Вероніка Стрельченко: Вибране

Ukraine55

Вірш з етюду Вероніки Стрельченко (Картини)

Ти  думаєш,картини  голосу  не  мають.
Тоді,не  бачив  справжніх  ти  картин.
Бо  шепотом  вони  кричать  і  закликають.
Очима  й  серцем  ти  відчуєш  дивний  плин.
В  твоєму  погляді  їх  голос  відіб*ється,
Скоріш  ніж  в  серці,бо  до  нього  довгий  шлях.
Душа  в  емоціях  і  плаче,і  сміється,
І  завмирає,мов  забили  цв*ях.
Картини  справжні  -  це,як  відлік  часу,
Що  заворожують  мандрівників,кричать.
І  розраховані  на  одиниць,а  не  на  массу.
Ще  й  ставлять  у  думках  свою  печать.
На  завжди  залишають  не  байдужим.
У  зговорі,  не  будуть  із  митцем.
Розкривши  рота,очі  ми  не  мружим.
Всі  в  захваті,  не  мов  перед  Творцем.
Насправді  художник  -  це  просто  хлопчина,
Що  малює  картини  у  темних  ночах.
Знаходячись  в  пастці,як  творча  людина,
З  якої  не  вилетить  він  наче  птах.
Крізь  всі  перешкоди  й  невдачі  проб*ється.
Здолає,  дійде,  віднайде  розуміння.
Колись  з  полотном  воєдине  зіллється.
Бо  це  його  рук  і  таланту  творіння.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456419
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 21.12.2013


Юрій Цюрик

Так прикро, котиться країна…

Так  прикро,  котиться  країна,
А  ми  не  знаємо  –  куди  ?!
Блукає  втомлена  в  руїнах  
«Вікторіанської»  доби…

Терпіли  довго  ми  наруги;
Та,  впевнений,  не  задарма…  
Бо  ж  нонсенс  –  бути  недолугим*–  
І  керувати  усіма…

Бо  ж  парадокс  –  прийти  до  влади  –
Й  зробити  гірше,  ніж  було…
«Низи»  пішли  на  барикади
«Верхам»  зажерливим  на  зло…

І  все  пішло,  мов  град  у  воду:
Осатанілі  «беркутИ»
Пролили  кров  мого  народу,
Який  стогнав  до  хрипоти…

……………………………………………….

Як  хочеться,  щоб  керували  
Народом  мудрі  старики…
Й  щоб  націю  не  шматували
Підстаркуваті  мудаки…

Недолугий*  -  без  коментарів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463734
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 05.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2013


Адель Станіславська

Інколи…

Я  інколи  не  хочу  говорити.
Міліє  дух  чи  губляться  слова...
Душа  й  тоді  лишається  відкрита,
застуджена,  завітрена,  слаба,
розгублена  і  сповнена  розпуки
нагої  правди.
Правда  -  сущий  гріх...
Напасть  нудженна,  посестра  розлуки,
самотня  тінь    чужого  між  своїх,
ненависна  і  жадана  захланно.
Безжальний  кат,  гидка  смоктальна  твань...

Я  інколи  не  смію  говорити  -
міліє  дух  від  висліпаних  знань...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399453
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 29.07.2013


VOSKRESENSKA

львівська кава

мені  так  хочеться  львівської  кави
з  самого  ранку  десь  близько  дев’ятої
у  тому  ж  кафе  де  всі  мої  почуття  матово-однакові
тієї  ж  кави

мені  не  вистачає  далеких  тих  вулиць  
де  кожна  розповідає  щось  особливе
де  в  кожному  кутку  –  таємниці  солодко-грайливі
до  мене  тулиться

там  кожна  вулиця    з  запахом  кави
і  я  їх  випиваю  до  дна  
мені  не  треба  кримського  вина
я  б  кави

я  б  випила  ковток  десь  близько  дев’ятої
дихала  б  полегшено  відчувала  б  що  дихаю
я  буду  сидіти  в  кафе  тихо-тихо
у  тому  ж  кафе  на  тій  же  вулиці
©  (авт.  -  2012  р.)



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440139
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Олекса Удайко

Любов – мов дерево

Любов  –  мов  дерево:  
коли  воно  тільки  
зародилось,  його  
легко  викорчувати,  
коли  укорінилось  –  
без  втрат  видалити
н  е  м  о  ж  л  и  в  о.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440136
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Fairytale

Досить. Досі. Осінь.

Чуєш,  а  скоро  сюди  знов  прийде  осінь,
Знов  зав'яже  шарфи  нам  занадто  туго,
А  ти  ще  будеш  мені  хорошим  другом,
А  я  не  скажу:  "Досить.  Розійдемо́ся".

Я  ж  не  встигла,  я  так  багато  мовчала,
Загинала,  як  пальці,  усі  столиці.
Любов  до  тебе  завжди  була  в  теплиці,
І  їй  ще  аж  ціла  вічність  до  причалу.

І  навіть  страшно  якось  буде  без  тебе.
Бо  почнуться  светри,  пальта,  черевики,
Самотність,  листя  і  придушені  крики,
І  уже  звична  порожнеча  між  ребер.

Чуєш,  а  скоро  сюди  знов  прийде  осінь
І  вдихатиме  повітря  з  твоїх  легень,
А  я  благатиму  про  ще  один  хоч  день,
А  потім  розійдемо́ся.  Досить.  Досі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440125
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Jonny Evilko

Brandy Kills надихає

Я  ускользну  от  тебя,  должен
Но  все  же,  останется  запись  "Здесь  был...  "  -  на  Святой  Стене
Я  ускользну  от  тебя  может
А  то  ведь  придется  придумывать  новую  ложь  в  суде

Каждому  демону  нравится
Убежище  слабости  тела,  изменчивое  своеволие
Каждый  посланник  пытается
Помочь  мне  признать,  чем  является  жизнь  с  тобою,  Оля

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437068
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013


fire_maroder

Післясмак

Каплі  завжди  летіли  донизу-
Чи  дощі  це,  чи  смерчі  і  грози.
І  востаннє  в  планеті  пустельній,
На  жаркому,  як  свічка,  морозі
Покотилися  дівчини  сльози,
Щоб  писати  скінчилось  чорнило.
Пальці  рук  дивно  стерлись  до  крові-
Все  дарма  бо  без  руху  вітрило,
Як  в  останню  безвітряну  кризу.
І,  вже  вкотре  зігравши  репризу,
Каплі  знов  полетіли  донизу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434067
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 29.06.2013


Bonne Fille

Осінній шепіт листя

Ти  сонця  променем  лягаєш  на  вуста
І  вітру  подихом  так  ніжно  обіймаєш.
Знов  крізь  виткі  дороги  і  сумні  міста
Весняним  ароматом  серце  наповняєш.

Ти  краплями  дощу  вмиваєш  мої  очі
І  листям  восени  нашіптуєш  слова,
А  я  крізь  тихі  дні  й  самотньо-сірі  ночі
Так  віддано  несу  кохання  почуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416850
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 10.04.2013


Душа,що рветься в бій.

Правда теперішньої молоді (без цензури)

Куди  ж  бо  котиться  цей  світ?
Все  більше  болі,сліз  і  зрад.
Девіз  у  молоді  такий:
"Невір  нікому,всі  пиздять!"
Він  має  "кохану",а  збоку  ще  три,
і  всім  слова  одні  штампує  :
"О  сонечко,кицюнь,прости".
В  той  час  четвертій  дівці  "вдує".
Нема  тепер  щирих  стосунків,
коли  люблю  -  важко    сказать.
У  багатьох  тепер  на  думці,
як  поєбать  і  уєбать.
Та  й  лицемірство  процвітає,
таке  життя,як  не  крути.
Ти  їй  ласкаво  кажеш,зая.
А  друзям:  "Сука  пафосна,понти".
Та  і  дівчата  "здешевіли",
себе  так  легко  віддають!
Де  недоступність,а  де  ж  скромність?
Мене  аж  розриває  лють.
О  схаменіться,нерозумні!
Яке  чекає  майбуття???
Чому  вже  більшість  безсоромні?
Не  чую  відповідь,дарма.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415959
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Jonny Evilko

Пентаграма

Стали  в  сумі  скелі
Дні  настали  темні
Друзі,  коли  схочеш  -  завжди  тут

Води  течуть  тихо
Знаю,  в  тебе  лихо
І  коли  захочеш  -  я  прийду

Полум"я  пекуче
зсередини  мучить
приклади  до  нього...  холодець

Вітру  стало  нудно
Бачу,  тобі  трудно
Держишся  чудово,  молодець

В  мирне  тихе  ложе
поверутись  може
Будь-хто.  Може  також  і  твій  дух.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411739
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 25.03.2013


NenSy

из любимых - в черный список

из  любимых  -  в  черный  список
занесла  тебя  вчера.
ты  прости,  я  не  актриса,
чтоб  обманывать  тебя.

ссоры,  сцены,  слезы,  сопли..
так  выматывали  нас.
нету  силы  все  терпеть  мне  -
я  сжигаю  наш  рассказ.

отпусти  меня,  прошу  лишь!
дай  вдохнуть  новую  жизнь!
не  терзай  же  сердце  грустью,
не  печалься  и  держись.

обо  мне  забудь  навеки.
я  теперь  уж  не  твоя.
знаю,  тяжелеют  веки..
но  такая  уж  судьба..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409616
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013


Jonny Evilko

Чуть пізніше

Батьки  підмигують  лукаво,  (чи  ж  більш  стурбовані,  ніж  ми?):
Коли  вже  дівка  в  тебе  буде?  Із  ким  злягатимешся  ти?
Коли  я  матиму  невістку?  Я  хочу  внуків  під  столом.
Коли  розродиться  пшениця?  Коли  ти  будеш  мужиком?

Попідганяйте  мене,  мамо.  І  навіть  тато  не  мовчав.
Чого  вам  так  поприпікало,  щоб  я  у  шлюб  скоріш  попав?
Яке  вам  всім  до  того  діло?  Пуста  у  мене  голова?
Мені  до  злости  надоїли  наставницькі  такі  слова.

Я  бачу,  вскочили  ви  вчасно  у  ваш  урочистий  союз
Обранця  свого  поважали  -  так,  що  й  згадати  це  боюсь.  
А  ваші  діти  -  просто  щастя!  Крокують  твердо  по  життю!
Тому,  не  треба  мене  вчити.  Я  чуть  пізніше  оженюсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409118
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013


Jonny Evilko

Радість[!неценз. ]

Intro
Общага  -  діло  дуже  добре,  і  я  скажу  вам,  люди,  так:
Хто  не  курив  у  ній  ні  разу,  то  він  -  лошара  і  босяк.
Якщо  разок  ти  затягнувся,  або  попав  ти  під  димок,
То  будеш  бачити  майбутнє,  і  з  тебе  виросте  пророк.

Ви  ж  знаєте,  про  що  йде  мова:  у  вас  повинен  бути  ПЛАН...
...ще  поки  психіка  здорова  і  не  читаєте  Коран
Попробуйте,  вам  стане  класно!  А  також,  скушайте  грибів,)
Бо  жити,  справді  -  розпрекрасно.  Я  сам  був  крек  разок  хотів...

То  -  дуже  рідкісна  таблетко,  ще  треба  якісну  знайти,
Якщо  дістанеш  десь  одненьку  -  пробий  мені  ще  другу  ти.
Очищеного  хочу  коксу,  інакше  був  би  я  підсів...
Я  міг  би  навіть  і  ширнутись,  щоб  світ  від  кайфу  затремтів!!

Та  ні,  від  того  шото  стрьомно,  бо,  як  зроблюсь  я  наркоман  -  
Позападають  мої  очі,  пустеньким  буде  мій  карман.
Я  ліпше  сяду,  в  інтернеті,  знайду  собі  онлайн  ігру,
Пошлю  адміну  есемеску,  і  в  одіночестві  помру.

Або,  зберу  500  я  друзів,  хай  буде  100  із  них  онлайн.
І  зо  всіма  буду  п"№;ти,  і  буду  дуже  feeling  fine
Тим  часом  -  зсохне  моск  мій,  м"язи;  Та  то  не  вартує  того,
що  буду  я  взамін  щасливим,  фантомне  его  -  огого!

I

Я  хочу  жити  дуже  просто,  я  хочу  радості,  і  все...
І  не  важливо,  мак  чи  просо  мені  цю  радість  принесе.
Приносять  радість  їжа,  ігри.  Чи  виконане  завдання.
Дівчата,  сон  і  стійкість  віри,  крім  того,  випорожнення.

Я  виберу  найбільш  доступне,  і  найдешевше  я  візьму
Які  прибудуть  результати  -  хіба  цікаво  то  кому?
В  моїм  селі  трава  зростає,  що  називається  "полин".
Якщо  нажратися  багато  -  мерещитися  буде  млин

То  досвід  просто  унікальний,  попробувати  раджу  вам  -
І  вас  навідають  видіння,  і  будете  ви  having  fun
Або  пігулочок  "від  кашлю"  наїжтесь  ввечері  якось.
Пильнуйте,  двері  всі  закрийте  -  а  ну  ж  загляне  раптом  хтось...

Не  можу  я  в  собі  тримати,  давайте  краще  розкажу,
Як  помогло  мені  насіння  минуть  реальності  межу:
Коричневенькі  їв  зернятка  -  ні,  я  не  скажу  вам,  які,
Бо  ви  й  самі  ще  їх  нажретесь,  а  вам  не  можна,  соплякі.

Спочатку  з  коврика  на  стінці  полізли  всякі  червяки
А  у  підлозі  дерев"яній  з"являтись  почали  дірки
З  дірок  полізла  тьма  мурашок,  і  по  кімнаті  скоро  всій
Все  повзало,  гуло  й  шуршало.  До  мене  потягнувся  рій.

Від  зуду  ледь  я  не  усрався,  махав  руками  і  волав.
Стілець  під  руку  був  попався  -  тоді  я  руку  поламав.
Був  вимушений  ложку  потім  тримати  в  лівій  я  руці.
Горіхи  відчували  силу  в  моїм  гіпсовім  кулаці.

ІІ

Спалю  пахучий  я  тютюнчик,  насрати  на  туберкульоз
Наллю  горілочки  в  стаканчик  -  бо  нашо  падать  на  мороз?
Я  можу  також  ще  підсісти  на  музикальний  фестіваль
Там  попіd  сценою  вглухати,  знімати  нефомальних  краль.

Або  чому  б  цілими  днями,  не  совать  руку  у  матню?
Вгощати  все,  що  має  дірку,  єдиним  членом  без  меню.
Шоб  від  постійних  мастурбацій  смерділи  рибою  труси
І  шоб  сильніше  ше  смерділи  -  не  мити  з  місяць  ковбаси.

Шоб  волоски  аж  позлипались,  а  сцяв  би  тільки  в  дві  струї.
І  в  номінацію  попасти  "найбільш  засмерджені  х*ї"
Однак  ще  можна  впхнути  в  сфінктер  гладкий  і  товстенький  предмед
Зробить  собі  масаж  простати.  Ідея  гарна  -  not  too  bad.

ІІІ

Ну  є  інакший  варіантик  -  купить  абонемент  в  спортзал
Або  туризмом  позайматись:  рюкзак  напхав  і  -  на  вокзал
Та  тут,  ви  бачте,  трошки  тяжко,  задорого  така  ціна
Робота  м"язів  небезпечна.  Брудна  й  обтяжлива  вона!

Побічних  тут  нема  ефектів,  зате  потрібний  сильний  дух
Не  той,  шо  в  мене.  Тільки  й  духу  -  зганять  собі  зі  сраки  мух
Однак,  отримать  таким  чином  хорошу  радість  можна  теж
Світ  впевненості,  позитиву.  І  розвитку  немає  меж.

Респект  прийде  таким  макаром,  на  все  село  я  буду  хлоп
Як  розкачаю  собі  раму,  ходитиму  як  робокоп
Чи  винайду  якусь  машинку.  На  неї  купить  хтось  патент.
Та  ні,  мабуть  таки  вже  ліпше  купить  в  спортзал  абонемент.

Секундочку,  де  взяти  гроші?  Я  ж  не  працюю  ні  чорта
Талант  у  мене  є  єдиний  -  в"язать  у  вузлика  кота
За  це  зарплати  не  заплатять.  Паскудство,  що  ж  тоді  робить
Чи  можна  трохи  заробити  на  язику,  що  гомонить?

Внатурі,  видам  класну  книжку.  Однак  секундочку,  ізнов.
Шоб  це  зробити  -  треба  касу.  Продати  хату  і  коров?
Була  б  корова    -  то  продав  би.  Без  хати  де  я  буду  жить
І  все  ж  погано  без  корови.  Хто  ж  молочка  не  любить  пить?

"Давай  мені,  мамуля,  гроші.  Я  буду  книжку  видавать."  -  
"Нема  бабла,  ти  мій  хороший.  Пора  самому  десь  шукать."
"Мамуля,  грошей  буде  купа!  Ти  тілько  дай  ме  перший  взнос,
І  дальше  -  жить  на  дивіденди.  Такий  вопрос  -  він  очень  прост."  -  
"То  скільки  треба  бабок,  милий?"  -  "А  я  не  знаю,  тисяч  три."  -
"Шошо,  погано  я  почула.  Ану,  синулю,  повтори?"

         IV

Халявна  радість  непогана:  ходити  босим  в  дощ  нехай.
Робить  зарядку  вранці  рано;  ромашковий  вставляє  чай.
Вкурити  з  люльки  звіробою  (зробивши  люльку  сам  собі)
Держать  в  порядку  всю  кімнату.  І  чистоту  -  у  голові.

Підряд  всім  щиро  улибатись  -  любить  і  гладить  будуть  всі
Бездомних  котенят  жаліти,  кормити  старуватих  псів
Бабульці  в  магазин  сходити,  на  пляшку  дати  алкашу  -  
Й  самому  всі  почнуть  давати.  Усе,  що  тільки  попрошу.

Чи  на  природу  десь  звалити,  у  ліс.  Умова  лиш  одна:
Надміру  сильно  не  дуріти  і  не  лишати  там  гамна.
Дивитись  в  лісі,  де  ступати.  Як  сяде  збоку  десь  комар  -  
то  здути,  тільки  не  вбивати.  І  стане  менше  враз  запар!

Ізразу  грьобаний  егрегор  поможе  всього  досягнуть
А  без  гармонії  та  миру  вмить  душу  жорстко  почовпуть
Як  стану  членом  я  общини,  на  ритуали  походжу
То  буду  знати  скриту  мудрість!  Не  то  шо  зараз  -  торможу.

Зиммою  -  ох  настільки  ж  кльово  -  залізти  голим  в  свіжий  сніг:
В  снігу  побрьохався,  піднявся,  і  скоро  в  хату  геть  побіг))
Обтерся  в  хаті  рушничечком,  відчув  у  шкірі  теплий  жар
Чудово  себе  почуваю!  Життя  прекрасним  є  so  far!

Зимою,  (раз  на  рік!)  нагода:  зліпить  собі  сніговика
І  не  в  три  кульки,  а  скульптуру!  Найкраща  радість  отака.
Як  заведеться  труд  і  творчість,  як  до  роботи  я  привик,
То  не  останній  я  ублюдок,  і  всі  признають  -  я  мужик!

Шоб  був  девіз  мій  -  ДИСЦИПЛІНА,  і  середовища  КОНТРОЛЬ.
Ще,  емоційна  РІВНОВАГА,  й  я  -  ситуації  король.
НАПРЯМЛЕНІСТЬ  на  виконання  цілком  конкретної  фігні.
Таким  макаром  все  виходить,  осмисленно  проходять  дні.

         Outro

Подумать  можна:  я  все  брешу,  шо  я  дезінфо  написав,
Однак,  повірте,  тут  все  чесно,  все  це  попробував  я  сам.
Радіти  щоб  без  пост-ефектів,  й  ніякий  орган  не  болів
Радіти  -  ліпше  на  халяву.  Халявна  радість  -  EPIC  WIN
(c)todkrank,  23.07.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328574
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 26.02.2013


Jonny Evilko

Ще 10 фрагів

Поїм,  годинки  дві  посплю,  і  серію  останню
улюбленого  Хауса  скоренько  перегляну
Щоб  оклиматись  після  сну,  щоб  за  роботу  братись  -
Збадьорить  варто  тіло  й  дух,  потрібно  розігратись!

Якнайскоріше  зерглінгів  наспавнити  потрібно
Чи  підкопатись  люркером  (для  нього  треба  лігво)
Ще  ритуал  завершити:  підняти  Галлеана;
В  похмурому  Сублюструмі  крутнуть  в  підвалі  крана

На  базу  вражу  треба  йти  і  захопити  прапор
Зенітку    в  руки  хватануть,  поставить  ботів  раком!
Свистить  ракета,  і  летить  в  травичку  м"ясо  рване
Ще  10  фрагів  -  і  усе,  бо  завтра  держ.  екзамен

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331767
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 26.02.2013


Jonny Evilko

Одного страшно

Достатньо  рано,  може  пізно  -  не  важливо
Чого  не  можу  стати  в  сніг  ногами  босими?
Не  підфартило
В  петлю  залізти  теж  хотів  -  не  зміг

Одного  страшно  -  болю.  Не  фізичного.
Коли  язик  чий  стане  враз  ножем
І  не  зупинить  слова  вбивчого
Тоді  ми  загорнемся  і  помрем

Одного  страшно  -  совісті  вселенської
Не  знаю,  що  там  фатум  приберіг
Та  хто  тікав  від  долі  кепської
Навряд  чи  в  кращий  край  прибіг

І  прикро:  про  таких  людей  я  чув:
Якесь  нещастя  в  світі  накопав
Зібрав  у  ящик,  ключик  повернув,
Та  так  нещасним  до  землі  й  припав

Ще  є  сліпці,  читають  мудрі  книги
Німі,  які  повчають  всіх,  як  жить
Мажорчики,  які  не  знають  кривди
За  непорядок  цей  мені  болить

Ще  є  я  сам,  чортяка  мною  крутить
Мій  палець  вказує,  буває,  не  туди
Не  знати,  коли  бог  мене  відпустить
Покласти  камінь  до  води

Ще  містика  ніяк  не  дасть  спокою
Не  можна  явища  нормально  пояснить
Ще  звів  мене  Господь  з  тобою
Один  говорить,  інший  мабуть  спить

Та  зрештою,  все  добре,  все  прекрасно
Для  чого,  думали,  потрібен  цей  листок?
Щоб  вилити  на  нього  горе  рясно
Й  відкласти  на  полицю  у  куток.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293924
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 23.02.2013


Jonny Evilko

присв. Ю. О.

Добрий  початок  -  половина  всієї  справи.
                                                 Г.  Сковорода
1.  Мотивація:
     Самовтіха.  Виправдання.  Карма.
     Безвихідь.  Фаталізм.
     Безумство.  Жадібність.
     Любов?
     
     присв.  Юлі  Осе4ko
     
I.
 Як  всякий  мрійник,  уже  давно,  і  не  один  раз,  уявив  нашу  сім'ю.  Не  тільки  нашу.
 Звичайна  риса  характеру;  одна  з.
 Але  це  не  те,  це  нічого  не  пояснює.  До  чого  це.
 
 Диявол  ховається  в  дрібницях.  Можна  сказати,  що  життя  є  Диявол(повніший  список  імен  наводиться  в  ЛаВея,  в  Сатанинській  Біблії).
 Я  і  не  орієнтувався  на  аудиторію.  Хаос  мусить  бути  зображений  в  своєму  первинному  вигляді,  щоб  Його  ні  з  чим  не  переплутали.  Вторинне  впорядкування  кожен  зробить  сам  для  себе.  Так  робиться  постійно,  це  -  закон.
 
III.  Пояснення:
 "Я  не  можу  всидіти  на  місці".  Але  не  тільки  через  це  в  тебе  легко  закохатись  із  першого  разу.  Тільки  з  першого,  саме  з  першого.
 
 Коли  я  нарешті  на  секунду  відриваюсь  від  мрій,  то  журливо,  цілком  свідомо  думаю:  тверезо:  який  же  я  ідіот.  Звичка  багато  думати;  і  цього  разу  -  все  тобі.
 Люди  живуть-перетинаються,  і  ти  -  всього  лиш  персонаж(і  я  персонаж).
 І  я,  брехун,  буду  зараз  переконувати  публіку,  що  ти...
 простіша,  ніж  здається?
 приваблива  [редаговано  від  "сексуальна"],  цілком  свідомо(заперечення  не  приймаються).  До  цього  треба  звикнути.
 
 Взагалі  я  можу  говорити  тільки,  як  шарлатан,  що  по  світлині  розказує  долю(!),  не  те  що  характер.  Саме  неосвічений  шарлатан.  Диплома  з  емпатії  в  мене  нема,  і  серцю  своєму  я  настільки  аж  не  довіряю.  І  така  ціна,  відповідно,  моїм  словам.
 але  тим  не  менше:
 
II.  Молитва:
 Прошу  Господа  забрати  в  тебе  ту  крихту  безумства,  що  може  спортити  добрих  20  років  життя,  якщо  не  50.
 Чому  я  знаю,  чому  мені  так  свербить:  інтуїція.  Коли  я  відчуваю  щось,  то  це  зазвичай  не  просто  з  пальця  висмоктано.  Щось  в  тебе  є,  це  помітно(а  я  привчений  помічати  такі  речі...)  якою  мовою  ще  пояснити?..  неможливо.
 Хай  цей  твір  летить  в  ефір,  бо
 Карма.  Фаталізм.  Безвихідь.
 50%  егоїзму  виправдовується  тим,  що  ти  признаєш  свій  егоїзм.  Навіть  половину  того,  що  лишилось  REPHRASE:  Навіть  тої  половини,  що  лишилась,  вистачає,  щоб  збити  з  пантелику  одних,  викликати  самовіддану  любов  або  неприязнь  в  інших.  Емоції  одним  словом.
 Те,  як  ти  відштовхуєш  руку  -  це  дрібниця.
 Диявол.
 Хай  би  я  був  10  разів  неправий,  хай  би  цього  ніколи  не  згадалось  через  декаду.
 Ще  кілька  томів  від  відомих  авторів,  і  ти  станеш,  безумовно,  мудрішою,  правильною(?),  більш  смиренною.
 Відірвешся  від  своїх  батьків,  і  в  тебе  буде  зовсім  інакша  сім'я.

 ...нема  ніде  такої  жінки,
 що  розум  гострий,  як  коса,
 що  піднімає  словом  з  мертвих
 і  ним  же  жалить,  як  оса...
 
 Віра  в  силу  думки  -  схильність  дикунів.
 Хай  цей  твір  летить  в  ефір...
     Безвихідь.  Карма.  Фаталізм.
 ...колись  трави  передадуть  тобі  від  мене  привіт...
 
IV.  Оце  дивлюсь  на  листок,  як  Нарцис  в  дзеркало.  Я  все  можливе  зробив.  Звершив  ритуал,  зняв  з  себе  відповідальність(псих.  напругу)
 Чи  все  можливе  я  зробив?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359664
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 17.02.2013


Дід Миколай

Заздрощі сусіди.

Україно  мати  сива,  тебе  не    впізнати,
Одягли  тебе  в  свитину  аби  осміяти.

Працювали  ми,  як  коні,  та  прийшли  Ведмеді,
Вбили  наших  полководців,  знищили  поетів.

Боже,  як  нас  опустила  в  кожанках    зараза,
Оселилась  в  нашій  крові  ордИнська  проказа.  

Хохломони,  як  собаки    завше  на  підхваті  
Щоб  хозарикам  у  церкві  й  на  Горбах  співати.  

Світять,  святять  і  почтують  в  пагорбах  гібреїв,
Репетують,  шкварку  мають  в  московських  пігмеїв.
.
Чужа  мати  гроші  платить  тож  синів  почтує  
І  співають  знову  й  знову:    Боже  Алі  –  Луя.

Жуйте,  жуйте  хохломони  дадуть  в  Вашингтоні:
Вже  готують  Катю  нову  в  Лондонськім  притоні.

І  положать,  як  в  Єгипті  із  лиця  погожу,
Гейшу  сину  Фараона  у  батьківське  ложе.

Де    поділось  Перське  царство,  нема  Вавилону,
Де  імперія  Священна  -  була  ж  із  бетону.

Ну  а  ти,  як  ґвалтував  братику-москалю?
Апетити  ж  у  тебе,  мало  було  й  Галі…

Зрозумійте  українці  звідки  Ваші  біди:
Їз    отруєної    крові,  з    заздрощів    сусіди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392437
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 11.02.2013


Роман Штігер

cонце +

це  ти  
тиша  їдка  і  пекуча  як  сон  
це  ти
море
до  ре  мі
як  місяць  у  очі  
і  музика  сонця
це  ти

у  тобі  є  світ  і  світло
сьогодні  я  торкався  до  тебе  
і  слово  тремтіло  у  тілі
і  прокидались  вітри  у  горлі
о  ти  моя  холодна  самотносте

а  камені  лежать  між  водою  
що  тече  собі  без  упину
і  тиша  тебе  затулила  мов  сон
ти  сонцем  у  очі  прийдеш
я  знаю  це  сон
це  сон
це

коли  ти  мені  кажеш  що  усе  буде  добре
так  і  стається
молитись  чекати  і  вірити
молитись  і  вірити

бачу  ліс
я  хочу  його  нюхати  і  збирати  там  ягоди  
а  потім  несміло  пірнати  у  небо
а  потім  творити  історію  із  крапки

ти  цілуватимеш  
себе  у  зап'ястки
і  музика  тектиме  по  шкірі  
твоїми  руками  намистами
а  ми  
всього  лиш  паралельні  світи
світи  у  очі  променем  лезом  чи  жалом

шукати  у  всіх  перехожих  ту  котра
живе  у  мені
ми  самі  усе  вигадали
прокинься!
ти
тиша
ти  сонцем  у  очі  прийдеш
я  знаю  це  сон
це  сон
це

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338457
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 05.01.2013


Мирослав Гончарук_Хомин

Повернися зимовим снігом…

Повернися  зимовим  снігом,
Хоча,  краще  не  повертайся,
Залишися  далеким  світлом,
І  нарешті  уже  закохайся…

Повернися  весняним  птахом,
Розвівши  подумки  хмари,
Дощем,  що  тікає  дахом,
Промінням  останнім  заграви…

Повернися  знайомим  літом,
У  серпні,  чи  краще  в  липні,
Я  зустріну  тебе  привітом,
Серед  площ,  що  сльозами  омиті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388107
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Василина Бойко

Танцює листя тихим листопадом

Танцює  листя  тихим  листопадом
Розчулено  встиляється  до  ніг,
А  ми  йдемо  збагачені  коханням
Об'єднані  та  схожі  наче  сніг...

Сумує  сонце  в  непривітних  хмарах  
І  на  морозі  завмирають  пелюстки,
А  ми  йдемо  закохані  у  чари
Своїх  очей  незвичної  краси.

Ти  чуєш?У  думках  блукає  вітер...
Йому  теж  захотілось  почуттів.
Ти  не  питай  чи  я  буду  страждати...
Ти  не  питай  ,бо  я  не  відповім...

Ти  хочеш  поділитися  коханням?
Віддай  його  принцесі  своїх  снів,
А  я?Я  буду  віддавати  
Своє  кохання  ,завжди  лиш  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386866
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012


Jonny Evilko

Велич

Я  гордий.  В  цьому  велич?  Певно  ні.  Дивитися  на  брата  тільки  зверхньо;
зневага  -  не  підходить  це  мені.  Ми  всі  однакові,  бо  смертні.
Чи  я  величний,  лиш  коли  не  сам?  Із  дівчиною  любою  у  парі.
І  всякий  підлабузник  каже  нам,  що  разом  ми  є  надзвичайно  гарні?

Чи  тільки  сам  для  себе,  і  в  собі  найкраще  все  потрібно  проявляти,
не  гнути  театрально  брів,  і  величчю  нікого  не  чіпати?
Всередині  всю  гідність  берегти,  назовні  ж  -  плазувати  під  ногами,
а  харцизяки  всякі  і  кати,  що  хочуть  -  те  і  роблять  нехай  з  нами?

Що  знаю  я  -  нічого,  (ну  хіба,  крім  того,  що  потрібно  жити)
а  то  пропустиш  все,  як  той  Циклоп,  і  будеш  під  парканом  вовком  вити...
Де  треба  -  там  моє  не  відберуть,  занехотя  всім  іншим  поступлюся.
Не  поламають.  Хочуть  -  хай  зігнуть.  Однаково  величним  залишуся.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354325
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 22.12.2012


Jonny Evilko

Туман

Сьогодні  аж  зранку  надворі  туман  -
Надвечір  зробився  густіше.
Із  холоду  в  хату  піти  б  на  диван  -
Від  думки  про  тебе  тепліше.

Сей  запах  туману,  як  свіже  вапно,
Вогні  розчиняються  в  ньому.
Я  дихаю  радо  отим  кисельом  -
Ше  рано  вертатись  додому.

Я  дихати  буду  -  хай  ввійде  у  кров,
Він  всмокчеться,  зробиться  мною.
Мені  не  набридне,  вдихатиму  знов  -  
Я  сили  свої  ним  потрою.

Терпіти  нема  чого,  холод  -  ніщо,
Присутність  твоя  мене  гріє.
Не  виживе  довго  людина,  якщо
Туманом  цим  дихать  не  вміє.

Нехай  є  пороки,  нехай  від  природи
Щось  мало,  крім  розуму  дали.
Нехай  хворобливий  -  в  руках  в  мене  зброя
Набільше  страшніша  за  рани.

У  цьому  сплошному  вапні-молоці
Далеко  малесенький  вогник.
Туди  я  піду,  а  чи  ні...  Лиш  захтів  -
Для  мене  відкриті  дороги.

Хай  тяжко  далеко  в  туман  заглядать
Я  бачу,  що  є  під  ногами.
Для  чого  чужі?  Я  аж  до  межі
Посуну  своїми  шляхами.

Я  знаю:  є  пропасть,  немає  моста;
Я  можу  кричати  -  ти  чуєш.
Хай  важко  поняти  -  мета  є  проста.
Можливо,  колись  ти  відчуєш.

Мені  не  важливо,  що  думають  люди.
До  чого  іду  сам  не  знаю.
Нехай  навіть  тяжко  мені  буде  дуже  -
Виходить,  знайшов,  шо  шукаю.

Не  здержить  мене  сей  туман  -  він  поможе,
Й  допоки  не  рухну  від  втоми,
Він  буде  нести  мене,  вилічить,  може...
Ні,  рано  вертати  додому.

Наука  не  скрасить  в  людини  душі  -
Я  вчусь,  бо  так  треба...
І  не  від  знання  написав  я  вірші,
А  тупо  пишу  їх  для  тебе.

Хоча,  хай  там  що  -  знання  необхідне:
Дає  більше  влади.  Я  з  честю
Старатимусь  виконать  діло  потрібне.
І  не  відступлюсь  перед  смертю.

Життя  -  як  туман,  його  мов  нема
Дарунку  цього  не  цінуєш.
Свідомо,  повіривши  в  власний  обман,
Чудову  можливість  руйнуєш.

Постійна  мораль  набридає,  я  знаю.
Можливо,  занадто  малий  і  дурний.
Мені  так  здавалось  (тебе  я  кохаю)
Щоб  знала:  (навіки  я  твій).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296568
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 03.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012


Andryxa

Саме та!

Ти  сама  краща,  що  було.
Хоть  не  були  ми  надто  блиські.
Любив  дивитись  в  очі  твої.
Багато  холоду  у  них  було.

Ти  сама  краща,  що  було.
Коли  ми  були  поруч  ,  я  ледве  стримував  себе.
Щоб  не  закричати,  чому  ти  так  байдужа!
Чому  відводиш  погляд!

Чому  не  можеш  відкритися  мені!
Чому  тобі  так  всеодно!  на  мої  почуття.
Ти  сама  краща,  що  було.
Ти  не  почула,  як  серденько  моє  стукоче.

Коли  ми  поряд,тобі  було  так  все  одно.
Тому  піду,  любив!  любити  буду!
Але  тобі  так  все  одно.
Тому  я  йду.  ́́́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330323
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 25.11.2012


White Heart

Душевний біль

В  душі  буває  пронизуючий  біль,
І  лише  деякі  можуть  зрозуміти,
Побачити,  пізнати,  пережити,
А  потім  пізнати  печаль,

І  той  хто  біль  цей  пізнав,
Відчує  в  своєму  серці,
Не  мов  тисячі  ран,
Що  кровоточать  одночасно,

Він  розуміє,  він  один,
Сам  з  болем  на  одинці,
І  нікому  йому  допомогти,
Лише  він  сам,  в  темноті,

Не  мов  в  лісі  дрімучім,
Якому  нема  кінця,
І  кожен  промінь  сонця,
Це  надія  на  спасіння,  

Коли  з  тобою  дорогі  люди,
Рідні,  близькі  та  твої  друзі,
Цей  промінь  стає  сонцем,
І  твій  душевний  біль  втихає.    


(  Я  знаю  що  це  марно,  але  я  не  здамся  і  не  важливо,  скільки  разів  я  оступлюся!  )  Мої  улюблені  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371570
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 25.11.2012


Jonny Evilko

Паскуда, покричи

Тупенькі  [...]  тупими  очима
любити  починають  знов
Бо  келихи  вина  допиті
І  розігріта  кров.
***
Вони  на  ранок  знов  посруться,
Погавкаються,  як  ті  пси:
"Ти  сучка,  хочеш  щось  сказати?
Замовкни,  члена*  пососи!"

Підіймуть  речі  агресивні
Вона  принижена,  а  він  -  
а  він  як  завжди  повен  сили.
Стоїть  ще  досі  зранку  хрін.

У  них  завжди  такі  конфлікти
Один  хазяїн,  а  вона  -  
вона  лиш  їсть  чужі  конфети.
Непотріб,  як  мішок  лайна

собачого.
Однак

на  стіл  поставлене  вино.
Ви  знову  пара,  недоумки.
Я  бачу  вас  через  вікно.
І  ненавиджу  за  ті  муки,

які  майбутній  ваший  син
чи  дочка  буде  потерпати
все  слухаючи  гавкотню.
Я  хочу  вас  поубивати....

Якщо,  паскуда,  будеш  злий  -  
іди  у  поле,  в  землю  покричи
от  уяви  -  нащадка  народив.
Чому  його  цим  криком  ти  навчиш?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301330
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 25.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012


AlexBird

Диалог с 4-мя неизвестными…

-  Последнее  время  совсем  не  выходит  писать...  я  пытаюсь  поделиться  кусочком  своей  души  с  миром,  открываюсь  и  раню  себя,  чтобы  мне  потом  было  легче?  Зачем?  Зачем  мне  это?  Хм,  что  ты  говоришь?  Как  я  себя  чувствую?  Мдааа...  если  тебе  и  правда  интересно,  то  не  очень..  последнее  время  ты  меня  слушаешь...  но  не  слышешь.  Это  странно.  Ты  замечаешь  меня  и  пытаешься  что-то  изменить,  но  лень  останавливает  тебя.  Я  пытаюсь  тебе  помочь!  Хочешь,  я  вот  снова  предлагаю  тебе  помощь!  Я  могу  и  стараюсь!  Почему  же  ты  ради  себя  не  можешь  потрудиться?  Почему  сейчас  сидишь  здесь,  в  то  время,  как  кто-то  работает?  Вот  твоя  мама  моет  посуду,  а  ты  поскорее  увидить,  написала  ли  тебе  твоя  девченка.  Да  на  х\"р  она  тебе  здалась?  Какой  же  ты  парень,  если  ты  не  имеешь  своих  денег  в  твоем  то  возрасте?  Если  мама  тебе  гладит  рубашку  и  стирает  твои  трусы?  Если  отец  приносит  тебе  деньги,  а  ты  ухмыляешься,  почему  так  мало,  ведь  сегодня  я  иду  в  кино  с  девченкой.  Ты  думал  хоть  раз,  как  это  тяжело  перенести?  когда  сидишь  и  не  можешь  поплакать,  боишься  за  своего  сына.  Не  остаешься  дома,  прогуливаешь  пары.  А  вдруг...  (1)
-  Стой!  Хватит,  ему  не  нужны  твои  наставления.  Посмотри,  ты  совсем  с  ума  сошел,  материться  начал.  Лучше  бы  ему  дал  отдохнуть,  тем  более  в  интернете  он  сидит  не  больше  трех  часов.  Он  ищет  для  себя  удобную  программу  для  создания  музыки,  пока  не  нашел.  А  так  у  него  есть  подруга  и  друзья,  что  ты  еще  хочешь?  Родители  радуються  за  сына,  не  смотрят  на  его  ошибки,  помогают  лишь  советом.  Ему  иногда  бывает  плохо,  так  он  предупреждает  не  трогать  его,  пусть    криком,  но  ему  плохо!  Он  считает,  что  главный?!  Постой-ка,  тут  уже  я  начинаю  забивать  себя  в  пятый  угол...  (2)
-  Что  вы  от  него  хотите?  Вы  тут  сидите  и  размышляете  о  его  жизни,  пытаетесь  поднять  свою  гордыню,  показать  свою  правоту.  Он  сейчас  сидит  и  втыкает  за  компьютером,  а  вы  еще  и  обсуждаете  его.  Ему  сейчас  плохо,  не  спорю,  ему  отказала  одна  девченка,  друг  предал  и  вообще  ему  кажеться,  что  он  не  красивый.  Тогда  пусть  взглянит  на  свою  душу!  Есть  очень  много  людей,  которые  не  красивые  снаружи...  но  они  -  это  маленькое  солнышко  в  замерзших  душах  людей.  Тебе  ведь  даже  тяжело  улыбнуться  в  троллейбусе  или  трамвае,  тяжело  завести  беседу...  изменить  что-то.  (3)
-  Тогда  давай  проучим  его?  Пусть  знает,  как  себя  вести.  Мы  ему  подкинем  идею  и  пусть  решает,  что-то  делать  с  ней,  или  нет?(1)
-  Что  у  вас  здесь  за  дисскусия?  О  чем  вы  спорите?  Вот  я  ему  сегодня  дал  один  намек,  за  ним  другой,  даже  пришлось  вселиться  в  человека!  Просто  его  реакцию  однообразна!  ничего  у  вас  не  получиться,  говорю  по  своему  опыту!  (4)
\"Ой  фууух,  что-то  совсем  не  туда  полетел,  хотел  что-то  написать,  а  получилось...  я  же  сам  себе  на  вопрос  ответил...  иногда  стоит  поговорить  с  собой,  пускай  в  таком  виде.  Честно,  вот  последнее,  я  думал  написать  что-то  вроде  уже  всеми  забитую  тему  о  несчастной  любви  и  как  я  из  этой  выдуманой  ситуации  выхожу,  так  вот,  получилось,  что  я  просто  всё  суда  выписал  и  блин,  ну  мне  это  просто  помогло  выписаться...  если  кому-то  это  было  нравоучением,  что  же,  стоит  задуматься.  Ну  а  всем  остальным  спасибо  большое  и  прошу  помочь  мне...  выбрать  того,  кто  всё  же  правильно  поступил,  по  отношению  ко  мне.  Еще  раз  спасибо.\"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378958
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Csander Cage

Вода

Застигли  в  повітрі  краплини  води,
Немов  діаманти  здаються  вони.
Немов  кришталеві,  блискучі,  прозорі,
Виблискують  світлом,  як  в  небі  всі  зорі.

Чому  ж  так  чарує  нас  просто  вода,
Чому,  немов  скарб,  здається  вона.
Чому  так  легко  їй  зчарувати,
Наш  погляд,  без  слів  загіпнозувати.

Можливо  тому,  що  дарує  життя,
Рождається  в  ній  й  нове  немовля.
В  пустелі  від  спраги  вона  порятує,
А  ще  чудодійна,  бо  навіть  лікує.

Присутня  у  всьому,  що  зветься  живе,
Бо  саме  вона  силу  жити  дає.
Вона  найпростіша,  і  відночас  складна,
Вона  зовсім  різна,  і  водночас  одна.

Ось  такі,  непрості,  ці  криплани  води,
Не  даром  скарбом  здаються  вони.
Бо  найбільше  багатство  що  має  Земля,
Це  життя  що  дарує  нам  стихія  Вода.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128793
дата надходження 05.05.2009
дата закладки 22.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012


Дід Петро

РІДНА МОВА

Я  плекаю  рідну  мову
та  читаю  Кобзаря
і  тому,  не  випадково,
посміхається  зоря.

Бо  слова,  як  ті  цеглини,
що  укладені  в  рядки,
є  цінніші  від  перлини  -
існуватимуть  віки.

І  тому,  не  випадково,  
я  благаю  долю  знов:
щоб  звучало  рідне  слово
серед  тисяч  інших  мов!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376284
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 16.11.2012


Jonny Evilko

Просто зосередься

Чому  якраз  тоді,  коли  потрібно  -
Не  стиснути  два  слова  у  рядок?
Чи  хист  вже  служить  не  так  вірно,
бажання  заховалось  у  мішок?

Коли  ти  хочеш  -  просто  зосередься.
Слова  лягатимуть  додолу  наче  тінь
В  словах  краса  і  точність  віднайдеться
Опишеш  що  завгодно  в  творі  тім

Якби  все  міг  на  світі  описати  -  
Найперше  описав  би  я  тебе.
Як  щось  таке,  чого  не  зміг  пізнати,
Як  щось,  що  не  потопиш  -  попливе.

Хотів  би  я  тобі  щось  написати,
Яке  би  все  розповіло
Без  лишнього,  і  так,  щоб  не  збрехати.
Приємно  й  мило  щоб  було.

Хотів  би  і  від  тебе  почитати.
Чого  ж?  Ти  можеш  -  напиши.
Щось  саме  те,  що  маю  знати.
Можливо,  щось  важливе  загубив.

(Чому  мені  настільки  це  потрібно  -  побачити  у  дзеркалі  тебе,
Бо  кожен  раз  себе  лиш  видно,  і  некрасивий  мій  портрет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332409
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 15.11.2012


Jonny Evilko

Васько & Шнайдер

Ну  почему  я  не  Васько
Сидел  бы,  думал  теоремы
Сидел  бы  молча,  без  носков
И  вычислял  бы  апофемы

Иль  почему  не  Шнайдер  я.
Мой  подбородок  странно  целый.
Но  Шнайдер  и  Васько  -  друзья
А  я  вот  -  одинок,  хоть  смелый

Распухли  ноги  у  Васька
И  Шнайдер  сильно  матерится
Их  ждет  бутылочка  бухла
Они  хотят  сейчас  напиться

Работа  ночью  -  тяжкий  труд
И  даже  доза  кофеина
Им  не  поможет  -  все  умрут
Как  умирает  жалкий  псина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377998
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2012


Jonny Evilko

нерозділене

Я  довго  думав,  як  почати
На  вулиці  стою  в  одних  штанах
Година  третя,  я  не  можу  спати
Чом  не  прийдеш  до  мене  в  снах.

Доверху  очі  й  нумо  так  стояти,
Читаю  твоє  ім'я  на  зірках
Але  ні  бачити  тебе,  ні  споглядати
Чом  не  прийдеш  до  мене  в  снах.

Я  хтивий  йолоп,  раб  свойого  его?
Я  мертвий  стогін,  я  загробний  плач?
Я  просто  думав  і  дививсь  на  небо.
Так  пізно...  я  потурбував?  -  пробач.

Так  пізно  -  це  все  спеціально
Забувсь  давно  ясний  і  теплий  день.
Так  пізно  -  це  вже  нереально:
Думки  злипаються  і  голова,  як  пень

Для  чого  лірика  і  слів  так  забагато  -
Це  сіль  у  пересоленім  борщі
Щось  зміниться  -  розкаюся  я  раптом
Це  у  рані  сіль  в  моїй  душі.

Я  не  прошу  любові  ані  допомоги
Я  навіть  так  скажу:  не  треба  це(ще  б  пак)
На  щастя,  є  зірки,  що  похололи,
а  сни  і  мрії  потерпіли  kрах.  

Вже  спати  хочу  ці  думки  марудні
Життя  в  реальності  -  це  краще  ніж  у  сні.
Заяскравіють  сірі  будні.
А  вже  ж  приснись  хоч  раз  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296570
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 15.11.2012


Jonny Evilko

М. Булгакову

Хотів  для  своїх  рідних  щастя,
Хотів,  щоб  голод  не  чіпав,
Щоб  втихли  політичні  страсті,
Щоб  стрій  насильницький  пропав.

Він  впертим  був  і  просто  чесним.
В  куточку  правду  не  шептав,
А  знав,  що  треба  її  нести
Із  шумом  до  читацьких  лав

Смертельно  хворим  в  свому  ліжку
Редагував  диявольський  роман
Хоч  знав  -  не  пропускають  книжку.
Фантастику  і  правду  -  не  обман.

А  знаєш,  що  за  слово  мовив
Митець  у  смерті  переддень?
Почула  жінка  чітко:  "Больно."
Помер,  та  слава  не  помре.

Він  мусить  знати  на  тім  світі,
Що  праця  була  не  дарма
Нехай  йому  там  сонце  світить.
Надіюсь,  болю  там  нема.
28.11.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296799
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 15.11.2012


Jonny Evilko

Куда смешнее мысли… (2 prettygirl)

Куда  смешнее  мысли,
 если  ты,  дурак,  влюблен
 в  самом  страшном  смысле.  Любая  радость  -  смутный  сон,
 а  жызнь  -  лишь  свет  во  мраке  смерти,  и,  все  тусклея,  сганет  он.

Ты  знаешь:  ей  не  быть  твоей.
И  нечего  терять,  лиш  сотню  дней.
Чего  ж  тянуть,  давай  скорей!

Давай  сейчас,  а  то  стемнеет  вмиг,
 и  ты  поймешь  -  уже  достиг
 той  точки.  Пишешь  скучный  стих

 в  скучнейшем  месте.  Завтра  ты,
 возможно,  будешь  хохотать,  сожжешь  никчемные  листы.
Возможно  (сам)  мечтать,  когда  уже  придут  кранты.

Ты  болен  и  не  можешь  спать.
Не  хочешь  сразу  мысль  принять,
 о  том,  что  можно  удержать,
 лишь  отказавшись

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359463
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 15.11.2012


Jonny Evilko

Втрачаю подругу

На  жовтій  вулиці  жарко,  аж  душно.
 Зайшов  у  двір,  під  тінь  горіхів,  і  присів  біля  стовпчика.  Покликав  старого  рудого  собаку.  Той  важко  піднявся,  причоломпав  до  мене  і  впав  збоку.  Хлопаю  йому  по  пузі.  Він  хрипко  і  часто  дихає.
 -  Так,  деякі  з  нас  задихаються,  -  кажу  йому.
 Лагідно  кажу  -  втішаю.  А  на  думці  туберкульоз  і  філософська  парадигма,  як  ми  повинні  відпускати  улюблених.  Псів.  Коханих.  Смиренно.  З  любов"ю.  Все  понад  це  -  самолюбство.
 Женя  підійшов  і  хлопнув  мене  по  плечу  зверху  вниз.  Миттєво  я  уявив  картину  збоку:  Женя  втішає  мене,  я  -  собаку.
 -  Тоня  не  хотіла  робити  тобі  боляче,  -  каже  він.
 -  Я  знаю.
 Я  знаю,  що  навіть  нема  кому  глянути  на  декого  з  нас,  хто  задихається.  Нема  нічого  страшного,  коли  ти  нічий  улюблений.
 Мабуть  зловтішаєшся  зараз,  але  все  рівно  дякую  за  теплі  слова.  Той,  хто  перший  ревнував.
 Йду  додому.
 Посеред  вулиці  стоїть  помаранчевий  проржавілий  автобус  без  коліс.
 Буду  слухати  радянську  попсу.


Капли  слипаются,  молнии  бродят  по  кругу,  у-у-у
Очень  обидно;  теперь  понимаю  теряю  подругу
Мне  очень  больно,  наверное  я  слишком  чуток,  у-у-у
Сидя  на  корточках,  подозреваю:  теряю  рассудок.

Вот  мой  товарищ  встал  рядом  со  мною
Назвал  меня  плаксой,  старался  обнять
Давя  весом  тела,  сочувственным  тоном
Сказал  мне:  "Она  не  хотела  тебя  обижать..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375446
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012


Bunny

Любовь одна. .

Любовь  одна,  она  быть  может
затмивши  каждого  сердца
заполнит  душу  и  поможет
понять  его  мне  до  конца.

А  что  понять?  и  так  все  ясно
Его  душа  летит  лишь  к  ней
Моя  же  плачет  понапрасну
Поняв  всю  суть  минувших  дней

Прошли  те  дни  когда  смеялись
Мы  беззаботно  как  могли
И  титры  фильмов  заменялись
Когда  лежали  мы  в  близи

А  может  все  вернуть  и  можно
Ведь  стоит  только  захотеть
Поверить  в  лучшее  возможно  
Ведь  так  и  можно  ввысь  взлететь.

Вернуть  те  дни  быть  может  можно
но  вот  любовь  призвать  -  увы
В  его  мечты  попасть  мне  сложно
А  хочется  хотя  бы  в  сны.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370819
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Салтан Николай

Ти зрадила, а я тобі ще вірний

Ти  мені  не  ворог,  ти  мені  й  не  друг,
Та  твоє  ім’я  мені    досі  ріже  слух,
Ти  зрадила,  а  я  тобі  ще  вірний,
І  відкидаючи  образи  ще  люблю.

Ніби  я  на  волі,  серцем  у  полоні,
Та  чому  вуста  мої  такі  солоні?
Ти  мені  не  мила  -  серце  лиш  розбила,
А  можливо  просто  ти  не  долюбила.

І  тепер  не  знаю,  хоч  і  я  кохаю,
Чи  розквітнуть  квіти  до  весни,  до  раю?
А  зима  так  близько!  Боже,  буде  слизько,
Як  би  не  упасти  з  любов’ю  так  низько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368765
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Jonny Evilko

Веронічці

Напиши  мені  вірш  білий-білий,
 як  ті  хризантеми  осінні,
 холодні.

Напиши  на  папері  парфумом
 улюбленим  -  буду  тримати
 напам"ять.

Розгорну  я  пелюстки  листочка
 в  клітинку,  і  буду  зимою
 вдихати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372735
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Jonny Evilko

"Закохався в неї"

Це  три  слова  з  крапкою  в  кінці.  Це  значить  вона(об"єкт  закоханості)...
Це  значить,  прадавня  кров  говорить,  що  колись  ви  були  без  одягу  і  готові;  а  коли  вона  загарчить  -  ти  не  посмієш,  а  коли  втече  -  ти  побіжиш  за  нею.
 Над  тобою  нависло  марево:  при  сонячному  всеблакитному  небі  -  грозові  хмари,  й  ти  є  лялька  під  струнами  блискавок  біофізики.
 Ти  запечатаний  сотнем  клятв  і  обітниць  -  більшість  з  них  позабував,  але  ж  лежать  на  тобі.
 І  тоді  ти  закоханий.
 В4ись  любити.
 Це  до  тебе.  Цей  заклик  тобі  на  цей  час  потрібен,  і  ти  його  прийми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372714
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Jonny Evilko

VI. Amanes

Прокинувся  ніби  ні  від  чого,  але  якщо  вже  не  спиться  –  можна  піти  відлити.
Дивлюся  на  мобільний  –  рівно  третя-нуль-три.  Я  Тобі  довіряю.
Вночі  в  місті  постійно  сяють  жовті  вогні,  й  віддалений  шум  автомобільних  шин  став  звичним  подразником  слуху.  Я  вже  відвик  спати  в  повній  темноті  та  повній  тиші.
Коли  приїду  додому,  то,  після  міських  ночей,  деякий  час  буду  трохи  боятись  темноти.  Дивитимусь  на  двері  –  в  сусідній  кімнаті  пустота,  і  невиразне  темно-синє  світло  трохи  проходить  із  вікна.  Я  знатиму,  що  при  вході  не  з'явиться  темний  мовчазний  силует,  але  все  ж  краєм  свідомості  очікуватиму  його  там,  не  відводячи  очей.
Та  це  пройде,  як  повинно  проходити  все  дитяче,  ірраціональне.
Ірраціональне.
Дзвінок  мобільного  заставив  мене  сіпнутися  від  несподіванки.
‒ На  тебе  шо,  ночі  нема?  –  бурчу  я,  стараючись  здаватись  сонним.  
‒ Здоров.  Виходь  в  центр.
‒ Чого?!
‒ Ну,  ти  мені  друг?  –  не  люблю  маніпуляторів,  що  б'ють  на  дружбу.  Більше  люблю,  коли  доповнюють  просьбу  жалісливою  фразою  «Ти  можеш  мені  й  не  помагати…»  таким  тоном,  ніби  я  остання  персона  у  Всесвіті,  яка  може  допомогти.
‒ Канєшно!
‒ От;  і  в  мене  сьогодні  день  народження  ‒  не  забув?  ‒  заперечити  не  можу,  бо  технічно  так  і  є  ‒  за  північ  починається  нова  доба.
‒ І  ти  вже  зараз  святкуєш.  ‒  кажу  я  іронічно.
Іронічно.
‒ Дивись:  в  мене  тут  пляшка,  і  я  тебе  дуже  чекаю,  ти  прийдеш?
‒ Само  собою.

Між  першою  і  другою  не  повинна  й  куля  просвистіти.  
‒ Отже,  ти  покликав  мене  посеред  ночі  просто  так,  посвяткувати?
Куля  не  свистить  також  між  другою  і  третьою.  Деякий  час  він  жує,  потім  розмова  триває  про  музику,  потім  він  перекурює.  Потім  кашляє  і  якось  винувато  говорить,  що  пора  кидати  курити.
‒ Ти  правий,  це  не  просто  так,  що  я  більш  нікого  не  мав  запросити.  Я  радий,  що  так  вийшло,  ніби  все  сплановано.  А  поспіх  такий,  бо,  знаєш,  я  мабуть  давно  хотів  тобі  розказати.
Дуже  люблю  описувати  насильство.  Коли  починаю  –  мене  затягує,  і  цей  азарт  безперестання  росте  до  кульмінаційної  точки,  доки  не  зриваю  виграш  –  відразу  до  свого  опису.  Не  тому,  що  він  бездарний  і  недоладний,  а  тому,  що  він  занадто  чіткий,  надто  контрастний,  понадправдивий.  Він  вражаючий!  Відчуття  від  нього  такі,  як  від  споглядання  чудних  рис  Космосу  ‒  не  знімків,  а  саме  цілих  Галактик  власними  очима,  і  не  в  телескоп!  Але  це  захоплення  ‒  не  благородне,  не  «захоплення  красою»,  а  діаметрально  протилежне.
Тобто,  ніби  насильство  і  є  прекрасним,  але  спостереження  за  його  довготривалими  наслідками  викликає  холод  в  грудях,  розсіяність,  безпорадність…
‒ Насильство  є  прекрасним?
‒ Ну…  так!  Ні.  Я  не  з  того  почав!
Я  в  сні  часто  роблю  фільми.  На  таке  потрібно  довго  вчитися,  щоб  створити  якісний  продукт,  а  мій  сон  ‒  бездоганний.  Хоча  ніхто  з  критиків  його  ніколи  не  оцінить.  Це  неможливо  перенести  на  кіноплівку  таким,  як  воно  було.
В  цих  фільмах  сцени  змінюються  на  перший  погляд  хаотично  і  безпричинно.  Події  не  є  жорстко  зв'язані  з  реальністю,  і  багато  чого  глядачу  довелося  придумати  б  самотужки.  Це  мало  би  певні  переваги  для  них:  свобода  вибирати  подробиці  причин.  За  мною  не  лишається  навіть  головної  думки.  Увесь  сухий  осад  ‒  сильна  емоція,  така,  як  я  хотів.
Ти  знаєш,‒  нервово  сміється,  ‒  мабуть  до  такого  фільму  в  кінці  потрібно  було  б  додавати  легенду,  інакше  він  би  був  абсолютно  мутним  для  розуміння,  тому  ‒  некомерційним.
Але  останній  мій  сон,  вчорашній,  це  щось  –  чисте,  довершене…  Це  ‒  страх  неочищений…  ‒  тут  мене  пробило  на  регіт.
‒ Чого  ти  смієшся?  Я  мусив  спочатку  записати  все,  бо  засіло  цвяхом  в  голові,  і  ніяк  не  міг  звільнитись  від  нього.  А  тепер  розказую  тобі,  бо  воно  досі  держить  мене.  І  більше!
‒ «Страх  неочищений  в  коридорах  тьми  непроглядної!»…  «На  верхньому  поверсі  башти  чорної!»
‒ Ти  просто  не  хочеш  слухати,  от  і  все.
‒ Ти  правий,  хто  ж  захоче  слухати,  якщо  ти  так  страшно-неочищено  почав?  Ану  ж  і  мене  вчіпить  і  не  відпустить?
Ні,  розкажи  мені,  звичайно  розкажи!  То  все  жарти,  то  я  так  захищаюся  від  стресу.  Все  рівно  весь  сік  буде  втрачено.  В  нас  же  нема  проектора  прямо  з  твоєї  голови?  Говори.
‒ Ти  збив  мене!
‒ То  давай  вип'єм.  Ти  сказав,  що  насильство  ‒  прекрасне?  Чи  я  не  так  зрозумів?
‒ Просто,  знаєш,  я  мав  на  увазі  те,  що  відчуває  сама  людина.
‒ Та-ак?  І  тобі  про  це  наснився  сон?  Ти  когось  із  задоволенням  бив?
Він  знизує  плечима,  йому  неприємно  починати  заново,  коли  вже  був  набрав  ходу.
‒ Я  буквально  вчора  читав  в  неті  новини,  кримінальна  хроніка.  Потім  увечері  ліг  подрімати  в  навушниках,  і  під  музику  заснув.
Tiamat  –  “Amanes”.
I,  I  deliver  my  soul  to  you…
І  тут  починається  мій  сон.  Мама  каже  піти  в  школу,  полити  вазони,  і  я  йду  через  поле  по  межі.  Я  співаю  слова  пісні  під  музику,  що  чую.
Однак,  секундочку,  я  щось  забув!  Забув,  навіщо  я  йду  в  школу,  забув  чи  взяв  ключі  від  класу,  і,  перевіривши  по  кишенях,  помічаю,  що  не  взяв  з  собою  телефону.
Why  have  you  forsaken  me?  ‒  співаю  я.
Why  have  you  betrayed  me?
Why  did  you  abandon  me?
Why  did  you  leave  me?
І  тут  чую  зовсім  іншу  музику  справа:  грім.  Там  небо  скаламутилось  густими  чорними  хмарами  ‒  ніби  зверху  в  атмосферу  бог  налив  чорнила,  і  воно  розповзається,  поки  не  досягне  точки  мого  перебування  і  отруїть  повітря.  Яскрава  фіолетова  блискавка  розкраяла  горизонт  навпіл.  Я  відчуваю,  що  не  проста  гроза,  і  ліпше  не  йти  нікуди  зараз,  коли  вона  швидко  наближається  разом  з  льодяним  вітром.  Деякий  час  я  вагаюся,  а  потім  йду  назад.
По  дорозі  зустрічаю  те,  чого  там  раніше  не  було:  яскравий  синій  портал;  якщо  ти  грав  друге  «Діабло»,(  ‒  я  киваю,  ‒  )то  розумієш,  на  що  воно  схоже.
А  біля  порталу  ‒  татуйований  факір,  і  він  вклоняється  порталу.
Ключове  слово  –  «портал»,  його  можна  зустріти  в  моєму  вірші,  (ти  читав  його),  і  звідти  береться  його  значення  саме  в  цьому  випадку…  Я  ‒  все,  як  положено  ‒  розбив  цей  кусок  сну  на  символи.  А  ще  «факір»…
‒ І  ти  пішов  у  портал?
‒ Ні,  рухався  в  тому  напрямку,  але  почався  другий  сон.  Пісня  ще  тривала  в  той  час.
Отже,  я  сиджу  в  підвальному  приміщенні  ‒  пам'ятаєш,  я  розказував,  як  їздив  у  табір,  і  де  в  нас  були  дискотеки  й  перегляд  фільмів…
‒ Християнський  табір.
‒ Так,  от  оце  там.
Зал  поділений  пополам  колонами.  Я  стою  з  правої  сторони,  і  знаю,  що  це  ‒  музей.  Дивлюся  на  табуретку,  пустий  гріб  і  красиву,  вишневого  кольору,  гітару;  і  то  я  знаю,  що  гріб  ‒  Ісусів,  і  табуретка  ‒  теж  його.
Сідаю  на  табуретку,  граю  на  гітарі  (пам'ятаєш  ‒  в  навушниках  досі  грає  пісня)  і  дивлюсь  на  гріб  ‒  він  всередині  сильно  припав  пилюкою,  бо  стоїть  постійно  пустий  і  відкритий.
Коли  мені  набридло  грати,  кладу  гітару  в  гріб.  Кладу  донизу  струнами,  але  мені  це  не  подобається,  і  я  її  перевертаю.  Знову  не  подобається,  що  пилюка  буде  падати  всередину  деки,  і  знов  перевертаю.  Потім  знов.  Потім  думаю:  «Нащо  Ісусу  гітара  й  табуретка?»,  ‒  забираю  їх  та  й  переходжу  на  ліву  сторону.
Там  ‒  компанія  з  чотирьох  чоловік:  юнак  з  жовтою  гітарою  сидить  на  табуретці,  а  в  нього  в  ногах  ще  двоє  хлопців.  Юнак  грає  й  співає  щось  веселе.  Трохи  збоку  на  табуретці  сидить  дівчина  у  білому  мережаному  платті,  їсть  чіпси  з  пачки.
Я  звертаюсь  до  них:  «Акомпанемент  потрібен?»
Вони  ігнорують,  ніби  нема  мене.  Ті  двоє,  що  сиділи  на  підлозі,  починають  один  з  одним  переморгуватись  навіщось…  Один  встає,  і  бере  трохи  чіпсів  у  дівчини…
Тут  голос  став  помітно  нижчим.  Він  сидів,  поклавши  ногу  на  ногу,  а  над  верхнім  коліном  схрестив  і  руки.  Говорив,  злегка  нахиливши  голову,  а  очі  мав  широко  розплющені,  щоб  тримати  перед  очима  всю  картину.
‒ …і  тут  (тут  щось  пропущено!)  вони  вже  добивають  хлопця  ногами!  Де  дівчина?
Другий  іде  геть  із  залу.  Бо'зна-що  робиться  в  його  душі,  але  руки  його  викручуються  дощовими  червами,  ніби  в  хворого  психа,  а  з  обличчям  робиться  таке,  таке,  як  по  ньому  проходяться  протиприродно  сильні  судороги…  Куди  ві…,  ‒  він  запнувся  і  кашлянув,  ‒  куди  він  іде?
Зверху  видно,  як  вони,  непритомну,  волочуть  її  за  руки  по  піску,  плаття  здерте  до  пояса,  і  в  картинці  видно  по  краях  їхні  руки:  справа  і  зліва.  Отак-о:  картинка  стоїть,  і  вони  проволікають  її:  знизу  показується  голова,  колишуться  груди,  і  потім  зверху  зникають  п'яти.
Дещо  змінилось  в  їхній  зовнішності  ‒  обидва  роздягнені  до  пояса;  один  має  воєнну  зачіску,  довге  волосся  й  цей…  виголене  по  краях…  вплетені  прикраси;  тобто  ‒  схожі  на  варварів.
Поки  волочуть  ‒  їхні  ноги  вгрузають  в  пісок.
Його  пересмикнуло.  Тремтячий  голос  на  словах  «в  пісок»  зазвучав  явно  розгублено;  хлопчина  вкінець  вичерпав  мовні  засоби,  щоб  передати  те,  що  насправді  бачив,  думав  і  відчував.  І  тихим  голосом  продовжив:
‒ Ісусові  ноги  вгрузають  в  пісок  під  вагою  хреста.
А  тепер  я  бачу,  як  вони  копають  яму.  Звідти  видно  море  ‒  може  це  пляж.
Я  бачу  її  рожеві  напіврозтулені  губи,  і  помалу  опускаюсь  в  них.  За  ними  ‒  темнота,  падаю,  поки  все  не  стає  темно…  всюди…
Я  бачу  руку,  що  тримає  двоствольний  обріз,  націлений  їй  в  обличчя;  я  ніби  сиджу  на  зап'ясті.
Помалу  сповзаю  вниз  по  шорсткому  стволу,  й  все  робиться  темним  до  того,  як  я  досягаю  мушки.(тут  щось  пропущено.)
Картинка  зверху:  тепер  згори  показуються  її  ноги,  біле  плаття…  Руки,  руки  сіпаються  в  конвульсіях,  а  я  піднімаюсь  до  обличчя,  ‒  він  скривився  і  шумно  видихнув  повітря.
Потім  закрив  лице  рукою  і  почав  терти  лоб  та  брови,  опершись  ліктем  на  коліно.
‒ Один  з  них  сипнув  лопатою  трохи  піску  їй  на  лице,  туди,  де  були  очі.  Пісок  моментально  позлипався  і  почервонів.
Я  опускаюсь  до  її…  зуродованого  лиця…  І  чую  ‒  бачу  і  чую!  ‒  як  ці  закривавлені  губи  чітко  шепочуть  мені  щось  за  сценарієм…  Я  в  них  падаю.  Тоді  кругом  настає  темнота  ‒  таке  відчуття,  що  наді  мною  зімкнулись  її  зуби;  вона  поглинула  мене,  і  зараз  я  захлебнуся  її  свіжою  солонуватою  кров'ю.
Тепер  ‒  екран.  Хтось  пустив  із  проектора  прямо  на  стіну,  білим  по  чорному,  слова:  «Ненависть  пропущено»,  «Постріл  пропущено».  Їх  замінило:  «Додав…»,  ‒  не  пам'ятаю  далі  дослівно.  За  цим  фраза:  «Субтитри  додам  завтра  :)»,  ‒  зі  смайликом  в  кінці.
Потім  вроді  така  фраза:  «Шукав…  О_о»,  ‒  посередині  фрази  безумний,  здивований  смайлик  з  двох  букв  «О»,  ‒  «Знайшов  глибоку  повну  путь.»
За  кадром  хтось  звучно  клацнув  пальцями  ‒  аж  легеньке  ехо  відскочило  від  стін  залу,  а  всі  букви  на  екрані  змінились  із  прописних  на  заголовні:  «шУКАВ…  о_О  зНАЙШОВ  ГЛИБОКУ  ПОВНУ  ПУТЬ»,  ‒  і  наступила  тиша  така,  що  буквально  чути  шум  власної  крові  в  судинах.
Це  не  все  ‒  тепер  в  тиші  показали  в  профіль  лице  того,  з  голеною  головою,  що  стріляв.  У  нього  вся  нижня  щелепа  і  щоки  висять  рваними  кусками  м'яса.  Знекровлений,  він  дивиться  спідлоба  за  кадр,  вправо.
Показали  й  другого,  що  кривив  лицем,  коли  виходив  з  залу.  Теж  в  профіль;  він  просто  дивиться  туди  саме,  за  кадр.  Я  чомусь  знаю,  що  вони  зв'язані  сидять  на  табуретках.
Це  все  в  мене  в  голові,  розумієш?  ‒  мовив  він  до  мене  здавленим  голосом,  ‒  я  це  все  придумав  виключно  для  себе,  і  я  відчував  жах,  прокинувшись.  А  знаєш  іншу  річ?  Мені  сподобалось.  Я  себе  вразив.  Це  те,  чого  я  хотів.  Тому  я  це  придумав.
‒ Я  теж  тебе  придумав,  ‒  кажу,  імітуючи  його  важкий  тон,  ‒  ти  просто  моя  проекція  в  творі,  який  увесь  придуманий  мною.
(…)
Коли  я  натрапляю  на  певну  життєву  незручність,  то  схильний  нарікати,  чому  це  робиться  саме  зі  мною,  в  такій  химерній  загадковій  послідовності.  Чи  це  задумано  для  мене,  чи  просто  витівки  молодого  незрілого  розуму  не  здатні  виділити  суттєве  від  пустого…
Суттєве  від  пустого.
‒ Чому  гітара  ‒  тільки  тому,  що  грала  музика?
‒ Гітара  ‒  це  Ісус.  Його  нема  в  труні,  бо  він  воскрес.  Тому  гріб  всередині  покритий  пилом.  Але  якби  він  там  був  –  він  би  перевернувся  кілька  разів,  ‒  він  раптом  неголосно  хихикнув,  ‒  може  спитаєш,  чому  гітар  дві?  Чи  про  табуретки?  Цього  я  не  знаю…
‒ Що  ж  за  новини  такі  треба  було  прочитати…
‒ Масове  вбивство  у  Бельгії.  Хлопець-сатанист  убив  свою  подругу.  Дядько-педофіл…
‒ Досить  з  мене.
‒ Я  все  не  міг  зрозуміти,  що  рухало  цими  людьми…  А  зараз,  знаєш,  розумію.
Зараз  розумію…
А  найгірша  життєва  незручність,  на  яку  можна  натрапити  –  це  власне  Его.  В  певний  момент  усвідомити,  що  тебе  не  влаштовує  те,  що  є  тобою.
‒ Ти  себе  накручуєш.
‒ Нас,  по  суті,  мало  відрізняє.  В  думках  я  наближаюсь  до  них,  я  відчуваю  себе  ланкою  передачі  прокляття.  А  я  не  хочу  такого  передавати!  
Люди  відчувають  це.  Мене  питають:  «Чому  ти  так  на  мене  дивишся,  чому  ти  постійно  опиняєшся  поза  спиною?»  Я  себе  по  чомусь  видаю…  Бо  не  можу  ‒  свого  ‒  всередині.  Я  потроху  божеволію,  починаю  тупіти,  починаю  помічати  за  собою  безпричинні  страхи.  Може  ти  чув,  мужик-алкоголік  застрелив  своїх  жінку  й  сина,  а  сам  повісився.  Я  поважаю  його,  я  захоплююсь  ним.  А  справді:  чого-то  має  син  навчитися  в  цій  неблагополучній  сім'ї,  в  такій  гнилій  комірці  суспільства?  (А  жінка  так  само  бухала  й  ніде  не  працювала).  Піде,  десь  підсяде  на  наркоту,  знайде  собі  шлюху-наркоманку,  заведе  ще  такого  одного  сина,  яким  був  сам.  Потім  не  обійдеться  без  криміналу.  Може,  він  з  товаришами  заб'є  до  смерті  продавщицю  в  ларьку.  Чи  що  гірше.  Так  хай  зараз  помре,  подалі  від  гріха.  Мужик  все  правильно  зробив.  З  іншого  боку,  я  відчуваю  відповідальність  за  всіх  тих  нещасних,  що  просто  народилися  не  там,  де  треба.
Коли  сильна  воля  стати  кращою  людиною  не  була  і  не  є  частиною  тебе  теперішнього.  Пам'ять  про  себе-гіршого  є  обжитий  край,  а  можливість  себе-кращого  є  страшні  нерозвідані  дебрі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371140
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012


Вальдемар Феруменко

Так не буває…

Не  буває  зрадливих  імен,
Не  буває  примхливих  чуток.
Де  лишається  спокій  –  домен,
Де  кружляє  уява  –  стрибок.

Не  буває  стабільних  людей  –
Їх  встигає  ламати  «пресок».
А  навколо  –  гранітних  ідей!
Тільки  чуєш  тихесенький  «Спок».

Не  буває  безцінних  турбот:
Зажадають  ще  влітку  фати.
Не  чекай  закулісних  висот,
Бо  даремно  робити  мости.

Не  було,  не  буває,  не  буде!
А  чого?  Хай  вирішують  люди…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371268
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012


Мирослав Гончарук_Хомин

Серце живе ще мрією…

Серце    живе    ще    подихом,
Розум    тримає    пам'ять,
Колись    був    для    тебе    ворогом,
А    зараз    дарую    зізнання…

Серце    живе    ще    мрією,
Душу    дарую    у    слові,
Для    тебе    стишу    буревії,
Зупиню    весняну    повінь…

Серце    живе    бажанням,
Волю    штовхають    очі,
Для    тебе    сьогодні    зізнання,
Сьогодні    й        в    наступні    ночі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371034
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012


Леся Приліпко-Руснак

Лист

Йшов  дощ.  Набридливий,  огидний  дощ.  А  вона,  лежачи  під  теплим  пледом  на  дивані,  писала  ЙОМУ  листа.  Як  завжди  у  безвість.  Писала  про  те,  що  наболіло.  Писала  про  біль,  душевний  біль,  який  скував  її  в  свої  тяжкі  лещата,  про  кохання  і  ненависть  водночас  до  НЬОГО,  одного,  єдиного.                  
Але    вона  знала  ще  й  те,  що  ВІН  навіть  не  прочитає  цього  листа.  Погляне  на  знайому  адресу,  на  мить  замислиться,  а  потім  вкине  до  шухляди  і  не  згадає….  Не  згадає,  так  як  і  її.  Вона  лише  перегорнена  сторінка,  про  яку  він  воліє  забути.  Не  потрібна  йому  й  та  смужечка  часу  їх  сумісного    щастя…Тепер  ВОНА  для  нього  просто  тінь  минулого.      
Вона  знає  від  подруг  -  у  НЬОГО  є  інша.  Стрункіша,  привабливіша,  та  що  й  казати,вродливіша.  Він  кохає  цю  іншу.  А,  може,  кохають  лише  його  очі,  адже  чоловіки  люблять  очима…Він  щасливий!  Ладен  літати  на  крилах,  якби  це  було  можливо….  Для  нього  вже  не  важлива  та,  яка  пише  йому  цього  злощасного  листа.  Їй  відведена  роль  колишньої….  Їй  нічого  не  лишилось,  окрім  пам’яті,  а  ще….а  ще  залишився  дощ.                              
Вона  дивилась  у  вікно.  По  щоках  текли  сльози,  а  на  колінах  лежав  списаний  листок  паперу.  Та  сльози  все  текли,  мов  дощові  краплини  по  склу.  Раптом  вона  розірвала  аркуш  на  шматки.  За  мить  все  те,  що  було  втіленням  її  страждань,  переживань  і  почуттів,  перетворилось  на  дрібні  клаптики.  Такі,  як  її  душа.  Пошматована  з  уривками  спогадів  і  даремних  мрій.  Мабуть,  її,  цю  нещасну  душу,  вже  ні  за  що  не  склеїш.          
Вона  відчула  себе  пораненим  птахом  з  перебитим  крилом,що  випадково  потрапив  у  сіті  оманливого  і  безжалісного  кохання,  яке  спочатку  обіцяло  насолоду,  щастя,  а  згодом  забрало  в  жорстокий  полон  з  безсонних  ночей,  чекань,  сподівань,  надій  і  гірких  розчарувань.      
Дівчина  з  кожним  днем  дарма  намагалась  вирватись  на  волю  з  цієї  пастки,  і  ковток  свіжого  повітря  свободи  для  неї  був,  як    недосяжна  вершина.  
Вона      поволі  піднялась  з  канапи,  відчинила  вікно  і  свіжий  вихор  увірвався  без  дозволу  до  кімнати….  Мимовільна  усмішка  торкнула  її  вуста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344814
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 15.10.2012


Jonny Evilko

IX. Sunday Night

Я  втомлений  цього  недільного  вечора,  бо  від  полудня  до  десятої  солодко  служив  волонтером  на  заключному  гала-концерті  «Великої  коляди».  Натовп  людей  в  храмі…  Я  кашляв,  відчував  у  тілі  жар,  але  носив  лавки,  стільці  та  металічні  каркаси.  Близько  години  стояв  потилицею  до  центрального  входу  храму,  звідки  несло  холодом.  По  завершенні  концерту,  нас  вгостили  гарячим  вином.
«Одного  прошу  в  Тебе,  Господи:  тільки  б  не  захворіти  ще  більше.  Я  Тобі  довіряю.».  Коли  я  загину,  значить  на  те  була  Твоя  воля.  Тільки  б  не  зробити  мені  нікому  гірше  на  цьому  світі,  Господи.  Коли  буду  чинити  шкоду,  вбий  мене,  Господи;  і  я  не  жалкую  про  свої  слова.
Коли  повернувся  назад  в  гуртожиток,  сполоснув  себе  в  душі  холодною  водою  і  помив  голову.
Нарешті  схилився  на  подушку.
За  вікном  так  само  жевріють  жовті  вогні,  як  свічки.  Слабка  лампочка,  не  прикрита  люстрою,  освітлює  скромну  кімнатку.  На  широкому  ліжку  вже  зібралися  знайомі,  й  ведуть  невимушену  бесіду  про  любі  життєві  дрібниці,  про  ватру  в  поході,  про  шкільний  випуск  чи  може  про  чийсь  день  народження.  Коли  я  зайшов,  то  відчув  себе  трохи  незручно.  Знайшлося  місце  на  низенькій  табуреточці  біля  ліжка.  Марічка  сміється,  збоку  сидить  Олег,  серйозний  і  заглиблений  в  роздуми.  Це  ‒  карта  і  дорога,  але  Місто  буде  не  тут.
Я  покидаю  цю  кімнату  й  повертаюся  у  власну,  але  не  ту,  де  сплю  в  цей  момент,  а  в  ту,  де  раніше  проживав.  Я  голодний.  Ставлю  на  електроплитку  чайник  без  води,  він  плавиться.  Спіраль  плитки  небезпечно  пашить  червонястим  жаром  і  плавить  корпус,  все  розтікається  плавленим  металом,  тому  доводиться  витягти  вилку  з  мережі.
Кімната  неосвітлена,  безлюдна.  Я  лізу  на  двоповерхове  ліжко  і  влягаюся  на  голі  пружини.
Миші?
Або,  надіюся,  це  піді  мною  хтось  не  спить.  Крізь  пружини  бачу  пусте  нижнє  ліжко.
Під  паркетом  лазять  лускаті  черви,  мертві  собаки  шкребуть  кігтями  стіну  за  шафою  і  прокляті  голоси  самовпевнено  виголошують  один  одному  анафеми.  Під  ліжками  гусне  темнота,  прямо  з  неї  піднімаються  безликі  демони,  і  морочать  мене  своїм  парадом,  настирливо  голосніше  кричать;  ритмічно,  все  скоріше,  ковзають  повз  мене,  зачіпаючи  кусками  блискучої,  як  вороняче  крило,  темноти!  І  моя  шкіра  стає  страхом,  проколота  тисячами  тупих  отруйних  голок,  а  голова  безболісно  тріскає,  впустивши  всередину  тиск  натовпу  думок  руйнівного  божевілля.  Я  глохну,  мій  голос  майже  захлинувся,  слабо  силкуючись  розсіяти  марево  молитвою.
Прокидаюся  злий.  Стаю  на  коліна,  діловито  шепочу  «Отче  наш»,  а  ще  роздратовано  і  нагло  докоряю  своїй  голові,  що  не  може  ні  в  чому  розібратись.
Нерви  втихомирюються,  сироти  на  руках  пропадають.  Настирливо  ставлю  собі  питання:  що  відбувається  зі  мною??  Негайно  хай  свідомість  дасть  мені  відповідь,  без  всяких  символізмів,  чесно  і  прямо.  Хочу  усвідомлене  сновидіння.
Вікно.  Спокій.  Тиша.  Сусіди  мирно  сопуть  уві  сні.
Схиляюсь  на  подушку.  Хотів  усвідомлене  сновидіння?  Нá  тобі!..  Нá  тобі!..  […]
Епічна  гра  фантазії  розрослась  і  продовжувалась  аж  до  ранку.  Якщо  сни  я  люблю  більше,  ніж  реальність,  через  те,  що  люди  розчарували  мене  нещирістю,  закритістю  й  відсутністю  почуття  гумору,  то  навіть  сам  з  собою  я  цього  не  можу  знайти.
Придумай  собі  хоч  цілий  побутовий  роман  навколо  мене,  мені  потрібно  інше.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369882
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 13.10.2012


Камі білого лотосу

Сльози дощу

А  дощ  минув...
Залишив  після  себе
сліз  найчистіших  міріади  скрізь.
Як  дивовижно,  що  безкрайнє  небо
може  вміститись  у  найменшій  з  них!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284897
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 11.10.2012


Салтан Николай

Ти плакала! Навіщо сльози?

Ти  плакала!  Навіщо  сльози?
З  такої  юної  краси.
Дозволь  торкнутись  твої  очі...
Краплинки  чистої  роси.

Я  б  пригорнув,  але  не  в  змозі,
Між  нами  сотні  тисяч  літ,
А  сльози  льодом  на  морозі
Тихенько  падають  до  ніг.

А  десь  у  серці  біль  лютує,
Тепла  воно  уже  не  жде,
І  лиш  в  душі  тебе  гамує  -
Над  нами  небо  лиш  одне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350453
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 26.09.2012


Jonny Evilko

Пізнай і вилікуй, молись

Пізнай  себе...
Падуть  на  землю  кришталеві  банти
І  вилікуй  себе
В  депресії  живучий  і  нев"янучий  пирій
Молись  за  світ
За  тебе  він  нічуть  не  кращий
Молись  за  свій
психічний,  і  запущений  вже,  рак
Ударив  грім
І  блискавка  у  храм  душі  попала
і  храм  згорів
І  попіл  на  руках  повік

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365969
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012


Lignt_in_nidht

Я знаю, що це вона…

П’янка,  хвилююча  і  зовсім  не  схожа  на  інші,  стала  для  нас  ця  осінь.  Вона  стала  альфа  і  омега  в  короткометражці  нашого  життя.  Ми  пустилися  берега,  і  повертатися  вже  не  було  куди…  Наша  історія  відійде  у  вічність,  туди,  звідки  ми  всі  приходимо,  туди  куди  все  повертається.  І  я  стерплю  Танталові  муки  від  твоїх  зрад,  від  совісті,  і  безкінечного  пошуку  спокою.  Мама  говорила,  не  біжи  поперед  батька  в  пекло,  та  навіть  воно  у  порівнянні  із  твоїм  світом  –  здається  раєм.  Сізіфова  праця  не  здається  мені  такою  марною,  порівняно  із  моїми  щохвилинними  намаганнями  звільнитися  з-під  твого  ярма.  Оточуючі  у  свинячий  голос  кричали  про  мою  одержимість  тобою.  Але  я  пройду  дорогу  від  тернів  до  зірок  і  ми  будемо  разом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358232
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Адель Станіславська

Вона

Вона  не  любить  стиглу  гучність  слів,
тони  лукаві  і  манірні  ролі.
Бадьорі  марші  верх  чужих  голів,
поклони  примхам  не  своєї  волі.

Вона  не  терпить  масності  думок
і  потічків  словесного  єлею.
Коли  гидливо  тиснуть  на  курок,
стріляючи  зі  зброї  привілею.

Байдужий  їй  солодкий  дифірамб,
порожній  флірт  і  роль  чужа  позірна...
Від  того  носить  незгладимий  штамп  -
Холодна,  наче  лід,  високомірна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361098
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Jonny Evilko

Час

Час  летить,  час  спливає.  Годинникам  ніколи  не  бракує  уваги.  Подивився  на  годинник  один  раз  -  перша  тридцять  сім.  Подивився  вдруге  -  перша  п'ятдесят  п'ять.  Тут  мені  прийшла  в  голову  думка,  що  можна  проводити  дозвілля  просто  поглядаючи  час  від  часу  на  годинник.  П'ять-десять  поглядів  на  годинник  -  і  вже  пора  їсти,  або  пора  спати,  або  вже  неминуче  треба  зайнятись  чимось  корисним.  А  часто  годинник  -  просто  паразит,  бо  він  -  джерело  відмазок  типу  "ще  хвилинка,  і  ...".
 Час  не  закручується  в  тривимірні  вузли,  як  можна  подивитися  в  багатьох  фільмах.  Таке  хтось  придумав,  аби  людям  було  лоскотно  в  мізках  -  це  таке  відчуття,  що  як  ніколи  дає  ясніше  відчувати  "Я  мислю,  отже  я  існую.".  Ніяк  не  пережити  двічі  один  і  той  же  момент?,  навіть  теперішній  момент  не  можна  вповні  пережити,  бо  він  постійно  вислизає  з  теперішнього,  і  треба  його  згадувати...  Дежа  вю  -  це  щось  скоріше  психічне,  а  не  пов'язане  з  часом.
 А  відчуваєте  тягар  минулих  подій?  Хотілося  б  мати  інші  початкові  умови,  чи  іншого  розвитку  сценарію?  Кому  б  не  хотілося  -  тому  ви  і  мрієте.  Нічому  з  того,  про  що  ви  мрієте,  ніколи  не  збутися  саме  в  тій  формі,  якої  ви  хотіли.  Постійно  знайдеться  дрібниця,  якщо  її  пошукати.  Ото  поменше  мрійте  і  робіть  що-небудь,  що  не  суперечить  моральному  закону.  Бо  завтра  можна  і  ногу  на  східцях  поламати,  і  в  поїзді  в  аварію  втрапити,  що  завгодно.  Таких  випадків  -  один  на  десять  тисяч.  Коли  я  дивлюсь  новини,  лишається  тільки  подумати,  що  тому  одному  сильно  не  поталанило,  і  все,  досить.  Не  можна  довго  думати.
 Страшно  подумати,  що  вічної  молодості  нема,  тому  бережіться  таких  думок...  А  ще  важливіше,  не  думайте,  що  вічності  нема,  бо  як  звихнетесь,  то  не  буде  кому  доживати  єдине  і  неповторне  ваше  життя.  Серйозно,  в  світі  повно  психів,  що  втратили  світлий  розум  саме  на  основі  ілюзій  чогось  вічного,  а  його,  як  виявилось  нема.
 Я  підозрюю,  що  можу  запросто  стати  психом  сам.
 Піду  краще  займусь  чимось  важливим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296337
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 19.08.2012


stroi

Актёр провинциального театра

Актёр  провинциального  театра,
Ролей  отыгранных,  забытых  череда.
Но  ещё  больше  их  отложено  на  завтра.
На  завтра,  а  скорее  навсегда.

Висят  афиши,  краски  потускнели,  
И  зритель  есть,  но  не  собрать  аншлаг.
И  роль  прожить  –  не  достиженье  цели,
А  лишь  работа.  Видно  проще  так.

По  тёмным  театральным  коридорам,  
Со  сцены  в  ночь  идёт  куда-то  тишина.
И  с  восхищением,  а  может  и  с  укором,
Со  стен  судачат  чьи-то  имена.

И  стоит  ли  играть  –  ведь  все  актёры,
А  в  зале  ты  один,    весь  мир  –  он  как  театр.
Сценарий  выписан,  разобраны  уж  роли,
На  сцене  действия  проходят  кое-  как…  

Актёр  провинциального  театра,
Не  унывай!  Ты  просто  чуть  устал.
И  Гамлет  твой,  быть  может,  уже  завтра,
Сорвёт  аплодисментов  полный  зал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354972
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012


Лілея Лозова

Не шукай

Не  шукай  більше  зустріч  зі  мною,
Ти  мене  все  одно  не  знайдеш,
Я  не  буду  вже  поруч  з  тобою,
І  не  гляну,  як  мимо  пройдеш.

Не  шукай  мене  більше,  не  треба,
Уже  осінь  володарка  душ  і  сердець,
Любові  нема  і  відпала  потреба,
Полишила  смутку  терновий  вінець.  

Не  зігріють  вже  більше  ті  руки,
У  яких  стільки  вогню  і  тепла,
Не  чекай,  вже  не  матимем  злуки,
Ми  вже  ніхто,  нас  більше  нема.

Я  за  тебе  молюся  щоночі,
Хоч  кляну  я  свою  доброту,
І  тоді  закриваються  очі,
Як  зроню  я  сльозу  й  не  одну.

Я  повірила  в  щастя  одразу,
Ти  його  викинув  долі  до  ніг,
В  душі  ж  я  ховаю  відразу,
Усе  що  цінила  ти  не  вберіг.

Ти  примусив  себе  покохати,
Не  спитав  чого  хотілось  мені,
Як  же  тяжко  кохання  вбивати
І  нещадно  віддати  землі.

Та  я  вірю  що  зірка  зійде
І  для  мене  освітить  ще  путь,
Знаю  точно,  що  час  мій  прийде,
Я  ще  зможу  щасливою  буть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353517
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012


Tauri

Кохання є……

Кохання  є,  а  десь  немає
Амур  бездомний    поміж  хмар  гуляє.
Самотній  погляд,  де  він,    де
Стріла  летить,  а    шрам  росте…
Пече,  болить,  не  заживає
Душа  вже  сну  давно  не  знає
А  слід  він  є,  і  буде    там
Де  шрам,  він  там,  на  полі  ран

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289971
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 28.07.2012


mister_Warden

Душа

Людська  душа  не  наче  корабель.
Пливе  кудись  не  знаючи  спокою
В  життя  бурхливій  течії  
Вривається  не  наче  б  то  кормою,
А  біль  то  шторм,  який  порушив  штиль
Й  несе  він  душу  і  товче  об  камінь
Та  радість  сонцем  заблистить  в  житті
Коханням  промінь  сцілить  рани
І  ми  пливемо  по  життю
За  напрямком,  що  зветься  доля
І  ми  не  знаємо  куди  Дай  Боже  
Тільки,  щоб  не  було  горя…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352991
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 28.07.2012


Сполох

Мне сложно расставаться…

Ну  почему  мне  сложно  расставаться
Пусть  и  не  на  год,  месяц  иль  на  день?
А  при  прощаньи  ложно  улыбаться,
Стараясь  скрыть  печали  этой  тень?

В  глазах  моих,  как  бисеринки,  слезы...
Ты  их  не  видишь  -  прячу  я  свой  взгляд.
А  плечи  -  вниз,  как    две  увядших  розы,
О  расставанье  горьком  говорят…

Скорее  б  ночь  ушла,  и  встало  солнце,
Чтоб  вновь  тебя  увидеть  я  смогла,
Чтоб  голосов  звучали  колокольца…
Хрусталь  их  звона  я  бы  сберегла!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347752
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 27.07.2012


Сполох

Тебе

На  облучке  заснула  Муза
И  в  небо  не  спешит  Пегас,
Свечи  огонь,  боясь  конфуза,
Чуть  задрожал  и  вдруг...погас...

Ночь  в  лету  канула  устало,
Забрав  с  собою  звезд  запас,
С  туманом  утро  лепетало
Про  зиму,  солнце  и  о  нас...

А  я,  прижав  к  щеке  ладошку,
Спала  и  видела  во  сне,
Как  месяц  заглянул  в  окошко,
Напоминая  о  тебе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353400
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012


Томаров Сергей

Все. Иду к врачу

Запишите  меня  к  врачу!
Пусть  душу  уколом      излечит...
Умирать  в  тоске  не  хочу,
Надоели  в  потемках  свечи.

Отведите  меня  к  врачу!
Пусть  таблетку  мне  даст  от  боли.
Безнадегой  в  ночи  кричу
И  теряю  вкус  свежей  воли.

Все!  Решил!  Я  иду  к  врачу!
Кто  последний  скажите  будет?...
Посижу,  я  с  ним,  помолчу...
Вдруг  от  грусти  меня  пробудит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352563
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 27.07.2012


Томаров Сергей

Музыка лета (соавтор muzima29 )

Колосится    хлеб-рожь    золотая,
Нежно    в    солнце    играют    жнива...
Посмотри-ка    –    краса    неземная...
Собираются    в    песню    слова.

Заплутала    тропиночка    где-то
В    аромат    спелых    ягод    зовя.
Небо    дарит    нам    музыку    лета,    
Словно    делится    частью    себя.

Ветер    нежно,    с    теплом    обнимает,
Теребит    на    деревьях    листву
Звук    мелодий    мне    сердце    ласкает,
Все    подобно    вокруг    колдовству.

Кто-то    тучку    встряхнул    так        игриво,
Будто    прядь    непослушных    волос.
Травы    млеют    от    зноя    лениво    –
Ах,    какая    пора  -  сенокос!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352104
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 27.07.2012


Исаак

Это – просто наважденье!. .

Это  –  просто  наважденье!
Это  –  просто  мука!  –
День  за  днём  стихотворенья  
я  пишу  для  внука.

Но  ведь  знаю,  знаю,  знаю!  –  
он  читать  не  станет.
Всё,  что  я  насочиняю,  
просто  в  бездну  канет.

Я  уже  не  раз  об  этом  
говорю  уныло.
Ох!  Видать  я  всё  ж  с  приветом.
Аж  в  груди  заныло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353377
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012


stroi

Мне так бы хотелось стать ветром (1999)

Мне  так  бы  хотелось  стать  ветром,
Про    всё,  что  я  знал  рассказать.
О  каждом  движении  планеты,
О  каждой  звезде  напевать.

Я  был  бы  загадкой  природы,
Явленьем  далёких  зарниц.
И,  как  предсказатель  погоды,
Не  знал  никаких  бы  границ.

Я  мог  бы  сердиться,  стать  бурей,
А  мог  бы  и  добрым  я  быть,
Дарить  облакам  поцелуи,
Домой  провожать  стаи  птиц.

Так  хочется  стать  дирижёром  
Поющих  весною  садов,
Поэтом  влюблённых  признаний,
Художником  красочных  снов.

Я  так  бы  хотел  стать  надеждой,  
Для  тех,  кто  поднял  паруса.
Искать  среди  звёзд  для  влюблённых
Забытые  ими  слова.

Прекрасной  осенней  порою,
С  листвой  на  аллеях  играть.
Шептаться  ночами  с  луною,
И  флюгер  на  доме  качать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353360
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012


Jonny Evilko

Страх

Я  вб"ю  тебе  і  вирішу  проблему,  пройду  тебе,  як  той  поріг,
відкрию  навстіж,  як  ворота.  Терпів  би  далі,  якби  міг.
Розкрий  мені  секрет  закритого.  Свідомість  хай  моя  знайде
Негайно  правду  з  глибини,  а  то  кошмар  цей  не  пройде

Остання  дань  моя  тобі
Непотріб  для  кожного  з  нас
Мій  символ  свободи,  чи  символ  залежності  -
Однаково
Дав  Бог  би  хороші  умови,
Ще  не  один  підходящий  момент,  можливість  щирої  розмови...
Я  би  розплів  цей  вузлик,  чесне  слово
Причина  смутного  щастя  ти  моя,
Причина  нещастя,  конфлікту,  розколу
Принесла  долю  абсолютно  інакшу  від  можливої
Остання  дань  тобі,  бо  ти
Любила  писати  білі  вірші.  Зараз  любиш?  Не  важливо.
Бо  я  люблю  тебе.
Тепер  важливий  тільки  я,  я  -  центр.
І  смерть  відтягую,  як  можна,
Бо  більш  ніколи  не  зможу  повернути  попередню  букву
Працюю  над  собою.
Боюсь  любити  тебе  вічно.  Незалежно.
Колись  насправді  часом  виявиться  знеболена  ця...
Вже  забута  одержимість.
Мить  пройшла,  і  я  оголосив  проблему  застарілою
Тепер  проблема  -  тільки  я,  а  не  те,  що  "між  нами"
Міняю  твою  долю  так,  як  хочу.
Як  схочу  -  можу  й  не  міняти.
Ти  любиш  владу?  А  раніш  любила?

Ми  крутимся  в  сансарі  -  от  що  в  нас  спільного.
Ти  хочеш  мені  добра,  а  я  хочу  тобі
Хто  перший  найде  добро,  той  другому  і  розкаже
Я,  може,  зумію  грамотно  поставити  експеримент
Поживши  віддати  борг  мамі  заодно
А  ні  -  то  так  воно  і  буде.
Немає  часу,  в  мене  мало  часу
Не  плакатиму  й  не  буду  жалітися  -  ні  тобі,  ні  Сущому
Ти  думаєш,  знаєш,  яка  вага  моїх  слів?
От  і  подивимся,  але  результат  ніколи  не  мав  значення.

Не  можу  знати  зарання,  з  ким  тобі  буде  краще,
Не  знаю  і  як  би  воно  було  мені  без  тебе
Однак  тепер  я  чіткіше  бачу  риси  свого  обличчя
Хоча  керуюсь  наміром  альтруїстичним  -  мушу  застерегти:
Я  не  відкрив  собі  себе  повністю,  тому  бережись  мене
І  ти,  і  всі  кого  я  не  знаю,  чи  будь-хто  з  людей.
Яким  боком  мені  вилізе  те,  що
Я  хочу  тебе?
May,  2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301762
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 21.07.2012


Тетяна Мерега

Ти знаєш, я вже не сама

І  прúйде  час  –  і  загорить
В  твоїй  душі  іскра  кохання.
Захочеш  ти  усе  змінить,
А  я  згадаю  всі  страждання.

І  будеш  ти.  І  буду  я.
Й  твоє  кохання.  Й  мої  сльози.
В  цю  мить  почуєш  ти  слова,
В  яких  сплелись  вогонь  й  морози:

«Ти  знаєш?  Я  вже  не  сама  –
Стомилась  плакать  за  тобою.
Ти  знаєш?  На  душі  –  зима,
І  льодом  вкрилось  все  від  болю.

Ти  знаєш?  Був  там  і  вогонь,
Була  там  вірність  і  надія,
Була  там  мрія,  що  з  долонь
На  волю  йти  так  не  хотіла…

Ти  знаєш,  що  твої  слова
Іскру  кохання  загасили?
Ти  знаєш,  що  твої  діла
Всю  душу  льодом  вмить  покрили?

Ти  знаєш?  Я  вже  не  сама  –
Стомилась  плакать  за  тобою.
Ти  знаєш?  На  душі  –  зима,
Й  немає  місця  там  для  болю.

Ти  знаєш?  Хочу  я  весни,
Тепла,  кохання  і  надії.
Не  повернéш  мені  їх  ти.
Не  повернéш  мені  ти  мрії.

Ти  знаєш?  Зробить  інший  це.
А  ти…  іди  й  не  повертайся.
Скажи,  що  думаєш,  в  лице
І  за  слова  свої  не  кайся.»

І  прúйде  час  –  і  ти  підéш,
Ні  слова  не  сказавши  в  очі.
Я  з  іншим  буду.  І  ти  теж.
Та  снитимусь  тобі.  Щоночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351870
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012