Ма Ша: Вибране

Шон Маклех

Високе

«Слабкий  голубиний  грім  
гримів  мені  в  Семи  Лісах…»
             (Вільям  Батлер  Єтс)

 Вони  будували  башту  зі  слів.
 Ніхто  не  знає  навіщо.
 Ніхто  не  знає  чому.
 З  цих  маленьких  «чому»  
 Вони  місили  цеглу  віри
 Для  храмів  свого  тіла.
 Народи,  що  зникли  як  тінь,
 Де  шукати  мені  ваші  сліди
 У  темних  закутках  
 Людської  свідомості.
 Народи,  від  яких  лишились  
 Одні  назви  і  слова,
 Що  обпікають  сухий  рот.
 Народи,  що  відчували  
 Тілом  своїм  залізо  мечів.
 Народи,  яким  заборонили  бути
 Приходять  до  мене  у  снах…  
 Їхні  пророки  і  віщуни
 Лишають  по  собі  візерунки
 Які  гаснуть  як  свічка
 У  спаленій  дерев’яній  церкві.
 Вони  шелестять  як  книги
 У  яких  зітліли  сторінки,
 Якими  топили  грубки
 Та  вогнища  інквізицій
 Істоти  з  вузькими  лобами
 Та  каламутними  очима.
 Хто  згадає  про  них
 Коли  я  теж  піду  у  Ніщо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391190
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013