Неможливо усім дарувати взаємне кохання і щастя.
Розриваючи серце своє на сотні дрібних шматочків
і кожен із них дозволяти охочим вкрасти,
забувши про те, що щастя ти також хочеш.
Все пройде! Час завжди заліковує навіть найважчі рани.
Але серце його, мов солдат, той, що після війни.
На ньому залишаться сотні рубців і шрамів,
наче спогад про те - ви ніколи не були на "ми".
Ти в очах і душі його будеш завжди наймилішою,
ти для нього будеш найкращою в ці́лому світі.
Він твоїх не помітить гріхів, ти будеш для нього бєзгрішною.
Але́ без твоєї усмішки він довго не зможе прожити.
Так, він ще молодий, ще зуміє не раз покохати,
але так, як тебе, не любитиме більше нікого,
він шедеври свої не одній буде ще дарувати...
Це реальність життя і, нажаль, тут не зміниш нічого.
Він не буде писати, вірніше більше тобі не покаже своїх вірші́в.
І можливо, знайде́ ту єдину днини одної погожої.
Але щастя для тебе - це те, чого він так безмежно хотів.
Тільки ти залишайся хоч другом... Залишайся завжди хорошою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473396
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014