Любов моя , як ти?
Обставини все не дають ніяк поговорити
То залишається лише уява та думки
І впевненість, що кожен має силу ще любити
Надіюсь, що почую голос твій
А ще за час, можливо, в очі вийде зазирнути
Нехай зігріють, коротенькі про любов мою вірші
Я думаю про тебе, і ти зможеш це відчути...
P S. Ти й далі кожну мить в моїх думках, в мріях, інколи в яскравих снах. Кохаю тебе! До зв'язку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000208
дата надходження 05.12.2023
дата закладки 05.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo[/youtube]
В хаті затишно і тепло,
Спить солодким сном сім"я.
А до ранку ще далеко.
Дума Кіт: посплю і я.
Позіхнув він раз, чи два,
Вмив старанно носик, вуха,
Враз почув якісь дива:
(Пролетіла поряд муха)
Почув в хаті якийсь шорох,
Що це може таке бути?
Чи закрався в хату ворог?
Все не міг тут Кіт збагнути.
Під столом сиділа Мишка,
Їла хлібчик під столом.
Його гризла тишком - нишком,
Бо так голодно було.
Подивився Кіт на неї:
Нащо хліб оцей гризеш?
В мене інша є ідея:
От тепер ти заживеш!
Кинув Мишці кусень сала:
Краще ним ти посмакуй.
На душі так добре стало...
Взнай чого?.. Ти поміркуй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997666
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 03.11.2023
Світи - прозорі,
У дозорі -
Ілюзорні.
У покорі
Неозорі
Світають зорі.
Назустріч долі,
У подолі
Неба льолі,
Тануть кволі,
В ореолі
Пливуть поволі.
В палахкотінні,
Жовто-сині,
У тремтінні.
В мерехтінні
Космос тіні
Єднає тлінні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985820
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 12.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HiyX5k-sG5A[/youtube]
Вступаю в річку, та не знаю броду,
Шукаю, звісно, мілину.
Чекаю підходящої погоди,
В надії повернути давнину.
Уперто йду, я мрію не покину,
Вода холодна зводить ноги.
Нестерпний вітер пхає в спину,
Не попрошу у вітру допомоги!
Зриває шарф з моїх плечей,
Волосся пасмами розкидав.
Крильми торкається очей.
Що повернуся - довго ждав.
А далі важче... вечоріє.
Добратись б швидше до мети.
Он горизонт вже бовваніє...
О мріє недосяжна! Де ж це ти?
А за вікном он розкошує ранок,
Надворі вже давно сіріє.
А мою мрію десь сховав серпанок...
Навіщо, сон, мою ти зрадив мрію?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985366
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 07.06.2023
Любов моя! Так ніби то у твої очі зазирнув
Так ніби то стежиною з тобою йшов серед полів
До тисячі існуючих - нову' сторінку розгорнув
В слова думки вдягаю ненаписаних віршів
Любов моя, я дякую тобі
Бо це кохання - так багато що змінило
Твій голос, погляд, й неймовірне щось в душі
І ще- ти стала рідною, своєю, мила!
P.S. Багато що може змінитись, але ЦЕ - ніколи! Кохаю тебе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972232
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 29.01.2023
Любов моя! Обставини сильніші є за мої сподівання
Пробач що рідко чуєш ти мої вірші
Але незмінними лишаються думки про тебе і моє кохання
Й важливо-надзвичайною людиною є далі ти
Багато що, час й відстань можуть поміняти
Й буває , що людина з віком поміняє погляд свій
Та я надіюся, не перестану, що тебе кохати
І вірю що надалі вітер буде твій!
P S. О надзвичайна, незбагненна моя любов!!! Буває що в житті трапляються люди, які стають найближчими, найдорожчими, рідними - просто твоїми. Такою людиною є ти!!! Кохаю тебе!!! ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970228
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 05.01.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sTiIeTFUesM
[/youtube]
Тліє вогник у печі,
Дрова догорають.
Там печуться калачі.
Мама рецепт знає.
Щоб були вони рум"яні,
І щоб ще й пахучі.
Почекає, в піч загляне,
Радість на обличчі.
Я сижу й дивлюсь на неї:
Молода, красива.
Чи є краща від моєї?
Я з нею щаслива.
Посміхнулася мені.
Я це добре знаю:
Ми щасливі всі в сім"ї,
Я це відчуваю.
Попросився вечір в хату,
Хліб рум"яний на столі.
За столом матуся й тато,
Ми - їх діти, ще малі.
Чай гарячий і малина,
І смачненький мед.
Іще гілочка калини...
Щастя в цім секрет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965532
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 14.11.2022
Любов моя, сьогодні снилася мені
Шукав тебе, і врешті віднайшов
Посеред міста людного - і раптом ти
А може ти чекала, я прийшов
Дивився в очі твої - незбагненний то вогонь
Та посмішка весь час тривала на вустах
Тримав я твої руки, і тепло' твоїх долонь
Давало силу, і летів мов птах
Стояв й тримав тебе', не в змозі відійти
Надіявся, що щастя це ніколи не скінчи'ться
І шепотіли губи,"мила,ти..."
Прокинувся і зрозумів, це тільки сниться
P S. Дужу тебе кохаю, було так ніби насправді побував біля тебе. Дякую за твою любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964790
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 05.11.2022
А я прийду' до тебе - коли ти зовсім не чекаєш
Коли ти спиш, коли працюєш, чи коли летять мої вірші
Собі про вітер недосяжний знову нагадаєш
В полон візьму усі твої думки
І ти мене в своїм полоні теж тримаєш
Й солодше меду дивовижний твій полон
Кохаю бо тебе, і думаю, що відчуваєш
Казковою реальністю стає найяскравіший сон
А я прийду до тебе - ще напевно і не знаєш
Умить одну навколо змі'ню кольори
Мов ніжний вітер доторкнеться - ти його впізнаєш
Привіт чарівна! І далі незбагненна та кохана ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963086
дата надходження 17.10.2022
дата закладки 17.10.2022
Мов дирижер, відмашку дав комбат.
І знову в бій готується піхота.
Під увертюру залпів із гармат
Концерт дає сьогодні наша рота.
Репертуар класичний, як завжди.
І «ноти» є у кожного солдата.
Для «слухачів» із дикої орди -
Із пострілів та вибухів соната.
Ну що ж, вперед. Під музику війни.
Вже кулі нам мелодію заграли.
Воюємо, щоб дочки та сини
Під мирним небом день новий стрічали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961500
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 01.10.2022
Любов моя! Я дякую тобі за все
За казку цю, що досі ще триває
Здається, що втрачає сенс життя, але кохання є понад усе
Й думки про тебе сил дають, та зігрівають
Та, сумно, що не можу поруч із тобою йти
Не можу руки твої ніжні зігрівати
Але де б я не був - є в мене неодмінно ти
І далі можу пристрасно кохати
Не знаю далі що, яке майбутнє принесе
Картину із тобою якими кольорами намалюю
Надіюсь на Творця, Він знає все
Тебе я обіймаю ніжно, і тихенько поцілую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947129
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Любов моя! Мені здало'сь, що мо' ї руки тво' їх доторкались
Та очі — в очі, так, що зупинялися серця
Й вуста — слова кохання повторяти не спинялись
Й душа співала — це не сон, бо ти насправді є МОЯ
Навколо квітів море, полум'я свічок тремтіло
Чарівна музика поне'сла десь у забуття
І наче кров у тілі закипіла
Завмер весь всесвіт, тільки — ти і я
В кохання ароматі твої губи три важливих слова проказали
Це казка, через що пройти нам довелось
Троянди з тернами — в одне два серця пов'язали
Любов моя! Мені здалось?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937684
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Любов моя! Тобі зимову пісню заспіваю
Про те, що снігом вкрило все, і сонце без тепла
Але я далі вірю, і надіюся, та несподіванне чекаю
Й в душі моїй негаснучим вогнем горить любов твоя
Про те, що тво'я постать кожну мить переді мною
Я бачу твої очі, і відчуваю рук тепло
Мій кожен день завершується, та починається також — тобою
Й сильнішого вогню в житті моїм ще не було
Я розповім, що сни з тобою — виростають у реальність
Й любов твоя — і сили, й затишок дає
Зникає все сумне, в мажорну переводиться тональність
Похмурий день — вмить сонячним стає
О мила! Ще багато хо'чу написати
Та ти відчуєш все без жодних моїх слів
Я вдячний Богові, й тобі, що можу так кохати
Зігрій мене', як і надіюсь я тебе' зігрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933039
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Пробач, що сильно так тебе кохаю
Пробач, що не мовчу а знов кажу, і ще, і ще
Я глибину всіх почуттів твоїх не знаю
Та небезпечно знати мені це
Ти, наче промінь сонця хмари прорізаєш
Розрада в час сумний ти для душі
Даруєш радість й дійсно надихаєш
А ще - глибокі й неповторні очі є твої
Вірші не просто так комусь складають
Якщо би вмів, портрет тобі би написав
Це почуття, не видно їх - їх відчувають
Це буде знати тільки Бог, як я тебе кохав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723463
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 28.10.2021
«And talked of the dark folk who live in souls
Of passionate men, like bats in the dead trees…»
(William Butler Yeats)
Моя меланхолія – це листок винограду,
Що червоніє на холодній стіні старого Дубліна,
Стіні, що ховає моє alter ego від мене самого –
Неприкаяного знавця крокодилячих черевиків
І скрипаля холодного осіннього вітру (назавжди).
Моя меланхолія – це жінка вдягнена в чорний плащ,
Що ходить в кам’яний собор Святого Патріка
Лише скорботної п’ятниці – коли небо заплющує очі,
Небо, що нависає над нами як дзвін чавунний,
Що гуде нову пісню про чорну смерть – голосно.
Моя меланхолія – це пісня нічного сірого птаха
І крик над болотом сивої жінки, що почуєш лише раз.
І тільки кулик і чапля всотують звуки його щоранку,
Але бояться переказати людям – мешканцям пагорбів:
Зелених овечих лобів трави і спогадів. І сивого диму.
Моя меланхолія – весталка в білій туніці таляріс,
Що йде бруківкою гонорового мармурового Риму
І несе в очах вогонь – полум’я Вести – дочки Часу
І мислить про квіти кольору неба, що очікують осінь,
Що сумна як забута хатинка, де жила самотою вдова.
Мою меланхолію зустрів я вчора в образі миші
На горищі старого замку відчинивши віконце –
Впустивши промінчик осіннього жовтого Сонця
В темряву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927176
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Любов моя! Дарунок твій — мільйони неповторних кольорів
Дарунок твій — мелодії й пісні, які весь час в душі лунають
Навколо переповнене все океаном тво' їх й мо' їх почуттів
І відчуття від дотику твого' — нікуди не зникає
Насправді чудо — що ти в кожному моє́му дні
Й не руки, серце — серце обіймає
Хіба можливо щастя більшого бажати повноти
Три тільки вічних слова: я тебе кохаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917941
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 14.07.2021
Любов моя, приходиш ти в яскравих снах
Але побачити тебе' в реальності — ніяк і не вдається
Тягар на серці, мучиться душа
Невже це наді мною так життя сміється....
Надію мушу міцно берегти
Полярна ніч — і та кінець свій має
Так ніби сонця світло, з'явишся і ти
Минає все, але любов правдива — не минає!
Дуже тебе кохаю, ти відчуєш це!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911651
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
***
Поезія — відгук душі,
Відображений у вірші.
***
Поезія — серцевий гомін,
Лишає незабутній спомин.
***
Поезія — душевні ліки:
Сьогодні, вчора, і навіки...
***
Поезія — в кохання двері,
Думки лягають на папері...
***
Поезія — це зліт Пегаса,
В словах віршована прикраса.
***
Поезія це — дивовижний світ,
Грань слова, що карбує моноліт.
***
Поезія — це відчуття у такті,
Словесна подорож в життєвому спектаклі.
***
Поет майстерний, як коваль,
Для читачів кує Грааль.
***
Поезія, як перелітна птаха, — не безсила,
Бо ігнорує межі простору, щоб рвати крила.
***
Поезія — моя душа,
Хай строго судить сам читач,
Слова складаються в вірша,
Душі моєї він — слухач.
***
З тобою я мрію, млію,
В обіймах божеволію,
Без тебе я шаленію,
У читанні багрянію,
Полум’янію, німію —
Від поезії хмелію...
***
Справжні поети не пишуть ручками та олівцями...
Їхні думки ллються з серця чорнилами зі словами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908638
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Така любов буває тільки раз в житті
Коли негаснучим вогнем душа палає
Коли за тебе молитви́ й палкі вірші́
І серце спокою ні вдень, ні уночі не має
Така любов буває тільки уві сні
Де ти і я, і щастя нескінченне
Гарячі й ніжні руки відчуваю я твої
Та відбувається здається нездійсненне
Така любов буває у казках
Закохані — всі труднощі долають
І їхні почуття тривають по віках
Але з тобою — я подібне відчуваю
Така любов — дарунок від Творця
Що за кохання більшим, чи дорожчим може бути
Душі твоєї доторкається моя душа
І це ніколи не збагнути
Любов моя! Ти казка, сон, дарунок, та реальність без кінця
Мелодія, котра крізь час та відстані проб'ється
Чарі́вна квітка, глибина, й неповторна є твоя краса
Бо тільки щирим і така любов дається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900702
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 09.01.2021
Моя любов — вже вічно буде жити у моїх вірша́х
Моя любов — торкатись буде палко й ніжно мріями, думками
Ти будеш королевою чарі́вною в моїх очах
Та в фантастичній нереальності я буду із тобою довгими ночами
О найкраси́віша із всіх земни́х жінок
Глибокі очі спокій навіки́ забрали
Відчуй — тримаю те́бе я за руку, й не відсту́плю ні на крок
Бо одне одного серця та душі покохали
О незбагненна, дивовижна квітка — сон
Обоє ми продовжуємо казку про кохання це писати
Мої вірші́, твої пісні — лунають в унісон
Й дають можливість щастя справжнє відчувати!!!!!!!.......'
Надзвичайно тобі дякую!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900234
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Моя любов! Осінні вже летять вірші
І нотки суму будуть у собі містити
Бо я за обрієм землі, й так само десь далеко ти
А так хотілося тебе раптово й несподівано зустріти
Ти знаєш все, і відчуває щось твоя душа
І не потрібно мені слів ніяких говорити
Любов за мене скаже все сама
А я думками буду тебе гріти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888289
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Я несподіванно прийду' у тво́ї сни
Й пригоди нереальні намалюю
Кохання буде поруч, тільки я і ти
Відчуєш ти мене і я тебе відчую
Отож у крісло позручніше ти сідай
Я оповідь почну розповідати
Став поруч каву, тістечка, чи чай
Я бачу це, й ти зможеш уявляти
Це вечір пізній, зал, театр і партер
Актори сцени вправно ролі грають
Але зі мною поруч ти, і бачу я лише тебе
Милуюся й очей не опускаю
Ти — в королівському, якравому вбранні
Волосся — білосніжні плечі покриває
Срунка фігура, руки ніжно- неземні
І очі, котрі мов вогонь пекучий сяють
У залі темно, і багато є людей
А я твої долоні зігріваю
Здається трохи ще, і серце вирветься з грудей
Тому що палко й сильно так тебе кохаю
Вдивляюся в обличчя тво'є в темноті
І кожну лінію хочу' запам'ятати
Яка ж ти жінка, небувалої краси
Вже поруч із тобою — щастя пробувати
Підве'лась ти і на хвилинку хочеш відійти
Я — рук твоїх не відпускаю
Що ро'блю? Звісно, звісно — йди
Та почекай, я із тобою прогуляюсь
У залі душно, й ти захотіла перейтись
А може наодинці ти зі мною захотіла побувати
У коридорах тихо, ні душі
І я тобі сюрприз надумав дарувати
«Ходім, щось дивовижне покажу'»—
Промовив я, «Та тільки очі мусиш ти закрити
Не бійся, не спіткнешся, я тебе' веду
За мною кроки мусиш повторити»
Ти йдеш, не бачачи, і хвилювання все росте
«Що в нього в голові? Не знаю!
Іду все вверх, і де я зараз, де?
Але спокійно, зачекаю»
«Ось й все, тепер відкрити очі можеш ти свої
Але свідомості не втрать від хвилювання,
Здається досягнув своєї я мети
Безумні речі робить інколи кохання»
Перед тобою — ціле місто у вогнях
Безлюдні вулички, і сяйвом ліхтарі палають
Над головою — нескінченні зорі і Молочний шлях
А поруч той, хто пристрасно кохає
Ти розгубилось, радість у очах
Що у такому випадку казати?
Я дякую тобі, так ніби побувала в небесах
Та прохододно вже стає, і треба повертатись
Так звісно, змерзла мила на повітрі —то йдемо
Я твоє тіло своїм одягом зігрію
Вниз легше, очі бачать під ногами що
Тобі сподобався сюрприз, і я з тобою порадію
Спускаємось униз, за руку те'бе я веду
Та зупинився, щось хотів сказати...
І очі в очі....серце стало, і здається, що помру
В такій казковій глибині ніколи не дово'дилось бувати
О дивовижна! Й обірвалися слова
Уста твої до мо'їх доторкнулись
Дощ, злива, сонце, райдуга — мить-вічність перейшла
І мої руки на твоїх плечах зімкнулись....
Зали'шимо закоханих десь там на небесах
Їм так так не хочеться униз спускатись
Спостерігати можемо ми їхній шлях
Але ніяк не зможемо втручатись
О мила, дякую тобі за відчуття
Я вечір цей ще довго буду пам'ятати
Кохання справді робить чудеса
Ти пережити зможеш знову це, коли захочеш прочитати!!!!
Безмежно тебе кохаю!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885880
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020
Вже котрий рік, перед очима вечір кожний — ти
Та кожен ранок, ніби сонце зустрічаєш
Мені бракує слів, щоб описати жінку дивовижної краси
Котру і не тораючись — кохаю
Моє́ випробування ти, і мрія що збула́сь
Я дуже вдячний Богові, й нема про що благати
Ти — книга, що несподіванно відкрилась й казка почалась
Й сторінку за сторінкою із часом цікавіше розгортати
Мелодія твого' кохання не спинилася ані на мить
Якщо і навіть перебільшую все я, і тільки уявляю
Твій дотик... сяйво у очах... стук серця твого — досі у мені бринить
Багато може позабутись що, але все це я пам'ятаю
І скільки написати мені слів?
Та скільки не скажу — лише краплина, дуже мало
Бо лине звідусіль душі твоєї спів
Твоє кохання — знов про себе нагадало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885518
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Не пишуть просто так особі тисячу вірші'в
І просто так думки до однієї не втікають
Напевно, дуже гли́боко вона моєї доторкнулася душі
Якщо так палко, ніжно й сильно я її кохаю
Хто зна — а може мо́ї почуття
Невидимих сил їй додають та гріють
Само кохання обирає у які ввійти серця
І хто кохає — до кінця, чому обрав її, його — не розуміють
Хай буде так, можливо Бог покерував
Нам залишається прийняти це і далі жити
На сво́єму шляху я квітку незбагненну покохав
Тепер весь до неї хочеться летіти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885345
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020
[i]Коментар на коментар [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16477"]Крилатої[/url]
(до мого вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879777"]Якби Ти знала...[/url])
"... Якби це він, якби це він писав,
душа б в космічні далі полетіла. ..."[/i]
Якби це він… Якби це він писав —
Душа б — в космічні далі полетіла,
Яскравістю зірок би мерехтіла,
І по́світ мій ніколи б не згасав…
І погляд мій йому — мов небеса,
Віддам… в додаток до палкого тіла…
Від помислу про нього — затремтіла
Струна… яку він подихом стрясав…
Якби це він… Якби це він сказав —
В очах — тріумфу море б хлюпотіло,
В мотивах щастя серце б тріпотіло,
Яке він теплим сміхом прониза́в…
Яке - своїм нестатком наказав…
Яке в зневірі майже пожовтіло —
Воно ж так мало у житті хотіло —
Щоб він лиш клятву в ділі доказав…
Якби це він… Якби… Якби… Та ні…
А хто ж? Ти хто? Ти ж навіть не похожий…
— Я просто.. випадковий перехожий…
Прошу, пробачте цей каприз мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879812
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 16.06.2020
[i]Коментар-відповідь до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16477"]Крилатої[/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759"]Якби ти знав[/url][/i]
Якби Ти знала, як Тебе люблю,
Якби, хоча б на мить Ти уявила,
Як я у долі лиш одне молю —
Моє — своїм Ти б серце оповила…
Якби могла, якби лиш Ти могла
Моїх думок хоч відголос почути —
Ти б як троянда влітку — розцвіла,
І вже б ніколи не змогла заснути…
Якби торкнулась Ти б моїх грудей,
То я б укрив своїми твої плечі,
Й повів би нас за зовом, що веде
В польоти, невідомі нам, лелечі…
Якби Ти стала світлом хоч на мить,
В мій погляд увійшла б одного рання —
Побачила би те, що так п'янить... —
Нектар благоговійного кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879777
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
[i]Коментар-відповідь до вірша [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16477"]Крилатої[/url] - [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759"]Якби ти знав[/url][/i]
Якби я знав, як любиш Ти мене,
Якби я знав, якби я тільки ві́дав —
Не пожалів б оце життя земне,
Й на небі б ангелам в віршах пові́дав…
Якби я міг, якби я тільки зміг
Хоч слід Твоїх думок на мить вловити —
Я б сонцем став та з тисячі доріг
Одну — до Тебе зміг би освітити…
Якби торкнувся б я Твоїх грудей,
Та вкрив своїми Твої ніжні плечі —
Я був би всюди і в цю ж мить — ніде —
Не витримав би почуттів хуртечі…
Якби я свіжим вітром став на мить —
Я б у Твої уста одного рання
Із подихом — до серця, що щемить,
Стікаючи нектаром від кохання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879768
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Хіба боротись зможу із своєю я любов'ю?
Хіба сильніше я від своїх почуттів?
Невидима це нитка, та порветься тільки з кров'ю
Зали'шу спогади з тобою до останніх днів
Якщо Творець кохання вирішив подарувати
Й випробування ще одне поставити мені
Хто я такий, щоби наважитись це відкидати
Перлина болісна й солодка подарована мені
І мої сили в тисячу разів є меньші ніж у ангелів, це розумію
Та ангели з небес зійшли, щоби красою милуватися земних жінок
А я обожнюю тебе', щось відчуваю, про неможливе мрію
Нехай в думках— та не відступлю ні на крок
Я дякую тобі, О дивовижна, що в моїм житті з'явилась
Торкнулася душі, й дала можливісь всюди бачити красу
Зоря-кохання завдяки тобі у небі народилась
Я Богу вдячний повіки' за казку неземну!
P.S.: О мила......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876626
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
А тра'ви у полі казали — вона тут пройшла
До нас її ноги торкались
Та пісня лунала — кохання й життя
І губи її посміхались
А ліс шепотів — королева іде
Ми віття постелимо перед тобою
Вона перейде — ніби сонце зійде
Наповнює все дивиною
А річка співала — красуня яка!
Я багато людей зустрічала
Та їй — надзвичайну красу Бог надав
Мов квітка вона розквітала
Сміялися хмари — іде дивоцвіт
Її і дощем не злякаєш
Рясніше буятиме рідкісний квіт
Вона — незбагненна, ти знаєш!
І тішилось сонце — о дочко моя
Як й я — світло серцем даруєш
Глибока мов всесвіт душа є твоя
Невидиме бачиш, та чуєш
І вітер зустрів десь перлину таку
Та як і мені не сказати!
Я пісню кохання тобі принесу
Почуй — буду тихо співати
Весь всесвіт радіє коли вона йде
Та більшого щастя не маю
Я — мрію про тебе, в серці скарб цей живе
Та тішусь, міркую, кохаю!
P.S. О мила......
О дивовижна......
О неповторна.....
О казкова.......
Дякую!!!!.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873037
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Людина кожна — мов зоря, що в небі сяє
Мільйони є людей — й безмежність і зірок, що світло віддають
Одна зоря ясніша, інша слабша виглядає
Та абсолютно всі — щось у собі несуть
А ти — ти сонце дивовижне, надзвичайне
І святло , і тепло твоє — я відчуваю кожен день
Дарує сяйво тво'є щастя, бо ти єдина, неповторна, унікальна
Тому віршів про тебе стільки складано й пісень
Я дякую тобі, що наді мною сяєш
Я дякую, що твій вогонь я у собі несу
Ти навіть до кінця й не знаєш
Як сильно я тебе люблю!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872614
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 20.04.2020
На мапі нашого активізму
Немає місця для почуттів.
Калібрувати масштаб запізно,
Коли інтерсіті давно поїхав,
Лишивши мою столицю,
тебе - у місті, що провокує сміх,
Як вибір між вигоріти та спитись
ти ловиш губами лютневий сніг.
Про тебе нагадує кожна аптека,
Про мене - кожне невдале баре.
У спогадах важко, у мріях - легко,
У поглядах - коми, в обіймах - тире.
Здається, я вивчив тебе напам'ять,
У сни вкарбував до шістнадцятих нот.
Та відстань між нами із чисел непарних
Віщує нерадісний гороскоп.
Ти - океан, в який забігаю босим,
Хвиля, що витанцьовує вальс.
Сонце рожеве твого волосся
Сліпить та знічує водночас.
P.S. Любити - означає перебувати в одному часі, просторі та ідейному полі. І якщо чогось з цього не вдається досягнути - з'являється напруга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864343
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
О мила, я у вірша́х лише́ на хвилю зупинився
Щоби́ замислитись, а може дух перевести́
Але вогонь кохання мо́го не змінився
А навпаки - ще ближча і дорожча стала ти
Хіба можливо голос твій чарівний позабути
Не може зникнути і сяйво тво́їх неземних очей
Мить із тобою - дозволяє скарб набути
І серце - серце зігріває все
Я поруч, день і ніч, хоч і не видно - пробуваю
Торкаєшся долоней ти і губ моїх
Недосконало хоч - та палко, гаряче кохаю
Цих почуттів не позабуду і повік
О мила, твоє серце у мені́ палає
А сво́є - я віддав тобі
Хай дивовижна казка не закі́нчиться, триває
Зима хай принесе і кольори і відчуття нові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855494
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 22.11.2019
[b]Корона сонетів «Вінець для музи»
(Магістральний вінок)
Сонет XIV. [i][/i][/b]
В обійми до небес вогнем летить
Натхнення, переболене на вірші.
Спіліють в серці чарівні плоди –
Медами і вином налиті вишні.
У римах недоказане тремтить,
Стікає на папір гаряча тиша.
Перо поріже душу на листи –
Дилеми несвідомого без рішень.
Поезія – це битва божевіль.
Напій оман земну журбу солодить.
Нектар ілюзій, мов отруйний хміль.
Стихія літер обпікає льодом.
Яка ж ціна краси? – одвічний біль.
Хто муза для митця? – гірка свобода…
Корона сонетів – твір, що складається із 15 вінків сонетів, пов`язаних спільними римами. Кожен сонет центрального (магістрального) вінка виступає магістралом ще для окремого вінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852688
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019
… ще поки дим
Клубочиться над дахом
… ще поки дим (густий і синій, звісно)
Я птах тобі… (дозволь побути птахом)
Це так природньо
і безкомпромісно
… вібрує мить
Крило, а чи рука
Зітре сльозу твою, а чи обійме…
Усе як є… проникливіть тремка
Впаде колись
в твої важкі обійми
… холоне час
Зостав усе, як є -
І шовк трави, і цей іскристий іній…
Гадаєш, ми залишимось людьми?
…я птах тобі
…всього лиш птах осінній
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852284
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
…чого тобі?
Іще не випав сніг.
Ще не світанок, щойно пів на третю…
Ще твій нервовий ворожбитський сміх
Не змів
з лиця землі мої намети.
…і я тобі
Ще навіть не печаль
Поміж вітрів, що за вікном голосять.
Іще не зникла від твого меча
В мені ця світла
і бентежна осінь.
…ще на руках
Ні крапельки вини.
Лиш місяць повнокровний за порогом.
…загублять нас, а чи загубим ми -
………….розкажуть згодом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850482
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Відсутність простору вільного часу унеможливлює щоденні огляди творів поетичного сайту. А так, як заняття поезією нині стало майже індустрією вбивства вільного часу, то і підходитиму до цього розділу моїх критичних есеїв, більш-менш оригінально. Аби ланцюжок продавження оглядин не скидався на занудну марудність мудрогельства... Бо без такої справи критицизму, бачу, усілякі прихильники віршування задухою швидко отрують спільноту... Однак, я знаю - і переконаю у цьому багатьох читачів цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
Тож, треба братися до роботи... Треба. Хто сміливий - за мною!
І першим вдарить рацухою автор Witer із лаконізмом "Твій голос"
Твій голос ніби пісня десь лунає...
ID: 843060
Хай цей рядок буде нашим поводирем...
А щоб було вже зараз несумно - раджу налаштуватися на нашу спільну роботу. Виглядатиме вона так драйвово, як пісня цієї талановитої української рок-групи на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
Якщо хтось утворив свій шедевр, він готовий його Виконати. Як кажуть гали -...a inventé son chef-d'œuvre, lui seul peut l'exécuter. І хай це буде Оля Тимошенко із ії творм "Поза простором"
Поза простором кружляють пам'ятні цінності
Про виразні та непримітні події.
Вони залишають у цій мінливій рівності
Всі ці стійкі та хиткі взаємодії.
Поза простором фонтанять враження,
Зближують минуле та майбутнє,
Різних сфер, структур, глибин та важення,
Несуть щось звичне чи незабутнє.
Поза простором трансформуються шари науки,
Черпаються інноваційні та найстародавніші знання.
Для них проводяться змагання, зустрічі й розлуки,
Виводяться, доводяться, анулюються рівні пізнання.
Поза простором вібрує душа,
Ув'язнюється проблемами чи вивільняється мріями,
Названого світогляду, коша,
Прокладає власну стежку чи слідує за подіями.
Поза простором розходиться всесильний точний час,
Не повертається та не спиняється ніколи,
Споглядає, генерує незліченну кількість трас,
Наповнює, пронизує та зрівнює проколи.
ID: 843064
Темі цінностей було навіть цього літа присвячено II- міжнародний форум Ukrainian ID, який свытова спільнота вже охрестила Українським Давосом. Тож, у європеському просторі і поза ним дійсно "кружляють пам'ятні цінності". Чинним я рішуче відкидаю всяку спробу ослабити затушувати революційність задуму авторки. Навпаки, закликаю -читайте цей твір! А я піду далі висвітлювати теоретично-неускладнені питання, підняті на ПЛОЩИНУ ресурсу КП, із зазначеними ідеями розвитку творчої уяви. Намагатимусь у такий спосіб зв*язати всі прояви талановитого руху ВДАЛИХ авторів у відображення самополеміки...
Не лише задля розбурхання уяви про світогляд як явище, але й про його споглядання йдеться у доброму вірші Ірини Кохан "Літо"
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
ID: 843660
Тут відчувається і творче світосприйняття і, навіть, присмаки дійсно літні, незабутні. Незатьмарені ще дощовими днями осені та забуття. Такий твір здатний закликати й утримати читачів у єдності і, можливо, якомусь своєрідному братерстві... Ефектне виховання смаку зарахував би я авторці.
Насупротив агітаційним віршам більшої частини кон*юнктурних римачів, що намагаються відвернути увагу читачів до цькування інородців, хочу навести декілька чесних рядків Андрія Бабича із його віршу "Мова":
...Запитавши себе: Хто я – є?
Та, не знаю… І хто його знає,
Про той камінь, що тягне до дна…
Як Вітчизна, то в мене – одна!
А як мова, то зразу – дві маю…
А хотілось би, може б, і – п’ять,
Щоби заздрили нам всі сусіди!
Щоби нас оминали всі біди...
ID: 843851
Він розмістив 14 рядків у рубриці: Вірші, Громадянська лірика. Я вибрав те, що мені у них сподобалося. Адже угледів у них і своє переконання в необхідності повного і остаточного відмовлення від будь-яких самоізаляційних мовних рамок та національних привілеїв.
Нідочого хитрувати. Звісно, далеко-далеко не всі твори ресурсу КП зачіпають "за живе". Далеко не все визріле й неповторне у рядках, про які я тут пишу... У того рима, у іншого слово кульгає... Але, коли у них є хоч що небудь, що співає, як душа молодої людини, я писатиму про це... Адже справжня поезія живе з нами повсякчас. Ось, приміром, нещодавно у букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!! І складайте сової ВЕЛИЧНІ!!!
Ось вам маленька ілюстрація у продовження теми любовної сповіді. Перечитаймо вірш від Олени Марс "А в полі житніх зерняток багато"
Поглянь на запашне зелене жито.
Яка краса отой майбутній хліб,
В якому майорять червоні квіти...
Ти в мене про кохання не запитуй,
Хіба не все промовила тобі?..
З'єднала доля нас - в єдине ціле.
Довгий подарувала нам маршрут.
Тернистий, та лечу, немов на крилах,
До тебе, хоч метелики зотліли,
Бо я щаслива бути саме тут -
З тобою поруч, милий, чи не знаєш?
До себе приручив мене навік.
Хоч мало в нас бувало того раю,
Та серце не обдуриш. Відчуваю,
Що ти мені - від Бога чоловік.
А в полі житніх зерняток багато!
Ось так в моєму серці - почуттів:
Спокійних і бурхливих, наче свято,
Яких у віршах не переспівати,
Напевне, і за декілька життів.
ID: 843983
Чи не схожий він на маленьку енциклопедію... У якій взяли участь і душа і тіло, і поле, і зорі, і доля, і любов... В оглядинах нашого громадського життя, давайте зупинимося й поміркуємо разом над вічністю вдалої поетики. І подякуємо авторці, за радість спілкування...
Але заслуги кожного поета є заслугами його виховання та оточення. Їх неможна, завдяки різного роду бездушності чи пропагандистським провмовам очей ганебними, принизити або зробити непомітними.
Без сумніву творче розуміння любові долатиме усіляки перепони. З цього приводу, подам вірш Олени Ольшанської "Дивиться сум очима малого щеняти…"
Дивиться сум очима малого щеняти.
Час усміхається, ніби пита: «Ну що?»
Мені стільки всього тобі хочеться розказати,
Стільки всього…
Час уплітає в коси стрічки і квіти.
Ось тобі, дівчинко, мрія, дорога – йди!
І хтось на ґанок вийде мене зустріти,
Тільки не ти.
Всяке буває: і радість, і біль судомний.
Хтось мене хвалить, плескає по плечу.
А я уві сні повертаюсь до нас додому
Й немов лечу.
Знала, що буде важко. Я не просила
І не прошу у долі легких шляхів.
Хай тільки береже тебе Божа сила
Во вік віків!
ID: 844092
У ньому авторка не затушовує і не заплутує читача "казенно-оптимістичними" реляціями, а викриває своє почуття, глибинне й чисте... Аби ми всі вчилися, навіть і на непозитивному досвіді, любові:"Хай тільки береже тебе Божа сила /Во вік віків!"
Чого б такий твір не перечитати декілька разів? Не переслати його дорогим людям, друзям? Наслідувати треба й зберігати ДОБРО у ПОЕЗІЇ. За що і дякую авторці!
Ніякими законами не можна припинити жаги творчості. Інколи сама креативність стає заручницею у боротьбі із буденщиною. Ось ілюстація - вірш Уляна Яресько "Світолюбне"
Міняються маски - душ опівнічне травесті,
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
Дури, світе мій, та не потони в ненависті!
Болиш у мені ти, гориш, наче Нотр-Дам.
Бо множить хтось нині хрестики, плодить нулики,
знелюднені сквери тінями заселив.
Гудуть побрехеньки в головах, ніби вулики,
заглушують навіть зву́чне контральто злив.
До білого вже нізащо тебе не висвітлиш...
і так ти болиш-гориш у мені, хоча
я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте,
за світло в його очах.
ID: 844096
І допоки маса людей перебуває в руках у свавілля рутини плину днів, творчі натури всевладно змінюють, хай і не дуже помітно, знелюднені сквери, висвітлюють навіть старовинне, майже кріпосне хазяйнування побрихеньок в головах, схожих на вулики... Дуже вдале на мій погляд порівняння: " Wulyk" - за діалективним старонімецьким і голландським означає "зум у голові"... Ймовірно й саме українське поняття ВУЛИК - там де гудуть бджоли... Адже, мертві бджоли вже не гудуть... І резюме шикарне вводить пані Уляна: "я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте..." Браво!
Вирішення простору КП вже само по собі неначе згенеровано до дискурсу. Коли пишеш про своє сприйняття того чи іншого твору, не знаєш, та і не гадаєш, як то сприйме те автор(ка). Адже моя "структурна" політика огляду мене зовсім не засмучує зворотньою реакцією. Це не головне, для мене. Головне - аби втілити (хоч приблизно схоже до власного сприйняття текксту) прості речі роздумів із прочитаного... Гипотетично розвиток усієї спільноти Клубу Поезії запросто існував, існує та існуватиме і без моїх письмових оглядин... Але чи дасть таке жевріння творче зростання самим авторам?! Зроблю наголос - відповідальність поета за свої слова - часто буває більшою за відповідальність слюсаря чи сантехніка... Поміркуймо разом і над цим. А поки що наведу цікаві, на мій розсуд, рядки Єгорової Олени Михайлівни із її твору "Золотий захІд…"
Там, де сонця схід –
Золотий захід,-
Молодість немає вороття…
Від заграв всіх слід
Та казковий світ
Збігли геть струмком у забуття…
.....
Світлий без примар
Працетворчий скарб,-
Шляхолюбної сорочки вишиття
З веселкових барв,
Де яскрить стожар,
Ще віщує гарне майбуття!
ID: 844529
Погоджуюся 100-відсотково із авторкою. Ніяка красота не врятує наш світ, врятує праця.... І тому "Працетворчий скарб" і творить "Шляхолюбної сорочки вишиття...".
Пропорційна незабезпеченість сайту добротними творами спонукає на певні розшуки. Ні одна ще людина не сумнівалася, здається, у тому, що новітня "епоха" римотворення характеризується не тільки крайнім посиленням аткивності нездар, але й ядучої реакції з їхнього боку... Тільки зачіпи якимось критичним зауваженням, заїдять... І це очевидний факт. Та попри такий фактаж, приємно натрапити на живий, добротний віршований пейзаж... От, приміром, у вірші, що написала Інна Рубан-Оленіч "Морський вітер".
Вітер, як досвідчений бариста,
Змішав моря різні кольори,
Піднімав увись кошлаті хвилі,
Й грізне небо притискав згори...
ID: 844608
Мені подобається такий погляд художника, неначе на влучному пленері. Адже, кожний вдалий погляд поетичної душі - то і є полювання на свіжому повітрі невмирущої творчості, справжньої... Свідомий розвиток сайту поетів неможливий без такого визначення.
Об*єктивної істинності не існує у критичних нарисах. Тож вдаємося далі до суб*єктивниго аналізу затямливого світосприйняття. І тат наведу рядки псевдоніма, що підписується Ки Ба 1 із твору "білі руїни /recovery/", збірігаючи стилістику письма:
ранок_ білі руїни_
рана скупого сонця_
тиснуть порожні стіни,
іскра тривожна в оці_
>
.....
>
стриманих церемонних
поглядів мимобіжжя_
тихо пульсують скроні,
сутінь проміння ріже_
>
подобова оаза_
слів несумісних пута_
на врожаях відрази
награних сліз отрута_
ID: 844590
Сам автор відніс групу чотирирядників до теки: Вірші, що не увійшли до рубрики... Мені подобається такий підхід до визначення стилістичного та жанрового гатунку вищепнаведених словосполучень та словоутворень. Адже, цілком слушно, що справжній поет просто забов*язаний утворювати нове. Не дарма ж, заголовок через слеш, зазначено імпортним словом, що означає не тільки "одужання", але й ще "поновлення"... Багато, дуже багато дописантів КП як не могли, так і не можуть піддатися цьому розпалу творчого вогня. Тому, ми їх і облишаємо поза увагою.
До недавніх днів, зроблений на дев*ять десятих продажною пресою та іншими мас-медіями тренд віни ще тяг за собою конюнктурників. Однак, аналіз розладу, розвалу і стімкого розпаду партії правлячого олігархату настільки стає самозакінченим, що мимоволі сподіваєшся на світле майбуття нашої країни... Звісно, швидко лише казка розповідається, діло йде повільніше... Щоб оцінити суспільне значення поезії, наведу уривки із твору "Стелилася доля" від Ганни Верес (Демиденко).
Двома стежками бігла моя доля,
І кожна з них гірчила полином.
Одна – відома, інша – невідома,
Здавалась ненастояним вином.
Стежки ті об’єднали перевесла,
На мир надію в себе уплели,
Стрічаю з нею зими я і весни,
Благаю світ, щоб жив той без війни...
ID: 844679
Скрізь і неминуче тисячами перехідних никок осмислення безумства будь-якої війни, переживає жіноче, материнське серце, сильніше і триваліше за чоловіче. Це явище у різні часи набирало різних форм висловлення. Але, попри залежності від історичних та економічних обставин, було невтішно-чесним.
Чесним намагається (намагався) адже вірш, судячи за датою, написано ше 2002 року, бути й Олег Мінгальов у тексті "Химери".
Химери, топчії і тюхтії
Над муднями здригаються поважно.
Панують і шануються вожді.
На непокірних дивляться уважно.
Хапають за грудки – й за грати.
Тюхтію не сподобалося щось.
Повіям теж – на нервах грати
Не треба більше ніж вдалось…
У муднів злидні прижилися
Принишкли з ними заодно.
Бояться, мруть – нащо здалися?
Та й опускаються на дно.
Бомжів дратують; ходять тоскно
На вибори, чи то здавать сміття.
Давним-давно хтось мозок їм відтяв
Життя тече в багнюці млосно.
2002
ID: 844676
Напрочуд скидається що віршував художник, вирішивши у такий спосіб додати руховості зображеним об*єктам. Можливо, я помиляюся. Втім не це важливо. Тут варто уваги саме тло твору та наявність у ньму вдалих словотворень та викладених думок. І, хоча час іде, натура людська, здебільшого, не змінює стрижням, що засіли по різних закутках людського сумління і тепер... За це - респект.
Незалежно від об*єктивності чи суб*єктивності, всі передові течії поезії прихильно ставляться до критичних оглядів. Це і є ознака справжнього письменства. А вже відвертість та лаконізм мене зачаровує. Як от вірш "НА ЗАХИСТ БОГІВ" від Infantis
Все вірно з характером часу богів,
За ширму ховається Пульхр Публій Клодій,
І весталки в хітонах такі ж шахраї,
Як народний трибун злодій.
ID: 844715
Усі політики, - зазначав я повсякрік, повсякчас, повсяксекундар,- злодії. Не вийнятком був і патриціанського роду Клавдіїв Пульхр Публій Клодій... Але мова у вірші не так про дядька, як про тенденцію, тренд, звички, ганебність... Не менш природно, однак, що серед сучасної української політезованої маси, що вбачає вихід з партії ліквідаторів честі й порядності бувшого презика як панацею, їх втеча з омертвілих його осередків - панує паніка й перевзуванка у зелене... Втім їх ренегатське мурмотіння -ніщо. Бо вже прицвящила їх всіх до дубка позору проста чотирирядка, що я навів угорі. Браво авторесі, коли вона жінка...
О, як успішно обдаровує інколи КП. І замість одного огляду, виявляється декілька, - що виявляє окремий риф в океані суцільних гольфстримів і обіцяє рішуче відпадіння від затхлості віршоплетного захлання. Зосереджу увагу на неабиякому вірші "ЩЕ ДОЩ НЕ ПЛАЧЕ" від Лани Ланської.
Ще дощ не плаче, літо кленучи,
Та Осінь серпню в очі зазирає.
Побралися веселка з небокраєм,
А день сумний натомлено мовчить.
От підрости б, хай на хвилину лиш!..
Шукає, де б за обрій зачепитись.
Закинувши пісок в діряве сито,
Час невблаганний знічено принишк.
Ще дощ не плаче, сліз не назбирав.
Медовий Спас частує всіх зухвало.
Спекотні ночі виснажені шалом.
В обіймах Осені скипає звабник Ра -
Спокуса нині наймодніший крам.
ID: 844712
Адже дійсне життя, дійсна історія - це і є спосіб об*єднатися із всесвітом. Тим простором, де є міце всьому важливому, непреривному (дощам, Спасу, піску, сльозам, веселці...) Була серйозна і дійсно вдала спроба втілення спогляду життєплину у твір. Добре.
Серед тривог і хвилювань, що їх, як писав свого часу Ленін, завдає боротьба за існування, зачіпився поглад за останні чотири рядка твору Олександра Подвишенного "Глибоко… Туго… Вплітає у вирій"
...Курю у кулак, сиджу на нулі,
Пишучи вірші коханці.
Так болю багато на грішній землі,
Та за щастя прокинутись вранці.
ID: 844751
Оттак і замислишся: у всьому світі триває боротьба за існування, за шматок хліба, за новий магазин Рошену - адже українські робітники та селяни не повинні забувати про те гноблення, під ярмом якого перебували, принаймні останні п*ять років, десятки і десятки мільонів, що населяють нашу Батьківщину... І раптом - все це поставлено в умови нормального життя поета... Із простим і просторим відчуттям радості від цигарки, вірша для коханки та радого щастя прокинутися ранком - живим і здоровим. І тому - цілком правильно головне місце у вірші (який я навів фрагментарно, хто хоче -хай перечитає увесь твір на сторінці автора) приділяється ЩАСТЮ. А чого ще й треба поетові та читачеіві...
Продовжуючи тему боротьби, наведу рядки віршу - майже фільму малого метру "Об'ява Трактор-Телефон в кущах рибалок" від Євгена Юхниці.
Дорогу, «Мазді» до рибалкових прикормлень,
Якщо Десну урвисту маєш за мету,
Поет назвав би – крутоярові поло́ни.
…В кущах – об’яви: «Трактор-телефон. Стій тут»
Ми так погупали, коли пірнали в ями,
Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі.
І встигла, капосна, втікти на океани,
Де сіль їй очі, бідній, роз’їдає хлоркою.
Підвіску, втрьох, ремонтували аж до ранку.
Перв,язали паском – колінвал, як мій живіт.
…Хтось, без автівок, ніс повз нас плотву і раків.
І жартував: «Як справи знизу, їздові?»
ID: 844894
Сам автор подав 12 рядків у рубриці: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші. Звісно, мастак вдалого погляду у світ, що саме нас оточує і такого ж вдалого словопереказу не пише для обраних. Його словоутворення та слово-відтворення здебільшого виказують майстерну вдачу. І тут ніякі ліквідатори гонитвеного руху на імпровіз нічого не вдіють. Ось, приміром, повернувшись до шмату тексту: "Ми так погупали, коли пірнали в ями,/Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі./І встигла, капосна, втікти на океани...", всіма силами старань не вичавити подібного якомусь патріотично-фанатично налаштованому римачеві... Від цього факту не відпишуться теж всіма силами жодні епігони, травестуни тощо... Я навів лише маленький шматок із тексту. І він вартий вдвічі довшого рецензування, літературного. А перечитайте, панове і панянки увесь текст ще раз!!! І ніхто з вас не залишиться нейтральним. За що спасибі авторові!
Сентенційне продовження візьмемо у лаконізмі "Не хваліть…" від псевдоніма Святослав_
Не натужуйтесь хвалити людей за добрі справи,
для початку перестаньте їх за це ненавидіти.
ID: 841324
Без усякого сумніву з яким не посперечаєшся, але замислишся все-таки... І той же автор заявить, можливо, на допомогу роздумам, в іншому дворяднику:
Навкруги все так, як мовчить кожне "я",
та може стати тим, як скажуть і зроблять "ми".
ID: 844897
І прилине сподівання - наскільки забавно заплутують чари слова в оцінці будь-яких рішень, що приймаються розумом та ваганнями його гри...
Філософського спрямування твори писати здається інколи легко. Втім, без усякого сумніву, це так лише здається. Переглядаючи названу рубрику КП, зверну увагу на твір Сергія Рівненського "ТИХ, КОГО ГАНЬБИЛИ МИ"
І свічки з кадилами,
І поклони били ми,
В Бога все просили ми
Сили.
Іншим слали килими,
А когось ганьбили ми.
Ще когось ловили ми
Й били.
Раптом остовпіли ми
Бо в калюжу сіли ми -
Бач, не тим годили ми...
Й згнили
Оди, що творили ми...
Хвалим, хоч несміло ми...
Тих, кого ловили ми
Й били...
ID: 844973
Я навів текст цілком. Так, як він викладений на сайті. Адже, не дарма у ньому панує відповідна структура. Читай як розумієш (маю на увазі структуру). Переосмислення наступає першими кроками непокою сумління, затим йде певне вагання, хворобливе, а далі - щось схоже на прозріння. І саме це, останнє й вселяє віру у розумність людини. Чи помиляємся ми - поживемо побачимо. А вірш таки, усуперіч вартностної нерівності його фрагментів, вартий поступового осмислення та висновку.
Аби змінити тематику, припустимось кохання. А в даний момент зосередимось на вірші "В твоїх очах…" , що виклав Daemon Sander
В твоїх очах є так багато моря
Чи може то бурхливий океан?
Ти не ховай від мене свого горя
Зануривши зіниці у екран
В твоїх очах є так багато неба
Коли вони горять немов зірки
Забувши все, що згадувать не треба
Поринь зі мною у свої думки
В твоїх очах є так багато світла
Що зігріває м'яко так мене
І що б не сталось - ти мені вже рідна
Хай навіть тисячу життів мине
ID: 844969
У творі присутній один розділовий знак запитання: "...то бурхливий океан?"... У вагляді уривчатих описів страждань двох сердець, за змістом тексту, час не має значення: "Хай навіть тисячу життів мине". Тут навіть статути психологістичних інтституцій та товариств справедливості Америки, нічого не вдіють. Що особливо цікаво - автор не вдається до вичурності слововиспіву почуття туги та тяжких митарств сумління. Однак, така пряма мова зворушує душу: "Забувши все, що згадувать не треба/ Поринь зі мною у свої думки...". Один епізод. Надзвичайно ємкий змістом. Повчальний та безнадійно безжальний... Адже оповідь йдеться про найдорожчі стосунки, про кохану - не про першу зустічну...
Не про політичну та конституційну кризу піднімає знамено поетичного транспатанту Іванюк Ірина у восьми рядках "Я думала, що вік - людська межа…", а знову-таки про любов. Про ту любов, що йде від серця, крізь сумніви та перестороги:
Я думала, що вік - людська межа...
Коли вже "не", "недо"... Коли - запізно...
Ми в цих химерах губимось щодня!
І губимо. Втрачаючи... Не пізно!
Не пізно зустрічати серця день!
Закинуту, колись, дістати книгу...
Не пізно слів любові з повних жмень,-
розсипати! Посіяти... Не пізно!
ID: 845070
І хоча вже так багато говорено, писано, співано про це, втім користь від таких творів завжди відчутна. Адже саме любов робить таємне явним, розкриваючи обійми щастю... Показуючи наочно (коли вчитуєшся та уявляєш читане) так би мовити те, що є найдрагоціннійшим серед людей...
Шляхи "неисповедимы". Цьому приклад життєвий у двох рядках трьох зіркового віршу, що розмістила в інтимній ліриці КП Тетяна Ященко
...Я годую бездомних котиків,
зачиняюсь на всі замки...
ID: 845226
Мені подобається. Адже не дарма я запевняв у самому зародишу цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
А коли нині більшість критиків висловлюється доволі млосконо, замудрокручено або й млаво про новітню поезію, вони мають рацію. Втім - не завжди. Є доволі приємні твори, що своїми текстами й схованими у них елексирами доброти позитивізму доводять протилежне. До таких я відношу 12 рядків лірики "А мені здається" , поданих на КП авторкою на ім*я Крилата:
Вже роки відганялись риською.
Осінь жовтим малює клени.
А мені здається, дівчисько я-
Недосвідчені і зелене.
Десь позаду прихильців гвардія.
В ирій крила несе лелека.
А мені здається, на старті я,
І до фінішу ще далеко.
День моргає мені так знаюче.
Каже, пізно іти на кастинг.
А мені здається, піймаю ще
І удачу свою і щастя.
ID: 845289
У провінції, де живу я і більшість населення України, переживання руху часу дещо уповільненіше ніж у метрополії, менш значне у цьому сенсі. Однак від цього не перестають бути фактами. Дякуючи натурі - не фатальними. Єдність і волю цієї більшості народонаселення, спавжнього, а не гламурно-мальовничого-столичного і передає цей вірш.
Будь-який огляд поетичних новин - це погляд у далечінь. Природа творчості безжалісна і тому потребує непредвзятого до неї ставлення. Адже справжні поетичні надбання вдаються тим авторам, хто має дар боротьби із неупинною катастрофою всесвітньої ходи історії... І, навіть коли той чи інший віршований текст не дотягує до майстерного, буває забарвлюється щирою прямотою, бодай і кульгавою. Погляньмо це на прикладі віршоспроби "Можна і посачкувати", від автора dashavsky:
Життя лишилось мало уже,
Та що про те тепер гадати...
Не помішало б може мені
Та й хоч трохи посачкувати.
Хату і стайню я збудував,
Сад невеликий доглядаю.
Для дітей і онуків старав,
Для себе нічого не маю.
Проживаю як Бог наказав,
Буває в гріхи залітаю.
Долари в руках ще не тримав,
Тому і щастя притягаю.
ID: 845334
Звісно, впадає в око недолугість рим, розміру та ритму, одначе - присутнє саме головне - реалізм із перших рук. Мені, як затятому читачеві, вже давно нецікаве будь-яке авторське розчарування через вигадані чи вичавлені теми віршоплету. А живе відчуття та передача у тексті невеличкого формату бажання і змісту особистого сенсу життя - ціную. От і у цьому творі напріч відсутній прокурорський - щогольський і скаржницько-страждальний тон засудження життєвого збігу. А натомість, неначе для наочного роз*яснення ліричний герой робить заяву, схожу таки на останнє слово засудженого: " Проживаю як Бог наказав,/Буває в гріхи залітаю./Долари в руках ще не тримав,/
Тому і щастя притягаю... Це не не скидається на промову, надану засобам ЗМІ якимось лібералом-ліквідатором щастя людського. Тож, - мені подобається. Будемо розвивати цю тему надалі...
На далі маю тут ще одну знахідку. Саме те, що треба - вірш "Й зараз знаєте Ви щось, єдині в світі" Євгена Юхниці. Наведу твір цілком:
Чари: чулить, гріє, коли раптом я
Опиняюсь в середовищі – майстрів!
Як і в тих, у кого настрій від - «сім’я»,
Чи, хто дружбу ніжить на маківці мрій.
…Як стьмяніє, й ополонки, мов чорти,
Манять завидками у сліпу глибінь,
Я радію за дизайнера води,
Що з психологом маскують «хап» на дні.
Люди винайшли багато вправних справ,
Які -з роду в рід, в професіях – смаки́!
Завмираю – й з читача й від бджоляра:
Кожен з нас – криниці вправності віків -
…Й зараз знають щось так, як ніхто ніде!
Ви згадали теж за себе? Смик?.. Гуде́?..
ID: 845393
Чотирнадцять рядків - і філософська лірика до тренування розуму і почуття. Тут, зачепившись за перші два рядки, вже непросто відірватися від певного підпілля "вправних справ" та домагань слово-навантажень. У чому ж полягають ці домагання? Розбурхати у кожному з нас, читачів ( а, певною мірою і творців - адже, всі ми створені за божою подобою, як то вчить святе письмо, - значить - творцями...) креативними суб*єктами. Мислителями, що прагнутимуть "з роду в рід" творчості до смаку. Недарма ж введено слово "бджоляр" - смисл якого із глибин віків - утворювати єдність сім*ї, сімей... Аби з того була користь, зиск і сподівання на майбутні здобутки, СМАЧНІ, КОРИСНІ, ПОТРІБНІ людям!!! Отакі я вгледів у творі домагання, хай і непомірні для деяких "теоретиків"...
Фактором впливу на очі і сепце коханої запросто можуть стати декілька рядків. Таку вимогливу якість, на мій погляд, утілено ось у цьму фрагменті віршу "А із ними…" , що розмістив на КП П.БЕРЕЗЕНЬ
...У очах цих мій біль і мій світ,
В їх блакиті живуть небеса,
Я без них, наче птаха без крил,
А із ними... Із ними б літав!..
ID: 845410
Мені подобається у цих рядках жага злету! Потреба прав усіх закоханих громадян у бородьбі за свої кохання... Навіть найбільш недогадлива і нерозвинена людина може зміркувати, що окремі відчайдухи, які належать до творчих, не рівня простим віршописам...
А віршописці -люди не доброзичливі бувають... Вони мстиві, нерозуміють і, навіть, не збагнуть того, що зла людина не може бути ПОЕТОМ, апріорі... Їх і чіпати не слід, як на водолажчині кажуть "не замай гі-но, воно воняти не буде".
Між тим, кидаючи в масу через ресурс КП безліч творів, кожний автор сподівається, що його твір не лишатиметься нечитаним... І читаю я, мірою вільного часу й сил, нові і нові тексти. Адже трапляються серед їх сонму непогані роботи. Хоча аторам слід вести більш кропіткі викреслення зайвих рядків, недолугих.
Впливає на уяву твір "Внутрішній космос", що виклала Міра Мальська.
Це більше, ніж потяг...
Сила твого тяжіння
Розкладає мене по нотах,
Проростає у мене корінням.
Доторки твої ніжні
Струмом своїм бентежать.
Ти вдихаєш у мене вірші,
Розкриваєш у мені стержень.
Дихай своїм прекрасним -
Губами ловитиму голос.
Коли все навколо нас згасне -
Лишиться внутрішній космос
ID: 846261
Мені подобається тут спроба самовисловлення простими значеннями. Без усіляких масок і розхолоджень епітетів, проводить лірична героїня всої переживання-міркування до космічної уяви. І це добре.
А до поки я напишу продовження нарису, послухайте і погляньте на виступ ТАЛАНОВИТИХ молодих українських музикантів на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843052
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 19.08.2019
Відсутність простору вільного часу унеможливлює щоденні огляди творів поетичного сайту. А так, як заняття поезією нині стало майже індустрією вбивства вільного часу, то і підходитиму до цього розділу моїх критичних есеїв, більш-менш оригінально. Аби ланцюжок продавження оглядин не скидався на занудну марудність мудрогельства... Бо без такої справи критицизму, бачу, усілякі прихильники віршування задухою швидко отрують спільноту... Однак, я знаю - і переконаю у цьому багатьох читачів цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
Тож, треба братися до роботи... Треба. Хто сміливий - за мною!
І першим вдарить рацухою автор Witer із лаконізмом "Твій голос"
Твій голос ніби пісня десь лунає...
ID: 843060
Хай цей рядок буде нашим поводирем...
А щоб було вже зараз несумно - раджу налаштуватися на нашу спільну роботу. Виглядатиме вона так драйвово, як пісня цієї талановитої української рок-групи на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
Якщо хтось утворив свій шедевр, він готовий його Виконати. Як кажуть гали -...a inventé son chef-d'œuvre, lui seul peut l'exécuter. І хай це буде Оля Тимошенко із ії творм "Поза простором"
Поза простором кружляють пам'ятні цінності
Про виразні та непримітні події.
Вони залишають у цій мінливій рівності
Всі ці стійкі та хиткі взаємодії.
Поза простором фонтанять враження,
Зближують минуле та майбутнє,
Різних сфер, структур, глибин та важення,
Несуть щось звичне чи незабутнє.
Поза простором трансформуються шари науки,
Черпаються інноваційні та найстародавніші знання.
Для них проводяться змагання, зустрічі й розлуки,
Виводяться, доводяться, анулюються рівні пізнання.
Поза простором вібрує душа,
Ув'язнюється проблемами чи вивільняється мріями,
Названого світогляду, коша,
Прокладає власну стежку чи слідує за подіями.
Поза простором розходиться всесильний точний час,
Не повертається та не спиняється ніколи,
Споглядає, генерує незліченну кількість трас,
Наповнює, пронизує та зрівнює проколи.
ID: 843064
Темі цінностей було навіть цього літа присвячено II- міжнародний форум Ukrainian ID, який свытова спільнота вже охрестила Українським Давосом. Тож, у європеському просторі і поза ним дійсно "кружляють пам'ятні цінності". Чинним я рішуче відкидаю всяку спробу ослабити затушувати революційність задуму авторки. Навпаки, закликаю -читайте цей твір! А я піду далі висвітлювати теоретично-неускладнені питання, підняті на ПЛОЩИНУ ресурсу КП, із зазначеними ідеями розвитку творчої уяви. Намагатимусь у такий спосіб зв*язати всі прояви талановитого руху ВДАЛИХ авторів у відображення самополеміки...
Не лише задля розбурхання уяви про світогляд як явище, але й про його споглядання йдеться у доброму вірші Ірини Кохан "Літо"
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
ID: 843660
Тут відчувається і творче світосприйняття і, навіть, присмаки дійсно літні, незабутні. Незатьмарені ще дощовими днями осені та забуття. Такий твір здатний закликати й утримати читачів у єдності і, можливо, якомусь своєрідному братерстві... Ефектне виховання смаку зарахував би я авторці.
Насупротив агітаційним віршам більшої частини кон*юнктурних римачів, що намагаються відвернути увагу читачів до цькування інородців, хочу навести декілька чесних рядків Андрія Бабича із його віршу "Мова":
...Запитавши себе: Хто я – є?
Та, не знаю… І хто його знає,
Про той камінь, що тягне до дна…
Як Вітчизна, то в мене – одна!
А як мова, то зразу – дві маю…
А хотілось би, може б, і – п’ять,
Щоби заздрили нам всі сусіди!
Щоби нас оминали всі біди...
ID: 843851
Він розмістив 14 рядків у рубриці: Вірші, Громадянська лірика. Я вибрав те, що мені у них сподобалося. Адже угледів у них і своє переконання в необхідності повного і остаточного відмовлення від будь-яких самоізаляційних мовних рамок та національних привілеїв.
Нідочого хитрувати. Звісно, далеко-далеко не всі твори ресурсу КП зачіпають "за живе". Далеко не все визріле й неповторне у рядках, про які я тут пишу... У того рима, у іншого слово кульгає... Але, коли у них є хоч що небудь, що співає, як душа молодої людини, я писатиму про це... Адже справжня поезія живе з нами повсякчас. Ось, приміром, нещодавно у букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!! І складайте сової ВЕЛИЧНІ!!!
Ось вам маленька ілюстрація у продовження теми любовної сповіді. Перечитаймо вірш від Олени Марс "А в полі житніх зерняток багато"
Поглянь на запашне зелене жито.
Яка краса отой майбутній хліб,
В якому майорять червоні квіти...
Ти в мене про кохання не запитуй,
Хіба не все промовила тобі?..
З'єднала доля нас - в єдине ціле.
Довгий подарувала нам маршрут.
Тернистий, та лечу, немов на крилах,
До тебе, хоч метелики зотліли,
Бо я щаслива бути саме тут -
З тобою поруч, милий, чи не знаєш?
До себе приручив мене навік.
Хоч мало в нас бувало того раю,
Та серце не обдуриш. Відчуваю,
Що ти мені - від Бога чоловік.
А в полі житніх зерняток багато!
Ось так в моєму серці - почуттів:
Спокійних і бурхливих, наче свято,
Яких у віршах не переспівати,
Напевне, і за декілька життів.
ID: 843983
Чи не схожий він на маленьку енциклопедію... У якій взяли участь і душа і тіло, і поле, і зорі, і доля, і любов... В оглядинах нашого громадського життя, давайте зупинимося й поміркуємо разом над вічністю вдалої поетики. І подякуємо авторці, за радість спілкування...
Але заслуги кожного поета є заслугами його виховання та оточення. Їх неможна, завдяки різного роду бездушності чи пропагандистським провмовам очей ганебними, принизити або зробити непомітними.
Без сумніву творче розуміння любові долатиме усіляки перепони. З цього приводу, подам вірш Олени Ольшанської "Дивиться сум очима малого щеняти…"
Дивиться сум очима малого щеняти.
Час усміхається, ніби пита: «Ну що?»
Мені стільки всього тобі хочеться розказати,
Стільки всього…
Час уплітає в коси стрічки і квіти.
Ось тобі, дівчинко, мрія, дорога – йди!
І хтось на ґанок вийде мене зустріти,
Тільки не ти.
Всяке буває: і радість, і біль судомний.
Хтось мене хвалить, плескає по плечу.
А я уві сні повертаюсь до нас додому
Й немов лечу.
Знала, що буде важко. Я не просила
І не прошу у долі легких шляхів.
Хай тільки береже тебе Божа сила
Во вік віків!
ID: 844092
У ньому авторка не затушовує і не заплутує читача "казенно-оптимістичними" реляціями, а викриває своє почуття, глибинне й чисте... Аби ми всі вчилися, навіть і на непозитивному досвіді, любові:"Хай тільки береже тебе Божа сила /Во вік віків!"
Чого б такий твір не перечитати декілька разів? Не переслати його дорогим людям, друзям? Наслідувати треба й зберігати ДОБРО у ПОЕЗІЇ. За що і дякую авторці!
Ніякими законами не можна припинити жаги творчості. Інколи сама креативність стає заручницею у боротьбі із буденщиною. Ось ілюстація - вірш Уляна Яресько "Світолюбне"
Міняються маски - душ опівнічне травесті,
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
Дури, світе мій, та не потони в ненависті!
Болиш у мені ти, гориш, наче Нотр-Дам.
Бо множить хтось нині хрестики, плодить нулики,
знелюднені сквери тінями заселив.
Гудуть побрехеньки в головах, ніби вулики,
заглушують навіть зву́чне контральто злив.
До білого вже нізащо тебе не висвітлиш...
і так ти болиш-гориш у мені, хоча
я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте,
за світло в його очах.
ID: 844096
І допоки маса людей перебуває в руках у свавілля рутини плину днів, творчі натури всевладно змінюють, хай і не дуже помітно, знелюднені сквери, висвітлюють навіть старовинне, майже кріпосне хазяйнування побрихеньок в головах, схожих на вулики... Дуже вдале на мій погляд порівняння: " Wulyk" - за діалективним старонімецьким і голландським означає "зум у голові"... Ймовірно й саме українське поняття ВУЛИК - там де гудуть бджоли... Адже, мертві бджоли вже не гудуть... І резюме шикарне вводить пані Уляна: "я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте..." Браво!
Вирішення простору КП вже само по собі неначе згенеровано до дискурсу. Коли пишеш про своє сприйняття того чи іншого твору, не знаєш, та і не гадаєш, як то сприйме те автор(ка). Адже моя "структурна" політика огляду мене зовсім не засмучує зворотньою реакцією. Це не головне, для мене. Головне - аби втілити (хоч приблизно схоже до власного сприйняття текксту) прості речі роздумів із прочитаного... Гипотетично розвиток усієї спільноти Клубу Поезії запросто існував, існує та існуватиме і без моїх письмових оглядин... Але чи дасть таке жевріння творче зростання самим авторам?! Зроблю наголос - відповідальність поета за свої слова - часто буває більшою за відповідальність слюсаря чи сантехніка... Поміркуймо разом і над цим. А поки що наведу цікаві, на мій розсуд, рядки Єгорової Олени Михайлівни із її твору "Золотий захІд…"
Там, де сонця схід –
Золотий захід,-
Молодість немає вороття…
Від заграв всіх слід
Та казковий світ
Збігли геть струмком у забуття…
.....
Світлий без примар
Працетворчий скарб,-
Шляхолюбної сорочки вишиття
З веселкових барв,
Де яскрить стожар,
Ще віщує гарне майбуття!
ID: 844529
Погоджуюся 100-відсотково із авторкою. Ніяка красота не врятує наш світ, врятує праця.... І тому "Працетворчий скарб" і творить "Шляхолюбної сорочки вишиття...".
Пропорційна незабезпеченість сайту добротними творами спонукає на певні розшуки. Ні одна ще людина не сумнівалася, здається, у тому, що новітня "епоха" римотворення характеризується не тільки крайнім посиленням аткивності нездар, але й ядучої реакції з їхнього боку... Тільки зачіпи якимось критичним зауваженням, заїдять... І це очевидний факт. Та попри такий фактаж, приємно натрапити на живий, добротний віршований пейзаж... От, приміром, у вірші, що написала Інна Рубан-Оленіч "Морський вітер".
Вітер, як досвідчений бариста,
Змішав моря різні кольори,
Піднімав увись кошлаті хвилі,
Й грізне небо притискав згори...
ID: 844608
Мені подобається такий погляд художника, неначе на влучному пленері. Адже, кожний вдалий погляд поетичної душі - то і є полювання на свіжому повітрі невмирущої творчості, справжньої... Свідомий розвиток сайту поетів неможливий без такого визначення.
Об*єктивної істинності не існує у критичних нарисах. Тож вдаємося далі до суб*єктивниго аналізу затямливого світосприйняття. І тат наведу рядки псевдоніма, що підписується Ки Ба 1 із твору "білі руїни /recovery/", збірігаючи стилістику письма:
ранок_ білі руїни_
рана скупого сонця_
тиснуть порожні стіни,
іскра тривожна в оці_
>
.....
>
стриманих церемонних
поглядів мимобіжжя_
тихо пульсують скроні,
сутінь проміння ріже_
>
подобова оаза_
слів несумісних пута_
на врожаях відрази
награних сліз отрута_
ID: 844590
Сам автор відніс групу чотирирядників до теки: Вірші, що не увійшли до рубрики... Мені подобається такий підхід до визначення стилістичного та жанрового гатунку вищепнаведених словосполучень та словоутворень. Адже, цілком слушно, що справжній поет просто забов*язаний утворювати нове. Не дарма ж, заголовок через слеш, зазначено імпортним словом, що означає не тільки "одужання", але й ще "поновлення"... Багато, дуже багато дописантів КП як не могли, так і не можуть піддатися цьому розпалу творчого вогня. Тому, ми їх і облишаємо поза увагою.
До недавніх днів, зроблений на дев*ять десятих продажною пресою та іншими мас-медіями тренд віни ще тяг за собою конюнктурників. Однак, аналіз розладу, розвалу і стімкого розпаду партії правлячого олігархату настільки стає самозакінченим, що мимоволі сподіваєшся на світле майбуття нашої країни... Звісно, швидко лише казка розповідається, діло йде повільніше... Щоб оцінити суспільне значення поезії, наведу уривки із твору "Стелилася доля" від Ганни Верес (Демиденко).
Двома стежками бігла моя доля,
І кожна з них гірчила полином.
Одна – відома, інша – невідома,
Здавалась ненастояним вином.
Стежки ті об’єднали перевесла,
На мир надію в себе уплели,
Стрічаю з нею зими я і весни,
Благаю світ, щоб жив той без війни...
ID: 844679
Скрізь і неминуче тисячами перехідних никок осмислення безумства будь-якої війни, переживає жіноче, материнське серце, сильніше і триваліше за чоловіче. Це явище у різні часи набирало різних форм висловлення. Але, попри залежності від історичних та економічних обставин, було невтішно-чесним.
Чесним намагається (намагався) адже вірш, судячи за датою, написано ше 2002 року, бути й Олег Мінгальов у тексті "Химери".
Химери, топчії і тюхтії
Над муднями здригаються поважно.
Панують і шануються вожді.
На непокірних дивляться уважно.
Хапають за грудки – й за грати.
Тюхтію не сподобалося щось.
Повіям теж – на нервах грати
Не треба більше ніж вдалось…
У муднів злидні прижилися
Принишкли з ними заодно.
Бояться, мруть – нащо здалися?
Та й опускаються на дно.
Бомжів дратують; ходять тоскно
На вибори, чи то здавать сміття.
Давним-давно хтось мозок їм відтяв
Життя тече в багнюці млосно.
2002
ID: 844676
Напрочуд скидається що віршував художник, вирішивши у такий спосіб додати руховості зображеним об*єктам. Можливо, я помиляюся. Втім не це важливо. Тут варто уваги саме тло твору та наявність у ньму вдалих словотворень та викладених думок. І, хоча час іде, натура людська, здебільшого, не змінює стрижням, що засіли по різних закутках людського сумління і тепер... За це - респект.
Незалежно від об*єктивності чи суб*єктивності, всі передові течії поезії прихильно ставляться до критичних оглядів. Це і є ознака справжнього письменства. А вже відвертість та лаконізм мене зачаровує. Як от вірш "НА ЗАХИСТ БОГІВ" від Infantis
Все вірно з характером часу богів,
За ширму ховається Пульхр Публій Клодій,
І весталки в хітонах такі ж шахраї,
Як народний трибун злодій.
ID: 844715
Усі політики, - зазначав я повсякрік, повсякчас, повсяксекундар,- злодії. Не вийнятком був і патриціанського роду Клавдіїв Пульхр Публій Клодій... Але мова у вірші не так про дядька, як про тенденцію, тренд, звички, ганебність... Не менш природно, однак, що серед сучасної української політезованої маси, що вбачає вихід з партії ліквідаторів честі й порядності бувшого презика як панацею, їх втеча з омертвілих його осередків - панує паніка й перевзуванка у зелене... Втім їх ренегатське мурмотіння -ніщо. Бо вже прицвящила їх всіх до дубка позору проста чотирирядка, що я навів угорі. Браво авторесі, коли вона жінка...
О, як успішно обдаровує інколи КП. І замість одного огляду, виявляється декілька, - що виявляє окремий риф в океані суцільних гольфстримів і обіцяє рішуче відпадіння від затхлості віршоплетного захлання. Зосереджу увагу на неабиякому вірші "ЩЕ ДОЩ НЕ ПЛАЧЕ" від Лани Ланської.
Ще дощ не плаче, літо кленучи,
Та Осінь серпню в очі зазирає.
Побралися веселка з небокраєм,
А день сумний натомлено мовчить.
От підрости б, хай на хвилину лиш!..
Шукає, де б за обрій зачепитись.
Закинувши пісок в діряве сито,
Час невблаганний знічено принишк.
Ще дощ не плаче, сліз не назбирав.
Медовий Спас частує всіх зухвало.
Спекотні ночі виснажені шалом.
В обіймах Осені скипає звабник Ра -
Спокуса нині наймодніший крам.
ID: 844712
Адже дійсне життя, дійсна історія - це і є спосіб об*єднатися із всесвітом. Тим простором, де є міце всьому важливому, непреривному (дощам, Спасу, піску, сльозам, веселці...) Була серйозна і дійсно вдала спроба втілення спогляду життєплину у твір. Добре.
Серед тривог і хвилювань, що їх, як писав свого часу Ленін, завдає боротьба за існування, зачіпився поглад за останні чотири рядка твору Олександра Подвишенного "Глибоко… Туго… Вплітає у вирій"
...Курю у кулак, сиджу на нулі,
Пишучи вірші коханці.
Так болю багато на грішній землі,
Та за щастя прокинутись вранці.
ID: 844751
Оттак і замислишся: у всьому світі триває боротьба за існування, за шматок хліба, за новий магазин Рошену - адже українські робітники та селяни не повинні забувати про те гноблення, під ярмом якого перебували, принаймні останні п*ять років, десятки і десятки мільонів, що населяють нашу Батьківщину... І раптом - все це поставлено в умови нормального життя поета... Із простим і просторим відчуттям радості від цигарки, вірша для коханки та радого щастя прокинутися ранком - живим і здоровим. І тому - цілком правильно головне місце у вірші (який я навів фрагментарно, хто хоче -хай перечитає увесь твір на сторінці автора) приділяється ЩАСТЮ. А чого ще й треба поетові та читачеіві...
Продовжуючи тему боротьби, наведу рядки віршу - майже фільму малого метру "Об'ява Трактор-Телефон в кущах рибалок" від Євгена Юхниці.
Дорогу, «Мазді» до рибалкових прикормлень,
Якщо Десну урвисту маєш за мету,
Поет назвав би – крутоярові поло́ни.
…В кущах – об’яви: «Трактор-телефон. Стій тут»
Ми так погупали, коли пірнали в ями,
Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі.
І встигла, капосна, втікти на океани,
Де сіль їй очі, бідній, роз’їдає хлоркою.
Підвіску, втрьох, ремонтували аж до ранку.
Перв,язали паском – колінвал, як мій живіт.
…Хтось, без автівок, ніс повз нас плотву і раків.
І жартував: «Як справи знизу, їздові?»
ID: 844894
Сам автор подав 12 рядків у рубриці: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші. Звісно, мастак вдалого погляду у світ, що саме нас оточує і такого ж вдалого словопереказу не пише для обраних. Його словоутворення та слово-відтворення здебільшого виказують майстерну вдачу. І тут ніякі ліквідатори гонитвеного руху на імпровіз нічого не вдіють. Ось, приміром, повернувшись до шмату тексту: "Ми так погупали, коли пірнали в ями,/Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі./І встигла, капосна, втікти на океани...", всіма силами старань не вичавити подібного якомусь патріотично-фанатично налаштованому римачеві... Від цього факту не відпишуться теж всіма силами жодні епігони, травестуни тощо... Я навів лише маленький шматок із тексту. І він вартий вдвічі довшого рецензування, літературного. А перечитайте, панове і панянки увесь текст ще раз!!! І ніхто з вас не залишиться нейтральним. За що спасибі авторові!
Сентенційне продовження візьмемо у лаконізмі "Не хваліть…" від псевдоніма Святослав_
Не натужуйтесь хвалити людей за добрі справи,
для початку перестаньте їх за це ненавидіти.
ID: 841324
Без усякого сумніву з яким не посперечаєшся, але замислишся все-таки... І той же автор заявить, можливо, на допомогу роздумам, в іншому дворяднику:
Навкруги все так, як мовчить кожне "я",
та може стати тим, як скажуть і зроблять "ми".
ID: 844897
І прилине сподівання - наскільки забавно заплутують чари слова в оцінці будь-яких рішень, що приймаються розумом та ваганнями його гри...
Філософського спрямування твори писати здається інколи легко. Втім, без усякого сумніву, це так лише здається. Переглядаючи названу рубрику КП, зверну увагу на твір Сергія Рівненського "ТИХ, КОГО ГАНЬБИЛИ МИ"
І свічки з кадилами,
І поклони били ми,
В Бога все просили ми
Сили.
Іншим слали килими,
А когось ганьбили ми.
Ще когось ловили ми
Й били.
Раптом остовпіли ми
Бо в калюжу сіли ми -
Бач, не тим годили ми...
Й згнили
Оди, що творили ми...
Хвалим, хоч несміло ми...
Тих, кого ловили ми
Й били...
ID: 844973
Я навів текст цілком. Так, як він викладений на сайті. Адже, не дарма у ньому панує відповідна структура. Читай як розумієш (маю на увазі структуру). Переосмислення наступає першими кроками непокою сумління, затим йде певне вагання, хворобливе, а далі - щось схоже на прозріння. І саме це, останнє й вселяє віру у розумність людини. Чи помиляємся ми - поживемо побачимо. А вірш таки, усуперіч вартностної нерівності його фрагментів, вартий поступового осмислення та висновку.
Аби змінити тематику, припустимось кохання. А в даний момент зосередимось на вірші "В твоїх очах…" , що виклав Daemon Sander
В твоїх очах є так багато моря
Чи може то бурхливий океан?
Ти не ховай від мене свого горя
Зануривши зіниці у екран
В твоїх очах є так багато неба
Коли вони горять немов зірки
Забувши все, що згадувать не треба
Поринь зі мною у свої думки
В твоїх очах є так багато світла
Що зігріває м'яко так мене
І що б не сталось - ти мені вже рідна
Хай навіть тисячу життів мине
ID: 844969
У творі присутній один розділовий знак запитання: "...то бурхливий океан?"... У вагляді уривчатих описів страждань двох сердець, за змістом тексту, час не має значення: "Хай навіть тисячу життів мине". Тут навіть статути психологістичних інтституцій та товариств справедливості Америки, нічого не вдіють. Що особливо цікаво - автор не вдається до вичурності слововиспіву почуття туги та тяжких митарств сумління. Однак, така пряма мова зворушує душу: "Забувши все, що згадувать не треба/ Поринь зі мною у свої думки...". Один епізод. Надзвичайно ємкий змістом. Повчальний та безнадійно безжальний... Адже оповідь йдеться про найдорожчі стосунки, про кохану - не про першу зустічну...
Не про політичну та конституційну кризу піднімає знамено поетичного транспатанту Іванюк Ірина у восьми рядках "Я думала, що вік - людська межа…", а знову-таки про любов. Про ту любов, що йде від серця, крізь сумніви та перестороги:
Я думала, що вік - людська межа...
Коли вже "не", "недо"... Коли - запізно...
Ми в цих химерах губимось щодня!
І губимо. Втрачаючи... Не пізно!
Не пізно зустрічати серця день!
Закинуту, колись, дістати книгу...
Не пізно слів любові з повних жмень,-
розсипати! Посіяти... Не пізно!
ID: 845070
І хоча вже так багато говорено, писано, співано про це, втім користь від таких творів завжди відчутна. Адже саме любов робить таємне явним, розкриваючи обійми щастю... Показуючи наочно (коли вчитуєшся та уявляєш читане) так би мовити те, що є найдрагоціннійшим серед людей...
Шляхи "неисповедимы". Цьому приклад життєвий у двох рядках трьох зіркового віршу, що розмістила в інтимній ліриці КП Тетяна Ященко
...Я годую бездомних котиків,
зачиняюсь на всі замки...
ID: 845226
Мені подобається. Адже не дарма я запевняв у самому зародишу цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
А коли нині більшість критиків висловлюється доволі млосконо, замудрокручено або й млаво про новітню поезію, вони мають рацію. Втім - не завжди. Є доволі приємні твори, що своїми текстами й схованими у них елексирами доброти позитивізму доводять протилежне. До таких я відношу 12 рядків лірики "А мені здається" , поданих на КП авторкою на ім*я Крилата:
Вже роки відганялись риською.
Осінь жовтим малює клени.
А мені здається, дівчисько я-
Недосвідчені і зелене.
Десь позаду прихильців гвардія.
В ирій крила несе лелека.
А мені здається, на старті я,
І до фінішу ще далеко.
День моргає мені так знаюче.
Каже, пізно іти на кастинг.
А мені здається, піймаю ще
І удачу свою і щастя.
ID: 845289
У провінції, де живу я і більшість населення України, переживання руху часу дещо уповільненіше ніж у метрополії, менш значне у цьому сенсі. Однак від цього не перестають бути фактами. Дякуючи натурі - не фатальними. Єдність і волю цієї більшості народонаселення, спавжнього, а не гламурно-мальовничого-столичного і передає цей вірш.
Будь-який огляд поетичних новин - це погляд у далечінь. Природа творчості безжалісна і тому потребує непредвзятого до неї ставлення. Адже справжні поетичні надбання вдаються тим авторам, хто має дар боротьби із неупинною катастрофою всесвітньої ходи історії... І, навіть коли той чи інший віршований текст не дотягує до майстерного, буває забарвлюється щирою прямотою, бодай і кульгавою. Погляньмо це на прикладі віршоспроби "Можна і посачкувати", від автора dashavsky:
Життя лишилось мало уже,
Та що про те тепер гадати...
Не помішало б може мені
Та й хоч трохи посачкувати.
Хату і стайню я збудував,
Сад невеликий доглядаю.
Для дітей і онуків старав,
Для себе нічого не маю.
Проживаю як Бог наказав,
Буває в гріхи залітаю.
Долари в руках ще не тримав,
Тому і щастя притягаю.
ID: 845334
Звісно, впадає в око недолугість рим, розміру та ритму, одначе - присутнє саме головне - реалізм із перших рук. Мені, як затятому читачеві, вже давно нецікаве будь-яке авторське розчарування через вигадані чи вичавлені теми віршоплету. А живе відчуття та передача у тексті невеличкого формату бажання і змісту особистого сенсу життя - ціную. От і у цьому творі напріч відсутній прокурорський - щогольський і скаржницько-страждальний тон засудження життєвого збігу. А натомість, неначе для наочного роз*яснення ліричний герой робить заяву, схожу таки на останнє слово засудженого: " Проживаю як Бог наказав,/Буває в гріхи залітаю./Долари в руках ще не тримав,/
Тому і щастя притягаю... Це не не скидається на промову, надану засобам ЗМІ якимось лібералом-ліквідатором щастя людського. Тож, - мені подобається. Будемо розвивати цю тему надалі...
На далі маю тут ще одну знахідку. Саме те, що треба - вірш "Й зараз знаєте Ви щось, єдині в світі" Євгена Юхниці. Наведу твір цілком:
Чари: чулить, гріє, коли раптом я
Опиняюсь в середовищі – майстрів!
Як і в тих, у кого настрій від - «сім’я»,
Чи, хто дружбу ніжить на маківці мрій.
…Як стьмяніє, й ополонки, мов чорти,
Манять завидками у сліпу глибінь,
Я радію за дизайнера води,
Що з психологом маскують «хап» на дні.
Люди винайшли багато вправних справ,
Які -з роду в рід, в професіях – смаки́!
Завмираю – й з читача й від бджоляра:
Кожен з нас – криниці вправності віків -
…Й зараз знають щось так, як ніхто ніде!
Ви згадали теж за себе? Смик?.. Гуде́?..
ID: 845393
Чотирнадцять рядків - і філософська лірика до тренування розуму і почуття. Тут, зачепившись за перші два рядки, вже непросто відірватися від певного підпілля "вправних справ" та домагань слово-навантажень. У чому ж полягають ці домагання? Розбурхати у кожному з нас, читачів ( а, певною мірою і творців - адже, всі ми створені за божою подобою, як то вчить святе письмо, - значить - творцями...) креативними суб*єктами. Мислителями, що прагнутимуть "з роду в рід" творчості до смаку. Недарма ж введено слово "бджоляр" - смисл якого із глибин віків - утворювати єдність сім*ї, сімей... Аби з того була користь, зиск і сподівання на майбутні здобутки, СМАЧНІ, КОРИСНІ, ПОТРІБНІ людям!!! Отакі я вгледів у творі домагання, хай і непомірні для деяких "теоретиків"...
Фактором впливу на очі і сепце коханої запросто можуть стати декілька рядків. Таку вимогливу якість, на мій погляд, утілено ось у цьму фрагменті віршу "А із ними…" , що розмістив на КП П.БЕРЕЗЕНЬ
...У очах цих мій біль і мій світ,
В їх блакиті живуть небеса,
Я без них, наче птаха без крил,
А із ними... Із ними б літав!..
ID: 845410
Мені подобається у цих рядках жага злету! Потреба прав усіх закоханих громадян у бородьбі за свої кохання... Навіть найбільш недогадлива і нерозвинена людина може зміркувати, що окремі відчайдухи, які належать до творчих, не рівня простим віршописам...
А віршописці -люди не доброзичливі бувають... Вони мстиві, нерозуміють і, навіть, не збагнуть того, що зла людина не може бути ПОЕТОМ, апріорі... Їх і чіпати не слід, як на водолажчині кажуть "не замай гі-но, воно воняти не буде".
Між тим, кидаючи в масу через ресурс КП безліч творів, кожний автор сподівається, що його твір не лишатиметься нечитаним... І читаю я, мірою вільного часу й сил, нові і нові тексти. Адже трапляються серед їх сонму непогані роботи. Хоча аторам слід вести більш кропіткі викреслення зайвих рядків, недолугих.
Впливає на уяву твір "Внутрішній космос", що виклала Міра Мальська.
Це більше, ніж потяг...
Сила твого тяжіння
Розкладає мене по нотах,
Проростає у мене корінням.
Доторки твої ніжні
Струмом своїм бентежать.
Ти вдихаєш у мене вірші,
Розкриваєш у мені стержень.
Дихай своїм прекрасним -
Губами ловитиму голос.
Коли все навколо нас згасне -
Лишиться внутрішній космос
ID: 846261
Мені подобається тут спроба самовисловлення простими значеннями. Без усіляких масок і розхолоджень епітетів, проводить лірична героїня всої переживання-міркування до космічної уяви. І це добре.
А до поки я напишу продовження нарису, послухайте і погляньте на виступ ТАЛАНОВИТИХ молодих українських музикантів на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843052
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 19.08.2019
Якщо ти віриш –
день твій буде кращим
і ти в собі
відкриєш цілий світ, -
зрадіє серце,
в небеса піднявшись...
Благословен хай буде твій політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259876
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 27.07.2019
Про тебе роздуми — немов жива вода
Про тебе мрії — надихають
Про тебе спогади — це здійсненні чуда
Віршів про тебе безліч наскладають
Про тебе сни — вогонь дають
Пісні про тебе — й ті люнають
Тебе чекають, і весь час до тебе йдуть
Тебе піднесенно кохають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839524
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
В безхмарну ніч — зірок мільйони можна споглядати
І милуватися величним задумом Творця
Галактики, сузір'я рахувати
Котри́м здається що немає і кінця
Так само очі тво́ї — сяють та чарують
Й сліпий би біля те́бе вмить прозрів
Невидиме тепло весь час вони дарують
І зміст читається — без жодних слів
Твоє обличчя — ніби сонце сяє
І серце мліє, та в душі пече
Як літній ранок тебе зустрічаю
Й благаю — «залиши́ся ще»
Всі рисочки твої — здається, що напам'ять знаю
Але і знов, і знов захоплює мій дух
Коли з тобою поруч— мов під хмарами літаю
Підібний скарб ніколи не знайду'
А постать тво́я — буду вічно милуватись
Найдивовижна квітка на землі
Тих слів не віднайти, щоб описати
Яка тендітна, ніжна неповторна ти
Ти йдеш — немов легенький вітер пролітає
І щастя музика бринить
Немає більше королев таких, немає
Тому вірш за віршем про тебе знов летить
О дивовижна, видно й так буває
Душі частина розчиняється в тобі
В тобі живе та переповнює, кохає
В палахкотючому горить вогні
О мила, біля тебе я схиляюсь на коліна
Й нехай не зрозуміє цьо́го цілий світ
Твоє коріння в моїм серці — рідна ти людина
Без тебе зупиняється життя, бо мій ти дивосвіт
Я хочу, квітко, щоб ти знала
Це не казки' і не слова пусті
На світі є людина, котра' тебе' безмежно покохала
Й для неї справді мов повітря ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839202
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019
Не можу із тобою поруч бути в кожну мить, в котру' захо́чу
Тримати руки тво́ї — не дозволено щодня
Дивитися весь час не зможу у безкраї твої очі
Й чи можу промовляти — «ти любов моя»
Під небом зоряним не можу із тобою крокувати
І на руках тебе' поне́сти, до само́го обрію землі
Як повертаєшся — зустріти, а як їдеш — проводжати
Тримати у обіймах, і не хотіти йти
Але.... у мріях, мила, цілий час я можу бути із тобою
Й думками доторкатися, приходити у сні
Квітучою твоєю можу милуватися красою
І повертатись в спогади, які подарувала ти
Я можу у віршах тебе', о дивовижна, оспівати
Молитись можу я за тебе до Творця
Будь де — вогонь твій можу відчувати
Й насолодитись споавжнім щастям від життя
Хіба це мало? Мушу цінувати
Й нехай минає все, немов стрімка вода
Радію й тішуся, що можу так тебе' кохати
Назвати можу — рідна ти душа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838339
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 12.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]
Зроблю тобі хороший настрій,
Його в конверті перешлю.
І намалюю ніжні айстри..
Ти ж пам"ятаєш, їх люблю?
Ще покладу промінчик сонця,
(Щоб айсберг в серці розтопить)
Нехай зайде в твоє віконце,
Можливо, зможеш полюбить.
Хіба душа твоя в тім винна,
Яку тримаєш на замку?,
Твої думки, немов хмарина,
Неначе світ весь у димку.
Пробийсь руками крізь тумани,
Зніми з очей всю пелену.
Загой надумані всі рани,
Згадай єдину ту, одну.
Для серця не видумуй муки,
Життя коротке, не гніти.
Послухай.. чуєш ніжні звуки?
На зустріч музиці іди!!!..
У цій чуттєвій заметілі,
Відчуєш, що не даром жив,
Коли мурашками по тілі,
Звучить кохання цей мотив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835882
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019
Пів тисячі віршів тобі у всесвіті лунають
Та тисячі прмовлено гарячих, щирих слів
О незбагненна, й так буває що кохають
Сильніше рук — торкаються тебе мої думки
Ти світло, радість ти, у вічність — ти доро́га
Чарі́вну музику твоя душа несе
Ти дивовижне твориво Творця, дарунок ти від Бога
Нехай найвище почуття — кохання, із тобою буде все!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833617
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 27.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mlc6P1JWdVQ[/youtube]
Заходить вечір непомітно в хату,
А за вікном туману полотно.
Ледь-ледь відчутно терпкий запах м"яти.
Я вечір виглядаю вже давно.
Його я запросила на розмову:
Гостинність і повага, теплий чай.
Все це в розмові буде допомога.
І більш нічого..Прошу, вибачай.
Як завжди подивились очі в очі.
Він ненароком нібито зітхнув.
Здається, що далеко так до ночі,
А вечір так солодко позіхнув...
Ну що сказать? Не так усе й погано,
От тільки ночі довгі весняні.
А інше все - за сімома замками,
Настояні на м"яті, духмяні.
Так хочеться сказати йому більше,
Та я минаю те, що головне.
А за вікном стає усе темніше...
Та бачу, вже не слухає мене.
Заснув сердега.....Щось йому вже сниться,
Під монотонну розповідь мою..
Чому ж мені до ранку все не спиться?
Шукаю в тім причину й не збагну..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832824
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019
Пекуче сонце - ніжні промені свої подарувало
А небеса подарували глибину й блакить
Я чув як твоє серце радісно співало
Я дякую за казку, за неповторну мить
Твоє вбрання, мов зорями вночі ясніло
Троянд мільйони аромат я відчував
Твій дотик - і душа завмерла та зімліла
В очах невидимий вогонь палав
Чи можна доторнутися до сонця й далі жити?
Чи можна небеса тримати у руці?
Чи можна у вогні горіти та радіти?
Все це даруєш дивовижна ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831665
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Від смутку за тобою — сьогодні серце розривалось
Шукав тебе́, ширяв мов вітер — але годі віднайти
Твоє обличчя — сонце, десь за обрієм сховалось
Лише вогнем печуть думки
О мила! В уяві я до тебе доторкнуся
І твої руки ніжні до уст гарячих піднесу
Чарівна, дивовижна! Геть до небес з тобою піднесуся
Любов моя — прошепочу
Не стала ні на краплю менше ти мені —пекуча
Я й зараз біг би за тобою, й зранку, й ввечір, й уночі
Із миті першої — твоя любов яскрава, неосяжна та мов сад квітуча
Та незбагненні розумом глибини є очей твоїх
Відчуй цей спів, ці за тобою хвилювання
Природа вся навколо — вітання мо́є принесе
Ти казка є, та чудом є твоє кохання
Я дякую: воно завжди було, і буде все!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829793
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019
Любимый был... моей отравой.
Непоправимою бедой.
Не заживающею раной...
И путеводною Звездой.
- Ох, знать бы все мне это сразу,
То не пошла тогда на бал!..
Одной единственною фразой
Мое сердечко разорвал.
С такою горечью полынной
Душа моя обречена...
Как будто сохнет куст жасмина...
Когда есть рядышком... волна.
Касаюсь легкою пушинкой
Во сне к нему... своей мечтой.
Затерянною половинкой...
Не высыхающей слезой.
10.03.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828455
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Любов твоя́ — не має меж
Бо ти — казкова королева
Й троянда ти квітуча теж
І ти вода — цілюща, кришталева
Весняне сонце тепле — та́кож ти
Всі барви світу в то́бі пробувають
Мелодії чарі'вні — ти здатна принести́
Усмі'шки на обличчях — від тебе розквітають
Пахмурий — сонячним стає від тебе день
Та справжнє щастя на́вколо ширяє
Зливає надмір Бог благословень
На тих, хто поруч із тобою пробуває
Рікою про любов течуть тобі вірші'
Та дивовижний настрій до вершини підіймає
Тому причина тільки — ти
Бо неймовірно гаряче тебе кохають!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824613
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Ти — сонце, бо даруєш й світло, і тепло́, й надію
Та поруч із тобою — навіть із каміння б'є жива вода
Все квітне біля тебе, буяє силою та зеленіє
Ти є — любов сама!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823714
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Я мріяв тисячу вірші́в тобі, о квітко, присвятити
Палкі, пекучі, пристрасні слова знайти
Але не вийшло намір свій зробити
Бо муза і натхнення поруч не завжди́
Або, що вже написано — у книгу сформувати
Ти в вечір тихий прочитаєш та збагнеш
Як сильно може хтось тебе кохати...
Але обставини забороняють й це здійснити теж
Я думав — сотні слів при зустрічі сказати
Що є у серці, в глибині, та у самій душі
Але кохання, що не має меж, можливості лишає промовляти
Душа горить — та стримані уста мої
В багатослів'ї не минути і гріха, та все одно вірші мої лунають
І хай багато, про що мріяв — не зроблю'
Нехай короткий вислів, із глибоким змістом — зігріває
Три слова тільки: я тебе люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822150
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 22.01.2019
Зимовий день — яскравим сонцем зустрічає
У розпалі зими дарує променів тепло
Я аромат душі твоєї відчуваю
Бракує тільки погляду чарі́вного твого
Та не сумую зараз я , сміюся
Любов дарує світлі, дивовижні почуття
Я в будь—яку хвилину до тебе доторкнуся
Думками — так, немов із ніжністю рука
О незбагненна, й так в житті буває
Моя любов — доповнює твою́
Твоя мелодія в моєму серці струни зачипає
А ти мої думки читаєш, навіть і коли мовчу
Почуй, як мо́є серце сильно б'ється
Не через те, що незабаром вже весна
Любов моя — немов ріка до тебе ллється
О мила, незрівнянна, чарівна́!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821950
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Я йду, і тінь місяця бреде,
Не хоче самого облишити.
До річки мене ніччю веде,
Туди гріхи хочу скришити.
Місяцем срібна тече річка,
Каміннями дно у грі хвиль.
Видніє макіяж міста личка,
Кольорових вогників стиль.
31 січня 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821752
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Сумую дуже за тобою, й слів немає
Бракує те́бе —сонця, променів твоїх та дивовижного тепла
Немов те дерево, що без води в пуселі — засихаю
Без тебе мучиться моя душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821575
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Що для кожного є вишиванка?
Чи то образ такий, як калина,
Чи ознака то наших світанків,
Чи то просто - душа України?!
І ні що не докажеш тут «ваті»,
З нею скептики наші, як в ділі...
Коли "вата" нас прагне вбивати-
Вишиванки найперші в прицілі.
То наш символ святий в Україні,
Ми його бережемо недремно.
Їм затямить потрібно віднині:
Ми своїм, вільним шляхом ідемо!
В ній і код генетичний відбився,
І відбилась в ній наша душа.
Там наш ранок росою умився,
Й за майбутнім у світ вируша!
Вишиванку надівши на себе,
Кожен з нас ніби крила надів -
Відчуває безкрайність він неба,
Й силу золота спілих хлібів!
14.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821309
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Посилання на пісню:
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/psnya-pro-skoloz
текст:
Я втікав завжди від себе,
скільки себе памятаю,
я ховався за примарні парадигми.
А оце, ураз, побачив,
що колами все кружляю,
та щоб легше було бити
батогами -
спину вигнув!
Приспів
Ох, цей вигин спини -
ти кружляння спини!
Ти ж хотів,
щоб лишень від утіх,
такий у милої був.
Та цей вигин спини
неможливо спинить,
коли ти її сам і зігнув.
Різко став до стіни -
аби вирівняти
вигин спини.
Але впала стіна -
ось тобі й на!
Та з чиєї ж вини
в мене вигин спини?
свердлить думка одна -
все, хана!
Приспів
Не варто прогинатись під
мінливий цей світ.
Хоча чекати, що він сам - теж не фонтан...
Та якщо ти не вуж, не кішка,
і не амеба - знай!
Ніколи свою спину не згинай!
Спина - не завжди пружина,
ти за нею стеж,
бо зігнувши - може вже й
не розігнеш...
30.12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820002
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 05.01.2019
Серед зимових сірих хмар—яскраве сонце посміхнулось
Та дарувало крихітку весняного далекого тепла
Й хоча зима надовго простягнулась
Картин чудових й краєвидів і вона повна́
В небеснім морі наді мною птах ширяє
Його політ є вищій від людсько́ї марноти
Душа моя невпинно все кохає
Й міркує, де є мила ти?
В видінні ночі ти на мить з'явилась
Немов вогнем палали очі чаріні́ твої
А серце потім й далі сильно билось й билось
До но́вої ранкової пори....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819757
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019
Твоє ім'я я довгий час не знав
Та тільки — Дивовижна, мо́є серце промовляло
Вогонь кохання в душі раптово запалав
І миті із тобою неймовірно мало
Я думав, що Надія — це твоє ім'я
Бо все надіявся, що ти не зможеш промовчати
Яка дале́ка ти, та надзвичайно водночас близька́
Не припиняю і радіти й сумувати
Натхнення— може це ім'я твоє́?
Ти надихаєш жити і творити
Насправді біля тебе квітне все й у кольорах росте
Лишається і дивуватись й мліти
Я знаю — Радість, це твоє ім'я
Від зустрічі, та навіть від думок про тебе цілий час радію
Піднесення дарує погляд твій, та посмішка твоя
І знов потратпити у казку мрію
Пройшов вже час, я зрозумів хто ти
Твоє ім'я звучить — Кохання
Тому для мене королева ти краси
Й Надія, й Радість, і Натхнення, й Сподівання
Збагнути не зумію я, нажаль, душі твоєї глибину
Коротке бо і скоротечне у людей життя
Але відчуєш ти, що я тебе люблю
Насправді — Щастя — ось твоє ім'я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819376
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 30.12.2018
Для Вас писатиму вірші,
Величну подарую оду,
Щоб відчували насолоду
У кожній букві, для душі.
Словами заплету вінок,
І закодую серцем фразу,
Щоб Ви не збилися ні разу
Від прочитань моїх думок.
Переспіваю пісню зір,
Літературний мій герою,
Глибокі почуття рікою
У нотах виллю на папір.
8/12/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816823
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
* * *
П'ятнадцять в храм східець
Маленькій Марії
Приборкати – сили небесні змогли.
В святилище вве́ли, закрита ще мрія,
З очищення стільки ще буде молитв.
Ще людство чекали Спасителя дії,
А Діву Марію вели до мети...
04 грудня 2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816283
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Печалиться осінь єдиним листом на березі,
Під блюз елегантний теплінню німого проміння,
Що плине за обрій у хмар діркуватім ковчезі,
В полоні вітриська позбувшись канатів тяжіння.
Відгомоном чванства давно зубожіла діброва,
Опалим покровом шурхоче у яр босоного.
Гойдає на косах зазимки верба мармурова
Над люстром, прихриплим кугою, ставка вороного.
Зриваються ноти дрібною моквою під ноги,
Щоб вальсом серпанку на ранок впокоїти ниву…
Заклякло дивлюся у небо не маючи змоги,
Сльозу дощовиці змахнути із вії тужливу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815445
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 28.11.2018
Передумаю і перепла́чу,
Все я сте́рплю і переболію.
Крізь негоду веселку побачу.
Геть апатію, сум, безнадію!
Стріну щастя в росинках ранкових
На колючих листках молочаю,
У серпанках легких вечорових.
Щастя – в пісні від краю до краю,
У сніжинках на теплій долоні,
Ясних зорях ген на небозводі.
Щастя – усмішка сина чи доні.
Щастя – стати комусь у пригоді.
Я на щастя приречена, люди!
На врожай ним я землю засію –
Хай у кожного з вас воно буде!
Геть апатію, сум, безнадію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815021
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Красо́ти світу — око помічає
Лише тому, що у душі любов живе
Як сонце сходить і зірки палають
Як квітне все, і тихо вітер дме
Та звуки, ко́трі вухо чує — та́кож надзвичайні
Немов оркестр, що із тисяч тисячі митців
І голоси людей, і шум річо́к, і шепіт у полів безкрайніх
І шурудіння листя, і пташиний спів
Все це навко́ло — тільки через те, що я кохаю
Тому, що десь живеш і відчуваєш це, о незрівнянна — ти
Уява ще додасть яскравих кольорів, й вірша́ми оспіваю
Тебе' — найдивовижну квітку на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814597
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Красо́ти світу — око помічає
Лише тому, що у душі любов живе
Як сонце сходить і зірки палають
Як квітне все, і тихо вітер дме
Та звуки, ко́трі вухо чує — та́кож надзвичайні
Немов оркестр, що із тисяч тисячі митців
І голоси людей, і шум річо́к, і шепіт у полів безкрайніх
І шурудіння листя, і пташиний спів
Все це навко́ло — тільки через те, що я кохаю
Тому, що десь живеш і відчуваєш це, о незрівнянна — ти
Уява ще додасть яскравих кольорів, й вірша́ми оспіваю
Тебе' — найдивовижну квітку на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814597
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
Сузір’я нахилилось до лагуни,
Сплітаються в танку рибальські шхуни —
Цілуються носами без пручання,
В мелодіях скрипучого звучання.
Таємний світ маскується в палітрі,
Шовковий бриз гойдається в повітрі,
В кущах цвіркун, прихований від зору,
Засюркотів мелодію бадьору.
Пітьма забрала сумніви й тривогу,
Тропічний місяць освітив дорогу
У блискітках, що глипають з водиці,
На зоряні зібрались вечорниці.
15/09/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814500
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Стелиться ранок тихенько повійкою,
викупав тихі левади росою.
З яру туман вихиляється змійкою
в напрямку звичному до водопою.
Гріє проміння горища під бляхою,
пестить заквітчані мальви за тином.
Котик хвостом на осонні помахує,
мати в колисці гойдає дитину.
В небі хмарин білосніжна флотилія
плине блакиттю, вітрильники наче.
Літо в селі – споконвічна ідилія.
Жаль мені тих, хто це диво не бачив.
(На фото картина мого земляка Заслуженого художника України Юрія Пацана)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813911
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Осінь в руках своїх владу тримає
Картини малює у ду́шах людськи́х
Щасливий є той, хто у осінь кохає
Хто бачить усе в кольора́х золотих
А вітер не може без тебе летіти
Неначе повітря для нього ти є, і вода
Він мріє в полях із тобою кружити
Для нього насправді ти є чарівна'
Й при світлі зіро́к — в очі дивиться й мліє
І твій аромат чує він навіть в сні
Думки підбадьорюють й спогади гріють
Жива ти троянда у нього в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811488
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Проста це жінка із села
І малограмотна була,
Та мешкала в сільській хатині,
Але дар мала дуже дивний.
Хоч академій не кінчала,
Зате так гарно малювала,
Природні фарби завжди брала,
Чудові квіти зображала,
Птахів казкових дивне царство,
Оце й усе її багатство.
Але прийшло таки визнання,
Захоплювались всі талантом,
Їй подарованим від Бога.
Важкою була та дорога
З сільської хати до олімпу
Простої жінки з України,
Талант пробив все ж таки мур
Для...( Катерини Білокур).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806453
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Твій вітер — за далекими гора'ми
Але говорить із тобою, ніби поруч ти
Сумує за очима, та за теплими руками
Й не може стримати гарячих слів
О квітко, він собі вже не належить
Частину серця він віддав тобі
Хоча чудово розуміє свої ме'жі
Та квітнеш ти в його душі
Він тисячу вірші́в тобі готовий присвятити
Й трояндами стежину всипати твою'
Не просто це слова, щоб здивувати, й говорити
Почуй його, шепоче він — «люблю!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803444
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Один юнак в вечірню по́ру небом милувався
Спостерігав за сяйвом тисяч тисячі зірок
Не думав він , й не сподівався
Що віднайде таємний, чарівни́й зв'язок
Посеред неба всьо'го, вкритого зірками
Помітив він одну, на перший погляд ніби—то просту
Але торкнулася вона його своїми променя'ми
А він помітив в ній — безмежну глибину
«О зоре ясна, я дивлю́сь на те́бе вже роками
Та стільки літ під тво́їм світлом я хожу'
Та зараз, поміж іншими зірками
Вмить тво'є світло знахожу'
Що сталося? Придумав я, чи справді ти світила
Але тепер чекаю сонця за'ходу, кінцевого моменту дня
Щоби' скоріше ніч у сво́ю владу заступила
Я вийду, та промовлю — «Де далека ти моя?»
Й у відповідь зоря' проміння посилає
Вона здалека бачить юнака, з своє́ї висоти
Так сталося, що і вона вже відчуває
Чарівну силу, та на зустріч хоче йому йти
А він про неї — кожен день свій мріє
Й оди́н за о́дним пише їй вірші'
Милується, наблизитись воліє
Вогонь палає у його душі
«О зоре мила, серце мо́є підкорила
Й не на мить не можу спокій віднайти
У то́бі неповторна є краса, та дивовижна сила
Та як до те́бе можу підійти?
Ти у високім небі— там твоя' оселя
Я ж на звичайній, на простій землі
Хай вийду на найбільші гори, на найвищі скелі
Пробач..... не зможу досягти
Ти світло сво́є дивовижне всім даруєш
Я можу тішитись й радіти без кінця
Своїм кохання підіймаєш та лікуєш
За все хвала хай лине до Творця!
Та навіть я'кщо світло тво́є в день якійсь загасне
Я буду пам'ятати про вогонь твій та тепло'
Ти будеш все одно для мене — зо'ря дивовижна, ясна
Й ще тисячу віків я буду бачити його!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802966
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
З тобою зустріч — мов ковток води в пустелі
Твій погляд — сили, свіжості дає
О твої очі — радісні, веселі
Ніколи не збагну — вони безкраї є
Твій дотик — ніби мати ніжними руками
Торкаєшся до серця та душі
Твої обійми — казка з незкінченними тома́ми
Читати ко́тру хочеться всі ночі й дні
Твоє волосся — коханням пахне й літом
А руки тво́ї —дивовижні пелюстки
Ти сповнена уся чарівним квітом
Я на колінах би стояв та обіймав цю квітку дивної краси
Твоя любов — як сонця жар — пекуча
Спинити може серця і биття
Але мов річка лагідна, та мов гроза весною — неминуча
Твоя любов — продовжує життя
Не зможу вдячності слова́ я підшукати
Найбільше чудо ти в моїм житті
Я хочу.... буду те́бе надзвичайно так кохати
О мила квітко — королева почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797043
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
коли обганяєш вітер
попереду б'є гроза
приходиться розуміти
всі "проти" і кожне "за"
на тій непростій дорозі
котрою тепер ідеш
розчинений у тривозі
розхлюпоний з-поза меж
очікувань і розтрачень
залюблень і всестрахів
шукати в собі означень
того що давно хотів
зробити а чи сказати
допоки проз хмари день
допоки з твоєї хати
дорога у даль веде
а ти обганяєш вітер
по ній ідучи у світ
змагаючи з віщих літер
зложити собі отвіт
бодай би один єдиний
на захист упертих "за"
допоки на плечі рине
остання твоя гроза
14.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795942
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Убили ординці хлопчину...
Йому лише двадцять було.
Ой людоньки! Лишенько, сину...
Вже вирій бере під крило.
А очі - все в небо, і в небо...
Завмерли і снять про весну.
Якого страждання ще треба,
Щоб вбити дитину оцю?
Щоб кулями груди розп’яти?
Зламати у скрипці струну?
Зеленого дуба зрубати?
Знівечити долю чужу?
Забрати у матері сина?
Кровинку від серця урвать?
Це сонечко, що золотило?
Цю Божого роду печать.
Цю пісню, що линула дзвінко!
Замовкли навіки уста.
Я плачу... Не мій, але гірко...
Хай проклята буде війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791322
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
«На крейдяних бескидах часу
Їм також зустрічаються леза…»
(Пауль Целан)
Нанизую сонця
На ниточку майбутнього:
Доречне космічне намисто
На шиї Кібели-Галактики,
А крейдяні скелі
Моїх островів кельтських
Як леза:
Ріжуть плоть волоцюги Часу.
Мені колись дарували Вічність,
А я запхав її до кишені
Мого пінджака твідового.
Вони досі там валяються
Хустинкою-непотребом,
Якою бородатий Бог
Витирав своє чоло втомлене.
Мені колись дарували безсмертя:
Якась дівчина
З Країни Вічної Юності,
А я його наче плащ чорний
Повісив собі у хаті на вішалку,
І пішов пити чай заварений
На пічці вогню предковічного –
На грані вогню Всесвіту,
Що досі у грубці моїй палає.
Розкажіть мені
Про Тір на н-Ог* казку,
Бо я по землі Ерінн** сивої
Тинятися вже втомився,
Черевиками своїми дірявими докучило
Мені топтати каміння Тір Конайллу
(Їм же боляче).
Мені колись дарували пісню:
Ту – заборонену, ту – недоспівану,
Що люди Фір Болг*** собі мугикали
Над скелями своїми останніми,
Свою землю назавжди втративши.
А я ту пісню собі в серце голкою,
Так і ходжу з болем навпомацки
По землі, де верес цвіте-заколисує
Мертвих дітей моєї пам’яті.
Примітки:
* - у нас в Ірландії цю країну чи то острів називають Tír na nÓg або Tír inna n-Óc. Мені туди давно вже час. Щось я тут з вами забарився…
** - можете писати Ерінн з однією літерою н – я не ображуся. У нас пишуть Éirinn.
*** - тільки не кажіть мені, що це, мовляв, «народ мішків» - це неправда. Це вигадки якогось монаха… Це народ (бога) блискавки.
Ще примітка: у нас в Ірландії скелі складаються з пісковиків, базальтів, гранітів, вапняків. А крейдяні – це там – в країні Албанах… Що теж, зрештою, кельтська…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791181
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Я більшого не зможу і додати
Слова любові надзвичайно є прості
Даєш ти змогу чудо відчувати
В твоїх очах — безмежна глибина душі
І сонця світло не зрівняється з тобою
В тобі найдивовижніше тепло́
Я Богу дякую за дар — із квіткою зустрітись польовою
Тобі я дякую за все, що відбуло́сь
Усі слова мої —це крапля в океані цілому кохання
Я знов шукати буду те́бе і до те́бе йти
Й ніякі не знайду́ я порівняння
Любов цю серцем можна тільки осягти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790280
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Я більшого не зможу і додати
Слова любові надзвичайно є прості
Даєш ти змогу чудо відчувати
В твоїх очах — безмежна глибина душі
І сонця світло не зрівняється з тобою
В тобі найдивовижніше тепло́
Я Богу дякую за дар — із квіткою зустрітись польовою
Тобі я дякую за все, що відбуло́сь
Усі слова мої —це крапля в океані цілому кохання
Я знов шукати буду те́бе і до те́бе йти
Й ніякі не знайду́ я порівняння
Любов цю серцем можна тільки осягти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790280
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Вже тихій вечір, день завершення сягає
На небі перша раптом з'явиться зоря
А може все вона чекає?
Сьогодні не летять його слова
Пробач мене, о пташко, за мовчання
Любов палати може і без слів
Але напевно в серці буде сподівання
Може́ не встиг сказати щось, але хотів
Нехай торкнеться те́бе вечір теплою рукою
Та сповнять радістю у зорях небеса
Я непомітно буду із тобою
Я не скажу—але відчуєш ти сама
Хай ніч зітре весь сум, турботи, втому
В солодку казку сни нехай несуть
І ти мені з'явись, будь ласка, у одному
Тебе́ кохають й спогади з тобою бережуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790163
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Коли проб'ється перший промінь вранці,
А яблунька рожевим зацвіте,
Твоє обличчя вкриється рум'янцем,
І серце ніжно спогад обплете.
Я поруч буду на світанку, поруч -
Бо ніч, мов привид смутку, пропаде.
І сумніви згорять в огні на порох,
Впою тебе, як шабське й мюскаде.
Цвістиме знову яблуневе диво,
І таємниць розкриється сезам,
Бо у житті усе для нас можливо,
Якщо в душі любові чистий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789114
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
[color="#ff0000"][b]З рукопису авторського антології "ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!"[/b][/color]
[color="#ff0000"][i](Відома та невідома Марійська поезія України та українського закордоння)[/i][/color]
Працюючи понад 30 років у Львівському музеї історії релігії, зокрема в Інституті релігієзнавства, маю змогу вкладати авторську антологію поезії, присвяченій Богородиці, яка дістала назву [color="#ff0000"][b]"Марійська поезія" [/b][/color]- на основі заборонених радянською владою релігійних видань та календарів 20-70-их років минулого століття, що знаходяться у Фондах нашого музею.
Робота вже майже завершена, готуються відомості про авторів перед макетуванням книжки. Ця робота триває уже третій рік - і дала не тільки творчу насолоду від високопрофесійної Богородичної поезії, а й великий імпульс для пошуків і джерело для власних письменницьких проектів.
Антологія має 6 розділів, перший із них [color="#ff0000"]"ЄДИНОЧИСТА І БЛАГОСЛОВЕННА..."[/color] друкувати не буду, бо це розділ хрестоматійних, себто відомих українських авторів.
Отож, почну з розділу ІІ[color="#ff0000"] "РАДІЙ, НЕВІНЧАНА ЦАРИЦЕ..."[/color], де вміщені невідомі українські автори.
[color="#ff0000"][b]Олег Стюарт*
Ликуй, Княгине![/b][/color]
Ликуй, Княгине світлих зір,
Земель і вод, життя і мріє!
До Тебе свій підносим зір
І кличем: Радуйся, Маріє!
Поглянь, Пречиста, із висот
На український свій народ!
На наших землях кров і мста,
Ірод засів в Твоїй столиці,
І знов Пилат розп’яв Христа,
І сповнив учнями в’язниці.
І з тюрем кличуть голоси:
Спаси, Маріє, нас спаси!
Почуй слова тривожних уст,
Що шлють сини Тобі і доні,
Щоб сяли Київ, Львів і Хуст,
Як перли на твоїй короні.
Поглянь, Маріє, на наш край
І Україні волю дай!
[i]*Олег Стюарт – одне з творчих псевдо Теодора Курпіти
«Калєндар української Родини»1950, ст. 59.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Теодор Курпіта
Ave![/b][/color]
У розцвіті рожевім трави
І синя флейта – небеса.
Немов чернець стою я сам
Із піснею на серці: Ave!
За мною полум’ям заграви
Вечірні блимають вогні
І в фіолетній тишині
Несеться дзвона срібне: Ave!
Прийми із серцем нелукавим
Мене, Маріє, під покров.
Тобі жертвую душу, кров
І серця свого тихе: Ave!
Дозволь в Твої ступити лави
Відважних, смілих, чесних слуг
І в час незгоди і наруг
Тобі співати вічно: Ave!
[i]«Дзвони», Львів 1937, ч.5. с.171 [/i]
[color="#ff0000"][b]Ольга Сиротинська
В день Успення Пречистої Діви Марії[/b][/color]
На золотих крилах ангелів ясних
Між срібні зорі, в край неба красний
З цього провалля смутку, сліз і болів,
Та, що була нам всім провід-зорею,
Взнеслась на віки тілом і душею
В край вічний щастя, радости і волі.
Засумували води Йордану,
Імлою смутку вкрився ліс Ливану;
Прибравсь в жалоби паполоми чорні.
Ллють сльози горя вірнії синове,
Бо хто ж то нині під крилом любови
Так, як Пречиста їх усіх пригорне?
А часи люті; ворог так шаліє;
В серцях згасає віра і надія…
І холод тиснеться повільним ходом…
Не опускай нас, о Мати Пречиста!
Крізь життя темні дороги імлисті
Будь нашим сонцем і нашим проводом!
Бо нам так важко, бо нам так сумно;
Життя на світі наче чорна трумна,
Гробова студінь, здається, кругом віє…
Як на нас вдарять лютії морози,
Як спадуть тучі й горя-болю сльози,
Не опускай нас, о Мати Маріє!
Не бійтесь, діти, хоч я між зорями
Царюю нині, то завжди я з вами
І помагати буду вам невпинно,
Чи в щастю-долі, чи в смуткуі горю,
Для вас повік я – та Провідна Зоря,
Лиш дайте серце ви мені невинне!
[i]«Наш Приятель», Львів 1924, число 8, ст..106.[/i]
[color="#ff0000"][b]М.-ч.
Чистая Діво! [/b][/color]
Чистая Діво, Царице Мая,
Роже цвітуча, перло святая,
Тобі на честь ми пісню співаєм,
З всіми святими враз величаєм.
Діво Пречиста,Мати Ласкава,
Що володієш в блиску і славі,
До Тебе просьби наші підносим,
Для Підкарпаття доленьки просим.
Ми – руські діти, Ти – наша Мати,
Не дай нам духом підупадати,
Захорони нас від злої долі.
Не дай попасти в ярмо неволі.
Діво Маріє, Тобі з поклоном
Пісню співаєм сердечним тоном;
Благослови нас, встався за нами
В Того, що править всіма віками.
[i]«Благовістник», Ужгород 1937, число 5, ст.17.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Марія Я.Мятка
Маївка[/b][/color]
Пречиста Діво,
радій, радій:
ввесь світ хвалу шле
красі Твоїй!
Ось в кожен теплий
травневий день
гуде молебень
з-поміж вишень!
Гудуть, співають
в яснім теплі
хрущі, - і діти, -
й бджілки малі.
І гомонить скрізь
пташиний спів
з гаїв зелених,
з шумких степів.
А в кожен вечір
лунає дзвін –
і в храм твій люди
йдуть на поклін.
І зорі сяють
красі Твоїй…
Пречиста Діво,
радій, радій!
[i]«Християнський голос» 1952, число 21, ст.3.[/i]
[color="#ff0000"][b]Ю. Паломник
Гимн Марії
[/b][/color] Освяти, о Пречиста, мій дім
і всіх тих, що живуть у цім домі:
тих, що пориви в них молоді,
тих, що в старості чають на поміч.
І кімнату мою освяти:
і ці вікна, і стіни, і двері,
і той стіл, на якому застиг
недокінчений гімн на папері…
І мене освяти за столом
у найбільшім, найтяжчім зусиллі:
серце грає Тобі, о Маріє, псалом,
я ж у вірш його вкласти не в силі…
[i]«Поступ»1969, число 22, ст.7.
[/i]
[color="#ff0000"][b]
Олена Печеніг
Мати Божая…[/b][/color]
Мати Божа йшла та долинами
Широчезними та з тернинами.
«Земле, земленько многогрішная!
Сестро, сестронько неутішная!
Я печалі твої рукавом ізітру, -
Квіт-пахуч, зілля-сад ізсаджу між журу.
В табуни, у бистрі, ой зберіться, вітри,
Покотіться сюди із крутої гори!
Рознесіть., розсадіть молоді паростки –
Хай зів’яне печаль, де зростуть ці квітки.
Хай росою сльоза зсохне з променем дня;
Хай же плаче Душа лиш одна, лиш Моя…».
Мати Божа йшла та долинами
Широчезними та з тернинами.
Мати Божая – Радість соняшна,
Охороннице наша горішня!
[i]«Дзвони» 1932, число 2, ст.81.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Ірка Трусь
Марія[/b][/color]
В смарагдовій, довгій сукні,
Густо тканій звіздочками –
Йшла Марія полем, лісом,
Йшла дібровами, гаями.
Ліс шумить ніжну молитву,
Шепчуть тихо щось діброви:
- Пригорни нас всіх. Маріє,
Хорони нас під покрови.
Пісню матінці співають
Пташенята всі і квіти –
Так солодко, милозвучно,
Ось послухайте лиш, діти!, -
Треба серденька вам мати,
Як лелії сніжні, чисті,
А тоді і ваша пісня
Мила буде теж Пречистій.
[i]«Наш Приятель» 1934, число 11-12, ст.12.
[/i]
[color="#ff0000"][b]П.Штокалко
Діти Марії
[i](з уст народа)[/i][/b][/color]
По райських стежечках іде
Марія Божа Мати,
Гурток дітей малих веде
В садочку забавляти.
У них одежа мов би сніг, -
Її Марія шила, -
Несесь дівочий тупіт ніг,
Мигтять ангельські крила.
Розкішний довкруги садок,
У стіп пахучі цвіти,
Ягідки клоняться з гілок,
Їх рвати хочуть діти.
Пречиста Діва все спішить,
Гіллячки пригинає,
Ягідки рве і в тую ж мить
Ягідки кожен має.
Лящить дітвори срібний сміх
Йде гомін від забави,
Глядить на діточок усіх
Марії зір ласкавий.
[i]«Наш Приятель» 1924, ч.5, с.73.[/i]
[color="#ff0000"][b]
Євгенія К-івна
Поклін[/b][/color]
Склонило Сонце русу головку
В поклін найнижчий аж до землі
Та в перлоцвіти, срібні намиста
Прибрало землю в привіт Її.
Склонилось Сонце в поклін найнижчий
Молиться тихо природа вся:
- Радуйся Діво благословенна,
О Непорочно За-ча-та-я!..
[i]«Місіонар», Жовква 1935, ч.12, с.273.
[/i]
[color="#ff0000"][b]І. Сендецький
[/b][b]Розбитий човен[/b][/color]
На синім морі човен розбитий…
Сном оповитий
пливу в човні…
Хвилі вдаряють і заливають,
в шалі-розпалі човном хитають.
Горе мені!
Але ось руку хтось простягає,
мене спасає.
Дивлюся я:
Пречиста Мати, Скарб благодати
подала руку, щоб рятувати
своє дитя.
І сльози кануть. Сила любови
здійма окови
з серця в огні.
А Божа Мати зайшла в палати,
щоб своїм словом в Сина благати
щастя мені!
[i]«Календар Доброго Пастиря» 1950, ст.53.
[/i]
[color="#ff0000"][b]М.Щ.[/b][/color]
[color="#ff0000"][b]Мати Милосердя[/b][/color]
Вона полями йшла
В рожевій ранку млі,
Вкраїнських рук діла
Оглянуть на землі.
Схилив головку цвіт,
Колосся пало ниць
Дивіть, дивіть, дивіть! –
Роздався голос птиць.
Схилив головку цвіт,
Дорогу Їй стелив.
Дивіть, дивіть, дивіть! –
Привіт ланами плив.
Вона так тихо йшла,
Так плиламоветер…
Аж щось ось там найшла,
Де видний лан тепер…
Схилилась як лоза,
Що з вітромйде у бій;
І канула сльоза
Її гаряча з вій.
І тихий плач без слів
Озвався… ріс і ріс;
В нім жаль і біль рабів
До неба вітер ніс.
Замовкли голоси,
Замовк ланів привіт:
Між каплями роси
Багрів кровавий піт…
Вона зібрала кров
Як дорогий алмаз,
А сльози лились знов
З очей Їй раз-у-раз.
І скоро вже ішла
Полями в ранку млі.
Бо скарб вона знайшла
Великий на землі.
[i]«Наш приятель» 1922, ч. 2., ст.27.[/i]
[color="#ff0000"][b]
Автор невідомий
[/b][/color]
[color="#ff0000"][b]А як прийде той місяць май[/b][/color]
А як прийде розкішний май,
Цвітучий май чудовий,
Вбереться в цвіт діброва, гай,
В килими луг шовковий;
Як соловій струмом пісень
Затьохкає й принишкне,
І як теплом на сад вишень
Легенький вітер дихне;
Як в тихім сні листки беріз
До долу схилять віти,
Як серед рос, дрібоньких сліз,
Заснуть пахучі цвіти;
І як обгорне душу жаль
За ясним днем, красою,
Навіє сум важку печаль
І грози неспокою;
То я тоді у хвилю ту,
Забувши земське горе,
З мольбами тихими піду
До Тебе, ясна Зоре!
[i]«Місіонар», Жовква 1908, с.141.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Автор невідомий[/b]
[/color]
[color="#ff0000"][b]Не дай, Маріє…[/b][/color]
…А як звалить мене, знеможе
Тягар житейських мук, терпінь,
Скує мене в ярмо вороже
Нетями сонна, чорна тінь:
Не дай в безсилля впасти плінь…
Не дай знеможеному в бою
Соромно впасти на шляху,
Бо я, Маріє, все з Тобою
Надії віри повен йду,
В побіди силу йду до бою.
[i]«Калєндар Місіонаря», Жовква 1926, с.128.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Дмитро Николишин[/b][/color]
[color="#ff0000"] [b] Божий мир.[/b][/color]
Ти добру частку вибрала, Маріє:
вогнем буття захоплення німе;
воно в жарі кохання не зотліє,
ні буревій холодний не розвіє,
ні хитрий друг його не відніме.
Воно в душі зростить і скріпить віру
в могутній світ краси живих ідей;
із серця струн дзвінку збудує ліру
й сотати буде з неї пісню щиру
про сон життя, невгадну для людей.
Воно самотній шлях устелить квіттям,
освітить сяйвом кременисту часть,
жар соняшний відхилить верховіттям
рясних алей і снам – химерним дітям
уяви – творчий зміст і тривок дасть.
Воно тобі у дні борні поможе
переплисти зрадливий світа вир;
сичання заздре заглушить вороже,
пахучий щастя цвіт у серце вложить, -
воно віллє у душу Божий мир!
16. ІV. 36
[i]«Калєндар родини», Львів 1936., с.3.
[/i]
з рукопису антології Марійської поезії "ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!",2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789128
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
О сонце, неможливо цей вогонь згасити
Невидимо горить, дарує радість й полум'яний жар
Хай буде важко і нехай буду горіти
Полон солодкий почуттів твоїх, полон найдивовижних «чар»
Я думав стриматись сьогодні й не писати
Але краса твоїх очей...
Ні, перед нею не встояти
Ти сонце і твоя любов пече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788448
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
[color="#ff0000"][b]Великдень [/b]– цілковита перемога весни над зимою, життя над смертю. Це одне з найбільших після Різдва Христового свят у християнській релігії, яке називають[color="#ff0000"] [b]Пасхою.[/b] [/color]В цей день на світанку наші предки прямували до церкви. У старій Галичині на Великдень спочатку відбувалася служба Божа, під час якої виносили святу Плащаницю. Присутні християни з хоругвами і співом обходили навколо церкви. Зі сходом сонця церковний хор починав співати[i] “Христос Воскрес із мертвих...”.[/i] Обзивалися три дзвони, сповіщаючи про те, що пора нести паску для освячення. Традиційно до кошика клали паску або «бабку», сир, масло, домашні ковбаси, яйця, писанки, хрін, сіль, паску, заквітчану барвінком. Після освячення великоднього кошика сім’я прямувала додому. Урочисто сідали до столу. Освячене яйце розрізали на частини – скільки було людей за столом.
[b]Христос Воскрес! [/b]Радіє світ приходові весни, пробудженню життя, з дзвіниць церковних передзвонюються голосні та мелодійні дзвони. Із барвистими, ошатними кошиками до церкви прямує гурт людей, щоб поклонитися Христові.
Слова “Христос Воскрес!” мають велику силу у народній уяві. Згідно з легендою, від дня свого воскресіння Спаситель посадив у підземелля (під скалою, де був його гріб) головного сатану і наказав йому гризти 12 залізних ланцюгів, 12 залізних дверей та 12 залізних замків, Якщо сатана перегризе все це від одного Великодня до другого – тоді буде кінець світу. Сатана спочатку перегриз замки, потім двері, і ось-ось перегризе останній ланцюг. У цей момент заспівали люди [i]“Христос Воскрес!”[/i]. Всі замки, двері і ланцюги знову відновилися, і нечистий мусів починати все спочатку. А якщо настане такий час, коли люди перестануть співати “Христос Воскрес!”, тоді сатана перегризе останній ланцюг і буде кінець світу.
Пополудні, після великодньої трапези, розпочиналися молодіжні забави. Молодь збиралася біля церкви водити [b]ГАЇВКИ (ГАГІЛКИ,ЯГІЛКИ)[/b]. [i]Гаївки [/i]– обрядові весняні пісні у супроводі дівочих хороводів. Вони є невід’ємною частиною християнської культури, хоча виникли ще в далекі язичницькі часи. День воскресіння природи у наших пращурів був святом зустрічі [b]Гайбога[/b] і [b]богині Гаї[/b]. В цей день у священних гаях понад річками, де стояли зображення кумирів, яким поклонялися наші предки, молодь співала гаївки. Поруч із зображеннями кумирів ставили квіти, рушники та писанки. Традиції Великодніх забав та тексти гаївок передавалися із покоління в покоління. В дохристиянських гаївках відтворювався процес посіву, саджання в землю всякого зела, його росту та збирання врожаю. У християнських традиціях гаївки відображають радість весни та Воскресіння Христового.
З давніх часів на Великдень дітвора в Галичині бавилася в[b] [i]“жмурки”, “гойданку”, “млинець”, “лавку”[/i].[/b] Особливо полюбляли гратися в [i][b]“цоканє” [/b](биття яєць)[/i]. Той, кому вдалося розбити яйце суперника, забирав його собі. Парубоцькі ігри [b]([i]“піп”, “чорт”, “харлай”, “бити лупака”, “довгої лози”, “шила бити”, “кашу варити” та ін.)[/i][/b] показували змагання у спритності, швидкості і силі. У дівочих ([b][i]“кострубонька”, “мак”, “кривий танець”, “жельман”, “подоляночка”, “шум”, “вербова дощечка”)[/i] –[/b] випробовувалися художні здібності учасниць, вміння танцювати та співати, перевтілюватися в певний художній образ. Зустрічаючи весну-красну, вимощували руками дощечку, виспівуючи при цьому “Вербовую дощечку” вітали її жученьковою музикою [i](“А в нашого жученька”)[/i], [b][/b]загравали з хлопцями (“Коло млина долина”). Старожили пам’ятають, як ще до середини 40-х років місцеві парубки в центрі села монтували гойдалки-“колиски”, на яких впродовж Великодніх свят колисали дівчат.
Дуже цікаво укладати гаївчаний етнофольклорний матеріал, залучаючи все нові посилання і анотації – від давніх, класичних текстів веснянок (дохристиянських і християнських), зібраних ще наприкінці ХІХ століття відомими українськими етнографами, на яких базується така наука як етнофольклористика, і першоджерельні записи яких стали невід’ємною складовою українського великоднього народного гуляння. Що вже написано авторських сценаріїв і радіопрограм, от як [b][i]«Буде Горі красно», «На Великдень дзвони грають», «Весна іде назустріч нам», «Бенкет весна справляє»[/i][/b] - і все ж ця тема невичерпна, бо щоразу можна подати її під новим кутом зору.
Пам’ятаю 1988 рік у Шевченківському гаю у Львові, коли тодішня молодь усіх молодіжних неформальних спільнот вийшла на перші Великодні Гаївки, убрана в рідні українські строї, і співала забуті «бабцині» веснянки, і водила хороводи, і палила опудала [b]«Зими-Марени»[/b] та [b]«Коструба»[/b]…Солодка доба весняного пробудження і нашої юності!..
[/color]
[i](ТЕКСТИ ГАЇВОК ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ)[/i]
[color="#ff0000"][b]КРИВИЙ ТАНЕЦЬ*[/b][/color]
Ми кривого танця йдемо,
Ми в нім кінця не знайдемо.
Ані кінця, ані ладу,
Не пізнати котра ззаду.
Ти, сивая зозуленько,
Закуй же нам веселенько.
Ти тоді нам закувала,
Як панщина панувала.
А тепер ти вже не куєш,
Бо панщини вже не чуєш.
Ми кривого танця йдемо,
Ми в нім кінця не знайдемо!
[i](Дівчата водять «Кривого танця» змійкою, тримаючись за руки. «Змійка» ходить зигзагами та заплутує коло, потім з кінця розплутує його).[/i]
[color="#ff0000"][b]ВЕРБОВАЯ ДОЩЕЧКА, ДОЩЕЧКА[/b][/color]
Вербовая дощечка, дощечка,
Ходить по ній Насточка, Насточка.
На все поле леліє, леліє,
Звідки милий приїде, приїде.
Звідки милий приїде, приїде.
Щось Насточці привезе, привезе.
Червонії чоботи, чоботи,
Косівської роботи, роботи.
А в Косові роблене, роблене,
А у Львові ношене, ношене.
Як Насточка бувала, бувала,
Вся діброва палала, палала.
Ідіть, дівки, гасити, гасити,
Цебром воду носити, носити.
Скільки в цебриці водиці, водиці,
Стільки в дівках правдиці, правдиці.
Скільки в цебрі дощечок, дощечок,
Стільки хлопцям болячок, болячок.
Скільки в решеті водиці, водиці,
Стільки в хлопцях правдиці, правдиці.
[b]А ВЖЕ ВЕСНА СКРЕСЛА, ТРАВИ ЗЕЛЕНІЮТЬ[/b]
А вже весна скресла, трави зеленіють, трави зеленіють,
А на Закарпаттю могили чорніють.
Чорніють могили, піском висипані, піском висипані,
Там лежать герої, що за волю впали.
Що впали за волю, не було ріжниці, не було ріжниці:
Жінки брали коси, мужчини рушниці.
Молоді дівчата рани завивали, рани завивали,
Молодих героїв в шпиталь відправляли.
А в тому шпиталю – ріжними ліками, ріжними ліками...
Не один заплакав гіркими сльозами.
Не одная мати питає ворожки, питає ворожки:
"Чи скоро повернесь синочок з дорожки?"
[b]Не одная жертва за Вкраїну впала, за Вкраїну впала –
Слава Україні! Всім героям слава!
[/b]
[color="#ff0000"][b]А МИ ПРОСО СІЯЛИ…*[/b][/color]
– А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.
– А ми просо витопчем, витопчем.
Ой дід-ладо, витопчем, витопчем.
– А чим же вам витоптать, витоптать,
Ой дід-ладо, витоптать, витоптать?
– А ми коней випустим, випустим,
Ой дід-ладо, випустим, випустим.
– А ми коней переймем, переймем.
Ой дід-ладо, переймем, переймем.
– А чим же вам перейнять, перейнять,
Ой дід-ладо, перейнять, перейнять?
– Ми шовковим поводом, поводом,
Ой дід-ладо, поводом, поводом.
– А ми коней викупим, викупим,
Ой дід-ладо, викупим, викупим.
– А чим же вам викупить, викупить,
Ой дід-ладо, викупить, викупить?
– А ми дамо сто рублів, сто рублів,
Ой дід-ладо, сто рублів, сто рублів.
– Нам не треба й тисячу, тисячу,
Ой дід-ладо, й тисячу, тисячу.
– А ми дамо дівчину, дівчину,
Ой дід-ладо, дівчину, дівчину.
– А ми її візьмемо, візьмемо,
Ой дід-ладо, візьмемо, візьмемо!
[i]*Записано В. Когут. у с. Білоголови Зборівського р-ну Тернопільської обл. від Липак Климентини, 1934 р.н. .
[/i]
[color="#ff0000"] [b]А НАШ ЖУЧОК*[/b][/color]
А наш жучок дуже ладний,
А на жучку жупан гарний/
Приспів:
Грай, жучку, грай, небоже,
Най ти пан Біг допоможе.
А на жучку поясики,
Зав’язані черевики.
Приспів:
Грай, жучку, грай, небоже,
Най ти пан Біг допоможе.
А на жучку є свитина
І червоная хустина.
Приспів:
Грай, жучку, грай, небоже,
Най ти пан Біг допоможе.
[color="#ff0000"][b]ХОДИ ЖУЧОК ПО ДОЛИНІ[/b]
(гаївка-гра)[/color]
Ходи жучок по долині,
А Жучиха по дервині.
Приспів:
Грай, жучку, грай, небоже,
Най ти Господь допоможе.
А у того Жученяти
Та сонечко в рученяті.
А наш Жучок — як пан, як пан,
Купив собі жупан, жупан.
А наш Жучок невеличкий,
Купив собі черевички.
На Жукові жупанина,
Бо наш Жучок, як дитина.
А хто хоче Жучка грати,
Мусить йому паски дати.
[i]
*Записано. від Павла Лозинського (1910 р.н.) у с. Хоросно Пустомитівського р-ну Львівської обл.
[/i]
[color="#ff0000"][b]А ВЖЕ ВЕСНА СКРЕСЛА, ЩО ТИ НАМ ПРИНЕСЛА? [/b][/color]
[color="#ff0000"][b]Дівчата:[/b][/color]
А вже весна скресла,
Що ти нам принесла? (2)
А я вам принесла
Парубоцьку красу. (2)
Парубоцька краса
В болоті мочена. (2)
В болоті мочена,
У калюжі прана. (2)
У калюжі прана,
На терню сушена. (2)
На терню сушена,
У хліві схована. (2)
[color="#ff0000"][b]Хлопці:[/b][/color]
А весна-весною.
А дівка-дівкою. (2)
Ходить, світом нудить,
Спідницею крутить. (2)
Крутить, щоб видати:
Хочеться віддати. (2)
Дома не сидіти,
В дівках не сивіти. (2)
Покрить головоньку,
Не буть дівчиноньков. (2)
Дранов нагавицев,
Стати молодицев. (2)
[b][color="#ff0000"]ОЙ ПИТАЛА МАТИ ДОЧКИ, ЧИ САДИЛА ОГІРОЧКИ[/color][/b]
Ой питала мати дочки, чи садила огірочки –
То сію-звиваю, то сію-звиваю…
Ой садила-підливала на пень фартух розірвала –
То сію-звиваю, то чію-звиваю…
Ой питала мати дочки, чи полила огірочки –
То сію-звиваю, то сію-звиваю…
Ой садила-підливала на пень фартух розірвала –
То сію-звиваю, то сію-звиваю…
Ой питала мати дочки, чи вже в бочках огірочки
То сію-звиваю, то сію-звиваю…
[color="#ff0000"][b]БІЛА ХУСТИНА НА ШТИРИ РОГИ*[/b][/color]
Біла хустина на штири роги,
Кого я люблю – стелю під ноги.
– Іди, миленький, досередини,
Най ся миленька за тобою дивить.
Біла хустина на штири роги,
Кого я люблю – стелю під ноги.
– Іди, миленька, досередини,
Най ся миленький за тобою дивить.
[color="#ff0000"][b]БЛАГОСЛОВИ, МАТИ!
Благослови, мати,
Весну накликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимочка – в возочку,
Літечко – в човночку.
[/b][/color]
[i]*7 Записано від фольклорного колективу у с. Почаєвичі Дрогобицького р-ну Львівської обл.[/i]
[color="#ff0000"][b]ДЕСЬ ТУТ БУЛА ПОДОЛЯНОЧКА[/b]
(гаївка-гра)[/color]
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона впала, до землі припала,
Личка не вмивала, бо води не мала.
Ой встань, встань, подоляночко,
Обмий личко, як ту шкляночку,
Возьмися за боки, покажи нам скоки,
підскочи до раю, бери ту, що скраю.
[i](Дитячий гурт водить хоровод і співає. Посередині гурту «Подоляночка» імітує різні дії: припадає до землі, вдає, ніби вмивається, скаче, «узявшись за боки» і вибирає ту, «що скраю»).
[/i]
[color="#ff0000"][b]ТРАВКО-МУРАВКО…*[/b][/color]
Травко-муравко,
Чом ти чорна, не зелена? (2)
Чи тя коні притоптали, притоптали,
Чи тя гуси вискубали? (2)
Мене коні не доптали, не доптали,
Мене гуси не скубали. (2)
А на мені паняночки, паняночки
Виводили гагілочки. (2)
Червоними чобітками, чобітками,
Золотими підківками. (2)
[i]
* Записано від Греви Анни у с. Розжалів Радехівського району Львівської області.
[/i]
[color="#ff0000"][b]ОЙ, ВОРОТАР-ВОРОТАРЧИКУ[/b]
(гаївка-гра) [/color]
[i](Дівчата стають парами, тримаючись за руки. Перша пара піднімає руки, утворюючи "ворота", і всі проходять попід ними. Пройшовши, кожна пара і собі піднімає руки, пропускаючи тих, що позад неї. Так ідуть «крізь ворота» і співають).[/i]
– Ой, Воротар-воротарчику, відчини нам воротонька!
– А що там за пан іде, а що ж там за дар везе?
– Веземо тобі в дари та всі пчолоньки ярі.
– За дари не маємо, за дари не приймаємо.
– Веземо ти дівоньку та в рутянім віноньку.
– То за дари маємо, за дари приймаємо!
[color="#ff0000"][b]ЯГІЛ-ЯГІЛОЧКА*[/b][/color]
Ягіл-ягілочка,
Ягілова дочка
Устала ранесенько,
Вмилася білесенько.
Ягіл-ягілочка,
Ягілова дочка
Головоньку чесала,
Квітами ся вбирала.
Ягіл-ягілочка,
Ягілова дочка
Ой на вулицю вийшла
Та як зоря зійшла.
[i]*9 Записано. від фольклорного колективу у с. Почаєвичі Дрогобицького р-ну Львівської обл.
[/i]
[color="#ff0000"][b]ХОДИТЬ КУПСА ПО РИНОЧКУ*[/b]
(гаївка-гра)[/color]
Ходить Купса по риночку
Та й купує писаночку.
Куп си, куп си, уродливий,
Куп си, куп си, чорнобривий,
Куп си, куп си, будеш мати,
Що дівчині дарувати.
[i](Писанку кладуть на якесь підвищення – камінь, горбочок чи купину. Навколо неї ходять хлопці з піднятими топірцями й пильно стежать, щоб хтось її не вхопив. Однак знаходиться відважний і хапає писанку. Хлопці стараються, щоб смільчак не утік. Але коли він зуміє вирватися з кола, то писанка його. Тепер хтось кладе другу писанку – і гра продовжується).
*Записано у с. Крушельниця Сколівського р-ну від Ф. С. та О.М. Корчинських.[/i]
[color="#ff0000"]
[b]ТАМ НА СТАВІ, НА СТАВОЧКУ*[/b][/color]
Там на ставі, на ставочку
Там плаває сім качочок.
Одна другу доганяє,
Кожна свою пару має.
Та дівчина зажурилась,
Свою пару загубила.
Обізвався Господь з неба:
– Тобі пари ще не треба.
Обізвався Господонько:
– Не журися, дівчинонько.
Я за всіх вас пам’ятаю
І для тебе пару маю.
Там у лісі є дубочок,
Там стоїть твій парубочок.
Йшла дівчина до дубочка,
Натрапила парубочка.
– Ой, дівчино, де ж ти росла,
Що до мене сама прийшла?
В чім тя мати викупала,
Що мені ся сподобала?
Чи в барвінку, чи в шалвії,
що за тобов серце мліє.
– Ой ти, милий, в чім купався,
що ти мені сподобався?
– Скупався я в панській рожі,
аби був я хлопець гожий!
[i]*Записано від Катерини Сусь (1940 р.н.) у с. Стільсько Миколаївського р-ну Львівської обл.[/i]
[color="#ff0000"][b]МИ ГОЛУБКУ УЛОВИЛИ*[/b]
(гаївка-гра)[/color]
Ми голубку уловили,
Всі довкола обступили.
Ти, голубко, чого тужиш,
Вибирай си, кого любиш?
[i](Дівчата і хлопці, взявшись за руки, ідуть з піснею по колу. В середині кола стоїть дівчина – Голубка. Після закінчення куплету вона вибирає собі з-поміж хлопців коханого. При повторенні пісні вже хлопець вибирає собі Голубку. Таким чином створюється друге коло, яке рухається в протилежний бік. Після кожного повторення всі зупиняються і з початком пісні ідуть в протилежний бік).
[/i]
[color="#ff0000"][b]ОЙ ЗАЦВІЛИ ФІЯЛОЧКИ[/b][/color]
Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,
аж ся гори з долинами покрили.
Збирала їх Марусенька знизенька,
а за нею їй батенько зблизенька.
– Не ходи ти, мій батенько, за мною,
не люба ми’ бесідонька з тобою.
Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,
аж ся гори з долинами покрили.
Збирала їх Марусенька знизенька,
а за нею їй матінка зблизенька.
– Не ходи ти, моя мамцю, за мною,
нелюба ми’ бесідонька з тобою.
Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,
аж ся гори з долинами покрили.
Збирала їх Марусенька знизенька,
а за нею їй миленький зблизенька.
– Ой ходи ж ти, мій миленький, за мною,
люба мені бесідонька з тобою.
[i]* Записано у м. Дрогобичі від Л.В. Кикавець.
[/i]
[color="#ff0000"][b]ОЙ У ЛЬВОВІ РАНО-ЗРАНКУ*[/b][/color]
Ой у Львові рано-зранку
Ходять хлопці по ярмарку.
Один хлопець конем грає,
А на руці перстень сяє.
А на руці перстень сяє,
Із кишені хустка має.
Із кишені хустка має,
Він до скрипки промовляє:
– Скрипко моя золотая,
Струни мої шовковії!
А сьогодні на ярмарці
Заграйте ми штири танці.
Бо дівчина моя ходить,
Сама перша танець водить.
[i]* Записано у с. Грусятичі Жидачівського р-ну від Г.І. Бесараба.[/i]
[color="#ff0000"][b]ОЙ У ПЕРЕПІЛКИ ТА ГОЛІВКА БОЛИТЬ[/b]
(гаївка-гра)[/color]
[i](У колі «перепілочка» імітує все, про що співається у гаївці. Врешті у гру вступають парубки – «старий» і «молодий»).
[/i]
Ой у перепілки та голівка болить.
Приспів:
Ти ж моя, ти ж моя перепілочка,
Ти ж моя, ти ж моя сизокрилая!
Ой у перепілки та плечиці болять.
Ой у перепілки та рученьки болять.
Ой у перепілки та колінця болять.
Ой у перепілки та спинонька болить.
Ой у перепілки та старий чоловік.
Із комори йде і нагайку несе.
Нагайку несе, бородою трясе.
А у перепілки молодий чоловік.
Із базару йде, черевички несе.
[color="#ff0000"][b]ОЙ ПОСАДИМ ГРУШЕНЬКУ[/b][/color]
Ой посадим грушеньку –
Гай буде, гай.
Нічка ж моя темная
І ти зоре ясная –
Дай, Боже. Дай! (2)
Ой виросте грушенька –
Гай буде, гай.
Нічка ж моя темная
І ти зоре ясная –
Дай, Боже. Дай! (2)
Ой паліє грушенька –
Гай буде, гай!
Нічка ж моя темная
І ти зоре ясная –
Дай, Боже. Дай! (2)
Ой рясніє грушенька –
Гай буде, гай!
Нічка ж моя темная
І ти зоре ясная –
Дай, Боже. Дай! (2)
Ой потрясем грушеньку –
Гай буде, гай!
Нічка ж моя темная
І ти зоре ясная –
Дай, Боже. Дай! (2)
[color="#ff0000"][b]ОЙ, ДАНЧИКУ, БІЛОДАНЧИКУ![/b][/color]
Ой, Данчику, Білоданчику!
Поплинь, поплинь по Дунайчику,
Росчеши косу русу,
І чорненькі брівця:
Ти возьмися за під боки,
Покажи свої скоки,
Ти возьмися за під вижки,
Шукай собі товаришки,
Вибери собі другу
З калинового лугу.
[color="#ff0000"][b]ОЙ НЕ ХОДИ, КАЧУРО́НЬКУ, В ГОРОХО́ВІМ ВІ́НКУ[/b]
(гаївка-гра)[/color]
Ой не ходи, качуроньку, в гороховім вінку, в гороховім вінку,
Вибирай си, качуроньку, щонайкращу дівку, щонайкращу дівку.
Не казала мені мати кралі вибирати, кралі вибирати.
А казала мені мати сиротоньку взяти, сиротоньку взяти.
– Теши, сину, ясенину – буде добре клиння, буде добре клиння.
Бери, сину, сиротину – буде господиня, буде господиня.
– І та файна, і та файна, і та непогана, і та непогана.
Межи ними Марусенька як намальована, як намальована!
[i](У дівочому колі ходить підліток-«качурик» у «гороховім» вінку і під час співу надивляється собі «найкращу дівку». Коли спів завершується пара покидає коло. Гаївка починається спочатку уже з іншим «качуриком»).
[/i]
[color="#ff0000"][b]ОЙ НА ГОРІ, НА ГОРБОЧКУ*[/b][/color]
[color="#ff0000"][b]Ой на горі, на горбочку
Стоїть церква на видочку.
Коло неї ростуть квіти,
Ходять старші, ходять діти.
Ходять хлопці і дівчата,
Українські соколята.
Хоч ягілка невесела,
Заспіваймо, міста, села.
Най почують з могил тії
Стрільці наші січовії.
Най воскресне Україна,
Сріблом-злотом замаїна.
Най приведе за собою.
За рученьку добру долю.
Нарід її привітає,
"Ще не вмерла заспіває".
Най почують усі люди,
Що колись весело буде.
Ще не вмерла тая слава,
Що сімсот літ в степу спала.[/color]
[/b]
[i]*Записано у с. Нем’яч Бродівського р-ну Львівської обл. від Олійник Олени, 1927 р.н.. Нотна транскрипція М. Вовк. Варіант записів із Козівського р-ну Тернопільської обл..
[/i]
[color="#ff0000"][b]ДЕСЬ ТУТ БУЛА ЦАРІВНА**[/b]
(гаївка-гра)[/color]
Десь тут була царівна, царівна, царівна,
десь тут була царівна, царівна молода.
Царівно, бійся відьми злої, відьми злої, відьми злої,
царівно, бійся відьми злої, відьми злої.
Аж тут прийшла та відьма зла, відьма зла, відьма зла,
вона царівну приспала, приспала, приспала.
Аж ось прийшов царевич, царевич, царевич,
аж ось прийшов царевич, царевич молодий.
І поцілунком розбудив, розбудив, розбудив,
і поцілунком розбудив царівну молоду.
І всі кричали «слава», «слава». «слава»,
І всі кричали «слава» тій парі молодій!
[i](Гаївка-гра виконується з дійовими особами в колі – на початку «царівна», потім «відьма», а далі «царевич» - вони ілюструють усе те, про що співається у гаївці).
[/i]
[color="#ff0000"][b]ВЖЕ ДЗВІНОЧОК КЛИЧЕ НАС…**[/b]
(гаївка-руханка)
[/color]
Вже дзвіночок кличе нас:
До забави час, час, час.
Затанцюймо раз, два, три,
Заспіваймо – я і ти.
Рученьками хлоп, хлоп, хлоп,
Ніженьками топ, топ, топ.
Вліво – раз, вправо – два,
В нас забавонька нова!
[color="#ff0000"][b]ГЛЯНЬТЕ, ДІТИ, ГЛЯНЬТЕ, ЛЮБІ…**[/b]
(гаївка-гра)
[/color]
Гляньте, діти, гляньте, любі –
Щось сидить там, у норі…
Довга в нього борода
І велика голова…
Гляньте, діти, гляньте, любі –
Щось там вилізло з нори…
Довга в нього борода
І велика голова…
[color="#ff0000"][b]«КУ-КУ», «КУ-КУ», ЧУТИ В ЛІСКУ…**[/b]
(гаївка)
[/color]
Ку-ку, ку-ку, чути в ліску,
Ходім співаймо, радо вітаймо
Божу, Божу, Божу весну.
Ку-ку, ку-ку, птичко мала.
Ти нам співала, правду сказала,
Зникла, зникла, зникла зима.
Ку-ку, ку-ку, чути в ліску.
Гаєм-поточком, бором-лісочком
Голос, голос, голос гуде!
[color="#ff0000"][b]-ХРИСТОС ВОСКРЕС!
-ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
[/b]
[/color]
[i][b]**Мамині гаївки, співані з голосу Вовк Лідії-Надії Михайлівни (Львів, 1936 р.н.)[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786597
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Слова ̶ Ніна Третяк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9gAnl1yEnrU[/youtube]
--------------------
Як вишиванку одягаю –
Мамину ласку відчуваю.
У ній, простій, – скарби безцінні ,
У ній – молитва України.
З любов’ю мама вишивала,
До нитки нитку підбирала.
На щастя, долю, на кохання
Благословляла вишивання.
Приспів:
Ой, вишиванка, вишиванка,
Найкраща в світі одяганка.
Синам і дочкам–всій родині –
Як вишиванка–Україна!
Як вишиванку одягаю–
Коріння роду відчуваю.
Свою глибинність і породу,
Незламний дух свого народу.
На вишиванці сонце грає,
Та вишиття не вицвітає,
Як оберіг, як одкровення ,
Як мамине благословення.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785907
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Жінка, що прагне любові,
Нею і марить, і снить,
Ніжність плекає у слові,
Вічністю сповнює мить.
Жінка, в очах у якої
Запросто вміститься світ,
Душу господнього крою
Носить уже стільки літ.
Диву дивуються люди:
Чом вона заміж не йде?
Скільки чекати ще буде
Те, що не знайде ніде?
Жінку цю не зрозуміє
Той, хто в житті не любив,
Зрадив своїй колись мрії
І не чекав більше див.
Жінку цю переконати
В тім, що вона не права,
Не намагайтеся навіть.
Жінка ця... вірить в дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785168
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
«Мертва лава,
Схололі зорі,
Вугіль та діамант
Чи раптові народини
Метеорів…»
(Шеймас Гіні)
Те, що існує
(Бодай на мить)
Снить,
А буття колюче наче ожина
І таке ж темне – до синяви,
А буття наче дзвін голосне,
Наче темрява незбагненне,
Наче небуття довершене. Наче.
Те, що існує
Перевтілюється-перетворюється:
Дерево стає каменем,
Камінь – піском, живе – мертвим,
Мертве – живим, пісня – мовчанням,
Метеор – спогадом, Я – порожнечею,
Порожнеча – душею. Все. Перевтілюється.
І може навіть в святого Колум Кілле
Синя борода виросте,
Бо всі ми лише метеори
У цій забаві перевтілень Неба:
Перевтілень нескінченності
У скляну кулю алхіміка,
Яку ховає до шухляди
Нікчема монах на ім’я Неминучість.
До шухляди зробленої
Зі зрубаної берези –
З дерева плачу.
Якщо вже так вам хочеться
Витесати мені плаху або домовину,
То змайструйте її з берези
І прикрасьте лохиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784028
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Ти сидиш на своєму дивані,
Мені дивишся прямо у очі.
Карі в Тебе вони, незрівнянні,
Потонути у них дуже хочу.
Голос Твій я хотів би почути,
Лиш живий, а не той... в телефоні.
І від інших людей відпочити,
У матусі природи на лоні.
Доторкнутись до ніжної шкіри,
По звабливих пробігтися формах.
Не діждусь, певно, тої я миті,
Щоб зробити це вже було можна.
Свіжим сіном встелити нам постіль,
Ніжно, ніжно Тебе обійняти.
У цілунках забути про Сонце,
І кохати, кохати, кохати.
Біля річки удвох прогулятись,
І росу позбивати у полі.
Та на жаль, я Тебе тільки бачу,
На світлинах в своєму смартфоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783767
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
То не клаптик неба ліг до ніг –
Пролісків синенькі оченята,
Мов святий для лісу оберіг,
Без якого ні весни, ні свята.
Ті дарунки неба для весни
Принесли вівсяночки на крилах,
Співом своїм дивно-голосним
Шлях для неї широко відкрили.
Вже налився-набубнявів клен,
Розродились котиками верби,
Кожен з них пухкенький, мов тюлень,
Та не льоду – сонечка їм треба.
Ще земля не хоче парувать,
Хоч теплу давно вона радіє,
А коли проклюнеться трава,
Трударі вже візьмуться до діла.
22.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782192
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
А сьогодні вже справжня весна,
Так раптово теплом потягнуло,
Із дахів потекла вже вода,
І морозу, як ніби й не бу́ло.
Через день, через два ручаї,
У великі зберуться потоки,
Оживуть і поля, і гаї,
І пташиний почуємо тьохкіт.
Перше свято скоро весни,
Що ж коханим своїм дарувати?
Первоцвіти якраз підійшли,
Але краще нам їх не зривати.
На галявину краще піти,
І на пам'ять зробити світлину,
Нам природу всім слід берегти,
Щоб зосталась і внуку, і сину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780662
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Зима морозом нібито уста мої скувала
Мовчу, і не летять тобі вірші
Але моя любов, яка одного разу запалала
Так само сильно гріє у душі
Так само серце від думок про тебе сильно б’ється
Так само сни про тебе довго в пам’яті живуть
Фантазія й уява – мені реальністю здається
І кожну мить з тобою – ніби скарб я бережу
Напевне за́вжди буду дивуватись
Яка глибінь твоїх очей й краса
Не зможу я сповна намилуватись
В них сонця сила й нескінченна в них весна!...
Ти вчора бу́ла мов троянда – ніжно–пелюсткова
Твій аромат – за сотні миль зворушує серця
У тобі щастя – мов мелодія ранкова
О квітко дивовижна, ти дарунок від Творця!
На все життя тобою можна захопитись
Твій погляд – нових сил і радості дає
Хай за́вжди із тобою буде Бог, про це буду молитись
Той хто тебе́ кохає – вже щасливий є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780237
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
А дід пішов за обрії орати,
Мов не на вічність, а на день чи два…
Розгріб турботи звичні біля хати,
Із вилами пройшовсь біля хліва.
Напхав у ясла сіна, щоб корова
Під вечір не урвала молока.
Поправив у печі тоненькі дрова –
Й рудий огень урізав гопака!
В думках розклавши наміри по буднях,
Поворкотів, що молодь вже не та,
Що їм би тільки спати до полудня,
І усміхнувся… Ох, літа-літа.
Бо що йому, старому, ждати смерті,
Якщо життя тримає на плаву?
Ще сили є, аби кути підперти.
А молоді́? Нехай ще поживуть.
Отак собі у роздумах і праці
Провадив день старенький чоловік…
А світ гудів мільярдами вібрацій,
Які зливались ув один потік.
Зима лежала біла і кудлата,
Коли побрів за овид сивий дід…
І вікнами заплаканими хата
Йому охрипло застогнала вслід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780135
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2018
«Шістьох я побачив навпроти опочивальні.
Вони мають золоте волосся і зелені плащі,
Що скріплені зі споду оливними фібулами.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Я хотів би сьогодні (дивлячись у синяву)
Або в майбутньому, або в минулому
Покласти до кишені іграшку-сонце
І босими ногами йти легкою ходою
Узбіччям Галактики (де порожньо),
(Де настільки порожньо, що здається,
Що це не простір, а шмат Нірвани,
Що це не я, а бородатий Будда,
Що це не Галактика, а Дерево Бодхі,
На яке повісили зірки-ліхтарики).
Я хотів би вчора (споглядаючи тіні)
(Серед тихої години минувщини)
Погладити кудлатого кота-муркотайла,
Якого чомусь господар назвав Часопростір
(Мур-мур серед мурів – пісня Вічності),
І хвіст який тягнеться в нескінченність,
А ви казали, що Всесвіт – це м’ячик
Яким бавляться діти-монахи
У кляшторі Вічної Невчасності.
Я хотів би завтра (слухаючи годинник)
(коли воно ще не стало «сьогодні»)
Зрозуміти, що вода прозора –
Її так багато у Всесвіті (такому закрученому)
І трохи в моєму горнятку (кава),
Що здається – навіть мені – Неприкаянному:
Все наповнює аромат свіжості
І сама Порожнеча – це флуктуація свіжості
(Сопілка, що грає сама по собі).
А ви думали, що я апостол
Якоїсь дивакуватої віри:
О, як ви помилялися. Як…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780053
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
На Берлін в автосалон у неголодному сторіччі
Назбирав Макар грошей на оригінальний «Майбах».
Пів житття він уявляв, як паркує на узбіччі
Тільки в нього, неповторну-нешаблонну автобайку!
...Й ось - в салоні ! ...Й розуміє, що й оце – авто́ - як всі...
Ті ж колеса ...ще блискучі до грунтівки на Хмельницький.
Ті ж мілки бічні люстерки. А коли водійськи сів -
Не знайшов там мрій благанних, щонічни́х-десятирічних.
...Рік уже в берлінськім барі, накопичене – спускає.
З нього втричі беруть меньше, і спочатку умовляли,
Що зневіра в чомусь – привід роздивитися принаймі
Інші їздалки, чи яхти, що зійшли на п,єдестали...
...Та Макар в куточку бару кликав мрію, і чекав,
Поки те, що уявлялось – закермує до кутка́.
03.03.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780011
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Боль притупляется - любая,
Когда ...надолго иль навечно.
Украв, уходят расхлебаи
С инструкторами скоротечий.
...А ты, в наручниках приличья
С расколотым бетонным сердцем
Поёшь, раскрывшись, о двуличьи
Любви, мечты и грёз важнецких.
02.03.2018г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779841
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
[b][i]По Небесній Сотні 9 днів
[/i][/b]
…Не гасне, не вмира – витає Дух Свободи,
На Світло наверта, де ве́рші голубі…
Вкраїнці – не раби!.. Ми – правнуки народу,
що волю здобував в кривавій молотьбі.
Ярій, душе моя – бо буде бій кривавий,
Утишся, не щеми, вселенськая журо!
Підуть з життя Сини… Умруть не ради слави,
А за Любов святу, що серце вберегло.
…Почезне тіло враз, спаде з очей омана,
Окропить весь Майдан кривавая яса –
Сто змовлених «прощай», та Смертю Смерть попрана,
Сто криків, сто зітхань розірвуть Небеса.
Спасенна та земля, де впала кров невинна.
На сум родинних хат зійде Душа Жива.
«Батьки… Сини… Брати…» - і мовкне Україна…
І молиться з небес Пречиста Покрова.
[i]28 лютого 2014, на дев'ятий день по Кривавому Майдані
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777708
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Прошу́, прийди полоскотати нерви
Зарозумілій тітоньці-зимі,
Бо вже душа вичерпує резерви,
Очікуючи життєдайних змін…
Бо вже крило, обшарпане вітрами,
Забуло смак дзвінкої висоти.
О, ці скупі холодні панорами
І цей полинний присмак гіркоти!..
Прийди й поруш, розколихай, роздмухай,
Перетряси крізь сито, як муку́.
Вже нишком наслухаю краєм вуха
Твою джерельну музику п’янку!
Вже чую запах пролісків у лісі,
Хоч березня не видно, та дарма,
Відхлипує бурульками на стрісі
Капризна і ображена зима.
Тож на медове сонце не скупися,
Бо зачекавсь на нього білий світ!
Скрипить у полі срібна колісниця –
Вантажить лютий клунки снігові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776793
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
***
Буває й сильний, а не тільки кволі,
зламається в невідворотних жорнах долі.
***
Не зміниш долю люттю і злобою,
якщо вона й знущалась над тобою.
***
Бездумно ліпиш іншому тавро –
до тебе швидко вернеться воно.
***
Зачепиш ненароком друга гідність –
побачиш, на яку він здатний підлість.
***
Ні сан високий, ні великі гроші
не куплять репутацію хорошу.
***
Чим вищої вершини досягаєш ти,
тим болячіше буде з неї падати.
***
Лиш та душа вдягне світліші шати,
що вміє людям помилки прощати.
***
Тим, хто отримав дар – кохати,
підвищено тариф розплати.
5.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775258
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Я бачу те́бе зовсім не такою
Для ме́не – королева ти, в реальності і у фантазії моїй
У тілі грація, із неповторною красою
Мистецтва витвір - кожен рух є твій
Я дозволяю со́бі те́бе уявляти
В розкішному вбранні, й при полум’ї вогню
І мрія є - з тобою танцювати
Тримати міцно й ніжно руку й талію твою
В твоїх очах – чи проти них можливо устояти?
В них дивовижна й незбагненна глибина
Поди́влюся - і може мови дар відняти
Шедевр, картина неосяжна та проте жива
Тепло руки твоєї – перехоплює дихання
Весна і сонце вмить буяє у душі
В тобі самій є джерело кохання
Тому про тебе пишуться самі́ вірші
Твоя душа – із всесвіту усього глибиною
Поради тво́ї – надихають далі йти
З тобою поруч – мов з криницею води живої
Один ковток – і повний сил нових
О дивовижна! Я не тільки все це уявляю
Реальності й фантазії де є межа?
Такою бачу я тебе́, ти є такою – знаю
Ти витвір, чудо є Величного Творця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773437
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Напередодні Водохрестя святкує Господиня-Україна [color="#ff0000"][b]«Голодну Кутю»[/b], [/color]так як і на [color="#ff0000"][b]Святвечір [/b][/color]удень українська спільнота нічого не їсть – постить.
Сяде за [color="#ff0000"][b]«другу Свят- Вечерю»[/b][/color] лише тоді, коли засяє вечірня зоря. Подасть на стіл пісні страви – смажену рибу, вареники з картоплею чи капустою, гречаники на олії, кутю та узвар.
По вечері діти проганятимуть Кутю: вибігатимуть з хати і паліччям битимуть знадвору в причільний кут –
[color="#ff0000"][i]
[b]«Тікай,кутя,із покуття, а узвар – іди на базар,
Паляниці, лишайтесь на полиці,
А Дідух – на теплий дух, щоб покинути кожух»![/b][/i]
[color="#ff0000"][/color][/color]
Уже геть увечері, як стемніє, Господарі виносять з хати дідуха і палять, пускають «на теплий дух». Горить дідух, а з ним втрачає сили люта Зима…
На Голодну Куту біля церкви святять воду. Глечики з водою квітчають сухими васильками, аби «Бог милував від злої напасті». Вода, освячена в надвечір’ї Богоявлення – «вечірня вода» за народним повір’ям «згідлива на всяке лихо».
Після вечері сім’я кладе свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину («най хліб ся родить»). А чия ложка вночі «сама перевернеться», той помре.
Дівчата на Голодну Кутю ворожать: збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ними, «де пес забреше, туди заміж піду»!
Господиня-Україна в цей вечір щедрує:
[color="#ff0000"][b][i]«- Пане господарю, чи спите, чи чуєте,
Чи дома ночуєте?
Чи скажете щедрувати, свій дім звеселяти?
*[/i][/b]
[/color]
«Ой на леді, на Йордані
Святять воду три янголи.
Йордан воду розливає.
Ворон – коні напуває.
Там орися біль білила,
Рум’янеє личко мила,
До місяця говорила:
- Ой місяцю, місяченьку,
Освіти ми криниченьку,
Ой нема ким дати знати
Їдь, батеньку, біль збирати.
Батенько ся відмовляє:
«Я не піду, не поїду,
В мене сани не складані,
Ворон-коні не ковані».
- Ой, місяцю, місяченьку,
Освіти ми криниченьку,
Ой нема ким дати знати
Їдь, братічку, біль збирати.
Братічок ся відмовляє:
«Я не піду, не поїду,
В мене сани не складані,
Ворон-коні не ковані».
- Ой, місяцю, місяченьку,
Освіти ми криниченьку,
Ой нема ким дати знати
Їдь, миленький, біль збирати.
Милий ся не відмовляє:
«А я піду, я поїду,
В мене сани поскладані,
Ворон-коні поковані –
Буде Христа на Йордані»!
Ще за тиждень перед Водохрестям парубоча громада прорубувала на річці ополонку, випилювала з льоду великий хрест, ставила його над ополонкою і обливала буряковим квасом, аби був червоним. Біля хреста будувала льодяний престол, оздоблювала аркою ялинкових та соснових гілок «царські врата».
«Опівночі з 18 на 19 січня вода в ріках хвилюється, то за повір’ям «нечиста сила» проти «чистої» бунтує, а заправляє тою «нечистою» сам Водяник, «бісів батько», що зимує під льодом, тоді як всякій добрій людині відомо, що звичайні собі чорти, ось ті, що повсюди ведуться у хрещеного люду, морозу бояться і на зиму з рік вибираються… А щоб вигнати Водяника треба найняти молебень і відслужити над ополонкою водосвятіє».*
Ранком - «на Йордан» (за християнським календарем «на Богоявлення Господнє») - у церкві - богослуження. По службі Божій весь народ іде на річку до хреста. Попереду дерев’яний церковний хрест несуть і хоругви, хор співає «Голос Господній…», за хором – священик прикладає золотий хрест до чола.
«Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а хор в цей час гримить «Во Йордані крещающуяся Тобі, Господи…». Хрест у воді – для «нечистої сили» погибель, тому всі чорти вистрибують з річки, а з ними і сам Водяник, і перебувають на землі до того часу, аж поки котра з жінок не прийде до ополонки білизну прати. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею попірнають і всі чорти, що на землі мерзли. Тому бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну ще цілий тиждень по Йордані, щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».*
Коли вже воду освячено, люди, що оточили річку барвистим колом розступаються, підходять до ополонки і черпають глечиками воду. «Водицю-Йорданицю» бережуть через увесь рік, бо то жива вода, а п’ють її, «аби хвороби не боятися і міцнішими бути».
Хлопці-молодці купаються в ополонці, а дівчата щедрують:
[i]«Йордан, Йордан, Йорданиця,
Там Пречиста воду брала,
Своє дитя напувала».
[/i]
Дівчата вмиваються в «йорданській» водиці, «щоб були рум’яні лиця». Господиня-Україна веде українських дівчат до ополонки, «аби сі умили та красно налили».
Після обряду водосвяття та пов’язаних з «йорданською» водою ритуалів, люди вертають до своїх осель. Священик ходить по селу і кропить святою «водицею-йорданицею» кожну оселю, «щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла».**
Вертаючи до хати, ворожать на погоду: якщо на Водохрестя день ясний, сонячний, то хліба на цей рік будуть чисті. Коли ж понурий, або небо плаче хмарами – у хлібі буде багато «сажки» («зони»). Якщо на Водохрестя дерева покриті памороззю, то навесні у відповідний день тижня треба сіяти ярину: «вродить, як гай»!
Ладнається святочний обід. Перед обідом п’ють свячену воду. Між людей ходить таке повір’я, що в день Водохрещ вода перетворюється на вино:
[i]«Зажурилися буйнії гори,
Що не зродили жито, пшеницю,
Але зродили зелене вино.
Гречная панна його стерегла,
Та, стережучи, спати лягла.
Гей, десь узялися дрібні пташеньки,
Та й обдзьоба́ли зелене вино.[/i]
[i]- Ей, гиля-гиля білі пташеньки,
Не обдзьобуйте зелене вино,
Бо мені треба вина багато.
[color="#ff0000"]Маю сестрицю – на відданицю,
Маю братічка – на оженічку.
Сама молодая, зарученая,
Аж до Галичі, за поповичі».[/color]
[/i]
А Господиня, галицька Україна, несе обід Господарю і своїм діточкам, і прощається з зимовими святами під величальні пісні останніх щедрувальників:
«Гей, ти, пане-господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
Із водицев, із царицев,
З усім домом, з усім добром,
І з твоєю дружиною,
І з твоєю челядою,
І з синами-соколами,
Та й із чічками-дочками…
Господарю, наш владарю,
Щасти, Боже, із святами –
І з роями, і з ланами,
І з сусідами-панами…
І з Господом, Христом Богом,
На здоров’я, на літ много!
Христос ся хрещає!
В ріці Йордані!
[color="#ff0000"][b]Що ми казали, аби так і сталось і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему божому миру посполу. Най вам святиться, веселиться свята Йорданська водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік![/b]
[/color]
[color="#ff0000"][b]-Дай, Боже!»
[/b][/color]
[i]
Тут і надалі * позначені цитати з «Різдвяних святок» Матвія Номиса.
**Зі збірки Д.Павличка «Ой радуйся,земле!» - К. : «Веселка»,1990.
Автентичні фольклорні тексти узяті з видання Михайла Москаленка «Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі». – К.: «Дніпро»,1988.
[i][/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772015
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
[i]«Мати Сина виряджала,
Місяцем підперезала,
А Зорею застібнула,
А Долею обгорнула:
-Стрінь, Боже, ти моє Дитя,
На високім порозі,
У великій дорозі».
[/i]
Роде наш, вслухайся: то співає Мати-Берегиня колискову новонародженому Сонцю, виряджаючи його в далеку дорогу по Зодіакальному Небу.
[i]«Межи трьома дорогами, рано-рано,
Межи трьома дорогами, ранесенько.
Там здибався князь з Дажбогом, рано-рано,
Там здибався князь з Дажбогом, ранесенько.
-Ой ти, Боже, ти Дажбоже, рано-рано,
Зверни ж мені з доріженьки, ранесенько.
Бо ти Богом рік од року, рано-рано,
Бо ти Богом рік до року, ранесенько.
А я князем раз на віку, рано-рано.
А я князем раз на віку, ранесенько.
Раз на віку в неділеньку, рано-рано,
Раз на віку в неділеньку, ранесенько».[/i]
Спалахує Вечірня Зоря-вістунка, розносячи по всій старожитній Україні-Русі знаменну подію: щойно (вночі на 25 грудня) Годувальниця Світу, Берегиня-Лада породила Даж-бога, зимове новорічне Сонце і Воно вже ввійшло у володіння сузір’я Стрільця-Перуна.
Радіє Мати, радіє і Батько – древній Сварог-Зодіак появі Сина-Сварожича, і на його честь святкує Небесна Родина укупі з усім слов’янським світом Різдво протягом 12 священних ночей (з 25 грудня по 6 січня за старим стилем), сповняючи магію єднання Неба і Землі, прилучаючи нові покоління до заповітних міфів та легенд їх далеких предків.
Бо інакше, як розповісти людям, що 12 різдвяних ночей – це 12 космічних епох творення Світу, кожна з яких тривала (за уявленням етрусків) 1000 років. А число 12 відповідає божественним сузір’ям Сварога-Зодіаку, кожному з яких Господиня-Русь готувала жертовну страву. А коли Господар у ролі хатнього жерця виходив з хлібом на двір і обертався на місці супроти годинника, то тим самим виконував ритуал сонячного культу, бо так летить через усі 12 сузір’їв Зодіаку Дажбог-Сварожич…
Славить старожитній світ Новонароджене Сонце і його люблячу Матір, Зорю-Берегиню, що оберігає людей, посилає їм мир і злагоду. У Матері Сонця багато імен, що свідчить про щедрість її натури, а ще про ті образи-символи, у якихз’являлася богиня слов’янській людності. На свято Різдва Світу виходила вона на простори Неба яскравою Зорею-«Колядою» (від наймення «Кала» чи «Колєта» у давніх шумерів, бо ж Небесним світилам поклонялися усі розвинені цивілізації Стародавнього світу)…
Символом Звізди-Коляди, а отже, Матері-Берегині, що заховала Землю під свій небесний покров, рятуючи від нищівного проміння палючого Сонця, стала восьмикутна зірка колядників. Вона ще й досі зорить нам у хаті у ніч під Різдво.
[i]«Ішла Коляда та й по вулиці,
Та й по вулиці, по метелиці.
Прийшла Коляда на тисовий двір:
-А чи спиш, чи лежиш, пан-господарю?
А коли ж ти спиш, то здоровий спи,
А коли не спиш – відчини вікно,
Відчини вікно, подивись у двір!
На твоїм дворі та й що діється:
Ходили-гуляли колядники,
Коляда, Коляда!
Та й приходили на багатий двір.
Двір господаря – на семи стовпах,
Стовпи точені, позолочені.
На самім дворі – тереми стоять:
Як у першому – тепле сонечко,
В другім теремі – світлий місяць-пан,
В третім теремі – часті зіроньки.
Тепле сонечко – господинечка,
Місяченько-пан – господаренько,
Часті зірочки – малі діточки».[/i]
Зоря-Коляда скликає за спільний стіл Господаря, Господиню, малих діточок. Усіх земних і небесних родичів на Різдвяну Вечерю. На честь Небесної Сім’ї вечеряє земна родина. За легендою, в ніч під Різдво Світу сходять на Землю з небесних райських лук Сварога-Зодіаку душі померлих предків. Народ називає їх «святками» і шанує на рівні з богами.
Сьогодні вони при нас за святвечірнім столом, добрі духи – хоронителі роду, що несуть у нашу хату цілунок богині Лади і дари її Сина – «Дай-бога». Ми частуємо їх обрядовою їжею – кутею і запалюємо священний вогонь з 12-ти полін, аби так палало Сонце в усіх 12-ти сузір’ях Сварога-Зодіаку. А потім збираємо їм у далеку дорогу вираю їстівну офіру-коляду, а вони у гомінливих масках ряджених колядників щедро посівають світлицю зерном, віншуючи:
[i]
«Зароди, Боже,
жито-пшеницю
на всяку пашницю:
корінь-коренистий,
колос-колосистий.
З колоса – жменьку,
зі снопа – мірку,
з копички – візок,
А з візка – стіжок».[/i]
Віншують від «Світлого» Вечора до Вечора «Щедрого». Коли Дажбог-Сварожич увійде в центральні «зоряні ворота» Стрільця-Перуна, народиться Місяць-Молодик і старий Сварог святкуватиме ще один Щедрий вечір – 1 січня (за старим стилем). Сварог-Зодіак «розщедриться» так, що подарує землянам дарунок із чистого золота – «Золотий Плуг».
Погляньте цікавими очима в цей вечір на високе зоряне склепіння і ви неодмінно побачите, що сузір’я Плуга-Оріона немовби «лежить» над горизонтом і Плуг ось-ось впаде з Неба на Землю. Тому і вечір називається Щедрим, що приніс слов’янину-землеробу найважливіше знаряддя праці; отож і назвався наш предок «ру-сином», «сином бога Сонця», бо з прароду став при Золотому Плугові орачем!
Так відзначив Сварог-Зодіак народини Місяця-Молодика, якого народ нарече «Василем» і на його честь приготує на щедрий Вечір пироги рогаті, як і він сам:
[i]«Свята Василля діжу місила,
Пироги пекла букатії, рогатії».
[/i]
Укине пироги в борщ, такий же тьмяний, як небо вночі.
Український народ уявляв собі Місяця-Молодика в образі ясноликого «пана Василя», що воскрес щойно із Духа Діда – Дідуха. А що приходив «пан Василь» не один, а з Золотим Плугом та «святками» в масках ряджених посівальників, то господарі зарані (ще з осені) готували йому житло: сніп необмолоченого жита, що стояв усі 12 священних ночей у святому куті – «на покутті».
[color="#ff0000"][b][i]«Ставай, Дідух, на покутті,
На покутті, та й на злоті,
Будем тебе частувати,
Мед-горілку попивати».[/i][/b]
[/color]
Дивився Місяць-Молодик з небесних лук бога Сварога, дивився Дідух з покуття, як ходили люди на Щедрий Вечір за плугом, промовляючи магічні слова, аби дістати за минулий рік прощення, а на майбутній благословення. Дивився Дідух, невмирущий Дух Прадіда нашого, як святкують на Землі його іменини, - і сумував за полем, залитим сонцем, за рікою, що вийшла з берегів, за предковічним буйно зеленим лісом…
Українська загадка каже:
[i]«З бородою народився,
Богу вгодився,
А святим бути не може…».
[/i]
Як добре подумаєте – зметикуєте, що то – Цап (чи Козел). Проте загадка не зовсім права: у давніх слов’ян Місяця-Молодика порівнювали з Цапом, бо Місяць, як і Цап, був «рогатим». А роги у старожитньому світі завжди були символом святості. Отож, про Місяця казали: «Он де Цап на полі басує з цапенятами», або « Місяць – Цап, а зірки – то його рідня».
За слов’янським міфом, була у «небесного Цапа» земна дружина – Коза, що вигодувала Стрільця-Перуна. Коза щедро розливала своє молоко і богам, і людям, не даремно ж давні слов’яни називали себе «козиним народом», або «народом пастухів». Коза стала для пращурів наших священною твариною, а що надто вона полюбляла пасовища, то про неї в народі казали:
[i]«Коза – Душа Ниви у подобі тварини,
що всеньке літо пасеться,
а на осінь рогами б’ється».
[/i]
Ото «Житня Коза» через весну зеленіє, через літо спіє, на осінь паліє, а на зиму за Дідухом мліє!
Як угледить Коза з поля завзятих женців, так і тікатиме від них аж до останнього снопа і в ньому житиме через усю зиму. А тільки-но ввійде до хати господарів Місяць-Молодик чи то «Цапом рогатим», чи «Василем багатим» з «золотим плугом» у руках, звеселиться Коза, стрепенеться Душа Ниви дзвінкою піснею орачів та сівачів:
[color="#ff0000"] [b][i]„Добрий вечір вам,
чи ви раді нам?
Ми не самі йдем,
ми Козу ведем...
Де Коза ходить,
там жито родить".[/i][/b]
[/color]
*
[i]«- Ой Див, Див та Ладо,
Та повідай, Козле, правду!
-А ми просо сіємо, сіємо,
Ой Див, Ладо, сіємо, сіємо»…[/i]
І битиме Коза рогами довкола Новорічної верби, смереки чи сосни, що в часи старожитні символізувала Прадерево Світу, з корінням захованим глибоко під землею, а кроною розкиданою геть по всій Зоряній Галактиці, і чекатиме Коза першої борозни на святі Овсяни Малої :
[i]«Ой у борі, борі
Там сосна стояла,
Зелена, кучерява,
Ой овсень!
Їхали бояре,
Та й сосну зрубали,
Дощечки пиляли,
Мостики мостили,
Сукном застеляли,
Цвяхом забивали.
-А кому ж там їхать,
Їхати мостами?
[color="#ff0000"][b]-Їхать Овсеньо́ві
Та Новому року»!
[/i][/b][/color]
Пронесуть бистроногі коні сосновими мостами Новий рік і піднімуть до Неба білу віхолу. Тоді ж озирнеться прощально новорічне Сонце на остання зорі в сузір’ї Стрільця-Перуна і Годувальниця Світу- Лада сповиє останнє немовля – животворну Воду-Лелю. Тоді слов’янський люд рубатиме на річці ополонку і рядитиме Водосвяття (6 січня за старим стилем). Від цього дня на устах в усіх буде наймення богині Води, а п’ятий день на тижні – стане святим днем її творчої праці.
[i]«Ой на річці, на бистринці,
Плинуть листи написані:
-Господинейко, одчиняй двері,
Маєш гостойки в свойому дворі.
Одчиняй двері все тисовії,
Стели килими та все новії,
Маєш гостойки вельми світлії.
До тебе йде свята П’ятінка,
Дарує тебе, як та матінка.
В комори іде замиканії,
Одчиня скрині мальованії.
У одну кладе тонке прядиво,
У другу кладе біле полотно,
У третю кладе добреє сукно.
Свята П’ятниця дари дарувала,
Бо господинею мудрою була,
Що у п’ятницю кужіль не пряла,
Хустя не прала, в золу не клала»[/i]
У народі кажуть, що на саме Водосвяття і опісля, щоп’ятниці, на можна прати на річці білизну, бо в цей день божа Леля творить «живу» воду і змагається з брудною талою «мертвою» водою – Мореною . А відтак, хто перешкодить Лелі, той накличе на себе її гнів. Господиня-Україна назове Лелю «Меланкою, вродливою панянкою».
«Меланка, вродлива панянка» скликатиме з рідних осель розчулені душі «святок»і накаже їм збиратися узворотню дорогу на небесні луки бога Сварога. О, на тих райських луках є де розвернутися Золотому Плугу! Там теж святкуватимуть Овсяну. А щоб добрим був урожай, земляни проводжатимуть своїх родичів «Голодною Кутею»: з пшеничного зерня, мовляв, не перевелося ще у нас «сій»-зерно; маку – пам’ятаємо про тих, що сплять сном солодким, вічним; і меду – живемо у статку, «з медом по вінця»! А що у нас «голодна кутя» - не здивуйте, бо після багатих та довгих свят, то ваша послідня їжа…
І не здивують «святки», подякують Господарю за шанування, а його Господині – за частування, а їх діточкам – за дзвінке щедрування:
[i]«Ой над Дунаєм, над береженьком
Стоїть там, стоїть світлонька нова,
Світлонька нова, гей, оріхова.
А в тій світлоньці сама ґаздиня.
Ой знати, знати, що за ґаздиня,
В неї челядка вся в золоті ходить,
В неї коники все воронії,
В неї возики все кованії.
А в тій світлоньці саме столове.
Поза столове видять особе,
Все ремісники, самі шевцове.
Ой ладять, ладятьчервін-сап’янець
Ой ґаздиненці, преясній Пані.
На Дунаєчку, край бережечку
Преясна Пані там чаші мила.
Гей мила, мила та й говорила.
-Гей, чаші мої горіховії!
Гей, чаші мої дрібні, злотії!
Не буду ж я вас так дуже мити,
Бо буде із вас Пан ясний пити.[/i]
*
[i]
-Уставай, Муже,
Не спи байдуже,
Дали нам свята
Добра багато –
Будемо жити,
Добро ділити!
[/i]
Посвітліють від щастя за нащадків своїх душі предків – « святок» і знову засяють на Небі зоряні світила, поселені на усіх 12-ти сузір’ях Сварога-Зодіаку.
З авторських матеріалів [b][i]"За нашим звичаєм Бога величаєм:Зима" [/i][/b]
(у рукописі,1996)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769444
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Чи падає сніг, чи б’є хуртовина
Чи ллють за дощами дощі
Чи сонце у небі пали́ть мов жарина
Чи тиша стоїть навкруги
Повсюди я бачу тебе, о чарівна
Та погляд очей всюди твій
Ти є дивовижна для мене царівна
Жіночість й краса у тобі
Мов сонце ранкове щодня ти приходиш
В думках потаємних та снах
Зустрінеш на мить і знову проводиш
Залишиться сум у очах
Хвилюючий стан твій, хвилюючі рухи
Мов деревце ніжне, гнучке, молоде
Тендітна рослина, мелодії звуки
Волосся твоє золоте
Не тільки вірші би тобі написати
Віддати би силу своїх почуттів
Це є неможливе - тебе не кохати
Ти сонце в моєму житті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768683
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Сміливий мій народе, мирний, гордий,
хоч гноблений століттями як раб!
Споконвіків тебе вбивали орди,
ти ж воскресав із попелу стократ.
Мечами не здолавши непокору,
продумали дияволи Кремля
пекельно-вбивчий план голодомору.
Такого зла не знала ще земля,
бо нація, пісенна і весела,
конала в муках... Впали хоругви...
І смерть невтомна скошувала села,
заповнюючи трупами рови.
Примарами брели голодні тіні
по землях, плодовитих, як в раю,
вмирали тисячами попідтинню
в обкраденім до зернятка краю.
Тож помолімось всім народом, браття,
тяжку скорботу виливши в сльозах,
і пом'янімо незчисленні втрати,
кого здолав голодний смертний жах:
тих діточок, що в муках помирали
чи не змогли з'явитися на світ,
чим рід козацький давній перервали,
весь українства винищений цвіт.
Не забуваймо, хто несе нам лихо –
від голоду а чи від "градів" смерть!
... Хай свічі пам'яті горять у вікнах тихо
і в серці, сповненому болем вщерть...
25.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762199
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
В селі Сімер, в Закарпаттю.
Файна дівка в файнум шаттю
У суботу шлаяр вділа.
Свальбу мала... Лем ревіла.
-Шо ся стало? Ты як ружа!
-Вубралі чужі мі мужа...
Прийдуть друшки, поспівавуть.
Я ся сміву... Най не знавуть.
В нього коні, вун багатий.
Сто перин... На них лежати
Буду як сама цариця...
Сльози мої як водиця...
Я ще ниґда не любила.
Бо ня мамка не пустила
До Іванка... Бо він босий.
Такий бідний... Зріжу коси,
З них пошиву му топанкі.
Передам через ціґанку.
Зняла шлаяр, одрізала.
-Я ся йшы не ціловала...
Іде свальба долу селом.
Чому плаче наречена?
Дружки заздрять. Пребагатий!
Шо юй в серці?.. Кому знаті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762140
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
За твором Л. Крилатої
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761763
Заздрість часом страшніша , ніж куля.
Вона б’є непомітно, та влучно,
Душу разить, мов око цибуля,
Тіло в’яже підступно, беззвучно.
-------------------------------------
Пам"ятай, щоб ти не робив за спиною у людей,
ти робиш це на очах у Бога.
____________________________-
Хіба відчуєм якось заздрість?
Яка вона бува на смак?
Це - антитеза слову щедрість (душі)
Вона без будь-яких ознак.
Йому синонім - слово підлість.
Тут дуже схожість є однак:
Втрачають люди людську гідність.
Та бумеранг віддасть все взнак.
Прощення просять часто в Бога,
А роблять підлість на очах.
Чому бува душа убога,
Несе цю ношу на плечах?
-----------------------------------
Щедрість душі - доброта, добрість, тепло, доброзичливість ( синоніми)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761844
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
[color="#ff0000"]Штрихи до портрета МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ
(Марія Заньковецька у відгуках і витягах з рецензій)[/color]
Зі статті О.БОРЩАГІВСЬКОГО [b]«Артистка-громадянка»[/b]:
С.67 «Марія Костянтинівна зробила дуже багато для зростання й існування "мандрівного" українського театру. Десять довгих років – з 1883 до 1893 – лежала заборона на влаштування українських вистав у межах київського генерал-губернаторства Дрентельна. Величезна частина України – Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Поділля, Волинь – перестала існувати для українського театру. І Заньковецькій належить далеко не остання роль у тій «облозі» Києва, про яку докладно говорить у своїх спогадах Микола Садовський.
Не один раз в Одесі і в ряді інших міст Марія Костянтинівна домагалась скасування наказу міністра внутрішніх справ графа Толстого від 22 липня 1884 року, що виголошував:
[i]« …поставити за обов’язок всім трупам ставити нарівні з малоруськими п’єсами однакову кількість актів руських п’єс…».
[/i]
І тільки згодом за допомогою зв’язків, які мала Заньковецька, при активному протесті найзначніших українських труп (зокрема, скарга Саксаганського 1891 року) поступово втрачає значення і силу наказ міністра і частково касується. 1897 року Марія Костянтинівна робить доповідь про український театр та проблеми його «нежиттєвого, мертвотного і шаблонного» репертуару, зумовленого численними мовними заборонами царського уряду, на І всеросійському з’їзді сценічних діячів, організованому в Москві.
Прекрасна і чутлива людина, Заньковецька завжди була душею того театру, де працювала, користувалася величезною любов’ю всього, особливо низового, допоміжного персоналу. Вміла розрізняти людські «душі», відгукуватися на горе кожного і допомагати, витягати з біди друзів, знайомих, а часто і випадково зустрінутих людей.
Особливої уваги заслуговують зусилля Заньковецької, вжиті до визволення з ув’язнення, з заслання деяких її знайомих і близьких (Карпенка-Карого, брата дружини Миколи Лисенка). Ось уривок з листа Ольги Лисенко [i]«Дорогій, милій Марії Костянтинівні».
[/i]
[i]«Чи не маєте Ви змоги допомогти мені визволити брата… У Вас, мабуть, найдуться впливові люди, які могли б для Вас щонебудь зробити, я вірю; адже вп’яте відмовляють…». І далі: «Коли б треба було неодмінно взяти на поруки, Ви виявились би його родичкою і просили б взяти його на поруки собі. Потім би Ви його послали до мене, але хоч би звільнити, можливо, вони іншій особі і віддали б. Маріє Костянтинівно, голубонько, Ви вибачте мені, що говорю з Вами так одверто й прошу Вас такого, яке я не в кожного б відважилась попросити…».[/i]
І справді з такими листами зверталися до небагатьох. До тих, хто розумів людське горе, глибоко ненавидів устрій насильства і феодальної реакції, хто вмів допомагати друзям, ризикуючи власним добробутом. До таких рідкісних людей належала Марія Костянтинівна Заньковецька.
Про це говорив на 25-літньому ювілеї сценічної її діяльності талановитий комедійний актор, в минулому робітник-гравер І. Загорський, що не раз за час своєї праці в театрі просив допомоги і підтримки в Заньковецької.
[i]«… Як про людину і товариша по сцені, можу сміливо сказати, співчутливішу за неї я мало зустрічав, у неї нема різниці між першим актором і хористом. На моїх очах захворів на сухоти хорист Селецький, якого вона понад рік тримала у себе на хуторі. Потім на її ж руках помер другий хорист – Поляков. Взагалі скажу, що я знаю багато фактів її співчуття і варто тільки кому-небудь заявити їй про свою нужду і горе – і вона зараз же допоможе». ( «Київська мисль»,15 січня 1908).
[/i]
С.74 Особиста трагедія, повне гіркоти і чвар сімейне життя з Миколою Садовським, що завдав їй багато горя, фізична недуга, довгий час цілковитий розрив із рідними лише загартовували мужність Заньковецької, підсилювали любов до людей, що її оточували, стимулювали бажання робити життя друзів і товаришів радісним і щасливим. Ні особисте життя, ні театральні каверзи і плітки, і наклепи, які в ті часи не обминали навіть таких акторів як Заньковецька, не могли звести її з цього вірного шляху, яким сміливо і здебільшого одинцем пробиралася вона. Цей «гуманізм» не був звичайною «філантропією», піклування її було скероване саме на допомогу покривдженим, хто потребував підтримки, всім тим, кого насамперед можна було зачислити до «паріїв» тогочасного суспільства».
Ще кілька слів про Заньковецьку-людину. У 1915 році до Заньковецької прийшов один біженець з Галичини. Гаряче просив помогти, бо він тяжко бідує. Ну, словом. Довго говорити, а коротенько: Заньковецька майже останні гроші, не будемо говорити скільки (досить крупні суму) віддала цій людині. Він подякував і пішов. М.Устенко (був тоді такий молодий актор) ще почав казати:
[i]«Мамочко! (так майже вся молодь називала Заньковецьку) …навіщо ви? Може він і бреше».
– «А, мовчи, що ти тямиш!», - відповіла Заньковецька і рвучко вийшла з хати».[/i]
ДАЛІ БУДЕ
[color="#ff0000"]За машинописом сімейного архіву Дмитра Николишина. «Марія Заньковецька (Матеріали)». – Львів,1947р.[/color]
[color="#ff0000"][b]УВАГА![/b]
www.zankovetska.com.ua/repertoire/main_stage/marija-zankovecka.html
Зараз, у ці хвилини у Львівському Театрі ім. Марії Заньковецької відбуваються хвилюючі події: прем’єрою другої постановки п’єси Івана Рябокляча «Марія Заньковецька. Нескорене серце» (перша постановка відбулася у далекому 1972 році) Театр святкує своє творче 100-ліття.
У першій постановці п’єси роль Марії Костянтинівни Заньковецької виконала (тоді ще засл. арт. УРСР Лариса Кадирова). В інтерв’ю Лариса Кадирова назвала цю роль «золотою» у своїй мистецькій скарбниці, адже в цій ролі довелось їй виходити до глядача понад 600 разів.
Відзначити ювілей заньківчан хочу знахідкою – у сімейних архівах збереглася театральна програмка 1972 року з переліком дійових осіб першої постановки вистави «Марія Заньковецька». Хочу видрукувати її, аби теперішні читачі знали про старше покоління знаменитих нині акторів, багатьох з яких уже нема серед нас! (Не здивуйте, коли побачите деякі ознаки минулої для усіх нас епохи, а саме йдеться про титули акторів – н.а. СРСР та лауреат Державної премії СРСР, на зміну якій прийшла Національна премія ім. Т.Шевченка)[/color]
[b]І. Рябокляч
МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКА (Нескорене серце)[/b]
Драма на 3 дії
[b]Режисер-постановник[/b] – Олекса Ріпко
[b]Художник[/b] – з.д.м. України Мирон Кипріян
[b]Консультант[/b] - н.а. СРСР, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка Борис Романицький
[b]Музичне оформлення[/b] - Дмитра Іванюка
[b]Асистент режисера [/b]– з.а. УРСР Федір Стригун
[b]Помічник режисера [/b]– Зоя Коноваленко
[b]Дійові особи та виконавці:[/b]
[b]Заньковецька М.К.[/b] – з.а. України Лариса Кадирова.
[b]Кропивницький М.Л.[/b] – н.а. УРСР В.Максименко
[b]Садовський М.К.[/b] - з.а. УРСР Федір Стригун
[b]Саксаганський П.К.[/b] – В.Коваленко
[b]Старицький М.П. [/b]– з.а. УРСР Б.Антків, С. Максимчук
[b]Адасовський К.К., батько Заньковецької[/b] - н.а. СРСР, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка Б. Романицький; М.Біловодський
[b]Марія Василівна, її мати[/b] – н.а. УРСР Л.Кривицька; з.а. УРСР Г.Босенко; н.а. УРСР В.Полінська
[b]Хлистов С.М., її чоловік[/b] – Б.Козак, Б.Ступка.
[b]Горпина Захарівна, тітка Хлистова[/b] – н.а. УРСР Н.Доценко, Т.Колесник.
[b]Єсипов І.В., генерал [/b]- н.а. СРСР, лауреат Державної премії СРСР В.Яременко; з.а. УРСР А.Тимошенко
[b]Іда Гаврилівна, його дружина[/b] – Г.Шайда
[b]Троян, актор [/b]– Б.Ступка, Є.Федорченко, В.Заярний
[b]Барська, актриса [/b]– О.Журавльова, О.Піцишин, М.Телішевська
[b]Стасов[/b] – з.а. УРСР О.Гринько
[b]Суворін, критик[/b] – Б.Мірус, С.Максимчук.
[b]Погожев, представник дирекції імператорських театрів [/b]– Б.Кох, П.Голота.
[b]Дрентельн, київський генерал-губернатор[/b] – В.Розстальний, В.Сухицький.
[b]Полковник[/b] – з.а. УРСР А.Тимошенко, В.Сухицький, Ю.Брилинський.
[b]Поліцмейстер[/b] – н.а. УРСР В.Аркушенко, П.Бенюк.
[b]Лірник [/b]– В.Глухий, К.Губенко.
[b]Хлопчик[/b] – Н.Міносян, І.Шик.
[b]Городовий[/b] – А.Кириленко, Л.Рега.
[b]Ад’ютант[/b] – В.Бероєв, Є.Козак.
[b]Студенти, молодь, службовці театру[/b] – артисти театру
На фото: Сцена з вистави "Марія Заньковецька" (1972):
Марія Заньковецька - з.а. УРСР (в часі н.а.України) Лариса Кадирова.
Стасов - з.а. УРСР (в часі н.а. України) Олександр Гринько (батько чоловіка).
[color="#ff0000"]За програмкою «Театральний Львів», 7 листопада 1972 року
(З сімейного архіву).
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759925
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017
[i] ...правдива історія про собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw [/youtube]
[i][b]Т[/b] ака історія: раз песик приблудився...
[b]А[/b] звідки?.. Чи не впав негадано з небес!
[b]К [/b]ому ж то, як не нам, двоногим, пробудитись?
[b]Е[/b]-х! Що за люд! Чуттів і милосердя
[b] без…[/b]
[b]Б[/b] уло б не сумно так, якби не журні очі
[b]У[/b] пса, що плентався, немов трамвай в депо…
[b]Т[/b] ак почались його безрадісні то ночі,
[b]Т[/b] о дні собачого труда в смітиськах,
[b] по[/b]
[b]Я[/b] ких він їжі задля ревно шпортав –
[b]С[/b] обі шукав, клянучи ницість людських зрад…
[b]Т[/b] а швидко постарів через життєві корпи
[b]А[/b] як він був життю тому і дружбі
[b]рад[/b]!
[b]Р[/b] аз зо́чив він вгорі не небо, а колеса...
[b]О[/b] так у пса життя й закінчилось сумне…
[b]Г[/b] осподня кара чи феєрія небесна?
[b]О[/b]! Як те знать? Та кара вбивцю не ми-
[b]не[/b]…
12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b]. [i]На фото автора героїня цього твору,
що приблукала до двору 1.5 роки тому, та загинула
під колесами "вельможного" джипа неподалік дому.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Ніколи не наділяйте людей властивістю вибирати Вам настрій. Це там само, ну... Ніби підсунути Вам якусь сукню, бо вона дешевша. Але чи гарна настільки, щоб підійти Вам?
Заберіть у людей право вирішувати, хто Ви. Назавжди. Скажуть, що Ви бездарні - і Ви в це повірите. Скажуть, що Ви негарні - і Ви в це повірите.
Немає в світі мірок краси і іншого. Окрім Божих заповідей. Інше - це вигадки людей. Це чиїсь окремі виміри власного бачення стандартів.
Будьте мудрими. Це не знання. Мудрість не є обов'язковою навіть в шкільній програмі.
Та мудрість - як ніжність в тактильному голоді.Ніби і можна без неї обійтись. Та чи потрібно?
Її треба відчути і зрозуміти, що вона як поцілунок від коханої людини.
Хто б Вам і що не сказав - знайте :це забере чи підніме Вам настрій. Це може тривати хвилину. Може цілий день.
Це може стати дороговказом на місяць. А потім і далі...
Це не потрібно Вам... Наділяти людей властивістю виміру вашої особистості. Вашого такого прекрасного дня. Вашого життя...
Це їхнє бачення світу. Тільки їхнє.
Пам'ятайте, що Ви найкращі. І в вас все вийде.
Немає в світі повторення Вас.
Станьте мудрими. Слухайте себе. Це Вам потрібно. Це ніби ніжність в тактильному голоді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757536
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
[color="#ff0000"] [i]Видруковуючи сімейні машинописні архіви діда свого чоловіка, Дмитра Николишина, зокрема "МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКА. (МАТЕРІАЛИ). - Львів,1947р.), хочу познайомити читачів сайту Клубу Поезії з самим ДМИТРОМ НИКОЛИШИНИМ, тим паче, що сьогодні його 133-я річниця народження. Отож, хто він - дізнаєтеся від нього самого...
Надалі я ще не раз звернуся до його Світлої Пам'яті, бо хто ж, як не близькі та рідні, розкаже людям про надбання Людини-подвижника, земної могили якої, на превеликий жаль, не залишилося! 14 грудня 1950 року він загинув у застінках Львівської тюрми на Лонцького як в'язень сталінського режиму.[/i][/color]
[color="#ff0000"]М О Я А В Т О Б І О Ґ Р А Ф І Я[/color]
[i]Я народився 28 жовтня 1884 р. в Іванкові, недалеко Збруча, в борщівському повіті, тепер район Скала подільська, тернопільської области, під сільською стріхою. Мій батько називався Василь (помер 1934 р.), а мама – Варвара з Гарасимових (померла 1885 р.)
Початкову науку побирав я в селі й один – останній рік у сусідній Скалі над Збручем, ґімназійну – нижчу – в Станиславові, вищу в Коломиї, де і склав іспит зрілости 1906 р. Того ж року вписався на філософічний виділ німецького університету в Чернівцях і посвятився студіям української мови і літератури (під кермою професора Степана Смаль-Стоцького) та клясичної філології й історії; попри те відвідував виклади ґерманістів (німецької й анґлійської мови) та філософії.
Весною 1910 р. покінчив університетські обов’язкові студії й у вересні того ж року почалась моя учительська практика в українській ґімназії у містечку Вижниця над Черемошем на Буковині; по році перенісся до такої ж ґімназії в Коломиї.
У вересні 1911 р. я одружився з Наталею Молодіївною, народною учителькою, дочкою убогої міщанської родини в Коломиї.
Учительський іспит у Чернівцях почав я весною 1914 р., а закінчив – через війну – щойно в листопаді 1918 р.
При війську служив тільки як ополченець вісім місяців під час першої світової війни, в році 1915.
В Коломиї в державній ґімназії учителював я до 1930 р. Того року (відомого з польської пацифікації українців у Галичині) мене спенсіонували; тоді я перенісся на постійне до приватної ґімназії товариства „Рідна Школа”; там учив аж до кінця шк. року 1939/40, коли ґімназію, вже за радянської влади, перетворено на десятирічку. В шк. році 1940/41 приділено мене до двох инших десятирічок – купецької, коло міського цирку, і єврейської в колишній школі барона Гірша. Крім того від осені 1939 р. вчив я у вечірній школі для дорослих української мови й літератури (більшість слухачів були жиди, абсольвенти колишньої польської ґімназії, в якій не вчили української мови, і тепер вони мусіли її доповняти у власному інтересі), а весною 1941 р. викладав українську граматику на учительських педаґоґічних курсах. За німецької окупації вчив я тих самих предметів у реактивованій клясичній ґімназії, від грудня 1941 до березня /23/ 1944 р.
У громадському житті брав я участь як безпартійний педаґоґічний та освітний діяч у товаристві „Рідна Школа” (був навіть через чотири роки головою філії чи пак кружка, а через чотири заступником голови) та міщанських читальнях „Просвіти” в Коломиї. Крім того від грудня 1916 року працював у драматичних гуртках то як актор, то як дириґент хорів і орхестри, то вкінці як провідник гуртка.
Був теж довгі літа дириґентом міщанського церковного хору; виступав з ним на популярних концертах „Просвіти”, а то й давав самостійні світські концерти.
Після відступу Червоної Армії в липні 1941 р. й зайняття Коломиї мадярами український місцевий провід – Головна Управа, до якої я не належав – вложила на мене, як на учителя української мови й письменника, обов’язки формально начального (з уваги на вік), а фактично то технічного (мовного) редактора місцевого часопису „Воля Покуття”, хоча фаховим журналістом я ніколи не був і публіцистикою не займався. Німці, що прийшли до Коломиї на місце мадярів у серпні того ж року, зразу поклали на часопис свою важку руку – до речі, нічим його не підпомагаючи, - а зимою 1942/43 перенесли редакцію до Львова. Тоді й покінчилися мої „редакторські” обов’язки. Підкреслюю: відповідальним редактором я не був і часопису не підписував, а також не мав ніякого впливу на його ідеолоґічний напрямок. Під тодішнім режимом він не був навіть можливий.
Крім того був я від осені 1941 р. через зиму до весни 1942 референтом культурно-освітньої праці при Українському Окружному Комітеті. Та в тому часі Комітет був щойно у стадії орґанізації й фактично праці на культурно-освітній ділянці не було.
В березні 1944 р. прийшла тямущими головами давно передбачена німецька катастрофа. Та місцеві чинники мабуть самі не уявляли собі розмірів тієї катастрофи; через те взялися евакуювати громадян.
Евакуаційна хвиля несподівано захопила й нас: дня 24 березня ми з жінкою та дочкою Оксаною покинули Коломию з усім, що надбали літами невсипущою працею. Старші діти: Роман був на самостійному становищі в Державному Банку й мусів з ним від’їхати, а Ірина була вже замужем. Ми троє перебували спершу на Лемківщині в селі Верховні Великій (урядово: Верхомлі), яке призначили для коломиян. Ле-жало воно на етноґрафічній границі над Попрадом як останнє лемківське село на заході української землі по північному боці словацької границі. Там мали ми нагоду ближче зазнайомитися з тим найдальше на захід висуненим племенем українського народу. „Бідне та гідне плем’я”. Та вже в серпні, після появи погрозливих оповісток польської підпільної військової орґанізації, звернених проти лемків, що передержували по своїх хатах українців зі сходу, нас усіх забрано на Словаччину до табору в Оремовому Лазі. Звідтіль при кінці вересня перевезено нас несподівано до переходового табору робітників зі Сходу у Штрасгофі недалеко Відня.
В часі тої мандрівки, в якій доводилося ночувати й на возі, й під возом, на підсінню, в стодолі, а то й під голим небом, втратили ми Оксану, яка з часом попала щасливо до швейної, чи до трикотажної фабрики в Гартмансдорфі коло Хемніц у Саксонії. В таборі нас із жінкою зареєстровано як фізичних робітників, як зрештою всіх, що їх доля загнала в той немилий табор; мене позначено числом 1517484, а жінку 1517640, і скоро вислано з одним транспортом до другого подібного табору „робітників зі Сходу” у Ноймюнстер на північ від Гамбурґа. Після двох тижнів нездужання в таборовому шпиталі вдалося нам – завдяки катастрофальному налетові анґлійців на табор – видістатися з нього й попасти до Гартмансдорфу, до дочки. В тій місцевості попав я до фабрики електромеханічних споруд і там я працював від грудня 1944 р. до 13 квітня 1945 р., тобто через зиму, до упадку націстичної влади.
Дня 14 квітня заняли Гартмансдорф американці і були в нім до 13 червня. Дня 14 червня прийшла на їх місце Червона Армія.
Ми з жінкою й дочкою з розмислом залишилися на місці, хоч мали час і змогу відійти з американцями. В нас жевріло бажання вернутися знову до Рідного Краю й віддати свої сили для праці в користь рідного народу; з того приводу я двічі відклонив пропозицію приняти німецьке громадянство й залишитися в Гартмансдорфі на все. Та радянська адміністрація задержала нас на місці ще цілий рік: мене як перекладача спершу в місцевому громадському Управлінні, опісля при демонтажі двох фабрик /по черзі/, а Оксану як художню малярсько-рисувальну і співочу силу для потреб командатури в Гартмансдорфі, потім ще й у Бад-Лявзику.
Демонтажні роботи покінчилися в перших днях червня, і 20 чер-вня 1946 р. ми від’їхали з Гартмансдорфу із транспортом здемонтованих машин у межі Радянського Союзу. Їзда тривала три тижні, так що ми щойно в половині липня опинилися у – Львові. Инакше й годі було. Оксана - студентка львівської Музичної Консерваторії в рр. 1938 – 1940 /яка своїми прилюдними виступами будила великі надії, і на конкурсі з творів Чайковського 1940 р. здобула першу нагороду, та – на жаль – через несподівану грудну недугу мусіла перервати улюблену науку співу/ склала з успіхом вимаганий після перерви іспит і записалася знову до своєї школи. Для нас із мамою залишилося тільки попіклуватися нею, щоб вона могла без перешкоди осягнути свою мистецьку ціль. З тою думкою ми й залишилися у Львові. /Первісно ми думали вертатися до Коломиї./ На те вплинула ще й та обставина, що до Коломиї не було чого їхати: власну хату при вул. Дідушицьких знищило нам ґетто, а з мешканням у місті пропало все наше устаткування й ціла моя неоцінена бібліотека з численними унікатами /книжки з бібліотеки продавано на ринку..../. Поновити наукову й по змозі літературну працю в нових умовинах можна було тільки в культурному осередку; таким осередком для нас залишився Львів.
Та тут висунулася клопітлива проблема, де найти приміщення. Перші кілька тижнів перебули ми в гостинному домі незабутньої артистки Стефи Стадниківни-Гелясової; добра, яке вона вчинила нам з власної понуки в перший день нашого побуту в чужому для нас місті, ми не забудемо ніколи. Її благородна пропозиція виявилася в тодішніх умовинах справжньою саможертвою...
Пізніші немилі клопоти з приводу приміщення зняла з нас відома письменниця Ірина Вільде тим, що віддала нам до диспозиції одну кімнату в своїй домівці, і ми перебралися туди в останній вечір 1946 року.
Залишалася проблема засобів прожитку. Спершу думалось мені активізуватися як письменник. Так от перша спроба з життєписом
М. Заньковецької – зладженим весною й літом 1947 р. за доступними мені джерелами – не вдовольнила редактора Видавництва. Я зрозумів, що там мені нічого шукати. Тому звернувся до шкільництва. Справа видання клясичної бібліотеки при університеті ім. Івана Франка, яка спершу, здавалося, заповідалася добре, застрягла на мілині. От я, видужавши дещо з помітної перевтоми – наслідків переживань останніх років – взявся шукати місце викладача при якій-будь школі. І від вересня 1947 р. став я викладачем анґлійської мови при Медичному Інституті /кафедра іноземних мов/, а коли там під час літніх ферій наступили поважні редукції, перенісся на запропоновану мені посаду учителя німецької мови на такій же кафедрі при Педаґоґічному Інституті. В цьому поміг мені богато проф. Михайло Рудницький, керівник кафедри іноземних мов при університеті. Там я тепер працюю.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Літературну діяльність почав я ліричними – як звичайно буває – спробами 1902 р., яким дав заголовок [b]„Первоцвіти”[/b]. Перші друковані вірші появилися в черновецькій „Буковині” 1907 р., а перша лірична збірка п.з. [b]„Хвилини”[/b] в Коломиї 1919р. Пізніше, в 1936 р., надрукувало в-во „Ізмарагд” мої сонети [b]„Світанки й сутінки”,[/b] а [b]„Смолоскипи”[/b], 1937 р., [b]„Листопадову симфонію”[/b]. В загальному віршів друкував я мало. Повна й упорядкована збірка лірики п.з. [b]„Хвилини”[/b], а з нею дещо епічних та сатиричних творів, пропала в часі останньої заверюхи.
Підо впливом театру та драматичної літератури з’явилися в мене скоро /вже в 1904 р./ спроби драматичного діялоґу. В 1910 р. взяв я участь у драматичному конкурсі Галицького Краєвого Виділу драмою „Розладдя” і здобув третю нагороду. Був то мій дебют у драматичному письменстві”.
Від 1918 р. віддав я більше часу драматичному мистецтву й написав низку драматичних творів. З них частина появилася друком:[b] „Маєві акорди”, „Тайна”, „Артисти”, „Мати”, „Самсон”, „На становищі”, „Королівна”, „Ірод Великий”; підкреслені твори були /укупі з „Розладдям”/ [/b] багато разів на професійній або на аматорській сцені; а недруковану картину [b]„Синя квітка”[/b] спопуляризував у Західній Україні театр Йосипа Стадника в рр. 1937-1938. Инші твори залишилися в рукописах, між ними цикль [b]„У вирі молодощів”[/b] /п’ять драм із наймолодших літ, які разом творять сценічну повість/, цикль [b]„Марта”[/b] – з життя відомої української письменниці Уляни Кравченко, в яке уві-йшла й частинка життя великого Каменяра Галичини; друга частина циклю п.з. „Підводні скелі” здобула першу нагороду на літератур-ному конкурсі 1943 р., а четверта п.з. „Борвійні хвилі” була відмічена на драматичному конкурсі 1937 р. Вкінці невеликий цикль /дві дра-ми й епілоґ/ п.з. [b]„На закруті”[/b] – історія міщанської родини, з якого перша частина – [b]„Братня колотнеча” [/b]була теж нагороджена 1943 р. Друга частина п.з. [b]„Повінь”[/b] повстала в часі війни, а а епілоґ уже на еміґраційній мандрівці. Тоді ж із’явилася драма [b]„Два світи”[/b] та картина [b]„Волошки”[/b]. Вкінці – вже у Львові – написав я комедію п.з.[b] „Модний паша”[/b] – з сучасного побуту.
З вичислених довоєнних драм три були нагороджені /в ріжних часах/, а дві відмічені.
Крім того зладив я низку перекладів драматичних творів із ріжних мов: з грецької[b] „Елєктру” Софокля[/b]; з німецької [b]„Торквато Тассо” Ґетого[/b],[b] „Ева в вечеровій сукні” Ніко Досталя й „Пасхальна драма в Обераммерґау”[/b]; з французької[b] „Витівки Скапена” Молієра[/b] та [b]„Моя родичка” Г. Мейляка[/b]; з анґлійської [b]„Пані Бельмонту” Ервіна. [/b]За переклад „Торквата Тасса” побрав я вже був навіть гонорар від „Українського Видавництва”, але воєнні дії друк припинили. Де рукопис, не знаю...
З прозових праць згадаю в першу чергу популярно-наукову розвідку про [b]„Козаччину у Шевченка”[/b], що появилася в ювилейному 1914 р. /дещо скорочено/ в „Звіті Дирекції коломийської ґімназії” за шк. рік 1913/1914 п.з. [b]„Погляди Шевченка на Козаччину”[/b]. Зокрема використав я її широко у „Вступі” до [b]„Історичних поем Т. Шевченка”,[/b] що вийшли першим виданням 1914 р., а другим, повнішим, 1921 р. Обидва видання появилися як перший випуск Видавництва „Загальна Книгозбірня”, заснованого мною саме 1914 р.
В тому ж видавництві надрукував я вже після першої світової війни переклади з латинської мови: [b]Саллюстія „Змова Катиліни” [/b]та [b]Ціцерона „Промови проти Катиліни”,[/b] обидва з просторими історично-літературними вступами та річевими поясненнями. Згодом започа-ткував я новий переклад Овідієвих „Перемін” і видав там дві перші пісні; та залишив її, не найшовши зрозуміння для свого розміру вірша в наших критиків. Видав також переклад [b]„Олінтийських промов” грецького промовця Демостена. [/b]/Мав то бути початок усіх промов Демостена проти Пилипа Македонського./
Зокрема згадаю свою принагідну граматичну невелику працю п.з.
[b]„Недостачі української письменницької мови”[/b], зладжену в 1923 р. з приводу непередуманої правописної реформи в Галичині на початку того ж року. Видана 1923 року, вона викликала доволі жваву й цікаву дискусію, не змінивши зрештою нівеляційної хвилі часу, яка збала-мутила навіть тямущих граматиків.
З инших прозових писань згадаю низку промов і рефератів, що добігали числом до трицятки /28/; з них чотири були надруковані /про Шевченка, Шашкевича, Федьковича й А. Чайковського/ в Галичині, одна /про Шевченка/ на Буковині.
З автобіоґрафічних, не позбавлених подекуди ширшого інтересу, додам „Записки” з 1907 і 1917 року, описи мандрівок /одна „З Красноїлі в Буркут” – в „Колом. Вістях” 1927 р./, тощо.
Вже на еміґрації, спонуканий відозвою празького Музею, зладив я ширшу автобіоґрафію п.з. „Дещо про себе”, з приводу скінченого 60-ліття.
[color="#ff0000"]У Львові написав я згадану вже джерельну життєписну повість п.з. „Марія Заньковецька”.[/color]
Крім того зладив переклад з анґлійської мови романтичних повісток[b] А.Т. Уайт п.з. „Пропащі світи”.[/b] Змістом тих повісток є археоло-ґічні розкопки від найдавніших часів по розкопи в Мексику.
Оце в загальному білянс моєї праці пером.
Дещо з того надбання під час останньої заверюхи загубилося і може й на все пропало /нпр. деякі циклі лірики, сатири й ліросатири, драматична поема [b]„В Різдвяну ніч”, цикль „На закруті”, переклад „Елєктри” й „Ева в вечеровій сукні”, „Записки” з 1907 і 1917, всі промови й реферати/.[/b]
Виснажлива праця в школі та зв’язані з нею доповняльні студії анґлійської й німецької мови просто виключають всяку свіжу творчу працю; можливі щонайвище перекладні вправи з тих мов.
Моя автобіоґрафія була б неповна, якби я не згадав про свою довоєнну редакторську й видавничу працю в [b]„Загальній Книгозбірні”[/b]. Звісно, намічена мною мета так і залишилася незреалізованою мрією. Все ж таки в найтяжчу переходову добу нашої історії зредаґував я й видав у ній поверх 30 випусків літературного /майже всі поезії Уляни Кравченко/ й популярно-наукового змісту – як „Загальні основи музики” Людкевича та „Вселенна” Раковського.
Вкінці згадаю, що працюючи зі своїм хором, я написав для нього кілька пісень для літурґійних потреб.
Оце і все.[/i]
[color="#ff0000"]Львів, у день Різдва Христового 1949 р.
[b]Дм. Николишин[/b].
[/color]
[color="#ff0000"](За машинописом сімейного архіву ДМИТРА НИКОЛИШИНА).[/color]
У переліку зшитків сімейного архіву "МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ" значиться [b]під №33[/b].
На фото: портрет Дмитра Николишина руки художника Ярослава Лукавецького. Львів,1930р. (Знаходиться в нашій сім'ї).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757551
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Мне грустно без Ваших стихов,
И нет их, мне кажется, краше...
Хорошие есть, но... не Ваши,
Не те... что читать я готов...
Не те... что без лишних мазков...
Не те... что без сложных сюжетов,
Как модно у многих поэтов,
С идеей за сотней замков...
Тоскливо без Ваших стихов,
Где тоненькою паутинкой
Витает меж строчек грустинка,
Собой обвивая Любовь...
Мне грустно без Ваших стихов,
Порой вдохновлять меня ставших...
Хорошие есть, но... не Ваши...
А Ваши... пока что без слов...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754508
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Три складових життя у кожнім серці.
Це - наші потаємні почуття,
Як оберіг в життєвій круговерті..
Тримають лиш вони серцебиття.
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ - нам допоможуть.
У скрутний час ми молимось до них.
І віримо, надіємось, що зможуть
Підтримать дух, що ніби уже зник.
Хай в кожнім серці не зникають ВІРА І НАДІЯ.
ЛЮБОВ хай окриляє кожну мить.
І вірю,що здійсняться ваші мрії,
Якщо оці жінки у вашім серці будуть жить.
------------------------------------------
Вітаю всіх зі святом ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ.
Будьте щасливими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Моя любове, я до тебе лину
На крилах мрій, що виткали слова,
Через роки між журавлиним клином
Пташиною я буду пропливать.
Не розгублю в польоті свої сили,
Хай виллються у світлі почуття,
Котрі б вогонь надій не загасили,
Щоб не сіріло маревом життя.
Моя любове, виткана із квітів,
У краплях-кришталях ранкових рос,
Давно вже на крилі своєму діти,
А ти жива і в спеку, і в мороз.
Я запрошу весну у свою душу,
Позичу в сонця віри і тепла,
Любов мою ніщо вже не задушить,
Якою б доля в мене не була.
20.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752706
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
[b][i]„Я до тебе прийду і змовкну,
і нічого тобі не скажу ... „[/b]
(Василь Стус)
[/i]
... ще хвилинку, ще хвилечку зважу –
я нічого тобі не скажу –
травень вижухне, жовтень пожовкне –
я до тебе прийду ... і змовкну ...
Недомовлене,
недосказане –
ми, немов би, сонця
над оазами.
Над квітучими –
світло сіється,
(а над кручами вихри віються!).
Як закрутить вже –
не розкрутиться,
що судилося –
те і збудеться!
Не відбудешся, не відмолишся –
лиш пожухлим стерням
поколешся ...
А поколешся – крівця чорная!
(Бурлакам земним воля вольная)!
Воля вольная –
світ незайманий,
(доки світу край –
не займай мене) ...
Ми іще чужі –
ми не знаємось,
на земній межі
повінчаємось ...
(Бурлакам земним Доля зблу́диться:
що судилося – те і збудеться !..
І не край мене ... не розважуй –
я нічого тобі не скажу ...) ...
На межу твою,
на пожовклу –
я до тебе прийду ...
і змовкну ...
[i](Зі збірки [b]"Семивідлуння"[/b]. - Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750258
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
«Ваш син… пропав,
Десь безвісти ізник,» –
Ця звістка всіх, мов до землі прибила,
Ніхто не знав,
Що трапилось із ним:
В полоні, чи ворожа куля вбила.
Страшна і вбивча
З фронту новина
Усю рідню мов паралізувала.
Проклята тричі
Буде хай війна…
Чому над ними доля глузувала?
І зморшка ріже
Батькове лице,
Із жертвою погодитись як знову?
Як мамі рідній
Пояснити це
Та чи й потрібна їй оця розмова?
Війна – то жах,
Калічить і вбива…
Цій матері того не зрозуміти,
Адже вона
Тепер напівжива,
Бо найдорожча втрата – її діти!
10.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750282
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Відчуй життя на смак. Досконало. В його не досконалості. В радості, зраді, болі, обману, сльозах.
Все це відчучай повністю.
Навчитися все тримати відпускаючи.
Розбиватися на тисячу найдрібніших шматочків. Потім зрозуміти, що таке фантастика.
Коли ці шматочки із найбіднішим віддзеркаленням в найменшому і викривленому впіймають сонячного зайчика і перетворяться в цілісність.
Ти потрібен Всесвіту таким, яким ти є зараз. З твоїми шрамами і помилками в мільйон арів.
Ти просто потрібний.
Ти просто потрібна.
Все, що стається з тобою - все це потрібно для тебе.
Написати для одного читача. Якщо він схоче тебе прочитати. Або не прочитає ніхто.
Це ж твоя розмова з Всесвітом.
Коли ти відчуваєш біль і розчарування - це ж прекрасно. Ти не закрився від Всесвіту. Ти маєш пропустити все через себе.
До одного міліметру своєї душі і тіла.
Значить, ти просто живий.
І не приймай порад, що ти заслуговуєш тільки на краще.
Ти заслуговуєш на всі смаки життя.
Забудь про гальма. Сама призначай собі розмір крил.
Слухай себе. Якщо хтось диктує твою правильність життя.
Торкайся душі людини. І впускай її в свою.
Це не залежить від вікових, соціальних і будь-яких критеріїв.
Це вигадали люди, які нічого більше не можуть вигадати.
Які хочуть засунути тебе в стандартну клітку. Вибач. Та вони її навіть не будують.
Вони хочуть тебе зробити щасливим. Схожим на мільярди нещасних.
Смійся. Ніби це останній день.
Плач. Ніби вимер весь світ. Коли він йде. Значить, в цьому світі ти знайшла його. Ти побачила. Ти відчула.
Закохайся так, ніби на Землі ще не було кращого. Ніби ніколи і не буде.
Не треба мінятися. Страшно ставати схожою не на себе.
Екзальтуй.
Зачиняйся від себе. Народжуйся заново.
Чекай кохання. Кохай. Це відчувається на відстані в мільйони кілометрів.
Просто живи.
В тире, що між датами народження і смерті ти маєш право вписати свій сценарій.
Тільки свій. Правильний.
Слухай себе і довірся Богу.
Зцілюйся. Зцілення включає в себе біль.
Живи живим.
P. S.
З цієї хвилини всі твої бажання матимуть здатність збуватися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747313
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
[b]ПЕТРА І ПАВЛА (12 липня за н. ст.)
[/b]
"Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує".
До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до початку жнив, звідси і пішло народне повір'я, що справа святих «побратимів» - жито зажинати. Білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я.
Ранком, звичайно, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінками.
Вертаючи з церкви, люди розговлялися мандриками. Мандрики - це плесканки, печені з пшеничного тіста, яєць і сиру, або всілякою начинкою. Сама назва походить ніби від того, що мандруючи світом, Петро з Павлом живилися «мандриками», наповняючи їх «чим Бог послав».
У цей день зозуля перестає кувати. Селяни кажуть, що вона мандриками подавилася, бо ж украла у святого Петра одну мандрику та й за це її Бог скарав.
Мандруючи, Бог з Петром людей парують:
«... ідуть вони в жнива - сонце пече їх, а жито стоїть, як стіна. Те жито дівка жне так, що й голови не піднімить.
-Боже, поможи тобі, дівко!
Підняла голову, подякувала - та й далі жне. Пішли вони на другу ниву, а там під копою в холодку дівка спить, аж хропе. Подивилися на неї - та й далі... На стежці стоїть одпряжений, а під возом спить парубок - нап'яв собі холодок з ковдри та й спить.
Хотів святий ціпком оперізати, а Бог каже:
-Не займай, Петре, ходім!
... Зайшли в пшеницю - як ліс пшениця стоїть: парубок жне її, пече його сонце, а він, знай, жне.
-Боже, поможи тобі, хлопче!
Підняв голову, подякував — та й далі жне. Петро й каже до Бога:
-Спаруй, Боже, цього парубка та оту дівчину, що жито жне. І тих ледацюг спаруй...
А Бог на теє:
-Старий ти, Петре. Не тямиш, що кажеш. Як тих ледацюг спарувати, то вони й з голоду помруть.
Так воно буває в світі: як чоловік роботяга, то жінка ледащо; а як жінка моторна, то чоловік вайло».
(За Олексою Воропаєм «Звичаї нашого народу»)
[b]МОКРИНИ (1 серпня за н. ст.)[/b]
«Свята Мокрина осінь приносить!»
Останній день літа: яка погода на Мокрини, така й буде осінь.
«Як на Мокрини дощ - то оріхи вимокають,
а як сухо - то бджоли повилітають».
[b]ПРОРОКА ІЛЛІ (2 серпня за н. ст.)[/b]
За народною міфологією Ілля є наступником громовержця Перуна:
«Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці йде»
«До Іллі хмари ходять за вітром, а після Іллі - проти вітру».
Народна легенда роз'яснює: коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати нечисть. З того часу ганяється Ілля за бісами і пускає в них огненні стріли-громи і блискавки.
А між тим пророк Ілля засіває озимину:
- Сій, Ілля, озимий засів!
«Ходить Ілля на Василя,
Носить нугу житяную,
Куди махне - житом пахне...»
... І збирає ярину, аби випекли з неї хліб насущний:
«На Іллі новий хліб на столі!»
[b]ПАЛІЯ - «ПАЛИКОПИ» (9 серпня за н. ст.)[/b]
«...Вже наш Палій за копою сів!»
У цей день селяни моляться святому Пантелеймону і перед його образом свічку ставлять. Існує повір'я, що хто не шанує Палія, тому він «копи палить».
Так і пристало до святого прізвисько «Паликопи».
[b]МАКОВЕЯ – І «СПАСА НА ВОДІ» (14 серпня за н. ст.)
[/b]
У старі часи сходилися в цей день хрещені до річки - святити воду. Хворі на пропасницю купалися в річці, бо на Маковея - вода цілюща.
Пізніше, святити воду несли до церкви, а при воді квіти ще й мак. Весною мак розсівали на городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітали у коси, щоб «волосся з голови не випадало».
На Маковея ласували «шуліками»: пекли коржі, ламали на дрібні шматочки в макітру і заливали медовою ситою та розтертим маком.
«Маковея» за те, що зцілює водою називають «Мокрим Спасом». У народі знають, що «Маковей» - знахар, зцілює не тільки водою, а й маком-відюком»: дівки-чарівниці освятять «відюк», обсиплють ним хату, - і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно.
«Мокрий Спас - маку й меду припас.
Маковій від злих духів спас!»
[b]ІІ СПАСА - «ЯБЛУНЕВОГО» (19 серпня за н. ст.)
[/b]
У день Преображення Господнього, або Спаса, до церкви несуть яблука, груші, мед і обжинкові вінки, а ще жмут колосся, що імітує «Цапову бороду». Хрещений люд позичив її у міфічної тварини, що живе на ниві і ховається в Дідуху, а натомість наділив нею достойного Спаса.
Тому на запитання:
- Ой чия ж то борода
чорним шовком увита,
сріблом-золотом улита? -
правовірні відповідали:
-Дідухова... обжинкова,
а окраса —
то від Спаса!
У давнину до Спаса не ласували садовиною, бо то - гріх, чекали на свято, два тижні постили...
Вернувши з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розговлялася: споживали яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином - «щоб садовина родила».
На Спаса родина, зібрана за святковим столом, згадувала померлих: так ось чому у Спаса окраса із «чорного шовку» бо це «страсний» Спас! За народною міфологією - це останній перед Різдвом вихід померлих на світ - на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.
«Страсного» Спаса за його піклування про садовину називали «яблучним». З часу, коли обтрусять яблука з садів, чекали перших приморозків:
«Страсний Спас - яблука освятив».
Від Спаса починали копати бараболю: розкладали вогнище, пекли картоплю і гріли руки - «щоб не мерзли зимою».
Кажуть у нас: «Прийшов другий Спас,
держи вже й рукавиці про запас,
починай копати бараболю,
а яблука й грушки ласуй вволю!»
[b]І «ПЕРША ПРЕЧИСТА» (28 серпня за н. ст.)
[/b]
«Перша Пречиста» - свято Успіння Пресвятої Богородиці. На «Першу Пречисту» дівчата визбирають «за Спасом» садовину:
«Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас йшов -мішок знайшов».
- Спасику, батьку,
Віддай мій мішочок,
Не буду ходити у твій садочок.
Лище досівають «за Іллею» озимину, а після свята звільняються від роботи на полі. Господарі, що мають відданиць і парубків, готуються до весілля:
- Прийшла Перша Пречиста - стає дівка речиста!
…«Перша Пречиста жито посіває...».
[b]ІІІ «КОНОПЛЯНИЙ або ПОЛОТНЯНИЙ або ГОРІХОВИЙ» СПАС
(29 серпня за н.ст.)[/b]
«Третього Спаса» в українській народній традиції святкують на честь ікони «Нерукотворного образу Христа-Спаса», або як в народі кажуть «Спаса на полотні».
На «Третього Спаса» справляли обряд «Обжинкового весілля» - завершували обжинки, несли додому обжинкового Дідуха, пекли короваї з нового врожаю, сіяли озимину та збирали горіхи.
«Конопляний» Спас - хліба припас.
Ткати полотно благословив.
Гриби, ягоди, зіллячко освятив,
То свято Богородиці і всіх див.
[b]«ГОЛОВОСІКА» (11 вересня за н. ст.)
[/b]
Свято Всічення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або, кажуть у народі, Головосіка.
У цей день не варять борщу і це єдиний раз протягом цілого року, - коли гріх їсти борщ. Віруючі люди на «Головосіку» не беруть у руки ніж, навіть хліб ламають руками. Ані рубають сокирою, ані пиляють пилою...
[b]«СЕМЕНА» - (14 вересня за н. ст.)[/b]
Свято Преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи - в народі «Семена».
Від «Семена» стара Україна прилаштовувала у хатах свої верстати і починала ткати полотно. Бралися до роботи усі майстри: столярі, стельмахи, бондарі...
В ніч проти «Семена» засвічував древній Київ свічки і святкував «Весілля Свічки». В таку ніч збирали останній цвіт зі святоянівського зілля.
[b]«ДРУГА ПРЕЧИСТА» (21 вересня за н. ст.)[/b]
Свято Різдва Пресвятої Богородиці. З ним пов'язані усі жіночі надії - день Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, справляють обід і годують бідних «щоб молилися Богородиці за її діти».
В цей час на Україні, звичайно, йдуть дощі, а тому й кажуть:
«Друга Пречиста дощем поливає!»
[b]«ЗДВИЖЕННЯ» (27 вересня за н. ст.)[/b]
Свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього...
... Наступають холодні дні і птахи відлітають до вирію. Вирій, за народною уявою, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птиці і гади: птиці в долинах, гади - на горбах.
Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею: «У неї золотий ключ від тієї країни».
«На Здвиження земля движеться ближче до зими».
[b]«СВЯТА ПОКРОВА» (14 жовтня за н. ст.)
[/b]
Покровителька Запорізької Січі - Покрова Пресвятої Богородиці.
Існує переказ, що після зруйнування Січі, козаки, що пішли за Дунай, взяли з собою і образ Запорозької Покрови:
«... а срібло-золото на три части паювали:
... на святую Січовую Покрову давали -
щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали».
У народі Покрова - покровителька відданиць, а тому дівки до неї молилися:
«Свята Мати-Покровонько,
покрий мені головоньку,
щоб я була жіночкою,
щоб жилось мені з лихвою
та із муженьком любеньким
і з дитятком малесеньким...».
Господарі примічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі - на холодну зиму і великі сніги, а як з півдня - на теплу й сльотливу.
[b]«ДМИТРА» (8 листопада за н. ст.)
[/b]
«У святого Дмитра труба із срібла...
А як затрубив ще й святий Дмитро,
Тай покрив зимков усі гори біло»...
З уваги на недалекі пилипівчані запусти сезон сватання завершується: незасватані дівки вважають рік втраченим і з цього приводу у народі жартують: «До Дмитра - дівка хитра, а по Дмитрі, хоч комин витри». На що кмітливі лукавиці відповідають:
«До Дмитра була м хитра, а по Дмитрищі - я ще хитріша!»
«А Дмитро зиму у гості просить»!.
[b]«ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА» - ВВЕДЕННЯ (4 грудня за н.ст.)
[/b]
«Третя Пречиста йде – зиму за руку веде».
Третя Пречиста розпочинає народний календар Зими, отож про неї восени згадувати ще рано, проте пам’ятати треба, адже без неї перелік Спасів і Пречистих українського народного календаря був би неповним.
***
Святий [b]ПЕТРО [/b]за плугом ходить
Святий[b] ПАВЛО[/b] волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий [b]ІЛЛЯ [/b]заволочує...
Сій, Ілля, озимий засів!
(Бо вже [b]ПАЛІЙ[/b] за копою засів).
[b]МОКРИЙ[/b] Спас - маку й меду припас,
[b]МАКОВІЙ [/b]- від злих духів спас.
[b]СТРАСНИЙ[/b] Спас - яблука освятив.
Прийшов [b]ДРУГИЙ[/b] Спас –
держи вже й рукавиці про запас,
починай копати бараболю,
а яблучка й грушки ласуй вволю.
А за [b]ДРУГИМ[/b] Спасом —
та й[b] ПЕРША[/b] Пречиста...
Перша Пречиста - дівка речиста!
[b]ПРЕЧИСТА[/b] по груші ходила,
мішок загубила,
а [b]СПАС[/b] ішов –
мішок знайшов):
-Спасику, батьку,
віддай мій мішочок,
не буду ходити у твій садочок.
[b]КОНОПЛЯНИЙ[/b] Спас - хліба припас.
Ткати полотно благословив.
Гриби, ягоди, зіллячко освятив –
То свято Богородиці і всіх див:
[b]ПЕРША Пречиста[/b] жито досіває,
[b]ДРУГА Пречиста[/b] дощем поливає,
[b]ТРЕТЯ Пречиста [/b]снігом покриває...
* * *
А наш [b]ВОЛОХ [/b]сіно косить...
... а [b]МОКРИНА[/b] осінь приносить...
... а [b]ДМИТРО [/b]зиму у гості просить...
[b]Старожитній обряд Обжинкового «весілля» відродила і рядила -
Спасів та Пречистих згадала, їм молитви складала -
Ірина Вовк
[/b]
[i]За виданням: Ірина Вовк.[b]"За нашим звичаєм Бога величаєм: Осінь"[/b]. - Львів: Сполом, 2015.
[i]*Обрядовий календар осінніх свят складений за Олексою Воропаєм
[b]«Звичаї нашого народу»[/b].У 2 томах. - Мюнхен,1949.
[/i]
[b]"Пречисті в українському народному календарі"[/b] - радіо "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/prechysti-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/
[b]"Спаси в українському народному календарі"[/b] - радіо "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/spasy-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746763
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Знайти потрібне слово
так само важко,
як настроїти інструмент –
щоб жодної фальшивої ноти.
Зате, коли воно знайдене,
звучить сповідь
гармонії чи дисгармонії –
тонко, глибо́ко звучить!..
Маестро, слухачам
зараз не до вас.
У кожного своя симфонія.
Я – для липи за вікном –
нехай слухає.
Колись вона шелестітиме
казку
про чорні і білі клавіші.
[i]З раннього.
(Увійшло до першої збірки «Дзеркала». – Львів:Каменяр,1991)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746321
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
За твором Крилатої А знаєш...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663
Хоч ти далеко, як нічна зоря,
Як неба синь – рукою не вхопити,
На трон тебе возношу, мов царя.
А знаєш, я люблю тебе любити.
Години перелилися у дні.
А дні в роки́ – нічого не зробити,
Між нами мур. Прийди хоча б у сні.
А, знаєш, я люблю тебе любити.
На наше завтра дзьоб наставив крук.
Любові панцир час уже розбити.
Та я не можу молот взять до рук.
А знаєш, я люблю тебе любити.
--------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]
Десь лине музика сумна,
Неначе ніжний витвір серця.
Яка чуттів тут глибина!
Чому ж так серце гучно б"ється?
Невже, весь час ти мною жив,
Хіба не втрачена надія?
Маленький вогник засвітив,
Зумів звільнить від ностальгії.
Чому ж мелодія так крає,
Тривожить душу аж до дна?
А ти все слухаєш й зітхаєш..
Це твого серця таїна!
Повільно все кругом стихає,
До сну іде твоя душа.
І біль повільно вже вщухає,
Бо й в сні ця музика втіша.
-------------------------------------
Любочці від Надії.. Хай у вас все
буде добре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743847
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
[b][i]Дощечка2Б І потяглися ми до полудневого
з е л е н о т р а в' я…
Дощечка 4Г … до низин т р а в' я н и с т и х,
де були ті злаками многими, там оселились…
С у р о ж і бо святою бути над нами.
Дощечка 5А … с у р а на дев'ятисилі і щавлі
удяна і на сонці ставлена три дні, потім крізь вовну ціджена,
і та буде жертва богам правим, які суть наші праотці…[/b]
[/i]
[b]Словничок – потайничок[/b]
[b]Сур’є [/b]– сонце.
[b]Сураж[/b] – зеленотрав’я.
[b]Сура[/b] – ритуальний напій, настояний на сонці з 9-ти зел.
[b]Удяний [/b]– настояний
[b]Сторінка – берестинка
[/b]
[i]Сонце[/i] – бог і голова,
сонця божий знак – [i]трава[/i].
Та трава дев’ятисила
повертала русам силу,
і вбивала сили вражі
питна[i] сура із суражі[/i].
Де ростуть зелені трави,
ми коней своїх направим,
і на ранок на осонні
будуть грітись наші коні.
Буде сила вража злитись,
буде [i]сура[/i] з чаші питись,
і ніхто не переможе
[b][i]руса з сурою з сурожі.[/i]
[/b]
(З "ДОЩЕЧКОВОЇ читанки" за сторінками "Велес-книги" - у рукописі. Рік написання 1990)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743257
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
[i][b]Дощечка 4Б Боги Русі не беруть жертви людські,
ані животини…
… єдине плоди, овочі, квіти і зерна, і суру питну…
і мед, і молоко…
… ніколи живу птицю, ані рибу.
І це варяги єланські богам дають жертву іншу і страшну чоловічу. А ми того не маємо діяти, бо маємо краснії вінки віри нашої і не маємо крячати за інших стопами чужими.[/b]
(За дощечками «Велес-книги»)
[/i]
[b]Словничок – потайничок
[/b]
[b]Варяги єланські[/b] – племена древньої Скандінавії, які
осідали в Греції, переходили «з варяг» «у греки».
[b]Красний[/b] – гарний, або ж огненний.
[b]Крячати[/b] – рачкувати.
[b]Сторінка – берестинка[/b]
Божі ідоли Русі
[i]брали жертви не усі:[/i]
брали в русів тільки квіти,
і любили [i]суру [/i]пити,
брали овочі з городу,
брали з дерева по плоду,
і ніколи животини,
ні тварини, ні людини…
Крові дуже не любили
і за те [i]варягів[/i] били,
що [i]варяги [/i]нам чужі,
кров’ю лили на ножі.
Не [i]крячати[/i] нам за ними
за стопами за чужими,
бо ми власні маєм стяги,
[b][i]бо ми руси, не варяги![/i]
[/b]
(З "ДОЩЕЧКОВОЇ читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги".Рік написання 1990).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743259
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Дала життя і відпустила
Стихія ваша – не Земля.
У слові – воля, в слові – сила,
У кожнім слові вільна я.
"Я" - не зозуля, що з оселі
Дітей по світу розкида,
"Я" – дух свободи в віршах, з скелі
Жива для зцілення вода.
Палким вогнем, потоком чистим
Ніхто не в силах керувать.
Прозрінням душ, безсмертям істин
Прорве обмежень сірих гать.
Крилатим воля – ключ до сили,
Душі – політ, натхненню – вись.
Добро, що з словом відпустили,
До Вас повернеться колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736731
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 24.07.2017
Як те́пло і як солодко коли я знаю – десь ти поруч є
Хоча не бачу я твоїх очей, та можу й не зустріти
Всередині, в мені твоє тепло живе
Воно дає нагоду тішитись й радіти
Але буває, що дорога несподівано в далечину веде
Відразу відчуття – чого́сь важливого бракує
Як квітка дивовижна, сохне чи цвіте?
Та за тобою серце вже сумує
Залежний я від тебе, як твориво від сонця та дощу
Але із цим надалі буду жити
Я дякую тобі за все, не раз вірші тобі складу
Це чудо – так тебе любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742787
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Три речі є, які надовго неможливо заховати:
Це сонця жар, блиск місяця й глибокі почуття
Хоча і деякий час про них можна не знати
Їх виявляє нам саме життя
Буває довго хмари місяць й сонце затуляють
Але подує сильний вітер й відкриває їх лице
Так само, якщо гаряче кохають
То непомітним не лишаться таке
Яскраве сонце, місяць в небесах – нам радість можуть дарувати
Тим більше, коли кохання поселяється в серцях
Вірші хай не втрачають сили тобі настрій підіймати
Моя любов, о пташко, у твоїх очах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742127
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017
Дарує сонце теплий новий день
В повітрі вже ім’я твоє кружляє
У серці повно радісних пісень
Воно радіє – бо кохає
Та у вірші самі складаються слова
Думки до тебе линуть в час світання
Тобі благословень, та вдалого бажаю дня
Торкнеться тебе вітер – це моє вітання!
Дасть Бог, я напишу тобі ще безліч слів
Любов -насправді підіймає
Тобі букет дарую почуттів
Хай цвіт душі твоєї й надалі надихає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741918
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Без помислів сторонніх, без мети
Гірськими закарлючками-стежками
Пульсуючим корабликом пливти,
Ловити вітру дихання руками.
І досхочу впиватися теплом,
Мозаїкою ягід і травою,
Ожину зачепивши рукавом,
А хмаровиння – думкою легкою.
Подалі від мирської суєти –
Де б’ють життям артерії-потоки,
Де за плечима – спалені мости,
А в перспективі – впевненіші кроки.
Де крон густих фісташковий пломбір
У сонячній тягучій карамелі
Стікає по хребтах високих гір,
Де солодко дзвенять пташині трелі.
Цей ліс не твій, і ти йому чужа –
Піщинка непомітна і вразлива…
Та як у нього світиться душа,
Коли ти посміхаєшся, щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741370
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Слова - Надії Козак
Виконання - Ярослава Чорногуза
Звукозапис - Олександра Салицького
Відео - Олексія Тичка
---------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XrrAsv5s9bg[/youtube]
О, краю мій, ти у віках неволі, –
З вінком терновим над сумним чолом.
Історія ж бо йде по давнім колі –
Пливе старим Дунаєм і Дніпром...
А що там світ!? Він у лукавій позі
Все прагне розігнати смути дим.
Розхристана на рідному порозі
Моя Вкраїна – дорогий калим.
Ми – ласий шмат чужинцю-супостату,
І здобич у зажерливих очах!
Тож не даваймо ми себе цькувати
Й ділити наші береги Збруча!
Не допустім, щоби жила облуда,
бо як же на дорогу вірну стать.
Нехай же мудрість у пригоді буде,
Щоб відродилась віковічна рать.
Хай коні шаленіють від галопу! –
Не личить нам і мученицький хрест.
Лише тоді обійме нас Європа.
Й засяє наш праруський Еверест!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740898
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017
[b][i]«…мимоволі думаєш, що ся хвора, слабосила дівчина – трохи
чи не поодинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну».
(Іван Франко про Лесю Українку)
«…Хотіла б я уплисти за водою,
Немов Офелія уквітчана, безумна…»
(Леся Українка)
[/i][/b]
Офелія… і Тірца… і Йоганна…
Люцілла… і Прісцілла… Донна Анна…
Касандра я… Неріса… Одержима…
(Душа моя і плоть моя – незрима)…
Безумна я і втишена… Хто зможе –
стихію цю впокорить, переможе,
коли не я?.. не море це зелене?.. –
бо хто є тут розкутіший над мене,
над цю вербу, що з попелу востала –
(я Мавкою колись сюди літала).
Чи ж то мені по лаври Корифея
ставати в ряд з покірною главою,
коли звитяжний геній з булавою
мене веде: вперед, сліпуча Феє,
у пущі слів, несходжені, як долі,
іди й ставай на прю на Полі Крові.
Чи ж по мені Корінфа кволі крики,
марні́ пісні, плачі співців незрячих,
коли в мені безумно Жінка плаче,
голосячи собі на всі язи́ки.
Моїм речам вшалілі бурі милі,
вакхічний дух і шум вина по вінця,
і ельфів-слів легкі райдужні крильця,
(і де вже їм стинатись у могилі!)…
О ті жалі́! - ті чо́ла переможні,
о ті терни́! - скупі римля́нські чола…
Стаю на прю – розніжені і млосні,
Я одержима… правда, тілом квола.
Мені за зброю – всесвіт мого вірша,
(десь там орел у бе́змірі ширяє!).
Я втишуся… Я – тиша… Я – Неріса:
[i]«Корінф
оцінить тих,
кого втеряє…».
[/i]
Не плачте по мені, як ненароком
в смертельному бою впаду, причинна.
Я сильна… Так, я «трохи не мужчина»,
мені судилось бути вам пророком.
Дух Божий знайде сам мене в пустині,
і вас він осягне з прийдешнім віком…
В мені снаги – як в доблеснім мужчині,
та я втомилась
бути
чоловіком!
Офелія… і Тірца… і Йоганна…
Люцілла… і Прісцілла… Донна Анна…
Із вічності камінного застінка
Я йду до вас – як найніжніша жінка!
[i](Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів: Логос,2001)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738966
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Буває, все в житті сторчма,
І що не день ─ здається, гірше,
І свіжих помислів катма,
Щоб розродитись хоч би віршем…
І фрази, штучні та масні,
Під серцем колють, мов рапіри!..
І крапля ницої брехні
Руйнує океан довіри.
Необнадійливий прогноз
Передбачає шквальний вітер,
А ти, рятуючись від гроз,
Не знаєш, де себе подіти…
Шукаєш вірного плеча
І розуміння, і розради…
Одна малесенька свіча
Пітьмі суцільній не зарадить…
Та просвітлить буття твоє
І вкотре дасть міцне опертя.
В житті з усього вихід є,
Немає виходу зі смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739001
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
У нього лапи, мовби ті лопати
І риє землю ними так старанно,
Ходи підземні робить дуже вправно,
Удень він на повнрхню не вилазить.
Адже страшенно так боїться світла
І сонце теж не любить дуже він.
Ото ж скажіть мені - що за тварина
У чорнім кожушку?Звичайно...(Кріт).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738408
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
[i]«Здоров’я князеві й дружині,
Що борються за народ християнський
Із військами поганими!»
[b](«Слово о полку Ігоревім»)[/b]
[/i]
Співаю славу Руської землі,
А не ганьбу полону половецького…
Коли б знаття, які поводирі
З потомків Ольги, ласих на скарби,
(Не книжнії скарби зі світу грецького) -
А на шаблі ординської доби,
Що їх зманили в лігво Кончакове –
На коней степових тяжкі підкови...
…Співають сурми Ігорів похід!..
Сурмить Сула – Дніпро у хвилях дметься,
(Чомусь йому розлого не сміється,
Бо з дна не сонце – пляма вирина)-
[i]«…то Україна много постона…»![/i]
Вкриває темінь небеса дзвонові –
Тече печаль, мов крівця, по Дніпрові…
Реве Дніпро на грізні голоси:
[i]«…За шеломянем,земле-Русь, єси...»![/i]
…Дівчата виглядають на Дінці –
Куди прибились пущені вінці,
На манівцях не ймуть лихого знака –
Вінці потопчуть коні хана Гзака:
[i]«Вже нам своїх милих лад
Ні мислію помислити,
Ні душею здумати,
Ні очима оглядіти»…[/i]
…А у Путивлі-граді на валу
Співає Ярославна піснь скорботну –
Про Долю жінки,Доленьку безродну,
І про побоїщ лютих сиву млу –
На вої половецькі месть-хулу,
На ладо миле кличну мисль свободну!
…Заграє хвиля на Дніпрі-Славуті -
Опівночі стовпами мла іде,
То сонце-бог для князя путь пряде,
На руські землі, волею розкуті,
Яку скропило тіло молоде –
(Хвала небесній правді і могуті)!
О лада милі, в часі не забуті,
По вас розлоге древо проросте…
Із дум крилатих, сліз дівочих дрібних –
Трава зійде на побережжях срібних…
[i]́(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом, 2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738431
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
А що,коли слово тендітне
В мені оживе і розквітне,
А [i]голосом[/i] стати не зможе,
Бо ти його стрінеш вороже.
Спаде воно болем на груди,
На волю проситися буде,
А стати [i]сльозою[/i] не зможе,
Бо ти її стрінеш вороже.
На радість чужу,як на свято,
Воно заясніє завзято,
Та [i]усміхом [/i]стати не зможе,
Бо ти його стрінеш вороже.
Те слово не зможу приспати.
Мовчання боюсь,як[i] утрати...[/i]
А що, коли втомляться груди
І вирветься слово на люди!
[i](З раннього,увійшло до першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736985
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
[i]Сьогодні Трійця плаче дощем. У такі похмурі дні уява навіює живописні асоціації історичних місць та легендарних подій історії. От, скажімо, трагедія кримського хана Керім-Гірея та побудова знаменитого Фонтану Сліз... [/i]
[i][b]„Фонтан любви, фонтан живой,
Принес я в дар тебе две розы”[/b]
(О.С.Пушкін)
[/i]
Бахчисарайське видиво – Фонтан.
Троянди дві: із білою – червона.
Тут в покаянні похилявся хан,
визнаючи: сльоза... вона солона!
Вона солона, бо вона пече
і пропікає мертвим сном пустелі.
Вода стіка... стікає – не стече
у мавзолеї в ханськім гінекеї.
Чи бачив хто Гіреєву печаль,
чи вловлювали чорну його ношу,
як завмирав, як він дивився вдаль,
як відбував свою щоденну прощу –
як обвивав Троянду Забуття
уявних ласк нестримними мазками,
чи хто вслухав тяжке серцебиття
і каяття з тонкими голосками...
Що перше каяття – її ім’я́,
далеке від татарського – Марія*...
У пелюстках Троянди Забуття
воно тепер навіки заніміє!
Що друге каяття – її Любов,
захована в палкім гарячім лоні...
... Фонтан німів, стікав водою знов,
вода зривала пелюстки червоні.
Червона серця кров – а кров густа
стікає вниз по лоні одаліски...
Що третє каяття – то Чистота,
Троянда Біла чиста, як невістка!
У тім, що біла, не її вина –
солона чаша повна
пий до дна!!!
... І пив Гірей... і чорно чашу ніс –
Троянди Смутку до Фонтану Сліз.
[b][i]«Світило бляклеє гарему,
Чи ж ти тепер у забутті?
Чи про Марію і Зарему
Одні лиш мрії золоті?
Чи тільки сон обворожіння
В імлі пустелі малював,
Хвилинні меркнучі видіння,
Душі неясний ідеал?
Твій пил посріблено-принадний
Окропить холодом роси:
Ах, лийся, лийся, ключ відрадний!
Свій давній жаль оповіси...»[/i][/b]**
[i]* Йдеться про шляхтанку Марію Потоцьку, невільницю Бахчисарайського гінекею, приховану під образом Троянди Забуття. Убита рукою суперниці. На її пам’ять кримський хан Керім-Гірей збудував Фонтан Сліз, щоденно приносячи до нього дві троянди: символи Любові і Невинності.
** за О.С.Пушкіним, переспів авторський (І.В.)
[/i]
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736547
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Ця скрипка плаче пелюстка́ми губ,
ця скрипочка сміється так дитинно,
ці струни так лоскочуть лебедино,
немов цілунка теплий перелюб.
У крапельках небесної води,
у танці німф ввійди до мого храму,
немов Орфей, що вабить серця даму –
прилинь чове́нцем, пішим увійди.
Нестямно так! – божественний твій вид.
До забуття послаблено тенета.
цей зорепад, ця світлокрила Лета,
це – баркарола, зіграна навзрид.
Ти – полум’я, ти – снігопад, ти – лід,
ти стежкою вростеш у нашу казку,
цю чисту ноту, цю бджолину ласку
ми віднайдем між чашечками квіт!
Нехай концерт зліта, як віртуоз,
нехай Аїд у темряві здригнеться,
нехай пташа у гіллі стрепенеться –
в кущах жасмину, в пахощах мімоз…
Цей гуркіт хвиль, цей поклик афродіт,
що нам на згубу рине із безодні,
це – м а г і я! Це – м у з и к а!.. Сьогодні
ми вдвох її перебредем убрід.
Перебредем, перепливем, пораним
і душі наші спраглі, і серця
її тонким і небуденним станом,
її м’якими рисами лиця.
Це – наш тріумф. Ми відіграєм соло,
і глядачі покличуть нас на “біс”!
Воно п’янке - магічне щастя коло,
коханих ліній заповітний ліс!
Ми втомлені… Ми – висохлий струмочок.
Ми – скрипочки ледь чутний голосочок.
… Цей монотон, цю механічність гами,
цих струнних вен живу, зболілу кров –
цю стежечку, порослу бур’янами,
цю музику, що вимовкла за нами –
ми п е р е й ш л и …
і ти – переборов.
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736108
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
[b][i](бувальщина)
[/i][/b]
Чи любиш ти, моє серденько, читати казки, а особливо казки про рідне місто? Любиш, я знаю! А тому сідай зручненько – і слухай. Я розповім тобі напівказку, напівбувальщину про той Львів, якого тепер уже ніхто не пам’ятає, та й не може пам’ятати, бо Львова такого, як ти , моє серденько, бачиш своїми очима, на той час ще не було… А були лише ліси непролазні та дикі хащі, скелі та горби, покриті зеленавим мохом та чагарниками. І ось в одній з таких скель, що на південний захід від Княжого міста, яке тільки починало будуватися – була глибока печера. А поруч неї, як годиться, і ліс, тьмяний та вологий, і озерце – на галявині серед лісу. А трохи нижче, за лісом, повноводила ріка Полтва, і вода у тій ріці була чиста і прозора, як скельце, що вигравало на сонці усіма кольорами райдуги.
І неважко, моє серденько, здогадатися, що жив у тій глибокій печері Змій – як у казках мовиться, лютий-прелютий – дихав вогнем на верхів’я дерев, пригинав їх додолу, щодня годинами милувався своїм відображенням в озері та споглядав веселкові перегони хвиль на ріці Полтві. І було б його життя щасливим і безтурботним, якби одного разу не забрів у його схованку молодий князь Лев Данилович з охороною, що шукав зручну місцину – височину, аби звести на ній Високий Замок. І, може, не такий вже лютий-прелютий був той Змій, але при зустрічі з князем Левом та його воями загарчав так грізно, що з дерев позлітало листя, а вої припали ниць до землі.
- Василіск, княже! Що маємо чинити? – загукали налякані молодці. Василіском у ті часи, моє серденько, називали жахливих потвор драконячої породи. І відтепер нашого Змія прийшов час теж називати Василіском.
- Не зволікати, убити! – наказав князь Лев Данилович, виймаючи з піхов родовий княжий меч.
І загриміло враз, заблискало довкола, небо зчорніло все під важкими дощовими хмарами. Збурилася природа. Запала темрява, хоч око виколи – тільки й видно то тут, то там спалахи вогню – знати, Змій-Василіск не на життя, а на смерть з князем Левом та його людьми, змагається. І в найзапеклішій хвилі того змагання, поміж громів та блискавиць, та багряниць спопеляючих, звів князь Лев очі до неба і помолився:
[i]- Святий Юрію, божий стражнику, змієборцю! Зроби руку мою витривалою, меч мій – зло пробиваючим, а око моє – непомильним! Нехай під тією потворою, Василіском прозваною, земля западеться.[/i]
На мить засвітилося небо, послало на землю вражаючої сили блискавку, а у світлі небесному – князь Лев Данилович на коні, з мечем оголеним, супроти Змія-Василіска, як вихор, поривається.
А коли розвиднілося, проясніло все навкруг, то Змія-Василіска не стало. А позаду його печери – лише обірвана скеля та зчорніла глибока вирва землі у драконячий зріст! Відтоді назвали те місце в народі Змієвою Ямою.
Князь Лев Данилович на спогад про переможеного Змія-Василіска наказав у його печері обладнати кузню, роздувати у нішах печери вогонь і кувати зброю для княжих ратників. А навпроти печери, на горі, збудувати церкву – оселю Божу, із предковічних буків, що росли неподалік, і назвати її на честь святого Юра, того, що Змія і ворога у часи лихоліття побиває.
І ти не повіриш, моє серденько, хто оселився у тій кузні, колишній печері Василіска – син литовського князя Тройдена, дружній князеві Леву, коли вже став старим і до бою недужим, захотів стати пустельником і постригся в ченці. Він і прийняв на себе імення страшного (так мусить бути у кожній казці!) Змія – і історія пізнала його як князя Василиска, чи то Василишка, щоб добріше звучало. А сам князь любив годинами споглядати ліс, і Драконяче озерце, і райдужні хвилі Полтви-ріки. Споглядав і промовляв, усміхаючись:
[b][i]- Не кожен той Дракон, що в Драконячій шкірі!
[/i][/b]
Князь Василиск, чи то Василишко, якщо вірити стародавнім літописам, моє серденько, став першим настоятелем Святоюрського монастиря.
Минули літа, минули і тисячоліття. Немає вже Змія та його кузні-печери, бо її згодом замурували, а далі з її каменя та каменя скелі, у якій вона була, збудували підмурівок Святоюрської твердині. І лише церква святого Юра – жива пам’ятка тих далеких часів, живий свідок подій з історії Княжого Львова. А святий Юрій, Божий ключник, став навіки покровителем нашого міста.
У його руках, моє серденько, не тільки вражаючий спис супроти Дракона і всіх ворогів, що на нашу землю зазіхають, а й ключі, що рідну земельку весною відмикають:
[i]«Святий Юрій, Божий ключник,
бери ключі золотії, веди коня вороного,
одімкни сиру землицю,
випусти живу травицю,
на теплеє літо,
на буйнеє жито»!
[/i]
То ключі достатку, щедрості Божої, злагоди і миру для минулих і теперішніх мешканців міста князя Лева. І для тебе, мій маленький друже, теж!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735655
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Цей матеріал для сайту Клубу Поезії може видатися дещо незвичний, бо за жанром це, власне, авторський сценарій, написаний за старими та новими перекладними джерелами: до них належать оригінальні видання польською мовою початку століття, видані в Італії (Римі) та Польщі, а потім перевидані в часі в Україні різними фаховими перекладачами-письменниками, до яких належать – [i]Дем’ян Горняткевич, Григір Лужницький [/i]і наш сучасник старшого покоління[i] Михайло Косів[/i]. Оригінальні та перекладні джерела сценарію – це листи, художні твори та спогади Графині Софії з Фредрів Шептицької та іі Сина – Романа, в майбутньому Митрополита Андрея Шептицького.
У 2015 році [i]до 150-ліття Митрополита Андрея Шептицького [/i]у Львівському музеї історії релігії зародилася ініціатива створити камерну виставу, де б звучали думки двох непересічних постатей духовного середовища України та Польщі. Так виникла потреба авторського сценарію, який дістав назву [b]«У прихистку Божої Ласки:Мати і Син».[/b] Прем’єра вистави відбулась [i]18 травня 2015 року[/i] у стінах історичної Трапезної Домініканського монастиря – теперішньої виставкової зали музею історії релігії у Львові.
За цей час камерна вистава набула широкої географії – від церков, монастирів, бібліотек та музеїв Львова та області, голоси Графині Софії, Сина Романа-Андрея і літургійні співи церковного хору «Осанни» Львівської Свято-Іванівської лаври почули в малих містечках і великих містах усієї Західної України – Тернопілля та Івано-Франківщини.
Нова хвиля розпочалася цього року з нагоди святкування [i]180-ліття Графині Софії з Фредрів Шептицької,[/i] що випадає за різними джерелами на [i]20? чи 27? травня 2017 року.[/i] Отож, думаю, дуже доречно познайомити ширше коло українських читачів з унікальними і дуже актуальними у часі і просторі думками наших великих попередників. Тим паче, що від автора сценарію, тут нема нічого, окрім сюжетної композиції. До слова, [i]Голосом Графині Софії з Фредрів Шептицької[/i], промовляє у виставі[i] сама авторка,[/i] [i]Голосом Сина [/i]– [i]Роман Гринько[/i], і звичайно ж, незмінним і поки що єдиним виконавцем літургійного співу у створеній виставі є [i]львівський церковний хор «Осанна»[/i] під орудою Володимира Беня. Отож:
[i]інсценівка за листами, творами та спогадами Графині
Софії з Фредрів Шептицької та її Сина Романа-Андрея
присвячена
[b]150-літньому ювілею Андрея Шептицького[/b]
та
[b]180-літньому ювілею Графині Софії з
Фредрів Шептицької[/b]
[/i]
[b]Голос Графині[/b]: «Снилося мені, що йшла я дорогою і йшла вже дуже довго, бо цілі смуги землі і років за мною лежали, а з обидвох боків дороги, як верстові кам’яні стовпчики, білі ряди могил.
Я була дуже втомлена, і на дорозі, що тягнулася під гору, далеко-далеко ще, виднівся допіру будинок, де я мала відпочити – малі вікна без світла, ніби очі без життя – між ними скляні двері, відкриті на ґанок… Серце моє стиснулося, сльози до очей підступили… Через хвильку, через відчинені скляні двері впав широкий яскравий промінь сонця і, як приплив діамантової хвилі, звільна до ніг моїх плив…
…Снилося мені – і вві сні тим химернішою бачила себе – під білим волоссям безліч думок у веселкових золотистих барвах роїлося, а в стомленому серці квітка за квіткою все ж зацвітала…
Коли я подивилася назовні, то сталася дивна річ – ніби просто з неба, мільйони метеликів, бистрих, як слова мови людської, почали влітати до моєї темної кімнати… Рій за роєм влітав і кожний метелик ніс інакшу квітку на своїх крилах»…
[b]Голос Сина[/b]: – «…Це дзвіночки конвалій… сльози людські… Ти втерти їх не змогла, але свої з ними з’єднала, і вони своєю тихістю тебе сотворили»!
« – Можна! [i](п’ять дитячих голосів)[/i]
– Добрий день, Мамо!
– Добрий день, мої діти,чи добре спали?
– Дуже добре, дякую, Мамо. А Мама?
– Добре, я сподіюся»…
«Якось мені так добре на світі й дружно й гамірно, а сонце так ясно світить, а пташки так гарно співають і люди такі добрі й [i]Бог є над нами[/i]! І добре нам разом іти цією спільною дорогою, кохана моя Мамо! І так нам добре разом і разом, так любо, так гарно! Стільки там святих і ангеликів і старців, чистих, як діти. А з ними і дідуньо, і Ізьо, і так їм добре, так гарно... а вони сьогодні думають про нас, як ми про них, моляться до Бога за нами." "Який гарний цей світ, коли Божа воля є в ньому, який коханий! Бо всюди думка й чин: вперед до Бога! Якось усе йде і добре й по бажанні, коли з волею Божою й ніщо не страшне нам. І які ж побажання переслати Вам, Мамо, коли ми завжди так разом? Хіба те одне: завжди разом з волею Божою! Це нехай буде нашим желанням, а молитва – [i]"З Тобою,Боже, вперед, вперед, аж там, де гарно і любо й по-Божому!"[/i] Це нехай буде нашим проханням, нашою спільною молитвою і нехай виєднає нам ті ласки через Ісуса Христа".
(спів [b]церковного хору «Осанна»[/b])
[b]Голос Графині[/b]: «Заки ще зовсім прогомонять дитячі літа й слова, якими крізь уста й думки Ромця проявлялася над ним майбутня Божа воля, мушу ще вернутися далеко в минуле, щоб переповісти особлившу розмову, яку ми мали, мій чоловік і я, кілька місяців після нашого вінчання. Це було взимі 1862 року: ми верталися саньми присмерком з далекого проходу та говорили про сподівану нашу першу дитину. Пам'ятаю, як у віддалі блимали Прилбицькі світла, а коли ми перелітали через Чолгинські луки, тоді мій чоловік сказав: "Якщо я матиму кількох синів, я хотів би, щоб один з них став уніятським священиком". На цю його заяву я скрикнула, ніби переді мною відкрилася якась пропасть, а він говорив далі: "А це тому, щоб міг стати єпископом і зреформувати руське духовенство". Я не заглиблювалася над тим питанням, не розуміла й не думала, яка почесна й важка, але й заслужена буває праця єпископа, небагато я тоді думала про ці речі... Я зрозуміла, що мою дитину може хтось схоче колись намовляти й сама вона може забажати стати священиком, щоб згодом дійти до гідности єпископа і на цю думку закипіла в мені кров та вже здавленим від сліз голосом я відповіла: "А я власне так довго забороняла б йому стати священиком, аж поки не бачила б, що готов бути спершу монахом, щоб мати цілковиту певність, що ніяка надія на достоїнства не має на нього впливу». Двадцять років пізніше я пригадала свому чоловікові цю розмову, він пам'ятав її так добре, як і я, а може і Господь Бог по Свому занотував її також».
(спів [b]церковного хору «Осанна»[/b])
[b]Голос Сина[/b]: "Ще заки я навчився читати й писати, ще дитиною, коли я не здавав собі справи з почувань, а серцем відчував красу старої нашої ікони. Я був відай дуже малим хлопчиком, коли в нашій старенькій дерев'яній церкві в Прилбичах, стоячи перед іконостасом, відчував я ту якусь непоняту емоцію, що я її нині назвав артистичною емоцією. Я мусів бути маленьким хлопчиком, бо наш старенький парох, якого я відтак на добру голову переріс, видавався мені великаном, як він у святих ризах виходив діяконськими дверми на великий вход. Гієратичні постаті в іконостасі, на мене звернений зір Христа Спасителя і св. Його Матері, та якась містична темрява, в якій світили тільки свічки і їх відблиск на золотих тлах ікон, дим кадила, що взносився до неба разом зі звуками пісні, все те складалося на якесь вражіння таке глибоке, яке ледви коли в життю пам'ятаю. А глибоке вражіння було якраз тому, що поза тими зовнішніми проявами, відчувало серце якусь таємну глибінь, що наче промінчик спливав на душу зпоза-світа, неначе з неба: [i]Dominus Vobiscum (Тобі, Господи), Et cum Spirito Tuo (І Духові Твоєму)".[/i]
(на тлі літургійного співу [b]церковного хору «Осанни»[/b]):
[b]Голос Графині[/b]: [i]«Святий, Святий, Святий Господь – Бог Заступник, сповнені небеса і земля хвали Його».[/i]
«[i]…Вервиця [/i]– це було його перше апостолування в родині; чи він намовляв своїх братів, чи навчав, чи може вони самі йшли за його прикладом, не знаю, але без будь-якого впливу з мого боку за деякий час я побачила, що кожний з них має завжди вервицю в кишені, що молиться на ній і що засипляє з нею, обмотаною довкола ручки. Пишу про це, що я бачила і як я цю річ зрозуміла».
«…На восьмому році життя за порадою отця Самуїла Пясецького, Чина св. Франциска, який був також моїм першим сповідником, визначили на перше св. Причастя Ромця половину травня, коли ми вибиралися знову до Львова на ім'янини моєї мами й мої. Пам'ятаю докладно лист, який він у надвечер'я того дня писав до свого вчителя, що залишився на селі. Бачу кімнату, в якій я сиділа, коли "Ама" приніс мені лист, кажучи: "Я хочу написати пану Арнетові, щоб мама бачила, чи немає там яких помилок". І бачу дитяче письмо, що бігло кривими рядками по нелінійованому папері й читаю його, наче я мала б його перед очима»…
[b]Голос Сина[/b][i]( з дитинства)[/i] :"Дорогий Пане! Вже завтра 17 травня відбудеться моє перше св. Причастя. О, моліться пане, моліться, моліться, щоб було багато 17-их травнів у моєму житті... і щоби я був завжди дороговказом для моїх братів і щоб одного дня я відчинив їм двері до неба».
[b]Голос Графині[/b]: «Отже прийняв мій хлопчик Господа, якого приходу так щиро бажав, – дня 17 травня 1876 р., на тому самому місці й з тих самих рук, що я його теж перший раз прийняла. Навіть на тому самому ступні ми клячали перед престолом Розп'ятого Христа в костелі Отців Бернардинів… В тому часі, менш-більш – зачинаючи дев'ятий рік життя, перший раз заявив мені, що хоче стати священиком. І хоч як наглядно він милувався Божими речами, то все таки ніколи не приходило йому на думку, – як іншим дітям, – щоб бавитися в священика, у відправлювання Богослуження, для нього ці справи були відразу святі; без дрожі не доторкувала їх його душа, бо інтуїцією розумів їх правду, їхню велич. Коли служив до Служби Божої, міг бути прикладом для других: зложені руки, спущені очі, не щоб хтось так учив його, але тому, бо інакше не розумів служби при Божому престолі. Пам'ятаю, що цей вид був для мене такий дорогий, що я мусіла аж приневолювати себе, щоб не поринати в ньому».
(голосу набирає літургійний спів [b]церковного хору «Осанна»[/b]).
«Моя благословенна в Господі дитино! Найбільший скарб, який я отримала від Бога, — це є ти. І цей найдорожчий скарб мого життя повертаю Богові».
[b]Голос Сина[/b]: "У своїх молитвах я говорив: "Мій Боже, якщо Твоя ласка, дай мені мудрість! І з тої пори я розумію, чим я є, та чим повинен бути. Крім цього я зрозумів догму спільноти Всіх Святих і знайшов у ній безцінний скарб. Ніколи я не просив, щоб молитва була для мене приємна, а тільки, щоб була легка й добра, бо про це, вірю, можна просити".
– "Мамо, Добромиль – новіціят зреформованих Василіян"!..
[b]Голос Графині[/b]: « … і довго дивився, поки видно було вежу монастиря, що виринала з-під верховіття гори, опоясана чорним лісом... Чи в тій хвилині він думав про нашу прогулянку? Хіба радніше – як леліяну мрію – вітав і пращав вежу в лісі»...
«Уже починало діяти зло, з яким він нераз мусів зустрічатися; але воно не мало ніякого впливу на нього, навпаки – зроджувало в ньому якусь безоглядну відпорність та закріпило його в принципах і поглядах, він не признавав у них ніяких компромісів. Що добре, мусить дійти до доскональности… а що недосконале – є зле; хреста, нещастя – крім гріху – немає. Злий католик не може бути чесною людиною, а доброму – щож більше потрібне до щастя? Це було виявом його віри – напрямні, які він прийняв за основу свого життя: має бути василіаном!..»
« … Перед вступом до новіціяту Роман відбув підготовчі реколєкції у найстаршому Бенедиктинському монастирі в Монте Касіно. Там пережив він важку покусу, як сам розказував»…
([b]хор «Осанна»[/b] - наспіви з [i]католицької Служби Божої[/i])
[b]Голос Сина[/b]: «Це була страшна хвилина, хоч вона тривала ледве декілька хвилин. Під час молитви заволоділо мною нараз таке глибоке пізнання-візія, такої могутности й величавости латинської Церкви, її краси й духовних скарбів, що мені здавалося, що я не зможу від неї відірватися і поза нею не зможу служити Богові. І все зачало хитатися і валитися в мені. Тоді я вчинив совершену постанову повної присвяти Господеві, цілковитого прийняття Його пресвятої волі й знова – все пішло – як блискавка, після блискавиці наступили по собі неначе три удари грому, а тоді я відзискав повну свідомість і зрозуміння, що Бог хоче мати мене серед Василіян, а після тієї свідомости вернувся повний, досконалий спокій».
«…Моя Дорога Мамо! Ось я вже в Добромилі й чуюся таким щасливим, таким спокійним, про що я ані не мріяв… Всі клопоти цего світу зникли для мене; тепер я бачу тільки Господа Бога й шлях, який провадить мене до Нього».
[b]Голос Графині[/b]: "У тиші монастирських мурів, під покровом Пречистої Діви, беручи за свідка об'явлену йому Божу волю, провідника своєї душі, – що й була свідком його чистої юности, – моє хлоп'я в покорі питається Господа:
[b]Голос Сина[/b]: "Боже! Що хочеш, щоб я вчинив?"
[b]Голос Графині[/b]: «А Господь відповідає йому в душі, тим голосом без слів, якого не чує людське вухо, але серце розуміє».
[b]Голос Сина[/b]: "Покинеш батька й матір, братів і свій дім, покинеш обряд, який виховав тебе для Мене й який ти від дитинства полюбив, покинеш звичаї, які вросли у твоє серце й підеш до нового життя, до чужих людей, може нерадих... і візьмеш Мій Хрест на свої рамена та зазнаєш посуджень, підозрінь у тому, що для тебе найсвятіше й від Мене передане... зазнаєш може й людської погорди... твої найближчі будуть здвигати раменами й називати тебе безумним, а мати над тобою плакати буде і в її плачу покинеш її, але підеш, бо Я тебе кличу й служитимеш Мені аж до смерти, може навіть мученичої...».
[b]Голос Графині[/b]: "Пошли мені, Господи, завжди не те, що я може без застанови вибрала б, [i]але те, що у Твоїх очах цінне, що для Тебе буде миле й зволь це мені передати»[/i]… «І сьогодні думаю, що Бог вислухав мою молитву. Моє життя не було легке, ані світове, ані може веселе.
Але Господь Бог дав мені змогу пізнати науку й ласку хреста.
Господь дозволив мені оглянути Своє Царство, що розвивалося в моїх дітях. Одного з них зволив прийняти до служби при Своїх Престолах»
[i]«…О люди, люди, так є! Зараз буде служити»…
[/i]
…Перша Служба Божа отця Андрея в Прилбичах 11 вересня року Божого 1892. «...Не передати словами, яка була ця служба, яке його благовіння, молитовний настрій усіх, ті сонячні лучі… оця мовчанка людей і … його голос дужий, звучний, спокійний, що передавав Всевишньому молитву зі жертвою, бо вона: «Твоя от Твоїх, Тебі приносим о Всіх і за Вся».
(спів [b]хору «Осанна»[/b] – [i]фрагмент Греко-Католицької літургії[/i]).
[b]Голос Графині[/b]:«До вогнища любови, що горіло в його серці, тиснулися все більш слабі, малі, бідні, недарма він говорив мені нераз:
[b]Голос Сина[/b]: – "Ох, Мамо, ви не маєте поняття, яке мені дороге все, що бідне, старе, мале!»
(звучить кант [i]«Ісусе наш прелюбезний…»[/i]).
[b]Голос Графині[/b]: «Пануючого князя не приймають так, як він приймав бідного товариша з відкритими раменами, – без огляду на те, чи прийшов у властиву, чи в невідповідну пору, він міг завжди думати, що нікого краще від нього Роман був би не прийняв. Не задержував у себе, не намовляв до довшої розмови, але пізніш до самих сходів відпроваджував біднягу, дякуючи, що пам'ятав про нього»...
[b]Голос Сина[/b]: – «…І скажіть, Мамо, чи Господь чудесно не піклується тими, які з вірою до Нього відносяться»?
«…Оце зі серцем, сповненим подякою нашому Спасителеві Ісусові Христові, зачинаю писати цей лист, поки піду спати... Передовсім дякую Богу за найбільшу ласку, за ясність світла з небесних висот. Не буду обширно писати про цю ласку, вона вростає заглибоко в наше душевне життя; я хочу тільки поділитися з Вами моєю радістю, – щоби й Ви подякували Богу за мене, а враз із тим за всі ласки, за все світло, яким Бог мене осяяв. Я навіть не смів просити про оцю ласку, вона сплила на мене з висот як доказ, що Господь думає про мене й провадить мене вперед... за інші ласки буду дякувати Спасителеві продовж цілого мого життя. Добраніч усім Прилбичам – до завтра».
[b]Голос Графині[/b]: «…Чи здає собі хтось справу з того, як гарно було, коли з його уст плили слова радости, любови, щастя, з уст, суворости яких я ніколи не любила. Щоб згодом уже не вертатися до тієї теми, забігаючи наперед далеко в майбутнє, мушу тут відзначити, що вже в його дитячому віці розвивався в ньому дивно чарівний контраст. В ньому неначе зрослися з одного боку справжня ангельська доброта, солодкість, побожність, а з другого справжня лицарськість, що проявляла себе у відвазі, в сміливості, а далі в любові, в повсякчасній готовості обороняти слабих… Щодо відваги, то мушу сказати, що вже від колиски я не бачила в ньому почуття страху. Те саме завважив учитель, колишній папський гвардист, під проводом якого він був від п'яти до шіснадцяти років; той часто говорив: "Ах, цей матиме відвагу лева»… Мій брат Олександер, такий з крови, кости й традиції військовик, коли Ромцьо став підростати, дораджував, що ми повинні намовляти його до військової кар'єри, бо ще ніколи не довелося йому спостерегти у хлопця в його віці стільки холодної безстрашної рішучости».
[b]Голос Сина[/b]: – «Чи Ви, Мамочко, охоплюєте думкою, яке значення має молитва»?.. «Моліться за мене, моя Дорога Мамо, щоби я міг виконувати всі свої обов'язки, іноді це так тяжко буває»…
«… Як нас фальшиво інформували про українське духовенство, Моя Кохана Мамо, в якому кривому дзеркалі представляли цей прекрасний, богобоязливий і шляхетний нарід!.. І це не лише в Галичині, чи в центральній Україні, не лише в Західній Європі, але навіть у центрі християнства – в Римі, де ми найстарша вітка Східної Церкви, не кажучи вже що найчисленніша, є якоюсь неначе доліпкою до всесвітньої Христової Церкви. Знаю, як зарадити тому, Моя Найдорожча Мамо, знаю: [i]треба жертви, великої кривавої жертви,[/i] щоб, з одного боку, цей нарід пробудився із довгого невільничого сну, а з другого боку, сам пізнав себе, пізнав свою духовність, а тоді пізнають його інші».
[b]Голос Графині[/b]: «…Я бачила нераз у свому житті, що маркантною рисою чортівських затій є чіткість правди, яка пробивається із зовнішніх познак: як фальшиві перли є рівніші від справжніх, як ших блистить ясніше від щирого золота, так теж більш переконливими є ці докази, що сяють мерехтливим світлом і здаються нам ефектнішими, якими обманює злий дух, щоб фальш закривав правду»...
[b]Голос Сина[/b]: «Моя Найдорожча Мамо! Пам’ятаєте мої слова, що коли Господь прикличе мене на владичний престіл, то українці не будуть мені вірити, бо я із спольщеного роду, а поляки скажуть, що я зрадник.
І вчора я почував те – воно сталося. Бо учора при торжественному відкритті Національного Музею у Львові, я одверто й рішуче заявив численним присутнім, що ми, українці, не хочемо чужої культури, ми хочемо жити своєю культурою… Для мене довго-довго було загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід - нарід без керма і вітрил, цей убогий сільський люд, міг зберегти свою, тільки йому притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, свої цілі школи мистців-артистів… Як тяжко, Мамо,що Ви – малярка і така поетична душа, фізично не могли бути цього дня при мені, бо що Ви були духовно, то я це почував»…
«... Мій виклад, Мамо, є визов для тих, які вважають, що наш нарід завжди й постійно має комусь служити, а незалежність України належить заховати «на вічну пам’ять» до гробу. Але так не є і так не буде, коліс історії завернути не можна. Йдуть важкі, страшні часи, грядуть часи переслідувань, часи мучеництва, Мамо… Не знаю, яку долю судив Господь цьому народові, що його пастирем назначив мене, але я свідомий цієї відповідальности перед Богом за душі,відкуплені кров’ю Ісуса Христа.
Моя Дорога Мамо, я ніколи не відречуся свого обов’язку, даного мені Богом… Ви тепер, Мамо, у стіп Христа, моліться за мене й за мій Богом мені повірений нарід… а я... я буду за Вас молитися!!
(звучить [b]церковний хор «Осанна»[/b]… На тлі співу [b]хору «Осанни»[/b]):
[b]Голос Графині[/b]: «…Ідеалом жінки є стати ангелом миру, додавати віри й надії, бути готовою присвятитися тим, кого любимо і невтомно просити вміння служити Богу, і [i]чинити добро людям[/i]».
[b]Голос Сина[/b]: "Найдорожча Мамо! Щиро бажав би я, щоби Ви Мамо дістали цього листа 15 травня у день св. Софії, отже ні раньше, ні пізніше. Не тому, щоби в тому листі були висловлені якісь незвичайні побажання щастя, здоров'я чи інших благ, але я хотів би, щоби Ви почували себе ближче серед нас, щоби Ви, Мамо відчули завтра нашу духовну приявність біля себе, окруженою цілою родиною, щоби згадуючи минулі літа, могли сердечно подякувати Всевишньому за все й могли би того дня пожертвувати Богу нас усіх, пожертвувати всю Вашу довголітню працю над нашим вихованням, всі важкі переживання, хрести, турботи, страждання. Завтра прийму святі Тайни у Вашому наміренні й зложу сердечну подяку при престолі за те, що вже минуло та помолюся теж із глибини душі за прийдешнє: [i]Да святиться Ім'я Твоє, да прийдет царствіє Твоє, да будет воля Твоя, яко на небеси і на земли![/i]»
– «Моя Дорога Мамо! Що робите під цю хвилю? Своїми думками я завжди біля Вас і поручаю Вас Божій опіці»…
[b]Голос Графині[/b]: – Що роблю?... Вертаю на забуті стежки, коханий мій Сину!
«... Наш парк був великим, тінистим, з багатьма таємничими для мене куточками. У парку була альтанка, зроблена батьком, і протоптані ним стежечки. Унизу — став, до якого я якось упала під час маминої купелі, березовий місточок, стежка, що слимачком вилася на вершину, де стояла паркова альтанка з червоним дашком... В оточених високим муром теплицях дозрівали небаченої краси і смаку персики, які князь Леон Сапіга їв ложечкою, чим дуже мене дивував... Я любила ту Бенькову Вишню більше, аніж тоді могла це осягнути. Мене п’янили сад, свобода, спів птахів і тиша села. Мені було жаль засинати при кумканні жаб, далекому гавкоті псів і покриках нічних сторожів. Так дивно, несвідомо, але і з повною розкішшю я відчувала, що мене оточує якась велика гармонія; я знала кожен камінчик на стежці, йшла часом подивитися, чи він ще є, привітатися з ним… і з отим старим дубом, що кремезно височів над усім садом».
– «Старий дубе, що ти бачив, як був молодим? Скажи!
[b]Голос Сина[/b]: – Коли я був молодим?.. Давно це було, давно… І заледве пам’ятаю… Пам’ятаю, у моїм підніжжі, у кущах польової рожі, солов’їне гніздо, а наді мною співучий політ жайворонка… Пам’ятаю рої молодих золотистих мрій, що відлітали з шелестом мого листя… А на вигоні здорове шаленство легковажного сміху… Знаю, що любими були мені пустощі дитячі, енергійність молоді, віра вчених, людей похилого віку спокій.
[b]Голос Графині[/b]: – А пізніше, коли виріс, що ти бачив, дубе? Розкажи ще!
[b]Голос Сина[/b]: – Коли я трохи підріс, здавалося мені, що я вже бачу понад гори і пропасті все, що бачити можна, бо сильні вітри хитали моєю молодою кроною… Тоді я бачив бурі таємничий морок, що вдаряла блискавками у те, що високе й сміливе; літа нестерпну спеку, що палила все гарне і слабке; зими безжальний мороз, що забирав матір дітям, батькам сина чи бідним здоров’я… Чув я шаленство світу, вульгарне руйнування святого скарбу, а також дурносміх, що рівнозначний прокляттю; дивився на дітей, навчених фальші, мало вірність молодих, блюзнірство мудреців, розпусту старих.
[b]Голос Графині[/b]:– А пізніше… Коли ти вершиною своєю сягав неба, що бачив? Розкажи ще, старий дубе!...
[b]Голос Сина[/b]: – Неба я не сягав і не досягну ніколи, але вільніше й частіше поглядав на нього… Тож і землю краще зрозумів. Тоді, після сильних злив я бачив її чистішою і здоровішою, коли сонце, що заходило у спокої прощалося з тим, що Божа рука від повені вберегла…
Тоді бачив, як на попелищах виростали хрести, як померлі діти прихиляли батькам небо, як нещастя згладжувало братні чвари – і молоді життя, Богу присвячені… і світло розуму, підкорене любові.
Тоді чув біля свого підніжжя Христову науку, що проповідувалася маленьким… і Боже прощення, надане злочинцям, спостерігав за незліченною кількістю вірних Господу Богу. Кожний з них підносив його корогву понад усі скарби і весь бруд земний, аж до останнього подиху грудей і до останнього погляду очей у небо!..
[b]Голос Графині:[/b] – А зараз, дубе… Зараз, коли вже порохно землі серця твого сягає і лишень зеленню крони там, угорі, ти живеш… чи бачиш ще щось? Скажи!
[b]Голос Сина[/b]: – Бачу лише невичерпний скарб милосердя Мудрості Божої і Милосердя незглибиму Мудрість, яка все на небі і на землі щодо чисельності, міри і ваги добре чинить…
Бачу лише біля хреста Ґолґоти хрести, чисельність яких заледве дорівнює чисельності золотих тельців світу…
Бачу потоки Милості, залиті сльозами невинних і кров’ю мучеників, і безодні, вирвані потоками гріхів…
Бачу тисячі невинних жертв, вічно пречисту Пожертву Причастя, яке переважає чашу спасіння над переповненою чашею осудження…
…І тремтить моє листя пульсом вічності, але без страху у серці. Як витвір землі, впаду на землю і з радістю дам з дерева мого хрест витесати. І з радістю порохном моя корона упокориться Господу Богу, тільки б над хрестом і над короною щораз голосніше, щораз виразніше звучав відвічний хор…
[b]Багатоголосся Графині, Сина та хору «Осанна»[/b]:
– Святий, Святий,Святий Господь Бог – Заступник,
сповнені небеса і земля хвали Його»!
(спів [b]церковного хору «Осанна»[/b] - [i]«Благослови, душе моя, Господа»[/i])
[i]
«Благослови, душе моя, Господа,
Благословенний єси, Господи.
Благослови, душе моя, Господа,
І вся істота моя Ім'я Святе Його.
Благослови, душе моя, Господа,
І не забувай всіх добродійств Його».[/i]
[b]Голос Графині[/b]: «… Пан неба і землі, віків і вічності – зараз буде служити!..
Вчора зневажений, сьогодні покликаний… роками забутий, сьогодні згаданий… постійно поштуркуваний, сьогодні необхідний – зараз буде служити. Сьогодні Єдиний, завтра останній… буде служити вдень і вночі,
в терпеливості – силою Своєю… у щасті – спокоєм…
буде служити наукою Своєю… світлом своїм… многомудрістю милосердя і мільйонами променів милості Своєї…».
[b]Голос Сина[/b]: – Добраніч, Мамо!
«… Це троянди, принесені тобі, щоб ти старі очі ними потішила. Ти була за них вдячною, наче за коштовності…
А це гвоздики… Добра воля людських сердець, котрою обдаровували тебе і твоїх… а ти за те молитву свою віддала…
[b]Голос Графині[/b]: – «Хто ти, променю?! Хто ти»…
[b]Голос Сина[/b]: – Я твій Син укоханий, що насичується помежи леліями…
«А ти… Чарівнице, хто ти»?!
[b]Голос Графині[/b]: – «Я?! Я любов людська, любов добрих людей, простих, мудрих»…
[b]Голос Сина[/b]: – «Отож… справа любові завершена»!?
[b]Голос Графині[/b]: «… Врешті нині, коли моє життя схиляється вже до заходу, дає мені в серці непохитну Віру й Надію, [i]не ради того, чим ми є, але чим Він, наш Господь є,[/i] що скоріше чи пізніше, але завжди при помочі хреста й ласки, дозволить Він нам усім віднайти себе колись у Небі».
«…І промінь сонця, як відплив діамантової хвилі, тихо від ніг моїх відкотився…».
([b]хор «Осанна»[/b] п’яніссімо у загальній тиші при свічках співає [i][b]«Отче наш»[/b][/i])
https://www.youtube.com/watch?v=6Wmced1aTsw
[b][i]На фото: Графи Софія та Іван Шептицькі та їх п’ятеро синів: Леон, Казимир (Климентій), Роман (Митрополит Андрей), Олександр, Станіслав.
[/i][/b]
[i]Літературні джерела до сценарію:
1.Софія з Фредрів Шептицька. Молодість і покликання о. Романа Шептицького чина св. Василя Великого. (Друге видання). – Рим, 1987.
2.Графиня Софія з Фредрів Шептицька. Твори. – Львів: Видавництво Львівського музею історії релігії «Логос», 2004.
3. Андрей Шептицький. Не хочемо чужої культури, хочемо жити своєю! – Львів: Видавництво Львівського музею історії релігії «Логос», 2005.
3. Шептицький А. Мої спомини про предмет музейних збірок //Двадцятип’ятиліття Національного музею у Львові. – Львів, 1930. – C. 1-3.
[/i]
[color="#ff0000"][i]Театралізоване дійство [b]"У прихистку Божої ласки: Мати і Син"[/b] є номінантами Нацональної премії ім. Тараса Шевченка (театральне мистецтво) на 2019 рік.[i][/color]
b]"У ПРИХИСТКУ БОЖОЇ ЛАСКИ: МАТИ І СИН"/уклала Ірина Вовк[/b];
Ін-т релігієзн. - філія ЛМІР. - Львів:Логос,2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735219
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Життя, що без кохання, й поготів,
Як дерево без цвіту і плодів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735027
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Зелених слів зелене море,
зелених струн зелений ліс,
зелена віхола просторів,
зелений доторк теплих сліз.
Зелені очі – проти ночі,
зелено свічечка димить,
зелено листя затріпоче,
зелено вітер прошумить.
Зелена вулиця Зелена,
зелено вип'явся бузок,
і щось нашіптує зеленим
мені розгорнутий листок.
Зелених ласк зелена згуба,
зелені пригорщі весни.
Зелено пахне слово „люба” –
зелених зваб зелені сни.
Зелено дихають діброви,
зелено трави зайнялись.
Зелене мрево – чорноброве:
„... бо я любив тебе колись!”
Зелений сміх, зелена втіха,
зелена м'якість теплих губ –
і серед цих зелених віхол:
„... тобі я люб?.. тобі я люб!..”
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735080
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
[i]У Стародавньому Шумері було поняття [b]"Сім по Сім"[/b] -
[b]"Іміна́бі"[/b] божественне уособлення Плеяди[/i]
Сім 'ме́нтів щастя,
сім коротких літ –
і ти, як тополиний пух, пропаща…
Лелечі гнізда, чуєте, я ваша! –
від хатніх мальв і листоносних віт,
я теж лелечо мислю о політ!
Нас сім по сім – лелече “імінабі”…
Моя сім’я. Мій захисток. Мій табір.
Моя Плеядо в зоряних верхах.
Моя Пречиста Матір в постолах
і у сорочці – білому по білім,
і у вінку з блаватів, перецвілім –
семивідлунне марево, авжеж,
лелечо стрінеш – клично проведеш,
і я тобі пташино теж озвуся:
я з Ірію, я – Іра, я – Іруся,
мене допіру призвано сюди
з Небесних Надр до чорної води –
оце твоє з е м н е, твоє м и н у щ е –
дающе гострий зір, як ніж, дающе
тобі глибинну парость почуття –
це с м а к ж и т т я, незвичний смак життя
на мент,
на перелітний, ниспосланий,
бо ти – жива,
ти – Ле́лечка,
ти – Дана,
в тобі дзьобате зріє лелеча…
Горить свіча. Горить твоя свіча
у всесвіті, така ж як ти,єдина…
Ти – божа тінь,
вінець творінь,
л ю д и н а –
тобі підвладно гори перейти…
Допоки прах землі тебе не зловить,
Допоки у душі і серці повідь –
Гори, свічо! Лелеченько, лети…
[i](Зі збірки "Семивідлуння". - Львів"Каменяр",2008)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733959
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Крапотітиме дощ… Через ніч крапотітиме дощ.
Ти у літньому сні не уникнеш про щось шепотіти.
Не тривож мене, щастя, в примарах вертань, не тривож,
Ти іще не втомилось до мене крізь ґрати летіти.
Я черлене вино ще пелю́стками уст пригублю,
У ранкових серпанках з’явлюся тобі, наче мрія,
На загуслих медах забриню, як бджола, що люблю. –
І нехай мене віхола щастя закрутить, завіє …
Зацілую тебе до безтями і залоскочу,
І натішусь досхо́чу, уповні насичусь тобою.
І тоді я відчую нарешті, що знову лечу
Понад крихітним містом і сірою, в місті, юрбою.
Там, за хмарами – Ніцца … Венеція … далі – Париж,
Королівства дрімаючі, танучі в тиші – Версалі …
Не тривож мене, щастя, примарами … Годі, облиш,
Бездиханну покинь серед площі і змовницьки спалюй!
Зрине полум’я в небо огромом пекельних почвар,
У розчахнутих пащах почне моє тіло маліти …
Тільки щастя маняще, амброзію світлий нектар,
Не відмовить пропащим із чаші спасення відпити.
… Крапотітиме дощ. Через ніч крапотітиме дощ …
[i](З антології одного вірша про кохання "З горіха зерня". -
Львів:Сполом,2011)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732853
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Моя Вкраїна – то найперше хата
в селі над Россю в шепоті гаїв.
І поле на чорнОземи багате,
і сад вишневий – царство солов’їв.
Моя Вкраїна – то співуче слово
і на черені спечені хліби,
і соняхи – у небо волошкове,
і запорозькі велетні дуби.
А ще дзвінкова у яру криниця,
що хліборобів здавна напува,
моїх сельчан привітні світлі лиця,
рукам робочим – слава вікова.
Цвіти,цвіти, моя Вкраїно мила!
Тебе віддавна від чужих навал
в бою сини відважно боронили,
лихих заброд вгамовуючи шал.
Бо всі ми тут козацької породи –
століттям нашим не згубився лік.
Один рушник від Заходу до Сходу
твої народи пов’язав навік.
05.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731959
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
Яблуні цвітуть блідо-рожево,
Вибухнувши в чисту голубінь!
І пливе таке солодке мрево
Від отих божественних пахтінь!
Синє тло і лагідні пастелі,
Мов художник пробує мазки…
Десь-колись вітри-віолончелі
Забринять, зриваючи разки
Яблуневоквітного намиста, ─
І така здійметься білизна,
Неземна, неторкана, перлиста,
Ніби крила струшує весна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731766
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Шпачок у російську глибинку влетів.
А він – з України, з садів калинових.
З російською шпачкою справи завів,
Гніздечко там звили в гілках березових,
Ну, значся, кохання, чи як там у них,
Тож треба співати, як дома навчився:
Почав солов’єм… зробив паузу, стих,
І знов на весь ліс в ніжній пісні розлився!
Співає шпачок! Прославляє весь світ
За нову весну, за тепло життєдайне!
Здавалось, сидить між калинових віт
Під небом блакитним своєї Украйни.
Аж раптом ворона… з’явилась вона,
Тому, що їй дятел настукав депешу:
« Хахол объявился! Изнанка видна:
Опасность несёт всероссийскому лесу.
В Европу зовёт! О свободе поёт!
А сам, между прочим, с бандеровским духом!
Погибель он «русскому миру» несёт
Пожрёт наших птенчиков с телом и пухом!»
Ворона, - з Москви. Для «прінятія мєр!»
Орел двохголовий їй дав директиви:
«Заткнуть эту глотку! Да спрятать за дверь.
В железную клетку, как прочих паршивых!
Но если, по-нашему будет он петь,
Хахлацкую мову навеки забудет,
Тогда на гнездо сменим строгую клеть
И русским считаться с рождения будет!»
Чего тут распелся в лесу соловьём?!
Проклятый хахол! Профашистская харя!
За наглость такую тебя призовём
К ответу, негодник, да клеткой одарим!
Но если ты будешь послушен и тих,
По-нашенски петь, по-вороньему каркать,
То сможешь до старости мирно дожить
И кровью скворца, перед смертью, не харкать!
Затих наш шпачок. Зачаївся в дуплі,
Тай став по московському жити закону.
Співав про великих Російських орлів,
Співав про могутню, про чорну ворону.
І так поступово, у чужій далині,
Забув назавжди свого духу основу:
Блакить понад садом, лелек в вишині,
Хатину побілену, цвіт калиновий
І мову матусі своєї забув!
Забув пісню щастя у ніч солов’їну…
А в ріднім селі не забули, що був.
Що зрадив назавжди свою Україну…
29.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731084
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Ранкова прогулянка. /казка/
Був дуже гарний ранок і сонечко всміхалося до землі. Ледь сизий туман, ріденький спадав донизу, травичку вкривав крапельками роси.
Та раптом десь взявся вітерець, спочатку стиха повівав, а потім сильніше і темна хмаринка підпливла по небу і неначе зупинилася…
Малий зайчисько саме в цей час по лісі гуляв, вирішив зробити ранкову прогулянку , подивитися на схід сонечка. Трохи забарився, вдивлявся , як туман припадав до землі і ранок ставав яснішим. Мама з татом вдома, у лігві, в цей час солодко спали.
- Ой ,ой, що за вітерець з`явився ,- проговорив зайчик і роздивлявся на всі сторони, побачив, як на деревах стали гойдатися гілочки і зашелестіло листячко. А потім задер голову догори і вже сидячи покосився на небо.
- Так, так, напевно буде дощик, тож тікати треба….
Аж раптом почув позаду шурхіт між кущами. Ой, злякався !
Вже не барився, відразу під кущиком заховався, весь тремтів.
Уздрів, як лис тікав у інший бік і весь час оглядався. А за ним поспішали два мисливці, уважно роздивлялися на всі боки і зовсім тихо говорили.
У зайчика серденько ледь не вискочить. О! Це вже погане діло, як мене побачать, думав він, то вже може бути біда. І геть приліг в травичці так, щоб навіть ні вушок, ні хвостика не було видно. Часто кліпав оченятами, дивився на ту ,темно – сіру хмару. Йому здалося, що вона вже скривилася і хоче плакати. Хоч би не змокнути, може якраз все минеться, розмірковував зайчисько.
Раптово все навкруги притихло, навіть пташок не чути..
Почав мжичити маленький дощик…Та до зайчика краплинки не потрапляли, він тільки почув скрізь легенький шурхіт і далеченько, там на галявині було видно, як сіяв міленький дощик.
Гучно пролунав постріл, з переляку неначе приклеївся до землі. Та оговтавшись зрозумів, це стріляли напевно мисливці, бо було чути з тієї сторони, куди тікав лис.
Десь здалеку загриміло, по небу прокотився грохот.
Йому здалося, що це зовсім близько, неначе поряд за спиною, аж мурашки пішли по шкірі. Та враз набрався сміливості…. Зайчик наставив вушка, присів, оглядався довкола, зрозумів ,що загрози немає, але ж напевно йде гроза, треба терміново додому.
У лісі стало темніше, але дощик перестав сіяти та пташки не наважувалися вилазити зі схованок.
Зайчик обтрусився від старих сухих листочків, які лежали поміж зеленою травичкою. Виліз з - під кущика, на нього полились струмочки дощової, прозорої водички, які затрималися на листочках.
--Ух! Ух! - пропищав тихенько
Вже швидко вискочив на галявину, небо майже все покрите темно - синіми і темно - сірими здоровецькими хмарами. Десь далеко бурчало, немов сварилося на зайчиська, погрожувало йому. Він спочатку легенько плигав, підіймався на дві лапки скакав, а потім пулею тікав поміж дерев і кущів до своєї домівки.
Ось, біля лігва відхекався, подивився в небо, хмари тікали так швидко, що йому здалося,тікали від нього і вже сміялося сонечко, припадало до землі. Теплі промінчики ласкаво пригріли маленького. Тут вже спокійно, небезпечно, подумав зайчик і приліг на травичку.. Він пригадав, як біг лис, тікав від мисливців, але ж який гарний в нього хвіст, от би мені такий, я напевно теж був би таким красенем.
Ледь за роздумами не задрімав, зовсім поруч почув пташиний спів, треба додому….
Мама з татом, ще дрімали, зайчик обережно підняв лапу тата і притулився до нього. Той підняв одне вушко, потім відкрив очі ,
- От тебе сон не бере! Поспи вже, от зайчисько, от крутько! Дай мені трішки подрімати, непосидючий, полежи спокійно, а то маму розбудиш.
Зайчиха потягнулася і встала з ліжка,
-Мабуть снідати пора.
Зайчик зрозумів, що вже ніхто не буде спати, звернувся до тата,
- Чуєш татусю, хочу запитати, чому лис красивіший за нас? В нього такий великий, красивий пишний хвіст і колір червоно-бурий. Я захоплююся ним….. Чому я не такий?
Заєць з зайчихою переглянулися і вже тихо хіхікали.
- Бо ти наш синок, тому такий же , як і ми, - відповів старий заєць.
-Я бачив одного разу, як тікав лис від мисливців, але я заховався під кущиком. У траві вони мене не помітили, дуже за ним поспішали, переслідували його.
- Не шкодуй синку, що в тебе немає такого хвоста .Напевно ,якби був такий великий, як у лиса , не важливо чи білий чи сірий, то тебе б точно побачили мисливці. Тоді б вже тобі було не добре, це точно. Як ти думаєш? – запитав батько.
Вже зайчик крутнувся , ліг на спину, закинув лапу на лапу, роздумував. Раптом до розмови приєдналася мама зайчиха,
- А це коли ти бачив лиса? Хіба я тобі дозволяла вдень виходити ! Не смій! Це дуже небезпечно, ми маємо тільки вночі шукати собі їсти. Тим паче, у нас є запаси, без нас нікуди не ходи!
Зайчисько мовчав, лише тишком – нишком підглядав то на маму ,то на тата. Та нарешті промовив, -
-Ти тату, правду кажеш, швидше можна потрапити до мисливців, якщо мати такого красивого хвоста. То напевно хай в мене буде такий, як є..
Зайчик трохи скрутився, напевно зморений ранковою прогулянкою, почав дрімати, згодом тихенько засопів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730738
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 28.04.2017
[u](Присвяч. Володимиру Івасюку, автору пісні «Червона рута».
Пішов з дому 24.04.1979., а знайшли повішеним 18.05.1979.)[/u]
Він з тих, у кого дата лиш одна –
Народження, а іншої – немає.
Любов до України він пізнав
І світ зачарував Карпатським краєм.
Квітневий день біди не віщував:
Синіли віддалік, як завше, гори,
Як він востаннє пісню заспівав,
Не знаючи, що за порогом – горе…
Він вийшов, та назад… не повернувсь
(В машині чорній ждали й люди чорні),
Не міг Володя розумом збагнуть,
Що день останній він прожив учора…
Ковтав тривогу й біль весняний Львів,
Коли вершилась чорна влади справа.
Застряв навіки в горлі юний спів,
Й стрічало душу небо у загравах.
Знайшли Володю в лісі, без очей,
І ката слід на тілі… чорно-синім,
А поряд – ніякісіньких речей…
Та Україна упізнала сина.
І плив народ, мов весняна вода,
Івасюка ніс тіло, мов святиню…
Карпати чули, як народ ридав,
Ховаючи улюблену дитину.
Він з тих, у кого дата лиш одна,
І шлях один: зі славою в безсмертя.
Талант його у сніп народ єднав.
Таких пісень із пам’яті не стерти!..
17.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730434
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Вже кілька місяців купка воїнів тримала в своїх руках аеропорт, точніше, самий найбільший термінал його. Всі інші термінали давно були вже розбомблені. Великий, міжнародний, побудований за самими сучасними вимогами, аеропорт перетворився в руїни, в велику купу битої цегли і бетонних плит. Як мінарети стирчали догори рештки уцілілих цегляних стін. Злітні смуги були понівечені воронками від вибухів мін та снарядів. Було ясно, ні один літак тут вже не зможе приземлитися.
Аеропорт був важливим стратегічним пунктом на шляху до мільйонного обласного центру, і тому за нього велися запеклі бої. Цілими днями по аеропорту гатили гаубиці та важкі міномети. Аеропорт тоді закутувався суцільними вибухами, димом і пилюкою. Здавалося, нічого живого там вже не повинно було залишитися.
Але коли противник ішов в наступ, руїни огризалися шквальним кулеметним та мінометним вогнем, і йому приходилося відступати. Викурити звідти купку воїнів було неможливо. Під час несамовитого артилерійського вогню вони переховувалися в підземних бункерах. Запас різної зброї, боєприпасів, води та продуктів там був на рік.
Захисники аеропорту перехоплювали радіорозмови противника:
- Це не люди воюють, це якісь кіборги. Ми впевнені, що їх знищили, а вони знову відновлюються, як фантастичні роботи.
- Це нам велика честь, - сказав командир захисникам, - що нас так назвали. Будемо достойні цього. Вони перестали до нас відноситися зі зневагою. Нас вже стали не тільки боятися, але і поважати, як справжніх воїнів. Та це означає, що слід чекати ще більш дошкульного вогню і військових хитрощів.
З українських позицій і блокпостів пробратися до аеропорту можна було тільки вночі, та і то під прикриттям мінометного вогню. Цього разу пізно вночі до кіборгів пробралася група заміни, двадцять піхотинців і медсестра.
Командир швидко ознайомив заміну з бойовою обстановкою, наказав своєму заступнику ознайомити нових воїнів з особливостями ведення бою, підземними ходами і розвести їх по постам. Через годину група старих кіборгів повинна пробиратися назад до українських позицій на відпочинок.
Медсестра вправно і швидко перев’язала ранених, зробила ін’єкції. Важкопоранений був тільки один, його понесуть на носилках, ще троє були легко поранені, вони підуть самостійно. Про це вона доповіла командиру. Командир подивився на неї. Медсестра чимсь була схожа на його дочку. Суворий погляд командира потеплішав. «Відчайдушна, в саме пекло полізла. Я прохав прислати медика, але, хто міг передбачити, що вони пришлють молоденьку дівчину», - подумав він і запитав:
- Діти в тебе є?
- Так, дівчинка, - відповіла медсестра.
- Ти підеш зразу ж назад з воїнами.
- Чому? Мені сказали, що я сюди на десять днів, - здивовано спитала медсестра.
- Це наказ командира. А накази не обговорюються, а виконуються. Повтори наказ!
- Слухаюсь. Вернутися відразу назад.
- А зараз іди на пост номер п’ять, він в п’ятдесяти метрах від терміналу, там у кулеметника Андрія слід змінити перев’язку, його злегка зачепило осколком.
Командир підвів медсестру до виходу і показав їй доріжку вздовж розбитої стіни:
- Ідеш прямо до кулеметного гнізда. Тільки пригинайся, ховай голову за стіну.
Ніч була дуже темною. З незвички медсестра вдивлялася і нічого не бачила. Тоді командир взяв її за руку і привів до кулеметного гнізда.
- Андрію! Нехай перев’яже тобі рану і вертається з тобою до терміналу. Через двадцять хвилин тебе змінять на посту, - сказав командир і побіг до терміналу. Але пробігши декілька метрів, вернувся.
- Вона повертається з вами назад. Придивись за нею, ти ж змінюєшся. А якщо щось піде не так, то сам особисто проведи її до наших позицій. Вважай це і просьбою, і наказом. Не подобається мені обстановка. Щось дуже стало тихо. І зв'язок глушать.
Він пригнувся, при світлі ліхтарика написав записку і вручив її Андрію. В ній командир повідомляв, що відправляє медсестру назад в супроводженні Андрія.
- Через двадцять хвилин збір біля входу в термінал, – нагадав командир і зник у темноті.
Андрій, високий юнак, а більше не можна було нічого в темноті розгледіти, подав медсестрі руку.
- Будемо знайомі, Андрій, - сказав він. Медсестра відчула, що Андрій посміхається в темноті.
- Наташа, - відказала медсестра і потисла йому руку.
- З яких пір до нас такі молоденькі почали з’являтися? – пожартував воїн.
- З тих пір, напевно, коли такі молоденькі як ти, почали воювати, - не полізла в карман за словом Наташа.
- Ого, та тобі палець в рот не клади! – засміявся Андрій.
- Годі, вже. Показуй руку! – наказала Наташа. Вона закачала рукав, розмотала невміло зроблену пов’язку і обдивилася руку.
- Крізна рана. Але нічого страшного, хоча руці потрібен спокій. – сказала медсестра.
- Спокій нам тільки сниться, - словами пісні відповів Андрій. Медсестра скинула з себе важкий, незграбний, явно не по її розміру бронежилет, щоб не заважав працювати, і розкрила медичну сумку, яка завжди висіла на її плечі.
Передчуття досвідченого командира не обмануло. Тільки-но медсестра встигла перев’язати руку Андрія, як щось противно засвистіло у повітрі. і навкруги оглушливо, як грім, майже поряд, почали вибухати міни. Наташа злякано присіла, і затулила вуха долонями. Андрій швидко відкрив внизу кришку каналізаційного люку, яка була прямо під ними, схопив Наташу і силоміць впхнув її у люк. ЇЇ бронежилет так і лишився лежати під стіною, про нього ніколи вже було думати, добре хоча медична сумка була міцно прикріплена лямками до плеча і пояса. Наташа обома руками вчепилася за металеві сходинки. Міни стали розриватися все ближче. Тоді Андрій теж втиснувся до Наташі, і закрив зверху отвір важкою чавунною кришкою. Такий прийом не раз рятував йому життя. Міни почали рватися вже біля їхньої схованки. Осколки цокотіли як дощ по кришці, але товсту металеву кришку пробити не могли. Очевидно, його кулеметне гніздо ще раніше засікли, і тепер противник почав гасити вогневі точки.
Потім почувся гуркіт танків. По звуку Андрій визначив, що танки наближаються, неперервно стріляючи з кулеметів і гармат.
Андрій швидко відкрив кришку одного з ящиків, що лежали складені один на одному в тунелі, і схопив протитанковий гранатомет. Незважаючи на вибухи, відкрив люк і виліз назовню. В темряві ночі танки були схожі на сірі страхітливі потвори. Вони повільно наближалися. Андрій прицілився і вистрілив в одну з них. Сіра потвора закружляла на місці. «Напевно, влучив в гусеницю, підвела рука», - подумав воїн. Але башня другого танка рвучко крутнулась в бік Андрія і його жерло майже прямою наводкою виригнуло полум’ям. Снаряд розірвався біля самої цегляної стіни. Її виступи захистили Андрія від вірної загибелі. Він блискавично пірнув в отвір, не встигши навіть його закрити кришкою, і впав в тунель, до того ж осколком йому сильно розсікло долоню правої руки. З рани юшила кров. Ще два снаряди вдарили по стіні і повністю її зруйнували. Зверху посипався щебінь і на отвір впали рештки стіни. Вибратися через нього назовню вже було неможливо.
Наташа при світлі ліхтарика перев’язала Андрію руку. Попросила, щоб він поворушив пальцями. Андрій попробував, але пальці не слухалися. Наташа подумала, що, напевно, потрібно хірургічне втручання, потрібно в госпіталь.
В глибині тунелю вони чули, що гуркіт наростав, танки були вже майже поруч. Потім гуркіт почав віддалятися. Через декілька хвилин почувся страшенної сили вибух. Неначе землетрусом струсонуло землю. Задвигтіли стінки каналізаційного проходу. Було чути, як майже поряд падають з гуркотом стіни і перекриття.
– Підірвали термінал, - крикнув Андрій на вухо Наташі. Почав знову наближатися шум моторів танків. Один танк, здається, зупинився біля них. Почулися команди, з тупотом над ними пробігло багато людей.
Андрій з Наташею присіли на ящики, і дівчина злякано притислася до воїна. Андрій знову включив ліхтарик. На дні тунелю тускло виблискували під світлом ліхтарика калюжки вонючої рідоти. Він попробував зв’язатися з командиром по портативній рації, але почув тільки шум і тріскіт. Зв'язок глушили.
– Ти почекай тут, Наташо, - сказав Андрій. – Я узнаю, як там наші.
Через хвилинку він вернувся.
- Не пройти. Тунель завалений. – стривожено сказав Андрій. – Потрібно скоріш звідси вибиратися.
Вони заспішили в бік, протилежний від терміналу. Треба було відійти якомога далі. Андрій добре знав, що противник шукатиме люки і буде закидати тунелі гранатами з якимось удушливим газом.
Вони йшли довгенько. По дорозі Андрій запитав Наташу:
- Скажи, Наташо, якщо не секрет, чому раптом командир вирішив відправити тебе назад?
- Не знаю. Він якось дивно на мене дивився. Потім спитав, чи є в мене діти. Я відповіла, що в мене дівчинка. Він відразу віддав наказ, щоб я верталася.
- А скільки твоїй дитині років?
- Три роки.
- Маленьке ще.
- Так. Вона зараз у мами на селі. Батька в мене немає. Тяжко хворів і помер зовсім молодим. От зароблю грошей, куплю квартиру в місті, будемо з дочкою жити там. Моя сестра давно мене кличе до себе, вона живе у місті. Та за мамою потрібно придивлятися. Я часто до неї їжджу. Щось останнім часом хватає її серце. А свою хату вона покидати не хоче.
- А твій чоловік де працює?
- В мене немає чоловіка. Я навіть не розписана. Після дев’ятого класу поїхала в місто вчитися на медсестру. Наївна, недосвідчена. Примітив один мене, підкотив, облесний такий, робив подаруночки, клявся в коханні і все вимагав доказів мого кохання. А потім кудись зник. Це я зараз розумію, що той хто любить, ніколи не буде вимагати доказів кохання.
- Я тобі співчуваю, Наташо. Я тобі одне можу сказати, з хлопцями треба бути обережним. У багатьох спотворене ставлення до дівчат. Дівчина для таких – телиця. Відповідальності ніякої. І вірити на слово нікому ніколи не треба.
- Твоїми вустами та мед пити. І де ти був раніше, щоб мене надоумити? Краще розкажи щось про себе.
- Розповідати немає що. Нічого особливого. Я – дитбудинівський. Де мої батьки, що за батьки, ніхто не знає. Тільки кулончик на шиї залишився, як згадка, напевно, про маму. Теж після дев’ятого поступив у будівничий технікум, працював на різних будівництвах. В зону бойових дій прийшов недавно, добровольцем. Як говорив герой кінофільму «Біле сонце пустині» Верещагін: «Мені за державу прикро». Наречена у мене є. Звуть її Іриною. Брюнетка, гарна. Топ-модель. Але характер гострий, як бритва. Ну, ще що можна сказати? Дуже люблю читати. Наташа, ти замітила, чого ми з тобою один одному душу виливаємо? Мені здається, це у людей завжди так перед смертельною небезпекою.
Андрій зрідка освітлював ліхтариком тунель. Та ось дорогу їм перегородила решітка. Це був кінець тунелю. Вонюча рідина сягала їм вже по коліна. Біля решітки вгору вели металічні східці і зникали у круглому отворі. Очевидно, це був вихід до останнього люку. Андрій поліз східцями першим, Наташа за ним. Андрій попробував було лівою рукою відкрити кришку, але як не силився, не зміг. Він зліз. У світлі ліхтарика біля решітки побачив приставлений до стінки тунелю шматок товстої арматури з загостреним кінцем. «Це те, що нам потрібно», - подумав Андрій. Він вставив загострений кінець у виїмку люка, і лівою рукою, а Наташа двома руками, одночасно потягнули другий кінець арматури вниз, і кришка повільно. нехотя зрушилася з місця. Андрій натиснув плечем на неї, і посунув її вбік. На кришці була земля, яка вже встигла зарости травою. Очевидно, її давно не відкривали. Андрій, висунув голову з отвору і оглянувся.
Ще стояла навколо ніч. Небо очистилося від хмар і засяяло зорями. Недалеко світліло невелике водосховище, це був відстійник. З боку аеропорту доносився шум двигунів танків і чути було поодинокі вибухи і автоматні черги. Раптом Андрій побачив спалахи ліхтариків, почув кроки і голоси. Розтягнувшись ланцюжком по полю йшли солдати і прочісували підходи до аеропорту. Рука Андрія звично потягнулася до автомата, але тут же опустилася. Розпочати бій одному з великою кількістю противника, та ще і пораненому, це означало, загинути самому, втратити Наташу і не виконати наказ командира. Добре, він відведе її до наших і відразу повернеться назад з підкріпленням. Андрій втягнув голову в отвір і прикрив його кришкою. На щастя, земля навколо кришки густо заросла бур’яном. Промінь ліхтарика тільки сковзнув по траві і переметнувся далі. Коли солдати відійшли подалі, Андрій допоміг Наташі вибратися, і вони пригинаючись, побігли мимо валу відстійника в лісопосадку. Там вони впали на траву, і відсапуючись, Андрій сказав:
- Ще кілометра три і почнеться наша зона.
Вони перебігли ще через одне поле. Де-не-де на ньому росли соняшники. Очевидно, вони виросли з опалого насіння, так як на цьому полі давно нічого ніхто не саджав. Спустилися вниз в балочку, на дні якої протікала невеличка річечка, схожа на струмок. Вона майже вся заросла очеретом. Вони влізли у воду і позмивали з одежі прилиплий бруд. Вже починало світати. Андрій сказав:
- Далі прийдеться йти по шосе, бо земля навколо нього замінована. Але це вже наша територія. Тим не менше, тут часто бувають в засідці ворожі снайпери. Тому, Наташо, надінь мій бронежилет на всякий випадок.
І Андрій допоміг Наташі надіти бронежилет.
– А як же ти? – запитала Наташа.
- А мене куля не бере. Правда, інколи трішки осколки, - засміявся Андрій. Він не втрачав почуття гумору навіть у важких ситуаціях.
Вони обережно вибралися на шосе і заспішили по ньому. Вдалині засірів блокпост, заставлений бетонними блоками і мішками з піском. Зліва і справа нього протяглися окопи. Андрій перемовився по рації з командиром блокпосту. Стало зовсім видно. Вранішні промені сонця вже освітили зелені лісопосадки, поля, засіяні пшеницею і ячменем. Край дороги був наче застелений ніжно-фіолетовими розсипами безсмертників. Співав жайворонок. Зовсім не вірилося, що йде війна.
Андрій йшов дуже швидко і весь час підганяв Наташу. Тепер Наташа роздивилася Андрія. Як на її думку, надзвичайно вродливий юнак. Вона замітила, що Андрій весь час стривожено дивиться вгору на небо. А воно було таке мирне, голубе і гарне. Повільно по ньому пропливали білосніжні хмарки. Блокпост був вже зовсім близько, було видно, як махали звідти до них привітно руками воїни. Раптом Андрій показав на темну точку в небі і крикнув:
- Безпілотник.
В повітрі щось засвистіло. Андрій штовхнув Наташу у воронку, що була на краю дороги і впав на неї, закривши її своїм тілом. Майже в ту ж мить поряд з ними розірвався снаряд.
Стріляючи з автоматів і кулеметів солдати з блокпоста прогнали безпілотника, а гаубичними пострілами у відповідь змусили замовчати артилерію противника. Кілька воїнів підбігло до Наташі з Андрієм. Вони допомогли Наташі піднятися, слава богу, її не зачепило. А Андрій лежав недвижимо, його тіло було в декількох місцях пробито осколками, лоб розсічений, по захисній камуфляжній одежі стікала кров. Воїни на носилках обережно перенесли Андрія до блокпосту і по рації визвали вертоліт. Наташа ножем розрізала Андрієву одежу і накладала пов’язки, зупиняла кровотечу, робила протишокові ін’єкції.
Через двадцять хвилин в небі застрекотіло і, пригинаючи вітром від гвинтів верхів’я дерев, прямо на шосе біля блокпосту сів вертоліт. Не виключаючи двигуна, забрав пораненого і злетів у повітря. Наташа полетіла також.
У госпіталі Андрія відразу поклали на операційний стіл. Операція тривала дуже довго. Наташа весь цей час сиділа біля операційної і чекала. Дивлячись на білі стіни коридору, вона болісно роздумувала і задавала собі запитання, на які не могла дати відповідь. Чому молодий незнайомий їй хлопець всю дорогу її так опікав? Чому він віддав їй свій бронежилет? Чому він захистив її від осколків своїм тілом, і сам майже не загинув і залишиться, напевно, на все життя інвалідом? Він же міг стрибнути у сусідню воронку. Він же сам такий вродливий і очі в нього гарні. Вона у великому боргу перед ним.
Наташа перебирала документи Андрія, вдивлялася у фотографію його дівчини. Дійсно, витончена гарна брюнетка, але який у неї холодний погляд. На тильній стороні фотографії був напис: «Андрію від Ірини». Серед документів був невідправлений незаклеєний конверт з її адресою. Наташа подумала, що необхідно повідомити Ірину про те, що Андрія поранило. Нехай приїде, посидить біля нього. Це надасть Андрію сили і буде великим стимулом для одужання. Вона вирвала з блокноту листок, описала останні події і попрохала Ірину якомога швидше приїхати в госпіталь. Вклала аркуш у конверт, заклеїла його, і, вибігши на вулицю, кинула лист у поштову скриньку.
Нарешті операція закінчилася і її запросив до себе в кабінет хірург. Він був немолодий, вже зовсім сивуватий і виглядів дуже стомлено.
- Важка операція. Повезло хлопцю. Життєво важливі органи не зачепило. Організм, молодий і здоровий, витримав операцію, - сказав хірург, висипаючи на стіл перед Наташею п’ять осколків. – Візьми на пам'ять. Один осколок пройшов зовсім близько біля серця. Злегка зачепило диск хребта. Розірвало сухожилля лівої ноги. Буде кульгати. Шрам залишиться на лобі назавжди. Ми, звичайно, все вправили, зашили. Кілька місяців не зможе ходити, поки не відновиться функція хребта. Повне відновлення хребта залежить від послідовних, довготривалих, спеціальних процедур. Через місяць ми зобов’язані будемо його виписати. Заявку на інвалідну коляску ми подамо. Призначимо інвалідність першої групи. Це все, що я можу для вас зробити. Ти хто йому, дружина чи сестра?
- Яка різниця, хто я йому! Це грає якусь роль? Він круглий сирота, рідних у нього немає. Я буду його тут доглядати, - твердо відповіла Наташа. Хірург уважно подивився на неї і повільно промовив:
- Ну, що ж! Справа житейська.
Наташа влаштувалася в госпіталі санітаркою, а згодом ще і на пів ставки медсестрою. Весь вільний час вона сиділа біля Андрія, витирала йому пошерхлі губи мокрою марлечкою, поїла, кормила його з ложечки, прибирала біля нього. Виконувала всі процедури, які йому призначали. Коли Андрію стало легше, Наташа показала йому осколки, що витягнули з його тіла. Андрій і тут пожартував, що везе йому на осколки.
Згодом Наташа узнала, що противник таки підірвав термінал. Андрій тоді правильно це визначив. Всі кіборги загинули. Тих, що були нагорі, привалило під час вибуху, тих, що встигли сховатися в бункері, закидали гранатами. Андрій – єдиний кіборг, що залишився живим.
Через два тижні приїхала Ірина. Вона ввійшла в коридор госпіталю висока, тонка, струнка, одягнена за останнім словом моди і наповнила його тонким запахом французьких духів. На неї всі оглядалися. Ірина відразу переговорила з хірургом і зайшла в палату до Андрія. Біля його ліжка на стільчику сиділа Наташа. Побачивши Ірину, вона відразу підхопилася, запропонувала стільчик Ірині і хотіла вийти, але та жестом зупинила її. Наташа присіла на край ліжка.
В Андрія сяяли очі, непораненою лівою рукою він схопив долоню Ірини і ніжно її гладив. Ірина подивилася на бліде перев’язане обличчя Андрія і не змогла поцілувала його. Вона сказала, що була у хірурга, він її про все проінформував, що в неї зовсім ні на що немає часу, що через два дні вона в складі групи летить в Париж на представлення високої моди, і, можливо, там залишиться.
– Поправляйся, - кинула вона Андрію, і, не поцілувавши його на прощання, швидко вийшла.
Наташа побігла за нею і догнала її вже біля самого виходу.
- Ірино, - сказала вона, хвилюючись. – Будь-ласка, відміни поїздку, посидь біля Андрія. Він так потребує твоєї присутності, він буде такий радий, він швидше видужає.
Ірина зміряла її холодним поглядом і презирливо проказала:
– Це ти та сама медсестра, яку спасав Андрій? Мені хірург розповідав. А тепер настала черга тобі його спасати. - З металевим притиском вона прошипіла: - І не лізь в чуже життя, малявка! Щоб більше ніяких листів і дзвінків не було. - Потім підняла вгору тонкі брови і здивовано мовила:
- Чи може ти в нього втюрилася? В нього багато раніше дуреп влюблялося. То я його тобі дарую. Безкоштовно. Можеш не дякувати.
Ірина різко крутнулась на високих каблуках і швидко пішла геть. Наташа спантеличено повернулася назад у палату до Андрія. Його лице стало ще білішим.
– Не переживай, Андрію, - нарочито життєрадісно мовила Наташа. – Ось, побачиш, злітає у Париж, і потім обов’язково повернеться. Треба тільки мати терпіння. До такого, як ти, неможливо не повернутися.
– Ні, не повернеться. Я її добре знаю. – неприродним тремтячим голосом відповів Андрій. Він силою волі подавив у собі хвилювання, і далі вже говорив більш спокійно, тільки його непоранена рука щосили стискала край простирадла: - Що я не розумію, що у такої красуні був тимчасовим. Не трапиться кращий, зостануся, а трапиться, ну пробач, друже, стань в сторону. У неї холодний обачливий розум, ну, а я, як хлопчисько, закохався. Вона, топ-модель, яка привикла жити шикарно, привикла, щоб виконували всі її примхи, буде доглядати все життя інваліда? Та це просто смішно. Вона і приїхала сюди тільки за тим, щоб взнати, чи настільки все серйозно, і остаточно порвати всі стосунки. Ти ж знаєш, що вона спочатку завітала до хірурга, а потім до мене. Раніше в її очах я мало бачив кохання, а тепер в них зовсім його не було, хіба що трохи жалю за потраченим часом.
Наташа сиділа біля Андрія, слухаючи, дивилася на нього і думала: «Від такого гарного юнака відмовилася наречена. Ну, й туди її дорога. А мені він дуже подобається. Він такий розумний, вміє правильно аналізувати ситуацію. Він зовсім не схожий на інших хлопців. Ввічливий, тактичний. Не впадає в паніку. Відповідальний. Вміє терпіти біль. Я не чула від нього навіть стогону. А як він мене спасав? Ні, я його ніколи не залишу, я заберу його до себе, хто мені щоб не говорив, щоб мені це не коштувало».
Та біда ніколи не приходить одна. Подзвонила сестра і повідомила страшну звістку. Раптово померла мама. Наташа поїхала в рідне село на похорони.
Похорони для самих близьких і рідних, це не тільки страшна трагедія, коли ти вже майже не бачиш білого світу, коли в тебе розколюється на частини голова, і ти весь час обливаєшся гіркими сльозами, а потім настає такий стан, коли треба плакати, а ти вже не можеш, спазмами здавлює горло і ти ні звуку не можеш з себе видавити, напічкуєш себе заспокійливим і спазмолгонами.
Це ще і тяжкий труд. Незважаючи на велике горе, потрібно бігати, їздити, крутитися, домовлятися про домовину і хрест, з мужиками, щоб викопали могилу на цвинтарі, брати в районній лікарні довідку про смерть, прохати сусідів, щоб допомагали готовити обід, купувати похоронні вінки, і ще робити безліч всяких справ. Потім ледве йти, хитаючись, за домовиною, проводжаючи маму в останній шлях, не стримуючи ридання, а мама лежить в домовині, як жива. І ти плачеш, бо якщо не виплачешся зараз, потім буде ще гірше. І думаєш, як це несправедливо, що Господь забирає на той світ найкращих, безгрішних, працьовитих людей!
На другий день сусідка розповідала сестрам, що вона сиділа на лавочці біля тину, а мимо проходила їх мама, несла всього лиш пів відерця води з вуличного крану, а позаду бігла за нею Катюшка. Мама присіла поряд і сказала:
- Щось мені дуже важко стало. Відпочину трішки.
І раптом похилилась. Я до неї. Кажу, Уляно, Уляно, що з тобою? Вона не відповідає. Збіглися сусіди, визвали фершалку. Та послухала серце, і розвела руками. Але зробила укол. Повезли в район. Там лише підтвердили: зупинка серця. Отак, була людина, нема людини, царство їй небесне! Сусідка перехрестилася.
Перед від’їздом з села, Олена, Наташчина сестра, розсудила просто і мудро:
- Катюшку я тимчасово забираю до себе, поки ти владнаєш свої справи. Будинок продаємо і купляємо тобі, Наташо, кімнатку в комуналці, я вже давно намітила одну, внесла заставу. Той будинок недалеко від мого, то будемо поряд жити. Роботу тобі підшукаємо. Катюшку в дитячий садочок оформимо. Якось будемо жити. А там, як бог дасть.
Наташа обняла сестру, поцілувала її і сказала: - Оленко! Я не знаю як тобі дякувати, ти в мене золото. - Але потім зітхнула: - Тільки знаєш, я не одна.
- Ти що, знайшла собі чоловіка? – здивовано запитала Олена.
- Вважай, що так. І Наташа розповіла все про Андрія, і що вона забере його з собою обов’язково.
Олена побагровіла: - Що ти собі думаєш? Ти навішала вже маля на себе, та ще і інваліда хочеш? Один раз обпеклася, та ще другий раз хочеш? Ти ж собі вкінець життя зіпсуєш! Я впевнена, ти собі ще нормального чоловіка зможеш знайти. Митю, скажи їй ти, бо я вже не можу.
Дмитро, Оленин чоловік, повністю підтримував свою дружину:
– Справді, Наташо. Треба ж слухатися старшу сестру. Вона тобі бажає лише добра.
- Я вас усіх дуже люблю, мої рідні. Але своє життя я будуватиму так, як вважатиму за потрібне. – відрізала Наташа.
- Ну, то як знаєш. Ми тебе попередили. Щоб потім ти не жалкувала., - ображено відповіла Олена. Вона знала, що Наташчин характер не перепреш і більше нічого не говорила.
Пробіг місяць, Андрія виписали з госпіталю. Наташа тоном, що не допускав ніякого заперечення, сказала йому:
- Я забираю тебе з собою.
Андрій відповідав їй точно так як Олена:
- Я, звичайно, радий. Але ти добре подумала? У тебе ж все життя попереду. Це ти зразу так, поки молода, на хвилі емоцій. А потім тобі все надокучить. І зі мною возитися, і побутові нелади.
- Я дуже добре подумала, і давно все для себе вирішила. Я добре пам’ятаю, як ти мене рятував. Я ніколи собі не простила б, якщо залишила б тебе в будинку інвалідів. Це треба бути останньою тварюкою.
Кімнатку в комуналці Наташа розділила занавісками на три частини. В першій частині розмістилася Наташа з Катюшою. Там були невеличкий розкладний диванчик, ліжечко для Катюші, невеличкий столик з шухлядами, дзеркало над ним і шафа для одягу. Друга частина служила одночасно вітальнею і їдальнею. В ній посередині стояв тільки столик з чотирма стільчиками. В третій частині жив Андрій. Тут була канапа, на якій він лежав та інвалідна коляска.
Маленька Катюша, викапана друга Наташа, настільки вона була на неї схожа, побачивши Андрія, підійшла до нього і запитала:
- Ти мій тато?
- Так, я твій тато, - відповів, ніяково посміхаючись Андрій. Наташа, слухаючи цю розмову, похитала головою, але нічого не сказала, хоча ця відповідь для неї була дуже приємною.
Наташа влаштувалася медсестрою в лікарні, Катюшу віддала в дитсадок. Наполегливо виконувала всі настанови лікарів відносно Андрія, масажі, уколи, розтирання, таблетки. Рани зажили, але ще боліла спина, та на ноги не міг зводитися, вони боліли та терпли.
Сусідка по комуналці, Ольга, молода, весела, товариська, повненька дівчина, відразу прибігла до них знайомитися, поцілувала, підняла й підкинула вгору Катюшу, розпитала, що болить у Андрія. Коли вона почула, що спина і ноги, відразу сказала:
- Це, напевно, диски хребта зрушені з місця.
- Ми багато разів робили знімки. Нічого не виявлено, - відповіла Наташа.
- А воно не завжди може показати. Бувають такі випадки, що ні лікарі, ні апаратура нічого не можуть сказати, прищемило десь злегка нерв, і все.
- А звідки це ти знаєш?
- У нас в селі, звідки я родом, живе один знахар, він вправляє людям хребці. Буває, один чоловік різко піднімає важкий мішок і зрушує собі спину, другий падає з горища, третього коняка копитом вдарить, четвертий на рівному місці посковзнеться і падає, травмуючи хребет. О, скільки різних випадків буває.
Наташа задумалася: «Потопаючий хапається за соломинку. Треба все випробувати, а раптом на щось натрапимо.»
Через декілька днів вона з Ольгою повезли Андрія в село до знахаря. Тільки Ольга потребувала, щоб Андрій надів військову форму.
– Для чого? – здивувалася Наташа.
– Там узнаєш.
І дійсно, коли вони приїхали в село, біля будинку знахаря була довжелезна черга. Деякі говорили, що по декілька днів чекають.
– Почекайте мене тут, - сказала Ольга і зникла в будинку. Через декілька хвилин вона вийшла і сказала:
- Вези його сюди.
Наташа підкотила коляску, і разом з Ольгою ввела Андрія всередину. Людям Ольга пояснила, що цей юнак з фронту, що дід Афанасій дозволив його пропустити без черги. Люди в черзі зашуміли, що вони, звичайно, не проти, бо людина на війні поранена.
Дід Афанасій, з довгою білою бородою, колишній фельдшер, сидів біля плоскої канапи. На неї поклали Андрія. Чутливі довгі пальці знахаря забігали по хребту Андрія, як пальці знаменитого музиканта по клавішам рояля. При цьому дід бурмотав якісь нерозбірливі слова. Раптом пальці його лівої руки зупинились біля однієї точки, і ребром правої долоні дід Афанасій акцентовано вдарив по цій точці. Андрій ойкнув від різкої болі. Знахар задоволено підвів голову.
– На все воля божа, - прорік він. Брати гроші за маніпуляцію дід Афанасій категорично відмовився.
– Я бачив шрами на його тілі. Він уже сповна заплатив нам усім. Ідіть з миром діти і будьте здорові.
Коли вони вийшли, Наташа сказала:
- Дивний дід. Він неначе чаклун з казки.
- Так, дивний. – відповіла Ольга. - Такі, як він рідкість, а, можливо, таких і зовсім немає. Він побудував у селі школу, церкву, лікарню, асфальтову дорогу. Він весь час говорить, що гроші з собою на той світ не забере, він їх залишить у селі. І таки лишає.
Неймовірно, але знахар допоміг. Буває ж таке. З кожним днем Андрію ставало легше. Все менше боліла спина, все менше боліли і терпли ноги. Він уже міг самостійно робити кілька кроків. І чим більше він видужував, тим більше він відчував спрагу до знань, до літератури. Андрій почав багато читати. Наташа не встигала носити йому з бібліотеки книги. Він перечитав майже всю класику вітчизняної і зарубіжної літератури, майже всі шедеври сучасної літератури. Особливо йому подобалися твори Паустовського.
Багато разів перечитував Тараса Шевченка. Яка людина! Він міг би жити, розкошувати. Його талантів на себе сповна вистачило б. А, ні. Не міг він спокійно дивитися на рабське життя простих людей. Як Прометей, вибрав мученицьке життя. На каторгу пішов із-за них. Писав, неначе дивлячись на сотні років вперед:
«Ми в раї пекло розвели.»
А в поемі «Сон», як він сказав:
«Та отечество так любить,
Так за ним бідує,
Так із його сердешного,
Кров, як воду точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята: «Нехай, каже,
Може так і треба».
А Іван Франко? Скільки років назад жив, а написав неначе про його Ірину:
«Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?»
Андрій заставив Катюшу вивчити вірш Павла Тичини «А я у гай ходила», і з задоволенням слухав, як вона, стоячи вечором біля столу у вітальні, злегка гаркавлячи, співуче, протяжно декламувала Наташі:
«А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там дерева - люлі.
І все отак зозулі:
Ку-ку! Ку-ку!»
Наташа слухала Катюшку і сяючими очима дивилася на Андрія.
Кілька разів Андрій перечитував «Мартіна Ідена» Джека Лондона. І кожен раз роман потрясав його. «Яка сила волі, духу, яка мужність в людини. Яка спрага до знань, яке бажання вибитися в люди. Мартін Іден був же спочатку простою людиною. А яких досяг висот! Чому ми не можемо так? Що нам не вистачає?» - болісно думав Андрій.
Він став аналізувати своє життя і прийшов до думки, що вже згаяв багато дорогоцінного часу. В школі він майже не вчив уроки, слухав лише те, що йому було цікаве, в технікумі теж вчився абияк, виїжджаючи на своїх здібностях. Потім перебивався на всяких роботах, жив сьогоднішнім днем, зовсім не задумуючись про майбутнє. Жив в робочому гуртожитку, сидів з хлопцями вечорами в барі, відвідував дискотеки, одним словом прожигав життя. Познайомився з Іриною на показі моди, зачарувала вона його своїми чорними жагучими очима, став на неї втрачати майже всі зароблені гроші.
Багато Андрій передумав, лежачи на лікарняному ліжку. Доля в одну мить перевернула його життя. До минулого повернутися неможливо, хоча б тому, що він майже інвалід. Наречену він втратив. Отже, потрібно починати нове життя. Але як? Крім цього, йому було дуже незручно висіти на шиї у Наташі. Звичайно, Наташа йому подобається, вона гарна дівчина. А як вона про нього піклується! Таку ще пошукати треба. Та чи зможе він коли-небудь їй віддячити?
Андрій завів для себе жорсткий розпорядок дня. Вставав о п’ятій годині ранку. Тихенько ковиляв у душ, щоб не розбудити Наташу. Виконував лікувальну гімнастику, готував дівчатам сніданок. Одівав Катюшу. Проводжав своїх дівчат до дверей, на прощання їх цілував і сідав за старенький ноутбук, який йому купила на ринку Наташа. На новий у них грошей не було.
Ще під час читання книг, особливо поезії, у нього появилася необхідність виразити , виплеснути назовню свої думки і переживання в стислій віршованій формі. Він писав вірші спочатку на папері, виправляв їх, перекреслював строчки і зверху надписував нові, збоку надписував римовані слова, звідки вибирав потрібну риму, на цій же сторінці швидко писав думки, що приходили в голову під час написання віршів. Потім друкував їх на комп'ютері.
Він поставив собі за принцип, писати тільки українською мовою. Приходилося весь час перевіряти в словнику сумнівні слова, чи не русизми. Ні, він зовсім не проти російської мови, це велика розвинена могутня мова. Чим більше мов ми знаємо, вважав він, тим краще. Але він хотів, щоб його рідна українська мова теж стала такою ж розвиненою і могутньою. Андрій часто не міг висловити свою думку з усіма невловимими відтінками на українській мові, русизми були в нього в крові. Він думав, що потрібно збагачувати українську мову новими словами з життя, не боятися вводити побільше синонімів і нових слів з інших мов.
Водночас він відчув гостру потребу вчитися. Він позабував вже те, що і знав: як правильно писати деякі слова, де ставити лапки́, ко́му, як вводити пряму мову. Але це ще були дрібниці. Він відчував брак і загальних знань і спеціальних. Він розумів, для того щоб добитися чого-небудь в житті, він повинен бути в першу чергу високоосвіченим, високоінтелектуальним. А для цього потрібна вища освіта.
Андрій вирішив поступати на філологічний факультет державного університету, звичайно на заочне відділення, так як він ще ледве ходив. Заодно умовив Наташу поступати на заочне відділення фармацевтичного факультету медичного університету.
Тепер кожен день для них став напруженим. До екзаменів залишалося півроку, потрібно було ретельно готуватися. Андрій чітко розподілив на кожен день об’єм знань, який вони повинні були вивчити. Крім цього завів спеціальну систему повторення вивченого, щоб не забувалося. Наташі прийшлося тяжче, вона цілий день була на роботі, і тільки, майже вечором, забравши дитину з дитсадка, приїжджала додому. Їй прийшлося в лікарні між процедурами зубрити матеріал. Вільного часу абсолютно не було. Виручало лише те, що Наташа вчилася в школі і в медучилищі старанно, майже на відмінно, і тому швидко і легко відновлювала набуті знання в пам’яті.
Коли дівчата приїжджали додому, їх вже чекала вечеря, яку готував Андрій. Під час вечері Андрій читав їм свої вірші, розповідав анекдоти, жартував. Всі сміялися, і мала Катюша теж, хоча нічого не розуміла. Після вечері Наташа часто від втоми прямо звалювалася спати. Андрій ще возився з Катюшею, читав з нею книжечки, грався і потім теж вкладав її спати.
Коли вони поступили у вузи, привітати їх з величезним тортом і пляшкою сухого вина прийшла Ольга. Піднімаючи тост, вона весело сказала:
- За вас, друзі! Заздрю вам по доброму. Ви, знаєте, а я би так не змогла. Якщо витримаєте, виб’єтеся в люди.
- Давай з нами, - пропонувала Наташа.
- Ні, вибачайте, але я не до навчання. Я з глузду поки-що не з’їхала, - сміялася Ольга.
Ольга неначе у воду дивилася. Почалися ще напруженіші, ще тяжчі дні. Потрібно було проробляти незнайомий матеріал, бувати на установочних сесіях, виконувати контрольні, здавати екзамени, а Наташі ще і працювати. Порою Наташа так стомлювалася, так все їй набридало, що вона подумувала все кинути до бісів собачих. Але дома, дивлячись у гарні Андрієві очі, до неї неначе перетікала його невгомонна енергія, і тоді у неї відлягало від серця, і вона знову поринала у цю жорстку щоденну круговерть.
Але тяжко працювати, це ще було півбіди. Найбільше по них била нестача грошей. Їх рішуче на все не вистачало. Потрібно було заплатити за комунальні, за дитсадок, за ліки для Андрія, за продукти. Велику частину грошей пожирали вузи. Пільги, які отримував Андрій, як учасник бойових дій, справу не врятовували. А оббивати пороги воєнкомату та державних установ він не хотів. «Країні і без мене важко,» - говорив Андрій Наташі.
Інколи, зустрічаючись з Наташею і вислуховуючи її скарги, сестра Олена говорила:
- Я тебе попереджувала, я ж тебе попереджувала.
Але дивлячись на змарніле обличчя Наташі, і згадуючи маму, непомітно сувала їй в карман трохи грошей. Коли Олена з Дмитром приїжджали з села, де вони на вихідних працювали на горо́ді, вони обов’язково притаскували Наташі важку сумку з овочами.
Андрій ходив тільки у своєму камуфляжному одязі, Наташа доношувала той одяг, що був у неї раніше, а Катюші сестра Олена віддавала платтячка, колготки, взуття, з яких виростала її дочка.
Андрій і Наташа помітно схудли. Дивлячись на них, сусідка Ольга з жалем хитала головою, потім дістала два, майже зовсім нових плаття, в які вона вже не влізала, і перешила їх на Наташу. Наташі плаття дуже личили.
– Носи, і згадуй добру Олю! – сміялася Ольга. Наташа обнімала і цілувала свою сусідку.
Андрій весь час думав, де дістати грошей. Він почав посилати свої вірші у різні газети і журнали. Але йому приходила часто така відповідь: «Ваші вірші нам дуже сподобалися, але на жаль, надрукувати ми їх не зможемо», а іноді не приходило зовсім ніякої відповіді. Бувало зрідка друкували якийсь віршик, та гонорару не було ніякого. Журнали та газети були бідними і ледве самі трималися на плаву. Їх мало хто з людей виписував і купляв.
Тоді Андрій почав писати оповідання. Він описував немало цікавих історій зі свого трудового життя, з життя міста. Писав пригодницькі і фантастичні оповідання, описував подорожі в нетрях Амазонки, подорожі на космічних кораблях до Марсу, Місяця, Венери. Розсилав їх по всім журналам. Але реакції були аналогічними. Інколи якийсь журнал друкував якесь одне оповідання, приходив гонорарчик, такий маленький, що навіть соромно про нього комусь було сказати.
Тоді він подумав, можливо, за книги будуть платити, як годиться. Він зібрав всі свої вірші і помістив їх у товстеньку збірку під назвою «Я люблю тебе». Із оповідань він утворив чотири солідні збірки «Моє місто», «Космічні подорожі», «У нетрях Амазонки», «Шукачі скарбів». Розіслав їх по видавництвам. Невдовзі з усіх редакцій прийшли майже однакові відписи: «Доброго дня, Андрію. Щиро вдячні Вам за надіслані твори. Дякуємо Вам за творчість і увагу до нашого видавництва. У разі публікації ми з Вами обов'язково зв'яжемось. З повагою, редакція…»
Чекати Андрій не міг. І тут він раптом згадав, що колись, чи то по телебаченню, чи то по радіо, чи то десь читав, що одна дівчина говорила хлопцю, який теж писав, що коли його книга потрапить на очі режисеру з Голівуду, і поставлять по книзі фільм, то мільйон йому буде забезпечено.
Звичайно, це могло бути і неправдою, мільйон – це занадто багато. Але коли справді заплатять, то немало. Андрій загорівся, це те, що йому потрібно, це те, що він зможе зробити. Потрібно тільки написати книгу і сценарій по книзі. Але і книга, і сценарій повинні бути на англійській мові. Звичайно, можна дати перекласти книгу професійному перекладачеві. Та грошей же нема. І до того ж бувають такі нюанси, що навіть досвідчений перекладач не в змозі відтворити їх, а тільки автор. І Андрій зрозумів, що паралельно з написанням книги він повинен досконало оволодіти англійською мовою.
Про книгу Андрій Наташі нічого не сказав. Але про те, що їм необхідно на високому рівні оволодіти англійською мовою, він з запалом почав переконувати Наташу. Наташа, почувши про чергове навантаження на свою бідну голову, вскипіла всередині себе і тільки-но хотіла гнівно виплеснути весь свій, накопичений місяцями, протест проти розумового насилля назовню, але знову, як і кожен раз, подивившись в рідні Андрієві очі, і побачивши в них віру, жагу, сяюче немислиме бажання добитися кращого життя, стрималася.
Наташа знову, за вказівкою Андрія, дістала словники, граматику, посібники для вивчення англійської мови, купила на ринку електронний тренажер-розмовник. Андрій знову розписав уроки для вивчення англійської мови на кожен день, на листках паперу писав нові слова і коротенькі правила і вивішував листки у вітальні, спальнях, на кухні. Кожного тижня у них була певна тема для розмови у кімнаті, наприклад, дитсадок, лікарня, вулиця, кімната, місто, сім’я і так далі. Віталися, розмовляли дома тільки англійською мовою з правильною вимовою, в чому дуже допомагав електронний тренажер. З Катюшею Андрій окремо займався англійською. Олена, бачачи чергові дивацтва своїх сусідів, слухаючи, як Катюшка вітається вранці з нею:
- Гут монінг, леді Оля! - сміялася так, що аж за боки бралася. Потім її цілувала і говорила:
- Я вже леді? Ах, ти ж щастя моє маленьке!
Андрій пропонував Олені зайнятися англійською теж разом з ними, на що вона знову пирхала сміхом:
- Я в школі ледве рідну вивчала, а ви хочете, щоб я з вами ще чиєюсь шпікала.
Андрій з жаром взявся за написання роману. Тему він давно вже вибрав для себе. Це буде роман про його життя, про бойові дії на Сході. Він опише захисників аеропорту. Він не один місяць захищав аеропорт, він пам’ятає кожен бойовий день, він бачив все своїми очима. Він на собі відчув, як рвуться поруч міни і снаряди, горить напалм, горить земля під тобою, а ти не повинен сходити з бойового посту, бо зійдеш, значить підведеш своїх товаришів, які на тебе надіються, в тобі впевнені, що ти не злякаєшся, не збіжиш, бо противник відразу опиниться рядом і закидає гранатами. По свисту міни, чи снаряду, ти вже навчився визначати, чи на тебе летить снаряд, чи розірветься поряд, чи десь в стороні. Тоді ти ховаєшся під металеву кришку, і тільки-но снаряд пролітає, ти знову стріляєш з кулемета по всьому, що рухається на позиції противника. В цю мить в голові жодної думки, крім жорстокого закону війни: «Якщо не ти його, то він тебе!»
Він опише свого командира. Вже немолода людина, поговорювали, що він пройшов Афганістан. Від нього віяло незворушним спокоєм і впевненістю, що мимоволі передавалося воїнам. Авторитет його був непорушним. Воїни його поважали і любили. Він ніколи не кричав, накази віддавав тихо, і вони виконувалися беззаперечно. Він все робив для того, щоб зберегти життя воїну, і це всі бачили. Він організував оборону головного терміналу так, що засікти кулемет чи міномет було майже неможливо, воїни перебігали з одного укриття в інше, від однієї вогневої точки до іншої по підземним переходам. Зброю і боєприпаси вони не переносили, на новій вогневій точці все було заготовлено наперед. Вогнева точка являла собою дот, збудований з бетонних блоків. Внизу, під товстою металічною кришкою, підземний хід, проритий до бункерів. За невразливість противник воїнів, захисників аеропорту, назвав кіборгами.
Він опише своїх кіборгів. Кожен являв собою яскраву неординарну особистість. Взяти хоча б Любомира, він родом з однієї з західних областей, працював ковалем в кузні. Рідкісна професію. Велетень, він переносив міномет так само легко, як Андрій свій кулемет. Мовчазний, з нього слова не витягнеш. Але якщо вже коли щось скаже, то як припечатає. На посту завжди тихенько співав пісню:
«Вівці, мої вівці,
Вівці та й отари.
Хто ж вас буде пасти,
як мене не стане?
Гей, гей, гей!
Ду-ду-ду-ду-ду.
Як мене не стане. Гей.»
В дні затишшя, виставивши тільки основні пости, вони збиралися разом в одному приміщенні, варили картоплю в «мундирах», їли, макаючи її в сіль і соняшникове масло, обпікалися, дмухали на картоплю і завзято спорили, якою повинна бути Україна. Розповідали різні історії зі свого життя, хто де буде працювати після демобілізації, які в кого сім’ї, показували фотографії.
Він обов’язково напише про одного кіборга, якому командир дав наказ відвести медсестру до своїх позицій, і воїн довів її, і тільки-но хотів вже повернутися назад, як тут його накрило снарядом.
Уже в госпіталі воїн узнав, що всі його побратими загинули, він єдиний залишився в живих. Його стали називати «останнім кіборгом». Яке б життя не було важким, він не повинен здаватися, він не повинен проявляти слабість духу, адже він кіборг. Він повинен з честю носити це звання і добитися достойного життя.
Він пов’яже роман з політичною обстановкою в країні, в Європі, у світі, переплете його з історичною давниною України, з визвольною боротьбою козаків. І назве він свій роман «Останній кіборг».
Пройшло, ні пробігло три роки. Андрій став нормально ходити, лише, як попереджував хірург, майже непомітно прикульгував на ліву ногу. Він брався за будь-яку мілку роботу, яку міг виконати. Допомагав виконувати заочникам контрольні, брав додому переклади з англійської. А отримавши, ці, як він їх називав «ліві гроші», він потрясав кредитками перед дівчатами, і захоплено кричав:
- Катюшо! В цю неділю йдемо в парк розваг.
Катюша від радості підстрибувала і пищала. Зазвичай, вони йшли в парк Шевченка, платили сто гривень за колесо огляду, сідали у крісла в кабінці, пристібалися. Колесо починало рухатися, і вони повільно піднімалися на космічну висоту. У Катюшки завмирало серце, вона притискувалася до Андрія. На самій верхній точці, з висоти пташиного польоту, неначе з літака, перед ними зліва розкривалася захоплююча панорама рідного міста. Здавалося, вони бачать все місто, оповите парками, перед собою, як на долоні. Зверху місто вигляділо неймовірно гарним: білі казкові палаци серед зелених садів. А справа розстилалася блакить безмежного моря.
Після колеса огляду вони йшли на автодром, і Катюша вже без Андрія сідала за руль електромобіля, і чотири хвилини мчалася по автодрому і виробляла чудернацькі викрутаси.
В кінці атракціону Андрій купляв дівчинці солодку вату і морозиво, і вони поверталися додому веселі і щасливі.
Наташа з ними не ходила, в цей день вона відсипалася вволю і готовила обід своїм, як вона називала жартома, двом дітям.
Далеко не завжди у Андрія були гроші на парк розваг. Тоді вони з Катюшею просто гуляли вулицями міста і обдивлялися визначні його пам’ятки. Вони відпочивали на лавочці в сквері на Приморському бульварі в тіні велетенських платанів і Андрій розповідав дівчинці історію міста. Потім вони йшли далі. Задравши голову, Катюша кілька разів обходила пам’ятник Дюку де Рішельє, і все запитувала Андрія, що він в руці тримав раніше. Вони приходили до знаменитих Потьомкінських сходів. Андрій сідав на верхню сходинку і терпеливо чекав, поки Катюша спуститься вниз, рахуючи сходинки, і підніметься знову нагору.
Дома Андрій прочитав Катюші казку Костянтина Паустовського «Сталеве кільце». Наташа, яка поралась у спальні, не витримала, присіла на стільчику, і з великою цікавістю теж вислухала казку. Андрій розказав, що знаменитий письменник Паустовський жив у їх місті два роки і написав про нього книгу «Час великих очікувань». І вирішили вони з Катюшею пройтися стежинками, якими колись ходив дядя Костя.
В наступну неділю вони сіли у трамвайчик і приїхали до Чорноморської вулиці. Вона була зовсім недовгою, її можна було пройти за декілька хвилин. Але вона залишається і до сих пір самою живописною в світі. Як і в ті часи, тут можна було чути шелест старих білих акацій, на своєму обличчі відчути свіже віяння моря, побачити темно-зелений плющ на огорожах. Справа на Чорноморську вулицю виходили старовинні провулки, Обсерваторний, Стурдзовський, Батарейний. Будинки в них ховалися в гущавині зелених дерев. Зліва тягнувся глибокий обрив над морем.
До сих пір на вулиці росли старезні каштани, і Андрій розповідав Катюші, що по стуку дозрілих плодів каштанів об тротуар дядя Костя визначав силу вітру.
Вони стали на край обриву. Звідси відкривався чудовий вид на спокійне голубіюче море, яке губилося в туманній димці. Тільки не видно було із-за насаджених дерев і забудов, заповнених відпочиваючими пляжів Ланжерону і Аркадії. А раніше там було безлюдно, і на берег після шторму часто викидало зірвані з якорів плавучі міни.
Побували вони з Катюшею і в музеї Паустовського. Андрій зовсім недавно зі здивуванням узнав, що в місті існує музей Паустовського. Біля входу в музей стояв, опершись об стінку, якір з ланцюгами і корабельними канатами. Лежала купа принесених з берега моря круглих валунів. Музей являв собою дві затишні і задушевні кімнати. Андрій пильно вдивлявся в пожовтілі газети зі статтями великого письменника, а Катюшу зацікавила стара друкарська машинка і старовинний морський компас.
Потім, показуючи на рятувальний круг з написом «Димитрій», Андрій розповідав Катюші, що на цьому старому пароплаві письменник добирався до Криму, і вони попали в жорстокий льодовий шторм в одинадцять балів, і ледь не затонули. «Димитрій» скрипів по швам, велетенські хвилі переливалися через палубу, здавалося корабель ось-ось розвалиться на частини. Мішечники, які пливли теж на цьому пароплаві, вили від страху і прощалися з життям. Тільки, завдяки досвідченому старому капітану, пароплаву ледве вдалося вибратися зі шторму.
Двірницької, в якій жив Паустовський, вже давно не існувало, як і маргариток, які були посаджені навколо неї. Андрій подумав, що добре б було, якби в кімнаті музею стояв би ще стелаж з німецькими книгами по економіці на готичному шрифті, і щоб вони виділяли такий же гострий запах лізола і гвоздики, як і в ті часи, і щоб стояли на ньому всі вісімдесят шість томів енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Письменник зачитувався ними, і, напевно, звідси була причина його енциклопедичних знань, які йому так допомагали і в написанні книг, і в написанні статей.
Андрій з Катюшею продовжували бувати в місцях, які любив письменник. Цього разу вони проїхалися вулицею «Дача Ковалевського», трамвайчиком добралися навіть до Шістнадцятої станції Великого фонтану. Хотіли знайти місце, де раніше височіла вежа Ковалевського, але ніхто не міг його показати. Все забудувалося так, що, напевно, і сам письменник не зміг би його відшукати.
Тоді вони пролізли вузьким проходом між високими бетонними парканами, злізли по крутим східцям до моря, сіли під обривом. Море, як завжди, було прекрасне. Пінясті хвилі з шумом накочувалися одна за одною на берег. Андрій став розповідати Катюші, що десь тут, колись, дядя Костя прожив на залишеній дачі цілий місяць. Товариш дяді Кості попрохав його придивитися за своєю шестирічною дочкою Кірою, бо мама її захворіла висипним тифом. І почалися для дяді Кості страхітливі дні. Він боявся, щоб дівчинка не впала з обриву і не розбилася. Вкривав її вночі єдиною своєю зношеною курткою, щоб вона не простудилася. Але саме страшне було те, що в нього з продуктів на цілий місяць був тільки один шматок хліба. І купити нічого він не міг, бо грошей не було, і обміняти ні на що. Вони робили з голубого слизького глею мило, і ходили до рибалок продавати його, але ті тільки сміялися. Тільки одна рибачка Клариса, вислухавши історію про Кіру, винесла їм в старій корзинці помідор, баклажанів і дві великі грони винограду.
Іншого разу дядя Костя з Кірою йшли цілий день степом під палючим сонцем до млина, щоб обміняти свою єдину англійську сорочку на муку. Там стара сердобольна жінка дала їм мішечок муки. Дядя Костя став стягувати через голову сорочку, але жінка відмовилась. Сказала, що вони не обідніють, а коли появляться гроші, тоді і віддасте. Дядя Костя обняв жінку і поцілував їй руку.
Але як дядя Костя з Кірою не економили продукти, рано чи пізно вони закінчувалися. І от настав день, коли їсти було нічого і вони вже другий день голодували. В дяді Кості холоділо все в середині, коли він дивився на бліду Кіру. І цей великий страх за життя дівчинки примусив дядю Костю йти красти помідори. Дядя Костя ніколи не був крадієм, ніколи нічого не крав і не вмів це робити. Коли вночі із-за своєї короткозорості він спіткнувся на городі, то старий сторож, на прізвисько Будка-Халабудка, всадив йому з рушниці нижче лопаток в спину заряд брудної куяльницької солі. Потім сторож був настільки пригнічений своїм влучним пострілом, що довго пробачався і подарував дяді Кості кошик добірних червоних помідор.
Від голоду вони з Кірою були врятовані, але дяді Кості прийшлося довго вимочувати ранки джерельною водою, тому що біль була пекельна.
- Бачиш, Катюшо, яке раніше було життя важке. В людей не було навіть шматочка хліба. А тепер і хліб є, і до хліба є, а люди все чимсь незадоволені, все хочуть чогось більшого. – говорив Андрій. А потім повільно, задумливо продовжив:
- Яка наша земля багата, розпорядитися б нею вміло.
Катюша потім довго ходила по піску, збирала ракушки і різнокольорову гальку. Побачивши маленького крабика, який ліз у море, погналася за ним. Але хвиля, яка накотилася, ледве не збила її з ніг. Тоді вона втекла до Андрія, довго роздивлялася його кулончик і сказала:
- У тебе кулончик – справжня ракушка, тільки якісь букви видряпані. Твоя ракушка мені так подобається, вона несхожа на інші. Давай пограємо в гру, ти мій кулончик трішки поносиш, а я твій.
- Добре, голубочка, - засміявся Андрій. Він зняв свій кулончик і надів його Катюші на шию. А її кулончик заховав собі в карман, бо він йому на шию не налізав, і сказав:
– Катюша, збирайся. На сьогодні досить мандрівок. Вже пізно. Пора додому.
Андрій продовжував напружено працювати над романом «Останній кіборг». Він придирливо відносився до кожного речення, ретельно виробляв свій власний стиль, манеру викладення матеріалу. Добивався майстерності в описах образів героїв, зображення пейзажів, ведення діалогів. Часто переробляв цілі розділи.
Нарешті роман був написаний. Андрій розіслав його по різним видавництвам, навіть в Канаду, США, Німеччину. Послав роман і відомим американським режисерам.
Як подув вітру, промайнуло ще три роки. За ці роки Андрій написав ще дві повісті. Він і Наташа закінчили свої вузи, Наташа, до того ж, ще і на червоний диплом. За традицією вітати їх з великим тортом і пляшкою все того ж сухого вина прийшла сусідка Ольга. Та вже не сама, а з чоловіком та дворічною дитиною. Ольга залишалася, як і шість років назад, такою ж пухленькою і веселою. Головний тост піднімала теж вона:
- Любі мої сусіди! Я вас вітаю з закінченням цих вузів, трясця їм, як вони вас вимучили. Але кожному своє. А я на своє життя не жаліюся. У мене чоловік теж, во! – І вона підняла вгору великий палець. – Так вип’ємо же за наших чоловіків. - І Ольга знову весело сміялася.
У житті Андрія і Наташі почали відбуватися великі зміни. З цього приводу Андрій сказав Наташі:
- Недаром в законі божому написано: «Є час розкидати каміння, є час збирати їх».
В їх місті відома американська фармацевтична фірма організувала свій філіал, і набирала співробітників. Наташа подала документи і з честю витримала екзамен. ЇЇ вільному володінню англійської мови та блискучим знанням фармацевтики здивувалися навіть американські спеціалісти. На новій роботі її зарплата в порівнянні з минулою зросла в кілька разів.
Наташа обнімала, цілувала Андрія, плакала і говорила:
- Якщо б не ти, я б ніколи не мала такого успіху. Як ти мене заставляв вчитися, як ти мене заставляв, один бог бачив. А я, дурепа, сердилася.
Наступні божі камінчики підняв Андрій. Одне солідне видавництво раптом видало його роман «Останній кіборг». Книга мала великий попит у читачів. Це, напевно, явилося причиною того, що почали видаватися і інші його книги. Андрій став вже популярним і відомим письменником. Більш того, роман «Останній кіборг» почав видаватися і за рубежем.
Але найбільшим тріумфом для Андрія стало те, що в Голівуді поставили за його сценарієм фільм. Фільм мав шалений успіх. У всіх штатах він приніс немалі прибутки. Нарешті Андрій отримав справжній гонорар.
Він відразу купив простору квартиру в новобудові і автомобіль, який так йому весь час так був потрібен, а також дачу на березі моря. Автомобіль Андрій купив і Олені, точніше, її чоловіку. Дмитро давно мріяв про машину, бо потрібно їздити в село до стареньких батьків, обробляти горо́д. Вони з Оленою без горо́ду жити не могли.
Ользі Наташа за символічну ціну продала свою кімнату. Та, на радощах, ледве не задушила її в своїх обіймах. Адже у неї таким чином появилася справжня двокімнатна квартира, про яку вона навіть і мріяти не могла.
Нарешті Андрій з Наташею розписалися, і Андрій удочерив Катюшу.
- Ну, Катюшо, тепер ти маєш повне право називати Андрія татом, сказала Наташа, на що Катюша серйозно відповідала:
- Я не знаю ніякого права. Андрій завжди для мене був і буде татом.
Наташа сміялась:
- Ах, ти, наша рідненька! Ну, що, скажете вона не права?
Андрій продовжував напружено працювати над своїми новими повістями і романами, але ніколи не забував про своїх побратимів. Він зумів об’єднати навколо себе групу молодих художників і скульпторів і запалити в них бажання створити незвичайний за формою пам’ятник загиблим кіборгам. Крім цього Андрій заснував фонд допомоги сім’ям загиблих кіборгів.
Взимку, коли в місті задував пронизливий норд-ост, застудилася Катюша. Горло у неї напухло, піднялася висока температура. Наташа злякалася, хоча раніше і була медсестрою. Швидка повезла Катюшу в дитячу лікарню, з нею поїхала і Наташа. Їм повезло. Катюшу оглянула головний лікар, доктор медичних наук, Таїсія Володимирівна Корольова:
– Ну, Катюшо, розкриваємо ротик, і говоримо: А-а-а. О, яке у нас горлечко червоненьке. Тут у нас цілий букетик. Ясно. Закрили ротик. Тепер піднімаємо светерочок, послухаємо легені.
Наташа припідняла у Катюші светерок, на шиї залишився висіти кулончик. Ланцюжок був завеликим і кулончик звисав майже до грудей. Лікар взяла кулончик і хотіла відвести його в сторону, щоб не заважав стетоскопу, та раптом її рука затремтіла, вона побачила видряпані, ледь помітні, букви на кулончику: Т.В.К. Від хвилювання лікар зняла і протерла окуляри, і знову уважно розглянула кулончик. Сумнівів не було, це був її кулончик. Рука у неї ще більш затремтіла, вона пополотніла, з великою силою волі взяла себе в руки. Наташа, заклопотана Катюшею, нічого цього не замітила, та і тривало це замішання всього кілька секунд. Прослухавши легені, лікар сказала, що вони в порядку. Але дитину прийдеться на тиждень залишити в лікарні. В кінці Таїсія Володимирівна, дещо зволікаючи, запитала Наташу:
- Цікавий кулончик в дитини. Ви його самі зробили, чи купили?
- Це кулончик мого чоловіка. Він обмінявся з Катюшею.
- А хто батьки вашого чоловіка?
- У нього немає батьків. Він дитбудинівський.
Таїсія Володимирівна змінилася в лиці, але знову з зусиллям опанувала собою. Визвала чергову медсестру, дала їй листок призначення, наказала, щоб хвору дитину разом з мамою розмістили в палаті номер сім і тихо добавила:
- Сьогодні я більше нікого приймати не буду. Я погано себе почуваю. Всіх, кого записано до мене, передайте черговому лікарю.
Таїсія Володимирівна відкинулася в кріслі і закрила очі. Тягучі важкі спомини нахлинули на неї і неначе паралізували її.
Це було рівно двадцять шість років назад. Вона, вродлива дівчина, здібна студентка медичного університету, раптом влюбилася так, що зовсім загубила голову. Він, син високопоставленого чиновника, красень, був завжди при грошах, їздив на власному автомобілі, відвідував найкращі ресторани і вмів влюбляти в себе дівчат.
І, як це завжди трапляється, вона випадково завагітніла, а коли це замітила, то вже було пізно. Додому їхати родити вона не наважувалася. Батьки були строгими. Та як вона їм подивиться в очі, вони так надіялися, що вона вийде в люди, а вона їх так підвела. І вчитися їй потрібно. А коханець і слухати про дитину не хотів.
Тому вона після родів написала заяву про відмову від дитини, наділа їй на шию студентський кулончик-ракушку, з видряпаними на ньому своїми ініціалами. Вона вирішила потім прослідкувати, в який дитбудинок направлять дитину, щоб через декілька років її забрати.
Та доля розпорядилася по-своєму. Роди, велике нервове напруження вдарило по ній. Вона тяжко захворіла, місяць провалялася з гарячкою в лікарні. Коли вийшла з лікарні, потрібно було підтягувати навчання. Коханець, побачивши її змарнілу і вимучену, швиденько переметнувся до іншої.
Тоді вона повністю поринула у навчання, всю свою енергію і час віддавала науці і практичній медицині. Заміж так і не вийшла.
Декілька років вона шукала дитину, але все було марно. Таїсія Володимирівна не знала, що її хлопчика всиновила одна сім’я. Потім чоловік і жінка розбилися у автокатастрофі, і дитина знову потрапила у дитбудинок.
Тепер відносно кулончика. Кулончик теж міг ще в дитбудинку попасти до іншого хлопчика. Кулончик можна було обміняти, забрати, вкрасти. Все могло бути. Вона повинна побачити свого сина, вона відразу визначить, це її син, чи ні. Материнське почуття не повинно її підвести.
Але як вона з ним зустрінеться? Вона ж не зможе сказати так відразу: «Сину мій! Я твоя мама». Він же відповість: «Пробачте, тьотю, але я вас я не знаю. І де ви були до сих пір?» Потрібно щось придумати. Так. Вона розповість про все його дружині, Наташі. Жінка жінку швидше зрозуміє.
В болісних роздумах пройшла вся ніч. Під очима в Таїсії Володимирівни появилися сині круги. Вранці вона навістила Катюшу. Температуру їй збили, дівчинці ставало легше. Лікар запросила Наташу до свого кабінету. Там, запинаючись, і, перериваючи свою розповідь здавленими риданнями, вона повідала Наташі все про свою трагедію, як втратила свого сина, і дуже надіється, що, нарешті, його знайшла. Наташа з великим подивом слухала Таїсію Володимирівну. Почута історія приголомшила її, і вона не знала, що сказати. Це було щось схоже на фантастику. Через стільки років знайти сина. Таке Наташа бачила лише в серіалах. Але як все схоже на правду. От Андрій зрадіє. Він завжди мріяв, щоб у нього була мама. Поступово Наташа оговталась і сказала:
- Давайте визвемо Андрія. Для нього це буде великий сюрприз.
Вона подзвонила Андрію, і попросила, щоб він під’їхав до лікарні.
- Щось з Катюшею? – стривожено спитав Андрій.
- Ні, з Катюшею, слава богу, все гаразд. - відповіла Наташа. - Але потрібно владнати одну дуже важливу справу.
Через годину у кабінет головного лікаря ввійшов Андрій. Високий, гарний, змужнілий, він ввічливо привітався з Таїсією Володимирівною і запитально подивився на Наташу.
– Андрію, - проказала якимсь дивним голосом Наташа. – Ти завжди мріяв побачити свою маму?
- Ну, звичайно. Це мрія всього мого життя, але це неможливо, ти ж знаєш. Що за дивні запитання? - нерозуміюче відповів Андрій.
- У нашому світі, виявляється все можливо. Знайомся, твоя мама, сказала Наташа і показала на Таїсію Володимирівну.
Для Андрія ця звістка була як удар блискавки. Він підійшов ближче і ошелешено дивився на Таїсію Володимирівну, а та в свою чергу напружено вдивлялася в лице Андрія. Тільки тепер Наташа замітила, як Андрій схожий на свою маму. Раптом Таїсія Володимирівна кинулась до Андрія, міцно обняла його і, плачучи, прошепотіла:
- Хлопчику мій! Я тебе узнала. Ти мій син. Пробач, синку, що доля нас розлучила. Це я, звичайно, це я у всьому винувата.
- Присядьте, присядьте. Заспокойтеся, - говорив, ще нічого не розуміючи, Андрій і обережно посадив Таїсію Володимирівну у крісло, бо стояти вона не могла. Вона ослабла і тільки судорожно ридала. Наташа коротко розповіла Андрію всю цю історію, про те, чому прийшлося залишити його в лікарні, як Таїсія Володимирівна його шукала і не змогла знайти, і як випадково вона побачила свій кулончик у Катюші.
Андрій присів на стільчику біля Таїсії Володимирівни. Вона знову обняла сина і схилила голову на його плече. Андрій, все ще до кінця не усвідомлюючи те, що відбувається, і все ще не вірячи своєму щастю, думав, як завжди він хотів мати батьків, скільки часу він до болю в очах вдивлявся в букви на кулончику. Він відчував, що це мамин кулончик, і що це її ініціали. І ще він відчував, що це його талісман. Скільки разів він оберігав його від вірної смерті. Лежачи годинами на посту біля кулемета, він уявляв неймовірні сцени зустрічі з мамою, хоча чітко знав, що цього скоріш всього ніколи могло не бути. Але, щоб так! Щоб мама тепер сиділа поряд з ним, його обнявши. Ні, в це повірити неможливо. Напевно, це доля віддячила йому за всі його страждання.
- Ну, що ж! Ми не будемо ворушити старе. Та це зараз нікому і не потрібно. Єдине, що я можу сказати. Бог мені знову подарував маму. Віднині ми вже ніколи більше не розлучимося, - світячись від щастя, сказав Андрій і ніжно поцілував Таїсію Володимирівну.
Пролетіло ще декілька років. Катюша, завдяки своєму блискучому знанню англійської мови, поїхала вчитися в Англію в коледж. У Андрія з Наташею народилося двоє дітей. Дівчинку вони назвали Софійкою, а хлопчика Андрійком. Таїсія Володимирівна весь свій вільний час возиться з онуками і душі в них не чає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730106
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017
«Чи розлюбив ти жах, нудьгу їх,
Мандрівниче,
Сумний, задуманий,
На вогняних вокзалах, що оточили Всесвіт?»
(Еміль Верхарн)
Мій візит до замку Раха наприкінці листопада 1982 року давно перетворився на легенду. Він обріс такими вигадками і міфами, що мені самому (теж у певній мірі вигаднику і міфотворцю) самому стає незручно, коли я читаю в якомусь черговому збірнику, що випускає Товариство дослідження паранормальних явищ Ірландії черговий опус про себе і той, тепер вже давній вояж землями графства Кілкенні. Зазначу одразу, що замок Раха я відвідав не в пошуках чогось таємничого і потойбічного, як це пише у своїй статті «Огляд досліджень привидів норманських замків графства Кілкенні» Даніель МакАлістер, а просто з бажання побачити замок де жила родина Свіфт – та сама родина до якої належав Джонатан Свіфт. Крім того мені кортіло побачити замок де жила родина Райт, яка дала світові Вільяма Болла Райта. Такого знавця і майстра генеалогії не було і більше не буде. А ще мені кортіло побачити стіни, де творив Годвін Мід Пратт Свіфт – винахідник першого в світі літака, якого він запустив за допомогою катапульти з даху замку у 1857 році. Щоправда, він чомусь посадив за кермо своєї «повітряної колісниці» дворецького, а не власну персону, і літак пролетів небагато – пішов в піке і грохнувся на землю. Дворецький (ім’я якого загубилося у нетрях історії) поламав руки і ноги, але вижив, а це не аби що. Саме з такими думками я і вирушив до замку Раха, що мовою сасенех зветься Фоулксрат. Але я звик замки нашого смарагдового острова називати ірландською.
До замку мене підкинув на машині Крістофер Боул, адвокат, що потім зайнявся нерухомістю. У нього були свої справи в Кілкенні, і як старий добрий знайомий, він погодився зробити невеликий гак і завести мене до замку. Так що, оті всі повідомлення, начебто я їхав туди на бричці, що була запряжена мулом, а кучером був сліпий на одне око старий моряк – суцільна вигадка. Не знаю, чому про це написав Олівер Кросбі в статті «Таємниці родини Де Френ» (часопис «The Journal of Irish Research Society study of ghosts», 1985, V. 52, N 3, P. 145 – 167). Не знаю, хто йому це наплів і для чого. Я вимагав офіційного спростування і не раз, але схоже редакція часопису більше шанує своїх сумнівних дописувачів, аніж істину. Більш-менш правдиву замітку про мій візит до замку Раха опублікувала газета «Айріш таймс» («The Irish times») у випуску від 30 червня 1986 року. Замітка називалась «У замках живуть не тільки люди». Написав її який анонім під псевдонімом R. T. Хто це, і чому він сховався під псевдонім – мені так і не вдалося встановити. Редактор газети – тоді це був Леонард Сміт – відповів мені, що замітку йому прислали поштою, на конверті не було зворотної адреси, але він вирішив її чомусь опублікувати. І то в тій статті неправильно викладена послідовність подій і чомусь зазначено, що після відвідування замку я довго лікувався від депресії в доктора Фергала Хейса, що мене вкрай обурило – депресії в мене ніколи не було, а доктор Фергал Хейс не психіатр, а ентомолог. До того ж тоді я ще не мав честі буди з ним знайомим. Я не буду перераховувати всі вигадки і плітки, які в свій час так смакувала преса, що так полюбляє різні псевдосенсації. Це зайняло би цілу книгу. Та і для чого це переказувати? Краще розповім, як воно було насправді.
Отже, наприкінці листопада 1982 року я їхав на задньому сидінні машини «Форд Консул» 1975 року випуску і думав про давні родини лицарів Де Френ та Перселл. Ці нормани, що осіли на завойованих ірландських землях, збудували гордий замок Раха в 1349 році, коли по всій Європі лютувала одна з найстрашніших в історії епідемій чуми, лицарі, що воювали у війську короля Англії Едварда ІІІ, брали участь у Столітній війні, щербили свої мечі у битві під Кресі та захопили Кале. Лицарі, що були завойовника та поневолювачами селян з ірландських кланів, потім стали більшими ірландцями ніж самі ірландці і були серед тих, хто підняли повстання за незалежність Ірландії в 1641 році і підняли над своїм замком прапор Ірландської конфедерації – зелений з арфою короля Дагди. І потім, коли військо Олівера Кромвеля втопило Ірландію в крові, втратили все – і замок, і землі, і дехто – саме життя, але селяни продовжували себе називати себе «селянами Перселлів», певно, за звичкою, як людина в давній Ірландії належала в першу чергу до якогось клану, і це було назавжди…
Їхали ми через місто Кілкенні (ірландською Кілл Хонніх), там трохи затримались – Крістофер мав в Кілкенні термінові справи. Заодно ми зазирнули в паб і перехилили по кварті чудового пива «Гіннесс Драут» та ще кращого елю «Беміш Айріш Стаут». Хоч кріс і був за кермом, але пиво та ель не зашкодили – ні йому, ні автомобілю. Місто Кілкенні викликає в мене, нажаль, переважно неприємні асоціації. Саме в Кілкенні засідав «парламент» тої частини Ірландії, яка була під контролем короля Англії. І саме тут був прийнятий в 1367 році горезвісний «Статут Кілкенні», згідно якого заборонялося розмовляти ірландською мовою, носити ірландські імена і прізвища, слухати ірландських бардів, казкарів та музик, дотримуватись ірландських звичаїв, носити ірландський одяг. Багато замків і міст графства Кілкенні мають сумну історію нескінченних трагедій.
До замку Раха Крістофер довіз мене аж ввечері. Листопад того року був понурий і мокрий, сонце сідало рано. Крістофер попрощався зі мною і сказав, що мусить вертатися в місто Кілкенні – там у нього забагато справ. На той час замок Раха був уже давно проданий і перероблений в готель. У замку жив на посаді чи то каштеляна, чи то управляючого готелем мій старий знайомий художник Джек МакКен. Справжнє ім’я його було Ернест МакКен. Ми з нам познайомились на виставці сучасного мистецтва в Дубліні в 1977 році. Він малював пейзажі та портрети маслом – технікою в той час вельми зневаженою. Картини мені його страшенно подобались. В них було щось глибоко ірландське та ностальгічне. Мені здається, він погодився працювати управляючим готелю не з фінансових міркувань, а з бажання усамітнитись і серед тиші ірландської глушини малювати свої картини. Він більше 50 років прожив в цьому замку і покинув його тільки в 2009 році.
Я підійшов до воріт замку коли з неба лила нудна і неприємна мжичка, сутеніло, стелився туман. Перед тим як смикнути дзвоник, я поглянув вгору – у вікні замку я побачив бліде жіночі обличчя. Жінка з якимось глибоким сумом подивилась на мене, смикнула рукою гардину і зникла в глибині кімнати. Двері відчинились – на порозі стояв Ернест: «Шон! Друзяко! Заходь! Ти не уявляєш, як я радий тебе бачити!» Я скинув мокрий плащ і крислатого капелюха. «Заходь, заходь! У мене є віскі «Мідлетон», розтоплений камін, я насмажив баранини, посидимо як в старі добрі часи!» Ми сиділи біля каміну і говорили. Про живопис та старовинні замки, про поезію Єйтса та Данте. Потім Ернест показував свої нові картини... Розмова зайшла про його життя. Він сказав, що задоволений самотністю, є можливість малювати і читати, справи в готелі йдуть гірше нікуди: туристів зараз немає, готель порожній і я буду першим гостем за останні два місяці. Я запитав:
- А хто ця жінка з таким блідим обличчям? Покоївка? Прибиральниця? Кухарка? Я бачив як вона визирала в вікно...
- Ти що, Шоне! Я живу в замку один. Я тут і директор, і прибиральник, і сторож, і кухар, і бухгалтер... У замку крім мене давно нікого немає!
- Але я бачив!
- Ти серйозно, Шоне? – він подивився на мене якимось дивним поглядом. – Ти справді бачив обличчя жінки у вікні замку? Давно не було в нас цієї гості... Це Бліда Жінка. У цьому замку люди багато разів бачили у вікні це обличчя. Так триває вже не одне століття... Це дочка лорда Перселла. Колись давно, у 1454 році лорд довідався про роман дочки з одним ірландцем і дуже негативно поставився до цього, розгнівався на дочку та її коханця. Він зачинив дочку в башті замку і заморив її голодом. З того часу привид цієї жінки інколи визирає з вікна замку і сумно дивиться на гостей...
- Сумна історія...
- Шоне, скажи мені правду: ти навмисно приїхав до замку саме сьогодні, 28 листопада?
- Ні, ця поїздка була спонтанним рішенням. Просто я занудьгував, хотілося побачити твої нові картини, дізнатися, як взагалі малюється відлюднику...
- Якщо це справді так, то це ще більш дивно... Бо ця ніч в замку не зовсім звичайна... Щороку саме в цю ніч тут відбуваються досить дивні події і я, якщо чесно, щороку зі страхом очікую наближення цієї ночі і навіть радий, що замок порожній і відвідувачів готелю немає... Добре, Шоне, можеш вибирати собі будь-яку кімнату, яка тобі сподобається, якщо щось – клич мене – я буду спати внизу. Хоча я навряд чи допоможу, якщо почне відбуватись щось справді моторошне...
Я не дуже то зважив на його слова, піднявся кам’яними гвинтовими сходами на третій поверх і зайняв порожню кімнату з аскетичними меблями та стінами з дикого каменю – без штукатурки та побілки. Я втомився і швидко заснув на старезному дерев’яному ліжку. Прокинувся я несподівано, опівночі без будь-яких причин. У замку було темно і тихо. Знадвору теж не доносилось ніяких звуків і жодного промінчика світла. Раптом я почув в кімнаті важкі кроки. Хтось розмірено ступав по кам’яній підлозі – таке було відчуття, що людина несла на собі якусь важку ношу. Світло чомусь не запалювалось, я присвітив ліхтариком. У кімнаті було порожньо, але важкі кроки наближались, вони лунали поруч біля мене. Таке було відчуття, що хтось пройшов біля мене – великий і важкий. І невидимий. Я виставив руки вперед, але вони ловили тільки порожнечу. Потім все стихло. Спати я вже не лягав, навмисно лишився очікувати і сторожувати і запалив свічку. Пройшло біля години. Я вже почав нудьгувати, коли раптом важкі кроки пролунали знову. І тут раптом в порожнечі кімнати з’явився воїн в латах, шоломі та з алебардою на плечі. Він крокував, як крокують солдати на варті – міряв кроками простір і час, пройшов мимо мене (я буквально заціпенів і не міг поворухнути ні руко, ні ногою). Потім пішов до гвинтових сходів. Я крикнув йому: «Солдате!» Він навіть не озирнувся. Я спробував наздогнати його і покласти руку на плече. Але він розтанув в повітрі – рука моя відчула тільки порожнечу. Заснути я вже не міг. Решту ночі я блукав замком - кімнатами на різних поверхах. Зайшов в чергову порожню кімнату і сів на ліжку. Свічку поставив на стіл. Раптом двері з грюкотом зачинились. Потім після короткої паузи тиші в кімнаті почувся жіночій сміх. Я вже очікував, що зараз щось буде відбуватися. І не помилився. Раптом прямо з повітря кімнати виникла жінка в яскравому платті – з червоним, жовтим, зеленим та помаранчевим візерунком. Такі плаття носили в Ірландії в XIV столітті. Вона кружляла в танці по кімнаті і сміялася. І кімната заповнювалась сильним запахом бузку та польових квітів. Я покликав її: «Леді! Ви завжди такі веселі чи тільки мені хочете показати цей прекрасний танець?» Але чарівна леді раптом зникла. Хоча запах бузку і польових квітів продовжував стояти і густіти в кімнаті, і його було чути до самого світанку.
Вранці я спустився в хол – там на мене вже чекав Ернест з кавою – міцною і запашною. Біля розтопленого каміна. Він запитально подивився на мене. Я розповів йому про все, що пережив минулої ночі. Він якось полегшено зітхнув і сказав:
- Щодо привида солдата, то справді, він з’являється щороку у цьому замку в ніч на 29 листопада. Колись, у 1390 році тут в замку Раха був міцний гарнізон англійських військ. Тоді йшли нескінченні війни. Ірландські клани тіснили англійських колоністів, крок за кроком відвойовували свої землі, здобували та руйнували замки англо-норманських феодалів. Трапився в цьому замку такий випадок. Один солдат заснув на варті. За це його покарали – скинули з башти вниз і він розбився на смерть. З того часу він кожного року в цю ніч в повному озброєнні крокує замком, охороняє його, щоб спокутувати свою провину. А щодо жінки в яскравому одязі, яка залишає за собою аромат бузку – я не знаю. Я нічого не знаю. І тутешні жителі теж. Але її часто бачили в замку... Особливо осінніми вечорами... А іноді просто несподівано замок наповнювався запахом бузку і лунав сміх...
Я ще пару днів погостював в замку Раха, а потім повернувся в Дублін. Але ніколи не міг забуту ту жінки в яскравому платті. І той аромат бузку приходив до мене часто... Колись згадуючи ті події я написав таке:
Серед стін, старіших за саму Смерть
Бузку аромат серед осені – ірландської,
Мокрої, злої, просякнутої туманами безнадії.
Леді в яскравому платті!
У цьому світі бракує кольору,
Бракує світла і радості.
Серед стін, що знали тільки війну й жорстокість
Станцюйте мені танок радості, дайте забути
(Хоча б на мить)
Життя моє сумне,
Мій шлях, всипаний каменюками,
Мої дні отруєні зрадами,
Мої хвилини, пробиті кулями,
Мою молодість втрачену марно,
Розстріляну на вулицях Белфаста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726667
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Море.
Крізь тисячі літ
Воно гукає мене знову.
Шторм.
Я його дитина.
Він ловить мої сльози.
Сонце.
Палає німбом,
Здіймаючись до мого обличчя.
Час.
Невблаганно летить,
Краде мої вітрила мрій.
Дощ.
Він проникає в мене.
Наповнює краплями космосу.
Хвиля.
Відбиває сяйво в мої очі.
Мовчить криком чайок.
Сон.
Несе мене в глибінь матерії.
Я там залишусь.
Ти.
Навшпиньках тривожиш сум,
Цілуючи мої пальці.
Я.
Динамікою руху,
Проникаю в твою свідомість.
Музика.
Пристрастю наповнює серце.
Я танцюю на хмарах.
Рух.
Вітром веде мене до вершин,
Скидаючи кайдани минулого.
Світ.
Тоне в сотнях галактик,
Зливаючись в одне ціле.
Диво.
Я не знаю чи ти існуєш.
Книжковою історією розбуди мене.
© Ольга Баландюх, 28.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724339
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Тримай мене…
Я все іще боюсь.
На відстані джерел згортаю смуток.
Прадавні вишні квітнуть у раю.
Едемська ніч
настоює отруту
На білосніжній
Простині снігів,
На прохолодних контурах емалі.
Я друзів відділю від ворогів
На бездоганній
матриці печалі.
І - розридаюсь…
Бо лише спориш,
Цвіте спориш на східцях мого дому.
Розподіл душ. А ми з тобою лиш
Дві постаті
на лінії розлому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722937
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2017
Чого плюєш у батьківське корито,
Клянеш, що це не золотий баняк.
Що ти зробив, щоб краще було жити,
Крім нарікань, що в хаті все не так!
Прокляв людей і проклинаєш Бога,
Бо бач, тобі попав не той кусок,
Чекаєш ,щоб прочистили дорогу,
Щоб ти зажив, як заповів “ пророк”.
Ану і ти візьми у руки зброю,
У пекло йди і за свій край воюй!
Плече-в-плече обороняй, відстоюй
Оте “корито”, а не в нього плюй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717424
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В холодних заметілях гнаних вітром,
Тоді, коли зривається над світом,
І вдаль летить незміряна печаль.
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В туманах, і калùновім намисті,
В сльозах дощів, барвистім падолисті,
В ріллі дорідній променем заграй.
Люби мене, прошу тебе, люби,
В цвітінні літа, в ароматі липи,
В житах рясних і в росах золотистих,
У миті щастя, у сльозі' журби.
Люби мене, прошу тебе, люби,
У журавлях, що з вирію вертають,
В підсніжниках, що розцвіли у гаї,
У кульчиках* зеленої верби.
Ох, знало б ти, а як кохаю я,
Тебе, моє ласкàве, ніжне, крàсне!
У почуттях, що часу непідвласні
Освідчувалась Сонцеві Земля.
Кульчики*-сережки.
Н.Хаммоуда
07/02/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717220
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Дніпрові кручі сплять на фоні синяви,
величні у красі, заглиблені у тайни.
Впродовж тисячоліть в життя вдивлялись ви,
з часів далеких Кия і Почайни.
А я дивлюсь на вас. Засніжену гору
цілує промінець, але вона дрімає,
як введений в соматі* велетень-гуру́,
що знань безцінний скарб в собі тримає.
А скільки ж тут подій пробігло-пронеслось!
Як хвиль дніпрових тих, що б'ються об підніжжя.
І славу, і ганьбу відчути довелось,
вглядаючись, як ворог топче збіжжя –
литовець, німець, лях і полчища орди́ –
жорстоких москалів після лихих батиїв.
Горів не раз наш Град, рубалися сади,
та з попелу вставав величний Київ.
Вбирали в себе ви пісенність молитов,
набату гул і благовіст церковних дзвонів,
отруйний шепіт "підкилимних" зрад і змов,
і "Слава Україні!" – клич мільйонів.
Історія століть вкарбована у вас,
і бережете ви її в своїх анналах.
З допам'ятних віків святий іконостас
героїв наших вписаний в кристалах.
Близьке вже майбуття – менш, ніж за сотню літ,
розвіявши з плечей тяжке оціпеніння,
розкажете ви, як творився Київ, світ
від пра-пра-пра-пра-...-пращурів коріння.
Гора – не просто горб, а знань сакральних схов,
настане час, і їх розбудять, як соматі.
О, скільки б таїн люд у горах віднайшов,
аби навчився пам'ять гір читати!
* соматі – стан людини, коли спеціальними
медитаціями досягається вихід душі із тіла, яке стає
камене-нерухомим і може бути в такому стані
як завгодно довго.
Повертають до життя спец. методами.
Такі практики відомі в індуїзмі та буддизмі.
8.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Жив у подружжя дуже вірний пес,
Його любили, як свою дитину.
Та не буває в світі без чудес -
Двоє бездітних народили сина.
Пес відійшов якось на другий план,
І вже про нього так не піклувались.
В очах собачих гіркоти туман -
Любов вся немовляті діставалась.
Побачили якось таке батьки:
Собака із дитячоі кімнати
Виходить... Закривавлені клики...
Та радісно стрибає друг хвостатий.
І виникло уявлення страшне,
Подумали батьки, що сталось горе...
І чоловік з рушниці як пальне,
І вбив собаку, від здогадки хворий...
Агукав у кімнаті їхній син,
А поряд пошматована лежала
Страшна змія, і з декількох частин
На килим і підлогу кров стікала.
О, як я міг?!! Я свого друга вбив...
А він від смерті врятував малого -
Над псом хазяїн щиро голосив,
Та вже не міг подіяти нічого...
***
Коли судити будете когось,
Згадайте цю повчальну притчу, люди.
Хай омине вас те фатальне щось,
Що часто відбувається повсюди.
Пробачте, що відверто так кажу,
Напевно є в душі щось нездорове,
Коли ми переходимо межу
В своїй зарозумілості, панове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716617
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
За гонор келих підніму –
Не за погорду, не за пиху,
А щоби вам, мені, йому
Ув унісон співать і дихать.
Щоб доля рідної землі
З моєю долею злилася,
І я на гонах власних літ
Ні перед ким не прогинався.
Щоб міці додавав й добра
Своїй всеправедній державі,
Щоб на свої я плечі брав
Її ганьбу і її славу.
І чи з щитом, чи на щиті
А безоглядно й щиро визнав –
Найвищі цінності в житті:
Всевишній, гонор і Вітчизна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715886
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
***
Чи то така вже доля України?
З новою владою – нові руїни...
***
Хто б не зайняв наш державницький трон,
друзям – усе, а всім іншим – закон!
***
Знай! Ворог легко націю долає,
в якої духу єдності немає.
***
Де свари й чвари – там країна вбога,
де злагода – то там і перемога.
***
Як сам поліз в неволю,
не звинувачуй долю.
***
Чи владою (віками!) курс наш збочений?
Чи силою проклятою зурочений?
***
Втративши гальма і страх, в хижій хватці звіриній,
топчуть вже те, що лишилося в нас від людини...
27.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714719
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
"Люди украсят вами свой праздник
лишь на несколько дней..."
("Белые розы" С.Кузнецов)
"У лісі,лісі темному,
Де ходить хитрий лис,
Росла собі ялинонька
І зайчик з нею ріс."
Під Новий рік з сокирою
Прийшов якийсь бабай -
Облюбував ялиноньку
Й безжалісно зрубав.
Втік хитрий лис,а заїнька
Не вмів сліди мести...
Ялинка затремтіла вся,
Та не змогла втекти.
Ой,вгризлося коріннячко
У землю,у сніги
Й тримало бідне деревце
Сильніш за ланцюги.
Приніс бабай ялиноньку
Додому ледь живу -
Обвішали прикрасами
Красуню лісову.
Зустріли Новий рік усі,
Минулися свята
Й закинули ялиноньку
Байдуже на сміття.
Якій же чорт придумав ці
Ялинкові жахи?
А славні предки на Різдво
Робили дідухи*.
Не гнали залізницями
Чужим дядькам "кругляк",
А ми,дурненькі правнуки,
Все робимо не так...
Пеньок у лісі темному
Присипала зима -
Зітхає тяжко хитрий лис,
А зайчика нема...
*Дідух - традиційний символ Різдва
українців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714609
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко
Ще скільки треба тої крові?
Щоби до кожного дійшло –
Все починається з любові,
Так буде, є і так було.
Любов до краю і до роду,
Не вибірково, а цілком,
З криниці мудрості народу
Вбирай у себе з молоком.
Любити треба, поважати
Народ і землю де живем,
Святиню-мову шанувати,
Наш оберіг і наш тотем!
Будь носієм цієї мови,
Без неї ти уже манкурт.
Бо віра й мова це основи
Без них народ лиш натовп, гурт.
З глибин століть спостерігають,
За нами пращури згори
Не зраджуй просять, вимагають, –
Українською заговори!
21.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713513
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
(Вірш про антигероїв.)
Генерал Василь Блохін, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, ордена Леніна та інших високих державних нагород був чекістом і головним катом при сталінській системі у 20-40-х роках, керував розстрілами більше 10000 чоловік, виконуючи, ( за словами Сталіна) чорнову роботу. Він особисто вбив біля 700 поляків у Катині.
Вірш стосується і співробітників «Беркуту», котрі воювали проти повсталого народу на Євромайдані у 2013-2014 р.р.
Була ж така професія «палач»
З Компартії квитком в своїй кишені.
«Совіцький» він смакуючи калач,
В людей стріляв, мов по живій мішені.
Прицільно й сміло кулю посилав
Частіше у потилицю він жертві.
В званні, мов гриб після дощу, зростав,
Без Бога помагав людині вмерти…
Служитель він закону? – Сатани!
Йому дістався камінь замість серця,
Не відчував і власної вини –
Лише вбивать життєвим стало сенсом.
Десятки тисяч пар людських очей
Плили перед курком.Серця спинялись...
Щоб зірка, п’ятикутна, на плече
Упала, вбивця був завжди слухняним.
Важкий фінал у генерала був
Й людського співчуття не міг він мати –
Закон, важливий, вбивця той забув :
Життя людей не можна позбавляти.
Торкнулась теми, давньої, в вірші,
Бо по пекельнім летимо ми колу…
Чи ворухнулось щось, людське, в душі
У беркутівця, що служив зразково,
Коли забувши головний закон,
Такі, як він, "пожартували" кров’ю?
Громадянин це? - Немічний кокон,
Ні співчуття у нім, ані любові.
Тож перш, ніж руку на народ піднять,
Гарненько зваж, чиїм ти є солдатом,
Що честь і совість – зовсім не «фігня»,
Й найбільший гріх – ці якості продати!
Не стань в житті коконом-палачем –
Такого і Всевишній не прощає,
Під камуфляжем чи під шкіряним плащем
Народ твоє хай серце захищає.
15.01.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712469
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Шепотіли збоку — богомільна...
Відрікатись — то не вірити в Христа.
Жінка повернулася повільно,
Посміхнулась на чужі слова.
Хтось сказав: вона люби́ть не вміє,
Скільки літ, а досі ще сама.
А у ній — весняні заметілі,
А у ній — заквітчана зима...
Співчували нишком — нещаслива.
Певно, доля випала за гріх?..
Вíрші із душі вона творила,
Їй здавався милим Божий світ.
Хтось казав, хтось говорив і мислив —
Різні ду́мки (писані й на слух).
Жінка, — наче небо променисте,
Доброти — повнісінький ланту́х...
Вся вона — залюблена й багата,
Мов осінній сад серед снігів,
А в душі вона була крилата,
Та ніхто збагнути не зумів.
Йшла собі велично світокраєм
І не раз верталася у юнь,
Де любов палала сонцеграєм,
Доброта — мільйонами відлунь.
Все на світі можна говорити...
Різні погляди у мудрих вчителів.
Жінка роздавала всім привіти
І людей любила на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Коли напишу сотні тисяч слів,
Коли між ними сядуть сотні крапок,
Апострофи підкинуть сотні шапок
Та коми лишать цяточки слідів,
Коли слова ці в людях задзвенять,
Насипавши і посмішок, і солі,
Тоді, напевне, я скажу: «Доволі!
Пора чорнила іншому віддать».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712366
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
«Чатує в століттях Чернеча Гора»
ВІСНИК VI-го міжнародного поетичного конкурсу
Видавництво «Склянка часу»
Канів – 2015
----------------------
Вийшов вже шостий вісник поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча Гора». Підбірка віршів в цьому збірнику цього разу не засмутила. Чимало гарних віршів. І тема конкурсу досить цікава: «Для чого пишуться вірші?».
Психологія творчості захоплива дисципліна, що виникла на межі психології, мистецтвознавства і соціології. Вона вивчає процес виникнення (творення) художніх цінностей та їх естетичне сприймання. Досліджує всі стадії творчого процесу: виникнення творчого задуму, його виношування, втілення, "муки творчості", обробка, шліфування першого варіанту твору, сприймання читачами-глядачами-слухачами різних типів завершеного твору.
Окрім намагання відповісти на питання винесене в назву конкурсного завдання «Для чого пишуться вірші?», автори своїми поезіями відповідають і на інші питання: «Що таке поезія?», «Для чого потрібна поезія?», «Хто такий поет?», «Як твориться поезія?», «Коли народжуються вірші?». Є також звернення до поетичної Музи, хтось просто співає Оду Поезії. В Віснику знаходимо цілий спектр думок і вражень про ставлення до творчості взагалі, і до поезії зокрема, про емоції і стани пов’язані з власною творчістю.
Дехто ставиться до своїх віршів, як до власних дітей.
Вірші:
[i]«Приходять тихо уві сні
і рідними стають мов діти»[/i].(Кіпніс Є.Н., стор.44*)
Або:
«[i]Вірш вироста – твоє дитя,
стрункий і юний йде у люди.[/i]»
(Борвій Єрко, с.15)
Хтось не хоче їх відпускати:
«[i]Повертайтесь до рідної неньки
треба трішечки ще підрости[/i]»
(Акімова Г.В., с.9)
Скільки людей – стільки й думок. Вибрав з віршів по1-2 рядки відповідей на деякі питання:
[b]«Для чого пишуться вірші?»[/b]
[i]«Щоб проявити всю любов»[/i](Копчук І.,с.52)
«[i]Мій буде вірш гучати й після смерті[/i]»(Нізовцов М.І.,с.79)
«[i]Щоб світ став досконалим, кращим[/i]»(Узікова О.В.,с.114)
[b] «Що таке поезія?»[/b]
[i]«Крилате слово, яке завжди додасть вам сил»[/i](Даник В.О.,с.31)
[i]«Це є небес нагорода»[/i](Волчанська С., с.18),
[i]«Поезія – то неба мова»[/i](Костеньова В.П.,с.55)
[i] «Поезіє! О, музико зі слів!» [/i](Виноградська Г.М.,с.17)
«…[i]це є небес нагорода[/i]»(Волчанська С.,с.18)
«[i]Вірші – жерці вже справджених надій…
…Найсильніші ліки від розлуки[/i]»(Дорофієвська Є.,с.36)
«[i]Глибокодумне чудо із чудес[/i]»(Коваленко Л.М.,с.46)
«[i]Поезія – одвічна молитва до Бога[/i]»(Козя Юрко, с.49)
«[i]Божа іскра[/i]»(Кузьмак Г.П.,с.59)
«[i]Для мене вірш – це крик душі[/i]»(Новиков Ю.,с.80)
«[i]Вірші є покликом душі[/i]»(Омельченко Л.О., с.82)
«[i]…для душ цілющі ліки[/i]»(Підвисоцька Л.В.,89)
«[i]Вірші – то дзеркало душі[/i]»(Приймак В.В.,с.91)
«[i]Поезія насправді – тільки мить[/i]»(Ручай Г.,с.95)
«[i]Слову і ділу основа[/i]»(Сокольник С.А.,с.99)
«[i]Поезія – то нескінчений ритм[/i]»(Твардовська І.М.,с.107)
«[i]Вірші – бальзами для душі[/i]»(Терещенко С.О.,с.108)
[b] «Для чого потрібна поезія?»[/b]
«…[i]поезія й сонце лікують найтяжчі з контузій[/i]»(Матузок Л.П.,с.69)
«[i]Щоб зберегти гармонію душі[/i]»(Гапєєв Л.В.,с.19)
[i]«Щоб серце словом відігрілось!»[/i](Дущак Л.О.,с.37)
«[i]Щоб виплеснути біль душі![/i]»(Кіпніс Є.Н.,с.44)
[b] «Хто такий поет?»[/b]
«[i]Поет рубає в кризі ополонки,
ріки, що називається любов[/i]»(Грошко В.М.,с.28)
«[i]Поет – людина дивовижна[/i]»(Романенко П.,с.94)
«[i]…той, хто як пише – так живе[/i]»(Савчук М.,с.97)
[b]«Як твориться поезія?»[/b]
«[i]Із крові!.. На нерві!.. Із болі[/i]!..»(Крушельницька Г.Л.,с.58)
«[i]Красу щоднини приміряю
до поетичного рядка[/i]»(Гудзінська М.Ф..с.29)
«[i]Я підіймаюсь серед ночі,
щоб вірш новий занотувати[/i]…»(Мішин М.Ф.,с.71)
«[i]Я йду у поле, щоб вірші писати.[/i]»(Назарук В.Т.,с.76)
«[i]Хтось диктує мені слова,
хтось рукою моєю водить[/i].»(Обшарська Р.В.,с.81)
«[i]Велична магія письма
складати літери у фрази[/i]»(Омельченко Л.О.,с.82)
[b]До Музи[/b]
«…[i]ти і мука, й свято![/i]»(Данилевська-Милян М.,с.32)
------
Є декілька віршів, в яких поезія згадується лише мимохідь. Є декілька творів, в яких про неї зовсім нічого не сказано.
В збірці, як я вже казав, багато гарної поезії. Сподобалися найбільше вірші таких авторів: Гармаш Л.(с.20), Живолуп Л.І.(38), Григор’єва О.О.(26), Князький О.М.(45), Крушельницька Г.Л.(58), Маковець О.Й.(65), Матузок Л.П.(69), Назарук В.Т.,Нечитайло М.С.(78), Палагнюк М.В.(86), Степенко С.А.(104), Тилик І.В.(110), едчишин І.М.(115), Хоружий М.(116), Торон В.(113), Ясна(Носова)Л.(127).
Трійку лідерів виділив би таку:
Дзюбенко-Мейс Н.(34), Іськова-Миклащук О.В.(42), Пікас Л.Д.(90)
--------------------
* - в дужках номер сторінки в збірці
Євмен Бардаков
20.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712321
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
ВІДОМІ ІСТИНИ
***
Неважко відрізнити дійсно мудрих,
від того, хто лише нам "мізки пудрить".
***
Чим більше мудрість світу осягаєш,
тим менше коло щирих друзів маєш.
***
Як нас занапастити, – доля знає:
вона тверезий розум відіймає.
***
Покірно стерпівши образу,
наступну викличеш одразу.
***
Солодшим те здається,
що важче дістається.
***
Чомусь чуже для нас миліше,
нехай і гірше, аби інше.
***
У статі сильної побільшало декору...
Все менше лицарів без стра́ху і доко́ру.
***
Як легко співчуваємо нещастю!
Та мало хто радіє друга щастю...
14.01 2017 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Життя – це не завжди пряма дорога
І ти на ній – без досвіду турист,
Коли не знаєш, звідки ждать підмоги,
Та хтось тобі наказує: борись!
Життя – ріка, глибока, швидкоплинна,
Котра несе людину в майбуття,
Пливи й знаходь ті на шляху перлини,
Котрі б тебе будили до звитяг.
Життя – це дивовижно-хлібне поле,
Де між колоссям – зрілі полини,
Де чайкою кигиче власна доля,
Коли те поле в ранах від війни.
Життя – любов, велика і всесильна,
Готова ізцілить собою всіх.
Це шлях, важкий, від матері до сина,
Це божий світ у всій його красі!
Життя – це рани, іноді утрати,
Але і тут рятує нас любов,
Якою наділяє діток мати
І освятив давно Великий Бог!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712120
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
А Маланка-щедрувальниця
Гостинцями не нахвалиться,
Бо водила селом кізоньку
І співала усім пісеньку.
У торбину їй накидали
Пиріжків, горіхів всипали,
Грушечок, рум"яних яблучок,
Понесла додому разом все.
Вранці засівав Василечко
На добро золотим зернятком,
Та на щастя, на здоров"ячко,
Щоби в злагоді жилося всім.
А за гроші та й насіяні
Купив Маланці намистечко
Червоненьке ще й перловеє
І зізнався у любові їй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711703
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
«Мені більше не шкода себе
Не описати тортури мовчання…»
(Гійом Аполлінер)
Ось що я подумав, подивившись фільм Джима Джармуша «Виживуть тільки закохані» (англ. – Jim Jarmusch «Only Lovers Left Alive») (2013). Саме такий заголовок есею склався сам собою – як складаються кубики в дитячій забавці. Я не перестаю дивуватися окремим феноменам в кіно – має на увазі митців. Інколи сотворить людина геніальне кіно, а потім все – сірість. Тут же потік геніальних картин – одна геніальніша іншої. І всі різнопланові, різні і по змісту, і по атмосферності. Я вже мовчу про позавербальний зміст і системи символів. Коли Джим Джармуш зняв «Мрець» у 1995 році, і всім стало ясно, що з’явився новий гральний режисер, я подумав: «Все. Нічого геніальнішого він зняти не зможе. Бо це вершина. Не тільки його власна. Але і кіно взагалі. Далі буде тільки вечір. І в нього, як творця, і для кіно взагалі. Вечір і сутінки…» Як я помилявся! Одна за одною пішли геніальні картини про рівень «шедевральності» кожної з яких можна сперечатися нескінченно: «Пес-привид: шлях самурая» (1999), «Кава і цигарки» (2003), «Зламані квіти» (2005), «Межі контролю» (2008) і, нарешті, «Виживуть тільки закохані». У цьому фільмі старина Джим перевершив самого себе. Зауважте рік: 2013. У фільмі нотою крізь всю картину звучить передчуття апокаліпсису. Апокаліпсису мистецтва, культури, людяності. Саме людство проіснує ще не одну тисячу років. Правий був старий алкоголік Хайям: «Ми підемо без сліду: ні імен, ні прикмет, а цей світ проіснує ще тисячі літ…» А от культура…. А от людяність… 1913 рік був роком вищого злету культури модернізму, потім все – катастрофа, апокаліпсис, самознищення людства. 2013 рік – рівно через сто років – все повторив: теж вищий злет культури, тільки культури постмодернізму. А потім апокаліпсис, катастрофа. А ми всі чекали, що це відбудеться років через сто. Але один божевільний карлик прискорив події: апокаліпсис почався вже сьогодні. Самознищення людства, знищення культури, гуманізму відбувається у нас на очах. У фільмі передчуття: надто болюче, що щоб його не помітити і не почути. Я подивився цей фільм вперше восени 2014 року – в сирому бліндажі під звуки далекої канонади: на мені була військова форма, я щойно стріляв по «людях», в бліндаж зайшов колега-офіцер з ноутбуком і сказав, що в нього є цікавий фільм. Сама ситуація – теж суцільний постмодернізм, суцільний абсурд, суцільний сюрреалізм.
Таке відчуття, що Джармуш навмисно взяв банальну і потаскану тему: тему вампірів. О, скільки про це писали і знімали кіно! І то банального ширпотребу (переважно). А тут взяти банальну тему і зняти геніальний фільм! Звичайно, у фільмі всіх вражає верхній шар змісту: чи то символ реального людського суспільства, чи то вигадане суспільство. Люди діляться на дві категорії: вампіри і зомбі. І все. Інших немає. Вампіри творці: творять культуру, науку, мистецтво, духовність, філософію, саму думку. І то не всі. Решта людей зомбі – лише споживають і прикидаються людьми, лише отруюють світ, воду і навіть свою кров. Тільки вампіри не можуть жити без зомбі – бо мусять пити їхню кров, інакше помруть… Символічно. Хто зна: можливо нинішній світ саме таким і є. Суспільство деградує: вампіри нескінченно самотні, їх духовні пошуки нікому не потрібні крім них самих, культури і мистецтва навколо стає все менше. Зомбі деградують і перетворюються просто в людське стадо. Але Джармуш оптиміст: він впевнений, що вампіри виживуть – не всі – але виживуть тільки закохані. Ех, мені б його оптимізм. Але щоб вижити, вони змушені знову, як в старі добрі часи середньовіччя полювати на людину: все повторюється. Закоханих вампірів не випадково звуть Адам і Єва – вони започатковують нову велику расу мислячих людей.
Але це лише поверховий шар. Кількість пластів і підтекстів в фільмі нескінченна. Давно глядачеві не показували настільки складний и глибочезний фільм, цитуючи Шекспіра. Справі, що нам «ця квінтесенція праху». Треба, все таки, вірити в глядача, щоб таке знімати. Таких концепцій, що рвуться з екрану я від Джармуша не чекав. Я сприймав Джармуша (грішним ділом, звісно), як нове пришестя Тарковського. Ні. Таке можна сказати хіба що про раннього Джармуша. І то… Насолода гріховна – ось думка, яка ясно звучить за образами і текстом. Думка не нова (всі ми читали Біблію), але нині остаточно забута (особливо після Омара Хайяма). І тут нам про це нагадали. Цю думку ми сприймаємо нині як єресь. Та й сам фільм – суцільна єресь. Яку б сучасну концепцію суспільної думки ми не взяли – від гуманізму до фашизму. Суцільна єресь. Філософія фільму не вписується нікуди. Вона самодостатня. Як самодостатня людина. Бо людина, це зрештою, вампір. Серед вампірів в нинішньому світі є єдині позитивні герої. І їх гнітить те, що вони є саме такими. Людина не може перестати бути собою – це самознищення. Або бути собою, або вбити себе. І лишити на нещасній планеті Земля тільки одних зомбі. Повторю ще раз, для особливо неуважних: в нинішньому світі вампіри – єдиний позитивний персонаж. Можете підкреслити цю фразу графітовим олівцем.
Фільм постмодерновий – думаю, що-що, а це заперечувати не буде ніхто. Я тут під постмодернізмом розумію не заперечення модернізму, а його логічний розвиток. Як постімресіонізм Ван Гога. Нині світ захворів на неоархаїку. Архаїку у викривленій, спотвореній формі. У 2013 році цього ще не усвідомили – були тільки перші симптоми, і то у вигляді дитячої хвороби. Ніхто навіть не здогадувався, що це «всерйоз і надовго» як казав в свій час Владімір Лєнін (не плутати його ні якими іншими Владімірами). Джармуш передчуваючи такий розвиток подій висунув (ще тоді!) антитезу неоархаїці. Фільм модерновий, скільки не розглядай його міфологізм з будь-якого боку. У фільмі звучить еротичний підтекст: надто голосно, щоб про це можна було б промовчати. Автор правий: смерть це теж еротика. Про це найголосніше сказав (ні, прокричав) Нагіса Осіма, але його не почули (як це не дивно, як можна не почути крик). Тут про це сказано тихо, майже пошепки. Але цей шепіт почули всі. Крім того страх – це теж еротика. Може навіть більш сильніший вияв еротики ніж смерть… І вампіризм – теж еротика. Ми про це знали, але сором’язливо мовчали. У слов’янському світі зрозуміло чому – постсовок. Але там, на Заході? Чому? Може тому, що не хотіли ні говорити про це, ні розуміти. Ні тим паче мовчати про це.
І взагалі, громадяни хороші! Споживачі телешоу і читачі газет! Подивіться цей фільм, але не зараз. Через два роки. Вам тоді буде набагато цікавіше. І зрозуміліше. Все. І ви тоді отримаєте набагато більше задоволення від перегляду. Тільки не кажіть тоді, що Джармуш був пророком. Це неправда. Він просто відчуває мить. Саме цю мить – як ніхто. І не тому, що він мадяр – дитя уральських степів.
Про що це фільм? Та про моральний злам. Не більше і не менше. У 2014 році відбувся не просто крах гуманізму, відбувся моральний злам людства: людство перестало реагувати належним чином на відверте зло. А ви кажете: вампіри і зомбі, вата та інтелектуали… Де там… Нічого великого нині нема: навколо одні пародії – пародії на політиків, пародії на наполеонів, пародії на війну, пародії на фашизм, пародії на Третій Рим, пародії на комунізм. Пародії на людину, зрештою! Майже ніхто не говорить правду. Навколо всі свідомо брешуть. Він президентів до бомжів. Все змаліло. Я не бачу великої літератури, великого живопису, великих філософів, великих ораторів. Не бачу. Геть все змаліло. Крім кіно. Є велике кіно. І серед цього великого кіномистецтва є фільми Джима Джармуша.
Дуже важливо, що сниться людині після повторного перегляду фільму. Після первинного перегляду фільму в сні як правило опиняєшся або в самому фільмі, або в світі придуманому режисером фільму. Важливо, що вам присниться після повторного перегляду фільму – шедеври кіномистецтва вартують того, щоб їх переглянули кілька разів. Мені після повторного перегляду цього фільму приснились, що я знаходжуся на окупованій території і збираю партизанський загін. Прийшли якісь бородаті селяни з австрійськими карабінами, трьохлінійками та берданками, і я їх веду в бій, і вони з цих допотопних рушниць відстрілюють сепарів та окупантів поребриків. А потім снилось що я літаю – лечу без крил і мотору над донецькими селищами і шахтами, який сепар стріляє в мене з шмайсера. Але не влучає. Постмодернізм він нелогічний. І сни приходять після перегляду постмодернових фільмів нелогічно.
У фільмі світ поліетнічний. О, як це зараз немодно – поліетнічність. Хоча я впевнений, що людство перехворіє на шовінізм, нетерпимість, релігійний фанатизм і знову прийде до цивілізації, розуму, інтересу до інших культур, не тільки до своєї (хоча і своєю культурою нині ніхто не цікавиться – шовіністи люди обмежені, вони взагалі нічим не цікавляться) і до поліетнічності суспільства теж. Нове середньовіччя – воно не назавжди. Середньовіччя завжди короткочасне і завжди вагітне ренесансом. А нинішнє середньовіччя, коли все так прискорено, особливо.
Джармуш впевнений, що під час цього апокаліпсису культури виживуть тільки закохані. Можливо. Але мені вперто докучає думка: в цьому апокаліпсисі ніхто не виживе… Даруйте мені за мій невчасний песимізм.
Слоган фільму цікавий – навіть для Джармуша – у вигляді діалогу:
« - Ех, всі ці зомбі… Їх ставлення до світу… Мені здається, що всі піщинки вже впали на дно годинника…
- Значить, вже час годинник перевернути!»
У фільмі один з головних героїв каже, побачивши сум і безнадію в очах співрозмовника: «…Все це ми вже проходили. Пам’ятаєш? Але ти пропустив найцікавіше: середньовіччя, татаро-монгол, інквізицію, чуму…» Зараз то ми розуміємо, що нічого цікавого він не пропустив: все починається знову: середньовіччя, татаро-монголи, чума… Головний герой пише музику, але музика виходить виключно для поховання. Цікаво, що би Джармуш вклав в уста героїв зараз, хоча пройшло то всього три роки після завершення фільму…
А фільм ще багато про що – про самотність творців і майстрів, про глибоку самотність геніїв, про вічність мистецтва, попри тотальне його нерозуміння масами, про сенс життя, зрештою. Автор фільму насмілився сказати: сенс життя в творчості, сенс життя в тому, щоб творити мистецтво, красу. А ми то грішним ділом думаємо, що сенсу в житті немає. Може й так. Але хоча б спробуємо уявити на мить, що автор правий. У фільмі багато пророцтв. І не всі вони сумні. Це я сумний співак блідого Місяця. Але не Джармуш. Ні.
(Примітка: на світлині – кадр з фільму.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709760
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
«…На шкірі барабанів проступає кров.
В повітрі стукіт, наче в стетоскопі.»
(Шеймас Гіні)
У графстві Віклоу є замок Арклоу, що нині лежить в руїнах. Серед руїн цього замку інколи з’являється привид – малого хлопчика з барабаном. Якщо зустріти його серед глупої ночі, то він скаже що прийшов виконати свій обов’язок, який не виконав, коли він був живий. Історія цього хлопчика така. Колись давно в XV столітті в замку був англійський гарнізон. Там був хлопчик-барабанщик, який мусив стояти на чатах в башті, і якщо нападає ворог, мусив бити в баран здіймаючи алярм. Але він заснув, коли якраз на замок напав ірландський клан Мак Мурроу. Гарнізон ледве втримав замок відбиваючи несподівану атаку. Англійські вояки були дуже злі на хлопчина вартового і замурували його в стіну замку разом з барабаном. З того часу по замку блукає його привид. Особливо тоді, коли місту Арклоу загрожує небезпека. Подорожуючи по графству Віклоу в 1984 році я згадав про це і написав такі рядки:
Річка Авока водяною дорогою –
Ні, перехрестям снів:
Щоденники днів-крапок
Писані на вапнякових каменях
(О тверді сторінки,
Які важкі твої книги –
Королівство Ві Енехглайсс*,
Які важкі…)
А в стінах глухих
Чужих замків
Окупантів-ведмедів
Звучать замуровані барабани,
І хлопчик білками очей
Замість очей синіх
Ночами літніми
В душу блукальцям марноти –
Не зазирай,
Стукай алярм, стукай,
Ти так і лишився серед середньовіччя
Серед середи часу,
Серед середини острова,
Серед землі опосередкованої,
Яку назвали Землею вікінгів**,
А вона просто наша,
А вона просто Ві Енехглайсс,
Просто.
(Стукай в барабан, стукай,
Ми всі там – у середньовіччі,
Кожен із нас Дойл*** –
Хоча б на крихітку.
А ви кажете «окупанти»,
А ви кажете «заброди»,
А ви кажете «Дубгалл».
Ми просто шукаємо
Крихи своєї історії
В чужих книгах,
Серед замків чужинців.
……………………………
Ми всі тіні ночей місячних,
Як і той замурований хлопчик.
Примітки:
* - у мене був друг з клану О’Тул.
** - Назва графства Віклоу походить від слова Wykinglo – луки вікінгів.
*** - не подумайте нічого поганого. На мою думку клан Дойл дав світу чимало геніїв…
Ще примітка: Ах, Віклоу, прекрасний гірських край, Лейнстер легендами повитий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707126
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Лягає сум в скорботний день
Журбою над хатами.
У вікнах вогники з осель,
Стікає віск свічками.
Хлібина житня, мов з-за хмар
Великий місяць дише.
Це я сьогодні на вівтар
Поставлю з болем вірші.
Схилившись, тихо помолюсь
Цілуючи хлібину.
Колись від мору гинув люд,
Скорили Україну.
Пізнали голод, кривду, страх
Невинно-убієнні.
Благали Небо на вітрах:
По-дай-те хліб ди-ти-ні!!!
Село вмирало... Геноцид...
В очах – ще віра з болем.
Гори, моя свіча, гори!
Розвійся, туго, полем.
Молився батько за життя
Під тином непорушній.
Ось цю хлібину, прошу я
Подай йому, Всевишній!
Подай, благаю, хто просив,
Хоч скибочку дитині!
Вслухаюся у голоси...
Страждальній Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706251
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
«Жорстоке Щось позначить і оберне
єство краси на те, що йтиме в тань…»
(Райнер М. Рільке)*
Осінь слідами крука-нездари
На мокрій землі сподівань
Шкандибала за хвіртку холодних днів,
Блукала-блудила жінкою божевільною
У сукні подертій для вітру-коханця
(Бо така вона – осінь
Без імені, без бажань-гирьок:
А на терезах все, навіть спогади),
Але йшло Щось, гупало-тупало
У темряві кроками важкості**,
Ступаючи шкірястими стовпами-ножиськами
На листя опале жовте
(Жовтіє все),
І мало не все стало тліном –
Навіть хвилини-монетки торжища:
Полічені, позбирані, погублені, позначені:
Мало не все
Обернулось у тлін:
Сірий, як сама буденність.
Трохи тліну – на горище,
Трохи длані – в пивниці,
Трохи Ніщо – жебракам в капелюхи,
Трохи ночі – в торбу безхатькам,
Трохи заліза – в кишені потопельникам,
Трохи глузду – капітану «Титаніка»,
Трохи щастя – самогубцям,
Трохи чорнила – мені***.
Щось: розмовляю з ним і тішуся:
Не до мене воно прийшло, а до осені,
Все стане тліном, але не сьогодні****,
Я старий, а світ ще старіший,
А хтось зістарівся ще в утробі матері,
А хтось живе на Місяці –
В кратерах його колодязях.
Тільки не Щось – не воно…
Примітки:
* - Переклад Мойсея Фішбейна
** - Ноги його нагадують плоскоступи слона.
*** - Та не треба мені того чорнила… І так вірші напишу – гілкою на снігу.
**** - А може і сьогодні. Тільки не кажіть, що я вас лякаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705230
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2016
НедОпитий бокал
І з кайфом сигарета...
Останній ночі шал
Поетки і поета...
Скривавлено- ясний
Над долею світанок.
Ми входимо з пітьми
У наш останній ранок
На битву, мон амі,
За світло воювати.
...як хороше в тюрмі
За стінами ховатись...
Словесна мішура...
Тісні занадто стіни...
Дай руку! Бо пора
Виходити із тіні.
Ти будеш не одна
З прикритою спиною.
І битва ця страшна,
Бо саме є війною,
Війною за світи,
За голови, за правду...
...Загинем я і ти...
...І сил у нас забракне...
...І світу не змінить?..
...У майбутті прозорім
Хай вітер шепотить
Уривки наших творів,
Убитих за талан
Поета й поетеси,
І Сонце- капелан
По нас відслужить месу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116093001110
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692108
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Ти вдома всидіти не можеш,
Бо немовля приніс лелека.
Там галас день і вечір кожен...
Куди підеш?..
В БІБЛІОТЕКУ!
Не бачив вже давно зарплати,
Дістало так, хоч на смереку!
Ти вийдеш в розпачі із хати...
Куди підеш?..
В БІБЛІОТЕКУ!
З дружиною не все в порядку,
Ще й теща відкрива пащеку.
Прополеш біля дому грядку
Й куди підеш?..
В БІБЛІОТЕКУ!
Щодня телефонують з банку
Борг щоб гасив за іпотеку.
Продав доньки вже навіть санки...
Куди підеш?..
В БІБЛІОТЕКУ!
Туди ведуть усі дороги,
Там релаксуєш як в Артеку.
Ви оббиваєте пороги
Щоб зняти стрес...
В БІБЛІОТЕКУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691552
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 01.10.2016
[img]http://imagine.pics/images/514/thumb-51468.jpg[/img]
Кілька відсотків вересня – зовсім трохи,
Щоб передати жо́втневі естафету.
Осінь – розкішна жінка у стилі бохо,
Є в ній щось від художника і поета.
Жовтогарячі крони та ірокези
Стримано-строгих сосен на видноколі…
Липне багряне листя, немов компреси,
До асфальтівок і залізничних колій.
Світла пора богемності, блиску й шарму,
Теплих відтінків золота, бронзи й міді!..
Осінь – подвійна доза натхнення в карму,
Вогкість ранкова й затишок пообідній.
В лісі – густі молока грибних туманів,
А поміж тим – сріблясте тороччя зливи…
По тротуарі трюфелями каштанів
Вітер-пісняр вистукує щось грайливе.
Кілька відсотків вересня – трішки-трішки…
Поки помірний градус тримає осінь,
Хочеться вийти з дому й пройтися пішки –
Просто наосліп…
[img]http://img1.picturescafe.com/pc/goodbye-september/goodbye-september_003.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691757
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
От ми й зустрілись, Осене. Привіт!
Ти відкоркуєш пляшку із дощами?
Чи ти спочатку розфарбуєш світ,
Прикрасиш синє небо журавлями?
А можна і мені з тобою в ліс
Вплітать березам золото у коси,
Чи місяцю в туман сховати ніс,
Заколихати до весни покоси?
Я сумувала, Осене, повір,
Моїй душі тебе не вистачало,
Вона томилась, ніби дикий звір,
В якого клітка волечку забрала...
От ми й зустрілись... через стільки бід...
Минули квіти, вишні і суниці...
Я так чекала, Осене, привіт!
Додати в чай і меду, і кориці?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Я философ. Фиксирую... Фото... Мольберт...
Осень сИрая, рад ли хоть кто-то тебе?..
Я твой облик храню
В жанре НЮ...
..........................................
Ты- ребенок, и ты ожидаешь
Интереснее жизнь во сто крат
Школьно-детской... Внезапно узнаешь
Эту первую горечь утрат...
Вскоре бабушка больше не спросит-
Что ты кушал? Как ножкам- тепло?
Это осень, ребеночек. Осень.
Все уходит. И детство ушло...
.................................................
Ты- певец неизменных желаний.
Лавра в мире не хватит покрыть
Монументов свершенных познаний
Эту прыть... Поубавилась прыть...
И ты смотришь в свинцовую просинь,
Как на лес всполошЕнный Макбет...
Это осень, неистовый... Осень
Пробирается в душу к тебе.
...............................................
Наши встречи, желанная... Встречи,
Чередою, как вечный парад...
Только лист опадает на плечи,
И тебе я, как прежде, не рад.
В ночь студеную песни уносит
Ветер... Мы их уже не споем...
Это осень, любимая... Осень
Постучала в окошко твое.
..........................................
Путь неблизкий сомкнулся в кольцо.
Осень истово дует в лицо,
И бросает к ногам листопад
Ветром... Осень, ну кто тебе рад?..
Сладок знания яд...
Может, все-таки- Я?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116092300616
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690291
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Цей дощ – юнак сором’язливий,
У нерішучості своїй
Замість обіцяної зливи
Лише зросив луги й гаї.
А нива, спрагла до знемоги,
Так розчарована була,
Що вітру поколола ноги
Стернистими шпичками зла.
Такий роздрай ось у природі.
Вони помиряться. Нехай.
А нам за цього лиха годі
Чекать на добрий урожай.
Бо наш роздрай – жахкі кайдани
На дух майбутніх поколінь.
І землю цю, що Богом дана,
Поділять ласі москалі.
А ми – за крок до Рубікону
Один ’дному рвемо чуби,
Та уповаєм на ікони
Себе прирікши до ганьби.
Я теж вклоняюсь силам горнім,
Та люба та з ікон мені,
Де постає святий Георгій
З списом, на білому коні.
Хто проти зла відважно вийде
Без всяких покаянь і прощ…
Можливо, й вам таке повідав
Слабий, як наша єдність, дощ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690237
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Ваш погляд впав у плесо моїх снів –
Побіжно кинутий коштовний камінь…
Хто смів тоді наворожить мені,
Заклавши душу безуму цунамі?
Нестримний шал збунтованих небес
І мед гіркий оманливої мрії…
Мій дух, як Фенікс з попелу, воскрес,
Я залюбки цей сон собі навіяв.
Я так шукав той погляд неземний,
Я так із ним зустрітися боявся.
Свої стежки топтали вже сини,
Мене ж , мов учня початкових класів
Тягло якусь записку написать,
І написав би, ставши сміливішим…
…Лишився з таїною сам-на-сам,
Щоб потім її вихлюпнуть у віршах.
Яких Ви не читали по цей час,
І про які Вам не потрібно знати.
Ясніє мого спогаду свіча.
Іскриться камінь в тисячі каратів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686541
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Злились у тобі небеса і ниви
Ці барви, що є символом життя
З тобою крізь віки в вогонь і зливу
Йшли прадіди у світле майбуття .
Сьогодні стягом покривають рани
На твоїм тілі, рідна Матінко моя.
Його топтали не одні тирани,
А він здіймався вгору до життя.
Я вірю, що покров жовто - блакитний
Не дасть загинути країні у війні,
Бо кольори життя у тілі злиті
Моя,Вкраїно,в Тобі і в мені.
Ніхто не переміг ще неба нині,
І сонце не затьмарить чорна сила
Під знаменом свободи, Україна
Не вмре, бо вільна кров тече по жилах.
Нехай на вітрі гордо стяг палає,
І хоч сьогодні затуляє рани,
Такий народ ніхто не подолає ,
Не вистачить заліза на кайдани!!!
Наш стяг батьки віками гартували,
Живе Він в серці кожного солдата
Святе Знамено з попелу підняли,
Це символ нації з ним жити і вмирати!
23.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685384
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Спіткнувся липень
об стерню у полі,
У чебрецях
жарке дрімало літо,
А біля шляху
геть стара тополя
З вітрами заходилась гомоніти.
Й повідали вони
їй про Вкраїну
І сиву давнину,
й козацьку славу,
Й про тих, хто стяг
підняв тоді в Берліні
У Вітчизняну.
Їх давно не стало…
Дізналася багато
про минуле,
Немолода,
їй точить біль коріння.
Від вітру дерево
аж трішечки зігнулось.
«Чи прийде, – дума, –
до людей прозріння,
Що Україна –
то не є Росія,
Що споконвіку
шлях їй мітить воля,
Щоби хліба
народ для себе сіяв,
Кував щоб сам
собі майбутню долю…»
Прозріння прийде,
і обов’язково,
Живильним соком
кожного напоїть,
І через мову рідну,
й мами колискову,
Й ті рани, що в корінні,
теж знеболить.
9.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682009
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
«Це година,
яка замість почту
вгорта тебе хмарою пилу...»
(Пауль Целан)
Всім вбитим за правду.
Година -
Найтемніша година ночі
Перетворює вулиці на жертовники,
Перетворює серця на срібні дзвони,
Слова на крики протесту,
Життя - на офіру.
Як добре, що в оцій темряві,
В оцій годині пилу,
Який не дає людям дихати,
Ми страх викинули
На смітник як непотріб.
Світ хитає
А ми самотні
На цьому кораблі переповненому.
І кожне подвір’я - уламок ковчега,
Шматок буття дерев’яного,
На яких пливемо на хвилях хвилин,
Бо знаємо: краще вмерти вільними,
Аніж жити рабами.
Ця думка - це наш останній прапор
Над барикадами людяності.
І кожен рядок - одкровення,
І кожен плащ - саван,
І кожна мить - Воля.
Наші серця це зорі,
Які будуть світити довіку,
Навіть найтемнішої ночі
Вони не згаснуть
І будуть на небосхилі
Тоді
Як здохне останній диктатор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680107
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Десь далеко–далеко у казковому світі живуть собі два братики дракончики Солодкó та Холодкó. Найбільше у світі ці дракончики люблять солодощі. Та не тільки їсти їх полюбляють братики, а ще й самі вигадують, та виробляють усілякі смаколики для мешканців казкового світу. Мають вони затишну майстерню–крамничку у великій печері, де завжди стільки покупців, що вони змушені були взяти помічників на роботу. Щоб ті у крамничці порядкували й солодощі продавали, а вони — дракончики зі всіма справами щоб устигали. Солодкó і Холодкó все нові й нові солодощі виробляли. Деякі рецепти в кулінарних книгах Солодко вишукував, але здебільшого вигадував свої власні. Тому кекси, пироги, тортики, тістечка, пряники, печиво та цукерочки були особливими і неповторними. А ще ж готували й інші смаколики — зефірчики, мармеладки, шоколадки, халву та вершки, всього й не перелічиш. Та ще й оформляли дракончики усю ту смакоту оригінально та красиво. Солодкó дмухав вогнем, і коли було треба щось підрум’янити, чи розігріти, чи запекти, то вміло це робив. Холодкó ж в основному допомагав братикові, бо був молодшим і ще не все вмів робити самостійно. Проте мав дуже відповідальну роботу. Він дмухав холодом і збивав та охолоджував креми для тортів та тістечок. А ще, і це найвідповідальніше, забезпечував потрібну температуру в коморі–холоднику. Бо якраз там зберігалося все приготоване солодке добро.
Якось Солодкó готував новий крем для вафельного тістечка. Скрутив вафельний коржик ріжечком і наповнив його кремом. Та от біда, той крем чомусь ніяк не хотів застигати. От дракончик і каже братикові:
— Чуєш, Холодкó, ану дмухни на цей крем будь ласка. Може він трохи густішим стане.
— Гаразд, — озвався дракончик, що страшенно любив дмухати холодом. Він набрав повні груди повітря та як дмухне.
— Ой! — вигукнув Солодкó, — не так сильно, бо вся моя лапа аж заморозилася та вкрилася інеєм.
— Вибач, — засоромлено потупив оченята Холодкó. Він завжди трохи переборщує із холодом, бо як ви вже знаєте, маленький іще й тільки вчиться всьому.
Правда Солодкó не посварив брата, як то іноді траплялося, а тільки роззявивши рота зачаровано кліпав очима.
— Ого, — нарешті озвався. — Це щось!
Холодкó й собі пильніше подивився на те, що тримав у лапах братик. Воно, оте щось, мало дуже цікавий вигляд. У вафельному ріжку виблискувала білосніжна кулька.
— Красиво, — прицмокнув язичком Холодкó.
— Еге, якщо не рахувати мою задубілу лапу. Цікаво, що ж оце у нас із тобою вийшло?
— Треба покуштувати, — запропонував молодший братик.
— Ну, так. Хто першим куштує?
— Якщо вже я накапостив, то мені й доведеться куштувати, мабуть, — мовив Холодкó.
— Гаразд. Куштуй! — підганяв Солодкó, бо йому вже кортіло якомога швидше довідатися, яке воно на смак, оте щось.
Дракончики ще деякий час дивилися то одне на одного, то на невідомо що в лапі Солодкả. Тоді Холодкó обережно лизьнув білосніжне диво і аж замружився від задоволення.
— Ну? Як? — нетерпляче спитав старший братик.
— Во! — витягнув вгору великого пальця Холодкó. А далі додав: — Холодна смакота.
Солодкó й собі обережно лизьнув нового смаколика.
— О! Та це ж дивовижно–холоднючо–смачнючо, — видав скоромовкою дракончик. — Ще не знаю, як ми оце назвемо, але впевнений, що воно буде користуватися великим попитом у спекотну погоду.
— Навіть не сумніваюся, — відповів Холодкó.
— Тоді гайда робити ще оце, щось. А назву придумаємо, коли закінчимо роботу, — запропонував Солодкó.
Закипіла робота. Скоро, чи не дуже, але дракончики впоралися із приготуванням нового десерту. Склали все те добро в холодильній коморі, а Холодкó ще й холоду побільше надмухав, щоб бува не розтеклося все. І задоволені братики всілися на порозі своєї домівки–печери.
— Завтра у нас що? — спитав Солодкó.
— Що? — не зрозумів Холодкó.
— Неділя!
— То й що?
— А те, що прийде багато покупців, щоб придбати солодощі. Так?
— Так.
— Отож ми влаштуємо безкоштовне частування новим отим, що ми з тобою зробили, і яке ще не має назви, — вголос міркував, чухаючи носа, Солодкó.
— Може назвати його солодкий сніг? — запропонував Холодкó. — Чи солодкий лід?
— Надто довга назва, хоч і гарна, — заперечив Солодкó.
— А як тобі назва морозяне диво? — знову спитав Холодкó.
— Напиши-но на піску, — щось обмірковуючи сказав старший дракончик.
Холодкó знайшов гілочку і почав старанно виводити букви на стежинці перед домівкою: «МОРОЗЯНЕ ДИВО».
Солодкó ходив навколо того напису то в один бік, то в інший, то зліва на право, то справа на ліво. Нарешті зупинився перед написаним і виголосив:
— Ось як буде, дивись! Узяв з лапки Холодкả гілочку і закреслив кілька букв, а тоді прочитав і задоволено посміхнувся. Молодший братик і собі почав читати: «МОРОЗ////ИВО».
— Морозиво!— вигукнув Холодкó і також посміхнувся.
— Чудово звучить, правда?
— Так.
— Отож завтра усіх частуємо морозивом.
Наступного дня усіх відвідувачів крамнички солодощів братики дракончики частували новим прохолодним смаколиком. Усі були в захопленні від такого чудового й смачного частунку. Згодом Солодкó та Холодкó ще багато експериментували зі смаками, кольорами, тому морозива є багато видів та смаків.
Чи то правда, а чи ні, та кажуть старі мудрі сови, що у тих краях бували й морозивом смакували. Рецепт у дракончиків попрохали, та й рознесли його світами. З того часу і в казковому світі, та й у нашому також, і дорослі, і малі дуже люблять морозиво. А ви любите Морозяне диво?
Закінчилася моя казочка про братиків дракончиків. Але є ще й інші казки про інших дракончиків, і не тільки про них, тому… Далі буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676527
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Їх місце зустрічі – Майдан,
Вогненний, історичний…
Це там Він руку їй подав…
Вона ж… свою… незвично…
І їхні в унісон серця
Забилися обоє…
Чи послана їм зустріч ця
З небес Великим Богом?..
Святий вінчання ритуал
Здійснили, як годиться,
Та Путін на шляху ставав,
З війною заходився.
Не міг дивитись чоловік,
Як кровію стікає
Країна, де прожив Він вік.
Тепер все нищить Каїн.
Безсонні ночі, сірі дні
Терзали-рвали душу,
Думки у голові одні:
На схід я їхать мушу…
Так недалеко й до біди –
Вже ворог не відстане…
Кохану в клініку зводив:
Матусею та стане…
Нехитрі речі в торбу склав,
Поцілував дружину,
В словах тепла батькам послав…
Вела в Донбас стежина…
В бою Він був, мов дикий лев,
Як вояку й належить,
Не знав тоді, що око, зле,
За ним давно вже стежить.
Жорстокий бій… І раптом… біль…
Пронизане все тіло.
Аж тут… дзвінок… Його мобіл…
Слова, мов струм, летіли:
– Вітаю, любий!.. Батько ти!..
Ми ж донечку вже маєм…
– Я вас люблю, але… прости…
Війна мене тримає…
А тіло повнилось свинцем…
Чужими стали руки…
Бліде, усміхнене лице
Долало болю муки…
І повз мобільний з рук униз,
У нім – жіночий голос…
Сторінка ще одна війни:
Скосила куля колос…
1.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674751
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Сірооке дівча
У полоні глухих кутів…
(Світ не вірить в це… світ колише мою колиску…)
Я тебе не стрічала в ніякому з тих життів,
Я забуду тебе,
щойно вікна натру до блиску.
Щойно вихопить вітер
Із книг амплітуду снів,
І відпустить в ніч ореолом стрімкого сяйва.
Розбрелись антилопи у преріях почуттів…
(Ти малюєш мені
небеса і готичні мальви…)
Це пристанище німф,
Полководців, сліпців, вождів…
Передсмак грози. Атмосфера низького тиску…
Не дістатися берега в жодному із човнів…
(Світу байдуже це…
він колише мою колиску…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672331
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Мить щастя!.. Усього єдина мить,
Мов запізнілий подарунок долі...
Чому ж серде́нько болісно щемить,
Немовбито карається в неволі?..
Ця мить! Медово-ба́жаний момент
Хвилинощастя!.. Та чому солоний
Лишився присмак? Розкришилась вщент
Надія!.. Чи ж душа не охолоне?..
О се́рденько, чи варта крихта-мить
Гіркої жертви в запізнілу осінь?..
Це схлипи долі... Слі́зьми відшумить
Миттєвий спалах, що... палає досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Esbl9n-THPM[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4[/youtube]
Коли закінчаться дощі,
І я відчую тепле літо,
Влаштую радість для душі.
Яке це щастя в світі жити!
Покличу друзів всіх своїх,
Від них не хочу я багато.
Люблю за вірність я їх всіх.
І бережу цю дружбу свято.
Я хочу їх почути сміх,
Побачить їх щасливі лиця.
Яке б життя було без них?!
В моїй душі вони - скарбниця.
Вони не зрадять за п"ятак.
Не відвернуться в час негоди.
Я їх люблю не простот так:
Мені від долі нагорода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672453
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Ми – мінливі,
незаймані барви на тілі етюду,
що зрадливо несхожі
зрання, пополудні й у смерк.
Марно прагну вхопити за хвіст
нетривку амплітуду,
за якою комета Життя
мчить з Появи у Смерть.
Марні спроби зловити вертку,
фонтануючу думку.
Неприборканий бик
вправно змахує з рогу аркан.
Нездоланні.
Плоть їхня не чує тягар обладунків.
Легкодухі...
Плоть їхня – офіра питву й цигаркам.
Так метаюсь між першими й тими,
яких – наостанок.
Полустанок порожній.
«А потяг... Ще ні? Чи... Ту ту?»
«У дорозі...» –
ледь вітер розрає
шорсткими вустами.
«...між Появою й Смертю» –
гудки скинуть з думки фату.
© Саша Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671956
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Сонце, не грієш,
Як гріло колись… колись…
Диск твій червоний блукає тепер заплавами.
Це - перемир”я світів. Це- кінець! Котись…
Просто котись собі
поміж снігами й травами,
Де за моїм горизонтом
Твій подих зник…
Тиша. Вода. Не торкайся цієї готики.
Лиш переспівниця мій перехопить крик,
Як на долонях
палатимуть твої опіки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671844
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Я покладу на музику любов,
Нехай вона торкнеться твого серця,
Щоб ти відчув моє кохання знов,
І хай воно в душі твоїй озветься.
Я покладу на музику тебе,
Ти зазвучиш мелодією літа.
Ввімкне веселку небо голубе
Світ ароматами наповнять квіти.
Я покладу на музику слова,
Які тобі ще досі не казала.
Лунатиме мелодія жива
І буде світ увесь — концертна зала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671113
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
О ні, то не трави,
Не трави в медових лугах…
Не зорі на плесах, не сонце, не місяць, не вітер…
То ти віднайшов й пригубив на гірких берегах
Мене учорашню,
лише не зумів відігріти…
І я залишаюсь
На гострому лезі ножа,
Де кожен твій подих - це шлях у нову божевільню…
Коли поміж нас лиш єдина реальна межа-
Не зорі, не вітер,
не трави, не трави… повільно
Зникаю з радарів,
Вокзалів, стежок… дарма…
Ніхто не підкаже реальність усе, чи сон це?
Коли поміж нас вже й найменшої крихти нема…
А те що залишилось нам,
що зосталось - не сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670720
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Сіла якось пара лебедина
В річечку, що бігла край села,
Та вода у сонячну годину
Дуже вже прозорою була.
Плавали вони й пили водицю,
А вона дзеркалила тіла,
Вперше тут кохались білі птиці,
І щаслива річечка текла.
Та недовго пара лебедина
Чарувала водяний цей світ,
Небезпека в березі ходила…
Затремтів калини білий цвіт…
Постріл, ніби грім, порушив небо,
Затряслася з ляку синя вись…
Лебеді згадали враз про себе –
Стрімко в небеса вони знялись.
Сльози забриніли у лебідки,
Лебідь їй крилечко підставляв,
Лиш верба була у них за свідка –
Бачила, хто з берега стріляв.
І побігла далі рада річка,
Засміявся вслід калини цвіт,
Й хоч лежала стоптана травичка,
Не збіднів на білих птахів світ.
21.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668247
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016
слова - Тетяна Прозорова
музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Iловайський вальс
Такого цi поля нiколи зовсiм ще не знали -
Змiшалося з землею все: свої i вороги .
Цi соняхи вiд голоду й вiд кулi рятували,
I досi накривають пам'яттю,немов снiги.
Приспiв:
Про серпневий Iловайськ
Нагадає всiм цей вальс ...
Тут пробiгло крiзь долонi не одне життя...
Неспокiйнi бачать сни,
Побратими всi мої.
Серце все не вiдпускає їх у небуття...
2. Перед очима бачу все я свiтлi їх обличчя,
Всмiхаються iз вiрою i крила їх несуть .
Дай руку, медсестричко, Україна буде жити!
Ми завальсуєм ще пiд переможний наш салют!
Приспiв .
Й на весь свiт про Iловайськ
Залунає цей наш вальс!
Збереже навiки пам'ять бойових братiв...
Нам наказують вони вберегти свiт вiд вiйни,
Тi,хто з оточення не вийшов, але так хотiв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666821
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де солов'ї і місячна соната,
Де стерті грані різних протиріч,
Де вітерець грайливий і крилатий.
І я піду з тобою хоч на край
Усесвіту... а може, навіть, далі...
Веди мене, цілуй мене, кохай,
Вплітай мене до сяйва пекторалі!..
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де окрім нас - лиш зорі і дорога,
Де ми з тобою будем віч-на-віч
З собою, з небом і, напевно, з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Як важко пробиватись крізь намул –
Але ж проб’ємось з дзвоном кришталевим!
Я націю свою, поки німу,
Благаю відрізнять зерно від плевел.
От десь би за поганьблене ім’я
Нахаба б на дуель отримав виклик.
А нам спідруч обпльованим стоять…
Чи за століття поневолень звикли?
Чи скоро тут тріумфувать добру,
Коли градоначальничок пихатий
Державну мову утоптав у бруд
І кинув, як масол, електорату?
Я голову за дружбу покладу
І щиро всіх запрошую до хати,
Але чому чиню комусь біду
Коли себе стараюсь поважати?
Стинаються надії і права
І краплені всуціль пакети лоцій…
А зелень все ж підважує асфальт,
Аби напитись до знемоги сонця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664633
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663057#commlist1
Голгофа...Гору тут ви не побачите, вона ніби огорнута храмом, схована в ньому.
Йдемо до місця розп'яття. Нині тут знаходиться православний притвір, в глибині його – розп'яття, перед яким стоїть невеликий відкритий престол з закритою задньою стінкою. Під престолом – срібний диск з отвором. Так позначили місце, де був вкопаний хрест з розіп'ятим Ісусом.
Смерть на хресті – це XII зупинка, остання в земному житті Ісуса Христа.
Неважко уявити, з якими почуттями і думками стояли ми біля цього місця.
Я не берусь їх описувати... Нема таких слів...
Трішечки оговтавшись, стаємо на коліна, щоб доторкнутись до срібного диска. Хрестимось, молимось і прикладаємо руку. А в центрі диска – отвір. Не знаючи, що робимо, цікавість заставляє засунути туди руку. Як потім нам пояснили, це ми доторкнулися до вершини Ґолґофи.
Ліворуч і праворуч на підлозі побачили чорні диски – відмітка, де стояли хрести із закатованими злочинцями.
Ставимо свічі, роздивляємось ікони та панно, фотографуємо (дозволено).
З мокрими очима спускаємось вниз, щоб іти в печеру Гроба Господнього.
Ротонда з великим куполом. Саме сюди збираються люди і ми бачимо її, коли транслюють сходження Благодатного Вогню.
В ротонді розташована Кувуклія (Анастасіс, що означає Воскресіння). Невелика мармурова споруда над печерою Гроба Господнього. Перед Кугуклею у кам'яній вазі знаходиться кам'яна півсфера, що символізує центр землі (її пуп). І хоч настрій – важкий, але ж як не торкнутися пупа землі?! Кожен робить це залюбки.
Кувуклія має 2 притвори. Перший – притвор Ангела. Адже Ангел відсунув камінь, що закривав вхід до Гробу Господнього. Частина цього священного каменя знаходиться посеред каплиці і служить престолом під час літургій на Гробі Господнім. В цій каплиці знаходяться і відкидні віконця для передачі Благодатного Вогню у Велику Суботу.
Мармуровий портал відділяє каплицю Янгола від Гробу. Ліворуч входу зображені жони-мироносиці, праворуч – архангел Гавриїл з простертими руками, а вгорі – напис грецькою: "Чого шукаєте живого серед мертвих? Його нема тут. Він воскрес".
Портал такий низький, що зайти можна, лише схилившись у низькому поклоні. Впускають не більше двох. За порядком стежить монах.
Малесеньке приміщення, половину якого займає кам'яне ложе. Тут поклали Ісуса, загорнутого в плащаницю... Тут Він лежав, тут – воскрес. Мурашки – по всьому тілу, аж боляче...
Кам'яне ложе також покрите мармуровою плитою, боголюбні паломники різними способами відламували шматочки "на пам'ять".
Під час літургій, ложе Христа служить жертовником. Зараз на ньому стоять вази з ліліями. На мармуровій полиці над ложем – 3 ікони воскресіння.
Стоїмо мовчки, навіть подихи завмерли. Молимося, дякуємо Господу за Його подвиг, просимо прощення за себе, рідних... за весь рід людський.
Низько вклоняємося і виходимо з Кугуклі.
Кілька хвилин приходимо до тями, струшуємо оціпеніння, вертаємося через тунель, довжиною в 2000 тисячі років...
Біля Кугуклії купуємо свічі, точніше, пучки тоненьких свічок білого та коричневого кольору, їх по 33 в кожному пучку (вік Ісуса). Щоб освятити їх, досить обпалити Священним Вогнем, що горить в каганці.
Потім ідемо до плити Помазання, розкладаємо свої хрестики та іконки для освячення...
Мрія збулася – ми попали до святих місць на прощу. Мабуть на мені був центнер гріхів, бо відчуваю таке полегшення... аж до спустошення...
Так часто буває, коли мрія здійсниться.
Чи колись попаду ще сюди? Дуже хотілося б, але... навряд.
Підсвідомо кладу долоні на груди, ніби, щоб втримати пережите в серці.
Спасибі Тобі, Господи, за цей безцінний дар!
30.04.2016 р.
Дорогі мої одноклубники! Всі ці описи – це мій маленький дарунок Вам до свята Воскресіння Божого. Я дала Слово Богу, що поділюся баченим з людьми. Господи, я виконала обіцянку.
Зі святом! Хай хранить Господь всіх вас і Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663090
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
І упала зоря Полин
Чорним болем на наші долі...
І міста неживі, схололі,
Не турбує вже часоплин...
У квітневий гопак садів
Увірвався уламок Сонця,
І зростив "дуже мирний" стронцій
Найпекельніший із грибів...
І весняна гірчить ваніль -
Бо не скоро ще в Лету кане
Ця на тілі планети рана
І цей чорний пекучий біль...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OPbRyTpyqco
[/youtube]
Маленькі дві тепленькі горошинки,
Дві крапельки скотились по лиці.
І впали на траву, як дві росинки,
Ковзнувши, обережно по руці,
Засяяли на травах діамантом..
Здалося - то попадали зірки.
Трава сіяла гречно аксельбантом -
То жінки сльози скоїли тремкі.
А поряд розпустились ніжні квіти,
Притихли в здивуванні і вітри.
Жіночі сльози можуть навіть гріти,
Але не ті, що ллються від жури.
Усмішка вперемішку зі сльозами.
Можливо, це слабинка всіх жінок.
Зігрійте нас красивими словами,
До радості зробіть ви першим крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662193
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Вишиванку одягла,
Внучка Соня вранці.
Й полетіла, як бджола,
Личко у рум’янці.
Закрутилася в танок,
Сяйвом мерехтіла.
Через кладочку в гайок,
Веснянок будила.
Пісня навстіж голосна,
По стежині бігла.
То проснулася весна,
У гаю розцвіла.
І метелики й джмелі,
Радо зустрічали.
З днем народження її,
Всі довкруж вітали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659655
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
І що той дощ, коли горить камін?
І що та спека десь там у Сахарі,
Коли ти поряд і мугиче Сплін,
А твоя кішка зветься Мата Харі?
Той жарт колись наміцно приліпивсь.
Сміялись ми до сліз і до півночі,
І вітер за вікном до сказу зливсь,
А ти дививсь подовгу в мої очі.
І що той сон, коли в душі весна
Забула всі усміхнені світанки?
І кава о четвертій запашна,
І на вустах щемлять маленькі ранки.
12.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659076
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи...
Ліна Костенко
Отям мене, отям мене хоч ти,
Бо заблукало серце в півдорозі,
Де тліють ще минулого мости!..
Прошу, отям, вже гину у знемозі!
Зроби хоч крок, один-одненький крок,
Моя душа затерпла у чеканні!..
Не хочу з неба зірваних зірок -
Лише світи промінчиком останнім!
Не муч мене, бо сил уже нема,
Ослабли за піввіку душекрила;
Якось залижу рани ці сама...
А ти зціли молитвою вітрила!
Отям мене, хоч згадкою отям,
Одним словечком, мовленим недбало, -
Воскресну з болю віршиком-дитям,
Щоби обох... від муки врятувало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657693
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Достигає у пролісках квітень,
Нетерплячку сховавши в бруньках,
В насінинах майбутнього літа
Почина нуртувати життя.
Пшениці виграють росянисто,
І ясніють калюжниць зірки,
І бджолине збира товариство
Аромати весни в стільники.
Вже бузьки розхапали білети -
Анонсовано жаб'ячий хор,
Пише вітер у вербах памфлети,
І дощі перейшли в до-мажор.
Журавлями видзвонює небо,
Розливаючи щедро блакить...
І душа відчуває потребу
Хоч у мріях до сонця злетіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657148
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Містична зустріч
...В темній залі ізнов
Ми удвох.
Ти мій спомин ожилий.
І розбурхана кров,
Мов відгомін,
Буяє у жилах.
Часу плин, часу плин
Із годинника
Стрілок спливає.
Ми один на один.
Неймовірно...
Бо так не буває...
Прохолодна пітьма...
Поцілунку
Вологого відчай...
Все знайомо. Дарма
Ти своє
Прикриваєш обличчя.
На волосся бурштин
Діадемою
Світла стікає...
Відбулося. І ти
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впускаєш.
Лона пряний шербет...*
Терпкий запах
Знайомого тіла...
Ти сьогодні в себе
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впустила.
Крик совиний луна...
Образ ІНШОЇ
В мороці згинув...
Чи це- ТИ? Чи- ВОНА?
Хто ти зараз,
Людинобогине?
Зустріч, наче полин,
Знов абсентові
Марення збудить,
Що НІЗВІДКИ прийшли,
Що повернуться
Скоро ВНІКУДИ...
Прохолода пітьми,
Що життя
Випива наостанок...
Схлип прощання німий...
Зачекай!..
...Та зоріє світанок...
*шербет- стародавній східний напій
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040400581
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657040
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
І, власне,
Ти міг би цю дівчинку все ж полюбити…
Таку непостійну… таку золотаву… однак…
Вона забувала відвідати виставку квітів…
Проте потрапляла
на форум бродячих собак…
У міру нестерпна,
Не краща за інших й не гірша…
Кренделик до столу… чар-зілля у неї в меню…
Її домові вже писали щось схоже на вірші…
Ти завжди позичити
можеш у неї вогню…
Сьогодні у борг…
Тільки завтра із нею ви квити…
Сум синій… сум білий… її кораблі - по морях…
І ти, безперечно, зумів би таку полюбити,
Якби ж не лишала ключі
від квартири в дверях…
Оту, що складала
Примар на гладенькі полиці…
Читала їм кодекси вдячності… і, зазвичай,
Писала свої мемуари пухнастої киці…
І сутінки лила
в духмяний мелісовий чай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Слова, музика, запис, виконання - Микола Шевченко
А нам би день
...Усе в нас так погано - погано в нас усе.
Про це можна писати романи і есе.
Щодня ми ниєм, скаржимось, буває плачемо.
Та смаленого вовка, як казала моя бабця, все-одно
ми ще не бачимо.
Ми нація свобідна і європейські ми.
А що країна бідна - не винуваті ми!
Бо не підмажеш - не поїдеш, з дитсадка ми знаємо.
Розбещуємо владу, а якщо самі дорвемся,
нижчих себе зневажаємо.
Приспів:
А нам би день іще один прожити.
За день оцей встигаємо таке вчинити!
За що в КНДР нас двадцять раз би розстріляли.
В Японії сім раз з роботи б виганяли.
А в Пакистані відсікли б усі кінцівки.
В Ізраїлі б поклали писком на долівку.
І це лише на грішній цій планеті,
не кажучи про сині небеса...
2
То ж все у нас нічого - нічого в нас усе.
Не топить, слава Богу і майже не трясе.
А справи треба до кінця завжди доводити.
Нам кажуть іноземці - що ж ви, наче коні, табуном,
по колу ходите?
І хто вас прив`язав і хто вас осідлав?
Попону хто поклав? Хто робить вам анклав?
Борітеся - поборете! Це з дитсадка ми знаємо.
А вам - аби офшорити, а ми й собі помалу,
тишком-нишком "хатоскраємо"...
Приспів:
А нам би ще прожити один день,
а нам би заспівати ще пісень.
Та щоб в КНДР ракети не злітали.
В Японії авто усі екологічні стали.
А в Пакистані не рубали щоб кінцівку.
В Ізраїлі б не клали писком на долівку.
І це лише на грішній цій планеті,
не кажучи про сині небеса.
А нам би ще прожити один день,
а нам би заспівати ще пісень.
І їсти на чотири пальці сало.
Щоб воріженьки, як роса пропали!
На ряженці була на палець плівка.
І зранку не боліла щоб голівка.
І щоб була планета - Україна,
І посміхались сині небеса!..
31 березня 2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655974
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
«У всьому до кінця - природа.
Наслідуючи її знаходять розуміння.»
(Чжуан Цзи)
Серед руїн
Блукав колись вчитель Чжуан Чжоу
Серед каменів і серед розбитих мурів,
Серед залишків житла людського
І серед закинутих храмів
Повитих диким хмелем
Серед міста - колись гордого й пишного
А нині війною понищеного,
Де нині живуть тільки сови,
Щурі і змії, кажани й лисиці,
І натрапивши на деревію квітку
Таку гірку і терпку
Аромат цієї квітки відчувши
Таке от промовив:
«Справжня людина давнини
Не відала ні до життя любові,
Ні страху смерті.
Заходячи в життя - не раділа,
Йдучи з життя - не опиралася,
Байдуже приходила,
І байдуже верталася - і тільки.
Не забувала проте,
Що було для неї початком,
Не прагнула до того,
Що слугувало їй кінцем.
Отримуючи щось - раділа,
Повертаючи щось - забувала.
Се називається не сприяти
Розумом Шляху,
Не сприяти природі штучним.
Таку людину і називають
Справжньою людиною.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654815
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Кудись летять, спішать, несуть,
мов коні нестриножені,
з хаосу вихопивши суть,
думки твої стривожені.
Від них хміліє голова...
Потічками незримими
в рядки вливаються слова,
заквітчуючись римами.
Один у лабіринти йде,
в злоби тенета, ницості,
а хтось до сяйва сонць веде
по Аріадни ниточці,
торкнувшись емоційних струн,
візьме в полон ліричності,
занурить у магічність рун,
в глибинну мудрість вічності.
Якщо у віршах – каламуть,
то доля в них печальная,
а хтось освітить людям путь
кометою осяйною...
Поете! Легкості не жди,
коли нещастя – річкою,
але будь світочем завжди.
Будь променем! Будь свічкою!
25.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654469
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Прийде наш час… Одягнем балаклави,
Б’ючи на друззя шиби вітражів,
Вогненним вітром загудуть заграви,
Криваво блиснуть бойові ножі.
Без крихт жалю, без докорів сумління,
Бо не жалів би й нас ніхто й ніде…
Ні! Я не плачу вже по Україні,
Її нема… Лиш марення бліде.
Все продане й пропите разом з нами,
Наситивсь видивом і хлібом плебс,
Летить з горлянок з клоччям піни «Ave!!!»
Христос помер… Калігула воскрес…
Стікає кров, ледь диха гладіатор,
Такий же раб стромляє в нього меч,
Ликує плебс, ликує імператор…
Та все колись зжере кривавий смерч!
Лиш кров очистить, змиє скверну рабства.
Ворожа кров, ворожа та своя,
Кров ницих імператорів та пастви,
Густа червоно-чорна течія.
Нас неречете вбивцями й катами
Чи дикунами з варварських століть.
Нехай і так… Ви ж – помрете рабами,
Патриціїв задовольнивши хіть…
Прийде наш час… Одягнем балаклави,
Б’ючи на друззя шиби вітражів,
Вогненним вітром загудуть заграви,
Криваво блиснуть бойові ножі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651923
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Дні ще такі безколірні, сонливо-пісні,
Грається сонцем-клубком перламутрова хмарка.
Люди, агов! Розступіться – дорогу весні!
Ґрунт видихає вологу, немов кавоварка.
Як вона йде – невагома, грайлива, легка!
Промінь заплутався в кучерях, мов павутинка…
Вже набубнявіли свіжі бруньки на гілках,
Тріскає пріла земля, ніби хлібна скоринка.
Гуркіт машин і пронизливий посвист коліс,
На тротуарах – картата мозаїка люду…
Перегортаю сторінку – й розпатланий ліс
Враз постає, таємничий, як магія вуду.
Дихає вогкістю, мохом сирим, ялівцем,
Доторки рідні його і лоскочуть, і колють.
Со́сни, агов! Розступіться! Не лізьте в лице,
Дайте надихатись вітру весняного вволю.
Дайте на мить відростити мереживо крил,
Вищим за небо буває хіба лише мрія!..
Березень хлюпнув згори бірюзових чорнил…
Це не волога, це надлишок солі на віях.
Перегортаю сторінку – і я край вікна,
Так по-домашньому гріє обіймами хата…
Часе, агов! Зупинися, це знову весна –
Перша комусь… А мені – за рахунком яка там?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649560
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRaIQK__UXE
[/youtube]
І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час.
Олександр Олесь
----------------------------------------------
Якщо колись відчую: полюбила,
Спахне на небі знов ясна зоря.
Зроблю, щоби не тліла, а горіла.
Проміння, щоб ясніші янтаря.
І душу ніжним вогником, щоб гріла.
Щоб не пустий душі був оцей зліт.
Ясніше всіх на небі, щоб зоріла.
Як квітка весняна, як первоцвіт.
Від погляду мурашки, щоб по тілу.
І знову захотілося так жить.
І цю любов, нехай вже запізнілу...
Я зможу дорожити кожну мить.
Повірю в того, хто в моєму серці,
Відчувши, дотик рідної душі.
І разом ми підемо по веселці,
Що теплі дарували нам дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649370
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
(…лише одна октава
і трохи вище)
А ти мені –
аж до рамен вода…
По плечі – біль… чи по коліна море.
Кипить в долонях, плавиться слюда.
Тече слюда…
Палає скрипка… до…ре…
Мі…фа…
Й усі забудем імена
із тих часів, в яких іще Ассоль я...
Де ми – одна напружена струна
до точки неповернення…
фа… соль… ля…
Сі… до…
Й проллється чаша через край.
У першу повню нас поглинуть гори.
Як вмієш грати, до схід сонця грай!
мольфарська скрипко…
плачеш?!... плач!... сі… до…ре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648727
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Дякую за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647848
Я закохався ще тоді,
Коли почув,але не бачив...
Зустрілись вперше - уві сні...
Кому мені за це віддячить?..
Не маю спокою без слів...
Чатую обрій,щоб високий...
Цілую вітер з твоїх вій...
Твій подих теж такий глибокий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648146
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
У родника чувства(на берегу "нежность")
Только с утра - грустно,только с утра - снежность...
Ты приходи в полночь и прихвати свечи...
Я в тебя верю...Ты - не шальной ветер...
Я для тебя в алый ложе принаряжаю...
А на графите(чёрном)белое открываю...
Я тебя знаю...
Я тебя вижу...
Я тебя чувствую...
Нет тебя ближе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647333
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
«У дітей розплющені очі,
Бо за вікном покірно
Обростає птахами дерево.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Місто, в яке прилітають,
А не приїжджають,
Місто, в якому будинки прозорі,
Бруківка прозора і навіть лікарні,
Ратуша і буцегарні - все прозоре,
Бо зроблене все з повітря,
Воно там - у висоті недосяжній,
Я прилітаю туди на повітряній кулі
І на різнокольоровому дирижаблі
(Жаблі, дриглі, чаплі),
Я будую собі будинок
Серед його прозорих вулиць,
Навіть не будинок, а замок,
Запрошую в нього гостей-птахів,
Пригощаю друзів вином-сонцем,
І прошу всіх крилатих: «Не падайте!
Не треба туди - вниз, додолу,
Не треба важкості і себе відчувати
Гирями і брилами, оливними кулями,
Не треба - летимо вгору,
Ми всі легші повітря,
З якого тут муруємо місто,
Допасовуємо повітряну цеглу,
Накриваємо повітряним дахом,
Щоб завжди у наших оселях
Панувало лише світло -
Яблука-сонця чи місяця-п’єро,
Бо так воно влаштовано -
У мріях... І снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645744
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Жінка – як жінка, жінка – як мати,
Жінка - як символ кохання й сім’ї.
Жінка надійна як крицеві лати
Жінка не трісне, як лід навесні.
Жінка, відомо, коня враз зупинить,
Жінка в палаючу хату ввійде.
Жінка пригорнеться, жінка прилине –
В серці мужчини слабинку знайде.
Жінка – як сонце всміхається зрання,
Жінка – як зіронька десь поміж хмар.
Жінка – це часом важке покарання,
Але частіше – омріяний дар.
Жінка мужчину завжди полонила,
Хоч діставалось їй часто в борні.
Жінка – титан, бо якщо полюбила,
Ладна горіти за це у вогні.
Жінку кохали, жінку і били.
Так відбувалося знову і знов.
Жінка завжди віднаходила сили,
Щоб не погасла на світі любов.
Так повелося, й до того ми звикли –
Жінка свій тягар терпляче несе.
Жінка – це мрії, що ніколи не згинуть.
Жінка – це все!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645769
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
[b]Музика та виконання Андрія Андрущенка[/b]
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641470
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Така гірка твоя сльоза,
Така крихка твоя надія...
І віра слабшає-марніє -
Бринить сльозою в небеса.
Але порепана душа
Ще прагне крихточку любові!
І хай шляхи полин-тернові,
І серденько, немов пташа,
Тріпоче-б'ється!.. Та на мить
Надія віру воскресила,
А віра ця - велика сила!
І вже сльоза не так гірчить...
Чи сльози висохнуть колись?..
Просякло й небо кров'ю-болем...
О, де ж ти, де, зрадлива доле? -
До хати рідної вернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641115
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]
Ця лютнева зима – не зима, а суцільна проталина…
Сніг по клаптику вовни за ніч розтягнули вітри
І хрумкій білизні досхочу порадіти не дали нам…
Позіхаючи, равликом сонце повзе догори.
Отже, буде весна – життєдайна, п’янка, неприборкана,
Пробіжиться босоніж під кашель рипучих воріт!
І на місці весняного сліду заграє пацьорками
Білозуба усмішка землі – молодий первоцвіт!
Враз кожнісінька жилка, пульсуючи, соком наповниться…
І коли, поцілована в тім’я світилом рудим,
Ти почнеш зеленіти життям, як біблійна смоко́вниця,
Виноградар твій ревний зрадіє, бо ж будуть плоди.
На пошерхлі долоні заплачеш ранковими росами
І промовиш: “Я знову прийшла… Тож візьми ці дари”.
Так, як юна весна, цілуватимеш п’ятами босими
Пружно випнуті жили, що б’ють з-під земної кори.
І, схилившись йому на плече обважнілими вітами,
Прошепочеш: “Прости, що я плоду не дала торік…”.
І весна поміж вами бджолино-квітково бринітиме,
І дощем благодатним окропить недовгий твій вік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ayv-NmHTwsA[/youtube]
Уважно слухаю твій голос.
Не чую, що там кажеш ти...
Неначе, розцвітає лотос...
Боюся дух перевести.
Про щось питав, та я не чула.
Думками поряд вже була.
Чомусь про все в цей час забула.
Лиш голос слухати могла.
У заметілі слів ласкавих,
Затихли навіть солов"ї.
І тихо - тихо сад вишневий
Скидав на землю пелюстки.
Звучить мелодія далека,
А як торкається душі!
Долає відстані так легко,
І розчиняється в тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640853
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
[u]30 січня 2016 року під час так званого АТО в Донбасі відірвало ноги Анатолію Гаркавенку (кличка Морячок). Світла пам’ять герою. Інформацію про це дізналася з інтернета, а потім від його коханої дівчини Лєри Бурлакової через мого знайомого. [/u]
Вона кохала вперше,
мов востаннє…
В очах – зірки і кругом – голова…
Здавалось їй,
що й серденько співа,
І мрії в плани вже переростали.
І він себе не бачив
теж без неї.
І як не прикро, дякував війні…
«Ти ж саме тут
зустрілася мені,» –
Казав і називав її зорею.
Вона його кохала,
мов востаннє,
І він без міри в неї закохавсь,
Хоч, крім любові,
і не мав гріха,
Не знав, що скоро ангелом він стане.
Щодня вони не спали
до пів ночі…
Її любив усім своїм єством…
Платили щедро
ризиком і сном…
Не схоже це було на гріх чи злочин…
Війна – не поле
з запахом лаванди –
Там запах смерті, пусковий гачок.
Його й назвали ніжно –
«Морячок»,
Бо ж був улюбленцем єдиної команди.
Навколо ж нечисть…
Рвало… Гуркотіло…
І небезпечний снайпера приціл…
Але рука її –
в його руці…
І Україна, й мир були їх ціллю.
Та раптом… вибух…
Кров іще пульсує…
Зачервонів узором білий сніг…
Його кохане тіло…
вже без ніг…
Погасли зорі у очах красуні…
І зрозуміть ніяк
вона не може:
Хіба ж це гріх – кохати на війні?
А в вухах голос
ще його дзвенів:
«Як добре, що я тут тебе зустрів!..»
За що ж ти з ними так,
Великий Боже?
1.02.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640588
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
«Смак помаранча танцюйте. Різниця
літепла й літа повільно розтане
там, у повітрі Вітчизни! ...»
(Райнер М. Рільке)
А в нас в Ірландії
Не ростуть помаранчі
Тільки смак витанцьовуємо
Ногами несамовитими.
Тільки запах - білих квітів картоплі
Танцюємо кожного сірого вечора,
Кожного дня похмурого -
І то джигу - танець повного місяця.
Чи може тобі
Забракне повітря для танцю -
Цього літеплого повітря вітряного,
В якому літають оливні бджоли
(Гудуть біля скронь)
Вітряного нетривкого повітря ірландського,
Серед якого на дорогах-толоках
Смак помаранча танцюють
Сновиди-ірландці: люди землі порізаної,
Розділеної, покраяної, пошматованої,
Наче пудинг ірландський
Печений-перепечений у війнах кланових,
Догмами-забобонами приправлений,
У печі нескінченної ворожнечі спечений.
Танцюймо!
Запах вересу, смак столітнього віскі -
Танцюймо!
Запах горілого торфу, гіркоту світлого елю -
Танцюймо!
Може й бідна наша земля на смаки
Й аромати запаморочливі -
Танцюймо!
Під звуки скрипки-каліки
Кулями подіркованої
Танцюймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640333
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
ptaha
[i] Паперовий змій[/i]
Розкришивши в небі лід,
взявши радість на крило,
паперовий змій летить
білим птахом за вікном,
залишає слід у весни -
до мого дитинства шлях,
де з Мізинчиком Телесик
чумакують по степах.
Рветься паперовий птах,
ніби просить: не тримай.
Тане цяткою в літах:
- Повернуся! Виглядай!
Залишає слід у весни -
До мого дитинства шлях.
Вже веде синів Телесик
Десь по сонце на стовпах.
-----------------
горлиця
[i] Де ж ти доленько моя[/i]
Де ж ти доленько моя,
Де стежини щастя слід!
Крутиш шлях мого життя,
Мить весни і знову лід!
Чом весна така коротка,
Блисне променем в саду.
Під вінець пішли дівчатка,
У них щастя, а я жду!
Нічка, плахта, темнота,
Поховалися зірки.
Щастя пташкою літа,
Там де сховані роки.
Стукає зима, не в жарти,
Сипле снігом навкруги.
Та журитися не варто,
Ще прочищу береги!
-------------
Білоозерянська Чайка
[i]Співає юність[/i]
В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця - сльози площ -
В нашу втрачену любов.
Ро́ки - птахи перелітні-
Тануть вирієм в очах.
В них - кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
Разом - змоклі ти і я,
Прошу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
...Серце струни рвуть пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач
Розгубили почуття.
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640410
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Ти її - відпусти…
Бо ті зорі – такі небачені…
Бо світанки – незнані… дороги ведуть в пітьму…
Бо квитки в її бік ніким і ніде не проплачені…
Бо не втримаєш
сонце в долонях ніяк… а тому,
Ти - відпустиш її…
Бо така - спопелить до пороху…
Відречешся, відплачеш, відмолиш - усім світам!
Лише серце… пульсуюче серце, простягнеш Молоху,
Ніби древні ацтеки –
жорстоким своїм богам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639640
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Усьо при владі в шоколяді,
Давно, давно в одних руках.
Богообранні при посаді,
Засіли вздовж по етажах.
Одні злодії і злочинці,
Лукаві дітки Сатани.
Усе вирішують чужинці,
Як в себе дома ПОЦани.
Особий статус Даунбасу,
Чи цукермаркети в містах…
Все дурять, дурять біомасу,
Брехня одвічна на вустах.
Як ті лини сидять в палатах,
Бандитто – зайди чужини.
Брати ж мої у казематах,
Твої Україно сини.
Та скільки ж будемо терпіти,
Пихатих виплодків чуми.
Допоки ж маємо чапіти,
Пора проснутися, людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639522
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2016
Встали дітки з поза – рання,
Вмили личка до світання.
Одяглися в кожушок,
Взяли жита і мішок.
Тай побігли, не спіймати...
Всім знайомим засівати.
Зранку сіють засівають
Та у торбу все ховають.
Сало гроші, калачі…
Мають в повні сівачі.
Як сніжиноньки літають,
Всім щедрівочки співають.
З хати в хату, як жмелі,
Щедрувальнички малі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635775
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]
Чекаєш Різдва, а воно промайне – і незчуєшся!..
Залишить на згадку про себе терпкий аромат…
Рипітиме знову підошвами стоптана вулиця,
Та, мабуть, не так, як у розпалі радісних свят…
З горнятком какао сідаєш у крісло – погрітися,
У плазмі вікна – справжня магія: падає сніг…
І віриться в те, що “Різдвяна історія”* Діккенса
Принаймні на йоту добрішими зробить усіх.
І може не все, як у казці, в житті перемелеться,
І буде ще більше падінь, ніж підйомів… Проте,
Якась благодатна, дарована небом хурделиця,
Мізерні невдачі докупи згребе й замете.
Бо з кожним Різдвом ти стаєш на відтінок світлішою,
На градус теплішою, легшою хоч би на грам…
Хоча в каятті залишаєшся все-таки грішною,
Та разом з Дитятком радієш одвічним дарам:
І смирні пахучій, і злату сакральному, й ладану,
Впускаєш в оселю оновлення світлу весну…
Загоюєш душу, дарма, що місцями полатану,
Та спраглу високого лету і щастям хмільну!..
Чекаєш Різдва, а воно промайне, що й не встигнути
Набутись в родинному колі, в теплі, між близьких…
Отак і раптово життя пролетить, як не дивно… Та
Ти вкотре отримуєш благо – зробити цей вдих!..
[i]*Фільм знятий за мотивами повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Які ж ми гарні - УКРАЇНЦІ!
Такі квітучі!.. і прості...
Весна живе у кожній жінці,
І літо - в кожному житті!
Волошки, маки і калина,
Вишневий сад, зелений гай!
Усе це - рідна Україна!
Святий і рукотворний рай!
І більш ніде у цілім світі
Нема таких земних щедрот!
... Щасливі будьте - УКРАЇНЦІ!
Ви - Богом створений НАРОД!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634444
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Пошматована
І покраяна,
Поневолена,
Мов покарана.
Ор і Мезенмир
Воював-томив
Греків і хазар,
Готів і татар.
Ти під стрілами
Половецькими
Була смілою,
Молодецькою.
Хай звойована
Ти монголами,
Турком мучена –
Не засмучена.
Бита шляхтичем,
Де Дніпро тече,
Не скорилася –
Боронилася.
Шведом, литвином
Кров'ю – не вином
Була кроплена
І захоплена.
Всі сюди зійшлись:
І нацист-фашист –
Всі знущалися.
Виривалася…
Під Кремлем жила,
Мов за мурами,
Хіба раз була
Ти обдурена?
Мерла в голоді,
Мерзла в холоді,
Хоч стомилася –
Не скорилася.
Рвана-ділена –
Нерозділена,
Не розстріляна
Й знову зцілена.
В хлібне полечко
Ти залюблена
І під сонечком
Не загублена,
Україно, ти
Моя матінка,
Моя доленько,
Нене-ластівко!
26.01.13
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634042
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Пошматована
І покраяна,
Поневолена,
Мов покарана.
Ор і Мезенмир
Воював-томив
Греків і хазар,
Готів і татар.
Ти під стрілами
Половецькими
Була смілою,
Молодецькою.
Хай звойована
Ти монголами,
Турком мучена –
Не засмучена.
Бита шляхтичем,
Де Дніпро тече,
Не скорилася –
Боронилася.
Шведом, литвином
Кров'ю – не вином
Була кроплена
І захоплена.
Всі сюди зійшлись:
І нацист-фашист –
Всі знущалися.
Виривалася…
Під Кремлем жила,
Мов за мурами,
Хіба раз була
Ти обдурена?
Мерла в голоді,
Мерзла в холоді,
Хоч стомилася –
Не скорилася.
Рвана-ділена –
Нерозділена,
Не розстріляна
Й знову зцілена.
В хлібне полечко
Ти залюблена
І під сонечком
Не загублена,
Україно, ти
Моя матінка,
Моя доленько,
Нене-ластівко!
26.01.13
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634042
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
ptaha
Лічить кроки старенький годинник.
До Різдва – кілька срібних сніжин.
Із минулого запах цитринний
Гладить хутро красуньок ялин.
Стіл святковий змахне рушниками -
І, як диво, запахне кутя,
Примовляючи: Зірка над нами -
Тож родилося Боже Дитя!
Десь надворі лунають колядки.
Ходять Сонце із Місяцем вдвох –
Носять кожній родині на свято
Промінцями Любов і Добро.
Стіл святковий гостей пригощає,
І по колу кружляє кутя.
А згори Зірка всім сповіщає:
Народилося Боже Дитя!
Оживають портрети на стінах,
Зупиняється в просторі час.
Це вона – наша ненька Вкраїна –
У родину об\'єднує нас.
За святковим столом пригадаймо
Тих, що наше боронять життя,
Долі їм у Зорі попрохаймо,
Що явила нам Боже Дитя!
-------------------
горлиця
ЖУРАВЛІ
Знов летять журавлі понад степом,
В далинІ сумне чую кру – кру.
Чорні хмари зв`язалися кленом,
І журавка знов плаче - помру.
Ой, летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад.
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
Так і я, повернусь в Україну.
Над Дніпром ту стежину знайду,
Де стрічала сліди журавлині,
І по них я в дитинство пірну.
Ох, ви сни, чародійні, бажані,
Сніться, сніться я тут відживу,
Бо лиш в мріях усе це кохане,
Хоч на мить я в душі воскрешу.
І пахучі степи й рідну хату,
Я до серця свого притулю,
Й тут засну, щоб уже не літати,
За далекі моря, в чужину.
Ой летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад.
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
----------------------
Віталій Назарук
СОЛОВ’ЇНІ ГАЇ
Солов’ї цілу ніч не змовкають,
У квіту зеленіють гаї.
Вони нашу любов виглядають,
Де єднають серця солов’ї.
Приспів:
Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
А ми взявшись за руки з тобою,
Йдемо слухати в гай солов’я.
Сядем разом удвох під вербою,
Моя доле, єдина моя.
Приспів.
Соловей все співав нам про щастя,
Від цілунків п’яніли вуста,
Вітер в гіллі вербовім хитався,
Нас п’янила травиця густа.
Приспів.
----------------------
Сергій Ранковий
ОСІННЯ ЗУСТРІЧ
Розмалює скуйовджена осінь,
Мальовничі пейзажі свої,
А у небі захмаренім просинь,
Підморгне синьооко мені.
Розляглись попід ліс полонини,
Де журчать кришталеві струмки.
Ми з тобою зустрілися нині,
А у небі летять журавлі.
Пролунає відлунням сопілка,
І відчують серця резонанс.
З неба впаде замріяна зірка,
Як зорі промайне диліжанс.
Заіскряться у темному небі,
Нескінченно далекі зірки.
Я тихцем пригорнуся до тебе,
І згадаю роки молоді.
Посміхнеться розхристана осінь,
Розійдуться холодні вітри,
Розтріпають приховану просідь,
Нагадавши мені про роки.
Розляглись попід ліс полонини,
Де журчать кришталеві струмки,
Ми з тобою зустрілися нині,
А у небі летять журавлі…
--------------------
Олександр ПЕЧОРА
РІДНИЙ ДВІР
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634032
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Якийсь неспокій ,вітром всюди віє,
Метелиця лишає скрізь рубці ,
Вірші сніжинки,мЯуза тут не діє,
Краплинками стікають по щоці.
Не встигну слово в риму ще додати,
Воно враз тане і дзюрчить вода,
Ні не вода, це сльози зорепади,
Розкидані думки.Душа рида!
Зникає час, в дитинство знову лину,
До рідної матусі притулюсь,
Й мені здається ,що у цю хвилину
Вросту, й навіки тут і залишусь.
Вчувається прадавнє -“Бог Предвічний”,
Парує на столі свята кутя ,
Пустим лишився світ той подойбічний,
І знову на Різдво уся рідня!
Святкуймо всі! Чудове Різдва Свято!
Нагадує, що Бог є на землі .
Розкидані по світі, нас багато...
Думками разом у одній сім`ї !
Христос Рождається! Славім його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633660
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Пишемо щось. Укладаємо душі і хист.
Не без гріха – може десь і завчасно родили.
Кінь норовистий – то стрімголов котишся вниз,
То аж під хмари розправить натруджені крила.
Потім на люди виносимо рідне дитя.
Іноді з радості навіть забудем умити.
Не естетично, звичайно. Та крізь каяття
Все ж виставляєм під промінь оглядин і критик.
Ви покажіть мені матір, хоча би одну,
Котра не любить дитятко своє непутьове.
Та, попри все, ми п’ємо гіркоту полину,
Лиш би із часом удатно огранилось слово.
Маємо слухати. Правда – вона не пече.
В дружній пораді доречна найбільша перчина.
Остерігаймося жовчі, яка потече,
Де по закону іззвіку знаходилась слина.
Хтось самочинно на троні усівся, як Зевс.
В нього на рік заготовлені різки солоні.
Пиха його, наче гусінь по віршу повзе.
Знай – до рентген-апарату дірвався дальтонік.
Він, наче кіллер, посадить об’єкт на приціл
Для самовтіхи – і нині, і завтра, і вчора.
В нього для вироку є лише два олівці.
Ви здогадались, напевно, це чорний і …чорний.
З барви такої веселки не варто чекать.
Мінус на мінус – не викрешуть іскри подобу.
Навіть не будемо ставить людині на карб –
Це вже не звичка шкідлива, а просто хвороба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630904
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Докричалися, добазікались,
Допатякались, доревли!..
Охрестилися недоріками,
Тож тягнімо, мов ті воли!
Що накаркали - те і маємо,
Наплювали самі ж собі!
То на кого ми нарікаємо,
Захлинаючись у ганьбі?
Нас винищують - ми не бачимо!
(Це когось десь там, а не "нас"!)
Боже, дай же прозріти... зрячому,
Бо вже гупає дзвоном час!
А хвалилися, в груди билися
І браталися ж, як могли!..
Кров'ю братньою осквернилися -
Тепер корчимось від хули...
Чи оглухли вже, що не чуємо?
Мозок виїла глухота?..
Честю-правдонькою торгуємо,
Кров'ю штопаємо літа...
Шлях відміряли болем-відчаєм,
Злом-ненавистю поросли,
Упряглися в ярмо довічнеє -
Чи й розв'яже хто ті вузли?..
Нам би іншого! (Хай і гіршого,
Хоч іуду, аби чужий!..)
Що тепер сповідатись віршами?
Не почують, хоч вовком вий!
Не очистити душі війнами,
Від байдужості не спасти!..
Дай же, Господи, стати вільними -
Нас... від нас самих захисти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Біло-безкраїнно... грудневими ночами,
Із недосяжних, як співає втома, сонць,
Снігами-радістю відбілюю бажання.
Й щось..
Синь, з білосніжного, сліпуче ...віддзеркалює.
У мармуро́вому – затемнене? ...Зберу.
Течу до тебе і Дніпрами і Дунаями.
З жур.
...Та ...ти, молочна, чиста, в правильних косметиках,
Налила в глечик синій - теплої води.
--Я й не чекала бездоганного естетика...
Ходи́.
15.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629532
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
А в Париже – плюс десять, лишь ...кое-где иллюминация:
Да, на Шамп-Елизе, да, на каждом здесь бутике, только –
На балкончиках - грустно, светло, как обычно, во Франции,
Как обычно – всё зеле́но, в лавках - полезная бро́кколь.
...Ждут под Новый год снег, разъезжаясь по Австриям с Байерами,
Кто остался - привычен, с вином в брасссерийных ресто́.
Лишь кто прожил в снегах - себя чувствуют здесь ...аутсайдерами,
Не успевшие ...вьюгам похвастаться новым пальто...
18.12.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629531
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Два экспромта плавно слились в один
За что такое наваждение?..
Зачем сердечный пыл одной?..
Зачем удушливо томление на протяжении ночей?..
О,Боже,как она любила!..
О,Боже!..
Как могла...
Откуда были эти силы?..
Откуда все её слова?..
Не уходи из сонных грёз...
Не забывай о прикасании...
И о глициниях в мороз...
И о признании свидания...
Останься на одной волне...
И не спеши за горизонты...
Моя свеча во тьме -тебе...
Во сне - похожая на солнце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629436
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Незабаром Новий рік зазирне до хати...
Подарунки зароблять треба починати!
Я спочатку приберу всі свої машинки...
Ні! Напевно, із паперу виріжу сніжинки. ..
Ні! Найперше - треба, мабуть, олівці зібрати...
Ой, згадав :ще помиритись треба мені з братом...
Чи протерти пил з полиці?.. Чи помити посуд?..
Як же важко вибирати щось на власний розсуд...
Вже сиджу я три години у тяжкій зажурі...
Може, спершу їсти дати любій киці Мурі?..
-Милий синку, поможи! - кличе мене мама ;
Тільки ніколи мені за цими думками.
Так і день минув... Вже ліжко кличе мене спати,
На подушці он сидить світлий сон крилатий...
І наснилося мені, що попід ялинку
Дід Мороз приніс мені лиш одну крижинку...
І написано на ній :"Любий мій Вітюшо!
Я не знаю, що тобі дарувати мушу :
Чи машинку, чи бінокль, може, якусь книжку,
Чи конструктор, чи папугу, чи біленьку мишку?...
Довго - довго я сидів, обирав і думав
І для тебе подарунок у мішок не всунув... "
Ну і сон... Та розгадав я його уміло!
Чесне слово, я сьогодні вже візьмусь за діло!
Помагатиму матусі, слухатимусь чемно,
Щоби потім подарунок не шукать даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Незабаром Новий рік зазирне до хати...
Подарунки зароблять треба починати!
Я спочатку приберу всі свої машинки...
Ні! Напевно, із паперу виріжу сніжинки. ..
Ні! Найперше - треба, мабуть, олівці зібрати...
Ой, згадав :ще помиритись треба мені з братом...
Чи протерти пил з полиці?.. Чи помити посуд?..
Як же важко вибирати щось на власний розсуд...
Вже сиджу я три години у тяжкій зажурі...
Може, спершу їсти дати любій киці Мурі?..
-Милий синку, поможи! - кличе мене мама ;
Тільки ніколи мені за цими думками.
Так і день минув... Вже ліжко кличе мене спати,
На подушці он сидить світлий сон крилатий...
І наснилося мені, що попід ялинку
Дід Мороз приніс мені лиш одну крижинку...
І написано на ній :"Любий мій Вітюшо!
Я не знаю, що тобі дарувати мушу :
Чи машинку, чи бінокль, може, якусь книжку,
Чи конструктор, чи папугу, чи біленьку мишку?...
Довго - довго я сидів, обирав і думав
І для тебе подарунок у мішок не всунув... "
Ну і сон... Та розгадав я його уміло!
Чесне слово, я сьогодні вже візьмусь за діло!
Помагатиму матусі, слухатимусь чемно,
Щоби потім подарунок не шукать даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Вона сиділа і чекала на дзвінок-
Такий єдиний і такий жаданий!
-Ваш абонент натиснув на курок!..-
Вчувалось у комп'ютерній програмі...
А десь летіли прийняті гудки-
І попадали в "яблучко" мішені.
Чому ж не може бути навпаки?
Чому ж ця тиша в спалахах мігрені?..
Вже усміхнулись зорям ліхтарі,
В кімнаті тиша. Цокає годинник.
-Ну де він ходить о такій порі?-
Запульсувало в скронях безупину...
А десь летіли не її гудки,
Не в неї телефон співав щасливо...
На відстань занімілої руки
Відсунулась надія полохлива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389163
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 14.12.2015
От картины И. Крамского "Незнакомка"
Эта девушка вовсе тобой не больна.
Эта девушка смотрит во все времена
Свысока... Чуть отбросив покров паланкина...
Из портшеза... Кареты... Вагона... Машины...
С интересом... Но вовсе она не больна.
Ты ее не зови... Выпей лучше вина!
Сразу истины голос услышишь в вине.
Просто- разность сословий... По чьей-то вине...
По вине... И- в вине... И цитируя Блока,
Увести б в кабинет этот вьющийся локон...
Этот взгляд... Это тело... К несчастию, нету
Ни кареты, ни денег... И нет кабинета.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115121111880
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627982
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ecUGfJlvkYk
[/youtube]
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя..
Иннокентий Фёдорович Анненский
----------------------------------------------
Скотився день, іде на відпочинок.
Стомився від людських проблем життя.
А я шукаю зірку все очима,
Ясніше всіх цих променів лиття.
Коли туман затягне сіре небо,
Чи хмари волохаті наповзуть,
Відчую я: вона мені так треба,
Бо промені укажуть вірну путь.
За нею йду, упевнено ступаю.
Дорога не з близьких і нелегка.
Але, йдучИ, я точно уже знаю:
Хода моя надійна і тривка.
Коли ж засяє сонечко уранці,
Зоря моя приляже спочивать,
Ми в сонця станемо невільні бранці,
Крізь сон проміння буде посилать...
Хай зоряну доріжку мені стеле.
По ній, ідучи, мрії я здійсню.
І не тому, що ллє проміння тепле.
А щоб зігрітися, не треба і вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627020
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Дякую за натхнення Тарасу Яресько
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
Експромт
А знаєш,що перше буває останнім...
А знаєш:не можеш його відпустить...
Тримаєш за гілку(засохлу) із рання...
Ще більше від того пече і болить...
А знаєш:дощі не змивають напругу...
А знаєш:полин з гіркотою на смак...
А знаєш,коли заметіль виє хугу,
То це про кохання, про втрачене...Як?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625620
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Робіть все з любовю.Вкладайте частинку душі.Хай це зовсім маленька справа.Хай її забудуть і засудять.Любіть любов в любові.Можливо,це зовсім нікому не потрібно.Так здається Вам.Чи іншим.Маленька справа з усмішкою і любовю-це частинка нас.Це наша душа.
Ми інколи багато не можемо змінити.І не можемо вплинути на ситуацію чи ставлення людини до неї.Але ми маємо намагатись змінити її до кращого.Навіть якщо немає ні краплини малесенького шансу.Спроба і небайдужість-це як руки,складені в молитві.
Наші вірші потрібні нам.Хай їх ніхто не читає.Це ніби кімната в душі,де зберігається образ божий,святість і краса.
Посмішка однієї людини запалить віру,надію і настрій всім,хто її любить.І хто чекає.
Вдячність за все-це молитва,яку можна читати з посмішкою,сльозами,болем і...Вдячністю...
Кожен має своє сонце,свій місяць,дощ,сніг і книгу.Прочитану,промолену,написану чи ненаписану.
Я вчуся любити всіх.Хто ображав і не любив мене.Я їх люблю.Я їх дуже люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625125
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Стояв на вокзалі
Боєць, при медалі,
У стоптаних чорних берцах…
Недоспані ночі
Упали на очі,
Й моє затремтіло серце…
Він юний ще віком,
Та став чоловіком,
Бо ж пекло пройшов Донбасу.
Плече – в камуфляжі,
Нехитра поклажа
Й шрами, мабуть, від фугасу.
Зустрівся мій погляд
Із хлопця очима,
А в них – глибина, безкрая:
«Ми так і лишились
Донбасу чужими –
По нас без жалю стріляють.»
І знову безмовне
Запитує серце
У змученого хлопчини:
«Воюєш давно?
Чи не холодно в берцах?
Удома… перепочинеш…»
Під’їхав автобус.
Ускочив солдатик,
Прощально зиркнули очі:
«Хіба в нас АТО це?
(Я стала ридати.)
Війна… Проти людства злочин…»
22.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625047
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Поздняя осень...
Падает дождь...
Спелые губы сон разрывают...
Всё принимаешь в душу всерьёз
Так осторожно...(еле касаясь)...
Чувствуя время,сразу поймёшь:
Близко зима (с контрамаркою рая)...
На брудершафт(под мелодию роз)
Синяя чашка горячего чая...
Больше не помнишь...
Больше не ждёшь...
Больше не больно...
Шрам заживает...
Слов не хватает...
Если - до слёз...
Если зимою любовь умирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624386
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
«Ось тобі кінець всіх-на всіх
обрядів і таїнств -
милість і суд.»
(Григорій Сковорода)
Дієзи цієї осені (скрипка):
Люди ідуть в простір дощу
З парасольками чорними
І думками сумними
Ніби ідуть на суд,
Ніби всі ритуали довершено,
Ніби всі вироки винесено,
Лишився останній - для них.
Чорний тягар парасольки,
і краплі: ба-ра-ба-на-ми.
Чап-чалап місиво - а вулиці,
А вулиці-вулиці і провулки-грати
(На скрипках, а ви думали за...)
Осінь закрита, як цвинтар,
Довершена, як мелодія -
Апокриф
Композитора відлюдькуватого
(Назавжди).
Тонкі лінії холодних струменів
Чи то вітру, чи протягів
Міста паротягового
Вікторіанського і спаплюженого
(Клякси на сторінках країни,
Бо кожна країна - то зошит
Учня невдахи, схоласта чи то ваганта
Середньовічного).
А ви теж блукальці - студенти вічні
Йдіть собі від кляштору до бурси,
Від коледжу до академії,
Може якось надибаєте
Тої кволої мудрості
Що буде нам сенсом
В цьому світі жорстокому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623180
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Присвята Міжнародному Дню дитини
Чи недавно, чи давно,
На Україні це було.
Там дід з бабою жили,
Й дуже бідними були.
Якось дід після роботи
Сів на лаву спочивать,
І сказав: "Мені дай, бабо,
Щось смачненьке скуштувать!"
"Що ти, діду,- каже баба,-
Де смачне тобі узять?
Наварила супу й каші,
Бери їж і йди вже спать!"
"Ні, так, бабо, не годиться,
Не піду сьогодні спать,
Доки мені на вечерю
Не даси смачне зжувать!"
"Що ти, діду, причепився,
Де смачне тобі узять?"
А він знову: "З борошенця
Пиріжків спечи штук п'ять!"
"Пиріжків? - Оце придумав,
І начинку ніде взять."
"То спечи мені, старенька,
Колобок - один, не п'ять!"
"От причепа, так причепа,
Борошенця ніде взять!"
"Там, в засіці, у кладовці,
Трохи можна назмітать."
Пішла баба у кладовку,
Борошенця назмітать,
Ну, а дід пішов по дрова -
Треба ж бабі помагать.
Баба тісто замісила,
Дід ще дрова підклада,
Накінець скінчили діло,
Дожидають колобка.
Вдався колобок на славу -
Гарний, ніжний, запашний.
На віконце дід поставив,
Щоб він трішечки простиг.
Колобок з вікна - на призьбу,
І із призьби - знову скік,
Не залишивсь в баби й діда,
Покотивсь швиденько в ліс.
Він доріжкою вузькою
Скаче, скаче ще й співа...
А назустріч вже до нього
Зайчик з лісу поспіша.
Не вдалося полювання,
Він голодний повертавсь,
Аж тут колобок рум'яний
На путі йому попавсь.
Зразу зайчик став веселий,
Усміхається усім:
"Колобок, - говорить зайчик,-
Зараз я тебе вже з'їм!"
"Що ти, зайчику, мій друже,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе хочу дуже
Свою пісню заспівать!"
Зайчик кліпає очима
І не знає, що сказать,
Потім знизує плечима,
Каже колобку; "Співай!"
"Втік від баби я й від діда,
Геть заморяться шукать,
А тепер втечу й від тебе,
Не зумієш ти догнать!"
Доки зайчик спів той слухав,
Колобок геть покотивсь,
Тепер чухай, зайцю, вуха,
Колобка ти вже наївсь.
Колобок знов по доріжні,
Скаче далі й знов співа,
А назустріч уже з лісу
Вовк до нього поспіша.
Не вдалося на вівчарні
Вовку голод заморить,
Колобка він, як побачив,
В животі як забурчить!
Каже він цьому маламу:
"Досить вже тобі скакать,
Повечерять дуже хочу
І піду додому спать..."
"Що ти, вовчику, мій друже,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе хочу дуже
Свою пісню заспівать!"
Вовк потилицю почухав
І хвостом ще помахав,
Потім мить іще подумав
І сказав: "Ну що ж співай!"
"Втік від баби я й від діда
І від зайця теж я втік,
А тепер втечу й від тебе
Он туди, у правий бік!"
Доки вовчик його слухав,
Колобок вже досвід мав,
Він не чухав собі вуха,
Поспівав і маху дав.
Знову скаче, знов веселий,
Від усіх втекти зумів.
А назустріч волохатий
Ведмідь вийшов з-за кущів.
Із веселої гулянки
Вчора пізно повернувсь,
А сьогодні ще й не снідав,
Довго спав, пізно проснувсь.
Після сну бродив по лісу
І ще більше зголоднів,
Не знайшов нічого з'їсти,
Аж тут колобка зустрів.
Витер лапою чуприну,
На доріжці він присів,
І сказав цьому малому:
"Зараз я тебе вже з'їм!"
"Що ти, братику, мій друже,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе хочу дуже
Свою пісню заспівать!"
"Ну й дива у лісі цьому,
Як це можна зрозуміть?
Що сказать цьому маламу -
Найсильніший - я, ведмідь!"
Колобок веселий глянув,
Все по-своєму пойняв,
Зупинивсь перед ведмедем
І співать йому давай:
"Втік від баби я й від діда,
І від зайця теж я втік,
І від вовка, від дружбана,
І від тебе скочу вбік!"
Волохатий його слухав,
Гладив лапою живіт.
Колобок веселий дуже,
Поспівав і зразу ж втік.
Знову скаче по доріжці,
Знов веселий і співа.
А назустріч уже з лісу
Лиска хитра вибіга.
Зранку дуже довго спала,
Не варила, не пекла,
Аж тут бачить на доріжці
Рум'яного колобка.
Облизала хитро губи,
Прицмокнула язиком.
І сказала: "Мій ти, любий,
З'їм тебе я перед сном!"
"Що таке страшне говориш,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе, для подруги,
Хочу пісню заспівать!"
Ліве око хитра мружить
Крутить весело хвостом:
"Ну, давай, пісню послухать,
Теж не зайве перед сном!"
"Втік від баби я й від діда,
І від зайця теж я втік,
І від вовка, й від ведмедя,
І від тебе скочу вбік!"
Ця ж хитруня йому каже:
"Можеш ще раз заспівать,
Та поближче сядь до мене,
Стала я недочувать!"
Розпустив дурненький вуха,
Сів близенько й став співать,
А та його хап швиденько,
Проковтнула й пішла спать...
Ви вже, дітки, зрозуміли,
Колобка вам не впіймать,
Повечерять не забули?
То ж пора і вам вже спать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622551
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
[i][b]tth
[b]Мій лист останній… Майже за О'Генрі...[/b]
І не тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]
[color="#940bcf"]На лист останній мій… метелик сів –
чи не моя розігрується доля?
Вже сіячу пора б покинуть поле –
зерна підзимн.й зроблено засів…
То постулат… Не треба зайвих слів –
колись замкнутися повинно коло…
Наситився той лист життям уволю,
бо жив на білім світі – як хотів…
Одне лиш точить думку сіяча –
чи не рубав діброву він з плеча,
чи тим зерном поля свої засіяв?
Мотиль і лист вберуться в зимній стиль,
засів пшеничний вкутає завія,
та май замайорить
знов мревом
піль!..[/b]
16.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
«Ай!
(В печерах уже люди
засвітили світло).
Ай!»
(Федеріко Гарсія Лорка)
У залізних печерах
Люди запалюють світло
(але стає
тільки ще більш темніше,
бо ще більше коле око
Оця Пітьма),
Вечір чорною фарбою
Розмальовує світ дикунів.
У кожній малій печерці
Кожен мисливець джунглів
Таки кам’яних,
(Чи то, даруйте,
Степів холодних,
Бо Льодовикова ера
Таки не хоче завершитись)
Запалює синій вогник,
І смажить шматочки здобичі.
Завтра вони знову
Будуть вершити танці -
Таки свої - ритуальні,
Таки оті - одвічні,
Будуть просити бога
Повелителя полювання
Дарувати велику здобич -
Великого й залізного мамонта.
А темрява все густішає...
А морок таки сповнює
Те, що колись назвуть
Оці троглодити-мисливці
Душею...
Примітки:
Хотів написати замість «мамонтів» слово «мамутів», але подумав що ніхто не зрозуміє. Даруйте мені за це. Більше так робити не буду. Буду писати так як пишеться....
Ще примітка - серед дикунів теж трапляються поети. Але їхні родаки розглядають їх лише як об’єкт для жертвоприношень.
Даруйте мені, друзі, я думав за вікном середньовіччя почалося, воно ні - в головах у деяких «людей» кам’яний вік - і то палеоліт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621740
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
В сезон опадающих листьев(на розе промокших ветров),
Неведомый (профи)бариста колдует над чашей основ...
Волна марципановой грусти,касаясь нервозности струн,
В кофейно-медовую гущу добавит загадочность Лун...
По капле,по капле - прозрение изнеженным ноябрём...
Высокою пробой свечения - затмение каратов оков...
Ковчегом горячего Лета и Осень куда то плыла...
Туман провожал до рассвета...
С рассветом осталась одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621811
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Матуся у думках важких блукала,
І застрявали в стелі свердла-очі,
Її найбільше думка та лякала,
Чому Росія учинила злочин.
Синок, її кровиночка, в Донбасі,
А там вогні метають вражі «Гради»,
Фугаси й міни слух лякають басом –
«Сестра» Росія землі наші краде…
Й зорив із покуття Господь на сиву матір
І навпіл поділяв її турботи.
Він теж не міг цю ніченьку дрімати,
Втопивши очі власні у скорботі,
За тими, хто упав на полі брані
І не доніс додому перемоги.
«Тримайся, нене, в нього тільки рани,» –
Сказав, приспавши неньку і тривогу.
12.04.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621581
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Танцює дощ на сцені із асфальту
Зганяє злість і втому на землі
Він поспішає зазвичай на першу шпальту
Всю нашу значимість помножить на нулі
Танцює дощ, йому акомпанують хмари
Жбурляють з неба свої краплі-камінці
І люди вулицями ходять, мов примари
А ти один тримаєш сонце у руці
Холодний вітер із дерев зриває
Пожовкле листя... осені букет
Він із дощем секрети спільні має
Чому ж ти сяєш? В чому твій секрет?
Малює дощ картини на асфальті
Незрозумілі багатьом... сумні
Бо замість нього ти на перших шпальтах
І твоє сонце у святковому вбранні
14.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620947
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Прощальний дощ осіння ніч розлила,
В календарі від завтра вже зима,
А я іду, від щастя захмеліла,
Це ж треба... Закохалася дурна!
Мені назустріч сунуть сірі люди,
А в мене парасолька-маків цвіт...
Такого щастя двічі вже не буде
Бо закохалась я, у сорок літ.
Я не ридаю, що усе минеться,
Не розповім ні людям, ні вітрам.
Тебе далеко заховаю в серці.
Навіщо знати іншим, що ти там?
Нехай міркують: "Що це сталось з нею?"
А я, згадавши слів твоїх тепло,
Всміхнусь від щастя, бо назвав своєю.
Я ж думала- життя уже пройшло,
А це була всього лиш рання осінь,
Ще й скроні не посрІблились як слід,
І знову юність серце в гості просить,
Бо я кохаю... Хай і в сорок літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620929
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT2ojzrs70k
[/youtube]
Коли останній промінь сонця
За обрій тихо упаде,
Я виглядатиму в віконце:
Чи скоро вечір день вкраде?
Тоді прийдеш до мене знову,
До ранку будем розмовлять.
Ми поведем удвох розмову,
Допоки люди будуть спать.
Ти розкажи мені про зорі.
Чому горять серед ночі?
Чому вітри у непокорі,
Як підібрать до них ключі?
Чому весну зміняє літо,
Чому квітки лягають спать?
Невже не всім дано любити?
Скажи: найкращою, як стать?..
Повільно небо засіріло,
А я все хочу зрозуміть:
Чому так серце стукотіло,
Коли торкнувсь руки на мить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619948
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Висмикую слова, мов гострі шаблі,
Щоб ними мову власну боронить.
Бажання це мене не полишає:
Боюсь, занапастять «говоруни».
Боюсь, адже звучить щодня в ефірі
Велика «руська», а своя – де-де.
Народ живе, допоки мова й віра –
Все інше потім він собі знайде.
Молюсь щодня за тебе, мово рідна,
Пісні-перлини слухаю й... пишу.
Щоб серед інших мов ти встала гідно.
Я не чиновників – простих людей прошу:
«Не здайте мову – бастіон останній,
Душа ж бо ваша кутається в ній,
Щоб покоління не одне зростало
При вірі й мові на своїй землі!».
2013р.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619898
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
До мене вранці Янгол прилітав,
На підвіконня сів. Маленький, впадеш!
І про розмову з Боженьком питав.
Хіба йому до крапельки розкажеш?
Я йому-каву.
-А який це смак?
Та я ж не вмію пити, не навчився.
А що в тістечках?
-Я зварила мак.
А місяць впав. В начинку закотився.
Перелякала вранці Янголя.
-Тепер не буде ніченьки ніколи?!
Ой, ти моє малюсіньке маля,
Віддам тебе в найкращу в світі школу!
І буду забирать на вихідні,
Варити мак і класти в нього сонце.
Такі тістечка в мене пречудні,
Як Янголятко на моїм віконці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619813
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Дозволь мені поплакати від щастя,
Хоч трішечки порюмсати дозволь.
Хіба ж мені колись забути вдастся
Тепло твоїх божественних долонь?
Не тіш мене, не тіш, не заспокоюй -
Я просто дала волю почуттям.
І сльози ці солодкі - не від болю,
Спокійно в серці: ти навіки там!
Дозволь мені поплакати, хоч строгий
На сльози мораторій встановив.
Світлішою земля ця стала б трохи,
Якби на світі кожен так любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619661
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Вихід у люди стає дедалі дорожчим.
Є мрії, і є рожеві мрії.
От часи настали: ніде в черзі постояти
Усі вносять пропозиції, а коли почнуть виносити?
Все таки кулінарні руцепти дешевші від медичних.
Куріння шкідливе...і для гаманця.
Долар гривні- не товариш.Це ми й самі бачимо.
Випадок :
після першої не хотілось закушувати,а після другої-нічим.
Заробляти гроші можуть всі, отримувати-вибрані.
І вічні цінності переоцінюються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619617
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
на війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
В чорних вирвах житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Що б не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну, як пташка, крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
6.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618995
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]
Втрачає осінь золотистий колір,
І свято, ніби в будні перейшло,
А морозець повзе уже за комір,
І інший зміст життя вже прийняло.
Протоптані доріжки, вкриті листям,
Лиш тишу вітру подих поруша.
Недавно ще літав отут і злився,
Себе так від самотності втішав.
От тільки осінь не торкнула трави.
Лиш де-не-де жовтіє вже листок.
В вечірніх хмарах бавляться заграви...
А я в житті шукаю помилок....
В такій порі складаю я екзамен...
Невже, я знову наламала дров?
І що в душі лишилось несказАнним,
Тому вина: багато передмов.
Моя душа трепляча і вразлива.
Як пізня осінь, не втрача принад.
І все знесе, і зовсім не плаксива...
За все тобі я вдячна, листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Дякую за натхнення, Пташко!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
Чуєш, мелодія…
Легко вібрують звуки…
Стишене скерцо… і - біг зупиняє час…
Пластика тіл – апріорі, як пластика рухів…
Магія танцю і…
пауза раптом між нас…
Дикі стежки…
Тільки інших мені – не треба!…
Тільки півтакту – в найглибших кутках землі…
Тільки півкроку – крізь нас проростає небо!
Й - пауза…
я зупиняю свої кораблі…
Чуєш… тихіше…
Бо вже срібнокрилий ангел
Цілиться вправно в пустельні мої міражі…
В дюнах сердець - неймовірно багряне танго!
Й пауза…
ти завмираєш на дотик душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618196
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Мов перед стратою, стояв
Тепер він перед… власним сином,
І навіть сам того не знав,
Для чого шапку чемно скинув.
Тримав її біля грудей
І очі опустив додолу:
Тільки б не бачити людей,
Тільки б потрапити додому!..
А син дивився і… мовчав,
Та погляд був багатослівний:
У ньому батько прочитав,
Як ріс без нього хлопець здібний,
Як другосортним відчував
Він серед тих, хто ріс із батьком,
Як біль-образу тамував,
Як заздрив він скоробагатькам,
Як заробив собі колись
На перший свій ручний годинник,
Як з другом вчитись подались,
Як з себе виліпив людину!..
І ось тепер син – перед ним:
Давно ж хотів заглянуть в очі.
Їхав сюди лиш за одним:
Сина й тепер він знать не хоче?
Старому важко щось сказать –
Слова чомусь всі розгубились,
І навіть батьківська сльоза
Чомусь з дороги трохи збилась.
Він шапкою її утер…
Нарешті все ж побачив сина.
Чи стане легше жить тепер?
(І знов сльоза щоку зросила).
Стоять ці два чоловіки,
За статусом і віком – різні.
Між ними ж – проміжок який!
А по крові – близькі, бо ж рідні…
І раптом… перший крок… удвох
Вони зробили. Одночасно!..
Я знаю їх давно обох:
Вони – і давні, і сучасні…
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617489
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Ось так злетіти вище хмар —
Не кожному в житті дано…
Так мріяв не один комар, —
Йому ж було не всеодно.
Хотів би бути, як орел,
Впіймати світ на крилах мрій,
Наслухався з різних джерел
І вдався до рішучих дій.
Як задзижчав на всі лади,
На весь крилатий небосхил…
Ото візьми та й упади —
Не вистарчило в леті сил.
Як народився комаром,
Затям собі у часі літ:
Ніколи не злетиш орлом,
У кожного є свій політ! 27/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617504
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Слова - Микола Серпень
Музика, запис, гітара, сопілка і виконання - Микола Шевченко
Тiльки-но цвiло - вже тобi черешнi.
Тiльки падав сніг - вже тече вода.
Тiльки-но зробив кроки свої першi,
Під вагою літ хилиться хода.
Тільки-но зустрів - вже і посварились.
Тільки колихав - глядь із дому йде.
Тільки-но купив - та уже й зносилось.
Ще і не пожив, вже з косою жде.
Час пече нестерпно, як у зубі біль,
Ходиками тіка, променем згасає,
Так хотів би бачить ясно свою ціль,
Та коли побачив - часу вже немає.
Бути, чи не бути? Марно, а чи ні?
Так питання стане, за душу візьме!
Скільки б не блукати по життя пітьмі,
А остання правда нас колись пройме!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614552
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Верба плакуча біля хати,
А там за нею став лежить.
Ми будем нічку колихати
І будем зорям ворожить.
Губів твоїх схотілось трунку,
Поцілувати, ой кортить…
Візьму за плечі свою юнку
І буду пити - пити й пить.
Алмази падають й корунди
З зірок вечірніх де не де.
Вливає Місяць щосекунди,
Наснагу в тіло молоде…
До скону хочеться любити,
Лукава ніченька, п’янить.
Дає нам ще поворожити,
Кохання наше сторожить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616458
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 28.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8z_HbbH2S1k[/youtube]
Осінній сад, всіма забутий,
Аж до наступної весни.
Та як самотнім йому бути?
Це знов поринути у сни?
Блукає сонце по алеях,
Хитає вітер ліхтарі.
Тут хазяйнує осінь-фея,
Та я радію цій порі.
Люблю в осінній теплий вечір
Пройтись в осінньому саду.
Це від проблем маленькі втечі.
Тут для душі спочин знайду.
Мій добрий сад, ти вже безлистий...
Як постарів ти з тих часів.
Та до лиця мороз сріблистий,
Що передчасно тебе вкрив.
А вітер листя знову носить.
Твоїх слідів вже не знайду.
Та все вчувається твій голос...
Мене чекай... Я вже іду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615883
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
всі точки безповоротності
з присмаком німо Ти
однаково куди піду
однаково що робитиму
однаково
бо повсюди Ти
щось старанно виводиш
у своєму блокноті
поправляєш своє
розкуйовджене
волосся
не розуміючи
що з розкуйовдженим
Ти ще краща ніж зазвичай
діловито закидаєш
ногу на ногу
кусаєш вуста свої
вкотре про щось переживаючи
розповідаєш власні вірші
шаріючись від моїх поглядів
хочеш так багато мені сказати
і саме тому не кажеш ні слова
в задумі йдеш у справах
як завжди сумно схиливши голову
дивишся пронизливими
зеленими очима
просто перед себе
і не помічаєш зовсім
нікого
бо я
праворуч
від Тебе
завжди поруч
завжди з Тобою
просто поглянь
праворуч
17 жовтня 2015 [05:36]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614433
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Слова і виконання – Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександра Салицького
Кліп – Олексія Тичка
----------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E2wxQVApuro[/youtube]
Світи мені, любове осяйна,
Весну життя даруй душі, Богине,
І музику, де плаче глибина,
Тонкого болю ронячи перлини.
Люблю тебе, небесна і земна,
У пречудову і похмуру днину,
Леліє сни чарівні таїна
У величавій горизонту сині!
(Це – наслання з диявольських куліс,
Коли полуда очі закриває,
Омани серця непролазний ліс?..)
Веди вперед, за овид небокраю,
Імлу прониже ніжний сонця спис –
Його кохання світло окриляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613386
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b4Vr-A4Wkn0
[/youtube]
Зимовий іній прикрашає осінь.
У гілочки вплітає кісники.
А серцю так не хочеться, все просить:
Зніми із трав оці пуховики.
Ось гілка від морозу затряслася.
Невже, зима прийшла уже всерйоз?
І до вікна із сумом простяглася:
Ужалив в кісточки її мороз.
В моїх очах і жаль, і біль, розпука,
Бо стукають в вікно замерзлі кісточки.
А на квітках якась чудна перука.
Додолу посхилялись завитки!
Ми осінню іще не милувались.
Зима ж повільно убива красу.
А серденько ураз захвилювалось:
В собі тепла красі я принесу.
Так холодно від подиху морозу.
А я в душі весною ще живу.
Моя любов! Не стань мені, як проза.
Вже в котрий раз тебе в весну зову...
А ти мовчиш, та роки не чекають.
В полоні мрій про ту, що десь пішла.
І мрії твої там усе блукають..
Дивись, зоря вже вранішня зійшла...
[color="#ff0000"][/color][color="#ff0000"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613105
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Гарно пані Люба описує осінній холод,
Мене враз затрусило додатково до самих ніг,
Уявив, як на мене суне шквал морозних колод,
Як до нас забуде знову прийти новорічний сніг.
Пані Люба! То зігрій мене ясними віршами
Про співи, засинаючи, в зимні мандри Десь дерев,
Бо жовте листя грається ще теплими вітрами,
Хоч блакитне небо і ховається серед джерел.
Помандрую я думкою в замріяні Карпати,
Попрошу у Неба сонячне тепло на Говерлі,
Якщо пані Люба зможе для мене підібрати
Слова, щоб мене в сонячне тепло із Зимі знесли.
12.10.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612905
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Будуй-будуй свою стіну,
нехай зростає в висоту,
нехай чіпає неба край,
а я прийду- ти так і знай.
Хоч товсті стіни, хоч бетон,
міцна броня, із злата трон,
замість вікон сталеві грати-
тобі нема куди тікати.
Вари залізо, лий цемент-
усе зруйнується ущент.
І ти згадаєш кожну мить
як твоя пташка прилетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613038
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
[i]…Вже так судилось, видно, на віку –
Жувать самітно всяк свою капусту….
Олекса Удайко
[b]1. Брюссель
[/b]
[b][color="#4d940a"]Можливо, ми б того й не знали,
Що місто є таке – Брюссель…
Та раз диктатора обрали
За президента від осель,
Що межували з димом, брудом,
Що плив зі сходу, де сусід
Там панував над п’яним людом,
Ще й зазіхав на землю від
Царя Гороха чи раніше,
Коли злостивці взнали про
Багатий край, де люди інші
Й тече, як золото, Дніпро…
…Та то вже сповіді богеми,
Що варті іншого пера,
Й величної, як світ, поеми…
Нам же вертатися пора
В наш час… Байстрюк царя Гороха,
Що правив царствієм Моксель,
Все ж, хоч дурний, кумекав трохи:
Кубло сповив біля осель,
Неподалік від свого царства,
Щоб там намісником – пілатом –
Серед братви свого обрати
Для упокореної пастви...
І той... знайшовся дуже скоро –
З повинною явився сам,
Бо був відомим в краї ”вором” –
Серед “своїх” – на кличку Хам…
……І враз у ріст пішла корона:.
Він перш так паству закрутив,
Що здивував свого патрона –
Не дай Бог, схопить рецидив!
Він вартою себе обставив,
Що “не панять” і Пахану́:
Мов, не ловіте, хлопці, гави…
І – ні-чи-чирк! І – ні ну-ну́!
Сам призвичаївся ж до кухні –
Чомусь “батони” в златі пік
Й не прожував їх… і на кутні.
(Із ними потім так і… втік!)
І так шубовснув він у ражі,
Так ушелевкався в азарт,
Що заздрили і очі вражі,
І сам Московський каганат…
…А що ж громада? Так наївно
Вона повірила йому,
Що той співає щиро гімни
Й не дасть в обіду нікому́
Мого стражденного народу,
Що прямував в свою сім’ю –
В незлу, об’єднану Європу,
Що мала вольницю свою…
Та сталось так, як мало статись:
Смикнув за повід “старший брат”
Свого невільницького “брата”...
А ще заслав ворожу рать…
…А що було – то вже ми свідки:
Братів немало полягло…
І ясно стало, як і звідки
Прийшло до нас оте ху@ло!..
Та українців не здолати –
Ми вірим твердо в світлу путь:
Вам – позолочені палати,
А нам – в безчестя б не звернуть…
[b]…Урок все ж в памку будем брати:
Не будь сусідом нам Моксель –
З його неситим, диким "братом" –
Не взнали б, що таке... Брюссель![/color][/b][/b]
12.10. 2015,
Кельн, ФРН
_________
*Тут автор має на меті публікувати враження
від недавнього відвідування столиці ЄС, які
можуть бути неоднозначними, про що
натякає епіграф до даного твору… [/i]
примітка: світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612981
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Давай заховаємось в осінь,
У жовті закохані дні,
Хай неба високого просинь
Розбудить далеке в мені...
Оте, що було ще у школі,
Прекрасне, забуте, ясне...
Колись відійшло мимоволі,
А зараз нехай не мине!
Щоб просто за руки триматись,
Й уже ейфорія якась,
І просто від щастя сміятись,
Бо все ще попереду в нас...
Купатися в жовтому листі,
Радіючи кожному дню...
Калина в червонім намисті
Горить яскравіше вогню!
І я в тім вогні воскресаю,
І пишуться знову вірші!..
Не треба небесного раю!
Ти поряд... і рай у душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Поезії Вашої що не рядок -
То пісня чудова,крилата.
Наснаги Вам зичу,хай пишеться знов
Натхненно,пісенно,завзято.
А ми,читачі щоб надалі змогли
Отримувати насолоду.
Енергії Вам,Крилато й снаги
І віршів нових в нагороду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612668
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Люблю тебе, стражденний рідний краю,
До сліз люблю, до болю-хрипоти!..
В любові тій приречено згораю,
Аби лише воскрес, вознісся ти!
Люблю тебе, згорьований народе,
Болію болем страдницьким твоїм...
Не прагну шани, дяки, нагороди -
Для тебе щастя-долі заповім!
Люблю тебе, величне рідне слово,
Шматоване, калічене... й святе!
Плекаю кожну краплю калинову -
Хай в серці євшан-зіллям проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612633
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Дождь желанный прохладу принес,
Словно Божью великую милость.
Приутихшее таинство слез
На промокших ветвях затаилось.
Птичьи песни умолкли. В леса
Дождь осенний вступает по праву,
И блестит голубая роса
На скорбящих по осени травах.
И уже не окончатся без
Снегопадов осенние битвы,
И дожди, словно руки с небес
Нам навстречу простерты в молитве,
И на сникший седой небосвод
Мы взираем, надеждой согреты,
И приемлем осенний приход,
Сознавая, что кончилось лето.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101001059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612324
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Метелики тріпочуть крильцями в душі,
Лоскочуть її стінки аж до денця,
А розум плавить ненароджені вірші,
Фантазії торкають струни серця.
Гаряча кров у розгалуженнях судин
Рікою розливається по тілу,
У скронях скаче пульс, немов з пружин,
Чеканить мрію в намірах несмілу.
Потреби внутрішні накручують думки,
Голубляться розніжені бажання…
Літа розмотують неясності клубки.
Чи варті тут глухі протистояння? 29/09/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611289
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Листочки падають шовкові,
Доріжку стелють вогняні.
Надворі день лежить в обнові,
Малюють клени багряні.
О, Боже мій в які відтінки,
Вдягнулись доли і яри.
Лежать, як ноти, як відмінки,
Чаклун розсипав із кофри.
У візерунках кольорових,
Гай в стані чудо - дрімоти.
Лежить у загадках казкових,
У сяйві Бого - теплоти.
Прабаби літо ти просила,
Для тебе мила, принесу.
І серце теж лебідко біла,
До ніг твоїх, я покладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611361
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Слова - Світлана Костюк
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Буду собою, буду з тобою...
Хочеш, буду для тебе ранковим сполоханим сном,
Де холодну реальність так важко одразу збагнути,
Гострим запахом кави, розквітлим духмяним бузком,
Теплим подихом вітру із нотками м`яти чи рути?..
Хочеш, буду відлунням далеких дитячих казок,
Мерехтінням роси у прозірчастім раннім тумані,
Чи обсипаним пилом замріяних наших зірок,
Чи зажурою верб у печальнім осіннім згасанні?..
Може, стану для тебе пахучою свіжістю нив,
Ніжним бризом легким у солоних обіймах прибою?..
Та тебе не приваблює жодне з обіцяних див,
І мені зостається одне: просто бути собою…
І мені зостається одне: просто бути собою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610033
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Квіти Ангел в саду поливав
Із веселки в скалках водограю.
На мольберті красу малював
З незбагненного, чистого Раю.
Заворожений стежкою йду,
Ледве чую за ставом пташину.
Літо Бабине наче в слюду,
Як принцесу убрало долину.
Біло - коса у сріблі лежить
На голівці корона з бурштину.
З неба падає в ноги блакить,
Мостить перли в красу голубину.
Дощ осінній цілує траву,
Вітерець в прохолоді гуляє.
Осінь в листі карбує главу
Їй найвищий щабель приміряє.
Зачарований хід зупиню…
Усім серцем - душею яснію.
Чисті роси з долоньки зіп'ю
Й усім тілом своїм захмелію.
І в траву – мураву упаду…
До землі, наче син притулюся.
В Віфлеємському Божім саду,
В первозданній красі розчинюся.
До небесного краю ступлю,
Диких квітів тобі назбираю.
Їх росою п’янкою скроплю
В ароматах осіннього гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609930
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Ранок зарядив, як з кулемета,
І січе дощами по дахах.
Наче пережована касета,
На антені тужно квилить птах.
На дроти влягаються бемолі,
Ніби в нотний зошит на рядки,
І пливуть строкаті парасолі
По лискучих вулицях міських.
Де-не-де листки, мов самокрутки,
Осінь підпалила і димить
І пузаті напхані маршрутки
Труться між автівками й людьми.
Мов нитки тонкої павутини,
Що вгорі недремно тче павук,
Падають курсивом безупинним
Краплі на розмитий сірий брук.
Випадаю в ранок, наче грушка,
Випадково збита вітерцем…
І холоне ледь надпита кружка,
І пустіє дім, як деревце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609389
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Хіба це можливо – забуть чи змиритися?
І скільки б рокІв не пройшло – все дарма.
По спільному килимі – спогади в китицях.
А далі – ідеш вже без нього…
сама…
Що скажеш…
життя не рахується з ритмами.
Минуле – далеко…
та ніби – за крок…
...А він залишається пам’яттю світлою…
кордоном – із ваших щасливих зірок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609267
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Білий туман над озером.
Сонце – в клубочку хмар.
Квітка латаття росяна
Волею срібних чар
Ніжиться жовтим човником…
Ніби спинився час…
Верби – легеньким дотиком
Грають на хвилях вальс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608893
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Ночь нехолодная нежно коснулась.
Я у окна... Ты к окну потянулась
С ТОЙ стороны... Из запретного мира...
Залой для танцев нам станет квартира,
Где мы с тобой танцевали нагие...
Платье- не то... И колготы- другие...
Так одевают вас в мире ином?
Платье- на стул... Мы друг друга поймем
Легче без этих издержек текстиля.
Диско? Хард-рок? Пертурбация стиля
В сборниках старых "пластов" из винила...
Ставлю вот эту... Ее ты любила...
Ты далека... Да ТУДА и не близко...
Музыка льется со старого диска...
Перст указующий с дрожью застыл
"стрел" индикатора... "Точим" винил.
Тьма вездесущая пала на плечи
Тел обнаженных в соитии встречи.
То распалясь... То касаясь едва...
Все, как ТОГДА... Только ты не жива.
Кончилось. Ты удалилась. Светает.
Стрелка часов рубикон пробегает
Встречи миров... Наш последний изыск.
Замерли "стрелы"... Окончился диск.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092000924
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607959
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DHpicBvPx2w[/youtube]
Черлений лист упав під ноги...
Про що ти думав, як летів?
Чекав чиєїсь допомоги,
Чи просто впасти так хотів?
Чомусь кружляв в останнім танці...
Чи зупинить бажав політ?
Як чарував своїм багрянцем!
Час не вмирання - твій розквіт.
Останній помах в безнадії...
Краса останнього штриха.
Підхопить вітер, і в завії,
Побудеш в ролі ще птаха...
І ось лежиш у жовтих травах,
Прибитий вітром і дощем,
Укриє листя в різних барвах,
На серце ляжуть тягарем.
Чому тремтиш, хороший друже?
Ти ж знаєш правила життя...
Хай твоє серденько не тужить -
Природа любить вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608103
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
ptaha
[b]Ой, збиралися орли[/b]
Ой, збиралися орли
На горі на раду:
Як від сарани степи
Їм урятувати?
Дарували їм громи
Блискавиці-стріли,
Щоби край свій рідний захистили.
Кличуть, кличуть сурми у похід!
- Твій я, мила, тільки до воріт!
Повернуся – Богові молись!
Ще й весілля справимо колись!
А дорога стелиться у степи, на схід.
І блакить над золотом в серці майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин
Наче голови орди.
Вилітали в степ орли,
Розправляли крила –
Під ногами сарани
Аж земля горіла.
Повість полум'яних літ
Сторінки писала,
Як орли край рідний захищали.
Ген звелися в небо ясени –
То Вкраїни кращії сини
Стали щільно, до плеча плече –
Жоден ворог з поля не втече.
А дорога стелиться у степи на схід,
Маками червоними поле майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин,
Наче голови орди.
Ой, збиралися орли,
Натомивши крила:
Від нашестя сарани
Рідний степ звільнили.
Ой, збиралися орли –
Орлят научали,
Щоб чужинців в край свій не пускали.
Грають сурми: скінчено війну!
- Дай-но, мила, швидше обійму!
На Покрову сядемо за стіл –
Засилаю завтра старостів!
А думки вертаються по стежках на схід,
Де одвічним янголом вартовий стоїть…
Під козацьким чоботом хилиться полин…
Слава мертвим і живим!
------------------
Віталій Назарук
[b] Золоте весілля[/b]
[i](Інструментальна перегра)[/i]
В нас сьогодні «Золоте весілля»,
Ми сюди прийдемо на похмілля
І сьогодні вдарим гопака.
В нас напевно доленька така…
В нас напевно доленька, доленька така,
Через те ми знову вріжем гопака.
Пролетіли поспіхом золоті літа,
Та пора ще золота…
[i] (перегра)[/i]
Танцюй, танцюй, танцюй, моя доле,
То нічого. що у боці коле,
Повернути б нам свої літа,
Щоб сміялась юність золота.
В нас напевно доленька, доленька така,
Через те ми знову вріжем гопака.
Пролетіли поспіхом золоті літа,
Та пора ще золота.
[i] (перегра)[/i]
В нас сьогодні «Золоте весілля»,
Ми сюди прийдемо на похмілля
І сьогодні вдарим гопака.
В нас напевно доленька така…
[i] (перегра)[/i]
Щоб сміялась доля наша золота,
Крізь тумани сивії, золоті літа,
Хай і далі буде в нас доленька така,
Щоб змогли ми гопака.
----------------
Дід Миколай
[b]Два бусли [/b]
На болоті два бусли журавлину брали,
У дзьобах нам принесли, та й почастували.
Розплескалося вино, на столи упало,
Й чорногузи із селом гуляли.
Бусли, бусли – вирій на порі,
Бузьки, бузьки разом угорі.
Хай обійде горе вас й холоди,
Щоби ви вернулися, як завжди.
Дай вам Бог здружитися бусли із орлом,
Ми ж чекати будемо, будем всім селом.
І хай путь ваш стелеться, серед гір й долин,
Та не спинить часу плин.
*
Цілу зиму чорногузи в чужині літали,
Яка довга та зима, що й засумували.
Радо й любо угорі, крильми лопотіли,
Повернулись буськи клекотіли.
Їх зустріли липи під вікном,
Вітерець грів з пазухи теплом.
Медовуху брали ми у бджіл,
Садовили знову всіх за стіл.
Пісня наша котиться хай далеко в світ,
Гарно відгуляємо, милі ваш приліт.
Вже земля цілована, йде трава в стебло,
Бо на дворі вже тепло.
*
Ой, як легко з чужини розправляти крила,
Бо удома на вітру вони, як вітрила.
Піднімає їх у вись в стрілах дивограю,
Аж за хмари ген до небокраю.
Бусли бусли, братики мої,
У степах замовкли солов’ї.
Тож летіте бусли на Донбас,
Щоб Господь Вкраїну нашу спас.
Занесіте сонечка їм крильми на схід,
Хай розтане в душах їх, зачерствілий лід.
У степах козацьких вже, чахне вуркаган -
То розсіявся туман.
--------------------
Валентина Малая
[b] Дужі і завзяті наші козаки! [/b]
Синьо- жовті наші прапори!
Це непереможнії стяги догори!
Буде-буде-процвітать Україна наша!
Суверенна, вільна і багата!
Розправляйте плечі, козаки!
Наші славні, сильні вожаки!
Рідна Україна славна у віках!
Бо вона тримається на чоловіках!
Дужі і завзяті наші козаки!
Всіх перемагають, ми не бурлаки!
Будем боронити наш любимий край
Нумо, пісню заспівай!
А наші козачки пісню заспівають.
Люті вороженьки щочимдуж тікають .
Виб'єм ворога, він навіки згине !
Пісня перемоги нехай всюди лине!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608013
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
[i]Гарна пава пером, а жінка норовом.Так каже
українське прислів’я… Як нікому годиться воно
амазонкам – жіночому племені, що населяло
колись південь України та дошкуляло всім,
хто посягав на їхню честь і свободу… …
І не тільки…
Дивіться...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#d60fbb"]Жінки повік над нами брали гору –
Чи в сяйві днин, чи то в глухій пітьмі.
І норову того… ні в світ не зборем,
Які б контрміри не приймали ми.
У ті далекі доби історичні
Хто боронив від зайдів-ворогів?
Жінки…. Такі сміливі і незвичні!
Від внутрішніх – тим більше, поготів…
А нині?.. В дні до прикрощів осінні
Хто захистить від цінови́х навал,
Що вже стоять в необігрітих сінях?
Зупинить хто той гривневий обвал?
Ви дбаєте лиш про свої палати ,
В душі у вас – ні крихітки Хреста!
На пенсії ж худі і нульові зарплати
Впаде у голод люд ще… до поста!
Та буде й Вам, владці́ мої пихаті,
Що взули, нас, бурлак, у постоли,
Лиш по одній, але по вірній хаті,
Куди би ви безрадісно пішли!..
В пригоді стануть нові амазонки –
Бабу́сі, що на зуб – вже ні гроша:
Візьмуть за те, що й не чекали: зойки –
І – з бебехів полишать... “ні шиша”!
…Нема чого підказувать “дівчатам”,
Самі вже знають, як і що робить...
Ті амазонки, хоч старі, завзяті,
Бо знають, як й куди дошкульніш бить.
І будуть боси голосом писклявим
Волати в світ фатальний той вердикт…
Робить із губ вже годі вам халяви,
Брехливі… пси і спікер Венедикт*.[/color][/b]
19.09.2015
________
*) За визначенням 95-ого кварталу,
той, що й прізвища свого не поміняв.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607794
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Вірить-не вірить, любить-не любить...
Чинить ромашка своє правосуддя...
ДрІбні пелюстки сипле додолу-
Світле та темне, любов та недолю,
ВЕльон весільний, покритки хустку...
Любить-не...
Впала остання пелюстка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606046
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns
[/youtube]
Палахкотить тоненький вогник свічки.
Вмостилась зручно по кутках пітьма.
І десь лаштує свої сіті нічка,
Щоб мрії всі до ранку обіймать .
Та як утримать те, що живе в серці,
Той крихітний пустинний корінець.,
Що не зів"яв в життєвій круговері?
Як втримавсь у безводді пагінець?
Вже літо провела до горизонту,
І усмішка торкнулася лиця.
Забаввонів далеко рідний контур,
Неначе штрих дотепного митця.
Я не скажу, що літа мені жалко.
Упевнена до осені хода,
Бо серце й восени кохає палко...
Усе за нічку серце пригада.
Проходять пори року, щоб вернутись.
Лише кохання вічне, не вмира.
Йому за все так хочеться всміхнутись..
Осінній ранок в очі зазира..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604462
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Экспромт
Осень ночью рядилась невестою...
Всю закрасила в рыжий она седину...
И казалась такою,такою прелестною в переспело-унылом сливовом саду...
Меж деревьев бродила(меж ихними душами)...
И листочки срывая,рыдала дождём...
Эту Осень пугала Зима неизвестная...
Она прятала душу под жёлтым плащом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603854
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img] [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]
Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Я ненароком наснилась тобі, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Я просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Я борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Я ненароком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2015
Яблуко висіло на самій верхівці дерева. Воно було величезного розміру і незвичайно яскравого, бордово-малинового кольору. Здається, за сім десятків літ ,старий Григорій таких великих яблук ще не зустрічав. Тому, коли його онуки обмірковували , як би те яблуко зірвати, дід частенько відганяв дітлахів від дерева. У нього був на яблуко особливий план.
До дідових іменин повинні зібратися всі- діти та онуки.
Григорій задумав розділити яблуко рівно на стільки часток, скільки прийде гостей. Адже ювілей не тільки у діда, а й у яблуньки. Рівно тридцять років тому дід закопав у землю маленький паросток. Ніхто не думав, що він приживеться. Він же "європейської крові", з самої Риги. (Дід у свої п'ятдесят влаштував собі велосипедну прогулянку з Західної України до Риги і назад. Хотів таким чином виміряти власні сили ...)
Настав довгоочікуваний день, коли нарешті можна було зірвати яблуко з дерева. Сім'я чекала цього моменту, як свята. Здавалося, очікували більше те яблуко, аніж святковий пиріг. На дерево виліз старший онук Григорія, Федько. Дід дивився на хлопця знизу вверх із хвилюванням:" як б не випустив з рук". За великим дубовим столом врешні всілися усі. Дід узяв ножа до рук:
-Ну що, готові?
-Таааааааак !!!!! - Дружно закричали молодші онуки. Старші дивилися на руки Григорія, потираючи долоні.
Ніж торкнувся яблука. Краплі соку впали на скатертину. Дружина косо глянула на діда. Пкркполовинивши яблуко, Григорій завмер. Вся ця краса всередині була чорна і гнила. А в самій серцевині ,поряд з насінинами, красувався величезний черв'як. Дід оглянув сумним поглядом дітей та онуків:
Що ж.... скажу я вам.... все як і у людей .....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602662
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Награй нам, флейто сонячного дня
Таких бадьорих і живих мелодій,
Яких за морем відшукати годі,
Яких у нас нікому не віднять.
Хай в лагідних обіймах берегів
Тече вода сріблястого розливу,
Як мало треба, щоби стать щасливим
Й налитись нездоланністю снаги!
Гаряче коло відданих сердець,
Рій спогадів, що птахами за обрій,
І віра, що усе в нас буде добре,
Як, безумовно, і в усіх людей.
Бо лиш надія розпач зупиня,
А нас батьки не вчили відступати.
Чи нам нове – виламувати грати?
Зіграй нам, флейто сонячного дня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602188
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
[i] Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапо́р!
Іван Франко
…Та прапор – нуль, коли катма в країні сили!
Хоругва – що?.. Як віри у мирян нема!
Які б огнѝща над собою не носили –
Дарма!.. Коли у душах у людей - тюрма!
Олекса Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444834
[b][color="#ff00ff"]Не хотілось писать на сю тему –
Вже написано віршів тих – тьма*…
Та складається вже у систему
Мракобісся, наруга, пітьма…
І зневіра… в невичерпні сили,
Що для воєн припас наш народ…
Які б огнища** ми не носили,
Не наб’єм ними ворога рот![/color]
[color="#0099ff"]То ж єднаймося, браття, знаменом,
Що побіду нам всім принесе:
Наші кіборги і супермени
Уже склали про нього есе!..
Прославляймо наш стяг перемоги,
Де блакитне і вряд – золоте!
Не лишаймо себе, друзі, змоги –
Ми ж нащадки атлантів*** на те![/color]
[/b]
23.08. 2015
_________
* Тьма (число) — число в старовинному підрахунку,
рівне 10000 і більше.
** Вексилологічні ознаки - стяги, штандарти, хоругви тощо.
***За деякими науковими версіями, наші символи
(тризуб, блакитний (дух) і золотавий (матерія,
достаток) кольори отримані нами від Атлантиди,
що містилася на терені сучасного Чорного моря
та занурилась під воду під час однієї з космічних
катастрофи планети.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601517
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2015
Вже наступає осінь крадькома,
Смакує неминучу перемогу,
Благословляє Спасами трьома
Господар-серпень вересню дорогу.
Кладе у клунок яблука і мед,
І житній хліб, і пінний квас у пляшці.
Тчуть павуки шовкове макраме –
Окрасу для осінніх декорацій.
Ще полуднева спека, як сироп, –
Така густа й тягуча, аж до млості…
Та вже рябіє барв калейдоскоп,
Гірчить димами перегрітий простір.
Віджнивували. Бороди снопів
Пекуче сонце смалить на жердинах,
Вже й деревій в отаві перепрів
І висохла знекровлена малина.
Плакучих верб розкішна бахрома
Лоскоче хвилі сріберноголосі…
Благослови ж бо Спасами трьома
Мене, мій Боже, на порозі в осінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600029
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 16.08.2015
Синій птах мій легкокрилий,
ти лети, лети додому -
через доли і кови́ли,
серед бли́скавиць і грому
А душа моя з тобою
полетить у парі з небом –
може біль свій там загою,
та й розвію понад степом...
Моя мила Україна
ізнедоленая, плаче...
Звідки плач цей – бач, невинна,
пересічний брат юначе?
Двадцять п'ять літ все чекає,
щоб всміхнулись породіллі.
Вже й музики ніц не грають -
мо' секрет у тих он віллах?
Кажеш, що не всі тут плачуть,
є й такі, що лиш сміятись...
Правда значить – мій козаче?
– Всиротіли навіть хати...
Вітри буйні, вітри грізні –
віють чорно-сині хмари;
душу ви не рвіть з корінням,
бо ж летить із небом в парі...
31.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597042
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 01.08.2015
Ще одна прониклива відеоробота проекту Сила слова
на мій вірш "Падаю в небо..."!
https://www.facebook.com/sylaslovaua?fref=nf&pnref=story
Людське життя, направду, занадто коротке задля дурниць
і достатньо довге для великих речей.
У смерті, як і в будь-чого, є кілька іпостасей. Одна з них –
це звільнення.
Звільнення від тіла, від проблем і турбот світу
земного. Проте сьогодні в цьому звільненні є ще один відтінок.
Це темна тінь війни, присмак попелу і крові. Сьогодні смерть –
це ще й смерть в ім’я звільнення. Звільнення тих, хто мимоволі
опинився в самому пеклі бойових дій і тих, хто не хоче туди потрапити. Звільнення своєї країни.
Герої не вмирають – їх кличуть тримати мирне
небо над нашими головами.
[i]Вірш: Наталя Данилюк
Читають: Лила Перегуда и Запрот Вокрыс, Євгеній Ковирзанов.
Наталия Владимирова, Olga Evlanova, Anastasiya Pankovetskaya,
Андрій Мартиненко.
Майстрували: сергій пишун, Marina Statkevich, Ptashka Kateryna,
Halanzha Dmytro[/i]
[youtube]https://youtu.be/ld2uypLVF1s[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596625
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Л ю б о в ь...
Одно лишь слово, а волненье
Души, умеющей любить.
И двух сердец прикосновенье,
Кто чувством может дорожить.
Любовь... Нежней луча рассвета,
Влеченье ярче, чем закат.
Оно гораздо жарче лета.
Лишь, кто влюблённый, тот - богат.
Любовь.. не теплится в бездушье.
Она бежит от пустоты.
И вмиг, почуяв всплеск удушья,
Уходит прочь от суеты.
Любовь... Не терпит униженья,
Чужда предательству и лжи.
И вянет, как цветок, вмгновенье,
Когда цена Любви гроши.
Любовь - цветок из-под асфальта
Пробъёт ростками толщу льда..
И может ранить, словно скальпель..
Уйдёт внезапно никуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595787
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Весна вливалась плавно в лето...
И лето в осень - не спеша...
А я болею и болею...
И мой диагноз - влюблена...
Тебя я видела сегодня,..
Тебя я видела вчера...
И за окном всё тот же ветер...
Надкушенная в бок луна...
Холст женских лиц рисует время
Пунктиром нервным мастерка...
Мне кажется,что я... старею...
Как лето - в осень(не спеша)...
Но я болею и болею...
Тобою только...тчк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595594
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Чудова робота проекту Сила слова на мій вірш "Безхатько-пес". Дякую всім учасникам відеоролика!
https://www.facebook.com/sylaslovaua?fref=nf&pnref=story
«Ми відповідаємо за тих, кого приручили…»
Світ створювався з хаосу і завжди прагнув до гармонії
всього живого. Людина від початку отримала свої переваги,
які, вочевидь, були дані їй не для того, щоб нищити і руйнувати,
ображати і вбивати менших і слабкіших.
Ми хочемо гідно виховувати власних дітей, але часом не в змозі
впоратися з домашніми тваринами.
Ми визнаємо проблемою дитячу безпритульність, але проходимо
повз змерзле голодне кошеня на вулиці.
В очах кожного пса-безхатька можна прочитати сумну історію нереалізованої дружби й відданості і віру,
віру, що знайдеться
хтось, хто згадає своє справжнє покликання – бути людиною.
[youtube]https://youtu.be/06DJA1Z7mO8[/youtube]
[i]Тетяна Белз, Дмитро Богданов, Алла Задніпровська, Тетяна Спіріна-Сметана, Олександр Пархоменко, Інга Кирилюк
Майстрували: Дмитро Галанжа, Марина Статкевич, Пишун Сергій, Катерина Пташка.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595351
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Грайливий вітер колихає штори...
Задихало квітчасте полотно.
І світ здається вишитий узором.
Ці квіти, ніби кинув хтось в вікно.
В шпаринку заглядає ясний промінь.
І кольоровим став похмурий світ.
І радістю наповнилось все в домі.
Чи настрій тихо стука до воріт?
А під вікном он розцвітає сонях.
Він сонечко вартує цілий день.
Мій погляд споглядає це спросоння.
До мене завітай, снага, лишень...
Пахучий чай з малиновим варенням,
Ще сонячним промінням притрушу.
І, може, ще прийде оте натхнення,
І знов до серця я тебе впущу.
А поле неозоре ще у росах.
Як пахне тільки скошена трава!
І, як тоді, ти будеш гладить коси.
Як манить ця звабливість степова!
Та мрії запиваю теплим чаєм...
Смакую забаганки я душі.
Ти чуєш? Біля тебе десь літають...
Почуй мене в життєвій метушні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594800
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Отак промчати по життю болідом
Не зачепивши жодну із зірок…
І осінь, що сховалася за літом,
Мою поставить долю на зеро.
І я не зможу більше вже мовчати.
Трава проб’ється вперто крізь асфальт.
Я відшукаю в осені початок,
Я поновлю усі свої права.
Це теж удача, дякувати Богу.
Вона блукала між десятків літ –
Зайти, усі зламавши застороги
Себе самого на оцій землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594795
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
О, скільки в тобі болю, Україно!
А скільки крові випила земля!..
Куди не глянь - сплюндровані руїни...
Куди не стань - спаплюжені поля...
А як же далі? Бути чи не бути?
Чекати неминучого кінця??.
Чи впитися кремлівської отрути -
І стерти рідний слід до корінця???
Прозрій, прокинься, приспаний народе,
Козацький дух гартований збуди,
Бо лиш тоді ти дійдеш з серцем згоди,
Як рабський дух затопчеш назавжди!
Воскресни, возродися, Україно,
Упевнено торуй до щастя шлях!
Хай лине світом мова солов'їна
І пісня наша славиться в віках!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594689
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Сьогодні вночі мене розбудило тихе зітхання... Очі ще не встигли розплющитися, а мій напівсонний мозок уже малював мені монстрів одного страшнішого за іншого... Потім, таки прокинувшись зовсім, я подумала, що якщо це і страшко якесь, то нещасне, бо зітхає дуже вже сумно...
Обережно відкривши очі, я роздивилася навколо... Хм...нікого... І тут знову почулося зітхання.. . Зовсім поруч... Раптом, на долоні у місячного променя, який майже щоночі приходив мене цілувати надобраніч, я побачила звичайного нічного метелика... Подумки записавши себе на прийом до психіатра, я пошепки (щоб не злякати тендітне створіння) запитала :
-У Вас щось трапилося?
І уявіть мій подив, коли (знову зітхнувши), метелик відповів (його голос був схожий на шепіт квіткових пелюсток) :
- Я сьогодні почув надзвичайно сумну історію...
У кімнаті запанувала тиша.... Навіть годинник затамував подих, щоб почути метеликову оповідку (а що вона буде не сумнівався навіть скептичний павук Вася, який жив за бильцем мого ліжка і уперто відновлював свою павутину, після того, як я щоранку її прибирала)... Ми не помилилися.
- Я сьогодні був на ближньому полі - там живе мій брат (а сам я тутешній)... Ну...ми інколи літаємо один до одного на гостину... Так от... (сумне зітхання перервало розповідь) Прилітаю я, значить, до брата, а він... плаче... (знову зітхання...) Я вперше бачив , щоб він плакав...
Тепер уже притих вітер за відчиненим вікном (я завжди підозрювала, що він не просто так гойдається на гілці абрикоси....) Метелик, ще раз зітхнувши, вів далі :
- Знаєте, що він мені розповів? - і не чекаючи моєї відповіді, продовжив : Що вчора втратив кохану...
У світлі місяця я побачила, як щось блискуче (схоже на пилинки у сонячному промені) розлетілося довкола.... "Сльози метелика!" - майнуло у моїй голові... А вголос запитала :
- Метелики уміють кохати? (краще б я прикусила язика...)
Мій нічний гість махнув крильцями і злетів....
- Вибачте! - голосно сказала я: поверніться, будь ласка!...
Метелик зробив коло кімнатою і знов сів поруч мене... Кілька миттєвостей ми просто дивилися один на одного...
- Вибачте - вже шепотіла я: Я не хотіла Вас образити. Просто це все так дивно... Я розмовляю з метеликом про кохання... Та дивно, що я взагалі розмовляю з метеликом!
Мій співрозмовник підійшов до мене ближче :
- Добре, я розумію, що Вам не віриться... Скажи я своїм, що розмовляв з людиною - мені теж не повірять... Та я зараз не про те... Розумієте, коли мій брат утратив кохану, я зрозумів, що все у цім світі тримається на тоненькій павутинці, тоншій, ніж у Василька... І тому вирішив сказати своїй коханій, що люблю її. Більше за життя люблю!...
- То скажіть! - прохопилося у мене...
-Так я і говорю... - метелик перелетів на мою руку : я Вас уже давно кохаю... Щоночі я залітаю у відчинене вікно, щоб доторкнутися до Вашої щоки поцілунком...
- А я думала, що то місячний промінь....
-Щоночі я шепотів Вам казкові сни...
-А я вважала, що то вітер бавиться....
- Щоночі я залишав відбиток свого крила на Вашому телефоні..
-А я щоранку протирала екран і не могла зрозуміти, де він міг забруднитися...
Ми замовкли... У кімнату знову вповзла тиша... Вітрові стало нудно і він жбурнув абрикосиною у підвіконня. Цей звук стрепенув нас і ми знову почали розмову.
- Дякую Вам - прошепотіла я, підносячи метелика до свого обличчя : дякую за Ваше кохання! Воно відкрило мені двері у інший вимір...
- Ви впевнені? - пильно дивлячись у мої очі, запитав метелик.
-ТАК! Я ще ніколи і ні в чому не була так впевнена!
Метелик злетів наді мною і затріпотів крильцями. На мене посипався якийсь золотавий пилок і я відчула дивну легкість у тілі.... Руки самі собою змахнули і...я злетіла.... Маленьким нічним метеликом випорхнула у відчинене вікно, розкуйовдила кучері вітру, востаннє озирнулася на порожню кімнату, в якій спочивав холодний місячний промінь, а павучок гойдав тишу на павутинці і...
Я стала щасливою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594553
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
[b]На музику Андрія Андрущенка[/b]
Тобою марю уві сні,
У серці образ твій лелію,
Про тебе всі мої пісні,
Солодкі мрії…
Благословляю ночі-дні,
Що нас з тобою поєднали –
Серця горіли у вогні,
Палали!..
Приспів
Пливуть роки, немов вода,
А ти красива й молода,
І я лише одну тебе кохаю!
Щоденно Господа молю
За долю-доленьку мою,
Випрошую в небес
Краплину раю.
На щастя стежечки сплелись –
І це було веління неба!
А я хвилююсь, як колись, –
Спішу до тебе…
У твоїх косах золотих
Срібляться ранки і смеркання,
Та в серці голос не затих
Кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594143
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Экспромт
Так тихо -тихо...Лето...Вечер...
Рояль...Рахманинов...Летает стриж...
Ты слышишь:"ЛОН -ДОН,..ЛОН -ДОН,..ЛОН -ДОН?"..
То колокол настойчиво звонИт...
Так жаль: не вспоминает про Париж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593861
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Плив як дим серпанок на човні із гаю,
Роси срібно – білі сипав у траву.
Вишивав узори на сувоях плаю...
Спивши прохолоду з ягід лісову.
Ароматом дива наповнявся ранок,
Вже сховались в хмарах зорі золоті.
Промінь ясноокий розбудив світанок…
В гніздах просинались бусли молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593749
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 15.07.2015
Якийсь не літній липень цей... Здається :
Ось-ось затужать в небі журавлі,
І перші ноти листопадних терцій
Долонями торкнуться до землі...
Шепоче дощ вже котрий день сюїту,
Наносячи на шибку вітражі ;
І розбивають гострокриллям вітер
У піднебессі ватянім стрижі...
Покоси пахнуть холодом туманів,
Босоніж ходить ранок по стерні ;
З упертістю затятих кавоманів,
Спивають ночі по краплині дні...
Якийсь не літній липень цей... Одначе
У тихому мінорі дощоднів
Він - той, єдиний, хто зі мною плаче
На перехресті зоряних шляхів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593370
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Экспромт
Она не знала Шардоне...
Она пила томатный...
Не сладкий мятный по утрам ...
И сахарную вату...
Он к кофе приучал её,..
Как к молоку котёнка...
Баюкал нежно по ночам,..
Как малого ребёнка...
Судьбу на гуще увидал...
И стало интересно...
Совсем не думал он зимой
Придумывать ей песню...
Она не знала ничего про коды и пароли...
Про перемирия и плен,..и про границу воли...
И про чертоги дивных снов,..и про полёты к звёздам...
Пока не встретила его...
Она не знала НИ-ЧЕ -ГО!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593215
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
[b]Автор музики - Віктор Ох
[url=""][/url][/b]
Тиха ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
– Не світи загадково, не треба,
Бо не вернеться те, що було…
А згадай лиш, мій місяцю-друже,
Ті щасливії ночі і дні,
Коли ти нам світив не байдуже
І сміялися зорі вгорі…
Я не знаю сама, хто затьмарив
Тоді розум і серце мені…
Ми щасливі були із коханим,
Та чомусь всі погасли вогні…
Знову ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
Він згадає – й полине до тебе,
Щоб вернути все те, що було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593069
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 12.07.2015
[img]http://pp.vk.me/c614917/v614917069/196b0/fi25-myCr3M.jpg[/img]
Є в кожного з нас незабутнє шалене літо,
Із льодом у склянці, з теплом золотого піску,
З терпкою гірчинкою пива, а ще — мохіто,
Із пристрастю кави-арабіки і коньяку…
У кожного з нас є літо на ретро-мопеді,
Ганяє провулками людних улюблених міст…
І вітер-спокусник гукає услід: “Гей, леді,
Прошу, пригальмуйте й дозвольте упасти на хвіст!..
Майнемо удвох в обгін приміського трамваю
Туди, де до неба сягає шовкова трава…”.
Літо ж йому відповість, усміхнувшись: “Не знаю…
Бо вже обіцялася липневі… Їду, бувай!”
Розчиниться за горизонтом, в імлі розлитій,
І зблиснуть колеса, мов скручені сірі вужі…
Є в кожного з нас незабутні шалені миті —
У папці смартфону, у лівій кишені душі!..
Святкові й такі божевільні, як фарби холі,* —
Аж хочеться дива такого вділити усім!..
Відтак мандрувати протезами сонних колій,
І спогади-слайди гортати, вертаючись в дім.
[i]Холі — традиційне щорічне індійське свято весни і яскравих фарб, на якому відбуваються масові гуляння, обсипання
фарбами із трав і натуральних барвників (гулал), а також — обливання водою.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592467
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Я навіть всміхнутись до тебе собі не дозволю,
Хоч вроди такої не бачив, відколи живу,
І хай моя пристрасть- стокато вистукує соло –
Затято і міцно тримаюся ще на плаву.
Не смій так дивитись на мене заклично і ніжно,
Бо вже моя воля бринить на останній межі.
Який антидот мені вжити, допоки не пізно,
Допоки без тебе вдається ще дихати й жить?
Та ось уже повінь ламає останні кордони
І зносить осколки усіх засторог-заборон,
І вже без наказу в атаку пішли легіони –
Чи то наступати, скоріше – здаватись в полон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591971
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Господь Україні простяг свою руку,
В ній віру батьківську свою відродив.
Не дасть їй упасти в зневіру й розпуку,
Бо він роботящу її полюбив.
Проснулася честь наша, віра і слава,
Вже міряться внуки тримать булаву.
Постане на кручах козацька держава,
Збудуєм Вкраїну щасливу й нову.
Приспів:
Просинайтесь козаченьки,
Коник б'є копитом...
У Господі воріженьки,
Спати досить видно!
І пісня криштальна в нас знов залунає,
Озветься бідова, невмерла з віків.
Старий і малий її знов заспіває,
Ще в кожній господі лунатиме спів.
Від сонячно-жовтих відтінків високих,
До вод її синіх велінням Богів.
Від Бугу до Дону на сяйвах широких,
Розллється веселка її кольорів.
Приспів:
Просинайтесь козаченьки,
Коник б'є копитом...
У Господі воріженьки,
Розвиднілось, видно!
Хода ж твоя буде зі сну семимильна,
Прискорить ходу твою гідність та гнів.
Живи Україно велична і сильна,
Неси нашу славу від гір до морів.
Ніхто не зупинить порив цей в дорозі,
Бо память героїв із нами в путі.
Тож впевнені будьмо в своїй перемозі,
Нам світ підставляє плече і святі.
Приспів:
Просинайтесь козаченьки,
Коник б'є копитом...
У Господі воріженьки,
Досить спати, стидно!!!
ID: 591709
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 04.07.2015 23:18:38
© дата внесення змiн: 07.07.2015 00:16:19
автор: Дід Миколай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592308
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Ви знаєте, яка на смак війна?—
Вона гірка, немов дитячі сльози.
Коли дзвінка чекаєш допізна
І засинаєщ з донею в знемозі.
Війна—гірка!
Вона солодка: Боже, подзвонив!
О п’ятій ранку на одну хвилину!
Немов знайшла у попелі війни
Життя ванільно-приторну зернину.
Війна—солодка!
Вона пекуча. То ужалить «Град»,
То вибух обпече червоним перцем.
Тут кожен день гірчичний зорепад
Все спалює в імбирнім ритмі скерцо.
Війна—пекуча!
Вона солона. Від смертей і ран.
До діатезу, до каміння в серці.
Коли ідуть—кому ще не пора…
Так солоно!
Пекучо так!
…Хто б стер це!
Війна—солона!
Ви знаєте, яка на смак війна?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591850
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Шукаю притулку у хвилях замріяних трав…
(із записів Мавки)... (Лізо… Маріє… Марто…
Я вас колись… я усіх вас колись кохав…
Я вас кохав…
а тому, мабуть, жити варто…)
Шукаю притулку… на сьому свою висоту…
Все уже сталось… й нічого не може статись.
(Я вас... Маріє... Лізо… і навіть ту,
що просто йшла,
щоб ніколи не повертатись…)
І знову пірнаю на сьому свою висоту…
Море – безмежне!… усі ілюзорні звуки…
(Я вас… Маріє… Марто… і навіть ту…)
“Тату, візьми мене,
як колись, на руки!…"
Де мої трави, роси… просто скажи – де я?!
Море – безмежне! небо моє так низько!
Чуєш, колише Всесвіт нове ім’я…
Чуєш, гойдає вітер
чиюсь колиску…
Боже!.. колише вітер знову колиску ту…
Світ збожеволів, бачиш?... світ пакував валізи…
Світе, скажи,чи мав ти хоч якусь мету?!!
………………………………………………………………………
(…..…я вас – безмежно ніжно…..
……………………….Марто… Маріє… Лізо…….)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591707
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Мне хочется опять туда,где минареты - в небо...
Где вниз срывается звезда,..и остальные - следом...
А мне бы в пряный Марракеш (на белом самолёте)!..
А мне бы кофе,чай и фреш (на блюдечке, в полёте)!..
А мне бы истину познать в прохладе старых парков!..
А мне бы пёрышко жар- птиц из разноцветья кладов!..
Под макинтошем темноты расслышать говор страсти,..
С гортанной глотки - ручейком,..в объятиях Шивы - сладкий...
Вдохнуть разочек пылкий жар (из медной сковородки),..
И,потушив в душе пожар,..осоловеть от водки...
Нет,..всё таки сильней хочу на старый хутор деда!..
Где старое скрипит крыльцо,..где не спесивость кредо!..
Хочу из спелых вишен сок,..и блюз в ночи( кошачий)!..
Нырнуть в пахучий сена стог,..чтоб проглотить комочек...
Чтоб не хотелось за порог,..чтоб милость лилась свыше!..
Зачем не милая земля и крыша от Марокко?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591534
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA4Sv5CIU-4[/youtube]
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.
Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами
До твоїх нецілованих губ.
Пахнуть коси медвяно, духмяно,
Сіножать засина поміж плес,
І здається, в тобі я розтану,
Наче хмарка у сині небес.
Ніч заснула і впала на груди,
Засина поміж трав вітерець,
І нічого навкруг нас не чути,
Окрім стукоту наших сердець.
Я не можу із пам `яті стерти
Ніч, коханням наповнену вщерть…
Я хотів би від щастя померти,
Бо ж кохання сильніше за смерть.
Ніч зітхає і млосно і хмільно,
Сіножать ожива поміж плес,
І згорають, як роки, повільно
Зорі в куполі синіх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591146
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Люба подруго, сядь на коліна,
І руками мене обійми.
В серце щось стукотить без упину
Привид холоду, привид зими...
Наче літо... А мов би не гріє,
Як раніше, обіймів тепло...
Буревій чисте небо розвіяв,
Вимітаючи все, що було.
А було ж... Обпікаючі квіти
У цілунках ночей вогнянИх...
Ми торкалися їх, наче діти...
Мов шалені, кохались у них...
Та триматись за гілку найвищу
Так виснажує сили долонь...
Що ж обійми твої холодніші?
Це згасає кохання вогонь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070200881
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591163
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Чому цей світ безжалісно жорстокий?
Звідкіль у ньому повні скрині зла?
Чому не беремо з життя уроки,
Поки душа гріхом не поросла?..
Для нас уже людина - наче муха...
Ніщо для нас країна і народ...
Як гірко, що уся свята наука
Зійшла до кишенькових нагород!..
Нам добре жити в своїй хаті скраю...
Навіщо зайві клопоти людей?..
Забули, нерозумні, що до раю
Колись... не відшукаємо дверей...
О світе я́сний! Ти ж колись в любові
Та у добрі-блаженстві процвітав!..
Чому ж тепер, мов Каїн, прагнеш крові?
Чи, може, й душу деспоту продав?..
Поглянь, зрадливий: гинуть твої діти,
Ридає-стогне в розпачі земля!..
Невже дозволиш неньці сиротіти,
Байдужо споглядаючи здаля??.
Прокинься, світе, скинь з очей полуду,
Покутою обмий із серця кров!..
І в морі сліз, ненависті і бруду
Засій НАДІЮ, ВІРУ і ЛЮБОВ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590870
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Надто багато сказано,
надто мало почуто ...
Дівчинко - досить чекати на те,
що не може бути,
Його вчинки жбурнули
градом у Тебе круто
Перебили кулями
всі воєдино
взяті маршрути.
Хай вростає тереном все,
і гризе його
комірець свідомості,
Залишається тільки
чекати спокути,
Дівчинко - годі
скиглити ,
дозволь себе зігріти реальності
Ти сильна ,витримаєш
зможеш усе забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590799
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Як непомітно збігла третина літа,
Відлопотіла хвищею між суниць…
Жінка, в котрої коси з відтінком жита,
Впала у трави-то́роки горілиць.
Серце її легким паперовим змієм
Вгору лопоче, нитка туга тремтить…
Жінка думки таємні в душі леліє
І випускає мріями у блакить.
Руки її до сонця лягли снопами,
Пальці тонкі ворушаться, шурхотять…
Згущує вітер хмари і спеку спамить,
Маків палких розгойдує вишиття…
Знову дощем почнеться третина літа,
Клапоть хмаринний так обважнів, навис…
Жінку, в котрої коси з відтінком жита,
Сонце назавтра вип’є, підніме ввись.
І поторочить вкотре на теплий дощик…
Поки ж вона дрімає в густій траві,
В купелі квітів пальці її полощуть
Духи землі й полу́дниці* польові.
[i]*Полудниця – польовий дух, одна з русалок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590812
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Літній день уже згасає
Сонце спатоньки лягає.
Там за полем волошковим
Заховалося в розорі.
Приспів:
Вечір, вже сни кольорові
Малечі сняться казкові.
Нічка до ранку всіх вкрила,
Ангел приніс діткам крила.
Літати по морю і суші
Будуть безгрішні їх душі.
День минув, уже смеркає,
Місяць гордо випливає
З-поміж тисяч зірочок,
Дивиться на діточок.
Заглядає у віконце,
Чи вже сплять вони, як сонце.
Дітки сплять, бо їх мами
Колискові їм співали.
Цвіркуни не сплять, бо в травах
Колискові ще співають.
Довго звечора цвіркочуть
Усіх мам приспати хочуть.
05.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590664
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Дощовечір. Дощодень.
Дощоніч і дощосни.
Все співає нам пісень
Стиглий дощопад рясний.
Дощонастрій. Дощостан.
Дощолітній сірий сум...
Все плете самообман
Цей меланхолійний шум...
Дощороси. Дощокрай.
Дощодзеркало калюж.
І повзе дощоручай
По дорозі, ніби вуж...
Дощовимірний портал
Десь прорвала повінь вод...
І якийсь дощовандал
Щиро тішиться з негод...
З дощонеба повсякчас
Дощохмара цебенить...
І промоклий мій Пегас
П'є у вірші дощомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590542
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Я для мами і для тата
Помічниця, робітниця.
Справ у мене є багато,
Відпочинок тільки сниться.
Приспів:
Ось така у мене вдача:
Хоч мала, та не ледача.
Ось така у мене вдача:
Хоч мала, та не ледача.
Посуд мити я бажаю,
Як варити борщ - я знаю.
Тісто з миски як тікає,
Я вщіпну і в рот ховаю.
Татові спішу на поміч,
Коли з ним разом надворі.
Тато хвалить, вихваляє
Та й до мами відправляє.
В школу скоро я піду вже,
Буду вчитись гарно дуже
І додому поспішати,
Мамі щоб допомогати.
Я на хвильку зупинюся
І до Бога помолюся:
"Боже! Сили дай багато,
Буду всім допомогати".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590444
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Олекса Удайко
ВІДДАЙ ЛЮБОВ
Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу мільйони білих руж...
А ще віддам тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, серденько, успієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.
--------------------
Віталій Назарук
ЛЕЛЕКИ
Давно вже на крилі, давно лелеки
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко –
Немов до вирію летять лелеки…
Птахи летять в вишині,
Линуть у теплі краї…
Через літа, через моря далекі,
Повернуться до нас назад лелеки,
І заклекоче на весні гніздечко,
І порадіє знов моє сердечко.
Птахи летять ввишині,
Радість несуть навесні…
Давно вже на крилі, давно лелеки,
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко –
Немов до вирію летять лелеки…
--------------------
Крилата
Чому жура?
Чому жура гніздо у серці звила?
Чому додолу опустились крила?
Чому жарина ув очах погасла,
Не будить кров п'янке кохання гасло?
О, чом так смутно мені
В літні червневі ці дні?
Чому Земля спинилась на орбіті?
Чуття клубком застигли у граніті,
Чому у сонця помаліли сили?
Тому що ти забув про мене, милий.
Чом ти покинув мене?
Ой, як же холодом дме.
О, повернись, дощем рясним пролийся.
Душі моєї ти любов’ю впийся
Чуття тримать навіщо у заторі?
Давай запалимо у небі зорі.
О, повернися в життя.
Радість верни почуттям.
--------------------
Дід Миколай
Спустився шал цей із небес
Акордом пристрасть вирвалась із гами,
Нектар любові, спитий вже губами…
Не можу милий більше, я страждати,
Сьогодні ж хочу все тобі віддати.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Не зволікай прошу тебе, не зволікай,
Я віддалася вся, прошу тебе, кохай.
Моє серденько втомлене хмеліє,
Бери мене усю не пожалієш.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Візьми мене за грудоньки руками,
Омий нектар любові знов губами.
До мене милий в лоно йди прилини,
Які ж солодкі ці мені хвилини.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Пробач нам, Боже, ці гріхи простивши,
Кохання наше, грішне освятивши.
Адже спустився шал цей із небес,
Зійшов до нас із райдуги чудес.
-----------------
горлиця
Моя незабутня хатина
Минають дні далеко на чужині ,
А я ще й досі у своїй хатині,
У мріях, у думках у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
У мріях, у думках, у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
Летять роки і тануть мов сніжинки,
В моїй душі біжать у даль стежинки ,
І крутяться, міняються картини,
Екран погас, а я ще на чужині.
І крутяться, міняються картини
Екран погас, а я ще на чужині.
О, краю мій, і ти моя хатина,
Нехай лютує сива хуртовина,
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло .
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло.
----------------
Юрген Пті (Юрій Малий)
Небесна сотня
Вже стільки днів, як ви в душі країни.
Ні ви не янголи, я з цим не згодний.
Хмаринки білі ви у небі синім,
про вас я плачу не лише сьогодні.
Іще недавно ви – живі та різні,
Нам відстояли право на свободу.
І зараз де б не був я, але скрізь ви
на небі синім з заходу до сходу.
На небі, непомітна та присутня,
Увесь цей час і далі, відсьогодні,
Нестиме варту, в тому її сутність,
За наш народ його Небесна Сотня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590237
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 28.06.2015
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Як радіють баба й дід!
В хаті на столі обід,
І така вже втіха їм-
ОнучкИ приїхали!
От заходить ніч до хати.
Полягали діти спати.
Хтось їм спати не дає,
Об підлогу посуд б"є,
По підлозі тупотить,
Наче котик муркотить...
Та нема ж кота у хаті...
Хто ж цей темний, волохатий,
Невідомий лиходій?
Проженіть його мерщій!
Так не можна- каже дід.
Це опікує наш рід
Хатній добрий Домовик,
Непосіда, Жартівник.
Домовик наш волохатий-
Значить, є добробут в хаті.
Голий він у бідаків.
Він із сивини віків
В хаті лад оберігає,
Та грайливу вдачу має.
Ви, малі, його пробачте.
Це давно він вас не бачив.
От і скучив. Потріщить,
Та й приспиться на печі.
Колисанку ніч співає.
В шибку місяць зазирає.
В теплу хату кіт прибіг.
Сплять усі... І Домовик.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115062800701
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590288
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Дякую Касьяну Благоєву
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590123
Живу, дарую своє серце,
Таке, як є, без солі з перцем...
Натомість маю звідусіль
Біль...
***
Які ж то вірші пишуть нам мужчини :
Букет троянд, загорнутий у рими....
В житті ж : сумки, ганчірка, посуд...
Осуд...
***
Коли ти друзям віддаєш останнє,
Коли на все готовий для кохання,
Спочатку окуляри витри гарно-
Аби не марно!
***
Коли тобі хтось крила подарує -
Радій, літай - не втрать те диво всує...
Тільки дивись, щоб та ж людина крила
Не спалила....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590239
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Та хіба ж ми пили?..
Не вино! - розливалось по венах…
Не вино - спопеляло… і легко торкалася п”ят
Оксамитова хвиля… то листя п’янило зелене...
То наповнилась чаша
магічна на схилах Карпат…
Бо – не діти Парижу,
Не статуї сірі Уельсу…
На узбіччях доріг,що вестимуть (як правило) – в Рим…
Нам зриватись зі скель на стежках до квіток едельвейсу
Стало так необхідно,
де кожен із нас – пілігрим…
Та хіба ж ми пили,
Коли пити ще зовсім не вміли?
Ми розгублені – в осінь… ми – зниклі між весен і зим…
Що насправді могли?.. безборонні… зухвало – несмілі…
Ми, прикуті хрестами
до цвяхів своїх полонин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589845
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
[img]http://data4.gallery.ru/albums/gallery/99772-65043-33754212-m750x740.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00509839.jpg[/img] [img]http://mayasakura.ru/wp-content/uploads/2012/02/S_ekretyi-krasotyi.jpg[/img]
заговори…
мов літеплом, все тіло
своїм чуттєвим тембром
оповий…
як плід граната,
серце переспіло
і тріснуло,
в туманну ніч кровить…
збери у жмені
зе́рнята багряні,
на спомин
у шкатулку заховай.
Купальська ніч
гойдає роси п’яні,
пахтить у небо
стеблами трава.
цей дикий танець,
пристрасно-тваринний,
цей поєдинок
вітру і вогню!..
мов у свічках,
у ватрах полонини…
і розсікає темряви броню
огненний бог
своїм пекучим лезом,
із лона іскри
сиплються дрібні!..
не личить бути
в ніч таку тверезим,
тож пий мене по крапельці,
п’яній!..
заговори, зашепоти,
вколисуй!
коли ж ущухне хміль у голові,
майнемо вдвох
у храм густого лісу
шукати квітки-папороті
цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589774
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Дозвольте думати про Вас –
Чужий далекий пане.
Щоб римувати серцем вальс,
Збудити пал заспаний.
І Ліста чути на собі
У нотах досконалих.
Дозвольте, пристрасті рабі,
Думок і дій зухвалих.
Забути статуси, роки,
Роботу і принуки .
Хай, поцілунками легкі,
Змітають втому руки.
Й знесилля нове принесуть
У пестощах жагучих,
Щоб отруїла тіло ртуть
І не було ведучих.
Бо тільки порівно звучить
Щемлива насолода.
Дозвольте пережити мить,
Пізнати вир свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589749
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Коли прорвала греблю повінь
І стрімко ринула вода,
Коли від пристрасті й любові
І не таким зриває дах
Скажу смиренно: - грішний, каюсь,
Що втратив зопалу стерно.
Але, одначе, й сам не знаю,
Яка погода за вікном:
Якщо ж там квітень знов буяє
І пелюсткова заметіль
Я стать святим не зарікаюсь,
Бо так вино у крові грає
Чи не востаннє у житті…
.......
Ікар до сонця небо крає,
А крила плавляться в путі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589787
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Кохана, поведи мене у рай,
Який ніколи і ні з ким не ділять.
Хай заполонить нас солодка гра
Аж до межі п’янкого божевілля.
Віддай мені усю свою жагу
До крапельки, до забуття й знемоги.
Наших сердець нехай вулканний гул –
Кантатою і гімном епілогу.
Щоб тіл гарячих непоборний пульс
В нестямі переплутав дні і ночі,
Щоби на всі слова лягло табу
Окрім одного – хочу, хочу, хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588573
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Світлана Моренець
ІЩЕ ЛЮБЛЮ
Вже стільки сходжено стежками
і бездоріжжями життя...
Як хвиль у морі, так між нами
любові, болю й каяття...
Приспів:
Роки, мов птахи пролітають,
до хмар зросла твоя верба...
На осінь літо повертає,
та серце обмина журба,
бо руку я твою тримаю
і поки разом ти і я.
Торкаєш ти моє волосся –
і шумовинням в серці кров...
Налитим, визрілим колоссям
хвилюється іще любов.
Приспів:
Без тебе тягнуться години
і зміст життя втрачає нить...
Щомить до тебе серцем лину
і голос трепетно бринить...
Ховаю в серці, як перлину,
любові кожну світлу мить...
-------------------------
горлиця
ПРИЙДИ
Я знов чекав , а ти не вийшла,
Поблідла вже наша зоря,
Кругом лягала чорна тиша,
Тебе нема, тебе нема!
Приспів:
Прийди, моєму серцю мила,
Чом зникла десь, немов весна,
Прийди, зима нам знищить крила,
Впадуть сніжинками чуття.
Прийди, зима нам знищить крила,
Впадуть сніжинками чуття.
Тебе любив, хоч все даремно,
Я був для тебе просто гра,
Кохання ти моє безмежне,
Отруту ти мені дала.
Приспів.
-----------------------
Віталій Назарук
ЧЕРВОНІ ВИШНІ
Гілки покрили рясно вишні,
Червоні ягоди - давно…
В цей час ми двоє стали грішні,
Кохання випили вино.
Приспів:
Червоні вишні вже дозріли,
І все було немов у сні…
Бо ми з тобою стали грішні,
Єдині грішні на землі.
Бо ми з тобою стали грішні,
Єдині грішні на землі.
Очей від тебе не відводив
І губи-вишні цілував,
А соловей «тьох-тьох» виводив,
І зайві нам були слова.
Приспів:
Завжди люблю вишневу пору,
Бо пахнуть вишнею вуста,
Ми рахували в небі зорі,
Де вишня в ягодах густа.
Ми рахували в небі зорі,
Де вишня в ягодах густа.
---------------
natalux
В кав’ярні
В такій знайомій нам кав’ярні
Рука в руці, а очі - вниз.
Не говори, не псуй мовчання.
Це і не примха й не каприз.
Приспів:
Те, що важливе, є мовчазне.
Все зрозуміла я давно.
А розлучатись треба вчасно,
Поки не згіркло ще вино.
Мовчи, дозволь мені забути
Твій голос і твої слова.
Не додавай в вино отрути.
Любов моя іще жива.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589709
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Було спочатку Слово і Майдан,
А потім сльози й повні ріки крові.
Шукали ми хоч крихітку любові.
Ішли на смерть, щоб жити без кайдан.
Сльозились біллю перли пурпурові
З роз’ятрених Вкраїни-неньки ран.
Вмивалось небо краплями роси,
Ми їх збирали, бо хотіли пити.
Стелилися під ноги оксамити
Свинцевих куль і чулись голоси
Ангеликів… А ми хотіли ЖИТИ!!!
Мій генерале, знов нас продаси?
Розкрають «Гради» на шматочки ніч,
Заквилять в рідній стороні трембіти….
Спинися, Доле! В нас же дома діти!
НЕ залишай їх, Боже, край узбіч.
Ох, скільки ще лишилось протиріч…
Іде війна…
Холодна смерть….
Граніти….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589678
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
***
В людей украли мрію про красу,
натомість – клопіт лиш про хліб, комірне...
Забрали б ще повітря... висоту,
і нас розплющить в площину двомірну.
***
Та це ж талант! Отак уміти
брехню і правду перевити,
наобіцявши рай, свободу,
обдерти всіх... а кінці – в воду...
***
Усі в нас – "за народ!", усі – порядні,
допоки не займуть верхи привладні...
Сумні, брато́ве, повороти долі:
хоч не дурні, а ловим вітер в полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589470
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Я вже від Вас нічого не чекаю.
Розлігся час на хвильку і заснув.
Я Вас...Я Вас ще подумки благаю!..
Мої думки лиш Бог одненький чув.
Я вже давно зібрала всі валізи.
Стояла бричка квітчана жалем.
А біль до тої брички першим влізе,
Закутається кинутим дощем.
Та я вже Вас ні краплі не кохала!
Не вірите мені?Хіба брешу?
Сиділа в бричці я й перебирала
Свої думки...Де Вам вірші пишу...
Залишили мене?Сидить на бричці
Той час,що спати вклався і проспав.
Я подумки цілую Вас по звичці...
Того,хто вчора іншу покохав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589176
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Вона махає кожній автівці
Під номером десять сорок.
І в небесах випасає вівці
В теплий святий вівторок.
Вона помножила суть усмішки,
Та розділила добуток.
Десь з Діогеном шукає діжку,
Щоб в ній заховати смуток.
Вона вінтажно живе альбомом,
Де можна любов тримати,
Блукати чорним німим фантомом,
Згадати, що ти є МАТИ.
Вона зливає у скроні іній,
А в серці плекає маки.
Аби відчутися поруч з сином
В момент сліпої атаки.
Вона звичайна із поміж сотень
Невиправдано безрідних,
Що одночасно зайшли в безодню
Під назвою: "Зник безслідно"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589078
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Злива цілунків у ніч горобину
Диво-вогнем
Пульсу шаленому годі зупину
Все навзаєм
Хвилі гойдають у дикому танці
Море без дна
Час зупинився над ложем коханців
Заздрити нам.
Хай лебедіють медові світанки
І вечори
Випить жагу твою всю до останку
Й благословить
Кожну хвилину твойого полону
Серця єлей
Наших цілунків визрілі грона,
І апогей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588792
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Я втікаю від неї у затишну мушлю свою
Я її оминаю, дібравшись до крайньої хати,
Я її потішаю – куди вже тому солов’ю,
Я благаю святих геть подалі її заховати.
А вона невідступно, прицільно за мною іде,
А за нею надії, мов квіти ізрізані сохнуть
Ця безумна й оманна планета нелюдо-людей
Ця космічно-розхристана й оскаженіла епоха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588793
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Не впасти і не стати на коліна,
Співати гімн і шанувати зброю,
Вижити й лишитися героєм,
Так вимагає мати Україна.
Кордони зберегти, що є віками,
Іти шляхами прадіда і діда,
Коли болить не подавати виду,
І серце не обмазати гріхами.
Пишатися, що ми є українці,
Любити вічно й шанувати мову,
Достаток берегти, немов підкову,
В родині жити, а не на одинці.
Тоді розквітне наша Україна,
Коли плече відчує брат від брата,
Земля лише тоді буде багата,
Коли загоїться на тілі в нас руїна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589004
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Так хочеться зірвати трохи зір
У кошик,що наплетений віршами.
Стелила словом вишитий папір,
Щоб зорі не скотилися дощами.
Так хочеться зібрати всі дива
У скриньку,розцяцьковану світанком.
Як пахне свіжоскошена трава
Оцим найкращим після зливи ранком.
Так хочеться навчити всіх любить.
Так хочеться усіх вас обійняти.
Зловити в кошик,що із віршів,мить,
І всіх на світі щиро пригощати!
Я стала грустной.Что же,не ругай.
Я у окна сидела до рассвета.
С дождем-вино,с луной-зеленый чай,
В июне не хватает только лета.
Я стала старой.Прядь седых волос
Срезаю тихо и совсем не плачу.
Мне просто не хватает больше слез...
Я их потом...До капельки растрачу...
Я стала...Стала...Стала...Не твоей...
Но ты меня об этом и не спросишь.
Мой дождь,хороший,мне вина налей.
Иль ты...Как он...Однажды меня бросишь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588732
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Чи знає хтось, чому в нас б’ється серце,
Читаючи провидцем кожний рух?
Раптове. Несподіване. Відверте.
По собі губить розум... тяму... дух…
Шаманом - в трансі дикому у скронях.
Нестримне. Відокремлене. Важке.
Лякливе. Кволе. Втомлене. В долонях.
Затоптане ногами на стежки.
На «зайнято» старого телефону
Моє застрягло поміж почуттів.
Розгублене, на фоні їх кордонів.
Застигле в ідеальній самоті.
Кероване жахливим метрономом,
Тверезим, хворим чіткістю ходи,
Сп’яніле вчора ще кохання ромом –
Сьогодні потребує лиш води.
Чи знає хтось, чому в нас б’ється серце?
Зламати щоб, без тіні каяття,
Цей клятий метроном, цю черству впертість.
Кохати щоб… бодай хоча б життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587926
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Озвуся громом з чужини,
Чомусь так гірко стало жити.
Терзають душу полини…
О Боже, що мені робити?
Вдаль піднімуся в небеса,
Полину криком журавлиним.
Впаду на Землю, як роса…
Плачем до неньки лебединим.
О, Земле – матінко, прости,
Мене за вирії лелечі.
В серденьку болі відпусти…
І так туга бере за плечі.
Пішло за обрій стільки літ,
В тумані сиві поховались.
Побігли навздір із воріт…
Зі мною грішні й не прощались.
Та нащо вже мені літа,
Так небагато залишилось.
Жила б Вкраїнонька свята…
Щоб їй стежинонька стелилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587758
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Липа край города медоносить,
Мальви очі до небес звели,
Серце спокою у мене просить,
Але очі десь згубили сни.
Грім кохання розриває груди,
А у відповідь слова, мов блискавки.
Чом так легко загубитись,люди,
Але важко розум віднайти.
Липа край города медоносить,
Безтурботно плавають хмарки,
І замовкло серце,лиш голосить
Відчай у душі…і тільки ти…
15.06.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587645
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Кожна душа – то чийсь особистий острів,
Б’ються об нього зради, образи й лють.
Знаєш, бувають люди, як стріли, гострі:
Вразять тебе у серце і просто вб’ють!..
Що тобі хтось, далекий і невловимий?
Що вас єднає в морі мільйонів душ?
Просто живи, вплітаючи дні у рими –
Так, як раніше, зболеного не руш!
Буде тобі пекти і колоти груди,
Будуть жалі дурманити, мов абсент…
Знаєш, бувають справді огненні люди:
Іскру черкне́ш – і вигорить все ущент!
Попіл собі залишиш, вогнем налитий,
Буде тобі ятрити старі рубці…
Боже, хіба життя не навчає жити?
Вкотре з дороги сходжу на манівці.
Знову тривожу давні забуті рани,
Лихо мені показує свій оскал…
Знаєш, бувають люди, мов океани:
Кинь камінець – і збуриш дев’ятий вал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Там, де нас не було,
Навіть вночі там світло,
Там, де ми вже були,
Світло сильніше пітьми.
Там, де хочемо бути,
Дні сонечком скуті,
Там, де ми ще будемо,
Долю розбудимо.
Там - вогню спалах казки
І відсутні поразки.
14.06.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587402
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Поглянь, ось бородатий мох
Приліг з ожиною в гаю —
Під соснами сплелись удвох,
Їм добре, наче у раю.
Мох підстелився килимком,
Сповив ожинні колючки,
Він був їй справжнім козаком —
Вона розквітла залюбки.
Подарував душі комфорт,
У серпні будуть малюки, —
Кохання справжній натюрморт!
А для людей — лиш ягідки. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587406
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
І ось я знову в інтернеті!
На сайт улюблений зайшов,
Це вірші тут для всіх відкриті,
Це «Клуб поезії й обнов».
Візитна картка України –
Талантів є аж цілий міх!
Є діаманти, є перлини,
Шляхетність, гумор, звісно сміх.
Лунають нотки і журливі –
Життя підстави все ж дає,
Та більш звучать таки пестливі,
Тут Муза квіти роздає!
Є молоді, є сивочолі
І зовсім юні теж тут є.
А ще псевдонімів доволі:
Женьшень, Крилата і Фур’є …
Хай святиться! Хай твориться!
Сміються пишні паляниці.
Хай дітище живе Юхниці,
Й добром відлунюють серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587376
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
[i] [b]tth
[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]
[color="#ff0000"]Ти запалив мене...
і душу засвітив…
Тепер, неначе свічка воскова, згораю.
Для чого ж загорілась я вогнем отим?..
Вже вечір золотить
верхів’я плаю.
Іду по вулиці...
і нищечком свічусь –
зустрічні... усмішкою приязно вітають…
Ще й озираються услід мені чомусь,
немов я книгу їхнього
життя гортаю.
Та я у відповідь...
сполохано мовчу.
Аби не розплескать своє раптове щастя…
Захочеш – я здіймусь і в небо полечу…
Молитиму твого і...
Божого причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
_________
Приміточка: читати бажано в супроводі музики.
Враження неймовірне! Архиповський вміє
торкнутися глибин душі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Україні
І високо нести твоє ім’я,
І кожним нервом відчувать провину,
За те, що ниций збоченець-варнак
Таки загнав ножа тобі у спину.
За те, що синє небо угорі
Безжально сипле смертоносним градом,
Що серед нас є підлі лихварі,
Які біді цій невимовно раді.
Що гине й в’яне молода краса,
І цій війні не бачиться упину,
Що світ із монстром майже сам на сам
Залишив многострадну Україну.
І доки у загравах рубежі,
Нам не годиться нити й нарікати,
Бо горе це – воно не зна межі
І стукає у кожну нашу хату.
На нас прицільно дивляться віки,
Аби пізнати дійсну нашу вартість,
Тому несім до спільних стільників
Нектар живильний духу і завзяття.
Щоби у гніві праведнім своїм
Ми, кого пнуться ставить на коліна,
Лише зідерши з тебе лишаї
Ізнімемо з душі свою провину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586957
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.06.2015
У кошиках ромашок стигне літо...
Чому ж тоді так холодно мені,
І дощосльози залишає вітер
На підвіконні, на моїм вікні?
У полуницях рум'яніє ранок,
Мережать ластівкИ примхливу даль...
Чому ж мені дістались на сніданок
Солоні краплі і гірка печаль?..
Поля лоскочуть небо колосками,
Лелеки цибатІють у гнізді...
А я кариатидою, руками,
Тримаю Всесвіт в лихоманці днів...
Летить над світом літечко, співає,
Леліє - пестить вишнями сади...
А в мене пересохшим водограєм
Лишились рим потріскані сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586656
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015
На нашу землю йдуть ординці,
Щоб дух Майдану осквернити.
Чи ж бо готові українці
І душу, й тіло положити?
Чи є гетьмАни і булАви?
Чи дух козацький ще бринить?
Чи гідні ми звитяги й слави?
Чи все у нетрі полетиь?
Усе в нас є, і завжди буде,
Бо дух Шевченка в нас живе!
Гуртом повстати за свободу,
Гуртом творить життя нове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586804
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Жінки це диво дивнеє, весна…
Коли їх гарних, чую я і бачу.
Як молодий, п’янію від вина,
Вони заводять кров мою гарячу.
О Боже, що за розкіш, неземна…
Які ж вони, небачені бувають.
Вони для нас, як зірочка ясна,
Нектар весняний млоєм напувають.
Мене дивує, їхня простота…
Веселий сміх, із гаю прохолода.
Як дивоцвіт, цілюща чистота,
Як річка буйна в кручах повновода.
Люблю жінок, у чому ж їхня суть…
І що є спільне, що їх всіх єднає?
Вони весну, у душі нам несуть,
Тому так кров у вени прибуває...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586427
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Новела на галицькому діалекті
-Ото се! Ото сесе, -водячи очами по грубі, лепетала Мариня,-Ото се, баба! То не баба- то нероба. Нє би вдома сиділа, втромила си щос до рук, піднайла си яке занятє. Так нє! Воно старе буде лазити по хатах і пльотки зводити. Боже, прости ї гріха!
Баба Мариня стара як світ, зморщена як суха слива, але рівна та висока, як тичка від фасолі ходила по хаті і раз-по-раз поглядаючи у вікно, торкотіла, як стара ткацька машина. Вона тільки но випровадила свою сусіду, бабу Гафію, яка заходила до неї ледб не щодня , і засиджувалась не по одній годині. Баба Мариня прожила важке життя, яке відбилося на її сухому обличчі густими й глибокими зморшками, і добре знала смак того довгого життя. Життя-це не гладенька стежка обросша споришем. Життя- то як терновий кущ. Заким дістанеш ягід-добре наколеш руки. А коли до рота візьмеш-тоді розумієш, що та приваблива на вигляд ягода насправді є дуже терпкою. Таким самим смаком, як та ягода, було сповнене і нелегке Маринене життя, яке навчило її по своєму сприймати світ і похибки людей. Вона ніколи нікого не осуджувала. Завжди вишукувала способи допомогти навіть тим, від яких відвернулись усі. А як таки не могла нічого вдіяти-просто молилась. Так було і сьогодні, бо саме сьогодні одна пропаща душа потребувала допомоги. Ой, як потребувала. А баба такім випадку і вдіяти нічого не могла. Що тут вже вдієш?..
Мариня сиділа з молитвенником в руках біля вікна. Фіранка була заслонена, але ченез невеличку прогалину між двома половинками було добре видно дорогу. Мариня давно жила одиноко, нікого не чекала і не виглядала. Вона скориствшись тим, що надворі трохи моросів дощ зібралась відпочити, за одно й помолитись за свого діда Івана, що позаторік віддав Богу душу на дев'ятому десятку . Перехрестившись, баба не вспіла відкрити молитвенника, як почула дзенькіт від клямки на хвіртці. Вона глягула у вікно-до неї йшла сусідка Гафія, стара, але гарної ще вроди жінка, майже Маринина ровесниця і давня, ще з дівоцтва її колєжанка. "Ото й добре, що йде. Трохи мені буде відрадніше. Разом і помолимось за наших дідів",-подумала Мариня. Та не тут то було.
-Слава Йсу!- промовила Гафія, ще добре не увійшовши в хату.
-Слава навіки!-відповіда Мариня і підсунула старе крісло до сусідки,-Сідай.
Гафія сіла і щось почала крутитися на кріслі мов на розпеченів вуглі.
-Що є, сестро? Чи с здорова? Щос ти якас неспокійна...
-Будеш тут спокійна, коли такі новини,-з радістю від того, шо Мариня першою завела бесіду, відповіла Гафія, і продовжила, -Ади, що за дівки нинька пішли. То не дівки, то ...
Мариня не діждавшись, що Гафія зараз скаже одно із своїх новомодних слів, що нахапалась з телесеріалів, підняла вверх руку, заперечуючи їй продовжувати. Але та не звертала уваги:
-Чула с що сє діє? Ото розпуста по селі, ото нечисть!
-Ну, що вже на сей раз?-знаючи Гафію і її "веселі " щоденні новини, запитала Мариня.
-Ти нічо не чула? То я тобі скажу. Ади Боциків син і тота зубата Надька, твого свояка внука, вже си при робили байструка!-випалила Гафія,-такий в селі рух. Він сє женити не хоче. Каже і доконює, що той байструк не єго. А дівка гонорово ходит по селі і всім розказує, що таки його. Ото нечисть! Ото розпуста! Колис такого не було. Мой-мой, де ж то колис таке було?
Мариню ніби щось врізало ножем по серці. Вона, зморщивши лоба, глянула на Гафію, і ні слова не сказавши у відповідь, продовжила читати молитву.
-Ну, що мовчиш?-торочила далі бесіду, як нитку з панчохи, Гафія.
-А що тут сказати? Чим я чи ти можем зарадити? Справа недобра, але не нам тим перейматись.
-Але ж село гуде! Як підпалив!-витріщивши очі кричала Гафія.
-Погуде тай стане. А може не правда? А може ще всьо піде на лад?-з надією припинити пусту бесіду відповіла тихо Мариня. Гафія ж не вчухАла.
-А як сє не вженит? Ну я того б і хотіла, і не лиш я. Того в селі багато людий хочут. От буде покритков ходити, пузата дівка на сміх людский...А тогди вродит байструка, тай ґанч* буде на ціле житє. Та то вона вже має ґанч. Але най має, що заслужила. Би на другий раз знала, як...,-вона знов хотіла щось ляпнути, але промовчала, коли вловила на собі строгий погляд Марині.
-Ми вже старі до того, Гафіє. Ось, краще за дідів наших молімось, бо й нам скоро до них...
-Мій дід ще довго мене буде чекати,-заходячись від сміху сказала Гафія, -а й не думаю вмирати. Ще мушу видіти, чим сі то всьо скінчит.
Мариня нічого не відповіла. Вона поправила окуляри на носі опустила голову в молитвенник і тільки робила вигляд, що молиться. Вона думала за дівчину Надю, що нині була в такім положенні. За хлопця, що не хотів з неж єенитись, бо був засватаний з іншою. (Хоч і недобре вони зробили, але що то вже змінить?) Думала за Гафію, яка в своїх майже сімдесять років ще "мала розум" ходити по селі і розносити новини по хатах, як та сорока. Гафія не промовила більше ні слова. Сиділа тихо і з-під лоба поглядала на Мариню. Хто зна, про що думала і кому перемивала кості в думках Гафія, а Мариня думала саме про неї. В пам'ять повернулись події поверх півстолітньої давності...
Мариня сиділа на примірку коло хати і теребила кукурудзу, коди до неї в сльозах прибіг Василь, сусід "через пліт".
-Маринцю, така біда, така біда!
-Що є, Василю. Не торкочи. Кажи до ладу.
-Мариню,-трохи менш запиханим тоном продовжив Василь,- біда. З Гафійов біда. Груба* вона!
-Василю, Бог при тобі, та як таке?
-Як? Незнаю. Але кажу тобі що правда. Петро мені хваливсі, що то його робота. Він був п'яний, на тверезо він би того не сказав. Але що буде як війде наверха? Він ніколи її не возме, ніколи! А я її люблю. Ти знаєш! І вона знає, але вона мене не хоче...
Василь в нервах чухав голову обома руками, витирав сльози, то підносив очі в небо, то опускав погляд у землю. Мариня мовчала. Думала довго і надумала.
-Як так Василю всьо, як ти кажеш, то слухай мої ради...,-Василь уважно глягув на Мариню. Вона продовжила,-в неділю йди до її тата і проси Гафію собі в жінки. Прийми її і дитину, коли любиш, і ніколи, чуєш, ніколи їй того не згадуй. А вона дівчина розумна. Вона тобі буде за добру жінку.
-А як відмовить?-сімно запитав Василь.
-Не відмовить...
Через місяць Василь і Гафія гуляли весілля, а потім прожиди понад пів століття разом в мирі і злагоді. Василь ніколи нічим не скривдив Гафії ні її доньки, а вона й в мисли не мала, що він все знав наперед...
* * *
Мариня опам'яталася від спогадів тільки тоді, коли почула, як рипнули двері. То Гафія тихенько вийшла з хати навіть не попрощавшись.
Мариня перейшла від груби до стола, глянула у вікно, проводила поглядом сусідку. Потім від стола пішла до ліжка і знову до стола. Звернула взір на образ, перехрестилась і зашепотіла: "Господи, прости всі гріхи вольні і невольні рабі твоїй, Гафії...."
Ґанч*-погана слава.
Груба*-вагітна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586213
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Ніхто не розгадає тайну жінки.
Чому душі твоїй дає політ?
Яка ціна одній її сльозинці?
Чому любов бува лиш до воріт?
Красива зірка, що нам сяє з неба,
Та жінка у сто раз бува ніжніш.
От тільки придивитись краще треба.
А від любові світиться палкіш.
Не все сказали про жінок поети.
Від них хміліють більш, як від вина.
Які природа вклала в них секрети,
Бо кожна жінка - нова дивина?
Вони чарують, ніби тиха річка,
Що хвильками голубить береги.
Самі стрункі, тендітні, як смерічки.
До серця тільки б вірний шлях знайти.
А як без нас вам зустрічати літо?
Хто зробить незабутню літню ніч?..
Та можуть все зламать, як сильний вітер,
Коли думки біжать урізнобіч.
У кожної із них своя родзинка,
Що неповторність кожній придає.
Прожита з нею хоч одна хвилинка,
То вічністю бува в житті стає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586214
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Холодний розум? Не смішіть мене!
Що ви холодне бачили в поета?
Коли чуття з уявою в дуеті,
То розмисел – зовсім не головне.
Не путайте з прозаїком його,
Де лінії, сюжет, архітектура…
Два полюси єдиної фактури
Які навпроти – крига і вогонь!
Поезія – це казка із казок,
Це пристрасть від вершини до бездоння,
Це квітка на січневому осонні,
І в задзеркалля безоглядний крок.
Це добровільна здача у полон
На грані одкровення і молитви.
Так, можна без поезії прожити,
Якщо до смаку летаргічний сон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585364
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Нет тебя. Вызов. Занято. Пусто.
Мне смешно. (плюнь на слезы)… Смешно!
Я поверила. Хоть со смелыми и не густо,
Я обрадовалась, что мне повезло…
Мне повезло – я не вру и меня избегают.
Стала изгоем… знакомых редеют ряды.
Мне повезло. Мое сердце уже не растает,
Остались навечно твоих опечаток следы.
Нет меня. Звонок. Трубку вешаю. Слезы –
ерунда… летом часто бывают дожди.
Ты пр(о,и)ехал. В руках держишь небо… и розы,
Те, что совсем не эмблема печали-любви.
[img]http://www.bankoboev.ru/images/Mjc1Mzg3/Bankoboev.Ru_klassnye_sinie_i_golubye_rozy.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585260
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Наш прапор - символ гордий, непоборний,
Знамено, що не раз водило в бій.
Полотнище,як правда, - непідробне,
Як стяг окрилених бажань і мрій.
Вжилося в ньому дві стихії - сили,
Що воскрешають пам'ять поколінь.
Внизу це злотно - стиглий колос ниви,
Над ним сріблясто - синя голубінь.
Тож збережи у серці, сину милий,
На все життя ці славні кольори!
Хай майорять державницькі вітрила,
Ці святосяйні стяги - прапори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585016
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Может, дождик тому стал причиной,
Надоела, быть может, игра.
Просто так не уходят мужчины,
Что клялись у любви лишь вчера.
Пусть сирень отцвела, ну и что же.
Не дурманит акации цвет.
Только ты и сейчас всех дороже
Тех, кто были... Тебя лучше нет.
За окошком жасмин белоснежный.
Он напомнит несмело о том,
Как со мной ты когда-то был нежен...
Где ошибка, что стала кнутом?
Дождь несмело стучит всё по крыше.
И ручьи потекли по стеклу.
Но, как прежде, я голос твой слышу.
И волненье никак не уйму.
Далеко где-то гром громыхает.
И погода не та, что вчера.
Пусть природа теперь отдыхает.
Чуть остыла с дождём и жара.
Будут новые встречи, морозы.
И придут, как всегда, холода.
Почему же ты мне всех дороже?
И зачем ты ушёл навсегда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584350
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 30.05.2015
Приходит вечер в тёмно-сером...
И смотрит пристально в глаза...
Приносит запахи полыни...
От них кружится голова...
А мне бы ягодку малины...
Что на губах твоих была...
А мне бы мяты - кисло-сладкой...
А мне так плохо без тебя...
Мне бы один погожий вечер...
И только... горсточку любви...
И руки сильные на плечи...
И до рассвета - мы одни...
Мне бы услышать только слово...
Чудесней слово всех чудес...
Я буду ждать его хоть вечность...
Я буду слушать зов небес!..
Приходит вечер в тёмно-сером...
И прячется за облака...
Я в платье белом-белом-белом...
И светятся мои глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583527
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Доторкнусь на відстані рукою.
Чи відчуєш ти її тепло?
Ще пройдусь ходою я легкою.
Дві сльозинки упадуть на скло.
Доторкнусь душі я ніжним словом,
Але тільки пошепки, в тишІ́́́.
Може, ти почуєш випадково
Знай, що вони йтимуть від душі.
Доторкнуся спраглими вустами
До твоєї теплої щоки.
Часто так буває поміж нами.
Дозволяють лише це зірки.
А коли на землю ніч загляне,
Подивлюся на Чумацький Шлях...
І на серці любо-любо стане...
Ти про це узнаєш у віршах...
Знаю, й ти думками біля мене.
І здаля я чую серця стук...
Тільки знай: молитимусь за тебе...
Бережи надію, не впусти із рук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581833
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
«Вітрильники на видноколі
занурюються в туман
Вітри помирали
і коронували їх анемони…»
(Гійом Аполлінер)
Ця весна сміялася
Трьома кольорами ірландського прапора:
Зеленим – молодих листочків буків,
Білим – кольором ніжних анемон,
Помаранчевим – вечірніх заграв.
Коли весна сміється,
А ластівки співають все ту ж саму
Травневу пісню рукописного євангелія,
Писаного під наспіви вітру
На жовтій шкірі старих цапів
З розцяцькованою палітуркою квітів.
Якщо ти ірландець,
Якщо музика для тебе звучить
Завжди і всюди,
Пиши вірші:
На полотні вітрильників,
На перламутрі мушель
(З яких роблять ґудзики
Танцюристи джиги і старі торговці),
На каменях, відшліфованих вітром,
І просто на синій площині неба.
Пиши…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581808
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Мы разные с тобой совсем...
Как день и ночь,..как свет и тень...
Как воздух и земля,..как пламень и вода...
Как нолик и квадратик...
Летаю где то высоко...
Ты - приземлённо,милый...
И ровно дышишь от того...
И песню нежную мою как будто и не слышишь...
И вида ты не подаёшь,что по душе(конечно!)..
Моя мелодия любви о бесконечно -вечном...
На память знаешь ты её...
Мы вместе сочиняли...
И столько ласковых ночей когда то не доспали...
И крепко держит нас двоих всю жизнь в одной упряжке...
Наверно,всё таки любовь...
Слеза - на промокашке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581647
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
** ЗНАЙОМТЕСЯ: написано на подих двох сердець незнайомих: Ірина Лівобережна і Касьян Благоєв)
Ворожіння, від Неї:
*
«Як твоїм словам-журбі
Хочу вірити!
Тільки ти з моїх орбіт –
Не іди!
Зранена моя душа
Черствістю…
Зірковий напій з ковша
Черпає,
І стривожена із хмар –
Гомоном,
У містичнім сяйві чар
Човником
До небес пливе на клич,
До води…
Лиш твоє – з усіх облич!!.
– Не іди!...»
*** ** * ** ***
Заговори, з його голосу:
*
«не чаклуй, не привертай
заговорами,
а зустрінь мене, зустрінь
та й за горами,
де одні!.. у травах стиглих, -
як ми любимось!..
щастя знайдемо своє
та й загублене...
скільки втратами обом
хтось нам вистелив!
тож тепер не запізнись –
світ наш вистояв!
ми не впустимо з тобою
в світ цей іншого...
…
причаруй!..
чаруй собою!..
і тишею...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581523
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Може забіжиш яко́сь на каву
В мій пропахлий цвітом тихий сад,
Розкуйовдиш вишню кучеряву,
Обтрусивши листя від цикад…
Не щоки торкнешся поцілунком,
А моєї спраглої душі,
Забринить щасливе серце лунко,
Наче бабка* десь, у комиші…
Ні, воно не викаже любові,
Мов дитина, втішиться тихцем,
Тільки очі ніжно-волошкові
Обів’ю́ть теплом твоє лице…
Захололу каву в порцеляні
Молоком розбавлять пелюстки ─
І нехай! Вуста від щастя п’яні,
Бо вдихають подих твій легкий!
[i]*Бабка ─ стрекоза.[/i]
[i]Ілюстрація: Anna Emilia Laitinen[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581449
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Які слова тут можна підібрать,
Щоб висловить подяку своїй мамі?
Ну як любов свою тут доказать?
Хіба можливо передать словами?
Чимало є на світі гарних слів.
Яке із них тут вибрати для мами.
Щоб вітер, їх почувши, занімів.
Що щиро промовляються вустами.
Що, ти рідненька, краща в світі всіх.
За доброту, любов і ніжну ласку.
Як затишно мені було в руках твоїх.
А як тобі було так з нами важко.
Стирати сльози на твоїх очах,
І довго цілувати твої руки,
За те, що ти молилася за нас.
Терпляче так чекала в час розлуки
Щоб доля добра нас не покидала,
За внуків, щоб щасливими були...
Частіше зустрічати нас жадала.
Та це не завжди розуміли ми.
Оце б сказать, та дуже уже пізно...
Як цвіт черешні, відійшла в той світ.
Та залишилась, ніби ніжна пісня,
Як та зоря, яку не погасить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580180
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
[i](всім мамам, бабусям, сестрам і донечкам
у це світле травневе свято - День Матері)[/i]
Бабцю, Ви сад перейшли
на світанні весни –
буйним розмаєм
віддячила щедра природа,
травень цей храм
доглядає, він – мудрий господар,
і на деревах розвішує
пряники-сни.
Мамо, Ви зранку в городець
насипали фарб –
квіти зійшли і лопочуть
крильми-пелюстками,
туляться ніжно
до рук оксамитових мами,
переливаються, мов
самоцвітовий скарб!
Сестро, ти променем вишила
білий рушник –
ніжне мереживо золотом
грає при світлі!
Тороків білі пір’їни
тремтять у повітрі…
Твій оберіг –
у сакральні світи провідник.
Доню, ти хлюпнула сонця
у шибку душі –
ніжна кульбабка
у ній ворухнулась зненацька…
Пирснула сміхом –
і блискіток рій чудернацький
темряву враз розігнав,
ніби світло-рушій!
Рідні мої, найдорожчі
у світі жінки!
Ви – обереги надійні,
відрада, і крила!
Скільки би дзигою
доля життя не крутила,
знаю, що поряд – опертя
міцне для руки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580173
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Найперше в багатьох людей це слово,
Промовлене у їхньому житті,
Пізніше будуть в них і ті, й не ті,
Та це набрало статус головного.
Його ми вимовляли у плачу,
Коли чекали допомоги, раптом,
І бігла мама, а за нею татко,
Яким усе, здавалось, по плечу.
І в радості це слово промовляли,
І тугу розганяли тільки ним,
І, не важливо скільки літ і зим,
Від роду нам багато, а чи мало...
Ви здогадались мова йде про що,
Бо слово це в житті найголовніше,
У нього є своя довічна ніша
І біль ятрить, пуста вона якщо.
У нім уся життєва наша гамма
І вся палітра кольорів у нім,
Собою зігріває кожен дім...
Це, найтепліше в світі, слово [b]МАМА[/b].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580097
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015
Дорогі поети, для вас!
МУЗА.
Вона така прозора і легкА,
Неначе хвиля теплого повітря,
Вона немов струмочок гомінка,
Летить на крилах веняного вітру.
Нашіптує-наспівує, снує
Неначе нитку-катрени із рими
Про все минуле, і про все що є
Забуте, вічне, світле і незриме.
Вночі розбудить, й золоте перо
Подасть і скаже: "Ну, мерщій, поете,
Звільни від плит душевне джерело
Напій потоком фраз зів'ялі квіти.
Розвій вітрами хмари дощові,
Позолоти туманами світанки,
Вінки сплітай із квітів польових,
Зорею перероджуйся у ранки.
Ти на папері Всесвіт облети
Зумій кохати і радіти друзям,
Володар "Царства слова" зараз ти,
Допоки є з тобою поруч Муза."
Н.Хаммоуда.
03/05/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578707
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
[img]http://muzmix.com/images/songs/80856/2.jpg[/img] [img]https://cs7058.vk.me/c540102/v540102906/5a637/WIDDvCydRpI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c625823/v625823731/28078/z0gGP25U6Es.jpg[/img]
Травню, поклади мене на музику –
Ніжно-ніжно, нотками весни…
Вже бруньки, зав’язані у вузлики,
Вибухнули вицвітом* лляним.
День, як вулик, бджолами махровими
Аж гуде і хлюпає увись!
І гаї милуються обновами,
Травню мій бузковий, подивись!
Доторком розбурхай сонні клавіші,
Випусти крилатий нотний рій
І вербові струни найяскра́віші
Підіграють музиці твоїй…
Мій натхненний звабнику і злодію,
Це для нас весна полотна тче!
Поклади мій настрій на мелодію,
А долоню теплу на плече.
[i]*Вицвіт (діал.) – цвіт.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578484
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Я лиш хотіла,щоби дощ прийшов.
І для весни приготувать весілля.
Хтось у обіймах землю тримав знов,
Щоб не скотилася до божевілля.
Хтось кожен вечір зіроньки чіпляв
На сиве небо,брав собі у жменьку.
Лиш я не знаю,де їх зберігав;
В щухляді?Обпікав собі долоньку?
Я цілувала вечером одну,
Щоби вона передала вітання.
Щоби забути вкотре про війну...
Щоб думать лиш про весноньки вінчання...
Я лиш хотіла дощ.Щоб більше рим
Понабирати,в вірші почіпляти.
Я лиш хотіла повернути Крим...
І Україноньку не віддавати
На шматування!..Всідусіль скубуть.
І вороги.І корупціонери...
У злиднях ветерани тут живуть...
Правнуки батька старого Бандери...
Тебе скубуть?Ти пір"ячко збирай.
Пошиємо з тобою ще перини!..
Молитви на колінах прочитай,
Щоби не втратить жодної дитини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578452
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Снова событие в нашей судьбе.
Снова себя подарю я тебе.
Сколько препятствий придется пройти
Нам на пути...
Звездный покров овивает балкон.
Снова мы вместе. И это не сон.
Сквозь эзотерики ночи предел
Я прилетел.
Здравствуй, любимая! Пусть впереди
Ждут нас разлуки косые дожди.
Руки подставь в этой ночи родник.
Сказочный миг
Мы не подарим лихим временам.
Нет. Я тебя никому не отдам.
Выпьем по капле напиток до дна
Нашего сна.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115043000893
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577999
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
О Боже,дякую Тобі
За цю красу небесну ,чисту,
За ці дерева у фаті,
І за весну широколисту.
За подих вітру,шум дібров,
За спів птахів дзвінкоголосий.
За щирий батьківський покров
У дні сумні,що довелося
Нам пережити…Ти завжди
У боротьбі і в дні щасливі,
Не дай загинути в журбі,
Очисти все в весняній зливі.
І барвінковий небокрай
Над Україною замріє.
Снопи надій і сподівань
Розв’яжеш Боже,Ти це вмієш.
Невтомно дякую Тобі
Небесний Отче і молюся,
Бо Ти не зрадиш у біді,
Врятуй Вкраїноньку - Матусю !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577746
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Поговори зі мною,
як вогонь
сплітає пасма в синьому каміні…
Коли з моїх розпечених долонь
злітають…
по кутках сідають тіні…
Коли – напівбажання…
Напівсмак…
Змалюють напівкола… напівзвуки…
Коли ніхто… і звуть його – ніяк…
Той привид,
що узяв мене за руки.
Коли – напіввагання…
Напівсни
зникають у вечірньому безмежжі…
І,власне, так далеко до весни…
А до зими –
лиш крок необережний…
Коли у напівтемряві
зізнань
гойдає вітер дику незабудку…
І серце так палає від бажань…
Лише душа
шукає напівсмутку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577284
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Экспромт
Ты ночкой тёмною не спишь...
Луна тебя тревожит...
Ты песню старую поёшь...
И я с тобою тоже...
Ты чувствуешь,как я дрожу?..
Так жарко этим летом...
Я расскажу тебе о том,что было(по секрету)...
Ты памяти калейдоскоп подсматриваешь в щёлку...
И я с тобою...Не спеши...От спешки мало толку...
Давай пошире распахнём воспоминаний дверцу!..
И выпьем сладкого вина...Не хочешь?..Можно с перцем...
И захмелеем от глотка...
Комок проглотишь лихо...
Слезинка упадёт моя... Росинкой серебристой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577213
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Десь далеко-далеко, навіть мені не відомо де саме, є країна Фантазія. У цій країні все довкола настільки неймовірне, що часто здається, ніби бути такого не може, бо не може такого бути. Але, направду, таки є. Отож, у країні Фантазії є багато дивовижних міст і сіл, та розповім я сьогодні про місто Мрій.
У цьому місті, як і в багатьох інших, є своя правителька. Правда, ніхто й ніколи її ще не бачив, бо для всіх вона невидима. Саме тому й називають її – пані Невидима. Скажу відверто, це ім’я їй дуже не подобається. З цієї причини, пані правителька геть замучила вже всіх своїх підданих, і вони вважають її страшною вередою. Стільки імен вже навигадували й запропонували, але жодне їй не подобається. Бідні жителі міста вже й не знали, як їм звертатися до тої пані. Зажурилися містяни. Якщо правителька незадоволена, то ніколи їм спокою і гармонії в містечку та й власних домівках не бачити.
Та якось одного дня завітав у місто чоловік, що називався Володарем Снів. Були у нього тут якісь свої справи, котрі він швидко залагодив і вирішив перед обідом прогулятися містом. Вийшов Володар Снів на головну площу й став розпитувати перехожих, що цікавого можна побачити в їхньому місті, про саме місто питав, та хто тут правитель. Люди й відповідати не хотіли, були понурі, роздратовані та непривітні. Аж ось на зустріч Володарю Снів йде бабуся старенька, й несе кошик з червонобокими яблуками. Посміхнулася приязно, запропонувала придбати яблучко. Володар Снів подякував, купив яблуко та питає:
– Скажіть, мила пані, чого люди у вашому місті такі похмурі й непривітні?
– То, синку, все через нашу пані правительку. Вона вже всім так допекла, що далі нікуди, – прошамкотіла бабуся.
– А що ж та пані від вас хоче? – здивувався чоловік.
– Розумієте, паночку, наша пані геть невидима. Колись давно був у нас правителем її дідусь. Добрий був правитель, люди його любили й поважали. Мав двох синів, гарних та шляхетних. Сталося так, що старший син поїхав здобувати освіту в іншу країну, оженився там та й залишився жити. А молодший син знайшов собі дружину тут. Краси була – неймовірної. Вона також мала старшу сестру, котра заздрила молодшій дуже. Як посватався син правителя до молодшої, то старша зненавиділа рідну сестру і прокляла, бо хотіла цього жениха собі. Ніхто не знав, яке прокляття вона наслала на свою молодшу сестру, бо за тим вона зникла з нашого міста, і більше тут не показувалася. Молодята жили в мирі й злагоді, а згодом стали правити нашим містом. Коли настав час молодій пані народжувати, сталося щось дуже нехороше. Їх будинок три дні й три ночі чорні хмари тримали в обіймах, ще й блискавиці били. А після того де й ділися, ніби їх і не було. Та пані народила дитятко-дівчинку, але ніхто її ніколи ще не бачив. Мабуть, то тітчине прокляття таке. Отож, ми навіть не знаємо, яка вона. Вродлива чи потворна, якого кольору очі та волосся. Тільки голос знаємо. Як правителька, вона добре дбає про наших жителів, нікого не ображає нічим. Та життя нема від неї, бо завжди роздратована. Та воно й не дивно, мабуть, не легко жити без імені. Жодного з імен, що люди їй пропонували та придумували, вона не прийняла – не подобається. Так і живе досі без імені. А люди вже не можуть нових імен вигадувати.
– А чому ж, скажіть, люба пані, батьки не дали імені дочці?
– Цього, паночку, не скажу, бо не знаю. Та й спитати вже нема в кого, бо нема їх вже на світі давно.
– Дивна пані… – промовив замислено чоловік. – А знаєте, я спробую вам допомогти. Підкажіть-но, будь ласка, де живе ваша правителька.
– Он там, – махнула рукою бабуся, – за фонтаном, побачите тінистий парк. По головній алеї підете, й відразу побачите охайний будиночок. У ньому наша правителька й живе, – сказала старенька.
– Спасибі Вам велике, – промовив чоловік, і пішов до невидимої пані.
Минувши фонтан, Володар Снів ступив на гарно вимощену гладкою бруківкою алею, що вела до чепурненького будиночку. На порозі сиділи пухнаста кицька і невеликий симпатичний песик, улюбленці господині дому.
– Привіт, товариство! – Посміхаючись, промовив чоловік.
– Няв. – Обізвалася кицька.
– Гав! – Відповів песик.
– Чи можна до вашої господині? – спитав їх. Кицька й песик чемно дали дорогу гостеві, перемістившись на нижні сходинки порога, а чоловік натиснув на ґудзичок дзвінка на дверях. За якусь мить двері розчинилися і назустріч вийшов сивочолий пан дворецький.
– Доброго дня вам! – Привітався Володар Снів.
– Добрий день і вам.
– Чи дома пані правителька?
– Так, дома. Ви у якій справі?
– Гадаю, можу допомогти з вибором імені. – посміхнувся Володар Снів.
– Заходьте, присідайте, – запропонував дворецький.
Зайшовши до будинку, Володар Снів роззирнувся, помітивши високе крісло, зручно в ньому вмостився та почав розглядати картину на стіні. Не минуло й п’яти хвилин, як двері відчинилися, і наче війнуло легким вітерцем. По кімнаті розлився приємний квітковий аромат. А за ним пролунав милий голос:
– Вітаю вас, пане…
– Мене звати Володарем Снів, – підвівшись з крісла відрекомендувався чоловік.
– Володар Снів? Як цікаво. Мені доповіли, що ви прийшли у справі вибору імені.
– Саме так. Чув я, що ви давно вже підшуковуєте ім’я для себе. Бачив також ваших містян, котрі вкрай знервовані, бо вже геть зневірились у відчаї й безнадії віднайти його для вас.
– Так-так, – зітхнула правителька. – Я сама вже зневірилась і дуже засмучена. Розумію, що люди потерпають від мого поганого настрою. Але ж і мене зрозумійте, дуже не легко жити мені безіменній. Будь-яке я не хочу, а такого, щоб сподобалося – немає. Чимало імен приміряла я до себе, та вони всі якісь недоладні, не пасують мені… – Розповідала тремтячим голосом невидима пані.
– Я спробую зарадити вашій біді, – мовив чоловік.
– Буду дуже вдячна навіть за спробу, – сумно додала правителька.
Володар Снів трохи подумав, а тоді мовив:
– Ваше місто має чудову назву «Місто Мрій». Сподіваюся, що вам дуже личитиме ім’я – Мрія.
Враз все довкола засяяло так, ніби сонечко зайшло до кімнати. А в цьому сяйві чоловік побачив дуже вродливу молоду панянку з волошковими великими очима, що світилися щастям.
– О! Яке гарне ім’я – Мрія. Таке ніжне, тендітне, тепле й сонячне! А незвичайне ж яке, і ще чомусь дуже солодке… Я з вдячністю приймаю від вас, Володарю Снів, цей великий та приємний для мене дарунок – ім’я Мрія. Від нині я називатимусь Мрією! – Щасливо засміялася пані правителька, і голос її кришталевим дзвіночком полинув кімнатою, а далі й містом.
Прокляття злої тітки розтануло мов дим. У небі розкинулася рушничком барвиста веселка, а пташки, вхопивши дзьобиками промені сонця, сплели їх віночком довкола міста, яке сповнилося радістю, світлом і гарним настроєм.
З того часу містяни часто бачили свою правительку Мрію. Відомо, що мрії у всіх людей різні, тож і правителька Мрія для кожного виглядала по іншому. А ще розповіла мені бабуся, котра продає рум’яні яблука, що з того самого часу, як подарував Володар Снів правительці міста ім’я, він ще й став володарем серця пані Мрії. Кажуть, незабаром у місті Мрій буде весілля. Містяни не натішаться, бо тепер у них є заповітні мрії подаровані правителькою Мрією, та ще й щасливі сни, подаровані Володарем Снів. Чого й вам усім щиро зичу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557257
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 25.04.2015
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Пролетіли лебеді над полем.
Прокричали над моїм селом.
Пронеслося в пам"яті все з болем.
Так торкнулось болісно крилом.
І рядки лягають знов про тебе.
Цей рожевий яблуневий світ.
Знову я торкаюсь ніжних стебел,
Тільки б вітер не збивав їх цвіт.
Все частіше в сни приходиш, любий.
Фарбами веселка розцвіла.
І сумує вечір сивочубий,
Бо чола торкнулась сива мла.
А на ранок морозець ударив.
Ледь торкнув рожевий дивоцвіт.
Може, так цвітінню він позаздрив,
Що цвіте у серці стільки літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576255
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Вітре, передай привіт квітневий
Тій, котра приборкує вогонь,
У котрої клени, наче леви,
П’ють росу з оливкових долонь…
Передай трембіти клич ранковий
Зо самого серця гір Карпат
Тій, котра оздоблює підкови
Каменями в тисячі карат…
Тій, котра жене хмарин отари
По небесних луках голубих,
Ловить на невидимі радари
Космосу найменший видих-вдих…
У котрої Всесвіт за дверима –
Говір лісу, древній, гомінкий!..
Тій, котра вплітає зорі в рими,
Промені і зливи у рядки…
Вітре, передай весни цілунки
І квітневі пригорщі тепла
Тій, котра у мідні обладунки
Сонця власне серце одягла…
Передай роси дрібне намисто,
Згусток неба – чистий, мов топаз!
Хай їй буде світло і врочисто
На душі у цей квітневий час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575714
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Я не хочу уйти бесследно,
Чтоб сорок дней меня родня
Оплакивала безответно,
Теряя след день ото дня.
Почить уныло – всем под силу,
И, черт, я тоже так уйду!
Но не хочу, чтобы могилу
Мне убирали раз в году.
Я не желаю, чтобы внуки,
Почтив меня чрез надцать лет,
Ни слог божественный, ни звуки,
А вспомнили предсмертный бред.
И чтобы в день тот поминальный,
Когда все чтят усопших честь,
Ворчат привычный текст сакральный,
Но кто бы мог мой стих прочесть!
Поднять, не чокаясь, за ямбы,
А не похвал порочный круг.
Нас всех когда-то примут ямы,
А сердце вынет черный крук.
Не сыпьте мне на грудь печенье –
Голодный ворон унесет.
Душа, ушедшая в забвенье
Не ест, не курит и не пьет!
А вы прочтите у оградки,
Коль не забудете, стихи,
Мне песни, песни мои сладки,
Да так, чтоб вороны тихИ
Сложили с выпечкой котомки
Вокруг запыленной плиты,
И молча слушали. Потомки!
Прочтите мне мои стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575573
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Я чую... я знаю...
Спотворені межі хвилин.
Розкручує Всесвіт зворотнього відліку час…
Віддаш мені, Море, скарби твоїх чорних глибин?
І… Море - хвилюється –
…………. Раз………..
Чи зможу? чи встою?
З тобою тепер наодинці…
На гребені хвилі… невже я дістануся дна?!
Які в тебе плани сьогодні стосовно чужинців?
І… Море – хвилюється -
………….Два………..
Штормить… безпричинно…
Безжально…безмежно… і я
Хворію тобою… й мене розіп’яли вітри
На скелях твоїх… так яке ж твоє справжнє ім”я?!
І… Море – хвилюється -
…………..Три………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575413
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Когда наступит осень - я узнаю:как сильно ты меня любил...
Со мной пойдёшь,..или останешься в том мае?..
Где всё красиво,..пОлно сил...
И грустной пеленой не застилают глаза слезинки не дождей...
О,Боже,мой!..Ещё июль пылает!..
И я недолюбила,..и ты - недолюбил...
Не сплетена морщинок сетка кудесником желаний и страстей...
Свежи и чувства,..жаворОнком душа - в зефире облаков...
Огонь горяч на расстоянии,..и ветер искры не у нас крадёт...
Когда наступит осень -я узнаю...
Почувствую ли холод от руки...и лёд?..
Ты обещал: что всё останется,..как в мае...
И будет так же нам тепло...
И не тоскует и не плачет сердце...
Не доктор времечко моё...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574824
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Яка краса навколо – йдуть дощі,
Зела рясного життєдайна сила.
А травень снить навалою хрущів,
А квітень тче яскравобарвний килим.
Навчився світ заплутувать сліди,
Снувать ілюзій срібнодзвонну пряжу,
І навіть абрикоси ніжний дим
Подати неймовірним макіяжем!
І що нам ще лишається робить
Як не пограти в піддавки з весною?
А ниточка життя нехай бринить
Невтомною бадьорою струною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574655
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Экспромт
У неё был услышать и слушать талант...
И вопрос задавать,..на вопрос отвечать...
Сексуальность у ней - как тот шлейф по пятам...
Органзой белоснежной,.. румянцем - щекам...
Щедрым был сам Господь,..красоту раздовав...
Целовал он в висок,..душу светлую дал...
И заранее все Он пороки убрал...
Долгих лет пожелал...Счастье,долю вдохнул...
И над нею три раза молитву читал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574378
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Строкатим ситцем простяглося поле,
А ми йдемо з тобою навпрошки.
Куди ти нас ведеш, скажи нам, доле?
Чи будуть ці щасливими стежки?
А сонце так палюче, бо в зеніті.
Напитися б джерельної води.
Так радує весна у новім цвіті.
Вона ще дасть життю нові плоди.
І пахне первоцвіт уже медовий.
Кульбаби цвіт відчула вмить бджола.
І світ увесь, неначе пречудовий.
І як без тебе, любий, я жила?
Тихенько хлюпа недалечко річка.
Кошлатий джміль відчув квіток нектар.
Дорога в"ється, як барвиста стрічка,
А почуття злітають вище хмар.
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574308
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Сьогодні суд у Пилата...
За святість Його знущання.
Його вже чекає страта
(Обіцяна у Писаннях )
Що більше болить -хто знає?
Чи тіло Його побите,
Чи серце, що Божим краєм
Несло благодать молитви?..
Сьогодні -дорога хресна...
І натовп в самоомані...
Із дерева хрест важезний....
Завіса роздерта в храмі...
"Прости їм, Пресвітлий Отче... "
І смерть...між землею й небом...
І день, що темніший ночі...
І списове вістря в ребра...
Сьогодні було розп'яття...
І учнів розчарування...
...Позавтра -День Благодаті
І нОвих надій світання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573488
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Сьогодні Він митиме ноги
Всім учням Своїм...та Юді...
Змиватиме пил дороги,
Утому і пересуди....
І хліб, і вино -востаннє...
Сьогодні і тут...назавше...
А завтра -Його заклання...
І смерть...во спасіння наше...
Сьогодні -сад Гетсимані...
Молитва...до кровопоту...
І прОщення, і прощання...
Щоб завтра йти на Голготу...
Терновий вінок...і цвЯхи...
І хрест -як щабЕль останній...
І темінь над битим шлЯхом...
І нОвих надій світання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573225
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Підніми мене тату на руки,
Я у снах, як молитву шепчу…
Повиростали діти й онуки,
Хоч на хвильку в дитинство втечу.
Пр.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
На руках твоїх хочу літати,
Як пір’їнка мала на вітру...
Диво спробую, - вітер впіймати,
Пташенятком малим на льоту.
Пр.
Ой, як хочу ж я небо дістати,
Опинитись в Чумацькім шляху…
Щоб тебе там за шию обняти,
І змінити цю долю лиху.
Пр.
Як багато не встиг я сказати,
Усе коні спиняв на скаку…
Лише зараз відчув біль утрати
На своїм, посивілім віку.
Пр.
Підніми мене тату на руки,
Я у вічність до тебе кричу…
Перейми мої болі і муки,
Я ж щоночі до тебе лечу.
Пр.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Экспромт
Рука на пульсе - не тише стуки?..
Осталось пару деньков разлуки...
Ворвёшься ветром,..накроешь штормом...
Не будет страшно,..не будет больно...
И взгляд подарит опять надежду...
За ожидание...мне бонус - нежность...
Совсем немного,чтоб быть счастливой...
Лишь крест нетяжкий...и лучик света...
В глазах любимых,..бездонных,близких...
В уроках ласки - знакомый трепет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572539
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Усмішка
То не поет, що втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Нехай у нього вуса й борода,
Нехай внучата – гронами на шиї,
Нехай його жмака радикуліт,
Валяє тиск а чи шпига подагра –
Йому прощає забаганки світ,
Бо ж нових вражень і контактів прагне!
Хай навіть «боєздатність» на нулю
Й зарадити не можуть навіть вишні
Він заклинання вічне: « Я люблю!»
На всіх усюдах промовля і пише.
То не поет, що втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Я запевняю – то не є біда,
То є вона – хвороба професійна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572510
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Ще пів неба співає сонячно,
А пів неба вже хмарокрилиться;
Із-за обрію мряка войлочна
Вогко диха вітрам в потилицю...
І хова зірочки калюжниця
Старотрав'ю в торішню бороду...
І, неначе Зими прислужниця,
Віддається Веснянка Холоду...
А назавтра, дощами вмитая,
І, як фенікс зі смерті зроджена,
Ніжне тіло прикривши свитою,
Розпочне своє нОве сходження...
І садами пройде квітневими,
І посяде на трон царицею...
Черевичками кришталевими
Грім розбудить із Блискавицею...
...Хай Зима в навісній агонії
Холодить ще вітрам потилиці,
Та проклюнулися півонії...
І пів неба вже веснокрилиться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572410
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Дощ звучить за вікнами дзвіночком -
То весна кує тепла мечі...
Хочеться згорнутися клубочком,
Муркотіти на твоїм плечі...
Заховатись від думок і світу
В затишку твоїх надійних рук,
І на ноти веснянОго вітру
Твого серця заспівати стук...
Пригорнутись, ніби на прощання,
До тремтіння, щоб відчути щем...
Споглядати як прийдЕ світання
Вмите до рум'яності дощем...
Щоб душа позбУлась обладунків...
В неї ж крила, Янгола незгірш....
...ПелюсткАми ніжних поцілунків
На мої долоні ляже вірш...
ПІСЛЯМОВА.
Нам на сьогодні сніг передають...
Весна холодна, мабуть в тому й суть,
Що захотілось крапельки тепла,
Тому цей віршик Муза принесла...
Він не найкращий з-поміж інших рим,
Та якось стало мені добре з ним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571821
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2015
[i] NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти питаєшся, скільки мені?
Не питай, бо я й сам не знаю.
Пробудись у моєму вогні,
Доторкнись до раю!
Станеш танути – тихо скажи:
Поведу у едем пещо́ти.
На краєчку тієї межі
Що робитимеш?.. що ти?
Від розбурхань твоїх у мені
Стане серце нараз слухняним,
Й колорит мій, неначе у сні,
І міцним, і духмяним…
Й злетимо ми розкрилено ввись
У нові – на кону – висоти:
Ти дозволь… допусти… й подивись,
Своїм серцем усотуй!
Чи спитаєшся, скільки мені,
Коли звідаєш раю? –
На баскому – не вечір! – коні
Чуття віку не мають…[/color][/i][/b]
[i]1.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
а ніч минала
догорала
непоквапом
в досвітній час
з обіймів ніжних відпускала
благословила тихо нас
і ми ішли в поля
де трави
казково в крапельках роси
блищали
в променях заграви
там квіти дивної краси
нам усміхалися
а нині
чому згадалося мені
як догорали зорі сині
у світанковому огні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571159
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Вітер б'ється грудьми у шибку,
Як сліпий заблукалий птах -
Чи то неба йому невидко,
Чи то втратив на волю шлях?..
Розлітається снігопір'я,
Припада до брудних узбіч -
Покрива наготу ганчір'ям
Ця зазИмлена весноніч...
Виє вовком і стогне хрипко,
Плаче слізно -чи їй болить?..
...Каніфолить смичок для скрипки
Опівнічна незрима мить:
Завтра знову концерти зранку -
Дежавю навісних погод...
І осінні руді останки
Де-не-де ведуть хоровод...
І маленьке-в-мені-дівчисько,
Загорнувшись у ковдру мрій,
Все шепоче: "Весна вже близько!.. "
Ніжно -пролісковій зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570882
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Пора вже б пізнати підступність трибун і плакатів,
Та знову купились на змагу солодких речей,
Залили водою від гніву палаючий кратер,
Від клятв і обітниць серця переповнював щем.
І ми прикипіли до нашої нової віри,
Поклавши надію на кров’ю омитий престол.
Та маємо звичку слова ваші справами мірять,
Хоч знали напевне – ніколи не буде на сто.
Вже душі сумирні терпіння набрались по вінця,
В чеканні навшпиньки – аж закам’яніли – звелись,
А книга лишилась відкрита на тій же сторінці,
Глузливо скривився оновлень непочатий лист.
Зате ви навчились хапати друг друга за груди,
Не бачить проблем, яких вже нагромадивсь огром,
Та спритно відкрили нові українські Бермуди
Куди провалилось безслідно народне добро.
Як зручно сьогодні всі біди валити на Рашу
І паперть всесвітню за звичкою не покидать.
В країні юдолі багатий стає ще багатшим,
А для посполитих лишились кресало й вода.
Шановні панове, прошу – не розхитуйте човен,
Поглине безодня, якщо не тримати стерна.
Як будем дивитись, запродавшись, в очі Дніпрові?
І що ми, прокляті, залишимо внукам й синам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570004
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
«Розділи сього роману прості
І трагічні як маска тирана…»
(Гійом Аполлінер)
Я гортаю сторінки
Важкої трагічної повісті
Без кінця і початку,
Ковтаю як пігулки
Гіркі і прості слова
Липкі абзаци
І сумні метафори.
Як хочеться знайти автора
І сказати йому кілька слів
Чи то запитати:
Навіщо з кожної сторінки
Виглядають маски тирана,
Морди диких варварів,
Силуети руїн
І могили, могили, могили?
І навіщо у цю сумну повість
Він кинув тінь мою
Персонажем недоречним?
Писав би краще веселе
Щось
І життєрадісне чи еротичне…
А то знову –
Темний розділ про смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569651
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015
Тучи пО небу мчатся отарой овец...
Воспаленный закат догорит, как костер...
Ну скажи же, подруга, скажи, наконец,
Все, что высказать хочешь, и весь разговор.
Расскажи как бывает порой тяжела
Эта ноша сокрытой любви от других,
И с тебя я сниму тот обет, что дала-
Все печали со мной разделить на двоих.
Расскажи, как бывает постыла постель
С тем, с которым испила ты жизни вино.
Как со мной быть хотела хоть пару недель-
Да не все, что желается, жизнью дано...
Расскажи, как в окно зазовут соловьи
Твою женскую душу весенней порой...
Эти ночи огня- не твои, не твои...
Мы вдали друг от друга. И ставни закрой.
Догорает закат, как костер на лугу...
Вон слезинка скатилась в ладонь по щеке...
Ты же знаешь... Ты знаешь. Я все, что могу...
Правда, легче? И я ухожу налегке...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032700817
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569670
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Квіти вмирають стоячи -
Мовчки... таємно... боляче...
Сиплять пелюстям -душами,
Сірість навкруг затрушують...
Завтра їх просто викинуть
(В зіткану безвість митями )...
...
Тільки з небес залатаних
В скрипко -дощах заплаканих
Їм зазвучить адажіо -
Щиро... розбито... наживо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Экспромты
Весна подарит настроение...
Цветочный запах от кутюр...
И обновлённых чувств волнения
Из памяти весь вынесут ненужный сор...
Мне сон приснился,что я маленькая птичка...
Не помню только из каких краёв...
Парю с орлами в солнечном зените,..не устаю...
И крылья не болят совсем...
На землю с солнцем опускаюсь...
На поле - пару зёрнышек склевать...
И ангелы -хранители( орлы )мой сон оберегают...
А силы возвращает родниковая холодная вода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569416
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Цитринний кіт сидить на парапеті,
Заходить сонце, плавляться дахи…
Далекий дзвін, як лама у Тибеті,
Читає сутру* голосом глухим.
А кіт очима плутається в зорях,
Крізь глянс вечірній дивиться углиб
Де у чорнилі, мов у хвилях моря,
Пливе сузір’я двох космічних риб.
Очей нефрити глипають на мапу,
Штовхає ніч від берега ковчег…
Цитринний кіт кладе махрову лапу
Мені на голе вистигле плече.
[i]*Сутра – (санскрит – буквально, нитка) – у древньо-індійській філософській літературі афористичний вислів
філософського характеру, а також сукупність сутр, об’єднаних
в одне ціле, так звані трактати, що несуть у собі певну концепцію.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569460
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
У долоню розкриту руки
Впали сни...
Ти хоч трохи поспи, допокИ
День ясний
Не почне випивати з душі
Сили знов...
Я тобі розповім у віршІ
Про любов,
Що мене зігріва повсякчас
В холоди...
Що кохання торкнулося нас
Назавжди...
Сон в розкриту долоню впаде-
Не мине...
Хай на мить, та у ньому знайдеш
Ти мене...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032412337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569160
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2015
не така ти
зовсім не така
особлива неймовірна
інша
рахувала зорі голяка
слухала безмежну синю тишу
ти ішла
в осінній сірий дощ
розчинялась у нічному місті
серед вулиць сквериків і площ
танцювала танго з падолистом
малювала місто
в стилі ню
дарувала перехожим вірші
відблиском вечірнього вогню
сяяла зірками яскравіше
неземна ти
просто неземна
і коли нечутною ходою
ти підеш
я знаю не сама
не зі мною будеш неземною
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569077
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Как долго ты меня прождал!
Вот ветер воет у калитки.
Листает листья как журнал,
Чтоб вычеркнуть везде ошибки.
Как долго я тебя ждала!
Здесь дождь перебирает пряжу,
В которой осень зеркала
Перетирала на продажу.
Как мне тебя доцеловать,
Да так,чтобы устать немножко...
Я о тебе смогла мечтать.
Все звезды для тебя в лукошко
Пособирала.Отдаю!
Ты самый лучший в целом свете.
Ведь я тебя...Я так люблю!
Как любят Ангелы...И дети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568850
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
[b][i]NNnn[/i][/b]
[b][i][color="#ff00e1"]Мила, не журися.. міцно поцілуй,
серце зашкарубле в себе зачаруй…
Жайвори у висі долі нам прядуть,
в щастя прокладають путь.
Приспів:
Хай жайвір співає,
клично так співає…
Ти – моя кохана…
Я до тебе йду.
Та пташина пісня
серце жаско крає.
Ти, моя кохана,
я тебе знайду.
Ми пройдем, кохана, стежечку одну
і зустрінем нашу чарівну весну.
Хай серця̀ радіють, від кохання мруть,
спільну долю нашу ждуть…
Мила, гарна лунко, мій безцінний скарб:
біле твоє личко – в моїм серці карб –
стан звабливий манить, мов пташа – верба.
Ти – моя лунка́ судьба.[/color][/i]
[/b]
22.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568499
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Олекса Удайко
МИЛА МОЯ ЛУНКО
Мила, не журися.. мене поцілуй,
серце зашкарубле й мене зачаруй…
Жайвори у висі долі нам прядуть,
в щастя прокладають путь.
Приспів:
Хай жайвір співає,
чарівно співає…
Ти – моя кохана…
Я до тебе йду.
Пташина та пісня..
моє серце крає,
Ти – моя кохана…
Я тебе знайду.
Ми пройдем, кохана, стежину одну
Й зустрінемо нашу єдину весну.
Вже серця̀ радіють, в пере́дсмаку мруть,
спільну долю нашу ждуть…
Приспів.
Мила моя лунко, мій безцінний скарб:
красне твоє личко – в моїм серці карб –
стан манливий дуже, наче та верба.
Ти – як та моя судьба.
Приспів.
-----------------
Віталій Назарук
ВЕСІЛЬНА
Заграли музики польку на два боки,
Каблуки гарячі, червоніють щоки,
Втома десь поділась, сліду вже нема.
І пішла до танцю пара молода.
Приспів:
І пішла до танцю
І пішла до танцю,
І пішла до танцю,
Пара молода…
І пішла до танцю
І пішла до танцю,
І пішла до танцю,
Пара молода…
Грайте музиченьки, гарне в нас весілля,
Прийдемо ще взавтра сюди на похмілля,
Від утоми зранку не буде й сліда,
Знов піде до танцю пара молода.
Приспів:
І піде до танцю,
І піде до танцю,
І піде до танцю
Пара молода…
І піде до танцю,
І піде до танцю,
І піде до танцю
Пара молода…
Стан стрункий дівочий і кремезні плечі,
Скоро порадіють молоді малечі.
А коли народить мужу козака,
На хрестинах знову вріжем гопака.
Приспів:
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Дружно, як один…
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Щоб родився син.
------------------
горлиця
Щастя мариться
Ось так ти до мене,
Ніжно пригорнись,
Хай пала любов,
Ти ж бо, не барись!
Йди, йди, я чекаю,
Нічка замала,
Зацілую я...
Весна!
Приспів:
Щастя мариться,
Весна далиться,
Ну ж бо милий, трохи підспішись,
Серце стукає
І не слухає,
Ой коханий мій, де ж ти забаривсь
Ось вже небо в зорях
Ясна буде ніч.
Я жду не діждуся,
Слізоньки із віч.
Йди, йди я чекаю,
Нічка замала.
Зачекалсь я...
Нема!
Приспів.
Впала зірка з неба.
У серці вогонь.
Мені цього й треба.
Срібло біля скронь.
Ти йдеш, підбігаєш
Уже майже тут.
Сонця жмут,
Ще весна!
Приспів.
-------------
Крилата
На схід піду, люди,
Край мій у біді.
Проганяти буду
Ворога з землі.
Бо хто ж, хто ж це зробить,
Та коли не я?
В мене сила –
Ще й яка!
Приспів:
Піду битися,
Не миритися,
Зброю добру лиш подавай.
Буде щастям
Мій край іскритися.
Гей, отамане, не зівай!
Ворога здолаєм,
Дух міцний у нас.
Заблищать над краєм
Зорі, мов алмаз.
Світ нам допоможе.
Як не помогти?
Станьмо ж дружно
Я і ти.
Приспів.
Не плач, люба мамо.
Й тату, ти не плач.
Загояться рани,
Вийдемо з невдач.
Перемога близько,
Вірте в нас усі.
Край засвітиться в красі.
Приспів:
Підем битися,
Не миритися,
Зброю добру візьмем в кулак
Буде щастям
Наш край іскритися.
А по-іншому ж
То ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568331
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Экспромт
Зачем так мучаю свою ЛГ?..
Её душой ранимою играю?..
Дарю ей ласку,нежность протеже?..
А через строчку все надежды отнимаю?..
И в стужу,и в метели февраля,..где колкие ветра стучатся в окна...
Она - простоволосая,босая и...одна...пред зеркалами мутными высматривает осень...
О мае призрачном голосит до утра,..у неба серого вымаливая тёплый лучик солнца...
Ну как же может быть моя ЛГ одна,..
Когда витают запахи весны ,..и ввысь мелодией любви возносят?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568143
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Маленька дівчинка писала листи.Маленькій дівчинці,в котрої боліла душа.І завжди писала:я тебе лублу.
Старезна тиша нишпорила навіть крізь травинки .Маленька дівчинка питала в Бога,чи бачить він її в цю хвилину.Він відповідав їй кожного разу навіть подихом вітру.Та вона хотіла почути його голос.Які в нього руки і який в нього голос?Чим вмивається він вранці?Чи знає він смак кави?
Потім вона згадала стару церкву.Як молоденький священник молився за мир в країні.Вона згадала,що просто впала на коліна.Від його погляду.Бо і він впав на коліна.Не став.А впав.Вона зрозуміла,що у людей велика душа.Більша за цілу планету.Щирість молитви її вразила.Вона плакала.
Вона ненавиділа байдужість.Не розуміла,як можна завжди посміхатись.Жива людина не може бути правильною завжди.Це ніби кардіограма мертвої людини.
Вона вміла цінувати посмішку людини, в котрої не було навіть житла.Бо за неї турбувався сам Бог.А не держава.
Потрібно зробити неправильно,щоб зрозуміти,коли ти зробиш правильно.
Я тебе лублу.Вибач,що написала тобі відкритий лист.В хвилини,коли душа навіть не побинтована,ти намагаєшся вилікувати її.Піднімаєш,обнімаєш і спускаєш.Як робили біля Ісуса.Колись давно.Тільки там трішки по іншому було.Це особистий лист.Зрозумієш лише ти...Я лублу тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568142
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2015
Тебе люблю. А, може, все це марення,
Фантазія, магічна дія снів,
Моїх бажань закритих віддзеркалення,
Плід давніх, мною приспаних вогнів?
Тебе люблю. Та що про тебе відаю?
Знов доля мені кидає пастки.
З тобою засипаю я і снідаю,
І твою тишу ріжу на шматки.
Тебе люблю. Тобою хочу впитися,
Звільнити душу із тісних бинтів,
Або на час хоч міцно притулитися
До дум твоїх гарячих і чуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568146
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Юрій Лазірко
небо низького росту
де ти моя дитино
там де померти просто
круки летять у гості
чорна з вогню година
чорна з вогню година
очі позатуляла
може щe не загинув
бачили мого сина
там де війна лягала
там де війна лягала
світе ти сивий наче
душі повисихали
труни позабивали
злива не йде а плаче
злива не йде а плаче
там на землі розбитій
сина і сну не бачу
хай він мені пробачить
вісткою нині вбитій
вісткою нині вбитій
в горі перегорілій
як же на світі жити
Бога й людей любити
сину мій цвіте білий
---------------
Олекса Удайко
(К годовщине аннексии Крыма)
Ялта зелено-багряна…
Хмурятся тучками дни…
Желто-лиловы платаны
Стелют ландшафт не одни. (2 раза)
Припев:
Море неистово волны
Шквалом бросает о брег…
Где же вы, дни мои, полны
Тайних желаний и нег?..(2 раза)
Радуетесь ли со мною?
Прочь ли пускаетесь вскачь?
Я вам чудес не открою –
Я не бродячий циркач…(2 раза)
Припев.
Вам бы с зимою уладить,
Да усмирить холода!
Реквием морю – руладно
Плачет морская вода…(2 раза)
Припев.
Волны волнуйтеся в море,
Бейте и дале, как встарь…
Я ж покидаю вас с горя –
Счастья унылый кустарь!(2 раза)
Припев.
Верю я, явится лето…
Зов его слышу давно…
Сердце лучит дивным светом:
Тайну раскроет оно…(2 раза)
-----------------
Віталій Назарук
Знову весна на дворі,
Знову весна на дворі,
Знову весна на дворі,
Знов журавлі летять,
Знов журавлі летять…
Певно така в нас доля,
Певно така в нас доля,
Певно така в нас доля,
Жити, але мовчать,
Жити, але мовчать.
З’явиться цвіт калини,
З’явиться цвіт калини,
З’явиться цвіт калини,
Ляже весни печать,
Ляже весни печать.
Знов розцвіте країна,
Знов розцвіте країна,
Знов розцвіте країна,
Вдягнеться в благодать,
Вдягнеться в благодать.
Знову весна на дворі,
Знову весна на дворі,
Знову весна на дворі,
Знов журавлі летять,
Знов журавлі летять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567653
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
"Я зашиваю раны...грустью" Dema
Экспромт
Я зашиваю раны грустью...
Я посыпаю шрамы пеплом...
Бальзам для них - мои печали...
Мои печали о минувшем...
Когда ты рядом птичкой пела,..моя хорошая,родная...
Когда мне солнышком сияла,..лишь согревала,..не сжигала...
Я вспоминаю наше время с грустью...
Я вспоминаю наше время с болью...
С таблеткой мятной валидола...
С незаменимой горькой солью...
Скорей бы образ твой стал... мутным...
И канули бы в лету все воспоминания...
Мои печали - о прошедшем...
Твои о нежности приветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567274
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
[i]Інколи буває… такий стан душі що…
хочеться музики… високої, незвичної…
Такої, яка раптом… приведе вас в альпійські луки
Тіролі, де квітують едельвейси… де чується аромат
цнотливої природи в унісон співу баранчиків* душі...
[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]
[b][color="#751c1c"]У світлу рань душа співає йодлем**
під пригравання шалу віщих снів,
Та мить стає – немов хорти голодні,
коли змовкає той чарівний спів…
Навколо тебе колорит альпійський,
а в тілі сонми незвитяжних сил:
під стать любі рекорди олімпійські…
немов би ось… гектар трави скосив…
І музика душі в далекій висі
сягає раптом у казковий край,
де жайвір в небі непорушно висне
і прочиняє двері... в сущий рай…
Від тих шалених духу варіацій
спирає подих… лоскотлива мить –
душі і тілу хочеться вібрацій,
знов народитись хочеться… І – жить!
Життя і є та музика чарівна…
І хто ввібрав її у свою суть,
той буде цар, а як вона – царівна:
вам вічним сном ще довго не заснуть.[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула (рос.).
**Спосіб виконання пісні, поширений в Тіролі
та інших провінціях і країнах Західної Європи.[/i]
[youtube][/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Я так давно тебе не бачила…
Своїм торканням золотим
Збудили квіти мати-й-мачухи
Мене у березні від снів.
З такою сонячною втіхою
Згадалось рук твоїх тепло.
І я прокинулась – усміхнена,
Немов зими і не було.
З такою щирою довірою
В весну покликали мене.
Мій любий легіню! Я вірую –
В твоє кохання осяйне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567144
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
О,Вітре весняний, -близький і далекий коханцю,
Ти пестиш так ніжно, що тіло листочком тремтить,
Ведеш мене знову у снах до весняного танцю,
Вплітаєш у коси, як стрічку, омріяну мить...
Мене знов тривожиш, розвітрюєш заспане серце,
Роздмухуєш знову в мені первозданний вогонь...
І жінка навпроти (в чарівнім, напевно, люстерці )
Бере знову сонце до теплих дбайливих долонь...
Ти знаєш, мій Вітре, як я сумувала ночами,
Зимове колюччя шпигАло нестерпно у бік...
І йшли сірі дні, як до храму смиренні прочани...
Я їх розгубила, вервечці утративши лік...
Ти знов повернувся... На тебе цю вічність чекала....
Цілуй мене, Вітре, отак, як умієш лиш ти!
І буде весни нам, як завжди, напевно, замало,
Щоб знову пізнати далеких галактик світи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566489
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Давай гайнем у леготи долин,
Де травень світить порцеляни глоду.
Там нині мавки нетерпляче ходять,
Вони для нас цю казку стерегли.
Там проліскам ще затишно дрімать
Й деревам колисати сонну тишу.
Ми між стежин шукати будем вірші.
Не вір, як запевняють, що дарма.
Як посивіли скроні у думок!
Які земля нам спогади повіда!
Коли озветься древня Атлантида,
То слово відшукається само.
І нам його не записати – гріх,
Бо ми – пагіння золотого краю.
Хай пасинки дідизну забувають,
А нас зове стезя поводирів
Нових племен, що стануть на крило,
Які ще не змінили групу крові,
І зерно відділивши від полови,
Шукають чисте роду джерело.
Про нас згадають – і такі були,
Не привчені мовчати й забувати…
Залиш-но друже, затишні пенати
І – гайнемо у леготи долин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566546
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Ячмінні поля і хмелярні казкові,
Прекрасна вода в старовинному Львові,
Цих три градієнти і ще кільканадцять,
Створили тут пиво - «17-15».
Європа гуділа, а пиво лилося,
Ячмінь дозрівав, набиралось колосся
І місто тонуло у хмільнім дурмані,
Тут пиво любили розбещені пані.
В Клепарові виникла перша броварня,
(У Львові також була перша друкарня),
Та мову ведемо ми нині про пиво,
Що місту давало і гроші і силу.
«17-15» візитка для Львова,
Воно заслуговує доброго слова,
Був Bawar* колись і було Exportowе*,
«17-15» - заходьте, панове!
Уже триста літ, як тут пиво хлюпоче,
Як випив хтось гальбу**, ще хоче і хоче…
Напевно крізь роки, отак літ за надцять,
Ще правнуки вип’ють «17-15».
* Марки пива, що виробляли у Львові
** Кухоль, бокал
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566139
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий,
Ти вже серце запечатав,
А я ще боюся.
Боюся ще погорілу
Пустку руйновати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати.
Може, вернеться надія
З тією водою
Зцілющою й живущою,
Дрібною сльозою.
Може, вернеться з-за світа
В пустку зимовати,
Хоч всередині обілить
Горілую хату.
І витопить, і нагріє,
І світло засвітить...
Може, ще раз прокинуться
Мої думи-діти.
Може, ще раз помолюся,
З дітками заплачу,
Може, ще раз сонце правди
Хоч крізь сон побачу...
Стань же братом, хоч одури,
Скажи, що робити:
Чи молитись, чи журитись,
Чи тім’я розбити??!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565501
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Це вже весна... Розумієте, люди, - ВЕСНА!!!
Та, що нарощує в душах троянди і крила;
Та, що торкає солодким бажанням у снах;
Та, що фарбує в червоне безбарвні вітрила...
Гей! Це ж -ВЕСНА!!! Розумієте -все оживе!
Знову співатиме птаство, літатимуть бджоли...
Значить, ми всі починаємо коло нове...
Значить, у нас заборонене слово "НІКОЛИ! "
Чуєш: ВЕСНА!!! Значить, час відкривати себе!
Душу провітрити, щоб не було в ній застою...
Клин журавлів розірвав синю тишу небес...
Руку -но дай -полетімо за ними з тобою!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565876
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
…[i]я з щедрої Тарасової руки напився з повної чаші народних сліз; гіркі вони і не сказати, які гіркі, зате з ними влилася в жили і та тиха чарівна любов до рідного краю і народу, що цілий мій вік гріє мене, духотворить, піддержувала, коли траплялось спотикнутися, і не давала мені «валятися гнилою колодою».
(О.Кониський)
[/i]
Схилилась перед Богом удовиця,
Лице сльозою потайки вмива…
Затихло все – мовчать часу грімниці,
Лиш чуються згорьовані слова.
Скрапає ніч зорею поміж трави,
Світанок ледь торкнувся верховіть –
Вдовиця шепотить молитву слави,
Вдовиця перед Господом стоїть:
«Небесний Батьку!» - чути її мову. –
«Хвалу Тобі одвічну воздаю!
Звертаюся до Тебе знову й знову –
Близ ніг Твоїх впокорена стою…
Близ ніг Твоїх – обібрана й побита…
Бач, посаг дочок дбала день у день:
Хотіла у любові й мирі жити,
Співати онучаточкам пісень.
А що дочкам – розбіглися у світі,
Вдягнули чужинецькі постоли,
Прийшли до хати – ніде правди діти –
І обікрали маму, як змогли…
Тягнули все: пісні, молитви, думи,
Вінок весільний, плахту і сап’янці …
Вкидали до світлиці лиха й глуму,
Щоб вигнати й спалити хату вранці…
Лише дали сорочку поміж люди,
Брехнею ще прикрили, мов габою –
Розбили серце, потоптали груди,
Не мамою назвали – а рабою!
На долю, Тату, я не нарікаю:
Такий вже хрест вготований мені –
Іду життям від краю і до краю
Без пісні, без хатини, без рідні…
Скажи мені про завтра моє, Тату,
Як гріх оцей здолати у собі?..
Перед лицем Твоїм я винувата –
Як жити удовиці і рабі ?..»
«Моя ти доню!» – променем ласкавим
Торкнувсь Господь заплаканих очей. –
«Я на габі твоїй проміння слави
Побачив серед зганьблених ночей!
Украли і втекли – вони ж бідніші:
Забули матір і створили гріх…
Вони прозріють, прийде час їх лишень –
І ти побачиш біля себе всіх.
Ступай крізь час – твій посох з голяками,
Твої тяжкі і зболені путі
Та прийде син до тебе між віками –
Твої пісні збере він у житті.
Він для людей пророком й батьком стане,
Сльозу він до сльозини поєдна,
Він зцілить твоє серце полум’яне –
І у віках не будеш ти одна!
Прислухайся, вже чути його слово,
Воно одвічно на Землі росте
І серед літ відлунить знову й знову,
Народжує чуття в людей святе!
Прислухайсь, доню, кобза десь рокоче
Поміж народів, вище гір і хмар :
Твій день іде на зміну лиху й ночі,
Твій син іде – Пророк, Поет, Бунтар!»
09-10.03.2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565754
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sx3lyGqjBQw[/youtube]
[i]Слова: Наталя Данилюк.
Музика і виконання: Володимир Сірий.
Відеоряд: Олексій Тичко.[/i]
Слово об’єднало нас в родину,
Стало оберегом назавжди.
З кожного куточка України,
Мов на крилах, линемо сюди -
Ув обійми нашої світлиці,
Під її осонцений покров,
Де в очах у кожного іскриться
Незгасима лагідна любов.
Слово об’єднало нас , поетів,
Пригорнуло теплими крильми,
Мов ключі журавликів у леті,
Вкупі всі тримаємося ми.
Несемо велику силу слова,
Щоб запричастилася душа
І дзенить співуча рідна мова
У піснях, у прозі і віршах.
Тут єднання кожного зігріє,
Надихнувши на високий злет.
Слово об’єднало наші мрії
У святе покликання “Поет”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565565
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Я знову тут, посеред мрій казкових ,
Наснаг куток, без горя й зайвих сліз,
Моє гніздечко , радостей ранкових,
Реальності моєї , імпровіз!
Дзюрчить струмок, складає нову пісню,
Не чута ще симфонія бренить,
Куйовдить вітер знов косу розкішну,
А на плечі промінчик шепотить.
Про щастя те ,що в серці оселилось,
Тут сміх і радість! Жменями бери!
Я молода! Роки сюди не вкрались,
Бо ж казка не міняє береги!
Ой, не будіть! Нехай ще тут побуду,
У розкоші моїх чарівних снів ,
Тут відпочину. В мріях нема блуду!
Черпну тут сили для буденних днів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565338
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
[img]http://www.samara-photo.ru/images/49cfcc35924bd.jpg[/img]
Розвесніло, ніжність березнева
Зранку розбудила сонний сад.
Пухови́м десантом на дерева
Приземлився справжній котопад.
Хутряні мішечки муркотливі
Животами гріють ріжки крон
І хвости розпушено-красиві
Підмітають хмари в унісон.
І вмокають мордочки ще сонні
Котики у спінену блакить,
Сонце, мов пластинка в патефоні,
Сліпить очі, грає й мерехтить.
Вже весна калюжі розпустила,
Розметала друзками свічад...
Підставляю руки, наче крила,
Під весняний теплий котопад.
Упіймати б, душу відігріти,
По шерстинках пальцями гребти!..
Та коти вчепилися за віти
І муркочуть ніжно з висоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565221
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 09.03.2015
«При власних далечах на чати
постав мене, вчувати дай
самотній камінь...»
(Райнер Рільке)
Ранок був просто чудовий – відчувалась весна, пахло соснами і торішньою травою. Тихо – канонада замовкла. Майор А. цілий ранок філософствував про те, що сепаратистам довіряти не можна і, що наші дограються, відводячи озброєння від лінії фронту. Він ходив по табору з телефоном піднявши руку догори, намагаючись знайти точку де є стабільний зв’язок. Чомусь йому конче хотілось почитати новини з мережі. Нарешті зв'язок з’явився і він почав вголос читати новини. Одразу видно, що замполіт. Вчора він півночі до хрипоти сперечався з іншим замполітом – з сусідньої батареї. Все про теж: про слов’янство, слов’янську писемність, «Велесову книгу» та про сепаратистів. Суперечки мені їхні слухати набридло – довелось тоді піти на кілька годин до іншого намету.
Від нудьги і вимушеної бездіяльності хотілося вити. Мій настрій зауважив все той же майор А., і сказав сакраментальну фразу: «Чого переймаєшся? Ти військовий. Чекай наказу, відпочивай, відсипайся. Читай, зрештою!» І тицьнув пальцем в томик Рільке німецькою мовою, який я тримав в руках. Я йому читав за день до того вірші Рільке мовою оригіналу:
«Wie einer, der auf fremden Meeren fuhr,
so bin ich bei den ewig Einheimischen;
die vollen Tage stehn auf ihren Tischen,
mir aber ist die Ferne voll Figur.»
Послухавши, він відповів, що це, звісно, красиво, але його слов’янське єство протестує. І вимагає віршів однією з слов’янських мов. Уникнути слухання порції новин з мережі мені не вдалося. Послухавши репліки майора А., я поцікавився, який зараз курс монгольського тугрика по відношенню до японської єни. Лейтенант Н. тут же зауважив, що це дуже важливо дізнатися, без цього ми просто не проживемо. Я стурбовано зауважив:
- Впав курс тайванського юаня – це тривожна новина, хоч його ще називають тайванським доларом, але для мене він сінь-тай-бі. О! Я ще пам’ятаю часи, коли в Ірландії був ірландський фунт, а не євро. І малювали на купюрах королеву Медб!
- Кого-кого малювали? - перепитав майор А.
Довелось мені коротко тезово подати «Введення в кельтську міфологію». Майор А. якось сумно подивився на мене і запитав:
- Спілкуючись з тобою, я, здається, починаю розуміти, що таке гумор. Але куди ти це намилився?
- Наказали «Піони» перегнати на іншу позицію!
- Співчуваю.
Після епопеї переганяння «Піонів» з гуркотом, тряскою, смородом вихлопів, я знову опинився в тому ж таборі в компанії того ж замполіта А. Від нудьги я читав йому свої вірші. (Він звідкись довідався, що я пишу.) Знаючи його слов’янофільські погляди, вибрав вірші на тему середньовіччя з пацифістичним підтекстом. Йому сподобалось. Я запитав – звідки він знає, що я пишу? Він відповів:
- Я знаю все, що мені потрібно знати. Я все таки замполіт.
- А знаєте, чим замполіти відрізняються від особістів? Замполіт знає, що йому потрібно знати, а особіст знає, що йому не потрібно знати.
Замполіт А. гумор оцінив і навіть не образився. Ще й додав, що терпіти не може замполітів, що він вчився на артилериста.
Під час подальших розмов з замполітом А., я довідався, що він походить від старообрядців (колись тікали вони з Московського царства на Волинь від переслідувань), і крім всього іншого свою участь у війні він пояснює боротьбою за істинну віру. У його свідомості крім мішанини новітніх міфів про давнину слов’ян ще й купа всіляких «теорій змови». Мова в нього насичена колоритними виразами типу «їжачки носаті». Дивні діла твої, Господи! Кого тільки не зустрінеш на дорогах війни. Я бачив цього ж дивакуватого майора раніше – в січні, в бою і не в ролі замполіта. Це справжній офіцер – майстер своєї справи. Потім я бачив як він ремонтував з солдатами самохідну гармату і ще раз переконався – це майстер. Як в одній людині все це поєднується – зрозуміти не можу. Я раніше взагалі вважав його зразком офіцера, мало не ідеальним воїном, доки не зазирнув йому в душу: а там хаос. Якось ввечері настрій у майора А. став сентиментальний – його понесло на спогади. Крім всього іншого розповів він про такий епізод свого життя. В молодості він зустрічався одночасно з двома дівчатами, які йому обидві дуже подобались. Кінчилось тим, що він запросив їх обох в гості, подарував їм квіти і сказав: «Я вас обох дуже люблю, станьте моїми дружинами!» Дівчата спочатку дуже здивувалися, але потім погодились. І подальше особисте життя майбутнього майора А. склалося досить гармонійно. Ну як це все може існувати в одній голові: давнє слов’янство, вчення протопопа Аввакума, теорія змови, полігамія – не розумію! Хоча, яке мені діло, що у нього в голові? Сепаратистів він валить зі страшною силою, солдатами командує як належить, техніку і зброю ремонтує... Все інше зараз не важливо.
Вночі снилася смерть. Завжди вона являлась мені вдень, в образі хоча і блідої, але молодої і красивої жінки. Зараз приснилась в образі потворної істоти з довжелезними пальцями, які нагадували кінцівки павука. У сні ця істота схопила солдата і сказала мені: «Я помилилась. Насправді я приходила за тобою!»
Пригадалася раптом цитата з Чеслава Мілоша: «Люди старанно пишуть щоденники, аби розповісти, як воно було насправді.» Оце от бажання і спонукає багатьох людей (у тому числі талановитих письменників) братися за перо – відобразити епоху, людей, події, зберегти це від перекручень і брехні.
Сьогодні побачив біля табору мурашник і мурах, які прокинулись і ремонтували свій мурашник. Значить таки весна. Значить я таки дожив до весни – не дивлячись ні на що. Але стало якось сумно і тоскно: а коли ми почнемо ремонтувати свій мурашник? Коли ми нарешті завершимо цю війну? Напевно, ніколи. Занадто страшний, жорстокий і затятий хижак руйнує наш мурашник. Повернення додому виглядає як нездійснена фантазія.
Дивлюся на солдатів і думаю: як вони можуть спокійно ось так жартувати, сміятися, їсти консерви після всього пережитого? Ніби нічого з ними і не трапилось. Я пережив менше і бачив менше жахливого, але змінився докорінно. А вони – ніби ніякої війни і не було. Але я то знаю, що вони пережили – кожен з них. Наприклад ось цей солдат. Їх взвод потрапив під несподіваний і дуже жорстокий обстріл. Взвод кинувся в бліндаж, але тут згадали, що зброя та бронежилети лишилися в машині. Цей солдат тут же – я зараз принесу! І почав таскати автомати і бронежилети з машини. Тут вибухи навколо, осколки літають, а йому байдуже. У цей же час водій лежав під машиною – перед обстрілом він ремонтував, там же перелякано і закляк. Після обстрілу його витягли з-під машини – цілий і неушкоджений, але очі розширені і наповнені жахом, в руках затиснений карбюратор, який ніяк не могли в нього забрати. Відійшов водій від цього стану тільки через кілька годин. І то це був не єдиний обстріл у службі ось цього солдата – у його війні. Але він ставиться до того всього зневажливо-жартома, як до чогось не вартого уваги.
Або ще один солдат. Він був поруч біля свого офіцера, коли офіцеру знесло снарядом голову під час обстрілу. При цьому снаряд не розірвався, а зарився в землю. Не встигло обезголовлене тіло впасти, як в нього влучив ще один снаряд, розірвавши тіло на шмаття і знову снаряд не розірвався, а зарився в землю. З точки зору статистики і теорії ймовірності цього просто не може бути, щоб в одну людину майже одночасно влучили два снаряди і при цьому не розірвались, а поруч були люди, яких навіть не зачепило. Але в нашому світі найнеймовірніші події трапляються. І все це бачив ось цей солдат. І це абсолютно не травмувало його психіку, він не збожеволів, не став містиком, лишився таким же безтурботним.
Невже після всього цього жахіття, яке ми всі пережили за останні півтора року ми лишимося такими самими? Невже нічого не зрозуміємо, не змінимось, не станемо інакше сприймати світ?
Ще одна ніч у військовому таборі – одна з багатьох незчисленних. Приснився сон. Нібито мені треба терміново подзвонити, а мобільні телефони всі одночасно припинили своє існування. Підхожу я до телефона-автомата, що стоїть над самою прірвою, прибитий до дерев’яного стовпа. Телефон старий – ще той, з дисковим циферблатом. Набираю номер, а в трубці голос: «Сьогодні понеділок, важкий день. У зв’язку з цим телефони не працюють. Приносимо вибачення за незручності.» Я вішаю трубку і озираюсь – а за мною стоїть ціла черга до цього ж телефону. І всі стоять над прірвою. Поруч моя стара знайома Ш., яка впізнавши мене каже: «Тобі треба негайно повернутись на фронт, на передову і загинути за Батьківщину!»
На ранок прощався з майором А. – його відправляли з солдатами кудись на якесь завдання. Потиснувши мені руку він сказав: «Мусимо якось зустрітися після війни і поговорити про сенс життя, поезію та Бога, про королів і капусту. Бо говорити про це на війні, це все одно, що говорити на нетверезу голову.» Я погодився з ним. Дожити б нам усім до оцього «після війни»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565152
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
[b][color="#ff0000"]Вам тепло моє,
Світло істинне,
Неба глиб для мрій -
Нехай здійсняться...
В очі пристрасно
Заглядатиму:
Щоб в міліметрі,
Щоб квадратику
Не було жалю,
Смутку-слізного,
Щоб сміявся день:
Ти невпІ́знана...
Щоб тюльпанами,
Щоб трояндами,
Щоб парфумами
Й шоколадками
Тебе тішили,
Не соромились...
Ставлю підпис свій
Цілуй-променем...[b][/b][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565103
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Я дарую вам
весняний день.
Наповнений віршами
і пісень.
Ваше життя
стелитиму пролісками.
І зігріватиму
холодними ночами.
Любовну іскорку
я запалю між нами.
І хай серце плаче від кохання,
кришталевими сльозами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565049
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Вам березень знову розносить
Святковий, веселий привіт,
Він вербам розчісує коси
І перший вирощує квіт.
Ще снігу й морозу доволі,
Ще бджілка в лісах не бринить –
Підсніжник до хліба та солі
Збирає небесну блакить.
Ясніє веселий струмочок.
Танцюють доріженьки вальс –
І неба світлішають очі
В це свято весняне для вас.
Щаслива синичка веснянку
На віточках вишні співа,
А промені сонечка зранку,
Наповнюють дзвінцю слова:
«Лиш миру, лиш щастя й любові
Я, жіночки, вам принесу!
Співатиму в кожному слові
Про молодість вічну й красу!
Тож будьте щасливі, всі мами,
Бабусі та донечки всі!
Хай днина ряхтить пелюсками –
Видзвонюють квіти в росі!
Хай пісня в узор вишиванки
Лиш золото-срібло впліта,
Хай вам посміхаються ранки –
І з Богом вам будуть літа!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564924
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
Торкнися ніжним словом до душі.
Нехай воно веселкою заграє.
Зумій чуття у серці зворушить.
Хай музика любові не згасає.
В похмурий день розгонить всі думки,
І рясно зацвіте весняним цвітом.
Загомонять розбуджені струмки.
Життя наповнить зовсім іншим змістом.
Торкнися хоч на відстані руки.
Моя душа тепло це відчуває.
А я вустами доторкнусь щоки.
А серце від думок цих калатає..
Торкання слів, торкання ніжних рук.
Це радості душевній запорука...
Це вічний зов, якийсь таємний звук,
До серця кожного цим можна доторкнутись...
------------------------------------------------
Потрібні слова, сказані в потрібний час можуть змінити життя.
Іноді досить сказати, а іноді просто обняти,
Щоб людина відчула себе захищеною і рідною.
Частіше кажіть і просто ніжно обіймайте тих,
Хто вам безкінечно дорогий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564939
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
Як пташка в груди крила притулила,
Як грім прийшла неначе з потойбіч.
Мою тугу в серденьку розчинила
В росі ранковій, виплакана ніч...
Любов моя, невимовлене щастя,
Це ж скільки років сохло ти опріч.
І дочекалось в Боженьки причастя,
Щоб спити воду вмолену з узбіч.
Тож пий її ненаситна уволю…
Туга біжить вже навстіж врізнобіч.
Твоя душа нам вимолила волю,
Туга кохання вибігла навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564919
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
Глибока і задумлива ця ніч
без місяця тривожного проміння,
де злагода панує й безгоміння
в розмові зір без слів, без протиріч.
Під загадкове мерехтіння свіч
ти серце знов мені даруєш щедро.
І спогадів чарівне тихе ретро
нам зорі навівають оддаліч
про ве́сни, де цвіла, мов дивоцвіт,
й п'янила нас мелодія кохання...
Моя любове, перша і остання,
живу тобою, поки сяє світ...
Завис бокалів кришталевий звук –
ще насолод вино ми не допили,
іще любов здіймає нас на крила,
допоки подих є і серця стук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564925
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
А можна потонуть в очах твоїх,
У звабі і розкриленості весен?
Нехай сховають нас густі гаї
Від найвідважних хлопців з МНСу.
Бо не дадуть служиві потонуть,
Догнати давню, потаємну мрію…
Я завжди сам свій обираю путь.
Я в цьому морі сподівання сію.
Його таке спокусливе тепло,
Його такі незміряні глибини!
Забув усе, що дотепер було,
Довірившися хвилям часоплину.
Та вже напнулась серця тятива
І у полоні пристрасті своєї
Здіймаю я крутий дев’ятий вал,
Який не снився навіть Одіссею.
Ти сколихнешся голубим вогнем –
Яка солодка і стрімка навала!
Просивсь – потонуть… А тепер пливем
Удвох по морю – без весла й штурвала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564836
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
В очі глянь,
У яких неприхований сум.
Глянь у цей
Квазівсесвіт тривожного смутку...
Роздивись
В мерехтінні роз"ятрених дум
Хвилювання
За тебе. Такого здобутку
Надала
ЦьОму диво- обличчю війна.
Ця печаль
Причаїлась як привид розлуки...
Ти пила,
Як і я, шал кохання сповна,
Як і я,
Зазнавала солодкої муки...
Так і є.
Ти розумниця, люба моя.
І твоє
Це тобі підказало кохання.
Час проб"є,
І не вдержить долоня твоя.
Тож доп"єм
Нашу зустріч, можливо, останню...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115030501072
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564337
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Не красуня, але й не чудовисько,
Ішла містом вечірнім дівчина -
Ішла гордо, повз вічне збіговисько
З теплим вітром і місяцем звінчана...
Не скарбів не несла, ні придАного,
Тільки мрії безмежне сяєво,
Тільки душу, шипами зранену,
Тільки серце, на два розкраєне...
І брела навпростець грозами,
І босоніж брела калюжами...
Тільки верби з гнучкими лозами
Не бували до сліз байдужими...
Навздогін їй летіли камені,
І зловтіха лилась отрутою...
Два крила ледь кровили зламані
За інакшість її спокутою...
Йшла за місто бруднюче смілИво -
Де дорога кінчалась прірвою...
Крок останній... І сірість в'їдлива
Вже невладна над птахою білою...
...Не красуня, але й не чудовисько-
Просто трохи інакша дівчина -
Стала лебедем над збіговиськом
У призахідних сонця промінчиках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564198
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Не всі шляхи в житті -прямі...
Не всі дороги - на Парнас...
Не всі приборкують вершини...
Не всі і каменем у самий низ...
Все - від бажань,..і плину часу,..і від духовних сподівань...
Не всі збуваються і мріі...
Розчарування - теж шляхи...
Комусь і там є справ багато...
Свіжіше і повітря унизу комусь...
Не всіх духмянить цвіт акацій...
Не всім - мелодія в душі...
Не всім всміхається і вдача(нехай це буде не про нас!)...
Щасливих в світі - забагато...
Шукають щастя - вдалині...
Не покладають рук завзято...
І плачуть тихо в самоті...
Не той то біль,що вкладе на лопатки...(І це - хай буде не про нас)...
Не кожен день в житті -погожий,..хоч сонце кожен день встає...
Але з лози вино -солодке,..ми захмілієм без нього...
Не всім в вітрила дмуха вітер...
Не всім дано у снах літать...
Не всім за усмішку дарують квіти...
Не всіх до серця пригорнуть...
Стискають руку потаємно,..і серце крає то,..пече...
Не всі закохані - натхненно,..до дурі в мізках,..до - понад усе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564202
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Экспромт Мой отзыв на комментарий Олафа Халди
В отчаянии - ночи так долги...
В отчаянии - звезд не считают...
Дозволено больше - в отчаянии...
В отчаянии - в суть не вникают...
В отчаянии - солнце не светит...
В отчаянии - без кислорода...
Неровно и сердцебиение...
И пропасть - мостом перехода...
В отчаянии -любят сильнее...
В отчаянии - всё проклинают...
В отчаянии - много умеют...
И никого - не жалеют...
В отчаянии - рвутся все нити...
Приходит конец - терпению...
В отчаянии меркнут - желания...
Уносят с собой - испытания...
Отчаяние - не бесконечно...
Конец наступает отчаянию...
И всё проходит со временем...
А время сейчас - отчаянных...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562976
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Прошу оцінити. З подякою прийму будь-які зауваження і підказки.
Багато на Землі країн є, не злічити,
І кожному народу найкраща лиш своя. То ж і для мене та, де Бог дав щастя жити, -2рази
Найкраща, наймиліша, люба матінка моя.
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
Родючий чорнозем, чаруюча природа,
Тут запорізьку славу збороли козаки.
Звитяжні юнаки, дівоча диво-врода, -2рази.
І щедрий наш народ – тебе уславим навіки!
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
Програш.
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562519
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Не тримайте образ в глибині свого серця,
Бо міліє і всохне воно..
Краще навстіж відкрийте у ньому ви дверці,
Що наповнилось серце добром.
Запишіть на скрижалях душі благі справи,
А образи із пам'яті стріть.
І добро,що вам чинять,помножте роками,
Зло відразу сльозами втопіть.
26.02.15р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562608
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Зелений чай, ватрушка на сніданок,
У вікна -неймовірний сонцесяй,
Лиш де-не-де шифоновий серпанок
Спустив на луки обважнілий край.
Загрався кіт -розсипав муркотИнки,
Тепер танцюють штори пірует...
І, нанизавши плани на хвилинки,
Годинник метрономить часолет...
В родзинках сну ще солодИться думка,
Хоча буденність вже гризе, як міль...
І ранок поруч потихеньку хрумка
Корицю ночі і зірок ваніль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562317
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
А весна була так близько
У очах Твоїх
Відбивалась, грала блиском
вабила на гріх
А весна повніла соком
у твоїх устах
Доторкнутись ненароком,
загубити страх?
Доторкнутися, надпити
Випити за ра́з
Губи грішні, соковиті
Як мені без вас?!
Як я жив?..
Я скнів роками,
втративши весну!
Дотиком твоїм, устами
Буджуся зі сну
Дотиком своїм гарячим
розтопила лід
Весно, я тебе не бачив
стільки довгих літ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562377
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Є час для відчаю і втрат,
Для неповернень-непробачень,
Коли життя твого трактат
Вже набуває інших значень…
Коли не хочеться плеча,
Яке тобі прихилить небо.
І чи з мечем, чи без меча –
А все одно змиритись треба.
І ти, чіпляючись за те,
Що вже по швах тріщить і рветься,
Збагнеш одвічне і просте:
Не можна приручити серце.
І, може, вперше без образ,
Не закусивши зуби злісно,
Повіриш, що приходить час,
Коли вже пізно… Надто пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562447
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Осіння пісня для мами
Спинися, осене, коло воріт!
Не треба йти в святе подвір’я мами.
Життя її, як липа у дворі,
Хоч пахло медом—спечене громами.
Не заплітай їй в косу сивину,
І не вибілюй очі волошкові.
Не раз лишали ми її одну,
Вона ж взамін нічого, крім любові.
Присядь на лавку, трохи відпочинь.
Всміхнися сонцем—хай побуде літо.
Допоки в мами сяє щастям синь,
Ми, хоч в душі, такі ж наївні діти.
Стряхни додолу золото із віт
І вдаль іди розкішною ходою.
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
Програш
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
Дозволь їй ще побути молодою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562220
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Слова - Людмила Ганяк (insolito)
Виконує - Володя Охріменко
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eUTNNpvde14[/youtube]
Мамо, мамо, де живуть загаслі зорі?
Мамо, мамо, знову сняться віщі сни!
Мамо, мамо, розкажи, чому надворі
перша осінь, що без тебе,
відреклася від весни?
Перша осінь, що без тебе,
відреклася від весни…
Мамо, мамо, у полях самі стеблини.
Бачиш вітер, їх із ранку обірвав.
Пригадай-но, як із пухом тополиним
нашу хату, cум лелечий,
тихим ранком огортав.
Нашу хату, сум лелечий,
тихим ранком огортав…
Не згадаєш... заросла бур'яном стежка.
Не пригорнеш, через мармуру полон.
Знаєш мамо, я тепер твої сережки
подарую своїй доні,
в ніч перед святим Різдвом.
Подарую своїй доні
в ніч перед святим Різдвом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562242
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Я досі вірю в те, чого нема...
Все намагаюсь осягнути вічність...
Ховає свої щупальця пітьма
У місяцем розчинену північність...
Стаю потроху "річчю -у-собі "
(Пробачте, Канте, за таку зухвалість )...
На крила почорнілих голубів
Наклеюю думок недосконалість...
Під абажуром заховались сни -
Червоні маки посеред ромашок...
Напередодні балу у весни
Малюю сніг мазочками "гуашок "...
У музиці нестало півтонів -
Бемоль з дієзом зрадили палітру...
І попелом легесеньким злетів
Останній вірш, написаний для Вітру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562078
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
[img]http://img01.chitalnya.ru/upload2/520/231897624675184480.jpg[/img]
Дощ перестрів мене раптово
На тихій вулиці міській,
Де усміхались волошково
Весняні бісики з-під вій...
Де все було таким ще сонним
В обіймах ранньої весни...
Лиш розфіранчені балкони
Пливли в повітрі, як човни,
А вітер дмухав на вітрила
З легкої диво-органзи.
І я віршами говорила,
Виймала слово зі сльози,
І лікувала наболіле,
Допоки дощ оцей не вщух.
А краплі бісером летіли
І шелестіли біля вух.
Я затуляла теплі груди,
Немов боялася, що хтось
Тепло в душі моїй остудить...
А з неба свіжого лило́сь
І обмивало все на світі:
Тривоги, біль і гіркоту...
І стін зволожене графіті,
Мов розтікалось на льоту.
І так хотілось розгубити
У цій мандрівці дощовій
Все відболіле й пережите!..
Але найдужче... Образ твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562142
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Вже й не мріяла я про щастя.
В долі наймичкою була.
Та випробування причастям
Нарекла.
Вже тебе не чекала зовсім.
Скільки весен втекло у світ.
Та прийшла у вікочку осінь
Крізь сто літ.
Я стояла така щаслива!
Стільки щастя мені ти дав!
Доле,долечко норовлива...
Хто б гадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561953
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Тебе чекати, то не ноша− честь.
І день і ніч молитися за тебе.
У судний день підставити плече,
Щоб ти не впав у мороці Ереба.
Я буду сонцем у морозну лють,
В спекотний день ковтком води відпою,
Лиш пам’ятай: тебе удома ждуть,
І я довіку житиму тобою.
Ти завжди поруч: в серці і думках,
Твоя любов тепер у наших дітях.
Ти лиш живи! А сльози на щоках−
Це вже візитка нашого століття.
…Мій Ангеле, лети туди, де Він!
Лиши мене, Його рятуй від смерті.
Хай забере з собою привид війн
Червоно-чорні фарби у мольберті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561734
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Під небесним шатром шовковим,
Там, де вишиті сни -сузір'я;
Візерунком із мрій квіткових
Покривається хмаропір'я;
Де ховається дощ -маестро,
Загорнувши у спогад скрипку;
Спочивають весни оркестри,
Час від часу бурмочуть хрипко;
Саме там, де блукають грози,
І Амури ладнають стріли,
І парфуми із туберози
Огортають любові крила;
У таємних садах словесних,
Де сунички найчервоніші,
У весЕлкових перевеслах
Я свої відшукала вірші....
То колючі, то дуже ніжні,
То сумні, то в іскринках сміху,
То холодні, зимово-сніжні,
То тепла принесуть утіху...
Зазирають мені у очі,
Як малі пустотливі діти,
Ніби душу мою лоскочуть...
Ну і як же їх не любити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561801
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Коли я сяду з смертю пити чай
І подивлюся в очі їй безстрашно.
Ти все одно, прошу, мене чекай,
І не втрачай надії легковажно.
Коли пташина вдарить у вікно,
«Не до добра», − старі підкажуть люди.
Та ти чекай на мене все одно,
Я виживу від підлих зрад Іуди.
Коли земля тікатиме з-під ніг,
І скапає свинцем додолу небо.
Твоя молитва, мила, оберіг−
Молись щодня. І я вернусь до тебе.
Кінець побачиш, то очам не вір,
То тільки сон, ілюзія, омана.
Я відмолю життя своє у зір
І повернусь назад, моя кохана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561733
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015
О, мово моя ти
прекрасна і сильна.
Як барви Веселки
коштовне каміння.
Ти сонячне сяйво
ти трель жайворонка.
Вкраїнцеві кожному
в серці іконка.
Сосуд кришталевий,
коштовная ваза.
Мій промінь яскравий
моя ти Оаза.
Без Тебе немає
насіння і плоду,
Усе, що я маю,
віддам у догоду.
Хоч, як таврували
та досі ти вільна.
Бо крівонька наша
від Батька коріння.
Мелодія флейти
оправа алмаза.
Не брала ні куля
тебе ні проказа.
Тобі моя мово
моє поклоніння,
Моя ти надія
моє ти прозріння.
Тож, як не кохати
і як не любити.
Ну як тобі душу
свою не відкрити.
Ти спрага джерельна
від вітру скала.
У дюнах скроплЕнна
зі слізок зросла.
За Тебе готовий
в вогонь, я і воду,
Без Тебе немає
Держави і Роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561328
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Коли в День Світла ясноокий Ангел
Тебе коханкою подарував мені,
Ти одаліскою зійшла на вищий щабель
Пізнань чуттєвості в цім дивовижнім сні...
Безсонна ніч. Вода стіка за комір...
Межа світів... Один, принаймні, є-
Блокпост у темряві- сирий готельний номер,
В ракетнім світлі віддзеркалює твоє
Тонке обличчя- мерехтливий спомин-
І серце зранене наповниться теплом
Майбутніх зустрічей, що спалахом ранковим
Його зігріють у теплі твоїх долонь...
Холодний дощ, немов антонім мрії,
Змива сліди, що губляться в імлі...
Я віднайду їх. Бо плекаю ще надію
На радість зустрічі... на цій сумній землі.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115022200470
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561449
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Хоч ми дітки і маленькі,
Нам іще рости й рости,
Та учила рідна ненька
Україну берегти.
Збережемо в своїм серці
Ніжний калиновий цвіт,
Пронесемо прапор честі
Будем гідні на ввесь світ.
Мові нашій солов’їній
Замовчати не дамо,
Збережем її єдину,
Бо вона найкраща з мов.
Ми маленькі українці,
Любим щиро рідний край.
Будем вчитись й працювати.
- Україно, процвітай!!! 31.10.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561412
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Сонце рум'яним панкейком* пірнуло у пудинг
Талого снігу, сиропом густим потекло...
Схоже, весна повернулася, чуєте, люди?
Хлюпають ринви і маківку гладить тепло!..
Вікна всі навстіж, хай світло заповнить оселі,
Вивільнить сирість зимову з трухлявих дірок,
Перші турботи весняні, немов каруселі,
Стрімко завихрять і день пригальмує свій крок. .
Срібні калюжі лоскочуть намочені п'яти,
Сніг розвезло по асфальті, мов кашу, проте,
Хочеться йти і очима повільно спивати
Хма́рки вершкової лагідну пінку-латте.
Хочеться сонцю назустріч летіти на крилах
І виднокрай розтинати залізним конем...
Коси, пропахлі бруньками, весна розпустила
І поцілунком у скроню торкнула мене!
[i]*Панкейки ─ невеличкі пухкі млинці, политі сиропом.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561355
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
P.S. Величезна подяка нашій чудовій поетесі tatapoli за толкові поправки до тексту! Танюша, ти справжній друг! 19.02.2015.
Ще одна величезна подяка другу, колезі, талановитому композитору і поету Колі Шевченко з Борисполя, який звернув мою увагу на вступ до пісні. Цей вступ дуже нагадував ( якщо не цитував) вступ до пісні Мартинова "Мамины глаза". Твір досить віддалений у часі, тому забувся, а в памяті на дні зберігся. Тому й вистрілив, як моє. Дуже вдячний Колі! Здоров"я йому і успіхів! А хто ще його не читав і не слухав - співчуваю! Рекомендую наздоганяти! 20.02 2015.
І, нарешті, подяка із подяк нашій чудовій, улюбленій Любочці Ігнатовій! Вона в коментарях подарувала мені гарнючий, оптимістичний третій куплет і любязно дозволила використати його в пісні. Що я з задоволенням і роблю! 20.02.2015.
Гасла перемоги.
Знову чорні хмари вкрили Україну,
смерть, розруху, горе, сльози принесли...
Знову хочуть нас поставить на коліна
і позбавить долі, щастя та весни!
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
Нас гнобили ляхи, нищили ординці,
німці, шведи, турки і російський "брат".
Але проти нього ми не наодинці -
з нами світ і правда, знає наш солдат.
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
З вірою у серці неньку-Україну,
захистить зумієм, зможем відродить!
І почують знову пісню солов"їну
у вінках квітучих зранені сади!
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
СЛАВА! СЛАВА!! СЛАВА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560903
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015
́
***
На Інститутській – звірство!.. Смерть трагічна
забрала СОТНЮ...
ВСІ – ІЗ МОГО РОДУ,
бо сколихнулась пам'ять генетична
одвічним болем за синів народу...
***
У пам'яті ніколи не вмирають
ті, хто життя віддав за свій нарід,
за долю і свободу свого краю...
Вони в фундамент нації лягяють,
мов камінь найдостойніших порід!
20.02.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561032
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015
Дівчино, Воїне, Птахо,
Сонце твоє не зайшло!
Поки, кероване страхом,
Плем'я примножує зло...
Поки стриножена воля
Б'ється у клітці грудьми
І сатаніє сваволя,
Дико шматуючи мир...
Ти не здаєшся і віриш:
Правда здолає брехню!
Серце своє для офіри
Міцно закуй у броню.
Кожен борець, як месія,
Будить із рабства людей,
Бо недарма ти — Надія,
Та, що до світла веде.
Як би не видалось важко
В морі людської біди,
Дівчино, Воїне, Пташко,
Будь на льоту, не впади!
[i]Малюнок художниці Asta Legios.
На днях Благодійний фонд *Віта Дольче. Серце патріота*
видав поетичну збірку *Живи, Надіє!* на підтримку нашої
Жанни д'Арк — ув'язненої Надії Савченко. До збірки увійшли
вірші авторів з різних куточків України, присвячені Наді,
також — і цей вірш. Книга буде передана Надії через
її адвоката. Сподіваємося, збірка стане підтримкою
для нашої відважної льотчиці у такий складний для неї час.
Живи, Надіє! Ти — незламна, як Україна![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560604
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Це неможливо… це більше, ніж страшно…
Горе луною повсюди летить.
Я пам'ятаю країну вчорашню…
Все промайнуло… так швидко… умить.
Може, це сон, що ніяк не скінчиться…
Може, невдало хтось так жартував…
Тихо й спокійно згорнулася киця,
А на хатину ще «Град» не гарчав.
Може, і тато нікуди не їхав…
Мама не плаче, пісні все співа…
Ні… похилилась хатиноньки стріха,
Мурка жива ще… та зовсім сліпа.
Серце стискається в спазмі тривоги,
Це ще не все… але вірю в дива.
Ми стоїмо на початку дороги…
Шлях цей важкий… та життя все ж трива.
Бачу десь там, в небокраї, надію...
Мрії, заховані поміж зірок…
Завтра щасливе я бачу… я вірю!
Не натискайте лишень на курок…
19.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560804
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Коли за обрії спадає знову ніч
І місяць прикрашає душу неба,
Створи мене із тисячі облич -
Такою, як захочеш ти... Як треба...
І оживи!.. Лиш помахом пера...
Чи світлом серця... Може, поцілунком?..
Я -просто Єва... із твого ребра...
Я -поєднання снів твоїх і думки...
Створи мене! Вітрам наперекір!
Мечем створи чи обладунком долі!
Щоби печалі гнилозубий звір
Сам захлинувся у своїй крамолі!...
***
...Зима за вікнами... І в душу пада сніг...
Я -на долоні....З каменю камея...
Вдихни життя в творіння рук своїх -
Колись же оживала Галатея!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Это словосочетание - Кузьмы...
А сука-война - ничего не боится...
А суке-войне лишь бы смерть пожинать...
А суке-войне - в крови утопиться...
Ну как же с той сукой-войной совладать?..
А сука-война - отморозила нервы...
А сука-война - съедает сердца...
А суку-войну - не прогнать восвояси...
Пригрелась надолго,наверное,сука-война...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560173
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Чи може статись…
Я тебе – зречусь?...
Слова – словам… думки – думкам… Вітрами…
В які долини я тоді спущусь?...
Дев”ять світів
у мене під ногами
Розіб’ються…
Розвіються на прах…
Жахливі хвилі - де стояли плеса!…
Стріла в твоїх напружених руках…
-У неї теж
є п’ятка Ахіллеса!…
Чи може статись…
Що тебе - зречусь?...
Коли стріла в руках твоїх – отрава?...
Слова - словам… вітри - вітрам… Вернусь…
Я – повернусь!!!...
мені постелиш - трави…
Мені - вже зниклій…
Ти складеш пісні…
Мені – фантомній… ти розчешеш коси…
Слова – словам… Вітри – вітрам… Вві сні
Торкнусь тебе…
на твої трави роси
Розсиплю я…
Свічу крізь заметіль…
Тобі подам… не збУлося… не склалось…
Вітри – Вітрам!… крізь простір… і крізь біль -
Попросиш в Неба…
щоби я – зосталась!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560011
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
[b] [color="#eb2121"]П Р И С В Я Ч У Ю
всім закоханим[/color][/b]
[i] Принципи камашастри (взамоєвідношень між чоловічим
і жіночим чинниками – інь і янь) як одного із взірців до-
релігійної духовної культури хвилювали не одно покоління
людей... Чи не найголовнішим принципом камашастри є
взаємопроникнення, обмін між Інь і Янь у людей різної статі
як джерело прогресу, отримання задоволення від життя...
Сю "тендітну" тему автором нещодавно* було піднято
у вірші, що перекликається з думкою іншого автора, ключові
слова якого наведено нижче. Щоправда, є і інші погляди
на цю, здавалося б, добре зрозумілу проблему**.
Ризикуючи знову попасти під обстріл "важкої артилерії"
моїх опонентів, в цей святковий для даної теми день, подаю
новий варіант вірша, написаний уже у новому, 5-стопному ямбі.
Отдай мне капельку души,
Отдай! И ты не пожалеешь.
Лариса Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай мені хоч крихітку тепла –
Я відігріюсь в нім… Нехай зомлію,
Та не згорю, як ніч моя, дотла…
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай свої гіркоти від журби:
У вирі почуттів я їх покраю
І в гріб навічно покладу! Аби
Був спокій і любов... Заради раю.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу –
Й прокинешся... немов в казковім сні:
Я всім життям своїм... тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Змурую у собі... гранітну пристань...
І вирощу... стокільканадцять руж,
В тобі ж відкрию... безугавну пристрасть.
...Та ряст топтати радше не спіши:
Піти у вічність – злим навкір – успієш...
Віддай... кришталі серця і душі!
Віддай!.. І ти не пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01. 2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Их не было - твоих касаний...
Был снег. И вечер. И зола
Сожжённых в памяти признаний.
И я счастливою была
Лишь оттого, что кто-то - рядом.
Что ты пришёл. Что выпал снег.
Что до весны - нам ждать не надо.
Забудем всё. Иди ко мне!
9.02.14 вечер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559159
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
В напівтемряві тиша
Заховалась вві сні...
Місяць з неба колише
Світлотінь на стіні...
Наче щойно невпинно
Ти кохання пила,
І- неначе дитина
В дрімоті відійшла
У щасливі країни
Зачарованих снів,
У пелюсток тремтіння,
В тихий шелест лісів,
В шепіт синього моря,
У кохане ім"я...
Де не звідано горе...
Де лиш щастя... І я...
Спи, маленька, це щастя-
Наша зустріч в цей час...
І, як світоч незгасний,
Пломінь серця не згас.
І порою нічною
До рання, навпростець,
Лине тиша луною
Двох тріпотних сердець...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115021200865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559046
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
А сніг до взуття прилипає, мов жуйка,
Вкриває дорогу рядном
І серце моє — то повітряна кулька,
Яку ти наповнив теплом.
Тримаю її за мотузку думками,
Ще мить — відпущу, полетить!..
Так пахне ваніллю повітря між нами,
Аж гусне зефірно блакить.
За промені світлі, неначе за віжки,
Хапаємось міцно удвох,
Мов сонця налив із медової діжки
Нам добрий усміхнений Бог!
Іще не пора березнева, лиш лютий,
Та щастя зриває нам дах!..
Мій погляд замріяний, ніби прикутий
До блиску в коханих очах.
Минаємо натовпу тьму кольорову,
Маячимо в люстрах вітрин...
Тримай моє серце за нитку шовкову,
Тримай, бо втече догори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558693
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015
Напиши мне из НЕТа привет.
Чем живешь, и о чем ты мечтаешь...
Не пиши, что одна, и скучаешь...
Правда лучше, чем ложь, или нет?..
Напиши, что на сердце легло,
Как в предчувствии радости вечер
Упадет звездной шалью на плечи...
Мне экран улыбнется светло
И напомнит объятий тепло,
Что когда-то с тобой утеряли...
И в сети виртуальной печали
Мне не будет уже тяжело...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115020900783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558304
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Припудрились лискучі болота́,
Імлою затягнулась далеч синя,
Димар задер кошлатого хвоста
І лащиться об сиве хмаровиння.
Розчавлений холодний рафінад
Підхопить сі́вер* і жбурне під ноги,
Кадильниці засніжених лампад
Куря́ть уздовж порожньої дороги.
Вдихаю свіжі пахощі сосни —
Димлять ліси, розпатлані вітрами...
Здавалося б, рукою до весни
Подати — і забутись до нестями!..
Примарилось: не сніг, а пелюстки
Посипались згори мені на плечі!..
Та ще зима розв'язує мішки,
На волю випускаючи хуртечі...
Свистить її тонесенький батіг
Аж курява димиться по дорозі!..
І білий лев у гордій самоті
Дрімає на порепанім порозі.
*Сівер — холодний, пронизливий вітер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558272
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Коли вона
заплакала уперше –
святилище здригнулося.
Боги
на вершах,
сиві голови підперши,
відлунювали словом.
Навкруги
буяло літо,
шаленіло цвітом.
Вони ж, мов діти –
у руці рука -
прощалися
урочисто і світло.
Полин і вітер –
ниточка гірка.
Як на плече
упали сльози вдруге,
від туги
небо тріснуло.
Вона
не вміла
залишатись просто другом
і лугом
поверталася сумна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 08.02.2015
[b]Я знаю [i][/i][/b] - мир прийде до нас від Бога,
Я знаю - Він почує плач дітей.
Я знаю - що війна ця недолуга
Загине від молитви всіх людей.
[b]Я знаю [i][/i][/b] - Україна буде жити,
Бо воля нездоланна в ній живе.
Нікому наш народ не поділити ,
І сонце на руїнах ще зійде.
[b]Я вірю[i][/i][/b] - не покинув Ти нас Боже.
Це ми Тебе покинули давно…
Як батько люблячий ,направить зможеш,
Ми в покаянні до тебе йдемо.
Багато блудних є синів і дочок.
Та на повернення чекаєш їхнє Ти.
Дай розуму і мудрості глоточок,
Не кинь нас Господи й до правди приведи.
[b]Я маю [i][/i][/b] незгасаючу надію
Зустріти Правду на святій землі,
Твоє батьківське серце , Боже вірю,
Як самарянку ,прийме Україну ,
І залікує її ра́ни і жалі́.
08.02.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558183
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Торкнутись неба…
А вже потім… далі…
Згадати раптом… що не маю – крил!..
Я на твоїх покинутих вокзалах
Лиш заблукалий…
дивний пасажир…
Тобі на скрипці
В темних переходах…
Де ж кольори?.. лиш чорні олівці…
І розчиняюсь я в холодних водах…
Як сніг - на сонці…
як ріка - в ріці…
Коли вони
Співатимуть Осанна…
Цей світ був – наш… і вже – нічий… НІЧИЙ!...
Ось я на шпалах… твоя Анна… - Анна?!!
А ти для мене хто?..
Швидкий… Нічний
Бере розгін…
Він набирає силу…
Вібрація до серця від коліс…
Де ж твої гальма?... І востаннє – крила!!!
Побачу я
посеред крон беріз…
Воно ж було
Не надто прісним… тісто…
Замішане із дотиків… хвилин?…
Із карти світу стерте – Моє Місто…
Дощами змите –
……………….. із усіх картин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558026
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Чує серце: лунає десь музика.
Це, як квітів весни дивоцвіт...
І душевність проймає акустики.
Це здається душі чийсь політ.
І на крилах знялася уява,
І назустріч душі вже летить.
Чомусь музика ніжна, ласкава,
Але серце від неї болить.
Розтривожене небо шовкове,
Все навколо затихло на мить.
Тільки присмак гіркий полиновий
У акордах таємно звучить.
Солов"ї зупинились в польоті.
Присмирів і старенький гайок.
Спалахнули хмарки в позолоті.
Закричала десь зграйка чайок.
Тихо музика грає, ридає.
Може, втрачене щось дороге?
Мабуть, так хтось любов повертає.
Хай почує, за ким сльози ллє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558137
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Олекса Удайко http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
__________________________________--
Жінка, це почувши, зупинилась.
Очі враз здивовані звела...
Це мій чоловік? Не помилилась?
На вустах усмішка розцвіла...
Неземна краса? Це так багато...
Жінка я проста: така, як всі.
Хочу, щоб приносив ти зарплату,
Щоб лунав дитячий в хаті сміх.
Щоб любив мене не тільки в свято.
І не треба дарувать зірки,
Май ще доброти в душі багато.
Не даруй так часто будяки.
Хай душа любов"ю розпахнеться.
І цілуй, як це було колись.
Доля нам обом хай посміхнеться.
Пам"ятаєш: вірності клялись?
А вночі, коли всі будуть спати,
Тихо шепочи такі слова,
Щоб хотілось в травах заблукати
І почуть, як пахне кропива...
-----------------------------------------
Тиша цю підслухала розмову,
Усміхнувся місяць з висоти...
Як здійснити мрію неказкову,
І не загубити слів у суєті?...
____________________________________
А я підслухала слова Олекси...))
Дякую за ідею!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557723
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
[i]Невдовзі християнське свято
Святого Валентина! Кожен зараз
в роздумах - що подарувати в день
з а к о х а н и х... Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]
[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Он дивись, бурує п’яний вітер,
мов гультяй невгавний – Дон Кіхот…
Він тебе доставить на край світу
до нових, незвіданих висот!
– А мені не треба світ казковий,
дай хоч той, реальний… Та навік!
Щоб утішив ранок смерековий
й вечір… теплий, щирий, без доріг.
Там могла б я… серцем посміхнутись
у одвіт… на усмішку твою…
і до тебе… ніжно… пригорнутись,
щоб тебе кохати… Я молю.
– Подаруй освідчення в коханні,
щоб умить… піднятись… в небеса…
і повідай… всі свої страждання…
і земні… приборкай чудеса.
– Ти ж даруй мені цупку основу,
щоб здійснити сонми тайних мрій:
чоловіче непорушне Слово –
без колізій… пафосних затій.
І лелій мені присвяти… Та – не прозу
звичного, буденного життя.
Теплі дні – не зимові морози,
чистоту думок, а не сміття!
Подаруй мені блаженство тиші,
лоскіт світла… прохолодну тінь,
гру прибою, що розколе хвищу
об грайливу… побережну рінь.
Хай дарунком буде шепіт вітру –
Леготу, що в полі шелестить
колосками й волошковим цвітом.
І яси…
небесної…
блакить.
Ніччю прихили бездонне небо,
щоб зірковим… падало… дощем.
Я прилину росами… до тебе
В ранок наш, де серць медовий щем.
______
…Небо і земля, підвладні року* –
тішаться… в обіймах… два світи…
По землі… іде… неквапним кроком
Жінка… Неземної… Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля, судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Не кохати, отже не жити,
Не ковтати мед дикий губ,
Інакше буду тужити,
Без отари самотній пастух...
Дитя не залишить мати,
І я не покину цих слів,
Мучитись буду, страждати
Без очей твоїх - маяків...
Буду в неба молити, прохати
Одну зіроньку навік,
Щоби тихо так згорати
В глибині густих повік...
Нагодуй лишень світанком
Ясних чар до забуття,
Стану молодим серпанком,
Повітрячком твого життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557424
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
Он ничего не ждал так трепетно и нежно...
Он говорил о ней,..о ней единственной мечтал и звал в бреду...
Он в нетерпении изнывал...Шептал в ночи молитвы...Любви земной он для себя просил...
Он ожидал её так долго...
Средь сотен лиц высматривал,..на зов сердечный он спешил...
Душа и сердце были нараспашку,..на ключик и засов не запирал...
Она явилась тихо,незаметно...В тот час,когда и не надеялся,..и ждать устал...
Она звездою засияла,..тем ярким солнышком,..не обожгла ...
Без колебаний ринулся любви навстречу...И наконец то!..Он в блаженстве побывал и ликовал!..
Судьба влюбленных мимо счастьем не обносит...И он в число счастливчиков попал!..
И к счастью он не смог привыкнуть!..К нему привыкнуть никто не смел!..
И столько было для него открытий!..Он даже и не представлял...
Счастливым и влюбленным небо благосклонно,..для них открытые седьмые небеса!..
Без радости любви тускнеет жизнь на свете,.. и падает её цена!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556866
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
за мотивами роману В. Гюго
“Нотр –Дам де Пари”
Вернулась я без одягу… без тіла…
Цвіли каштани… малював Моне…
Це місто я колись уже любила…
Велике Місто…
що зреклось мене…
Які сьогодні в нього кам”яниці…
А де ж мої загублені стежки?...
В якому з вікон мій вогонь теплиться?...
А блюз?.. наш перший блюз
у дві руки?..
А ще – дощі… які дощі пролили!…
Тумани над соборами пливли…
На площі цій колись мене - спалили…
А далі…
трохи далі – розп”яли…
В моєму танці нотки божевілля?
Це ж тільки - танець… що - в ньому знайшли?
Не вміла ще й заварювати зілля…
Коли по мене
вперше ви прийшли…
Хай ваші дзвони плачуть – Есмеральда!...
Готичних знаків – не збагнути вам!
Моїх очей… моїх! очей смарагди
Зі стін своїх
не змиєш… Нотр - Дам…
Тепер не маю жодних застережень…
Як власне тіла я не маю - теж…
Але в оцих обмеженнях обмежень
Я маю все…
лише не маю меж…
І ось тепер… без одягу… без тіла…
Тумани над химерами пливли…
І та… яку ви спрагло так любили…
Так – віддано…
аж поки – розп”яли…
П’янить і досі шум оцих причалів…
Глушить абсент отой дивак Моне…
А у підвалах… у старих підвалах… …
Хтось малював…
по – пам”яті… мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556720
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Ми нарІзно блукаєм в світах...
Що кохання жертовним буває,
І сльозою на щоки спадає,
І вогнем запеклось на вустах,
Пізнаємо з тобою весь час...
Знову пам"яті спомин торкнувся,
Наче в дім блудний син повернувся...
Отже, пломінь кохання не згас,
І під снігом палає вогонь...
Ми в розлуці нарізно страждаєм,
І на зустріч надію плекаєм,
Що надійде, мов потиск долонь...
...наші душі зіллються нараз,
І в палкому злитті відігрієм
Зледенілі серця.. Ми це вмієм!..
Ви повчіться цьому ще у нас!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115020301043
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556793
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
[i]Розбуди мене подихом вітру,
Поцілунком весняного сонця.
Почуттів веселкову палітру
Поклади замість цукру на донце.
Принеси мені пригорщу світла,
Білим пухом розсип по кімнаті.
Хай стривожать весною повітря
Із верби котенята пухнаті.
Шепочи «Прокидайся…» на вушко,
І цілуй мої заспані очі.
Я сьогодні твоя попелюшка,
Що не зникла в туман серед ночі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556820
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Пташко моя, а небо так низько-низько,
Борошно трусить лютий і буде сніг...
Сльози течуть шибками, бо їм там слизько,
Вітер у спину дме і збиває з ніг.
Знай, то є щастя ─ бути крилом для когось,
Знай, що любов ─ насправді свободи вдих!
З давніх давен закладена мудрість Богом
В істинах вічних, наче вода, простих.
Кожна душа ─ то квітка, що сонця просить,
Штучним теплом даремно не приручай.
Є такі крила, що й неба для них не досить,
Розмах такий безмежний, що аж за край!..
Є такі люди, що космос несуть у грудях,
Втрапиш туди і втопишся камінцем!..
Що ж ми так мало тямимо часом в людях ─
Не роздивитись, поки лице в лице...
Не зрозуміти, поки мчимо нестримно,
Поки шалені темпи збивають з ніг!..
_________________________________
Пташко моя, закутайся, буде зимно...
Борошно обертається в білий сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Одне життя, єдиний подих,
І доля в нас на двох одна.
Кохання, ніби сонце, сходить
І нас окрилює сповна.
Несе подалі десь у хмари,
Туди, де мрії наші сплять.
Згорять в світанку давні чвари,
Нові бажання знов гримлять.
Люблю постійно і невпинно,
Кохаю більше за життя.
До тебе прагну щохвилинно –
В моє минуле й майбуття…
23.01.2015
Опубліковано в літературному альманасі "Сила почуттів"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553946
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Моя ти зрадливице ніжна...
Моя ти замріяність сніжна...
Ти зоре моя світанкова,
П"янкА, наче кава ранкова...
Вразлива, тендітна, примарна,
Ти- час, не прогаяний марно...
Сльозинка зі смутком солоним...
Сніжинка, що впала в долоні...
Зі мною ти будеш собою.
Тебе оберу будь-якою,
Бо іншою буть ти не в змозі.
І добре. І щастя в дорозі
За нами біжить. Не від нас,
Бо промінь кохання не згас,
І ми, ухопившись за промінь,
Зіллємось у зоряний пломінь...
Доросла... А наче дитина...
Примарна й воднОчас незмінна...
В коханні тріпочуть серця,
І шалу не буде кінця...
Нічого ще в світі донині
Ніхто не змінив. І не змінить.
Ти світле кохання моє.
Ти-сонце. Ти- небо. ТИ-Є.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115013001108
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555753
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Ах, как нужно мне, проснувшись,
Ощутить твое тепло!
- Ты же Солнце!.. - улыбнувшись,
прошепчу: - Мне повезло!
Согреваешь днем и ночью…
Сыплешь с жемчугом слова.
В омут Счастья тянут очи…
- Как кружится голова!..
Знаю я, как ярко светит
Полуночная Звезда!
Половинку сложно встретить…
- Мы - едины… Навсегда!
Будни, праздники, проблемы…
Мелочь все. Ведь рядом… ты!
У любимых есть эмблема -
Счастье светится сквозь дым.
Судьбы ранят, словно бритвой…
Я свою – боготворю!
Во Вселенную молитву
С благодарностью пошлю.
25.01.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555525
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
На фото юний всміхнений хлопчина,
Надії в серці та вогонь в очах,
Загинув він за неньку Україну,
В майбутнє прокладаючи нам шлях.
Він прагнув кращої країні долі,
Щоб все життя було у нас, як в казці,
Поліг у боротьбі за людську волю,
Хоч був в блакитній миротворчій касці.
В хвилини страху, розпачу і небезпеки
Він жартома казав, що небо падає,
Та сам злетів на небо, як лелека,
А тато з мамою його так часто згадують...
В Небесній сотні він стоїть на варті,
По праву названий Героєм України,
В серцях вкраїнців назавжди безсмертний,
Він не повернеться до рідної хатини...
Вклонімо вдячно голови пред ним,
Ти наш герою - Голоднюк Устим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555346
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Я - білий сніг
самотній білий сніг
що на устах твоїх поволі тане
якби я міг
якби я тільки міг
я б вітерцем торкнувся твого стану
я не холодний
ти побачиш
ні
мій подих теплий
ніби жар гарячий
ти лиш відчуй
чи знак подай мені
не бачиш мила
я дощем заплачу
я - сірий дощ
лютневий сірий дощ
навколо тебе
я нестримно хочу
у лабіринтах вуличок і площ
дощити поруч тебе
дні і ночі
я буду вітром
зорями
дощем
холодною росою на світанні
побач мене
я догораю вщент
відчуй мене
відчуй моє кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555308
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Обвітрені, розхристані думки.
Чому не маю влади я над вами?
Ви лините вночі, немов птахи.
Літаєте із вільними вітрами.
Спішіть туди, де з радістю приймуть.
Де вас вже заморилися чекати.
З відкритим серцем ніжно обіймуть.
Скажіть йому: як можу я кохати.
Як діти неслухняні ви мої.
Та я вам пробачаю, бо я мати.
Розсійте негаразди всі свої,
Та швидше повертайтеся до хати.
Як тільки десь розсіються зірки,
І місяць задрімає після ночі,
І зникнуть непомітно ці казки,
Півільно закриватимуться очі,
Летіть назад, до мене, залюбки
Я вас прийму ... Мої ви знов до ночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555045
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Світ – шокований! Світ здригається
від новин, що летять з ефіру:
кров'ю вулиці вже вмиваються
від безумств кремлівського звіра
в Волновасі, Донецьку, Горлівці...
Маріуполь... а "Боїнг"?.. Боже!
Хто на черзі стоїть в години ці?
Скільки ще він життів положе?!
Скільки болю, смертей, руйнації,
скільки горя іще посіє
цей "спаситель российской нации" –
збожеволівший "цар-месія"?!!
Що з тобою, Росіє, діється?
Глянь-бо, "цар" твій – це біс, лукавий!
Чи проснешся? Чи чад розвіється?..
Схамени їх, о Боже правий!!!
25.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554593
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 26.01.2015
1. ВСЕ ЄДИНО: Я – Господь - Бог твій, Всесвіт і людина.
2. ВСЕ,що є на Небі, на Землі, у Воді, під Землею – Є БОГ!
3. ПОКЛИЧ БОГА, якщо маєш потребу до його.
4. МОЛИСЬ, коли твоя душа того потребує.
5. СТАВСЯ до батьків так, як бажаєш, щоб твої діти ставились до тебе.
6. ВБИВАЙ, якщо ти - Нелюдь…
7. ЗРАДЖУЙ, якщо темрява у душі твоїй.
8. КРАДИ, але чуже ніколи не буде твоїм, не принесе радості ні тобі, ні твоїм дітям.
9. БРЕШИ, якщо в тобі немає: Честі, Совісті, Гідності…
10. БАЖАЙ всього, що є у іншого, але без особистої праці - «чаша» твоя буде порожня…
21.01.2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554198
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
[i] Ой не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з чумаченьком
У степу біда.
Тарас Шевченко
[/i]
[b][i]"Ой не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з чумаченьком
У степу біда".
…То ж безбатченки-хозари
Б’ють ганебно в ціль –
Крадуть сонце, і товари,
І життя… І сіль…
Так було нам споконвіку –
І тепер ось знов:
Вже новітні злі ординці
П’ють гарячу кров!
То було під Іловайськом,
А тепер вже скрізь –
Луплять “гради” й міномети…
Прямо і навкіс.
Гинуть наші козаченьки –
Поросль молода.
Тане, тане військо наше,
Як гірка вода.
І ніко́му наче й діла
До того нема…
Немов в світі запаніла
Вікова зима.
”Згинуть наші воріженьки…”
Але не самі.
Допоможемо всім світом –
Жити ж не в пітьмі!
Запряжіть сталевих коней –
Сурми кличуть нас!
Будем гнати воріженьків
В Рашу й на Кавказ.
І задушимо дракона
На його землі,
Суд учинимо ми правий
В ВОВчому Кремлі.
Ой не п’ються пива-меди,
Поки є біда…
…Та над нами уже сходить
Побідна звізда. [/i][/b]
[i]23.01. 2015
Кельн, ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553989
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Вивчати тебе, як ревний нічний звіздар
Вивчає на мапі неба чудні сузір'я,
Ловити найменші імпульси на радар,
Торкатися мрій, як легіт легкого пір'я...
Вивчати тебе, а спільно ─ й себе в тобі,
Крізь призму душі твоєї уздріти власну,
І кожен запеклий в серці своєму бій
Навчитися обертати на мить прекрасну ─
На видих весни в погожу духмяну рань,
Де гнів ─ лиш палка корида ривкого вітру,
І кров ─ це не кров, а вибухла в день герань,
Малесенький штрих в чуттєву м'яку палітру...
Вивчати тебе по крапельці, мов дитя,
Що порух найменший вловлює вмить очима!..
І пульсу твого, і серця чітке биття
Вплітати в розмову з небом, у сни і рими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2015
Погожого зимового дня, тепленько вдягнувшись, білочка Руделька подалася на прогулянку. Вона зробила кілька стрибків і здивовано зупинилась, роззираючись довкола. У лісі було біло й тихо. Морозяне повітря холодило білочці щічки. Сніг виблискував на сонечку чарівними сріблястими блискітками. Здавалося, ніби добрий чарівник усе довкола зачарував, одягнувши у білосніжне вбрання.
- Яка краса! – промовила Руделька, і пара з її ротика невагомою хмаринкою полинула вгору. - Ой, від мене слова втікають! – Вигукнула білочка й швиденько затулила лапками собі ротика. Бо знову біляві хмаринки кудись собі попливли.
Руделька розгублено крутила головою в різні боки, і тільки подумки дивувалася, що ж це таке відбувається? Стало білочці боязко: ану ж усі слова втечуть, і вона не зможе ні з ким розмовляти? З цією новиною подалася до свого найближчого сусіда їжачка Колючки. Треба ж і йому розповісти, щоб мовчав, бо…
Вже перед самими дверима їжакового дому Руделька зупинилася з простягнутою лапкою, щоб постукати в двері.
"Ой, лишенько, а як Колючці розповідати? Слова ж утікають!" – Подумала білочка.
- Гей, Руделько, ти що примерзла до порога? – зовсім поряд пролунав голос зайчика Костика, ще одного приятеля білочки.
Руделька озирнувшись побачила, що із зайчикового рота також втікають слова-хмаринки.
- Мовчи! – тільки й сказала білочка, і хмаринка знову піднялася вгору.
Далі мала замовкла й почала розмахувати лапками, намагаючись показати зайчикові, що коїться щось страшне. Щоб він не розмовляв зайвий раз. Вона й ротика лапками затуляла, і очі страшенно витріщала. Тоді знову розмахувала лапками та округлювала від жаху очі й надувала щоки. Зайчик був геть збитий з пантелику. Що це з Руделькою таке трапилось?
- Що? Вовк десь поряд? – злякано озирнувся Костик. У відповідь білочка знову затулила собі лапками рота й страшенно округлила й без того витріщені очі. Тоді знову замахала лапками, показуючи на Колючкові двері. Тут зайчик здогадався, що треба сховатися в хатинці друга. Одним стрибком опинився на порозі й щосили затарабанив у двері. Білочка й собі почала стукати.
- Гей! Ви чого так грюкаєте? Десь пожежа? – відчинивши поцікавився Колючка.
- Там вовк, - мовив переляканий Костик, і кинувся в хату, тягнучи за собою білочку, мало не збивши з лап господаря дому. Руделька й собі почала заштовхувати Колька й швидко зачиняти двері. Їжачок не на жарт перелякався. Такими дивними він своїх друзів ще ніколи не бачив.
- Та що коїться? Чого ви мов ошпарені!? – Вигукнув, а білочка миттю затулила йому лапкою рота й киваючи головою, показала, щоб не розмовляв. Та Колько, відмахнувшись, вів далі:
- Слухай, Руделько, я ще розумію Костика, він хижаків боїться, бо не легко йому від них утікати. Але чого ти така нажахана? Ти ж можеш дременути на найвищу гілку і ніякий хижак тобі не страшний, - дивувався їжачок. А білочка, помітивши, що в хатинці хмаринок-слів не видно набралася хоробрості й вигукнула:
- Та ніякого вовка я в очі не бачила!
- То чого ти нас так налякала? – Почав сердитись уже Костик, котрий даремно страху наївся.
- Тут таке відбувається!.. Ще страшніше, аніж найстрашніший вовк. – Дуже серйозно і чомусь пошепки промовила Руделька.
- І що це таке, що страшніше за вовка? – Теж пошепки поцікавився Колько.
- Друзі, це, мабуть якісь чари. Сьогодні я помітила одну дуже дивну річ. Коли я вийшла з дому на прогулянку і вголос сказала кілька слів, то побачила таке…
- Яке?!! – Разом спитали стривожені Колько і Костик.
- Побачила, як втікають від мене слова! - Закінчила розповідь білочка і мало не заплакала. А зайчик, як стояв, так і сів на підлогу.
- Дивно, - замислено проказав їжачок. – І як це виглядало? Тобто, як вони від тебе втікали?
- Та дуже просто, - пояснила Руделька. - Коли я сказала кілька слів, вони перетворилися у біляві хмаринки й кудись собі поплили.
І тут зайчик з їжачком дружно розсміялися, все зрозумівши. А білочка ображено вела далі:
- І нічого не смішно! І не тільки мої слова втікали. Коли я тебе, Колько, хотіла про це попередити, нагодився Костик. Він до мене заговорив, а його слова також почали втікати. От я й налякалася, що коли всі слова утечуть, то ми більше ніколи не зможемо розмовляти одне з одним.
У хатинці від сміху, аж шибки тремтіли. Насуплена Руделька, тільки носиком шморгала, розуміючи, що друзі знають щось більше ніж вона, тому й сміються собі з неї.
- Дуже гарно з вашого боку! - Тільки й сказала.
- Вибач, Руделечко, - першим оговтався Колько. – Ми не з тебе сміємося, хоча якщо по-правді, то і з тебе трішки теж. Ми й забули, що ти тільки минулої весни народилася й ще зовсім маленька, тому багато чого не знаєш.
- Так, пробач, будь ласка, - сказав Костик. – Я ж подумав, що десь поряд вовк, і мало не вмер зі страху. А то виявляється слова-хмаринки.
- Ну то поясніть, коли такі розумні, - вже й собі посміхалася білочка, бо мала дуже добру вдачу, і не вміла довго на друзів ображатись.
- Розумієш, Руделько, це не слова від тебе втікають, то пара, яку ти видихаєш, – почав пояснювати їжачок. Повітря невидиме, прозоре. Все живе, що є довкола, його вдихає і видихає. А на холоді наш теплий подих перетворюється на хмаринки пари. Вже дуже скоро, у лісовій школі, ти багато цікавого дізнаєшся. Тому нічим не журися і говорити не бійся, все добре. – І всі троє знову дружно розсміялися.
Потім друзі разом пили смачний суничний чай з медом і яблучним пирогом. А згодом побігли гратися в сніжки.
Ось така історія, любі хлопчики й дівчатка. Є у мене їх багато, тож заходьте ще послухати, завжди вам рада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552718
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Речка, речка!... Снулая, больная...
Тонкий лед укутал, словно плед...
Ну скажи, о чем ты вспоминаешь,
Истекая в холода рассвет?
Слышен звон церковный- нежен, тонок,
С колоколен растревожив тишь...
Может быть, купания девчонок?..
Их в объятья нежно заключишь...
В полусне прохладного теченья
Затерялся времени разбег...
Зимних снов унылые виденья
Томно овивают твой ночлег...
Только раз на Празднике Крещенья,
Прорубивши в грезах полынью,
Ты свершишь, проснувшись, омовенье,
Чистоту души отдав твою
Тем, к тебе приникшим пилигримам,
Что к твоей душе припасть пришли...
Не сковать тепла суровым зимам,
Что идет от Веры и Любви.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114120311066
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552725
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Невесело калинонька кетяги схилила:
Якби мала вона очі – слізьми б все залила.
Якби серце мала вона - кров’ю би стікала
І від гніву до ворога вогнем запалала.
Незгоряючи б горіла, як розп’ята мати,
Та не дала б загинути своїм солов’ятам.
Якби вміла говорити – Господа б молила…
Якби ж могла…
лиш додолу кетяги схилила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552190
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Все, як і раніше: школа, вчитель, клас.
Із теплом приймають, як і завжди, нас.
Сонечко заглядує в вікна кожен день.
Є помітні зміни: незначні... Лишень:
Підросла берізка, липа вже цвіте.
Тільки де ж дитинство ділось золоте?
Десь кує зозуленька, все рахує дні.
Хто ж може забути роки ці шкільні?
Ти все ж не старієш, школо золота,
Бо у твоїх стінах знову дітвора.
Дякуєм за все вам, любі вчителі.
І прийміть поклони наші до землі.
Підростай ще вище, дорога берізко.
Жаль, що пролітають шкільні роки швидко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552055
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Год прошёл… Сбылось ли, что загадано?
Этот год. О, как он был непрост!
Многие в мечтаниях обмануты…
И не всем дожить нам довелось…
Всё же – устояли в испытаниях.
Предана, растерзана, больна,
"Лучшим другом" вероломно ранена,
Выжила, и вызрела страна!
Президента – в первом туре выбрала,
Сыновья готовы до конца
Защищать свою свободу выбора,
Против оккупанта-подлеца!
Дай нам Бог упрочить дело правое!
Мир вернуть в посёлки, города,
Чтоб гордиться нашею державою
Средь веселья, счастья, и труда!
Чтобы больше не тужили матери,
Сыновей пуская на войну,
Чтобы жизнь, как прежде, щедрой скатертью,
Чтоб влюблённым – юную весну,
Чтоб полям – хлебов, а небу - радуги,
Детям чтоб – подняться на крыло!
Просто дай нам, Боже, стать богатыми
Радостью, достатком, и теплом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551320
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 14.01.2015
[i]Яка б не була країна,
Як би не ішло життя,
Пам’ятай, що ти – людина,
Май у серці співчуття…
Щоб не казала доля,
Якби не змінювався світ –
В тебе – є вибір та воля,
Бо в кінці понесеш звіт…
Яка б не була година,
Час миру чи час війни –
Пам’ятай, що ти – людина,
В житті правду, борони…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550289
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
[i] …і блукає у пошуках рим
не почуте «люблю».
[b]Оленка Зелена
[color="#ff0000"]
Шалений біг… Нестримні маси…
Коловорот чумних епох…
Й Орфей гостює час від часу
В гаремах душ, де – дремний бог…
У нього доля – мов би наша:
Нараз жирує, то худить…
Як калапеця – гарна каша,
Як неотесана блакить.
І ось вистукує епіграф,
Снують метафори… І враз –
Впадає Ліра із пюпітром
В несамовитий нот екстаз…
А той скрипковий ключ – наївний,
Немов скажений, ллє і ллє…
Небесну музику чарівну,
Що і не втямиш, де ти є…
Чи то в концертній світлій залі,
Де чари ті щасливлять мить,
Чи у чуттів земних вуалі,
Де темна ніч чарівність снить…
І в неземних гортанних звуках
Блукає чарівне “ЛЮБЛЮ”…
Шукає рим і з небом злуку!
Неначе плуг свою ріллю…
І вже вони усі у небі…
Душа вже зм’якла… Випав ключ…
Він їй тепер уже не треба –
Її пошарпану не муч!
Та ось зникає вже наснага…
Чуття метафор, твердість рим…
Пошліть Орфею мить розваги:
Нехай Неаполь чи то Рим…
…І ось Орфей вернувсь з відпустки
І знову взяв до рук штурвал…
Його ми просим часто-густо:
“О, дай дихнуть, спини свій шал!”
…Та рими враз вірші знаходять,
Бо Ліра знову тішить муз,
Немов поета – пишна врода
Неперевершених Марусь..[/color][/b]
08.01.2015
Кельн,ФРН
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549815
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Ти прилітай прошу тебе, коханий вітре,
Бо я із пам’яті тебе ніяк не витру.
Віталій Назарук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549189
------------------------------------
За вікном тополя рівна, як струна.
Мабуть, така доля: все стоїть одна.
Іноді самотність вітер поруша,
Так її покірність душу полегша.
Дві самотні душі, вже прив"ялий цвіт.
Тільки є несхожість: різний в них політ.
Прилетить погладить, а вона все спить.
Це ж зима, так треба... тихо не будить.
Припаде до гілок, тихо шепотить,
Та вона не чує... Так солодко спить..
А мороз лютує.. Вона бачить сон:
Він її врятує в цей важкий сезон.
Сніг їй по коліна й на гілках приліг.
Та її зігріє ніжний оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549239
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Над світом ніч. Дари волхвів- плацебо.
І ось засяє ясно Зірка в небі.
І свято віриться,
Що має ХТОСЬ з"явитись...
Що все ще зміниться...
Що може світ змінитись...
Розірвана завіса вівтаря...
І Божим оком Віфлеємськая зоря
Укаже місце таїн,
Що здійсняться,
Що ВІН ПРИЙШОВ,
Лиш треба дочекаться-
І день настане, і відступить ніч,
І люди- браття й сестри, пліч-о-плІч,
Змітуть з землі
Лихі засади зла...
ВІН НАРОДИВСЯ.
ВІРА НАДІЙШЛА.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115010511644
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549141
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Зима із рукава все трусить сніг,
Співає вітер у дротах колядки...
А я прийду на змерзлий твій поріг
Малесеньким пухнастим кошенятком...
Поглянеш в очі -у душі кольне:
Впізнаєш в них щось рідне, незбагненне...
І забереш до рук своїх мене
В тепло безмежне і таке приємне...
Я пригорнусь до тебе, до грудей,
Замуркочу тихенько диво -казку,
Щоб ніжністю тендітних орхідей
В тобі затріпотіла моя ласка...
А вранці розчинюсь, неначе сон,
В твоїх думках, твоїй душі і мріях....
І тільки млостю витканий вельОн
Сніжинкою залишиться на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Ни шагу,слова без любви...Она вокруг всего - всего!..
Она нежна,..она хрупка,..она сильна ,..всегда права!..
Она во всем!Она не дым!С ней старый станет молодым!..
Она согреет,..не сожжет...Она растопит в сердце лед!..
Она поднимет к небесам!..Она подарит счастье нам!..
Она несет собой надежду,..и только с ней во всем успех!..
О ней душа поет беззвучно аллилуйя ...
Она жива - пока дышу!..
Умрет она... когда померкнет свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548972
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]
Ніч обростає снігом, мов деревій,
Знову на небі борошно труть крізь сито...
Снишся мені у пору рясних завій ─
В час, коли вітром шибку душі розбито.
Виють крізь неї протяги, як вовки,
Б'ються крильми замети, мов дикі гуси...
Ти говори зі мною, сотай думки,
В серці вгамуй цунамі і землетруси!..
Взявши за руку, в далеч мене веди ─
Десь у надхмарний простір, а може й вище!..
Не озирайся ─ сніг замете сліди,
Не прислухайся ─ вітер дротами свище...
Ліпить хуртеча в очі ─ ну, хай їй грець!
Комин коптить у небо, немов сигара,
Вітром розсіяний відгомін двох сердець
Ловлять з висот небесних земні радари.
Так мені легко в аурі світлій цій,
Проз хуртовину світить щаслива зірка!..
Просто приходь у пору рясних завій ─
В час, коли серце гупає до одвірка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
У нас в Україні багато гарних традицій. Святкуються родинами і Різдво, і Великдень, і ще багато різних свят. Сьогодні я розповім про дівчинку Яринку, і про диво, яке трапилося з нею на самий Святвечір.
Отож у Яринки велика родина, котра на великі свята збирається разом за одним святковим столом. Так вже склалося, що в їхній будинок, де живе дівчинка з батьками й бабусею, на самий Святий вечір з’їжджаються всі рідні дядечки й тітоньки зі своїми дітьми. Отоді стоїть в будинку такий гамір та рух, наче на вокзалі. Всі щось розповідають, сміються, застеляють столи, а діти бігають, граючись і галасуючи. Яринці щойно виповнилося сім років, тому вона почувається вже геть дорослою й залюбки допомагає в усьому рідним без зайвих нагадувань.
Як і годиться, матуся з бабусею наготували дванадцять пісних страв. Яринка теж допомагала. Пампушки цукровою пудрою посипала, узвар в глечик наливала, родзинки у кутю додавала, не сиділа без діла. Коли засвітили різдвяну свічку і, помолившись, сіли до столу, почалися розмови, от бабуся й сказала:
– Сьогодні добрі господарі повинні нагодувати всіх домашніх тварин, щоб ні одна жива душа у Святий вечір не лишалася голодною.
– Бабусю, а якщо немає домашніх тваринок? – спитала Яринка.
– Тоді треба вечерею поділитися з тими, хто не має домівки, – відповіла бабуся.
Далі, за столом, почали лунати колядки, віншування, сміх та гамір великої родини. Яринка тихенько вийшла з-за столу і поглянула у вікно. А там, у світлі вуличних ліхтарів, кружляли великі й лапаті сніжинки. Вони мерехтіли й виблискували, наче небачені коштовності. Раптом сніг почав падати густий-густий і дівчинка побачила, як в сніговому мареві з’явилася красива жінка у білосніжному вбранні. Сніжинки танцювали навкруг неї у веселому танку, а вона повільно підійшла до воріт Яринчиного двору й зупинилася. А потім, повернувши голову до вікна, привітно посміхнулася. Дівчинка від несподіванки часто-часто закліпала оченятами. А диво-пані махнула Яринці рукою раз і вдруге, запрошуючи вийти у двір. Кивнувши у відповідь, дівчинка вийшла тихенько з кімнати. Вдягла швиденько шубку, шапочку й рукавички та вийшла на поріг.
– Ви мене кликали? – спитала Яринка, геть забувши привітатися.
– Так, Яринко, кликала. Ти не бійся мене, нічого лихого я тобі не заподію, – озвалася диво-пані.
– А хто Ви? – знову спитала дівчинка.
– Мене звуть Сніговицею, – посміхаючись, відповіла незнайомка. Але зараз мова не про мене. Скажи, ти пам’ятаєш, що казала за вечерею бабуся про тварин?
– Так, пам’ятаю, – відповіла ще більш здивована Яринка.
– Поглянь, будь ласка, он туди, – показала пані Сніговиця рукою на лавку навпроти Яринчиних воріт.
Дівчинка глянула, і побачила невелику коробку з-під взуття, геть засипану снігом.
– Що це? – спитала мала.
– Підійди ближче не бійся, – відказала білосніжна пані.
Яринка мерщій кинулася до коробки і відкрила її, а там… Геть ще маленьке, біле пухнасте кошенятко. Було видно, що воно дуже змерзло, бо сильно трусилося. А коли дівчинка простягла до нього рученята, тихенько нявкнуло, ніби заплакало. У Яринки аж у носику защипало, теж захотілося плакати від жалю.
– Хто ж тебе тут покинув у такий холод? – спитала, пригортаючи свою знахідку до грудей.
– Пам’ятаєш? У цей вечір, жодна жива душа не повинна бути голодною…
– Так! Я пам’ятаю, пані Сніговице. Я заберу Сніжинку додому і нагодую, – сказала Яринка.
– В тебе добре серце дівчинко, я рада, що не помилилася. А тепер хутчіш у теплу хату, – сказала пані Сніговиця. – Мені час вже йти, бо за мною йде мій старший брат Морозенко, і до ранку дуже холодно стане. Прощавай.
– До побачення, – помахала рукою Яринка, і побігла до свого дому.
На порозі ще раз озирнулася й побачила, як пані Сніговиця віддаляється і зникає у густій-густій сніговій пелені. Дівчинка ніжно пригорнула кошенятко, струсила сніг і ввійшла у теплий дім. В кімнаті вже прибирали зі столу.
– Матусенько, бабусенько, ви не повірите, – почала було Яринка, та враз примовкла, подумавши, що про таємничу зустріч вона не розповідатиме дорослим. А за хвильку додала:
– Подивіться, хто тепер у нас є, – простягла руки на котрих тремтіло біле пухнасте диво.
– Де ж ти його взяла? – спитав татусь.
– Воно під лавкою, навпроти воріт, голодне замерзало, – тихо відповіла Яринка. – А бабуся казала, що жодна жива душа у цей вечір не має бути голодною.
– Розумнице моя, – лагідно мовила бабуся. – Ти все вірно зрозуміла і правильно вчинила. Ходімо, наллємо йому теплого молочка.
– Сніжинка, мабуть, дуже зголодніла, – посміхаючись, погодилася дівчинка.
З того часу Сніжинка виросла, стала красивою білою кицькою й досі живе у Яринки. А дівчинка добре про неї дбає і дива, що сталося на самий Святвечір не забуває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548846
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
***
В незвіданого нетрях без просвіту,
шукаю відповіді наяву і в сні:
я – порошиночка у цім безмежнім світі,
то... як цей світ вміщається в мені?
***
Тут ні Далі, ні Брейгеля не треба,
ти лиш через вікно поглянь у сіру даль –
і в костурах гілля, що молиться до неба,
впізнаєш весь свій біль і світову́ печаль.
4.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548783
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548767
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Таке життя...Тече, неначе річка.
Повільно, не виходить з берегів.
І тануть дні, як непогасша свічка,
Як талий сніг, пливе кудись з полів.
Це не дорога, вкрита килимами
Із квітів неземної красоти.
Та все -таки наповнена дивами:
На ній колись зустрілись я і ти.
І ось ідем ми битими шляхами,
По бездоріжжю, що бува підчас.
Бува болить: ідемо колючками,
Та треба йти, бо вогник ще не згас.
Схитнеться світ: закрадеться безсилля.
Та як зуміти тут підняти дух?
А що робить, коли накриє хвиля
Із негараздів і життєвих мук?
Тоді думки: як зберегти багаття?
Можливо, тут звернутись до вітрів?
Нехай в душі роздмухують знов ватру,
Коли у серці запече надрив.
Ми сядемо край вогника святого.
Надійне над усе твоє плече.
Немає виходу, повір, другого...
Життєва річка знову потече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548699
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Всю ніч мете надворі завірюха.
Закидані дерева і шляхи.
А я люблю зимову пісню слухать,
Коли у сон потонуть всі хати.
І вітер неспокійний, завиває.
Йому бракує, мабуть, теплоти.
А пам"ять жовтий зошит все гортає...
Так хочеться узнать, де зараз ти.
Сніжинки закрутились, ніби мухи.
Підсліпуватий блимає ліхтар.
Я намагаюсь тиші голос слухать.
Он ряд ялинок, ніби ряд примар.
Знайомий голос чую в заметілі.
Я знаю: це- фантастика одна.
Мої думки знялися й полетіли.
Уява розгулялася моя.
Душа моя радіє, хоч ти витвір.
Та все ще придивляюся в вікно.
Та ні, то все регоче вітер.
Як жаль, що я не можу пить вино..
Коли думки над мною верховодять,
То як же довподоби це мені.
Вони мене у світ щасливий вводять,
Де світ чудес: любов без метушні...
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548373
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2015
[b][i]Ми року Нового чекали,
Як нового життя начало…
І ось він в хату увійшов
Хоч ноги збив… до підошов!
Хай Новий рік несе дива…
Нехай дотла згорить Москва!
І ще б нам дуже повезло,
Якби застрелився х-ло!
Нехай у наших ворогів
Всі ріки вийдуть з берегів!
Щоб газ – по тридцять, нафта – двадцять:
То ж москалі хай веселяться!
…А нам щоб жити без війни.
Нехай насняться віщі сни.
Щоб кожен українець – брат!
Щоб рід помножився стократ.
Щоб стали вільними ми нині,
Здобудем славу Україні!
Щоб геть із влади – всю холеру,
Й родивсь новий Степан Бандера!**[/i]
[/b]
_________
*Не претендуючи на авторство, пропоную
колегам і читачам клубу цю співомовку як
нешкідливий засіб від новорічного похмільного
синдрому. Вірш надіслала мені колега Наталія
Матвієнко, офіційним опонентом дисертації якої
я мав нагоду виступити в переддень нового року.
Мав гріх редагувати твір та додати 1-го катрена.
**День народження якого ми відзначаємо сьогодні.
[youtube]http://youtu.be/Denma8YWL0Y[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547949
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015
Вітер на голочки сніжних ялинок
наче алмазного пилу жбурнув!
Двох не буває подібних сніжинок!
«Ви дивовижні!», - я їм шепнув.
В ніч новорічну задумати варто -
що має збутись, що б я хотів?
Танців і музики, ігор і жартів!
Не кулеметних – бенгальських вогнів!
Щоб на ялинці висіли цукерки,
чути було щоб пісні, а не мат,
залпи салютів і фейєрверків,
а не російських гранат чи гармат!
Хай перетворяться в лід окупанти,
хай заметуть їх горби снігові,
а хутіна вдарять кремлівські куранти
по безтолоковій його голові!
31.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547826
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2014
Добігає кінця старий рік.
Хай не всі в нас збулися надії.
Новий рік ось ступа на поріг.
Хай здійсняться нездійснені мрії.
Хай нам радість, всім мир принесе.
І щоб очі від сліз не блищали.
Хай здійсниться омріяне все.
Щоб багатші, щасливими стали,
Я спілкуюся з вами давно.
І радію я завжди таланту,
Тим кому від природи дано.
Хай щастить моїм друзям із сайту.
Я вітаю найкращих з усіх,
Тих, хто знає ціну справжній дружбі.
Хай лунає в житті вашім сміх.
Щиро дякую Ніні, Ользі і Любі, Таісії.
Не забула про Іру, Валюшу,
Про Віталіка, Федора,Сергія, Петра,
Олексу, Надійку, Оленку,
Наталку, Світланку, Оксанку.
Всіх, хто в білому списку у мене.
Навіть тих, хто чита безіменно.
І Юхниці за сайт моя дяка,
Хай добро не проходить повз вас.
І Олегу від серця подяка,
Що змогли згуртувати всіх нас.
З Новим роком, ДРУЗІ! З НОВИМ ЩАСТЯМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547738
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014
[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]
Гірські вітри збудили заметіль,
Крильми тріпоче лебідь білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті химери
Злітаються роями звідусіль.
На блискітками вкритій білизні́
Слідів чужих присипані мережки...
За стріху зачепились, мов сережки
Бурульки кришталево-осяйні.
Так прибрано і чисто ─ все до свят:
І затишок, і щедрість, і турбота.
Припудрилась ялинка біля плота,
Чекає на різдвяний маскарад...
Коли строкаті вервиці вогнів
І дощику вплетуться в пишні віти,
І голосом карпатської трембіти
Святе Різдво озветься вдалині.
Важким був рік: і відчаю, і втрат
Йому не бракувало... Дай же, Боже,
Забрати у Новий усе хороше,
Що приведе з собою низка свят!
І запалити в кожному вікні
Зорю пресвітлу віри і надії!
Хай заметуть ці щедрі сніговії
Обпалені війною чорні дні...
Нехай новонароджене Дитя
Благословить кожнісіньку родину,
Чиї батьки й сини в тяжку годину
Стоять на варті миру і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Твої слова запали мені в душу.
Я рада, що немає в них зими.
З своїх думок сумління струсить мушу.
І всі вагання вже за ворітьми.
Цвітуть волошки серед жита в полі.
Ромашок простяглися килими.
І по росі ідемо вдвох поволі.
І ти, і я тепер це тільки ми.
Розлогий сад, черешні соковиті.
Ти бачиш он зозулине гніздо?.
Пташина примостилася на вітті.
Кохання нам пророчила давно...
Присядем під розлогою вербою.
Від спеки задихається земля.
А ми такі щасливі знов з тобою.
Від радості хвилюються поля.
Не будем рахувати роки щастя.
Навчимося їх просто берегти.
Я впевнена, тепер оце нам вдасться:
Уміти по житті із ним іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547035
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Зимове небо сяє Оріоном,
Конячками розбіглися хмаркИ,
І сни казкові кольоровим гроном
Нанизують на ниточку зірки...
Дрімає котик місячним клубочком,
У нього поміж лапок грайлик спить...
Груднева ніч морОзяним дзвіночком
Вже відміряє опівнічну мить...
Віддам тривогу вітру у долоні -
Нехай розвіє безвісти її...
Вже, майже, у дрімОти у полоні
Слова у вірші заплету свої..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Як хочеться тепла
Долонь, що пахнуть щастям...
Як хочеться тепла
Слів щирих... і усе...
Надії промінь - сила...
А решта все додасться...
Як хочеться знайти
І зберегти себе.
Як хочеться туди,
У час той безтурботний,
Коли безмежність мрій
І віра без прикрас...
Хвилини й дні тоді
Ми міряли "сьогодні"
І "завтра"що б там що,
А не лякало нас.
На хвильку б завітать
У молодість бездумну,
І "антивірус" там
Поставити для дій.
Тоді б "сьогодні" я
Пошила б, може, в дурні...
А, може, це шантаж
Моїх незбутих мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545752
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Ми з тобою в обіймах долі,
І така вона нам легка!
Бо не сиплемо в рану солі,
Розумієм: любов - крихка.
Від турботи палає вогник,
Він в розлуці дбайливо гріє.
Почуття наше – ніжний дотик,
Що в душі візерунки сіє.
Сяють щастям безмежним очі,
Ми цілком у його полоні.
Є в нас ранки й чарівні ночі,
Сльози радості несолоні.
Дбає доля про нас щомиті,
І дарунками засипає.
Ти для мене один на світі,
Лиш для тебе любов палає!
19.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545795
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
«Але чому б тобі, хто все пізнав,
До нього не постукати, не кинути
Натяк на істину…»
(Вільям Батлер Єтс)
Грудневе сонце підсліпкуватим монахом
Зазирає в студені болота замшілого Тірону,
Білою сутаною бовваніє у лабіринтах
Монастиря наших сумнівів,
Читає більмами незрячих очей
Книгу єресі нашого дому-каліки,
Книгу з недоречною назвою «Людина»
З якої джентльмен Дарвін
Видер недоречні сторінки
І вклеїв ерзац-обкладинку
З поміткою «одруківки»
По завершенню тексту,
Який ніколи не буде дописаний
Кволою рукою старого паламаря-схизмата,
Що на руїнах Пергаму –
Прямо на його білуватих каменях
Розлив оксамитове чорнило вечора
І сказав «Амен!» галатам-непослухам,
Хотів нашкрябати щось на каменях
Чи то на плитах саркофага
Останнього царя античності
(Таки цензурне і дозволене),
Але згадав (і то вчасно),
Що будь-яке слово в устах босоногих –
Єресь,
Будь-який епіграф на палімпсестах гностиків –
Недоречний,
І навіть якби він не був занімілим,
І пророчив би на схилах Арарату про Вічність
Церкви сивих вірмен-хранителів
Одвічних манускриптів долонь Ноя,
Все одно
Слова обернулись би на птахів –
Тих, що відлітають і не повертаються,
Як погляди, кинуті назустріч вітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545489
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Отримала мати страшну, несподівану звістку.
Немає синочка, загинув безстрашно в бою.
– А я ж, любий синку чекала тебе у відпустку!
Ти навіть не знаєш, як сильно тебе я люблю.
– Куди ж ти, мій сину? Куди ж ти, мій соколе ясний?
На кого лишаєш? В які відлітаєш світи?
– Лечу, рідна мамо, за обрій, де сонечко красне.
Додому, до світла. Туди, де немає війни.
– А як же, мій сину, я житиму в білому світі,
Щомиті вмиваючи серце гіркими слізьми?
Не маючи сили уїдливе горе терпіти
І біль невимовний, що в сивій моїй голові.
– Прости, люба мамо! Пробач, сивочола матусю,
За те, що від кулі не зміг я себе вберегти.
Так сталося, рідна. До Бога в молитві звернуся,
Щоб янголи Божі тебе захищали крильми.
– Не плач, рідна ненько! Не плач, не тужи, не журися!
Мені майже легко, немає тут болю й журби.
Із райського саду на тебе, матусю, дивлюся,
А ти неодмінно за мене й за себе, живи!
22. 12. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545550
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Объединим сердца в любви!
Пускай в окно стучит ненастье.
Залогом будущего счастья-
Объединим сердца в любви!
Огонь любви, гори, гори!
Вовеки не коснется вьюга
Сердец, горящих друг для друга.
И ты дари его, дари
Тому, кто ждет любви ответа.
И на порог не ступит стужа,
Когда ты чувствуешь, как нужен
Любви порыв, как лучик света,
Ему упавший на плечо...
Ты женщина. Твоя ментальность-
Мечта, истекшая в реальность...
Дари любовь! Дари!.. Еще!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114121909756
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544963
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 20.12.2014
Вже в вітру скроні посивіли.
Напевно,ти мене забув.
До завтра зорі гомоніли,
А ти не чув.
Вже час приліг спочить й згубився.
Серед зими стоїть весна.
Коханив,де ти загубився,
Що я одна?
Колись кохав,чекав...Щаслива!
На хмароньках в небі гойдав.
Тепер вже серед снігу злива.
Ти розкохав...
Гойдалися хмароньки на пір"їнках,
Писалися віршики на сторінках.
Чи хтось прочитає їх,сльозу витре?
Хтось перечитає їх знову вкотре?
Писалися віршики аж до ночі,
Що він покохати її не схоче.
Доле її,доленько,то лиш вірші?
Відповіла доленька:в житті гірше...
Гойдалися хмароньки,Янголята.
Вклались уже спатоньки всі дитята...
Писала всі віршики,що щаслива,
Та із сліз у душеньці ціла злива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544975
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Тільки ранок став на зміну ночі,
І сніжком присипав шлях до хат.
Усі вікна тут розкрили очі:
Вогники в хатах усіх горять.
Всі чекають зранку Чудотворця.
В кожного бажання своє є.
Він прохання викона від серця.
Всі зусилля з радістю вкладе.
Є у мене теж своє бажання:
Хочу я здоров"я всій рідні.
Хай ще не цурається кохання,
Подаруй щасливі мені дні.
Хай до друзів поспішить удача.
Благодать поселиться в їх дім.
Хай по жилах кров тече гаряча,
Якщо хтось до всього збайдужів.
Мирного прошу для всіх я неба,
Бо ми всі не хочемо війни.
А для щастя небагато й треба.
Чудотворцю! Від біди врятуй і збереже...
-------------------------------------
Вітаю зі святом всіх МОЇХ ДРУЗІВ сайту...
Щастя Вам та удачі в житті...
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544863
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Замерзлі, сковані у кризі,
До вікон тягнуться гілки.
Зима малює всі ескізи
Одним лиш помахом руки.
Вона всесильна, усе може.
Легеньким подихом своїм
Навколо все враз заморозить.
Сніжинок чуть легенький дзвін.
Посріблить голови ялинкам.
По пояс снігу намете.
По шапці кине всім будинкам.
І білим цвітом сад цвіте.
Вона панянка і чаклунка.
Тебе до мене приведе.
А іноді, оця пустунка,
Якщо захоче - украде...
Бо знає: ти боїшся снігу.
Дорога зовсім неблизька.
Ти будеш ще чекать відлигу.
Тоді ж дорога неслизька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543969
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
…кажуть, що навіть легкий
ЗМАХ крил метелика
може спричинити тайфун
в іншій частині світу…
(теорія Хауса)
Я знала вас - тих…
Що сльозами вмивались від горя…
І віру збирали в останній немитий друшляк…
І тих… хто ніколи в житті не побачать вже моря…
Бо хліб свій купують
за вкинутий в шапку п”ятак…
А ще – музикантів…
Що звуки шукали, мов перли…
Світами лунала натягнута вами струна…
На серці моєму… лиш інколи тільки – на нервах…
Я – знала вас… ви лиш – не знали…
що я за одна…
Художників… тих,
Що небриті і дещо обдерті…
Мадонну усе малювали… та разом із тим
Об голову мою свої розбивали мольберти…
На дрова пускаючи
сотні найкращих картин…
Я знала ВАС - там,
Де любові зачинено крани…
Розгублені… сонячні… місячні діти Землі…
Як віддано й ніжно мої лікували ви рани…
Забувши про те,
що вони вже - занадто старі!...
Я справді до крові
Вже стерла ось тут свої лапки…
Поети… аскети… паломники… просто – митці…
Коли замість крапки ми ставили легко трикрапки…
Бо знали… що крапка потрібна –
в самому кінці…
І хто ви для мене?
І хто – я для вас в цім краЮ?
Мій час – вже спливає… Сузір”я моє – Скорпіона…
Що маю сказати?..
Що я вас - так спрагло … ЛЮБЛЮ?!!..
Жахливе цунамі –
………від помаху крил Махаона……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543771
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014
[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]
Вже й зима надбала хуртовин
І діброви міряють обнови.
Ніби угорі прорвало млин -
Небо сіє борошно зимове.
В білій пудрі змерзли ліхтарі,
Іній закосичив туям вії,
Паленіють пишні снігурі
Яблуками у густій завії.
У спітнілій рамочці вікна
Вгадую розмиті силуети,
І сліди згортає білизна,
Засипає, ніби трафарети.
Довгожданна радісна пора
З присмаком ванільно-мандаринним!
Золотить блискуча мішура
Колючки патлатої ялини,
Що притихла в нашому дворі
І мовчить в очікуванні дива...
Кучугура ген на димарі,
Мов сова сердито-полохлива,
Примостилась - і ні пари з вуст,
Лиш у пір'ї блимають очиська.
Під ногами чутно снігу хруст -
Вгадую, що ти вже зовсім близько...
Скрипнувши дверима, зазирнеш,
Обтрусивши комір од сніжинок!..
І розсиплеш радощі без меж
Пахощами свіжих мандаринок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
[b]13 грудня 1963 р. – після швидкоплинної хвороби нирок, викликаної побиттям у міліції, помер Василь Симоненко, український поет, громадський діяч, дисидент.[/b]
***
У місті над Славутичем прадавнім,
Де славою застиг Вітчизни біль,
Свободи дух живе у вічно-травні,
І вічно-молодий там спить Василь.
Свічадо правди, полум’яне серце,
Вкраїні сяє крізь безодню бід,
Не стишиться душі джерельне скерцо,
Із слів не облетить духмяний цвіт.
Безсмертні письмена він нам залишив,
Спішив творити, ніби знав про те,
Що спів його так швидко змінить тиша,
І доля терном у піснях зросте.
Недолюбив, не доспівав, та гідно
Звання Людини по житті проніс.
Кохав свободу і Вкраїну рідну
До саможертви, до кривавих сліз.
Не страшно молодими помирати,
Коли у мріях і у серці рай,
І людям із добром заповідати –
«Радій життю, надійся, вір, кохай!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543472
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Якось четверо янголят зібралися і пішли до Святого Миколая. Дуже їм хотілося Святому допомагати. Прийшли до його хатинки і постукали в двері. За якусь мить Святий Миколай уже запрошував янголят до світлиці.
– Дорогий Миколаю, чи можемо ми тобі допомагати, коли ти будеш обдаровувати діток?
– Залюбки прийму вашу допомогу, дорогі янголятка. Адже мені самому не так вже й легко усюди встигати, – посміхаючись, промовив Святий.
– Тоді кажи, що нам робити, і ми радо допоможемо.
– Ось тут у мене записані всі дітки, що є на Землі, – і з цими словами, Миколай вийняв із шухляди велику й товсту книгу. – Тут усі їх імена та адреси, а також усі добрі й не дуже, вчинки. А це, – вийнявши скручений у трубочку папір, продовжував Святий, – довжелезний список побажань, що вони хотіли б отримати від мене в дарунок.
– І як ти справляєшся з цим усім? Адже тут тисячі дітей, – спитало котресь янголя.
– Так, це справа дійсно не легка. Та є у мене чарівне дзеркало у котре я частенько заглядаю, тому все, і про всіх діток знаю, – підморгуючи й усміхаючись мовив Святий Миколай.
Янголятка підійшли до диво-дзеркала ближче і побачили там кучугури білих та пухнастих хмарин. Махнув Святий своєю палицею, і нараз усі хмаринки розтанули. А натомість вигулькнуло замурзане личко хлоп’яти.
– Іди-но вмийся, горенько моє, – сказала до нього матуся. – Що ж ти знову накоїв? Навіщо шибку сусідам розбив?
Та хлопчина крутнувся на місці, і тільки його й бачили.
– Ну що за неслух? Знову втік, – бідкалася мати.
– Це – хлопчик Михайлик. Дуже вперта та неслухняна дитина. – Промовив Святий. – Давно за ним спостерігаю. Геть не слухає мами, та дуже її засмучує своїми витівками. Ось йому цього року понесе різочку Антипко.
– Ой, а може не треба? – Округлили очі малі янголята. – Той Антипко такий лихий. Він і нам спокою не дає, завжди якісь капості влаштовує.
– Мусить так бути. – Дуже серйозно промовив Миколай. – Адже Михайлик має зрозуміти, що був нечемний, тому подарунків не отримав. Якщо подумає про свою поведінку, виправиться на краще, то наступного року вже буде з подарунками.
– І часто діти залишаються без подарунків? – Стурбовано спитало друге янголя.
– Ні, не дуже часто. Але такі випадки бувають. Ось погляньте-но сюди. – Святий показав на чарівне дзеркало. Хмаринки знову розійшлися в різні боки, а янголи побачили зовсім іншу місцевість і маленьку дівчинку.
– Оце – Настуся. Ця дівчинка хоч і гарна, як квіточка, але була жахливою вередою, та кривлякою. Минулого року замість подарунка отримала Антипкову різочку. То що ви думаєте? Засвоїла добре урок. За рік вона стала геть іншою дитиною. Перестала вередувати, не кривляється, не діймає рідних. Навпаки, стала мамі помічницею. Тому цьогоріч отримає в дарунок омріяну ляльку.
Янголи задоволено перезирнулися. Про щось пошепотілися, а тоді запитали:
– Скажи нам, любий Миколаю, як же ти все пам’ятаєш, хто з діток чемний, а хто ні?
– Відкрию вам одну таємницю. У мене в цій справі є помічниці – зорі вечорові. Над будиночками де живуть чемні дітки, за кожну добру справу вони прикріплюють зірнички, маленькі зоряні пилинки. То такий будиночок вночі увесь сяє, і тільки я те сяйво бачу. Де ж сяйва зовсім мало, там живе нечемна дитина.
– А як ти за одну нічку всюди встигаєш побувати? – Допитуються янголята.
– Для цього в мене є ось ця чарівна палиця. На неї я опираюся, усюди ходжу не розлучаюся. Стукну нею об землю і враз опиняюся в тому куточку де мені треба. Хвилинки у цю ніч також чарівні, і біжать вони повільніше ніж завжди, тому встигаю багато. – Розповідає янголятам Святий Миколай.
– То може тобі наша допомога не потрібна? – Посмутніли янголята.
– Потрібна, мої любі, потрібна.
– А що ми маємо робити? – Повеселіли малі.
– Хтось із вас буде йти попереду мене в хатинку, тихенько дитині сипати на повіки диво-сни. Ще котресь, буде за списком виймати з торби подарунки, пильнуючи, щоб не наплутати. А я вже прилаштовуватиму під подушку.
– То тільки двох візьмеш у поміч? – Спитали янголята.
– Усіх, що прийшли візьму, – посміхаючись відповів Святий Миколай.
– Але ж ти говорив тільки про двох, а що робитимуть ще двоє?
– А ті двоє теж без роботи не залишаться. Вони пильнуватимуть і наповнюватимуть торбу з подарунками. Справа не важка, але відповідальна. Є у мене ще й чарівний млинок. Та не борошно з нього сиплеться, а подаруночки. Одне буде торбу підставляти, інше млинком керувати. От так разом і впораємося мої хороші.
Вже нічка зорі засвітила, і місяць вийшов на поріг. Із неба янголи спустились, мандрують сотнями доріг. Святому дружно помагають, а він дарує нам дива. Ця казка дітки закінчилась, та завтра буде ще одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542936
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Грудень. Сутінки. Дощ.
Дня промокле вітрило.
Які ще недобрі сили
Нам зустріч зірвать зголосились?
Боляче – від і до.
А я її так чекав.
Спішив до тієї миті,
Коли в цім холоднім світі
Зустріну засмагле літо,
На котре не маю прав.
І ти не зможеш прийти.
Сум’яття моє розвієш.
Й сприйму краєчком надії
Оцю недобру завію –
Як твій єдиний мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543079
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Безмежна сила Інтернету
впіймала в сіті всю планету:
всі "гуглять" чи сидять в You Tube,
а ми – у Поетичнім Клубі,
бо нас заніс на цей Парнас
крилатий (чи кривий) Пегас.
Несхожі тут пани і пані:
монументальні, многогранні –
це автори́ поем епічних
чи історичних, чи міфічних...
Хтось тут кує амбітні плани,
у інших – філософська суть,
у третіх вірші – трепет лані,
довершені до філіграні...
як є і ті, що "муть" несуть.
Є сіячі фольклорних зерен,
а хтось – колючий, наче терен,
сатира в них – гостріш ножа.
Буває в'їдлива іржа,
що українське все паплюжить,
викупує в брудних калюжах.
Тут і запроданці, і "тролі",
у них конкретні платні ролі –
ганьбити злісно патріотів,
ліпить їм марку ідіотів.
Є моралісти, фантазери
і обструктисти-флібустьєри,
прозорі й мутнокольорові...
дотепні, мудрі, гонорові,
нудні та прісні, феєричні,
розсудливі чи істеричні,
є незворушні, наче дуб...
а разом – ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ.
Всі згуртувались, згрупувались,
по інтересах об'єднались,
то ж зрідка лиш якась пташина
загляне до чужого тину.
Серед "своїх" – любов, обійми...
за мить – вже суперечки, війни...
все, як в пригодницькім кіно...
але ж... комфортно все одно.
Та як би, часом, ми не злились,
забувши статус й смак манер,
і довго після бруду мились,
бо вилив друг на нас цебер,
та будьмо, друзі, толерантні:
пошлем уклін наш елегантний,
подяку щиру і визна́ння
(і скажемо це без вагання!),
Тим, Хто відкрив цей сайт для Клубу,
Хто дарував солодку згубу –
на сайті вірші розміщати
й себе, коханого, читати,
приймати схвальні "одобрямси" –
безмірні в щедрості аванси.
У всіх нас – спільні інтереси,
і Клуб для нас – як другий дім...
Ото ж, поети й поетеси,
шануймося у домі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Ми ВІДЧАЮ хвилі…
Самотності води глибокі…
Солоні цілунки - сьогодні нам так до снаги…
Несе нас Ріка… що Життям називали пророки…
Що бачим з тобою?...
лише – береги… БЕРЕГИ…
Ти кажеш мені –
Я любити тебе перестану…
Із раю – до пекла… із пекла – я знову в раЮ…
Син СОНЦЯ самого?... що з того?... я – дочка ТУМАНУ…
Але ж я тебе по – своЄму…
так ніжно люблю…
Ти кажеш – покайся!…
Світами прямує вже Молох…
І навіть ( так чітко) прощальний вчувається спів…
Не - бити на сполох...
А просто - щасливою бути!..
Я хочу з тобою…
хай навіть… між двох берегів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542178
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Через Голгофу шлях проліг до волі.
Страшна за це заплачена ціна.
Та досі ми голодні, босі й голі,
І Вітчизняна тихо йде війна.
Щоб не збудити тих, що не проснулись,
Хто сміло заховався у кущах.
Лиш тільки би ми всі не потонули,
В сльозах вдовиних, в кров’яних дощах.
Не раз вже чула: «Наша хата скраю.
Прийдуть сюди—візьму я автомат…»
А ТАМ за мир летить до небокраю
Чийсь батько, син, чийсь чоловік—солдат.
А знаєте, вдивляючись у небо,
Де ангели виходять на плато,
На нього теж чекають із Ереба,
З нового пекла з назвою АТО.
А нам то що? На пуза—вишиванки,
З патріотизмом прапор на даху.
Прокиньтесь, люди! Бо затопчуть танки
Промінчик волі на своїм шляху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542404
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Чомусь мовчить, ледь диха новий ранок.
Сніжинки притаїлись на землі.
Дерева всі закутались в жупанок.
Невже морози наступають злі?
Душа від холоду чомусь німіє.
Чекає, що підкинеш ти слівце.
А ти мовчиш... Боюсь, що зачерствіє,
Замерзне, як безлисте деревце.
Дихни на неї подихом гарячим.
Нехай відчує втрачене тепло.
Хай серце твоє знову стане зрячим.
Врятуй беззахисне, поки живе, стебло.
У файли не складай слова живильні.
Струси з них павутиння давнини.
У новому вбранні хай будуть сильні.
Сумні думки із серця віджени...
Якщо слова, як талі води, мерзлі,
А, може, ти не звик щось дарувать?.
Тоді слова хай будуть хоч відверті.
Це краще, аніж зовсім промовчать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542071
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
[i][color="#0066ff"]
Осінь малювала фарбами в саду.
Айстрам та жоржинам — колір до ладу.
Небо заколисував зоряний скрипаль,
У вечірніх сутінках гасла пастораль.
Промінь відтворила між багряних віт,
Стежку застелила до самих воріт.
Як ішла по вулиці вербам молодим
Фарбувала листячко кольором рудим.
Вгледіла калину, зблизька підійшла,
Щось поміркувала, пензлем повела.
І тепер на видиво багряніє сік
З гіркуватим присмаком в ягодах щорік.
Скинув камизельку величавий дуб,
Виграє на сонці золотавий чуб.
Скільки літ — то байдуже… Що йому мороз!
Хоч малюй, художнице, вітер серед гроз.
Кольором брунатним підвела красу,
Яблукам і грушам додала росу.
А коли втомилась, то спочити сіла,
В неї залишилась тільки фарба біла.
Що робити з нею думала-гадала
Та й перед світанком грудневі віддала.
[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541881
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 07.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2014
Падають сніжинки,
Застеляють шлях.
Сяє в нас ялинка
В золотих вогнях.
Разом прикрашали
Залу залюбки.
Раді тата й мами,
Раді малюки!
В нас гостей багато
В цей прекрасний день!
Новорічне свято
В кожен дім іде!
************
Між лісами їдуть сани.
Привезти дарунків стос,
Святкувати разом з нами -
Поспішає Дід Мороз!
Не біжать – несуться коні,
Білий падає сніжок,
Гей, сніжиночки казкові,
Покажіть нам свій танок!
***********
Де була під лісом грядка
У дідУся край села,
Загубилося Зайчатко,
Там, де яблунька росла.
Замело все снігом білим
І дороги, й ліс, і сад,
І Зайчатко – розгубилось,
Не знайде шляхУ назад.
Там, за тином! Не людина!
Очі – чорні камінці,
Рот – вуглина, ніс – морквина,
Ще й лопата у руці!
Дивне біле кругле тіло,
Замість шапки – черевик!
Це Катрусі і Данила
Самий справжній Сніговик!
Намело замет під тином,
І Зайчатко залюбки
Похрумтіло ніс-морквину,
І до лісу – навпрошки!
**********
Я – хлопчина Новий Рік!
Я до вас іще не звик.
Та усім бажаю щиро
Щастя, радості і миру!
***********
Я Снігуронька весела!
В кожну я прийду оселю.
В хороводі танцювати,
Разом новий рік стрічати!
************
Я пухнасту шубку маю,
По деревах я стрибаю,
Я і шишки, і горішки
У дупло збираю нишком.
Та сьогодні гарне свято
Будем разом ми стрічати!
**********
Снігу випало багато,
Замело шляхи-дороги.
Та у нас сьогодні свято!
Всіх вітаєм з Новим роком!
Тут Сніжинки, і Зайчата,
І Снігурка, і Мальвіна!
Щастя хай у кожну хату
Завітає неодмінно!
Хай дари несе прекрасні
Кожен новий день родинам!
Хай під мирним небом ясним
Розквітає Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541712
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Здравствуй! Я снова приехал...
Выпали редкие дни...
Прожитой яркою вехой
Нас обогреют они...
Здравствуй! Я лирики этой
Словно вина изопью...
Вновь отразят силуэты
Радость твою и мою...
Здравствуй! Несмело дотронусь,
Веря... И нет... В чудеса...
В сладко- любовной истоме
Мы улетим в небеса...
Длиться слияния вехам
Долго... я не тороплю...
Выпали дни... Я приехал...
Здравствуй... Приехал... люблю...
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114112311861
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541693
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Ще шумлять у полях недостиглі жита,
А хрущі до садків перебрались
І співає весна, і квітують літа,
А дві долі в цей час закохались…
Знову Мавка сплітає весняний вінок,
Натомилася річка від ряски,
Соловей посилає своє «тьох» та «тьох»,
А луги вишивають всім казку.
Конюшина цвіте і гаптує луги,
Роси зранку – неначе перлини
І лелеки по парах шукають сліди,
Мальви туляться ніжно до тину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541621
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
Я так люблю руки твоєї дотик,
Вона тверда і ніжна водночас,
Стираю всю непевність,чую кроки,
Несеш любов, що поєднає нас!
Нарву барвінку, заплету віночок,
Для тебе і для мене, під вінець,
То ж поспішай, іще маленький крочок,
Життя цвіте, самітності кінець.
В твоїх руках і тепло, і затишно,
Тримай мене, неси у даль, неси!
Байдуже де, щоб разом і навічно,
Нехай засну. А ти лиш - колиши!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541606
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
После прочтения "В магазине запретных вещей"…
автор: Артура Преварская
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541337
В магазине запретных вещей...там соблазны для глаз,для ушей...
Даже воздух там ими пропах...Это грех!..Пахнет он,..знаешь как?..
На полу там не воск от свечи...Поскользнуться там можно душе,..задохнуться в тиши...
Не спеши ты туда,..не беги,..а подумай сначала,..молитву прочти...
Можно там и упасть,и не встать,и пропасть...Растерять можно все:даже честь...
И цена там всему медный грош...И за так все дают,..только требуют душу в залог...
Только плата высокая там,..души все оставляют не в милость богам...
И залога возврат позабыт...
Вход там есть,..только выхода нет...
Не спеши ты туда,не ходи,..и за так никогда ничего не бери...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541426
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Уже й сніги оббілюють могили –
Це сльози Янголів з небес.
Могильні квіти голови схилили…
В очах моїх Майдан воскрес.
Розгін. Листопад. Ніч на перше грудня.
Собор золотоверхий наш.
Зібралися мільйони до полудня.
І глас молитви «Отченаш».
В країні прапор гідності піднято
Від Кримських гір аж до Карпат.
Перетворила в сльози влада свято,
По головах лупцює кат.
А далі місяці протистояння
І перемога, смерть і плач.
І лиш молитва серця покаянна
Кричить: «О, Янголе пробач!
Ти виборов свободу Україні,
Ти тіло на вівтар поклав.
Підняв у вись знамена жовто-сині
І край наш в ціле об’єднав».
В долонях я тримаю білі сльози –
Сніги від Янголів небес.
Грудневі сковують журбу морози,
Майдан в душі моїй воскрес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541373
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/01/04/8863.jpg[/img]
[i]Слова Наталі Данилюк.
Музика Віктора Охріменка.
Виконує Ярослав Чорногуз.[/i]
На розі, в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Заллє потемнілу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541212
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Ти вродлива. Цікава. Замріяна пані.
Ти обраниця долі. Щаслива в коханні...
Буде все. Забаганки бажай будь-якої.
Та є ТА, що прямує завжди за тобою.
Де не будеш- завжди оглядатися маєш.
Не питай же про те, на що права не маєш
Ти у долі. ЗійдЕшся в смертельнім двобої
Ти із тою, що ходить завжди за тобою.
Це- двійниця. У неї заплющені очі.
Та вона тебе бачить крізь темряву ночі.
Невдоволена всім, що ти маєш... Такої...
І сміється. І плаче вона над тобою.
Ти не житимеш так, як вдоволені люди.
І ніколи собою ти сита не будеш.
Ти угоди з собою в собі не знайдеш.
Ситість долею- фах недалеких людей.
Бо ВОНА, щоб ти стала як всі, не захоче.
І від себе втечеш ти у темряву ночі.
Це не втрата. Це- дар, незбагненний сповна,
Бо завжди за тобою слідкує ВОНА.
Тож такою як всі, поетесі не бути.
У банальність кайданів себе не закути.
Перед НЕЮ (тобою) зніму... капелюх...
Ти- відмінна. За це я тебе і люблю.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114112910849
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540738
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Ще дрімає сонний ранок.
Темінь за вікном.
До землі приліг серпанок.
Спить міцним ще сном.
Лиш далеко десь відлуння
Грому, що лякав.
А на небі повнолуння...
Дощ вже перестав.
Заспокоїлась природа,
Тиша навкруги.
Це побачить - насолода,
Біль перемогти.
Пронеслась луна по річці,
Як слова твої.
Ніби грім пробіг на бричці,
Утопивсь в воді.
А за лісом так шварнуло...
Освятився ліс.
Чомусь в серці знов кольнуло...
Та не треба сліз.
Зазирнуло сонце в шпарку.
Пахне вітерцем..
Прожену з душі я хмарку
З проливним дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540181
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014
Горянко-зимо́ з фіалками ув очах,
Твій погляд криштально-чистий і майже теплий...
У грудях твоїх тріпоче тендітний птах,
А вітер тонкі бурульки, мов коси, клепле.
В судинах бурлять нестримно прудкі струмки -
На дотик такі студені, що аж пекучі!..
Хоч голос твій, мов крижина крихка, тонкий,
Та крикнеш - і пруть лавини з гірської кручі!
А кинеш мрійливий погляд - і ніжний сніг
Здіймається вгору вальсом лелійно-білим...
І навіть січневе сонце тобі до ніг
Складає проміння гостре, неначе стріли.
Люблю споглядати магію у вікні
Під шепіт вогню у пічці, під шурхіт книги...
Так пахнуть фіалки-очі в ту мить мені,
Як свіжо-весняний подих у мить відлиги!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540105
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 29.11.2014
В красі шукає порятунку світ,
І гріється у променях любові…
У квіточці, у дереві, в траві,
У кольорі, мелодії, у Слові
Читає Майстер замисли святі
І б’ється над розгадкою у муках.
Найбільша радість у неволі тій –
Як одкровення візьме вас за руку
І обраним потому назове,
Уронить в душу іскру Прометея,
Благословить до творчості Гефест
На вищій Олімпійській асамблеї.
І ви вже не належите собі,
Приречені прекрасне дарувати,
І осявати днів безбарвних біг
Сердець гарячих благодатним святом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539817
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Кузьма, височелезний чорнявий хлопчина років двадцяти, переступив поріг контори КНС, держачись за одвірок та похитуючись. Постояв мовчки хвилину-другу, а потім ледве перетягуючи ноги поплентався до лежанки. В лежанці весело палахкотить. Біля лежанки застелений кумачем стіл, котрого недавно, разом з хатою, експропріювали у баби Прокопихи. Над столом – портрет Леніна, також у кумачі. За столом – Нюся. До кожанки вона не доросла – на ній куцина. Хромових чобіт у неї також ще нема – звичайні лапті на ногах. Але Нюся – неабияка птаха. Вона активістка КНС. Вона комсомолка. Вона безкомпромісна і непідкупна. Висока, чорнява, повновида. Очі у Нюсі – дві тернинки. Ними вона все бачить. Від очей її нічого не втаїться. От і зараз активістка уважно роздивлялася хлопця, напевне знаючи: не залицятися прийшов.
Кузьма, мов столітній дідуган, ледве сунувся до лежанки. Здавалося, кожен крок був йому невимовно тяжким і болючим. Доплентався до лежанки. Поклав на неї свої завеликі для нього руки, а потім і сам похилився на неї.
- Кузомику, чого ти?.. – запитала Нюся.
- Хлібчика хочу....
- Та де ж я тобі візьму хлібчика, Кузьомику?
- Батько три дні, як умер, – не чуючи комсомолки, глухо говорив Кузьма. – Опух увесь, а потім умер... А брат ще тиждень тому помер... На поле пішов і помер. Хотів знайти хоч одну гнилу картоплинку чи бурячок, та там і залишився... Хата нетоплена, мати від горя нездужає. І я лежав уже який день. Їсти нема чого в хаті. Піду, думаю, до ратуші, може хоч шматочок хлібчика дасте...
- Ой, Кузьомчику, нема в нас хліба в комітеті! – почервоніли щічки у Нюсі. – Ні шматочка... І чого б ти йшов аж сюди. Був би вдома...
- Дринчик брата на Кальонівку відвіз, а потім – і батька, – продовжував Кузьма. – За кожного мертвого, що він відвозить на кладовище, ви даєте по сто грамів хліба... А я думаю: піду сам до ратуші, може ж зглянуться. А як помру, то хоч коней від ратуші на Обногу не гнатимете.
- В колгосп іди, Кузьма! Тоді і хліб їстимеш! – відрізала на мову хлопця Нюся.
- Та як же в колгосп, якщо я ледве ноги тягаю. Вже чотири дні ріски в роті не було. Хоч би кусничок який дали. А то помру!
- Не помреш, житимеш! Ще мене сватати прийдеш... – тінь жалості промайнув у комсомолки.
- Якщо дасте хліба хоч кусочок, то може й житиму. А так...
- А другий брат – Іван де?
- Був вдома, поки Микола на полі не впав а Дринчик не повіз його на Кальонівку. – Ледве вимовляв хлопець. – А тоді і сказав нам: "Піду попрошусь до Василя Романовича. Як їхатимуть до Сум, то нехай і мене візьмуть. Десь наймуся на роботу. Або в Донбас поїду. Краще вже в поїзді з надією в душі померти, що їсти зароблю. Ніж отак сидіти і пухнути!
- А ти ж чого з ним не поїхав?
- ...!
- Чого ж ти в колгосп не йдеш, яку-небудь затірку там дали б тобі кожного дня?
- ...!
- Чого ти мовчиш?
- У мене, Нюсю, ноги опухли – ледве волочу... Аби хоч шматочок хлібчика, може полегшало б. Тоді б уже і в колгосп пішов. Може б з Дринчиком возив би померлих на кладовище... А так... Ох і холодно ж мені... Нюсю, можна я на лежанці погріюся? Не дасте хлібчика – то хоч погріюся.
- А мені що? Лізь та грійся! А хліба в комнезамі немає. Працювати треба, Кузьма, тоді і хліб буде! Їсти хочеться, а працювати – зась! В колгосп іди, лежню!
Хлопчина з великим зусиллям заліз на лежанку, прихилився біля стіни. Сидів мовчки. З очей скотилася одна велика сльозина.
- Так що, ледарю, підеш до колгоспу? – дошкуляла Нюся.
- Я не ледар!.. – ледве вичавив. – І ти знаєш про це. Наша сім’я – такі ж бідаки, як твої батько-мати! Тільки ти... в комсомол подалась, а батьки – до колгоспу! А ми... Ми з батьком і братами нивку самі обробляли, хліб свій мали. І в цьому році повну яму зерна насипали... Ви, комнезамівці, налетіли і забрали все-все... Навіть квасолю... Ти ж всюди обдивилася: і в хаті, і в повітці, і в сажку, і в погребі, і в садку. Всю землю залізними прутами поштрикали... Все зерно вибрали... А тепер хоч би кусник хліба дали... Савович бігав, наганом трусив перед очима, пищав, мов комарик: "Соціалізм будуємо! Державі тяжко..." А нам що? Нам не тяжко зараз! Батько вмер. Брат старший вмер. Іван забіг хтозна куди. Половину Малящиного Кутка Дринчик за окраєць хліба до кладовища вивіз... Скажи, Нюсю, для чого це?
- Так треба, Кузьма! Так партія Леніна-Сталіна постановила! Ти що питаєш таке! Та за ці речі в холодну... Ні, на Соловки відправлять! Соціалізм будуємо – і тяжко нам усім! Треба тугіше підтягнути пояски, поки країна стане на ноги...
- Ой, Нюсю, поясок мій уже до хребта з животом прилип... І на мої ноги вона нехай не надіється – опухли вони на безхліб’ї. Казав Іван мені: "Тікаймо, брате, до Донбасу разом!" А я злякався. Жаль мені було кинути у селі і Малящин Куточок, і Обногу. А тепер здається , що покину все навіки...
- Та що ти заладив: помру-помру, хлібчика-хлібчика. Нема в мене хлібчика! І не помреш ти! – роздратувалася Нюся, встала і підійшла до вікна.
За вікном все було білим і чистим, мов весільне полотно, вибілене липневої погожої днини. Снігу насипало добряче. По дорозі продавлено слід від коняки та саней. Слід тягнувся на Кальонівку. Мабуть Дринчик і сьогодні когось віз на кладовище. А за дорогою – поле. Видніється Ковалів ярок. Справа – Загребелля. Ох, на Загребеллі ж і ситуація. Савович картав Василя Романовича, що людям помагає, свій харч з дому голодним роздає. А той промовив, що вже до ста чоловік померло на Загребеллі – і йому кусень до рота не йде, коли він таке бачить. А що він бачить? Не працюють в колгоспі – от і мруть. Не хочуть до колгоспу. Біжать кудись: Верхові – на Курщину, Карпенки – в Суми, Анікієнки – ще куди... Це ж лише на одній вулиці. А що ж говорити про План, Новоселівку та Зелений Гай! Невже ж невірно зробили, що експропріювали зерно?.. Але Партія не помиляється! Коли було вказано зібрати зерно для держави – значить збери і не роздумуй! Йде класова боротьба. А боротьби без горя і сліз, без крові і втрат не буває. Раз будуємо новий лад – то потрібно тугіше підтягнути пояски. Ось старий Прокіп яку хоромину сам для себе і своєї баби вибудував. Лавку держав, крам завозив – і жив лише для себе, куркуляка, а не для людей. І як у нього не забереш все та не віддаси людям? От тепер стара Прокопика поживе і в менших статках – а людям он яка контора буде. З лавки комору комнезамівці зробили. Тепер даємо хліба тим, хто працює... А через десять років у нас все-все буде по-новому! Соціалізм збудуємо. Світова революція пройде, і всіх капіталістів – "...до 'дної ями, буржуїв за буржуями..." А он з Кальонівки і голова іде. Дійсно як комарик. От Кузьма! І скаже ж таке! Може "комарик" і розщедриться на кусник хліба для хлопчини? Треба його вже з лежанки зігнати. А то буде Савович пищати та наганом трясти.
- Кузьомику, вставай з лежанки! – гукнула ще дивлячись у вікно. – Нагрівся вже доста! Голова комнезаму он іде. Попросиш хліба в нього.
Хлопець не обізвався на Нюсин оклик.
- Чого мовчиш, Кузьма? Он як розігрівся! – різко повернулась до непроханого гостя. – Вставай!
Кузьма мовчав. Очі були відкритими. Хлопець дивився на портрет Леніна і посміхався. В посмішці хлопця дівчина бачила якийсь докір Вождю за труднощі сьогодення, за біль і страждання. В посмішці вона також побачила якусь зверхність цього ледацюги над Леніним. "Ти диви! Він ще глузує! – подумала активістка. – Хлібця йому подавай! Зараз виштовхаю на вулицю!" Підійшла і поторсала за плечі. Від поштовху тіло хлопця осунулося. Голова відкинулась, і погляд немигаючих очей повернувся до вікна, де видно було шматочок дороги, сліди саней, поле, кусень Ковалевого яру. Тільки посмішка тепер була якась блаженна і легка.
- Е-е-е!.. Брате!.. Та ти що?!. – вичавила Нюся зі здавлених страхом грудей. – Ти що?.. Помер?.. Вставай – я хлібчика побіжу в коморі попрошу тобі... Встава-а-ай!...
- Що там у тебе, Нюсю? – пропищав від дверей Савович. – Що ти там коло лежанки схилилась?
- Тут... Тут... Тут Кузьма Графини Горюнихи помер!..
- Як помер?..
- Прийшов, хлібчика просив...
Савович підійшов, витягнувся на увесь коротенький свій зріст і заглянув у вічі хлопцю. Потім своїми коротесенькими пальчиками провів по обличчю. Закрив повіки.
- Не треба йому вже хлібчика, Нюсю! – пропищав. – А ти біжи та позви Дринчика...
22.12.2007 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539768
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Біль давить груди до незмоги
В серденьку тіпає пташа.
На волю проситься небога,
Зболіле тіло спустоша.
Злягла печаль осіннім смутком,
Холодним подихом в душі.
У злобі тішиться здобутком,
Лягла іржею на душі.
Звели, чужинці Україну,
Зцідили соки з поколінь.
В тернах розп’яли сиротину,
Лишили з Раю сіру тінь…
Щоб серце більше не боліло
З віків не ниділа душа,
Чужинцям вирию могилу
Й чохла одягнУ на ножа.
Я в тебе вір’ю Україно,
Мине пора лихих годин.
Бо ти не впала на коліна
Й сягнеш, незвіданих вершин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539690
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Тулитись теплими думками
До захололих щік твоїх...
Вслухатись в те, як під ногами
Рипить, мов цукор, білий сніг...
Як десь хрумтить скоринка льоду
Під гострим лезом ковзанів!
Вдихати теплу насолоду
Терпкої кави у вікні.
Ловити цитрусові нотки,
А поміж ними - хвойний бриз:
Зимовий мікс, не то солодкий,
Не то з кислинкою сюрприз.
І упиваючись, п'яніти
Чи то від сяйва ліхтарів,
Що заливають, мов софіти,
Слідів мережку у дворі...
Чи то від іскорок гарячих
Твоїх усміхнених зіниць!..
І пресувати сніг у м'ячик
Теплом ворсистих рукавиць.
І затуляти що є сили
Тендітне щастя від завій,
Що, мов метелик тонкокрилий,
Бринить у тебе в рукаві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014
Хай свіча на вікні палахкоче,
Хай свіча крізь віки тихо плаче –
Розрива забуття хижі ночі
І обходить могили козачі,
І обходить могили незнані –
У ярках, по лісах і садочках:
України сини тут і дочки
Все лежать у пекельнім чеканні
Все говорять пожухлій травиці:
«Не війна нас забрала до ями,
Нас убила не куля із криці,
Ні вогонь, ні вода, ні аврали –
Просто змії вжилися між нами
І згорьований хліб одібрали!»
22.11.2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538873
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Село уже втомилось від прощань,
Час потонув в мелодіях печалі.
О, мудреці, де ж ваше: «По спіралі…?»
Моє село чомусь лише втрача.
Уже лелек забуті голоси
У знічено-впокорених господах.
Морозить зверхньо запустіння подих
Приречену на невмирущість синь.
Сполохано волаєм до небес –
Чому згасає хліборобська сила,
І хто готує нації могилу
В якій схоронить згодом і себе?
Чи молоха важкоординський прес
Вичавлює із душ козацькі гени,
І чорнозем, обагрений черлено
Із рук безвольних зайда забере?
Пора уже ударити у дзвін
І стрепенутись непокірним духом!
Чи й далі продаватись за макуху
Й нащадків долю ставити на кін?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539025
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Коли відчуєш, що у серці
Маленький пагінець розцвів.
Оркестр заграв казкове скерцо,
Ліричну музику без слів,
Відкинь думки свої безжальні,
Любов- безпомічне дитя.
Не убивай його повально.
І не лишай серцебиття.
Нехай у відповідь ні звуку,
Бо замість серця камінець,
Не опускай із сумом руки,
Твоїй любові не кінець..
Коли спіткнешся об бездушність,
Ти не хвилюйся... Це не край.
Не всі любити мають здатність..
Проси: Любове, не вмирай...
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538922
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Знов свіча на вікні сколихнулась у ніч сумовито,
Знову подзвін віків душу Вкраїні крає навпіл:
«Де ж ви є, мої стоптані, вбиті й замучені діти?
Хоч на мить озовіться із сірих, забутих могил!»
Дощик стука у шибу – чи сльоза омиває дорогу,
Палахкоче свіча – і приходять до Неньки сини,
Бо несуть вони Їй увесь біль, усе горе-тривогу
Із забутих доріг, зі страшної без крові війни…
«Дайте вас обійму, мої спраглі, стражденні й голодні,
Сльози кривд обітру, ще молитву святую вам дам
Ту, що Бог вам давав, як дзвіниці скидали в безодні
Та палили ікони, звелівши мовчати церквам!»
А свіча на вікні палахкоче печально-печально:
«Не сумуйте, сини, і нікого в біді не виніть!
Навіть в горі цьому ви знаходьте для себе повчальне –
І гонителям всім ви молитву спасіння творіть:
Отче Наш, Ти одвіку живущий на небі,
Хай святиться Ім’я Твоє й Воля пребуде Твоя!
Нехай Царство Твоє до нас прийде у вічній потребі,
Нехай в Царстві Твоїм живе кожна Вкраїни сім’я!
Хліба в поті чола подаруй для нас, Боже, сьогодні
І прости нам гріха, як ми зможемо кривди простить,
Від спокус відведи – від цієї страшної безодні,
Від диявола, Отче, наші душі спасай кожну мить…»
Тож свіча на вікні палахкоче у темну годину,
Морок рве на шматки, розбиваючи всі забуття –
І святяться в могилах стражденники всі України,
І дарує Господь всім живущим молитву життя.
14 - 18.11.2008 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538773
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Ви відчували щастя запах?
Це - цвіт рожевий у саду.
Це- сонця вранішнього спалах,
Як краплі теплого дощу.
Це, як цвітіння матіоли,
Як від жасміну хмільний світ,
Чи голос ніжний баркароли,
Чи ледь тужливий звук трембіт...
А, може, щастя - це з тобою
За руки, взявшись, поряд йти.
В житті не знатися з журбою.
Не відчувати самоти...
Тоді я в щасті буду жити,
Як поруч буде вся рідня.
Цьому не можна не радіти...
Про щастя думка ось моя.
Коли в сім"ї нема нещастя.
Навколо диха позитив.
Ось це, мабуть, найбільше щастя.
І це його простий мотив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538697
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Є цінності, яким нема ціни,
Є імена, яких не розлюбити.
Для мене святом із дитячих днин
Родинно-тепле і величне – вчитель.
Життя тасує козирі у грі
І паморозь осипалась на скроні…
Але ступлю я на шкільний поріг –
І знову – першокласник у законі!
Пливу із Вами в чарівні світи,
Не парта в мене нині – бригантина!
Я вже онукам порадіти встиг,
Але для Вас – бешкетник і дитина.
Давайте разом чари берегти,
Ви не старійте, вчителю, не треба –
Мій оберіг від тліну й суєти,
Моє високе і пречисте небо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538460
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 21.11.2014
З зоопарку — подивисЬ! -
Знак м'який тіка кудисЬ.
А юрбою навздогін
Рис, ведмід, олен і кін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538311
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Полем - як долею, босою-голою
крізь ніч і туман, аби непомітно.
Зранена холодом, страхом і оловом
Землю вбійняла...Свідок їй вітер...
Три картоплини у пазусі зморщеній
Три колоски, сльозами пророщені
Три Отче наш й Богородице Діво.
Тисячі кроків. Облуплена стінами.
Дошка на дошці, притрушені сіном.
І стеля, як небо – і сіре, і низько.
Пальці-коріння, обтягнута кістка
Зілля на шиї замість підвіски
Сльози і піт крізь діряві долоні стекли.
Сни - вже не сни, задимлене марево
Діти-анге́ли вкриваються хмарами
Три колоски проросли… Спаси – сохрани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538250
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Метеликом летіти на вогонь,
Упасти потім, обпаливши крила –
Лише б почути шепоту твого:
«Візьми з собою у багаття, милий!»
Які контракти є міцніші уз,
Коли і руки, і серця в польоті?
Благословляю лиш чуттів союз
По саме найвіддаленіше потім.
І хай тепла поменшає рокам,
Але навпіл – усе, що залишилось…
Не ставте, друзі, мрійнику на карб,
Що над усе в житті цінує крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538006
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
На пеньку сидить зайчисько,
Очі, мов жарини з ляку,
Зима зовсім уже близько,
Хоч не хоч, а смокчи лапу.
Вітер свище у коморі,
Проскакав все літо,
Баран хоч ходив у гори,
Цап скосив все жито.
У лисиці хлів курей,
Гарна господиня,
Ходить краде у людей,
На весь ліс гординя.
Білка – жолуді, горіхи,
Всю осінь носила,
Для діток все для потіхи,
Десь бралася сила.
Вовка лапи прогодують,
Така в нього слава,
Свині жолуді смакують,
Це їм їжа і забава.
Ведмідь жиру наїдав,
Кажуть, що ледащо,
Скажу правду не дрімав,
Не згине нізащо.
От халепа, оце так,
Під вінець все літо,
Поскакати він мастак,
Все морозом вкрито.
Осінь кликала іди,
Годі вже скакати,
Замітай лише сліди,
Час і працювати.
А мороз то не дрімав,
До біса та наука,
Усе заєць проморгав,
Холод – страшна штука.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/848-zajchisko-na-penku.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538057
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Зеленіє поле під шелест діброви,
А у житні сходи падають листки.
На столітнім дубі воронячі схови
І білочки тягнуть у дупло гриби.
Милується осінь тихими садами,
Схимницею стала калина в журі.
Обмежився вітер обіймами-снами,
Не лишив по собі хоч слова скупі.
Припадає в балці до гілок тополі,
Обпіка цілунком - серденько терпи.
За обрій скотилось сонечко поволі,
Кутаються денні у вечір сліди.
18.11.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537776
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 18.11.2014
Розігралась в полі драма -
Впала Ящірка у Яму.
Вибратись самій незмога,
Тож зове на допомогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537477
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014
Не заставляйте плакать женщин
По необдуманным словам.
Прощайте женщин́!
Эдуард Асадов.
--------------------------------
Нельзя назвать того мужчиной,
Кто заставляет женщин плакать,
Какая б не была причина,
Их слёзы - горькая расплата.
Во гневе часто забывают,
Что тот теряет совесть, честь,
От кого женщины страдают.
Примеров много, их не счесть.
Когда от злости остывают,
Себя в обиде не виня,
То почему-то точно знают:
Простят, обиду затая.
Не будьте черствыми, мужчины.
Пусть вас не красят кошельки,
Ни мерседесы, ни вершины,
А нежность трепетной души.
Не заставляйте плакать женщин.
Старайтесь лаской удержать.
Тоску улыбкой вам излечат..
А доброте их нет преград.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536820
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 14.11.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c622716/v622716407/924b/zITekzL8UZI.jpg[/img]
[i]Слова - Наталя Данилюк
Музика - Микола Шевченко
Виконання - Марина Романович
[/i]
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536496
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
СПОРИШІ
Слова - Наталя Данилюк
Музика - Микола Шевченко
Виконання - Марина Романович
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536493
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
После прочтения "Любимый, как я тебя ждала!" автор: kostyanika
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536148
Ненаглядный,желанный,мой милый!..
Ты поверь,что я так заждалась!..Что и времени счет потеряла,..и устала тебя ожидать...
Но встречать я тебя не устала...На перроне привыкла гулять...
Слезы кончились все и до капли(а я думала,что их немало)...
Я улыбку свою потеряла,..но не стала скупой на ласку,..и на нежность беднее не стала...
Я страдаю и жду без огласки...И мой взгляд держит лучик надежды...
Но не знаю, когда ты вернешься...И меня приголубишь,..как прежде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536201
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2014
Вірш публікувався раніше. Озвучила, внісши невеликі зміни.
Восени у листопаді
мерзнуть мавпи в зоосаді,
носороги, крокодили
і жирафи, і горили,
і папуги, і слони –
бо із тропіків вони.
І канючать, невеселі:
"Дайте теплої оселі!"
А ведмедик косолапий
ліг в барліг і смокче лапу,
він чекає вже весни
і солодкі бачить сни.
Раді холоду оле́ні
і пінгвіни, і тюлені,
і песці – усі пустують
і нітрохи не сумують.
Всі вони страшенно раді
холоду у листопаді
і співають жартома:
"Вау! Спеки вже нема!
Друзі! Скоро вже зима!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536037
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
У кожного своя винагорода-
Хтось п'є шампань із кубка золотого,
Хтось із копитця хлеще чорну воду
І вже ніколи не стає на ноги...
У кожного свої прерогативи:
Блакитне небо - чи в'язке болото,
Дивитись вдаль і бачить перспективи
Чи озирнутись , як дружина Лота...
У нас є вибір : чи вівця у стаді
Чи вільна птаха - сильний боривітер ,
Паяцем буть смішним на маскараді,
Чи душу свою щирістю зігріти...
Щомиті доля нас екзаменує...
І кожному своє: чи дно-чи масло:
Чи потонути ,склавши лапки, всує,
А чи горіти, щоб життя не згасло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536016
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
Світ ніколи не належав людині,ми в ньому до тих
пір,поки потрібні йому.Світ Господар,а ми гості.
Гості належним чином повинні себе вести,ми
забуваємось,тому катаклізми нагадують про правила.
**********
Внутрішній наш світ,як скло,чим більше треш,
тим прозоріше.Чим чистіша душа,тим більше
зігріє інших.
***********
Мозок наш,як скринька скарбів...
Чим глибше покладеш,тим зовні
скорше дістанеш.
***********
Якщо взяти людину її внутрішні органи,
то можна знайти подібності з овочами,
фруктами,а кровоносна с-ма,як потоки підземних вод,
мозок,як половинки горішків,це нам підказка,
де треба черпати здоров"Я...
**********
Коли людина робить щось нетак,це її помилка,
але це її рух до пізнання.
**********
Вслухайтесь,як тріпоче листя осики
(тополя,осокор,теж має щось подібне),
Коли зільється цей шепіт у вас,
ви відчуєте трепіт своєї душі.
**********
Ми завжди є і будемо піщинками,дрібними
камінцями безкінечної ріки часу,що
вчасно змінює своє русло.
**********
Кажуть..."що ворон воронові око не виклює",
мудрий птах...в людей навпаки,
син батька ножем проткне.
**********
Тварина заболівши,шукає траву і
п"є воду,нічого не їсть,вони нас вчать.
**********
Людина народжуючись тісно тримає
зажаті кулачки,а в них світ в який прийшов.
Покидаючи його розкриваєм руки,віддавши все,
що тримали.
***********
Прийшовши в світ, ми кричимо і плачемо,це сльози
радості,відійшовши з нього,за нами плачуть,
останні сльози печалі
*************
Хто вміє чекати ,той вміє отримувати.
**************
Дурніший мудріший за розумного,його
вчинки з дитячою наївністю,а людина при
розумі,хоче вижати з каменя воду.
************
У воді завжди сила....
Я завжди п"ю відстояну воду,так,як
джерельної немаю.Може комусь знадобиться.
З вечора набирю в 3-х літрову банку з під
крана воду,в нею кладу кусок кремнію(знайшла
у себе на городі),срібло.Ставлю чотири свічечки з церкви
біля банки,читаю "Отче Наш",обнявши банку руками бажаю
добра і здоров"я всьому світу.Повірте,вода набуває смаку
джерельної мягкості.Випиваю на протязі півтора суток,на дні
десь на два пальці,залишаю і поливаю квіти.Мию і знову
набираю.Всім на здоров"я.
***************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535730
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Чайка, Час щоб скоротати,
Сіла на Човна Читати.
Та на морі заштормило -
Чайці не поталанило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533990
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Шила чобітки Шиншила,
Уколола лапку Шилом.
Обняла Шиншилу мама:
Заживе, не буде Шраму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535542
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Ну навіщо така мука, -
Щиро бідкається Щука.
Рибкам Щастя лиш бажаю,
Але Що ж я їсти маю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535543
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 09.11.2014
На мурашнику в задумі
Щось мугикає Юрумі.
А мурахи із журбою
Виселяються Юрбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535804
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Осінь серця заворожує вміло –
Хитра облесниця зрілих років,
І, обітнувши поволеньки крила,
Переконає, що й був ти таким
Ще від колиски не вельми крилатим,
Й крила – не зовім зручний атрибут.
Інша вже справа – розкішні пенати,
Власний літак і «крутий» парашут.
Тихо й підступно підточує сили,
Гасить наснагу й бажання вогонь,
Із кольорового на чорно-білий
Світ повертає до зору мого.
І розтривожує душу ваганням,
Радість міняє на сум сивини…
Ми ще поборемось, осене рання –
Я із тобою у стані війни!
Вже розпізнав твою влесну натуру –
Отже, до успіху маю ключі.
Ми ще побачимо, хто кого вдурить,
В кого із нас благородніший чин!
…Ревно відстоює право людина
На веселково-усміхнені дні,
Я, спадкоємець у еннім коліні,
Прагну лишатися теж «на коні».
Може, зазнавши супротив шалений,
Ти нашим душам дозволиш горіть?
Може ти, осене, саме до мене
Схилиш покірно свої прапори?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535742
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
слова - Тетяна Лавинюкова
музика - Микола Шевченко
виконує - Марина Романович
Троянди кохання
Про почуття мовчи, не говори,
Бувають зайвими слова.
Троянд розквітлих скажуть кольори
Про те, що в серці ожива.
Тут біла ніжність наших перших мрій
І загадковість кремових бутонів,
Рожеві квіти щастя і надій
І квіти пристрасті червоні.
Троянди кохання, троянди кохання...
На них я дивлюся, неначе востаннє.
А в серці цвіте, мов троянда чудова,
Надія на те, що зустрінемось знову.
Коли зі мною знов тебе нема
І огорнуть думки сумні,
Я на троянди гляну крадькома,
Що ти подарував мені.
Тут біла ніжність наших перших мрій
І загадковість кремових бутонів,
Рожеві квіти щастя і надій
І квіти пристрасті червоні.
Троянди кохання, троянди кохання...
На них я дивлюся, неначе востаннє.
А в серці цвіте, мов троянда чудова,
Надія на те, що зустрінемось знову.
Ми разом в наших мріях осяйних,
І наяву, не уві сні
Букет троянд тендітних, чарівних
Ти знову принесеш мені!
Тут біла ніжність наших перших мрій
І загадковість кремових бутонів,
Рожеві квіти щастя і надій
І квіти пристрасті червоні.
Троянди кохання, троянди кохання...
На них я дивлюся, неначе востаннє...
А в серці цвіте, мов троянда чудова,
Надія на те, що зустрінемось знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535838
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
[b][i]* * *
Критикуй себе часом так,
щоб іншим вже…
й сказати було ніʹчого!
* * *
Коли говориш про іншого
за його відсутності і червонієш –
ще не все втрачено…
Але краще – зблідни!
* * *
А бур’янець у своєму городі вимачкуй,
перш ніж лихомовити про нього в іншому.
Далебі, краще буде обом –
тобі й… горóдові.
* * *
І ще! Камінці у своєму горóді позбирай,
та назад не кидай: поклади краще у
фундамент храму, який збудуєш
в своїй душі і… оселі!!
* * *
Буває, що легше знайти величність
у чужому, ніж розгледіти в своєму…
(читай: чоловікові, жінці)[/b][/i]
_____________
[i] *Це так, з принципу – бий свій свого,
щоб чужий і духу боявся!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535846
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2014
Зажурилась осінь, постаріла.
Листя посріблила сивина.
Ще недавно барвами нас гріла,
А тепер так пусто... Дивина...
Перепріло листя кольорове.
Тиша загадкова... Плине час...
Все в житті, ми знаєм, тимчасове.
Пізня осінь нагада про нас.
Мовчимо і ми... А що сказати?
Дарувала доля... Не змогли.
І нащо причину в тім шукати?
Перевагу самоті дали...
Але час від часу дошкуляють,
Не дають спокою ці думки.
Наді мною птицями літають...
Доторкнутись мріяла руки...
Вечір листопадовий холодний.
Мжичка ледве чутно дріботить.
Сумувати, мабуть, це природно
Лиш для тих, хто може так любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535326
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Над озером моей печали всегда найду прореху в синих облаках,..
А на закате оно ловит раскаленный шар,величиною с медный таз...
В том озере моей печали такая теплая всегда вода,..но глубоко,..не видно берега напротив,..не достать и дна...
Я знаю место мелкое одно(секретное,..мое),..куда впадает и ручей из грез,..и по нему дорогу узнаю...
Ручей журчит,как каблучок из хрусталя,..и манит за собой,..и медленно течет...
И подхожу туда я с трепетом в душе,..без камешек в карманах...
Из дырочек все выпали,..их по дороге растеряла...
Там круг не расплывется вширь,..и не поскачет камень...Уйдет на самое... на дно...
Ладошкой радость расплещу в воде,..и всю до капельки отдам...
Еще в сердечке поищу,..и разделю опять напополам...
Источник радости храню,..и бьет она ключом безбрежным...
И утоляет самую глубокую печаль...
И станет озеро и не печальным ... грустно - нежным...
И сколько захочу ему тепла и радости своей отдам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535327
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Здавалось би – посіяно і зібрано,
І хата не холодна, і постіль,
І пишеться хореями й верлібрами,
І все ж – чогось бракує у житті.
Чи вітру – молодого і бадьорого,
Чи душ прозорих в щирості своїй,
Чи потяга – веселого і скорого,
Щоби помчав до станції надій.
Щоб небо там веселками сміялося,
А поміж ними – звабний щастя птах,
Щоб в кольоровім світі прописалися
Моєї долі стомлені літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535044
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014
Повільно тане сум осінній,
Як перший сніг в моїй руці,
Немов на сонці білий іній,
Скупавши сад у молоці.
І полетів, як біла хмарка,
Із жалем, дивлячись униз.
Із хмар створилася отарка,
Що пролилась дощем із сліз.
Задріботів тепленький дощик,
І стало весело чомусь.
Заграв майстерно, як оркестрик.
Не стало суму, я сміюсь.
За комір падають краплинки,
Та я до тебе пригорнусь.
Ці дощові малі перлинки
Так дорогі, бо й ти всміхнувсь.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535074
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014
Полетіло листя, ніби зграйка
Та, що десь летить на чужину.
А один, неначе сіра чайка,
Приземлився в воду крижану.
Чом тобі в повітрі не кружляти?
Жаль, що так тобі не повезло.
Захотілось взять його й підняти,
І зігріть отій біді назло.
Листя захватив шалений вітер
І погнав, жбурляючи до ніг.
Відпочив, старанно крила витер.
За вікном почувся раптом сміх.
І чого радієш, розбишако?
Нову втіху для душі знайшов?.
От тобі і воля, вовкулако,
Скільки стер на волі підошов?
Ще недавно вліз був до комина.
Захотілось людського тепла.
Може, це душевна порожнина
До люських осель тебе вела?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534870
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014
Піти…
Чи легко отак – піти?
Світи
ЗалИшити теплі, вогнені…
Та ти
Такі збудував мости
Хиткі
Підвішені над землею…
Іду
Не знаю я, що знайду.
Гінкі
Сади, чи зів’ялі квіти…
Впаду
В дорозі, чи прокладу
Межу
У край, де буяє літо…
Туман
ЧасОм закриває шлях…
Обман…
Далеко внизу – земля
Дрижить
Місток від ударів серця…
Крижин
Немає в твоїм краю?
Держи
Міцніше ти суть мою
Вона
Луною в тобі – озветься.
ГромИ
Далекої вже війни
З пітьми
Над нами, та разом – ми,
Розчулено обніми,
Щоб серце не стало тліти…
Візьми
Ту віру, де ти і я
Навіки –
Уже твоя,
Не треба – мостів палити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534652
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/28123/kS94X0GuDn4.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280de/yvtYhxm--yY.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280ce/H9T_gUb2Nl0.jpg[/img]
В листопадову пору
останнє осіннє тепло
струменіє глінтвейном
під замшею теплої шкіри
і тонкі промінці розтинають,
мов гострі рапіри,
полинялих дібров і садів
оксамитове тло.
В листопадову пору
так багнеться* серцю стрічань,
найніжніших обіймів
і щирої з кимось розмови,
смакувати ковтками легкими
вино пурпурове,
милуватись, як в небі
вечірньому квітне герань...
Прислухатись до шурхоту
листя у прілій траві,
коли вітер обтрусить на землю
кленову перуку,
і тримати когось так дитинно
за лагідну руку -
відчувати, як щастя бринить
у м'якім рукаві!
І як лоскотом ніжним
нестримно біжить по спині
хвиля теплого струму,
що легко поколює п'яти...
Загорнувшись у плед,
ні про що таємниче мовчати,
задивившись, як вечір
запалює перші вогні.
В листопадову пору
так солодко пахне любов
і терпкий післясмак ностальгії
так часто бентежить...
Заліковую смуток душі,
як набридливий нежить,
філіжанками кави
і дозами щирих розмов.
[i]*Багнеться - хочеться, бажається.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534739
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Святий отче Миколаю,
Нині я тебе благаю,
Поверни мойого тата,
Бо пустує наша хата.
Не потрібні ні цукерки,
Ні чудесні фаєрверки,
Бережи ти мого тата,
Хай мине його гармата.
Буду чемний, не шуміти,
Завжди всім добро робити,
Лиш верни мойого тата,
Щоб до серця пригортати.
Буде тато, буде свято,
Всього в нас буде багато,
Бо, як скінчиться війна,
Прийде радісна весна!
І відновиться руїна,
Щастям зацвіте Вкраїна,
Поможи нам, Миколаю!
А ти можеш! Я це знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534647
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
В останніх зойках стомленого дня
Жасмин пролив божественні повіви.
Їм солов’ї складають псалмоспіви.
Розчулилася росами стерня.
Кує зозуля сутінком зігріта:
- Вам скільки літа?
Ласкаві води тихої ріки,
Купають зорі в млосному агаті.
А комарі – хористи заповзяті,
У місяці кружляють мов круки.
Зітхає малахітово порічка:
- Вродлива нічка!
Коханець вітер промінцем зорі,
Голубить верб заплутану чуприну.
Котом гладким на схід ладнає спину,
Старий курган в розораній корі.
Куріпка п’є з квіткових філіжанок:
- Медовий ранок!
Розп’яттям сокіл, голубінь небес,
Підтримує на крилах одиноко.
Жарінь обідня хитро мружить око,
Вальсуючи у мареві чудес.
Пухкенька посміхається хмарина:
- Казкова днина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534499
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014
С тобой я многое узнала:
Что есть на свете чудеса,
И небо ближе будто стало,
Достать рукой его шелка.
Я стала выше вроде ростом.
Что неумела, всё смогу.
Дышать теперь легко и просто...
Спасибо,-тихо прошепчу.
Нет, я не жду тех обещаний,
Они подводят иногда,
Но как боюсь я расставаний
Тех, что бывают навсегда.
Тогда на сердце стонет вьюга,
Идет борьба с самим собой.
И кто излечит от недуга?
Об этом думаем с тобой?
Когда вдруг буря налетает,
И море жизни вдруг штормит.
К чему ведет все это, знаем:
Любовь чуть дышит от обид...
Но все приходит и уходит,
И волны гладят вдруг песок.
Все это в жизни происходит,
Но трон Любви, он так высок!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534352
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Загояться рани, забудуться "Гради",
Війна не навіки, мине і вона...
Чого плаче мати зчорніла й сумна
Чого наша юнь полягала заради?..
Амбіції карлі кремлівській заграли,
Що кляті хохли хама вигнали геть,
Бо хам, хоч злодюга та "русский на треть",
Тому не пішло йому укровське сало.
Він п'є, кажуть, в рашці і не просихає,
Бо є "лєгєтімним" до цих іще пір,
Надію плекає на "русский" він "мир"
Вернутися мріє до нашого Краю.
Пусті ті надії, хай водочку глушить,
Йому України не бачить як вух,
Смердить у нас ДОСІ ще зеківський дух,
Хоч він на рубльовці закушує суші...
Ми вкажемо "братові" врешті на двері,
Усе відбудуємо краще в стократ.
Ніколи не буде вже братом цей "брат",
Бо братня любов його лиш на папері...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533829
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 01.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2014
Стекают капельки дождя.
Все так же осень тихо плачет.
Так плакать может лишь дитя,
Что слезы горькие не прячет.
Прилип к окошку желтый лист,
Хочу погладить я рукою.
Вдруг слышу осени каприз:
Согрей его своей щекою.
Горячий чай в моей руке,
Летает в доме запах мяты.
А там в холодном ручейке,
Другие листья, но измяты.
Горячий чай... Окно вспотело.
Рисую образ на стекле.
Черты ложатся так несмело...
Точь точь, как видела во сне.
И вот глаза твои смеются,
В ответ смеюсь тебе и я.
Быть может, мне пора проснуться,
Понять: ты - выдумка моя?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533680
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Літаєм часто ми у мріях.
Летим за тридев"ять земель.
Вмостившись зручно на завіях,
І чом тобі не корабель?
Зимова ніч така холодна.
І б"є в лице, піріщить сніг.
Своїй ти мрії лиш підвладний.
Яку ти в серці так беріг.
Та лиш одна тривожить думка:
А чи надовго заметіль?
Якщо ж скінчиться ця чаклунка,
Хто допоможе і звідкіль?
З-за хмари виглянуло сонце..
Проміння лине звідусіль...
Але дістатись треба конче.
Нехай не згасне оця ціль.
Ну що ж! Тепер по бездоріжжю,
Слизькій дорозі навпростець.
Та ні, не сльози по обличчю,
І не урвався ще терпець.
А, може, й ти ідеш назустріч,
І перетнуться вже шляхи?
А перешкод в дорозі безліч...
От полетіть би, як птахи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533488
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Пуанти жовті в світлі ліхтарів,
Вогниста пачка нібито жарина -
Під музику нетоплених вітрів,
Танцює соло Осінь балерина.
Лазур небесна в блискоті очей
І чорних вій імлиста одержимість.
Гординя в кожнім трепеті плечей.
У плині тіла - зимна невловимість.
Раптовий порух голубиних п’ясть,
Удари крил..! Орлана завмирання…
Граційний спуск між дощових причасть,
В софітах полум'яного світання.
Рвучкий стрибок! Вихрастий пірует..!
Тужливе па німого листопаду.
Палкий канкан! Салонний менует,
Що липову колише анфіладу.
А під кінець – адажіо. Поклон.
Вразливих хмар плаксиві сентименти.
Букет від Грудня, що зайняв балкон
І першоснігу злі аплодисменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533351
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
«Три речі даровані нам, щоб пом'якшити гіркоту життя:
сміх, сон і надія. »М. Дамбровський
-----------------------------------------
У світі часто ненависть керує.
Де люди забувають доброту.
Нехай душа надію десь почує,
Нехай мізерну вчує красоту.
і ми повинні вміти сподіватись,
Що десь добро прозріє в темноті.
Захочеться у вічі злу сміятись,
Сказати: НІ! Життєвій гіркоті.
У світі цім жорстокім, безпощаднім,
Навчитися так треба щедроті.
Уміть прощать, хоч декому це складно.
Віддать в житті повагу простоті.
Прогнати відчай, що руйнує плани.
І мріяти про веселкові дні.
І не страшні життєві урагани,
А всі проблеми будуть нескладні.
Ненависть, злість і заздрощі, пихатість,
Любити лиш себе - ось в чім біда.
І ще життя безмірна полосатість.
Та все ми терпим, бо таке життя...
:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533242
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Осінній ліс готується до сну,
У ясенів потріскують суглоби,
Вже літній час на зиму повернув
І вижухле вбрання не до вподоби
Гірським вітрам, на клаптики дрібні
Шматують оксамитові обнови...
Вже сирістю димлять вологі пні,
І плакальниці-вільхи, наче вдови,
Відспівують над ними парастас,
Висить в повітрі ладанна завіса...
Залиш мені хоч трішечки прикрас,
Мій кароокий мідночолий лісе!..
Хоча би жмуток глянцевих листків,
Що виграють на сонці кольорами...
У дні зими, холодні і терпкі,
Зігрію душу теплими дарами.
Вдихнувши хвої пряний аромат,
Надпивши сонця із долоньок листу,
Згадаю щедре золото Карпат
В осінню пору, тиху і барвисту...
А ще - знайомі пахощі грибні,
Що кличуть пориватися у мандри!..
Даруй на згадку мрійниці, мені,
Тепло осіннє, зібране в гірлянди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533339
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Десь із закутку луна
Диво-пісня Цвіркуна.
В унісон йому із саду
Щось підспівують Цикади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533075
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014
У Тхора серед хотінь -
Упіймати свою Тінь.
Та ввірвавсь йому Терпець -
Всі зусилля нанівець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532604
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Щоб не вчитися, Удав
З себе хворого вдавав.
Після першого ж Уколу
Захотілось знов до школи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532801
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Вправо, вліво, розворот -
То Фламінго вчить Фокстрот.
Фантазує на ходу, -
Ой, зі сміху упаду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532806
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 28.10.2014
З Хом'яка який кравець,
Всі зусилля нанівець.
Та на сум часу немає,
Сцену змайстрував й співає.
[url="http://illustrators.ru/illustrations/581137"]Рисунок © Анна Majta[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532968
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Це місто… що легко писало
Всі наші портрети…
Прокручує слайди… немов у німому кіно…
Ось тут я колись загасила свою сигарету…
А ти ж не курив…
бо покинув, здається… давно…
Ми Привиди давні…
Ми Тіні зі зниклого міста…
Ось тут ми кохались… а тут – обнялись під дощем…
Лиш наші фантоми його переповнюють Змістом…
Як бочку наповнюють медом…
а миску – борщем…
Ось тут ми зустрілись з тобою…
Уперше… спонтанно…
Тобі так хотілось дізнатися моє ім”я…
А місто – Ліпило!… Творило!… Бриніло фонтанно!…
Сліди наших ніг вже
Відксерила вкотре земля…
Це місто астральне…
Де з”їли ми тоннами солі…
І десь у графіті вкарбовані всі імена…
У зниклого міста фантомні… запущені болі…
І хто йому лікар насправді?...
ні ти… ані я…
Це місто – міраж… та
Без тебе позбавлене змісту…
Тому я благаю крізь призму відтінків... – Поклич!...
Тут серцю моєму у грудях було надто тісно…
І я повертаюсь до нього…
у сотнях облич…
Це місто – моє!... все!...
Цілком!… до останньої нитки!…
Картини мої – Акварельно… ескізи мої – Олівцем…
Я тінь… що асфальт пробиває із легкістю Маргаритки…
Щоб так невагомо… пастельно…
йому нагадати про це……………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532493
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 26.10.2014
Стогне вітер у комині.
Сум на душу ліг.
Це зима вже за дверима...
Вночі випав сніг.
Забарилось десь кохання.
Ой, неблизький світ...
Обіцяв прийти ти зрання,
Впав із вишень цвіт.
Ось зима цвіте вже білим,
Пада сніг із віт.
Полети до нього, вітер.
Передай привіт.
І скажи, що я чекаю...
Ні! Не плачу, ні.
Лиш сумую й виглядаю
Ночі й дні при дні.
Все уважно слухав вітер,
Сівши на гіллі.
Ти один такий на світі.
Пособи мені.
А чи, може, знаєш правду?
Чом же ти мовчиш?
Сподіваюсь на пораду:
Як без нього жить?
Бачу, й ти самотній, вітер,
Ось тепло шукав.
Пригортав замерзлі віти,
І когось гукав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532565
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014
На Сосні, ото дива,
Оселилася Сова.
І великі її очі
Світяться в пітьмі щоночі.
[url="http://illustrators.ru/illustrations/354241"]Рисунок © Анна Majta[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532515
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014
Равличиха на годинку
Поповзла гулять по Ринку.
І тепер у неї новий
Капелюшок кольоровий.
Рисунок [url="http://illustrators.ru/illustrations/27933"][i]Рисунок © Анна Majta[/i][/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532311
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Вже перший сніг! Який же він невтішний:
Холодні ночі, то густі дощі.
Якби змогти здолати горе й відчай,
Розсіяти у цій густій імлі?
І простягнути, вистелити сонце
Із променів незвіданих орбіт…
Чому така важка дорога до Свободи
Від осені до осені вже рік?
Люблю я осінь. Хто ж її не любить?
Лиш не тепер! Коли ідуть бої,
Коли промокли навстіж юні груди,
Ох, не до осені ні крапельки мені.
У заморозку руки ціпеніють
Пошарпані, потріскані в багні.
Від осені цієї – я сивію,
Як білий сніг на спаленій землі.
Хтось в ніч холодну думами сповитий,
Стиснув в долонях зимний автомат.
Не сніг він бачить цей глибинно чистий,
А біля хати яблуневий сад.
Допоки, хлопчику, ти на гарячім Сході
В рожевих мріях уявляєш Край,
Молитимусь за тебе в кожнім слові –
Чужих дітей немає, так і знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532263
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Просто Їжаку, Їй-богу,
Одягнутися в дорогу.
Покатався по листочках -
Ось і має вже сорочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531450
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 25.10.2014
На Йоржа напала туга,
Він знайти не може друга.
Дружба з ним дуже болюча,
Від природи Йорж - колючий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531750
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 25.10.2014
У Калюжу Колобок
Довго готував стрибок.
Він хотів, щоби навколо
На воді з'явились Кола.
***
На Коалин день Коалі
Кум подарував Коралі.
Хто-зна що в неї на думці,
Носить не на шиї - в сумці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531753
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Захотілося Лемуру
Почитать Літературу.
Літер він не вчив, от Лихо!
Тож сидить і плаче тихо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531816
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Виростило Мишенятко
Мандаринку із зернятка.
Запашна у неї шкірка,
Забере її у нірку.
[i]Рисунок [url="http://illustrators.ru/illustrations/27928"]© Анна Majta[/url][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531818
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Талія в Оси тонка,
Та й сама вона струнка.
Бо Оса замість сніданку
Обруч крутить на світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532173
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014
В Подорож зібралась Пташка,
Та валізи нести важко.
Хоч із Правилами згідно
Взяла тільки необхідне.
Рисунок [url="http://illustrators.ru/illustrations/27935"]© Анна Majta[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532310
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Одиноко по Всесвіту білому.
Самотів між зірок чорнорясником.
У серденьку давно помертвілому,
Безнадія льодилася власником.
Не шукаючи долю негадану,
Животів лиш хмільною оманою.
Не бриніли молитви між ладану…
Доки очі не стрілись з коханою.
Її погляд – глибінь океанова
Та, що манить бажання перлинами.
Завитків філігранність каштанова,
Терпко губить мій розум полинами.
Глянець шкіри – лілейність березова,
Що палає амурною лавою.
І усмішка невиспіло-фрезова
Підсолоджена чорною кавою.
А по тілу - сузір’ями родимки
До Блаженства ведуть галактики…
Скрипотять в мою душу сходинки,
Роздираючи серце в клаптики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531765
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Коли в житті спіткнешся ненароком,
І важко тобі буде підвестись,
Не думай, що скінчилася дорога,
Збери свої всі сили, не схитнись.
Якщо тебе це доля з ніг так збила,
Чи друзі неуважні в чімсь були,
Найкращий вихід, щоб усе простила.
І хоч вони тебе не підняли.
Тримайсь надалі міцно на дорозі,
Не падай духом, щоб там не було.
Не думай, що іти уже невзмозі.
Забудь про те, що є у світі зло.
Знайдуться ще такі, що допоможуть.
І ти відчуєш вірне ще плече.
В потрібний час ще тепле слова скажуть.
Не будуть за помилку бить мечем.
Усім на світі сонце любо світить.
Даруймо людям ми своє тепло.
Бо люди ж - це ті самі ніжні квіти..
І не ламайте з-за дрібниць стебло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531726
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Цей дощ - для двох , а я у нім сама...
В душі капіжить -нащо парасоля?..
Під ноги пада осінь, і зима
Давно вже майорить на видноколі...
Хмаріє небо -і йому болить
Безликий сум, що завиває вітром...
І осідає білосніжна мить
На вигорілу вщент життя палітру...
Цей дощ -для двох...тоді злочинці ми,
Бо порізну збираємо краплини...
Вже відлунали пристрасні громи....
Вже відлетіли в літо павутини...
Сивіє іній у моїй душі...
ТумАниться давно забута рима...
Ведмедиця в захмарному ковші
Ніяк, напевно, сліз моїх не втрима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Всім! Всім! Всім! Гайда із нами
У мандрівку сторінками.
Ох, повірте, буде жарко
У казковім зоопарку.
Чом казковий? Не дивуйтесь,
А пройдіться, не лінуйтесь.
Бо у ньому є, малята,
Не одні лише звірята.
Ще казкові там істоти
Ждуть питань: "Ого, а хто ти?"
А хатинки всіх звіряток
Йдуть в абетковім порядку.
Тож усе ви вже почули,
Йдемо спершу до акули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530192
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Дракон хотів уже Давно
Навчитись грати в Доміно.
У нього з Дзеркалом Дебют -
Дракончик там, Дракончик тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530735
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Елегантний Ельф-Естет
Сів вивчати Етикет.
Та заснув за ним, небога,
Не діставшись Епілога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530737
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 21.10.2014
У Єгипті жив Єнот,
Фіксував усе в блокнот.
Так, порядок - це чеснота,
Та замучив він Єнота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530944
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Живописець Журавель
Дзьобом пише акварель.
Жмакає папір затято,
Що не аркуш - Жабенята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530945
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Що ще Зайчикові треба? -
Розгляда вечірнє небо.
Де не гляне - біла дірка,
То у небі світить Зірка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531191
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Ич, яка цікава мова.
Буква є - немає слова.
Та цього індИк не хоче,
Став він Индиком охоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531192
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Іменини у Іринки,
У очах її Іскринки.
Знає - Іграшок багато
Подарують мама й тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531449
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Така краса, дивлюсь й ненадивлюся ,
Тебе я п`ю, немов п`янке вино,
Від чар оцих, упилася, хилюся,
Не розділю, ми з`єднані в одно!
Уже не кров в моїх старечих жилах,
А соки , що ізмалку пила я,
Земле моя, я тут жила, ходила,
Любов в душі , із року в рік, цвіла!
І хай кричать, осміюють свячене,
Не знищать те, що Господом дано,
Краси такої ,як у тебе , Нене,
Ні в якім краї досі не було!
Я скрізь була, краї переходила,
Та нитку перерізать не змогла,
З роками, все коротшала, маліла,
До тебе ,моя земелько, тягла!
І я засну ,ось тут під синім небом,
Під подихом розгуляних вітрів,
Під шепіт колискової. Сонетом
Прилине з потойбіччя мамин спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531241
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Вже осінь відгуляла своє свято...
Строкаті поміняла кольори.
А до зими не так уже й багато,
Яка натче нам інші килими.
Як зміни відбуваються в природі,
Так настрої міняються в душі.
Вони бувають дзеркалом погоди,
Та настрою не треба доброті.
Ось осінь нас до суму повертає.
Так хочеться поплакати душі.
Та часто сум кудись біжить, зникає,
Бо чую твої кроки у тиші.
Фіалками так пахне наше щастя,
Усмішка випромінює тепло.
А руки ці гарячі, ніжна ласка...
Ні з ким отак ніколи не було.
Ось знову моросить холодний дощик.
Твоя мене рятує теплота.
І рук твоїх приємний ніжний дотик.
І жаром запашілися вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531286
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
«У життя моє прощання увійшло…»
(Р. М. Рільке)
Вчуся говорити «прощай»
Сонцю й деревам,
Людям і квітам.
Вчуся розуміти:
Можливо це ти бачиш востаннє:
Листя, що тріпоче, лякаючись вітру,
Квіти пізньої осені,
Воду калюж,
Світанок, мох, траву.
Вчуся прощатись.
Вчуся жити сьогодні.
Бо «завтра» прийде до когось.
Але чи до тебе – хто зна.
Тому ця епоха
Стала для тебе
Часом прощання.
Воно прийшло так невимушено
У твоє життя.
І не тільки в твоє…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530995
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014
«Дивно,
все, що було застиглим, літаючим бачити
в просторі.»
(Р. М. Рільке)
* * *
Коли пишеш про цю війну – зриваєшся: починаєш усвідомлювати, що пишеш про війну взагалі. Хочеш написати якщо не про епоху сірого попелу, то про подію в історії – репортаж. Але знову і знову пишеш про те, яке то паскудне і жахливе явище – війна. Може тому, що всі війни так чи інакше однакові: на кожній війні є герої і негідники, але всі герої на одне лице і всі негідники на одну морду. Приходить нова війна, а люди все ті ж. Мародер – він завжди мародер: що в часи Юлія Цезаря, що в часи Авраама Лінкольна. І в армії Річарда левове Серце, і в армії генерала Чан Кай Ші були свої герої, що йшли вперед, бо так треба, бо іншим треба жити, і свої боягузи, що думали тільки про свою шкіру. Просто в різних арміях відсоток тих і інших був різний…
* * *
Під кулями приходять до голови несподівані думки. Під кулями думки не бувають сподіваними: вони або відсутні, або приходять невідомо звідки. Думалось: неправда, що християнські і буддистські монастирі подібні і по формі, і по суті. У буддистських монастирях шукають істину без особливої надії її знайти, а в християнських істина дана початково, треба лише прикласти зусилля, щоб не віддалитись від неї, лишитися у її казковому лоні…
* * *
Я ніколи не напишу про те, що бачив на війні. Про це написати неможливо. Люди не повинні знати і відчути все, що бачив ти на війні – це не повинна бачити нормальна людина. І ці жахи описати неможливо.
Саме перо протестує і відмовляється писати. Як описати те, що люди – мислячі істоти, що відчувають, думають, пізнають світ, створені по образу і подобію Божому за якусь мить перетворюються на криваве місиво з кісток, ганчірок і м’яса? «Я ходжу серед людей, а бачу уламки людей.» Ніцше писав про це як про метафору: писав про духовні уламки людей. А як описати це не як метафору, а як реальність – уламки людей на землі після обстрілу? Про шматки людських тіл, які лежать серед руїн села після вогню москальських «градів»? Як описати відчуття людини, що побачила яр заповнений людськими тілами? (Сепаратисти там розстрілювали людей, яких вони підозрювали у нелояльності, а потім скидали туди ж тіла і власних вбитих бойовиків.) Як описати поле, всіяне вбитими солдатами, яких ніхто не ховає, які так і лежать під байдужим небом? (Ми забираємо тіла тільки своїх вбитих солдатів і то після того, як вщухне перестрілка, і сапери перевірять і відтягнуть тіло – сепаратисти заміновують тіла наших вбитих солдатів. А тіла сепаратистів чи москальських солдатів – кому ж хочеться ризикувати життям, щоб їх поховати? Так і лежать…)
Бабуся щось несе мимо блок-посту.
- Що несете?
- Ноги.
Показує – справді несе людські ноги. Пояснює:
- Лежали біля хати, треба поховати, негарно якось…
Звільнили з полону наших полонених солдат. Один солдат був без рук. Сепаратисти відрубали йому руки. Як описати все це???
* * *
Я довго думав (колись): для чого я живу на світі? Який сенс життя? Мого, зокрема. Але я все зрозумів, коли в Луганській області люди вітали нас як визволителів. І плакали, коли ми змушені відступати… Для цього я зараз і живу щоб захистити наших людей від тих озвірілих виродків, що по той бік фронту.
Не всі, звичайно, сприймали нас як визволителів і захисників. Один місцевий виродок показав нам середній палець руки, коли ми їхали броні. Тільки він не врахував, що в мене патрон був у патроннику, а коли я бачу сепаратиста, то руки автоматично скидують зброю догори і сепаратист опиняється в прицілі. Я навіть не встигаю подумати. Реакція в нього теж була нівроку – кинувся тікати. Але куля літає швидше, ніж він бігав – він таки отримав два набої між лопатками. Більше середній палець він не буде показувати нікому. На війні як на війні…
* * *
Солдати з’їли БТРа. Шкода. Біля річки ми зловили здоровенну черепаху (на ній не було давніх ієрогліфів, інакше це був би китайський міф, а не сучасна війна). Я намалював на панцирі дві білі смуги. Назвали черепаху БТРом. Вона дуже кумедно повзала біля табору. Але хтось сказав солдатам, що юшка з черепахи дуже смачна. А їм так набридла одноманітна армійська їжа (якої до того ж бракувало). І з тої черепахи зварили юшку. Казали, що вийшло смачно. Я, щоправда, так і не куштував – мені було шкода нашого БТРа…
* * *
Це війна. Ернест Гемінгвей був правий: чим ближче до передової, тим більше трапляється прекрасних людей. Негідники ховаються в тилу. Або по той бік фронту – серед мародерів і тих, хто катує наших полонених. Це віна. Тут – біля себе – я бачу різних людей – але більшість з них чисті і прекрасні. Але ці прекрасні люди гинуть. Війна знищує найкращих. І плодить негідників. Колись Діоген, почувши фразу, що віна буцім то, знищує бідняків. Сказав: «Навпаки! Вона плодить їх у неймовірній кількості!» Ця війна крім бідняків плодить ще й негідників.
* * *
Біля нас постійно крутився кумедний песик. Ми любили його і годували. Війна породжує у солдат жорстокість, але одночасно і протилежне – сентиментальність. Солдати на війні особливо жаліють тварин. Того песика ми назвали Чебурашкою – за клаповухість. Він завжди був біля нас, навіть коли ми стріляли – не боявся. Але за день до того, як наш взвод жорстоко обстріляли «градом», песик втік. Вони теж здатні передбачати майбутнє – песики…
* * *
Солдати сусіднього взводу поміняли полоненого сепаратиста на тушонку – на банки «п’ятачка в бронежилеті» (бо голодні). Чомусь мене це зачепило: до чого дійшло – людину міняють на продукти. У душі росло темним безлистим деревом якесь обурення і відраза до всього (о, не сприймайте мене як мізантропа!). Потім я раптом зрозумів: моє крислате обурення викликане не натуральним обміном (на війні натуральним обмін популярний як в епоху раннього середньовіччя – бо кожна війна це раннє середньовіччя – повернення темних віків, тільки в людську свідомість, а не на сторінки підручника) з участю людини (работоргівля), а самим фактом, що сепаратиста взяли в полон. Я сепаратистів ніколи в полон не брав і солдати мого взводу теж... Нічого так не принижує людину як полон – це найогидніше, що буває на війні. Краще вже подарувати ворожому солдату смерть. Тим паче, якщо він сепаратист...
* * *
Солдатські розмови інколи докучають: замість того щоб зосередитись на чищенні гармат і кулеметів, вони починають точити ляси (а що на війні не надокучає?) Розмова починається з однієї фрази, яку хтось кидає у простір:
- А Рільке теж служив в армії.
- Але його естетика не те що не армійська, вона антимілітарна: такий світогляд не сумісний з армією та війною.
- Не кажи. А ти читав його «Кам’яних черепах»?
- Це виняток. Рільке сентиментальний. Його містицизм відірваний не тільки від життя, але і від буття. Війна повертає до реальності. Навіть до критичного реалізму Антона Чехова. Хто зумів писати вірші про армію, так це Кіплінг. А прозу – Гемінгвей.
- Ернест суперечливий дивак по суті – початково суперечливий. Він роздирався між пацифізмом і грубою реальністю життя, що знаходить своє найбільш відверте на війні, яка по суті і сформувала його як письменника. Не був би він на фронті в Італії в Першу світову – не було б ніякого письменника Гемінгвея. Може був би хороший рибалка і мисливець з відповідними нарисами... У його творчості немає цілісності. Все розірвано. І фрази і свідомість. Немає концептуальності якщо хочеш... Може тому він і застрелився. Людина повинна розуміти для чого вона пише. Не можна писати «Прощавай, зброє» і водночас ладувати карабін для сафарі. Або – або...
- Але так чи інакше, його реалізм ближчий воїну, ніж безнадійність Барбюса з його «Вогнем» чи приреченість, що звучить в романі Еріха Ремарка «На західному фронті без змін». Правдиво, так. Але після такого роману хочеться застрелитись. Проза Гемінгвея – це слова сильної людини, що лишається чоловіком в нелюдських умовах, витримує випробування і перемагає... Тут треба розуміти, що «Прощавай, зброє» і «По кому подзвін» писали два різних автори – два різних Гемінгвея, бо це були різні війни, а значить і людина ставала інакшою. Це все одно, що порівнювати армію Гарібальді з армією найманців Борджіа...
- Цікаво, чому саме Борджіа вважають чи не найгіршим Папою в історії: певно, за те, що він носив тіару напередодні реформації – справді найбільшого з можливих великого розколу християнства – духовного розколу. І його бачать причиною цього розколу.
- Зовсім не тому. Борджіа ввів ratio в церковне життя, ставши найбільшим прагматиком, а значить найбільш світським Папою на святому престолі (антипап я не враховую). Ось вона – вершина ренесансу: на папський престол всадився Арістотель-матеріаліст.
- Цікаво, якби Папою в той час став Джироламо Савонарола: сама історія повернула би в інший бік. Реформація стала б ренесансом релігійної свідомості.
- Вона і так була ренесансом релігійної свідомості. Без перебільшень. Ренесанс був епохою перетворення релігії в античне філософствування і естетизм. Лютер спробував повернути релігії її початковий зміст. А заодно перетворити світські установи в церкву, або хоча б у частину церкви. Щоправда, вийшло навпаки – церква стала світською установою – новою... Недарма Кальвін вирішив стати світським Папою – релігія губила свій сенс, якщо все наперед визначено: якийсь апофеоз фаталізму. Майже, як в сучасній війні – все буде. як тому судилось бути...
І це говорили люди, які кілька хвилин тому були під обстрілом, а потім гатили з «Акації» у відповідь – так, що земля двигтіла... Світ остаточно перетворився на п’єсу-абсурд. Семюель Беккет відпочиває. Точніше він був пророком. Всі ми тепер чекаємо на Ґодо... А сонце поволі сходило, туман танув, я чомусь думав про протопопа Аввакума та його слова про «корабель вогняний» - ці уривки містичної метафізики: «Перш ніж народитись, був у Граді Сонячному, Небесному Єрусалимі: бачив сонце, розчахнуте як колодязь... Був я неначе вугілля розпечене, і раптом згас, і чорним став, і попелом власним одягнувшись, був скинутий у місиво весняне...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530994
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014
[img]http://artrussian.com/images/media/186418.jpg[/img]
За кожною втратою
зріє прозріння,
але на початку - рубці.
Антонівки в мисці –
парфуми осінні
туманяться у молоці.
Терпінням гартуюсь,
а жовтень зі «стажем»
синдрому холодних дощів
тонким павутинням
вікно декупажить
і пише фрагменти віршів.
Лукаве тепло,
віражі сухозлітки,
сумує одцвілий ромен.
Та варто чекати
хорошої звістки…
а з яблук –
густу карамель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530528
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Зорі з неба попадали
Листочками клена.
Сни, осяяні мріями,
Знов вернулись до мене.
Небо синє втопилося
В розніжених водах.
Літо бабине збилося
У клубочки. Природа,
Ніби пісня доспівана...
Це останні акорди...
Душа - поле засіяне,-
Знов окрилена й горда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530583
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Мы все устали от этой войны
Внутри, по сути, больной страны,
И раны наши гангреной страшны,
Но души - верю - любовью полны,
Любовью к расколотой нашей стране,
В которой мужество нынче в цене,
И боль мы чувствуем эту вдвойне,
Сгорая в этом адском огне...
Мы стали циничны и сердцем жестки,
И новости крепче сжимают виски,
А горе рвет сердце на сотни осколков,
Мы все-таки с вами люди - не волки...
Мы станем все вместе, рука в руке,
И в каком бы ни были мы тупике,
Мы - украинцы! - на любом языке,
Свой мир сохраним на новом витке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530529
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Не пройшовши інструктаж,
В Ґедзя вищий пілотаж.
Він пірна униз, мов куля...
Бац! Удар! У Ґедзя Ґуля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530521
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Гніздо побачила Гадюка,
До Галенят полізла, злюка.
Счинили Галенята Галас,
І зла гадюка завагалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530519
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Зберу у жменю зорі -намистинки
І нанижу на нитку своїх снів;
Мелодію заграють павутинки
На ноти композиторів -вітрів.
Я заспіваю тихо колискову
Про котика сіренького тобі,
Про лебедів, про дівчинку казкову
І про озера чисті голубі...
Дрімає місяць у пуховій хмарці,
І наш Руденький смачно позіха;
А сіра мишка у маленькій шпарці
Співа потішки сонним дітлахам...
...
Ступає на м'якеньких лапках нічка
І сипле срібні роси у траву...
Заплющуй, моя доню, свої вічка
І вслУхайся в мелодію живу....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530451
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Йшов Ведмедик на обід,
Переходив річку Вбрід.
На Веселку задивився -
І у Вирі опинився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530378
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Ну й Бешкетник цей Баран,
Буц і Буц у Барабан.
Вівцям спати не дає,
Бо вночі у нього Б'є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530261
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Нічого...Тихо двері ти закрив.
Нікого...Тільки я та стара осінь.
Поцілував.І тихо відлюбив.
Закінчилось.Кохати,мабуть,досить.
Пробачу.Сама тихо долюблю.
Пояснення?В коханні?Не буває...
За тебе завжди Бога я молю.
Та Бог про нас і сам давно вже знає.
Хитає головою.
-Я ж бо дав!..
Шматоване кохання під ногами.
Так дивно-це ж ніхто його не вкрав!
Кохаючи ставали ми Богами!!!
А потім...Як маленьке пташеня,
Котре мороз пообнімав в долонях...
І я уже давно не є твоя...
І осінь не одна у наших долях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530162
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Чатуєш на мене, моя сивоока хандро,
І пальці холодні, мов щупальця, тягнуться в душу...
Спиваючи сонце, так спрагло вустами ворушу,
А листя лягає у стоси, мов карти таро.
Ну, що наворожиш мені на прийдешню зиму́,
Які передбачиш прогнози, невдачі і втрати?
Цей погляд застиглий мене спонукає кричати,
Мов плівку, здирати руками загуслу пітьму!..
Не вірю тобі і твоїм захмелілим вітрам,
Усім падолистам, дощам і вологим туманам,
Ти просто міраж, ти фантазія хвора й омана,
Я серце своє на поталу тобі не віддам!
Я буду впиватись останнім осіннім теплом,
Ловити на кінчики вій теракотове сяйво,
Тулити до щік оксамитово-плюшеві айви,
Сміятись усім ностальгіям і смуткам на зло!
Полюєш на мене, чатуєш уперто, як звір,
Терплячість незламна твоя і жага ненаситна!..
Дарма сподіваєшся, чуєш? Сьогодні я спритна –
Стратегіям хитрим і підлим підставам навкі́р!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530142
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
После прочтения "Есть люди" …автор: kostyanika
poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529832
Лечу я мотыльком к тем людям,которые своей душой не обжигают - греют...
Такие люди на добрые слова скупыми не бывают никогда...
И помыслы у них чисты,..и сердце нежное,..на доброе и светлое их память...
И боль с души снимают,.. и пожалеть умеют,..и камень сбрасывают - им легко!..Хоть силы много не имеют...
И не боятся в грязь лицом ударить никогда!..Она не держится и на подошвах ног у них,..сама слетает!..
Без боязни в сердцах потушат и вражды горячий пламень...И правду-матку врежут...
Для них она,как хлеб,..вода...
Жизнь по другому для себя не представляют!..И крылья мотылькам таким,как я,..не оборвут,..и не сожгут ...
От них душа твоя невольно и сама светлеет,..я истину вам говорю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529895
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Я вночі, наче птах, облітаю скоцюрблений простір
та орбіту Землі розчищаю від зла перепон
і Чумацький наш Шлях замітаю від чорної злості,
що ковтнути весь світ замахнулася, ніби пітон.
Але вірус її вже блукає давно по планеті,
вичисляє вождів, проникає до хворих трахей
і загроза Землі - незмовкаючий дріб кулеметів
та ракетні дощі з безперервним потоком смертей.
Ще чергує уран, вже насичений силою вбивства,
в хворобливих голів від напруження пальці тремтять,
їх ефірний обман переписує адрес насильства,
сумні очі Землі від нервового зриву горять.
Стисну нерви в кулак, заспокою легенько планету
і той вірус ножем-гострим словом зачну проганять,
побратимів - літак, цілий полк непоборних поетів,
до світанку ми вже проти дір тих піднімемо рать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529901
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Есть музыка, которая раскрывает смысл жизни.
Она как бы подсказывает правильно ты идёшь или нет.
Она плачет с тобой. Заставляет переживать тревогу, учит мыслить. Без слов.
Это искусство. Я всегда восхищалась таким искусством.
Но гораздо большее искусство слышать музыку сердца. И это не
пустые слова.
Ты нужен. Очень нужен. Без твоей уникальной партии не сыграть симфонию. Ты думаешь о каждом скрипаче, когда слушаешь оркестр? Нет. О нём думают лишь единицы. Друзья. Или дети. Или супруга. Или мама. А может быть не думает никто, кроме одного единственного слушателя, которому вдруг пришла в голову мысль об этом третьем справа скрипаче. «Кто он? О чём думает? Рад ли он быть маленькой частичкой всего этого чуда? Или считает это просто наскучившей работой.» И этот слушатель будет сидеть и думать весь концерт. А потом развернётся и уйдёт. Так ничего и не сказав, но испытывая благодарность. Почему-то не ко всем. А именно к этому самому третьему справа. Эту музыку ему дарили все. Но он больше всего благодарен только одному. Может быть у него была особенная тоска в глазах и слушатель понял, что его понимают. А может он напомнил ему самого себя в молодости. Или любимого человека, которого уже нет рядом... и ему вдруг отчаянно захотелось жить. Что-то переменилось. Он что-то понял. Кого-то вспомнил. Просто стал чуточку счастливее... Потому что эту музыку играл именно ты.
А ты приходишь домой. И клянёшь судьбу. Ты не ненавидишь это место. третье справа. И всё чаще приходят мысли разломать и скрипку, и смычок вдребезги. Не надо.
Кто-то живёт лишь благодаря твоей музыке.
Даже если ты об этом не догадываешься.
Помни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529569
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Прилинь…
Коли ридатимуть дощем
Над перевалом ці осінні хмари…
Сховай мене
Під зоряним плащем
Під звуки веселкової гітари…
Вплетись
В моє волосся золоте…
Нестримано… розхристано… стосило…
Лісами хай летить волосся те…
Так неповторно…
Зоряно-красиво…
Прийди…
Коли накотяться з долин…
Оті звабливі… ті грибні тумани…
Я із твоїх складатиму перлин
Собі пов’язки
На відкриті рани…
Напийся
Помаранчевих долин…
Що досі ти не смів навіть торкатись…
Адже вітри з весняних полонин
Не можуть
В косах осені кохатись…
Вплетися
У скуйовджене гілля…
Щоб я кричала…
Щоб благала… Досить!!!...
Зривай……………
аж до останнього листка…………..
--------------------------------------------
30 жовтня Неповторна Осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529490
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Коли настане справжня пізня осінь,
Останній ключ за горизонт впаде,
Над садом простягнеться неба просинь,
Це значить, що у зиму осінь йде.
Чомусь природа змінює свій колір.
І дихає повітря морозцем.
І холод пробирається за комір,
Мурашками по тілу похапцем.
Тоді невільно сльози набігають.
Я їх тобі не зможу пояснить..
І тільки про одне тебе благаю:
Не треба за цей сум мене винить.
Ти поряд ось зі мною, і я рада.
І подихом зігрів моє лице.
Ти осені життя мого награда.
Ще знай: я це ціную над усе...
Он бачиш, знов хмаринка пролетіла?
Не бійся: нас не зможе розлучить..
Хай дощиком проллється й стане біла.
А ми від всіх розлад зумієм відпочить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529031
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Воздушный шарик нежный
К Луне просился... к звездам...
- Ты растоптал небрежно…
Сказал: - Все слишком поздно.
Растоптанные чувства…
- Нельзя вот так… с судьбою!
Спустя года, в безумстве,
Листаю память с болью.
Луна средь тучек плачет…
Плывут в слезах платочки.
- Ты столько в жизни значил!..
Но вдруг… поставил точку.
Льет дождь. Холодный ветер.
И не взлетают чувства…
Мне в жизни нет ответов
на все вопросы! Грустно…
- Не мой он! Слышишь, Ветер?! –
кричу. Уйди ненастье!..
Пойду искать по свету
СвоЮ щепотку счастья…
07.07.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528728
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Чому мені отой квапливий цьомчик насипав нескінченну міру жару?..
Чому відкрив у серці віконце болю,..жалю?..
Чому лиш голос твій щомиті чути хочу,..щоби лунав у темряві ночей...
Щоб поспішав назустріч із далека,..щоб усмішкою ніжною до себе пригортав...
Без тебе все не те,..не так і сонце світить,..і вітер захолодний,..нема смаку життя...
Чомусь не відчуваю більше крил,..повір,були раніше...невже на них у вирій відлетів?..
Повернешся,..я вірю,знаю...Відчуєш мою пристрасть з тих краів...
А я на тебе одного чекаю,..і час пливе,..як та вода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528387
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Будь птахою крилатою, синиченько мала
Родилась ти пірнатою літати в небеса.
Не робиш шкоди жодної, з’їдаєш червачків
Приносиш людям радість, коли лунає спів.
Виводиш ніжні щебети понад ліси й поля,
І повниться грай-піснею ріднесенька земля.
Великий у малого свободи вільний дух,
Синичка дрібнопера у синьо-жовтий пух.
Дитинко, будь, як пташкою, хоча не маєш крил
Хай дух тебе окрилює до добрих й мудрих діл.
Знай, праця возвеличує, як дерево росте,
А ти своїм покликанням прослав в труді себе.
З любові щастя родиться, підноситься душа,
Завжди усмішки множаться, якщо комусь вона?
Даруй від свого серденька найкращі почуття
І станеш ти крилатою, як пташечка мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528316
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Падає повільно жовте листя.
Ох, як схоже на мої листи!
В них писала, щоб ти не журився.
Жодного про них не взнаєш ти.
Я з тобою подумки бувала.
Гладила заплакане лице.
Жаль, одного тільки я не знала:
Кому сум ти дарував оцей.
Я торкалась ніжною душею,
І такі знаходила слова,
Що літати зміг би над землею..
А від щастя- кругом голова...
Лист за листом відлітав у безвість,
Вітер ці листи безжально рвав.
Так хотілось хоч би на миттєвість,
Хоч би на хвилинку моїм став.
Осінь розкидає жовте листя,
Мжичка прибиває до землі.
Думка моя ніжна, біла, чиста
Тане у осінній сірій млі.
Ось наступний паперовий аркуш
Покладу на край мого вікна.
Ще приклею на листівці марку,
А адресу добре вітер зна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528180
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
[i] Ріднюся, сестрюся з Тобою, огнистости Жрице,
у звичаї скіфів - бо глас давнини не ущух.
У венах мені хлюпочи, відігрійся...Чи ти це -
у oсінь облачена, Долe? Чи Oсені дух?
Роксолана Вірлан[/i]
Міднокоса мольфарко,
в руках твоїх сонце, як бубон,
по лискучій мембрані
вдаряєш долонею в такт
захмелілим вітрам...
Кароока спокуснице-згубо,
перед сяйвом твоїм
навіть кетяг калини побляк.
Відспівали жита,
поспліталися туго снопами
і добірним зерном
обважніли тугі колоски...
Ну, а ти, невгамовна,
дивуєш усіх кольорами
і лелітки роями
летять з-під легкої руки!
Заклинаєш дощі
і вишіптуєш ранки погожі,
гонихмарнице - та,
що приборкує норов стихій!
І в покорі дерева вклякають,
як вірні сторожі,
перед блиском огненним,
що грає рубіном з-під вій.
Як тебе не любити,
моя кароока чаклунко,
не купатись у барвах,
не пити янтарне вино?
Упиваюсь красою твоєю,
немов диво-трунком,
огортаюся теплим багрянцем,
неначе рядном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528211
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
(диптих)
1.
Неба непрозора синя тінь.
Світить місяць – в хмарах пекторалі…
У непевнім мареві мигтінь
Ліхтарі цілуються зухвалі…
Темінь ночі душу обійма.
В лабіринтах гі́лля світло тчеться…
Вітер підкрадеться крадькома
Холодом, як вічністю, торкнеться…
У вітринах – привиди машин,
Звуки ночі рвуться магістраллю…
Музика посрібнених перлин
На дротах виблискує астрально…
Невідомий темний режисер
Сцену ночі затіня поволі…
В царстві напівті́ней та химер
Місяць – зачепився за тополю…
***************************
2.
Месяц в ореоле облаков
Медною копейкою – на блюде…
Музыкой непознанных миров
Ноты фонарей – в вечернем блюзе…
В призрачном мерцании витрин
Чьи-то души бликами играют…
Окна в обрамлении гардин
Света полутени пропускают…
Месяца клубочек меж ветвей
Струны задевает перебором…
Темень гасит звёзды всё смелей
Волей неземного дирижёра.
Из-под ног листочек подхватил
Ветер но́чи – странник-одиночка…
Чёрный тополь теменем закрыл
Яркую сверкающую точку…
6.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528275
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Поймай в ладонь кусочек неба,
Того, что в этот трудный час
Вкусить дало познаний хлеба,
Теплом своим покрыло нас
В местах пересеченья судеб
На ложе потаенных встреч,
В которых память наша будет
Тепло небесное беречь.
Тепло слияния с тобою
В объятьях жертвенной любви...
И эта память беспокоить
Нам будет души... До крови
Еще не раз свои мы раны
Разбередим, сорвав бинты,
Блуждая в призрачных туманах
Разлук и встреч... И с высоты
Теплом лазурью льется небыль,
Что былью стала нам с тобой...
Тепло уловленного неба
Нас обогреет, как любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528278
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Коли серце з туги кам`яніє,
Замість сонця, хмари дощові,
Хто мене потішить і зігріє?
Тільки ви, поети друзі, тільки ви!
І коли згублюся десь в дорозі,
Дім зникає, топиться в імлі,
Хто стоїть і кличе на порозі,
Тільки ви, поети друзі, тільки ви!
Я колись знайду свою стежину,
По якій додому буду йти,
Поцілую землю ,тут спочину .
Хто підтримав? Вдячна друзі, бо це ВИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527956
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Есть люди, что любят сурово,
Без устали, критиковать,
А доброе, тёплое слово
Стесняются как-то сказать.
Забрёл к Вам товарищ в ненастье
И курит вторую подряд…
Видать, приключилось несчастье,
Похоже, что сам виноват.
И, выкурив, тянется снова.
И просят глаза: «Помоги!»
Найдите же теплое слово,
Жестокое бросят враги.
В наш век прагматичный не ново,
Что черствости много вокруг.
Скажите хорошее слово,
Ведь в нём так нуждается друг!
И он Вам улыбкой ответит
Согреет ответным теплом.
Вам станет уютней на свете
За чаем на кухне вдвоём.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527893
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
«Чи вистачить волі журбі твоїй
З ангельської сурми гриміти –
Страшного суду віщунки, мелодію бурі…»
(Райнер М. Рільке)
Віщуни.
Вони не шепочуть,
Не приносять свою вістку таємно
Від серця до серця,
Не ховають свою офіру
На вершині свого духу,
Вони кричать голосом грому,
Звуками, що тремтіти змушують
Навіть дуби віковічні,
Не те що осики,
Кілками з яких звикли
Пробивати чорні серця упирів
Люди, що літати над лісом
Вміють.
Віщуни говорять
Голосом бурі,
Що валить віковічні смереки,
А не те що трухляві липи,
Що бачили, як були молодими
Сини Ярослава (того, що Осмомисла)
І горді мури давнього Галича.
Але віщунів все одно
Ніхто не чує
Ніхто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527438
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014
У осені нема вогню кохання
У осені немає самоти.
Ти огорни мене, у шовк бажання,
Я затамую в персах вдих.
У осені немає вороття бажання,
У осені є шелест з-під листви.
Ти обійми оголене страждання
І відлюби,за все прожите,відлюби!
У осені є скельця відображень,
У ній є смак неспитого вина.
Візьми мене, на жертвеник кохання
А я готова в нім, згоріть дотла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526989
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Горять з гаю чертоги огнисто,
Ще несуть бджоли в вулик пергу.
Соковите червоне намисто,
Ледь тримає дозрілу вагу.
Бурштиново-багряна майстриня,
Осінь пізня спустилася з гір.
Із діброви неначе богиня
В обладунках засліплює зір.
Вітер в лузі калину колише,
Дражнить лебеді білі в ставку.
Моє серденько в солоді дише,
Тріпотить наче рибка в садку.
Стеле Мавка в раю скатертину,
Сипле долами яшму й сапфір.
Їй з високих стежин серпантину
У долину приніс ювелір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527003
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Карпатський ліс. Готичні цитаделі
Смереками втікають догори.
Вже де-не-де шафранні акварелі
Позолотили клени й явори.
Гірська стежина, всіяна голками,
Між валунів холодних поповзла,
Берізка юна тягнеться гілками
Крізь гущину́ у пошуках тепла...
Її листочки - крильця невагомі -
Лоскоче пряний подих вітерця.
Тополя заплела у коси промінь,
Їй золото осіннє до лиця.
Гриби свої беретики вощані
Ховають у намітці листовій,
Сочаться сонця полиски медвяні
Крізь опаха́ла хвойних темних вій.
Ген по горі високій і плечистій
Розлила осінь теплий теракот...
У тиші цій намоленій і чистій
Душа радіє бе́зміру щедрот!..
І так відрадно серцем доторкнутись
До цих тополь, смерічок і беріз!..
Вже вкотре мною пройдені маршрути,
А ніби вперше забрела в цей ліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527005
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Что мечты мои волнует
На привольной ложе сна?
На лицо и грудь мне дует
Нежным воздухом весна.
Н. М. Языков.
----------------------------------
И, быть может, в ночь такую
Ты лежишь, как я, без сна.
За окном весна ликует,
В тучах плещется луна.
И твой взор к окну прикован.
Скоро розовый рассвет.
С тобой мысли. Я взволнован.
Хорошо, что сна все нет.
Глубоко души волненье.
Как коснуться мне рукой?
Или прочь уйди, виденье,
И мне душу успокой.
Что же ты мечты волнуешь
Белизной груди своей.
Их луна лучом целует.
Это знать, мне всё больней.
Только сон всего милее.
Он не может долго ждать..
И рассвет уже аллеет.
Закрывает очи.. Спать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526862
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2014
Останнім променем призахідного сонця
Торкну твоє замислене чоло,
ЗалИшусь теплим вітром у долонці,
До серця притулю своє крило...
Прошепочу тобі осінню колискову
Акордом нерозгублених листків,
І місячну посріблену підкову
Віддам за тебе феї чароснів...
Сплету вінок собі із білого латаття,
Зроблю намисто з тисячі зірок,
І, скинувши своє домашнє плаття,
Зроблю в твій сон несмілий тихий крок...
Наснюсь тобі в цю ніч ... Як сниться синє море,
Що берег заціловує щомить...
Я буду така ж ніжна і прозора,
Я буду колисати і п'янить...
І коли сон піде від тебе рано -вранці,
І день розвіє чари до кінця,
Побачиш знов промінчик на фіранці -
Мого усюдисущого гінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Люлі,люлі,сплять дівчатка,
Всі хлопчики й Янголятка.
Янголятка лиш дрімали,
Сни наші охороняли.
А найменше Янголятко
Хоче,щоб усі дитятка
Не хворіли і не знали
Про хвороби.Прилітали
Янголятка до дитинки.
Віршенятка-намистинки
Біля ліженька кидали.
І молитвочки читали.
Вишивали сни-дрімоту.
Дякуємо за турботу...
Янголятонька колишуть
Діточок і казки пишуть.
Вранці я вам почитаю.
Чесно,чесно,обіцяю.
А тепер біжіть всі спати.
З вами завжди Божа Мати.
Янголятонька маленькі,
Ви всі Господу рідненькі.
Люлі,люлі,спить дрімота...
Бо така в неї робота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526783
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014
А зорі неба тільки щастя обіцяють,..і тільки місяць осторонь,..і завше холодно так поглядає...
Приваблює до себе воду з океанів,..смакує нею,..і на місце повертає...
На ніченьку одну -єдину позичу зіроньки у неба для тебе нині...
У місяця просить не стану,..він завше зверхньо дивиться на мене...
Холодним сяйвом світить і чарує...Тепла ніколи не дарує...
Мабуть,не чув про нього і не знає...Тому ніколи не страждає...
І спокій в нього не відняти,..коли аж до зірок лунає"Місячна соната"...
А тут!..Одразу запульсують скроні,і л"ється від тепла знайома млість в долоні...
Лоскоче усередині,..і не благаєш відпустити,..і вдячний погляд твій до неба,..і хочеться так жити!..
І той холодний,непідступний місяць дарує шквал емоцій людям ненавмисно,..ненароком...
Хоч сам того не знає,..і не розуміє...На небі тільки зіроньки завжди рахує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526181
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014
А дощ писав мелодію свою...
Із шумів, шорохів і пауз,
З мовчання-згоди
Мокрих листоклавіш,
Вкрапляючи як звук тугу мою...
А дощ байдужо смикав ліхтарі,
Сміявся, що шипить асфальт спросоння.
Шибки в сльозах просохнуть до зорі...
Мелодія дощу...І дум безодня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526352
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014
[img]http://www.mobinations.com/mediacontent/image/osenniy-listik.gif[/img]
Розпогодилось! Сонячний спис протаранив діброву
І застряг у густій шевелюрі тополі. А день
Заплітає у вільхові кучері стрічку шовкову
З потічків говірких і веселих пташиних пісень.
Розпогодилось! Боже, ну, що іще треба для щастя?
Може крил невагомих для злету в небесну теплінь?
І нестримної віри в душі, що усе в тебе вдасться,
Що відступить тривоги і сумніву капосна тінь!
Що утрати минулі ти при́ймеш в душі, як належне,
Не зронивши за ними ні краплі гіркого жалю...
Глянь, як пізня троянда на клумбі удосвіта мерзне,
Та вона не розмінює теплу надію свою...
Її віра у ранок прийдешній росте безупинно,
І у сонце нове, що розсіє кристали роси...
Так і ти не здавайся і вір у прекрасне, людино,
І радарами серця лови неземні голоси!
Налаштовуй себе на красу, на любов і на диво,
Хай тебе не зламають підступні зневіра і страх...
Озирнися довкола: як сонячно, легко, красиво -
І у світлому храмі природи, і в тебе в думках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526241
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Перетнулись у житті дороги.
В нелегкий зустрілися ми час.
І, забула доля застороги,
Влаштувала зустріч цю для нас.
І стоїм удвох на перехресті.
І куди поверне тепер шлях?
Зустрічі бажанні, хоч нечасті,
Розпалили вогник у серцях.
Вже міняє осінь своє плаття,
Від морозу сивіє трава.
Не спалило б почуття багаття.
Снігом хай зима не покрива.
Хай легенько гріє душі наші.
Вітер, щоб не зміг вогонь згасить.
Хай любов проллється краєм чаші.
Та, що ми зуміли воскресить..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526179
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Відаро́мило в полі покосами,
Відболіла ключами блакить...
Мов долоні багряної осені,
Листя клена чуттєво тремтить,
Опадає з гілок сухозліткою,
Захурделене вальсом чудним...
І гілками риплять, наче хвірткою,
Поруділі гнучкі ясени.
Шкаралупки колючі каштанові
Підмітають вітри-двірники,
Блискотять болота порцелянові,
Відбивають небесні хмарки.
Тут роса кришталевими нотами
Мерехтить на судинах листків...
То чому ж не радію щедротами,
Не хапаю лелітки крихкі?
А стою, мов якась наполохана,
Відгорнувши цю щедру парчу...
Наче осінь пробіглась непрохано
Холодком по моєму плечу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525975
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
З нашого села така свальба йшла...Весілля...Весілля...
Хто б ня повів типирь,шом така?Наварилам зілля.
Муй буде і всьо!Муй лем вун буде!Так треба!
А моя любов!А моя любов така:вышше неба!
Очі чорнії,чорная коса наче тая нічка.
Кіть не будеш муй,тя приворожу!Чуєш,бистро річко?
Музикі гралі,Йванко танцював,пудсиплю му зілля!
Через тиждень в нас Іванку з тобов вже буде весілля!
До ворошкі йду,вна мі наварить,дам ті увечері,
Лем голівонька моя так болить...Мы не заручені...
Шось наробила,дівко,шо с тобов,шо буде з Іванком?!
Буде вун с тобов,буде вун с тобов з вечора до ранку.
Сама м вупіла ото зіллячко.Гріх взяти на душу?
Силов тягаті тебе до вінця?..Хіба Йванку мушу?
Пуйде за пана,нич,шо вун старий,але вун багатий.
Кіть ня не любив Йванко молодий,то з старим лягаті.
Так цілой життя я і провела-і с старим лягаву.
Я у маєтку такому жила...Лем тя вже не знаву...
А колись істрів молоду пані,низько поклонився.
-Панночко моя,як я би до Вас лем рас притулився.
Далше най умру,лем поцілував личко і рученьки...
Іши м такії нигда у світі не відів біленькі.
Хотілам муся признати:
-То я...Хіба ти не знаєш?
Блисько пудойшла,за руку взяла.
-Йванку,упізнаєш?..
Вун руку узяв,наче нежива.
-Йой,та то я,Йванку.
Ти колись мене не хотів брати навіть і до танку.
Вун ся позерав,вун мене благав такими очима.
-У мене пирстінь,у нього пирстінь...Лем то не причина...
Вун ня кохає,за жону ня взяв,хоть я не любила,
Та типирь люблю...Та типирь люблю...А тебе м простила...
Студена ріка,студений п"тык...Так в житті буває:
Хто колись кохав,хто тебе кохав...Типирь забуває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525620
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
І
Немає крил, а мусимо летіти.
Куди? Не знаю. Був би зореліт,
то десь туди, де за межею світу
існує інший ілюзорний світ.
Туди ніхто не відає дороги,
а мудрий не вигадує кінця.
Одна вузька стезя веде до Бога
і безліч їх у нашого Отця.
ІІ
Конає вік, та не минає диво
націленого в душу почуття.
Нікого не любити неможливо
і це є аксіомою життя.
І не важливі докази напоказ
у плині головної течії.
Ручай душі утілює той образ,
який несе до гавані її.
ІІІ
Але коли, рокована на муки,
як одіяло тягне край землі
на себе, обрубайте всі жалі,
як мумії закостенілі руки.
У неї храм – казенний мавзолей,
молитва їй – базікання у залі,
вівтар її – мамона і медалі,
ікони – тіні вичахлих ідей.
ІV
Немає у фантазії межі.
Усупереч ідилії душі
дієсловами мусимо стріляти,
збивати їх мішені нальоту,
руками жар неволі загрібати
на обраному долею посту...
А що мені на ворога підняти,
як не велику ненависть святу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525324
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
На фото в кінці кліпу - виконавиця пісні Марина Романович
https://www.youtube.com/watch?v=Mqyv7VEmym0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525195
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Чомусь холодні стали ночі.
Та ще ж в дорозі падолист.
Думки впускаю неохоче.
Чому осіння довга ніч?
Листки життя я знов гортаю.
Свої всі бачу помилки.
За них себе я все картаю.
Проходять в подумках роки.
Усе міняється навколо.
Не зупинити плину час.
Не так вже пахне матіола.
І вже нема з тобою нас.
Та раптом хтось думки порушив...
Це вітер стукнув у вікно.
А так мені стривожив душу,
Як добре вигране вино.
То не біда, що ти на іншу
Мене на гіршу проміняв.
Біда у тім, що вітер свище
І знов про тебе нагадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525047
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Кто хочет рядом быть - тот будет непременно!..И будет помнить про тебя всегда!..
Дорогу к дому твоему с закрытыми глазами не забудет,..тепла своей души не пожалеет...
Он словом нежным обогреет, поделится глотком воды,кусочком хлеба...
Все поцелуи тоже только для тебя...и голубое небо...
А ты...Люби и сердцем отвечай на все добро...Храни себя для одного Него!..
Не может быть роднее и милее никого!..Всегда лишь с Ним одним взлетаешь к звездам и Луне!..
И только Он один опустит Небо близко,.. для тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524851
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Коза довго міркувала,
Як на світі жити,
Самих діток залишала,
В поле йшла косити.
Козел в гори десь майнув,
Волоцюга ж клятий,
Про дітей давно забув,
До гульок завзятий.
Нагодилась тут свиня,
Гарна з виду пані,
«Це все, кізко, маячня,
Є всі в мене дані.
Гувернантка я, і крапка,
Дам усім я лад,
До дітей є в мене хватка,
Гарний ж у вас сад».
Коза швидко за ворота,
А свиня за діло,
Рила їй зовсім не шкода,
Все уверх летіло.
Тут порядок навела,
Та в хату майнула,
А натура то крута,
Хрюкнути й забула.
Козенята з переляку,
Повтікали з хати,
Дам ще тут для всього ладу,
Не буду дрімати.
Каструлі усі вверх дном,
В мішку муку риє,
Пудрить рило перед сном,
Все кругом біліє.
Лягла спати як годиться,
З пуху то перина,
Щось погано на ній спиться,
Впріла геть вся спина.
Водні процедури час
Для неї приймати,
Тут справжнісінькій атас,
Не хватило й хати.
Вода бігла за поріг,
А свиня вищить,
В хату тут козел забіг,
З ляку весь тремтить.
«Де коза, і козенята?
Що це за створіння»?
З виду, мов не його хата,
Дай, Боже, терпіння.
Він рогами свиню трісь,
В наступ пре щосили,
«Клята, пані, стережись!»,
Аж собаки вили.
Козел довго мізкував,
Та за розум взявся,
Марно щастя десь шукав,
І сім’ї цурався.
Коза в нього господиня,
В хаті й на огороді,
Не така як те створіння,
Що завжди у шкоді.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/809-bajka-pro-kozu.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524843
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Як затишно сльотавої пори
Вмоститися біля старої пічки
І слухати, як буки і смерічки,
Враз полум'ям охоплені рудим,
Нашіптують легенди і казки
Старого лісу. Блискітки грайливі
Пищать, немов комарики дражливі,
Гойдаються вогненні язики,
Облизуючи темряву густу,
Похмурі стіни покривають лоском!
На блюдці мед солодкий тане воском
І сон легкий наблизився впритул.
За вікнами вдаряє у шибки
Сирої мжі розсипана крупиця
І змокла осінь, мов руда лисиця,
Припала до кленової руки
І лащиться, шукаючи тепла,
В'ючи́сь довкола змійкою прудкою!..
У купелі чуттєвій супокою
Моя душа по хмарах побрела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524809
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Над качиним крилом —
Просинь.
Приховала тепло
Осінь.
Полисіле кричить
Гілля,
Полохливе летить:
"Гиля!"
У далекі краї,
В зиму,
Крізь небесні раї
Плину.
В леті, мов снігопад,
Пір’я.
Повернуся назад...
Вір, я... 27.08.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524682
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Думи вечорові,
Думи – і ні слова,
Думи від кохання,
Думи від любові
До Вкраїни-неньки,
До святої мови...
Не дають заснути
Думи вечорові.
Олекса Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
------------------------------------------------------------
Від думок душа, наче посивіла.
Відпущу думки - птиці білокрилі..
Хай летять з пташками у далекий вирій.
Я вам дуже вдячна, бо були так щирі.
Берегтиму зараз те, що в мене є,
Бо одну лиш долю Бог усім дає.
Нащо щось хотіти, крім того, що дав?
То чому ж все ж думаєш: більше обіцяв.
І тоді пливеш ти в вирії думок.
І тебе закручує у надій клубок.
Знаєш, що фантастика, знаєш, що пусте.
Та таємно віриш, що думки - святе.
Думи вечорові, ночі, що без сну...
Як же жить без вас? Мабуть, не пущу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524689
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Дивися...як холодом віє
Крізь шпари у сінях...
Там вітер гуляє зловісно іще від зими...
І раптом відчуєш...
Як тиснуть на тебе ті стіни...
Які ти так ніжно назвала Чотири Стіни...
Ти просто дитя
Неймовірно Великого Міста...
Його лабіринтами бродиш... як змучений пес...
Але ж ти читала... і знаєш...
Так, знаєш ти, звісно...
Що є ті місця... де смереки торкають Небес...
Ти тільки пташина
Із надто Великого Міста...
Крізь серце твоє - Амплітуда його Коливань...
Ти просто - Лети!...
Й панорама Всесильного Міста
Так легко під ноги твої упаде без вагань...
Я знаю... де ти...
Там інакше замішують тісто...
І чай там заварюють, мабуть, не з тих сподівань...
Та раптом відчуєш вітри
Зовсім іншого змісту...
І я б їх назвала Твоїми Вітрами Бажань...
Я чай заварю із Пісень...
Із Казок позамішую тіста...
Дивися... у лісі з'явились осінні гриби...
Маленька Пташина
Із Надто Великого Міста...
........Ти просто..... Лети.....................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524692
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Плине лист по воді, мітка осені...
Що з тобою у неї ми просимо?
Щоб тумани осінні ставали...
Щоб людей на війні не вбивали...
Щоб побільше дитячого сміху...
Щоб країну обходило лихо...
Щоб вкривались поля сивиною...
Щоб нам щастя всміхалось з тобою...
Наче човник наш лист відпливає...
Та кохання осіннє буває
Як безмежність безхмарного неба...
Буде все. Тільки вірити треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524570
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
ВИШИВАНКА
Слова - Любов (на сайті - Крилата)
Музика - Микола Шевченко
Виконує - Марина Романович
1
Вишивала матуся сорочку.
Рівно хрестики клала в узір.
Я її не сховаю в куточку.
Бо у ній – я душею до зір.
ПРИСПІВ:
Одягну вишиванку красиву –
Мого тіла й душі оберіг.
В ній тепло материнське і сила,
Блиск очей, що в орнаменті ліг.
2
Одягну у театр і до школи,
Чи до храму святкового дня.
Стан свій випрямлю ввись смереково.
На мені ж українське вбрання!
ПРИСПІВ:
Я ношу вишиванку красиву –
Мого тіла й душі оберіг.
В ній тепло материнське і сила,
Блиск очей, що в орнаменті ліг.
3
Ту сорочку, що мама розшила,
Збережу – це дарунок душі.
До грудей її ненька тулила,
Вишиваючи долю мені.
ПРИСПІВ:
Я ношу вишиванку красиву – }
Мого тіла й душі оберіг. } 2 рази
В ній тепло материнське і сила, }
Блиск очей, що в орнаменті ліг. }
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524138
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Стоїть портретик вкутаний журбою,
Туга розп'яла, змучена в гіллі.
Стріляв нас «беркут» вранці під горою,
Залишив липкам пам'ять в стовбурІ.
Давай закурим братику з тобою,
Судомить так, судини на чолі…
Сльозу не зміг спинити, я рукою,
Скупа сама скотилася по склі…
Ну що ж браток, порадився з тобою,
Хай наші болі втішаться в імлі.
Взбуяла кров під жухлою травою
В промінні зблиснув меч наш угорі.
Щоб не була утрата ця сліпою,
Чекати досить й нидіти в ганьбі.
Війна завжди була для нас чужою
Та здачі мусим дати Сатані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524266
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Вже зорі водять хороводи
Під флейту місячних музик;
Сріблястий промінь ліг на воду,
Де вечір так раптово зник.
Бентежить душу крик совиний,
Що темінь розріза ножем;
І Осінь в заспаній жоржині
Готує світанковий джем...
Гойдає вітер павутинку -
Романси грає вочевидь;
Пливуть з-за обрію хмаринки -
В них дощенятко казку снить...
У попелі турбот вчорашніх
То тут, то там жаринки дум;
І у пантофельках домашніх
Блукає росянистий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524006
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014
Осінь дуже схожа так на жінку:
Чарівна, барвиста, непроста.
Часто сумовитого відтінку.
І на нас зажуру навіва.
Просто у права вступить вдалося.
Як цариця, зайняла престол.
Розпустила золоте волосся.
Для принади - білий ореол.
Ніжне плаття одягла з туманів,
Буси із коралових плодів.
Тихо йшла доріжкою з каштанів.
З листя вітер килимок стелив.
Своїм друзям всі відкрила двері.
Запустила каверзні вітри,
Що літати полюбляють в скверах,
Наганяють хмари дощові.
Жаль, що сад не повниться піснями:
Відлетіли птАхи голосні.
Літом же співали до нестями!
Десь чужину радують пісні.
Все ж люблю тебе я, мила осінь!
Набридають інколи дощі.
Тільки не сумую, як ти, зовсім,
Іноді лиш важко на душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523839
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780
Художники, поети, музиканти -
Дорослі діти з непростим життям ,
Володарі й заручники таланту,
Пронизані навіки почуттям...
Багато з них ламається душею,
Ще більше -губляться у пошуку грошЕй...
А Муза...Хто рахується із нею,
Коли довкола стільки нелюдЕй...
Та є такі, що зберегли світлинку
І не втоптали свій талант у бруд!
Вони щораз дають себе частинку,
Коли виносять витвір свій на суд...
Художники, поети, музиканти....
Без них цей світ давно б уже помер....
Вони красу тримають, як атланти,
На рівні світлості душі й небесних сфер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523203
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Бабине літо сидить на строкатому пледі,
Здмухує бульбашки мильні в погожу блакить,
Хмари повзуть – вайлуваті кумедні ведмеді,
Річка косулею спритною в далеч біжить.
День підсолоджений гусне в липкій карамелі,
В пасмах трави розплескалось обіднє тепло,
Жваві пташки розсипають чаруючі трелі –
Мов розлітається друзками тріснуте скло!..
Десь у смарагдово-мідному плетиві пущі
Млин причаївся, як ветхий біблійний ковчег,
Проз його стіни трухляві, колись невсипущі,
Сонце груше́вим сиропом у шпарки тече.
В кучері річки нападало прілого листу,
Хвильки грайливі розхлюпали світлу печаль,
Клен молодий у чуприну яскраво-огнисту
Вплів, наче бантик, серпанку тендітну вуаль.
Бабине літо надбало тонких павутинок –
Між гілочками напнуло чудні макраме...
Світку мій милий, як легко на серці й дитинно!..
Вітер попутний у плечі окрилені дме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Ти казав – не рипайся… Простіше…
Я ж у мріях в небо! На крило!
Я – у квіти! В запахи! У вірші!
Я – не вірю! – що усе БУЛО!
Я тебе у ніжність закурличу…
Чебрецями постіль застелю…
У зіркові пестощі покличу.
Все віддам до краплі, без жалЮ…
Я з тобою – трепетна, жадана,
Сміх твій – на поверхні промінці!
Ти – моє намріяне кохання...
Ти – моя синиця у руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523362
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Поверь, что встретимся мы снова, –
Пусть через многие века! –
Хоть будут прочные оковы,
Хоть встреча будет нелегка.
Олекса Удайко
----------------------------------
Мечты питают наши души.
Порой мечтою мы живем.
Хоть часто жизнь их больно рушит,
К другой упорно мы идем.
Не покидают нас надежды,
Увидеть розовые сны,
Цветущих вишен белоснежных
Среди заснеженой зимы.
Увидеть ласточки зимою,
Что так поют на проводах.
И снова встретиться с тобою,
Что не сказала, все сказать.
А, может, просто улыбнуться,
Смотреть в глаза и помолчать.
К душе лишь взглядом прикоснуться
И тихо- тихо закричать.
Что б ты услышал боль разлуки.
И вспомнил ту весну зимой.
Пускай разбудят тебя звуки,
Чтоб ты прозрел, ведь был слепой.
И пусть реальности не вижу,
Я от мечты не отступлю.
И верю я: она все ближе.
Терпенью я благодарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523371
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
За вікном цвітуть каштани,
Осінь... а вони цвітуть.
І не скажеш їм що рано,
Власне, не у цьому суть...
Подаруй тепло людині,
Коли холодно душі,
Сум, самотність в кожній днині,
А за вікнами дощі.
І не зчуєшся як раптом
Молодіє на очах,
І повіє ароматом
Цвіт, що вже давно зачах.
Не впізнати через хвилю,
Хто, здавалося б, помер.
Ти тепло у душу вилий,
Лиш... не потім, а тепер.
[img]http://www.credo-ua.org/wp-content/uploads/2010/12/31.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523379
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Назло війні і тролям всім назло,
Я про любов писати нині буду
І, щоб там в світі, знаю, не було,
Любитимуть й кохатимуться люди.
Всі стверджують: Краса врятує світ!
Та що краса у світі без любові?..
Закоханим усім я шлю привіт,
Вони таки рятують світ цей знову!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522489
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 10.09.2014
«…шось ти мерзнеш», – помітила мама:
«піду підкину у грубку дров…»
Дивовижно! –
такий
простий
побутовий намір,
а римується з словом «любов»
07.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522068
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Прокинувсь ранок тихий-тихий.
Неквавпно вії підійма.
Здається скрізь зникає лихо,
І день нам щастя обіця.
Осіння диха прохолода.
Повітря має тонкий смак.
І новим курсом йде природа.
Чимало є тому ознак.
То не біда, що матіола
Запахне в згадках, чи у снах.
Така краса тепер навколо.
Хіба це скажеш в двох словах?
Висить на гілці павутинка
Така тонесенька, слабка.
Гойдає вітер, як дитинку.
Вона тихесенько дріма.
Співає він їй колискову.
Вчуваю ніжні й я слова.
І затихає все навколо...
Дрімота вії закрива.
Не спали очі цілу нічку.
Твої вчувалися слова.
Даремно ніч горіла свічка...
Хай в сні хоч збудуться дива.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522085
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014
В цей день вітань крилатих так багато,
Словам чарівним вже не має меж.
Та хочу я Вам ось таке сказати:-
- щоб казка ця кінця не знала теж.
- Ти Наречена вірність лебедину
Завжди охороняй своїм крилом,
І щоб у радісну, і смутну днину
Була розрадою для лебедя свого.
- Ти Наречений бережи тендітну,
Цю ранню квітку , не кидай в росу,
І щоб твоє плече завжди зуміло
Підтримати в ній ніжність і красу.
І хай малі, кумедні лебедята
Веселим сміхом хату звеселять.
Хай завжди з Вами буде Божа Мати.
Ідіть вперед, не дивлячись назад.
До зрілого, солодкого кохання,
Яке не зможе вже ніхто розбити,
І хай усе життя, як зірка рання
Буде воно завжди для Вас світити!
2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484618
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 06.09.2014
Мені здається, вам чогось бракує...
Передчуття в'їдалось в молитви:
"Якусь "падлянку" Пу до свят готує"...
ЧОМ ЦИМ ПИТАННЯМ НЕ ПРОЙНЯЛИСЬ ВИ?
Ви не чекали "смерчі", "урагани",
бригади кадрових, ПЗРК чи "град"...
А ЩО, ВИ ЖДАЛИ З РАШІ МАРЦИПАНИ
З ШАМПАНСЬКИМ, ЩОБ ВІДМІТИТЬ НАШ ПАРАД?
В котлі під Іловайськом, героїчно
солдати бились і все слали "SOS"...
ЧОМ КЕРІВНИЦТВО ТАК ПАРАЛІТИЧНО
БЕЗДІЯЛО? ЧОМ НІЦ НЕ СПРОМОГЛОСЬ?
Десь, на якомусь рівні – явна зрада!
Терпіння люду вичерпано вщерть.
ЧОМ БОЙОВІ МАШИНИ ВСІ НА СКЛА́ДАХ?
ЧОМУ БЕЗЗБРОЙНИХ ВИ ШЛЕТЕ НА СМЕРТЬ?
А РОЗВІДКУ Й СТРАТЕГІВ НАШИХ – ВКРАЛИ?
В солдатських матерів питань – "не счесть"!
ЧОМУ НА ФРОНТІ – ПАРА ГЕНЕРАЛІВ?
ЧИ ЩЕ ІСНУЄ ОФІЦЕРСЬКА ЧЕСТЬ?..
В бійців – геройство, в вас – лише вагання...
ХТО Ж ВІДПОВІСТЬ ЗА СМЕРТІ, ЗА ПРОВАЛ?
І, на останок, основне питання:
ЧОМУ МОВЧИТЬ ВІЙСЬКОВИЙ ТРИБУНАЛ?
Та, крім питань, є висновки: НАРОДУ,
що велетнем здіймається з колін,
не личить геть терпіть гнилу породу!..
ІДЕ ЗАМІНА З НОВИХ ПОКОЛІНЬ!
2 вересня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521095
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 03.09.2014
Тает, тает ночи тень.
Будет день,
И познание себя-
Не любя.
Не познаешь жар в крови
Без любви.
Не придут покоя сны
Без войны.
Чтобы жизни смысл познать-
Надо БЫТЬ.
И победы не видать
Без борьбы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520939
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014
Как царицу, на троне любви
Воспевал меня в нежных стихах,
Но фальшивые оды твои
Правда жизни развеяла в прах...
Скоро тучи больших перемен
Заслонили волшебный мираж.
Беспощадные ветры измен
Хрупкий замок разрушили наш.
Мы пытались хоть что-то спасти
И угасшее пламя раздуть...
Только прошлое, встав на пути,
Уступать не желает ни чуть.
Не вернется, зови – не зови,
Сказка та, что была хороша.
На руинах великой любви
В тихой скорби застыла душа...
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520450
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 30.08.2014
Не пишется, не можется,
Не естся и не пьется.
Лишь только Богу молится.
Лишь только с ним живется.
В рыданиях на паперти
Молюсь за всю страну.
Взываю к Божьей матери:
«ОСТАНОВИ ВОЙНУ!»
28 августа 2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520122
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 29.08.2014
Тече річка до потоку,
Серце болить вже пувроку.
Плаче зимля моя,плаче...
Йдеш на войну муй козаче...
Ці бы то колись повілі,
Войоваті ці хотілі
З нами тоты,шо братами
Нас йши вчора називали?
Шо ся стало!Шо ся стало!
Ці ті зимлі було мало?!
Чом ідеш типирь на мою
Престашенною войною!
Зріжу і собі волося,
Вже не вплету там колося.
Пуйду зимлю захищаті...
Йой,як плаче чиясь маті!
Ци такой бы розказалі!
Шо із намі войовалі
Тоті,шо були братами!..
Тече кровиця рікамі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520175
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 29.08.2014
Хлюпнула осінь багрянцю
В літній притишений сад.
Клич мене, серпню, до танцю
В цей вогняний маскарад!
Пишні оливкові крони
Вкрив золотавий пилок,
Листя, неначе дублони,
Жевріє поміж гілок.
Зранку молочні тумани
Пряжить вологий ефір,
Лускають стиглі каштани,
Гепають на кашемір.
Яблук медові плафони
Сіють лелітки дрібні...
Скирти вляглись, мов бізони,
На обгорілій стерні.
Поле поголене гладко,
Серпень щетину зібрав...
Хто ти, руденьке хлоп'ятко
В купелі пряних отав?
Первісток осені? Промінь,
Вкраплений в пізні листи?
Серце в раптовій судомі
Скапує медом густим.
Сонце мольфарить над лугом,
Крильця лоскоче джмелю...
Будь мені, вересню, другом
Й тим, кого щиро люблю...
Тим, хто не тішився цвітом
В буйному морі весни,
Всім, недолюбленим літом,
Вколеним жалом війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519453
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Я знаю… чекаєш на мене… розгублену…
Й просто покірну…
І все так скептично смієшся собі з висоти…
І вказуєш стежку мені…
Неозначено вірну…
Єдину ту стежку… якою я зможу іти…
А я так майстерно минала
Шляхи досконалі…
У відчаї руки здіймала у небо німе…
А ти ж дарував мені поле
Чарівних конвалій…
ВІТРИ всього світу лише обіймали мене…
Ішла лиш на запах твоїх
Неповторних конвалій…
Коли я зі стежки збивалася легко вночі…
Ти ж тільки сміявся:
- Існують шляхи досконалі…
На голову ж мою лилися потопу ДОЩІ…
Все куплено… знищено… втрачено…
Зіграно…програно…
Змиваю свій біль під твоїм запізнілим дощем…
З домівки моєї безжально
Мене було вигнано…
І дім мій горить безнадійно пекельним
ВОГНЕМ…
…Я знати не знала… яких кольорів
Твої очі…
Та сосни шуміли… поквапся… усе промине…
Я ж тільки шукала між хмарами
Знаки пророчі…
І вірила… мріяла… знала…
Ти ЗНАЙДЕШ мене!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519001
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 23.08.2014
Дихнула перша прохолода.
Нехай остудить ті думки,
Що осінь - це лише негода.
Що дасть себе вона взнаки.
Та що там буде, я не знаю,
А поки щастя ловлю мить:
Хороший вечір, чашка чаю.
І ніжна музика звучить.
Для мене це маленьке свято.
Та що для себе ще бажать?
Та забаганок небагато...
Жаль, скоро листям опадать.
Я відчуваю запах диму.
Смачні із медом пиріжки.
І невидиму павутину,
Що так й не втримала зв"язки..
На весну осінь дуже схожа.
Доріжки листям зацвітуть.
І сумувати тут негоже...
Хоч на душі коти шкребуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518862
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2014
Простромлено вишню
призахідним сонячним списом,
черлені листочки
кривавлять густим каркаде...
На лапах нечутно
підкрався допитливим лисом
сатиновий вечір
і згустки багряні краде.
Згортається кров
у вишневій пораненій кроні,
зализує лис теплу рану
м'яким язиком,
і пирскають краплі,
немов пелюстинки червоні,
у збанок небесний
зі свіжим парним молоком.
Розтрушує сажу
дрібну зореока арабка
і сипле монети-зірки
зі свого рукава,
вигойдують віти
медові ліхтарики-ябка
і дихає пряно
розпорена лезом трава.
В тонку паранжу
загорнулися сонні дерева,
у тиші вечірній
думками тривожусь про те,
що серце моє –
то простромлена крона вишнева,
що теплою кров'ю, немов
пелюстками, цвіте...
І добре мені...
І така моя рана приємна,
бо списом тонким
мене вразила світла любов!..
А ніч за вікном, ніби знахарка,
завше недремна,
пораненій вишні
нитками затягує шов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518533
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]
Занурена у музику дощів,
У сиву органзу краплин прозорих,
Бреду босоніж в мокрому плащі
Повз ліхтарів яскраві метеори.
І, плавно розсікаючи озон,
Мов плазму океану каравелла,
Вслухаюся в небесний баритон -
Розспівується грозова капела.
Б'ють на ударних блискавки прудкі
І спалах розсікає темні хмари!
Свої перуки, змоклі і важкі,
Обтрушують на во́гкі тротуари
Акації у гранулах краплин,
Мов парижанки, горді і високі!
Закутана у зливовий сатин,
Вдихаю шепіт вулиці крізь кроки.
І так мені спокійно на душі,
Пряде вечірнє небо сивий ку́жіль...
Пунктиром обриваються вірші
І... плюскаються у дзвінкі калюжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Ні, про любов писати ще не час...
Допоки ворон чорний понад нами
Ще змахує пекельними крилАми-
Ні, про любов писати ще не час...
Не ввічливо писати про любов,
Коли в вогні кривавого завзяття
Бійці Вітчизні віддають синовню кров...
Не ввічливо писати про любов...
Від них би народилися сини...
Зростали б, в їх очах відобразились
Дівочі очі, і життя б не припинилось...
Від них би народилися сини...
Цей смуток, не розвіяний повік,
Нічним туманом ляже посивілим,
Як коси матері, простерті на могилі....
Цей смуток, не розвіяний повік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517124
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Я ждал тебя так много лет
Среди добра и зла,
Когда мне тьмой казался свет
И ярким солнцем - мгла.
Я ждал тебя так много зим
Среди чужих начал.
Я был убийственно один,
Но я тебя так ждал
В потоке серых, постных дней,
Среди унылых лиц,
Среди погашенных огней,
На свалках сбитых птиц,
В пустынях брошенных планет,
Среди добра и зла.
Я ждал тебя так много лет.
И ты ко мне пришла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516479
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Мужчина пишет о женщинах...
Женщины... милые и трепетные создания.
Они иногда такие непредсказуемые...
Минуту назад они готовы разорвать нас на кусочки,
и тут же что-то ласково нашёптываете на ушко,
забравшись к нам на колени... Иногда кажется
что они - неземные создания, инопланетянки.
Красивые, не всегда понятные,
но ВСЕГДА - такие любимые...
Они спят в наших майках, и выглядят
в них очень смешно. Они любят, когда их целуют
без лишних слов. Они собираются два часа,
а потом говорят: "Вот видишь, я сегодня быстро".
Они любят, когда мы надеваем на их ножки носочки.
Они не умеют драться, но всегда чувствуют
себя в безопасности рядом с нами.
Они спрашивают у нас, в какой цвет
им покрасить ногти.
Они умеют засыпать от массажа в
самый неподходящий момент. Они любят,
когда мы гладим их волосы. Они с довольным
видом таскают нас по магазинам,
прекрасно зная, что это мучение для нас.
Они балдеют, когда их носят на руках,
хотя всегда говорят: "Поставь меня, я тяжёлая".
Они кричат, и их раздражает, если мы молчим в этот момент. Скандалистки мелкие.=)
Они в восторге, когда мы покупаем им бельё!
Они помнят, когда будет 147 дней с нашей встречи.
Они всегда хотят, чтобы мы вернулись
через 5 минут после ссоры, и никогда в этом
не признаются.
Они очень любят, когда мы убираем в квартире,
моем посуду и готовим ужин. Они всегда ждут помощи
от нас. Они любят кофе в постель и душ вдвоём.
Они хватаются за нас и закрывают глаза, когда смотрят фильмы ужасов.
Они всегда принимают ванну только с пеной.
Они бегают по квартире в трусиках и майке,
трясут волосами, прыгают и поют в расчёску,
когда никто не видит.
Они иногда не берут телефон,
а потом говорят, что спали или не слышали
Они не смогут жить без фена и
утюжка для выравнивания волос.
Они знают, что мы без них не сможем.
Они – это они.
Спасибо им.
Скопировано из Facebook
[b]Хоть созданы из вашего ребра,
На вас мы кардинально не похожи.
И руки есть у нас, и ноги тоже,
Но вот... походка наша от бедра,
Глаза с туманной нежной поволокой
И грудь, что отвести не в силах глаз,
Как будто видите её вы в первый раз,
Хотя в любви вас все считают докой.
Так трудно иногда вам нас понять,
Хоть кажемся прочитанною книгой,
Для вас всегда останется интрига,
Пусть даже делим с вами мы кровать…[/b]
08.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516384
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
[img]http://www.patogh90.com/wp-content/uploads/0.890245001315292912_parsnaz_ir2.jpg[/img]
Літо, немов марокканка в тонкій паранджі,
Мідний пісок обціловує ніженьки босі.
Дай мені руку, дійдемо удвох до межі,
Де починається теплою охрою осінь.
Очі твої – антрацити, глибокі, мов ніч,
В їхньому затінку вкотре ховаюсь від спеки...
Десь в павутинні планет, межи світлосторіч,
Кличе нас мрія, мов острів незнаний, далекий.
Літо танцює саіді*, оливкові сни
Нас накривають, як море, розніженим шовком!
Чи бракуватиме щастя цього восени,
В час, коли вітер завиє покинутим вовком?
В час, коли міддю обсиплються пишні сади,
Трави обпалені вкривши важкою парчею,
Стразами з неба покотяться краплі води,
Клен спалахне під дощем і погасне свічею?
Як бракуватиме світла цього й кольорів,
Шепоту хвиль, арабесок тонких силуетів!..
Соком налиті ренклоди, немов ліхтарі,
Сяйвом наповнили скель дивовижні мечеті.
Літо гаряче, мов кава, пікантно-терпке,
Тепле каміння пахтить, мов розпечені праски...
Дай мені руку, збудуємо свій Марракеш*,
Щоб не прощатись з обіймами літньої казки!
[i]*Саіді (Saidi або "Ракс ель асая") – східний танець з тростиною.[/i]
[i]*Марракеш (араб.[/i] مراكش) –[i] одне з чотирьох імперських міст в Марокко.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516279
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
Крізь гілки вербові малюється просинь,
Очищенням з неба говорить, що осінь
Золотить мережку на вітах, травиці,
І пахне духмяно повітря землиці.
Вигукує голуб голубку у лісі,
Полишили ластівки гнізда у стрісі.
Вони аж весною вернуться додому,
Пунктиром дорогу звели невідому .
У відблисках леза — окрайцями нива,
Плуг землю розкраяв — в тумані аж сива.
У розрізах свіжих тупцюють ворони,
Давно вже немає для них заборони.
Літає мережкою бабине літо,
Омите у росах і сонцем зігріте.
Душа так і проситься з ним полетіти...
Коханого стріти, удвох порадіти. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516153
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014
Осінній дух обкурює снопи,
На вітрі шурхотить суха солома.
Поспи ще трішки, вересню, поспи,
Дозволь набутись літечкові вдома.
Серпнева спека випалила луг,
Вже де-не-де трава руда, мов грива.
Нап'яв ставок вербовий капелюх
І спить в полоні лагідного снива.
Лящить коса в отаві запашній,
Пластки шовкові стеляться під ноги,
Вже цвіркуни в мелодії чудні
Вплітають нотки смутку і тривоги.
Осінній дух, мов злодій сторожкий,
Крадеться тихо, ледве чутно шерех,
І календарні видерті листки
Відносить вітер на далекий берег...
Де тепле море лащиться до скель,
Де гордих пальм пустельні бедуїни
Обвили ноги органзою хвиль,
Де ніжність оксамитової піни
Змиває на піску чужі сліди
Під сонячним розжареним софітом!..
Не йди ще трішки, вересню, не йди,
Дозволь мені набутися із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
Не мешай соседу напрягаться,
Если роет он, с усердьем, яму
Для тебя пять тридцать на два двадцать.
Повезло тебе, скажу я прямо.
Ты бассейн иметь шикарный будешь,
А сосед, от зависти, кондрашку.
Только так, а после Бог рассудит
Кто и где тут допустил промашку.
Если вдруг кому-то захотелось
С кем-то "чисто вымыть твои кости",
Пусть дерзают, проявляют смелость,
Ты не жди артроза больше в гости.
Ну а если кто-то плюнул смачно
Тебе в спину, не печалься тоже,
Значит впереди ты однозначно,
Он же всё догнать тебя не может.
Если вдруг не клеятся дела,
Креативных нету всё идей...
Выбрось клей и, чтоб твоя взяла,
Ты гвоздями, друг, НА ВСЁ ЗАБЕЙ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515875
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
Хто така українська є жінка?..
Це - невичерпна ніжність і ласка,
Це - невивчена досі сторінка,
Хоч відверта вона і без маски.
Темперамент у неї - ДАЙ БОЖЕ!!!
Попади під гарячу їй руку...
Сам Господь вже тобі не поможе
(Діоксину й пластиду сполука)!!!
Та, якщо вона добра, нівроку,
Теж не кожен тут вижити зможе,
Бо ступити не дасть тобі кроку
Без цілунків, але... НА СТОРОЖІ!!!
Не дай Бог тобі скочити в гречку,
Чи сусідку в розмові згадати...
Вмить Горгона стає із овечки,
Утікай (якщо встигнеш) із хати.
І доглянутий будеш, і ситий,
І костюм тут тобі, і краватка...
Та за це, лиш її ти любити
Зобов'язаний, брате, і КРАПКА!!!
02.08.2014
Мій УЛЮБЛЕНИЙ ПАРОДИСТ написав відгук
на це моє творіння, як на мене,
НАБАГАТО КРАЩИЙ, аніж сам вірш...
Читайте, мої любі, і насолоджуйтеся.
Іван Гентош - Орхідейний
Як би взнати, яка нині буде?
Дав би Бог, щоб не злюча як кобра.
Бо від страху аж тисне під груди.
Раз в півроку буває і добра.
Стільки літ ту сторінку вивчаю –
Прикидався у ліжку Альберто,
“Доробився” сухарика з чаєм,
Хоч без маски… скажу вам відверто….
І сусідку покликавши “Кицю”,
Вскочив в гречку в недобру годину,
Менделєєва вивчив таблицю
Бо чекаю тепер діоксину.
І ходжу, як по мінному полю,
Називаю “кохана” і “мила” –
А чого нарікати на долю –
Вже знайшов, де пластид заложила.
Хоч давно приготовлені клунки –
Не втікаю, наляканий тапком.
Бо в Горгони такі поцілунки,
Що без них вже не зможу. І крапка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515086
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014
Вічність...гучна,тиха,незвідана,вдавлена дикістю,оптично неминуча.
Спіралить надії,закручує фітілем вічного полум"я роздуми,обручу́є далекі взлети і опускає драбиною просте звичайнісіньке буття.На брусиках дивовижності,залишає відбиток крил,гіпсує політ,зносить вершини слави,гіперболою затягує і вирівнюється білоокриленими легендами доторканості богів,символізує їх просторість.Вона відзеркалює сяйво ідеального,незрозумілого,прозріває сліпих,осліплює зрячих.
Вічність...всмоктується в нашу свідомість крапльоросами,вливається потоками,пробивається джерелами гірських витоків,вулканічною магмою дихає в спину,виливається змішаними породами таємничого походження всього.
Вічність...без хірургічного втручаня лазероскальпує внутрішній світ,підм"язевих протоків,звилин,що інфолокаціють непрохідні гущавини таємного.Балансує теперішнє з минулим,минуле з прийдешнім.Вона сама рівновага,яка терезує себе саму,при цьому тримає найдважче, Всесвіт.
Вічність...спалює,покриває скоєне,звершене,недопите,недобуте...,
зашкарублою поверхнею вічної скрині.Монотипує себе,єство,знає незрозуміле,індиговуалює,щоб закам"яніти в шахтах пам"яті особисто.
Вічність....розрекошетить зболіле,впритул, без прицілу влучить в оголену свідомість,без аерозйомок зробить висновки,вибудує склепи майбуття відомі тільки їй.Спише пергаменти сувоями давнини,перенесе крізь просторові гори,що впираються у небосхили думок,просвітить ультропромінне,засіргучить пірамідальним штемпелем надмайбуття,яке вже закостеніло в минулому,пазлами астральності омитого промінням чистоти.
Вічність...посріблить,позолотить,затушує в чорне життя,яке дано за просто так,яке підвласне їй з безкінечністю і всіма логарифмами снів. багатопунктирністю меж пізнаня всього.
Вічність...мольфарка,необмежена в віці,розкішна,непідвласна,
непідкупна,протягується шовковими веногоризонтами між хребцями
скелету життя.Вона маневрує в колуарах пізнаного і невідомого.Не вступає
в кланову залежність з дійсністю,вона є,була і буде на осі Абсолюту.
Вічність...флорофауніє,виливається,розпорошується,випадає на дно
океанів перлами,сперматозоїдом проникає в саму середину,щоб відродитись і бути вічною в зоряному макраме паралелів,які втягнуті
бермудною бездною розуму Всесвіту.
01.о8.2014.
Малюнок "Вічність"
власний.Акварель,цвітні олівці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514900
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 02.08.2014
Хмурый осенний вечер.
Холод ползет под пальто.
Шалью укутала плечи...
Дождь, словно чрез решето.
Ветер играет в прятки,
Капли бросает в лицо.
Думаю: все впорядке,
Грустно, все это не то.
Спрячу под зонтиком слёзы,
Пусть не увидит никто.
Теплые дни по прогнозам...
Что-то грущу всё равно.
Осень во всем виновата.
Может, я с нею родство?
Может, за лето расплата?
Было ж судьбы баловство..
Просто тебя не хватает.
Было с тобою легко..
Только мечта согревает,
Как дорогое вино..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514210
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014
Позолотило сонце ниву спілу
Колосся наливається добром.
Найголовніший Божий Дар дозрілий,
І хлібом вже духмянить за столом.
У ньому праця і душа натхненна ,
Енергія від сонця і землі.
Хліб - їжа і духовна ,і тілесна,
Вінець для хліборобів – трударів.
Із хлібом зустрічають серцю милих,
Із хлібом проводжають у життя,
Благословляють хлібом наречених.
Хліб символом є нашого буття.
25.07.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513844
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]
Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513613
Я не пророк, увы, и не мессия.
Я просто вижу – гибнут пацаны…
О, мальчики вчерашние, родные,
Мужчинами вернётесь вы с войны.
В дурмане боли, выстрелов, и пла́ча,
Познаете значенье слова «смерть».
Ведь ценишь жизнь по-новому, иначе,
Когда готов от пули умереть…
О, да, война – сестра анестезии.
О многом заставляет забывать.
И притупляет боли наживные.
И проявляет ярко слово «мать».
По-новому, так яро, заставляет
Взглянуть на дружбу, преданность и быт.
И горько мне за тех, кто в землю ляжет,
И пусть никто не будет позабыт!
Давай, мой друг, мы за победу выпьем!
Она в сердцах, и в воздухе слышна!
Дай Бог, всё это пережить, и выжить!
За жизнь, браток! Будь проклята война!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513661
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014
Словно лентой дорога вдаль вьется.
Томным взглядом по ней пробегу.
Что же, сердце моё, ты так бьешься?
Ты же знаешь, его я всё жду.
Ветер пыль завертел на дорожке.
Всколыхнулась сухая трава.
Это осень взгрустнула немножко...
Полетела, вскружилась листва.
Нежным взглядом ее провожаю.
Все темнее теперь небеса.
Только чаще теперь вспоминаю
Твои милые сердцу глаза.
Так встревожило листья паденье.
Как красив был осенний полет!
Так природа внесла измененье.
Это сердце, конечно, поймет.
И невольно слеза покатилась.
Не о том, что прошло, я грущу.
Нет, я с милым совсем не простилась.
Терпеливо я все его жду.
И пусть скоро зима все ж нагрянет,
И дорожку метель заметет,
Только вера меня не оставит:
Мимо счастье моё не пройдет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513641
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014
За твором Олени Іськової
"Ви сьогодні підете до іншої"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
__________________________________________--
Що сказать, як прийдете від іншої?
Як же стримать себе, не питать?
Хіба є що на світі страшніше,
Аніж зраду любові зазнать?..
Сірий вечір зайшов до кімнати.
А душа ледь від смутку жива.
Може, треба було наздогнати?
Та не знаю: чи буду права ?
Мабуть, треба було ублагати,
І знайти всі потрібні слова.
Нащо іншій його віддавати,
Коли маєш на нього права?
Піднімається ранок повільно,
Але рішення так і нема.
Попри все прислухаюсь я пильно:
А навколо лиш тиша німа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513541
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 26.07.2014
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i]Бо знаю я, у те я твердо вірю:
Як ми земний звікуємо свій вік,
Полину я в ясне сузір’я Ліри,
А ти помчиш у протилежний бік.[/i]
[b][i]Дмитро Паламарчук
Згоріло... Все.... Вже сум бентежить груди.
І серце ячить... І клекоче біль...
«Тебе нема, і, певно, вже не буде» –
Луна жорстока правда із відтіль,
Де квітне спокій, тиша кришталева...
Там ми земний завершуємо біг:
Свій шлях закінчу я в сузір'ї Лева,
А ти помчиш у Овеновий бік.
І саме там, в космічному осонні, –
Не в віковічно-цвинтарній імлі, –
Знайду тебе живу... святу... іконну,
Яку кохав і пестив на землі.[/i][/b]
[i]25.09.08 - 25.07.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 26.07.2014
Мамо, я падаю в небо – все вище і вище...
З лівого боку не серце, а чорна діра.
Там, піді мною, суцільне димить попелище,
Битва триває між силами зла і добра.
Голими п'ятами ковзаю плавно по хмарах,
Мов паперовий кораблик, що з бурі війни
Вирвала смерті раптова холодна примара...
Мамо, прошу, не шукайте чиєїсь вини.
Може й мене хтось покликав тримати це небо,
Стати на варті мільйонів невинних життів,
Поки чужинська орда розкрадає ганебно
Землі мої, наче зграя скажених вовків.
Так повелося: хтось мусить собою прикрити
В пастці скалічене миру тендітне пташа,
Важко злетіти увись, бо крило перебите,
Але ж яка в нього вільна живуча душа!
Скроплене кров'ю загиблих, воно стрепенеться,
Змиє високо і темінь густу розітне!..
У відголоску його невмирущого серця,
Мабуть, пульсує й малесенька частка мене...
Мамо, я падаю в небо – далеко-далеко,
Наша хатина, як цятка, ще мить – і нема...
Там, піді мною,– пекельна задушлива спека,
Попіл кружляє, немов серед літа зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Не відкидай моє Люблю так гордо…
Воно нічого навзамін не просить…
До ніг твоїх впаде німим акордом…
Розіб’ється об твоє тихе…. Досить…
Своїм чуттям не в змозі ради дати…
Ми діти сонця… і сакральних схем…
Ти чуєш…на межі вісімдесятих
Для нас так щемно грає BONEY–M…
Прости… як ненароком обпечу
Я твої дивні лінії долонь…
Пекельним вітром в дім твій прилечу…
І спопелю його… Бо я –ВОГОНЬ…
Прийми ту чашу… що подам напитись…
Із рук моїх… як все змете журба…
До ніг твоїх струмком гірським пролитись
Дозволь мені… тому… що я –ВОДА…
Коли не зможеш в мандрах зупинитись…
Покинеш дім свій… і своє ім’я
Забудеш… зможеш ти насолодитись
Плодами з гір моїх… бо я – ЗЕМЛЯ…
Лише не відкидай оте Люблю…
Чекаючи на день страшного суду…
……..Я сотні літ любитиму тебе……
…….десь на межі невинності і блуду……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512938
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014
----
Коли дощам нема кінця і краю,
І місяць сумно дивиться в вікно,
У час такий про тебе я згадаю.
І все перед очима, як кіно.
Чому дощі нагадують про тебе?
І пам"ять тих часів знов ожива..
Та сумніви беруть: нащо це треба?
Але любов живе - перемага.!
Дощі змивають, що було, повільно,
Та миті дорогі іще живуть.
І в спогадах з"являються невільно,
І тихо по житті моїм пливуть..
Пройшли роки... Не згадую розлуку.
Та гіркота, а серце ще болить...
Так хочеться відчуть твої ласкаві руки.
Слабенький вогник в серці ще горить.
Жіноча гордість... Як було простити?
Чому ж тепер відшукую слова...
Якими хочу так тебе просити:
Не забувай любов...Вона іще жива...
Дощ відшумів...Крадеться тихо ранок.
Дощем до блиску вимите вікно..
Мої думки сховалися в серпанок,
Та незабаром прийдуть всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512842
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Мамо, не плачте, прошу...
Сльози мені печуть.
Буде нехай хорошим
Мій з побратимом путь.
Це вже не гра, не жарти,
Мамо, все це - війна.
Плакати Вам не варто,
Не на віки ж вона.
Як Україну кинем
Ворогові до ніг?..
Благословіть же сина,
Щоб повернутись зміг...
Мамо, не плачте, вірю,
Буде усе як слід.
Ми подолаєм звіра,
В полі розвієм слід.
Ви лиш чекайте, мамо,
Бога моліть за нас,
Свічку поставте в храмі...
Мамо, мені вже час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512774
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2014
На годиннику -вже осінь без п'яти;
Вже легкі злітають павутинки
У безмежні і чужі світи,
Де дитинства жЕвріють стежинки...
Допивають ранки біль думок
У жоржинах дощового літа,
Де рясніють вишивки зірок ,
Де земля ще сонячно -зігріта...
Вже потроху з вишні капотять
Теплі дні в листковій позолоті....
На годиннику -вже вересень за п'ять,
А мені ще в осінь неохота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512500
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014
Дощик йде, намокла киця,
Мокрій їй чомусь не спиться,
Стала вправно працювати,
Язиком хутро лизати.
Залишилась голова,
Тут справжнісінька біда,
Не дістане язиком,
Помахала лиш хвостом.
До Шарка майнула в буду,
«Вік тобі служити буду,
Мокра в мене голова,
Може трапитись біда.
Оближи і обігрій»,
«Про це думати не смій,
Якщо хочеш обігрітись,
Тобі треба потрудитись.
Кусень сала принеси,
Біжи швидше і не спи»,
Загарчав, мов звір той лютий,
Ланцюгом він був прикутий.
По калюжі біжить киця,
Чи це правда, чи їй сниться?
Вскочила в халепу, так,
Цей Шарко якийсь хижак.
«Сало з’їм, хай йому грець,
Дружбі нашій тут кінець,
Примощуся на віконці,
Хутро висушу на сонці».
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/782-mokra-kitsya.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512363
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Зависла тиша, ледве диха.
Чуть: розкриваються бруньки.
А ніч така хороша, тиха.
На небі врозсип зірочки.
Я відчуваю прохолоду,
Що вітер з річки принесе.
Верба схиляє віти в воду...
По річці думка десь пливе.
Тут повертаюся в таємне,
Хоч світлий спокій на душі.
А, може, це чуття даремне,
Що народилося в тиші.
Десь гілка хруснула.. Ні звуку...
А в гніздах сплять іще пташки.
Та ось у сонячному жмутку
Купають квіти пелюстки.
Від сну природа пробудилась.
Новонароджений йде день.
А я десь в згадках заблудилась.
Моя відрада в них лишень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512152
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014
Бурштиново -медовим абрикосом
Липневий день упав мені до ніг;
А десь далеко жовтоока осінь
Вплітає хризантеми в оберіг...
Збирають сонце працьовиті бджоли,
Наповнюють по вінця стільники;
І бачить сни незвично тиха школа
Про вересень, про учнів і книжки...
У прохолоді річки тане спека,
Малюючи небесні вітражі;
І походжає повагом лелека
По щойноскошеній ромашковій межі...
Цілують хмарки перші ластів'ята,*
Давно вже відзвеніли пшеницІ...
Моїм селом від хати і до хати
Блукає літо з дощиком в руці...
* як правило, ластівки мають два виводки за літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2014
Мандрувала по світу,
Розкидаючи сум по долинах,
І молилась у храмах,
Щоб нам Бог у біді допоміг.
І сміялись магнолії,
дивуючи величчю й цвітом.
Оживав чи вертався
З невідомих доріг
Щирий сміх.
Мандрувала по світу,
Мов у казці, знайомій з дитинства,
І чарівність столиць
Не рівняла до бачених міст.
Все не вірилось довго,
Що мрії нарешті збулися,
Відтепер в моїх буднях й подіях,
Новий зміст, новий зміст...
Мандрувала по світу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511550
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Кіптява рвалася в небо,
Душі летіли у вись.
—Сину, лишися. Не треба…
—Мамо, рідненька, молись.
Діти хапали за ноги:
—Тату, скажіть, ви куди?
—Йду з України дороги
Стерти чужинців сліди.
—Ти не журися, кохана,
Я повернуся, а ні—
Вигоїть час твої рани,
Знайдеш відраду в синів.
Знов зацвіте Україна,
Волі омріяний птах
Витиме гнізда нетлінні
На українських житах.
Зникне безслідно омана,
Війн закривавлений звір.
Я повернуся, кохана.
Я повернуся. Лиш вір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511416
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Олена Iськова
[b]Я вернусь[/b]
З кожним пострілом на скронях сивина.
І щодня летить душа чиясь до зір.
Вдома ти залишилась одна.
Я вернусь, кохана, просто вір.
Приспів:
Пригорнусь до тебе хоч у снах,
Незабудки заплету тобі в косу.
Буде в нас іще омріяна весна.
Лиш Вітчизні мир я принесу.
Знову бій і знову хтось летить увись.
Не буває на війні, на жаль, без втрат.
Тільки ти, моя любов, молись.
Я вернусь. Ну все, у бій пора.
Приспів.
Принесе нам мир голубка на крилі
І страшній війні прийде нарешті край.
Линуть в вирій душі-журавлі.
Я ж вернусь. Лиш ти мене чекай.
Приспів.
=============
Крилата
[b]УКРАЇНО, НЕНЬКО ТИ МОЯ! [/b]
Україно, люба мамо, ти в біді.
Нелегкі часи у тебе, нелегкі.
Біль гризе свідомість, наче тля.
Йде війна, вбирає кров земля.
ПРИСПІВ:
Україно, ненько ти моя!
Сили й помисли віддам тобі усі.
Ти умиєшся водою з джерела,
На весь світ засяєш у красі.
Там, де кулі свищуть і вогні горять.
Наші хлопці мужньо в захисті стоять.
Повернути хочуть краю мир,
Зупинить війни кровавий вир.
Знаю, буде перемога, прийде час.
З нами правдонька свята і Бог за нас.
Ми відродим край наш із руїн.
Станем гідно в славі між країн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511370
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
Людина хоче буть почута.
Навести розуму мости,
І слово, в панцир не закуте,
Хоч на останок донести...
Така на світі чудасія...
Бажання слухати нема-
Хоч будь Пророк ти, хоч Месія,
Що не кажи- усе дарма...
Ну що ж... Як слухати не хочуть-
Станцюєм бойовий гопак!..
Та це не зараз... Не до ночі...
То байку розповім, чи як?
....... ....... .......
Схопила Півня раз Лисиця.
Вже зібралась посмакувать,
Та якось теє... Не годиться
Без приводу життя лишать...
Вона йому- ти на світанку
Нікому спати не даєш!
А він- то я буджу щоранку,
Щоб щастя не проспали вже ж!
Йому Лисиця- ти, поганцю,
Перетоптав усіх сестер!..
А він- то щоб зносили яйця,
І з голоду ніхто не вмер!
В Лисиці нерви "на порозі"-
То що ж тепер мені робить,
Коли відмовками ти в змозі
Мене вечері полишить?
Що не скажу- на все ти маєш
Розумну відповідь давно.
От вуха я позатикаю,
І з"їм тебе усе одно!
....... ....... .......
Ото ж. Якщо лихої ночі
Тебе зберуться грабувать,
І слухати тебе не хочуть-
Слова навіщо витрачать?
Що слово, як воно не діє?
На бій бери ангажемент.
Не слово, а конкретність дії-
Найкращий буде аргумент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511246
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
Плачь, Украина, плачь…
Снова погибли дети…
Скалится вновь палач
Снова – в огне - рассветы…
Плач кругом матерей
Люди не спят в подвалах
Семьи за сто земель
Пламя войны разметало
И не сдержать нам слёз
На городов руинах
И по коже – мороз
От взорванных войск картины
И мирных шахтёров крик
Когда миномётом – в автобус…
Ни лета, и не весны,
Подорваны все основы…
Так плачь, Украина, плачь!
Молиться уже устали…
В аду чтоб тебе, палач,
Гореть – из огня и стали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510870
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014
Солдат загинув молодий
В крові вогненного потоку,
І водоспадами води
Дощі ридають сіроокі
Над тим, хто в цей жорстокий час
Собою захистив країну,
За щастя кожного із нас
В бою із ворогом загинув...
Йому не бачити того,
Як в мирі скресне Україна,
І в спомин подвигу його
В червоне вдягнеться калина...
Дитину мудрості не вчить...
Ніколи не побачить маму...
Йдуть Україною дощі,
В яри стікаючи сльозами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510685
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 11.07.2014
Гусне спека яблучним сиропом,
Смалить сонце кучері беріз,
З дня у день мандрує автостопом
Юне літо з купою валіз.
Модні джинси, кепка, мокасини
Із квітковим принтом — супер стиль!
Миготять вітрильників чуприни
В бірюзі шовкових море-хвиль.
А у літа — бронзова засмага,
Мерехтливі стразики в очах!
Вітерець, закоханий стиляга,
Причепивсь до літа, мов реп'ях.
Дражнить струни сонної гітари,
Щось мугиче лагідне під ніс...
Начепивши модні окуляри,
З чередою напханих валіз
Знов мандрує літечко русяве
Там, де море — чиста бірюза,
Де толочить викохані трави
Спересердя вершниця-гроза...
Де шумлять грайливі водоспади,
Скелям білять голі кістяки,
Де на плитах кінчиком помади
Хтось послання пише у віки...
Де пісок пилюкою із міді
Прилипає до вологих п'ят,
Де гасає липень на боліді,
Розвіває платтячка в дівчат.
Там в кав'ярнях до міцної кави
Додають справжнісінькі казки,
Юне літо, миле і смагляве,
Тістечком ласує залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510432
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014
(еквіритмічний переклад тексту пісні
з репертуару Леонарда Коена)
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/5/92/172/92172076_large_8565_leonardcohen.jpg[/img]
------------------
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=ye6JssTdnvw[/youtube]
[b]Доки є у нас любов[/b]
Ти танцюй зі мною під скрипковий шал.
Оминем загрози, свій знайдем причал.
Голубами миру обернемся знов,
доки є у нас любов.
Доки є у нас любов!
Я б твоєю вродою тішився завжди!
Як вавілонянка рухаєшся ти.
Покажи, чи все в тобі я уже знайшов,
доки ще живе любов.
Доки ще живе любов!
В себе на весіллі ще зтанцюєм ми.
В танці мене мила ніжно обійми.
І вершин досягнем, і дійдем основ,
доки є у нас любов.
Доки є у нас любов!
В танці поцілунки втаємничимо.
Згодом своїх діток ще народимо.
Танець то наш сховок, він нам як покров,
доки ще живе любов.
Доки ще живе любов!
Ти танцюй зі мною під скрипковий шал.
Оминем загрози, свій знайдем причал.
Голубами миру обернемся знов,
доки є у нас любов.
Доки є у нас любов!
===============
[b]Dance Me to the End of Love[/b]
[i] ( Leonard Cohen)[/i]
Dance me to your beauty with a burning violin
Dance me through the panic 'til I'm gathered safely in
Lift me like an olive branch and be my homeward dove
Dance me to the end of love
Dance me to the end of love
Oh let me see your beauty when the witnesses are gone
Let me feel you moving like they do in Babylon
Show me slowly what I only know the limits of
Dance me to the end of love
Dance me to the end of love
Dance me to the wedding now, dance me on and on
Dance me very tenderly and dance me very long
We're both of us beneath our love, we're both of us above
Dance me to the end of love
Dance me to the end of love
Dance me to the children who are asking to be born
Dance me through the curtains that our kisses have outworn
Raise a tent of shelter now, though every thread is torn
Dance me to the end of love
Dance me to your beauty with a burning violin
Dance me through the panic till I'm gathered safely in
Touch me with your naked hand or touch me with your glove
Dance me to the end of love
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509869
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014
Ми кажемо, що мова у нас солов'їна,
І на увазі маємо мову класичну,
Якою не говорить кожна людина,
Бо говір і говірки - справа нам звична.
Ми забуваємо, що мова вібрує,
Адже розлита на теренах нації,
Її варіації кожний з нас шанує -
Слово в ній тверде, м'яке, шипить чи клацає.
Дітей, звичайно, нам носить птах із далека,
Назва його мінлива: чорногуз чи гайстер,
Бузько, бусол, боцень, боцюн, босич, лелека,
Та для українців він символ, щастя майстер.
Симфонію мови ведуть лемки, гуцули,
І галичани, поліщуки і таврійці,
Бойки, литвини... Коріння ми не забули!
А в мелодиці мови ми як італійці.
Наша різність багатостраждальної мови
Єднає зараз так, як раніше ніколи,
Бо ворог знову напав, багатоголовий,
Споконвічний, підлий, ворог нашої мови.
К.
05.07.2014
*******
"Українська мова" 360 х 480
папір, акварель, кольорові олівці,
ручка "металік";
Лютий 2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509473
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014
Як тільки сонце гляне у вікно
І промінь кине у тепленьке ліжко.
Зіжметься серце: більше не дано.
Останній раз в твоїх обіймах ніжних.
Рукою доторкнулась до лиця.
А очі дорогі такі глибинні.
Тебе я так прошу, пообіцяй,
Що будеш пам"ятати ці хвилини..
Зустрілись, як на спад пішов вже день.
Як доля так могла пожартувати?
Лише на ніч... На ніч одну лишень.
Цю зустріч незабутню влаштувати.
Спокійний ранок дихає любистком...
А ти мене не можеш відпустить..
І вітер все нервує: стука хвірткой..
Пора мені... Зумій мене простить..
Прости мене, що я тебе зустріла,
Що я була для тебе тільки гість.
Як птаха прилетіла запізніла...
Розсіяла у серці твоїм млість..
На відстані руки...Зникає щастя.
І моторошно серцю... Так болить.
Зустрітися отак уже не вдасться..
А як змогла ця іскра запалить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509470
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014
Ви чули ,як Земля співає?
То вальсом, то оркестром засимфонить,
То рок важкий забарабанить,
То урочисто б′ є, немов у дзвони.
Ви чули,як Земля ридає?
То тихий плач надірваної скрипки,
А то мов хуртовина завиває,
І знову сумно схлипне ,схлипне…
Ви чули,як Земля вмирає?
Ні,краще б це не бачити й не чути…
Вона до Господа волає,
А нелюд без жалю вдягає пута….
Нехай Земля ніколи не вмирає….
3.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509090
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 03.07.2014
Я іноді пишу тобі листи…
Збиваюсь з ритму… ставлю крапку… кому…
Хоч знаю я… їх не читаєш ти…
Листи… не адресовані нікому….
Усе вже є… по – іншому… не хочу…
Так сумно грає змучений скрипаль…
Єдиний танець наш посеред ночі…
Змете цунамі… та чомусь… не жаль…
Усе було… по – іншому… не мушу…
Снігів полярних ніжний серпантин…
Нехай вони зігріють твою душу…
Листи із неба… до самих глибин…
Одну лиш мить летітимуть з привітом…
Як сонце чорне знайде неба край…
Порву… спалю…
Порозкидаю світом…
Розвію вітром…
А тому… читай!...
Усе що є… по-іншому… не треба…
Вінок сплету із тисячі причин…
Мої листи… із пекла … аж до неба…
А чи із неба… до самих глибин…
Мої листи… в нікуди… і нікому…
Так…ніби сльози із морських перлин…
Збиваюсь з ритму… ставлю крапку… кому…
Дощі із неба… до самих глибин…
Не треба слів… все сказано давно…
Лиш підніми на моїх вікнах грати…
Ще мить… і вітер в небо віднесе…
......…скрипалю…..грай…. я хочу танцювати………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508665
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 01.07.2014
...тихо... тихо... навшпиньках... здіймається
...над землею... у небо ...зліта...
...та без пристрасті... не тримається...
...синім маревом... облітА...
…на осонні… промінчиком гріється…
…що лежить… від душі до душі…
…переливами… диво-мріється…
…наче райдужні… вітражі…
…розквітає… духм’яними… веснами…
…як сопілки спів… виграє…
…перев’язане… перевеслами…
…незбагненне кохання моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508495
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 01.07.2014
Суничне вино розлилось на поляні,
У пригорщах літа замріялась даль.
Повітря ввібрало настої духмяні,
Підкралась у серце незгойна печаль.
Відрадою небо вдивляється в очі,
І котяться хмари, немов валуни,
А серце, а серце кохати охоче,
Душа обізвалась на гомін луни.
Загралися думи у хвилях туманних,
Суницями тануть на ласих руках...
Неспитим вином поцілунки коханих
Хмелiють бажанням на спраглих вустах. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508323
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Пасторальне, мирне життя,
І біля вуха бджоли співають,
І тягне мене в забуття,
Бо знаю: нікого вони не вжалять
Десь кхвочить курячий оркестр,
Корова задумливо мукає,
І немов я складаю тест
В польоті над садибами, луками.
Сонячний день. І пастораль.
Життя - крещендо кольорів співи...
Пливе повсякденна мораль:
На відпочинку дні завжди красиві!
К.
28.06.2014
*******
"Сонячний день" 183 х 270;
папір, акварель,темпера;
28.06.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507955
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014
Закінчились бої, що тривали до ранку.
І зітхнула з полегшеннням, обгоріла земля.
Хай на ній заживуть незагоєні ранки,
Бо війна на землі все живе спопеля.
А солдати чекають, щоб кінець був проклятій.
Хай росою трава, а не кров"ю цвіте.
Щоб радіти красі, та не цій, що зім"ята,
А отій, де мачок степовий проросте...
Але буде це потім, коли час такий стане,
Ну а поки солдати нехай трохи посплять.
Може, сонце ласкаве у сни їхні загляне...
А вітри степові хай над ними шумлять..
Молоді, гарні лиця... Їм би тільки любить..
Хай кохані в цей час, що чекають, насняться,
Хай частиночка щастя, промайне у цю мить.
Не горюйте, хороші, ваші мрії здійсняться...
Тихо вітер шепоче над змарнілими лицями..
І пірнає в волосся, що на очі спада..
Мої милі, хороші, вас зовуть українцями..
Береже хай вас Бог, раз в вас доля така...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507963
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014
Покотилось сонечко
Із Карпатських гір,
Розлилося літечко,
Піснею офір.
Заграла трембітонька,
В серці щастя жар!
Зникла з неба хмаронька,
Як заграв ЗАХАР!
Ой, грай же трембітонько,
Піснею витай,
Тут моє коріннячко,
Тут весни розмай.
В серці ти залишися,
Грай трембіто, грай!
Я іще повернуся,
В цей чудовий край!
Воля над Карпатами,
Сонцем виграва,
Легінь із трембітою,
Ці несе слова-
Рідна Українонько,
Розливай блакить!
Слава хай розноситься,
На весь світ ГРИМИТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507546
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
" О, Господи, спаси моє дитя!" -
ридала мати в напівтемній хаті -
" Спини літ кулі, що чатує на життя,
не дай упасти міні чи гранаті.
Росплав багнети жаром блискавиць,
щоби синочку не протяли груди,
спаси від ран, Всевишній, і в"язниць,
каліцтво відверни й хвороби згубні."
Єдиний син, надія і любов,
її кровинка зараз в самім пеклі,
бо ворог знов границю перейшов,
стріля, вбива й радіє кожній смерті.
Проник фашист підступний в рідний край,
загарбав Крим, Донбас тероризує,
то сину з побратимами нехай
Господь поможе вигнать банду злую.
"Великий Боже, дякую Тобі
за ту сміливість, що Ти дав дитині,
не дай мені зів"яти у журбі,
не дай моїй загинуть Батьківщині!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507381
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Я змалечку ще заздрила сестрі,
Що дали ій батьки ім'я Оксана,
Мене ж всі звали Любою в дворі,
Здавалося ім'я це гіршим самим...
Яка ж я дивна в ті часи була,
Так Ангела надурно ображала...
А Він мені два дужих дав крила,
Які не раз мене порятували.
Тепер, нарешті, істини дійшла,
Що Любою таки я мала бути...
Я люба людям, бо цураюсь зла,
Таке моє ім'я в глибинній суті.
І хто б там що про мене не казав,
Та Любою, хоч чи не хоч, покличе.
Моє ім'я десертом серед страв
Було, є й буде, це для нього звично.
Я Люба (якщо повністю — Любов),
Кому це почуття, скажіть, немиле?..
Пробачення у Ангела я знов
Проситиму, хай не відверне крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507244
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
За мотивами твору Н. Подлєсової "Избушка "
Якось Заєць і Зайчиха збудували хату,
І, натомлено присівши, стали міркувати:
-Треба ж нам розфарбувати цю новУ оселю,
І відтінки підібрати світлі і веселі...
...Раз, поглянувши у вікна, Заєць насвітанні
Вирішив для стін обрати кольори весняЯні :
- Все покриємо зеленим, зробим, як годиться,
І у нас і взимку буде свіжая травиця!..
Фарбували -фарбували, притомились, сіли...
А отут якраз угості літечко приспіло.
Подивилася Зайчиха: маки скрізь, дзвіночки...
- А зробімо оці стіни, наче пелюстОчки?!
Заходились до роботи дружно і завзято -
Коли трудишся охоче, то й на серці свято!
...Осінь стука у віконце дощиком із неба.
- О! Ще в кольори жовтаві фарбували треба!
Доробили - любо глянуть! Усі пори року
Примостилися на стінах - красиво, нівроку!
Тільки дах іще сіріє... Думали -гадали:
Може, його в колір сонця?... Тут зима настала.
Похитала головою Зима, баба біла,
Та й покрила дах снігами щедро і уміло.
І бурчить собі під носа: "Ну й забудькуваті:
Є весна, і літо, й осінь у Зайців на хаті....
А про мене й не згадали, хоч уже і грудень!..
Я сама вже розфарбую - от сюрприз їм буде!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507262
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Ти брав її… як вміє тільки вітер…
Шалено… дико…
Помахом із крил…
Ще інколи ти дарував їй квіти…
Що я б назвала квітами могил…
Ти брав її… приречено і сніжно…
На перехрестях збочених шляхів…
А іноді…так вишукано ніжно…
Та тільки так… як сам того хотів…
Кохав її… як може тільки сонце…
Піском палючим золотих пустель…
Як Ангел… стукав ти в її віконце…
І Демоном… скидав її із скель…
Палив її ти ультрафіолетом…
Підносив в небо… під самі зірки…
Здавалось вже… перед останнім злетом…
Так легко відпускав ти дві руки…
Любив її… як землю люблять грози…
Коли навколо проливні дощі…
Ти відпускав її в оті морози…
Самотню… босу… навіть уночі…
Любив її… як квіти люблять роси…
Коли пустелі замете зима…
Коли вона стоїть простоволоса…
І вже шляхів для відступу нема…
І ось вона – сама уже як вітер…
Як дощ… і сніг… і навіть буревій…
Малює всі найкращі в світі квіти…
У бій іде без всяких прапорів…
Але чи ти збиратимеш ті квіти…
Коли вона вже неповторна хмара?...
У тих степах… де свище тільки вітер…
І де вона… лише твоя… Сахара…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507190
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
У волошці Сонко -Дрімко
Постелив собі перинку,
Із пелюсточки квасолі
Пошив собі білу льолю,
І простинку із дзвіночка,
Ковдрочку -з листка дубочка,
Із кульбабових пушинок -
М'якісіньку подушинку...
Потім взяв торбинку снів
І пішов до дітлахів.
Не присів усеньку нічку,
Стоптав свої черевички,
Бо розносив сни казкові -
Теплі, ніжні, серпанкОві;
Кожному синочку й доні
Розіклав їх у долоні...
Сонце зблиснуло за гаєм -
Він додому поспішає,
Щоб у ліжку із волошки
Відпочити вдень хоч трошки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506963
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Бувають сни… Змістовні… І пророчі…
Мені ж приснивсь князевич Святослав…
Від того сну не міг… відкрити очі,
Бо солодко… у ретроспекті спав…
І бачив я незміряні простори:
І Цареград, Боспор, й Тмутаракань…
Почув вві сні і Ольжини* утори:
Йди, сину мій! Ще кличе нас Тамань!
І він повів хоробро всю дружину,
І торував дорогу в новий край,
Щоб придушить в гнізді свою вражину,
Щоб потім вдома мати спокій-рай.
Чи не тому наснилося iм’я те, –
Благословенне ймення Святослав, –
Що не порушив родової клятви
І мсту за зло не вдома насилав.
… А ще наснився гетьман Сагайдачний,
Що вів полки у помсті на Москву,
Оспіваний чомусь як Необачний…
Це ж він тримав напнуту тятиву!
...В мій сон, надіюсь, явиться й Виговський,
Що бив Орду під містом Конотоп…
А зараз що?..Це ж литвини хреновські
Хазарам не дали команду "Стоп"!
Та вірю я: насняться ще гвардійці,
Які ще в лоні знищать ворогів!
Для них уже обачливість арійська
Леліє сонми ла́врових вінків!
23.06.2014
__________
*Святослав - син Київського князя Ігоря та
Ольги - став Великим Князем ще у 3-річному
віці після гибелі у 945 році батька. Фактично
за князівства Святослава Древнєруською
державою правила його мати (до 969 року),
спочатку через неповнолітність сина,а відтак
через його постійні воєнні походи. Прославився
як полководець. Вбитий печенігами у 972 році
при поверненні з походу в Болгарію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506807
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/8/101/640/101640858_Stanislav_Sidorov__TuttArt___9_.jpg[/img]
[i]Дожди, как жизнь, всегда разнообразные...
Нет в жизни одинаковых путей...
Как судьбы у людей, бывают разные...
Так и характер разный... у дождей... [/i]
[i]автор: невідомий, на вірш натрапила в інтернеті[/i]
Буває дощ тонкий, мов павутинка,
Ковзне по шкірі лоскотом легким ─
І невагома вовняна хмаринка
По небу розтечеться, як вершки.
Буває дощ насуплений, понурий,
Заторохтить по плитах черепиць,
Деревам розкуйовдить шевелюри,
Неоном навіжених блискавиць
Розріже небо, кашляне громами
І в сиві пасма щільно заплете
Веселку кольоровими стрічками,
Розсіє в полі мрево золоте.
Буває дощ веселий і грайливий,
Або ж мінорний, тихий і сумний:
То награє піднесені мотиви,
То ностальгує в дотику струни.
А ще буває ніжний, мов романтик,
Вінки сонетів пише на шибках!..
Тополям розплете шовкові банти,
Сховається хлопчиськом у кущах
І радісно хіхікає, бешкетник,
Крізь зуби цідить іскорками сміх!
То розсипає жменями монети,
То затрубить у кришталевий ріг.
Дощі бувають різними, як люди:
У кожного свій норов і струна,
Свої ескізи, нариси, етюди,
Свій почерк і космічна глибина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506834
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Раєм тихим була рідна,
Моя Україна,
Та утрутились чужинці ,
Зробили руїну.
В кожнім серці жива рана
Щодня кровоточить,
Як той кліщ у кров вчепився,
Ворог йти не хоче.
Зламав правду ,зламав силу,
Танком оре поле,
Та ніколи не зламає
Нам козацьку волю.
Сили в Бога попросимо,
Правду віднайдемо,
У єднанні й сильній волі
Знову рай вернемо.
Ще розквітне барвінково
Україна - мати,
Будуть діти в правді й мирі
Вік свій проживати.
22.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506742
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Всем тем, кто примкнул к сепаратистам по наивности, недопониманию или по любым другим причинам. (Разумеется к тем, которые отправились просто подзаработать, никаких вопросов)
Первый вопрос: почему еще полгода назад, когда наш беглый президент принимал драконовские законы, пил нашу кровь, НИКТО из вас даже и не помышлял о какой-либо ДНР, ЛНР и прочем дерьме?
Второй вопрос: в чем именно вы обвиняете Киев? Что не было услышано? А вы что-либо вообще говорили?
Третий вопрос: если вы считаете, что создали новую республику, отчего не разорвали свои паспорта, пенсионные и т.д, и не начали кормится из рук новообразований?
Четвертый вопрос: представители сепаратистов на данный момент разрушили половину имеющейся инфраструктуры и промышленности. Да, я согласна, наше настоящее не было совершенством, но мы как-то жили. И отчего-то я не вижу новостроек, которые приведут нас к светлому будущему. Создайте новые рабочие места, предоставьте людям социальные гарантии и я первая запишусь в эти замечательные республики почетным членом.
Пятый и сто восемнадцатый вопросы: сколько мы будем вздрагивать от выстрелов, бояться за своих мужей и детей? Сколько будут обстреливаться автобусы горняков и производится подобные страшные преступления? Сколько времени будет собираться дань со всех предприятий и будет вестись бесконечное мародерство? Сколько времени на наших улицах будет унижаться украинская символика?
Нет вам оправдания, безразличные и всеядные преступники. Это из-за вас наш регион повергнут в хаос и страх. Если бы вы собирались здесь жить, вы бы не стали потворствовать происходящим преступлениям против украинского народа. По-видимому, с начала года, в кратчайшие сроки в нашем регионе поселился страшнейший вирус - вирус человеконенависти. Что вы скажете своим детям? Как оправдаетесь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506540
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Як освятять землю промені ранкові,
Місяць на спочинок тихо відійде.
Я не буду спати: мрія веселкова
Підійде неквапно, сон мій украде.
Обіцяв з"явитись ти на горизонті.
Сонце піднялося, а тебе нема.
Ти живеш далеко, у чужій сторонці.
Може, що казав ти, бУло жартома?
Поки сонце зійде, роса очі виїсть.
Марні мої мрії, а думки пусті.
Сон вже налягає, закриває вії...
Замість дум тривожних, сни такі ясні..
Чути, як на землю падають краплинки.
Десь з гнізда злетіло злякане пташа.
Думаю, що поїзд їхав без зупинки...
Чом же час від часу так болить душа?..
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506422
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 21.06.2014
Одного гарного дня бабуся Ліда прийшла до дитячого садочка по внучку Таню. Дівчинка вийшла до бабусі з геть поганим настроєм. Чи то тому, що після тихої години подружка Марійка першою схопила найкращу в групі ляльку, чи через те, що Максимко бігаючи довкола дівчат боляче смикнув Таню за кіску, ще й язика показав. Отож йшла дівчинка всю дорогу насуплена та сердита. Бабуня намагалася розважити Таню, й розповідала якісь смішні історії, та дівчинка йшла навіть не посміхнувшись. Тоді бабуся Ліда запропонувала:
- А давай-но внученько зайдемо до крамниці, та купимо до чаю смішного печива.
- Бабусю, ти хотіла сказати смачного печива, - зауважила Таня.
- Ні-ні, саме смішного, але воно й смачне також, - дуже серйозно відповіла бабуся Ліда.
- А хіба таке буває? – здивувалася Таня. Бабуся ствердно кивнула головою, проте дівчинка все таки уважно простежила за бабусею, чи та часом не жартує з нею. Та на бабусиному обличчі не було й тіні посмішки.
Зайшовши до крамнички, бабуся купила печиво, та буханець хліба, і вони пішли до дому. Дорогою Таня все думала, яке ж воно те смішне печиво? З вигляду ніби зовсім звичайне, нічого смішного на ньому дівчинка не побачила. Дома мама Тома вже приготувала вечерю й накривала на стіл.
- Нарешті ви прийшли. У мене вечеря готова, - посміхаючись сказала мама. – Швиденько мити руки, і гайда до столу.
- А бабуня смішного печива до чаю купила! – вигукнула Таня.
- Справді? – мама Тома здивовано глянула на бабусю.
- Еге ж, - промовила бабуся Ліда й непомітно підморгнула мамі. – От повечеряємо, й будемо пити чай із цим неймовірно смачним смішним печивом. Піду покличу дідуся з татусем до столу, бо щось вони забарилися, - промовила бабуся і вийшла до іншої кімнати.
Таня теж вибігла з кухні, щоб помити руки. А мама подавала на стіл і посміхалася.
- Мамусю, а чому печиво смішне? – знову запитала Таня, бо не могла ніяк заспокоїтись.
- О! Це сюрприз. От з’їси печиво, тоді й зрозумієш, - відказала дуже серйозно мама.
За кілька хвилин усі дружно вечеряли за столом, а коли дійшла черга пити чай, Таня заметушилася.
- Ну ось дивлюсь я на це печиво, і воно ніскілечки не смішне, - сказала дівчинка хвилюючись.
- Тут справа не у вигляді, - заговорив дідусь Петро. – Справа в його смаку та властивостях.
- Що це означає? – спитала Таня.
- Ну ось дивися, - відповіла бабуся Ліда. – Беру печиво, відкушую шматочок, запиваю чаєм. Ой, смачно ж як! – І враз бабуся починає сміятися, а за нею й дідусь Петро, і мама Тома, і тато Сергій, бо всі вже скуштували печива. За столом усі весело сміялися. Таня й собі відкусила шматочок печива, пожувала, проковтнула.
- Дійсно смачне, - і вже за хвильку разом з усіма весело сміялася.
Гарний настрій повернувся до дівчинки, бо за столом лунали жарти й сміх.
- Як добре бабусенько, що ти придумала купити смачного смішного печива, - весело щебетала Таня. – І чому ми раніше його не купували? Давай тепер будемо купувати це печиво частіше, - запропонувала.
- Звісно, що будемо, - відповіла бабуся Ліда. – Правда воно не завжди у крамниці є, бо його люблять усі, тому розкуповують швидко.
- А ти, можеш таке печиво сама спекти? – не здавалася Таня.
- Можливо-можливо внученько, правда воно не звичайне, і пече його особливий пекар. До того ж у печиво, треба смішинок додавати, а їх тільки особливий пекар має.
- А де ж той пекар бере смішинки, і як пекаря звати? – запитала не мало здивована дівчинка.
- Де бере? То мабуть секрет пекаря, - відповіла посміхаючись бабуся. – А пекаря того Гарним Настроєм називають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506184
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 20.06.2014
[i]Прийду… Стрічай…
З’явлюсь на горизонті". [/i]
[b]Олекса Удайко*[/b]
[i][b][color="#000000"]“Прийду, стрічай” Яке магічне слово!...
Як стугонить від нього в жилах кров!
І все стає таким величним… Мово,
Даруй мені оту величність знов!
…Коли зустрілись двоє в чистім полі,
І в небі веселіє Сонця диск,
То певно: зустріч та – по Божій волі,
Бо в тому є таємний долі зиск!
Ту таїну сприйміть як одкровення,
Як неймовірно щедрий долі дар,
Як Божого перста помановення,
І не чекайте осуду й покар!
Нехай буяє ваша щасна доля!
Й радіє свято в небі Сонця диск…
На те ви заслужили… В чистім полі
Зустрів вас дзен - не ящір василіск! [/color][/b]
[/i]
19.06.2014
__________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506219
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014
Щастя ти лелече
Закосичене
В мріях білих
Сивих дум долин
Чом забули
Стародавні звичаї
Коники де наші
І воли
Де ріка
Джерельна чисто вимита
Раки й риба
Ряска й лілій цвіт
Як життя скалічене
Нам випростать
Кут глухий змінить
На Світла світ
Україно ти моя
Занедбана
Ти прости
Що множимо гріхи
Заросла стежина Божа
Й де вона
Жадоба не є
До щастя хист
20.06.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506226
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014
Один язык у нас, а уха — два,
Чтоб слышать много, но беречь слова.
( народная мудрость...)
-----------------------------------------
Прохладен этим летом ветерок.
Легонько ковылу в степи колышет.
Мне по душе нежаркий вечерок.
И тишина таинственностью дышит.
Люблю я ветра шалости в степи.
Шепнет на ухо трепетное слово.
(И так тепло становится в груди),
Но как звучит! Хотя оно не ново.
Я много слов слыхала в своей жизни.
А как же хочется такого вот словца,
Которое прогонит мои мысли,
Что слово звук, не стоит и гроша..
Слова должны звучать, как пенье птиц
В саду блаженном тихо на рассвете,
Как будто бы слетает из ресниц
Святого солнышка, что светит на планете..
Я рада тем словам, что шепчет ветерок.
И ручейку...( журчит пусть по-иному).
Но разве будешь с их словами одинок?
Ты жизнь тогда увидишь по-другому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506078
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014
[i][b]Вечір... Ні хмаринки
На вечірнім прузі...
Тихо дуб дрімає
На спочилім лузі.
А як сонце зайде
За межу планети –
Заведуть про вічність
Дум нічні кларнети.
Приспів:
Думи вечорові,
Думи – і ні слова,
Думи від кохання,
Думи від любові
До Вкраїни-неньки,
До святої мови...
Не дають заснути
Думи вечорові.
Думи про минуле,
Про все пережите,
Як – насупріч долі –
З болем, але жити.
Вечір... Вже хмаринки
На вечірнім прузі...
Ніч гойдає думи
На небеснім крузі.[/b]
[/i]
_____________
На світлині - Лада Лузіна, письменниця,
журналіст, яка в інтернеті анонсувала
ненароком вірш "Спасибі тобі, Ладо" та
псевдонім автора (Олекса Удайко)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Художник пише вірші на мольберті -
В римовані й верліброві мазки
Вплітає свої роздуми відверті:
Поеми, оповідки і казки...
Він пише грози і ранкову тишу,
Гарячу каву і холодний дощ,
І вітерець, що лагідно колише
Гармонію звучань вечірніх площ...
На кожнім полотні зростає вічність,
Змережана любов'ю до землі,
Бурштинова осіння канонічність,
Весняні говірливі журавлі....
І оживають мрії і надії
У рухах пензлів, у єднані фарб;
В картині кожній райдужно зорІє
Його душі дорогоцінний скарб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505687
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Вийду думкою із метро на Контрактовій,
Узвозом Андрія піднімусь до Музею -
Так відригне мене дракон стоголовий
Із шлунку доробок митців колізею.
Зупинюсь на історичних Кручах Дніпрових
І відчую знову Києва подих Русі
Полечу зором над Подолом до нових
Звитяг українців у святій боротьбі.
Потім зір мій упаде праворуч, на обрій,
Де сміються висотки із понад Броварів,
Відчую за ними, далеко, вже вкотре
Зойк хлопця, який за Україну згорів.
Відірвусь від землі, не фізично - ментально,
Я розпластаюсь над східним кордоном землі,
Вберу у себе лють людей моментально,
Що проти Росії разом стали в борні.
Горе є горе, але і добре - нарешті
Україна скине братське/імперське ярмо
І здобуде право віддати по честі
Життю під п'ятою, що ще є і було.
Розчинюсь тихо-тихо думками в Прийдешнє
І вже бачу падіння ворожих устроїв,
І як Україна розквітне нарешті,
І не буде владних/державних вже збоїв.
К.
16.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505536
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Ведмедик пухнастий по небу ходив,
У сонечка меду для діток просив.
- На землю зійди, ген під липу стару,
Тобі я підсвічу,збирай нектару.
Коли ведмежа до землі долітало,
Рясними краплинками сонечка стало,
Бо він був не справжнім, отим ведмежам,
Хмаринкою дзеркальною була його душа.
15.06.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505396
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Я малесеньку хмаринку
Загорнула на хвилинку.
А вона дощем пропала,
Квіточкою в полі стала.
Я дощинку цілувала.
Нічку добру всім бажала.
Цілувала в полі роси,
Янголяткам плела коси.
Квіточки пофарбувала,
Я у казці побувала.
Я сідала на віконце,
Не впущу вночі я сонце.
Хай малятка сплять.Я тишу
У мішечку заколишу.
Вітерець візьму у ліжко,
Лоскочу йому я ніжки.
Ось така мала пустунка.
Ой,та я ще і віщунка!
Вам насняться сни і снята!
Лиш закрийте оченята!
Я цілую всіх швиденько.
Я таке дівча маленьке.
Янголятка казки пишуть.
І колишуть Вас...Колишуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505241
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
По жизни не завидовала людям,
Всё наживное это просто тлен,
Кто по богатству ближнего лишь судит,
Не замечает сам своих проблем.
Ну разве можна оценить улыбку,
Любимых глаз невероятный блеск?..
Бесценно это всё, хотя и зыбко,
Как волн морских о берег тихий всплеск.
Как можно оценить твоё дыханье,
Когда ты рядом ночью спишь со мной
И поцелуй твой нежный утром ранним?..
Цена всему на свете лишь… любовь.
15.06.2014
[youtube]http://youtu.be/FBUiLa9XjRg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505245
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Так бессмысленно прожиты годы...
Сколько раз счастье было в руке,
Но дороже был выбор свободы,
И всегда уходил налегке
В прежний мир бесприютной печали,
Где свобода уже не нужна...
Но сбылось- мы друг друга познали,
И желаний вкусили вина...
Упоила собой, упоила,
Как завещано было судьбой.
Подарила себя, подарила,
И дышу я одной лишь тобой...
Покочуем еще, покочуем
По просторам затерянных трасс!..
И, проснувшись, припомнит, тоскуя,
Позабытое счастье о нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505265
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Ні у що не вірю...
Заблукала в думах...
Скрізь в зневазі щирість,
В "дикій" шані грубість.
У пекло дороги
Добром стелять нині.
За святі пороги
як зайти людині?
Тільки Божа Мати
Ще тче покров досі,
Щоб Свій захист слати
Нам, усім, хто просить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505115
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Коли я думаю про тебе,
Хоч ти в цей час в чужім краю,
Мені нічого більш не треба:
Я вже з тобою, у раю.
Цією думкою живу,
На ній плету свою надію,
Плекаю казку не нову,
Душею й серцем молодію.
І враз стає так любо-любо,
Духмяний лине аромат,
Скоряються висоти, люба, –
Казбек, Ельбрус і Арарат!
8.01.1991,
Кисловодськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505059
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
В затишному дуплі старого дуба живе сімейка білочок: дідусь, бабуся, татко, матуся, та двоє білченят Шустрик та Руделька. Братик і сестричка добре між собою граються, хоча Руделька тільки цієї весни народилася, і для неї все довкола нове незнайоме і неймовірно цікаве. Білочка увесь час метушиться, всюди пхає цікавого носика, надокучає дорослим безліччю запитань.
Якось у розмові мами та бабусі Руделька почула не знайоме, і тому страшенно цікаве, слово «сніг».
- Мамусю, а що то сніг?
- Сніг донечко, то такий білий м’якенький холодний пух, що летить з неба, - відповіла матуся.
- А коли він летить? – знову запитує мала.
- Взимку Руделечко, коли дерева розгублять всі свої листочки і стане холодно.
- А чому дерева гублять листочки? – не замовкає ні на мить білочка.
- Тому, що готуються до зимового сну. А листочки вкривають землю, щоб їй, наче під ковдрою, було усю зиму тепленько спати.
Руделька ще щось хотіла спитати, та мама сказала, що їй ніколи. З того часу білочка мало не щодня випитувала у всіх дорослих про зиму та сніг, так їй цікаво було, що ж то за диво таке.
Весна минула непомітно, і літо в осінь перейшло. Усі звірята почали робити запаси до зими. А наша Руделька, знай собі скаче по гілках туди-сюди, дорослим хоч і допомагає, але й питаннями надокучає.
- Дядечку Ведмедю, а ви зиму бачили?
- Ні дитино, не бачив, - прогудів у відповідь Ведмідь.
- А як то може таке бути? Усі бачили, а ви ні? – здивовано закліпала мала.
- Та я ще з осені у барлогу засинаю, і солодко сплю аж до весни, - засміявся дядько Ведмідь, - тому зими ще ніколи й не бачив.
- Ой! Та як же то можна так довго спати? Усе цікаве проспати. Зима це ж цікаво, ось я чекаю її не дочекаюся, щоб з нею та снігом познайомитись, -замріяно проказала Руделька, і подалася далі.
За кілька тижнів стало в лісі холодно. Якогось ранку білочка прокинулася, визирнула із дупла і побачила, як щось на траві іскриться на сонечку.
- Бабуню, а що це? – здивовано запитала.
- Це перший вісник зими внученько, паморозь. Скоро листочки почнуть опадати, слід вже й зиму виглядати.
- Ой! – стрепенулася Руделька, - біжу швиденько ще когось про зиму розпитаю.
Та звірі були такі заклопотані приготуваннями до зими, що їм ніколи було просто теревенити з білочкою. Лише Лиска погодилася відповісти малій на питання.
- Зима? Сніг? – бр-р-р-р. Не люблю зиму та сніг. По-перше – холодно, по-друге – голодно. Взимку всі дрібні тваринки ховаються по норах, зайці маскуються, птахи високо на гілках сидять, ніяк не впіймати, не дістати. Біда.
Ще за кілька днів листя й справді з дерев пооблітало, ліс став сірим та сумним. Рудельці так стало шкода лісу, що вона хотіла з кимось про це поговорити. Раптом на зустріч їй біжать зайчики Костик та Хрустик. Білочка враз забула про що хотіла говорити, бо спочатку зайчиків не впізнала, так вони змінилися.
- Гей, що це з вами? Ви ж були сіренькі, чом тепер біленькі?
Зайченята весело засміялися.
- Наші шубки стали білі, щоб ми непомітні були. Ген за ярами, за смерековими лісами вже зима іде стежками. Тітонька Сорока казала, що скоро й у нас сніг буде,- розказавши цю новину, зайченята пострибали собі далі, а здивована Руделька, й собі поквапилася до рідного дупла.
Дома мама пекла пиріжечки і щось наспівувала, бабуся плела теплу шапочку для онучки, а дідусь із татком грали в шахи. Братик Шустрик, щось будував на підлозі.
- Гей, сидите тут і нічогісінько не знаєте, - захекавшись вбігла до хатинки Руделька.
- А що трапилось? – разом спитали мама і бабуся.
- Зима! Зима вже в смерековому лісі.
- О! Значить ось-ось і в нас буде, – поважно мовив дідусь.
- Ну, так, - вертілася білочка мов дзиґа. – Он зайці білі шубки іже одягли. Мамусю, я теж причепурюся, і побіжу сніг зустрічати. Може він там уже летить, а я тут збираюся довго, - хвилювалася Руделька.
- Та не метушися ти так, - дорікнув братик. – Носишся із тим снігом, як з писаною торбою.
- Ага, добре тобі казати Шустрику, ти вже його бачив і знаєш, а я ще з ним не знайома. Не знаю навіть, як з ним поводитись, торохкотіла мала. – Бабусенько, а як я йому не сподобаюся, і він не захоче дружити зі мною, - засмутилася білочка.
- Ну хіба така красуня може комусь не подобатись? – лагідно посміхнулася бабуся. – Ось вдягнся і біжи гуляти, - подала онучці теплі шапочку і рукавички.
- Дякую! – Руделька хутко вдяглася у руденький кожушок та пухнасті обновки, схопила теплого пиріжка, і гайнула на вулицю.
Не встигла білочка двері добре зачинити, як відразу принишкла. Довкола було тихо й біло. З неба падали великі пухнасті зірочки, і лягали на дерева, кущі та землю, ніби вкривали все теплою ковдрою.
- Як гарно, - прошепотіла зачарована Руделька. – Оце і є сніг? – спитала сама себе білочка.
- Ні, ми Сніжинки, - кружляючи відповіли красиві білі зірочки. – А всі ми разом сніг-сніжок, - голосочками-дзвіночками промовили вони.
- Хтось мене кликав? Я тут! – підвівся із землі білий пухкий клубочок.
- Ми не кликали тебе, ми про тебе розповідали, - задзвеніли смішинками сестрички Сніжинки.
- Кому? – здивувався Сніжок.
- Ось їй, - відповіли сестрички Сніжинки, і весело закружляли в таночку довкола здивованої білочки.
- А ти хто? – запитав чемно Сніжок.
- Я білочка Руделька, - сором’язливо відповіла мала. Дуже хотіла познайомитись з тобою, бо багато чула про тебе, та ніколи не бачила.
- Що ж будемо знайомі, я Сніг-Сніжок, - чемно вклонився білочці новий приятель. – Може пограємось разом?
- З-задоволенням, - посміхнулася білочка. – А у що гратимемось?
- О! Я багато різних ігор знаю, тільки наперед попереджаю. Я хоч лагідний та білий, проте дуже холодний. Зі мною пограєшся трішки, і мусиш зігріти і носик, і ніжки, щоб часом не переохолодитись, і не застудитись. Зі мною ігри варті хоч щодня, але все в міру, не нашкодь собі маля.
- Добре, домовились, - погодилася Руделька. – То у що граємось?
- У сніжки.
- А це як?
- Ось так, - Сніжок швиденько зліпив сніжку, і поцілив білочці у ніжку.
- Ось ти як? – розчервонілася мала, зліпила хутко сніжку й жбурнула у Сніжка.
Погравшись трішки, Руделька відчула, що мерзнуть носик й щічки.
- Ой, холодно! – проказала білочка.
- Так-так, біжи грітися до хати, а завтра знов виходь гуляти. Будемо в інші ігри грати, - сказав весело Сніжок.
- Гаразд, - відповіла Руделька, попрощалась, і шмигнула на дерево, до теплого дупла.
Дома білочка не могла нарозповідатися рідним, як же гарно вони з Сніжком гралися.
- Я ще й завтра піду, бо він мене запросив, - похвалилася бртикові.
- Я теж піду з тобою, - сказав Шустрик. – Зліпимо снігову бабу, з гірки на санчатах будем наче вітер мчати.
- Добре, братику, - сказала Руделька, - Тепер я знатиму, що взимку коли є сніжок, можна влаштувати багато цікавих розваг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504787
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Винна сама: возвела тебе в ранг напівбога,
Ставши адептом, цілуючи навіть півтінь...
Духом збіднівши, я стала душею убога,
Влипнувши в пута медовості словосплетінь...
Що нарікати, коли крізь заплющені очі
Все споглядала величність безмежну твою,
Бачила сонце в тобі серед глупої ночі..
Впала полуда... а я... вже край прірви стою...
Ковзають ноги - нелегко здолати безодню...
Пальці - до крові... та в грудях ще більше болить...
Серце стискають ще щупала слизько -холодні...
В скронях пульсує: "Протриматись мить...ще хоч мить "..
Винна сама, тож не буде ні сліз, ні прощання.
Просто піду, залишИвши на стежці сліди...
Небо оплаче загублене наше світання,
Тихо зронивши краплини сумної води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504835
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
В однім краю п’яниця був нікчемний,
Крадій та ледар зовсім знахабнілий –
Його матуся днини й ночі темні
Молилася уклінно скільки сили.
Завжди синок матусю брав на кпини –
А мама лиш на Бога сподівалась,
Хоч пропивав останню копійчину –
Але йому все мамою прощалось…
Одного разу луснуло терпіння –
І тугою вона заголосила:
«Намарно все: нема йому спасіння,
Молитися не маю більше сили!..»
А в сні тяжкому видиво постало,
Що Сатана на трон свій владний сів
Та все кричить, біснується немало
І гнівно все випитує чортів:
«Чого ще й досі ходить поміж люди
Отой злодюга й п’яниця лихий?
Коли душа його кипіти буде?
Коли вже він повіки стане мій?»
А Сатані говорять: «Все зробили –
І пекло все для грішника пала –
Та матері молитва має сили,
Що бережуть від темряви і зла…»
Раптово чортеня летить маленьке,
«Ура! – кричить, – Ми знов перемогли:
Уже слова святі не каже ненька –
Тож душу злу несімо до смоли!»
І нечисть вся біжить бігом, сміється…
А мама вже не спить – блага уклінно:
- Прости, мій Боже, за слабинку серця!..
З тих пір луна молитва ця невпинно…
[i]Владимир Артемьев
МАТЕРИНСКАЯ МОЛИТВА
Жил на свете пьяница никчемный
Вор и лодырь с наглыми глазами.
Мать его и днем и ночью темной
За него молилась со слезами.
Обижал ее сынок частенько,
Но она на Бога уповала
Пропивал последнюю копейку
Мать же все сносила и прощала.
Но однажды кончилось терпенье
И она заплакала, тоскуя:
- Все напрасно, нет ему спасенья,
За него молиться не могу я.
И забывшись сном тяжелым, видит:
Сатана на троне восседает.
Он кричит, беснуется в обиде,
Демонов сердито вопрошает:
-Для чего скитается по свету
Алкоголик, хулиган и вор?
Почему кривую душу эту
Вы не принесли мне до сих пор?
-Уж давно готовы,- отвечают,
Муки ада этому злодею,
Но молитва матери спасает,
Силы тьмы бессильны перед нею.
Вдруг влетает мелкий бес поспешно:
-Наконец-то! Выигранна битва!
Собирайтесь за душою грешной,
Смолкла материнская молитва!
Стая бесов с хохотом умчалась.
Мать, проснувшись, на колени пала.
-Господи, прости мне эту слабость!
И с тех пор молитва не смолкала.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504652
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2014
[b]І[/b]
28.03.1991
1.
Треба мати не тільки чисте прагнення, а і чисту його реалізацію.
2.
Сенситив повинен не лікувати людину, а показати шлях їй, по якому вона сама повинна лікувати себе і, найголовніше, лікувати свою душу.
3.
Кличуть багатьох - чують мало,
чують багато - відкликається мало,
відкликається багато - розуміють мало,
розуміють багато - можуть мало,
можуть багато - хочуть мало,
хочуть багато - вміють мало,
вміють багато - достойних мало,
достойних багато - витримують мало,
бо спокуса повсякденна - суть життя вашого, а до Нас достойних мало іде.
4.
Чим більше віриш у Бога - тим більше Він іде до тебе, чим більше повертаєшся обличчям до Світлих Сил - тим більше вони повертаються до тебе.
5.
Світлі Сили завжди з тобою. Але коли ти робиш помилки, то вони відступають від тебе у бік. І тоді до тебе кидаються Темні Сили. І шматують тебе. Зрозумієш свої помилки, знайдеш шлях до подолання Темних Сил - Світлі Сили прийдуть до тебе. А інакше - ти просто не витримав Іспиту.
1.04.1991
6.
Не треба поспішати записувати що Говориться, але зволікати з цим теж не треба - роби все вчасно. Відчуття вчасності тренуй на собі сам.
7.
Ніколи не думай, що те,що Дається тобі, є остання істина, бо всі істини відносні до Істини і їх ніякими коефіцієнтами суто правдивості їх не вловиш.
8.
Не треба поспішати робити висновки по отриманим істинам, бо деякі з них даються тобі як випробування тебе на щирість. людяність, кмітливість тощо. Ти повинен оброблювати будь-яку істину і навіть сперечатися з Нами, щоб знайти дійсно найближчий шлях до її втілення у твою дійсність. Май на увазі: вона може трансформуватися у незвичне чи у невпізнане до першого внеску її в тебе, але це - тільки одяг, бо "тіло" залишається закрите цим і не змінюється.
9.
Максимальна концентрація на одній справі інколи чи часто шкодить - це залежить від людини. Тому, ідучи одним, обраним тобою чи за тебе, шляхом, треба уважно дивитися не тільки під ноги, а й уперед, назад, по бокам, досліджуючи все навколишнє.
10.
Пам'ятати треба, що різноманітність рішення однієї і тієї ж задачі обумовлює її комплексність в цьому рішенні. Це те, до чого завжди слід мати прагнення.
11.
Нам бажано, щоб ніхто з Наших учнів не втрачав себе, але, в той самий час, щоб набирав знань та Знання від Нас. Тому кожний Наш учень повинен кожний день немов новими очима дивитися не тільки на навколишній світ, а і вимагати/просити Знання від Нас.
Просить і отримаєте! І не тільки те, що просите!
12.
Не треба поспішати робити висновки, що все до людей на Землі іде від Бога чи від Його ворогів, чи від Цивілізацій Його ворогів. Адже дуже багато до людей іде дійсно від Старших Братів, які існують та існували на Землі завжди, бо сам вони і є провідниками Божої Волі на Землі.
13.
Ніколи не витрачай час Навчання у Нас на рутину роботу - її треба робити поза Наш час, бо вона не є продуктивною.
14.
Ми взагалі вважаємо, що дійсно треба максимально використовувати інтелект людини, що має з Нами Контакт, але людина повинна знати та розуміти, що її інтелект може давати хиби, а Наш - ні. Тому людина повинна через Нас перевіряти будь-які свої інтелектуальні здібності, якщо вона хоче, щоб ці здібності працювали та приносили користь нашій спільній та суспільній справі.
3.05.1991
15.
Ніколи не братися за вид лікування чи іншої сенсорної діяльності, на які Вищі Сили не дали благословення.
16.
Не треба і ти не маєш права брати під сумнів відомості, які ідуть від Вищих Сил, бо ці відомості даються у вигляді багатозначного кодування подій, людей, хвороб тощо. Ти, залежно від своєї чистоти та можливостей прояву цієї чистоти, зчитуєш їх у вигляді понятійних стандартів свого Земного світу. Тому вірогідні різночитання одного і того ж трактату від Вищих Сил не тільки різними сенситивами, а і одним і тим же в різний час.
17.
Нам, Вищим Силам, треба, щоб люди Знали і через Знання вірили в Нас.
18.
Ніколи не можна змішувати велич мети людського світу і Велич Мети Нашої, бо остання увібрала в себе Велич Буття і Всесвіту, а перша - тільки Реального Світу. Але перша повинна завжди наближатися до другої, бо в цьому і є суть життя людей на Землі.
19.
Ніколи не треба пхати свої користолюбні ідеї та бажання до стійла Пегаса, особливо якщо цей міфічний Кінь Творчості тобі не подарований Нами, а Дияволом, а ще гірше - вкрадений тобою: тоді ворогом твоїм є не тільки Чорні Сили, а і Білі Сили.
20.
Не гаси чужі свічі, щоб поставити свою навіть за померлих.
21.
Не пий з усохлих колодязів кохання, в які нібито прийшла нова вода -
вона завжди отруєна споминами розради.
22.
Не їж їжу, що прийшла до тебе у супроводі збіглих ідей про зцілення: не може бути загальної панацеї для усіх Душ та втілень їх, для всіх випадків життя, навіть якщо ти - праведник.
23.
Не стверджуй, що правда, відкрита тобі Вищими Силами, є остаточним баченням Правди - в цьому світі ніщо не може бути остаточним.
24.
Чоловік і Жінка! Бережіть один одного, бо у цьому Всесвіті двостатевість - основа Життя!
*******
"Погляд з паралельної реальності"
260х370; папір, акварель, туш, перо, кольорові олівці;
1984/1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504329
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
За твором Оленки Зеленої "Хочеш?".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495297
__________________________________________________
Хочеш, я здійсню твої бажання?
Буду найсильніша на землі.
Я розквітну, ніби зірка рання,
Подарую промені тобі.
Хочеш, перекинуся в джерельце,
І живуща чарівна вода,
Вмиє, заспокоє твоє серце,
Коли біль нестерпний, чи жара.
Коли схочеш ти піти від мене,
Бо друга затьмарить нашу путь,
Перекинусь в коло я вогненне
І твої бажання пропадуть...
В нас удвох зростали колись крила.
Змогу мали високо літать.
Може, ще знайдеться у нас сила
Для човна весельця десь дістать...
По життєвім морі ми полинен.
І попутні дутимуть вітри...
Ну, якщо мене ти все ж... покинеш,
Зможу незабудкою цвісти..
_______________________________
Дякую, Оленко, за ідею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504353
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2014
Непосидько песик Рем
Грав у піжмурки з дощем,
Та куди б він не ховався –
Дощ знаходив та торкався.
Тихо в будці Рем сидів -
По даху дощ стукотів,
Цуценя забігло в хату –
Став дощ в шибку накрапати.
Ремчик з дому втік у сад
Під густющий виноград,
Та і дощик - тут як тут -
По листочках краплі б'ють.
Все пустує жартівник:
Щойно був, та раптом зник.
Здивувався песик дуже:
Сонце миється в калюжі,
Сяють посмішки навкруг -
Де ж пропав веселий друг?
Годі дощика шукати –
Він пішов в хмаринку спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504112
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Все дощем довгожданим умито
І не втримати яблук гілкам!
П"ю на травах настояне літо,
Як цілющий, від Бога. бальзам.
Гладіолуси, юні гусари -
Тріумфально увінчана рать!
Неохоче розсунулись хмари,
Щоб веселки міраж показать.
Чи сміється, чи солодко плаче
В сяйві сонця заквітчаний сад.
Тихо струшує листя тремтяче
Світлих крапель дзвінкий зорепад.
А троянди стоять гордовито,
Бо вони тут зманіжена знать!
П"ю на травах настояне літо -
Розцвітає в душі благодать!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504119
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
[b][i]Вже – крайнебо...
Вечоріє...
Ой, не хочеться
у ніч!..
Моє серце
пломеніє
неперервністю
сторіч...
Та для розуму
лихо́го:
ніч – досяжна
далина...
Круговерть
речей для нього –
гра природи,
спо́чин дня...
09.06.14[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504106
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
[b][i]Світло неба,
промінь сонця –
поклик ранку
з темноти –
стук невгавний
у віконце
Це не ти?
Хмарки-крила,
мов вітрила –
взяв кормило –
і лети!..
Благость враз
покрила тіло…
Це не ти?
В полі жито
колосилось:
як до осені дійти,
щоб нараз
не втрапить в силос.
Ні, не ти це!
Ні не ти!
А в лугах буяли трави:
мо', не стопчуть копити…
Вже крайнебо...
Тінь...
Заграва…
Ні, не ти це!
Ні,
не
ти![/i][/b]
[i]01.04.2010
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Сором’язливим маком стиглий вечір
Схилився в погляді на блудну ніч.
Із сонце-західних гарячих свіч
Всотав тепло і пригорнув за плечі.
П'янким жасмином наповнялись груди.
У трелях заливались солов’ї.
Принишкли доли, пагорби, гаї...
Проникнув в душу, полонив усюди.
Надпита чаша з кавою міцною
З'єднала їх на тисячу сторіч.
Злились дві долі у вечірню ніч
Загравою врочистою, хмільною. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503637
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Мир изменился до самого дна.
Этой весной не настала весна.
Мир изменился с ушедшей весною.
Этой весною запахло войною.
Запах слащавый, как пороха дым.
Грудью дыши- не надышишься им...
Наши надежды растаяли где-то
Вместе с теплом приходящего лета.
В лето впадают тревожные сны
Памятных дней предвоенной весны.
Летнее время со стрелок стекло.
Лето настало. Но не пришло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503674
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/08/12/8587.jpg[/img]
Я Тебе упізнаю за дотиком,
як найкращу з відомих прикмет,
коли ніч у жасмині солодкому
до світанку очей не зімкне.
По цеглині будинок розтопиться,
наче тане на сонці лукум.
А потому дощі як шовковиця
опадуть по вільготному склу.
Я впізнаю Тебе і затемнення
заховає мій розум в чуття,
наче подорож, що без повернення,
безбілетна і без прибуття.
І забілений квіт нерозгаданий
принесе мені звістку про те,
що молитва Твоя пахне ладаном
і луною до неба росте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503554
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014
Куди твій шлях лежить, країно
Величних предків, давніх Вір?
Куди високий погляд лине
З полів, степів, з Карпатських гір?
Куди прямуєш ти, небого,
Нерідко зраджена дітьми?
У забуття? До перемоги?
У спокій ситої пітьми?
В тяжкі часи лихої смути
Не раз свій шлях тебе провів
Через живий вогонь спокути...
Прадавніх пращурів- Волхвів
Вогонь горить в тобі незгасно,
І поряд дивно запалав
Вогонь Святого Християнства,
Що світом сонця засіяв
На куполах церков. І дзвони
Чарівним співом пролили
Навік написані закони
Святої Руської Землі,
Землі твоєї, Україно!
Куди ж ти линеш? Відкривай
Путі відвЕрнення руїни,
Шляхи до щастя прокладай!
Бо щастя є. Ми ним не ситі.
Жага прадавня в нас живе.
І доля наша в оксамиті
Небесних таїн не спливе.
І буде мир. І буде свято.
І ще притисне до грудей
Нас Україна- рідна Мати.
Прямуй. Ми- вірим. Ми- ідем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503293
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
Простягаю руки до тебе, коханий.
Ми свічку погасим: замало тепла.
Он промені сонця встають над полями.
І тихо лягає прибитая мла.
Рожеве вино виграває в фужерах.
Ми вип"єм з тобою до самого дна.
За те, щоб розлука не стала у дверях.
Бо Богом любов нам дається одна.
Хай сяє й вночі твоє сонце для мене.
І зникне підозра, що ми вже чужі.
Запалить кохання між нами вогненне.
Не гайся, мій любий, скоріш запали...
Хай знову відчую ласкаві я руки.
Гарячий твій подих відчує любов.
Ми музику сонця знов чуємо звуки.
Вона, як окраса святих молитов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503140
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 05.06.2014
[i]Ходе сорока коло потока
Та й кряче…[/i]
(Українська народна пісня)
Старенька сорока
Кашку варила,
Кашку варила –
Пампушки пекла
Пічка у хаті
Не гріла – диміла,
Пташина печення
Несла до стола…
Криклива пташина
Дітей годувала:
Сипала кашку
Та гладила спинки,
Та ще пиріжечки
Дрібненько ламала –
А пічка диміла,
Кидала жаринки…
Ой, діточки, їжте
Та ладьте хатину:
Їй дах треба новий
І двері нові –
А пічка на покуть
Кидала жарини,
Де Дідух різдвяний
Стояв у траві.
Летіли жаринки
Із припічка тихо:
А полум’я їло
Ікони та лави –
Сорока сміялась,
Не бачачи лихо,
Бо їй пиріжечки
Вдалися на славу…
А хата горіла,
Налякані діти
Вхопили відерця –
По воду бігом…
Розбіглися діти
По цілому світі –
І хату ще більше
З’їдає вогонь.
Ходе сорока
Біля потока,
Вимірює кроки –
А ладу нема…
Діти розбіглись,
У різнії боки –
Тож кряче та й краче
Сорока сама…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503165
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 05.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2014
...[i]А счастье только знающим дано.
Иван Бунин
[i][b]Не можу я гасить з тобою свічі
Й прощальне лити у бокал вино …
Щоб засвітити вечором вікно,
Для тебе сонцем стану я одвічним.
Усе святе, піднесене і вічне
В душі твоїй освітить хай воно!
Я знаю: ти прийдеш до мене ніччю...
А щастя лиш обізнаним дано!
Де б я не був, якій весні б не лестив,
Та не забуду той блаженний змиг,
Де щастю я навчався не із книг –
Любов свою разом з тобою пестив…
Без зайвих слів... Та разом з богом Ра...**
…Такий норов німого дзвонаря![/b][/i]
03.05.2013
___________
*Навіяне… смутком наших поеток через
дощову погоду в Україні останнім часом.
Серед них були навіть ультимативні вимоги:
«Зійди мені сонцем». Не можу не послатись:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502776
**За древнєєгипетською релігією - бог Сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503072
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 04.06.2014
В похмурий день ми згадуєм про сонце.
Душа терпляча так чека тепла.
Бредуть отарами хмарки на горизонті,
А річку обійма холодна мла.
Ось знову тихо дощик накрапає
і шарудить між листям у саду.
І день сумний легесенько зітхає.
Та я чомусь, всміхаючись, іду.
Холодний дощ, та я йому так рада.
Приємне просвітління в голові.
Не думаю, що сонцю буде зрада,
Коли всміхаюсь, дощику, тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502735
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014
Візьми мене в танець на фоні вечірнього неба…
Візьми й закрути у легку… невагому спіраль…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Якщо йому справді сьогодні нас трішечки жаль…
Візьми мене в танець… в який ти не брав ще нікого…
Хоч море штормить… І на дні вже лежать кораблі…
Розірвані лінії чітко сплетуться у коло…
Нестримне торнадо знесе нас до центру землі…
Візьми мене в танець… бо справді зімкнулося коло…
Візьми… бо годинник невпинно вимірює час…
Лиш тільки прошу… не кажи мені більше ніколи…
Що танець отой танцювали мільйони до нас…
Вже випито майже всю воду… і зіграно ролі…
І в нас на очах вже лягають на дно кораблі…
Візьми мене в танець на самому крайчику долі…
Якщо це можливо… на фоні такої… Землі…
Якщо це можливо…на фоні багряного неба…
Бурхливого моря… зчорнілого сонця… бо час…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Тому що насправді сьогодні йому… не до нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502622
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
Янголятка прилетіли,
На віконце моє сіли.
Може,зайдете в будинок?
Відшукайте сім хвилинок.
Залишайтесь в мене жити,
Будем в місто ми ходити.
Ні?Не можна?Вас не бачать?
Мене Янголи пробачать?
Я вже всі м розповідала,
Що казки для вас писала.
Мені вірили,гадали,
Що ви на ніч цілували.
Цілували?Не збрехала?
Нічка хмарки колисала.
Я молилась Янголятам.
Гарних снів усім малятам.
Спіть.А Янголик сторожить...
Поможи усім мій Боже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502471
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014
Хурделить пухом тополиним,
Лоскоче листя теплий сніг,
Немов сатинові перини
Настромлені на гострий ріг.
Така хурделиця січнева
На старті літа почалась,
Аж наіндичились дерева,
А гордий дуб, могутній князь,
Набравши пуху в сиві вуса,
Примружив очі - і як чхне!..
Верба полоще, як медуза,
Із вовни в'язане кашне.
І я дивуюсь, мов дитина,
Підвівши очі в голубінь,
Де тополина хуртовина -
Поміж янтарних мерехтінь
Тримає Всесвіт у полоні -
Така ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
Мов оксамитова щока!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501823
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Як хвиля в морі плине -
Міняється, гуркоче,
Так само й мова лине –
То плаче, то регоче.
Сторінка європейська
Зігріта сонцем й нині.
Тут рідна нам земелька
Зоветься Україна.
То ж справжня на просторі -
І усна, і письмова,
І в радості, і в горі -
Це українська мова.
Лише вона єдина
Від предків нам дісталась.
Прикмета України!
І гордість, і державність.
Вже не одне століття
Винищують тут мову.
Лежить вона в багатті.
Та з пекла сяє знову.
Хай рідна наша мова
Очиститься, полине…
Навіки є основа!
То й буде в нас країна!
Замолена донині
Дідами-прадідами
Розквітне в Україні
Та завжди буде з нами!
Пливе вона, співає,
Дзвенить, дзюрчить, шепоче.
Нехай біди не знає!
Хай сяє дні і ночі.
Душа під небо в’ється,
Як чую чисту мову!
Мов музика проллється,
Мов солов’ї тут знову!
Нехай на цих просторах
Ростуть всілякі квіти!
Та більше місць без горя
Дай квітці з заповіту!
17.01.2014 р.
Фото з ынету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501637
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 28.05.2014
У моєму саду білим котиком ранок дрімає,
Розтрусивши росу, ніби низку коштовних перлин ;
І клубок вогняний визирає ріжком з небокраю
У віночку пухких, щойно випраних дощохмарин.
Заплітає трава ще не скошені коси шовкОві,
І волошки синЯть і без того яскраву блакить ;
В полуничок яснИть полум'яно -червона обнова,
І бджілками гледичія жовто-медова бринить.
З кучерявих півоній звучать аромати симфоній,
З ніжно-флейтовим соло в рожевості чайних троянд ;
П'є метелик нектар на квітковій духм'яній долоні,
Наливається соком лоза виноградогірлянд.
У волоссі весни - уже геть посивілі кульбабки
Парашутяться снами маленьких крилатих зернЯт ;
Котик -ранок для них підставляє розвітрену лапку -
Час зродити життя, тож нехай собі вільно летять! ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501737
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Інколи, коли наляже туга, хочеться стати жінкою...
Бо в її слабкості закопана... ВЕЛИКА СИЛА ДУХУ.
І хочеться... відкопати її... щоб відчути щастя!
[b] Вам, жінки...
[i]Погладь мене – в твоїх обіймах тану
Й лечу у небо, де Христос воскрес…
Ще не була... Томитись перестану,
Коли – на зло лихим – торкнуся я небес.
Злітаємо туди, де ясні зорі,
Де осяйна, незвідана блакить…
Відкрий мені простори неозорі,
Щоб новий світ, нове життя збудить.
І якщо можеш, збережи ікону –
Краси в мені і цноти не поруш!
Збудуй у висі два високих трони
Для двох сердець, близьких і рідних душ.
І на вівтар віддай усе, що маєш:
Любов і ніжність – нині і навік.
Твою жертовність спраглістю пізнаю…
Ти – мій хороший, жданий чоловік.[/i][/b]
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Я так хочу сказати слова...
Ті слова, на які так чекаєш...
Тема ця аж ніяк не нова,
Та серденько твоє завмирає...
Почекай! Ось із духом зберусь-
Дух мені перехоплює- серце,
Наче молот, приведений в рух,
Об кувадло з надією б"ється...
То ж послухай. Тобі я скажу...
Серце стиснулось... Серце радіє...
Хвилювання бажання... Дрижу...
Зрозумієш... Я знаю... Надіюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501435
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Далеко у горах, десь між небом і землею, стоїть на пухнастих хмарах гарний та затишний будиночок. На подвір’ї дрімають овечки-зорі, ввечері пастух-місяць виганяє їх пастись на шовкові трави неба. За рогом будиночку живе ясне сонечко. Щоранку воно приходить до небесної криниці вмитися, водиці напитися, з веселкою погомоніти. Тоді сідає на ґанку, і розчісує свої промені-промінчики, а з них висипаються на траву перлинки-роси. Вітерець щодня стукає легенько у шибки будиночка - будить його мешканців, і щовечора, усівшись під вікнами на лавиці, співає сестричкам-феям нову колискову. Так-так, в цьому чарівному місці у диво-будиночку живуть вісімнадцять рідних сестер, і всі вони справжнісінькі феї.
Можливо ви про них уже чули, та я тільки нагадаю їхні імена. Отож: Добрелія, Злючинда, Кмітливія, Забувалія, Майстринія, Лінивдія, Смішиночка, Плаксунія, Мудрелія, Незнайкія, Мовчилія, Щебетунія, Клопотунія, Вередилія, Помагалія, Сперечилія, Грайливія та Дивнолія. Живуть сестри майже у злагоді. Чому майже? Тому, що іноді в них все-таки виникають суперечки і навіть невеличкі сварки. Правда не на довго, хвилин десь на десть не більше. Феї швидко миряться і завжди вміють домовитись між собою.
Про всіх сестричок фей розповідати не буду, може колись іншим разом, в інших історіях. А сьогодні розкажу про одну із сестер Дивнолію. З її імені ви вже мабуть здогадалися, що ця фея дарує людям дива, та й сама завжди потрапляє у дивні історії, що трапляються майже на кожному кроці.
Рано-вранці до схід сонця, вітер стукав у віконце. Дивнилія прокинулася, потягнулася після солодкого сну й визирнула через шибку на подвір’я.
- Ти ба, овечки-зорі геть усі перемішалися, - замислено промовила сама до себе. – І великі, і малі, хто куди розбрелися по подвір’ю. Куди ж це годиться? І де лиш подівся той пастух-місяць? Ага, он він, спить собі під вербою, ледар. Мушу тепер я лад наводити із зорями-овечками, - сказала Дивнилія і вибігла на ґанок.
- Як би ж то їх так поскладати, щоб був порядок? Може їх пронумерувати, чи може імена якісь їм дати?
А треба сказати, що зорі-овечки були не тільки різні за розміром, а й мали різні кольори. Вхопила Дивнилія одну з них, і понесла ближче до ґанку, за нею й іншу, а потім ще і ще. Складала їх рядочками, щоб потім чарівною паличкою написати на них номери чи імена. Довгенько так працювала наша фея, аж трохи притомилася, і вирішила перепочити.
- Піду вип’ю склянку шоколаду, - сказала сама до себе, - а тоді продовжу. Важкеньку справу я собі знайшла, - бурмотіла фея підіймаючись сходами.
Зайшовши в будиночок Дивнилія здивовано зупинилася перед дзеркалами коридору, бо побачила якусь дивну строкату фею.
- Ой! Хто це? – вихопилося у Дивнилії. – Лишенько, та це ж я! – Знову вигукнула фея. Покрутившись перед дзеркалами то в один бік, то в інший, Дивнилія помітила, що і суконка, і черевички, і навіть її розкішне волосся стали строкатими, різнокольоровими, та ще й виблискували, мінилися й переливалися ніби північне сяйво.
- Що ж мені тепер з усім цим робити, - бідкалася фея забувши вже про втому й шоколад. Миттю кинулася до ванної кімнати і взялася відмивати різнобарвні плями, та вони – не змивалися й не відпиралися. Тоді взялася Дивнилія чаклувати. Та плями зникнувши на якусь мить, знову з’являлися на тому ж місці. Нарешті фея залишила все, як є.
- Хай так і буде, - стомлено промовила, - зрештою все це мене не псує, хоч виглядає дещо дивно, правда я й звуся Дивнилією, так, що нічого дивного, - посміхнулася сама до себе, і пішла показатися сестрам.
Ось так овечки-зорі розфарбували нашу фею за її спроби їх перемістити. Адже вони дуже ґонорові і самі знають де їх місце.
З того часу Дивнилію усі стали називати Строкатою феєю. Правда їй вдалося таки за допомогою сестри Мудрелії дати овечкам-зорям імена, але їх так багато, що усі знає тільки Мудрелія, та це вже зовсім інша історія, а ця, добігає кінця. Строката ж фея щоразу вигадує, і дарує людям нові дива, бо це її улюблене заняття.
Коли раптом із вами відбуватимуться дива – знайте, це робота Строкатої феї Дивнилії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501203
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Бывает, что стоишь ты над обрывом.
И страхом переполнена душа.
Но как же удержать свои порывы?
И жизнь перед глазами вся прошла.
А за спиной я чувствую дыханье...
Неужто не спасет твоя рука?
И тишина встревожена молчаньем.
И ноги задрожали чуть, слегка.
А волны разбиваются о берег.
И дымкой застилаются глаза.
Но ты еще чего-то в чудо веришь...
И эхом пронеслась вдали гроза...
На небо посмотрела - вдруг светлеет.
Спасли меня святые небеса...
И вот закат немножечко алеет.
Прошла затменья сердца полоса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501089
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
В яких всесвіттях нарізно носило
Любові наші, що пересіклись
У мить злиття, і, стомлено-безсило,
Знов роз"єднавшись, відлетіли ввись?
І що тепер? У мороці страждання
Блукатимем у нетрях забуття,
Допоки знов, розбуджене бажанням,
Новою зустріччю запалить нас життя,
І буде зустріч. Зоряними снами
Ми злетимо у відчуттях нараз...
І наші тіні ще прийдуть за нами...
І наші душі ще спом"януть нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500893
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 24.05.2014
Ваше вміння передати красу
І говорити ніжно про ніжність,
Забивають нам життя метушню
І направленість нашу на ситість.
Ваше вміння передати любов
У віршованих словах кохання
Палить наші серця і нашу кров,
Ми шукаємо слова благання:
Ми благаємо вас нас жаліти,
Завжди бути такими як зараз,
Ми благаємо вас: візьміть мито -
Ми слуги вам назавжди, назараз!
К.
19.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499978
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Осінь 1939 року видалась теплою. Бабине літо снувало свою тоненьку сріблясту павутинку, а легенький вітерець, граючись, розносив її полями, чіпляв то за жовтогарячі голівки соняхів, то заплутував його на пожухлім картоплянім бадилинні в перемішку з рудуватим польовим хвощем та іще зеленою повитухою, що стелилась міжряддям.
Марія розігнула втомлену денною працею спину, розправила плечі, що нили, витерла рукою рясний піт із чола і глянула на сонце, що вже, хилячись на захід, червлено горіло над вершечком розлогого клена, під яким бігали, граючись опалим листям, четверо її дітей. Маріїні очі засвітились теплом, осяваючи своїм внутрішнім світлом її вилицювате, некрасиве обличчя. Вона дивилась на дітей і усміхалась, аж серце затьохкало при згадці про свого чоловіка, а їхнього батька. Кохання переливалось у ній, наливало тіло вогнем, наповнювало його пристрастю та бажанням і байдуже, що він її не любить, що на базар за собою бере не її, а котрусь із своїх сестер.
Замріялась на хвильку та, похопившись, швидко підняла кошик з рясною, круглобокою картоплею, понесла його до хати. Натерла там картоплі, присолила, затопила піч і пішла на вулицю, щоб принести ще дров. А чоловікові сестри тим часом, змовившись між собою, сипнули у миску до тертої картоплі ложку солі.
Прийшла, пікуном розгорнула жар, поставила на нього дві сковороди із жиром, щоб розігрівались, заходилась пекти деруни. Не пробувала сама, спішила, щоб вчасно нагодувати дітей, чоловіка, що ось-ось мав повернутись із дальнього поля додому.
Коли Микола переступив поріг кімнати, гірка рум’яних дерунів у мисці та сковорідка із салом та смаженою цибулею у ньому, чекали господаря на столі.
Апетит, назбираний оранкою, не забарився озватись голодом у шлунку і Микола, сівши за стіл, потягнувся рукою до деруна. У кутку кімнати його сестри, ледь стримували у собі сміх, пирскали у кулаки. Перший же, зроблений ним ковток, на вигляд такого смачного тертюха, застряг у горлі, обпікши його сіллю.
Микола, мов ужалений, підхопився із лави, на котрій сидів і накинувся на жінку. Від ударів важких стусанів Марія упала на долівку та чоловік не зважав на це. У ньому прокинувся приспаний дикий звір і він ще, і ще бив її ногами куди попало, виміщав на Марії свій затаєний розпач за понівечене ним же самим, як йому здавалось тоді, власне життя. Женився ж не на ній, мав бо іншу дівчину, а на Маріїній землі, що відійшла за тою у придане, а тепер що... Прийшли совєти, забрали майже усю землю, в яку він укладав усю свою душу, а нині він має зостатись ні з чим і продовжувати жити ось з цією...Його затуманений люттю розум шукав потрібного слова і не міг підібрати, і Микола продовжив бити закривавлене тіло жінки, яка уже тільки хрипіла.
Перелякані його сестри, з криками, насилу відтягнули брата від нещасної, обтерли мокрим рушником кров з лиця, положили Марію на запічок.
Так і не піднялась більше. Лежала тихо, ні на що не жалілась, мовчки спостерігала за дітками. Як ті підходили близько до неї, гладила їх по голівках і тільки в очах стояв невимовний жаль та сльози самі викочувались із їх кутиків і великими, пекучими краплями текли обличчям, змочували собою подушку немічної.
Марія лежала на покутті під образами, у руках палахкотіла свічка, а від її голови, по широкій лавці, вервечкою бігли воші.
19.05.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500041
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Як гірко плачуть хмарки весняні.
Калюжі через вінця наповняють.
Недивлячись, що я люблю дощі,
Тепер вони мене не забавляють.
Чому в природі коїться цей збій,
І сонце на хвилинку лиш в зеніті.?
З дощем вступає часто у двобій.
Така дуель триває на орбіті.
Повільно краплі падають з кущів.
Дощі хитрують, наробивши лиха.
Ховаються і йдуть тільки вночі.
Природа тепер тільки тихо схлипа.
Та час прийде. Заграє і проміння.
Де й дінуться калюжі дощові!
І дощ піде, та громове відлуння
Нам нагадає, що дощі живі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499938
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
«Три дні і три ночі
вони пливли вздовж скель
і так і зуміли відшукати місця,
де можна було б
пристати до берега…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Яблука виснуть важкими тягарями
На островах нашої свідомості,
На гілках наших мрій листянозелених,
Падають у траву життя – густу, як літо,
Несподівану як травневі зливи,
Гірку як полин нашого отруєного часу.
Там мали б водитися химерні почварки –
Огидні, як зайди, колючі, як ці дні.
Але там порожньо. Стиглі яблука
Збирають тільки втомлені руки
Моряків розхристаного моря хвилин.
Якби не ці яблука, якби не цей острів,
Ми б не знали, що в цьому світі вітрів
Існує ще щось, крім солоної води «сьогодні»,
Крім гіркого присмаку морської піни,
Крім хвиль, що співають пісню смерті,
Але острів яблук – нам трапився…
Нам – орачам ірландського моря,
Нам – загорненим в картаті тканини,
Нам – приреченим на блукання…
Розфарбуйте це яблуко долі
Кольорами заграви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499779
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Я часто, любий, думаю про нас.
Чекаю наші зустрічі з тобою.
Прості думки про тебе, без прикрас.
Твоя душа прекрасна добротою.
Я знаю: ти найкращий від усіх.
Умієш щиро, серденько, кохати.
Скарбниця тих безцінних рис людських.
Я це зуміла швидко розпізнати.
Ти не кидав квітки до моїх ніг,
І не ставав, як інші, на коліна.
Та зчарувати так мене ти зміг.
Ти непростого, милий, сотворіння.
Коли ідеш, шепочуть тобі трави.
Я так люблю дивитись тобі вслід.
І ти, як сонце, чарівні заграви.
Я дякую тобі за його схід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499864
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Гримить. Крізна́ краплинна сітка
То налетить, то зникне враз,
Огрядна хмарка, сива тітка,
Знічев'я дра́жнить контрабас.
Пташки скрипалять в міжребер'ї
Слизьких і вимоклих гілок.
Виводить дощ, мов на папері,
На склі кожнісінький рядок.
То спритне сонце злиже почерк,
То здує хвацько вітерець
І, мов хлопчисько, зарегоче,
Чкурне до лісу навпростець,
Де строгі сосни курять ладан
Із позолочених кадил,
Де у зволожених шухлядах
Парфумить хвойний еліксир...
Де трав магічні привороти
Кладеш на душу, мов компрес,
Де потічки вплітають ноти
У дивовижний полонез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499616
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014
Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Ця сірая днина із чистого жалю –
Зі щирого суму та сивого квіту…
Окреслені так вже народів скрижалі,
Що арії болі збирають по світу,
Що аріям треба сльозу проливати
Над попелом згарищ святої святині…
Якби ж було знати!.. Якби ж було знати,
Що цілу державу розтерзують нині!
Розтерзують душу, осміюють мову,
Зі скрині крадучи останню хлібину,
Ще й злодії в хату сповзаються знову,
Щоб ніж найгостріший вштрикнути у спину,
І клясти за слово, дароване небом,
Колиску рубати та рвати на шмаття…
Хіба оце правда? Хіба ж отак треба,
Коли за копійку вбиваються браття?..
Ох, сірий мій жалю! Ох, сивая днина!
У променях сонця – розпечена криця…
Не руште, сліпці, мою древню країну –
За душі окрадені Богу моліться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498835
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Я не помру – я в Лету кану тихо,
Пірну в глибінь, досягну джерела
І краплею маленькою на втіху,
Дощем впаду на вулиці села.
Он босоногі міряють калюжі –
Їм ноженята вицілую я.
«Ростіть, малята, добрі, сильні, дужі!» -
Прожебонить для них душа моя.
Я не помру – дощем впаду на ниву,
І мої мрії зерна заберуть –
І я ввійду в дідівську казку сиву,
Яку хлібиною духмяною зовуть…
А в серці все ж ятрить якась тривога…
Ні! Не помру – надіюся на Бога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498586
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Чом ти земле моя плачеш?
Чом ті серце розривавуть?
Вороги по тобі скачуть.
Вони жалості не знавуть.
Кулько діток повбивали...
Кулько діток зсиротили...
Рідну земельку топтали
Ті,котрі колись дружили.
Чом земелько плачеш рідна?
Кулько будеш ще пертіти?
Ти такої долі гідна,
Щоб щасливіших на світі
Ще поглядаті!..Муй Боже...
Поможи мому народу.
Збережи життя...Я тоже
Молитвочкою поможу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498565
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Всё приходит до того,
Кто умеет ждать.
Это очень нелегко.
Трудно передать.
Буду ждать тебя я долго.
Сколько хватит сил.
Я не знаю ждать мне сколько...
Только б ты простил.
Часто слышу тихий голос
Твой из далека.
Ты зачем смотрела, гордость,
Важно, с высока.
Что-то медлите вы, стрелки,
Коротки шаги.
Заключить бы с вами сделки.
Может быть торги?
Только нет и в этом смысла...
Надо просто ждать.
Может быть, мечта зависла?
Нужно ли страдать?
Да! Надежда - безысходность.
Верою живу...
Ловко прячу я нервозность
И упрямо жду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498462
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014
[youtube]https://youtu.be/r8MFi-0hWV8[/youtube]
Безцінний скарб - це рідна мама!
Вона, мов янгол, на землі.
Зігріє душу, зцілить рани
І шлях підкаже у пітьмі.
Віддасть любов, частинку серця,
Не стулить втомлених очей.
Засяє магією сонця
В безсонній темряві ночей.
Завжди примчить на допомогу,
Коли лютує сніговій.
Розвіє тугу і тривогу,
Забравши розпачі і біль.
Любов'ю вистелить дорогу,
Щоб легше йти було по ній.
Здоров'я вимолить у Бога
Своїй дитині дорогій.
Осушить сльози поцілунком,
Подарувавши щастя мить.
І знов яскравим візерунком
Засяє сонячна блакить.
10. 05. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498057
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 11.05.2014
Если мы должны соблюдать заповеди,где же свобода выбора?..Она есть всегда.Человек сам решает.С какой душой ему жить...
Адам знал,что если они попробуют плод из древа познания добра и зла,то они станут смертными.Он сделал свой выбор.У него была возможность выбора.Если бы у нас не было возможности выбора-мы бы были роботами.Не способными думать и анализировать.Мы различаем добро и зло.Вся жизнь-это различие добра и зла.Чему отдать предпочтение?
Как угодно Богу...Без его помощи мы слепы.Он один знает как для нас лучше.Надо всегда верить только Богу.Сделать все,что от нас зависит и исполнить его волю...Да будет воля твоя...
Бог каждому приготовил предназначение.Но каждодневными делами и выбором мы решаем приближение исполнения своего предназначения на земле.Или не исполняем предназначения.Миссия у каждого разная.Один родился,чтобы родить ребенка,который станет врачом от Бога.Другой-чтобы помочь вырасти духовно человеку,которого даже в глаза не увидит.Чтобы написать книгу,которую прочтет человек,родившийся спустя триста лет.Книга поможет ему поверить в себя.Третий родился,чтобы построить дом,в котором будет жить человек,помогающим людям по доброте душевной.Четвертый человек для того,чтобы сильно заболел.Пятый для того,чтобы не вылечить четвертого.Чтобы седьмой поблагодарил Бога за здоровье,помог четвертому и вылечил человека своей добротой и сердцем...
Если одно предназначение выполнено,можно искать и выполнить следующее.Предназначение на день,на год,на жизнь...
Жил человек,у которого было очень много детей.Прокормить их было сложно.Каждый день вечером он проходил мимо церкви.Очень просил,чтобы ему разрешали поджечь в лампадке масло.Он так радовался!Священник видел его радость и закрывал глаза на то,что человек проливал масло.После того,как человек выходил из церкви,слышен был выстрел.Он смазывал капелькой масла ружье и настолько полагался на Бога(прокормить детей),что Бог посылал ему каждый раз животное.Он убивал и нес домой...
Давайте сделаем предназначение для сегодня:обнимем дорогого человека,чтобы он улыбнулся.Чтобы улыбнулся и был счастлив.Чтобы был счастлив и сделал сегодняшний день лучше.Если день будет лучшим,лучшим будет завтра.Если лучше завтра-лучше жизнь.Если лучше жизнь-лучше мир...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498258
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 11.05.2014
Гарне Мамине свято
Завмерло у квітах любові,
Розуміння й повага -
Зелен-листом надії горять.
Оживають букети,
Чи в уяві, чи в доброму слові...
Поки Мама жива,
В серці-небі Матусі
Зорять...
[color="#22ff00"][b]
З Днем МАТЕРІ ВАС, дорогі жінки...
Тепла Вам, любові, порозуміння...І щирих материнських молитв !!! [color="#00ff33"][/color]
Хай Господь почує і допомагає нам ...[color="#ff0000"][/color][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498271
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 11.05.2014
[i]Троє червоних яблук винесла
З того тьмотемного льоху
І без слів мені в руки тицьнула
Троє червоних яблук,
Що палали під цвітом яблунь…[/i]
(І.Драч)
́
Обійстя бабусі. Бажаю їй миру:
Вона повернулась до рідної хати,
Мов пташка, покинула доньки квартиру –
І все тут їй рідне, і все тут їй свято.
Додому вернулась – тут дихати краще,
Тут стіни і вікна не грають мовчанку,
Хоч біль добива немов камінь із пращі,
Хоча самота́ загляда крізь фіранки.
Бач, яблуні квітом вдяглися нівроку…
Воюють на сході – і більшає болі…
Без страху село не ступає і кроку,
І сиплять розмови до серденька солі.
«Зі святом, бабусю, – я їй промовляю, –
Віта Вас Держава, і – я , і – селяни!
Хай миром весна нам приходить до краю:
Під прапором рідним без війн і обману!
Нехай до ста літ колоситься Вам нива
Під небом блакитним та лагідним сонцем –
Отож не хворійте і будьте щаслива
Хай пісню співають Вам стіни й віконця!»
Сльозина до рук шкарубких покотилась –
І щастям, і болем пішла у хатину…
О, Матінко Божа! О, Божая милість,
Бабуся дарунок несла за хвилину:
Червоних, мов жар, двоє яблук-циганок,
Мов двоє сердець, немов маківки-квіти,
Із темної хати в заквітчаний ранок –
Як День Перемоги Вітчизні і світу.
«Візьми – і згадай мого діда, синочку,
Війна його тіло колись шматувала,
Йому берегла вишива́ну сорочку,
Що прийде додому я вірила-знала…
Мені він казав, що війни більш не буде…
Пішов за моріг – я сама-самоти́на…
Згадай же слова його, синку, повсюди,
Що в єдності нашій могутня країна,
Що лише з любові любов виростає,
Що в злагоді коні виорюють ниву …
Лиш миром і квітом весна хай вітає,
Хай пісню Вкраїна співає щасливу!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498090
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 11.05.2014
[b]Материнська Любов –[/b] це маяк,
Що освітлює шлях твій життєвий,
Оберіг і дорожній твій знак,
Що показує йти на «зелене».
[b]Материнська Любов [/b]– вічний скарб,
Що не ви́черпати із скарбниці,
Це джерельна ,цілюща вода,
Коли треба,то можна напиться.
[b]Материнська Любов[/b] – це вогонь,
Яка спа́лить усі негара́зди,
І тепло її ніжних долонь
Захистить і загладить напа́сті.
[b]Материнська Любов [/b]- це стіна,
Що засту́пить тебе від печалі,
Непорушна, незламна вона,
Завжди скаже куди іти далі.
[b]Материнська Любов[/b] - наче птах,
Прилетить де б не був ти у світі.
Наче той реактивний літак ,
Завжди там ,де живуть її діти.
[b]Материнська Любов [/b] - не сліпа,
Вона бачить усе до останку,
А як всохне остання сльоза,
Вона з неба росою постане….
11.05.14 р.
[b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498193
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 11.05.2014
Який місяць світіть
На великой поле!..
У цілому світі
Плачуть наші діті.
Якой мавуть горе!
Вороженьки ставлять
На коліна в силу.
Літургію правлять,
Свічки в церкві ставлять...
Я за тя загину...
Життя оддавалі,
Молилися люде.
Матінки плакали,
Синочків чекалі...
А шо дале буде?..
З вамі войовалі
В сорок першім,знаєш?..
Кусок хліба бралі,
Ми ся обнемалі...
Шо ня розпинаєш?
Шо хрест мі на пличі
Кладеш і сідаєш?
Журавлі курличуть...
До миру тя клачуть...
А ти хрест жбурляєш...
Я не покараю,
Та є Божа сила.
До неї взиваю,
Світ нею спасаю...
Хочу дуже мира...
Мій народ вбивали
Голодом морили...
Ці ви то не знали:
Вас в пеклі чекали...
Ви нас не любилі...
Є у вас держава,
Маєте де житі.
Немаєте права!
Немаєте права!
До нас заходиті!
Лишіть нас в спокої,
Навчіться копаті.
До землі чужої,
Моєї,рідної
Путь би вам не знаті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497221
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 09.05.2014
«Ще мить і зазвучить пеан.»
(Майк Йогансен)
Між тишею і пеаном – мить,
Між словами рапсодії – павзи.
У цих павзах ховаються безодні –
Глибші, ніж безодні між галактиками.
У їх глибину нескінченну
Летять люди без парашутів віри.
Сліпий Гомер на площі жовтого міста
Раптом сказав громаді зрячих:
«Заспівайте замість елегій пеан!
Ви ж елліни! Не юрба пастухів
Вдягнених у чорне руно зневіри
І сандалі кволих маленьких істин.
Ви елліни! Діти Геліоса,
Прославте пеаном Зевса!
Шануйте оливкове дерево,
Ще прийдуть часи зітхання
В тіні кипарисів струнких…
Заспівайте нині пеан!
У вас є очі – дивіться на промені Сонця,
Дивіться на світло Правди!
Ваші тіла бронзи подібні щиту Ахілла,
Закрийте ними Вітчизну
Від стріл ненаситних варварів,
Від дикунів зі сходу,
Від андрофагів півночі.
Ви – елліни – діти богині Ніки,
Ваша Еллада сонячна
Кличе дітей до звитяги,
Кличе вас до свободи,
Здіймайте хоругви сваволі!
Ви – діти вільної!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497617
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014
Ты будежь ждать меня.И я приду.
Тихонько сяду я на край кровати.
И отведу любую я беду...
Приду в таком красивом белом платье.
-Ты почему так долго шла ко мне?
-Да ты не звал...
-А ты бы согласилась?
Вот угощайся.Кофе на столе.
Вот этой ночью снова ты мне снилась...
-Скучала?
-Да...
-А я тебя искал.
Я приходил,соседи говорили,
Всего на день какой-то опоздал.
Они письмо торжественно вручили.
-А что же ты?
-А я опять пришел.
Открыл мне дверь мужчина...Муж твой,знаю...
А я ему:
-Да что ты в ней нашел!
Иди ты к ней...Да я...Тебя прощаю...
-Это мой брат.Он жил тогда со мной.
Вернее,я жила в его квартире.
Да он еще поссорился с женой.
Из-за меня.По этой лишь причине
Она ушла.А он...Он не женат...
Болеет очень.Год лежит в постели...
-А годы то...Они ведь так летят.
-Мы встретиться с тобою не сумели...
-Ты насовсем?
-А я на один день.
Болеет брат.А ты...Будь просто счастлив...
Цвела кругой пребелая сирень...
И ветер разрывал ее на части...
Как он страдал...Как плакала она...
Не проводил,осталось им так мало.
Не начинать сначала...Не жена...
Совсем не муж...И запаха не стало
Сирени белой.Ветер ее рвал.
Кричал.Вопил,чтобы догнал.Не надо!
Зачем ее ты в осень отпускал?!
Ну где!Скажи!Ну где теперь преграда!
Сирени запах душу истерзал.
Она цветы сирени не любила.
А он ее всю жизнь свою прождал,
Чтоб отпустить?..Зачем же приходила?!
Он доганял.Кричал,что было сил.
Он на колени падал,поднимался.
Он так ее...Одну...Всю жизнь любил.
Но почему так и не сознался...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497422
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Давно не було в нас такої весни,
Щоб сонце так довго блукало…
Щоб змії шукали чиєїсь вини…
Щоб яструби в небі літали.
Щоб серед посівів пшениці кукіль
Надовго, мов рак, вкорінився…
Щоб хмарилось небо у нас із відтіль,
Де ранок, як марево, снився…
…Холодна весна! Що й душі не зігріть…
А як вже хотілося літа!
Та звіра масна, ненажерлива хіть
Шукає нового корита…
Вдавилися б ласі до лю́дських кісток –
Кровавії людино-жери!!!
Хисткий до неправди, злодії, місток:
Диктаторів кінчиться ера!
І прийде весна у арійські краї…
Навіки вже згине, холодна!
Ми вирвемо з поля осот, кураї,
Звоюєм шляхи наші водні.
А вам на могилі поставимо хрест.
Побудьте хоч там християни!
Навіки здолаємо доль перехрест,
Навік розкуємо кайдани…
О7.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497365
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
В Павука на іменинах
Вся зібралася родина :
Син Павло, невістка Пава,
Дід Петро, кума Купава,
А ще тітонька Павлина,
Павуковая дружина,
Сваха, баба Повитиця,
Онучата (як годиться),
Кум Павлиній, сват Павлій,
Брат двоюрідний - Повзій ...
Пригощали всіх на славу :
Із комАшок перші страви,
І салати комарині,
І ковбаси стрекозині,
Купа з гусені ватрушок,
І компот із сухомушок...
А пиріг із саранчею
Був прикрашений свічею ...
Танцювала вся родина,
Аж тремтіла павутина!
Розійшлися десь під ранок,
Як упав роси серпанок.
І радів старий Павук,
Що немає в нього вух -
Бо якби смикнув ïх кожний,
На слона він став би схожий ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497345
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Чом ся просять люде,
Ці я маву поле?
В мене такий буде,
Шо ня приголубить.
Доле ж моя,доле...
Перейду річеньку,
Вода по коліно.
Оддам я серденько.
Чом плачеш рідненький?..
Плаче Україна...
Хотілам весілля,
Та война,стрілявуть...
Наварю я зілля,
Намішаву хмілю,
Най п'ють,най ня знавуть...
Ворогам дам питі,
Би собі заспали.
Най ідуть сі житі,
Камінням їх биті!
Бы за нас не зналі...
Перейду річеньку,
Вийду в чисте поле.
Десь ворог близенько...
Як болить душенька...
Доле моя,доле...
Моя Україно!
Чом тя так збыткувуть?
Ставлять на коліна.
Рублять твого сина...
Плач Янголы чувуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497208
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
У садочку біля хати,
граються внучатка.
Білу кицю волохату,
ціляться впіймати.
Киця хитра волохата,
хвостиком махає.
Скочить трішки для звичаю
й знову повертає.
Верещать, як поросятка,
дідові внучатка.
Гука тато гука мамка,
пора дітки спатки.
Лягли спатки дві сестрички,
бабцині порічки.
Натомились витівнички,
наші невеличкі.
Володіння неокрає,
вечір оглядає.
Коромислом Місяць з гаю,
чічок колихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497088
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Хоче кішечка навчити
Кошенят мишей ловити.
Ті ніяк не розуміють
І на сонці спинку гріють.
Приспів:
Слухай, слухай мій голубчик,
Мій пухнастик, мій ласунчик.
Дуже я тебе люблю
Мишенят ловить навчу.
Кішка муркає сердито,
Ой когось з вас хтось з вас буде бито.
Засичала, замурчала
І Пушку по вусі дала.
Той схопивсь, наїжачився
І клубочком покотився.
Кішка знову засичала
Й по-котячому сказала:
А Пушко наш повернувся,
До матусі посміхнувся.
Не навчиться це ледащо,
Мишенят ловить нізащо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497062
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Україно моя калинова,
Мій ожиновий край – ковила,
Моя пісня дзвінка і казкова,
Що в полон моє серце взяла.
Приспів:
Посадіть біля дому калину,
Поклоніться зеленим лісам,
І любіть, як святе, Україну,
І хвалу вознесіть небесам.
Бо немає на світі країни,
Де співають, як в нас, солов’ї,
Це єдина моя Україна,
А ми діти своєї землі.
Синє небо, хліба золотисті
І смереки, що тягнуться ввись,
І красуні дівчата в намисті,
Все найкраще у нас – роздивись.
Приспів.
Перламутрові роси із ранку,
Найдухмяніша в світі трава,
І найкращі із всіх вишиванки,
Хліб землі в нас всьому голова…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496663
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Ти певне не спиналася з колін
Не бачила іще святої волі
А ми, як завжди, ниці і малі,
Гіркою ерою обібрані до болю,
Немов закляті…
Плачевно так відроджується день
І перший крок, немов по лезу бритви,
І голе світло ллє на тих, хто йде
Із неба сонце млою оповите,
Немов байстря те…
…Вогніла даль у попелі їдкім,
Топився сніг від доблесті та крові
І два Майдани в стоголоссі тім:
Один на зраді, другий – на любові,
Мов грім над світом…
«Це ще початок…» - згоді скаже час
Юрбі, несамовитій від зневаги.
І сьогоденним подвигом за нас
Пішли у вись загорнуті у стяги
Небесні діти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496585
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 03.05.2014
Змінився час. Ми виросли з вождів.
Їх «величчю» наситились по горло.
А в небі будуть вічно-молоді
Сто янголів – болюча наша гордість.
Прийшла пора. Ми виросли з рабів.
Хоч важко так засвоїли науку.
Гримів у душах справедливий гнів,
І нація родилася у муках.
Буяє цвіт. Діждалися весни.
Яка вона заплакано-прекрасна!
Встають за правду дочки і сини.
Із квітами ростуть могили рясно…
Чорніє смерть і червоніє кров.
Та мій народ нескорений від роду.
У нього на душі святе тавро –
Любов до України і свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496564
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 03.05.2014
Дощ — мастак на різні звички:
Причаїтись в сітці мжички,
Чи зависнути туманом,
Вибивати барабаном
У мелодіях чечітку,
Чи вчепитися за квітку,
Нанизатися намистом,
Вмити землю чисто-чисто,
Полонитися красою,
Покотитися росою,
Підійнятись до хмаринок,
Впасти безліччю краплинок...
У небеснім черевичку
Дощ ховав цікаву звичку,
Щоб малята гомоніли,
Щиро дощику раділи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496270
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 02.05.2014
Із шелестом трав, із зелених дібров,
Іде ювілей на гостину ,
Нехай він несе Вам і радість,й тепло,
І щастя у цвіті калини.
Хай Ваша душа,як весняні сади,
Буяє й не знає утоми,
Хай доля збирає у кошик плоди
І спритно приносить додому.
Життя на землі – це лиш перший рубіж,
Та Ви в ньому гідно йдете.
Хай Матінка Божа відкриє навстіж
Покров Свій і в вічність веде.
Хай Ангельські крила із Вами завжди
В дорозі життєвій будуть.
Щоб Ваша душа не зазнала нужди,
Хай Ангели Вас бережуть.
Хай серця тепло не згасає на мить,
Хай очі сльози не зронять.
Душа для людей Ваша завжди горить,
Хай Божа ласка Вас боронить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496241
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Если вы не умеете быть благодарными за чашку кофе и за один поцелуй,то не будете благодарны даже если вам подарят большой дом или новую машину.Надо быть благодарным за все.Вы слышите песню одной птицы?Это больше,чем оркестр из тысячи людей в самом красивом зале планеты...
Хотите новое платье и туфли?Выбросьте старые,которые не собираетесь носить.Зачем все ложить в ящик,на котором кроме пыли и недовольсва(и зачем жалко все это выбрасывать?!)ничего нет.Если проблемы с деньгами и жильем,то надо найти Акафист Спиридону Тримифунтскому и молиться.Искренне,с большой верой.Температура его мощей 36.6,тапочки меняют несколько раз в году.Он ходит по земле и сегодня.Желать быть богатым-это прекрасно.Скольким людям можно помочь!Заплатить за лечение,купить голодному еду,выпустить книгу и путешествовать...
Если будете думать,что все мужчины"сво...",то самая большая"сво..."появится в вашей жизни.Если будете думать,что они принцы,то принц прискачет.Не огорчайтесь,если вместо лошади у него велосипед.Это же нормально!А то куда же ему припарковать лошадь?
Если вы разбили тарелку вдребезги,то боитесь собрать до одного кусочка и снова наливать в нее суп.И правильно!Нужно думать о своем желудке!Но если вам разбили сердце и душу,нашли"достойную" замену,то собираете осколки и клеите надеждой и слезами.Да,очень больно.День,два,неделю,месяц.Но если тарелку выбросили(а вдруг осколок ранит мой желудок!?),то почему не относиться бережно к своему сердцу и душе?!К желудку-бережно,а к душе тогда как?..
По вере дано будет!Так верьте,что Бог заботиться о вас с такой любовью,как о самом дорогом и родном для него человеке.
Не делите людей на"плохих"и"хороших".Это могут быть счастливые и очень несчастные люди.Не надо говорить,что вы бы так никогда не поступили.Если судите человека,то смываете с него грязь.Но лепите ее на свою душу.А как ее потом отмыть?
"За что мне все это?!"А просто"для того",чтобы исправить ошибку и пройти урок.Если не знаете как правильно сделать,то делайте только добро,любите себя и других.Тогда никогда не будете ошибаться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496086
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Засолов'ïлися гаï
Довкруг мого села,
Білих метеликів роï
Черешня одягла.
І затюльпанились двори
Під спів дощів дзвінких,
Вплітають щебет дітвори
В кульбабові вінки.
Рахують жабок журавлі
У кумканні річок ;
Сплітає хма'рові жалі
В тенета павучок.
В мереживі пелюсткозлив
Куйовдяться вітри ;
Вже вечір зорі почепив
На шовк небес чадри.
Тріпоче стомлена душа :
"О, як цвіте бузок!!!"
І Сонко -Дрімко поспіша
Стежиною казок ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495579
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014
[i]« Царство поділене в собі,
не встоїться»[/i]
Ісус Назарянин
Ми ще ніякі. Ні в тяжкім труді,
ні у війні не пожинали плоду,
що у раю, як мед по бороді,
у пеклі – смак води, а у нужді
у повній чаші – опіум народу.
Вже надкусили яблуко спокус:
і Таврію, і східні регіони.
Нема ума у п’ятої колони,
що на догоду іншому комусь
у себе установлює закони.
Розхитує світи суворий вік,
а ворог попирає наше право.
І не приймає
чудо двоєглаве,
що ця ідея:
[i]мова – не язик,[/i] –
об’єднує окраїни держави.
Дияволу – із дерева добра
суспільного багато перепало.
Отрута юроди́вого пера
все капає з роздвоєного жала.
Усто́яти над прірвою самій
в тенетах Чуді під гіпнозом вепса –
оце і є Росії інтереси.
Та з подіуму мічених месій
її не порятує думська меса.
Її розі́рве на дрібні куски
багатоликий змій Тмутаракані.
Сьогодні перші, а тоді – останні
узріють кару Божої руки
її пігмеї, фюрери й тирани.
І марна справа ликами ікон
апелювати до личини злої.
І проклянуть на всі віки ізгоїв,
які вели народи у полон.
..............................................
Усе тече, як з гусака вода –
що рококо, що вибрики бароко,
а ворогу готуй: [i]за око – око[/i].
По той бік – мир, а з іншого – орда...
Та це іще не рокова біда,
а над майбутнім
віщий меч
Дамокла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495273
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Ночі першої маристе марево...
За вікном сніг в кружлянні зими...
Ми ще юні, нічого не знаємо...
Боже мій! Як же щАсливі ми!..
Ніч холодна жбурляє сніжинками
У вікно, місяць в небі завис...
Вигин тіла блищить намистинками,
В світлі місяця весь оголивсь...
Я тебе прикрашаю намистами...
Я в тобі відчуваю себе...
Ми у пошуку хтивості істини...
Перша ніч... Подарунок небес...
Вже ніколи таке не повториться,
Хоч відтвориться тисячі раз-
Ніч кохання у томному мороці...
Спомин серця у кожного з нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495208
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
[i]Своїй доньці Марині
до Дня Народження[/i]
[b][i]Хто з нас не мріяв… бігати по хвилях,
Коли не чуєш тіла і ваги?
Поперед ніг морські конають милі,
Що додає і сили, і снаги!
І враз в уяві виплива "голландець",
Що вмить долає відстані і час!..
...І ось уже наш шкіпер-гендерландець
Вітає щиро і привітно нас.
Човнів немало… Вибрали «Долорес» –
Згадалась невпокорена Іспань…
Надулось небо, починалась "морось",
Та в трюмі в нас – провінція Шампань.
І ні на що вереди непогоди:
В кампанії* і затишок, і гам…
А в закутках – і шкіперські клейноди**,
І «Ельзе Океана»*** тарарам…
… А ранком знов в дорогу невідому –
Вже синьо-жовтий прапор на кормі!
Немов ми не в Голландії, а вдома –
Все ‘дно ми – на свободі, не в тюрмі!
Як не хотілось звати дім тюрмою,
Та мій сусід готує всім ганьбу!…
...Вітають стяг проїжджі над кормою,
Картають слів російську "голитьбу»!
І мчить в майбутнє гордо наш «голландець»,
В Європу прапор прокладає путь!..
О, речники російської «бала́нди»,
Вам мрії наші й цілі – не збагнуть!
Бо ми живем не на одній планеті,
Не однако́ву вибрали судьбу:
Ви віртуальний світ у інтернеті,
А ми реальність – мир і… боротьбу!
Й закмітьте ви, прогресу відморозки:
Наш рух у Всесвіт вже не зупинить!
А ваших куцих, недорослих мо́зків
Туди не пустять зроду!.. Ні на мить!
[/i][/b]
26-28.04.2014, Leeuwarden – Kӧln
___________
*Кают-кампанія – частина човна, в якій
збирається команда для спілкування.
**Ботфорти та традиційна люлька шкіпера.
***Відомий вокально-інструментальний гурт
"Океан Ельзе".
На світлині зліва направо: внук Максим, донька
Марина і автор цих рядків на човні "Dolores",
пришвартованому на каналі неподалік від
центру міста Leeuwarden (Нідерланди).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495205
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Слово – це не просто літер збір ,
слово – це не тільки орфоепія ;
в ньому сила і могутність гір ,
і зорі ранкової містерія .
В ньому неба чиста благодать
і тепло матусиної ласки ;
дивовижність із дитинства казки ,
вміння і любити , і прощать .
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495105
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Озера і канали Нідерландів у квітні вже теплі і
по літньому привітні… Вільного часу було багато…
Читалось… Серед іншого і про «Націю, яка не
капітулює» - древніх кельтів, що населяють
нинішню Ірландію… Знайшов досить багато
спільного ірландців з нинішніми українцями…
Ірландці – нація, яка боролась за незалежність
близько 800 років, яку тут у "Клубі поезії"
презентує шановний Шон Маклех, і в якої є
чому повчитись нам, українцям!
[b][i]Він помирав… Не взявши хліба й солі…
Бо в тому був борні великий сенс…
Його народ не хоче жить в неволі!
А син його – обранець Боббі Сендc*.
Він помирав… А як хотілось жити:
Йому ж було всього лиш двадцять сім!
Його чекали і дружина, й діти,
А він віддав своє життя… усім.
Він помирав… Йому це було треба –
Не хліб єдиний був понад усе:
В лиху годину думав не про себе –
Що в спільний дім з собою принесе!
Та в Боббі й друзів справа не померла
(В катівні Мейз** – іще дев’ять смертей!) –
Ідея кельтська досягла Говерли…
Посвіт для нас здобув нам Прометей!
25.04.2014, Leeuwarden, Nederland[/i][/b]
_____________
* Бо́ббі Сендс (Robert Gerard Sands, 1954 — 1981) —
ірландський волонтер, член Ірландської республиканської
армії і депутат Парламенту Великобританії, причинець коле-
ктивного голодування в тюрмі Мейз** задля визнання
спеціального статусу в’язням, що постраждали як воїни ІРА.
Вмер на 66-й день голодування 5 травня 1981 року. Протест
його був підтриманий ще 9-ма в’язнями членами ІРА, яких
спіткала така ж доля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494987
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Чорна біль Україну накрила
І ніхто не зарадить її.
Боже наш дай нам вижити силу
Не пали діток в білім вогні.
Вже не раз нашу матір терзали.
Боже наш, ти був з нею завжди,
Подивись,ще горять її рани.
Змилуйсь Боже і землю спаси.
Чуєш,плачуть отруєні діти?
Чуєш ,стогнуть в сльозах матері.
Їм би сонцю і небу радіти,
Біла смерть не щадить юність їх.
Не загинув ще спомин страшенний
Хіросіми у атомнім тлі.
Люди в муках вмирали скажених,
і загинуло все в тій землі.
Сто журавликів линуть до неба
Порятунку у Бога блага.
Буду Боже молитись до тебе ,
Подаруй ще хоч шанс на життя.
Боже,буду до смерті молитись,
Поверни нам той сміх малюків,
Щоб ніколи у атомі більше
Ні один Божий край не згорів.
26.04.1988 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495109
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Йой,вжись ся напив?Цілий динь лармуєш.
Казала мамка:
-Вун дурний!Ці чуєш?
Лишу ті дітий,годуй їх як хочеш.
Чом на ня типирь ногами тупочеш?
Пушла м до клубу як та молодиця,
Дисять в ня дітий.Та яка різниця?
Не буйся,прийшов муй Стецько до клубу:
-Жоно,вертайся.Як я без тя буду?
Я би не прийшла...Буде єденадцять.
Муй Стецько не знав.Де ж мені діваться.
Най колише сам.Єденадцять лишу.
Лем іши пісьмо єдной му напишу.
Коцибу м взяла,до ночі м го била.
Ни пив муй Стецько.Вжем го одучила.
Родиті іду,заплатять мі гроші.
А свому Стецьку повілам лем сночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494954
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 26.04.2014
«…Дивись,
Не легковажить у променях світла трава.
В дорогу!...»
(Р. М. Рільке)
Шлях
Через гущавину зневіри,
Через очеретяні болота втоми,
Через теренові колючі хащі марноти,
Через ліс власного недосконалого «я»
До
Вогника
Маленького такого
Спалаху в темряві – вогника істини.
Блукаєш біля селища,
Де всі жителі збожеволіли
Бо наїлися мухоморів брехні,
Бо забули як то воно – думати,
Бо забули, що вони люди,
А не двоногі опудала,
Не споживачі чорної браги,
Не мішки для непотребу.
Шлях.
Візьми в свою торбу
Черствий окраєць філософа,
Горнятко для води неповернення.
Тобі йти ще довго…
Дуже довго…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494750
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Хитрющий- прехитрющий Вуж
Схотів, пролізши крізь болото,
Залізти в хату, та чимдуж
Затято взятись до роботи-
Перекусати хазяїв,
Наїстись сала у коморі,
Спалити наостанок хлів...
Коротше, наробити горя.
Та поки дурень радо ліз,
Від щастя закотивши очі,
Під"ївся Чапель- довгий ніс,
Його сковтнувши серед ночі.
Мабуть, прийшов мені гаплик-
Подумав Вуж, та все ж поліз
Поміж кишками до сідниць,
Щоб вилізти, неначе Глист.
Та файний Чапель- мудрагель
(як довгий ніс, то й довгий розум!)
Сідниці деревом підпер-
А ну, вилазь, якщо ти в змозі!
Так лазив Вуж, туди- сюди,
Аж поки весь перетравився.
І тільки бачили Глисти,
Як Вуж дурний занапастився.
....... ....... ....... .......
Побачить можем паралель-
Коли в чужу залазять хату,
То цих непроханих гостей
Назад не можна випускати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494760
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Тепер Солдат не покидав Майдан -
колись щодня отут збиралось віче
і, де ті квіти й поминальні свічі,
з господарем збирали громадян.
Малим щеням той взяв його собі,
виховував суворо та з любов"ю,
сам через вік вже не пашів здоров"ям,
але собаку доглядав як слід.
Солдатом пса назвав (неабияк!) ,
і коли гімн співали на Майдані -
на задні лапи той ставав старанно
і завмирав, як на посту вояк.
Отак від грудня вдвох вони отут
співали гімни і молились Богу,
мокли під снігом, замерзали в ноги
та захищали гідності редут.
Кривавий лютий розірвав тандем -
підступний снайпер вцілив його друга
й тепер Солдат, сховавши біль і тугу,
на цім посту залишився один.
І він дививсь, що робиться навкруг,
на фото друга в оберемку з квітів,
навитяжку стояв, як з бронзи литий,
солдат майдану, найвірніший друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494559
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
У синьому-синьому небі жила собі маленька пухнаста біла Хмаринка. Тут було багато Хмар та Хмарин, і кожна з них мала свої справи та обов’язки. Усі вони були різними: одні грозовими, другі дощовими, треті сніговими, було ще й інших багато, правда наша Хмаринка про всіх своїх родичів мало знала, бо не так давно народилася.
Жили всі вони дружно та без суперечок до того часу, аж поки нашій малій Хмаринці не спало на думку якось запитати в когось із старших, хто з поміж них найголовніший. Ой, що тут почалося! Кожна, із дорослих Хмар, намагалася довести, що саме вона найголовніша і найпотрібніша.
- Тут я найголовніша! – гримнула Грозова хмара. – Бачиш, яка я велика, сувора й грізна? Гримаю громами, сиплю градами, блимаю блискавками, всі мене бояться, отже я найголовніша.
- Як би не так, втрутилася Дощова хмара. – Ти, усіх лякаєш тільки, гради твої нищать врожай людей, нищать дахи, а блискавиці палять дерева, а гуркіт стоїть такий хоч вуха затикай, що доброго? От я справді найголовніша, бо поливаю дощами поля та ліси, вмиваю деревам листочки, травичка гарно росте, грибочки також, та й напуваю я спраглу землю, коли дуже спекотні дні видаються. Всі мене люблять та чекають. Як тільки дітки радіють дощику, бо люблять стрибати по калюжах. А Веселка яка після мене зависає у небі барвистим коромислом, от моя робота і є найважливішою.
- Та що ти, сестро, таке кажеш? - обізвалася Снігова хмара. То я найголовніша з поміж усіх вас. Коли настає час зими, то я струшую на землю сніжок, вдягаю тепленькими шубками і дерева, і кущі, усю землю вкриваю сніговою ковдрою. Тоді їм не страшні зимові холодні вітри, тріскучі морози, сплять собі аж до весни, сил набираються, щоб потім весною порадувати всіх соковитою зеленню і буйним цвітом. Отож думайте самі.
А далі, і решта Хмар почали доводити, що вони головні й потрібні, та такий галас і сварку зчинили, що врешті усі пересварилися й перестали одні з одними розмовляти. Запала неприємна мовчанка, бо ображені та сердиті Хмари зиркали одна на одну і відверталися. А мала Хмаринка зрозуміла, що накоїла лиха:
- Це ж треба було мені таке запитати, тепер всі ображені через мою необачність, - подумала мала. – Вибачайте дорогі мої тітоньки й сестрички, я аж ніяк не хотіла усіх вас пересварити, хотіла лише зрозуміти хто головніший та потрібніший, і тепер уже точно це знаю.
- То кажи, - гримнула нетерпляче Грозова хмара.
- Так-так, ми теж хочемо знати, - мовила Дощова хмара.
- Дуже цікаво, - подала голос і Снігова хмара.
Усі знову загули, обступивши маленьку Хмаринку. Всі хотіли дізнатися, якого висновку дійшла мала.
- Прошу тиші, - спокійно і урочисто проказала Хмаринка, і її голосочок кришталевим дзвіночком задзвенів у синьому небі.
- Те що я скажу зараз, дуже важливо, тому я хочу, щоб ви всі помирилися, і більше ніколи не сварилися. Зовсім не важливо, хто головний, важливо те, що ми усі однаково потрібні. Кожна з нас робить дуже важливі справи і для людей, і для природи, і для звірят і для землиці, без нас їм не обійтися. – Сказавши це, Хмаринка сонячно усміхнулася й посіяла на землю дрібним та теплим літнім дощиком. Зараз же й Веселка повисла у небі різнобарвним коромислом, а всі Хмари і Хмарини, погоджуючись з малою, згідно закивали голівками, і задоволено усміхнулися одна одній. З того часу, більше й не сварилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494519
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Якось борсучок Бориско вирішив зробити матусі приємність. Поки матуся готувала на кухні смачний обід, малюк вибіг з двору, і подався до квіткової галявини, де росли найкрасивіші квіти лісу. Там дбайливо доглядали їх господиньки галявини: Бджілка, Сонечко та Метелик. Прибіг до них Бориско та чемно звернувся:
- Доброго дня вам. Чи можна зірвати кілька гарних квіток для матусі?
- Добрий день Бориску, звичайно можна. Тільки дивися, зривай обережно, не висмикуй з корінцем, не пошкодь інших квітів, що ростуть поряд, – дозволили господиньки галявини.
Борсучок роззирнувся довкола і розгубився, бо квітів було так багато, і всі неймовірно гарні.
- Як же тут вибрати найкращі, коли вони усі такі гарні? – спитав Бориско у про літаючої поблизу Бджілки.
- Ти вибери ті, котрі самі до тебе усміхаються, – порадила Бджілка.
- Гаразд, спробую, – відказав борсучок і пильно став придивлятися до квіткових голівок.
Квіти привітно кивали йому, ніби припрошували. Раптом Бориско побачив, як на одній з ромашок засяяла коштовним камінчиком крапелька роси.
- Ось її візьму, – прошепотів собі під ніс борсучок.
А далі за ромашкою, дзвоники підморгнули Борискові сріблястими краплинками. Потім ще й волошка грайливо посміхнулася росяною посмішкою. Незабаром звірятко тримало у лапках чудовий літній букетик для матусі.
- Спасибі Бджілко, Метелику, Сонечко. Спасибі вам за чудові квіти. Побіжу вже до дому, щоб матуся не хвилювалася. До побачення.
- Бувай, – крикнули йому у слід господиньки галявини. А між собою стали перемовлятися, який вихований та чемний Бориско, і про матусю не забуває, і квітів не нищить, і ввічливий. Ото би всі звірята були такими.
Бориско вже не чув, про що гомонять між собою господиньки квіткової галявини, бо щодуху біг до дому, щоб подарувати матусі чудовий букетик. Матуся саме застеляла стіл скатертиною.
- Матусенько, – промовив захеканий борсучок, – ось цей букетик буде пасувати до нашого обіднього столу, візьми будь ласка, це для тебе.
- Дякую мій рідненький, – зраділа матуся, – саме букетика не вистачало до нашого столу, глянь, як тепер буде гарно й святково. І мама поставила вазу з букетиком у центрі столу.
- То сьогодні свято? – запитав Бориско.
- Так, День гарного настрою, – відповіла посміхаючись матуся. Борсучкові було неймовірно приємно, що він подарував матусі гарний настрій.
– Треба частіше матусі робити приємності, дарувати букетик, чи помити посуд, та й прибрати іграшки без нагадування, щоб її очі сяяли від задоволення, - подумав собі Бориско.
Дітки, а ви часто даруєте матусі гарний настрій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494371
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Это война?
Я полагаю, она, ведь мир не таков.
Что за весна?
Русская, злая, родом из прежних веков.
Враг у ворот?
Нет, он давно нашу дверь открыл сапогом.
Встанет народ?
Встанет, когда друг и брат обесчестит наш дом.
Будет ли мир?
Будет, но только не с теми, кто руку поднял.
Сгинет кумир?
Да, он падет истребителем в мира подвал.
Дружбе не быть?
Что ж то за друг, что в сердце вонзает клинок?
Сможем забыть?
Нет. Никогда. Это жизненно важный урок…
16-17 апреля 2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494274
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Это бремя страны. Долго нам не везло.
Но сегодня пришло АБСОЛЮТНОЕ ЗЛО.
Погляди в этот тупо-звериный оскал.
Это злоба и ложь. Это воет шакал
По тебе, по земле, по отчизне твоей.
Он вползает в твой дом. Он, гиены подлей,
Изнутри разрывает страну на куски.
Оглянись. Это злоба сжимает виски
За семью, за детей, за поруганный кров.
Оглянись. И услышь в тишине этот зов.
Это раненый крик Украины твоей.
Сохрани! Защити! Стань сильней и умней.
И уже никогда не позволь темной мгле
Править бал Сатаны на Родимой Земле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494289
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Квітнева днина оранки волочить,
Рілля пухка сміється до хмарин,
Вглядається у сонця теплі очі
І розкида картоплі із корзин.
Шумлять медами верби понад ставом,
Де вітер воду брижить, мов луску,
Толочать ноги перші ніжні трави,
А зерна їдуть в поле на візку.
Заплутавсь джміль у сонячнім промінні –
Бряжчить селом маленький месершміт,
Дивується картоплі у корзині
Та біля верб притишує політ...
Така теплинь медово-золотава,
Співає сонцю радісна земля –
Квітневий день торкнулась Божа слава,
Квітковий день всім серце звеселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494144
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Ну, як сьогодні паску не спекти?
В мішку – мука, немов біленька вата...
Немов черешні гілочка кудлата,
Зронила цвіт на пальчиках руки́...
Дрібні родзинки карими очима
До себе манять навколишній світ...
Малий синочок зиркає, мов кіт,
І усмішка у нього – невловима...
В великій мисці дихає розчина...
Такий вже день приємно-клопіткий.
Лоскоче промінь світлозолотий
Припудрені, м’які сметанні ди́ва.
Пасхальні яйця дивляться святково,
Чекає кошик вже знайому стежку...
І вишиття, оздоблене в мережку,
Де áнгели зі світу неземного.
Запахло пахощами теплої весни,
Ввірвавшись поміж щілочку віконну...
Вже завтра всі молитимуться Богу,
Якого безсердечно розп’яли.
Ну, як сьогодні паску не спечи?!
З цукатами й ваніллю запашити...
Так хочеться цей день благословити
І запалити за любов свічки́!
Раніш світанку, ще до сходу сонця
Достойно веселяться Небеса...
А за подяку – пасочка гладкá
Із кошика випишнює рум'янця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494056
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
[i]В первую очередь к петербуржцам, с которыми делил годы жизни[/i]
Тебя, народ обманутых умов,
Любил я, и любил твоё движенье.
Я жил в России, был далёким Львов.
И выражал к тебе я уваженье.
Скажу, что рос я на брегах Невы.
Да, был вам брат. Но что-то поменялось.
Вам стало мало собственной страны?
Скажите, мало…? Ах, какая жалость!
Ведь знал тебя, народ моих дедов!
Ведь верил, что с тобой достигну света!
Но Бог отвёл меня судьбой во Львов,
И здесь уж состоялся я поэтом.
К чему веду? Народ, ты не такой.
Задумайся, хоть с этого момента,
Что власть и деньги те́ гребут рукой,
Кому плясать под дудку президента.
Я не взываю ехать вас во Львов;
И жить вас не взываю в Украине,
Но я хочу, чтоб каждый был готов
Услышать правду, что скажу я ныне:
Война – беда. Чужому горю – нет!
Всё ж к миру на земле годами шли мы.
Майдан стоял за всех – вот мой ответ.
А наш восток и запад – неделимы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492659
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 21.04.2014
[i]Триптих[/i]
1
РАДІСТЬ
Слава Тобі, Господи, за сніг побіля двору,
За ковдру на полях для молодих хлібів!
Підсип же снігу ще в селянськії обори,
Добав небесний пух до нивок і полів.
Хай в леготі весни зазеленіє жито,
І квітом запашним зустрінуть пчіл садки,
Підсип ще снігу нам – і пісня буде жити,
Малечі радість дай на лижі і санки,
Спасибі Тобі, Боже, за захисток блискучий,
Що хліб вінчаєш Ти зі святістю небес,
За приспані ліси, річки, яри і кручі,
Та діамантів блиск ставків, річок і плес.
[
2
ДИВО
Славлю Тебе, Боже, за сонечко ласкаве,
За ранок щирозлотий, за усмішку Твою,
За промінці ясні Любові, Віри й Слави,
За теплоту надій у рідному краю.
Нехай життя буя, цим сяйвом оповите,
Хай квіткою душа для Тебе майорить,
Дай світла, Отче, нам – і будемо ми жити,
Пролий же злотограй в задумливу блакить.
Спасибі Тобі, Сутній, за благодатне диво,
Що звеселіло поле в години літепла,
Що жайвори пісні вплітають надкрасиво
Між струнами небес і ніжного зела.
3
ЗАПОВІТ
Вклоняюся Тобі за дощики цілющі,
За крапель бірюзу і рокіт громовиць
Я дякую Тобі за гори, доли й пущі,
Що від дощів стають світліші всіх світлиць.
Нехай земне чоло вмива хмарина ніжна,
Й бурштини водяні окроплюють зело,
І від дощів стає усміхнена Вітчизна,
Та в глянці виграва і місто, і село.
Хвалу Тобі співаю, як дременуть хмарини
I як веселка ніжно обійме дивосвіт,
Всміхнеться до небес із глянцевої днини,
А людям проспіває Твій вічний заповіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493991
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Цвіте черешня, голуби воркують,
і очі сині – сині від небес –
Любов у світі нині торжествує:
Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!
[i]Приспів:[/i]
[i]Любові світ завжди такий прекрасний,
немов в обіймах матері дитя,
забудь образи – і душа воскресне
для світлих втіх, любові, для життя![/i]
Рожеві квіти, сонце на долоні –
грайливої природи щедрий сплеск –
і линуть з неба звуки співодзвонні:
Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!
[i]Приспів.[/i]
Коли весна, коли на серці спокій,
душа відкрита для земних чудес,
і звідусіль, мов щиросердна сповідь:
Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!
[i]Приспів.[/i]
Створено у квітні - жовтні 2008 року
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 117;
2. Т. Василько, Є. Заставний. "Клавішами весен" - Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 40 - 41.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493671
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Воскреснути! Яка блага мета!
Воскреснути! Після тортур і гніту.
Воскреснути подібно до Христа
і воскресіння дарувати світу!
Отцю небесному вклонитися затим,
зерно добра засіяти на ниві -
нехай врожаєм вдячить золотим
й вквітчає землю посміхом щасливим.
Тож воскресай, Вітчизно дорога
живильний напій скуштувавши волі,
воістину мета твоя блага,
Христос воскрес в надії і любові!
Щиро вітаю всіх з Великодними святами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493690
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Мені кошик мама склала,
Таку пасочку поклала!
Сім писанок і ковбаску,
Що потрібно ще дитятку?
Ще воскову візьму свічку,
В коси вплету ніжну стрічку.
Сукню вдягну я новеньку,
Черевики.Помаленьку
Йду до церкви я,до Бога.
Місяць світить на дорогу.
Хустиночку зав'язала.
Кошик з пасочкою взяла.
Місяць так мені всміхався.
Ой,до личенька торкався.
Скоро світ буде співати
"Христос Воскрес!"Окропляти
Пасочки і писаночки.
У святкове Янгелочки
Повбирались і співають.
"Христос Воскрес!"сповіщають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493666
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Стиглі яблука примарились,
Ледь прозорі... пахнуть медом.
Ми з тобою знову сваримось,
Ділим землю по-під небом.
Я не звикла підкорятися -
Простір крилами заповню...
Звикла, до зірок здійматися,
- Гартувати дух у полум'ї...
Десь витати в інших вимірах -
Ледь землі крилом черкнувши...
Та готова все це вимінять
На морську велику мушлю...
Щоб далекий шум прибою,
Накотивсь на берег хвилями...
Щоби десь, могли з тобою,
Знов зустрітись ми щасливими.
Стиглі яблука примарились,
Ледь прозорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493318
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014
[color="#3c1ba8"]Сегодня страстная пятница
И страсти накалены..
Страна моя во власЯнице
На грани мира – войны.
Озлоблены силы черные
На весь украинский люд.
Господь, прекрати беззаконие,
Останови Иуд…
Не дай разгореться пламени
Не ввергни народ мой в Ад,
Прошу, заклинаю, на грани я…
Дай руку. Верни назад
То время, когда все счастливы,
Где нет разделенья стены,
Я верю , в твоей лишь власти
Деянья пресечь Сатаны..
Пусть эта страстная пятница
Когда умирает Христос,
Последнею болью останется,
Последней рекой из слез…
Идет Украина безмолвная,
С огромным крестом на спине,
А вслед ей летят злословия,
И бьют побольней камней.
Распнут ли ее, надругаются?
Что жребий решит о стране?
История повторяется...
Пилаты стоят в стороне…
Но будет Христа воскресение,
И черные силы падут,
Страна моя – чудо весенее -
Встряхнется от липких пут…
Жемчужной росою умоется,
Помирит детей своих,
За грешные души помолиться,
Заплакав, как мать о них.
История повторяется:
Удавится племя Иуд...
Сегодня Страстная пятница…
Но близок и Страшный Суд.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493398
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014
Путин назвал жителей Западной Украины "второсортными"
ПОЛНОЦЕННЫЙ ВЫ НАШ
Нас другосортними назвали,
Напевно, путін - перший сорт?..
Ховає злодія-амбала
Й не відчуває дискомфорт.
Усьому світу справно бреше,
Що гноблених він захисник
(Без совісті живеться легше,
Жбурнув її він у смітник).
Хай бреше до пори і часу
Тим, хто одуреним буть рад,
Та вже кипить критична маса,
Що не одну змела із влад.
Якщо він перший сорт, я рада,
Що не одного сорту ми,
Далеко нам до казнокрада,
Бо є порядними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493270
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014
Народе мій, воскреслий у віках,
Тобі між націй європейських бути,
Бо ненаситне зло спіткає крах
І крик його залишиться невчутим…
І лють його нещадно спопелить,
І вичахнуть ліси, немов пустелі.
А над тобою лагідна блакить
Розмиє веселкові акварелі!
Після грози розбурхана весна
Сади зама́їть пишно, як на свята,
Задріботить у полі борона,
Зодягнеться у цвіт вишневий хата.
А рідна мова стане на крило,
Мов журавля, злетівши понад хмари!
Заб’є ключем засохле джерело,
Пощезнуть воєн да́внішні примари…
І ти кущем добірним зацвітеш
Між європейців, мудрий мій народе!
Господь поставить Слово пресвяте
На варті миру, правди і свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Я не здамся без бою -
Не впаду на коліна.
Я твердою рукою
Захищу Україну!
Я стрілятиму в душу
Ворогів Батьківщини.
Я не можу, та мушу -
За дітей України!
За матусю стареньку
І за батька героя,
Захищатиму Неньку -
Я не здамся без бою!
15 квітня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492692
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014
* * *
Христос помер спасаючи землян
Від вічної погибелі у пеклі;
Хоча це вже відомо всій планеті,
Та досі ще вбивають християн…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492757
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014
До Дня космонавтики...
Юрію Гагаріну Першому
п р и с в я ч у є т ь с я…
Для чого, Юро, ти ризикував –
Нові стежки розвідував у космос?
Розумним ти – немов дев'ятий вал,
Пігмеям же – як ретроград і косність!
Наш [i]Homo sapiens[/i] хотів пізнать
Систему, стрій і Всесвіту, й матерій.
Пігмею ж важливіш – домашня знать,
Сценарії тваринницьких містерій.
Пігмеї куці вже давно втяли:
Стежки нові їм, карликам, не в радість!
Їм важно, що і скільки тут взяли,
Щоб тішить ницим неосяжну заздрість…
Так і живуть на цій святій землі
І карлики. І –Духу Гулівери.
Одні ховають суть свою в імлі,
А інші – примули Нової Ери…
Напевне, Чарльз* помилку допустив,
З’єднавши несумісне у єдине:
І [i]Homo[/i] – як тріумф Господніх див,
І плем’я гуманоїдів мавпине…
Та не зустрілись Чарльз і космонавт,
Хоча й були дотичними орбіти:
Один був у науці аргонавт,
А інший мріяв в космосі про квіти!
І все ж в обох була одна біда –
Обидва в людстві круто помилились:
Один не розпізнав, де люд, а де… вода,
А той – не низійшов на Божу милість…
І, певно, гуманоїдів привіз
Гагарін із далекої планети…
Інакше як могли вони без сліз
Націлити на Божий Дух ракети!
12.04.2014
_________
*Чарльз Дарвін (1909-1982) – вчений
еволюціоніст - антрополог. Основні
праці з походження видів та людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492494
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 14.04.2014
[b][i]Сама собі упасти я не дам…
Нехай крило пошкоджене вітрами –
Я приземлюсь до джерела і там
Живу водицю прикладу до рани…
І хай, можливо, вже не полечу…
Та будуть сни, а в снах також літають!
Й нехай романтизую я «чуть-чуть»,
Та ті, хто в чудо вірять, виживають!
І вірю я, що я́кось по весні
Внизу на ґанку заскриплять поруччя…
Це ти, крилатий, принесеш мені
Аж два крила...
Новісінькі...
І зру́чні!
13.04.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 13.04.2014
[color="#0d00ff"] [i]Шепот, робкое дыханье.
…Серебро и колыханье
Сонного ручья.[/i]
А.Фет
[/color]
в безумье тишины
принеси мне подснежники
выращенные в тени своих грёз
и моя снежная грусть
в серебристо-белое безмолвие
окрасит их лепестки
напоминающие сердце вьюги
уснувшее в ладонях заката
и проснувшееся
робкой нежностью
белой мечтой
рассвета
которая всколыхнёт
струны арфы игривой ивы
и сны дроздов
принеси мне подснежники
в безумье тишины
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492046
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 13.04.2014
Пишу на русском языке, потому, что сейчас обращаюсь не до своїх братів – українців, а к своим братьям россиянам.
На стихи этой прекрасной девочки, «Никогда мы не будем братьями» я набрёл в интернете буквально сразу.
По привычке, сразу же с улыбкой (в данном случае, возможно и не уместной) оценил их с поэтикограмматической точки зрения.
И тут же понял – зацепило.
Не смотря на то, что разделяю все (да все) высказанные мысли, понимаю и юный максимализм высказанного,
(ну как же, даже эти весёлые ребята, астрологи, рисуют радужные картинки, мол, Путина не станет, а мы станем одним пространством, ясным и безоблачным),
Тут же понимаю – устами младенца глаголет истина.
Да, для вас, россияне, мы – братья. Но… россиянин всегда готов убить брата, если он считает, что тот не прав.
Украинец (читаем, Бандеровец) тоже убьёт брата, но только если тот придёт в его дом как враг.
И тут российская пропаганда права, все мы бандеровцы, а Степан Бандера – наш герой.
Мужик жизнь посвятил войне с теми, кто приходил к нам в дом «незвано» (с москалём, с ляхом, с німцем).
Вот и разница между нами.
Украинец может убить (как, впрочем, любой землянин), но он будет знать, что согрешил.
Русский убьёт, не считая, что он грешит (оправдание найдётся).
Россиянин убьёт украинца без зазрения совести, потому что он убьёт и россиянина и грузина, и татарина и казаха, и любого, с тем же «благородным» чувством.
Булгаков, что бы там не говорили о его профнесостоятельности, очень точен: - Россия – это Шариков. (Не обижайтесь, братья-россияне, я себя от вас не отделяю.)
Чехов без всякого удивления писал о ненависти к свободе у русского человека (впрочем, он никогда не удивлялся, просто констатировал). Вот она загадка русской души. Парадокс.
«всегда алчуща,
всегда на коне,
и всегда в жопе…»
(извините, имею слабость к цитатам, понимая их популизм и несостоятельность)
Ваши интеллектуалы, братья, типа Никиты Михалкова (а ведь не отнимешь – талантище), в лучшем случае сами у себя вопрошают: кто наслал на тебя это проклятие, Россия?
Да никто!
Всего-то лишь, лень.
Но, опять парадокс. Во всём мире лень порождает прогресс, а в России злобу и, конечно, агрессию.
На этот раз, вы, братья, крепко попали.
И не потому, что мы бандеровцы и учиним вам небывалые потери (коль скоро вы к нам в дом ввалитесь покуражиться), а потому, что мир уже другой. И вы ему надоели.
В обще и целом, не завидна судьба ваша, братья.
Я, конечно, не пророк, но выход у вас один (может и не один), отшлёпать придурка,
который, опять же, каким-то чудом на трон залез, и стать нормальными людьми не претендующими на мифическое превосходство при весьма скудном существовании.
Ведь потенциал-то сумасшедший.
Какая элита. Настоящая. Интеллигенция.
Знаю не понаслышке. Сколько у меня, действительно, братьев и сестёр в Москве, в Питере, в Омске, Новосибирске, Екатеринбурге, Ростове, Казани… что там говорить!
Как сказал, возможно, не известный вам, Тарас Григорьевич: - «Борітеся, і поборете».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492152
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 13.04.2014
Зима, яка серця змінила наші,
В якій ні щит, ні шолом не ржавів.
В якій хотіли просто жити краще… .
Зима, якій ми вдячні, що живі.
Зима, яка укрила нас сльозою,
В якій навчились бути ми гуртом.
В якій, мабуть, не бачили спокою;
Зима, яка була для нас щитом.
Яка – зимою зовсім і не була,
Бо нас вона крізь пекло провела́.
Бо смерті подих ми таки відчули,
І кров, мов навіжена, в нас текла.
Слова тепер в зимовій круговерті
Героям шану віддано складуть.
Героям Слава! Бо у їхній смерті
Сердечний стукіт наших амплітуд.
Зима, в якій ми сильні та єдині;
Яка змінила кожного із нас.
Яка дала надію Україні,
Зима, де кожен щось нове дізнавсь… .
Зима, яка серця змінила наші,
В якій ховати вміли власний страх.
В якій нових ми не боялись вражень;
Зима, душа якої – в небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492063
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Лисенятко Лесик цього року пішло у перший клас. У лісовій школі йому дуже подобається, ось тільки писати Лесик дуже не любить. Ну ніяк ті палички та гачечки, бублички та кривульки у нього не виходять. То маленькі, то кривенькі, то падають в різні боки, біда та й годі. А ще наше лисенятко дуже непосидюче, завжди кудись квапиться і поспішає. Сяк-так напише, і гайда гратися, бо це ж набагато цікавіше, аніж сидіти і виводити набридлі букви та цифри.
Якось трапилася з Лесиком пригода, яка геть змінила лисеняткову думку про навчання і письмо.
Одного дня коли Лесик грався у своїй кімнаті у двері хатинки постукав поштар Лелека.
- Доброго дня! Чи є хто дома?
- Добрий день, - відповів Лесик. – Дома тільки я, а татусь з матусею ще на роботі.
- Овва, то мені доведеться ще раз до вас завітати. Я оце приніс посилочку від бабуні Лиски, та віддати не можу, бо потрібно підпис про отримання поставити, порядок у нас такий. А ти, мабуть писати ще не вмієш.
Лесик густо почервонів, він бо не любив писати. І завжди вважав, що письмо геть не потрібний і не важливий урок. А бабуся, мабуть щось смачненьке прислала з іншого краю лісу, - розмірковувало лисеня.
- Дядечку Лелеко, я трохи вмію писати, - промовив Лесик. – Може спробую, а ви підкажете що та як, аби вам не довелося ще раз до нас літати.
Почухав поштар лоба, подумав та й погодився.
- Гаразд Лесику, спробуй. Ось тут, напиши своє прізвище.
Лисенятко висолопивши язичка старанно нашкрябало своє ім’я та прізвище. Лелека глянувши, знову почухав лоба, махнув крилом та віддав пакунок. Тоді попрощавшись полетів у своїх поштарських справах.
Наступного разу про письмо Лесикові довелося згадати, коли бабуся Куниця, розбивши ненароком свої окуляри, попросила лисенятка їй допомогти.
- Лесику, дитино, допоможи-но мені. У сестри іменини, хочу привітати її гарною листівкою, а без окулярів, геть нічого не бачу.
- А що треба зробити бабусю, - запитало лисенятко.
- Потрібно написати невеличке привітання ось тут, а тоді я відправлю лісовою поштою своїй сестрі.
Що робити? Не зручно якось признаватися бабусі Куниці, що писати він не дуже любить, не дуже вміє. Тому й погодився. Ох і намучився Лесик, аж спітнів від такої важливої, і не легкої для нього роботи. Він старався аж сопів висолопивши язичка, та ще й хвилювався, аби не зіпсувати часом листівку. Тому добре зрозумів, що навчитися писати, читати та рахувати – дуже важливо. Адже в житті ще не один раз знадобиться, так татко завжди каже.
З того часу лисенятко змінило свою думку про навчання, і дуже скоро стало успішно та старанно вчитися в школі. За це його часто хвалила вчителька, а матуся з татусем неймовірно пишалися Лесиком, а це було лисеняткові дуже приємно. Своїм друзям Лесик також завжди нагадував: «Треба добре всьому вчитися, бо не раз може згодитися».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489453
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 12.04.2014
З товаришем єдине хобі маєм –
Мережимо для пісеньок рядки,
Мене все хвалять, а його співають,
Мені ж якби, панове, навпаки.
Нас всі дівчата у окрузі знають –
Обоє і трудящі, і меткі,
Я у пошані, а його кохають,
Мені ж якби, панове, навпаки.
В нас дух завзятий на затію всяку,
Ми в переможці вибились таки.
Він премію отримав, я подяку,
Мені ж якби, панове, навпаки.
Нам Бог нараяв вдачу гонорову,
Й жалітися на долю не з руки –
Він «Мерседеса» має, я - корову,
Мені ж якби, панове, навпаки.
Суперниками нас життя зробило,
Та наша дружба – точно навіки,
От тільки роки забирають сили,
А нам би всім, панове, навпаки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492038
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Сльозу накрила ночі пелена,
Темним крилом голубила, ятрила.
Билась душа в безвиході - одна,
Надломлена, без крику голосила.
Полохалась у відблисках дзеркал,
Її вода лиш нишком цілувала.
По краплі смуток очі випивав,
Питала в долі, за що та карала?
Стискалось серце, чи ж то не дарма?
Збирала дань міських вогнів заграва.
Чом же у грудях паростки тепла,
Сліпа любов від вітру закривала?
12.04.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491961
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
[i]На востоке Украины отщепенцы вывешивают флаги, похожие на госфлаг России….[/i]
Трехцветный символ подлости…
Трехцветный знак предательства…
Опять толкают в пропасть нас,
Поправ все обязательства.
Разгул трехцветной алчности
Ползет востока буднями
Тридцатником сосватывать,
Да лжи трусливым студнем.
Всё пыжится над кипежом
Загадочно-блондинистый,
Как часто мнится витязем
Нахрапистость всесилия.
И глупость, словно плаха,
Души мрак - победителем,
Чтоб в чистые рубахи,
Да в штабели воителей!
Растоптанная воля -
Пожарище души…
Зубов дракона поле -
Растит фашист.
И сеет их насильно,
Кому б не жать…
Проснется Россия -
Ему ж бежать!
Кому он нужен,
Мнимый,
В гороховом
Пальто?
Поймет
Что
Делал
Мимо,
И всё
Не
То
.
12.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492041
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
[b][i]І знову Кельн... На цей раз вже весняний...
Як контрастує він з моїм кублом –
З освячено-знеможеним Майданом,
З розчавленим, в ланці закутим злом...
Там попіл, згарь, сплюндровані красоти...
Тут – надмір, лоск, німецький педантизм!
Та там... моєї нації висоти...
Все там – ове́ршки осяйні... і низ.
...Так, знову – Кельн! Узбіч – рожевість са́кур...
Біжить шосе захопленням навстріч,
Бо ждуть мене меди, нектари, сахарь...
А там – життя... І – дяка всіх сторіч!
Та вже нічим борця зі злом не звабить –
Фаната Батьківщини не збагнуть!
Коли твій край нутру сатрапа ** вадить,
Коли грозить гвалтована майбуть.[/b]
12.04.2014
________
*Древня латинська назва Кельна.
**Йдеться про самодержця Московії.
[b]Світлина автора:[/b] квітучі сакури в Кельні,
донька Марина і внук Максим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491989
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Вранішній дощ ніжно пестить ще сонні асфальти,
На брунькощічках залишає свій мокрий дотик ...
Весна ховає в минуле набридлі зимові пальта,
Розтрусивши ловко абрикосових снів наркотик ...
Знову хочеться жити, розправивши білі крила,
Заплітаючи сонце у пісню кульбабовіночків ...
Із землі струменіє відродження світла сила,
Пробудившись від дзвону квітневих дощодзвіночків ...
••• Прошу вибачення у тих, хто читав і коментував цей вірш. Я знову його розмістила, бо вчорашній текст десь загадково зник з моєї сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491712
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014
Не бажала ніколи багатства.
Що зуміла, того й досягла.
Не хотіла розкішного рабства.
Жити чесно. Оце я змогла.
Бути щедрим, багатим душею,
І любов"ю когось запалить.
І щоб серце не вкрилось іржею.
Цим багатством потрібно прожить.
Не здаватись, коли буде важко.
Жить душевно і радість цінить.
Дарувати уміть свою ласку.
Доброту треба теж розуміть.
Щоб життя не розтало, як свічка,
Не задув його легкий вітрець,
Нехай буде широке, як річка...
Обережним будь, вправним, плавець.
Хай на факел життя буде схоже,
Хоч триває одну лише мить.
Освітити життя допоможе...
Тільки в полум"ї хай не згорить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491555
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
[i][color="#0015ff"]Ми ходили до однієї школи, ви мешкаєте по сусідству, ми дихаємо одним повітрям, саме тому я не можу збагнути – чому?[/color][/i]
Я не вмію складати строфи,
За освітою (сміх) бухгалтер.
За хвилину до катастрофи
Кожне слово чогось, та варте.
Ви послухайте, браття, сестри,
Рідні, зведені – неважливо.
Як ви смієте хаос нести,
Заважати всім жити щасливо?!
Вас, мов з ложечки, годували,
Просвіщали, давали ліки,
А ви матір свою продали
І заради чужої втіхи.
Обміняли ліси та річки
На рублі, паспорти, горілку;
Пов’язали бездумно стрічки
І зламали навпіл сопілку.
Ваша пісня - то крик предсмертний,
України мелодія – вічна.
В нас на кобзі грає безсмертний,
А у вас є лиш лялька сценічна.
Не збираюся вас благати,
Попередити тільки мушу:
Ви для тіла звели вже грати,
Та врятуйте хоча би душу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491220
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Весно холодна, заблукала сестро,
А де ж твої підхмелені сліди?
Чому жалі в душі моїй не скресли?
Дощем озвися, рідна, не мовчи!
Чому припорошили роси білі
Пекучі сльози братської війни?
Моя весно, змети з душі зневіру,
Пастельним вітром ярість обійми.
І обігрій з небес гарячим духом
Людців безвольних душі і серцЯ
Моя полинна, не гірчи, послухай,
Той вічний клич: «А хто ж, коли не я?»
І пнеться день, як пролісок, несміло,
Затис в кулак неспокої земні.
Тобі, народе, дякую за Віру,
Молюся нині Богу і весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491232
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Стине літо у горнятку.
Зайчик тягне його в хатку.
Добавляє сонця,снігу.
Намішав таке!Приїду
Я у гості.Де горнятко?
Ой,розбило вже зайчатко!
Тому сонечка багато,
Сяє у маленькій хаті.
Я сніжок весь потопила,
В дощинки перетворила.
Я маленька,та кмітлива!
А ще кажуть,що вродлива!
Сонечко мене цілує.
Дощик землю нагодує.
А маля,та вже все знаю.
Вірш напишу.Обіцяю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491228
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Ты сними эти грязные лахи,
Облачись во цветные одежды.
Усмири искушения, страхи
И посей в своем сердце надежды.
Плащ потрепанный, ноги босые –
Переполнена чаша страданий.
То презрение, взгляды сырые
От безвкусных твоих одеяний.
И по жизни кривые узоры
Тупики начертали и грани.
Ты сотрешь осуждения взоры,
Когда снимешь зловонные ткани.
Отряхнись от пыли и скитанья,
Залечи свои сбитые ноги,
И, вдохнув аромат покаянья,
Ты разденься с тяжелой дороги.
И, умывшись ручейной водою,
Разорви мешковину на клочья.
Будь опрятен и чистый душою,
Не к лицу тебе эти лохмотья!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477369
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 07.04.2014
Мені болить ... О, як мені болить ...
У скроні стука і пече у серці ...
Пронизана голками кожна мить
Розрядом струму у мені озветься ...
Моя сльоза ... О,ця гірка сльоза -
Непрохана, небажана, нежданна ...
Із неï смутку пророста лоза -
Стрімка, витка і зовсім невблаганна ...
Моя душа ...Розтерзана душа ...
Кому потрібна ти в своïм натхненні?
Ти - наче наполохане пташа
У неба дощовому одкровенні ...
Куди піти? Куди мені піти,
Коли грозою шви тріщать у долі?
Чи є іще незаймані світи
У щастя неземному ореолі?
І часу плин. .. Нестерпний часоплин,
Замішаний на сумнівах колючих,
Гірчить, неначе вицвілий полин
В думках підступних, як в пісках сипучих ...
...На перехресті зламів і падінь
Розпутний камінь шлях мені не вкаже ...
Мене зреклась, напевно ,височінь ...
Куди тепер мені... безкровній, майже?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Ой, у лісі, на горбочку,
Вітер приміряв сорочку —
Вишиванку з візерунком,
Кралі-весноньки дарунком.
Там — медунки, анемони,
Первоцвіти, мов лимони,
Дружньо заплелись віночком,
Утішалися таночком.
Ось настала вже маївка,
Листям вкрилася голівка,
Танцювали подолянку,
Заспівали спозаранку.
У пташиних переспівах,
Сонцесяйних переливах,
Вітер розгулявсь з весною,
Дивував людей красою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490720
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Лиш той поет, хто має силу слова.
Талант, який не тліє, а горить.
Слова душевні в нього за основу.
Від них у інших серце затремтить.
В віршах його знайдуть душі підтримку,
Якщо вона вразлива і болить.
Намалювати слід таку йому картинку,
Коли надії вже нема, щоб запалить.
Коли сльоза бринітиме над словом,
То значить ти достукавсь до сердець.
І твій талант благословенний Богом.
І скажуть всі: народний ти співець...
Віддай талант і душу, якщо маєш
Для тих, кому ти вирішив служить!
Я впевнена: слова ти відшукаєш,
Які в важкі часи підкажуть, як прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
-Хто тобі зробив такого Ангелика?
-Татко вирізав з дерева,-гордо сказала мала Ангелінка.
-Ви живете в такому маленькому будиночку?-запитав незнайомець.
-Так.А я Вас вже бачила.
-Де?
-У бабусі є стара ікона.Вона завжди прикрашає її рушниками.Ви схожі на цю ікону.
-А в тебе є ікона?
-Так.Моя улюблена.Мені важко було запам'ятати як вона називається.О,я зараз Вам скажу:"Скоропослушниця".
-Що ти молиш у неї?-запитав незнайомець.
-Молила про книжку з малюночками.
-І що?
-Мама сказала,що не може купити.Та бабуся продала так швидко черешні,що від радості купила мені книжку.
-А ти що хочеш?
-Я хочу власну кімнату.Щоб моя Скоропослушниця висіла на самому гарному місці.Я хочу молитися,щоб бачив лише Бог.А у мами з татком теж була окрема кімната.І щоб бабуся жила з нами.Ой,та мені не дозволяють розмовляти з незнайомцями.Вибачте,-Ангелінка повернулась,та на неї дивилась лише стара черешня.Татко хотів її давно зрубати, бабуся починала плакати.Тоді татко кидав сокиру.
Дівчинка зайшла в кімнату і почала молитися.
-Подаруй нам новий будинок,-потім почала плакати.-Тільки як же наша черешня?..
Вночі почав падати дощ.Вітер так розмахував руками,що в вікно страшно було дивитися.Ангелінка дивилася на дощ і посміхалася.Тут вона зняла ікону і міцно притиснула до грудей.
-Це лише дощ.Не бійся.Мені ж через два рочки до школи,-і тут вона почула,що хтось несамовито кричав.
-Бабусю,буди батьків!Там дерево впало на людину!Швиденько!Виходіть!-Ангелінка вибігла на вулицю.
-Повернись!Ти мене чуєш!Ангелінка на вулиці!-мама плакала.Через мить всі вже були надворі.-Доню,повернись!
-Я тут.Кликали на поміч,-всі почали її обнімати.
-Сонечко моє!
-Бабусю,іди сюди!Обійми мене під дощем,-Ангелінка притиснулась до бабусі.
-Ну і де цей чоловік?-запитав татко.-Якщо простудишся-сидітимеш в ліжку.
-Татку,я справді чулаЧула!Цей чоловік майже плакав.Як я могла йому не допомогти?-Ангелінка зняла кофтинку і загорнула ікону.
-Красунько,ти всіх зібрала під дощ,-засміялась мама.Через мить всі побачили,як величезна стара черешня почала падати на будинок.Вона його розтрощила як коробочку з під сірників.
-Моя дівчинко,-мама обняла Ангелінку і почала плакати...
-Черешенька померла,-бабуся витерла сльозу так,щоб ніхто не бачив.
-Житимемо на вулиці.Ніби хтось кулаком потрощив все,-сказав тато.-Я ще такого не бачив.
-Ходімо до сестри,-запропонувала бабуся.-Господь допоможе.
Дивно,але через тиждень приїхало телебачення.Знімали передачу про допомогу сільським жителям.
-Ось.Ключі від нового будинку.Правда,меблів немає.Зняли?-Ангелінка побачила,як високий дядечко просив ще раз знімати.
-Нічого.Татко змайструє,-засміялась Ангелінка.
-Господи,бувають дива на світі,-бабуся не могла повірити.
-Ходімо.Там залишилась маленька черешня.Я торік посадила її,викопаємо і пересадимо,-Ангелінка потягла бабусю за руку.
-Тільки посадимо подалі від вікон.Добре?
-Ні.Я хочу просинатись і бачити її цвіт.Якби не мама черешні,то в нас ніколи не було б такого будинку.Бабусю,тільки нікому не кажи.Це я просила "Скоропослушницю".Вона нам подарувала цей будинок.Чому дорослі не вірять в дива?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490655
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Ті пружні груди з запахом кориці…
О… як він їх несказанно любив…
Якби він тільки вмів писати вірші…
Які би вірші він їй присвятив…
І ще її очей п’янкі зіниці…
Та він не вмів… а… може… не хотів…
А, може вмів… та, певно, що не вірші…
Ті чорні очі…
Як він їх любив…
Солодкі губи зі смаком суниці...
О… як він їх несказанно бажав…
Якби він тільки вмів пісні співати…
Яких пісень він їй би заспівав…
Летіли б ті пісні понад Карпати…
І світ би в них втопився і пропав…
Та він чомусь не вмів пісень співати…
Та… може і хотів… але не міг…
Колись в дитинстві… як казала мати…
На вухо наступив йому ведмідь…
Отих очей непрошені зіниці…
І їхня та бездонна глибина…
Ті лісові невипиті криниці…
Якби він міг… то випив би до дна…
Забутих гір солодкі таємниці…
Якби ж він тільки плавати умів…
То переплив би за оті суниці
Він сотні рік і тисячі морів…
…Ті пружні груди з запахом кориці…
О… як він їх нестримано хотів…
Її очей невипиті криниці…
Якби ж він вмів… якби він тільки вмів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490587
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Хлопчику юний
за сірим пробитим щитом,
що є у тебе зі зброї -
крім віри у Бога?
Лиш оберіг молитовний
над теплим чолом
і материнська любов,
і душевна тривога?
Поки тебе під прицілом
тримають бійці,
рвуться гранати
і кров багряніє невинна,
вервицю мама стискає
у теплій руці
і засинає щоночі
з думками про сина.
Молиться Богу,
щоб рідну кровинку беріг,
тільки б живим повернувся
до отчого дому!..
Поки чекають дітей
із війни матері,
ми сильні духом
і нас не зламати нікому.
Поки на варті свободи
такі, як і ти,
ладні померти
в нерівному лютому герці,
буде міцніти народ
і думками рости!
Хлопчику юний
з кривавою раною в серці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
[i] В нас руки є, які із автоматом,
Тепер вже незалежні від кремля.[/i]
[b] Віталій Назарук
[/b]
[b][i]В нас руки є, які – із автоматом...
Й не тіш себе, що раптом промахнусь:
Ціну́ високу заплатила мати,
Щоб я від неї підло відвернувсь!
І буду «славу й волю»* пильнувати,
Що нам навіки звоював Майдан!
Шкодую, що мені лихого "брата"
Так необачно вибрав мій Богдан.
Та ще не вечір!.. Нові колорити
Для нас розквітнуть! Бо туди підем,
Де не прийдеться вже окопи рити,
Де в радості буятиме Едем!
В нас руки є, та хочу в них тримати
Не автомат – усміхнене маля...
І буде син і буде щасна мати –
Тарас** з небес пророче промовля![/i][/b]
5.03.2014
________
*Гімн України вже знає напам’ять кожен українець!
**Відомі пророчі слова Тараса Шевченка:
…Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
- А що, тварюко, ти вже не крутий?!
Мовчиш ...Дрімаєш? ...Так як я уранці ...
Пізнаєш зараз, що буваю злий -
Мій гнів кипить, немов окріп у склянці!!!
Мовчиш? Мовчи, як нічого сказать,
Тремти від жаху у своïм куточку!!!
Я відучу тебе на всіх гарчать!
Та ти - ніхто, ще й ходиш на шнурочку ...
...
Отак бурчав і зловтішався кіт
Собі у вуса, може і під носа,
Коли кусав оскаженіло дріт
Залишеного мною пилососа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490215
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
[i] І час спливає нотами сумними...[/i]
Дід Михайлич
[b][i]Мені відоме пекло це, мій друже,
А ще - коли час краплями тече...
Та небо враз побачу я в калюжі,
Як промайне оголене плече...
І хочу жить, елегії творити,
Пізнати в небі смуток дальніх зір,
Аби його інтимні колорити
Вбирав мій спрагло-зголоднілий зір.
І враз життя наповнюється смислом,
І доля радо ластиться до ніг...
Я резюмую світ прийдешній стисло:
Ти – мій...
лелечий...
долі оберіг[/i]![/b]
[i]3.04.2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489953
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Я в це вірю, так має бути,
Переконаний – так будЕ!..
Був Батурин, і бУли Крути,
Та новий Конотоп прийдЕ.
Дика мОксель в лісах й багнюці,
Золотої Орди улус,
Ти ніколи не станеш Руссю,
Хоч і вкрала в нас ймення – Русь.
Третім Римом постати пнешся,
Ллєш із вуст словоблуддя мед…
І для третього Риму знайдеться
Свій АлАріх, чи, може, Мехмед.
Дужі руки чужих солдатів
Сатанинський розколять склеп
І впаде двоголовий стерв’ятник –
Теж у когось украдений герб.
Конотоп – у1659р. під Конотопом гетьман Виговський вщент розгромив московське військо.
Моксель – фінно угорське плем’я, що дало початок Москві.
Аларіх – король готів, який у 410р. захопив і поруйнував Рим.
Мехмед ІІ – турецький султан, який у 1453р. взяв штурмом Константинополь(другий Рим).
Сатанинський склеп – мавзолей Леніна.
Теж у когось украдений герб – двоголовий орел – герб останнього візантійського імператора Палеолога. Московський князь Іван ІІІ привласнив його , вважаючи себе духовним спадкоємцем візантійських імператорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489969
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Бруньки вербові жовті, мов курчата,
На сонці гріють золотий пушок
І хмарка, як цукрова біла вата,
На вільховий намотана вершок.
У філіжанці париться ожина,
На блюдечку янтариться медок,
Духмяних трав розлога скатертина,
Розшита візерунками квіток
Шовкових анемон і первоцвітів,
Підбі́лу китиць милих і густих.
Промінням заціловані й зігріті
Приймають ванни сонячні коти:
Хто на даху, а хто собі в городі
На моріжок приліг, мов на кожух,
То вітерець по спинці заскородить,
То завібрує бджілка біля вух.
І навіть я жалями відболіла,
Немов лампадка, сяю і цвіту!
Це алича так ніжно забіліла,
Чи наречена міряє фату?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490051
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
***
Ось і весна…
ось і омріяне тепло,
І нічні метелики,
стуком крилець у вікно,
Відривають мене
від реальності…
А романтиками бувають
і в старості? 31.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489743
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014
Так сталося, що ліс горів...
Багато звірів налякались,
Як про пожежу цю дізнались,
Бо що ж візьмеш із пустирів?..
А деякі до згарища зійшлися,
Порядок наводити там взялися.
І вовк один між ними був,
В тяжкій роботі день йому минув.
А ввечері прийшов додому,
Й, долаючи свою утому,
Розповідав малому вовченяті,
Як важко ліс горілий відновляти.
А вовченятко каже йому: "Тату,
Та звірів є таких багато,
Котрі в сусіднім лісі жити хочуть.
Зібралися вони й туди тупочуть.
Бо кажуть, що багато там трави,
І не потрібно "забивати голови"
Думками, де вечерю нам знайти.
То може й нам туди піти?"
На що зітхнув старий той вовк,
На декілька секунд замовк,
А потім каже:" Любий сину,
Я цю домівку не покину.
Про ліс сусідній також чув,
Хоча ніколи там не був.
Який він? Цього я не знаю,
На те я свою думку маю:
Якби любили ліс наш наші звірі,
То зараз ми б не мучились в зневірі...
Усі гуртом садили б деревцята,
Ця справа була б добра і завзята
І заново наш ліс би став чудовим...
Усі б раділи змінам цим раптовим...
Та поки, сину, кожен по-окремо,
Ми лісу відродитись не даємо.
І де би ти не жив, мій любий сину,
Усюди треба важко працювати.
Потрібно думати, потрібно гнути спину,
Ніхто твою сім'ю не буде пантрувати.
І вибір за тобою... Майбутнє вже чекає.
Ти тільки пам'ятай, що "жити
легко там, де нас немає..".
1.04.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489700
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
[i]Хата, хатуся, хатинонька,
Хатусенька, Хата Стріхівна, ой…[/i]
(І.Драч)
Де сонечко вранці дарує рубіни,
Де небо підтримує груша крислата,
Між мальв граціозних вибілює стіни
Старенька низенька козачая хата.
Під грушею тулить зчорнілую стріху,
А вікна сторожко пантрують дорогу –
Їй мальви рожеві нахитують втіху,
Їй мальви червоні збирають тривогу.
Їй сонцем сіяють нагідки жовтаві,
Бузок про кохання шепоче щоночі,
І згадки, мов роси, спадають на трави –
А пугач на стрісі зловтішно гигоче.
Пустує старенька вже котрую зиму,
Хоч сотні років щебетали тут діти…
Дорога спішить біля дворища мимо,
Та вікна-очиці цілують їй квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489712
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Українці! Збережіть свою мову!
Її втрату вам Бог не пробачить!
Бо заклятого ворога змову
Лиш Іуда і дурень не бачить!
Українці! Захистіть свою мову!
Хто за вас це повинен робити?
Тож, співайте на ній колискову,
З молоком щоб любов цю привити.
Українці! Кохайтеся в мові!
В розмаїтті барвистого слова!
Україна воскресне з любові,
Коли виповнить душу всю мова.
Українці! Любіть свою мову!
Незбагненого всесвіту трунок,
Неймовірно багату, казкову,
Божий дар і небес поцілунок!
Українці! Цінуйте цю мову!
Її велич, що не осягнути,
Усі барви і розкіш святкову,
Яку серцем лиш можна збагнути!
Українці! Все інше це зрада!
Зрада нашого древнього роду!
Адже мова, це як барикада,
Вона впаде – не буде народу!
01.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489685
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Жила-була малесенька дівчинка.Вона народилася в лісі,в хатинці з одним віконечком.Годувала її мама.Батька в неї не було.Так і жили вони вдвох з матусею.
-Мамо,а чому ми ніколи не кладемо тарілочку на цю гарну тацю?-запитала дівчинка.
-Коли ти виростеш,в тебе будуть найгарніші коси на світі.Ти вийдеш заміж за принца.Житимеш в замку.А на що ми поставимо тарілочку,коли він їстиме вишеньки?-засміялася мама.
-Мамо,я гарна?
-Ти найкраща в світі.А ще в тебе золоте волосся.Якщо ти гулятимеш навіть лісом,то одягай хустинку.Щоб ніхто не бачив твого волосся.
Одного разу Геленка зібрала великий кошик грибів і поверталася додому.Бачить-назустріч їй іде дуже красивий хлопець.Вона швиденько закуталась хусткою.
-Хлопчику,продай гриби.
-Я дівчинка.
-Якщо ти дівчинка,то я принц!-засміявся юнак.
Геленка вклонилася низенько.
-Ти що!А якщо я пожартував?
-Продам.За поцілунок справжнього принца!-засміялася Геленка.-Ти не хочеш цілуватися зі мною?Принцам не можна?
-Щоб ніхто не бачив,-засміявся хлопець.-Бо засміють,що я цілую хлопчиська.
-Гриби твої.Бери.І йди додому,-Геленка поставила кошик і пішла.
-Ти куди?А поцілунок?Повертайся!-почав кричати хлопець.
-Мама сказала,що я вийду заміж за принца.В нас є таця,на якій я приноситиму йому сніданок,обід і вечерю!-Геленка показала язика і пішла.
-Стій!Стій!Я наказую тобі!Я принц!Повертайся.
Геленка знову показала йому язика і побігла.
-Та всі дівчата мого королівства мріють поцілувати мене!
-Повертайся в королівство.Без поцілунку,-Геленка побігла.Та хустка зачепилася за гілочку.І принц побачив дівчину неймовірної краси.Він підійшов як зачарований і поцілував Геленку.Вона закрила очі і не могла вимовити і лова.
-Ще скажеш,що принц кращий.
-Ти найкращий...-а очі відкрити не може.
-Ще поцілуєш мене?-засміявся принц.
-Ти не принц...-сказала Геленка.Аж тут з'явилася на конях королівська свита.
-Ми шукали Вас скрізь!А Вас ніде немає...
-Я гриби...Збирав...Повертаємось...-і через хвилину принц поїхав.-Але я знайду тебе.І завтра ти вийдеш за мене заміж!Почекайте.Ми не познайомились.
-Геленка.
-Завтра на цьому місці.Коли сонце встане.Я чекатиму на тебе,-через хвилину Геленка вже його не бачила.
Вона цілу ніч не могла заснути.Ранком швиденько побігла.Та по дорозі зустріла стару чаклунку.Та подивилася на Геленку і засміялася.
-Чому ти смієшся?-злякалась Геленка.
-Бо ранком захворів принц.Не може навіть піднятися з ліжка.А його батько дасть півкоролівства тому,хто вилікує принца.Але ліків ніхто немає.
-А ти?Ти можеш його вилікувати?-запитала Геленка.
-Можу.Тільки це дорого коштує,-засміялась чаклунка.
-Якщо я можу заплатити...Тільки грошей я не маю,-заплакала Геленка.
-А грошей не треба.Віддай своє волосся.
-Візьми!Тільки вилікуй принца.Візьми,-Геленка зняла хустину.
-Йди додому.Принц забуде тебе,-сказала чаклунка.
-Хай забуде.Тільки щоб він не хворів,-Геленка посміхнулась і пішла.
-Доню моя,що сталося?Де твоє волосся?-заплакала мама.
-Ти вчила мене бути доброю.Ось я і була зовсім трішечки доброю.А волосся...Просто вже не вийду заміж за принца.
-Завтра всім потрібно бути в замку.Король на радощах запросив всіх.Принц одужав.
-Справді!-почала підскакувати Геленка.-Але я залишусь вдома.
Мама повернулась сумна.
-Що сталося?-запитала Геленка.
-Принц жениться.Весілля в суботу.
-Ти бачила його наречену?
-Ніхто не бачив.Навіть король.Так говорять...
Геленка намагалася забути принца.Але не могла.
-Мамо,ти їздила в місто.Ти чула про весілля принца?
-Чула,-та Геленка не хотіла розпитувати.-Весілля не було.Він шукав наречену в лісі.Король думав,що принц зійшов з глузду.Завтра сам вибиратиме для нього наречену.
Геленка почала танцювати.
-Мамо,як вибиратимуть наречену?
-Король дуже сердитий.Кине хустинку.Хто піймає-той буде нареченою.
-Піду подивитись.
-Геленко,в тебе немає волосся.Всі будуть з тебе сміятися.
-Хай сміються.
Вона стала дуже далеко.Приїхали найкращі принцеси з усіх королівств.Король кинув хустинку.Вітер відніс її до ніг Геленки.Вони схопила і побігла.Більше ніхто її не бачив.Говорили,що король заспокоївся і не шукав наречену для принца.
-Мамо,а можна вимити тацю?-засміялась Геленка.
-Ти вибач.Я таке тобі наговорила...Це буде таця для нас,-мама погладила Геленку по голові.
-Це таця для принца...
Наступила весна.Геленка пішла в ліс за підсніжниками.
-Хлопчику,продай підсніжники.Може,прийде моя красуня.Я їй подарую,-Геленка не чула,як принц підійшов.
-Шукайте самі!-вона підняла кошик і пішла.
-Ех,ти схожий на мою кохану.Тільки вона померла.Якби була жива,то не залишила б мене,-принц почав плакати.
Геленка дивилася.А потім поцілувала принца.Він зняв з неї хустинку.
-Це не вона.А мені здалося...-принц знову заплакав.Геленка притулила його голову до себе.Дивно,але він його сліз в неї почало рости волосся.Принц плакав дуже довго.А коли підняв голову-побачив свою кохану.
-Ти чому не прийшла?Я захворів.Так чекав на тебе.Ти чому не прийшла?-він стискав її в обіймах.
-А я...Чистила тацю для тебе.І порізала палець.Кров не зупинялася.До сьогодні...Я заснула.І прокинулась лише сьогодні.
-Не можна бути такою необережною!Я чекав на тебе.Все життя.Підсніжники тобі...
Вони жили довго і щасливо.Весілля гуляли сім днів.А таця стояла в кімнаті матусі Геленки.Принц дав їй найкращу кімнату.Кажуть,що й сьогодні вони щасливо живуть в замку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489222
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
«Те, що відбувається в моїй голові
набагато цікавіше ніж те,
що відбувається за її межами.»
(Лоуренс Данмор)
У квітні 1964 року я відвідав Стокгольм. Під час того епічного візиту місто зовсім не нагадувало мені ні місто єретиків, ні (тим паче!) місто вікінгів. Чомусь асоціювалось воно в мене виключно з сентиментальністю Інгвара Бергмана. А ще з птахом – ні, не з диким гусаком Сельми Лагерлеф, а з сірим журавлем епохи бароко. Блукаючи вулицями цього ностальгічного міста, я зустрів вуличного художника, що сказав мені таке: "Ви не думайте, що Стокгольм – місто ідеальне, тут такі самі проблеми, як і в інших містах…" І тоді я раптом зрозумів, що єдине місто на Землі, яке не має проблем, це Дублін. І тільки тому, що дублінці (Dubliners) усвідомили: проблеми – це щось не матеріальне, це те, що існує тільки в нас в голові. Якщо в нас в голові немає проблем – їх немає ніде. Пізніше (О, набагато пізніше!), згадуючи це, я написав таке:
Весняне небо
Зазирає птахом
У кратери площ,
У каньйони вулиць.
Чому я такий розхристаний,
Як пілігрим слова
З дірявими черевиками палітри?
Весняні квіти –
Це білі, жовті й сині привиди
(Червоних не буває –
Ні весняних квітів, ні привидів,
Точніше – червоні привиди померли)
Ефемерної епохи веслярів.
Якщо ти плаваєш
По океану часу,
Чи літаєш
У просторі прозорих дерев, то:
Ти босоногий Августин:
Марно шукаєш
Одкровення Доната-єретика
Серед папірусів – квітів вишні.
Ти – візантієць останній:
У бібліотеці свого черепа
Марно гортаєш
Попіл спалених книг
Олександрійської бібліотеки
Своєї юності.
Ти в межичассі,
Яке ніколи не стане епохою.
Подушки хмар
Марно під голову мостиш
Хворому століттю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488960
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Сидить на гілці пташенятко.
Про щось задумалось мале.
І не торкнулося й зернятка.
Невже й птахам буває зле?
А вітерець легенько диха.
Боїться пташечку злякать.
Качає гілочку ледь, стиха.
Це, щоб мале заколихать.
Та щось не спиться цій пташині.
Невже не чує ще весну?
Отак буває і людині,
Як щось болить, то не до сну.
Маленьке серденько сумує,
Бо ще далеко літні дні?
А, може, просто щось віщує?
Як зрозуміть оце мені?
Так хочу взять оцю пташинку
І пригорнути до грудей.
І пожаліти, мов дитинку...
Бояться, жаль, птахи людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489018
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
МЫ СХОДИМ С УМА ПОНЕМНОГУ,
УСТАВ К ИДЕАЛАМ ПОЛЗТИ,
И НЕ ОБРАЩАЕМСЯ К БОГУ...
ЛИШЬ, РАЗВЕ, ДЕЖУРНЫМ „ПРОСТИ!”,
ИГРАЕМ В ВОЙНУ ПОСТОЯННО,
И ПАЛЕЦ КЛАДЁМ НА КУРОК...
СКВОЗЬ ОПТИКУ НА РАССТОЯНЬИ
В ГЛАЗАХ НЕЗАМЕТЕН УПРЁК...
В ГЛАЗАХ НЕЗАМЕТНА ТРЕВОГА,
И СОВЕСТИ НЕТ, НЕ ЗОВИ!...
А НАДО, ВЕДЬ, БЫЛО НЕМНОГО:
ВСЕГО ЛИШЬ ПОЛГРАММА ЛЮБВИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488980
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
[i] Не так склалося,
Як гадалося...[/i]
([i]Присл.[b][/b][/i])
[i][color="#960505"]Громи вертають з вирію,
Несуть вогонь і сталь,
А нам би літо вимріять,
Його блакитну даль...
Так ні, весна тривогами
Ступає крадькома...
Не битими дорогами,
А тими, де - пітьма!
Та Князь хай не радіє,
Що вдягне нас в пітьму.
Не вмерла ще надія –
Увік не буть тому!
Й новий вже день засяє
В любові і добрі,
А Князь нехай сконає –
Бо сам в пітьму забрів!
Така вже наша доля
Нелегко йти в Едем –
З мінованого поля
Ми людство поведем!
І згинуть "[i]монго[/i]–ликі"
Умить з лиця землі:
Числом хоча й великі,
Та духом замалі!..[/color]
28.03.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488827
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Ранок пахтить еспрессо
В сивий холодний день.
Де ти, квітуча весно?
Мучить сади мігрень.
Так неприродньо сиро
В передквітневій млі.
Дощик дрібним пунктиром
Тонко різьбить по склі.
Сонцем налиті скрині
Під тягарем замків.
Сіре не в тренді нині,
Трішки б легких шовків -
В теплих тонах пастельних
І бірюзи вгорі!..
Ранок, немов пустельник,
Влігся на димарі.
Краплі дрібним калібром
У міжребер'я віт...
Знову думки верлібром -
З римами дефіцит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488711
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Петру из Киева - посмертно - посвящается.
"Как мы можем знать, что такое смерть,
когда мы не знаем ещё, что такое жизнь…"
Горько.
Он ушел сейчас
Под весенним
Мирным
Небом.
Заслонил
От смерти нас.
Не дожил.
Виновен не был.
Передал
Завет от масс
Той святой
Небесной сотне…
Отчего
В сей скорбный час
Так тревожно
Нам сегодня?
Отчего
На сердце боль
И в душе
Зияет рана?
Понимаем
Мы с тобой
Слишком поздно –
Неоплатна
Жизнь
У каждого бойца,
Что за родину
Сражался.
Он сражался
До конца.
Ну, а Крым?
Позорно сдался…
Так легко -
Такой ценой.
Кто-то
Обо всём
Заплачет?
Иль пожизненной
Виной
Рассчитается
Иначе.
26.03.14
[b]Гаджа Петро Миронович[/b] родом із Рахова Закарпатської області. Проживав у Києві.
У нього залишилася дружина Марина та 19-річний син Костянтин — студент. Ще є старенька мама Марія Миколаївна (1938 р.н.), яка мешкає у селі під Полтавою. Вона дуже активна — створювала майдан у своєму селі.
Незважаючи на слабке здоров'я, був на майдані з перших днів, займався нічними чергуваннями, входив до 8-ої сотні. Під час подій під Верховною Радою наковтався газу. Товариші хотіли дати респіратор. Він сказав: «Беріть собі, а я і так хворий». В кінці лютого потрапив до лікарні. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів та легень. За кілька днів до смерті залишив лікарню, збирався до санаторію, але 22 березня помер.
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488227
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Коли на небі щастя розділяли,
Маленька жменька випала й мені.
Я так його надійно заховала,
Боялась загубити в метушні.
.
Воно собі тихенько квітувало,
Збирало чисті роси в пелюстки.
Красою мої очі напувало.
Від сонця розпускалися ростки.
Прийшла ідея з кимось поділитись.
Нащо одній багато так добра?
Кому його віддать й не помилитись?
Та, мабуть, хай саме і вибира...
І ось дорога привела до тебе.
Не знаю, чи щасливим був тоді.
Та як узнать: чи в щасті є потреба?
Маленькі пагінці -це дар тобі.
І стала я удвічі вже щаслива,
Бо щастя жить для іншого, повір.
І зберегти його. Це так важливо.
І злим вітрам назло, наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488141
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 26.03.2014
А двое шли по краешку земли,
Держась за руки и целуясь в губы.
А двое шли по краешку луны,
Где месяц солнце лучиками будит.
А двое шли по краешку любви,
Укутываясь в нежность и объятья.
Дома там им построили дожди.
Из поцелуев сшиты были платья.
А двое шли по небу босиком,
Толкая звезды невзначай ногами.
Любви принадлежали целиком,
И обнимались в небесах душами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488027
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Вечір колише поранену тишу,
погляд сягає небес,
мрії окраєць на спогад залишу,
щоб не забути тебе.
Що нам сулять ще дороги грядущі:
шквали зірниць чи лавин,
розсипи істин насушних і сущих,
чи вже пожмакана синь?
Годі гадати! – Кожна дорога,
невідь, по суті, завжди,
тільки від завтра нових дві дороги
й невіді дві – хоч куди…
Вивірок очі, як постріл шрапнеллю
із потойбічних світів;
вечір смереку пряде, як куделю,
інших не звідує втіх.
Жити, пристанищем бути єдиним,
може й того закортить;
тихо спливають хвилини, години –
вітер в смереках вже спить.
Створено 20. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 46
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487995
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Сумна соната дощових краплин
Пронизує артерії світання;
Далеко ще до кавових годин
Просякнутих росою і мовчанням ...
Крізь вовну хмар проблискують зірки,
Величним Кимось зібрані в букети ...
Вільшаний гай (іще не говіркий)
Готує стиха солов'ïв кларнети ...
Дрімає вітер у липких бруньках,
Вслухаючись у колискову ночі -
Вона гойдає небо на руках,
Немов навіки вколисати хоче ...
Десь півень розбиває напівсон -
Вже скоро глипне сонце з небокраю ...
І я з дощем сьогодні в унісон
Досвітню пісню серцем заспіваю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Не важливо де живеш ти, чи у місті, чи в селі,
Є у кожному будинку мудра книга на столі.
Книга, вірний друг-порадник, розповість тобі про все,
І незнанними шляхами в світ історій понесе.
Приспів:
Книга - це найкращий друг,
Книга - знає все навкруг.
З нею ми з дитячих літ
Пізнаємо разом світ.
В книзі - схованка чудес,
В ній є знань аж до небес,
Тільки ти не полінись,
І до неї враз звернись!
Нам без книг ніяк не можна, в них є відповідь на все,
Знає це людина кожна,що до рук її бере.
Книга, справжній наш учитель, і в навчанні, і в житті,
Допоможе при нагоді у великім відкритті.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487893
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Я повис у невагомості її історій,
Серед сотень сторінок пропечених вже літер.
Та у тому космосі душевних алегорій
Часом бавиться зірками мій самотній вітер.
Хоч в сюжетах всіх її сухих трагікомедій
Протікало забагато океанів солі,
Все-таки, вона була ще та сталева леді,
Книга із обкладинкою надміцної волі.
ДТХ
24.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487890
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Сонячно. В небі хмаринка.
Хлопці на ній засідають.
В кожного думка-зернинка
Душу і там розриває.
Погляд припав до країни -
Ненька колись обнімала…
Кожного звали там... сином.
Доля гірка їх спіткала…
- Я на майдані загинув.
Стільки несуть мені квіток!
Кулею снайпер поцілив.
Найманець. Гроші для діток.
- В цинку з Афгану полинув…
Як доживають без сина?..
Боже, за що я загинув?!
Жах! Підірвався на міні.
- Також натрапив на міну.
Не повернувся додому…
Ех, не дійшов до Берліну!
Збили фашистам оскому.
- Плакав за мною Бандера –
З ним захищали земельку.
Драли її мародери.
Довго стогнала, рідненька.
- В різні місця посилали.
Я ж не хотів воювати!
Шкода, років було мало.
Рано посивіла мати…
- Хлопці, жили ми на світі
В час процвітання бандитів.
Край нам прийшлось боронити.
Воля. Співають трембіти.
- Нас колись люди забудуть.
- Так… Це для нас не важливо.
Небо хай мирне їм буде!
Щастя ж не буде їм дивом.
Погляд припав до країни -
Ненька колись обнімала…
Вітер подув на хмарину.
Вдаль попливла і розтала.
23.03.2014 р.
Фото з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487691
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Вимивають дощі закіптявлені рани Майдану,
Але їм не відмити просякнутий кров’ю асфальт.
Хто життям заплатив, щоб отримати волю жадану,
Залишився у серці, та зник із запроданих шпальт.
Наша воля ще марить, не може піднятися з ліжка,
Їй далася взнаки з водометів полита зима.
Кажуть в пекло йде шлях, а до раю вузенька доріжка,
Тож найкращих до бою покликала знову сурма.
Ну а решта мовчить, бо не знають, що треба казати
( із верхів не дали однозначний для цього указ).
Кого славити? Волю? А раптом прийдуть федерати,
То за довгий язик розплатитись прийдеться не раз.
Та й зручніше просидіти нишком у теплій квартирі
(Сотні років покори наклали кайдани раба.)
З України летіли лелеки спокійно у вирій,
Повертатися стали— кричить двоголовий з герба.
І злетіли за хмари питати поради у Бога,
Чи летіти назад, чи мостити для діток гніздо?
І Господь відповів «В Україну прийде перемога,
Коли змиють дощі із асфальту кроваве бордо,
Коли стануть народом, не будуть покірно мовчати,
Коли рабські кайдани нарешті впадуть із душі.
Стане мирно на вік. Тільки пісня небесна качати*
Буде докором тим, хто продав рідний край за гроші.»
[i]Небесна пісня качати--«Гей, плине кача по Тисині…» — лемківська тужлива народна пісня. Саме ця пісня стала неофіційним гімном "Небесної сотні".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487765
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
[b][/b][b][i]В повітрі – марева, химери й міражі…
В степу блищать заклично два озерця –
Творіння людства в Бога на межі –
Пейзажі душ, а ще... пейзажі серця.
Тут ковиляє тріснутий паркан,
А там – занедбане судьбою коло…
А поміж них – вмонтований капкан
На мужність нашу та розкуту волю.
А ще... дерева гострі, мов ножі,
Що уп'ялись в болючий розтин неба –
В сад Гетсіманський, де святі мужі:
Їм на землі нічого вже не треба...
Любові і загину на межі –
Гарматні жерла і прицільні скельця...
То вже не марева, не міражі:
Ума пейзажі – не кришталі серця!
23.03.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487561
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Что мне делать, коль скоро
Тебя уже нет?
Дождь весенний стучит,
Отбивая удары...
Это демоны зла
Собрались на банкет...
Это ведьмами воют
В переулках котяры...
Ты была- и не стало...
И вот я один
В переулках весны,
Словно зомби, блуждаю.
Ты ушла. Я, не нужный
Себе господин,
К телефону беззвучному
Вновь припадаю.
Связи рвутся... Услышь
Стука сердца там-там,
Выйди вновь на порог
Чуть прикрыта... И тела
Я ладонью тепло
Соберу. И отдам.
И у ног опущусь...
Но мечта улетела...
Улетела туда,
где на сердце тепло,
Где речная верба
Нас ласкает ветвями,
Где развеяно в прах
Вездесущее зло,
Где измены судьба
В несогласии с нами...
Я один. Дождь стучит
По разжатой руке...
В безнадежной тоске
Догорает мой вечер.
Руны счастья черчу я
На мокром песке,
И стирает рука
Эфемерную встречу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487143
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
21.04.2014* 10:45
- Пройшло декілька днів, а ситуація для України тільки погіршилася, не зважаючи на те, що Європа та США немов би і усвідомлюють небезпеку для них. Що далі?
[i]* Ми вважаємо, що тобі слід зупинитися і більше Нас не турбувати, бо Ми головне сказали. Можна зупинитися на декількох моментах.
Справа у тому, що на Полігоні Україна розгорнулася боротьба двох принципово різних, антагоністичних Ідеологій.
Є Ідеологія Західного Крила Людської Цивілізації, яку втілюють у життя майже всі країни світу Хомо Сапієнс. По великому рахунку в цю Ідеологію входять навіть мусульманські фундаменталісти, хоча, якщо все розглядати пуристично, то можна в Західній Ідеології і виділити варіації:
- Європейська + країни обох Америк;
- Африканська в неймовірній какофонії місцевих варіацій;
- Азійська - головним чином іудейська та арабська варіації.
При всіх несподіваних вибриках цього Крила Людської Цивілізації, парадигма приблизно однакова - стержнем є особистість і спільнота особистостей.
Зараз існує також Східне Крило Людської Цивілізації, яке втілюється в Росії, в Китаї, Кореї, В'єтнамі та інших своєрідних сателітів Китаю. Тут парадигма інша: Цар та безправна маса людей, які фактично є духовними рабами, що мають щастя від того, що вони раби.
З точки зору ПРЛ Східне крило програє - Росія припинить своє існування в сучасному вигляді, Китай та фактично його сателіти перейдуть в іншу фазу розвитку і поступово на Землі почне формуватися суцільна Людська Цивілізація під №6. Основа/парадигма цієї Цивілізації буде принципово інша: ЛЮДИНА.
Ми можемо довго і нудно розглядати плюси та мінуси обох Крил, але головне інше: система Комунізму, який тепер має іншу назву і втілюється в суті Російської Федерації, повинна бути зруйнована.
Ми розуміємо, що тобі боляче бачити, як Україна в Криму втрачає все і вся, але необхідно розуміти:
- що український народ зараз тільки починає консолідуватися;
- що навіть в ідеології та світогляді різноманітних українських діячів зараз переплітаються фрагменти як Західного, так і Східного Крил;
- що Західне Крило ще не усвідомило повністю небезпеку мракобісся, яке втілює Росія;
- що Україна може придбати Нове тільки втративши Старе, а це - жертви: людські, моральні, культурні, технічні тощо;
- що народ Росії повинен пізнати весь жах свого падіння і пройти Катарсис!
Нас дійсно не цікавлять і не хвилюють конкретні події, конкретні люди та конкретні ситуації, бо все це обумовлюється головним:
- Україна є плацдармом боротьби Добра і Зла;
- Україна повинна стати консолідованою;
- Україна повинна формувати Ідеологему "Людська Гідність".
МИ[/i]
11:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487232
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
19.03.2014* 08:50
КОНТАКТ
- Отже, анексія Росією Криму відбулася, Україна слаба, а війна з Росією є реально вірогідною...
[i]* Не треба говорити, треба слухати Нас та фіксувати сказане.
На всі події, які зараз відбуваються, слід дивитися з точки зору інтересів Людства і Нас, бо Ми зацікавлені в тому, щоб Людство в сучасному вигляді (5 Цивілізація) не було вимарене і щоб Нам не прийшлося все починати спочатку.
Яка мета була у Другої Світової війни? Головне: Людство і Людина повинні шанувати Життя як суть існування і життя кожної окремої людини.
На той час існувало дві людожерські системи: Фашизм і Комунізм. Ми навмисно робимо узагальнення цих систем по головній ознаці з точки зору ПРЛ. Ці системи повинні були зіштовхнутися. Це було випробування практично для всіх країн і народів Землі. Фашизм був переможений, засуджений і, здавалося, Добро перемогло. Але це було не так, адже одним із переможців був Комунізм, який скористався нагодою ще більше розквітнути на трупі Фашизму.
Таким чином, перед Людством і Нами стала задача знищити тепер Комунізм. Це було зробити значно тяжче, ніж подолати Фашизм, тому що Комунізм був на багато підступніший та підліший ніж Фашизм, адже він прикривався деклараціями про Мир, Свободу, Демократію, хоча по своїй суті залишався тоталітарною системою.
Здавалося, що після розвалу СРСР все стало на свої місця, але фактично все перейшло тільки іншу стадію.
Слід визнати, що Фашизм не мав довгих історичних коренів. Люди говорять "фашизм", маючи на увазі Німеччину, хоча фашизм виник в Італії. Там він, принаймні, опирався на велич Стародавнього Риму в його імперських варіаціях. В Німеччині був Нацизм, що по своїй суті є варіантом/модифікацією Фашизму. Але Німеччина, якщо не рахувати окремі випадки, фактично не мала історичних коренів для Фашизму. Саме цим слід пояснити, що саме Німеччина найбільш гостро сприйняла засудження ідеології Фашизму і що вона зуміла пройти Катарсис для всього народу. А саме цей народ у захваті кричав "Хайль!" Гітлеру в його прагненні стати володарем світу.
Зовсім інша ситуація із Комунізмом. Ця ідеологічна система лягла на споконвічну ідеологему Московії бути володарем світу.
Можна говорити, що це є генетичним спадком Золотої Орди, бо Московія/Росія є одним із спадкоємців цього утворення, головним спадкоємцем.
Можна говорити про те, що Православна церква споконвіку прищеплювала народу шовінізм по відношенню до інших народів та іншемислячих.
Можна говорити про те, що споконвіку в межах цієї держави було неймовірне розщеплення людей на абсолютно домінуючу правлячу можновладну еліту та на безправні низи населення.
Але треба врахувати, що все це набуло направлення на формування та існування Імперії із всіма атрибутами Загарбництва. В силу цього нічого дивного нема в тому, що СРСР, який став оплотом Комунізму, став правоспадкоємцем Російської Імперії, а після його розвалу Росія стала його спадкоємцем із ласкавим збереженням головної ідеологеми Панування.
Таким чином, задача знищення системи Комунізму, навіть якщо тепер це і має іншу назву, не була вирішена і повинна бути вирішена.
Всі події, які зараз розгортаються так стрімко, мають головну мету: знищення системи Комунізму остаточно і безповоротно, що означає знищення Російської імперської ідеологеми. Це можна зробити тільки через Війну. Російський народ і, особливо, його еліта, повинні пройти через Катарсис подібно до того, як це зробив німецький народ і його еліта.
Третя Світова війна фактично почалася 1991 році, коли розвалився Радянський Союз. Ця війна є принципово інша по відношенню до своїх попередниць тому, що вона головним чином ведеться не воєнними діями, а економічними, ідеологічними, інформаційними тощо - одним словом: сучасними не традиційними методами та засобами. Жертв цієї війни не менше, а навіть більше, ніж, наприклад, під час Другої Світової війни, хоча і є різниця - жертви продовжують жити, вони їдять, спаровуються, народжують дітей і не усвідомлюють, що вони є жертвами війни, що вони є рабами Імперії.
Україну як плацдарм для Третьої Світової війни підготовлювали довго і настирно. Адже "Бюро по Україні" (тут назва умовна), яке було створене в СРСР, залишилося і продовжувало працювати . Мова іде про те, що ще у 80-х роках минулого століття в СРСР в одній із "шаражек" був отриманий зліпок із вірогідного Майбутнього. Було ясно, що СРСР почине в Бозі, то стала задача: "Як підготувати панування Росії?"
Всі події, які вірогідно прийдуть із Майбутнього, були розділені на три кошика:
- ті, що ніяк не можуть бути змінені;
- ті, які можна коригувати;
- ті, що можна міняти.
Спочатку зусилля стосовно України були направлені на третій кошик, а потім, з приходом до влади в Росії Путіна, взялися за другий кошик.
Можна багато говорити по цьому питанню, але простіше подивитися на історію існування самостійної України для того, щоб побачити логічність та послідовність формування України у вигляді Полігону для 3-ї Світової війни. Фактично, починаючи від Кравчука і закінчуючи шизофреніком Януковичем, розмивалася ідеологема українського народу, української нації і державності, мови, культури. Двояка задача:
- підготовка плацдарму для сучасних бойових дій Росії;
- випробування українців на міцність.
Цікавим є те, що головним гаслом для 3-ї Світової війни слід визнати: "Якщо Бог хоче покарати, то забирає розум!"
З цієї точки зору цікавим є аналіз дії керівників держав України та Росії, адже ці дії мають явно самогубний характер.
Ми вже говорили, що Янукович не міг стати носієм Добра, бо по своїй суті є носієм Зла. А по відношенню до Путіна це особливо разюче. Багато хто бачить повторення в діях Путіна до дій Гітлера.Аншлюс Австрії та Криму технологічно подібні, хоча і є нюанси. Але мало хто звертає увагу на те, що Гітлера в той час у захваті бравурно і радісно славно славив німецький народ, а тепер так само робить російський народ Путіну. Гітлера не підтримувала інтелігенція, а Путіна підтримує! Одні тільки концерти в Росії на знак загарбання Криму чого коштують!
А тепер подивимося на все це з іншої точки зору.
[u]Україна.[/u]
По-перше: Росія готувала Україну до цього моменту більше 20 років, вона руйнувала її із середини, формувала П'яту колону і вдарила тоді, коли Україна стала найбільш вразлива;
По-друге: новоявлена українська влада мимоволі вибрала найбільш оптимальну лінію поведінки, бо це дало можливість:
- уникнути розгрому України Росією;
- всьому світу оговтатися і зрозуміти, що фактично Росія оголосила війну не Україні, а всьому світу.
По-третє: Україна майже автоматично входить в Європейське співтовариство.
[u]Весь світ.[/u]
Консолідація проти Росії.[/i]
МИ
10:095
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487223
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
Якось праведний чоловік розмовляв з Богом і запитав його: "Господи, я б хотів дізнатися, що таке Рай і що таке Пекло".
Господь підвів його до двох дверей, відкрив одну і провів чоловіка до кімнати. У кімнаті був великий стіл, на середині якого стояв полумисок із смачною духм"яною стравою. Чоловіку страшенно захотілося їсти.
Люди, які сиділи за столом, виглядали голодними і хворими, вмираючими від голоду. У всіх були ложки з довгими-довгими держачками, прикріпленими до їхніх рук.
Вони могли дістати ложкою наповнений стравою полумисок, набрати їжу, але, тому що держачки були дуже довгі, вони не могли піднести ложку до рота.
Праведний чоловік був приголомшений їхнім нещастям. Господь сказав:"Ти побачив Пекло".
Потім вони підійшли до других дверей. Господь відкрив їх. Чоловік побачив теж саме, що і у першій кімнаті: величезний стіл, на середині якого стояв полумисок із смачною духм"яною стравою. Чоловік захотів їсти ще дужче. Люди, які сиділи біля столу, держали такі ж ложки з довгими-довгими держачками. Але вони виглядали ситими, здоровими, щасливими і були занурені в приємні розмови!
Чоловік був приголомшений та здивований:"Як таке можливо? Я не розумію?"
"Все просто, - посміхнувся Господь. - ВОНИ НАВЧИЛИСЯ ГОДУВАТИ ОДНЕ ОДНОГО!"
P.S. А вчитися годувати одне одного треба ще на Землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486970
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Озвавсь заклично в шибу ранок сизий:
-я вже збудив луги, ліси, степи,
Земля вдяга свої святошні ризи,
Агов, козаче, весну не проспи!
День набухає вільгістю й чеканням,
А птаство з піднебесних верховіть
В передчутті знемоги і бажання
Капелою урочисто дзвенить.
Іще Макар не гнав овець по полю,
А вже насіння проситься в ріллю.
Нуртують соки радістю і болем,
Й клітина кожна аж бринить – люблю!
Творю, надіюсь, сію, сподіваюсь,
Віддам наснагу думам і плодам,
Але цього освяченого раю
Нікому на поталу не віддам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486963
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Мій мирний народе, ти зроду війни не жадав,
І ласим не був на чуже, бо свого мав доволі.
Чому ж тебе вкотре спіткала нещадна біда,
Весна опинилась в тенетах чужої сваволі?
По що вони йшли, знавіснілі од люті раби,
Узявши твій мир під холодні і точні приціли?
Мій славний народе, хрещений в огні боротьби,
Від крові твоєї не раз вороги захмеліли!..
А землі святі засівали кістками синів,
Їх вічною славою смерть в полі бою покрила.
І нас не зламати, не знищити в жодній війні,
Бо ангельська сотня над нами розправила крила.
Дарма потішається ниций лихий окупант,
Дарма скаженіє орда його люта і п'яна!..
Якщо і горіти, то лиш у цвітінні троянд,
Якщо і диміти - лише в яблуневих туманах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486949
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Летіли веселики, линуло небом "курли".
Летіли здалеку, спішили до рідного дому...
На крилах весну і надію на щастя несли
На землю Вітчизни летіли, долаючи втому.
Їх кликала пам"ять батьків і священна земля,
І теплі дощі, і молочні тумани світання.
І стежка в"юнка, на якій рудокосе маля
Так довго рукою махало услід на прощання...
Їх кликали трави, що буйно росли бережком,
І запах п"янкий чебрецю, материнки і м"яти.
І гамір хлоп"ят голопузих над тихим ставком,
Коли понад вечір вони прибігали купатись.
Вкладали у мирне "курли" вічну радість і щем,
І світлу любов, і надію, та віру пташину,
Бо в ріднім краю жити краще для них, та іще:
Зрікатись не вміли ніколи птахи Батьківщини.
18.03.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486906
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Послухала путіна... Людоньки добрі!!!
Та він же нас любить, як рідних дітей!!!
Цей карлик лиш тільки подібний до кобри,
Насправді, для нього наш Крим - не трофей.
Всією душею за люд вболіває,
Віддасть все що має для блага кримчан!!!
У мене для вдячності слів вже немає,
Хоч ллються, зазвичай, неначе фонтан.
Ну як вам віддячити, паноньку "любий",
Де вам в Україні вділити землі?..
Якщо в скорім часі ви вріжете дуба,
Нехай поховають в степу москалі.
Вже бачу, як їдуть до вас на могилу...
(Туризм процвітатиме як у Кижах).
Ну що ж, пане путін, як зайва є сила,
Спасайте "братів" і... спаси вас, Аллах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486560
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Не пишется... Ночью тревожной
К окну подойду, посмотрю-
Темнеет... забыть невозможно
Кровавую эту зарю,
Когда хоронили погибших
От пуль полновесно-литых.
Каштанов угрюмо поникших
На улицах серых немых
Понуро эскорты стояли,
И Киев скорбел и молчал...
И люди цветы возлагали
Погибшим. Всем тем, кто отдал
За Родину, Честь и Свободу
Свою молодую судьбу.
Им, жизнь посвятившим Народу...
Сегодня, продолжив борьбу,
Уходят на бой батальоны
С Майданов, спасая Страну.
За птицею Счастья в погоне,
В борьбе за Свободы весну...
И думаю- если душитель
Свободы моей, оккупант,
Вползает в мой дом- извините,
Какой же он, к черту, мне брат?
Какие "славянские братья"?
Там Азии дикая мгла...
Пошли они к чертовой матери,
Куда и Орда их пошла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486421
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Завесніло небо журавлями,
Розпушила котики верба,
Голубіють проліскові плями
На вологих вигрітих горбах.
І зірчасті китиці підбілу
Золотять пожухлі береги.
Проз ріллю, на сонці перемлілу,
Прозирає паросток тугий.
Дні, неначе викупані в пиві,
Мов рідкий розплавлений бурштин!
І медові зблиски мерехтливі
Виграють у прорізі гардин.
А грайлива річка недалечко,
Ніби струни срібні, деренчить,
І лелече вигріте гніздечко
П'є вершкову лагідну блакить...
Вигляда крилатих емігрантів
Із далеких сонячних країв.
Джміль рудий між крапель-діамантів
Моторцем проворним забринів.
Вже весна у квітень привідкрила
Зеленкаво-сяючу парчу.
Розправляю руки, ніби крила,
І біжу, підстрибую... Лечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486346
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Нам с детства мозг дотошно промывали,
Навязывая идола-царя,
А мы в ответ безропотно молчали,
Как под водой дыхание затая.
Но Стоп! Довольно! Сыты! Хватит!
Ведь коммунизм, он так и не настал!
А Ленин, со словами: Ну вас нахер!
С гранитной тумбы слез, и убежал.
Нам не закрыть уже глаза очками!
Нам розовые линзы не одеть!
Не приковать нас больше кандалами!
- Товарищ Путин, хватит нам трендеть!
Я с гордостью скажу вам: Украина,
Моя земля! И Родина! И Мать!
И с Крымом, есть одно – Неразделима!
Кто не согласен, мне на вас Насрать!
Я хлебом поделюсь с любым из братьев,
Хоть русский ты, хоть белорус, аль хоть татар,
Услышав! Передай всем – Крови хватит!
Ведь кто-то жизнь за нас уже отдал.
Не уж-то мало вам тех гор и моря?
Не уж-то мало вам лесов, степей?
Достаточно уже нам злого горя,
Довольно слёз усталых матерей.
Открой глаза! – Россия! Украина!
Не смей молчать! Друг другу руку дай!
В единстве братья, тая наша сила,
За нами Бог! Вставай! Вставай! Вставай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486238
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Гудуть вітри навально-навісні,
Як реквієм по втраченій надії.
Упав зненацька березневий сніг,
Мов на Майдан агресія Росії.
Розбурхані уяви і серця,
Ось тільки мить – і небо у алмазах.
Несе розчарування мрія ця
Одержати отак усе й відразу.
Найголовніше в праці і борні
Благословення Боже – так тримати!
А далі шлях понад роки і дні
Через терни, юдолі і загати.
Гартуєм волю і тримаєм крок –
Не маєм права, друзі, відступати.
…Ти як прийшов, так і підеш, сніжок.
Весна нестримна. Мусиш розставати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486214
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Вони прийшли… І поламали скрипку…
Розкидали навколо по снігах…
Мелодія забулася так швидко…
Лише німим акордом дикий птах
Літав над нею… А німий той смичок
Отак собі дивився в небеса…
І від його шалених отих звичок
Нічого не зосталось… Лиш краса…
В його уяві малювала СКРИПКУ…
Яку він так невимушено брав…
І так шалено…тонко так… і швидко…
ЇЇ найтонших струн він діставав…
Як тонко грала скрипка та чарівна…
В його міцних… напружених руках…
І вільна… ніби місячна царівна…
Просила їй зіграти на зірках…
Мелодія ота на вищім рівні
Зливалася із подихом весни…
І проспівати вже забули півні…
В шеренгу поставали бур”яни…
Там десь над плесом заніміли липки…
І місяць покотився аж за став…
Коли той смичок в молодої скрипки…
Свою найвищу НОТУ діставав…
Вони прийшли… І поламали скрипку…
Розкидали… так просто… по снігах…
Нехай… беріть усе… усе до нитки…
І хай… німим акордом хижий ПТАХ…
Допоки Смичок… пам’ятає Скрипку…
То не замовкне МУЗИКА в Віках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486150
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Полежи со мной, моя девушка,
Подари мне еще раз весну.
Поцелуй меня, моя милая,
Мне ведь завтра идти на войну.
Моя милая, моя сладкая,
Зацелуй меня, заласкай.
Дай мне пить тебя, моя лапушка,
Дай любить себя. Просто- дай...
Дай почувствовать, дай утешиться
Гибким телом твоим, любя,
Поглотит меня меня небо вешнее,
Не видать мне больше тебя.
Тот, кто не был там, кто не испытал
Запах пороха, смрад и гарь,
Не поймет меня, не почувствует,
Как ценить, ловить этот дар...
Этот дар любви в испытаний час,
Когда враг стоит у ворот,
Подари его. Подари сейчас,
Завтра день испытаний грядет.
Мы лежим во тьме. Мы слились сейчас
В обреченном сплетении тел.
И не ночи тьма покрывает нас.
То войны суровая тень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486195
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Хочу быть безгранично красивой…
И иметь без предела ума!
И пусть жизнь моя будет счастливой…
И на старости лет… не одна.
Как бы время немножко замедлить,
Чтоб успеть на три жизни вперед!..
Не рассеять минуты на бредни…
Пусть напрасных не будет забот!
- Не лишай меня, Господи, веры!
И надеждой меня поддержи…
Пусть не встретятся дикие звери
На просторах любимой страны!
Пусть сплывают студеные зимы,
Безвозвратно уходят года...
- Пусть все женщины будут любимы!
И пусть каждая... любит сама.
16.03.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486114
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Бандерівці немов та чупакабра
Ніхто не бачив та всі голосять!
Та хоть би знали хто ж він був насправді!
Так ні «бЕндеровцем» спішать нас звать.
Все сплутали: націоналізм з нацизмом
Приправили фашизмом зокрема.
Я ж плутаюсь, як звати це?
Цинізмом?А може розуму тут просто і нема?
Здається в деяких людей вже параноя
Спішать мене від мене рятувать
Залиште нас будь ласка у покої
Лікуйтеся, нам ж треба працювать
Не плутайте загарбництво і поміч
Обійми та ошийник шкіряний
Нас вже від вашої брехні судомить
Тож якщо брат – будь ласка одійди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486044
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2014
Більш не треба на Ви –
ти відкинь всі формальності.
Ми з тобою чужі
лиш на рівні вербальності.
На розмитій межі
всуперéч цій реальності
Наші душі завжди
грають в спільній тональності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485574
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
У дні жалоби і тривоги
Спирайсь на плечі власних сил,
Надійсь на себе і на Бога –
Не вір, не бійся, не проси.
Не треба світу незалежних,
Ні міці їх, ані краси,
Твори сама державні вежі –
Не вір, не бійся, не проси.
Тобі відважать дружнє слово,
Підмогу на усі часи,
А ти до зради будь готова –
Не вір, не бійся, не проси.
І душу вивільниш з полону,
І не обманешся, єси,
Коли допишеш до закону –
Не вір, не бійся, не проси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484934
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 12.03.2014
…Та не однаково мені
Як Україну злії люде,
Присплять лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять
Ох, не однаково мені.
Тарас Шевченко
«Аж страх погано, як згадаю»,
Які часи ми прожили!..
Та ще омріяного раю
Зовсім не видно … Бо жалі
Оповивають нас у краї…
Його земля всім нам болить,
Ще кровоточить свіжа рана…
Та як не жаль, а в дану мить
Свободу нашу вщент попра́в
«Зелений» змій, який зі сходу
Полки невільницькі послав
Самому д’яволу в угоду…
Грядуть нові випробування
На міцність нації нової,
Чи втримаєм протистояння?
Чи вистоять козацькі вої?..
Настав вже час, щоб чесно зважить,
Чим завинив своїй країні?..
Чи все й достатньо завантажив,
Щоб край не кинуть у руїну?...
Вже зринув час згадать Тараса,
Його пророчії слова,
Чи все робив, щоб наша раса
Розквітла в світі як нова?!
Чи «Україну злії люде»
Вже полишили у вогні?..
Хоч вже окрадену, та будять?..
Ох, не однаково мені.
11.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484893
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Раненный солдат… не дышит.
Пуля в теле молодом.
Парень умер. Бог не слышит.
Смерть над маминым гнездом.
Платье черное. Платочек.
Давит шею узелок.
- Господи, за что сыночка?!
Почему короткий срок?..
Как спасала от простуды!
Закрывала от собак...
Не спасла лишь от Иуды -
От людей погиб смельчак.
Отобрали жизнь у сына…
- Я молилась так о нем!
Кто-то в судьбах ставил мины,
Поливал парней огнем.
Не заштопать сердце маме!
Душу в тело не вернуть.
Будет слезы лить годами.
Обозначен ее путь.
Нежно сын плечо согреет
Своим ангельским крылом.
Жизнь закончилась. Лишь тлеет
Свечка. Копоть над столом.
10.03.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484907
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Я тополя, що гнеться на вітрі,
Приколихана хижою ніччю.
По житті йшла не раз по зустрічній,
Щастя стало короткою миттю.
Наштрикнулась душею на палю,
Постріл у серце з холодності днів.
Я не в силах здолати ту скелю,
Що поміж нами ти стрімко так звів.
Поринає кохання в безсоння,
Знову чіпляє за вії сльозу.
Ти мені, ти - людина стороння, -
Мовчки слухаю. Його ж я люблю.
10.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484800
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 10.03.2014
На суд авторів і читачів Клубу
виноситься поема, опублікована
раніше на сайті stihi.ru під цією,
а також іншою назвою... Автор
із вдячністю сприйме пропозиції
колег щодо остаточної назви, а
також змісту твору перш ніж
віддати до друку...
[b][i]ПРОЛОГ
Тривкий осінній вскісний морок
В душі моїй навскіс повис…
Згадалось літо… Вже не сорок,
І любимо – не як колись…
Хоч всі жадаємо любові
Як еліксир від смертних бід.
Нехай не в ділі – хоч у слові –
Все ‘дно вона лишає слід
На ще не стоптаній дорозі –
У страдницькій душі моїй...
Я буду славити по змозі,
Творити оди тільки їй!
Бо що ж буває ще дорожче
Від неокраяних страждань,
Від вірних, страчених кохань,
Де ряст не топчуть тихі прощі?
І. ВЕСІЛЛЯ. ПЛАЧ І РОЗПАЧ
[b] [b] Оце і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти...[/b] [/b]
Ліна Костенко
В краю Сосюр, в краю
шахтарськім,
Де в териконах Лисичанськ,
Чорнява, з личеньком татарським
Родилась дівчинка для щасть.
Подейкують, що її батьком
Насправді був якийсь літун…
Можливо й так, та хто те бачив,
Хто був в той день і саме тут,
В селі шахтарськім Тоскутівка,
Де сотворив невинний ген –
Тим більш була невинна й дівка! –
Наш ім’ярек на ім‘я N.
Ішли роки́, дівча зростало
Лиш для кохань – не для утіх,
Вона ж з презирством гнала тих,
Що для утіхи прилипали.
♠
Та все ж знайшовсь такий –
Володька –
Неподалік, в другім селі,
Такий настирний і солодкий,
Відтак аж гнувся до землі.
І закохалася дівчина
У молодого легіня́,
Що наполегливо та чинно
Ходив за нею. І – щодня.
А потім – армія. Шофером
Вернувся він ізвідтіля…
І хоч не став він офіцером,
Все ж не назвеш його – теля.
А дівчина його чекала
Уже, дай Боже, – сьомий рік!
Від себе всяких недорік
Із честю, гордо проганяла.
♠
…То ж на Дибальчинків весілля
Зібралось не одне село:
І Тоскутівка, й Білопілля…
Подружжя святом розцвіло!
…Жили щоб гарно – не сказати:
Єднанню душ мішало щось,
Хоч, як дочку, любила мати
Невістку, та не так жилось…
Та ще професія шофера!
В дорозі – вдень, вночі – в шинку.
Не та для жінки ноосфера –
Хто славу витрима таку?
І дівка подалась в науку –
Вступила у медичний вуз.
Не краяти ж сімейних уз –
Нащо ламати списа й… руки?!
♠
Було б гаразд, та паща змія
Схопила кліщами питця,
І зупинитись він не сміє –
Дужчій була гадюка ця.
І почалась сімейна драма:
Все більше муж горілку п’є,
А коли п’яний – жінку й маму
Морально мучить, а то й б’є.
Ой, натерпілися небоги…
Та безугавний дебошир,
Не маючи у серці Бога,
І не подумував про мир.
І хлюпіт переповнив чашу –
Урвавсь у дівчини терпець:
Подружній скинула вінець!
Така невтішна пісня наша…
♠
Й пішла у світ цей незбагненний
Скорботно-тиха, молода
ДівчИна гарна з ім’ям N-ним…
Тяжкою видалась хода!
Бо ж виднокіл є – хлопців зграя,
Яка жадала милих втіх
Від сексуальних оргій… Краю,
Як міг терпіти ти таких?!
Ось молодик Сабір обманом
Її у темінь заволік,
Щоб умовлянням-домаганням
Укоротити дівці вік.
Та не на ту вони напали!
Хоч краля змучилась сповна,
Ні втіх, ні грошей, ні вина
Не прийняла б повік вона
Від рук свавільців, від навали…
♠
Її обірвану, пом’яту
Буквально кинули у двір,
Та не зробив для себе свята
Злий карачаєвець Сабір.
Ще довго дівчина страждала
Від травм, від глуму, від ганьби…
Бо не такого вона ждала
Від перевтілення судьби.
Лиш в будівельному отряді
Поволі дівка ожила…
І тут, у буднях, на наряді
Зустріла хлопця із села,
Що межувало з містом домен…
І тим цей хлопець захопив,
Що не палив він і не пив,
І з ним була – неначе вдома.
ІІ. ВЕСІЛЛЯ. ЗРАДА
[b] Ну й що із того, що кричали "гірко!»,
А що було іще, крім гіркоти?
Ліна Костенко[/b]
І поплелись і дні, і ночі
З цим незвичайним юнаком,
Й відкрились в неї карі очі
На Божий світ…Та холодком
Війнуло раз їй від обранця,
Коли пологів той злякавсь
Й послав на крісло рано-вранці
Свою кохану, бо якась
Дитина може народитись,
А він ще й сам собі – дитя,
Недавно став лише голитись,
Все ще попереду – життя…
І їй вповзла в’юнка гадюка
У душу, повну доброти:
«Іти вже нікуди! Бо ти…»
Була надія… Й – чорна скука!
♠
Та, між тим, було весілля…
Грало свято все село, –
Хоч було це не в неділю, –
І шуміло і гуло…
Танцювали: хто – сиртакі,
А хто – жок, хто – гопака.
Тут жили народи –
Й музика була така…
Ще були й пісні весільні,
І всім весело було.
Лиш під вечір від знесилля
Втихомирилось село…
Молодих чекала шлюбна
У фату убрана ніч…
Та нараз схотілось пріч –
Їй здавалась ніч та згубна.
♠
Ба було все – як буває…
Призвичаїлось, притерлось:
Той сумує, той співає
Ще й із уст пускає «перли»…
Батько дівчини примітив,
Що між ними щось не так:
Очі радістю не світять
Й молодий – якийсь дивак!
І не стерпів він. Спокволу
Так той факт коментував:
«Перший – п’янь, як кум Микола,
В цього ж ум й не ночував.
Невезуча в мене доця –
Не такі потрібні «па»,
Чи то ти була сліпа,
Чи чумною від емоцій?»
♠
Всяк буває у природі,
Та найменше в неї зла –
Випадково чи по згоді
ДНК раз заповзла…
Й народилася дитина,
А точніше – красень син,
Й полюбила мати сина –
Стяга єдності родин.
…Через п’ять неле́гких років
Доньку мати понесла.
Тут вирішувать природі –
Милостива та чи зла!
…Призабулося погане,
Що між них раніш було…
Двойко діток розцвіло –
Й батько зятя вже не ганить.
♠
Та нараз нові події –
Між сердець сталевий клин –
Нав’язалися повії,
Коли муж був сам, один…
«То Москва всьому виною, –
Оправдовувався він, –
Застелила пеленою
Очі чарка святовин».
А що ж далі? Як довіриш
Отакому все життя –
Вже нема у серці Віри,
Хоч було і каяття!
І точились знову будні –
Не було від зради свят!
Не утішать солов’ят
Ні слова, ні дії судні.
ІІІ. ВІДДАЛЕННЯ
[b] Врятуй мене розлукою і віддаллю.
Ліна Костенко[/b]
…Поволі діти підростали.
Ходили в школу, в дитсадок.
І ось дорослими вже стали,
Вступили в ВУЗ. Не парадокс,
Що лікаря за фах обрали.
Бо гарним лікарем була
Матуся їхня. І зорали
Цей переліг – від «а» до «я».
Були притичини в синочка –
Далось відчуження взнаки!
Та то пусте! Лист за листочком
Долав еллінські він книжки!
А що ж матуся? Їй набридли
Пусті тиради дорікань:
Як досягти вершини знань…
Бо ж сам був недалекий, видно.
♠
…Пробач мені ти, мій читачу,
Що уперед чомусь забіг –
За бігом часу й не побачив,
Як уповільнив долі біг.
Так що ж матуся? Та за дітьми
Й не зчулася, як злі роки
Підкрались тихо, непомітно
До того віку, де взнаки
Даються митарства, страждання
Від нелюбові. Обопіль
Все менш віталися бажання,
Все більш сотав із серця біль.
Та Він відчув це й до Еллади
Подався гроші зароблять.
І лише через років п’ять
Почув він знов її рулади…
♠
П’ять років! Мало чи немало?
Хто знає істинну ціну
Рокам отим, що змарнувались,
Й звели відчуження стіну?!
Вона самотня, він – окремо:
Життя – немовби для дітей,
Без пристрастей, в розліт. Даремно –
Не туманить же їм людей!
Та тіло грішне хоче ласки,
Душа – душевного тепла,
А не придуманої казки,
Яка б в нікуди повела.
Її душа так зголодніла,
Що ладна б кинутись у вир
Чуттів глибоких і нових…
Й вона, сердешна, полетіла.
♠
…Була багрянолиця осінь,
Яка буває лише раз –
Як Божий дар, як долі просинь,
Яка єднає… й губить нас.
Стрічатись ліпше ж бо весною,
Коли навкруг усе цвіте,
Духмянить ліс деревиною
І манить сонце золоте…
Та розуму ми не підручні,
Коли покличе височінь,
Коли у серці ритми звучні
Й чуття відстукують глибінь.
…Хто бував в такому оп’янінні,
Що дурманить мозок без вина,
Знає той – небесна дивина
Має у реальності коріння.
ІV. ЖИВ СОБІ МИТЕЦЬ
[b] О море днів, гірка твоя вода!
Ліна Костенко[/b]
…У місті жив собі Митець –
Не по професії – від Бога.
Та не легку Святий Отець
Вказав йому в житті дорогу…
Ще будучи «лихим» студентом,
Він дівку милу покохав,
Та щоб женитися?.. Ні. О, де там? –
Він ще в житі турботи мав!
Бо був активним комсомольцем
І так цю ношу полюбив,
Що й не помітив Він, як сонце
Своєю тінню затулив…
І відвернулась щАсна доля:
Вона за іншого пішла,
А зірка нова не зійшла.
…Женці ні з чим вернулись з поля!
♠
І почались поневіряння
По світу Божому. Йому
Дались нестерпні ті страждання
Від долі злої… Ту суму́
Він тяг з собою кілька років,
Аж поки плоть свою сяк-так
Не влаштував у шлюбі. Спокій
Все ж не отримав неборак.
Бо не було там ні любові,
Ні шани – в Господа мольби –
Й суму́ ту знов Він взяв з собою,
Не ждучи милості судьби.
Нещасних діток, що з’явились, –
А їх йому найбільше жаль.
О, ця невимовна печаль! –
Не кинув Він на Божу милість.
♠
Відтак десятки згубних років
Наш неборак недолю ніс,
Терпів тортури всі, допоки
В ребро не встряв лукавий біс.
Були оказії незграбні,
І – страчений в блуканні час…
Хвилини хибні, ниці, зрадні
В душі посіяли печаль…
Та ліки різні єсть у Бога,
І над усе – його Любов:
Від зрад «невинних» засторога,
Дороговказ й спасіння Боже…
Немає більшого гріха,
Ніж сум, журба. І, о, відча́й…
Щоб втихомирилась печаль,
Господь послав йому – Сваха́!*–
♠
Сахаджа йогу. Ту, що вчила
Бажання чисті мати лиш:
«Любове наша, рідна, мила!..
Гріховну суть ти тут облиш!»
Дружив Він з нею десять років
І мав наповнене життя.
В душі Сахадж вселився спокій
І тихомирне каяття.
А ще Йому відкрилась чакра –
І пробудивсь дивний талант –
Художній дар. Й жодного акра
Не проминув його талан…
І полились у світ картини,
Що поєднали Землю й Косм.
Та суть чекала ще чогось:
Був скит для духу. А для тіла?
♠
…Того, що так душа жадала,
Ще довго ждати довелось.
І горизонт, і рідні далі
Не йшли йому ув очі щось.
І спохмурніли враз картини,
Бо сум у фарби поселивсь:
Потухли барви, зникли кпини,
Жалі у простір полились…
Та ось зі сходу як спасіння,
Як мантри йоговської дань
Зійшло натхненне воскресіння –
Кінець палітрових страждань.
…І не кажіть, що співпадіння
Доріг в природі не бува,
Не оживають раз слова,
Не пророкують сновидіння…
V. СОН. ЗУСТРІЧ. СВЯТІСТЬ І ГРІХ
[b] Спини мене, отямся і отям –
Така любов буває раз в ніколи…
Ліна Костенко
[/b]
Сіріло… У ранковій висі
Дві зграї, гай, гайвороння́…
Тягали люто, жорстко, злісно
Мале смиренне каченя.
І ось легка, немов комаха,
Згорнула крила і летить
Знесилена до смерті птаха…
А як хотілось їй ще жить!
Те спровоковане падіння,
Безладно-смертний птахи лет
Без сподівання на спасіння
Заспостеріг нараз поет.
Наперекір хижацтву круків –
В житті, читачу, так бува,
Коли є діло, не слова –
Поет підставив жертві руки.
♠
Так жаль йому пташину стало:
Поклав в долоні, щоб зігріть,
І вгору підкидав помалу,
В собі здолавши всяку хіть.
І стала птаха оживати,
Відчувши в крилах силу, злет.
Питав спаситель: «Вже жива ти?»
І, як маля, радів поет,
І підкидав все вище й вище ,
Щоб в небо їй вказати путь,
Хоч знав, що з голубої висі
Не вдасться птахи повернуть…
І каченя у фенікс-птицю
Враз перевтілилась. Йому,
Співцю – по серцю і уму –
Перо ж дісталось як годиться.
♠
…Та то був сон. Тут пуджі** яв,
Яка єднає душі з Богом
(Хтось медитацію назвав
Як роздум, як прихід у Логос).
У мить таку нема думок ,
Лиш відчуття легкого трансу
В єднанні з небом. Це не шок.
Це – вмиротворення авансом…
Художник мав у ті хвилини
Таланту зміцнювати міць.
Щоб в неприторену годину
Не впасти ‘лічерева чи ниць…
Медитував собі… Та що це?
В його руці – чиясь рука –
Волога, тепла і м’яка.
І Він – Оум! – розплющив очі.
♠
Рука належала сусідці,
Такій незвичній, непростій.
«Пробачте, я не те… не звідси» –
Сказала і сховалась в тінь
Портьєри, що висіла поряд.
«Мені тут страшно… Ні, о, ні,
Мене гнітить і мучить сором.
Але Ви так в собі… забуті,
Що я відчула: щось в мені
Таке від Вас… від тої суті,
Яку не видно всім… зовні́…
Тепер не знаю… як нам бути?» –
Вона нескладно так шептала,
Шарілась, кланялась йому…
«Я Вас, сестрица, не пойму, –
Художник проказав, – сначала…»
♠
І ось уже на «світі Божім» –
Він – спантеличений… Й Вона –
Варлей на неї чимось схожа,
Була ще й грекова жона –
Ланіт рум’янець, брів розкрилля!
А очі!.. Потонув би в них! –
Не вгамувати думку милу,
Як норов коней вороних!!! –
А ще Художника уразив
Низький, гортанний, січний глас:
Його доконував щоразу
Фольклорних висловів запас.
…Вночі пригадував деталі:
«Де міг я бачити її –
Чи то фантазії мої,
Чи, мо’, зі сну Вона повстала?»
♠
І пригадалась ди́вна птаха,
Яку Він бачив уві сні,
Коли письменника-невдаху
Думки покинули масні…
«Можливо, це і є той спадок,
Який діставсь мені від тих,
Що в со́бі не тримали й гадок
Жінок сповідувать таких?!»
…А як Вона? Чим полонилась,
О, чим сподобалась Йому?
То, може, тим, що не лінилась
Його сприйняти як саму?
Чи, може, тим, що Він уважним
До неї був: їй в унісон
Cприйняв Її як віщий сон?..
О світу милий, доле пражня!
♠
…Неділя. Дзвони. Вісім ранку.
Дзвонар на вранішню скликав…
Вони – в кадильному серпанку,
В Його руці Її рука…
І святість ду́ші їм лоскоче,
І дух хвилює фіміам…
Ось-ось душа у душу вскочить –
Знайти прихисток хоче там.
Перегляну́лись – слів не треба:
В очах дотична світла далеч
Нестерпно-голубого неба,
А там, за нею… сум, печалі.
Й непевність… В тому, що це щастя
Колись у них не відберуть
Чи не сплюндрують. Адже руть
Перемагає час від часу…
♠
Що так буває, всім відомо:
Мораль і побут… і – розрай!
А те, що діється у домі,
Де коверзує «милий рай»,
Уже нікого не хвилює:
(Тут притча про гіркотний хрін!)
Хай доля їх обох змордує,
Аби впокоювався Гріх!
Й живуть спасенники в постелі,
Як гарні свині – так-то-сяк,
А в душах їхніх вже пустеля,
Замшілий шкаріді косяк.
І де тут правда, а де кривда –
В тупик потрапить сам Прокруст!
Коли в душі і в серці хруст, –
Не осуди! Облиш свій «привід»!
VІ. Долі клич
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Ліна Костенко
Хотілось вже скінчить поему,
Та я ж нічого не сказав,
У чім героїка, богема,
Що легендарною назвав...
Було б і справді неспідручно
Когось прославить без підстав.
Було б банально, сухо, скучно,
Якби фактАжу не подав...
А фактів тих за 10 років
Зібралось стільки – ой-йо-йой!
Відбути можна кілька строків
В раю чи в пеклі, «Боже мой»!
♠
(...То над ними райдуга стояла,
То вони над прірвою були,
Та немало горя попили,
Так і не дійшовши до фіналу…)
Неначе в казці, пензель оживив
Потусклі барви схованих полотен,
Й Художник всім натхненно оповів
Про все, що вмерло... й ожило достоту.
Й заговорили: «смерекова ніч»,
«Роса кохання, спита до останку»,
Грибна поляна, й безпощадна січ,
Й «цілунки у ранковому серпанку».
Кружляли в танці дикім верболози
І посміхалась ива молода,
Спіткнувся сум і похлинулись сльози,
Веселково рядилася вода.
...Пасажам тим завдячена Модель
Раділа і од щирості пишалась...
І у Митця безтямно закохалась,
Хоч осінь прокурликав журавель.
♠
Й Митець натхненно малював,
Прогнавши із душі ядуху,
Бо суміж, оборуч він мав
Модель і величі, і духу.
Й лились з-під пензля і різця
Нові, небачені сюжети,
В душі ж щасливого Митця
ПілИ оранжево кларнети.
Коли ж накочувалась ніч,
Йому верстались сни космічні,
Й Модель видовбувала пріч
З невдалих кпинів пні стоїчні.
…І хай читач мій висновує,
В чім дами серця легендарність.
В житті ж – дощентна лапідарність…
Апостеріорі! І не всує!
♠
Стосунків їхніх унікаль...
Не в тім, що далі їм скорились,
А в тім, що нову світлу даль
Вони, натхненники, створили.
І міріади зір Центавр,
І сонм незвіданих Галактик
В екстазі приволік Кентавр
Для ексклюзивних барв і практик.
Метафоричний символізм
Єднався з ніжністю симфоній,
Й земний, вульгарний реалізм
Тонув у морі поліфоній...
Виною в тім булла Модель –
Модель і величі, і духу.
І хто мелодію ту слухав,
Оцінить авторський тандем!
♠
Маестро так пірнув у труд,
Що й не завважив плину часу,
Як злая доля творчих пут
Ледь не роздерла злим обцасом.
Він раз помітив: на лице
Моделі впав і сум, і смуток.
«О мила, звідки в тебе це?» –
Тінь з-під очей змахнув він хутко...
«О це кінець, всьому кінець,
Мене мій муж в Елладу кличе.
Нагадує про наш вінець,
Який, йому, хай жме, та… личить.
Я не поїду! Хай... все рівно
Я хочу бути тут, з тобою –
Так вже начертано судьбою...
Невже ж між нас проляже прірва?»
VІІ. ПОВЕРНЕННЯ
[b]Сьогодні осінь похлинулась димом.
Ліна Костенко[/b]
Було б немало ще картин,
Хоч був Художник майже голий…
Та на путі високий тин
Сплела тандему пражня доля.
Немов пузатий ветхий глек,
Вклонившись Україні гречно,
З’явивсь на очі раптом грек,
Сказати б прямо – недоречно.
І заявив про ті права,
Які йому, мов, Богом дані…
Й застрягли в горлі всі слова,
Що готувала йому Пані.
Ну що тут скажеш? Адже так –
Вона є грекова дружина,
Ще й мати для дочки і сина.
А Метр? Ну так собі – п’ятак!
♠
І потекли у памороку дні –
Нараз, спіткнувшись, спохмурніла днина
Гіркотні сни журились уві сні –
Контентна «осінь похлинулась димом»
А муж тих змін немов не помічав,
(Про щось своє митикували оба)
Та час від часу нишком потирав,
Долаючи метіж, причілки лоба.
… Що думав він у цю годину,
Який вогонь сумління пік?
Та знав напевне, що людині
Укоротив ходою вік
В безглузде те заробітчанство,
Що спонукало до розлук,
До самоти, вагання, мук,
До зачудованого чванства.
♠
Й журій почав усе з нуля,
Бо ж, крім несплачених кредитів,
Зневір, подагр і простатитів,
Ніц не привіз ізвідділя.
І як йому приноровитись
До невідомих правил гри?
Прийдеться ж добре потрудитись, –
Лайдацтва в памку не бери!
І почалось поневіряння
Його по безлічі робіт –
Від мулярства до підмітання
Державно-цартвенний орбіт.
І так злиденники збідніли,
Що не було чим оплатить
Не те, щоб банківський кредит –
Їду́, житло, загубу сили.
♠
Та ось йому поталанило:
Отримав він крутий загад –
Як жасно тіло не боліло –
Облаштувати мера град.
Й журій мерщій узявсь за кайло,
Довбав покої день і ніч,
Аж поки він і кум Михайло
Не спонукли гудіння пліч.
І так щодень, бува, до ранку,
Бо гроші пахли немалі…
І завертав журій у дранку
Кляттям гаптовані жалі.
Як не було, та у оренду
Спромігся він оселю взять
Й під супровід «япона мать»
Набув ужиткового бренду.
♠
А що ж Маестро? Чим потішив
Свою розтерзану Модель?..
Хіба що тим, що все біднішав,
Не генеруючи ідей?!
Бо надих вже являвся рідко
(Нема протреб казать – чому!):
Колись шпаркий, кмітливий, плідний,
Закис – по серцю і уму.
Вона ж (обом бувало пусто!)
Його рядила як могла,
Та він, сердега, зчаста-густа
Торкавсь в спонуці до чола…
І думав: «страж моїх печатей,
Чом розмінялась на п’ятак
І розізлила долю так,
Що та помстилася печаллю?»
♠
Ось так ми і добігли до кінця…
Була Модель, та сталася інтрига:
Все те, що було надих для Митця,
Нараз – у кліть, узденицю, вериги.
…А ти, поете, й далі легендуй!
І не фехтуй семантикою слова…
Легенда – і побідний сабантуй,
І вигадок невіяна полова.
Тат все одно наповнене життя –
Розквітле і обсипане плодами –
В яке б не подалося майбуття,
Набутком стане для Митця і Дами.
Від Неї світ заломлювавсь в Митці.
А іншого, здавалося б, й не треба…
Бо сонце – це не те, що у руці,
А те... що в Небі.
ЕПІЛОГ
На фільварку старезного міста
Дві оселі – робоча й жила,
Й відстань між ними. Не близько,
Як в степу від села до села.
Поміж ними курсує трамвайчик,
Іграшковий такий, голубий,
А у ньому – Вона як хазяйка
Загадковості слова і дій.
То заверне додому, до мужа
Для наси́ту вітальних потреб,
То в робочу майстерню, де служить
Наш Митець недосяжності неб.
Й не позаздриш такому трамваю,
Що блукав у кромішній пітьмі,
Де тенета, яруги самі
Всюдисущі – від краю до краю.
♠
Та тим часом трамвай розумнішав…
Чи від сорому то, чи від спек
Голубий все чим дальш червонішав,
Як в гончарні підсмалений глек.
Якось раз він свою пасажирку
Уночі доплуганив під дах –
У майстерню, де солодко й гірко
Снив Художник новий Карадаг.
То уже й не поїхав нікуди,
Він навіки залишився тут…
І, напевне, розважливі люди
Складуть шану трамваю за труд,
За рятунок (удруге) жар-птиці…
І пера, що дісталось Йому
Від Орфея і муз. По уму!
А хазяїну?.. Тлін як годиться. [/i]
[i][/i][/b]
Жовтень 2010 – лютий 2011,
Київ – Мінськ – Хмільник – Київ
_________
*Ритуал поклоніння язичницьким символам.
**Частина мантри: «Оум твамева сваха»,
що боронить сахадж від зла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484453
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Кажуть, геніями народжуються. Але ніхто не пояснить, чому тавро «геній» дають посмертно. Чому по життю треба йти босоніж тернистим шляхом, зневіритися в Бозі, зненавидіти старість або не дочекатися її, аби потім посмертно звучати на спраглих правди устах. А може воно того варте?
Символічно, але щоб стати поруч з Отцем, Син його був розіп`ятим. Босим ходив піском і камінням, робив чудеса з душами і тілами. Бо воно того варте!
А ще − «..першим було Слово...». І тому сила така у Слові, сказаному обраними. Те слово переслідує душу, винуджує не мовчати, витрушує на папір все недомовлене і перемислене. Байдуже, що довкола інакодумці, поміщики і зрадники. Інакше не можна, бо тоді нестимеш інший хрест − власної неповноцінності та зради самого себе. Шевченко не міг бути іншим, бо став обраним.
Кажуть, генії – диваки, навіть трохи божевільні, чимось одержимі.
Можливо. Це теж велич, тільки вже не слова, а духу: втримати ті дивацтва в собі, не перейти тонку межу і не збожеволіти остаточно. А якщо й збожеволіти, то щоб стати щасливим. Може воно того варте?
Шевченко був одержимим – ідеєю, свободою і правдою. Ніяких дивацтв, бо Він – обраний Богом і Словом. Певно тому геном «Шевченко» народжується, відроджується і множиться з кожним поколінням українців. Бо ми того варті!
[b]П.С. Есе перемогло у літературному конкурсі "Мій Кобзар (200 слів про Шевченка)"[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484562
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Хтось розсипав яблука червоні...
Звістка дивна котиться селом.
Простягає матінка долоні,
Ніби набирає за вікном
В Бога віри більше,ніж можливо.
Хоче повернути усі дні.
Де була вона така щаслива...
За столом сидять одним усі.
Хтось розсипав яблука червоні...
Наливні,Пікассо б малював.
Тільки більш вже не сивіють скроні...
Син за Україну життя дав.
Хтось розсипав яблука червоні...
Ніби з неба котяться вони.
Не сивіють більше неньки скроні:
-Боженьку,не дай же нам війни...
Хочуть односельці утішати,
Хлопця знали змалечку усі.
Занесли мервенького до хати...
Матінка питає:
-Чом сумні?
Певно,з глузду з'їхала,сміється.
Яблука зібрала,роздає.
Хтось розсипав яблука...Здається,
Встане хлопець,візьме хоч одне...
Принесли квіток блакитно-жовтих.
-Маки,маки,чом не зацвіли?!
А волошок ще немає жодних!
Господи,не дай ти нам війни!..
Голосила,плакала,сміялась.
Хтось казав:
-Бог розум відібрав...
Хтось розсипав яблука.Схилялась
Матір сива...
-Сина ти забрав?!
Пальцем в небо...Дощ кропив долоні.
Хтось насилу в хатоньку повів.
Не сивіють більше в неньки скроні.
-Боженьку,ти плакати хотів?
Хтось розсипав яблука червоні.
Чом ніхто одненьке не підняв?
-Людоньки,це сльози на іконі...
Плаче Бог...Хоч він раніше знав,
Що не прийде син більше в домівку.
Не принесе з лісу мені дров...
Дощ знімає на майбутнє плівку,
Де лилась за Україну кров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484071
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014
Я люблю мистецьке макраме:
коли все – красивими вузлами…
коли все найкраще – як живе…
коли все уродливе – на зламі!
Та коли словесним макраме
суть речей умисне вуалюють*,
хочеться язик той – в макраме!
Хай людці без язика лютують!
Вже лихим став людцям Донузлав** –
Бухта й так для нас була тісною!
Біс туди сову свою послав,
не радіть вкраїнцям щоб весною…
Де ж ти забарився, Геркулес***?
Щоб морським… міцним… навіки
зав’язав бодай останній стрес,
щоб не угибали чоловіки…
Ще весна повіддям розцвіте!
Буде мало місця супостату –
всім потоп у морі вже гряде,
хто пішов війною – брат на брата!
Згинуть Імператор і васал…****
Як скоти – не «як роса на сонці»
Так ніхто ще в Гімні не писав…
Та напишуть хлопці в тій сторонці!
07.03.2014
________________
*Кремлівські поденки підло замовчують
свою інтервенцію в Криму.
**Бухта, в якій базується українські ВМС.
***Геркулесовий вузол – один із 4000
морських вузлів макраме.
****Посіпаки з самозванного т.з. Уряду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484061
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014
Штормить. І снасті гне, і душі,
Як тріску, корабель жбурля,
Минуле, суще і грядуще
Спрожога рвуться до руля
Щоб розіграти долі карту.
Та насторожі екіпаж.
Уже, за звичкою, пірати
Судно беруть на абордаж.
Не дай Господь – ударять хвилі
У правий, а чи лівий борт –
Лишиться лише гладь на милі
Та дно глибоке – вічний порт.
Команда чітко і безстрашно
Стрічає в лоб дев’ятий вал.
Нема повернення в вчорашнє,
Тримайте, обрані, штурвал.
І курс тримаймо незамінний.
Свобода – наш святий маяк.
Сьогодні рідній Україні
Всевишній сам тримає знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483839
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 07.03.2014
Весна всміхнулась кутиками вуст -
Дівча русяве, миле й синьооке!
Між берегів розмитих лине хруст,
Зима пустилась річкою навтьоки.
Пливе на кризі в паводки прудкі,
Верба услід їй вітами киває,
І попелясті котики м'які
Під сонячним рум'яним короваєм
Вологе хутро сушать у теплі,
Підсніжники ворушаться ще сонні,
Лінивий кіт під сонцем розімлів
І мушлею сопе на підвіконні.
Земля чекає світла і молінь,
Відродження весняного і волі,
Хапаючи крихку іще теплінь,
Берізка гріє пальці захололі.
А разом з нею мружиться душа
Пташиною дрібною на осонні.
Змиваються потоком, як іржа,
Зимові плями на земній долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484103
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014
Вона лежить самотньо у кутку -
Ота, що вчора ще була царівна;
У спогадів сумному сповитку ...
І біль німий - тепер ïï катівня ...
Немає сліз ...Чи плачуть іграшки?
Чи просто так, у забутті вмирають?
Чи заповітні є у них стежки
По той бік Сонця, десь, за небокраєм? ..
Нема зітхань ...Та й хто почує ïх -
У кожного своï, дорослі, ігри ...
І падає в куток холодний сніг -
Дитинства півзабутого верлібри ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482498
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014
Багрово-свинцовые тучи заката кроваво висят
Над сценой, над "Елкой", над дымом от печек Майдана.
И души еще не достигшие неба убитых солдат
Глядят на победу с небес, улыбаются странно...
Вчера- неизвестно, ты будешь в живых или нет...
Вчера- смрадный дым, грохот взрывов, кровавая каша...
А ныне блаженство покоя и сытный обед.
А ныне портфели берут победители наши.
И мы им с опаской, но все-таки власть отдаем-
Они были с нами, мы с ними, и в них наша Вера.
Мы помним, что сами себя мы порой предаем...
Но все-таки мера Победы- кровавая мера.
Что делать? Победа всегда лишь счастливый билет.
Достался он вам. А иным не достался... Идите!
Мы вам доверяем отчизну избавить от бед.
Мы видим. Мы помним. И верим, что не предадите!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482201
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Згасають зорі
На життєвім небосхилі,
Коли не час ще...
Тяжкі узори
Випливають нам на штилі,
Пливсти все тяжче...
...Ми пам"ятаєм...
Всіх, хто вже, нажаль, не поруч...
...Думками з ними...
Сльозу втираєм...
Стискаємо болі обруч...
...Приймаєм зміни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482297
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
У кожного народу свій пророк.
У нас Тарас зайняв почесну нішу,
По ньому ми звіряєм кожен крок,
Шукаєм долю кращу і славнішу.
Усюди з нами томик "Кобзаря"-
У добрий час, у час гіркої скрути.
Світила нам Шевченкова зоря
В бою нерівнім у кривавих Крутах.
І нині з нами рідний наш Тарас,
На барикади він підносить шини...
Мірило він для кожного із нас-
Один з синів найкращих Батьківщини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482303
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
(поема)
Це щастя, коли діти
Розумні та кмітливі!
Та їх знання у світі
Повинні буть правдиві!
То хто ж такі бандерівці?
- Лихі ж бо дуже люди!
Для них ми - справжні вівці!
Лиш наша кров повсюди!
Що різали і били,
Дітей маленьких драли.
Ножем, шнуром душили
Та нізащо вбивали…
То ж так навчали в школі!
Втирали в пам’ять дітям:
- Лихої люди долі
В історії новітній.
Їх командир Бандера.
Це головний убивця!
Боятися ж бо треба,
Що то – не українці!
Світоглядів інакших!
Запроданці чужинців!
Вояк вбивали наших -
Вони були за німців!
Девіз у них лякливий:
,,Слава Україні!,,
Слова козацькі – рідні.
Мабуть не цій країні…
Ну, точно – вовкулаки!
Людина, щоб не взнала!
Дають пароля знаки -
Якимсь ,,Героям – слава!,,
То ж від таких історій
В дітей лиш страх та смуток.
Бог, збав такого горя
Та ще - від нових чуток!
Коли малій дитині
Таку співати казку -
Повірить тій билині!
Й нема Бандері ласки…
Ще й, будучи дорослим,
Світогляд не міняє…
Ніяких змін істотних
Те серце не сприймає.
Кажу ж Вам знову, люди,
Козацького я роду!
Я мрію, щоб повсюди
Давали правді ходу!
То ж звідкіля почати?
Яку відкрити гору?
Все людям треба знати!..
Мабуть… з Голодомору.
Ця Україна - ненька
Так мало волі знала!
Придушена рідненька…
Гнобителів хватало.
Родючі землі наші –
Привабливий шматочок…
Тому і лізли ласі
У цей святий куточок.
А люди наші – бджоли -
Віками працювали!
Завжди квітчали доли,
Земельку шанували.
Весняне сонце зійде -
Тепло несе до краю.
Тоді народ мій піде
З турботою до лану.
Поля для хліборобів –
Це годівниця раю.
Тут спини гнуть до гроба!
І іншого не знали…
Мої діди, бабусі
Здавен жили на сході.
Весь час були у русі –
Трудились благородно.
Була така потреба -
Лиш працю тільки знали!
Ще сонце не на небі –
А півні всіх підняли.
Діток багато мали,
Усі бігом до лану!
З природою єднали
Пісні… З самого рання.
Любили своїх діток.
В політику не грали.
Важкий був заробіток…
Аби ж їх не чіпали!
Спини не гнуть на пана.
Та воленьки не знали!
Своє життя до скону
Лиш Богу довіряли.
Оброк платили справно,
Звичайна була справа.
Ті гроші пливли плавно
На Русь. Вона ж бо панна.
Як знищили козаків?
Шкодують люди й досі…
То ж грошові вже знаки
Російське царство косить.
Нас звали – не Росія.
Нас звали Малороси.
Росія – це Місія,
А ви – тримайте коси.
То ж наших – лиш гнобили.
Жили тоді всі тужно.
Хотіли – не хотіли -
То не була вже дружба!
Та все ж то якось жили…
Земельку прославляли.
Дітей на ній ростили.
Та лихо їх чекало.
В сімнадцятому році
Десь грім далеко грянув
В царя. А син та дочки?
Господь на це поглянув?
Усю сім’ю цареву
Накрили білі ночі.
По людях – плачу, реву!..
Упала тінь на очі.
То раз таке є діло,
Що всім дають там волю,
Ми вирішить хотіли,
Самим справляти долю!
Що ми тут – українці!
Країна має право!
Господар - наодинці.
Що тут – своя держава!
У Києві правління
Указ дало: ,,Окремо
живімо зараз! Вільно!,,
Та все було даремно.
Лише тоді держава
Пізнала смак свободи.
Та… жменьку щастя мала.
Закрили кран народу.
Загони Муравйова
Пройшлись страшним парадом.
Пролили хлопцям крові.
Засипали наказом.
Якби ж були козаки
В ту пору на просторах!..
Усі оті чортяки
Поснули б своїх норах!
Ото ж стрічай держава
Трутневої навали!
Немов якась потрава…
Розбоєм всіх дістали!
До купи об’єднали
Усіх добро, худобу.
Земельку відібрали.
Та ще й попрали Бога.
А що ж бабуся з дідом?
У них не все забрали!
Гіркі лишили біди
Й малих дітей ораву.
Стояла хата гола.
Яким кормить обідом?
То де ж є та вже воля?
Скінчиться час всім бідам?
Була коней в них пара.
Як вміли працювати!
Страшна була то кара,
Бо треба їх віддати…
Та скільки вранці дива!
Болить душа, мов віспа.
Чи щастя мить? Чи кривда?
Вернулись коні в стійло!
Дід обнімав їх, гладив.
Без сліз не обійшлося…
Та знову сам відводив!
Де лихо те знайшлося?
Немов би мали змову.
Для діда – то судоми!
Це ж діти... Знову й знову
Ті коні йшли додому…
Від болю мозок плавить!
Господь дививсь, що сталось?
Усіх нащадків ранить,
Як в діда серце рвалось!
Тих трутнів не позбутись!
Зганяли всіх в колгоспи.
Із лихом жити мусять!
Не так – у лоба постріл.
Вважали це порядком…
Та ще пообкладали
Немислимим податком
Усе, в що носа пхали.
Навіть деревам з саду!
То ж їх село спиляло.
Хто зможе дати раду
Від трутнів, їх навали?
Отак та воля бродить!..
Й мій дід пиляв садочок.
Бо дерево не вродить
Того, що трутень хоче!
Всі тяжко працювали.
Де брали тільки силу?
Платні лиш не давали.
Щось там дадуть – під зиму…
Рабами не вважали…
Жили без документів -
Тоді не видавали
Селу. Без сентиментів.
Народ почав шуміти –
То тут, то там щось чутно.
Тоді вже паразити
Кайлом здавили груди!
Закрили всі кордони,
Людей – у загородку!
І ні води, ні їжі –
Вузлом зв’язали глотку…
То ж діда та бабусю -
Повторюю – на сході –
В той рік ховати змусять
Трьох діток в огороді!
Два хлопчики маленькі.
Та Настя. Яке ж горе!..
Шість рочків їй рідненькій
Було в страшну ту пору.
Мороз іде по шкірі…
Та просто гірко плачу -
Повз пам’ятника їду -
То я Настуню бачу…
Яке ж було те горе -
І крихточки немає!
То хто ж дивитись може,
Коли дитя вмирає?..
Лиш трутні не вмирали!
Їх щоки рожевіли.
Вони процент свій мали -
То ж більш його хотіли!
Від тих чортів навали
Всі руки опускали.
В державі-годувальні -
Від голоду вмирали!..
В той рік пішла пшениця
В Європу по копійці.
Хто знав, що колоситься
Голод в українців?
Як рідні виживали
Моя бабуся з дідом?..
Гнилий буряк все ж мали
Закопаний під льодом.
Там річка розлилася –
То ж трутні й не дістали.
Про смерть лиш річ велася,
Кого біда застала…
То ж як було змовчати
Про лишенько народу?
Пішов мій дід за грати…
Він – гордість мого роду!
Як вижили на світі -
Без раю і без квіток -
Моя бабуся рідна
І з нею купа діток?
Весь час пишу – ,,мій діду,,.
Та дід - своїх онуків.
А в роки лиха сліду
Він мав лиш тридцять років.
На заході країни
Лиш хором не змовчали.
Це знаємо й донині.
Як їх провокували!..
Червоні командири
Своїх перевдягали
У вишиванки мирні
Й на села нападали.
Засипали країну
Перевертнів загони.
Як різали родини!
Кругом лилися стони.
Лихі були молодці!
Щоб люди не впізнали!
Дітей малих в колодці,
Як прокляті, кидали…
Або ж дитя, як шапку,
Кидали в синє небо
Та кулями в малятко
Стріляли. Їх потреба.
Щоб ненависть зростала
До вільних українців,
Бандерівців єднала
Брехня з проклятим німцем.
Не був лихим Бандера!
А трутнів не боявся!
Була його вже ера –
За ним народ піднявся!
За придбану земельку
Дідами-прадідами.
За млин, за цвіт, за неньку!
За все, що мозолями…
То хто ж клепає й нині,
Чиї строчать газети,
Що не любив країну?
Він – Зірочка протесту!
Країну шматували
Червоні, чорні, білі,
Махно, Петлюра – мало?
Тут – лиш в Бандеру цілі!
Два чорних лиходії
Ще до війни ділили
Ножем усі країни.
А кров – народи лили.
Тим пасічникам грізним
Трутні помагали…
Ще й хитрі, злі і грізні -
Всі совісті не мали.
Хоробре Закарпаття…
Щоб подавить відвагу,
Мої ж ви друзі, браття -
Все почалось з ГУЛАГУ.
Царьок наш так злякався
У тридцять восьмім році,
Що з німцями злигався!
На Гітлера був боці!
Вони удвох боялись,
Що встане вся країна.
За чуба нас тримали,
Щоб зникла Україна!
В Радянському Союзі,
Як новий світ родився -
Усі – казали – друзі.
А хто дружить просився?
Країни приєднали
В 39-тім році…
Самі прохання слали?!
Була стрільба в тім боці.
Коли вже бігли німці
Від воїнів-героїв,
Сам Сталін наодинці
Скеровував всі зброї.
Цю армію - наліво.
А цю – в страшне багаття.
Й хитренько так, уміло
Послав на Закарпаття.
Солдатики й не знали,
Чого стріляють збоку…
Що там війну всі мали
Раніш на кілька років!
Ото ж в людей образа…
Їх зрозуміти можна.
Хто ж знав, що чорт від сказу
Зіткнуть лобами може?
Йому страшних прокльонів
Віками будуть слати!
Та досить вже героїв
Поганим йменням звати!
Пройшло багато часу…
Не скриєш лихо нині!
З жахіття давніх гасел
Відкопують могили.
До шістдесятих років
Не впала на коліна
Від тих радянських кроків
Частина України.
Як би ж тоді всі встали!
Підняли свої крила!
Можливо б іншу мали
Онуки тут країну!
То ж, люди милі, рідні,
Мої ж ви українці!
Всі разом - сильні, грізні!
Не взяти нас чужинцям!
Як разом – з нами воля!
Ніхто не подолає!
Земля від гір до моря
Хай в щасті розквітає!
Не можна нам сваритись!
Тримаймося ж бо разом!
Не буде зло тут литись!
Збережемо державу!
Задля дітей безпеки,
Святої правди діда
Нехай несуть лелеки
На крилах мир й надію.
В минулий світ гріховний
Закриті всі дороги…
Та тільки звук церковний
Нагадує про Бога.
04.01.2014 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482192
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
СТИХОТВОРЕНИЕ ДЛЯ МАМЫ
Приехав в очередной раз в Киев на Майдан 16 февраля, я направился на улицу Грушевского , чтобы ознакомиться с обстановкой на передовой. В начале улицы сразу же бросился в глаза канал из мешков и снега, по которому постоянно уже восьмой день текла вода. Канализация в конце улицы замерзла и канал продолжили к Украинскому Дому. Ознакомившись с обстановкой на Грушевского, я направился в Украинский Дом, где на втором этаже располагалась третья сотня, которой я обычно помогал, так как там были земляки с моей родины, с Ровенской области. Меня сразу же определили на охрану музея этажом выше. Моя смена была с 14 до 20 часов вечера. После сдачи поста, попив чая, я отправился снова на Грушевского и до 1-30 помогал отводить воду, которая прорывалась через отверсия в каналах. Изрядно набив руки, я отправился отдохнуть в палатку напротив Киевской городской администрации (КГГА), где у меня было место в палатке из Чернигова.
В 8 часов утра я был возле сцены, где начали собираться женщины-мамы, которые каждый день ходили на передовую к беркутовцам. Я почитал со сцены Майдана свои новые политические стихи. Потом мои руки напомнили мне о вчерашней работе и я, набрав номер телефона народного депутата от партии «УДАР» Аверченка С.Н., у которого я работал помощником — консультантом, попросил его сбросить мне СМСкой номер телефона недавно назначеного главы Киевской городской администрации Макеенка В.В. Я тут же его набрал и попросил, чтобы он расспорядился перекрыть воду, которая людскими деньгами уже вторую неделю течет в канализацию, если он считает себя настоящим хозяином города. Он пообещал это сделать, но в обмен на то, чтобы его и его депутатов пустили в КГГА. Я ответил ему, что это не в моей компетенции, но если он не закроет воду, то я дам номер его телефона всем женщинам-мамам здесь на Майдане и они день и ночь будут ему звонить по этому поводу. Воду он пообещал закрыть. И когда через час мы с мамами прибыли на передовую, вода уже не текла. Я еще раз набрал Макеенка В.В., поблагодарил за то, что он сдержал слово, а он заверил меня, что и впредь будет стараться держать порядок в столице.
После этого я снова заступил на свое мирное боевое дежурство в Украинском Доме и там ко мне подошел бригадир сотни, который держал в руках книгу поэзий Павла Тычины из библиотеки Евромайдана. Он прочитал мне один из его стихов, который несмотря на давность годов, был очень актуален сегодня. Мы познакомились, разговорились и он рассказал, что приехал из Луганской области, здесь уже давно. Тоже пробует иногда писать стихи и сегодня начал писать стихотворение для своей мамы, но постоянно что-то отвлекает и он не может сконцентрироваться. Ее звать Мария, она мать-героиня, родила и вырастила шестерых детей, работала дояркой в колхозе, очень любить работать в саду. Самые сладкие груши в деревне из маминого сада. А еще она любит выращивать и дарить людям цветы. Он ее очень любит и, по приезду домой , хочет подарить ей свое новое стихотворение. Я пообещал Стасу, что постараюсь написать для его мамы стихотворение от его имени.
Сменили меня на этот раз в 12 часов ночи и ночевать я остался в Украинском доме. Не спалось. Думалось о завтрашнем походе на митинг к Верховному Совету. Достал блокнот, ручку и фонарик и по одеялом начать сочинять стихотворение для мамы Стаса. Через несколько часов стих был готов и переписан на чистый листочек. Утром должен был отдать Стасу.
Проснулся около семи. Стас уже ушел на баррикады. Решил, что отдам после митинга.
Но события 18 февраля изменили мои планы. После отступления от Верховного Совета я добрался до Украинского Дома, взял свои вещи, но Стаса не нашел. Через 10 минут беркут прорвал баррикады на Грушевского, часть их побежали к Майдану, а часть подтянулись к Украинскому Дому. Через террассу с тыльной стороны люди и раненые евакуировались к Михайловской церкви, а оттуда я добрался до Майдана. После этой бойни я Стаса больше не видал. Стихотворение для его мамы осталось у меня. И поэтому я пишу это письмо в надежде, что возможно Стас или кто-то из его родни на Луганщине прочитает его и передаст это стихотворение его МАМЕ, которая может по-праву гордиться своим сыном и помнить, что он ее любит и никогда не забывает. В память о Стасе у меня остался только клочек бумаги с куплетом стиха, который Стас начал писать для своей МАМЫ и отдал мне:
По щеке покатилась слеза,
И у этой слезы есть истоки.
В первый день, как родилась душа,
Окропила слеза твои щеки.
Первый крик в первый день не беда,
Так как жизнь появилася только.
….......................................................
….....................................................
ДЛЯ МАМЫ МАРИИ ОТ СТАСА
Такой судьбой Бог наделил немногих,
Но ты всегда была у нас счастливой, МАТЬ.
Нас шестерых поставила на ноги,
Свою любовь сумела всем нам дать.
Ты нас любила и людей любила,
Тебя любили тоже стар и млад.
А еще груши, яблони растила...
В округе, МАМ, твой самый лучший сад.
И слаще груш твоих, МАМ, нет в природе,
И нету в мире лучших мам, как ты.
Умеешь все: в саду и в огороде,
Садить, растить, людям дарить цветы.
Я заразился, МАМ, твоей любовью,
Спасибо, что я есть в твоей судьбе.
Мне б так хотелось быть сейчас с тобою,
Когда все мысли, МАМА, о тебе.
Ты не печалься обо мне, не надо,
Что я за биту взялся как за меч.
Я потому ведь здесь на баррикадах,
Чтобы тебя и всех нас уберечь.
Чтобы не превратить страну в руину,
И чтоб бандиты все, МАМ, извелись.
Я здесь борюсь за нас, за УКРАИНУ,
А ты там за меня, МАТЬ, п о м о л и с ь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482146
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
«У плащ кольоровий вдягну я печаль…»
(В. Б. Єтс)
Коли я втому назбирав у кошик ночі,
Коли вірші не пишуться пророчі,
І на папір лягає лише вбога тінь,
Коли в душі зневіра, а не лінь,
І навіть Місяць – цей блідий Сократ
Цей друг - забув і не заходить, і стократ
Мій вечір став самотнішим між книг,
Серед минулого – серед його вериг.
Мій кіт мовчить – свої старі розмови
Про суть життя, весну й котячі змови
Не хоче муркати мені на вухо стиха.
І серед пустки стін, серед мовчання лиха
Посеред порожнечі тьми віків і чорноти,
Посеред забуття, відрази до життя і німоти
Торкаюся рукою я старих своїх речей:
Ось плед, ось кілт і окуляри для очей,
А ще старенький плащ зелений
Як острів наш, як листя кленів,
Як Слайне пагорбу жива й м’яка трава
Як море серпня, як легенд слова,
Як промінь, що втомився в небесах*,
Як мох, що нам нагадує, що прах
То сутність світу… І під цим плащем
Я згадую про все – про цей порив і щем
Який звемо життям, про Бога, про Тартар
Проте, що маю я безцінний дар –
Журбу самотності посеред дива із чудес –
Життя одвічного під куполом небес.
Примітка:
* - іноді як дивитися зі скель Донеголу в далечінь океану, коли в нього падає втомлене Сонце, то можна побачити зелений промінь – прощання Сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481967
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
На вулиці узбіччі, де поки
Міліція ще не здирає мито,
Старенька бабця продає грушки.
Я підійшов і зажадав купити.
Купити?.. Ні... Я гроші всі віддам
В твої від старості і праці спраглі руки.
Стою і сили не даю сльозам,
Збагнувши, як в житті терпіла муки
Від влади, від жорстокості людей,
Як зрадила тебе твоя держава,
Як "мусор" гроші вимагав з тебе,
Забувши, що таке і честь і слава...
Старенька, дай тебе я обійму!
Ти- честь. Ти- слава. Незалежна. Сильна.
Ти як могла, все йшла скрізь цю пітьму,
Як Україна. Вільна. І- не вільна.
Дай Боже, щоб ти вдало продала
Нехитрий свій товар, дарунок літа,
Доїхала щасливо до села,
І мала вдома їсти що і пити.
Онучкам любим щоби ти змогла
За продане гостинців накупити,
Для діток тягарем щоб не була...
І- щоб ніхто не заважав дожити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481974
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Відходиш тихо. Мовчки, по-англійськи.
Ледь чутний скрип розхристаних воріт,
З важкого сну прокинулись берізки,
Тобі кивають вітами услід.
Надворі сиро, крапельки вологи
Тремтять, мов піт, на вижухій корі,
Верхівки крон настромлюють на роги
Кудлату пряжу з темних димарів.
Твоїх думок розірвані конверти
Шматує пам'ять, ніби вітровій!..
Благенький плащик, сірий і потертий,
Не так вже й личить величі твоїй,
Як пишні шуби з норки і ондатри,
Скупе в цю пору небо на сніги...
Вже де-не-де підсніжників кліп-арти
Вкривають голі мокрі береги.
У свіже небо куряться духмяно
Набухлі жили вимоклих гілок,
Ще край городу знизу, під парканом,
Сіріє сніг, мов попіл цигарок.
Зібравши кволе виснажене військо
Вітрів колючих, віхол навісних,
Капітулюєш. Мовчки, по-англійськи,
Без тріумфальних почестей весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481852
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
[b][i]Іде весна… Крокує містом марець…
У вибалки тумани щедро ллє,
Та Лютень… цей костуруватий старець
Себе забути вперто не дає…
Нагадує … Про холод… про відлигу…
Про кетяги калини на снігу…
Про спотикання прикре часу плину…
Про те, як ми леліяли снагу.
Та пролісок пробився крізь темнину,
Крізь гнилі нашарованої пласт!
Несе весну в кожнісіньку родину,
Як не міцний в серцях гіркоти наст…
Усе забудеться: і благодатні днини,
І та тривожна серпанкова рань…
Та не забудуть істинні мужчини
Нанесених Вкраїні-неньці ран!
І вже ніколи, певно, не забути:
Як ми ледь-ледь
не втратили вагу…
Той вогняний і...
неповторний...
Лютень.
І кетяги калини...
на снігу.
25.02.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481775
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Моя муза не спить.
Тихо сіла мені на плече.
Та мене щось болить.
Щось у грудях пече.
Мила моя, про що ж бо писати?
Про кохання? Або про природу?
Філософію може згадати?
Присвятить комусь оду?
Я не можу, єдина... пробач.
В голові лиш думки про майдан.
Почекай, моя люба, не плач.
Нам не вирватись поки з кайдан.
Дуже важко... бо серце - не камінь.
Бо весна нам приносить печаль.
Більше сотні свічок горять в храмі.
Більше сотні померлих... так жаль.
У них також були свої музи.
Бо з натхненням кидаються в бій.
А ще мужність, постійна напруга.
Було й море на краще надій...
Я не можу писати про щастя,
Бо занадто сумний зараз час.
На коліна так хочу припасти
і кричати: " Ви померли за нас ! "
Ти лети, моя рідна, далеко!
Повертайся, як дощ змиє кров...
Бо не легко тепер... ох, не легко...
Буде мир... то повернешся знов.
24.02.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481599
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
«Життя – це сторінка…»
(Р. М. Рільке)
На Великдень я завжди приходжу до одної невеликої старовинної ірландської церкви, де в середині темно, майже чорно, і тільки через кольорові вітражі падає промінь світла. Веселі прихожани інколи запитують мене: чому я такий сумний у такий радісний день. Вони просто не знають, що я згадую Великдень 1916 року у Дубліні…
Сентиментальний цвіркун
У старому кам’яному домі,
Що стоїть на скелі ельфів,
Серед землі вітрів і відчаю,
Ховається за холодною пічкою
в якій ніхто не палив
Веселого вогню затишку,
Не готував на його язиках
Добру вечерю спогадів,
Не грів свої зашкарублі руки
Старого моряка мертвого океану.
Але цей цвіркун –
Цей вусатий мудрець спогадів,
Цей вчитель одвічної журби
Співає мені пісню тихої радості –
Тихої радості людей нашого клану.
Коли я згадую всіх поіменно –
Всіх кого тоді вбили,
Тоді – після Великодня
Року тисяча дев’ятсот шістнадцятого,
Коли земля моя –
Зелена Ірландія
Рахувала вдів і сиріт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481440
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
«Ми тільки голос. Хто співав про далину,
Де серця всіх речей єдиний дзвін?»
(Р. М. Рільке)
Ті, хто поліг за ці зелені пагорби,
Ті, хто підняв прапор республіки
Над поштою сивого міста
У шаленому пориві
Звільнити острів нашої долі.
Вони стали голосом,
Що співає ірландські пісні
Пастухів вересових пустищ.
Вони стали словами
Старих ірландських легенд,
Що вервечкою прозорих істин
Ведуть нас тисячоліттями
Крізь туман забуття
І кощавість байдужості.
Вони стали шелестом
Трави серед білих каменів,
Трави, яка стільки часу
Шепотіла про сховане
В глибинах безодні озера
Наших сліз пам’яті.
Вони стали спогадами
Старого сумного лірника,
Чия пісня птахом
Літає над морем грізним
Вони стали музикою,
Що звучить одвічно
У водоспадах Ерін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481464
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Майдан завмер. Молитва і сльоза.
Від згустків болю, смутку і печалі
боліло в грудях - сотню проводжали,
безсмертну сотню в сині небеса.
Вони ставали у ангельський стрій
один за одним мовчки у колону,
як йшли на січ проти орди в погонах
лиш з вірою супроти куль у бій.
І їх єднав не карб рубців і ран,
не дати смерті й ці холодні труни -
любові до Вітчизни чисті струни
торкав молитвою стривожений Майдан.
Як шикувалась сотня в небесах
кожен ридав і присягав до скону
край боронить й по Божому закону
колись й самим звершити в небо шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Усміхнені очі на кожній світлині,
Вони, як один всі, любили життя.
Схиляємо голови низько ми нині,
Без них ідучи у ясне майбуття.
Ми Господа молим про царство небесне
Для тих, хто грудьми нас усіх захистив.
Бандитська та крига, ще трішки, і скресне,
Над прірвою розпачу будуть мости.
Хай Вам, наші рідні, Ангели співають,
Хай буде Вам пухом вкраїнська земля...
Герої довіку Ви рідного Краю
І, пам'ять про Вас нашу юнь окриля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481481
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
В эпоху, когда рушатся миры,
И мера жизни слишком коротка,
И на пороге чУмные пиры,
Минута встречи- как же ты сладка!..
И ожиданье встречи сквозь тебя
Пройдет, как "дней связующая нить",
И из последних сил крепишь себя
Желанием единственным- дожить.
Дожить, чтоб из протянутой руки
Испить любви короткой звездопада.
Мы наших тел сплетенные венки
Наденем друг на друга, как награду
За все, за все, что испытали мы
Идя дорогою тернистой к этой цели.
Она, как свет среди кромешной тьмы-
Для этого мы только уцелели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Моя ридає ненька…
крізь біль тримає квіти...
Голосить, що маленький...
що не пожив на світі!
- Не треба побиватись!
Бо я ж не заспокою!..
Завжди повинна знати -
Син поряд із тобою!
Твої думки читаю...
Вони усі про мене...
Я спокою не маю!
Не побивайся, нене!..
Голосить на могилі…
Свої ламає крила.
- Ти пам’ятай - країні
Героя народила!
За справедливість краю
Тримався син твій гідно!
Тобі болить... я знаю…
Не рви серденько, рідна!
Розквітне Україна!
То ж мабуть воля Бога -
Твоя дала дитина
життя в цю перемогу!..
Не б’ється вже серденько
єдиного ж бо сина!
Не вберегла рідненька…
Загублена дитина...
Пішов на барикаду...
Пустила мати сина!
- За мир, народ, за правду!
Ти пам’ятай, країно!..
24.02.2014 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481516
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
O , люди добрі схаменіться,
Нехай зернятко проросте,
Хоч трохи ,рідні, зупиніться,
Це ж діло не таке просте.
Навіть для Бога сімодення,
Потрібно, щоб створити світ.
А ви руїні для спасіння,
Дали три дні і вже... болить!
Чекайте , не зривайте плоду,
Нахай дозріє зацвіте,
Не йдіть на прю, шукайте броду!
І травень сонцем зацвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481500
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
В гаю заплакала калина,
А сльози котяться сліпі.
Десь відірвалась пуповина,
Забрали хмари голубі.
Закрила очі парусина,
Не видно світла у вікні.
В тупих амбіціях кретина,
Лежить Вкраїна у труні.
Прийшла, як мор лиха година,
Ховалась з ночі у ярмі.
Й замовкла пісня солов’їна,
З пітьми закована в ярмі.
Скорбить за нею Україна,
В зажурі верби і дуби.
Голосять діточки й дружина,
Та сива матір від журби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481262
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Я сьогодні востаннє прийшов
На Майдан… і прощаюся з вами.
Надвечіря. Вже сонце зайшло,
Затуляючи рани криваві.
Небеса кровоточать дощами,
Хоч запахло весною в огні.
Ти, матусю, не плач ночами;
Я її наближав, як умів.
За синів я стояв на сторожі,
За безхмарну і вільну весну.
Серед ангелів в місці Божім
Засилаю молитву свою.
Побратими, між вами стою.
І дарма, що не б’є кров у венах.
Бог покликав у Сотню свою,
Боронити Вкраїни знамено.
Пам’ятайте обов’язок свій,
Що давав нам і мужність і силу,
Що в тріскучі морози нас вів…
Допоможу… Стоятиму з тилу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481208
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Пам`яті Небесної Сотні,
полеглої 19-20 лютого 2014р. на Майдані
Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
Відзвук сполоханим птахом полинув до Бога,
Криком тривожним наповнивши душі стократ.
Дзвони все били, і били на білій дзвіниці.
Глух паламар, та видзвонював гучно, як міг.
Годі! Отямтеся! Кров - то не просто водиця!
Дзвони, немов заклинанням, благали усіх.
... В тата безсило котилися сльози рікою,
В грудях у матері бився розпачливий крик:
"Сину мій, сину! Синочку єдиний! Герою!
Ти для Вітчизни і матері був захисник..."
Дзвони дзвеніли, шаліли від крику і болю.
"Отче Правдивий Святий, що на небі єси,
Хай буде воля Твоя, - пронеслось над юрбою, -
Боже, почуй! Збережи нас, помилуй, спаси!"
22.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481188
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
[i]пам`яті загиблих на Майдані[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f49zf34oxcg[/youtube]
З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались… .
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.
Чи хтось гадав, що власнеє життя
Ціною вільного ставатиме зненацька…?
А їм уже немає вороття,
Як вороття й пролитій крові братській.
Коли Герої в передсмертний крок,
Так віддано цю волю здобували,
Свідомо вбивці, тиснучи курок,
У пекло свої душі віддавали.
І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.
Небесна Сотня – у небесний світ
Полинувши, для нас сказала – жити!
Тож оправдати долі їхніх літ –
Обов`язок народної еліти.
На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481123
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2014
[i] Гей, пливе кача по Тисині.
…cам не знаю, де погину.
(лемківьска народна пісня)
[/i]
[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]
[b][color="#db0404"]«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Тисині,
А у човні очі сині…
Очі сині, та закриті…
Навспіл кулею пробиті.
«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Майдану
До високого кургану…
Там знайшли собі спочинок
Сині оченьки хлопчини…
«Плине кача по Тисині…»
У високому кургані
Вибрав постіль непогану…
Та немає в ній дівчини,
Лиш закриті очі сині…
«Плине кача по Тисині…»
Плинуть труни по Вкраїні
А у трунах очі сині…
Очі сині, та закриті,
Навспіл круками побиті.
«Плине кача по Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Нічому не дивуюся на світі,
Але такого – зроду б не дійшов,
Що в надрах двадцять першого століття
Загинуть люди і проллється кров.
Що піде українець на вкраїнця,
Один – за волю, інший – за срібляк.
Терпіння притьмом полилось за вінця,
Бо вже брехні не втримує земля.
Розіпхана країна по кишенях,
Панує злото і махровий блат,
На українські волелюбні гени
Наліг тяжкий ординський каганат.
І не здає позицій ні на йоту:
Ні віри, ні страму, ні каяття…
Невже верховне крісло і клейноди
Вартують більше за людське життя?
Кипить Вкраїна, як вогненна лава.
Бог ужахнувся видивом гірким
І став між люди на діяння праве.
Голгофа нації. Пілат. Бойовики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480930
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
О чем ты думал неизвестный снайпер?
пиявку пальца обвивая на курке
безлик и хладнокровен, с сердцем Кая
держа людей на смерти поводке
давно ль твоя душа пришла в упадок?
В ней света нет, в ней вместо света гниль!
Стрелять в живых людей, как в куропаток
танцуя с пулями безумную кадриль
Неужто ль ты пьянел от этой крови?
и от того, что преступить границу смог?
Ну что ж, возрадуйся! Ты с Каином стал вровень
Внутри тебя сегодня умер Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480787
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
* * *
О Києве! Моя столице!
Гориш! Невже не пощадять?!
О діво! Либідь білолиця,
допоможи: чи помолися,
чи попроси братів про рать.
Гориш. Чи довго ще горіти?
Відмерзла кров і запеклась.
Вже криця крешеться по світу,
вже слава чорна, а не світла
про княжу Русь,як про напасть!
Де я стою? І хто ці люди?!
Мечі оголені й списи...
Гориш... Так бути чи не бути?
Мій Київ підставляє груди,
і серце - милуй і спаси!
18.02.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480486
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
Ти знаєш, Боже, як мою країну
Свої ж сини криваво розіп'яли..?
Як влучить куля у чийогось сина..
Як сива мати на коліна впала..?
Ти чуєш, Боже, автоматні черги
І крики тих, хто захищає волю?
"За Україну" лине аж до неба..
І плач народу від утрат і болю?
Ти бачиш, Боже, як бездушно звіром
Ламає Беркут душі і кістки..?
Як падає на землю прапор рідний?
Як нікому писати більш листи..?
Боротись до кінця! За Україну!
За тих, кого із нами більш нема..
За жовте поле й небо ясно-синє..
Щоб українців кров більш не текла...
Ти чуєш нас? До тебе тягнем руки..
Ти бачиш Україну у вогні?!
Їх злоба засичала чорним круком..
Та йдуть вперед і дочки, і сини!
Майдан,ти протримайсь і не здавайся!
Не падай на коліна,мій народ!
Разом і до кінця! За наше щастя..
З тобою,Україно,сам Господь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480531
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
[b][i][i]Немає слів, щоб вилити відразу
Свій гнів!.. На дру́зки серце розрива!
Не те, щоб глум, не те, щоби образа –
Залиті кров’ю бруки і трава!
І це – у нас?!.. У нашому столітті?!
У наш космічний 21-й вік?!!!
Як ти посмів?! У тебе кров – по лікті!..
Ти – вовк тамбовський, а не чоловік?!
…Нам би усім тихесенько… в Європу,
Додому йти, де світ – квітучий сад…
А ти, плебей, лизнув сатрапу *** –
Й підносиш свій, немов повія, зад!!!
Помі́сть того́, щоб слугувать народу,
Що жне хліба́ від Сяну і по Дон,
Пігмеям з «неділимої» в угоду
Кривавий влаштував Армагедон!
Не тіш себе – суворої розплати
Тобі не обминуть, не обійти!..
Ти кинув нас в горнило супостата!
Грядуть і гнів… і праведні суди![/i][/i]
19.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480464
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
[i]Озвучка: Аліна Орел
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
У купелі чуттєвої краси,
У сповитку́ карпатської природи,
Де музикою ллються голоси,
Даруючи блаженство насолоди...
Де ніжно доторкає, ніби струн,
Вербових віт, розпатланих водою,
Гірський вітрисько, мрійник і пустун...
Де свіжі ранки пахнуть чередою,
Янтарним пивом, теплим молоком
І скошеною пряною травою,
Гарячим хлібом, медом, тютюном,
Розніженою в росах ковилою.
Тут краєвиди, ніби вишиття,
А шепіт лісу чистий, як молитва,
Він береже минулі дні звитяг
Мого народу у завзятих битвах.
Тут поєднались велич і любов,
Краса чуттєва і готичні скелі,
Старі обряди й сила молитов,
Невтомна праця і пісні веселі.
Тендітні квіти й височінь дерев,
Минуле й суще у корінні роду.
Ніхто цей рай земний не одбере
В мого одвіку вільного народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480299
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Між камінням тече вода
І дорогу собі пробиває.
Її світла, стрімка хода
Перешкоди усі подолає.
Саме так в людському житті:
Хто безстрашний — дороги долає,
Бачить ціль свою в майбутті,
І Всевишній йому помагає! 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479771
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
А давай осідлаємо коней -
І у срібнозасніжену зиму
УвірвЕмось, як вітер, зрозгону,
Простодушно, без масок і гриму! ...
З-під копит вибиваючи скалки
Усього, що на душах намерзло...
В первозданному стані русалки
Все минуле й майбутнє щоб щезло ...
І донЕсхочу, як малі діти,
Ми всотАємо радість у себе,
Будем сніжкам -бурулькам радіти,
Обіймаючи крилами небо ...
А як сутінки місячним сяйвом
Келих ночі наповнять по вінця,
Ми слова всі відкинемо зайві,
І у ватру підкинем полінця ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479835
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
ЗанЕсло в бар якогось чоловіка:
Пальто худеньке, драні черевики,
Промерз увесь - надворі осінь, мряка,
І до бармена - Лий стопарь, друзяко!
Напевно чоловіку на похмілля,
Бо весь затрясся, як побачив зілля.
Бармен в душі п"яницю пожалів,
І добру раду дать йому схотів:
- Не пив би ти горілку щонеділі,
Придбав би черевики собі цілі.
- Запропонуй що-небудь цікавіше,
Мені здоров"я зараз важливіше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479471
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
лютий завжди був до мене приязний
не морозив долоні і стояв осторонь
інколи падав мені на груди
як і личить старому гостю
в кишені носив сонце
щоб очі були зеленішими
зриваючи вірші з втомлених вій
на голі дерева розвішував
він завше стрічав мене так радо
як листи своїх адресатів
тихо в кутику серця танув
жовтими повенями і новими світами
а я шукала інших зупинок
сміючись з його недоречних повістей
він же
носив квіти
на кожні мої дні народження
лютий завжди був до мене приязний
спав собі в зморшках руки
молився моїм янголам
і боявся піти
бо холодно бути білим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478968
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
У казковому лісі, недалечко синього озера у дуплі старезного дуба живе сім’я гномів. Дідусь Хома, бабуся Геля, татусь Тук, матуся Лєля та двійко непосидющих близнюків-синочків, котрих назвали іменами Тут і Там.
Зазвичай родина гномів, як і всі їх сусіди, має купку різних справ. Усі працюють й не лінькують. Татусь Тук, працює лікарем у лікарні. Ох і багатенько ж у нього роботи, бо лікує і тварин, і комах. Та й сусідів гномів лікує іноді теж, хоч гноми не так вже й часто хворіють. Мама Лєля працює вихователькою у гномівському дитсадку. Її усі вихованці дуже люблять за веселу вдачу, та за те, що знає і розповідає малечі безліч цікавих казок. Бабуся Геля – чудовий пекар, вона має домашню пекарню-крамничку, де пече і продає запашні й смачнезні пиріжечки та булочки. А ще тістечка, пундики, пампушки, ватрушки, кекси, печиво, пряники та пироги. З цілого містечка сходяться до її крамнички покупці-гноми за різними смаколиками. Дідусь Хома зараз на пенсії. Колись він працював майстром іграшок, тепер він глядить непосид внучат-близнюків. Іноді майструє їм нові забавки, але найчастіше сидить в великому плетеному кріслі, п’є малиновий чай із бабусиною випічкою та читає місцеву газету. Аби знати усі новини містечка, та й усього світу гномів. Ну а малюки Тут і Там, як і всі діти, то граються, то бешкетують. Трішки галасують, засипають усіх питаннями, і всюди, як каже бабуня, встромляють свого цікавого носа.
Сьогодні, геть замучивши дідуся питаннями, залишили його пити чай з пряниками, а самі вхопивши по пиріжечку з суницею, помчали до бабусі в пекарню, бо вона вже давненько їх гукала.
- Ось нарешті й ви, розбишаки, - жартома насварила бабуня. Беріть мерщій по відерку, і біжіть, мої любі, до лісу на суничну галявину, та назбирайте запашних суничок для пиріжків.
- Гаразд, - озвалися хлоп’ята, вхопили відерця і гайда до лісу, котрий був зовсім поряд з їхнім дубом-домом.
Малюки швидко дісталися галявини, бо добре знали дорогу, адже частенько тут бували і сунички рвали. Тут і Там кинулися наввипередки збирати духмяні ягідки, вже уявляючи, яких смачних пиріжечків бабуня напече із суничками. Аж раптом почули, як хтось тихесенько плаче.
- Хто це? Хто? – розгублено озиралися довкола малюки. І враз побачили красивого метелика, що сидів на листочку кульбабки, і витирав лапками заплакане личко.
- Що з тобою метелику? Чого ти плачеш?
- Ой друзі, біда. Літав я собі від квіточки до квіточки, смакував солодким нектаром, аж налетів сильний вітер закрутив мене вихором, я впав і… здається зламав крильце. Болить дуже, не те що летіти, розправити крильця не можу. Що тепер буде?
Заметушилися наші гномики у пошуку порятунку. Там і Тут стали радитися, як бути. Треба ж метелика із халепи виручати.
- Що робити будемо? – спитав Тут.
- Що-що. Треба по допомогу бігти, самі не впораємося, - відказав Там.
- Давай я залишуся з Метеликом, бо його не можна самого тут кидати, - сказав Тут, - а ти бери своє відерце з суницями, віднеси бабусі, і мерщій до дідуся, хай викликає швидку допомогу. Розкажеш де саме нас віднайти, тільки поквапся, бо сонечко вже скоро сідатиме.
- Гаразд, - відказав Там, схопив своє відерко і побіг чимдуж додому.
- Ти не журися Метелику, все буде гаразд. Наш татусь – лікар, він тебе швидко вилікує, от побачиш - заспокоював Тут метелика.
А тим часом Там, віддав бабуні сунички і вихором помчав до дідуся Хоми.
- Дідусю, - крикнув ще з порога, - там таке! Скоріш телефонуй татові в лікарню, хай вишле швидку допомогу, Метелик у біді! – І Там, став похапцем розповідати дідусеві про Метелика, і про Тута, котрий залишився на галявині з хворим. Дідусь відразу зателефонував до лікарні, розповів у чому справа, і де шукати хворого. За кілька хвилин у бік суничної галявини вирушила швидка допомога – дядечко Джміль, та два Комарики із носилками. Хутко надали Метеликові першу допомогу, посадили на носилки, і рушили до лікарні. Невдовзі стомлений, але радий, що Метелика врятовано, приплентався додому Тук. Віддав бабусі своє відерко з суницями, і попросив:
- Бабусенько спечи будь ласка смачних пиріжечків для Метелика. А ми з Тамом, якщо татусь дозволить, підемо завтра до лікарні провідати його і віддамо гостинці. А якщо відвідувати ще не можна, то ми татусем їх передамо.
- Добре сонечко, добре, - лагідно мовила бабуся, і погладила Тута по русявій голівці, - які ви з Тамом добрі та чуйні у нас гноменятка.
Увечері прийшов з роботи татусь Тук, ще навіть не встиг руки помити, як Там і Тут його обступили і нумо випитувати:
- Татусю, як там справи у Метелика? – в один голос запитали.
- Все добре, мої хороші, все добре. Завтра якщо хочете, можете навідати свого нового приятеля, - відповів тато.
- Ура, ура, чудова новина, - аж застрибали від радості на одній нозі довкола тата Тут і Там.
- Біжімо до бабуні Гелі, глянемо чи пиріжечки печуться, - вистрибуючи й далі на одній нозі запропонував Тук.
- Гайда, - відгукнувся Там, - і гномики помчали дивитися, чи готові гостинці для Метелика.
Наступного ранку, братики-гномики, вимилися, почистили зуби, чемно поснідали, вдяглися у чистенький одяг, навіть причесалися і одягли найкращі свої ковпачки. Тоді взяли приготовану бабусею торбинку з пиріжками і пляшечкою солодкого нектару, і поважно рушили до лікарні. Там їх зустрів тато Тук, провів Тама і Тута до палати, де лікувався Метелик. Малюки чемно постукали у двері.
- Заходьте, - озвався Метелик.
- Привіт друже! Як твої справи? Приймай скоріш гостинці, - стали торохтіти наввипередки гномики, і зчинили неймовірний галас, тому тато зробив їм зауваження.
- У лікарні розмовляти треба тихо, не галасуючи, щоб не потривожити хворих.
- Добре-добре татусю, - мовили вже тихіше там і Тут.
- То як ти Метелику? – знову запитали.
- Завдяки вам – добре, - посміхнувся Метелик. – Ви мене урятували, а ваш татусь справжній чарівник, гляньте на моє крильце, мов новеньке. Він каже, що за кілька днів уже зможу літати.
- Чудово-чудово, - радісно заплескали в долоньки братики.
- Спасибі вам за гостинці, але мені самому стільки не з’їсти, допомагайте, - весело підморгнув Метелик, а гномиків і припрошувати довго не довелося.
Майже щодня Там і Тут відвідували нового друга, а коли його виписали з лікарні, то влаштували йому сюрприз – зустрічали його біля воріт лікарні з повітряними кульками, солодощами та подарунками, щоб у Метелика був гарний настрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478873
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Якщо тебе ніхто не хоче чути,
якщо здається, що набридло жити,
просто візьми й збери себе до купи -
твоїм ниттям нічого не змінити !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479021
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Кутайся, дівчинко, кутайся,
знову зима...
Сни посіріли, мов кадри
старі монохромні.
Сивого озера гусне
вершкова кайма
тріщинки ниють, неначе
судини судомні.
Кутайся, дівчинко, чуєш,
у пору застуд
вижени протяг з душі
і дражливі озноби.
Просто звикай, що життя -
не завжди Голлівуд,
може колись пощастить
із десятої спроби.
День завесніє і променя
скальпель тонкий
лід розітне і ростки
проберуться назовні...
Кров забурлить, як весняні
прудкі потічки,
тепла блакить пробіжиться
по вижухлій вовні.
Все в тебе буде: і мрій
неземних вітражі,
сяйво з-під вій і хмарини
пухкі під ногами!
Тільки не стій, не тремти,
як листок, на межі!..
Кутайся, дівчинко, небо
вагітне снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478949
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Пам’яті Сергія Нігояна…
Вірменський син, декламував Шевченка,
На Київськім Майдані, при зорі,
А вражий снайпер стріливши здалека,
Забув, що родять діток матері…
І Він упав близенько від Майдану,
Криваві сльози полились в Дніпро,
Батьківські скроні з сивого туману
І зморшками відзначене чоло.
Він мріяв, людям відстояти волю,
Своє майбутнє бачив у житті,
Зерно ростити на своєму полі,
Й не бути розіп’ятим на Христі.
Герой землі, що здобував свободу,
«Курли» Йому нестимуть журавлі,
Він прагнув волі власному народу,
Вірменський син Вкраїнської землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478733
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
“...По небу розкидані зорі,
По світу розкидані друзі...”
Ліна Костенко
Нам жити доводиться в тузі —
По світу розкидані друзі,
Як зорі, що квітнуть здалека,
А душі торкає лелека
У зрілому леті високо,
Де хмари сховались глибоко.
І кличуть їх кожну хвилину
Вернутися на Батьківщину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478605
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Без настрою ранок чомусь прокидався:
Похмурий, плаксивий дивився в вікно.
А, може, таким лиш мені він здавався,
Бо й в мене недуже. Десь збіг вже давно..
Та треба ж робити із цим щось нарешті.
Без гумору день, як прокисле вино.
Неначе весна, без цвітіння черешні,
Я вчуся радіти малому давно...
Нелегко дається порада-наука.
Яку ж собі радість придумать в цей час?
Та раптом почула. Це пташка знов стука.
Така ось пригода була і не раз.
І я засміялась... Розумна пташина.
Не встигла ще корму насипати їм.
Ця радість моя - це маленька краплина.
Та настрій підняла у серці моїм...
------------------------------------------
Дякую Ірині Чорній за ідею...http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478473 Історія невидумана, правдива.
Часто заглядують до мене у вікно синички, яких я годую уже багато років..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478493
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
[i][/i][b][/b][b][i]Йду я до Майдану – назустріч зорі…
Там Вкраїни серце, там богатирі…
Там куються долі!.. В них найвища суть –
Прокладають хлопці у Європу путь…
Жарко на Грушевській:* вогнемовний герць
ЗаБулатив сталі небайдужих серць!
Та ворожі дула пробують на зуб
Леговані се́рця і козацький чуб.
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай!
«Згинуть воріженьки» – як роса, як сон –
Втілять нашу мрію вої без погон!..
На́рід український факел запалив,
Не згасить вже світла і мільярдом злив!
Понесуть народи світло у майбуть
Й виберуть для долі праведную путь –
Скинуть всіх тиранів раз і на віки́!
…І сплетуть майданам ла́врові вінки!
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай! [/b][/i]
_____________
*Мова йде про відомі події на вул. Грушевського (у Києві).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Приліг на травах вітер
Та й принишк -
Бешкетував ще з ранку
Десь у полі.
До білого нагрітий
Сонця диск
Біг тінню
Від тополі до тополі.
На плечах день
Спекоту ще тримав,
Ніс знехотя
Засмаглими руками...
Та враз спіткнувсь -
На тихі води впав,
Пив прохолоду
Жадібно вустами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478573
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Чай з меліси парує у чашці.
Запотіло від пари вікно.
Намалюю три білі ромашки,
Бо весну виглядаю давно.
А надворі відлига, туманно.
Надокучливий дощ моросить.
Це зимі, знаю я, притаманно.
Ще не можна весну воскресить.
На гілках меріадами краплі.
Обтяжіли... Ось-ось упадуть.
Це здалось, що весною запахло.
Сонце вкрала небес каламуть.
По калюжах ідуть перехожі,
Ну і що ж, що така ця зима.
Сумувати? Для чого? Негоже..
Не забариться... Прийде весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478261
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014
Твої сліди затягує спориш,
Терпких думок насіялось, як маку.
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Невтішне серце проситься в атаку.
Воно не знає милості й жалю,
Воно й себе шматує до нестями!..
Чи ще люблю? - спитаєш.- Так, люблю,
Та що усе це змінить поміж нами?
Чи сколихне холодну сиву тиш,
Чи прорідить цю те́мінь карооку?
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Коли в мій бік не робиш і півкроку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014
Багна і болота,
Неба синя шаль.
Хвої позолота -
Лісова вуаль.
Тьохкає синиця
Серед чагарів.
А ялинам сниться
Гомін косарів.
Тягнеться із рипом
Балка попід ліс.
Сухувату липу
Чути від коліс.
Вербами почутий,
Свище вітровій...
Краю мій забутий,
Краю рідний мій!..
[b]Текст оригіналу:[/b]
Топи да болота,
Синий плат небес.
Хвойной позолотой
Вззвенивает лес.
Тенькает синица
Меж лесных кудрей,
Темным елям снится
Гомон косарей.
По лугу со скрипом
Тянется обоз —
Суховатой липой
Пахнет от колес.
Слухают ракиты
Посвист ветряной...
Край ты мой забытый,
Край ты мой родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477857
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014
[b][i]Ні, не відмовляться служити зорі
Замріяним коханим на землі,
Інакше змовкнуть у лугах джмелі,
І барва хвилі пропаде на морі.
Господь світити їм віки звелів,
І аніхто їх сяйва не впокорить,
Ні ті, які, мов дикі лані, скорі,
Ні ті, які йдуть поступом волів.
Подейкують, що близиться кінець, -
Усі надії зійдуть нанівець,
І лані та воли, джмелі та хвилі
Назавжди зникнуть у бездонній млі,
Щоправда, чув я від ясних послів,
Що встане кожен, хто лежить в могилі
06.02.14[/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477640
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 06.02.2014
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/3712/sunny-fanny.3f/0_2b82a_3912232d_XL[/img]
Зимове торочиться хутро,
Небесний виблискує льон
І сяють, немов перламутром,
Чудні ієрогліфи крон.
Збігає, дзвенить і хлюпоче
По ринві грайлива вода,
Сповзає сніжок неохоче
Зі стріхи. Густа борода
У комина вже поріділа
Овечий кожух посірів,
Затихла хурделиця біла
У м'ятному сховку лісів.
Дзвінкі канделябри-ледівки
Сльозяться в зимові вершки,
По мокрій позлітці бруківки
Дзюркочуть прудкі потічки.
І слі́пить, і милує око
Ця світла, як сон, дивина:
До лютого, мов ненароком,
Забігла у гості весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477299
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь -вмираю - воскресаю?
Чому бентежно стукає десь там,
У лівім підребер'ï, моє серце?
І хочеться підспівувать пташкам ...
І розтектися сонячним джерельцем ...
Якщо це не кохання, то чому
Ти в сни моï приходиш весноцвіті?
Долає твоя посмішка пітьму
В думок моïх розколенім граніті?
А, може, все це -вигадка моя?
Сама собі надумала кохання?
А твоє дивне і святе ім'я -
То музики й поезії вінчання?
Якщо це все полуда - то нехай
Вона й надалі застилає мрії,
Аж поки я ступлю за небокрай
І зорі покладу собі під віï ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Сонцеокий день розправив крила
В гороб'ячій гамі до-мажор ;
Розігнавши хмарові вітрила,
П'є зима із березнем кагор.
Сніговий кожух зняли дороги,
Одягнувши сіре пальтечко ;
Відіспавши сни до епілогу,
Пагінці зелені - ïжачком ...
У змаганнях пролісків і неба
Важко зрозуміти, хто синіш ...
І зростає впевнено потреба
У душі посіять весновірш ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477034
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Я люблю тебя очень,очень.
До весны и до облаков...
Дождь все ноги свои промочит,
Чтоб собрать для моих стихов
Пару строчек.Я записала.
Получилось,что я люблю
Лишь тебя.А потом искала
Дождь в стогу да еще в снегу.
Затерялся.Брожу по лужам,
Что промерзли до самой земли.
Ты мне очень,преочень нужен.
Это я позвала все дожди.
Я люблю тебя...Дождь и лужи...
Я люблю...Так тебя люблю...
Ты мне станешь сегодня мужем.
Не ревнуй,что я дождь впущу.
Он присядет,он выпьет чаю,
Я ему постелила кровать.
Я скучаю,я так скучаю.
Дождь,ты хочешь меня обнять?
Дождь не станет трепать мне нервы,
Он все слезы мои возьмет.
Он приходит...Всегда...Он первый...
Он всегда меня очень ждет.
Он ревнует,целует,лечит,
Он прижмет меня крепко к себе.
Я его обниму за плечи,
И ему расскажу о тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476720
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 03.02.2014
Знати б що це таки означає,
Як цю загадку нам відгадати:
Понад площею ключника Раю
Ворон голуба кігтями гатить...
В Ватикані, у всіх на виду,
Чорне зло не взяло верх наразі.
Хоч крізь терни йдемо́ і біду,
Лиш сильнішають спротиву м'язи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476560
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Краю занехаяний,
Краю мій, пустир.
Косовиця згаяна,
Ліс і монастир.
ХАтки перекошені,
І усіх-то п'ять.
Зорями орошені,
Їх дахи стоять.
У соломі тісняться
Виструги стропил.
Вітер сизу плісняву
Сонцем окропив.
В вікна б'ються ворони -
Від біди привіт.
Черемшиться в сторони
Білий снігоцвіт.
Мо', життя тривогою
Доля повилА.
Що понад дорогою
Шепче ковила?
[b]Текст оригіналу:[/b]
Край ты мой заброшенный,
Край ты мой, пустырь.
Сенокос некошеный,
Лес да монастырь.
Избы забоченились,
А и всех-то пять.
Крыши их запенились
В заревую гать.
Под соломой-ризою
Выструги стропил,
Ветер плесень сизую
Солнцем окропил.
В окна бьют без промаха
Вороны крылом,
Как метель, черемуха
Машет рукавом.
Уж не сказ ли в прутнике
Жисть твоя и быль,
Что под вечер путнику
Нашептал ковыль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476621
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Я сумую за тобою...Зорями...
Тихим вітром.І такою тишею...
Не зійшлися ми з тобою...Долями...
Ти колись,давно.Мене залишив вже...
Я сумую за тобою...Віршами...
Я сумую за тобою.Сонечком...
Ми,напевно,були дуже грішними.
І розкинула нас різно...Долечка...
Я сумую за тобою.Личенько
Підставляю під вітри,вітроньки.
Я сумую...Зберу дощ-водиченьку
І сплету малі дощі-дітоньки.
Ти казав,що дощ один-однесенький,
Ти казав,що так сумуватимеш.
Ти для мене.Рідний...Ріднесенький...
Тільки іншу завжди...Цілуватимеш...
Чомісь ціловав в личко вчора Галю?
Цісь ї полюбив,ці я шось не знаю?
Купилам уже шлаяр,шатя білой.
Із маку віниць.Одіну го сміло.
Коси одріжу і перефарбую,
І тебе в личко ніжно поцілую.
Чомісь ціловав Галю?Йой,тя лишу.
Лем старий вітор яблунку колише.
Ножічкі м взяла,одріжу волося.
Кажеш,шом дурна?Та тобі здалося.
Свальби не буде,Галю клич,Іванку...
Любивісь мене...Та плачу на ґанку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476418
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
Эту сказку написал мальчик, живущий в хосписе. Мишка, ему 12 лет. С прошлой осени он «отказной» у врачей. Он написал ее на школьный литературный конкурс, но это не так важно. Важно, что он хочет, чтобы его сказку читали. Чтобы чувствовали – кому нужно и кто захочет… Когда Мишка лежал в реанимации, ему пообещали, что его сказку еще будут читать. На сегодня – ему лучше. Поделиться этой сказкой - одно из тех Чудес, что мы можем сделать своими руками – чтобы исполнилось желание ребенка, и сказка прошла более длинный путь. Мишка заслужил это...
СКАЗКА О ЛУННОМ ЛУЧИКЕ
«Жил-был маленький золотистый лунный лучик. Он был совсем тонкий, с трудом пробивался сквозь густые тучи. В сумрачном лесу он часто терялся среди веток, и не мог попасть в комнату через окно, если шторы были задернуты. Он мечтал стать таким, как старшие братья – сильные и яркие солнечные лучи, что бы приносить всем тепло, жизнь и радость. Лучик печалился: «Неужели я всегда буду таким слабым? Что я смогу сделать хорошего?» Но однажды красивая серебряная звездочка сказала ему: «Мы с тобой – особенные. Мы умеем светить ночью и дарить миру волшебство. Просто гори от всего сердца и ничего не бойся!» И лунный лучик побежал по темной воде реки и нарисовал сверкающую дорожку. Все птицы, рыбы и даже деревья на берегах залюбовались ею. Потом лучик пробрался в открытую форточку одного дома и ласково погладил по щеке малыша, который увидел сказочный сон. Лучик заиграл на лесной листве и помог заблудившемуся оленёнку найти свою маму. А к утру он, усталый и счастливый, возвратился домой – в лунный диск. И спрятался там до заката, до следующих подвигов!»
Если вы поместите эту сказку у себя на странице, Мишка Вам будет очень признателен, возможности разместить свою сказку в интернете у него нет. СПАСИБО ОГРОМНОЕ ВСЕМ, КТО ПРОЧИТАЛ СКАЗКУ, КТО РАЗМЕСТИЛ У СЕБЯ – ВСЕМ, КТО ПОМОГАЕТ ДЕЛАТЬ ЧУДЕСА СВОИМИ РУКАМИ! И ДАВАЙТЕ ВСЕ ВМЕСТЕ ПОПРОСИМ ВЫСШИЕ СИЛЫ ПОМОЧЬ МАЛЕНЬКОМУ СКАЗОЧНИКУ НАПИСАТЬ ЕЩЕ ОЧЕНЬ, ОЧЕНЬ МНОГО СКАЗОК! Давайте побудем тем светлым лучиком...
P.S денег никаких не нужно. Просто прочтите...
Передайте сказочку другим читателям.
Порадуйте ребёнка.
Промінчик місячний не вірив у дива,
Із сумом думав: отакі для чого?..
Ні світла не дає він, ні тепла,
Когось зігріти щоби мати змогу.
Коли ж довів додому оленя
І відігнав нічні жахи дитячі...
Пішов спочити на початку дня,
А сумніви?.. і не було їх наче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476414
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]
Ти пахнеш димом вигорілих шин,
Так пахнуть гідність, правда і свобода!
Тебе не раз висміював заброда,
Що ти своїй Вітчизні гідний син.
А ти стояв, упертий і міцний,
Незламний духом нації будитель!
Твій сивий дід, повстанець, довгожитель,
Не раз хрещений в полум’ї війни,
Благословляв тебе на шлях гіркий,
О, нелегкий він, хлопче, і не битий!..
Колючим дротом густо оповитий,
Бо кров’ю вмиті праведні стежки.
Долаючи тривогу, біль і страх,
Твоя завчасно мати посивіла,
Вона тебе, як славного Ахілла,
Щовечора купає в молитвах.
А в день, як стихнуть вибухи пожеж,
Ти зі щитом холодним чи на ньому
Через поріг до батьківського дому
Черлено-чорний прапор занесеш...
[b]Ты пахнешь дымом от сгоревших шин...[/b]
Ты пахнешь дымом от сгоревших шин,
Так пахнут только правда и свобода!
И пусть смеются над тобой уроды,
Что ты отечества достойный сын.
А ты стоял, ты не сгибал спины
Упрямый, крепкий, нации строитель!
Твой дед седой, повстанец, долгожитель,
Не раз крещенный в пламени войны,
Благословил тебя на горький путь,
О, не проторенный он, друг, не битый!..
Колючей проволокой весь увитый,
Умыта кровью праведности суть.
Преодолев тревогу, боль и страх
Так рано твоя мама поседела
Она тебя, как славного Ахилла,
Хранит молитвами в отчаянных боях
А в день, когда повержен будет враг,
Ты со щитом холодным иль на нем
Через порог родительского дома
Внесешь свой красно-черный флаг...
[i](перевод - [b]Светлана Радич[/b])[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
Її зустрів у днини на краю.
Вона стояла тиха й одинока:
Срібляста шкіра, смутку поволока
У зорах, що губилися в гаю.
Рукою обійняв тендітний стан.
Вона здригнулась, та… не відступила.
Я запитав: - «Кого шукаєш мила,
В діброві поміж липових сутан?»
Мов подих вітерцю, сказала з болем:
- «Там клен стояв… допоки буревій…»
І сліз роса осипалася з вій
На соняхи, що мандрували полем.
Замовкнув я допомогти не в змозі…
Вона ж шептала в сяйну пектораль:
- «Він там! Я знаю!..»
Місяця кришталь,
Котив байдужо на нічному возі…
Крізь прах зірок, у безпритульну даль,
Я вартовим вдивлявся, аж до болі.
Жалів перстами кучері тополі,
Посмучені у темряви мигдаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476091
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
В зеленім гаї, при долині,
Нам заспівали солов’ї.
А недалечко, на калині,
Сиділи хижії орли.
Вони місцину розглядали
І розминали кігтяки.
Потім зненацька нападали
Й ховали жертву в будяки.
Та солов’ї не відлітали,
Співали раз у раз гучніш.
Вони в долині цій зростали -
Їм гаю не знайти миліш.
27 січня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475249
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2014
Відпочити сів на призьбу вечір...
Захмелів від пахощів квіток.
Опустив старечі хилі плечі.
І звільнився від своїх думок.
Постарів швиденько, сивий діду.
Хоч, дивлюся, ще без бороди.
Тихо зник... немає навіть й сліду.
Уступивши, місце темноті.
У прозорім платті легкім, темнім
Це царівна ночі наступа.
І здається все навкруг таємним.
Тиша враз і спокій зависа.
Недалечко десь хлюпоче річка.
Хвилька швидко хвильку здоганя.
Підкоряє всіх чарівна нічка.
Сон - дрімоту в хати заганя.
А вночі гостріше пахнуть квіти.
Упадуть, відцвівши, пелюстки.
Серце вже не буде так боліти,
Бо засне й забуде, що є ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474873
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Половинкою місяця злоокою
Тривога дивиться мені в душу ...
І знову немаю ні сну, ні спокою...
Снують хмари зиму байдужу ...
На деревах сльози білим інеєм ;
На щоках - просто мокрі смуги ...
Моя пам'ять воює з твоïм іменем -
Щось невдалі в неï потуги ...
Між ударами серця годинника
Народжуються - вмирають миті ...
Час не має достойного супротивника,
Тож і пряде різнодовгі ниті ...
Іще не завтра, та вже і не вчора -
Де та невидима грань між ними?
Ідуть рука об руку щастя і горе -
Людського життя пілігрими ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474014
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Присвячується Т. Г. Шевченку
до 200-річчя з дня народження
Не судилося Тарасу сватів засилати –
Тим подружнього життя не вдалося взнати,
Хоч і мав в собі постійно почуття і мрії,
Бо запали йому в серце карі очі, вії!
Не судилося!.. Віддали за іншого заміж,
Не стояв він нареченим на вінчанні в храмі.
Покотився шлях життєвий й дівчини журливо –
Гули вітри, вили бурі, не вщухали зливи!
Без діток і без онуків - самотня година!...
Малював свої картини і писав неспинно,
Бідкався за свій народ, землю любив рідну,
Яка мала таку ж долю, як і в нього, бідну.
20.01.2014
Картина Т.Г.Шевченка "Автопортрет".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473925
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Гартуй слова, виточуй, як мечі,
Плекай в уяві образи і рими,
Тримай набої власної душі
Сухими!
Вони тобі згодяться у борні,
За мир і правду рідного народу.
Не проміняй на срібники дрібні
Свободу!
Коли терпіння виллється за край,
Брехні і зла підточаться основи,
Під кулі вийдеш, танки і нагай
Зі словом.
І хай тебе не зупиняє страх:
У них є лють і дикий погляд звіра,
У тебе - світло чисте у думках
І віра.
У тебе - Бог, Вітчизна і народ,
І янголів пресвітлі силуети.
Шукай собі духовних нагород,
Поете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473920
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Коли любов поселиться у серці,
Не зможемо її не відчувать.
І ми зрадіїм їй, немов веселці,
Не будемо над нею жартувать.
Не кинем на поталу і морозам.
Не будемо у бруд її топтать.
Наперекір весняним зливам, грозам,
Що це святе. Ми будем пам"ятать.
Якщо ж чуття розіб"ється, як склянка,
І ми його не будем рятувать,
То не любов, а просто обіцянка,
Що має здатність просто так зникать.
Любов прощає все, вона всесильна.
Не може безневинно катувать.
Не селиться вона в душі чорнильній,
Яка за втратою не буде сумувать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473823
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
«А птахи прикриють своїми крилами
моє обличчя й сонце»
(Гійом Аполлінер)
Коли приходить 19 січня я завжди згадую Яна Палаха і ті похмурні дні 1969 року в Празі… Може тому, що я старий і надто багато пам’ятаю. А може тому що таких людей не можливо забути, бо їм птахи закрили обличчя крилами, коли вони не змогли більше дивитися на цю неправду...
Вірші можна писати вчинками,
Історія складається не з важких томів,
А з маленьких цеглинок «я».
Якщо чоботами розтоптано серце,
Якщо зачаровані мости
Тремтять під чужим залізяччям,
Якщо річка може тепер тільки плакати,
А люди, такі ще вчора веселі, тільки мовчати,
Якщо навіть світила неба стали єретиками,
Якщо навіть правду називають брехнею,
То хтось мусить знову згадати про Яна Гуса,
Хтось знову мусить ним стати,
Хтось мусить запалати, як сонце,
Якщо навіть воно гасне в цій темряві,
Якщо люди байдужіють,
Якщо наша старезна бруківка
Ця блискуча бруківка
На площі Святого Вацлава
Слухняно й покірно терпить
Нахабні кроки окупантів,
Завжди знайдеться коробка сірників
Запалити свічку,
Яка ніколи не згасне….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473216
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Я чую ніби твої кроки...
Який знайомий легкий стук.
Враз поселивсь в душі неспокій.
Як дорогий мені цей звук!
Невже ти знову повернувся?
(Яка чутлива ця душа.)
Здалось мені, що ти торкнувся
Вустами ніжно до плеча...
Палають щоки. Мить чекання.
Чомусь змінився увесь світ.
І ще хвилина для вагання...
Злетів з плечей болючий гніт..
Стоїш ти знову на порозі...
Такий бентежний, дорогий...
І я сміюсь на зло морозам,
Бо ти, як завжди, тільки мій!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473128
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Коли похмурий день стискає скроні,
А завіконність сіра і мрячить,
Я простягну вам Усмішку в долоні,
Щоб звеселіло серце хоч на мить!
Зігрію словом непривітність січня,
Вкладу у вірші сонце і тепло ...
І хоч зима спізнилась цьогорічна,
Нехай печаль не ляже на чоло!
Давайте-но згадаємо про друзів,
Що кожен з нас - маленький чарівник ;
І пІдемо уздовж по білій смузі,
На чорній засіваючи квітник!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473156
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Вином вишневим відзорІв світанок,
Спустивши човен місячний за край ;
І ледь помітний інію серпанок
Покрив голками гострими курай ...
Хрумкочуть льодом заспані калюжі -
До пІвночі збирали кришталі,
Та черевики зношено -байдужі
Ступають всюди, ніби королі ...
В єдиній хмарці проростає сонце,
Ховає до криниці сонми снів ;
І на замерзлій виноградній ґронці
Десант пташиний щось зажебонів ...
На клапті снігу, вишиті слідами,
Ліг відпочити вітер після справ ...
І добрий ранок срібними ключами
Зимовій днині браму відчиня ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472681
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Тарасик дуже любить вихідні дні. Вранці Татусь та Матуся п’ють каву, а він уплітає смачний сніданок, тоді тато каже:
– То що? Йдемо сьогодні на прогулянку? – і весело підморгує Тарасикові.
– Ура! – кричить малюк не тямлячись від щастя й захвату. Бо прогулянка це – так весело й цікаво.
– Гаразд, – каже мама, – піду підготую все для прогулянки.
А тоді вони втрьох за будь якої погоди йдуть гуляти. І зовсім не важливо куди саме. Чи до озера, чи до парку, де так багато всіляких атракціонів, гойдалок, каруселей, батутів, гірок, ігрових майданчиків. А ще смачного морозива, солодкої вати, та найголовніше для Тарасика – катання на Поні. Ці маленькі конячки так подобаються малому. Сидячи верхи хлопчик уявляє себе лицарем на коні. А ще Поні дуже лагідні та милі, Тарасик весь час просить татуся купити йому цього коника, щоб мати друга у себе вдома і завжди гратися з ним. Але тато у відповідь тільки хитає головою і каже:
- Поні, синку, не іграшка це – жива істота. За ним треба дуже добре доглядати, годувати, прибирати. Та й жити Поні не може в квартирі, бо йому потрібне свіже повітря, простір, травичка. Інакше він просто захворіє. Та й коштує дорого мабуть.
Тарасик звичайно засмучується, розуміє, та все одно мріє про Поні.
Сьогодні субота, отже всі дружно поснідавши, одяглися і вирушили до парку. Дорогою Тарасик аж підстрибує від нетерплячки, так йому хочеться чим швидше дістатися до Поні. Надворі сонячно й тепло, у парку весело та гамірно. Тарасик вже покатався на усіх каруселях, пострибав трохи на батуті, навіть морозивом поласував. Отже тепер бігом на доріжку де катає діток на Поні добрий та кумедний дядечко Клоун. Але що це? Де Поні? На доріжці сьогодні тихо та пусто, лише сумний дядечко Клоун самотньо сидить на лавочці під деревом. Тарасик підійшов до нього і поторсав його за рукав:
– Дядечку Клоун, а де Поні?
– Захворів наш Поні, сумно відказав той, – лікаря викликали, а він сказав, що кілька днів не можна Поні турбувати.
– А чи можна прийти провідати Поні, принести йому гостинців? – запитав хлопчик, бо він згадав, як колись захворіла Бабуся, і вони з Мамою ходили її навідати. Тоді Мама купила фрукти, печиво та йогурт – гостинці для Бабусі.
– Гадаю, що завтра можна буде прийти, – відказав дядечко Клоун.
– А які гостинці можна принести для Поні? – поцікавився Тато.
– Поні люблять солодку моркву, капустяні листочки, бурячок, шматочки яблук та хліба, – порадив Клоун.
– А цукерки й печиво можна? – з надією спитав Тарасик.
– Ні хлопчику для Поні солодощі шкідливі. Правда іноді ми даємо їм кубики цукру.
– Зрозуміло, – сказав малий.
Дорогою до дому Тарасик довго думав над тим, що виявляється не так просто все, як він собі уявляв. За Поні й справді потрібно старанно доглядати, знати чим можна, а чим ні годувати, і ще багато усілякого різного.
– Я думав Татку, що солодощі найсмачніші гостинці, а виявляється, що для Поні вони не корисні.
– Солодощі синочку, смачні для людей, та й то треба міру знати, багато їх не їсти, бо й людям шкодить не лише Поні.
– Я пам’ятаю, – тихо сказав малий, бо якось одного разу теж переїв цукерок і в нього дуже болів животик.
– Завтра ми понесемо Поні корисні гостинці, – пообіцяла Тарасикові Мама.
Наступного дня хлопчик не міг дочекатися часу, коли вони з Мамою підуть до парку, бо так хотілося провідати улюбленого Поні. Набравши смачних та корисних гостинців Мама з Тарасиком вирушили до парку. Там працівники їм підказали куди йти далі і незабаром хлопчик стояв перед загородою, де жили різні тваринки. Були тут і кролики, і дикий кабанчик, і гарні птахи павичі. Тарасик відразу побачив недалечко Поні. Було їх аж троє. чорний, білий і рудий з білими плямками. Саме до нього і прийшов сьогодні хлопчик. Мама вийняла гостинці з торбинки. Дала Тарасикові морквину, а він простягнув її через огорожу. Білий Поні взяв з маминих рук капустяний листочок, чорний теж потягнувся за капусткою, а руденький підійшов до хлопчика за морквою. Глянув на Тарасика своїми великими і сумними очима, ніби питав чи можна. Хлопчик прошепотів йому:
– Бери, пригощайся, і видужуй скоріше, я за тобою так сумую.
Поні обережно взяв з рук хлопчика морквинку і кілька разів махнув головою, ніби подякував за гостинці. Підійшов дядечко Клоун, зняв свого картатого капелюха, і сказав:
– В тебе добре й небайдуже серденько, спасибі тобі від мене і від Поні за те, що прийшов, провідав, і за гостинці спасибі. Приходь наступних вихідних, Поні вже одужає і буде розважати малечу. І тебе залюбки покатає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472448
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
До тебе йду,
Через усе життя...
Через роки,
І бурі, і негоди.
А ти зажди,
До мене, не спіши.
Не загубись
В життєвих переходах.
Я йтиму ще...
Не зможу я не йти.
Діждись мене,
Це все, про що я прошу.
Судьбу свою,
Мов вірного коня.
Не скоро ще
У полі десь стриножу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472311
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
Почався рік, насичений подіями,
Які, бачу, народу зміни принесуть -
Повітря навіть просякнуте мріями,
Які врешті проявлять України суть.
У подіях цих моя таємна лепта,
Бо над Майданами думкою літаю,
Долаю з ними бурхливу/брудну Лету -
Із Пекла в Життя дорогу прокладаю.
До бою Доля кличе всіх українців,
Бо сплюндрована Душа країни плаче,
Я бачу, як бруньками на кожній гілці
Дерева Життя бринить країни Вдача.
13.01.2014
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472262
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2014
Сплячість почуттів...світ задзеркалля.
********
Зоряна хвороба слави,каннібалізм по
відношенню до себе.
********
Світ вибраних завжди стислий,
але їх добрі діла, гріють землю.
*******
Як ми на дотик відчуваємо холод
природного каменю,так Всесвіт
відчуває нашу енергетику.
*******
Не відшліфовані грані природного,
дають зрозуміти їх призначення.
*******
Не має шкали виміряти страх безодні.
але для декого бзодня є звено переходу
свідомого у надсвідоме.
*******
Самотність...одні від неї безумствують,
інших... приводить до досконалості.
*******
Для звіря далеко очі не дзеркало душі,
інформація людської агресії...
******
Хвороба людина...сигнал для очищення.
*******
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471883
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 12.01.2014
ГОрнуться сніжинки до вікна
Сутністю зимового чекання ...
А ще вчора сонячна весна
Поміж трав розсИпала клечання ...
А сьогодні ...Рвучко стугонить
Дід - вітрисько у холодну шибку,
І ховає у кишені мить
Місяцем, розрізаним на скИбки ...
І думки, розсипаним зерном
Об підлогу стукають прийдешнім ...
...А мені згадались перед сном
Намистинки літа на черешні ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471742
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Базальтово окаймлена душа
Свою тендітність криє в стоголоссі,
Вона кохає, але є межа,
Вже важко віднайтися у хаосі...
Стільки обмежень...В"язень по життю?
Тоді для чого смуток цей збирати?
Я гордістю її геть прошерстю,
Запущу нові щастя-дні верстати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471769
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f24a/AFqln3U_B0s.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f254/N9300xyllYU.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: Дарина Рощак
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Малює січень плавно від руки
В молочній піні строгі панорами,
Тут світлоокі бойківські хатки́
До гір плечистих туляться дахами.
І так од віку: скільки цих лісів,
Відколи сонце білить полонини,
Живуть собі пліч-о-пліч у красі
Світи природи й вільної людини.
І так їм добре й затишно обом,
І спільна чаша миру завше повна.
Змахне Господь пресвітлим рукавом -
Закружеляє клаптаками вовна!
Крізь по́ри снігу дихає земля,
Коріння стугонить, як пружні жили.
Старенький бойко* жмутком короля*
В саду дерева в'яже, щоб родили.
У світлу пору сивого Різдва
Тут кожна хата просить вас до столу
І молитвами щирими слова
Летять, мов сніг, до Божого престолу.
А в час, коли проклюнеться весна,
Немов курча з-під матової плівки,
Розбудить землю сонну борона
І свіжі краплі чистої дощівки.
І зарясніють щедро врожаєм
Густі поля й доглянуті городи,
Пройдеться Бог заплуженим конем,
Благословенням землю заскородить.
І буде хліб пахучий на столі -
За працю добру щедра нагорода.
Із роду-віку на моїй землі
Живуть у мирі люди і природа.
*Бойки - представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей.
*Король - те саме, що дідух, різдвяний сніп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Помолімося за Україну
За народ її благословенний
За героїв її безіменних
Помолімося в добру годину
Помолімося гаряче, щиро
Аби глас наш мільйоноголосий
Цю молитву до неба доносив
Помолімось разом. Усім миром!
Бо над нами одвічне прокляття
Ми раби у своїм ріднім краї
О, Маріє, почуй нас! Благаєм!
На колінах молімося, браття!
Біль отой, знаю, небо розчулить
Бог прийме цю молитву гарячу
І прозріють сліпі та незрячі
І глухі нас, нарешті, почують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471547
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Інше місто за твоïм вікном
Розцвітає зорями ручними,
Згадкою про мене перед сном,
Різними химерами нічними ...
А у мене колючіє час
На долонях місячної рими ...
Вчора ще не писано про нас,
Завтра ми зустрінемо чужими ...
Спалахом - іскринкою згорить
В атмосфері днів метеоритом
Наша зустріч - лиш єдина мить,
Що промчала долями транзитом ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471490
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Ты отвоюешь меня у всех,всех...
Шел ты ко мне долгих сто тысяч лет.
Ты за меня жизнь всегда отдаешь,
Даже взамен ничего не возмешь.
Ты отвоюешь меня у ветров,
С ними сражаться всегда ты готов.
Ты отвоюешь меня у планет,
Будешь со мной сто и тысячу лет.
Знаешь,что нужно для счастья...Да,да..
Ты отвоюй лишь меня у себя...
Чтоб не катилась слезинка,слеза...
Чтоб не рыдала,не плакала я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471262
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Як дорога вдаль тебе покличе
Влітку, в спеку у степу широкім
Стану я берізкою стрункою,
Щоб тебе, мій любий мандрівниче,
Напоїти життєдайним соком,
Вкутати сріблястою імлою.
Як дорога вдаль тебе поманить,
У дощі й студені буревії –
Білим птахом розпростаю крила
На путі твоєму знову стану
Обгорну і ласкою зігрію,
Щоб тебе негода не зломила.
Як дорога поведе крізь хащі,
Через терни, темінь і каміння –
Запалаю зіркою у небі,
Не лишу тебе напризволяще,
Простягну вервечку із проміння
Я, коханий, все зроблю для тебе.
По землі ступай широким кроком,
Не губись в вітрах лихої долі.
Я б тобі і небо прихилила,
Захистила б, не моргнувши й оком.
А собі – жалі твої і болі…
Отака в мого кохання сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470983
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 08.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
Отложить бы заботы, тревоги,
И навстречу рассветным лучам
Босиком побежать по дороге
К тем ромашковым белым полям.
К тем полям, что зовут нас из детства
В мир, где словно кто счастье пролил,
Где мальчишка, что жил по соседству,
Первый свой поцелуй уронил.
Побежать бы, взлететь неба выше,
Сбросив цепи земной суеты,
Ощутить себя чище и тише,
Стать белее, чем эти цветы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470964
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Квітчастим ситцем розстелилось поле.
Казкові квіти полонять мій зір.
Яка краса, блаженство неозоре
Нелегкій долі, що наперекір.
Атласне небо вишите зірками.
До нього свої очі підведу.
Я з заздрістю милуюся хмарками.
Куди вони спішать? Все не збагну.
Заплутався у косах теплий вітер.
А я ховаю сльози і біжу.
Я знаю: ти душі моєї витвір...
Та все ж таки я вірю міражу...
Квіткове поле росами покрите.
Босоніж все біжу я навпросець.
В твоїй душі не все, можливо, вбите...
Як колеться пахучий цей чебрець.
Край неба загорівся. Вже світає.
Присіла трохи... Переводжу дух,
Та серце в безнадії калатає:
Густий туман закрив усе навкруг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470889
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
[img]http://s002.radikal.ru/i197/1112/98/90869e86f9e3.jpg[/img]
Палають зірчасті лампадки
і дзвони єднання звучать,
срібляться луною колядки
і тане воскОва свіча.
Із неба нам шлють янголята,
озвучують сурми листа,
що кожному можна прийняти
і серцем вітати Христа.
Пашіє кутя у господі,
рум’яний пампух і узвар...
І сонце пелюстками сходить
на ранок Святого Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470783
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
[img]http://bestgif.su/_ph/13/2/496320192.gif[/img]
Із року в рік пресвітлий дух Різдва
Запалює зорю в морозний вечір,
Під білим ру́ном дихає трава,
Лепечуть дрова у гарячій печі.
Медовим хлібом дихає кутя,
Узвар гарячий піниться у збанку,
Віншує світ народжене дитя,
Вдягаючи святкову вишиванку.
Гаптує ніч добротне полотно,
Ряхтять зірки, як па́левіі лампадки.
Крізь інеєм запудрене вікно
Уривками доносяться колядки.
І сухоцвітом прибраний діду́х
Ворушить тишу співом колосковим,
Ширяє у повітрі світлий дух,
Вітає землю із Різдвом Христовим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470657
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 07.01.2014
«Нова радість стала…»
Колядує майдан, від усюди народ,
Колядують і ходять вертепи…
Колядує майдан, народ прагне свобод,
Час виходити людям з халепи…
Бо земля в нас одна і єдина в нас ціль,
Ми не маємо права так жити,
Через те і зібрався майдан звідусіль,
Щоб державі своїй послужити.
Щоб Карпати й Донбас і Таврійські степи,
Обнялися у дружнім братанні,
У нас зброї нема, є лиш коси й серпи,
Щоб збирати хліба на світанні.
Всіх вітає з Різдвом всенародний майдан,
Україна колядки ці чує…
Бо піднявся народ, щоб позбутись кайдан,
Колядує майдан, колядує!!!
Христос народився!
Славімо його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470744
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Якби Бог захотів зробити світ досконалим,він би його таким і зробив.Якби він захотів,щоб його син народився в розкішному будинку із золота-він би в ньому народився.Пологи не були біля досвідчених лікарів.Поруч стояли невидимі Янголи.Можливо-вони стоять біля нас,коли нікого немає поруч?
Дрібниці-це така одиниця,що ламає чи будує все.Вона не вимірюється в розмірах,вазі,без кольору чи кольорова.Якщо лупити по дерев'яному ліжку великою повітряною кулькою розміром з будинок-то на ньому можна буде спати.Якщо його буде підточувати маленький черв'ячок,то з часом на землі лишиться купа порохня.
Хаос в вашому житті-закон Всесвіту.Жодна людина не була без випробувань,сліз,радощів і втрат.Перешкоди повинні бути.Ми не завжди дістаємо все,на що заслуговуємо.Якби в кожного було окреме житло і змога жити самому(хіба не заслуговуємо?..)-ми не мали б навіть доріг.Не вистачило б на них місця.При кожній сварці чи негараздах переходили б в свій будинок.Сніжинки не падають кульками,а дощ-горизонтально...Хтось же відправляє кожну дощинку окремо...
Відсутність всіх знань-це не дуже страшно.Можна відкрити книжку,навчитися користуватися інтернетом.Давно відомо чим заправляють автомобіль.Страшніше-невміння і небажання аналізувати.
Всім,хто пише...
Попелюшку давно вже перечитали тисячу разів.Він багатий,вона бідна...Він бідний,вона багата...Нам не вистачає казки.Але можливо-варто писати про щось зовсім інше?..Хоча...Чому читають і екранізують Ніколаса Спаркса?Пропонують велику суму за екранізацію ще недописаного роману?
1)Він кохає свою дружину.
2)Напевно,тому Бог послав йому думки про такі гарні історії кохання.
3)Про що це я?Кохання всім Вам мої дорогі...
P.S.Я підняла шишки з землі.Ранком я перерахувала.Їх було сім.Дивно,але я люблю сім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470470
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 06.01.2014
Ох, і мете! Сніжинок міріади
Світ загорнули в сиву пелену.
Вощать налиті охрою лампади
На захололу рунну білизну.
Свистять вітри, мов пізні електрички,
Дзвенить поземка цукром по шибках.
Чиїсь забуті білі рукавички,
А може снігу клапті на гілках?
Тремтять під хутром кетяги калини,
Немов багряні грудки снігурів,
Густа завія пухом лебединим
Затьмила скельця теплих ліхтарів.
У білій піні губляться вокзали,
Пурга в'юни́ться, ніби жеребець!
Бреду собі, закутавшись у шалик,
Як вишня в соболя́чий комірець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470107
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Вже столи всі багато накриті,
А за вікнами чути кроки -
То ідуть в безкінечність миті
Грудня й цього, старого, року.
Сяє вогниками ялинка,
Наче хоче затьмарить зірку ;
Навіть мишка несе скоринку
В новорічно прикрашену нірку.
Таïну опівнічного неба
Розфарбовують бризки салютів...
Загадайте бажання для себе,
Намагайтесь погане забути ...
Розпочнемо з новоï сторінки
Свою світлу життєву повість :
Посірілі сумні відтінки -
Швидкоплинуча тимчасовість ...
Новий рік вже на злітній смузі -
Загадаю я без вагання
Щоб у рідних моïх і друзів
Заповітне збулось бажання!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469581
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 03.01.2014
В небосині сонцем'ячик
Заховався під плащем -
По дорозі босо скаче
День посрібленим дощем.
Все довкола калюжіє,
Заструмковано дзвенить ...
Та грайливим вітровієм
Плащик знятий був за мить.
Розкрилатилась веселка
На підкладці у плаща,
Задивилась у люстерка
На листочках у куща.
Горобці струсили пір'я
Від небесноï води,
Позлітались на подвір'я -
По калюжах побродить.
В бризках радощів малята
Обирають : хто з них "квач "?..
А стара поважна хата
Ловить в вікна сонцем'яч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468513
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Якось раз під Новий рік
Сірий зайчик скік та скік,
Під віконечком стрибав,
У віконце зазирав.
І лиса з рижим хвостом
Все ходила під вікном,
У віконце зазирала,
На ялинку поглядала.
А ялинка вся горіла,
Золотим дощем мигтіла,
І манила віх до залу,
Подарунки обіцяла.
Раді всім у дружнім крузі,
Веселіться, любі друзі.
Всім радіти, всім дружити,
Всім під сонцем мирним жити.
(вірші моєї мами Л. Є.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468406
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Внукові Горчику ,присвячую!
Там у лісі на горбочку,
Під ялинкою в куточку,
Зайчик біленькій дрімав.
Одне очко мав закрите,
Друге ,він тримав відкрите,
Бо на Горчика чекав.
Зажуривсь зайчик вухатий,
Ой чи ж вийде Горчик з хати?
Не боїться він сніжку?
Але Горчик уже зранку,
Одягнув свою вушанку,
Забрав саночки з садку.
Зі сніданком не барився ,
Він до зайчика спішився,
Ще й морковку в ручки взяв.
Саночки узяв з собою,
Ну, бо ж як без них зимою,
Та й до зайчика помчав.
З снігу грудочку зліпили,
Разом з горбика окотили,
Стала «баба» снігова.
Горчик любить небелиці,
Зробив носик із морквиці-
Стала мавка лісова!
Ой було ж тут повно втіхи!
Тут і радості і сміхи,
Горчик зайчика вітав!
Оба на санчата сіли,
Снідати разом спішили,
Зайчик другом Грицю став!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468349
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Тоді поет, коли своїм пером, керуєш в серці з мудрістю в двобою,
Словами правди пута розірвеш, в змаганні залишаєшся собою.
Коли здається вже немає сил і хтось тобі фальшує про знемогу,
Повір! Поміж безсилля і зневір - добро дарує сильним перемогу.
Словами можна вбити, розсікти, слова сильніші від гармат і кулі
Лиш той поет, хто зоряні мости стожильно в тілі гаслом пророкує.
Не піддається на облесливі слова, добро і зло - супротиставить,
Бо гріш ціна поетам, як душа кумира-ідола викохує і славить.
Навіщо слави і вінків лаврових?! Тоді поет, як непохитне слово
серед каміння силоміць цвіте. Великий той, хто в Бога за малого.
Тоді поет, коли життя і смерть - альтернатива правди і любові
Сліпим поетам - пропасть. Ну, а зрячим – поезія в небеснім ореолі.
Живи поете і твори добро! Яка велика сила народитись.
Поезія – це ти, твоє єство. Не смій, серед негідних загубитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468378
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013
В морозній піні змерзли ліхтарі,
Їм вечорами довгими не спиться,
Десь на криштально-сяючій горі
Кужі́ль пряде зимова сніговиця.
Здається, крок лишився до зими,
Здається, мить - і на́біло всі плями...
Та тільки грудень люлькою димить,
Молочне мрево сіє над гаями.
Така марудна осінь затяжна
І дні - пожухлі аркуші паперу.
У тебе в серці те́плиться весна,
Її флюїди рвуться в атмосферу
Мого безсоння. Місячна канва
Розсікла шибку лазерним прицілом.
Крізь наші пальці дихає трава
І рани затягає хлорофілом.
Тобою го́ю власну гіркоту,
Сортую стоси роздумів по циклах...
Я не впускала в душу самоту,
Та самота до мене майже звикла...
Дрібним піском просіювались дні,
Вона ж мостила затишне кубельце...
Та голос твій розсипався в мені,
В душі застрягло кольорове скельце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468152
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Ну хто сказав, що стіл - письмовий?!
Понакидали папірців ...
Я ж говорю вам : стіл КОТОВИЙ!!!
Тож прибирайте олівці!
Який твердий мені матрацик
Поклали серед володінь...
Ой! Розірвали!..Ой! Ще й клаца! ..
А ...ноутбук ...ех, гризти лінь ...
А, може, лапкою ...легенько :
Ну ненавмисно ...вибачай? ..
О ні! Я краще посиденьки
Влаштую на кнопках ...Вмикай!
Диви : утупивсь в казна що те,
І розмовля з собою сам ...
Ей! Чуєш? Хоче ïсти котик!!!
...Ану тебе до пащі псам! ..
Посплю ... Так : голову на штуку,
ОбІймем лапами дроти ,
А хвіст куди? Ага - під руку!
Ну совість май - тут сплять коти!!!
А це що? Миша??? Тьху, зараза!!!
Вже штучну ïжу завели ...
А в пам'яті моïй відразу
Вся живність, що колись ловив ...
Ой! Ой! Зачухалось! ..Ну вибач! ..
Подумаєш - якийсь "деліт "...
Я хочу ïсти! Чуєш? Рибу!
І зачекає нехай світ!!!
Ура-а-а! Таки свого добився!
Ну ...це не риба ...та нехай! ...
Наïвся! Треба тепер вмиться ...
Я тут, скраєчку, не спихай ...
Тепер вмощусь отут зручніше,
Примружу очі ...Ти сиди!!!
Я вже наïвсь! Але пізніше
Мені захочеться води ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468113
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Сумує день марудними дощами
В туманнобрових сивих берегах ;
І шкряба вітер небо пазурами
Ховаючи сніги у рукавах.
Зсірів кришталь на скатерті дороги,
Розхлюпавши крізь тріщини вино.
Зима склада часи у діалоги
Як чорно -білі кості доміно ...
Тремтять дерева, втративши принади,
Ïх летаргія вже чека весни ...
А десь в захмар'ï зоряні лампади
Срібля'ть крізь вікна новорічні сни ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467814
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Над Україною туман успішно бореться з зимою,
а в центрі Києва Майдан нових народжує героїв
Неначе велет на весь cвіт гукає: "Слава Україні!"
"Героям слава!" - у отвіт многоголосять всі країни.
Як переміг в собі раба - ставай в ряди бійців Майдану!
То є священна боротьба проти гнобителів-тиранів.
За спільний європейський дім боротись вийшла юна зміна,
"Героям слава!" - крикнем їм на їхнє: "Слава Україні!"
За власну гідність! Розірвем страху принизливі тенета!
Майданом волі увійдем в світлицю цінностей планети.
Нехай лунає на весь світ велично: "Слава Україні!"
"Героям слава!" - наш отвіт - "Ми вже не клякнем на коліна!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467626
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Не цілуй,не цілуй,я ті не фрайирка.
Падав сніг,падав сніг аж до понеділка.
Музика заграла,били фиделками,
То любов,то любов была поміж нами.
Не купуй,не купуй гуску на гостину,
Бо ті ї поварю та й складу в плахтину.
Я сама,я сама тулько курок маву,
Поливку наварю і гостий чекаву.
Купив бісь мі квіття ружовой,червеной.
Тоди буде до тя серце не студеной.
Цісь дурний,купуєш гусі із качками,
А потому кажеш:є любов між нами.
Оддамся за того,що мі квіття носить...
Але серце тебе лем єдного просить...
Зварю ті пасолю,кромплі у лупіні.
Нашо мі ті квітки?Ми і так щасліві...
Купивісь мі квітки у зимі.Цілуєш.
Дуже тя я люблю.Ці ти Янку чуєш?
Варю їсті,а ты дрова з лісу возиш,
Уже разом спиме.Де іши там ходіш?
Постіль тепла,іди,вжем ся розобрала,
Я тебе звечора у постіль чекала...
Падав сніг,падав сніг,ти ня грів коханий.
Знаву я,знаву я:є любов між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467594
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Натхненно в церкві хрестить лоба,
Замало не у Царських вратах.
А, поза церквою, жадоба,
Його життєве кредо:"БРАТИ!!!"
Він обома бере руками,
Насититись немає змоги.
Усе у нього саме-саме...
Жебрак багатший все ж за нього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467585
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 21.12.2013
Дійові особи
Перший Ведучий.
Другий Ведучий.
Сорока-Білобока.
(На сцені – Перший Ведучий.)
Перший Ведучий
Доброго здоров’я, шановні добродії. Чи ви не примітили, що сьогодні якийсь незвичний день? Можливо, якесь велике свято?
(Зненацька на сцену вбігає захеканий Другий Ведучий.)
Другий Ведучий
(перелякано)
Скажіть, будь ласка, де я? Ви на мене чекаєте?
Перший Ведучий
Так!
Другий Ведучий
(недовірливо)
А я не запізнивсь?
Перший Ведучий
Ні, а що трапилось?
Другий Ведучий
(стривожено)
Та сьогодні якийсь день незвичний – зі мною трапляються дивні пригоди:
Рано-вранці, тільки-но приснився дивовижний сон, як мене розбудила Сорока-Білобока. Вона сиділа на клені під вікном і збуджено скрекотала. Що з нею?
(Перший Ведучий виходить, натомість забігає Сорока-Білобока. Вона говорить скоромовкою і в такт розповіді кумедно махає крилами.)
Сорока-Білобока
Ой, лишенько, що сьогодні за день такий?
Другий Ведучий
Що трапилось?
Сорока-Білобока
Кожного дня я встаю рано, ще до схід сонця, облітаю околиці, щоб зібрати для сонечка останні новини…
Другий Ведучий
(Тихо, щоб не почула Сорока-Білобока.)
Знаємо, які новини, та ще й для сонечка – плітки збираєш, а потім розповідаєш їх кожному зустрічному…
Сорока-Білобока
(продовжує розповідь)
Так хотіла зробити і сьогодні…
Другий Ведучий
І як, облетіла?
Сорока-Білобока
Та де там! (таємничим голосом) Тільки-но вихопилась із гніздечка, як бачу: на гілочці клену біля гніздечка висить святково оздоблена шкатулочка, а в ній – для мене подарунок…
(Непомітно виходить зі сцени Другий Ведучий, а натомість вбігає заінтригований Перший Ведучий.)
Перший Ведучий (зацікавленим голосом)
А чому ти вирішила, що той даруночок для тебе?
Сорока-Білобока
Та на шкатулочці ж був напис: «Сороці-Білобоці від… А далі – не зрозуміла, тому що напис розмитий росою.
Ніхто мені не підкаже, що ж сьогодні за свято таке чудове, коли навіть Сороці-Білобоці дарують подарунки?
(Діти кричать з місць: «День святого Миколая!» Сорока-Білобока в цей час бігає по сцені, хвастаючись отриманим подарунком.)
Перший Ведучий
Вірно, сьогодні, велике свято – День святого Миколая. Вранці цього дня добрі люди знаходять у себе під подушками його незвичайні подарунки. Скажіть, малята: кому-небудь із вас пощастило знайти сьогодні дари Миколая?
(Так! Так! – відповідають діти і розповідають, про отримані дарунки.)
Перший Ведучий
Тоді скажіть, чим же прославився Миколай перед тим, як став святим? (Відповіді дітей, непомітно Ведучі міняються місцями.)
Другий Ведучий
А я доповню ваші знання:
Давненько вже ходять ці вісті –
Ще прадіду прадід казав:
В одному прекрасному місті
Щиросердний юнак проживав.
Був хлопець багатий душею
І гроші великі теж мав,
Бо знатною славивсь ріднею.
Але і в біді побував!
Тому й співчував бідолашним,
Та й діток маленьких любив!
Це ж він меценатам сучасним
Благодійності щедрість відкрив.
Господь милосердний на небі
За щирість Миколу любив.
Єпископом став той, далебі,
І Господу вірно служив.
Завбачивши вірність Святого,
Господь Миколая спитав:
– Ти праведну вибрав дорогу…
Що хочеш, щоб я тобі дав?
– Не хочу нічого я брати,
А вірно служитиму знов.
Ти людям віддай моє благо,
Підтримку свою і любов.
А я щоб в канун свого свята
Всю землю за ніч обійшов,
Заглянув до кожного в хату
І слово підтримки знайшов.
Щоб в ранішню світлу годину
Господар обов’язок знав:
За чемність і працю дитині
Дарунок від мене поклав.
І скільки ще будемо жити,
Щороку нам Бог це дає:
Микола мандрує по світу
І людям добро роздає.
Не треба й на мить забувати,
Усіх так навчає Господь:
Потрібно батьків шанувати,
Та Віру, добро і народ.
(Непомітно на сцені з’являється Перший Ведучий.)
Перший Ведучий
А ще в народі Миколая називають Чудотворцем. Знаєте, чому? (Відповіді дітей.)
Другий Ведучий
Вірно! В народних переказах та легендах святий Миколай творить чудодійство, боронячи людей від стихійного лиха. Особливо його шанували моряки і рибалки. Виходячи в море, вони завжди брали з собою образи святого Миколи Чудотворця. Ікони Миколая прикрашали і їх оселі.
(Сорока-Білобока бігає по сцені з підійнятими вгору крилами, даючи зрозуміти, що просить слова.)
Перший Ведучий
Окрім того,Миколай Чудотворець опікується не тільки людьми, а й диким звіром. Про це теж розповідають давні легенди.
(Нарешті черга доходить до Сороки-Білобоки і вона з радістю, що її слухають, розповідає.)
Сорока-Білобока
А мені розповідало Сонечко про Миколая, що він такий трудівник, так вболіває за людей, що, навіть, не сидить на небі. А все на Землі, та на Землі – ходить поміж людей, допомагає їм в біді. Не те, що Касян – ходить паничем, ще й до Бога пішов жалітись на людей, що вони тільки Миколу і шанують, його ім’ям он скільки церков назвали.
Звелів Бог покликати Миколая. Та де там! Його й близько немає на небі: то він рятує край землі рибалок від урагану, то козаків з неволі вирятовує, або разом з чумаками витягує з болота мажори з сіллю. Так він його і не діждався, але те, що Миколай не цурається людей, допомагає їм в біді, несе страждущим слово боже, сподобалось Господу, і він звелів особливо ушановувати Миколу Чудотворця два рази на рік. З того часу і повівся на Землі звичай святкувати Миколая 22 травня і 19 грудня.
Перший Ведучий
Тож, діти, давайте і ми будемо наслідувати добро і вчинки святого Миколи Чудотворця.
Другий Ведучий
Нехай же свято Миколая стане для вас святом Добра, Прощення і Любові до ближніх.
Сорока-Білобока
А тепер настав час розповісти вам свіжу новину – наші малята підготували до свята Миколи цікаву та повчальну виставу і зараз нам її покажуть. Тож, слухайте уважно, щоб потім змогли відповісти на запитання.
СЦЕНКА
Дійові особи
Мати – старенька, забита працею і негараздами жіночка в сірій кофтині, темній спідниці і темній заквітчаній хустині.
Перша Доня – старша дочка – молода дівчинка в українському вбранні, в якому переважає червоний колір, уквітчана яскравим віночком з квітів на голові.
Друга Доня – менша дочка – молода дівчинка в українському вбранні, в якому переважають помаранчевий та синій кольори, уквітчана яскравим віночком з квітів на голові.
Перший Син і Другий Син – хлопчики в козацьких червоних шароварах і сорочках-вишиванках.
Кицька Мурка – дівчинка в яскравому вбранні киці – модниці з довгим хвостом і короткими вушками.
(Невеличка кімнатка в убогій хатині. Посеред кімнати – стіл, за яким сидить Мати. Поряд з нею – Перша Доня, яка невміло підмітає долівку, високо розмахуючи віником. Здається, що вона більше збиває пил, ніж підмітає.)
Мати (замислено)
Вечірня зіронька встає,
Тож – святий вечір настає.
А потім – Бог дасть святу нічку…
Пора світити Йому свічку!
(Бере в руки свічку, засвічує і ставить на стіл. Звертається до старшої доні.)
Мати
На вечір глядя, не мети –
Не приїздитимуть свати.
До цього, донечко, звикай –
Удень, чи вранці підмітай.
Перша Доня
Які прикмети! Ай-ай-ай!
(Не реагуючи на материні слова, продовжує підмітати в хаті. Заходить менша дочка, вона вносить оберемок дров. Ретельно витерши об постілку взуття, несе дрова до печі і акуратно викладає їх під припічок.)
Мати (до Другої Доні)
Візьми в куточку рогачі
Й дістань нам горщики з печі.
На стіл вечерю діставай…
(Менша дочка без зайвих слів і прирікання виконує прохання матері, готуючи вечерю для всієї родини.)
Друга Доня
А скоро прийде Миколай?
(Зупинилася і з цікавістю поглядає на матір. Старша донька теж перестала махати віником і чекає на відповідь.)
Мати
Далебі, я його зустріла…
В Миколи так багато діла!
Полями, лісом, бережком
Обходить Землю пішаком,
Несе в оселі слово Боже!
Усім нужденним допоможе…
За людей Святий страждає,
Від біди обороняє!
(Неждано-негадано менша дочка випустила з рук тарілку, і вона гучно хряснула об долівку, розлітаючись на цурки.)
Друга Доня
Що ж я, нене, наробила?
Ненароком, не хотіла…
(І в неї полились з очей сльози.)
Мати
Не журися, доню, так вже є:
Той, хто не працює – не поб’є!
(І вона з ніжністю прихилила до себе зажурену дочку. Зненацька відкриваються хатні двері і на сцені з’являються сини, вони жваво і весело про щось говорять поміж собою. Нараз, почувши розповідь матері, замовкають, уважно прислуховуючись до її слів.)
Друга Доня
Я ще чула від людей:
Дуже любить він дітей,
Пестить їх, вві сні цілує,
Подарунки їм готує…
(Входить, потягаючись, Киця Мурка. Вона, либонь, тільки-но проснулася, тре лапками заспані очі і позіхає.)
Мати
Ти прокинулась вже, Кицю?
Йди по воду до криниці,
Бо, нема водички в хаті.
Як сніданок готувати?
(Киця Мурка скривилася, наче від зубного болю.)
Киця Мурка
У людей коти ще сплять.
В мене ж – ніженьки болять,
Лихоманка он трясе…
Кому треба – принесе.
(Раптом, побачивши комара, аж підстрибнула з радості і кинулась за ним по сцені, намагаючись його спіймати.)
Перший Син
А ще кажуть: в ніч святу
Під подушечку просту
Подаруночки ховає –
Так зі святом їх вітає!
Мати
Дійсно, так ви, діти, чули…
Лиш одне, мабуть, забули:
Подарунки кладе щирим.
Неслухняні та сварливі,
Хитромудрі і ліниві, –
На відруб даю мізинець, –
Задаремна ждуть гостинець!
(Киця Мурка, зачувши ці слова аж зупинилася від переляку.)
Киця Мурка
Чому всі останні дні
Такі прикрощі мені?
Ранком, вдень, або вночі
Їсти б їла, робить – ні.
Може, грип сидить в мені?
(Від її слів на членів родини напав сміх, тому що всі знали про її ліниву вдачу. Нарешті розмова продовжилась.)
Перша Доня
Ти ж признайся, люба нене :
Ми завжди були до тебе
Чемні, добрі, не сварливі,
Працьовиті, не ліниві?
(Всі члени родини присіли за столом і уважно чекають на відповідь неньки. Лиш Мурці байдуже. Вона знову гайсає по сцені за метеликом.)
Мати
Ніде правди мені діти:
Добрі ви у мене діти.
Та… є холод і тепло…
У сім’ї в нас все було.
Перший Син
Все ж, скажи нам, неньо мила:
З нами ти завжди щаслива?
Чи надійні ми в біді,
І чи любі ми тобі?
Другий Син
Ми ж тобі допомагаєм:
І дровця у піч рубаєм,
Стережем житло вночі…
Друга Доня
Борщик варимо в печі,
Перша Доня
Підмітаємо світлицю,
Киця Мурка
Носим воду із криниці,
Перша Доня
Миєм посуд, перемо,
…Правда, інколи й б’ємо…
Друга Доня
Ми зробимо все, що бажаєш, для тебе,
Для нас ти, матусю, як сонечко в небі!
Перший Син
Як нам не любити матусю свою –
Вона зберіга нашу дружну сім’ю.
Другий Син
Пробач нас, матусю, і дуже не лай!
І так це зроби, щоб почув Миколай.
Перша Доня
Щоб він не вважав нас за тих білоручок,
Друга Доня
Бо ми ж таки гідні дарів з-під подушок!
Мати
Я вас розумію, синочки і доні:
Мозолі від праці у вас на долонях.
Тому я вам вірю, об цім не тужу,
Про щирі серця і Миколі скажу.
(Зненацька чути з-за куліс громовий голос Святого Миколи Чудотворця. Від нього, немов загіпнотизовані, всі вклякли на місцях, навіть Мурка завмерла на одній нозі.)
Микола
Тільки-но зайшов до хати,
Як почув: радіє мати.
Тож, спасибі, дітки милі,
За сердечка чуйні, щирі.
І нехай у вашій хаті
Як весна, вікує свято.
З ним я вас поздоровляю,
Долі щедрої бажаю.
Щоб добро у вас жило,
Чим гостей вітать було.
Та любіть свою Вітчизну –
Кожну мить, завжди, до тризни.
Хай життя вам в радість буде,
За добро шанують люди.
Ще бажаю, дітки милі,
Щоб жили в ладу і в мирі!
Щоб добру повік служили,
Між собою всі дружили.
Час іти…Через хвилинку,
Заберіть мою торбинку…
(За кулісами вчуваються важкі кроки, гупають вхідні двері – це Миколай покидає оселю. Йому треба поспішати, щоб встигнути до ранку обійти всі оселі. Музична пауза.)
Сорока-Білобока
Ось і закінчилась вистава. Аж правда, цікава історія? А чи уважно ви її слухали? (Шум в залі: «Уважно!» «Уважно!»)
Тоді, хто відгадає оцю ось загадочку:
– Через ліси, через поля
До нас приходить він здаля
І діткам під подушки
Кладе цукерки, грушки.
У нього – сива борода,
Та за плечима – клунок.
Як звуть його? Хто відгада –
Для того й подарунок! (Святий Микола Чудотворець).
(Діти розгадують, Сорока-Білобока вручає переможцю подарунок.)
А оцю загадку розгадаєте?
Найрідніша, наймиліша,
Всіх вона нас пестить, тішить,
Завжди скрізь буває з нами.
Відгадайте, хто це? (Мама).
***
Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша – солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься … (Україна).
А можливо ще хто знає загадки про Миколая, мам у і Вітчизну?
Перший Ведучий
Дітки, а хто може сказати, що таке «зло»? Про нього багато розповідають народні прислів’я та приказки. Ось, наприклад:
– Не той бідний, хто хліба не має, а той, хто душі.
– Злість відчиняє рот, а закриває очі.
– Злий плаче від злості, а добрий – від радості.
– Вовк по вовчому й думає.
(Перший Ведучий працює з дітьми.)
Другий Ведучий
Дітки, а хто тепер може сказати, що таке «добро»? Про нього теж багато розповідає народна мудрість. Наприклад:
– Добра не оціниш, поки його сам не зробиш.
– Добру річ завжди пізнаєш, а добру людину – тільки в біді.
– За добро й тобі добром віддячать.
– На зло здатний кожний, а добро може зробити лише справжня людина.
– Не одежа красить чоловіка, а добрі діла.
(Другий Ведучий працює з дітьми.)
Перший Ведучий
Любі друзі! Ось ми з вами і познайомилися зі святом Миколая Чудотворця.
Другий Ведучий
Будьте здорові, веселі і щасливі. Любіть ближніх, творіть добро і вас будуть шанувати люди, а святий Миколай ховатиме під ваші подушечки любимі вам подаруночки.
Сорока-Білобока
Та й до нас не забувайте приходити, ми завжди вам будемо раді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467113
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
На все поле пахне гречка.
Білим заквітчалась.
А від неї недалечко
Соняшники вбрались.
А он в житі, скраю поля,
Маківки палають.
Та недовга їхня доля:
Вітри позривають.
Ця краса так вабить погляд.
І життю радієш,
Бо запалить в серці вогник-
Зразу здоровієш.
І змішалися в повітрі
Запах, колір літа...
Нагадалась ця палітра,
Щоб у холод грітись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467019
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Приручу довгу ніч, простягнувши ïй сни на долоні,
Ніби крИхти пташкам, що шукають розради в людей ...
Запишу стан душі партитурою вічних симфоній,
Щоби соло звучало, як сповідь зів'ялих лілей ...
В шепотінні хвилин зазорІє розхристаність вікон,
Місяць білим наливом дозріє на схилі небес ...
Еліксир із пісень - вже давно перевірені ліки,
Коли привид з минулого раптом у серці воскрес ...
В нагромадженні дум знов зародиться вогник надії,
Відкидаючи тіні на стіни колишніх тривог ...
...Ще учора весна фарбувала у прозелень віï,
А вже грудень дописує в "Повісті літ " епілог ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467098
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Сонко -Дрімко на темнеє небо
Пришива зірочки веселі,
Щоби казка прийшла до тебе,
Прилягла на твоïй постелі.
Вушка місячного зайченятка
Пустотливо лоскочуть щічку.
Спи, маленьке моє дитятко,
Нехай доброю буде нічка.
Хай до тебе приходять в гості
Попелюшка чи Синя Птиця ;
Хай насниться Чудесний Острів,
Або повна пісень криниця.
Нехай коник веселкогривий
Принесе тобі Семицвітку,
Або Оле -Лукойє сивий
Знов розкаже свою оповідку ...
Спи, маленька, до самого ранку,
В Дивосвітнім своïм розмаï,
А матусина хай колисанка
Від злих снів тебе оберігає! ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466823
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
Всю ніч хурделиця гуляла.
І в круговерті був весь світ...
Вона так мило забавлялась.
Мостила килим до воріт.
Заплутавсь в соснах блідий місяць.
Зірки сховала пелена.
Серед пустих, безлюдних вулиць
Тулилась нічка до вікна.
Невже, боялась заметілі,
І їй хотілося тепла?
Не до смаку постелі білі...
А заметіль мела, цвіла...
А в хаті вогник ледве блимав.
Дрова жевріли у печі.
Періодично вітер гримав,
Гойдав віконниці старі.
Серед пітьми два серця бились.
Їм дарувала рай зима...
А нічка з заздрістю дивилась...
Та скоро ранок... Мгла лягла..
Ураз хурделиця затихла...
Сипнув лапатий знову сніг...
І тиша жадана повисла...
Така ось зміна... Краплі з стріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466616
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013
Не має праведник мільйонів
На обездоленій землі.
А з нами грають в «лохотрона»,
Обіцянок дарують грона
І птаха синього політ.
І знову нас уводять, сірих,
У вибір, котрого нема.
І здаємось, бо хочем вірить,
Що ці вже точно будуть мірять
Свій крок із нами усіма.
А їм дорватися до діла,
А там мелодія одна-
На торг пустити неньки тіло,
І душу вийняти уміло,
І куш – у пельку гамана.
Себе прикрили частоколом
Закону, мантії й кийка.
І правди не сягнуть ніколи,
Свободу й гідність тиснуть долу,
Якщо ти в свитці бідака.
Немовби все на службі крезів
Щоб «оздоровити» загал:
Фальсифікатів скрізь імпрези,
І наркота, і п’яний безум,
І з медициною провал.
Іздавна дихалось грозою –
Провидці дарма хліб їдять.
Європа – привід для розвою.
Тут за образи стали боєм,
За день позавтрашній стоять!
А ви загралися, панове,
В рабів нікчемних і господ.
За нами є останнє слово,
Бо ми не натовп, не полова,
А гордо кличемось – Народ!
-Крези – скоробагатьки;
-Імпреза – представлення, презентація
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466669
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013
Світанкує початок зими,
Верховіттям тріщить сонцехід.
Ніжно-білі юги килими
Розмережив куріпок набрід.
Діамантовий безкрай степів,
Порохном осліпляє зірок.
З будякових що дише стовпів,
Як вітрисько посилює крок.
Лазурова акації тінь,
Горностаєм леститься в снігу.
Морозонька розхристаний кінь,
Кригооко коси́ть на бігу.
Калиновий ятриться рубін,
В незбагненно-чарівній журі.
На його припорошений дзвін,
З покаянням летять снігурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466476
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Не спить Майдан четвертий тиждень поспіль
на варті миру й майбуття стоїть.
Стоять бійці, стоять поважні гості,
в знаменах честі п"ядестал століть.
Історія відкрила навстіж двері
аби вдихнути волі аромат
і дух Майдану, лоскотнувши нерви,
мільйонним маршем рушив, як солдат.
Повз коридори влади і супротив,
попри ряди опричників в фойє
ступа Майдан на вулицю Європи
і Україні славу воздає!
15.12. 2013 Киів, Майдан Незалежності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466335
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Призахідне сонце присіло на гілку,
Проміння винове сплело у вінок ;
Вже вечір до вуст прикладає сопілку
І кличе зірниці в шалений танок ...
Розвітренокрило злітає жаринка
З багаття нічного володаря снів;
І місяцелика небесна перлинка
Вказала шляхи до незнаних світів ...
І десь там, на зламі логічних законів,
Зустріну на мить довгокосе дівча,
І опік залишить мені на долоні
Сердечком із воску дитинства свіча ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466108
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Зігрію чай у самоварі
І в"язку бубликів куплю
Й духмяну м"яту, на базарі.
Настій з ромашки ще зроблю.
Підсмажу кролика в сметані.
Винце теж маю про запас.
І огірки відкрию пряні.
А, може, хтось з вас любить квас?
Калина з медом теж згодиться.
Узвар і з сиром пиріжки.
Прийму я друзів, як годиться.
Що ще забула? А... квітки!
Ну а тепер чекаю друзів:
(На сайті я зустріла їх).
Вони для мене не байдужі.
Хіба є хто дорожче їх?
Валюшу, Олю, Віду, Любу,
Нінулю, Ірочку, Тамару.
І Ліоліну,Лану, другу Любу,
Олеску, Колю і Тетяну.
Ой, ще забула про Сергія.
Та СМС йому пошлю.
Він на гітарі грати вміє.
Ковальчука ще запрошу.
Наталю кличу особисто.
Люблю читать її вірші.
Вони легкі. Як вода чиста,.
Заходь, Наталочко, мерщій.!
Пробачте, що не всіх назвала..
Поп"ємо разом всі чайку.
Давно я зустрічі чекала,
Бо всіх вас, милі, я люблю!!!
---------------------------------
Продовжіть далі цю зустріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466148
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Народе мій, крізь площі і майдани
Ти проростаєш міццю у віки!
Минуться всі вершителі й тирани,
Усі вожді та мічені божки...
І задихнуться покручі і трутні
У власноруч затягнутій петлі.
А ти, як велет, гордий і могутній,
На Богом даній праведній землі
Засієш поле золотом пшениці,
На плуг залізний меч перекуєш.
Затихнуть воєн грізні блискавиці,
Вгамують зливи спалахи пожеж.
Нова доба духовної свободи
Тобі запалить сонце молоде.
Народе мій, нескорений народе,
Тебе сам Бог до істини веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466188
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Стояла шеренга підрозділу "Беркут",
Похмуро закрившись щитами...
До них підійшли журналісти:
- Чи можна нам поспілкуватись із вами?
- Та можна, чого ж...
- Вам не холодно хлопці?
- Та змерзли... Три дні на Майдані...
- Втомились, напевно?
- Втомились до біса! Хитаємось всі, наче п'яні...
- А з іжею як?
- Та годин вже сімнадцять нічого у роті не мали...
- Ого! Не позаздриш...
- Якась там затримка. Забули про нас генерали...
- А що в вашій службі найважче, найгірше, -
Допитувались журналісти.
Мовчали бійці... Повідводили очі...
Ніхто не хотів відповісти...
Нарешті один, підійнявши забрало, промовив:
- Та що там погода... Що голод чи втома...
В цій службі найгірше -
Іти проти свого народу...
13.12.13 р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466069
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Слова - Любов Ігнатова
Муз,вик,запис - Микола Шевченко
Давай не будем підганяти зИму,
Вона і так сніжИться поміж нас,
І забирає з поцілунків риму,
Лишаючи оголений каркас ...
І кожен дотик віддаляє літо,
Стирає запис в картотеці днів ...
А ти ще й досі іній не помітив...
А може не помітити хотів ...
Слова між нами застигають муром -
Уже на рівні півсліпих очей ;
Чи варто піддавати нас тортурам?
Давай прохати милості мечей!
Загубиться дитинно -безпорадно
Прощання наше поміж гільйотин,
Де плаче осінь стигло- листопадно
У кошики калИнових жарин...
14.12.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466008
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Зима на сонці розімліла -
І потекла струмком у тінь,
Де морозенко так уміло
Кує кришталь зі сновидінь.
У віддзеркаленні бурульок
Сміється промінець тепла,
І кішка, вилізши на вулик,
Промоклі лапи простягла.
Сльозяться очі у калюжок,
І чмока під ногами сніг,
І водяний прозорий вужик
Слідами від машин побіг...
Та ось набігли сиві хмари,
Подув північний вітерець -
І зникла геть весни примара,
Піднявши з хутра комірець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465989
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Впало з неба прядиво густе
На розмоклі барви падолисту,
А зима, як мачуха, мете,
Не шкодує холоду і свисту.
Дмуть у сурми здиблені вітри,
Між дерев снують, немов примари.
Як зайча до теплої нори,
Тьмяне сонце пирснуло у хмари...
Загорнулось в рунну сивину
І сопе у свій кирпатий носик.
Крізь холодну білу пелену
Клапті снігу жалять, ніби оси.
А зима, сховавши в комірець
Полум'яні вистуджені щоки,
Чимчикує лісом навпростець,
По ярах і пагорбах високих.
По блискучих куполах церков
Аквареллю пише петриківку.
Посивілі маківки дібров
Огортає в заморозну плівку.
І в її широкім рукаві
Снять пташки, метелики і звірі,
І плояться подихи живі
По вітрами видубленій шкірі.
Сніг колючий плечі огорта,
Грію пальці вихололі чаєм
І моїм ужаленим вустам
Так твого тепла не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465945
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Слова - Любов Ігнатова
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
У холодну зимову ніч
Сонце падає з небосхилу ;
У запаленні протиріч
Постає зореока сила ...
Напівмісяцем у вікно
Зазирає напівсубота,
Нашиваючи на сукно
Календарну співзвучну ноту.
Я вдивляюсь в квартет нулів
Електронного циферблату :
Щось магічне є в зміні днів
І в двокрапковім піцикато...*
Під прирученим світлом ламп
Роздивляюсь миттєву сутність
Гостродумних когтистих лап
У пародії на могутність.
І під вартою сновидінь
Перейду в невідоме завтра,
Де із вранішніх володінь
Знову з'явиться сонцеватра ...
121213
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465691
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
У холодну зимову ніч
Сонце падає з небосхилу ;
У запаленні протиріч
Постає зореока сила ...
Напівмісяцем у вікно
Зазирає напівсубота,
Нашиваючи на сукно
Календарну співзвучну ноту.
Я вдивляюсь в квартет нулів
Електронного циферблату :
Щось магічне є в зміні днів
І в двокрапковім піцикато...*
Під прирученим світлом ламп
Роздивляюсь миттєву сутність
Гостродумних когтистих лап
У пародії на могутність.
І під вартою сновидінь
Перейду в невідоме завтра,
Де із вранішніх володінь
Знову з'явиться сонцеватра ...
*ПІЦИКАТО (від іт. pizzicato - щипком) - 1. Спосіб гри
на смичкових музичних інструментах, коли звук
видобувається не смичком, а щипком пальця.
Щиро дякую композитору і виконавцю Миколі Шевченку (Николя -баба')
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465691
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465606
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Котилося по небі ясне сонечко.
Всміхалося дорослим й дітворі.
Заглянуло до внучки у віконечко
Ранкової зимової пори.
Мороз рум"янив дітям білі щічки.
За носики-курносики щипав.
Жаль хвилечок нема на нашій річці.
Він річечку вже кригою скував.
Ось сонечко закрила біла хмарка.
Посипались сніжинки у танку.
І, мабуть, їм від цього стало жарко.
Присіли відпочити на пеньку.
А потім, ніби птахи полетіли,
Засипали дерева і кущі.
Це зимонька - царівнонька хотіла,
Щоб весело жилося дітворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465395
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Котик-мурчик натомився,
Сни солодкі бачить,
Біля дівчинки пригрівся -
І дріма, ледачий.
Спить малеча, ручки білі
Підклада під щочки
І примружено чарівні
Вії вкрили очки.
Всі поснули. Свята тиша.
Зірочки лиш сяють.
І десь поруч шепіт ніжний
Янголятів з раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465308
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Знавці волають: гімн наш не гламурний!
Що прапор наш пора перевернуть!!!
А на Майдані дух вита амурний –
Майдан кує нам Європейську путь!
І хай не "згинуть наші воріженьки",
Нехай вони «во здравії» живуть!
Та хай людці – злостиві, навіжені –
Не пинять нам леліяти майбуть!
Вкраїни Гімн твориться на Майдані!
Вже в ньому є такі святі слова...
І дії, нам Всевишнім Богом дані!
Не спить Майдан... І нація – жива!
8.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464774
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 08.12.2013
[i]Не міг пройти повз такої щемної історії...
[/i]
Вам розповім історію одну:
В революційний час Євромайдану
Сидів мій дід і я його онук -
Дивилися новини вранці-рано.
Почувши і побачивши Майдан,
Мій любий дід, що воював роками,
Що бачив, пережив чимало ран,
Стирав з обличчя сльози рукавами.
Закляк і я, в середені ж кипів:
Пекло в душі за неньку Україну...
Думки мої дідусь прошепотів,
І я підтвердив: "Їду... Їду... Їду!"
" - Поїдь, онучку, ти потрібен там..."
Підвівся й з-під матрацу вийняв гроші.
" - Собі на чорний день тут наскладав,
Та чорні дні постукались раніше..."
Майдан гуде, скандує - "Банду геть!.."
І я - його малесенька частина.
А дід тим часом відганяє смерть
І вірить в мене - України сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464722
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 08.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2013
Стояти сил не мала. Восьма днина.
Вона присіла на сходині стиха.
А поруч нижче на бетон хлопчина
Вмостивсь. Приліг, і раз у раз лиш дихав.
Його накрила. Хай поспить рідненький.
Поглянув вдячно він, закутавсь смирно.
Четверту за хвилину бив раненько
Годинник площі. Київ – мирний…
Ще мить і брата голос за спиною
Подалі вчула:”Що це? Беркут? Боже?!”
Затьмаривсь Київ. Вдарив грім зимовий.
І чорне пекло – фільмів сцени схоже.
Підвівсь юнак, спокійно глянув. Сниться?
“Маленька, гості в нас?”-спитав очима.
Навколо сполох, бити, грізні лиця…
Прикрив юнак.Рукою і плечима.
Розбитий череп, кров. Лицем об сходи.
Заплакав Київ … Бив четверту гнівно.
В очах дітей – розпука, страх і подив…
Хотіли лиш в Європі жить наївно.
УКРАЇНО, ПАМ'ЯТАЙ!!!!!
УКРАЇНО, НЕ СПИ!!!!!!!
УКРАЇНО, ВСТАВАЙ!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464681
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013
Колись жив монах, праведний був,
Бога любив прославляти,
І ось виникла в нього цікава ідея-
Вирішив світом помандрувати.
Хотів він побачити , як поживають,
За горами, за лісами люди,
Як працюють, відпочивають,
В інших краях і повсюди...
Перевдягнувся, їжі взяв,
Вирушив в далеку дорогу,
І як цю подорож він розпочав,
Зустрів посланця від Бога.
Ангел сказав «Я з тобою піду».
Монах йому не перечив,
І мандрували удвох по шляху,
І наближався вже вечір.
Прийшли вони у велике село,
Біля дому господаря зупинились,
Був він багатий, мав різне добро,
Й на ночівлю отам попросились.
Чоловік погодився їх прийняти,
Із срібних тарілок погодував,
І на ніч дав він їм гарну кімнату,
Спокійних снів теж побажав.
Зранку ангел, крадькома,
Тарілки срібні в мішок зібрав,
І коли вийшли вони із села,
Він їх у річку повикидав.
Монах побачивши те, здивувався,
Та запитати чомусь побоявся.
І через міст,..і долиною йшли,
Лісом дрімучим ступали,
І ось у нову місцевість прийшли,
Де їх гостинно також прийняли.
Заможний господар їх запросив
У дім свій, щоб ніч ночувати.
Погодував, гарно поговорив,
Дав їм два ліжка поспати.
Зранку ангел до нього сказав:
«Хай покаже нам син твій, дорогу»
Господар всміхнувся і погукав
Із кімнати сина свого одного.
Не дуже слухняний він в нього був,
Та з села їх провів, зупинився,
І показував шлях, його ангел штовхнув
Хлопець впав у прірву й розбився.
Монах ,побачивши це, затремтів,
Суворо не ангела поглядом глянув
«Навіщо ти зло таке вчинив?
Прикривати тебе я не стану».
І йшли вони далі полем, лугами
Вдвох сіли під липою відпочити,
І розмовляли вони з пастухами,
І там їм вдалось чоловіка зустріти.
Який йшов з поля дуже втомився
На ніч прийняти їх він згодився.
Хоч він був бідний і не багатий,
Але старався їх гарно прийняти.
Монах і ангел прокинулись зранку,
Та чоловік ще пішов на світанку
В поле, пшеничні колоски збирати
Вони ж не стали його чекати.
Зібрались йти, чернець двері закрив,
А ангел взяв й будинок підпалив.
Тоді монах глянув на нього
І крикнув «Чи ти від Бога чи ти від злого,
Люди всі роблять нам тільки добро,
А ти взамін чиниш їм зло.
В Першого посуд без дозволу взяв,
Другому пану ти сина вбив
Що ти замислив? Якби ж я знав,
А бідняку цьому хату спалив.
Монаха ангел тоді заспокоїв
«На всі ці вчинки була Божа воля»
І пояснив чому він все скоїв.
«За їхню доброту змінились їхні долі
Перший чоловік праведний , щирий
Срібло, що в річку я поскидав
Все те отримав він неправдиво,
Цим його душу отак врятував.
А господар той, який мав сина ,
Через ту батьківську доброту,
Вбивцею виросла б та дитина,
Врятував Бог душу молоду.
А цей бідняк засмутиться, що згоріла хата
Але не ледачий , любить працювати.
Очистить все від спаленої хати,
Почне новий фундамент заново копати.
І як копатиме в землі знайде він скарб,
Розбагатіє так і не на жарт.
І біднякам буде допомагати-
Хліб ,одяг , гроші буде їм давати.
«Невже це справді їхні долі?»
«На все, на все це- була Божа воля».
І ангел зник, сказавши «Прощавай»
І монах у молитві і думках
Повернувся у свій рідний край».
Отак воно й в житті буває
На свою долю нарікаєм,
Про невідоме ми не знаєм
А Бог все знає Бог все знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464259
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
Не той герой, що має зброю
Й не захищає,а вбиває,
Не той багач, в кого добро є,
А хто ним бідних одаряє!
Не той правитель, хто з палаців
Дарує милостиню бідним,
А той, котрий за їхню працю
Зарплату платить щиру й гідну.
Хто не цькує на люд свій «Беркут»,
І все добро лише для себе
Ще й думає,якщо він зверху,
То він вже замість Бога в небі.
Він накраде добра багато,
Можливо й стане цар-вельможа,
Та жде його одна відплата-
Народу помста й Кара Божа!
4.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464139
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 04.12.2013
Не закликаю до меча,
ні до прадавньої сокири,
не прагну крові, прагну миру,
але несила вже мовчать.
Поглянь на захід, чи на схід,
чи робітник ти, чи оратай,
благословили вимирати
знедолений вкраїнський рід.
Панують злидні і біда,
куди не кинь - нема бюджету,
зате розкішні кабінети
в яких не звикли голодать.
В модерних офісах буржуй
держави долю нині вершить,
себе законами підперши
веде Вкраїну за межу.
Він добре знає, що робить -
допродає суспільні статки,
проциндрить землю - і порядки,
ми станем вічнії раби.
І проснемося у цепах,
за нами - і онуки, й діти.
Не пізно нині ще прозріти,
єднатися панам на страх.
Боротися, а не мовчать.
Тому скажу відверто й щиро -
щоб нас почули, треба миром
не забувати про меча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464051
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 04.12.2013
Я не хочу пафосу у гаслах,
Я боюсь нещирості в очах...
Доки воля у серцях не згасла
Здатні ми обрати власний шлях.
Досить заглядать де в світі краще,
Час давно до істини прийти –
Не питай, що тобі дала держава,
А зроби щось для держави ТИ! 02.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463782
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 03.12.2013
Яка сила зерна? Що росте із землі,
Залишаючи захист ─ тверду оболонку?
Його мрія веде крізь той шлях, що в золі,
Відкидаючи всіх несподіванок гонку.
Та стеблина росте, соковито-м’яка,
Пробиваючись крізь нескінченні загрози,
Вона зовсім не містить в собі кістяка,
І попереду тільки щасливі прогнози.
Вона хрест свій несе, хай який він тяжкий,
Та надія росте з кожним проблиском світла,
Шлях вперед, і який би не був він тривкий,
Зі сміливістю подумки вперто розквітла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462892
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
[img]http://rewalls.com/pic/201103/800x600/reWalls.com-24925.jpg[/img]
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Півкроку до зими. Застиг ефір.
Тримає ранок яблуню за руку,
Сповивши в іній, наче в кашемір.
Відгарцювавши пристрасну кориду,
Вляглись вітри на сизий килим трав,
За листопадом тужну панахиду
Холодний дощ на днях віджурбував.
Листків пожухлих скинувши перуку,
До згустку сонця моляться кущі.
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Лише криштальна музика душі.
Лиш ти і світ: вдихни і розчинися,
Прислухайся... Почулося? Невже?
Це у надхмарних вистуджених висях
Бог білу вовну клаптями стриже.
Ще день чи два і висипле мішками,
Земерехтить роями височінь!
Тримається промерзлими руками
Тополя за лякливу світлотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462925
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Я поділюся з тобою дощем і вітром -
Вийму з кишені пальто вологість і втому.
Ноги намокли, пальці замовкли, а треба бігти -
Будити примерзлі калюжі в місті чужому,
Вмикати в зашторених вікнах ілюзію світла,
Стукати-гримати злісно в зачинені двері,
Спалити минуле, лиш віру залишити тліти
На кованій лавці під дубом в маленькому сквері.
Намокле пальто, ніби згадка про дощ учорашній,
Що всипався снігом на зім\'яті вітром намети.
А надії - голубці там ночувати не страшно,
Її в теплих светрах сховають щасливі студенти.
Я поділюся з тобою гарячим чаєм,
Ковтком повітря, що видихує скромна ватра,
Словом «люблю», що вітає твоє «навзаєм»…
Давай почекаємо. Мрія здійсниться завтра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462723
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013
Голомозі дерева підскрипують жалібно вітру,
Що гойдає майбутнє у сонних пахучих бруньках ...
Сльози осені в титрах з віконного скла тихо витру,
І відкрию кав'ярню для птаства у груші в старезних руках ...
Вже парфуми зими обдають всіх морозяним шлейфом,
І куйовдиться дим з ароматом сосни в димарях ...
І останній листок, поруділим і стомленим ельфом,
Ліг в долоню мені, як закладка мого букваря ...
З листопадом на "ти "...Тож прощатись нам важче удвічі ...
Збережу його вірші у теці з поміткою "Мій часоплин "...
Буйні коні зими вже гарцюють у днів на узбіччі,
Закусивши вудила, викрешують іскри хвилин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462755
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013
Метеликів гарячий теракот
Обсипався на попіл. Пізня осінь.
Нема-нема дарованих щедрот,
Душа за літом бабиним голосить.
Хрумтять на вітрі вимоклі гілки -
В дерев суглоби ниють на негоду.
Мов догорілі тліючі свічки
Стрункі тополі тануть край городу.
І я, немов підрізаний листок,
Немов метелик, зігнаний із гілки,
В холодну зиму стишую свій крок
Під завивання тужної сопілки
Терпких вітрів. І дихання моє
Стає таким легким і невловимим.
Осіння хвоща піниться і б'є,
Верлібри днів розламує на рими.
І гасить шал серпневих літоднів
Хода зими, розмірено-чутлива.
На зламі пір довірена мені
Природи мудрість, давня й незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462635
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013
А роси опадуть, осінні роси,
І перлами осядуть в пелюстках,
Буденність зжалить, як кусючі оси,
Тихенько притаївшись в днях-листках.
Та сонце підійметься - щонайвище,
Щоб роси захмеліли, й ген у вись...
І осінь - розтрусивши гніздо́вища...
Піде...Та в слід уже їй не дивись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462339
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013
[b]Г[/b]олодомором нищили село,
[b]О[/b]бдерли хазяїв неначе липку.
[b]Л[/b]ягати в землю рано ще було,
[b]О[/b]днак, активу, певно, краще видко.
[b]Д[/b]авно собак всіх з'їли і котів,
[b]О[/b]дні траву, а інші листя їли,
[b]М[/b]іг вижити, хто дуже вже хотів,
[b]О[/b]т лихо… і хотіть не мали сили.
[b]Р[/b]обімо ВСЕ, щоб це не повторили!!!
22.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462120
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Давай не будем підганяти зИму,
Вона і так сніжИться поміж нас,
І забирає з поцілунків риму,
Лишаючи оголений каркас ...
І кожен дотик віддаляє літо,
Стирає запис в картотеці днів ...
А ти ще й досі іній не помітив...
А може не помітити хотів ...
Слова між нами застигають муром -
Уже на рівні півсліпих очей ;
Чи варто піддавати нас тортурам?
Давай прохати милості мечей!
Загубиться дитинно -безпорадно
Прощання наше поміж гільйотин,
Де плаче осінь стигло- листопадно
У кошики калИнових жарин...
Музика і виконання Миколи Шевченка (Николя -бабА)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462033
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2013
Згустки зоряні угорі,
Мов достиглі осінні айви.
У самотньому ліхтарі
Світлячком мерехтливим сяйво
Задрімало за мокрим склом,
Мов на мить одійшло од варти...
Під розлогим тонким шатром
Ніч розкинула віщі карти
На розшиту морозом гладь,
Розшифровує знаки долі
І суглоби її тріщать,
Ніби зношені антресолі...
І на гущі, мов на піску,
Розглядає чудні химери.
Загорнувшись у шаль м'яку,
Бовваніє самотньо скверик.
А на стрісі руденький кіт
В золотавому блиску ночі
Пломеніє, неначе ґніт,
До небесних зірок муркоче.
Ну, а місяць, немов клубок,
Так і дражнить його: побігти б,
Зачепити цупкий шнурок
За тоненький гачечок-кігтик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462090
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Ти від мене пішла - не вернешся,
Залишила в кутках лиш печаль.
І до іншого зараз смієшся,
На плечах поправляючи шаль.
Смутку й жалості повна кімната,
Незатишно камін мій горить.
Лиш у книжці фіалка зім'ята
Знає щастя минулого мить.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Ты ушла и ко мне не вернешься,
Позабыла ты мой уголок
И теперь ты другому смеешься,
Укрываяся в белый платок.
Мне тоскливо, и скучно, и жалко,
Неуютно камин мой горит,
Но измятая в книжке фиалка
Все о счастье былом говорит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461962
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Геноцид селянства України,
Очманілим плем"ям яничарів,
Людоненависницьким режимом
Оправданню вік не підляга.
Дочекають зрадники покари,
Отроки червоних комісарів -
Має правда увійти у храми,
Огласити вбивців і тиранів,
Розметать їх водами Дніпра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461940
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Спокійним будь, коли всі шаленіють
І за байдужість ще й тебе клянуть,
Коли ніхто тебе не розуміє –
Ти не зважай, спокійним просто будь.
Чогось чекаєш – сильним будь у вірі,
Ошуканий – не мстись нікому ти,
Отримає ж бо кожен в помній мірі,
Тобі ж важливо гідність зберегти.
Свої думки завжди відстоюй вперто,
Та у безодню марних мрій не поринай
І з кожним ти поводься сам відверто,
Відчутно зразу фальш - ти добре знай.
Не падай духом, як твої слова злочинно
Враз перекрутять легко у брехню,
Спокійним будь, поводь себе гостинно,
Розумний не повірить в маячню.
Будь здатен все найкраще, що ти маєш
Віддати часом задля вищої мети,
І не шкодуй коли ти щось й втрачаєш –
Докупи сили й розум ти збери
Зумій примусити і силу волі й розум,
Позбавлені снаги, тобі служити,
І як душа вмить зябне від морозу,
І тільки воля каже: «Треба жити!»
Ти між людей собою залишайся,
А з королями гідність зберігай,
Ніколи ворогам не піддавайся,
Й надмірної поваги не шукай.
Нехай секунда кожна у хвилині
Веде тебе щасливо до мети
І хай весь світ до ніг твоїх полине –
Ти не спиняйся ні на крок – вперед іди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461765
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Ноябрь грустный и счастливый
Проходит чинно по земле.
Украсил златом косы ивы
И кружит листья в серой мгле.
А солнца отблеск меж деревьев -
От брата-сентября презент
И в лёгком шлейфе птичьих перьев
Играет ветер менуэт.
И замирают хороводы.
Финальный танец. В платье в пол
Под светло-синим небосводом
Выходит осень на танцпол.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461723
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Сіре небо в сльозах листопаду
Защеміло загубленим сонцем,
І химерам порожнього саду
Вітер став крижаним охоронцем ...
Я пройдусь поміж яблунь застиглих,
Підставляючи краплям обличчя ...
На душі щось тихесенько скиглить,
Але плакатись в осінь - не личить ...
Дощ холодний - компресом для лоба,
Щоб минуло запалення думки ...
ЗАвжди можна зробить нОву спробу,
Перевірити всі розрахунки ...
Я довірюсь паперу і чаю,
Відігрію замерзлий промінчик ,
У зів\'ялому дні відшукаю
Ще живий і зелений пагінчик ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461679
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Розтанув день в ліхтарику на розі,
Пантрує кроки тиша сторожка
І горобина терпне на морозі,
Кровить вином заломлена рука.
Осіння ніч блукає в завіконні
Між голих яблунь, схожих на черниць,
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться вгору пасмами дими.
А десь прядуть природі білі шати
Дбайливі ткалі сивої зими.
Настане час і винесуть обнови:
Розкішні хутра, прядива м'які,
Розпорять небо па́вітру підкови
І випурхнуть метелики легкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Голе поле вкутав морозець.
Це зима зробила перші спроби.
Із-під снігу випнувся чебрець.
Подививсь на світ він із-під лоба.
І, струсивши сніг із пелюсток,
Полетів думками в тепле літо.
Як же він промерз.. аж до кісток,
Але поле звеселив так цвітом.
Не боїться він пересторог,
Що ось-ось нагряне стужа.
(А на полі перший її крок),
Та йому усе оце байдуже.
Бо узнав цвітіння ніжний смак.
Всю чарівність сонячного літа.
Хоч зима відіб"є свій вже знак.
Та з душі не зникне ця палітра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461216
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
На шиї — хрестик золотий.
Байдуже серце, дерев’яне,
У ньому і любов зів’яне,
Коли в душі — недобрий, злий.
Врятує віра. Та проте,
Нехай і дух не буде тьмяний,
Хай буде хрестик дерев’яний,
Аби лиш серце золоте! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461207
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Намалюй мені місячне сяйво,
Щоби пензлі звучали, як струни,
Щоби зникло буденне і зайве,
І розквітла душа вічно юна ...
Намалюй зачарованість сосон,
Що вслухаються в музику ночі ;
Ïхній стан розкуйовджена осінь
Обіймає і ніжно лоскоче ...
І щоб річка про щось шепотіла
На твоïй надзвичайній картині ;
Намалюй же, будь ласка, уміло
Як співа вітерець в павутині ;
І бринять срібнодзвонисто зорі,
Опадаючи росами в трави ;
І берізки тремтять білокорі
Без яскравого сонця оправи ...
Намалюй мені місяць уповні,
Щоб звучав, як оргАн, величаво,
Щоб моï почуття невимовні
Струменіли, як місячне сяйво ...
фото мого друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461056
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Ось підкрався вечір тихий в хату.
Вся сім"я поснула вже давно.
Та мені не хочеться ще спати:
Погляд свій звернула у вікно.
На гіллі маленька павутинка.
Вітер норовить її зірвать.
Так цікава стала ця картинка:
Як же себе буде рятувать?
Вітер хилитає голе гіллля.
Стовбур нахиляє до землі.
Павутинка робить всі зусилля,
Щоб її не збили сили злі...
Думаю: а що їй вже втрачати?
Що для неї цінне в цім житті?
Може, вітер їй за матір й батька...
Іноді ж погладить на гіллі...
За життя трималася щосили.
Відірветься - пропадуть сліди.
Так її бажання зрозумілі...
Ось якими треба буть в біді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461023
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Я пойду за тобой среди тисячи зим,
Я пойду за тобой босиком и по льду.
Хочешь,мы просто в небо за руки взлетим?
Просто я тебя очень,преочень люблю.
Хочешь все вечера промолчим у огня,
Хочешь свечи зажжем и напишем роман?
Что захочешь...Ведь я тебя вечность ждала...
Проплыву я моря,проплыву океан...
Что захочешь.Я стану послушной,поверь,
Перестану кричать,что носки разбросал.
Я сама разбросаю,пусть даже на дверь.
Только чтобы меня ты всю жизнь целовал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460965
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 16.11.2013
Маленьке хлопченя молилось вранці
За маму,татка.Рученьки складає.
В молитві на колінах стисло пальці,
До образу Ісуса припадає.
Та рано взяв Господь від нього татка,
А через рік померла і матуся.
Залишилась йому маленька хатка,
І доживала вік стара бабуся.
Маленьке хлопченя давно не плаче,
Потрібно ще дрова привести з лісу.
Нема чобіт,та зносить все терпляче,
Йде снігом і співає тихо пісню.
Тягне саночки,хоче дуже спати,
Ось зараз вийде хлопчик на дорогу.
Та мерзнуть ніжки,хочеться кричати.
Покликати когось на допомогу.
Ліг на саночки,вкрився кожушочком.
Мороз такий,що аж зірки рипіли.
Дотягне віз з маленьким Ягняточком.
Як гарно ялиноньки зеленіли.
Прокинувся в будинку.
-Де я,бабцю?
-Ти вдома.Будеш їсти картоплину?
Ти в ліс пішов в страшенну хурделицю?
А він тебе довіз.Мою дитину...
-Довіз?Та я ліг спати і нікого
У лісі не побачив.Думав-змерзну.
-Він стукав в двері.Як знайшов дорогу?
Та я йому торбиночку поверну.
Та за дверима-тільки сніг і вітер,
Відкрили торбу-там великі гроші.
Кому віддати?Чий це Боже витвір?
І що тепер робити з ними Боже?
Ніхто не повертався за грошима,
І жили на ці гроші довгі роки.
Господь потурбувався сам за сина,
Та чує стара бабка чиїсь кроки...
Кидає у могилу змерзлу землю.
-І ти мене покинула бабусю.
Пішла ти у домівочку претемну.
Та я молюся,чуєш,я молюся.
Пройшли роки.Та досі пам'ятає,
Як вчила мама вірити у Бога.
Бог помагає,він не покидає.
Він їде.І така слизька дорога...
Прокинувся в лікарні через місяць,
Та хто приніс солодкі мандаринки?
А зіроньки он на деревах висять,
Неначе це для них нові хатинки.
-Скажіть мені-я скільки у лікарні?
Чому нічого я не пам'ятаю?
-Ми думали,що спроби наші марні...
Та ваш татусь...
-Я батька вже не маю...
-Він так ходив,так ходить рідний тато,
Молився,спав старенький на підлозі.
-Я сирота...Тепер я можу встати?
Де татко мій?..
-Стоїть ось на порозі!
Та тихо хтось закрив в лікарні двері,
Пішов старий.Ніхто його не знає.
-Та Ви лежіть.Він ще прийде ввечері.
І нічку добру щиро побажає...
Та він в лікарню вже не повернувся,
Хоч всі лише про нього говорили.
-Господь,та я б до тебе пригорнувся...
Ми вдвох з тобою цілий місяць жили...
-Ціле життя я поряд,чуєш сину?
Я на руках тебе завжди тримаю.
І не покину я ні на хвилину.
Ти знаєш?
-Знаю Господи мій...Знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460955
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 16.11.2013
Пригорни мене, милий,
Підемо разом в зиму.
Буде час цей стокрилий,
Хай і сніжну перину
На земельку стражденну
Кине віхола біла,
Бо в душі сокровенну
Спопелить не посміла
Світлу мрію-кохання,
Що у серці замріла.
З ночі, ген, до світання,
Наді мною зоріла.
Простягала я руки,
В сні тебе обіймала.
Дні тривожні розлуки
З вітром всі відпускала.
16.11.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460845
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 16.11.2013
Біла зимонька зима,
Ти іздалека прийшла,
Знаю, сядеш відпочити-
Та не довго, землю вкрити
Ти зібралась, щоб Різдво,
В нас білесеньке було!
Вийдуть хлопчики й дівчата
На сніжок, в руках санчата,
Розіллється кругом сміх,
Як Микола внесе міх!
В ньому різні подарунки,
Чемним діткам повні клунки.
Він нікого не минає,
Кожного бо добре знає,
Тут і лялечки, і мишки,
Казочки, мальовки- книжки,
Олівчиків тут багато,
Малювать, як зимно, в хаті.
Гарне свято! Вже, сповола,
Йде до нас Святий Микола!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460721
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Зіграй скрипалю
мелодію дощу.
Нехай вона, любовю
серце омиває.
Смуток розвіє
і прожене біду.
А, натомлена душа
романсами заспіває.
І зазвучить мелодія дощу,
дзеркальними краплинами
на струнах заграє.
А, кохання в серці запалає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460728
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Маленькими ковтками небо п'є
Росу вранішню в склянці золотистій.
А Янголик молитви всі збере,
І донесе Марії він Пречистій.
Крильцята чистить,пір'ячко збере,
Перину шиє,золотом гаптує.
А потім тільки Вас він обере,
І щастячка найбільше подарує.
Намисто із віршів дарує Вам,
Вкраїнську вишиванку з чобітками.
Щоб Ви в неділю в ній пішли у храм,
А ми удвох думками завжди з Вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460746
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Уже сонце підбилось. Виграють промінці.
Чи мені все приснилось?... Поряд мене це ти.
Промайнула усмішка... Бачу ти все ж чекав.
На столі чай з жасміном...Я люблю подих трав.
Я несміло присіла біля краю стола.
Так в дорозі зморилась: нічка ж темна була.
Подивилась уважно: чи не зайва тут я.
І чому завжди манить недосяжна мета?
Ти сидиш ось напроти... Ніби все, як в кіно.
Нерішучість збороти так тобі й не дано...
Подала тобі руку... Обірвався мій сон...
Так вставать не хотіла.. задзвонив телефон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460660
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
У співавторстві з Данилом-Київським:
Осiннiм Львовом стелиться туман...
Мене... твоєю ніжністю вкриває...
Нова сторінка... як новий роман...
Старим пером, та душу зігріває...
Рядок дерев оголених бринить...
Їх пестить вітер хмарками туману.
Цi почуття природні не спинить
I я тремчу - мить чарівного стану...
На гривах левів вже сріблиться сніг...
Я ж сяю вся... теплом твоїм зігріта...
Летять цілунки крихітнi до ніг...
Знов нас єднає... давній промінь літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459389
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Ой та поміж гори падала зоря,
Я ж бо покохала вітра-скрипаля.
Очі волошкові, ясні, мов блакить,
Чом же я сумую, серденько болить?
Ой ранкове сонце допива росу,
Тож кому скрипалик розпліта косу,
Всю ніч я чекала вітра-скрипаля,
Де ж ти заблукала, доленько моя?
Ой зайшовся вечір цвітом мигдалю,
Віддала я серце вітру-скрипалю.
Покохала очі, ясні, мов блакить.
Тепер душу мою скрипочка ятрить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460572
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Так близько до зими. Лякливі тіні
Її холодних кучерів лляних
Я вловлюю у кволому промінні,
Що ковзає поверхнею стіни,
Мов пензлик позолочений мольбертом.
Барвисту петриківку яворів
Туманною пастеллю вже затерто
І ліхтарем яскравим догорів
Шовковий клен, закутаний у мжичку.
У жовтооких відблисках лампад
Чекають на останню електричку
Осіння діва й мокрий листопад.
Вдихає запах мускусних парфумів
І книг пожухлих прілі сторінки
Журлива панна, схилена в задумі,
І стан її, обтічний і тонкий,
Обвити прагне холодом шовковим
Джигун-вітрисько, смикає парчу,
Та не пасують ві́тряні обнови
Її сумному тихому плачу.
Ще мить і осінь з тихим листападом,
Майне собі у сонячні краї.
А десь гарбу́ зима вантажить радо,
І скроні жалить дихання її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Мій Янголе,
скуштуй-но свіжу вишню,
Солодку, ніжну,
як червневий день,
Суничний чай
холоне геть неспішно…
Йдем сад садити –
Янгольських пісень.
Отак повільно,
не із Сонцем в ногу,
Крокуєм між
кущів, дерев, квіток,
Де кожна стежка
приведе до Бога,
Де виноград
сягає вже зірок…
В той день, коли
усе розквітне пишно,
Полине спілий
дзвін од всіх плодів –
Покличуть нас
туди, де все безгрішно,
І, врешті,
Бог всміхнеться з образів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460278
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
В какой же поезд старый день садился,
Прощался с кем,кого поцеловал?
И почему он так засуетился,
Когда сегодня вечер опоздал?
Все чемоданы собраны.Немного
Костюмов накупил,длинных плащей.
Теперь тащить в далекую дорогу.
Оставив след в Вселенной из мощей,
Которым будут кланяться лишь книги.
История в ладони наберет
События,людей,время,интриги,
Распишет и в красивый переплет
Печатает страницу за страницей,
Кого-то забывает навсегда.
Кого-то вспоминает как царицу...
А я процеловала в нем тебя...
Руками обнимала.Ты мой Ангел,
Тот серый день красивее миров,
Красивей солнца,звезд.Ведь в нем оставлен
Подарок для меня от всех Богов.
Есть ты...Дороже мира и планеты.
Дороже всех богатств и всех небес.
Ведь мы с тобой как маленькие дети,
В которых дни с одних сплошных чудес.
_____________________________
У каждого счастье свое:
Квартиры,брильянты с шелками.
А я так хочу одного:
Чтоб день и чтоб ночь вместе с нами.
У каждого просьбы свои,
Желанья,что Бог исполняет.
А я лишь прошу:сохрани,
Что есть у меня.Мне хватает.
Я вру.Я богаче Богов.
Счастливей счастливых.Я знаю,
Что жизнь за меня ты готов
Отдать.Я тебе обещаю,
Что буду любить как никто
В веках не любил.Ты мне веришь?
И первое в прошлом письмо
Своим поцелуем заверишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460275
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Намалюю я осінь -
охрою,
Щоб жила довго-довго
в сполохах.
А зима розтечеться
білилами,
Дні з кришталю, а ночі -
сірими.
Весну ж я одягну -
малахітами,
По подолу бірюзою
розшитими.
Ну а літо, а літечко
краснеє,
В камінці-самоцвіти
прикрашу я,
Трішки райдуги кину
у небо, -
Малювала, любий,
для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460261
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай.
Полинове поле,
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
10.07.2013, Крим,
Лебедині острови
Пісня подається вдруге у зв'язку з тим,
що двома авторами створено два різні
варіанти музики. Тексти та назва пісні
також різняться між собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460200
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Читай мене книгою без ілюстрацій -
Відчуй десь, на рівні сердечних вібрацій ;
Зіграй на всіх струнах душі й мого тіла -
Щоб я на край світу з тобою летіла ...
Укрий мене словом, загорненим в сонце,
Влети білим птахом до мене в віконце ;
Цілуй мене вітром шаленим без тями -
Я стану для тебе у небо щаблями ...
Тримай у міцних чоловічих долонях,
Люби павутинку сивин, що на скронях ;
Зігрій у обіймах, міцніших за скелі -
Я стану джерельцем для тебе в пустелі ...
Я зможу....я буду ...і вір, що зумію ....
Розраджу, підтримаю, знов дам надію ...
Зі шля'ху твого я зверну кожну гору -
Якщо ти зі мною завжди будеш поруч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Вже дерева світять голим тілом.
Осінь поскидала з них наряд...
Лиш листок злетить десь запізнілий.
А кущі он ватрою горять.
Навіває сум ліс спорожнілий.
Вітер заховався у листву.
Накрапає дощик щось несміло.
Простяглася річка за верству.
І здається, ніби синя стрічка
Сповивала гори, що в пітьмі.
Задрімала в горах темна нічка...
Зірочки мигтіли вдалині.
Пахне в лісі хвоєю й грибами.
Десь тихенько дерево скрипить.
Місяць он заплутавсь між дубами.
Так нелегко їм оце терпіть.
Та ось ранок тихо зняв завісу.
Все, що спало, знову ожило.
Особливе є життя це лісу.
Зчарувати кожного могло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460098
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Я покличу тебе світлим сном
Впівголоса бентежними словами
Туди де літо дихає теплом
І простирадлом стеляться тумани
Нам крила подарує сива ніч
Накриє плечі мріями серпанок
У щирості відвертій віч-на-віч
Нас розвінчає невблаганний ранок
Бо ти впадеш у прірву безнадій
Як тільки обрій променем заграє
Зникає сон-бездумний чародій
Я прокидаюсь...
А тебе немає....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459940
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 11.11.2013
Яка краса: осінній сонцепад!
Проміниться земля опалим листям
І виграє на сонці променисто
Із перестиглих яблучок намисто,
Мов зорі у вечірній променад.
І тихий сум в журавок на крилі
Просіється дощами через сито
На диво-трави золотом покриті...
І відіб’ється сонце соковито,
З-за хмар кармінним зайчиком на склі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459726
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Вже опале листя перепріло.
Під ногами тихо шарудить.
А у серці те, що ледь жевріло,
Як мачок тепер палахкотить.
І той вогник так дає наснагу.
І, неначе іншим став весь світ,
А в душі вселилась рівновага.
Розпуска пелюстки дивоцвіт.
Збережу його від вітровію,
Захищу від пересудів і обмов,
Бо таким ось cкарбом володію.
Незрадлива ти моя любов.
Пам"ятаєш: зацвітали вишні,
Пелюстки нам падали до ніг?
Все віддали б ми за дні колишні.
Замість пелюстків тепер там сніг.
Я тебе до себе пригортаю.
І душевне чую так тепло.
Нищечком тихесенько зітхаю:
Іній посріблив твоє чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459697
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Таємниця місячного світла
Запливає музикою в серце ...
Я воскресла знову! .. Я розквітла! ..
Вибилась з-під каменю джерельцем! ..
Знявши з дум буденності кайданки
І відпивши зоряної рими,
Одягла на душу вишиванку,
В піднебессі стала пілігримом. ..
І зустрівши свій попутний вітер,
Поборовши силу гравітацій,
Віднайшла своє сузір'я літер
Серед сотень різних варіацій ...
Загорнувши ніч у плащаницю,
Відпустивши з пам'яті минуле,
Місячного світла таємницю
Я на рівні серця осягнула ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459689
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
В словах сприймаю душу,
В думках цілую тіло.
Любити ж не примушу,
Хоч як би серце мліло.
Роки тікають стрімко:
Твої й мої на пару.
І ляпасом час дзвінко
У пустоти примару.
В вікні замріяв вечір
Зорею поміж хмари.
Вслухаюся у говір
Вогню й води, їх чвари.
Дві чашки мимоволі
На стіл поставлю поряд.
В щирій молитві долі
Схилю додолу погляд.
10.11.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459680
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Полем стелеться туман
до самого долу.
Вітер долю закохав
у юну діброву.
Доля, доля закохана
соловейком співає.
А, діброва гонорова
його не кохає.
Вітер віє,
серце мліє.
Осінній сум,
долю огортає.
Як, її серце
розчулити.
Він досі
не знає.
Відізвались сині гори,
долю обігріли.
Зеленими ялинами,
мило гомоніли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459669
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Десь там, із глибини свідомості, виринали слова
І тихими, мелодійними дзвіночками відзивались у душі
Та лягали нерівними літерами на чистий папір.
Так народжувався новий вірш, її власне дитя.
Леліяла, маніжила кожне слово, тулила до серця,
Що кричало, билось об невідомість, бажаючи лиш одного:
Бути почутим, випустивши на волю білими голубами думки.
І вони пробирались крізь час та простір, заповнюючи собою,
Відведену та окреслену для них провидінням пусту нішу,
Щоб назавжди полишити там частку неупокореної душі,
Може чимось і відмінної від інших та своєї, власної.
Осіннє скупе тепло, пробиваючись через віконне скло,
Пестило тіло, наповнюючи його енергією космосу
І вона, простягнувши руки до нього, відчувала,
Як тепло заполоняло, огортаючи хвилею ніжності,
Кожну клітинку тіла, даючи вихід на волю її сутності,
Що, пробуджуючись, ставала повноправною господинею
Над тверезим розумом, який ще намагався протистояти їй,
Явно знаючи, що його поразка уже запрограмована вищими силами.
І тоді приходило усвідомлення того, що це і є справжня Воля,
Воля польоту, який вище дріб’язковості та заздрощів,
Бо він є утіленням добра, кохання та всесвітньої любові.
09.11.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459485
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Для каждой темной ночи, есть яркий день...
@Тупак Шакур
Зачем стучать, если закрыта дверь?
Когда не ждут и надобности нету.
И ты одна... Из тысячи потер,
Забыли, в сон твои украв билеты.
И хватит мёрзнуть, оголив нутро,
Кому были нужны такие жертвы?
Неужто оказалось вновь не то?
Хотя, быть может, кончились конверты?
И смысл стучать? Закрыть в ответ свою!
180`, разворот. Напрасно? :)
Да нет! Живу и ─ больше узнаю,
И каждый новый день ещё прекрасней!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459400
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 09.11.2013
Ну от... Я зважилась нарешті...
Цей лист - останній - так і знай!..
Так важко йти в одному мешті,*
Шукаючи примарний рай...
Я видаляла "електронку",
Палила душу і папір...
Мене тягло в твою воронку -
Чорнішу з з найчорніших дір...
Я зарікалася - клялася...
Переступала за межу...
Ховалася...Не вбереглася...
Знов стала скельцем вітражу...
Я видирала вірші з серця,
Юшила кров*ю в попіл рим...
Твоїх очей почула скерцо -
І знов паломник-пілігрим...
Я виривала з себе нитку,
Яку ти смикав, мов лялькар...
У кожнім губ твоїх відбитку
Руками загрібала жар...
І знов на вогник твій летіла,
З розгону - крилами в свічу...
...У саркофазі мого тіла
Мою ти душу не відчув...
І ось нарешті - лист останній...
Останній зболений привіт...
Без тебе я піду в світання...
Прощай, мій кате! Все!..."Деліт"...
*Мешта- черевик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458972
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 09.11.2013
Поля зелені, наче на весні,
Безлистий ліс замовк перед грозою,
Дощі ідуть, рясні ідуть дощі
І прагнуть зустрічі з холодною зимою.
Втікає осінь у далеку путь,
У білий сніг вбираються дерева,
Сніги спішать, хурделиці зовуть,
Але весна чекає березнева.
Перезимуємо звичайно і цей рік,
У первоцвіти глянемо крізь зиму,
Як зникне сніг, останній зникне сніг,
Земля одягне з пролісків кофтину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459374
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Життя - це найщедріший дар людини.
Та часто в нас думки: чи так живем?
Чи перед кимось в нас нема провини?
Чи, може, біль комусь ми завдаєм?
Думки, як дим, клубочаться в повітрі.
І повертаємось у прожиті роки.
Свій погляд зупиняєм на палітрі.
Шукаєм в ній болючі помилки.
Життя різноманітне і жорстоке.
Приносить біль від зрадників і втрат.
Від підлості на серці шрам глибокий.
Від зради ще болючіший в стократ.
Погляньте, люди, в небі світить сонце!
Даруєм радість ближнім залюбки!
Тримаймо щедрість у своїх долонцях!
І будемо людьми, не навпаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459279
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2013
Косым дождем прощальный бал украшен,
Между деревьев бродят сквозняки,
Под вязкой глиной, павший лист заквашен,
Их дворникам собрать уж не с руки.
Врата закрыты желтоглазым звездам,
Луну не стали тоже приглашать...
Лишь ярче, дан указ, зажечься гроздьям,
Которыми всех станут угощать.
Последняя грохочет "канонада",
У молнии заряд шальной иссяк,
А в лужи, словно в брызги лимонада,
Макает крылья воробей-чудак.
К утру, все белым инеем возьмется,
Украсит небо голубой газон...
Прощальным блеском солнышко займется
И осень, вновь, покинет свой перрон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459121
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Забыты нужные слова,
В окошко брошены.
Я разговаривать могла,
Слога покрошены
На растерзание ночей,
Где сны разорваны.
А я была совсем ничей.
По обе стороны
Большого облака легли
Два белых Ангела.
И руки к небу вознесли.
Я с ними няньчилась.
Но уложила в облака,
Они шаталися.
Тогда связала и несла,
Чтоб не терялися.
И циферблат земных часов
Держала крыльями.
Закрыла мысли на засов.
Они унылыми
Бродили по веревке дней
До тьмы,что топчется.
На растерзание ночей,
Где спать не можется.
Держа бессоницу в руках
Душила,мучила.
Я бы летала в облаках,
Но не обучена.
Я все молилась за тебя.
В глубокой старости
Смогу забыть,как я ждала.
И с благодарностью
Укажет память мне на стул,
Где места заняты.
И только Ангел подтолкнул.
Ангелы наняты,
Чтобы любить и охранять.
Но как же хочется
Тебя любимый целовать,
Старость волочится.
Уселась в душу.Ты прости,
Я с цыферблатами
Держала время взаперти.
Но неуплатами
Мне выставляли все счета.
Я расплатилася.
Я бы сквозь время все прошла,
Но воротилася.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459051
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Мій дощику осінній, ти прийшов,
По склі постукав лапкою м'якою.
Хтось розпоров тугий небесний шов -
Розсипалися миті супокою
Намистечком янтарним по стіні.
Вохристі блиски променів ранкових
Вогніли в наїжаченій стерні,
Мов золоті загублені підкови.
А ти стрибав рухливим кошеням
Під мелодійну сонячну сопілку:
То по дзвінких калюжах навмання,
То по деревах, з гілочки на гілку!
Летіли бризки свіжі і легкі,
Мов биті скельця сипались на друзки!..
Схилили айстри китиці п'янкі,
Немов дощу злякались, боягузки!
А ти шугав між листя і кущів,
Творив з води мозаїку прозору!..
Яке ж бо диво - сонячні дощі,
Як радість Бога в листопадну пору!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459067
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
1.
Я забуду цей день, він такий, як і тисяча інших,
Тільки вітер сильніш і побільше на жменьку образ,
І стрімчасті думки, що по клаптях зібралися віршем,
Я забуду тепер, хоч до них повернуся не раз.
Полохливим зайчам заховалося сонце за обрій,
Загубивши надвечір свій слід у призахідній млі.
І у сутінках тих мені затишно, гарно і добре,
Я радію зіркам, наче матері діти малі.
Не важливо мені, що цей день називатиму «завтра»,
А за декілька літ я казатиму навіть «колись…».
Невідомий сюжет і ніким не розгаданий автор,
І на гребені днів безумовна межа бісектрис.
2.
Кожен любить своє, але я закохалася в осінь,
В міріади хмарин і гранатове листя в саду.
Жінка з осені йде, оглядаючи пізні покоси,
По стежках золотих я за нею росою піду.
Жінка з осені… Ні! Бо ця жінка, здається, із дива,
Із замерзлих краплин, що торкаються смутком лиця.
І жагуча, як мить, як Мадонна, безмежно вродлива,
І співають вітри серенади її без кінця.
А писати про сум і про осінь з дощами не треба?
Як не чутиму їх, то не буде, здається, й мене.
Я пірну в листовій, пригортаючи осінь до себе,
І у зливах рясних тихим жалем замру заодне.
3.
Я складаю слова з осенілого жовтого листя,
Неслухняні рядки по землі пише вітер-школяр.
Перестиглі сади і осінні тумани пречисті,
І пречисті думки у полоні незвіданих чар.
Чи забуду цей день? А хіба він, як тисячі інших?
Чистим зором очей я торкаюся синіх небес
І блакитних дощів, наливаючи чашу по вінця,
Торжествую за день, що із темної ночі воскрес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458917
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Осінь -майстриня з батисту й жаккарду
Шиє наряди для сірих доріг,
Небу дарує із сонця кокарду,
З ягід калини плете оберіг ...
Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить -айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко -грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси ...
І випускає махрові тумани,
Щоби пухкі розім'яли тіла;
Із цвіркуново -пташиноï гами
Звуки зібрала - і снам віддала ...
Осінь -майстриня дощить і калюжить,
Щоб в парасолі квітчались міста ....
І на полях, де і сіють, і плужать,
Пише до грудня терпкого листа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Осінні барви,
натомлені холодними дощами.
Застигли у душі моїй.
Хоч зігрівай
південними вітрами.
Однак, тепла
незнайдеш у ній.
Закам'яніле тепле літо,
десь заблукало вдалині.
А, ми з тобою
в осіннім розмаїтті
загубили щастя
в нескошеній ріллі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458588
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти.
І ні душі довкола. Візаві́
Тривожна осінь. І холодна пустка
Ковтає сонця відлиски живі,
Що застигають у янтарних згустках...
І рій думок, гірких розчарувань,
Невже душа на світло обміліла?.
О, не чекай від когось покаянь!..
Поглянь: тополя листям облетіла,
Хіба ж вона за втрату дорікне,
Мов злодію, терпкому листопаду?
Відомо їй, що й осінь промине,
Що принесе омріяну відраду
Нова весна. Зав'яжеться життя,
Бруньки розкрилять листячко зелене.
Хіба й тобі не буде вороття
У ці квітнево-ніжні гобелени?
Не дорікай, змирись і відпусти
Минулі втрати, мо' здобудеш більше.
Стоять дерева, голі, мов хрести,
Та сонце їм виблискує ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Повітря осені гірчить
Дощем. Бентежним сумом неба,
Коли розірвана блакить
Марніє злякано на стеблах
Тонкою смужкою журби.
Гірчить приреченням дерев
Губити листя і з вітрами
Шукати скрізь його, але
Все змарнувати під ногами
Байдужо-сонної юрби.
Багряним заходом гірчить,
Гортанним "кру" старого крука,
Який, злітаючи, кричить
До фар авто, що мов гадюки
Вогненно в'ються вдалині.
Гірчить туманом із низин,
Де він влягається дрімати,
В ріллю на декілька годин,
Клубками вовняної вати,
І воловодиться у сні.
Іще воно гірчить мені
Нитками бабиного літа.
Промінням сонця у вікні -
Сьогодні ним я обігріта,
Аби журбу прогнати вдаль.
А, може, то мені гірчить
Моє стривожене мовчання,
Твій погляд ніяковий, чи
Очікування слів кохання,
Яких ти не сказав, на жаль...
25.10-02.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458408
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
[img]http://photos.wikimapia.org/p/00/02/80/87/21_full.jpg[/img]
Примарилось, що моляться дощі
Між ку́полів старих готичних сосен.
Монашкою блукає ту́жна осінь
У довгому потертому плащі...
Перебирає вервицю краплин
Під шурхіт золотого листопаду,
Між нетрями занедбаного саду
Кремезний дуб розкинув, наче млин,
Свої розлогі віти, у дворі
Схилилася вдовою сива хата
І стріха покручена, пелехата,
Повисла на старому димарі,
Неначе бриль. У вибиті шибки
Вітри холодні свищуть, ніби коні,
І перепрілі стіни, безборонні,
Мов ліхтарі, вогніють крізь віки.
І так прозоро дихалось мені
У цю блаженно-молитовну месу!..
Мов серед стін старого Херсонесу,
Блукала я в безлюдній глушині,
Де все таке цілюще і живе
Зоріло, грало світлом на привіллі!
Іскрили в душу яблука дозрілі,
Чи ж їх ніхто століттями не рве,
Що горнуться так любо до грудей
Чужій і неприкаяній приблуді?
Трапляється, що в дикому безлюдді
Не так самотньо, як серед людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
…якщо людина
перейде́ боло́том –
то
забрудни́ть собі но́ги
(залежно, звичайно, від того,
наскільки глибоке боло-то…)
людина вимиє ноги
і, окрім досвіду,
у собі́ не залишить нічого
болото ж
бу́де ще довго
услід гойда́тися,
чва́кати і плюватися,
випуска́ти
сі́рководне́ві бульки́ –
тому болота́ - це річки́,
що у собі заму́лили
усі джере́ла й поті́чки –
у ру́сі-ро́звитку зупинили-ся:
у цьому й мораль сеї притчі
вся
03.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458213
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
*"To err is human, to forgive diviné" -
«Усе минає. І це мине́ »*…
вельмишановний царю Соломоне,
хоч я не Савська… і не цариця,
але осмілюсь долучи́ться:
усе мине́ – і знову повтори́ться…
до́ки людина
у СОБІ причину
своїх трагедій-негара́здів не збагне…
02.11. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458056
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Найглибша з нерозгаданих таїн,
Джоконди погляд, непідвладний віку,
без трону залишаєш королів,
і робиш чоловіка чоловіком.
Найперша з доязичеських святинь
для серенади, оди і молитви,
на твого серця п’єдєстал зійти -
що Еверест величний підкорити.
Життя земного вічний оберіг
і мудрість над часи і покоління.
Тобі весь світ вклоняється до ніг -
весняне сонце, щедросте осіння.
А ти у всепланетній суєті
лиш про одне Всевишнього благаєш:
щоб зустрічав завжди веселий дім,
І Він, єдиний, пригортав-
"кохаю"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457861
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Не хмурте брови в час світанку,
Хоч на душі коти шкребуть.
Відкрийте з радістю фіранку,
Думки чудові знов прийдуть.
Вдихніть азонове повітря,
Зітріть образу із душі.
Ця процедура все ж не хитра.
Не забувайте в метушні.
Струсіть пилюку, що осіла
На плечі від чиїхсь образ.
Розправте до польоту крила.
Та щоб політ усіх потряс.
А ворогам даріть усмішку.
(Страшна це зброя, як для них)
Цей сміх і радість вперемішку,
Розтоплять лід в серцях черствих.
Та не забудьте і про себе:
Влаштуйте свято для душі.
Не буде вже тоді потреби
Шукать для настрою ключі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457877
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
[i]"Все минає і це мине".
(Напис на персні царя Соломона)[/i]
І це мине: відплаче, відболить,
У часу є можливості магічні.
До подиху зимового лиш мить,
А до весни, здається, ціла вічність.
Та й це мине. Вулкани почуттів
Розвіються з роками, наче порох.
У цій буденній сталій суєті
Не розберу, хто друг, а хто є ворог...
Які стежки мереживом тонким
Лягли й застигли в мене на долоні?
Гортатиму пожухлі сторінки,
Коли заниє серце у безсонні.
Мов по спіралі звичній, знов і знов
Повториться трагічне і прекрасне...
І це мине. Лиш істинна любов
Затвердне діамантом і не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457862
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Людино, чуєш? Зупинись.
Життя віддали в чорну днину
За рідну неньку Україну
На цьому місці. Тут. Колись.
Постій. Не ворушись, Людино.
Повір, на тебе тут чекають,
"Ти збережи ЇЇ" - благають.
Віддай життя свого хвилину.
На інших скоса не дивись,
І не буди у серці плач.
Всього хвилиною віддяч,
Людино. Стань. І поклонись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457814
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 01.11.2013
Песик каже гав-та-гав,
Десь тут злодій пробігав,
Півень вслід ку-ка-рі-ку,
Може був у курнику.
Тут коза із хліва беееее,
Скажу вам мені пусте,
А гусак га-га-га-га,
Може трапитись біда.
А корова му-та-му,
Ох накличете біду,
Втрутивсь кінь ігі-го-го,
Ще такого не було.
Біжить качур кря-та-кря,
Стережись моя рідня,
А індик гуууу-гуууу,
Може я наздожену.
Потягнувся кіт няв-няв,
Розбудили я дрімав,
Досить вам лементувати,
Дайте спокій – хочу спати.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/375-zlodij-u-khlivi.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457702
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013
Зроблю вигляд, що мені -байдуже,
Що розбилися мрії райдужні;
Що сивіють вже скроні осені,
Пилом вкрились думки (стосами) ...
Ти мене ігноруєш -бавишся ...
Я чаюю, ти вранці кавишся ...
І у крихтах променеспогадів
Відчуваєш різницю поглядів ...
"Плюс на мінус "-правдиве правило ;
Почуття нам життя підправило :
Що не склалось -не має значення,
Ікс та ігрек -"прости " й пробачення ...
І хворіючи непотрібністю,
Перейду на узбіччя з гідністю,
Заховаю подалі ніжності,
Віднайду між світів розбіжності ...
І у танці пилинок в промені
Я відчую жагу споминів...
Намалюю свій біль афішами ,
Запишу у нотатник віршами ...
Тільки зовні мені -байдуже...
Позбираю осколки райдужні...
Посивілій відкриюсь осені ...
І на чай ми тебе запросимо ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457640
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013
Як непристойно осінь повелась,
Зняла все до останнього листочка.
Без гудзиків в неї нічна сорочка.
Та ще й в актриси вчора подалась.
Стояла гола,та прикрий ти все.
Бо вітер задивився,впав,побився.
Та він на ту красуню задивився.
До ніг її коханнячко кладе.
Як танцювала з ним,до самих зір
Від її сукні кольори блищали.
Дощі поля голезні причащали,
І обнесли все павутиння з гір.
Залишилась?Накинула тепла,
Неначе в сонце дров попідкладала.
А я тебе до неба цілувала,
І серце я навік тобі дала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457615
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Так жаль, що не зустрілися раніше.
А я чекала довго, ти ж не вспів.
Роки пройшли і став тепер ти іншим,
Але забуть мене ти не зумів.
І ось тепер в осіннім листопаді
Знов спогадами вітер закружляв.
В осіннім хаосі, в життєвому безладді.
Ти знову, любий, здалека згадав.
Мої ж бажання бачити втомились.
А чаша безнадії через край.
А, може, це так доля поглумилась?
Можливо так. Та ти не проклинай...
У моїм cерці будеш ти останнім.
Бо після тебе іншому не буть!
Тебе візьму за руку на світанні.
Продовжимо з тобою нашу путь.
То не біда, що мало залишилось...
Що осінь сумно дивиться в вікно...
Зустрітися так пізно нам судилось..
Немає слів... Знать, більше не дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457474
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Мабуть, так задумано нам долею,
З нею б подружитися пора,
Ти мені з’являєшся тополею
На семи пронизливих вітрах.
Їхнім шалом гнута і остуджена
Не здаєшся на немилість плах,
Хай життя тебе зробило мужньою-
Та і мужнім хочеться тепла.
Віримо- із веснами барвистими
Світ зігріє і твою зорю.
Ти під сонцем розцвітеш і вистоїш,
А з вітрами я – договорюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457469
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Пролітали лебеді над хотою,
Пролітали білі над селом.
Пахне поле чебрецем і м`ятою,
Квітне літо молодим зелом.
Пролітали лебеді над річкою,
В ній вода прозора,як кришталь,
Поміж берегами в`ється стрічкою
І спішить за вітром в синю даль
Пролітали лебеді,стомилися.
Сіли відпочити за селом.
Чистої води з ріки напилися,
В синь небес змахнули знов крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457359
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Кажуть, горю може співчувати
кожен – будь то друг чи недруг...
Та коли хочеш розпізнати людину,
хто вона, поділись з нею
своїм щастям.
Зрадіє – друг,
промовчить
чи
спечалиться –
недруг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457354
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Журбують вишні в золоті червленому,
Вмочили, мабуть, листя в каркаде
І по хребті, ще де-не-де зеленому,
Сповзло за го́ру сонечко руде.
А хризантем у трави нахурделило,
Мов хто розсипав жмені конфеті!
І листопадить випалене дерево,
Листки-дублони ронить золоті.
Розмито хмари в небі акварелями,
Немов зі збанка вилито вершки,
І не дзвенять сопілковими трелями
Між крон махрових радісні пташки.
Плоди достиглі світять, ніби глянцеві,
У шевелюрах лискають густих,
На яблунево-палевім рум'янцеві
Цілунок сонця бджілкою застиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457397
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
[i]NN[/i]
[i][b]Дарма ми тут верстаємо вірші.́..
Найліпше вдома… Всім щоб мать по музі…
Бо ціль одна – оправдуй, не гріши! –
Щасливу кульку вцілити у лузу!
Так ось… Збудився в теплу, тиху рань –
Вона вже й тут, теплесенька, – під боком.
…О ангеле!.. Поета й Музу – рань!
Й окинь весь світ своїм всезрячим оком!
Щоб все – по правді! І… кому – яку,
Й щоб біс не пік поета в ребра рогом…
Мені ж подай гарнесеньку! Таку,
Щоб бути перед Нею, як пред Богом!..
22.01.2014[/b]
[u][/u][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457313
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
А за вікном спливає тепле літо,
Веде нас серпень знову у сади,
Ще щедре сонце благодатно світить
Та вітер вже обтрушує плоди.
Приспів: Серпень, мій серпень,
Місяць лелечий,
Ласки мені не жалій.
Це ще не вечір,
Зовсім не вечір,
Зоряний полудень мій.
Що маю я –дарую все від серця,
Моя родина-світ моїх надій,
Хай кожен день наснагою наллється
І ми ще довго будем молоді.
А прийде осінь тихим листопадом,
Своїй душі схолонути не дам,
Щоб був наш рід, як ця земля, багатим,
І щедрим, наче веснами вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457266
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Запах осені. дощу. сили.
Вітер знову віддає крила.
І наповну цей ковток...серцем..
Біль з глибин потроху озветься.
Огортають тихі дні. Спокій.
Старше тіло з черговим роком.
І все менше в людях потреби.
І думки про вічність... і небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457259
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Хто знає, що таке душа?
Чому так часто править нами?
Нам жодних прав не залиша,
Керує нашими серцями.
Буває ніжна, чи примхлива..
Примусить плакать і страждать.
Бува сумирна, вередлива.
А може всьому догождать.
Бува байдужа, обережна.
Бува серйозна , легковажна.
Захоче, буде незалежна.
Ще може бути недосяжна.
Вона не може жить спокійно.
І нам спокою не дає.
Чомусь у задумі постійно.
Бува проблеми принесе.
Ночами нам не дає спати.
Все передумаєм не раз.
А то думками заблукати
У світ отриманих образ...
Вона одна у нас на світі.
Сприймаймо ж так, як вона є.
Одне лиш треба зрозуміти:
Нам неповторність додає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456963
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 29.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2013
Мовчиш? - Мовчи, народе мій!
Лиш ти умієш ТАК мовчати
Зашорившись у власній хаті,
робити вигляд, що німий
Робити вигляд, що живеш
Анічичирк!.. Стуливши рота.
Жирує панство - п"є голота
Убогості ж немає меж
Аби не гірше!.. Лиш мовчи
Тихенько так, зціпивши зуби
Мовчи до скону, сказу, згуби
Ні пари з уст!..
І не кричи...
Мовчи, народе мій, мовчи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457136
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Коли нектар стає цикутою
і б'є тривога навідліг,
коли нестерпною осмутою
лягає ніч на мій поріг,
коли вмовка ефір від відчаю,
й холоне світ від самоти,
я розірву обійми вічності
лише тому, що поруч ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455954
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Тихо струмиться річка сріблиста,
В царстві весни все живе завмирає.
Сонце за гори сідає лісисті,
Місяця ріг золотий випливає.
Захід рожевими барвами вкрився,
Втому рільник до хатини приніс.
Лиш соловейко в гаю не зморився -
Пісню кохання співа між беріз.
Лагідно з заходу слухає щебет
Стрічка рожева - вечірня зоря.
Ніжно в вечірнє дивиться небо
І посміхається зорям земля.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Тихо струится река серебристая
В царстве вечернем зеленой весны.
Солнце садится за горы лесистые,
Рог золотой выплывает луны.
Запад подернулся лентою розовой,
Пахарь вернулся в избушку с полей,
И за дорогою в чаще березовой
Песню любви затянул соловей.
Слушает ласково песни глубокие
С запада розовой лентой заря.
С нежностью смотрит на звезды далекие
И улыбается небу земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456923
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Якось маленька дівчинка запитала у своєї бабусі:
- Бабусю, а я чула, що є у світі магія. Це правда?
- Так, моя дівчинко, у світі є магія, - відповіла здивована бабуся.
- Бабусю, а звідки вона береться?
Бабуся тихо посміхнулася, а потім притягнула онучку до себе і стала лоскотати їй животика. Веселий сміх роздався у дитячій кімнаті і рознісся по всій хаті.
- А чи знаєш ти, моє дитя, що це були за звуки?
- Так, бабусю, це був сміх.
- Це, моя дівчинко, була магія. Коли ти смієшся, ельфи починають танцювати!
- Це правда?
Бабуся з любов"ю посміхнулася онучці, і та відповіла їй щасливою посмішкою.
- Знаєш, що ми з тобою зараз робимо?
- Так, бабусю, ми посміхаємося.
- Це магія, дівчинко моя. Коли ми посміхаємося, посмішки розлітаються у повітрі в усі сторони, і тоді усі навкруги починають посміхатися.
- Це правда?
Бабуся узяла дівчинку за руку і вивела її у двір. Вони лягли на травичку та стали спостерігати за хмаринками.
- Скажи мені, що ти бачиш?
- Хмаринки.
- Це магія. Ти можеш побачити у хмаринках усе, що захочеш. Закрий оченята, подумай про те, що хочеш побачити, і дивись у небо. Ти знайдеш це там наверху.
- Це правда?
Ввечері, коли дівчинка лягала спати, бабуся ніжно обняла її і запитала:
- Знаєш, що це було?
- Це обійми, бабусю!
- Це магія, сонечко. Коли ми обіймаємо когось, то ми посилаємо йому любов та захист.
- Правда?
Потім бабуся накрила дівчинку ковдрою, поправила подушку і запитала:
- Тепер ти знаєш, звідки береться магія?
- Так, бабусю, - сказало маля, солодко позіхая. - Магія береться із мене.
Рассказ из журнала "БАЛ ВИКАС" - раскрытие ребенка - "бутона".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456908
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Заглянув ранок скромно у вікно
і промінцем розгладив сонні стіни,
щось справив в електронному табло
й зимовий час став літньому на зміну.
Вернувсь весь світ годиною назад,
лише подій та зміна не вчепила -
така ж брехня, такий же "авангард",
і тиск, й провладна політична сила.
Ех, коли б можна за годину ту
підправить, що накоїли невміло:
кого в лікарню, а кого в тюрму,
ну а кого в музей вже (грішним ділом).
Передивитись вчинки всі ще раз,
та через сито честі пропустити
і шістдесять хвилин було б якраз
достатньо, щоб все виправить й змінити.
Та не дано. Один лиш тільки час.
А нам усім повік пересторога -
перш як обрати знову прошу Вас
порадитися з совістю і Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456901
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Немає вірша без думок,
Вірша немає без любові,
Коли на серці знов замок,
То вірш написаний без крові…
Слова у вірші…Що слова?
Коли душі у них немає
І знов лисіє голова,
А новий вірш душі чекає…
До Музи прагнемо завжди,
Як вдався вірш - ростуть в нас крила…
Ми зможем поле перейти…
Щоб вірна Муза нас пригріла.
Бажаймо віршів - не віршів,
Щоб Муза нас завжди любила
І кожен з нас не тлів – горів,
Щоб доля вірші освятила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456890
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Крилатий день закутався у тихий сон,
Життєві береги розлилися навколо,
А ти не бачиш над собою терикон -
Лише ідеш вперед посеред злого бою.
І йде з тобою цей крилатий світлий день,
Що наділяє в ніжності тебе любов’ю -
Життя простує уперед, щоби лишень
Зігріти шастям і забути про окови.
27.10.2013 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456846
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Кленове листя вкрило змерзлу землю,
Хоч більше в нім краси, аніж тепла.
Та уявіть було б як сумно й темно,
Барвистою щоб осінь не була?..
Лист від морозу почорнів на вітах
І тихо впав додолу, щоб зогнить.
Пелюсточки пожухли вмить на квітах,
А ще, здавалось, жити б їм і жить.
Та нам Господь дав барви для розради,
Щоб пам'ять берегла їх до весни
І знали ми чого живем заради,
І бачили барвисті взимку сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456828
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Я вибрала тебе.Ти кращий всіх,
Ти цілував всі ночі і всі ранки.
Шматочки неба клав мені до ніг,
Виконував всі мої забаганки.
Ти осінь попросив:
-Дай ще тепла.
Збери усе проміннячко до купи...
Без тебе би змаліла вся земля,
Ти знаєш це?Коханий...Милий...Любий...
Я вибрала тебе.Ти тільки мій,
Ця осінь нам на двох казки писала.
Ти жив з дитинства серед моїх мрій,
Де я тебе щоночі цілувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456733
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Де в тебе береться та злість?
Від чого вона?
Чи то – необласкана ніч,
Чи день без вина?
Чому зводиш очі додолу
І дмеш свої губи,
Та ремствуєш тихо на долю?
Другої не буде!
Ти коло невдач розірви –
Отруту зневіри!
І тугу свою перелий
В стозвучную ліру.
А душу піснями лікуй,
Любов'ю і Вірою,
І щастя своє відвоюй
В буденності сірої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456670
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Котилося сонця,котилися зорі,
Мішалися з вітром і дощиком в полі.
І вчилися смуток із щастям мішати,
І вітер у полі всю ніч цілувати.
Гойдалися хмари на довгих перинах,
І руки купали в буденних хвилинах.
А я по драбині із пір'я до хмарки,
Я зілля варила,купила в знахарки.
Я хочу тебе напоїти тим зіллям,
Хай осінь закінчиться нашим весіллям.
Я всіх вас запрошу,я сукню пошию,
Віночок із квітів,намисто на шию
Із перлів,що витягну з самого моря.
А квіти сама я нарву серед поля.
Де вітер з дощем я мішала руками,
До тебе предовгими йшла я стежками.
Такими,що в небо сама прокладала,
Коли на хмаринках до ночі гойдалась.
Віночок сплела я із маків червоних,
Намисто із перлів таких пречудових.
А ти черевички купив в Королівни,
Пасок ти для мене купив у царівни.
У осені взяв мені ковдру під ноги,
Та ти ще у грудня просив допомоги.
І всіх запросив,Янголята летіли,
А крила такі пребілесенькі вділи.
І рученьки склали,і довго молились.
А ми вдвох до смерті з тобою любились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456633
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Ти чекаєш на неї у Львові,
У просоченій запахом кави
Невеличкій квартирі. Чудові
Акварелі на стінах. Октави
Фортеп’янно-засмучених звуків
Тихо линуть з-під пальців тремтячих…
Ти чекаєш… Омріяний стукіт
Мелодійно-легкий, нетерплячий
Причувається тільки. Фіранку
Ти запнути забув, виглядаєш
Крізь вікно легковажну панянку,
Що забула дорогу… Ти граєш
П’єсу Лігеті, ніжно-звабливу,
Розплескавши тривогу і втому,
Просиш подумки любку зрадливу
Повернутися швидше додому.
А красуня п’є каву у кнайпі,
Де скрипаль мучить скрипку старанно,
І спілкується з кимось у скайпі –
Ніжно-приязно, та невблаганно.
Розгулялася осінь над містом,
Крутить хмари цариця багряна,
Засипає стежки падолистом…
В тебе знов збігла кава духмяна!..
Ти чекаєш на неї і досі,
Щем надії ховаєш в романсі.
Ти чекаєш. Заплакану осінь
Вітер ніжно кружляє у вальсі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456467
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 25.10.2013
Журбує скрипка в п'янім кабаці,
Під стелею димком плояться ноти.
Старий смичок у змореній руці,
Затерті деки, вже без позолоти.
З глибіні еф, образи дише стон
На публіку, за ситу неувагу,
Що жадібно присьорбує бурбон,
Тамуючи душі химерну спрагу.
Порідний гриф, поміж масних столів,
Гойдає елегантними кілками.
Зугарні пальці з струнних ковилів,
Мордують звук точеними голками.
Дзвенить об стійку посміхом мідяк,
Як плата за не вислухану драму…
Німіє скрипка між нічних гуляк,
Останньої струни порвавши гаму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456269
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Я замилуюся безмежним полем,
Коли не встиг ще взолотитись колос.
Коштовна, бірюзова зелень лине,
Прямісінько у душу, незболиму.
Цей аромат молочного зерна!
Ось коник- акробат - не сарана!
Волошок синьочубі цибулини,
Земного щастя рідкісні хвилини...
О, колосе! До лоскоту охочий!
Але ж тебе світило теж лоскоче.
Промінням осяйним та життєдайним,
Щоб ти був запашним та урожайним.
На твому вістрі ангел спочиває,
В твоєму тісті гіркоти немає.
Нелічений стоїш солдатом бравим,
Аж доки у засіки не відправим...
...Вкраїно мила, житниця вселенська!
Нестримна сила духу, велетенська.
Щораз могутньо в височінь зринає...
Та це ж колосся в полі
дозріває...
21.06.03р.
Використана авторська музика.
Запис 23.10.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456209
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Впасти в небо,і душу на крихти
Порозсипати в стоптані хмари.
Прочитати минуле як титри,
І рукою тримати примари.
Прочекати тебе три століття,
Промолитись за наше кохання.
Просидіти на хмарах, і в віття
Всіх дерев ноги звісити зрання.
Спати з крилами.Хтось їх зрізає,
Потім латає душу віршами.
Та один лише Бог в світі знає,
Який міст будувать між душами.
Впасти в хмари,ходити з дощами,
Завивати із вітром по полю.
Скласти осені придане,днями
Розписати в віршах її долю.
Хай читає,ховає листочки
Лісові,щоб на них я писала.
Забуває,і вітру сорочки
З позолотою шила.Складала
У старезні,розкидані скрині.
Що давно вже не реставрувала.
Та стоять вони там і донині,
Я їх вчора дощем протирала.
Впасти в дощ,цілувати дощинки,
І за руку лиш вітер тримати.
З павутинок пошити хустинки,
Щоби сльози усім витирати.
Щоби втішити всіх,обійняти,
Щоб сказати,що Бог допоможе.
Щоби на ніч тебе цілувати...
Я за все тобі дякую Боже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456030
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Я ще зумію віднайти себе
В таємних сховках занімілих літер,
Коли розвіє хмаровиння вітер
І стане знову небо голубе -
Я ще зумію віднайти себе ...
Я ще зумію встати із колін,
Відмитися від сірості і бруду,
І зняти із очей своïх полуду,
Щоби здолати вже набридлий сплін °-
Я ще зумію встати із колін ...
Я зможу ще епіграф написать
До нОвих партій у своïм двобої,
Відклавши перемир'я із собою,
Відвоювавши в буднів кожну п'ядь -
Я зможу ще епіграф написать ...
Я ще зумію цю прожити роль,
Йдучи крізь час палаючим канатом,
Жагою щастя розгнівивши натовп,
Що бачить сонце лиш з-під парасоль ...
Я ще зумію цю прожити роль ...
Я ще зумію стати стерновою,
В армаді долі флагман -кораблем ....
Засяю в кожній грані кришталем,
І повернусь з усіх атак живою ....
Я зможу все!.. Як будеш ти зі мною ...
°сплін -апатія, меланхолія, зажура ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455902
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Іноди не знаєм, що ми робим.
Біжимо від світлого добра.
і без страху швидко його губим.
Хай горить, мовляв, усе дотла.
Та душа хіба це розуміє?
Чує: надвигається гроза.
А сказати щось, хіба посміє?
Кам"яніє у душі сльоза.
Помсти пристрасть швидко затухає.
Знов крадуться тишчечком думки.
Стомлена душа все пробачає.
І відчути хоче стиск руки.
А коли в вікно постука вітер,
Серце у надії защемить.
Сльози потечуть, неначе бісер.
Нащо було втратити ту мить?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455972
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Карають поета, що не віршує,
Карають митця, що пропив талант,
Всіх тих, хто Дар в собі не шанує,
Адже не всім людям Дається цей грант!
13.10.2013
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455979
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Осінь
Падолистом
Закрилась од світу...
Закохалась у тінь свою
світлу...
Фарби
Єдналися...
Кохання й розлука:
Радуйся, осене, з плачем...
...Мука...
Виды синквейнов
В начале 20-ого века американская поэтесса Аделаида Крэпси разработала новую форму стихотворения, состоящего из пяти строк – синквейн. С тех пор прошло много времени, и сегодня появилось множество видов синквейнов
Традиционный
Форма стихотворения, состоящая из пяти строк и основанная на подсчете слогов в каждой строчке. Его структура выглядит так: 2-4-6-8-2. То есть, в первой строчке должно быть слово или фраза из двух слогов, во второй – из четырех, в третьей – из шести и так далее. Традиционный синквейн может быть как рифмованный, так и нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455860
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
* * *
Живу аж прію – гріє мрія
Про процвітаючий собез,
Про пенсію на Мерседес…
Якщо до ста доживотію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455605
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Вовняні хмари вкрадені у Мари
Цитрину клали у небесну гладь.
В долину соком бризнули із чари,
Благословили Божу благодать.
Зійшли в Діброву вдягнуті у шати,
Злягли спокоєм в тиші почуттів.
На землю впали з дива аромати,
Повіяв спокій затишком ів.
Та сум чомусь тривогою кружляє.
Уже не гріє серденько теплом.
Опале листя в смуткові блукає
В душі лоскоче стомленим крилом.
На плечі клени голови поклали,
Вже не шумлять, не сила йти у бій.
Стрижалі з хмар в даруночок дістали,
Малюють настрій осені рудій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455595
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2013
Не сплю. Рождаются стихи.
Обычных слов живой исток.
Прольются первых, две строки,
в один порыв, в один поток.
Сольются, словно две реки.
Сойдутся, словно две души.
Сплетутся, словно две руки.
Среди условности и лжи.
Две жрицы, в храме красоты.
Стихии – Чувства и Ума.
Неразделимых – Я и Ты.
И неразрывных – Свет и Тьма.
И снова в сердце у меня
Зажжен поэзии – огонь.
И каплей жидкого огня
Слеза стекает на ладонь.
Лишь две строки, как два крыла.
Как обещания залог.
Как отблеск света и тепла.
Как вдохновения пролог.
И в мире, призрачном – искусств,
Реальности потерян след.
И в слове, сотканном из чувств,
Живет душа твоя – поэт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455535
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Рожеве диво народилось вранці -
На небі хмари залились рум‘янцем,
Трояндами розквітли сірі хмари,
А сонний ранок пив ковтками чари…
Та згодом засліпило очі сонце,
І зник рум’янець на канві небесній,
Сріблясто-білі хмари, ніби стронцій,
Із космосу, як марево, воскресли…
Рожеве диво зникло, як примара,
Розвіялись ілюзії й видіння,
Прокинулась від сну Печерська Лавра
Ченців молитвами, богослужінням…
Неділя сонячно всміхалась людям,
Церковний дзвін заполонив довкілля,
Блаженний спокій поселився в грудях,
Від цього стало легко в серці й вільно…
Здавалось, я летіла понад світом,
І відчувала за спиною крила,
В душі воскресло знов рожеве світло,
І відродилась в тілі міць і сила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455505
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Про що шепоче вітер на світанні?
Що скоро вже прийдуть морози ранні.
Чому свинцеві хмари в високості?
Зима до нас вже поспішає в гості.
Чому сумують небеса дощами?
Це Осінь так прощається із нами.
Куди тепло зникає аж до літа?
Від холоду втікає в храм до світла.
Чому скидає ліс пожовкле листя?
Щоб згодом одягнути вбрання чисте.
Навіщо в вирій птахи відлітають?
Тепло і їжу для дітей шукають.
Чому існують зміни пори року?
Бо Сонце гріє Землю з різних боків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455290
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Ніколи
не
скупіться
грошима:
у
скупого
їх
завжди
не вистачає,
а
щедрому
самі
у
руки
йдуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455262
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Не сумуй, що минають літа,
І що голову доля збілила,
Ти вже інший - і я вже не та,
За тобою душа відболіла.
Кожен має дорогу пройти,
Лиш своє позбиравши каміння,
Щоб останнє пекуче «прости»
Впало лИстом у пісню осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455234
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 19.10.2013
А ранками не роси вже на квітах.
Це холодом торкнулася зима.
Мої хороші, треба вам терпіти.
Чому ви ллєте сльози крадькома?
Це просто перший іній ненароком
Торкнувся до тендітної душі.
Це, звісно, що зими є першим кроком,
Та приморозок змиють ще дощі.
А, може, сонце вигляне зненацька.
І буде ще промінням цілувать.
Постане тут картина чудернацька.
І зможе вас тепло полікувать...
І ти, душе, не плач і не журися.
На листях то не зовсім сивина.
Ти ближче нахилися, придивися.
То осені шовкова пелена...
Мовчи, душе,...ні крапельки сльозинки.
Ти сирість не розводь в осінній день.
Тримайся, як малесенька стеблинка...
Не будь для днів нерадісних мішень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455314
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Я розкажу тобі про що сумує день,
Забувши зранку сонячні катрени;
Чому в краплинах дощових пісень
Мовчать врочИсто зірколисті клени;
Про що шепоче айстри пізньоцвіт,
Спіймавши роси у свої долоні;
Про що муркоче на віконці кіт,
У вічному амурному полоні...
А хочеш- розкажу чарІвні сни,
Що їх малює місяць гостроносий,
Вплітаючи в них трепетність весни
І літа найдухм*яніші покоси...
Прошепочу на вушко шум дібров,
І журавлину тугу над полями...
Та розказати про свою любов
Чомусь і досі я не маю тями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455159
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Листопад-листоноша
розсипав пожухлі листи,
шурхотить під ногами
осіння кленова зажура.
Може й добре, що більше
мені не писатимеш ти
і на завтра дощами
умиється осінь понура.
І сльозами очистить
усі незліченні жалі,
розтечуться слова
на папері чорнилом розмитим.
Зіштовхнулися душі
бортами, немов кораблі,
заштормило між нами
і бурю тепер не спинити.
Може й добре, що я
не чекаю твоїх одкровень,
ні гірких покаянь,
ні обіймів міцних до нестями...
Листопадить у душу
осінній захмарений день
і під ноги влягається
листя твоїми листами,
Де слова - не слова,
де не видно рядків, ані рим,
де в обірваних строфах
прощання гірчить полинами...
Листопад-листоноша,
самотній старий пілігрим,
погасив каганці
і тепло захололо між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455117
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Тихо нічка ступила до двору,
Чуєш, тиша у двері стучить?
Ми про неї не скажем нікому,
А наш шепіт її захистить.
Чуєш, вітер шепоче нам казки?
А ти кажеш, що не розбереш?
Згодом ти з ним навчишся співати,
Коли трошечки ще підростеш.
Він в віконце підкидує зорі,
Нічне небо сапфірами вкрив.
Із перлинок лілейно-прозорих
Він для тебе зіткав світлих снів.
Вже по сходинках місячних сходять
Ведмежатко зіркове й дракон.
А на ньому сидить бравий воїн,
Вже видніються коло вікон.
Ти не бачиш? Закрий оченята.
Їх побачити можна лиш так.
Тихо-тихо ступають до хатки,
Щоб в пригоди забрати у снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455048
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
На крилах літа згіркла пустота
І осінь причастилася сльозою.
Чому, скажи, мої німі уста
Лишились не ціловані тобою?
Чому усе складається не так
Як хочеться, як віриться?
Мовчання...
Сухий листок - то передзим'я знак,
Змарнілі мрії - знак років чекання.
Все важче віриться,
Все важче віднайти
Святе тепло на дні холоднім серця.
Десь я прямую, десь прямуєш ти...
А наше літо в пам'ять обернеться.
Мрячить із ранку,
Тоскно і мрячить.
Свинцеве небо накриває місто
І я не знаю - будемо, а чи
Не будемо з тобою...
Знаєш, звісно,
Мені б хотілось бути, але як
Розпорядиться доля - я не знаю,
Тому і ставлю запитальний знак
І журавлем у вирій відпускаю.
21.09.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454834
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Кто-то не живёт без сдобных булок
И другого сладкого в меню,
А меня поди лиши прогулок,
Сразу же зачахну на корню.
Или стану злой и приставучей,
Вредной и заразной, как лишай.
Так что ты меня, на всякий случай,
Никогда прогулок не лишай!
***************************
Жизни нет без связей, перец ясен.
И не верь досужим болтунам:
Без мохнатых рук – не надо басен –
Не пролезешь к славе и чинам!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454939
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Я не плачу -то сльозиться осінь
У моïй обвітреній душі,
То дощі блукають поміж сосон,
І прядуть туман із комишів...
То росою в хміль скотилось небо,
Втершись рушниками із вітрів ;
То з трояндових колючих стебел
Облітає пелюстково гнів ...
Розумієш ...ти ïï образив,
Вклавши в мою посмішку печаль ...
На вікні з порожнім серцем ваза
Вже забула хризантемний жаль ...
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Знову жовтень хлюпоче дощами ...
Я із ними давно на "ти ":
Відкоркована поміж нами
Пляшка пінистоï самоти ...
У калюжах човни на рейді -
Обирай, котрий твій -пливи!!!
Намалюй цілий світ у крейді -
Білі з сірістю острови...
Розбуди у вітрилах вітер -
Він до мене покаже шлях
У плетінні із рим і літер,
Із ремарками на полях ...
Ароматами кави й кориці
Я зведу поміж зір маяк ...
У лахмітті прадавньоï жриці
Затанцюю тобі за мідяк ...
І у ритмах шалених ночі,
На вершинах усіх життів,
Ти моï упізнаєш очі
Зі своïх потаємних снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454736
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Я хочу спати в тебе на плечі,
Я хочу відчувати поцілунки
На свому тілі,на своїй душі.
Такі мені приємні лиш дарунки.
Я хочу чути,як ти поряд спиш,
Я хочу тобі каву готувати.
Як ти говориш і як ти мовчиш.
Вві сні тебе тихенько цілувати.
Я хочу тобі вітер дарувать,
Я хочу тобі зорі всі струсити.
Щоб вдвох тепло у душах відчувать,
І щоб тобою небом побродити.
Я хочу те,що хочеш тільки ти.
Я хочу тобі щастя дарувати.
До мене тільки милий підійди,
Я мрію знов тебе поцілувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454682
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2013
Чайна троянда розквітла ...
А кажуть :"Похмура осінь ..."
Тому, хто шукає світла -
Світла завжди досить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454448
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Коли вікна зашторить вечір,
А будинки розплющать очі,
І звичайні буденні речі
Стануть дивні, якісь пророчі;
Коли місяць сплете мережку
Із реальності й сновидіння,
І на річку опустить стежку,
Що веде в його володіння ;
Коли сум заповзе зненацька
В потаємну кишеньку серця,
І самотня сльоза дурацька
На тривожні думки озветься -
Ти прийдеш ...Крізь часи і простір
Принесеш синьооку ласку ...
І в обіймах твоïх так просто
Знову вірить в чарІвну казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454269
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
В каждом возрасте всегда свои есть прелести,
Даже если у тебя вставные челюсти,
Даже если досадил радикулит,
Даже если там болит и здесь болит.
Жизнь прекрасна, правда, тем и хороша,
Что не старится, не портится душа.
Всем друзьям тепло души своей дарить,
Молодых учить как надо в мире жить,
С новым утром к добрым чувствам оживать
Каждый день ладони солнцу подставлять.
Просто нужно не бояться своей зрелости.
В каждом возрасте всегда свои есть прелести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454193
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Люблю тебе так солодко… так гірко,
Як місяця кохає срібна зірка,
Як літо прохолоду джерела.
Люблю і тим щаслива я, що з часом
Рука в руці йдемо з тобою разом,
Люблю, відколи доля нас звела.
Як сонце пестить яблуневу гілку,
Чи казку тче калинова сопілка…
Як крапля живить паросток малий
І напуває спраглу диво-квітку…
Ти лебідь білий, я твоя лебідка,
Люблю тебе за те, що ти лиш мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454141
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Слова - Олександр Печора
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Посилання на вірш:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371005
11.10.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453992
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Я Вас люблю.Кого еще любить?
Ведь Вы на свете белом лучший самый.
Могу я лишь судьбу благодарить,
Что нас свела,что вместе буду с Вами.
Я Вас люблю.Не оттого,что нет
Красивее кого-то и нежнее.
Не потому,что клином белый свет,
А потому,что я Вам всех нужнее.
Я Вас люблю.Любила ли до Вас?
Я ошибалась.Так угодно Богу,
Чтоб подарил он нам любовь сейчас,
Чтоб указал нам общую дорогу.
Я Вас люблю.Спасибо,что пришли,
За что люблю?Что стали всех счастливей.
За то,что обожаете дожди,
Что ловите рукой холодный ливень.
Что Вам трепаю нервы я всегда,
Что я почти порой невыносима.
Что и такая Вам всегда мила.
Что я молитвой вашею хранима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453802
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
А давай гайнемо вдвох у осінь,
Там, де небо шите журавлями,
Де гуляють ще тумани босі
Над зеленоврунними полями.
З павутинок бабиного літа
Ми сплетемо пестощі шовкОві,
І співать нам буде тільки вітер
Зоряно -барвисті колискові ...
Ми спіймаєм дві пухові хмарки
І застелим лісові стежини ...
Райдуги над нами, ніби арки,
Ïх квітчають сонячні жоржини ...
Ти і я ...За руки, ніби діти,
Віднайшлись у всесвіті гармоній,
Бо ще вмієм в унісон радіти
Під звучання дощових симфоній ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453781
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Щоб ти завжди була щаслива,
Добро пізнала у житті,
І щоб падали для тебе
Із неба зорі золоті,
Щоб гріло сонечко ласкаве,
Щоб Бог тебе в опіці мав.
І ангел твій – охоронитель
З плеча твого щоб не злітав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453708
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Я тебе віднайшла серед сотень прощальних побачень,
Серед тисячі кроків ,мільйонів холодних ночей;
Я відчула тебе у безмежжі брехливих тлумачень,
Серед безлічі крил...і ще більше безкрилих плечей...
Я тебе віднайшла в хризантемах осіннього ранку,
У мереживі хмар,в Оріона на вістрі меча,
Де збира молоко Шлях Чумацький в пОлив*яні дзбанки,
Де у мороці днів догорає надії свіча...
Я тебе віднайшла в грозовиці раптової зливи,
Де троянди зронили свої запашні пелюстки...
Я,напевно,тепер маю бути безмежно щаслива...
То чому ж в серці вітер зриває безжально листки?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Вже вечір, світло ліхтаря,
Кружляє тихо жовтий лист.
Лунає музика стара,
Що награє саксофоніст.
Мотив отой немов п'янить,
Вальсує пара вже в літах.
На крилах осені летить,
Але весна бринить в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453472
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Переписав цю пісню, бо не було чути інструментів акомпанементу.
Слова, музика, виконання, запис - Микола Шевченко
1
Ми стрічалися з тобою поміж хмар.
В небесній сині, вдивлявсь я в очі сині твої.
Я в них бачив, як горить-пала стожар.
На тій чужині - душі твоїй.
гнізда не в`ють мої солов`ї.
Приспів
Не треба мені сонця, не треба,
не треба мені вітру, і ясного неба не треба.
Бо в мене все це є - а де ж кохання твоє?
2
Запалає небосхил серпанком зір,
а ми пливемо, життя долаєм хвилі стрімкі.
Не розгледів, не зумів, хоч маю зір,
Як душу краєш, з останніх сил,
мої шукаючи губи палкі!
Приспів
Забрали в мене сонце, одняли,
утік від мене вітер, і в сутінки небо сховали.
Зате у мене є, палке кохання твоє.
Програш
Приспів
Не треба мені сонця, не треба,
не треба мені вітру, і ясного неба не треба.
Тепер у мене є, палке кохання твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453268
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Позолотила руку вільха-схимниця
Мольфару-жовтню, листя намела.
Бурлить еспресо, бульбашками піниться,
Парує в сад розніжена імла.
Між ниточок мережив павутинових
Сотає літо бабине тепло.
Заплівся вітер в кучерях шипшинових,
Густим барвінком небо зацвіло.
Бринить світанок райдужними росами -
Сповзають краплі, світлі, ніби ртуть.
Побудь зі мною мрійницею, осене,
Грайливим літом трішечки побудь.
Вже не гірчать порожніми надіями
Мої гаї, зодягнуті в парчу.
Лоскочу просинь лагідними віями,
Ступаю в день, а мариться - лечу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453321
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2013
Усмішка, здається, не варта нічого.
Та чом же радіють усмішці усі?
Примусить всміхнутися навіть і злого.
Знайде і до серця потрібні ключі.
Цю радість дарують так просто, від серця.
У відповідь б"ються частіше серця.
Заставить страждати, коли не відверта,
Коли із сарказмом злітає з лиця.
Хто добру усмішку комусь подарує,
Від того не стане біднішим усіх.
Можливо, когось від суми він врятує.
Найкращий же лікар - здоровий це сміх.
У пам"яті часто вона оживає.
Душі є підмога, коли защемить.
І всякі сумління тоді розвіває,
Хоч мало триває: лиш деяку мить.
Усмішка- це радість у кожному домі.
Хто бідний, багатшим від неї стає.
І навіть в багатих ( усім нам знайомі),
На лицях усмішка ясна виграє...
_______________________________________
Вітаю всіх з Всесвітнім днем посмішки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452550
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Майбутнім педагогам присвячено..
[color="#19470a"][b]Ти хочеш бути вчителем? Вітаю,
Але ж відразу й щирі співчуття.
Чи ти готовий - я тебе питаю –
Віддати справі все своє життя?
Наважишся ти на вівтар покласти
Не тільки мудрість, щирість та знання,
А й те, що зветься особисте щастя?
Бо стануть учні ближче ніж рідня.
Бо вчитель – не професія звичайна,
Не пробачає доля помилок,
Це хрест важкий і битва вирішальна:
Учитель - Богом обраний Пророк,
Майбутнього творець і вихователь,
І величі народу – ювелір.
Подумай тричі, ніж навік обрати
Цей шлях важкий, де ти не пасажир,
А де водій та на слизькій дорозі…
А як обрав – геть сумніви й страхи,
Іди вперед, не виказавши сльози,
Запал душі неси через роки.
Те що посієш, виросте й зміцніє,
Й твоє ім’я лишиться у віках.
Лише тоді здійсняться справжні мрії…
Все у твоїх учительських руках.[/b][/color]
*****************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452471
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Як заграють цимбали – затанцюють Карпати,
Полонини затягнуть свої диво-пісні,
З топірцями гуцули стануть в круг танцювати,
А смереки до танцю додадуть голосів.
Скелі Довбуша пісню теж затягнуть тихенько,
Плотогони по ріках знов відправлять плоти,
Коломийки полинуть у Міжгір’ї тоненько
І трембіти у горах перестануть густи.
А цимбали все грають, веселяться Карпати,
Позліталися птахи на гірський Синевір,
А цимбали все грають, лине пісня крилата
І співають Карпати, що найкращі із гір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452350
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Сонце лоскоче шовкОву фіранку...
Осінь танцює стриптиз в ритмі танго ...
Каву наллю у свою філіжанку,
В ту, на якій намальований Янгол ...
Пледом думок обгорну своï плечі
(Він такий теплий, хоч трішки колючий) ...
І, одягнувши носочки овечі,
Спогади крадуть хвилинки сипучі ...
Мружиться небо пір'ïнками хмарок,
Ясен гойдає обвітрене личко ...
Зграйками милих яскравих канарок
Руки обсіли моï рідні звички ...
Граються в піжмурки слово і рими ...
Із приймача лине "В пам'ять Карузо "...
І, ніби фея -легка і незрима,
Тихо підходить навшпинечках Муза ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452308
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Пристрасні ягоди стиглоï ночі
Ми куштували з тобою до рання ;
В дивному стані "очі-у-очі "
Нам відчувалося неба звучання ...
Креслили руки якісь візерунки
На розпашілих тілах розімлілих ...
І від вина вогняних поцілунків
Геть збожеволіли...ні ...оп'яніли ...
Ми відпивали кохання ковтками,
Вміло смакуючи зоряні миті,
Білотрояндовими пелюстками
Ніжились губи на перс оксамиті ...
...Пристрасні ягоди стиглоï ночі
Падали нам у гарячі долоні ...
Ïх післясмак десь у грудях лоскоче
І розливається хвилями в лоні ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452093
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Жив-був хлопчик Іванко, дуже допитливий та непосидющий. Гасав по подвір’ї за котом Мурчиком, і дошкуляв йому як міг. Робив чимало капостей бабусі, ховаючи її окуляри чи тапці, і веселився, коли вона бідкалася куди це вони пропали. Коли ж Іванка питав хто, чи часом не бачив ті чи інші пропавші речі, то він легко обманював, ніби нічого не знає.
Одного дня, хлопчик бігав по хаті за Мурчиком намагаючись його впіймати, та кіт увесь час спритно ховався. То стрибне на поличку, то заховається під ліжко, а Іванко ніяк не вгамується. Врешті схопив віника і давай штурхати ним під ліжком. З переляку Мурчик вистрибнув на вікно, а хлопчик щодуху гепнув віником по вікні, Зачепив мамину улюблену вазу, що там стояла, вона впала і з дзенькотом розбилася до землі. Кіт дременув аж на шафу, у передчутті гучної сварки, а на шум зайшла в кімнату мама.
- Що це в нас тут коїться? Хто розбив мою вазу? – суворо спитала.
- Це не я – відразу обманув Іванко, – це Мурчик стрибав по вікні, мух ловив.
Мама нахмурила брови, озирнулася і побачила кота, що зіщулився на шафі.
- Ану геть мені з кімнати капосний, – сердито гримнула на Мурчика.
Той стрибнув на підлогу і гайнув за двері. А мама заходилася прибирати скалки розбитої вази. Хлопчик теж тихенько вислизнув з кімнати, задоволений, що так легко викрутився і не отримав маминих штурханців. Бачить Мурчик сидить під табуретом на кухні, та вилизує лапку. Знову закортіло малому позбиткуватися з кота. Тихенько підкрався, та як смикне Мурчика за хвоста, що той аж від болю та несподіванки заверещав, і стрибнув на фіранку. Що тут почалося. Карниз раптом обірвався, кіт з гуркотом полетів на підлогу скидаючи все що потрапляло під лапи, і мама вже тут, як тут.
- Та що ж це діється? Хто знову шкодить?
А Іванко знову за своє:
- Це мамусю наш Мурчик бешкетує.
Кіт тільки з докором глянув на хлопчину, і ображено шмигнув під стіл. Мама вже не на жарт розізлилася, і давай сварити-вичитувати Мурчика. Казала, що вижене його з дому за капості, що і молока не заслужив пити в їхньому домі. І ще багато чого, та кіт уже не чув, бо так йому прикро було, що він вислизнув з кімнати. А задоволений собою Іванко, і собі слідом за ним.
Усі знають, що в старих будинках живуть домовики-помічники. Отож і в будиночку де живе наш хлопчик, теж є такий домовичок. Називається він Правдолюб, бо не терпить брехні, і сам завжди говорить тільки правду. Хатинкою йому слугує комірка, де Іванкова мама тримає усіляку консервацію, муку, цукор, крупу, та ще багато всякої всячини. Двері в комірку завжди трішки відчинені, бо Мурчик там мишей полює. Ось сюди наш котик і чкурнув, після маминої сварки. Сів на порозі, роззирнувся, і тихенько нявкнув-покликав домовичка. Той відразу ж визирнув із-за баночки з абрикосовим варенням.
- Чого тобі Мурчику?
- Ой Правдолюбе, рятуй мене якось від того хлопчиська, бо терпіти його витівки вже не маю сили. Я мовчав, коли він ганяв мене по хаті, та штрикав віником, терпів коли тягав мене боляче за хвоста, та більше терпіти не можу. Бо він знущається, на мене своїй мамі наговорює увесь час, обманює її. Це так образливо, бо сварить вона мене ні за що.
- Халепа, – відказав домовичок. – Треба якось хлопчиська провчити, від брехні відучити. От тільки, я ще не придумав як.
Враз на порозі комірки з’явився наш Іванко. Домовичок шустьнув за баночки з варенням, і там причаївся, а хлопчина побачивши кота, захотів знову позбиткуватися з нього. Але помітивши стільки улюбленого варення, відразу забув про Мурчика, і потягнувся до найближчої полиці за баночкою. Швиденько упоравшись із кришкою, Іванко почав ласувати смакотою, і захопився так, що й не помітив, як спорожнив усю баночку. Спохопився лише тоді, як в руках лишилася порожня баночка:
- Ой лишенько, що ж тепер мамі казати? – подумав хлопчик, а тут немов навмисне баночка раптом вислизнула із липких рук, і гепнула на підлогу. День-дзелень розляглося по комірці. Мурчик принишк у куточку, а мама вже на порозі.
- Та що ж це сьогодні за день такий? – суворо спитала дивлячись на сина.
- Хто варення з’їв, а баночку розбив?
Іванко безпорадно озирнувся, і побачив кота.
- Ось! Це він з’їв варення, і банку теж він розбив, – швидко знайшовся малий. А Мурчик, мало не заплакав від образи. Знову хлопець на нього наговорює. Мама аж почервоніла від обурення, бо бачила замурзане варенням личко сина і зрозуміла, що дитина її обманює, та й не їдять коти варення.
- Ага, промовила, – ну коли так, то нехай, але знаєш Іванку маю розповісти тобі маленький секрет – це варення чарівне. З’ївши його, не можна казати не правду, бо вмить станеш крихітним. Від здивування у хлопчика широко відкрилися очі, а мама повернулася в дверях і вийшла з комірки.
Всю ту розмову звісно ж чув домовичок Правдолюб, і відразу ж зметикував, як провчити малого обманщика. Коли мама вийшла, він плеснув у долоньки, і хлопчик відразу зменшився, став крихітним, як і казала мама. Ох і налякався Іванко, а кіт нявкнув-заговорив людською мовою:
- От тепер знатимеш, як обманювати маму, і ображати не винного.
- Ойо-йой, – заплакав малий, – що ж тепер буде зі мною?
- Що буде? – втрутився у розмову Правдолюб, – та те й буде, лишишся малесеньким на завжди, аж до того часу, поки не навчишся правду казати, інших не ображати.
Заплакав Іванко ще дужче, як тепер усе виправити? Зрозумів хлопчина, що вчинив не гарно, і не добре. Всі свої витівки звалив на Мурчика, образив його, скривдив, і матусю обманув не раз. Ох не гарно, ох і прикро ж… Не хотів Іванко залишатися крихітним, тому чемно запитав домовичка, як йому усе виправити. А Правдолюб був дуже справедливим і добрим, тому підказав хлопчакові вихід.
- Ти, – каже, – мусиш підійти до мами, розповісти їй усе по правді, все як було, вибачитися за брехню. Та й котика перепросити за злі витівки-жарти та обман.
- Але ж… мамуся мене навіть не побачить, бо я он який маленький, – захвилювався Іванко.
- Не біда, я тебе збільшу, – пообіцяв домовичок, – але ж гляди, не дотримаєш слова, обманюватимеш, то знову станеш малесеньким, і тоді вже ніхто тобі не допоможе.
- Я виправлюся, обіцяю, – сказав малий.
Правдолюб хитро підморгнув Мурчикові, плеснув ще раз в долоньки, і хлопчак знову став таким, як був перед тим. Іванко подякував домовичку, та й побіг до мами. А вона саме йшла прибирати до комірки розбите сином скло.
- Матусенько, вибач мені будь-ласка, це я нашкодив і в кімнаті, і на кухні, і в коморі, а не Мурчик. Не виганяй його з дому, бо у всьому винен лише я. Я тобі обіцяю, що більше не буду так поводитися, і обманювати не буду ніколи-ніколи, не хочу залишитися на завжди крихітним.
Мама посміхнулася і вибачила сина:
- Добре, що ти правду сказав, добре, що зрозумів, бо брехня дитино – поганий товариш, – і погладивши Іванка по голові, пішла до комірки. Хлопчик кинувся шукати Мурчика, а той саме сидів ображено на ґанку, і побачивши малого вже зібрався чимдуж втікати, бо хто знає, що цього разу він утне. Та Іванко присів поряд погладив кота і заговорив:
- Пробач мені Мурчику, за всі мої капості пробач. Я більше ніколи не буду тебе ображати, не буду наговорювати на тебе.
Кіт у відповідь тільки замуркотів, і потерся до хлопчикової руки.
З того часу, вони стали гарними приятелями. Іванка ніби підмінили, він не знущався з Мурчика, нікого не обманював, не ображав, а як траплялася яка халепа, завжди чесно признавався у тому, що зробив, бо добре запам’ятав Правдолюбову науку. А про домовичка нікому не розповідав, бо це була їх з Мурчиком таємниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451938
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Я любила тебя.До всех встреч,до всех весен,до счастья.
Я любила тебя.Так как любят наверно в сто лет.
Я хотела тебя целовать,обнимать,прикасаться.
Я хотела с тобою закат и обычный рассвет.
Я любила тебя.Так не любят сегодня,не верят,
Я любила тебя и ждала,чтобы кофе сварить.
Я мечтала.Я глупая?..Люди меня не изменят.
Я жила,чтобы в мире тебя больше жизни любить.
Я любила тебя до всех встреч,до рождения.Знаешь?
Я любила тебя,только сильно,так сильно хочу,
Чтоб не ссориться.Веришь?..И все...Ты ведь пообещаешь?..
Я люблю тебя очень.Я очень...Я очень люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452054
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
В кишенях руки, а душа - у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте за́тишний мій рай.
Шиплять вужами довгі автотраси,
А в лісі - тиша. Марево густе
Чудні зефірні скорчило гримаси,
Густій ліщині віхолу пряде.
Пора глінтвейну, пледів і туманів,
Із давнім другом щирих балачок,
Щоб каганцями яблука рум'яні
Пашіли в дим полинних цигарок...
Щоб ностальгія блюзових мелодій
Гойдала струн тягучу карамель...
Ця невмируща класика ще в моді,
Як і парфум під маркою Chanel.
Як фотозвіт чуттєвих меланхолій,
Сирого моху пахощі терпкі...
Ховаю руки, трішки захололі,
У рукавички замшеві тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2013
Просякнутий вином бордовим лист
Стікає хміль осінньою сльозою.
Не чути соловейків — зникнув свист.
Ступає жовтень вільною ходою.
П’янить нектар у зрілості плодів,
Горіхи грецькі падають у згоді,
А усмішки пузатих гарбузів —
Прикраса для роздягнених городів... 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451637
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
На шибах візерунки із дощу...
Малюють силуетно кавування...
Кидають про каштани... що в іржу
Убрались... мимохіть... і знов мовчання...
Глінтвейно спокушає старий Львів...
Дзвіночково манить у шоколадні...
Дощить... та у душі лунає спів...
І мрії золотаво-листопадні...
Ласти́ться осінь кішкою до ніг...
Чарує барвами в старому парку...
А я молюсь... щоб трепетно зберіг...
Мою любов... у серця закамарку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450850
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Колись настане час такий,
Що будем ми, як малі діти.
Він може бути нам гіркий.
Чи перестанемо любити?
Хіба зима остудить кров,
Що ще недавно так пашіла?
Не допустіть, щоб сум зборов,
І щоб душа тут заржавіла.
Нехай вона розтопить лід.
Боріться з цим, поки є сила.
І скільки вам не буде літ,
Воюйте, щоб не зледачіла.
Радійте променю в вікні,
Всміхніться першим раннім квітам.
Відкиньте думи геть сумні.
Добавте їм побільше світла.
І хай вони несуть туди,
Де квіти кригу пробивають.
Та наполегливо бредіть:
Вони чарівну силу мають.
У них учіться сильним буть.
На зло морозам і негодам.
Погляньте: як вони цвітуть!
Не вірять вперто всім прогнозам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451554
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Вальс, вальс, вальс,
В осінньому парку кружляє.
Вальс, вальс, вальс,
Вже листя під ноги лягає.
Вальс, вальс, вальс,
Осінь справля іменини.
Вальс, вальс, вальс,
Для туги нема причини.
Вальс, вальс, вальс,
Галантно вклоняються клени.
Вальс, вальс, вальс,
Вальсують в танку хризантеми.
Вальс, вальс, вальс,
В зажурі осінній іду.
Вальс, вальс, вальс,
Вже осінь у серці несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451517
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Полісся знову в запахах грибних,
В Карпатах гриб дурманить полонини,
Опеньки й маслючки і «білі», як один,
Лягають зібрані у плетені корзини.
Яка ж то радість «білого» знайти,
Душа співає «гімн грибний» природі,
Від втоми в лісі на мохи лягти
І дякувати лісу і погоді.
Корзини повні і душа цвіте,
А кількість «білих» – ордени на грудях,
Бо справжній гриб, лиш по ночах росте,
Щоб рано–вранці показатись людям.
Людині щастя, як ростуть гриби,
Коли тумани покривають гори,
Чи на Поліссі від грибів сліди,
Гриби ж бо в лісі диво-казки творять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451364
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
На вірш "Глядя в даль "...автор OHRA
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450171
Там, де ріка загорнена у тишу,
Де тихі хвилі стомлені печаллю,
Художник посивілий вміло пише
Промінням сонця світлі пасторалі ...
Вдивляючись у небо і у воду,
Цілуючи вітрам легкі долоні,
Наносить пензлем на полотна вроду,
Тієї, що заквітчана осонням ...
...
І мліє осінь від штрихів умілих ;
Ревнує, звісно, та боготворить,
Того, хто віднайде у днях дозрілих
Одну єдину, але справжню мить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451345
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Вогонь велику силу має:
Його призначення - горіть.
Коли легенько він палає,
То можна руки в нім зігріть.
Зігріть і тих, хто поряд з вами.
Дорогу зможе освітить.
Підеш упевнено шляхами:
Від темноти він захистить.
І будуть впевнені, хто поруч,
Що він для них дороговказ.
От тільки хай не зробить попіл
Із найдорожчого для нас.
Вогонь сердець хай ніжно гріє.
Нехай не спалює серця.
І хай ніколи не зітліє
В руках умілого творця.
У того, хто любити здатен,
Хто може щастям осліпить.
У кого погляд добрий, ясен.
Хто може словом ізцілить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451215
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2013
Мелодія осіннього дощу
Меланхолійна, сіро-сумовита...
Здається, ми з тобою квити,
Бо і в душі моїй ще дощ не вщух...
Холодні краплі тихо виграють
На струнах суму, відчаю й печалі.
Чекаємо з надією скрижалей,
Що сонцем тьму між нами тихо сп"ють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451041
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 26.09.2013
[img]http://www.motosvit.com/Moto%20Guzzi/nevada750/10.jpg[/img]
Гуде мотор, заходиться в ревінні,
Ковтає іскри вранішня імла,
Тримай обличчя в чистому промінні,
Лети до сонця, світла і тепла!
Глянь, золотаву осені палітру
Твій кінь залізний хвацько борознить.
Тримай долоні крилами до вітру,
Спивай ковтками лагідну блакить!
Десь миготять калейдоскопом гори,
Вчорашніх тіней сліду вже нема...
Цей незбагненний Всесвіт неозорий
Ти під прицілом погляду тримай!
Яскравих фар горять метеорити,
Асфальт цілують полиски живі.
Тримай душі віконечко відкритим
Новому дню і посмішці новій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451015
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 26.09.2013
Буває в світі - вічність в миті,
Як дійсно Ви талановиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450930
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Слова - Віталій Назарук
Музика, виконання, запис - Микола Шевченко
1
Розірву сердечні струни,
Щоб ти піснею відчула,
Мого серця спів далекий
І мелодію нову.
І засяють в тебе очі,
Наче зорі серед ночі,
І нам долю напророчать,
На життя одну…
Приспів:
Рветься серце, моя доле,
У широке чисте поле,
на просторії стодоли,
У кохання вир.
Квітнуть знов волошки сині,
Стигнуть грона горобинні,
І радіють люди нині,
І радіє зір…
2
Місяць вийшов із-за хмари,
Зорі всі зігнав в кошару,
Під мою стару гітару,
Пісня зазвучить…
Обніму тебе за плечі,
Щоб позбутись холоднечі,
Тихим голосом лелечим,
Стрінемо цю мить.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450903
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Плаче хмарка за літечком,
Проливає печаль,
Зажурилася квіточка,
Що стуманилась даль ...
Плаче небо із осені:
Журавлів вже нема;
На крутий берег росяний
Вже ступає зима.
Плаче сонечко вишнею
У багрянці садів ;
Ніби стали ми грішними
Без серпневих медів ...
...Нам не зняти дощів роï,
Хай вітри гомонять;
Ми зігрієм теплом своïм
Вечорову печать ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450867
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Перезалив свою пісню "Час летить", бо якийсь вірус там сидів на сторінці, зайти не можна було.
сл., муз., виконання - Микола Шевченко
1
За сиві тумани, пішла наша юність, кудись, за роками...
І вже наші діти, навчають нас жити - не слухають нас.
Ми вже зрозуміли, що то означа - називатись батьками,
Вони теж збагнуть, як своїх заведуть - прийде час...
Приспів:
А час летить, час летить...Час летить, немов на конях вороних...
А ви живіть, для нас живіть! - звертаємося до батьків своїх старих.
2
Ой, як же радіють, бабуся й дідусь, онуча обіймають!
І більшого щастя, нема на землі, може й на небесах.
Теплом своїм гріють, і небо, здається, в долонях тримають...
Аби ж зупинити, щасливі ці миті, в земних полюсах!...
Приспів:
А час летить, час летить...Час летить, немов на конях вороних...
Ви живіть...Для нас живіть...Прохаємо батьків своїх старих...
написана в 2005, записана в 2009 роках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450859
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
В гаю розвіяв Багрянець,
листки у охрі сиплються з беріз.
Мідяно – жовті падають у танець,
в останній свій, із осені каприз…
Руєн захмарив небо, задощило,
сонатом вітер з гаю затужив.
Заскочив серце, наче заніміло,
осінню тугу долами розлив.
Холодний Хмурень диха йому в спину,
озвалась чайка з плачем.
А дощ надворі пряжить без зупину,
змива осіннє плачем.
…Не падай в душу Осене - завіє,
не залиши у річці без весла.
Не напувай на дворі ностальгію,
лиши для мене часточку тепла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450683
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Дощить... Злітають з неба намистинки —
Сльозами вдячності покрилася рілля.
Додолу щемно падають краплинки...
Весняна купіль… Умивається земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450518
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Любов
Так окриленно, трепетно та ніжно
Завдає вона брутальних сердечних ран...
Мов троянда з колючками білосніжна –
Вся її крихка тендітність то самообман.
////////////////////////
Чувство
Ему лишь можно смущенно покорится
Отбросив гордыню, страх, сомнения…
Забыть условности и раствориться
В нём до ноля… до дна... до единения!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450491
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Дивна жінка з очима осені,
У пуховій хустині літ,
Ще шукає в небесній просині
Запізнілий вишневий цвіт.
Зігріває вітри морозяні
Поцілунками теплих мрій,
І шепочуться ранки росяні
За мереживом стиглих вій ...
Тче вітрила зі снів і споминів,
Щоби колір -неначе жар ;
І вплітає всю ніжність променів
Із далеких зірок Стожар ...
Дивна жінка з очима осені,
Із душею, як у дитя,
Обійма сірі дні збурмосені,
Вміло лагодить хмар дрантя ...
І збирає пісні у кошички,
Щоб веселки сплести вінок,
Щоб співали веселі дощички,
Щоб дзвенів джерела дзвінок ...
Дивна жінка з очима осені
Щиро вірить в святу любов ;
І танцює ногами босими
На осколках людських обмов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450527
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Цей львівський дощ... Куди без нього ми?
Все моросить... Мінорну грає гаму...
Прикриє осінь теплими крильми,
Щоб душі не покрились холодами.
Цей львівський дощ... Лиш кава на столі
Парує ледь у затишній кав'ярні.
Всі спогади десь зникли у імлі,
І дощ змиває їх сліди примарні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449861
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Якщо вам поталанило в житті:
Зустріли ту, що вірно вас полюбить.
Вона вас не залишить в самоті,
Не бійтеся, ніколи не обдурить.
Бо люблячі не зможуть відректись.
І серце ваше не узнає болі.
Лиш ви глядіть, її не відпустіть,
Щоб почуття до вас не охололи.
Не ображайте згарячу коханих,
Бо їх в житті образять і без вас.
Так довго ще болітимуть ті рани,
Про себе нагадають ще не раз.
Не мучте їх зневірою в мовчанні,
Бо мстити вміють тільки слабаки.
А люблячі серця це ж - незвичайні !!!
Нащо їм ваші гострі шпичаки?
І знайте: тільки сильні вибачають.
Хоч буде це і тисячу разів.
Пробачивши,з усмІшкою стрічають,
Не роблячи ніяких віражів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449802
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
„З коханими не розлучайтесь!” –
Як заповідь, слова звучать.
Один одному намагайтесь
Любов і ніжність дарувать.
В пориві гніву здатний кожен
Багато помилок зробить
І через гордість втратить може
Коханих дорогих умить.
Захоплення всі швидкоплинні
Затьмарюють і світлий ум,
В бажанні вирватись з рутини
Зазнати можна різних згуб.
Лиш вічне серце з почуттями.
Любов, що виникла без слів
І розгорілась полум’яно, –
Сенс існування на Землі.
З коханими не розлучайтесь
І бережіть свою любов,
Даруйте ніжність і плекайте,
Щоб в жилах не схолола кров.
З коханими не розлучайтесь –
Шепоче вічність знов і знов.
Душею й серцем об’єднайтесь,
Життя сюжет діліть на двох.
Нехай печалі вас залишать,
Ви створені творить любов.
Життя свідоміше настане,
І ніжність з вами буде знов ...
Наповнить вірою вітрила
Кохання щире кораблю,
Щоб щастям очі засвітились
Й слова звучали: „Я люблю!”
29.09.2011р.
́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448811
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Слова - Кириленко Тетяна (Isetta)
муз., виконання - Шевченко Микола (Николя-бабА)
Коли ти дивишся у синь хмільного неба,
Коли по ночі в нім рахуєш зорі,
Згадай, не тільки ти, а через тебе,
Життя свої змальовує узори.
Коли тобі в душі від чогось тепло,
Або тебе щось змушує радіти,
Ти пам'ятай: не ти, а через тебе
Життя сприймає все, що є в цім світі.
І кожен рух, і кожен дотик - трепет,
І кожен подих - просто щастя бути.
Бо то не ти, а просто через тебе
Життя бажає саме це відчути.
Коли ідеш - то будь у кожнім кроці.
Коли ти любиш - дай тебе любити.
І мрій своїх не відкладай на потім,
А просто дай життю тебе прожити...
Внизу - посилання на сторінку чудової авторки Isetta
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=19672
11.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448539
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Полюби меня.Слышишь?Верю,
Что однажды меня найдешь.
Простоишь под закрытой дверью,
И за руку меня возмешь.
Скажешь мне,чтобы я молчала,
Не ругала,что долго шел.
А луна кулачком стучала,
Ветер листья в веночек плел.
Говорит-буду я невестой.
Он фату еще мне подберет...
Я люблю тебя очень...Честно...
Но за дверью лишь ветер ждет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448381
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 11.09.2013
Між нами сни ...обличчя ...кілометри .
Хандра осіння в холоді думок ...
І срібноросий трав'янистий светрик ...
І мерехтіння кришталю зірок ...
Та ти щоранку присилаєш сонце,
Щоб цілувало лагідно вуста;
І теплий "зайчик " на моïй долонці -
Кохання квінтесенція густа ...
А раптом хмарки набурмосять небо?
У абриси уважно задивлюсь :
Оте сердечко припливло від тебе-
Тоді сама я сонечком сміюсь!!!
Фото моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448424
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 11.09.2013
Так айстрово в городі!.. У медах
І нотках амбри викупаний вечір.
Хмарин лінива біла череда
Вляглася горам на могутні плечі.
А в небі тепле пінне молоко
Розбавила брунатна крихта кави.
Рожеве сонце ген за бережком
Видмухує малинові заграви.
Барвистим айстрам китиці дрібні
Цілує вечір ніжним перламутром.
Крадеться ніч, мов кішка, по стерні,
У променях виблискуючи хутром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448091
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2013
У моря нас не ждет рассвет,
Прибоем смыт закат пьянящий
И на песке растаял след,
И чаек зов исчез манящий.
Уж не тревожит плеск волны,
Мерцанье звезд не вдохновляет
И звук "звенящей" тишины,
Души, задворки раздражает.
Один, у пенной глубины,
В эпоху вылилась разлука...
Не осознав своей вины,
Грущу и сердце режет мука.
Мы проводили свой закат,
Нам не встречать рассвет грядущий
И дух мой горечью распят...
Дай сил мне, Боже Всемогущий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447824
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2013
Навіяне віршем Віди Вансель http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447444
---------------------------------------------------------------------------
Тихенько шарудить у листі дощ,
А я думками знову біля тебе.
Ти залишився в літі... Ну і що ж?
Але ж чому душі така потреба?
Так хочеться торкнутися лиця.
Відчути так до болю рідний подих.
І мрія ця здається так проста,
Та люблячі серця занадто горді.
Та я цілую все ж тебе в думках.
І як тоді, так ніжно пригортаю...
А вітер тарабанить по шибках.
І я тебе, як завжди, пробачаю...
Холодний дощ навіяв легкий сум.
І лиш бажання серце зігріває.
Це осінь доторкнулася до струн.
І серце в безнадії спочиває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447690
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Слова, музика, запис, виконання - Микола Шевченко
ХТО З АВТОРІВ ЦЬОГО САЙТУ ГАРНО СПІВАЄ?!! ЗВЕРТАЙТЕСЯ, ЯКЩО ХОЧЕТЕ ВИКОНАТИ ЦЮ ПІСНЮ І ЗАПИСАТИ - Я НАДІШЛЮ МІНУСОВКУ. СВОЄ ВИКОНАННЯ Я ЗАПИСАВ СУТО ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ.
текст пісні
1
А літо бабине гаптує
п`янкий сезону оксамит.
усім свободу подарує -
павучі пастки рве умить.
Вони летять собі за вітром,
звільняючи кохання пізнє.
від літа хто його не візьме -
тому від осені кортить.
Приспів
А ти - мої ліки від безсоння.
Ти - панацея від гріхів.
Мені ти зовсім не стороння.
І я ще далеко не твій архів.
Любові осіння насолода.
Вуста смаком дині і кавуна.
Це бабине літо, мов дівоча весна -
За неї і себе не шкода.
2
Сережки глоду так пасують
до золотих осінніх шат.
А в душах пристрасті вирують -
хоча й почався листопад.
Допомагають обіймати
міцніше ночі прохолодні.
Щасливі ми удвох сьогодні,
всміхається осінній сад.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447007
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 05.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2013
Одесо, Одесо...
Така неповторна
У цвіті як весна
У лірі валторни
Як білий кораблик
Пливе пава світом
А в оперу равлик
Повзе серед літа
І де та Пересип
Приморським бульваром
У днину чудесну
Марини і Сари
Утьосов Філатов
Велика Фонтанка
А за Ланжероном
Аркадія в парку
Потьомкінські сходи
І оперний - казка
Ось Дерибасівська
Коли Ваша ласка
Одесо, Одесо...
Ти древня й новітня
Вкохав тебе, чесно
І море й повітря...
05.09.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447443
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Любов - це мудрість дурня і дурість мудреця, (нар. мудр.)
Що може закрутити й звести до манівця.
А що до цього дурню? Як дивиться на це?
Його це не торкнеться... Спокійно він живе.
Мудрець все розміркує, до серця все візьме.
Якщо любов не вдасться, в депресію впаде.
І буде дні і ночі все думать і гадать.
А бідне серце й душу примусить він страждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446624
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 01.09.2013
[b] ЖИТТЯ[/b]
Букет акросонетів
(восьмий з п'ятнадцяти)
[b]
[color="#ff0000"]А[/color]х, як звабляла незалежність[/b]!
[color="#ff0000"]Г[/color]ордістю дихали слова...
[color="#ff0000"]О[/color]знаки юності - безпечність,
[color="#ff0000"]В[/color]іра в кохання й всі права.
[color="#ff0000"]Ц[/color]итати...В них стільки надії...
[color="#ff0000"]Е[/color]кскурсій клич, походів дим...
[color="#ff0000"]Д[/color]урманять досі пісні-мрії,
[color="#ff0000"]Р[/color]адість приходу весен й зим.
[color="#ff0000"]У[/color]сім, чого добилась нині,
[color="#ff0000"]З[/color]авдячую я, друзі. вам:
[color="#ff0000"]І[/color]нколи строгим суддям й милим,
[color="#ff0000"]В[/color]имогливим, вірним словам.
[color="#ff0000"]А[/color] я без вас - зима без літа...
[color="#ff0000"]М[/color]ені сам спогад сонцем світить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446579
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Ніколи ти не сперечайся з дурнем.
Якщо "наїхав", просто промовчи.
Хоч і вважає він себе розумним,
Сказати, що він дурень, не спіши.
Не треба, щоб коса трощила камінь,
Бо іскри розлетяться врізнобіч.
Так небезпечно гратись з сірниками,
Якщо вогнем даватимеш відсіч.
А люди, звісно, вас не зрозуміють.
Подумають: обидва тут "хворіють"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446511
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Останній подих літа — у жоржинових кущах,
У ніжнім трепеті метеликів на крилах,
В майорах, чорнобривцях, у велюрових плащах,
На пишних пелюстках, що в айстрових розливах.
Останній подих літа — в зойку чайки ув імлі,
В тендітній павутині, що в просторім леті,
У нотах пісні — там, де мріють рідні журавлі,
На різнобарвних гладіолусах в букеті.
Останній подих літа на калиновім кущі,
В зітханні вітру на самотній каруселі,
У срібночолому грибному теплому дощі,
У золотистій, злитій в осінь акварелі.
Останній подих літа, як проміння на руці,
Що з урожаєм щедрим в осінь мандрувало.
Останній подих літа — згадка на твоїй щоці,
Де ясне сонечко так ніжно цілувало. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446397
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Незрілим терном ночі терпне осінь,
Збираючи у кошики тепло ;
І ходять дні з дощинками в волоссі,
Фарбуючи похнюплене зело ...
Свинцем налиті хмари тонуть в річці,
Вбираючись у сутінки води ;
І у великій жовто -бурій пічці
Готуються щоранку холоди ...
Радіють жабки кваканням в лимані,
Що вже бузьки у вирій подались ;
І мокрочубі лінюхи -тумани
Ховають часто сонечко кудись ...
Ще яблуками гупають садочки
І сиплеться смачнинками горіх ;
Та зорями гаптовану сорочку
Зриває з клена вітер -пустосміх ...
Все рідше блискавиць кардіограми
Порушують замріяність небес ...
І пише осінь смутком епіграми
В очах, твоïх, де я знайшла себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446436
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Так дивно пахне осінь у душі.
Дощі перемішались з поцілунком.
Повисихали квіти,не усі.
І ліс не тим фарбований малюнком.
Так дивно жити там,де ти ще спиш.
Тобі варити каву і від щастя
Захлинатись.Серед ранкових тиш
Цілуєш ще вві сні моє зап"ястя.
Грає на скрипці осінь,мов скрипаль,
Що закохався без взаємності і тужить.
З перлинок водяних вдягне вуаль
Старезний ліс і довго очі мружить.
Кладе смичок старенький вітерець,
Руками розгрібає змерзлу тишу.
Із зір собі майструє він стілець.
А я вірші для тебе милий пишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446180
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Іще все буде: ночі й дні –
Легкі, веселі і гарячі.
Життя дається, аби ми
Були розумні і терплячі.
Іще проллються навесні
Травневі емоційні зливи.
Життя дається, щоб ми всі
Були упевнені й сміливі.
Іще настануть холоди,
Зима розкине свої лахи.
В житті ми робимо ходи,
Неначе граємо у шахи.
Ще буде сонце без прикрас
Плести небесний візерунок.
Життя дається тільки раз,
Як найцінніший подарунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446176
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Двох Ангелів пустили на нічліг
В заможний особняк на десять залів,
Господар в домі постелити міг,
Та... кинув їм рядно в бруднім підвалі.
Вкладались обезсилені до сну.
Один з них вздрів діру в стіні підвалу.
Узяв він глину, заліпив стіну
І спати ліг на "постіль" ту недбалу.
Ледь засіріло, Ангели у путь,
Далека ще чекала їх дорога.
Не раз, не два проситимуть, мабуть,
Щоб наніч їх впустили, ради Бога...
Вже сутінки, за ними глупа ніч,
Стоять сердеги на порозі хати.
Господар вийшов Ангелам навстріч,
Запрошує зайти в свої "палати".
У хаті бідно, аж душа болить,
Дітей багато у батьків убогих.
Хазяйка постіль розстеля умить,
Бо подорожніх ледь тримають ноги.
Ще повечеряли ( що Бог послав)
І спати уляглись, зморила втома.
Поснули всі, ніч узялась до справ.
На ліжку спали Ангели, як вдома...
А зранку в хаті розпач був і плач,
Не стало у господарів корови!
Якби хазяїн був отой багач,
Усі достатки - в жінки чорні брови.
Подякували Ангели, пішли,
Благословили бідну цю хатину,
Вони ж бо знали, в хаті цій столи
Не пустували завдяки скотині.
Від нині годувальниці нема...
Хай Бог рятує добру цю родину...
Мовчанка поміж Ангелів німа,
Немов у цьому їхня є провина.
Питає перший другого в путі:
- За що віддячив ти недобрим людям,
А тим, що праведники у житті,
Не врятував корову?.. Це - безглуздя!
Промовив другий Ангел: - Не суди,
Про те, про що не все ти розумієш,
Відвів родину бідну від біди
Страшнішої, де вже ніщо не вдієш.
Вночі у хату Смерть прийшла тоді,
Вона забрати мала господиню...
То як гадаєш, рівня цій біді,
Що без корови рід бідує нині?..
А за дірою схований був клад,
Котрого той господар не вартує...
То, може, ми повернемось назад,
Розберемо діру?.. Напевно, всує?!!
Усе дається нам не просто так,
Тож не гріши: - Мені щось не додали!!!
Не раз якась проблема це лиш знак,
Щоб ми життя своє зревізували...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446015
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Коли хтось або щось потребує від вас певної дії, то уже сам намір її вчинити є ознакою вашої сили. Проте, коли така ознака тривалий час залишається на стадії тільки наміру, тоді - це прояв вашої слабкості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446002
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Послухаю цю ніч. Як зорі впали
В мої долоні.І печуть,печуть...
Як незалежність знову святкували
Ми в Україні,де раби живуть.
Де не потрібні ні старі, ні хворі.
Де продають за безцінь всі ліси.
Хіба шукали ми такої долі,
Щоб йти за хлібом у чужі світи?..
Послухаю цей дощ...І тягне руку
Жебрак старий.І очі пресумні.
І тягне на душі він свої муки...
Чому в своїй країні ми чужі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445957
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Заридав саксофон біля столу з вином,
Червонясте вино заспівало в бокалі,
І янтарний напій кинув фарби на дно,
Танцювали в бокалі коралі…
Впала тихо сльоза і замовкли зірки,
Шлях Чумацький сховав степ в кургани…
Всі дороги давно до домівок лягли,
Що утоптані кіньми й синами…
Сядьте, друзі, за стіл, покуштуйте вина,
Поцілуйте коханій долоні,
Бо дорога життєва у нас лиш одна
І єдині в нас сльози солоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445989
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2013
Від подиху мого вікно затуманіє ;
Я пальцем напишу на нім твоє ім'я ...
А там, у завіконні, жоржинова надія
У росянім намисті нестримано сія ...
І крапка в кінці слова скотилася сльозою ...
До неï притулюся устами і чолом ...
А там, у завіконні, день свариться з грозою,
І ïхнє бурмотіння вже котиться селом ...
Зроблю приймач гучніше, щоб аж боліли вуха,
Щоб ду'мки заглушити тоненький голосок ...
А там, у завіконні, північний вітер дмуха,
Гойдає, наче хвилі, осиковий лісок ...
Уже давно у хаті господарем смеркання ...
І проситься хмаринка до серця увійти ...
А десь, у завіконні, живе моє кохання ...
І дощ мені шепоче, що то, напевно, Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445953
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Не нагадуйте, мамо, про осінь,
Це лиш рік добігає кінця...
Посріблилося житнє волосся,
Але Вам сивина до лиця,
Як і яблуньці тій край городу.
Закосичить груднева зима
Цю тендітну замріяну вроду,
А вона не зачахне. Дарма,
Що морози лихі і нестерпні
Розпинатимуть віти тонкі,
А вона ще душею у серпні -
В оксамитових крильцях листків...
Ще пірнає у купіль медову
Перламутрових сонячних днів
І гойдає на вітах підкову
Місяченька у теплому сні.
І з окриленим вітром у парі
Ще співає п'янким споришам.
Не нагадуйте, мамо, про старість,
Не старіє, повірте, душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445847
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...(2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле - (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Спішиться розмай,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
ПРОГРАШ.
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445783
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Пишногрудий ялівець
До калини залицявся.
Запалив їй каганець
І гілками утішався.
А калина молода
Зашарілася хвилясто,
А її струнка хода
Звеселяла любе птаство.
Щебетали горобці:
— Глянь, знайшлися наречені...
Ой, які ж бо молодці,
Вдвох коханням полонені! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445778
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Слова: Крилата
Музика, аранжування, запис: Микола Шевченко
Виконує: Тетяна Бородай
Я дочка того краю,
Де Карпати синіють.
Де ліси є безкраї,
Де річки струменіють.
Я дочка того краю,
Де пташок щебетання,
Де в веснянім розмаю
Дозріває кохання.
Приспів:
Україночка я, українонька.
Губи – спіла червона калинонька.
Очі – чорная стигла яѓідочка.
А душа – смерекова сопілочка.
Я дочка того краю,
Де церкви височіють,
Де лелеки кружляють,
будять крильми надію.
України дочка я,
Її вічна я бранка.
Спів дзвінкий тут лунає,
Майорить вишиванка.
Приспів:
27.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445721
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Когда-то лишь из ценного металла
Чеканили монеты государства
И ценность их лишь только возрастала
С теченьем времени или паденьем царства.
Они служили мерою свободы,
Мерой достатка иль земного рая
И самые могучие народы
Чеканили деньгу не уставая.
Только из злата деньги у вельможи
Хранилися в огромных сундуках,
Из серебра, кто был на них похожим,
Но рангом ниже – выше лишь в мечтах.
Из меди красной тоже деньги были
У низшего сословия – народа,
И, что продали там или купили,
Цена – медяк, как средство обихода.
Все в этом мире часто покупалось:
Враги, друзья, сановники, вельможи,
Но еще чаще это продавалось,
Когда был куш достаточно хороший...
Порою доходило до абсурда –
За серебро, предав и продав жизнь,
И получив 30 монет Иуда
Без Бога в сердце много не нажил...
Деньги не зло, как часто нам толкуют,
Они лишь только сильный инструмент
У двух сторон, что меж собой воюют,
Кто ж победит – тебе держать ответ.
Не только ради денег эти строки
Я написал, а чтобы дать понять,
Деньги – не главное, но многие пороки
Деньгами можно тоже побеждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445706
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Барвисті айстри, чорнобривці та жоржини,
А біля тину червоніє кущ калини.
Щодня ласують у саду дорослі й діти
Медовий виноград, який дарує літо…
Городи курять, мов дідусь їдку цигарку,
Гуляє сонце в піжмурки, зайшло за хмарку.
Курличуть пісню журавлі у високості,
Голубки на вікні - прийшли до мене в гості.
Коти мої вже тут як тут, немов на варті,
Пташки в тривозі - їм з котами не до жартів.
Зненацька, звідки не візьмись, дрібненький дощик,
На крилах вітру прилетів, як мотогонщик.
Заструменіли по вікну дощу краплини,
Нанизує на нитки ранок намистини.
А у сусідів поряд - вранішня забава,
Лоскоче ніжно ніздрі ароматна кава.
Так народився новий день, осінньо-літній,
Спокійний, тихий, дрібний дощик, ледь помітний.
Вже вкотре бачу із вікна таку картину,
Дурманом в душу заповзає спокій дивний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445597
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Вже стихли в небі літні, сонячні кларнети,
Зіграло мелодраму на три дії літо,
Гучні аплодисменти та рясні букети,
Дарує людям серпень щедро і привітно.
Дощу завіса закриває сцену літа,
Спустошені поля в зеленому театрі,
Новий сезон вже скоро - осінь у повітрі,
Стоять копиці в полі, як швейцар на варті.
Репертуар дарує нам пора осіння,
Палітру кольорів на фоні декорацій,
Чекають осінь театрали з нетерпінням,
Приємних вражень, несподіванок, сенсацій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445607
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445582
Аркуш цнотливо -незайманий...
Я в нього -перша коханка ...
Вкрию рядочками -гамами
Блідість його до світанку ...
Пестощі, місячним променем ,
Ляжуть словами сміливо :
Чи то розніжені спомини,
Чи моя думка грайлива ...
Спрагу до рими невтолену,
Вже побороти несила ...
Душу відкрию оголену...
Що то -оголеність тіла? ..
І до пульсацій гармонії ,
Наше злиття в ейфоріï
Стало початком симфонії
Де виконавцями -мрії ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445602
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2013
Щось літній ранок схлипує дощем...
Та що ж тут плакать? Сльози не підмога...
Це осінь йде, сховавшись під плащем,
Бо добре знає: це вже перемога!
Ступає босими ногами по стерні,
А вітер розвіва прозоре плаття.
(Останні літні дні в календарі)..
Роздмухує шиповника багаття.
Он зачіску прикрасив діадем.
Сама чарівна, ніжна, неприступна.
Ми осінь не запрошуєм, не звем.
Вона казкова, значить непідкупна.
Вона йде поруч зі своїм конем.
А кущ вже розгорівся, ніби ватра.
І цю пору ніяк ми не минем,
Зустрінем, як царицю Клеопатру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445504
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Закривайте на ніч щільно вікна,
Щоб не залітали біда й лихо,
Не лякали уві сні Вас відьми,
І щоб спали ви спокійно й тихо…
Хай дарує нічка зорепади,
І чарівні сни аж до світанку
Зустрічайте ранок завжди радо,
Наливайте чай у філіжанку...
Травяний, пянкий, цілющий з медом,
На додачу яблука рум‘яні,
Що вродили цього літа щедро -
Будьте всі щасливі і кохані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445513
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
(В унісон до вірша)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445451
Осінній сквер. Самотня лава.
Мигичить дощ - осіння мряка.
Качки пливуть, на плесі ставу
Гуляє вітер-забіяка…
Сліпий ліхтар сумує слізно,
Просякли вщент пусті алеї,
І небо супить брови грізно -
Колаж осінній в галереї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445507
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Я тебе проміняла на осінь,
На застудні плаксиві дощі...
Журавлі замережили просинь
І шипшини патлаті кущі
Зайнялись феєрверком багряним.
Перепріла пшенична канва,
Розливається запахом пряним
Розімліла у скирті трава.
Я волошки й жита проміняла
На янтарні букети листків,
На застиглі холодні дзеркала
Вересневих калюж і ставків...
На забуті мотиви флояри,
На молочний туман поміж гір,
Де, сповитий в оливкові чари,
Розгорнувся м'який кашемір.
Розбрелися думки безголосі,
Згасли барви ранкових заграв...
Я тебе проміняла на осінь,
Ти ж... на іншу мене проміняв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445448
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
В нас не "країна", а "страна",
Причом, трагікомічна-
В верхах регочуть: Бла-бла-бла,
Внизу в сльозах обличчя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445413
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445307
Ми не ті ...Щось змінилось в повітрі ...
Вже не пахне тобою ця осінь,
У вечірніх думок палітрі
Ти відсутній ...вже, майже, зовсім ...
Щось згубилось у наших світаннях ...
Щось утратилось в наших світах ...
Чимчикує самотнє кохання
Ніби сивий знекрилений птах ...
Не шукаймо у комусь провини -
Просто наші шляхи розійшлись,
Просто холод несуть хуртовини,
Там, де добре було нам колись ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445374
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Виноград недостатньо ще синій,
Яблука м'яко летять у траву,
Холод прийшов, який ми просили
Мимоволі, бо страждали в жару.
Чорногузи всі - бач, відлетіли,
Відкружляли ескадрильї шпаків,
І в хмарах небо враз посивіло,
І не чути вночі бійки котів.
Мої пальці від холоду терпнуть,
І не тягне в руки взяти пастель...
От як раптом кінчається серпень!
Осінь пробила Зимова шрапнель.
25.08.2013
Дача
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445312
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Звивалось літо у серпневій днині,
Солодкий присмак танув на ожині.
Позаплітало ряскою озерця,
Торкнулось ласкою самого серця.
Холодні ранки грілись у лататті.
Їм усміхались квіточки завзяті,
Ловили з неба сонячний промінчик,
Що примостивсь на плесовий ослінчик.
Залишило цілунки на калині,
Рум'янцем відбивалось в горобині,
Журилось піснею зі цвіркунами
І відлетіло в осінь з журавлями. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445209
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Стих навеянный стихом boroda171 За друзей.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445028
------------------------------------------------------
А мысли, как птицы, им нету преграды,
Летят, где тепло, туда, где им рады.
Я чувствую счастье: у меня есть друзья,
Которые помнят: у них есть и я.
Ну что в нашей жизни дороже друзей?
Ты с ними богаче, ты с ними сильней.
Бывает, что друг далеко от тебя,
Тебе если плохо, подбросит огня.
И только услышишь ты слово ПРИВЕТ!
В душе твоей сразу наступит рассвет.
И боль вдруг проходит, проблемы бегут:
Тебя поддержал твой проверенный друг.
Друзей проверяют не только годами...
Они в наших мыслях, всегда рядом с нами.
БЕРЕГИТЕ ДРУЗЕЙ!!!! СПАСИБО ВАМ, МОИ ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445091
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Цій осені так до лиця
зореокі жоржини
і китиці пишні
рожевих п'янких хризантем.
Вже небо вантажить
на гарби пухнасті перини,
розплавивши вулиці
свіжим ранковим дощем.
Цій осені так до лиця
мій меланжевий шалик
і смуток в моїх
перестиглих бузкових очах.
Обсипались груші
в садку, мов добірні опали,
і липа стара
заянтарилась, ніби свіча.
Ця осінь настояла
день на медах і кориці,
на пінній робусті
з небесним парним молоком.
В муслінових сукнях
вербові заплакані жриці
вишіптують сонце
руде над лазурним ставком.
Цій осені так до лиця
жовта барва розлуки
і наше прощання
гірке на розхресті доріг.
Тримаю тебе, як берізонька
серпня, за руки
і туга кришталиться
в теплих зіницях моїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444939
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Як мало людині потрібно для щастя
Всього лиш здоров'я і трішки тепла
Прийняти усмішку у день ,мов причастя
І радістю раптом -душа зацвіла.
Сказати люблю ,і взаємність почути
Обійми віддати й отримати вмить
Ще більшу любов і ніжність відчути
І в наших очах зразу щастя горить.
Для щастя людині потрібно так трохи
Лиш крапля добра і приємні слова
Для щастя немає ні пори ,ні епохи
Нам щастя приносять маленькі дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444849
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Не встала Україна із колін.
Залежна.І багато в ній голодних.
І рідко так по селах чути спів,
Хоч ходимо ми в дім святий,господній.
Не встала.Хоч текла рікою кров,
Хоч стріли,вили в руки люди брали.
І між народом гинула любов,
І ми байдужість з гордістю сприймали.
Святкуємо?..А хтось віддав життя.
А ми цим людям навіть не вклонились.
І Україна плакала моя...
Я хочу,щоб за неї Ви молились...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444821
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Не закривай обличчя від дощу -
То я тебе краплинково цілую ...
А хочеш, я думки всі відпущу,
Щоби вони не заважали всує? ...
Густим ефіром наших почуттів
Заполонило простір і безмежжя ...
А пам'ятаєш, ти колись хотів
Моïм ім'ям назвати узбережжя? ...
А пам'ятаєш човничок старий? ..
Ти в море вивів нашу "каравелу "...
Ми принесли для Нептуна дари,
Щоб він відкрив нам пристрасті джерела ...
А потім ніжно місяць лоскотав
Твоє плече маленьким "зайченятком ",
І веселіше не було забав,
Аніж збирать в букетик зорі -цятки ...
І раптом дощ ... До реготу омив
Наші тіла і спалахи кохання ...
І то була чуттєвіша зі злив...
І то було розніжене світання ...
...Не закривай обличчя від дощу,
Відчуй на дотик спогади -краплини...
Я в небо поцілунки відпущу -
Нехай вони до тебе, милий, линуть ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444743
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Ну що сказать мені про тебе?
Які слова тут підібрать?
А як подякувати небо,
Що ти моїм тепер зміг стать?
Тримаю міцно твою руку.
І ти тримай, не відпускай.
Тепер мовчи, нехай ні звуку!
Слова казати зачекай...
Вони, як пташки, линуть в вирій,
І десь сховає їх блакить.
Хоча вони й підсилять віру,
Пізніше зможуть спопелить.
Слова твої і ніжні квіти,
Звичайно, радість для душі,
Та я навчилася радіти,
Коли удвох сидим в тиші.
Коли ти дивишся у очі,
І ніжний погляд більше слів.
Зуміє серце тут жіноче
Відчути: чи мене любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444770
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
По бруківці видзвонюють лунко
Дощові намистинки води.
Не крадись, кароока чаклунко,
У мої захмелілі сади.
Зачепилось фісташкове плаття
За ожинову гілку цупку.
Ще горить каганцями латаття
В надвечірній імлі на ставку.
Ще, пропахнувши димом і Спасом,
Теплий серпень дзвенить поміж гір,
Розливаючись, піниться квасом
Яблунево-медовий ефір!..
Наливаються вермутом пряним
Пелюстки оксамитових руж,
Мов тонкі черепки порцеляни,
Обсипається листя довкруж.
Ще на серці так світло й дитинно,
Спрагло п'ю малахітовий рай!
Не крадись, не гірчи так полинно,
Зупинися на день! Зачекай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444741
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
На квіти впала не роса-
Сльоза жіночої образи...
Дощем сумним ллють небеса,
Слова коханого, як стрази.
Навіщо обіцянок сніг,
Льодовий присмак поцілунків...
Навіщо квіти біля ніг,
Та склад коштовних подарунків?
Душі не має пустота,
В пустелі снів твоє кохання...
Ти поруч - поруч самота...
Залиш собі цей скарб страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 21.08.2013
Ми зустрілися очі-у-очі
Десь на зламі спекотного дня ;
Там, де вітер берізки лоскоче,
Де буденна стиха метушня ...
На замріяно -зоряних айстрах
Розгойдалися наші думки ;
І у вишитих бісером тайстрах
Задзвеніли ключі та замки ...
Ігноруючи силу тяжіння,
Ми злетіли до ніжності хмар;
Там, де спить журавлине тужіння
Серед споминів сонячних чар ...
А внизу вже збиралася зграя,
Прикладаючи пальці до скронь :
- Дуже дивно ...ці люди ...літають? ...
Божевільні! ...Так, психи либонь! ...
І, упевнені в нашім падінні,
Куштували зловтіху на смак ...
Бруд із ніг витирали об тіні -
Бо до нас не дістати ...ніяк ...
...
Ми сиділи в небес на карнизі,
Розмовляли здебільше очима ...
Шкодували, що ті, що ізнизу
Позбулися вже крил за плечима ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444476
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Слова, музика, виконання - Микола Шевченко
В тексті навмисно використано суржик, бо... А чого "бо" - обіграйте самі!
У моєї тещі - є вдома банкомат!
В трьохлітровій банці, із-під корнішону.
І ніколи я від неї не почую мат.
Що там мати - жодного прокльону!
У моєї тещі - є вдома автомат.
І неважно: шмайсер, чи порошок стіральний.
В морозілці почеревини добрячий шмат -
зятю з яйцями щоб жарить спеціяльно!
ПРИСПІВ
Теща моя - кльова!
Коли спить, коли пора корову.
Зварить супу, вареників, плову -
й сама в миску залізти готова...
Теща моя - кльова!
У моєї тещі - копія дочка!
Ніби дві краплини з одного стакана!
А як заспівають - "широка рєка" -
на душі проснеться ізверженіє вулкана!
У моєї тещі - супер-чоловік!
З тестьом пити по стограм по двісті - миле діло.
Я до нього як до кореша давно привик.
Щоб у його окуляри не потіли!
А, теща моя - кльова!
Та нехай же вона буде здорова!
Бо кому ж тоді тішить онуків,
бо кому ж тоді порать корову...
А теща моя - кльова!
20 серпня 2013р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444473
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2013
Ты чувствовал,любимой мой,ты чувствовал?
Всю ноченьку тебя процеловала я?
И Ангел даже там(помнишь?)присутствовал.
И рученьку твою не отпускала я.
И жизнь играла днями,словно клавиши
Все набирала белые и белые.
А Ангел,крылья белые расправивший,
Стирал златые пятна застарелые.
Ты знаешь,мой хороший,мой единственный?
Тебя роднее нет.Так получилося.
Ты Ангел мой,ты Ангел мой.Я искренне
Так радуюсь,что я в тебя влюбилася.
___________________________________________
Только б целоваться
День и ночь с тобой.
Вечность любоваться
Бы твоей душой.
Только бы поближе
Подойти к тебе.
Сделать дом из книжек,
Жить бы в той избе.
Стать навек твоею,
И не опускать.
Знаешь,я сумею
Век тебя прождать.
____________________________________________
Когда в глаза смотрела смерть-
Я просто улыбалася.
Был вторник это иль четверг?..
Нет,я не задыхалася.
О чем жалела я пред ней?
Молила,чтоб оставила?
Ты лучше кофе мне налей.
А я писала правила.
Жалела только об одной,
Что я любовь не встретила.
Ее поила я вином,
И что она ответила?
Пришла,смотрела на меня,
А я и не старалася
Ее молить,чтобы ушла.
Она ведь обижалася.
Надула губки,ушла прочь,
Сказала,что я наглая.
Я радовалась в эту ночь
Рожденье снова празднуя.
Жалела только лишь о том,
Что я любовь не встретила.
Я знала только об одном:
Мне жизнь тебя наметила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444437
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013
Навіяний віршем Віди Вансель http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444403 ( другий вірш).
Ми зустрілись колись випадково,
Як дурманив акації цвіт.
І здалося, знайшла я підкову.
Неймовірний душі був політ.
Скоро свято душі стало буднем.
І торкнувся душі гіркий щем.
Прояснились слова ті облудні.
А стосунки - вчорашнім борщем.
Ось ти зараз сидиш біля столу,
Щось бурмочеш неясно під ніс.
Опустив свої очі додолу,
Але я зрозуміла їх зміст...
Що ж, іди! Я тебе не тримаю!
Мабуть, доля моя вже така.
Будь щасливим. Тебе відпускаю.
Обміліла кохання ріка.
Але що це?! Кажу про кохання?
Тебе бог обділив ним якраз...
Значить буде без сліз це прощання.
Розійдемось тепер без образ.
Промайне, пролетить іще літо.
І постука у двері зима.
Але двері для тебе закриті.
Не тупцюй під вікном задарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444445
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013
Ми створені, аби торкати тишу,
І спогадом вриватись у життя
Бо ми живемо, щоби не залишить
Свій слід пустим й наповненим сміттям!
Ми маємо нести добро і віру,
А хмари злості в дощ перетворить,
І в допомозі варто знати міру,
Щоб силу кожний сам міг відтворить!
Щоб кожну мить життя тільки любили
Все створене й, звичайно, берегли.
Щоб пам’ятали тих, що нас зростили,
По тих стежках, життям що пролягли...
Будімо тишу піснею своєю,
Хай всі підхоплять наші голоси,
Завжди гордімось нашою Землею,
І хай вона скоріше воскреса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444333
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2013
Непрошена сльоза лоскоче вії,
Тремтячим щемом на обличчі слід.
Збираю в серце крихтами надії,
В тишу німу вривається болід.
Тепло гаряче огортає груди,
Наливом щедрим у скопі думок.
Слова пташками випускаю в люди,
До вічності наближенням ще крок.
У ній з тобою, в єдності обіймах,
Я схоронитись хочу за життя.
У спалахах зіркових, безневинно,
Ступити в часі за межу буття.
19.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444163
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013
Осінь поспіша зустрітись з літом.
Чую тупіт кінських я копит.
Хоч ще літо грає колоритом,
Осінь на баскім коні спішить.
Гордовита, показна постава
Обережно літо витісня.
І вже швидше потуха заграва.
Спокійніша літня метушня.
Прохолодні, свіжі літні ранки.
Де-не-де злітає жовтий лист.
Я наповню чаєм філіжанки,
А ти, милий, ближче притулись.
Засмутився? Літо ж ще надворі,
Осінь хоч і вступить у права,
Замилує листям кольоровим,
В подарунок я - душі слова.
Та такі, щоб щастю було тісно,
Що примусять смуток забувать.
Ще нам допоможуть вони, звісно,
Почуття прекрасні цінувать..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444214
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013
Враги мои, пишу с любовью!
Желая счастья и добра,
Спасибо, что пришли вы с болью,
За это не держу я зла.
Я так безмерно благодарна,
Что вы развития есть шанс.
Очистится немая карма,
Устроив жизненный баланс.
Любовь пусть окунет в себя вас!
Тоните в радости всегда,
Удача не устанет спамить...
И не грустите ─ никогда!
Люблю Вас искренне!
Всегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444128
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Ніби важко промовити слово,
Ніби зникла у всесвіті мова,
Ніби звуки на смак полинОві ...
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Вони мають розгнівані очі,
Ними правлять якісь поторочі,
Ті, що жалами душу лоскочуть ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Мені боляче битись об стіну ...
Та прозора міцна перешкода
Розбиває на друзки свободу,
Ніби нитка в руках ляльковода ...
Мені боляче битись об стіну ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
Бо я можу відвикнуть від тебе,
І полинути легко у небо,
Як пушинки кульбабок зі стебел ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444069
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 19.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2013
[i]Я буду музою твоєю...
Данте
[b]Муза - це не звуки й не слова...
Муза - човен, весла і вітрила...
Істина банальна, не нова:
Парус в морі - кораблеві крила.
Муза надихає на експромт -
Він в поета ще й не на папері...
Муза - наче авангардний фронт,
Що до нього прочиняє двері...[/b]
18.08.2013[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443935
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Героїня, але не твоя!..
І ніколи твоєю не буду.
Постараюсь і скоро забуду,
Коли висохнуть ріки, моря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443763
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 17.08.2013
Самотній човник плещеться на таці
Дзвінкого плеса між очерети́н.
Серед летких пластичних декорацій
Погойдуються китиці жоржин.
Пряде павук посріблені вітрила,
У мандри кличуть мрійника моря.
Передосінній степ позолотила
Налита білим вермутом зоря.
Як сизий шовк, натягнутий на п'яльці,
Лисніє місяць, піниться вино
Між тополиних вигорілих пальців.
Мережать зорі темне полотно.
Серпнева ніч, немов Шахерезада,
Терпким садам нашіптує казки.
Крадеться по стерні осіння зрада
І факелом запалює листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Я -книга на твоïй полиці ...одна із...
Зрідка ти мене береш почитати, і тоді я оживаю, вірніше, прокидаюсь зі сну ... Кожна моя сторінка, кожен рядочок, не кажучи про палітурку, жадібно вбирає тепло твоïх долонь ;кожен рядочок всотує в себе світло твоïх очей ...
Це -вершина блаженства!!!
Я з трепетом віддаю себе і радію цьому!!! Розумієш -РАДІЮ!!! І з тремтінням думаю :"Ще сторіночку! .. Хоч рядочок ..."
Але...Знову полиця ...Я -одна із ...
Тоді я плачу ...Ні, плаче дощ за мене ...Я кричу ...Ні, то грозовиця ...Я ж -книжка!!! Книги німі ...
І найбільший мій страх -бути прочитаною і забутою ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443673
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2013
Сумей любить врагов и щедрым будь,
Сумей скрывать,что многим помогаешь.
Ищи ты только к Богу друг мой путь.
И пусть за правду часто ты страдаешь.
Дай руку тем,кто падал много раз,
Их подними с колен.Пускай осудят.
Ведь этот мир Бог создал для всех нас,
Пусть счастье у всех Вас родные будет.
Завидовать?Не стоит никому.
Подточит и в болезнь лишь превратится
Обида...Помоги всегда врагу.
Пусть ночью Вам прекрасный сон приснится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443560
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 15.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2013
Жизнь, как будто бы тележка, катит по дороге.
А на ней со мной сидят радость и тревога.
А за нами шлейф тех дней, что прожили вместе.
Что сбылось в жизни моей, все на своем месте.
Здесь и ночи, что без сна часто проводила,
И счастливых себе дней у судьбы просила.
И отчаянья порой сердце наполняли:
За предательство и ложь, силы покидали.
Безутешная печаль душу отравляла,
Ну, а жизнь тихонько шла, веру подымала.
И казалось там, вдали, есть цветов поляна,
Будет радость впереди, места нет изъянам.
Только жизнь теперь летит...Круче все дорога.
Не скрипи под гору, воз! Уходи тревога...
Пусть надежды нить слаба: подымайсь, не падай!
Крепче вожжи ты держи! Жизнь - тебе награда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443433
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Солодкий ранок з присмаком ванілі
І з ароматом кави з молоком
Розлився млосно у моєму тілі,
І ловить сонце шОвковим силком ...
Солодкий вітер з присмаком сливОвим
Цілує ніжно шию і вуста ;
Шепоче тихо листячком вербовим,
Що рання осінь грИбом пророста ...
Солодке небо у хмаркАх зефірних
Згортає сни у райдужний сувій,
Збирає роси із троянд манірних,
Щоб виткать крила полохливих мрій ...
Солодкий ти, після п'янкоï ночі,
Ще сповнений бажання і тепла,
Мене легеньким дотиком лоскочеш
Солодкого кохання -джерела ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443540
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Сіяють золотом поля.
Ох, як виблискують на сонці!
І у серпневому віконці
Стернею вкрилася земля.
Обжинки. Свіжий урожай.
Річний сезон для жнив закритий.
І працею, у поті вмитий,
Збагатиться наш рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443191
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Місто... Лавка... Серпень... Ніч...
З тишиною віч-на-віч.
Тісно... Тісно в пустоті,
Бо не бачу твою тінь.
Хвилька... Три... Година... Дві...
Мої нерви ледь живі.
Криком... Криком в глушині
Я стривожу цілий світ.
Марно... Досить... Я іду...
Ще секунда – і впаду.
Ні... Зберуся!... Підведусь!...
Вірю я... Тебе дождусь!!!
//14.08.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443180
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Давно погас рубиновый закат,
Слышны рулады вечного сверчка,
На небе звёзды в тысячи карат
Ажурно прикрывают облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443137
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Зорі бринять кришталеві,
Нам сновидіння пророчать ;
Спи -засинай, королевич, -
Доброї ночі! ...
Місяць на скрипочці грає,
Променем щоку лоскоче ;
І доліта з небокраю :
-Доброï ночі!
Хмарки -пухнастики в небі
Теж колискову муркочуть;
Я пригорнуся до тебе -
Доброї ночі! ..
Вітер колише смеркання,
Лагідно травам шепоче ;
Ну ж бо, укрийся коханням -
Доброї ночі!
Ніби пташина маленька,
Серденько в грудях тріпоче ;
Ось тобі снів ціла жменька -
Доброї ночі! ..
Спи, мій коханий, до ранку,
Сни моï очі жіночі;
Я -твоя скорена бранка ...
Доброї ночі! ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443109
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Най буде біль! Усе минеться…
Зітліє на Голгофі хрест.
Життя забавою здається
на фоні вічності небес.
Полярна зірка шлях не вкаже!
Дощу не плакати за нас!
Лиш смерть у чорнім екіпажі
за кожним прийде у свій час.
Але до поки серце б’ється, -
таке нікчемне і слабке, -
ти вір у те, що все минеться!
Усе в цім світі не тривке.
На попіл обернеться тіло,
душа полине до зірок…
І будемо сміятись сміло
над марністю людських думок.
Через Голгофу шлях до неба.
А думка – то найтяжчий хрест.
Лиш віра – все, що тобі треба,
вона підійме до небес.
Навіть загубленим в притоні
укаже шлях до вороття,
вклавши в простягнені долоні
шматочок спраги до життя.
(13.08.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443106
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Вони не бачилися давно. Дуже давно.Дуже-дуже давно. Двадцять два роки.Двадцяць два роки минуло з тієї випадкової зустрічі на вулиці...
О, Його Величність Випадок! Що він витворяє, що коїть він з людьми. Як збиває їх з наторованого шляху.А,може,навпаки-наставляє на шлях істиний?
Та хто,зрештою, знає,де вона,істина? Хіба тільки Бог.Та він далеко.І не до нашої Йому мирської суєти,отого тарганячого шарудіння,яке ми вважаємо вершиною буття.
Отже,випадок... Ні,не так... Його Величність Випадок! Бо лише випадок може звести в одній точці двох людей...Не просто звести,а висмикнути з натовпу кількасоттисячного міста і спрямовувати траєкторії їх руху до перетину в певній точці,за певними координатами.Зрештою,координати значення не мають,головне,щоб траєкторії перетнулись.І вони перетнулись.
От читає зараз хтось ці рядки(якщо читає,звичайно) і думає:"Траєкторії перетнулись,погляди зустрілись,кохання народилось..."
Та ні,кохання вмерло(якщо воно було)... Траєкторії таки перетнулись,погляди таки зустрілись. І... Обоє дивились один на одного розгубленими поглядами.Її не мало бути тут!Вона мала бути за добру сотню кілометрів...
-Розумієш...
-Так-так,розумію...
-Я спішу...
-Так,я теж...
-Бувай...
-До зустрічі...
Її подружки("Хі-хі,ха-ха..."),Його друзі("Це хто?" "Ніхто")...
Чи не єдиний раз у житті Він стримав емоції. Жартував,травив друзям анекдоти...А потім...Багато чого було потім.Тільки зустрічі більше не було.Оте "До зустрічі" пролунало в порожнечу.
Вас ніколи не били мокрим рушником по очах?Боляче...А коли так по душі?
Зустрічей не було.Були листи,на які Він не відповідав,а глумливо читав друзям. Жорстоко?А мокрим рушником по душі?Ні,на одного листа таки відповів.Краще б не відповідав(для Неї краще). Просто розповів,яка доля спіткала її попередні листи. Хоча самі листи зберігав ще довго.Щоб ненависть підживлювати,мабуть.
А потім(щось забагато виходить "потім) взяв і спалив.За непотрібністю.
Ненависть і помста здавалися йому смішними.Не тому,що християнські чесноти похитнули фортецю цинізму.Просто смішно мститися тому,кого викреслив зі свого життя.
Він міг би казати,що то Вона(чи саме життя) зробило його жорстоким циніком.Та себе ж не обманеш.Він став тим,ким захотів стати.Чого ж на дзеркало пеняти...
Двадцять два роки вони не бачились...Хто читає-подумає: "А от знову втрутився випадок..."Та ні. Не зустрілись вони і тепер.Просто Він випадково побачив її в одній із соцмереж.(Ну,не зовсім випадково,а так знічев'я,заради цікавості,взяв і знайшов)
"Обоє були приємно здивовані,зав'язалося листування..."Так, здається, за шаблоном?В житті шаблон не спрацював.Серце не затріпотіло,не завмерло в очікуванні чогось,як багато років тому. Він навіть на сторінку до Неї не зайшов. А навіщо?То для нього Вона-спогад.Не зовсім приємний-та спогад.А Він для Неї? Чи хоч ім'я пам'ятає? Паралельні площини перетинаються лише в неевклідовій геометрії. Засохле дерево не зацвіте.Хіба у казці.В казках багато чого буває: столітні красуні прокидаються від поцілунка двадцятилітнього принца.Жаба стає царівною.А в житті жаба залишається жабою,скільки ти її не цілуй.
Тим більше,що Його Величність Випадок мовчить.Хоча жили всі ці роки майже поруч.Якихось двадцять хвилин їхати.Він,не знаючи того,проїздив,а інколи й проходив повз її будинок.Ходили одними вулицями,бували в одних магазинах.Та траєкторії так і не перетнулись.
Паралельні площини вони і є паралельні.І не тільки в евклідовій геометрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442966
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
[b][color="#1e31a8"]Тарас Григорович, отак і живемо,
Дітей зростивши, ведемо до школи,
І вільні наче б, тільки все одно,
Ми залишились босі всі і голі.
Величну мову чути лиш в селі,
І то її паплюжить сите панство.
Воно змінилось дуже в наші дні,
Звело у ранг нахабство й дике хамство.
«Московський цар» неначе б в стороні,
Та все одно свою нам пише волю,
Народ звичайний з вухами в багні.
Без сподівань на кращую вже долю.
Козацький дух винищується геть,
І пестять в нас дух рабства та покори,
Ліси, річки - засуджені на смерть,
Вже скоро лисі будуть наші гори.
За що боролись ви в своїх віршах,
І де заможна й тиха Україна?
Її нема, вона – підбитий птах,
І знищують свої ж її невпинно.
Були б живий, ви б дійсно заридали б,
Отак і живемо. Народний гнів
Прудкі міняють на горілку з салом,
І всі мовчать , неначе вже німі.
Ще дехто пам’ятає «Заповіт»,
Та Ваші дні святкуються завзято,
Прийди Тарасе-Батьку, та спини
Тих лицемірів підлих та пихатих.
Візьми у руку батьківський батіг,
Та починай без розбору шмагати,
Щоб вивести з країни бруд і гріх,
Щоб знову нам народом справжнім стати.
Щоб пробудилась совість у людей,
А слово «гідність» не було порожнім,
Бо вже набридло жити без ідей,
Без сподівань, без істини, безбожно!
То ж вибачте, пишу до Вас листа,
Бо Ви і зараз за живих міцніший,
Молитва Ваша щира і проста,
За Вашим словом Бог нас не залишить.[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436962
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.08.2013
Бико-терапія
Біжить Гриць по селі,
Голова трясеться,
Ще таке не бачив світ,
За ним бик женеться.
Худобина геть здуріла,
Реве бик без впину,
Ота клята геть скотина,
Вирівняла спину.
Сорок років без ціпка,
Не виходив з хати,
Казав доленька така,
Буде помирати.
Вийшов вигріти горба,
Схиливсь біля тину,
Чи така була пора,
Вигнав кум скотину.
В бика очі загорілись,
Ніздрі пар пускають,
Усі люди розлетілись,
Бика вдачу знають.
Гриць став швидкість набирати,
Аж ціпок зігнувся,
Тут не будеш вже дрімати,
Потім схаменувся.
Вгамували вже бика,
Кляту ту скотину,
Десь нема його ціпка,
Як мацнув за спину.
Спина рівна, мов стріла,
Ноги лиш трясуться,
Не чекав він геть добра,
Люди всі сміються.
На всі п’ять був марафон,
Спорт сила велика,
Люди, правда це чи сон?
Гриць вже не каліка.
В кого спина заболить,
В бік бика кивають,
Бик владнає все це вмить,
У селі всі знають.
Написано з реальних подій!!!
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/274-biko-terapiya.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442947
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 13.08.2013
О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...
Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..
А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...
І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...
...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
А щастю хотілося всюди
По різних пройтися дорогах,
Здалося, що ждуть його люди
В турботах своїх і тривогах…
Таке вже було тендітне,
А очі сіяли весною -
І посмішка - світла, привітна
Всіх щиро звала за собою.
Веселкою плавилось небо,
Повітря озоном свіжіло -
Бо людям у щасті ж потреба,
Кому б це його не хотілось.
Та люди такі заклопотані,
Думки шкарубкі як долоні,
Бо з ранку ще печі не топлені,
Всі в буднів завжди у полоні.
Не вчасно про щастя зайшлося,
Нам треба і треба робити...
Щоб потім, таки, не прийшлося
Про все не здобуте, жаліти...
Постояло щастя тут трохи,
А потім у бік відійшло,
«Не в ту завітало епоху…»,
І геть собі звідси пішло…
15.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442921
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Її пальці пропахли травами,
Гіркне мед на тонких вустах,
Мріє літо хмільне загравами
В шоколадних палких очах.
А волосся, мов пиво, піниться
По засмаглій її спині...
Зореока печальна схимниця
Пожинає серпневі дні.
Бурштино́ві снопи позліткою
Шурхотять на терпких вітрах,
Порохнявіє плай веріткою
У карпатських густих лісах.
Вона дихає в сад туманами,
Ароматом солодких вин
І дощами блукає п'яними
Між туманних легких гардин.
А на ранок дзвінкими росами
Мерехтить на цупких листках...
О, яка ж ти прекрасна, осене,
Як шафранний акорд п'янка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442864
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Під вікном гітара,
як дитя, ридала,
від сумних акордів плакав первоцвіт.
Доля настраждалась,
та не докохала,
повернулась гордо і злетіла з віт.
ПРИСПІВ
Не відлітай!
Мене не залишай!
Нехай до струн
торкнеться небокрай.
Удвох, до зір,
ми злетимо, повір.
Вернемо рай
у наш нужденний край.
Ти чуєш, як ридають струни
і на душі - сніги.
Вернися , доле юна,
вернися на віки.
Доле лебединна,
не лети без спину,
весняне світило не обпалюй крил.
Дай ще краплю сили
розігнути спину
і вдихнути волі з голубих вітрил.
ПРИСПІВ
Дай ковток наснаги
доспівати сагу,
пучками зігріти пролісок весни.
І росою зранку
вгамувати спрагу,
повернися, доле, піснею у сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406415
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 12.08.2013
Лину думками я до тебе,
В передчутті тремтить все тіло,
Між нами відстань ─ лиш півнеба,
Послухай, щось аж забриніло.
Відчуєш поряд... посміхнешся,
І звільниш на колінах місце,
А з часом, ніби озирнешся,
Здалося, й затріпоче серце.
А обійняти так хотілось
Крилом своїм, зловити погляд,
Кохання в ньому зашарілось,
А в пам’яті у тебе ─ спогад.
Спогад про ніжність, безтурботність.
Про дотик рук і поцілунок.
Нарешті знищена самотність,
Це Богом зроблений дарунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442817
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Я прокинулась...В грудях горіло ...
Бо якийсь черв'ячок невтомний
Прогризався у душу крізь тіло,
Болем нехтуючи скоромним ...
Бо від сліз аж розпухли очі,
Бо кровили покусані губи ...
Я заснула на сконі ночі :
Ревнувала тебе, любий! ..
Я кричала у зАпалі дикім,
РозкидАла твоï подарунки ...
І гроза, мов левиним риком,
Додавала у гнів малюнки ...
І лило ... І сміттям спливало
Повноводдя із тротуару ...
А мені було бурі мало,
Щоб прогнати страшну примару ...
Я злякалась, що прИйде завтра,
У якому тебе не буде ...
І ці ревнощі, ніби ватра,
Пропікали мені груди ...
...
Ми мирилися довго і вміло ...
До п'янкого небес тремтіння ...
І над нами розправив крила
Світлий ангел порозуміння ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442490
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Це так дивно -не бути твоєю ...
Не смертельно, а дивно просто :
Відчувати близькість душею,
А думками долати простір ...
Це так дивно -прокинувшись вранці,
Не знайти біля себе крила ...
Від холодних дощів овацій
Геть розмокли моï вітрила ...
Це так дивно -у телефоні
Роздивлятись тебе на фото ;
І, ховаючи крик в долоні,
Хвилю розпачу побороти ...
Це так дивно ... Та ні! ..НЕСТЕРПНО -
Відчувати у серці шпичку! ..
І прощається літо серпнем,
Сівши в осені електричку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442266
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 11.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2013
Леліє серце літні акварелі:
Багряні маки в житі золотім,
П'янких півоній лагідні пастелі
У всій своїй величній простоті...
І буйних трав смарагдові долини,
Лампадки яблук спілих на гілках,
А за селом - строкаті скатернини
Квіткових барв у росяних полях.
Медів пахучих охру золотаву
І полудневий сонця лимонад,
Розлиту в небі вистуджену каву
Над вечоровим куполом Карпат.
Крізних річок ясні аквамарини,
На пелюстках посріблену росу -
Ці веселкові барво-намистини
Я із собою в осінь понесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442662
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Нелегко пробіга життя візок
У вирі стомленого сьогодення.
Керуючи стрімкий політ думок,
Дарує зліт, наснагу та натхнення.
Щаслива та усміхнена іду,
Всі перешкоди на шляху долаю.
Обов’язково до мети дійду:
Бо Віру та Надію в серці маю!
28.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441881
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Вантажить літо кораблі,
Вже кличе море бірюзове
І на бджолиному крилі
Застигло мрево світанкове,
Мов подих осені терпкий -
Так недоречний в пору спеки.
Як білобокі літачки,
Мережать обрії лелеки
І тануть їхні голоси
В м'яких і теплих акварелях.
На вітах яблуні висить
Медових променів куделя.
Вантажить літо кораблі,
Далекий берег знову манить,
Десь на карпатському шпилі
Вже гуснуть вранішні тумани,
Налиті запахом грибним.
Мов пересохлі сухожилля,
Передосінні бачить сни
Допите сонечком бадилля.
Вдихаю пахощі хмільні -
Пахтять у полі сіножаті,
Допоки серпня літодні
Не вкрали зливи пелехаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442395
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Келих вина наповнений життям,
Це смак любові, віри та кохання.
Хтось спив із нього вже не один раз,
А хтось лиш починає загадувать бажання.
Хтось насолоджується ковтком Бароло,
Хтось допиває келих Каберне.
А я сиджу…і келих повний...
Вино - це є життя моє.
Воно наповнене, як радістю й коханням,
Так горем і розлукою, - в один момент.
Тут й сльози радості, емоції, бажання,
Кохання, горе та розчарування…
У кожної людини свій келих у житті,
Хтось п’є сухе, напівсолодке чи міцне.
Та пам’ятаймо ми одно, -
Ми вибираємо самі собі його...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442211
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Петрик з татком їсть вечерю,
щось собі лопоче:
- Ти, татусю, певно, також
вирости ще хочеш?
Той всміхнувсь. Очима кліпнув.
Глип на маму Люду:
- Я вже досить виріс, синку.
Більш рости не буду.
- Щось не те. – нахмуривсь Петрик. -
Ти хитруєш, тату.
Кажеш, вирости не хочеш, -
а їсиш багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442148
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Якось Ната каже мамі:
- Тяжко стало жити.
А чи можна всім нам, мамо,
кілька рук пришити?
Мама дуже здивувалась:
- Ти ж моя дитино.
Лиш по дві руки, Натусю,
бути в нас повинно.
- Просто кожен день в садочку
нянька нас повчає:
В мене , дітки, на усіх вас
рук не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442147
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Ти - маленьке чудо, що послала доля.
Наповняє груди бажана неволя.
То до хмар підносить,то кида на землю.
То примусить плакать, то зітхать даремно.
То сміятись дзвінко, і радіти долі.
То думки приходять часто мимоволі:
Нащо ми зустрілись на життєвій стежці?
Може, розійтися нам уже нарешті?
Але як без тебе тоді буду жити?
З ким же сум і радість буду я ділити?
Не віддам нікому: буде цінна втрата..
Хай живе Любов, що трохи біснувата!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442099
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Скотилось сонце з небозводу.
Втопилось в річці за селом.
Земля ковтнула прохолоду.
А нічка вдарила крилом.
Запахли дивним цвітом квіти.
Роса упала, як сльоза.
Дерева стали гомоніти.
Не так вже жалить дереза.
Росою трави обважніли.
Росинки схожі на кришталь,
Як світлячки, замиготіли.
Завів мелодію скрипаль...
Туман легкий прославсь по річці.
Такий прозорий, як вуаль!
Його невидимі вервички
Тримають, щоб на дно не впав.
Неначе рай спустивсь на землю.
Життя вночі - це інший світ.
А я все думаю даремно:
Приносить щастя малахіт?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442077
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Я тобою снила, як дощем
Квітка снить у полудневу спеку,
І торкав душевні струни щем,
Що для тебе я така далека...
Я тобою снила, наче птах
Снить у клітці небом волошковим...
По твоїх заплутаних стежках
Розгубило щастя всі підкови.
Та збирати випало чужим
І ділити навпіл дні і ночі.
Ти мені на долю ворожив,
Та слова не справдились пророчі.
І в чужих незвіданих світах
За тобою стерла білі крила...
Я тобі відкрилась у віршах,
Та даремно душу оголила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442112
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Нехай на душі буде чисто і світло,
Купайся в добрі - так і треба!
Бажаю тобі, небайдужій до світу,
Щоб чуйним і він був до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442050
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Шану віддавши останньому спалаху сонця,
У сутінках блідне напоєний спрагою день.
Сповна випила тишу до постилого деньця,
Серце б’ється не рівно, бо вже давно не кремень.
Земля, спекою зморена, лягла на спочинок,
Вгамувався, в шпарку забився, гарячий вітрець.
Зорі із неба сипнули у груди жаринок,
Кличуть кохання стати по праву з ніччю на герць.
Ніжна музика ллється із вікна, що навпроти,
Заповнює зріз сфокусованої теплоти.
Не обійти визначеної життям дороги
Та не бажається в душі пустоцвітом цвісти.
07.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442031
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Батьківщина –
це
місце,
де
полонянка –
душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441338
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Единственных мы дважды не встречаем,
Один лишь раз увидим их, увы...
И обретая, иногда теряем,
Но не из сердца ─ жизненной главы!
Мы в суматохе, спешке забываем,
Что в мир пришли, чтобы познать любовь...
Потом воспоминания листаем,
А видим на страницах только боль!
В деньгах мы видим счастье и признанье,
Пыль напускную ставим на престол,
Не ощущаем, то ─ любви касанье,
Бросая на скитаний произвол.
Она скуднеет, мёрзнет и дичает,
Все ж оставаясь нам судьбы крестом.
И в это время все мы так мечтаем
Создать красивый, жизненный свой Том.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441931
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
За окном, три далеких, счастливых звезды,
Разрушали сиянием мрак
И мне верилось, что не напрасны труды,
И всё это Всевышнего знак.
Я сознаньем отчетливо все понимал -
Не бывает на свете чудес,
Но сквозь тучи, уверенно свет пробивал,
Как не строил заслон ему бес.
Что-то вдруг защемило и вздрогнула грудь
Сжалось сердце и вспенилась кровь...
-"Ты обиды свои на людей позабудь,
Пусть душа будет светлою вновь...!
С этим словом я крепко под утро уснул
И решил, что не будет жизнь прежней,
Свет Всевышнего к разуму мысли толкнул-
Вновь я с Верой, Любовью, Надеждой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441851
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2013
Мій позитив - мої і щит, і маска,
А оптимізм, немов зухвалець-спис.
Усе зі сталі, тож прошу, будь ласка,
Своїх не проливайте горе-сліз.
Крізь шкіру ендорфіни-обладунки..,
Гніздиться в серці синьоперий птах,
Душа з волокон вся - у щастя струнках.
...Тримаю сам усе в своїх руках.
Стрічаю, наче побратима, успіх!
Сміюсь в обличчя і проходжу повз
Усіх поразок. Зброя моя - усміх.
...Літать рожденний також той, хто повз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441555
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Відпочиваю я від рим –
Пишу прозові афоризми:
Мене не тішить вже ні Крим,
А ні поетові харизми…
Я хочу враз втонути в рай
Духмяних трав, п’янких покосів…
Нехай буя наш рідний край,
Нехай земля дари приносить!
Та щось не тішить милий рай,
Не п'ються всмак меди і води:
Плюндрують пси наш рідний край,
Твою, Вкраїно, пишну вроду...
Щоб нам щасливіше жилось –
І мужу, і тендітній жінці, –
Вже час робить з землею щось,
Із краєм нашим, українці!
Втришию гнати «янучар»,
Заброд, манкуртів, злих чужинців;
Очистить землю від примар,
Які ганьблять нас, українців!
Ми, як один, усі в ряди
За свою неньку впоруч станем.
Повстань, Вкраїно, та іди,
Як Гетьман* наш, єдиним станом…
Бо ж недарма тут землю цю
Господь для щастя нам окраяв!
Женіть паршиву геть вівцю
З землі, що має бути раєм!
[b]Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання –[/b]
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та – остання…
__________
*Гетьман – тут Богдан Хмельницький.
02.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Непорозуміння –
мов
німе
кіно,
мов телевізор
без звуку:
міміка,
рухи
губами є,
а слів
не чути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441336
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Вермут серпневоï ночі
Літо прощанням п'янить ;
Носом частіше хлюпоче
Сповнена суму блакить ...
У намистАх ластів'ячих
Душу зігріли дроти ;
І зорепадами плачуть
В роси далекі світи ...
Ніби в індійському сарі,
У різнотрав'ï лиман ;
І на грибному відварі
Ранок готує туман ...
Бджоли збирають на зИму
Сонячне світло в стільник ...
Осені привид незримий
Вже до віконця приник ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441371
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Спав
День...
Сон
Снів...
Ліс
Щез -
Пень...
Пні....
Хто
Смів?
Хто
Зміг?
Клав
Злість -
Крав
Сміх...
Десь
Там
Зір
Біль...
Ліс
Всім
Хліб-
Сіль.
Ми
Всі
Сум
Тчем...
Де
Ліс?
...Сліз
Щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441146
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Щасливі ті, в кого душа широка,
Пречиста, недосяжна і глибока.
Сіяє добротою веселково,
Виблискує у спектрах кольорово.
Захищена від бруду, негативу,
Бринить теплом в енергії приливу,
І щедро опромінює орбіти,
Дарує іншим душам самоцвіти.
В світи відкрита їй пряма дорога —
Збережена людиною від Бога. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441017
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Я чекаю на тебе, милий,
В серці ніжність зібралась, бринить.
Стане день той самий щасливий,
Прийде зустрічі бажана мить.
Розчинюся в твоїх обіймах,
Заколихана дужим теплом.
Гарцюватиме хіть в таїнах,
Де так затишно буде обом.
І пізнавши силу кохання,
Геть знеможені в трави впадем.
Зловить вітер млості зітхання,
Лугом розвіє світла дощем.
02.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441034
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Я дивлюся на тебе,
В твої зоряні очі,
І нічого не треба,
Тільки дні ті, і ночі,
Де б ми разом прожили
Всі відпущені миті,
Де б ми завжди зоріли,
Мов два сонця в зеніті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440941
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013
...Ніч... Гілка догорає на вогні.
Річ...Тиха, як струмочок, ллється.
Ти... Про любов розказуєш мені.
Ой... Як у тебе серце в грудях б`ється!
ПРИСПІВ
Дні світлі, ночі темні,
ми з тобою любимо взаємно.
Нам з тобою до вподоби все,
коли ми поруч.
Зустрічі побіля річки,
і вода з дзеркальної кринички.
І слова того признання, що мені говориш...
2
Ліс... Листям вкрив нас і колише в сні.
Кіс, марево твоїх, спадає.
Я, слухаю тріади чарівні.
І, хвиля щастя серце поглинає...
ПРИСПІВ
Сл., муз., аранж., виконання - Микола Шевченко
Цій пісні більше 20 років...
Записана колись була на касеті, сьогодні заново згадана й записана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440750
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
[i]27 липня на запрошення Ігоря Стожара "Об'єднані словом" побували в самому серці Карпат – мальовничому містечку Яремче. Серед гостей була присутня і Оля Шнуренко (Консуело) - мила і сонячна жінка, яка осяяла наше товариство своїм душевним теплом і щедрим поетичним словом.[/i]
Де водоспад посріблене волосся
Порозсипав поміж холодних брил
І потічків веселе суголосся
Торкає неба лагідний акрил...
Де розмаїті древні візерунки
Мережать домоткане полотно
І камінці видзвонюють так лунко,
Торкнувши Пруту* зеленкаве дно...
А сувенірів – море веселкове!
А вишиття, а посуду – краса!
І поетичне викохане слово,
Як гул трембіти, лине в небеса.
*Прут – річка на території України, Молдови та Румунії, ліва притока Дунаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440657
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Стукає ніч молотками у скроні,
Відбарабанює миті -години ...
День просочився піском крізь долоні ...
Думка про тебе -то постріл у спину ...
Небо, гаптоване рваною хмарою,
Снами моïми жонглює уміло ...
Я розмовляю з якоюсь примарою ...
Думка про тебе -то мука для тіла ...
Ніжно погладжую місячну звісточку,
Що крізь фіранки до мене пробилась ...
Поворожу знов на зоряну квіточку ...
Думка про тебе -непрохана милість ...
Вітер в екстазі сплітається з гілкою,
Тінню мережить стіну коло ліжка ...
Грається тиша дзвінкою сопілкою ...
Думка про тебе -до щастя доріжка ...
Ранок вповзає в свідомість знесилену
Виміром іншим - звичайна банальність ...
Чай на сніданок і сутність знекрилена ...
Думка про тебе -то ночі реальність ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440612
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Волинь жнивує, хліб вродив на славу,
Поля у золоті, аж просяться в снопи,
Волошки сині ще цвітуть яскраво
І мак червоний можна віднайти.
Складають копи трударі по полю,
Обв’язують перевеслом хліба…
І лине пісня, вирвавшись на волю,
Бо йдуть жнива, багаті йдуть жнива.
Ось перший сніп і мак червоний в ньому,
Що виріс в полі на землі святій,
Червона квітка заплелась в корону -
Тендітний мак в оправі золотій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440630
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
На столі парує чашка чаю.
В ній троянди пахнуть пелюстки.
Досить! Вже нічого не бажаю.
Боляче так ранять колючки.
Подивлюсь вже іншими очима,
Привітаю я тебе, життя!
Дякую, що ти мене навчило.
Я зробила нові відкриття.
Я на зло не буду зло творити.
Ворогам образи відпущу.
І життя відчую колорити.
Торжество у душу запущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440616
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Торкніться хоч подихом … тіла
У сяйві липневої ночі.
Я б зіркою в небо злетіла,
Де місяць промінням хлюпоче.
Дозвольте на кінчиках пальців
Відчути тепло ваших весен.
Хай душі кружляють у танці,
Хвилюючи місячне плесо.
Хай ніч нам накине на плечі
Гаптовану сріблом кирею.
Ваш подих—це тільки предтеча.
Цілуйте—я стану зорею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440589
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2013
Виліз з річки задом рак,
Не повернеться ніяк!
Рака хвиля розвертає,
Ніби в жмурки з раком грає.
Крутить рака на всі боки,
Навела на нього вроки...
І не знає бідний рак
Повернутись йому як!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440516
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
1.
Зійшла зоря
В срібно-місячній імлі
І тане вечір
В зорепогляді нічнім.
З тобою ми під зорями
Ступаєм по землі
І цілий світ лише для нас.
Ми разом – я і ти!
Приспів:
Серед тисячі зір,
Поміж безліч світів –
Ти зориш мені,
Мріє з найсолодших снів.
Нам на струнах лір
Грають ангели з небес,
А зорі танцюють
Свій полонез.
2.
Собі взяли
У любові два крила,
Злетіли ввись
Ми до місяця-човна.
У погляді ясних очей
Свій спокій загубив.
Ріка життя-молочний шлях
- По ній пливемо ми!
Приспів:
Серед тисячі зір,
Поміж безліч світів –
Ти зориш мені,
Мріє з найсолодших снів.
Нам на струнах лір
Грають ангели з небес,
А зорі танцюють
Свій полонез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440471
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Снує над садом прядиво дощів,
Плоди намоклі гупають в отаву,
Бешкетник-вітер яблуньку розплів,
Пірнув у хмарку димно-кучеряву.
Дрібні краплини, зібрані в разки,
Замерехтіли в літа на долоні.
Шовкових лілій ніжні пелюстки,
Мов полохливі крильця безборонні,
Заграли щедро барвами в саду.
Легких думок в'юниться веретено:
Дитинних мрій хурделицю пряду,
Лелійний пух лягає на рамено.
І так на серці радісно мені!
Дзвенять калюжі струнами кіфари,
Тонкі патьоки грають на вікні -
Дощу дзвінкого мокрі мемуари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440428
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
І засвітила ніч зірки,
Сховався Місяць,
Побіг туман біля ріки,
Швидкою риссю.
Замерехтіло в вишині,
Зіркове поле,
Десь там, у чорній далині,
Літала доля.
Шукала іншу, ту, що спить,
Знайти зуміла
І наступила щастя мить,
Вдвох полетіли.
І вийшов Місяць із-за хмар,
Зустріти пару,
Їм подарив любовних чар,
На двох по праву.
Своє сузір’я віднайшла
Щаслива пара,
А чорна хмара пропливла
І десь пропала….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440371
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2013
Любов – мов дерево:
коли воно тільки
зародилось, його
легко викорчувати,
коли укорінилось –
без втрат видалити
н е м о ж л и в о.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440136
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Яка адреса у твоєї тиші?
Я надішлю їй, ніби сповідь, лист.
Зірву з небес кохання стиглі вишні,
Щоб сокровенних мрій відкрився зміст.
Скажи мені пароль свого безсоння,
Я музою влечу в твої сади.
Натхненням зацілуй уста і скроні.
Щоб зашарівся місяць молодий.
Переклади жагу мою на щебет
Обласканих весною солов’їв,
І в амфори бажань розлийся небом,
Щоб ми торкнулись веселкових див,
В обійми впали, як в шовкове море,
Де ніжністю штормлять палкі слова,
Де млість терпка на сон солодкий морить,
І погляд твій – Амура тятива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439827
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Коли кохання входить в двері,
То розум плига із вікна. ( нар. мудр.)
І нам здається, що зловили
Жар-птицю ніжну за хвоста.
Але, як ближче придивиться,
Зловили просто горобця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439981
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Вона пускала у струмочках фантики ...
Сама собі варила каву зранку ...
І мріяла про принца і романтику,
Рахуючи ромашки на фіранках ...
Вона уміла слухать дощ за вікнами,
І розуміла, що шепоче вітер ...
Її слова були для інших ліками ...
А їй ... ну хоч би раз хто сльози витер ...
Вона завжди була для всіх промінчиком -
Світила, звеселяла, зігрівала ...
А свою тугу, крихітним камінчиком,
У черевички від людей ховала ...
Вона кохала...Чи була коханою? ..
Нелегко закохатися в дивачку ...
Душа щеміла вирваною раною -
Не треба їй любові, як подачки! ..
Вона пускала у струмочках фантики ...
І дарувала без остатку ласку ...
І свято вірила у принца і в романтику,
Що хтось напише і для неї казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439759
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Зазирнуло сонце у шпаринки,
І залив кімнату рижий сік.
Радістю наповнив всі клітинки,
Медом майським по лиці потік.
Лоскотав, заглядував у очі.
Бігав по підлозі, по кутках.
Хто ж таку утіху напророчив,
І усмішку поселив в вустах?
Відкриваю настіж я віконце.
Ринуло проміння, цілий стік!
Я радію тобі, Моє Любе Сонце!
Бо хорошим настроєм нарік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439786
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Спекотний день. Усі біля води.
Шукають в ній куточок прохолоди.
Хто в бадмінтон, хто в теніс,хто куди,
А хто прийшов,щоб лиш змочити ноги.
Такий тут галас (просто до небес!),
Тут волейбол, тут шахи, водне поло,
Тут конкурси на кращий в хвилях сплеск,
На голосніший писк, на кращий сміх довкола.
І раптом - незбагненна тишина.
Всі погляди зійшлись на побережжі -
Іде піском довершеність сама
У капелюшку, сумочка із шерсті.
У темних окулярах, не спіша,
Іде краса під парасольку, пишно.
Ось зупинилась, граціозна вся,
І усміхнулась дуже симпатично.
Поважно з сумки досягла рушник
І на піску, мов постіль, розстелила,
Зняла халатик, склала його вмить,
І акуратно в сумку положила.
На сумку парасольку одягла,
Уважно всіх, в оцінці, роздивилась
Й не менш красиво на рушник лягла,
Дістала зеркальце й злегка причепурилась.
Навіть жінок тут ревність не взяла,
Усі стояли геть відкривши рота -
На сонечку вмостилася краса,
І тій красі було...чотири роки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199083
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 26.07.2013
На початкУ карпатського села,
Біля могилки - явір і калина
І всяк, хто йде, змахнувши піт з чола,
Спиняється здивований понині.
«МОСКАЛИК І БАНДЕРІВКА ЛЕЖИТЬ»
Гласить дощечка на хресті прибита
І більш нічого. Вітер шелестить
Листочки на деревах, жалем вмиті.
Було давно. Це був кінець війни.
В село ввійшло якраз радянське військо
І полюбив гуцулку восени
Солдат радянський, родом з АвдіЇвки.
Кохання розгорілося ураз.
Кругом війна, як смолоскип, палала.
Розбитий німець тинявся в лісах,
До сіл його «нічні» не підпускали.
Брати гуцулки, воїни УПА
Журили дівчину на стрічах вечорами:
«Він же москаль! Чи ти, бува, сліпа?
Чи у Сибір захтіла вислать батька й маму?»
А друзі-вояки і командир
Солдату дорікали теж не менше:
«Вона бандерівка, а ти Донбасу син!
Гебісти уже рискають не вперше...»
Та що коханню застороги ті -
Вони від них тікали у левади
І віддавались пристрастям своїм,
Серця співали ніжні серенади.
«Ти мій Москалик!» - плило в височінь,
«Бандерівочко, ластівко, лебідко!»...
Загін фашистський вийшов з гірських стін
І до села почав скрадатись швидко.
Побачила їх пара молода.
На поміч звати вже не було часу -
Спалить село недобитків орда
І сонних переб*є усіх одразу.
Її брати десь в горах - не позвать,
Й закохані взялись за автомати.
Озвалась стежка спалахом багать,
Завили нелюди від вибуху гранати...
Короткий бій підняв усе село.
Солдати вмить фашистів відігнали,
Вони до лісу - там кругом вогонь,
То вже брати гуцулочки вертались.
Та запізнились ті, і ті також.
Серед численних вражих тіл у сіні
Вони знайшли убитих обидвох -
Гуцулку і солдата у обіймах...
Могилу рили друзі і брати,
Міняючись по черзі, підходили,
Засипали землею молодих,
В ногах калину й явір посадили.
Отак й ростуть обоє край села -
Могутній явір і калина красна
Й шепочуть віти чарівні слова:
«Бандерівко!», «Москалику, мій ясний!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198759
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 26.07.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Коли буває важко між людьми,
Я йду до лісу говорити з Богом...
Високі сосни дужими крильми
Мене стрічають за старим облогом.
В молочне мрево дивні молитви
Шепочуть стиха схимниці суворі,
Поміж ворсинок мокрої трави
Палахкотять у душу мідні зорі.
Тут потічки, як струни золоті -
Одна за одну тонша і дзвінкіша!
У цій могутній звичній простоті
Така п'янка і кришталева тиша!..
Тут кожна голка хвойна, чи листок,
Травинка кожна - все таке знайоме...
Немов якийсь невидимий місток
Веде через нефритові хороми
Тебе до Бога. Краплею роси,
Обкуреної ладаном духмяним,
Торкає світ нетлінної краси,
Загоює твої душевні рани.
І ти летиш з холодної пітьми -
Увись, у синь, подалі від земного!..
Коли буває важко між людьми,
Втікай до лісу говорити з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438784
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 26.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2013
Модерне сільське вар'єте
Конкурс створило: "Хто кого переп'є!"
Третє місце - кришка з вільхи,
Друге - дубова і плюс напис "Хильні!"
Перше - напис "Шануємося, милий!"
І позолочений хрест на могилі.
24.07.2013
Дача
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439410
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Та час стоїть.Це ми йдемо кудись,
А скільки помилок не виправляєм...
Молю тебе:мені лише приснись,
Хай буде ніч,яку ми так чекаєм.
Хай буде день,хай буде все життя
Лише з тобою.Чуєш?Лиш з тобою...
Бо я люблю тебе до забуття...
А ніч стоїть під старою вербОю.
Ти бачиш-Ангел знову прилетів,
І сів тебе чекати,цілувати.
Все було б так,як ти б лише хотів,
А я тебе життя буду чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439352
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Стікає дощ зі скла повільним вальсом,
Малює сутність літніх завіконь ...
А губи, витанцьовуючи сальсу,
Збирають полум'я метеликів -долонь ...
Слова розірвано -розсипаним намистом
Пульсують в тілі, живлячи вогонь ...
А сутінки гаптованим батистом
Вкривають трепетність метеликів -долонь ...
І кожен погляд -мовчазна підказка,
І кожен подих -вітерцем до скронь ...
Дарує ніжності безмежну казку
Шалений лет метеликів -долонь ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439367
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Яка в «Пасажі» завжди смачна кава,
Для «кавоманів» – це кавовий рай…
«Експресо» п’ємо, чи «Американо»,
Вона смакує – лише наливай!
Соборні дзвони кличуть спозаранку,
Туман пливе по парку в тишині,
Нам каву наливають в філіжанку,
Життя цвіте, ми знову на коні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439214
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Тихенько плине річечка мала.
Ось місяць кинув золоту доріжку.
І зірочка у небі зацвіла,
А битий шлях порізала моріжка.
Я шляхом йду вечірнім навмання,
Думки, немов крізь сито просіваю.
Просіється , як нетріб маячня.
Хороше тільки в спогад пропускаю.
Угледіла: он човен... Два весла.
Тихенько його хвильки обмивають.
Куди ж це його доля занесла?
Чомусь сумні думки враз огортають...
Злетів із очерету дикий птах.
А річечка, мов змійкою все в"ється.
А ти, хороший, все в моїх думках.
Чому любов так тяжко дістається?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439130
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Сл., муз., аранж., запис, вокал - Микола Шевченко
Побальзамити душу віршем
Прочитати його у важкі сірі дні.
Зняти ношу найтяжчих проблем,
заспівати цілющі, достойні, пісні.
...Про тихий сад, і п`янкий виноград,
і грайливий струмок, розмаїття квіток.
Про духмяну траву, річку вічно живу,
і чарівну дівчину, що боса пускає
на воду вінок.
Ти його, душа, сплети, і плисти,
буде легко він до нього і він,
візьме квітку, розітре між долонь,
спалахне його вогонь.
І прилине твій коханий, тебе
знайде, зайде в хату - мати в сльозах.
Щастя ходить не в далеких світах -
в ваших світиться очах...
...А в цей час у небі, високому, там,
боги розливали у кухлі кохання бальзам.
І краплі летіли у ваші серця,
і пісня у душу, оця...
Написана років десять тому, сьогодні записана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438885
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2013
О, сину мій, Ти відійшов у вічність,
Зігравши до кінця свою трагічність...
Увесь народ пишається тобою,
Хоч твій відхід обняв серця журбою.
Твоє життя, яким я так пишалась,
Колючим терном часто покривалось,
Та я тебе любила завжди сину,
І ти любив без тями Україну.
Твої слова, як небо те безкрає,
Де й до тепер душа твоя літає.
Хай кажуть, що нема людині злету;
Тримає міцно на собі планета...
А ти злетів! Парив у синім небі,
У хмарах був, неначе білий лебідь,
Бо ж ти казав: «Людина не літає…
А крила має... Крила має…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438888
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2013
Нет пророка в своём отечестве,
И порока там тоже нету.
А всё лучшее в человечестве
Пробивает челом планету…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438626
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 19.07.2013
Не торопись метать обиды стрелы,
Ведь каждый человек душою хрупок.
У всякого терпенья есть пределы,
Больнее слова ранит лишь поступок.
© Любовь Козырь, 2013
[url=""]http://kozyr-lubov.com/blog/postupok/2013-07-17-227[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438307
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Я кожен день у щасті прокидаюсь,
Бо не милуюсь зрання в дзеркалах –
В твоїх обіймах, любий, зігріваюсь,
Себе побачу в дорогих очах.
Не відображення звичайне, ні, – казкове:
В любові світлі, ласки, доброти
Я – Особлива Жінка, бо КОХАНА,
ЄДИНА, ВІРНА, РІДНА НАЗАВЖДИ!
Приходить це в один момент, буває,
А зберегти усе – щоденний труд,
Та щастя більшого, повірте, не існує,
Як та сім’я, де в злагоді живуть.
Де є любов, повага і підтримка,
І спір, не розпочавшись, щезне вмить,
Де тепле слово, радісна усмішка,
Кохання вічним полум’ям горить.
Де всі житейські прикрощі й негоди
Немов міраж, згорають в цім вогні,
Міцній сім’ї в міцнім родиннім колі
Вони, звичайно, зовсім не страшні.
А спільна радість множиться стократно,
І спільна сила множиться на сім.
Сім’я щаслива – це найбільше щастя!
Його здобути я бажаю всім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431071
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 19.07.2013
Не шуми, зажурений мій клене,
Не ячи в освітлену блакить...
Ще не крильця - листячко зелене
На вітрах шовкових лопотить.
Пахнуть липи теплими медами,
Сік янтарний піниться між віт,
Обважнілі яблуні плодами
Гепають у світлий малахіт
Буйнотрав'я, скупаного в росах,
Зводить літо сонячні мости,
У вербових викоханих косах
Загубився промінь золотий.
Подивись, безрадісний мій друже,
Як барвисто клумба зацвіла,
Літній день усміхнено примружив,
Світлі очі, сповнені тепла!
А тополі - мавки кучеряві -
Щось гуртом ворожать над ставком,
Сіє листя відлиски яскраві
У небесне свіже молоко.
Ну, хіба в раю доречна смута,
Де панує велич простоти?
А коли зима настане люта,
Отоді й журитимешся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437517
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Хоть и не ново, я напомню снова:
Перед лицом и друга и врага
Ты - господин несказанного слова,
А сказанного слова - ты слуга.
Омар Хайям
Хоч не новина, нагадаю знову:
Вестимеш з ворогом чи з другом мову,
Для слова, що сказав, ти вже слуга,
Пануєш лиш над тим, що не промовив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434576
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 18.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2013
Мачок червоний в житі майорів.
Один однісінький не скинув цвіту.
Він ще живе...На сонці не згорів.
Маленьке диво полудення літа.
В полоні почуттів достиглий лан.
Тихенько хвиля хвильку доганяє.
Пливе над річкою полиновий дурман.
І душу ніжний спокій наповняє.
Прозоре, синьоооке бродить літо...
Та осінь підкрадається степами.
Ще пахощі духмяні недопито,
Та спіле літо вже не за горами.
Лікують душу медоносні трави
І посмішка твоїх сумних очей.
Від сонця, що родилося, заграви.
І ніжний дотик до моїх плечей...
Як передать красу цих почуттів?
Немає слів... Приємна насолода!
Як довго ти шукать мене посмів?
Стихає все... Німіє і природа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438010
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Кохання......
Щодня одне і те саме вагання,
До дій рішучих дивне спонукання,
Горить у серці сильне і палке.....
Розлука...
Для дурнів гордих це наука,
Нового чогось запорука,
Якщо у серці ще щось є...
Страждання...
Буває часто від кохання.....
Для всіх людей якесь навчання...
І є ,і було, і буде.....
Надія.....
Що сповниться життєва мрія...
Чи станеться якась подія..
І переверне все життя...
Гординя....
Якою повна життя скриня....
Як на городі стигла диня.....
За певний час все ж зогниє...
© Коля Януш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437624
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Ще половинка літа на долоні...
Духмяний цвіт вигойдує бджолу,
Та вже стоптали в полі ковилу
Дощів нестримні навіжені коні.
Іще липневі дивні акварелі
Квіткові клумби полонили вщерть,
Продовжують шалену круговерть
Цих літоднів строкаті каруселі.
Дощем умиті, журяться тополі,
Сережки загубивши у траві.
Хмільних думок роїться в голові,
Мов колосків незайманих у полі.
У просторі вертливі світлотіні
Виловлюю загостреним чуттям!..
Ще половинка літа і життя,
Та вже бентежать проблиски осінні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437281
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
Слова Ірини Кохан, посилання на її вірш:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436246
Музика, аранжування та виконання - Микола Шевченко
Знизу - трішки перероблений текст, аби було можливо перетворити на пісню.
Цю пісню можна співати й дуетом зі співачкою. Буде набагато краще.
...Зернами кави духмяний розсипався вечір,
В нутрощі світу ванільною тишею ліг.
В місячнім сяйві твої напівзголені плечі
Тануть, мов лід, від жагучих цілунків моїх.
В пахощах липи купається ніч за горою,
Подихом вітру доноситься спів скрипаля,
Я твоїх вуст ледь відчутно торкнуся рукою,
Небо заплаче...і я прошепочу: "МОЯ!"
Хмари сріблясті змагаються з мороком ночі
Обрій спочине до ранку у зелені плед
Твій поцілунок єство так палюче лоскоче
Пристрасть шалена стікає додолу, мов мед
В пахощах липи купається ніч за горою,
Подихом вітру доноситься спів скрипаля,
Я твоїх вуст ледь відчутно торкнуся рукою,
Небо заплаче...і ти прошепочеш: "Твоя!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436918
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 14.07.2013
Так свіжо пахне сад після грози!
Крихке намисто струшує кліматис,
Вантажить небо хмари на вози
І коромисло райдуги строкате,
Немов місток, над річкою висить,
Сочиться крізь повітряні гардини.
Ще де-не-де барвінкову блакить
Мережать темно-ситцеві перини.
Смакує вишня спіла в холодку
Цим кришталево-чистим дивограєм!
Зронила гілка крапельку дзвінку
В мальоване горнятко з теплим чаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436832
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Коли відлітали у вирій птахи —
Ті, що лишились без пари,
Від крил їхніх рвались небесні шляхи —
Так утворилися хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436332
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
́Вышивало, лето, гладью на полях:
Белые ромашки в маковых рядах,
Желтый одуванчик, синий василек...
По краям пшеницу - хлебный колосок.
Нить златую вшила солнечным лучом,
Окропила листья ласковым дождем...
Неба синь прикрыла красоту холстов,
От чужих, непрошеных, северных ветров.
В сумрачных зарницах, дремлет гобелен,
Месяцем янтарным , краски взяты в плен,
Но лишь утро к ряду, солнце ввысь плывет...
Нити оживают, все вокруг цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436303
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
Принесу мила квіти,
Щоб сплела ти віночок,
На Купала пустила
Під кохання місточок…
Я дістану з водиці,
Пригорну до серденька,
Не зів’яв твій віночок,
Моя пташко маленька.
Кожна квітка в віночку,
Мені дивиться в очі,
Наче усмішку дарить,
Наче долю пророчить.
Не зів’януть ці квіти
У барвистім віночку,
Ти до шлюбу, кохана,
Мені виший сорочку.
На Купала дві долі
Зорі в небі вінчали,
Цілу ніч, аж до ранку,
Солов’ї не мовчали.
І пішли ми додому,
Як зійшла зірка рання,
Ми удвох збережемо
Наш віночок кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436197
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
На підлогу скочив з вікна промінь,
Покотився і на ковдру вліз.
Сміючись, підставила долоні.
Він залоскотав мене до сліз.
Що ж це я сміюся спозаранку?
Сльози і усмішка водночас...
Вітер поколихує фіранку
І лице скривив він від гримас.
Ще недавно гладив він волосся,
Цілував у очі, повні сліз.
Як же промінцю оце вдалося?
І взяла за душу його злість..
Та я цим тепер не переймаюсь,
Бо на серці думка лиш одна.
Від надії я не відступаюсь:
І біжу скоріше до вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435983
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Доля часто з ніг збиває,
Та зразу треба підніматися,
У нас людей таке буває,
Ти навіть не думай здаватися.
Знаю , що важко тобі деколи ,
Та мрія аж проситься в бій ,
Чомусь не здаються молекули,
І ти здаватись не смій.
Допомогти чимось хочеться,
Та тобі нічого не треба,
Ворог твій з тебе регочеться,
Не відпускай мрію в небо.
У тобі така перспектива є.
Її не годиться губити,
Таланти великі Отець роздає,
Не смій ,як Мілевський, запити.
Падай,плач та піднімайся,
Силу волі усім демонструй,
Двома руками за мрію тримайся.
Ворогам лиш усмішку даруй.
© Коля Януш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435887
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Ген, за видноколом, золотаві хмари
Віддають данину спекотному дню.
Заціловує сонце небесні отари
Та пругом мережку торочить з вогню.
За вії до тіней чіпляються роси,
Довгополий вечір квапиться здаля.
Спиває із тіла надлишок утоми,
Сочиться тепло кохання з вівтаря.
Упаду думками у твої обійми,
Схоронюсь від ночі на міцній руці.
Пристануть години до вічності в прийми,
Відбитком цілунків на сонній щоці.
06.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435706
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Я ранок
нарікаю Вашим іменем
і Він мені
Дарує сонце знов.
Моя любов
У грозах перевірена:
я вірю Вам.
І тексти молитов
складаю, щоб не тліли,
а горіли Ви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273805
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.07.2013
Я радий,
що у Вашім серці - літо,
бо це - найбільше диво
з-поміж див!
В холоднім світі
хочеться зігрітись,
у темряві світити,
не губитись!
Аби змогли -
Його за це молив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382506
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 06.07.2013
Ранок на морському курорті
...
Замовкла музика лиш на світанку.
Зірки згасали і блідніла синь.
С.Плекан
Морський курорт, вже майже ранок.
Чекаю тиші від музик...
З безсоння в номері - шампаню,
Тремтить на скронях - в "юнгл" рушник.
Я ж - мрію: скоро, свій, лежа́чик,
Поставлю, мабуть, серед хвиль,
Щоб чути - тільки їх, щемлячі,
Солоні біти мокрих миль.
05.07.2013р.
P.S. Юнгл - приголомшливо швидка музика зі складним ритмом та
рипною лінією басових пристроїв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435603
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Натхнення http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334699
Любов ходила боса... по стерні...
В вінку із мрій... не відчувала болю...
І враз гоїлись зранені ступні...
Від Вітру пестощів у тихім полі...
Вже солов"ї прощальну відспівали...
А Вітер ніс Любов у м"ятне ложе...
Там хвилювання у цілунках тамували...
Й плекали долю... на веселку схожу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435474
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Якби взяла я пензля в руки,
То малювала б новий світ.
У ньому не було б ні крихти муки,
Жорстокість й зло розтанули б, як лід.
І не було б в моєму світі болю,
На полотні лише б добро цвіло,
Любові птах би вилетів на волю
Я хочу, щоб усе так і було!
Малюнок мій казковим би здавався
Для поглядів ненависних людей
І як би хто не намагався-
Не міг би відвести своїх очей.
Прекрасно все було б в моєму світі
Земля не знала б воєн і страждань,
Дрімало б щастя десь у верховітті,
У морі плив би човен сподівань.
Нажаль немає в мене пензля того,
Що міг би мої мрії оживить,
Та є надія серед мороку густого:
У світі новому ми будем колись жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435291
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Ідеї світла і добра —
Ось тим ти, музо поетична, дорога.
Ти можеш смуток увібрати,
Ти можеш пафосом заграти,
Ти можеш взяти на крило,
Щоб аж у скронях загуло.
Ти можеш… можеш все:
Ти та субстанція, що у віках живе!
06.10.2010 р.
цикл "Присвяти"
Антологія сучасної української літератури. -Хмельницький, 2015.-Ч.5.-С. 195.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435248
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Коли зцілує місяць небеса,
А зорі заспівають колисанку;
Коли на травах забринить роса,
А ніч розіп'є кави філіжанку-
Тоді і я до тебе пригорнусь,
Щоб жадібно і пристрасно- уміло
Знов зачепити струночку якусь,
Щоби заграло- заспівало тіло.
В твоїх руках я - скрипка і смичок,
А ти,маестро, знаєш досконало
У кожній ноті дивний тайничок,
Щоб музика яскраво залунала...
А за вікном оркестр із цвіркунів
Підтримує твоє нестримне соло...
І вже світанок тихо сполотнів,
Цілуючи промінням видноколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435176
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Жінці потрібна пара
Кожній на все життя,
Тоді вона, як пава,
Тягнеться до злиття.
Щире тоді кохання,
Ватра горить в душі,
Кава у ліжку зрання,
Дні її золоті.
Сильні надійні руки,
Поруч міцне плече,
Тихі сімейні звуки,
Мирно життя тече.
В злагоді і любові,
Кожна проходить мить,
Дай їм всі дні казкові
Боже, в добрі прожить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435040
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Вже cтільки днів полощуть землю зливи.
Дерева вимокли, стоять, немов хлющі.
Я слухаю дощів сумні мотиви,
Що тихо розливаються в тиші.
Пливе мелодія і тулиться до серця.
Та сум воно не хоче відчувать.
Лише на хвильку смутком доторкнеться,
А потім зможе біль утамувать.
Я знову біля тебе, мій хороший.
Ну чим мене ти зміг причарувать?
Так хочеться, щоб ночі були довші,
Щоб мати змогу все обміркувать.
Тебе я ще і досі не зустріла,
В уяві тільки вигадка жива.
Та я тобою вже переболіла.
Ти радість і журба тепер моя...
Ось знову ти проходиш мимо вікон,
Тримаєш парасольку у руці...
А серце зацвітає дивним цвітом...
І я боюсь порушить миті ці...
Не хочу я узнать розчарування,
Не хочу біль душі своїй завдать..
Нехай таємне буде існування.
Це краще, ніж знайти і знов втрачать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435056
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Чудово,зримо,надзвичайно...
К р а с а....
Миттєво,плинно,неповторно...
Ч а с....
Жагучо,пристрасно,звабливо...
Л ю б о в....
Невідчутно,похитно,здивовано...
З д о р о в "я...
Миролюбиво,щиро,сонячно...
Щ а с т я...
Чисто,ритмічно,спокійно...
Д у ш а...
Відчайдушність,хибність,безвихідь...
П р о б л е м и...
Незвана,раптова,невблаганна...
С м е р т ь.... не маючи своєї подоби..
Тунель,сяйво,невагомість...
В і ч н і с т ь....
Крик,радість,жадане...
Н а р о д ж е н н я...життя
Воскресле,безкінечне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434685
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Ти не прийшов... І плаче тиха ніч,
Змиваючи дощами мої сльози...
Зі мною тільки свічка віч-на-віч
Проходить восковІ метаморфози...
У келихах незаймане вино
Соромиться цнотливості своєї...
І тільки час, байдужий, мов кіно,
Лоскоче вушко миті нічієї...
Ти не прийшов... І телефон мовчить...
Я вже ненавиджу безсилу тишу...
І літо вже потроху осенить,
Надію щойно приспану колише...
Свіча лишила декілька химер,
Що проковтнули вогник полохливий...
І ранок в точці відліку завмер,
Очікуючи, що здійсниться диво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435026
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Поміж нами дороги болю-
Сотні жадібних кілометрів.
І ніяк нас не зв'яже доля
У орнамент один на светрі...
Поміж нами дощі у прозі
І римованих днів сегменти...
Ми знаходим спасіння в дозі
Віртуальних експериментів...
Поміж нами якась умовність-
Міліони секундних звитків...
І друкованих слів безмовність-
То єдина незрима нитка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434855
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Є різні засобі триматись на плаву,
Не всі вони працюють, коли ти тонеш,
Та характерне всім: тримати голову
Найвище. Навіть якщо від болі стогнеш!
2.07.2013
Дача
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434923
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Доля, людська доля,
біжиш берегами.
Немов ця бистра річка,
гнана буйними вітрами.
І посеред поля
заплакала доля.
Де ж мені голову
прихилити коли
я не з вами.
Відізвались трави,
долю обігріли.
Теплими ночами
любо шелестіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376557
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 02.07.2013
Пропоную до уваги. Може комусь сподобається.
У-Р-А!!!
СПОДОБАЛОСЬ! І НЕ ОДНОМУ! ДАЮ ПО ЧЕРЗІ!
Куди летять роки? Слова Олени Іськової.
Куди летять роки? Куди так поспішають?
Спинити їх хоча б на мить.
Беруть з собою все лиш досвід залишають,
І що не встиг—вночі болить.
А я люблю життя і серцем не старію.
Душа на крилах в небеса зліта.
Бо я лише добром засію
Свої літа, свої літа.
Лише добром свої літа.
Усе життя немов на біговій доріжці.
Нам фініш—це, по суті, старт.
Прекрасне сонце сходить у небесній діжці,
А суєта краси не варт.
Щодня милуюся я хмарками у небі,
Любуюся, як падають зірки.
Але чому, як жити треба,
Кудись спішать, біжать роки?
Кудись летять мої роки.
Куди летять роки?
Куди так поспішають?
О, Україно моя!
На слова поета Akset (Сергія Ранкового)
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе повернуся, матір сивокоса,
У край села, свого села.
Я пригорну твої натружені долоні,
І на коліна упаду свої,
А в небі хмари вітер носить,
І срібні падають дощі, І срібні падають дощі.
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе лине моє серце, русокоса,
В твої лани, в твої поля.
Я загорнуся в твої свіжії покоси,
І повернуся в молоді роки,
Там де палають в небі зорі,
Карбуючи у серці дні, карбуючи у серці дні.
О, Україно, моя нене білороса...
Ти - моє життя. На слова автора Крилата.
До тебе я летіла, милий, довгі роки.
Немов летять в дім журавлі.
Спадали днів-зажур моїх стрімкі потоки,
Співала я сумні пісні.
Чому так довго доля не несла дарунки?
Чому закритий був до тебе шлях?
Я знаю твої поцілунки
Навіки ляжуть на устах.
Навіки медом на устах.
Твій голос, любий, я почула, зрозуміла,
Ти – моя доля золота.
У очі глянула бездонні, враз відчула:
Для крил моїх в них висота.
Давай візьмемось, любий міцно, ми за руки,
Підемо разом в наше майбуття.
І хай любові срібні звуки
Наповнять наші вщент серця.
Наповнять наші вщент серця.
До тебе я летіла, милий, довгі роки...
На слова авторів Дід Миколай і Анатолійович.
Вернися, сину.
Скажи, мій сину, чом покинув Україну,
своїх батьків, свою рідню?
Невже не чуєш, як мольба до тебе лине:
"Вернись! Зерном засій ріллю!"
Тебе чекає обездолена Вітчизна,
дивись - блищить сльоза в її очах!
То ж не очікуй її тризни,
будь сином їй не на словах -
в повітрі порох знов запах!
Прошу :"Вернися, сину рідний мій, додому,
душа моя горить вогнем!
Води напийся з мами рук, з її шолома,
вже досить бути холуєм!"
Калина в лузі знову виросте здорова,
в гірке минуле піде листопад...
Країна встане у обновах
і заквітує, ніби сад!
Як дивний заквітує сад!
Скажи, мій сину, чом покинув Україну?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434597
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
Сипле ранок бісер на отави,
Кришталем намисто мерехтить,
Край городу мальви, наче пави,
П'ють дощем розбавлену блакить.
А проміння вилилось на ґанок,
Наче бризнув соком нектарин.
Чи й тебе цілує літній ранок
Проз вітрила атласних гардин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434571
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Н/у если это не судьба, так знать бы,что же?
Е/ё одну благодарю....и Бога...тоже...
Б/росает чувства, как баркас и бьет о скалы,
У/спеть бы только разбирать... обид завалы.
Д/рожит надежда, как листок ... свечою тает
Е/е у жизни между строк... любовь спасает.
Т/уман ли, холод, мы теплом её согреты,
П/ытаясь тайное вместить в свои сонеты.
О/азис мой, родник святой в пустыне жаркой
З/апретный плод, подарен мне звездою яркой.
Д/авай не будем ворошить мы все былое,
Н/е лучше ль жить, убрав с пути пережитОе,
О/ставить в прошлом, что болит....оно не греет
Н/очник, который не горит - всего лишь тлеет.
И/ пусть проходит день за днем, слагаясь в годы
К/ак важно все же отпустить, забыть невзгоды...
О/дно волнует и болит - не опоздать бы,
Г/орькА судьба,хоть говорят "Пройдет до свадьбы!"
Д/уше важней... важней всего любви минуты,
А/ ты судьба не остуди... морозом лютым...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113063008316
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434529
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Рожевіло велике кресало,
І край неба розцвів вдалині.
Новий день воскресав — так світало,
Каганець запалав у вогні.
Усміхалися ранні росинки,
Наче краплі зі свіч воскові.
І сяйливо скидали сльозинки,
Розчинялись у свіжій траві.
Теплоту розкидало проміння
У парчевому сяйві ниток.
Не втихало струмків жебоніння...
Світлий ранок — натхнення ковток! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434520
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Слова: Крилата
Муз., аранжування - Микола Шевченко
Виконання - Олена Руденко
З нетерпінням чекаємо коментарів!
P.S. Кому знадобиться мінус - звертайтеся, подарую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433338
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Я напишу,
Як сіється тепло,
Й дає поживу –
Той окраєць літа,
Солоність хвиль,
Дельфінове весло,
І хлібозбір –
Духмяний вузлик жита.
Я намалюю
Скрипку в небесах,
Що мліє під
Червневими смичками,
І марить тонко про
Грядущий шлях,
Тривожними солодкими вітрами.
Кладу на ноти
Буйну акварель:
Можливо, стане
Затишніше жити -
Й танцює дух,
Неначе журавель,
Який лиш тільки
Вчиться світ любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434493
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2013
Огортають сутінки ласкаві
Поцілунку неповторну мить...
Натякни, що хочеш випить кави-
Я сама соромлюсь запросить...
І сховай ключа від цих обіймів,
Щоб до ранку їх не розімкнуть...
Вітру наспів, трохи елегійний,
Нам розкриє потаємну суть...
Ми пізнАєм пестощів сп'яніння,
Коли кожен дотик- зорепад,
Кожен поцілунок- губ цвітіння,
Кожне слово- сотні серенад...
... Ми заварим каву насвітанку,
Коли встануть перші промінці;
І вишневу сонячну співанку
Ми зустрінем вдвох: рука-в-руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434396
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Хлопчику Липню,
твій голос сьогодні
невтішний,
краплями ртуті
застигла на віях
роса.
Вітер наслідує
схлипи,
немов пересмішник,
в мокрій травичці
посвистує
срібна коса.
Маки згорнули
вітрила свої
пурпурові,
срібною змійкою
річка додолу
сповзла,
бедрик застиг
на стеблині
краплиною крові -
пальчик вколола
духмяна
гнучка ковила.
Свіже повітря
світанок настояв
на липі,
крепові хмари
Ярило згорнув
у сувій.
Вгадую кроки
твої
у паркетному скрипі,
з мушлі гірчичної
шепіт
виловлюю твій.
Росами плаче
землиця іще
не прогріта,
квіти вологі
розлили
солодкий парфум...
Хлопчику Липню,
дитино
медового літа,
як же не личить
тобі
цей фісташковий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434079
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Похмурий вечір загорнувся в шалик-
Його залихоманили вітри;
Розпивши із дощем прозорий шкалик,
Розклав на блюдці місячний цитрин.
І під концерт для коників з оркестром
Поностальгує лагідним дощем...
Далекий грім - вимогливий маестро
Кладе на ноти блискавичний щем...
А вечір геть не має супокою:
То зніме шалик, то накине знов,
То все задухою накриє, аж липкою,
За мить - вітрами розганяе кров...
Зібравши в шейкер диво- аромати,
Збива коктейль, щоб пригостити ніч;
Шалені нотки полину і м\'яти
Усі турботи розганяють пріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433802
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Ой, немає, люди добрі, кращого у світі,
Як приймати в свою хату полюдську невітку!
Бо, як деколи буває, син веде у хату,
Не красуню, не багату та ще й і ледащу.
То біда і для свекрухи, і для того сина,
Бо невміє ніц робити та чужа дитина.
Вже і вчиш її роками, та де там до того,
Що не візьме в свої руки, то відразу ломе.
Рік терпіла, два терпіла та й вже надоїло,
Взяла раз копистку в руку та й за нем побігла.
Тая, бідна, ноги в руки і зразу злиняла,
Цілий день її небуло, аж душа співала.
Після того всього страху, невістку змінило,
Стала добра, працьовита - полюдська дитина.
Ось такі то були, люди, в мене всякі штуки,
Так, що знайте,що копистка в хаті мусить бути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433924
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
А лiтечко розкинуло теплiнь.
Горобчики пiд стрiхою: - Цвiрiнь!
Грайливо в"еться по паркану хмiль,
Спориш звабливо розiслав постiль.
Красунi-вишнi соком налились,
Мов тi дiвчата у вiнках колись
Стоять, а iм моргають парубки -
З-за огорожi молодi дубки.
А у садку вже квiтне рута, м"ята,
Мелiса розiслалася крислата.
Панич до них схилятися не хоче,
Ружi моргне, до айстри зарегоче.
А мальви, мальви... Ой, якi пригожi!
До сонця пнуться все вiд огорожi.
Майори щедро змiнюють обнови,
А чорнобривцi тiльки мружать брови.
А поряд них - троянди гордовитi,
Мов медом iх вуста п"янкi налитi.
Хмелять, квiтують, ваблять нiжним цвiтом.
Ой, гарно як, ой, як же гарно лiтом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433883
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Яйця варені й сирі посварились знову,
Тема суперечки ця кожному відома.
«Ми круті та головніші, – варене волає, –
Без нас жодної події в світі не минає!
Люблять нас, беруть в дорогу, додають в салати.
І, між іншим, на Великдень будуть прикрашати.
То ж кажіть хоча би що: вам до нас далеко.
Як комасі, що повзе, до птаха лелеки.»
«Ціну знаємо собі, – сирі яйця кажуть, –
Сумніву навіть немає: нас частіше смажать.
Тільки ми, до речі, здатні продовжить породу
І висловлюємо ми протести народу!
Курка нас несе, не вас, в тістечках ми, в кремах.
П’ють нас знатні співаки, не кричіть даремно.
Бо якби нас не було, ви б не вихвалялись
І заслугами своїми так не хизувались.»
Дуже часто по життю: хто себе крутим вважає,
Завдяки кому такий – геть не пам’ятає.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407315
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 26.06.2013
Літній вечір лягає на плечі.
І дерев, і річок, берегів.
Клекотання я чую лелече,
День на призьбі спочити присів.
Зарум’янився заходом вечір,
Виплив місяць тихенько з-за хмар.
Сон прийшов під подушку малечі,
Зашарілися зорі, мов жар.
Трави з росами вправі спочити.
Небесами вкривається день.
Сонні очі примружують квіти,
Ніч принишкло гуляє лишень.
Потягається радо світанок,
Миє личко в ранковій росі.
Оберемок бере вишиванок,
Промінцям одягає усім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433719
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
Де трави гнучкі і духмяні
Купають коралі суниць,
Де світлі сузір'я медвяні
Спустились у люстра криниць...
Де річка в посріблені коси
Купальські вінки заплела,
В пахкі зеленкаві покоси
Пірнула дражлива бджола -
Поснити у скошених квітах,
В намистечку диво-перлин.
Де вітру гірського трембіта
Гуде між високих модрин...
Де бинди* вплітають строкаті
Русалки у коси верби,
Де в куфері, в дідовій хаті,
Лежать незліченні скарби -
Душа невмируща народу,
Правічні пісні і казки...
Де руни мого родоводу
Лягли на цупкі рушники,
Де виткала доля стежину
Початку мого і кінця...
Тут змалку мене, як зернину,
Плекала долоня Творця.
*Бинда (діал.) - стрічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433676
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
Думка є,
що
проти
лому –
Ну, ніякого прийому...
Це вже знає навіть гном:
Проти
лому…
тільки
лом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433623
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2013
Полуницями пахне літо,
Пахне липою, пахне житом,
Пахне річкою, пахне сіном
І грибами, що дощ „насіяв”...
Пахне літо татарським зіллям,
Матіолою на подвір’ях,
Чебрецями ще й осокою...
Та Любов... Повсякчас - весною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433427
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Зараз в моді всякі шоу
чи політдебати.
Нині, бач, в прямім ефірі
знову депутати.
Ставлять різні їм питання,
як то далі буде?
- Станем жити значно краще!
Чесне слово, люде!
- Ви скажіть – питає пані
врешті в депутата –
нащо вам ще шмат земельки?
Маєте ж мандата.
Є ж у вас в Європі фірма,
навіть бізнес в Штатах.
Купка грошей є в офшорах.
Десь на Кіпрі хата.
Скромна в Лондоні квартирка.
Яхта, сад і вілла.
Нащо ж вам іще й зарплата
депутатська « біла »?
Наш обранець глянув косо.
Очі враз налились:
- Що вам той шматок земельки?
Марно причепились.
Треба бути патріотом!
Я ж не хам чужинський!
Мушу мати рідне серцю
щось своє вкраїнське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433252
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Літо, літо, літечко!..
Стигне в полі житечко,
Сік уже аж капає
З вишень у садках,
Яблука рум'яняться,
Абрикоси сиплються,
Тішиться шовковиця
Вся у янтарях...
Подих перехоплює
Казка дива літнього -
Он порічки світяться,
Он малини "дзвін"...
А в городі - СОНЯШНИК
Усміхнувся сонячно,
Побажавши літечку
Сонця й врожаїв!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433186
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Наш край волелюбний, степів безкрайніх
Був осередком свободи і сил життєдайних.
Тече Дніпро широкий, могутній, величавий.
Були в його історії і гіркота і слава...
Нічого кращого немає для свідомої людини,
Ніж бачити постійне процвітання України!
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410313
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 23.06.2013
Гостросписно пронизує сонце
Кучерявість ще сонного клена;
Простягає в прозорій долонці
Світлий ранок хмаринку для мене.
Заросились тендітні травинки
Переливами райдуг небесних,
І сплелись у акорд павутинки
У зітханні вітрів безтілесних.
ЗабджолИлися квіти ізрання,
ПелюсткАми чуттєво тріпочуть;
І вогненно- парчеве убрАння
Кущ троянд вишива заполОччю...
Розрум'янився червень сунично
Після сну в повномісяччі ночі;
І малює світанок лірично
Мої мрії крилато- жіночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432994
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431290
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Любовь, как будто мотылек,
Вспорхнёт вдруг крыльями цветными
На сердце, хрупкий стебелек,
Подарит чувства неземные.
Любовь - цветенье алых роз,
Нежнее цвета миндаля.
Она для сердца, как наркоз,
Но только тоньше хрусталя.
Она доверчивый ребёнок .
Не понимает слово ЛОЖЬ.
И любит нежность, как котёнок.
От грубых слов уходит прочь.
Она цветенье белой вишни,
Когда снега уже лежат.
Тогда забудешь, что ты лишний,
Хотя пришел твой листопад.
Цветет, как аленький цветочек
Среди кромешной темноты...
Но как же тонок стебелёчек!
Храни цветок свой ЛЮБВИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432841
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 21.06.2013
На блюдечку шовкового латаття
Згорнувся червень котиком рудим,
А вітерець розчісує багаття,
Жаринки тануть в дзеркалі води,
Немов огненне зоряне намисто,
Що, розірвавшись, котиться по склі.
Повітря пахне солодко і чисто,
В піалах цвіту ніжаться джмелі,
Вдихають м'ятну свіжу прохолоду
Між пелюсткових ніжних пелюшок.
Берізка задивилася на вроду,
Розсипавши сережки у ставок.
Смаглявий вечір тихо пропливає
Між очеретом сонним у човні.
Медова зірка зблиснула над плаєм,
Янтарним оком кліпнула мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432558
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
У шовковості скошенних трав
З ароматами дикої м'яти
Ти мені про кохання мовчав,
Не зурочити щоб, не злякати...
Красномовність несказанних слів
Запліталась у подих ритмічний...
День лампадно для нас догорів;
Наша ніч загоралася свічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432390
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Добро и ласку обнаружа,
Вы переделаете мужа.
Г. Сакс
--------------------------------
Добро и ласку обнаружа,
Ви переделаете мужа.
Улыбка, нежные слова.
Еще немножко мастерства.
Обнять, внимательно послушать.
Не стоить нервы портить мужу.
Смотреть внимательно в глаза...
И вот уже прошла гроза.
Не спорьте с мужем никогда.
Пролейте слёзы иногда.
Они боятся женских слёз,
Что часто льются невсерьёз.
Не стоит нам на них кричать,
И зло в душе своей держать.
А чтоб решенье отыскать...
То выход здесь один - кровать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432241
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
А грім, напевно, в хату не впускають-
Так гучно стука в двері кулаком...
І блискавиці небо розбавляють,
Неначе чорну каву, молоком.
Важкі краплини срібними цвяхами
Все драпірують бульками струмки.
П'янкими веселкОвими шляхами
Летять мої заобрійні думки...
Лоскоче груди озонОве щастя,
А серце десь під хмарами літа;
І одягнувши хусточку квітчасту,
Сміється знову днина золота...
А грім таки достукався до хати.
Стомився й спить, похропує вві сні...
Зелений коник втік від жабеняти,
На струнах сонця виграє пісні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431923
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 17.06.2013
***********************************
[i]І кров, і поту ріки —
І так на віки-віки!
Богдан Лепкий ("Вночі")[/i]
Є в вірші твоєму зерна,
Роздоріжжя, вколо стерна.
Є в вірші твоєму рими,
Полохливі, наче серна,
І в вірші твоєму зими
Та колючі терна...
Україна мила
Ще не вмерла,
І хоч твої лани
Посіли "новоспечені" пани,
Та сон триватиме не вічно:
За волю боротьба
У цім краю одвічна.
24.10.1998 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431670
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Друга, вдосконалена версія пісні.
Сл.,муз.,аранж., вокал - Шевченко М
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208076
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 12.06.2013
Пісня на вірш "Спадає ніч" автора Крилата ( з тутешнього сайту)
Муз., запис., аранжування - Микола Шевченко
Виконавець - Юлія Корніяка
Нижче - посилання на вірш автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427364
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430719
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Україно моя закосичена,
та краса твоя – не позичена…
Уже так із давен тобі сталося –
кращі землі тобі й нам дісталися…
То від Бога твого – від Всевишнього,
Від живого отця – не колишнього…
Маєш мову свою солов’їную,
Що санскиту під стать, та невільную…
Самобутність твоя ще й у звичаях –
У сусідів вони не позичені…
Маєш славну, як світ, ти історію
І державну (як знать?) категорію…
Та в недавні часи піддавалася –
Ворогами не раз покривалася…
То ж чужі по тобі всмак топталися,
(Хоч душею ти їм не скорялася…)
та найбільше за всіх Москви братія,
ще й домашня твоя "хохлократія"…
ОтумАнити нас намагаються
й душу-мову твою вщент споганити…
Тепер мова у нас обрусичена,
не своя вже вона – запозичена.
Тож додому, назад повертаймося –
від чужого лайна очищаймося...
Хоч чужому й корисно навчатися,
та свого нам негоже цуратися…
10.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430526
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Кохана жінка з іменем – ЛЮБОВ –
Мого життя омріяний причал.
Я зачаровуюсь тобою знов і знов,
В тобі – моя і радість і печаль.
Найщасливіший я в присутності твоїй.
Печалюся, коли тебе не бачу.
Ти – цвіт нев’янучий в душі моїй.
ЩО у цім світі я без тебе значу?
Дозволь торкнутись уст твоїх,
Дай подивлюся в очі.
Ти – світ кохання мрій моїх,
Ти – в снах моїх щоночі.
Любові ніжний паросток –
Ти в кожному світанні.
Усіх дівчат, усіх жінок
Переросла в коханні.
ЛЮБОВ ЛЮБОВІ! ТИ – МОЯ!
Моя дружино, Люба.
На всі віки лише моя!
Любові Боже чудо!
Хай буде вічною ЛЮБОВ.
В любові – Ладо-Лада.
ЛЮБОВ – основа всіх основ,
Усіх основ Всевлада.
Так поєднало Небо нас,
ЛЮБОВ між нами люба.
Отак до віку повсякчас
У нашій долі буде!
Щаслива жінка з іменем – ЛЮБОВ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430357
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Ти тихенько підеш
в зацілований росами ранок
Посміхнешся звабливо
і зникнеш у срібній імлі.
Колихатиме зорі
й співатиме пісню світанок
Як нестримна любов,
запалила серця на землі.
Потім стихне, щоб тут
не сполохати радістю щастя.
Лиш у травах розкішних
творитимуть вальс цвіркуни.
Зачерпну з джерела
і прийму від природи причастя.
Ти підеш, та за мить
повернешся у сонячні сни.
Пригадаю до слова,
про що шепотів цілий вечір—
Затріпоче душа
і змахне в піднебесся крильми.
Ніч накине легенько
серпанок фатою на плечі.
Ти і я зникнем в тиші,
бо в світі народиться МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
(Тарасу Слободі)
Опираючись часу бистрому –
Не здавайся, далека мріє!
Не для того ж на небі чистому
Сонце гріє…
Не для того тьмі край положено:
Все, що хочемо, те настане.
Ми ж насправді усе це можемо!..
Ми титани.
Не для того в душі покладено
На майбутнє усі надії.
Нам під силу усе загадане!
Тільки б дії…
___
"Найкращий час для дії – зараз!" (Наполеон Хілл)
12.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 07.06.2013
Зима. На краю провулку
Дівчинка років восьми:
Кришить для пташки булку,
Припрошує: «Ось, візьми!»
Пташка – сива голубка,
Крихти збирає з-під ніг.
Тепла, свіженька булка,
Хоча і холодний сніг.
Віддала останню жменьку:
«Голубко, живи, не вмирай!..»
Дівчинка втратила неньку,
Зберігши у серці рай.
12.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321293
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 07.06.2013
Я не стану тебе чекати,
Зрозумій. Відпусти. Прости.
Відстань також будує грати, –
Не мости.
У твоєму тісному світі
Поки місця нема для двох.
Мої мрії – тобою спиті, –
Зверху мох.
Мої мрії втрачають мову,
Та колись я сягну мети.
Ще із нас хтось полюбить знову! –
Певне ти…
20.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 07.06.2013
[i]Как все легко и просто -
В мире этом,
От рождения и до погоста
Нужно лишь светиться белым светом.
Нужно лишь звездою стать -
На небосклоне темном
И каждый миг сиять
Даже в положении безисходном
И каждый миг светить -
Подобно маяку в шторм ненастный
И этот свет тогда будет не напрасный.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429485
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Підставляю часові скроні -
Срібло вивірене сім разів.
Сміх легкий зберу у долоні,
Лишу сльози на розсуд днів...
Щиру правду скажу у вічі -
Не боюся сліпих вітряків,
Щоб відрізать - міряю тричі,
Все інше на розсуд років...
З самотою кохаюсь, як з милим,
Але й друзів умію жаліть.
Тішусь я життям посивілим,
Бо все інше на розсуд століть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429454
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2013
День щасливий, лапаю на слові,
Видихаю з грудей: «Я люблю!»
Стан такий, як сади світанкові
Грає сонцем з росин-кришталю.
А берізка така безборонна
На осонні, крізь гілку густу
Прилягла моя Муза, ще сонна,
На м'якеньку шовкову траву.
Світять сяйвом блискітки-роси,
Бачу танець з кількох журавлів.
Червень місяць мені напророчив
Так багато щасливих ще днів.
Дав натхнення, добреньку удачу,
Немов справжній для мене друг.
Я тепер вже ніколи не плачу,
Виростають і крила, і дух.
Ваблять соком рожеві черешні,
І клопочеться бджілка в саду,
Раннє сонце проміння сердешним,
Освітляє з краплинок фату.
І Пегаса свого вже сідлаю –
Чистий зошит лежить на траві…
Вже ромашки у рими вплітаю,
І придумую вірші собі.
І, з любов’ю, як ангел предвічний
Поринаю у ковдру небес.
Кажуть, люди бувають грішні,
Я люблю навіть грішних теж.
Пробачаю найбільші провини,
Хай їм грець… бо всерівно люблю
І дарую для всіх безупинно,
У долоньках, і літо, й весну.
Навіть осені трішки, в додачу,
Щоб зелений із жовтим сплели́сь.
Бо я сірості в світі не бачу –
Світ прекрасний, мій друже, дивись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429249
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Коли торкаєшся рукою
Моїх засмучених очей,
То ніби хмаркою легкою
Знімаєш тяжкість із плечей.
Я пригорнусь до тебе ніжно,
Немов не бачились сто літ.
І почуттям тут стане тісно,
Бо в серці знову тане лід.
Чому ж без тебе в серці пустка?
І обсідають знов думки.
Чомусь і сонце світить тускло.
Хіба, розлука ця взнаки?
Не раз питала вітра в полі,
Які є ліки, щоб забуть.
Тебе не згадувать ніколи,
І спокій для душі здобуть.
Та повертала знову пам"ять
В той край, де важко забуття.
Нехай часи той край не спалять.
Були ж щасливі ти і я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429074
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
В траві шовковій розкину руки,
На конюшині гудуть джмелі.
Зорять очицями полунички,
Ляга на серце тепло мені.
Дзвенить душею жайвір в блакиті,
Метелик з вітром веде танок.
Торкаю груди соком налиті,
Біжить до низу млості дзвінок.
Охкає в житі перепелиця,
Зове до купки всіх діточок.
Ніжно безмежжям диха криниця,
Плете кохання з квітів вінок.
02.06.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428975
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
[i]Немов яскрава палітра фарб,
Якою художник малює
І неначе справжній, цінний скарб
Котрий золотар карбує.
Неначе перше сонячне проміння,
Що ніжно живить все живе
І Господа благословення,
З яким усе розквітне й оживе.
То є твоя посмішка, що сяє
Мільярдів сонць світліше,
Вона виблискує красою світиться і грає
Щораз, щомить найяскравіше.
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428855
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2013
Наїхали козаченьки
До розлогої річеньки
Своїх коней напувати,
Сили з води набирати.
Там дівчина шмаття прала,
Козаченькові моргала.
Він на неї задивився,
Мало в річці не втопився.
У полон взяла красою,
Довжелезною косою.
Розплітались з вітром коси
В сонцесяйні тихі роси.
Ой ви, чари оковиті,
Пристрасні, несамовиті.
Розгойдалися заграви,
Мальовничі там заплави.
Віддала серденько любо,
Не вернути тепер згубу...
Зникли козаки в долині,
Сумували очі сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428848
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
Маргаритки, кульбабки —
Жовто-білі надії.
У траві непосидьки
Заплели свої мрії.
І розніжились цвітом
На смарагдовім фоні,
Простягнули над світом
Сонцесяйні долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428790
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
Коли ти не поруч, розлука гнітить,
вривається в сни і регоче.
Коли ти не поруч, мов рік кожна мить,
як вічність безсоннії ночі.
Коли ти не поруч, світанки сумні
і пасмурні дні навіть в спеку.
Коли ти не поруч, здається мені,
що я овдовілий лелека.
Коли ти не поруч, весь світ не такий,
неправильний відлік у часу.
Коли ти не поруч життя маяки
на зустріч розвернуті нашу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428677
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
На вірш ''ПРИХІД ЛІТА'' АВТОР: Віталій Назарук
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428475
На переході із весни у літо
Тремтлива тінь обцілувала день,
І сонечком розбуджений,зігрітий
Повзе по стежці сильний жук- Олень.
У суконці червоній полуничка
Підморгує із-під листка мені,
Підставивши дощу квітуче личко,
Міняють луки шати весняні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428599
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Весняний день, відкривши антресолі,
По небу розкида пухкі хмарки.
Надворі дощ. А ми -без парасолі,
Цілуєм краплі і свої думки.
Тримаючись за руки, наче діти,
Пірнувши в зливу і щасливу мить,
Ми просто йшли, коханням обігріті,
Вдихаючи озон, що так п'янить...
У вишитих калюжами картинах
Шукали відображення своє,
І завмирали в хмарових перинах,
Де райдуга собі гніздечко в'є...
А потім- чай і рушники махрові,
Дзвінкий кришталь, наповнений вином...
І поцілунки місячно- медові
На заздрість ночі за моїм вікном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428344
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Надворі ледве звечоріє,
Легкий туман впаде на став.
Як тільки вечір посивіє,
Повіє пахощами трав.
Запахне м"ята - прохолода.
Окута степ стійкий напій.
Вдихай чи пий- це насолода.
Хмільне вино моїх надій.
Упав крильми у трави вітер.
Погладив ніжно ковилу.
На землю збив із квітів бісер.
Пробіг по річці, як по склу.
А коли вийде місяць в небі,
Зірки зберуться погулять,
То полетить, неначе лебідь,
Оцей бешкетник спочивать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428047
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Колись тебе Всевишній запитає,
Чи ти любив, чи спалював мости?
Чи був для тебе на землі хтось раєм?
Чи раєм пробувáв для когось ти?
Тому, подумай, поки ще не пізно,
Ще поки не прийшли сумні часи.
І уклонися матері, і слізно
Пробачення за кривду попроси.
Почуй, як перешіптуються трави,
Як вітер затихає між ланів.
І усміхнися стежці золотавій,
Що до старих прямує яворів.
А дітям крила подаруй і казку,
Роздай себе усім без вороття.
Можливо, день оцей, як вищу ласку,
Як шанс останній надає життя.
26.05.2013р. 22:40
Для ілюстрації використано кадр із фільму
режисера Джоел Хопкінс "Останній шанс Харві".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427675
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013
І знову сум підступною сльозою
Напише акварелі на щоці...
Зітхає небо хмарами й грозою,
Тримаючи краплини у руці...
ПросОчиться нестримане крізь пальці-
Тоді ніхто крім зливи не збагне,
Що на вогненних блискавичних п'яльцях
Сьогодні буде вишито мене...
***
Хай думають, що дощ обличчя мочить,
І голосно кричать про парасолю,
Просолені слізьми заплющу очі-
І біль із серця випущу на волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427910
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Розносить вітер пахощі жасміну.
Розкинув своє гілля під вікном.
І містить у собі оцю таїну:
Чому квітки облиті молоком?
Сліпить так очі ця тендітна квітка.
Як згадка про любов, що відцвіла.
Вона була кохання мого свідком.
Забуть тебе я й досі не змогла.
Та зараз з іншим п"ю я чай з жасміном.
А погляд все прикутий до вікна,
Бо спогади цвітуть іще рубіном,
Неначе краплі грецького вина.
Солодкий запах розтривожив душу.
І чай із медом став, ніби полин.
Тебе давно забути я вже мушу,
Та зараз я в полоні тих хвилин...
А інший розуміє і прощає.
Легенько на плече рука лягла.
І я радію: стежка заростає
Туди, де вперше я тебе знайшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427655
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Ой цвіте на Україні красне літо
Ой збирають чорноброві в гаю квіти,
В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,
Щоб до танцю вбратись в оберіг –…( вінок)
*******
Щоб було ЗДОРОВ"Я, була СИЛА,
Цвіт її не в’яне, бронзовіє.
Серед квітів справжній характерник.
У вінок вплітається…(безсмертник).
***
Куди вітер занесе,
Приживеться там й цвіте.
НЕСКОРИМИЙ дух у ній
Зветься квітка … (деревій).
***
Зеленшовком і зимою, й літом в’ється,
Про життя та квітка знає і БЕЗСМЕРТТЯ.
Синім цвітом оживить сумний затінок,
У віночку бавиться … (барвінок).
***
Щоб складалась материнська доля,
Квітнуть навесні сади плодові.
Щоби ДІТКИ були гарні і міцні,
В цвіт рожевий вбрались. (яблуні).
***
Цвіте білим навесні, а на осінь китиці червоні,
Щоб була КРАСА дівоча, була ВРОДА.
Незрівнянно гарна, як наша країна,
Заплітають у віночок оберіг… (калину)
***
Що би ВІДДАНІСТЬ була в любові
Є чар-зілля у дівочому вінкові.
Щоб душа і думка були чисті,
Зацвітав жовтенький, духмяний … (любисток).
***
Ой у полі синіють кокошки,
Квіти ті неначе неба трошки.
Від лихої бережуть ворожки,
Вплетені на ВІРНІСТЬ у вінок …(волошки).
***
А ще у віночку квітка є – ДОВІРА,
Вона має сонце всередині.
В неї чисті, білі пелюсточки - свашки,
Про дівочу долю розповість … (ромашка).
***
Всім квіткам вона княжна.
Дивовижна, запашна.
Хто не ВІРИТЬ і байдужий
Вразить того шипом …(ружа, троянда).
***
Батька хату осява,
Струнка, байхова барва.
Щоб НАДІЯ не в’яла,
Квітне роду берегиня …(мальва).
***
А ця квітка як троянда виглядє
Та не колить бо шипів не має,
Щоб була ЛЮБОВ, була гармонія,
У дівочому віночку виграє …(півонія).
***
На зелені вуса сів джміль,
Тай заплів усе всуціль,
То на РОЗУМ, на гнучкий
В’ється …(хміль).
***
Наче крові каплі в полі,
Тих хто воював за долю.
Квітка та ПЕЧАЛІі знак,
Символ СМУТКУ …(мак).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427719
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Годинник життя накручений лиш раз.
І передбачити коли він стане,
Ніхто не знає з нас.
Яку годину покажуть стрілки
Коли зупинять рух.
Буде це ранок, чи може ночі дух.
Хвилина- вдихни її !
Ти певний лиш за неї.
Вона твоя-живи, люби,
Не бійсь земних розрух!
Не жди на щастя, яке колись прийде .
Бери життя таке, яке ось зараз є.
Стрілки летять ! Тік-так, тік-так!
Годинник стане! Скінчиться шлях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427699
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
По ступеням мячиком - прыг-скок,
Через лужи - на одной ноге.
В шаг переступить весь городок,
Чтоб скорее, милая, - к тебе.
Ветром налететь, запеленать
В нежности медовые шелк`а.
Губы, языки в узор сплетать,
Падать на кровать - и в облак`а!
Слышать, как внутри у нас звенит
Звёздных колокольчиков хрусталь.
Разом отрываться от земли
И росою падать в небо-даль.
Знать, что ты меня так сильно ждёшь,
Как душа продрогшая - весну,
И спешить к тебе сквозь снег и дождь -
Это то, что жизнью я зову.
А потом, конечно, будет так -
Роспись, штампы, свадебный банкет
Мы уже сказали своё «да!»,
Наплевав на миллиарды «нет!».
Моё сердце мячиком - прыг-скок! -
В глаз твоих зелёную траву…
Счастье улыбнулось между строк -
В этом междустрочии живу.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427733
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
[b]Моя земля стрічає літо,
А літо – казка на моїй землі!
Це літо дрібними дощами вмито,
А вранці – солодкі роси в смарагдовій траві!
А ген – колосся золотом налите –
Це поле, що життя моїй землі дає,
Як дужий вітер дме, колосся те
Морськими хвилями, бурхливими, стає...
Літні вечори казково-таємничі,
Запах матіоли кудись зве,
Місяць в яснім небі кудись кличе,
І моя земля за літом туди йде...
Йде туди, де купаються русалки,
де троянди пахнуть... У хмільні сади,
де соловей співає... У ліси, де мавки
дають землі напитися живої води.
І моя земля оживає щоліта,
Бо літо – казка на моїй землі,
Й земля моя улітку щастям вкрита,
А щастя – жити на моїй землі![/b] 14.06.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427528
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Розпустила сатинові коси,
За водою пустила стрічки,
Проз тендітні гілки абрикоси
Погасила останні зірки.
З керамічного темного збанку
Смакувала парним молоком
Під крилом запашного світанку.
Над холодним дзеркальним ставком
Ворожила, як мавка, на долю,
Відпускала строкаті вінки
І струнку мовчазливу тополю
Напувала росою з руки.
А коли зайнялось над полями -
Стрепенулась, тонка, як струна...
І майнула ясними плаями
Міднокоса мольфарка-весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427294
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Курагою розсипані зорі
По небесній шовковій чадрі,
Срібних снів павутинки прозорі
Заколисує ніч у дворі.
Тепле літо смарагдові крила
Розгорнуло, де снять моріжки,
Де ірисам пастельні вітрила
Заціловує легіт п'янкий,
Де роса на густім оксамиті
Відбиває освітлену вись,
Де на лаві, серпанком сповиті,
Наші пальці тонкі заплелись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426897
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Зіронькі ясні, зорі високі!
Криєте що у своїй ви величності?
Як ви тамуєте серця неспокій,
Душу полоните поглядом з вічності?
Око оманює близькість між вами,
Разом зійшлися краса і могутність.
Зорі небесні, якими словами
Ви розкриваєте всесвіту сутність?
Сяєвом ніжності серце голубите,
Кличете в неба обійми широкі.
Кожним холодним промінчиком любите,
Зорі далекі, зорі високі!
[b]Текст оригіналу:[/b]
Звездочки ясные, звезды высокие!
Что вы храните в себе, что скрываете?
Звезды, таящие мысли глубокие,
Силой какою вы душу пленяете?
Частые звездочки, звездочки тесные!
Что в вас прекрасного, что в вас могучего?
Чем увлекаете, звезды небесные,
Силу великую знания жгучего?
И почему так, когда вы сияете,
Маните в небо, в объятья широкие?
Смотрите нежно так, сердце ласкаете,
Звезды небесные, звезды далекие!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426179
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Актор маловідомого театру,
Як завжди, блискавично грає роль.
Майстерність та не матиметься в кадрі -
В пустому залі сам собі король...
Достукатись до цілі вельми складно,
Сучасний лад підкупний і німий...
Якщо не "свій" - тобі то непідвладне,
Хіба характер маєш бойовий...
Талант - іще не все, потрібно більше...
Знайди можливість - покажи себе!
Надії віддавайся сміливіше -
Сама вона ніколи не позве...
(16.02.2009.№89)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426662
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2013
Сивочубий опустився вечір.
Літо уже стало на поріг.
І прикрив туман деревам плечі,
Потім на землі спочить приліг.
Подивилась: ось причалив човен,
Бо у річки скрес давно вже лід.
Він зумів здолати навіть повінь.
Плив повільно...Зупинив свій хід.
На човні нікого... Він самотній.
Два весла, як два крила в воді.
Відчуваю: шлях безповоротній.
Може, він чека когось тоді?
Щось йому шепочуть тихо хвильки.
Співчувають... Йшов неблизький шлях.
Не зверта уваги аніскільки.
Чує регіт жаб в очеретах...
Він когось чекає на зупинці.
Буде сподіватись день при дні.
Та надія лиш на волосинці,
І думки його тепер чудні.
В котрий раз надворі вечоріє.
Місяць розлива своє срібло.
Он на річці стежка пломеніє...'
Ти тримайся, не впади, весло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426309
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Как легко бы мне уснулось… вдвоем.
Сладко так тобой дышалось во сне.
Мягким было бы плечо мне твое.
Руки – пледом на уставшей спине.
Как легко бы мне спалось… Среди вех,
Среди тянущихся бед чередой…
Чтобы верилось, что все… как у всех,
И не надо просыпаться одной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425803
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Я не хотела уже историй
О романтическом всяком вздоре,
О «бесконечно», «всегда», «до гроба» -
Я знаю цену,
Снимала пробу.
Я не ходила сто лет за руку,
Не целовалась под перестуки
Последней спятившей электрички…
Пускай стабильно,
Пускай привычка.
Я так хотела послать все к черту,
Писать портреты и натюрморты,
Готовить суши, ложиться рано,
Не ковыряться в забытых ранах.
Без сигарет, без речей нескромных…
Пускай все тихо.
И монохромно.
Я позабыла ходить по рельсам
И распускаться в бреду словесном.
Врастала в стены.
Растила скуку.
А ты вдруг взял и увел.
За руку.
Чтоб целоваться.
Не по привычке.
В последней спятившей электричке…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426390
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Ще тільки червень – липа одцвіла,
Ще тільки липень, а уже жнивують.
Ти тільки вчора ще дівчам була,
Сьогодні серед тих кого віншують.
Збігає час, спливають дні, роки,
Обличчя зморшки сіткою покрили.
Колись ми також були парубки,
Стрічати сонце за село ходили.
Життя по колу колесом біжить,
В своїй шаленій, дикій круговерті.
Життя по суті лиш коротка мить,
Відрізок від народження до смерті.
Тому цінуй прожиту кожну мить,
Немов ковток повітря життєдайний.
Що ти могла кохати і любить,
І що тебе сприймав це світ осяйний.
15.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425790
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013
По травичці росяній
Йду ногами босими.
Обминаю квіточку –
Я в гостях у літечка.
Приспів:
Сонячним промінчиком
Літечко лоскоче,
Заглядає в очі,
Розсмішити хоче.
Є гостинці у саду –
Їх в корзинку покладу.
А для мами – квіточку,
Я в гостях у літечка.
Приспів.
Влітку дощик золотий
Теплий, сонячний, дрібний,
Наче через ситечко.
Я в гостях у літечка.
Приспів.
Під веселий спів пташок
Я плету собі вінок:
Квіточка до квіточки.
Я в гостях у літечка.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425621
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013
У промінні ранок вже скупався.
Та блищить на травах ще роса.
Місяць відсвітив і спать подався.
Новий день із ночі воскреса.
Шепотять розбуджені листочки.
Вітер позіхає з-поміж віт.
Ну а день крокує собі мовчки
І міняє темряву на світ.
До мого вікна підкрався промінь.
На вустах усмішка розцвіла.
Простягла до сонця я долоні.
Позитив зібрала... Я змогла!
І нехай зі мною ти не поряд,
Сумувать за цим нема причин.
Кину на красу весняну погляд,
Для душі знайду перепочин.
Думаю, що втрачу небагато,
Бо з тобою ми давно чужі.
Хай свобода це не зовсім свято,
А маленьке торжество душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425526
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Усім матерям "Клубу
поезії" (і не тільки)
п р и с в я ч у є т ь ся
Одно
лиш слово...
А як
нас гріє:
сльоза
любові
в очах
леліє...
12.05.2013
(День матері)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425244
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Есть женщины, которые поют.
Есть женщины, которые танцуют.
Но нам дороже те, что наш уют
Так нежно-незаметно образуют.
Есть женщины для спорта и кино,
Есть женщины для песен и романов.
Но нам дороже те, что ждут домой
Своих извечных юнг и капитанов.
Есть женщины для тела и ума,
Есть женщины для счастья и печали.
Но нам дороже те, что у окна
Горят то маяками, то свечами.
Есть женщины, которые - полёт.
Еcть женщины, которые - паденье.
Но нам дороже те, что топят лёд
Мужских сердец у детской колыбели.
2002.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425382
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 15.05.2013
На вірш ''Я кожей чувствую тебя, мой сон''
АВТОР: Андрей Кривцун
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424679
Ти навчив мене невагомості,
І обручку підніс ясно-зоряну,
Цілував, аж до втрати свідомості,
Розділив небеса для нас порівну...
Дарував мені різні галактики,
Укривав мене віршами ніжними,
Розривав свою душу на клаптики,
І квітками робив білосніжними...
Я не вірю, що це все наснилося,
Ще бушує душа диво-трунками,
Уся шкіра мурашками вкрилася
Під твоїми губами-цілунками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424920
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Впевнена що закохався Вітер,
Схожий він на підлітка-хлопчиська,
Смикає берізки он за віти,
Горнеться до них занадто близько.
Веселить мене його "нахабство",
Знаю не зі зла - через кохання.
За цілунок тут дають пів царства
І не сплять закохані до рання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424654
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 12.05.2013
У ніч, коли
магнолія цвіте –
в зіниці небо
падає чуттєво,
на дах крадеться
білогрудим левом,
грозою пахне,
грізне і святе.
Напруга. Шал.
Озвуччя громовиць,
Немов намисто
котиться. Повсюди –
траву зі сну
оливкову розбудить
і слід угрузне
левових правиць.
Дощу до чаш
магнолії наллє.
Рожевий шлейф
огорне підвіконня,
Несміле світло
цівкою на кронах
осяде, наче
ніжне праліне.
Хоч є багато правил…
золоте –
напише час,
якого не відняти...
Найкраще –
буде серце пам’ятати…
Як ніч, коли
магнолія цвіте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422598
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 10.05.2013
Жайворонок дзвінко тягне вгору струни,
Зеленіє яре і озиме вруно...
Ластівка погоди просить щиро в неба.
Та чогось я бачу все оце без тебе...
Пахощі бузкові розлились далеко,
Запросили з лісу диво-соловейка.
Прилетів, затьохкав, зачепив за душу.
Та чогось без тебе слухать його мушу...
Вже кує зозуля. (Може, й лічить роки?)
Щось вона притихла – в серці враз... неспокій.
Знову розкувалась! – Зупинись, небого!
Нащо ж так багато, коли все без нього?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422106
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 01.05.2013
Сильній жінці нема пощади-
То слабких на руках носять!..
А вона собі дасть раду,
Хоч щемить на душі осінь...
Сильна жінка ховає сльози,
Прикриваючи біль сміхом,
Коли серце кують морози,
Посипаючи рОки снігом...
А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
До Бога в молитвАх зібралися юрбою
Дощу просити, серед посухи дива.
Та парасольку лиш один приніс з собою…
Це – ВІРА, нездоланна і правдива.
Підкинь дитину вгору, і вона здаля
Регоче від душі, сіяння повна.
Впіймає тато, - впевнене маля…
ДОВІРА це – міцна і безумовна.
До сну збираючись, ми кожну ніч
Живими встать не маєм запоруки.
Будильник ж наставляєм - певна річ…
НАДІЯ це – незримо в серці стука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420016
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Розкульбабився травень пахучий,
Черешнева розквітла фата,
По парче́вих долинах і кручах
Розіллялася гладь золота.
І пташині розсипались трелі
Кришталевим серпанком довкруг.
Вже квіткові рясні акварелі
Полонили смарагдовий луг.
Мов княгиня, земля чепуриться,
Випікає смачні калачі,
Мліє сонця пухка паляниця
Із хрумкими боками в печі́.
А розпушені віти вербові
У травневих мелодіях лір
Наслухають, як в да́лі шовковій
Трембітає Великдень між гір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421943
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
[i](Валі С.)[/i]
Таке п'янке і лагідне цвітіння,
Такий квітнево-атласний розмай!
Медами ллється сонячне проміння -
Лише долоні теплі підставляй!
І набирайся міці і наснаги,
Як срібна річка сили поміж гір.
Снують хмарин густі архіпелаги,
Мережать неба синій кашемір.
Несуть весни строкаті самоцвіти,
Двінких веселок теплі кольори,
Щоб кожен ранок ти могла радіти,
Коли проллються промені згори
У дзбан душі. Хай солодко квітує
Ця світла днина, тепла і хмільна!
І хай тебе від мене поцілує
Тендітно-юна дівчинка-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419715
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 22.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
На гіллі дуба сонця капелюх,
І краплі неба в переспілім житі,
А я смакую мрії соковиті
І п’ ю дитинства «усмішку до вух».
І отча хата поглядом жоржини
Мене стрічає з далей і доріг,
Я так люблю вернутись до своїх
І обійняти хвіртку безневинно.
Втопити зір у храмі наготи,
Що б’є ключем джерельної водиці.
Де зорі п’ють берези білолиці,
Я тут росла, росли мої брати.
…А в піднебессі ранок моложавий,
І хмари в небі зграйками летять,
Чекають в хаті двійко щебетят,
І світить щастя в райдужній заграві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418939
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Облітають з квітки пелюстки...
То колючий вітер нищить ніжність:
Дотиком байдужої руки
Убиває цно'ти білосніжність...
Обрива безжально... Убива...
Що йому чиїсь невтішні сльози?
Завтра буде квіточка нова!..
Ну а цю... Нехай доб'ють морози...
А вона довірилась йому-
Сильному, красивому до щему...
І ковта сльозу гірку й німу-
Спомини вчорашнього Едему...
Облітають з квітки пелюстки...
В зраненім осерді - безнадія...
Та у мріях, зраджено- хистких,
Пуп'янок майбутнього леліє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418448
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Лоскоче ранок щебетом пташиним
Пухке і біле прядиво хмарин,
Бринять на шибці росяні краплини,
Немов разки перлинних намистин.
Гнучка вербиця коси розчесала,
На сонці сушить котики-бруньки,
Дрібних калюж начищені дзеркала
Полів мережать мокрі килимки.
Янтарний промінь бавиться дитинно
Моїм волоссям, пензлем золотим
Цілує скроні: "Пробудись, людино!
Ажурний день, як лебедя, впусти
До свого серця, свіжістю п'янкою
Умийся щедро, смуту розгуби!
І хай весна тендітною рукою
Тебе торкне, як гілочку верби."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Не в тридев’ятому царстві і не в тридесятому королівстві, не в давні таємничі часи трапилася ця загадкова та до кінця ще не з’ясована ніким історія.
Сталося це минулого літа у мальовничому подільському селі, куди Павлик приїхав до бабусі на канікули. Називалося це село… Зрештою, неважливо, як воно називалось, адже подібне могло трапитися у будь-якому куточку України, тож не будемо ображати інші населені пункти.
Отже, історія починається.
Позбавлений доступу до комп’ютерних ігор, супутникового телебачення та інших звичних міських розваг наш знуджений герой вирішив дослідити околиці. Бешкетлива дитяча душа прагла пригод. А різнокольорові невеличкі будиночки у сусідському саду так і натякали на ці пригоди. Якби ж то знаття, що то буде за пригода. Але, все по порядку.
Звичайно, міський хлопчак не знав, що за парканом – пасіка бабусиного сусіда діда Миколи. Та звідки ж йому знати. Адже ні справжніх бджіл, ні пасіки Павлик ніколи не бачив. А мед для нього асоціювався з яскравими баночками в супермаркеті.
Озброївшись про всяк випадок лозиною, хлопчина із спритністю японського шпигуна-ніндзя одним стрибком подолав невисокий паркан, вужем ковзнув між кущами порічок та малини і ось він уже біля крайнього вулика.
- Агент на місці, чекаю подальших вказівок, - пробурмотів в уявну рацію Павлик.
Бджоли,не звертаючи на нього уваги,снували біля льотків.
- Розпочинаю другу фазу операції – знищення ворожого штабу, – довга лозина кілька
разів всунулася в льоток.
У вулику загуло сильніше
- Заключна фаза операції – відхід.
І в цю мить якась метка бджілка вжалила хлопця просто в носа.
- Ва-а-а-у-у, - зарепетував «агент».
І запланований «відхід» перетворився на панічну втечу.
Ввечері, лежачи з холодним компресом на носі, на прохолодній та м’якій бабусиній перині, Павлик обмірковував план помсти ненависним бджолам.
- Перекину вулика. Ні, заллю водою, ні, краще спалю. Точно, спалю, - з такими недобрими
думками він і заснув.
Посеред ночі Павлика розбудив незвичний шурхіт та тьмяне світло. Він нехотя розплющив одне око, потім інше і …побачив перед собою величезну бджолу із невеличкою короною на голові. Саме від неї линуло бліде сяйво, а шурхіт видавала бджола своїми крильми.
- Ох, я тебе зараз… - потягнувся хлопець за подушкою, та тільки тепер усвідомив, що
то не бджола велика, а він маленький-маленький.
- Ой леле! Що ж то тепер буде? Як далі жити? А якщо мене не помітять і розтопчуть.
Або ще гірше – зжере ця здоровезна бджола.
- Не бійся, хлопчику, - пролунав у Павликовій голові мелодійний голос. Я не
скривджу тебе, хоча ти і завдав шкоди моєму вулику. Я розумію, що то не зі зла, а через незнання. Якби ти знав, як важко працюють бджоли, та яку користь приносять вам, людям, то ніколи так не вчинив би. Я знаю, Павлику, у тебе добре серце.
- Хт-то ти? З-звідки знаєш, як мене звуть? – тремтячими губами пробелькотів
хлопчик.
- Я – королева бджіл. Можеш називати мене Лаурою. А твоє ім’я я почула
випадково, коли ти розмовляв із бабусею. А взагалі то ми, бджоли, знаємо про вас людей дуже багато, адже жили ми на Землі ще задовго до динозаврів. А тепер, якщо не боїшся, летимо до вулика, там побачиш наше життя. І Павлик не злякався…
О, що то була за подорож! Наш герой був вражений тим, що побачив. Гідом у нього була сама королева Лаура.
- Ось це у нас склади готової продукції, - показувала вона лапкою на важкі запечатані
стільники. Тут ми зберігаємо мед та пилок. Для нас це їжа, а для вас – ще й ліки та вітаміни, які збагачують організм мікроелементами, зміцнюють імунітет. А це, - показала Лаура на густу білу речовину, - маточне молочко, ним бджоли годують свою малечу, а люди використовують з лікувальною метою.
З кожною хвилиною Павлик дізнавався все більше і більше цікавого. Виявляється, життя людей і бджіл тісно пов’язані. Віск – будівельний матеріал бджіл – люди використовують для виготовлення свічок та меблевих мастик, бджолиний клей, прополіс, у медицині. Навіть з бджолиної отрути роблять ліки, що допомагають при хворобах кісток та суглобів.
- До речі, для цього не обов’язково жалити, - сумно посміхнулась королева, - ми,
взагалі, жалимо тільки для самозахисту. Адже після укусу бджола гине. Отрутою ми можемо ділитися з людьми за допомогою спеціальних пристроїв.
Павлик похнюпився, адже через його безоглядну дурість загинула маленька бджілка.
- Я знаю, що тебе мучить, хлопчику, - мовила Лаура, - ми пробачимо тебе за однієї
умови. Пообіцяй, що ніколи не будеш завдавати шкоди бджолам, а будеш допомагати їм. У нас теж багато ворогів, з якими ми не в змозі справитися: оси, шершні, миші, щурки-бджолоїдки…
- Я обіцяю, обіцяю!!!
- А зараз тобі вже час додому повертатись.
Хлопчака охопив срібний туман. Десь далеко пролунало:
- Прощавай, Павлику…
- Павлику! Вставай, Павлику! – бабуся легенько торкалась хлопчикового плеча.
- Невже це був сон? – майнуло в голові.
- Вмивайся та будемо снідати. Сьогодні приходив дід Микола. Запитував чи не хочеш
ти допомогти йому на пасіці. Але ж ти бджіл боїшся.
- Не боюсь, бабусю, вони зовсім не страшні, якщо їх не ображати. А вчора я сам був
винен.
Через годину Павлик з підскоком біг до сусіда, на ходу складаючи веселу пісеньку.
Сонечко встало,
Росу позбирало.
Вулик зігріло,
Бджіл розбудило.
Бджілка летіла,
На квіточку сіла.
Медку позбирала
Всім друзям роздала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334868
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 09.04.2013
Моє бентежне весняне кохання!
Ти, ніби цвіт, в засніженім саду.
Ти - ніжний світ рожевого світання.
Які ще порівняння я знайду?
Як тихе море, твої сині очі.
Вони до тебе тягнуть, як магніт.
Їх не любить, це буде просто злочин.
Ти мрій моїх нечуваний політ.
Нелегко зберегти було кохання:
Морози, сніг і проливні дощі.
Всі сумніви і нетривкі вагання,
Все довелось відчуть моїй душі.
Та все пройшло, і я в твоїм полоні!
Нелегким був екзамен цей життя.
Моя рука лежить в твоїй долоні.
І ти радієш, мов мале дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416739
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Н/у и пусть пургу под трафарет.
Е/жедневно пишут по прогнозу..
З/амело дома по парапет ,
А/ звенит каленой сталью воздух....
С/негири ютятся у окна,
Н/очью снова было минус двадцать,
Е/ль в окне за метр не видна,
Ж/аль тепла ей долго дожидаться.
И/ лишь гроздья около рябин..
Т/очно бусы красные на белом..
Ч/уть утихнет ветер-властелин
У/толяю взгляд рубином спелым...
В/новь прогноз пророчит холода,
С/оглашусь... природа своенравна.
Т/олько что извне - то ерунда ,
В/от что в нас- по жизни будет главным...
З/авирюха, в сердце не стучись,
И/ завеять не спеши дорогу..
М/ожет путь у счастья и тернист,
А/ любовь и жизнь - подвластны Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416484
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Немов десерта подали невчасно -
квітневий сніг обабіч як халва.
Коли навколо тане, небо гасне -
у босих снах куйовдиться трава.
Як добре, що Ти є: це так важливо -
У грудях чую клекіт лелечат
і навіть у думках стаю щаслива,
бо носиш ясне сонце на плечах.
Потоки не спинити, бо розлито
у часі водопілля затяжне…
А хочеться повірити у літо:
прийде учасно – тепле, осяйне.
Покриється рум’янцями суниця,
Запахне медом і зійде підбіл...
А Ти не перестанеш мені сниться –
можливо як і я? Колись… тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416070
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Не можу я повірити... Прийшов?
Тебе, звичайно, зовсім не чекала...
В дорозі стер чимало підошов?
Така погода зовсім не злякала?
Таки прийшов...
Чому сумний? Приніс з собою речі?
Твої сліди засипав давно сніг.
Почув ти, мабуть, крики вже лелечі.
Самотності вже винести не зміг?
Так жаль: тоді розбилась гарна чашка.
Та кажуть, все що б"ється до добра.
Проходь уже...Мій, любий бідолошко.
Провина твоя в давність відійшла.
Таки прийшов...
Не вір мені... Давно тебе чекала.
Такі сумні без тебе були дні.
Повернешся... Я точно оце знала,
Бо серце підказало так мені...
Таки прийшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415855
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Сиві коні впряглися в скроні,
І хомут гне щодня униз;
Та проте, на життєвім лоні,
Я ретельно збираю хмиз.
У мені ще горить надія,
Хоча спогад мене пече...
За вітрами злетіла мрія,
Без опори тепер плече.
Не гнув спину перед Ваалом,
Не служив золотим тільцям.
Словом віри- міцним кресалом,
Запалив молоді серця.
Ще є час боронить країну,
Стане сили піднять меча;
Треба разом долать руїну,
Доки в храмі горить свіча.
Ще зберем бур'яни із жита-
Хай буяють в полях хліба,
Квітне доля, дощами вмита,
Де ще вчора була журба.
Ще дам відсіч голодним крукам,
В джерелі ще змочу вуста;
І як приклад своїм онукам,
До кінця донесу хреста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415928
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Коли сонце покотиться спати
За повітряні простору лати,
Місяченько у шибку моргне,
В молитвах буду Богу шептати,
Твоє ім’я в думках промовляти...
Богу вдячна, що любиш мене! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412888
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Вмирала матінка тихенько.
Спочатку мову відняло…
А діти заповіт скоренько,
Кому завод, кому село,
Кого з торбами попід тином,
Кого у найми закордон…
Їй обіцянки серпантином.
А смертне ложе – полігон.
Усі воюють аж до крові
За землю, гроші, ковбасу.
Об’їдки братові, мов псові.
Собі—навколишню красу.
А тих дітей, що справді люблять
Свою матусю більш за все,
На ешафот. А то погублять,
Як неньці хто з них донесе,
Що дехто жде її кончини,
Бо вже готовий заповіт:
Одним нема і сорочини,
А іншим з неба зореквіт.
Тому «піклуються» за неньку
Лиш «волохатії» сини.
Дасть Бог, спочине, то швиденько
У спадщину ввійдуть вони.
А ненька тихо помирала,
Молилась за своїх дітей.
Безмовно в очі зазирала…
Та ще знайдеться Прометей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413542
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Отруйним щупальцем образа
Повільно заповзає в душу,
Така невинна, ніби, фраза,
Чому ж вона мене так душить?
Чому болить так? Випадково
Було те сказано, чи ні,
Та, ніби спис, гострюще слово
Стримить у зраненій мені...
Не вмію я ховатись в мушлю...
Раділа завжди тим, та ба :
Усе частіш дружити мушу
Зі словом з іменем "Журба".
Та не надам тобі я змоги
Зі сліз потішитись моїх:
Моя маленька перемога-
На всі образи - щирий сміх!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414482
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Ти повернулась, дівчинко русява!
Згубила стрічку синю у снігу.
На таці неба хмарка кучерява
Вмокає в піну сонця курагу.
Гнучка вербиця коси розпустила,
Бруньки пухнасті ще у сповитку,
Їх вітерець підхоплює на крилах,
Наспівуючи пісеньку легку.
Стара зима згорнула біле хутро,
Сипнула сріблом щедро з гаманця.
Бліді перлинки сяють перламутром,
Вони тобі, як завше, до лиця!
І ця постава, світла і тендітна,
З-під темних вій - небесна бірюза.
Ти повернулась, ластівко привітна!
І день засяяв, ніби органза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414312
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Ти не сумуй, що віхола патлата
Порозкидала жменями руно...
Ще буде в небі райдуга строката,
Бузкова хвиля пирсне у вікно.
Ще у зворі́ смарагдового лісу
Заграє спів сатинових струмків,
Прудкого вітра, вправного гульвісу,
Приго́рне вільха жмутками листків.
Сповивши тіло в лагідні тумани,
Немов у пінне свіже молоко,
Зустрінеш біле марево світанне
Над бірюзово-глянцевим ставком.
І, напоївши пахощами рути
Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
Це так важливо істину збагнути:
Все проминуще і негода - теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Детально вимальовує сонце
Твою напівпрозору постать…
Бурштинові сни
Наповнюють ніч
І я п’ю сонце з вуст твоїх.
Кришталеві підбори
Лунко стрибають зі сходів,
Біжать проколюючи хмари в калюжах.
Час мерзне в кільці циферблату
Від погляду вічності.
Я зупиняюсь під аркою снів
Десь там,
За два кроки,
За тим вчора, під звуком -
Складені "рупором" руки -
Говорить зі мною твоє серце.
ЧУЄШШШ…!!!
Поштовхи.
Перенасичені сонцем,
Медом, соком, трунком любовним.
Душа моя вже нічого не бачить, не чує,
Окрім обрисів твого помаху крил.
Окрім ударів -
Глухих і протяжних звуків.
Монада звуку.
Монада краплини життя…
І під ними стою,
Під аркою світу,
В центрі, залитого бурштиновим напоєм першосвіту,
стою.
Хвилю чекаю.
Ти пробиваєш завісу,
Впевнено і розмашисто.
Збиває з ніг
Твій видих,
Зводить з глузду твій вдих.
Я цілую твою присутність,
Зваблююсь,
Розчиняюсь,
Плину у глиб твого життя.
Тріскається наді мною дуга,
Світлом мене заливає,
Я - келих життя.
Вуста твої відчуваю.
Перший, найперший дотик
До моєї поверхні,
Ковток
І …
Ти вже хмелієш
Від майбуття…
Час спіймав нас, мов місячних риб,
На гачок.
Висимо вниз головами
Зшиті золотими нитками
Пульсуємо на вістрі життя
П’яні.
Жагою пряні.
Пелюстками любові сповиті
На долонях у світу.
Витікаємо поміж пальців,
Піщинками
По секундно,
По атомно,
Розчиняємось у космічному фатумі, у вихорі буття
В безкінечному натовпі
Безкінечно відтворених рис
Першозакоханих
Нас .
[img]http://www.vostokolyub.ru/wp-content/uploads/2013/01/Monada3.gif [/img]
Монада (від грец. μονάς — одиниця, неподільне) в ряді
філософських систем — найпростіша, неподільна єдність,
першопочаток, основа явищ.
29.03.13
музика: інтернет. Chelsea Wolfe «The Modern Age»
картинка: [url=http://www.vostokolyub.ru/kollektsiya-interesnostey/galereya-zabluzhdeniy/monada-simvol-velikogo-predela.htm]інтернет[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413661
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
І сонце,й сніг,і ожеледь,і зливи.
Скажіть мені-невже весна така?
А Янголи хмариночки трусили,
Вкривалась пухом вимерзла земля.
Мішалися сніги і хуртовини,
А березень-лінивий парубок.
До нього зимні місяці ходили,
І брали хлопця просто у танок.
Хіба такі повинні бути хлопці?
Пускать хазяйнувать у дім чужих?
Та бачу знов,що землю ввечір топчуть
Одні сніги у чоботях старих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413169
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів.
Ти до мене в гості не приходиш,
Знов у серце стукають не ті.
На вологі вищерблені сходи
Розіллялись пахощі густі
Свіжих фрешів мокрої алеї
В шумовинні лагідних цвітінь.
На мої шовкові орхідеї
Опустилась яхонтова тінь -
Впало сонце персиком за ве́жу,
Небокрай трояндово цвіте.
Я тобі до крапельки належу,
Але ти не відаєш про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Поезія - то відображення, відбиток, тінь...
Та не життя, а лю́дських устремлінь.
Посполитий
В сяйві роси,
У пелю́стках троянди,
В коханих очах,
В затишку веранди –
поезія.
В ритмі дощу,
В музиці світанку,
В тихій журбі,
У безсонні до ранку –
поезія!
В перехресті душ
у невидимих точках,
У близьких натхнених,
Світлих рядочках –
поезія!
Чарує душу,
Дивує розум...
Навіть в часточках
Буденної прози –
поезія! 21.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411065
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Любов не зазнає поразок,
Бо зносить біль, наклеп, образу.
Все віддає! Вона, як пластир -
Лікує рани, душу, настрій!
У неї завжди є надія,
Не квапиться, постійно мріє -
У краще мріє, не здається,
І вірить: все лихе минеться!
Любов не зазнає поразок,
Бо все прощає, і одразу.
Живе для Неї чи для Нього...
Візьміть її собі в дорогу!
25.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412484
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Вони- відлуння минулого віку...
Під руку парком йшли неквапливо
Старенька жіночка із чоловіком,
На "Ви" говорячи шанобливо.
Він їй піджак накинув на плечі,
Щоб захистити тендітну грацію,
Бо прохолодним видався вечір,
Бо шепотіли про них акації.
На лавку сіли неспішно повагом,
Неначе го'луби сніжно-білі...
А вітер легко, грайливим порухом,
Куйовдив кучері посивілі.
Читали вірші... Такі романтики!..
Вплітали в щебет пташиний слово...
І суєта, непотрібним фантиком,
Десь відлетіла в таємний сховок...
А я дивилась на них, милуючись,-
У їх очах пломеніли зорі...
І я кохання до них римуючи,
Співала соло в веснянім хорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412274
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Я чекала, мій милий, так довго.
В серці віру й любов берегла.
Була вірна тобі лиш одному,
Бо в коханні тобі присяглась.
Та роки пролітали, як лебеді.
Хіба може їх хтось зупинить?
Залишився ти тільки у спогаді,
Ну а серце ще й досі болить.
Приспів:
Так! Кохання живе й невмируще.
Пам"ять, любий, про тебе жива.
Не пробачить нам доля минуще...
Запізнілі твої вже слова...
Хіба я забагато хотіла?
Я ж не звикла ходити в парчі.
Як ніхто я кохати уміла.
Не зберіг ти від серця ключі.
Жаль. Скінчилася казка Любові.
Дві дороги давно розійшлись.
Але очі твої пречудові,
Світять в душу мені, як колись...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410379
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Два ангела жили собі на небі,
Один з них все в роботі був постійно,
А інший, ніби так було і треба,
На хмарці спав завжди собі спокійно.
- Чому ти день і ніч весь у турботах,
І як твої ще не стомились ноги?
- Не скаржусь я, бо це моя робота,
Людські прохання я приношу Богу.
А ти чому лежиш весь час без діла?
Що так спитав - прости за необачність...
- Так працювати теж мені б хотілось...
Я від людей ношу до Бога вдячність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410417
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Мої хороші,милі українці,
Любіть свою красиву рідну мову.
Вклоняйтесь їй неначе рідній жінці,
Ведіть нею прошу завжди розмову.
Я не кажу:не вчіть англійську,грецьку,
Вчіться всьому,свою не забувайте.
Та вивчіть хоть турецьку,хоть німецьку,
Лише прошу:своєї не цурайтесь.
Мова мого народу солов"їна,
Чиїсь сини за неї кров пролили.
Вона на світі стільки вже терпіла.
А так хочу,щоб ми її любили.
Заквітчана в вінку стояла мова,
Пасок зі слів і жовті чорнобривці.
А на обличчі в неї чомусь втома,
Бо знає,що десь ходить її вбивця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408940
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Березневі ночі дивоткані,
Затяжні рапсодії дощів,
У терпкому вогкому смерканні
Жар думок на порох перетлів.
Відзвучала джазовим оркестром
Сивопера сніжна далина.
Вічно юний березень-маестро
І його натхненниця весна...
І моїх незвіданих печалей
Мерехтливий бісер на щоці.
Горобині розсипи коралів
Догоріли смутком у руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408582
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Теплі долоньки-під щічки пухкенькі,
Поруч ведмедик рожевий.
Спи, моя доню, мій зайчик маленький...
Місяць зійшов кришталевий.
Я тобі ніжно цю пісню співатиму-
Заплющуй свої оченята.
Янгол до ранку твій сон окрилятиме,
Зі\'роньки будуть сіяти.
Спи, моя пташечко, вкрита цілунками,
Геть відганяй всі турботи;
Ранок прийде зі своїми дарунками...
Вже он дрімає воркотик...
Тихо шепоче годинник хвилиноньки,
Я помолюся за тебе...
Ніч одягнула на вікна хустиноньки,
Зіткані з шовку і неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408342
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Гарні, милі, любі та чарівні –
Сестроньки мої, мої царівни!
З Днем Краси сьогодні всіх вітаю
В неба я для вас щедрот прохаю:
Хай життєва стелиться доріжка
Пелюстками квітів вам під ніжки,
Хай промінчик сонячний мандрує
Світлу долю золотом гаптує.
Ваших мрій червонії вітрила
Хай ніколи не втрачають сили.
Білі крила вірного кохання
Щоб над вами з рання і до рання.
Злива щастя хай впаде на груди.
Радість хай слідком за вами всюди.
Сестроньки мої, мої принцеси –
З Днем Весни вас, любі поетеси!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407117
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Напиши, позвони, отзовись...
Среди ночи меня разбуди...
Птицей синей во тьме появись
И без стука в мой дом заходи...
Ветерком свежим с моря подуй...
Белым голубем сядь на окно...
Для меня в печке угли раздуй,
Чтобы стало тепло и светло.
Мой email: я люблю точка ... ру
Телефон: три семерки 03...
Объявись, а иначе умру
До рассвета багровой зари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407765
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Пропоную вашій увазі улюбені читачі сайт,на якому ви можете дізнатися про події,які відбудуться у найближчі роки у церкві та світі. Чи це правда,вирішувати тільки вам, але покаяння і молитва за навернення душі ніколи не завадить. З повагою, Услада.
http://poperedzennya.blogspot.com/2012_04_01_archive.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407268
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Світанок пахне проліском і кавою,
Омріяним народженням весни.
На озері струною золотавою
Медовий промінь лагідно бринить.
Мімози ніжні китиці розпушені
Гойдає вітер подихом легким
І крокуси, краплинками притрушені,
Лілові розгортають пелюстки.
Солодкий дотик миті березневої
П'янить повітря присмаком вина...
Мов Афродіта, з піни мигдалевої
Постала юна мрійниця-весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407175
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Засияла коса семицветная,
После дождика, к солнцу прильнув
И ромашка, с утра незаметная,
Улыбнулась, ввысь взгляд окунув.
Побежала вдаль "речка молочная"
В ослепительно-белых цветах,
Глаз слезит красота непорочная,
Застывая охапкой в руках.
Мириадами солнечных бликов,
Заиграла, пыльца от дождя,
Кто-то ветер из чащи покликал,
Он, какой не какой, но родня.
Колобродит природное чудо,
Над ромашками строя мосток
И куда не взгляни, отовсюду,
Желтым глазом моргает цветок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407115
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Ти- ЖІНКА! Значить дуже ніжна!
Ти гармонійна, дивна і п'янка,
Ти дуже вишукана, дивовижна,
Для когось в світі ти одна така!
Ти- ЖІНКА! Значить духом сильна,
Ти знаєш, чого хочеш від життя,
Водночас і проста, і дуже стильна,
І загадкова, як саме буття...
Ти- ЖІНКА! Значить ти- кохана!
Хоч раз в житті ти відчувала це.
Для когось ти- найкраща і жадана,
Для когось лик святий - твоє лице...
Ти- ЖІНКА! Пам'ятай це всюди!
І як би там не склалось майбуття,
А справжня ЖІНКА завжди в шані буде,
Бо ЖІНКА- це і є творець життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407108
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Велика грішнице із раю,
заступнице всіх поколінь,
бунтарко, звабо і святая,
цей перший пролісок тобі
Блаженим сяйвом грілось небо.
веселкою стелився шлях.
Цей світ земний придумано для тебе,
благословенна у віках!
Цей світ земний Творцем придумано для тебе,
благословенна у віках!
Бракує барв, щоб описати
красу душі і тіла теж,
сестра, сподвижниця і мати -
достоїнствам немає меж!
Володарко чудових ролей,
ворожко весен, феє мрій,
жадана, мила, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
Жадана, мила, люба, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
З СВЯТОМ, ДОРОГІ ЖІНКИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407072
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
А натовп...
верещав несамовито...
вінець терновий...
колючкАми пік...
а піт котився...
і струмками тік...
а Він ішов...
принижений... побитий
учора...
хтось умив спокійно руки...
сьогодні ж -
сонце полум"ям пече...
і хрест, мов брила...
тисне на плече
і кожен крок...
дається через муки
Голгофа...
хрест...
болить...
нема надії...
і змучено поникла голова...
а наостанок лиш Його слова...
"Прости їм...
бо не відають, що діють...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406666
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Весною пахне солодко і терпко,
Зими останні губляться сліди.
Тонкої криги наскрізне люстерко
Хрумтить в обіймах темної води.
Вже потічки несуться табунцями,
Шовкові гриви сріблом виграють,
У вирі хвиль шампанить бурунцями -
П'янить думки нестримна каламуть!
Весною пахнуть губи і долоні,
Між двох світів протягнуто місток
І я у тебе в ніжному полоні
Тремчу, немов осиковий листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405193
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Із ревним палом ярий березоль
Зими афіші рве на темні клапті,
І потічками їх у доли квапить,
Вихлюпуючи: до, ре, мі, фа, соль!
Старенька натягла на очі каптур,
В кутку гримерки крекче на юдоль, -
Закінчилась її морозна роль, -
Вона сьогодні геть іде з театру.
Інакші декорації на сцені ,
І, хоч куліси ще не є зелені,
Вже грає увертюру сік беріз,
І глядачів помалу зазиває,
Де дійство життєрадісно - безкрає , -
Актриси молодої бенефіс.
06.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406662
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Ти інших учиш , як апостол,
Та згодься, адже , далебі,
Помилку в інших зріти просто ,
Не завжди легко - у собі?
Із ока братового скалку
Бажаєш вискребти, та все ж,
Трудися ти завзято й палко, -
Сю ваготу не осягнеш.
Спочатку зі свого дубину
Ти вийми, і лише затим
Із ока ближнього пилину
Добудь із ликом осяйним.
04.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406391
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Я о Любви, с заглавной буквы;
Иначе про Любовь нельзя...
Так, без Любви, скучают бухты,
От яхт не приняв якоря.
С Любовью, ветер, флаг трепещет,
С Любовью дует в паруса,
С Любовью в небе солнце блещет,
Ложится поутру роса...
От нежных чувств цветок раскрылся,
Тычинкой к пестику прильнув,
Я, с родника, воды напился,
К земле с Любовью стан нагнув.
Летит с Любовью в небе птица,
Вдаль мчится быстрая река,
С Любовью зреет рожь-пшеница,
С Любовью жнет ее рука...
Нам без Любви нельзя на свете,
Любовь от бед нас бережет,
И мы пред Ней, всегда в ответе;
С Любовью пусть Любовь цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405778
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Вечірня кава...
з присмаком ванілі...
були Твої шалені поцілунки...
ховалися у ночі за лаштунки...
були такі досвідчено - несмілі
Ранкова кава...
з присмаком гірчинки...
були Твої цілунки на прощання...
в очах Твоїх світилося бажання...
ті очі, мов розпечені жаринки
Ах, львівська кава...
так її бажаєм...
із присмаком гірчинки та ванілі...
нам обидвом смаки ці зрозумілі...
ми обидвоє цих смаків жадаєм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404467
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Все прокидається довкола.
Весна – квітучая пора.
І прибирається квітково
Щорік Тарасова гора.
Палахкотять вогнями квіти
Як промінь сонця, що не згас.
Дорослі їх несуть і діти,
Бо він – у кожному із нас.
Бо він учив нас так кохати
Річки, степи, ліси, лани,
Як може син любити мати:
Від перших днів – до сивини.
Він землю вчив свою любити.
І не лише за хліб та сіль.
Щоб в серці нам могли боліти
Її образи, гнів і біль.
Щоб кожен знав: земля – це мама,
А люди – сестри і брати.
Його давно немає з нами...
А час нестримно так летить!
І нині, згадуючи сина,
Зібравши в серці все добро,
Шумить гаями Україна,
Вирує Батечко-Дніпро.
Квітує снігом калиновим
І щирим золотом ланів.
Вона відроджується знову
Любов’ю дочок і синів.
Вона, розтоптана, воскресла
Серед зневаг, тортур, спокус,
Бо ще була у неї Леся,
І Симоненко був, і Стус.
Багато – знаних і незнаних,
Від кого світло завжди йде,
Сердець гарячих, полум’яних
Було у неї і буде.
Сердець, які завзято сіють,
Бо вже пора, давно пора,
Насіння правди і надії,
Зерно любові і добра.
І знаєм ми, що неодмінно,
Попри непевності усі,
Повстане наша Україна
Колись у величі й красі,
У славі, злагоді і силі.
І вродить те, що проросло.
Щоб і Тарасу у могилі
За нас не соромно було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404096
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Прилечу до Тебе
теплокрилим вітром...
Доторкнусь до Тебе
подихом весни...
Розмішаю фарби
на своїй палітрі...
Веселково - ніжно
розмалюю сни..
Заколишу тихо
травами у полі...
Запалю у небі
тисячі зірок...
Ти відкриєш очі...
вдавано - поволі...
До весни назустріч...
сміло зробиш крок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402897
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Тільки у Карпатах є така весна
Слова: Віталія Войтка
Музика: Ірини Батюк
Виконує: Kamila
Зеленіє полонина -
Дзвін весняних днів,
Лине пісня солов'їна
На сто голосів.
З гір течуть стрімкі потоки,
Ген, іде луна,
Це прийшла в мої Карпати
Чарівна весна!
Приспів:
Сяє сонце, наче ватра,
Полонина в цвіті,
Не знайти краси такої
У цілому світі!
Не знайти краси такої,
Годі вже й шукати.
Завітайте друзі ви |
У мої Карпати. | (2)
Клич трембіти, шум смерічок -
Весняний розмай,
Квітне, наче вишиванка,
Весь Карпатський край.
Я у гори підіймуся,
Ген, де небеса,
На простори подивлюся -
Неземна краса!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403061
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Заблукала весна, заблукала
В переметах засніжених днів.
А навколо лиш ехо й дзеркала
І бурульками вітер дзвенів.
Аж розплакалась—гірко так стало:
Теплий дощик із синіх очей…
Первоцвіти підняли забрало,
Сніг останній стряхнувши з плечей.
На землі промінці чаклували.
Утікали струмками жалі.
А у небі весні малювали
В Україноньку шлях журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402626
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Прислухайся: ти чуєш?То ж весна...
Дзвінкі струмочки вирвались назовні
І їхні співи, срібно-молитовні,
Бринять, немов натягнута струна.
Під стріхами бурульок передзвін -
Така весняна магія сльозиться!
На гілочці калиновій синиця
Клює червоних ягідок рубін.
Прокинувшись, потягується сад...
У переливах срібних амальгами
Прудкої річки поміж берегами
Хрумких крижин біліє рафінад.
Прислухайся: в засніженій імлі
Вже первоцвітів чути шарудіння
І, життєдайним вигріте промінням,
Пульсує серце нашої Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402097
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Почубились:старенька і дівчисько.
Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх!
Впрягла у сани дужого вітриська
І ну гасати прудко по снігах!
А що мала́?Похнюпила свій носик,
З очей блакитних ринули струмки...
Та вже до ніжок лагідних і босих
Ще не розкриті лестяться квітки.
От набереться сили ця дрібнота
З вогких проталин вирветься на світ,
По всіх полянах, клумбах і висотах
Духмяно-ніжний рознесе привіт!
Дарма зима насупилась і злиться,
Квітучу юнь старій не замогти!
Здіймає крила біла сніговиця,
Пухкого снігу кидає пласти...
Услід весні жбурляє подушками
З очей злітають докори німі,
А юна панна хлюпає струмками
На черевички замшеві зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399238
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Застережи мене від болю,
Заколиши мою розпуку.
Можливо, я собі дозволю
В муку перемолоти муку.
Переспівай мої печалі,
Перешепчи мою молитву.
Можливо, вистою й надалі
Любовˈю виграю я битву.
Засяй світанком в небокраї,
Візьми мене ще раз за руку,
Ми кроки стишимо зухвалі…
І замалюємо розлуку.
На жаль, не білими снігами
У памˈяті ясніти буде…
Прощання чорними нитками
Рубцем залишить незабуте.
Переболи мої страждання,
Перечекай кохання сльози.
Прохання це моє останнє…
Сніги зітхали на морози.
В туман присіла зірка рання,
Думки перегортаю в слово.
Можливо, я у долі крайня
Й з тобою ми, позачасово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400702
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Коснулся глаз рассвет желанный.
А сколько радости, тепла!
Приснился сон какой-то странный:
Сирень как будто бы цвела...
А запах! Запах! Одурманил...
Летит в открытое окно.
Меня проснуться он заставил.
Но что же сердцу так тепло?
И вот ты рядом. Снова вместе.
Обжог горячий поцелуй.
Зачем с тобой на ровном месте
Мы испытали столько бурь?
Я провожу рукой несмело...
Вновь рядом милое лицо.
Внутри не всё обледенело:
Твоё расплавило словцо.
Лицо алеет от смущенья.
А на дворе ещё зима...
Какое дивное спасенье
Сейчас мне дарят вновь снега.
Ну почему, когда ты рядом,
Мне снится вешняя капель?
Я знаю: ты чудесным взглядом
Во сне приносишь мне апрель...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400634
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Сердець гороб'ята у грудях
І сніг-конфетті із небес.
В тумані повітря повсюди
І руки і долі навхрест.
Цілуйте коханих як вперше,
Як в миті останні любіть.
І хай найжорстокіше серце
Коханням спалає умить.
Нехай завірюхи прогнози
Не в душах,а лиш надворі.
І хай найлютіші морози
Жаги лиш розпалять вогні!
Жар-птицями зорі огняні
В долоні хай діткнуться вам
Кохайте і будьте кохані
І тіштеся вашим життям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400588
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 12.02.2013
Заледве доторкнулись почуттями,
Зірками з-під опущених повік.
О Боже мій, як погляд Ваш обпік,
До болю, сліз, до муки, до безтями…
Я Вами упокорена навік.
А Ви пройшли легким попутним вітром,
Здійнявши випадково буревій.
Та я б пила любовних мук напій,
Лишень осяйте життєдайним світлом,
Подарувавши серденьку розвій.
Ви зникли в ніч із сонцем у торбинці,
Розкривши тайну: ви не сніг—вогонь,
Ви—ніжний ангел, що торкнувся скронь.
…Не покидайте з болем наодинці,
Лишіть хоча б тепло своїх долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400334
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Ще світ стоіть і зорі не падуть,
Ще колискову ніжно проспівають.
Іще кохання вкотре віднайдуть,
І бути вірними пообіцяють.
Ще буде все,не буде лише нас,
Та лишиться кохання вічна сила.
Та лишиться у вимірі той час,
Коли за тебе Бога я молила.
Ще буде все,лише моя душа
До тебе через сотні літ прилине.
Бо не змогла,без тебе не змогла,
І вона встане навіть із могили.
І так в твоіх обіймах і засне,
Так солодко,так добре зараз жити!
Бо вона знала,що тебе знайде,
І що мільйони літ буде любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400010
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Надворі тихо... Навіть дощ замовк.
Думки у поля сповнені туману.
А ніч сховала місяць під замок,
І зорі щось не ловляться в лимані.
І налипає на моє лице
Ота тягуча павутинна тиша.
Щоб не пійматись у її сільце,
Біжу на світло, що у вікнах дише.
А ніч усе занурює мене
В якісь страхи, не зовсім зрозумілі...
Здається, хтось от-от наздожене...
Біжать мурашки натовпом по шкірі...
І я вриваюсь у твоє тепло-
Зцілуй туман з очей моїх і тіла!..
Тебе так довго поруч не було...
До тебе я скрізь вимір прилетіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400024
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Заплету у косу
Малинову стрічку;
Позбираю роси
У купальську нічку.
Вплету до віночка
Листячко калини;
Вишиту сорочку
До багаття кину.
І доки над нею
Полум'я панує-
Квіточку лілеї
Ніжно поцілую.
Заварю із квіткою
Я чарівне зілля;
Білою лебідкою
Стану до весілля...
Краще мені крилами
Небо обіймати,
Ніж тому,немилому
Білу постіль слати!
Краще буть лебідкою,
Літати на волі,
Ніж зів'януть квіткою
Без щастя і долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399793
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Только солнышко проснётся,
Прыгнет лучик на кровать,
Всё живое встрепенётся.
Ну,и мне пора вставать.
Я начну день с позитива.
Почему бы не начать?
Я-успешна и красива.
Что же мне ещё желать?
Полечу навстречу ветру.
Эх,парить бы в небесах!
Чтоб мелькали километры,
Горы,реки и леса.
Чтобы всё вокруг сияло,
Словно в сказке,серебром,
И сердечко наполнялось
Красотою и добром.
Пусть исчезнут негативы
Все,как есть,до одного.
Я начну день с позитива!
Начинай и ты с него.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399836
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Цей дивний Лютий - не весна,
Зимою теж назвати важко,
Збудили зранку співи пташки,
Хоч пісня для весни пісна.
То сніг, то, раптом, дощ, на диво,
І знову морозець бере...
Цей Лютий, наче те тире
Поміж сезонів, ох мінливий.
В жіночій сумці парасоля,
Як жарт, усе-таки зима,
Альтернативи їй нема,
Бо Лютий виписав так ролі.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398204
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Вона прийде,
жадана і терпка.
По талих водах.
Жменька журавлини
брунатним соком
скотиться, злегка -
обдасть, немов
жаринками.
На глині -
за кроком крок,
розійдеться капіж,
а де-не-де -
гірчичники проталин.
Легеням вільно
дихати, бо скрізь
напнули лук
закохані тюльпани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399667
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Помилку зроблено. Не треба каяття.
Ти слів докори не кидай на вітер.
Таке нелегке це воно ЖИТТЯ.
Напишемо його з великих літер!
Якщо тобі доводилось хоч раз
У комусь аж до болі помилитись,
Не виставляй образу на показ,
Зумій з цим просто так змиритись.
Якщо те серце любить своє Я,
Душа глуха й не розуміє болю,
То тут помилка, звісно, не твоя.
І ти зникай з його життя поволі.
Так жаль людей, ненавчених прощать.
Образу за дрібниці в серці носять...
Мовчанкою своєю можуть покарать.
Чи про розрив без жалю оголосять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399637
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Не вмирають поети... ніколи
Вони йдуть у небесні палати...
Щоб розмірено-тихо... поволі
Там поезії свої читати
Не вмирають поети...Злітають
їхні душі - святі і нетленні...
І рядками на аркуш лягають,
нам даруючи своє Натхнення...
Не вмирають поети...
Ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398605
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
"На добраніч, Зима, я вже поруч" -
теплим вітром шуміла Весна...
Білу шубу скидала власнОруч,
роздягала до нага...Хто зна,
чи соромилась вже свого тіла
без одежі стареча Зима?...
Лютувала, тріщала... Хотіла
воювати... Та сил вже нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398665
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 04.02.2013
І знов рясний посипався сніжок:
Біліє все, куди не кинеш зором!
І ніч зимова чорним лабрадором
Вляглася на пухкенький килимок.
Сади в кудлате вбралися руно,
Сніги поснули в полі табунами,
Дерев розмитий лагідний орнамент
Мережить неба сиве полотно.
До павутинь розпатланих кущів
Сніжинки липнуть мухами дрібними.
О, як люблю карпатські щедрі зими,
А цю красу природи - й поготів!
Вже й лабрадор на килимі заснув,
Сховавши в лапах місячну підкову...
Загорнута у куряву зимову,
Слідами вишиваю білизну́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398046
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Куня ставок під кригою товстою,
І сняться сни- безмежності блакить,
Ось трісне крига й піснею дзвінкою,
Розбивши скутість, беріг окропить!
Полине сміх дитячого роздолу,
Зніметься вітер, і попливуть човни,
Життя проснеться, заструмить довколо,
Забудуться зимові холоди!
Продовжується день, сміється сонце,
Лиш тихо плачуть очі льодяні,
Ось висохнуть! Й земелька на долонці,
Підсніжники покаже весняні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398160
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Душа поета - наче тонкий лист
Повита вона срібним павутинням,
Медово - ніжний ,золотавий блиск
На фоні тепло – ніжного світіння.
Душа поета - бранка почуттів,
Що спалюють її в момент прозріння
Радісне соло райдужних вогнів,
Що виринають у момент творіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398132
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Завагітніло хмарами небо,
Циклонічним сповилось плющем;
Вічно юна красунечка Геба
Пролила свою чашу дощем.
І висвистує вітер кудлатий
На сопілці своїй там і тут;
І краплини дощу піцикато
Знов на скрипках своїх виграють.
І блукає брудне міжсезоння,
То сміється, то схлипує знов...
Та між листя торішнього дзвоном
Проростає підсніжна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398133
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Любов стояла пусткою в душі,
Очікувала,що її не кинуть.
І подавала руку самоті,
І слухала пісні,що досі линуть
Десь там далеко,де вона жила.
Вдивлялися в любов як в боже диво,
Тепер лише вітає самота,
І руку подає їй так красиво.
Заснула,поховали як мертву,
Розрили яму,кинули в могилу.
Вона кричала:
-Та я ще живу!
Та не почули плач в страшну хвилину.
І проросла калиною,живе
Посеред поля,вітер її любить.
І на гілках червона кров цвіте,
Це біль,що її душу досі губить.
Стоїть,шепоче з вітром, а в зірок
Розраду просить,молиться калина.
Малює своє душу із думок,
Неначе вона справжняя дівчИна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397959
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Я Тобі...
Лиш Тобі розповім про усе...
Покажу, як погожої днини
невідомий вівчар хмари в небі пасе
і жене, мов отару неспинну
Я Тобі...
Лиш Тобі намалюю весну...
Запашну і квітково-чарівну,
буйнотрАву, веселу, дзвінку, голосну...
Я Тобі намалюю...
Царівно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396916
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Зірки знайшли притулок в хмарах.
А місяць десь пірнув в пітьму.
Повільно хмари, як отари,
Несли в собі якусь суму.
Вони від снігу обважніли.
Нести його вже не могли.
Останні кинули вже сили...
Вже не хотіли... Підвели.
Здогнав їх вітер- розкуйовдив.
Посипав сніг, як з рукава.
Для чого ж він їх потривожив?
Хіба себе так забавля?
А я іду. Січе в обличчя.
Змішались сльози, мокрий сніг.
А я не можу все змириться:
"Ну як ти міг? Ну як ти міг?"
Пройшло чимало уже часу...
Надворі знову пада сніг.
Я чую кроки час від часу...
Та моя відповідь вже - сміх..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396971
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Хтось виправ хмари,вивернув,повісив.
Хоч і високо,краплі долітали.
Одні десь впали навіть серед лісу,
А інші моє тіло огортали.
А треті опустилися на річку,
Четверті вальс Шопена танцювали.
Гойдали у долонях навіть нічку,
І розмовлять зі мною обіцяли.
А дощ насправді гарну душу має.
Вона прозора,більша за всі хмари.
І вкотре дощ мене весь день чекає,
Щоб дарувати лиш мені всі чари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396043
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Очі підійми у різдвяне небо,
загадай все те, про що так мрієш Ти...
У житті раніш - як я жив без Тебе?
Лиш Тобі одній, їх так любиш Ти -
Роз тендітних пелюстки
Я люблю Тебе до сліз
Знову все, мов перший раз,
Без брехні красивих фраз -
Це троянди я приніс
Пелюстками тими скрізь
Я наше ложе застелю
Я люблю Тебе до сліз
Назавжди... Люблю
Шкіри білизна, що так мене манила...
У красу Твоїх античних, ніжних рис
Закохався я, мене Ти полонила...
Лиш тобі одній квіти ці приніс
Я люблю Тебе до сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395402
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Вдень соборності та злуки,
З заходу на схід.
Всі візьмемося за руки
Бо один ми рід.
Нащо нам ворогувати ?
І що нам ділить?
Україна наша мати ,
тож давайте жить
Як ведеться між братами,
Як одна сім‘я,
Щоб не хиріти роками
Тож і ти,і я.
Згоді підемо назустріч
І розтане лід.
Дружно станемо пліч – опліч
Проти горя й бід
Будем в злагоді і мирі
Щастя будувать
Бо у ворожнечім вирі ,
Тільки руйнувать
Тож візьмемося за руки
Скажем на ввесь світ,
В День Соборності та Злуки
-Ми один нарід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393982
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 23.01.2013
День натрудився і складає крила.
Чомусь зітхає стомлена земля.
А вечір розправля свої вітрила,
І світ у нічний морок порина.
Люблю, коли навколо час дрімоти,
Коли скриплять від вітру ліхтарі.
Тоді вселяється у душу спокій,
А з плеч спадають денні тягарі.
Я поринаю в спогади таємні.
І в котрий раз прокручую цю мить.
І блискітки снують в очах приємні.
Ніяким їх вітрам не погасить.
Купається у хмарах тонкий місяць.
Здається, що всміхаються зірки.
Це нічка темна хитра чарівниця,
Розсипала на небі світлячки.
Твоя любов вселяє в мене віру,
Надія в серці силу прибавля.
Зникає десь і тема наболіла.
Кохання знову плечі розправля.
.
Я подумки беру тебе за руку.
А скільки ж в цьому дотику тепла!
Ми бережем життєву цю науку:
Що серце без кохання - пустота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394242
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Заспіваймо пісню гарну
Про великий, щедрий край...
За країну нашу файну-
Келих вище підіймай.
Україно - рідна ненька,
Хай цвітуть твої сади,
Ти лише в межах маленька,
А душой - багатша ти.
Ллється пісня по країні
Від Карпат, до Кримських гір,
Лине спів у небо синє-
Чують всі: Урал, Памір...
Чують нашу добру волю
Усі люди на землі,
Та ведуть про нас промову-
Україна - край любві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392038
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Чому зимою плаче небо,
А не іде пухнастий сніг?
Хіба це взимку так і треба,
Щоб краплі падали зі стріх?
На зміну холоду- відлига.
Буває сонце припече,
І на річках розтане крига,
Водою річка потече.
Чому в руках сніжинки тануть?
Чому мороз вбива квітки?.
Коли ж слова мої дістануть
Твоєї чЕрствої душі?
Чому у тебе серце камінь?
А нерви схожі на дроти...
Скажи, у чому тут причина.
Хіба ще мало доброти?
А, може, в тебе і не жили:
В клубок заплутані нитки?
Морози їх охолодили,
А кров подібна до води?
Ти посміхнись - і лід розтане.
Я знаю: любиш ти мене.
Хай розуміння вже настане,
Що з серця холод прожене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393170
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Усе,що в тебе зараз є-цінуй!
Не плач ніколи,не жалійся.
До цілі завжди впевнено крокуй.
Сміливим будь.Проблем не бійся.
Читай побільше. Вчитися почни.
Виконуй те, що обіцяєш.
В мережі надто часто не сиди.
Й не відпускай,якщо кохаєш.
Не трать свій час на нерви і дурню.
Терпимим будь. І розвивайся.
Займайся спортом. Мрію втіль свою.
І основне: НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393420
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Тобі весну я подарую,
Коли надворі пада сніг.
І так її в віршах змалюю,
Щоб ти не плакав... Чула сміх!
Он бачиш ти бузок розквітлий?
Не вір, що сніг запорошив!
То від надії такий світлий...
Для тебе взимку він розцвів.
Дерева поряд в білих платтях.
Як до лиця їм цей наряд!
А он шипшинове багаття.
Горить! Й погасне вже навряд...
Чому ж поганий в тебе настрій?
Зі мною, любий, поділись...
Я знаю, любиш іще й айстри..
До мене ближче пригорнись..
Відчуй: у серці моїм квіти...
Жоржини, айстри, нагідки...
Цвітуть духмяні дивоцвіти.
Милуйся ними... Не топчи...
Нехай весь сум в душі розтане,
Як лід у келиху вина.
Серед зими весна нагряне.
Так відчувай її сповна!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392600
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Разливает дождь осенний
по бокалам хмель-тоску,
Пью букет из настроений
осторожно, по глотку.
Далеко до дней весенних-
кони-вьюги на пути
И из теплых дней последних
дымка шепчет: "Не грусти".
Расплылась нега по телу
грустной горечью дождя,
За окном поет капелла
блюз последний для меня...
Кружит лист, бокал, капелла...
на пороге холода...
Осень песнь свою допела,
как не пела никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392972
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Коли розставляться всі зорі поіменно
На зачарованому небі-полотні
Я зрозумію - відстань не даремно
Примножує в чеканні наші дні.
Квітневий ранок сонцем привітає,
Ти скинеш сновидінь п"янку вуаль
І посміхнешся, бо мене згадаєш,
Ще - не з тобою, не тепер...на жаль...
Перлина серця, не втрачай надії,
Ми збережемо силу почуттів,
Здолаємо життєві буревії
І віддамось кохання красоті.
О, вічне небо, дай душі розраду,
Дай знак, що мрії втіляться обох,
В житті кохання треба не багато,
Лишень - одне...одне, але - на двох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329184
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 14.01.2013
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Які патлаті сніжні кучугури!
Мете-мете і про́світку нема,
Дзвінких бурульок срібні абажури,
Немов гірлянди, туляться до стріх.
Молочним димом викурився ранок,
У кожушку ондатровім горіх
На білу ковдру струшує серпанок.
Вузької стежки вибілився шов,
В овечі дже́рги* вкутало долини
А хтось небесне лоно розпоров -
Закружеляло пухом тополиним.
А сніг на ґа́нок та́тем* крадькома -
Не проженеш прудкого горностая,
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Мов налетіла лебедина зграя.
*Тать - злодій.
*Джерга - гуцульський тканий килим або покривало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.01.2013
Щедрівочка щедрувала, щастя й здоров’я всім людям бажала,
Господарів з Новим Роком, з Меланкою та з Василем вітала!
Як сніг, пухкою, білою ковдрою, поля цьогоріч вкриває,
Так, щоб і врожаї на них зростали, пахли хлібом-короваєм,
І щоб картопля та різна городина на них добра вродила,
Щоб буйним цвітом, запашним-медовим квітла весь час полонина,
Щоб трави росли, зелені та соковиті, силою налиті,
Праною наповнені, росами умиті, найкращі у світі!
Щоб паслися на них корови й вівці, щоб текли молочні ріки,
Щоб багатою була наша земля у всі роки, у всі віки,
Щоб мали сало й до сала на столі, вино-горілочку пили,
Вареники в сметані їли, голубці, а розум не пропили!
Щоб дівчата були гарні матері, а хлопці- добрі козаки,
Щоб були чисті й ясні їх дороги-шляхи до своєї мети,
Щоб цвіли сади, співали солов`ї, щоб свою мову берегли,
Щоб рідну Україну розвивали, любили , як тільки могли!
Як зірки на небо вночі висипають і сріблом ясно сяють,
Нехай добром і щастям сяють наші очі й любов`ю палають
Наші серця до ближнього, до батька, до матері, до природи,
До Батьківщини, до Бога! Слався Україно і наш народе!
*******
З Новим Роком, тебе народе! З Новим Роком наша Україно!
Нехай збуваються наші гарні мрії! Всім Ура! Ура! Ура!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392046
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Всі доріжки замітати взявся січень нині.
Як Новий рік зустрічали у своїй гостині?
Розкажіть, малята милі,
Новорічну казку.
Та послухайте і нашу
Січневу, будь ласка.
У далекім Срібнокраї
Краплі проживали.
З неба дощиком зливались,
Землю напували.
А коли зима холодна
Хурделила світом,
Наші Краплі замерзали
На сніжинки – квіти.
Та одного разу в гості
До друзів Краплинок,
Де й не взявся на помості -
Кап! Серед крижинок...
Капнув з хмарки Капітошка
Й весело, завзято,
Нумо, всіх Краплин вітати,
- З Новорічним святом!
Зазирнула Королева
На галас в господу,
- Хто порушує мерзлоту
Із вічного льоду?
Чому Крапля не замерзла?
Бунтаря на очі!
Спати, спати, наказую!
А хто тут не хоче?
Тож найбільш за все бажала
Королева льоду
Діамантом заморозить
Капітошки вроду.
- Кап, кап, кап!
Зовсім не треба!
Хто таке, де бачив!
Я Краплинка Сонця й Неба,
Шановна, пробачте!
Ви в зимовому палаці
В завірюху, в хугу
Перетворювали Краплі
У холодну стужу.
Витинали мереживом
Сріблясті сніжинки…
Хто розбудить царство льоду
Без води краплинки?
Я у кожній заспіваю
Й захлюпоче хвиля,
Все навколо оживає -
З води така сила!
Усміхнулась Королева:
- Малий Капітошко!
У крижинці, ти не знаєш?
Теж води є трішки,
А сніжинка ніжно тане
На теплій долоньці.
Й моє царство з снігу й криги
Розтане на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391516
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Якого ми роду- племені?
Якого ми сорту- сімені?
Чи ноги ще наші в стремені?
Чи є у нас щось крім імені?
Чи кров ще пульсує венами,
Чи тільки вода забруднена?
Сердечними ловим антенами
Лиш те, що ЗМІ оприлюднено...
Вивчаєм закони всесвіту,
Забувши закони совісті,
І світські ведемо бесіди,
Відклавши проблемні повісті...
Вдягаєм на груди вишивку,
Сховавши у пазуху камені.
Кладем у вареники вишеньки,
Зцідивши в полотнах знамені.
Якого ми роду-племені?
Де збилась програма пам'яті?
Ногами стоїм на кремені,
На предків боїмся глянути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390828
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Сніжним барсом на білий поріг
Підповзає мереживний ранок,
З гострих вух у розпушений сніг
Легко струшує срібний серпанок.
Розчинились різдвяні вогні,
Мов цукати у глечику ночі,
Теплим спогадом світять мені
Твої сяйвом наповнені очі.
І дзвінким перестуком слова
Шелестять у шкатулці, мов перла.
На світанку трембіта Різдва,
Небеса, мов перину, роздерла.
І такої легкої, як пух,
На поріг намело сніговиці!
Щедрий ранок накинув кожух
Зацілованій вітром осиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390481
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013
У безмежному лоні,
На Всесвітній долоні,
Ясна зірка на небі палає,
Де Христос народився,
Від Духа воплотився,
Янгол шовком Дитя пеленає.
В День народження Сина
Торжествує родина,
І колядка в просторі лунає.
Хай витає новина,
Розцвітає країна,
А Ісус нас завжди захищає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390445
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013
Хай рік Новий, Різдво Христове
Всім подарують дні казкові,
Й здійсняться новорічні мрії,
А в душах хай живе НАДІЯ.
ЛЮБОВ у домі все панує,
І РАДІСТЬ Рік Новий дарує,
ТЕПЛО у почуттях всіх гріє,
А від КОХАННЯ серце мліє,
ВЗАЄМНІСТЬ у серцях живе,
Життя мов в казці хай пливе.
Хай ЗЛАГОДА на троні осідає,
А БОЖА ЛАСКА ВСІХ оберігає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389452
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 24.12.2012
Учора під вікном заплакав клен.
Тремтіло листя і здригались віти.
По кому був той безнадійний трен ,
Я марно намагалась зрозуміти.
Блукав туман по думці і словах,
Стікали краплі, як завжди, спокійно...
Той клен... Той трен... Той безпричинний страх,
Що все в житті занадто пародійне.
Що люди не зійдуть із вічних сцен,
Не змінять хід засмиканої драми.
Учора під вікном заплакав клен -
Він плаче наді мною і над вами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386972
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Пять минут, чтобы вспомнить немного о годе прошедшем...
Поднимаем бокал - Новый Год на пороге стоит...
Пролетел над Землей год Дракона, из дней сумасшедших,
Что же новый - Змеи, нам хорошего в жизни сулит?
Вспомним всех кто нам дорог, кто в памяти только остался,
Дай им Бог, незабытыми быть никогда-никогда!
Все хорошее вспомним, пока Год Змеи не начался,
Чтоб невзгоды покинули нас, как мираж, навсегда.
Бой Вселенских курантов... Давайте же выпьем за счастье,
Пусть хорошее только приходит к нам в Новом году,
Что задумано - сбудется, дымом растает ненастье,
Пьем до дна, за горящую, в каждом, Надежды звезду.
С НОВЫМ 2013 ГОДОМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387010
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Чалапав сніг, почовгував ногами,
ліпив дашок із льоду над вікном.
А потім щедро сипав пластівцями,
в тумані розливався молоком.
Блищать на шубці ґудзики у хвої -
то вітер-швець від шишок насінин
понасипав як бісеру. Горою
скотивсь на санках спілий мандарин.
Запахло чаєм липовим і воском,
латаття біле плавиться на склі.
Від хуртовин лишились відголоски…
Ласкавий сон муркоче у теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386969
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Зима дарує знов молочно-білий ранок,
Зефір без шоколаду, рожевий сонце-пряник,
А небо чаєм пригощає нас бузковим,
Вітає всіх казково, чарівно, веселково!
Ще на десерт цукрова білосніжна вата,
Сьогодні в мене справжнє і дивовижне свято -
Я запросила зиму до себе на гостину,
Вона смакує з чаєм калини намистини...
ВСІМ БАДЬОРОГО РАНКУ, СМАЧНОГО СНІДАНКУ,
СОНЯЧНОГО ДНЯ НАПЕРЕДОДНІ КАТОЛИЦЬКОГО РІЗДВА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387003
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
За окном чуть снежок пролетает.
Вон берёзка укуталась в шаль.
Ей легко: она боли не знает,
Не тревожит ей сердце печаль.
А жасминовый куст под окошком
Тихо дремлет с мечтой о весне.
Ветер гладит ей ветки ладошкой.
Будь счастливой пока что во сне!
Всё вокруг тишиною объято.
Спит земля под блестящим ковром...
В такой день помечтать так приятно
Или вспомнить о ком-то родном.
Засмотрелась на стройные ели:
Словно бархат на белом ковре.
Не страшны ей зимою метели.
Просто краше они в серебре.
Вот синичка в окно засмотрелась.
Может, что-то хотела сказать?
Я спросить ничего не успела...
Значит, нужно кого-то мне ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385999
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Будь мудрою і володій собою,
Будь сильною – не бійся і не плач,
Будь доброю, але готовою до бою,
Перемагай, готуйся до невдач.
Будь вірною навіть зраду знаючи,
Будь радісною – бо у цім життя,
Будь ніжною квіти зриваючи,
Будь собою відкривши почуття! 15.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385335
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Єсть ім"я жіноче, м"яке і ясне
М. Рильський
Марія - це ім"я погідне й ясне,
Як спогад, як думка, як мрія,
Дзвенить, немов музика, в серці моїм -
Марія.
В погоду й негоду, в годину тяжку,
Моя ти єдина опора й надія,
Проста й величава Марія.
Весною, як цвіту в повітрі п"янкім
Вишнева цілюща завія,
Як клятву тверджу я
Лиш ім"я одне - Марія.
Це ім"я величне, просте і ясне,
У ньому життя і любов, і надія,
Так будь же завжди і у всьому така:
Ясна і прекрасна і світла, як мрія.
Ти людськості символ краси й доброти,
Твій образ небесний, то віра й надія,
Богиня, кохана і мати - це ти:
Марія! Марія! Марія!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384489
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Чувства бурной рекой подхватили,
Закружили и в даль понесли...
Мы все это уже проходили,
На десерт, в жизнь, досаду несли.
Вспышкой молнии, ядерным взрывом,
Ураганом, лавиною с гор...
А финал - вновь стоим у обрыва
И в глазах бесконечный укор.
Вновь земля из-под ног ускользает,
Ярче звезды горят в небесах,
От дыхания лед закипает,
А наутро - полынь на губах.
Суждено нам?... Иль чары растают?
Нам бы чувства, да так, чтоб на век...
Пусть нас ангелы не забывают,
Ведь, в любви, хочет жить человек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383521
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Обірвати б ниточки...
Біль сердечний стишити...
Богу б помолитися...
І кохання б вишити...
Щоб на небі зорями...
Та у серці полум"ям...
Щоб з"єднатись долями...
Та, щоб щастя - порівну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383644
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Как мазок акварели мысль на листе...
* * *
Я исполняю Танец Жизни об Руку с Богом!
Он Ведёт... И самые трудные "фигуры"-ситуации
даются так легко. Спасибо Тебе, Господи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383225
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Ґедзь до Ґанку залетів,
І на стигле Ґроно сів.
Гуси стали ҐелҐотати,
Ґедзя з Ґанку проганяти.
Ґвалт зчинився у Ґражді,
Щоб не статися біді
Ґазда Ґаблі в руки взяв
І усіх порозганяв.
Ґудзик, що ледь-ледь тримався
Впав на Ґрунт і ... заховався.
Тож, щоб Ґулю не набити
Букву «Ґ» потрібно вчити!
01.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382715
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
У прадавнім Києві зацвіта каштан,
Кримські кипариси сповива туман.
Росами рясними вкрилися поля...
Аж до гір Карпатських-то моя земля.
Їй свого серденька всю любов віддам:
Ніжним едельвейсам,розлогим степам...
***
А покИ що з нею підростаю сам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381035
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 03.12.2012
Вже листопад рихтує довгу фіру*
Вбирає в у́пряж білого коня.
Так мало сонця кинуто в офіру
Цим перепрілим вистудженим дням.
Дме вітерець в калинову свирівку*,
Тріщить над ставом схилена лоза,
Сухий листок скотився на долівку-
Сумного клена трепетна сльоза.
Таке німе зворушливе прощання...
Холонуть стрази чистої роси.
Ну, відпустімо осінь без вагання,
Мабуть, і в грудня є свої плюси:
Зимових ранків блискітки яскраві
На тонкорунних прядивах снігів
Дзвінкої річки пасма кучеряві,
Закуті в кригу сонних берегів...
Дрібних сніжинок пишні візерунки,
На мокрих вітах паморозь крихка,
А ще - морозу щирі поцілунки,
Що рум'яніють в тебе на щоках.
*Фіра(діалектне)-підвода.
*Свирівка(діалектне)-сопілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379220
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Тихий лагідний ранок задивився в вікно
Крізь прозорість фіранок майорить полотно:
Бліда синь краєм неба, легкий шовк синяви.
І що серцю ще треба? Цю чарівність лови.
Ранок наспіх зібрав всі зірки у пучки.
І незримо сховав ці живі світлячки.
Новий день підкрадався на ще сонній землі.
Він росою вмивався і купався в імлі.
Тільки вітер хитає вже безлисті гілки...
Ні! Один зависає..огортають думки.
Серед всіх залишився... Чи надія ще є?
Або, може, змирився? І тим біль принесе.
Хто ж це зможе узнати? Хто ж це зможе відчуть?
Серце буде стогнати. Хто ж це зможе почуть?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380876
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2012
Пробачте. Будь ласка. Я дякую...
ЧарІвні прості ці слова!
Це щирого серця ознака.
Добром той життя засіва.
Такий не залишить в печалі,
І радість розділить на двох.
Слова підбиратиме вдалі
Такі, щоб помилував бог.
Пихатість, зазнайство, упертість...
Хіба це прекраса в наш час?
От щирість, душевність, відвертість
Порадує кожного з нас.
Так будьмо Людьми в цьому світі!
Робить комусь боляче - гріх!!!
Бо душі у кожного КВІТИ.
Ламати - це злочин для всіх!
Не бійтесь просити пробачень.
А посмішку радо даріть.
Життя стане іншим... побачите.
Не бійтесь людей захистить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380359
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Живи,люби и улыбайся.
Обидели-прощеньем мсти.
Быть первым ты всегда старайся,
И всех врагов ты полюби.
Молись и радуйся мгновеньям,
Танцуй всегда ты под дождем.
И отпускай без сожаленья
Неразделенную любовь.
Делись ты даже куском хлеба.
Умей богатым,бедным быть.
На всех людей хватает неба,
И Бог ведь может всех любить.
Люби ты так,как будто в жизни
Тебе не причиняли боль.
Одень в добро все свои мысли.
И береги всегда любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380572
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Жив чоловік,що істину пізнав.
І сам перед собою вихвалявся.
Він щедрим був,добро бідним роздав,
Молився Богу,низенько вклонявся.
Таким лиш в рай,вони немов св'яті.
А він допомагає всім і досі.
А сам тримає скибочку в руці,
Вечері більшоі у Бога він не просить.
Допомагає всім він у селі,
Пораду дасть,кому потрібно-гроші.
Нічого не лишає він собі.
Для інших в Бога він здоров'я просить.
Такому в рай,такому лише в рай.
Він був щасливим,радує він Бога.
Коли помре-всміхнеться.Світ,прощай!
Тепер у мене в рай лише дорога.
Він істину пізнав,він був св'ятим,
Він в прокаженого мив рани як в Ісуса,
Для нього хворий,прокажений не чужий.
До нього не торкалася спокуса.
Він уявляв,що скаже Бог йому,
Бо не робив він помилок у світі.
-Дорогою до Бога лише йду.
Я знаю,вчинкам Бог буде радіти.
Вмер чоловік,що істину пізнав.
На похороні тисячі стояли.
Усім цим людям він допомагав.
І усі щиро так за ним ридали.
І чоловік,що істину пізнав
Став перед Богом.Руки склав,чекає.
А Бог йому:
-Чому не покохав?
Щастя найбільшого душа твоя не знає.
Ти засмутив мене найбільше всіх,
Бо не зробив щасливою ти жінку.
-Скажи-це гріх?
Та ні,це є не гріх.
Лиш вирвав щастя ти з життя сторінку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380163
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Не дай задути в темряві свічу,
Коли затужать поминальні дзвони
І потьмяніють золотоікони
Від чорної розпуки і плачу.
Не дай задути пам'яті вогонь,
Коли змахнуть крилом ворожі круки,
Щоб заглушити стогони і муки,
І змити кров з осквернених долонь.
Їм не згубити істину в олжі
І крики душ, розтерзаних безвинно...
Бо їхня кров гірчитиме полинно
Тим, хто життя розмінював чужі!..
Хто розтоптав надію чобітьми,
Останні крихти вирвавши із хати.
Їм перед Богом випаде постати-
Тим, хто не зміг залишитись людьми...
Хай затуляють вуха від плачу,
Та правди їм ніколи не збороти!
В цей чорний день полинної скорботи
Не дай задути пам'яті свічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Йдучи́ якось містом, зустрів я жахливу картину:
Дітиська ганяли ногами зчерствілу хлібину.
І зойкнуло серце, і день став темніше від ночі,
І рік тридцять третій одразу повстав перед очі,
Де круками чорними смерть невблаганна літала,
Де в дикому голоді нація горда згасала.
Не був я, на щастя, у тому страшному горнилі,
А бачу, немов це зі мною все трапилось нині:
...Жнива в тому році проходили тяжко, з дощами,
Та все позбирали - старалися днями й ночами.
Вже повна комора, та йде рознарядка з району:
- На станцію звозити збіжжя хутчіш до перону!
І що тут подієш - порипують зтиха підводи,
І - зась до мішка: це зерно "трудовому народу".
Не видно крізь сльози. Над фірами прапор червоний.
Прибули... О, жах! - проростає зерно під вагоном!
Зібрати б його, просушити швиденько... Та де там...
- Геть! Всі за ворота! - Вже колють у спину багнети.
...А вдома сім'я не діждеться повернення тата -
Подався синок по стерні колосочки збирати.
Йому вже за десять. Він старший. Він всіх нагодує.
Як загнаний заєць безсило хлопчина рачкує.
Вже три колосочки знайшов! Ще би трішки - й до мами.
...Не бачив, як "гицлі" злетілися враз з нагаями.
Голівонька впала, де жито буяло зелене
За три колосочки!
...Там люди посадять три клени.
І виростуть ті, і над полем похилиться віття,
І поруч хто йтиме, згадає часи лихоліття.
...Я хліб той підняв. Дотулився до нього губами.
Звичайно, не їв. Розкришив лиш поміж голубами,
Бо так уявляю - це душі між нами літають
Тих діток, що й досі свої колосочки шукають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380041
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Не раз казала бабця: - «Діти,
Святенький хлібчик бережіте,
Під ноги хліба не кидайте,
Його завжди ви поважайте».
І капали старечі сльози,
І серце билося в тривозі,
На стільчик сяде біля печі,
Розповідає нам малечі.
Як люди з голоду вмирали,
За що самі того не знали,
Села спустошені були,
Ох і зазнали всі біди.
Дітки на очах згасали,
У неньки хліба все благали,
А вона зморена, безсила,
Лободу в горщику варила.
Кропиву їли, лободу,
Не зупинили тим біду,
Смерть по селах йшла з косою.
Вкраїна вкрилася журбою.
Стогнала бідна Україна,
А в чім її була провина?
Перед ким дітки завинили?
Вони так хлібчика просили.
Просили хліба й помирали,
До неньки ручки простягали,
Над нею смерть також стояла,
Душа вже тіло покидала.
І знову бабця затужила,
Окрайчик хліба відломила.
Той хлібчик ніжно цілувала,
До свого серця пригортала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379575
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 22.11.2012
..І хай тобі сьогодні
буде добре!
Родися іще раз,
аби цвісти!
Всміхайся!
Будь чарівна і хоробра!
Здіймися в синє небо
і лети!
Ти обрана.
Збагни це.
Тільки ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378037
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті... (Леся Геник)
Іще чекаю...
Дива з-поміж див...
Ось-ось торкнеться і стече сльозою
пухка сніжина, що Господь творив
і філігранно вибавив Рукою
у крихті досконалу чистоту,
красу і міру миті в піднебессі...
Іще чекаю...
Вірою росту
в дитячу казку…
Ось уже воскресне,
як тільки Янгол зі свого крила
розсипле зимно-кришталеву тишу
під сяйвом срібла місячного тла,
і давній трепет серця розколише…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378049
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Вчора недобрий вітерець війнув,
Жбурнув безжально в відчаю безодню...
Не дозволяйте дню, що промайнув,
Впливати на життя, що є сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377905
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Не ображайте своїх матерів,
Не жалійте для них ніжних слів.
Посміхайтеся завжди ласкаво,
Не будьте бездушні, лукаві.
Не забувайте їх з святом вітати.
При нагоді завжди запитати: –
Як здоров’я, матусю, як справи,
Як ви ніченьку цю переспали?
Не боліли натомлені ніжки?
Відпочили б, матусю, ви трішки.
Як зрадіє матусине серце,
Як внесете водички відерце.
Подарунків багатих не треба,
Вона ладна віддати вам небо.
Прихилити на ваші долоні.
Лиш би завжди були ви здорові.
Приїжджайте до матері в гості,
Щоб не було вже пізно потім.
Бо бідною лишиться хата,
Як покине її рідна мати.
Пам’ятайте материнську ніжність
Матері переходять у вічність.
Чорнобривці і білі лілеї
Оберегом тоді є для неї.
Ще й запалена пам’яті свічка,
Щоб не була така темна нічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377759
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
"Ти покидаєш країну моїх очей
І від’їжджаєш за кордон моїх рук."
Володимир Шинкарук
Я вернуся в країну твоїх очей,
Розітну кордони твоїх рук,
Прилину загравою ночей —
Не буде розлук.
І зрадіє наш дім на семи вітрах...
Зацілую неземні дощі...
Та печаль відлетить, наче птах,
У далеч вночі.
Ніжним доторком втому зніму з плечей,
Закосичу волосся твоє,
Колисатиму сяйво очей:
Твоє і моє.
Розірву павутиння твоїх думок
У нічній насолоді без меж,
Як вітер гойдає жарини зірок,
Я прийду... Вір теж! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377717
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Короткое слово Спасибо,
Какое ж тепло для души!
Попробуй сказать кому-либо
Так просто... Скажи, поспеши.
Увидишь: в ответ улыбнётся,
И счастливо будет лицо.
Как только к душе прикоснётся
Простое, как будто, словцо!
И мир разноцветным вдруг станет,
Тепло разольётся в груди.
И с плеч сразу свалится камень...
Обиды уже позади!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376748
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Три вінки, три віки -
Зацвіли,заплелись над Вкраїною,
Розпустили стяжки,
Між свої пелюстки,
Пов'язались – мов доля, калиною.
А що перший вінок,
Із тернових гілок,
Коле тіло уже три століття,
Та підніметься птах
І на батьківський дах
Принесе Богом свячене віття.
А що другий вінок
З синьо-жовтих квіток
Він до волі і єдності кличе,
Вже пора! Вже пора!
До любові й добра !
Біла чайка над степом кигиче.
А що третій вінок,
Це лавровий листок,
Воскресає наш дух над руїною!
Понесуть молоді,
У боях і в труді,
Гучно слава полине Вкраїною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376339
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Повільно зазира осінній ранок
В моє вікно, що дивиться у світ.
Дерева одягнулися в серпанок.
Прикрили свій розкішний дивоцвіт.
Поволі з листя падають краплинки.
Сріблясті сльози зрошують траву.
Так хочеться зібрати ті перлинки,
Та нанизать на ниточку тонку.
А ще зірвати китички калини
І коси причепУрити свої...
Зробить намисто із плодів шипшини:
Красою очі напоїть твої.
А ти прийдеш такий мені жаданний.
Такий один на цілий білий світ!
Фортуною в дарунок мені даний.
Я так тебе чекала стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375452
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Він тікав від життя,
Від буденних турбот,
Щоб голодне дитя
Не дивилося в рот.
Без роботи давно,
Та й навіщо вона?
Опустився на дно.
Зранку—пляшка вина.
Він втрачав людську суть,
І пив все, що горить.
У душі каламуть:
Увесь світ догори.
Від нотацій і сліз,
Дорікань і зітхань,
У петлю часто ліз,
І не слухав прохань.
Материнська сльоза,
Немов дощик на склі.
В нього дома гроза…
В нього діти малі…
Та давно вже сім’ю
Замінили сто грам.
На зелену змію
Проміняв божий храм.
У спустілих очах
Не було каяття.
По болоті й корчах
Він тікав від життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374196
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Чуєш, як птах небесний
пісню з світанком несе?
Краю мій, з пут воскреслий,
свято сьогодні твоє.
Чуєш, Софії дзвони,
голос карпатських трембіт?
Діти несуть в долоні
пташку надії в політ.
Чуєш, мій рідний краю,
хвилі волошок в житах?
Сонце у серці маю,
море любові в руках.
Чуєш, моя Вкраїно?
Голос мій, я не одна,
тільки з народом, спільно,
в душах цвістиме весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276714
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 26.10.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Не поспішай прощатися, пожди!..
Даруй надії сонячну краплинку.
Вже на мої заплакані сади
Впустило небо срібну павутинку.
Вже зайнялось мереживом крихким
Моє вікно прозоре на світанку,
Немов фольги зіжмакані пластки,
Кленове листя всіяло альтанку.
Старий горіх вже майже облетів,
В зажуру впала яблуня крислата...
Не поспішай прощатися!..А, втім...
Для тебе, певно,-це буденна втрата.
Тобі так сильно, може, й не пече,
Так не ятрять розсипані надії...
Схиляюсь тихо на твоє плече,
Погоже небо хмарами сивіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Осінній дощ, мов доторки до клавіш...
Об темні шибки дзенькає кришталь,
Листки беріз, мов зорі золотаві,
Вплелись в легку посріблену вуаль.
Сльозяться вікна.Сяєво лимонне
В кімнатну тишу сіють ліхтарі,
Сріблястих крапель соло монотонне
Періщить листя яблунь у дворі.
По черепиці бісером стаккато-
Ох, ці невтішні осені плачі!..
Журлива липа тулиться до хати,
Крізь вікна ловить відлиски свічі.
Ридає небо вперто, мов на збитки,
По склі стікають струмені води
І під дощем, промокнувши до нитки,
Самотня ніч на гойдалці сидить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371462
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Було колись... Від козаків
Лишивсь гопак та шаровари,
Щоб зрідка тішити панів.
Ні лях, ні німець, ні татарин
Зробити так би не зумів,
Як ми зробили.
Утопили
Святую волю по шинках.
Москаль же, знай, все підливав
Та й тішився, лукавий, нишком,
Що в братовбивстві й дуполизстві
ХОХЛИ прославляться в віках.
Не діждемося Вашінгтона,
Як барани, в тіснім загоні
Будем чекати різника.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355484
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 08.10.2012
Неначе вереснева
Фея
Ви в клас усміхнено
Ввійшли
З собою знань ясних
Музеї
Для нас гостинно
Принесли
І наче простір
Засвітився…
Зійшли роки
На скронях –
Сніг
Та в нас назавжди
Оселився
Ваш мудрий
Погляд-оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369231
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Дай Боже,чтобы мы нашли достойных,
Чтоб не цеплялись за кого попало.
Чтоб на дуэлях так,как раньше.Помнишь?
Таких времен сегодня ведь не стало.
Пусть навсегда изчезнут издания,
Модные журналы,публикации,
Что учат:
-Держите.Опоздаете!
Мужчин хватит.Или слабой нации?
Пусть разбирают.Их и не осталось.
Чтоб были настоящими мужчинами.
С которыми жилось бы и мечталось
Годами,днями да и мгновеньями.
Чтоб тушь нам не стирали,лишь помаду.
Чтобы цветы дарили каждый вечер.
Чтобы для них любовь была наградой.
И чтобы счастливы от каждой встречи.
Дай Боже,чтоб достойных находили,
Чтоб вернулось время упрощенное.
Когда за женщин на дуэль ходили,
Чтобы не такое искаженное.
Уж лучше бы мы в космос не летали,
Уж лучше бы на лошадях катались.
Но чтобы нас достойные искали.
И чтоб до смерти с нами оставались.
Дай Боже нам достойных в днях счастливых,
Чтоб засыпать с ним рядом,просыпаться.
Дай Боже дней,ночей неповторимых.
Дай Боже с ними рядом оказаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369191
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Я відрікаюсь від любові...
У ній уже нема весни.
Я відрікаюсь від любові
І відрікаюсь без вини.
Я відрікаюсь від любові
І обриваю її цвіт...
Я відрікаюсь від любові,
Любов спалив її ж зеніт.
Я відрікаюсь від любові,
У ній замішана сльоза.
Я відрікаюсь від любові,
Вона тепер для нас чужа.
Я відрікаюсь від любові,
Ще озираючись назад.
І відрікаюсь від любові,
Бо наш уже самотній сад.
Я відрікаюсь від любові
Й шепчу до серця: “Потерпи!”
Я відрікаюсь від любові...
Я відрікаюся. А ти?
Я відрікаюсь від любові.
Не повернути, що було...
Я ж відрікаюсь від любові,
Бо ти відрікся вже давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291239
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 02.10.2012
Я знаю, де живе любов, -
Вона існує в добрім серці,
Ми чуєм пісню її знов,
Чекаєм, хто на голос наш озветься...
Я знаю, де живе воно –
Щасливе, радісне кохання,
Воно не кожному дано
Й буває у житті останнє.
Я знаю, де живе весна –
Вона панує в наших мріях,
Вона до нас приходить в снах,
У поцілунках і надіях.
Я знаю, де живе життя –
Воно кипить в кожній людині:
У незбутніх почуттях,
У кожній радісній хвилині!
Я знаю, де живуть усі
Тривоги, пристрасті, надії...
Та лиш дороги не знайду
У свої заповітні мрії... 28.06.2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367989
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Я заблудилась в театре жизни
Среди актеров, дублеров и масок.
Среди шума живого земного
И неведомых мне гнусных сказок,
Где, как Золушка, туфлю ищу,
То с правой, то с левой ноги,
Но так же любить хочу
И сердце прошу: «Помоги!
Распусти волшебный клубок,
Я за ниточку ухвачусь
И пройду боль и страх на пути,
Но с тропинки своей не собьюсь!»
И придет незабвенный миг:
Выйду в поле из леса и тьмы,
Встречу солнца восходный блик,
В благородстве зеленой весны!
Утону в мягкой влаге трав,
Улыбнусь голубым небесам
И скажу: « Благодарствую Бог,
Что Ты жизнь нам в награду дал!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365994
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Средь хлебов золотых и не кошенных трав,
Вольный ветер простором гуляет
И лишь солнце в закат, он стихает устав,
Луну в небо взойти приглашает.
Колосок к колоску, лепесток к лепестку,
Ветер нежно, с душой прижимает,
Улыбается каждому в поле цветку,
В небо бабочек ярких вздымает.
Пробежал, пролетел и на время притих
Вольный ветер в просторах бескрайних,
Вот опять, заключил он в объятьях своих-
Птиц, смущенных в желаниях тайных.
Вольный ветер простором широким гулял
Средь хлебов золотых, в сочных травах
И лишь солнце в закат, он стихает устав,
Прячась в густо цветущих дубравах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365210
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Пусть ветер перемен расправит крылья,
Все сдует, давно поросшее здесь пылью,
Поднимет к солнцу, унесет за горизонт...
Пусть жизнь меняется, как атмосферный фронт.
Подуло свежестью, вот-вот начнется дождь.
По коже холодком прошла густая дрожь...
Пусть он смывает прочь остатки прежних лет,
Возврата в прошлое, поверьте больше нет.
Дуй ветер вольный, дуй, насколько хватит сил.
Я всем и все уже давным-давно простил.
Расправив гордо крылья, вдаль с тобой лечу...
Я так решил, я очень этого хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362636
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
(чистомовки для дітей)
1. Хто слова сплітає у віночок,
І щодня складає у рядочок?
Вибирає тему і сюжети
Ну, звичайно, роблять це поети!
2. В житті професій так багато,
Але дизайнер рідний тато.
Зробив ремонт він "геніально",
Оцінка мамина – «похвально!»
3. Рано вранці чути «вжик» та «вжик» -
Підмітає тротуар двірник.
І воює з жовтим падолистом,
Щоб було в дворі охайно й чисто…
4. Наче лялька зовні виглядає,
Гарні шати завжди одягає.
І на подіум виходить кожен день,
Ну звичайно, любі діти - це модель…
5. Мій комп’ютер раптом захворів,
вірус підхопив і геть здурів…
Мама запросила програміста,
Щоб йому поставив нову »ВІСТУ»
6. В мене друга «добра мама» є,
Вона вранці їсти подає.
На обід готує пиріжечки,
І смачненьке м'ясо у горщечку.
7. Не хапає з неба ясних зір,
Наші гроші зберігає – це банкір,
Умножати чужі кошти має хист,
У дипломі скромний запис - фінансист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362315
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Завтра- перше вересня, завтра- Свято Знань,
ще вчора скоригований мій календарний план...
Та щось не те з освітою, чогось у нас катма.
Учення ніби й світло, та неучених- тьма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361219
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 05.09.2012
Пташеня вже виросло, розправляє крилечка,
До небес все тягнеться, проситься в політ,
А в пташихи бідної потерпає серденько –
Страшно відпускать його в цей безмежний світ.
- Мамо, відпусти мене, хочу я до сонечка,
Що так ніжно шле мені теплі промінці.
Відчини вікно мені і відкрий долонечки
Молодих чекає світ – ми його творці.
- Полетиш, синочку мій, ти назустріч сонечку
Що не завжди лагідне, може й обпекти.
Знай тебе чекатиме мамине віконечко,
Як в душі поселиться присмак гіркоти.
- Світ прекрасний, матінко, гіркоти не буде в нім,
Подивись, вже кличе нас вітер перемін
Дай змахнути крилами в небі яснім голубім
За своїми мріями стрімко навздогін.
- Научайся мужності, подолай всі труднощі –
В буревіях з грозами набирайся сил.
Не цурайся щедрості, долучись до мудрості
І зламать не дай комусь дужих своїх крил!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361434
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Жити -
не йняти тями від радості!
Жити -
не бути в багно зануреним!
Жити -
відкинути свої слабкості!
Жити -
буть справедливо обуреним!
Жити -
плювати на ницу владу!
Жити -
політику вщент трощити!
Жити -
країні щоб дати раду!
Жити -
нащадкам спадок лишити!
Жити -
любити Бога і ближнього!
Жити-
не знати горя і бідності!
Жити -
щодня просити Всевишнього
Жити,
не втративши краплі гідності!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361125
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Мама любому синочку
Злотом вишила сорочку.
Хрестик, хрестик і стібочок –
Щоб здоровим був синочок,
Щоб хлоп’ятко кучеряве
Красним легінем зростало.
А для донечки вона
Теж наткала полотна,
Та на добрі щастя-долю
Вшила довгу-довгу льолю.
Квітів щедро згаптувала,
Аби леля розцвітала.
У вишиванках красивих
Будуть дітоньки щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360709
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
«…Мы охотники за Удачей,
Птицей цвета ультрамарин…»
А. Макаревич( гурт « Машина времени»)
За життя сходив доріг немало,
Пару не одну стоптав чобіт.
По гірських здирався перевалах,
Задихався в випарах боліт.
Рвали тіло колючки тернові
У прадавніх первісних лісах…
Я шукав… Шукав і не знаходив
Місця, де гніздиться Синій Птах.
Та якось у тих далеких мандрах
Стрілося мені мале дівча
(чи ворожка була, чи русалка,
Може, навіть Мавка лісова)
З ніжною усмІшкою сказала,
Що не там ходив, не там шукав…
Серце треба людям відкривати,
Щоб той птах до мене завітав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359475
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Любий, поглянь – краса,
Жевріють небеса –
Сяє Венера!
Люба, та що ти – ні,
Це ліхтарів вогні –
Просто химера.
Милий, поглянь – туман,
Наче молочний лан –
Як це чудово!
Мила, остигне чай,
На вулиці не скучай –
Змерзнеш обов’язково.
Рідний, в твоїх очах
Вогник поник, зачах…
Лиш темний холод…
Зникли у них зірки,
Що мали жить віки.
Душ розпач-голод…
Як же з одним крилом?
Але стає розлом
Глибоким яром.
І уже не лети –
Дві тектонічні плити
Не піднять в хмари.
Хочеш злетіти в вись –
Пильно ти придивись,
Що з крилом другим.
Навіть, якщо любов,
Впадеш – не встанеш знов,
Якщо не з другом.
На крило нарікать
Марно – що тут казать,
Як усі знають,
Що сильні два крила
Ластівки та орла –
Вдвох не літають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343341
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 21.08.2012
Ти вже не плачеш,задихаючись від анаеробних спазмів,
Розламана, розчавлена,прим`ята підборами колючих голосів.
Пересиченість дихань,тягучість липких плеоназмів,
І проколоті скроні джерельних праістин батьків.
Переламані ребра казок, вірші в прозі зотлілі,
Колискових святих бездиханно –холодні повіки.
Солов`їна моя, скільки сил ще в твоєму тілі?
Лихоманить піснями,словами,не зцілюють ліки…
Калинова моя, де рубінові, стиглі намиста?
Вишиванки легенд розчиняються, мов силуети.
Де тепер твоїх кетягів ніжність пречиста?
Непритомна,розлита в картонні для соку пакети…
Закривавлена винами псевдодітей рідна ненько,
Забинтована стрічками волі,до щему вродлива…
Доторкаюсь медовим бальзамом до шрамів. Легенько…
Сонцесяйна, Єдиносвята і…Єдиноможлива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358781
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Щоб ніколи не хворіти,можна взяти ложку меду
і додати трохи сміху...але варто знати міру...
Щоб ніколи не хворіти, добре в теплу склянку чаю
ще додати трохи сонця...але щоб не передати...
Щоб ніколи не хворіти, мусиш їсти манну кашу
і забути про бігмаки, марципани і зефіри...
Щоб ніколи не хворіти, треба добре висипатись
і дивитись сни про море...але не пересипати ...
А якщо вже захворіла!... краще другу, про якого
вже і думати забула...
краще другу
написати!
Він намаже губи медом і насипле сміху в жменю...
каші манної, як зможе, повну набере кишеню...
він наллє за комір чаю, вип'є сонця по потребах...
і засне собі в куточку... тихо... з думкою про тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357184
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Коли він ішов стиглими житами долі,
Соловейко-місяць наспівував йому дорогу.
Із неба шовковими пелюстками падала ніч,
А ранок приносив життєдайну зливу.
І, набравши в чашу
Сил усіх стихій,
Він вихлюпнув її веселкою на світ.
І зацвіло трояндами повітря,
Кіфару вітер взяв у руки,
Юні дріади закружляли у танці вічної весни.
Коли він дивився у небо,
То бачив там бездонне озеро
Із коштовними каменями.
Він шурхотів пером
І вони осипались,
І на шляху до землі ставали
Мріями і казками,
Проникали в домівки і у сни.
А ранком знаходив на землі
Пір’їни Пегасових крил
Він – хлопець з очима кольору мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356429
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Я - вільна птаха, що смакує небо!
Я - вітру повінь, де повзе межа.
Маленька цятка мрії - понад верби,
Де іншохвильна висне мережа.
Я - дика частка стонченого світу,
Горянка духу, знаджена увись!
Я - схимниця, не скорена обіту,
Патлатими надіями кудись...
Тобі мене вловити не судилось.
Стриножити у со́бі - не дано́!
Я - річка, що нестримано розлилась
Обійстям вічності давним-давно...
(7.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356124
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Приклич, приворожи крилату мрію,
бо для чуттів нема у світі меж!
Хоча від долі, кажуть, не втечеш,
Усе ж - ніколи не втрачай надії.
Ще буде сонце! Зорі у долонях
тримай міцніше і не відпускай,
бо хто сказав, що є у щастя край?!
Шукай його до сивини на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355886
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Пропуская сквозь пальцы белый песок,
Я бреду лабиринтами мозга.
И течет по щекам моим моря поток,
Бьет соленый прибой, словно розгой.
Освещая промокшими спичками тьму,
Нахожу под ногами Надежду,
Спотыкаюсь об Веру, но все же несу
Я Любовь в своем сердце как прежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355072
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Замкнуте коло – це страшно, це смерті подібно,
Клаустрофобів ще досить – і я в їх числі.
І для таких на землі тільки простір потрібний,
Небо високе, щоб мрії нести на крилі.
Бачила я нещодавно печальну картину:
Птаха у клітці в якімсь зоопарку жила,
Квилила, бідна, тужила вона щохвилини -
Бо не вміщався у клітці і розмах крила.
Жити не хочу в полоні, як птаха у клітці.
В клітці законів дурних і надуманих норм!
Краще на волі у рваній, не латаній свитці,
Ніж в позолоті під гнітом залежності форм.
Птаха німа – вона вміє лиш квилить, тужити,
В мене ж слів скільки: пекучих, жалючих, палких.
Дайте свободи і волі. Словам дайте жити!!!
Тільки...
хіба ж докричишся до «клану глухих»…
Олена Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355013
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Не запечалю небеса журбою,
Не запечалю сумом день,
Піду, любове, за тобою, -
Ти руку простягни лишень.
Вхоплюся крайчиком надії,
З тобою за крайсвіт майну.
Не зломлять жодні буревії
Цю соломинку рятівну.
Бо що без тебе я, любове?
Розвітрені світами сни...
Зотлілих спогадів полова...
Ти руку, прошу, простягни.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354719
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
Ця жінка у любові, як огонь,
Лише торкнись - і спалахне нестримно.
Такій не скажеш: люба, охолонь...
Вона - царівна!
Відкриє таємниці весняні,
Де хміль принад і ласок щедрих опій.
Її любов на зорянім коні
Зліта в галопі.
Коли ж замре цілунком на вустах,
І як ріка притишиться в затоці,
Любов її, мов дивовижний птах,
Зоріє в оці...
1.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354669
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
Ні, більше я до Вас ні словом не обмовлюсь.
Живіть без мене ви – я ж житиму без вас.
Від радощів земних я зовсім не відмовлюсь
І позолоту губить вже ваш іконостас.
З роками вчуся я сама себе любити –
А Вашу фальш від себе я просто відчахну.
Я не дозволю вам в мені все спопелити.
Іще мій день прийде – я знову спалахну.
Я запалаю так, як Вам це і не снилось!
Я зможу запалить ще серце не одне!
Літа мої пливуть, та я ще не спізнилась…
Ви тільки поверніть мені усю мене.
Олена Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354318
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 02.08.2012
Повітря пахне теплим літом,
В душі мелодія звучить!
Дощем минуле моє змито..
Майбутнє солодко манить…
Так гомонить навколо світ!
І шутер під ногами ниє…
Забуду біль, і плинність літ,
В минуле браму я закрию!
Хай з гуркотом рипить залізо,
Мабуть, іржа його проїла.
Минуле тут вже не пролізе,
У Космосі його втопила!
А шутер під ногами квокче,
Я розіпну безмежну даль…
Свого майбутнього я Зодчий,
Майбутнє - мій святий Грааль!
Сьогодні літо в Україні!
Асфальт від спеки засина…
В Майбутньому лиш Ми, Єдині!
Минуле в Космосі літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354171
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Шукаючи маленького віконця
У світі дива - прагнення до лету,
Косичить Небо променями сонця
Привітне серце щирого поета.
Бере його на руки, як дитину,
Щоб показати творення бездоння,
Незгасну іскру вічності - первинну
Свічу од Бога з Раю підвіконня.
І тулить до душі незриме слово,
Та вірне висі - справжністю крилате!
Зирнувши в очі вірою-любов"ю
Зове поета Небо політати...
(28.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353650
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Я погляду очікую, як хвилі –
Щоразу в нім по-новому живу:
То небом, що захмарене ваніллю,
то вітром, що розгойдує строфу.
У повен зріст - здіймаюся навшпиньки,
аби почути сюркіт цвіркунят…
Сховає вечір блИскавки у скриньки -
Тебе жадаю небом обійнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349191
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Сьогодні, як і тисячі сторіч,
З басів зриваючись до хриплого контральто,
У косу лінію розкреслюючи ніч,
Дощ лопотів по чорному асфальту.
Затявся звечора та все іде й іде…
Здається, ні кінця йому, ні краю...
З ворсинок суму прядиво пряде
І у комірки пам'яті складає.
А там його на декілька життів.
Навіщо стільки – я і сам не знаю:
Чи так багато проливних дощів,
Чи так далеко живемо від раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353051
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
(вінок сонетів)
1.
Моя любове, я тобі вклоняюсь.
Нічого в тебе не прошу взамін.
Моїй душі, ти ніби, сонце сяєш.
Звучиш у серці, як святковий дзвін.
Ти – мир серед війни, ти – світло раю,
Надія, що повстала із руїн.
Нехай я дива більшого не знаю,
Та лиш тобі доземний цей уклін.
І хай моя така нехитра мова,
Я - на папері неба, без прикрас,
Молюсь за тебе щиро в кожнім слові,
Пишу казкові повісті «про нас»,
Єдина, неземна моя любове.
Хоч знаю, не прийде щасливий час…
2.
Хоч знаю, не прийде щасливий час,
Бо нам дало життя невдалі ролі,
Та кожну мить я, ніби перший раз,
У спогадах замріюю до болю.
Коли я ще не знала зовсім «Вас»,
По світу волочила крила кволі,
Незрячою блукала поміж фраз,
Що написала задля гри доволі.
Та очі Ти один мені відкрив.
І ніжністю наповнив і одчаєм
Мене, змарнілу від холодних злив.
Твій образ всюди мариться, витає.
Ти небеса у мене перелив.
Душа тобою сповнилась до краю…
3.
Душа тобою сповнилась до краю…
А серце рветься через сотні миль.
У сні тебе ласкаво обіймає
Мелодія нечутна, ніби штиль.
Невже йому не бачити розмаю,
А лиш збирати пустоцвіт безсиль?
Чи марно вечори для мене грають
Печальний і шляхетний водевіль?
Та ні, мабуть, це вища нагорода,
Як долі неогранений алмаз –
Спивати із кохання чисту вроду,
І вірити, що сенс іще не згас
Шукати у стражданнях насолоду.
Ти - вірний мій – о ні, не ловелас!
4.
Ти – вірний мій, о ні, не ловелас!
Хай іноді болять сердечні рани,
Я іншим болем тішусь повсякчас –
Який же він солодкий і дурманний!
Йому служу покірно, без образ.
Ні, ти – не гріх, не кара, не кайдани!
Лише тебе крилатий мій Пегас
Візьме у небо, у світи незнані!
Лиш попроси. Та ні, вже краще так! –
Хай серце любить, ти ж – цього не знаєш.
Не прочитаєш зоряний той знак…
Моя душа зорить на небокраї,
Як почуттів загублених маяк.
Я самотою мучитимусь в раї.
5.
Я самотою мучитимусь в раї.
А мука та солодка, як нектар…
Приреченість свою благословляю,
І серце віддаю на твій олтар.
Байдужістю мене не покараєш,
(Тобі не передам же я цей дар!)
І не нашлеш зневаги чорні зграї,
Що в бурю зла спустилися із хмар.
Якщо ж колись так станеться із нами,
Що світла пам'ять потемніє враз,
І біль залишить невигойні шрами,
Тоді згадаю долі світлий глас,
Що у мені звучав її устами.
І не порушу цей святий наказ.
6.
І не порушу цей святий наказ.
Хоч докори лунають звідусюди,
І душать серце, як отруйний газ.
Любов свою омию від облуди!
Нехай достатній ще пліток запас,
Кохання не зуміють вбити люди,
У натовпі принизливих гримас
Тепер, як і тоді, шукаю чуда…
Безжалісно втікає час із рук,
Як дикий птах, що небо лиш кохає.
Клює сумління, наче здобич - крук.
І кров у чашу вічності стікає.
Та хай не гоїть цих блаженних мук! –
Живу з твоїм ім’ям і помираю…
7.
Живу з твоїм ім’ям і помираю.
Із попелу встаю, щоб розцвісти,
В казковому полоні дивограю
Мотив почути щирий і простий.
Він знов мені про щастя нагадає,
І зцілить від журби і самоти.
Мій веселковий, світлий і жаданий,
Не знала досі я таких, як ти!..
Здалась тобі. П’янке безсилля морить,
Як голос твій я згадую щораз.
Він – зілля, що настояне на зорях.
Ураженням любовних метастаз
Моя душа невиліковно хвора.
Цей біль для мене, як іконостас.
8.
Цей біль для мене, як іконостас.
Із нього я черпаю віри силу.
І вдячна я, що він прийшов завчас,
І до кінця не дав змарніти крилам.
Найбільше із усіх земних причасть –
Пізнати світло, чим душа доспіла.
Воно їй все сторицею віддасть
Хоч радощів земних не знає тіло…
Плітки ж усі наповнені сміттям,
І тернами колючими вінчають
Мої нехитрі тихі почуття.
Як пісню лебедину ту, прощальну,
Тобі душа співає каяття,
Мій листопаде, лицарю печальний.
9.
Мій листопаде, лицарю печальний.
Володарю моїх невинних мрій!
О, не карай собою так безжально,
Не змушуй за любов іти у бій!
Не клич мене до грішного причалу,
Мій травню, вічно юний і палкий…
Лишень дозволь носити в серці жало,
І спогад заколисувать щемкий.
На відстані страждання і розлуки
Вже більшої не трапиться біди.
Любов сильніша, чим сильніші муки.
Хай буде так. Шляхом своїм іди.
Ти не почуєш серця мого стукіт.
Ми тільки друзі – буде так завжди.
10.
Ми тільки друзі – буде так завжди.
Мій розум із душі спокусу вирвав,
Венери недоторкані сади
Не доведуть нас до п’янкої прірви.
Зостанеться лиш вічно молодим
Те дерево пізнання і зневіри…
І в мріях навіть ти мене не жди,
І не буди спокусливого звіра.
Лукавий змій шукатиме утіх,
Та я втечу із тих садів подалі.
Не упущу я в храм любові гріх.
Не дам йому сумління на поталу.
Та чую скрізь його глузливий сміх –
Шмагають душу протиріччя шквальні.
11.
Шмагають душу протиріччя шквальні.
В бою ілюзій дістає скарби
Та мрія, що зоріла над проваллям,
А потім кличе на бенкет журби.
Твій корабель покликав берег дальній,
А мій стоїть на посміху в юрби.
Я билась за любов вогнем і сталлю,
Та «нічия» не варта боротьби…
А може це насправді не кохання?
То що тоді? Фантом його блідий,
Надій моїх замучених блукання?
Ковток цілющої колись води
Отрутою стає розчарування.
Вже згіркли всіх бажань моїх меди.
12.
Вже згіркли всіх бажань моїх меди.
А може, краще про усе забути? –
Повік не повернутися сюди,
В квітучий край солодкої спокути;
До джерела байдужості дійти,
В життя нове без роздумів пірнути,
І шлях, що ти для мене освітив,
То - для свободи внутрішньої пута?!
Хто я для тебе? Лиш безлика тінь,
Чи мрія, заповітна і страждальна? –
Не знати, Боже, дай мені терпінь!
Надії корабель давно відчалив.
Хай сивіє самотня височінь,
Курличе осінь журно і прощально.
13.
Курличе осінь журно і прощально,
Свідомість будить від п’янкого сну,
Хоч присмак невідомості мигдальний
Ще манить у закохану весну.
Я бій проігнорую вирішальний
В романі про невидиму війну.
Сюжет його, аж до нудьги банальний,
Та ставить зависоку він ціну…
Осіння зваба підморгне лукаво,
Закрутить у калюжі лист рудий.
І смуток огорта мене ласкаво.
Чарівністю граційної ходи
Жага остання у думках блукає,
В душі лишає золоті сліди.
14.
В душі лишає золоті сліди
Моя печаль, надривиста і світла.
Зібрала найдорожчі я плоди –
Ті, що дозріли із простого цвіту.
Дозволь мені розтанути, як дим,
У казці нерозгаданого літа –
На тій межі між грішним і святим,
Та ніжності моїй не дай зітліти!
Та не дозволь забути про красу,
Що із роками в серці не минає,
Щемливу ніжність і високий сум…
Я винна без провини, та не каюсь.
І хрест без нарікання свій несу.
Моя любове, я тобі вклоняюсь.
МАГІСТРАЛ
Моя любове, я тобі вклоняюсь,
Хоч знаю, не прийде щасливий час.
Душа тобою сповнилась до краю,
Ти – вірний мій, о ні – не ловелас!
Я самотою мучитимусь в раї.
І не порушу цей святий наказ.
Живу з твоїм ім’ям і помираю.
Цей біль для мене, як іконостас.
Мій листопаде, лицарю печальний,
Ми тільки друзі – буде так завжди.
Шмагають душу протиріччя шквальні.
Вже згіркли всіх бажань моїх меди.
Курличе осінь журно і прощально.
В душі лишає золоті сліди.
20.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340777
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 27.07.2012
О, хто вона - ця жінка, що навпроти?
То сипле сміх, то стеле щедрий сум...
Ледь вловлений очей тужливий дотик,
Ледь вчутий передзвін журливих струн.
Уперте пасмо сивої печалі -
Крило жалю на зболене плече.
То серце прямовисним зойком вжалить!
То словом, наче вуглем, обпече...
О, хто вона - ця лада безіменна,
На попелищі вицвілих надій?
І ніби зовні - світла, тільки темна
Зажура оселилася у ній.
Мовча́зне скерцо б"ється межи люди.
Як шашіль - ноти прикрі до розмов.
Хоча й глибо́ко біль сховала в грудях
Та жінка дивна - втрачена любов...
(24.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352687
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 26.07.2012
У Неї душа як в дитини,
В думках тільки вірші і протяг.
У Ньому багато рутини,
Кредитки і брендовий одяг.
Вона розмовляє із містом,
І досі ще вірить в дива.
Він змалку хворіє цинізмом,
Кидає на вітер слова.
У Неї залежність від кави
І віра в правдивість казок.
У Нього завжди якісь справи
І серце її як брелок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353189
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Припав корицею
і медом дах
над площею
святого Теодора,
де флюґер крутиться,
неначе птах
над куполом.
А сонце -
як Просфора
блаженно сходить….
Уявляю мить,
коли в передчутті,
інтуїтивно
росою посмішка
жива тремтить
і місто оживає,
мов ЦАРІВНА…
Вплітає в коси
волошковий сміх,
вбирається у вишивку
й дукати
Готує каву –
"лісовий горіх"
і випічку ,
із аґрусу цукати…
***
А в ніч спекотну
не злічити зір,
закутаних
у липовому клярі.
Царівну Місяць
обіймає з гір...
Легенди словотворяться
у п а р і...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345730
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.07.2012
Повільно нічка сповиває вечір...
І ніжний промінь ллє уже зоря.
Ну а думки вмостилися на плечі:
Невже багаття в серці догоря?
Невже в душі моїй пов"януть квіти,
Погасне зірка раз і назавжди?
Але ж повинна довго нам світити.
Не погасай.. не падай... підожди.
Проходжу садом... Тиша кришталева.
Чомусь мовчать в цю пору солов"ї.
Чому ж так сумно в ніч мені червневу?
Чому шукаю все сліди твої?
Тремтячими руками я збираю
Уламки щастя у нічній пітьмі.
Ти знов пішов...Та все ж надію маю,
Бо так люблю твої вуста німі.
Запахло полином побіля річки,
І знов у серці поселився страх...
А зорі тихо блимають, мов свічки.
І згірк твій поцілунок на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 24.07.2012
А ти люби…й не бійся жити далі,
Вогонь душі тебе не обпече.
Будуй свої, руйнуй старі моралі -
Забудь про все, бо час таки тече…
Спини і глянь на ту, котру кохаєш,
Врятуй того, хто вчив тебе любить.
Людина ти, а цього ще не знаєш…
Людина – значить вірить…значить жить.
Не накладай німий арешт на серце,
Не будь потворним, наче Доріан.
Душа навіки, а краса зітреться -
Все ж дзеркало не вилікує ран…
Пройдуть віки, помруть уже поети,
Чи буде ще Землею ця земля?
А люди затягнулися в корсети -
Байдужі вже до плачу скрипаля…
Одна любов зостанеться живою…
В казки і в диво вірить ще вона...
Її зуміли виростить ті двоє,
Які кохали… їх уже нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352547
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 24.07.2012