Тетяна Мерега: Вибране

Олеся Лісова

Де ти був?

Летіла  розгубленим  птахом  в  пітьмі
(Всюди  морок  і  нуль  просвіту).
Де  ти  був,  коли  вітер  шмагав  по  мені,
Рвав  останні  зелені  віти?

Промінцем  спасіння  на  очі  не  впав,
Як  осліплені  болем  мрії
І  розп’яте  серце  ворон  клював,
Для  життя  не  лишав  надії.

Де  ти  був,  як  Господні  руки  міцні
Витягали  мене  з  безодні.
Лікували  любов’ю  буденні  дні.
Де  був  ти?  І  де  ти  сьогодні?..














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832091
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Marianna Tenetko

Мрії у снах купалися

Мрії  у  снах  купалися
До  зорі,
Ніби  душі  торкалися
Кришталі  ́.
Тихо  хвилини  гинули
В  небуття,
Спогадами  нахлинули
Почуття.

Полум’я  загорілося  
Десь  в  душі  ́,
Сповіді  закортілося
У  вірші.
Вшиті  у  серце  гранули
Назавжди…
Тільки  хвилини  танули
В  нікуди  ́.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831605
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Леся Утриско

Ти мене віднайди

Ти  мене  віднайди.  

Не  дивлячись  на  сивину  осіннього  захмареного  неба,  залишитися  хотілося  дощем  у  твоїх  очах,  щоби  крізь  задушливі  тенета  ночей  тобі  не  боліло  щоразу,  коли  читатимеш  мою  прозу,  яка  знає,  що  діється  з  нами  тепер,  але  не  знає,  що  буде  завтра.  Адже  ми  не  хочемо  жити,  як  карта  ляже.  Мимоволі  торкаючись  тебе,  десь  у  глибинах  зболілого  серця  найбільшою  перлиною  вважатиму  тебе,  і  не  шукатиму  щастя  деінде.
Хочу  чути  твоє  дихання,  іноді  важке,  іноді  легке,  як  павутинка  світанку,  відчувати  у  твоєму  волоссі  іще  теплий  легіт  цієї  осені.  Погляд  мій  марить  твоїм  ангельським  ликом,  блуканням  бездоріжжям  твоїх  очікувань.  Мрію  здолати  пустелю  розлуки,  пустку  самотніх  ночей,  віднайти  стежину  до  тебе,  непроторену  і  тернисту.  Ти  маєш  прийняти  мене  серцем  або  залишити  під  осінніми  дощами  моїх  літ  і  приректи  довіку  блукати  бездоріжжями  долі.

Тенета  ночей
Петро  Кухарчук
АГАПЕ

Затягнувся  мій  день  сивиною  зомлілого  неба,
Залишуся  дощем  у  твоїх,  так  чарівних  очах,
Ти  вичитуй  мене...  сумувати  кохана  не  треба,
Тільки  нині  знов  день  відродився  так  дивно  для  нас.  

Нерозгадані  карти  лягають  у  поле  страждання,
Не  чіпай,  хай  для  інших  пророчать    -  лишень  би  не  нам,
Збережу  -  й  не  шукатиму  інде  те,  світле  кохання,
Лиш  піддамся  пророчим  та  віщим  замріяним  снам.

Віднайди  мене  в  них,  моя  вірна  кохана  перлино,
Так,  щоб  дихати  нам  у  стрімкий  та    благий  унісон,
Будь  моєю  жагою,  або  вічно  осінньою  дниною,
Дай  стежину  знайти,  що  веде  у  тернистий  твій  сон.

Ти  прийми  мене  нині  в  пустелю  болючих  розлук,
Усім  серцем  прийми,  непроторену  змучену  волю,
Ну  а  може  залиш  під  осіннім  дощем  вічних  мук,
На  моїм  бездоріжжі  кохання  -  в  приреченій  долі...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816269
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Сергій Прокопенко

На зорі

Ту  зорю  я  по  вік  не  забуду-
Я  палав  наче  стіг  від  бажання
Й  цілував  найчарівніші  груди,
Як  шипшини  квітки  на  світанні!!!

Від  повік  і  до  пальчиків  ніг,
Я  вустами  шляхи  прокладав,
Чув  крізь  сонний  як  марення  сміх-
Шепіт  твій–«не  вгадав,  не  вгадав))))»

В  найніжніших  вушо́к  пелюстках
Завмирало  моє  –  «  Я  кохаю….»
І  губилось  твоє  в  подушках  -
«Мій  довіку!Я  знаю!  Я  знаю!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744309
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Тетяна Луківська

Не питай…


Не  питай,  чом  обабіч  пройшла,
Не  звернулась  стежина  до  тебе.
Не  питай,  чом  зоря  не  зійшла,
Та,  що  нам  дарувала  півнеба.
Не  питай,  не  питай,  не  жури,
Вдалині    наша  зустріч  вмостилась.
Не  проси  ти  її,  не  кори,
В  перехрестях,  мабуть,  загубилась.
Не  питай,  чом  на  вітрі  одна
Я  вслухаюсь  до  подиху    ночі.
І  чия  то,  нарешті,    вина,
Що  збулися  слова  ті  пророчі.
Не  питай,  чому  серце  з  тривог
Переплакало  весни  на  зими.
Не  були  ми  з  тобою    удвох
Й  наче  небо  для  нас  з  парусини.
Докричатись  ніяк  до  небес
Я  не  можу  вже  поспіль  роками.
Так  й  живу  я…з  тобою  і  без…
Все  думками,  думками,  думками.
Не  питай,  не  жури,  не  кори,
Мабуть,  в  долі  якась  “опечатка”,
Не  з  тієї  сторінка    пори,
Чи  згубилась  небесна  закладка…
Не  питай,  через  що    стільки    днів
Нам  у  часі    хвилин  не  знайшлося...
Я  надію    малюю  зі  снів,
Хай  здається,  що  щастя  збулося.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662437
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Любов Ігнатова

Не хвилюйся за мене

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  просто  виплакую  зиму,  
Це  дощами  виходить  із  рани  пекучої  сіль.  
Я  ще  трішки  поплачу  -  і  сонце  у  грудях  нестиму,
Заспіваю  веснянку,  щоб  став  у  танок  березіль...  

Ще  хвилинку,  будь  ласка...я  хочу  побути  слабкою,  
Пригорнутись  до  неба  і  душу  у  нім  віднайти...  
І  я  знову  зречуся  престолу  у  Храмі  Покою...  
І  я  знов  відбудую  попалені  вкотре  мости...  

Це  весна,  розумієш,  -    весна  всі  сніги  розтопила,  
Журавлями  лоскоче  ще  сонний  і  зморений  світ...  
Щось  свербить  на  спині    -    то  мої  прорізаються  крила...  
Щось  тривожить  мене...  Мабуть,  просто  вже  час  у  політ...  

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  сни  непобачені  плачу.  
Ще  хвилинку,  будь  ласка,  -    я  знову  себе  віднайду...  
Розумієш,  весна  -  це  час  прощі,  спокут  і  пробачень...  
Дай  хвилинку  мені  у  моїм  Гетсиманськім  саду...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Есенинский

Она любит клубнику со сливками...

Она  любит  клубнику  со  сливками
Ненавидит  котов  и  спасателей
И  цитирует  книги  отрывками
Словно  знает  всех  в  мире  писателей

Смотрит  вверх  на  снежинки  парящие
Улыбаясь  им,  как  пятиклассница
Она  знает  –  они  говорящие
Она  слышала,  в  прошлую  пятницу…

Сигареты  и  кофе  –  спасение
От  людей  заведомо  праведных
Им  плевать  на  иное  мнение
Поучают  –  как  жить  нужно  правильно

Она  будто  цветок  в  пыли  города
Словно  дождика  ждет  вдохновения
Сбросив  тяжесть  душевного  голода
Видит  в  клетках  тетрадных  спасение

И  когда-нибудь  вдруг  остановится
Бросив  взгляд,  на  строки  знакомые
Она  скажет  спасибо  бессоннице
И  ночам,  что  как  море  бездонные…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148546
дата надходження 05.10.2009
дата закладки 25.11.2015


Лісна Олена

найтяжчим недугом

Я  стану  твоїм  справжнім  другом,  
як  би  пафосно  це  не  звучало.
Ти  будеш  моїм  найтяжчим  недугом,
і  я  хотітиму,  щоб  не  минало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602740
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015


Лия***

Начаклувала…

Начаклувала...  Бач,  а  ти  не  вірив,
Що  є  мольфарське  щось  в  моїм  коханні...
І  ось  стоїш  за  крок...  у  поєднанні
Із  моїм  Львовом.  Із  моєї  мрії...
А  я  впізнала...  за  серцевим  жаром,
(якби  заговорив,  то  я  б  зімліла)
коли  надія  майже  вже  дотліла,  
ця  зустріч-мить  заполонила  чаром...
Непевні  кроки...  Боже,  як  ти  близько!
Боюсь  підвести  погляд  із-під  вій
До  хрипоти  кричить  сердечко:  "Мій!!!"
А  я  мовчу...  й  втікаю,  як  дівчисько...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587191
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 16.06.2015


Лия***

Я поверну́сь у сни…

Так  дивно...  
тихо  ніжиться  печаль...
Липневе  листя  теж  жовтіти  може...
Коханець  пам"яті  сентименталь  
З  троянд  колючих  
стелить  ніжно  ложе...
А  в  мене  задощило  не  на  жарт
І  змило  мрії  вже  
про  сьоме  небо,
І  фініш  там,  
де  мав  початись  старт
Слізьми  крізь  посмішку:
 "Не  йди...  не  треба..."
В  навушниках,  як  завжди,  "Океан"
І  хриплий  голос...  
так  на  твій  не  схожий:
-  Я  поверну́сь  у  сни...  ОК?  
Обман...
Та  пальці  в  кров...  
й  чіпляюсь  в  тихе  "може..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510731
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 12.07.2014


Любов Ігнатова

Винна…

Винна  сама:    возвела  тебе  в  ранг  напівбога,  
Ставши  адептом,  цілуючи  навіть  півтінь...  
Духом  збіднівши,  я  стала  душею  убога,  
Влипнувши  в  пута  медовості  словосплетінь...  

Що  нарікати,  коли  крізь  заплющені  очі  
Все  споглядала  величність  безмежну  твою,  
Бачила  сонце  в  тобі  серед  глупої  ночі..  
Впала  полуда...  а  я...  вже  край  прірви  стою...  

Ковзають  ноги  -  нелегко  здолати  безодню...  
Пальці  -  до  крові...  та  в  грудях  ще  більше  болить...  
Серце  стискають  ще  щупала  слизько  -холодні...  
В  скронях  пульсує:    "Протриматись  мить...ще  хоч  мить  "..

Винна  сама,  тож  не  буде  ні  сліз,  ні  прощання.  
Просто  піду,  залишИвши  на  стежці  сліди...  
Небо  оплаче  загублене  наше  світання,  
Тихо  зронивши  краплини  сумної  води...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504835
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Любов Ігнатова

Не дивись в моï очі . .

Не  дивись  в  моï  очі  так  пильно,
Не  шукай  в  них  ранкову  росу  ...
Моє  серце  до  крайнощів  схильне  -
Я  цей  хрест  свій  крізь  роки  несу  ...

Не  вдивляйся  ...Там  плаче  дощами
Листопадовий  крик  журавля  ...
Я  навмисно  лишаю  між  нами  
Непорушений  кроками  шлях  ...

Я  так  довго  ховала  від  тебе
Тихий  шепіт  незронених  слів  ...
Не  вдивляйся  так  пильно...не  треба
Проникати  у  тайну  вітрів  ...

Не  дивись  в  моï  очі  так  пильно,
Не  шукай  в  них  зображень  чужих  ...
Недовіра  морозить  могильно
Кожен  видих  і  кожен  твій  вдих  ...

На  півкроку  залишилось  стежки,
На  півмріï  залишилось  днів  ...
Не  вдивляйся  в  лякливу  мережку,
Якщо  більшого  щастя  хотів  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 14.02.2014


Юрій Цюрик

Серебрилось утро туманное…

Серебрилось  утро  туманное
Там,  где  ночью  мела  метелица…
Это  сердце  такое  странное:  
Ты  ушла,  а  ему  не  верится…  

Окна  скрылись  узоров  шторами,
Заблестели  рябины  стразами…  
За  нелепыми  разговорами,
Отсверкали  мечты  алмазами…    

Ну,  зачем  мы  любви  ответили  
Снисходительным  притяжением  ?!?...
Почему  тот  рассвет  не  встретили,
Окунувшись  в  страстей  крушение  ?!?...

Гроздья  милой  рябины  алые
Излучали  так  много  нежности…
Жаль,  стихи  мои  запоздалые
Стали  символом  неизбежности.        

Это  сердце  такое  странное
И  нелепое,  разумеется…
Ты  ушла  в  бытие  туманное;
Ты  ушла,  а  оно  надеется…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474004
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Любов Ігнатова

Не судилося

Не  судилося  -  не  збулося  ...
Сум  небес  допива  земля  ...  .
В  моï  сни  повернулась  осінь 
На  засніжених  журавлях.  ...
       
Обірвалася  павутинка 
На  розхресті  семи  вітрів  ...  .
І  танцює  моя  пилинка 
На  долонях  у  ліхтарів  ....
       
Не  судилося  ...Не  збулося 
Під  дощами  німіє  ніч...
Заплітаю  в  своє  волосся 
Стрічку  зболених  протиріч  ...  .
       
Розмальовують  думку  тіні,
Веселковість  забравши  мрій  ;
І  згортаються  сновидіння
В  непрозорий  цупкий  сувій  ...
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473453
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Лия***

Я Вас больше не потревожу…

Я  Вас  больше  не  потревожу...
Разве  только...  коснусь  стихами...
Нежность  смело  введу  под  кожу...
Зацелую  лицо  ветрами...
Зимней  вьюгой  коснусь,  снежинкой
К  Вашим  кудрям  прильну  случайно...
И  в  любимых  глазах  слезинкой
На  ресницах  возникну  тайно...
Я  Вас  больше  не  потревожу...
Ни  письмом...  ни  мольбой...  ни  снами...
Разве  только...  любовью,  может...
Трону  сердцем,  живущим  Вами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013


Любов Ігнатова

Давай не будем підганяти зиму …

Давай  не  будем  підганяти  зИму,
Вона  і  так  сніжИться  поміж  нас,
І  забирає  з  поцілунків  риму,
Лишаючи  оголений  каркас  ...

І  кожен  дотик  віддаляє  літо,
Стирає  запис  в  картотеці  днів  ...
А  ти  ще  й  досі  іній  не  помітив...
А  може  не  помітити  хотів  ...

Слова  між  нами  застигають  муром  -
Уже  на  рівні  півсліпих  очей  ;
Чи  варто  піддавати  нас  тортурам?
Давай  прохати  милості  мечей!  

Загубиться  дитинно  -безпорадно
Прощання  наше  поміж  гільйотин,  
Де  плаче  осінь  стигло-  листопадно  
У  кошики  калИнових  жарин...




Музика  і  виконання  Миколи  Шевченка  (Николя  -бабА)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462033
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Любов Ігнатова

Останній лист

Ну  от...  Я  зважилась  нарешті...
Цей  лист  -  останній  -  так  і  знай!..
Так  важко  йти  в  одному  мешті,*
Шукаючи  примарний  рай...

Я  видаляла  "електронку",
Палила  душу  і  папір...
Мене  тягло  в  твою  воронку  -
Чорнішу  з  з  найчорніших  дір...

Я  зарікалася  -  клялася...
Переступала  за  межу...
Ховалася...Не  вбереглася...
Знов  стала  скельцем  вітражу...

Я  видирала  вірші  з  серця,
Юшила  кров*ю  в  попіл  рим...
Твоїх  очей  почула  скерцо  -
І  знов  паломник-пілігрим...

Я  виривала  з  себе  нитку,
Яку  ти  смикав,  мов  лялькар...
У  кожнім  губ  твоїх  відбитку
Руками  загрібала  жар...

І  знов  на  вогник  твій  летіла,
З  розгону  -  крилами  в  свічу...
...У  саркофазі  мого  тіла
Мою  ти  душу  не  відчув...

І  ось  нарешті  -  лист  останній...
Останній  зболений  привіт...
Без  тебе  я  піду  в  світання...
Прощай,  мій  кате!  Все!..."Деліт"...


*Мешта-  черевик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458972
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 18.11.2013


Любов Ігнатова

Читай мене книгою без ілюстрацій …

Читай  мене  книгою  без  ілюстрацій  -
Відчуй  десь,  на  рівні  сердечних  вібрацій  ;
Зіграй  на  всіх  струнах  душі  й  мого  тіла  -
Щоб  я  на  край  світу  з  тобою  летіла  ...

Укрий  мене  словом,  загорненим  в  сонце,
Влети  білим  птахом  до  мене  в  віконце  ;
Цілуй  мене  вітром  шаленим  без  тями  -
Я  стану  для  тебе  у  небо  щаблями  ...

Тримай  у  міцних  чоловічих  долонях,
Люби  павутинку  сивин,  що  на  скронях  ;
Зігрій  у  обіймах,  міцніших  за  скелі  -
Я  стану  джерельцем  для  тебе  в  пустелі  ...

Я  зможу....я  буду  ...і  вір,  що  зумію  ....
Розраджу,  підтримаю,  знов  дам  надію  ...
Зі  шля'ху  твого  я  зверну  кожну  гору  -
Якщо  ти  зі  мною  завжди  будеш  поруч  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 18.11.2013


Лия***

Ты… и Он…

Почему  я  с  ним  сейчас,  а  не  с  тобой...
Ты  так  и  не  узнаешь  никогда...
Он  мечтал  назвать  меня  женой...
Для  тебя  -  свобода  дорога...
Ты  дарил  мне  крылья...  и  в  полет...
Страстью  увлекал  за  облака...
Он  же  Солнышком  своим  зовет...
И  корит  за  беспечность  слегка...
Я  с  тобой  каталась  на  качелях...
То  блаженством  вверх,  то  резко  вниз...
Он  берег...  и  согревал  в  метели...
И  стихами  рисовал  всю  нашу  жизнь...
Я  ведь  счастлива...и  жить  бы  так  и  жить...
Без  тебя  ведь  мир  совсем  не  изменился...
Только  ночью...  хочется  мне  выть...
От  тоски...  шептать,  чтоб  ты  хотя  б  приснился...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442728
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 22.10.2013


Лия***

Ностальжи…

Две  чашки  кофе...  
И  французский  ностальжи...
да  плед...  
последним  временем,  я  что-то  замерзаю...
Подружка-осень...  
ты  о  Нём  мне  расскажи...
О  том,  о  ком  -  табу...  
но  в  ком  я  растворяюсь...
Ты  золотом  листвы...
позволь  к  нему  коснуться...
И  хоть  на  миг  дождем...  
в  объятия  к  Нему...
От  запаха  волос...  
от  счастья  захлебнуться...
Нельзя...
позволь...  хотя  бы...
На  прощанье...  
обниму...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449703
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 22.10.2013


Gliuck

Разделить с ней грусть

Грусть…
Разделить  с  ней  грусть
Я  хочу.
Пусть
Непонятен  путь
Куда  лечу  –
Вниз
Или  может  ввысь,
Замедлив  пульс.
Нет,
Не  найти  мне  смысл,
И  не  стремлюсь.
Плед…
А  на  нем  рассвет
Вместе  с  ней.
Свет…
Она  дарит  свет,
Мы  в  огне.
Там,
Разделив  судьбу
Пополам,
Нам
Не  прожить  в  плену
Этих  драм…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455183
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Любов Ігнатова

Я розкажу…

Я  розкажу  тобі  про  що  сумує  день,
Забувши  зранку  сонячні  катрени;
Чому  в  краплинах  дощових  пісень
Мовчать  врочИсто  зірколисті  клени;

Про  що  шепоче  айстри  пізньоцвіт,
Спіймавши  роси  у  свої  долоні;
Про  що  муркоче  на  віконці  кіт,
У  вічному  амурному  полоні...

А  хочеш-  розкажу  чарІвні  сни,
Що  їх  малює  місяць  гостроносий,
Вплітаючи  в  них  трепетність  весни
І  літа  найдухм*яніші  покоси...

Прошепочу  на  вушко  шум  дібров,
І  журавлину  тугу  над  полями...
Та  розказати  про  свою  любов
Чомусь  і  досі  я  не  маю  тями...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455159
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013


Лия***

Навіяне…

На  шибах  візерунки  із  дощу...
Малюють  силуетно  кавування...
Кидають  про  каштани...  що  в  іржу
Убрались...  мимохіть...  і  знов  мовчання...
Глінтвейно  спокушає  старий  Львів...
Дзвіночково  манить  у  шоколадні...
Дощить...  та  у  душі  лунає  спів...
І  мрії  золотаво-листопадні...
Ласти́ться  осінь  кішкою  до  ніг...
Чарує  барвами  в  старому  парку...
А  я  молюсь...  щоб  трепетно  зберіг...
Мою  любов...  у  серця  закамарку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450850
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 17.10.2013


Рижулька

СВІТАНКОВЕ…

Ступа  на  землю  ранок  так  несміло,
Сонце  заплуталося  у  вербових  косах.
До  тебе,  королевичу  мій  милий,
Ходою  легкою  іду  по  діамантах-росах.

Я  цілуватиму  вуста  твої  медові,
Тіло  вкриватиму  із  пестощів  серпанком.
Тебе  підкорить  моя  магія  любові.
Ми  зачаровані  коханням  і  світанком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435594
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013


molfar

Хай смуток мій обернеться дощем…

Хай  смуток  мій
обернеться  дощем  –
нестримно-теплим,
в  тиші  вечоровій.  
У  музиці  Вівальді    –
серця  щем.
Вона  жива,
напоєна  Любов’ю...
Прийми  її,
немов  своє  дитя
і  вислухай
історію  кохання.
Вона  зігріє  
все  твоє  життя,
наповнить  змістом  
зустріч  і  прощання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434650
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013


Віктор Ох

ВІД СПІВУ ДУШІ ДО СПІВУ ДУХА

               Вікторія    Климентовська
«На  хвилях  бузкових  туманів»
«Овід»
Рівне    2007






Замість  епіграфа:
   –  Ну,  як  там  твій  чоловік,  за  розум  ще  не  взявся?
   –  Так!  Вірші  вже  писати  перестав!
   –  То  може  він  ще  людиною  стане!
               (  з  розмови,  підслуханої  у  трамваї)

-----------------------------------------------

В  дитинстві  я  вважав:  якщо  людина  співає  –  це  пісня,  пісня  –  це  поезія.  Одним  з  перших  юнацьких  розчарувань  було  усвідомлення  того,  що  співати  можна  і  не  поезію,  а  поезію  можна  і  не  співати.
Що  таке  поезія,  як  не  Пісня?  У  чому  сенс  поезії?  У  чому  її  призначення?  Для  чого  поету  його  поезія?  Може,  щоб  самовиразитись?
[i]Мистецтво  як  сплеск
                                                   себе  до  небес.  [/i]    (60)**

 Кинути  виклик?  Поекспериментувати?
[i]Мистецтво  мистецтв  –
метафор  мета.  [/i]      (60)
Поезія  –  це  суб’єктивний  вектор  мисленнєвої  спрямованості,  особистісні  переживання  занурення  у  власну  дійсність.  Це  не  матеріальна  сутність,  а  творча  стихія.  Це  співпадіння,  в  процесі  якого  оживають  потаємні  глибини  людського  буття.
 Це,  зрештою,  захоплення  охопленням  мовної  стихії:
[i]Це  мова,  котру,  може,  скоро  забудуть,
тому  отака  дорога.  [/i]  (8)

І  тоді  життєвий  досвід,  спогади  можуть    конвертуватися  в  поезію.  (Вірш  як  щоденник  –  звіт  про  поточні  факти  чи  роздуми.  Або  вірш  як  мемуари  –  сповідь,  обернута  в  минуле.)
Декого  в  поезії  вабить  не  відтворення,  а  творення,  тобто  гра  в  синтезування  ситуацій,  образів,  проблем,  поглядів,  ракурсів,  думок,  символів.


[i]Скрипить  папір,  скрекоче  принтер,
                                                 І  очі  втупились  в  екран  –
це  називається  творити
                                                   або  дуріти  від  старань. [/i](18)

 Кажуть,  заняття  літературою,  письменством  –  це  форма  боротьби  зі  своєю  недозрілістю,  соціальною  незадаптованістю,  це  утвердження,  перш  за  все,  перед  самим  собою,  своєї  цінності,  а  може  й  винятковості:
[i]Але  я  обожнюю  вірші  –  прилюдно!
Здається,  щось  можу,  здається  це  –  чудо.
Здається,  й  щось  інше  так  легко  здійснити.  (7)
[/i]
Чим  досконаліша  поезія,  тим  більше  вона  наближається  до  жанру  внутрішньої  поеми,  спроби  переосмислення  сум’яття  душі.  В  довершеному  творі  антагонізми  життя  (духовні,  тілесні,  вікові)  мають  урівноважуватись,  а  не  випинатись  одним  полюсом,  конфлікт  має  вирішитись  по  канонам  хоч  чиєїсь  справедливості.
[i]А  той,  хто  світ  створив,
                                                 і    той,  хто  світ  спотворив,
                                                 фатальної  пори  ділитимуть  мене.[/i]    (10)

Що  місткіша  поезія,  тим  більше  вона  вимагає  від  читача  зусиль,  мозкової  чи  душевної  роботи.  І  «пересічний»  читач  свідомо  чи  підсвідомо  шукає  чогось  легшого,  простішого,  зрозумілішого,  чи  хоча  б  коротшого.  Якщо  хочеш,  щоб  тебе  читали  (купували),  маєш  наблизити  свій  твір  до  комерційної  розваги.  Всі,  хто  не  мають  комерційного  успіху  оголошуються  графоманами,  тобто  безрезультативними    писаками.
[i]А  ти  мовчиш,  тримаєш  марку,
шліфуєш  хист  і  копиш  злість…
Та  Слово  пробиває  аркуш,
немов  трава  –  торішній  лист.  [/i]  (18)

Чи  треба  рахуватись  з  аудиторією?  Чи  справді  жоден  вірш  не  має  бути  призначений  читачеві?  Як  би  визначити  тип  жінок,  які  формують    читацький  загал?    Хто  вони  –  розумні  інтелігентки  чи  самовпевнені  феміністки?,  емоційні    міщанки  чи  замучені  селянки?,  обкурені  студентки  чи  турботливі  пенсіонерки?,  затуркані  домогосподарки  чи  гарненькі  ляльки?  
Що  хоче  читати  сучасна  українська  жінка  –  жіночі  журнали,  зорієнтовані  на  меншість,  яка  вибилась  у  певний  майновий  прошарок,  жіночі  романи,  які  не  потребують  думання,  чи    хорошу  і  справжню  поезію  Вікторії    Климентовської?

Взяти  хоча  б    збірку    її  поезій    «На  хвилях  бузкових  туманів».
Пані  Вікторія  має  свою  власну  естетику  і  стиль.  Дотепна,  ерудована,  інтелігентна,  уважна  до  життєвих  подробиць.
Її  вірші  –  це  заглиблення  в  жіночу  душу,  конкретні  приватні  історії,  що  не  претендують  на  відкриття  загальних,  глобальних  істин.
Її    часом  гризуть  сумніви,  чи  правильно  все  відбувається  з  нею,  і  тому  вона  не  пропонує  якихось  взірців  для  наслідування.
Ти  не  став  ні  мужем,  ані  другом.
[i]Я  ж  чи  двадцять  друга,  чи  сто  друга.
Та  і  ти  не  перший.  Чи  ж  останній?    
                                                   Мій  неперевершений,  коханий…    [/i]  (65)


У  збірці  є  речі,  навіть  не  мемуаристичні,  а  інтимні,  які  можуть  оцінити  лише  ті,  хто  в  них  описаний,  і,  здавалося  б,  не  цікаві  стороннім  спостерігачам,  особливо  тим,  які  не  здатні  сприймати  тонку  гру  натяків  та  алегорій,  алюзій  та  ілюзій.
[i]Літо  настало,  коханий,
знову  з  тобою  морока.
Липовий  –  тобто  духмяний.
Липовий  –  тобто  підробка.[/i]      (63)

А,  можливо,  деякі  вірші  сприймаються  як  інтимні,  хоча  такими  не  є.  Чимало  віршів  досить  відвертих,  але  в  них  немає  фізіологічності,  такої  модної  у  молодих  авторів.
[i]І  коли  розщібаються  блискавки,
і  між  нами  спалахують  блискавки…[/i]  (66)

Вона  не  веде  розмови  про  фемінізм,  але  живе  і  творить  в  умовах  патріархальної  культури  і  тому  розповідає  про  свій  варіант  соціалізації  в  суспільстві.
[i]У  неї  мороки  –  роки
і  діти  такі  тендітні.[/i]    (33)

Згадуються  не  лише  особисті,  а  й  фахові  «проблеми-досягнення».
[i]Ростуть  мої  діти,  чужі  навіть  діти  одужують  –
і  нікуди  діти  свій  вік  і  своє  ремесло.    [/i](70)

Вона  ініціативна,  смілива  та  конкурентно-спроможна,  але  не  змогла  утвердитись  (і  хіба  тільки  вона  одна!)  у  професійній  діяльності,  не  зважаючи  на  те,  що  постійно  перебувала  в  атмосфері  стресу,  напруження,  жорсткості.  Тому  що  в  цій  професії  –  Медик!,  Педіатр!!,  На  селі!!!  –  просто  не  можливо  проявитись,  утвердитись,  пробитись,  розвернутись,  досягти  яких-небудь  успіхів  чи  творчих  висот.
[i]Медицина  обезцінює
                                                 традиційне  і  чудне,
                                                 медицина  зробить  циніком,
                                                 якщо  зовсім  не  зімне.    [/i](20)
Вона    шукає  співрозмовника.  Вона  хотіла  б  вести  діалог,  але  вимушена  залишатись  монологічною.  
[i]Чужа  душа  –  болото  непролазне.
Та  світить  щось  принадне  в  глибині.  [/i]  (61)

У  нас  дуже  багато  чудових  поетів  (а  Вікторія  Климентовська,  безсумнівно,  одна  із  них)  і  дуже  мало  хороших  письменників,  а  ще  менше  –  хороших  літературних  критиків.
У  прозових  формах  краще,  ніж  в  поетичних,  вдається  описувати  вчинки,  аналізувати  мотивації.  Якщо  емоційність,  віддзеркалення,  душевні  поривання  більш  характерні  для  юного  віку,  то  для  зрілої  людини  притаманнішими  є  аналіз  і  оцінка,  мислення    і  осмислення,  духовні  пошуки.
Хочу  запропонувати  Вікторії  спробувати  себе  в  прозі  чи  в  критиці.  Особливо  в  критиці,  нехай  навіть  не  в  науково-теоретичній,  а  в  художньо-публіцистичній.  Що  може  бути  краще  за  суб’єктивну  думку  майстра  своєї  справи.  Маючи  такий  талант  і  власну  поетичну  майстерність,  досвід,  зрештою,  потрібно  спробувати  задіяти  їх  на  вирішення  масштабніших  задач.
Жанри  розгорнутої  рецензії,  есе  вимагають  і  певного  літературного  вміння  та  досвіду.
 Критика  допомагає  знайти  і  розрізнити  вартісне  й  невартісне,  визначити  місце  мистецького  тексту  в  існуючій  сітці  координат  культурних  надбань.
Критика  розвиває  мистецьку  інфраструктуру  і  культуру  діалогу.
Критика  –  це  обмін  словами  та  думками,  питаннями  і  відповідями.
Критик  –  це  спільник  літератора  в  дослідженні  життєвого  масиву.  Критик  –  це  психоаналітик,  який  демонтує  (аналізує)  культурні  об’єкти,  як  соціально-символічні  акти.
Критик  визначає  місце  твору  в  існуючій  сітці  координат  культурних  надбань.
В  нормальному  літературному  процесі  жива  маса  текстів  художніх  і  критичних  мають  бути  приблизно  рівними,  тоді  це  буде  відкрита  справжня  жива  література  з  безліччю  зв’язків.
Якщо  поетеса  так  глибоко  може  аналізувати  себе,  свої  духовно-душевні  порухи  та  ще  й  художньо  довершено  їх  зображувати  (що  не  викликає  сумнівів  після  прочитання  книг  поезій  Вікторії  Климентовської)  –  то  вона  зможе  так  же  відчути  і  проаналізувати  чийсь  твір.
Бажаю  успіхів  в  пошуках  і  спробах!
Нових  творчих  злетів!

---------------------------------------------------------------------------
**    В  дужках  -  номер    сторінки      збірки    «На  хвилях  бузкових  туманів»,  
з  якої  взято  наведені  рядки.  Це  рядки,  які  виділило  око,  самого  тексту  вони  не  ілюструють.

       Євмен  Бардаков

15.08.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434429
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013


mizin4ik

хоч вперше буду п'яна не тобою…

Мені  б  вина,  та  так,  щоб  геть  за  край!
Щоб  просто  лиш  забутись  на  хвилину...
Щоб  з  цього  пекла  хоч  на  мить  у  рай...
Щоб  з  цього  світу  десь  у  вись  полинуть!

Мені  б  шампанького,  хоча  б  один  бокал,
Щоб  випити  рішуче,  звеселитись!
Щоб  так  грайливо  відчувати  той  запал...
Щоб  схаменутись!  Перестати  злитись!

Мені  б  коньяк,  такий  гіркий  на  смак...
Чи  навіть  бренді  захопить  з  собою...
І  я  не  п'ю  в  загальному,  однак...
Хоч  вперше  буду  п'яна  не  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434387
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013


Олекса Удайко

Не слово важить, а діла

Яке  б  мені  ти  слово  не  дала,
Та  я  тобі  нічого  не  скажу,
Бо  ми  давно  зайшли  за  ту  межу,
Де      
         вже  
                       не  слово  
                                                   важить,  
                                                                             а  діла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433411
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 26.06.2013


Лия***

Від (чуттєве) …

Дощить...  а  ми  з  тобою  в  затишній  кав"ярні...
Так  небезпечно  близько...  дотик...  порух  вій...
Кориці  пахощі...  і  зволікання  марні...
Кавовим  поцілунком...  "лише  мій..."
Імбирна  терпкість  губ...  спокушує  уяву...
Твоє  волосся...  стриматись  дарма...
-------------------------------------
Дзелень...  відбув  трамвай  у  порожняву...
Примарилось...  в  кав"ярні  я...  сама...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427143
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 29.05.2013


Blondberry

Я рано чи пізно цей вірш допишу

Я  рано  чи  пізно  цей  вірш  допиш́у.
Він  більше  не  буде  мене  турбувати.
І  саме  тоді  я  тебе  відпущ́́у,
І  саме  тоді  перестану  кохати.

Цей  вірш  відболить,  відпече  і  помре.
Залишаться  тільки  слова  на  папері.
І  виллється  в  ньому  нарешті  все  те,
Що  ти  не  забрав,  зачинивши  всі  двері.

Все  те,  що  у  мене  зосталось  в  душі,
Все  те,  що  колись  у  тобі  я  кохала.
На  згадку  мені  залишились  вірш́і.
От,  м́абуть,  і  все.  Вже  кінець.  Дописала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371061
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 07.05.2013


Лия***

Ненаписаний лист…

-  Привіт!  Нове  щось  в  тебе?  Я  вітаю...
А  у  думках:  Люблю...  Скучаю...
-  Ну  як  життя?  А  як  твоя  робота?
А  між  рядками  ніжність  і  турбота...
-  Важкий  був  день?  Ну  що  ж,  відпочивай...
А  ладна  ж  прихилити  неба  край...
Банальні  фрази...  а  поміж  словами...
Веселка  кольоровими  стьожками...
Ну  все...  бувай...  і  лагідної  ночі!
А  подумки...  в  твої  обійми  хочу...

В  мовчанні  зміст...  затертість  фраз...
Та  заборонена  надія...  
без  прикрас...
18.03.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410819
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 12.04.2013


Рижулька

НЕ УЯВЛЯЮ СВІТ БЕЗ ТЕБЕ…

Не  уявляю  світ  без  тебе...
Потоки  днів  -  німе  кіно...
З  тобою  лину  в  сьоме  небо...
Кохати...  Щастя  нам  дано.

Тебе  я  серцем  відчуваю,
Хоч  на  заваді  -  далечінь.
Твої  обійми  -  клаптик    раю...
На  крилах  ніжності  прилинь!

Душі  без  тебе  важко  дихать,
І  серце  рветься  із  грудей.
Твої  цілунки  -  моя  втіха
В  порожній  темряві  ночей.

Своє  життя  не  уявляю
Без  пелюсток  із  ніжних  слів.
Тобі  скажу,  як  я  кохаю
Не  фразами...  А  шалом  снів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417631
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013


Німий Колір

Впаду рядком

Впаду  рядком  до  твоїх  мужніх  ніг
Пестливим,  ніжним,  приторно-ласкавим
І  зроблю  так,  щоб  ти  кохати  міг
Хоч  не  мене  та  палко  ,  до  нестями.
Я  попрошу  для  тебе  в  нього  щастя
Хороших  діток  і  палку  весну
Щоб  ти  радів  і  тільки  раз  у  квартал
Згадав  про  мене  ,те  що  я  живу
Про  мої  очі  у  нічні  безсоння
Як  ти  вглядався  в  карі  «ліхтарі»
Вони  світились  яскравіше  сонця
Коли  торкався  пальцями  душі
Тоді,  нажаль,  не  відчувала  болю
Горіла  щастям  замкнутим  в  собі
Воно  мов  бомба  лиш  грайливо  спало
Допоки  вибух  не  розніс  в  кінці
Мене  саму  і  моє  вічне  щастя
Ти  розрубав  до  серця  всі  шляхи
Я  не  відкриюсь  іншому  й  нізащо
Йому  доріг  моїх  не  перейти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415419
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013


Liuba29

Ангел з очима вогню. . *

Твій  закоханий  погляд  нетлінний
знов  торкається  мого  лиця..  
Хоч  простий  але  надто  безцінний  
ти  мій  геній  з  душею  творця.
Неприручений  ,  незрозумілий..
не  пробити  над  серцем  броню.
Ти  мій  ангел,  хоча  і  безкрилий,
просто  ангел  з  очима  вогню..(L*)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412895
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Лия***

Я так довго до тебе йшла…

Я  так  довго  до  тебе  йшла...
РозсипАла...  губила  зорі...
Серед  сотні  доріг  знайшла...
Ту...  що  дАла  дарунок  долі...

Я  прийшла,  коли  падав  сніг...
В  унісон  з  небом  плакало  серце...
Зрозумів...  і  весну  до  ніг...
Запромінив...  усе  минеться...

Коханково  у  мої  сни...
Проникав...  цілував  і  пестив...
І  минуле...  в  дощах  весни...
Розчиняв  і  змивав  до  решти...

Я  так  довго  до  тебе  йшла...
Ти  прийняв...  розстелив  жаданням...
Я  у  тобі...  себе  знайшла...
Ти  промінчик...  що  став  коханням...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401310
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013


Yanusia

А я щаслива, я тебе люблю…

А  я  щаслива,  я  тебе  люблю
Усім  єством  шалено  і  безмежно
І  не  боюсь,  що  серце  з  кришталю,
Любити  неможливо  обережно

Люблю  так  просто  наче  дихаю  чи  йду,
Без  будь-якої  тіні  недовіри
Хай  скажуть  в  слід,  що  так  я  пропаду,
А  я  не  хочу  знать  в  любові    міри

Я  рада  тому,  що  ти  в  мене  є  
Синьому  небу  у  твоїх  очах
І  наче  сонцю  тому,  що  встає
Усмішці  тішусь  на  твоїх  устах

Я  рада  тим,  що  я  тебе  люблю
І  можу  просто  це  отак  сказати,
Що  в  свому  серці  не  приховую  жалю,
Що  людям  ще  не  заборонено  кохати

Я  рада  цим,  хай  плач  чи  навіть    біль,
Я  не  боюся,  я  люблю  безмежно
І  душу  зцілюю  в  любові  я  твоїй.
Любити  неможливо  обережно
́́́́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400065
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013


Той,що воює з вітряками

Заради Музи

Заради  Музи  підкорити  всі  моря,
І  звоювати  континенти...
Чекати  поки  вранішня  зоря,
Наді  мною  вичитає  Веди!
І  я  розбуджений  вітром,
стану  до  нового  бою!
Боги-небожителі  літом,
Залиште  її  зі  мною...
Залиште  її  такою-
чистою  і  п*янкою,
Залиште  її  весною-
рідною  не  чужою,
Залиште  її  святою!
Залиште  її  простою,
Теплою  і  смішною,
Небесною  і  земною
Залиште  її  зі  мною!
                 7.02.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399856
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013


Рижулька

ОДНА ЛИШ МИТЬ…

Одна  лиш  мить...  І  дотики  руки,
І  погляд,  що  виблискує  зірками.
І  поцілунок...  Мов  троянди  пелюсткИ,
Розсипані  ласкавими  губами.

Одна  лиш  мить...  І  в  унісон  серця.
Любові  ніч  -  казкова  таємничість.
І  пристрасть...  Що  не  матиме  кінця.
Одна  лиш  мить...  Що  довжиною  в  вічність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 10.02.2013


Лия***

Обірвати б ниточки…

Обірвати  б  ниточки...
Біль  сердечний  стишити...
Богу  б  помолитися...
І  кохання  б  вишити...
Щоб  на  небі  зорями...
Та  у  серці  полум"ям...
Щоб  з"єднатись  долями...  
Та,  щоб  щастя  -  порівну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383644
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 12.12.2012


molfar

Тільки ти

..І  хай  тобі  сьогодні  
буде  добре!  
Родися  іще  раз,  
аби  цвісти!  
Всміхайся!  
Будь  чарівна  і  хоробра!
Здіймися  в  синє  небо  
і  лети!
Ти  обрана.  
Збагни  це.  
Тільки  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378037
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 04.12.2012


Рижулька

ПРОЩАННЯ

З'явився  ти  нізвідки  і  ні  з  куди,
Десь  виринув  з  колишніх  моїх  снів,
Торкнув  цілунком  ніжні  мої  губи
І  нашу  пристрасть  повернути  захотів.

Та  в  пристрасть  ти  поринеш  не  зі  мною,
Вже  не  відчуєш  дотик  моїх  рук,
Бо  почуття...  як  листя  за  водою,
Твої  слова  для  мене  -  пустий  звук.

Бо  серце  не  хворіє  вже  тобою,
Розвіявся  любовний  той  дурман,
І  не  тобі  залишитись  зі  мною,
Бо  все  прощається...  Лиш  тільки  не  обман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366791
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012


Лия***

Благодарю Вас, Сударь…

Благодарю  Вас,  Сударь,  за    мечту...
За  классику...  за  то,  что  не  любили...
За  все  признания...  за  нежность...  за  слезу...
Великодушно...  Вы  меня  простили...

Благодарю  Вас,  Сударь...  за  стихи...
За  те  стихи...  что  Вам  я  посвящала...
Несовершённые  мои  грехи...
Ведь...  Вы  -  мой  грех...  о  Вас  я  так  мечтала...

Благодарю  Вас,  Сударь...  за  печаль...
За  блеск  в  глазах...  и  взгляды  с  поволокой...
Не  Вам  тонуть  в  их  глубине...  а  жаль...
Вы  были  так  близки...  и  так  далёки...

Благодарю  Вас,  Сударь...  за  любовь...
Что  я  придумала...  и  ей  одной  жила...
У  неба  сил  просила...  не  злословь...
Порою  слов...  как  наказания  ждала...


Спасибо,  Сударь...  Вам  за  то...  что  не  мою  судьбу  вершили...
И  не  любя...  своей  любовью...  во  мне...  Вы  женщину  открыли...

Стих  в  исполнении  Ивана  Звенигородского  VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 26.09.2012


Halyna*

* * *

Без  Вас  це  місце  втратило  свій  шарм,
Куточок  кожен  з  розпачу  пустує.
Тепер  тут  зустрічатися  не  нам,  -  
Під  вітами  берези,  дуба  й  туї.

Та  хтось  колись  приходитиме  ще,
Така  краса,  така  безмовна  втіха!..
Ми  з  Вами  розлучались  під  дощем,
Що  сльози  лив  за  нас  тривожно  й  тихо.

Не  знаю,  чи  прийду  сюди  колись,
Вже  надто  Вас  мені  тут  забракує...
Це  місце,  де  всі  мрії  не  збулись,
Під  вітами  берези,  дуба  й  туї.

Та  спогадів  нікому  не  віддам,  -
Ось  це  і  все,  що  Ви  мені  лишили.
Без  Вас  це  місце  втратило  свій  шарм,
Тепер  воно  нічим  мені  не  миле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352919
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012


Анастасія Грім

Про каву і не тільки

Майже  допита.  Уже  охолола.
Кава  стоїть  на  столі  край  вікна.
Я  –  королева.  Але  без  престолу.
Я  –  не  погана.  Але  не  Вона.

Майже  добита  моральним  стражданням.
Біль,  як  і  кава,  допитий  зрання.
Разом  з  тобою.  Але  без  кохання.
Я  –  не  кохана.  Кохана  –  не  я.

Я  не  із  тих,  хто  втече  від  проблеми.
Знову  до  чашки  тулю  я  вуста.
Я  все  ще  прима.  Без  фанів  і  сцени.
Я  –  ще  не  гірша.  Я  просто  не  та.

Знаєш,  на  каву  я  схожою  стала.
Осад  на  дні  у  душі  не  чіпай.
Я  –  не  жахлива.  Я  просто  як  кава.
Хто  ж  тобі  винен,  що  ти  любиш  чай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351867
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012


Змеелов

Остров Снов

***

просто  дышать  тобой:  
остальное  –  
другая  реальность


ЖЕНЩИНА  КОТОРУЮ  ЛЮБЛЮ


Женщина  которую  люблю
Высока  далека  непостижима
В  недостижимости  своей
На  себя  непохожа
Когда  любит  меня  нежно-страстно
Забываясь  себя  не  помня
И  каждый  раз  влюбляясь  в  нее  снова
Я  понимаю  что  она  мне  
Просто  снится


ЗНАКИ  СУДЬБЫ


Lullaby  
Нежно  ветер  поет
Иероглиф  любви
Иероглиф  разлуки
У  тебя  в  изголовье

*

На  сердце  вишни
Наши  имена
Грядущей  встречи  знак


ЛАВАНДОВАЯ  ОБИТЕЛЬ


материнская  грудь  древних  гор
оживает  весной,  возрождается
наполняется  новыми  соками
и  твердеют  ее  соски
ароматная,  свежая,  нежная  –  
теперь  это  наша  обитель
мы  стали  ее  детьми
мы  живем  на  кромке  рассвета  


ПЕСНЯ  СВОБОДЫ


Птице  певчей  в  клетке  золотой  –  тесно.
Сколько  песен  было  спето:  кто  их  слышал?
Сердце  рвется  на  свободу  –  к  песне  новой.


SURRENDER


Руки  крылья
Голос  песня  
Волосы  ветер

Плененный  тобой  
Я  забыл  что  такое
Свобода


НОЧНАЯ  ПТИЦА


Зачем  ты  приходишь  в  мой  сон?
Остаешься  на  пару  часов
птицей
улыбаешься  нежно  
укрываешь  крылами
смеешься  ласкаешь  плачешь  
в  истоме  
поешь  на  прощание  и  исчезаешь  
вместе  с  первым  лучом.
Зачем?
Кутаюсь  в  плед  одиночества.
И  день  словно  год  без  тебя...


БЕЗМЯТЕЖНОСТЬ


влагу  слез
шепот  губ
осязаю
нежность
и  отступает
страх
в  моих  руках
ты  обретаешь
безмятежность


КОЛИБРИ


неуловимы
движения  крыльев  
колибри

с  цветка  на  цветок
нашей  встречи  мгновений
летают

лепестки  новых  грез
срывают  пальцы
волнуясь


О  ЧЕМ  КРИЧИТ  ВОРОН


Ноябрь.  
Прячу  весла  до  весны,  
Сушу  челнок.
Покрылся  позолотой
Мой  сонный  берег.  
За  густым  туманом
Не  вижу  даль,  
Где  ты  по  мне  скучаешь,  
Пытаясь  БЫТЬ  
Со  мной  и  без  меня.  
Уснул  мой  лес.  
Не  спит  лишь  эхо  лета
Да  черный  ворон  
Каркает  о  неизбежном...
Теперь  мы  встретимся  
Лишь  в  зимних  снах  
И  грезах  вешних...


СЕРДЦЕМ  


за  туманами  
спряталась  даль  
но  я  вижу  тебя  

сердцем


БИРЮЗА


Смотрю  на  снег  
А  вижу  бирюзу
Не  безразличие  зимы
Но  нежность  лета
На  море  бархата
И  отражение  
Рассветных  бликов
В  глазах  любимой


ВТОРОЕ  СЕРДЦЕ


Амуром  легким  прилететь  к  тебе  в  ночи,
Уснуть  на  холмике  Венеры  в  кущах  райских,
Где  бьется  трепетно  твое  второе  сердце.


НАДЕЖДА


Благоухает
Нежная  Gloria  Dei
В  саду  моих  грез.

Огонь  желания
Всю  влагу  выпил.
Но  не  увянет  роза.


МАЙТХУНА


кутаюсь  в  тебя  как  в  одеяло

окунаюсь  младенцем  в  купель

погружаюсь  в  твои  мечты

проникаю  в  сердце

читаю  желания

растворяюсь  в  тебе

становлюсь  тобой

мы  –  единое  


БЕЗ  ТЕБЯ


ты  без  меня  –  не  ты,
я  без  тебя  –  никто:
без  тебя  меня  просто  нет


***

Музыка:  “Surrender”  by  Omar  Akram

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350835
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012


MC_Yorick

На клавішах ночі

Знову  сонце  сяде  а  ти  не  зі  мною
І  новий  світанок  зустріну  з  журбою
Без  твоїх  очей  марево  ночей
Не  дає  мені  сну
Хоч  не  знаю  як  але  все  ж  я  скажу

ПРИСПІВ:

Такі  прості  слова
Зірвуться  з  моїх  вуст
Разом  із  теплого  вітру  тремтінням
Такі  прості  слова
Це  сон  чи  на  яву
І  наче  в  єдине  сплелись  наші  тіні
На  клавішах  ночі...  нам  зіграє...  хтось  дивний  блюз
Я  тобі  прошепочу  -  Я  ТЕБЕ  ЛЮБЛЮ

Знаєш  як  тремтять  у  долонях  долоні
Погляд  єдиний  і  серце  в  полоні
Бачить  навіть  місяць
Що  немає  місця
В  небі  моєму  для  інших  зірок
І  для  мене  щастя  назустріч  твій  крок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310228
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 13.07.2012


She said: gray...

У міражах прекрасних правил…

А  кожен  вірш  -  як  вдих  і  видих.
Як  серця  стук.  Чи  вже  не  стук  -  
у  дзеркалах  рядків  розбитих,
у  відображеннях  розлук.

Живу  неписаним  законом,
життям  своїх  незграбних  рим.
А  світ  навколо  -  в  забобонах...
Та  я  в  душі  не  згоден  з  ним  -

у  міражах  прекрасних  правил,
де  аксіомою  -  любов,
де  в  почуттях  палких,  яскравих
віршем  я  оживаю  знов!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306487
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 07.07.2012


molfar

СПАСИБІ ВАМ

Мовчання  -  
тАкож  відповідь,  принцесо.
Спасибі  Вам
за  сонце  і  печаль,
за  казку
без  причини  і  адреси,
за  небо,  що  зове
у  світлу  даль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307852
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 05.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2012