У погляді недоспаних ночей -
Твій погляд з ясно-милими очима.
І хай простить мене архієрей -
Любов до одурманення єдина.
Слухаю тишу, де лишень: "Тік-так", -
У серці прощення, біжать хвилини.
Безмовність тисне груди, мов хробак,
Свердлить, точить думку - життєві кпини.
Ні, не здаюсь, ти поселивсь в мені
І біль твій, радість, тут, в душі, зі мною.
Пропащі, як і я, марудять дні,
Долі перст - увінчаний кропивою.
11.07.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510676
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 22.12.2014
Сьогодні я розповім вам історію,справжню історію справжнісінького життя,можливо в ній хтось пізнає себе,а можливо...отож умощуйтесь зручненько,забудьте про справи,які вас турбували,ще й досі не полишили,та й відлетімо в осінь,гарну роскішну,розмальовану соковитими фарбами справжнього майстра,осінь була ранньою,тому дерева ще міцно тримали свою крону,мов той кіт,що тримає мишу в зубах,а вона,здається ось-ось втече.Ось в такий осінній день я мала пообідати з подругой,та вона як завжди запізнювалась,чи,може затримувалась.Була обідня перерва,люди сновигали взад-вперед,то щоб не заважати цьому руху я присіла на лавку,яка на моє щастя була вільна,я зручно впала,бо 15хвилин мала точно,озирнулась навкруги і побачила його.Він сидів навпроти мене,прямісінько біля фонтану,його очі не відривали погляд від води,це треба так любити воду,щоб не відривати від неі очей,подумала я,які гарні жінки проходять повз нього,а він,гордий чи що,ні на кого не звертає уваги.Моя цікавість розпирала мене всю,та все було марно,він сидів,немов мумія,та кохався з водою,може він сидів-би так доти,поки я не пішла пити цю каву,будь вона не ладна,і хто іі придумав,через неі не можна ні поснідати,ні пообідати і навіть не поспати,відволіклась,це теж через неі,та подув справжній осінній вітер,чоловік повернувсь і заглянув мені в очі,його погляд зупинився на мені усій,він ніби вивчав мене,чи роздягав,спочатку я хотіла встати й піти,та потім передумала,хай роздягає,загалом це подобається усім жінкам,не кожна це визнає,та й сучасні чоловіки зовсім не вміють роздягати,а він,так гарно,я відчула силу,яка покличе мене до нього,подивилась на годинник,часу було зовсім мало,я занервувала,ось-ось мала підійти подруга,та невже?Він пролунав,його могутній справжній чоловічий голос:"Шановна пані,чи не буде вам складно пересісти ближче до води?""А ви в неі такі закохані,що аж ніяк не можете від неі віддалитись?""Так,я дуже люблю воду.""Я помітила,це ваша стихія.""І ваша теж."Його голос засмутився і я відчула його самотність,в цей час до мене підсіла неприємна жінка,і від іі погляду мене справді потягнуло до води,сама доля підштовхнула мене до нього,він подав мені руку так,ніби на ній була квітка,від якоі не можна відмовитись."Станіслав""Вероніка""Дуже приємно,значить,Віра,гарне ім'я,когось чекаєте?""Так""Не можна змушувати таку жінку так довго чекати,так можна й з голоду вмерти,так його любите?""Дуже",відповіла я,й подивилась на годинник."Я би до вас летів,то може кави?""Може й кави"тихо сказала я.Він подзвонив по мобільному,"Я відчув вас відразу,щойно ви присіли,ваш аромат,він вам личить,Шанель,так,він ваш,я намалював вас у воді,"каву принесли прямо туди,та лише одну чашку."А ви чому не п'єте?""Сьогодні я не питиму кави,кава має сильний аромат,якщо дозволите сьогодні буду пити вас,у вас гарні очі,чисті,прозорі,немов вода,погляньте,вона радіє!""А й справді радіє,"-посміхнулась я і знову відчула той самий погляд,саме тоді,коли з'являється романтика,з'являються подруги."Я бачу тобі не сумно,то ми йдемо?""Познайомся,це Станіслав,а це моя подруга Тоня.""Я не знайомлюсь з чоловіками,які дивляться на мене через окуляри."Тут він встав,"То це і є ваше кохання?якби я знав,я б вас украв,а вам,люба моя,подруго,я зазирну прямо в вічі,ваші гарні,та може моі кращі."Коли він зняв окуляри я не помітила,та як дременула Тонька не помітити було важко,"Вибачте."Я побігла за нею,ледь наздогнала."Чому?чому ти ніколи не знайомишся з ровесниками,чому?""Тому що мені з ними не цікаво""А з сліпими тобі цікаво?""Як з сліпими?""Ось так,він же зовсім сліпий,зовсім."Мені стало ніяково,я ніби стала щось шукати."Я,я там забула мобільний"Мабуть я летіла,перший раз у житті,летіла туди,де мені було так добре,летіла туди,де дозволяла роздягати очам,яких не було,та вони бачили краще інших,тих,зрячих,летіла туди,де посміхається вода,летіла туди,де замість кави хочуть пити тебе, та було пізно, фонтан не смівся, він плакав від болю,бо за осенню прийде зима й заморозить його, а я? що буду робити я? літня жінка сиділа на лавці, яка за п'ятнадцять хвилин змінила все, я навіть спитала у неї, де він подівся,- «Поїхав, така молода, і не соромно, бігати за чоловіками,а-я-яй.» Чому люди так люблять судити? вони ж зовсім мене не знають.Більше я його не бачила,лише на згадку про нього кожної ранньої осені я приходжу до фонтана,одягаю окуляри,потім дзвоню з мобільного,мені приносять чашку ка,та я не п'ю її,насолоджуюсь ароматом Шанель,він так мені личить,і чекаю,чекаю на нього,можливо він з'явиться,,сяде біля своєї води в яку він так закоханий,і я дозволю йому себе роздягти,а як думаєте ви?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215394
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 22.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2013
Горів вогонь… і так горів,
Що серце й досі не холоне.
А ти на кілька зайвих кронів
Змінив багатство почуттів.
І ходиш десь по тротуарах,
Аби в подружніх будуарах
Не полишати якорів.
Шукаєш втіху – знайдеш втому,
Бо то є стомлююча річ -
Між тисячі чужих облич
Шукати краєвиди дому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305394
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 26.02.2013
Мовчу - мовчатиме й осіння ніч...
Не рознесе таїн кармічний вітер,
Він тільки що сліди від протиріч
З очей турботливо і ніжно витер.
Вслухаюся до вітряних пісень,
Натхненність ледь вуста мені колише.
Зібралась ніч народжувати день,
А я мовчу... Я в цілковитій тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363764
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 26.02.2013
Щось, охорона, друзі, нікудишня!
Назлазилось непроханих гостей...
Пора б зібрати воленьку і лишніх
Таки змести з-перед своїх очей!
Пробралась в мене нишком криза вражень...
Відправила думки в анабіоз.
Гостила тижнями, а згодом й каже:
"Чи мала б я заколоситись повз?
У тебе ж тут така родюча нива!
Куди не плюнь - зійдуть мої плоди.
Не через те, що ти така лінива -
А через те, що надвразлива ти.
Не відаєш чого насправді хочеш,
Ні мрій, ні прагнень творчості, ідей...
А воля(?)- Тільки пір'ячком лоскоче...
То ж не дивуйся і чекай гостей" :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402312
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Відчути себе розчавленим.
Покинутим і задавленим.
Неначе забутий вислів.
Неначе нічого НЕ хотів.
Неначе притиснути пальці.
Неначе безсонна ніч вранці.
Відчути, як бруд заливає,
І ти перетнутий трамваєм.
Це так наче більше нічого
Не чуєш в собі ще живого.
Це так наче кігті до крові
Шкребуться у серці дубовім.
А завтра можливо настане
І геть відійде оте п'яне.
Неначе притиснуті пальці.
Неначе безсонна ніч вранці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404389
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Нам долею начертано з тобою
Зустрітися сьогодні, восени
Назвеш ти мене мрією сумною,
Але я не повірю, ти не жди.
Я посміхнусь і піду стороною
Аби не бачив тільки ти очей
І що у серці ті слова пішли луною
та стали сенсом всіх недоспаних ночей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393413
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Давайте разом всі подивимось на небо
І зрозуміємо нарешті щось нове
І не для того, щоб порадувати его,
а щоб відкрити світові себе.
Сидіти, думати і вибирати,
кохати, вірити і йти вперед,
боротися, хотіти й мандрувати -
пильнуй лише, щоб не закинуло в кювет.
Лети назустріч мріям і бажанням,
Забудь про чай, що стигне на вікні
Повір нарешті у свої страждання
І хоч на день забудь про слово "ні".
Нехай наш час пливе, як навіженний,
Нехай не завжди все тобі легке
Все ж порадій, що маєш шанс, блаженний
І полюби усе навкруг живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393414
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Наперекір сумному падолисту
В твоє життя ввірватись хоч на мить!..
Скажи, що все для нас обох не пізно,
Скажи, що все тобі також болить.
Або мовчи… Хай буде непорушна
Оця хитка манірність гри без слів.
Ти ж знаєш сам: життя без тебе – суша,
І листопад лиш зборище вітрів.
А поруч – все свого набуло змісту:
Бодай в осінні сни мої прийди…
Наперекір сумному падолисту
В твоє життя ввірватись назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393397
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Все, що було, вітром знесло,
Понесло за горизонт.
Налягаючи на весла,
Я відкрив життєвий фронт.
Ось воно - навколо згари…
Через річку, навпростець…
Я хапаюся за хмари,
Відчуваючи кінець.
Переляканий і білий,
Відображення своє
Я намотую на вила,
Бо регоче і плює.
Вирячив, як пугач, очі.
Дикий місяць завива.
Я ховаюся у ночі,
Підвиваючи слова :
«Все, до неба шлях закритий.
З течією ти пливеш.
Човен твій гнилий, розбитий.
Тоне він і ти ідеш.»
Зникло все і вітром знесло,
Кинуло за небокрай.
Я поклав у човен весла
І знайшов у хвилях рай.
14.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201205
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.01.2013
Я маю совість, а вона мене.
Хоча вона мене частіше має
І іноді здається, розіпне,
А іноді буває – забуває.
А інколи зачепить за живе
І тягне жили, на кулак мотає.
І те, що вже здавалось заживе,
Вона розріже і розковиряє.
І так живеш, коли приймаєш гріх.
Даєш їй волю повну, не здолану.
Хоча коли дістане більш за всіх,
Наллєш горілки й трохи хлюпнеш в рану.
Пощепить трохи та і відійде,
Щось по бурчить, як не твереза жінка,
Але тихенько спати відійде,
І я її сховаю у хустинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392426
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Пробач, що не пишу тобі нічого,
Хоч в голові багато є думок.
Немає там, мабуть, тебе одного
Та ти до мене ближче вже на крок..
Пробач, що не кажу як я сумую
І не провожу поряд масу днів..
Я, мабуть, про це дуже пожалкую
Як ангел мого щастя відлетить..
Пробач, що так далеко, та тримаю..
Хоч мала б бути поряд кожну мить..
Ти відкриваєшся мені, а я ховаюсь,
Колись і в мене, - в серці защемить..
Пробач, що не пишу тобі нічого,
Бо на душі, чомусь, рими сумні
І я боюсь зізнання лиш одного:
"Щоразу гіршими стають вони.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257405
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 14.01.2013
Отож, прощай! Ти вільний і нічий.
В любов фальшиву бавитись доволі!
Ти майстром був. Мене, невмілу, вчив,
Але давав лиш другорядні ролі!
О, як ти грав! – шикарно, наче бог!
Позаздрив би й Шекспір такій удачі.
Та від твоїх абсурдних перемог
Я лиш сміюсь тепер – уже не плачу…
Душа моя звільнилась від облуд,
Не в’яжу більше рани пишним бантом,
Ти звик новеньким дивувати люд,
Мені ж, мабуть, не вистачить таланту.
Отож, прощай! Ти ж так цього хотів –
Самотності гучної, бо для тебе
Життя – це гра, любов – і поготів.
Театр земний, на жаль, не бачить неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351223
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 14.01.2013
Мабуть, найгірше бути безхребетним,
І гнутися туди, куди нагнуть,
І грати роль в абсурдному сюжеті,
Впустивши в душу мілину і муть;
Розносити усім і подавати
Нудного підлабузництва вино,
Що замовляють – так оте й співати,
Спустити гідність на гниюче дно.
Мабуть, найгірше втяти вільні крила,
За харч і пійло зрадити себе,
Не бачити, як шлях ганьба покрила,
І він у прірву небуття веде…
Найгірше йти покірно, наче вівці,
Нести у жертву ідолу козла,
І долями йому встеляти східці
На трон фальшивий, на вершину зла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285933
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 14.01.2013
На квіти впала не роса-
Сльоза жіночої образи...
Дощем сумним ллють небеса,
Слова коханого, як стрази.
Навіщо обіцянок сніг,
Льодовий присмак поцілунків...
Навіщо квіти біля ніг,
Та склад коштовних подарунків?
Душі не має пустота,
В пустелі снів твоє кохання...
Ти поруч - поруч самота...
Залиш собі цей скарб страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 14.01.2013