Ах, Елена мирская, стихия морская,
где море и грозы бушуют под час.
Обласканы солнцем и ветром играя,
подальше от шторма уводите нас!
Где волны все тише, и к берегу ближе
уже затихает морской лёгкий бриз.
И высушит солнце хрустальные брызги
солёных слезинок от наших каприз...
Елена мирская, стихия морская,
безбрежна, открытая людям душа,
где море лазурно, поет, усмиряя
- Живи, в мире с Богом! Дыши не греша!
Ах, Елена мирская - морская стихия,
с почтением, Вам посвящаю стихи я!
Спасибо за то, что свой держите стиль!
От Ваших стараний у нас - полный штиль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887511
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 02.09.2020
Сонный ветер прошел камышами,
Легкий шелест коснулся воды...
Вдруг, открылись врата меж мирами
Мощной вспышкой сверхновой звезды.
Как безупречен, может показаться на первый взгляд, наш
"идеальный мир"... Полная идиллия во всем и невозможность
отделить человека от природы, и наоборот.
Любое проявление неизвестного и непонятного, вызывает
интерес обыкновенный (что это!?), а в случае невозможности объяснения явления, приписать оное действие Всевышнему, при
этом не будучи до конца уверенным в Его существовании и компетенции. Однако...
Хорошо где-то в гуще галактик,
Новой жизни горит торжество...
А нам нужен отчаянный практик
Сделать громким "немое кино".
И вот мы, изнемогая и нередко доходя до полного отчаяния,
пытаемся все процессы в нашей (и не только) жизни объяснить и доказать. А зачем?..
Что-то яркое вспенило реку,
Стон протяжный развел берега...
Три желания в дар человеку,
Коль Земля ему так дорога.
Наступает смятение. И опять не знаешь что с этим всем
делать: поверить? сделать вид, что это один из снов? и для
чего все это?...
Вопрос "кто-то ж должен?" набирает смысл в ответе "А почему нет? А почему не я?"
Осталось вспомнить и поверить в детские сказки про лампу Аладдина, Емелю и щуку... А вдруг?...
Пусть война навсегда прекратится,
Люди так не должны умирать
И уж если придется проститься -
Значит время пред богом предстать.
Пусть от счастья рождаются дети
И не будет разбитой любви,
Пусть, как в мае, все кружится в цвете,
А не тонет от взрывов в крови.
И, вот теперь наступает момент той, самой откровенной и неподкупной истины, блуждающей между верой и неверием,
между правдой и надуманным, между чистым и шкурным, между молитвой и ехидством... Не дай себя снова обмануть!
Свежий ветер прошел берегами,
Он наполнить задором мастак ...
- "Вы ж себя окружили грехами!...
Ну да ладно...! Да пусть будет так!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670242
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Десь дощ пряде із павутиння спомин.
Десь час збирає вишиті думки.
Задумався і викинув у комин.
А я швиденько зберу у клунки.
Хотіла розшивати з літер вбраних
Лиш в доброту, молитву і казки.
Виводила я ручкою старанно
В клуночки, що був в комині-думки.
Біжить все час. І рими дощ відносить
В нікуди, бо ніхто їх не шукав.
Натомість хоч одну людину просить
Читати вірш, що нічкою писав.
Він рученькою хапле парасолі,
Бо хоче лише в личко цілувать.
Бурчали люди:день який у долі!
А він хотів... Хоч крапельку обнять...
Лишаюся на вулиці. Цілунки
Зібрала. Націлована за всіх!
Дощ розмочив із комину всі клунки...
Але мене ще націлує й сніг!
Скажіть мені, скажіть, у чому ж щастя?
У поцілунках вітру і дощу.
Це ніби... Ніби!.. Боженьки причастя!
Я щастячком усіх Вас пригощу!
Пришла я націлована додому,
Щаслива! Прещаслива! Цілував
Мене сам дощ. Я відпустила втому.
І в ліженько, щоб милий обнімав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629690
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 12.01.2016
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 16.08.2015
Приспи мою пильність, обійми ще хоч раз
І розлий з вуст солодку отруту.
Хай заграє в душі тиху музику джаз
І теплом змиє з тіла простуду.
Й ти мене босоніж поведеш на вівтар,
Йтиму слідом сліпа, безголоса.
І зупинить всі стрілки старенький дзигар,
Щоб відчула - то милість є Божа.
Прихилюсь головою до твоїх грудей,
Вчую стукіт крізь щем я сердечний.
Заспіває в гаю "віть-тьох-тьох"соловей,
Він, як я бо, довірчо-безпечний.
04.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597817
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 05.08.2015
Не завжди красиві по житті щасливі,
Лише лебедина справжня є любов…
Коли ти щаслива, виростають крила,
Ружею кохання квітне знов і знов.
У житті важливо стріти свою долю,
З лебедем у парі довгих, довгих літ…
Щоб міцніли крила на життєвім полі,
Щоб лише у парі справжнім був політ.
Доле лебедина, будь завжди зі мною,
Щоб одне кохання зберегли літа,
Щоб удвох до віку, лише я з тобою,
Знали, що нас стріне осінь золота.
Вірність збережемо крізь роки прожиті,
Наші лебедята стануть на крило,
Волошкове щастя зацвіте у житі,
Щоб могла сказати долі – повезло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595551
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Я вернусь.Только очень давно.
Когда имя забудешь и день.
Будет все,как в красивом кино...
Где ложится на стол тихо тень...
Я вернусь.Поцелую тебя.
Одеяло твое подниму.
Поцелую семь раз.Я пришла...
Я люблю тебя...Очень люблю...
Я вернусь.Не смотри на меня.
Это я...Я пришла...За душой...
Я ее у тебя забрала,
Чтобы ты...Был всегда...Только мой...
Так жестоко?Я знаю.Вернуть?
Ты ее у меня отними.
Хочешь солнце как свечку задуть,
Чтоб не видеть тропинку вдали?
Я пройду в темноте.Я пройду.
Расцарапаю душу...Вот кровь...
Я люблю тебя...Очень люблю...
Но кровит только...Наша любовь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502474
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 02.05.2015
Вновь кончался июль.Я листочки всех дней засушила.
А потом завяжу синей ленточкой,может быть-красной.
Я из сини всех туч себе платье такое пошила!
Как я выгляжу в нем?Да что спрашивать?Просто прекрасно!
Я косички плела всем танцующим в поле дождинкам,
Я держала за руку сегодня стареющий ветер.
А меня пригласил сам сентябрь на свою вечеринку.
Говорили,что краше меня не видали на свете.
Только тыква опять превратилась сегодня в карету.
Я принцесой была для него,хоть и туфельки жали.
Только нету счастливее нас на всем беленьком свете.
Мы из сказки своей не уедем...Мы не уезжали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511186
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 02.05.2015
Сів Янголик на долівку,
На плече тулив голівку.
Олівець узяв в долоньку,
Відкрив Віди парасольку.
Що ж надумав він робити?
Під дощиком походити?
Оленочці казку пише.
Тільки де її залишить?
Передав мені тихенько.
А сам спатоньки...Близенько
Біля Вас буде читати...
А я буду цілувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574957
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 02.05.2015
Я лиш хотіла,щоби дощ прийшов.
І для весни приготувать весілля.
Хтось у обіймах землю тримав знов,
Щоб не скотилася до божевілля.
Хтось кожен вечір зіроньки чіпляв
На сиве небо,брав собі у жменьку.
Лиш я не знаю,де їх зберігав;
В щухляді?Обпікав собі долоньку?
Я цілувала вечером одну,
Щоби вона передала вітання.
Щоби забути вкотре про війну...
Щоб думать лиш про весноньки вінчання...
Я лиш хотіла дощ.Щоб більше рим
Понабирати,в вірші почіпляти.
Я лиш хотіла повернути Крим...
І Україноньку не віддавати
На шматування!..Всідусіль скубуть.
І вороги.І корупціонери...
У злиднях ветерани тут живуть...
Правнуки батька старого Бандери...
Тебе скубуть?Ти пір"ячко збирай.
Пошиємо з тобою ще перини!..
Молитви на колінах прочитай,
Щоби не втратить жодної дитини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578452
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2015
Осіння пісня для мами
Спинися, осене, коло воріт!
Не треба йти в святе подвір’я мами.
Життя її, як липа у дворі,
Хоч пахло медом—спечене громами.
Не заплітай їй в косу сивину,
І не вибілюй очі волошкові.
Не раз лишали ми її одну,
Вона ж взамін нічого, крім любові.
Присядь на лавку, трохи відпочинь.
Всміхнися сонцем—хай побуде літо.
Допоки в мами сяє щастям синь,
Ми, хоч в душі, такі ж наївні діти.
Стряхни додолу золото із віт
І вдаль іди розкішною ходою.
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
Програш
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
Дозволь їй ще побути молодою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562220
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Розвели́ нас життєві дороги
На два різні, далекі світи.
Тільки там я, напевно, ніколи
Не зустріну такої, як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559774
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Памяті загиблих
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.
Погляньте, в небі сонечко зійшло,
До праці стало наше все село,
А ви спите, одягнуті у шати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Трембітами заплакали Карпати,
Стікають воском зоряно свічки.
Навколішки припала до руки,
За ніч збіліла, мов голубка, мати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Людей багато йде до нас до хати,
Співають гімн, вмиваючись слізьми.
І вас несуть… А як же, тату, ми?
Як нам без вас у світі виживати?
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!
Прошу спиніться, покладіть лопати!
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ
В живу мішень безжалісно стріляти.
Вставайте, люди, годі вам вже спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481085
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Господи,де сліз отих набрати,
Щоби серце більше не боліло.
Щоб віконце зранку відчиняти...
А там сонце...Вже повеселіло...
Вже не плаче...За моїм народом...
Вже забуло...Похорони хлопця...
Ходить місяць з своїм супроводом
Біля потовченого віконця...
Господи,де сльози поскладати
Матерів,дружин і всього люду?..
Господи,пробачення благати
Я за нелюдів від тебе буду.
Господи,утіх всіх неутішних,
Відкрий рай,візьми загиблих,прошу.
І спаси,мій Боженьку,нас,грішних...
Чим народу свому я поможу?..
Господи,цей стяг жовто-блакитний
Прикрив тіло,що кати убили...
На даху якийсь молодик спритний
Поцілився в тих,кого любили...
Плаче сонце,очі витирає...
Україна хустку чорну вділа.
Мати...Мати...Сина ще чекає...
Як та волосинонька надія...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480989
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Ти прости мені рідна матусю,
Що поранив серденько твоє,
Я від кулі упав, не вернувся,
Колись знову зустріну тебе.
До тих пір буду в снах оживати,
Ти мене у поля поведеш,
Будем маки червоні зривати,
Ці кровинки ти в хату внесеш!
І поставиш он там на покутті,
Де Марія й Син Бога- Христос,
Він життя відмолив на розп’ятті,
Щоб я жив і тут маком воскрес!
Я цвістиму в пшеничному полі,
На широких просторах землі,
Рідна мамо не плач , ми на волі!
Заспівай колискову мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481021
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Чи можна втішить серце мами,
Що загубила свого сина?
В очах її пливуть тумани,
У серці палахтить жарина.
Цей жар нічим не загасити.
Був син, він був! Тепер немає...
Довіку мамі сльози лити.
Хоч тіло завтра поховає.
Святі отці молебень правлять.
Б'ють в бубон козаки щосили,
А рани в матері кривавлять -
Ті, що були на тілі сина.
Відходять кращії леѓіні!
Від болю серце кожне рветься...
Лунає: "Слава Україні!"
Хай же ж у славі піднесеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480966
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
«Казала мама: буде вже війна…»,—
Промовило дівчатко на уроці.
Що відказати, якщо смерть в півкроці?
Коли аж стогне рідна сторона?!..
Казала мама: буде вже війна…
Стоїть дитя, очата волошкові,
А в них питання зболено тремтить,
Хустинкою втираючи блакить:
«Мій тато там, де сльози пурпурові…»
Казала мама: буде вже війна…
Я тут для нього вчора малювала:
Ось річка, поле, мама, тато, я,
Ось побратими татові стоять.
Їх Божа мати вкрила покривалом...
Казала мама: буде вже війна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480877
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Посвящение
Он – интернационалист,
Прошел огонь и ураган,
В ушах – вой, пуль душманских свист,
В глазах – пылающий Афган…
Весь страх – не на своей земле,-
Спасал от бед чужой народ
И выжил в той кромешной мгле,
Шагал к победе, лишь вперед…
Смерть за спиной была, как тень,
Изнеможен от мук и ран
Он верил в чудо каждый день,
Что черный обойдет тюльпан…
Что выполнит свой долг сполна,
Живым вернется в дом родной,
Где светлой жизни ждет волна,
Души причал – мир и покой…
Пролито много горьких слез
И в мире мертвом, и в живом…
Боль – эхом тех афганских грез,
Во взрывах, будто страшный гром…
Пусть не свою спасал страну
Афганец наш в расцвете лет…
Прошедший жизнь через войну
Герой есть, как отец и дед!
20.02.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480904
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Вона пішла ...не грюкнувши дверима ...
Скандал не влаштувавши ...просто так ...
Знизавши по-дитячому плечима. ..
Зваривши кави ще на двох ...про всяк ...
І задзвеніла тишею кімната,
Осиротіла без тоненьких рук ...
Лиш кави такі щЕмні аромати
Впліталися в самотній серця стук ...
І вікна ...о, які самотні вікна
Заплакали непроханим дощем ...
А вчора ще буяли сонцеквітнем ...
Сміялися вони ...учора ще ...
Сепійний світ угвинчується в мІзки
На вістрі думки і слабких надій ...
І зникли звуки й відчуттів обрізки
В нашаруванні зламаних подій ...
Холоне кава гірко - непотрібна ...
Зібгався час у зморшку на чолі...
Ну от і все...Остання крапка срібна -
Від щастя ключ у кухні на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Так сніг ліпив,що очі закривались,
Так сніг білів,так землю покривав.
А двоє цілий вечір цілувались...
То ти мене...Серед усіх цих чар...
Ти притуляв,обцілував все личко,
Здував із вій сніжинки крижані.
А десь в віконці догорала свічка.
І ми з тобою на землі одні...
Так сніг ліпив,що зорі замерзали,
І по одній попадали.Тримай...
Лиш ми з тобою ніч процілувались,
Лиш руку мою ти не відпускай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467593
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013
И засыпая-думать о тебе,
И целовать,и целовать до ночи.
Да это все,что нужно в жизни мне.
Ты просто нужен,просто нужен очень.
Залезть на небо,звездами кормить
Престарый пруд,чтоб ослепить прохожих.
Тебя любить,хороший мой,любить.
Нет на земле на нас с тобой похожих.
Тебе в постель я кофе принесу,
И стану ждать,когда же ты проснешься.
Я так тебя,я так тебя люблю,
И счастлива,что ты меня коснешься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466076
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Моїй найкращій,моїй найдорожчій,моїй рідній Оленочці Боднар.Хочеться купити всі найкращі квіти,постукати в двері.Щоб Ви мені відкрили і здивовано запитали:
-Та невже всі мені?
А я скажу,що надворі ще чекає справжній святий Миколай і Дід Мороз.Що у них цілий віз подарунків.Від іграшок до бажань.Справжніх.А Ви скажете:
-Та чим я буду Вас пригощати?Вас так багато...
-А ми просто прийшли поздоровити Вас з Днем народження.Без віршів.Просто прийшли здалеку...
А Ви накриєте стіл і заспіваєте пісню.Надворі мороз.Вже вечір...А ми будемо стояти надворі і слухати.Довго,довго...Запросіть нас в хату.Зігрітися з далекої дороги.Бо ми йшли пішки цілий день.Щоб поцілувати і обійняти.Щоб подарувати ці квіти.Щоб сказати,що ми Вас дуже любимо.Що молимо в Бога Вам всіх благ.Що Ви найкраща.З найчарівнішим голосом.Відчиніть.Бо ми біля вашого дому.Нас багато.І ми всі Вас любимо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463147
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 30.11.2013
Я писала листи на вологих асфальтових вулицях.
Забувала про коми, ховала в трикрапках слова
І так вірила щиро, що без адресата не згубиться.
Пам’ятала усіх, хто на хвильку читати ставав.
В них так мало про мудрість, все більше про час, що лікує.
Про різницю у строках, коли заживає душа.
Зізнавалась в безсиллі, кричала життю, що люблю я.
Та безвітряний ранок написане з сонцем змішав.
Так в усміхнених бликах блукають по світу послання,
Втішне слово для тебе, для нього, і навіть для них.
Я писатиму далі, щоразу, як ніби востаннє,
Тільки б мій адресат дочекатися променя зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457980
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Я замуж выходила.За Январь.
Так хорошо,он сердце заморозил.
Поэтому в душе остались слезы.
И только снегопад как секретарь
Сложил контракт,как нужно мне любить.
Куда за мужем дальше отправляться,
В какой же дом нам нужно заселяться.
И как ему перины нужно взбить.
Я подпишу,я сразу подпишу,
Поставлю подпись даже не читая.
Я так похожа кажется на Кая.
Доверю боль я только дневнику.
Что мне одеть?А туфли с хрусталя?
Чтоб на стекло похожи,а рябину
Я вместо бусин.Где же лимузину
Мне место подобрать?Но заперла
Метелица в колодец.Я найду
Тропинку в дом,что так похож на осень.
А ты,Январь,меня однажды бросишь.
Нет,я не Герда,Кая не ищу.
Сказал:я рассчитал,как нужно жить.
Давно ушел.И счастлив с Королевой.
Я и Январь...Я стану очень смелой,
Совсем не больно.Но хотелось выть.
Зимой он разрешит цветы садить,
Тюльпаны,розы,лилии,ромашки.
Я буду поливать с большущей чашки,
Так нежно очень,чтоб не погубить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457673
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013
Никогда! слышите? не любите того,
кто относится к вам, как к обычному человеку.
Тех, кто кутается потеплее в меховое манто,
смотрит глупое американское кино
и оставляет открытым в ноябрь окно,
хоть уже и не так далеко до первого снега.
Никогда! слышите? не давайте надежд
тем, кто оставляет окурки своих мечт в ваших душах.
тех, кто под алтарем спокойно бросает невест,
летает на уик-энды в Прагу и Бухарест,
и так спокойно носит на груди серебрянный крест,
который по ночам его изредка душит.
Никогда! слышите? не посвящайте стихи,
тем, кто, прочитав, оставит точно их в прошлом навеки.
тем, кто по утрам спокойно совершает грехи,
не отвечает упорно на ночные звонки,
и с легкой душой отправляет похоронные венки,
в абсолютное никуда. Ненужному ему человеку.
Никогда! слышите? не читайте чужие письма,
те, что лежат аккуратной стопкой на соседнем столе,
для тех, кто в датах неправильно ставит числа,
от тех, кто видит в любви хоть каплю смысла,
о том, что сердце давно гинет в искрах,
но адресатам плевать ведь. Тонут в красном вине.
Никогда! слышите? не говорите "нет",
тем, кто пытается вытащить вашу голову из петли,
тем, кому читали Шекспира четырнадцатый сонет,
по вечерам приносили подгоревший омлет
и после ночных разговоров вместе встречали рассвет,
сравнивая расстояние от крыши дома и до земли.
Никогда! слышите? не любите того,
кто относиться к вам, как к обычному человеку.
Лучше купите себе серое демисезонное пальто,
запейте тоску Джеком Дэниэлсом (только со льдом)
и садитесь на первый же поезд в метро.
Зачем себе душу рызрывать, превращая в калеку?
... И научите меня слушаться своих же стихов.
Хотя, знаете, мне не к спеху. (30.10.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457624
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 31.10.2013
На світанку, засівом роси,
Одягнувши на плечі туман,
Побреду вздовж німої коси
На чужбину, шукати талан.
Заглядатиму в хащі нужди,
Де крізь бідність зоріється сміх.
У палаци, де сито завжди,
Та зажури не топиться сніг.
У провалля омани і зрад,
З інтересом жбурну камінці.
На хресті, за брехні маскарад,
Цвях, наскрізь потримаю в руці.
Усотаю урок канчуків,
Обезшкіреним нервом спини.
Лестуна білока́лений спів,
Затаврує мене без вини…
І босоніж промірявши світ,
Окрім злиднів знайшовши любов,
Я засну біля Райських воріт,
У гіллястій тіні хоругов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456408
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Минуло нас бабине літо,
на кухні небес - збій системи...
Натомість, милують всіх квіти
осінніх садів - хризантеми,
жовтаві, бузкові та білі,
останні, тому і чудові.
Здається, душа ледве тліє,
бо прагне всім серцем любові,
яка не зів'яне, і цвітом
не стане під ноги спадати.
Й шепочуть разом квіти з вітром...
-Кохати... кохати... кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455084
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Я не плачу -то сльозиться осінь
У моïй обвітреній душі,
То дощі блукають поміж сосон,
І прядуть туман із комишів...
То росою в хміль скотилось небо,
Втершись рушниками із вітрів ;
То з трояндових колючих стебел
Облітає пелюстково гнів ...
Розумієш ...ти ïï образив,
Вклавши в мою посмішку печаль ...
На вікні з порожнім серцем ваза
Вже забула хризантемний жаль ...
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Вдягла дерева в жовті шати
Панянка Осінь там і тут.
В цей час бере Пречиста Мати
Під свій покров вкраїнський люд.
Відкритим серденько тримає.
Довірить можеш Їй свій біль.
Як то, терпіти, добре знає,
Що то, на рану сипать сіль.
Вона поможе, ти звернися.
З очей утре тобі сльозу.
Лише з проханням не барися,
Облегшить душеньку твою.
Від нас одного вимагає:
Віру в Ісуса берегти,
В любов, що на шляху долає
Всі перешкоди і хрести.
Тут хрести – терпіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454347
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Я досі вміла думати про Вас,
Віршами,молитвами і ночами.
І лікував мене старезний час,
Вимірював лиш біль поміж душами.
Я досі цілувала Вас в думках,
Я досі Вам про все розповідала.
Але цей дощ накрапував для Вас,
Бо я його про це колись прохала.
Я досі ще вірші для Вас пишу,
А потім рву шматочками малими.
Я досі Вас...Я досі Вас люблю...
Та почуття копаємо в могили.
Я квіти їм садила.Хай ростуть,
Хіба повинна я їх поливати?
Та бачу Вас...Це просто двоє йдуть,
Щоб на могилі хрест лиш поміняти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453798
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 12.10.2013
От безсилия,одиночества
Волком выть...Все стихи разорваны...
Намотав всех людей пророчества,
Изучив все слабые стороны.
Понимать,что вороной белою,
С перепачканной болью душою
Оставаться себе неверною.
Быть почти для себя,всех чужою.
От такого да одиночества
Лишь молиться,чтоб слезы высушить.
Понимать,что мне очень хочеться
Хоть себя от той боли вылечить.
Как в ладонь,что просила корочку
Хлеба черствого...Камень с тяжестью...
Так хотелось писать хоть строчечку,
Если боль хоть чуть-чуть уляжется.
Так и мертвою жить и маяться...
Так и жить...Душу мне протягивать,
Как в ладонь камня три...И каяться...
И от слез не реветь...Да вздрагивать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453938
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Йду по місті. Так людно. Вбираю вечірнюю свіжу.
В золотому батисті осики і кленів чубки.
Сонце напрацювалось, залізло в дубовую діжу.
Місяць вибіг на службу і зорі за ним залюбки.
Так спокійно. Так тихо. Так любо сьогодні гуляти.
Літо бабине плечі і душу вкриває теплом.
Я його збережу, принесу на долоньці до хати.
Буде гріти мене, як завіє зима за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453216
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013
В бокалі квітки спить кагор душі.
Тобі дарую свого серця трепет ніжний.
У цій троянді я крізь сум дощів
Несу маленьке сонце свята в час вранішній.
В пелюстці кожній - всі мої чуття.
Іду до тебе, мила, щирий, мов на сповідь.
Як небо чистий. Світлий, як дитя.
А серце щастям рве кохання дика повінь.
Всміхнись мені, маленька, з-попід вій.
Змахни сльозу, як срібну зірочку лелітки.
Я твій, кохана. Я навіки твій!
Любові смак терпкий несу в бокалі квітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453220
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Я любила тебя.До всех встреч,до всех весен,до счастья.
Я любила тебя.Так как любят наверно в сто лет.
Я хотела тебя целовать,обнимать,прикасаться.
Я хотела с тобою закат и обычный рассвет.
Я любила тебя.Так не любят сегодня,не верят,
Я любила тебя и ждала,чтобы кофе сварить.
Я мечтала.Я глупая?..Люди меня не изменят.
Я жила,чтобы в мире тебя больше жизни любить.
Я любила тебя до всех встреч,до рождения.Знаешь?
Я любила тебя,только сильно,так сильно хочу,
Чтоб не ссориться.Веришь?..И все...Ты ведь пообещаешь?..
Я люблю тебя очень.Я очень...Я очень люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452054
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
И вот я снова в жизни без тебя.
Не чувствую ни солнца,ни дождинок.
И не твоя,и не моя вина,
И на душе нет капельки слезинок.
Меня оставил в мире даже дождь,
Забыл на целый месяц.Я не плачу.
А солнце одевает юбку-клеш,
И покупает туфельки на сдачу.
Из карамели сшило поясок,
Да он(поверьте)сразу растопился.
А месяц тоже очень одинок.
Мне кажется,он сильно простудился.
И вот я снова до сих пор одна,
Я не грущу и больше не заплачу.
Но я забыла все твои слова.
И тоже покупаю я на сдачу
Вчерашний дождь и шлю его тебе.
Пусть у тебя не будет в жизни грусти.
Ведь я давно никто в твоей судьбе.
Давай миг расставания пропустим.
Буду всегда молиться за тебя,
Буду просить,чтоб Ангелы хранили.
А я в любовь по жизни влюблена,
Но мы друг друга просто позабыли.
_______________________________________________________________
Вы не жалейте никогда любви,
Пусть Вас о ней не просят,не жалейте.
Вы соберите нежные дожди,
В бокалы их для солнышка налейте.
Для Ангелов дошейте облака,
Пусть их на свете этом будет больше.
Душа всегда пусть будет велика,
А счастья дни продлятся в жизни дольше.
А мне хотелось расстоянья все
Свести к нулю.Зачем нам километры?
Хотелось,чтобы лето вмиг ушло.
Всем написать послания в конверте.
Да не жалейте никогда любви,
Ее всем раздавайте.Пусть не просят.
Но опоздали лучшие дожди,
Наверно,их ветра просто уносят
Туда,где все молились день и ночь.
Туда,где в Бога верят очень,очень.
А мне бы так хотелось всем помочь,
Но этот век(мне кажется)не точен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442383
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Вентилятор дует. В ласковом потоке
я лежу, кайфуя на исходе ночи.
Чёрный бархат неба рвётся на востоке:
утро через горы перебраться хочет.
«Ну, давай! Давай же!» – Помогая словом
совершиться чуду, волшебству подвластный,
каждый раз с рассветом с восхищеньем новым
в торжество природы окунаюсь страстно.
Прошагав по свету семь десятилетий,
я хочу, познавший счастье и печали,
чтобы, просыпаясь, люди на рассвете,
радость продолженья жизни ощущали.
21.06.2002.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438313
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 20.07.2013
Знайдем з тобою квітку папороті
В купальську чудо-ворожливу ніч,
І згубимо себе у листя шепоті
І зачаруємося, віч-на-віч!
Розпуститься вона у нашім солоді,
Побавиться палким серцебиттям,
Народжена вогнем в ранковім холоді,
Дасть сили нам своїм новим життям.
Манірний дуб своїм гіллям прикриє,
Коли в тілесній ми росі поснем,
Тепло любові нас обох вкриє,
А вранці ми її собі вдягнем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434686
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Напишiть своїм батькам листа,
Вони ждуть його неначе дiти,
Нас життя розкидало по свiту,
У кожного дорога непроста!
На селi однi, i бiльш нiкого,
Лиш на стрiсi селяться лелеки,
Лiтом потерпають всi вiд спеки,
А зимою вже забутi Богом...
Напишiть листа своїм батькам,
Бо вони живуть, повiрте вами,
Почорнiли вже вiд часу рами,
Сили б тим наруженим рукам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433964
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 28.06.2013
В зарослях ромашки полегла,
Боевая, слаженная рота,
Не спасли от бомб их пулеметы,
И иконка их не сберегла.
Волосы присыпаны землей,
На виске следы от быстрой пули,
И солдаты будто-бы уснули,
Родину прикрыв своей душой.
Небо голубое - солнце светит,
Им бы жить, любить, растить детей,
Слезы постаревших матерей,
Сыновей никто им не заменит!
Похоронят в ров тела сложив,
Красную звезду у ног поставят,
Весточку на Родину доставят,
Дождь слезами землю увлажнит.
Будет снег могилу согревать,
Песни будут петь протяжно вьюги,
Вспомнят к годовщине их подруги,
Но любить лишь будет только мать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433076
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Ми народжуємось в муках,
Довго мудрість набираєм,
Єви грішнії онуки,
Віри в щастя не втрачаєм.
Прагнем райдужної долі.
День проводимо у праці.
Граєм кожен свої ролі,
Ждем визнання і овацій.
Цілий вік складаєм плани
Щось стараємось здобути.
А життя – вода із крана,
Витекла – і не вернути.
Чи в палаці, чи в халупі
Проживем – душі байдуже.
Тільки б з радістю укупі,
Тільки б очі не в калюжі.
Світ лапаємо у сіті -
Змій лукавий випхав жало.
Рай відносний в цьому світі.
Як би небо не пропало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432966
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Стояла ночь и не решалась спорить,
Присела отдохнуть да и уснула.
А ты хотел ее приход ускорить,
Казалось-она в звездах утонула.
Ты сшил вчера ей с бахромою платье.
Да выкроил из листьев пожелтевших,
И спрятал под моей старой кроватью.
Узор-из одуванчиков летевших.
Да что еще для счастья в мире надо?
Чтоб в эту ночь рука в руке лежала.
Иль босиком пройтись у водопада,
Где звезды ночь у озеро бросала.
Проспать случайно завтрак,потом ужин,
Укрывшись пледом на диване старом.
Чтоб в этом мире кто-то дорог,нужен...
Чтобы любовь была великим даром...
Сидеть так близко,трогать рукой счастье,
Без разговоров,обещаний.Знаешь?...
Ты Богом наделен великой властью.
Но почему об этом забываешь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432874
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Умирают цари и врачи, и святоши,
стукачи и воры, болваны и гении.
Римский папа, так было, ведь дуба дал тоже.
Не у Бога – у Смерти мы все во владении.
Под надзором её всё живёт во вселенной.
Всем, всему лишь она назначает черёд.
А придуманы сказки о жизни нетленной,
чтоб дурачить послушный и тёмный народ
и мораль проповедовать, нужную власти,
и его, лишь себе подчиняя, вести.
Если нет у людей на земле в жизни счастья,
то на небе, подавно, его не найти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431654
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Президент прийшов до церкви свічки ставить Богу,
А стара бабуся поряд просить допомогу:
- Пошли мені, милий Боже, всього п"ятсот гривень,
Щоб хоч трішки соціальний свій підняти рівень.
Президент почув, що просить в молитві старенька,
Й стало жаль йому бабусю, наче рідну неньку.
Швидко гайнув по кишенях (завжди там щось має),
Дістає чотири сотні й бабці простягає...
Баба бере діловито чотири купюри
І до Бога: - не чекала такої халтури:
Ця ж людина як не вкраде, то й жити не зможе.
Знайшов ким передавати! Прости мене, Боже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428393
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Змінено...
Заллю слізьми пожежу, що палає в грудях
І видушу той крик, що рветься до небес.
Я це зроблю, щоб не почули люди,
Б я так звик, живу один, як „перст”.
Чомусь родина стала вже далека,
Лишень збирається, коли прийде біда.
Я зустрічаю сам один лелеки,
Що повертаються весною до гнізда.
Я тихо плачу, щоб мене не чули,
Щоб сліз моїх не бачила рідня.
Коли б літа на юність повернули...
Та жаль, назад немає вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427310
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2013
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І.МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім,
зачинені віконця.
В кімнату,
де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон
спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната,
у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті,
мов привиди нічні.
Коли ж завмерла
вже й остання нота,
старенький німець
ближче підійшов.
– Як же це так?
Воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне
і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, –
мовив автоматник, –
воюємо.
Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село,
яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423600
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Я розмішую ніч у горнятку вранішньої кави.
Медом мрії гірчать,на білизну всі краплі до дна.
Я кохаю не тих,я усі порозсіюю чари,
Залишуся в обіймах я вітру назавжди сама.
І твоє запізніле кохання вже вицвіло сонцем,
Не розбереш,що в ньому є:пристрасть,самотність,журба?
Розмовляю з закоханим вітром я через віконце,
Вчусь писати від вітру диктант і чарівні слова.
А він тулиться так до моєї душі як людина,
В філіжанці розмішую присмак закоханих слів.
Я для нього назавжди маленька,рідненька дитина.
А в дитину чомусь закохатися вітер не смів.
І твої запізнілі листи не співпали у часі,
Я колись так молилась хоча б за єдиний рядок.
Мою душу чомусь розірвати з байдужістю ласі
Некохання до тебе і сотні до вітру думок.
Я кохаю не тих,та вони закохаються потім,
Так потрібно,до краю наповниться моя душа.
Пише вірші,відносить в редакцію літняя осінь,
А хтось скаже:ти Ангел хороша подруго моя.
Ці слова дорогі,ці слова посадили у душу
Ті зернини,що потім зберу-роздарую я в світ.
Притулить до душі,цілувать,обійняти Вас мушу,
І бажати лишитись такою хоч тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418174
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 14.04.2013
і тримає рученята
Сонечко на віконечку.
Поряд нього-Янголята
Пишуть Вашую долечку.
Розписали сто літ сміху,
Двісті літ надіі пишуть.
Сиплють зореньки на втіху.
Хай на небі трохи лишать!
Накидали у віконце,
На Вашу хатинку,поле
Забавляють Янголятка,
Як малу дитинку.Зоре!
Ти,що сама найсвітліша,
Зігрій подруженьку милу.
Вона в світі найдобріша!
За посмішку іі щиру
Заплачу тобі віршами,
Напишу найкращі зоре.
Розцілую до нестями.
Розпиши велике поле
Золотими зіроньками,
Сміхом,радістю і щастям.
Співай до неі піснями.
Хай казки найкращі сняться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416007
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Знаешь адрес мой?Небо седьмое,
Добираюся как?Я лечу.
Я оставлю тебя здесь в покое,
Обратиться мне стоит к врачу?
Ты решил,что любовь мне залечат,
Ты решил-я глупее других?
Простудилась,накинув на плечи
И на крылья лишь шаль.Там нагих
Лишь душой все встречают и любят.
На каком этаже?На седьмом.
Ангелочки всех утром там будят,
А на вечер-стихи про любовь.
Мне ума не хватает?Я знаю.
Если б был-я б любила других.
На руках что носить обещают.
Только небо,пойми,не для них.
Ты не нежен и груб?Я любила...
Ты не пишешь?Пишу я тебе...
Адрес свой так и не изменила.
Помнишь:в небе..Седьмом этаже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415105
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Зашёл на сайт – знакомые всё лица!
Кадет пером по-прежнему скрипит,
Он здесь успел со всеми подружиться
И вон на фото, как орёл парит.
Пари и дальше, и рисуй картины
Пером и кистью… И карандашом!..
Ведь ты давно уже прошёл «смотрины»
Своей души, летящей нагишом.
Вот Анатольевич вновь веселится –
Кому-то выдал целый манускрипт!
А если ночью вдруг ему не спится,
Он музыкой своей всех удивит.
Ну а его ответы и комменты??
Да тут хоть стой, хоть сядь, чтоб не упасть!
Снимаю шляпу! С вас – аплодисменты!!
Нет, он не даст от скуки нам пропасть!
Наталя Мазур – тонкая натура,
Я так люблю читать её стихи.
Здесь всё по-женски, без «мускулатуры»,
И всякой прочей лишней шелухи.
Красиво, просто… Иногда – волшебно!
Отточено… И знаю наперёд –
Кто пишет так же, как она – душевно!
Когда-то точно в классики войдёт.
Двенадцать бьёт…. Всё!! Тут как тут Юхница!..
Он каждый день зачем-то полдня ждёт…
Потусторонний может появиться,
Ну, если в этот мир вдруг перейдёт…
Давай-ка, Ген, переходи почаще
И приноси нам что-нибудь с собой!
Евгений Вермут – вермут настоящий,
Не раз перебродивший, но живой!
Броди и дальше, Женя, будешь крепче,
Ведь градусы смакуют иногда…
А здесь вот артиллерия не легче:
171-й! Он же – boroda!
Он что угодно с рифмой сделать может,
Да хоть на Марс морзянкой передать!
Быть может, там его читают тоже??
А как приятно нам его читать!
Оливия с иронией сроднилась
И иногда такое выдаёт!..
Но вдруг на свет мелодия явилась,
Эх, жаль, что Виктор Ох сам не поёт!..
Но Гимн Поэтам точно – он напишет!
Я чувствую всё это наперёд.
Ведь он всегда все ноты сразу слышит,
Когда для них достойное найдёт.
Но что я вижу?! Это ж акро снова!
Да и стихи любым стихам под стать!
Так это ж наша Люба Іванова,
Она ж способна всё «заакровать»!
А иногда, как выдаст вдруг частушки,
Что даже не успеешь покраснеть! –
Не… тут бы позавидовал и Пушкин,
Когда б ему её куплеты спеть!
Борисовна, Олена Боднар, Ganna,
I.Serg – (Толян!) Ещё – Фотиния,
Подольский, Яровицина Татьяна,
Ильюха Махов, Радченко (и я).
Друзья, готов перечислять и дальше.
Простите те, кого вдруг не назвал…
Но только делал это всё без фальши
Для всех, кто этот праздник создавал.
Себя упомянул только ради рифмы, простите ради бога. Больше не буду.
Всех с праздником – с Днём Поэзии!!!
21.03. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411010
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Я не боюсь молвы,хулы и славы,
Я не боюсь-они не задевают.
Но сухость твоих фраз до боли ранит,
И равнодушие твое так убивает.
Я не боюсь,что скажут мне другие,
И что мне скажет глупая толпа.
Я лишь боюсь,что мы умрем чужимы,
Что никогда не стану я твоя.
Я не боюсь,что скажут:некрасива,
Я не боюсь,что скажут:как глупа!
Я лишь боюсь,что нет на свете силы,
Которая заставаить бы могла
Тебя меня навеки полюбить,
Тебя застваить думать обо мне.
Но суждено мне без тебя прожить,
И ночью прикасаться не к тебе.
(2009 год)
На старенькой скамейке у ручья
Сидела пара старая,седая.
Он целовал ей руки без конца.
Она смотрела с нежностью вздыхая.
Так мало им отведено судьбой,
Когда так любишь-дни летят безумно.
А через год остаться ей одной,
Но знать об этом ей сейчас не нужно.
А он молчал,чтобы ее не ранить,
Он так боялся боль ей причинить.
Но ты судьбу так просто не обманешь,
И через год его ей хоронить.
Но в этот день она еще не знает,
Что год всего ей отвела судьба.
Она его целует,обнимает
На старенькой скамейке у ручья.
(2009 год)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409313
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 16.03.2013
У моєї мами - тополина доля,
Огорнула пухом свій маленький світ,
Пропустила щастя крізь сухі долоні
І тремтливу тишу віданнях молитв.
Тягнеться душею у захмарні висі,
Роки - жовтим листям падають, як сніг.
Плечі у тривогах трішки подалися,
Зморшками під очі сміх дитячий ліг.
Коренем тримає нас у цьому світі.
В серці, як у кроні, кубляться вітри,
Співом поміж гілля діточки зігріті,
Лиш твоє здоров’я спокій наш ятрить.
Постелити б ковдри на тверді дороги.
Насадити б квітів, щоб ясніли дні.
Зупинити б трішки швидкоплинні роки,
Щоб раділа мама лагідній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405565
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Чи, чуєш, вітре, вплітається в весну,
Стогін мій, що рветься з глибини душі?
В пташинім щебеті, як зов, - воскресну!
До серця твого я віднайду ключі.
Стану живицею в сумну годину,
Рубці на тілі - припаду жаром вуст.
Куштує дзигар роки без спину,
На життєвім шляху сипле здавлений тлуст.
Одиноку любов - зціплену муку,
На клапті дрібні, вітре, ти пошматуй.
Віддам себе, милий, в запоруку,
Пий мене! Бушує коктейль мінних мрій.
28.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404930
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Упаду дощем в траву шовкову,
Весь у ній неквапно розчинюсь
І зустріну так зорю ранкову,
Як стрічала сонце древня Русь.
Буду дихать спрагло житнім полем,
Де землі зворушна благодать,
Переймуся предків щирим болем
За край рідний, що гнобила рать.
Хай мене історія кривава
Надихне на мовне ремесло,
Щоб віддати все своєму краю,
Що роками в серці наросло.
Може, й мій горбочок при долині
Проросте барвінком, і сльоза
Скотиться із вій в траву полинно,
Де не в'ється дико дереза.
14.06.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404164
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Нарешті і у нас з Сашою "получилося"!А що - судіть самі!
ВАЛЬС ОДНОКЛАСНИКІВ
Як же стрімко збігає час –
і течуть в океан струмки!
Рідна школа збирає нас
вже посріблених, не струнких.
Звідусіль позліталися,
стогне пам’ять – дев’ятий вал!
Наче знову екзамени –
незабутніх емоцій шквал!
Так багато згадалося:
перший клас і прощальний бал!
За азами граматики
як же скучили ми таки!
Білий світ – непростий такий,
ми ж і досі – романтики!
До лиця – сивина вже нам.
Ой веселий колись був клас!
Повен келих налий вина,
запроси вчителів на вальс.
Рідна школо, щоб ти гула,
пам’ятай молодими нас!
Не сумуй, однокласнику,
посміхнися й сльозу жени.
В школі будуть ще празники,
але вже не для нас вони.
Поклонись вчителям, згадай,
як були ми слухняними.
Срібним птахом отут злітай
над роками рум’яними!
Пам’ятає хай рідний край
завжди нас полум’яними!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404215
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Прогони
мысли грустные
прочь!
Окна настежь!-
И солнце зови!
Жизнь совсем
не похожа
на ночь,
Ведь пронизана
светом
любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401417
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 16.02.2013
1. ВДОВА
Ступила крок,
обперлась на ціпок –
стелила сум на стежку споришеву.
Ішла, мов прислухалась до гілок,
неначе заблукала в сорок першім…
А день сміявся сонячним дощем,
кропив на чорну хустку променисто.
В дворі дзвенів веселий щебет –
щем.
– Бабусю! Он веселка,
подивися!
Якби ж то радістю біді допомогти.
Кивнула. Загойдалась.
Заридала…
У хаті – усмішки
з німої самоти,
на покуті
у чорних рамах.
2. ПОРТРЕТИ
Дві пам’яті зріднились на стіні –
син старший батька.
Та воно й не дивно.
Як чоловік лишився на війні,
взяла вдова сирітку з дитбудинку.
Він, як і батько, офіцером був.
Дослужував…
Загинув від душманів.
А внук – сержантом…
Хай щастить йому
додому повернутись із Афгану.
Портрет його в барвистім рушнику –
на полотні полум’яніють маки.
– Невістонько,
як гірко на віку.
– Повернеться.
Ви не сумуйте, мамо.
3. ЖУРАВЛИНА ПІСНЯ
Ступити крок
на зведений курок…
Сьогодні «шураві»,
мов журавлі,
торкаються крилом
німих зірок,
лишають у траві
незгасний біль.
А матерів серця
летять без віз
до голубих небес,
щоб син воскрес,
щоб внучок народивсь,
щасливим зріс.
– Повернеться! – кричать,
коли й мовчать.
З війни, з полону,
з пекла, з небуття
додому на Вкраїну
син прилине.
Владикам Бог суддя…
Що каяття?!.
Незгасним болем
пісня журавлина…
1989
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401435
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Силой разжали змеиную пасть,
Влили по капельке влагу.
В общем, не дали змеюке пропасть,
Двое парней из общаги.
Только гадюка, пришедши в себя,
Вспомнила это насилье.
- Как эти наглые люди грубят.
Жало не так прикусили!
И выжидала в засаде, шипя –
Больш-ш-е они не пос-смеют! –
Вот эти двое! Раскрыв свою пасть,
Прыгнула с веток на шею.
…Травы шумели, и ветер принес
Вести змеиному богу.
Смерть человека – особый вопрос.
Здесь наказание строго.
Змее не простили загубленных жертв,
И бросили в сумерки ада.
А ей наплевать, что укушенный мертв,
Что уличили – досада.
Молча змея проклинает свой век,
Плача сухими глазами.
Притчу пишу для тебя, человек –
НУ, ОТОРВИСЬ ОТ РЕКЛАМЫ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400029
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
«Од отця Орія походите, і він в лиху годину знов народжується серед вас…»
Велесова книга.
Вони штовхали геть драбини куті,
Трощили люто палями щаблі,
А ті все дерлись, лізли, щоб наткнутись
На гострі окривавлені шаблі.
Три тижні не стихала люта січа,
Відтоді, як Батий привів орду.
Повсюди гук чужинського наріччя,
Верблюди, скрип возів і кінський дух.
Ворота Лядські впали під тараном,
І ринула орда в тісний провал.
Бенкетував Батий. Але зарано:
За ніч узвЕли поруч новий вал.
І знов клекоче бій несамовито.
Та враз хитнувсь, розкинув руки вшир –
Немов силкуючись нукерів зупинити –
І впав на мур останній богатир.
Вогонь і меч вершили дику тризну,
Палали хати, корчились тіла.
І був солодкуватим дим Вітчизни,
І чорна мла на Київ налягла.
Понурий ряд рабів світловолосих,
Дівоче голосіння, хтивий сміх.
І волокли живий товар за коси,
На площі впевнившись в незайманості їх.
А навкруги димілася руїна,
І Десятинні впали куполи.
Підпливши кров’ю, мати-Україна
Своїх дітей тулила до поли.
Захрипли дзвони з горя і розпуки,
Розтерзаний, чорнів іконостас.
Сліпий чернець підняв до неба руки –
О, Господи, за що караєш нас?
Устами Первозваного Андрія
Прорік ти славу, що не відлуна,
Й на цих горбах засяє наша мрія ...
Та де ж та ласка Божа? Де вона?
І вдарив грім. Сяйнула блискавиця.
Святий Андрій постав перед старим.
- Не богохульствуй! – І підняв десницю –
Не всі боролись із врагом лихим.
Он, княжі раті відійшли за обрій.
Не помогли. Та мудрий Божий глас.
Ваш праотець, засновник роду, Орій
В смутні часи родиться знов між вас...
***
Я знаю стільки, скільки пам’ятаю.
Сочиться час через піски віків.
І те одвічне „Моя хата скраю”
В кривавих ранах вражих канчуків.
Душа Вкраїни знов кричить від болю
У сутінках неправедних і злих.
Вори в законі вершать наші долі.
Для них ми тільки бидло і козли.
Їм легко правиться в байдужості совковій,
В пітьмі чужих думок, чужих речей.
Та народившись в пелені Дніпровій,
Народ зірвав пов’язку із очей.
Вперед, на площі! Світло оживляє.
Відчули ми, що Бог присутній в нас.
Із нами Правда, що усе здолає.
Прабатьку Орію. Вставай! Прийшов твій час.
9 грудня 2004р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399690
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Як солодко, коли з тобою знов
Ми поруч, і мнучи волошки в житі
Натомлені, щасливі і розкриті
Під сонцем прославляємо любов.
І жайворон, тріпочучи вгорі
Огляне нас із крихтою поваги:
-Бач. Люди чинять так, як вільні птахи!
А день - дзвенить! І літо на порі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399391
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2013
В чужих постелях не считают звёзд,
и плохо сочиняются стихи.
Не станешь соблюдать любовный пост,
когда во власти чувственных стихий.
Безумство плясок похотливых тел,
захлёстнутых божественным вином,
нельзя считать грехом или виной,
и видеть в этом только беспредел.
Награждены желаньями мы все.
Нас всех влечёт любовная игра.
И наша неустойчивость совсем
не признак, что отсутствует мораль.
И не измена лёгкий адюльтер,
нас уложивший не в свою кровать.
Вот такова одна из моих вер,
коль это можно верою назвать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396725
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
* * *
Втечем в розлуку –
попросила раптом.
Яка то мука –
почуттям вмирати!
Авжеж, несила
із любов’ю грати.
Без тебе, мила,
кожен крок – за грати.
Холодне небо
і якесь казенне.
Мені без тебе,
як тобі без мене.
І теплий голос,
і гаряча ласка.
Чужа для когось,
а для мене – казка.
Свята гріховність.
Ой, любов-зараза!
Невиліковність
відсвяткуєм разом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396767
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Пролетять так всі дні,нанизавши
У намисто кохання і біль.
І його кожен день одягавши
Лише в ніч недозбераних зір.
Одягаючи вкотре обійми,
Що купляли у лавці життя.
І ступаючи сміло у прірви,
Де мостом лиш одне каяття.
Пролетять усі дні,нанизавши
У намисто лиш спомини всі.
Проживу так і не одягавши
Я кохання,що так до душі.
Сукню шию мереживом світлим,
Що пасує мені до лиця.
Одягаю коханням столітнім,
Що із книг прочитала душа.
І думки лиш літають півсвітом,
Бо вони пролітають за мить.
І шукають любов дивоцвітом,
Що чуттям незнайомим горить.
Так тебе не торкаюсь я зовсім,
Так тебе й не зустріла в житті.
І цілунки дарує лиш осінь,
Що завжди берегла лиш тобі.
Так мені й не судилось зустріти,
Каву в ліжко тобі принести.
Не згоріти в коханні,зітліти
У чеканні на дні самоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396168
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Где-то там, на востоке,
Еще дремлет восход,
В звездном, бурном потоке,
Желтый месяц плывет...
Паруса, облаками,
Заменил не спеша...
Мчится вдаль за ветрами,
Неба ширь хороша.
Он навстречу восходу,
Чтоб зарю посмотреть...
Паруса! Дайте ходу!
Чтоб не плыть, а лететь!..
Он все ближе к рассвету:
Горизонт покраснел,
Но растаял при свете -
Долететь не сумев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396236
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Десь помирав старий на схилі років,
Він ні дітей не мав, ані дружини,
І все життя прожив він одиноким
Без ласки, без кохання, без родини.
А хтось спитав – чому ж так вийшло, діду,
Що ти не зміг зустріти свою долю?
Ось смерть стоїть, і ти за нею підеш…
То ж нам відкрий причину свого болю.
- Я одинокий, як у полі вітер,
Історія моя для всіх повчальна,
Бо все своє життя шукав по світу
Одну єдину жінку – ідеальну.
- На цій землі жінок таких мільйони,
Невже ви не змогли знайти своєї,
І побороти долі перепони,
Щоб свою старість стріти біля неї?
- Я і знайшов її, одну єдину,
Свій ідеал, як мріялось, як снилось…
Та я щасливий був лише хвилину,
Нам бути разом зовсім не судилось.
- Чому ж кінець такий сумний-печальний,
Чому ж весілля, діду, не зіграли?
- Бо я не підійшов їй – я звичайний…
А вона прагла тільки ідеалу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395550
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Слегка расстроена гитара
и голос хриплый - не певец!
Но глянь - на голове тиара!
Ты заслужил её -ТВОРЕЦ!!!
Твои стихи пронзают сердце,
а песни - будоражат ум!
Ты к счастью приоткрыл нам дверцу -
Жеглов... И Муза...Покоритель дум...
Никто забыть тебя не вправе!
Ты был и есть певец мечты
великой, солнечной державы,
название которой - ТЫ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238127
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 26.01.2013
Напиши о вчерашнем дне,
О скрипучих снегах, метели.
Тонких прядей седой удел
Захвали, чтоб любой поверил.
О заснеженных елях, снах,
О фантазиях беспредельных,
Как подруга была «честна»
Наслаждаясь твоей постелью.
Как истомно вздыхает ночь
В поцелуе пылком с рассветом.
Как мотает на липкий скотч
Бесконечность свои секреты.
О движеньях пьяной листвы,
Не забудь написать о грусти,
Утопая в волнах синевы,
Мысли душ проникают в чувства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395435
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Назарчик квіточки підлив.
Зі столу посуд весь прибрав.
Котові молока налив.
Книжки у шафі поскладав.
За хлібом в магазин сходив.
Сміття до баку кинув зрання.
Взуття своє брудне помив.
Пса прогуляв – і без вагання.
З комірки овочі приніс,
Лиш тільки мама попросила:
Часник, капусту і редис –
Щоби салат смачний зробила.
Хоч трішки хлопець і стомився.
Усе ж собою він гордився.
Надарма час він свій не вбив:
Робив, що міг, що міг, робив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393867
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Ангела впусти к себе,прошу,
Накорми обедом,дай и ужин.
Я тебя за это полюблю.
Потому,что Ангелу ты нужен.
Прилечу к тебе потом и я.
Через миллионы лет,ты знаешь?
Знаешь,знаю-мы ведь не друзья,
И меня сто лет не вспоминаешь.
У тебя пусть будет хорошо,
Ангел пусть летает,охраняет.
Я ведь не люблю тебя давно,
Я лишь Ангел,что к тебе летает.
Мне так с тобой хотелось постареть,
Связать хоть шарф,хоть жизнь, а хоть мгновенья,
Чтоб разговоры очень откровенно,
Мне так хотелось все с тобой успеть.
Мне так тебе хотелось утром чай,
А на обед хотелось хоть котлеты,
И никакие нам чтобы запреты,
Мне так с тобой хотелось дальше в рай.
Мне так хотелось до седых волос,
Мне так тебе хотелось теплый ужин,
Ты так мне очень,очень,очень нужен,
И задавать тебе всегда вопрос.
И твой ответ люблю,люблю лишь слушать,
И спрашивать,и обнимать всегда.
И вместе бы сложить с тобой года.
С одной тарелки борщ вчерашний кушать.
А мне...Без разницы,но только бы с тобой,
Тарелки мыть,над фильмом посмеяться,
Через сто лет в любви тебе признаться,
Тебе шептать:любимый,дорогой.
Уже почти дрожащею рукой
Тебя кормить из ложечки и верить,
Что Бог нам может дней еще отмерить,
Мне так хотелось жизнь прожить с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393660
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013
Я лгу не вам, скорей себе,
Что эта тяжесть мне под силу,
Что не сведет меня в могилу
Покорность власти и судьбе.
Поймите же, я лгу не вам
И в этом всё моё несчастье.
Как околдованная властью,
Я подчиняюсь лишь словам.
Я лгу не вам, но каждый час
Я принимаю как лекарство
Судьбы и ласку и коварство,
А остальное все - от вас.
Как тяжело нести свой крест,
Но нету сил сказать: "Довольно!"
Не надо лгать, ведь будет больно
Когда неправда надоест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391930
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Ти знаєш,не біда,що ти пішов,
Закривши за собою двері,душу.
І не біда,що іншу ти знайшов.
А я любити тебе досі мушу.
Ти знаєш,не біда,що вже прийшло
Різдво сьогодні без твоїх дарунків.
Що не мороз фарбує нам вікно,
І тільки дощ простягує цілунки.
Ти знаєш,не біда,ще буде сніг,
Ще буде і Різдво ходити світом.
Але колись ти клав до моїх ніг
Троянди,що зривав мені ти літом.
Ти знаєш,не біда,що не прийдеш,
Що не відкриєш знову мою душу.
Ти знаєш,а любов моя без меж,
Я думала-любити тебе мушу.
Тебе вітаю щиро я з Різдвом,
Тебе я досі подумки цілую.
Лиш у святвечір за моїм столом
Я навіть голосу уже твого не чую.
Ти знаєш,не біда.Біда у тім,
Що я до тебе більш не притулюся.
І не тобі я казку розповім,
Хоча за тебе досі я молюся.
Біда у тім,що більше не люблю,
Що ти чужий мені найбільше в світі.
Навіть мороз малює знов весну,
А я себе не можу відігріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390381
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 07.01.2013
Червоніє на заході - сонця ясний на півкруг
І прозорими росами вкриється втомлений день.
Горизонт іще теплий у мареві сяючих смуг
Пропускає зірки, що вплітаються в синь де-не-де.
Розтривожений вечір піснями малих солов’їв
Дочекався, коли увесь світ біля нього замовк.
Не питаючи дозволу вільні серця полонив
І вселяв у них знову - Віру, Надію, Любов.
Прокидалися важко, зневірені вчора, тіла.
Відчували потік, задля щастя, дарованих сил.
Пронесіть почуття, які доля щодня берегла
І наповнюйте ними наснагу життєвих вітрил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389586
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
І ростуть козаки, ніби буйна трава,
Первоцвітом зростають дівчата,
Україно моя, рідна земле моя,
Ти прекрасна у нас і багата.
Тут повітря своє, тут і хмари свої,
Береги у лататі і вербах,
Квітне наша земля, не мовчать солов’ї,
Щастя більшого нам і не треба.
Поклонімось землі, поцілуймо хреста,
Українське плекаймо з дитинства,
Хоча доля у нас на землі не проста,
Українкам ходити в намистах.
Бережім те, що є і додаймо іще,
Щоб онуки зростали багаті,
Хай затихне у серці знеболений щем,
Заживуть люди наче при святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388706
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
А осінь заглядає у роки,
Шепоче тихо:"Ти і так прекрасна".
А потім заглядає у думки.
А потім в душу якось одночасно.
Дарує ціле поле хризантем,
А замість стрічок-щастям огортає.
На виступи дарує сотні тем.
Ну хто ще так чудово виступає?
А осінь заглядає,бо там день
Відмічений народженням Оленки.
А осінь проспівала ій пісень.
Подарувала щастя у конверті.
А хризантеми гордо так стоять,
Бо усмішку дарують дуже щиру.
Цим квітам треба і аплодувать:
Найкращу в світі радують людину.
Вона між душами построість міст,
Найкраща в світі мама і дружина.
Напише твір,додасть глибокий зміст,
Кожна людина прочитати це повинна.
Народження сьогодні в неі день,
Від долі в неі-сотні подарунків.
А від колег-десятки всіх пісень.
Від чоловіка-тисячі цілунків.
Від мудрості є ключ,від доброти
У неі завжди всі відкриті двері.
І хоч не можна повернуть роки-
Всі хризантеми в світі лиш для неі.
Можливостей багато,вільний час,
Удачі і грошей,щоб все в достатку.
Сьогодні поздоровлення для Вас.
І тисячі віршів на гарну згадку.
Щоб років в сто з сім'єю як завжди
Із скриньки староі листи дістали.
Бо в сто летять швиденько так роки.
Щоб рідні всі тоді поцілували.
І хризантеми гордо так стоять,
Найкращу в світі радують людину.
Хіба про таке можна забувать?
Хіба знайдуть поважнішу причину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381138
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Дивилась вечером,як засинає син,
Сніданок вже на завтра готувала.
За день щасливих прожито годин
Десь двадцять п'ять.Але не рахувала.
І виступ в клубі,і нові пісні.
І втішити когось,і обігріти.
Вона неначе сонце навесні,
Дарує усмішку,дарує щиро квіти.
Не забуває рідних і старих.
А ввечері так щиро помолилась.
В молитві називає всіх близьких.
Під зіронькою щастя народилась.
І повкладала спати всіх близьких,
І на ніч іх так ніжно цілувала.
Хоч знала,що нема дітей чужих,
І навіть ім всім щастя побажала.
Присіла ще писать своі вірші,
Щоб думкою до серця доторкнутись.
Щоб написати щиро,від душі.
Щоб когось втішити,про когось не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381165
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Да Вы камнем все в меня?Я хлебом.
Бранью,злобой?Я за Вас мольбой.
Я за всех Вас буду даже небом,
Я за Вас поспорю с сатаной.
Снова камни?Я за Вас молиться.
Вы мне боль?А я отдам любовь.
Никогда так мне не опуститься.
И с души по каплям снова кровь.
Снова стены?Буду улыбаться.
Нет дверей?Нет выхода никак?
Хоть ползти,но буду я стараться.
Пролечу сегодня в облаках.
С облаков увижу я возможность,
Нет дверей?Под землю проползу.
Кто сказал,что это очень сложно?
Я хочу!А значит-я смогу!
Вы мне подлость?Я же не такая!
Я любовь к Вам,я Вам доброту!
Вы кричали,даже проклинали.
Я в ответ:
-Да я Вам помогу.
Протяну Вам руку,душу,сердце.
Хлебом и одеждой поделюсь.
Люди!Вы хорошие!Поверьте!
Только легкая сегодня у Вас грусть.
Вы не черствые!Вы плакали,рыдали,
Целовали в церкви Божий крест.
Только много в жизни Вы не знали.
Но все знают,что Христос Воскрес.
Вы мне ад?Я вымолю Вам рая,
Всех несчастных я к душе прижму.
Я на свете не одна такая,
Просто очень люди Вас люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377047
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
***
Хоть обида была - прошла...
Есть прощать у меня умение,
На людей не держу зла -
Я меняю о них своё мнение.
***
Ты хозяин несказанных слов,
Перед ними ничем не обязанный.
А теперь скажи - ты готов
Навсегда стать рабом уже сказанных?
***
Кошки тебе не люди -
Даже с похмелья, спьяну
С теми, кого не любят,
Спать никогда не станут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376674
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Злітають дні, не знаючи спочинку, -
У мандри син рушатиме за мить.
Окрайчиком, завиненим в хустинку,
Його матуся в путь благословить:
Хліба Святого візьми собі, сину,
В нім сила й багатство у нім.
Сили Небесні в недобру годину
Нехай захищають твій дім.
В краях незнаних юнь лише міцніє,
А Хліб свячений душу зігріва.
В спекотний день, а чи в лиху завію
Летять до сина мамині слова:
Хліба Святого візьми собі, сину,
В нім сила й багатство у нім.
Сили Небесні в недобру годину
Нехай захищають твій дім.
Віддзвонять дзвони. Защебечуть діти.
Настане час зірковий пташенят,
В бабусиній хустині Хліба крихти
Вже поведуть в дорогу онучат:
Хліба Святого візьми собі, сину,
В нім сила й багатство у нім.
Сили Небесні в недобру годину
Нехай захищають твій дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375285
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Я коси розплету твої ,
Підхопить вітер їхнє злато.
У свитку осені строкато
Вдягнуться стомлені гаї.
Потягнуться в чужі краї
Птахи здійнявшись винувато.
Вдягнуться стомлені гаї
В розвіяне вітриськом злато.
Я доторкнуся вуст твоїх,
Вони розтануть у тумані.
У намистовім сарафані
Калини заіскритися сміх.
Тебе я вберегти не зміг…
На серці лід, на віях сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372919
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 28.10.2012
Спасибі Батьку, за життя тобі!
І за дитинство без турбот – вклоняюсь!
За те, що іскру Божу дав мені…
Устами що твоїми, посміхаюсь.
А ще я вдячний за весни сади,
За літню працю і за полювання,
За те, що ти навчив по світу йти
І рішення приймати без вагання.
Я дякую, а в тім кажу: - «Пробач,
Що мало приділяв тобі уваги,
Засмучував числом своїх невдач,
В навчанні не виказував наснаги.
Що знехтувавши мудрістю повчань,
Не зразу вийшов на свою дорогу…»
Та все - пусте, бо завжди й без вагань,
Я знаю, ти прийдеш на допомогу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336531
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 28.10.2012
Я знаю как надо,но делаю так как хочу,
Не слишком прилично,но слишком от многих отлично.
Ведь с детства от всех отличаться во всем я могу.
Как много лишь принято мною пожалуй лишь лично.
Смеетесь порой-не похожа я слишком на Вас,
Смеюсь я над Вами-уж слишком друг с другом Вы схожи.
И пусть улыбаюсь,пусть плачу порою не раз.
Умею любить и ценит тех,кто сердцу дороже.
Могу все обиды простить и желать лишь добра
Тому,кто обидел и даже тому,кто обидит.
Пусть с злостью посмотрят враги в мою душу,глаза-
Они только жалость с любовью всегда там увидят.
Я знаю как надо.Но принято много лишь мной.
И первой признаться в любви,и узнать,что не любишь.
Но знаешь-уйду.Прикасаюсь к тебе лишь душой.
Я знаю,что счастлив всегда в жизни этой ты будешь.
Я знаю как надо.Но делаю так как хочу,
Преградой не будут мои неудачи,обиды.
Врагов я люблю.Никого никогда не кляну.
А Бог нас с небес любит всех и конечно всех видит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371220
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 14.10.2012
Ты назовешь меня еще своей.
Мечтая так укрыть мне плечи пледом,
И ожидая,что пойду я следом.
И будешь торопить:скорей,скорей.
Я улыбнусь.Я нежно посмотрю.
Я не припомню,как душа болела.
Я прошепчу тебе совсем несмело:
-Я бы хотела.Только не могу.
Ты не поймешь моих обычных слов,
Подумаешь,что я тебе лишь мстила.
А я тебя сегодня не любила.
Когда любила-ты был не готов.
Ты так хотел назвать меня своей,
Но эта осень слишком опоздала.
Я ждать любовь тебе не обещала.
А ты теперь в любовь другую верь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369695
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Якби я знав, як треба жити,
Тоді б я жив собі,- "як знав";
Де що казати... Що - робити...
І всіх би "на увазі" мав.
Ходив би фраєром пихатим
Без краплі совісті в очах;
Не вмів би плакати, прощати,
Не вІдав, що то - Божий страх?
Не мав би комплексів "нікчемних"...
Зате, багато б грОшей мав!
"Що таке скромність, чуйність, чемність?-
Не чув. Не бачив. Не жував..."
Одна проблема: що купити?
Ще що, до того, що купив?...
Якби я знав, як треба жити,-
Мабуть, тоді б я і не жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369545
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Ты убил во мне музыку счастья на веки,
Отключил от сознания чувство любви,
Обмелели в душе моей радости реки,
Уходи и обратно меня не зови.
К сердцу ключ утоплю я в глубоком болоте,
Боль залью в кабаке, где поминки ведут,
Чайку ты подстрелил, прямо в сердце, на взлете,
Уходи и запомни, тебя здесь не ждут.
Я свой крест, от любви, на груди рисовала,
Болью той, что однажды доставил ты мне,
Будь ты проклят, тогда же, тебе я сказала
И гореть тебе вечно в страшнейшем огне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365543
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Ну й народ тепер пішов. Ніщо нікого не цікавить. Часом елементарного не знають. Питаю у сусідського малого: звідки сметана береться? Як звідки? Кіт Матроскін вночі приходить і кладе в холодильник сметану і йогурти.
Питаю у кума: ти знаєш, хто у нас мер? – Не знаю. А хто? Хоча яка різниця. Вічна йому пам'ять, якщо вмер…
Для мене самого стало відкриттям, що інфузорія-туфелька – це бренд взуття, а Ейнштейн – то кіт баби Люби з третього під’їзду.
Зустрічаю двох студенток, питаю: - Ви про Отелло і Дездемону чули? Чули. Але точно не пам’ятають, чи то вона його отруїла, чи він її.
А один мені видав таку інформацію, що я потім хвилин десять не міг переварити. Питаю : - Ти знаєш, де найглибша впадина? – Де, де? У Анжели із сусіднього будинку. У неї, кажуть, така впадина, що хто не залізе, то тиждень вибратися не можуть.
Питаю, а що таке формат 3D? О, та то кожен шофер знає. Три Д- то Дай Дурневі Дорогу.
- Ну а Челентано знаєте? – Аякже! Це ж піцерія в центрі.- А Дідро? – Це ще простіше. Дідро – це дід Рома скорочено. Тепер у тусовці модно все скорочувати. Ну а Гоголь- це, виявляється, коктейль такий. Пиво з горілочкою. Гоголь-моголь називається.
У сусіда питаю: - Ти про « Ідіота » Достоєвського чув? А той мене питає : - А він із нашого підїзду чи з сусіднього? Бо я всіх сусідів не знаю, а ідіотів у нас на кожному кроці вистачає.
Питаю в одного: - Знаєш, де Рим знаходиться? – Знаю. Біля Криму. – А чого? – Та я чув, що один дядько казав, що і Рим, і Крим пройшов. Та якщо пройшов пішки, то Рим від Криму недалеко. – Логічно,- кажу. А що йому ще казати.
Питаю в одного, ти чув , що в Америці скоро в кожного буде айфон четвертого покоління. Хлопака на мене так глянув. Каже: - Не може бути. - Що не може бути? – Ну те, що там у кожного четвертого ну цей самий айфон аж по коліна… Я вже більше нічого й не питав.
Ну що за народ. Чи точно не знають, чи під дурнів косять. Підійшов до одного, питаю, що краще: лексус чи лендровер? Він мені відразу відрубав: лексус. – А чому? – Бо у нас у кожного забитого селюха є ровер, а от, що таке лексус, не знаю, але здогадуюсь.
А один мене взагалі озадачив. Питаю, ти про дочку Ярослава Мудрого чув? – Та чув ніби. – Хто ж вона така і за кого заміж вийшла? - А за кого вона може заміж вийти. Та за олігарха якогось. Он їх тепер скільки.
Ну не знає народ. Не цікавиться. Не до того їм. Я свого сусіда Федю питаю, що знаєш про нові смартфони ну і гаджети? А він на мене глянув як Ленін на буржуазію. – Ти чого хамиш і гадом мене обзиваєш? Сказав же: ну і гад же ти. Він і досі зі мною не говорить. Після того я вже й боюсь когось щось питати. Ну не знають, так не знають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365486
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Знову мене до школи викликають. Я й не знаю, що вже там Ігорко міг витворити .
Класна керівничка каже, що у неї вже нервів не вистачає. А у мене що нерви залізні? Я вже на тих вчителів дивитися не можу. Чуть що і давай батька в школу. Я скоро в школу щотижня, як на роботу ходити буду. Обнагліли вчителі. Самі не знають, що хочуть. Дітей мучать і батьків нервують.
Але нічого. Я їх потрохи сам перевиховувати буду. Нехай знають. Я сам кого хочеш навчу. Школа називається …
Сказала директриса: « Без батька не приходь! ». Ну мій Ігорко мусів її послухатись і тиждень не ходив до школи. А я не маю часу.
Завтра знову йду до хімічки. Бачу,що не заспокоїлася. Минулого разу кричала, що синок не знає елементарного. Навіть найпростішого. По формулі не може визначити чи то сіль, чи оксид, чи спирт. А я їй кажу: а ви можете визначити? І як дихну на неї своїм перегаром. Ану скажіть , що я пив? Вона ледве на ногах встояла. А потім каже: «Як що, горілку». А от і неправда! Спочатку горілку, потім самогонку, а потім ще й літру пива. Сама нехай навчиться визначати компоненти.
Ну, назвав Ігорко Сидоренка свинею. Значить, було за що. У нього тато - свиня. Як його ще назвати, якщо позичив у мене 20 гривень і вже 2 роки не віддає. Чекає поки забуду. А я не такий!
Географічка каже, що малий карти не знає. Та він в карти майже професіонал. Із шести років дурня лупить. І майже не програє.
То правда , що фізику не любить. Зате з фізкультури у нього ого-го.
Не знаю за скільки бігає стометрівку. А от за пивом зганяє в сім секунд. Тільки свисну. Одна нога тут, друга там. Гривня твоя. Так не повірите. За три хвилини пиво на столі.
А знаєте, який він футболіст? Талантище! У нас майстри вищої ліги з центра поля у порожні ворота не попадуть. А він на спір з 20-ти метрів у відкрите вікно директорського кабінету вцілив! Молодчина. Правда, з третього разу, але попав.
Ну, не знає Ігорко, що таке бісектриса. А воно йому треба? Я сам не знаю. Але думаю, що це, певно, секретарка директриси.
Що кажете? Постійно малює? Так це добре. Це, певно, талант. Може відомим художником стане? А може вчителька малювання була хороша. Я її пам’ятаю. Хоча теж жалілася, що Ігорко їй хамить. А сама не знає, що хоче. Спитала чим статуя відрізняється від бюста. Ну, він і сказав їй, що розміром. А вона пристала, каже уточни. Ну, Ігорко не промах. Він і уточнив. Каже, якщо брати так на око, то у вас другий розмір бюста. Так вона у нього крейдою запустила. А за що питається. Він же правду сказав. А те, що добре малює, може колись і пригодиться. Он недавно сусідського Гриця так розмалював, що той вже тиждень з дому не виходить. Каже, було за що.
Математичка он пристала, що він табличку множення слабо знає. А я кажу, головне, щоб він табличку ділення знав, бо без того не проживе. Тут, іще географічка починає нерви тріпати. Молода, але вже думає, що дуже розумна. Каже, питала Ігора про раси, а він повний нуль. Не знає,чого в одного шкіра чорна, в другого – жовта, а в третього – червона. Я аж закипів. Бачу, що на мій червоний шинобель натякає. Думає, що я алканавт. А я не такий.
Я їй так тихо, делікатно кажу: «Пані, яка буде шкіра жовта, червона чи синя залежить тільки від того, що я візьму у руки – ремінь чи тріпачку».
І все. Більше вона до мене не підходила. Каже йому мовничка: розбери речення. От ніби дурниця, а не може. А от мотоцикла за півдня так розібрав, що майстер потім ледве склав. Ну, не до того він, не до того.
А математичка мене взагалі дивує. Дала завдання знайти квадратний корінь. Ну то взагалі ідіотизм! Я ту математичку запхав би на місяць в село до цьотки Ганьки на буряки. Хай собі там шукає квадратні корені із сапкою
у позі рака.
Із класною керівничкою взагалі не можу спокійно говорити. Я їй одне, а вона мені друге. Постійно, каже,проблеми з дисципліною. А вона що хотіла? Він же хлопець. А ще каже, що Ігорко не знає, хто такий Гай Юрій Цезар. Та звідки він буде знати, якщо хлопець того Гая в очі не бачив. Я би й сам не знав, якби не робив з ним. Знаю. Гай Юра, старший такий. Слюсарем робив у локомотивному депо. Питаю, нащо йому знати того Гая, а вона лиш очима кліпає. Думає, що я дурень. А я не такий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365272
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Прийшов Господь на землю навесні,
Прийшов і бачить гарну,гарну пару.
Таку ще зовсім молоду в душі,
А по роках вже зовсім,зовсім стару.
І підійшов до жінки,каже ій:
-Ти з чоловіком завтра попрощайся.
І він помре.Ти тільки зрозумій,
Він старий,хворий.Ти не сподівайся,
Що знов його побачиш через день.
Таке життя.Родився-мусиш вмерти,
І він не чутиме птахів і іх пісень.
А я від втрати біль твій можу стерти.
І впала перед Господом вона:
-Візьми моє життя Господь,благаю.
Без нього ця земля мені пуста,
І як мені без нього жить?Не знаю.
До чоловіка підійшов Господь:
-Від тебе завтра відберу дружину.
Таке життя.Але помре лиш плоть.
А чоловік не думав ні хвилину:
-Візьми мене.Я старий,вже прожив,
Я був найщасливіший в цілім світі.
Я би цій жінці небо прихилив,
Як на могилу я носитиму ій квіти?
Візьми мен.Це все,що я прошу,
Нехай вона побачить завтра сонце.
Господь,я хворий.Я тебе люблю.
Я з неба подивлюсь в наше віконце.
Побачу,що вона іще жива,
Побачу,що вона мене кохає.
Але не хочу,щоб була сумна,
Я знаю,що вона завжди чекає.
Задумався Господь:яке кохання,
І як без нього інші можуть жить?
Коли в душі зосталось сподівання,
Коли за іншим так душа болить.
І повернувся Бог,подарувавши
Ім спільного життя ще років сім...
Стояла стара пара обійнявшись"
Тобі я ввечір казку розповім.
До сьомоі весни вони кохали,
Молились Богу за щасливі дні.
Лише тепер вони уже не знали,
Що в один день померли навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364983
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Мысли раздевала,
Спать их уложила.
О любви мечтала,
Но не приходила
Та любовь,что выше
Облаков и неба.
О тебе мечтала,
Хоть моим ты не был.
Или так решалось
Мною и тобою.
А потом свершалось
Госпожой судьбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364463
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Прекрасный адрес! А собачка злая?
Что он находит в этой серой мышке?!
Я помню Вас, Вы у меня в закладках!
Ты всё ж мне муж, хоть мы в ЖЖ и френды!
Да я б в тебя вошёл, пароль не вспомню!
Идите на..! Я линк пришлю по почте.
Опять он изменял мне с порносайтом!
Муж спит! Пойду на Форум поскандалю...
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358054
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Я не дала, когда просили.
Упёрлась рогом, и никак!
А ведь без всяческих усилий
Могла бы сделать встречный шаг.
Но вот теперь не стало спроса.
Ну, ты прикинь, ну, не комедь?!
А я дала бы, без вопроса,
Хотя бы опыт поиметь!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360182
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Я вернусь в этот мир через тысячу лет,
Может птицей, сверчком иль цветком полевым...
А сегодня простите... Меня уже нет...
Я растаял, как дым, под лучом золотым.
Я ушел... растворился в ночной тишине,
Не прощаясь ни с кем, чтоб не слушать укор...
Буду ветром блуждать, где-то там, в вышине
И на вас проливать с неба нежный свой взор.
Я вернусь, если только меня позовут,
Пусть пройдет не одна даже тысяча лет,
А пока, пусть другим ночью звезды цветут...
Я ушел, я исчез, я... меня больше нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358459
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Голосиста моя Україно,
Де співучим є цілий народ
І немає у світі такої країни,
Де б звучав так пісенний акорд.
Тут чудово співають красуні дівчата,
Ведуть соло своє парубки, як дубки.
Комусь варто, буває, лиш пісню почати,
Враз підхоплюють дружньо усі залюбки.
Як співає чарівно малеча…
І старенькі заводять пісні…
І тоді розправляються згорблені плечі,
Пісні линуть дзвінкі й голосні.
Хай гуртує народ пісня наша
І співають в гаях солов’ї…
Наша пісня – це гордість і вдача,
Ми єдині такі на Землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304667
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 12.08.2012
Одна земля у мене – Україна,
В садках вишневих, в китицях калини…
До тебе, земле, я на крилах лину,
Щоб смак відчути житньої хлібини.
Які б часи важкі не випадали,
Перед Тобою стану на коліна…
Молитимусь, щоб кращі дні настали
Для тебе, Мамцю, рідна Україно!
Я все віддам: свої знання і силу,
Щоб квітла ти хлібами золотими
І хоч роки біжать униз по схилу,
Любов до тебе все життя нестиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307611
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 12.08.2012
З днем народження, державо -
Україно калинова!
Маєш свято це по праву,
Надаю тобі я слово…
«Я, звертаюсь до народу…
Тих, хто землю обробляє,
Хто дає в будинки воду,
Хто вугілля добуває.
Ви, мої сини і дочки,
А для вас я ненька – мати.
І повірте, я не хочу,
Щоб гриміли знов гармати.
Ви для мене рідні діти
І на заході й на сході.
Ви умієте зібрати,
Що росте в вас на городі.
Але й тим, хто є у влади,
Дайте люди по лопаті.
Щоб вони пізнали працю
Й не були такі пихаті.
Мій народе, ти є мудрий
І у тебе нині свято.
То ж святкуй і будь розумний,
Коли будеш вибирати!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276843
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 12.08.2012
Моє життя – немов рілля, де сію я і хтось збирає.
Моє життя – немов дитя, росте і мудрість набирає.
Моє життя – мов каяття за те, що не зуміла дати.
Моє життя – тонка струна, яка ще здатна зазвучати.
Моє життя – це пів життя, душі і серця половина.
Моє життя – це навчання і прагнення тримати крила.
Моє життя – моє життя: сліди, плоди, думки і слово.
Моє життя – твоє життя. Візьми його. Я вже готова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356424
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 03.08.2012
Всього не пригадаю, що було.
Прийшов додому, як уже світало.
І як попали з кумом в НЛО,
і як у нас обох зарплат не стало.
Сучасний бар, крутезний, саме те.
Дива там відбуваються довкола.
Найбільше пам’ятаю вар’єте:
крутилася дівиця майже гола.
Показували нам пупи дівки.
Такого кайфу не буває вдома.
Там виступали молоді зірки,
та ще й співачка, з давнини відома.
Іще згадав штуковину одну:
показував бармен нам фокус-покус.
А кум надибав кралечку чудну
та й домовлялись мандрувати в космос.
Покайфували з кумом в НЛО.
І пам’ятні згадали, й круглі дати.
Нам настрою чимало долилось.
Потратились, та буде що згадати.
До ранку тусувались в НЛО.
Та й згадували самогонку й сало.
У кума більше грошей не було.
Досиділись, поки й моїх не стало.
Шалені танці-шманці там були.
Ми з кумом також гарно гарцювали.
З дівками перемовини вели,
та називали нас вони дядьками.
Стрибучий репер теревенив реп.
Ті скоромовки досі доганяєм.
Я краще буду їсти вінегрет.
Кермуй на хату, куме! Приземляймось!
Одноголосно вирішили ми –
про НЛО нам з кумом годі думать.
Найкраще гостювати у куми.
Нічого, як не буде вдома кума.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326842
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 30.07.2012
Мы здоровьев своих кредиторы,
Занятые, бухие, курящие.
Надрываются наши «моторы»,
Персональные «черные ящики».
Прожигаем беспечно деньки,
Не чая от здоровьев подножек,
А потом вдруг «бросаем коньки»
Из окошек своих неотложек.
Из "туннеля" вернувшись назад,
И вокруг озираясь с опаской,
Видим строгий, участливый взгляд
Над сатиновой белой повязкой.
А чтоб мы окончательно поняли,
Что еще не на том, а на этом,
Ощущаем касанье ладонями
Под сатиновым белым манжетом.
* * * * *
Даже если вы йог,
И спасают вас разные трюки,
Даже если ваш Бог
Вас все время берет на поруки,
Даже те, кто родились в рубашке,
Здоровы, как кони,
Поднимите рюмашки
За эти глаза и ладони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344662
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 29.07.2012
Я подсела на Инет.
Дел других как будто нет!
Ну, об этом ли мечтала
Я буквально с детских лет?
Лет с каких-нибудь с семи
Я ж мечтала, ч-т возьми,
В Ла Монне или Ла Скала
Петь Аиду и Мими!
Ну, понятно и ежу,
Я подсела и сижу,
Ожидаю вдохновенья
Или, проще, куражу.
Пялю зенки в потолок,
Вдруг сподобит ангелок,
И рожу стихотворенье,
Как Есенин или Блок!
А меж тем в моём дому
Стало всё не по уму –
Не прикладываю руки
Я ж, понятно, ни к чему.
Сутки круглые почти
Зависаю я в Сети.
В Интернете-то от скуки
Не помрёшь, хоть захоти!
Интернет в меня проник:
У меня не имя – ник!
Не хожу я на свиданки,
Не читаю новых книг,
Даже, мамочки мои,
Не гоняю я чаи –
Сочиняю хокку, танки,
Саги, оды, рубаи!
Не поверите – атас! –
Даже ночью прозапас
Сочиняю, сочиняю,
Спасу нету… Кто бы спас!
Хоть бы кто пришёл с кнутом,
Погрозил бы мне перстом
И задал мне нагоняю.
У меня же, блин, симптом!
А Инет – такая вещь:
Он не пиво и не лещ,
Только время жрёт без меры
И прилипчив, словно клещ.
Для досуга он хорош,
Слегонца с ним будешь вхож
Через клик в любые сферы
И отыщешь всё, что хошь!
Знает даже и дурак,
Что Инет – коварный враг,
Он заманивает в сети
И разрушить может брак.
Потому-то не забудь
Принимать его на грудь,
Как, пожалуй, всё на свете,
Перед сном и по чуть-чуть!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352845
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2012
Нічна пустота сумні закрива повіки
І дощ зупинився, пройшовши лиш пару метрів...
Снодійне, коньяк, сигарети і гострі крики.
Душа ще жива - а тілу кортить померти...
Під стукіт годин вважаю себе поетом -
Пишу, поки вистачить чорного ямбу в ручці.
Ангіна стискає горло - тугим корсетом,
Допивши останні краплі - з лимоном - в кружці.
Я звикнув, що гордий і що не навчивсь просити,
Та все ж прошепчу - до бога - у свій потертий
Старий телефон: "Залиш і мені пожити..."
Душа ще жива - а тілу кортить померти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348804
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 23.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2012
Вже й жнива! Жовтіють абрикоси
І гримить... На те воно й жнива!
Чорногузи міряють покоси
І безлюдне поле ожива.
На духмяні пахощі меліси
Захмеліло падають джмелі
І комбайни, ген, аж попід лісом,
Теж, неначе джмелики малі.
Не позаздриш нині перепілці -
Щойно молодь стала на крило,
А вже пада птаху навздогінці
З колосковим шерхотом зело.
Теплим воском стиглої пшениці
Перепахли навіть горобці,
І відро на маминій криниці,
І дівча з ромашкою в руці.
А мені правічний дух соломи
Через душу спогадом поливсь
До порога батьківського дому,
Де мій шлях стернищем постеливсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350743
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2012
Квітучі вишні в рапсовому полі -
Медові арфи на краю села.
О скільки в них любові і тепла!
І крапель сонця, і краси доволі.
Летять пелюстки, як зірки у серпні,
Цілують життєдайний чорнозем,
А в серці стільки віршів і поем,
Та мовить хтось: “Поети не безсмертні!”
Скотився місяць по річкових кручах,
Повільно тліє жовтощокий рапс.
А вітер… Він міцний, неначе шнапс
Від запахів, весняних і пекучих.
Погасли всі вогні на видноколі,
Так тихо поміж білих бурунів…
Це рідкість,
Це лише на кілька днів -
Квітучі вишні в рапсовому полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350436
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
И был казак, как ветер вольный,
Горячий, как степной пожар...
Он жизнью был своей довольный
Не ощутив сердечный жар.
Лишь свет зари, уже в дозоре...
Кордон он зорко свой стерег;
Любил, всем сердцем, жажду к воле
И, не влюбляться дал зарок.
Но сердцу строго не прикажешь,
Красу-девицу повстречал...
И что казак теперь ты скажешь?
Он слез с коня и заскучал.
Да сколько ж мне носиться в поле?
Кто будет род мой продолжать?
Гуляет ветер пусть на воле...
Пора семью мне создавать.
Пусть род казацкий славен будет!
Пусть вечно солнце светит нам!
Пусть Божья милость к нам прибудет,
А за ЛЮБОВЬ я жизнь отдам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349767
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2012
Ну не віддам любов цю грішну,
Зіпю , як вранішню росу .
Від мук та заздрощів подалі ,
До Бога в небо понесу ...
В раю кохану приголублю ,
До серця ніжно притулю .
Як сильно , я в гріху кохаю ,
Усьому світу розкажу .
Бог милостивий в вірі , знаю ,
Надію цю не полишу :
Колись простив же Він Вараві ,
Хібаж багато , я прошу ?
Ні , не віддам любов цю грішну ,
В холодну стриманість чужу ...
В благословенній волі Божій ,
Цю гірку чашу осушу .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334937
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 02.07.2012
Твій запах – просто так не передати,
Від нього божеволію, п’янить!
Любистку аромат і свіжість м’яти,
Жасмину трунок, аж душа щемить!
Ти пахнеш так чарівно і духмяно,
Що просто вже не підібрати слів,
Так якось незбагненно, незрівнянно,
Від цього шлейфу я хмелів і млів!
Так пахне жінка – бажана, жадана,
Ці феромони ніби код життя.
Коли вона закохана, кохана,
Благословенна народить дитя!
04.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341919
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 01.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2012
Вже на левадах срібно дзвонять коси,
Пахтить довкіл прив"ялена трава.
Цибатий бусел в дзьобі воду носить,
Та бусликів маленьких напува.
А ті кумедно крилами лопочуть
І нетерпляче скачуть у гнізді.
По всьому видно - теж злетіти хочуть,
От тільки крила надто молоді!
Отож батьки й стараються нівроку:
То їстоньки, то питоньки несуть,
А на вербі стривожені сороки
Кота старого стрекотом пасуть!
Шуліка висне ген, у піднебессі,
Пантруючи на здобич з висоти,
Аж каченята на ставковім плесі
Лякливо запливли в очерети...
Хлюпочеться струмок у верболозі -
Грайливо хвилька хвильку доганя;
Буланий кінь пасеться при дорозі -
Якраз хвилина вільна є в коня!
Приліг і я на свіжому покосі -
Нехай рука спочине від коси.
Чогось мені, залюбленому в осінь,
Так забажалось літньої краси.
Так закортіло райдуги і зливи,
І хвиль зелених в пахолоті трав.
Тоді б я став на всі віки щасливий
За світ оцей, що сам його обрав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344076
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Серед літа, в буянні трави,
Я ось тут, на межі, приляжу
І ромашку обіч голови,
Наче кицьку свою, погладжу.
А межа, як двоспальне ліжко
І спориш, як матрац польовий.
Був я в тебе закоханий ніжно...
Те кохання, як шок больовий -
Промайнуло, розтануло, зникло,
Може й справді його не було?
Серце й досі до болю не звикло -
Аж судомою груди звело!
І гарячою кров"ю пульсує,
Й дотепер не вдається забуть...
І понині на серці несу я
Те, що доля поклала на путь.
Скільки літ відпливло за водою,
Скільки весен бузком одцвіло,
А ще й досі тебе молодою
Пам"ятаю в степу, за селом.
У кофтині з небесного ситцю,
У хустині, як біла печаль,
Ти ходила за Чисту Криницю
Може, вранішнє сонце стрічать.
Ти мені тоді солодко снилась...
Як хотілось, щоб мрії збулись,
Та освідчення (бач, не судилось!)
Нерішуче відклав на колись.
А тепер ти від мене далеко,
Ти бабуся давно, а я дід!
Сумно в небі заквилив лелека,
Та й розтанув за обрієм слід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343894
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 01.07.2012
* * *
Повік тебе не зможу розлюбить.
Душа моя, омріяна надіє.
Серденько бідне мліє і щемить,
у леті літ і тужить, і радіє.
Красиве й нелегке життя навкруг,
цікаве і нудне.
Караюсь-каюсь…
В моєї долі є надійний друг.
І я тебе, одну тебе чекаю.
В судьбі моїй по всякому було.
А що не так – нікого я не лаю.
І відцвіло, і знов буя зело.
А я завжди тебе одну кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344224
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Мне сегодня опять не спится:
окунаясь в тот страшный год,
вижу, как с похоронок лица
проплывают за взводом взвод.
Сорок первый и сорок пятый…
Между ними - огромный срок!
Смог воскреснуть Христос распятый,
а из тех так никто не смог…
Все они в той войне остались,
кто-то с датой, но больше - без…
И как мы внизу "окопались"
наблюдают теперь с небес.
Вы простите нас, если можно,
что мы жить здесь без вас должны,
развернуть никак невозможно
переправу назад, с войны.
Но в ответ я слышу молчанье…
Словно в горле застрял комок!
В дальнем эхе - баб причитанья
и тяжёлый нам всем упрёк.
Так давайте помянем павших,
чтоб они позволяли жить
здесь, где осень листвой опавшей
вновь безбожно начнёт кружить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344908
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Важко жити у парі, як любові нема,
Тяжко жити й самому, бо живеш ти дарма,
Душа просить любові і страждає сама,
Бо життя без любові - це холодна зима.
Рівно двоє – це пара, що розвіє хмарки,
Як дружина кохана, щастя дасться в знаки,
Заспівають любов’ю по житті солов’ї,
І народяться діти, не чужі, а твої.
Зникнуть хмарки на небі і веселка впаде,
А кохання твоє на вівтар приведе.
Тільки разом у парі заспіває життя
І тоді зрозумієш, що це доля твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344993
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Відцвіли килимами луги,
Народилося сіно духмяне,
Знову хмари малюють круги,
Але дощ ще до нас не заглянув.
Пахне димка травою вночі,
Роси вверх піднімають тумани,
Десь далеко блискучі мечі,
Роблять хмарам із гуркотом рани.
Ниць впаду на покіс, як колись,
Щоб бальзамом наповнились груди,
Я ж недавно в траві тут моливсь,
А тепер свіже сіно повсюди.
І радіє від щастя душа,
Поруч з сіном лягають покоси,
Чути знову пісні Лукаша,
Мавка квіти вплітає у коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344937
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 01.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2012
Крокуючи дорогою життя,
Не забувай дивитися під ноги -
Вона роззявам не проща нічого -
НепередбАчуване має покриття.
Простуючи дорогою життя,
Звертай увагу на усі дрібниці,
Дорога-бо - суцільна таємниця,
Що потребує свого розкриття.
Мандруючи дорогою життя,
Не забувай, що над тобою Небо,
Про Нього зАвжди пам*ятати треба,
Не жди, лише, від Нього співчуття.
Ступаючи дорогою життя,
Ти, час від часу, зазирай у сЕбе,-
Щоб у душі не завелИсь амеби,
І були завжди чисті почуття.
Прямуючи дорогою життя,
Хоч інколи, ставай і озирайся -
Сліди свої розгледіти старайся!-
Від них, твоє, залежить майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345206
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 01.07.2012
…А місто так чекало на весну,
Щоб утопати у садах, у квітах.
А місто над усе хотіло жити,
Та не могло отямитись від сну…
Накрила місто ковдра снігова…
Воно жадало сповнитись весною,
Щоб зазвучати срібною струною
І знов почути лагідні слова.
Завмерло. Стихло. Серце льодяне,
Овіяне жорстокими вітрами,
Захоплене птахами-снігурами,
Лиш мріяло, коли усе мине.
…А місто так чекало на весну,
Щоб розчинитись в радості, любові,
Свої дістати фарби кольорові
І заспівати пісню чарівну…
А місто так чекало на весну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53105
дата надходження 02.01.2008
дата закладки 01.07.2012
Целовать, целовать и ласкать
Твои губы, и плечи, и руки,
И в глазах твоих звезды искать,
Забывая преграды разлуки.
Целовать, целовать, улетать
В безграничные волны блаженства,
О любви тебе нежно шептать,
И вдвоем достигать совершенства.
Целовать, целовать, целовать...
Раствориться, взлететь и растаять...
Тонкой дымкой с высот обнимать
Мир людей, мир любви, грань стирая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346986
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Пустым, затасканным словам
Я нашу тайну не доверю.
И пусть уходит, хлопнув дверью
Неразнесённая молва.
Зачем, скажите, знать кому-то,
Что породнились мы с тобой
И в срок, назначенный судьбой,
Ведём отсчёт любви минутам.
Вначале дерево взрастим,
А быть ли плоду - время скажет,
Да в узелок тугой завяжет
Тебя со мной. Ты уж прости!
Но что поделать? Мы готовы
Нести (теперь уж до конца),
Сквозь боль в израненных сердцах,
Любви ажурные оковы...
Пусть наши души навсегда
В одну огромную сольются
И нам на верность поклянутся,
Чтоб не растаться никогда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316467
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 01.07.2012
Не знаю, друзі, скільки ще мені…
Чи навесні зустріну журавлів,
Я Богу помолюсь, святій землі,
Вклонюся Вам, допоки ще живий…
Пожити б хтів, бо внукам не зумів,
Багатства знань додати до життя,
Свої роки не тлів я, а горів,
Вогонь такий дала мені земля.
Для мене Україна - це життя,
Це мама, це родина, це мій світ…
Почув тут вперше співи солов’я,
На цій землі прожив чимало літ.
І що б не стало, хочу щоб душа,
Раділа сонцю, хлібу і сім’ї,
З собою не візьму я ні гроша -
Нехай мене схоронять в цій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347128
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 01.07.2012