Якщо сьогодні
пересохне в горлі,
І якщо з часом
втратиш молитву чи віру -
Будь мені другом,
вишли мені з неба звістку,
Що ти зі мною.
Боже,
промий моє серце від болю.
Пообіцяй,
що затонуєш усі синці,
що я набила,
Зтешиш всередині мене голоси,
що кажуть,
що я не можу.
Кожен робив помилки,
і кожен в собі щось губив;
і я загубила.
І коли ти приходиш до мене,
то я
те,
що втратила,
знову
в собі знаходжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873946
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Я в твоём сердце непонятый шум.
Я в твоих письмах зазнавшийся шут.
Твоим килогерцам словесный маршрут.
Тобой в интернете дышу.
Я в твоих мыслях угаснувший фон.
Я в твоей жизни пара́личный сон.
Тот эфемерный анти-уклон.
Твой раздражительный тон.
Тебе – твоя ментальная родня.
Контакт – как платона броня.
Тенью брожу в тени ото дня.
Ты не забывай меня.
Астралы, стрессы, безликое я
Снова в биполярке рисую себя
Любовь – это кто-то, я, опять я
Эгоистичный геном у меня.
По разлучным поэмам горько тужим.
По твоим дилеммам легко одержим.
Потоком букв бесконечный режим
Под небом б/у-шным лежим.
Живой, депрессивный из дерева грут
Ветвями распластан по берегу тут
Все, кто балагурят – врут.
Все, кто все – умрут.
Ты – мой восторг, шоколад и зефирка.
Мой променад в прожекторе фильма.
По скидке огромная с орехами милка.
Я словно объевшийся Бильбо.
Ты – поэтесса расколотых льдин.
Литературный деспот в мире руин.
Аутентичный аскорбиновый С-витамин.
Мой кровоток-героин.
Стихотворная форма айфоновских грёз
Молчание – за гранью метаморфоз
Босиком замедляешь фригидный невроз.
Иллюзия не сфотканных слёз.
Субтитром мечты в дистанции танца
Смс разрывает сухое пространство
Ты – моя поэтесса, моё хулиганство.
Эмоция непостоянства.
Все – кто не в числа, тот в листопад.
Все, кто с нами – тот наугад.
Ты – словно бурный густой звездопад.
Слабокислый мой виноград.
Ведь я в твоём сердце непонятый шум.
Ты в моём сердце венозный маршрут.
Иначе без смысла поэтессе пишу.
Но всё-таки ею дышу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850617
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 07.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2018
У меня есть Господь который надо мной,
У меня есть Ангел,которому я молюсь….
У меня есть зима,есть летний зной,
У меня есть радость и есть грусть…
Я хочу уехать к морю,
Но это не попытка убежать…
Это попытка просто вырваться на волю,
И опять полной грудью дышать.
Я люблю тебя Девочка Ночь,
Но что проку от этой любви!?
Тебе было бы лучше если б я ушел прочь,
Затаив свое чувство где-то в крови…
Затаив свое чувство где-то в душе,
Где никто никогда не достанет.
Я стал сильнее,я стал другим уже:
Меня уже никто как ты не ранит...
14 октября 2010( утром,по дороге в универ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216312
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 24.12.2017
Я бачила тебе сьогодні в сні.
Ти був щасливим. Ти сміявся навіть.
Лиш очі в тебе були пресумні.
Це ж ходить в гості ще про мене пам'ять?
Я бачила тебе. Ти поспішав.
Дивився лиш під ноги,а обличчя
Ти коміром закрив. Хто покарав
Тебе отак?! Тобі твій сум так личить.
Я бачила... Хотіла підійти.
Сказати! Закричати, що кохала!
Я ж... В цьому місті... Міг мене знайти.
Та я дверей тобі не відчиняла.
Змогла ж без тебе... Як і обіцяла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766810
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2017
********
Почти вчера...Без четверти двенадцать.
В оконной раме - тень грядущих утр,
Как тяжело мне с Вами расставаться,
Пятнадцать непоседливых минут!
Бывает, вас оценивают в годы.
Ваш краток жест, но стоек пьедестал.
Какой же вулканической породы,
Господь поэтам в тесто подмешал?!
Наверное,еще при сотвореньи,
Вложил в геном,как рецессивный ген,
Он легкую улыбку Провиденья,
И мятежа сокрытый автоген..
Перебирая ленточки их судеб,
Я,как- то невзначай, но поняла,-
Они чуток ведь, кстати, тоже люди,
Их душам очень хочется тепла...
Не балует их жизнь. Иная почесть,
Перчатку бросив, им сулит дуэль.
За ней стоит соборность одиночеств,
В призыве нераспаханных земель.
То в простоте увидят совершенство,
То в дебри аналитики несет,
В момент непостижимого блаженства,
Услышат что там шмель цветку поет...
А в голове - приют избе-читальне,
(Да,сердце в вечном споре с головой),
Оставив щель в своей исповедальне,
Туда полмира приведут с собой...
И каждый - и скрипач,и та же скрипка,
Ранимая невидимым смычком,
О,Господи, они - Твоя улыбка,
Ее морщинка на челе Твоем!...
Почти вчера.Без двух минут двенадцать.
Тринадцать - разбежались вразнобой.
Творец миров умеет улыбаться,
И,кажется, не только мне одной..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739333
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 27.07.2017
Звучал орган. Известный органист
играл безукоризненно и строго.
Он в инструмент вдохнул судьбу и жизнь.
И эта жизнь была дыханьем Бога.
Звучал орган. Рапсодия свечей
слилась, мерцая, с думою органа.
Их резонанс, скрещением мечей
блистал на стенах в лунной диаграмме..
Исчезло время, как незванный гость,
раскланявшись, с почтеньем троекратно.
"Брависсимо!" из зала донеслось,
но тут на трубах выступили пятна
кровавые. И оборвался звук.
Зал загремел раскатами оваций..
Маэстро встал. Дрожали крылья рук,
еще согретых трепетом вибраций..
Хранили руки таинство игры -
суть доминанты самой тихой ноты.
Зал сотрясался, но среди толпы,
пристальным взглядом он искал кого-то,
Как будто неразрывной нити связь,
Их воедино музыкой связала,
Тут чье-то сердце, вдруг развоплотясь,
Слезою на ладонь его упало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739330
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 27.07.2017
Я тебе не прошу любити
ані осені дощ похмурий,
ані літа безрадну спеку -
це моє і на тому все!
Та чому знов мені говориш
про нестримну натуру світу,
що таврує високі ноти
і в провалля думки несе?
Та чому знову, стрівши, кажеш
про медові, солодкі ріки,
що течуть десь далеко в горах
і маліють в провулках міст?
Немаститі, порожні карти
все плазують, шукають ліку
від заквасок гірких, та марно,
бо на кожнім порозі - піст.
Ти говориш мені про тризну,
ти шепочеш мені про сповідь,
а між цим - про плітки і сором
і про гейби неприйняття...
Я тебе не прошу про світло,
ні про річища повноводі,
бо за просьбами будь-якими
залишається каяття.
І любові просити марно,
і привітності, і нескверни...
Залітають у вікна мухи,
вилітають шершені зла.
Кажеш тихо, щоб я мовчала,
бо від слів оцих неприємно?
Бо злітає з повік не сивих
посивіла давно зола?
Все, мовчу, ані пари з рота,
ані звуку на чорні мури.
Затихаю, спадаю, мовкну...
Тільки й тиша журу несе...
Я тебе не прошу любити
ані радісне, ні похмуре,
ні слова ці, ані безслів'я.
Це - моє, і на тому все!
20.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742033
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Твоё сердце стучит, согревая небесный свод,
Миллионами звёзд, освещая мне млечный путь.
Я лечу к тебе, мама, с мечтою встречать восход,
Научиться дышать и молитвы постигнуть суть.
Из любви прорастать, колыбельной услышав звук,
Переливами радуги дней череду листать,
Рисовать облака, постигать сокровенность букв,
Лепестками цветов осыпаться в речную гладь.
И грустить иногда, пригубив испытаний яд,
Через тернии лет сохраняя единство душ,
Открываться мечтам, узнавая любимый взгляд,
На изломах судьбы, среди морока бед и стуж.
Только ты не молчи, не глотай горьких слёз ком,
На ладонях моих линий нет со вчера - тьма.
Я молитвой взметнусь: «Защити, дай земной дом!»
И забьётся мой путь на запястье твоём, мам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736460
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Не для весны пишу, но по весне
И вслушиваясь в ягодную рощу
Тесню лады. Пишу одной тебе.
Минорную осваивая площадь.
Мне кажется, что лес не виноват
В небесном происхождении дороги.
Прикосновения осей и ординат –
Как следствие потери недотроги.
Повсюду я ищу тебя одну
В болотные всучившись массивы
Наощупь пробираюсь. Бьюсь об сосну.
Раскладываю шишками курсивы.
Солнце холодит, что твой узор
Червонных губ вкупе с фатальным взглядом
Забавы ради – лес не лучше гор
Хотя в движеньях льются променадом
Слова, слова…пейзажные исторги
Невыносимой скуки нагота
Тебе, одной тебе весны восторги
Сердечной силы жалкая хвала
Воля - туман. Обольщение - прах.
Весна в лесу, что влюблённость в мае
Окромя исхода – любовь всё тот же крах
Исключительно мной воображаем:
Так, в пляс пустившись с тёплою луной
Не стать в инстинктах рычагом прогресса
И не взывать себялюбивый вой
Прогнувшись в чувствах надобности веса
Лампадой бьются мысли об полы
Как аромат погоды ядовитой
Вдыхаю шелест терзающейся мглы
И света жду в окрестности немытой
Нам место в разноликости природы
Нам жизнь в амбиваленте красоты
К тебе сквозь лес и горы хлынут оды
А мне из чащи стужа доброты
Не для весны пишу, а для тебя
И всматриваюсь в дым апрельской ночи
Твой образ назидательный со дня
Рожденья - оказалось, долгосрочен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729814
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 09.05.2017
Березень розкидає своє тепло,
Зриває з душі холод і втому,
Скільки віри отак просто витекло
З кишені серця, - що ж в ньому?
Вистоїш, правда? Перед недосконалістю
Світу цього…Сильною станеш.
Скільки підкориш висот сміливістю –
Стільки і мрій дістанеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721443
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Зупини смуток мій, що розлігся на грудях,
як ноша,
Він обпалює серце,
а серце – на правду горить.
Бо від кожної втрати душа
не на грам стає тонша!..
Від найменшого болю
мене вбережи
хоч на мить.
Всі сегменти душі доброту твою
з радістю приймуть.
Зупини смуток мій,
це усе, що потрібно мені!..
Я віддячу, повір,
прихилюсь на плече у обійми,
Ти відчуєш усе,
що раптово
до мене приніс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715842
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Говорю з громами та із дощем
Та із зорями, наче то ти.
Сповиваю себе плащем
Ілюзорної теплоти.
І слова, як опори й мости,
Виростають із духу наново...
У мені прокидаєшся ти
Зацвітаєш небесно-каштаново.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714441
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Любить легко, когда кого-то,
Когда кому-то это важно,
Когда и кто-то сможет также
Любовь в себе открыть однажды.
Тогда тебя поддержит вера,
Что то, что сеешь пустит корни,
Пускай не сразу откровенно,
Но все же искренно, возможно...
Возможно даже без упреков,
Или хотя бы без претензий,
Любовь пробьется осторожно
Сквозь разбухающее сердце.
И очень сложно быть любимым,
Когда твоя душа усохла,
Когда другим давать так сложно,
Порою, даже невозможно.
Таких любить безумно трудно,
Как будто в бездну сыпать зерна,
Взамен получишь только груду
Упреков, жалоб, но возможно
Таким любовь, как влага в сердце,
От увлажненья боль приносит,
И пересохшее до трещин,
Оно безумно кровоточит.
Порой любовь в душе иссякнет,
Бывает так, без подзарядки,
Бывает просто без оглядки
Бросаешь всё, и взятки гладки.
Когда взамен любви притворство,
Лукавство, хитрость и упорство
К пристрастиям и вечным спорам,
Таким любовь, как ключик ворам.
Бывает, просто сил не хватит,
Любовь ведь тоже очень тратит
Души запасы, и однажды
Ты на мели, а всем не важно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713445
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Світитись потрібно зсередини, не боятися.
В світі і так надто багато мороку.
Кожним клаптиком душі сонце вбираючи,
Відпускати вісників смутку у ніч глибоку.
Світлом осяяний день, плекає в Тобі початок,
Студить рани торішні, вмішує в серце спокій.
Хай літом духмяним повниться спраглий ковток…
Світитись потрібно внутрішньо, з кожним кроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713043
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Звабив. Прийшов. Знайшов.
Наобіцяв. До смерті.
А і з душі вся кров
Витекла. У конверті
Ти передав свій лист.
Як твоє серце гарний.
Із всіх думок - намист
Втіху зшивати марно.
І на землі душа
Витоптана віршами.
Я всіх чужих чужа
В прірві, що поміж нами.
Бога лише молю
Щастя тобі віддати.
Я ж бо тебе люблю.
Де ж біль мій заховати?
Ходить під Новий рік
Янгол збирать бажання.
Ти...Щось забув, як втік...
Біль і мої страждання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709190
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Молчать...
Молчать навек!
Мерцающим курсором смотреть на белый лист,
И ждать, что слово вскоре сумеет прорости,
Найдя дорогу в свет,
И скажет мне привет.
В застенчивом укоре опустятся глаза,
И я пойму тогда,
Что слово, как вода, что жизненно нужна!
И слово это вроде, нелепое, простое,
Такое же, как много других похожих слов,
Но в нем таится все же бушующее море,
Соленое, как горе, под стать моим годам.
А мне б хотелось солнцем,
Быть радостным и теплым,
Дарить другим надежды, улыбки и мечты,
Но слово было строгим, колючим и тревожным,
И потому молчанием затерты все рядки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701602
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
І я не чув, як постріл пролунав,
побачив тільки, як вмирав лелека…
Безглузда смерть із прихоті людської
нічого не змінила у природі,
лише в мені: я зрозумів,
що з прихоті своєї, чи чужої,
хтось може завтра вб’є мене…
Створено 6. 02. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541961
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 20.10.2016
Поэт-всего лишь передатчик,
Всего лишь хранитель дна...
Человеческой души,а значит,
А значит-не его вина:
В том что люди одичали,
Ожесточились как зверье...
Наверно Ангелы устали,
Смотреть на грязное белье-
Наших душ,наших мыслей и сердец,
Бог-сын,Бог-Дух и Бог-Отец,
Триединый-прости мне все мои грехи,
И отпусти мне песни и стихи:
Они пожалуй,чересчур мелки для неба,
Но и ведь и сам я только мрак и небыль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453495
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 19.09.2016
В воздухе пахнет дождём, капли лицо холодят,
Я безотчётно ищу преданный добрый взгляд,
Нежно коснуться плеч, руки прижать к губам,
Ветер швырнёт с листвой боли чумной разряд –
Главное – не скучать.
Память держать в тисках и не идти на звук
Голоса твоего, что раскрывает суть
Жизни моей земной, жажды моей к тебе,
Чёрной тоской - на дно, там под водою – в клеть.
Главное - потерпеть.
Весь горизонт - горит, солнце меняет курс,
Я ухожу в леса - лечат деревья грусть.
К письмам твоим, стихам я не смогу припасть,
больно идти пустой, я без любви - слепа...
Главное – не упасть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611710
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 27.07.2016
Я уже не лечу - падаю...
Порятуй мене - не впіймай!
Бо під сонцем - чужим, краденим -
де КазКИ не стають правдами,
і не пахнуть вуста ладаном,
знаю: пеклом згорить - рай...
Бо печалі згірчать римами
пересічними, як гріхи...
Застрибають слова мімами,
там, де мрії стають мінами,
не-можливості - невмолимими
і тісненькими - береги...
І хоч ти мені - сон сонячний
І хоч ти - мій землі край -
Не впіймай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535253
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 15.07.2016
Віднайди в мені
сонце,
натруси пряне
світло,
Загорни в мякоть серця
любов.
Щоби кожен рубець
у мені проріс
цвітом
І між ребрами
біль
охолов.
Просякни нутро
миром,
з позолоти оправа
І на дні –
мінеральна вода.
Я так хочу горіти
Тобою
яскраво
Щоби грілася
кров
молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676110
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Я люблю тебе ти потрібен мені
Але я вийду заміж
Потрібно ж залишити спадок
У цій юдолі на цій землі
Де завжди панує нужда і упадок
Поки ти танцюватимеш на межі
Ловитимеш вітер Гіперборей
Хтось вникне в тайну моєї душі
І стане батьком моїх дітей
Поки ти танцюватимеш тарантеллу
Хтось поведе мене до костелу
Або до старої міської церкви
Щоб там назвати мене своєю
Жагучу і пряну як небо Бомбею
Тобі ж залишається гідно померти
* Гіперборея — в давньогрецькій міфології легендарна країна, місце проживання блаженного народу гіпербореїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661072
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016
...будь спокоен и светел, Господи.
Как-то поздно меня спасать.
Ты такую придумал пропасть мне,
что мне вечность в нее сползать
упираясь то лбом, то пятками,
грустью, содранной до кости...
И "уйти" рифмовать - несладко так -
с неуклюжейшими "Прости..."
Ты ж, кормя своих райских курочек,
глянув мельком с небес в просвет,
молви :- Надо же... В этой дурочке
был какой-то намек на Свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658739
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 16.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2016
вітром загубився серед слів я
й випав геть із часу колії.
як у небі губляться верхів'я,
так і я гублюся на землі...
а на серці якось рвучко й рвано,
мов розірвано всі звуки лір.
голос твій я б прикладав до рани,
в ноти лиш мої, прошý, повір.
18.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607724
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Забылась осень, кем ты был
Без чувств нахлынула любовь
Я столько раз в ночь уходил
Но возвращался вновь
Я столько раз твердил о счастье
Что затерялся на планете
Скоты раскрыли злые пасти
Крутил печаль, как жарый вертел
Пришла пора снимать все маски
Я больше верю небесам
Вокруг - разруха, мысли-сказки
С грустинкой создавал я сам
Теперь художник сменил натуру
Поэт склонил свой лик Богам
Излюбленную всласть фигуру
Жмут кобели к своим ногам
Теперь значимы бесы в душах
Я столько раз твердил, что мир
И в самом деле, добродушен
Под хруст костей и лязг рапир
Теперь пора чертей охотных
Вожделеть на плоть молвы
Распутной девки - плеяда модных
Страстных глаз - баловень судьбы
И радость на пути к безумию
И жизни горе от ума
Я среди публик словно мумия
Жду ночи, чтоб ожить с утра
Жду ночи, чтоб сойти с ума
В осенних чувствах изможденных
Льют девы соком из ведра
В сужденьях страсти извлечённых
Забылась осень, кем ты был
Без чувств нахлынула любовь
Я мир в откос чертям пустил
Чтобы вернуться вновь
Я жизнь влачил на вере в чудо
Догадки жали суть к ногам
Я верил Вам, и уже не буду
Я верю Богу, но не Богам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603334
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Тексти плодяться вночі як риби
Рвуть греблі розмивають береги
Метафори світяться райдужно ніби
Розряди електродуги
Новини - зрадливі підводні рифи
Сумління на продаж як лот
І тихо спалахують в темряві німби
Епохи духовних сухот
Новини і тексти натхнення і побут
Марнота і велич - театр абсурду
Людина первинно сама собі ворог
Сама собі ідол і лялечка вуду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592261
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Дорогая, мне нужен только билет до Уфы,
работа на собственной ферме, немного цветов в саду,
не быть слепцом, дай Бог, все увидеть,
всех крепко обнимать, никого не обидеть.
Мне нужно чуть-чуть человечности, позитива, жизнелюбия,
словесной бесконечности уснувшего трудолюбия,
всецелой бескрайности опознанных событий
неожиданных, но все же необходимых.
Мне нужно больше улыбок любимых,
мне нужно искать в самой глуши
опечаленных широт, затоптанных и лживых,
местности беглой из дырявых вершин.
Мне нужен аршин
не земли, а вселенной,
мне нужен весь человек в простоте
существующей веры, безудержно тленной
растворяющей сомнения в рыхлой земле.
Дорогая, мне не нужно ничего, кроме присутствия,
одобрения свыше, чувственного напутствия,
ничего, кроме –
пространства зеленых кузнечиков
мира в бумажке, хвойных подсвечников.
Кроме добра в каждом упущенном часе,
любви ко всему и во всем натощак,
кроме искры в луже асфальтной трассы,
кроме того, что есть просто так.
Только момент и правдивый рассказ
о еще одной искавшей скрытной душе
только момент, наступивший уже
но еще не обронивший бессмысленных фраз.
Дорогая, мне нужен невозвратимый билет,
мне нужно очень мало, но насовсем
мне нужен в сущности - я, и человек-ответ,
на любую возможность, сходящую на нет.
Привычный запах детсадовских кустарников,
блаженные мысли разумения чего-либо,
ничтожная крупица счастья аграрников,
не важно кого - кем бы я ни был.
Дорогая. Мне нужен только билет до Уфы,
где еще, кроме как в путешествии
можно избавиться от тоски конуры
апокалиптического предшествия?
Надеюсь, полмира в ожидании эха
прошедших исторических знатных деньков,
замрут на секунду, позволив проехать
неприкосновенность могильных веков.
Дорогая, я отправляюсь на поиски твоего родного дома
И потерянной частички себя
Что остается мелькать на фотографии
Знаменуя присутствие Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578890
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Попрятались за масок тканью лица,
Дрожит роса на лезвии ножа...
Опять, солдат, пластмассовые птицы
Летят к тебе, моторами жужжа...
Развеяв шарм обманчивого марта,
Разлив на травы звонкое вино,
Запутав все разбросанные карты,
На „красное” поставив в казино,
В молитвенном экстазе, словно ламы,
(Здесь время - и ответчик, и истец),
Впиваются стеклянными глазами
В биенье осторожное сердец...
И рвут на части райское терпенье,
Да так, что только прячься и держись...
Но ты не поддавайся наважденью!
Солдат, твое второе имя Жизнь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576729
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
3.
-Хочеш мене?
-Дуже.
-Любиш?
-Більше ніж себе.
-За що?
-Ти мені як причастя.Земне. Як таїнство ніжності.
-А тіло?
-Тіло то Двері,Хліб,Вхід. То твій дар мені.Незаслужений.
-Але без душі воно було б порожнім.
-Без вина,без олії,без суті і сенсу будь яка посудина порожня.Навіть розкішна.Навіть твоя.
-А що буде якщо її переповнити?
-Хм.Не знаю.Що я можу відати?Смертний слабий чоловік.Певно буде потоп.І пора будувати новий ковчег.
-Ні,не зовсім так.Буде повінь- світлий паводок любові.А може навіть океан.Вони ж також можуть бути ніжними і тихими.Солодкими, як мед і чемними,як ручні звірі.А ковчег будувати не варто.Я -твій ковчег.
Наступного ранку я відчалив додому,а ще через декілька днів в на острові з*явились озброєні мовчазні люди,і море те,море,що пахло любов*ю,насичилось тривогою і непевністю.
Запала вселенська тиша.
От він-час збирати каміння.
Де ти зараз,моя квіткотіла,вірменко?
Як тобі там?
Без мене- у вирі братніх любовей і спонтанних псевдопатріотизмів?
Тиша.
Штиль в умі і в серці.
В очікуванні бурі.
Але бурі не сталося.Натомість сталася Оленчик.Зморена змучена,спала з лиця(свою адресу я лишив їй у день від*їзду),стояла на порозі і силувано всміхалася.Врешті не витримала впала мені в обійми і розридалася.
Я обіймав її,пестив волосся,щось говорив,намагався заспокоїти.Потім зачинив двері і заніс її на руках до ліжка вкрив старою ковдрою і попросив:
-Поспи,мала,тобі відпочити треба.
-Полеж зі мною.Просто-заспокоївшись попросила вона.
Я ліг поряд,обережно обійнявши її за плечі.
-Скажи,скажи,що війни не буде.
-Війни не буде.-машинально повторив я,хоча звісно не надто вірив у те,що говорив.А дарма,може якби вірив все було б інакше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573404
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Ну и ладно. Не пиши мне.
Я уйду, не осерчай.
Станет буквами большими
Несказанное прощай.
Стихнут в омуте глубоком
Обгоревшие клише.
Не найдешь моих пороков
И отметок на душе.
Ради нескольких понятий
Втихомолку, не браня,
Ада выгони исчадье
Он не друг и не родня.
Кто же он на самом деле?
Безутешный человек.
Незнакомец, а доселе
За граненой рюмкой блек.
Ты и дальше будешь в моде,
В протяжении долгих лет.
Кому надобно из плоти
Воодушевлять предмет?
Станет древом моё тело
Обгоревшею корой.
В эти слёзные ресницы
Я поникну с головой.
#bloodless.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572873
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Что же ты, то плачешь, то кричишь,
Что ты мечешься в застенках мироздания,
Путаешься в чувствах и вопишь,
Что не открывают тебе ставни.
Акварель размазанных ресниц
В поэтично намазюканных признаниях,
Всхлипами испачканных страниц
О себе, любимой, в оправданиях.
Сволочи вокруг и подлецы,
В волчих стаях кружат хороводы,
Только колким словом, дураки,
Рушат твои сказочные своды.
Понимания желаешь? Только в чем?
То, что ты запуталась, я знаю.
Только знай твоя проблема в том,
Что душою к правде ты упряма.
Вот за что любить тебя, скажи?
Что в душе твоей, ответь без фальши?
Перепачканные чувства, вопреки
Логике суждений о прекрасном?
Хватит сопли мазать! Разберись,
Что есть добрым, искренним и верным,
Для чего на свете стоит жить.
Стань сама с собою откровенна.
Хочешь, что б любили? Так люби!
Полюби кого-то без пристрастий,
Просто так, как друга, полюби,
Без претензий на замужество и счастье.
Ах, ну да. Вам нужно все и сразу,
Нет желания любить по мелочам,
Ну, тогда кричи, кричи упрямо,
Одиноко воя по ночам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571278
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Уходи под сводом тьмы ночной. В сумраке скитаемый изгнанием
Мудрец твердит - необратим покой. Но обратимость действует сознанием
Уходи в смиренный час пред смертью. Во тьме ищи бессмертный яркий свет.
Здесь больше утопают красной желчью, нежели бесчинствует момент.
Уходи в бескрайний мрак небес. Отделяя мир от существа.
Пусть бесконечность бьет наперевес. Ты уходи, во тьме нет больше зла.
Зеркальным небом проурчат ручьи. Надежды возглас в солнце невосполнимый.
Уходи, мы здесь теперь ничьи. Найди во тьме пространство неделимым.
Пускай, святая жизнь еще свершится. Уходи во тьме в сумрак одиночества
Смиренный странник жертвой возродится. Он станет частью вечного пророчества.
Катарсис наших душ обернется вспять. Во тьме зажги надежду, словно данность
Уходи смиренно в сумрак озарять. Твой мир пылает гневом, воплощая сингулярность
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568226
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Кажуть, завжди можна очистити голову від усього зайвого,
але що робити,якщо це" зайве" -жінка:
та,яку ти любиш і яку хочеш найбільше?
Любиш навіть її мовчання,
яким вона тебе методично годує кожного дня-
вона ж бо Риба і гороскопи тут ні до чого.
Просто у ній є щось від води і полум*я,
щось від диму і попелу,
щось від Велесових книг
і давньоруських святих,
якась світова скорбота-
водночас дивна нестерпна радість буття,
а очі у неї нагадують квіти,що розпускаються.
Можна не любити себе,
можна не любити близьких ,
але її не любити неможливо,
бо вона-це сонце під яким прокидаєшся
і місяць під яким засинаєш.
Кохання- фіалка миру,
любов,мовби символ віри,
надії на те,що завтрашній день
буде світлішим,ніж попередній.
Любов-то ціль,
але йдемо ми до неї болісно і все життя.
Якби моя любимка говорила,
то напевне сказала б,
що любити треба все суще,
а не тільки окремих обраних,
але на те вона і Риба:
сидить посміхається -
чекає,що я сам про все здогадаюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562877
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Шматувати волосся цій бідній дівчинці,
Чиї пальці схожі на теплі човники
старим бабусиним гребінцем,
а вона сміятиметься крізь сльози,
терпітиме і мовчатиме,
знаючи,що ти і розчесати нормально не можеш,
не те що заплести.
І вона шукатиме тебе навіть тоді,
коли ти,забравши свій паспорт і речі,
втечеш у якусь зі своїх дальніх печер,
б*ючи себе в груди і говорячи,що зайвий,непотрібний і немічний.
навіть тоді вона не припинятиме тебе любити
Вона знатиме про всі твої цноти,
всі твої слабкі і сильні сторони,
ти їй вперто говоритимеш,що першого явно більше,
хоча вона тисячі разів доводитиме тобі протилежне!
І на останьому всесвітньому суді,
пробившись крізь натовпи розгублених,
засоромлених,наляканих та знічених людей
вона кричатиме вслід грізним янголам:
" Це ж Бо,це ж мій Бо!
Відпустіть його,я його знаю,я знаю:
він же невинний,як дитя і майже блаженний.
Я його знаю,я знаю,я ж бачила його серце-
чорне,як попіл,
у ньому багато страстей,образ,невтілених мрій і блуду,
але воно світилось зсередини,і намагалося бути кращим
наскільки це було можливим.
Прости його,Боже прости,
он-навіть Нерона прощаєш за спалений Рим,
а цього хлопчика і поготів-не шкода розрішити.
Це ж Бо!Мій Бо!
Я його знаю,я знаю,
я читала його вірші,читала листи,
а іноді навіть писала йому у відповідь.
Прости йому Господи і відпусти по всемилості твоїй:
І хай буде воля твоя,
І хай прийде царство твоє!
Ти ж сам усе бачив і все знаєш-
Невже ти зумів забути,
як колись він розчісував мені волосся
старим бабусиним гребінцем? "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554836
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 09.02.2015
Падав сніг десь на вулиці краплями мерзлих дощинок.
У душі не вміщалася біль і ревіла до ночі.
Та я тішилась:в ньому вода усіх щирих сльозинок.
Тільки б якось спинитися,щоби не виплакать очі.
Сніг гойдався із вітром.Хтось зверху різьбив шість куточків
На кожненькій сніжинці.Яка ж клопітка то робота!
А я вірші свої підшивала з найкращих шматочків
Того болю,де в літерах з попелу є позолота.
Я тихо з розуму зійшла.
Так зходять певно у могили.
Мене чомусь не зупинили
Ні дощ,ні вітер!Я змогла...
Ти ще казав мені:
-Вернись...
Потім соромився і плакав.
А дощ мене за вітром кликав.
Ти кинув сукню:
-Одягнись...
Яка різниця!Гола!Ні!
Ти душу б одягнув в обійми!...
Та я піду до вітру в найми,
Йому писатиму пісні!
О,як же душу шматував!
Проходив,наче незнайомі!
Вона живе у тому домі,
Що ти для мене будував...
Як легко з розуму зійти...
Так зходять певно із драбини.
Або лягають в домовини,
Тягаючи свої хрести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558265
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Тримай її за руку, це любов.
У затяжних метро і на вокзалах;
У вальсах доопівнічного балу;
Проводячи кріізь темний коридор.
Тримай її в узбіччях естакад,
На зламаних мостах пильнуй висячих,
Відносся обережливо й терпляче.
Вглядайся в очі в тисячі карат.
Тримай за руку, плечі і за стан,
Вслухайся, як лунає її мова.
В неї душа настільки кольорова,
Шо з неї виток свій веселка ма.
Тримай її за обріями сонць,
ЇЇ кермо, коли цілує в щоку,
Як каже, що потрапило шось в око —
Підтримки в цей момент найбільше хоче.
Тримай її, бо невідчутна вісь,
Огорнутого досвідом кохання.
Якщо не перший ти, то будь останнім,
За це вона подякує колись.
Тримайся неї, бо вона одна,
Така весела і талановита.
Хоч жінка сяє в золоті і квітах,
Люби її щоб сяяла сама.
Тримай за руку, коли зник зелений,
Піклуйся, як за власне дитинча.
Цілуй-кохай у людях на очах,
Усі закохані — то навіжені.
Тримай її за руку, це любов,
Історію ніхто цю не повторить.
не зупиняйся, то є твОє море,
Люби до смерті, доки
в жилах
кров.
Безкровний
#bloodless
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558002
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Гойдається світ в ясеневій колисці
Гойдається світ-розлітається пух
І зорі спалахують сонним намистом
І славиться Син і всміхається Дух
Отець їм у відповідь тішиться теж
Любов -то звісно найліпша верш
Найбільша та найкраща із можливих
Хоча до неї дуже важко йти
Але Господь незмінно вірить в диво
На відміну від людей пустих
І вперто продираючись крізь зливи
Відводячи руками кулі й град
Бог знає про важливість миру й віри
Для кожного із власних чад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556367
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Присвячується пам‘яті дідуся Христини Рикмас
*****************************************
Підчас життя буває невблаганним,
І час безжально струни рве,
І в сивий вирій відлітають,
Всі ті, хто мав би жити ще.
Комусь гірка приходить звістка,
Когось машина раптом вб’є,
А в мене дід прожив сторіччя,
Але так само душу рве...
[color="#0033ff"] Летіть, летіть...Летіть, Летіть...
В скорботну мить, в небес блакить,
Летіть, летіть... Летіть, летіть...
І спокій для душі знайдіть.
Летіть, летіть...Летіть, Летіть...
Мов журавлі в небес блакить,
Летіть, летіть... Летіть, летіть...
У зорях спокій віднайдіть.[/color]
Під час життя складне занадто,
І смерть мов грім із небуття,
Для чого жити в світі маєш,
Бо час тече немов ріка.
Комусь здається час безкраїм,
Когось вже вкрила сивина,
А в хаті діда догорає
За упокій душі свіча.
[color="#0033ff"]Летіть, летіть...Летіть, Летіть...
Мов журавлі в небес блакить,
Летіть, летіть... Летіть, летіть...
У зорях спокій віднайдіть.
Летіть, летіть...Летіть, Летіть...
В скорботну мить, в небес блакить,
Летіть, летіть... Летіть, летіть...
І спокій для душі знайдіть.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550045
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Коли я йшов,як до ріки-до тебе,
у мене калатав у серці дзвін...
У мене в тілі розпускалось небо,
і підіймало душу із колін
Я йшов-всі перехожі обертались,
І розросталось сонце із грудей.
І я забув про власну неміч-малість
Та відпустив всю ненависть людей!
Коли я йшов до тебе сиві хмари-
Мене вели за руки як малого,
Та замість тебе я знайшов пожари,
Спустошені оселі І дороги!
Тебе я не знайшов
І рідних не послухав:
Я розірвав душі покров,
Усі птахи рослини й духи
Мене лякаються тепер
Мене нема-
для світу я помер.
Лиш не кажи,що ти не чула дзвону,
Бо ти ж була мені,наче Мадонна:
Скупа надія на відродження,
Та видно калібр не той,
Я для тебе лиш антигерой
Без надії на переродження!
Я для тебе одна із химер-
Суміш болю образ та ілюзій,
Самотній звір із карстових печер,
Примха долі-наслідок контузій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548802
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Тебе сприймаю,мовби турбулентність,
Наче феномен фізики і хімії,
Як мікрокосм,як дивну нескінченність,
У мене на долонях квітнуть лінії,
Мов післясмак римованих рядків-
Сліди від спільних квантових стрибків!
Колись я напишу про тебе,як про чудо,
Як про можливість миру без війни,
Забутий Богом і людьми Іуда,
Крокую від стіни і до стіни.
Колись я напишу про наші спільні візії
Та про цитати з читаних книжок
І де б ти не була в Норвегії чи в Лівії,
Я відчуватиму твій кожен крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546077
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Он любит панк-рок,
И как ни странно любит книги.
Любит теплый песок,
И способен слышать крики…
Крики чаек над морем…
Крики любви.
Еще не убитой горем…
Еще пылающей в крови.
Он любит панк-рок,
И как ни странно любит книги.
Любит теплый песок,
И способен слышать крики…
Крики о помощи,
Страшные грозы…
Крики немощи…
Детские слезы!
Он любит панк-рок,
И что странно любит книги.
Обожает теплый песок,
Еще может видеть блики…
Блики ночью…
Блики ярких падающих звезд,
Его серце рвется в клочья…
При виде разрушеных птичьих гнезд.
5 січня 20 1 0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204895
дата надходження 08.08.2010
дата закладки 12.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2014
Слов разодранные клочья, словно выцвела душа,
Боль пронзительно и колко сердце режет у ребра.
Огрубело, очерствело, - смерть насытила сполна,
Затупилось слово... Стоном извергаются уста.
Но не воплем, не сквозь зубы, не начну молить судьбу,
Все что было, все что будет, сердцем вырванным приму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540333
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 30.11.2014
У моїх снах ти завжди вище:
Ти завжди,мовби наді мною,
Ну,а я-біля розстрільної стіни:
Стою і говорю з тобою,
Вдихаючи тембр твоєї весни,
Яка все ж не стала нашою спільною.
Можна прикритись катаклізмами,
громадянськими війнами,
Політичними кризами - візами,
Перепадами тиску постійними,
Але правда насправді проста:
Ти мене ніскілечки не любиш,
Я лише частка твого хреста,
Та й ту ти невдовзі загубиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539577
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Ты всё сочнее, отпетее,
Павших новелл междометие.
Я всё карманней, покладистей
К чаю всё меньше сладостей...
Ты всё чеканней, скуластее,
Редких собраний причастие.
Я всё остылей, угаданней
Снами гуляет воздушный змей...
Ты всё раздаришь, застудишься
В сказках ни разу не сбудешься.
Я соберу все до чуточки
Мирных этапов минуточки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532051
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Это новое утро осеннее...Оно больше не повторится
Абрикосовое варенье. По всей кухне запах корицы..
Вкус орехов молочных, как в детстве.
Согреваюсь горячим чаем.
Вспоминаю всех ангелов светлых...
Я люблю вас...и очень скучаю...
Вы ведь знаете, как мне хотелось бы
Не писать ни строки про войну.
Я живу на волнах вашей верности,
Но у действий военных в плену.
Я так мало любуюсь осенью,
Из окна наблюдая закаты,
Обними её - рыжеволосую
Обо мне вспоминаешь когда ты.
А когда за моими окнами
Мир возьмёт наконец-то победу
Я тебе напишу иероглифом,
Ну готовься. Ставь чайник. Я еду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531184
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Щось не так... Чи заснув, у знемозі, натомлений Крон*,
ДосхочУ наблукавшись степами, земними отавами...
Поосіннішав світ на якийсь невловимий півтон,
Але ми й не помітили того за власними справами...
Заповзли, мов рапани, без посмішок, в сірий хітин
І думки повкладалися поруч смішними куделями...
Осінь мовчки наносить розбавлений ультрамарин,
А почнуться дощі - то замінить усе акварелями...
Так було споконвіку... Не виняток вересень цей...
Починає природа прадавні чарівні містерії...
І шукаю в розумних книжках я потрібне слівце
На означення точне осінньої тої феєрії.
Крон* - бог часу у давніх греків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524466
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Я хотів би засинати в тебе на колінах,
Задивлятися в твої зіниці,
Як діти задивляються в небо,
Ловити кожну рисочку твого лиця
досліджувати його і вивчати
як військові вивчають
стратегічні карти противника,
з тією лише різницею,
що я не хочу з тобою боротися
я прагну тобі повністю здатися:
місто за містом,
блок-пост за блок-постом,
аж до мегаполісу серця!
Я хотів би лежати у тебе на грудях
гойдатися в такт твоєму диханню,
посміхатися тобі в снах
щось гарячково шепотіти
засинаючи на теплому животі
Твоя посмішка мій маяк,мій оберіг
мій джіпіес навігатор
у куряві заходжених доріг!
ти моя панацея від болю
від брехливих і ницих чуток
я хотів заховатись з тобою
Під обкладинки спільних книжок.
Я хотів мандрувати з тобою
срібних пилом твоїх шляхів,
щоби ми надихали любов*ю
тепле небо південних морів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522551
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
(отрывок из поэмы «Отблески»).
.......................................................
...Я пишу в поздний час.
Я пишу тебе снова и снова.
Мне так сложно писать,
растревожив уснувшее слово.
Обрекая слова:
вновь бежать по тропе повторенья,
будто снова я рву
молчаливые цепи забвенья.
Ты не видишь всего.
Ты не слышишь как боль воскресает,
хлопнув чёрными крыльями,-
свой полёт продолжает.
И берёза дрожит,
в мокрый саван тумана одетая.
Ты не слышишь меня,
ты забыла любовь недопетую.
Вновь и вновь прихожу
и гляжу в дальний берег забвения,
а вокруг пустота, в ней лишь слышится
сердца биение.
Боже праведный мой!
Не могу я с прошедшим расстаться.
Пусть теперь я с другой,-
всё равно мне с колен не подняться...
Добрый блеск чьих-то глаз,
необычность чужих откровений,
в них я вижу теперь
всю несхожесть твоих повторений.
Сохраняю твой лик,
прогоняю свою безнадежность,
и с печалью зову
я твою неизбывную нежность...
Горделивость твоя
и слепая твоя однодумность,
наказали меня
за мою безрассудную юность.
Ты спешила всегда
по дороге своей пробегая,
а я поздно узнал,
что ты стала иная...чужая...
Раз молчишь столько лет,
значит прошлое ты изгоняешь,
как замоленый грех -
им себя от меня заслоняешь.
Всё что было давно,
то ли осенью, то ли весною,
я тебе отдавал,
что осталось,- пусть будет со мною...
Вот и всё! Нету сил.
Там - не ты, а другая.
До свиданья! Прости,
И прощай, дорогая...
Отплывай кораблём
В неизвестность молчанья.
Пусть всё будет, как сон
И как строки преданья...
1979г.[color="#0066ff"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516437
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 26.08.2014
Ти часто плакав,переглядаючи її фото,
Знаючи,що вона вже не буде твоєю,
Але в*язням рядків до сьомого поту,
Судилося битись за Галатею!
У світі білбордів,залізобетону,
У світі обману і битого скла...
Ти мусиш бути достойним
Торкнутись її чола.
Ти мусиш лишатися мужнім,
Там,де інші бояться зробити крок:
Щоб могти милуватись пружним
тілом-тендітним,як пелюсток!
Ти мусиш бути терплячим,уважним
ДО всіх її примх і драм,
Завжди спокійним і вічно безстрашним,
і чистим входити в храм:
Її думок і мрій,таємних сподівань,
Її крові і теплої плоті...
Не завдавати їй зайвих страждань,
Не бути одним з ідіотів,
Які можуть без жалю розбити серце,
Вона для тебе вище всяких версій,
Наукових теорій,доктрин і абстракцій:
Вона -точка перетину всіх станцій
Усіх можливих варіантів твого життя,
Вона охоплює собою,
мов виноградною лозою,
Твоє рутиною спаплюжене буття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519232
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
Мабуть, небо уже переповнене зорями,
А вокзали втомились чекати на потяги.
Вже набридло думкам почуватися хворими,
Особливо, як поруч лише люди-протяги.
Застудити свідомість з такими ще легше,
Аніж горло, легені чи навіть кістки.
Опускатись на дно, безсумнівно, невперше,
Розтрощивши довіру в найменші друзки.
Тамувати фонтанами спрагу до щирості
Чи ховатись від протягів під парасолями,
Головне - цінуй тих, хто рятує від сірості,
Адже небо для тебе наповнене зорями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513779
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Я дивлюсь в твої очі і думаю,
що так мають виглядати океани,
гаряче світло твоїх світлин...
ти для мене як улюблена книга,
яку я повсякчас ношу з собою,
моє серце -одномісний рюкзак
в якому завжди є місце для тебе:
для свята,що має початок,
але не має завершень,
ти сильна,ти не визнаєш поразок,
бо знаєш- там де є любов
жодних поразок бути не може:
Вона довготерпить і покриває все!
Бо відстань насправді
найлегша з можливих нош,
з тобою солодкий і сніг і дощ,
і радість світла і печаль,
бо ти зі мною найніжніша сталь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508124
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Хай у тебе не буде,ані ножових,
ані тим більше вогнепальних…
Хай буде спокій,благодать
і тиша у районах спальних...
Хай буде всюди хліб,вино і мир...
Хай буде ніжність і любов
у кожній із твоїх квартир!
Хай діти будуть світлі і незмінні,
На квіти прекрасні схожі,
І кордони всі будуть безмитні,
Бо всі ми однаково Божі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507515
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
В моїй душі - печаль, і більш нічого.
Безмежне море сірості, і все...
Втомилася шукати правди в Бога,
Боротися супроти лету злого
Над банями розгублених осель.
Ба, навіть у безмежжя днів солоних
Несила прошкувати мимохіть.
Хоч молитовно складені долоні,
Та смутком огортає тихі скроні
Слабких моїх, безрадних верховіть.
І, наче втеча, кожний віддих думки.
Омана ніби - паралелі сну,
Де рідний хтось... Тримаємось за руки
Супроти сірості, печалі, смутку, муки
Над прірвою, що згризла далину.
(10.06.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504297
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Лісів розмаїття, зелених отар,
В потоки стрімкі трансформоване літер...
Ласує цукровою ватою хмар
В просторах небес неприручений вітер...
До обрію, вершником, тінь на коні...
В свідомість впивається страху рапіра
Від тріску галузки у тиші гучній
Під лапою необережного звіра...
Кармічну допоки нам ношу нести,
Не перше стрічаючи зболене літо?!
Тонкі надвисокі і чисті світи
Оплакують дурість фізичного світу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499948
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Шматоване серце...Ось тут...На підлозі...
Прикрите ганчір'ям,старими книжками.
Комусь воно завше було в допомозі...
Забруднене навіть своїми віршами...
Шматоване серце.Та ні,не боліло.
Хіба так болять ті шматочки із кров'ю?
Воно так багато і тихо терпіло.
Його шматували з ножем і любов'ю.
Шматоване серце...Шматочки кохання
На голій підлозі.Занози встрягають.
Піднялось,щоб викинуть геть сподівання.
На старе ганчір'я кровинки лягають.
Шматоване серце.Прикрило шраминки,
Піднялось і тихо пішло помолитись.
У шафі знайшовши засохлі скоринки
Набрало води,щоби їх розмочити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497903
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Духовные нити источника срезала лень,
Догадку, что компас сломался подбросил тупик.
Фонарь одинокий создал для себя мою тень,
Хотя среди тьмы он единственный видел мой лик.
Но дальше возможного сердцу светить не дано
Стена впереди намекает, мол лучше назад.
Сколько дорог, что подписаны "покорено"
Компасов сбитые стрелки в ничто превратят?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495737
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Переломать я жизнь хочу, но не ломается.
Переломать судьбу хочу, она лишь скалится.
Переломать любовь хочу, она сжимается.
Переломать я боль хочу, но ошибаюсь я.
Сломала крылья в юности, беда моя.
Сломала сердце милого, гордыня вся.
Остановись преступница, ломаешь всё.
Ты обними судьбу свою, прости её.
Я поломала жизнь свою, но обрела.
В душе я мудрость спелую, а злость сожгла.
В груди душа не мается, любовь вросла.
Я за любовь покаяться, к тебе пришла.
©Надин Буре
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494591
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Допоки Він буде вмирати,
Що рік лиш настане новий
І слухати те, як гармати
Луною дзвенять „не убий”?
З весняних небес, у покорі,
Вслухатись до „отче наш” знов
І слухати дзвін луїдорів
Опісля усіх молитОв?
За нас, нерозумних, страждати,
Що бісяться з жиру в теплі?...
Ми люди, чи ми автомати,
Зациклені сильно на злі?
У нас лиш на ВсЕнощну віри...
Страждання?... Тамуємо сміх...
Чому ми такі лицеміри,
Що з'їсти готові усіх?
Готові лукаво всміхатись,
Шепочучи в ніч „збережи”...
Чому ми не хочем мінятись,
Ісусе Розп'ятий, скажи?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493655
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Это происходит внезапно. Будто бы умелый пианист начинает играть на клавишах твоей души... Или почти незримо арфист касается струн сердца, но музыка льётся неистово трепетная, и ты вдруг останавливаешься, чтобы её послушать.
Об этом нельзя говорить вслух. В одном слове может содержаться мощь всей Вселенной, вся её жизнь. А вдруг всё исчезнет, если сказать? В древних языках избегали написания гласных. Они олицетворяют голос, а значит содержат великую силу. И эти самые гласные разрывают тело на кусочки изнутри, когда ты их молчишь. Они открывают окна глаз, растягивают губы в улыбке, наполняют каждую клеточку собой. Кому их дарить. Как? Хочется всем по кусочку. По улыбочке. По звёздочке. По искорке глаз. Хочется, чтоб все заразились светом, счастьем, яростным ветром и тихим дождём. Хочется, чтоб добавили чего-то своего. Рассказали по-своему. Хочется, чтобы каждый.
Я не узнаю этого человека во мне. Он по-другому смеётся, не про то молчит, он даже слушает музыку, смотрит фильмы и читает совершенно иначе. Смотрит моими глазами, ходит моими ногами, но не так.И вообще ему там внутри меня не сидится. Он хочет выпрыгнуть, бежать, нестись куда-то. Он не нуждается в пище, сне и воде... Как успел этот человек во мне появиться? Ещё секунду назад его не было. Или минуту? Ну вчера точно не было...И куда интересно знать он подевал старого? Как вообще происходит эта подмена?
И что произошло раньше. Я написала этого человека? Или он пишет меня?
А ещё имя... Оно же тебя просто преследует. Нет, не твоё конечно. Своё ты вообще забываешь вместе с тем Я, что куда-то бесследно пропало... Нет. Это другое. Особенное. Его тайну хранит в себе тишина, о нём мурлыкает кот, хитро глядя на тебя — мол, я-то всё знаю, его пишут облака в небе, шепчет дождь, воет ветер, и даже в узорах на старом ковре тоже явно записано оно, просто неизвестными марсианскими иероглифами, оно становится небом над твоими мыслями. И даже если ты в него не смотришь, оно укрывает...
Я написала это имя? Или оно пишет меня?
«Если бы ты сумел правильно написать слово «шкаф» , он бы свалился тебе на голову». © Древняя пословица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492060
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 14.04.2014
Cолодка, як давнє вино,
Гірка,як і весь цей світ…
Ти моє особисте дно,
І мій персональний цвіт.
Гірка,як терпкий полин,
Холодна,як сивий лід…
Щаслива,як радість хвилин,
Прожитих без жодних бід.
І я все ще вперто тримаюсь,
За кінчики твоїх пальців…
Без надії таки сподіваюсь,
На повернення твоїх танців!
На повернення твоїх віршів,
Твого сяйва і твого сміху…
З тобою я був безгрішним,
Збирав усі радощі віку,
Збирав усі пахощі вітру,
І все чого я хотів…
З тобою до старості жити,
В краю перелітних снів:
Твоїх пісень,твоїх шаленств,
Дитячих мрій,любові, світла…
Де немає розбитих сердець,
А є тільки ти- сонцеквітна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492412
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 14.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014
хочу знати, де зникли слова,
що завжди шепотілись у вітті...
хочу знати, чи правда жива,
що в Шевченковім заповіті...
хочу знати, для чого Крим
такий ласий імпер-росії...
хочу знати, як-то живим,
тим, хто смерть по Майдані сіяв...
хочу знати, як довго ще
існувати нам, а не жити,
і терпіти брехню без меж,
і не вміти себе захистити...
хочу знати...біжать думки...
про багатство і президента...
і про шлях України важкий,
і про зраду, де підлість відверта...
хочу знати, чи всім тепер
очі правдою прояснило...
знаю твердо лише одне:
Україна у нас ЄДИНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484031
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 08.03.2014
Недоречність доречна у сплетінні зізнань,
Переплутаність речень у чеканні зітхань,
Збій невчасних емоцій, наче лезом по склу,
Сльози потім дівочі у безсонні часу.
Закодований вилив наболілих прохань,
З лабіринтів душевних в намаганні пізнань,
Віршем серце відкрила, мов структуру складну,
Зшифрувала всі коди в парадоксів війну.
Загубилась у мріях, в не бажаннях чекань,
Наболілих помилок - присмак скритих бажань.
Недоречність доречна, коли знов після сну,
Зачіпає у серці щось любові струну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483218
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Одиночество" АВТОР: Unknown2
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479936
******************************************
Все смешалось, природа и чувства мои,
Весь февраль не февраль, на душе снег и вьюги.
Виноваты, наверно, в том безумстве они,
Боль потерь и судьба, две нелепых подруги.
Ведь судьба нас свела, переулками Львова,
Осень красками лист разукрасила снова.
Полюбить я хотел, сердцем знаю, бесспорно,
Удержать не сумел, это было так больно.
Ах, злодейка судьба, развела нам дороги,
Что бы ей без конца обивать мне пороги.
В одиночестве дней я скитаюсь по свету,
В переулках пустых пониманье не встречу.
Опостылел мне свет, миром правят пороки,
В небе встретимся мы, так сказали пророки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480105
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 19.02.2014
Так боляче, як ніколи, безтями болить душа...
То що, ви хотіли крові? Така вам піде ціна?!
Так боляче, як ніколи, безтями болить душа...
Це ж вам так кортить свободи, а в мене з очей сльоза.
І пастор кладе в домовину червоний від крові стяг.
Так боляче, як ніколи, на серці від того жах...
Ну, що мій упертий сину, достатньо тобі звитяг?
Так боляче, як ніколи, від крові, що на руках...
Ненависть проллється гноєм, отруєна ним душа...
Так шкода, Небесний Царю, Тебе зараз тут нема,
Роздерла б Тебе відразу ця зграя вовків сліпа!
Так боляче, як ніколи, пробач мені ці слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480403
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014
А ти, а ти - мій світлий промінь чистоти!
А ти, а ти... Відкрила нам нові світи!
Не знав бо я такої гарної душі,
Щоб вміла сяяти під час сумних дощів.
А ти, а ти... Мені, як сонце, навіки.
А ти, а ти - на серці ніжні пелюстки.
Так огортаєш полум`я свого теплом,
Торкаючись волосся над моїм чолом.
А ти, а ти - на березі мене знайшла.
А ти, а ти... Лікуєш рани з-під крила.
Твої ж пір`їни, мов тендітні квіточки,
Що гріють душу, як небесні зірочки.
А ти, а ти - мій скарб в долині пустоти.
А ти, а ти... Знов морем змушуєш плисти,
Щоб відпочити від життя нудних доріг...
Моя нестримність всіх стихій, мій оберіг!
А ти, а ти - яскраві очі, мов кришталь.
А ти, а ти - мій янгол, не знімай вуаль*...
І далі будеш між земних своєю,
Лиш дівчина з небесною душею!
* Під вуаллю схований німб. :)
ДТХ
17.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480137
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Ми тулилися спинами,
В різні боки дивилися
І мовчали так голосно,
І кричали так тишею.
Розмежовані стінами
Суперечки-Чистилища,
Що зростали так болісно,
І ставали все ширшими.
Ще тулились потилиці,
Хоч лоби вкрились ґулями,
І словесні баталії
Вирували у головах.
Серця биті на милицях,
У взутті, що намуляло,
Пройшли крізь аномалії
Де бул́о надто холодно.
Все ж тулилися душами,
Що від болю скрутилися,
Навідріз відкидаючи
Геть усі звинувачення.
Якби тишу порушили -
Вже б давно помирилися,
Та сиділи чекаючи
Хто попросить пробачення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451002
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 16.02.2014
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них ранкову росу ...
Моє серце до крайнощів схильне -
Я цей хрест свій крізь роки несу ...
Не вдивляйся ...Там плаче дощами
Листопадовий крик журавля ...
Я навмисно лишаю між нами
Непорушений кроками шлях ...
Я так довго ховала від тебе
Тихий шепіт незронених слів ...
Не вдивляйся так пильно...не треба
Проникати у тайну вітрів ...
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них зображень чужих ...
Недовіра морозить могильно
Кожен видих і кожен твій вдих ...
На півкроку залишилось стежки,
На півмріï залишилось днів ...
Не вдивляйся в лякливу мережку,
Якщо більшого щастя хотів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Чудесный парк, чудесный летний вечер,
Привыкли мы к прогулкам допоздна.
Блестит на небе полная луна,
Твой взгляд был чист и ангельски беспечен...
Так светел, так наивен, безупречен
Что самые красивые слова
Дать описание вовек бы не сумели,
Со мною ты, родная, в самом деле,
И в моих мыслях только ты одна.
Амуры мне настойчиво велели,
Тебя в объятья крепко заключить,
Не дать остыть божественному дару
Отдавшись благородному пожару,
В ту ночь нам было велено любить.
Сплелись наверк в том парке наши руки,
И боль от кратковременной разлуки
Не сможет наши чувства погубить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457358
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 13.02.2014
Замріяна родзинка - дитинка щастя й літа,
Блукає поміж віття в заплутаній лозі,
Шукає промінь світла, щоб серденько зігріти,
Така іще наївна, і вірить в диво сни.
А навкруги вирує зимова сніжна хура,
І сонця теплий промінь сховався у ночі.
Замріяна родзинка малює диво вірші,
Складаючи сніжинки у строфи і рядки.
Прозорим небосхилом спадають зорі з неба,
І місяць круглобокий всміхнеться у душі,
Яка вона чарівна, замріяна родзинка,
Дитинка ще маленька, а очі голубі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477247
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Я увидеть хочу то, что чувствуешь ты.
Иосиф Бродский .
Знаєш моя мила дівчинко,
знаєш
Бог щоранку вплітає
сонце об твої руки,
що хвилини
з серця твого виймає
- всю безвихідь і біль,
що принесли круки.
Знаєш моя дівчинко ,
знаєш
Світ потроху вишкрябує
з тебе молитви і мрії,
оголює цінності
що в душі маєш
деформує тебе
підпорядковує своїй стихії...
Знаєш моя дівчинко ,
знаєш
дозволь паросткам світла
в Тобі прорости
бо Ти в обладунках Бога -
Чуєш!!!
Не бійся!Хапайся за щастя!
Світи!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477194
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Місто моє, що захищене небом,
Сірим димом густим оповите.
Плаче сльозами і молить "не треба",
Та йому цього вже не спинити.
І пустими зіницями вікон квартир
Воно наскрізь прострілює душі,
А в руїнах живуть ті, що бились за мир,
Ті, до кого всім стало байдуже.
Білі машинки-доставка морфінів
Тим, що потрапили в пастку.
Голками з кров*ю все поле засіють...
Ліворуч живе якийсь пастор.
Секти... в них люди чекають спасіння...
Дехто ще вірить в мораль
Кожний своє обирає насіння,
Шукає свою пектораль.
Місто, скалічене гнівом, жорстокістю,
Зрадами, сміхом байдужим.
Відчаєм пошуків, спробами вбити
Себе... психлікарні... подружжя...
Третя дитина? Отож бо дають! -
Релігійні або божевільні?
Хлопці дівчат на аборти ведуть.
Закоханих, щирих, наївних.
Місто, яке підняли дідусі,
Мужності, рук працьовитих.
Знищили цінності, скарби усі.
Вороги? Ні. Власні діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477162
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
А ти пиши, до стертих рук пиши,
Допоки не завершиться чорнило,
Свої ванільні трепетні вірші,
Як і куди тебе життя носило...
Пиши! Я чув - писати нині модно,
"Поетів" розвелось, немов сміття...
Про роботів пиши, про що завгодно,
Пиши, допоки є в тобі життя!
У терабайтах всіх нікчемних рим,
Знайдуть тебе прихильники й фанати.
Сідай зручніше і нанось вже грим,
бо "Слава, о, поете" всі почали гукати.
Не сперечайся, нині ти - митець,
володар слів і істини святої.
Ти повелитель душ, умів, сердець,
та схаменись, всі граються тобою!
У віршах кажуть всі, що їм душа болить,
це просто модно, це така епоха...
Тебе й мене забудуть вже за мить,
Пиши! і я пишу! це сумно трохи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472798
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Она уснула,мысль сдавив в душе
Училась быть другой.Как остальные.
Молитву лишь молила в тишине,
И к Богу обращалась и поныне.
Она уснула.Чтобы долго спать.
Чтобы проспать,чтобы забыть о боли...
Чтобы в подушку ночью не рыдать,
Чтоб душу не порвать свою до крови...
Она уснула.Звезды да луна,
И тучи стали цвета бледных лилий.
Ей показалось,что сошла с ума,
Что силы до лохмотьев износились.
Она уснула...На минуты две...
На вечность,что руками давит шею.
Одна на свете.Или на земле?
Не проронив:"О том то сожалею..."
Она спала,улыбка на лице...
Растянутая боль души гримасит.
Допоминая,что на сей земле
Она ребенок Бога...Бог раскрасит
Лишь для нее все тучки...Врач пришел:
-Спокойная...
-Отдельную палату?
-Заплатит кто?
-В других сегодня вой,-вступилась медсестра.
-Учесть с зарплаты?!
...С Наполеоном высадит цветы,
С вождем садится кушать мармеладки...
Лишь с Ангелами в комнате...Мечты...
Остались вы на старенькой тетрадке...
-Кто Вы?
-Наверное,душа...
-Кто Вы!
-Ребенок Бога...
-Боже!
Мне кажется,что я сойду с ума!
-Вы врач.И вам Господь всегда поможет...
Палата на двенадцать человек,
Рубашки одевают,пнут ногою...
-О мой Господь.Пошли сегодня снег...
И Ангела,чтоб был всегда со мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472084
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 13.01.2014
ЗА МОТИВАМИ ТВОРІВ АВТОРА: "Мантихора"
********************************
Я вільний птах, закритий кимось в клітку
буденності і сірості буття,
Душа моя вогнем палає стрімко,
випалюючи спокій, що нав’язує життя.
Прорвусь крізь грати на простори вільні,
здіймусь у вись безмежної блакиті,
І каменем зірвуся склавши крила,
нехай сурмить сурмач в останні мої миті.
Згорю вогнем неспокою й любові,
але не стану сльози гірко лити,
Хай краще каменем розіб’юсь в непокорі,
а ніж у рабстві милості просити.
Так серце моє в юності палало,
й шукало простору для сили почуття,
Знайшло в очах, як сонце бурштинове,
і загубилося у них на все життя.
Розбились грати, виплеснулись хвилі,
на крилах піднеслась душа у рай,
І розцвіли духмяні диво-квіти,
терпкий даруючи з тобою нам розмай.
Дві ночі щастя - два сторіччя смутку,
ціна напевно трішки замала,
Добавлю ще дві вічності для згустку,
бо так в чеканні згусла кров моя.
У вірності зварю ночей пів смуток,
й нап’юся гіркоти самотньої журби,
Та вірю, що любов моя в тобі воскресне,
хай все життя чекати треба нам її.
Ти мій і тільки мій, хай поруч тебе інша,
душа твоя в мені, і б’ється серце знов,
Чекати буду вічно, ніхто не зайде інший,
бо тільки ти єдиний, для кого ллється кров.
І дні летять мов вітер, несуть роки на плаху,
а я чекаю зустріч з тобою хай би що,
Душа моя сховалась, закрилась в нову клітку,
не пустить більше в серце нікого і ніщо.
І ось жадана зустріч, ти з друзями, я поруч
стою немов заклякла, боюсь твоїх очей,
А ти мені розкажеш, що маєш вже дружину
і донечку маленьку... І серце із грудей...
Розбита мрії ваза, розідрана картина
яку писала кров’ю в душі серед ночей,
І що тепер робити, як маю далі жити,
відкрию дверці клітки... і сльози із очей...
Колись була я сильна, мов вільний птах в неволі,
а зараз наче зяблик, боюсь летіти геть,
Любима моя клітка, обласкана неволя,
тепер тобі покірна, та не потрібна вщент...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471319
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
А пам*ятаєш ми сиділи фонтані біля кінотеатру?Я любив класти твої ноги собі на коліна,а ти дивилась в лляного кольору небо і сміялась...Ти любила яскраві барви в усьому-в одязі,в музиці,в природі,в поезії: вони дивним чином тебе надихали,підкреслюючи твою і без того чітко виражену холеричність.Я інстинктивно відчував в тобі те,чого не вистачало мені самому:сонячності,життєлюбства,якоїсь глибинної,безпричинної,наївної радості.
Я весь час поривався тебе поцілувати,а ти не хотіла:соромилась на людях,мені ж було все одно-в мене в руках було ціле небо,,в мене була ти:моя чаша Амріти,моє Безсмертя,солодка і ніжна,маленька Ассоль.
От тільки вітрила наші виявились нікчемними:не пристосованими навіть до львівських дощів,а не лише до бур і шквалів життя в цілому.
Ти любила всілякі небилиці,казки,перекази,легенди,і сама ти була для мене дівчиною з міфу:таємничою,намріяною і завжди недосяжною...
P.S Ти була така гарна в той день:у строкатій циганській спідниці-зіткана з вітру,любові і абсолютної свободи.
А я...я був всього лиш хлопчиком,який тебе любив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432621
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 08.01.2014
Она словно ветер легка и прозрачна,
Она бесконечна, а значит прекрасна,
Она окрыляет, дурманит, заводит,
И сердце уже без нее жить не сможет.
Она непокорна, ревнива и страстна,
Она откровенна, и этим опасна,
Она угнетает, томит нас и гложет,
И в этом увы нам никто не поможет.
Она одинокая, тайная часто,
Она безответна, а значит печальна,
Она убивает мечты и надежды,
И все же о ней мы мечтаем как прежде.
Она терпелива, по-дружески теплая,
Она понимает, и этим надежная,
Она наполняет уютом и нежностью,
И в ней исцеленье находим мы верностью.
Она материнский источник рождения,
Она совершенна, а значит безвременна,
Она неподвластна, душе лишь покорная,
И только лишь святостью истинно гордая.
Она многогранна, клубками запутана,
Она так желанна, и этим безумная,
Она безгранична в познании истины,
За это тобою, ЛЮБОВЬ, мы неистовы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463093
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 22.12.2013
Сказали: не споешь ты за Ротару.
И внешностью ты тоже… не Алсу.
А барды дворовые на гитарах
Бренчат вовсю про девичью красу.
Забытой сиротою в этом мире
Бредешь одна–одной в людской гурьбе.
Твои неидеальные кумиры
Другим цветы дарят, но не тебе.
Готова ты простить и небреженье,
И грубость – остроумье дураков.
От пошлостей отчаянно краснея
Несешь как крест надежду на любовь.
Свою тоску доверишь только скрипке,
Полузакрыв движением смычка
Ту милую, чуть грустную улыбку,
И романтичность в розовых очках.
- Сожги свод правил! Стань бойчее, злее -
Советы получаешь ты порой.
Но мир с тобою чуточку теплее.
Прошу я: не меняйся. Будь такой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418456
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.12.2013
Яка ж ти мудра, осене...
Спалила буднів хмиз,
мов листя-дні,
що не принесли світла...
Розкрила очі тим,
хто погляд тупо - вниз,
кому майбутнє
ніби й не потрібно...
Яка ж ти мудра, осене...
Без обіцянок-зваб
Такі зібрала
тисячні майдани...
тут кожен відчуває:
він не раб...
...Є сила, що зруйнує
підлі чужо-плани...
Ти, осене, мов смолоскип,
підносиш прагнень стяг...
гартуєш знов
до щастя нашу волю.
...Якби порив-підйом
звільнив від історичних блях,
намулів із брехні...
то скільки б вийшло ще...
на шлях тернистий
щоб змінити долю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462622
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 27.11.2013
Ти не пишеш вірші, чому?
Ти ховаєш свій біль у собі,
Наче скарб нескінченних мук,
Наче полум’я, що у тобі.
Зачаїлась мов дикий звір,
Полохлива рівнинна пташка,
Ти прищурюєш мовчки зір,
Недовіра - твоя вже маска.
Не рахуєш свої роки,
Не шукаєш в житті відради,
Лиш надія живе в тобі,
Лиш одне ти прохання маєш.
Щоб любові терновий вінок,
Не колов твоє зранене серце,
Ту любов щоб ділить на двох,
До останку, до самої смерті.
Анонімно зайдеш на сайт,
У чеканні, що хтось напише,
І самотньо скуштуєш чай,
В прочитанні останніх віршів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462802
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013
У місті надто тісно падолистам.
Ввірвавшись несподівано у мій листОпад,
Ти знову прикидаєшся туристом,
А я говорю, як завждИ, невпОпад.
Розширюєш мої зіниці мимоволі
Й ковтками п'єш мою наївність шоколадну.
Нам під дощем не треба парасолі -
З тобою поруч навіть буря безпорадна.
У тобі все: твердий характер, сила волі.
У мені: лише трішки ніжності в долонях,
Що підіймає вище всяких хмарочосів.
Ти знову зникнеш. Може, ненавмисно.
Мені ж без тебе знову буде тісно.
Куди замкну я мрії-альбатроси?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460617
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 27.11.2013
Ми мали на двох лише нічоньку.
Та сон - це завжди глухий кут.
Віршниця маленька, віршниченька,
Чому ти отам, а нет тут?
Ти, наче осіння мелодія,
Тримала в обіймах чіпких.
"Долийте ще чаю, добродію,
А після - створімо триптих."
Волосся твоє замуроване
У стомлений, вигнутий стан.
В екрані ти, мов намальована,
Насправді ж - німіють вуста.
Черпаєш натхнення, вдихаючи
Кав`ярень аромоксамит.
Учора я, часу не гаючи,
Заскочив туди на обід.
Мені так хотілось напитися,
Пізнавши черговий розлом.
Та став, мимоволі, дивитися
На те золотаве єство.
Твої поцілунки-метелики
Од вітру сухі та легкі.
Очолюють поштовх істерики.
Солодкі, нестримні, п`янкі.
Що було до тебе - все вичеркну,
Заради семи тих годин.
Ми мали на двох лише нічоньку
Й гадали, що це назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461805
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Цей час!... Я заперечувать не стану
Ні холод, ні прив'язаність, ні страх...
Моя la femme fatale* із ніжним станом
І смаком нікотину на губах...
Цю прірву хоч би раз сприйняти мужньо...
Допито нерозбавлене „гляссе”...
Кому тепер шепочеш ти на вушко:
„Забутися й забити на усе!...”?
Забутися і вже не знати міри,
Під піснеспів маршруток, а не лам...
Хто відчуває шовк твоєї шкіри,
У вИшкірі неонових реклам?
На ніч, на півгодини, на хвилинку,
До ніжної ранкової пори...
А хто стару тролейбусну зупинку
З тобою ділить в літні вечори?...
Вдихає запах теплого волосся
І поринає у чарІвний рай...
Питань багато... Відповіді?! Досить!
Мовчи, всміхайся...
Не відповідай!
*La femme fatale (фр.) [ l'a fam fatal' ]
фатальна жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462380
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Не шукай. Я в дощі.
Тут чудово. Спокійно і затишно.
Затулив мені вуха від світу.
Подих обійм.
Сухих дум у моїй голові
Завеликий надлишок
Розмочив, розтопив, розібрав
І ретельно так змив.
Бачу рухи очей,
Зліти рук,
Ти кричиш — я бачу.
І відверту нещирість,
Неправду омани губ.
Я в дощі... Я не чую...
Слова... Та нічого не значать.
Дощ для тебе кричав,
Та ти в фальші своїй
Не почув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454801
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 19.11.2013
Спостерігаючи за твоїм мереживом у волоссі, хвилястою лінією малюю довкола них, здавалось би, рівний за всіма параметрами, які й повинні належні колу, твій сріблястий німб. Хочу торкатися його, стежити за ним, знати, що він ні в якому разі не спаде й не злетить од вітру, і, брязкнувши об сходи твого будинку, не покотиться до тих, хто його вже не потребує. Тей, хто щасливий. Він чи надіне його поверх свого, золотавого німбика, скрестивши руки позаду й задираючи голову до неба, чи ж зміняє його на блошиному ринку за дріб`язок. Але негнучке, жорстке коло саме відає в разі таких випадків дорогу назад, воно повернеться й буде жити твоїм мозком, твоєю антеною, твоїми руками й ногами, поведе тебе до збіднілих, збліднілих, зболілих фізично, та попри це, невимушено. Усі вони єднатимуть магнітне поле недуг, сіро-коричневих хворобливих, хай іноді, підлабузницьких спектрів нової райдуги: колькотар - сепія - коричневий - мідний - рудий - пшеничний - хакі, а тоді відразу - сірий... Так, нова больова райдуга налічуватиме 8 кольорів. 8 знедолених, 8 різних історій. Вісімка. Кожен буде намагатися розмагнітити твої долоні, помічаючи святий герб, проситиме допомоги,а ти не знатимеш, що з ним, небораком, робити.
Тебе виведуть на світанку з`явитися перед народом в лиці ідола, щоб протистояти лихим силам. Люди не можуть жити без віри, віри у святе. Лише одна ти не бачитимеш ані відображення, ані тіні того блискучого німбу. Невдовзі небо розвіється від хмар, а райдуга не стане такою, як була. І вже не бути дощам. Ніхто не помре, не заплаче небо, не запалає райдуга, ніхто не захворіє, всі житимуть. Світ часто вмивається лестощами й навіюванням. Тому тебе іноді плутають і ти досі не можеш зрозуміти, що вільна від цього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461135
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Когда уходят-собирают вещи,
Быть может даже письма и картины.
А я собрала душу без всех трещин,
Как яблоко-тебе всю половину.
Когда уходят-дверь почти ломают,
Тарелки бьют,кричат,что силы нету.
Но Ангелы по комнате летают,
В которой я была тебе планетой.
Я уходила...Тихо.Без причины...
С молитвой на губах.Без чемоданов.
Я справлюсь.Мне Господь подарит силы.
Вот половинка...Пусть будет охраной
От всех невзгод.Я буду рядом.Слышишь?
Даже когда меня совсем забудешь.
А ты в воспоминания запишешь,
Что поцелуем больше не разбудишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459755
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Таємниця місячного світла
Запливає музикою в серце ...
Я воскресла знову! .. Я розквітла! ..
Вибилась з-під каменю джерельцем! ..
Знявши з дум буденності кайданки
І відпивши зоряної рими,
Одягла на душу вишиванку,
В піднебессі стала пілігримом. ..
І зустрівши свій попутний вітер,
Поборовши силу гравітацій,
Віднайшла своє сузір'я літер
Серед сотень різних варіацій ...
Загорнувши ніч у плащаницю,
Відпустивши з пам'яті минуле,
Місячного світла таємницю
Я на рівні серця осягнула ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459689
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Як добре,що ти вибрала не мене,
Бо я космічний пил-не більше...
Каміння громіздке,земне,
І серце моє, жаль,не віще!
Я вітер на давніх горищах,
Душа моя-гола і боса...
палає вогнем закличним,
Блищить на світанку в росах!
Душа моя гола,правдива-
Лукавства у ній немає,
Я вперто чекаю дива,
Хоч знаю:чудес не буває!
Десь там біля брами Раю,
Загублені наші крила..
Десь там я тебе чекаю,
Десь там
чи ти чуєш,мила?
На небі,де жили колись ми,
Задовго до вселенської пітьми...
Накрий мене-зігрій крильми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457674
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 10.11.2013
Ты ночь с янтарными глазами,
Немое эхо от луны,
И словно ветер парусами
Играешь гимн моей судьбы.
Играешь пряжею туманов
В горах несбывшейся мечты,
А я доказывал все рьяно,
Что лишь одна бесценна ты.
Слова, слова тягучим медом
На раны скомканной любви,
Кроваво-бешеным этюдом
Творенье наше назови.
Мы не стесняясь рваной плоти
Душою сплавились навек,
Родная, милая-Богиня!
Я просто слабый человек..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459133
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
На вірш "Я гадала,все пройшло давно" автор Маргарита Шеверногая(Каменєва)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456221
Я гадала- все пройшло давно...
Відбулось-забулось-відболіло...
І моє заплакане вікно
Від зими й морозів посивіло...
Я гадала,що забула вже
Запах твій...твої міцні долоні...
Тільки знову заповза вужем
Холод болю в серце через скроні...
Твій привіт- негадано чужий...
Рідний і такий...таємно- мрійний...
Не кажи ні слова...не кажи...
Дай сльозі скотитись десь підвійно...
Я гадала...ми ж тепер "ніхто"...
Чи були ми кимось?.. я не знаю...
Час летить,немов твоє авто,
В те життя,де я тебе кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456274
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 03.11.2013
Мне стыдно, да, мне стыдно за себя,
Мне горько, что не в силах измениться,
Сквозь грязное животное пробиться,
Пройти давно намеченным путем.
Но как могу я победить врага,
Когда борьба идет внутри меня?
Как изменить себя самим собою,
Как светом стать под мраморной плитою?
Кто даст ответ на эту ерунду?
Кто в силах изменить мою судьбу?
Никто! Никто не может изменить меня,
Лишь только я, один лишь только я…
(Стихи юности)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456753
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Я тебе не люблю
Ти інший,не такий
Ти зовсім не те,що мені потрібно
Не те,що я хочу ,не те,що я можу терпіти.
Ти не ідеал,не хлопець з плакату у мене в кімнаті.
І я тебе не розумію,і ти кажеш,що я дивна(і певно таки маєш рацію)
То в чому ж причина?
То звідки тупа залежність і хто порушив правила гравітації?
І звідки моя незграбність і твоя незрозуміла збентеженість?
І чому на твоїй території я забуваю про свою обережність?
Кудись зникають усі слова ,і не знаю, куди подіти руки
А загалом - ти мені байдужий.Ти маєш таким бути і я обіцяю ти будеш!!
І я не згадаю про тебе більше тижня,ну хіба може раз чи два мимовільно.
Може не одразу, але ,безперечно, повільно усе вийде.Виходить.Майже вийшло..
І неймвірно ..але о чорт ! знову ті твої очі !Клятий погляд..
Моя зрадлива міміка і все - ти бачиш мене ,як на долоні
Так що ж тепер? невже я знову в твоєму полоні?
І все, я безсила,вже без шансу змінити усе докорінно.
Але я ж не люблю..
ти ж інший, не такий..
ти ж зовсім не те ,що мені мені потрібно..правда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437322
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 18.10.2013
Перекроїти матричну систему світу,
Перетоптати її чобітьми...
Щоб вимолити трошки літа,
І світла серед пітьми!
І попросити в Господа новий покров:
Старий бо вже нікуди не годиться...
Себе перекроїти до першооснов,
Можливо знов душа запломениться!
Священною іскрою Прометея,
Його нев*янучим вогнем...
Я вийму з серця меч Арея!
Омию себе дощем...
Щоб стати світлим і чистим,
Як в перший день,коли тебе зустрів....
Мого життя ти блага звістка-
Богиня моїх вітрів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451612
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Добей.
Прошу, не оставляй надежд.
Дай мне начаться в этом мире снова.
Пусть будет мой стремительным падеж,
Ведь именительного нет для полуслова.
Дай мне исчезнуть из тебя совсем.
Когда меня в тебе не остаётся,
На миг я снова становлюсь ничем,
Но возрождаюсь, полный грёз и солнца.
31.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446977
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Пустота с ладонями холодными
Что за бред срываться в одиночество,
От чего так бешено колотится
Мое сердце красное Высочество?
Приласкать порой обиду хочется
Приглашая жалость в собеседники,
Мое сердце красное Высочество
Выступает с важностью посредником.
Блеклый омут мира виртуального
Заменяет жар прикосновения,
Хорошо что мозг аскетом трезвости
Порождает смутные сомнения.
Ил покрыл заветные желания
Погрузив движение в прострацию,
И на кой далась программа минимум
Здесь нужна мозгов реанимация.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439821
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 12.09.2013
Ты доверяй мне,только доверяй.
Когда я не звоню и уезжаю,
Когда из жизни просто пропадаю,
Я возвращаюсь всё равно,ты знай.
Ты доверяй,куда бы я ни шла,
И сколько бни прошло тех дней молчанья,
Когда я в поисках тех истин изначальных,
Когда на нервы действует весна.
Я разрешу тебе переживать,
Я разрешу помучиться в сомненьях,
Но только равнодушия с изменой
Не вздумай даже мыслью приписать!
Ещё не раз прийду я за советом,
И молча в свою жизнь опять уйду.
Нет, я тебя не к пропасти веду,
Просто с вершины ярче луч рассвета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447417
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 12.09.2013
БУЛО:
Красива пані зі спини
На фоні морської гавані -
Із Зурбагану паруси
От-от візьмуть у плавання.
Є:
Красива пані зі спини,
І сукня гарно облягає,
У Плачу львівської Стіни,
Рукою що вона торкає.
БУДЕ:
?
27.08.2013
Дача
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445712
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 02.09.2013
Я даже боюсь писать, чтоб лишнего не пророчить
Воочию все бессрочно – нет смысла скрывать и лгать
Летит кругосветный мир над пробками магистралей
Бессмысленно, без страданий пучинится злой эфир
И мы в этом злом эфире, похожие на дельфинов,
Все знаем, но мы молчим –
Боимся…
Стихи кривые распластаны в подсознании
И дело-то, не в названиях – есть масса других причин –
Есть масса больных мужчин
И женщин не здоровее, практически – корифеи:
Ворован и сан, и чин…
Ворован и подтасован, эфирной смолой спрессован,
Под граффити разрисован свободы былой почин.
И, кажется, что планета добьется конца… и света
Не встретит в конце туннеля – счет, сведенный на недели
Тогда-то и закричим…. О, Господи Всемогущий!
Ты дал нам глаза и уши, ты дал нам способность мыслить,
Ты душу нам дал – любить!
Ты дал нам огонь и воду и выбора дал свободу,
Но мы разучились мыслить, и даже, по чести жить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374066
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 28.08.2013
Тебя увидев, я как будто был в бреду.
Тобой зомбирован, минирован, разрушен,
ты снизошла... меня попробовать на ужин,
а я был рад - меня к десерту подадут...
Я был в раздрае, гнал по встречной полосе...
Мои порывы ты со смаком окунала
в глубины тёмно-красно-винного бокала,
где отражалась лишь сама во всей красе.
Когда ж решила ты: бокал почти что пуст,
хотя по мне - наполовину был он полон, -
ты всё отбросила, и дребезги по полу,
осколки острой недосказанности чувств...
О, где же, где я согрешил, где был неправ ?
Недосказал, недомолчал, иль недослушал ?
Недовошёл я, или был недоснаружи,
припав к твоим, уже захлопнутым, дверям ?
Теперь, и наг, и бос, я за тобой бреду...
Ты по осколкам застучала каблучками -
оставив сердце, превратившееся в камень,
в хрустальных брызгах, заменяющих мечту.
Ты... мне позволишь искупить мои грехи?
Ступнями голыми собрав осколки чувства,
я, может быть, смогу еще раз окунуться
щемящей болью в недопитые стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347385
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 26.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2013
Я -книга на твоïй полиці ...одна із...
Зрідка ти мене береш почитати, і тоді я оживаю, вірніше, прокидаюсь зі сну ... Кожна моя сторінка, кожен рядочок, не кажучи про палітурку, жадібно вбирає тепло твоïх долонь ;кожен рядочок всотує в себе світло твоïх очей ...
Це -вершина блаженства!!!
Я з трепетом віддаю себе і радію цьому!!! Розумієш -РАДІЮ!!! І з тремтінням думаю :"Ще сторіночку! .. Хоч рядочок ..."
Але...Знову полиця ...Я -одна із ...
Тоді я плачу ...Ні, плаче дощ за мене ...Я кричу ...Ні, то грозовиця ...Я ж -книжка!!! Книги німі ...
І найбільший мій страх -бути прочитаною і забутою ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443673
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Мне снилось поле полное ромашек,
И ты средь солнечных цветов.
И больше мне не снится снов.
Остывший чёрный кофе в чашке
Встречает в утро октября,
... и послевкусие тебя...
Читаю по утрам романы Пруста.
Не верю ни во что, и это грустно.
Мне так хотелось бы, чтоб ты
Всё также верил в светлость чувства,
Не разуверившись, как я,
В любви – прекрасной, чистой, вечной,
Такой, как в сказках, безупречной.
Но в самом пекле октября
В погоне этой бесконечной –
Цинично сердце раздробя,
Меня толкнёшь к черте конечной…
... там послевкусие тебя...
24.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289187
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 11.08.2013
Давня карта Марсових морів...
Там бреде крізь сиве водопілля
Та, Що Вимикає Ліхтарі,
В дні тайфунів сірого свавілля...
Так далеко... Інтелекту знак...
І його залишена прикраса,
Ці відбитки кігтів залізяк,
Що були запущеними NASA...
Мов зарубки на старій корі...
Гладить шрами на застиглій лаві
Та, Що Вимикає Ліхтарі,
Й медитує в місячному сяйві.
Бранка золотих космічних брам,
Впавши перед світом на коліна,
Пише кучугури мелодрам
Про любов безмірну до нейтріно...
І зітхає о нічній порі,
У потоці прим, секунд і терцій
Та, Що Вимикає Ліхтарі
У моєму зболеному серці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442175
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Звездопад. Безвременно ушедшим детям… Освенцима…
Реквием. Хатыни…Хиросимы… Сонгми… Чернобыля…
Кабула… Багдада… Беслана…
преданым и предаваемым нами.
Звездопад, звездопад, звездопад. звездопад…
То не звезды на грешную землю летят.
Покидая родные леса и поля,
Внук слезу с под небес уронил на меня.
Нет возврата с небес, хоть молись, хоть молчи.
Но оставил он мне яркий лучик в ночи.
Зашумят яворы, расцветет вешний сад,
А я выйду смотреть звездопад, звездопад…
Зорепад, зорепад, зорепад, зорепад...
Україно, твої ангелята летять
Від Чорнобиля, сніду, злидення буття,
Лишені лікарями квитків на життя.
Заповіти Господні, закони людей
Для знедолених лиш матерів та дітей.
Нові власники, всяк на свій розсуд і лад,
Відправляють малят в зорепад, зорепад...
Звездопад, звездопад, звездопад, звездопад...
Террорист, миротворец стреляют, бомбят.
Бомбой, пулей решая земные дела,
Отправляют на небо детей мал-мала.
Мститель, киллер, бандит, партизан и солдат!
Не смотри сквозь прицел, подними к небу взгляд:
Над твоей головой, над твоею страной,
Над твоею Землей - звездопад, звездопад…
Звездопад, звездопад, звездопад, звездопад…
То не звезды, то души ушедших ребят,
Покидая людей, земной жизни мечту,
Оставляют нам в дар детских слез чистоту.
Прорываясь на землю сквозь купол небес,
Разбиваясь о твердь наших душ и сердец,
Над Землею сверкает, горит слезный град –
Звездопад, звездопад, звездопад, звездопад…
Зорелад, зорепад, зорепад, зорепад…
11. 04. Г. Орел. г. Обухов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425641
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 02.08.2013
Градус… И снова ответная боль.
Выстрелов нет, лишь отсутствие цели.
И раскрывая небесные щели
Бог забирает, земли этой, соль.
Тех, кто еще не до жил и не пожил,
Тех, кто еще очень много бы мог,
Тех, кто недавно ступил на порог
Жизни, готовят смертельное ложе.
Больно, когда покидают друзья,
Дети, отцы и родные, на веки.
Больно, когда закрываются веки
И прерывается жизни струя.
Тех, кто для нас очень многое значит,
Тех, кто баюкал и сказки читал,
Тех, кто любил, обнимал и ласкал,
Тех, по ком сердце безвременно плачет.
Сколько судьбой нам отмерено жить?
Нам не узнать, но покудова живы
Будем о них, о родных и любимых,
Вечную память по жизни хранить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440279
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 02.08.2013
Стукає ніч молотками у скроні,
Відбарабанює миті -години ...
День просочився піском крізь долоні ...
Думка про тебе -то постріл у спину ...
Небо, гаптоване рваною хмарою,
Снами моïми жонглює уміло ...
Я розмовляю з якоюсь примарою ...
Думка про тебе -то мука для тіла ...
Ніжно погладжую місячну звісточку,
Що крізь фіранки до мене пробилась ...
Поворожу знов на зоряну квіточку ...
Думка про тебе -непрохана милість ...
Вітер в екстазі сплітається з гілкою,
Тінню мережить стіну коло ліжка ...
Грається тиша дзвінкою сопілкою ...
Думка про тебе -до щастя доріжка ...
Ранок вповзає в свідомість знесилену
Виміром іншим - звичайна банальність ...
Чай на сніданок і сутність знекрилена ...
Думка про тебе -то ночі реальність ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440612
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 02.08.2013
Посвящается моему другу Федору Соловьеву
Она приходит нежданно
Нагребает волной
Даже весной
В дождь или в зной
Непрестанно
Блуждает за мной
Как раненный зверь
Вот и теперь
Я слышу вой
Волков?
Нет души
Если встретишь ее задуши
Освободи меня от оков
Разорви ее глотку
Залей в горло водку
До помутненья в глазах
Убей боль
Как и страх
Крепись
Ты еще не полный ноль
Есть еще искры в глазах
Не ошибись
Взвесь что по чем
Головная боль не причем
Хоть и не дрогнет рука
Пусть живет пока…
Пока есть с кем жить
Пока есть в ком жить
Пока есть в ком траур изжить
Пока есть в кого строки вложить
Как высоток энные этажи
Этажи…
Это жизнь…
А для кого то мгновенье
Искорененья
Последнего вздоха
Последнего взмаха крыльев
Только давай без подвоха
Я ведь тоже кормлю тебя былью
Зачем мне врать
Мои свидетели моя рать
И каждый в моем войске жесток
Слияние рифм или строк
Их не списать
Им не страшны ранения
И с презрением
Они пойдут убивать
Дай только времени
Чуть
Чу…
Я уже молчу
Я затаился?
Нет
Я до верхушек крыш
На белых крыльях взмылся
С насиженных мест кыш
Гордые птицы
Говорит поэт
Не прячьте лица
В глазах бьет свет
Искриться
Под крыльями звезды блещут
Ютятся и жмутся ближе
Заползают в перья как клещи
Как бусинки на волосы нижут
А ниже…
На углах зданий ваш мир
Ручеек бежит – Гвадалквивир?
Шиш
Прорвало колонку ишь
Опять
ЖЭКУ латать
Опять копать
Руки в кровь
Все равно не та боль
Боль не совершенная
Немая как ненужный пароль
Не душевная
А так
Поболит и не враг
А я твержу о другой
О той которая вьюга
Бьет беспощадной рукой
В самое сердце друга
Толкает с крыш
Летишь
Убить боль без испуга
На земле дети кричат в альт
В а с ф а л ь т
Одной боли хватит
Довольно
Больно…как больно
Грудь на части
Без ордера
Не в моей власти
Воскрешать Федора
Поздно отгремели грозы
Вбит гвоздь
Дождь?
Нет! Слезы!
Cидеть без дела
Прекращать надо смолоду
Как бы боль не хотела
Два выстрела в тело
И контрольный в голову
Не сметь
Не смерть
Терпеть боль…терпеть боль…терпеть…
А как же грусть
Пусть
Оставить
Стрелять отставить
Грусть это память
Ее не смять
Ее не сметь…
Смеяться более впредь
В кровь
Стереть боль
Как владыка
В день суда с земли лика
С корнем
Пускай боли настанет больно
Да здравствует счастье…счастье будь
Неба и солнца в грудь
Летят журавли…нет цапли
Надо же
Еще не сцапали
Кричат радостно
На погоду
Чувствуют от боли свободу
И уходят ввысь
Учись
В отца или мать
Что бы с крыш не падать
Летать!!!
Год Крысы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139005
дата надходження 27.07.2009
дата закладки 16.07.2013
Перерізане горло снами,
А ночі мої і дні...
Оточили мене гріхами,
лежать тепер на мені!
І розіп*ятий я словами,
Нікуди я вже більш не мчусь,
Твоїми старими листами,
Димом в небі я спопелюсь!
Розшматований я на драми,
Я давно вже тобі не снюсь...
Розпорошений між містами,
Я для тебе ніким залишусь!
13.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437042
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Куди ти йдеш? Куди я йду, не знаю.
А що несеш? Несу себе по Світу.
В руках тримаю душу не сповиту,
Яку вже майже і не відчуваю.
То як живеш? Живу собі нівроку.
А робиш що? Гукаю по під хмари
І п’ю гіркі пОлинові узвари,
Чекаючи призначеного строку.
А мрії, як? Пливуть самі собою.
Невже не мав? Ні, мав, але не бачив.
Вони пішли до іншого, на вдачу.
Одразу всі, пішли собі юрбою.
А сам же ж як? Отак і жебракую.
А маєш що? Не маю навіть слова.
Колись зоря співала світанкова,
Але вже вік, як і її не чую.
Тож що тепер? Напевно вже нічого.
Куди підеш? Туди, куди не кличуть.
Бо соромно і певно, що не личить
Таким, як жив з’являтися до Бога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435293
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 05.07.2013
А я хотел, чтоб ты понять сумела,
Тот мир, в котором я живу,
Чтобы познать меня ты захотела,
Ведь все стихи для этого пишу.
Чтобы спросила, - «Стих мне не понятен,
Что ты сказать хотел, никак я не пойму?»
Или сказала, - «Этот стих мне ясен,
Но я его иначе напишу!»
Я так хотел познать твой мир душевный,
Сказать тебе, - «Смотри ведь можно так».
И может ты принять бы захотела
Мои слова, когда найдешь в них истинности знак.
Но ты в молчании закрываешь двери,
Закрыты ставни и весят замки,
И только говоришь сквозь стены, -
«Ну, как дела? Что делал? Расскажи».
Мне не нужны пустые разговоры,
Мне не нужна бездушья пустота,
Ищу друзей, с кем поделиться смог бы
Тем миром, что наполнена душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435361
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Я еще полным полна надеждой,
Что смогу быть ласковой и нежной,
Что любовь, которую хранила
Не растратила, не раздарила.
Глупо, может, но я все же верю,
Что однажды ты откроешь двери
И ворвешься в жизнь мою без стука,
Да с улыбкой мне протянешь руки.
И моя весна попросит осень:
Уступи, подруга, неба просинь.
Отдохни, на пару дней хотя бы
Май впусти в холодный свой ноябрь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434823
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Похмурий вечір загорнувся в шалик-
Його залихоманили вітри;
Розпивши із дощем прозорий шкалик,
Розклав на блюдці місячний цитрин.
І під концерт для коників з оркестром
Поностальгує лагідним дощем...
Далекий грім - вимогливий маестро
Кладе на ноти блискавичний щем...
А вечір геть не має супокою:
То зніме шалик, то накине знов,
То все задухою накриє, аж липкою,
За мить - вітрами розганяе кров...
Зібравши в шейкер диво- аромати,
Збива коктейль, щоб пригостити ніч;
Шалені нотки полину і м\'яти
Усі турботи розганяють пріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433802
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Кричати від болю хочеться,
Як пес старий скавуліти...
Моя,чортківська пророчице,
Як можеш ти так боліти?
Як можеш ти так горіти?
Лампадкою в серці пустому,
Даруючи радість і втому...
Приносячи віру й ненависть,
Зневагу до себе самого!
Прости мені власну малість,
Моя безкінечна дорого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432598
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 23.06.2013
А я тобі щодня листи писала,
Все вишивала бісером папір...
Та місця на листках було замало,
Щоби вмістить звучання тисяч лір...
І відкладала у шухлядку думку,
Приносячи у жертву сірникам
Всі римування, ніби злу чаклунку,
На радість гострокігтевим кішкАм...
Та знов шкребли, терзали мою душу,
Знов брала ручку на догоду їм...
Писала... Відчувала... Знала- мушу
Надію дати роздумам своїм...
Та знову суд священних інквізицій...
Палкий вогонь зціловує листи...
І плач надії- зраненої птиці...
І знак питання там, де я + ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430401
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
"Є тридцять способiв складати вiршi, а тридцять перший - ваш. Якщо,
звичайно, не розминулися з музами..."
Г. С. Сковорода
Є тридцять способів складання віршів,
А тридцять перший - той, яким напишеш ти.
І хоч там що, вони нічим не гірші
Від творів Ліни, Тараса, Сковороди.
І хоч ти думаєш: "Мені до них далеко!",
А так, як ти, ніхто ще в світі не писав.
Приборкувати риму й ритм нелегко,
Але ж поезія - це тисячі октав!
Бо кожен вірш - це світ, в якому воля.
Це простір для польоту й висоти.
І поки муза є, пиши. Пиши доволі,
Бо так, як ти, напишеш тільки ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428226
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Я тебе вишила снами по білому,
Місячним променем в голці думок,
Крилами янгола в світі змертвілому,
Ключиком, здатним відкрити замОк.
Я тебе вишила сонячним зайчиком
В цупкості хмаровій стомлених днів.
Ось, подивись: мої сколені пальчики
Досі печуть у краплині громів...
Я тебе вишила бісером ніжності,
Подихом вітру у шепоті трав,
Блиском зорі в діамантовій сніжності,
Полум'ям вірності в світлі заграв...
Я тебе шила життя свого ниткою-
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою-
Вишити поруч себе не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 29.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Декадентское" АВТОР: Анаит Агабекян
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379714
************************************************
Без надежды скитаешься с болью,
С перебитым крылом не летают,
Море слез сердце высушит солью,
И глаза все черты забывают.
В клетку спрячешь иссохшую душу,
Вдохновения в жизни не ищешь,
Недоверие влезло под кожу,
Безразличие в лицах лишь видишь.
Проигравших навряд ли полюбят,-
Подытожить сама ты сумела.
Только знай, что тебя не забудут,
Если б ты полюбить захотела.
Ведь любить можешь ты, понимаешь,
Даже если тебя все не любят.
Ведь Господь так любил, если знаешь,
И не ждал, что его все полюбят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425649
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Не любил,поманил ты за сто земель.
Крылья дал и срубил.Что же ты хотел?
В небо путь указал,сам на лодке плыл,
Не полюбишь вовек?Так зачем же скрыл?
Стать твоею женой?Лодки разные...
Только смерть мы любви оба празднуем.
Ты в рубашке простой цвета красного,
А я в черном стою...До ужасного...
Ты любовью манил,весла прятал ты,
И на лодке своей истоптал цветы.
Лебедь там,за тобой?Это я плыву...
Не любил.Поманил.Только я люблю.
Ты на лодке плывешь,весла спрячу я.
Этим я удержу?Разворачивай.
Не любил,поманил...Сам за сто земель.
И никто я тебе навсегда теперь.
Но молюсь за тебя...Лодки разные.
В черном я,в красном ты...Так и празднуем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424169
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Забудь мене до того,як знайдеш,
Хіба тобі так важко з цим змиритись?
Хіба ти хрест один на двох несеш?
Боішся у мені ти помилитись?
Забудь.Прошу.І не кажи прощай.
Ми закохались певно в тім столітті,
Коли ти запросив мене на чай,
Дав поцілунок як той гріш каліці.
А твій слуга,провівши до воріт,
Лиш посміхнувся і вклонився низько.
Ти не шукай ті помилки століть,
Я у душі твоій так близько...Близько...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422609
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 05.05.2013
Я думал о жизни,о ее длительностях,о нотах,
А ты... скажи мне наконец,открой мне кто ты?
Моя любимая,Сонцем вскормленная,тень?
Мой Личный,Выдуманный Дзен?
Не знаю...Очень может быть,
Что делать?Бить или не бить?
Зависит от крепости черепной коробки...
И я счастливым мог бы быть
если б не было ядерной кнопки!
Если б было побольше света,
Побольше детских улыбок...
Если б люди не прятали Лета,
Наш мир нестабилен и зыбок...
Он стоит на огромной трясине,
Но я верю,я знаю отныне...
Будет много Любви,
В Душе,в Сердце и в Крови,
Будет море Любви,
И новых стихов в Крови!
1.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422304
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Твої,як завжди,теплі пальці,
Єдинорідних мені рук...
Сплелися в невпинному танці,
З безоднею злих розлук!
Зі світлом чужих очей,
Пірнули в чуже волосся...
У тишу чужих ночей,
А я лише безголосся!
У мене немає крику,
І більше немає сліз,
Я ніби до всього звикнув,
Але в душі навскіс...
Не гояться давні шрами:
Два твоїх карих неба...
Твоїми хрестився устами,
Але невидимий без тебе!
18.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419301
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Я - на війні! Із ким? З собою!
І полонених не беру!
У цім гроссмейстерськім двобої
Так чи інакше, я - помру...
У завойованій частині...
А в іншій- феніксом воскресну...
У слів збудованій вощині,
У диво- райдуг перевеслах.
У кожній росяній краплинці
Я віднайду свої утрати.
У шовком вишитій торбинці
Я буду мудрість зберігати.
Я напишу вірші найкращі
На глибах чорного граніту.
Святим вогнем здолаю хащі
Мого зруйнованого світу...
І відбудую. По цеглинці.
Збиваючи до крові руки.
І хай літають, як ординці,
Душевних мук голодні круки.
Я не злякаюсь більше болю-
Бо загартована в стражданнях,
Ціную людяність і волю,
Від хоті відрізню кохання!..
Навчуся жити, ніби м'ячик-
По мудрих фізики законах:
Чим дужче б'ють- тим вище скаче,
І у воді брудній не тоне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Вот и все.Я не плачу,дождь
Лишь реснички мои целует.
Ты не любишь?Уходишь прочь?
Я сильнее?Пусть дождь ночует
На кровати,где спал лишь ты?
Я не плачу,я дождь учила,
Чтобы он заметал слезы
На лице.Я тебя простила.
Это с ним мы давно друзья.
Он как Ангел ко мне приходит.
-Вида,плакать тебе нельзя!
И причин он мне сто находит.
Ну скажи-мне зачем грустить?
Ну и что,что в любви мне клялся.
Я сумела тебя простить,
Лишь дождя бы ты постеснялся.
Мне теперь говорить лишь с ним.
Да с луною,что в небе светит.
Мой хороший,мы не грустим.
Мы же с Богом на этом свете.
Вот и все.Пусть заходит дождь,
Я ему все стихи писала.
Ты уходишь,любимый?Что ж,
Я лишь в щечку поцеловала.
Я не плачу,зачем грустить?
Я стихами с души грусть смою.
Я так сильно могла любить...
А любовь прошла стороною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416281
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Одиночество-мир без Бога,
Одиночество-мир без слёз,
К небу,к звездам моя дорога,
В Сердце августовских гроз!
Как жить?Обычным тихим криком,
Холодный равнодушный лёд,
Черной ягодой ежевики,
На губах ее дикий мёд!
Дикий мёд ушедшего июля,
Кто скажет как мне теперь жить,
В сердце на память осталось две пули,
От Юли...
кричать,метаться,Волком выть,
На безразличные,жалкие звезды,
Куда,зачем мне теперь плыть?
В ладонях Бога мои слёзы!
Он говорит мне:"Надо жить!"
Зачем,скажите мне зачем?
Безликим пленником систем,
Как был так и останусь!
едва познав любовь и пряность,
Бессилье слов,и лживость всех цветов
Я-пленка черно-белых снов!
15.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385157
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 07.04.2013
Отруйним щупальцем образа
Повільно заповзає в душу,
Така невинна, ніби, фраза,
Чому ж вона мене так душить?
Чому болить так? Випадково
Було те сказано, чи ні,
Та, ніби спис, гострюще слово
Стримить у зраненій мені...
Не вмію я ховатись в мушлю...
Раділа завжди тим, та ба :
Усе частіш дружити мушу
Зі словом з іменем "Журба".
Та не надам тобі я змоги
Зі сліз потішитись моїх:
Моя маленька перемога-
На всі образи - щирий сміх!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414482
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Стихи о тебе
Хочу уничтожить
Отдать их судьбе
На куски распотрошить
Сжигать на огне
Все. что было любовью
Писать на стене
Клятвы кровью
Встретить рассвет
В мыслях с тобой попрощаться
В прошлое билет
Выкинуть, со стихами расстаться
Ты недостоин ни слова, ни строчки
Ни моих драгоценных слез
Твоих обид горьких цветочки
Втоптали в землю мир моих грез
Плевать тебе на боль
Что сердце мое крошит
Я в жизни твоей ноль
Это изменить никто не сможет
Я в тебе растворялась до дна
В тебе искала спасенье
Теперь я снова одна
Стереть бы знакомства мгновенье
И меня, и себя нещадно ты мучишь
А любви не играет пластинка
Ее ты уже не включишь
В твоем спектакле случилась заминка
Огонь бумагу глотает
В пепел слова превращая
Счастья иллюзия умирает
Надежды птиц улетает стая
Опять на пороге зима
В лицо холодом веет
И лимоннокислая луна
Ночью вряд ли согреет
© Леся Приліпко, 22. 11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379807
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 29.03.2013
Я пишу СМС- вже десяте із шостої ранку...
І стираю... Не можу тобі відіслать...
І дивлюсь на зціловані сонцем фіранки,
Вкотре квіти рахую. Хоч знаю, що їх лише п'ять.
Знову тисну на кнопки... На них покладаю провину
За свою нерішучість, за втрату довіри до слів.
І порушує тишу лише ненаситний годинник,
Проковтнувши всю ніч, із липких і набридливих снів...
Я пишу СМС... Намагаюсь не втратити думку,
Нашиваючи літери знов на бездушний дисплей...
Лише декілька слів можуть стати моїм порятунком,
Лише декілька слів... Та вискакує серце з грудей...
Вже давно за вікном ніч згортає в рулон візерунки...
Вкотре "завтра" запалить надії тоненьку свічу...
Я б могла уже пити шалені твої поцілунки,
Та натомість, ковтаю лиш сльози свої досхочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413347
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Так хочеться багато Вам сказати...
Так хочеться багато попросити.
Щоб Ви навчились просто цінувати
Того,хто вміє щиро Вас любити.
Щоб Ви завжди в житті добро робили,
Навіть якщо Вас в чомусь звинуватять.
Щоб Ви завжди,за все усіх простили.
Непрощення?хворобою заплатять.
Так хочеться,щоб Ви в житті навчились
Все будувать:любов,стосунки.віру.
Щоби Ви Богу кожен день молились,
Щоби навчились вірити в надію.
І навіть якщо все за день зруйнують,
Що будували ви всі дні і ночі.
Якщо здається-Вас зовсім не чують.
І болем розтікались сльози.Очі
Вже виплакали всі моря і ріки,
А Вам тепер з нуля все починати.
То знайте,що найкращі в світі ліки-
Молитва,яку треба все читати.
І навіть якщо завтра дня не буде-
То Ви робіть так,начебто він перший.
Бо Вас тоді Господь Бог не забуде,
Хоч на душі і буде не найлегше.
Я так хотіла би Вас попросити,
Щоб Ви любили всіх,бо Бог всіх любить.
Мені за Вас лишається молитись.
А Ангел уві сні Вас приголубить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412818
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Тобі за двадцять,а інколи здається,що за двісті,
І пережив кілька епох...
Усе життя прожив у цьому місті,
Якщо обирати з двох
можливих твоїх доріг,
Ти вибираєш сміх,
Як істинний скоморох!
Лягти без боязні в сніг,
Хурделиці всіх віків
захочуть,щоб ти застиг,
Потрапив у царство снів!
Але ти ж не з тих,ти не з слабких земних синів,
На тобі лежить покров Царя усіх царів!
Вн знає тебе-всі твої жили,
І відає,чого насправді,вартий ти!
Він бачив глибину твоєї сили,
Безодню Глупоти і Висоти!
Він знає тебе,а не одну із твоїх масок,
За якими ховаєшся від усіх...
Він весь твій путь пройшов з тобою разом,
А інакше ти б просто не зміг!
19.03.2013
*скоморох-придворний блазень в давній Русі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410744
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Спасибо,что меня не полюбил,
Спасибо,что оставил без надежды.
Спасибо,Бог меня благословил,
Тобой дал испытание он прежде.
Спасибо,что заставил ты рыдать,
Не спать ночами и кусать подушку.
Лишь о тебе все время вспоминать,
Обнять вместо тебя свою игрушку.
Спасибо,что не будешь ты со мной,
Спасибо,что не смог в меня влюбиться.
Иначе бы однажды стороной
Прошла любовь.Ну как мне не молиться!
Иначе никогда бы мне не знать
Какой можно счастливой быть на свете.
В его обьятьях ночью засыпать,
И просыпаться рядом не рассвете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411170
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Я відрікся від всіх престолів,
Від всього,що раніш жадав...
Від усіх терцій і бемолів,
Від всіх кого колись кохав!
Мені давно нічого вже не треба...
І я нічого більше не чекаю
Візерунками вічності плаче небо,
Лишилося півкроку до розмаю:
До абсолютної повної тиші,
до відсутності будь-яких слів,
Себе в тобі я більше не залишу,
Сутінками богів....
Покинула мене у темряві навіки.
Залишила мене ти назавжди,
так безнадійно висохли всі ріки,
Душать мовчанням спалені мости!
Залишились тільки сльози:
у серці може і в душі,
Короткої ніжності роси,
І кілька святих віршів!
17.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409903
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Віддам тобі душу без краплі мейк-апу,
Якщо до вподоби- бери!
Пронизують стріли бажанням кімнату,
Наспівують лірно вітри...
Віддам тобі пісню,що сни колисала,
Коли ти був зовсім чужим...
Для миті цієї нам музики мало...
Нічого мені не кажи.
Візьми всі слова, вони поза законом,
Склади їх назад на папір;
Наповниться простір думок передзвоном,
Заповнить кохання ефір...
Давай позбираєм розбите минуле-
Щоб нас не кололо воно;
То вже відболіло,уже промайнуло,
Мов кадри старого кіно...
Залишимось ми - ти і я,-більш нічого-
Оголена древності суть...
Розсипались порохом маски убогі,
І крила повільно ростуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409170
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Жити,щоб дивитись тобі в очі,
Просто,не торкаючись вій...
Розчинитись у ніжності ночі,
Знаючи,що я нічий!
Знаючи,що я нікому не належу,
Хоча без заздрості і підлості люблю.
Любов у суті своїй безмежна,
Та люди зробили з неї петлю!
І кажуть,що вона вбиває...
Як може вбити те,що воскрешає???
Жити,щоб дивитись тобі в очі,
Тихо,не торкаючись вій...
Розчинитись у шепоті ночі,
І сказати тобі:"Я ТВІЙ!"
Стрибнути в березневу тишу,
У купіль до старих-нових богів...
Себе до краплі,я залишу,
У кожному із твоїх снів!
12.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408406
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Одиночеством захлебнуться,
А на помощь кого позвать?
И в кровати пустой проснуться,
И не ждать тебя.И не ждать.
Улыбнуться и снова начать
Без тебя мой хороший жить.
Ты так много,так много значишь,
А заставил себя забыть.
По весне да по старой печали
Песни петь да стихи писать.
Пожалеешь?Не знаю,едва ли...
Я ж могла за тебя жизнь отдать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408188
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 12.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2013
Не жалейте о том,что других не богаче,
Не жалейте о том,что не любят,не ждут.
Кто-то просто от боли глубокой заплачет,
А кого-то оставил любимый и друг.
Не жалейте о том,что нет денег и славы.
Вы ведь помнить должны,что возможность жива.
Что судьбою всегда Господь Бог нашей правит,
А упорство и труд с нами будут года.
И тогда обеспечен успех,Вы поверьте!
Ведь талантливых много на этой земле.
Каждодневным упорством дорогу проверьте,
И поверьте сначала Вы сами себе.
И тогда Вас догонит успех и удача,
Если стену ступенькою стали считать.
Только знайте,что сильные тоже заплачут,
Только знайте-умеют они проиграть.
Не жалейте о том,что Вы с жизнью играли,
Что она Вам подножки давала сто раз.
Просто вновь от падений своих поднимались,
А иначе не стали б сильнее сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407563
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Коли буде кохання помирати,
Ніхто не повезе його в лікарню.
Скоріше поведуть його до страти,
Хоча колись водили і в книгарню.
А там йому такі купляли книги,
Такі вірші читали аж до ночі.
Тепер воно для когось наче з криги,
Ніхто вже зігрівать його не хоче.
Коли буде кохання помирати-
За руку вже його не потримають.
Не будуть його душу цілувати,
Бо двоє цілий світ не відчувають.
Коли буде кохання помирати,
То стане просто пустка ще пустіша.
І чим тоді ту пустку заповняти?
Планета стане навіть холодніша.
Бо навіть якщо крильцями махає
Малий метелик-може буря бути.
Як страшно,що кохання помирає,
І ти не можеш це навіть відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406975
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2013
Сміятися крізь сльози,як Вертинський,
Ховаючись за маскою П*єро...
Я літав,але літав так низько...
Губився в переходах і в метро!
Я забував,стирав своє ім*я,
Запах землі і вітер із Вітчизни...
Загнався за кордон,в чужі моря,
В передчутті близької тризни!
Погасли ліхтарі на мокрих вулицях,
І в душах теж погасли ліхтарі...
Душа від холоду мерзлякувато щулиться,
І я кричу до тих,що Нагорі:
"Як,як мені бути,
Скажіть куди мені іти?"
У відповідь:
"Ти слухаєш,але не хочеш чути,
У Тебе в серці дві зорі-лети!
Лети,лети,лети не бійся,
Нехай,бояться ті хто так не вміє!
Від кайданів і облуд земних звільнися,
А Серце хай відпопеліє!
На його місці зродиться нове,
І прийде та,що зцілить твої рани…
Для тебе всі кайдани розірве,
І втишить всі моря і океани!
Замовкнуть раптом люди і міста,
Розіп*яті чеканням і стражданням...
У душах образом Христа,
Освятяться усі думки і грані!
Всі жили,вчинки,болі почуття…
Напевно це і називається - життя!
26.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387842
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.02.2013
Мне без тебя весна да без цветов,
Мне без тебя да ночь так холодна.
Мне без тебя сегодня сны без снов,
Да пустота полмира забрала.
Мне без тебя так город опустел,
Как будто в нем лишь ты на свете жил.
Мне даже Ангел песни спеть сумел,
И руку мне,и сердце предложил.
Мне без тебя все звезды не горят,
Мне без тебя и мед всегда горчит.
Я знаю,что никто не виноват,
Но без тебя луна да не горит.
Мне без тебя планета не моя,
Мне без тебя-мгновенье словно век.
Я стала просто навсегда твоя,
А ты родной,любимый человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403955
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Положи свои пальцы на клавиши,
Заиграй снова музыку нежную
Я, от будничных стрессов оправившись,
Излучать буду радость безбрежную.
Вот закрою глаза и заслушаюсь
Вечной темой мелодий Бетховена.
Перелей потихоньку их в душу мне,
Чтобы звуками вся переполнилась.
Или Моцарта юного светлую
Серенаду ночную отрадную
Заиграй, и с зарею рассветною
Возрождение Дня я отпраздную.
Ах, мой друг, пробегись ты по клавишам,
Разбуди струны сердца молчащие,
Чтобы свечи горели, оплавившись,
Звуки слушая животворящие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401758
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Так часто жизнь нам дарит испытанья
И смотрит с интересом сдалека:
Доставит ли вот это нам страданья,
Иль нервы пощекочет чуть... слегка?
Возьмёт подкинет нам друзей фальшивых,
А дружба их не стоит и гроша.
И тонем мы в потоке слов их лживых...
Но как же ты страшна, бумажная душа!
А добрая страдает в этой жизни.
Она не может лгать и предавать.
Она о дружбе по-другому мыслит.
Но как же сразу недругов узнать?
И как же в мире жить, не ошибиться?
Не стать заложником коварной сладкой лжи?
Ведь это тьма! Но как не заблудиться?
Кто знает это?.. Я прошу, скажи...
Мы жизни часто все сдаем экзамен.
За подлость всем приходится платить.
И если за душой ты носишь камень,
То жизнь тебя накажет, не простит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401525
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Одинокие,уставшие,остылые люди...
и такой же одинокий снег,
ты уверен:когда-нибудь иначе будет,
когда-нибудь зажжется свет!
А пока лишь полоса тьмы,
В голубом крутящемся шаре,
Полоса тьмы- и есть мы:
6 миллиардов в пьяном угаре...
24.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295646
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 15.02.2013
В коридорах жизни…
Я растерял свою судьбу!
О небе и о море мысли,
Не подобает петь рабу!
С чего вы взяли, что я раб?
С чего вы взяли, что я слаб?
С чего вы взяли, что я нить?
Без права петь, без права жить…
Вы сами за меня уже решили,
Но слава Богу сила у меня внутри!
Мои чувства еще не остыли,
И Я стою у открытой двери!
На моих плечах плащом лежит усталость,
Перед лицом небес я остро ощущаю малость!
Ничтожность и слабость свою….
Остыл,застыл на самом краю!
Чувствую себя заржавленным мечом,
Хочу быть былью, былью, а не сном!
28 марта 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326388
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 15.02.2013
Господь всегда со мной,Господь всегда во мне,
И даже если я кажется весь во мгле!
И даже если я печалью на стекле растаю….
Он все равно не отлучит меня от Рая!
22 апреля 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333331
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 15.02.2013
Боже великий, сьогодні мені розкажи,
Що Ти робив у цьому гіркому світі?
Чи слухав молитви з словами допоможи?
В’язав у душі із любові й надії квіти…
Чи бачив Ти, Боже, безвольних своїх рабів,
Які щохвилини стараються добре жити?
Скажи мені, Боже, ну що б Ти тепер зробив?
І як Ти зумів і мене за щось полюбити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399439
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
А ти чужий,а ти мені ніхто,
Шепоче вітер,з нічкою фліртує.
Моє кохання вже давно пройшло,
І вже моя душа тебе не чує.
А почуття знов голими стоять,
Змиваю сум,викидую сумління.
І сльози на душі моїй бринять,
Я залишаю з почуттів терпіння.
А ти ніхто,а був як цілий світ,
Твоя байдужість випила всю душу.
Чи я згадаю через сотні літ,
Що досі ще любити тебе мушу?
Я вибрала у світі лиш тебе,
Лише за це ти міг би полюбити.
Я знаю,що закоханність мине,
І я навчусь без тебе знову жити.
А ти ніхто,а був як цілий світ,
Я у думках молилася за тебе.
Щоб Бог тебе завжди,завжди беріг,
Але тобі мене зовсім не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399379
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Ну как случилось всё? Не понимаю..
Тихонько вдруг пробралась теплота.
Я с радостью деньки те вспоминаю:
Наполнилась вдруг смыслом пустота...
И в жизни всё тогда перевернулось.
Исчезло всё, что было до тебя.
И нежным шелком к сердцу прикоснулось,
Каким-то волшебством к тебе маня.
Неужто и зимою есть цветенье?
Вот веточка черешни расцвела...
Как жаль, что это было лишь мгновенье.
Зимой цвести так долго не могла...
На миг лишь только счастье улыбнулось,
Но сердце не забудет никогда!
Тихонько Синей птицею вспорхнуло...
Исчезло, к сожаленью, навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399058
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Душа поета - наче тонкий лист
Повита вона срібним павутинням,
Медово - ніжний ,золотавий блиск
На фоні тепло – ніжного світіння.
Душа поета - бранка почуттів,
Що спалюють її в момент прозріння
Радісне соло райдужних вогнів,
Що виринають у момент творіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398132
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Не целуешь,и не любишь,писем мне не шлешь.
А от слов твоих по сердцу снова только дрожь.
Не мила тебе любимый,ой да не мила,
Я тебе и не подруга милый,не жена.
За тебя молилась Богу,свечи снова жгла.
Что в большом,холодном мире я любовь нашла.
Пронянула я ладони,чтоб тебя обнять,
Но тебя хороший,милый да нельзя узнать.
Оттолкнув меня ты взглядом,засмеялся лишь,
Отчего меня ты милый да опять казнишь?
Никогда ты не полюбишь,не прижмешь к себе,
Отчего тогда построил дом в моей душе?
Сам закрылся и ключи все выбросил давно?
А когда-то обещал мне:будет хорошо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397368
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Замечаешь ли – друг друга мы теряем,
Годы дарят нам ошибок миллион,
Суетясь, мы их исправить забываем
От забот, что валят к нам со всех сторон.
За ошибки мы потом слезами платим
В одиночестве подушку теребя
Мокрое от слез лицо стыдливо прячем
От других, конечно, но не от себя.
***
Может быть и ты моя ошибка
И ее не надо исправлять.
Не смотри с коварною улыбкой
Может быть нам нечего терять.
Я твоим словам не доверяла,
Что любовь и ненависть родня.
Это и сама теперь узнала…
Не смотри с улыбкой на меня!
Между нами шаг такой короткий
Я стою – ты не идешь вперед.
Мы молчим с тобой, а посередке
Наша жизнь со смертью бой ведет.
Жизнь – любовь, а ненависть – другая
В мертвой схватке: день ли, вечер, ночь…
Мы молчим с тобою. Мы не знаем
Как борьбе невидимой помочь.
Соберу всю ненависть руками,
С силою в лицо тебе швырну…
А любовь? – преподнесу с цветами,
С ними подарю тебе весну!
Не смотри с коварною улыбкой,
Ведь любовь и ненависть – родня.
Может быть ты вовсе не ошибка…
Не смотри с улыбкой на меня.
1982г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393651
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Спасибо Господи за всех друзей,
Молю:дай им возможность и мечту.
Ты помоги им,горести развей,
В Богоявленья день Господь молю.
Спасибо Бог,что крылья мне давал,
Что я летала,падать я могла.
Спасибо,что мне крылья подрезал,
Спасибо,что сильней делал меня.
Спасибо,что здорова и люблю
Людей,детей,друзей и всех врагов.
Спасибо,что я верю в доброту,
Что понимаю многое без слов.
Спасибо Бог за ветер и за дождь,
За то,что сделал ты меня сильней.
Спасибо за обман,даже за ложь.
Ведь только ты знаешь,что мне нужней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393930
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 19.01.2013
То не навмисно, просто то є зло,
То є мій гріх і я з ним маю жити.
Можливо то є щастя… Чи було?
Але лише мені цей хрест носити.
Можливо, не дізнаєшся ніяк.
Можливо, що дізнаєшся лиш згодом.
Але я маю жити тільки так,
Бо це моєї сутності природа.
Я не ридатиму і спатиму вночі,
А ти перегортатимеш сторінки.
Ти не дізнаєшся про внутрішні плачі,
Я не відчую подарунок жінки.
Ти є душа, без сумніву моя,
Але така ж без сумніву далека.
Та не сумуй, бо не сумую я,
Як полетять до вирію лелеки.
Ти берегиня роду і вогню,
Надійний тил та безнадійна втрата.
Ти пробачаєш правду і брехню,
Хоча і той, і тої не багато.
А взагалі, що маю я під «склом»
Апостоли добром не називають.
А може це не має бути злом,
Коли кати і ті прощення мають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393042
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2013
Розплющую очі…вони все ще тут -
Холодним вогнем поневолюють душу.
Кайдани шипами на тілі цвітуть,
Я йду з ними далі…не хочу, та мушу.
Втекла би до моря, хоч зараз зима,
І хвилі безжально б мене катували.
Та море - то воля…А так - лиш тюрма,
Де птасі маленькій ще крила зламали.
Гарячі кайдани холодних надій,
Яким в цьому світі не дано здійснитись…
В очах – чорне небо, в душі-суховій,
Я знов іду далі…а , може, спинитись?
А, може, упасти на битім шляху,
І долю , й кохання аж тричі проклясти..?
О, ні, ні, не зараз! В годину лиху,
Коли добре серце всі ладні розп'ясти.
Тому піду далі, а мрію оту
Віддам я дитині, що долі не мала.
Хай вірить у казку, а я -в пустоту...
Що дала кайдани, а щастя забрала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392208
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Як жаль мені, що свою ласку Тобі не можу дарувати,
Як жаль, що тільки в своїх снах Тебе запрошую до хати,
Як жаль, що лИше увісні Тебе так ніжно пригортаю,
Як жаль, що стежечки-путі до Твого серденька не знаю.
Як жаль, що ніжності рядки cвої складаю на папері,
Як жаль, що храму почуттів ми не відкрили навіть двері,
Як жаль, що серця мого жар Тебе не може зігрівати,
Як жаль, що вірності слова Тобі не можу розказати.
Як жаль, що трави польові нас не дурманили медами,
Як жаль, що в літні вечори ми не гуляли вдвох садами,
Як жаль, що разом, на зорі, ми не збивали теплі роси
Як жаль, що квітку чарівну я не вплітав у Твої коси.
Як жаль, що доля не дала нам розпізнати мить бажання,
Як жаль, що будь- які слова приносять нам лише страждання,
Як жаль, що рОки, як птахи, ключами відлітають вдаль,
Та Жити хочеться, повір! О Боже праведний, як жаль.
(Тож хай пропаде вся печаль…
знімЕмо з себе пектораль…
із мрій наповнений грааль
відвідаєм сповна… вуаль....
От знову падаєм в спіраль,
Щоб не нарватись на шкандаль
Ми повертаємось на баль
Де править усіма мораль…. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391642
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Даже если ты карандаш,
Кто-то держит тебя в руке.
Как обычный порой саквояж,
По дороге в своей судьбе.
Почерк должен его терпеть,
Кто-то водит бумагой тебя.
И терпение надо иметь,
Чтоб писать день ото дня.
Надо след оставлять везде:
На картине живущей лет сто.
Или подпись поставить.В судьбе
Чьей-то выправить:хорошо!
Чтобы сильный ты просто был,
Жизнь заточит тебя всегда.
Чтобы руку ты полюбил,
Что ведет тебя все года.
Даже если ты некрасив,
Пишешь тем,что внутри тебя.
Надо просто,чтоб ты любил
Руку ту,что тобой вела.
Оставляй мудрый след везде:
На картине,бумаге,песку.
И на камне,и на скале
Ты сумей написать:люблю.
Если пусто совсем внутри,
Долго точат тебя тогда.
Карандаш,ты всегда пиши,
Чтоб оставит свой след на года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391051
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Прошу тебя я милый, Боже, ты дай мне жизни лишь глоток,
Осталось дней моих дороже просить прощенья у нее,
Так мало дней и темных нОчей, ну а на сердце лишь комок,
Лишь оттого, что я влюбленный, а надо мною воронье.
Прошу тебя я снова, Боже, верни мгновение весны,
Ты дай надежду мне увидеть те мимолетные мечты,
А маки, Боже, эти маки, что видел утром у реки -
Напомнят мне глаза любимой, что много раз во мне цвели.
Я помню вольный ветер еще кудрявил волосы мои,
Как дождь прошел, а мы, обнявшись, у клена все еще стоим,
Не холодно, не мокро нам, ведь от любви сгорали мы…
Костер угас, а сердце тает в остатках брошенной любви.
Позволь увидеть хоть бы слезы моей утраченной родни,
Я не прошу счастливых дней в судьбы - мне этого не надо,
Лишь дай увидеть их глаза, пускай и грустных и усталых,
Пускай минуты иль мгновенье, но только бы еще живых.
Еще прошу тебя я, Боже, помочь сиротской детворе,
Что не познали теплый взгляд и не играли во дворе,
И когда вырастут они, в глазах их будут слезы боли,
Ведь в детстве так были нужны еще отцовские ладони.
Прости меня: я сделал в краткой жизни очень много горя,
Но сам, своими же поступками напророчил я судьбу,
И может, оттого сдаюсь впервые в жизни я без боя,
Прости меня ты, Боже – но жить так больше вовсе не могу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368975
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 31.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2012
Мы разлюбили,не любим,прощаемся,
Да так бывает и будет не раз.
Просто в друг друга совсем не влюбляемся.
Просто зима,что сейчас-не для нас.
Нет,та зима,тот же снег,тот же ветер.
Та же метелица и снегопад.
Только меня не целуешь в наш вечер.
Только твердишь мне совсем невпопад.
Это не страшно,бывает и будет.
Вечер поплачу,тебя отпущу.
Только душа никогда не забудет,
Как мне сердечко твердит:я люблю.
Только когда будет плохо-не бегай
Сразу к врачу,чтобы душу лечить.
Я наберу вновь в ладошки лишь снега,
Я тебя буду любимый смешить.
Если и это тебе не поможет,
Просто свечу у иконы зажги.
Ангел ладошки тихонечко сложит,
Богу прошепчет-ему помоги.
Если вот это тебе помогает,
Ты никого не ищи-это я.
Просто так в мире любимый бывает,
Знаешь-не важно,что я не твоя.
Стану слезинкой и с глаз заберу я
Все твои слезы,чтоб ты не грустил.
Я не с тобой-только очень люблю я,
Пусть ты меня навсегда позабыл.
Это не важно.Большое сердечко
Так целовало всю душу твою.
И пусть другой мне подарит колечко,
Только тебя с Ангелочком храню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384703
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2012
Не плач, прошу, мале дитя,
Ти витри сльози ті печалі,
Візьми, ось і рука моя,
Бо серце ти давно тримаєш.
Приємно згадувати дні,
Як червоніли твої щоки,
Як ти ховала крижані,
Від лютого морозу руки.
А я соромлюся і ти
Все червонієш, як і завше,
Та як наважитись, змогти
Поцілувати тебе вперше.
(Христинці Рикмас)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383421
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Боже,дай же мені кохання,
Щоб щасливою бути могла.
Щоб про нього я думала зрання,
Щоби щастя своє берегла.
Подарую йому в зорях небо,
Розділю з ним і осінь,й зиму.
Бо мені це кохання так треба.
З ним зустріти і літо,й весну.
Та одного не знала я зовсім-
Дарувала кохання тому,
Хто ніколи не дивиться в очі,
Хто залишить мене і одну.
Хто у Бога не просить кохання,
Не розділить зі мною ні мить.
І самотнє моє лиш чекання,
І душа моя досі болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382735
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
І вирвані листки... Незрозумілі фрази...
Несказані слова у строках телеграм.
Нам не судилось, певно, більше бути разом...
Кричить душа рядком, який не дописав.
Слова всі між рядків... На жаль, не так читались...
Назавжди замовчить мобільний телефон...
не скажемо тепер, навіщо закохались...
Розходимося ми, полишивши цей сон.
Не думай... Не читай... Спинились на трьох крапках...
Продовження десь там втекло за горизонт...
давай повіримо, що раптом так, - зненацька,
розквітне всесвіт... З ним - наша любов.
08. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві від чоловічого імені)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377795
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Нам с тобою не выйти из дома,
Нам с тобою и песен не спеть,
От чего ж так до боли знакома
Струн гитарных звенящая медь.
Мы с тобой голосами зажаты
В цифровых перекрёстках сети
И мечтаем о сахарной вате,
Под Битлов, чтоб по парку идти.
Перекошены рыжие клены
На рябом мониторе компа,
Каждый чат в эту осень влюбленный,
А она электронно слепа.
В электронном раю нету Бога
Здесь за Бога провайдер, "винда".
Здесь реально, лишь "клаву" потрогать,
Остальное - слова, ерунда.
Мы в раю том забили уж место,
Верим в то, что не плохо и тут,
Потому что от всех наших текстов
Эплы в яблони не прорастут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215908
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 15.11.2012
Втома – немає нічого сумніше,
Втома від праці, яка без розваг,
Втома. Чи думав про неї раніше?
Втома - спочину лише на словах.
Втома, від болю стискаються скроні,
Втома викручує м’язи й кістяк,
Втома як гиря лежить на долонях,
Втома зі втомою, більше ніяк.
Втома – уривки обірваних віршів,
Втома – кладовище мертвих думок,
Втома… Тупію. Все зайве, все інше,
Втома намотує втомлений строк.
Втома фізична і втома моральна,
Втома в душі і на плечах вона.
Втома реально - матеріальна,
Втома - на кожному кроці стіна.
Втома, все сіре надворі і вдома,
Втома - націлений в лоба фінал,
Втома, й на мить не минаюча втома.
Втома розбудить, бо з нею лягав.
Втома - набита роками оскома,
Втома придушує, втома гнітить.
Втома дістала, заїздила втома,
Втому на спокій міняю на мить.
25.05.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200175
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 06.11.2012
Что жалеть о том, что не сбылось.
Значит так кому-то очень нужно.
Пусть сегодня мы с тобою врозь,
Я смотрю на это равнодушно.
Скомканы прозрачные мечты,
И душе спокойней на свободе.
Не боюсь душевной пустоты:
Я привыкла к непогоде, вроде.
И не станет осень холодней.
Раньше срока вьюга не нагрянет.
Нас разлука делает сильней,
Но, надеюсь, грустью вновь не станет.
А дожди тихонько за окном
Слёзы за кого-то проливают.
Я не буду плакать о былом.
Жаль, что годы быстро улетают.
Я не знаю: был ли ты судьбой,
Или просто ты по ней промчался?
Хоть душа не плачет за тобой,
Всё же в сердце ты моём остался..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375850
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
А людям треба розділових знаків,
Що розділяють їх до нервів –і навпіл.
Замість обіймів, снів, гарячих маків
Крапками ,комами встеляють буднів стіл.
І намагаються, щоб все було «як треба»,
За розкладом стереотипно – п’яних днів.
В їхніх очах все менше сині неба…
А на вустах так мало справжніх слів.
Десь в бронхах мрії душаться пісками,
Зап’ястя від байдужості бліді.
А спробуйте широкими мазками,
Хоч раз в житті провести по воді.
Помрійте…Дощ торкає партитурою…
В обіймах моря ніжаться дельфіни…
Ні, більшість марять лиш архітектурою
Тому будують стіни, стіни, стіни…
І кожна доза кисню відрахована,
Стискають серце дві півкулі ребер.
А я лише страшенно заримована
Тобою. І у тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374155
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Не проклинай, бо все одно забуду,
Із пам'яті прогоню, наче буревій.
Не зрозуміють нас з Тобою люди
І сльози не успіють висохнуть із вій.
І так безжально стане ком у горлі,
І серце затріпоче, болем защемить.
А ми з Тобою- в розпачі, но горді
Не поєднали разом мрії в одну мить.
Я так тривожно світ Твій забуваю,
І більше не торкнуся я Твоїх грудей.
У серці нелюбов Тобі прощаю,
Не проклени, а світлом будь поміж людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372881
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
За що я люблю Україну?
За дух незломимих людей!
Що бачать усюди руїну,
Та сповнені щирих ідей!
За те, що зі зломаним носом
На ноги твердіше встає
Країна, що пахне покосом
І думку ще власну снує!
Що очі простої людини
Тут повні любові, добра,
Що тут не бувало години,
Щоб паша стояла сира!
За що я люблю Україну?
Як матір свою не любить?
За неї в потрібну годину
Я душу готовий згубить!
P.S. Патріоти зрозуміють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372836
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Я встаю о дев'ятій,
Дивлюся на годинник і повертаюся кілька разів.
Потім засинаю ще на година або три.
Іноді так здорово побути мною.
Адже я живу, немов кожен день — неділя.
Люди сміються з мене через це.
Вони вважають, що я нічого не доб'юся,
Живучи так, ніби кожен день — неділя.
Я не працюю,
Але це не моя вина, просто так склалося,
Що робота - це не для мене.
Деяким це складно зрозуміти,
Але я роблю те, що мені подобається -
Пишу вірш,
Про те, як це - жити, як я.
Може, мені варто змінитися?
Спробувати жити, ніби кожен день - субота?
Але мені і так добре,
Адже завтра інший день...
Я все одно живу, наче кожен день неділя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371952
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2012
Я не хочу души волненья,
Ни твоих взглядов, ни любви.
И не проси ты моего прощенья,
Надежд во взгляде не ищи.
И душу предо мной не раскрывай,
Я не хочу твоих порывов.
И сети мне не расставляй,
Не притесняй меня к обрыву.
Не заставляй меня ты избегать
Места души моей обетованные.
И не старайся чувст моих ты пробуждать,
Они ведь, как и ты, такие же незванные.
Живой я памятник для чувств моих,
Я и себя давно похоронила!
В душе моей нет места для двоих,
Душа моя - лишь для меня могила!
Меня тебе до смерти не понять -
Длинны шипы колючего куста!
И постоянно будешь ты встречать
Презренный взгляд мой и строго сомкнуты уста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240903
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 13.09.2012
Де наші прадіди росли,
плекали кожен звук,
до нас з чужої сторони
прибув послом мАТЮК.
Обматюкав і рід, і пліт,
усе святе поправ,
і заволав на цілий світ,
що він тут вікував.
Всмоктався в жили нам мАТЮК -
не витравим ніяк,
розставив сіті, як павук,
вчепився, як будяк.
І торжествує, верещить,
дітей в дворі ляка -
вже кожен кут і кожна мить
у лапах хижака.
Якщо в душі ти ще козак,
а не порожний звук -
жени в три шиї хамства знак,
загарбницький мАТЮК.
А дурнів, що з ним повелись,
лікуй ще батогом,
нехай в краю, як і колись,
Добро стане послом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361971
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
У штучно створеному світі
платять гроші за розваги
і не знають де поїсти,
щоб вдягнути для поваги
Поряд з розкошами – злидні
Дивна річ, але то правда
Не змінилося нічого
Окрім зовнішнього блиску
У вітринах магазинів
На бульварах…вікон лімузинів….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361100
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Я не родився бунтарем -
Таким мене зробила влада,
Олігархічна горе-влада,
І тому в серці біль та щем!
Я став, мій брате, бунтарем -
Во ім'я правди для народу,
Во ім'я справжньої свободи:
Буть не рабом, а трударем!
Я чую голоси і крик,
Я бачу сльози і благання
Простих людей в біді, в стражданнях,
І я за них, я - бунтівник!
Я словом кривду спопелю,
Розірвуться брехні кайдани,
І наша думка полум'яна
Засвітить праведну зорю!
10.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345681
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 03.09.2012
Часто мы страдаем от измены,
Плачем от предательства и лжи,
И прощаем, веря в перемены,
Но в итоге только миражи.
Закружится голова от счастья,
Коль услышим пару нежных слов.
Но порою ложны сладострастья:
Попадёшь, как рыбка на улов.
Берегитесь, люди, ложной страсти,
Тех, кто без зазрения предаст:
Заготовит ловкие все снасти,
И картинку яркую создаст.
Каждый в жизни может оступиться.
И поверит сердце, ведь не может врать
Может вмиг в обмане раствориться:
Верное не может предавать!
И тогда становимся вдруг жертвой,
Попадая в руки наглеца.
Обманувшись в чувствах самых светлых,
Больше не поверишь никогда.
Жизнь сложна: коварны повороты.
Не губите хрупкие сердца.
То паденья, то возможно взлёты.
Но не будьте в роли .........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359208
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Різниця не в тому, чи квітень, чи вже листопад, –
Відмінність у тім, ким ви впевнено хочете стати
І страх – це не віра у диво – це кроки назад.
Ніколи не бійтесь; боятися – це не літати!
Душа, що шукає, планує, горить – золота.
В душі, де сто мрій – там насправді сади, ну і квіти…
Як добре, що в серці у кожного тліє мета
І добре, що віра у неї дозволить горіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267847
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 05.05.2012
(Олесі Рикмас)
Ще ніколи так близько не був із бажанням завітним
Наш світанок життя, що так радістю дня заяснів;
Ще ніколи у квітні так тепло не було мені, –
Хай життя наше стане цим світлим і сонячним квітнем.
Двадцять п’ята весна як ніколи зелена-зелена.
Навіть всесвіт холодний зірвався подвійним теплом
І у серце надій – як ніколи! – надій намело…
Ти ж тепер наречена моя, ти моя наречена.
Ми з тобою, узявшись за руки, збудуємо нішу
Прислухаючись завжди до серця святих голосів.
Може Бог уже бачив подібних нам сотню разів,
А от я сумніваюсь, чи є наречена гарніша…
29.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334588
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012