Не ревнуй меня, милая, к женщинам –
Их вокруг нескончаемый сонм.
Я тебе небесами обещанный,
Я живой – не мираж и не сон.
Так возьми мое сердце горячее
И тепло моих ласковых рук.
Никогда не коснется обманчиво
Тебя нежность моих жарких губ.
Я в тебе растворюсь, словно облако
В голубом океане небес.
Я вернулся из темного омута
И с тобой к новой жизни воскрес.
Ведь ты мне небесами завещана,
Чистым сгустком заветной мечты.
Для меня ты – Любимая Женщина.
Только ты...
Только ты...
Только ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655393
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Не ревнуй меня, милая, к женщинам –
Их вокруг нескончаемый сонм.
Я тебе небесами обещанный,
Я живой – не мираж и не сон.
Так возьми мое сердце горячее
И тепло моих ласковых рук.
Никогда не коснется обманчиво
Тебя нежность моих жарких губ.
Я в тебе растворюсь, словно облако
В голубом океане небес.
Я вернулся из темного омута
И с тобой к новой жизни воскрес.
Ведь ты мне небесами завещана,
Чистым сгустком заветной мечты.
Для меня ты – Любимая Женщина.
Только ты...
Только ты...
Только ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655393
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Не ревнуй меня, милая, к женщинам –
Их вокруг нескончаемый сонм.
Я тебе небесами обещанный,
Я живой – не мираж и не сон.
Так возьми мое сердце горячее
И тепло моих ласковых рук.
Никогда не коснется обманчиво
Тебя нежность моих жарких губ.
Я в тебе растворюсь, словно облако
В голубом океане небес.
Я вернулся из темного омута
И с тобой к новой жизни воскрес.
Ведь ты мне небесами завещана,
Чистым сгустком заветной мечты.
Для меня ты – Любимая Женщина.
Только ты...
Только ты...
Только ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655393
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Зітхала книга тихо у куточку:
- - Ніхто зі мною не спілкується давно,
Ніхто не полистає ні листочка,
Хтось в соцмережах, інший дивиться кіно.
Такий складний, тернистий шлях здолала,
Щоб дарувати Вам свої знання,
Та краще деревом була б зростала,
Чим в існування перевтілилось життя.
Під спудом пилу спорожнілих душ
Зітхала книга за майбутнє світу:
- Де той блаженний мудросвітий ключ?
Без книги розум, наче дім без вікон.
Зітхала книга: - де прозріння час?
Рілля пізнань не орана, пустує,
І сіроманцем прожите життя,
Без книги розум той, нічого не вартує.
Єдиним хлібом голод не здолати,
А вічна їжа – це живі знання.
І мудрості без книги не пізнати,
Тож треба жити з книгою щодня.
11.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653469
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Зітхала книга тихо у куточку:
- - Ніхто зі мною не спілкується давно,
Ніхто не полистає ні листочка,
Хтось в соцмережах, інший дивиться кіно.
Такий складний, тернистий шлях здолала,
Щоб дарувати Вам свої знання,
Та краще деревом була б зростала,
Чим в існування перевтілилось життя.
Під спудом пилу спорожнілих душ
Зітхала книга за майбутнє світу:
- Де той блаженний мудросвітий ключ?
Без книги розум, наче дім без вікон.
Зітхала книга: - де прозріння час?
Рілля пізнань не орана, пустує,
І сіроманцем прожите життя,
Без книги розум той, нічого не вартує.
Єдиним хлібом голод не здолати,
А вічна їжа – це живі знання.
І мудрості без книги не пізнати,
Тож треба жити з книгою щодня.
11.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653469
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Зітхала книга тихо у куточку:
- - Ніхто зі мною не спілкується давно,
Ніхто не полистає ні листочка,
Хтось в соцмережах, інший дивиться кіно.
Такий складний, тернистий шлях здолала,
Щоб дарувати Вам свої знання,
Та краще деревом була б зростала,
Чим в існування перевтілилось життя.
Під спудом пилу спорожнілих душ
Зітхала книга за майбутнє світу:
- Де той блаженний мудросвітий ключ?
Без книги розум, наче дім без вікон.
Зітхала книга: - де прозріння час?
Рілля пізнань не орана, пустує,
І сіроманцем прожите життя,
Без книги розум той, нічого не вартує.
Єдиним хлібом голод не здолати,
А вічна їжа – це живі знання.
І мудрості без книги не пізнати,
Тож треба жити з книгою щодня.
11.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653469
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
***
Я порожня мов діжка,
Наче струшена груша -
Знов кляну каламар,
І пера кляну душу!
Не плямує чорнило
Білий простір листків,
Бо думки розбрелися
Й нема слів, нема слів.
Чи всі теми вже списано?
Чи невдалий цей день?
Ні строфи не написано -
Голова, мов би пень!
Вся спітніла й скуйовджена
В муках рву папірці -
Моя рима знеможена
Відкидає кінці.
Згляньтесь небо і боги,
На мої, на труди!
Де ж ти, Музо-небого,
Я благаю - прийди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653464
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
***
Я порожня мов діжка,
Наче струшена груша -
Знов кляну каламар,
І пера кляну душу!
Не плямує чорнило
Білий простір листків,
Бо думки розбрелися
Й нема слів, нема слів.
Чи всі теми вже списано?
Чи невдалий цей день?
Ні строфи не написано -
Голова, мов би пень!
Вся спітніла й скуйовджена
В муках рву папірці -
Моя рима знеможена
Відкидає кінці.
Згляньтесь небо і боги,
На мої, на труди!
Де ж ти, Музо-небого,
Я благаю - прийди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653464
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
***
Я порожня мов діжка,
Наче струшена груша -
Знов кляну каламар,
І пера кляну душу!
Не плямує чорнило
Білий простір листків,
Бо думки розбрелися
Й нема слів, нема слів.
Чи всі теми вже списано?
Чи невдалий цей день?
Ні строфи не написано -
Голова, мов би пень!
Вся спітніла й скуйовджена
В муках рву папірці -
Моя рима знеможена
Відкидає кінці.
Згляньтесь небо і боги,
На мої, на труди!
Де ж ти, Музо-небого,
Я благаю - прийди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653464
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Тоді, у таборі, і ми, дев,ятикласники...
Вона завжди скидала руку: «Жень, не треба..."
І я, покірний, (...от капу́тець недотепний!)
...Терпів, І щічки доторка́вся вустомасником.
Обіймні ноченьки дубового узлісся
Чомусь ...пришвидшували танучий світанок.
...Вертав ...під ручку трошки ...засердиту панну.
І ...тішивсь знайденому ...ніби – компромісу...
09.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 05.03.2016
Тоді, у таборі, і ми, дев,ятикласники...
Вона завжди скидала руку: «Жень, не треба..."
І я, покірний, (...от капу́тець недотепний!)
...Терпів, І щічки доторка́вся вустомасником.
Обіймні ноченьки дубового узлісся
Чомусь ...пришвидшували танучий світанок.
...Вертав ...під ручку трошки ...засердиту панну.
І ...тішивсь знайденому ...ніби – компромісу...
09.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 05.03.2016
Тоді, у таборі, і ми, дев,ятикласники...
Вона завжди скидала руку: «Жень, не треба..."
І я, покірний, (...от капу́тець недотепний!)
...Терпів, І щічки доторка́вся вустомасником.
Обіймні ноченьки дубового узлісся
Чомусь ...пришвидшували танучий світанок.
...Вертав ...під ручку трошки ...засердиту панну.
І ...тішивсь знайденому ...ніби – компромісу...
09.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 05.03.2016
Тоді, у таборі, і ми, дев,ятикласники...
Вона завжди скидала руку: «Жень, не треба..."
І я, покірний, (...от капу́тець недотепний!)
...Терпів, І щічки доторка́вся вустомасником.
Обіймні ноченьки дубового узлісся
Чомусь ...пришвидшували танучий світанок.
...Вертав ...під ручку трошки ...засердиту панну.
І ...тішивсь знайденому ...ніби – компромісу...
09.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 05.03.2016
Ніч ще готує зоряні одежі,
а вечір їй малює акварель...
Пере́лив кольорів – за грань, за межі,
на барвах – Реріха й Деґа дуель!
Під силу замальовка лиш обра́нцям,
таланту геніального митця...
Рожевий відсвіт міниться багрянцем,
за мить – спалахує палітра вся.
Магічність кольорового розмаю
бере в полон і погляд, й почуття...
сльозинку котить... подих переймає
феєрія космічного буття.
Вечір 16.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629216
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Ніч ще готує зоряні одежі,
а вечір їй малює акварель...
Пере́лив кольорів – за грань, за межі,
на барвах – Реріха й Деґа дуель!
Під силу замальовка лиш обра́нцям,
таланту геніального митця...
Рожевий відсвіт міниться багрянцем,
за мить – спалахує палітра вся.
Магічність кольорового розмаю
бере в полон і погляд, й почуття...
сльозинку котить... подих переймає
феєрія космічного буття.
Вечір 16.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629216
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Ніч ще готує зоряні одежі,
а вечір їй малює акварель...
Пере́лив кольорів – за грань, за межі,
на барвах – Реріха й Деґа дуель!
Під силу замальовка лиш обра́нцям,
таланту геніального митця...
Рожевий відсвіт міниться багрянцем,
за мить – спалахує палітра вся.
Магічність кольорового розмаю
бере в полон і погляд, й почуття...
сльозинку котить... подих переймає
феєрія космічного буття.
Вечір 16.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629216
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Пожалуйста, побудь еще со мной,
Не уходи, мне нужно вдохновение!
Пусть далеко, но в мыслях всё ж с тобой,
Ты наказанье, искупленье и прощение...
Побудь мне музой, скверной или чистой,
Побудь страданьем, откровеньем и грехом!
Стань в жизни мне альтернативным смыслом,
Разбор причин и следствий на потом.
Ты постучи в окно моё крылом,
Как фея, или птица или ангел,
Стань для меня моим кошмарным сном,
Стань озарением в монументальном.
Пусть ланью дикой мечутся слова,
Я рифмой успокоить их смогу.
Не Афродита, пусть, но в наготе краса,
В стихах ты мне Эрато поцелуй!
Через страдания рождается искусство,
Когда для этого есть очень веский стимул.
Дать через вдохновенье выход чувствам:
Страданья и искусство неделимы!
Ты просто рядышком в тиши со мной постой,
Будь Мельпоменой или Терпсихорой,
Пока творить буду в очередной,
Пожалуйста, побудь еще со мной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568910
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Не звертай на мене погляд.
Я не цей малюю світ.
Не художник - скромно поряд,
чисто так собі сусід.
Не звертай на мене погляд,
обережно відійди.
Не потрібний твій медогляд -
хто такий у мене ти?
Не нав'язуй точки зору
і естетики не вчи.
Не записуюсь до хору,
в груди сам себе б'ючи.
У мене - своя дорога.
Спроба перша... Ще не дід...
Так що щезни якомога...
Інший я малюю світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563974
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Дороги, які обираємо ми,
Не завжди бувають наші...
...........................................................
Дороги, якими ти йшла колись,
Давно загубилися в часі,
А справ твоїх шальки, то вгору, то вниз,
Хитають терезів чаші.
І щоб не робила, куди б не йшла,
Рахує твої Хтось кроки.
І добре, якщо ти в душі несла
Любові зерна крізь роки.
Повір, бо там, на останній межі,
Хтось гляне в очі й спитає,
- Ти сповнена Духа, чи він зубожів,
А серце, мов вовча зграя?
Дороги, якими ти йдеш тепер,
Не стали для тебе легкими,
Та вірує серце і дух твій не вмер,
І Ангел завжди за плечима.
..............................................................
Дороги, які обирають тебе,
Стають назавжди твоїми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544088
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 01.01.2015
Мій жовтень – листоноша чарівний.
Невільник часу і чужих історій.
Розносить людям і яскраві сни,
І дощ в конвертах, і холодні зорі.
Мій янгол. Сум багряно-золотий.
Збирає втрати, підсумки і драми –
Гербарій боротьби і самоти.
Іде до раю грішними садами.
Моє натхнення. Мій далекий друг.
Лиш спиниться на хвильку – і в дорогу.
Летить у вікна чар осінніх рун,
Римує вітер слізні епілоги.
Моя свобода у полоні мрій…
Щодня втрачаю і знаходжу знову
Твій вічний сенс – примирення стихій,
І цю любов, солодку і тернову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529630
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Осінь плете із пожовклого листя сукенку.
Кожного дня все нового рядка додає.
Тратить природа, даровану травнем, зеленку.
Ну, а вона, панна осінь, пишніша стає.
Ловить руками листки і з землі підіймає,
Клена пурпур ліг у прядиво й липи жовтець.
Вітер б'є в бубон, звук вороном вгору злітає,
Листя зриває. А осінь кричить: "Молодець!"
Скоро сукенка сплететься, гілл́я оголиться.
Осінь поїде на бал, бо такий її вік.
Долю знайде там і буде усе, як годиться:
Цьомки, весілля, і... вересень- син через рік.
Я цей вірш бачу вальсом. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528992
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 12.10.2014
[b]ОСІНЬ[/b]
Осінь в лісах порозпалює ватри:
Клени, берези шаліють в екстазі!
Тільки недовго вже їй дівувати,
Світ дивувати безумством фантазій…
Осінь ночами чаклує дощами,
Осінь ночами чаклує вітрами,
Але ідуть її дні, як прочани,
До льодяного зимового храму.
Осінь пишається пишним убором,
Ніби дівчи́на до зустрічі з милим…
Білим укриє зима омофором
Жовтогарячої осені килим.
Віхола скоро у сніжнім завою
Тут закружляє в сумнім полонезі…
Та фантазеркою, а не вдовою
Осінь лишається в світі поезій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525651
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014
В стражданнях, болях чи в журбі,
сльозами серце вмити мушу
і висповідатись... собі...
у віршах, щоб очистить душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514254
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 09.09.2014
Пече так в душі в глибині,
Що хочеться зброю узяти
Й за всіх матерів і синів –
Стріляти, стріляти … стріляти!
У поле, у небо, у яр…
Звільнити від ворога землю.
І вигнати геть яничар…
Й нарешті, уже …«відокремлю».
О, Боже мій милий, чи ж я
Зумію, так просто, стріляти?!
У кожного ж людське ім*я
Й дорога до рідної хати…
Не чують же слів і благань,
Здавалось, були ще народом…
Не буде ж вам більш виправдань,
Червивим лишилися родом.
Спиніться, бо вже й небеса
Розколюють сльози молитви!
І зорі впадуть…не роса…
І кара зійде за всі битви.
У руки беру автомат ,
Прощення Господнє благаю.
Й за всіх, за усе, супостат!
Стріляю, стріляю… стріляю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518302
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 08.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2014
[i]NNnn
[/i]
[b][i]Що я, бокал?.. Лише кришталь і спрага,
Пустий, холодний, одинокий звук.
Та повен я бажання... і наснаги
Відчути рай – вина закличний гук!
І ось тебе... повільно... поглинаю:
Так свято... з дзвоном... десь із висоти
Повни́ш мене... від денця... і до краю...
І вже ущерть... по самі вінця – Ти!
І вже в мені... ти граєш кольорами,
Тамуючи і спраглість, і жагу,
І вже немає святості між нами –
Помножуєш... бажання на снагу!
...Хай я – бокал! З тобою ж я – не спрага,
І не мінорний, одинокий звук –
Симфонія і здійснення, і прагнень,
І дотик... ніжних губ, ланіт і рук...
Чарівність я твою не розплескаю,
Аби, вакханко*, в герці шаленіть!
Я донесу її... до неземного раю,
Де нас з'єднає сластолюбна мить...
І буде там блаженство... і відрада:
І хміль вина... й бокалів блиск і звук...
Хай я – бокал, в тобі ж, вино, – вся влада,
Бо ти в мені... римуєш серця стук![/i][/b]
17.08.14
__________
*В грецькій міфології Вакх – Бог вина;
«вакханка» — жінка, нестримна у
проявах своєї пристрасті.
На світлині: Никанор Тютрюмов, "Отдых вакханки".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]
Занурена у музику дощів,
У сиву органзу краплин прозорих,
Бреду босоніж в мокрому плащі
Повз ліхтарів яскраві метеори.
І, плавно розсікаючи озон,
Мов плазму океану каравелла,
Вслухаюся в небесний баритон -
Розспівується грозова капела.
Б'ють на ударних блискавки прудкі
І спалах розсікає темні хмари!
Свої перуки, змоклі і важкі,
Обтрушують на во́гкі тротуари
Акації у гранулах краплин,
Мов парижанки, горді і високі!
Закутана у зливовий сатин,
Вдихаю шепіт вулиці крізь кроки.
І так мені спокійно на душі,
Пряде вечірнє небо сивий ку́жіль...
Пунктиром обриваються вірші
І... плюскаються у дзвінкі калюжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Прихились до землі: чуєш стогін,
Це сльозою зітхає печаль,
Це страждання людського відгомін
І душі материнської жаль.
Хіба ж можна словами сказати,
Як же тугою тиша кричить…
Кришить серце знедолене мати,
А воно все болить…і болить!!!
Гладить вітер обличчя змарніле
Та не легшає навіть й на мить.
Світлий день став, як ніч почорніла,
І захмарилась неба блакить…
Задивись в небеса: чуєш тиша
У засрібленій висі лежить.
Це Героїв душа кожна пише,
Як нам землю свою боронить.
Ми кладемо із вдячністю квіти,
І стираючи тихо сльозу…
Знов стаємо у стрій монолітний
Розігнати над краєм грозу.
Прихились до плеча: чуєш міцність
І незламність у вірі святій.
Хтось сказав, що даремно у вічність
Вони йшли у своїй простоті.
А я знаю, що ангелом стали
І нависли над краєм крильми.
Не скажіть… не даремно вмирали,
Бо свободу прикрили грудьми.
Зазирни в небокрай: як світає!
Україна над світом встає.
В небесах Сотня правди чекає,
Пора слово сказати своє.
Крок за кроком вперед, щогодини
Розгрібаємо безлад чинів…
Доля ж вкотре дає для людини
Вибирати життя і Синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491141
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.07.2014
[b]В країні мрій, любові й честі[b][/b]
Міраж свободи майорить,
Ідуть до нього - в торбі єдність,
Міраж все ближче мерехтить.
Пройшли копальню героїзму -
Потроху в торбу додали,
І на кар'єрах оптимізму
Останні крихти дошкребли.
Пірнали в море сліз, щоразу,
Коли клювали беркути,
Але не думали ні разу,
Щоб повернутись і не йти.
Уже втомились, нерви здали,
Та ще не пройдено цей шлях -
Усі чекають дощ визнання,
Щоб збив кайдани на ногах.
Нелегка путь, але здолати
Її назначено в зірках,
Щоб потім миром напувати,
Тих, хто повірив в світлий шлях.[/b]
"Зґарда" художник Марта Пітчук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496968
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Не знаю, земна чи приземлена
Та мені не потрібен Олімп.
Мої очі до Бога звернені:
"Боже, дай нам насущний хліб...
Сил і віри дай мені, Господи,
На тернистих життєвих шляхах,
Ти за руку мене веди
Моя доля у Твоїх руках.
О, Всевишній, благаю Тебе,
Бережи моїх рідних завжди,
Подаруй мені щастя земне,
Від найближчих біду відведи.
Силу волі і мудрість зішли
В моїх вчинках і в моїх словах,
Щоб любов була в серці завжди
Й не торкався його гнів і страх..."
Я Олімпу вершин не прошу,
Ані слави, ні перемог.
Лиш шепочу молитву свою-
Вся надія моя - то є Бог.
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472566
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 31.03.2014
Моя жадоба. І моє бажання.
Моя надія.
Мрія.
Сподівання.
Моє із раю вигнання́.
Гріхопадіння. Каяття.
Моя любов. Моє кохання.
Моє непро́жите життя.
Моє безсоння.
Сон.
Світання.
Моя духовная сім'я.
Творіння.
Творення.
Дитя.
Мій Ангел.
Мій Охоронитель.
Близький.
Далекий.
Друг.
Учитель.
Моє падіння з висоти.
І знову пік.
І знов - вершина.
Бурштин сльози.
Свіча.
Людина.
Мої некинуті листи.
Моя зоря.
Моя краплина.
Край світу. І його початок.
Політ.
Крило.
Небес свічадо.
Моя весна.
Моє прозріння.
Всі дужі райдужні мости.
Великий Піст.
І Воскресіння.
І Хрест, який мені нести...
І все це - Ти.
І все це Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419604
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 10.02.2014
Попрошу у своей судьбы
Чистой-чистой глоток воды.
Попрошу у судьбы поесть –
Корку хлеба сочту за честь.
А еще попрошу я кров
И защиту от всех врагов.
Снег идет за моим окном.
Молодое бурлит вино,
И в духовке стоит пирог.
Так судьба подвела итог –
Есть и кров, и вино, и хлеб.
Все же Фатум мой глух и слеп.
Не гореть средь снегов огню.
Но судьбу свою не виню.
Не бросать мне слова бы зря –
Попросить у судьбы тебя.
(Мой рисунок акварелью)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471322
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
В моїм житті настав сумний момент-
Ще зовсім нестарому чоловіку
Дали передостанній документ-
Посвідчення про пенсію довіку.
Останній документ з моїм ім'ям
Кому дадуть - напевно невідомо.
Дай боже,щоб отримала сім'я,
А не яка -небудь людина незнайома.
Коли іти у вирій прийде час -
Полинем без перепустки у небо.
А щоб у землю загорнули нас -
Папери неодмінно мати треба.
Молю творця -
Не квап цієї миті!
Ми ще не все зробили в цьому світі!
2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471138
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Зійшла зоря… за нею лине ніч…
З дзвіночками літають янголята…
Щасливу звістку розсипають навсібіч…
В передчутті величнішого свята…
Духмяно пахне сіно під столом…
Дідух пишається поважно на покутті…
Вже чутно коляду… З святим Різдвом! -
Вітає небо… і тривоги всі – забуті!
Христос рождається! – вже чути звідусіль…
Слави його! Незламний мій народе...
На добру долю! На добробут! Хліб і сіль!
Хай оминуть країну всі незгоди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470718
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 07.01.2014
А ти для мене вогник засвітила
І день заграв, немов у ворожбі,
Моя натхненна Музо світлокрила,
За кожне слово дякую тобі!
Що я сміялась, плакала й зітхала
В солодкому полоні рим і фраз,
Що по тонких невидимих лекалах
Відточувала слово, мов алмаз...
Що не було мовчання поміж нами
І забуття не штрикали ножі,
Що я кохала завше до нестями,
Що я страждала вкотре на межі.
І милувалась чарами природи,
Розгледівши дива́ у простоті,
І ти мені освічувала сходи,
Вела у даль незвіданих світів.
А скільки весен разом заквітчали,
А скільки зим дмухнули в потічки!
І золотої осені опали
Ми заплітали спільно у рядки!..
І ти, така окрилена й щаслива,
Була зі мною в радості й журбі!..
Моя прекрасна Музо незрадлива,
За кожен подих дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 02.01.2014
Чарує ніч. У ній – кохання сила.
Чарує ніч. Замріяна й жива.
Незвідана, зрадлива і зваблива,
Вона вступає у свої права.
Дарує ніч, комусь – кохання диво.
Комусь - надію, іншим - забуття.
Бентежна, необмежено красива.
І таємнича, як саме Життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469684
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 02.01.2014
Коли осінь обтрушує листя
Й засипає орнаментом поле…
Ти не просто мені приснишся,
Ти залишишся тихим болем.
Коли ніч вигаптовує зорі,
А туман припадає на тіні,
Додивляюся сни неозорі,
Доленосних шукаючи ліній.
Коли небо засяє світанням,
Болем ляже печаль у долоні,
Ми приснилися, мабуть, востаннє,
Бо долоні ж занадто… солоні.
Коли осінь тривожить дощами,
Перегойдує крилами листя
І журою летить за вітрами,
Аби десь з висоти приземлиться…
Не проситимусь в сни - сподівання,
Не смутитиму мрію тобою…
Відтепер я осіннім прощанням
Залишусь наодинці з журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460477
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 01.01.2014
Ген свіжий вітер полірує небо,
Що заблищало, як на річці – лід,
Лиш серед блиску – хвіст вогненний Геби*.
Зима лишає в просторі свій слід
З пухких сніжинок, вікон візерунків,
Що розмальовує юнак – мороз.
А під ялинкою вже подарунків
Збирається святкових цілий стос.
Бо ж – Новий рік! І кінь у синій гриві**
Мчить крізь морози, мчить крізь щільний час,
Щоб у натхненнім, люблячім пориві
Відкрити в щастя двері для всіх нас,
Бо наша доля й наша ціль висока –
Це Україна в мирі і добрі,
В серця вселилися б і мир, і спокій
В цій неспокійній, нелегкій порі.
Нехай в усіх оселях радість буде
Зимою, влітку, в кожен – кожен час.
Нехай всміхаються щасливі люди.
Вітаємо із Новим роком Вас!!!
*астероїд, що названий на честь богині Геби
**синій дерев”яний кінь – символ 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468514
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 01.01.2014
Якось раз під Новий рік
Сірий зайчик скік та скік,
Під віконечком стрибав,
У віконце зазирав.
І лиса з рижим хвостом
Все ходила під вікном,
У віконце зазирала,
На ялинку поглядала.
А ялинка вся горіла,
Золотим дощем мигтіла,
І манила віх до залу,
Подарунки обіцяла.
Раді всім у дружнім крузі,
Веселіться, любі друзі.
Всім радіти, всім дружити,
Всім під сонцем мирним жити.
(вірші моєї мами Л. Є.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468406
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Сплелись в єдине біле й чорне,
Не знаю де добро, де зло,
Б’ють барабани ,кличуть горни,
У поетичне ремесло.
Стою в думках на роздоріжжі ,
Майбутнє сховано в туман,
Журба натхненно серце ріже,
І хоче об’явити мат.
Клекоче вітер, б’ється в очі,
Осінній дощ ,мов хижий птах,
І лиш душа мені шепоче,
«Чого бажаєш? Буде так!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463008
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 11.12.2013
Літописи тиші листає зневажливо вітер,
Розбита на тисячі «я» невагомість душі.
Блукає в жовтневих рядках невідмолений квітень,
І сиву печаль відбивають небес вітражі.
На струни журливі нанизує осінь хвилини,
Янтарний мотив заколише прадавні ліси.
А серце розбито плачем на зернятка калини,
У скриню хмарин заховалась розніжена синь.
На лезах дощу – срібна кров неживого повітря,
Вростають думки у єство неосмислених рун.
Страждання і осінь – печальна готична палітра.
Зневіриться розум, а серце віддасться перу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446991
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 11.12.2013
А осінь складає експромти дощами :
І мрЯчить, і тужить, і ллє, як з відра ;
То вкриє дерева з туману плащами,
То стелиться полем із мжички чадра ...
Збирає в нотатник своï дощовірші,
Щоб видати книгу на сто сторінок ...
А нам вже судити -де кращі, де гірші,
Чи варта обкладинка тисяч думок? ..
Залишить автограф на тлі листопаду,
Вкарбує у пам'ять рядочки присвят ...
І сняться катрени безлистому саду
Про сонце і вітер, і мрій зорепад ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461325
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 30.11.2013
Стара верба, зажурена й самотня,
Скарлючені гілки схилила до води,
На плесі озера листочків сотня
Розпластані, на сонці вицвілі човни…
Гуляє вітер між гіллям вертлявий,
Хитає в різні боки й навіть догори,
Додолу гне верба гілки трухляві,
І зморшками на стовбурі її роки…
Так швидко щезла молодість зелена,
Коли гнучким був стан і молоді гілки,
Міцна кора верби гладка й дублена,
Тепер ятряться справжні рани та дірки…
Не плачуть, як раніш, зелені очі,
Вербові коси не такі уже густі,
І не лунає більше спів дівочий,
Човни сумують не фарбовані й пусті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463000
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Боже! Підстав Україні плеча.
Скільки вона натерпілась в дорозі!
Падала, встати на ноги не в змозі,
З голоду гинула і від меча.
Дай Україні піднятись з колін,
Краєм квітучо-медовим зробитись.
Морок розвіять, до світла пробитись.
Стать на орбіті між євро-країн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463036
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Якось так не виходить, щоб зовсім без авторитетів,
Без порад від сторонніх і хибних орієнтирів.
Так уже повелося - багато розмитих сюжетів
І ми дуже невміло наводимо чіткість пунктиром.
Залишаємось в пастках стандартів і стереотипів.
Нас частенько хвилює питання: "А що скажуть люди?"
У кіно про щасливих шукаєм собі прототипів,
З понеділка чекаємо знов /апріорі/ на чудо.
Але все як було. З понеділка і з Нового року.
Кожну долю секунди життя відкладаєм на завтра.
Частенько чекаєм від інших вирішального кроку.
Замість вчинків у нас гороскоп,ніби магія мантра.
В нас хронічна відсутність усмішок, хоч досить сарказму.
Безліч комплексів, рамок та лінню передозування.
І щодня задихаємось ми від буденності спазму.
Новий день висипає, мов з сита, питання, питання...
І, немов черепахи, ховаємось в панцир, сповільнюєм рухи...
Наш страх на межі параної - нікому не віримо.
Лиш надія, мов краплі роси на землі у посуху...
Є відрізки життя,що написані сірим по сірому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456435
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 23.11.2013
Як жаль, що є на світі біль,
Ненависть, хитрість, помста, злоба.
Це серце їсть, мов шмаття міль,
Мов тіло затяжна хвороба.
Як хочеться відкрити душ
І змити до мікрочастинки
Всі нечистоти з людських душ,
Всі щонайменші павутинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461782
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Мама. Уквітчана росами...
Мама. Увінчана ливнями...
Мамо, ти - сонце між грозами,
Мамо, ти - зіронька дивная.
Мама. З пшеничним волоссям...
Мама. З очами лісними ...
Руки твої - колосся,
Втішно, спокійно з ними.
Мама. З душею бездонною...
Мама. Із серцем ангела...
Мамо, ти - неповторна.
Мамо, ти - бездоганна.
Мамо, пробачиш всі болі?
Мамо, пробачиш образи?
Мама. Найкращая в долі.
Мама... З думками-алмазами...
Мама. Постійно стомлена,
Мамо, моя соколице...
Мама. Роками надомлена...
Мамо, ти - ока зіниця.
Мамо, в словах моїх - вдячність,
Мамо, в словах твоїх - правда.
Мама. Порука обачності...
Мама. Єдина розрада...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447900
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 20.11.2013
Читай мене книгою без ілюстрацій -
Відчуй десь, на рівні сердечних вібрацій ;
Зіграй на всіх струнах душі й мого тіла -
Щоб я на край світу з тобою летіла ...
Укрий мене словом, загорненим в сонце,
Влети білим птахом до мене в віконце ;
Цілуй мене вітром шаленим без тями -
Я стану для тебе у небо щаблями ...
Тримай у міцних чоловічих долонях,
Люби павутинку сивин, що на скронях ;
Зігрій у обіймах, міцніших за скелі -
Я стану джерельцем для тебе в пустелі ...
Я зможу....я буду ...і вір, що зумію ....
Розраджу, підтримаю, знов дам надію ...
Зі шля'ху твого я зверну кожну гору -
Якщо ти зі мною завжди будеш поруч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 16.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2013
Куда он уходит - вчерашний наш день?
В страницы чужих мемуаров?
Иль бродит по свету, как мрачная тень,
Касаясь слегка тротуаров?
Быть может взлетает он ввысь, в облака
Иль к самым далеким планетам...
И смотрит с улыбкой на нас свысока,
Желая вернуться с рассветом?
Зачем он уходит от нас навсегда,
Ведь вместе так здорово было...
Так пусть, все запреты минув, иногда,
Вчерашнее заново б всплыло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447905
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 11.09.2013
Ребята, товарищи, дамы и господа... откопал вот коммент,
который и тогда, и сейчас... и всегда, полагаю,
достоен отдельного пуб-ликования...
boroda171, 19.03.2012 - 23:03:12
Давай-ка, помолчим с тобою, друг, –
Оставим разговоры о заветном,
Когда затихнет, умирая, звук,
То в паузе под дымом сигаретным
Бег времени мы распознаем вдруг...
Очертят стрелки свой привычный круг
Скольжением, обычно неприметным.
Чуть подчеркнет лишь сердца перестук
В молчании вот этом, предрассветном,
Всю неизбежность роковых разлук!
Весна вновь будет буйствовать вокруг,
Луна сиять в пространстве межпланетном,
Прощальное прикосновенье рук...
И ощутишь в пожатии ответном –
Что высказать нам было недосуг...
friends
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442202
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Мы перестали удивляться
и удивлять других.
По-деловому, сжато, вкратце
заполнен каждый миг.
Не в моде вошь-сентиментальность.
Уходит романтизм,
а совесть - глупая банальность,
почти анахронизм.
И старой бабушке в трамвае
приходится стоять.
Теперь местА не уступают:
("она же мне не мать")
Американский образ жизни
в основе бытия,
где первым делом "бабки", бизнес,
потом уже семья.
Быть может я и ошибаюсь...
(старею - черт возьми).
Но мы живём как будто стаей,
А были ведь людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275403
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 22.08.2013
Померла для живих душа моя,
Згубилась у безплідному шуканні.
У тіло не вертається ніяк,
В безодню забуття невпинно кане.
Ким тільки, бідолашна, не була,
Всі маски переміряла, всі ролі,
Заходила вогнем в чужі тіла,
Боролася і падала з престолів.
Жебрачкою сиділа край доріг,
За правду животіла у темниці,
У чистий храм впускала зло і гріх,
У дзеркалі думок міняла лиця.
Як істину збагнути їй сповна,
Щоб вирватись з цієї круговерті?
Як розпізнати доленосний знак,
І не боятись ні життя, ні смерті?
А що є смертю – чи тілесний тлін
Чи при житті загибель від скорботи?
Відчувши муки пекла на землі,
Чи стане за земне душа боротись?
То Рай чи Рим? – то істина чи фальш?
Вінок лавровий чи вінець незримий?
Мовчання. Крик. Вагання. Відчай. Жаль.
Будь проклятий облудний шлях до Риму!
Вже так багато витрачено слів,
Із болем перетерто вічні теми.
Здається все ж – рукопис мій зітлів.
Не сказано нічого. Все даремно.
Забудь про Рим. Він світить не тобі,
Лиш сяйвом міражів пекуче ранить.
Забудь про рай, бо він не для рабів,
А люди – всі раби гріха й омани.
І музу, мов на плаху я веду.
Човняр уже чекає біля Стіксу.
В сміття кидаю перестиглість дум.
У цьому сні мені уже затісно!
Пізнання плід (насправді він гіркий!)
Зухвало довелося надкусити.
Мій шлях у ніч звели чужі гріхи,
Та вдалині колоситься ще жито…
Далі буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438910
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
***
Заколисане моє серце у щасливому пишноцвіті,
де напахчує вуса вітер і наспівує щось бджола.
Та немає пісень солодших, приємніших в усьому світі,
ніж оті, що шепоче милий, доторкаючись до чола
ніжно-люблячими вустами...
Видається, неначе янгол
нахиляє із неба долі сонцезіткану мрій вуаль...
Поки в саду весняний промінь витанцьовує світле танго,
в русі кожному - справжнє диво, в звуці кожному - пастораль...
(28.06.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434172
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Ти тихенько підеш
в зацілований росами ранок
Посміхнешся звабливо
і зникнеш у срібній імлі.
Колихатиме зорі
й співатиме пісню світанок
Як нестримна любов,
запалила серця на землі.
Потім стихне, щоб тут
не сполохати радістю щастя.
Лиш у травах розкішних
творитимуть вальс цвіркуни.
Зачерпну з джерела
і прийму від природи причастя.
Ти підеш, та за мить
повернешся у сонячні сни.
Пригадаю до слова,
про що шепотів цілий вечір—
Затріпоче душа
і змахне в піднебесся крильми.
Ніч накине легенько
серпанок фатою на плечі.
Ти і я зникнем в тиші,
бо в світі народиться МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Не знаю навіщо живу і для чого,
Яке я призначення маю від Бога.
Так,знаю,що зовсім нічого не знаю-
Живу просто,дихаю, кисень ковтаю,
Вдивляюсь здивовано в кожний свій день.
Ось дерево гарне ще вчора росло.
Йому років триста,напевне,було.
Ще вчора,ще вчора- сьогодні лиш пень...
Такі дивовижнії метаморфози:
То спека,то зливи,то знову морози,
То мир, то війна, то життя,як болото,
То зло, то любов до абсурду...
Хто вірить в Христа,а хто в Будду,
А хтось тільки в срібло та злото.
Хіба це можливо, хіба це хтось може
Із смертних твоїх осягнути,
Мій Боже,
Ну як безкінечність,наприклад, збагнути
Усесвіту Твого,немов аксіому,
Й не з'їхати з глузду при цьому?
Аж мозок ,буває, кипить від зусиль,
Та не вистачає ні звивин, ні сил.
Так, знаю,що зовсім не знаю нічого.
Ось знову рушаю в далеку дорогу,
Хоч спротив живе ледь не в кожній клітині
Та, ніби на зло, щось пострілює в спині
І ноги болять, і бажання кат-ма,
Та все-таки йду,хоч в душі і зима.
Ніхто і ніде не чекає на мене-
Кому я потрібний такий ледь не лисий?..
Хоч світ і широкий,як небо ясне-
Що з того, як чоботи тиснуть...
Обходять мене на возах чумаки-
Веселі,бо близько до дому,
У зблисках шабельних летять козаки-
Веселі,бо близько до бою.
То шляхта,то кримські татари,
То з ятаганами яничари,
То з барабанним боєм москалі-
Усі по веселій стражденній землі.
"Все йде, все минає",летить безкінечно.
В той вихор попасти завжди небезпечно-
Усе в дивовижному темпі та русі-
Гуде аж то в правім, то в лівому вусі.
Та, правда, ніхто мене не помічає.
Це,навіть образливо й смішно буває,
Хоч я і без шапки іду невидимки,
Та й зовсім іду без ніякої шапки-
Повз мене, крізь мене летять, мов загадки,
Кіннота, птахи і вітри без зупинки...
І гадки не мають,ніякої гадки,
Що ось я стовбичу у них на шляху
Й нервово кусаю травинку суху.
Іду собі далі й бувають хвилини,
Коли постають зовсім інші картини-
Без блискоту зброї, без скачок галопом-
Немов розвидняється в калейдоскопі.
Тоді-
"Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають,ідучи дівчата,
Сім'я вечеря біля хати..."
І любо так,любо,неначе в раю.
І я Україну свою впізнаю.
І крапка. Спинився, мов кінь, на скаку.
Кому це потрібно в негоду таку?
Недобрі у голову лізуть думки:
Для кого ти пишеш нікчемні рядки?
Хто буде читати твою писанину?
У кожного інші турботи щоднини,
Проблеми,проблемки на всякі смаки
Обсіли, немов колорадські жуки.
Як грошики людські віддали Москві-
Образа живе не в одній голові
Старцями ж пустили в світи без гроша,
Зарізали прямо людей без ножа.
У бізнес подалися навіть поети
І модними стали рекламні проспекти.
Пішло,як по Марксу: за гроші- товар,
Продасть свій товар- буде мати "навар".
І ось уже дивишся - став мільйонером,
А в школі,як всі, був колись піонером,
Марксизм-ленінізм вчив роками у ВУЗі
І був комуністом в Радянськім Союзі...
Все,поки що досить,хоч це й не фінал,
Та,мабуть, пора влаштувати привал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431669
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
на вірш ''Останнiй клич'' АВТОР: Олекса Удайко
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428427
Остання мить... Осіння просинь...
Летять у смутку журавлі...
А дві душі у неба просять
Спізнати щастя на землі...
І у шалених поцілунках
ЗлилИсь під вальс осінніх мрій...
Шукають очі порятунку
В мереживних фіранках вій...
Якесь повітря недоступне-
Все не дає себе вдихнуть...
І серце видає підступно
Звичайних слів таємну суть...
Осіння мить... Осіння тиша...
Осіннє небо мовчазне...
Лиш вітер,граючись, колише
Траву, де ти любив мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428614
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Спочатку – дощ,
а далі - піде сніг –
густий і безконечний...
Все накриє.
Дерева змовкнуть.
У холоднім сні
впаде останнє листя -
і зімліє.
Настане нескінчено довга ніч.
Безсонна ніч,
проведена без тебе...
Загублю погляд
в мерехтінні свіч,
пошлю молитву
у холодне небо,
бо відчуваю:
завтра – вже зима...
Нехай тобі щастить
в морознім світі!
У ньому ти для мене –
лиш одна -
єдина згадка
про гаряче літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382866
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 30.05.2013
Між різних муз,
Народного мистецтва -
Твоїх очей
Зваблива глибина.
Чого прошу я
У небес і серця?
Про що питаю -
Знаєш ти одна!
Про що молю -
З шаленною тривогою?
Якоїсь недосяжної мети.
Не хочу я,
Надмірної, убогої,
Пихатої, нелюдської краси.
Одного лиш прошу я -
Простоти!
Такої загадкової
І строгої.
Ковтка води
Перед далекою дорогою.
І друга вірного,
Що б до кінця дійти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427563
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 27.05.2013
(люди які пишуть діляться на дві категорії - ті які вважають себе культовими та ті яких такими вважають зовсім незнайомі їм люди)
Я тільки той що бавиться словами,
Римую з бісеру п’янкий узор,
Веселими , сумними голосами,
Простих сюжетів шию натюрморт.
То защебечу ніжним соловейком,
То чорним круком прокричу у ніч,
З життя малюю « сиквели» й «ремейки»,
В кохане серце промовляю спіч.
Рощу слова не завжди досконалі,
Банальні рими у рядках живуть,
Та пишу так, як серце відчуває,
Земних думок малюю грішну суть.
Куди ж мені, в літературні храми,
На критики вівтар нести думки,
Я тільки той, що бавиться словами.
Кричить у всесвіт голосом дзвінким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427540
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013
У ніч, коли
магнолія цвіте –
в зіниці небо
падає чуттєво,
на дах крадеться
білогрудим левом,
грозою пахне,
грізне і святе.
Напруга. Шал.
Озвуччя громовиць,
Немов намисто
котиться. Повсюди –
траву зі сну
оливкову розбудить
і слід угрузне
левових правиць.
Дощу до чаш
магнолії наллє.
Рожевий шлейф
огорне підвіконня,
Несміле світло
цівкою на кронах
осяде, наче
ніжне праліне.
Хоч є багато правил…
золоте –
напише час,
якого не відняти...
Найкраще –
буде серце пам’ятати…
Як ніч, коли
магнолія цвіте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422598
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 25.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2013
Чи ти мене шукатимеш в світах?
Чи ми лиш зустрічалися душами
У наших разом непрожитих днях,
Що простелялись небом і думками?
Чи ти за мене вимолиш хоть мить?
Чи змиришся,тебе я не побачу?
Єдина свічка зможе підпалить
Сто тисяч інших...Що для тебе значу?..
Чи ти до мене стежечку знайдеш?
Коли засне все місто-повернуся
По твою душу,бо думка без меж.
І знову я за тебе лиш молюся.
Чи ти мене шукатимеш в роках?
Ти бачиш-я палю свічки і зорі.
Стою я на хмаринці в небесах,
Неначе на ромашковому полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425976
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Изменчиво любое состоянье:
Вчерашний лёд становится водой,
Цветущий сад стремится к увяданью,
А счастье чередуется с бедой.
Слова, дела становятся пустыми,
Когда плоды по осени видней,
Так близкие окажутся чужими -
Чужие станут ближе и родней.
Закон причин и следствий безупречен:
Не вспыхнет свет там, где не будет тьмы,
Не быть весне, огонь которой вечен
Тем, кто не пил холодных слёз зимы.
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414072
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Схилилася побожно до хреста
В молитві за дітей Вкраїна-мати.
Імлисті очі, зімкнені уста,
Обвислі крила змучилась тримати.
Кричала би, та мову відняло.
Злетіла б в небо—діти не пускають.
Вчорашні мрії снігом замело,
Сьогоднішні, мов марево, зникають.
Та просить не за себе, а за тих,
Хто за гроша викручує їй руки,
Хто в закутку з надією затих,
Що вже не довгі материнські муки.
За тих, хто вже шукає заповіт…
Хто відібрав останню сорочину…
У кого стали душі пустоцвіт…
Хто ближнього продасть за копійчину…
Хто знає це, та скорено мовчить…
У кого хата завжди буде скраю…
Хто замість говорити скавучить:
Не чув. Не бачив. Хто я сам? Не знаю…
« Прости… Помилуй… Боже, об’єднай
Моїх дітей… І наверни на розум…
Своєю милістю не обминай—
Зціли їх від байдужості цирозу…»
Схилилася побожно до хреста
В німій молитві Україна-мати.
Та крила розправляти час настав.
Не розучись лиш, матінко, літати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390683
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 29.03.2013
Ви скажете мені, що відцвіла,
Літа весняні для мене минули,
А я душею все ще молода,
Осінь мене пір'їнкою торкнула.
Вплела тонку сріблинку-сивину,
І втому на щоках лишила,
Від цього не співатиму сумну –
Хіба жіноча в цьому сила?
Багато мріється всього зробити,
Якби то на усе давав Бог силу –
Добро творити, віддано любити,
Бо від землі міцну я маю жилу.
2004р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410947
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Мы держимся порою за ничтожность
Рисуя счастье пальцем на стекле
Предательство прощаем и порочность
И ищем кошку чёрную во тьме
Мы душу отдаём в залог с любвью
Ещё не зная что она мертва
И день и ночь - живём мы с этой болью
Таща её дорогой в никуда
Врезаем с кровью в свои плечи лямки
Надеясь что другого не дано
И в сотый раз - с судьбой сыграв в орлянку
Монета падает всё чаще на ребро
Идя по кругу и куда не зная
Стараемся мы цепи разорвать
Строкой последней книгу закрывая
Нам в эпилоге нечего сказать
Осколкам жизни предаём мы красок
Вращая наших дней калейдоскоп
И как в театре не снимая масок
Мы разжимаем пальцами у строп
В миру штормов всё ищем путь к причалу
Душой своей моля о том Творца
Сломав все ногти - мы ползём к началу
А катимся как в пропасть - до конца ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407655
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Ти- ЖІНКА! Значить дуже ніжна!
Ти гармонійна, дивна і п'янка,
Ти дуже вишукана, дивовижна,
Для когось в світі ти одна така!
Ти- ЖІНКА! Значить духом сильна,
Ти знаєш, чого хочеш від життя,
Водночас і проста, і дуже стильна,
І загадкова, як саме буття...
Ти- ЖІНКА! Значить ти- кохана!
Хоч раз в житті ти відчувала це.
Для когось ти- найкраща і жадана,
Для когось лик святий - твоє лице...
Ти- ЖІНКА! Пам'ятай це всюди!
І як би там не склалось майбуття,
А справжня ЖІНКА завжди в шані буде,
Бо ЖІНКА- це і є творець життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407108
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2013
Хто ти сьогодні поет
Невидимий спалах на сонці
У просторі де не існує імен
Надиктовуєш спогадів досвід
Ким ти є завтра поет
Невинний нікому нічого
Овації випотрошених тем
Назавжди поруч з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340572
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 09.03.2013
О, як кортить писать вірша!
Рука хапається за ручку –
Та день за обрій поспіша
І рим я не знаходжу влучних.
Тай і сюжет не підбереш,
Навколо час одноманітний,
І день цей марно проживеш
І пом’янеш, як не прожитий.
О, як кортить писать вірша!
Не про земне , а про небесне,
Про те, чим мариться душа,
Коли вона навік воскресне.
Про те, що вічне й не сумне,
Про те, що радощі дарує,
Що бачить розум, як засне
І там уява намалює.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406582
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Знов плаче ніч, а сльози ніби зорі,
Летять униз у чорну далечінь…
І темно – синє безкінечне море,
Дарує долі цю чарівну синь.
Лиш місяць жовтобокою косою,
Гуртує тіні в темних берегах…
І творить відблиски над чистою водою,
Зіркам летючим вказуючи шлях.
І плаче у гаю пугач про долю,
Кричить неначе втратив щось своє…
Немає щастя, як немає волі,
Лиш думка зореносно виграє.
Лише під ранок зірочки зомліють
І ляжуть на подушечки із хмар,
І промені теплом поля засіють,
Наповнить квіти сонячний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403220
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 06.03.2013
Навчи мене, Боже, моїм винуватцям
Прощати. Довіритись істині Слова.
І душу зверни до високої праці, -
Хвалінням Давида і роздумам Йова.
В багні грошолюбства не дай потонути,
Навіки упасти зі чванством у змові .
Навчи мене, Господи, задуми люті
Топити в безмежній Христовій любові.
Життя проминає немислимо швидко,
Політ обривають ненависті ями.
Навчи мене жити духовно , Владико,
Зоставити світові серце на пам'ять.
02.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405470
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Как-то вот так сочинилось...Не знаю, что с ним делать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403987
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Із дитинства у зрілість, а далі у старість,
Чимчикують літа із країни казок,
Здобуваючи мудрість, ми втрачаємо радість,
А насправді політ наш веде до зірок.
Загорілася зірка, коли народились,
І освічує шлях до останнього дня,
Наші скроні тепер, наче сріблом покрились,
Та дитинства роки, як відбірне зерня.
Проросло із землі чарівним колосочком
І у серці лишило щемливі сліди,
Нас єднає з дитинством довжелезний місточок,
Та дитинства роки пам’ятаймо завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400689
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Наввипередки з часом -триває марафон!
Лічильник відкладає кілометри.
Сьогодні - ти ще вільний, а завтра у полон
Візьме без попередження Деметра.
Тече в клепсидрі стрімко секундами вода.
Годинами спливають дні за днями.
На зміну веснам літо потоне у житах,
А осінь забринить весіль піснями.
Та згодом вже й снігами постелиться зима.
Це - істина, життя біжить по колу.
Та все ж лишає мітку сивина...
Бо молодість не вернеться ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399687
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Молю,Господь-не оставляй
нас без опоры и подмоги!
За прегрешенья не карай,
посильные пошли дороги.
Избавь от зависти и зла,
Дай хлебушек иметь насущный,
чтоб стороной беда прошла,
а мы старались быть получше.
Не дай обидеть никого
и нас пускай не обижают.
Любовь от сердца Твоего
пусть наши души согревает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399722
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Предлагаю Вашему вниманию новую версию песни на стихотворение "СОВЕТ" в исполнении Санчо.
Не тратьте жизнь на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех, кто, извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Не тратьте сил на тех, кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Не тратьте слов на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Не тратьте жизнь, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
© Copyright: Любовь Козырь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269978
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 07.02.2013
Мольфар собі
тихесенько сміється,
у зоряні вдивляється дива.
Він молиться.
Нехай же Вас торкнеться
його печаль
і трепетні слова
про те,
що все минає...
Не минеться
лише любов,
що душу
зігріва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339923
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 07.02.2013
Хрустальные ступени небосклона,
Мерцая инеем на бархате ночном,
Восходят к звездам колокольным перезвоном,
Звеня...то золотом любви, то серебром.
В объятьях мира тихо дремлют Звезды,-
Янтарный Месяц охраняет их покой…
Капелью падают замерзшей Ивы слезы,-
Не спится, грустно, вот бы Лето на постой!…
Разбавив тишь ночи медовой трелью,
Звучит на взлете перезвон церквей,
Рисует ночь волшебной акварелью, -
Оттенки утра… мир становятся светлей…
Заря открыла ставни небосклона,
Раскрасив звезды…перламутром голубым,
Скрепила кудри золотого Ориона
Жемчужной лентой с изумрудом дорогим,
Накинув шаль, прошлась в мираж созвездий,
Где восседает царственно Пурга …
Сорвавшись вслед, летит поток известий,
А следом тянутся...снега, снега, снега…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388908
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 01.02.2013
Растворился мир сказок из детства
В серых буднях из взрослых забот...
Жаль, наукой не созданы средства,
Чтобы сделать назад поворот.
Как мы жили тогда беззаботно:
Мяч гоняли до поздней зари...
Тягу к знаниям, чтили вольготно,
В снах летали, как Экзюпери.
Мы срывали урок, не со злости,
Сигареты курили тайком
И хотели быть первыми в росте,
И секрет свой иметь с тайником.
Махом палочки, в воздух, волшебной...
Только это всего лишь мечты...
Достигаем мы цели конкретной,
Обретая задел пустоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396505
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 01.02.2013
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Вженився Петя Каланча.
Привів невісточку до хати –
Таке проворненьке дівча,
Розумне, хоч і небагате.
Якось, в суботу було це,
Подався Петя за грибами.
Дружина вимила лице,
Попила кави із вершками.
Свекруха їй: «Моє дитя!
Усе в нас гарно задалося.
Лиш кухня чорна, мов земля,
Її би побілить здалося».
- Вапно і щіточку знайдем?
- Вапно є. Щіточки немає!
- Нічого, татка обстрижем,
І щітка в нас уже нова є!
Так і зробили. Постригли
Під нульку тата. Побілили.
- Ще двері в кухню здалось би
Помалювать, якщо є сили.
- Та помалюю. Пензлик де?
І фарбу треба білу дати.
- Фарба в підвалі десь там є.
А пензля годі і шукати!
- Можем ще вуса підстригти
Татові, пензлика зробити.
- Умієш вихід ти знайти!
Ходімо ж швидше його брити.
- Принесла фарбу Лідонька.
Зробила пензля з вусів пишних.
Вже кухня, мов лебідонька,
І двері теж, як нові, вийшли.
Обід. З грибами йде домів
З ліска Іван, штани – у росах.
Тут тато виліз із кущів -
Блідий, безвусий, безволосий.
- Що сталося? – Ванько пита, -
Чому в кущах? Не доганяю…
- Чув, хочуть іспекти торта.
Не знаю я, чи яйця мають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397002
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
А снег ложился, путаясь в сугробы,
Пушистой пряжи сматывая нити...
С души моей зима снимала пробу,
Роняя льдами звезд далеких блики...
Холодный вечер обещал быть долгим...
Луна уснула в кружевной сорочке...
Я разбивалась в мелкие осколки,
Хрустальным стоном - "ты мне нужен... очень..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396091
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
АРФИСТКА
Меж тетивами звонких струн
Летают пальцы быстро-быстро.
О мире, что извечно юн
Играет юная арфистка.
Ладонь, описывая круг,
Лишь тронет арфу посередке,
И из-под перевзмаха рук
Родятся солнечные нотки.
И слышится: звенят ручьи,
Торя пути под снегом талым,
То чьи-то (непонятно чьи),
Звеня, сдвигаются бокалы;
То чудится: с высоких стрех
Капель о лужи бьётся звонко,
То мелодичный женский смех,
То плач капризного ребёнка…
Какое чудо в звуках струн!
Как на душе легко и чисто!
О мире, что извечно юн
Играет юная арфистка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392283
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Напиши о вчерашнем дне,
О скрипучих снегах, метели.
Тонких прядей седой удел
Захвали, чтоб любой поверил.
О заснеженных елях, снах,
О фантазиях беспредельных,
Как подруга была «честна»
Наслаждаясь твоей постелью.
Как истомно вздыхает ночь
В поцелуе пылком с рассветом.
Как мотает на липкий скотч
Бесконечность свои секреты.
О движеньях пьяной листвы,
Не забудь написать о грусти,
Утопая в волнах синевы,
Мысли душ проникают в чувства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395435
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 28.01.2013
(не без юмора)
СОЗДАТЕЛЬ, раз зажег лучину,
Предположительно в Раю.
И средь суЕт, создал мужчину,
Где-то в Эдеме, на краю.
Пожив полгода безмятежно,
В раю чудесном, наш юнец,
Вдруг вынужден был неизбежно,
К Творцу поехать во дворец.
О Боже! дай мне наставление?
И если можно - не кори?
Дай Божеское повеление:
-Кого ни будь, мне подари.
Сейчас в печали я и скуке,
Один как перст, среди цветов?
Дай же кого ни будь мне в руки,
Я с кем угодно быть готов?
Тот, лоб насупил неугодно:
- Мол, нынче "материалу" нет.
Но ладно, коль тебе угодно…
И создал женщину в ответ.
Вложил в нее частицу солнца,
Восход чарующей зори.
Холодный блеск луны в оконце,
И нежность Облака в дали.
Додал игривость от козленка,
И грациозность стрекозы.
И нежность ласки от котенка,
И влажность сладостной слезы.
И погружение в нирвану*,
Когда везде цветут сады.
Когда любви или роману
Трубит весна на все лады
Вдул гравитацию магнита,
И ясный блеск ночной звезды.
Чтоб век сияла не забыта,
Спасая «грешных» от беды.
Слепил всё вместе и прибавил:
Черёмух запахи в ночи,
Непостоянство ветра вставил,
Слезливость праведной души.
Хитрость лисы, что без заботы
Играет кончиком хвоста.
И трусость зайца - до икоты,
Пугаться каждого куста.
Акульей алчности добавил,
Означил верность от тигриц.
И мстительность осы подправил,
Чтобы не жалить без границ.
Подкинул въедливость от мухи.
Упорность злостную осла.
И яд змеи - для показухи,
Чтоб боль души нам принесла.
И капнул пиявки кровожадность,
Добавил опия дурман:
- Одним несет души отрадность,
Другим – горячку и обман.
Затем, для нежности и ласки
Залил "изысканность" и "лоск".
Чтоб сними вместе, без опаски
Смешалось все - Гранит и Воск.
Так, в результате тех "движений",
Создатель славный, в старину,
Без долгих божьих рассуждений
- Слепил прекрасную Жену.
*-психологическое состояние глубокого покоя и полной внутренней гармонии,
5 января 2013г.
СИКалин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395280
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Спасибо Господи за всех друзей,
Молю:дай им возможность и мечту.
Ты помоги им,горести развей,
В Богоявленья день Господь молю.
Спасибо Бог,что крылья мне давал,
Что я летала,падать я могла.
Спасибо,что мне крылья подрезал,
Спасибо,что сильней делал меня.
Спасибо,что здорова и люблю
Людей,детей,друзей и всех врагов.
Спасибо,что я верю в доброту,
Что понимаю многое без слов.
Спасибо Бог за ветер и за дождь,
За то,что сделал ты меня сильней.
Спасибо за обман,даже за ложь.
Ведь только ты знаешь,что мне нужней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393930
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013
Грудневий ранок інтригує,
Повітря святістю іскрить.
Співають сурми: «Алилуя!».
Морозна стелиться блакить…
Я зазираю під подушку,
А там – мішечок почуттів,
Солодких снів яскрава стружка,
Шалена творча заметіль.
Святковий настрій зашарівся
Там на веселих ковзанах,
І дивна казка новорічна
Стрибнула в ліжечко з вікна.
Це Миколай Святий з дитинства
В цю ніч на землю завітав.
Небесні ласки і гостинці
Під подушки нам заховав.
Творцям, поетам – по натхненню,
Малятам – вигадку смачну.
Його міжзоряні олені
Колишуть темряву нічну.
Щороку душу нам торкає
Сповита щедрістю рука.
І почуття земного раю
Нас під подушкою чека.
Це традиційне святкування
Віддавна полюбляю я.
Шлю найщиріші побажання
Усім земним МиколаЯм!
19.12.12р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112122011262
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386424
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Мы опустимся в бездну,и поднимемся ввысь,
А быть может исчезнем,как ненужная мысль!
Завтра будет экзамен, кто пушистый и чист,
Кто судьбою изранен, кто в душе атеист.
Конец света объявлен, только кажется мне,
Это счет лишь предъявлен - как живем на Земле!
Что добрее быть надо - жизнь тонка и хрупка,
И тогда все преграды упадут как труха!
Хватит грубость нам сеять и выплескивать злость,
И богатством все мереть, чтоб жалеть не пришлось!
Конец света отсрочим-надо жить и любить!
И мое многоточие...Чаще в церковь ходить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386223
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Лише століть десяток є різниця,
А стук сердець – один і той, тоді й тепер:
Так алогічно, іноді ще й сниться,
Любов ця куртуазна, мсьє, панове, сер.
Мадам є недосяжна і далека,
Я у рядках поет, ще трішки трубадур,
І частка лицаря – у серці спеки,
Бо верхи мчав, і точно знав, що не впаду.
При зустрічі – її цілую руку.
Хотів би пагорби сердець? Спитали ж ви!
Лише, табу! Така любові мука.
І знов – похід: мечі, знамена й хоругви…
16.12. 09.51.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385259
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Мерехтливі таємничі тіні ночі.
Зірки падали і гаснули в снігу.
У сузір”ях щось вони таке пророчать,
Звуть мене у путь. Збиратися піду.
На мітлі літала непомітно тінню.
Сплячий ворон на березі каркотів
Щось сполохано. А так тягло нестримно
До незвіданих за хмарами світів!
Ніч – свобода. Від думок лихих, зрадливих,
Що у дійства виливаються тяжкі,
І валяються в кутку такі, на диво
Непотрібні вже турбот важкі мішки.
Ця свободи ніч – то чисте божевілля.
Свище вітер і хрустить нова мітла,
Зачіпаючи антени, голе гілля.
Відірватися від пут землі змогла!
Ви не намагайтесь зрозуміти жінку.
Інколи це – непід”ємне завдання.
Це – як з неба захотіти взяти зірку
Прямо в руки. Просто з неба, навмання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385121
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012
"Дітки, скоро буде Свято!
Прийде в гості Миколай!
Чи готова ваша хата?
Приготуйся, прибирай,
Чобіточки виставляй!
Повну торбу подарунків
Чудотворець накладає.
Він сховався за лаштунки:
За дітьми спостерігає.
Хто слухняний, роботящій -
Тим дарунки в чобітки!
А жорстокі та ледащі
В чобітках знайдуть... різки!
І лозинки, і дарунки -
Дуже добрі Подарунки!
Що посіяв, те й пожнеш,
В чобітках своїх знайдеш".
Стали дітки прибирати,
Та слухняними ставати!
Лагідні та добре вчаться,
Між собою не сваряться.
Хто ж захоче, щоб різки
Святий поклав у чобітки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384090
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 15.12.2012
О, скільки віри! О, скільки праці!
О, скільки зронених сліз з небес,
Щоби в потоці реінкарнацій
Нам віднайти, врешті-решт, себе!
А непроста уперед дорога:
Що поворот, то якийсь сюрприз.
Поки піднімешся вверх, до Бога,
Скільки разів упадеш униз?!
А чи Едем, чи пустеля Гобі...
Часу ріка нас куди несе?
Не форматуйте при іншій спробі,
Я просто хочу згадати все!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383457
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 10.12.2012
От, напевно що, перестарався...
Або, винен мій прадавній страх.
Я знайти даремно намагався
Краплю розуміння у очах...
Почуття - через стандартів сито
І, кольчужне плетиво кілець...
Я блукав даремно в лабіринтах
Слів, видінь і стукоту сердець.
Я крізь простір мрій своїх торкався
І від щастя радісно співав...
Я хотів, я марив, намагався...
Та розчарувався й перестав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382937
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Я радий,
що у Вашім серці - літо,
бо це - найбільше диво
з-поміж див!
В холоднім світі
хочеться зігрітись,
у темряві світити,
не губитись!
Аби змогли -
Його за це молив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382506
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Між нами мало так залишилось весни,
Відчутніша вже осінь і морози,
Ліниво все ж так ходять поїзди,
І важче відкриватися у прозі...
Між нами мало так залишилось тепла,
Холодними дощами на повіки,
І хоч залишились між нами чудеса,
Та не приносять як раніше вони втіхи...
Між нами мало так залишилось...всього,
І часом мовчки вдома я міркую,
Що нам би було легше не у двох,
А кожен сам своїх проблем вартує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382133
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Ми молимося Господи тобі:
Навчи терпимості,любові,все приймати.
Навчи ти інколи відмовити собі,
Щоб просто іншим щастя дарувати.
Навчи вставати завжди із колін.
Навчи,щоб ми ніколи не здавались.
Ти знаєш,що є кращим для нас всіх.
Навчи,щоб в собі ми не сумнівались.
Навчи любити,шанувать батьків,
За них молитися навчи нас щохвилини.
Ти любиш нас.І завжди би хотів,
Щоби на світі всі були щасливі.
Ми молимося-бережи наших дітей,
Дітей,в яких нема навіть родини.
Молімося за бідних всіх людей.
І дай ім хліба,одягу і сили.
Ми молимось за хворих і слабких,
Допоможи здолати ім хворобу.
Навчи-в світі нема дітей чужих,
І відбери із душ нещасних злобу.
Із бідними ділитися навчи.
Навчи образи в серці не тримати.
І всі гріхи нам Боже відпусти.
Розкаємось і будем цінувати
Все те,чого не цінемо завжди.
За ворогів ми будемо молитись.
Ти тільки нам у всьому поможи.
І праведно навчи усіх нас жити.
Навчи нас віри,научи любить
Природу,землю і навіть каміння.
Бо воно зможе колись говорить.
Бо воно теж є Господа створіння.
І хліб навчи ти піднімать з землі,
Коли впаде бодай малий шматочок.
І дякувати нас навчи тобі.
Молитися за всіх синів і дочок.
Навчи,що кращим є для нас усіх,
Бо твоя воля на землі,на небі.
Навчи спокутувати наш найменший гріх.
Навчи,чому навчитися нам треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375878
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.12.2012
Курличуть лелеки у небі над полем,
Сльозою вкрива Україну:
Ногами затопчену, вбитую горем,
Замучену нашу єдину...
Де дівся той час, де було на світанку
Пробуджує ненька дитину,
Вдягає малеча святу вишиванку,
І піснею славить Вкраїну!
Віночка з барвінку плете на подвір'ї,
Зірве і смакує калину,
І яблучко й грушку, що сонце зігріло -
Така українська дитина!
Нажаль, уже інші зовсім ідеали
Вишукує кожна людина,
Бо рідную нашу у нас відібрали,
Загарбали нашу єдину!
А ми мовчимо, боїмося сказати:
"Віддай що загарбав, скотино!"
Цураємось роду і прав відстояти,
То що говорить про дитину...
Загляньмо у душу, загляньмо у серце -
Там є почуття не з болота!
Без нас земля наша не повернеться!
Прокиньтеся! Ми ж патріоти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244436
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 01.12.2012
Чи може чоловік писать про жінку?
Як може він їй в душу заглянуть?
Як може їй сказати: ти - крижинка?
Або їй дорікнути: ти - як ртуть?
Чи сміє він запитувати в неї
Чому рівненький льон в її постелі?
Пиши, козаче, про свої звитяги!
Пиши, Поете, про свої бої!
Про шаблю, про вершину, про ідею.
Про болі і печалі. Та свої!
Так! Я вступаюсь за своїх сестер!
Я кругову тримаю оборону!
Щоб Ти, Поете, з пам'яті не зтер,
Як кожну з них - до свого брав полону!
Не дорікайте у віршах жінкам.
Та взагалі - ніяк не дорікайте.
Любіть. Жалійте. Вірте їм. Прощайте.
Це все любов'ю повернеться вам.
Не бійтесь похилити голови.
Жінок, що поруч - створюєте ви.
Як забажаєш - буде королева.
Дай боже, щоб була не снігова.
Не гостра.
Не різка.
Не кришталева.
Вона забуде всі різкі слова.
Безвідсотково.
Бо любов - права.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289349
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 01.12.2012
Вірш все не йшов,
Ховався у чернетку.
Слова куйовдились,
Я їм дала абетку.
Ритм забивався.
Потім зовсім зник.
Словам дала загля́нути в словник.
(Можливо у чернетці мало світла?)
Усе - дарма.
Не клеїлися рими.
…Це все для того, аби ти не звикла,
Вважать вірші – дари небес – своїми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293977
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 01.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2012
Впала завіса.
Скінчилося дійство.
Маски знімають
безликі артисти.
Пристрасті штучні,
слова бутафорні
вже не ховають
Їх душі потворні.
Шепіт суфлера
тепер не поможе.
Прости і помилуй їх,
добрий наш Боже!
На фото: фрагмент картини Ієроніма Босха "Несення Хреста"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333812
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 17.11.2012
2012 року, у м. Хмельницькому побачила світ авторська збірка тернопільчанина Ігоря Миколайовича Федчишина «Дух землі». Наклад 1000 примірників.
У збірці автор висвітлює своє бачення історії України і ділиться роздумами з читачами на суспільно-політичні теми. До книги увійшли цикли віршів «Дух землі», «Дідова наука», «Козацька рада», «392 сходинки до правди». Книга розрахована на широке коло читачів.
Книга формує у читачів знання про Україну, її народ, її історію. Книга довершена за змістом і виконана на високому естетичному, художньому та поліграфічному рівні.
У книзі «Дух землі» Ігор Федчишин виступає співцем соціальної і національної свободи. Його вірші відбивають не тільки почуття і прагнення самого автора, але й думи українців, їх віковічні прагнення волі.
У віршах органічно переплелися фольклор і усна оповідь, доповнені спогадами дитинства та філософськими роздумами. У них розкривається багатство, співучість, краса і милозвучність української мови.
Доля рідного народу глибоко хвилює поета. Україна для нього – не тільки в красі землі. Україна – це, насамперед, доля людей, це історія народу з найдавніших її початків.
Як співці-кобзарі, лірники, поет звертається до свідомості українців, до козацького духу, до народної гідності і честі, словом Тараса Григоровича Шевченка в дусі Василя Семеновича Стуса.
Поет оспівує волелюбний народ, героїчно-визвольну боротьбу, душевну та духовну красу українців. Ігор Федчишин закликає не відрікатися від Батьківщини, не нехтувати своєю мовою, культурою, історією.
У віршах Ігоря Миколайовича простежується мрія поета. Мрія про велику Україну. Її велич він вбачає у величі краси, неповторності, одухотвореності та пам’яті народної. Кожен вірш відкриває для читача поета-патріота, котрий любить свій народ, та з великою повагою ставиться до інших народів.
Поетичне слово виявляє безкомпромісність, несхитність та порядність автора. Цільність та всеосяжність його патріотизму вражає! Поет, живучи на чужині, снить і марить Україною. За кожним віршем, за кожним словом – синівська любов до своєї землі, найбільшої його святині.
Поезія Ігоря Федчишина – незвичайна, прекрасна, художньо довершена. В ній знаходить відображення наша історія, наша філософія, наша релігія. У ній минуле і сучасне, передумане автором і вивершене у звитяжних сурмах слова.
Є країна в якій океан повносилий реве,
І оливки ростуть, до небес простягаючи віти,
Там вкраїнський поет з серцем сповненим туги живе,
Як малий журавель, що не в змозі у небо злетіти.
Наче птаха ота він тужливо зорить у блакить,
І всі думи його про свій край, найрідніший та любий,
Бо у кожному сні він назад, на Вкраїну летить,
В край дитинства де з дідом сиділи у лісі під дубом.
Він козацького роду, людина, він воїн-поет!
Він набатом і віршем усіх підіймає на сполох.
Він державних злодіїв, що ласі лише до монет,
Влучним словом таврує і каже на ворога – ворог!
Дух Землі, що у ньому, наснаги йому додає,
Щоб боротися, жить і молитися Богу Святому.
Він ще буде із нами, бо так вже на світі цім є,
Що із вирію птах неодмінно вертає додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375962
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Роки біжать,
не має спину,
ген діти, як птахи летять,
ми все життя
на них гнем спину,
аби довести до пуття.
Хай буде в них
усе найліпше,
не гірше, ніж в сусіда є,
вища - з елітних,
авто - швидче,
і житло, щоб було своє.
Не всі підряд,
якщо вже чесно,
як каже дехто тет-а-тет,
та всі терплять,
серцями гречні,
такий вже наш менталітет?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350279
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 13.11.2012
Десь далеко помирав талант поета,
В голові вже майже рік пусті думки,
Ні вірша він не напише, ні сонета,
І в блокноті "майже нові" сторінки.
Десь в душі давно вбивався романтизм,
Замість лірики жорсткі, прості слова,
Не складаються до купи його рими,
Тільки побутом хворіє голова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271480
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 13.11.2012
Стоим на междупутье очень часто,
И просим Сил Небесных разрешить,
Как дальше быть, терпеть ужасно,
Но не решаемся мы все-же позабыть..
А замкнутому кругу ходим долго,
Как будто в этой кутерьме найдем ответ,
Прекрасно понимая, нету толку,
Никто за нас не скажет слова «НЕТ».
Нет больше повода, сжигать себя тоскуя,
Нет больше повода, о ком либо жалеть,
И только отпустив, в душе ликуя,
Из пепла вновь воскреснуть и запеть.
Запеть спокойно, в унисон с природой,
Как соловьи поют в ночном саду,
До головокружения вдохнув свободу,
Понять , ты больше не в Аду.
Своих надуманных и призрачных желаний,
Ведь по секрету, вам скажу как друг,
Что самое большое из страданий,
Не знать, как разорвать порочный круг.
Стоим на междупутье очень часто,
Но все равно настанет новый день,
Когда себе мы скажем basta,
Сомнений из души прогнавши тень…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377379
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Не промовляй ніколи ти "ніколи",
Ніхто не зна що станеться за мить...
Сьогодні серце помира від болю,
А завтра у обіймах щастя спить.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375440
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 12.11.2012
О, Свята матінко Покрова,
Накрий мене своїм омофором,
Захисти від бід і від болю,
Молитовним словом і любов’ю.
Збережи мене від недолі,
Душі дай зльоту на крилах волі,
Від ворогів прикрий собою,
Обігрій своєю добротою.
Дай дітям знання й рідну мовність,
Пошли на Україну духовність,
Дай щасливе життя народу,
Щоб народ знав, якого він роду.
Щоб родила- плодила земля
Й розквітала Батьківщина моя,
Щоб було в нас чисте повітря,
Щоб дорога у всіх була світла .
Сину своєму слово віддай,
Молитву мою йому передай
Хай зніме Антихриста печать,
Яка не дає ні жити, ні спать.
Молюсь до тебе Пресвята, я,
Богородиця Пречиста моя!
До омофора припадаю,
Молитвою себе закриваю!
Амінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370841
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 12.11.2012
Ще Ніч огортає похмурим крилом
Віконця вагона до давнього Львова,
Мов каву колише в боків перелом
Наснагу із вчора в росисту діброву.
Ще трішечки стрілка в годину пройде,
Ще декілька кроків поступить планета
Й сова діточок уже спатки вкладе
І промінь промовить до бджілки: «Ну де ти?»
Освітить проміння й поверхню думок,
А може і в нетрі проникне у Львові,
Лише б не занесло із хмари мішок,
Шукаймо, міркуймо в небесній Покрові.
16.09. 06.35. поїзд: Трускавець – Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368487
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 11.11.2012
Із смутку хвиль та флегматизму
До хмар бадьорості й завзяття
Крізь ламаних законів призму
Ведуть вогні містичного багаття.
Складна хода і незбагненна часто.
Бо що ж то є, людини розум?
Він забавка Просторів й Часу,
Записаних в одвічній книзі Роду.
Пройшов ще крок, немов і букви ті,
Та враз неясно вже нічого,
І гілка – ляп ударом по лиці.
Вертаюсь знову в чергове коло.
І знову шторм і вітер вільний:
Кидає з хвиль у хмари і назад
Листки надії й пелюстки віри,
За сонцем шле холодний град.
Набратись б сили та потуги,
І якір кинути в пісок буття,
І десь між небом і намулом
Зійти б спокійно з трапу корабля.
12.02. 14.40.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313111
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 05.11.2012
Блукає осінь в заспаних дібровах,
Для вишивання підбира нитки.
Яскрава гамма різнокольорова,
Лягає нотами в мої рядки.
І тихо так, заслухавшись в чеканні,
Притих і зажуривсь самотній ліс.
Слова палкі призначені коханій,
Як ніжні звуки арфи розлились.
Вони злетіли у блакитне небо,
Влилися в душу сонячним теплом.
Цілунком доторкнулися до тебе,
Лишились на устах п'янким вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363572
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Ночь на клавиши крыш
опускает
прохладные пальцы.
Ты, наверное, спишь
и не слышишь,
как где-то вдали
Громыхает состав
одиноким,
бездомным
скитальцем, -
Тают звуки,
как время
на странных картинах
Дали.
На ладони души
осыпаются
вздохи валторны.
И щемяще душист
ля-минор порыжевшей листвы.
Мой кораблик-балкон
ловит ветер
в шуршащие
шторы
И уносит меня
от тебя
по волнам синевы.
Спи себе,
мой хороший...
не держи,
не зови…
Без пятнадцати осень
на часах у любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360505
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 20.09.2012
Цей голос заспокійливо дурманить, –
Я забуваю негаразди всі.
Ваш тон хвилює, зваблює і манить
І душу розкрива в усій красі.
Чарує слух розважливість і мудрість,
І гумору зухвалі блискавки.
Ваш розум з жартами - предивная сукупність,
Тож, я регочу з Вами залюбки.
Я з Вами вільна. Так, як Ви хотіли.
Приземлена. Без будь-яких ролей.
Без маскараду, пристрасно і сміло
Ми з Вами творчий варимо єлей.
Я Вас сприймаю ніби віртуально,
Кутки душі вивчаю навмання.
Але ж Ви є. Існуєте реально. -
Вас пізнавати хочеться щодня.
Ви пробачаєте уже мої капризи,
Настирливість, наївність, інтерес.
Знаходите привабливіші риси,
Тому й росте в відносинах прогрес.
Я забуваю, що Вас мало знаю –
Всього-лиш-навсього якихось пів життя.
Та перед Вами душу розкриваю
Без сорому, без страху й каяття.
Давно свою цікавість підключила,
Невдовзі ще й натхнення підключу.
Ця дружба вже дарує мені крила. –
Ще мить – й до Ваших творів полечу.
Бажаю Вас обожнювать і далі,
Збирать нектар з оранжерей віршів.
Вам щиро вдячна за плоди моралі,
За серця спів і затишок душі.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11209090983
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363054
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Метелики-сніжинки в зимову шибку б"ються,
Пряде свій смуток морок над вогником свічі.
Така священна тиша. Я подумки молюся.
Ось-ось Ісуса руку відчую на плечі.
Відчую - й стрепенуся, відчую - і відтану.
Незримий дотик Бога - от істина проста.
Від неї я нап"юся, і оживу, і встану
Знов на свою Голгофу нести свого хреста.
Далеко на Голгофу! У кров збиваю ноги.
Яке тоді вже пекло? І де він є той рай?
Як важко не грішити. І важко жить без Бога.
Прошу Тебе, Ісусе, руки не забирай!
Ти сіяв в цьому світі саму любов безкраю.
Які ж гіркі, мій Боже, були Твої жнива!
Я знаю, як то тяжко - як б"ють і розпинають,
Але, з живим, з Тобою я все-таки жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167600
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 04.09.2012
Мій друг сказав: "Гра в слово - небезпечна!"
Вірші, мій друже, то не гра в слова, -
То біль і щастя, то - сльоза сердечна,
Єства людського музика жива.
У когось слово - наче гостра бритва,
Відбрити може, може і убить.
Мої - то до Творця така молитва,
Якою серце болісно горить.
"Дай, Господи, і талану, і тиші,
Аби такого написать вірша,
З яким би - нерозкаяна і грішна -
Прийшла б до Тебе хоч одна душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167825
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 04.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012
Не обвиняй и не суди,
Я виноват, я знаю это.
В моей запущенной груди
Рыдает слякотное лето.
Не обвиняй и не суди.
Не уходи, не покидай,
Все уничтожил. Дай построю.
Прощенье вымолить мне дай.
Хоть знаю, этого не стою,
Не уходи, не покидай.
Не упрекай в своих стихах,
Наказан я самим собою.
Что я запутался в грехах,
Не спорил с подлою судьбою
Не упрекай в своих стихах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358679
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Господи, щодня тебе прошу:
Змилуйся, дай час перепочити,
Біль нестерпний, що в собі ношу,
Поможи скоріше пережити.
Підхопила хвиля, понесла.
Борсаюсь, не можу подолати,
Бо крута, висока, сильна, зла.
Вже несила з нею в бій вступати.
Відпусти мені гріхи, прости,
Не карай до часу, милий Боже.
Та дозволь мені себе спасти,
Бо ніхто мене спасти не зможе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261693
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 25.08.2012
У дзеркалі осіння заметіль,
Вже сивина у за́тінках печалі...
Ховає за фіранку вечір біль,
Намолює свої сумні скрижалі.
У дзеркалі буяє падолист -
Літа, що не утримались на вітті.
І вітер за вікном, як муки свист!
Примари темноокі, незігріті...
У дзеркалі незримого життя
Впиваються у серце хуртовини -
Безпомічно-оливкове лиття,
Розтерзане на розпачу хвилини...
Та вперто задивляється душа,
З надією вичісує волосся
У дзеркалі, де вже така чужа
І непривітна зустрічає осінь...
(23.08.12)
******
Дякую за Натхнення п.Рідному...
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359457)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359483
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 24.08.2012
просто думка до http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351641
***
Хай буде звикле "кров-любов",
Спання, зрання... чи просто "...ння"...
Якщо то - щиро, хай бринить!
На вічність? Вічність - теж на мить!
До завтра нинішнє святе...
Хай пучиться, нехай росте!
А там, гляди, заколоситься -
Політ розчеше юні крильця.
Слова од слів - грайливий плин...
Розквітне поле пишних рим!
(21.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351903
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.08.2012
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками мокрих кобіт
Зачаровує. Далі привітними
Вулицями заваблює в ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
II варіант
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками юних кобіт
Зачаровує. Мокрими квітами
Чепуриться спокусниця ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
12-20. 08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359038
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Укутан лес златою шалью,
Усердно осень ткала нить...
Края усыпаны печалью...
Ей грусть хотелось сотворить.
Грустят здесь все и дуб, и ясень,
Грустят береза и ольха...
О, как в печали клен прекрасен,
О лете в пне скорбит труха.
Свои последние работы
Сдает хозяйке паучок...
Напрасны все его заботы;
Хотя ему и невдомек.
Последним вздохом "бабье лето"
Ветвей коснется золотых...
И спрячется на долго где-то
В мечтах небесно-голубых.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358261
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Православний дзвін, літопис часів, -
Україна!
Матінко - земля, пісня скрипаля -
Україна!
Розсипи перлин, квіти полонин, -
Україна!
Душі голубів, світ богатирів, -
Україна!!
Аромат полів, крики журавлів, -
Україна!
Трепетність беріз, старий верболіз, -
Україна!
Золоте «руно», гордий наш Дніпро -
Україна!
Хвилі навздогін, лебедів розгін, -
Україна!
Простота людей, добрий блиск очей -
Україна!
Мудрий світ віршів, розсипи вогнів -
Україна!
Руки матерів, пристрастність синів, -
Україна!
Дякую Олені Амосовій
Російська Федерація
"Не оставь его, Господь"
http://www.stihi.ru/2012/08/07/2215
Адрес http://www.stihi.ru/avtor/amosovalena
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356328
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Вона молилася вiршАми,
Руками, римами, пером,
Вона вмивалася дощами
В своєму свiтi за столом.
Вона молилася таланом,
Любов"ю дивною. Чолом
Торкалася небесного паркану
I засинала на паперах за столом.
Волосся плуталось з рядками,
Лишалась Вiра лиш одна,
Осяяна зсередини Богами,
ВiршЕм. Молилася. Вона...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341284
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 06.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2012
Семейный быт наш, как кроссворд:
Я – вечно в вертикали,
А ты, «уставший от забот»,
Всегда – в горизонтали!
Мой пост – у вечного огня,
А твой – на кнопке пульта!
Моя задача – исполнять,
Твоя сложнее – думать!
Построен зАмок не один
В твоих прожектах смелых!
Всегда ты ДЕЛО ГОВОРИЛ,
А лучше – если б ДЕЛАЛ!
Но саночки возить всю жизнь
Никто не нанимался…
Однажды я скажу «катись»
Любителю кататься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340329
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 22.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2012
* * *
Вчора зустріч, тепер прощання,
Вчора зимно, сьогодні спека,
Той був першим, тепер – останній,
Той був близько, тепер – далеко.
Той долав
найстрімкіші підйоми,
Та його залишили сили,
Той був другом,
а став знайомим,
Той літав, а тепер – безкрилий.
Той у невід
впіймав удачу,
А назавтра став знову босим,
Той сміявся, а нині плаче,
Той давав, а сьогодні просить.
Той до щастя наміряв кроки,
Ну а вийшло,
що – до могили,
Той світив, та погас до строку,
Той палав, а того спалили.
А літа, на жаль,
не вертають,
Як не прикро
і як не гірко,
Я міняюсь,
мене міняють,
То у кращий бік,
а то – в гірший.
Я міняюсь
разом зі світом,
І сміюсь,
і плачу досхочу,
П’ю прозорий весняний вітер,
Гублю дні,
а знаходжу
ночі.
Ще далеко мені
до краю,
Я у неба
прошу несміло:
Хай душа моя
не помирає
Раніш,
ніж помре моє тіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278361
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 20.07.2012
Усі слова
згорять дотла,
Торкнеться
втома віч…
Заходить день
у дзеркала,
А із дзеркал
виходить
ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327816
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 20.07.2012
Мені ще сняться щасливі сни,
В душі сміється
сонячна струна.
Що це?
Осінь моєї весни,
Чи моєї осені
весна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326725
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 20.07.2012
Мій Боже!
Коли я впаду під хрестом – дай мені сили.
Коли я визнаю свій гріх – відкрий вуста.
Коли зневірюсь – не покинь, згрішу – помилуй,
Коли шукатиму – прийди в моє життя!
Коли я згіркну від біди - дай мені Віри,
Коли я висохну від сліз - Любові дай,
Коли збіднію, захворію – дай Надію,
Коли занапащусь – спаси мене!
Спаси і не покинь мене, бо ввірую!
Під хрест Твій прибігаю і покров,
Коли радію й плачу – Тобі вірую!
І дякую, мій Боже, за Любов.
Друковано в книзі "Під арками", 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247573
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 19.07.2012
Обняв руками пустоту,
Закрыв глаза, чтобы не видеть боли,
Я проживаю жизнь совсем не ту -
Одела маски и играю роли.
Как много недосказанных речей,
Как много пепла от былых желаний!
Я потеряла миллион ключей
От самых сокровенных ожиданий...
Давно я не в ладу сама с собой.
Я замерзаю в вьюге из сомнений,
Все не пойму я истины простой,
Что прелесть жизни - в прелести мгновений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349777
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Сердце матери – глубь бездонная,
Щедрой силою напоённая,
Всё вместит, не обронит стона,
Все простит по своим законам:
И серёжку на мочке модную,
И поступки, порой негодные,
Невнимание, спесь холодную,
Слово дерзкое, принародное...
Будет сохнуть поле бесплодное,
От любви своей несвободное.
Не заплачет, замкнётся гордое...
...Но кровит по ночам, ободранное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320759
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.07.2012
За те, що ще не відболіло,
За те, що ще не відбулось -
Я дякую Тобі. Уклінно.
За те,
що все-таки було.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312672
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 05.07.2012
Скромність - перший крок до невідомості. (Софія Кримовська)
Скромність - такий же смертний гріх, як і гординя. Тому що
зайва скромність і є гординя, що намагається прикритися маскою. (Олександр Пахнющий)
Швидше за все, вислови не належать тим людям, імена яких
зазначені в дужках, але саме від них я вперше ці слова почула.
А тому, хочу повідомити усім друзям і читачам,
що побачила світ моя збірка віршів «Душа на кінчику пера».
У книзі три розділи: лірика кохання, пейзажна лірика, філософська лірика.
Вірші українською мовою.
Безкоштовно збірку можна скачати тут:
http://shedar.ru/load/poehzija/avtorskie_sborniki/natalija_mazur_quot_dusha_na_kinchiku_pera_quot/245-1-0-985
Вступне слово: Матіас Г.М.
Видавець: ФОП Стасюк Л.С.
Дизайн: Мазур Т.А.
Графічні малюнки: Тищенко Н.А.
Меценат збірки: Мазур А.А.
Усім, хто по життю зі мною поряд,
Хто дарував краплиночку тепла,
Оці вірші… У них до вас говорить
Моя душа на кінчику пера.
Щиро ваша: Наталя Мазур
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345093
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 05.07.2012
Я – українка!
Гарна, вродлива,
Рідною землею завжди щаслива…
Я – українка!
Щира, відверта,
Трохи спесива, де в чому вперта…
Я – українка!
Добра і мила,
Співом своїм увесь світ полонила…
Я – українка!
Жовто-блакитні
Стрічки в моєму волоссі помітні…
Я – українка!
Гарної долі…
Гірше у світі нема за неволю!
Я – українка!
В червонім намисті!
Думки мої, ніби та сльоза, чисті!
Я – українка!
До болю ніжна,
Дуже тендітна, трішечки грішна…
Я – українка!
Донька рідненька
Багатостраждальної Вкраїни-неньки!
Я – українка!
Цим я пишаюсь,
З думкою тою завжди прокидаюсь,
Дякую, Боже,
За мою долю!
Дякую, Боже, за нашу волю!
За ясне небо,
Сонце і квіти,
За ті пісні, що співаємо дітям,
За щире серце,
Мудрість, відвагу,
І за відверту до ближніх повагу…
Я – українка!
З сонця і неба!
Іншої долі мені не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199706
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 29.06.2012
Гаптує вечір
зоряні дива.
Слова мені вишіптує.
У тиші
погідним серцем
човен проплива,
що у жнива
дарований Всевишнім.
Ще не січе
безжальний листопад,
не тужить
сивий вітер на флоярі…
Мольфарові
не спиться
в зорепад:
згорають душі
втомлених
Мольфарів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344293
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 22.06.2012
В исток хрустальный, лепестки от свежих роз,
Ронялись щедро рощей первозданной,
Свирель полночная, сыграв кантату грез,
Парила в сердце сказкою желанной…
В мирах рождался день и трепетный восход,
Узнав у ночи таинства рассвета,
Разлил восторги чувств от бархатных красот
Далеких звезд, и... осветил планету...
В небесной глади воспарила тишина,
Волшебной птицей бело - изумрудной,
И распылилась шелковистая волна,
Потоком утра в блестках перламутра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345259
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Сонячна дівчинко більше не плач
Сльози - це вирій яскравих емоцій,
Серце на ключик закрий і пробач
Серцем танцюй у кожному кроці.
Сонячна дівчинко більше не плач
Щастя - як помах пір’їнок по тілу,
Просто всміхнися йому ти, пробач
Ти не врятуєш любов погорілу.
Чудеса там где в них верят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319364
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 20.06.2012
Шепіт вітру вчуся розуміти.
Що шепоче він стрункій тополі?
Як же ніжно! (Треба ж так уміти!)
Гладить листя люблячи, поволі.
То шугне у небо неозоре,
Осідлає хмарки легкокрилі,
То полине у безкрає поле
І обніме крилами щосили.
То пірне у довгі мої коси,
Витре сльози й очі зацілує.
З квітів позбиває ранні роси,
Щось шепне на вухо, пожартує.
То, награвшись, ляже серед гілля
І складе натруджені вкрай крила.
Треба ж відпочить від божевілля...
Дрімота вже очі покорила...
Як же тебе, вітре, зрозуміти?
Чом сумний буваєш, тихо плачеш?
Можеш ти про це прошепотіти:
Чи стає тобі від цього краще?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330928
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.05.2012
Я заплітаю у волосся
дощ.
Старі пожовклі поцілунки –
геть.
Поміж дзеркальної бруківки
площ
Вже виростає щось нове
й зелене
вщерть.
22.03.2012р.
"Дніпро", червнь 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324353
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 12.05.2012
Поцілую небо в щічку
Білосніжної хмаринки.
Приголублю тиху нічку,
Витру росяні сльозинки.
Братом обійму вітрисько,
Що літає у дібровах.
Ружам уклонюся низько,
В розмедованих обновах.
В річкове пірну волосся,
Загублюсь в шовковій сині…
В хлібне забіжу колосся,
Й заквітую маком нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333570
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 10.05.2012
В моїй галереї безлад:
полотна розкидані і фоліанти,
розпрямили спини атланти,
котрі підпирають всесвіт.
В моїй галереї світло
від поглядів. Сліпить очі.
Мелодії й звуки урочі
в полотнах чаяться помітно.
В моїй галереї тісно,
що руки піднятись не хочуть
прибрати цей хаос робочий,
щоб барвно було і квітно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317250
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 10.05.2012
Черпаю істину із глибини віків.
І мудрість відкриваю дивовижну:
чомусь я поважаю диваків,
негідників розумних – ненавиджу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336021
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 10.05.2012