Anna_Avdeeva: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2012


Весняна Осінь

На Ви із Вами серцем говорили…

На  Ви  із  Вами  серцем  говорили...
І  тихо  плакали  думками  в  унісон.
Як  щиро  Ви  мене  чужу  любили,
А  я  до  Вас  сама    приходила  крізь  сон...

На  Ви  торкались  мріями  до    вІршів,
І  рими  між  рядками  заплітались.
Для  Вас  у    серці  Вашому    розцвівши,
Я  буду  осінню,  що  веснами  
                                             світає..  
́́́́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334643
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 09.05.2012


Нелогічна а*

кому потрібно

Я  ніколи  не  вела  власних  щоденників…  завжди  вважаючи,  що  людям  розказати  краще,  але  розказувати  їм  можна  не  все.  Навіть  найкращі  друзі  можуть  зрадити,  кинути,  знищити  тебе  морально…  Ми  можемо  опустити  руки,  впасти  в  депресію,  ненавидіти  весь  світ,  розчаруватися  у  людях,  винити  в  усьому  себе…  життя  підносить  нам  сюрпризи  до  яких  ми  часто  не  готові.  Мрії  розбиваються  об  скелі  життя,  а  ми  не  можемо  склеїти,  а  можливо  не  хочемо…  щоденна  рутина  не  вбиває  з  середини…  ми  самі  творці  свого  щастя.  Як  часто  ми  боїмося  сказати  «люблю»,  бо  боїмося  не  почути  це  у  відповідь…  А  життя  іде,  іде  повз  нас.    Я  не  боюсь  зізнатись,  що  плачу  під  час  перегляду  фільмів  у  яких  є  сенс  і  щирі,  непідкупні  почуття..  можливо  комусь  варто  переглянути  «Хатіко»,  «Останню  пісню»  і  поплакати.  Просто  тому,  що  потрібно  жити,  жити  далі,  пробачати  і  вміти  чекати…    Якщо  тобі  погано  -  не  значить,  що  погано  повинно  бути  усім.  Умій  вирішувати  свої  проблеми..  у  вас  є  друзі?  Якщо  нема,  можливо,  щось  не  так  у  вас,  а  може  ви  не  хочете  відкривати  комусь  своє  серце..  

             Люди  не  помирають  поки  на  цьому  світі  їх  пам*ятають…
   
           Усі  ми  вміємо  літати…  Так  як  би  смішно  це  не  звучало.  Ми  літаємо  у  снах,  мріях  і  коли  кохаємо.  Кохання  –  велика  сила.  одна  літературна  героїня    казала,  що  кохання  це  хвороба  від  якої  в  майбутньому  винайдуть  ліки…  ні  не  винайдуть.  Воно  вічне  як  саме  життя.  Усе  в  цьому  світі  від  любові.

       Несподівано  закінчується  осінь.  Втрачається  її  запах.  Опале  листя  сумно  снується  під  ногами  перехожих.  Природа  готується  до  сну,  зимового  сну.  Сонце  уже  не  так  часто  заглядає  у  моє  вікно,  а  стомлену  ранкову  землю  покриває  сивий  туман.  Восени  завжди  приходить  ностальгія  за  літом,  минулим,  за  тим,  що  не  сталося  і  ти  ми  хто  пішов  на  завжди…
                                                                               Є  у  осені  цієї  щось  від  вічності.
                                                                               Може,  відчай  чи  чиясь  печаль…
             Але  ця  осінь  була  незвичайною  Ти  був  практично  відсутній  в  ній…  І  це  не  може  не  розчаровувати.  Та  були  моменти  коли  серце  билось  в  ритмі  щастя.  Я  з  усіх  сил  старалась  бути  оптимісткою,  і  знаєш,  у  мене  вийшло!  Зараз  я  радію  тому,  що  у  моєму  житті  була  така  людина  як  Ти.  І  хоч  я  для  тебе  ніхто  чи  просто  знайома  …  знай,  Ти,  змінив  мене  назавжди  …  Я  кохатиму  тебе…  кохатиму  вічно…

         Але  сьогодні  за  вікном  весна  і  я  знову  вірю  у  світло..  бо  сонце  ще  пробивається  крізь  хмари  і  землю    зовсім  скоро  покриють    ніжні  пелюстки…  не  любите  весну?  Не  біда.  з    4  пір  року  обирайте  будь  яку..  Я  ж  бажаю  вам  щастя.  Не  все  так  погано  як  ми  бачимо…  а  життя  ніколи  не  було  легким.  Просто  частіше  ми  самі  ускладнюємо  його..

     А  крила  можуть  обламати…  не  дозвольте  робити  цього..  зроби  добро  і  воно  повернеться  сторицею.  Вір!    Людина  не  може  бути  самотньою..  нещодавно  знайшла  такі  слова.  Нажаль  не  знаю  автора.

"Коли  цілодобово  мовчить  телефон  -  це  не  самотність.
Це  -  погані  друзі.
Коли  ти  чуєш,  як  цокає  годинник  -  це  не  самотність.
Це  -  багато  вільного  часу.
Коли  нема  кого  чекати  -  це  не  самотність.
Це  -  песимізм.
Коли  крадеш  шматочки  чужого  життя,  щоб  наповнити  свою  -  це  не  самотність.
Це  -  невпевненість  у  собі.
Коли  тобі  не  з  ким  поговорити,  і  ти  починаєш  розмовляти      з  собою  -  це  не  самотність.
Це  -  хвороба.
Коли  ти  плачеш  цілими  днями  у  порожній  квартирі  -  це  не  самотність.
Це  -  депресія.
Коли  ти  думаєш,  що  ніхто  тебе  не  розуміє  -  це  не  самотність.
Це  -  егоїзм.
Коли  хочеться  кричати  від  безвиході  -  це  не  самотність.
Це  -  біль.
Коли  ти  нікому  не  потрібен  -  це  не  самотність.
Це  -  самообман.
Самотність  -  це  те,  що  ми  самі  придумуємо,  коли  нам  ніхто  не  говорить  три  простих  слова  ...
Я  ЛЮБЛЮ  ТЕБЕ!!"

       Умійте  прощати…  це  велике  досягнення,  людська  якість,  уміння  називайте  як  хочете..  просто  багато  з  нас  не  вміють  цього  робити,  а  Шіллер  писав,  що  найвища  перемога  –  прощення.  Якщо  не  можете  навчіться.  Життя  таке  коротке  щоб  наповнювати  серце  образами  і  розчаруваннями..  не  зраджуйте!!!  Ніколи  в  житті…

                                               Відстоюйте  свою  позицію  завжди…  Я  ВІРЮ  У  ВАС!

                                       "Гори!  –  життя  єдина  мить,  Для  смерті  ж  –  вічність  ціла.”
                                                                                                                                                                     О.Олесь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328805
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012


oleg lytvin

у наших руках…

Наше  життя  як  книга,  пишемо,  добавляємо  нові  сторінки,
Буває  спека,  буває  і  крига,  любимо  іншим  ставить  оцінки..

Хочемо  почати  з  чистого  листа,  та  ми  лиш  аркуш  перегортаєм
Розум  новим  днем  –  сторінкою  тішим,  і  так  вперто  попереднє  стираєм.

Та  суть  у  книзі  закладена,  її  вже  ніяк  не  здолати,
І  так  живемо…  намагаючись  вперто  попереднє  сховати.

У  книзі  бувають  абзаци,  це  наші  намагання  щось  у  світі  змінити,
Ми  грішні,  нещасні,  але  інколи  і  вміємо  когось    полюбити…

Сумно,  що  ідея  закладена  в  першому  аркуші,  на  початках…
Але  пишемо,  радіємо…  вірячи  що  все  у  наших  руках…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328171
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 08.04.2012


Dreaming of You

КРІЗЬ ЧАС

Крізь  час  ніколи  не  зупиниш
бажання  величі  й  краси,  
а  день  такий,  що  і  не  снилось  
прийшов  розважити  мене.      

Зустріла  посмішкою  літо  
і  сонцю  дяку  принесла,
так  хочу  серце  я  відкрити
для  всіх  на  світі,  -  ну  й  дива!

На  мить  забувши  про  незгоди  
згадаю  пам'ятні  слова,  
що  стали  вісником  чудовим  
і  світлом  ясним  для  життя.  

У  них  відкрила  скарб  Любові
і  незліченну  радість  мрій,  
вони  здійснились  безтурботно,  -  
я  знала  те,  що  будеш  мій.  

Знов  загадкова  гармонійність
подарувала  майбуття,  
у  ній  скупалась  непомітно  
і  стала  щастям  на  віка.  

Чарівний  погляд  незабутній,  
мов  подарунок  неземний  
я  знов  відчую  шепіт  моря,  
тебе  і  сонячний  мотив.    

Природа  ласкою  зігріта,  
країна  сповнена  добра
все  те,  що  було  недосяжним  
я  пронесу  через  життя.  

З  відкритим  доторком  надії
щасливі  миті  справдять  сни.  
Ти  будеш  там,  де  небо  й  мрія,  
де  сльози  радості  мої.    

Давно  чекали  ми  на  зустріч
не  сподівались,  що  знайдем  
та  безкінечність  все  ж  минула  
тепер  ти  мій,  як  ніч  і  день.  

Це  так  нелегко  бути  справжнім
подорожуючи  в  думках  
та  тихо,  мило,  посміхатись    
і  стати  вільним,  наче  птах.  

А  цінність  дружби  невід'ємна,  
її  не  купиш  за  гроші,    ́́́
вона  нам  послана  із  неба  
і  буде  завжди  для  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315463
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 07.04.2012


Ліоліна

Лагідні мамині руки

Крізь  високі  жита,  крізь  ліси  голосні
В’ється  шлях  і  кружляє  по  схилах.
А  в  саду  вже  звучать  солов’їні  пісні,
І  розквітли  півонії  милі.

І  вже  хутко,  як  птах,  до  зелених  воріт,
Розкриваючи  радо  обійми,
Сміючись,  наша  мама  назустріч  летить,
Бо  її  вже  збулися  надії.

Її  легко  щасливою  можна  зробить  –
Лиш  з’явитись  на  день  чи  на  другий.
Мама  стала  молодшою  лише  за  мить,
І  зникає  тривога  і  туга.

Як  же  просто  свої  ми  марнуєм  роки,
Не  рахуючи  дні  та  хвилини.
Ген  летять  журавлі,  проминають  віки,
І  неждано  приходять  сивини.

Я  не  знаю,  чому,  і  навіщо,  й  коли
Постарілася  наша  матуся,
Як  роки  пропливли,  наче  води  ріки,
Відповісти  на  це  не  беруся.

Хоча  сонце  таке  ж,  як  було  і  тоді.
І  веселка  лягає  на  луки.
Та  з’явилися  зморшки  у  мами  тонкі,
І  стомилися  лагідні  руки.

Ми  не  можемо  вплинуть  на  плинність  років,
Ми  не  владні  над  тими  роками.
Та  ми  можемо  більше  любить,  берегти,
Захищати  і  слухати  маму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319814
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012


Рижулька

МАНДРІВКА В ЧАСІ

Хотіла  б  я  помандрувать  у  часі
І  повернутись  у  дитинства  дні,
Коли  ступали  мої  ніжки  босі
Так  ще  невпевненно  по  шовковій  траві.


Тоді  було  усе  на  світі  незнайомим,
Незвіданим,  цікавим  і  новим.
І  оченята  здивування  мої  повні
На  все  дивилися  тим  поглядом  ясним.


Тоді  вирішувались  легко  так  проблеми,
І  сльози  висихали  мої  вмить  -
Лиш  притулися  до  грудей  у  мами,
Вона  пригорне  й  від  лихого  захистить.


Та  пролетіли  дні  мого  дитинства,
Назад  не  вернеш  тих  щасливих  днів.
Даю  вже  сину  щастя  материнства,
Веду  за  ручку  у  незвіданий  ще  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327704
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 07.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2012


Samolichenko Svitlana

Вона вдихала життя на повні груди.

Вона  вдихала  життя  на  повні  груди.

З  останніх  зусиль  намагалася  дотягнутися  до  краплини  надії.  

Кричала,  що  зможе  все  подолати....  Вона  вірила,  що  хтось  почує  її  крики  і  врятує.

       Вона  бачила,    як  стікає    життя  по  її  долоні...

       Вона  знала,  як  помирає  кохання  в  обіймах  боязких.

       І  вона    сміялася  над  болем,  зламавши  межі  світу.  

В  руках  вона  стискала  серце,  стук  якого  він  так  любив....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326713
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 06.04.2012


Never Say Never

Затамувати подих вітру…*

Я  так  тебе  люблю!
І  рвуся  на  одну  хвилину
Від  всіх.І  голос  твій  ловлю
У  телефонній  знов  щілині...

Нам  дві  години-наче  цілий  рік,
Нам  вечір-ніби  ціла  вічність...
Хто  на  розлуку  нас  прирік?
Хто  захотів  забрати  ніжність?

Навколо  лиш  нерозуміння,
Холодність  вибляклих  сердець,
І  як  стіна  туман  осінній,
Між  днем  і  ніччю  вічний  герць.

Щемить  в  душі  безмежна  мука
І  біль  пригнічує  любов.
Для  чого  ця  німа  розлука?
Коли  побачу  тебе  знов???

...В  польоті  мрії  і  фантазій
Воскові  крила  не  тримати:
Любити  треба  без  оказій,
Лиш  щиро,віддано  кохати.

Тремтить  душа,і  серце,й  тіло
І  обливається  слізьми.
Мовчу.Не  йму  нікому  віри,
Бо  ще  побачимося  ми.

Нам  кожну  зустріч  забирали,
Та  серце  їм  не  обманути,
Бо  прийде  те,що  ми  чекали,
Щоб  вечір  знову  той  вернути.

Там  ти.Там  я.І  більш  нікого.
Зірки.Туман.І  тихі  верби.
Все  буде  знову.БУДЕ  ЗНОВУ.
Моє  прохання  вчує  небо.

Не  марно  ж  очі  твої  сняться,
Що,як  тоді,так  близько-близько,
В  ту  мить  чомусь  так  темно  стало,
І  синє  небо  низько-низько.

Накрило  нас  дощем  фіалок,
Накрило  нас  дощем  зірок,
І  як  не  був  би  скоро  ранок,
Не  приступив  би  ти  й  на  крок.

А  потім...довго  я  ловила
Губами  вранішнє  повітря:
Запам"ятати  доторк  квітів,
Затамувати  подих  вітру...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167330
дата надходження 21.01.2010
дата закладки 06.04.2012


Never Say Never

Мовчиш?

Вдаєш  байдужого  зі  себе,
Вдаєш  холодного  й  чужого...
Що  у  мені  нема  потреби,
Немає  разом  бути  змоги...

Вдаєш  щасливого,  та  очі
Розкажуть  краще,  як  слова.
Побачила  я  тої  ночі:
Твоя  любов  ще  є  жива.

Ковтаєш  біль  холодним  ранком,
Мої  стираєш  СМС.
Усі.  За  вийнятком  трьох  давніх.
Що  "ти  потрібний  мені  все  ж".

Чому  мовчиш?  Чого  чекаєш?
Для  чого  ревнощі?  Проте
Очей  із  мене  не  спускаєш.
Побачу  -  зле.  Не  бачу  -  зле(

Та  я  вже  знаю,  чого  хочу,
Як  жаль,  не  кажеш  жодних  слів,
А  тільки  голову  морочиш,
Марнуєш  Стільки  класних  днів!

...Вдаєш  байдужого  зі  себе,
Очей  ж  не  спустиш  ні  на  мить...
Май  на  увазі:  в  наше  небо
Лише  взаємність  полетить!.....


                                                                                                                         25.01.09р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262118
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 06.04.2012


Never Say Never

Обійми мене так…!*

Коли  спокій  мені  тільки  сниться,
Коли  душу  скули  ланцюги,
Коли  серце  проколюють  спиці-
то  ти  просто  мене  обійми...

Обійми  мене  так,  щоб  я  знала:
Ти  не  будеш  ніколи  нічий-
Тільки  мій.  Щоб  тебе  не  тримала.
Прошу:  двері  сьогодні  відкрий.

Обійми  мене  так,  щоби  сльози
Лиш  від  щастя  на  шкірі  блищали.
Щоб  коли  запанують  морози,
Моє  серце  тебе  відчувало.

Обійми  мене  сильно  і  ніжно...
Мені  мало!Так  мало  тебе!
Я  для  когось  свята,  комусь  -грішна.
А  для  тебе  я  -  все.  Все,  що  є!!

Обійми,  подаруй  ще  хвилину!
Знову  йдеш...знову  часу    катма...
А  ті    спогади...спогади  линуть
Й  порятунку  від  того  нема.

Мало.  Мало!  Мені  тебе  мало!
Ну  ти  можеш  хоч  раз  не  піти?
Залишись  хоч  на  трохи,  благаю!
Ну  не  йди!  Ну  будь  ласка,  не  йди!

Буду  поруч  тихенько  мовчати.
Може  ти  й  не  помітиш  мене.
Я  готова  безмежно  чекати,
Поки  все  \"твоє\"  буде  \"моє\".

Поки  \"моє\"  \"твоїм\"  врешті  стане,
́Поки  будемо  ціле-одне.
Моє  серце  вже  не  перестане
Жити  для  тебе.  За  тебе.  За  все.

Обійми  мене  так  сильно-сильно!
Як  ти  вмієш.  Як  вмієш  лиш  ти.
Я  тобою  навічно  хворію.
Обійми  мене  так...обійми!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327780
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 06.04.2012


Яна.

Факт

Тиша  огортає  твою  самотню  кімнату,
Ти  кохаєш,  та  не  хочеш  признати
Факт,  бо  в  тобі  живе  лише  біль  і  страх  -
Кохання  почуття  будуть  розбиті  в  пух  та  прах!

Ти  лежиш  на  ліжку,  дивишся  безмовно  в  стелю,
Я  для  тебе  ковток  води  в  пустелі
Цей  шлях  завів  нас  у  замкнуте  коло,
Пробач,  та,  на  жаль,  нам  разом  не  бути  ніколи.

Причина  в  одному  -  ми  з  тобою  як  близнюки.
Кохання  міцну  павутину  сплели.
Але  самі  втрапили  в  липкий  капкан,
У  тебе  і  в  мене  на  серці  залишиться  шрам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304707
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.04.2012


Весняна Осінь

Я просто хочу знати, що Ви є…

Я  просто  хочу  знати,  що  Ви  є,
Що  там,  на  відстані  із  сотень  кілометрів
Усмі́шка  Ваша  щастям  виграє,
А  я  для  Вас  щодня  народжую  сонети...

Я  просто  хочу  знати,  що  Ви  є,
Що  Ви  щасливі,  що  життя  у  Вас  прекрасне.
Хоч  осінь  часто  болю  завдає,
Ви  зачекайте  мить,-  і  завтра  прийдуть  ве́сни.

І  хай  там  що  життя  для  нас  снує,
І  хай  би  скільки  мрій  в  душі  не  існувало...
"Я  просто  хочу  знати,  що  Ви  є",-
Моя  Любов  про  Вас  шепоче  молитвами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 06.04.2012


Весняна Осінь

На аркуші паперу…

І  знову  сколихнулася  душа,
І  знову  мрії  падають  на  аркуш.
До  Тебе  долітають  у  вірша́х,
Думки  і  сни  запрошують  до  вальсу.


Моїм  теплом  народжений  у  снах
Звучиш  мені  на  аркуші  паперу.
Це  сповідь  мрій  у  зболених  серцях,
Це  та  Любов,  що  стукає  у    двері.


Ще  кілька  фраз,  не  випитих  до  дна,
Ще  кілька  митей  в  серці  найсвятіших.
Якби  Ти  знав,  якби  Ти  тільки  знав!..
Як  боляче  народжуються  ві́рші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 06.04.2012