Аеліта: Вибране

Лао Лю

Холод

Тепло  твого  серця
у  лютий  мороз
мене  зiгрiвало.
Чому  в  теплi  днi
воно  захололо?
Холодiє  душа
моя  в  квiтнi...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334042
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 02.05.2012


Копачівна

Чом душу знову пестить самота?

За  своїми  природними  задатками  люди
одне  одному  близькі,  а  за  своїми
звичками  одне  від  одного  далекі.
Конфуцій

Чом  душу  знову  пестить  самота,
Така  незнана  і  така  знайома?
Це  безпомильно,  бо  я  саме  та,  
Кому  ця  подруга  давно  відома.

Супутнице  моїх  далеких  літ,
Невже  ти  знову  мусиш  рятувати?
Ти  ж  бачиш:  не  самотній  мій  політ,
Та  й  хто  мені  ти  –  посестра  чи  мати?

Поміж  гостей  сідаєш  за  столи,
І  заглядаєш  в  очі  майже  щиро.
Тобі  одній  життя  моє  болить,
Та  розійтися  як  з  тобою  миром?

Чом  душу  знову  пестить  самота?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330476
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Tshway

Душонка

Когда  друг
или  брат  уходит  -
кусок  души  умирает.
Собака  ушла  -
тоже  кусок  отвалился...
Совсем  маленькая  осталась  -
душонка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330352
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Ростислава

Струни

А  струни  знову,як  завжди.сміялись...
І  знову  танці,як  завжди  юрба,
Що  від  душі  до  рання  потішались
Забувши,що  на  світі  є  журба.
А  струни  знову,як  завжди  сміялись.
І  не  тому,що  так  хотіли-Ні!
Бо  потайки  вони  ще  сподівались,
Заграть  сонату  в  мертвій  тишині.
І  ввечері,покинуті  без  нагляду,
У  соннім  царстві  клавіш  мовчазних,
Вони  все  мріяли,мов  ті  незримі  привиди,
Коли  рука  Маестро  торкне  їх...
Коли  ні  сміху,ні  журби,ні  радощів,
Ні  криків  «Браво»,ні  річок  вина.
Лише  душа.
Не  зганьблена  ніким  іще.
Як  сльзи  чиста.Як  любов-одна.
А  струни  знову,як  завжди  сміялись...
Смішать  людей  і  клоунади  виграють.
Та  серед  гамору.
Таки  ще  сподівались...
Зустріти  руки,що  їх  з  трепетом  торкнуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329642
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Валентина Ланевич

Сутінки сіючи

Догоряв,  сутінки  сіючи,  день.
Вітер  все  брязкав  у  шибку,
Намагався  впустити  свій,
Холодний  вихор  до  кімнати.
Либонь  не  знав,  що  холод
Там  уже  панував  і  напував
Собою  навколишній  простір,
Проймав  до  суглобів,  до  кості,
Леденив  тремтливу  душу,
Заповзав  до  неї  зневірою.
А  так  хотілось  злетіти  до  неба,
Востаннє  розправити  крила,
Надломлені  часом  та  життям.
Десь  на  денці  свідомості
Билась  квола  надія,
Що  множилась  на  почутих
Слів  сподівання,
А  в  серці  зіщулилось
І  кричало  від  болю  кохання.
Наївне...  не  вірило,
Що  полишене  переливати
Збурену  кров  по  замкнутому  колу
Та  безперервно,  із  ран-невидимок,
Сукровицею  по  тілу  стікати.

02.04.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327206
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 12.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2012


Karat

МОЯ ЛЮБОВ

Моя  любов,  як  вихор    відшуміла,

тепер  сидить,  стуливши    сумно  крила.  

Немов  роса  на  полиновій    квітці,

гірчить  сльоза  душі    моєї  в  клітці.



Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329596
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2012


Михайло Плосковітов

Старенька лава…

Люблю  цю  лаву,  з  довгих  хворих  ребер,
(Літа  її  руйнують  без  жалЮ).
Вона  в  надії  тулиться  під  верби,
похила  спина  в  написах  «Люблю…»

Байдужий  дощ  полоще  ноги  хворі,
В  набряклу  осінь  ревматизм  проб’є,
В  написаних  словах  чужих  історій
згадає  лава    щось  своє…моє.

Згадає  всіх  закоханих  у  парах.
Зітхання.  Поцілунки.  Дотик  рук.
Веселий  сміх.  Романси  під  гітару,
а  ще…згадає  гострий  щем  розлук.

Люблю  цю  лаву,  спогадами  вкриту,
у  теплих  краплях-росах  з  кришталЮ.
Спинюсь.  Присяду  в  листя  з  оксамиту.
Не  вернеш.  Розумію…  а  люблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 10.04.2012


Karat

ЙДУ, СПОТИКАЮЧИСЬ В ПІТЬМІ…

Йду,  

спотикаючись    в  пітьмі.

Холодний    вітер  рве  волосся.

Злобиво

в  спину    дивляться  сліпі,

глухі  щось  чують,

а  німі  голосять.

Із  свистом  раптом  камінь  пролетів.

Це  цілилися  в  серце

ДрУги  ніжні…

А  може,

ще  із  вас  би  хтось  хотів?  

Ви  всі    вже  кинули,

мої  безгрішні?

Приємний    голос  в  трубку  щось  сичить.

Майстерно  тче  він

пелену  облуди…

Моя  душа  з  останніх  сил  кричить:

“Я    вас  усіх  прощаю,

добрі  люди!”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328588
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 10.04.2012


Лао Лю

Потяг

Потяг,  
який  я  вiдчуваю  до  тебе,
схожий  на  потяг,
котрий  сходить  з  рейок
i  на  повнiй  швидкостi
руйнує  моє
буденне  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320078
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 10.04.2012


Rukosh

Этюд в сиреневом*

Сиреневый  свет...
Дрожащий  рассвет
на  скорбные  камни
росой  упадёт  
и  тихо  придёт,
тревожный  и  странный.

Разбужена  мглой
и  болью  былой
завоет,  заплачет
нагая  земля...
сереют  поля,
уходят  удачи.

Увядшим  листом
мне  шепчет  "потом..."  -
унылая  осень.
"Нет,  нет,  не  сейчас"  -
дожди  шелестят
а  ветер  -  уносит

и  шепот,  и  крик,
и  отблеск  зари,
и  взгляд  запоздалый...
Сиреневый  мрак
замерз  на  губах...
Уже  не  растает.

*психологи  говорят,  что  сиреневый  цвет  обозначает  сильную  привязанность  к  вещам,  людям  и  образу  жизни.  Именно  по  этой  причине,  люди,  любящие  этот  цвет,  очень  тяжело  переживают  расставание.  Для  них  это  –  «маленькая  смерть».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291683
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 10.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2012


Михайло Плосковітов

Лютневий дощ…

Мрячить  із  неба  –  прямо  на  долоні.
Мороз  ще  позавчора  відгорів.
Цей  дощ  лютневий  –  зовні    не  холодний  -  
заплутався  між  віттям  яворів.

І  сіє  з  неба  непомітна  мжичка,
на  провесні  тепліє  по  руці,
тих  кілька  крапель  на  твоєму  личку,
мов  кілька  ранніх  смутків  на  щоці…

А  до  весни  лишається  півмилі,
сповзає  сніг  із  посірілих  площ...
Так  хочуть  наздогнати  заметілі
тебе    й  мене.  І  цей  лютневий  дощ.

28.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 09.04.2012


Юра...

У тобі, як в Бермудах…

Мені  не  вистачає  твого  подиху  в  грудях,
розкинуте  небо,  не  так  обіймає  без  тебе…
Я  загубився  й  пропав  у  далеких  Бермудах,
блукаю  мостами,  намагаюсь  йти  поперЕду.

В  горАх,  де  повітря  по  справжньому  свіже,  чисте,
де  промені  сонця,  торкають  теплом.  І  спокійно
там…  та  додому  хотілось,  до  тебе…  у  місто,
в  якому  по  колу  усе  йде  як  завжди  без  змінно…

На  твОїх  руках,  я  всього  лиш  одна  з  сотні  ліній,
але  так  приємно,  відчути  твій  подих  у  грудях…
Ми  люди…й  лиш  вітер  крилатий  насправді  постійний
...та  я  загубився  й  пропав…  у  тобі,  як  в  Бермудах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322385
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 09.04.2012


del Consuelo

Родина чи руїни…

Як    дощик    серед    листя,    що    пожовкло,
Душа    моя    у    схлипі    жебонить.
Колись    пісень    співала    -    тепер    змовкла
Вуста    німі    -    бо    голос    їй    болить.
Болить    за    серце    мамине    розбите,
За    безталанні    братові    роки,
За    те,    що    тато    зміг    нас    полишити
Так,    наче    ми    лиш    тягарем    були...
Там    де    початок    всіх    моїх    кошмарів    -
Дитинства    безтурботного    нема.
Як    не    зросла    б    серед    музичних    барвів,
То    так    і    залишилася    б    німа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325309
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 08.04.2012


del Consuelo

Випадкова субота

Випадкова  субота,  на  розі  двох  вулиць,
В  підозрілу  будівлю  з  кількох  поверхі́в
Мандрівною  ходою  кульгаво  наткнулась,
Щоб  раптово  "Але́ксу"  там  "Юстас"  зустрів...

Імовірність  зупинення  часу  мізерна...
Всі  стрілки  застряють  у  швейцарських  пастках!
І  холонуть  від  слів  в  чашці  кавові  зерна,
Розтрощівшись  горіхом  в  молочних  вершках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328563
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 08.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2012


isabel

Яблуня

Стою  серед  отав,  як  пахне  м’яко  тиша,
А  на  верхах  лісам  вітри  стрижуть  хребти.
Я  народилась  тут,  довіку  тут  залишусь,
Поміж  отав  і  зір,  що  мріють  з  висоти.

Не  сплю  вже  майже  рік,  думками  в  небо  лину,
Душею  прагну  ввись,  а  тілом  до  людей.
Вони  такі  як  я:  з  роси,  душі  і  глини,
Із  суттю  в  серцевині,  і  голосом  з  грудей.

Із  брості  в  пишний  квіт,  із  квіту  в  лист  і  зав‘язь,
Аж  плодом  золотим  до  ніг  їм  упаду.
А  по  снігах  і  снах  я  знову  повертаюсь,
Допоки  до  межі  своєї  не  дійду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215578
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 05.04.2012


Дід Миколай

Зозулин льон

В  очах  на  лузі  сіножаті  ,
 Так  ранок  пахощами  цвів  .
 І  я  малий  ридав  в  лататті  .  
 Не  міг  спинити  косарів  .

 Туман  сльозу  зронив  росою  ,
 На  щойно  скошений  покіс  .
 Людська  рука  пройшлась  косою  ,
 Де  льон  зозулин  щойно  ріс  .

 Впав  бідолашний  ,  мабуть  сонний  ,
 Прикривши  рану  пелюстком  .
 Мов  у  ві  сні  ,  страшному  ,  чорнім  ,
 Як  пташка  з  відтятим  крилом  .

 Голівку  зміг  би  ще  підняти  ,  
 Бо  ще  в  стеблі  буяла  кров  .
 Однак  на  ніжки  вже  не  встати  ,
 Він  зла  людського  не  зборов  ...

 Відкрив  свої  блакитні  очі  ,
 Назустріч  руки  простягнув  ,
 Що  назавжди  його  підтято  ,
 Того  майбуть  не  осягнув  .

 Чи  можна  жаль  ,  оту  забути  ,  
 З  роками  сумнів  не  втіша  .
 Не  можу  досі  ,  я  збагнути  ,  
 Що  в  нього  теж  була  Душа  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327118
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 03.04.2012


Tshway

Проснись, недотрога.

Каштановых  прядей
река  на  подушке,
губами,  губами,
малина  к  малине,
язык  поцелуя  -
язык  языка,
струится,  струится,
струится  река,
касания,  ласки,
дыхание,  стон...
Проснись,  недотрога,
закончился  сон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321065
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Tshway

Нежность и печаль

Нежность  -
первое,
что  наполняет  мою  душу,
когда  я  вспоминаю  бабушку.
Печаль  -
приходит  следом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325741
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Лао Лю

Пiр'я

Хижий  сокiл  ночi  
фламiнго  дня  вполював.
Рожеве  пiр'я  
пiвнеба  вкрило.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327252
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012


Лао Лю

Рожевi метелики

детектив  сну
не  дочитав
бо
рожевi  метелики
грудей
твоїх
залоскотали  
вiї

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322104
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 02.04.2012


Лао Лю

В очах

Очiкував  
в  очах  твоiх
побачити  кохання,
а  розгледiв
тiльки  своє  обличча
в  очiкуваннi  кохання  
i  небо  над  нами.
А  ти
вдивлялась  вглиб  себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325455
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 02.04.2012


Марічка9

Дощить

Дощить.Журба.Вечірнє  жало.
Сиджу  собі  біля  вікна.
Чи  то  боліти  перестало?..
Чи,  може,  сили  вже  нема?

Дощить-дощить...Гримить-сміється.
Підкрався  спогад-сирота.
Десь  ненавмисно  відізветься,  
Що  ти  не  той,  бо  я  не  та...

Дощить  на  зло.Дощить  без  жалю,
І  щось  вривається  мені.
То  з  неба  крапля  в  серце  впала,
А  з  серця  тихо  по  щоці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272780
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 01.04.2012


Ліоліна

Зрозуміти і вічність, і мить

Я  помирала.  І  це  було  дико.
Світ  весь  вмістився  в  квадраті  вікна.
Не  допоможеш  ні  плачем,  ні  криком.
Не  розбереш  –  чи  весна,  чи  зима.

Десь  подівалися  вірніі  друзі,
Позабували  враз  все  лікарі.
Серце  холонуло  в  муках  і  тузі:
Є  мені  місце  іще  на  Землі?

Я  помирала.  І  це  було  сумно  –
Недолюбила  і  недожила.
Місяць  крізь  штори  кривився  безумний.
Щось  не  зробила  і  щось  не  змогла…

Мабуть,  не  дуже  я  все  ж  нагрішила.
Трохи  до  прірви  чомусь  не  дійшла.
Очі  прозріли.  З”явилася  сила.
Знов  повернулася  в  душу  весна.

І,  коли  смерті  почулися  кроки,
Я  зрозуміла  –  була  не  права.
Як  же  я  марно  прогавила  роки
Ніби  то  просто  -  полова,  трава.

Світ  навкруги  –  він  вирує,  яскравий.
Пахне,  сміється,  літає  і  спить.
Я  обняла  його  серцем,  руками.
Я  зрозуміла,  що  вічність  є  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325443
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 01.04.2012


Ліоліна

Шепочуть високі трави

Шепочуть  високі  трави,
Пересипані  ромашками  і  сокирками.
А  осокір,  сповитий  хмарами,
Скотив  долі  краплинку  роси.
Чи  то  була  сльозинка,  зронена
Від  спогадів  про  сплетіння
Ніжних  рук  під  кроною  прохолодною.
Та  він  не  скаже,  мовчазний.

Лілеї  білі,  ніжні,  як  щічки  дитини,
Протягнулись  крізь  воду  тоненькими  ніжками,
Вдивляються  в  дзеркало  води,
Замріяно  милуються  красою  своєю.
Чи  згадуючи  віддзеркалення
Двох  пар  щасливих  очей,  яке  підгледіли.
Та  не  скажуть,  втаємничені.

І  пісок  під  вербами  побіля  річки
Шелестить  крихітними  камінчиками,
Шепочучи,  підспівуючи  вітру.
Чи  то  дивується,  куди  поділися
Сліди  ніг  наших.
Та  не  згадає,  часом  вивітрено.

Нічого  не  змінилося  –
Трави  кохаються  з  ромашками,
Осокір  вмивається  дощем,
Лілеї  дарують  красу  місяцю,
Пісок  пересипається  по  пляжу.

Тільки  ми  змінились.
Немає  «ми».
Було  коротким  слово,
Стало  нічим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326300
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 01.04.2012