13.01.2014* 18:50
Із всіх показаних вище Законів Буття для нас принципово важливішим є Другий, бо він дає можливість зрозуміти місце Людини в Бутті.
Розкриття цього Закону є простим і складним одноразово. Простим тому, що кожна Агрегатність має свою Метрику і, хоча би в силу цього, Домінанти повинні бути іншими за якістю. А складним тому, що такі їх різниці мають розширений характер. Якщо ми будемо розглядати Домінанти в межах, наприклад, Реальності, Астралу і Менталу, які мають щільний зв'язок між собою, то зрозуміло, що в них будуть різні Розум, Життя і Середовище.
Нас цікавить наша Реальність, то і треба зосередитися на ній. Простіше за все в цьому випадку розглянути Середовище.
15.09.2005*
Середовище в Реальності нібито людиною вивчено гарно. Людина знає, що так звана "матерія" є атрибутом Середовища. При цьому розуміється, що в термін "матерія" вкладається все, що є твердим, рідиною, газом чи плазмою. Тому, природно, матерія обнімає такі речі, як:
- планети, Сонце, інші елементи галактики, Ближнього та Далекого Космосу;
тіла людей, тварин, рослин, мікробів і вірусів - це вже тіла із рідини чи колоїдні, чи різноманітні сполуки твердого та рідкого;
- різноманітні мінерали та їх варіації - рідкі, тверді, кристалічні тощо.
Іншими словами, сучасна людська Наука фактично визнає, що термін "матерія" обіймає сонмище різноманітних об'єктів/предметів різного масштабу та навіть рівня інтеграції. При цьому не вважається, що, наприклад, Земля чи Сонячна система є одиницями матерії, що нею не є Галактика і так далі.
17.05.2005*
Розгляд Середовища , його суті, примушує нас увести до цієї дії ще категорії нашого Буття, які відомі людині. Мова іде про Енергію та Інформацію.
Нам знову і знову необхідно давати визначення Енергії і Інформації. Не доцільно при цьому розглядати визначення цих термінів різноманітними словниками чи енциклопедіями. Спрощено, відкидаючи усі нюанси, узагальнюючи, говоримо:
- Енергія (Е) це - стан будь-якого елементу/частини/дії/тощо , що побудована на хвилі;
- Інформація (І) це - стан будь-якого елементу/частини/дії/тощо, що побудований на корпускулі;
- Будь-яке/які/який/яка дія/стан/частина/елемент/тощо в межах нашого Буття завжди включає як Е, та і І, але при цьому певна "частина" цієї єдності завжди домінує;
- Так звані Е/І та І/Е обміни не мають зворотньої рівнозначності.
06.10.2005*
Вище, виходячи із суто формальних міркувань при побудові моделі Буття, ми поступово прийшли до визначення існування нашої Реальності в двох іпостасях і назвали їх АверсРеальність та РеверсРеальність. При цьому автоматично отримали, що -Реальність із нашого ПараКонтинууму теж має свій Аверс і Реверс. Тепер необхідно зрозуміти/домовитися/прийняти/апроксимувати суть цих іпостасей, дати визначення їм.
Якщо уважно придивитися до Реальності, в якій існує людина, то її не можна вважати монотропною по багатьом причинам. І мова зараз не іде про НЛО чи інші подібні феномени. Мова навіть не йде про такі аспекти людського існування як Середовище та Розум. Мова виключно іде про Життя, де кожна людина, свідомо чи несвідомо, але кожну мить фактично існує в двох Реальностях.
Ми зараз будемо говорити тільки про це, бо саме через життя можна/слід показати як суть, так і прояв існування Людини і всього живого на Землі в двох Реальностях, в двох іпостасях Реальності, в АверсРеальності і в РеверсРеальності. Ти вже зрозумів: мова іде про те, що людина і все живе на Землі спить і не спить.
Зосередимось тільки на цьому.
19:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472284
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Кармінна пам”ять
КармІННА хабія на схилах Наяриту*.
Тропічне сонце пташку милу обійма.
А білопІННУ розстелила скатертину
У нас, з синичками, красунечка – зима.
КармІННА алича закручена у банки.
КамІННИй спокій, - де горить ясний вогонь.
ПромІННА радість крізь хмарки чудовим ранком,
І пІННА кава – з найніжнісіньких долонь.
Ми вік рахуємо по кількості ілюзій,
Що по-звірячому убиті вздовж життя.
Хай тлІННИй час, не всі шари забиті в лузу,
БезцІННА пам”ять – у теплі серцебиття.
Це – неодмІННА домінанта, незамІННА.
Монета – не розмІННА. Пам”ять – це наш скарб.
Це – дар небес сумлІННИх, чистий, повноцІННИй
У сяйві райдуги і душ яскравих фарб.
*Наярит- місцевість у Мексиці на тихоокеанському узбережжі
(На написання вірша спонукало ім”я подружки Innessanew)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471780
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 12.01.2014
(Музика, запис, виконання - Микола Шевченко)
И снова – пятница. Как мило.
Успели лишь моргнуть разок.
Бег времени закоротило,
Вновь жизни отсекая срок.
Мелькают лица. Скачут звери,
Вчера – змея, сегодня – конь.
Снегами сыпятся потери,
Мы собираем их в ладонь.
Как зеркала меняют лица!
Порой смотреть невмоготу.
А что в душе… Что там творится,
Когда со света – в темноту?
А мы больны – стихами, снами.
Мечтаем, верим, любим, ждем.
И сонмы звезд над головами
Поют, блистая, ни о чем.
А мы упрямо пишем песни
И вдохновенно их поем.
И счастливы, когда мы – вместе,
Молчанье звезд нам нипочем.
Мы складываем все потери
В сундук. Подальше. Под замок.
Поднявшись, отворяем двери
Навстречу Солнцу – на восток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471356
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 11.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
[i]08.09.2005*
Отже, ми вже знаємо, що вервечка Континуумів є неоднорідною. Де ж знаходиться в цій вервечці наш Континуум?
... Реальність є створеною саме в нашому ПараКонтинуумі, але необхідно підкреслити, що вона не є через це молодшою. В межах структури нашого ПараКонтинууму такого розуміння немає і бути не може, бо всі Агрегатності самобутні/неповторні і хоча би в силу цього рівні.
Але! При цьому виникає питання: "А що, створенням Реальності цикл формування ПараКонтинууму завершився?" І відповідь маємо: "Ні!"
Для того, щоб все це зрозуміти, необхідно знову і знову повертатися до будови Континууму, що простіше за все зробити на прикладі нашого Континууму чи нашого ПараКонтинууму.
Ми вже говорили, що в нашому Бутті всюди присутні Домінанти Середовище, Життя, Розум, на них тримається наше Буття. Але, якщо ми будемо робити проекцію Домінант на структуру нашого Континууму чи нашого ПараКонтинууму, то побачимо, що при цьому Домінанти існують по певним Законам. Розглянемо ці Закони.
09-10.09.2005*
Спочатку необхідно визначити ці Закони, а потім тільки їх розглядати, обґрунтовуючи їх.
ЗАКОНИ нашого БУТТЯ.
Перший Закон.
Домінантами нашого Буття є Розум, Життя, Середовище, які утворюють нерозривну єдність, що слід/можна називати ТриЄдністю. Ці Домінанти притаманні абсолютно всім одиницям Ієрархічної системи нашого Буття.
Другий Закон.
Домінанти в межах кожної Агрегатності мають вигляд та тенденцію/тренд змін, які притаманні тільки цій Агрегатності. В силу цього динаміка змін Домінант та ТриЄдності у цілому підкоряються Законам переходу між Агрегатностями.
Третій Закон.
Кожна Домінанта описується достовірно в межах кожної Агрегатності, і тільки. Опис її в межах інших Агрегатностей з точки зору будь-якої базової Агрегатності можливий тільки вельми приблизний.
Четвертий Закон.
Всі операції Домінантами відбуваються виключно в межах конкретної Агрегатності, але при цьому все, що відбувається в межах її має безпосередній вплив/зв'язок/наслідок/першопричину/ (брак вербального терміну) в інших Агрегатностях.
П'ятий Закон.
Всі операції завжди і неухильно виконуються лише під егідою Розуму, який є основою/першопричиною/рушійною силою всього і вся. По цій причині саме Розум визначає та обумовлює існування/формування/розвиток/перетворення інших Домінант.
Шостий Закон.
Структурна організація кожної Домінанти є кінцева, але її багатобарвність обумовлює безкінцевість існування.
Сьомий Закон.
Агрегатності є тільки "домом" для Домінант, але це не означає їх застиглість. В силу цього структуру самих Агрегатностей необхідно розглядати самостійно, без жорсткої у'вязки їх із Домінантами, хоча самі вони і обумовлюють створення Агрегатностей.[/i]
06.01.2014
Далі йшли ретельні обґрунтування та розкриття перерахованих Законів. Тут і далі нема рації викладати довгий та великий матеріал по цьому питанню. Достатньо показати Закони. Але є рація навести цитату, з якої починалась робота по Першому Закону нашого Буття.
[i]12.09.2005*
Домінанти нашого Буття утворюють ТриЄдність, до якої непорушно входять Розум, Життя, Середовище.
Перш за все необхідно зрозуміти чому Ми використовуємо термін "Домінанти".
Справа у тому, що такий прийом визначення Буття, і лише він, придатний/найкращий для Людини. В Бутті, по великому рахунку, відсутній розподіл на те, що Ми назвали Домінантами. Буття є цілісність. Воно не має певного розподілу на три частини/складові/самостійності/тощо. Але Людина, яка живе в певному середовищі, яка здатна це середовище сприймати в ієрархічній побудові і здатна, таким чином, уявити/описати Середовище; людина, яка кожний день/мить спостерігає народження та смерть живого, яка сама розуміє/знає про свою смертність, яка спромоглася усвідомити різницю між живим і неживим (хоча це теж умовність); людина, яка добре розуміє що таке бути розумним та ні, що розумність має щаблі;
така Людина лише так, через роз'єднання цілого на складові спроможна збагнути Необхідне.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470665
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 08.01.2014
05.01.2014* 18:50
Із великого обсягу аналітики по темі, як завжди, вибираю необхідний мінімум.
[i]31.08.2005*
... Для нашого Континууму характерним є входження в його пакет 12 Агрегатностей (Світів), коли "точка 0" одноразово є і "точкою 12" попереднього пакету. Іншими словами, пакет ПараКонтинууму утворюється Агрегатностями, які слід розглядати як ряд: .../12=0\1\2\3\4\5\6\7\8\9\10\11\12=0/...
Безумовно. це умовність, але вона в межах людської логіки гарно передає суть справи.
ПараКонтинуум фактично утворюється двома рядами, які в межах вже застосованої моделі, можна показати як:
.../12=0\1\2\3\4\5\6\7\8\9\10\11\12=0/... +Континуум
...\0=12/11/10/9/8/7/6/5/4/3/2/1/0=12\... -Континуум
Цей запис показує, що ПараКонтинуум утворюється двома рядами Агрегатностей, кожна з яких має протилежний рух паралельно одна одної, а точки "входу/виходу" є Нульовими точками якісного переходу.
Запис неймовірно інформативний, бо він показує:
а). три точки "проколів" між Континуумами, а саме: крок 12/0, крок 0\12, 6#-6. Останній є "прокол" між Реальністю та -Реальністю;
б). самостійність існування Континуумів;
в). фактичну залежність можливості "проколів" між +Континуумом та -Континуумом через НульКонтинуум. [/i]
[i][i]02.09.2005*
Можна уявити, що показана закономірність монолітна. В такому випадку ми будемо мати, що попередній Континуум, як і наступний, мають 12 Агрегатностей, а вся послідовність Континуумів є сталою. Щось на зразок м'язів у людини, коли одне волокно десь посередині довжини може так розглядатися. Але в нашому Бутті все має початок та кінець, де початок/кінець є тільки точкою переходу якості в іншу якість.
Можна тоді уявити, що Агрегатності просто повторюють вервечку/принцип побудови Континуумів. Тоді вервечку Континуумів можна представити як кількість в кожному Агрегатностей, а саме:
(0/1/0)/(1=0,1,2=0)/(2=0,1.2.3=0)/.... (11=0,1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12)/...[/i]
03.09.2005*
Таким чином, ми маємо в кожному Континуумі нашого ПараКонтинууму 12 Агрегатностей, але тільки остання в ряду, у нас це 12, є перехідною в інший ряд і в силу цього в знаковому стані вона повинна бути однакова як для "+", так і для "-". Це означає:
n=0/К1/К2/К3/К4/К5/К6/К7/К8/К9/К10/К11/К12=0N
-N0=-К12\-К11\-К10\-К9\-К8\-К7\-К6\-К5\-К4\-К3\-К2\-К1\0=-n.
Цифрами показана кількість Агрегатностей в кожному Континуумі (К).
Цей запис коректний, бо він показує:
- Континууми в межах ПараКонтинууму завжди мають точку переходу попарно через НульКонтинуум;
- переходи між Агрегатностями є локальними в межах ПараКонтинууму;
- Ці переходи "асиметричні" окрім одного;
- Симетричний перехід завжди стосується новопроявленої Агрегатності;
- Новояв завжди парний і протилежний по знаку для його частин;
- Точки переходу між + Агрегатністю та - Агрегатністю мають вигляд хвилі;
- Пакет таких хвиль ілюструє рух ПараКонтинууму.[/i]
Далі нам необхідно зосередитися на нашому ПараКонтинуумі і зрозуміти що ж то є наша Реальність. Перш за все необхідно зрозуміти яке місце займає Реальність в ряду Агрегатностей ПараКонтинууму.
19:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470503
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Не шукай більше рим. В мені надто багато поезії.
І навряд чи та зіткана з мрій чи дитячих казок.
На частини розбита, немов острови Індонезії,
Вже не може зробити назустріч минулому крок.
Не шукай більш весни. В мені надто багато від осені.
То вона ще звучить у моїх недописаних снах.
І ці спогади знову прийшли, хоч не були запрошені,
Відчуваю, що досі не вірю у світ у рядках.
Не шукай більше слів. Я занадто пов'язана з тишею.
І у мене душа - то неначе забутий вокзал.
Я лиш слабшаю, бачиш? Стаю майже сірою мишею.
Але що, як насправді поразка - новий п'єдестал?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416374
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 05.01.2014
Ти ніколи не вміла лиш бути ляльково-тендітною,
Бо у тебе завжди землетруси душевних світів.
Ти б воліла лишитися римою, хай непомітною,
Та такою, яка б не вбивала твоїх відчуттів.
Ти ніколи не вміла ще бути казково-щасливою,
Бо сама - ураган, без якого не жити тепер.
І якби ти могла, то би впала на вірші лиш зливою,
Поки хтось розривав би частинки твоїх атмосфер.
Ти ніколи не вміла. Ніколи вже, мабуть, не вмітимеш
Просто йти назавжди, не чекати нікого й ніяк.
Ти горітимеш. Так, ти занадто яскраво горітимеш
І для когось ти станеш спасінням, неначе маяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423881
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 05.01.2014
Твоя інопланетність ужалила кожен знак:
Кожну крапку, тире і болючий хиткий апостроф.
Я твій космос тепер відчуваю занадто гостро,
І без нього вже все якось прісно, усе ніяк.
І отак, оголеним нервом, до листопада
Всю нестачу тебе в персональну скриньку Пандори,
Крізь весь простір і час галактично і без опори.
Ти отруйна і наркотична моя розрада.
Ілюзорність твоя - то беззаперечна стала.
Ти вростаєш у серце, подихи, навіть у шкіру.
Місяці викликають сліпу, фанатичну віру.
Перетворююсь тихо в [i]Дівчинку, що чекала[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450756
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 05.01.2014
[i]«Было у отца три сына:
Старший – умный был детина,
средний сын и так и сяк,
младший – вовсе был дурак....»[/i]
Сразу видно, что отец
Смолоду был молодец:
Вёл здоровый образ жизни,
Пользу приносил отчизне,
Сыновьями «высший сорт»
Пополняя генофонд!
Но со временем упал
Мощностей потенциал…
То ли чёртова работа,
То ли пиво по субботам,
То ли пачки табака
Отразились в ДНК –
Стал отец не то, что раньше,
С качеством всё хуже дальше –
И последний сын Иван…
(Не Эйнштейн, скажу я вам).
---
Добрым молодцам урок –
От Минздрава им намёк:
Хочешь быть отцом счастливым,
Больше – мёда, меньше – пива!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454737
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 05.01.2014
04.01.2014* 18:05
Показовим є подальший хід Навчання по темі "Чакри". Спочатку під диктування були зроблені два малюнка. Цікавою є розмова, що супроводжувала це малювання.
02.06.1991
[i]* На цьому малюнку [/i][мається на увазі приведений тут малюнок] [i]показана принципова схема зовнішнього вигляду Того, Хто з тобою зараз спілкується. Це саме той представник Каузального Світу, якого ти до цього малював вже. Але там він у вигляді робочого скафандру, тут - в натуральному вигляді.
- Це фрагмент обличчя?
* Ні. Це "тіло", бо фактично це витвір твоєї уяви. Нам треба мати певні еталони твоєї уяви для того,щоб зрозуміти врешті-решт з ким Ми маємо справу та хто з нами бавиться.
- Хто ви тоді?
* Ми - боги, але скоріше - Старші Брати.[/i]
На малюнку мої очі і те, як мій Візаві заполонив моє Третє око.
Далі, враховуючи те, що я розповідав попередній раз, була серія малюнків, які фіксували "стандартне/еталонне/усереднене/брак терміну" Третє око людей у Симбіозі з різними типами Душ. Коли я, нібито, засвоїв техніку фіксації, мені Запропонували виконати цілісну картину суті та взаємодії чакр.
Забігаючи уперед, треба сказати, що в моїй системі, яку я тепер називаю Системою ВіктОро, існує така типологія Душ, які реалізуються на Землі:
- Симетрично ПрямоСтрімка (СПС Душа);
- ПравоСиметрична Стрімка (ПСС Душа);
- ЛівоСиметрична Стрімка (ЛСС Душа);
- Основна (Осн. Душа);
- Резонансна жіноча (Рж Душа);
- Резонансна чоловіча (Рч Душа);
- Каузальна (К Душа);
- КвазіАстральна (КА Душа);
- Ментальна (М Душа);
- Земна (Зем. Душа);
- Прямоточна (ПР Душа);
- Мінус Перетікаюча (-П Душа);
- Мінус Астральна (-А Душа);
- Мінус Резонансна жіноча (-Рж Душа);
- Мінус Резонансна чоловіча (-Рч Душа);
- МоноПаразитарна (-МП Душа).
В моїй практиці, в обсязі Сенсорного Діагностування людини, я не мав честі зустріти тільки Душі типу СПС, ПСС, ЛСС, хоча і довелося зустріти і достатньо екзотичні типи Душ за межами цих основних типів.
Якщо не вдаватися у подробиці, то на Землі найбільшу кількість мають Душі Земного типу. Напевно саме тому мені і Запропонували читати чакри людини, яка є Симбіонтом з Душею Земного типу. Але початком цієї роботи стало читання структури Третього ока (6 чакра).
Приходиться ще і ще раз говорити про те, що всі наші Бачення є індивідуальними хоча би в силу того, що кожна людина унікальна. Безумовно, коли учні проходять Навчання у якогось гуру, то він фактично налаштовує їх на здатність працювати в межах його Бачення. Комусь це вдається гарно, комусь ні, але випускники однієї Школи мають приблизно однакове Бачення. Та я не закінчував ніяких Шкіл Екстрасенсорики, мене Ініціанували поза моєю волею. Тому моє Бачення є природно унікальним, притаманним тільки мені. А це означає, що мої малюнки не показують дійсний стан чакр, а тільки мій переклад їх віртуального стану у вербальну фіксацію через моє Бачення.
Ми, люди, народжуємося, виростаємо, стаємо дорослими, а потім старіємо. Наше реальне Тіло на протязі життя змінюється, як і все на Землі, розквітає та в'яне. То чому наші Тонкі Тіла повинні бути незмінними? Чому наші чакри, які фактично "зрощують" наші Тонкі Тіла із Реальним Тілом, повинні не змінюватися і бути стандартними для всіх людей на Землі, як це стверджує хоча б індуїстська релігія, звідки і прийшло на Захід розуміння чакр?
Я буду показувати тільки модель, своєрідний одномоментний зріз/фотокартку системи чакр людини, яка має Симбіоз із Душею Земного типу, навіть без визначення класу Душі і без визначення "усередненості" самої людини. Будемо вважати, що це щось на зразок того, як описують узагальнено в медицині скелет людини, хоча і відомо, що в межах даності є коливання хоча би по кількості кісток.
18:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470271
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Серед ночі крик сусіда:
- Що робить, їй Богу?
Я впіймав страшну тварюку!
Треба допомогу!
Просто жах, яка істота!
От небесні кари!
Нищить все і всіх довкола.
Гірше чупакабри!
Пес і той зірвався бідний.
Втік десь світ за очі.
Та не спиниться звірюка!
Всіх нас з’їсти хоче.
Дайте щось мені у руки!
Я живим не здамся!
Зуби точно зараз виб’ю!
Думаєш, злякався?
Скільки крові вже попила?
Скільки нервів з’їла?
Ходить, всіх гризе потрохи.
Нагла, вперта, сміла.
Я уже б убив, напевно.
Бо терпіть несила.
Вчора кинулась на мене.
Ледве не вкусила.
- Що ви кажете? Дожились!
Я не чув ще зовсім,
Та звірюка на людину
не кидалась досі.
Де ж ота страшна тварюка?
Ви конкретніш дещо?
- Як то де? В підвалі скиглить…
чупакабра – ТЕЩА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470100
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 04.01.2014
ворушити
прадавні такі порохи́
під часови́ми пласта́ми…
вибач, не будемо ми
словами
занесені
вапняками-пісками
слова,
сказані чи не сказані нами,
ризикують
стати банальни-ми
словесами
ні…
не цікаве мені
давно засохне на пні
кожне слово твоє,
хай усе залишається
в тайні –
як є…
04.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470138
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Між трав мелодія лилась
легким солодким ніжним трунком.
Вона тоді мені збулась
жаданим першим поцілунком.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
І досі душу дошкуля
далека паморока літа.
Вже й осінь спомини кружля,
вкриває паморозь палітру.
Стискає рама. Та дивлюсь
на пошрамовану картину.
Роки, мов пелюстки, тулю,
у тепле літо плину-лину.
І досі солодко щемить
ота мелодія чарівна –
нетлінна веселкова мить,
довічна пісня солов’їна.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469879
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 04.01.2014
02.01.2014* 16:45
[b]2.2. Континуум[/b]
Будь-яка Світобудова включає в себе Ансамблі ПараКонтинуумів.
ПараКонтинуумом називаємо сполуку, нерознімну сполуку, що складається із ПлюсКонтинууму (+Континуум), НульКонтинууму (0-Континуум) та МінусКонтинууму (-Континуум).
Якщо Дуальність на рівнях Ансамблю ПараКонтинуумів, Світобудови та Буття існує, то вона не піддається вербальному опису для людей, бо відсутні навіть приблизні філологічні та морфологічні побудови не тільки в будь-якій земній мові, а навіть у складі сучасного мислення Хомо сапієнс. Але на рівні ПараКонтинууму це вже можливе.
Принципову схему ПараКонтинууму можна представити у вигляді вісімки - мал. 2.
Цей малюнок дає схему при "погляді зверху", тобто: як проекцію на площину. Фактично це можна представити як дві пружини, що стоять поряд, які по вертикальній лінії НульКонтинууму торкають одна одну. При цьому на схемі рух в межах "нашого" Континууму відбувається по еволюті (по руху годинникової стрілки) і уверх, а такий самий рух для "не нашого" Континууму - по інвалюті (проти годинникової стрілки) і униз. Таким чином, приймається, що "наш" Континуум є повністю плюсовим, а "не наш" Континуум є повністю мінусовим.
Безумовно, це [u]ми[/u] вважаємо, що наш Континуум є Плюсовим. Але не слід обманюватися: мешканці МінусКонтинууму будуть вважати свій Континуум плюсовим, а наш - мінусовим. Все залежить від точки зору. І це природне.
Безумовно, для ПараКонтинуумів існують Закони, але назвати їх Абсолютними можна тільки в межах нашого ПараКонтинууму, бо в інших вони не працюють.
Якщо кожне кільце "пружини" ПараКонтинууму ми приймаємо в одному "горизонтальному" зрізі (мал. 2) за завершену Ієрархічну одиницю, то тоді, враховуючи те, що ці "пружини" постульовані нами, кожний Континуум повинен по ходу "руху" по вертикалі мати наступника та попередника.
Виникає питання: "А де початок та кінець цьому всьому?" Дати відповідь на це питання тяжко, бо понятійний апарат людини зараз в межах Вербальності обмежений. Можна тільки уявити, що "десь внизу та десь уверху" відбувається перехід ПлюсКонтинууму в МінусКонтинуум (чи навпаки) по принципу стрічки Мьобіусу, але в такому випадку ми мимоволі упираємося у вербальність [u]прийнятого нами [/u]принципу рахування.
На протязі всього мого Навчання, а потім і функцінування в якості езотерика, мені Повторювали, що концепція Безмежності є тільки абстрактним поняттям суто математичного апарату, який створило Людство. І завжди використовувався красивий доказ цього.
Візьмемо будь-яку людину як завершений суб'єкт/об'єкт. Будемо вважати, що атоми в тілі цієї людини є мислячими істотами. В такому випадку вони, будуючи свою уяву про Всесвіт, прийдуть до висновку, що все, що вони не здатні осягнути, вписується в концепцію Безмежності. АЛЕ! Вони не уявляють, що існують молекули, які, знаючи, що складаються із атомів, будуть теж вважати, що їх є безмежно багато. Ми, люди, усвідомлюємо, що є певна ієрархія побудови нашого тіла (атоми - молекули - сполуки молекул - волокна м'язів - м'язи - і так далі), але ми усвідомлюємо з позиції нашого тіла як цілісного організму.
Можна було б багато говорити на цю тему, але при будь-якій розповіді/твердженні/дискусії на цю тему, ми наштовхуємося на прийняту нами систему зчислення. І не тільки.
Людина відчувала завжди, що тут щось не так. Є постулат: "Кількість переходить в якість". Але хіба тіло людини як закінчений організм існує за рахунок того, що атоми, яких в тілі людини "безліч", автоматично утворили цю якість під іменем "Людина"?
Ми використовуємо десятирічну систему числення, хоча вже і знаємо про існування інших систем. Більше того: вся наша комп'ютерна техніка побудована на двоїчній системі. При цьому наша десятирічна система є фактично системою зчислення от тих гіпотетичних "розумних атомів", бо вона обумовлює, що всі кроки від попереднього числа до числа, а від нього до наступного дорівнює 1. Таким чином, ми можемо записати, що: 5 - 4 = 1 = (1 000 000 000 + 1) - 1 000 000 000 = (Безмежність + 1) - Безмежність.
Математика не здатна виключно математичним апаратом показати перехід кількості в нову якість, тому що цей процес не є схоластичним і, по суті справи, не належить Домінанті Середовище. Математика - це один із засобів Інформаційного опису всього і вся. Простіше за все цим апаратом описувати Середовище. Домінанту Життя ще описати можливо, але з неймовірною кількістю допущень та недомовок. Для опису Домінанти Розум існуючий математичний апарат, який створила людина, по домовленості, вже не можливо. Напевно, що попереду у Людства будуть генії, які зможуть створити таку математику, хоча вряд чи вона буде мати таку назву, яка дасть можливість описувати формально не тільки перехід кількості в якість, а і те, що Людина Хомо сапієнс має окрім Реального Тіла Тонкі Тіла, що Реальність, як Агрегатність, має параметр/діапазон/тощо свого існування значно більший, ніж той, в якому існує Людина чи який Людина може осягнути/усвідомити за допомогою своїх технічних засобів. І викликає цікавість яка ж буде людська математика, якщо Людина Хомо сапієнс почне по своїй волі, свідомо, існувати не тільки в Реальності, а і в інших Агрегатностях нашого Континууму.
Нам далі необхідно зрозуміти:
- що є Агрегатність?
- як Агрегатності "упаковані" в Континуумі?
- яке це все має відношення до Людини?
Ми розглянемо це далі, але попередньо слід підкреслити, що все, про що до цього ми говорили і про що буде далі говоритися, повністю відноситься до Людини, бо це не може бути інакше. Нас не може цікавити Буття, Світобудова, всі Ієрархічна система Буття як такі, бо для нас завжди, в усі часи цікавило і буде цікавити:
- хто ми?
- навіщо ми?
- куди ідемо?
15:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469847
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Мне запах солнца снился
Горячий, терпкий, вкусный –
Ванили и корицы,
Клубничный и арбузный.
Мне лета цвет приснился
Пастельно – акварельный.
И сны, как будто птицы,
Из лета прилетели.
Я музыку сирени
Услышала сквозь ветер.
Играл он на свирели
И куст сирени встретил.
От музыки сирени
Он, ветер, стал как пьяный,
Влетел в мой сон апрелем
Под запах солнца пряный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470002
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Давай с тобой по чашке кофе?
Да заходи, старинный друг,
Не стой столбом ты на пороге,
Коль появился так вот, вдруг.
Клубится пар (воспоминанья?).
Горячий кофе. Робкий ты.
А запах кофе мягкий, пряный…
Твои забытые черты.
Глаза – как синие озера.
Когда-то я тонула там.
Не утонула. Мантикора*
Нам разнесла все чувства в хлам.
А кофе выпито. Молчанье
Так затянулось. И пора
Тебе уйти. Сегодня – крайний
Ты у погасшего костра.
В озерах солнце не тонуло
С тех пор. Да, с тех далеких пор.
Ты – крайний, и тебя мазнуло
Хвостами с ядом мантикор.
*мантикора – мифическое чудовище с человеческой головой, с хвостом,
который заканчивается шипами, яд которых убивает мгновенно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469768
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 04.01.2014
…снігу нема,
зате – який делікатний на всьому іній,
берізки – ніжність і ви́тонченість сама!
у білій, молочній, прозі́рчасто-ди́мчатій піні…
це – безсумнівно пророчий знак,
відвертий на-тяк,
що скоро прийде щаслива весна
у
пелюстко́во-мере́живному кипінні
…мріє усе доокруж – таке задумливо-миле,
посивіле-біле
і –
глибоким грудни́м contrálto
на верхівках різдвя́ного діапазону
звучать бархатно-чорно
медитативні воро́ни:
ні –
не контрастно-відлу́чені,
але са́мозану́рено-відсторо́нені
...дзьоб, наче кортик у піхви, захований під крилом –
гріється чорнопе́рим внутрішнім власним теплом
02.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469760
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 03.01.2014
…отак собі
ходиш по хаті
у махровому,
лагідному до тіла, халаті,
чи – ліловому
ба́євому, не ново́му…
думаєш про своє́,
нарізаєш до столу святкового
класичний салат «олів`є» –
а у небі, знадво́ру,
у цю ж таки
непримітну по́ру,
Зірка нова встає –
весело-радісно сяє,
у вікна твої заглядає -
віншу́є-вітає
…хтось у двері вхідні́ стукає:
одчиняй, господине, двері!..
не чекала так рано?
стрічай – це Нова історична Ера
уже колядує у тебе в сінях –
Ера Духовного Воскресіння…
увіходить до хати, у серце твоє,
і ти – зо своїм «олів`є» –
під Небом нови́м,
на Землі оно́вленій є,
БО –
турбота за ближніх,
а отже Любов –
то
основний інгріді-єнт
класичного твого салату…
…як чистота
і зимо́вої свіжості аромати –
основні відтінки халата
твого лілового…
баєвого-махрового,
передсвяткового
31.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469450
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 03.01.2014
30.12.2013* 22:20
[b]2. НОВА ПАРАДИГМА[/b]
Нова парадигма Буття формувалася в мені на протязі багатьох років. Майже кожний раз одна і та сама Тема розглядалася з різних аспектів, немов є Тема, а на неї дивляться з різних точок зору. Простіше за все, висвітлюючи цю Тему, робити своєрідну мозаїку з цих різноаспектних поглядів.
Принципове зауваження. Записи, які я на початку робив по Контакту, поступово перетворилися в мої власні записи. При цьому часто-густо я не міг навіть зрозуміти як та звідки ідуть Знання, бо вони немов самостійно проявлялися в мені. Час від часу в розповідях проявлялися "Ми", але при цьому і я немов був розчинений в цьому "Ми". В силу цього мене немов Примушували бути автором тверджень та концепцій.
[b]2.1. Буття[/b]
20.08.2005
Ми не говоримо скільки є Буття - їх безліч, хоча, чесно кажучи, безлічі у Всьому та Вся немає, бо все при певних умовах переходить в якісно інший вигляд. Тоді Перший Закон Буття має такий вигляд:
[u][b]Перший Закон Буття: Закон Ієрархії.[/b] Система Буття побудована по принципу Ієрархії, коли будь-яка вища одиниця Ієрархії є складнішою за нижчу і включає її в себе. В силу цього Безмежності немає, є тільки постійний перехід нижчих ієрархічних одиниць у вищі. Це є Абсолютний Закон.[/u]
Ієрархічний ряд "нашого" Буття: Буття - Світобудова - Континуум Континуумів - ПараКонтинуум - Континуум - Агрегатності - Агрегатність Реальність - "Стіна" - Далекий Космос - Ближній Космос - Сонячна система - Земля - Біосфера - Людство - Людина.
21.08.2005*
[u][b]Другий Закон Буття: ТриЄдність.[/b][/u] [u]Структурна організація "нашого" Буття та всіх його Ієрархічних одиниць складається/утворюється/функцінує/(брак термінів) із Домінант Середовище/Життя/Розум. Це є Абсолютний Закон.[/u]
Ми стверджуємо, що Буття складається із Світобудов і що наша Світобудова є тільки однією із багатьох. То що такого особливого в Нашій Світобудові? Чи має вона свої Абсолютні Закони, які відрізняють її від інших Світобудов?
22.08.2005*
Кожна Світобудова має особливості, тому їх і багато. Але це не означає, що вони усі однакові в цих особливостях, бо кожна має структурну особливість, яка ніде та ніяк не повторюється ні по суті, ні по змісту. Іншими словами: кожна Світобудова унікальна. Це - як люди у натовпі. Всі вони люди, але кожна людина унікальна.
Унікальність нашої Світобудови полягає в її поляризації по принципу: (+), (0), (-).
Людині тяжко уявити, що можуть бути десь якісь побудови, в яких дихотомія/дуальність/тощо не править бал. Але в межах Буття такі Світобудови існують. Наша ж Світобудова якраз і має свою особливість +/0/-. Більше того, це є її Першим Абсолютним Законом.
[u][b]Перший Абсолютний Закон нашої Світобудови: Закон Парності.[/b]
Світобудова (наша) побудована, як і всі її ієрархічні одиниці, по принципу парності/протистояння/дуальності/(брак терміну) +/0/-, де нуль є точкою переходу між /+/ та /-/.[/u]
В буденному житті людини доказів цього можна знайти багато, але, здається, за межами цього - ні. Та достатньо відійти від Ортодоксії, як докази можна побачити в усьому, в усіх мікро-, мезо-, макромасштабах. І не тільки. Вкажемо хоча б на стійку легенду про Абсолютне Зло (-) та Абсолютне Добро (+), де, судячи з усього, Бог має (0). Не будемо падати у релігійні дебати/суперечки/тощо, бо вони є тільки доказами існування/дії цього Абсолютного Закону Світобудови (нашої).
23:05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469397
дата надходження 30.12.2013
дата закладки 31.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2013
Мене не розуміють і до нині,
Поети – корифеї й новачки,
Коли і я запінившись, у слині,
Веду на сайті власні балачки.
Вірші пишу, як чує моє серце,
І наплювати інколи мені,
Що мої вірші мають трохи перцю,
А інші загартовані в вогні.
У них моя душа і моя доля,
Тут мого щастя світиться ліхтар,
Тут найрідніше моє слово – воля,
Кохання мого вогняний пожар.
Бо кожному своє, комусь – це рими,
Мені ж найближче воля моя й честь,
Бо саме це важливо для людини,
Без них, для нас напевно, краще – смерть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468500
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
24.12.2013* 20:00
[b]ЧАКРИ[/b]
Кожний, хто має доступ до Мережі, може забити в Гуглі це слово і отримати роз'яснення, простіше за все, від Вікіпедії. Але навіть матеріал, що надається в Мережі, показує, що є декілька трактувань суті чакр, а фактично мова іде про те, що різні люди, різні фахівці по-різному їх Бачать. Сходяться всі в одному: людина має 7 чакр, що, як я тепер знаю, не завжди так.
Необхідно сказати, що зараз відомо декілька систем організації Людини, які виходять за межі традиційного (ортодоксального) бачення Реального Тіла людини. Мені відомі такі:
1. Система меридіанних точок.
2. Система чакр.
3. Система біологічно активних точок (БАТ) "Кенрак".
Мені не відомі роботи, в яких би ці три системи були б з'єднані в єдину і накладені на структуру органів та систем Реального Тіла. Але є цікава робота Л. П. Гримака*, в якій дається [i]"схема основних переплетень вегетативної нервової системи людини у співвідношенні з умовними енергетичними центрами (чакрами)".[/i]
Про все це я дізнався пізніше, а тоді, у 1991 році, мене тільки Навчали Бачити. Початок цієї частини Навчання був красивий і, напевно, був вибраний із урахування моєї особистості. Спочатку Запропонували намалювати те, що я бачу своїм каузальним зором. Малюнок виконувався в зошиті в клітинку і він показаний на нижній частині малюнку 1. Я щиро малював те, що бачив. А що, вийшло цікаве дівоче обличчя! Коли я закінчив цей малюнок, то мені Запропонували вище малювати по клітинкам під диктову. Виконав. Тоді Пояснили: я малював одне і те саме, але нижня частина малюнку - те, як бачить моя Свідомість через призму ПідСвідомість/НадСвідомість, а верхній - те, який вигляд має апарат, який я малював, проявлений в Реальності. Висновок: далі малювати під диктову доти, поки у мене не утвориться прямий канал переробки інформації в тріаді ПідСвідомість/Свідомість/НадСвідомість.
Тоді я ще не знав, що тема "Чакри" буде у мене довгостроковою, що вона розтягнеться на багато років. Потім з'ясував, що моє бачення чакр різко відрізняється від бачення моїх колег.
Перш за все, в моєму розумінні чакри є вузли Енерго-Інформаційного (Е/І) та Інформаційно-Енергетичного (І/Е) обміну вздовж всього мозку людини, який включає в себе головний мозок та мозок хребта. Два потоки ідуть вздовж мозку: Інформаційний від 7-ї чакри до 1-ї, де 7-а чакра зв'язує людину з Буттям, та Енергетичний від 1-ї чакри до 7-ї, де 1-а чакра зв'язує людину із Землею. Ці два потоки мають складну взаємодію І/Е та Е/І обмінів в чакрах, яка залежить від багатьох факторів, а саме:
1). від ув'язки Тонких Тіл з Реальним Тілом і від розподілу Е та І по реальним органам;
2). від ув'язки Свідомості з ПідСвідомістю та НадСвідомістю;
3). від типу та класу Душі;
4). від типу та класу Духу;
5). від всіх 5-ти рівнів Програми розвитку людини (Прл);
6). від вертикальної Раси людини (ВРл);
7). від ув'язки Прл та ПРЛ (Програма Розвитку Людства).
Все це показує, що Людина Хомо сапієнс є надскладною системою, суть якої виходить далеко за межі Реального Тіла. В силу цього, наприклад, Комплексне діагностування людини не повинне бути обмежене комплексністю офіційної медицини. Якщо ці 7 фактори розкривати, то з'ясовується, що кожний із них має свою внутрішню суттєву конструкцію/структуру/організацію/брак терміну. Ми фактично можемо говорити, що Людина Хомо сапієнс є багатомірною Істотою, багатомірним Носієм Життя і Розуму.
Складність цієї багатомірної Істоти посилюється, якщо ми будемо враховувати, що Людина = Жінка + Чоловік, і ще більше посилюється, якщо ми будемо враховувати Ієрархічну СуперЕкологічну структуру Людства, яка включає в себе Екологічні шкали: Біологічну, Соціальну, Спіритуальну.
На протязі років мене Насичували Знанням по всім перерахованим "мірностям" Людини, можна було би написати товстенький талмуд, в якому твердження були б підкріплені досягненнями моїх колег чи ортодоксальних вчених, бо необхідна інформація існує, хоча і у розсіяному вигляді... Але, чесно кажучи, моє буденне життя не давало мені змоги це робити, а зараз на перепоні стали інші обставини. Хоча, багато років назад, коли активно займався Сенсорним Діагностуванням людей, я і розробив системний блок, який, дасть Бог, мені буде Дозволено показати пізніше.
А поки що треба буде показати приклад структурної організації чакр людини.
20:50
---------
Гримак Л. П. Магия биополя: Энергоинформационное лечение. - М.: Республтика, 1994. - 448 с.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468222
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Посвящается
тому, с кем мы воспитываем сына,
тому, кто мне однажды дочь подарит...
В то время, как вошло уже в привычку
В любви словесной виртуально людям упражняться,
Я предпочту закрыть свои кавычки
И в диалоги о "высоком" не пускаться.
Я нам налью ромашкового чая.
Отпустим день.
Отбросим скуку пледа.
Который год мы темы не меняем,
Но только жарче все становятся беседы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468280
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Чи вже чули свіжу, людоньки, новину
Що Пречиста Діва народила Сина?..
Це мале дитятко люд увесь врятує
І тому ця ЗВІСТКА всіх новин вартує!
Ще лежить Ісусик в яслах серед сіна,
А Його вже славлять по усіх країнах!
У маленьких ручках велетенська сила,
Сон Його боронять Ангеляток крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468285
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Цей туман таємничий,
В собі щось ретельно ховає,
Ані слова із вуст, -
Мовчазний як німе хлопча,
Забиває, по звичці,
Самотність товсті свої сваї,
Як вперед я не рвусь,
Наздогнати не можу час.
Цей суцільний туман,
Як життя моє - з тиші зібганий,
З безіменних ще просторів,
Досі незвіданих звершень.
Дай-но відповідь там,
Де лишаєш по собі питання,
Де мугикаєш осторонь,
Наче знайомі ми вперше.
Та не бачу у щільнім тумані
Нічого поганого,
Бо густа пелена
Може променем стати за мить.
Він показує силу омани
Що робить нас п'яними,
Смак сумнівних принад,
Що слабких обертають в сновид.
Крізь туман таємничий,
Вперед простягаючи руки,
Відчуваю - десь тут
Моя істина, поруч стоїть,
І уже не мугиче
Майбутнє моє від розпуки:
Крізь століття зростуть
Мої сни, щоб з'явитись на світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468251
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Я мілію…
З мене вже не можна
напитись зимної води і сказати
Справжня!
Дно моєї душі висохло на пекучому сонці і…
мовчить нерухомо…
Чому я говорю «так», коли все моє єство кричить «ні»?
І заперечую «ні», коли потрібно сказати «так»?
Побоялась, що правдою
Далеко не зайду…
І пастиму задніх ціле життя…
…А я не хочу займати знову ці останні ряди!!!
бо з них не видно нічого цікавого…
Життя проходить повз…
і занадто довго плетусь я там…
Скривити душею! Аби мати
Кращі позиції в суспільстві…
СКРИВИЛА…
…А тепер цілу ніч розмова із совістю…
З совістю – наодинці…
Без вина, без горілки, навіть без сигарети…
Дайте хоча б склянку води!
«Ти знову побоялась мильної бульбашки,
Яка швидко лусне?
Серед води людського життя тих
Мильних бульбашок купу!
І всі вони швидко…
Зі страхом можна жити все життя...
Тільки ПЕРЕМОГТИ його – значить ЖИТИ !» і
ЗНОВУ ПЕРЕМОГТИ !!!
Перемогти себе! Суспільство! Загальнокопідумку!
Сотні тисяч копій думок,
Що не мають жодної цінності!
Бо яку ж цінність має копія?
А де ж оригінал?
Оригінал де???!!!
Чи не увесь зміст життя – шукати оригінал???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468102
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Я вкотре перечитую той вірш,
Який здається вирвався на волю,
Він не найкращий, але і не гірш,
Звучить за тих, що обминула доля.
«Червоний мак в колоссі золотім…»,
«Роси на лузі, що лягли в покоси…»,
«Життя з дитинства, що зову святим…»,
«Тепло людське, що внукам серце просить…».
І часто стає радісно в душі,
Старе згадаю, що було, як казка,
А інколи ховаюся в тиші
І прошу в Бога, хоч маленьку ласку…
Читаю вірші і у них учусь,
Навчаюся життя у себе й друзів,
Коли щасливий - радісно сміюсь,
Це благодатний час моїх ілюзій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468101
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
В морозній піні змерзли ліхтарі,
Їм вечорами довгими не спиться,
Десь на криштально-сяючій горі
Кужі́ль пряде зимова сніговиця.
Здається, крок лишився до зими,
Здається, мить - і на́біло всі плями...
Та тільки грудень люлькою димить,
Молочне мрево сіє над гаями.
Така марудна осінь затяжна
І дні - пожухлі аркуші паперу.
У тебе в серці те́плиться весна,
Її флюїди рвуться в атмосферу
Мого безсоння. Місячна канва
Розсікла шибку лазерним прицілом.
Крізь наші пальці дихає трава
І рани затягає хлорофілом.
Тобою го́ю власну гіркоту,
Сортую стоси роздумів по циклах...
Я не впускала в душу самоту,
Та самота до мене майже звикла...
Дрібним піском просіювались дні,
Вона ж мостила затишне кубельце...
Та голос твій розсипався в мені,
В душі застрягло кольорове скельце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468152
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Як тільки завітає Муза
І ляже думка у рядочок,
Слова сплітаються у фразу,
Немов єднає їх місточок.
Рука спішить рядок творити,
А Муза підбирає рими,
Лягають нові колорити,
Інколи навіть золотими.
Роса сіяє споришова,
Як кожне слово на папері
І меркне зірка вечорова,
Вірш відкриває Музі двері.
Думки виходять із туману,
Рядочок повниться рядочком,
Туман від вірша враз розтане,
Ударить новеньким дзвіночком.
Я подарую Музі квіти
І сяду з нею пити каву,
І буде знов рука творити,
Одягне вірш в нову оправу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468119
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Со временем черствеют даже чувства
И рушатся опоры всех основ…
По теме живописного искусства
Позвольте вякнуть пару скромных слов:
Подобно наркотическим искусам,
Оно нас поднимает к небесам,
Но филигрань художественным вкусам,
Наш мозг себе оттачивает сам…
Однако не хватает сил и нервов
И не сдержаться, как тут ни крепись,
Мне большинство теперешних «шедевров»,
Пардон, напоминает мёртвопи́сь…
Противно-примитивные картины,
Исполненные за один присест,
В меня шибают дозой креатина
И порождают внутренний протест…
Паскудность тем и скудность композиций,
До слёз невыразительный сюжет,
Лиц неодушевлённые глазницы,
Зато какой заоблачный бюджет…
Не возбуждает чувственных фантазий
Гламурно-импотентный вернисаж,
Плодами живописных безобразий
Загажен нынче не один пассаж…
Быть может, есть прекрасные нюансы
В безо́бразности современных форм,
Но мне постичь все эти перфо-ма́нсы
Не помогает даже хлороформ…
декабрь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467677
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 23.12.2013
22.12.2013* 19:20
[b]Дещо про Кодування[/b]
Остання в цьому році "Интересная газета в Украине. Невероятное" №24 опублікувала статтю без підпису "Самые впечатляющие предсказания в истории". Перерахую їх:
1. 1660 роки. Вчений Роберт Бойль: "...хвороби можна буде лікувати на відстані, чи, принаймні, за допомогою пересадки органів".
2. 1840 рік. Політик Алексис де Токвіль передбачив зіткнення США та Росії за світове панування.
3. 1863 рік. Вчений Дмитро Менделєєв передбачив відкриття ще невідомих тоді 40 хімічних елементів.
4. 1865 рік. Фантаст Жюль Верн передбачив у романі "Із Землі на Місяць прямим ходом за 97 годин 20 хвилин": запуск космічного корабля з Флориди, його назву, кількість астронавтів, відчуття невагомості.
5. 1898 рік. Фантаст Морган Робертсон. Книга "Марність чи загибель Титана" - опис пароплава "Титанік" та його загибелі у 1912 році.
6. 1909 рік. Вчений Нікола Тесла передбачив персональні комунікаційні пристрої.
7. 1914 рік. Фантаст Герберт Уелс. Новела "Світ звільнений" - передбачив руйнування міст атомною бомбою.
8. 1988 рік. Фантаст Айзик Азимов передбачив Інтернет.
9. 1993 рік. Телекомпанія AT&T передбачила сучасні комунікаційні планшети.
10. 2005 рік. Бізнесмен Пітер Шифф точно спрогнозував економічну кризу 2008 року.
Із 10 точних передбачень 3 зроблено вченими, 4 - фантастами, що гарно ілюструє твердження, яке я раніше говорив про особливу роль цих двох напрямків "торкання" Прийдешнього. А об'єднує ці 10 передбачень точність та конкретність опису подій. То може ці люди були Кодувальниками і обумовили появу подій своїми думками, роздумами, моделюваннями тощо? На це питання слід дати відповідь: "Ні!"
Достатньо пригадати розповідь Д. Менделєєва про те, як він побачив свою таблицю хімічних елементів уві сні, чи достатньо пригадати який шок пережив Морган Робертсон, коли дізнався про загибель "Титаніка" та фактичне калькування цього пароплава та його загибелі з його книги!
За межами статті газети залишились сотні точних передбачень, які робили вчені, фантасти, політики, бізнесмени тощо, але за межами статті залишилися і тисячі передбачень, які не справдилися. Але в жодному разі Кодувальники не мають відношення до визначення чи побудові конкретних подій, тому що Кодувальники виконують обумовленість подій, а не їх реалізацію.
Безумовно, в арсеналі Кодувальника є багато різноманітних засобів виконання своєї Місії. Я вже казав, що людина може вельми приблизно/розмито розуміти, усвідомлювати якісь свої незвичні здібності, бо вона виконує якісь дії коли спить. Прокинулася - нічого не пам'ятає! Але якісь подряпані залишаються у Свідомості.
Якщо людина свідомо виконує свою функцію/Місію, то вона може це робити через малюнки, креслення, геометричні та алгебраїчні моделі, через структурні моделі тощо. Хоча може бути і таке: людина захворіла, їй Підказують що вона може себе лікувати складаючи певні моделі, і вона робить їх, а фактично вона виконує Кодування по країнам чи навіть по континенту... попутно і себе лікуючи.
Розглянемо гіпотетичний приклад взаємодії Росія/Україна.
Серед езотериків Києва ще десь в 70-80 роках минулого століття була розповсюджена думка про те, що у Майбутньому Україна буде мати велику роль у розвитку Людства, а Київ при цьому буде своєрідним духовним центром, але не в сучасному розумінні цього слова. Було дуже багато неясності та невизначеності, щось вгадувалося, немов у пейзажі, що написаний аквареллю по-мокрому.
Процес розпаду СРСР характеризувався підйомом національної свідомості, здавалось би, але Шестидесятники фактично не були причетні до того, що Україна стала самостійною державою. Нарешті! З боку Росії тиск на Україну ніколи не припинявся. І не дивно. Адже задовго до розвалу СРСР певні структури, фактично російські а не радянські, в яких активну роль грали езотерики, вже виявили, що "країна советікус" приречена і що необхідно зробити спробу утримати так чи інакше Україну, бо без неї Росія не є імперією. Був створений спеціальний орган по Україні, який ретельно розроблював заходли по коригуванню прийдешніх подій з кошиків А та Б на користь Росії. Зараз мало хто пам'ятає в яких обставинах працювало Перше скликання Верховної Ради, з яким боєм був прийнятий наш стяг, гімн та тризуб як герб, з яким боєм був піднятий перший на Україні український прапор біля Київської міськради, які були конфесійні бої церковників, які були економічні диверсії...
Але в той час дехто із моїх колег помітив дивну закономірність: будь-яка негативна дія з боку Росії стосовно України через деякий час мала відгук в самій Росії у вигляді катастроф, заворушень чи інших негараздів.
Ще у 1991 році Тарас Шейко не втомлювався мені говорити, що на Україні повинен з'явитися диктатор, гетьман. І дійсно, на початку 90-х років Україна, як мінімум, пережила дві такі можливості, які могли запросто перерости у громадянські війни. Але Тарас продовжував говорити, що Україна повинна перехворіти диктатурою. Та навіть Тарас, пророк та ясновидець, не зміг побачити в Януковічі диктатора де-факто. А Україна захворіла його диктатурою.
Україна, яка є європейською державою історично та етнічно, почала рватися у Європу. І диктатор Янукович отримав неймовірно гарну нагоду увійти в історію як "великий реформатор", підписавши угоду з ЄС, але...
Пам'ятаю, колись я запитав у Тараса Шейко:
- Слухай, ти ж адвокат. Захищав не тільки Параджанова, а і злодіїв. Скажи: чому злодій, зробивши вдалу крадіжку, не зупиняється і не продовжує далі спокійно жити, адже грошей вже вистачає?
Тарас посміхнувся:
- А Господь на нього поставив печатку - він повинен пройти до кінця шлях злочину!
Янукович органічно не міг бути героєм, бо він не може змінити своє нутро, навіть президентством і Межигір'ям, адже, почавши красти, він може тільки це продовжувати. Тому езотерики і знали заздалегідь, що угода з ЄС підписана не буде. Але головним в цьому є не Янукович, а Україна, яка повинна була прокинутися і почати повільно, навіть падаючи, іти до своє ролі у Майбутньому.
У 2004 році цей процес почався, зараз він продовжується і можливо, що якійсь пророк вже знає коли він закінчиться. Але не Кодувальник. Бо він тільки сформулював Мету, а не її реалізацію.
20:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467778
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 23.12.2013
20.12.2013* 18:35
[b]КОДУВАЛЬНИК АБВ[/b]
Нема ніякої рації розглядати тут суть Кодувальника АБВ точно так, як це було зроблене процедурно до св. Івана та Нострадамуса, хоча у 1993 році це і було зроблене. Спробуємо з'ясувати інше: що по своїй суті уявляють Кодувальники і що вони кодують. Для цього спочатку зробимо замальовку епічної кінокартини під назвою "Хомо Сапієнс", де ми будемо розглядати тільки одну серію "Людство Хомо сапієнс" в останній редакції.
До цього було зроблено 5 спроб, які бундючно називалися Цивілізаціями Людства Один, Два, Три і Чотири. Всі вони реалізовувалися на знімальному майданчику "Планета Земля". Кожний раз Автори сценарію сиділи в кінотеатрі, дивилися на перебіг подій на багатомірному "екрані", переконувалися в тому, що події екранізації не відповідають ПРЛ, що вони стали тупиковими, робили відповідне коригування сценарію, запускали новий сценарій в дію і все тільки для того, щоб знову і знову повторювати цю операцію. Повільно, поступово, хоча для Авторів час і не має значення, вони запустили у спробу 5-й сценарій. Але тепер змінилися певні правила гри.
Які ж головні ідеї "сценарію", вірніше - ідеї Програми Розвитку Людства (ПРЛ)?
1. Людство є Носієм Життя і Розуму.
2. Людство є інтегрованою системою уособлених істот/людей/інструментів Самопізнання Розуму, Буття, самого себе.
3. Людство повинне забезпечити Безсмертне існування кожної людини через засвоєння свого існування не тільки в Реальності, а і в інших Агрегатностях Континууму.
4. Людство повинне прийти до цього самостійно через розкриття всіх якостей/здатностей у всіх людей, які закладені в ДНК людини.
5. Людство повинне засвоїти, що найціннішим в Бутті є Життя, що означає: життя кожної розумної істоти є святим.
6. Людство повинне засвоїти, що першоосновою Буття є Розум і тому розумність кожної людини/істоти є найціннішим здобутком Людства.
7. Метою ПРЛ є засвоєння/адаптування Людством цих положень і, таким чином, результатом цього буде входження Людства в Інтегрований Розум Буття.
Ці сім положень є головними, але вони не визначають фізичний перебіг ПРЛ.
Тепер уявимо, що перед великим віртуальним екраном, яким є планета Земля, сидять Автори ПРЛ, які дивляться, як сучасне Людство, як сучасна Людська Цивілізація, П'ята по рахунку, втілює ці положення. Але є одна особливість!
Тепер існує складна система реалізації ПРЛ. Вона полягає в наступному.
1). Автори ПРЛ не втручаються безпосередньо в буденне життя та історію Людства.
2). Всі досягнення Людства визначаються не по принципу попереду бігаючих окремих геніїв, а по засвоєнню певного Уроку всім Людством.
3). Задіяний практично на всіх СуперЕкологічних рівнях Людини (Біологічний, Соціальний, Спіритуальний) та на всіх популяційних і інтелектуальних рівнях зворотній зв'язок НадСкладної Самонвчальної системи під назвою "Людство Хомо сапієнс", що означає, що на Землі ВСЕ виконується виключно руками та розумом людини.
4). ПРЛ безпосередньо зв'язана з Програмою Розвитку Землі, яка є Розумною Істотою вищого ґатунку, що обумовлює навчання Людства "малою кров'ю" (Світові війни, природні катаклізми та катастрофи тощо), а не повним вимиранням Цивілізації, яка стала тупиковою.
5). Виконується постійний моніторинг реалізації окремими людьми того, що закладене в ДНК людини (генії, ясновидці, пророки тощо).
6). Програш фантастами різноманітних сценаріїв формування нової, 6-ї Вертикальної Раси і дійсний сценарій появи таких людей (діти індиго).
7). Формування ієрархічної системи самомоніторингу та коригування ПРЛ із людей Влади та людей з розширеними/розкритими Сенсорними Здібностями.
Зупинимося на останньому пункті, але тільки в межах вже порушеної Теми. Ми не будемо розглядати таємні і явні організації та установи Влади на Землі - вони є другорядними, хоча абсолютно всі, в тому числі і вони самі, переконані, що вся повнота влади знаходиться в їх руках. Будь-який президент чи прем'єр-міністр будь-якої країни, будь-який король чи царьок, в кращому випадку посміхнеться, якщо йому скажуть, що він не є фактичним керівником людей, підлеглих йому, що він тільки переконаний, що виконує свою волю, а фактично він виконує те, що є доцільним для Людства в цілому, для ПРЛ.
Ми не будемо розглядати різноманітні сили тип розенкрейцерів чи "Союзу Дев'яти". Їх місце в ПРЛ теж обумовлене не ними самими.
Вищою Силою, яка виконує дійсний моніторинг ПРЛ і відповідним чином коригує похибки в її реалізації, є РАДА ЗЕМЛІ.
Рада Землі є віртуальним об'єднанням реально живучих в цей час людей, які мають відповідні Розкриті Сенсорні Здібності. Члени Ради Землі ніколи не зустрічаються в реальності, вони не знайомі, бо їх зустрічі відбуваються тільки у Ментальному просторі, а інколи і на вищому рівні. Більше того: абсолютна більшість цих людей не знає, що є членом Ради Землі і може не здогадуватися про свої видатні Сенсорні Здібності. Немає значення ні вік та національність, Горизонтальна раса та статок, положення в суспільстві та навіть рівень освіти, хоча останнє часто-густо і вступає у протиріччя з тим, що проглядає в людині Таємне Знання. Ці чоловіки та жінки не мають ніякої користі від свого членства в Раді Землі, а ті, хто усвідомлює це, часто несуть на собі всі тягарі реального життя.
Рада Землі вирішує принципові питання ПРЛ і інколи вона змушена застосовувати достатньо жорстокі міри. Було багато увіщувань про те, що Життя є найдорожчою цінністю Людства та Людини, про що говорили видатні люди і навіть були "Послання від Інопланетян". І все марно. А от жах Світових війн, розгул банд Пол Пота, ізуверства фашизму та комунізму примусили Людство почати розуміти це, на жаль: тільки почати розуміти.
Рада Землі збирається по мірі потреби, а в буденному житті вона делегує виконавців - це різні пророки, відуни та весь багатогаласний чи мовчазний конклав людей із Розширеними Сенсорними здібностями. Деякі із них це мають за професію. Але серед них є дві "спеціалізації", які ніколи не є "професіоналами", але завжди спаровані один з одним. Мова іде про Пророка і Кодувальника.
Сучасні Пророки є прямими нащадками св. Івана і Нострадамуса. Вони пишуть навіть книги, вони бувають видатними, як Ванга та Кейсі, але ніколи ще не було і не буде, щоб їх пророцтва збувалися на 100%. Чому? Бо всі події, які линуть до нас з Прийдешнього, з точки зору ПРЛ, розкладаються на три кошика:
Кошик А. Події, які можна змінити.
Кошик Б. Події, які дуже тяжко змінити і тільки частково.
Кошик В. Події, які змінити не можливо, але можна коригувати.
Події кошику А легко прогнозуються, але і легко змінюються, інколи самим процесом прогнозування.
Події кошику Б мають більш "трагічний" характер і їх Пророки, як правило, читають в жанрі "хорор".
Події кошику В можуть читати окремі видатні Пророки, але те, що для них є однолінійним баченням, фактично є фрагментом футурмобіля.
За Пророками стоять Кодувальники, які не працюють з кошиком А, але активно працюють з подіями Прийдешнього із кошиків Б та В, і закріпляють найменш трагічні варіанти подій.
Ілюстрація.
Колись Тарас Шейко багато розповідав про різноманітні події Прийдешнього. Один раз він розказав, що на місці Донбасу буде море, бо земля почне просідати. Це мене вразило і я багато думав про це, але не бачив там моря, хоч трісне! Пройшло років 10 і якось ми з Тарасом заговорили про Донбас і я нагадав йому його слова. Він здивувався: "Море? Там будуть озера! Не говорив я про море!" Мені залишилось тільки посміхнутися.
20:05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467358
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 23.12.2013
18.12.2013* 19:05
Фактично блок із 4-х зошитів розділу "Божій устрій Всесвіту" зводився до визначення суті Душ та їх ролі в існуванні Людства, бо це був своєрідний фундамент, на базі якого і була побудована принципово нова парадигма Буття, в якій , між іншим, розчинилося слово "Божій", а слово "Всесвіт" стало тільки терміном, через який і визначається Реальність, хоча, якщо враховувати, що Реальність є одна із Агрегатностей, то тоді логічно постулювати, що для інших Агрегатностей існують інші Всесвіти.
Зараз, проглядаючи свій архів, я мимоволі з цікавістю просліджую, як красиво та невимушено мене Вели до завершення формування цієї Парадигми. Буду її далі називати [b]Парадигма ВіктОро[/b].
То продовжу шлях Пізнавання.
[i]17.05.1991
Для людини все відбувається в реальному світі. В реальному світі людина живе і у неї головним критерієм є Реальний Світ.
Але Підсвідомість людини - це Свідомість її Душі, яка обслуговує та обслуговується Астральним, Ментальним та іншими Тонкими Тілами. Тому фактично Свідомість людини виступає як інструмент, через який Підсвідомість оперує в Реальному Світі. Та саме по природі цього оперування, Свідомість є достатньо самостійним явищем. Тому Підсвідомість змушена відповідним чином враховувати це.
Коли людина, як біологічний об'єкт утворюється через запліднення, то Душа, що вселяється в неї, вносить вже готову Програму життя цього об'єкту, чим і перетворює його на суб'єкт. В Програмі, у відповідь на "згустки подій", що будуть у Реальному Світі, а в інших вони вже відбулися/є/будуть, закодоване все життя людини, що народиться.
Зразу зробимо примітку.
От ще одна причина, по якій всілякі аборти та припинення вагітності негативні, бо вони поступово, по принципу комулятивного ефекту, збільшують незавершеність програм, які повертаються, якщо повертаються, до часово незалежних Світів на переробку, знищення чи навіть на доробку для Інших Світів (мається на увазі інших Реальних Світів).
Повернемося до людини.
Людина народилася. І починає спрацьовувати Програма її життя (далі = Прл, Програма розвитку людини). Але по мірі того, як людина розвивається, її Свідомість все більше і більше отримує свободу існування та дії від Підсвідомості. Але Свідомість забирає у свої руки рух від однієї точки до другої. І от тут можуть траплятися, а вони і трапляються, різні несподіванки.
В Прл всі події життя людини записані як вірогідні і більшість з них мають "вилки", тобто: відгалудження по принципу "підеш ліворуч - підеш праворуч - підеш прямо". Людина нібито свідомо вибирає шлях, а як правило це буває так, але після цього зразу спрацьовує Підсвідомість для того, щоб відповідним чином скоректувати Прл і повернути людину, якщо так трапилося, на "генеральну" лінію подій її життя. Це саме те, про що говорять, що є вузлові точки, які проминути не можна, але дається вибір як пройти від однієї до другої.
Так от. Вибір є. Але шлях, який обирає Свідомість людини, може привести до фатального, навіть, результату, коли людина не прийде у другу точку.
Кожній людині дається через її Душу генеральна лінія на те, щоб Душа поліпшила би себе, проживши в тілі людини певний відрізок Втілення. Але Свідомість, наприклад, людини повела її не вверх, а вниз, і Душа скочується на декілька поділок КФ (Кармінна фаза) вниз, а не піднімається вверх. Не спрацювала програма/максимум, спрацювала скорегована програма/мінімум.
І це дуже прикро. Бо всяка така програма/мінімум поступово вносить відповідне забруднення в Програму вищого рангу. Адже ми можемо уявити, що є ієрархічна лінія таких Програм: людина - єдність людей (сім'я - місто - ареал - країна - континент - Земля) - (Реальний Космос Ближній та Дальній) - Всесвіт - Всесвіти.
18.05.1991
"Душа Миру Твого" - так часто говорять християни, звертаючись до Бога, навіть не уявляючи, що таке звернення до Нього не доцільне, бо воно фактично має адресатом Душу Всесвіту. Так, Душу Всесвіту можна рахувати Душею Божою, якщо визнати, що Бог - це Всесвіт. Але Той, хто існує завжди, - вже Бог; Той, хто творить все - вже Бог; Той, хто живе в усьому - вже Бог. А якщо це так, то тоді прийдеться визнати, що існують Боги Богів.
Ми про це заговорили тільки тому, що людина, яка встигла за час своєї історії пройти через багато випробувань, ніяк не може пройти найголовніше випробування: все Людство постійно знаходиться на Полігоні, на якому воно перевіряється Богами на Богів.
І це не випадково, що на Землі зараз немає єдиної релігії - бо Людство стоїть на Полігоні, бо воно не змогло подолати в собі сліпоту.
Старі релігії мали певні вади та мають, але у них була все ж головна тенденція: люди вірили в Бога, якого вони прагнули як-можна більше пізнати. Таким чином, віра йшла через знання.
Новітні релігії, здається, все мали для того, щоб зробити наступний крок: затвердити знання про Бога як основу віри. А трапилося навпаки - поступово всі релігії перетворили віру в сліпе знаряддя релігії. І непомітно Бог почав щезати з релігій, хоча з формальної точки зору він закріплювався все сильніше і сильніше.
Більше того: Бог поступово почав глибше та звершенніше бути в серцях простих людей, ніж в діях та ідеях служителів культів.
Десять заповідей Божих... А фактично жодної релігії в жодній країні немає, щоб не паплюжили вони ці заповіді. Достатньо сказати про "Не убий!" А після народження Христа, як тільки християнство стало правлячою релігією, так зразу воно стало благославляти іменем Бога вбивства, війну і розбрат. І вбивали один одного, і вбивають один одного не тільки представники однієї релігії представників іншої - наприклад мусульмани та християни один одного, а і мусульмани - один одного, і християни - один одного.
Релігії, на жаль, перетворилися в консервативні інститути, які, як правило, ніколи не схвалювали ніякі пошуки в так званих окультних науках, якщо ці пошуки базувалися відповідним чином і, найголовніше, "підривали" хоча б йоту догми цієї релігії.
А справа поступово почала погіршуватися все швидше та швидше, справа у головному питанні доцільності існування реального життя на Землі.
Не будемо розглядати Цивілізації Людства, які існували на Землі до цієї, що зараз існує. Розглядаємо тільки цю.
Так, Бог-Розум-НадРозум Всесвіту склали Програму і Хомо Сапієнс пішов по ній. Відомо як, куди та чому іде Людство. Але навіть Божа Програма може мати збої. Тим більше, що Людство достатньо здібним створінням Божім і за час свого розвитку зуміло показати, що воно може своїми нерозумними діями спаплюжити навіть Божу Програму.
В земних умовах проходять перевірку, "обкатку" так би мовити, різноманітні випробувальні системи по нормалізації стану, що зараз склався, але Людство і тут встигло показати свою оригінальність, бо одна з головних систем - проходження різнотипними Душами втілень на Землі почало давати збої.
От чому зараз багатьом контакторам, медіумам, телепатам та іншим езотерикам йде інформація про Душі. От чому так багато повернень з Того світу - бо треба було переконати людей через знання, що Душі є і що вони безсмертні, але...
От чому було багато написано фантастами на теми паранормальності та душожиття! Адже практично всі фантасти писали при умові, що біля їх серця, руки, мозку завжди стояли Вищі Сили!
І ще: чаша переповнилася! Небезпека близько.[/i]
20:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466921
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
*
(досмотрите картинку до конца)
Как быстро сумрак стынет.
Ни искорки огня.
На скользкой топкой глине –
Оскал гнилого пня.
В болотный рай нет хода,
Там – ведьмино гнездо.
И при любой погоде
Не бродит там никто.
Деревьев корни гнуты,
Как будто кочерги,
А может, даже спруты.
Темно… Вокруг – ни зги.
То гриб нагой моргает
В бесстыдстве под сосной.
И свет луны то тает,
То вновь горит под вой
Волков голодных, лютых,
Под привидений зов,
Что в башмачки** обуты,
Под смех серьезных сов.
В болотный рай тропинка
Ведет в один конец –
Ты с лешим без заминки
Пойдешь там под венец.
И ведьмы заиграют,
Подсыпав приворот.
О, не ходи по краю
Черниговских болот.
*- воспомининия о путешествии по лесам Черниговщины
**венерины башмачки – лесное растение
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466691
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 18.12.2013
15.12.2013* 20:40
[u]НОСТРАДАМУС[/u]
Стосовно цієї людини були пророблені ті самі операції, що і по св. Івану. Я опускаю нудну аналітику, тим більше, що вона побудована на багаточисельних матрицях, які тут нема можливості показати. Далі будуть тільки необхідні цитати із роботи 1993 року і, при необхідності, мій сучасний коментар.
[i]Враховуючи досвід, набутий Нами при аналізі св. Івана, перевіримо чи мало місце у Нострадамуса контактування з представником Зовнішніх Сил.
Оговоримо, що Нострадамус не залишив якихось записів на цей рахунок. Але, читаючи його записи та переосмислюючи сучасні уявлення про Контакт, можна побачити у нього певні натяки на те, що у нього якісь Контакти були. Так, Нострадамус жив у період розгулу Інквізиції! тому і саме тому він завжди був обережний. Та Господь беріг його![/i]
Далі йшла аналітика і були зроблені висновки на базі цього:
[i]1. Вся система Розвитку Людства є поступове, еволюційне перетворення малої закритої системи (мається на увазі 0-ВР, де головуючим було суто тваринне життя) у велику відкриту систему з повним її розкриттям в межах Континууму.
2. Кожна Вертикальна Раса (ВР) - це своєрідний перетворювач самої Програми Розвитку Людства (ПРЛ), бо тільки кожний наступний крок уперед дає можливість Расі наблизитися до безмірного та безупинного, безсмертного існування.
3. Кожна крива кожної Раси утворює систему поступово відкриту все більше і більше по відношенню до попередньої Раси, яка по відношенню до неї є закритою системою, але жодна Раса не утворює замкнутої системи, в той час, як Нострадамус саме з такою системою мав спілкування.
4. ДДС Нострадамуса після Контакту утворилась як своєрідний синтетичний конгломерат, де Ми можемо побачити окремі шматочки від кривих 6, 7 та 8 Рас.
Таким чином, Контакт викинув Нострадамуса у Майбутнє (по відношенню до його часу) і це майбутнє опинилося в середині його.
5. Після Контакту всі чакри Нострадамуса почали працювати явно по закону "вписування" у закриту та замкнуту стистему Того, Хто Контактував з ним.[/i]
.....
[i]Головною зброєю Агрегатного Бачення у Нострадамуса було третє око. Він сам про це фактично говорить: "Складається враження, немов дивишся через лінзу і бачиш немов у тумані всілякі та сумні події та трагічні події..." (Послання Генріху ІІ), але одноразово Нострадамус казав: "Жар від нетутешнього вогню та пророче натхнення пронизує нас..." (Посилання сину Цезарю з побажанням щастя та благополуччя).
Отже, Ми знову повертаємося до питання: "Що ж то за Сила була, з якою мав постійний Контакт Нострадамус?" [/i]
І знову аналітика, в результаті чого на питання "Хто такий Візаві Нострадамуса?" відповідь була однозначна:
[i]Його Візаві - це сам Нострадамус, але у стані НадВищого Розуму.[/i]
.[i]....Св. Іван фактично мав дійсно один Котакт, хоча цей Контакт і був такої великої сили, що усе подальше життя та діяльність цієї людини була зафарбована сяйвом цього Контакту. Всі зміни, що після Контакту зафіксувалися як на біополі-2, так і на внутрішній структурі людини, були константами, врівноваженими між собою.
Нострадамус мав [u]постійний[/u], хоча і одиничний Контакт. Увійшовши в нього, він вже не виходив із нього до самої своєї смерті. І це має принципове значення, бо саме це спонукало Вищий Розум потім декілька разів моделювати подібні ситуації на інших передбаченцях.[/i]
Необхідно відмітити декілька принципових моментів:
1. Св. Іван був фіксатором побаченого майбутнього, яке він вельми своєрідно передав в межах свого світогляду та свого рівня інтелекту.
2. Нострадамус, на перший погляд, теж був фіксатором, але при цьому він прагнув не деформувати побачене через призму свого інтелекту і свідомості. Та не все так просто із Нострадамусом!
Його катрени не є аналогом до деформації побаченого св. Іваном, бо він свідомо зробив їх як шаради, які можна зрозуміти тільки із часової точки їх реалізації. І зробив він це тому, що зрозумів, що деякі події, принаймні в межах терміну його життя, він не пророкує, а формує! Якщо в межах цього терміну він ще міг собі це дозволити, а вірніше: йому Дозволили, то за межами цього терміну він не міг це допустити, бо розумів, що побачені сцени виходять за межі його знання, розуміння, його інтелекту.
Нострадамус був прорицателем, передбаченцем, але окрім цього і, частково, Кодувальником. Він не міг брати гріх на душу, тому його катрени мають "розмазаний" характер і гарно вписуються у сучасну футурбільну модель Прийдешнього!
21:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466282
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 17.12.2013
С комментариями.
Сначала оригинал (несколько сжат для экономии места):
ЕЁ…
Извозчик. Конь. Телега. Тряски. (1)
Мощей влиятельных – объём
Срывает тяги – с тонной массы
Зубным фырчаньем да (притом!)
Бегом летит – к бетонным трассам,
Крутя хвостом и то… и сё…
Надеть (велит!) в модистких классах
На шляпку белое перо…
07. 11. 13
ID: 459080
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 07.11.2013 14:27:56
© дата внесення змiн: 07.11.2013 16:41:10
автор: Вячеслав Рындин
Пародия
Извозчик. Конь. Телега. Лясы…
Бессмысленный и тусклый свет.
Срывает тяги – с тонной массы...
Все будет так. Исхода нет.
Умрешь – начнешь опять сначала,
Крутя хвостом и то… и сё...
Ночь, ледяная рябь канала,
Телега. Конь. Извозчик... Всё!
(1) В первоначальном варианте – "Шасси", в последующем – «тряски», поэтому в пародии «лясы…)
ID: 459310
Рубрика: Вірші, Літературна пародія
[u]Оказывается не всё:[/u]
КОМЕНТАРІ
boroda171, 08.11.2013 - 23:04
Извозчик. Вожжи. Конь. Телега.
Без смысла, скажете, куплет?
Вот, дудки! Блоку я – коллега,
И стих пишу – ему вослед.
Но что-то он – с амбре навоза!
Крутя пером... Ни сё, ни то...
Коню-то легче – автор с воза.
Телега. Вожжи. Конь в пальто...
Фотиния, 09.11.2013 - 08:10
"Ночь. Улица. Фонарь. Аптека".
Шасси-колёса. Дискотека.
Коктейли. Танцы до упаду –
Брейк-данс и нижняя ламбада.
И повторится всё, как встарь:
"А ну-ка выйдем!" и ...фонарь.
Замкнулся круг для человека:
Как ни крути – опять аптека...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466636
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013
У хуртовинах пудряться гаї,
Стрункі тополі в білому, як пави!
Снігів рясні сполохані рої
Влягаються на вітах кучерявих.
Дрібна поземка стелиться, як дим,
Вкриває землю рунною габою,
Під ореолом місячно-блідим
Сріблиться крига світлою фольгою.
Старий ліхтар, закутавшись у шаль,
Ховає в охрі сльози кришталеві.
З тонких бурульок диво-пектораль
Мороз кує зимовій королеві.
Дрімають вишні в тихому дворі,
Гортають сни в казковому полоні,
Чаклунка-ніч сидить на димарі
І пудру снігу здмухує з долоні.
Дрібних сніжинок сивий молочай
Сріблить чуприну стомленому саду.
А на столі парує теплий чай,
На блюдці тануть крихти шоколаду.
Вогонь із печі світло процідив
Крізь темне скло в зимових акварелях.
В передчутті різдвяних добрих див
Блищить і пахне затишна оселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013
14.12.2013* 16:25
[u]Святий Іван[/u]
Ця своєрідна робота базувалася на розгляді фігурантів/героїв від утворення зиготі, від розгляду становлення їх як особистостей та аж до суті їх Таланту. Але простіше надати слово не мені і мені із минулого 1993 року.
Зосередимо свою увагу на св. Івані.
[i]Виникає питання: "З ким саме мав спілкування св. Іван?"
Для того, щоб відповісти на це питання слід прочитати в межах "нашої мови" показники Ангела, з яким він бачився. Підемо вже відомим шляхом, а саме: прочитаємо біополе-2 Ангела, показники його Духовно-Душевної Суті (ДДС), а потім проаналізуємо його вплив на відповідні показники св. Івана.
Про що ж говорить знята Нами інформація по Ангелу-контактору з св. Іваном? Про те, що Ангел був типовим представником Цивілізації, яка має існування в межах Монадних Агрегатностей. Це достатньо рідке явище, унікальне, як на той час.
Представник цієї Цивілізації, вступивши у Контакт зі св. Іваном, "підняв" його показники до свого рівня і на цьому рівні "перелив" в нього усю інформацію, яку він вважав потрібним віддати.
Треба сказати, що в той час Земля мала Контроль, але він виконувався спорадично і Контакт між Ангелом та св. Іваном і є саме таким контактом.
...у св. Івана ДДС була Ментальна, яка фактично знаходилася на стадії переходу до КвазіАстральної. Специфікою її було те, що вона не мала ніяких зв'язків з -Континуумом і навіть з доЗемнним циклом. Це специфічне утворення суто Земного походження.
Перед Контактом у св. Івана розкриття чакр було достатньо ординарним і його можна ідентифікувати на Матриці ДДС. Але під час Контакту у св. Івана різко змінюється розкриття чакр. Всі основні чакри, а саме: 3,4,5,6 і навіть 7, починають працювати по одній і тій самій кривій, яка повністю зівпадає з кривою ДДС Ангела у момент Контакту. Відбулося повне гармонійне злиття ДДС та чакр, гармонійне віддзеркалення її в чакрах. Але, безумовно, це могло бути при умові, що в момент Контакту св. Іван був піднятий до рівня Розкриття чакр Ангела. Це було як удар блискавки! Миттєвий і разючий!
Але перед цим у св. Івана було тільки Розкриття 1-го класу. А це означає, що він зі стану навіть розділеної ПідСвідомості потрапив зразу у стан НадСвідомості. І врятувало його від божевілля тільки єдине: його ДДС не мала "хвоста" у -Континуумі і, таким чином, в неї не могли прорватися Сили негативні, чи Чорні Сили, чи Сили Зла - це вже синоніми.
Після цього Контакту св. Іван став очищеним, просвітленим, він дійсно став святим. Те, що потім люди та релігія його таким визнали - це вже тільки фіксація, бо він незалежно від цієї фіксації був таким від того моменту.
Виникає багато питань у зв'язку з цим. Чи назавжди св. Іван залишився у такому стані?
Ні! Він не міг залишитися в такому стані. Показник ДДС став таким, яким Ми показали його раніше. А от з чакрами відбулися зміни.
...Базові чакри 1, 2 та 3 у св. Івана стали функціоналювати по єдиному закону; 4 чакра набула більшої моці по рівням Реал-Астрал-Ментал; 5 чакру не показуємо, враховуючи її "транспортне" значення, але можна сказати, що її крива буде проходити посередньо між кривою 6-ї та 4-ї чакр.
Але разюче змінилась 6-а чакра! І сьома!
Сьома чакра фактично у св. Івана не працювала під час Контакту, а от Шоста! Вона мала показник кривої вищий за показник ДДС. І саме це мало велике значення.
Саме цим пояснюється те, Як та Що саме сприйняв св. Іван від Контакту та як саме інтрепретатував. Після Контакту св. Іван отримав розкриття 6-ї чакри по 3 класу, в той час, як 4-а мала 2-й клас, а 7-ма тільки 1-й та ще й не повний, далеко не повний.
...Під час Контакту св. Іван отримав міцну порцію Інформації, а потім, прийшовши у свій нормальний стан робочого максимуму Свідомості, став резервуаром/носієм цієї Інформації. Залишалося тільки "проявити" цю Інформацію і все. Що він і зробив, написавши відомий Апокаліпсис.
Виникає питання: "А чи дійсно Ангел саме це дав св. Івану?"
Виходячи з досвіду, накопиченим Людством, особливо за останній час, треба визнати, що Ангел дав св. Івану Інформацію на багато більшого обсягу та глибини, ніж останній сприйняв. А головне: переробив!
Св. Іван "робочим органом" зчитування та переробки Інформації мав 6-ту чакру, чи 3-є око, а як видно зі схеми, воно у нього працювало достатньо правдиво на рівнях Реал/Астрал/Ментал з максимумом в Астралі. Опис, який дає св. Іван своєї зустрічі з Ангелом, це типовий опис Астрального бачення з Ментальним супроводом.
Якби крива, що характеризує Третє око св. Івана повністю зійшлася б з кривою його ДДС, то він дав би точний опис отриманої Інформації, хоча виступив би тільки як грамофона платівка і на запису на ній було б дуже багато гарчання чи пустих пауз, бо мова та понятійний апарат св. Івана не змогли б ухопити навіть багато чого з Інформації.
Якби крива 3-го ока була б нижча від кривої ДДС св. Івана, то він би нічого не сприйняв би з Інформації, бо "не дотягував" би до неї чи, як це найчастіше буває із сучасними контакторами, вихоплював би тільки окремі шматки.
Але у нього крива 3-го ока вища за криву ДДС і до того ж майже паралельна їй. Тому він і давав інтрепретацію Інформації.
Його інтрепретація була обумовлена його світоглядом, інтелектом, свідомістю, тому вона саме така. І немає нічого дивного, що наступні покоління весь час шукають підтвердження його пророцтвам, в тому, що вони знаходять ці підтвердження тільки для того, щоб загубити їх, бо находять нові і нові, кожний раз разюче схожі.
А відбувається все це так тому, що пророцтва св. Івана у цілому вірні і зовсім не вірні у деталях.
... Є методика підрахування кількісної та якісної достовірності зчитування Інформації через певні відносні коефіцієнти, але і без них видно, що св. Іван [u]повинен[/u] був складати песимістичні, страшні пророцтва, він повинен був написати Апокаліпсиси. Особливо, якщо врахувати, що сучасні дослідники показують, що св. Іван писав свій Апокаліпсиси маючи на увазі римських узурпаторів Іудеї.[/i]
Апокаліпсис - це універсальна пророча модель кінця світу, яка "працює" в потрібну хвилину кризи у Розвитку Людства.
18:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466018
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 17.12.2013
Я пив життя
вино неначе
І кожен крок
робив у даль,
Життя пройшло давно юначе,
Роки навіяли печаль.
Іду на фініш
крок за кроком,
Де зорі падають вгорі,
Де в синім небі рік за роком
Знов відлітають журавлі.
Я п’ю вино і не хмелію,
Краще нап’юсь із джерела,
Ще вітер радості навіє,
Для смутку ще не та пора.
Весни нап’юся з цвітом айви,
Засну в покошеній траві,
Як прийде час я стану зайвий,
То курс візьму в чужі краї.
Життя земне - не проста штука,
Його пройти - удача тих,
Хто своє серце завжди слухав
І душу чистою зберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465765
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
08.12.2013* 18:28
ПРОРОЦТВА
Я давно приречено змирився з тим, що в моєму житті випадкове не відбувається, і тому зараз не бачу випадковості в тому, що моя розповідь підійшла до теми "Пророцтва" в той час, коли на Майдані Києва і на Майданах інших міст України іде відчайдушна боротьба за Вільну та Цивілізовану Україну, що мої колеги в різний засіб передбачали в минулому. Не оминула ця чаша і мене, але у мене вона мала вельми специфічний характер, тому що моя місія інша.
1 лютого 1993 року мені Запропонували виконати Вільне читання на тему: "Пророцтва, передбачення, кодування". Далі буду давати цей текст 1993 року із необхідним редагуванням 2013 року, бо зараз я вже не той неофіт, яким був тоді.
[i]"Пророцтва, передбачення, кодування.
Перш за все треба сказати, що фактично ці три терміни мають на увазі одне і те саме, але різниця між ними існує і вона полягає не у змістовності цих термінів, а у їх мінливості. Фактично всі три терміна означають можливість зчитування інформації з того Майбутнього, яке в умовах Землі є сталим та напливаючим на Сучасність тільки для того, щоб воно стало Минулим, перебуваючи в стані Сучасності невловимо малу мить. Сучасність - це дійсно мить між Минулим та Майбутнім, це нуль між мінусом та плюсом, між двома "пелюстками" вісімки Мьобіусу при однонаправленому русі.
Якщо виходити з цього, то треба зразу сказати собі, що наведені вище терміни означають єдине: здатність певного індивідуума зчитувати інформацію з Майбутнього, "згущаючи" його плин у Минуле через Сучасність. Можна сказати і інакше: це здатність індивідуума відриватися від своєї сучасності і немов у скафандрі переноситися у надходячу Сучасність. І, нарешті, можна сказати, що це здатність індивідуума перетворювати свою сучасність у надходячу Сучасність.
Якщо ми приймаємо ці три визначення за рівноправні, то тоді повинні визнати, що:
- пророцтво - це здатність індивідуума зчитувати інформацію про Майбутнє, фіксуючи прискорення надходження його до себе;
- передбачення - це здатність індивідуума переноситися у "скафандрі" своєї сучасності у Сучасність;
- кодування - це здатність індивідуума творити Сучасність за рахунок "врощування" своєї сучасності в нього.
Треба зупинитися на особливостях цих трьох дій.
Пророцтва завжди були пасивними з точки зору їх дії на Майбутнє, передбачення - одноразово пасивні та активні, а кодування - завжди тільки активні.
Саме ця особливість цих дій і давала завжди в очах пересічних людей щось надлюдське, відносило дії усяких пророків, передбаченців та навіть ясновидців до розряду магічних дій, небезпечних дій. Але нічого магічного та небезпечного в діях таких індивідуумів немає.
Справа у тому, що носії таких якостей по своїй суті народжувалися у Реальному Світі тільки для того, щоб виконувати саме ті функції, які їм, у відповідності до Програми Розвитку Людства, і відвів Вищий Розум. Вони - суть інструментарій Вищого Розуму особливого типу.
Немає нічого дивного в тому, що певні люди народжуються геніальними вченими, музикантами чи, навіть полководцями. То чому треба дивуватися тому, що певні люди народжуються геніальними сенсориками і стають пророками, прорицателями чи кодувальниками? Це точно такий талант як і усі інші. І він точно так, як і усі інші, програмується Вищим Розумом, хоча пакетаж його і має особливості порівняно з іншими.
Людина на протязі свого розвитку завжди поширювала своє знання Середовища і поступово все більше і більше наближалося до Знань, хоча зажди і була далека від нього. Але одне із правил було таке: те, що вчора було містикою, сьогодні є надбанням науки. Підійшов час це правило розповсюдити на все те, що донедавна називалося окультизмом. І Ми даємо вам можливість робити це, бо саме це треба робити зараз заради того, що ви називаєте Майбутнім Людства.
Ми вже показали, що Людство на сьогодення пройшло шлях від 0-ВР (Нульової Вертикальної Раси) до 5-ВР і що воно зараз переживає етап становлення 6-ВР. Не будемо зупинятися на цих вежах, а скажемо тільки єдине: пророки існували з 3-ВР по 4-ВР, передбаченці з 4-ВР по 5-ВР, а кодувальники починають своє існування з 5-ВР по 6-ВР включно, бо далі вже буде інший принцип формування Людства і Програма Розвитку його увійде у 2-гу стадію, де сам принцип формування тіла існування - для вас та і для Нас - буде інший.
Виходячи із сказаного вище, можна достатньо легко показати, що ці три постаті: пророк, передбачинець та кодувальник мали певні особливості у зчитуванні інформації, її правдивості, засвоєні її та переводу на сучасну їм мову і так далі.
Серед пророків візьмемо класичного Святого Івана. І немає ніякого блюзнірства в цьому, бо Ми дозволяємо зчитувати інформацію не заради розваги, а заради набуття нового знання.
Типовим та класичним передбаченцем є Нострадамус.
А за кодувальника будемо розглядати сучасну людину під псевдонімом АБВ, яка виконує свою місію фактично не усвідомлюючи це."[/i]
19:39
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464861
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 09.12.2013
06.12.2013* 8:15
[u]Моделі прогнозування[/u]
Скільки існує Людство - стільки існує прогнозування. Воно не від'ємне від нашого життя: фактично ми жодного кроку не робимо без того, щоб не запрогнозувати цей крок. Здатність до прогнозування є сталою Життя.
Аналіз як самого процесу, так і його суті показує, що все Прогнозування можна уявити в трьох класах, які я називаю: Біле, Сіре, Чорне.
[b][i]Клас Білого прогнозування [/i][/b] зрозумілий усім, бо саме він наповнює все наше свідоме життя. Саме в межах цього класу ми існуємо. І коли [i]Митець[/i], наприклад, подумки уявляє, що він продасть свій товар за певну купу грошей, на які буде потім існувати півроку, то це він робить прогнозування в межах цього класу. Коли [i]Підприємниць[/i], наприклад, подумки розраховує операції по продажу певної продукції, а отримавши купу грошей за неї, розраховує вкласти їх у подальше виробництво, то це він теж робить прогнозування в межах цього класу. Коли [i]Політик [/i]уявляє собі вигоду від укладення союзу зі своїм сусідом, а потім на базі цього союзу має намір подолати протистояння з іншим сусідом, то він теж виконує прогнозування в межах цього класу.
Але, скільки існує Людство, стільки воно користувалося не тільки послугами прогнозування Білого класу, а і Чорного класу.
[b][i]Клас Чорного прогнозування[/i][/b] теж зрозумілий усім. [i]Митець, Підприємниць, Політик[/i] можуть не довіряти своєму здоровому глузду і відправлятися за порадою до [i]Оракула[/i]. Цей термін слід розуміти у широкому розуміння, бо це може бути: чаклун, пророк, ясновидець чи навіть якась сучасна комп'ютерна система з невідомою/відомою програмою, подібно до того, як сучасні фахівці від Чорного прогнозування дають відповідь на питання "Ким ви були у минулому житті?" Суть в тому, що [i]Митець[/i] та [i]Підприємниць[/i] питають: "Чи отримаю я потрібну купу грошей?", а [i]Політик[/i] питає: "Чи буде міцним союз із сусідом?", і кожний з них отримує від [i]Оракула[/i] відповідь. Як саме з'являється відповідь, чому вона саме така - не знають замовники, але часто-густо і виконавець теж не знає. І тут працює, як правило, один принцип: "Чи пан - чи пропав".
Безумовно, по мірі того, як реальне життя Людства ускладнювалося, все частіше і частіше Прогнозування як Білого класу, так і Чорного почали давати збої. При цьому поступово з'ясувалося, що ці збої мають певні закономірності.
Для збоїв в межах Білого прогнозування характерним стало неврахування лавини факторів, які поступово почали визначати ускладнення реального життя людини, нездатність проявити багатомасштабні та багатоаспектні зв'язки між ними. Людина почала тонути у морі об'єктивності свого життя.
Для збоїв Чорного прогнозування стало характерним невміння точно та ясно окреслювати питання, на які слід отримати відповіді, нездатність розуміти. що відповіді даються в межах об'єктивізації суб'єктивно. Людина почала тонути у морі суб'єктивізації об'єктивності свого життя.
Людство не було б Людством, якби не почало шукати вихід із цього становища. І саме ці пошуки привели до виникнення [b][i]Сірого класу прогнозування[/i][/b].
Зрозуміло: для визначення такої стратегічної класифікації Прогнозування я використовував існуючу в науці концепцію Чорної, Сірої та Білої шухляд. У спрощеному вигляді ця концепція має такий вигляд.
[i]Чорна шухляда [/i]- є вхід в неї і є вихід із неї; на вході є питання - на виході є відповідь, але за рахунок чого та як отримується відповідь - невідомо.
[i]Біла шухляда[/i]має повністю протилежний характер: повністю зрозуміло як та чому отримується на виході відповідь на поставлене питання, бо усі процеси та взагалі усі дії в межах Білої шухляди відомі та легко відслідковуються.
Якщо перевести все це на Прогнозування, то Сірий клас прогнозування і утворюється за рахунок споріднення технологій Білого та Чорного прогнозувань.
Розглянемо у загальних рисах сучасний стан Прогнозування, зосереджуючись лише на загальному стані. Всю багатозначність цього явища можна представити у вигляді матриці. Безумовно, в ній наведені не всі моделі, що зараз існують у світі. Я і не ставив на меті виконати це. Але найголовніші та найхарактерніші напрямки та тенденції показані.
-------------------------------------------------------------------------
Форми Класи прогнозування
прогнозування -------------------------------------------------------
А.Білий Б.Сірий В.Чорний
-------------------------------------------------------------------------
1. Наївна 1. Може бути все Відсутня 1. Ворожка
що завгодно сказала
2. Славне минуле
3. Скрізь шори
4. Рішучі дії
5. Геній сказав
-------------------------------------------------------------------------
2. Проста 1. Аналогові 1. Простий 1.Дельфійський
кореляція системи метод "Дельфі" оракул
"причина- 2. Криві росту 2. Модифіковані
наслідок" 3. Метод Нормекс моделі "Дельфі"
4. Екстраполяція
тенденцій
5. Аналітичне
моделювання
6. Містобудівельні
моделі
7. Географічні
моделі
-------------------------------------------------------------------------
3. Складна 1. Альтернативне Сценарії Окультні
кореляція багаторівневе прогнозування: прогнози:
картування 1. Варіаційний 1. Астрологічний
майбутнього 2. Об'єднання 2. Нумерологічний
2. Морфологічний 3. Матриці 3. Простого
аналіз взаємодії Сенсорного
3. Функція 4. Альтернативні Читання
технічного сценарії 4. Стандартного
розвитку 5. "Новий
4. Індикативне соціалізм"
планування
5. Пороговий
аналіз
-------------------------------------------------------------------------
4. Багаторівнева 1. Нормативні 1. Моніторинг 1. Комплексне
комплексність морфологічні новацій прогнозування
моделі 2. Динамічне катастроф
моделювання 2. Динамічні
3. НЕР сценарії
------------------------------------------------------------------------
5. Імітаційна Моделі: 1. Геополітичне 1. Комплексне
1. Фізичні прогнозування пророкування
2. Масштабовані 2. Критерій 2. Кодування
3. Аналогові майбутнього подій
4. Віртуальні 3. Інформаційна
5. Математичні війна
6. Управлінські 4. Війна
ігри майбутнього
-------------------------------------------------------------------------
6. Самонавчальна (Реальні моделі)- (Інформаційно - (Окультні моделі)
прогностичний
комплекс)
Інтегрований комплексний прогноз
-------------------------------------------------------------------------
Природно, необхідно дати хоча би загальну характеристику наведеним моделям.
[b][i]Перша форма "Наївна".[/i][/b]
Для цієї форми характерним є примітивне відношення людини до потреби мати прогноз.
[b]А.1.1.[/b] Повний фаталізм, все віддано на розсуд випадку.
[b]А.1.2.[/b] Уповання на те, що все буде і далі іти так само, як воно йшло у минулому.
[b]А.1.3.[/b] Все очікується лише в межах певної обмеженості - політичної, релігійної, етичної, національної тощо.
[b]А.1.4.[/b] Все іде як іде, а коли виявляється провал, то приймаються рішучі волюнтаристські дії, все нібито виправляється, і так до наступного разу.
[b]А.1.5.[/b] Все тримається на авторитеті визнаного "генія" і виконується так, як він говорить. Якщо він помиляється - людям характерно помилятися, якщо його вказівки виправдовуються - це характерно для генія.
Всі ці моделі були описані Дж. Мартіно (1972).
[b]Б.1.[/b] Сірий клас прогнозування в межах цієї форми не представлений, бо сама суть Сірого класу має протиріччя наївності.
[b]В.1.1.[/b] З давніх часів люди користувалися послугами ворожіння. Найпростіша форма відома усім, це - ворожіння на картах, хоча сюди ж відносяться і інші види ворожіння: по польоту птахів, по розташуванню кишок принесеної жертви (і часто - людини), по тому, як впали палички ворожіння, і так далі. Сюди ж відносяться і карти Таро, ворожба за допомогою триграм. Характерним є те, що в усіх цих випадках задіяними є "найближчі" до реальності та "примітивні прошарки" Астралу та Менталу, тому користуватися такими засобами прогнозування достатньо небезпечно, бо може бути "зрізана" дійсна колізія певної Програми ( людини, починання, підприємства тощо).
[b]Друга форма "Проста кореляція "причина -наслідок".[/b]
[b]А.2.1.[/b] Прогнозування по аналогу з апробованим (Дж. Мартіно, 1972).
[b]А.2.2.[/b] Використовування різних математичних кривих та вписування подій і їх закономірності - криві заміщення, Перла, Гомперца (Дж. Мартіно, 1972).
[b]А.2.3.[/b] Використання закономірностей нормального логарифмічного розподілу (А.У. Блекмен, 1973).
[b]А.2.4.[/b] Вписування подій в математичні закономірності експоненціального, неекспоненціального росту, тенденції з обмеженостями (Дж. Мартіно, 1972).
[b]А.2.5. [/b]Структурні моделі типу "причина - наслідок" (Дж. Мартіно, 1972).
[b]А.2.6.[/b] Пошукові моделі міста майбутнього (М. Рагон, 1967, 1969; А.Е. Гутнов, І. Г. Лежава, 1977).
[b]А.2.7.[/b] Багатоаспектні структурні географічні системи (Дж. Ленгтон, 1972).
[b]Б.2.1.[/b] Метод експертних оцінок (РЕНДкорпорейшн, 60-ті роки 20 століття).
[b]Б.2.2.[/b] Велика кількість модифікацій метода Дельфі: побудова каскадних етапів, ведення кореляційних коефіцієнтів, які максимально об'єктивізують суб'єктивність експертів ("Керівництво по складанню експертних оцінок ГКНТ СРСР, 1979).
[b]В.2.1. [/b]Отримання відповідей в стані зміненої свідомості (Едгар Кейсі та інші, 20 століття).
[b]Третя форма "Складна кореляція".[/b]
Реалізується лише в межах комп'ютерної обробки.
[b]А.3.1.[/b] Екологічне прогнозування, яке формується за рахунок альтернативного багатоаспектного картування майбутнього (Д.Л. Пайк, 1973).
[b]А.3.2. [/b]Творчий засіб систематичного вивчення можливостей морфологічного аналізу для виявлення множини технічних рішень, які чи дуже екзотичні, чи були відкинуті (Л. Жерарден, 1973).
[b]А.3.3.[/b] Формування очікуваного технічного розвитку як відповіді на удосконалення виробів у процесі виробництва (А.Р. Фусфельд, 1973).
[b]А.3.4. [/b]Планове державне планування розвитку ринкової економіки - I-VII(1976-1980) державні плани Франції (Ф. Перру, 1963; П. Боше, 1973).
[b]А.3.5. [/b]Інструмент довгострокових (більше ніж на 20 років) розробок розвитку у регіональному плануванні (, Маліш, 1971).
[b]Б.3.1.[/b] Короткострокова система максимального скорочення помилок при технологічному прогнозуванні (Д.Л. Медоуз, 1973).
[b]Б.3.2.[/b] Назвою передана суть (Р. Берч, 1973).
[b]Б.3.3.[/b] Назвою передана суть (Т. Гордо, О. Хелмер, 1964).
[b]Б.3.4.[/b] Метод, за допомогою якого були створені сценарії 14 варіантів альтернативних Світів з використанням Б.3.2. та Б.3.3. (К.Ч. Абт, Р.Н. Фостер, Р.Г. Ри, 1973; Л. Жерарден, 1973).
[b]В.3.1.[/b] Астрологічні прогнози розвитку країн та територій (П. Глоба, кінець 20 століття).
[b]В.3.2.[/b] Нумерологічні прогнози загального характеру (Н.О. Коров'яков, 1977).
[b]В.3.3.[/b]Прогнозна інформація по Контакту (Дві Ірини, 1991; Б. Фрисел, 1994).
[b]В.3.4.[/b] Сенсорне прогнозування подій за допомогою невербального анонімного зчитування інформації в Декартовій системі (В.М. Левчишин, 1995).
[b]Четверта форма "Багаторівнева комплексність".[/b]
[b]А.4.1.[/b] Комплексна взаємодія двох систем побудови дерева цілей (Дж. Мартіно, 1972).
[b]Б.4.1.[/b] Методика моніторингу та прогноз новацій (Дж. Брайт, 1973).
[b]Б.4 2.[/b] Методика прогнозування в умовах динамічної сполуки побудови нормативного та пошукового сценаріїв (А.У. Блекмен, 1973).
[b]Б.4.3.[/b] Спочатку прогностичне, а потім фактично футурологічне моделювання "побутово обумовленого" розвитку міста - НЕР (А.Е. Гутнов, І.Г. Лежава, 1977).
[b]В.4.1.[/b] Сенсорне прогнозування ясновидців МО Росії (О. Бузинов, кінець 20 століття).
[b]В.4.2.[/b] Сенсорне моделювання подій (В.М. Левчишин, кінець 20 століття).
[b]П'ята форма "Імітаційна".[/b]
[b]А.5.(1-3), А.5.(5,6).[/b] Всі ці методики зараз мають достатньо широке розповсюдження, але всі вони опираються на патріарха імітаційного моделювання Р. Шеннона (1975).
[b]А.5.4.[/b] Віртуальна модель розвитку міста (Дж. Форрестер, 1969).
[b]Б.5.1.[/b] В цю групу входять різноманітні моделі - від філософсько-конструктивістських моделей побудови держави (О. Зотов, 1994) до моделей зіткнення цивілізацій по лініям розлому (С. Хантінгтон, 1993).
[b]Б.5.2.[/b] Суто наукові роботи по прогнозуванню вірогідної загибелі Цивілізації Хомо Сапієнс (Г. Хенкок, 1995).
[b]Б.5.3.[/b] Інформаційні війни та їх модифікації (С. Вікторов, 1997).
[b]Б.5.4.[/b] Прості системи війн майбутнього (В. Сліпченко, 1998) та складні (М.А. Борчев, 1998).
В.5.1. Велика кількість робіт найрізноманітніших планів, форм та суті (Н. Непомнящий, 1998; О. Прийма, 1998).
[b]В.5.2.[/b] Know how.
[b]Шоста форма "Самонавчальна".[/b]
По цій формі Прогнозування відомо тільки те, що вона зараз достатньо плідно розроблюється різноманітними авторськими колективами в різних країнах. Я не показую цю форму тому, що, як правило, ця форма не афішується і матеріалів по ній мало.
12:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464380
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 09.12.2013
Непорозуміння –
мов
німе
кіно,
мов телевізор
без звуку:
міміка,
рухи
губами є,
а слів
не чути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441336
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 09.12.2013
[b] [i]NP
[color="#8c0b88"]Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровинням огорнуте неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
наче лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
неспасенна душа – розмаїтому світу…
То – нездійснена воля, незвіданий зміст,
падолист без уклінної літу…
Недовивчена роль, нерожденне дитя –
Мов забутий пароль, мов незіграна драма…
Невпокійні слова – як невчас каяття,
Немов сіль в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
та мінорна мелодія – вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина... остання![/color][/b]
6.12.2013
Світлина - оригінальна, з дозволу власниці. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464232
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
[b]Что в тебе есть такого[/b]
автор: Линник Анатолій
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463078
Скажи что в тебе есть такого,
Чего нет у других?
И роста ты не большого,
И пусть ни о чем этот стих.
Глаз у тебя всего двое,
Голова у тебя одна.
Ну что же это такое,
Что снова сижу без сна?!
Руки и ноги на месте,
И взгляд такой как у всех.
Замешана на том же тесте,
И как бы обычный смех.
Почему же твоя улыбка,
Сводит меня с ума?
Ты не книга, открытка.
Ты не страшна как чума.
Ты не совершенство,
И даже не идеал.
Прости мое коварство,
Я красивее видал…
[b]«Одна голова – хорошо!»
[/b]
Сказать «особенна», так нет –
Стандартный эконом-комплект,
И тривиальный до оскомы,
В сравнении – довольно скромный:
Пересчитал соски́ у кошки
И ножки у сороконожки,
Акульи зубы – в три ряда,
(А у тебя-то – тридцать два)…
Ты мне прости моё коварство –
Тебе, по сути, нечем хвастать:
По две конечности, два глаза…
Но прицепилась, как зараза!
Не чумка вроде, не чума, –
Лежу-ворочаюсь без сна…
Доносится твой дивный смех
(Как будто бы из комнат всех).
И вдруг я понял, чем взяла!
Конечно! Голова!! Одна!!!
Как будто знала: не готов
Кормить и слушать уйму ртов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463994
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 05.12.2013
Не закликаю до меча,
ні до прадавньої сокири,
не прагну крові, прагну миру,
але несила вже мовчать.
Поглянь на захід, чи на схід,
чи робітник ти, чи оратай,
благословили вимирати
знедолений вкраїнський рід.
Панують злидні і біда,
куди не кинь - нема бюджету,
зате розкішні кабінети
в яких не звикли голодать.
В модерних офісах буржуй
держави долю нині вершить,
себе законами підперши
веде Вкраїну за межу.
Він добре знає, що робить -
допродає суспільні статки,
проциндрить землю - і порядки,
ми станем вічнії раби.
І проснемося у цепах,
за нами - і онуки, й діти.
Не пізно нині ще прозріти,
єднатися панам на страх.
Боротися, а не мовчать.
Тому скажу відверто й щиро -
щоб нас почули, треба миром
не забувати про меча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464051
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 05.12.2013
А що мені відомо про війну,
Про дикий гул скаженої гармати?
Чи то мене, як скрипкову струну,
Враз обірвало вибухом гранати?
Чи то мене ворожий автомат
Прошив, неначе маківку у полі?
Чи я отой поранений солдат,
Біля якого журяться тополі?
І чи мене, забуту на війні,
Не дочекалась вигоріла хата?
Чи серце болем випекла мені
Земля, снарядом навпіл перетята?
Ну, що мені відомо про війну?
Живу собі у спокої та мирі...
А хтось додому з бою не вернув
І журавлем пірнув у вічний вирій...
І що я можу, сповнена жалю?
Чиї загою втрати і тривоги?
Хіба що тихо голову схилю,
Подякую за жертву Перемоги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423615
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 05.12.2013
Карають поета, що не віршує,
Карають митця, що пропив талант,
Всіх тих, хто Дар в собі не шанує,
Адже не всім людям Дається цей грант!
13.10.2013
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455979
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 05.12.2013
03.11.2013* 20:05
1.3.ПРОГНОЗУВАННЯ
[u]Фантастика[/u]
Є всі підстави прийняти в якості аксіоми, що Людина є інструментом Пізнання. Безумовно, перш за все людина прагнула пізнати саму себе, але одноразово йшло пізнання і Довкілля. Все розмаїття релігійних переконань, по суті справи, завжди було формою такого пізнання. Але поява Жюль Верна проявила в людині іншу форму пізнання - через передбачення. До того передбачення люди мали тільки через пророків та відунів (це - окрема розмова). Та з часів Жюль Верна фантастика перетворилася дійсно на інструмент Пізнання, тому що якщо Жюль Верн започаткував наукову фантастику, головним чином, то сучасна фантастика вже не залишала жодної сфери, яку б вона не програла - від суті Бога та до суті Буття, від суті Людини та до суті Життя і Розуму.
Існують аналізи фантастики як літературного жанру, але ніхто не розглядав фантастику як засіб прогонозування та навіть формування Буття в усіх формах його прояву. У свій час я зробив таку спробу стосовно архітектури.*
Починаючи з кінця 19 століття і на протязі всього 20 століття архітектори, дизайнери і художники розроблювали тему "Місто майбутнього". Фантазія авторів охоплювала практично все - поселення розроблювалися на воді і під водою, під землею, розповзалися вони по землі, рвалися від неї у небо, плавали у повітрі і, безумовно, у космосі.
Цікавим виявилося те, що фантасти, зовсім не опираючись на розробки митців, тому що ці екзерсиси мали кастовий характер, у своїх творах фактично аналізували ситуацію "що буде, якщо..." стосовно людських поселень тих форм, які схоластично апробували архітектори.
У своїй статті* я виконав паралельний аналіз, який показав, що фантазії архітекторів та інших не витримують програшу їх фантастами в соціумі.
Безумовно, була фантастика "завтрашнього дня", хоча б у творчості О. Беляєва, але, як правило, фантастика виконує "відрив" від сьогодення в часі чи у просторі, чи у вимірах.
Як ми зачитувалися романами Івана Єфремова "Туманність Андромеди", а пізніше і забороненим в СРСР "Час бика"! А потім з'ясувалося, що з точки зору світової фантастики ці твори вторинні, якщо, безумовно, не враховувати, що тільки Іван Єфремов дозволив собі побачити утопію побудованого комунізму.
Можна приводити багато тем, багато оригінальних і несподіваних фантастичних творів, які фактично розглядали певні сценарії Існування. Зупинюсь тільки на деяких, щоб проілюструвати сказане.
[i]Тема "Бог".[/i]
Ентоні Пірс створив фантастичну епопею "Втілення безсмертя", де життям людей правлять надприродні сили, які існують за рахунок втілення в конкретних людей. Це: Сатана, Смерть, Час, Доля, Війна, Природа, Бог.
Роджер Желязни розробив цю тему в романах "Господь гніву", "Князь світла", "Лорд демон".
[i]Тема "Надприродне".[/i]
Роджер Желязни "Хроніка Амбера"; збірник фантастичних творів американських авторів "Чорна магія" і велика купа творів напрямку "фентезі".
[i]Тема "Майбуття Людства".[/i]
Айзик Азимов - цикл романів "Хроніка Академії" - програмований розвиток Людства в терміні тисячоліть.
Роберт Хайнлайн - 5 романів на тему "Історія майбутнього".
Джон Ринго - роман "Приборкання вогню" про життя Людства у далекому майбутньому.
[i]Тема "Час".[/i]
Айзик Азимов "Кінець вічності", Філіп Фармер - цикл "Сага про світ Річки".
І все це тільки крихта, навіть не вершина, айсбергу. Що ж спільного у всіх цих творах?
Колись, в процесі Навчання, мені Пояснили, що поява Фантастики, як жанру літератури, і поява фантастів не є випадковими. Людина була створена з подвійною метою. Так, Людство як вид Носіїв Життя/Розуму, має свою "персональну" Мету - мати безсмертя для кожної людини через існування її не тільки в Реальності, а і в інших Агрегатностях. Але з точки зору інтересів Розуму Людство є видом, в якому кожна людина є інструментом Пізнання для себе і Самопізнання Розуму. Це виконується через Науку, ортодоксальну і окультну, це виконується через Фантастику. Фантастичні книги пише автор, але читають сотні, тисячі людей, вони обмірковують прочитане і... все це іде в Інформаторій Землі, а звідти - далі.
Мені було Сказане, що фактично немає жодної теми, яка вже розроблена фантастами, яка б не була реалізована чи не реалізується десь в Бутті.
21:05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463914
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 05.12.2013
(Валі Савелюк)
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!
Яке то щастя-просто знати Вас
І Ваших дум мереживо тендітне,
В яке вплелись окрилені слова,
В якому світло веселково квітне.
Яке то щастя випадком зайти
У глиб зими-кульбабову завію
І, розгубивши зерна гіркоти,
Впустити в душу світлу ностальгію.
І доторкнутись справжньої краси-
Таких тендітних граней дивосвіту,
Де перла сліз чистіші від роси,
Де сила слів міцніша від граніту.
Де почуттів вирують кольори
І в теплу душу світять так блаженно
Смарагди-люди,янголів дари...
Де тиха осінь розмовляє з кленом.
Там відпускає смутку тятива,
Стара хатуня дихає гостинно...
Яке ж то щастя-просто знати Вас-
Глибин космічних зоряна Людино...
***
Давайте я насиплю теплих слів
У Вашу душу, оповиту квітнем,
Немов дрібних коштовних камінців,
І в серці Вашім папороть розквітне!
Давайте я нарву того бузку,
Що в небесах розніжився, мов повінь!..
І зронить квітень райдугу дзвінку
У Ваші мрії, ніжно-волошкові!..
І так Вам легко стане у думках,
Така любов затЕпліє в судинах!..
Розгорне крила небо, наче птах,
Над Вами, найпрекрасніша Людино!
І, зачерпнувши жменями весну,
Вам піднесу, всміхаючись: тримайте!
Давайте я долоні простягну
І обійму Вас лагідно!..Давайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 05.12.2013
30.11.2013* 15:00
В моїй бібліотеці штук 40 книг, де описується бачення Буття. Автори їх - науковці, псевдонауковці, езотерики, письменники та мої колеги контактори, хоча всі перераховані мною автори і є моїми колегами, адже я встиг проявити себе, як мінімум - для себе, в усіх цих сферах. Не треба думати, що серед цих авторів є праві і неправі, бо всі вони одноразово є такими. Кожний з них має в чомусь слушність, бо кожний, і я в тому числі, був/є інструментом Пізнання, а як будь-який інструмент, кожний має свій діапазон, адресат, точність та навіть достовірність дії. Ми всі суб'єктивні і прагнемо нашу суб'єктивність представити у вигляді об'єктивності, тому що розповідаємо іншим суб'єктам, які по тим чи іншим причинам не можуть чи навіть не хочуть говорити на обрані нами теми. І те, що найбільше має співчуття з нашими читачами чи слухачами, набирає найбільш переконливий вигляд, наближається до об'єктивності, адже ми живемо в умовах мовчазної домовленості, що наш Світ є саме таким, яким ми приймаємо його суб'єктивно.
Час від часу Людство переживає кризи Пізнання, але воно завжди чіпляється за гарно втоптане минуле уявлення, тому що побудова будь в чому нової парадигми завжди є болісним і навіть жорстоким процесом. Релігія, яку ми сповідаємо, виникла під час рабства і вона була/є побудована на інституті рабства, хоча тепер це і має вельми завуальований характер. Наше Пізнання перейшло на багато рівнів вище за постулати будь-якої релігії. Але ми досі виконуємо віросповідання.
Автори 40 книжок в моїй бібліотеці, і я в тому числі, щоб не говорили, навіть якщо ми використовуємо атрибутику чи засоби релігійних дійств, формуємо нову парадигму Пізнання, нову парадигму Буття. І обумовлюють нашу появу, нашу працю, наше існування реалії життя, які ніяк не вкладаються ні в релігійні, ні в наукові парадигми, тому що Буття на багато порядків порядків перехльостує ці парадигми.
Стаття Ілони Тунаніної "Професія - виганяння бісу"* закінчується показово: "Знайти себе можна тільки в тій системі, яку людина приймає - вважає психолог Ольга Мінчик. - Якщо він релігійний, вірить в злих духів, причину і наговір, а медицину вважає шарлатанством - то йому, вірогідно, буде легше отримати позитивний ефект у екзорциста, а не у психотерапевта. Тому хтось іде до церкви та виганяє бісів, хтось медитує в горах, а хтось готовий заплатити гроші та довіритися фахівцю по виліковуванню від душевних хвороб. Нема рації тягнутися до психолога, якщо він щиро вірить, що молитва його вилікує. І можна скільки завгодно бити поклони в церкві - якщо людина схильна до самоаналізу, до критичного мислення, йому дорога до психоаналітика." (Переклад мій, ЛВМ).
Так то воно так, але це думка "прогресивного науковця", бо ці слова мають протиріччя стосовно змісту статті, де ясно показано, що жодний "біснуватий" ніколи сам не приходить на позбавлення від бісу до екзорциста. Екзорцизм - це боротьба, насильницька дія по позбавленню людини від Чужорідного. В статті ретельно розказано про практику католицького священника Яна Белецького, говориться про те, що аналоги є в інших релігіях: православ'я має "відчитку" чи чин виганяння злих духів; в ісламі є обряд "виганяння джина"; в іудаїзмі - виганяння диббука. Але Людство має більшу кількість релігійних систем, не кажучи вже про засоби лікування душевного стану не тільки методами офіційної медицини, а і екзотеричними.
Мимоволі згадую, що коли один раз я виконував таку дію стосовно однієї кволої жінки за допомогою маятника, то вона мені ледве руку не зламала. Гарно, що зі мною був колега, який і привів мене до неї. Цікавим було те, що я "знімав" шар за шаром з неї напластування Чогось, поки добрався до першооснови - дрібна чорна пакість, яку вона підхопила багато років назад. Коли все закінчилося, коли вона вмилася сльозами вдячності та полегшення, я попросив її написати список тих, до кого вона зверталася до мене. Довго писала, і не дивно - в списку було за 30 різних людей: кандидати та навіть доктор медичних наук, чаклунки, "бабаки", циганка, психоаналітик, психотерапевт тощо. І кожний вніс свою лепту у її стан. Скажу чесно: після цього сеансу я зробив все для того, щоб більше з нею не мати справу. Доля її мені невідома.
Але все це примушує мене зупинитися ще на двох моментах переводу суб'єктивного в об'єктивне.
Процедура Сенсорного діагностування.
Існує неймовірна кількість методів та навіть методик Сенсорного діагностування людини. Перерахую тільки деякі.
Надя Форис (Енергодар) ставила людину до себе спиною і протягувала свої руки долонями до її спини. Якщо людина хилилася до неї, то цю людину вона лікувала, якщо навпаки, то вона вибачалася і говорила, що вона не може допомогти. Далі людина сідала на стілець, а Надя обводила навколо неї палаючею свічкою - це був експрес-аналіз, що з'ясовував над чим треба працювати.
Знайомий мій лікар Микола Іванович, який закінчив медінститут, але був спадковим цілителем, ставив людину перед собою і "дивився" її органи - він бачив пошкодження у вигляді кольорових плям.
Ми знаємо, що Ванга просила принести шматочок цукру, який людина повинна була покласти під подушку на ніч. Далі - Сенсорне діагностування.
Моя ще одна знайома лікар, у якої відкрився Дар, просила людину добу їсти однією ложкою, нікому її не давати в руки, а потім принести цю ложку їй. Далі - Сенсорне діагностування.
Мій колега контактор Вадим, дуже молода людина в ті часи, для того, щоб мати Контакт, повинен був сісти за стіл, викурити цигарку, випити чашку кави.
Не буду перераховувати всі засоби, якими мене Навчали робити Сенсорне діагностування людини, скажу лише що остаточно воно має такий вигляд. Я повинен мати ім'я, по-батькові і прізвище людини, дату народження зараз автоматично прошу, бо раніше це давало можливість виконати перевірку мого Діагностування через астролога. Далі я сідаю за комп, на ньому є велика програма, яку я склав, і у супроводі Голосу я виконую фіксацію того, що "бачу".
Таким чином, всі показані мною приклади мають одне спільне: фактор "включення" того, хто діагностує в інформаційно-енергетичну систему людини чи системи вищого порядку. Це явище не має нічого спільного із традиційними методами офіційної науки.
Друге.
Загибель В'ячеслава Чорновола, шофер якого чомусь не гальмував, а розганяв швидкість автомобіля. Чудесне рятування в минулому міністра Збройних Сил України Марчука в аналогічній ситуації, автомашина якого врізалася в кущі. Падіння літака з польськими високими посадовцями і загибель всіх, хто був у літаку. Чорнобильська аварія.
Що спільного є в цих подіях? Одне: неадекватна, нелогічна, самогубна дія шоферів, льотчика, операторів. Як можна пояснити їх дії, адже всі фахівці по своїй суті не здатні були на самогубство?
Виходячи із всього, що я вже встиг розказати раніше, можна прийняти, що на них діяв зовнішній чинник, і він міг бути фізичним, але основою його була нефізична компонента. Колись був знятий в США фільм про військові можливості Паранормаліки. Там було багато фактів, але один врізався в пам'ять.
Камера фіксує, що в одному місті в готельному номері розпаковує свої речі огрядна людина. В іншому місці, за сотні кілометрів від першого міста, чаклунка опускає кольорову фотокартку цього чоловіка в стакан з червоними мурахами. І чоловік в готелі починає зривати із себе одяг, дряпати шкіру, на якій з'являються сліди від отруйних укусів мурах, кататися по підлозі...
Ну, як, гарна ілюстрація до об'єктивізації суб'єктивного?
16:45
------
* Интересная газета в Украине, №11, 2013, "Пси-фактор", Илона Тунанина "Профессия - изгнание беса", с.4-5 (перепечатка из "Республика")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463301
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 02.12.2013
29.11.2013* 19:00
ОБ'ЄКТИВІЗАЦІЯ СУБ'ЄКТИВНОГО
Перш за все з'ясуємо значення термінів, які будемо використовувати. Тлумачний словник української мови у чотирьох томах (1998) дає таке тлумачення:
[i]"Об'єктивний - 1). Який поза людською свідомістю і незалежно від неї; існує незалежний від волі, бажань людини; зовнішній, довколишній, реальний, дійсний, протилежне суб'єктивний. 2). Позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення; безсторонній, неупереджений.
Об'єктивувати - 1). Втілювати в конкретних предметних формах; робити що-небудь об'єктом сприйняття. 2). Узагальнювати, типізувати що-небудь."[/i]
Визначення "Суб'єктивний" не дається - напевно автори Словника вважали, що все сказане вище.
Словник іншомовних слів (1974) дає розширене тлумачення:
[i]"Суб'єктивний - 1). Той, що стосується суб'єкта, людини. 2). Властивий лише даному суб'єкту; особистий, індивідуальний. 3). Протилежний суб'єктивному."[/i]
Немає ніяких потреб шукати якісь інші тлумачення, бо все сказане достатньо ясне.
Отже, Об'єктивне завжди відноситься до 1-го роду Психотроніки, в той час, як Суб'єктивне відноситься до 2-го та 3-го родів. Цікавим є те, що все, що стосується Людства в цілому, визначається Об'єктивним, а все, що замикається на Людину, по суті справи, включає в себе всі три роди Психотроніки, при цьому фактично кожна людина завжди і постійно переводить Суб'єктивне в Об'єктивне.
Коли Р. Моуді узагальнив досвід людей, які перенесли клінічну смерть, то він по суті справи статистично перевів Суб'єктивне в Об'єктивне, виконав об'єктивізацію суб'єктивного. Це принципово відрізняється від традиційної об'єктивізації.
Мало хто знає, що фактично всі наші фізичні закони мають статистично достовірний характер. Вони не абсолютні, тому що мають виключення. Наприклад: на Землі в різних точках змінюються вага та протікання часу, бо навіть теоретично це повинне бути так, адже наша Земля не є правильною кулею, а є геоїд, до того розподіл маси суші та океанів робить цей геоїд не класичним. На Землі є місця де все чомусь котиться не вниз, а уверх і так далі. Хроніка ХХ століття нафарширована такими прикладами.
Людина є унікальним створінням. Навіть якщо не враховувати того, що Людина = Чоловік + Жінка, де кожна половинка має свої переваги і вади, бо, наприклад, у Чоловіка головним "працівником" є права півкуля мозку, в той час як у Жінки працюють обоє півкулі; бо, наприклад, Жінка має так зване периферійне бачення довкілля, а Чоловік має тунельне бачення Довкілля; то навіть тільки базуючись на показниках біополя-1 (всі фізичні та біологічні "випаровування" Реального Тіла) ми змушені визнати унікальність, неповторність кожного із нас. Так, і тут ця неповторність має статистичний характер, бо зустрічаються однояйцеві близнюки.
Є чудова книга В.І. Гавалло*, в якій автор, представник ортодоксальної науки, доктор медичних наук, професор, показує, що наша унікальність проявляється в мовах:
- різноманітності тіла;
- органів;
- еволюції;
- білків;
- здоров'я та хвороб;
- пухлин;
- пахощів;
- любовної тяги;
- єдності.
А це обумовлює те, що у нас є різності:
- генетичної обумовленості всього організму;
- кількості кісток;
- кількості м'язів;
- групи крові;
- малюнку шкіряного покриття;
- тощо.
І це ми говоримо тільки про Реальне Тіло людини, яке є тільки 1/5 складовою від цілого під назвою Людина і без урахування різниці між Чоловіком і Жінкою. Якщо ж ми врахуємо те, що в кожній людині реалізується окрім цієї Біологічної складової ще і складові на Тонкому рівні, а саме: Долі (підпрограма колізій життя), Карми (підпрограма земної реінкарнації Душі), Душі (Підпрограма Програми Безсмертя Душі по всім її реінкарнаціям в Носіях Життя/Розуму), Духу (Підпрограма Програми самопізнання та перевтілення Розуму в Мандрах Душі, формування та перебудова Духовно-Душевної Суті на Шляху її безсмертного Існування), то ми отримуємо дійсно унікальний, одиничний варіант статистично достовірного представника виду Хомо Сапієнс.
Фактично кожний з нас є унікальним інструментом Пізнання. Тому нічого дивного немає в тому, що неймовірно рідко, наприклад, Сенсорне Діагностування людини різними цілителями чи езотериками є однаковим. Вони можуть визначати, хоча би, що хворе серце. Але причина цієї хвороби, локалізація та навіть перебіг її вони будуть визначати по-різному. Таким чином, в цьому править бал Суб'єктивне. Але є можливість і тут виконати Об'єктивізацію Суб'єктивного.
Є декілька шляхів.
Перший, коли дається ретельний опис всіх порушень та хвороб Реального Тіла людини. Це неймовірно марудна справа, бо необхідно, щоб були представлені не тільки різноманітні атласи реального тіла, а і описи всіх хвороб. Можна уявити, що езотерик чи цілитель ретельно проглядає їх, адже він, на відміну від сучасних медиків, дивиться людину комплексно. Якщо ми задіємо декілька таких діагностів, то якими би різними методами/методиками вони не користувалися б, адресат є конкретний - конкретна людина.
Другий шлях - паралельне діагностування людини представниками офіційної і неофіційної медицини. Але я зразу згадую про експеримент, який був зроблений в США. Із військових вибрали чоловіка, який пройшов повне сучасне медичне обстеження в шпиталі, був визначений ідеально, абсолютно здоровим. Після цього його діагностувала відома в США цілительниця. Вона сказала, що у нього є рак легенів на 1-й стадії. Офіційні лікарі посміялись. Але чоловік помер через 2 роки від раку легенів.
І все ж, я переконаний, що комплексне діагностування людини по всім 5 складовим Програми життя людини можливе. У свій час я навіть розробив "каскадний" метод цього дійства, але... блок-схема його досі десь валяється в моєму архіви - раптом після мене хтось цим зацікавиться.
Подібним чином можна оброблювати Діагностування територій та подій, але це в даному випадку достатньо і цієї ілюстрації.
20:15
--------
*Говалло В.И. Почему мы не похожи друг на друга. Очерки о биологической индивидуальности - 2-е изд., доп. и перераб., - М.: Знание, 1991, - 224 с.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463153
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 02.12.2013
01.12.2013* 16:30
Бій в ПозаРеальності.
Будиночок, в якому у мене була архітектурна майстерня, розташований біля залізничної станції Рубеживська на узвишші. Коли я ночував у майстерні, а вранці треба було їхати "до центру", то моя хода вже набула стандартного вигляду. Виходив із майстерні, піднімався навпілмаршем до тамбуру, виходив з нього, повертав праворуч, проходив повз друге парадне , спускався сходами вниз, переходив через залізничну колію і прямував парком уверх до станції "Берестейська".
Тоді у мене була звичка: як тільки закривав двері до майстерні на ключ, так зразу починав подумки читати молитву "Отче наш" - якраз 33 повторів до входу у метро.
Ліворуч від сходів, по яким я спускався від будинку, примостився гараж якоїсь установи з подвір'ям, захаращеним, як завжди, різним технічним безладдям. Була сторожка, охоронник і при ньому невелика зграйка безпорідних собак, які звичайно прибиваються до таких "установ". Верховодив собаками здоровезний пес неймовірно дворняжного типу. Коли люди ходили по сходам, то собаки інколи піднімали гавкіт, якщо йшли не мешканці будиночку. Зі мною ж у ватажка зграї утворилась своєрідна конфронтація.
Якщо я спускався сходами, то він піднімав скажений гавкіт, інші собаки підхоплювали, охоронник цикав на них і моя хода супроводжувалася гарчанням. Але, якщо я при цьому подумки читав "Отче наш", то пес вискакував за огорожу і кидався до мене. Тому я зробив собі дрючок, який ховав у кущ, який ріс зверху біля сходів, спускався сходами і показував його шаленіючому псу. Він залишався за огорожею, хоча і шаленів. Я переходив залізничну колію, ховав дрючок в кущах біля неї і йшов по своїм справам. А коли повертався назад, то вся процедура із дрючком йшла у зворотньому напрямку.
Один раз мені подзвонила знайома журналістка Людмила Дмитрівна Винокурова, яка працювала в маленькій газеті, що мала спеціалізацію на Незвичному. Вона була схвильована:
- Мені подзвонив один чоловік і сказав, що з його дружиною коїться страшне. Він працює начальником цеху на військовому заводі, а вона - замдиректора по кадрам там же. Вона приходить додому і лягає на підлогу на одному місці в спальні, і лежить годинами... Він вже звертався до екстрасенсів. Один прийшов, подивився і сказав, що бачить енергетичний стовп, чорний, то він його зараз вдарить. Вдарив. І впав без свідомості. Коли його привели в чуття, то він миттю мовчки втік. Другий теж побачив, теж вдарив і на місяць потрапив до лікарні. Я подумала: а може ви допоможете?
Питаю подумки, а Голос говорить: "Тобі вирішувати!"
- Добре! Я згодний, але разом з Тарасом Шейко.
Домовилися зустрітися на кінцевій зупинці, але, як потім з'ясувалося, я переплутав тролейбус із автобусом. То коли ми з Тарасом приїхали на кінцеву зупинку тролейбуса №5, Людмила Дмитрівни там не було. Чекали. Через 15 хвилин Тарас каже мені:
- Сьогодні зустрічі не буде. Ти щось переплутав. Зустрінемось у неділю. Сім'я, яка потребує допомоги, живе на другому поверсі. То поїхали додому.
Через декілька годин дзвонить мені Людмила в майстерню та розгублено питає в чому справа. Виявляється, що я дійсно переплутав все. Домовилися зустрітися у неділю і вже я все ретельно записав.
І от прийшла неділя.
Ми домовилися з Тарасом зустрітися на платформі станції метро "Святошин" на 9:00. Тому я вийшов з майстерні у 8:15.
Весна була суто київська - сухо, температура десь 2 градуси нижче нуля. Земля чиста, але вночі випала пороша - дрібна снігова крупка, яка тонким шаром покрила землю і асфальт. Неділя - народу немає.
Звично пройшов своїм шляхом - палка в руці, показ її собаці, перехід через залізничну колію.
Встиг відійти від колії метрів на двадцять, коли усвідомив, що я стою. Ліворуч від мене, на рівні моїх пліч, було зелене сяйво, а в ньому маленький човен, який повільно линув у тому напрямку, в якому я йшов. В човні сидів старий чоловік з великою рідкою бородою. Його обличчя і борода були такі, які я вже бачив у тибетських монахів. Він спокійно подивився на мене і запитав:
- Ти хоч знаєш куди іти
- Так.
І враз оговтався.
Я стояв і нічого не розумів. Де я? Що я? Чому я тут? Попереду мене на асфальті чистий асфальт, який припорошений снігом. Ніяких слідів. Машинально озирнувся назад - за моєю спиною тільки мої сліди. Я був спантеличений. Здивовано торкнув обличчя рукою і відсахнувся - на долоні була кров. Нервово обмацав обличчя - гулі! Гулі? Які? Звідки?
Різко повернувся і побіг назад до майстерні. Палка, сходи, двері майстерні, ванна кімната і дзеркало. Моє обличчя в крові. Дві гулі. Криваві подряпані...
Голос насмішливо сказав: "А ти подивись на все тіло!"
Зірвав пальто, светр, сорочку, майку і остовпів - по всьому тілу гулі та криваві подряпані.
Я закляк. Почали дрижати руки. Відкрив воду і вмився, змив кров з тіла. Голос недбало сказав: "Це дрібниця порівняно з тим, що ти наробив!" - "Де?" - "Не тут же!" - відмовив Голос. -"Ти про Тараса забув?"
Я аж підскочив! Тарас! Погляд на годинник - явно запізнююсь. Похапцем одягнувся і побіг з майстерні. Навіть палку не брав, а пес тільки гавкнув у розпачі. Я біг до метро парком і повторював: "Тарасику! Чекай мене!" Метро: "Лівобережна" - "Нивки" - "Святошин". Дивлюсь у вікно вагону, коли поїзд їде повз платформу - Тарас спокійно сидить на лавочці. Я розгублене показую йому порух рукою до обличчя. Поїзд зупинився. Вискакую із вагону і бігом до Тараса.
Він посміхається:
- Заспокойся. Мені Голос сказав, що ти запізнишся, бо був зайнятий. Там все добре. Нас чекають. Вони зробили гарний стіл. Поїхали.
І правда: коли ми зустрілися з Людмилою та приїхали до господарів, то у них було спокійно, вони були радісні, а нас чекав гарний стіл.
Була повільна розмова. На мої гулі ніхто не звертав увагу.
А історія, яка відбулася тут, була проста. Господиня раптом стала контактором. Вона кожний день приходила на роботу, швидко виконувала свої обов'язки, потім закривалася у своєму кабінеті і з насолодою писала, писала тексти по Контакту. Потім приходила додому і лягала на підлогу, бо там була пляма енергетичного підживлення. З чоловіком майже повний розрив. Вона так і засинала на підлозі. Він перекантовував її на ліжко, сам ставив поряд складачку, лягав і чатував її сон.
Один раз він в котрий вже раз зробив цю операцію і тільки зібрався заснути, як відчув на собі погляд. Відкрив очі і побачив, що у кутку, під стелею, біля дверей, які були в торці кімнати, у повітрі сидить, піджавши під себе навхрест ноги, велика мавпа із довгою зеленою шерстю. У неї були великі жовті очі. І вона телепатично сказала: "Чого ти бідкаєшся? Вона повинна перехворіти цим! Оговтайся!" Він закрив очі, відкрив, мавпа не щезла. Вона насмішливо сказала: "Я тут, тут. То не переживай! А пока я йду." - і вона щезла.
Ми ще багато говорили на різні теми. До майстерні я добрався втомлений, впав спати. Коли вранці прокинувся, то на моєму обличчі і тілі ні ґуль, ні синяків не було.
18:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463540
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 02.12.2013
27.11.2013* 20:10
От і закінчилися мої записи від 2003 року, тепер все буду викладати з площини сьогодення.
По суті справи Психотроніка 1-го роду повністю править бал в нашому житті поки людина існує у вузьких рамках звичайно та одноманітно повторних процесах, доти вона має ілюзію в тому, що в цьому світі все просто та ясно, бо Сонце завжди сходить на Сході і сідає на Заході, з Півночі завжди іде холод, а із Півдня - тепло, пори року незмінно ідуть одна за однією, а велика жара та холод взагалі завжди означають Погане, Бог завжди є Добро, а Сатана - Зло тощо. Але як тільки людина хоча б на мить чи на йоту виходить за межі цієї звичної та відпрацьованої одноманітності, так зразу вона починає губитися, бо Щось незрозуміле входить в її життя, починає деформувати, формувати чи коригувати її життя.
Західне крило сучасної Людської Цивілізації робить все для того, щоб жити в межах Прокрустова ложа - все, що знаходиться за межами матеріалізму та грубезного/очевидного об'єктивізму, відсікається самим рішучим чином, а все, що існує в межах нього, абсолютизується. Головною силою в цьому процесі є людська Наука, яка всі факти, процеси та події, що не входять в її сучасну парадигму, відкидає, шельмує і навіть ретельно заперечує.
Але ще один не маловажний момент: те, що окремі люди спроможні виходити за межі свого Реального Тіла, використовувати своє Вміння для того, щоб отримувати Знання, ще не означає, що наступає Нова Ера. Для того, щоб вона розпочалася, необхідно мати "критичну масу" таких людей, бо Полігоном є не окрема Людина, а Людство.
Необхідно визнати, що Ті, що нас Ведуть, достатньо жорстко контролюють цей процес.
Як ілюстрація до цього мого твердження є історія із Психотронними генераторами.
На початку 1992 року я вже знав про психотронний генератор киянина А. Беридзе-Стаховського, про те, що автор достатньо швидко загинув після свого винаходу. Знав я і про Психотроніку трьох родів і навіть неясно відчував, що психотронні генератори явно є якимсь явищем переходу Психотроніки 1-го роду в 2-ий, чи навпаки.
Я познайомився із Костянтином Бернадським, який у 80-ти роки в Києві був видатним екстрасенсом, але переніс всі три стадії Хвороби психотерапевта, чудом залишився жити і щось в ньому вмерло, щось йому Заблокували, а щось він сам заблокував в собі. Але знання залишилися і він багато розповідав мені про те, що автори психотронних генераторів швидко ідуть з цього світу.
Один раз він подзвонив мені:
- Слухай! Тут два ідіота винайшли нову редакцію психотронного генератора, то пішли подивимось!
- Навіщо?
- Це я так думаю, що це психотроніка. Вони ще самі не розуміють що це таке. Хіба ти не хочеш допомогти людям?
- Добре!
Одна із лабораторій Авіаційного інституту. Професор отримав замовлення: Літаки при посадці на висоті до 4 метрів від землі сліпі, то треба знайти засіб дати їм бачити все. От професор і кинув клич двом своїм кулібіним-забултигам: "Шукайте!" І вони винайшли такий прибор, який бачить все через показник амперметра височайшої тонкощі показників. Але з'ясувалося, що цей прибор реагує на думки, наміри, на біополе людина. Так, коли їх професор тільки з'являється в кінці коридору, їх прибор зразу показує одну і ту саму цифру, що дає можливість вчасно сховати пляшку. Так, прибор фіксує і алкогольний стан.
Я попросив у авторів дозвіл зняти інформацію з їх прибору маятником - хотів побачити на яких Агрегатностях працює їх прибор. Але як тільки я поставив свій маятник над їх двома пластинами, так їх прибор пішов у рознос. І все, поки ми були в лабораторії прибор не працював.
Потім мені Костя розказував, що ці два ідіоти ставили якісь досліди над кроликами, навіть пробували лікувати людей, один раз навіть на телебаченні проявилися, але потім впилися.
Другий раз я мав справу із психотронним генератором значно пізніше, у 1996 році.
Я працював старшим науковим співробітником у навпіл військовій науково-дослідній організації, яка займалася питаннями комплексної безпеки України. Була маленька група езотериків, яка безуспішно шукала засіб Сенсорного захисту країни, але всі зусилля її були успішно блоковані і достатньо скоро ця організація припинила своє існування. І це при тому, що на той час в Росії тільки офіційно існувало 5 таких організацій.
В кінці листопаду 1996 року мені стало відомо, що 2-7 листопада того ж року два дослідника - інженер Тихонков та екстрасенша провели в Запоріжжі дослідження - перетворення яблук одного сорту в інший та старіння яблука за допомогою генератора торсійних полів (ГТП), як вже почали називати психотронні генератори. Я тут же "зчитав" потворність цього досліду.
Моя методика Сенсорного моделювання базувалася на тому, що я зробив віртуальну модель "ідеальної" людини 5 Вертикальної Раси і, "завантажуючи" в цю модель Душі різного типу, фіксував зміни, які відбувалися в них на різних відстанях від ГТП.
Результати мене приголомшили, бо виявилося, що хоча ці експериментатори діяли на яблука на кухонному столі на відстані 1,0-1,5 метра, фактично факел дії був вперед до 40 км, по бокам до 10 км і назад до 60 км. Іншими словами: ГТП фактично є зброєю, яка деформує і нищить Життя/Розум на Тонких рівнях і є фактично самогубною зброєю.
Постріл гармати нищить ворога на відстані, а ГТП нищить не тільки ворога, а і того, хто застосовує його. Навіть якщо певними засобами і фіксується дія ГТП в реальності по принципу пострілу гармати, то на Тонких рівнях організації ТриЄдності руйнується все в межах еліпсу дії цієї зброї.
Нічого дивного немає в тому, що всі винахідники таких приладів швидко вилучаються із життя. Доля інженера Тихонкова мені зараз не відома, але тоді, в 1996 році, через тиждень після свого експерименту він опинився в лікарні з тяжким інфарктом міокарда.
Мені довелося мати коротку бесіду і із екстрасеншею, яка робила супровід дослідженню Тихонкова. Після моєї розповіді вона наївно сказала: "А я ламала голову чого в нашому будинку раптом "полетіли" всі телевізори!"
21:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462841
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 29.11.2013
28.11.2013* 19:25
Блок "ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕЙКО"
Наприкінці березня мені стало відомо, що моя екс-дружина хоче мене виписати. Я розгубився, бо в такому випадку вже можу стати бомжем не тільки де-факто, а і де-юре. В такому стані і прийшов на роботу до Бориса Яковича Кучера, бо спілкування з цією витонченою та висококультурною людиною завжди мене витягувало із депресійного настрою. Як завжди: ми говорили про архітектуру та про наші образотворчі роботи.
Я вже направлявся на вихід, коли зустрів В'ячеслава - теж архітектор, теж ГАП. Напевно, підзарядка у Бориса Яковича не була сильною, бо Слава запитав:
- Чого такий сумний?
Я і брякнув:
- Екс-дружина хоче виписати...
- Он як? Пішли в хол, поговоримо.
Поговорили. Він не розпитував мене, а розказав свою трагедію, яка мене потрясла.
Дружина, донька. Останнім часом у нього було багато роботи, то він почав приходити додому пізно. Дружина вирішала, що у нього коханка і почала влаштовувати сцени ревнощів. Це привело до того, що він почав спати на дивані в іншій кімнаті. І от вранці він рано встав, ретельно одягнувся, бо треба було іти на зустріч з Великим Цабе, а дружина заходить і говорить:
- То ти вже не любиш мене?
- Вибач, я можу запізнитися...
- Бачу! Он як ретельно одягнувся по-святковому! З краваткою!
- Я дійсно можу запізнитися!
- Ну, добре! - каже вона і виходить.
Через мить заходить з чашкою в руках:
-То ти мене вже не любиш? То мені нема що втрачати! - і випиває зміст чашки.
Мати у неї була стоматолог, то вона і випила рідину, яку використовують у стоматології.
Вона впала. Він викликав швидку допомогу, але все було пізно - вона спалила собі всі нутрощі.
Далі Слава якось стигло говорить:
- За декілька днів до цього було дві події. По-перше, мені приснився сон, що я опинився на зустрічі з двома прибульцями десь в Південній Америці. Вони мені розказали все про Людство і про майбутнє, але при цьому попередили, що нікому не можна розповідати, бо та людина, яка дізнається це, помре. Я вирішив перехитрити їх. Не виходячи із сну, поштовхом розбудив дружину і почав повторювати в голос все, що вони говорили. Вранці - нічого не пам'ятаю, тільки сам факт зустрічі. Питаю у дружини: "Я щось говорив тобі вночі?" - "Говорив. Але я тобі не розкажу, бо не хочу, щоб ти помер!"
Друга подія.
Ми з дружиною зупинилися біля кіоску щось купити. Раптом вона мені говорить: "Ой! Подивись! Через вулицю стоїть видатний хіромант! Всі жінки прагнуть до нього потрапити!" - "Де? Нічого не бачу! А! То це ж Тарас, мій однокласник! Ми з ним на одній парті сиділи. Я його років 10 не бачив!" - "Слухай! Познайом мене з ним!" Перейшли вулицю, я познайомив їх і дружина тут же попросила Тараса подивитися її руки. Той подивився і сказав: "А тепер пішли пити каву!" І ні дружина, ні я не витягли з нього нічого про її руки. Було це за дві доби до її самогубства.
Я хочу познайомити тебе з Тарасом.
Перше, що я побачив, коли Слава відкрив двері своєї квартири, була скульптура красивої жінки у повний зріст із білого мармуру.
- Це моя дружина. Я зробив сам. Друга така сама стоїть на її могилі. То проходь, Тарас вже у мене.
Чайний столик. Я на дивані, Слава праворуч від мене, а Тарас напроти нас на якійсь отаманці. Чай, кава, печиво, цукор, лимон дольками.
Напроти мене сидів приблизно мого віку чоловік, який статурою чомусь асоціювався із ведмедем. Кругле обличчя, але головне - очі. Одне око мало більмо, та дивним було те, що воно то щезало, то з'являлося.
- Не звертай увагу! Це після травми. Я колись був чемпіоном по стрільбі із пістолета. Травма. То розповідай! Я - юрист. Слава сказав, що маєш юридичну проблему.
І я почав розповідати свою опупею. Тарас уважно слухав і не зводив з мене очей. Через деякий час він встав, перебиваючи мій водограй розповіді:
- Все це не суттєве! Виявити тебе із своєї квартири твоя екс-дружина не зможе по закону, сусідка Пилипівна вже мертва (потім з'ясувалося, що так воно і було). Забудь про це! У тебе інші проблеми. Ти був колись Адамом. А тепер маєш останнє втілення Душі на Землі. Звідси те, що багато разів був вже одружений, маєш стільки дітей. І це не вечір. Маєш такі різнобічні таланти. І головне: у тебе є Місія. Треба підводити Підсумок втілень на Землі! Давай завтра зустрінемось, поспілкуємось, бо мені скоро треба на зустріч бігти. А поки що - давайте пити каву!
Так я познайомився з Тарасом Григоровичем Шейко.
Батьки Тараса і Слави були друзями і до війни були наркомами (міністрами, зараз кажуть) в Уряді України. Коли почалася війна, то батько Тараса став наркомом Евакуації. Війна забрала у друзів батьків, а потім і матерів забрав час.
У Тараса мати була ясновидцем, то нічого дивного не було в тому, що і він народився з таким Талантом. У Тараса був Голос з малеча. До того ж, він був/є ментальним хіромантом. Пам'ятаю, що один раз я у нього запитав як це він так докладно розповідає про різних можновладців, якщо з ними не мав зустрічей. "А навіщо?" - запитав він. - "Адже вони всі люблять махати перед телекамерами долонями, а мені цього досить."
Про Тараса Григоровича я можу розказати багато, бо він став для мене не тільки колегою, а і гарним товаришем, хоча це товаришування і мало свою специфіку. Розкажу три історії, в яких ми з ним були задіяні.
ГКПЧ.
Про те, що у Москві відбувся путч, я дізнався з радіо, коли передавали повідомлення від путчистів. Прийняв це байдуже, бо політика мене не цікавила, адже я був повністю зациклений на своїх бурхливих подіях.
Вранці, як завжди, прокинувся, вискочив із спальні, щоб пробігти залом до туалету, адже це відбувалося в майстерні Петра Гончара. Встиг добігти до середини кімнати, коли мене якась Сила різко зупинила. Перед очима виникла картинка: іде суд, за столом судді, вони до мене спиною, а напроти них на лаві підсудних Язов, який був тоді міністром Збройних Сил СРСР. Він виправдовувався, як школяр, по своїм діям.
Це все було так несподівано! Я і про туалет забув. Ледве дочекався 9:00 і подзвонив Тарасу:
- Тарас! Я таке побачив! - і розказав йому своє Бачення.
- Все правда! - сказав він мені. - Мені Сказали, що через три дні все закінчиться. Нам залишається тільки дивитися на це.
Перший президент України.
Пристрасті вирували, бо СРСР явно канал. Я був пасивним. Хоча коли покликав Юра Косенко стати у вервечку Злуки, то я пішов.
Приходжу на заняття зі студентами, а Юра Косенко говорить:
- Пішли, побалакаємо!
Пішли в кулуари, а він починає мене агітувати за Чорновола, щоб він став президентом України, адже вся інтелігенція за нього. До того ж всі опитування говорять про те, що люди за Чорновола! Я киваю головою, хоча і чую, як Голос говорить мені: "Президентом буде Кравчук!".
Дзвоню увечері Тарасу. Кажу:
- Тарасе! Зараз все ніби-то за те, що Чорновіл буде президентом України, а Голос мені говорить, що буде Кравчук. Що скажеш?
- Мені теж Голос говорить про Кравчука. Давай тепер подивимося як це буде зроблене.
І зроблене було дуже красиво.
Горбачов у наступному своєму спічу опоносив Україну і Кравчук в ситуації, коли ходити між краплями стало неможливо і він обрав патріотизм та вільну Україну, що і проголосив у своєму виступі у відповідь Горбачову. Одноразово Чорновіл умудрився таке наговорити у своїх виступах, що переляканий Юра Косенко прибіг до мене, я в цей час вів високоінтелектуальну бесіду із дипломниками, і переполошено запитав:
- Ти ще нікого не агітував за Чорновола? От і добре! Ні в якому разі не можна його підтримувати! Якщо він прийде до влади, то буде громадянська війна! Ти тільки послухай що він зараз говорить!
Що було далі - ми всі знаємо.
Коли ми з Тарасом зустрілися, то він сказав:
- Ну, як? Гарно зроблено, правда?
21:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462990
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 29.11.2013
25.11.2013* 14:45
[i][b]Другий рід Психотроніки[/b][/i] базується вже на інших засадах і головним є те, що проектування може бути узагальненим, може навіть не мати своїх секретів, але створення обов'язково має безпосередній зв'язок із тим, хто створив Це. Такий зв'язок може проявлятися різними шляхами та у різній формі - чи Це працює тільки поки живий автор, чи тільки при торканні до нього рук автора, чи бурхливо реагує на стан здоров'я автора.
Яскравим прикладом може бути історія з так званою Шайбою Сергієва із Петербурга (Ленінграду). Доктор технічних наук, винахідник та сильний сенсорик Сергіїв, тепер вже покійник, розробив певний склад речовини, яка активно взаємодіє із біополе-2 будь-якої людини і гармонізує його. Ці Шайби були виготовлені їм в обмеженій кількості і розійшлися по всій країні Рад. Працювали ефективно, гарно лікували, тому попит на них став великий. У Києві знайшлися умільці, що розклали їх на складники і виготовили нові, ретельно дотримуючись як пропорцій, так і всього того, що входило у Сергієва до Шайб. І вони не працювали! Але, як тільки до їх складу додавали хоча б трохи від дійсної Шайби Сергієва, виготовленої автором, так зразу новітня версія починала працювати. Таким чином, ми бачимо, що включалась фактично авторська біопольова структура, вплив біополя-2 людини на прізвище Сергіїв, хоча його вже і не було серед живих.
Цікавим і особливим в даному випадку є система навчання. Продовжуючи принцип, що показаний вище, можна вважати, що навчання Другого роду Психотехніки базується на одночасному входженні Біологічного в Соціальне і в Спіритуальне. Найпростіший приклад - школи різноманітних релігій, духовних вчень та систем. Школяри та учні в цих системах отримують однакові знання, які дають можливість використовувати певні операції та дії в межах певних статистично однакових рядів. Але це не означає, що, наприклад, сучасний фахівець Фен-Шуй та фахівець Геомантії, чи, ще краще, фахівець парапсихології, побачать одне і те саме при однакових умовах та вимогах до їх праці.
Таким чином, якщо Психотроніка 1-го роду не має популяційної локалізації і може охоплювати все Людство, то Психотроніка 2-го роду вже має таку локалізацію і завжди замикається на певну людину чи на малу популяційну групу.
[i][b]Третій рід Психотроніки[/b][/i] достатньо різко відрізняється від своїх "колег".
Перш за все, тяжко сказати в цьому випадку що в що проникає - Біологічне в Спіритуальне чи навпаки при активній відсутності Соціального. По-друге, цей рід Психотроніки має однозначну локалізацію на особу та особистість. І, по-третє, не навчання, а Навчання людини тут відбувається, тільки індивідуально, а Вчителями виступають представники різних НеРеальних Сил чи самі ці Сили безпосередньо.
Яскравим прикладом цього є все те, що відбулося і було втілене у пана Вейніка. Як по мені, то це є ілюстрацією парадоксальності та іронічності того, що стосується ПозаРеальності.
Член-кореспондент Білоруської АН, доктор технічних наук та таке інше Вейнік Отримав видатні Здатності, які дали йому можливість як сформулювати принципово інший погляд на Всесвіт, так і реалізувати винаходи, що фактично ніяк не вписувалися в існуючи в Реальності принципи та закони її існування, хоча самі по собі і реалізовувалися саме в ній. Прибори, які розроблював Вейнік, працювали тільки в його руках, тільки при його присутності. І це було яскравим прикладом існування в нашому світі Психотроніки 3-го роду.
Стосовно Вейніка слід ще сказати, що це є прикладом того, наскільки небезпечним та непідвладним навіть для видатної людини є торкання ПозаРеальності, адже, незадовго до смерті, він в решті-решт договорився до існування Всесвітнього Зла, його Панування і Великого Безсилля людини перед ним.
Виникає природне питання про взаємодію між цими трьома родами Психотроніки і це слід розглянути докладніше.
15:35
v.levchishin@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462321
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 27.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2013
Небо плачется а́спидной краской,
Доедает траву купорос…
Чёрно-белая книжка-раскраска
На коре оголённых берёз…
Маскарад завершился парчовый,
Божьей милостью спят лес и сад…
День скукожился словно анчоус, -
Мало кто всему этому рад…
Нелегко прозябать в карантине,
Но есть выход довольно простой:
Сохранить в повседневной рутине
Позитивный житейский настрой…
А для этого надо немного:
Под чаёк коньячок и жасмин,
Мягкий плед на усталые ноги,
Головешку в трескучий камин…
На заре не вставать с петухами,
Не стегать понапрасну коней...
И... раскрасить цветными стихами
Тягомотину пасмурных дней!
ноябрь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462123
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2013
Журналістам теж потрібно їсти,
Їм потрібно спати,треба їм кохати.
Розчиняє їх у собі їхнє місто -
Ніколи любити,ніколи чекати.
Журналістам треба відпочити,
Книгу почитати і потанцювати,
Трошки повалятись і в кафе сходити,
Знов відвести душу та побешкетувати.
Журналістам необхідно жити,
А не на роботі цілий день сидіти.
Необхідно їм свою сім'ю створити,
Щоб сміялися та раділи діти.
Журналісти мріють про пісок і море,
А довкола ще роботи так багато!
Хоч для них це не велике горе,
Та вони не пам'ятають,що таке свято...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453464
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 22.11.2013
***
І час від часу, ніби у прострації
Моєї долі сірі ілюстрації.
За об'єктивом вічної ілюзії -
Думок політ і щасні неконтузії.
Ба, лиш опісля спалаху резонного
Світлинопад чекання за-віконного
Встилає діл гуашевими плямами -
Безформними, безвільними, безтямними...
І мить омрій, неначе писк несправжності,
На плівці тої дійсності і даності,
Що явою здалася диво-грації,
Та знову тільки сірі ілюстрації...
(30.09.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461953
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 22.11.2013
21.11.2013* 19:20
Та поїздка до Енергодару для мене була неймовірно цікавою по багатьом причинам, бо я отримав нові Знання. Так, наприклад, в процесі колективної роботи по Діагностуванню людей мені були показані дві методики графічного бачення стану здоров'я людини по чакрам.
Першу я Бачив коли мене Діагностував Геннадій. Перед закритими очима з'явився контур квадрата, який заповнювався геометричними формами різного кольору, які мали різну інтенсивність та динаміку змін.
Друга - той самий квадрат, загальний колір - чорний бархат. На ньому фіксуються смуги різного кольору, а їх положення стосовно фактичної Декартової системи, бо квадрат розділений на чотири малі квадрати, ілюструє стан здоров'я людини через чакри. Якщо врахувати, що на кожну чакру припадають певні органи Реального Тіла, то легко можна визначити стан здоров'я цих органів.
Треба сказати, що містики та окультисти завжди використовували різноманітні магічні інструменти - кришталева куля, палаюча свіча, антенні палички чоловічого та жіночого типів тощо. В поїзді, про який я говорив вище, мені Дали персональні такі інструменти. Я ретельно замалював їх, записав рецептуру та технологію виготовлення, але цим це і закінчилося, бо я їх не виготовлював.
Першим був компенсатор біополя-2 у вигляді браслету на руку. Матеріал: вільха, липа, дуб, береза, сосна, груша. Складний малюнок. На вишневому клею склеюється куб, а потім браслет виточується на токарному станку. Два типи: персональний для упорядкування свого біополя, та загальний - для лікування людей.
Другим прибором була "антена" для сталого зв'язку з Іншими Світами. Матеріал: мідь та мідний дріт, вільха, липа, дуб, береза, сосна, груша, вишня, яблуня, слива.
Цікавим було те, що ці прибори були показані мені раніше в поздоровленні мене з днем народження (малюнок). Там ще була чоловіча магічна паличка, але дуже великого розміру.
Жодний із цих приборів, повторюю, я не виготовлював.
В тому році я приїхав до Енергодару ще раз у вересні. І цей візит був особливий.
Приїхали ми з дружиною Андрія, бо вона тоді просувала "Нью вейс" і шукала нові сфери збуту. Донька Людмили Захарченко вийшла заміж і поїхала з чоловіком на його батьківщину в Росії, чоловік Анатолій поїхав провідати своїх родичів, то господиня запропонувала нам зупинитися у неї.
Жінки сходили на базар, купили рибу, приготували її якось особливо, то була гарна вечеря і цікава розмова. Мені виділили спати в кімнаті доньки Людмили.
Несподіванки почалися зразу, як тільки я відкрив двері до кімнати - мене оповили стійкі пахощі неймовірно тонких духів. Мимоволі відсахнувся - в коридорі нема пахощів. Крок до кімнати - пахощі масивом. Покликав господиню. Вона здивувалася: такого раніше не було. А потім сказала:
- Це нове, але якщо врахувати все, що тут відбувалося з моєю донькою, то дивуватися не приходиться. Спокійної ночі!
Зайшов у кімнату, закрив двері і пахощі поступово немов розчинилися.
Тільки я вмостився спати на спині і закрив очі, як Голос сказав: "У тебе буде не проста ніч. Нічому не дивуйся! І не лякайся!"
Після цього перед моїми очима з'явився чоловічий торс. Я знав, що це мій торс. Яскраво освітлений. Та от з'являється долоня правої руки, не моя. Витончені і непропорційно довгі, як для людської руки, пальці. Замість нігтів пазурі, тверді, фіолетового кольору. Рука - шафранового кольору. На кожній зовнішній частині суглоб пальців шкіра має подовжений еліпсоїдний наріст, плаский, який відстоїть від площини пальця приблизно на півсантиметра і має світлішу окантовку, але він є природним елементом пальців. Я знаю, що ця рука неймовірно могутня.
Долоня цієї руки стоїть паралельно до мого торсу, потім з'єднані пальці повертаються і стають перпендикулярними до торсу, входять в нього і розсувають його. Утворюється отвір, краї якого обмежені двома вертикальними дугами. Отвір розсунутий так, як розсувається завіса на сцені.
В цьому отворі клубочиться суцільна сіра імла. По краям отвору з'являються немов чорні рослини - вони вертикальні і мають немов рідку гілочки, що ростуть у напрямку до центру отвору.
Раптом посередині отвору з'являється сліпуча біла цятка. Вона у ореолі, якій є слабо-блакитними, потім переходить в блакитний, синій і, нарешті, фіолетовий. Але ореол тонкий, менший за діаметр цятки.
Рука щезла, а цятка починає рухатись від мене уперед. По мірі її руху отвір змінюється - він поступово перетворюється у коло, з якого він поступово перетворюється у коло, з якого все ясніше і ясніше виростає циліндр. Він став трохи темнішим, а його стінки створені окремими вільно висячими відрізками, немов дерев'яні рейки висять у повітрі. Вони косо розташовані і не торкаються одна одної, але від цього форма "труби" не порушується.
По мірі руху цятки то ліворуч, то праворуч, поперемінно, "рослини" падають долу, до центру, немов відсікають певний етап руху.
І от цятка вже несеться дуже швидко. Тепер я і є цятка. І раптом, як вибух, я вискакую із "труби".
Неймовірно яскравий сонячний день. Я немов завіс у повітрі на висоті 3-4 метрів. На відстані метрів 10 від мене стоїть палац - стіни із червоної цегли, вікна, двері та карнизи оздоблені білим алебастром. Палац стоїть на яскравій зеленій траві, яка ретельно коротко підстрижена. Я знаю, що це територія, яка зараз є Англія, але не знаю як давно це було.
Із палацу вибігає дуже красива молода дівчина. Років 16. Вона в довгому білому платі із незрозумілої мені тканини. У неї довге жовте, майже біле, волосся і яскраві сині очі. Вона весела, радісна, біжить розкинув руки, немов до мене тягнеться.
І тут Голос говорить: "Це твоя мати!"
І зразу я опиняюсь в спальні на ліжку. Серце б'ється як барабан. та не встигаю оговтатись, як Голос говорить: "Закривай очі! Ідемо далі!"
І почалося! Я був в стародавній Франції і бився на дуелі. Був греком, який торгував дівчатами, але мало довозив їх до ринку неторканими. Був сотником козацького війська, а потім зразу десь в Африці чаклуном. В Сибіру в складі білогвардійського загону грабував жіночий монастир та гвалтував монашок. Бився чи то в часи Київської Русі чи то раніше серед членів якогось слов'янського племені. Десь в Азїї був монахом-буддистом. ... Калейдоскоп втілень моєї Душі йшов немов багатосерійний фільм. І кожний раз я винурював із серії, короткий час очманіло, але вже спокійно, дивився навколо себе в спальні, а потім йшла команда: "Закрий очі! Ідемо далі!"
Вранці я нічого не розповідав Людмилі. Вона мовчки давно давалась на мене, але ні про що не питала.
Далі було традиційне: потяг до Запоріжжя, а звідти поїзд №72 до Києва. Але в поїзді було продовження.
Спав я на верхній полиці. Коли приготувався спати, закрив очі, то зразу побачив, що дивлюсь зверху на столик, який завжди є між нижніми ліжками, і на нього почали немов падати фотокартки жіночих облич. Якщо свої втілення я бачив в кольорі, інколи із пахощами та навіть тихими звуками, то тут все відбувалося мовчки. Фотокартки були виконані в біло-фіолетовому кольорі. Голос сказав: "Це твої дружини".
Нарешті на стіл на купу фотокарток впала остання - на ній не було обличчя, а незрозумілий хрест із трикутників. Як тевтонський хрест. Я із здивуванням дивися на нього. Побачив, що кожний трикутник створений волоссям. І тут Голос сказав: "Це твої дружини в цьому втілені. На зараз".
21:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461981
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 22.11.2013
17.10.2003* 7:15
[i][b]А.в. Постійне існування розумних істот серед нас[/b][/i]
На цю тему існує не дуже багато літературних розробок. Як правило, це тільки розповіді зі сторони, подібно до того, як це показано в книжках серії "ХХ століття". Все це відомі описи, які кочують із джерела в джерело, і їх можна звести до стандартних ситуацій:
- камуфляж Іншої Розумної Істоти під землянина;
- присутність псевдо Хомо Сапієнс серед нас у незміненому вигляді, бо це і не вимагається;
- входження Іншої Розумної Істоти в людину і утворення симбіотичного існування двох розумних істот.
В моєму житті було реалізовано декілька разів третя ситуація, але, як показано вище, головним чином я опинявся в Іншій Істоті та в Іншому Світі. Подібні ситуації можна зустріти в книгах Роберта Монро. Цікавою особливістю мого суб'єктивного досвіду є:
- постійно діючий фактор мого Входження на протязі довгого терміну мого життя;
- різноманітність Світів, ситуацій та подій - не було жодного повтору;
- легкість такого Входження, без зміни свідомості, без застосування будь-яких препаратів чи засобів, ритуалів чи медитаційних технік.
Узагальнене враження таке, що мене весь час примушували усвідомлювати що:
- наша реальність є тільки фрагментом Розширеної Реальності, в якій поряд з нами, паралельно до нас існують живі та розумні істоти;
- паралельно до нашої Реальності існують інші Реальності, які функціюють по своїм законам та принципам;
- стосовно пакету Реальностей існують інші Світи (Агрегатності), які теж наповнені Життям і Розумом.
19.10.2003* 9:30
Наше життя є переплетіння реалізованих та нереалізованих можливостей, усвідомлених та неусвідомлених шляхів для реалізації Програм нашого життя. Людині дуже тяжко зрозуміти, що наше існування на Землі підкоряється певним законам та закономірностям, що фактично всі ми несемо на своєму особистому житті навантаження від Реального і НеРеального життя всього Людства, своєї расової та генетично-популяційної системи, від свого клану та сім'ї, від безпосереднього одномоментного спілкування зі своїми близькими. В цьому неусвідомлені є своя логіка: коли у людини проявляються Розширені Сенсорні здібності і вона отримує здатність читати/усвідомлювати/відчувати пресинг всіх проявів Програми Розвитку Людства хоча б по окремим рівням інтеграції, тоді її реальне життя перетворюється в постійно діючий Полігон Іспитів. Витримати цей пресинг неймовірно тяжко, тому що пройти успішно всі Полігони Іспитів практично майже неможливо. Особливо, якщо людина існує в межах звичайних людських стосунків та зобов'язань.
Все це відомі речі, нового нічого не кажу, але цим я хочу звернути увагу на те, що існування людини із розширеними сенсорними здібностями у контексті звичайних стосунків та взаємин із іншими людьми, які не володіють такими здібностями, є вельми тяжким. Воно часто вступає у конфлікт із буденністю та навіть із суттю поточного життя.
З цієї точки зору, при узагальнені наведених мною вище прикладів моїх сенсорних проекцій в Інші Світи чи із Інших Світів на мене, стає зрозумілим, що таке становище притаманне не тільки нашій Реальності, не тільки контексту земного існування Розумних, і має загальний характер.
Такий висновок підводить нас до дуже цікавого усвідомлення суті Життя, Середовища та Розуму, ми мимоволі повинні при цьому розглядати людину з принципово інших позицій, ніж це прийнято земною традиційною наукою, а саме: як своєрідною голографічною одиницею Чогось Великого, де Реальність та Хомо Сапієнс є тільки маленькою часткою цього Чогось Великого.
Є глибока логіка в тому, що всі святі люди різноманітних окультних вчень, релігій та інших спіритуальних упорядкувань існування Хомо Сапієнс прагнули бути одинокими, а ще краще - пустельниками, самітниками, адже в цьому випадку людина фактично розриває усі свої зобов'язання стосовно інших людей і замикається на себе. Необхідно мати дуже велику силу волі для цього, бо кожна людина народжується в якості колективної розумної істоти, але така сила волі вступає у конфлікт не тільки із генетичною та спіритуальною запрограмованістю людини на популяційне існування, а і доцільністю самого існування такої людини. І дійсно: кожний з нас має доцільність існування тільки в межах реалізації себе у контексті спілкування та існування популяції.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461528
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 21.11.2013
18.11.2013* 19:10
Ортодоксальна наука не визнає дійсними випадки, коли окремі речі набувають містичного та трагічного значення. Але від цього саме явище не щезає. В літературі ми можемо знайти розповіді про автомашину та про будинок, які вбивали своїх господарів багато разів. Хрестоматійним є зловісність африканських масок, які туристи привозили додому із вояжів до Африки. Є розповіді і про рокову роль окремих картин. Але в образотворчому мистецтві є ще таке явище, як рокове створення портрета.
Прискіпливі дослідники з'ясували, що, наприклад, всі герої Іллі Рєпіна, з яких він писав портрети, достатньо швидко помирали після цього. Хрестоматійною є трагедія Гаршина, з якого І. Рєпін писав етюди (син царя) для своєї картини "Іван Грізний вбиває свого сина". Є ретельні дослідження і по іншим художникам. Але мова може іти тільки про окремих художників, бо якби це явище було би повсякденним, то художників-портретистів у нас просто не було, бо їх би лінчували.
Я довгий час малював шаржі. Це відбувалось легко - ставив олівець на папір і, не відриваючи руки, робив малюнок. Мої шаржі були не злі, завжди трохи сардонічні і дуже точно передавали образ жертви. Але коли мені сказали товариші, що є закономірність в тому, що після мого шаржування невдовзі має неприємності і навіть помирає, а таких випадків було 2, я припинив їх робити.
Чому таке трапляється у деяких художників?
А справа у тому, що такі художники мають здатність переносити на полотно чи на папір Комплексний образ людини, фіксуя не тільки схожість реального образу, а і образів Тонких Тіл людини. Ілля Рєпін, до речі, мав сильні сенсорні здібності.
Описано багато випадків, коли люди бачили своїх двійників. Як правило, такі зустрічі були фатальними для героїв. То художники, не всі, здатні щось подібне робити - своєрідного акумульованого двійника. Цікавим є те, що не зафіксовано жодного випадку, щоб був фатальний автопортрет.
У зв'язку з цим слід згадати і те, як канонічно пишуться православні ікони: художник є віруючою людиною, піститься, причащається, отримує благословіння на роботу і працює з вірою на серці!
Але повернемося до Енергодару.
З того мого візиту в це місто в моїй пам'яті сидить декілька епізодів.
Людмила Захарченко сказала, що у неї є подруга, яка просить, щоб я допоміг їй. І от я сиджу в кріслі напроти цієї подруги, а вона, господиня та інші сидять поряд з нею. Дивлюсь на подругу, а Голос говорить: "Напроти тебе відьма". Я перелякано: "А що мені робити?" - "Лікуй. Допомагай. Вона - людина і не винна в тому, що такою народилася".
Попросив всіх вийти із кімнати, окрім стражденної, і тихо кажу:
- А ви - відьма!
- А я знаю! - радісно говорить вона і з неї горохом посипалась розповідь. Працює художником в ательє мод, а коли приходить додому, у неї однокімнатна гарна квартира, то зразу з'являються чорти, різні інші потвори і починають баламутити її, щоб вона почала бути дійсно активною* відьмою. Що робити? Вона вже місяць, як ночує по різним подругам. Та скільки можна так жити?
Дав їй рекомендації як чистити квартиру свічкою та молитвою. Вона вскочила:
- Все, я біжу, біжу, я їм зараз дам! Приходьте завтра з Людою на перевірку!
Коли ми вранці прийшли до неї, то у неї стіл/скатертина самобранка стояв зразу від дверей, а вона зустріла нас із радістю:
- Ну, я їм дала! Все обробила! Навіть балкон! Тікали! Я вперше за два місяці спала ніч спокійно і щасливо!
На жаль, потім мені сказали, що її на довго не вистачило - почала пити і її "друзі" повернулися назад.
Коли я збирався їхати до Енергодару, то Ніна Матвієнко сказала, що там живе її брат Василь, що він є чорнобилець, дуже хворий і чи не спробую я якось допомогти йому. Ми "дивилися" його вже конклавом - Геннадій Вікторович, Надя Форис, Людмила, Філіпенко і я, ще були якісь екстрасенси, але їх імена не пам'ятаю. І я вперше відчув свою безпомічність, бо цей молодий гарний чоловік був приречений. Я дивився його чакри і бачив, що вони всі деформовані - потім з'ясувалося, що йому тричі робили повне переливання крові.
Були інші несподівані випадки.
Так прийшов гуляка, який міг рукою гасити радіацію. Прийшла ще одна пасивна* відьма - перелякана та сором'язлива жінка років 25, з якою весь час відбувалися негаразди. Була жінка, яка після лайки з п'яницею чоловіком заснула на дивані, прокинулася від того, що щось давить на ніс, відкрила очі і побачила перед очима стелю, перелякалася, впала спиною на диван і забила попу. Була сімейна пара: завуч школи, жінка під 40 років, раптом отримала Розкриття Сенсорних здібностей, а її чоловік, повна сенсорна нездара, вирішив піти на курси екстрасенсів і весь час влаштовував сварки з дружиною, маючи ревнощі її до Таланту.
Чотири дні промайнули як суцільне пригодницьке кіно. А коли я приїхав летючкою з Енергодару до Запоріжжя, щоб їхати у Київ, то з'ясувалося, що мій поїзд був вчора! Добросердна провідниця пустила мене, бо у неї один пасажир повинен був вийти через декілька зупинок: "А ви поки що почекайте у проході". Я і чекав.
Вагон плацкартний. Звернув увагу, що їде дівчина років 20 із матір'ю, якій вже десь за 50 років. Жінка явно хвора серцем. Їй весь час було погано. У обох верхні полки.
Звільнилось моє місце, нижнє, і я запропонував жінці помінятися зі мною. Їй так було погано, що вона байдуже кивнула головою, а її донька розсипалася подякою.
Вирішив полежати, бо ноги втомилися довго стояти. І коли залазив на полку, то несподівано вдарив хвору жінку ногою по голові. Боже, як мені було соромно! Я зіскочив на підлогу, почав вибачатися, а потім кажу:
- Давайте, я вас полікую.
Донька запричастила:
- Мама, ти лягай! Лягай! Може він допоможе!
Жінка покірно лягла і я почав працювати з нею думкою. Поступово її почало відпускати і вона тихенько заснула. Донька почала всовувати мені гроші, я ледве відмовився, але не встиг вмоститися на полиці, як прибігла провідниця:
- У сусідньому вагоні чоловікові погано!
- Та я ж не лікар!
- То і що? Я вам допомогла ж!
Почвалав у сусідній вагон.
Сидить чоловік в очманілому стані і все хилиться впасти на бік. Біля нього стоїть огрядний молодик і повторює:
- Я - лікар. Але я психіатр. Не знаю що з ним!
Поряд метушиться маленький жвавий єврейчік:
- Я - дитячий лікар. Зараз щось придумуємо!
Кажу провідниці:
- У чоловіка сповільнений інсульт. Можна по дорозі викликати швидку? У нього не більше 2 годин, коли йому можна допомогти.
- Зараз я біжу до головного. Зупинка через 20 хвилин.
- А хто ти такий? Лікар? Так? Ах, екстрасенс! - глузливо почав стрибати дитячий лікар.
Я махнув рукою і пішов собі. Через 20 хвилин була зупинка, а потім мене розшукав той, що назвався психіатром:
- А ви були праві: у чоловіка почався парез, мову відібрало...
Далі ми спокійно розмовляли. Він розказував випадки із своєї практики, які ніяк не вкладалися в канву психіатрії, я щось своє, і не було між нами антагонізм. Ми навіть потім декілька разів зустрічалися в Києві.
20:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461340
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 19.11.2013
"Знову ці риси характеру
З темних душі закапелків,
Най переїхали б трактором
Гостру на вибрики пельку!
Знову лице перекошене
Дихає хтивим сарказмом,
"Welcome_to_Hell", - мов запрошення
Ллється із погляду спазмів.
Ницість...ні крихточки величі...
В рот би кіло їй замазки!
Добрі де люди? Померли, чи
Мешкають, певно, у казках.
Хай повилазить скотині тій,
Виростуть роги на лобі!
Люди всі злі, ця - не вийняток,
Падло не варте жалоби." -
Так міркувалось і марилось,
І на душі стало радо,
Раптом заклало все хмарами:
"Я ж бо і сам тепер падло!"
Дійсно, обсмоктувать кісточки,
Подумки клясти за спиною, -
Скоро сумну чекай звісточку:
"Пане, Ви стали скотиною!
Гречно вітаю Вас, можете!
Щиро Ваш - друг із пресподниці!", -
Ви прочитаєте в зошиті
Мертвої фурії-модниці.
Так ось...Почали за здравіє -
За упокій же скінчили ми.
В стані зарадить лиш правило:
Тільки в добрі ми окрилені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460786
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 17.11.2013
15.11.2013* 19:15
Блок "ЕНЕРГОДАР"
Я зараз вже не пам'ятаю під яким соусом зробив собі відрядження до Енергодару, але 3.04.1991 я був в ньому і вже взяв участь у маленькому гуртку Надії Форес. Огрядна жінка з якимось циганськими коріннями була відкрита, щира і мала не тільки посвідчення про закінчення школи екстрасенсорики в Запоріжжі, а і, що головне, Силу, тому достатньо ефективно лікувала людей нетрадиційними методами - палаюча свіча і молитви православного чину. У неї я і познайомився із Геннадієм Вікторовичем Дмитренко.
Це був видатний езотерик і відома особистість у місті.
Здається, що він працював начальником відділу підвищення кваліфікації на ГЕС. Інженер за освітою, неординарно думаючий, дуже щирий та відкритий, доброзичливий, був на років 10 молодший за мене. Як я пам'ятаю, то він теж ніяких шкіл екстрасенсорики не закінчував, але як отримав Ініціацію, не знаю. У нього було багато несподіваних проявів Сенсорики. На мене справило неймовірно глибоке враження два його Вміння, хоча ними його Талант не обмежувався.
Як істинний інженер, він один раз раптом збагнув, що в організмі кожної людини є вся таблиця Менделєєва. Тоді, за допомогою маятника, він побудував послідовність всіх елементів не з точки зору періодичної системи Менделєєва, а з позиції важливості цих елементів в Єднанні всіх Тіл людини. Його система розташовувалася вертикально, в межах умовної нульової вертикалі і починалася: "азот-водень-натрій-кисень-кремній-рубідій-магній-вуглець-...", а закінчувалася: "...-каліфорній-формій-...-астат-...". Визначення цієї послідовності вже була велика робота, але це була тільки підготовка до основної дії. Після цього Геннадій Вікторович визначив, що ліва частина Матриці Дмитренка (я називаю її так) буде мати діапазон {0 - (+1,0)}, а права діапазон {(-1,0) - 0}. І все це завів у комп'ютер та отримав "болванки" роздруківок.
Далі почалося те, що відоме в ортодоксальній науці як "мислений експеримент" - він на протязі декількох місяців Читав інформацію про те, як працюють екстрасенси та цілителі. Поштовхом до такої роботи стала історія з Кашпировським, у якого наряду із успіхами були і невдалі випадки, а також те, що цілителі в колі Геннадія працювали не завжди ефективно, навіть з одним і тим же пацієнтом. Більш того: були вже випадки, коли цілитель спочатку допомагав людині, а потім, раптом, був зворотній ефект.
Інформацію Геннадій накопичував звідусіль - з телевізійних передач, з роботи цілителів вживу, з газетних публікацій, з книжок тощо. Коли утворився великий масив, то він обробив його і отримав висновки:
- всі цілителі працюють на рівні Тонких Тіл, а через них виконують коригування/лікування Реального Тіла людини;
- цілитель успішно допомагає тільки тій людині, яка має криві Матриці подібні до кривих цілителя, але слабші; тоді цілитель за рахунок своєї кривої підсилює криву пацієнта, а в разі, якщо він не може виконати таку операцію по якомусь елементу, то він виконує трансмутацію;
- будь-який цілитель, навіть в умовах вище показаного положення, при довгостроковому лікуванні рано чи пізно , але буде "роздягати" пацієнта;
- саме цим пояснюється інтуїтивне прагнення всіх цілителів виконати роботу "за раз", але порушення організму людини, як правило, мають кумулятивний характер, а це означає, що лікування по принципу кавалерійської атаки має тільки короткостроковий характер.
Але чому це відбувається? І тоді Геннадій почав аналізувати динаміку кількісних змін розподілу хімічних елементів в тілі людини. Знову проробивши великий масив зібраної інформації, він отримав висновки:
- в нормальному стані у кожної людини крива розподілу хімічних елементів в Матриці Дмитренко має індивідуальний стабільний характер, але має коливання, які залежать від: сонячної активності, пору року, фази Місяця;
- при порушеннях організму ці криві "зависають" в окремих частинах, що і провокує хвороби та захворювання;
- цілитель має право і може допомагати людині тільки при умові, що всі його показники та показники пацієнта не мають "агресивний" характер один по відношенню до іншого з урахуваннями дії всіх факторів впливу.
Чи треба говорити, що я був у захваті від цієї титанічної роботи Геннадія Вікторовича? Вона повністю лягла в концепцію Людини, яку в мені Пробудовували! Саме тоді у мене виникла ідея Комплексного Діагностування та Лікування людини. Вона була досконально розроблена, але пішла в стіл, і досі десь валяється ніде так і не реалізована, якщо не рахувати мою систему Сенсорного Діагностування, через яку я "прогнав" біля 200 людей в різні роки.
Другий мій захват від таланту Геннадія Вікторовича певним чином теж лежав в площині мого життя, але вже інакше - виявилося, що ми колеги як художники.
Геннадій мав унікальну здатність бачити в Тонких вимірах та фіксувати будь-які предмети, події, абстрактні речі та визначення у вигляді певних абстрактних картин. Малював він виключно олійними фарбами. В Енергодарі у Виставочному залі він репрезентував декілька своїх персональних виставок. На одній із них я побував і, як це не сумно, через 15 хвилин я втік з неї - мене почало "ламати", розболілась голова і навіть з'явилася нудота. І справа не тільки в тому, що я тоді мав особливо гостре сенсорне сприйняття, а і в тому, що ми з Геннадієм належали до різних знакових І/Е та Е/І обмінів. Його Патроном була Трефова Дама, що вже дає знак "-", а у мене завжди був знак "+". Це не заважало гарно товаришувати, але ...
І тут я повинен зупинитися на розповіді про картини, можливо для для когось моя розповідь і буде несподівана.
Першим, як я знаю, про те, що картина художників, а по суті справи - будь-які художні твори, випромінюють енергетику певного знака, заговорив Анатолій Мартинов - один із радянських корифеїв від Сенсорики із Ленінграду (тоді це місто так називалося). Він за допомогою рамки визначав ареали знаків "+" та "-" на картинах, що означало: "+" випромінює позитивну енергію, а "-" - негативну. Цей аналіз Анатолій Мартинов виконував стосовно картин реалістичного плану. Але!
Сам факт появи так званого абстрактного мистецтва мало хто пов'язує з Розширеними Сенсорними здібностями митця. А даремно!
Коли я ще жив на Оболоні, мене один раз в метро зустрів вельмишановний Брус і, як я не пробував відборонитися, він затягнув мене до себе додому, бо, як виявилося, він теж жив на Оболоні, через декілька кварталів від мене. Мотивація у нього була проста:
- Колега! Ти повинен побачити мої картини. Адже ти художник і екстрасенс!
І я побачив.
На стіні висіло декілька картин без рам. Одна була розміром, приблизно, півтора на півтора метри.
- Абстрактний ташизм! - з гордістю сказав автор.
Я стояв приголомшений. Ташизм - це одна із форм абстракціонізму, він не може бути реалістичним. Але головне було не це - картина мене немов ламала.
- А-ну, поміряй знаки! - гордо кинув Брус.
Я приречено поставив рамку перед полотном і вона забігала вліво-вправо - повний хаос.
- А тепер? - сказав він і махнув рукою перед картиною.
Рамка зупинилася на знаку "-".
- Отож!!! - бундючно сказав господар. - Завтра несу на Андріївський узвіз!
- Продавати? - перелякано запитав я.
- Це не має значення. Хай постоїть там день!
І я раптом збагнув, що він тягає регулярно свої опуси на Андріївський узвіз, а вони стягують з людей доброякісну енергію, акумулюють в собі. Вампірний акумулятор, через який Брус паразитує на всіх!
Картини Геннадія не були вампірними акумуляторами. Навпаки. Вони били навколо себе сильними спалахами як позитивної, так і негативної енергії.
Сказав про це Геннадію. Він посміхнувся:
- Я знаю, але нічого зробити із собою не можу.
21:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460781
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 16.11.2013
*строчки из А.С.Пушкина
для большего узнавания
взяты авторами в кавычки
Оливия К.
"Уж небо осенью дышало",
Гулял по кронам ветер шало,
Летела жёлтая листва
И громко ухнула сова,
Когда механик Заиграев,
Позажимавшись у сараев
С дояркой Розой Черенок,
Спешил, не покладая ног,
К киоску "Соки-воды-пиво",
Где ждал его нетерпеливо
Колхозный сторож дед Федот
Отметить осени приход.
Виктория С.
Здесь почему-то мне охота
Сказать два слова про Федота:
Небесполезно знать порой,
Чем интересен наш герой.
Ну, в общем, страж капуст и репок
Был телом стар, но духом крепок,
И, даже нализавшись в дым,
Мог фору дать и молодым.
Итак, мы осень тут встречаем.
Притом заметьте, что не чаем.
Блюдут традицию Федот
С механиком из года в год!
Вот Заиграев как с Федотом
Сошлись – усё! Конец заботам.
"На нивах шум работ умолк" –
Селяне в пьянках знают толк.
Оливия К.
- О, да! Традиции живучи! -
С такой мыслёй мрачнее тучи
Крутилась на тахте без сна
В ночи механика жена.
Как только осень на пороге,
Так Заиграев в руки ноги,
Теряет к дому интерес,
И ну лечить сезонный стресс!
Неделю кряду колобродит,
«Идёт направо - песнь заводит»
Да так, что слышит всё село.
Нет, с мужем ей не повезло!
Супругу кличет кровосоской,
А сам вовсю б…дует Розкой
И пьёт без продыху, кобель!
Такая, в общем, похабель…
Не жизнь, короче, а стыдоба.
Не углядишь случайно в оба –
Сорвался, сучий сын, с цепи.
А ты попробуй тут поспи!
Виктория С.
Жена механика Галина
Совсем под власть попала сплина,
Ещё б – все в курсе как назло,
Как с мужиком ей не свезло:
То водку хлещет без оглядки,
То, на глазах у всех, - на б***дки,
А явится домой – на раз
Поставит ей фингал под глаз.
Была крута Галина нравом:
Признав механика неправым,
За все грехи, какие есть,
Она ему готовит месть,
Пока не чует гад угрозы…
«Читатель ждёт уж рифмы розы»?
Ну что ж, наверно, в самый раз
Про Розу повести рассказ.
Оливия К.
Уж если речь вести о Розе…
Была она к житейской прозе
Куда лояльней, чем к стиху:
Её легко склонить к греху
Способен был мужик при деле.
Позёру или пустомеле
Давала Роза отворот!
Но вот как раз наоборот,
Когда рукастый был мужчина,
Знаток и обладатель чина,
То Роза таяла, как воск:
Мгновенно отключался мозг,
Зато все женские орудья –
Дородный стан с высокой грудью,
Рот, шея, бёдра, как на грех,
Активно жаждали утех.
И, как такого встретит, так и
Неважно – холост или в браке,
Он ей становится нужОн!
А что касаемо тех жён,
То пусть долги отдав им тоже,
Бежит с супружеского ложа,
«И после ей наедине»
Даёт всё то же, но вдвойне!
Виктория С.
Напомню вам – стояла осень.
Лес (кроме елей, пихт и сосен)
Уже вовсю ронял листву,
А посреди села, во рву
Лежал Федот, в дымину пьяный,
В обнимку с некоей Татьяной.
(Возник к Татьяне интерес?
Вам с этим – к Пушкину А.С.!)
С утра принарядилась Роза,
Очистив боты от навоза,
И переделав все дела,
Она механика ждала.
Ботва шумела в огороде,
И час уже был на исходе,
Потом закончился второй –
Не появлялся всё герой.
Нет, он не охладел к подруге,
Но испытал лишь месть супруги:
Она со злости в самогон
Касторки вылила флакон.
И вот, часа так на четыре
Засел прелюбодей в сортире,
Где, полный ощутил экстаз,
Подробный выслушав наказ:
Не лезть, к тому же, не по делу
«К соседям в чуждые пределы»,
А помнить – есть свой кров и дом,
С женой законною притом!
Ольга Н.
Ну что ж, стихи — они не проза.
Им надобен размах, полёт.
МилОго не дождавшись, Роза
Одна сидит и водку пьёт -
Вот-вот нарежется в дымину.
Вдруг стук-постук....
Она: « Кто там?»
Читатель, то была Наина,
Прелестница минувших драм.
Бывало, сохли все по ней -
Красивой, статной черноокой.
«Дела давно минувших дней.
Преданья старины глубокой».
Катил уж ей шестой десяток,
Но до сих пор она была
Стройна, румяна, весела.
Один имелся недостаток.
Лишь стоило кому в округе
Открыть бутылку со спиртным.
Наина тотчас пёрлась к ним
И набивалася в подруги.
Виктория С.
Понятно, в день иной у Розы
И мысли б не было о том,
Чтоб звать к себе Наину в дом,
Но нынче же, глотая слёзы,
Она шепнула: «Заходи!»
(Порой мы все бываем рады
Свои печали и досады
На чьей-то выплакать груди)
Увы, она была наивна:
Ведь не затем пришла Наина,
Чтоб грудь подставить иль плечо
Слезам, текущим горячо –
Куда ей до такого, грешной.
Наина, Розы безутешной
Прервав на полуслове речь,
Полезла по-хозяйски в печь,
Достала чугунок картошки,
С топлёным маслом, ну а к ней
Грибов солёных из сеней
И сала свежего на плошке,
Ворча, дошла, мол, Розка, вот –
Одна и без закуски пьёт.
На это глядя благосклонно
Бутыль большую самогона
Хозяйка шмякнула на стол,
И пир горой у них пошёл!
Смеркалось. В поле, где-то там,
Рожь запоздало колосилась,
«На мутном небе мгла носилась»,
А во дворе, упившись в хлам,
Шатались – круче ванек-встанек –
Наина с Розой. И механик,
Явись он вдруг, ей-ей, не вру,
Пришёлся б им не ко двору.
Ольга Н.
Меж тем механик Заиграев,
Излишки слив из всех щелей,
Кингстоны, наконец, задраив
И смывшись от жены своей,
Бредёт мечтая с Розой в койку
Скорей улечься, но попойку
В квартире милой застаёт.
Что ж делать? Он назад бредёт
Доходит, наконец, до рва
И видит в нём чудное что-то:
"Пред ним живая голова",
Притом знакомая, Федота.
(продолжение следует)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456129
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 15.11.2013
У кожному доброму ділі, навіть самому мізерному,
необхідно просуватися вперед до вибраної
мети, не зупиняючись і не озираючись назад,
аби тим, хто йде, не оволоділо розчарування...
Якщо таке трапляється, – людина гине в мріях.
14.11.2013
________________
*Навіяне віршем НАДЕЖДИ М. "Дорога до тебе…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460541
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Так близько до зими. Лякливі тіні
Її холодних кучерів лляних
Я вловлюю у кволому промінні,
Що ковзає поверхнею стіни,
Мов пензлик позолочений мольбертом.
Барвисту петриківку яворів
Туманною пастеллю вже затерто
І ліхтарем яскравим догорів
Шовковий клен, закутаний у мжичку.
У жовтооких відблисках лампад
Чекають на останню електричку
Осіння діва й мокрий листопад.
Вдихає запах мускусних парфумів
І книг пожухлих прілі сторінки
Журлива панна, схилена в задумі,
І стан її, обтічний і тонкий,
Обвити прагне холодом шовковим
Джигун-вітрисько, смикає парчу,
Та не пасують ві́тряні обнови
Її сумному тихому плачу.
Ще мить і осінь з тихим листападом,
Майне собі у сонячні краї.
А десь гарбу́ зима вантажить радо,
І скроні жалить дихання її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Що, Музо, ти чому не спиш?
Безсоння завітало теж, непрошене?
Заходь в оселю, мовчки чом стоїш?
Вже першим снігом землю запорошено.
Блищать під снігом тьмяно ліхтарі.
І сутінки, шипшиною мережані,
Про давнє щось нагадують мені.
А вечір тишею, мов паском, підперезаний.
Уламки долі, ніби кораблі,
Розкидані під скелями. Як місячно!
Знов привиди минулого в імлі
З”являються, як білка в нору лисячу.
Вже ночі день віддав свої ключі.
І яблуні, обвішані плодами,
Згадаємо із Музою вночі.
А сніг все йде – туманить між домами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460368
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Люблю я пити зранку каву,
Висить у хаті аромат…
І ти, сідаючи на лаву,
Дві чашки кави п’єш підряд.
На іншій вулиці чи в місті,
Тебе не знаючи в лице,
В думках лечу у небо чисте,
Для тебе стати промінцем.
Бо ми удвох на цій планеті,
Немов споріднені серця,
Нам не потрібен зайвий третій,
Бо двом ступати до вінця.
Та як знайти тебе, любове,
В який краях ти каву п’єш?
На нас чекає чисте поле,
Як в ньому ти мене знайдеш.
Ми не знайомі і далекі,
Дві крапельки на цій землі,
Приємний клекіт нам лелеки,
Та йдемо спати ми одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460423
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
«Та щось уже не так і не туди.
Хіба ж чекала зради і біди?
Нема здоров”я. І ніхто не любить.
О, я нещасніша, ніж інші люди».-
Отак брела, намокла під дощем,
З тяжкими думами, у серці – щем,
Та ще й склероз напав відразу рано –
Забула ж бо купити я сметану…
І повернула знов до магазину. Тож бреду,
Похнюплена, щось думаючи про свою біду.
Дивлюся – в возику сидить нещасний чоловік
В плямистій формі. Незворушний. І без рук. Без ніг.
З торбинкою для грошей. З поглядом пустим.
Такий же молодий! Я скам”яніла. А за тим
Поклала чоловіку купку грОшей. І свій гріх.
(Хоча купити руки й ноги він уже б не зміг…)
Моя спливла краплиною в руці
Біда. Й не дощ скотився по щоці.
Напав на мене сором. І відразу
Цей сором з”їв всі негаразди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460037
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 13.11.2013
09.11.2013* 19:05
Блок "КОДЕКС ЕЗОТЕРИКА"
Цей текст спочатку йшов як "Максими", потім перетворився на "Кодекс сенситива", а тепер подаю його як "Кодекс езотерика". Перший запис зроблений 28.03.1991, останній - 0 30.10.1991. Всього зафіксовано 550 тверджень. По великому рахунку, як назва "Максими", так і назва "Кодекс езотерика" вельми умовно відражають суть положень, але треба ж було якось назвати цей матеріал. Через багато років, коли до моїх рук потрапили праці Рериха, я зрозумів, що є певний перегук між моїм і його матеріалами, хоча у нього я і не зустрічав посилку на те, що він отримав цей матеріал від Когось. Я кажу відверто: цей матеріал мені Диктували.
Нема ніякої фізичної можливості показувати цей матеріал тут у повному обсязі, бо фактично це окрема книга, тому, щоб була зрозуміла суть, подаю частково.
28.03.1991
1. Треба мати не тільки чисті прагнення, але й чисту реалізацію їх.
2. Езотерик повинен не лікувати людину, а показати шлях їй, по якому вона сама повинна лікувати себе і, найголовніше, душу лікувати.
3. Кличуть багатьох - чують мало,
Чують багато - відгукуються мало,
Відгукуються багато - розуміють мало,
Розуміють багато - можуть мало,
Можуть багато - хочуть мало,
Хоче багато - вміють мало,
Вміють багато - достойних мало,
достойних багато - витримують мало,
бо спокуси повсякденні - суть життя вашого, а до Бога серед достойних мало хто йде.
4. Чим більше ти віриш у Бога - тим більше Він іде до тебе, чим більше повертаєшся обличчям до Світлих Сил - тим більше вони повертаються до тебе.
5. Світлі Сили завжди з тобою. Але коли ти робиш помилки, то вони відступають від тебе у бік. І тоді до тебе кидаються Темні Сили. І шматують тебе. Зрозумієш свої помилки, знайдеш шлях до подолання Темних - Світлі прийдуть до тебе. А інакше - ти просто не витримав Іспит Життя.
01.04.1991
6. Не треба поспішати записувати все, що Говориться, але зволікати з цим теж не треба - роби все вчасно. Відчуття вчасності тренуй на собі сам.
7. Ніколи не думай, що те, що Дається тобі, є остання істина, бо всі істини відносні до Істини і їх ніякими коефіцієнтами правдивості не вловиш.
8. Не треба поспішати робити висновки по цим істинам, бо деякі з них даються тобі як випробування твоє на щирість, людяність, кмітливість тощо. Ти повинен оброблювати будь-яку істину і навіть сперечатися з Нами, щоб знайти дійсно найближчий шлях до її втілення у твою дійсність. Май на увазі: вона може трансформуватися в незвичайне чи невпізнане до першого внеску її до тебе, але це - тільки одяг, бо тіло залишається ним сховане і не змінюється.
9. Максимальна концентрація на одній справі інколи чи часто шкодить - це залежить від людини. Тому, ідучи Шляхом, треба уважно дивитися не тільки під ноги, а й уперед, назад, по бокам, досліджуючи все навколишнє.
10. Пам'ятати треба, що різноманітність рішення однієї і тієї ж задачі обумовлює її комплексність в цьому рішенні. Це те, до чого треба завжди мати прагнення.
29.05.1991
271. Кожен раз, коли серед людей з'являється спалах прояву сенсетивності, це означає, що відбувається певна мутація Духа планети Земля. Ця мутація відбувається завжди в межах певного ареалу та певного угруповання людей, певного народу тощо.
Можна навести приклади:
- чаклунство в Середньовіччі в Західній Європі;
- спіритизм в Середній Азії і в Європі серед певного прошарку населення в 19-20 століттях;
- сучасний спалах зацікавленості до сенсорних проявів та до релігій на теренах Росії і, особливо, України.
272. Такі мутації не завжди відкарбовуються на рівні свідомості людей, але завжди мають відкарбування в Душі тієї країни/народу, де це відбувається.
273. Духовна єдність людей не завжди формує доброякісність Душі країни/народу, бо вона може бути сформовано на базі Зла, скерованого на Добро, яке мають інші люди.
Іншими словами.
Якщо єдність душ людей скерована на Добро та має в своїй основі духовні цінності, збереження та збагачення їх, то Душа народу/країни, де живуть такі люди, завжди має знак "+", хоч і не завжди стабільний.
Якщо єдність душ скерована не на Добро, не кажучи вже про скерованість на Зло, то така Душа країни/народу має знак "0" (бездуховність) чи навіть "-".
274. В сучасному розвитку Землі є представники - можна сказати: країни, навіть угрупування країн - всіх цих знаків, навіть у великій розмаїтості, бо треба враховувати "+/-" та "-/+".
Скажемо: Україна зараз іде від знак "-" через "-/+", потім "+/-" до знаку "+", проминувши знак "0". Це означає, що Душа країни/народу в своїй основі доброякісна.
21.10.1991
541. Саме тут* і відбувається руйнування у жінок за рахунок чаклунських дій (5 видів дій).
Треба сказати, що різні жінки по-різному реагують на ці дії, а також по-різному здатні сприймати на себе ці дії.
Безумовно, це (чаклунство) умовність, але вона в побуті набула такого однозначного виду, що є рація нею користуватися. Отже,ми приймаємо, що є чаклунські дії, які, як правило, направлені на упорядкування, направлення та кодування певних Астральних сил та проявів. Часто-густо чаклуни, а це теж умовна назва, бо під неї можна практично підвести всіх, хто має справи Е/І** та І/Е*** обмінами, не відають що творять. Їх дії базуються на так званої інтуїції, на певних спадкових традиціях (спадковість може бути закріплена в межах ареалу, популяції, родини, сім'я) і дуже рідко на свідомих діях із зверненнями до певних Представників Тонких Світів.
Але для жінок-жертв це не має значення. Результат один і той самий: іде руйнування енерго-інформаційної систем.
Розглянемо чаклунські дії.
542. [i]1 вид чаклунських дій: Свідома/цільова дія.[/i]
Це дія, яка базується повністю на свідомому впливу Чорної Енергії за рахунок її перерозподілу в межах всієї Астральної Агрегатності на рівні Домінанти Життя. Вони можуть базуватися на будь-якій Магії, окрім:
- Фіолетової (НадВищий Розум);
- Синьої (Вищий Розум);
- Золотої (релігії вищого ґатунку);
- Срібної (Конклав Святих);
- Білої (суміш купюр із Золотої та Срібної Магій при направленості на Добро).
Чаклунські дії цього виду неймовірно небезпечні, бо вони ведуть до перерозподілу Чорної Енергії таким чином, що поперечні Кармінні хвилі немов стягуються на певну особу. Але, на жаль, ті, хто виконує такі дії, не відають, що вони автоматично тягнуть і відповідну Кару на себе. Адже оперування Чорною Енергією ніколи не проходить без цього.
Треба підкреслити, що такі дії можуть проходити не тільки через ритуал типу Чорної меси. Вони можуть бути виконані через Червону чи Зелену Магії, через каміння тощо. Тут найголовніше: мета. Якщо свідомо викликаються Темні Сили, щоб нанести удар, причинити зло комусь, то це і визначає ці дії як Чорні.
Справа у тому, що ці дії апелюють до найнижчих прошарків Астрального Світу. І не має значення відстань у фізичному розумінні цього слова, чи кількість та якість цих прошарків, а вона в Астральному плані має приблизно 5-10% від загального обсягу Життя, як правило, приходять завжди Ті, кого кличуть.
Але для тих, хто приходить, цікавість мають не жертви - вони, жертви, приймають разовий удар тут, у цьому втіленні, а ті, хто кличе. Бо виклик, що звучить, іде через Астральну суть Душі, а це означає, що ця Душа якщо і не має ще відповідного збочення кармінного вектору, то готова його мати, до того ж свідомо.
Природно, дуже часто ці дії проходять немов по двом площинам - по Астралу та Реалу. В Реалі залишається своєрідний слід: передається естафета чаклунства через своєрідний штамп, що ставиться на генетично-енергетичному рівні. І які втілення не приходять, а приходять, взагалі, певного ґатунку, як правило, але готовність до спілкування з Чорними Силами вже є. Та окрім цього така Душа, ущербна Душа, іде по лінії самостійного втілення і несе на своєму Астральному плані цяточку/знак про спілкування з Чорними Силами.
-----------
* Мова іде про 2-гу чакру, до якої приурочена статева та січова система людини;
** Енерго-інформаційний обмін;
*** Інформаційно-енергетичний обмін
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459516
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 12.11.2013
[b]Ілюстрація 5 [/b] (29.10.1995, смт Шишаки, Полтавська обл.)[b] [i]Я у Невідомому - Визволитель.[/i][/b]
[i]Прокинувся о 3:30 з головною біллю - 6 чакра, та усвідомленням того, що тільки що виринув із активної дії, про яку тільки здогадуюсь. Подумав, що головна біль є результатом вчорашнього вина на вечерю, але декілька днів тому ми з братом Валентином пили "Гроно Закарпаття" точно у такому ж відношенні - пляшка на двох, і тоді не було болі.
Та додумати все це я не встиг, бо миттю опинився в активній Сенсорній Дії.[/i]
Я повинен когось звідкись визволити. Немов із тюряги чи з буцегарні. Чоловік дуже молодий і розміром значно менший за мене, хоча це вже не юнак, і не дитина. Я його виводжу. Але на нас облава, нас хочуть спіймати. Тому два величних поліцая/детектива стоять на автодорозі і ловлять нас, бо їм відома наша автомашина.
Їде автомашина. Ніби-то наша. Вони зупиняють її, витягують пасажирів назовні, але це навпіл п'яні два дрібних чоловіка мексиканського типу, а може кавказького типу, за фахом суддя і прокурор, які трохи випили після роботи та їдуть додому. Поліцаї їм не вірять, бо відомо, що ми можемо набирати різний зовнішній вигляд. Йде ретельна перевірка затриманих, але з'ясовується, що вони ті, за кого себе мають. Поліцаїв чекають великі неприємності.
Поліцаї, злі та невдоволені, знову чекають. І знов ловлять автомашину, точно: нашу автомашину. Але тепер в ній сидять промисловець з дружиною.
Третій раз ловлять нашу автомашину, та в ній знову прокурор та суддя. Всі четверо лаються та не можуть зрозуміти як все це сталося.
А ми тим часом вже у готелі. Чоловік, якого я врятував, питає як це сталося з автомашинами та де ми були в цей час. Я мовчу. І роздвоююсь.
Один Я все бачить зі сторони, як глядач. Це Я є Віктор. Достеменно.
Другий Я стоїть на лоджії до мене спиною. Він голий. Бачу могутню широченну спину, бугри м'язів на ремезах, міцні м'язи спини. Це втілення неймовірної сили. Але мене дивує те, що шкіра його гладенька, перехід між м'язами майже непомітний,плавний. В той же час тіло нагадує своєю поверхнею сірий пружній гриб, холодець. Колір шкіри сірий, але по спині, між лопатками, по всій спині розкидані темно-сірі плями. Я бачу, що від попереку поступово виступає хребет у вигляді здуття і поступово переходить у хвіст, на кінці якого є волосся, точно такого кольору як і плями. Ніг не бачу і які вони - не знаю.
Боковим зором вловлюю, що той молодий чоловік, мною врятований, точно такий же, але дрібніший, навіть менший за мене.
[i]Вискакую у чисту реальність, присутність в двох світах одноразово закінчується. Але зразу ж потрапляю в інше Сенсорне Дійство.[/i]
Велике приміщення. Косо до мене, з правого боку на лівий ідуть люди. Сутінки. Я - останній в цій групі людей, бо коли вони проходять повз мене, то я приєднуюсь до них.
Раптом з'являється гостре відчуття небезпеки. Різко дивлюсь у напрямку звідки прийшло це відчуття. І бачу в стіні праворуч від себе проріз для дверей, хоча дверей і немає. Тільки темна проріз. І я знаю, що там сховався один із нас зі зброєю, що він буде стріляти нам у спину. Я дивлюсь на те місце, де він сховався, за нього, вдалечінь - і цим ліквідую небезпеку.
Одноразово бачу за проріззю у стіні ліс до обрію, так, як це бачиться в Шишаках, коли дивишся із верхніх вулиць селища. І там, далеко, за лісом чи в ньому на краю, починає розгортатися сяйво. Я знаю, що це активізується пристрій, і що от-от промінь типу лазаря вдарить в мене. В цю мить біля прорізі, праворуч, притулившись до стіни, з'являються двоє людей - чоловік з пістолетом у витягнутій руці, направлений на того, хто сховався ліворуч від прорізі у стіні, і людина незрозумілої статі з телевізійною зйомочною камерою.
Відходжу праворуч, так, щоб сховатися за стіну від сяйва і ... [i]немов мене переключає щось в іншій режим Сенсорної Дії. Якщо все раніше я бачив ясними очима, уважно роздивляючись, то тепер я все це бачу думкою. І одноразово на трьох площинах мислення бачу три варіанти моїх дій. Я повинен вибрати з них основу дії і вона буде закріплена реалізацією.[/i]
ПЕРШИЙ ВАРІАНТ
Кажу оператору телебачення, щоб він все ретельно знімав, щоб його зйомка дала можливість людям побачити як все це було насправді. Потім я становлюсь на створ промінню і наближаюсь до нього. Він б'є в мене, але я - велика, вертикально стояча срібно-сяюча еліпсоїдна/еліпсоїдоподібна істота, і коли промінь б'є в мене, то від мене у бік його спалахує сліпуче сяйво і воно поглинає пристрій, що послав на мене випромінювання, і цей пристрій перетворюється на порох. Але цією дією я повністю демаскую себе, виходжу із тіла людини на ім'я Віктор, відкидаю його.
ДРУГИЙ ВАРІАНТ
Я становлюсь на створ проміння. Він б'є в мене. Але я його вловлюю правою долонею - рука моя опущена вздовж тіла. Ліва рука теж так само висіть вздовж тіла, долоня розвернута до пристрою і з неї б'є промінь у пристрій. Немов утворюється трикутник: від пристрою промінь вузькою спицею б'є в мою праву долоню, потім він входить через неї в моє тіло, а з мого тіла йде у ліву долоню, а від неї - на пристрій. І коли він торкає пристрій, то той вибухає і перетворюється на мерехтіння дрібних "мушок", що повільно падають на землю. Одноразово на землю опускається/падає якась тоненька записна книжка у темно-червоній засмальцованій/опаленій палітурці - це все, що залишилось від пристрою.
Демаскування не таке явне, але воно існує.
ТРЕТІЙ ВАРІАНТ
[i]Його я немов довго обмірковую, хоча все і відбувається одноразово для усіх трьох варіантів. Цей варіант є остаточним.[/i]
Я став у створі до промінню. Він вдарив у мене. Але я не звернув навіть ніякої уваги на нього, бо був безтілесний і почав швидко-швидко збільшуватися. По мірі цього збільшення я робився все більше і більше розчиненим у повітрі, немов одна і та сама моя маса розширювалася та рівномірно розподілялася по все новому і новому об'єму. При цьому я не зводив погляду з пристрою у лісі. А потім по мірі мого росту все опускалося униз - пристрій, ліс. От я вже бачу далеко під собою та перед собою внизу ліс цього ЗаПлісся, а пристрій здається комахою. Розумію всю нікчемність цього пристрою, бо вже бачу великий шматок тверді планети. Я розчиняюсь все далі і далі. І здивовано при цьому відчуваю себе лежачим на ліжку із заплющеними очима, чую як похропує мій брат у сусідній кімнаті.
І переконання: от і вирішено усе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459118
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 12.11.2013
01.11.2013* 18:30
1991 рік
НАВЧАННЯ
Рік 1991 став для мене роком Навчання. У розповідях моїх колег по Езотериці, головним чином контакторів, можна прочитати, що вони проходили Космічні університети чи ще якісь заклади подібного типу. Я не можу таке сказати, бо у мене не було ніяких декларацій, просто мене Навчали. І це Навчання, мушу визнати, було достатньо суворе, бо я робив помилки, "завалював" певні Полігони Іспитів, мене Карали, я вставав і все починалося по-новому, хоча і на іншому рівні чи в іншій сфері.
Різними засобами мені закарбовували, що є базові принципи, а саме:
- нема нічого вищого і ціннішого ніж Життя і життя людини в тому числі;
- Людина є надскладною надсистемою Носія Життя/Розуму, яка є інструментом самопізнання та самопрограмування Розуму, є Симбіонтом із Духовно-Душевною Суттю (вищий щабель);
- Людство має Програму Розвитку Людства, Метою якої є існування кожної людини Хомо Сапієнс в усіх Агрегатностях Континууму (мінімум), що забезпечує практичне безсмертя кожного індивідууму;
- і так далі...
Але почався 1991 рік для мене карколомно.
Із Славська я потрапив до Львова 2 січня, бо хотів побачити брата мого друга. Володимир Гінзбург грав на флейті в оркестрі Львівської опери і, одноразово, в Камерному оркестрі, який давав концерти в Домському соборі. Мені пощастило слухати виступ цього оркестру, але після цього я звалився із високою температурою. Володі теща була хірургом, вона пройшла всю війну в цій якості, то три доби мене інтенсивно лікувала. А 6 січня я вже був у Києві і зразу подзвонив Актрисі/Олі.
- Завтра треба лікувати Ніну Федотівну! А потім поведу тебе причащатися. Ти ніколи не причащався, так?
- Так.
- Чекаємо тебе вранці. Ти хоч знаєш що за свято завтра?
Я помовчав, а вона гмикнула.
Пам'ятаючи те, як пройшла перша зустріч з цим товариством, переповнений очікуванням гарного спілкування, я в 9:00 дзвонив у двері. Відкрила Актриса і виявилося, що окрім неї та Ніни Федотівни нікого немає.
- Сьогодні велике свято, то всі вже у церкві. Ми з тобою підемо туди, коли закінчиш працювати з Ніною Федотівною.
Вона рішуче розкрила скляні дверцята, сіла за стіл, запалила свічку, подивилася на ікону і кинула:
- Ікона дає дозвіл. Працюй!
Ніна Федотівна вже сиділа напроти мого крісла, то і я вмостився в нього. Голос сказав: "Читай молитви по старій схемі, але тільки один раз. Далі працюй руками!". Я так і зробив.
Колись я працював у Москві Діпрокіно ГАПом. Була мода використовувати інтелігенцію як допоміжну силу в різних господарчих роботах. Нас направили на одну із овочевих баз Москви, в цех квашеної капусти. Величезні довгі чани-бурти, з яких зняли пластмасову плівку, викидали навкруги себе неймовірно огидні пахощі. І це була нормальна капуста, яку використовували в їдальнях, ресторанах та продавали в овочевих магазинах. А тепер уявить собі, що ця капуста почала гнити. Саме такі пахощі почали виходити із Ніни Федотівни по мірі моєї роботи. Все її тіло викидало цю мерзоту. Мені здавалося, що навколо неї клубочиться сизій туман. При цьому бідну жінку корчило, руки та ноги неконтрольовано дриґалися і вона тихо ніби завивала, ніби гарчала.
Актриса повністю відкрила квартирку і сизій туман повільно випливав назовні. Я вже 20 хвилин працював, Голос час від часу казав мені: "Працюй!", а воніще тільки посилювалося. Нарешті Актриса не витримала і з огидою сказала:
- Навоняли тут нестерпно! Коли закінчиш, то приходь у церкву напроти! - і вона рішуче вийшла із квартири.
Я знав, що зупинятися не можна і раптом, через 40 хвилин після початку моєї роботи, ці гидотні пахощі закінчилися. При цьому я почув, як ніби камінець впав металевий глечик. Скосив очі - і дійсно, праворуч від крісла, між мною та мебльовою стінкою стояв глечик висотою більше метру, форму та інкрустацію він мав східну, чеканка по чорному металу.
"Працюй! Не зупиняйся!" - командував Голос. А я і не припиняв працю. І тут пішли пахощі пороху. Так було хвилин 15. Нарешті ці пахощі закінчилися і другий камінець впав у глечик.
Пішли пахощі гнилої фіалки. Вони трималися хвилин десять. Набрали інтенсивності, пішли нанівець, і третій камінець впав у глечик.
І раптом пішли пахощі свіжо випавшего снігу. Я аж мимоволі зупинився, та Голос був невблаганний: "Працюй! Ще трохи!" І я працював. Бачив/відчував/знав, що ці пахощі ідуть від ікони. Ніна Федотівна з'їхала зі стільця і прагнула обняти мої ноги, вона щось белькотіла, але я вже вскочив, схопив свій одяг і прожогом вискочив із квартири, подумки волаючи: "Оля! Почекай мене! Почекай мене!"
Церковка на Батюка біля Укрцивільсільбуду була маленька, стара. Коли я працював в цьому інституті старшим науковим співробітником, то ми завжди дивувалися, що як тільки збереться Наукова рада інституту, так у церкві бамкають дзвони. Але коли я біг до церкві, то ця згадка з'явилася і миттю щезла.
Розгублений, схвильований та трохи дезорієнтований, я разом із людьми увійшов до церкві і мимоволі зупинився. До мене миттю підскочила бабка:
- Чого стоїш, синок? От там купують хлібці. Купи три!
Купив три булочки і раптом у мене одна із них впала на підлогу. Я перелякався. Нахилився, підняв, а біля мене вже опинилася інша бабка:
- Чого вагаєшся? Треба поламати на шматки кожну і покласти он у той кошик. Коли будеш виходити із церкви, то візьмеш один шматочок. Купуй свічку!
Купив свічку, а вона в моїх руках переламалася посередині. Я ледве не втратив свідомість: "Бог мене не приймає!" Але вже третя бабка схопила мою руку зі свічкою і зі словами: "Сюди треба поставити!" поставила її на відповідне місце, швидко витягла недопалок іншої свічки і запалила від нього мою.
- Тобі туди! - сказала вона.
Праворуч від входу я побачив чергу і почав просуватися з нею до молодого, інтелігентного виду священика. Нарешті я вже напроти нього.
- Ім'я?
- Віктор.
- Хрещений?
- Я двічі хрещений - машинально сказав я.
- Вийди із черги! Православна церква не потребує повтору хрещення!
- Але я ж не знав, що моя бабка таємно хрестила мене малюком! Я дізнався про це після того, як свідомо охрестився!
- Не виходь із черги. Каєшся?
- В чому?
- В гріхах своїх. Чим займаєшся?
- Тільки що, здається, виганяв диявола - знову бездумно я брякнув.
- Так! Виходь із черги! Православна церква не визнає таке!
- Але я ж за допомогою молитви "Отче наш" це робив!
- Добре. Цілуй!
- Що? - знову я бовкнув, але побачив протягнуту руку і ікону, і зрозумів, що треба цілувати.
- Ікону тричі! Перехрестись! Від правого плеча! - трохи глузливо сказав священик і продовжив - Завтра іди до Лаври, знайди отця Пафнутія і розкажи йому про себе! Проходь далі!
Черга привела мене до другого священика, отримав помазання і на ватних ногах вийшов із церкви. Олі в церкві не було.
Завтра я був у Лаврі. У першого ж зустрічного монаха запитав як знайти отця Пафнутія. Він уважно подивився на мене і мовчки показав рукою на довгі дерев'яні містки. Я пішов по ним.
Був морозний, ясний і сонячний день. Сніг сліпив очі. Коли я відкрив хвіртку до монашого двору, то побачив частину двору, рівно покриту снігом і дорідного монаха із окладистою бородою, який змітав сніг.
- День добрий!
- Добрий день!
- Вибачте, як мені побачити отця Пафнутія?
- Його немає. Він у відряджені. А навіщо він тобі?
Я збиваючись почав розказувати про себе і що мене направив сюди священик із церкви на Батюка.
- Це все від Лукавого, син мій! Іди собі! Двічі хрещений!
- Але ж мені перед цим сон прийшов і я бачив Богородицю, яка мене благословила!
- Стоп! - і він припинив мести - То яка вона була?
Я розказав. Він вислухав і сказав:
- Дивно. Точно так вона мені приснилася, коли я збирався стати монахом! Я закінчив КПІ, інженер-електрик, але тепер моє ім'я отець Мойсей. От що. Ти погуляй годину, іди до нашої їдальні, скажи що прислав отець Мойсей, поїж і приходь сюди. Я закінчу урок і ми підемо в Малі Печері. Тобі треба мати благословіння Святих старців.
Все зробив як він сказав. Купив свічку. Він мене зустрів в одязі для свята, чому я здивувався. При вході у Печері він сказав:
- Запали свічку і постав її сюди!
Я зробив це і тут ніби в мені Хтось прокинувся. Він з радісною цікавістю і у захваті приготувався спостерігати Щось. А отець Мойсей вже командував:
- Ти ідеш, я праворуч іду, читаю молитви, повторюй за мною і де я буду казати, будеш хреститися! Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духу!
І ми покрокували. По мірі нашої ходи мене все більше і більше переповнювала радість, як моє тіло немов розжарюється невідомим випромінюванням, а Хтось в мені співав у захваті від щастя.
- А сюди, сину мій, ти не зможеш увійти!
- Якщо Господь дозволить, то увійду! - сказав я, перехрестився і увійшов, нахилившись, через отвір висотою до півтора метра. Увійшов і мимоволі захитався, бо мені здалося, що я потрапив у розжарену сауну.
- Цілуй святу раку! - пророкотав отець Мойсей, заглядаючи через отвір.
По бокам і прямо переді мною під склом лежали Святі мощі. Я нахилився і поцілував кожне скло, перехрестився. Мені здалося, що моє обличчя кожний раз обдавало жаром, який входив в мене. Хтось в мені від Радості і Щастя співав без слів.
Коли я вийшов, то отець Мойсей зачастив:
- Господі, помилуй! Господі, помилуй!
І от ми вже на повітрі. Отець Мойсей зупинився і сказав:
- Ти витримав Іспит. Знай: Кашпіровський не зміг увійти туди, куди ти увійшов. Його Сила не пустила! А на виході є перехрестя Сили, то там він впав і ми його на носилках виносили! Господь з тобою, сину! - він перехрестив мене і пішов.
На другий день я прийшов на чергову зустріч МАПЕ і схвильовано розказував про цю пригоду. При цьому дивувався чому всі хитаються, коли я жестикулюю. Нарешті хтось заволав: "Та зав'яжіть йому руки, бо ми втратимо свідомість!" Потім метр Батушан почав говорити, що серед нас є інопланетяни, багатозначно поглядаючи на мене. А я був щасливий. Яке ж велике Щастя мене переповняло!
Йшов пішки до Хрещатика. Мене наздогнав молодий чоловік із МАПЕ:
- Мене звати Андрій Кондренко. А ви дивилися на себе у дзеркало?
У майстерні подивився: моє обличчя червоне немов цегла. Три дні воно трималося таким.
Далі в цьому місяці нічого особливого ніби і не було.
20:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457972
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 12.11.2013
24.10.2013* 17:35
Я продовжував працювати по годинам в КІБІ на Архфаці в майстерні Юрія Косенко і один раз розговорився з одним із викладачів кафедри Архітектурних конструкцій. Зараз, пригадавши цю зустріч, дивуюсь, бо з ним раптом якось несподівано розговорились, знайшли спільні точки у світоглядах, нам було цікаво, я навіть переночував у нього, але потім ми більше не зустрічалися, бо не було перетинання по роботі, а інших причин зустрічатися не було. Навіть імені його не пам'ятаю, тільки образ стоїть перед очима високого та інтелігентного чоловіка років за сорок.
Він сказав мені, що у нього є знайома жінка, яка працює в інституті, який ми спрощено називаємо "Водоканал". Інститут знаходиться в одному із "акваріумів" на площі Урицького (тепер Солом'янська площа). Ця жінка є контактор і дуже цікава. Мені треба обов'язково познайомитися з нею. Він якраз домовився зустрітися з нею завтра на 9:30, то пропонує мені переночувати у нього, він живе сам на Єреванській, бо дружина пішла від нього, а завтра ми разом підійдемо до неї. Вона буде рада. Я погодився.
Вранці ми були в цьому інституті. Дзвоник, вийшла жінка, забрала нас, він представив мене і ми пішли в актовий зал, бо там можна було спокійно розмовляти. Жінка дійсно зраділа мені, бо зустріла колегу, адже я був представлений як контактор. І пішов потік слів та речень.
Жінці треба було виговоритися. Як я її розумів! Вона розповідала у захваті, як після роботи годинами пише під диктову історію Солом'янки. Особливо її цікавить вулиця Островського. Ні. Вона народилася в іншому районі і живе в іншому. Просто зараз іде потоком інформація про вулицю, про її жителів про те, що там відбувалося із старих часів та аж до цього часу. Це так цікаво! Вона у такому захваті! Прендзевські? Ні, на цій вулиці такі не жили. Як так це не правда? Їй Говорять тільки правду! Але от що вона може розповісти...
Я вже не слухав, бо вся родина Предзевських жила на цій вулиці, там народилася моя мати, яка мала таке дівоче прізвище, там народився я. Родина була дуже велика. Три коліна працювало на Залізничних майстернях. На заводі "Київський вагонне-ремонтний завод" (КВРЗ) в музеї є стенд, присвячений цьому клану, який проробив спільно більше 250 років. Тепер виявляється, що в анналах Вищого Розуму їх всіх немає як напевно і мене.
Я продовжував недбало слухати, вставляв якісь відповіді та навіть довгі речення, а сам все думав: "Чому я тут? Навіщо?"
Нарешті жінка сказала, що вона хоче показати мені своє робоче місце та своїх підлеглих. В кімнаті стояв якийсь великий барабан у горизонтальному положенні. Він повільно крутився і я навіть десь вже прочитав, що за допомогою цього пристрою моделюють поведінку малих річок України. Покивав жінкам, що з цікавістю подивилися на мене, і ми вийшли у коридор.
- То як ви живете? - запитала нарешті мене жінка. Немов розуміла, що я вже навантажений її інформацією вщент.
- Тяжко. - відповів.
- Говорить, говорить, які у вас проблеми?
- Звичайні. Зараз, наприклад, нема де жити.
Реакція жінки була несподівана:
- Отже, зробимо так. Я переселю доньку у загальну кімнату. Син піде жити до бабусі. Я сама в другій кімнаті. От куди тільки мені діти чоловіка?
Я приголомшливо дивився на неї. Навіть був розчулений: незнайома людина так переймається моїми проблемами! А вона продовжувала планувати поселення мене до себе у квартиру.
І тут в моїй голові голосно прозвучав Голос:
[i]"Стань навколішки перед цією жінкою і попроси у неї пробачення за те, що ти спровокував її на всі ці слова і наміри! Ми привели тебе сюди для того, щоб показати до чого приводить бездумне сприйняття інформації по Контакту і повна сліпа віра всьому, що отримує контактор. Ця жінка - грамофон, який крутить по колу одну і ту саму мелодію. Негайно проси пробачення і швидко іди звідти!"[/i]
Голос роздався так несподівано і мав таке суворе забарвлення, що я внутрішнє здригнувся. Жар сорому вдарив мене в обличчя. Я почав вибачатися перед жінкою і прощатися, прощатися. Вискочив на вулицю мов ошпарений і довго стояв, втупивши погляд у паркан Солом'янського кладовища та недобудову (тоді!) Розрахункового центру. Кволо потьопав до Будівельного інституту, а Голос сказав:
[i]"Оговтався?
Це гарний урок тобі, бо поки що все, що Говорилося тобі, ти сприймав як марево. Вся Інформація, яка іде будь-якому контактору, є правдива, але це не означає, що в його інтерпретації вона правдива. Причин багато.
1. Кожний контактор є людиною із певними навантаженнями реального життя і тому він може прийняти Інформацію тільки просіючи через сито своїх явних і неявних переконань. Якщо можна було б дати Інформацію, наприклад, ідіоту, який фактично не має ніяких прив'язок свідомості до Реальності, то Інформація була б зафіксована повністю правдива.
2. Навіть якщо контактор має хист прийняти Інформацію хоча б частково правильно, то це не означає, що його фіксація відноситься до цієї Реальності. Як із цією жінкою. Вона приймає зациклене, але те, що приймає, відноситься до іншої Реальності. Звідси висновок: необхідно, щоб контактор все перевіряв в реальності. Зрозуміло?
3. Останнє. Не вся Інформація яку отримує контактор, може бути зрозумілою для інших людей, бо для цього необхідно, щоб Інформація опустилася до рівня цих людей чи щоб вони піднялися до рівня розуміння. Перше неможливе. Друге - для того і існує Контакт та інші форми прищеплення Людству розуміння Дійсності".[/i]
18:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456381
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 12.11.2013
27.10.2013* 14:55
ГРУДЕНЬ 1990
Виявляється, що я, який завжди все фіксував про своє життя, в тому році, принаймні - в кінці його, вів записи хаотично і несистемно. Тому, риючись зараз в них, бачу, що переплутані певні дати і події, їх послідовність, але вони всі були і це є головним.
Цей останній місяць 1990 року відзначився для мене двома суттєвими сенсорними реалізаціями, одна з яких почалася в Енергодарі.
До Енергодару, де знаходиться Запорізькі АЕС та ТЕЦ, я приїхав в кінці жовтня і, якось спонтанно, у розмові із головним архітектором міста сказав їй, що, як мені здається, доцільно було б розглянути питання про зелені насадження з іншої точки зору, а саме: чи не є головною причиною такого випадіння зелених насаджень патогенність в місті. Для цього доцільно звернутися по допомогу до місцевих езотериків.
- Як, ви не знаєте хто це? Добре. Розказую. Як, ви не знаєте чи є вони у вашому місті? Контактор є. От бачите: вже краще! То може ви їх зберете разом? Так у вас є до кого звернутися з цим! Дуже добре!
Заради справедливості слід сказати, що загальна екологічна ситуація в місті була жахлива. Я ознайомився із звітом про цей стан в місті за 1990 рік. Багато що приголомшило в цьому звіті, і перш за все, що розглядався екологічний тиск на природу, а не на людей. Слід визнати, що тоді мене цікавило тільки виконання замовлення, тому про людей у мене промайнула думка і щезла. А от таблиці цього Звіту вразили, бо вони говорили про явні екологічні проблеми в місті, яке було побудоване спеціально для обслуговування електростанцій.
Ілюстрація.
Концентрація тяжких металів у повітрі Північної півкулі Землі та в місті Енергодар (1990 рік, норма 0,001 мкг/куб.м):
залізо = 144,0/3690;
магній = 4,2/114,7;
цинк = 10,0/67,7;
мідь = 12,2/8.7;
свинець = 4.4/38,0;
нікель = 2,2/10,1;
кадмій = 2,0/0,8.
Ми бачимо, що забруднення Північної кулі було кошмарним стосовно норми, але ситуація в Енергодарі по відношенню до неї була ще жахливіша, і характеризувалася:
залізо = гірше в 25,6 разів;
магній = гірше в 27,3 разів;
цинк = гірше в 6,8 разів;
мідь = [i]краще в 1.4 разу;[/i]
свинець = гірше в 8,6 разів;
нікель = гірше в 5,1 разу;
кадмій = [i]краще в 2,5 разу.[/i]
Порівняння екологічної ситуації навіть із загальною "середньою температурою по палаті" для планети у розрізу півкулі показує, що вона в місті була значно гірша, ніж ця "усереднена температура". Таким чином, екологічний тиск на зелені насадження в Енергодарі був великий, хоча і відомо, що зелені насадження мають здатність дуже гарно адаптуватися до змін у середовищі. З'ясувалося, що ареали випадіння нових зелених насаджень не корелювалися із відстанями максимальних викидів. Тому у мене і виникла ідея мобілізувати місцевих езотериків та зробити спробу знайти кореляцію цього випадіння із аномальними зонами.
Треба визнати: я в той час мав вельми розпливчату уяву про ці патогенні зони і, як з'ясувалося, місцеві мої колеги - теж.
Пам'ятаю, що я прийшов на місце зустрічі разом із головним архітектором до Будинку культури, а коли зібралися запрошені нею люди, то ми пішли в один із кабінетів цієї світлої будівлі. Нас було до десяти чоловік. після того, як я був представлений товариству, зробив коротеньку доповідь на тему аномальних зон.Та з'ясувалося, що ніхто нічого про це не знає. Після цього почалося спілкування між нами і я зрозумів, що місцеві, знаючи щось один про одного, ніколи разом не збиралися і спілкування у них між собою не було. Це я мимоволі виступив у ролі збирача їх до купи і вони навіть вдячні мені за ці!
Друга зустріч відбулася на другий день - мене запросила до себе сім'я Захарчуків. Людмила Григорівна була відомою людиною в місті як контактор та екстрасенс. Про неї писали газети міста, району і області. І було про що. Вона працювала художником модельного ательє і тому дома завжди був швейна крейда. І от, один раз, прокинувшись вранці, вона побачила, що цією крейдою були розмальовані меблі та дзеркало. Найцікавішим було те, що малюнки та написи на дверцятах шаф були зроблені із середини в той час, коли вони були закриті на ключ. З нею почався Контакт. Перша реакція у неї була звична - недовіра, але далі почали йти не тільки написи, а і сни. Відбулася Ініціація - космічна цивілізація, яка назвалася АМТРА, відкрила в жінці сенсорні здібності. При цьому наголос робився на тому, що все це робиться заради доньки Людмили Григорівни, яку вона мала від першого шлюбу.
Людей було на зустрічі не багато і вони явно прийшли познайомитися зі мною. Я був у піднесені, але ніяк не міг зрозуміти що ж повинен робити. Голос мовчав. Я у захваті розглядав написи на стінах, на стелі, на дверцятах шаф, хоч в той час деякі з них вже були новоявленими - все це через декілька днів щезало і з'являлося в іншому вигляді. Дивився я і на портрет Візаві Людмили Григорівни, який вона намалювала під дією Контакту. Малюнок у техніці акварелі був так собі, але це не мало ніякого значення, бо суть малюнку робила навіть недосконалість самого малюнку та техніки виконання ще одним засобом підсилення та передачі суті високої духовності Того, Хто був намальований.
Присутні мені зробили перевірку, яку я блискуче пройшов, хоча часто відповідав на питання та розказував щось суто автоматично. Мене просили сказати головну суть та проблему кожного із присутніх і я говорив. Судячи по реакції - точно. Пам'ятаю, як господар квартири Анатолій Спиридонович завдав питання про себе і я автоматично, не задумуючись ні на мить, сказав, що йому слід більше уваги приділяти доньці, хоча вона і не його рідна дитина. Коли повисла тиша, то я у лихоманці думав: "Чому, чому я так сказав?" Але після слів Людмили Григорівни: "От, бачиш! Я весь час говорю про це!" зрозумів, що все сказане вірне.
16:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456914
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 11.11.2013
http://wild-primat.narod.ru/source/books/Erich_Fromm_Man_for_Himself.htm
3) Плодотворная
ориентация
б) Плодотворная любовь
и мышление
Человеческое существование характеризует тот факт, что человек одинок и
обособлен от мира; не будучи в состоянии вынести обособленности, он вынужден
искать родства и общности. Есть много способов реализовать эту потребность,
но только один из них не приносит вреда человеку как уникальному существу;
только один из них позволяет ему раскрыть свои силы в самом процессе
отношений. Парадокс человеческого существования в том, что человек должен
одновременно искать и близости, и независимости; общности с другими -- и в
то же время сохранения своей уникальности и особенности[49]. Как мы показали, ответ на этот
парадокс -- и на моральную проблему человека -- дает плодотворность.
Плодотворные отношения с миром могут осуществляться посредством
деятельности и посредством постижения. Человек производит вещи, и в процессе
созидания он применяет свои силы к материи. Человек постигает мир, ментально
и эмоционально, при помощи любви и разума. Сила разума дает ему возможность
проникать вглубь и постигать сущность предмета, вступая в активные отношения
с ним. Сила его любви дает ему возможность разрушить стену, отделяющую
одного человека от другого. Хотя любовь и разум -- это всего лишь две
различные формы постижения мира, и одна невозможна без другого, они являются
выражениями различных сил, силы чувства и силы мышления, и, следовательно,
их нужно рассматривать по-отдельности.
Понятие плодотворной любви имеет мало общего с тем, что часто принято
называть любовью. Вряд ли какое-нибудь другое слово окружено такой
двусмысленностью и путаницей, как слово "любовь". Его используют для
обозначения почти каждого чувства, не сопряженного с ненавистью и
отвращением. Оно включает все: от любви к мороженому до любви к симфонии, от
легкой симпатии до самого глубокого чувства близости. Люди чувствуют себя
любящими, если они "увлечены" кем-то. Они также называют любовью свою
зависимость и свое собственничество. Они, в самом деле, считают, что нет
ничего легче, чем любить, трудность лишь в том, чтоб найти достойный
предмет, а неудачу в обретении счастья и любви они приписывают своему
невезению в выборе достойного партнера. Но вопреки всей этой путанице и
принятию желаемого за должное, любовь представляет собой весьма
специфическое чувство; и хотя каждое человеческое существо обладает
способностью любить, осуществление ее -- одна из труднейших задач. Подлинная
любовь коренится в плодотворности, и поэтому собственно может быть названа
"плодотворной любовью". Сущность ее одна и та же, будь это любовь матери к
ребенку, любовь к людям или эротическая любовь между двумя индивидами. (Что
сущность ее та же и в любви к другим, и в любви к себе, это мы рассмотрим
позднее).[50] Хотя
предметы любви различны, и соответственно различны глубина и качество любви
к ним, определенные основные элементы присутствуют во всех формах
плодотворной любви. Это -- забота, ответственность, уважение и знание.
Забота и ответственность означают, что любовь -- это деятельность, а не
страсть, кого-то обуявшая, и не аффект, кого-то "захвативший". Элемент
заботы и ответственности в плодотворной любви замечательно описан в книге
Ионы. Бог повелел Ионе пойти в Ниневию предостеречь ее жителей, что они
будут наказаны, если не исправят своих неправедных путей. Иона уклонился от
своей миссии из боязни, что люди в Ниневии раскаются, и Бог простит их. Он
был человеком с развитым чувством порядка и закона, но без любви. Однако его
попытка к бегству привела его во чрево кита, символизирующее состояние
изоляции и заточения, которое он навлек на себя отсутствием любви и
солидарности. Бог спас его, и Иона пошел в Ниневию. Он проповедовал ее
жителям то, что Бог велел ему; чего он опасался, то и случилось. Люди
Ниневии раскаялись в своих грехах, исправили пути свои, и Бог простил их и
решил не разрушать город. Иона был разгневан и разочарован; он хотел, чтоб
восторжествовала "справедливость", а не милосердие. Наконец, он обрел
некоторое успокоение в тени дерева, которое Бог взрастил, чтоб защитить Иону
от солнца. Но когда Бог иссушил дерево. Иона впал в уныние и гневно выражал
Богу свое недовольство. Бог отвечал: "Ты сожалеешь о дереве, над которым ты
не трудился и которого не растил; которое в одну ночь выросло и в одну же
ночь пропало. Мне ли не жалеть Ниневии, города великого, в котором более ста
двадцати тысяч человек, не умеющих отличить правой руки от левой, и
множество скота?" Ответ Бога Ионе следует понимать символически. Бог
объясняет Ионе, что сущность любви -- "трудиться" ради чего-нибудь и
"взрастить" что-нибудь, что любовь и труд -- нераздельны. Человек любит то,
ради чего он трудится, и человек трудится ради того, что он любит.
История с Ионой дает понять, что любовь нельзя отделить от
ответственности. Иона не чувствовал себя ответственным за жизнь братьев
своих. Он, как и Каин, мог бы спросить: "Разве сторож я брату моему?"
Ответственность -- это не обязанность, наложенная на меня извне, она -- мой
ответ на чью-то надобность, небезразличную мне. Ответственность и ответ
имеют один корень; быть ответственным -- значит быть готовым к ответу.
Материнская любовь -- самый общераспространенный и самый общепонятный
пример продуктивной любви; сама ее сущность -- забота и ответственность.
Рождая ребенка, материнское тело "трудится" ради него, а после рождения
материнская любовь состоит в напряженных усилиях взрастить дитя. Материнская
любовь не зависит от того, удовлетворяет ли ребенок определенным
требованиям, чтоб быть любимым; материнская любовь безусловна, основана
только на материнском отклике на надобности ребенка[51]. Неудивительно, что материнская любовь
была в искусстве и религии символом высшей формы любви. На иврите любовь
Бога к человеку и любовь человека к ближнему обозначается словом рахамим,
корень которого рэхэм означает материнское лоно.
Но связь заботы и ответственности в любви между индивидами не столь
очевидна; принято считать, что влюбленность -- это уже вершина любви, в то
время как на самом деле -- это начало и только возможность обретения любви.
Принято считать, что любовь -- это результат таинственного влечения двух
людей друг к другу, некое событие, совершающееся само собой. Да, одиночество
и сексуальные желания делают влюбленность легким делом, и здесь нет ничего
таинственного, но это тот успех, который так же быстро уходит, как и пришел.
Случайно любимыми не становятся; твоя собственная способность любить
вызывает любовь так же, как и заинтересованность делает человека интересным.
Людей беспокоит вопрос, привлекательны ли они, при этом забывается, что суть
привлекательности -- в их собственной способности любить. Любить человека
плодотворно значит заботиться о нем и чувствовать ответственность за его
жизнь, не только за его физическое существование, но и за развитие всех его
человеческих сил. Плодотворная любовь несовместима с пассивностью, со
сторонним наблюдением за жизнью любимого человека; она означает труд, заботу
и ответственность за его развитие.
Несмотря на универсалистский дух монотеистических западных религий и
прогрессивные политические концепции, обобщенные в идее, что "все люди
сотворены равными", любовь к человечеству еще не стала привычным делом. На
любовь к человечеству смотрят, как на достижение, в лучшем случае, следующее
за любовью к индивиду, или как на абстрактное понятие, осуществимое лишь в
будущем. Любить одного человека -- значит быть связанным с его человеческой
сутью, с ним, как с представителем человечества. Любовь к одному индивиду,
если она отделена от любви к людям, можно отнести лишь к чему-то
поверхностному и случайному; она непременно остается чем-то мелким. Хотя
можно сказать, что любовь к взрослому человеку отличается от материнской
любви настолько же, насколько взрослый человек отличается от беспомощного
ребенка, все же следует сказать, что это отличие носит лишь условный
характер. Все люди нуждаются в помощи и зависят друг от друга. Человеческая
солидарность -- это необходимое условие раскрытия любой единичной
индивидуальности.
Забота и ответственность -- составные элементы любви, но без уважения и
знания любимого человека любовь вырождается в господство и собственничество.
Уважение -- это не страх и не благоговение; оно обозначает в соответствии с
корнем этого слова*
/respicere -- зн. вглядываться/, способность видеть человека таким, каков он
есть, понимать его индивидуальность и уникальность. Нельзя уважать человека,
не зная его; забота и ответственность были бы слепы, если бы их не
направляло знание индивидуальности человека.
=с. 101=
Для понимания плодотворного мышления предварительно следует уточнить
различие между разумом и сообразительностью.
Сообразительность -- это человеческий инструмент достижения
практических целей, дающий возможность раскрыть те стороны вещей, знание
которых необходимо для манипуляции вещами. Сама цель или,-- что то же
самое,-- предпосылки, на которых покоится "сообразительное" мышление, не
подлежат сомнению, признаются само собой разумеющимися и как таковые могут
быть или не быть рациональными. Это частное свойство понимания особенно ясно
видно в его крайнем проявлении, в случае параноика. Например, его исходная
посылка, что все люди в заговоре против него,-- иррациональна и ложна, но
его мыслительные процессы, построенные на этой предпосылке, могут сами по
себе демонстрировать замечательную сообразительность. В своей попытке
доказать этот параноидальный тезис он приводит в связь факты наблюдений и
делает логические заключения, зачастую столь убедительные, что трудно
доказать иррациональность его исходной посылки. Использование обычной
сообразительности при решении проблем, конечно, несводимо к таким
патологическим феноменам. По большей части наше мышление необходимо связано
с достижением практических результатов, с количественными и "поверхностными"
аспектами явлений, оно не вдается в проблему правильности полагаемых целей и
предпосылок и не пытается понять природу и качество явления.
Разум имеет третье измерение -- глубину, благодаря которой он проникает
в суть вещей и процессов. Не будучи оторванным от практических жизненных
целей (и я покажу сейчас, в каком смысле это верно), он представляет собой
не просто инструмент непосредственного действия. Его назначение --
познавать, понимать, схватывать суть, вступать в отношения с вещами путем
постижения их. Он проникает вглубь вещей, чтобы раскрыть их сущность, их
скрытые связи и не лежащие на поверхности значения, их "смысл". Он не
двумерен, а, так сказать, "перспективен", по выражению Ницше; то есть, он
схватывает все возможные перспективы и измерения, а не только практически
уместные. Иметь дело с сущностью вещей -- значит иметь дело не с чем-то "за"
вещами, а с существенным, родовым и всеобщим, с наиболее общими и
распространенными чертами явлений, освобожденными от всего поверхностного и
случайного (не поддающегося логическому учету).
Теперь мы можем приступить к рассмотрению некоторых более специфических
свойств плодотворного мышления. При плодотворном мышлении субъект не
безразличен к предмету, а находится под его воздействием и заинтересован в
нем. Предмет не воспринимается как что-то мертвое и отчужденное от тебя и
твоей жизни, как что-то, о чем ты думаешь только отстраненно; напротив,
субъект глубоко заинтересован в своем предмете, и чем теснее они связаны,
тем плодотворнее работает мышление субъекта. Именно взаимосвязь между
субъектом и объектом стимулирует мышление сильнее всего. Для субъекта
человек или любое явление становятся объектом мышления потому, что они ему
интересны, с точки зрения его индивидуальной жизни или с точки зрения его
человеческого существования. Прекрасной иллюстрацией этому служит история о
том, как Будда открыл "четыре истины". Он увидел мертвеца, больного человека
и старика. Он, юноша, был глубоко поражен неотвратимостью человеческой
судьбы, и его реакция на это наблюдение оказалась стимулом для размышления,
в результате которого Будда создал свою теорию природы жизни и путей
спасения человека. Такая реакция не была единственно возможной. Современный
врач в такой же ситуации начинает думать о том, как бороться со смертью,
болезнью и старостью, но его мышление также задано его общей реакцией на
предмет.
В процессе плодотворного мышления думающий мотивирован своим интересом
к объекту; он захвачен им и взаимодействует с ним; он заботится о нем и
отвечает за него. Но плодотворное мышление характеризуется еще и
объективностью, уважением думающего к своему объекту, способностью видеть
объект таким, каков он в действительности, а не таким, каким хотелось бы
думающему. Эта полярность между объективностью и субъективностью характерна
для плодотворного мышления, как и для плодотворности вообще.
Быть объективным можно, только если мы уважаем вещи, которые наблюдаем;
т. е., если мы способны видеть их в их уникальности и взаимосвязи. Такое
уважение по существу не отличается от уважения, которое мы рассматривали в
связи с любовью; в той мере, в какой я хочу понять нечто, я должен уметь
видеть его таким, каково оно по своей природе; хотя это верно в отношении
всех объектов мысли, это особенно важно при исследовании человеческой
природы.
Другой аспект объективности дает о себе знать, когда плодотворное
мышление имеет дело с живыми и неживыми объектами: речь идет о видении
целостности феномена. Если наблюдатель изолированно рассматривает один
аспект объекта, не видя целого, он не сумеет надлежащим образом понять даже
один этот аспект. На это, как на наиболее важный элемент плодотворного
мышления, указал Вертхеймер. "Природа плодотворных процессов,-- пишет он,--
часто такова: сбор данных и исследование начинается с желания достичь
действительного понимания. Определенная область в зоне рассмотрения
становится решающей, на ней сосредотачивается внимание; но она не
изолируется от других областей. Развивается новый, углубленный структурный
подход к ситуации, включающий изменение значения функций, классификацию
данных и т. д. Руководствуясь тем, чего требует структура ситуации в
решающей области, разум вырабатывает приемлемый прогноз, который -- как и
другие части структуры -- нуждается в прямой или непрямой верификации. Имеют
место два направления: получение логичной картины целого и уяснение того,
какие требования структура целого предъявляет к его частям"[52].
Объективность требует не только видеть объект таким, каков он есть, но
и видеть себя, каков ты есть, т. е. осознавать, каким образом ты, как
изучающий, связан с объектом своего изучения. Плодотворное мышление,
следовательно, определяется природой объекта и природой субъекта,
вступающего во взаимоотношения с объектом в процессе мышления. Эта двойная
детерминация и составляет объективность, в отличие от ложной субъективности,
когда мыслящий не контролирует себя соотнесенностью с объектом, и в
результате мышление вырождается в предвзятое мнение, в принятие желаемого за
должное, в фантазию. Но объективность не является, как это часто
подразумевается в связи с ложной идеей "научной" объективности, синонимом
абстрактности, отсутствия интереса и заботы. Как можно проникнуть сквозь
поверхностную оболочку вещей в. их причины и взаимосвязи, не имея живого и
достаточно сильного интереса к такой трудной задаче? Как могут цели
исследования формулироваться без учета интересов человека? Объективность
означает не отстраненность, а уважение, т. е. способность не искажать и не
фальсифицировать вещи, людей, себя. Но не субъективный ли подход
наблюдателя, не его ли интересы служат причиной искажения мышления во имя
получения желаемых результатов? Разве не отсутствие личного интереса служит
условием научного исследования? Идея, что отсутствие заинтересованности
является условием достижения истины, это ложная идея[53]. Вряд ли найдется какое-либо
значительное открытие или изобретение, на которое мыслителя не вдохновил его
интерес. В самом деле, без заинтересованности мышление становится бесплодным
и бессодержательным. Дело здесь даже не в том, имеет место интерес или нет,
а в том, какого он сорта и какова его связь с истиной. Всякое плодотворное
мышление стимулируется интересом изучающего. Не интерес сам по себе
извращает идеи, а лишь те интересы, которые несовместимы с истиной, с
раскрытием природы объекта в результате изучения.
Утверждение, что плодотворность -- это внутренне присущая человеку
способность, вступает в противоречие с идеей, что человек от природы ленив,
и к активности его нужно понуждать. Это старая мысль. Когда Моисей просил
фараона позволить евреям уйти, чтоб они могли "в пустыне принести жертву
Господу", фараон ответил: "Вы праздны, всего лишь праздны". По мысли
фараона, рабский труд -- это дело; а поклонение Богу -- безделье. Ту же идею
поддерживали все, кто хотел получать прибыль от активности других людей и не
видели пользы в плодотворности, которую они не могли бы эксплуатировать.
Наша культура, кажется, дает наглядный пример прямо противоположного. В
течение последних столетий человек Запада был одержим идеей труда,
потребностью в постоянной деятельности. Он почти не способен оставаться без
дела хоть на короткое время. Однако это лишь видимость. Лень и вынужденная
активность являются не противоположностями, а двумя симптомами нарушения
правильного функционирования человека. У невротика мы часто обнаруживаем в
качестве основного симптома неспособность выполнять работу; а у так
называемого заорганизованного человека -- неспособность наслаждаться досугом
и покоем. Вынужденная активность не противоположна лени, а является ее
дополнением, и обе противоположны плодотворности.
Если плодотворная активность парализована, это ведет к неактивности и
сверхактивности. Голод и принуждение никогда не бывают условиями
плодотворной деятельности. И напротив, свобода, материальная обеспеченность
и организация общества, в котором труд может быть полным смысла проявлением
способностей человека, составляют факторы, способствующие проявлению
естественного человеческого стремления плодотворно употребить свои силы.
Плодотворная деятельность характеризуется ритмичной сменой активности и
покоя. Плодотворный труд, любовь и мышление возможны, только если человек
может, когда необходимо, оставаться в покое и наедине с самим собой.
Возможность прислушаться к самому себе -- это предпосылка возможности
услышать других; быть в мире с самим собой -- это необходимое условие
взаимоотношений с другими людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454191
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Сміється сонце в горах на вершині,
Внизу осіння радісна картина -
Смереки ваблять очі малахітом,
І золотом берези вбрали віти.
На полотні палітра різнобарвна -
Крокує осінь по землі, як пава.
Річки в обіймах сивого туману,
Опале листя голову дурманить...
В дібровах вітер листопад колише -
Трембіти раптом розірвали тишу,
На небі білі хмари колобродять -
Танцює осінь танго біля броду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454895
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Невдача, невдача, невдача,
ще одна, ще і ще...
Чоловіки не плачуть.
Я теж чоловік, але...
Життя тягне донизу.
Спроба піднятись вверх,
триматись на плаву.
Світло, чистота,
відносини з коханою.
Темрява, страх, голод, алкоголь, бруд. Моя сім'я.
Родина.
Невдача. Не-вдача... Триматися на плаву.
Не опускати голову нижче рівня води. Ніколи. Нізащо...
Ні!!! І розсипається дзеркалом розбита гордість.
Бувають люди, що не гнуться... Та ламає життя.
І коли вже кінець близько,
коли відчуваю, що більше неможу,
що напруження максимальне,
що смерть вже тут,
поряд,
дихає в потилицю.
Холодний такий подих.
Тоді я біжу до неї.
Кладу їй голову на коліна.
Обнімаю.
І на кілька хвилин знімаю маску "справжнього" чоловіка.
І, хоч зранку й буде соромно,
та з новими силами встаю і відправляюсь
звершувати те, що ніхто ще не робив.
А вона тримає мій секрет і таємниці.
Бо любить. А любов- найбільша сила.
І я починаю бачити сенс життя.
Боротися. Жити. Любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387434
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 14.10.2013
Якби я знав що там на небесах,
Щаслива і згуртована родина,
Що моя мама знає внука шлях,
А тато вчить неначе свого сина.
Я б був спокійний на святій землі,
Земні гріхи старався б замолити,
Просив би Бога і усіх святих,
Щоб помогли у щасті всім їм жити.
Хоча далекий роду мій зв'язок…
Там пращури зустрілись незнайомі,
А на землі живі ще роблять крок,
Що поруч тут й живуть в своєму домі.
Якщо є пам'ять, значить є рідня,
Молюся тут за Ваше щастя в небі,
Життя родини - з колоса зерня,
Ми на землі, бо пам'ять рідним треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454416
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Осінь лі́та хлюпнула в діброву -
Заіскрився сонячний кришталь
І берізку, панну гонорову,
Загорнув у лагідну вуаль
Теплий день. Розсипала коралі
Горобина в кучері струмка.
На осінній мідній пекторалі
Розтопилась паморозь крихка.
Пишна липа, променем розтята,
Нагинає віти до землі,
Чорнобривці, ніби кошенята,
Під парканом ніжаться в теплі.
Мов тугі пшеничні перевесла,
Блиски сонця пнуться у вікно...
І в моєму серці крига скресла,
Струменить судинами вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453219
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 08.10.2013
По дорогах, де ходив я,
Спотикався, і не раз,
Піднімався, йшов і злився,
Та мене характер спас.
Була молодість і сила,
Розум, друзі, не прийшов…
Виростали сильні крила,
Наламати міг я дров.
Колись, чисто випадково,
Стрів я, друзі, мудреця,
Він сказав мені лиш слово,
І змінив мене з лиця.
Можеш впасти чи злітати,
Та коли піднявся ввись...
Не старайсь багато взяти,
Краще з ближнім поділись.
І тоді включився розум…
Добре знаю я тепер,
Час минув, минули грози,
Мудрих слів цих час не стер.
Як важливо на дорозі,
Стріти, друзі, мудреця,
Щоб не тільки на морозі,
Поміняти зміст лиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453099
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Ми зустрілись – це не сон,
Ресторан, вино, «шансон»
І замовлений «музон»
Небо в зорях…
Нам співали солов’ї
Чарівні свої пісні
І здавалося мені,
Все в узорах…
І летить моє життя
Крізь засіяні поля
І дивується земля
Цьому лету…
Бо до тебе лину знов,
Я зустрів свою любов,
До якої довго йшов
По паркету…
Знаю,ти давно не спиш,
У думках кудись летиш,
Ти у ліжку і мовчиш,
Ще тепленька…
Тебе ніжно пригорну,
Свою зіроньку ясну,
Свою квітку чарівну,
Дорогеньку…
Прочитаєш ти в очах,
Там моя любов – не страх,
Краще разом при свічах,
Моя доле…
Бога я тепер молю,
Як же я тебе люблю,
Бо знайшов і не згублю
Тебе, зоре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450202
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Он пришел издалека -
дома снежные вершины
подпирают неба свод.
Где холодная река,
тролли, нимфы, эльфы, джинны
из её выходят вод.
Воздух чистый и прозрачный,
и свободы ветер дует,
облака гоня под ноги.
Он пришел в наш мир невзрачный,
но жалеть о том не будет
и всегда с ним будут боги.
Ему сладок ветер странствий,
для него вся жизнь дорога,
что стрелой уходит вдаль.
Он идёт уже не первый
мимо Вашего порога,
для него наш мир – спираль ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449284
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Стихи писать, как напиваться пьяну.
Вначале мнёшься – пить или не пить,
Но вот, отведав первого дурману,
Лихую обнаруживаешь прыть.
А там уже глушить пошла охота -
Теряешь счёт минутам и часам!
И если не рванёт стоп-крана кто-то,
Ты оторваться не способен сам.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440853
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Свинья не хряк, а курица не кочет,
Хоть в супе пофиг – та или другой.
Стихи писать, не валуны ворочать,
Тут шевелить приходится мозгой.
Стихи писать, как печь блины почти что,
Где всё так в меру, вкусно, горячо,
Чтоб всякий, их вкусив, отметил: «Ишь ты!»
И захотел попробовать ещё.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440669
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 02.08.2013
Нет, не во всём я разбираюсь тонко,
Но от себя скажу, не от балды:
Стихи писать, как выносить ребёнка –
Посеешь семя и пожнёшь плоды.
Ты ешь и спишь, и трудишься во благо,
Гуляешь в парке, бегаешь в Инет,
И вот уже, гляди, созрела сага,
И просится на волю из тенет.
Писать стихи похоже на забаву,
Точнее выражаясь, на игру.
Как только приседаешь ты за клаву,
Как только пальцы тянутся к перу,
Ты принимаешь правила, и к роли
Относишься с азартом игрока,
И можешь долго тешиться, доколе
Вдруг не зависнешь из-за пустяка.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441076
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Музика Едгара Нікітіна ( як виявилось пізніше)
Ти світе мій.
Ти оаза між пісків.
Тобі життя
Я дарую просто так.
Знайди його на стежці поміж згаслих ліхтарів
І освіти, щоби цвіло пурпуром, наче мак.
Приспів:
Щастя рине згори.
Хай замовкнуть вітри!
Ми з тобою удвох.
І рушник стелить Бог.
Два чужих береги,
Нас з’єднали зірки
В спільний подих ріки
Навіки.
Тебе ждала,
Наче місяць жде зорю.
Тобі плела
Я вінки з п’янких сонет.
І ось щаслива дата літа на календарю.
І дощ змиває з губ полин, дарує сонце мед.
Приспів:
Щастя рине згори.
Хай замовкнуть вітри!
Ми з тобою удвох.
І рушник стелить Бог.
Два чужих береги.
Нас з’єднали зірки
В спільний подих ріки
Навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440661
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
*Оригинал прилагается. Вот он:
[i]Я сижу с чемоданом в обнимку и плачу,
И понять не могу, ни «за что», ни «на кой».
Пожалейте меня - уезжаю на дачу,
Хоть по жизни-то я человек городской.
Не могу наслаждаться подобной «удачей»,
Не люблю я места, где неведом прогресс –
Месяц целый почти без воды без горячей,
Без стиральной машины, компьютера без!
Вот родня-то считает всё это капризом,
Говорит с укоризной: «Не ной и не вой!»,
Ну а я так люблю свой диван, телевизор,
Ванну с пеной – ну, в общем, комфорт бытовой…
И сменить это всё на заросшие грядки,
На гулянки соседей, на вой бензопил?!
В лес ходить под дождём, с комарами чтоб в прятки
Там играть, расточая на них весь свой пыл?
На обед комарам или дикому зверю
Меня тащит без жалости всякой родня…
Пожалейте меня! Я приеду – проверю,
Хорошо ли, друзья, вы жалели меня.
Виктория С.[/i]
Непосредственный ответ:
Потому ли, что вышли мы все из Союза,
Оттого ли что быт наш был просто атас,
Коммунальной баландой наевшись от пуза,
Мы от слова «своё!» повпадали в экстаз.
Это было когда-то мечтою в полоску –
Пресловутых 6 соток и крошечный дом,
Но теперь, пусть и не избалованы в доску,
Мы совковый бардак переносим с трудом.
Прошуршали года, всё отныне иначе,
Романтический флёр облетел с деревень.
То, что было вчера несомненной удачей,
Абсолютная хрень на сегодняшний день.
Я тебя, как никто, понимаю, подруга,
Пасторальная тема и мне не близка.
Заслужили в горячих объятиях юга
Мы, не парясь, свои проводить отпуска!
Это льгота - родиться в столице культурной,
Не один приподнялся на ней бугорок*,
Только жить в холодильнике хоть и недурно,
Но однажды выходит хранения срок.
И, махнув опостылевшим соснам и елям
И болотам, увенчанным хмурой тайгой,
Вдруг отчаянно рвёшься к другим параллелям,
Чтоб увидеть пейзаж откровенно другой -
На пленэры с экзотикой, пышной на диво,
Где тебя не достанет проблем канитель.
И не надо дешёвки, туфты, примитива!
Пятизвёздочный, плиз, если можно, отель.
Ты рыдай мне в жилетку, навзрыд, безутешно,
Пусть услышит родня и допетрит, авось.
Я жалею тебя и желаю, конечно,
Чтобы всё непременно ещё удалось!
=======================================
*бугор(жарг.) - большой началник, босс:)
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440465
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
І засвітила ніч зірки,
Сховався Місяць,
Побіг туман біля ріки,
Швидкою риссю.
Замерехтіло в вишині,
Зіркове поле,
Десь там, у чорній далині,
Літала доля.
Шукала іншу, ту, що спить,
Знайти зуміла
І наступила щастя мить,
Вдвох полетіли.
І вийшов Місяць із-за хмар,
Зустріти пару,
Їм подарив любовних чар,
На двох по праву.
Своє сузір’я віднайшла
Щаслива пара,
А чорна хмара пропливла
І десь пропала….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440371
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Ты зачем
пришла так рано
стерва,
инструмент
косарский
заточив?
И струной оборванной –
по нервам!
резанула,
занавес
закрыв.
Ты все тайны
у Поэта
знала,
а иначе
просто б
не пришла…
Эх, маэстро,
повтори
сначала…
А в ответ,
как в песне –
тишина…
В горы,
шаг за шагом,
без одежды…
Слышите?..
«О, отворись,
сезам!»
Плач и смех,
разлуки и
надежды,
по хрустальным
струнам –
по слезам!..
А внизу,
в бессовестности
сытой,
притаившись
и прикрыв
свой страх,
подло бьют
подкованным
копытом;
и куда? –
под дых,
в висок
и в пах…
Беспокойно
крутится
кассета –
наша жизнь,
с началом и
концом…
В тесноте
прокуренного
века:
« Сбросьте маски!
На лицо –
лицо!»
На Ваганьковском
столпо-
творенье!
Как немое,
старое
кино…
Окончательный
итог
творенья
воспалённой
совести
Его…
А в Москве
шумит
олимпиада…
«Кто поэт?
Вы что?!
Не до того…»
Как с небес сошло:
«Портрет –
не надо!»
Но народ
народных –
и в лицо…
И хрипят,
хрипят
магнитофоны:
не обиду,
не мольбу,
не стон…
В той одной,
не праздничной
колонне,
где горит
не праздничный
огонь…
…На Таганке
вновь
скрипят подмостки…
Много звуков
притаилось
там…
Где-то,
среди них, –
живой
Высоцкий!..
Спел.
Сыграл.
И поклонился
нам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202603
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 31.07.2013
Голодной волчицей обида пришла,
Безжалостно сердце сожрала,
Душой, как из лужи гнилой, запила
И в чащу глухую позвала.
Не виден просвет, для прощенья, в глуши,
Завяли цветы в полумраке
И бродит, она, безнадежно в тиши,
Ища оправдания знаки.
Клыками под кожу пробился вопрос,
Но крепок гранит для ответа...
Терновым кустом, он, сквозь годы пророс,
Под толщей померкшего света.
Забрала обида меня у меня
И в темном лесу потеряла...
Нет искры надежды, не будет огня -
Прощать жизнь обиды устала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440294
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 30.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2013
Ведь каждый зодчий – он в душе поэт.
Слагая стих из камня или глины,
Кирпичик на кирпич, он много лет
Мешки бросал на согбенную спину.
Стих возведя из розы лепестков,
Любуется – какое совершенство!
Завянут розы… Как из страшных снов,
Разрушилась гармония блаженства.
Ломать – не строить. Кто это сказал?
Сломать бы строки – кирпичи без рифмы.
И жизнь направить в русло среди скал,
И гордо над ущельями парить бы.
И вновь перо с тетрадкою в руке.
Напоготове – шпатель и стамеска.
Построить остров в жизненной реке,
Чтоб для стиха нашлось бы свято место.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436019
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Как грустно шепчет дождик за окном,
Рисуя на стекле оконном знаки
Неведомой культуры. А потом
На виноградных листьях, крытых лаком,
Застынет иероглифами фраз,
Что посланы небесными громами.
Как мило, удивленью всякий раз
Пределов нет. Вдруг солнце над домами
Вновь заблистало вечной красотой,
Позолотив на винограде капли.
Как гармоничен после гроз покой!
Открыты настежь окна в сад. И так ли
Был страшен гром, что сотрясал поля,
Выбрасывая копья молний быстрых?
Когда земля так свежестью полна.
И щебет птиц заполнил воздух чистый.
(из дачных зарисовок)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435790
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Люблю я ранок, прохолодний, чистий.
Коли стрижі щебечуть над дротами.
І перша хмарка, дощику провісник,
Пливе примарними кудись світами.
Ще сплять автівки. Стихла електричка.
Туман легкий над річкою клубиться.
Як пахне кава! Давня добра звичка…
Та ж ніч минає. Все одно не спиться.
Ще буде спека. Вдень. Обов”язково.
Та зараз – ранок. Прохолодний, світлий.
Поспи ще, рідний. Ти втомився, знову
Збираючи всю ніч Амура стріли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430758
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 29.07.2013
Зберися, будь ласка,
Склади свої клепки докупи
І будь, як орел, що на скелі вартує гніздо.
Створи добру казку.
Сумління візьми на поруки
Й спини ту грозу, від якої нас так затрясло.
Почни все спочатку.
Чи ж важко зійти на дорогу,
Де небо віддасть незбагненні сліпучі зірки,
Де вітер, що зранку
Приб”є дощові до порогу
Прозорі краплини і щире прохання «Прости…»
Зберися і сміхом
Познач на прискіпливій мапі
Відносин свою неймовірну і щиру жагу,
Жагу, що ти тихо
Сховав десь і мало не стратив,
Жагу до кохання, що й досі ще має вагу.
на фото: лілеї з мого саду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436560
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 29.07.2013
***
Мрію про чисте небо, сонця медову муку,
Про неозорі хвилі ніжності і тепла...
У вечоровій наві тануть останні звуки,
Наче сумна флояра, мовкнуть усі слова.
Лиється з вікон тиша, сон пеленає стіни,
А під ногами знову - тільки холодний віск...
Вийду за браму ночі, янгола перестріну,
Що за собою тягне долі незримий віз,
І поспитаю в нього: Як осягнути мрію?
Як дотягнутись ген аж до світломовних бань?
Поки іще жадаю, поки болю, говію,
Поки іще голубить серце надії длань...
Мрію про чисте небо, сонця медову муку,
Про неозорі хвилі ніжності і тепла...
У вечоровій наві тануть останні звуки,
Наче сумна флояра, мовкнуть усі слова...
(26.07.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439684
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
пам`ять води –
всюди…
сіль –
кристалічний
інформаційний носій…
сіль і вода – первозданний,
необмежений океан,
тіло людське –
крові-води-рідини солоної жбан…
із
незначними домішка-ми:
хто ми? звідки ми?
так і зали́шились первозданними
прообразами-океанами?..
де́щиця глини, сіль і вода –
тілесна людська природа...
для їди
присолюємо завжди
плоть угото́вану і плоди –
для поживи:
без солі і без води
тілесне життя неможливе…
рослини вийшли на сушу – прі́сними,
ми –
солезалежни-ми…
…прі́сність небесних дощів і манни…
сіль і вода – потреба-зов
доутробного океану?..
sol*, colo, сонце – слова-синоні-ми:
взаємосимволи
за системою світознань утраченими
прадавніми:
Сонце духовне - Господь Ісус,
Сіль Неба, Землі і Космо-су…
…у трудах –
через по́ри шкі́ри –
солона роса
їсть прісново́дні очі,
у журбі – солона сльоза,
щомісячно три магічні ночі –
припливи-одпливи у океані
і мізках наших - у ритмах по́вні:
прозріння інформативні -
інтуїтивні, пророчі…
де ява? – напівсонно-маре́вний стан…
транслює незабутні впливи
дітям-бризкам своїм – Океан…
…перешкоди у мережі́…
викривлення зловорожі…
чужі
26.07.2013
*лат. sol - сонце, і язичницьке наше прадавнє Коло (сolo) – сонце і сіль, звідси – Коломия – місце, де мили Коло (Сolo), сіль, тобто… у римській міфології sol - сонячне божество. Імператор Авреліан ввів у Римі у 227 році культ бога Сонця Незборимого (Непереможного - Sol Invictus), день якого святкувався 25 грудня; у скандинавській міфології Sol - богиня сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439740
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Жити, довіряючи Богу на 100 %... Ця фраза присутня у кожній миті мого життя,- там, де сльози, усмішки, тривоги, радості, нотатки у щоденнику, подих віршів, звук надії, запах жовтневого листя, чи травневі пахощі весняного бузку, вчора, завтра, сьогодні, завжди... Я не з тих людей, які чекають есемески з неба, у якій Господь напише мені, що я Його маленька дівчинка, і, що світ й досі прекрасний... Мені достатньо жити, знаючи, що небо нестримне, безмежне і трішечки неймовірне... Що до осені залишилось 92 дні, а весна згасне за кілька годин... І для того, щоб любити не треба й так багато,- кілька мелодій Вашого серця, які світ називає молитвою.. Так... Я не чекаю див, я не вірю в дива, я просто їх знаю... Дива творяться серцем... Завжди, попри все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432495
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 26.07.2013
СВІТАНОК
Живу так високо, що сонце очі сліпить,
Світанок вихором вривається в вікно,
Нема криниці у дворі, чарівні квіти
Вже не п’янять мене, як молоде вино…
РАНОК
Медове проміння лоскоче так ніжно,
Я бачу, як кіт обіймає моріжок,
Заграли у сурми земля й голубі небеса
Скінчилася ніч і вмивається в росах краса…
ВЕЧІР
Чорничний джем смакують небеса,
Рубіни-зорі блимають в безодні,
Молочні хмари й справжні чудеса
Дарує літній вечір нам сьогодні…
СПЕКОТНИЙ ЛИПЕНЬ
Сьогодні знов я уві сні літала,
У полі в конюшині заблукала,
Вдихала аромати меду з липи,
Спекотним сонцем усміхався липень...
Я милувалась небом бірюзовим,
І вітром заховалася в діброві,
Сплела собі віночок барвінковий,
І радісно зустріла ранок новий….
СПРАВЖНЄ ЩАСТЯ
Я так радію, що півліта промайнуло,
І що рясні дощі гасили спеку часто,
Похолоднішало учора - я збагнула,
Що скоро осінь – це для мене справжнє щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437583
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Зірвавсь листочок і поніс на крилах,
Чийсь сум, чийсь біль, чиюсь гірку печаль.
Та якось по дитячому невміло,
Упав необережно на асфальт...
Він загубивсь у сизому тумані,
Омивсь росою, проливним дощем.
Стекли росинки наче сльози ранні,
Принісши холод і пекучий щем...
Забилось серце з гіркої печалі,
Відчули зорі цей тривожний звук.
Полинув він в невідані ще далі,
Забрав з собою голоси розлук...
І може ще підніме його вітер,
Торкнеться він гарячої щоки.
І полетить над цим великим світом,
Між білих хмар молочної ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439629
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Мгновение – это спор-
Вечное «…или…или...».
Мгновение – это в упор.
Мгновение – это навылет.
Мгновенье - песчинка, блик,
Привычное быть незримым…
Мал ты или велик,
Пройдет сквозь тебя лавиной.
Сметая, ломая, круша,
Истин твоих твердыни,
И там, где была душа-
Выжженная пустыня.
У каждого есть свой срок,
У каждого есть мгновенье,
Пока не щелкнул курок,
Пока не ушло сомненье.
Победой или бедой
Отметит и подытожит -
Кем был ты мгновение до…
Кем стал ты мгновением позже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424742
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 26.07.2013
Мужья в упрёки ставят дамам
Их страсть к дешёвым мелодрамам:
Мол, обеспечат, если надо,
Доставку «мыльных опер» на дом!
Для театральной постановки
Всё важно: место, обстановка,
Костюмы, реплики героев…
Грешим мы этим, я не спорю,
Но всё ж мужчины – изощрённей:
«Униженный и оскорблённый»,
Держась достойно, не скандаля,
С улыбкой ласково-печальной,
Не чужд актёрскому искусству,
В глаза посмотрит нежно-грустно…
Проникновенно помолчит…
Эффектно скроется «в ночи»,
Уйдя без куртки в непогоду,
С собою взяв лишь бутерброды
И оскорблённое лицо,
(Что тут же сменит за крыльцом)…
У друга отсидев ненастье,
Вернётся к «брошенке несчастной»!
За этот маленький каприз
Получит в утешенье приз!
Что ж… Лицедейское искусство
Прекрасно освежает чувства!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373429
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.07.2013
Як не встигаєш - не чекай.
Ти перспективна, швидкоплинна,
А я - в любові по коліна...
Тікай.
Як не чекаєш - не люби.
Ми раптом - не одне, а двоє,
А я в коханні вже по пояс...
Добий.
Якщо не любиш - то покинь.
В очах заклякли сині тіні...
Ні, не волошки сиротинні -
Полин.
Якщо покинеш - то пробач.
Мені не варто сподіватись,
хоч серце ладне розірватись...
Не плач.
Якщо пробачиш - не питай,
чи я тебе кохаю й досі.
Адже ти маєш бути зовсім
Не та...
Як не встигаєш - не чекай.
Навіщо манівці потворні ?
Сторінку разом перегорнем -
і край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291682
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 26.07.2013
Збирає червень в миску полуниці,
Нагріте сонцем втер собі чоло,
Блакитні очі – радістю зіниці
Все мружаться на небо...на село...
Садок стоїть- не ворухне, не дише,
Убрав собі намисто з черешень,
Матуся дитинча мале колише,
Наспівує колисанок-пісень...
Малятко усміхається до неба,
І ручки до хмаринок простяга,
Ну що для щастя людству всьому треба?
Щоб було сонце, мати та дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430610
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 26.07.2013
Зимней свежестью пахнет постель,
Из бокала вино пьет луна,
Дверь открыта в прибрежный отель,
Манит взор пустоты глубина...
Переливами звездных огней,
Легким всплеском скользящей волны,
Гаснет стон быстроходных коней,
Нагнетая поток тишины.
Отключен до утра телефон,
Рвется вакуум в толще идей,
Где-то в мыслях послышался стон
От пустых и ненужных идей...
Наливаю, до пары, бокал,
За луну поднимаю свой тост,
Как я рад, что ее повстречал,
Как секрет наслаждения прост.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439328
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 25.07.2013
У мене на душі – квітучий сад, а чи оранжерея.
Хоч не буває у житті все тихо, як там не крути.
Й співала з розпачем мені пісні сирена Лорелея,
Позаду пройдено багно і спалені ущент мости.
Нащо боятися, що скажуть чи подумають щось люди?
Тепер спілкуюся з людьми, від нелюдів пішла. Втекла.
Я вільна в виборі. Задумаю – то тільки так і буде.
Коли втомлюся, припадаю до дзвінкого джерела
В місцях сакральних, де не горами забруднених бляшанок, -
Конвалій цвітом милуватися дозволено мені,
Де розцвітає чорнобривцями в пташиних співах ранок,
Й зоря вечірня бурштиново зблискує у нас в вині.
На фото - вишня з мого саду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436987
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Люблю, ненаглядный, когда ты есть нетто!
Эмоции плещутся до потолка,
Когда на все то не наложено вето,
К чему прикоснется во сладость рука.
Но так не терплю, когда, милый, ты – брутто!
В чешуйках весь, в спеси слоями – лучок…
А сбросил скорлупку – и сразу как будто
Открыл с чудесами резной сундучок.
Как чувственен миг, когда ты, друг мой, – нетто.
Струится артериями жгучий ток,
Там – тайны санкретики, сердца либретто,
И чувств оголенных блаженных поток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437541
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Злились тіла, злились в єдине ціле,
І шаленіли губи в поцілунку,
Закрились очі, зупинялось серце,
Та долі не просили порятунку.
Дурманило каштанове волосся,
Сплелися руки в теплому віночку,
Щаслива мить – це вперше нам вдалося,
Кохання смакували по ковточку.
А за вікном десь мерехтіли зорі,
Місяць сховався за велику хмару
І ми пливли, неначе в синім морі,
Чи то пили єдині разом чари…
Прекрасні миті, як ми їх чекали,
Зникали зорі, на дворі світало,
Ми від блаженства і не засинали,
Бо нас кохання у полон забрало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438962
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
*это продолжение. начало читай в предыдущей публикации:)
Вадим И.
Дед, понятно, на измене,
Примостился на полене,
Разложился на колене:
Спирт, да в баночке минтай
-- Подходи, кричит, камрадо,
Чем богаты, тем и рады,
Ваших Штатов нам не надо,
А Алясочку вертай!
Мы с тобой народ культурный
Ирина К.
Мы с тобой народ культурный
Посидим совсем недурно,
На селе народ не шкурный-
Кроме бабки, дал же бог...
Как терпеть старуху эту?
Но с твоим, брат, пистолетом
Превращу её в котлету,
Заверну в бараний рог!
Дело было возле бани
Вадим. И.
Дело было возле бани
С полпинка на запах хани
Набежало местной пьяни
Человек до десяти
Тракторист Игнатий с воблой
Бригадир Пафнутий с шоблой
И с своей фигурой сдобной
Марфа с сервисной сети
После первого стакана
Вадим И.
После первого стакана
Говорили про Балканы,
Про коварство Ватикана
И конечно про Спартак
Марфе слова не давали
(Не затем ей наливали)
Так что мод не обсуждали
Террористу же: "Барак,
Ты Барак и мы в бараке...
Виктория С.
Ты Барак и мы в бараке...
Будем вместе жить, без драки,
А подумаешь о браке -
Вон, доярок коллектив!"
Увидав доярок стайку,
Террорист в момент по скайпу
Позвонил в Тегусигальпу,
Подкрепленье запросив.
Резидент ответил сразу
Ирина К.
Резидент ответил сразу:
"Ты не зря учился сглазу,
Так колдуй давай, зараза,
Раз прошляпил пистолет!
Обеспечь себе победу,
Обезвредь вначале деда,
Подкрепленье будет в среду,
Нынче в кассе денег нет!
Старикану не сидится
Оливия К.
Старикану не сидится
На костлявых ягодицах.
«Вот же - думает – тупица
Заграничный ентот фрукт!
Рылом сам чернее ночи,
А жену, похоже, хочет,
Чтоб была не хуже прочих –
Самый фирменный продукт!
А вот я тут чахни с клюшкой!
Виктория С.
А вот я тут чахни с клюшкой,
Что не то что чаем с плюшкой -
Попрекает даже сушкой,
И на пиво не даёт!
Завтра ж, коли не забуду,
Объявленья дам повсюду -
Может, клюнет на паскуду
Хоть какой-то идиот?
Дед стащил у бабки фотку
Ирина К.
Дед стащил у бабки фотку,
Ну кому нужна уродка,
Надо сделать обработку,
Вид придать товарный чтоб,
Увеличил форму бюста
(у старухи было пусто),
Зуб закрасил (слишком густо,
В рот не влазят) - и на столб!
Террорист не спал, однако
Оливия К.
Террорист не спал, однако –
Ждал условленного знака
И жевал кусок бигмака,
Зорко вглядываясь в тьму.
Заодно приметил фото:
Эта барышня кого-то
Из далёкого Лесото
Вдруг напомнила ему!
Те же бровки, глазки, зубки,
Виктория С.
Те же бровки, глазки, зубки,
Не хватает только трубки,
Ну и перья б вместо юбки -
И тогда - один в один -
Колдуна родная дочка...
Он решил: "Женюсь - и точка!
Ну,а что черна, как ночка,
Так и сам я не блондин!"
Ошалев от планов брачных,
Сергей М.
Ошалев от планов брачных
От раскладов многозначных
Выпив грамм 500 коньячных
Он подумал "Я готов!
Завтра утром в воскресенье
Буду делать предложенье!
А прибудет подкрепленье -
Наряжу его в сватов" ...
Вот и полночь наступает
Вадим И.
Вот и полночь наступает
В небесах Луна сверкает
Бабка деда поджидает
С кочергой в руках
Соловьи поют со свистом,
Трактористы с террористом
Дружно за Спаратак по триста
и еще пивка
Только дед бубнит про Тетчер
Игорь Р.
Только дед бубнит про Тетчер,
Хоть живёт она далече.
День и ночь, а также вечер
Шепчет - Хау ду ю ду?
Ну а бабка в маникюре
(Повезло ведь в жизни дуре!)
Всё мечтает об Амуре
Десять месяцев в году.
Ах, увы - любовь не вечна
Ирина К.
Ах, увы, любовь не вечна,
Моль изгрызла подвенечный
Сарафан, забыв беспечно
Про дезмоль и дихлофос,
Отобедав, впала в кому...
Бабка , выглянув из дому,
Видит, кто-то незнакомый
К ней идёт, картошкой нос!
А за ним горланит свита
Виктория С.
А за ним горланит свита,
В свите каждый - прям элита,
Благовоньями политый,
До зубов вооружён...
Все они шагают в ногу -
Годнурас прислал подмогу,
Там ведь выбирают строго
Террористам ихним жён!
Дед воскликнул: "Наконец-то!"
Виктория Ап.
Дед воскликнул: "Наконец-то!"
Бабка, глянь, теперь - невеста!
Гондурас - ей само место,
Он ей - дом родной, чессло!
Ей там воздух и природа,
Ну, а мне теперь - свобода!
И примерно на три года
Загуляло всё село!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438822
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Інну ГАВРИЛЮК і всіх Богинь клубу вітаю із святом весни!
БЛАГАЮ ВАС, КРАСИВА, МИЛА ЖІНКО:
ДАРУЙТЕ СВІТОВІ НЕБЕСНУ КРАСОТУ.
ВИ – НЕДОПИСАНА ПОЕЗІЇ СТОРІНКА.
НЕ ВІДТВОРИТИ ВІРШЕМ ДОБРОТУ.
БЛАГАЮ ВАС: ЗНЕВАЖТЕ ПЕРЕСУДИ –
У ВСІ ВІКИ НАМ ХОЧЕТЬСЯ ТЕПЛА.
МИ ВАС ОЦІНИМО, КОЛИ ВЖЕ ПІЗНО БУДЕ,
КОЛИ НЕ СТАНЕ ВАШОГО КРИЛА…
БЛАГАЮ ВАС: НЕ ПОГАСІТЬ ЛЮБОВІ
І НЕ ХОВАЙТЕ ВАШИХ СВІТЛИХ МРІЙ –
БЕЗ ВАС СТОВАЖЧИМИ СТАЮТЬ ЧАСИ СУРОВІ,
В ПОРОЖНЄ СЕРЦЕ ВХОДИТЬ ВІТРОВІЙ.
БЛАГАЮ ВАС: ДАРУЙТЕ МИЛИМ ЛАСКИ,
ВОНИ ПОТРІБНІ, ЯК САДАМ ТЕПЛО.
МАРУСІ, АННИ, ОЛІ І ПАРАСКИ –
ВИ СИЛИ НАШОЇ МОГУТНЄ ДЖЕРЕЛО.
БЛАГАЮ ВАС, КРАСИВА, МИЛА ЖІНКО:
НЕ ДАЙТЕ ДИКОСТІ ОПАНУВАТЬ ЖИТТЯМ.
ЯКА БЕЗ ВАС ПОЕЗІЇ СТОРІНКА?
ЯКЕ БЕЗ ВАС НАРОДУ МАЙБУТТЯ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407174
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 22.07.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 22.07.2013
* * *
Липнева ніч намовила грозу
та й напустила спраглим нивам зливу.
А потім звично народилось диво –
рум’яний ранок ворушив росу,
веселкою вклонявся шанобливо.
Озвались владно промені в мені,
осяяли та й піднесли мій подив.
В ту мить, можливо, народився подвиг –
веселка згасла в когось на війні,
згорів останній заповітний подих.
Плането-мати, зіронько жива,
хай буде вічною твоя орбіта,
щасливими народжуються діти,
допоки сонця – пахнуть небом квіти,
а в Україні славляться жнива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438663
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Коли буває важко між людьми,
Я йду до лісу говорити з Богом...
Високі сосни дужими крильми
Мене стрічають за старим облогом.
В молочне мрево дивні молитви
Шепочуть стиха схимниці суворі,
Поміж ворсинок мокрої трави
Палахкотять у душу мідні зорі.
Тут потічки, як струни золоті -
Одна за одну тонша і дзвінкіша!
У цій могутній звичній простоті
Така п'янка і кришталева тиша!..
Тут кожна голка хвойна, чи листок,
Травинка кожна - все таке знайоме...
Немов якийсь невидимий місток
Веде через нефритові хороми
Тебе до Бога. Краплею роси,
Обкуреної ладаном духмяним,
Торкає світ нетлінної краси,
Загоює твої душевні рани.
І ти летиш з холодної пітьми -
Увись, у синь, подалі від земного!..
Коли буває важко між людьми,
Втікай до лісу говорити з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438784
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Густим крилом накрила ніч холодне небо.
Заснуло сонце, погойдавшись в промінцях.
А я не сплю, чекаю зоряного Феба.
Може, шепне щось, як не буде у серцях.
А я не сплю. Любов весь день плела і шила,
Черпала сили із небесного ковша.
І хай я м'язи свої трішки натомила.
Але ж як банно розігрілася душа!
А я не сплю. Хронічно днів не вистачає.
У ночі кілька тихих відщипну годин.
З балкона в сонно-мрійне небо споглядаю.
О де ти, зірко моя, щастя швидше кинь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438588
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Мені ти впала в око так раптово,
Що сперло подих й відібрало мову.
Тепер і кліпнути, на гріх, несила.
Злізай! Мені ти око роздавила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438489
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 20.07.2013
(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Коли боги творили жінки вид,
Вони узяли образ Твій, я певен.
І Деміург творив, завмер умить:
Знайшов Тебе і більш нічого вже не треба!
18.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436115
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 18.07.2013
липневий ранок
на поверхні листочка кожного
сміється умито…
до хмаринок маленьких,
пухкеньких,
біло-невинно-голеньких
лоскочеться жартома
вусате жито
сяє промінням одбитим
кожен листочок «з лиця» -
життям соковитим іскриться,
повниться…
а зі споду, із вивороту,
під кожним листочком – нічна пітьма
гається – неохоче тане-ховається…
такий!
усіх можливих
відтінків-сутінків-переливів
зеленого –
контраст об`ємно-м`який…
перспективно-глибокий
такий
всеможливо-зеленого глибина…
кожна крона – у собі самій не чує дна,
кожна
світло-відтінена
крона…
кожнісінький кущик,
дерево і деревце
підставляє ло́скітно сонцю лице –
грає і міниться щастям
щонайдрібніший листочок!
водно́час
дозбирують руки-гілки
і тендітно нанизують у разки
порозгублені чорні перлини ночі:
поспішно ховають у па́зухи –
під листки
перламутру чорного півпрозорі мазки,
прохолодні дотики на ранково-теплому тілі…
радісний спокій і дрібна метушня:
пора
збирати розсипані перли дня –
золотаво-блакитно-рожевувато-білі
09.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436278
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Світлі очі у моєї мрії,
Ще й волосся - сонце золоте.
Я її молитвою лелію,
Серцем словославлю, пещу, грію,
А вона мені вінки плете
Буйноквіті, радіснопелюсті -
Аж до неба тягнеться душа,
Де боги нектарно-медоусті
Стиглий місяць, зорі пишно-тлусті
Викотили з темного ковша
Ніченьки на вічності тарелі -
І звідтіль, мов свячені рої,
Ллються-линуть теплі акварелі
З пригорщ осяйної мрії-Лелі
У долоні трепетні мої...
(23.06.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433193
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 18.07.2013
зійдуть Серпи,
пожнуть відполовілі ниви,
задумливо-грайливі
і мрійливі –
чи ми щасливі?...
чого шукали-во́ліли-хотіли –
знайшли-зустріли?..
у потаємних сутінках зіниць -
взаємності для тіла?..
півділа…
дотичності до зору, слуху –
не все! не все!
не зовсім те! –
зовсі́м не те…
взаємності для духу!
…граційно межі обмива́є жито,
простеньким ситчиком полощеться-цвіте:
спочинь, поспи –
зійдуть Серпи…
ми – від Початків, але без Кінця:
лицем до Сонця!
лицем до Сонця!..
хотіла –
Світла і Тепла,
знайшла?..
знайшла.
12.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430954
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Воздушный змей взметнулся в небо-
Полета прелесть ощутил...
Так высоко еще он не был,
От страсти дух перехватил.
Луга, как клумбы городские,
Раздолье красок в них не счесть,
Леса, не так уж и глухие,
Поляны пестрые там есть...
Потоком ветра крылья дышат,
Рукой подать до облаков,
О, если б кто-то мог услышать,
Как сердце бьется от рывков.
Орлы так плавно не летают,
Он, рвется ввысь, чтоб в ней парить...
Но, вот беда, им управляют
И крепко держит, змея, нить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419168
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Вся в волнении ретивом
Порешила – всё, пора,
На борьбу с ненормативом
Поднимаюсь прям с утра!
Я же женщина со вкусом,
Элегантная вполне.
Ни к чему словесный мусор
Интеллектуальной мне.
Не нужны мне с матом встречи.
Мусор матерный долой!
Cтану гнать его из речи
Я поганою метлой.
А приспичит вдруг нежданно,
Буду стойкой, как герой,
Все слова такого плана
Заменю нейтральным ОЙ!
Но сомненья, душу гложа,
Забубнили: «Слушай, мать!
Это как же, это что же?
Это ж всю себя ломать!
Это ж базис и основа,
И едва не испокон.
Это ж весь ваять по-новой
Повседневный лексикон!?
Нет, без мата скушновато
Всем слоям, как ни крути.
Он для нации не мат, а
Достояние почти.
Что ни слово, то эпитет,
Что ни фраза – кружева.
Без него зачахнет Питер,
Пригорюнится Москва.
Без родного сердцу звука
Людям выжить тяжело -
Города накроет скука
И не выдержит село.
А бомонду как без мата?
Это ж брэнд, товарный знак!
Ой, а Дума-то сама-то
Жить без мата станет как?
Отлучать народ жестоко
От ядреного словца!
Нет, бороться надо, токо
Не с того же, ОЙ, конца!»
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419088
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2013
…із потойбіччя скоринки земної,
зо сну,
а, може – передбуття,
ріжеться, протикається,
виникає-вирі́зьблюється поволі
у світ невідомий
кволе ще,
сили власної несвідоме,
не спізнале свого призначення,
сором`язливе наразі життя:
прокидаються корінці –
підземні блукальці
і пілігрими –
життя земного пода́телі,
споконвічні,
мудрі і незборимі…
…нарікають
захряслі у самосвятстві люди,
у гордині немудрій – судять:
дії природні – одвічні
мудро прості і таємно магічні
словами порожніми
гу́дять…
готові усіх і уся повчати:
як сходити, як рости,
цвісти –
плодоноси-ти…
як дихати, думати,
із якої ноги ступати,
говорити-мовчати,
молитви́ складати…
…запізніла весна –
неспішний природний вихід
життя зо сна:
ні трави, ні квіток нема
тривожність сама…
із-під земної скори́нки –
кволо-тонесенькі голочки́,
ниточки́,
на гілках зага́яних –
ще ті́льки накльовуються бруньочки…
життя
випростується зо сну
у цьогорі́ч запізнілу весну…
радійте і веселіться, люди!
але ж ні…
самовдоволено-невдоволе-ні…
життя! брутально-лайливо «будять»:
траво!
треба так-о – швидко рости,
чи примітивна і недолуга ти?!
квітки!
пора цвісти! –
і лізуть пальцями заскорузлими
розколупувати
бруньки-пелюстки…
самозванці-критики
…регоче
спільна в`язниця –
плосковимірна,
ілюзорнолиця,
дзвякають брязкальця на ковпаках
в`язнів –
у власній уяві великих
і благообразних
блазнів:
цікава облуда, западня хитра:
у кожного блазня
на голові
щонайскромніше – митра…
блазні
розумово сліпі і німі –
у в`язниці ревнивій
контролюють
кожен іншого
і тримають у бруді – самі…
ґвалтують-повчають,
тому́ –
а чому́ ?..
– самі не знають…
до всіх і вся – у претензії…
сундуків Пандори роздутих
сізіфівські носії…
«…ах!.. «сундуків Пандори
сізіфівські»!... – так не можна казати!...» –
а чи не пішли б ви у сад –
погуляти…
гетьте! у сад!
соловей і ворон –
піє кожен на свій,
Богом указаний, лад…
у хи́стах своїх обоє ростут(ь)!
і хто їм суддя і повчитель тут?
Прокрусти!
від землі і до неба…
нічого живого не пу́стите
ви́рости
над ваші мізерні потреби:
усе живе «підрівнюєте»
до недорослих себе…
повільно цьогоріч росте трава?
нігтями-кігтями –
уже нині
витягніть швидше її з-під землі…
великі у вашій спітнілій гордині -
перед Богом станете
самих найменших – малі…
18.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419298
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
У мами жив гарненький котик Тюха.
Він смирним був, та тільки маму слухав.
Ходив хвостом, до ніг тулився мами.
Вона його любила теж без тями.
Поставить лапку на коліно й вушко
Сторожко нашорошить – а чи слушно
Забратися на руки, мов дитятко,
Що хоче в ніжних рученьках поспати.
Його й пускали. Хто б йому відмовив?
Він спав, під вуса сопучи від втоми.
Та сталася гірка така пригода…
Весною залетів нам до городу
Із лісу соловей. В саду зостався,
Щовечора співав, аж заливався.
І, поки кіт ганяв і бив баклуші,
Вмостився соловей собі на груші
Й зібрався вити у саду гніздечко.
Була ідея дуже недоречна.
Вночі наш кіт, мисливець не гостинний,
Піймав беззахисну малу пташину.
Ми зранку вийшли на німе подвір”я, -
Від солов”я лишилося лиш пір”я.
Так сумно. Жаль. Аж серце бідне плаче.
А кіт… Не винний злодій цей неначе.
Скакав за горобцями вихилясом.
Бо пташка для кота – всього лиш м”ясо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419147
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
На лирический лад
письмена по ночам.
За окном невпопад
поезда закричат.
На январском снегу
лап собачьих узор.
Я светильник зажгу
и — курить в коридор.
Припадает к ногам
сигаретный дымок.
Не росли бы рога,
я бы ангелом смог.
Я бы в небе парил,
как орёл или гриф,
и не лез бы из жил
ради нескольких рифм.
Но погода крошит
с поднебесья слюду,
разжигая души
васильковый недуг…
~ * * * ~
Идти по следу волка —
сегодня мой каприз.
Смеркается.
Двустволка —
с плеча стволами вниз.
Я волчий след читаю,
я вижу, как в лесу
мой волк оставил стаю
и аппетитных сук.
Он по ночам лакает
луны охровый стон,
и горло обжигает,
рыдая под кустом.
Я сам кричу по-волчьи,
когда в боках саднит,
в сюртук холщовый ночи
расплакавшись навзрыд.
Я сам влачу без толку
обыденности нудь.
Каприз мой нынче — волку
в глазища заглянуть.
Мы — родственные души,
мы — призраки в ночи,
для нас рожок пастуший
пронзительно кричит.
Нужна мне эта встреча
под сенью тихих зорь,
такие встречи лечат
соломенную хворь.
Матёр мой волк,
от взгляда —
мурашки по спине,
он всё же зверь,
и надо
остерегаться мне.
Из-за плеча двустволку
привычно потянул,
и прямо в сердце волку
картечью лупанул.
Стереотипным слишком
мой выдался каприз.
Стучат виски.
Ружьишко —
в руке стволами вниз.
Ладонями качает
с пригорка лебеда,
а в небе догорает
последняя звезда.
Мы — родственные души,
мы — призраки в ночи.
Для нас рожок пастуший
пронзительно кричит…
~ * * * ~
Не сторонник я террора,
я просил у прокурора:
— Дайте сдохнуть у забора,
распивая кальвадос!
Но с настырностью боксёра
медсестра из саннадзора,
порошками от запора
стала мой лечить невроз.
Не приучен я из чашки
черти что хлебать,
милашке
кулачищем по мордашке
ненароком ткнул взамен.
Только в саннадзоре этом
каратистов и атлетов
пруд пруди.
В ребро кастетом
саданул какой-то хрен.
Оклемался я не скоро.
Медсестричка саннадзора
кулачком из мельхиора
тёрла вспухшую скулу.
Я бы ей, змее гремучей,
дал ещё!
Но торс мой скручен,
крепко-накрепко прикручен
полотенцами к столу.
Остаётся дуть на воду,
обращаясь к небосводу:
— Дайте, суки, мне свободу,
адвоката и сто грамм!
— Вы, товарищ, истеричка,—
затыкает рот сестричка.
— Что за глупая привычка
избивать почтенных дам?
— Бытовуха и рутина
тиражируют кретинов.
Потерпели бы, мужчина,
на подходе ваш эскорт.
Три каких-нибудь укола,
скажем, галоперидола, —
и вы сызнова весёлый
и милейший доброхот!
Я умолк.
Чего базарить?!
Две упитанные твари,
хмуря заспанные хари,
выносили мой скелет.
Ох, и мерзкая контора
эта служба саннадзора —
безо всякого разбора
запирает в лазарет...
~ * * * ~
Айболит, мои останки
изучая, стал пенять:
— Значит, курево и пьянки
пациенту запрещать.
Женщин — можно, но не чаще
четырёх-пяти в году...
— Доктор, — шамкаю моляще, —
я же к чёрту пропаду!
— Не юродствуйте, любезный.
Обещаю, через год
убедитесь, как полезны
воздержанье и уход.
Будьте, миленький, примерным,
принимайте порошки.
Мы вас вылечим от скверны —
от безудержной тоски.
Айболит — он славный малый,
к пациенту, как родня.
И немые коновалы
взяли под руки меня…
~ * * * ~
Закурить бы!
И струиться
томной мыслью до небес.
Но мусолит психбольница
заунывный полонез.
От оргазма до маразма —
три прихлопа и притоп.
При оргазме — горлом спазма,
а маразм — разбитый лоб.
К женской тянутся коленке
руки снятого с креста.
Нарисованы на стенке
эрогенные места.
Зря анализы сдавали —
мало сахара в моче.
Сколько девок раздевали,
а они опять в парче.
Сексуальные маньяки
бельма пялят под луной.
Мужикам охота драки —
вот, и славный мордобой.
Ну, а следователь, к слову,
не жалел бумаг и сил.
Изловили Казанову,
глядь,
а это — граф де Бил.
Глядь,
начмед, слезу пуская,
заморгала, как овца.
Я растроган, дорогая,
гопца-дрица-дри-ца-ца!..
И мелодия заразна,
хоть ложись раздетым в гроб.
От оргазма до маразма —
три прихлопа и притоп.
Закурить бы!
Две затяжки!
А потом немудрено
из горячечной рубашки
прыгнуть ласточкой в окно…
~ * * * ~
Я бросаю в ночь окурки
из раскрытого окна.
А в соседнем переулке
спать готовится страна.
Первый час.
На дне бутылки —
лишь помазать на виски.
Перемыты ложки-вилки
и заштопаны носки.
Только вместо сна генштабы
будут голову ломать,
чем долги отдать и как бы
в долг ещё чего-то взять.
Спать готовится держава
в переулке за углом.
Что налево, что направо —
астенический синдром.
Ночь глупа.
Кому не спится,
кто навек уснёт, увы.
То-то ноет поясница
от пудовой головы.
То-то пряники и булки
в рот не лезут ни хрена.
Тихо падают окурки,
словно звёзды из окна...
~ * * * ~
Пацаны табак воруют
у подвыпивших папаш.
И, блаженствуя, смакуют
никотиновый мираж.
А потом невест уводят
у надменных женихов,
и беспечно хороводят
в полумраке чердаков.
Пацаны воруют бомбы
у майоров и старшин.
И воруют бомбы, что бы
окуней в реке глушить.
Пацаны вскрывают сейфы
самых прибыльных сберкасс.
И сидят под знаком трефы,
где Макар телят не пас.
Пацаны — орлы по пьяни,
а наутро — в дураках.
Правда, есть ещё в кармане
на понюшку табака.
Задымят, как пароходы,
в захолустном кабаке…
И бегут, струятся годы
пацанячьи по щеке…
~ * * * ~
Собирать окурки в урнах —
проще,
чем, наморщив нос,
на Венерах и Сатурнах
рыть железный купорос.
Мне сказал один придурок:
— Жизнь — дерьмо,
а сытость — грех!
Самый маленький окурок
легче делится на всех!..
~ * * * ~
Что за глупая манера —
тыкать в глаз ружейный ствол?
Отличили пионера —
записали в комсомол.
Металлические кольца
сунет в ноздри сельсовет.
Поощрили комсомольца —
подарили партбилет.
Не до Гёте, не до Листа,
все рояли — на дрова.
Есть уже у коммуниста
не наган, а целых два.
Мрут идейные калеки,
лбом ловя свинцовых ос.
— Не пойти ли мне в генсеки? —
на повестку стал вопрос.
Но генсек, увы, не вечен,
рано ль, поздно ль — в мавзолей.
Помянуть генсека нечем,
всё равно, браток, налей!
Я от выпивки бодрею,
мой народ в питье силен.
Знать, любую мы идею
доведём до похорон.
Ох, и крепкая сивуха!
Как её начальство пьёт?!
Оторвали Ваньке ухо,
он белугою ревёт.
Доревёт — и у покоса
толоконный вспухнет лоб:
— Елки-палки, знаю способ,
все счастливы были чтоб!
И уже не водкой пьяный
предвещает новый день.
Слава Богу, есть наганы,
и пристреляна мишень.
Быть всемирному пожару,
с нами запад и восток!
Надо только стеклотару
сдать куда-нибудь, браток...
~ * * * ~
Не балует стихия
заскорузнувших духом.
Бросил свои стихи я,
и опрометью лугом.
По небу наискосок
что-то, вдруг, полоснуло,
похожее на клинок
в пятерне есаула.
Ерошит небесный драп
отголосок пожара,
похожий на алый крап
на груди комиссара.
Кличет ольха кривая.
Полезу под старуху,
дряблый ствол обнимая,
как лагерную шлюху.
Шмайсерами застучит
проливень в лихорадке.
Ему в ответ прогремит
выстрел сорокопятки.
Куда упрёшься глазом —
тянется туч отара,
бесконечней намаза
жителя Кандагара.
Волны речушки в серый
пачкают жёлтый берег
с наглостью бэтээрьей
в новочеркасском сквере…
Бросил свои стихи я,
трясу намокшей мордой.
Не балует стихия
мой бантустан погодой…
~ * * * ~
Жены в окошке — мало!
Страны в ладошке — мало!
Увит святым плюющем
трихомоноз Мао.
Чего бы нам ещё?..
~ * * * ~
Закон праотцев нарушен.
Вам здесь не Сорбонна, — джунгли!
Палач затыкает уши,
палач раздувает угли.
На животе гвоздики
режут калёной саблей.
Палач не слышит крики,
он уши заткнул паклей.
Чего бестолковкой бычьей
вертеть и глазища круглить?!
Свой многолетний обычай
чтут пунктуальные джунгли.
Слёзы и крик едва ли
судебный изрок смягчат.
А вас предупреждали —
не жалуйте палача.
Пока палачу не надо
казнить-истязать кого-то,
на хлебушек виновато
он клянчит у эшафота.
С виду почти христосик,
на лбу гнойника лузга, —
просит, бедняга, бросить
хоть пару монет к ногам.
Из камня бы сердце сжалось,
но буква закона против.
Ответная к людям жалость
вредит палачу в работе.
Императивы джунглей
всегда наизготовку.
Палач раздует угли
и мылом трёт верёвку.
Для вас, господа, из ели
он дров наколол с утра.
Поили его, жалели —
извольте к огню.
Пора!..
~ * * * ~
По горлу кровь.
Попробуй тут усни!
В предчувствиях безрадостных тону,
и собираюсь втайне от родни
на индивидуальную войну.
Чего гадать — сума или тюрьма?
Могилы подрасстрельных по полям
заносит снег.
А нищая сума
хребет не переломит пополам.
Учиться жить сподручней у стены,
затылком ощущая и спиной
ленивую отмашку старшины
и в изготовке замерший конвой.
Но для войны причин особых нет,
пока однажды, будто невзначай,
не заблестят сусалью эполет
расстрельные рассветы на плечах.
По горлу кровь, попробуй тут усни!
В предчувствиях безрадостных тону,
и собираюсь втайне от родни
на индивидуальную войну…
~ * * * ~
Лез напрасно ты из кожи,
теша смердов и пейзан.
Загляни в глаза прохожих,
там смекалистый обман.
Беспокоит их блевота
на кошерных пиджаках.
Им отметится охота
на твоих похоронах.
Это, брат, не наважденье,
просто выпить невтерпёж.
Всё равно на день рожденья
никого не позовёшь.
Зря ты мечешься,
из кожи
лезешь,
высунув язык.
Загляни в глаза прохожих,
там тоски зелёной крик...
~ * * * ~
Когда обольют колени,
пытаясь коньяк налить,
о тщетности устремлений
приятно поговорить.
Приятно вспомнить лица
обиженных судьбой,
и пьяному свалиться
в тарелку головой.
Приятно под маркизетом
ощупывать дрожь колен,
но лечь на диван валетом
с мадемуазелью N.
В руке замрёт синица
приметой простоты.
Приятно застрелиться
патроном холостым.
Приятно глаза таращить
в вечернюю газету,
считая сыгравших в ящик
глотками амаретто.
Скрипит под грузом лени
пружинами кровать.
О тщетности стремлений
приятно вспоминать...
~ * * * ~
Не смотри на вещи строго,
все грехи не сосчитать.
Я хочу тебя немного
по-отцовски приласкать.
Что слова — пустые звуки,
что любовь — одна вода.
Я бы взял тебя на руки,
да боюсь, не те года.
Я давно прошу у Бога
смерти сладкой на миру,
но житийствую так долго,
что, наверное, помру
без Голгофы и дуэли
от рутины и муры
в аккуратненькой постеле
под надзором медсестры.
Заплети в тугие косы
архаический капрон.
У меня в комоде россыпь
женских призрачных имён.
Выбирай себе столетье,
материк, страну.
Давно
повелось на белом свете
пить греховное вино.
Веселит напиток пенный
и плебеев, и вельмож.
А злодейские измены,
как похмельной браги ковш.
Жаль, дрожат-потеют руки.
А казалось — ерунда.
Что слова — пустые звуки,
что любовь — одна вода.
Ты не выпросишь у Бога
ни любви, ни слов по стать...
Не смотри на вещи строго,
все грехи не сосчитать…
~ * * * ~
Стал чокнутым.
Под лопатку
как будто воткнули нож.
Оглядываюсь украдкой, —
а это моя Ложь.
От мести людской в подвалах
я прятался целый год.
А ей, ненасытной, мало
опять по пятам идёт.
— Оставь, — говорю, — не трожь!
Не то — согрешу с тоски.
Она же:
— Хоть я и Ложь,
но женщина всё-таки...
Для чокнутого почётней,
конечно, опять в тюрьму.
А толку?
Ну, Ложь… И чёрт с ней!
Не пить же одному.
Пока я сидел в подполье,
хромую судьбу кляня,
Наташи, Марины, Оли
успели забыть меня.
Меня забыли, что ж,
последний из могикан,
схватил я за руку Ложь,
и потащил в ресторан.
Томилась в графине водка,
а в рюмках потел коньяк.
И я попросил:
— Красотка,
со мной не нужно так.
От мести людской в подвалах
я прятался, как паук.
Тебе, ненасытной, мало
страданий моих и мук?
Житуха не удалась,
и небо коптить устал.
На кой же мне ипостась
замученного Христа?!
А Ложь не пренебрегала
ни водкой, ни коньяком.
— Побывка, видать, в подвалах
делает дураком.
От мук-угрызений разных
спасается ложью люд.
А ты им испортил праздник
рассказом про страшный суд.
И нищему, и царю
нерадостно без надёж.
Это тебе говорю,
как женщина, и как Ложь.
Стал нервным я, и сорвался.
Нарезался до чертей.
Я с Ложью поцеловался,
руку погладил ей.
Для чокнутого почётней,
конечно, опять в тюрьму.
А толку?
Ну, Ложь… И чёрт с ней!
Не спать же мне одному.
Пока я в подвалах жил,
в обиде на белый свет,
мне так не хватало лжи
последние триста лет…
~ * * * ~
Глаз подбит, на лбу помада.
Хмель испариной на лбу.
Я кричал:
— Сурова правда,
но связал бы с ней судьбу!
Кальвадос и политуру
никогда нельзя мешать.
Всё подряд я пил, и сдуру
стал буянить и орать.
Я кричал:
— К чему восторги,
если правды больше нет?!
Правда нынче только в морге
упакована в глазет.
Утро.
Череп деревянный,
а во рту кошачий срам.
Пьёшь когда, — считай стаканы,
чтоб не сделать вред мозгам.
Помню, был в остротах меток,
эдак бражничал и так,
и свалился напоследок
на подставленный кулак.
Как домой, смертельно пьяный,
добирался — не пойму.
Пьёшь когда, — считай стаканы,
чтоб не сделать вред уму.
Чуть глаза протёр,
Кондратий
прихватил меня слегка
прямо в собственной кровати
за отросток языка.
Полуголая паскуда
на груди храпит моей.
Кто такая и откуда,
не припомню, хоть убей.
Зря щипал себя за ухо, —
продолжается кошмар.
Мерно дышит потаскуха,
источая перегар.
Говорили мне — отрава
нынче водка, зря не пей.
Престарелая шалава
старше бабушки моей.
Тормошу исчадье ада,
а оно спросонья:
— Стой!
Я и есть, касатик, Правда
вожделенная тобой.
Сам вчера шептал, мол, краше
нет меня и нет милей,
и не важно, что я старше
прапрабабушки твоей.
Я вспылил:
— Какого ляда
присосалась, как упырь!
А она:
— Известно, правда —
хуже, чем под носом чирь.
Правду всяк зовёт, желая
день прожитый оправдать.
Ну, а я-то, вон какая,
ну, а я — ни взять, ни дать.
У кого достанет духа
с Правдой знаться тет-а-тет,
ежли Правда — потаскуха,
и стара, как белый свет?!...
Я помог надеть пальто ей,
дал деньжат, покеда, мол.
Пусть я падок на спиртное,
и слегка мозгами квёл.
Только вряд ли самогонка
мне настолько ум пожгла,
чтоб со мною старушонка
безобразная жила.
Не дорос ещё, видать, я,
до забавы тешить глаз
старой грымзою без платья,
то бишь, правдой без прикрас…
~ * * * ~
Вы за мной следите в оба,
я — любитель крайних мер.
У меня в кармане бомба,
а подмышкой револьвер.
Стоя, лежа и с колена
на стене стреляю мух.
И прикончу непременно
Президента.
Даже двух.
Уложить премьер-министра
вместе с челядью в гробы
можно дёшево и быстро
без навязчивой стрельбы.
Приготовить в цианиде,
скажем, жареных цыплят, —
и премьера в лучшем виде
в лучший мир препроводят.
Суд верховный и парламент
вид приличный обретут,
если их вперёд ногами
тоже с помпой понесут.
Непредотвратимость кары
нынче ценится вдвойне.
Пусть развяжут санитары
полотенца на спине!..
~ * * * ~
Айболит, пыхтя над справкой,
был доволен сам собой.
— Разрешите мне с поправкой
вас поздравить, дорогой.
Помню-помню, не хотели
подлечиться годик-два.
Плохо спали, мало ели,
сильно грелась голова.
А теперь — хоть в киноленту!
Только здравый человек
господину президенту
сократить желает век.
Жизни кочки и ухабы
так измучают нутро,
что премьер-министру сам бы
сунул скальпель под ребро.
Ну, да Бог с ним...
На неделе
отпускаю вас домой.
Вы уже переболели
безысходною тоской...
~ * * * ~
Айболит — известный малый,
к жизни многих он вернул…
Отряхнули коновалы,
слезы кроткие со скул,
избавляя прах мой бренный
от смирительных рубах.
Жёлтым крашеные стены
и магнезия в шприцах, —
этим жил мой дух строптивый,
от страданий вопия,
проявляя рецидивы
умопомрачения.
Мне свободу снова дали,
дескать, что с меня возьмёшь,
кроме жиденьких фекалий
и несбыточных надёж…
~ * * * ~
Чтоб скорее завершилась
и тщета, и маета,
победителю на милость
отпираю ворота.
Белый флаг, лаская руки,
мирно свесился с древка.
Говорят, наели щуки
нынче спины и бока.
Говорят, юбчонки-мини
у девиц опять в чести.
В костерке звездою синей
догорел последний стих.
Триумфально входит счастье,
в мой печальный каземат.
Если ветер чьё-то платье
задерёт — я буду рад.
Худощавый я, но жилист,
и умом не слишком туг.
Сумасбродство завершилось,
задом пятится недуг.
В костерке звездою синей
стих последний догорел.
На висках искрится иней.
То ли иней,
то ли мел...
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419262
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
[b]Прочел. Молчишь…[/b]
автор: Назалєт
Я не терплю по жизни равнодушных.
Замок висит – утеряны ключи?
Прочел…
Молчишь…
Ты что – один из ушлых?
Я все приму. Ты только не молчи.
Найди ключи-слова и непременно
Дай мне ответ. Я с нетерпеньем жду.
Как мною стих написан?
Плохо…
Верно…
Не будь как австралийский какаду.
Твой жребий, что зашел ко мне, в страницу,
А жаждал ты иль нет - мне все равно.
Но ты попил сейчас
Мою
Водицу.
И промолчал. Обидев заодно.
Как будто вовсе не читал...
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416676
----------------------------------------
[b]Ассимиляция[/b]
Пишу стихи… В ответку – ни «гу-гу»!
По-ходу, ты меня не уважаешь!..
Да ты, баклан, не местный – какаду,
И в диалекты тупо не въезжаешь!
Хоть воду жалко, не скажу «адье»,
Не щёлкай клювом, щас тебя обучим!
По виду ты смышлёней Депардье, -
Займусь с тобой «великим и могучим»!
В "базарах" скоро будешь шарить чётко,
Коментить с умным видом все изъяны!
Не дрейфь – прорвёмся, австралийский попка, -
Моя коза играет на баяне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419064
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Дрижить туман над сплячою рікою.
Це знову повторилося. Це – знов.
Сторожка тиша тонкого сувою,
Із павутини сплетеного мов.
Що вітер, розганяючи тумани,
Рве разом з ним і тишу на шматки,
Знайомо. Пам”ятаєш, разом з нами
Ганявсь? Ти легким помахом руки
Скидав клубки туману в ніжні трави,
І він лежав кульбабками в росі.
Крізь дощову завісу поза правил
Розжарювалось небо у сльозі.
Упав туман в безмовний ранок світлий.
І тиша, помираючи, співа
Пташиною якОсь несамовито,
У верболозі смуток обвива.
Ілюстрація – мій малюнок аквареллю на папері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416480
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 17.04.2013
З тих пір, як створений цей древній світ,
Блукаємо в заплутаних ми лабіринтах.
Без сновидінь. А Місяць – як софіт
На темній сцені у непевних ночі ритмах.
Упала зірка – зникла під дощем
Чиясь жага до вічного життя. Та згасла…
Чомусь вважав себе Землі царем.
Чи вихід з лабіринту він знайшов, не ясно.
Куди у плутаннях нас приведе
Чи злодійка, чи подруга, все ж наша доля?
Як розрізнити – грішне чи святе?
Й блукання ті – чи щастя плай, а чи неволя?
Світанку аура покаже вхід
Із тіні в світлий день. Відкрити б тільки серце.
Каміння гостре – йтимемо убрід.
Бо загартовані в житті численних герців*.
*герць- двобій, поєдинок українських козаків перед боєм з ворогом
Ілюстрація - моя фотографія, трансформована у картину з допомогою комп"ютерної програми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417288
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Пыль дорог вместе с пылью звездной
Под покровами тьмы ночей,
Под прицелами молний грозных
И под свист-лязг ветров-мечей,
Под дождем или чистым снегом,
В синей облачности морей,
И в студеных волнах, и неге
Разогретых на солнце дней
Оседает на веках.
В венах
Пыль смешается с солью слез.
Чтобы с крови кипящей пеной
Через сердце поток пронес
Память предков и смысл желаний,
Тайны, плач, смех и боль Земли.
Чтоб в просторах мы мирозданья
Оставаться людьми могли.
Иллюстрация - мой рисунок фломастером
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417343
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Позбав, о Господи, наш рід
Від близьких і далеких бід.
І негараздів різних слід
До наших щоб не вів воріт.
Щоб не скінчився родовід.
Батьками ощаслив сиріт.
Щоби всміхалась доля вслід.
А на столі чекав обід.
І навесні розтанув лід.
Хай буде приязним сусід.
Замість проблем світилось «Вхід».
Забулося те слово «спід».
Дай, Боже, людям зрілий плід
Любові. Дай їй, Боже, хід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417458
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Дякую я щиро
За любов і віру.
Що колись зневіра
Не стягла у прірву.
За ластівок вирій,
У гніздечках – пір”я,
Квіти на подвір”ї,
За звучання ліри
Щастям у ефірі.
Що я зрозуміла,
Твоє личко миле –
Біля мене! Миру,
Миру лиш довіра.
Хай би небо сіре,
В зморшках буде шкіра,
Та всьому є міра.
Пахнутиме мирра
В царствіях Офіра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417459
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Щось шепотіла біля ганку абрикоса,
Із неба воду п”ючи досхочу.
Куйовдив вітер довжелезні пасма – коси
Веселого весняного дощу.
Світило в піжмурки погралося, за тином
Сховалося. Й заснуло раптом там.
А дощ сміявся, не вщухав. Ще дужче линув: -
Я вам до завтра сонця не віддам!
Нехай іде тій абрикосі він на радість. –
Льє дощ. А ми… Два келишки – в руках.
П”ємо маленькими ковтками, не відразу.
І ти туркочеш, лагідний мій птах.
А дощ малює щось своє на темній шибці
Й біжить до ранку, тихий, навпростець.
І вечір теплий награває нам на скрипці
Мелодію закоханих сердець.
Ілюстрація - власний малюнок аквареллю на бересті "Пташка під дощем"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417806
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Розтануло і потекло, булькочучи.
Захмарилося. Плавилося. Квітнуло.
Підсніжилося і росло, лоскочучи.
Заабрикосилося – це помітили.
Летіли – поверталися, клекочучи.
Кульбабилось, цвіло. А вечоріло –
Дзижчало – цвірінчало, аж наврочило,
Щоб вабило, любилося, зоріло.
Як ілюстрація – мій малюнок тушшю «Лелеки повертаються».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418806
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Тобі буде краще,
коли ти нічого не знатимеш.
Ще Сонце кружляє
тихенько навколо Землі.
І часу ще струни
розсерджений вітер не рватиме.
Ми втішні думками,
як цяцьками – діти малі.
А дерево пишне
розкинулось генеалогії.
Родоводу віти
руками до сонця тяглись.
Корінням у вічність
вросло, в незбагненну. Сполохано
Від пострілів долі
летіли птахами увись
Поранені душі.
Летіли, зродившись в свідомості
Потомків. Артерій
почувши бурхливість. А ти…
Ти – перепрошитий.
Живи краще у невідомості,
Із кров”ю чужою.
Тобі не признаюсь. Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418676
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 17.04.2013
/почти шуточное/
А думала, что я ЛЕЧУ,
Парю меж небом и землею.
Надеялась, мне – по плечу
Преодолеть путь над горою.
Но камни мне вспороли плоть.
Что ж, их скелеты ветром вскрыты.
Как было тут не напороть…
Я шкуру бросила в корыто,
Пусть отмокает. А потом
Зашью все дыры, то – не срочно.
И вышью гладью иль крестом.
(Закрыть порочность мыслей прочно).
Теперь ЛЕЧУ себя. Я – лекарь.
Своим шершавым языком
В берлоге темной и нелепой
Лечу себя. Но в горле – ком.
Да ладно… Вот отмокла все же,
Заплатками зашита шкура.
Не обескрылят. Не стреножат.
Пока. Лечу! Искать Амура…
фото- из путешествия к горе Карадаг, Крым
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418841
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Бельканто ластівки, мінор верби над ставом
І тенор лебедя. Так щемно, любо, славно,
Що світом правлять
Мелодія трави, що виросла під тином,
І пісня журавлів, які світами линуть,
Бо скоро – травень.
І спалах крокусів, посаждених торік,
Й піжама бджілки, що усілась на поріг.
Весна спішить.
Ще лід – на озері. Та бути там недовго.
Пташина на гіллячці зиркнула так строго:-
Гніздечко вити!
Розпушив хвіст, танцює круг голубки голуб.
Біжить, лоскочучи хмарки, задерши полу,
Веселий вітер.
Бруньок бузку, що розірвуться, феєрверк
Мережить світ, з лиця якого смуток стер
Лише за мить!
/Як ілюстрацію, додаю свій малюнок кольоровими олівцями/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419030
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Я тримаю за ніжку бокал,
Тост сказати вам, любі, готова.
Срібним дзвоником тепла промова
Відбивається в тиші дзеркал.
У бокалі червоне вино
Ще співає про щастя жіноче,
Та схвильовано серце тріпоче,
Бо вже осінь стоїть під вікном.
Усміхаються щиро уста,
А в очах вже закралась тривога:
"Чи ще довга життєва дорога?
Донести чи зумію хреста?"
Прилетіли мої п'ятдесят,
Притомилися, сіли на плечі...
Я упевнена, це ще не вечір,
Відсвяткую чимало ще свят!
Піднесу я бокал за сім'ю,
Що з'єдналась єдиним порогом!
За внучатко, дароване Богом!
Із бокала ковток надіп'ю.
Тата, маму, родину мою!
Таню, Юру, Андрія, сестричку!
Щоби мали здоров'я з водички!
Побажання найкращі вам шлю.
Друзям добрим подяка усім!
Тим, хто в радості, і хто в печалі
Розділяли буденність реалій,
Словом й ділом ділились своїм.
Вам усім, хто зі мною сповна
Розділити прийшов оце свято -
Щастя, радості зичу багато!
І вино випиваю до дна!
29.07.2011
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272498
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 07.04.2013
Пляшку вина я відкрию тоді,
Як ми удвох, при свічі, очі в очі,
Зробимо свято собі для душі,
Так, щоб удвох, щоб ніхто не наврочив…
Перший бокал за вишневий садок,
Той, де колись цілувались до рання.
Перший цілунок, як перший урок,
Це був початок палкого кохання.
Другий за те, що колись на рушник,
Долі дві стали квітневої днини,
Що за цей час я до тебе вже звик
І, що не має вогню без жарини…
Третій за тебе, бо ж нащо тоді
Знов, як колись заглядати у очі…
Люба моя, а ми все ж молоді,
І в тебе стан, як колись, ще дівочий…
За нас!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416181
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Життя триває, звісно.
І мажор бере своє...
Світлана Йовенко
Всі пісні мої в мінорі,
Невеселі все, сумні...
Та ріка вже рве забору –
Тісно річці і мені.
І вже жевріє в мінорі
Нескладне передчуття:
Скоро гратиму в мажорі,
Бо зміню своє життя!
І поллється дзвінко пісня,
Мов джерельна із ковша!..
Пий свободу нині й прісно,
Поневолена душа!
19.02.2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416179
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Ночь надвинулась, крадучись, робкая, зыбкая.
Может, тайны извечные тихо откроет?
Зазвучит в неге пурпурной дивною скрипкою,
Ночь с порывами ветра приносит порою
Тишину, что окрашена кистью неведомой, -
Разлилась над домами в пастельном убранстве.
В этом хаосе красок, наверное, слепну я!
Здесь лучи – как паломники в вечном пространстве.
В нем – творение плазмы и яркость безмолвия,
Бирюзовость прибоя и смысл атмосферы.
Внутривенный восторг! Эта сказка – неполная
Без любви в этот вечер, кармической веры.
Иллюстрация – фото заката из моего окна, трансформированное в картину с помощью специальной компьютерной программы. Этот сказочный закат вынудил просто написать о нем стихи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416204
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Нервовий бач сусід попавсь.
Ну просто скажу – псих.
Курити вийшов на балкон.
А там – мої труси.
Такий підняв відразу крик.
Хоч стій, а хоч ридай.
Носив, як прапор, ті труси.
Аж страх, який скандал!
Прибігли люди. Я прибіг.
Назад їх попросив.
- Ну що такого? – кажу всім. –
Оце мої труси.
Я - Вася, зверху ваш сусід.
Чого ж кричати так?
Причина, бачте, тут одна.
Банальна і проста.
Сказать щось інше я не встиг.
Всміхнувсь лише: « Ги-ги».
У ньому ж більш, як сто кіло.
Ще й битої ваги…
Почув мене хвилин за п’ять.
Губу розбивши й ніс.
- Чого ж відразу не сказав,
Що вітер їх приніс? …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416155
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
Приснилась, Ти мені, красунечка рум"яна,
в м"якому кріслі, звабна - ноги врізнобіч.
шкода лише, була аж надто вбрана,
хоча, надії все ж вселяла панна Ніч.
а плоть Твоя у цельсіях зростала,
і погляд звично, вміло вабив, чаклував,
в очах іскрилася волога зала.
аж тут, з якоїсь кари, ранок враз настав.
03.04. Моршин. про пані із двнього міста П.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416123
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
- Это ты? - Это я... - Не узнал! - Не беда.
- Как дела? - Хорошо. Замечательно.
- Где живёшь? Как семья? - Я ушёл... - Навсегда??
- Навсегда. Насовсем. Окончательно.
- Ты работаешь? - Нет... - Почему? - А зачем?
- Ну а как же карьера? Стремления?
Хочешь дельный совет? - Я советы не ем.
- Я по дружбе, дурак... - Тем не менее.
- Так, выходит, ты счастлив? - Выходит, что да...
А к чему мне пустые страдания?
- Мне туда, а тебе? - Мне совсем не туда.
- Ну пока, будь здоров... - До свидания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342156
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.04.2013
Всё началось, по-мойму, в понедельник,
Звонит с утра: «Серёженька, сюрприз!»
А у меня как раз такой похмельник,
Ну просто, хоть удавку на карниз.
«Родители готовы наконец-то
Поближе познакомиться с тобой!»
Ну,ё-моё, ведь я твоя невеста...
«Придёшь?»...«Приду» (с разбитой-то губой!!)
Ну вроде, добазарились на восемь
(«А лучше, чтобы где-то без пяти!»)
Сказала, опозданий не выносим,
Мол, постарайся вовремя прийти.
Ну, на черта, скажите, в наши дни-то
Устраивать такую лабуду
С приходом в дом влюблённого джигита?
И я решил конкретно:не пойду!
И голова, как камень тяжелела
От предстоящих вечером забот.
Спасибо, хоть соседка пожалела:
Плеснула двадцать капель от щедрот.
Где двадцать капель, там и продолженье
И к вечеру я был уже готов,
Купил букет, чтоб сделать предложенье,
Взамен приняв родительских понтов.
Чуть опоздал, пока искал жевачку,
Сжевал пять штук-отчасти помогло,
Курнул ганджи, поймал у цирка тачку,
Приехал в десять... "Мятое" лицо...
Звоню, смотрю в глазок на всякий случай,
Там тоже кто-то смотрит-обалдеть!
Ну, открывай, любимая, не мучай,
Из глаза в глаз не прёт меня смотреть
Открылась дверь. Какой-то дед в костюме...
Пожалуй, папа, хоть и староват.
(Костюм-говно, рублей пятнадцать в ЦУМе)
«Что ж припоздали?»...«Я не виноват-
Трамваи что-то долго не ходили...»
Смотрю-не верит. Жвачку на, соси !
«Котлеты-то поди уже остыли...»
Ты не болтай, ты выпить пригласи!
Мамаша выплывает при параде:
«Сергей, не разувайтесь, "милый", сэр».
На роже-грим замоскворецкой шкапы,
Фигура-югославский шифоньер
«Прошу к столу!»...«Где Лена?...то есть Света?»
Переглянулись, старые чмыри...
«Серёж, я здесь!» - кричит из туалета
Ну, всё понятно...милая, сиди.
«Как вам моя коллекция пластинок?
Вы с классикой знакомы хорошо?»
А тут как раз в лицо волной картинок...
Глаза прикрыл и говорю «Шо-шо?»
«Вивальди, Моцарт, Бах, Стравинский, Глинка...
Не правда ли, божественно, Сергей?
А вот Чайковский-лучшая пластинка...
О, как страдал великий этот гей!!»
Вскипели в жилах и трава и водка,
Исчез из глаз причудливый узор...
Я произнёс уверенно и чётко:
«Страдал не он, а тот, кого он пёр!»
«Да как Вы смели !? Слышала, Светлана?!?
Кого ты, дочка, в дом к нам привела???»
Я улыбнулся, глянул в дно стакана,
Он встал и убежал из-за стола.
«А с виду ведь такой приличный парень!» -
Мамаша принялась меня корить.
А у меня косяк давно затарен:
«Могу я на балконе покурить?»
Вбежал отец, в меня кидая куртку,
От злости, продолжающий икать,
Ну что ж, отложим временно накурку-
В подъезде дуну, мне не привыкать...
И уходя, сурово, как торнадо,
Я пнул ногой закрытый туалет...
«Я выхожу!!» Да ладно, Свет, не надо.
Пропукала своё ты счастье, Свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342158
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.04.2013
Страны-участницы антикризисной конференции заседают за столом. На месте президиума – Cоединённые Штаты Америки. Рядом с Россией, в огромном графине, жидкость, по внешнему виду напоминающая воду.
США:
Садитесь поудобней, господа.
Повестка дня простая, как всегда.
Тревогу бить пора давно настала!
Тут речь не о размерах капитала
И разных непогашенных долгах...
Греция: (оживлённо)
Вполне согласна. Счастье не в деньгах.
Франция:
Легко трандеть, когда кругом халява...
(Россия делает большой глоток из графина)
Италия: (встаёт)
Ты, США, толковая держава,
Макдональдс, Микки Маус, спору нет...
Но, мамма миа, это - полный бред!
Мне некогда рассиживаться с вами.
Что там у нас конкретно по программе?
Гераклам недостаточно бабла?
В асфальт их закатать и все дела.
Испания:
Да сядь ты, макаронное мудило!
Страна по уши в кризис угодила,
И между прочим, не она одна,
В дерьме почти что каждая страна!
Терпимей будь...
США:
И я как раз об этом...
Терпением, любовью да советом
Нам дОлжно жить по замыслу Творца.
Над нами Бог, с начала до конца!!
А мы друг друга топим беспощадно...
Израиль: (из-под очков)
Простите, Бог – над НАМИ. Впрочем, ладно...
США:
Ну вот, опять... Опять пустые споры...
Месье, мадамы, герры и сеньоры,
Избавьтесь от своей душевной гнили!
Куба: (вбегает в зал)
Прошу прощенья. Кастро хоронили.
(Россия встаёт и делает глоток из графина)
Испания:
Опять?? И что с ним?
Куба:
В этот раз инфаркт.
Израиль (со смехом)
А помните, как Ясир Арафат....
Иордания: (гневно)
Послушай-ка, кудрявый, может хватит?
Не всякий прав, кто только виноватит,
Своих бы рук в крови не замочить...
Украина:
А як оцi наушныкы включыть?
США:
И вновь я призываю вас к порядку!
Мир катится к всеобщему упадку!!
И это вас нисколько не берёт?
Польша:
А кто нам право голоса даёт?
Великобритания: (вскакивает с места)
Ирландия и Уэльс – тупые пни!
Голландия: (медленно выпуская дым)
Америка, ты гонишь. Не гони.
Швейцария:
Нас не гнетёт. Реально н-е г-н-е-т-ё-т.
Китай:
А нас гнетёт. Хотя не каздый год.
В Год Клысы нам зивётся плевосходно.
Одезду сьём. И кацество, и модно.
Немнозецько похузе в Год Длакона...
Украина:
А як умэньшыть громкость микрохвона?
Узбекистан:
Я, например таджиков не люблю...
Германия:
Камраден, битте, цигель, ай-лю-лю! (с)
Давайте взглянем на проблему шире:
(смотрит на часы)
Сейчас уже семнадцать ноль четыре,
Мы начали в шестнадцать сорок восемь...
Друг друга опускаем и поносим...
К чему? Зачем? Ведь кризис отношений
Имеет целый ряд простых решений!
Тут главное — отвлечься от забот.
Вы видели наш фильм «Глубокий рот»?
Вот там забот у главной героини!...
Из Луцка тёлка...
Украина:
Слава Украине!!
(Россия делает три глотка из графина)
Беларусь: (решительно вставая)
Мы кризяса никак не ошушшаем...
Приедьця, пасматриця, прыглашаем!
Всех угасцим картошкай и пятрушкай,
Кто не захочшет – то по морде клюшкай!
Франция:
Такой приём... спасибо, не годится.
Вот наша бесподобная столица...
Италия:
О чём ты, лягушатник, говоришь?
Видали мы хваленій ваш Париж!
Ах, Сена, Мулен Руж! Ну чем там любоваться?!
А башня ваша, если разобраться -
Гора кривых железных перекладин...
Израиль: (наклоняясь к Голландии)
Ви знаете, где прячется Бен Ладен?
Так я скажу: он прячется у нас.
Скорей всего, замешан тут Хамас.
Они теперь везде – как по Бродвею...
Ой, боже ж мой, к какому зохенвею
Придёт многострадальный наш народ?
Как думаете?
Голландия: (покачиваясь из стороны в сторону)
Вот это да...вот это прёт...
США:
Облом какой-то... Так мы до утра
Решенья не отыщем ни черта...
Нам срочно нужен способ стать добрее!
Иордания: (поднимает руку)
Пять долларов за каждого еврея,
Которому сознательный народ
Вязальной спицей нос его проткнёт!
А доброта, пожалуй, будет в том,
Что сможет он дышать немного ртом...
Израиль: (усмехаясь)
Заветная мечта больного поца!
Беларусь: (показывает пальцем)
А патшаму Галландия смяйоцца??
Франция:
Наверно, потому что ей смешно...
Япония:
Клянусь своим последним кимоно,
Мы тоже бы проблем не ощутили,
Беспечно хохотали и шутили,
Со всеми были б ласковы и мИлы,
Как только нам вернули бы Курилы...
(Россия делает глоток из графина)
Израиль:
С ума сошли, с историей играя...
Где ваша честь? Где совесть самурая?
В который раз я удивляюсь вами:
Как можно счастье мерять островами??
Иордания:
Лишь обрезанием? А чем ещё?
Украина: (нетерпеливо)
Голодомор признАем или шо?
США:
Опять бардак! Ну сколько можно, братья?
Вас больше не желаю примирять я!
А выступить по данному вопросу
Я предлагаю... как его... Лаосу.
Лаос: (вставая)
Давным-давно, когда великий Будда...
США: (раздражённо)
Так, ясно, молодец. Присядь покуда...
Кто скажет что-нибудь по существу?
Голландия: (приоткрывает глаза)
Ребята... культивируйте траву...
(Россия делает глоток из графина)
Великобритания:
По существу: Ирландия - дебилы.
Германия:
Простите, где находятся Курилы?
Греция:
Не помню точно... К северу от Крита.
США:
Достаточно. Дискуссия закрыта.
Признаюсь честно: я обескуражен,
Ведь этот день... он был настолько важен...
Задача оказалась нелегка,
Нам выход не найти из тупика,
Друг перед другом бисер только мечем.
Тут думать больше нечего. И нечем.
Мы всех уже участниц опросили?
Испания: (смотрит в протокол)
Почти. За исключением России.
США:
Ну что ж, окей... пусть скажет пару слов.
Полезет драться - отзовём послов.
Все взгляды устремляются в сторону пустого графина.
Россия: (громко отрыгнув)
Один ближневосточный идиот...
Сказал, что всё когда-нибудь пройдёт...
Израиль: (злобно сжимает кулачки)
Минуточку... Прошу без оскорблений!
Что значит – идиот?
Россия:
Да уж не гений...
Ведь с нами был тогда он незнаком,
И ляпнул, не подумав, языком...
Проходят вши, ангины, стресс и роды,
Убийцы, олигархи, нищеброды,
Бандиты, экстрасенсы, колдуны...
Пройти бесследно в будущем должны
Все войны, революции и стачки,
Мытарства от получки до заначки...
Но есть одна такая ерунда,
Что не пройдёт нигде и никогда,
Она рулит и движет этим миром,
Любым министром, мэром и банкиром,
Её природа не объяснена,
У нас зовётся глупостью она...
И как бы с нею нИ были вы жёстки,
По вам всегда ползут её отростки...
Вот в чём причина всех насущных бед,
И не влияет ни менталитет,
Ни кожи цвет, ни даже форма носа
На верное решение вопроса.
Тем более, что шибко длинный нос-
Он никому удачи не принёс...
Израиль злобно сжимает кулачки
Италия:
Бессмысленный набор цветастых фраз!
Украина: (России)
Шановный, дэ квытанции за газ?
США:
Допустим, мы - глупы, а вы - умны.
Зачем же пьёт, позвольте, полстраны?
Графин вон целый выжрали до дна...
Россия: (громко отрыгнув)
Нам так яснее истина видна.
А раз уж мы касаемся морали -
Вы на мораль ещё сильней начхали,
Когда, благодаря In God We Trust`ам,
Венчаться разрешили педерастам.
Беларусь:
Я понял так, што кризяс – он в душе...
Не ясно только, есць ли он вабше?
Адзин сказал, што есць, другой – што нет...
Россия: (Беларуси)
Зайдёшь ко мне попозже в кабинет.
(встаёт и направляется к выходу)
Да ну вас всех. Живите, как и жили.
Вы этот кризис явно заслужили...
(хлопает дверью)
Голландия: (приоткрывает глаза)
А кто сейчас так громко говорил?
Израиль: (кладёт руку на плечо Японии)
Глазастый, не видать тебе Курил...
Занавес
2010г.
При голосовании в Интернете "Антикризисная конференция" была признана лучшим произведением Б.Верховцева.
ID: 339548
Ру
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343248
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 06.04.2013
Всё должно иметь своё значение,
Неким смыслом всё наделено...
Я нашёл, однако, исключения
И создал учение одно:
Смысла вовсе нет в капусте квашеной
Без холодной водки на столе
И под небом кран не нужен башенный,
Коль бетон украден на земле
Не имеет смысла слушать радио,
Посещать заполненный спортзал,
Презедентом избирать Азарова,
Что б он там в докладе ни сказал.
Ревновать любимую к вибратору,
Рыб ругать за цены на икру,
Бить ногою в морду комментатору
За команды вялую игру
Также мало смысла в астрономии-
Всёравно нам , сколько там планет?
Нету смысла в крымской автономии,
Да и автономии - то нет...
Я не вижу смысла в нумизматике:
За монету острова Буян.
Сотни баксов платят маразматики,
Чтоб потом продать её к чертям.
Много ль смысла у стихотворения ?
Кто-то скажет “бред“, а кто -“атжог“...
Не сгорай, дружок, от нетерпения,
Прочитай название, дружок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341730
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 06.04.2013
В избирательном участке
Жизнь кипит и бьёт ключом,
Злые рожи для острастки
Под пунцовым кумачом
- За кого? - КПРФ...
- Отключить водонагрев!
- За кого? - ЛДПР!
- А без света, например?
- За кого? – эСэРы, ой,ля...
- Год без пенсии, бабуля!
Вот такая, мать ея,
Демо-демократия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300792
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 06.04.2013
Всё забыть смогли – дело прошлое,
Даже то простить, чего не было,
Он надеялся на хорошее,
О любви кричал, что-то требовал.
Закручинились, пили горькую,
Души вынули, да расплакались,
ДОЛЮ ТРУДНУЮ РЕЗАТЬ ДОЛЬКАМИ
СТРОГО ПОРОВНУ НАВСЕГДА КЛЯЛИСЬ.
Время замерло на мгновение,
Небо сморщилось, звёзды сдвинулись...
Запоздалое откровение-
Плохо поняли, поздно кинулись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341728
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 06.04.2013
Книгу эту рано или поздно
Каждый должен вдумчиво прочесть-
Это, братцы, просто грандиозно!
Там ведь, братцы, всё на свете есть!
Самая большая в мире пломба,
Самый крупный катер всех времён,
Смерть наибыстрейшая от тромба,
Самый безобразный покемон.
Есть о самом маленьком народе,
Есть о том, где лучшая вода,
Самый длинный член есть даже вроде
(Свой измерил. Сука, таки-да.)
Сколько лет древнейшим в мире хатам
Самое жестокое «прости»...
Нету только лучшего стиха там,
Предлагаю этот и внести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301845
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 06.04.2013
Менделеев Клапейрону
Позвонил по телефону:
«Друг любезный, Клапейрон,
Одолжи один нейтрон!
Поутру моя Матрёна
Прибирала со стола-
Все образчики нейтрона
Грязной ветошью смела!»
«Предложить могу пол-литры
Пречудеснейшей селитры,
Но Иваныч, гад будУ,
Где же я нейтрон найду??
Тут за счастье макароны,
Погибаю от цинги...
Самому нужны нейтроны...
Вот такие пироги.»
Всей науке Клапейрон
Парой фраз нанёс урон.
От отчаянья заблеяв,
Бросил трубку Менделеев
Подошёл к водопроводу
И, издав протяжный рёв,
Он долил сырую воду
В банку спирта до краёв,
Просто так, себе для пробы,
Чтоб избавиться от злобы...
Но орут от той воды
До сих пор на все лады
Из дворов и подворотен,
Ресторанов и лесов,
В лужах собственных блевотин
Миллионы голосов:
«Менделееву ура!
Нету худа без добра!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301155
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 05.04.2013
Сколько нас взлелеяно,
Сколько в печках спалено,
С повестью про Ленина,
С песенкой про Сталина?
Сколько ртов заклеено,
Сколько хат оставлено,
С повестью про Ленина,
С песенкой про Сталина?
Сколько масок сменяно
И клыков оскалено,
С повестью про Ленина,
С песенкой про Сталина?
Был бы рад поэт тому-
Да не видеть сути нам...
Может быть, поэтому
Хорошо нам с Путиным?
2006 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299738
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 05.04.2013
Мадам, прокомпостируйте талон!
Я знаю, я нечёсан и помят -
Да не смутит несвежесть панталон
Ваш полный отвращенья строгий взгляд
Как личность я отнюдь не эталон,
Но ведь прошу всего-то ничего:
В компостер сунуть маленький талон,
И только щёлкнет – высунуть его
Что значит «мне мораль не дорогА»?
Мадам, я попросил бы... Кто «синяк»?!
Чтоб ты пропала, старая карга!
Поеду зайцем. Дел-то - на пятак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299976
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 05.04.2013
Троллейбус прыгал на ухабах,
Внутри томился мужичок,
Он ехал с мыслями о бабах,
Наморщив крепкий мозжечок
А рядом с ним сидела баба
В мечтах о новом мужичке,
Вдова покойного прораба,
Что утонул в Москва-реке
Могла бы быть любовь до гроба,
Хотя бы вздох, хотя бы взгляд...
Но на конечной вышли оба-
Проспекте Красных Дьяволят
Она - налево, он - направо.
Виват, судьба. Фортуна, браво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299977
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 05.04.2013
Живёт пилот без самолёта,
Живёт учитель без рубля,
Живёт индеец без койота,
Живут шахтёры без угля.
Живёт актёр без репетиций,
Без терапии – идиот,
Самодовольной гордой птицей
Без утки селезень живёт.
Живёт ракетчик без радара,
Да и зачем ему радар,
Без чабана живёт отара,
Без урожая – Краснодар.
Живут бактерии без Коха,
Живут пираты без галер,
Без баб живёт, притом неплохо,
Простой парижский модельер.
Живёт продюсер без контракта,
Живут цунами без Шойгу...
Все без чего-то могут как-то,
А я без водки не могу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302064
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 05.04.2013
"После антисемитов я больше всего не люблю семитов" (с) С.Довлатов
Под общим солнцем спины грея,
Позором тяжким наших дней
Живёт династия еврея -
Народ не любящий свиней.
И в том, что нос длиннее рея,
И что слегка подслеповат,
Сто бед на совести еврея,
Еврей во многом виноват
Обставив родину до нитки-
Там только снег теперь лежит,
Собрав нехитрые пожитки,
В другие страны он бежит.
Распял Христа, возглавил путчи,
По миру шествует еврей
И он при этом самый лучший,
Он всех несчастней и мудрей.
Исчезла б сразу спесь куда-то,
Но Дарвин - шизик и смутьян,
Не помянул в своих трактатах
Пейсатых диких обезьян.
Случилось так, что Вам, болея
Нужны лекарства поскорей?
Проси о помощи еврея -
Совет подаст тебе еврей.
Финал престижной лотореи,
Счастливчик радостно визжит-
Игру устроили евреи,
А победил, конечно, жид.
Прогнила суппорта колодка
И карбюратор дребезжит...
Мелькает куцая бородка -
И тут успел проворный жид...
Один боец в живых остался
Из трёх ударных батарей-
За день до боя окопался
Трусливый толстенький еврей.
И мне, погрязшему в изменах,
Ночами тоже не спалось,
Ведь и в моих отцовских венах
Без их следа не обошлось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301844
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 05.04.2013
Мучит меня вопрос...
Прочь отгоняю - не гонится...
Даже уже невроз,
Даже понос и бессонница.
Силюсь понять давно,
Взглядом буравлю портретики...
Мысли роятся, но
Нет, к сожаленью, конкретики.
Друг мой, умерь скорей
Буйство поэтишки пьяного:
Чьи же глаза добрей -
Брейвика или Ульянова?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343251
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 05.04.2013
Я проснулся в холодном поту,
Чуть дышу и в желудке неловко-
Мне приснилось,что группа "Тату"
Пригласила меня на тусовку.
Будто был день рожденья у них,
Всех созвали на папину дачу:
Знаменитостей кучу крутых,
И меня,голодранца,впридачу.
Я , балдел от скопления звёзд,
Помутился мгновенно мой разум...
Шуфутинский им розы принёс
И налёг на "Столичную" сразу.
Вот подъехал длиннющий кортеж:
Два роллс-ройса и пять лимузинов,
То-Меладзе,причёсан и свеж,
С ним шестнадцать пьянючих грузинов.
Со словами "Я всех вас люблю",
Вместо брошки-цветок-грамофончик,
Появилась на входе Алсу,
С чистой нефтью вручила бидончик.
Как всегда, посылая ментов,
В пиджачишке с косыми бортами
Появился в воротах Буйнов,
С ним девицы с огромными ртами.
Вот и Пенкин в блестящем белье,
(Как,увы,ни противно мальчёнкам),
Подмигнул,улыбаясь, портье,
Подарил эпилятор девчонкам.
Вот Киркоров,с ним папа Бедрос
Цепь на шее,прилизанный "ёжик",
Ничего он с собой не принёс,
В кухне слямзил сербрянный ножик...
И небрежно ступив на газон,
Задевая с цветами корзинку,
В дом ввалился поддатый Кобзон
"Ерундой" обозвал вечеринку...
За Кобзоном,с кастрюлькой в руке,
Макаревич явился суровый.
Долго рылся в большом рюкзаке,
Подарил им халатик махровый
Вот Земфиру во двор занесли,
И пыхтя, положили в травицу .
Гости медленно к ней подошли,
Повздыхали,ведь жалко девицу!
До горячки вкурив гашиша,
Прибежал Пресняков и Агутин,
В дом вальяжно вошли,не спеша-
На измене:а может там Путин?
Вот и "Сплин" в сигаретном чаду...
В устной форме излив поздравленья,
Встретив криком "Татушек" в саду,
Совершая простые движенья.
Я не в силах волненья сдержать,
Подбежал,растолкавши прислугу:
Как же мог я вас всех уважать?
Все под стать вы,"элита",друг другу...
И десятком разгневанных рож
Был я послан по-взрослому грубо,
Пенкин с криком: "Ах,как он хорош!"
Мне рубаху расстёгивал тупо...
Я проснулся в холодном поту
В луже мутного лунного света...
Хорошо,что вы-там,а я-тут,
Не дай Бог с вами встретиться где-то.
2002г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302899
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 05.04.2013
Мне всегда по жизни не везло,
А вчера – и вовсе беспредел:
На меня упало НЛО,
Так что я и пикнуть не успел
Нет чтоб там кирпич или помёт,
Фикус там, с горшочком или без -
Тяжеленный круглый звездолёт
На меня обрушился с небес
Закипела злость – не передашь,
Это ж надо, давят как крольчат!
Выскочил зелёный экипаж,
Что-то мне по-своему ворчат
Самый крупный глянул так сычом,
И кричит: «КукАра пургурУ!»
Вдруг впендячит лазерным лучом!?
Я потом костей не соберу...
Улыбаюсь, дескать, ерунда,
Извините, если с курса сбил,
Очень ваша нравится звезда,
Только вот название забыл
Вроде стихли, взял-таки на понт...
«Дружба, - говорю - Альдебаран!
Если вам необходим ремонт-
Пригласим бригаду молдаван!»
Пошептались все по сторонам,
Плюнули какой-то кислотой,
Типа, братья, что же делать нам
С этой беззащитной гопотой?
Кто-то там на кнопочку нажал,
И исчезли твари в вышине...
Так увязнуть миру я не дал
В первой галактической войне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302062
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 05.04.2013
У солов’я й солов’їхи
Вродився синок –
Голосистий, задиристий
З самих пелюшок.
Не натішиться ним мати,
Й батько без ума –
Що найкраще – для дитяти,
Рідного синка.
Виростає солов’ятко,
Й вимоги ростуть.
Заробляє гроші татко –
Всі на сина йдуть:
На заняття додаткові,
На гарне вбрання,
На витрати кишенькові,
Фрукти і моря.
Як підріс, авто й квартиру
Захотів син мать.
Летить мама аж до Риму
Гроші зароблять.
До обіду у павліна
Гніздо вичища.
По обіді чайки сина
З школи забира.
Заробіток відсилає
Синові у дім.
Той без жалю все спускає
У клубі нічнім.
Через років п’ять додому
Матінка верта –
Ні квартири, ні машини
У сина нема.
- Де ж подів ти грошенята,
Сину дорогий?
- На життя веселе стратив.
Та ж я молодий!
- На що ж стратив їх усі,
Пташку мій хороший?
- Одяг, клуби дорогі.
Та хіба ж це гроші?
Не сказала більше сину
Мати ні словечка,
Хоч і гострий біль поглинув
Все її сердечко.
Вирішила не лишати
Більше Батьківщину
І навчити шанувати
Сина копійчину.
На роботу соловейка
Свого влаштувала.
Всю зарплату забирала,
На купку складала.
За півроку назбиралась
Сума чималенька.
Її витратить зібралась
Мати соловейка.
В ресторані замовлявся
VIP - зал для забав.
Як же син про це дізнався,
До ніг мами впав.
- Що ти робиш? - мовив з сумом.
- Гроші ці не трать!
Важко було мені суму
Оцю зароблять.
На те мама відказала:
- Хіба гроші це?
Більші кошти відсилала –
Пропускав усе!
- Бо не мислив, скільки праці
Треба приложить,
Щоби те, що легко тратив,
Міг я заробить.
Ціну грошам будеш знати,
Як заробиш ти.
Поки робить мама й тато,
Працю їх ціни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415922
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Писала життя різнобарвну картину
І ніжністю слів прикрашала невпинно.
На крилах уяви у небо злітала,
Та раптом все зникло, нічого не стало.
Розхристане небо змарніло сльозами,
Скуйовджена пам'ять пробігла рядками.
Обірвані крила, дощі звинувачень,
Не стало цілунків, не стало побачень.
Звелося до крапки все на моніторі,
Слова позникали, як вранішні зорі,
І думка застигла, згубивши політ...
Тремтяче рука натискала "Delete".
09.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 05.04.2013
Удивительно-зрелищна в мае погода;
Воздух пахнет озоном, но дождь не идет,
Будто замерло все, притаилась природа,
Только небо клокочет, вот-вот громыхнет.
Яркий всплеск - словно лопнули струны златые,
Серебристое зарево, призрачный цвет...
Почернели в мгновенье "поля" голубые
И стал, словно невидимый, солнечный свет.
В темноте пронеслась "колесница гнедая",
На земле отозвался колес перегон...
И сошлись в небе тучи, слезу извергая,
И послышался майский раскатистый стон.
Жгучий ливень с порывами ветра шального
Окропил утоляющим жажду дождем
Утомленную землю, с похмелья ночного,
От цветущих садов и полей за окном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415873
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Іде весняний дощ, розтоплює сніги,
А потічки дзвенять, немов гітари струни
І музика дощу лунає навкруги,
Вмивається земля, щоб бігли хлібні вруна.
Не зупинити дощ, його не відвести,
Як не спинити літ, які летять мов птахи,
Лише після дощів, земля може цвісти,
А засухи завжди ведуть її на плаху.
Люблю я теплий дощ і пагони життя,
Коли вони в мені, я чую їх присутність,
В мелодіях дощу, звучить мотив злиття,
У цьому певно є, моя життєва сутність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415848
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
ось так ми розходимося
колами по воді
хтось умиє лице
хтось нап'ється
хтось вимиє ноги
хтось скупає дитину
добре бути водою
на кожну потребу
але ж ми не вода
тільки кола
які розходяться...
Marjana Savka
Добре бути водою... потрібна усім
та волога, така життєдайна.
Ми — лиш кола по ній: три, чотири чи сім...
Нетривкі, просто кола звичайні.
Мить одна і... уже на воді повний штиль
І від кіл тих нема навіть сліду.
А вода розлилася на кількасот миль,
Змивши радощі наші та біди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415813
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Не замахуйся і не вдар;
Не знімай із плеча щита...
Невгасимий сердечний жар-
Твоя сила! Вона - свята!
То в тобі пророста зерно,
Те, що в правду зросте колись.
Скинь із шиї брехні ярмо,
Щоб злетіти тобі увись.
Не зневаж, коли просить хтось,
Не пройди повз безсилля мрій.
Якщо в тебе життя збулось -
Свого ближнього обігрій.
Подай руку, коли біда,
Бережи у душі тепло.
Щоби сорому тінь бліда
Не прикрила твоє чоло.
Бережи, те, що є в душі,
Що схоронене у віках,
Що мовчить, наче сич в тиші,
Що злітає, неначе птах.
І нащадкам своїм лиши
Непорушний життя завіт,
На скрижалі сердець впиши:
- Україну свою любіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415801
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
У вечірнім часі затихає віддих
Сонячного вітру. На вікні півсну
Притулились ясні сріблолисті квіти
Дивним візерунком. Місячну луну
Ще не розсипали ангели маленькі
У долину ночі. Мліє небокрай,
Там де кулачками затулені жменьки
Їхні чародійні. Ще мовчить скрипаль -
Дядько сивовусий на горі незримій,
Не сонько незрілий, а умілий Сонь!
Вишиває небо хмари павутинні
Рушничком парчевим, доки жде долонь
Плетива нічного. Зморене довкілля.
На чубатій стрісі умостивсь кажан
Першої зірниці, першого сузір'я,
Поки затихає сонячний орган
У вечірнім часі. А з вікна навпроти
Голосок маляти, мов солодкий мед.
Кілька ще краплинок, обважніють соти
Ночі і накриє місто сонний плед...
(4.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415755
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Ніч розпростерла крила у просторі похмурім,
З поматами на мантії зірковими.
Вона – як велетенська така ведмежа шкура
Із блискітками ясно – пролісковими.
Совою ще востаннє із моторошним співом
Пірнула в нору, темряву на заході,
Щоб небо враз заграло яскравим переливом,
І від краси цієї бути в захваті
І травам, що росою умиті, розмовляють,
І кущику з натхненною суницею,
І дзвоникам тендітним, розсипаним у маю.
З вогненної палітри багряницею
Розквітнув враз світанок, прокинулися в небі
Хмарки – літали радо разом з бджолами.
А в озері МохОвім* гукав лебідку лебідь.
Й туман ранковий простягався долами.
*Мохове озеро знаходиться в лісі біля м.Таращі, що в Київській області. Воно маленьке, але надзвичайно глибоке й чисте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415650
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
З двох протилежностей в один злились світи,
Зімкнулись щільно і схрестились паралелі
І Раєм став оазис у пустелі...
Бойчук Роман Еро-міраж?!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415408
Тут прихистку шукало так багато,
В оазі цій, що посеред пустелі,
Але, лише мені змогла віддати
Те, що тримала стійко, наче скеля!!!
Я в тій оазі почувався в Раю,
Усе зімкнулось щільно і схрестилось.
Вона сама для себе обирає
Кому їй здатись, зрештою, на милість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415646
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
О, яка ти доросла вже
І струнка, наче справжня грація!
Одинадцять тобі? Та, невже?
Виглядаєш на всі дванадцять!
Очі сяють, неначе зорі
Переповнені дивом вражень -
Як я жду, що ти знов розкажеш
Щось з невигаданих історій…
Щось про ельфів, про дивосвіт,
Де на стінах старі гобелени...
За ті казки віддам весь світ -
З Днем народження, мила Мілено!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415584
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Здається, врешті, здалася зима.
Весна з доріг сніжинки позбирала
І помахом лелечого крила
Поля в життя із забуття підняла.
Ще вчора сніг в лелечому житлі
Лежав, мов пан, нахабисто, розлого.
А нині лель із лелькою в гнізді
Хвалу складають клекотінням Богу.
Цілує душу сонця промінець
І сіру хмарку з серця проганяє.
Цвірінькає на верб’ї горобець,
Із днем весни всіх радісно вітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415588
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
*сочинять не так просто, когда рифмы изначально заданы, вот они:
микстура-процедура
яд-клад
рецепты-пинцеты
валидол-протокол
больничный-единичный
мазь-грязь
и вот, что получилось у меня:
Сижу глотаю валидол.
А надо просто выпить яд!
Потом составят протокол.
И все поймут, какой я клад!
Пройдёт под всхлипы процедура,
Когда меня зароют в грязь…
А ведь меня спасла б микстура,
Массаж, таблетка или мазь!
Но доктор (пальцы, как пинцеты!)
Зажал насущные рецепты,
Не раскололся на больничный.
И шанс упущен единичный!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415573
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2013
Покохав дівчину
Я за вдачу, вроду,
Пісню солов'їну,
Мов джерельну воду.
Пісня та дівоча
Моє серце крає
І незрячі очі
Слізьми заливає:
"Лише той, хто любить,
Хто вірно кохає,
Щастя в серці будить,
Долю свою має.
Та в житті буває,
Як на довгій ниві:
Серце завмирає
В коханні зрадливім".
Приспів:
Кара любов'ю, кара любов'ю –
Невірне кохання;
Кара любов'ю, кара любов'ю –
Журливе зітхання;
Кара любов'ю, кара любов'ю –
І злети, й падіння;
Кара любов'ю, кара любов'ю –
Примарна надія.
"Коханців щасливих
Бог увік карає,
В коханців зрадливих
Долю відбирає.
Хто кохав і мріяв,
Марив не одною,
Звичай мав у мрію
Пірнать з головою
І серця дівочі
Піснею будити,
І дівочі очі
Й душу полонити,
Знайте: той, хто блудить,
Не одну кохає
Щастя не здобуде,
Долю розміняє".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409320
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 04.04.2013
Я – не чудо-земля,
що плодами своїми гордиться,
Я – не небо, що так
променисто на землю цідѝтся,
Я – не плоть,
де безумно витійствує кров.
Я – Любов!
Я – не прана, щоб пить
її свіжість, та не напиться!
Я – не бистрий потік,
що приречений в тлі розчиниться.
Я – не ум,
що прохірствам влаштовує схов.
Я – Любов!
Я – не серце, котрѐ
так жадає любові й страждання,
Я – не голос, що тоне
у вирі моління й стогнання.
Я є те, що
в нетлінні рождається знов.
Я – Любов!
04.04.2013
_________
*Переклад російського твору, опублікованого раніше:
(Олекса Удайко. Долі клич. К., ЗАТ "ВІПОЛ", 2005, 120 с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415432
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Вчора вдень сусід заходить:
- Є проблема, Владку.
Так і так. Позич півсотні
чи хоча б «двадцятку».
Бачу, щось блідий хлопака,
вид «пом’ятий» має.
Кажу: - Щось у тебе, друже,
настрою немає.
- Звідки настрій? Глянь на мене!
Ледь не врізав дуба!
Грошей вмить усіх позбувся,
ще й тю-тю два зуби!
- Що ти кажеш? Певно, гопник?
Може, й банда ціла?
В білий день! Ото дожились!
Зовсім обнагліли!
Що ж ти, дурню, тут розсівся?
Є ж іще надія!
Йди дзвони! А може, раптом
зловлять тих злодіїв!
Той окляк: - Які злодії?
З глузду з’їхав чисто!
Я ж тепер лиш тільки виліз
з крісла у дантиста …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415551
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Черпає «ковш» у синім небі зорі,
Чумацький шлях вирівнює ями,
Лякає всесвіт жало Скорпіона,
Дивує Діва пишними грудьми.
І мерехтять у далях ясні зорі,
Окремі гаснуть, падають униз,
В казковому сузір’ї Оріона,
Дві долі невідомі обнялись.
Їм мандрувати у далекі далі,
Пристанище посеред зір знайти,
І десь на невідомому причалі,
Залишити незвідані сліди.
Хай наші зорі ще горять яскраво,
Сузір’я кожен має тут своє…
Бо ясна зірка світить нам по праву,
Яскравим блиском в небі виграє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415474
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Стій-но, читачу мій, і не будь ледачим,
А уваги хвильку приділи хутчіш -
Ширму прочиняю про свою я вдачу,
Актуальним буде і для тебе вірш.
Краще б розпочати про роки дитячі.
У Сашка в дитинстві не було провин,
Чесним і слухняним хлопчик був, одначе,
Ех... Він їв, мов дядько, і зробивсь гладким.
Ріс гурман-товстунчик, виріс - справжній красень,
Елегантний мачо полонив дівчат,
Натягнув костюмчик, до "мадамок" ласий,
Красень кліпа оком - та вуста мовчать.
Ох і забрехався ж - "мачом" не бував я...
Декілька прихильниць докучало все ж,
Я на ті "амури" не відповідав їм -
Крало час навчання без жалю і меж,
У думках дитинство дихало ще досі,
Юний восьмикласник був в душі дитям.
Зиркають дівчата, тілом вже дорослі,
А цибаті хлопці ще малі - затям!
У дитинства завжди є кінець незримий...
В університеті швидко йшли роки,
Атомником став я. Час такий нестримний,
Грій моє ти серце, мій вогонь палкий.
Уперед ітиму, доки пульс ще б"ється,
Чесно і відкрито, як ішов колись,
А до щастя згодом близько стануть дверці -
Одчинивши, стрімко полечу у вись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415449
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
* * *
А ти надії не втрачай,
дослухайся до слова друга:
минеться наслана наруга,
віднайдеш втрачений причал.
І запанує спокій-штиль,
і будуть дні і ночі милі.
А потім вітер здійме хвилі…
Лиш не втрачай надії ти.
Нехай попереду шторми,
світанок ген на виднокрузі.
Коли ще є надійні друзі,
тоді втихають і громи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415246
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Знову хвилі співають на плесі,
Береги у лататті цвітуть,
І громи гуркотять в піднебессі,
Блискавиці над річкою б’ють.
Сивочолі хмаринки поснули,
Зупинилися в небі на мить…
Наче Божу молитву почули,
Тихо дощ над землею шумить.
Верби густо сплели свої коси,
Поклонилися чистій воді,
До схід сонця з’явилися роси,
Жайвір пісню піймав угорі.
Із – за хмари проміння червоне,
Освітило весняні поля,
Хоч квітневе повітря холоне,
Та тепла вже чекає земля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415185
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Характер, мов сталь, гартувався в житті…
Бувало лягали сріблясті сніжинки,
Вже мрії не ті, і роки вже не ті,
Хоча попереду мрійливі хвилинки…
Косив я траву і зерно молотив,
Полов буряки, коли сонце в зеніті,
Я просто тоді усміхався і жив,
Сіяло життя у рожевому цвіті.
Літа не стоять, а рікою течуть,
Ніколи й нікому вже їх не догнати,
А нам залишився назначений путь…
Ми маємо жити, радіти й чекати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415184
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Більш, ніж інші,обіцяти
Всім старався Гриць Носатий.
Дурять нашого всі брата.
Люди ж вірять. Що й казати. –
Став Носатий кандидатом
У місцеві депутати.
- Ви мені п’ять років дайте, -
Годі край буде впізнати!
Люди ж вірять. Що й казати.
Все, що просиш, можуть дати.
Згодом нарід каже інше:
- П’ять – то мало. Треба більше.
Так накравсь, що доведеться
Років «сісти» аж на десять!
Судді ж теж із серцем люди:
- П’ять так п’ять. Нехай вже буде …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415252
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Медова патока край горизонту
Заплетена між хмарами лозою винограду.
Ще спалах, другий – й ранку в нагороду
Світліє небо, меду того пристрасного радо
Злизнувши сонячного. І гарЯче
Ярило в безліч хвиль, хвилин пірнуло із безодні
І засвітило море, геть незряче
У мороці ночей. Прокинулось воно сьогодні,
І діаманти сяяли у хвилях,
Рукою щедрою розсипані, як в казці,
Думки порочні і бажання змили
У плоті сонячній, цнотливій, у вогненнім щасті.
Цей ранок щедрий виноградом стиглим,
Пахучим цвітом неймовірних квітів – снів пізнання
Всю землю обгорнув, і теплі хвилі
Вітали день прийдешній, що прокинувсь на світанні.
Як ілюстрація – моє фото «Світанок на Адріатичному морі», Хорватія, 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415169
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Відбитками на дзеркалі дахів
Душа моя застигла у польоті.
Мов зграя в вись спрямованих птахів,
У сонячній яскравій позолоті.
Ніхто спинить не в силах той порив,
Що пострілом пронісся блискавичним,
Тепла багрянцем жили напоїв,
Свій вектор спрямувавши по дотичній.
Десь там зомліле місто давить смог,
Проблеми колять мозок гострим вістрям,
Вкінці чека безславний епілог.
Зроби ковток хоч свіжого повітря.
Таким здається крихітно малим
Людський похмурий світ, що повен злості,
Коли над еліпсоїдом земним
На крилах вітру розтинаєш простір…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364769
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 03.04.2013
Коли горе зустріне з обіймами,
І життя моє випаде зливою,
Всеодно я залишуся сильною,
Всеодно я залишусь щасливою!
Нерви точно з заліза не сковані,
І душа без щита захищається,
Та терпіння є нам подароване -
Все для чогось в житті відбувається.
Фотографії давні порадують,
Доля в них як нікому всміхається.
І за все, що було, я подякую -
Все для чогось в житті відбувається.
Завтра злива ущухне на пристані,
Після зливи усе розпускається -
Пам'ятай цю нескорену істину -
Все для чогось в житті відбувається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414565
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 03.04.2013
коли народилась людина –
Бог сказав їй:
…дитино,
нічого не бійся,
Я буду з тобою
скрізь і завжди –
упевнено йди…
а щоби сумніви міг побороти
і доказ Моєї присутності
неодмінно знайти –
щоразу, коли озирне́шся ти –
поруч із твоїми слідами
побачиш Мої сліди…
упевнено йди…
сину...
…пішла людина
стежечкою у траві:
пі́дтюпцем, пі́дско́ком,
безтурботним кроком…
веселі джмелики
і метелики
медозбо́рили у її серці
і голові…
йшла-ішла – підросла
і подумала ненароком:
«…зажди,
чи справді поряд
із моїми слідами -
помітні Його сліди?...»
огляну́лася упіво́ка
і побачила
обіч відбитків од ніг своїх
два Божих сліди – чітки́х і надій-них…
безтурботно
стебелинку в зубах затисла
і далі собі пішла…
і так щоразу:
хоч прямо іди,
хочеш, звертай куди,
лужком-бережком,
чи самим краєчком води –
оглянешся, а за тобою слі́дом
за́вжди чотири вірні сліди́…
…аж якось настала
сіра днина,
і пробила
важка година:
прийшла до краю пустелі
людина…
…обминути пустелю?
але до Мети
конче треба її – пустелю –
навпростець перейти…
іди…
за тобою – чотири сліди…
маєш сумніви, може?..
озирнись: оті два – твої,
а обіч іще два –
Божі…
пустеля мертва,
пустеля безводна…
удень – пекельна,
уночі – холодна…
важко і страшно,
та мусиш ти,
людино,
пустелю свою перейти…
людина постояла
на краю
і у безвість пустелі
рішуче пішла –
сміла
і певна Бога була…
…піски і піски,
як віки́,
засмагло-лиці –
ні де́ревця аніде,
ні криниці…
голод і спрага –
хоч би ковточок водиці…
до решти змучившись,
озирнулася з відчаєм проти ночі –
а на пісках жагучих
два власних
кволеньких слідочки –
Бога поруч нема…
людина
серед пустелі – сама…
що тут робити –
лягати вмирати,
чи йти…
ногу за ногу плутано переставляти…
падати і вставати…
зовсім утративши сили –
повзти…
обра́зу і відчай
у серці
людина перемогла –
якось пішла…
врешті,
скінчилась пустеля –
чиясь
випадкова оселя
подорожнього прийняла:
зігріла,
нагодувала і напоїла,
окраєць хліба
у дорогу дала…
перепочила людина,
ожила́,
стежку свою упізнала
і дальше поволі пішла…
…довго мере́жилися стежки,
зацвітали і обсипались плодами садки –
людина упевнено йшла,
про пустелю свою
і не згадувала…
не озиралася позад себе,
бо не мала такої потреби...
якось же із цікавості,
чи жартома,
голова
напівобернулася ніби сама
і глянули очі туди,
де, звичайно ж, мали б стелитися
два самотніх
людських сліди –
О!.. – вирвався подив щирий,
бо слідів
стелилося слідом –
знову
чотири…
і сказала людина: – Отче!
я дорікнути Тобі не хочу…
але
за півкрок до загину,
у найважчу мою хвилину,
серед пустелі безплідної
Ти самотою мене покинув…
умираючи без ковтка води –
я озирнувся з надією,
і за собою побачив
тільки два мої,
безпорадні і кволі, сліди…
«…людино,
люба Моя дитино…
сину...
були надаре́мними відчай і страх:
озираючись у пустелі
без надії і без води, –
ти узрів
на пекучих її пісках –
тільки Мої сліди:
на той час –
Я давно уже
ніс тебе
на руках…»
01.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414785
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Коли весь світ проходить повз,
Коли навколо ні душі,
Стан - наче діє вже наркоз...
З тобою Ангели й... вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414899
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Життя моє без тебе - не життя,
Як я радію від краси твоєї,
Як прагну я священного злиття,
Бо я давно назвав тебе своєю.
Ранкове сонце сходить в небесах,
Пливуть тумани тихо над рікою,
Ти вже не спиш, не спить твоя краса,
А я любуюсь казкою такою.
Моя царівно, світе чарівний,
До тебе завжди я на крилах лину,
Тебе люблю, бо я навіки твій,
Моя красуне, рідна Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414872
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Я не ходив заморськими шляхами
І їхніх блюд я теж не куштував,
Маленьким будучи, горнувся я до мами,
І так, як всі, сухарики жував.
В грабовім лісі надував легені,
Збирав гриби, горіхи лісові,
І козуби робив, немов кишені,
І пас корів раненько на зорі.
А ввечері, коли на захід сонце,
Вечеряти сідала вся сім’я,
І зорі заглядали у віконце,
Читала мама тихо «Кобзаря».
Коли були у хаті вечорниці,
Частенько вишивали рушники,
В три голоси співали, як годиться,
І слухали Шевченка залюбки.
Хотілось жити, бо душа співала,
Це було щастя, чи дитинства час,
Співали солов’ї, садки буяли,
Така краса, напевно, тільки в нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414928
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Колись прийду до тебе в твої сни,
Коли прийдеш у сні до мене. Може.
Якщо знайдеш те почуття вини,
Що заховав у пам”ять. Якщо зможеш.
Як щось завадить в цьому ще житті,
Не переймайся, сни живуть бо вічно.
А в іншому не буде пустоти,
Що ранить без ножа, що так калічить.
А ніч – привітна й тепла, як і та,
Що квітла й миготіла світлячками,
Й співала поруч в потічку вода.
А нереальні дні здавались снами.
Я не прийду до тебе в твої сни.
Не тішся вже тепер моїми снами.
Розвіюють тумани вітряки
(Чи пам”ять) над безвинними полями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414986
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Два серця. Рідні. Разом – двійко,
Що тануть від великої любові.
Вона – солодка й трохи гІрка,
Аж до бурління у судинах крові.
Два серця – і такі тендітні!
Вони – гарнюні, все у них – до ладу.
Не стримаюся – спалює їх, бідних,
Моя любов до цього шоколаду!
На фото – ласощі у львівській шоколадній кав”ярні.
Дуже смачні, скажу я вам (хоч і недешеві).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414584
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Ох, що за березень – замети й кучугури.
По пояс вгрузла біля дому. Сміхота!
Застрягли на дорогах важкелезні фури.
Чи то зима? Чи то весна якась не та?
Пішла по воду – разом випхали машину
Із дядьком добрим, бо застрягла б назавжди.
А сніг ішов, і мів, і сипав безупину.
Природа сплутала – чому, коли, куди…
Ось гори снігу висотою з вежі й мури.
Але радіє снігу купам дітвора.
Зима не відлітає – дні такі похмурі.
Та все ж збирається піти. Весні – пора!
Тепер вдягаймо резиняки чи калоші,
Купляймо весла, і човни, і вертоліт.
Бо замість звичної замерзлої пороші
Прийдуть потоки, що затоплять всенький світ.
А перехожі на дорогах піруети
І різні па викручують ногами, аж!
Не переймаються лише одні поети –
Бо ж тема є для віршів. Це ж такий кураж!
На фото – вид з мого вікна. І це – кінець березня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414309
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Осиною, колышущей ветвями,
Иль осокой круг пруда обернусь,
Чтоб, споря с ветром, властвовать над снами,
Закинув в тучи вековую грусть.
Дождем сойдут над маковым раздольем
Изнанки слов, похожих на овец,
Униженных, отпущенных на волю,
Слов, содранных кощунственно с сердец.
Той кровью или лепестками маков
Засыпан пруд. Осина, шелестя,
Смотрела, как над нею ворон плакал.
Над чем? А ветер ей: - Не зря, не зря…
Под тенью крыльев – бархатные листья.
Украден был туманный кем рассвет?
Лучами солнца все равно пролиться
Ему судилось. Как и сотни лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413875
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 02.04.2013
А ти – мої світанки вже далекі,
Загублені у затінку смереки.
Прошу, весна, на крилах хай лелеки
Повернуть мрію золоту.
Коли пройдуть морози і тривоги,
До серця твого прокладу дорогу.
Знайдуться в травах згублені шляхи,
Де нам співали ранками птахи.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
Приспів:
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
Летіла на вогонь та обпалила,
Необережна, ті тендітні крила,
Що несли по шляху, немов вітрила,
Крізь біль, і сум, і темноту.
Та в смерекових вітах – знов світанки.
Стрічаю їх, кохання твого бранка.
Ромашки шепотіли серед трав,
І в очереті спав принишклий став.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
Приспів:
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413571
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Погожий ранок –
вірний талісман:
хай береже
чутливу світлу душу
від непогоди і розчарувань,
що трусять ніжне серце,
ніби грушу…
Я променем
порадую твій зір
і свіжим вітром
вушка полоскочу.
Все буде добре!
Усміхайся!
Вір!
Бо хто сказав,
що під склепінням зір
є неможливе щось,
якщо захочеш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270142
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 02.04.2013
* * *
Люблю пісні —
і радісні, й сумні.
Людей люблю,
і щирим — щиро вірю.
Останній
необірваній
струні
ДОВІРЮ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412357
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 26.03.2013
* * *
До всього треба дотику душі —
корінням — в землю,
крилами — у небо.
Де вічний пошук,
там нема межі.
Там вічний рух —
життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412355
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Як добре серце вільне мати
Від болю і образ гірких -
Весь Всесвіт хочеться обняти,
Затримавши глибокий вдих:
І гілочку, що затужила
За ясним сонцем у дощі,
І квітку, що свій цвіт закрила
Від дуди-студи у дворі,
І дідуся, що йде і вуса
По-молодецьки поправля,
І згорблену стару бабусю,
Й кульгавого рудого пса.
Як добре вільне серце мати,
Що, мов те сонечко, блищить,
Котре навчилося співати,
Навіть як день у день дощить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412322
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Ох, ця сива зима,
Гірше неї нема –
Іще й досі стоїть на чатах.
Не пускає весну,
На кохання рясну,
Погулять не дає дівчатам…
А була ж і вона
Не завжди крижана
І хмеліли від неї хлопці,
Я і сам з нею жив,
Своє серце лишив
У маленькій її долоньці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412109
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Стомилось місто, набігає вечір,
Небесне покривало у зірках,
Хмари на схід гуртуються до втечі,
По небу вибирають собі шлях.
Ліхтарики виблискують лукаво,
Освічують закоханим путі,
Гойдає віти вітерець помалу,
А зорі сяють, наче золоті.
У кожнім домі вікна засвітились,
Що не квартира – звичаї свої,
Тут можна сокровенним поділитись,
Теплі слова почути від батьків.
Вечеря в домі, радісна родина,
Кохання тут і пісня, чи сльоза,
Яке ж то щастя, як сім’я єдина,
Тоді і радість в домі воскреса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412095
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Два нумізмати у «Старому місті», не включаючи жінок за сусіднім столиком
Пані та панове, описане нижче, трапилось цілком випадково. Настільки ж випадково, як моя вівчарка Ельза побачила сусідського котика і з того видива вчинила олімпійський стрибок через хвіртку. Так ось, я мав щире бажання показати ново-придбані рідкісної емісії банкноти 1902 р. випуску, ще за бабці Австрії, своєму доброму другу Богдану Івановичу та поділитися непересічною інформацією з ним. Він йшов з бутельками води від освяченого джерела, я йшов вниз – навпроти. І швидкість нашої ходьби була рівносильна зустрічі майже біля, не біля бочки з квасом, а біля кафе «Старе місто». І ми, як поцінувачі всякої старовини, за певним винятком, не змогли піддатися очевидній нагоді, підсиленою моєю пропозицією «вступити».
Всілися, пані офіціантка, без офіціантської посмішки, затрималася дещо довше, ніж слід, аж слід її вже простигав. Якщо б не моя колекція (банкноти були у альбому історичної тематики), ми б встали геть із фуком. Але нас затримали паперова Австрія і винуватий вигляд означеної пані О. – дві жіночки, що сиділи за сусіднім столиком через прохід були більш вибагливі, ніж ми, тому й кухня довше вислуховувала їхні замовлення. Богдан Іванович подивився на двох відвідувачок середнього віку і на вхід у праве крило залу, в якому ми сиділи (а порядні чоловіки не ходять у ліві крила), пригадав юність, в якій бачив аналогічні двері. Проте такий стиль дверей був у вході до коров’ячої стайні, схоже, як у ковбойських фільмах. Нехай, мода є мінлива, як і жінки. Нам принесли 2К – на цей раз дві канапки домашні, хоч я абсолютно певне, що готували їх на кухні, салат, великий і смачний – один на двох, треба бути скромним (Катехізис пише, що переїдання – один з перших гріхів) і 15 по десять грам «Неміроф». Двом жіночкам не юного віку принесли цілу пляшку шампанського, але вони не спішили її відкорковувати і чого там ще немало. Богдан Іванович дійшов у гортаннях до Сербії 1941 р.: на лицевій стороні у кольоровому вигляді зображена рум’яна пані з доволі привабливими обличчям. «А якби вона сиділа біля нас, - мрійливо промовив мій друг. – вона б жартувала з нами». – продовжились усміхнені розмірковування. «А може б сказала, що ми аморальні». – перестрів його перспективи я. наступна пані на банкноті номіналом 100 франків Бельгії 1939 р. була ще кращою (вельми приємно, коли очікують такі сюрпризи) – у повен зріст і «дуже мало вбрана», як би коректно сказали у часи тієї банкноти, на якій був розміщений шедевр фламандського художника. Так ми і позачергово сьорбнули за «мало вбраних дам». Одна тема змінювала іншу, у банкнотах і у спогадах. Богдан Іванович розповів сумну історію про чоловіка, який від осені, коли яблука вже у ящиках, не з’їв жодного доброго плоду. На зиму в ямі ховав добрі яблука, підійде, подивиться, якесь почало гнити, вже має руденьку плямку, обрізав її та й з’їв. І так у тому ж дусі – завжди поспішав з тими, що вже почали псуватись. У римо-католиків великодній піст (на час зустрічі у християн східного календаря посту ще не було), обрали Папу (білого – як Бог людину сотворив), то я розповів бувальщину про постні страви. У «польську страсну п’ятницю» мій друг і його дядько, дружина якого активна полька костьольна, женуть самогонку. Пані в хаті нема. То два хлопи мусять періодично про бувати, що то звідти ллється. Зі слів мого друга: «Лиш ми влили по тіцьково, но до писка хтіли-смо взяти, як заходит отець Ян: «Йой! Шос то є?!», дядько мого друга, теж пан Богдан гречно і поважно відповів: «Слава Ісу! Отче Яне, а вона не масна, вона не жирна».
Приблизно у той час до двох жіночок приєдналася третя значно молодшого віку, не більше чверті століття, не масна. Розігріта поспішанням, вона зняла куртку, так, що аж притягнула мій погляд. Аж тоді вона почали відкривати Шампанське, на що ми вельми уважно спостерігали з певними коментарями – піротехнічної оказії не сталось, але бахнуло. Та невдовзі молода пані одягнула куртку, очевидно, шампанське мало її зігріло, треба було брати приклад з нас по міцності напоїв. То вже і мій погляд менше відволікався – куртка, як куртка. Богдан Іванович розповів, як не так давно був у Тернополі (їх возили від церковного хору на якісь святошні співи), вже після офіційної частини і певного частування, чекають на всю іншу делегацію в холі університету. Бачить, йдуть дівчата афро-українки (з точки зору дурноватої толерантності шкідливій денаціоналізації), підходить, перепросив, повільно питає, чи не мають, може, яких монет зі своєї країни. Зупинились, повільно сказали: «В мене нема». І мій колега зробив такий висновок: «То всяка лінива наволоч (можливо й він інакше сказав), що живе тут роками і не хоче сказати по нашому, а та во, чорна, як смола і відповіла, як треба». Я ще запитав, чи файна була. «О, так…», - одержав я багато значущу відповідь і показав дві дуги дещо нижче своєї шиї. Вжне був час покидати «Старе місто», ми вирішили піддатися жіночкам у змаганні по часі сидіння. Їхні 750 шампанського було все ж таки більші.
На запрошення мого друга, я зайшов ще до його помешкання. Його пані подивилась на нас дещо підозріло і кудись пішла – що їй вмішуватись до справ нумізматичних. Зазначу, ми вже не пили ані дві краплі. Я мав естетичне задоволення від чергового споглядання його колекції. Навіть «акула» - так він назвав мене в контексті боністики, бачила декілька банкнот, які ще не лежать на дні її сховищі. Акула, хоч більше любить жінок, але на 10 злотих 1986 р., які чомусь дуже рідкісні, такий чоловік - що там казати, не маю його у колекції. хоч плач! Але, щоб акула не плакала, він подарував їй 500 франків. Гарбуз акулячої колекція Африки став на зернину більшим. То нехай той гарбуз росте ще. Отож, за зростання, пані та панове…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412038
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Спокуси йдуть до людства, наче спами.
Та той, кому не зломить душу світ,
Хто бруд почистить, що налип роками,
Поставить антивіруску на вхід,
Здобуде те, що описати трудно:
Не миті щастя – вічну благодать!
Дай Бог, покинуть путь широкий, блудний,
Про праведний, хоч і вузький, подбать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412028
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Сначала было забавно, сначала было азартно,
Когда снежинки ворвались в конце задорного Марта...
И закружили метели, и навалило сугробы,
Ну это так, не для фарсу, а не расслабились чтобы.
В полон забрала простори, тепло і сонячність з півдня.
Сказавши: «Добро здоров'я, я тут забулася спіднє.
Я тут забулася розум і що Весна має бути.
А ми почнемо спочатку, а ми продовжимо Лютий!»
Опять вернула морозы, опять же холодно стало.
Ну я сначала намеком, потом сказал: «Ты достала!
Іди до себе на Північ, керуй своїми снігами,
А ми вже хочемо сонця і нот весняної гами.»
Она же словно не слышит, и диверсантов бросает.
Мені за неї не зручно і якось совісно, навіть.
Мы ей простим, эту шалость, не упрекнем, если честно.
І у обіймах коханих – перезимуємо Весну.
Муз. сопровождение, аранжировка: Максим Убей-Волк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411737
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
- Ще раз будете сварити,-
каже враз Настуська. –
Я свої збираю речі,
йду шукати бузька!
В тата й мами круглі очі:
- Що за бузьок? Ще раз.
- Той, що вам мене приносив.
Хай тепер забере!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411667
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
* * *
В задумі "котики" і ти…
І досі в кожнім слові
не умовка весни мотив –
б’є джерело любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410512
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Пошив сорочку в долах Весновій,
Зняв реманент у Лютня та вудила.
Одів хомут на себе Лобогрій:
По крутосхилах тільки засвистіло.
Збудив в саду закоханих птахів.
Погнавсь в долину вдалеч очманіло.
Попив водиці з джерела й струмків.
Розкинув руки в лузі захмеліло.
Трава збуяла наче у маю,
тепло з долини просто струменіло.
Ох, заспівали ж птахи у гаю,
аж в синім небі навстіж розвидніло.
Упав в долину дивом небокрай,
в гаях і долах раптом завесніло.
Приліг на груди річки водограй,
проміння в хвилях наче ошаліло.
Наповнив груди повні весногрій,
зі всіх усюд мелодія бриніла.
Найвищі ноти в пісні неземній,
В обіймах щемом весну закадрили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410381
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
За горизонт сідало Сонце,
Заливши маревом поля.
Вже скоро у твоє віконце
Загляне сон, моє маля.
І будеш ти спокійно спати,
Бо завжди поруч буду я
Твій тихий сон оберігати,
Моє дитя, любов моя.
Зростеш, підеш у світ стежками
Але у серці назавжди
Ти колискову тиху мами
Через життя будеш нести.
І своїм діткам в захід Сонця
ЇЇ співатимеш не раз,
Біля відкритого віконця
У тихий підвечірній час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400456
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 19.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2013
(Лесі Геник)
сьогодні
луги мої пахнуть
некошеними
прив`яленими «на пні»
сіна́ми
і гречаною кашею
з пряженим
у печі молоком…
спека
тремтить понад схилами
невловимим
прозоро-блакитнуватим димком…
так і хочеться:
до дрібноти
змаліти,
оселитися
між пелюсток
невибагливо-ситцевих
лугових квіток
чи,
розкинувши руки, впасти
й розбитися…
закотитися
поміж трав доплі́чних
правічних
безслідно зникнути…
поєднатися
з ду́хами
луговими
чистими –
невелеречистими
і більше
ні з ким не знатися…
не йти
і не вертатися,
не зарікатися-одрікатися
…у при́хисток мій
під грушею-дичкою –
метеличок теракотовий
прилетів,
на передпліччя
літньо-оголене
делікатно всів:
Хто ти!..
гостю мій несподіваний –
помаранчево-теракотовий!..
розпорядник тутешніх життів?..
щось
сказати хотів?...
30.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347302
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 19.03.2013
прикладаю до себе вухо:
наслухАй!
уповільнивши подих:
слухай…
побачиш Бога у собі́ –
вухом…
епоха техніків
одійшла:
починається ера Духа
…летить Ра́дова
з гір донебесних –
кисе́листо
розступаються
кам`яні береги́:
радість така
Ра́довій –
до снаги!
сила гірської води
геть змітає
глибасті сліди
за Конем Залізного віку,
стирає кинджальні карби-зарУбки…
рве, як оброті,
гатки й мости
ти –
залізо-бетонно-відлите,
віджите,
вишло, як Афродіта,
але не з піни морської,
а наче з опалуб-ки
аляповатої
заводської –
і намагаєшся вчити,
як душу Живу знайти –
за допомогою м`ясорубки…
слухай:
епоха техніків
одійшла -
починається ера Духа
19.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378761
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.03.2013
Іду до лісу, що притих – не дише,
Як вояки завмерли грабчаки,
Гіллям тихенько вітерець колише
І заячі видніються сліди.
Берізка притулилася до дуба
І віти заплелись у кісочки,
А дуб красуню поглядом голубить,
Цілуючи тоненькі гілочки.
Сніг шурхотить, виблискує на сонці,
Сороки скрекіт засипає ліс.
Сніжок дарують хмари, як гостинці,
І небо виглядає з-за куліс.
Кора потріскує на сивому морозі,
Сніжок периною лягає на кущі,
Сліди тускніють в сніговій дорозі
І чорний ліс у білому плащі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410371
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
(gala.vitі...)
моє
тіло
лісом бігло
весело –
так воно рухові
тому
раділо!
маршрутом знайомим –
вирвалося, урешті,
із дому:
так воно руху
того хо-тіло…
а душа,
певна
само-розумності тіла –
взяла
свідомість мою
на кри́ла,
підняла,
лагідно обійняла
і всередину себе самої
впустила:
удвох-разом
вони полетіли:
не низом,
і не вгорі,
а в самій
пло́ті Часу –
у
Часово́му Просторі…
неймовірна «плоть» часова́ !
на дотик
пластично-тривка…
несказанно краси-ва!
змішано двокольорова така:
наче небесна синь весняна,
ні, не синь – бездонна голубизна
і білизна́ –
м’яко і тепло молочна,
розводами змішана
і до решти спресова-на…
водно́час – летка…
туманна…
не пружка́,
не ворушка́…
наблизишся –
наче безкраїй тунель
перед зором повільно світає,
Плоть Часу погойдується,
розріджується,
у сто́рони розтікає –
увіходити
дозволяє…
там,
у ча́совій глибині –
живі… ті-ні…
здалеку – нечіткі…
знайомі мені –
рідні такі!
споглядаю…
радість
непереда́вану переживаю:
наче світло живе
в одкритих долонях тримаю…
наче світло живе – п`ю і вдихаю,
наче світлом живим
себе – маю…
тіні поволі тануть,
тіні зникають –
я…
ні, не букет, але сніп ромашок,
обіру́ч обхопивши,
тримаю,
справжню вагу снопа
відчуваю:
атла́сність рома́шкових пелюсто́к,
на пелюстки
обтрусився подекуди –
жовтогарячий крихкий пилок…
запах вологий
живих квіток…
у Просторі Часу –
явно, реально стою…
сніп ромашок тримаю…
автобуса…
із райцентру… до дому…
(тоді… чи тепер?..) чекаю…
у містечку –
затрималась ненароком…
о… я ці ромашки впізна́ю!
…усього лиш за пару кроків:
зараз мені –
справжній!
у Часовому Просторі
десь так, у межах…
вісімнадцяти років
…а
у «домашній»
реальності даній -
самостійне моє тіло
лісом біг-ло:
обминали калюжі і бакаї́
лісової дороги
ноги –
самозрячі! ноги мої…
душа свідома –
неоддалік,
зверху над тілом
летіла…
веселе моє,
безна́глядне тіло
чоловіка
стороннього
випадком на стежці зустріло,
розминулося ввічливо з ним –
услід
НЕпоглядам навзаємним
пахну́ло чомусь на мить
ефірним
ароматом трояндо-вим…
тіло – бігло…
а ті,
угорі –
душа і свідомість –
обидві разом,
мало чи не з екстазом –
всотували у себе
пізньо-осінню вбогу красу:
із такою пристрастю
допалися
роздивлятися
попід соснами
у
світло-зелених розетках гладушника
зібрану
кришталево-алмазно-розплавлено-зо́лотобілу
крупнозернисту
передгрудневу росу…
діамантові сльози зірок небесних
нічних
холодним огнем
космічним креснуть*
у розетках гладушника,*
не до пори – ясно-зеле-них…
ні…
не вдається мені,
мушу, врешті, сказати –
хоча наближено змалювати,
передати
те
галограмно-об`ємне живе бачення…
схоже, та
неземна красота –
поза словесним
нашим
двомірно-інформативним
значенням…
24.11.2012
(*креснуть – спалахують; *гладушник-чистотіл )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379960
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 19.03.2013
* * *
Я до тебе в думах часто лину,
але час чомусь мене спиня.
Хоч би як тримався я за гриву –
навмання не гнатиму коня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410188
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
* * *
Поміж нами крига тане…
Доле, порухів не руш.
Хай горить свіча жадана
на взаємнім святі душ.
У серця струмує повінь.
Чаші повні, не гойдни.
Ставши на вівтар любові,
й крапельки не пророни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410187
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Я мріяла щастя привабити,
Всміхалась в хвилини сумні .
Хотіла душі своїй зрадити,
Щоб легше жилося мені.
У зорях воліла купатися,
Вбиратись в калиновий цвіт.
Від горя подалі сховатися,
Заповнити сміхом весь світ!
Бажала близьких обіймати,
Стрілою злітати в політ,
Щоб серденько ваше пройняти,
І в ньому залишити слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404211
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 18.03.2013
Сьогодні час заглибитися в себе,
Прикласти до душі фонендоскоп.
Чому сьогодні є така потреба
Перегорнути душу, наче коп
Гортає справу, щоб розкрити злочин?
Чом хвиля усепрощення пішла?
Бо посту Великоднього йде почин,
Тре... гідно стріть воскреслого Христа.
Люд кається... Росте, мов цвіт, сумління.
Бо жить без плями – сила замала.
Прости й мене, Ісусе, за падіння,
Яким тобі страждань я додала.
Прости мені за норовливість м́ою,
За кожен спротив мудрості твоїй.
Простіть усі, кому завдала болю.
Прощаю всім, хто спокій рушив мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409887
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Вона, раніше: «Дивна Сила Слова Твого… Я Твоїми словами кохаюся…»
Утратив силу враз чаклун-мольфар,
Втекла між пальців із дощем-водою.
Вже в усмішку її не всипле чар,
І пальцем не проведе під губою.
Збирає чудне зілля він між трав,
В надіях ще молитви духам мовить.
Який же демон міцність чар украв?
Бере меча, лук-стріли – йде на лови.
Він демона відправить у тар-тар
Й зкохається вона не лиш з словами.
Верне між зорей силу наш мольфар
… Її душі та тіла дивне орігамі.
30.07. 01.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354310
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 18.03.2013
Ти не сумуй, що віхола патлата
Порозкидала жменями руно...
Ще буде в небі райдуга строката,
Бузкова хвиля пирсне у вікно.
Ще у зворі́ смарагдового лісу
Заграє спів сатинових струмків,
Прудкого вітра, вправного гульвісу,
Приго́рне вільха жмутками листків.
Сповивши тіло в лагідні тумани,
Немов у пінне свіже молоко,
Зустрінеш біле марево світанне
Над бірюзово-глянцевим ставком.
І, напоївши пахощами рути
Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
Це так важливо істину збагнути:
Все проминуще і негода - теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
В даль веде нас єдина дорога,
По якій ми пішли у життя,
Рідко смутком лягає тривога,
Бо ще світить кохання зоря.
На узбіччя втікають тривоги,
Крізь провалля лягають мости
І щасливі життєві дороги,
Мають нас і надалі вести.
І за новим крутим поворотом,
Відкривається шлях до мети…
Відкидаймо життєві турботи,
Квіти й далі повинні цвісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410098
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Миска поливана повна борщу,
Із часником, але не із Китаю,
Кропу й петрушки туди накришу,
Разом з сім’єю я їсти сідаю.
З дерева ложка у наших руках,
Що не пече нам ніколи у губи,
Мудрість ростили діди у віках,
Цьому й сучасні навчаються люди.
Поруч є хліб, пампушки з часником,
Що запеклися в чарівнім рум’янці,
Мама покрила стола рушником,
Кожен отримав узвару по склянці.
Завжди родину гуртує обід,
Шану батькам варто завжди віддати,
Щоби у домі зібрався весь рід,
Треба обідати разом сідати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408956
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Розбуди мене пізньої ночі
Під легкий передзвін кришталю,
Зодіаків снують поторочі,
Їхній відлиск очима ловлю.
Відчайдушно тримаюсь за руку -
Лебедине надійне крило,
Від шовкової магії звуку
Тепле сяйво на душу лягло.
Сивий місяць задмухав лампаду
І під мантру космічну завмер...
Ти і я під дощем зорепаду
І чаруюча музика сфер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408951
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013
Березневі ночі дивоткані,
Затяжні рапсодії дощів,
У терпкому вогкому смерканні
Жар думок на порох перетлів.
Відзвучала джазовим оркестром
Сивопера сніжна далина.
Вічно юний березень-маестро
І його натхненниця весна...
І моїх незвіданих печалей
Мерехтливий бісер на щоці.
Горобині розсипи коралів
Догоріли смутком у руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408582
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Люблю слова я більше ніж жінок,
Вони не зрадять, бо звучать правдиво,
Слова не мають чорних сторінок,
В чесних словах завжди родилась сила.
Слова зігріють, спопелять, уб’ють,
Слова кохання вознесуть на небо,
У кожнім слові є незнана суть,
Та в ньому розібратись лише треба.
А жінка все планує у тиші,
Якщо набрид, а чи стомився просто,
Чи сів писати від душі вірші,
Як виникає враз потреба гостро.
Для неї ти втрачаєш зміст життя,
Вона тебе не хоче розуміти
І виникає враз передчуття,
Що краще одинокому пожити.
Коли ж кохання спопеляє двох,
Коли життя одне зелене поле,
Єдине небо, що створив нам Бог,
Тоді чарують і жінки, і слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399957
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 14.03.2013
У моєї весни
бірюзово-шовковий метелик
в оксамитових косах
заплутався. Легіт п'янкий
лебединим крилом
огортає замріяний скверик,
на вологій вербі
наливаються соком бруньки.
Для моєї весни
крапелинами вранішніх рос
вишивали сорочку
світанки смарагдово-чисті,
доторкаючи флейти
вустами, ручай-віртуоз
солодкавих мелодій
снував кришталеве намисто.
До моєї весни
мигдалева п'янка заметіль
заповзала за пазуху,
щоб заховатись од вітру
і на білих полотнах
її малював березіль,
виливаючи ніжність
свою у пастельну палітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406302
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Жіноче щастя не тривале ...
Я не чіпатиму красу,
Бо не підвладна вона часу,
Вона заплетена в косу.
У тугу кОсу життя -долі
І в кожен час сама своя,
Краса жіноча - аксіома
І найпрекрасніша - ТВОЯ !
Жіноче щастя не тривале ...
Це час висмикує його,
Це час все вносить корективи
Було , - і вже нема того.
Того, що радувало душу,
Що окриляло й до небес
Підносило на крилах щастя ...
Нема в житті вічних чудес.
Ідуть роки, міняють долю,
Дорослішають малюки,
Не потребують вже опіки,
І не тримаються руки...
Жіноче щастя не тривале...
Тривале тільки в одиниць,
Воно підвладне тільки сильним,
Підвладне лиш для щастя Жриць !
13.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299778
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 11.03.2013
Були в мене крила, я на них літав,
Були в мене крила, - тільки я не знав,
Я не знав, що з часом пилом припадуть,
Я не знав, що з часом у вись не знесуть…
У вись мрій сміливих без границь, без меж
Де гордо літають безліч юних теж.
Юних і сміливих, готових на все
І їм всім байдуже куди занесе
Їх попутній вітер, - тільки б висота…
Тільки б даль без краю, - тільки б широта …
Де ви мої крила ? - під пилом густим,
Де ви мої крила ? - окутав вас дим,
Дим буднів, суєт, - часу плин ріки,
А здавалось крила будуть на віки...
Не знайти, не взнати де вас полишив,
Де мрії, надії марно загубив.
По землі ходжУ я , висота ж зове
Може і чекають крила десь мене,
Може ще одіну, може полечу ? …
Та змінився розмір, - вже не по плечу
Оті крила юні… так, - всьому свій час
І мрій висота тепер не для нас.
Якщо є в вас крила, - то летіть у вись,
Щоби не жаліти про політ колись,
Якщо є в вас мрія, - то не зволікайте,
А вперто щодень її наближайте !
08.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305200
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 11.03.2013
(По мотивам произведений Сергея Томарова)
Цитаты:
«…Я веру в Бога потерял,
На запад двигался мой пульс,
А в темноте мерцал вокзал
С билетом недопитых чувств.
Остался только лишь глоток,
Я веру в напрочь потерял,
Но озарился вдруг восток
Допив, любовь я повстречал.»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407743
«Над бутылкой "Боржоми" недОпитой,
Плачет печень слезами кровавыми,
Через вену, иглою проколотой,
Она шепчет мольбами усталыми..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378262
«…Рассвет взошёл… беретом набекрень…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398048
«Коль есть в словах поэта искра,
И нежный слог волнует кровь...
А страсть брожения не скисла…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407378
----------------------------------------------------
НАБЕКРЕНЬ...
Пытался завязать я с верой в напрочь,
Рыдала печень: «Нету больше сил!..»
Я вместо пива пил «Боржоми» на ночь,
А вместо водки принимал «Карсил»…
Но всё же понял на десятый день –
Отречься я от веры не смогу!
…Рассвет взошёл беретом набекрень…
…Закат зашёл ширинкой на боку…
Лишь в сумерках - мерцание вокзала:
На Запад провожал я сердца пульс,
И печень с ним на парочку сбежала…
Вот крысы! Дался им Евросоюз!
Ну и катитесь, подлые иуды!
Ещё глоток – и забродила кровь…
Я долго в одиночестве не буду
И встречу привокзальную любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407995
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Знов небо насупило брови -
Січуть березневі сніги,
В зимовому хутрі діброви,
В пухких килимках береги.
В задумі плечисті Карпати
Тумани снують з рукава,
У соснах покинута хата
Чорніє, неначе вдова.
Вербицям наткали мережив
Холодні вітри крадькома...
Ох, березню!Знову не встежив!
Зима хазяйнує, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407968
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Напиши, позвони, отзовись...
Среди ночи меня разбуди...
Птицей синей во тьме появись
И без стука в мой дом заходи...
Ветерком свежим с моря подуй...
Белым голубем сядь на окно...
Для меня в печке угли раздуй,
Чтобы стало тепло и светло.
Мой email: я люблю точка ... ру
Телефон: три семерки 03...
Объявись, а иначе умру
До рассвета багровой зари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407765
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Люблю… у слові надто мало букв, хоча є дві тут «ю»: Тобі й Тебе, одну і другу. Чи то одну, не монотонну. Та краще візьму слів букет й Тобі я подарую. Із мудреців сказав великий хтось, як мислить, то існує. А мислю я Тебе в різноманітних сферах кіл реальності земної у вшир думок і відчуттями. Тут «я» і «ми» у параЛелях рим віршів і прози алегорій. У снах я мислю теж Тебе, та їх впізнати годі, бо сни не завше дружні є із нормами та логікою світу. Проте залишу пару місць, Ти теж, в резерві на автобус. Хай сяде там панянка Підсвідомість. А Ти і я, десь трішки й ми, умиємось росою трав нагір’я шпилів і крон високих.
Люблю… маленьке надто дієслово. Колаж, вінок і орігамі почуттів, вони бунтують до схід Сонця. Ти в сауну ідеш, я – в ліс. Оголимо ми тіло й дух, та знову одягатись треба. Візьми багряну тогу й більш нічого. Убір це королеви. Корона в Тебе є – багаття світле дхарм. І діадеми дві – на пагорбах величних Жінки…
Поклін ось мій, my Queen! Show must go on.
17.02.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407604
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Ви прагнете любові (Всім Богиням клубу до Свята Весни)
Ви прагнете любові, бо ж весна -
все воскресає! Лебідь й лебедиха
гніздо творять. Очеретів стіна
ховає їх від вітру і від лиха.
Одна турбота ділиться на двох –
любові лебединої початок.
Не заважайте! Хай дарує Бог
їм в нагороду зграйку лебедяток.
Ви прагнете любові? Час настав
і погляд Ваш на лебедях спинився.
Шепочуть щось привабливі вуста,
мабуть молитву? Я не помилився?
Ви просите кохання́, бо ж весна!
Любов в цю пору завше особлива
і Ви така божественно-земна,
як ця лебідка – це природне диво .
2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406946
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Не нервуйте сє, не траба
І най вас не душит жаба,
Бо то всьо є марний відок
Кажу вам, як прємий свідок.
Просто нервів не тра мати
Всьо спокійно тра сприймати,
Бо в життю всьо може бути
Хочета приємне чути ?,
Самі го творіт
Й тихо, - не кричіт,
Бо, як сильно кричите,
То якось воно не те.
І хто ж вас почує,
Як вена пульсує,
Як злоба з вочей,
Кому концерт сей ?
І зла довго не тримайте
Сторінку перегортайте
Тай йдіт собі далі
Без гніву й печалі.
Файне слово , - оптиміст,
А ще краще , - альтруїст
( Його провда призабули,
А багато і не чули ).
Без нервів тихонько
Тако полигонько
Твори добро всім
Й не думай об тім,
Що тє похвалют
Скоріш накричут,
А ти сприймай тихо,
На що тобі лихо .
Спокійно, панове,
Життє не нервове,
Якщо ми самі
Не в нервів в ярмі .
p.s.
Є моменти , коли траба
І твердо сказати,
Так сказати, щоб дійшло, -
Не конче кричати.
10.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400204
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 07.03.2013
Позитивні емоції,
То є з ліків, - лік,
Бо продовжують життя нам,
Продовжують вік.
Блокується негатив,
Блокуються болі,
Відходять на другий план
Різні примхи долі.
І душа перемагає
Ту тілесну втому,
Яку тягнемо щодень
З роботи до дому.
Відкривається очам
Неповторний світ,
Який вабить новизною
Кличе у політ …
Думку кличе у безмежність
Радості й добра,-
Благодатна, неповторна,
Безцінна пора.
Визбируйте позитив
У житті буденнім,
Наповняйте ним скарбницю
У тім незбагненнім
ЖИТТІ ! ! !
Для чого ми є ?!,
Щоб прожили, не пронили
Ми життя своє !
08.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336200
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 07.03.2013
Кілька кроків. Всього кілька.
Та назустріч. Кілька слів,
Тільки добрих, гарних тільки.
Не як Пушкін. Як зумів.
Кілька поглядів. Лиш в очі.
В них – лиш правда, чесність лиш.
Та для тих, хто справді хоче
Крок назустріч. Десь облиш
Всі образи за порогом.
Викинь страхи у сміття.
Вибирай одну дорогу
Для обох. В одне життя.
Всього кілька, пару кроків.
Та назустріч. Кілька слів,
Хай несмілих і коротких,
Та назустріч сяйву днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400119
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 07.03.2013
Як гріє нас приємне слово,
Як гріє погляд мовчазний,
Як гріє дотик, теплий, ніжний, -
На зустріч рух непоказний.
Краплина там тепла простого, -
Але як змінює нутро ?!,
Як входить нам у душу спокій,
Як напинається шатро,
Шатро від бід і негараздів,
Від смутку, болі і сльози,
Що проступає час від часу
У вигляді краплі роси.
Цей погляд, дотик, - безкоштовний
Просто такий він, - без ціни
Його не можна оцінити
Просто не має це ціни,
Яка вимірюється в чомусь,
Бо тут мірило лиш одне…
І це до тебе або прийде,-
Або підступно обмине !
20.12.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301721
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 07.03.2013
Змагання
Змагання пальців на коліні:
Маленький ринг, нема судді.
Глядацьке око не зустріне
Фінал змагань – рядки пусті.
Змагання пальців в бік коліна.
Вже королева ставить шах:
Не прохідні й міцні тут стіни.
В обхід, інакше – повний крах.
Змагання пальців над коліном:
Ніхто не бачить компромат.
Вперед, ще поворот наліво.
І ось, прихований там скарб.
Заздрість
Я трішки заздрю шарфу, чобіткам і шубі,
Ще більш отій панчосі на стегні:
Магніту сила!
Проте найбільша заздрість в чистім перелюбі
Звичайно, милу!
Мандрує в кожній тіла стороні.
06.03.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406811
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 07.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
На кінчиках пальців
З’юрмилась нечувана ніжність.
Вдихаю весну
Крізь пелюстя неписаних літер.
Тут сонце у танці
На гострім камінні наріжнім
І ми, Одинокий Втікачу,
І приятель-Вітер.
Допоки дорога,
Допоки потреба горіти,
Допоки тепла
Вистачає на рідні обійми,
І янголи дивляться мовчки
З неписаних літер –
В полонах і рамках
Ми все-таки будемо
вільні…
28.04.2011 (С)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256591
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 06.03.2013
На лекції із логіки усім так тяжко, нудно й сумно.
Ніяк не лізуть ті знання у сонні голови розумні.
Знайшовсь один веселий «кадр». Сміливо, вперто тягне руку:
- Спитать хотів по темі я про хитру логіку - науку.
- Питання хочу вам, професор, дать одне, проте незвичне:
Що може бути правильне і ні, логічне й нелогічне?
Старий замовк, всміхнувсь. Потер чоло: - Ну й дали ви завдання!
Та я вам також, хлопче, відповім таким собі питанням:
- Скажіть, скоріш купують шубу тій, що мерзне часто дуже?
Чи все ж дарують тій, з котрою ох як часом жарко, друже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406449
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Нос потёк, не лезу в брюки,
Ухилял налево муж.
Не плывёт богатство в руки,
Очумелые к тому ж.
Снегу много, солнца мало –
Называется весна!
Ноготь только что сломала…
Что ж такое, мать честна!
Этих поводов, как грязи -
Так и ходят по пятам,
Только им ни в коем разе
Верховодить я не дам!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406320
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 06.03.2013
У першу суботу весняну, в читальному залі Чортківської центральної бібліотеки відбулася міжобласна поетична зустріч «На порозі весни». Поріг виявився дещо засніженим, але проміння весняного сонечка уже не за горою. Дехто з гостей міста приїхав швидше, тож була змога показати фотовиставку фахівців і аматорів – близько півтори сотні робіт, яка щойно відкрилася у попередній день. Даний захід був непересічним тим, що окрім представників міської газети «Чортківський вісник» – редактора Ігоря Лукасевича та Ірини Брунди – кореспондент і поетеса, нам приділили увагу кореспонденти Чортківського радіо – Людмила Опала і обласна газета «Вільне життя» - Аня Золотник. Ведучі – Ярослав Дзісяк (Дорожний) та Олександра Наконечна розпочали творчу зустріч, на яку зібрадися більше трьох десятків не байдужих до поетичного слова, вітаннями з весною. І навіть з Новим роком. Адже, як зазначив Ярослав, у давні часи у наших краях початок року відзначався з приходом весни, нового циклу життя природи. Першою виступила юна авторка зі світлом щирої усмішки, студентка Чортківського інститут, яка викликала асоціації із юною весною – Мар’яна Магега (Марамі). Опісля привернув увагу слухачів дует дівчат Марія Серафінчан та Каріна Помазан. Нещодавно Марійка, майбутня представниця сфери Гіппократа, випустила першу свою поетичну збірку із філософською назвою «Забуті думки вічності». Виступи дівчат змінив молодий автор, теж студент нашого інституту, вже відомий поетичному товариству Роман Король. Ярослав запросив до виступу гостю, що подолала найдовший шлях із Хмельницького Інну Гаврилюк, яка поетичною поставою спрямовує думки до втілення музи Евтерпи.
Бібліотекар Олександра Наконечна представила усім присутнім папку, у котрій вміщені матеріали і окремі світлини наших заходів, адже нещодавно, нашим літературним зустрічам у бібліотеці саме такого формату, виповнився рік. Ярослав представив диск «Чортків. Сонячне гроно та гості промені», де вміщені короткі відомості про авторів, їхні вірші та всі фото від першої зустрічі 13 листопада 2011 до 8 грудня 2012 року. Почувши молодих нових авторів, із розлогим виступом вийшов Володимир Погорецький – редактор всеукраїнського альманаху «Золота пектораль» (нещодавно у Києві відбулося святкування 5-річчя журналу), тезки нашої літ.студії – «Сонячне гроно», член Національної спілки письменників, прозаїк та поет. Інформація про нашу зустріч є на сайті «Золота пектораль» - http://zolotapektoral.at.ua.
До нас вперше приїхав автор із сусідньої Борщівщини – Олександр Буй Олекса Терен), який привернув увагу щирістю і простотою своїх віршів. На літературному зібранні були не лише творці поезії, а й живопису, хоч цього разу промениста Анастасія Обшарська більше зосередилась на власних творіннях Слова. Олександра Наконечна повідомила, що ще наприкінці минулого року вийшли з друку «Мандри сторінками газет» – збірка публіцистичних статей Ярослава Дзісяка за останніх чотири роки, де окрім історичних тем, є ряд матеріалів на літературну тематику. А Ярослав зауважив, що саме 2 березня виповнюється 95 років від першого звільнення столиці Києва від російських комуністичних окупантів-ленінців, які в лютому 1918 року вчинили жорстокий червоний терор в Україні. Це дійсно наше свято нашої держави, на відміну від ряду нав’язаних святкувань.
Чи можна читати мовчки? Можна, якщо це витончена поезія тиші та вітру Ірини Брудни, вона озвучила свою чергову поетичну збірку, яка так і називається «Якщо мовчки». Людина, яка може мати Оскара за кращу декламацію гумору та вже має ряд досягнень – це Орест Чоловічок з Тернополя, потішив нас своїми новими творами. Уперше до Чорткова завітав Богдан Манюк – директор школи у Підгайцях, філолог, творець щирої поезії. Ми мали змогу відчути тепло сонця і приємну свіжість весняної стихії, адже до нас вийшла «Жінка в обіймах вітру», як називається одна із численних прозових і поетичних книг Раїси Обшарської. Серед поетів є теж снайпери, то Ярослав представив поетичного снайпера – влучного пародиста Миколу Базіва з Гусятина, переможця рядку конкурсів та фестивалів. Цього разу на рідну Чортківщину приїхав з Тернополя Богдан Кушнірик – людина з поетичним оформленням лірики та гострих кутів нашого суспільства. Довго утримував запальне слово гарячого серця чортківчанин Георгій Хадзарагов. Наші щирий гість із Копичинець, Михайло Тара бій, людина з чутливою душею, через брак часу дещо менше озвучив свої твори із привезених ним книг. Молодий Андрій Колодій читав твори, написані тепер, і повернув нас в історію романтичної юності – до віршів 1980-х років. Ярослав представив жінку, яка вміє привернути увагу навіть на третій годині зустрічі – полум’яна словом і серцем Наталя Омелянівна Мацелюх, вчитель початкових класів, завуч школи №7, знана у краю людина. Вона звернулася до присутніх зі щирими емоціями, одержаними в час зібрання, виокремила кількох своїх вихованців і зачитала декілька проникливих віршів. Як постскриптум, із резюме до залу звернувся Андрій Базалінський, людина непересічного мислення і бунтівної сутності. У залі були присутні також Ярослав Свистун із філософськими міркуваннями (на цей раз мовчки), завідувач міської бібліотеки Наталя Волчаста, студент Степна Флекей, голова чортківського ВО «Свобода» Іван Калакайло та інші партійці, за сприянням яких була проведена обідня частина заходу, за що усі вельми вдячні. На завершення Ярослав прочитав свій весняний катрен:
Сварог гукне зі сну Перуна
І ластівкам відчинить неба двір,
Летять й одвічні пишуть руни
Між Сонця променів і світла зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405990
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Не исчезай!
Придуманные мной черты
Вдруг стали жизнью.
Не исчезай!
Откуда же явился ты,
Зачем, скажи мне?
Не исчезай!
Всю жизнь перевернул за миг
Мою и мысли.
Не исчезай!
Я не хочу, чтобы затих
Источник жизни.
Не исчезай!
Ведь я тебя, как свет, нашла
В тоннеле темном.
Не исчезай!
Ведь я к тебе с молитвой шла
О самом добром!
(Стихотворение написано еще в юности)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399828
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 05.03.2013
Із римою, із ритмом, - без душі,
Без слів, що не зросли із серця,
Сухе бадилля, сіно, - не вірші.
(Хоч сердься ти, поете, хоч не сердься).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401103
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
Хай роки біжать без ліку –
Осінь у житті, зима.
У віршів немає віку.
І в поетів теж нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400120
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Самотність – це константа. Присуд, мабуть,
Найвищої судової інстанції.
Позначено на долі дивній мапі,
Ще й з випискою (нащо це?) квитанції,
В якійсь хтось там зазначив: Винна! Винен!
І штамп поставив ще на пам”ять з гуркотом.
А кров фреоном у судинах стигне,
І час сховавсь в куток з мишачим шурхотом.
Колись – удвох. Та вже втомилось. Збігло.
Самотність вдвох – хіба то щастя зоряне?
А мужність мати тре” велику, бігме,
Щоб перейти це поле переоране,
І не страждати, вдвох чи поодинці
Подушці довіряти розпач. В сторони –
На схід і захід. Чистій щоб сторінці
Довірити СВОЮ самотність. Скорену.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401536
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Не заламывай руки, когда многоточье –
Между строк. Между губ. Между слов.
Когда ветер уносит в заоблачность строчки
Ненаписанных песен. Костров
Незатушенный пепел, в котором, сгорая,
Наши чувства покатятся в пыль,
И слова улетят – просто ласточек стая.
А за точками – сон или быль?
Не зови. Средь обломков разрушенной ночи
Потеряешь пристанище вновь.
…
Я придумаю все, что ты только захочешь,
В многоточье вплетая любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401538
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Семь секунд, семь минут, семь часов.
Солнце рано проснулось сегодня.
Небо светится без облаков.
Шум и свист поездов на перроне.
И семь дней… Мне сказали: “Вернусь, -
Поезд семьдесят семь. Ведь неделя
Пролетит, как мгновенье. И пусть
Время падает с крыши капелью”.
Семь недель (семь столетий) прошло.
Поезд семьдесят семь и к Панаме
Мог доехать семь раз. Замело
Твое имя чужими снегами.
Семь часов, семь минут, семь секунд
На часах вдруг застыли. Сломало
Время их. И уже не вернуть
Поезд семьдесят семь вновь к вокзалу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402168
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 01.03.2013
А вітер рве і виє, мов сирена,
Зриває пелюстки із черешень,
Росте у квітах травонька зелена,
Барвиста, як мелодія пісень.
Життя людське і немічне, і вічне…
Хоча людина прагне до сторіч…
Воно щасливе, правда є трагічне,
Але повірте, що не в тому річ…
То ж не виходьте на круті арени,
Не бийте в барабани при житті…
І декорації не змінюйте на сцені,
Які б Ви не були в житті круті.
Повірте, що не всі живуть за правом,
І своє я не завжди бережуть…
Є при житті здобути прагнуть славу,
Але не знають щастя свого суть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404837
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
До КрИму Ростислав і Ната
Поїхали відпочивати.
В готелі узяли кімнату –
І нумо море покоряти.
Тиждень побуло і вертатись
Подружжя мусило додому.
Що нині гроші? Наче вата –
Згоріли, мов трава від грому.
Отож, щоби кімнату здати,
До чергового муж подався.
- Чи маю я ще щось додати? –
На посту чемно запитався.
- Ще триста гривень дати б мали,
- Вніс плату я за дні, що жили.
- А фрукти, що їх вам поклали?
- Не споживали й не просили!
- Але їх в номер було дАно!
Отож швиденько вносьте плату!
- Тоді і ви платіть, мужлане,
Що бралися ви цілувати
Жінку, як фрукти клали в вазу.
Черговому щелепа впала:
- Не цілував її ні разу.
- Але ж вона там теж лежала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398716
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Чувство долга
А что такое чувство долга? –
Когда ты знаешь то, что должен
(И думать не придется долго).
Но чувствуешь – отдать не можешь!
Чувство влюбленности
Ты чувствуешь – влюблен
Отчаянно и с первого лишь взгляда.
Потом вдруг удивлен…
А зрение сперва проверить надо.
Чувство юмора
Присуще чувство юмора всем людям.
Оно вас не оставит без вниманья.
Оно зависит только, не забудем,
От глубины и места залеганья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398387
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
(Шутка)
Хотелось сделать мне карьеру, -
Карьера “сделала” меня.
Ну как не потерять тут веру?
Аж свет погас в расцвете дня!
А ну его! Теперь не буду
Толкаться в пробках на дорогах.
И не воткнут, как в куклу вуду,
В меня иголки, за порогом
Лишь окажусь. Но жизни маска
Бывает пострашнее этой,
Что говорить. Ведь жизнь – как сказка, -
Проехал в тыкве, не в карете.
Теперь – свобода! Ветер дикий
Меня подхватит, как пушинку,
И понесет на Крит, Карибы,
В иную экзотИк – глубинку.
Но все же, верно, не Сейшелы, -
Всего лишь близлежащий пруд,
Где жабы вовсе обнаглели, –
С утра и до утра орут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398385
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Сьогодні дивний день – всі янголи на світі
Злетілися до нас і сіли на вікно.
А на столі стоять весняні ніжні квіти,
Й чекають на гостей вечеря і вино.
Сьогодні добрий день – всі янголи сміються.
Сидять, як горобці, щебечуть – гомонять.
Сьогодні всі вони – веселі однодумці.
Про добру новину, звичайно, сповістять.
Та залітайте вже, прошу, прошу до хати.
Бо радість є у нас – найкраща від усіх!
У цей лютневий день колись зумів пізнати
Мій син у перший раз цей світ, і сніг, і сміх.
Який щасливий день! Я любому синочку
Бажаю стільки див, як зір в Чумацькому.
Та тільки добрих див. І янголів весь почет
Мої бажання вже несе скоріш йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397817
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Февраль. Погода – переменна.
Сошли снега. Звенит капель.
И тут для рифмы непременно
Я напишу: почти апрель!
А вечером еще белело.
На градуснике – теплота.
Пусть - дождь. Пусть солнышко – несмело,
Погода хороша всегда.
Зима, конечно, не сдается, -
Крупинки сыпят небеса.
На землю дождиком прольется
Ее нежданная слеза.
Не плачь, зима. Еще с тобою
Не раз увидим снегопад.
Но все же ты смирись с судьбою
И гордо отступай назад.
Ты – славный воин. Но победа
Весны близка. Уже близка.
Бегущие на юг беседу
Ведут седые облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397751
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Дождь по стеклу стучит, стучит.
Но я не понимаю его песню.
И он не спит, как я, в ночи.
В груди же сердцу почему-то тесно.
А я дождю: «Не лей, постой.
Тебя колышет одинокий ветер.
Ты мне поешь одной, одной
О жарком и давно забытом лете».
А дождь – холодный, будто лед.
Но я не понимаю, как он может
Так плакать месяц (или год?).
Он накопил слез океан, похоже.
Застыл на ветке силуэт
Печальной мокрой одинокой птицы.
А у окна сидит поэт.
Ему, как и дождю, совсем не спится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397507
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 06.02.2013
В спальню леди заходит однажды бандит
С пистолетом в руке заряженным.
Дама радостно в дуло бандиту глядит,
В пеньюар с кружевами наряжена.
«Вот же счастье!» - воскликнула дама вдруг
(Радость – бурная, даже слишком).
«Помогите, милейший, спасите, мой друг,
Под кровать пробралась ко мне мышка!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397506
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Я тебе намалюю – очі сяють, як зорі, -
Ніжні, сині, яскраві, як волошки у полі.
Щоб щоранку обличчя твоє бачити, мила.
Щоб печаль твоє личко раптом не затулила.
Я тебе намалюю – твої щічки в рум”янці,
Довге світле волосся. Хочу я тобі вранці
Показати, як сонце ген за місяцем біга,
Як дерева поснули в кучугурах зі снігу.
Я тебе намалюю, щоби ні на секунду
Не відводити очі від святого дарунку,
Що дала мені доля – очі ясні, звабливі
Сяють ніжно з портрету. Моє щастя і диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397256
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Для мене ніч злилася з днем.
Вино, солодке і густе,
У келисі застигло кров”ю.
Прокралась зрада до порогу.
За помилку плачу життям.
Навкруг – мільйон пасток і ям.
В душі – і біль, і пекло зразу,
Що навіть до весни відраза.
І все змішалося, як в сні.
(Наснилося все те мені?)
Колись було. Та вже в минуле
Пірнуло рибкою. Забула,
Як вщент розбився той фужер.
Як день неждано так помер.
Той день, який зливався з ніччю.
Пройшов лиш день… Пройшла вже вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397255
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Мой старый патефон, ты – бабушкин ровесник.
Но бабушка ушла. А ты еще – живой.
Включу тебя и вновь я слушаю те песни,
Что слушали мои родители с тобой.
Прошло так много лет… Пластинки поистерлись.
Звучит сквозь шорох, шум та песня сквозь года,
Что так любил отец (о, этот дивный голос)
И с мамой под нее он танцевал тогда.
«Голубка ты моя»,- звучит далекий голос
С пластинки под иглой. О старый патефон!
Отец ушел. А мать… Морщинки, белый волос.
А песне той вторит лишь ветра тихий стон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396945
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013
_
На стихотворение Анатольевича «Дополнение к
"Продолжению" "Постновогодних слюнок"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392235
Ватрушка
Если внутрь кладут творог, –
Получается пирог.
Если сверху, как подушка, -
Получается ватрушка.
Хворост
Можно собирать у речки,
Развести огонь чтоб в печке, -
Хворост весело сгорает…
А еще во рту он тает!
Вместе сахар, соль, желтки,
Плюс мука. Затем кружки
Нужно вырезать из теста,
Во фритюре жарить вместе.
Муравейник
Кто у нас такой затейник? –
Приготовим муравейник.
(Муравьи здесь ни при чем,
Это тортик мы печем).
Приготовим в кухне место.
Нужно плотное нам тесто
(Маргарин, яйцо, сметана).
Мы замесим его рано.
Охладим, натрем на терке.
Испечем – хрустит, как корка.
Раскрошим, смешаем с кремом
(Здесь – орех и шоколад,
И сгущенка). Будешь рад!
Птичье молоко
Птичек мы доить не будем.
Поднесем мы вам на блюде
«Птичье молоко». Вот торт!
Вызовет у вас восторг.
Приступаем быстро. Что ж,
Для основы – пышный корж.
Испекли мы корж, затем
Приготовим сложный крем.
Варим патоку, агар
(Вплоть до пробы «твердый шар»).
Мы о масле и ванили
Со сгущенкой не забыли.
Еще – сахар, молоко.
И взбиваем долго, до
Плотной пышной сладкой массы.
Съесть такое – просто счастье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396689
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Росте так швидко, ніби гриб,
Така зараза, зветься – грип.
Лежати – й то немає втіхи,
Немов би трактор переїхав.
У мареві не знаєш – тут,
Чи вже прийшов тобі капут?
Сусіди думають, собака
Завівсь у мене – гавка й гавка!
Як бараболя, синій ніс.
А ліків різних – цілий віз.
Ідеш – немов кудись до страти,
І ноги зроблені із вати.
А з дзеркала на мене – страх! -
Дививсь якийсь кудлатий птах –
Волосся дико – навсібіч,
Червоні очі… Страшна річ!
А спека! (Київ чи Канари?)
Якісь тиняються примари,
Аж стало трохи навіть лячно.
І хто придумав цю болячку?
В людей, дивіться, Новий рік,
А хтось… із градусником зліг.
Ну не хвороба, а кіно!
(О, як набридло все воно).
Апчхи, апчхи, сніги, зима.
На Новий рік – такі дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391568
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Когда увижу снова я,
Как ты лукаво щуришь глазки?
Как быстро кружится Земля.
Зима поет тихонько сказки.
А помнишь, синий катер нас
Катал Днепром? И волны бурно
Хлестали о борт. Целый час
Я объяснял тебе сумбурно
О красоте Луны, о том,
Что время так невосполнимо.
И как боялся я потом,
Что ты пройдешь тихонько мимо.
Когда увижу снова я
Твои следы на диком пляже?
Как быстро кружится Земля…
Ты – далеко. И где, не скажешь.
Давай начнем опять с нуля.
Нельзя терять то, что не купишь.
Ты – настоящая. Моя!
Ты возвращайся. Из разлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391537
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Сніги персидські лестяться до клена
І мружать очі кольору бузку.
Спинилося криштальне верете́но,
Урвавши пряжі ниточку цупку,
Несуться хвилі срібним передзвоном,
В обіймах річки плавляться льоди́,
Втопилося янтарно-стиглим гроном.
Проміння сонця в купелі води.
Прудка синиця гілку розгойдала
Тремтить калини китиця пухка-
Мережить неба синє покривало
Колючих сосен готика чітка.
І в білопіннім мареві казковім
Княгиня горда їде на коні,
Їй сивий гай шепоче колискові
І сніг цілує кучері дрібні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Я с зарей на рассвете купался
В еще дремлющих водах реки;
Блик луны не спеша попрощался,
Взмахом, звездно-хвостатой руки.
Окунался в багряные воды,
Плыл за тлеющей, бледной звездой...
Вслед синели в реке небосводы,
Прыгал солнечный луч золотой.
Ощущение, сказке подобно:
Ночь и утро как будто срослись...
Словно птица лечу я свободно,
А за мной всплески волн понеслись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394843
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Прощаюся, бо вже минула ніч
І заспівали перші півні зрання,
Казковий прийде ранок – певна річ,
Сховається у день зоря остання.
Із першим променем засяє пухкий сніг,
Фортечні кучугури у полоні…
І знову іній на дерева ліг,
Неначе сріблом вкрилися їх скроні.
Угору піднімається димок,
В повітрі іскорки заграли біля річки
І переплівсь туман немов з ниток,
Напитись прагне чистої водички.
Зароджується зранку красень день,
Вже на морозі промені заграли
І шле нам ранок чарівних пісень,
Яких вночі сніжинки назбирали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395003
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
На круглих п'яльцях сивої зими
Січневий ранок вишив павутиння
Лопоче сніг пухнастими крильми
Між покривал густого хмаровиння.
І обважнілий кущ горобини́
З багряних грон обтрушує серпанок.
Ледівками* застигли теплі сни,
Туманний розпрозоривши світанок.
Немов міраж, розтанула весна,
Твої сліди в заметах захололи...
Ані душі, суцільна білизна,
Печаль моя сьогодні - біле поле.
*Ледівки - бурульки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395005
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2013
Нічна тепер самотність … і в дощ я під вербою,
Там згадую миттєвість, несказані слова,
І знову хочу бути обманутим тобою,
Бо щось не гріє серце осіння ця журба.
Замерзли мої руки, потерпли мої щоки,
Від холоду такого замерзла і любов,
Словами не зігрієш, бо стільки то мороки -
Вже тисячі відбулись пустих отих розмов.
В обмані важко жити, і знати чи не знати,
Де гола твоя правда, а де густий туман,
Та я не розумію, бо може і не вартий,
Відчути ще раз присмак гарячий на губах.
Мені хоча б хвилинку побути біля тебе,
Повірити у мудрість миттєвості життя,
Я знаю ти зуміла б, злетіла би до неба,
Та не замінить щастя звичайне співчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381646
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 18.01.2013
ГИБЕРНАЦИЯ I
шорты и сланцы еще на ходу
наготу бы прикрыть
да и только
и в кровь не разбить ноги
о гальку размером
с дыню
(а впрочем отменный массаж!)
ловим остатки лета
в солнечных зайцах модных
очков
и на смуглых ножках красоток
(реклама баунти – полный отстой
по
сравнению с ними)
в лучах заходящего солнца
в пастелях сезона бархата
видится знак неизбежности:
как прилетело так и уходит
наше с тобой
лето
которое очень смиренно
ждут австралийские кенгуру
и пингвины на южном полюсе
а наш неизбежный удел –
оставив здесь память и сердце
раствориться в прозрачных снах
холодной
гибернации
наблюдая за тем
как рождаются волны
в минуты высокого тайда
и дышат штормом полногрудые скалы
с едва ощутимой пульсацией
остывающей в венах крови
в обнимку с доской для серфа
парой ластов и битым мячом
для пляжного
волейбола
(в нем останется запах моря)
в наших зимних берлогах
куда
прилетело лишь наше
тело
ГИБЕРНАЦИЯ II
Мне очень не нравится
заливное из осенних листьев
под хрустящей корочкой
прозрачного льда.
Я терпеть не могу
сопливый ноябрь
переносчик вируса
сезонной депрессии.
Но холодный мистраль
разбивает стекла моей души
и поселяется в ней заражая меня
синдромом безысходности.
Листопаду вослед
поочередно спешат
незваные родственники
с древнеримскими именами
и неизменным девизом
«голод не тетка
а холод не дядька».
И тогда я вишу в липком вакууме
задыхаясь от кислородного долга
и думая о том
что лучше уж быть
замороженным в жидком азоте.
Вишу себе и вишу
завидуя белой завистью
синдрому гибернации
американского козодоя
чилийского опоссума
и ёжика обыкновенного.
Вот умнички!
Спят себе тихонечко в анабиозе
и переваривают лето
переживая маленькую смерть
почти в полгода
и разговаривая во сне
то с апрелем то с августом.
ГИБЕРНАЦИЯ III
Не выходил из дома ровно месяц.
А когда вышел
вдохнул всё тот же перегар
прокуренного города
увидел снег – уже не белый
но грязно-серый
и пятна застывшей крови на нем:
то ли вино, то ли слезы
чьего-то раненного сердца.
(Идеальный сорбент – снег:
он всё стерпит – не то, что сердце).
Ничего нового
кроме того, что весна –
по-прежнему живет лишь в календаре
или где-то еще –
в ином измерении мимолетного бытия
а десять заповедей
всё так же стиснуты черным по белому
в вечной книге перемен.
Увидев сей безрадостный пейзаж
я понял, что проснулся зря
и вернулся в свою уютную берлогу
досматривать белые сны
до весны.
ГИБЕРНАЦИЯ IV
А ты всё спишь?
Трясет за плечо Мишка.
Пора уже чистить звезды...
* гибернация: мишки, ёжики
и многие другие герои
склонны впадать в спячку,
поэтому долго живут
ГИБЕРНАЦИЯ V
…А кому-то из них
не проснуться весной.
Смерть во сне –
это зло или благо?..
ГИБЕРНАЦИЯ VI
когда ты начинаешь тихо ненавидеть
оливье, винегрет, маринованные огурцы
квашеную капусту, помидоры из бочки
и мечтаешь о тарелке летнего салата
с постным маслом и черным хлебом
когда глаза и сердце так устали
от черно-белого кино за твоим окном
что всякий раз ты рад цветному сну
смежая тяжелые веки под утро
когда ты просыпаешься от пения птицы
в тридцатиградусный мороз и понимаешь
что это просто снится
когда ты начинаешь говорить с собой
при этом думая, что споришь с ветром
который ломится в твои окна и двери
когда в средине февраля
с новогодней елки опадают игрушки
разбиваются о паркет и будят
детей по ночам
когда глаза слезятся
не от встречного ветра
но совсем по другой причине –
это симптомы снежной болезни
которая лечится только апрелем
ГИБЕРНАЦИЯ VII
Не умерла под снегом: тихо дышит...
Всякий раз когда я становлюсь на колени
или падаю в снег
я прикладываю ухо к околевшей земле
и слышу шепот травы
и забываюсь вспоминая
как мы шептались летом когда я засыпал
в ее нежных объятиях
как младенец которого
приложили к материнской груди
чтобы он не забыл откуда пришел и куда он идет
И я обретал
долгожданный вселенский покой
который возможен лишь в компании звезд
и молился за тех кто здесь уже был и за тех кто будет после меня
за детей и за внуков за дедов и пра-
которые щедро удобрили эту траву
и которые будут в ней зачинать своих новых детей
А утром
чистым утром
новорожденным утром крещенным росой
я так не хотел возвращаться
в этот город грехов
где нежная кожа земли
депилирована спа-гениями
и стерилизована геникологами
для искушенных глаз и гламурных идей и модных сапог и рафинированных сердец
И я твердил себе:
останусь здесь
на нетронутом лоне целомудренной девственницы!
Буду слушать траву и шептаться с ней
и сам стану травой
или вырасту маком
и буду кормить ярких бабочек и дразнить ненасытных шмелей
до тех пор пока лето поет песню жизни
до тех пор пока осень не пророчит погибель
до тех пор пока вьюга не поет отходную
а потом буду ждать песни новой весны и нового солнца
и рождаться снова возвращаясь к жизни
не после смерти но после длительной комы
*
Из книги «Сезон белых снов»
Музыка: “December” by Rozenshtein & Vagener
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392194
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 18.01.2013
***
Вот уже лет сто как никто ей не дарит цветов.
И она покупает их сама
у старого еврея-флориста
в древнем магазинчике на перекрестке семи ветров.
Она любит фиалки – ночные фиалки:
запах седой маттиолы возвращает ей юность.
Но фиалки давно канули в лете
вместе с радугами из цветочных дождей.
Она тихо придет в свой окраинный дом
и поставит в хрусталь семь шаров
снежно-белых хризантем,
оросив их слезами одиночества, чтобы дольше жили.
Присев на веранде с чашкой чаю и томиком Бальмонта
в свое любимое кресло из плетеной лозы,
она укутается в прохладный вечер
и задымит своей длинной сигарой,
выдыхая пар из прокуренных легких в остывающий эфир.
Немигающим взглядом она будет жадно пить
пурпурную алость неизбежного заката,
рисуя на его холсте плывущие облака Дебюсси,
и вместе с Поэтом*
будет ловить уходящие тени потускневшего дня,
поднимаясь все выше и выше
по ветхим ступеням безмолвия,
что будут дрожать невесомо
под ногами преждевременно овдовевшей Осени.
* Константин Дмитриевич Бальмонт (1867 – 1942) – поэт-символист,
один из виднейших представителей русской поэзии Серебряного века
***
Авторская мелодекламация
Музыка: Kevin Kern – Above the Clouds
Альбом: “More Than Words. The Best of Kevin Kern” (2002)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370453
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 18.01.2013
***
В комнате было холодно, темно и тихо. Метель за окном пела в унисон с ветром, который щедро засевал снежинками сосновый бор, реку и весь остров. Казалось, что зима повергла его в гипнотический транс.
Еще совсем недавно они были там, за окном. Пошли прогуляться перед ужином в сосновый бор. Ушли и не вернулись. Когда они поняли, что заблудились, рук и ног уже не чувствовали, и губы перестали их слушаться, изменяя речь до непонятной чепухи. Но паники не было. Напротив, было беспричинно смешно и весело.
Когда же они, полуживые, вернулись на базу, друзья в истерике стали растирать им руки, поить горячим чаем и отчитывать, требуя объяснений. Но провинившиеся хранили молчание, загадочно улыбаясь занемевшими от холода губами.
Это приключение их очень сблизило. И сейчас, когда все уже спали, они стояли у большого окна маленькой бытовки, разгадывая тайну мистических узоров на стекле, неподвластных кисти ни одного гения, за исключением кисти Творца. Их лица слегка освещал свет фонаря: на них играли светотени, и от этого они казались еще более таинственными. Тишина была такой девственной, что никто не решался ее нарушить.
Ему было пятнадцать, ей – восемнадцать, и обоим казалось, что этой ночи не будет конца...
– «Мело, мело по всей земле во все пределы,
Свеча горела на столе, свеча горела...» – задумчиво начал он.
– «Как летом роем мошкара летит на пламя,
Слетались хлопья со двора к оконной раме...» – подхватила она. – Тебе нравится Пастернак?
– Очень! Он во всем хочет дойти до самой сути. И я тоже. Только не всегда получается. Жаль, нет гитары: перед Новым годом я написал к этим стихам музыку.
– Здоровски! Я страшно хочу услышать!
– Без гитары совсем не то, но я попробую...
И он запел. Негромко, но с чувством. Его бархатный баритон проникал в самое сердце, а мелодия и стихи лились в удивительной гармонии, составляя одно целое. Она восхищенно смотрела на него, словно завороженная, уносясь в далекую страну грез...
***
Когда песня закончилась, в маленькой комнате воцарилась тишина. Лишь голос вьюги за окном продолжал свой заунывный мотив.
– Жаль, что у нас нет свечей, – сказала она, возвращаясь к реальности.
– Подожди меня здесь, я скоро.
Он спешил, словно боялся оставить ее одну, волнуясь о том, что когда вернется, ничего уже не будет. Но это непременно должно было остаться – сказочное очарование зимней ночи, словно сон...
Через пару минут он вернулся со своей шубой, двумя яблоками и огарком свечи.
– Ты волшебник? – прошептала она.
– Еще нет, – улыбнулся он, бережно укутывая ее в шубу. Себе на шею он набросил шерстяной шарф. Затем зажег свечу и протянул ей яблоко.
Как здорово было смотреть на чистый теплый огонек, хрустеть яблоком и молчать! Стало так тепло и уютно, и в сердце запели скрипки.
– Почитай что-нибудь свое, – попросил он.
– А можно сначала не свое? – она улыбнулась, и после небольшой паузы всё пространство крохотной бытовки наполнилось звуками чудесной лиры. Здесь были Пушкин с Бальмонтом, Ахматова и Цветаева, Есенин и Гумилёв. Он читал Бернса и сонеты Шекспира на английском, а она вторила ему на русском. И когда этот дуэт закончился, зазвучала новая – совсем незнакомая лира: вначале неуверенно, затем всё смелее. С каждой новой строкой он чувствовал, насколько не по-девичьи взрослая поэзия исходит из её уст. Казалось, что слова рождаются в самой глубине ее души.
Он смотрел в окно – серьезный, задумчивый, ошеломленный – и слышал лишь ее грудной голос, повествующий о Петрарке и Лауре, о поисках утраченного рая, о том, что Любовь всегда права...
Свеча роняла слезы, догорая. Они по-прежнему стояли у окна и слушали песню ветра – два сердца, согревших друг друга в этой холодной ночи, одни во всей вселенной...
***
– О чем ты мечтаешь? – тихо спросил он.
– Хочу стать журналистом и научиться говорить людям правду. Хочу подарить миру много красивых стихов, чтобы он стал добрее. Еще хочу узнать, зачем я живу и что такое любовь. А ты?
– Я хочу выучить несколько языков и посмотреть мир. Написать много красивых песен, чтобы рассказать в них этому миру о том, какой он классный, – а может стать еще лучше. Хочу найти ответы на все вопросы: «Во всем мне хочется дойти до самой сути...»
– Что касается стихов и музыки, из нас мог бы получиться неплохой творческий дуэт.
– Об этом тоже можно только мечтать... – грустно улыбнулся он.
– Мечты имеют удивительное свойство: они сбываются, если в них веришь...
Свеча догорела и погасла, отдав им весь свет и тепло. Они снова были один на один с метелью за окном. Но на душе было светло и радостно: они были вместе, а впереди была целая жизнь с ее необъятными горизонтами.
– А ведь мы могли там замерзнуть, – прошептала она, глядя в окно.
– Ты боишься смерти?
– Я боюсь неизвестности – того, что будет после.
– А я вообще не верю в смерть. Мне кажется, что это слово придумали, чтобы обозначить начало чего-то нового.
– Как синоним этой зимы, когда всё умирает? – улыбнулась она.
– Да, что-то вроде этого. Точнее, время между зимой и весной.
– Ты считаешь, мы вечные?
– Я хочу в это верить – иначе какой тогда во всём этом смысл?
– Я думаю, вечная только любовь, – сказала она, выдержав паузу.
– А как ты понимаешь любовь?
– Это всё то хорошее и светлое, на чем держится мироздание, то, что объединяет всех и делает нас людьми.
– Если предположить, что мы – частички любви, то можно заключить, что мы – вечные! – он улыбнулся и заглянул в её глаза. В них было так много всего: он увидел бирюзу летнего неба и цветочный дождь; в них отражались искорки костра и хрустальные снежинки за окном...
Ему вдруг так захотелось взять в ладони ее милое лицо и нежно прикоснуться губами к этим чистым, словно родниковая вода, глазам...
Будто прочитав его мысли, она приблизилась к нему, протянула руки и поправила шарф на его шее.
– Твои глаза и этот шарфик... Сейчас ты похож на художника, который задумался над сюжетом своей новой картины, – прошептала она. Её дыхание было теплым, а шепот – легким, как летний бриз.
– Скорее, музыканта, который пишет новую песню об одном очень хорошем человеке.
– У тебя будет еще очень много красивых песен... – ее лицо засияло улыбкой.
– Так странно, – сказал он задумчиво, – у меня сейчас такое чувство, будто мы уже встречались раньше и я знаю тебя много лет...
– И где же мы могли встретиться? На олимпиадах? Или во время экскурсий в столицу? – она развеселилась. – А может, в какой-то из прошлых жизней? Или во сне? – засмеялась она.
– Да, я узнал тебя! Ты – прекрасная фея из моих снов! – вдруг вырвалось у него.
После долгой паузы она, пристально вглядываясь в него, тихо промолвила:
– А ты – юный принц из моих детских сказок...
Они долго смотрели друг другу в глаза, и в эту минуту безмолвия всё было так просто и понятно, что слова утратили всякий смысл.
– Мне еще никогда не было так хорошо! – сказали ее глаза.
– Наверное, это и называется самым важным словом... – ответил он.
– Будь с ним очень осторожен... – шептала она.
– Завтра – наш последний день... – говорила грусть в его глазах.
– Завтра – наш первый день! Мы подарим друг другу еще очень много счастливых дней, – улыбались ее глаза.
– Я запомню эту ночь на всю жизнь... – обещали его глаза.
Еще долго стояли они у окна в безмолвии ночи, разговаривая сердцем, согревая взглядом, впитывая образ... Метель устала – и уснула. И лишь Луна была свидетелем того, как две души, слившись в одну, общаются без слов...
***
Утро, голубое от снега, начало отсчет часов перед разлукой. Так и не осмелившись сказать о самом главном, они сели в разные автобусы и уехали в разные города... У жизни всему есть причина. А реальность, словно черная дыра, часто поглощает наши мечты.
Они расстались, чтобы больше никогда не встретиться.
***
Через всю свою жизнь он пронесет образ прекрасной Феи из своих снов, с которой он провел восемь незабываемых дней на острове Любви: восемь дней – и еще одну ночь. Он напишет много красивой музыки, но ему всегда будет недоставать ее песенных стихов, – чтобы в слове выразить суть. Всю жизнь он будет пристально смотреть в глаза многих фей в надежде узнать свою – единственную.
Она повстречает многих принцев на своем пути, но будет искать одного, неповторимого – благородного Принца из своих детских сказок, который согрел ее одной холодной зимней ночью. В ее жизни будет достаточно поэзии и... прозы, но порой так будет нужна просто музыка – без слов. Она всегда будет помнить его голос и вслушиваться в голоса других мужчин в надежде на то, что узнает его... Она будет помнить и ждать.
____________________________
«Посвящается Т. Ж. – прекрасной Фее из моих снов», – надписал он вверху первой страницы и закрыл тетрадь.
Свеча догорела. Чай давно остыл. За окном загорался новый день. Смежив усталые веки, он продолжал слушать память, которая возвращала его к несбывшейся мечте.
Она по-прежнему напоминала ему Голубую Фею из волшебной сказки Карло Коллоди. Удалось ли ему стать НАСТОЯЩИМ мальчиком? Или он был им тогда, в далеком 82-м, а годы спустя превратился в Пиноккио?
Четверть века... Она промчалась, словно миг. А он все еще помнил и любил ту юную девушку с бархатным голосом и грустными голубыми глазами. Как бы сложилась их жизнь, если бы они были вместе?
Очарованье юности растает,
Словно утренний туман,
Когда придет пора взрослеть...
И все-таки, очарование осталось. И та холодная зимняя ночь была одним из самых теплых и светлых воспоминаний в его жизни, устремившейся к закату.
***
Но судьбой им суждена будет еще одна встреча – тридцать лет спустя, когда половина жизни, как и полузабытая сказка на острове Любви, станет прошлым.
Как и прежде, они будут долго молчать, обнимая глазами, понимая друг друга без слов. И печаль в голубых глазах тихо спросит его стихами:
– Стоит ли
жалеть о том,
что не сбылось,
не сложилось
и недосказалось? –
Мы прошли
по этой жизни
врозь,
не успев тогда
сказать
такую малость.
И он ответит только:
– Стоит.
***
Из романа «Знаки судьбы»
***
«Зимняя ночь». Стихи Бориса Пастернака из цикла
«Стихотворения Юрия Живаго» (1946 – 1953)
Музыка Ludovico Einaudi “Zhivago” из саундтрека
к фильму “Doctor Zhivago” (2002)
Читает Змеелов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369836
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 18.01.2013
ЗАНАВЕС
Сегодня ветер сбился с пути
и уснул в степи мертвым сном
усталого странника.
Сегодня копоть лампад
промышленных труб струится вверх,
словно дым от жертвенных
индейских костров.
Сегодня в воздухе витает полынь –
ее горечь бывает приятной на вкус:
когда очень горько, обостряется боль.
Сегодня у стаи диких динго
очень длинные ноги –
они способны догнать любого,
но поможет ли это догнать Лето?
Сегодня он ступает по звездам:
он простился с любовью, он провел ее
до границы с вечностью.
Сегодня он простился с надеждой –
на несколько долгих жизней
и коротких смертей.
Сегодня в его уставшем сердце
осталась лишь вера
в нереальность событий.
Сегодня дым идет прямо к звездам,
но звезды по-прежнему
падают вниз.
Сегодня каждая из приговоренных,
обреченно вздыхая,
дарит миру свой тающий свет.
Сегодня – закрытие сезона:
цирк-шапито по имени Лето
дает прощальный занавес.
31.08.09
ПРОЩАЛЬНОЕ ПИСЬМО
Ну, вот и всё, пожалуй.
Мне пора в дорогу.
Мои гастроли подошли к концу.
Пара затяжек ароматной сигарой.
Еще один глоток прохладного мартини.
И еще один вздох ностальгии в этих
печальных звуках тенор-саксофона,
который плачет о невозвратном...
В кармане – билет.
Вот, посадку уже объявили.
Улетаю на Фиджи...
Купил в дьюти фри нарядных открыток –
на память о здешних местах. Красиво!
Хотя лучшая память – в сердце.
Мне хорошо было с Вами. А Вам?
Не поминайте лихом.
И запомните меня хорошим.
Зовите еще.
До встречи в новом сезоне!
Верю, надеюсь, люблю.
Искренне Ваш,
Август.
27.08.09
ПО-АНГЛИЙСКИ
узнаю этого парня:
высокий
статный
в клетчатом пиджаке из твида
легкий
элегантный
с походкой степ-танцора
сорок с небольшим
спортивного телосложения
слегка небрит
брюнет
с проседью на висках
кареглазый взгляд с прищуром
а в нем – легкая грусть
затуманенная
памятью вчерашнего дня
или дымом
тлеющей сигареты:
еще одна затяжка –
до треска
до обожженных пальцев
и вот –
она уже дымится
на ковре из палых листьев
зажигая костры
огненно-рыжего десятого
и сжигая навеки
мосты
с бирюзовым восьмым
девятый ушел
не прощаясь
30.09.09
***
Авторская мелодекламация
Музыка: Kenny G – Alone
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363774
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 18.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013
Ранковий засніжений спокій:
Затих сніговій у дворі,
Мов яблука червонобокі,
На білім гіллі снігурі
Вмостились і тихо гойдають
Зими білокрилу печаль.
На сизе плече небокраю
Прозору мереживну шаль
Накинув розніжений ранок,
Вершками розпластаний сніг.
На серці бузковий серпанок
Від дотиків теплих твоїх.
І пінне торкається море
Моїх зацілованих скронь...
А небо таке неозоре -
Сметану розлито либонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392923
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Разливает дождь осенний
по бокалам хмель-тоску,
Пью букет из настроений
осторожно, по глотку.
Далеко до дней весенних-
кони-вьюги на пути
И из теплых дней последних
дымка шепчет: "Не грусти".
Расплылась нега по телу
грустной горечью дождя,
За окном поет капелла
блюз последний для меня...
Кружит лист, бокал, капелла...
на пороге холода...
Осень песнь свою допела,
как не пела никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392972
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013
А в глазах его осень и тают сны.
А в словах его стронций, дым сигаретный.
Дни слагаются из горького кофе, из
непонятных букв, из чужих рассветов.
Светом льют на тонкие провода
пальцы-клавиши-коды на мониторе.
А в душе его... - попробуй-ка угадай -
море... солнце... небо и снова море.
Отчего штормит оно третий день?
Успокоить бы ветры его ладонно.
Посмотри - день вылился на воде
и слова теплом /даже телефонно/...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392594
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Он шел по берегу пустому,
Волна смывала свежий след...
Возможно к берегу другому,
Цветущему, меж тем чужому,
Кромсая сердце по живому...
И так, последних много лет.
Прибой шептал слова невнятно,
Глушил их ветра ранний бриз...
И все казалось бы понятно:
Вернутся стоило б обратно,
Просить прощенья многократно,
Но, вдаль ведет глухой каприз.
Порывом ветер возмутился,
Накрыли тучи небеса...
Нет, он совсем не изменился,
Уйдя, он даже не простился,
А может поздно спохватился?...
Растаял... словно днем роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392557
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
– Високоповажний суде, пані та панове присяжні, шановні присутні, мого підсудного звинувачують в надмірній амбітності. Я вам доведу абсолютну відсутність складу злочину.
Він брав своїми долонями долоні шановної пані. Прошу зазначити, що так робиться у всьому цивілізованому світі – саме така послідовність. Зауважу, що долонями долоні, а не ступні. Підсудного звинувачують в тому, що він не надто уміло цілував блузку шановної пані. Високоповажне товариство добре знає, що надмірне зволоження виробів легкої промисловості не йде їм на користь. – жінки-присяжні ствердно закивали головами. – Отже, підсудний діяв з повнотою турботи про одежу шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він хотів зняти блузку. Прошу зауважити, що він хотів це зробити не лише для того, щоб дізнатися фірму виробника верхньої частини нижньої білизни і не лише для вдоволення власної естетичної насолоди. – чоловіки присяжні кивнули з повним розумінням. – Все високоповажне панство прекрасно знає, що безпосередній дотик губ до жіночої рельєфності цілком позитивно впливає на світосприйняття жінки, зокрема, покращує бачення пейзажу: вершин, шпилів, пагорбів. Навіть опосередковано активує сатисфакцію материнського відчуття. – жінки-присяжні кивнули у знак згоди. Одна з кореспонденток при цьому важко видихнула. – Отже, підсудний діяв тільки на користь морально сенсетивної сутності шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він цілував оголені зап’ястя і зашийя. Високоповажне товариство прекрасно розуміє, що вказані об’єкти цілують безпосереднім дотиком. Причому, блузки там не було, то ж звинувачення її зняти в даному випадку відкидаються. Необхідно відзначити, при цьому підсудний добре угледів декілька дюжин мурашок, що бігли від зап’ястя і від шиї униз, вказуючи подальший напрямок. А шановна пані офтальмологічними спалахами голосувала до подальших мандрівок. – чоловіки-присяжні мімікою висловили розуміння до підсудного.
Підсудного звинувачують в тому, що він намагався реалізувати сакральне горизонтальне-вертикальне єднання губ, також в тому, що він не зазначив точної кількості числа перспективних рухів тим, що росіяни називають мову. Прошу врахувати високоповажне товариство, що навіть володарі найточнішого календаря, загадкові майя, точно не могли вказати кількість днів до закінчення епохи. – один з кореспондентів, присутніх в залі, водночас знавець доколумбової Америки, зі знанням справи кивнув головою. – Окрім того, відчуття дії іригаційної системи шановної пані, згідно законів сенсуальної логіки не дозволяло не робити спроб мандрівки до соковитого джерела. Отже, підсудний діяв у межах чинного сенсуального законодавства задля альтруїстичної реалізації меліоративних процесів шановної пані. А це, як відомо високоповажному панству, є надзвичайно корисним і приємним у життєвій реальності жіночій, з певним переходом на межу ірреального. – жінки-присяжні важко видихнули, погоджуючись зі словами адвоката. – Чи була інша мотивація у підсудного? Наявні симптоми – так, спроби реалізації – ні. Отож, подальші звинувачення знімаються з розгляду.
За максимально короткий термін обговорення суд присяжних одноголосно визнав підсудного невинним. Додатково була винесена Постанова суду «Про пролонговану реалізацію вище вказаних дій до зазначених об’єктів у ближчому часовому майбутньому».
12.01. 20.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392206
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 15.01.2013
«Говори, а я усміхатимусь
Крізь прив’язані пожовклі хвилини» - Ірина Брунда із книги «Якщо мовчки».
***
Крізь грона хвилин, що на ланці,
Промов, а я буду тут жити надовго у митях,
Вдихати слова в твоїм щасті.
Майстриня усмішки, протягуєш промені литі.
Крізь зв’язку думок у корінні,
Торкнись ти зірок, досягни у земнім піднебессі
Тут радість на хвилях постійних
То вгору, то в бік – це буття у захмарному плесі.
***
Через грона хвилин, що на ланці,
Говори, і я житиму довгими митями,
І вдихати слова в твоїм щасті.
Ти, як фокусник, усмішку з уст моїх витягни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390629
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Раз в крещенский вечерок
Барышня гадала -
Выйдя в полночь на порог,
Горлицей воззвала:
«Ряженый-суженый,
Приди ко мне ужинать!»
Как тут отказать девице?
Мужики со всей станицы,
Зо́ву вняв на кастинг мужа,
Завалились к ней на ужин!
Разносолов всех не счесть –
Есть, что пить, и есть, что есть!
… Пировали до утра…
Рассвело. «Ну, нам пора!
Ай, хозяйка!!! Ай, краса!!!
На такой товар купца
Вмиг отыщешь без труда!
Вдруг чаво – зови! Пока!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391107
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2013
А мені поміж див снився дощ і ще осінь,
Теж – доріжка назад у минулі роки,
Вітерець там юнацький колише колосся
Ще не скошених трав і квітчасті луки.
Мандрував край дороги надій через гори,
Спотикався і падав, та вперто вставав
Аж до хмарних світил, крізь нечувані хори.
Що то враз, чи то Верх мій політ покарав?
Враз мені серед снігу, наснилося літо,
Не тутешнє, не наше, дивацьке якесь,
А ще пральня років, де не все перемито,
І там Липень танцює між трав полонез.
А Свідомість моя не бажала ні ранку,
Ні вантажу думок двадцять перших століть
Але День вполював два наземних підранки,
І з рушницею знов невблаганно стоїть.
03.01. 13.29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389884
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Читаючи ту чи іншу книгу, читач переноситься, принаймні часткою свого усвідомлення, у побут описуваного періоду. Чим ближче час твору (не про сучасність) до епохи прожитого, тим краще читач відчуває ауру часу. Читання книги – це специфічна мандрівка в минуле.
Не менш вагомою є мандрівка у свої минули роки. Це подорож у той час, коли читач починав читати саме той стиль літератури (як і стиль музики). У час, коли ще ніхто не читав Дена Брауна і навіть Палуо Коельо, а читали Картера Брауна або детективні оповідання про отця Брауна – в англомовних країнах містерів Коричневих є немало, коли слухали Цоя і Висоцького (або інші ретро уподобання), коли читали ще «Ровесник» (на Тернопільщині) і «Західну Україну», не кажучи про одвічну оманливу «Правду», коли по неділях Центральний канал приваблював допитливих читачів і глядачів у «Клуб путишественников».
Це мандрівка у час, коли багато що було ще попереду, десь за горизонтом, а то і виднілося. «Дивись на горизонт» - стверджує Пауло Коельо у «Валькіріях». Мандрівка спогадів, це теж детектив. Це злочин: адміністративний і кримінальний, адже негативні персонажі місіс Долі чи містера Фатума не раз підсували свиню, не на стіл у тарілках, адже вони викрадали сподівання і на завершення розділу – вбивали надію. Це пошук і аналіз, чому головний персонаж поступив саме так, і чи міг Автор надати йому більше свободи помислів і дій, чи це було єдино можливим варіантом, незворотнім шляхом, тобто відсутністю свободи як такої, чи це його свідомий помилковий вчинок? Це пошук злочинця – замовника і виконавця, на відміну від книг, у детективі спогадів буття, не завжди їх знаходять, і ще рідше карають. Це спрагле читання останніх сторінок твору, до завершення, як і лічиш юнацькі хвилини до так бажаного побачення, яким же воно буде? Адже не у всіх детективах епілоги щасливі, це ж не казки. У детективі кожного зокрема, це і очікування, що ж буде завтра, наступного тижня, на Різдво, на Весняне рівнодення? Чи відпише вона, чи зустрінуться врешті вони, а можливо і ще раз, і надалі й надовго? І як обернеться Земля?
Я люблю читати старі детективи. Іноді, раз на 3 – 4 місяці, я відкладаю стос непрочитаних газет і беру домашню чи бібліотечну книгу: Чейза, Гарднера, Френсіса, інших. Я мандрую у час, в якому ще не було Інтернету, мобільних телефонів і цифрових фотоапаратів, коли музиканти і співачки були ближчі до музики і співу, аніж до техно-стриптизу. Стара-нова книга цього пізнього вечора чекає мого читання і мандрівки. А вона приємна й тому, що по-юнацькому віриш у справедливість, яку знайдеш у книзі. Принаймні, мав би знайти її на Бейкер стріт, у іншого англійця - священика-детектива Брауна, в офісі адвоката Перрі Мейсона, у відділку поліції Маямі, чи знову повернемось у у «Шотландський двір» Британії («Scotland yard»). Але немає певності, що вона буде знайдена на своєму дворі. Бо за вікном, у час сутіноквий, сніг знову покрив плитку подвір’я.
05.01. 20.43.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390181
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 08.01.2013
А в принципе, жена
Молчала б, по идее.
Но принципа она
Такого не имеет.
***
Бригаде, что на дне карьера камень добывала,
Вдруг привезли зарплату. Вовремя, причем.
И по карьерной лестнице (еще так не бывало!)
Не поднимался быстро так никто еще!
***
Из министерства поступил приказ,
Чтоб коррупционеров ударить по рукам.
Исполнено все было в тот же час, -
Ударили все с ними по рукам. Чего уж там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389875
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Я тішуся любов”ю до відсутності твоєї.
Бо ти – те божество, яке не лапають руками,
Якому по шляхах співають ніжно менестрелі,
Про дотик до якого мріють довгими роками.
Не хочу навіть бачити ту тлінну плоть, з якої
Зліпив тебе той Вищий, що все бачить і все може,
Той, хто навчав всіх шумерів і залітав до Трої.
Бо плоть без духа може бути ница і ворожа.
Вступила, як і личить, я у ринковість відносин
(За все розплата мусить бути, це вже правда щира).
В відносини взаємні, у яких і я, і Космос
Отримали все те, що домовлялися отримать.
Він – міць і силу пристрасті, жаги до всіх пороків
(По силі може створювати зіркові анклави).
А я – любов вселенського масштабу, як до бога –
Відсутності твоєї. І мені цього не мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390711
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Ласкать, баюкать, бережно укачивать,
лелеять, успокаивать, шептать
на ушко всё, о чём могли б незрячие
котята перешёптываться в такт
биению сердец. И близко-близко так
прижаться, чтоб почувствовать тепло.
И кожей ощутить январь так искренне,
как будто солнце выдало диплом
любой погоде, с правом греть и плавиться
от каждого мгновения вдвоём!
Со всем вот этим непременно справишься
ты в день, когда входная дверь споёт
мне о зиме чудесной, тонко-петельно,
о нас с тобой. И, вторя ей, порог
рассыплет все молчанья хрупким пеплом и
безумной нежностью, и счастьем, и добром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389485
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Із неспокоєм я у похід вирушав,
Чи тернистий він буде - не знаю…
Чи прожити я зможу в путі без гроша,
Час покаже, я ще зачекаю…
Але є попереду ще ціль у житті,
Є бажання горіти й творити,
Поки внуки малі, іще крила слабкі,
То мені варто, друзі, пожити.
Бо в житті найрідніші напевно вони,
Дорога щебетлива малеча,
А якщо мої внуки, це сина сини,
То зникає з душі порожнеча.
Я дідусь – просто дід і тут зайві слова,
Жити хочу, бо внукам ще треба,
Хоч пуста від волосся тепер голова,
Зате в ній відбивається небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389295
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Сріблом, Боже, застели дорогу
І підкинь вночі у піч дрова,
Вистели дорогу від порогу,
Від моєї хати - до Різдва.
Хай колядки всі, що є у світі,
Прозвучать під ранішнім вікном,
А дерева у морознім цвіті,
Нас зігріють Різдвяним теплом.
Хай Різдво, як свято, що від Бога,
Зіркою засяє угорі,
Хай сіяє обрана дорога,
Різдвяна дорога на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389481
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2013
Лохмотья души собираем
Дрожащей рукою в опрятный кусок.
Но души во сне оживают,
И – прочь от болота, и в Космос – бросок!
Мы чувствуем трепетной кожей,
Что утром покрыта росою из сфер -
Не нужно там быть настороже,
Во мрак заблокирована была дверь.
На белом снегу – только тени
Синеют от дивных и призрачных снов.
И снова с небес слетел гений,
Лишив на ночь души чугунных оков.
Уставший от дел земных ветер
Уносит свет синих теней в море грез,
К звезде – ей судьба чело метит
Смертельной печатью средь тысячи звезд.
А память нахлынет враз вихрем.
Как громко, как громко кричит тишина…
Скорее бы в сон, тихо – тихо.
Изорвана крыльями, сохнет спина.
И если вдруг стану я тенью
В пространстве живых, но совсем неземной,
Умрут только сны, и под сенью
Столетнего дерева станут травой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389414
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 03.01.2013
В преддверии, в предчувствии, за сутки
от всех чудес, гирлянд, шаров, огней,
шепчу тебе «люблю» я поминутно.
И ты с улыбкой отвечаешь мне.
Сквозь этот дождь, беспутицу забрезжит
немая ночь – теплом твоей руки.
А поменяю всё на эту нежность!
И пусть слова сегодня велики,
чтоб их носить с собой, под ёлкой прятать,
тебе под силу мне их донести.
Простым «люблю» из мокрой снежной ваты,
ведь всё вокруг – декабрь. Декабрь и ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387838
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2012
Распласталась заря предрассветная
На перине из пышных снегов,
Рядом ночка, как тень, неприметная,
Дремлет в сладких остатках из снов.
Пробуждается утро морозное,
Ясный месяц покинул штурвал -
Править царством из снов дело сложное
И уставший ушел на привал.
Вахту сдали и звезды игривые,
Напоследок блеснув в небесах...
Засияли лучи шаловливые
В добрых, ласковых, солнца руках.
По перине пороша кружавится,
В переливах снежинки блестят...
Ух! Погода сегодня - красавица!
Видно слуги Морозовы спят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384801
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Я хочу прокинутись поряд з тобою,
Дивитись на сонні повіки твої,
Щоб насолодитися річчю простою –
Лиш знати, що маю тебе на Землі.
Щоб бачити, як твої лагідні очі
Розтоплять в душі моїй холод і лід.
Щось сни мені дивне таке напророчать,
А чи дослухатись до них мені слід…
Чи вічний цей світ, де ти є, я не знаю.
Чи був, я не знаю, чи буде ще він?
По всьому, що ера закінчилась раю,
Бо чула по ньому печальний я дзвін.
Та вчора скінчився той світ, у якому
Прокинутись разом могли я і ти.
Я в новий пішла, ти лишився в старому.
Тепер у нас різні, так, різні світи.
Я не повернуся. Ти не перестрибнеш
Межу, що створили самі. Ми самі.
Світи розлітаються далі і глибше
У різних Галактик холодній пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387049
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 24.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2012
Шукати світло крізь табу догматів,
Написаних рукою темних слів й думок.
Шукати промінь, певність віри мати,
Душа є скарб, а не із булл* пустий мішок.
І шепіт молитов з глибин не марних
Збирає хліб і сіль з духовних чистих крихт.
Святе письмо читати в небі хмарнім –
Воно ж бо вище є талмудів, чисел, книг.
Творець писав буття нам Одкровення
У вирі хвиль річок й на крилах журавля
В зірковім сяйві тайна, в сонці деннім.
Шукаєш, віднаходиш ти, вона, також і я…
* булла – постанова Папи Римського.
***
Раби в прославі душ чужого бога,
Благання випар холоду між храму стін.
Шукати волю думки – їм незмога.
І так тривожно й гучно б’є високий дзвін.
* - у християнстві віруючі є рабами бога;
- Саваоф – одне з імен єврейського бога, що прославляється у церквах;
- літургійне благання про помилування.
14.12. 20.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385441
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Лише століть десяток є різниця,
А стук сердець – один і той, тоді й тепер:
Так алогічно, іноді ще й сниться,
Любов ця куртуазна, мсьє, панове, сер.
Мадам є недосяжна і далека,
Я у рядках поет, ще трішки трубадур,
І частка лицаря – у серці спеки,
Бо верхи мчав, і точно знав, що не впаду.
При зустрічі – її цілую руку.
Хотів би пагорби сердець? Спитали ж ви!
Лише, табу! Така любові мука.
І знов – похід: мечі, знамена й хоругви…
16.12. 09.51.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385259
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Пасма рожевого диму здіймаються вгору стовпами до неба ясного,
Ніби місцевий Везувій викурює трубку та пахкає димом і знову, і знову…
Тиснява. Корки. В тролейбусі дядьки «під мухою» лаються, ніби на кухні.
Хмари важкі за будинків дахи зачепилися цупко, такі кучеряві і пухкі.
Вранці туман непроглядний, а ввечері – смог, що вирує, як буря, пекельний.
Радість і горе, емоції добрі і злоба злилися, як варево, що на пательні.
Місто – це монстр, який схрумкає вас без остатку разом із кістками і мозком.
Вижити в місті без кігтів й зубів довжиною сто метрів не просто, напевне, не просто.
Де я не буду – у лісі, на луках, озерах, та все ж повернуся у місто.
Хай я бліда без повітря і сонця й змарніла і схожа на тінь, та лиш тут – моє місце.
Тут лише можу знайти я свій спокій в мозаїці сірій бруківки, у тіні
Липи старої, що струшує пил з розімлілого листя від спеки розважливо, вільно.
Тут, де дніпровські забруднені води на південь із хмарами плинуть так тихо,
В місті моєму затишному, рідному разом здолаємо примхи всі долі, нещастя і лихо.
В вальсі кружлятиме золото листя, і вихори сніжні, й дощі світанкові -
В місті моєму, що дихає космосом і оживає із сонця промінням ізнову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384991
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 18.12.2012
На межі землі і неба,
Де не відчуваєш твердості землі,
І не знаєш, звідки треба
Виходу шукати в льодяній імлі,
На межі життя і смерті,
Нелюбимий долею за щось, чомусь,
Продираєшся знов вперто
Крізь колючі зарості. І знов здалось –
На межі стріч і розлуки,
Коли серце тулиш в купу зі шматків,
Доля враз простягне руку
Й допоможе вирватися з пазурів,
Із межі важкого страху,
Що чатує знов на душу по кутках,
Щоб розтерти аж до праху
І розвіяти на швидкісних семи вітрах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383792
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Недопите вино.
Недомовлене слово.
А надворі мело
Завірюхою знову.
І колюча крупа
З неба падала мляво,
Ніби гострі слова,
Що сплелись, метушляві.
Щоби без нарікань,
Без жалю, недомовок,
Щоб забути ім”я,
Жах увіткнутих голок,
Що вп”ялися у біль,
У судоми розпуки,
Де забулися в пил
Теплі люблячі руки.
Недозріле чуття.
Почуття недостигле.
Радість їх забуття.
Зникло. Змерзлося. Збігло.
Недопита любов.
Через вінця – спокути.
Снігом вщент замело.
Стерти. Вбити. Забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383559
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 18.12.2012
За вікном худрелиця свистить так таємниче!
Із зірок далеких сиплеться рожевий сніг.
Заметіль співає, чарівниця, кличе, кличе.
Сніг засипав би до неба землю, якби зміг.
Він – рожевий падав, як троянди ніжні квіти, -
Засвітивсь серед дерев промінням ліхтарів.
А сніжинка кожна міниться рубіном й світить.
Як ліхтариками стати дивний сніг зумів?
І злилося із землею непрозоре небо.
Серце завмирає від незвичної краси.
Ніч розфарбувала місто густо, світло, легко.
Сніг рожевими пелюстками світ затрусив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383285
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Як спійманий птах у тенетах,
Так б”ється скуйовджений вітер
У снігу холодних наметах.
Ламає ялинкові віти.
Співає, змагаючись з вовком.
Журливі лягають ці ноти
На листя, яке вкрили шовком
Крижинок криштАлеві соти.
А потім затихло. Так лячно,
Що звуки всі вгрузли у біле
Пухнасте рядно необачно,
Де сосни старі, заржавілі,
У білих шапках, у намисті
З замерзлих бурульок блискучих.
Шепочучи в ранку імлистім,
Щось стогнуть. Та що ж їх так мучить?
Чи змерзли і тужать за літом,
Коли їх сніги полонили?
Сніг зблисне якимсь самоцвітом,
Накотить сріблястії хвилі…
Як вітер – бешкетник насипле
Мільйон діамантів у ями,
Аж сосни старезні засліпнуть.
Й розквітнуть в снігу снігурями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383061
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Як підмерзли з жоржинами разом
Мої мрії в зимовім садку,
Мені подружка пише відразу: -
Викинь в сніг свою втому їдку.
Я з тобою так згодна, подружко,
Що журба незабаром пройде.
Негараздів тонесенька смужка,
Як осінній листок, опаде.
Того смутку, що випила трунок,
Забагато. Закінчився він.
Ось і долі мені подарунок –
Та весна, що прийде навздогін
Жовтій осені, зимоньці сивій.
І гітари чарівна струна
Забринить, як закохана злива
В чарівницю. Ім”я їй – весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382865
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Воспоминания уходят по струям сильного дождя.
Потоки звуков их
с собою забирают, уходя.
Не открывай кому попало ни в сердца верящего дверь,
Ни в дом, ни в память не
пускай. Пустым словам не верь, не верь.
А за холодными дождями пришла непрошено метель.
И выла страшно так.
Стучала кулачками в мою дверь.
В застенках туч пропало солнце, - начало призрачного дня.
Но кто-то свет его
найдет, но без меня, но без меня…
Что ж за стеною призрак ходит? Пространство каплями дробя,
Из памяти не смыл
тот давний дождь, что, в вечность уходя,
Понес в моря с водой воспоминания, как сон.
И лишь метель стучит,
пугая воем у моих окон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382098
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Звичайне місто, дощ із хмар похмурих,
Простудна дама-осінь листопадних днів,
Примари крапель виросли на мурах,
Із потойбіччя Падолист їх перевів
Загинули ще краплі в теплім літі,
Забрав їх промінь аж у неба височінь,
Та двері там стоять важкі закриті
Й тривожно б’є копитом хмарний кінь.
Дощі забули скарб у площі міста –
І поспіх-пошук між кольчуг, бетону плит,
У вирій із небес, бо буде пізно.
Все зачарує грудень хмурий ворожбит.
09.11. 14.00.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378323
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 18.12.2012
8 грудня, на початку сутінкової пори, у Чортківській Центральній бібліотеці розпочалась літературна зустріч «Галичина – Поділля». Вона поєднала майже три десятки слухачів та авторів із Хмельницького, Тернополя, Копичинець, Івано-Франківська, і, звичайно, чортківських майстрів слова. З вітальними словами звернулися організатори та ведучі – Ярослав Дзісяк та Олександра Наконечна. Зі слів Ярослава гості дізналися, що «… нашому зібранню минув рік.» Окрім поезій, були й озвучені історичні грудневі події, що мають дотичність до літератури, зокрема, 75річний «ювілей» одного з найстрашніших періодів української історії, коли було розстріляно сотні тисяч невинних людей, а серед них і весь цвіт української науки і культури. Серед гостей міста шанувальники поетичного слова вперше могли почути Інну Гаврилюк із Хмельницького (Innessanew), шармом свої виступів вона справила неабияке сильне враження та франківчанку Оксану Пронюк (Світанок), яка вперше була у Чорткові. Вийшовши з маленькою горою книг серед них і власна «Під арками. З життя української еміграції у Болоньї, пані Оксана, голова «Пієта» організація колишніх заробітчан, підняла актуальне та гостре питання жіночої еміграції, її розуміння та усвідомлення. Інша гостя із Івана-Франківська, коли перший раз приїхала до нас, залишила дійсно потужні незгладимі враження – це Леся Геник. Вона ж одержала емоційну зустріч і таке ж прощання друзів-колег по перу та мисленні. Голосом з краплями смутку до залу промовляв автор семи поетичних книг Михайло Тарабій з Копичинець. Ведучий підготував аудиторію до усмішок, запросивши відомого гумориста Ореста Чоловічка. Серед місцевих юних дебютанток виступали Надія Бандура, Марія Серафінчан та Каріна Помазан. А також, вже відомі юні: витончений лірик Юля Фінковська та гуморист роман Король. У залі були майстри не лише поезії, а й живопису – Анастасія Обшарська представила свої чудово-химерні полотна та зачитала оди рідному місту. Виступили і старіші освітяни – Андрій Базалінський, Галина Грицьків та Стефанія Басараба. Бібліотека одержала книжкові та живописні презенти. На прощання ведучий, зачитавши свої поезії, побажав усім щедрих та доречних дарунків від святого Миколая та привітав з грудневим великим давнім святом – народження маленького Сонечка, і з різдвом Христовим.
Ярослав Дзісяк (Дорожний). м. Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384244
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Із’явні миті Твої рубіконні –
У новий день, і місяць, і пору,
Вступила й чарами полониш.
У грудні квіточки Тобі нарву.
***
В календарі стегно зими біляве,
В мадам Іннес святковий час годин.
Вітальні хтось проводить вправи
Й дарунки: погляд, спалах і бурштин…
***
Чи спиш, чи потягаєшся звабливо
Приймай вітання теплі із Чорткова.
Відкрита пізнання чергова нива.
Злітай святково в новий лан і коло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381724
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Прийшла зима, і ковдра біла
Турботливо травичку вкрила,
Закутала у пух, як слід.
Калюжі закувала в лід.
На вікнах білії троянди
Мороз малює і гірлянди
Сніжків – таких пухкеньких куль
Розвісив на гіллячок тюль.
Сніжинок дивних легкі крильця
Тріпочуть. Сніг летить, іскриться,
Торкнувся губ твоїх і вій.
Ти не спіши, спинись, постій,
Дивись, як ранок голубіє,
Це – грудня світла терапія,
Це – радість першого числа,
Де доля світло принесла
З народженням цього дівчатка,
З життя прекрасного початку.
Кружляє легкий білий сніг,
Як ніжний світлий оберіг.
Сьогодні у моєї подруженьки Інночки - день народження!
Для неї - цей віршик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381655
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Не ходи этой ночью,
сиди лучше дома.
И внуши себе сам то,
что в теле истома.
То, что хочется спать,
бодрость духа гони.
Плотно шторы закрой:
там ночные огни.
И запри крепко дверь:
там твой суетный мир.
В темноте за порогом
притаился вампир.
Пусть покой, как туман,
облачит твою страсть.
Чтобы то, что за дверью
не пыталось напасть.
Что же, что ж ты молчишь?
Я не слышу ответ!
Неужели опять
Ты ответишь мне: «Нет!»?
Ну, коль так, то иди –
убедить я не смог.
Значит так суждено
и с тобой будет Бог.
Ты настырный такой,
ведь Он создал тебя,
как подобье себе,
бесконечно любя.
Что же сделаю Я,
если ты Человек?
И сам должен решать,
как прожить тебе век.
Ты - уже не дитя,
я - тебе не учитель.
Коль решил, так иди!
Я - твой
АНГЕЛ ХРАНИТЕЛЬ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381056
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Скоро время то наступит,
будешь книгу открывать.
ЕСЛИ ТЫ УВИДИШЬ СТРОКИ,
то научишься читать.
Непонятны эти знаки,
словно мутная вода.
ПУСТЬ НЕ СРАЗУ, А ПОТОМ,
ты поймёшь – не ерунда.
И откроются картины,
и научишься искать.
ИЗВЛЕЧЁШЬ ТОГДА УРОКИ,
будешь верить, будешь знать.
Парадоксы и курьёзы –
обойдёшь преграды эти.
ВИДЯ МАЛОЕ В БОЛЬШОМ,
ты не попадёшься в сети.
Не кляни свою судьбу,
хоть порой бывает строга,
И НА МИР СМОТРИ С УЛЫБКОЙ:
легче будет путь-дорога.
Душу распростай, как крылья,
для того чтобы взлететь.
ВСЁ, ЧТО ДОБРОЕ, ЛЮБЯ.
чтоб не падать, чтобы петь!
Обними крылами звёзды –
это слава – это честь.
ВО ВСЕЛЕННОЙ ВЕЧНОЙ, ЗЫБКОЙ
крыльев мало, звёзд - не счесть.
Как заветная мечта,
расцветает благодать.
БУДЕТ ЧТО-ТО ДЛЯ ТЕБЯ,
Только надо поискать …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381054
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 29.11.2012
* * *
"З ким поведешся..." – знаю теж.
Хоч тисну клешню ракові,
не в адекватній мірі, все ж
із раком ми однакові.
Він під корчами має дім
і повзає по-своєму.
Авжеж, не родичі. А втім –
ми берег разом гоїмо.
Хай очищає. Все одно –
щипає, їсть чи щупає.
У чистім плесі видно дно.
І лебеді, і щуки є.
Уміння в кожного своє
зі складнощів виходити.
Терпіння справи не псує.
Тож головне – не шкодити.
...Пропали з воза лантухи.
Що ще? Давно забулося.
Повзуть лапаті лопухи,
до осоки не туляться.
Говорять, віз і нині там,
де жаби в жмурки граються.
Як не однакова мета –
для чого і впрягаються?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380998
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 29.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2012
1
Гомінливе тепло долонь…
Як же благоговіли лиця!
Як хотілося притулиться!
А вже й часу нам не було.
Ой ви рученьки…
Враз – вокзал.
Очі-в-очі, та рушив потяг.
Твій жагучий гарячий погляд
я відчув.
Ой не все сказав!
І не те тобі говорив,
що насправді в душі кричало.
Як же зболено ти мовчала!
Той початок нам Бог творив.
Ми чекали роки й роки.
У світах політали стріли.
Довгождано-жадано стрілись.
Гріє серденько струм руки.
Щедра осінь бере в полон,
барвограй засліпляє очі.
Мрії роєм про сяйво ночі,
ніжне, рідне тепло долонь.
2
Хочу бачити жар в очах,
переповнююся любов’ю.
Я оновлююся тобою
і твоїх ще зазнаю чар.
Хоч торкнулося срібло скронь,
не сумуй, моя мила сестро.
Як палке почуття воскресло!
Хай палає в серцях вогонь.
Обірвалася вже чека
я от-от повернусь у глину!
Та до тебе щомиті лину,
ти щомиті мене чекай.
Забери мене в полини,
вірна Музо моя єдина.
Так довірливо, так дитинно
полони мене, полони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378686
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Ми нині п’ємо чай з лимоном,
Біжать літа, неначе сон,
А я зайнявся патефоном,
Старий монтую грамофон.
Мелодія чарівна ллється,
Утьосов пісню заспівав…
Кохана знову усміхнеться,
Їй пісня ця добавить чар.
І знову руки в нас спотіють,
Розчавлять ноги каблуки,
Повір, кохана, ми зумієм,
Пронести радість крізь роки.
Ми нині п’ємо чай з лимоном,
Хоча роки кудись спішать,
Кручу я ручку патефона,
Життя людське – це благодать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377859
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
І
Вона: Ніхто не воював…
Ніхто не воював, не було там війни,
Лише змагання пристрастей, обставин
Й вагання жмут, їх краще прожени.
Про них не буде у газеті знаній.
Та звісно, можна розцінити теж інакше – обоє там програли силам вітру Дня,
відсутності хвилин, так пару сотень вільних й тепленької води, яка геть змила б
дороги накип й перепони, утворені з вагань, що миготіли у тьмяній кімнаті.
Було й ще принципів життєвих пізнання, хоч, може і змилився у рядках там я:
Ти хочеш зразу все або нічого. Зазначу, все буває вельми всяке в широті безмеж …
І в часточках годин календаря, уміймо додавати грані насолод духовні чисті тіла.
Я покорив? Оце велике відкриття, проте не знаю чим, це правда, мовлю, щира,
Не зміг, не мав уміння підкорити спротив я Твоїх чутливих вельми перепон.
Просив і чаклував, можливо і не ті слова зі схованки підняв, все було марно там.
Лише запам’ятаю я, Твій блиск очей – цілющі іскри намірів сакральних шал,
Творив, я певен на всі сто й один процент, вологу теплоту, що є передвісниця
Скарбниці подарунків вибухових, що в спалахах злетіли б в далечінь під хмари.
Проте є частка віри у живих думках, зимова Ніч надасть іще благословенний шанс.
ІІ
Вона: Ти є амбітний…
Ми дивимось під різними кутами на згин амбіцій й альтруїзму.
Це ясно в день і в ніч все зрозуміло, бо стоїмо у різних ми світах.
Та навіть, був би у Тобі, однак, мій зір інакші б мав кути заломлень.
Амбіції мої – побути в дещо інших Небесах, де сонця – пара Твоїх іскор-оченят,
зчарований я ними, хоч був опір, а чари смішки Твоєї, мов місяць в світлу ніч.
Амбіції мої здійснились на відсотків, зрахую зараз – то є цілих сто сімнадцять.
Бо ж пам’ятаєш, стільки компліментів промовив я Тобі – умінню йти чарівно.
Та трапилась нагода, майже випадково, створила саме Ти її, подяку шлю я щиру.
Колись географом я мріяв стати, теж альпіністом і дослідником рівнин чутливих,
магнітів-кратерів, прихованих й гарячих..У світлі сонць твоїх я прагнув осягнути.
Лише в’юнкі ліани там завадили, на жаль. То де ж амбітність бачиш Ти, Чаклунко,
скажи, будь ласочка, мені…
06.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376671
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Каникулы – вот лучшее лекарство!
Недельный отпуск или там вояж.
Сменить пейзаж, сезон и государство,
Сорвать одежды и возлечь на пляж.
Забыть дела, долги, контакты, связи,
И год какой, и месяц на дворе.
А в Интернет – ни-ни, ни в коем разе,
Чтоб шанса ни единого хандре!
***
Культурный душ для интеллектуала,
Я полагаю, самое оно –
Сходил в музей – хандры, как ни бывало!
А есть ещё театры и кино
И посиделки с добрыми друзьями:
Поржал часок-другой – вот это да! –
Хандра и скука отвалились сами,
Ушли и не оставили следа!
2012
(идея Ю.М.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377431
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
У неї гарний носик – бачать всі,
І ямки, щічки, брови й вії,
Та лиш малі у дзеркала красі.
А персів велич – погляд мліє!
05.10.
Тримаю у руках покров твоїх дверей.
Він зберігає запах ніжний дому.
Відплив, та з висоти брамселю рей,
Чуттєвий дотик проганяє втому.
***
О, вельми дивний сонця променевий рух –
Живіт засмаг, засмагли шия, очі, плечі,
А перса ж – білі-білі, мов подушки пух.
В суді проміння запідозрили у втечі.
О, як могли вони, уздрівши білизну,
Не запросити інших променів до спілки?
Їх лінощам ганьба, я сонце поверну,
Голенька стій, он сонце визирає з гілки.
25.10.
про і для М.А.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377109
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 14.11.2012
(Игры с омонимами.
Омо́нимы (др.-греч. ὁμός — одинаковый + ὄνομα — имя) —
разные по значению, но одинаковые по звучанию и написанию
единицы языка (слова, морфемы и др.). )
Мы взяли рюкзаки – и /по машинам/!
А ты, наш серый город, /помаши нам/.
Мы – на природу. Дома, /пока лечимся/
Лекарствами, мы точно /покалечимся/!
И вот мы, пожелав себе /удачи/,
Приехали, собравшись все /у дачи/.
Из-под ноги вдруг выполз /уж/,
Откуда взялся он, не знаю /уж/.
Такая красота! Природе – наша /ода/.
/О да/! Сегодня здесь - прекрасная погода.
/За бором/ солнце всходит. И вставать – не лень.
А за /забором/ расцвела для нас сирень.
К тому же, вдруг жена на день рожденья /норку/ захотела.
Копаю /норку/ в огороде целый день. Приятно – и для дела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376589
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Прийду до тебе дощиком осіннім,
Сумним, ще теплим, ніжним, не рясним.
Коли відпочивають мокрі тіні,
Що бачать сонячні недавні сни.
Я хочу бути трішечки смішною,
Турботливою, ніби бджілка. Що ж,
Ти вибереш мене! Мене. Зі мною
Ти будеш слухати осінній дощ.
Від смутку щоб не плакала, - жаліла,
Що день сьогоднішній уже минув, -
Його незрима невідома сила
Десь повела у вічності канву.
Я хочу обійняти землю, хмари,
Їх не дістати. Поки. Поки крил
Не відростила. Звуками гітари
Нас срібний дощ, як шатами, накрив.
З соленими слізьми та сіль виходить,
Що рани роз”ятрила майже вщент.
Чекати більш не буду непогоди.
Тепер у неї я вже диригент.
А «Прощавай» - згубилося в століттях.
І сліду не лишилось на землі.
І в дуба найстарішого у вітті
Знов заспівають ніччю солов”ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376333
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Любителям гумору
Завела роман в дорозі сексуальна дама,
Про наступну зустріч має прийти телеграма.
Через тиждень дзвінок в двері, чоловік читає,
- Пише хтось померла тітка, я ж її не знаю…
Звідки тітонька? Не вірить! Ревнощі взялися,
- Не пущу саму нікуди, навіть не просися…
А якщо не хочеш, люба, розвивати драму,
То візьми тоді в дорогу із собою маму.
Моя мама допоможе на кухні родині,
Я спокійний буду, - каже коханій дружині.
Поїхали у дорогу невістка й свекруха,
І на станції далекій вийшла така штука…
Дві машини підкотили невістці й свекрусі,
Посідали, привітались, обидві у дусі.
Роз’їхались… невідомо, що було там далі,
Через троє суток знову стрілись на вокзалі
І така свекруха рада, нема горя й сліду…
- Я ж на дев’ять днів і сорок, і на рік приїду.
А ти сильно не хвилюйся, бережи родину,
Про родинне наше горе розповім я сину.
Їздити прийдеться разом до дітей сиріток,
Допоможемо хоч трішки пустуватим діткам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376081
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 09.11.2012
На закрытых страницах осени,
Лето знойное в папках прячется,
Его в толщу туманов бросили,
Оно в лужах теперь карячется.
Под листвой, что сорвали вороны,
Солнце жаркое сном растаяло,
Светит лампой в четыре стороны,
Но надежду согреть оставило.
Гигабайты дождей шокируют,
Память теплых деньков под вирусом,
Осень сайт от гостей блокирует,
Отравляет ночь четким минусом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376158
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Утома Дня
біжить уперто – Вечір наздогнати,
Зустрівшись з ним,
ще більше надокучить феям-Силам.
Куранти б’ють
вже першу Ночі. Кроком руш у спати
Завзяття спить,
а завтра - в хмари світ, на нових крилах
***
Учора втомило шуканням грибів
Й писанням про Кліо далеку античну.
Евтерпу зустріти тому не зумів.
На каву прошу, розповім смачну притчу.
02.10. 15.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375982
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Усілась у машину "кішка" звабна,
Прикрила вушка, хвостик підігнула,
Лиш рух ключем й завелася так зграбно.
Уява ж – у полон ріки пірнула.
Руками б’є по річки плесі теплім
І виплисти на твердь немає сили.
А дотик пестять очерету стебла,
І зваби творять елерони й крила.
Поспіти би услід твоїй машині,
Там вітер простягає пасма-чари,
Примружить небо очі світло-сині.
Ой, обережно, мружать розум фари.
17.10. ранок, автобус: Чортків – Тернопіль
Ще мить і вже вітер колише
Чорнявість хвилясту про Тебе думок.
І десь біля кави запишу:
«В простори-тенета Твої, іще крок»
28.10. 14.43.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376059
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Не тікайте від проблем,
подивіться їм у вічі,
Щоб не канули вони
у пусту й холодну вічність.
Можна видумати світ,
де рішається все просто –
Без зусиль і нервів, без
рішень зважених дорослих.
Все одно вони прийдуть,
виповзуть із павутини,
І за шию вхоплять із
почуттям вини – провини,
Поки ще малі вони,
не вирощуйте, як квіти.
Хай не заважають вам
радісно й щасливо жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375845
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012
_
Музыка и исполнение Александра Сычева,
Заслуженного артиста Украины
Развеяв кленовые листья по парку,
Порывистый ветер, ероша листву,
Рассеял луч солнца. – И ярко, и жарко
Опавшие листья легли на траву.
А ветер умчал, непоседа, за Солнцем.
И Солнце перинами из облаков
Укрылось, чтоб утром прохладой с колодца
Умыть свет космических странных миров.
Припев:
А ты в мои сны возвращаешься снова.
И свет твоих глаз – вновь со мной, вновь – живой,
Важнее забытого давнего слова,
Которое нас разлучило с тобой.
А ночью листва тихо – тихо шуршала.
Там ночью бродили неспешные сны,
Тот – с радостью сон, тот – с корзиной печали.
Но их выбирать мы, увы, не вольны.
Припев:
А ты в мои сны возвращаешься снова.
И свет твоих глаз – вновь со мной, вновь – живой,
Важнее забытого давнего слова,
Которое нас разлучило с тобой.
Важнее забытого давнего слова,
Которое нас разлучило с тобой.
По лучику Месяца слуги Морфея,
Неспешные сны, в память прыгают вновь.
По призрачным там я гуляю аллеям,
По кромке неспешных и ласковых снов.
Припев:
А ты в мои сны возвращаешься снова.
И свет твоих глаз – вновь со мной, вновь – живой,
Важнее забытого давнего слова,
Которое нас разлучило с тобой.
А ты в мои сны возвращаешься снова.
И свет твоих глаз – вновь со мной, вновь – живой,
Важнее забытого давнего слова,
Которое нас разлучило с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376061
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
А девушки о принце так мечтают!
Чтоб на коне. Да можно без коня.
Потом же почему-то забывают,
Что это – принц! И от души бранят
За то, что возлежит он на диване,
Не пашет, как рабочий, крестьянин.
Так жены вместо каждодневной брани
Должны носить с ним, принцем, паланкин*!
*ПАЛАНКИ́Н. На Востоке: средство передвижения
в виде укреплённого на длинных шестах крытого кресла или ложа,
переносимого носильщиками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375178
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Вона пішла. А він лишивсь із тою, з нею,
У кого закохався, думав він, душею,
З якою поряд він впадав в любовний транс.
Це ніби доленька зробила реверанс.
Ті очі поряд – молоді, такі пригожі
Ще нещодавно, та… Втрутились вражі гроші.
І блиск в очах – не від кохання, від грошей.
Він вже лякався хтивості отих очей.
Вона… Ні, не пропала, дерлася крізь хащі.
Скрізь лихо ляскали зубами хижі пащі.
І борсалася у багні зовсім одна.
Не знала, в чому ж тут була її вина?
А він прийде, коли згадає тепле тіло
І дотики руки. Торкаються несміло
Її гарячі губи… Це ж було, було…
Чи це любов пройшла, чи тут кували зло?
А він прийде тоді, коли йому погано,
Й коханка не подасть у постіль каву рано.
Коли їй хочеться іти до молодих,
І в вірності всі клятви танули, як сніг.
Прийде. Та вже вона не схоче
Дивитися в брехливі очі.
Хоч, мабуть, це зовсім не гречно,-
Нехай сидить і далі в гречці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375614
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 06.11.2012
І знов до нас прийшли магнітні бурі.
У голову ударило, що аж!
Це притаманно Сонячній натурі –
Такий створити дивний антураж.
А дивишся – так мило в тій короні
Вирують спалахи – як феєрверк!
А в мене вже скрутило бідні скроні,
І тиск гайнув пташиною наверх.
Вже помираю! – Ось майнула думка, -
Тож прощавай, мій милий білий світ! –
Стає печально, в серці – й туга, й мука.
Коли взнаЮ – то з космосу привіт.
Вже не вмираю! В рота я таблетку
Одну і другу кинула. Лежу.
Ну що ж, корону Сонячну далеку
Я розумію, ось що вам скажу.
Всі королеви, і земні, й космічні –
Примхливі дами, вередливі теж.
Ніхто тих примх, мабуть, не перелічить,
У коронованих вони – без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375144
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 06.11.2012
А наглые ГРАЧИ орали на заборе,
А пьяные ВРАЧИ приехали на «Скорой».
Врачи теперь – ВРАГИ, лечить для них – табу.
Напившись вволю БРАГИ, уселись на трубу
(А брагу у соседа сегодня утром БРАЛИ)
И день весь напролет с грачами глотки ДРАЛИ.
А ну его, еДВА ЛИ
Грачи с врачами знали,
Что мы здесь написали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374413
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 01.11.2012
Ее сомненья рвали на куски и душу ДРАЛИ.
Перед спектаклем ей подруги ВРАЛИ,
Что лучшая она из балерин. И эти ВРАКИ
Едва не довели подружек тех до ДРАКИ.
Везение ДРАКОном пролетело. ДРАМОй
(Как думала она, бесславной самой)
Закончился печальный тот спектакль.
Ах, ДРАМА! Что же здесь пошло не так?
Вмешалась ПРАМА*. Ведь ПРИМА – балерина ожидала
Аплодисментов – ПРИЗА благодарного из зала.
Успех СЛИЗАл непрошенный жестокий рок.
И капнула СЛЕЗА. Ее не уберег
Цветочек – талисман, что СРЕЗАл ей любимый.
И ГРЕЗА умерла. ГРОЗА промчалась мимо.
Поэзия ушла. Осталась только ПРОЗА.
Все ПРОДАно шутам. Труды ее и слезы
Напрасны. ПРОВАлилось счастье в ночь.
Сгорело, как ДРОВА. И некому помочь…
И балерина всхлипнула, издав протяжный стон.
Глаза открыла – солнце. И цветы. И это был лишь сон!
*ПРАМА - йогический подход к достижению всестороннего
баланса в физической, психической и духовной сферах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374523
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 01.11.2012
Змагання спритне пальців і долоні
Та рух Твій голови: Не зараз, мовлю, ні.
А іскри в погляді без слів полонять
Лишилися полки у Твоїй глибині.
Та генерал узяв нарешті спокій,
Відвів назад вцілілу зброю і війська.
Прогавив час, переговорні строки.
Програв, та лиш чекає новий змаг рука.
***
З Тобою було тепло і бадьоро,
Минула втома із невиспаних доріг.
Віддали швартові борти парома,
А вітер замісив зі спогадів пиріг*.
Один і другий, аж цілу стільницю.
лиш кропику забула дати в тісто Ти.
Однак смакую їх в холодну крицю.
Мабуть, й Тобі готує вітерець торти.
* пиріг – вареник (галицький варіант).
01.11. 15.28. автобус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374842
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Знову пишуть на Небі поему,
Вже про Осінь мінливу, як настрій жінок:
То проміння ще літнього крему,
А то пляма чорнила в наступний рядок.
Ну не втрималась хмара кудлата,
А чи ж ручка в Поета якось потекла.
Новий колір листкового злата
І відтінки жовтневі з палітри тепла.
В новий День ми гортаєм сторінку
І підкреслимо щось, прочитаємо ще:
Ось там Сонце присіло на гілку
Й поетеса в людей, хлюп в усмішці дощем.
18.09. 18.37. автобус: Трускавець - Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369363
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Пані і панове, розповім про домашню челядь одного сімейства. Прошу знайомитись: гер Дунай (естонський гончий), фрау Ельза (німкеня) та її шестимісячний малюк / підліток Максиміліанчик (Максик). Щодо останнього, то чи не кожного дня якісь збитки зробить.
Нещодавно у хаті був траур, особливо у господині. Пан господар забув закрити хвіртку, а курчата вийшли зі «свого» подвір’я на собаче. Ну і Максик взявся їх випроваджувати. А одне так наполегливо виганяв, що від нього лише крило лишилось. Може і ще щось між румбамбарів (ревеню).
Очевидно, хтось-колись на подвір’ї того сімейства, біля яблуньки закопав скарб, бо Макс наполегливо рив лапами, земля лежала чи не на десяток хвилин доброго замітання. Схожі ями вирив і у поставленому будинку для курей, ще не впідложеному. Одного ранку пані господиню розбудив … невідомо чим – знайшов слоїк (банку) на подвір’ї і катав ним по плитці – робив ранкову побудку, навіть не розбивши «дзвоника». Також, позичив собі шкарпетки господаря, але так і не вдягнувся, його тапок, а після оренди, взуття пішло вже на утилізацію, позичив стирку для миття підлоги, але так і не помив нею ані квадратного сантиметра. Добре, що він ще читати не вміє, а то син господарів необачно книжку залишив на дворі, але була ціла.
Проводяться ремонтні роботи в добудованій частині будинку, робиться з неї кімната, а не складське приміщення. Із сусіднього ганку винесли м’яке крісло. То Дунай зробив собі лежанку там, він ще хоч поміщається. А от, коли був Хаммер (Цьомчик – так назвала знайома дівчина, бо мав дуже великі губи, або маленьке телятко), відкривав двері до хати, вилазив туди і бідний лежав клубочком у тисняві. Та після оренди Дунаєм, крісло перебрав Максик, з відповідними деструктивними наслідками – йому конче треба було спробувати на смак оббивку крісла, але багато не з’їв, очевидно, не смачна була.
Щодо смаку, то молодий чоловік - син, найбільший шанувальник челяді (по взаємності – теж), виявив у себе задатки собачого кулінара. Перед своєю вечерею Максиміліана, він пригостив трьома кусками бараболі (картоплини), хлібом, вмоченим у сметану, шматочком домашнього пляцка (торта). Ну і після того Макс не надто смакував свою кашу собачу, та й Ельза і Дунай – не аж, у меншій кількості, але їх також пригостили. Тож їхня каша була приправлена кетчупом «до шашлику», останнього не було, проте каша їм значно краще посмакувала, іншого разу – згущеним молоком.
На цьому смачному аспекті і завершу першу оповідь. смачної вечері! Дякую за увагу, слухайте ще…
12.08. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356957
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 30.10.2012
Мені так важко погляд відвести
Від медальйона твого чудо-злату.
Між дивних гір вмістила його ти,
А шпилі аж крутіші Арарату.
Були ті сходження тривалі в шпиль,
Обох долали десять альпіністів,
Філолог підкорити важкість миль
Їм допоміг в табу й догматів місті.
«Ой», переводять альпіністи дух,
Втомились горами вони бродити,
Та й лідер твердо каже: «Вниз іду».
Рівнина чиста, мов із бронзи лита.
Підемо ще на південь, у теплі,
Бо певен, легше там. У грот каньйону!
По вогких стінах в сутінковій млі,
В саме осердя жінки диво-трону.
26.08. 23.34.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360280
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 30.10.2012
_
/Отцвели уж давно хризантемы в саду.../
Відцвіли хризантеми й жоржини в саду,
А ромашки із мальвами – то й поготів…
Вже теплА дивних барв я в саду не знайду,
Бо осінній дзвенить напівзмерзлий мотив.
І до кого молилася вишня сумна,
Тонкі віти здіймаючи в синь, догори?
Чом під небом похмурим застигла вона,
І чи сльози блищать на пошерхлій корі?
Може, згадує давню веселу весну
І віночок весільний із білих зірок?
Може, думає: - Холодно,скоро засну.
До зими залишився один лише крок.
Сохнуть вИшневі сльози під вітром гучним.
А в калюжі корабликом плава листок.
Хмарка легка пливла спершу поряд із ним, -
Щезла, вгрузнувши в берега жовтий пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373654
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Из детской песенки сегодня я сорока:
На улице я наколола дров.
Воды с колодца натаскала много.
И подоила пять своих коров.
Потом сварила щи, компот и кашу.
Уборку в доме сделала «на пять».
И, кашей накормив детишек наших,
Задумалась: - А этому давать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373417
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Я – пирожок, и пончик, и булочка с вареньем,
Еще – с халвой, изюмом, конечно, с курагой.
И в зеркале любуюсь с немым я умиленьем
Собой, прекрасной леди, невиданной такой.
Я – доброта в полтонны, ну, может быть, чуть меньше.
Вторая половина – веселье, радость, смех.
Кем создана такая – Создателем иль лешим?
Не для страданья, точно, - для сладостных утех.
Садилась регулярно на разные диеты,
Где то – не ешь, не кушай, то – не глотай, не пей.
Но злые килограммы плевали на советы
С собою приводили все новеньких друзей.
Но вовсе все не плохо. В салоне красотищи
Я трачу гривен триста. Прошу у мужа. Он
Так посмотрел пристально и «отстегнул» пол тыщи…
А меньше на полтонны давать и не резон.
Хоть головой крутила налево и направо,
Когда перед собою я видела еду,
Хоть дома не готовлю (или почти, ну, право),
В гостях же наедаюсь (туда иду, иду).
Все, больше не худею. Сейчас, по крайней мере,
А как худеть? – С подружкой хотим мы кушать торт.
Начну я в понедельник! Себе я верю, верю.
Пусть в сотый понедельник… (Иду я на рекорд).
PS. Это - просто шуточный стих, не обо мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373196
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Не плач, прощаючись навіки з тим,
Що вже пішло в минуле, на віки.
Бо сльози – то вода, а сум – лиш дим,
Ще не збережений нічим, ніким.
І втомишся нести крізь глупу ніч
Огарок свічі, що недогоріла
В твоїх руках. І холод рідких стріч
Не розтопила, бо не мала сили.
Не мала сили сонця, щоб долонь,
Застиглих в камінь, розрівняти страх.
Хоча недавно ще палав вогонь,
Згубивсь у недосяжних десь світах.
Не плач. І прожени старий той сон.
І відпусти. Чекати див не варто.
Чи ж Місяць з сонцем сяють в унісон?
А зорі полохливі ось на варті, -
І світять із минулого, з віків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372758
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Жовті хризантеми в вазі з кришталю
Сяють, ніби сонця милі у раю.
Бо у цьому краї не бува розлук,
Не буває зради і холодних рук.
Бо тут – ясні очі, лагідні такі,
Як смарагди, сяють, осявають дні.
І встаєш у щасті, і лягаєш – теж,
Знаючи, що завтра – доброта без меж.
Знаєш, на прохання тут не скажуть: «Ні».
Поцілують ніжно рученьки мені.
Прошепочуть: «Мама, я тебе люблю».
І за нього Бога ревно я молю:
«Дай йому здоров”я, дай йому добра,
Хай його щаслива доля обира,
І його кохання ніжне розцвіте».
Буду я молитись всім святим за те.
Жовті хризантеми син мені приніс.
Сонечок маленьких в вазі – цілий ліс.
Знаю, що від серця, милий ангел мій,
Що прийшов до мене із країни мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372759
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Співати в ванній – це так класно!
На сцену ж поки не беруть. Ну, то й нехай.
А слухачі – мочалки. З часом
Співати можу вийти і за ванни край.
Затято я співаю, й ноти
Разом із піни бульками летять, легкі.
Мочалки – в шоці (я й не проти).
І квіти сипляться, відклеївшись зі стін.
А голос мій іде луною
Під стелю й далі, трубами, увись.
Я – зірка! Успіх цей – зі мною.
Заплющу очі й ніби я лечу, дивись.
Який же голос! Та сусіди
Мене не розуміють зовсім і кричать: -
Ей, досить, перестаньте вити
(Хтось ріже вас?), галасувати й верещать!
Вони не розуміються в мистецтві,
Ці недалекі люди, жаль мені. Дарма,
Співатиму я знов, всім серцем!
Лиш згодом. Щось води гарячої нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372392
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Не ПОРЯД я з тобою, це невтішно.
Мені твоїх ПОРАД не вистача.
Людських ПОРІД круг мене стільки! Грішна,
Дивлюсь на цей ПАРАД, як у квача,
Я граю душами. НАРАД побільше, -
Й мене навчать і приструнять, мабуть.
Куплю НАРЯД святковий. Свого вірша
Я прочитаю зараз вам, і тут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372524
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
Наш щасливий час, натхненний час, -
Забули всі образи.
Осінь, осінь золотиста,
Листя в вихорі кружляй.
Одягай в рясне намисто
Горобини тихий гай.
Надягай червоні свити
На старезнії дуби.
Небо хмарами сповито.
Десь пливуть, не знать, куди.
Дощ, а від весни, життя весни
Ми вже пішли далеко.
Милий, поцілуй і пригорни,
Мені з тобою легко.
Зранку раптом задощило,
І на землю впав туман.
Осінь, осінь, ми просили: -
Забери хмар караван.
Та не слуха пані мила,
Дощик ще пішов рясніш.
Вітер напина вітрила
І співає голосніш.
Місяць усміхавсь. І зорепад
Таким був таємничим!
Сяє різнобарв”ям листопад
Й моє кохання вічне.
Полум”яніють жоржини,
Сонце загляда в ріку.
Пізні ягоди малини
Червоніють у садку.
Дні коротшають. Без ліку
Краплі бренькають у скло.
В осені немає віку.
Літо сумно утекло.
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371070
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 22.10.2012
(На вірш Insolito “Ворушити минуле не слід”
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370949 )
О, як приречено шумить холодний дощ.
Розворушилося минуле в листопаді.
Любов – колишня. Вже – колишня, що ж…
Обоє твоєму приходу ми не раді.
Любов невпевнено ходила під дощем,
Із дому подалася у далекі мандри.
Колись давно палала пристрасним вогнем,
Тепер тремтячим голосом співає мантри.
Її шукати – де вона пішла тепер,
Коли на серці – не осінній, зимній холод?
І над прозорим дзеркалом сумних озер
Пожовкле листя в паніці кружля по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370963
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 22.10.2012
***
(Друзья, это стихотворение - просто «сопроводиловка»
для необычной фотографии, которую предложу вашему
вниманию. Один из закатов, которые я наблюдаю из
окон своей квартиры. Фото называется «Дракон полетел»)
Окно моей кухни выходит в мир
Такой фантастически – классный,
Как будто Вселенная шлет в эфир
Реальности дивные краски.
И вечером каждым смотрю я сон.
Тот сон – наяву, будто песня,
Где Солнца – закат, там, где Солнца – трон,
Где образам в небе так тесно.
О, как это небо красиво! Миг –
И вновь необычные краски.
То – странный цветок, а то – Бога лик, -
Меняет Вселенная маски.
Друзья, это фото дарю я вам –
Средь туч затесался дракончик!
Из всех тех чудес вам хотя бы грамм
Позвольте послать, хоть кусочек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370173
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 22.10.2012
«Я вже мушу іти на диван*»,-
Повідомив султанші султан.
На дивані рішило зібрання
Йти війною на ворога зрання.
***
«Я вже мушу іти на диван»,-
Повідомив дружині Іван.
Й на дивані розлігся ліниво,
П”ючи з пляшки неквАпливо пиво.
*диван – військова рада в Османській імперії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370011
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Контральто золотого октября -
Как бархат. Тембр его – красив, глубокий.
Из оперы осенней ненароком
Он арию поет календаря.
На небе тучи – духи кораблей.
Октябрь стоит в ответственном дозоре.
Певец из оперы, закончит скоро
И полетит дорогой журавлей.
И сладостна мелодия, как сон.
И стаей бабочек воздушно – золотисто
Под ноги сыпятся резные листья.
И ветра зыбкого чуть слышен стон.
В партере – тихо. Зрители в ветвях
И слушатели в боа серых перьев
Так зачарованы! Еще не верят,
Что лето не вернуть, но в сердце – страх.
Контральто золотого октября…
А тучи все плывут под парусами.
Кивают хризантемы лепестками,
Палитру ярких красок нам даря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369184
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 22.10.2012
А я їхала, бігла, летіла
По секундах, хвилинах і днях,
Щоб побачить надію і віру
В твоїх сірих спокійних очах.
І багряна листва шепотіла
Щось, вглядаючись в красну зорю.
Я сказала, cказати посміла,
Як тебе я безмежно люблю.
Із-за спини троянду червону
Ти, всміхаючись ніжно, дістав.
Взяв обличчя моє у долоні,
Цілував у червоні вуста.
І всміхалась троянда та мила.
Зашарілась калина в гаю.
Я б співати-казати хотіла,
Що тебе я так палко люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368554
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Звезда, я – преклоненный у твоего порога.
Ты не молчи, родная, и руку протяни.
Ведь я так долго шел. И тяжела дорога,
И столько мне печали встречалось на пути.
Ты – сон мой многолетний, несбывшийся и тихий.
И, пусть это банально, - далекая звезда,
Которая лучами прогонит с сердца лихо.
Пускай она – на небе, но светит мне всегда.
Но ты меня не слышишь. Согреть меня не можешь.
Лучи звезды – прозрачны, рассеяны во мгле.
И мы вдвоем с тобою, конечно, не похожи.
Ты – звездный небожитель, а я – здесь, на Земле.
И я, уставший путник, возьму свой верный посох
И снова по дороге туда, где горизонт,
Пойду. И снова – зимы. И вновь на сердце – осень.
И створки за спиною захлопнуты ворот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368759
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Я вас люблю, поэт, за то, что вы,
Что вы не стонете, хоть на душе,
Быть может, холодно и пусто.
Ее одели, как капусту,
В одежки светлых слов, и, как клише,
У вас не встретишь «боль, печаль, увы…».
В стихах «прописаны» любовь и страсть.
И будто нет ветров и темных туч.
Застывших волн морских холодных.
Вы не рыдаете, хоть модно.
Ваш к радостям призыв, к любви - могуч.
В тоске и грусти больше не пропасть.
Спешите радовать, поэт, сердца.
Пусть не всегда приемлемы для всех
Рассказы ваши. Кто-то вспомнит,
Что чувства еще живы. Полон
Для Дамы образов – цветов букет.
Любовь есть вечность. Несть любви конца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362905
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 05.10.2012
Объясните мне по дружбе,
Если что, прошу пардон:
Произносится "осУжден"
Или всё же "осуждЁн"?
Слов моих запас огромен,
Муж вот тоже джентльмен
Говорит, что я фенОмен.
Нет уж, хрена - феномЕн!
Муж моим трусам-неделькам
Отдаётся целиком:
Их на мне увидит мЕльком
И потрогает мелькОм.
Крою мужа ежедневно
Матюгом, вообрази:
Ляпнет "жАлюзи", деревня,
А ведь надо "жалюзИ"!
Заковыки в каждой строчке,
Огорчение одно:
Вот с бунгАлом заморочки,
Вроде бУнгало оно!
Да пошла б она в болото,
Нету спасу ни ч*рта,
Хоть зови её ломОта,
А хоть, ёлки, ломотА.
За базар, дружок, ответишь
И отнюдь не восхитишь,
Если сдуру ляпнешь "фЕтиш"
Вместо умного "фетИш".
2011
идея С.Ш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365337
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 25.09.2012
А осінь у місті якась недолуга.
Дрижить в атмосфері незрима напруга.
Повітря від смогу – крихке та імлисте,
Й ці атоми втоми сідають на листі.
Ставати не хоче воно золотавим
І схожим на щедру яскраву заграву.
Воно, як у кокон, скрутилося й сіре
Висить на деревах, у смутку зомліле.
А де ж той багрянець і золота колір? -
Відходить в минуле у місті поволі.
Дротів павутиння сплелося в повітрі,
Вороняче пір”я літає за вітром.
Ця осінь у місті – асфальтово-сіра.
Щезає до осені ніжна довіра,
Що містом, як лісом, вона помандрує
І різними фарбами світ розмалює.
Не хоче. Пішла десь до лісу. У простір.
Вона – пані горда. Уваги не просить.
І в місті дерева оголені віттям
Хитають, шепочучи млосно щось вітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365319
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Вийди за поріг,
Там вже дощик стих,
Там вже вітер стих.
Сміється Місяць юний.
Вийди за поріг –
Він нас підстеріг,
Всміхнений, застиг.
Чіпляє вітер струни.
Я буду там, де є твої сліди.
Візьми мене в полон
Своєю бранкою, і назавжди,
У жар твоїх долонь.
Запроси на танець – тихий джаз краплин.
Чи то дощ, чи думка тихо в шибку б”ється.
Закружляй так ніжно. Дощових перлин
Пісні зачарованої плин.
Казка ця – твоя.
Крутиться Земля,
З Місяцем кружля.
Вселивсь у серце спокій.
Ти – любов моя.
Я – любов твоя.
Вдвох нас окриля
Кохання яснооке.
Ми будемо удвох – лиш я і ти -
Росою у траві
І сонцем серед хмар. Палай, світи,
Моя любов в тобі.
Блискавка між гіллям. Запах абрикос.
Босоногі мрії – в джазі без утоми.
Ми у танці – разом. Зливи – відголос
І бурчання грому. Наш цей джаз.
(текст пісні написаний під ритм п"єси)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363873
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Закохалася земля у хмари,
Шлях Чумацький засвітив зірки,
Місяць освятив вечірні чари,
Відблиском хвилястої ріки.
Зашуміли трави без покосів,
Пахне різнотрав’я у лугах,
А трава все просить, просить, просить,
Сіном духмяніти у стіжках.
Росами покритися в покосах,
Де тумани забіжать у сни,
І побігли по отаві роси,
Ніби звуки тонкої струни.
У стіжки складається отава,
Поливає дощик на луги,
Засвітились верби золотаво,
В очереті сиві береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362322
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012
Он повстречал её весной,
шёл не спеша цветущим садом.
В такие солнечные дни
ухаживал за виноградом.
И неожиданно увидел
её прекрасные глаза.
Там, где листочки зеленели
и вилась юная лоза.
Тогда раскрылись небеса,
как марево под ярким светом.
Словно в волшебном, дивном сне
жил ею этим жарким летом!
А время шло, и шли дожди,
всё как всегда – своей чредою.
Дарило солнце листьям свет,
земля поила их водою.
Минует всё, прошло и это,
настала осень – тучи, град.
Она ушла, всё взяв с собою.
Уже собрали виноград.
Пришла зима, он всё забыл,
не смог забыть лишь её взгляда.
И заливал огонь в душе
сбродившей кровью винограда …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362237
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Ты только малость подожди –
у вас ещё всё впереди.
Ведь впереди горит рассвет,
свет Силы света шлёт привет.
Не слушай чей-то злобный смех,
у вас всё будет лучше всех.
Взлетев на сказочных орлах,
купаться будем в облаках.
Тебя оставят силы зла,
истлеют, будто бы зола,
и мудрый Ворон прилетит,
печали ваши утолит.
У вас всё будет лучше всех –
иначе просто быть не может.
Смерть – не конец, любовь не грех,
надежда в жизни вам поможет …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362235
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Ох, яка ж я одинока
Без своєї половинки!
Повні сліз обидва ока,
Не складається картинка.
Нікому за стан вхопити,
Поцілунком привітати.
Ні з ким на ніч чай попити,
Вийти в люди в свято з хати.
- Боже, змилуйсь наді мною,
Пішли мені чоловіка!
Чи отак вже самотою
Доживати буду віка?!
- Я даю! Не помічаєш!
Все сидиш в своїй квартирі,
В компі вільний час зганяєш
Й пишеш вірші жалібливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361220
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 05.09.2012
Дівчинко, з тобою так просто дихати,
Взявшись за руки й заплющивши очі.
Прив’язався до тебе червоними нитками
І нізащо згубити тебе я не хочу!
Дівчинко, з тобою приємно плакати:
Від щастя, болю, горя чи радості,
Мила, з тобою так легко падати –
В срібне захмар’я чи в прірву безбарвності.
Знаєш, з тобою – так легко повірити
В чари і янголів, в казки і вигадки,
Віриш – про тебе так класно мріяти,
Складати пісні чи писати лірики.
Дівчинко, без тебе – хочеться зникнути,
Розчинитись в тумані осіннього мороку…
Бачиш – без тебе – так важко дихати,
Стискається серце, німіють пальці
Від холоду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362193
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Для того, чтоб бродить по лужам,
слишком холодно, но не суть.
День так светел, и ты мне нужен
больше прежнего! Я несу
знойность лета в своей улыбке,
нежность ветра в своих руках.
Для тебя! Паутинкой липнет
осень к пальцам моим, легка,
невесома и беспечальна.
Потому, что есть ты и миг,
где по буковке все «скучаю»
соберёшь жадно с губ моих.
Нежность хлынет, наполнит взгляды,
мысли, поры и витражи
этой осени... Вместе, рядом –
только этим живу! И жизнь
улыбается… сентябрёво,
сентябристо. И тёплый луч
нас наносит единым словом
на поверхность вчерашних луж.
Настроение – откровенность,
настроение – благодать...
Эта осень для нас бесценна,
тем, что вместе и навсегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362155
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Я ніколи не забуду її запах:
Вона пахне провінційно-безтурботним літом,
Чи бузком, залишеним в кімнатах,
Молоком із медом, яблуневим цвітом.
Я ніколи не забуду її очі –
Очі кольору небесної блакиті…
… після півночі сильніше кровоточать
Рани пам’яті – беззахисно відкриті.
Я ніколи не згадаю її голос,
Він бо зітканий з незвіданих мелодій.
Боячись її ім’я назвати вголос,
Шепочу його ледь чутно, наче злодій.
***
Вона часто після того мені снилась…
Я ніколи не забуду її запах…
Окрім згадувань – нічого й не лишилось,
Я ніколи не знайду її… у чатах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362003
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012
Незабутню й досі впізнаю я осінь.
На шляху до тебе догорає день.
Рудочубий вечір падає на плечі,
сивогриве небо грітися веде.
Обрієм заграва зайнялась лукаво
та й заграла в сурми про мої літа.
Колисає вітер росяну палітру,
колисковим сумом тишу огорта.
А мене та просинь повернутись просить,
де колись з тобою молодим ходив.
Лине без упину дивне павутиння –
нашого кохання спомин дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361921
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Інколи хочеться теплого слова,
Ніжності пісні і серця тепла.
Ніби ручай, в”ється наша розмова.
Ех, що за вечір – печаль утекла!
Сядь біля мене. В твоїх відчуттях
Стільки чарівності! І при свічах
Агаром* гуляємо – в мрії світах.
*Агар-кораловий острів на Багамах
(і звірі танцюють для тебе!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361969
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Сонце промені ллє
На золочені кручі,
Вітер промені п’є,
Разом з листям несучи.
Поцілунок п’янкий
Ти приніс на вершину.
Як схід сонця палкий,
Червоніє калина.
Ти – джерельна вода,
Тебе пить – не напитись.
Місяць мрійно гада,
Як крізь хмари пробитись.
І у сяйві у тім
Ми сплетем свої руки.
Стане теплим наш дім,
І не буде розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361886
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
И «пораженья от победы
Ты сам не должен отличать…»
Поверь, для лучшего разбега
Назад не стыдно отступать!
Уроки испытаний трудных
Ты недругам своим прости,
И априори неподсудны
Те, кто помог тебе расти!
Когда судьба подрежет крылья,
Погасит встречные огни,
И кажется – иссякли силы,
Лишь воля вытолкнет: "Живи!",
Передохни́ перед полётом,
Наутро кончится гроза.
Для крепко-крылых станет взлётной
Чернее ночи полоса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361987
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
божеволію.
Ти знаєш, що я божеволію
Без твóго сміху, без твóїх очей –
Неначе звір, у неволі я…
заклинило.
Без тебе життя заклинило:
Нічого не їсть, практично не спить,
Отруєне хижою слиною.
покинула…
Ти сни мої навіть – покинула!
Лишивши пекучі лінії –
Крізь пальці, у ніч, полинула.
роззброєний.
Ти бачиш, я зовсім знедолений.
Неначе ковтнув полонію,
Сміюсь, захлинаючись з горя я.
Божеволію…
Без тебе – таки збожеволію!
Без твого тіла, без твоїх очей
Зірвався…
Зійшов з колії…
(2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361629
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Ти сьогодні мені подзвонила –
Наче темряву світлом залила,
Наче сонечко опісля зливи –
Так для мене твій голос – милий!
Бо без тебе і серденько нило,
Мліло тіло і мрії тьмяніли,
Наче вітром обпечені крила,
Що злетіти вже їм – не під силу.
Ти сьогодні мені знов наснилась –
Як завжди – усміхнена й мила;
Дві доби не вщухає злива…
Ти сьогодні мені – подзвонила б…
(2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361628
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Если ты лицом не пэри,
Формы - тоже не уха,
Да ещё в интимной сфере
К обязательствам глуха -
В смысле, «вы ко мне не лезьте
С вашей жизнью половой!».
Руки если в заднем месте
И не дружишь с головой,
Дефилируешь в халате,
Обожаешь гнать волну
И вставляешь в речь некстати
«Как бы, типа, эта, нууу»
Не протянешь и минуты
С пылесосом и метлой,
И характер долбанутый,
Невоздержанный и злой.
С кухней, скажем откровенно,
Тоже как-то не срослось,
А на службе по две смены
Надрываешься, как лось.
Скажешь: «Всё, пока-пока, я
В доме завтра уберу!»
И приходишь никакая
Через сутки поутру.
Но тогда тебя и нету
От шести и до шести…
Мужику ж должно хоть где-то,
Ну, хоть в чём-то повезти!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361693
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Хіба ранки люблю я за те,
Що святкові вони чи буденні?
Я ці ранки чекаю й люблю
Лиш за те, що приходять щоденно.
Ти вриваєшся вітром у сни,
Обіймаєш мене, як серпанок.
Я люблю тебе, рідний, за те,
Що до мене приходиш, як ранок.
Тішусь в запаху айстр і в смаку
Вишень. В серці – любов така терпка.
Бо ти – квіти і вишні, і дощ…
Що так плаче надворі нестерпно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361677
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Перед дітьми я стану на коліна,
Що внуками мені змінили ніч,
Тепер у мене небо синє – синє,
А хмари хай втікають потойбіч.
Мій рідний сину, люблячі онуки,
Живу я вами - бережу, люблю,
Я вже пройшов через пекельні муки,
Життя тепер лишилось на краю.
І поки моя любляча дружина,
Мені у ліжко каву подає,
А діти й внуки – друга половина,
Душа радіє, серце виграє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361553
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Коли я буду спати? Оце мені цікаво!
Зову я сон, гукаю, а він й не дме у вус.
А ніч – така тепленька, у зорях, і ласкава.
Та вже давно приходить вночі до мене Муз.
А Муза? Теж сиділа. Пили вночі ми каву.
І разом нам так гарно сиділося. Та ось
Та Муза закохалась. Сердечко запалало
І, як багаття в лісі, яскраво зайнялось.
Та й щезла! Десь поділась. Тепер вона приходить
До Ігоря і Саші, до Юри і Петра.
Із нею я хоч спала. Хіба при непогоді
Із Музою ми разом кидались до пера.
Тепер сидить цей хлопець, себе що нарікає
Він Музом. От халепа. Пропав навіки сон!
Такий він невгамовний, по хаті все літає,
Стрибає, колобродить. І гупає, як слон.
Кажу йому: - Та годі! Немає вже паперу.
А він мені кидає паперу знов і знов.
Чорнила закінчились. А він мені (холера!)
Приносить ручку й поруч лягає знов. Любов!
Втечу я десь за море. За гори, якнайдалі,
Де тиша й просто спокій – основа із основ.
А так далеко Музи, мабуть же, не літають?
Поїхала. Прокинулась – а Муз сидить! Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361265
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Як кольором змінилися дерева,
Дивлюся крізь відчинене вікно,
Трава у росах, наче кришталева,
Немов в бокалі граюче вино.
А горобина одягла намисто,
Серед листків зелених на виду,
Вода в ставочку стала дуже чиста,
Я повз ставок тихенько в росах йду.
Вже терен почорніле має личко,
Шипшина у гранатовій красі,
Горять по лісі червоняві свічки,
Лише окремі, але ще не всі.
На дворі осінь - краля, королева,
Щодня вдягає платтячко нове,
У золото вбираються дерева,
Минуло літо – осінь настає!
З першим днем осені!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361156
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Встречных дыханий и нежности гаммы
просятся в осень упрямо. Упрямо
я отменяю часы, километры,
что между нами. И южному ветру
снова рисую маршруты и карты
в самое долгое общее завтра.
Твой навигатор – душа, сквозь пространство,
видит начальный наш пункт. Постоянством
пересыпаю июни, апрели...
Каждый мой день с грифом «Верю». Я верю!
Пересыпаю все строчки и знаки
я лепестками алеющих маков,
нежных и хрупких, насыщенно страстных.
Чтоб наше общее, прочное счастье,
было бескрайним и нежно-бессрочным,
рыже-осенним и ярко-цветочным!
П.С. Спасибо Ветре за вдохновение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361119
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2012
В ночь под Рождество Христово шёл по улице Соборной,
бывшей Ленинской когда-то, ноги волоча с натугой,
некто Коля... или Вова. Шёл к себе домой упорно,
нёс в кармане ползарплаты. Не спала ещё супруга,
думала о всяком, разном. Младший стал учиться скверно,
крыл учительницу матом, вызывают в понедельник...
Праздник у людей, как праздник... Ну и где же благоверный?!
Снова явится поддатый! Грустный выдался Сочельник!!
Тихо падали снежинки, и румяный пролетарий
с непокрытой шевелюрой, в кулаке сжимая нервы,
шел домой к любимой жинке. Вдруг в снегу на тротуаре
заприметил он купюру - сто доллАров... Или евро...
Он глазам не мог поверить-предрождественское чудо!
...Незадолго перед этим закатились всей бригадой,
человек , примерно, девять. Или трое... врать не буду.
Бригадир сказал: -Отметим?! И отметили, как надо...
За супругино здоровье, за успехи сына в школе
и за Рождество, конечно, а потом еще за что-то.
Переполненный любовью, некто Вова... или Коля,
уходя из чебуречной, заплатил за всех по счёту.
Но вернемся к нашим баксам. Он к подобным прецедентам
относился иронично, хоть бывает в жизни всяко.
Чтоб на Ленинской валялся доллар с ихним президентом-
это вовсе неприлично... Не Америка, однако!
Деньги занеся в квартиру- часть в рублях, а часть в доллАрах-
безусловно и бесспорно Вова был женой прощен.
Вскоре стал он бригадиром, и супружеская пара
каждый вечер по Соборной совершает моцион.
Муж в решительной завязке, только сок употребляет,
сын примерно стал учиться, родила супруга дочь.
Вот такая, детки, сказка! В жизни чудеса бывают,
может всякое случиться в предрождественскую ночь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301159
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 31.08.2012
«А там йому назустріч, як струна,
Неначе буря, наче дикий вітер
Рвонеться, мов пробуджений зі сна
Й напоєний п’янким блаженством клітор».
Степан Галябарда. «Кохайте жінку».
Хвала, маестро, правді твоїй.
Ти так відверто й щиро описав
Жіночу суть і тайну в слові.
Мабуть, ханжа поклін тобі віддав.
Бо він, що є найцікавіше,
Так хоче приховати від бажань,
І прожене геть вільний вітер,
Догматів темним муром ставить грань.
Хвала, маестро, правді щирій,
І значення нема відмінку сну*
Торкнімся тайн, злетім у вирій.
Квиток туди дорожчий тисяч су**
Ловім, панове, вітер дикий,
Будім його зі спеки сновидінь,
Тверезим і блаженним криком,
Звучали б голоси жіночих інь.***
* в епіграфі вказано відмінок-русизм «зі сна»;
** су – монета у Європі минулих століть;
*** інь - - жіноча сутність в китайській філософії.
05.08. 16.50.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355388
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Твої спогади,
наче холодний дощ,
Влітку спускаються
Щоби зробити щасливими
любителів осені.
А восени,
Щоби залишити
Присмак смутку
Для любителів літа.
Проте ні перші,
ні другі,
не знають
Як тобі взимку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361110
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Семейный быт наш, как кроссворд:
Я – вечно в вертикали,
А ты, «уставший от забот»,
Всегда – в горизонтали!
Мой пост – у вечного огня,
А твой – на кнопке пульта!
Моя задача – исполнять,
Твоя сложнее – думать!
Построен зАмок не один
В твоих прожектах смелых!
Всегда ты ДЕЛО ГОВОРИЛ,
А лучше – если б ДЕЛАЛ!
Но саночки возить всю жизнь
Никто не нанимался…
Однажды я скажу «катись»
Любителю кататься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340329
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 31.08.2012
Оружьем тайным обладая,
Иду в толпе и заражаю:
Не гриппом, корью или свинкой, –
Я инфицирую улыбкой!
Проблемы… Дождь… Не высыпаюсь…
Но я иду и улыбаюсь!
Без всякой видимой причины
Я излучаю эндорфины!
Вот кто-то крутит у виска:
«Бедняжка сбрендила слегка…»
Но не обидно мне нисколько, -
Их жаль – с иммунитетом стойким…
Но всё же, большинство прохожих,
Вначале хмуро-непогожих,
Поймав случайно кванты света,
Преображаются ответно!
И даже робкий лучик счастья -
Антибиотик от напастей!
Переливанье доброты!
И лучший крем для красоты!
Хоть жизнь подчас бывает трудной,
Не будь унылым и занудным,
Делиться теплотой спеши!
Улыбка – поцелуй души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 31.08.2012
Щасливий чоловік, який здоровий,
І той, що носить жінку на руках,
Той чоловік, що не жаліє крові,
Воюючи за правду у боях.
А також той, хто в дощову погоду
Сховатись може у своє гніздо.
Той чоловік, що не цурався роду,
Кому в житті з коханням повезло.
Щасливий чоловік, який з роками,
Своїх дітей посадить на плече,
І той, в якого поруч мама,
В якого сором груди не пече.
Щасливий чоловік, хоч посивілий,
Коли у парі - не лишивсь один,
У кого пустуни-внучата милі,
Який дідусь, і тато, і ще син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361080
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Відпустіть свої спогади вперті.
Дайте їм відлетіти в минуле.
Там повинні ті спогади жити.
Там – їх дім.
І любов відпустіть свою вмерлу.
Вас вона, недостойна, забула.
Та й сама вона – зсохлі лиш квіти
Біля стін.
І немає Старої любові.
І Нової немає, це – правда.
Лиш одне почуття є. Єдине.
Є Любов.
І слова, що пусті, як полова.
Хай згорять. Щоби знову левада
Зеленіла, колоссям застилась
Знов і знов.
Відпустіть свої спогади вперті.
Відженіть, бо вони вже замерзли
У душі, непотрібні і сірі, -
Плевели.
І відкрийте у серце знов двері,
Почуття щоби знову воскресли.
Засурмили, заграли б на лірі
Ангели.
Не чекайте критичної маси.
Невблаганним не гребуйте часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361077
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
...
Кава наодинці…
На хвилі теплій аромату...
Вже звиклося, мабу́ть,
Отак самотньо кавувати -
Шукати вічну суть:
Леся Геник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360581
Буває, щось складеться складно –
Весна – осіння, осінь – зимня,
І на столі – холодна кава
В одній лиш чашці. Геть застигла.
А за вікном – чомсь не синичка, -
Ворони каркають захриплі.
І квітів нерозкритих вічка
Біліють сумно так на кризі.
Десь щось не сталося там, зверху.
Зробить забули перевірку
Земних бажань, простих. І терпку
Я п”ю холодну каву гірку.
Поворожу на кави гущі, -
Задам своє питання суще:
Чи доля там, бува, не спить?
Щоб не прогавити ту мить,
Коли вона, як сонце, зблисне,
Ввіллється в серце, наче пісня,
І поцілує, ніби Бог.
Та й буде кава вже на двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361076
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Вона слухає Ельзу на своєму мобільному,
І синхронно плаче під «Друга» і «Susy»…
Її мрії – стороннім здалися би дивними,
Але в неї немає ні ворогів, ані друзів…
Засинає одна і не вірить у Бога,
Всіх людей вважає дурними й занудними,
Обожнює полуничні вершки і хотдоги,
П’є ранками морквяний сік, аби схуднути.
Вона пише вірші й суперечливу прозу,
Розмальовує фарбами під’їздні стіни,
Від сусідів ховаючи гарячі сльози…
Не сприймає добро, ігнорує все біле.
* * *
Вона плаче частіше, ніж їй би хотілось,
Адже бачить те, що не бачать інші…
Так, вона – і н ш а. І що ж їй лишилось?
Померти… Або ж навчитись жити –
як більшість.
(2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360999
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Люблю я вечір. Небо між домами
Рожево-жовте – спілий абрикос.
Вже день зовсім вузьким, тоненьким стане.
Он на даху – хмаринок рівний стос.
Всі справи вдень закінчені. Чи добре,
А чи погано їх зробили, що ж…
Вечеря у тарілці захолоне,
Бо ми так задивилися на дощ,
Що раптом, ніби з абрикоси соком,
Линув з солодким шумом, заспівав.
І так тихенько бризнув, ненароком: -
Співаймо разом, не ловіте гав!
Ми й не ловили. Не ловили, звісно.
А ну її, вечерю. Дощ – і ми.
Вечеря й дощ – поняття несумісні.
Любов тихенько зблиснула крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360118
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 30.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2012
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Простым движением пера,
Пытаюсь тайны приоткрыть...
Глаз не сомкнувши до утра,
Понять хочу, как дальше жить.
Все в мире очень быстротечно,
Жизнь коротка,но не скучна...
Но все-таки жить будет вечно,
Коль в стих записана она.
Все хорошо и это славно...
Пишу, читаю, шлю привет...
Как хорошо, когда - "Похвально!",
Стоит в рецензии ответ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360843
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Уважно придивіться до батьків,
Загляньте в очі, обніміть за плечі,
Повірте, вам не стане теплих слів,
Заповнити батьківську порожнечу.
Цілуйте мами руки при житті,
А татові спрацьовані - зігрійте,
Як тяжко жити їм на самоті,
Надію дайте і любов засійте.
Як тільки ви з’явились на цей світ,
Вони ніколи вас не залишали
І все життя, а це немало літ,
Щоденно вас із вирію чекали.
Де взяти їм тепла дитячих рук?
Дітей побачать, їх душа цвіте…
Хоч сили вже не ті, бо вже роки,
Та їхнє серце й досі золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360835
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2012
Душа проситься в політ,
Зупинитися не може.
Бо такий цікавий світ!
У рядках його я множу.
Я сапою залюбки
(Пальцем по клавіатурі)
Прополю свої рядки,
Постираю вірші хмурі.
Ще – занудні, ще – такі,
Де римую «очі – ночі»,
Ще занадто вже липкі, -
Пісня липнути не хоче.
Ще я радості собі
Дозаправлю на природі.
І з собою в боротьбі
Сумувать не буду, годі.
О, який чарівний світ! –
Сонце, небо, зорі, місяць.
Цей прекрасний дивоцвіт
Мрію у вірші «повісить».
Ну, як щось воно не те –
Десь рядок кривий чи рима,
Чи десь кома пропаде,
Чи ще - млість якась незрима,
То лопату я візьму
І скопаю знову грядку.
Свої літери в рядку
Поскладаю по порядку.
Щоб помножити цей світ
Й дарувати його людям, -
Запустити у політ
Мрії замість сірих буднів.
Душа проситься в політ,
Зупинитися не може.
Бо такий натхненний світ!
У рядках його я множу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360867
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
То сонце, то знов затіває щось вітер.
Це осінь свистить у сопілку бордового смутку.
І хмари зібралися зі всього світу,
За вікнами в хатах – у пляшках і банках – закрутки.
Та що нам той дощ? Він – не завжди, не всюди.
Пройде, й знову хмари побігли зі швидкістю світла,
Як дикий табун австралійських верблюдів.
Ось тільки були ще, гриміли – і знов їх не видно.
А ось вам і сонце. А ось вам і квіти, -
Осінні, яскраві. Вібрують відтінки повітря.
Художник – без пензля, музИка – без скрипки.
Це – осінь ласкава і ніжна, як зірка досвітня.
Двірник, як солдат у боЮ, - із мітлою.
За золотом листя шикують ряди в тихім парку
Борці за свободу дерев, борці із листвою.
І нудиться зрізаний кущ хризантеми огарком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360841
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
У вечірнім серпанку
Зайшлися в плачу чорнобривці!
З пелюсток, ще гарячих,
Спадає холодна сльоза.
Задощило ще зранку.
Тепер чорнобривцям не спиться,
Бо, маленьким, їм лячно,
Не вЕрнеться літо назад.
Ще замріяні очі
Вдивляються в плесо річкове.
І ще ранками мрієш
Скупатись в холодній росі.
Ще душа твоя хоче
У літо, та осені слово
Було твердим, що вдієш.
Ступитись її не проси.
Чорнобривці, не плачте.
Ще весни нахлинуть казкові.
Обережно насіння
В долоню складу, як сльозу.
Ви у ньому неначе
Зберете проміння жаркого
І духмяного літа,
Його невимовну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360628
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012
А чи бідність – це те, що боятися треба найбільше?
Із роками, коли всі полиці заставлені вартісним шматтям,
Розумієш, від бідності – втік, а чи маєш щось інше,
Що цвіте у душі, щоб відверто себе чи когось не картати?
Бо якщо є в найважчі моменти кохана людина,
Що простягне і руку, і навпіл свою може зрізати душу,
Ти – живий. А не той, непотрібний, із брудом в судинах,
Що зронив почуття, як непотріб, у першу ж брунатну калюжу.
Та бува, налаштуєш життя, і опинишся в пеклі.
То й до келиха лихо з сум”яттям заставлять, на гріх, зазирнути.
Чи потрібні комусь несумісні із радістю жертви ?
Чи тебе не чекають батьки, діти, друзі й маленькі онуки?
Хіба можна хворіти і пити, й висіти на межах,
Що завжди розділяють життя і некликані пазурі смерті,
Розкидати шматки хоч маленького беззастережно,
Хоч маленького щастя в житті, хай хоч трохи й потертім, подертім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360718
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Пройшла у часі …і стомилась
Комусь вимірювать себе.
Такою я вже народилась,
Хіба вина моя тут є?
Чому ж тоді все озираюсь,
Чи так зробила, так пройшла?
Щодень душею щиро каюсь,
А є вина, як і була.
Іду у часі…так стомилась
Звіряти кожен день буття.
Не знаю виходу… спинилась
Розгублена в передчуттях.
Неначе в казці, - повороти,
Не можу вибрати який?
Перебираю всі чесноти,
А крок неправильний, чужий.
І здійснений, наче з розмаху…
Ось так у днях карбую хід,
Може, наступний … як на «плаху?»
У сумнівах…чи йти в обхід?
І знов в думках, перебираю
Слова, вину і каяття…
Здається, ще чогось чекаю…
Ні, ні, таки не співчуття!
Чогось високого такого…
В прийдешніх днях моїх знайти…
Такий ось шлях життя земного,
Яке не просто нам пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360436
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 30.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2012
Пустынный парк, пруд взор не манит,
Как парус желтый лист плывет,
Но верю, осень не обманет,
Вслед за зимой, весна придет.
Тоскливо дождь роняет слезы,
Рябь мелкая волной идет...
Вот-вот зима, снега, морозы,
А лист в пруду к весне плывет.
А в небесах, последним клином,
Птиц стая поздняя летит...
Но лист все так же, властелином,
В весну грядущую глядит.
Гоняет ветер лист по пруду,
Прибить пытаясь к берегам...
И я, как лист, скучать не буду,
Весну в душе, я не отдам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360363
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
− Тобі які в подобу дужче
Жінки: розумні, чи красиві?
− Ні ті ні інші, незрівнянна −
Тебе кохать я тільки в силі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360273
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Вы создали сами свой собственный ад
и сами забыли о Боге.
Захлопнули дверь перед сыном Небес,
когда он стоял на пороге.
Вы сами варили тот ме́ртвенный яд,
которым потом отравили всю воду.
Вы сами избрали чертей над собой,
чтоб править «на благо» народу.
Вы сами укрылись от звёздных лучей
в построенных вами пещерах.
Друг другу приносите зло и болезни
в отмеренных вами же мерах.
Вы сами сделали всё это,
чтобы исправить – дан вам век.
Того не будут делать боги,
что должен сделать человек …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360296
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
У попа была собака,
Он ее любил...
Тут понятно все,однако:
Явный ЗООФИЛ.
За кусок парного мяса
Он ее убил...
С этим тоже, вроде, ясно:
Поп САДИСТОМ был.
Закопав на огороде,
Где растет бурьян,
Написал стихи ей, вроде:
Злостный ГРАФОМАН.
Откопав собаку тайно,
Вновь ее любил.
Поп к тому же не случайно
НЕКРОФИЛОМ был...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341740
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 26.08.2012
В окне пылал неоновый закат-
бикфордов шнур взрывной любовной смеси.
-Привет!
-Привет!
-Твой взгляд отнюдь не весел!
-Пять долгих лет...
-Но все-таки я рад!..
Прижал к губам прохладную ладонь.
-Пять долгих лет, тягучих и безликих...
Кровавые причудливые блики
отбрасывал неоновый огонь
на стол, кровать... Он выхватил из тьмы
прошедшее... Твои целую пальцы...
А за стеной смеялись постояльцы,
такие же несчастные, как мы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359814
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Одинаки-романтики
По своїх закутках
Їм не потрібні практики
Щоб порпатись в думках
Бо ж вистарчає своїх
По вінця та з лихвою
Не стерти й не розповісти
Хто б знав їхні світи
Одинаки-романтики
З роялем чи пером
Віднайдуть рідний такт таки
Щоб серце ожило
У світі не гуманнім цім
Біль й радість на вагах
Не варто поринати в нім
Й себе стирати в прах
Романтики-одинаки
А хто ж ви все ж таки ?
Загублені розгублені
Чи може навпаки ?
Оті одні ще чуючі
Сердець не рівні стуки
І з дня у день плюндруючи
Провалля грізні звуки
Романтики-одинаки
Думкам не стерти совість
Куди ведуть , несуть роки ?
Й по тому , що натомість ?
Це не важливо коли є
Душі спокій і серця
А ще коли є те одне
Яке тобі озветься
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348620
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 26.08.2012
Свіжого подиху дайте мені
Ні ! Не давайте ! Я сам візьму
Лиш покажіть , де його знайти
Ні ! Не потрібно ! Я сам знайду
Самодостатній
Самодостатній я чи ні ?
Не адекватний ?!?
То миру хочу , то війни
Стане іконою мого буття
Безповоротність мірил справедливості
Не пожалкую для того й життя
Щоб умертвити діяння брехливості
Атоми-бісери власного я
Ідентифікую з тривалістю часу
Для чого тут і нащо життя ?
Це знаю добре й в нулі не розтрачу
Вітром задуманий переворот
Хвилю байдужості кине у душу
І знов до вибору шлях й поворот
Щось оберу , а щось іншим залишу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345597
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 26.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2012
Позовите пианиста, пусть сыграет что-нибудь...
Я сегодня возвратился в край родной, окончен путь.
Повидал в пути не мало, ощутил дождь перемен,
Часто жизнь меня трепала, но не сдам ее в обмен.
Так хочу я крепко выпить, закусить и закурить...
И под музыку тапера, незнакомым грусть излить.
Может жуткое похмелье тяжесть снимет на душе...
Не нашел я счастья в жизни во дворце и в шалаше.
Позовите... Позовите, хоть кого-нибудь скорей!
Эй! Гарсон! Налейте водки - побыстрее, пополней!
Музыкант, еврей со стажем, отложи игру свою...
Выпей рюмочку с бродягой, после, я с тобой спою.
Пусть не воет зал с укором, боль мою им не понять...
Не расшит мой мир узором и его не поменять...
Я вернулся в город детства, может быть в последний раз...
Наливай бокал полнее, горечь пью за всех, за вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359790
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 26.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2012
Давай ми підставимо спини
Цим хижим північним вітрам,
І рушимо десь на південь,
По ледь помітним слідам,
По сірій пустелі Степу,
Ковтаючи спрагло слини,
І, врешті, вийдем до Моря,
Де пахнуть солодкі маслини.
Поглянь-но, та сама кафешка!
Ходімо, візьмемо по пиву.
Сядемо й перечекаємо
Пекучих спогадів зливу…
* * *
Давай ми підставимо спини
Холодним північним вітрам,
І рушимо далі, на південь,
Туди,
Де ніхто з нас іще не бував…
(2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343001
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 26.08.2012
По натянутым струнам-нервам,
Нежно капает сок березы.
Через раны течет к венам,
От того и текут слезы.
Не поможет, увы, аптекарь.
Слов обидных забыть силу
Время лучший поверь лекарь,
Я прошу его, всех помилуй.
---------------------------------------
Как бывает наверное больно
Если правду тебе искривили,
Когда ложь преподносят привольно,
А про истину напрочь забыли.
Изменится уже я, не в силах
Не хочу наступать я, на грабли.
Все страдания сотканы в жилах,
Вместо слез мной заточены сабли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359523
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Вони були закохані, ці двоє.
Він їй казав: - Зоря моя, з тобою –
Без їжі й без води, лише з любов"ю,
У радості, зі щастям і бідою.
Ходи сюди, тендітна моя квітка.
Я на руках, і завжди, а не зрідка
Носитиму із рана і до рана
Тебе без втоми. Вір мені, кохана.
І бУло все – фата і біле плаття,
Як цвіт лілеї в пишному лататті.
Все, як у казці, і вона – принцеса,
Й він – принц, хоч без коня, - зі щирим серцем.
Жили собі. І бігли сірі будні,
Коли – яскраві, а коли – й марудні.
Та солодощі визвали оскому.
Йому все рідше мріялося дому
Потрапити. Вона ж з нудьги зів”яла,
Хоч ніби все для щастя й згоди мала.
Та збіглися до дому чорні кішки.
Й дороги розійшлися спершу трішки,
А потім – геть. Жили в раю обоє,
І раю не помітили. З журбою
Враз стрілися. Із нею й залишились.
Боротись за любов не стало сили.
Пішли шукати. Хто – нового принца,
А хто – принцесу. Та журба – по вінця.
І час пройшов, стрибнув. Проплив струмочком.
Уже й онуків народила дочка.
Вона – одна, і він – один, як палець.
Принцеса й принц їм якось не попались.
Життя минуло. Сивина на скронях
Густа, як листя на зелених кронах.
В куточках душ любов не помирала.
Ховалася від гордощів кинджалу.
Вона звела їх, ця любов запізня.
Знов стиха лине вже знайома пісня: -
Іди до мене, моя рідна квітка.
Носити буду завжди, а не зрідка
Я на руках тебе, моя кохана.
Я знов знайшов тебе. І сяє ранок.
Тепер єдина їх турбує тема: -
Чому ж вони зістарились окремо?
Вони жили у раю. Жили в раю.
Чому його не бачили, хто знає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359459
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 24.08.2012
тоді, коли наші серця
зацементують перші інфаркти,
коли я не впізнаю твого лиця
крізь вуалі із катаракти,
тоді, коли наші хребти
складуться у знаки питання,
коли гавкотом хрипоти
звучатимуть наші гортані,
тоді, коли колінвал кісток
заіржавіє, ніби зброя,
що принишкла на дні річок
ще з минулостолітніх воєн,
тоді, коли гострий кут
мої вилиці стеше в скелясті -
аж тоді я скажу, мабуть,
чим бути могло би щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334209
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 24.08.2012
* * *
Часом важко розрізнити
сущу правду від брехні.
Хто кричить, хто вміє нити.
Хто береться боронити…
Дядько слуха й каже: "Ні!"
Не відважні, а продажні.
Торбохвати – не творці.
Рекламують – злиднів дражнять
замасковані, не справжні,
закодовані "борці".
Знахабнілі демагоги
заморочують народ.
Люди зляться до знемоги,
зовсім збилися з дороги.
Знов би їм – переворот.
Променить правдиве слово
в коловерті голосів.
Звісно, зерна є й в полові,
та ошуканий сірома
думає, що брешуть всі.
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359433
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 24.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2012
Як довго вже ми у одному плацкарті?
П’ємо одну воду, спимо на сусідніх…
Не знаю, чи ми один одного варті,
Чи наші взаємини й досі ліквідні.
Напевно, щось просто наплутали в касах,
І ми опинились в одному вагоні.
Обидва шукаємо щастя по трасах,
На фото фіксуючи – їх невагомість.
Як довго вже ми... блукаємо в датах?
Щоранку – нові маршрути на карті.
Так складно те щастя знайти, відшукати,
Та знову, в кишені – білети плацкартні.
(2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359361
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 24.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2012
* * *
Подруги-школярочки,
де вже вас шукать?
Кучеряві яблуньки
в білих фартушках...
Звідусіль зібралися
друзі ой не всі!
Дідусі вдивлялися
в очі бабусів.
В пам’яті нев’янучій
буйно квітне сад...
Як же пахнуть яблука!
...Й ні на мить – назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359192
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Распахнуты ветви у древнего дуба,
Как будто желая с теплом всех обнять...
А помнишь, давно, возвращаясь из клуба,
Впервые рискнул я тебя целовать.
К земле ветви дуб опустил прикрывая...
Наверно почуял смущенности вздох...
Листвой нас кудрявой от всех заслоняя...
Сдержать свои чувства тогда я не смог.
Минуло пол века счастливой той ночи,
Приходим под крону к нему каждый год,
С любовью всю жизнь - дуб тогда напророчил...
И парами ходит - под ветви народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359298
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
То не небо чернеет, кружИт воронье,
На душе холодеет, окружает вранье,
Краски жизни померкли, не радует свет,
Улыбаться нет сил, в жизни радости нет.
Солнце тучкой прикрылось, но скоро пройдет.
Душу всем отогреет, радость в жизнь принесет,
Красотой все зальется, порадует всех.
Жизнь чудесна, прекрасна! Да здравствует смех!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359106
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Для мене незалежність - це надія,
Де мають волю мої діти, внуки,
Воно для мене, як і свято Злуки,
А не нав’язана сусідами стихія.
Той незалежний, де закон єдиний,
Від президента і до тракториста,
Коли у них обох є совість чиста
І хто закон порушив, той є винний.
Якщо всю нечисть заберуть за грати,
Єдина буде у державі мова,
І над усім, закону буде слово,
Тоді нам незалежність святкувати.
Народе мій, ти і донині раб,
Тебе спивають, щоби ти не думав,
Самі ж бо набивають товсті суми
І хочуть, щоб в державі лад ослаб.
Ще прийде час засяє незалежність,
Ще порадію, що живу в державі,
Де честь існує, де існує право
І більш при владі вже не буде нечисть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359190
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Северный ветер в город приносит дождь,
гулкое эхо капель по мостовой.
Ты молчаливо и терпеливо ждёшь
время, когда, наполненная тобой,
я – до предела, ласковых всхлипов и
радужных брызг, вживлённых в дыханья звук –
огненным шлейфом, колкой тесьмой лавин
с губ твоих, шепчущих имя моё, сорвусь.
Чтобы упасть волной на колен причал
и навсегда остаться с тобой, в тебе,
быть твоим веским поводом не молчать
и пополам делить строгих стрелок бег.
Чтобы, отдав всю нежность тебе в залог,
счастье держать в ладонях – цветок, ковчег.
Я – каждым вдохом, каждой из этих строк –
верю в мой август, в нежное время «че»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359152
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
А я своїм дітям – і батько, і мати,
Я, волею долі – обидва батьки.
І бУло би добре до смерті не знати,
Як муляють бік чоловічі кістки,
Хоч я – у спідниці (та іноді й в штанцях).
Як кінь, я скачу без підков і сідла.
І десять разів в день, а може, і двадцять
Я гирі тягаю (і як я змогла?).
О, ця бізнес – леді, мадам, а чи пані,
Із ранку й до вечора – дикий галоп.
Ще – біг зі стрибками, в болото пірнання.
О ні, не давай собі, мила, зарок,
Що буду я жінка – підбори високі,
Тихенька хода і стрункесенький стан.
Та хай йому, вже ті щоденні зароки,
То – завжди в самій собі хитрий обман.
Та ні: стан – стрункенький й підбори – високі,
Та повагом плентатись часу нема.
І знову – алюром, а потім – галопом,
Як сон, пролітають весна і … зима.
І знову – вперед. До вершин сподівання,
До самих високих вершин, йо-ма-йо!
Ну все, я побігла, бо не до зітхання.
(Чому ж у душі так бува порожньО?).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358994
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Хто розділить радість і тривогу,
Хто в біді підтримає і скруті,
Першим поспішить на допомогу,
Відігріє у морози люті,
Вимиє із твого серця тугу,
Дасть пораду, час свій у офіру,
Не рознесе на усю округу
Те, що ти йому лише довірив?
Заздрості очам його не знати,
Коли вийдеш на вершину щастя.
Порадіє, як за доню мати,
Як життя твоє нарешті вдасться.
Не прийде у дім з нечистим серцем,
Не обмовить, як впадеш в калюжу.
Ніж по рані - але скаже чесно,
Мазать медом тріщину не буде.
Прийме будь-коли тебе охоче,
Кави дасть і простирадло нове.
Кине промінь сонячний у очі.
Хто це зробить? Справжній друг, панове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358962
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012
Быть чуть проще и чуть нежнее –
в этом городе изумрудном,
в этом августе – я сумею,
в день, когда на твоём маршруте
он возникнет, такой желанный.
И на листьях – страницах лета –
август смело напишет планы
на ближайшие жизни, цветом
изумрудов на пять каратов.
Но, их вес ничего не стоит
по сравнению с нашим завтра!
Изумрудной листвой и хвоей
город встретит твою улыбку,
и запомнит, и не отпустит,
счастье, будто листву, рассыплет.
И – как верят одни индусы –
всё, что будет, на каждой грани
изумрудной напишет лето –
цветом наших с тобой желаний,
драгоценного счастья цветом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358919
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2012
Я з добрим настроєм устала.
Ніхто мене не розбудив.
Скільки хотіла, стільки спала.
Мозок спочив і купу сил
З’явилось. Ліжко застелила.
Каву з канапками взяла.
«Poetry-club» собі відкрила.
На вірші коменти дала.
А за вікном сіріло небо.
І дощ дрібненький стукотів.
Та що мені для щастя треба?
Минула ніч, день розсвітлів – .
І то вже добре. У квартирі
Сама собі належу я.
Мов у танку, у волі вирі
Кружляю. От таке життя...
Сиджу. П’ю каву тихо, гоже.
Балконні двері відхилила.
Та раптом, що за кара Божа?
За дверми стук якийсь. Зла сила?
І шурхотить ще. Що це? Що?
А це в прочинене вікно
До мене пташка залетіла.
Ну, слава Богу, не зла сила.
Пригледілась, ластівка, леле!
Як занесло її до мене?
Пробила в GOOGLE-і – є повір’я,
Як залітає на подвір’я
Чи в хату птах цей – на добро,
Щоб в когось весілля було.
Надія в мене появилась.
Лишила сайт, швиденько вділась,
В місто пішла, вся при красі,
Шукати принца на коні.
Йшла. В очі сильним заглядала –
Той злий, в того багато сала.
А той такий ніби нівроку,
Та в нього жінка от під боком.
Того не стріла, що шукала.
Ластівка дарма прилітала.
Плюнула я на ту прикмету,
Пішла по воду до бювету.
******
Стою. Ось черга добігає.
Чую, хтось за рукав хапає.
- Може пропустите мене?
Нагальні справи в мене є.
Справи! Нахаба! Ще й штовхає.
- А в мене, значить, їх немає?
Такі улізуть хоч би де.
Та пропускаю. Хай бере.
Набрав водиці повний жбан
І віддалився миттю пан.
Я також в дзбанок свій набрала,
Як звично, в дім пошкандибала.
Йду, чую хтось трубить з машини –
Джип, мабуть, бо великі шини.
Поглянула – та це той пан.
Що воду брав без черги в жбан.
- Сідайте, пані, підвезу.
Хоч справді дуже я спішу.
Та Ви мене чимось узяли.
Ви вільні чи обручку зняли?
- Я вільна. Та чи вільні Ви,
Що беретесь жінок везти?
- Вільний я. Та часу не маю.
На одну зустріч поспішаю.
Підвіз мене. Телефон взяв.
Але до вечора мовчав.
А я все думала про нього.
Давно хотіла я такого.
Світлий. Очі глибокі, щирі.
Гладенька шкіра. Ямки милі.
Вищий за мене. Худорлявий.
Таким Його і уявляла.
Я в нього гостя випадкова.
Щодня у нього, певно, нова.
Такий самотнім не буває.
Довкола не одна кружляє,
Мабуть. Та ввечері в дев’ятій
Затріскотів дзвінок завзято.
Це він. В тривозі номер збила.
І аж зі злості затремтіла.
Це ж більш не зателефонує.
Самій дзвонити не пасує.
Та він удруге задзвонив.
- Ал-ло! – мій голос десь поплив.
- Любцю, під домом вас чекаю.
Вам пів години вистачає,
Щоби зібратись?
- Зачекайте.
Куди зібратись?
- Поспішайте.
Столик замовлений уже.
У ресторані страва жде.
Крутивсь, мов білка на горісі.
Голодний, наче вовк у лісі.
- Добре, швиденько постараюсь!
А в мозку: «І куди збираюсь?
Знаю його якусь хвилину
І вже готова у машину
Сідати й мчати в ресторан.
Таки нахаба він – цей пан".
Вдягаюся, а серце тисне.
А може хмара знов нависне?
Знову буде розчарування?
А, може, все-таки кохання?
Ступила в двір, б’ється сердечко.
Виходить пан з машини ґречно.
Мені дверцята відкриває,
В салон сідати помагає.
Оце моє. Це те, що треба.
Невже мене почуло небо?
******
Ми довго з паном розмовляли.
Євгеном того пана звали.
Своя у нього є квартира.
Є дача. Два дорослих сина.
Робота, що дохід приносить.
Він вийти заміж мене просить.
Я вже не думаю про волю
(її наїлася уволю),
Що треба прати і варити –
Усе це хочу я робити
Для нього, бо його кохаю.
Мабуть, так в світі не буває.
Жили окремо – він і я.
Тепер удвох, і в нас – сім’я.
В нове життя я поринаю.
Подяку Богові складаю.
Ну, ось, нарешті, щастя є!
Бажаю Вам знайти своє!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357694
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Відлуння стогону змерзлих душ
Розтерзаних, зламаних, зраджених,
Загнаних, вигнаних в дику глуш,
Від сонця і місяця стомлених.
Як кинуте кимсь непотрібне дитя,
Біжить десь роздягнута, бідна, роззута.
І нАщо прощення, нащО каяття?
І в чому в розірванім серці спокута?
Навчилася плакати, змушена бігти,
Чіпляючись міцно за кожну гілляку,
Тримаючись ревно за зламані віти,
Заходячись з плачу, тремтіла від ляку.
І зраду у жменьку – «дарунок» від друга.
А очі холодні - хіба не наруга?
І щось у душі закипає, як пломінь,
Горить. Там згоряє загублений спомин.
Загублений, наче якась копійчина.
А вже зчервоніли кетяхи калини,
І осінь вже в стомлених душах
Розпалює вогонь.
Не стане осторонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355439
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 20.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2012
Я жду тебя... И зёрнами граната
рассыпан новорожденный рассвет.
Для нас двоих! И терпко пахнут мятой
следы твои в чуть высохшей траве.
Заварен чай, у яблок – привкус счастья,
обещанного августом. Тобой
пропитаны все мысли, и причастьем
росу снимаю с лепестков Шабо*.
Тебя читаю, нежно, по соцветьям,
по торопливым отзвукам шагов.
И верю в новый день, медово-летний,
что выйдет из молчанья берегов
и нежностью затопит наше завтра,
и каждый наш рассвет, и каждый миг...
Рассыпан август зёрнами граната,
рождён рассвет, а дальше – только мы!
___________________________________
* гвоздика, символ постоянства и верности
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358689
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2012
Обожаю я субботу!
В шесть утра проснусь, балда,
Ощущаю сквозь дремоту –
Нету спешки никуда,
И, опять нырнув в нирвану,
Установочку даю:
До двенадцати не встану,
Баю-баюшки-баю!
В семь часов звонит мобила.
Кто там, блин?! Свекровь, змея:
«Ой, ты спишь? Прости, забыла,
Что суббота нынче, я!
Спит Петро? Будить не надо,
Пусть ещё поспит сынок!
Приходите, буду рада,
В пять ко мне на огонёк.
Мне пришла посылка с юга:
Мёд, орехи, пастила...
Ну, и, Рай, с деньгами туго.
Ты б тыщонку не дала?
Не хочу просить у Пети,
Он же копит на авто,
А тебе-то деньги эти,
Если вдуматься, на что?»
«Ладно, Нелли Николавна,
Будут бабки, не вопрос!»
Полвосьмого. Это славно!
А мобиле – досвидос,
Отрубила, и порядок,
Дальше дрыхну без помех.
Сон в субботу – он же сладок.
Как прелюбодейный грех!
В дверь звонок. Да чтоб вы скисли.
Не народ, а просто сво!
Буду спать. Но тут же мысли –
Вдруг там срочное чего?
Вдруг кому-нибудь нужна я
Капитально, позарез,
Я же мешкаю, дрянная,
Свой лелея интерес.
Как не хочется, ей-богу
Покидать-то мне кровать.
Опустила на пол ногу.
Встать? А может, не вставать?
Если «за» и «против» взвесить,
То, естественно, я «за»,
Но ведь, блин, всего лишь десять
И слипаются глаза.
Сто пудов, сосед Володя
За похмельными полста...
О! За дверью стихло вроде,
Совесть, стало быть, чиста.
Хоть чувак Володя свой, а
Пусть идёт себе на йух.
Накрываюсь с головою,
Сплю. Отсюда и до двух!
В шесть проснулась – ёлы-палы,
В пять же был мой сериал!
Вот зас*анцы, вот нахалы,
Хоть бы кто-нибудь позвал!!!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355596
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Эпиграф, автор Светлана Ш.:
На другом берегу зеленее трава,
Там удойные ходят коровы,
С этим берегом хочется быстро порвать,
Здесь всё криво, а там очень ровно.
На другом берегу кучерявей народ,
А на этом – практически быдло,
Неприятностей куча, удача не прёт,
И какая-то гложет обида.
Ну а там, на высоком, другом берегу
Так и хочется прыгнуть с обрыва.
От себя я уж точно тогда убегу
И кормить буду радостных рыбок.
* * *
А вот я тут сижу на другом берегу
И понять не могу, что за лажа:
Кучерявых нема, и коров – ни гу-гу,
И трава не зелёная даже.
Не по сердцу всё как-то и не по уму,
И не тот контингент правит балом,
Не хватает того, что с охотой приму,
А того, что не нужно – навалом!
А проблем, а проблем! – не уложишь в мозгу,
Так и хочется слать их в болото.
Но лишь только начну, на другом берегу,
Эхом радостным вторит мне кто-то.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355773
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я узнала тут про Глюка:
Приставучим был, подлюка,
И визиты, говорят,
Наносил он всем подряд.
На Таити жизнь Гогена
Обласкала офигенно:
Нёс он девушкам фигню
И писал, писал их ню!
А Бетховен Людвиг ван
Двери в дом не закрывал -
Постучит Судьба: тук-тук,
А чувак на ухо туг!
Моцарт жаден был до сыра.
И сегодня в честь кумира
Сыр подобный там и тут
Моццареллою зовут!
У красотки Маты Хари
Появился бланш на харе.
В глаз получишь, ной не ной,
Если ты агент двойной.
Сталин был парнишкой юным
Не знаком с Мао Цзе Дуном,
А подрос - один в один
Стал такой же хунвейбин!
Вася Лебедев-Кумач
Ох, и классный был хохмач.
Оттого всё, пацаны,
Что не знал другой страны!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355996
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я сидела в мягком кресле,
Дневники свои листая:
В восемь я любила Пресли
И была совсем простая.
А в тринадцать в ноябре я
Вкус узнала кока-колы
И впендюрилась в Андрея
Из четырнадцатой школы.
Но с какого прибабаха
Я в свои шестнадцать в мае
Облажалась с фугой Баха,
До сих пор не понимаю!
А в семнадцать… эх, да чё там!
Уломал меня Серёга.
В общем, было как по нотам,
Только боязно немного.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356206
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Куда ушла любовь? Была ли?
И где теперь те времена,
Когда от страсти мы пылали,
Когда пьянели без вина?
Всё внешне ровно, даже мило,
В сравнении с чьим-то жесткачом,
Но чувство, будто смотрим мыло,
Сто тридцать серий ни о чём.
* * *
В какие дали и туманы
Всецело, напрочь, наотрез
Ушли курортные романы
И к ним бубновый интерес?
Стал адюльтерный флёр не нужен,
Манить не надо калачом.
Теперь везде я езжу с мужем
И не жалею ни о чём.
* * *
Куда утопали идеи
Для новых стихотворных строк?
Я их так жду! Так нет, злодеи,
Не переступят мой порог!
Приходят в голову кому-то
И за ненужностью – кирдык!
А у меня сплошная смута,
Сумбур, расстройство и затык.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357080
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я б могла закрыться дома
И кропать себе стихи.
Накропала бы два тома
Всякоразной чепухи:
Про природу, про погоду,
Про амурные дела.
Наваяла бы подводу,
А затем бы издала.
Кто издатель? А, детали…
Например, какой-нить «Мир».
Но меня бы зачитали
Почитатели до дыр!
Слали б в почту мне и-мэйлы:
- Афтар, мол, исчо пеши,
Лучше всякой, мол, Новеллы
Ты корябаешь стиши!
И тогда таким поэтом
Я б заделалась – что ты!
Я могла б, да только где там.
Я ж дежурю у плиты!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357784
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Мое, я знаю, «завтра» - это вечность,
Которая черна и холодна, как правда.
А что оставлю – смех, росу в траве, рассветы,
Но встречу тишину. Мы там – бессмертны.
И это есть благая весть.
А все ясней прозрачные закаты,
Понятней грома мощные раскаты.
Внизу деревья шелестят листвою.
И короток их век из зелени, цветов и хвои, -
Живут они потом в угле
И шелестят душою.
А в отзвеневшем жаворонком небе,
Что расстилает комья ваты над людьми,
Парят, разморенные, в неге,
Как парусники в море, журавли.
Дождавшись ночи, шепчут звезды,
Которые сверкают краше бриллианта,
Что на твоей руке забыт,
Как крик, как стон, забыт, как шепот,
Как моря прошлогодний ропот.
Слеза твоя растает на реснице, как звезда
Исчезнет в предрассветной дымке.
На вкус та дымка сладка и горька,
Как смех, сомненья, разочарованья.
И растворяется, как вдохновенье.
А ночь уступит солнцу день,
Что вырвался из клетки снов и мрака.
И так до бесконечности шагов
По той дороге, что приводит в вечность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358330
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Сны умчались, педали крутя в велогонке,
Соревнуясь с Луною, известной в пространстве спортсменкой.
Мчат к финалу – развязке, а может, к рассвету.
Все тревожной растоптано тьмой,
А быть может, судьбой,
Которая тщетно искала кольцо или два у Сатурна, -
Чтобы ими украсить прозрачные пальцы,
Или, может, напялить на пяльцы,
Чтобы вышить саван.
А в глухих неземних закоулках,
Которые снами назвали,
Ходят те, что разденут тебя догола, кожу сняв.
А бывает, те сны забывают дорогу
И растают, приткнувшись вон там, за порогом,
Ничего не поведав о том, что Сатурны
Точно так же мертвы,
Как и сны (что о кольцах), сумбурны,
Будто тени, пугают за каждым кустом.
Но с Сатурна – немыслимый свет.
И сквозь голое серце
Проткнулось кольцо.
Что-то холод мне дышит в лицо.
И пятно на Луне мне напомнило крик среди ночи,
Когда сны
Из кошмарных провалов не могут добраться до света.
Разве это Луна? Нет, ловушка для душ,
Холодильник для голых сердец.
Хорошо, без колец.
Хорошо для холодных сердец,
Не проткнутых насквозь
Из холодного космоса облаком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358227
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Не пахла в чашці вже застигла кава,
Та дівчина терпляче так чекала,
Бо він казав: - Чекай мене, кохана,-
Коли про зустріч домовлялись рано.
Вона сиділа, а його нема,
І душу огорта журба німа.
Перед очима – мила СМС: -
Моє кохання лине до небес!-
Та літери хитаються зі страху,
Чи ніби брейк вистрибують мурахи.
Чом не прийшов? Яка тому причина?
Ой лишенько, напала скарлатина?
А, може, ще (сказати я боюся)
Спинили його повінь, землетруси?
Розпочалася революція, війна?
Чи в лапи динозавру, що з Дніпра
Зненацька вискочив і з”їв його, попав?
Де милий мій, куди ж це він пропав?
Чекає довго. Вже й не в перший раз,
Шукаючи причини повсякчас,
Хоч знає, що причина там єдина –
У нього вдома діти і дружина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358139
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Та все ж я вибачу тобі, тепер пробачу
За нелюбов чи за любові недостачу,
І за недбалість у стосунках (нестосунках?),
Бо вже заплуталася я в отих рахунках.
А я пробачила тобі слова нестиглі,
Як в перукарні лишнє пасмо, їх відстригла.
Я зрозуміла – несвобода – не дорога.
Нащо ж за гратами я скніла стільки років?
У кожного в житті бувають біль і втрата.
Та щастя віднайде завжди десь адресата.
І хай роки зцвіли – все пройдено й прожито.
Та як же радісно побачить в полі жито.
Є нагорода – діти, сонце, вітер, гори.
І забуваєш з ними всі оті докори.
А нелюбов зайшла, - то, певно, заблукала,
Засохла без води, як ніжна квітка кала.
Та в серці й інші розцвітуть прекрасні квіти.
Знайди й ти спокій і любов, яку згубив ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354158
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 20.08.2012
Надломлене небо на вістрі веж,
Висить на антенах, дахах без меж.
Ворожая сутінь, замерзла, чужа,
Як зранене серце на вістрі ножа.
Надломлені крила. Летіти вниз.
Складати на купу слова, як хмиз.
Затягнуті димом, палають слова.
Зоря народилась за небом нова.
Летіти за небо, не вниз, туди,
Де вже не зустріти біди. Зажди, -
Летіти без хмизу, летіти без…
До зірки, де правда, де кенкідес*.
(кенкідес (японською)-все добре)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354159
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 20.08.2012
Дружити із собою – це так, певно, гарно.
Це – ніби небо над тобою геть безхмарне.
Це – наче ти не зустрічався із бідою,
Вона повз тебе пролетіла стороною.
Це – як зима у літо скоче дивиною.
Або не зсипані ще скроні сивиною.
Кажу собі:- Та відвертайся ти від суму,
Навішо тЯжкі обсідають оси-думи.
Рожеві окуляри вже давно розбила.
Та не зкінчИлася, признайсь, душевна сила.
Ти, як втопаючого, тЯгни за чуприну
Себе з болота, як впадеш, тягни щосили.
Бо рятувати потопельника – то справа
Самого потопаючого, от забава.
Ти будь завжди оптимістичним песимістом.
Цінуй людину не за личком, а за змістом.
Радій тому, що маєш. Подивитись варто –
Якісь страхіття перевести щоб на жарти.
Цінуй життя, яке дано тобі від Бога.
Тоді постукає до тебе Перемога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354440
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я досита наїлась обіцянок,
…
Моє ж терпіння-бо не безграничне!
І гратися з собою більше не дозволю!
Скажи, між нами є щось платонічне?
Як - ні, то відпусти мене на волю!
(Тетяна Весняна)
Він в мої очі дивиться то щиро,
То знов мудрує – хитрість ув очах.
То – мир. То знов війни здійнять сокиру
Планує. Серце обіймає страх.
Як квіточку, вирощує в горщечку,
Цілує, обіцянками польє.
І днів моїх неприйнятих вервечок
Нанизується краплями в кольє.
А я – не квітка, хоч, як квітка, мила.
Я – ластівка, що зірветься в політ.
Я маю, подивися, дужі крила,
І полечу. До них – з любов”ю, літ.
Я – лебідь. Білосніжними крилАми
До сонця тягнуся, до чистої води.
Якщо – пусте, що бУло, любий, з нами,
Стежину ти забудь сюди. Іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354686
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 20.08.2012
( Я вам пишу, чего же боле?
Что я могу еще сказать?...
А.С.Пушкин
«Евгений Онегин» )
Я вам писал – так трепетно, с надеждой.
Не видя вас, я вас обожествлял.
Я представлял овал лица ваш нежный,
Как персик или сливу, ваш овал.
Я вам писал, а вы не отвечали.
И телефона вашего не знал.
Но звал меня в неведомые дали.
В любовный рай овал. Я наповал
Сражен мечтою. Где вы, где вы, леди?
Пять тысяч роз я бросил бы к ногам
Прекрасным вашим. В том же я уверен,
Что вам не розы, жизнь свою отдам.
Я вам писал. Но перестал. Простите.
А мне, увы, прощенья больше нет.
Меж нами оборвались резко нити.
Все. У меня «заглючил» Интернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354850
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 20.08.2012
За черной пастью в дереве дупла
Лесные тайны спрятаны глубоко.
Луны всевидящее око
Пытается очистить добела
Весь мрак ночи в своем сияньи,
Чтоб изменить суть мирозданья.
Сомкнув ветвей столетних своды,
Дух леса требует свободы, -
То светлячки мерцают в темноте,
То хитрый гриб в бесстыдной наготе.
То крик совы, рыдающей о вечном,
Как плач по душам умершим, ушедшим.
Деревьев корни – будто кочерги.
Луна зашла за сосны.
И - ни зги
Не видно в очертаньях леса,
В родных чертогах лешего и беса,
Где в болотах застыли камыши,
Сидят на кочках толстые ужи.
Живет, наполненный не снами, мир.
А в шорохе листвы бушует пир.
И снова ловящих мышей на ужин зов
(Скребущих душу до основ) глазастых сов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355391
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Скребет по тротуарам утром ветер,
Сметая пыль с тонированных автостекол.
Проснулись все счастливые на свете.
И ароматы кофе из раскрытых окон
Смешались с запахом пионов в вазах.
На волоске висит заплаканная туча.
Вдруг всхлипнула, зашлась в рыданьи. Сразу
Рассыпав пригоршню бусинок – капель. Лучше
Пусть дождь бежит, крутя свои педали,
И осень рассыпает листья по балкону.
В ушах твои настойчиво звучали
(Мной не услышаны…) звонки по телефону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355520
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Вдохнуло лето ведьмовские ароматы
Цветущего пьянящего дурмана.
И испекло в духовке вместе с нежной мятой
АртЫша ягоды. Действительность туману
Уподобляется, скрывая очертанья
Поникших стеблей трав, напившись яду,
Оставив в будущем воспоминанья
О снах, дарующих спокойствие, прохладу.
И мандрагора с человеческой фигурой,
Растущая в далеких Гималаях,
Околдовала Сурью (взяв рассудок),
О колдовстве своем, наверное, не зная.
А в мире Сурьи, о, как призрачна картина –
Дрожащий воздух, мир – в лимонных красках.
За горизонтом (может быть!) застыла
Окраску лета желтую сменить указка.
Дурман – ядовитая трава;
Артыш – кустарник (вид можжевельника), обладает психотропным действием;
Мандрагора – колдовская трава (трава-оклик), корень похож на человеческую фигуру;
Сурья – Солнце, солнечное божество в древнеиндийской мифологии
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355521
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 20.08.2012
***
По будням падают в чашку звезды,
Выплескивая сливки, застрявшие в кофе.
А месяц, схватив отсыревшие весла,
Собрался за тучи уплыть, острым рогом
Грозя убежавшей бесстыдной Венере
(На кофе сбежала она к Ориону).
А птицы в присущей вечерней манере
Пищат полуписком, поют полутоном.
И с рокотом тихим колышется море.
Приливом накрыло прибрежные камни.
А крабы таращат глаза. На дозоре
Сканируют гальку, открыв в норках ставни.
По воскресеньям звезды – на месте.
Выискивают в небе, куда прицепиться,
Моргая с прищуром счастливой невесте, -
А вдруг упадут, пролетая, как птицы?
И лишь для того, чтоб желаниям сбыться
Счастливой невесты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355719
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Коли тобі трохи за двадцять.
Та ще не долізло до ста,
Вже знаєш, що марна то праця –
Шукати комети хвоста.
Вона пролетіла – та й годі.
Красива була – та й усе.
Згоріла, хоч, може, в городі
Хтось з неї шматочка знайде.
Колись зі свідомістю разом
Піймати удачу за хвіст
Хотілося. Зась. Іншим часом.
І знов для душі – строгий піст.
Коли та свідомість залежна
Від правил, законів, ще від…
Неспішно вже і обережно
Шукаєш одвічний отвіт.
Коли тобі за …дцять, на небі
Комети хвоста поза тим
Шукаєш, та марно, далебі,-
Хвоста там нема, тільки дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356926
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я знаю, я – не я, і воля не моя.
Хтось рухає мої нейрони і запускає серце, та не я.
Хтось каже: - Їсти.
І ключиком невидимим заводить,
Щоб йшли, куди не хочу, ноги.
А я – лиш тінь,
Крізь мене світло не проходить.
І завжди я була, і є, і буду,
Бо вже ж, як тінь, таки існую.
Лиш слід із серця на асфальті
Брунатний (зсохла в шкірку кров).
Йому є вирок – нові страти,
По - піонерськи будь готов!
А я згубила лік віків,
Відколи рани не загоєні щемлять.
Та хай.
За тисячі парсек - мій дім
Там не придумали ножів із лезом гострим,
З трьома рядами зубців акуратних.
Й брунатні плями неприємні
Не липнутимуть до підошв.
Бо там я – світло.
За тисячі парсек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357738
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 20.08.2012
О, гарно як! Все – тільки вперше.
Цілунки матері, пізнання світу -
Вперше.
Потічки сліз, що виллються в ріку.
А потім вперше хтось набреше
(А ти ж іще не знав, правдиві брешуть),
Не знав, що час загубиться в піску.
А ще трава зелена вперше
М”якенька висохне, та так раптово
Здерши
Всю шкіру з ніг. Суха цупка стерня
Зітре надії всі на «легше».
І стомляться, як у пустелі вершник,
Всі спогади про лагідність буття.
Бувають вперше радість, муки,
Життя і смерть, і зустрічі, й розлуки,
Рани.
А потім і останнє
Першим стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357225
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 20.08.2012
О, ваши очи! Не найду покоя,
В жару я мерзну, днем – неясен свет.
Хотел связать бы со своей судьбою
Я вашу. Дайте, дайте мне ответ!
А ваши очи – просто изумруды.
Но изумруды – холодны, как снег.
А ваши очи – теплые запруды,
Вглядеться – выше всех иных утех.
А ваши руки – всех снегов белее,
Не видел я нежнее тех снегов.
Я, как ребенка, буду их лелеять,
И целовать их с верностью готов.
А голос ваш, наверное, как песня
Звучит в ночи, как шепот тихих волн.
Я вас люблю, ведь вы – моя невеста?
В ответ:- Ах, бросьте и подите вон!
Вот вы пришли. То карканье вороны
Мне было слышать выше моих сил.
Тепер пришлось держать мне оборону,
А я быть нежной как же вас просил!
Я так хотел увидеть ваши чресла,
Увидеть стройный (как береза) стан.
Тепер сижу без сил я просто в креслах,
Душа скрипит (расстроенный баян).
Вы прямо в ухо что-то мне кричали,
Какая злая в девятнадцать лет!
Вы мне сказали:- Не было б печали,
Так вижу вас, столетний хитрый дед.
Мне – девяносто! Не сердись, молю я.
А Интернет – для всех, то – не секрет.
Найти себе невесту молодую
Мне все равно поможет Интернет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357226
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 17.08.2012
А хто сказав – самотності нема?
Вона ніколи не зникала. І не зникне.
Бува, якесь дивнюще почуття –
Любов (його так називати звикли)
Поманить пальцем, й поготів.
Бува, чіпляєшся за неї, бо хотів
Скупатися в ранкових пелюстках рожевих,
А пелюстки – із мертвого паперу.
Попити разом кави. Дивишся – не з тим
Ту каву замутили. Тільки дим
Лягає від колишніх тих пожеж.
Авжеж.
Родився сам і помираєш сам.
Старався збудувати з кимсь вігвам,
Де там!
Хтось поруч пробіжить – так гупа,
Що закладає просто вуха.
А хтось затримається трохи,
Поколупається у мозку, як в гороху.
Й піде собі. Із повним розумінням,
Що виконав свій борг. Насіння
Посіє десь комусь для чогось. І для кого
Просив ти милості і прощення у Бога?
А то ілюзія обійме – чисто мама,
І знов на двох – ранкова кава.
Та очі ширше, поруч – лиш фантом,
Зігнутих під кутом набір стрибучих хромосом.
І знову трагікомедіядрама.
Закрилась брама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357739
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Ось день пішов собі за обрій,
Сховалися дерева в морок.
А сонце, що зайшло за гори,
Запалює вогонь на морі.
І запалали раптом хвилі
Вогнем не жарким, та яскравим.
А хмари до вогню поплИвли
Погріти бік – і лівий, й правий.
Та тільки я туди погрітись
Не допливу, не стане сили,
А так же змерзла… Дивоцвіти
Вечірнє небо рясно вкрили.
Спокійне море стогне з жалю.
Та не жалій, пісок ще теплий.
Я дня нового почекаю.
Тепло на ранок сонце клепле.
Я чула, крила є у мрії.
І у любові є, - зростила.
Я не скажу, чи так. Не вірю.
Журба ж моя зростила крила.
Моя журба коли буває
Сидить в гніздечку, як лелека,
Тихенько крила поскладає
І не тікає десь далеко.
Пісок щось шепотів закляклий.
Слідів не видно, тільки крила
Зашерхотіли. Прогулятись
Журба без мене полетіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358032
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Во мне живет девчонка лет пятнадцати,
Сердешная, все верит в чудеса.
И мне девчонка эта очень-очень нравится.
Я в зеркале смотрю в ее глаза,
В них отражается такое небо синее!
В них – радость оттого, что новый день
Покрыл окно небрежно кружевами инея,
И забываю, что опять – мигрень.
В троллейбусе еще не уступают место мне.
И это – минус. Или, все же, плюс?
Того, что жизнь моя окажется вдруг пресною,
Пока я, вот вам слово, не боюсь.
И не всегда мой дом украшенный букетами.
Вот не всегда подарят мне цветов.
Еще «похвастаюсь» я песнями неспетыми,
Букет болячек – верный мой «улов».
Зато меня уже не украдут для выкупа.
На органы чикрижить смысла нет.
Судьба моя была мне на подарки не скупа.
Но не скупа на беды, не секрет.
И грусть приходит, ну, конечно, только светлая.
Цветной бывает радость. Смех. И грусть.
Пусть улетели годы быстро вслед за ветрами.
Я рада – бьется на руке мой пульс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353765
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 17.08.2012
Всього не пригадаю, що було.
Прийшов додому, як уже світало.
І як попали з кумом в НЛО,
і як у нас обох зарплат не стало.
Сучасний бар, крутезний, саме те.
Дива там відбуваються довкола.
Найбільше пам’ятаю вар’єте:
крутилася дівиця майже гола.
Показували нам пупи дівки.
Такого кайфу не буває вдома.
Там виступали молоді зірки,
та ще й співачка, з давнини відома.
Іще згадав штуковину одну:
показував бармен нам фокус-покус.
А кум надибав кралечку чудну
та й домовлялись мандрувати в космос.
Покайфували з кумом в НЛО.
І пам’ятні згадали, й круглі дати.
Нам настрою чимало долилось.
Потратились, та буде що згадати.
До ранку тусувались в НЛО.
Та й згадували самогонку й сало.
У кума більше грошей не було.
Досиділись, поки й моїх не стало.
Шалені танці-шманці там були.
Ми з кумом також гарно гарцювали.
З дівками перемовини вели,
та називали нас вони дядьками.
Стрибучий репер теревенив реп.
Ті скоромовки досі доганяєм.
Я краще буду їсти вінегрет.
Кермуй на хату, куме! Приземляймось!
Одноголосно вирішили ми –
про НЛО нам з кумом годі думать.
Найкраще гостювати у куми.
Нічого, як не буде вдома кума.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326842
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 13.08.2012
Любимый... Как же невыносимо,
когда это не-про-из-но-си-мо!
Хотя бы неделю, час, минуту.
А мысли, спутав свои маршруты,
уже срывают покровы ночи
в средине августа. Междустрочно
я расставляю твои пунктиры
немого лета. Но, в этом мире
не знал и Морзе, что можно так вот
читать друг друга в подтексте знаков.
Неприкасаний и жажды чуда
вполне хватает. Безмолвным Буддой
читаешь сердце, считаю даты
до точки счастья с пометкой «завтра».
И выгибаются запятые
от ласки лета, что не остынет.
И вьётся нежность, и ставит точки –
по три, чтоб завтра неровный почерк
мог – просветлённо, произносимо –
писать внестрочно родное имя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353292
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Я - стрелка вдаль бегущая вдоль круга,
Я та мечта, что много лет искала друга,
Я всплеск вина, что через край бокала,
Я та, что в одиночестве уже устала.
По циферблату, вроде вдаль, но все по кругу…
В мечтах зову, ищу, пишу я другу…
Устала вечно пить одна вино с бокала,
Как тяжело найти его, я лучше всех узнала.
Часы не завожу, пусть все стоит на месте.
Во сне живу мечтой, в которой будем вместе.
Налью вина и за двоих все выпью…
Бокал о пол, вдруг встречусь с новой жизнью.
***************************************
Одиноко - бесконечно, просто жуть…
Только верю, не навечно, на чуть-чуть…
Все вот-вот должно сложиться и тогда…
Буду счастлива безмерно навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353233
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2012
Она наливает кофе, целует в нос,
в плечо, в подбородок или ещё куда.
И пишет, с улыбкой, только опять всерьёз,
о том, как втекает нежность по проводам,
водою из крана, и по изгибам стен –
шафрановым солнцем – прямо в его глаза.
Течёт из её заполненных зноем вен,
когда он, шутя, пытается нанизать
все ласки её на не дождевой июль,
и дышит, так близко, что сердце меняет ритм.
Она по губам читает его «люблю»
и обожает, когда он не говорит.
А там, за его спиной, зачёркнутость цифр
упрямо к нулю ведёт весь период «до».
Она мечтает нарушить привычный цикл,
вынашивать осень его до холодов,
весенних дождей, цветов, что приходят в сны.
И пишет, срываясь на крик: «Люблю... Люблю!»
Чтоб он не услышал, как начинает ныть
от солнца бескрайнего замерший крайний юг.
Она ему отдаёт каждый миг тепла,
читая в улыбке нежное «отомри».
А он точно знает: искренность – та же власть.
И держит её так крепко в себе, внутри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353143
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2012
Солнце в моих волосах отливает медь –
чаши, монеты и, разнобойно, искры.
И, умножая нежность, держу я в уме
каждое слово, каждый твой меткий выстрел
вне звукоряда. Жадно храню их. Стихи
долго смакую. Нёбо немеет… сладко.
Не отрицаю – этот надуманный фирн*,
столько томивший солнце в прозрачных складках,
плавится истово. Сердце моё в тисках –
стиснуто радостью – плавлюсь тобой! Брежу...
Но, так надрывно клокочет внутри тоска
от расстояний, что прячут твою нежность!
Тихое, тёплое наше с тобой родство
клинья вонзает в завтра – столбит участок.
Не отрицай – из давно отошедших вод
нас наградило небо бездонным счастьем!
Нет, не боюсь это слово стереть до дыр,
по языку катаю за буквой букву...
Вкус – всё, что нужно мне, – чтобы был рядом ты!
Чувствую, как срастаются буквы в «буду»…
_____________________________________
* прошлогодний слежавшийся снег
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352887
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
* * *
Як розрізнити істину святу?
Від кривди – правду.
Ген – зневір’я поле!..
Чужим на переймаючися болем,
приймаємо за черствість гіркоту.
Як не сягти далеко за межу?
О, як же варто відчувати міру!
Не втратити безповоротно віру.
І душу не поранити чужу.
Ще буде все, бо це ще не кінець.
Ще деревце простерло в небо віти…
В кінці тунелю певно ж буде світло.
До серця доторкнеться промінець.
Спинився, загубив святу мету?
Із вірою ступай мерщій, небого.
Поміж людьми зустрінеш доброту.
Іди в світи, та вір собі, як Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352867
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
* * *
Приліг в квітучих чебрецях.
Пливло понаді мною небо
і мліла спека полуднева…
Яка ж пора прекрасна ця!
О, як я тут пораював!
Привільно і натхненно думав!
На лавці під креслатим дубом
етюд у серці малював.
Як легко дихалось мені!
Як ніжно й п’янко пахли трави!
Забувши злободенні справи,
я дивувався й пломенів!
Який густий пташиний спів!
Яка акустика в природи!
А соловейко як виводив!..
Жаль, що наслухатись не вспів.
Набачитися вволю – теж.
Ледь-ледь наблизився до істин.
А треба ж повертатись в місто.
А почуттям немає меж!..
А онде шарудить кортеж.
Весільний. До монастиря.
О, як він душу окриля!
Тут рай квітучий в літню пору.
І покладуть на Зажур-гору
букети, мов до вівтаря.
Йдуть молодята…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352866
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Мої ЛГ – то образ всіх людей,
То їх думки, їх віра, їхні мрії.
І я пишу. Пишу, що розумію,
У вірші, тОму, що в мій дім ввійде.
В моїх віршах живе вона. Вона –
Моя літературна героїня.
І то її буття і сновидіння,
І доля (в вірші), випита до дна.
Життя жінок, що знаю, і чужих,-
Я ніби ЇХ життя тут проживаю,
Їх долі «через себе» пропускаю,
Вдивляюся – і вірш уже «достиг».
Я думаю. Цікавить щось мене-
І через призму «Я» вірші «зростають».
Історії я подумки листаю
І бачу, що віршА вже не мине
Історія моєї героїні.
І вже пишу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352858
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Я подсела на Инет.
Дел других как будто нет!
Ну, об этом ли мечтала
Я буквально с детских лет?
Лет с каких-нибудь с семи
Я ж мечтала, ч-т возьми,
В Ла Монне или Ла Скала
Петь Аиду и Мими!
Ну, понятно и ежу,
Я подсела и сижу,
Ожидаю вдохновенья
Или, проще, куражу.
Пялю зенки в потолок,
Вдруг сподобит ангелок,
И рожу стихотворенье,
Как Есенин или Блок!
А меж тем в моём дому
Стало всё не по уму –
Не прикладываю руки
Я ж, понятно, ни к чему.
Сутки круглые почти
Зависаю я в Сети.
В Интернете-то от скуки
Не помрёшь, хоть захоти!
Интернет в меня проник:
У меня не имя – ник!
Не хожу я на свиданки,
Не читаю новых книг,
Даже, мамочки мои,
Не гоняю я чаи –
Сочиняю хокку, танки,
Саги, оды, рубаи!
Не поверите – атас! –
Даже ночью прозапас
Сочиняю, сочиняю,
Спасу нету… Кто бы спас!
Хоть бы кто пришёл с кнутом,
Погрозил бы мне перстом
И задал мне нагоняю.
У меня же, блин, симптом!
А Инет – такая вещь:
Он не пиво и не лещ,
Только время жрёт без меры
И прилипчив, словно клещ.
Для досуга он хорош,
Слегонца с ним будешь вхож
Через клик в любые сферы
И отыщешь всё, что хошь!
Знает даже и дурак,
Что Инет – коварный враг,
Он заманивает в сети
И разрушить может брак.
Потому-то не забудь
Принимать его на грудь,
Как, пожалуй, всё на свете,
Перед сном и по чуть-чуть!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352845
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
***
В минуты близости влюбленные с головой погружались в иную реальность, забывая обо всем на свете. Они становились воплощением нежности, открываясь и отдаваясь другу полностью, без остатка.
Он шептал ей слова любви, покрывая ее тело сотнями сладких поцелуев. Она окутывала его лаской трепетных прикосновений, отвечая взаимностью. А когда он становился частью ее самой, тысячи нежных и страстных движений внутри постепенно сводили ее с ума, заставляя тело извиваться, дрожать, – и она теряла контроль над собой...
Не беспокоясь о собственном наслаждении, восторгаясь любым проявлением ее удовольствия, он заботился лишь об одном – доставить ей максимум радости, заставить пережить всю гамму чувств. Волны блаженства захлестывали ее, становясь все сильнее и выше с каждым взлетом. Их сердца бились в унисон в ритме страстного танца любви.
И тогда наступали моменты, когда тело становилось ей неподвластным: кружилась голова, она задыхалась, кричала, содрогалась, и, доведенная до экстаза, начинала рыдать от переполнявших ее эмоций.
Иногда, достигнув невидимой грани между явным и нереальным и будучи больше не в силах переживать всю глубину чувств, она на какое-то время теряла сознание...
Всякий раз, когда он испытывал сильный оргазм, удвоенный совместным взлетом с возлюбленной, ему казалось, что он... умирает. Это была малая смерть – сладкая, желанная и по-своему мучительная. Это переживание смерти лишь усиливало ощущения, делая их ярче и неповторимее.
На самом пике блаженства он признавался в любви вселенной, благодаря ее за возможность любить, а затем шептал слова любви своей спутнице.
Сплетясь горячими телами, слившись в крепком объятии, соединенные сладостным поцелуем, они еще долго парили среди белых, как снег, и мягких, как вата, облаков, отдаваясь воле воздушных потоков...
*
Из романа «Знаки судьбы»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352739
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
***
«Святе літечко...» – говорила бабушка с благодарной улыбкой, разрезая необъятных размеров арбуз. А тот лишь облегченно ухал и трескался наискось, не в силах больше держать в себе сочную спелость ало-розовой мякоти, которая каждой своей икринкой стремилась на свободу: дышать, дышать, дышать... Сок течет по щекам и рукам, ароматная долька (долька? какая ж это долька? – это ломоть! це скибка від вуха до вуха!), похожая на улыбку великана, –
ее трудно держать в руках, но так хочется снова и снова вдыхать спелый запах щедрого на подарки августа, когда тебе десять лет, когда на дворе лето, а впереди – еще целый месяц до школы. И только свист, тихий свист по ту сторону тына торопит тебя спешно доесть третий ломоть с нектаром и бежать с пацанами на речку до самого ужина...
На дворе лето, и впереди – еще целый месяц до школы. А в школе... ты уже знаешь наперед – там всё новое: предметы, от названия которых захватывает дух, учебники со склеенными страницами, от которых кружится голова, потому что они пахнут свежестью нетронутой бумаги и сладковатой типографской краской;
учителя – новые, потому что ты вылетаешь из-под крылышка Зои Степановны и попадаешь в надежные руки к незнакомым тебе дядям и тетям с кучей разных умных слов и вещей, и сама школа, она тоже – новая (открытие первого сентября)!
И ты, весь такой загорелый и обновленный (не забыть бы всю таблицу умножения да повторить ABC, чтобы блеснуть на самом первом уроке английского), в новом костюме и с вечно алым галстуком, с блестящим портфелем и пышным букетом лохматых астр в крепких руках (через тернии – к звездам!), с немного смущенной улыбкой на смуглом лице, вдоволь наевшись груш, яблок и сладких арбузов, с радостью побежишь в альма-матер, чтобы там не за страх, но за совесть яростно грызть гранит науки...
...А впрочем, в сентябре арбузы еще вкуснее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352749
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012
твои ноги длиннее любого днепра
я теряюсь в твоём бесконечном свитере
иногда мне кажется, что сам бог ра
пробуждаясь ищет твои статусы в твиттере
твои волосы - море шёлка, требующее поцелуев
не знаю, надолго ли
но это меня не волнует
с тобою можно даже делить на нули
да и вечность в этом случае
это не долго
но самое главное
знаешь
моя амели
рядом с тобою я перестал быть волком
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352637
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
* * *
Ви бачили, як тихо плаче ніч
і як по тому промениться ранок?
Буває сумно у самотині,
та інколи так легше гоїть рани.
Хоч болю не сховати ув очах,
але коли в них іскорка зоріє,
говорять, – він надії не втрача.
Хоч він живе насправді тим, що мріє.
Замулився колодязь, зажуривсь.
Хто чистить, той не стане вже плювати.
Хвалитись тим, що збудеться колись, –
намарне почуттям спекулювати.
«А він ще й пише. Вижити б змогти...»
Бо щиро вірю Богу й добрим людям.
Радію, коли можу помогти.
І ніч мине. І ранок – віршем буде!
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352571
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Опустилась к ногам колыбель с небес,
Погасила вокруг фонари...
Щебет птиц на кустах уж совсем исчез,
Стихло все до рассветной зари.
Даже ветер и тот поутих слегка,
Засмотрелся на звездный узор...
И легла на гитарный изгиб рука,
Повела в тишине разговор.
Льется нежной мелодии тихий звук,
Соловей подхватил вдалеке...
За живое задел, чаще сердца стук...
Загрустил и камыш на реке.
Опустилась к ногам тишь прохладная,
В небе скрылась за тучкой луна...
Без тебя ночь совсем неприглядная
И фальшивит вторая струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352564
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Втопитись не боюсь в морях і океанах,
Бо жага до життя не дасть мені втонуть.
Та страшно, якщо хтось в моїх душевних ранах
Розсипав раптом сіль (розважився, мабуть).
Ще страшно, якщо друг – за так, «заради спорту»,
Підленько сміючись, ввіткне у серце ніж.
Ви скажете:- Це друг? Не вищого ж він сорту.
(Не буду ж в мікроскоп дивитись, перше, ніж…).
А ще боюсь його зрадливого мовчання.
Байдужості очей і холоду думок.
Боюсь не зустрічей – журливого прощання,
Брехні і зради тінь, і гострих слів голок.
Не хочу я біди – боюся, як всі люди.
Ще не навчилась я розв”язувать вузла,
Розв”язувать задач, де в відповіді – нулик,
Коли один й один – повинно бути два.
Я не боюсь гадюк, фізалій, скорпіонів.
Та я боюсь людей, що жалять гірше змій.
І я не охоплю мільярдами нейронів
Всю глибину таких непрИйнятних подій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351017
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Він – Місяць, ясний, світлоликий,
Холодний, як сніжна зима.
Вона – ніби сонячне літо, -
Розкішна і тепла Земля.
Вона любить день, синє небо,
До нього так прагне навстріч.
Його десь немає. І треба
Йому її бачить лиш в ніч.
Ось – зустріч. За нею – знов скрута.
Ось він – ніби тут, ніби свій.
Та знову – розлука. Й накрутить
Любовних пригод він в сувій.
Мигне йому ніжно Венера,
А там вже й Еріда летить.
Сміються і Ксена, й Церера.
Забулось кохання за мить.
Він – щирий та ніби і зрячий.
А може, нещирий, сліпий?
Бо справжнє кохання не бачить.
Ніякий – ні добрий, ні злий.
*Антоніми – це слова з протилежним лексичним значенням,
однак поєднані певним спільним фактором
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332998
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 24.07.2012
ПРОЩАНИЕ СЛАВЯНКИ
Не беда, что на дворе зима и минус сорок с ветром, который насквозь продувает утлую шинель и норовит заморозить кровь в жилах.
Не беда, что не слушаются пальцы, забывая, где какая нота. Впрочем, это уже не важно, потому что этиловый спирт, предназначенный для труб, чтобы клавиши не прихватило морозом, ушлый врач из санчасти подменил какой-то камфарной гадостью, от которой те замерзают еще быстрее.
Не беда, что каждый вздох обжигает легкие до боли, гадко пахнет «рецепт» от врача и губы примерзают к мундштукам.
Мы стоим на плацу в степи среди маньчжурских сопок и играем «Прощание славянки». Играем вдохновенно и радостно – тем, кто уже отслужил и уходит домой, – на дембель.
Вот он – легкий щелчок в правом ухе! Теперь уже поздно отворачивать «уши» на шапке, да и приказа такого не было: ухо уже отморожено. Как, впрочем, и пальцы на ногах. Сберечь бы руки, а то чем потом играть да мины ставить? Ведь как-никак саперы!
Не беда! Отслужили – отвоевали – умерли и воскресли – и домой вернулись. Живыми. И относительно здоровыми.
Спасибо песне! И «Прощанию славянки», которую играл на краю света в сорокаградусный мороз бесснежною зимой в далеком 19..-м неунывающий отдельного инженерно-саперного батальона надежды маленький оркестр.
ДЕМБЕЛЯ
По весне дембеля ходили лысые и сонные. Лысые – потому что была такая традиция: стричься наголо, под станок за сто дней до приказа Министра обороны СССР о демобилизации. Сонные – потому что спали беспробудно и шатались по батальону, будто зомби, – помятые, неумытые и небритые.
Шнурки* и прапора* относились к ним снисходительно: а что с них взять, кроме прощального аккорда*? Они были словно вне закона, и, по большому счету, их уже ничто не касалось: ни распорядок дня, ни наряды по службе. Им плевать было на всех и на вся, и всё, что лениво выдавливал из себя дембель в ответ на просьбу, замечание или приказ, было «а мне пох».
Иногда шнурков прорывало, и рык, исходящий из начальственной глотки «Уволю, нах, в последней партии*!» был едва ли не единственным средством, приводящим дембеля в чувства. И все же находились уникумы, которые и в этой ситуации вяленько так отвечали: «А мине пох...» – и неохотно шли к своему «аккорду», мурлыча себе под нос:
«Сингарела, Сингарела, под гитару в брызгах винных
Я твое целую тело, страсть ползет дорогой длинной.
Струны, как любовь цыгана, зазвучат хмельно и пьяно,
Лишь в объятьях атамана станешь от любви ты пьяной.
Знаю, я не так уж молод, но ещё могуч мой молот,
Наковальня стонет звонко, коль в руках моих девчонка».
Их тела были здесь, но их души уже давно дышали свободой, которая приходила к ним во сне – во многом благодаря благословению духов* (они же почему-то слоны*), которое, как молитва, повторялось последними дружным хором после отбоя:
Пусть приснится дом родной,
Баба с пышною п.....,
Ящик водки, пива таз
И (фамилия Министра обороны) приказ.
* шнурки и прапора (арм. сленг) – так солдаты называли офицеров и прапорщиков.
* прощальный (он же дембельский) аккорд – последняя задача дембеля перед выходом за бетонный забор на гражданку: ну, там, посадить дерево, построить дом, отремонтировать этот самый трехметровый забор и т.п. Словом, как у Ницше: «Каждому – своё».
* последняя партия – для тех, кто «залетел» по-взрослому: август для весеннего призыва и февраль – для осеннего.
* духи, они же слоны – новобранцы или «молодые».
ЖИЗНЬ ДО И ПОСЛЕ, ИЛИ ИНОСТРАНЕЦ
В своем прошлом воплощении я учился в Киеве. В институте иностранных языков. Меня призвали после первого курса: досрочная сессия впопыхах, скоропостижные, но красивые проводы – и всё такое...
Поэтому в новом воплощении меня прозвали Иностранцем. Еще гоняли Англичанином. Потому что я знал много песен на английском и любил их петь под гитару.
Всем нравились мои песни, а особенно дембелям: ну, типа, ностальгия. Да и красиво к тому же.
– Инострааанец! – доносится ленивый голос с дальней койки. – Дуй за гитарой! Потешь душу...
Я дую в клуб за гитарой – в любое время суток. И дедушка Толян, отмахиваясь от меня рыжим париком, как будто я не «дух», а привидение, недовольно ворчит, но всё же выдает мне расстроенную шестиструнку.
Я дую в барак, где потом часами пою им Битлов, и Лед Зэп, и Смоуки. А еще Элвиса и Льюиса – некоторым это даже интересно.
Помню, в том сезоне на вершине армейского хит-парада надолго задержалась легендарная песня “Status Quo” с до боли злободневным названием “You’re In The Army Now”. Как трудно было ее сделать с помощью одной гитары (произведенной на мебельной фабрике), которая отчаянно пыталась заменить весь «Кво»! Но я старался изо всех сил.
Этот хит заказывали так часто, что через пару месяцев меня начинало подташнивать при одной только мысли о нем.
– Иностранец, а давай-ка нашу! Ну, про Юру же! Про «Юру в армии»! – говорит какой-нибудь котел.
А дембель, недовольно морщась, отвечает злобно вместо меня:
– Кочумай, баклан! Не слушай его, Иностранец. Давай-ка лучше эту... про Мишеля...
И я, подражая Полу, вдохновенно пою о прекрасной Мишель, в то время как дембель млеет от гармонии слов и музыки Битлз, и его глаза на глазах соловеют, а на губах расцветает блаженная улыбка.
В такие мгновения я чувствую, как оттаивают сердца и как сближает нас музыка, стирая грани. И это так здорово, потому что в такие минуты мы вспоминаем, что мы всё еще – люди...
А иногда за гитарой дул Итальянец – Андрей с Подола. Он пел итальянскую попсу. И хотя итальянского он не знал вообще, пел очень красиво, умело подражая манере Кутуньо и Челентано. По этой причине он с удовольствием отзывался и на Тото, и на Челентано, и на просто – Чиля.
И все же я был очень рад тому, что Итальянец Андрюха не пытается петь по-английски: мои уши едва ли вынесли бы такой позор...
Песня – это всегда праздник, тем более в таком чудном месте, как армия!
Я всегда пел с удовольствием еще и потому, что это был шанс сдуть пыль со старого репертуара, вспомнить свой английский и пообщаться с гитарой – моей верной спутницей. По жизни.
ЗА ЧТО?
В то время, как дембеля плевали на всех с высоты своего почти гражданского положения, черпаки*, котлы* и дедушки*, к которым молодые должны были почтительно обращаться «товарищ черпак», «товарищ котел» и «товарищ дедушка», рьяно тащили службу и ревностно приучали к ней духов, набрасываясь на них, словно стая шакалов на свежее мясо.
...Резкий подзатыльник. Ребром ладони. Сзади. Неприятно-больно и неожиданно-подло. Оглядываюсь: там такая маленькая гнида мне по грудь. Стоит, ухмыляется наискось.
– За что, товарищ дедушка?..
– Было б за шо – ваще убил бы, нах!
Через пару секунд товарищ дедушка оказывается в совершенно расслабленном состоянии, отдыхая без чувств в такой специальной нише в стене барака, куда положено шинели вешать и валенки ставить. Ну, не сдержался...
Сбежались служивые – черпаки, котлы и дедушки, достают братана из шинелей и валенок, и ко мне: дескать, ты что себе, нах, позволяешь, слоняра?!
Ну, не положено так, понимаешь? Потому что это тот самый случай, когда непременно надо вырабатывать в себе христианское смирение и незыблемо исповедовать слова из Евангелия: «Если тебя ударили по левой щеке – подставь правую». А если по шее и сзади – тогда как?..
Через полчаса после отбоя не слишком громко, но достаточно убедительно звучит команда:
– Собрание молодых в умывальнике! Явка строго обязательна! Резко!
И с разных сторон тихое такое змеиное шипение, похожее на стон:
– Вешайтесь, дууухххиии!..
Через полчаса пыток, которые показались вечностью, семеро молодых умываются, харкая кровью. Я смываю красные пятна со старой эмалированной раковины и, едва ворочая языком, обращаюсь к друзьям по несчастью, перед которыми мне ужасно неловко:
– Простите, братцы! Из-за меня всё вышло...
– Ничё, Игореха! Ты всё правильно сделал, – криво улыбается Юрка-киевлянин, студент биофака из универа. Он держится за ребра и как-то слабо, без ненависти говорит:
– Кажись, сломали, уроды...
* черпаки – солдаты и сержанты второго полугодия службы
* котлы – солдаты и сержанты третьего полугодия службы
* дедушки – солдаты и сержанты четвертого полугодия службы
СТАРИННАЯ СОЛДАТСКАЯ ПЕСНЯ
Много песен тогда было спето: походно-строевых и под гитару... Помню, как однажды холодным зимним вечером с привычными -40 и лютым северином на плацу во время вечерней проверки, когда всему батальону по старой доброй традиции положено было сделать пару-тройку почетных кругов, замкомвзвода сердито рявкнул: «Песнююю-запиии-вай!» И я, недолго думая, запел:
Отшумели песни нашего полка,
Отзвенели звонкие копыта,
Пулею пробито днище котелка,
Маркитантка юная убита.
И вся рота, как гром, за мной:
Пулею пробито днище котелка,
Маркитантка юная убита...
Как ни странно, нас никто не прервал, и песня была допета. Но на следующий день замполит батальона вызвал к себе на ковер сперва командира и замполита роты, потом командира взвода и его заместителя, а на десерт – комсорга и меня, который запевалой был. Получили тогда все по полной. И песенку* больше не пели. Ну, разве что иногда под гитару – как и некоторые другие – в своем очень узком кругу.
* Булат Окуджава. «Старинная солдатская песня»
БЕЛЫЙ ТАНЕЦ, ИЛИ «ТОЛЬКО ТРИ МИНУТЫ ДЛИТСЯ ПЕСНЯ»
Воскресное утро начинается с полов. Выходной – проклятие для духа.
На полу – линолеум, смазанный мастикой. На мастике – натирки, куски старой шинели, разрезанной штык-ножом на куски. А дальше – что-то типа школы танцев из «Кавказской пленницы», где герой Евгения Моргунова учит танцевать шейк. И так – до полного изнеможения. «До тех пор, пока полы, – как говаривал наш старшина, прапорщик Дрочук, – не заблестят, как у кота яйца!»
Дембеля еще досматривают сладкий сон про таз с пивом под мамины пирожки. Деды, лениво потягиваясь, просыпаются. Котлы нехотя подтягиваются в умывальник. А черпаки медленно, с достоинством шуршат: им быстро уже не положено.
На танцплощадке – молодежь: голубые майки, синие трусы, комнатные шлепки из грубого дерматина. Снуют туда-сюда, как привидения. Что и говорить, невеселое зрелище.
Котел Бодя, психопат из Иркутска, решил оживить привидения. Подлетел к Сереге из Черкасс и давай вопить:
– Ну, кто так натирает?! Ты крови моей захотел, сссука?! Нет, вы только посмотрите: в натуре, обурели слоны!!!
Его голос срывается и переходит в визг. Кажется, еще мгновение – и он запоет дискантом:
– Шевелись, сучонок! Живее шевелись! Я тебе щас покажу, мля, как НАС натирать учили!!!
Он хватает натирки и начинает бешеный шейк. Скользит так секунд десять, причитая:
– Вы поняли, уроды, КАК натирать надо?! А? А?! Я ВАС спрашиваю!!!
А ловко у него получается, – нам трудно спрятать улыбки, – не потерял навык!
– Ты че скалишься, щен поганый? Че скалишься?!
Запыхавшийся Бодя хватает натирки и начинает прыгать вокруг Сереги, пытаясь хлестнуть ими по лицу. Да только руки коротки!
Страсти накаляются. Публика на взводе.
Серега смотрит на него сверху вниз, а потом не выдерживает и посылает его подальше – тихонько так, чтобы один Бодя слышал.
– Ты кого нах послал? Это ты меня, котла, нах послал?! – от неожиданности он задыхается еще больше, отчаянно хватая ртом воздух, а потом начинает визжать в истерике и с еще бОльшим остервенением пытается натереть натирками ненавистное Серегино лицо...
И вдруг – оживает радио.
Это проснулся местный киномеханик – дедушка Толян, педик из клуба. Алла Пугачева, по которой Толян сходит с ума и которую, по причине внешнего сходства, частенько пародирует на армейских утренниках (это его коронный номер!), чувственно поёт:
Знаю, милый, знаю, что с тобой:
Потерял себя ты, потерял...
Ты покинул берег свой родной,
А к другому так и не пристал...
Публика оживилась: вот, мол, музычку дали.
И тут, пытаясь перекричать Примадонну, дежурный по роте младший сержант дедушка Паша в легкой эйфории от бессонной ночи в наряде торжественно орет благим матом:
– Объявляется белый танец! Дамы приглашают кавалеров!!!
Он смотрит на нас, интригующе улыбаясь. Публика замерла. Все внимание на танцплощадку, где молодежь, вся в мыле, продолжает танцевать шейк.
– Белый танец, бля! Кому сказал! Вы че, духи, в уши дОлбитесь?!
Слышали мы про этот прикол с белым танцем! Посматриваем друг на дружку исподлобья...
На сцене снова возникает Бодя-психопат из Иркутска. Славный малый! За плечами – первый год службы. Лихо он по нему проехался!..
– Вы че, щенки, совсем нюх потеряли, че ли? – снова визжит он. – Слыхали же: дамы – приглашают – кавалеров!
На его лице – блаженная ухмылка, в полоумных глазах – понятный одному ему восторг...
– Приглашаем! Приглашаем! Время пошло! – орет дежурный, и публика вторит ему.
– Ну, давай, что ли? – уныло говорит Сереге Лева из Одессы. – Давай, а не то снова бить будут...
Все подружки по парам. В ритме танца. Натирают полы.
Пугачева:
– Без меня тебе, любимый мой, земля мала, как остров.
Без меня тебе, любимый мой, лететь с одним крылом...
И на припеве:
– Ла-ла, ла-лааа, – подхватывает довольная толпа. – Ла-ла, ла-лааа...
Мы – семеро нормальных пацанов из Украины, студенты из Киева – развлекаем здесь полсотни идиотов. Зачем? Почему? За что? – роятся мысли в голове. – Хорошо, что после обеда заступаем в караул! В первый раз. В армии, как и в жизни, всё бывает в первый раз...
– А ты че застыл, Иностранец? – это ко мне. – Тебе что, особое приглашение нужно?!
Я был седьмым-лишним и поэтому остался без пары.
«А если бы и не остался, – думал я, – стал бы я вас развлекать! Еще чего!»
Коренастый, моего роста дедушка Паша подошел ко мне вплотную и задышал в лицо табачным перегаром. В глазах дежурного по роте была неприязнь и усталость. Я бы мог сказать ему: ага, жду, мол, твоего приглашения. Да не поймет ведь.
– Пусть пригласит женщину! – скандировали зрители. – Даму! Даму!!!
– Пригласи ее! – строго сказал Паша, указывая взглядом на табуретку, мирно стоящую возле кровати. – Иначе придется приглашать ее, – и его красноватые глаза указали на прикроватную тумбочку.
Я промолчал и вернулся к своему шейку.
– Слы, урод, я не понял: я че, в игноре?.. – процедил сквозь зубы сержант.
«Праздный ум – кузница дьявола...»
Я продолжал танцевать в гордом одиночестве. Алла всё пела. И пары кружились в танце – до смешного неуклюже.
– Ты ищи себя, любимый мой, – хоть это так непросто.
Ты найдешь себя, любимый мой, – и мы еще споем...
Я представил себе педика Толика, который сейчас, должно быть, самозабвенно подпевает своему кумиру, примеряя свой любимый и единственный парик и предвкушая радость следующего шлягера, которым он поразвлечет ребят.
«Армия – это трагикомедия», – подумал я, любуясь глянцем на линолеуме, который уже блестел так, как об этом мечтал старшина Дрочук.
– Приглашай – или будут проблемы! – пригрозил мне дежурный по роте.
«Драма – как, впрочем, и всё в этой жизни...»
– Паша, да он же тебя и в х.. не ставит! – возник ниоткуда фигаро по имени Бодя, которого в роте звали просто – Бес.
– Исчезни, Бес! – грозно сказал Паша, резко хватаясь за табурет и поднимая его вверх. – Ну, смотри, хохол, я тебя предупредил...
«Или все же трагедия?..» –
промелькнуло у меня в голове, когда я смотрел на деда Пашу, который раскинулся на глянцевом полу цвета гнилой вишни, укрывшись своим табуретом.
Публика возмущенно орала. Меня оттащили в сторону. Стали поднимать дежурного по роте. Но тот, вероятно, очень устал, и подниматься ему было совсем неохота.
– Ты че, охренел, Иностранец?! Он же в наряде! И сержант к тому же! – хрипел всё тот же Бодя Бес. – Теперь держись, боксер, – тебе кранты! После караула...
Он улыбнулся недоброй улыбкой, показав свои кривые зубы, черные от «Примы» и «Беломора».
Я помню, как сказал ему:
– Исчезни, Бес.
И, как ни странно, он исчез. До срока...
На следующий день измотанные до предела из-за нервных бессонных суток, мы вернулись в роту после своего первого караула.
Через полчаса после отбоя не слишком громко звучит команда:
– Духи! Бегом в умывальник! По одному!
И с разных сторон знакомое шипение, похожее на стон:
– Дууухиии, вееешайтесь!..
В армии часто бывает так, что история повторяется. Такое себе «дежа вю», словно ты это видел однажды...
...Не прошло и полгода, как семеро молодых умывались, харкая кровью. Смывая красные пятна со старой эмалированной раковины, я говорю своим друзьям:
– Опять подставил вас. Простите, мужики! Не сдержался...
Молчит на этот раз Серега из Черкасс. И Юрка-киевлянин молча проверяет свои ребра. А Лева из Одессы вздохнул и грустно так говорит:
– Да ладно, Игореха... Хотя... – вздохнул он еще раз, – мог бы и пригласить...
Еще никогда нам не было так больно смеяться.
Надо признаться, после этого случая меня пальцем больше никто не тронул. Дескать, бешной. Да и третий раз – не к добру. Умывальники прекратились: нас решили «учить» по Уставу. То ли дедушки были хлипкие, то ли кто-то стучал втихомолку. Потому что мы знали, что в соседних ротах беспредел продолжался до тех самых пор, пока наши ребята не отслужили полгода и не стали, наконец, «черпаками».
ЛЕСТНИЦА НА НЕБЕСА
И еще одну песню мне никогда не забыть. Это было уже в другом месте и при иных обстоятельствах. Мой друг Серега, раненный осколком в грудь, лежал на земле, истекая кровью. Он смотрел мне в глаза, пытаясь улыбнуться, будто хотел попросить о чем-то. И, задыхаясь, переводил взгляд в небо, словно ждал от него помощи. Небо было чистым: ни единого облачка. Такое небо было только в сентябре. И только в тех краях. Сейчас я думаю, что ему просто хотелось надышаться небом...
Помощи ждать было некогда. И подмога пришла не скоро. Я наложил повязку из того, что было. Но это не помогло, потому что рана была смертельной. Прижав руку к его груди и зажимая рану, я пытался остановить кровь, будто это могло помочь. Я всё время с ним говорил. Уже не помню о чем. И заставлял говорить его. Я помню, как он сказал:
– Так много песен знаешь, Игореха. Но ты никогда не пел мою любимую...
– Какую, брат? Давай сейчас спою...
– А помнишь «Лестницу на небеса»?
– Классная песня, Серега. Но я ее не пою...
– Как жаль... – простонал он, закрывая глаза.
– Я выучу – и обязательно спою тебе. Только не умирай, старик!
– Давай тогда «Дом восходящего солнца»*... – еле слышно сказал Серега.
И я начал петь. И я пел до тех пор, пока билось его сердце... Он ушел на втором куплете: “My mother was a tailor. She sewed my new blue jeans…”* А дальше я петь не смог...
Я слышал, как он сказал, уходя: «Я помню... синие джинсы... Обними за меня маму...» И оставил свой взгляд в небе...
Я выучил “Stairway to Heaven”*, как обещал Сереге. И с тех пор вот уже много лет, приходя на его могилу, я зажигаю свечу – и пою ее. Два раза в год. В день его рождения. И в час его ухода.
* “The House of the Rising Sun” (Дом Восходящего Солнца) – песня рок-группы “The Animals” (1964)
* “Stairway to Heaven” (Лестница на небеса) – песня рок-группы “Led Zeppelin” (1972)
* «Моя мама была швеей. Она сшила мне синие джинсы...»
P.S. К ПЕРВОЙ ЧЕТВЕРТИ
Вчера заходил на кладбище проведать старого друга. На могиле – звезда героя и православный крест. Он вернулся домой весь в медалях и в цинке, но умер легко, подорвавшись на мине. Да, ему повезло...
Вместе выпили с ним из фляги, закурили по беломору, слушая тишину, а потом вспоминали наш дворик, нашу старую школу, первый курс универа и ни слова – про ту войну. Я видел его улыбку и бесят, что жили в глазах. А когда его голос затих, я сидел у могилы и думал о том, что однажды мы все будем здесь – каждый, до одного. Если нам повезет...
Помню, как, уходя, он сказал: поживи за меня, братишка. А я всё живу и мыслю, кто из нас оказался удачливее. И с возрастом всё острей понимаю, как чертовски невыносимо жить за себя и того парня.
***
Из книги «Как мы служили». «Первая четверть: слоны, или духи»
«Старинную солдатскую песню» Булата Окуджавы исполняет группа «Редкая птица»
Примечание. Все персонажи и события, описанные выше, вымышлены, а совпадения имен и фамилий случайны и являются плодом фантазии автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352478
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
[i]В тех мастерских, где вырабатывают мысль,
скапливается мусор чувств и ощущений.[/i]
[b]“Книга воина света”
Пауло Коэльо[/b]
---
В предвечерний окрасившись беж
воздух нынче спокоен и свеж,
и прохладой заправлен, как сдобою.
Приутих шелестящий народ –
великаны древесных пород
занавешены сумраком до полу.
Небосвод, что закрыт на засов,
и асфальтовый рай городов
погружается в дрему тягучую,
но с привычною тяжестью век
не пришпиленный сном человек
над листами склоняется тучею.
Зной полуденный переборов,
он колдует над варевом слов,
а Всевидящий, будто бы зорче став,
наблюдает, не дрогнув ничуть,
за алхимией мыслей и чувств,
что сопутствует таинству творчества.
- - -
(VII.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352477
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
УТРО
крылья ветра легки
сизый дым в юго-западной части свидетельствует:
ра и пора раскурили
священную трубку – у них перемирье сегодня
и камни проснулись,
и ракушки запели,
и рыбы пустились влет
и звезды больше не мыслят о самоубийстве:
новый день* будет долгим,
но лето коротким – для тех, кто не смог
ухватиться за хвост
пролетающей мимо кометы
пахтается молочный океан
* день Брахмы – 2160 миллионов лет
ПОЛДЕНЬ
в горном ущелье танцуют нимфы
поет от радости вода и цветы улыбаются небу
белое солнце смотрит в озёра,
заглядывает в окна хижин,
в печные трубы, где живет его чадо:
ярко горят очаги домов
отец пашет ниву и сеет зерно:
пройдут изобильно дожди – и настанет пора урожая
мать пеленает младенца,
спешит, потому что течет молоко –
и нежно подносит его к своей щедрой груди:
детские губы жаждут жизни
и глаза хотят ясного солнца,
а легкие – попутного ветра, потому что скоро в дорогу
колокол на храмовой башне твердит о начале обедни:
монахи снимают вериги,
омывают друг другу стопы,
обнажают бритые головы,
входят в алтарный зал, вдохновенно поют свои гимны,
закрыв глаза, но распахнув сердце
мать точит серп,
отец – катану, могильщик – свою лопату:
кому воевать, кому хоронить,
а ей – собирать урожай и поднимать детей
нужно растить новых воинов
для щедрой жатвы той, что всегда ненасытна
но не изменит язык колоколу,
как монахи своим обетам,
и гимны будут звучать – пока течет океан,
и высушит слезы ветер
волны несут свои годы устало,
разбивают головы о монолит скалы,
откатывают – и наступают с новой силой:
время прилива и время отлива –
как день и ночь, как жизнь и смерть,
как завтра и вчера
ВЕЧЕР
ветры устали и спят,
увив, словно плющ, свои розы –
белую, желтую, красную
необласканной осталась только вейбулл:
завтра здесь будет мистраль,
и небо умоется снегом
светлячки – предвестники ночи –
рассыпались в окнах травы,
зажигают фонарики чинно,
листают ноты цикадам
и тихо шепчут призывно:
давай улетим! сбежим ровно в полночь –
покуда на том огромном холме
не начался черный шабаш
НОЧЬ
когда ра засыпает, выбиваясь из сил,
отдав миру семя огня,
что скопил за короткую прошлую ночь,
чьи-то добрые руки укрывают всех тех,
кто остался в живых,
мягким на ощупь пледом из синей ангоры,
чтобы те не замерзли в ночь,
зажигают в небе лампады – для тех, кто
еще не успел возвратиться домой,
и сияние в северной части неба –
для тех, кто уже не вернется...
эти сильные руки поддерживают огонь
где-то там – глубоко в самом сердце земли,
чтобы та не остыла за ночь*,
которой, возможно, не будет конца
* ночь Брахмы – 2160 миллионов лет
***
Музыка: “Secret Lagoon” by Paul Lawler
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352440
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Кожен День - Мить і боротьба з Пусткою. Чим заповнити її, що мов Чорна Діра, підступно поглинає Світло?
Я, поки Тебе немає, вкриюся теплим ворсом покривала, і заповню мить Кави гарячої гіркотою, що Сонливістю лінивою, як кішка на сонці, заповнить Порожнечу, поки Тебе нема;
Мотивами знайомими, що викликають з глибин ностальгічну посмішку;
Деталями смішними і зворушливими;
Шляхами пройденими і тими, які ми оминули;
Ніжністю слів і теплом поглядів;
Пристрастю вчинків;
Любов'ю, за яку помирають, бо Вона належить Небесам...
Тепер, коли Тебе нема, я Порожнечу заповнюю всім тим, що раніше замінялось лиш Криком німим та Сліз океаном, тоді, коли Тебе не існувало...
Запах Парфумів на Листівці не залишить і згадки від Пустки. І у великому зручному кріслі, згорнувшись калачиком, заснемо удвох - Я і Твоя Присутність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352257
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2012
....тебе любопытно что в моих мыслях? отвечу: всякое....
ничего серьёзного, кроме... кроме самого плачевного: это реквиум по мечте...
и что я, собственно, плачу...
...у мечты всегда такой финал: она либо сбывается и её больше нет...
либо мы хороним её заживо, понимая, что всё это блажь...
печально... ну, да.... траур... а так ничего серёзного.... только всякое...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352251
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
* * *
Звучить кохання чарівний мотив.
Ви полонили моє серце й душу.
Тепер, коли на Вас молитись мушу,
ми ненароком перейшли на «ти».
Кохана, глянь, надворі вже світа.
Ми заблукали в дивних чарах ночі.
І я тебе боготворити хочу,
бо ти мені єдиному – свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352237
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
ЭПИГРАФ
Не болит голова у дятла.
(© Народная мудрость)
КОРОЧЕ
Пишу коротко
подбираю слова
слежу за базаром
(если мигрень позволяет)
пытаюсь быть ла
коничным.
И благодарный читатель
открыв любое из посланий
сердечно скажет мне:
Спасибо, друг
что сэкономил
время
моей жизни!
ПЛЕВАТЬ
ты живешь
в пенопластовом мире
смотришь в кривое зеркало
LCD телевизора
и даже не подозреваешь
что малышу-пингвину
в далекой антарктиде
не досталось рыбы
а в жарком эквадоре
этим знойным летом
неурожай бананов
но ты всё скачешь нервно
на кожаном диване
и все переживаешь
за манчестер юнайтед
как за родного сына
и тебе ровным счетом плевать
что вместо желтых бананов
в этом футбольном сезоне
мы будем есть огурцы
В ФОТОШОПЕ
когда в фотошопе
внутреннего мира
происходит наложение
двух красочных слайдов:
кризиса
среднего возраста
и глобального
кризиса –
забавная
должен признаться
выходит картинка
ТИМУРОВЦЫ
эти... веселые ребята
(дай им Бог здоровьечка!)
собрали всю коноплю в мой рост
(195 сантиметров)
и весь урожай антоновских яблок
(ничего: будем есть огурцы)
а также цветной металлолом
на моей приднепровской даче.
хорошо, что не взяли макулатуру
в 2000 томов библиотеки!
гляжу с умилением и вспоминаю:
мы тоже были тимуровцами...
В МУНДИРЕ И БЕЗ
тебе бы побыть в ее шкуре!
после трех месяцев
карцера
изгнали из дивизиона
сорвали с позором погоны
сварили живьем в кипятке –
а после
сорвали кожу:
как ты думаешь – больно
горячей картошке в мундирах?
МОРЩИНЫ
некоторые из нас
боятся улыбаться:
от смеха и улыбок –
на лице морщины
но морщины на лице –
это не так страшно
как морщины на сердце
или если душа
сморщинилась
НЕУТОМИМЫЙ WATTON
за окном – плюс сорок с гаком
в Бомбее и то не так знойно
к тому же – сезон дождей
а мой приятель сирокко
хотя б намекнул на дождик
на AC я пока не разжился
да и нужен ли он? смотрю
на белокрылого Watton-а
и боюсь
что он скоро
свернет себе шею
так усердно он вертит
своей головой
разгоняя жару что скопилась
в горячем железобетоне
и пчелиный рой в моей голове
может быть, и тебе, дружище
после контрастного душа
горячий мате с лимоном
и свеженьким верлибром?
Watton – вентилятор
AC (англ.) – кондиционер
АЛЛЕРГИЯ
к средине февраля
у многих
кто живет среди снегов
развивается устойчивая аллергия
на вату аптечную
белый пломбир
сахар-песок
и лимонные леденцы
РАЗДВОЕНИЕ
Если у тебя две родины
две работы и две семьи
если ты служишь двум господам
и поклоняешься разным богам
ты – не лицемер
ты – параноик.
РЕПЕТИЦИЯ
всю свою жизнь
репетировал концерт
готовился вдох
новенно
а потом
пришло время понять:
никакого концерта
не будет
ДОСТОИНСТВО МИГРЕНИ
достоинство мигрени
заключается в том
что два-три дня
совсем не надо думать
головой:
мигрень благополучно
делает это вместо тебя
КИНО И СТИХИ
чем дольше наслаждаюсь
фестивальными кинолентами
тем больше думаю о том
сколько за это время
я мог бы написать
верлибров
но чем дольше я об этом думаю
тем яснее понимаю
что лучше смотреть хорошее кино
чем писать плохие верлибры
ОБРАТНАЯ СТОРОНА
Если ты смотришь в зеркало
и не видишь
свое отражение,
это вовсе не значит,
что ты умер:
возможно,
ты просто
смотришься
в его обратную сторону.
КАК НА ЛАДОНИ
Любимая,
ты у меня,
как на ладони:
то линией судьбы,
то печени, то сердца.
УЛИТКА
оставляю свой дом
на пустом берегу
ухожу
в свободное плавание
я устал бесконечно
быть морскою улиткой
P.S. АФФИРМАТОР
Полно рекламы на одной странице –
как обычно, под произведением
(но про огурцы – ни слова!):
«Хронические головные боли?
Были! Это от тяжёлых дум.
Наполняем голову
позитивной энергией –
и выздоравливаем!
affirmator.com»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352174
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Ну что ж ты ворон все молчишь
Прильнув головушкой к стеклу?
Что в небе синем не паришь?
Дай волю сильному крылу.
Тебя не манит неба высь
И свежий ветер не зовет...
Глаза слезами налились
И сердце на кусочки рвет.
О чем грустишь мой добрый друг?
Чем твой рассудок удручен?
Ведь ты мудрее всех вокруг...
Чем жизни стимул омрачен?
Молчит. ГлубОко в мысли погружен;
Жить 300 лет он обречен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352101
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
А душу,
Як грушу,
Трясуть негаразди.
Як газди,
В душі порядкують, хазяї.
Як вдома.
Утома.
Як грушу,
Не струшу.
Терпіти я мушу.
Не зрушу
Я цю здоровенну махину, гадаю,-
Не попіл.
Мій клопіт.
А стигле,
Яриле,
Колосся у полі,
Як доля,
То зашепотіло під вітром: -
Не здайся.
Змагайся.
Ти – сильна
І вільна.
І кожному Богом
Дорога
Лягає, осяяна світлом.
Дорога
Від Бога.
Моїй сестричці Innessanew присвячую
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352231
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2012
СЕкунды (Каждого «Сегодня»)
Сорвал ты крепкой трепетной рукой
С прозрачной дивной ночи покрывало.
А то, что взору открывалось,
Рождало страстный стон глухой.
Ты – пленник, господин, и царь, и раб.
В стихии неги растворилось тело.
А за стеною скрипка пела.
И кто б искал иных наград?
С тобой молчим – о вечном, о простом,
О том, что растворяемся в пространстве.
А ночь в сияющем убранстве
Одарит нас любви дождем.
Без этой сказки не прожить и дня.
Луна заглядывает к нам, ликуя.
И от камина (поцелуев?) –
На теле – блики от огня.
***
Мороз скрипит и ноет за окном.
Снежинкам любопытным на стекле
ПризнАемся, как жарко в январе,
Но не сейчас. Потом… Потом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352050
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Мандрівні роздуми
Білі лілії на Хоролі.
Плесо-дзеркало. Очерет.
Поринають в мажорні ролі
жаби-кумоньки.
Дощ пере.
Світ дивлюся в мале віконце.
Споглядаю танок дерев.
Відтулила хмарина сонце –
око враз далину вбере.
Свіжі трави жують корови,
ремиґаючи без журби.
Забігайлівки і хороми
понад трасою, мов гриби.
У театрі під небом сивим –
драматичний наземний рай.
Споконвіку сяйний, красивий,
неповторний прарідний край...
Їдем повагом. Трасу гоять.
Враз – фа-фа!
То кортеж навстріч.
Мерехтять то верба, то хвоя.
Онде – воїн...
коза...
Ілліч.
Голим полем комбайн гуляє –
витолочує будяки.
Дядько сіно скиртує. Знає:
скоро дощ налетить шпаркий...
Краєвиди – краса незаймана!
Жайвір, коні, сухий курай...
Світить ребрами ферма зламана.
Он горбатий старий сарай.
І майори, і гладіолуси.
Гуси повагом. Іч, які!
Наш автобус захриплим голосом
налякав їх. А ми такі!
У віконці танцюють вулики.
Поруч гречка. Нехай їй грець...
Он ставочок. Танцюють вудочки,
каченята і ятірець.
Бідолаха, здобувши гроші,
до пивнички городить тин.
Душу тішать думки хороші:
мо’, загляне якийсь крутий?
У автобусі парко й сонно.
Може, стрінеться знову дощ?
Краєвиди... Не мертва зона.
І зупинка на вістрі прощ.
– За кордоном он жити легко...
– Не дуріть ви себе, дядьки.
Хазяйнують отут лелеки,
й не про гроші у них думки.
І чомусь же для цього світу
нас Господь сотворив людьми.
Та цураємося завіту,
сатаніємо надто ми.
Здаємо повсякчасно іспити.
Грішні нитики і німі.
І не знаємо й досі істини:
небо дурить нас чи самі?
Грішних з раю давнезно вигнали.
Тут святих не буває, знай.
Вийти в люди
й не бути винними?..
Рай чи пекло тут – вибирай.
Світ – прекрасний!
Умій лиш бачити.
Подивуйся, не проминай.
Ради істини слово завчене
завжди заново відкривай.
Яблук скільки! Рум’яні лиця!
Милуватися не дрімай.
Молодиця! Така й присниться!
Годі мріяти. Міру май.
Вже й Полтава.
О Боже праведний,
хоч помріяти волю дай...
Ну й реклама!
Вітрини... Завидки.
Все. Приїхали.
Випадай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352014
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Хто бачив із вас, як зникає зоря,
На сході полумиском сонце підходить,
Чи чули ви пташку в цей час у гаях,
Чи роси втікали у ранок, що сходить?
Чи вам пощастило у пору таку,
Напитися трунку із вуст малинових,
Чи будуть часи ще такі на віку,
Чи трапляться вам ще такі чорноброві?
Чи піснею серце заб’ється колись,
Спотіє рука, коли поруч є друга,
Повернуться миті, коли ви клялись…
Часи пролетіли - лишилася туга…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351931
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Тебе пізнаю серед тисячі облич.
Твій образ – нечіткий, незримий,
Та все ж нізащо я не пройду мимо,
Якщо побачу. Ти мене поклич,
Бо й ти пізнаєш. Десь серед світів,
Десь серед веж чи непримітних хиж,
Вдивляючись у небо, ти стоїш,
Серед самотності і стогнучих вітрів,
І просиш ти,
Щоб обійнЯло небо нас, закоханих безмежно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351885
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Колышет волна краснощекий закат,
К воде ива ветви склонила...
А там, за горами, бьет грома раскат
И туча полнеба закрыла.
Кометы играют с луной в чехарду,
Зарница над ними смеется;
Вот-вот я с грозой в гости к вам забреду,
Надеюсь местечко найдется.
Стекают с ветвей, то ли капли дождя,
А может быть слезы печали...
Ведь в воду смотреть непрерывно нельзя...
Тоска и хандра подступали.
Закат утонул в глубине быстрых вод,
Гроза тучей небо накрыла,
С земли не видать больше звезд хоровод,
Пред бурей природа застыла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351851
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
* * *
В електричці вже й білета не питають.
Добре ж видно їм, що я – пенсіонер.
Провідниці мимо мене пролітають,
вже й не дивляться, не радують мене.
А, буває, юнка чемно запитає:
«Ваш квиточок?» – розквітаю я в момент!
Проїзний, а ще й посвідчення я маю,
та звучить оте, неначе комплімент!
І дивлюся їй услід, і молодію:
не зносився, мабуть, з виду сильно я.
І натхненно, і дитинно так радію –
сяє посмішка і лисина моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351829
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Хто не знає, що таке налисник?
Різновид смачненького млинця?
Так. Але чи ж буде вам корисна
оповідка миловидна ця?
Розкажу бувальщину простеньку.
Епізод з весілля на селі.
Досі тамадую я частенько.
Там гули Василі-Василі.
Другий день гуляли-похмелялись.
Накатали возиком сватів.
Танцювали, ще й призочки брали.
Я вже з них знущався, як хотів!
А тоді, експромтно якось, ляпнув:
– Дорогі свайбани, поможіть!
Приз тому віддам, хто скаже внятно,
що таке «налисник» ! Ну, кажіть!
Й почали доводити дотепно
про млинці і всякі там блини…
Я кажу їм:
– Говорити треба не про те.
– Кажи вже, не тягни!
– Що не докумекали? Погляньте.
Ось – весільний батько, наче туз!
Наче Лєнін. Вже пора ж добрати,
що налисник – то його картуз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351826
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Чи місія моя завершена на цій землі,
Чи, може, ні?
Чи ще повинна гаяти я час
На згублені хвилини і роки?
У плині часу я була колись і десь,
Як є тепер.
Та де той слід?
І лиш світлини у альбомі гомонять,
Що я була, жила.
Та все в віках згубилося, розтерлося і розійшлося,
Як пил,
Як дим,
І як пісок – крізь пальці.
У дзеркало дивлюся – я? Не я? То хто?
Чи іншим дзеркало було
У двадцять моїх років?
Пройшла від того до цьогО я скільки кроків?
А розіб”ю – то згине моє щастя.
А є воно? І що воно таке – те щастя, це поняття ефемерне?
Не знаю.
Може, лиш забула?
А чи згубила, як старенький гаманець?
Дитина виросла,
І дім стоїть міцний,
І дерево росте, та ж цілий сад.
І що тепер? Саджати другий?
Чи йти додому – десь туди, серед зірок,
Де, певно, є мій дім.
Сьогодні щось кажу, сміюся й плачу,
В завтра – пустота, ніщо, лиш пам”ять
(І це втішає, та не надто).
Одна сльоза – невидима, незрима
(Бо сильній жінці плакати не гоже)
Бринить в душі,
Виблискуючи, як перлина
На океані дні, за хвилями, за часом,
За думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351762
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2012
Зачем вернулся я обратно
В тот мир, где ты меня не ждешь
...пять лет... и вроде все понятно...
Хотел узнать, как ты живешь.
Ты не пойми меня превратно,
Но наши дни я вижу в снах...
Мне грустно, больно и приятно...
Ты помнишь парк?... Там был на днях.
Уж столько лет, а он все тот же,
И твое имя на скамье...
...пять лет... Зачем скажи мне все же...
...не мог я думать о семье.
Не прав. Об этом сожалею
И не в чем мне тебя винить...
Я глупостью своей болею,
Но без тебя не в силах жить.
Тебя не стану беспокоить,
Ведь время вспять не повернуть...
Как быть, чем сердце успокоить?
Тебя обратно не вернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351638
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Меня довольно тяжело достать.
Я не ведусь на скрежет раздражений.
Я не ведусь, и никакая рать
Мне не навяжет недалеких мнений.
И даже если плюнуть мне в лицо,
Не разозлюсь, обидчику, с улыбкой,
В проход засуну правое яйцо,
Его яйцо, чтоб думал над ошибкой!
Слова, послушно, прячутся в тетрадь…
Быть может – со́ зла, или с перепою,
Меня довольно тяжело достать…
Легко срубить, затронув за живое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351601
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2012
− Добрий ранок! Ветлікарня?
Оля з Ірпеня це я.
Чи в вас робиться котам
Сте… стерилізація?
Тато попросив дізнатись…
Так… о-пів на п’яту?
Дякую. Обов’язково
Прийдемо…
Із татом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351568
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2012
Распускаются кудри златые,
Оголяются плечи твои
И глаза, как волна, голубые,
Говорят, что ты жаждешь любви.
Яркий свет под свечу затухает,
Нежно льется мелодии звук...
Тело нежностью благоухает,
От касаний мозолистых рук.
Все без слов, все прописано в ласках.
Не допито вино... На потом.
Этот вечер запомнится в красках
И не раз возвратится к нам сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351377
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Пишу тебе, мой ангел добрый
В стихах признанье, ждет ответ…
Возможно я не очень скромный,
Но образ твой мне дарит свет.
Люблю тебя и будь, что будет
Молю, не говори мне - нет!
Вдруг, сердце стих твое разбудит
И скажешь ты, люблю в ответ.
Пишу тебе письмо стихами…
Каким же будет твой ответ?
Ответить можешь ты глазами…
Не говори мне только – нет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351376
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Б”ється в скло чи дощ, чи думка.
Тихий вальс краплин,
Чи джаз для серця.
Дощ тихенько в шибку стука,
Як метелик, він
У вікна рветься.
Чи то дощ, чи, може, сльози,
Що мені сказать.
Мовчу я, поки
В вальсі – мрії мої босі.
За вікном – гроза,
У серці – спокій.
В”ється блискавка між гіллям.
Запах абрикос.
Бурчання грому.
Я обійму вербу біля
Ставу. Відголос
Грози чи втоми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351351
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351307
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Відповідь на вірш КОНСУЕЛО «Сама собі сьогодні співчуваю»
Хто може вгадати, що це за поняття –
Це їжа, чи танець, чи, може, вино?
Цікаве у мене сьогодні заняття –
Оце розібратись, що то за воно?
Не падайте, друзі, це:
Зниження тиску
Земної поверхні (ну, хто би сказав?).
А друге – це зона (в барометрі, звісно)
І знов таки тиску, що раптом упав!
А ще – розрахунок у русі повітря
І тяги природньої, ось вам вже три.
Чотири – застій в економіці світу.
А п”ять – в геології треба знайти.
А саме страшне – це вона - в медицині.
Пригніченість, сум, приголомшення теж.
Скорбота – то теж ції штуки причина.
Дивлюсь, негараздів немає тут меж.
***
Депресія – то штука всім відома.
Вона не підляга закону Ома.
І Піфагор про неї не писав.
Та жалить штука гірше, ніж оса!
Депресія – знайоме почуття.
А ліками від неї є життя,
Наповнене думками, сонцем, небом,
Закреслені емоції, що треба
Міняти швидко лиш на позитив,
Чекаючи добра і справжніх див.
А друзів, річку, ліс і чай із м”яти –
Корисно від депресії приймати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351247
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
КВАДРАТ РАЗЛОЖЕНИЯ СВЕТА
Ученье – Свет, в свечении –
Семь изломов призмы…
Горенье – Лес, впоследствии –
Хост опавших листьев…
В ученьях – лез, как бедствие –
Пласт животных мыслей…
В надменьях – грех, мучения
До суда – от тризны… 18. 07. 12
ЛУНА…ЮПИТЕР…ВЕНЕРА
…космическое явление в июле 2012 года…
Их смех – не грех, улыбка – не бравада
Надлунного портала, где Белый Свет
Оставил след на милом взоре взгляда,
Явивши радость – созвездия – ТРИБЕСТ!!! 18. 07. 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351137
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Я так люблю, когда со мной играешь,
На расстоянии возвышенных миров...
Свободой мою душу ты питаешь,
Освобождая, от стально-злых оков.
И я лечу, а все вокруг искрится...
Переливаясь в коконе, огонь храня,
В мирах встречая многих, былЫх лица,
С кем разводила раньше нас судьба...
И мы с тобой, когда соединимся,
В том мире... нашем..., и тогда сполна,
Как птица Феникс - вновь мы возродимся...
И ощутим Любовь..., и как она сильна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351156
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Скажи мне почему зимой трещат морозы
И в вазе на ветру так быстро вянут розы.
Ты можешь объяснить, за что мне так обидно,
Вокруг полно людей, а друга в них не видно
Хочу тебя спросить, зачем на небе звезды
И если в сердце боль, зачем стекают слезы,
Скажи, когда апрель, березы тоже плачут
И почему весной, и что все это значит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351134
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Ведь ты так ни разу и не сказал мне,
любишь ли кофе с корицей на завтрак?
Пьёшь потому, что он мной приготовлен?
И потому, что тебе и с любовью...
Я улыбаюсь от мысли о счастье,
и оттого, что к нему ты причастен.
Вышит, приклеен, припаян, пристёгнут...
Что же ещё? В эти сонные стёкла
солнцем вливаешься каждое утро;
хокку читаешь, канцоны и сутры,
шепчешь свои мне стихи – знойным ветром...
А я задыхаюсь – от миллиметров
между губами, глазами, дыханьем.
Чувствую воздух я, там, под ногами,
пламя, в котором сейчас мы утонем,
и на предплечье – клеймо от ладони.
Не прикасайся так нежно и жадно!
Я же и так – твоя собственность, рядом
беспрекословно и неразделимо.
В каждом я слове твоё слышу имя.
Запах твой – будто под рёбрами гелий.
Лёгкость такая... А в тёплой постели
видит предутренний сон наше счастье,
наших сердец перемешаны части
в каждом стоп-кадре, цвет глаз твоих, профиль...
Знаю я точно, что любишь. Мой кофе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350976
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2012
Подать на паперти копейку
Иль мимо нищего пройти?
Сесть рядом с храмом на скамейку
Иль гордо в дверь его войти?
Быть "чистым" в жизни не легко,
Как сделать, чтоб не замараться?
И пусть Всевышний высоко...
Ты в храме можешь с Ним общаться.
Подай блаженному у входа,
Ему с любовью улыбнись...
Ведь люди мы - людского рода...
Войди в обитель... Помолись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350913
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
***
просто дышать тобой:
остальное –
другая реальность
ЖЕНЩИНА КОТОРУЮ ЛЮБЛЮ
Женщина которую люблю
Высока далека непостижима
В недостижимости своей
На себя непохожа
Когда любит меня нежно-страстно
Забываясь себя не помня
И каждый раз влюбляясь в нее снова
Я понимаю что она мне
Просто снится
ЗНАКИ СУДЬБЫ
Lullaby
Нежно ветер поет
Иероглиф любви
Иероглиф разлуки
У тебя в изголовье
*
На сердце вишни
Наши имена
Грядущей встречи знак
ЛАВАНДОВАЯ ОБИТЕЛЬ
материнская грудь древних гор
оживает весной, возрождается
наполняется новыми соками
и твердеют ее соски
ароматная, свежая, нежная –
теперь это наша обитель
мы стали ее детьми
мы живем на кромке рассвета
ПЕСНЯ СВОБОДЫ
Птице певчей в клетке золотой – тесно.
Сколько песен было спето: кто их слышал?
Сердце рвется на свободу – к песне новой.
SURRENDER
Руки крылья
Голос песня
Волосы ветер
Плененный тобой
Я забыл что такое
Свобода
НОЧНАЯ ПТИЦА
Зачем ты приходишь в мой сон?
Остаешься на пару часов
птицей
улыбаешься нежно
укрываешь крылами
смеешься ласкаешь плачешь
в истоме
поешь на прощание и исчезаешь
вместе с первым лучом.
Зачем?
Кутаюсь в плед одиночества.
И день словно год без тебя...
БЕЗМЯТЕЖНОСТЬ
влагу слез
шепот губ
осязаю
нежность
и отступает
страх
в моих руках
ты обретаешь
безмятежность
КОЛИБРИ
неуловимы
движения крыльев
колибри
с цветка на цветок
нашей встречи мгновений
летают
лепестки новых грез
срывают пальцы
волнуясь
О ЧЕМ КРИЧИТ ВОРОН
Ноябрь.
Прячу весла до весны,
Сушу челнок.
Покрылся позолотой
Мой сонный берег.
За густым туманом
Не вижу даль,
Где ты по мне скучаешь,
Пытаясь БЫТЬ
Со мной и без меня.
Уснул мой лес.
Не спит лишь эхо лета
Да черный ворон
Каркает о неизбежном...
Теперь мы встретимся
Лишь в зимних снах
И грезах вешних...
СЕРДЦЕМ
за туманами
спряталась даль
но я вижу тебя
сердцем
БИРЮЗА
Смотрю на снег
А вижу бирюзу
Не безразличие зимы
Но нежность лета
На море бархата
И отражение
Рассветных бликов
В глазах любимой
ВТОРОЕ СЕРДЦЕ
Амуром легким прилететь к тебе в ночи,
Уснуть на холмике Венеры в кущах райских,
Где бьется трепетно твое второе сердце.
НАДЕЖДА
Благоухает
Нежная Gloria Dei
В саду моих грез.
Огонь желания
Всю влагу выпил.
Но не увянет роза.
МАЙТХУНА
кутаюсь в тебя как в одеяло
окунаюсь младенцем в купель
погружаюсь в твои мечты
проникаю в сердце
читаю желания
растворяюсь в тебе
становлюсь тобой
мы – единое
БЕЗ ТЕБЯ
ты без меня – не ты,
я без тебя – никто:
без тебя меня просто нет
***
Музыка: “Surrender” by Omar Akram
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350835
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
А що життя? –
Всього лиш аркушик паперу,
Не білий, і не чорний,
А сіренький.
І як забарвити його,
Самі рішаємо, і де ті фарби брати,
Ми знаємо чи ні,
Але малюємо
У фарби мрій, надій і віри,
І радості, і болю, й каяття.
Й палітра сіра фарбами засяє.
Це – життя.
Життя – веселка, несподівана, яскрава,
Яка на небі виникає враз,
Ні з чого. -
Із сонця створена, з дощу,
З енергії дерев і мрій людей.
Та, щоб життя заграло, як веселка,
То злива скінчитись повинна.
Й стерпіти, мучитись, якщо
Нестримний вітер зносить дах,
Якщо залило землю
І холодом скувало губи.
Та це мине –
І вітер вщухне,
І сонце висушить калюжі,
І залиє водою всі криниці,
Що висохли.
Бо, щоб побачити веселку, зливу треба пережити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350842
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Сутінки вкрали день. Сховалося в них село.
Зникло село, яке колись-то селом було.
Зарості лободи. Залізли в бур”ян сади.
Кинутих вікна хат тьмяніють серед весни.
Тяжко. Нема життя. Занепад, і смерті тінь
Бродить. Вселилася тут. Тиша і запустінь.
Згорблені постаті. Як тіні, як привиди.
Хто з них чекав, коли у старості тут біди.
Мовчки сидять вони. І слухають тиху ніч.
З сутінками життя зустрілися віч-на-віч.
Кумкання мудрих жаб. Сови істеричний сміх.
З поля сама прийшла корівця остання їх.
Гулко в хліві луна корови копита стук.
Жде, як завжди, вона натружених чорних рук.
Пахне свіженький хліб на лавці під рушничком.
Місяця гострий ріг. Черемхи цвіт – за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350859
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Офіс – машина – м”якенький диван.
Далі – холодне, у піні, пивце,
Ще що – картопля, ковбаски кільце.
Виріс гарбуз в животі, як кабан.
Ходить цей «хлопчик», так зверхньо плює,
Море йому дістає до колін.
Він не шукає ніяких причин,
Щоб не казати: - Кругом все – моє!
Куплене все – і лісок, і ставок,
Поруч із ним – найстрункіша модель.
А в голові замість мізків – бордель,
Що не впаде під вагою думок.
Все навкруги – то лише «матер”ял».
Тільки в одненьку проблему він вгруз –
Щоб відростити у пузі гарбуз.
Це в нього, мабуть, такий ідеал.
В світі панують байдужість і злість.
Люди добріші були у війну.
Що, заплатити страшенну ціну,
Щоб подобрішати? Хто відповість?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350756
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
***
гобелены, старинные латы, фолианты в переплетах из кожи и картины в надтреснутых рамах, на которых застыло время: откуда в нас – продвинутых и прогрессивных – такая мера восторга прошлым?
***
новоселы переживают: покупаешь не дом, покупаешь соседа. старожилы волнуются больше. они думают: кто нас купил?
***
ходят парами – и расходятся, ищут новую пару – на время, а в конце остаются одни
***
пересечь полосу запретного очень страшно, но так желанно – даже если на камне надпись: ОБРАТНОЙ ДОРОГИ НЕ БУДЕТ
***
любить женщину – это значит за тысячи миль безошибочно определять фазу ее луны
***
а до солнца – рукой подать: сощурь глаза, встань на цыпочки – и оно у тебя на ладошке
***
смотрю на океан, который катит волны к берегу, и думаю о том, как много инкарнаций у одной волны
***
сделал копилку из песочных часов – типа фарфоровой кошки: буду копить время
***
он живет на восьмом этаже. не выходит из дома неделями. если нет контакта с землей, у него должен быть контакт с небом. вчера он сказал: ЕСТЬ КОНТАКТ!
***
всю жизнь не хотелось жить, а когда захотелось – закончилось время
***
у женщины есть два сердца, у мужчины есть два ума: смотрят друг на друга глазами неба и моря – и никак не могут узнать
***
когда-то давно – еще в детстве – я пытался помочь бабочке освободиться из ее кокона. она не смогла летать. а вскоре оставила тело. с тех пор я учусь терпению
***
на пыльных полках в тисненых обложках живут своей жизнью придуманные судьбы. у них не бывает выбора
***
в пять лет смотрел на 360, в двенадцать на 280, в двадцать на 220, в тридцать на 160, сейчас я вижу на 40 градусов – и волнуюсь: а что будет дальше?
***
любуюсь звездным небом короткой июльской ночью и мыслю о том, что когда-то Адам смотрел на эти же звезды
***
я остался в своем вчера. и вчера стало сегодня. а я думаю: что будет завтра? где ты, мое сейчас?
***
проклятье в том, что я, как прежде, задаю вопросы, но тишина мне шепчет: не стоит спрашивать, нет никаких ответов
***
если луну закрывают тучи, это не значит, что ее нет. так же и с правдой
***
упорхнуло, полетало – и вернулось ко мне совершенно иным, обновленным. я его не узнал, но рад был знакомству с изреченным однажды изустно
***
чайка ныряет в волну, ловко хватает бычка – и улетает. а я иду по солнышку, питаюсь праной
***
спит юный месяц, в колыбели облаков качаясь тихо. и наш малыш уснул. я так люблю тебя
***
женщина без детей интересна как перспектива. женщина с детьми интересна как женщина
***
ловушка ловушки в ловушке: таково твое истинное положение. как выберешься из нее, добровольный изгнанник, заключенный поневоле?
***
вспоминаю странника по звездам в смирительной рубашке Лондона: ему не нужны были крылья
***
паутина над головой – знак того, что ты просто запутался
***
иду по синусоиде любви: то вверх, то вниз с открытой анахатой
***
жизнь учит ненависти, смерть учит любви: какие они разные – учителя
***
крест на теле и крест на погосте: символ жизни и символ смерти
***
ибо действия ваши суть желания ваши, а желания ваши – сны
***
когда люди спят, они не ссорятся. хорошо, когда люди спят
***
серия опрометчивых телодвижений вызывает отторжение плоти
***
и вот я влип, как муха в паутину, в мир душ слепых и совершенно одиноких
***
все страхи уходят в конце. и тогда появляются новые
***
во всем мироздании есть лишь две вещи, которые не имеют границ: вселенская любовь и человеческая глупость
***
если учитель в итоге начинает учиться у своего ученика, значит, это – хороший учитель
***
любовь в бесконечной разлуке становится несбыточной мечтой – возвышенной и непорочной
***
obsession: когда любовь становится навязчивой идеей
***
однолюбы – красивые люди. но при этом такие несчастные
***
прощаясь с солнцем на закате дня, подумал: а ведь мы по большому счету кроме него никому не нужны
***
а недавно заметил, что звезды стали падать как-то медленнее
***
ни в чем так не проявляется человеческая глупость, как в убежденности, что ты умнее прочих
***
каждый видит то, что хочет видеть. зачастую то, чего нет
***
«не пойман – не вор», не признан – не гений
***
абсолютное одиночество – когда некого больше терять
***
безмолвие – необработанный алмаз: никто не украдет и не продаст
***
воскресенье дано человеку, чтобы он вспоминал об эдеме. а суббота – затем, чтобы помнил, что возможно еще хуже
***
сомнения – признак разума. слабость – удел сильных. даже боги питают слабость
***
обычная мудрость заключена в осознании неправоты, но редко кому доступна
***
приходишь в мир седым мудрецом, а уходишь влюбленным романтиком
***
камни, цветы и люди одинаково одиноки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350739
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Доленька розцвіла.
На рушничок вела.
Згоди питала, нас поєднала.
Має любов два крила.
З повені рук – струмок,
жар осяйних думок.
Лагідний вечір, клекіт лелечий
досі в серцях не змовк.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Кращий дарунок – ніжний цілунок.
Перший подружній вальс.
Квітне твоє ім’я.
Рясно росте сім’я.
Туляться верби. Дякую небу,
що покохав тебе я.
Радісно нам обом.
Понад усе – любов.
Хай окриляє наше кохання,
оберігає Бог.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Буде хай вічним, стане магічним
перший подружній вальс.
О, чарівний мотив.
Птахами – я і ти.
Усмішки сяють, нас зігрівають.
Вальс долинає в світи.
Плине життя ріка.
Линем – в руці рука.
Буде довіку солодко й гірко, –
доленька в нас така.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Не умовкає, нас окриляє
перший подружній вальс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350590
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Отказано в любви. Мол слишком мал алмаз,
Кафтан не по плечу. Ця квітка не для тебе...
Захлопнуто гнездо. Да, но не в этот раз.
Держи свое в руках. Тобі воно не треба.
Не вскрыт лохматый сейф. Не кусанный зефир...
Закрыто на засов. Матуся не веліла...
И пусть заряжен кольт, иди в соседний тир,
И кто потом возьмет пiдрубанії крила?
Так хочется познать, в пол шишечки, чуть-чуть
Нехоженый тоннель. Журба, в якомусь сенсi...
Она поймет потом и даст, когда ни будь...
Отказано в любви. Відмовлено у сексi.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350547
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
давай ты будешь
рассказывать в трубку
полусонным голосом
что-то про вишну
или про шиву
а я буду представлять насколько мягки твои волосы
и говорить что не слышно
или слышно паршиво
и винить во всём оператора
расстояния или время
рассмотреть бы все твои кратеры
нежно пальцами гладить темя
хэй... алло... и обрывы связи
ещё вызов... ещё отбой
я наверное двинусь по фазе
если завтра не встречусь с тобой
ах, принцесса
ты украдена драконами-поездами
а я рыцарь
которого ведёт мечта
знаешь
если понадобится
я подниму своё знамя
и убью все поезда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350464
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
мы разведены
страхами
как будто
питерские мосты
не надо давится ахами
просто помни
нелюбовь -
это страх высоты
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350463
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Мы часто ошибаемся в друзьях;
Вновь болью свое сердце заполняя...
Хотим на век упрятаться в дождях,
От боли и предательства страдая.
Холодным словом душу не согреть.
Притворной лестью мне дышать противно,
Как хочется порой всех, их, "раздеть",
Но это все, увы, не результативно.
"Друзья" с тобой, когда ты "на коне",
Все лезут в душу, дельные советы...
На самом деле злость кипит в огне,
Под маской лжи мне шлют приветы.
Мы часто ошибаемся в "друзьях",
А хочется так верить - мол, ошибся...
И дело-то, скажу вам, не в рублях...
Я снова больно о "друзей" ушибся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350249
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Нащо зірок дивний блимає світ,
Якщо мене цілувати не можеш?
Казки красиві придумав мені,
Інші казки ці послухали, схоже.
Як розпочати життя знов з нуля?
Вже двісті років пішли за плечима.
Чи допоможе якесь каяття,
Чи віднайду я невдачі причину?
Може, спитати в розумних людей,
Чи хтось прожив вже життя своє двічі?
Де б запозичити гарних ідей,
Щоб серце й душу собі не калічить?
Їх не знайти, не великий секрет.
Їх відшукати не варто. Не треба.
Бо, як сказав тут прекрасний поет,
В нас – лиш земля спільна. В нас – різне небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350419
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
На крилах дум лечу в літа грядущі –
палахкотять видіння у пітьмі.
Стрічаються мені незрячі душі,
безвольні – і оглухлі, і німі.
В мовчанні чую дивну силу крику.
За грішні думи дорого плачу.
Всевишньому мій не потрібен викуп.
Моє мовчання місяць мудрий чув.
Він істину снує в безодні неба.
Душею бачу, серцем чую. Та
словами вимовляти те не треба.
Та й не можливо.
Істина – свята.
О, скільки смутку плине в згустках тиші!
Хлюпочуть хвилі схлипів надсумних.
Задуми берег…
Враз назустріч вийшов ясний промінчик.
Сум безмежний зник.
У серце ллються крапельки-акорди
і грає барвами стрімкий струмок.
І радість розлилась потоком гордим
у повені й гармонії думок!
В мовчанні – істина.
В нім стільки змісту!
Вир почуттів!..
Ця думка – не нова:
коли стає на серці надто тісно –
мовчання випромінює слова.
Як пам’яті свіча вогнем тріпоче,
як тонко й високо звучать думки, –
мелодію Господь почути схоче –
мовчання перероджує в рядки.
Пречисте світло оселяє в слові,
щоб спраглих душ воно могло сягти.
Поезія з промінчика любові
народжена – полине у світи.
В майбутнє не літаю понад міру,
та виплесну зізнання й присягну.
Глибока віра живить серце й ліру –
оберігає Музу осяйну.
Душа – бринить.
А що із того вийшло, –
розсудить небо:
тлію чи горю.
На денці серця виспіваю тишу –
елегію мовчання сотворю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350385
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Поглянь у море,в чисту воду.
Чи бачив ти таку красу:
Медуз-примар чарівну вроду,
Й рослини дивної косу?
Десь там,у сонячнім промінні,
Таким близьким здається дно.
Все в кольоровому камінні,
Мов перлами посипане воно.
Там фарби ніжні й соковиті
Й життя якесь,немов у сні,
Там гроти травами повиті
І квіти фарбами рясні.
Усе хитається спроквола
І краб нікуди не спішить.
Морський,там,коник кружить кола,
Немов на ниточці висить.
Зблисне лускою рибок зграйка,
То риба-голка пролетить.
Колише нас чарівна байка,
Лиш тільки голос не звучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350358
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
* Hint Fiction (или Hi-Fi) – короткий “рассказ с намеком” (до 25-ти слов)
ВСЁ, ЧТО ОСТАЛОСЬ
Весна. Привал. Всё, что осталось, – доесть тушенку, перемотать портянки, вздремнуть часок и выиграть войну.
СТИХИЙНОЕ БЕДСТВИЕ
Быть с тобой – все равно что купаться в грозу: невозможно узнать, какая из молний поразит тебя первой.
ЛАБИРИНТ
Я должен выбраться отсюда! – повторял он, обреченно блуждая в лабиринтах своей памяти.
ПЕЧАЛЬНАЯ НЕДЕЛЯ
Июнь. И самая печальная неделя. Час летнего солнцестояния. Годовщина начала войны. День моего рождения.
ЭЛЕКТРИЧЕСКИЙ СТУЛ
Войдя в зал для грядущей инаугурации, он долго рассматривал трон, поражаясь тому, как последний похож на электрический стул.
КОРОТКОЕ ЗАМЫКАНИЕ
Я вышел из себя — и круг замкнулся.
ПРИЧИНА ЦВЕТКА
Я сказал ей: «Красивое платье». И подумал: «Какой идиот! Разве в этом причина цветка?»
ЗАПИСКА
Я ухожу. Прости меня за всё. Ключи от авто на трюмо, от дома – в почтовом ящике. Верни мне ключи от сердца!
И СЕКС, И УЖИН
«Хороший парень был! – урчала самка богомола, доедая мужа. – В него бы детки...»
ТАМ-ТАМ
В сердце джунглей гремит там-там – где-то там, где меня еще нет. Беру стрелы, лук и копье. Вот тебе и «Прощай, оружие!» Говорили мне: не зарекайся.
БЕЛЫЙ АНГЕЛ
Рождество подошло к концу. Остались: крылышки от гуся, трубки от фейерверка, белый ангел с печальным взглядом и необрезанным ценником.
ONE-WAY VOYAGE
Я войду в твою гавань и сожгу свой корабль, чтобы не было больше дороги назад.
ПРОГНОЗ ПОГОДЫ
Солнечно. Переменная облачность. Осадки в виде цветочных дождей.
ГЛАЗАМИ НЕБА
Век XXI. Хроники межсезонья: «Время hippies кануло в Лету. Время happies еще не пришло».
REVERSE
Апофеозом нашей мыльной оперы стало «здравствуй» вместо «прощай»: в который раз я спутал кнопки плэй и реверс.
ЛОВУШКА
Привлекшись талией и бедрами осы, совершенно забыл о жале.
И ВСЯ МОЯ ЖИЗНЬ
Смотрю, как огонь пожирает бумагу... А еще говорят, не горят – рукописи, романы, судьбы...
ТЕНИ
Твоя тень отделилась от трапа – и последовала за моей. С тех пор они всегда вместе. Возможно ль завидовать теням?
НЕСМОТРЯ НИ НА ЧТО
Они вместе учились смеяться сквозь слезы. У нее получалось лучше.
МИСТИК
Нет, не в вино, но в огонь превращала воду.
НАША ПЕСНЯ
Она спросила: Мы напишем коду? И я ответил ей: Не будет коды!
НАСТАВЛЕНИЕ
А улетая, сказал: «Что б ни случилось, молю: продолжай поливать засохшую ветку».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350324
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2012
Как много нас, подверженных заразе,
И речь – не о хронической проказе.
Название заразы – позитив.
И только ей мы рады, “подхватив”.
(Ответ-продолжение стихотворения Фотинии «Я-заразная»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350230
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Човен у небі –
Як фата-моргана,
Пливе потихеньку, міраж – не міраж…
Небо і море
Злилися в єдиний
Примарний серпанок, містичний пейзаж.
Хвилі поснули,
Золочені сонцем,
Спинили свій біг. Довго буде цей сон?
Небо – як море,
Скупалося в сонці,
Втопило у морі чіткий горизонт.
Край це. Край світу.
А далі – лиш простір.
Пливе помаранчевий човник за грань.
Далі – лиш космос.
Чи знайде дорогу?
За краєм Землі по морям сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350225
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2012
Любимый мой, переведи
меня на English, так, без дела,
и всё, что будет впереди.
Чтоб разгадать я не сумела
твой самый – самый тайный код
чередования улыбок
и жадных взглядов. Но, легко
я догадаюсь – не смогли бы
мы друг без друга, даже дня,
ни ночи, ни единой строчки!
А как перевести меня,
я подскажу: I’m yours и точка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350090
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
В гаю замовкли солов’ї
І розриває туга груди,
Летять думки в чужі краї,
Моє тепло несучи всюди.
А десь далеко угорі,
Летять хмарками за туманом,
Мов білі диво-кораблі,
На обрії з’явились рано.
Ярило в небі знов пече,
Земля така, що не ступити,
Обніме вітер за плече,
У прохолоді дасть пожити.
Бо коли спека на дворі,
Для мене ти, як прохолода,
Хмаринка та, що угорі,
А там де небо - там свобода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349889
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Июль, жара, фигурки на белой глади пляжа.
Вода давно нагрета, волна ласкает тело.
Внезапные знакомства, по делу и без дела.
Кому – ночные страсти, кому – сплошная лажа.
Июль, жара, девчонки, открытая одежда.
Пижоны, иностранцы, абреки и батаны.
Потерянная свежесть, сбежавшая надежда,
Холодный пот у папы, воспоминанья мамы…
Июль, жара, походы в Карпаты и налево…
Слиянье силуэтов, движение кроватей.
Принцессы и кухарки, все попадают в невод.
Решение проблемы внеплановых зачатий.
Купание при звездах, без лишнего на теле.
Недавние запреты, смываются шампанским.
Ночные серенады с корявым итальянским.
Июль, жара, женитьба – на день, на три, неделю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349631
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Ты – настолько хороший зодчий,
что возвёл невесомый храм
в сердце, с помощью букв и точек.
Загляни, убедись воочию –
недоступен чужим мирам,
постулатам других религий
неподвластен, непроходим.
И, отчасти, подобен книге,
где на каждой странице – иглы,
те, которыми мы Портным
поднебесно и очень мудро
сшиты наживо, сшиты встык.
Где мы чайно – кофейным утром,
как Джамуна и Брахмапутра*,
делим поровну все мосты,
делим солнце и непогоду,
всё, что послано нам судьбой.
Ближе кажется небосвод нам,
счастье – ярче, милей невзгоды,
если вместе, когда с тобой!
Где огонь и вода – мотивы
древних мифов, седых легенд –
оживают. И ты – счастливый,
и за окнами – звёздный ливень,
и на каждой странице – нет
для меня никого дороже!
(И не будет, ведь ты - хороший
зодчий.)
___________________________
*названия одной и той же реки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349827
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2012
* * *
Я спрагло слухаю мелодії дощу.
Давно не чув таке бадьоре ретро.
Ну й розгулявся ж ти, вітриську вредний,
мовляв, ось я тебе до нитки промочу!
Це злива вже! Та я її прощу.
В оркестрі дивнім – громовиці миті
і блискавиці шик. Омитий, битий,
натхненно слухаю мелодії дощу.
Я вже – неначе хлющ, немов янтар, блищу.
По полю вмитому іду-бреду поволі.
В пшеничній повені ущент напився волі.
Пречиста тиша...
Дощ нарешті вщух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349699
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 12.07.2012
* * *
Вогонь у грудях не прочах.
Купальське вогнище не гасне.
А зорецвіту – рясно-рясно...
Квітує папороть в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349698
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 12.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2012
Гойдають тумани,
Понад річку,луг.
Верба коси тягне.
Терпкий сіна дух.
Мерехтить на сонці
Холодом роса.
Жалібно у лузі
Тьохкає коса.
Сич сидить,дрімає,
Прихиливсь до віт.
Він напевно має
Вже багато літ.
Зблиснув,мов багаття,
Удод на сучку.
В озері латаття
Танцює в кружку.
Новий день стрічає
Кожен на свій лад.
Світ життям буяє,
Хоч не є без вад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349549
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
1) Заворачиваться в твои руки, как в одеяло,
простыню или что там ещё, но тепло и нежно,
понимая, что мало, тебя мне безумно мало!
И не помня – рассвет за окном уже новый? Прежний?
2) Расстилать свою кожу, как будто это пергамент,
на котором ты чертишь под утро знаки и коды,
и рисуешь нам жизнь, словно реку, только стихами,
зная все подводные камни, секретные броды.
3) Ощущать, как прошило мне солнечное сплетенье
чем-то терпко – колким, но сладким до внутренних взрывов.
И всегда быть твоей, вопреки всем встречным теченьям,
чтоб опять находить тебе поводы быть счастливым...
Буду точно любить я всё это в каждом рожденье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349578
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Кофемания в одиночку – глупо, скажу я вам. Но именно слово «глупо» не означает, что я слишком умна для того, что бы оно не подходило мне. Именно это «глупо» характеризует мой, могу сказать, в нормальной мере развитый мозг. (Показатель IQ выше среднего все-таки). Что может быть лучше в одиночестве, чем чашка крепкого кофе? А еще лучше заварного горького-горького. Книга в руках, когда читаешь, не отвлекаясь ни на что. Когда строки в захлеб, горький привкус во рту и сигарета скуривается незаметно. Когда чашка растягивается на час, а все вокруг не имеет значения. И то, что ноги отсидела, и то, что телефон звонит, а брать его не хочется. И когда последний глоток, а чайник уже вскипел, вода и чашка ждет и своей новой кофейной участи)))
Что может быть лучше утром, после плохо проведенной ночи, когда мысли лишь о том, чтобы большего такого не повторялось, чем аромат свежезаваренного кофе?? Когда организм еще в дремотном состоянии, когда мысли не хотят чувствовать себя частью твоего тела. Когда глоток горячего напитка как болеутоляющая таблетка. Да тут и одного аромата хватает))))…
Что может быть лучше кофе, когда в четыре часа ночи сидишь на балконе? Легкий ветерок уже с утренней прохладой нежит тебя теплом, слушаешь любимую музыку, думаешь. И может конечно и грузишь себя ненужными меланхоличными размышлениями. Но попадаешь с этими мыслями в другой мир, в свой придуманный, с фантазиями и догадками, и решениями каких-то мифических вопросов. В свою душу, в свою огромную бездну, в которой уже отвлеченные вопросы-ответы где-то так далеко, что их так тяжело найти..
Что может быть лучше глотка черного напитка, когда за еще летним окном льет уже осенний дождь?.. Когда аромат смешивается с запахом влажной свежести, тело будоражит легкая прохлада и мурашки по коже. На экране появляются буквы, рождаются слова…да и пусть банальные. Перечитываешь и улыбаешься. Греешь ладошки горячей чашкой и пусть дешевой, что сильно прогревается. После – быстро ставишь ее на пол, чтобы не обжечься. Поглядываешь время от времени в окно, а затянутое небо укачивает быстробегущие тучи, в соседних комнатах под одеялами спят горячие и «сновидящие» тела. А ты на кухне продрогшая, сидишь на полу и наслаждаешься кофе.
Что может быть лучше кофе, когда прогуливаешься по шуршащим листьям, в наушниках играет добрый рок, когда не слышно «лишних» звуков-шумов. Медленно-медленно по тротуару вдоль светящихся золотом, от солнца, верхушек деревьев шагаешь, а в руке красный пластмассовый стаканчик с двойным кофе. И мысли плывут спокойной мелодией, хрипловатый голос солиста как бы сбивает с толку в нужное русло.
Что может быть лучше, когда прозябшая от зимних белоснежных бодрящих морозов прибегаешь домой, натягиваешь на себя плед, включаешь хороший фильм и делаешь глоток кофе, что согревает не только сам организм, а и душу…Само осознание каждого глотка добавляет тепло…
Что может быть лучше чем кофе в одиночку ?....
И что может быть лучше кофе НЕ в одиночку?…И пусть разговор не из найинтеллектуальнейших, и пусть говоришь все и обо всем не доводя ни одну мысль до конца. И пусть себе кажешься глупой. Но напротив сидит человек, что делает трапезу глотка кофе фееричной церемонией. Когда не получается нормально сосредоточится да и само осознание….вернее неосознание действительности превращается только в кофейную реальность. Без границ. Когда обыденность не отягощает своим бытом. Но совсем как бы исчезает за ширмой. И существует только один столик, на котором сменяются все новые чашки, наполненные любимым обеими кофеманами напитком. И тогда уют может присутствовать хоть в пустой комнате с белым потолком. И сразу после прощания ждешь новой встречи. И понимаешь…что может быть лучше таких кофейных встреч и лучше кофемании НЕ в одиночку???
2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349492
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Вся наша жизнь сплошная "зебра",
Вся в черно-белой полосе
И жалит, побольней чем кобра,
И моет в утренней росе.
Бывают дни - чернее ночи,
В тот час не хочется и жить...
Терпеть страдания нет мочи,
Но жизнь, так хочется любить.
С надеждой утро ты встречаешь
И вот он, светлый день настал...
И в этот миг ты понимаешь,
Что много в жизни потерял.
Желаешь жить судьбой иною?
Все в черном хочешь исключить?
Не стоит плакать над собою
И жизнь попробуй полюбить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349525
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2012
Проснулся утром с мыслью, все не так,
Мол, что-то в жизни нужно перестроить…
Ведь стоит, право, прекратить бардак
И нашу жизнь, как по ладам настроить.
Проснулся с мыслью: стоит сад разбить,
Чтоб радовать его цветеньем душу…
Себе я обещаю с этим жить
И точно знаю, клятву не нарушу.
Проснулся с мыслью: что-то здесь не так…
Все вроде ладно и сады разбиты…
Взглянул в окно, все тот же серый мрак…
Реальностью событий сны убиты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349504
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Кто тебе сказал, что это лишнее,
Почему ты говоришь, что это бред?
Я тебе дарю свои излишества,
Ты же отвечаешь: "Нет!!!" - в ответ.
Кто тебе сказал, что всё по - прежнему?
Я теперь, поверь ,совсем другой!
Переполнен сумашедшей нежностью.
Кошелёк мой полный и он твой...
Ты его в своих ладошках нежных
Только жёстко так не тереби.
Если хочешь ты намного больше,
То тогда , конечно... потерпи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142505
дата надходження 22.08.2009
дата закладки 10.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2012
Родной мой человечек, мой хороший,
подумай, ну на что это похоже –
смотреть, как ночь прибоем топит город,
смывает звёзды, сыплет лунный порох
в фонарь, который взорван ярким светом.
Осколки под окном... Полуодетый,
ты смотришь мне в глаза сквозь зной и пламя,
не потому, что лето между нами,
не потому, что рвутся швы у лета –
июнь, июль, остался август. – Третий
(последний) шов, застывший между нами,
зелёный, словно символ Алабамы*.
А дальше… дальше будем «мы» и «наше»,
что Каменным Мостом** незримо ляжет
из лета в вечность – точно так чудесно
и, всё таки, природно. Мир воскреснет
одной мечтой, одним желаньем... Впрочем,
загадывай, пусть будет, сколько хочешь!
И будет так светло, тепло и нежно,
что даже ночь, довольно, веки смежит.
И мы с тобой поедем в Алабаму...
Да, Бог с ней! Здесь, сейчас и между нами
такая ночь! Любимый мой, хороший,
давай поговорим... немного позже...
______________________________
* Сосна.
** Скала в штате Алабама, одно из чудес природы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349333
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Время лечит........
Какая глупая фраза. Мы с тобой проходили через это "лечит".
И что? Да ничего! Ничего оно не лечит, а просто загоняет
всё в самую душу . Иногда очень глубоко, иногда всё
застревает между "глубоко" и "не очень".... Ай, да какая
собственно разница на каком уровне находятся воспоминания.
В основе одно: когда кажется, что всё улеглось и наступает
тишина, это "всё" вдруг с неистовой силою начинает
подниматься и обрушивается вновь с силою цунами...
Вот, где боль! Это ещё больнее, чем само событие, вызвавшее
последствие.
В этой боли ты громко молчишь, настолько громко, что тебя слышно
дальше, чем ты находишься, неговоря о том, что эта "громкая тишина"
охватывает тех, с кем ты в данный момент времени рядом.
Ты настолько громко молчишь, что единственное, что можно сделать,
чтобы не сойти с ума это просто тихо закричать:
- Стоп.... больше не могу!
А давай поговорим.... ещё раз поговорим... тихо... в пол голоса.
Поверь, как бы тихо это не звучало, оно очень отличается от той
нашей громкой тишины, виновниками, которой мы с тобой стали.
Поэтому давай поговорим, может быть.... мы ещё не опоздали....
Плэйкаст «Останови.... хочу!» http://www.playcast.ru/view/1843742/712c762f9ab78515e12ef9fd5c9bbb3bf9bbfb19pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349327
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Я напишу себе письмо,
оно пройдёт сквозь сотни лет
во времена конца всего,
когда тускнеет солнца свет.
Когда сгустя́тся облака
и ветер в сумраке уснёт,
а то, что видим мы сейчас,
растает, сникнет и умрёт.
Я получу это письмо,
назад пошлю себе ответ,
чтоб я сегодняшний узнал
о том, что смерти в мире нет.
О том, что ветер не застынет,
о том, что через сотни лет
в полнеба солнце засияет,
даря земле свой тёплый свет.
Твои стремления, желания,
душа возвышенных идей,
явились силой воплощения
в том мире огненных людей.
Когда-то станет небо солнцем,
земля – огнём, ярким мерцанием,
она сквозь солнце перейдёт,
для новых звёзд став созерцанием …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349240
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Он вернулся к горе Арарат
через сотни и тысячи лет.
Опечален его тёмный взгляд
и на многое знал он ответ.
Но понять он не мог одного –
почему опустел их Ковчег?
Не осталось на нём никого
и под солнцем слепил белый снег.
«Почему же опять опустились
в это тёмное, древнее дно?
Ведь навеки там зло поселилось
И водою не смыто оно!»
«Сколько времени зря я потратил.
Сколько боли, терпения, сил,
пока новую землю не встретил.
Не об этом ли Ной попросил?»
«Почему же они не дождались
того часа, который пришёл?
И на землю опять опустились?
я им Землю на Небе нашёл!»
За бескрайней лазурью небес
начинался планетный парад.
Чёрный Ворон летел в свою Землю
прочь от древней горы Арарат …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349241
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Вертався якось я в Лубни
з Гребінки через Яготин.
Ви скажете: «Та не гони!
У різних сторонах вони».
Авжеж, довіку буде так.
Та я оказію впоров,
коли гуторив-реготав,
переміряючи перон.
Із молодицею, як грім,
раптово стрілися тоді.
Вона раділа, я радів.
Обоє ж ми – торохтії.
Тинялися сюди-туди.
Чекали потяга свого.
Я, не вмовкаючи, чудив.
А молодиця ж, як вогонь!
Весела, жвава, хоч куди!
У неї гумору – вагон!
Ще й ромоданівський жаргон.
Від сміху сказишся, гляди.
Нас ще й питали:
– Вам куди?
Квиточки маєте?
– Авжеж!
Спішу додомоньку!
– Я теж!
Отак собі гомонимо,
не чулися сто літ немов.
Верещимо, немов коти!
Землячка – класний прототип!
Дружненько сидимо рядком.
Балакаємо все про все.
Так зачепились язиком…
Від сміху вже й вагон трясе!
Чи дурносміхи, чи чудні –
регочемо, немов дурні!
Ну а вона ж така смішна!
Вже й іскри крешуться від нас!
Розповідав про що пишу,
подарував свою «Межу».
Новенькі вірші почитав,
про житіє її питав…
– Що то за вогники? Зиркни.
Чи не проїхали Лубни?
Мені пора вже випадать.
По часу – скоро й Ромодан.
– Та ні, не схоже. А пора ж.
А в нас розмовонька – кураж!
– А вогники ж незвичні. Блин!
Чи це від хіхоньок міраж?
Почув те дядечко один,
та й каже: «Скоро Яготин!»
А реготали ж як баби!
А ми – виносили торби!
Як ми зійшли в Яготині, –
вагон від сміху шаленів!
Приїхали! Як той казав.
Пора вертатися назад.
Придбали ми нові квитки
й таки добрались залюбки!
Вже хто куди, – не в тому річ.
Нас зустрічала глупа ніч.
Я сувенір землячці дав.
Автограф з написом одним:
Квиток Гребінка-Ромодан
Й примітка – «Через Яготин!»
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349211
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012
– Драстуй, Левку! Як ся маєш?
Як минув вікенд?
– Посварився зі своєю
Я учора вщент!
А тоді узяв малого,
Посадив на карк,
Та й пішов із ним гуляти
Прямо в зоопарк!
Щоб увиділа дитина
Справжнього осла,
І ведмедя й бегемота,
Головне ж – козла!
В мене ж син уже великий –
Сам вдяга штани,
А тварин отих він знає
Лиш зі слів жони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349180
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012
А потім, після часу проведеного р́азом, під вечір, напружували такі хвилини,
Коли він подовго бавився із блискавкою на вузьких штанах,
І ти ловила себе на думці, що не хотіла б від нього дитини,
Інстинктивно здригаючись, відчувши його пальці на своїх губах.
Четвертий день телефонує мама, ніби знущаючись, тридцять хвилин вихвалює його на фото,
І, для годиться, з татом заочно сприймають вже як сина,
А тебе нудить від майбутніх ранкових розмов з ким втратили цноту,
І новин кращих подруг, яка він негідна скотина.
Більше пів ночі даєшся йому без особивого ентузіазму, а під кінець не вигадлива і на соту,
Мимоволі згадуєш про чайник на кухні, плануєш заварити каву,
В думках перебираєш в чому завтра підеш на роботу,
І, як завжди, не отримавши оргазму, симулюєш його на славу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334071
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 09.07.2012
Не стихами и даже не песнями,
Я украшу твое естество,
А цветами и добрыми вестями...
Превращу твою жизнь в волшебство.
Тучи черные, выкрашу в розовый,
Небо серое - в цвет бирюзы...
Обращу лес дремучий в березовый
И в алмазы - след павшей слезы.
Твое тело покинуто ласками
И слов нежных растерян запас...
Я украшу жизнь яркими красками
И возвысится счастье у нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349085
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2012
Дотянуться бы ....
не получится...
Искушение съело заживо.
От чего суждено так мучиться?
Не соткать этой страсти кружево.
Ты иллюзия...
как в наказание
ты придуманной страсти сюжет.
Но истома томит желанием
Хотя знаю: НАС просто нет...
Плэйкаст «Наваждение»
http://www.playcast.ru/view/1887860/961e2d6c68b18e9e4a3bcfc9c035341585c8bf11pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349033
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 09.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2012
Ex ore parvulorum veritas.*
ГИПОТЕЗА
Дочурке полтора года.
Упала с велосипеда, горько рыдает.
Беру на руки, успокаиваю, прижимая к сердцу.
Всхлипывает, – и только две слезинки застыли в простом вопросе:
– Папа, а В НИЗЕ тоже есть ВЕРХ?..
НЕВОЗМОЖНОСТЬ РАЗЛУКИ
Дочери два с половиной.
В порыве нежности обнимает за шею и тихо спрашивает:
– Папуль, а когда ты умрешь, ты возьмешь меня с собой?..
БЫТЬ ЖЕНОЙ
Дочке уже три года.
Рисует фломастерами, лежа на полу, болтая ножками:
– Папочка, что мне нарисовать?
– Нарисуй, что ты сама хочешь.
– Я хочу быть женой, но пока не знаю... КАК это нарисовать.
* Ex ore parvulorum veritas (лат.):
1. Устами младенца глаголет истина.
2. Бог говорит устами младенцев.
ЖИЗНЬ ДО ЖИЗНИ
Когда моей дочке было два года, она меня как-то спросила:
– Пап, а когда ты был маленький, то я была старенькая? – большущие глаза смотрели вопросительно. В них была чистота простодушия.
Озадаченный вопросом, я улыбнулся и ответил:
– Очень может быть, моя хорошая.
Я подумал о том, что когда тридцать три года назад я пришел в этот мир, моей дочери вполне могло быть, скажем, лет пятьдесят. Она была ровесницей моей бабушки и годилась в матери моей маме, своей нынешней бабушке...
Наше отношение к детям редко основано на сознании того, что они – зрелые личности с огромным опытом предыдущих воплощений. Поэтому их нужно уважать не меньше, чем стариков, поскольку с абсолютной точки зрения между ними нет разницы.
Мы склонны заблуждаться еще по одному поводу. Мы считаем себя родителями, давшими жизнь этому существу. Мы так привязываемся к нему, к его сходству с нами, что начинаем считать его своей собственностью. Иногда мы наслаждаемся своим превосходством и властью над ним. И не понимаем того, что рядом с нами – независимая личность, которая когда-то давно, или еще совсем недавно, вполне могла быть нашим отцом, дедом или прадедом. Но наша обусловленность не позволяет нам понять такие, казалось бы, простые вещи.
В утробе матери маленькое существо осознает себя душой. А дети до двух лет помнят свою прошлую жизнь. Они помнят то, чего не помним мы, и порой знают больше нашего. Спросите у них ненавязчиво, осторожно, тактично. И – кто знает? – быть может, они откроют вам тайну своего прошлого опыта бытия в этом мире. А возможно, они промолчат. Кому из нас хочется ворошить прошлое?..
Мы лежали в пушистой траве на берегу чистенькой речки, развеселившейся после теплого ливня, наблюдали за метаморфозами облаков, и мой маленький ангел продолжал со мной неспешную беседу. Он поведал мне о том, почему радуются птицы, как рождаются облака, откуда приходит дождь и сколько у Моти будет котят. А я все слушал волшебные переливы его голоса и его вековую премудрость и все дивился тому, как много знает взрослая душа двухлетнего ребенка, доверчиво сложившего свои белые крылья у меня на груди.
***
«Ты мне веришь или нет?»: дуэт Милы Берлинской и Игоря Капитанникова из к/ф «Большое космическое путешествие» (1974). Режиссер – Валентин Селиванов. Композитор – Алексей Рыбников.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348954
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Ти лежиш в напівтемній кімнаті ледь об́Ійнятий тьмяним світлом,
до оголення душі заглиблений у свої філософські вченнЯ.
Запеклий шанувальник Камю, вічний прихильник екзистенціалізму,
поборник свободи волі, критик абсурдності буття.
Ти можеш до ранку цитувати мені МальрО, висвітлювати думки Буццаті,
залучати митців - Кафку, Достоєвського і Стуса.
Сміливо кидати думкою, творити літературні дебати,
Провокуючи, і без того запалену, на творчі дискусії.
Тобі потроху стає зі мною нудно, згірдливо називаєш фаталісткою.
І я ладна годИтися із кожним твоїм словом,
А вся біда в тому, що перфекціоністкою
Мені набридло бути місяців з два тОму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334274
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 08.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2012
Вышла девочка – золото прямо:
И собой хороша, и умна.
«Будет химиком!» - молвила мама.
«Нет, строителем будет она!» -
Улыбаясь, добавил папаша.
Им хотелось династий в семье.
И дочурка, как умная Маша,
Выполнять подрядилась сие.
А на деле влекла её кройка,
Ткани, ножницы, нитки и швы.
Но папаня сказал – «Будет стройка!»,
И она согласилась, увы..
Не дружила она с сопроматом,
Не хотела - одна, с мужичьём,
Но папаша склонял её матом,
Дабы так настоять на своём.
Подвизалась она инженером,
Но терпеть ненавидела СМУ.
Не невольте таким вот манером,
Дайте чаду решать самому!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348835
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012
***
Жизнь –
печальная штука,
если жить без иллюзий.
(Габриэль Гарсия Маркес)
PER UMBRAS
В мире сем
Даже тень может стать
Человеком
РАЗНЫЕ
Как много лет
мы жили на одной земле
но в разном небе!
И ДАЖЕ ТЕНЬ
Не видела, не слышала, не знала
Что даже тень ее
Была любима
DULCE MORS
Увязнуть пчелой
В банке с медом –
Какая желанная смерть!
БАМБУК
Бамбук пустой,
но самая полезная из трав.
Порой и пустота приносит пользу.
EPITAPHIUS
Прожил жизнь,
не заслужив
эпитафии.
POSTMORTEM
После смерти
смотришь на жизнь
другими глазами
СЛАВНЫЙ УРОК
Как важно
еще при жизни
испытать на себе забвение!
ПЕПЕЛЬНЫЕ ЦВЕТЫ
Выращивал
Цветы из пепла
Они хорошо росли
TABOO
Есть тайны, которые
мы не можем открыть
даже самим себе.
ЭГО
Вся моя жизнь –
преодоление препятствий,
главное из которых – Я.
ДВОЙНИК
Фонарь потерял
своего двойника:
высохла серая лужа.
КОЛОБОК
Сегодня Луна такая,
каким я в детстве видел
Колобка.
СОБАКА
Ночь тревожит
Перекличка собак
Стерегущих порядок
КОНДОР
Черный кондор
Пылинка в глазу
Неба
КАКТУС
Старый кактус
Одинокий страж прерий.
Завтра он станет текилой.
ГРЕМУЧАЯ
В желтых глазах пустыни
Змея танцует
Фламенко
ЖУРАВЛЬ
Между крыльями журавля
Расстояние
В тысячу миль
КОТ
На усищах кота
Отдыхает
Время
ПЕРСПЕКТИВА
Перспектива:
Вот что я вижу,
Направляясь к закату.
ШОКО-ЛАДНО
На моей могиле напишут:
Он умер от любви
К шоколаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348831
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2012
Блаженны миротворцы, ибо они будут наречены сынами Божиими. (Евангелие от Матфея, 5:9)
*
Слишком коротким был день Брахмы. Но впереди еще долгая ночь. В ранних сумерках снуют беспокойные тени. Ветер поет свою неистовую песню, угрожая сорвать соломенную крышу с нашего временного убежища. Дождь стучится в окно, будто просится в гости. Но сегодня нам никто не нужен. Мы сидим за дубовым столом. Наши руки вместе. В твоих глазах – отражение огня. Это горит свеча. Еще в них радость смешалась с грустью. Как долго мы были в разлуке! Тысячу лет или больше? Но какое это имеет значение? Ведь мы вместе – здесь и сейчас...
Последний раз мы виделись на планете Цветов с изумрудной зеленью. Большой белый дом в форме шара – и жилище, и обсерватория. Огромный телескоп, в который звезды видны даже днем. Мы одеты в белые облегающие костюмы. В твоих глазах печаль, которую невозможно скрыть: ты знаешь, что прощание будет коротким, а разлука – немыслимо долгой. Но ты не в силах что-то изменить. Я целую твои глаза, дороже которых для меня ничего нет. Я буду вспоминать их каждый день. А ты будешь смотреть в наш телескоп – с верой и надеждой. Будешь считать звезды и ждать. Ты научилась ждать...
Ветер уснул, а дождь устал. Огонь в камине живет своей короткой жизнью. В песочных часах остановилось время. Мы слушаем тишину и мечтаем только об одном – набыться вместе. Но возможно ли это?.. Наши руки всё ближе. В твоих глазах немой вопрос: когда мы больше не будем любить в разлуке?..
День начинается ливнем. Это – планета Дождя. Свеча догорела. И время вновь заструилось в часах. Время неумолимо. И мне пора в дорогу. Ты крепко сжимаешь мою руку. В глазах – надежда. Они говорят, что ты будешь ждать меня всегда, – даже если для этого потребуется вечность.
Если бы ты только знала, как я тебя люблю!
Как мы узнаем друг друга?
Глотая ком, словно спрут сжимающий горло, я отвечаю без слов: по глазам...
*
Пора на покой. Ведь мы его заслужили. Вселенские миротворцы – это бесконечное скитание по мирозданью. Мы родом из вечности. Мы оттуда, где нет ни добра, ни зла, ни старости, ни смерти. И где не рождаются, но есть всегда. Странники по звездам, мы меняем тела, но остается память. И любовь. Иногда мы погибаем, и нам дают новое тело. Неизменной остается душа. И глаза...
Впереди – еще одна война. Армагеддон. Они думают, что она будет последней. Может быть. В этой вселенной. А в других? И там тоже нужны миротворцы. Ведь кто-то должен прекращать войну, примиряя непримиримых...
Как далеко ты сейчас! Где-то там, на другом берегу ты ждешь меня, как ждала всегда, – верно и безропотно, считая дни и звезды... Слеза падает и сгорает. На планете Огня очень жарко. Ты ни за что не узнала бы меня сейчас – в этом теле. Разве что по глазам. Они не изменились. И я по- прежнему люблю тебя. Нет, я люблю тебя еще сильней! Моя вечная спутница, ты всегда со мной.
*
Звезды смотрят вниз, пытаясь мне что-то сказать, но мне неведом их язык. Желтая половинка луны освещает призрачные облака, которые ветер несет на восток. И поэтому кажется, что звезды летят на запад. Нас разделяет река. Мы на разных ее берегах. Ты знаешь, что я здесь. Я верю, что ты там. Ты слышишь мой голос, и среди холодных звезд я вижу твои глаза, излучающие нежность. Нас разделяет неумолимое время и бесконечное пространство. Между нами – река звезд. Мы на разных берегах Молочного Пути.
*
Sarah Brightman & London Symphony Orchestra – Who Wants to Live Forever?
(by Brian May and “Queen”). From the album “Timeless” © 1997 Warner Music
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348762
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2012
Звеня гитарой шестиструнной,
Наполнив криком водоём,
Он пел романсы деве юной
О светлом будущем вдвоём.
Она рукой воды касалась,
Чуть-чуть зардевшись от стыда,
Ей в ту минуту показалось,
Что так и быть должно всегда.
Но правда – вещь такого свойства,
Легко всплывает, будь готов!
Жена - расплата за геройство,
С ухмылкой вышла из кустов.
И гриф гитары шестиструнной
Пронзил несчастного стрелой...
…………………………………
Не обещайте деве юной,
Когда живёте с пожилой.
P.S. В воскресенье в России - день " семьи , любви и верности ." Символ ромашка в петлице .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348711
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Просто привыкнуть, с тобой засыпая рядом,
в старых часах не отслеживать дни и пульсы.
И полусонным, скользящим по скулам, взглядом
вновь обнаруживать, как ты мне улыбнулся.
Вечера эхом... Ещё не остыли свечи...
Надо бы завтра пораньше помыть посуду.
Проза работы, будни, стихи – это вечность,
с запахом счастья, цветом улыбки и чуда.
Просто привыкнуть будить тебя, нежно целуя
от самых ступней до макушки, можно чаще.
Где-то за час до утра и семь до полудня
кофе заваривать и разливать по чашкам.
Просто привыкнуть, что чашек, по умолчанью,
две...
Разве не счастье?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348573
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012
Я классный друг, когда даю взаймы,
Когда я оплатил бухло и закусь.
Когда во споре – становлюсь немым,
А лексикон забыл словечко – на-кась...
Я классный друг, когда "ложил" на сон,
Семью и прочее, чтобы помочь другому.
Я классный друг, когда пашу как слон,
Когда вкушаю глупость, сквозь оскому...
Когда строкой снимаю боль, недуг,
Когда опохмеляю, с перепою...
Казалось бы: я самый классный друг!
Но дружба – это несколько иное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348530
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012
Сподобалась тема вірша Емми Листопадної "Біжу готувати сніданок..." і надихнула на віршовані роздуми...
Не критик я і не поет
(так я собі вважаю),
Та іноді якийсь сюжет
У віршах розкриваю.
Та деколи буває так,
Що Муза утікає,
Не пишеться, ну просто жах!
Піду я погуляю.
У Клубі гості завжди в шані,
Відкрию істину таку.
І зручно всівшись на дивані
До Емми спершу загляну.
Тетяну з Рівного ніколи
Я постараюсь не минуть.
І до шановного Миколи -
Дід Миколай його зовуть.
Який там Дід, насмішка й годі!
Ідемо далі гостювать.
А це вже до Євгена сходи,
Директор! Треба привітать
Його з народженням дитини
(та ні, не смійтесь, КНИГА це),
Юхниця - молодець, щоднини
Свою поезію несе.
Постукаю я в двері тихо
Там виглядає Борода.
Та не лякайтесь, звати Ігор,
Людина чемна і проста.
До Любоньки в нас завжди черга,
Всі АКРО хочуть почитать,
Енергія там невичерпна,
Їй ще писать, писать, писать...
Когось, можливо, не згадала
Простіть, всіх пам"ятаю я.
І подумки собі сказала:
"Напевно, ми уже рідня".
Хотіла йти додому, друзі,
Та бачу я - переполох,
У нашім поетичнім крузі
До себе кличе Віктор Ох.
Гаразд, лише на каву, брате,
Із смайликів роблю сюжет,
Тут двері прочиня до хати
Поважний, знаний наш Кадет.
Ось вечоріє і від "мишки"
Не чую я вже своїх рук,
Та кличе ще мене на трішки
Пан львівський, звати varvaruch_v.
Усім я вдячна за візити,
За теплий Дім, який для нас
Побудував Євген, і квіти
Йому замовим ми не раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345194
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 05.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012
В саду мого дитинства, мов у лісі,
Крислаті віти густо заплелись,
І на дощами вибіленій стрісі
Гніздечко звили бузьки, як колись.
Тут пахнуть липи в затінку медами
Стара черешня листом шелестить,
Терпкі грушкИ, обтяжені плодами,
П'ють, молоком розбавлену, блакить.
Вишень рубіни тліють між отави,
Старий паркан малина обплела
І таріль сонця ніжно-золотавий
Розсипав жмутки стиглого тепла
Крізь сонні віти у стару криницю.
Немов верета, стежка в холодку,
Їй і тепер у тиші цій не спиться-
Приходять ті, хто жив тут на віку.
Колись і я, зірвавшись з небокраю,
Впаду зорею в землю цю святу
І на долоньці дідового раю
Поміж своїх вербою проросту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348275
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012
Я тебя комментировал в блоге.
Анонимно, но это детали,
Потому что в конечном итоге
Не хочу тебя видеть в реале.
Я б сдувал с тебя даже пылинку,
Я б сбивался на ласковый шёпот,
Но однажды прошёлся по линку,
Где нашёл тебя без фотошопа.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348271
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Це дивне почуття не має віку -
Чи юний ти, чи вже на схилі літ -
Воно дарує неймовірну втіху,
І серце швидше стука і бринить.
В дитинстві хлопчик шарпає за кіски
Дівча, що так сподобалось йому.
Від вибриків його - у неї слізки
Не раз омили біленьку щоку.
От юнь... - невинність першого кохання,
Трепет обіймів і цілунків в ясну ніч,
Вир почуттів і біль розчарування,
І острах залишитись віч-на-віч.
Смак насолоди у любов приносить зрілість,
Шаленство дике, аж до забуття.
Бурлить, вирує неймовірна пристрасть -
Без жодного ми поринаєм каяття.
Життєву мудрість нам приносять роки.
Уже буденності втомила метушня,
І хочеться, щоб дарував хтось спокій,
І з ним прожити до кінця своє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348112
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Не хочу быть гостем для тебя
Зря стучаться в запертую дверь...
Я хочу войти тебя любя,
Но сейчас я одинокий дикий зверь.
Я готов скалы гранит крушить,
Рвать на части всех кто на пути,
Разреши мне лишь тебя любить
И единственным на свете в дом войти.
Не хочу быть где-то далеко-
В час, когда нуждаешься в поддержке,
Я хочу войти в твой мир легко
И отбросить в сторону издержки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348234
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
* * *
Вечірня вулиця дитинства.
Спиняюсь: роки вже болять.
Присісти б.
Ніколи й стоять.
Ступаю важко, та врочисто.
А почуття дитинно кличуть!
Думки до хатнища летять.
Ген-ген вагони торохтять.
Десь поруч – коники цигичуть.
Немає часу оглядатись:
кудись невпинно спішимо
і мимоволі грішимо.
Відвикли вже поради брати.
Ось-ось вона – завітна мрія.
І де-не-де ще ліхтарі.
Ще світять спогади старі,
бентежить душу ностальгія.
Яка ясна й сумна вечірка!
До гнізд старих приліт птахів.
Ген – вигін. Щебет дітлахів.
Бабуся-бджілка на причілку.
Воркоче серце, груди тисне...
Пожнив’я, голубе, твоє!
Ось рідний двір.
Думки роєм –
у вулик
вулиці
дитинства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348159
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
или экзистенциальные наблюдения за происходящим острого глаза* и чуткого уха*
***
философия старого дятла: вся жизнь – сотрясение мозга в поисках хлебной крошки
философия шелковой нити: куда игла идет – туда и нить: не безволие это, но смиренье жены перед мужем
мысли игольного ушка: мал золотник да дорог: без меня бы нагими ходили
теософия старой коровы: давно пора стать человеком, но светит дорога на бойню: ахимса мне только снится
настроение мысли: кого осенить?
сердце маэстро: глухота – черт возьми! – не беда: сердце помнит и звуки, и ноты
умонастроение сучка: глазам – декор, препятствие – рубанку, а мне – лишь фантомная боль отрезанной ветви
философия ложного эго: Я – ЕСТЬ! (остальное не так уж важно)
печаль подкованной блохи: эх, левша... ты бы лучше коня подковал, придурок!
философия хлебной крошки: пусть склюет воробей, а иначе – затопчут: я должна быть востребованной!
радость семян одуванчика: мечта сбылась: открытая миграция на Фиджи! теперь они «нас не догонят!»
философия альтер-эго: если мы не найдем с тобой общий язык, я займу твое место – а ты просто умрешь, серый мышонок. лузер!
мысль муравья в янтаре: ну чем не памятник?
мысли ячменного зернышка: вот скоро вырасту, окрепну и созрею: кому-то хлебом стану, кому-то виски
мысль языка огня: оторвался по полной. наконец-то свободен!
песня печали: blues: когда есть о чем сожалеть...
философия пустоты: предельно прост закон преодоления пустоты: не нужно ничего преодолевать
логика ивы: чем больше листьев, тем больше шансов пленить ветер. хотя всегда есть риск остаться голой
настроение ветра: усталость
настроение меланхолии: кому-то лето, кому-то – зима, а мне всё... осень
Big Bang, или Радость Воздушного Шарика: Смотрите: Я – Модель «Большого Взрыва»!
знаки судьбы: мы знаем тебя куда лучше, чем ты себе можешь представить, – сказали мне знаки судьбы на моих горячих ладонях
кручина вани дурака: мне бы девушку с народу бы, а мне... всё принцессы попадаются, куда ни глянь!
the essence of dreaming: несбыточность
зависть старой акации: посмотрите, какая распущенность! – ворчала акация, с восторгом любуясь цветами моего сада
печаль синяка: камни тоже умеют летать
мысли фонарщика: каждый вечер одно и то же, – ворчал фонарщик, зажигая новые звезды
мысли ночной фиалки: ...а когда пришло свежее утро, закуталась в нежное облако и тихо спросила, засыпая: интересно, сколько живут ежики...
преданность пера: доверяю тебе настолько, что готово подписаться под каждым твоим словом! – сказало мне гусиное перо и уронило черную слезу на белый лист
** имена двух индейцев чероки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348144
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Есть такая партия в державе,
и причём та партия - при власти,
что уже названием корявым
разрывает Родину на части.
Слушаешь - и в подсознанье сразу
прёт мыслишка (гаденькая, сучка):
Украина - не страна, а пазлы,
регионов маленькая кучка.
Рвут страну кусками, как шакалы,
разделяют города и веси,
сделали б страну и ПиСУАР*ом,
лишь бы - паханами в этом месте.
Делят украинцев на три сорта:
вспомните - давно ли это было?
Имидж Украины - только портят,
мы для них - рабочий скот и быдло!
Галичане все для них - фашисты,
Донеччане - краснокоммуняки,
стравливают нас, а мы - деритесь,
как за кость голодные собаки...
Вот теперь - ещё одною костью
станет пресловутая двомовность...
Кто-то притеснял здесь русских? Бросьте!
Украинского - не слышно слова!
О, когда же мы умнее станем?!
Мова - как наживка на крючке...
Что нам - легче, если будут грабить
нас уже на русском языке?!
О, когда же понимать мы станем:
не за то борьба теперь нужна!
Выборы уже не за горами.
Мы - не регионы. Мы - Страна !!!
* ПиСУАР - Пивденно-Схидно- Украинська Автономна Республика,
которую региналы пытались основать в Северодонецку в 2005г.-
попытка сепаратизма, разделения страны, за которую так никто
и не понёс ответственности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348041
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Пока молотят по окну
Июньские дожди,
Сама ни разу не всплакну
Ни капли, и не жди!
Не стану ныть и горевать
Под эту дребедень,
А занырну опять в кровать
И буду спать весь день.
Пока под боком муж храпит
И спать мешает мне,
Я представляю, что Брэд Питт
Вот так храпит во сне
И Анжелину из себя,
Выводит так же, блин...
Такая трудная судьба
У нас, у Анжелин!
Пока я ем, я глух и нем!
И мне молчать не влом.
А вот француз, известно всем,
Щебечет за столом.
Не потому, что он, француз,
Болтун и ротозей.
Но у еды приятней вкус
В компании друзей!
Пока не пишется стишку
И не влечёт реал,
Ломать не вздумаю башку –
Таращусь в сериал.
Сей ненавязчивый досуг
Пикантней, чем пик ап.
И сплю потом я, как барсук,
Вообще без задних лап.
Пока уборкой занята –
Лижу, скребу, мету,
Мозги рифмуют – тра-та-та –
Буквально на лету.
И стих слагается слегка.
А может быть, и два.
Ведь руки заняты пока,
Свободна голова!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348059
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Мне рассказывал доктор-прагматик,
мол, серьёзный вопрос — или-или,
жив-здоров, мол, не будешь, касатик,
если не ампутировать крылья.
Как же так?
Разве я диабетик?!
Из Донецка и в Чоп, и во Львов
доносился на крыльях я этих
за каких-нибудь восемь часов.
А мне доктор, — скулишь, мол, чего ты?
Ну, летал, ну, и мать его так.
Довезут поезда-самолёты
хоть бы в Жмеринку, хоть бы в Ирак.
Мне рассказывал доктор-прагматик,
будь ты Гамлет, Дантес или Герцен,
жив-здоров, мол, не будешь, касатик,
если не ампутировать сердце.
Как же так?
Раны сердца годами
диктовали житейский уклад.
Очень дороги мне эти шрамы,
потому что всё время болят.
А мне доктор: подумаешь, орган, —
ненадёжный на деле насос.
Чуть испуга, да малость восторга, —
и пошла вся система вразнос.
Мне рассказывал доктор-прагматик,
мол, пора прекращать истерию.
Жив-здоров, мол, не будешь, касатик,
коль не сделаем лоботомию.
Как же так?
Под скорлупкою плеши
я храню свой последний Эдем.
И скажу по секрету, что грешен —
головою не только я ем.
А мне доктор: от мыслей разгула
лишь несчастья, правитель наш, вот, —
у него интеллект, как у стула,
но души в нём не чает народ.
Мне рассказывал доктор-прагматик,
заедая труды чебуреком:
— Завсегда медицина, касатик,
подсобит, чтобы стать человеком…!
Ну, а я, швы потрогавши пальцем,
склаблюсь тупо в признательной речи:
— Док, спасибо, оставил хоть яйца,
в полной мере не очеловечив!
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333911
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2012
Я хочу дощу. Мені так потрібна ця злива.
В ній значно простіше ховати свої слова.
А я вже і так випадково всі мрії розбила.
Не маю бажання я вірити більше в дива.
Я хочу дощу. Закутатись в зливу навічно.
І стати холодною, злою. А краще - байдужою.
Замовкни, будь ласка, із своїм "Так не логічно".
Я знаю сама, що такою вже бути не здужаю.
Я хочу дощу. Тобі лиш потрібна ця спека.
Вона не розкаже, про що слова мої мовчать.
Пробач, що від цього світу я надто далека.
Тихіше! Нехай всі надії нарешті згорять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345070
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 03.07.2012
Заховай під сорочкою крила.
Стрімкий погляд очей погаси!
Зупини до польоту пориви
І надії усі полиши.
Вільним бути тобі не судилось,
Нема неба на грішній землі.
Двері клітки на мить відчинились
Й твої шанси надто малі...
Лиш крізь грати видніється небо,
Крила пнуться піднятись увись...
Тобі вільним бути так треба,
Але доля кричить: "Зупинись!"
Заховай під сорочкою крила,
Погаси волі вогник в душі.
Ти людиною бути повинен
І топтати землі спориші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347848
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
…играли в покер – карты – домино…
У больно взрослых блеск в глазах, их веки
Испуг скрывали в хмель, в портвейн-вино…
…а дети – записались в пионеры!
Любили твист – партсъезды и кино
Крутили в клубе, в коме – на заводе
Паяли трон с большущее панно,
Заколебавшееся флагом – в зоне…
…и отдых в норме, и в лагерях – в бору
Воздвигли холмик совести – навеки ль
Родимый двор, теперь, гнетёт слезу…
…возможна ли – конфузия – при Боге?!
03. 07. 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347822
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Над горизонтом солнце встало,
в кострах уж догорало пламя.
Магистр воинов собрал
под белое с крестами знамя.
И алые, как кровь, лучи
терялись в белых облаках,
бросая блики на мечи
в железом скованных руках.
«Мои солдаты, слуги бога!
вас ждёт великая дорога:
как ангелы, с небесных схо́ден,
сойти, вернуть нам гроб Госпо́ден!»
«Забрать святыню у неверных,
предавших бога правоверных.
Предать огню, мечу врагов –
всех тех, кто чтит чужих богов!»
И по дороге уходили
колонны, скованных в броню,
чтобы идти в страну чужую,
предать её мечу, огню.
Рвал ветер белые их стяги
в кроваво-огненных крестах,
молитвой воинов убитых
на окровавленных устах.
Стоял магистр в дорожной пыли,
как будто ждал он откровения,
чтоб силы Неба освятили,
даря душе благословение.
Но было тихо на рассвете,
лишь ветерок шептал в ответ,
что Бог один на этом свете
и что у Бога гроба нет …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347766
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Что все время тебя трясут,
Ты не сетуй,не плачь,держава, –
Ты имеешь право на труд,
Мы имеем на отдых право!
_ * _
Этих женщин нам понять не дано,
Сердце с разумом у них вразнобой,
Вот вчера звоню, пошли, мол, в кино,
Мелодрама? Хорошо, чёрт с тобой...
А сегодня я принёс ей в зубах
Два билета на органный хорал,
Там в ролях какой-то Гендель и Бах...
Попытаюсь раскрутить, как желал...
_ * _
Как нам с проблемой разводов бороться?
Ясно тому, кто не полный дурак:
Чем нерадивей жена попадётся,
Тем нестабильней становится брак.
_ *_
Вату. Зажим.
Крепко связал?
Ровно лежим.
Ровно, сказал!
Маску? На нос.
Страшно вам, да?
Общий наркоз.
Дышим сюда.
Ножницы. Спирт.
Спорим с врачом?
Вроде бы спит.
Джинсы? Почём?
Слабенький тон.
Шприц. Кислород.
Скальпель. Тампон.
Твёрдый живот!
Колем двойной.
Вены - говно.
Галка, не ной-
Мне всё равно.
Рученьки круть,
Ноженьки верть,
Свечку на грудь.
Справились. Смерть.
_ * _
Когда под три шопеновских аккорда
Придёт конец в замызганном халате,
Скажу ему уверенно и гордо,
Что был никем, а стал никем в квадрате.
_ * _
Кричала тёща "Г-а-а-ад!
Кто в чай мне наплевал?!?!?"
А я-то знаю кто.
Но я молчал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346234
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 02.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2012
Февральский морозный туман холодит провода,
и стонут под снежною шапкой уставшие крыши,
мерцает примёрзшая намертво к небу звезда,
как странно: сквозь ветер и холод она меня слышит...
За окном
замерзают тени
одиноких ночных фонарей...
Как давно
я с благоговеньем
не мечтал со звездою своей...
Теперь мы мечтаем о будущей тёплой весне,
о том, как заплачут чумные от солнца берёзы,
растают сосульки, застывшие зимние слёзы,
и снова жар-птица удачи вернётся ко мне...
Прилетит,
постучит в окошко
золотистым горячим крылом.
Запретит
вспоминать о прошлом, -
лишь вперёд. Что прошло - то прошло.
Вот что-то неясное еле мерцает вдали
и вновь уплывает, сливаясь с чертой горизонта
и вслед за собою зовёт чистым голосом звонким
всё ближе и ближе, на край нашей грешной земли...
Полечу
вслед за ней, до краю,
путь далёк, но на то он и путь.
Поищу,
а чего - не знаю,
лишь бы только назад не свернуть...
И станет на миг путеводной подружка-звезда,
и лишь на секунду жар-птица мне сядет на плечи,
когда я однажды, шестого июля, под вечер
найду своё счастье, и к жизни вернусь навсегда...
Может быть,
так и нужно было,
чтоб душа ожила, поняла...
От судьбы
и бежал, и плыл я,
но она догнала, догнала...
Всё равно догнала, догнала...
Навсегда догнала, догнала.
февраль 1996г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341876
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 02.07.2012
Люблю Єсєнінські вірші.
Що мироточать і стікають
любов*ю, вигнанці із раю,
що він свідомо залишив...
І Маяковського набат
люблю, що віє завірюху
в буремнім серці, загріба
руками жар і в душу дмуха...
Люблю Чайковського: розкрив
і щиро положив на ноти
він руської душі надрив,
звабливість праведної цноти...
Багато ще чого люблю...
в надбаннях Руської культури
є місце величі й жалю,
і пристрасним самотортурам...
Але люблю передусім
я Україну. Серце плаче,
що двісті тридцять голосів
цих Шариків, синів собачих,
готові все продать: і нас,
і верби тихі наддніпрянські,
Карпати, Крим, хатИ селянські
за нафту і дешевий газ!
Чому, скажіть, себе забувши
(адже мотиви не ясні)
продАли Мову - нашу душу,
наче зарізали вві сні?
Хіба культура їх турбує?
Вони свої на цій землі?
Та ні! Скоріш продать трубу, і
захапать золото й рублі!
Хіба тим карликам кремлівьким,
що в себе задушили всіх,
потрібно щастя українське?
Та не брешіть, адже це гріх!
Хіба в кремлівських басурманів
лишилась Руськая душа ?
Та ні! Бажання Бути Паном
єдине їх не полиша!
Люблю я ніжно Руську душу...
Як любите її і ви.
Але хіба Украйну мушу
робить колонієй Москви ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342198
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 02.07.2012
Я в сон, как будто погружен,
Все небо в чудных облаках...
Я от проблем, прочь, отрешен...
Букет из роз держу в руках.
Колышет ветер лепестки,
Сдувая теплый аромат
И пахнет свежестью с реки,
И звезды в высь меня манят.
Чудесна явь, я будто сплю.
Весь мир живет волшебной сказкой...
Я, жизнь, тебя душой люблю;
Душой, залитой яркой краской.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347595
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2012
Я по жизни оптимист –
Хорошо ли, плохо, я
День-деньской танцую твист
И живу, не охая.
Ну, случись прострел в спине,
Не могу без стона я.
Врать не стану, я же не
Железобетонная.
Психану, бывает, но
Как же нам без этого,
Я же всё же не бревно,
Мне не фиолетово.
А спущу цепного пса,
И забыла начисто!
Снова могут телеса
Вытворять чудачества.
Снова танго и фокстрот,
И кадриль, и полечка.
И держать в улыбке рот
Мне не влом нисколечко!
А плодить нытьё и гнусь
Не хочу, хоть тресни, я.
Оптимистом быть, клянусь,
Много интереснее!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347604
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Я їду на море!
У кожного з нас
Живе така мрія,
Цвіте повсякчас.
Я за Посейдоном
Вже скучила так,
Що склала зарання
Похідний рюкзак.
У шоці директор –
Без тями сидить,
Бо звик, що я – поруч
Кожнісіньку мить.
Собі уявити
Не може, як він
Тут буде без мене?
Маха навздогін.
Я їду на море,
До хвиль, до піску,
До шуму припливу,
До блимання зір.
В траві світлячками
Нам світять вночі
Південні принади.
До динь, кавунів,
До свіжої рибки,
До персиків, слив.
А друзів я скоро
Вже знов обійму.
Бо море так кличе!
Стою вже в воротях.
Без роздумів сяду
Сьогодні я в потяг!
(На музику з пісні «Океана Ельзи»
«Я їду додому»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347572
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Застигли в повітрі звуки.
Тиша.
Спинились хвилини. Руки –
Ніжні.
Потріскують романтично
Свічі.
А роки зозуля в лісі
Лічить.
Розтануло в казці дивно
Тіло.
Ніч тепла зачарувала
Вміло.
Не бачу твого обличчя.
Губи…
А пам»ять хвилин не чує.
Губить.
Літали одні в цілому
Світі.
Щасливо – безтямно – чуйні
Миті.
І світ згоден був. Він був не
Проти.
Палав дотик губ. Вогненний
Дотик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347574
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Любов пробачить злочини які завгодно,
Та проти себе не пробачить точно!
Страждати й плакати, - то, мабуть, нині модно,
Й не завжди знаєш сам, чого ти хочеш.
Комашка Всесвіту, помітиш і не завжди,
У цьому світі ти всього – людина.
Не зрозумієш ти, закоханим не ставши,
Для когось ти – весь Всесвіт, ти – єдиний.
В пошуках щастя ти втрачаєш сили стоси,
Ідеш, збиваючи до крові ноги.
Ти витрачаєш час, енергію і розум,
Воно ж прийде саме, без допомоги.
А ти мене полюбиш не за те, що я є,-
За те ж, хто я, як поряд я з тобою.
Нехай десь згинуло кохання світле моє,
Радію, що було воно зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347296
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Ех, знову зранку на роботу, нема у мене вихідних, ні свят, ні власних уродин, ні жодної оказії приємної нема, хіба лиш сам заслабну геть. Ну ось, уже я на роботі. Та варто нагадати всім, бо ж ніби грамотні, ще в першім класі класі вчили букви всякі ви: «Не більше чотирьох» - тут чітко пише! А вас тут скільки є? Ні ковбаси, ні пива, ані чоколяди ніхто тут не дарує. Ой, прошу пана, ви один за двох, чи може справді вас тут двоє? І ви, природи аномалія, вагтіні є, чи може то шпигун захований у вас? Із Інтерполом я справ не маю! Ой йой, то люди, чи суміш еректус гомо і корова не священна? І аж на третій? О, той мутант виходить вже – аж легше стало враз, а ті, що є, то пів корови.
Панове, зачекайте, ше пані гарна йде, красива вельми, не важка. А ну, відсуньтесь вглиб, а то ще доторкнетесь не етично до пари, якої ж бо у вас нема і не буде. І розріз – навряд чи він для ваших то очиськ. Ви пані лиш на сьомий, та можу і на восьмий, залюбки. Ну що ж, приємно й так.
І знову в рейс, бажає хтось на низ? Сідайте, то вже легше. Агов, ну що ви подуріли? Танцюйте в сбе на столі, бо ж тут не місце гулькам! Всі п’ятеро і вгору, нехай, бабуня вже маленька. Закоханих самотня пара їде вниз. Подякуйте мені й моєму серцю молодому – не цензор я, та зважте, часу мало є на поцілунки вшир і вниз. Ну все, приїхали, згадайте добрим словом.
О, громадянине держава Неохайність, таких я не везу! Хай цап поскубає щетину куцу, як траву. І ви, дівчисько, що зволите демонструвати тут свободу зачісок і кольорів? Та ж міру треба мати десь (і гребінь теж, в кишені конче)! Входіть поволі, поважне товариство, у час. коли були ви ще дитячі, таких, як я , не знали ці краї. Та час іде, і з ним поволі й я.
О, Боже, що це? Я ж не панчоха, не розтягнусь без міри! Хворобі вашій співчуваю, та в чому ж винен я? лиш ви і більше вже нікого, бо в Книгу Гінеса писатись я зовсім не бажаю! На третій аж, та що вже вдію я? о, врешті доплендегався я! ну все, нема дурних. У всіх обід, то йдіть вже жерти пішки! – втомившись вщент, знесилено сказав слова ці ліфт.
20.06. 22.52. Київ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347004
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Хто ж це вівцям слухняним безмежно
до кісток обдирає боки?
Ще пасуться в овечій одежі
вовки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347019
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Їдеш, – май нерушну звичку –
не послаблюй віжки брички.
Зайве пустиш – кінь в обніжки.
Втратиш віжки – підеш пішки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347018
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Надомной проплывут облака
под бескрайним чарующим небом,
превращая ночные огни
в позабытую давнюю небыль.
Мы забудемся в сладостном сне,
когда тёмное время суток
будит звёзды, как камни на дне,
чтоб тревожить наш ум и рассудок.
Мы забудемся: нам ни к чему
видеть звёзды – зрачки мироздания,
что взирают вглубь нашей души,
в вечный мир, за пределы сознания.
Лучше спи, если эти глаза
так пугают твоё созерцание,
и уносят твою душу за –
за пределы её понимания.
Ну, а если не так, то прими,
ощути их огонь, их свечение –
оно станет единым с душой,
порождая в тебе откровение …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347000
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Бывает слишком много чувств,
они наполнят через край,
и устремляются во плоть,
а от души всё дальше рай.
Они тебя будут терзать
и возвращаться вновь и вновь,
но в этой внутренней борьбе
только твоя прольётся кровь.
Она по капельке уйдёт,
оставив бездыханным тело,
и снова в землю возвратится,
ну, а душа – другое дело.
Она поднимет паруса,
покинет временный причал –
ведь где-то есть, в конце концов,
начало всех начал …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346998
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Завітали якось гості
(Їм − аби причину)
До родини. Там і мама
Дзьобнула чарчину,
Та й пішла вкладати спати
Донечку маленьку.
Крихітка лягає в ліжко,
Ось цілує неньку…
Й промовля до мами тихо,
Начебто з задуми:
− А чого від тебе пахнуть
Татові парфуми?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346944
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Шкандаль із гвалтом на свинарні !
Кругом Содома і Гомора !
Свинар щоранку починає
Із кормом відкривать комору.
Всі рила дивляться на нього,
та Одне Одному сердито
твердЯть про совість, честь і Бога,
тим часом пнучись до корита.
Одні кричать: "Ми всі в загоні!
Тож буде правильно і гарно,
щоб лИше Партія Загонів
хазяйнувала на свинарні."
Відповідають інші грізно:
"Свинарня - наша Батьківщина!
Але у нас ідеї - різні!" -
та критикують їх нищівно.
Волають треті: "З нами Ленін!
Він годував нас стільки років!
Ідеї наші ще не вмерли!
Тож погодуйте нас ще трохи..."
Кричать четверті: "Ми - народні!
Ми ляжемо під кого скажуть !
Лиш... погодуйте нас сьогодні,
І нашим лИшиться, і вашим..."
Горлають п*яті: "Ми на фронті!
На фронті змін біля корита!"
"Вперед, Свинар!" -почАли шості
навкруг корита землю рити.
"Ми-ліберальні!" "Радикальні!"
"Демократичні!" "Християнські!"
"Ми - за Европу і єднання!"
"Росія! Янкі - восвоясі!"
Свинар послухав всі ці крики:
"Ну що за лемент? Ви - лиш свині!
Ідеї? Пузо лиш набити!
Ви сало нагулять повинні!
Тож пожируйте ще до часу...
На кухні ніж уже готовий.
Як прийде осінь - сало з м*ясом
Нарешті подамо до столу!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341774
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Невже я на морі?
Тільки-но приїхав - всі побігли шукати житло, купувати їжу, або й випивку, всі вони все ще заклопотані, у них "вічний бій", "жнива", "і спокій лише сниться"... Я так не хочу. Це - досвід, треба відразу усвідомити, або навіть у-підсвідомити: я на морі, я відпочиваю, бій скінчився, "пусть зольдатен немнього поспать"... Відразу, з усіми речами, яких, дякувати Богу, небагато, прямую до моря.
Краєвид автентичний, видно з першого погляду, що досить обшарпана, але така майже рідна, поспіхом, зовсім трохи підфарбована набережна цілковитий рік морально готувалася до цієї майже раптової, майже випадкової зустрічі зі мною... Та поки що не вірю. Біля самої води шурхотять, мерехтливо наповнені дрібними наутілусами, камінці, різнобарвні, ось тільки що пекучі, а нині вгамовані лінивими, кудлатими хвилями, усміхнені, блискучі, до краю сповнені пустотою, що залишилась, коли ці хвилі забрали в себе всю спрагу, все тепло південного, пекучого, нестримного, жадібного сонця, всю втому колись молодих і хвацьких чорноморських вітрів, що заплуталися в солоних, буро-зелених, десь зів*ялих, а десь вже давно сухих водоростях проміж гальки. Хвилі залишають камінню лише прохолодну порожнечу, вони дарують каменю цю порожнечу, начебто додають об*єму, щоб і надалі вбирати сонячну жагу, вони дозволяють тривати цій круговерті взаємної закоханості природи, цього взаємного збагачення і спустошення водночас. Повільний, навіть наче важкий, хоча і сповнений найдрібніших солоних морських бризок і піни, вітерець, геть не дає жодної свіжості, а лише огортає пекучим, вогким на дотик, пружним і м*яким духом моря, він наче сивий туман, що таємничо сховавсь, ще вранці, проміж прибережних скель, і чатував на тебе, плекаючи і намагаючись зберегти для тебе це відчуття своєї глибинної свіжості і спорідненості до морської безодні, до шторму, до високих, гордовитих, смарагдово-синіх хвиль, щоби вразити тебе, збити з ніг, ошелешити... Але не зміг. Не дочекавсь. Не втримався. Наче розбійник напідпитку, який чекав-чекав на тебе у темному провулку, в тіні кіпариса, стискаючи в долоні свого старого, доброго ножа, що завжди приносив зиск і удачу... Чекав, та й осовів, і хитнувся, і вислизнув випадково з руки вірний ніж, і в мить вашої зустрічі він уже не грізний повелитель твого гаманця, він просто загулялий перехожий, що кумедно, навколішках, шукає щось сп*яну загублене в тіні того кіпарису... Але вже не страшно, і навіть невідомо нікому, що мало бути страшно, що доля знову розвернула події шкереберть майже за мить до твоєї появи. Тож і вітер не вражає, не огортає тим своїм морським віялом, здається, що такий самий вітер дув щойно у вікно маршрутки Сімферополь-Малоріченське, у вікно, розжарене, як гирло доменної печі, у якому розплавляються не лише останні цукерки в рюкзаку, під подихом якого наче розтікається у голові мозок, і якби не гірський серпантин, що, на щастя, геть позакладав вуха, мозок би вже витік просто на лямки заплічного мішку.
Невже я на морі ?
Якась висока нота загубилася у вушній раковині і блукає, і бринить ледь чутно, не даючи нарешті запанувати в голові всім цим місцевим звукам: таємничому, недосказаному шепотові хвиль, тарабарському, але вдоволеному бурмотінню гальки під ніжним, чуттєвим дотиком прибою, брутальним, схожим на озвучку німецького порно, зойкам чайок, ледь чутному, але впевненому гудінню вітру проміж іржавими, обліпленими мушлями і водоростями, металевими опорами пірсу. Підіймаюсь на пірс та іду до самого кінця, наче залишаючи суходіл, наче заглиблюючись в морське єство, зливаючись із мінливо-величною, якоюсь лагідно-дикою, ситою сонцем, вітром, хмарами, скелями, але все одно хижою і первісно-химерною морською душею... Та все ще ні. Не сповнивсь. Не усвідомив. Не відчув...
От і край пірсу. Скільки пам*ітаю, на пірсі майже завжди був хтось: або двійко-трійко рибалок зі спінінгами, або зграйка молоді, або й дітлахів, що завзято розлякують всю рибу, чудернацько, із вихилясами стрибаючи у воду під заохочуючі крики дівчат і під рибальську лайку, та вилазячи на пірс знову по старих, прикутих до бетону іржавим цепом, вантажних шинах. Тепер же, на диво, немає нікого. Знімаю рюкзака, кросівки, шорти, майку... загалом, все. Зараз можна. До найближчої людини на березі - метрів двісті. Тільки я і море...
Підходжу до краю. Обережно "втрачаю рівновагу", ноги все ще стоять на пірсі, але тіло, залишаючись прямим, поступово нахиляється, голова і руки випереджують решту, і без жодного поштовху, шуму, майже без бризок, набравши повні груди гіркуватим повітрям, падаю у воду. Очі закриті. Море, ти тут, зі мною? Головне, не злякати його. Гучні крики, енергійні рухи - зайві. Море, візьми мене... Мабуть, так тихо і нерухомо чекає жінка на ті заповітні, єдині у світі слова. Коли вже він наважиться, коли підійде, коли скаже "кохаю", коли обійме, накриє цілунками, притисне своєю важкою долонею, коли, нарешті, вгамує жагуче лоно, що вже набухло і пустило соку?.. Спочатку відчуваю, як малесенькі, щипучі пухирці повітря весело мандрують шкірою, приязно вітаючись із кожною волосинкою, що підіймається, відповідаючи на ці дрібненькі, пустотливі дотики. Потім чую, як поряд поволі пропливає медуза, неначе досвідчена дівчина, що грайливо дражнить мене, торкаючись вздовж стегна умитою, пупирчатою червоною полуничкою із холодними вершками... Нарешті, свідомість наче накриває всеосяжна, справжня хвиля прохолоди і безоднього мовчання, нарешті через усі пори лине у мене саме та, таємна, прохолодна порожнеча, м*яко вичавлюючи і забираючи з собою, на дно, всі наче правильні і розумні, але по суті сумні думки, всі безпорадно-полохливі тривоги, всі важкі спомини, потаємні, але здебільшого пусті надії, обгрунтовані, але завше марні сподівання, хитромудрі плани на майбутнє, ще вчора такі наче активно-позитивні і агресивно-дієві, але зараз трохи недоречні в своєму войовничому оптимізмі... Я, так само, як ті камінці на березі, починаю сповнюватися цією вічною, прохолодною порожнечею, яка єдина може увібрати в себе все і позбавити всього злого і поганого, що дарує нам життя, яка може знову зробити наші надії не такими смішними і нездійсненними, наші мрії - не такими наївними і невпевненими, наші слова... Та до чого тут слова?..
Потроху відчуття повертаються. Нарешті зникла та висока нота у вухах, і чується, як рухлива морська тиша поступово доповнюється гудком далекого пароплава за обрієм, потім раптовим сплеском сапфірово-зеленої хвилі, потім завзятим цокотінням гвинта маленького скутера, що тягне здоровезний жовтий "банан" із білими, як молоко, відпочивальниками на ньому... Наче вступають одне за одним смичкові, клавішні, духові, потім інші чудернацькі інструменти цього найкращого у Всесвіті оркестру. Відкриваю очі. Бачу, як ближче до дна заклопотано пропливає зграйка зеленушок, медузи велично ворушать парасольками, а сонячні промені, чомусь зовсім не гарячі, рухаються в товщі води в такт хвилям. Крізь воду бачу, як на березі, оповитий сонячним сяйвом, височіє шпиль величної і красивої церкви-маяка Миколи Чудотворця, нещодавно збудованої на пам*ять про загиблих у морі. Майже бачу, як десь піді мною, на дні, проміж рапановими мушлями, сидить великий коричнево-зелений краб, якого я зловив, а потім відпустив минулого року, і привітно махає мені єдиною клешнею...
Тепер повірив. Тепер відчув. Так...
Я на морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346671
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Гости встретились вновь с восвоясями,
Одиноко грущу на диване я,
Завершился поскольку, пень ясен, и
Мой режим у плиты пребывания.
Я устала от графика плотного,
Щас бы дёрнуть к пляжАм по дель солее,
И в режиме полёта свободного
Провести две недели и более.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346676
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Я не люблю ходить к врачам
От неприязни безграничной
К таблеткам, капсулам, свечам,
Извечной сырости больничной.
Не устаю твердить себе,
Что отвращение имею
И к этой чаше на гербе,
И к изогнувшемуся змею
Вот он сидит. На нём халат
С лощёным воротом по краю,
Его диплом – подлог и блат,
А я ему, опять, вверяю
Неповторимого себя!
Лишь раз живущего, возможно!
Чтоб он, блокнотик теребя,
Крутил, юлил, да врал безбожно,
Что призван людям помогать-
А значит, с видом дел серьёзных,
Здоровых дО смерти пугать,
Вселять надежду в коматозных,
Ему начхать, как долго я
Ещё смогу топтать планету,
Я для него – гора тряпья,
У коей выжить шансов нету.
Сплетаю хворь в тугую плеть,
И так живу с довольной рожей,
А лучше – вовсе не болеть,
Чего и вам желаю тоже.
P.S. Поздравляю всех медиков с праздником. Прошу не отождествлять всех медиков с литературным героем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344809
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Мы все живём за дозу
любви, добра и света.
Мы задали вопросы
и ждём на них ответа.
Мы все живём за чувства,
желания и страсти.
Мы как рыбак с похмелья,
запутавшийся в снасти.
Мы все живём для цели,
порой смешной и зыбкой.
И, цели достигая,
бросаем всё с улыбкой.
Мы все живём за воздух,
за пищу и за воду.
Всё это поглощаем,
губя свою природу.
Мы все живём за дозу,
а рвётся там, где тонко.
Но, сколько бы не съели,
опять начнётся ломка …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346558
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Вперив взор в небеса, словно стукнутый пыльным мешком,
Он тасует слова, что, считают, присуще поэту.
Настоящий поэт отсидеться не может тишком –
Пять копеек внесёт он на тему на ту, и на эту.
Настоящий поэт поступает не слишком хитро
И на выгодах личных обычно не сосредоточен.
Он рифмует везде: по дороге на службу в метро,
Он рифмует всегда: просыпаясь в поту среди ночи.
Не заради бабла или лавров, и не для похвал.
А зачем, он не в курсе ни разу. И в этом ли дело?
Если было бы можно, он вовсе бы не рифмовал,
Только как удержаться, когда кое-где зазудело!
2012
(идея С.М.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346384
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Найкращими є безкоштовні принади –
Цілунки, любов, обіймання і сміх.
А ще безкоштовнії можна додати
Кохання, сім”ю, сон, весну, перший сніг.
Хорошими згадками тішимо серце.
Без друга підтримки ми – ніби без рук.
Водички з колодязя повне відерце.
Сердечка почути коханого стук.
Так просто в компанії друзів співати,
Хай десь заблукали і голос, і слух.
А ми щебетанню горобчика раді.
Щасливі, коли завіта до нас друг.
Тож це не вартує ні ста, ні копійки,-
Пробігтися вранці по чистій росі,
Й любити дитину і маму настільки,
Що того не варті багатства усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346348
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Эх, помню, в молодые годы
Всё было как-то веселей:
Часы стояли и погоды,
И монументы средь аллей.
Тащились от меня возами
Твои дружбаны-кобели.
Стреляла я по ним глазами,
А ты стрелял у них рубли.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342912
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 26.06.2012
***
Истинно говорю вам, если не обратитесь и не будете как дети, не войдете в Царство Небесное... Смотрите, не презирайте ни одного из малых сих; ибо говорю вам, что Ангелы их на небесах всегда видят лице Отца Моего Небесного. (От Матфея, 18:3,10)
***
Свесив ножки, мы сидим на облачке, из которого падает цветочный дождик. Сидим себе, загораем. Земля сверху кажется такой малюсенькой, словно воздушный шарик, который можно обнять руками. Она очень красивая, наша планетка. Нам видно все: реки и поля, леса и дороги. И мы не боимся упасть.
Мы совсем голенькие, но нас это мало заботит. Так даже лучше: нежарко. В твоих руках – палочка со сладкой ваткой, похожей на другое облачко, только поменьше. Ты даешь мне куснуть, и мы смеемся. Наверное, от счастья. Или от радости. Сами не знаем. Просто хорошо на душе. Мы еще маленькие. Ну, годика по три.
И вдруг я вижу, что из облаков, которые повыше, за нами внимательно наблюдает Бог. Ты сидишь себе, болтаешь своими маленькими смешными ножками и ничего не замечаешь.
Я Его первым заметил и говорю тихонько:
– Ты видишь Его?
– Кого?
– Бога!
– Где?
– У тебя на бороде!
Ты такая несерьезная! Опять хохочешь, словно колокольчик, так что эхо от тебя пугается.
– Посмотри вверх, только медленно, чтоб не спугнуть, – говорю я шепотом.
Насупив брови, ты смотришь на меня, потом поднимаешь глаза вверх. Затем поднимаешь голову. И открываешь рот.
– Это Он, наш Бог? – шепчешь ты удивленно.
– Да, Боженька наш. Только закрой рот и не хлопай глазами. Ему это может не понравиться.
Вместо этого ты начинаешь улыбаться, сощурив глаза.
– Он совсем не страшный, наш Бог. Не такой, как про Него говорят. Его вовсе не надо бояться.
– Он очень добрый! – подтверждаю я. – Посмотри, какие у Него глаза.
– У меня даже голова кружится от Его доброты!
– Дай мне руку, а то еще свалишься вниз.
Мы не сводим с Него глаз. Хотя на Него непросто смотреть. Он такой яркий, как солнышко в ясный летний день. Сидим, словно зачарованные.
– А Бог нас видит? – тихо спрашиваешь ты.
– Он всех видит.
– И всех любит. Теперь я это знаю точно.
Вдруг ты протягиваешь вверх руку со сладкой ватой.
– Я тоже люблю тебя, Бог, – говоришь ты несмело вполголоса.
Он улыбается, направляя на нас Свою правую ладонь, словно прощаясь. И исчезает в облаках. А мы сидим, как немые. Внутри так тепло и уютно! И почему-то хочется плакать.
– Почему Он исчез? – вздыхаешь ты.
– Наверное, у Него очень много важных дел.
– Да, Ему, должно быть, нелегко.
– Хороший Бог, да?
– Самый лучший! – мечтательно говоришь ты, зажмурив глаза. Из них катятся блестящие прозрачные капельки.
– Спасибо Тебе, Бог! – шепчу я и нежно глажу твои золотистые кудряшки. Так надо делать, чтобы человек не чувствовал себя одиноким.
Сидим на облачке. И оно несет нас все дальше. А куда, мы и сами не знаем. Но мы ему доверяем. Ему и Богу.
***
Музыка: “Take Me Gently Across The Water” by Gandalf из альбома “Sacred River” (2006)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346181
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Один говорит: - Как ветер, лети,
Второй бубнит: - Осторожно!
Один говорит: - Люби, несмотря…
Второй возмущен: - Как можно?
Один говорит: - Иди, отдохни,
Расслабься в бездумной дреме.
Второй говорит: - Нет, будь начеку,
Всегда находись на стреме.
Один говорит: - Расстанься, забудь,
Ну сколько же можно плакать?
Второй говорит: - Нельзя, - говорит,
Ведь это же – не собака.
Один говорит: - Куда ты спешишь,
Успеешь, жизнь безконечна.
Второй говорит: - Мгновенья цени,
Ведь время так быстротечно.
Вот так оба «Я» сидят – говорят,
Не жизнь – сказка, миф и песня.
А я – между двух стихий и огней,
Спасибо, что их не десять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346124
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
У тебя
Восхитительные ключицы
Пусть даже это
И самый дурацкий комплимент
Вечность с тобою
Это лучшее
Из того, что со мною
Могло б приключиться
Ну
Или хотя бы
Момент
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345926
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 25.06.2012
она в 15 уже всё повидала
её глаза - две капельки заиндевевшего металла
а слова - маленькие серебристые пули
она хотела увидеть мир
а её надули
вместо мечты
подсунули бизнес-план
вместо любви
камасутру
кэмел и кофе стакан
всё расписанье
на утро
вот все реалии, детка
секс, драгз и ласковый май
детство беспечное ловится в сетку
разменивается на вайфай
оставляя на душе пластырь
жизнь - церковь безумия
и каждый в ней
сам себе
пастырь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345925
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Не пьяный это бред...
Он двадцать лет не пьет.
Не мрачный это цвет...
Он лишь в тени живет.
Ни что его по жизни не тревожит
И, может, от того унынье душу гложет?
Цвет утренней зари...
Не радовал его.
Ночные фонари...
Лишь тусклый свет всего.
И он по жизни был, как свечки огонек...
Сам, для себя светил, ведь был он одинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345914
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 25.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2012
* * *
Найприємніше відлуння,
моє серденько не край…
Зачепило ніжні струни
й відійшло за небокрай.
Тільки й досі жалить пам’ять
і п’янить за ліком літ.
Ти лишилась зорепадом,
й досі кличеш у політ.
Я до тебе серцем лину,
і здригаються уста.
Нашу пісню лебедину
вже не воскресять літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345850
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
ШАМАН
у шамана – глаза-щелки
и уши белого волка
видят цветение сакур
и слышат дыхание птицы
в дюнах немой зимы
в строгом взгляде
полярной ночи
AURORA POLARIS*
сияние
становится
всё ярче
пустыня
превращается
в оазис
и засыпает
вьюга на плечах
вечнохолодного
утеса
когда шаман
играет
на варгане
* полярное сияние
***
The glow is getting
brighter every instant
Ice desert's being
transfigured to oasis
The blizzard's lulling
dropping off to sleep
On hardened mighty
evercold cliff's shoulders
As old-aged shaman's
playing his jaw harp
* northern lights, Aurora Borealis
SUUM CUIQUE*
в горах ветрам рождаться
выводить арабески пастелью на куполах и
стенах облаков
молодому вину зреть
и свежим травам колоситься хлебом
а нам с тобой
всё гадать на ромашке ветров
читать мечты камней на их шершавых лбах
разгадывать знаки на кронах деревьев
когда они спят зимой
и рэккенов камланьем изгонять
и заклинать огонь, и усмирять бураны
и находить сокровища
сокрытые от глаз
которые хранятся в сердце скал до срока
правдоискателям
шаманам царства лунных сновидений
* каждому свое
СНЫ НАЯВУ
шесть
долгих
месяцев
в глазах
полярной
ночи
шаману
грезятся
дакини
лотосные
стопы
ДОЛИНА ГИГАНТОВ
В долине гигантов пустынно.
Цветы прорастают сквозь скалы.
Прихожу сюда разделить
Говорящих камней
Одиночество.
THE VALLEY OF GIANTS
the valley of
giants – deserted
dog-violets grow
through the granite
i came to the valley
to share
talking stones'
age-old loneliness
КРЫЛЬЯ ТИШИНЫ
перебирать ракушки и
считать песчинки –
достойное занятие для мудреца
хранителя мгновений тишины безмолвной
и звуками печальными
комусо
ласкать ковыль
разглаживать морщины моря
и видеть берег
где в причудливых одеждах ходят боги
о четырех руках
и знать, что он – один из тех
которые не знают смерти
и листопада слезного
и понимать, мечтая
что у ветра
так много крыльев
но много больше их у тишины
которая
лишь кажется безмолвной
***
Музыка: Роберт Загретдинов
(Варган) – Вселенная
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345848
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Над полем реет дух густой
Ужо созревших урожаев,
Легко порхает стороной
Ополоумевший комбайн.
Пейзанки пестрою гурьбой
Бредут меж изумрудных грядок,
Держа серпы одной рукой,
Другой касаясь русых прядок.
Угрюмый шмель, стремясь к цветку,
Округу оглушает звуком,
И вторит издали ему
Беспечный дятел гулким стуком.
Лазоревый небесный жар,
Струится над листвой зеленой.
Пшеницы золотой пожар
Плывет пылая к окоему.
И всюду мир, сколь видит взор -
Так славься в веке и всечасье,
Тоскливо-праздничный узор
Сельскохозяйственного счастья!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345771
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Вдруг закончилось лето... Так оглушительно сразу...
Без пяти минут восемь.
Тихо тронулся поезд, в недосказанных фразах
Замаячила осень.
И качнулась звезда в лоскутах облаков,
Не суля перемен нам...
Уместилась разлука с тобой так бесспорно легко
В два коротких катрена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345770
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Плацдарм, чужих, изысканных мечтаний,
Нежданно воплотился в темноте...
Вошел случайно, не стесняясь пожеланий
И удивил мой сон, в открытой... в наготе.
То был не я, лишь плод воображений,
Но сладострастие по нервам... Боже мой!
Таких ни разу я не видел сновидений,
Подобного ведь не было со мной.
Какая страсть! Я предан искушению.
Уже готов взорваться телом я...
В реальности, я б отдал все затмению,
Ведь это, право, все не про меня.
Мы мысли свои тщательно скрываем,
Страсть выдаем за пошлость, за порок,
А ночью, в снах, от нежности летаем
И ночи ждем, чтоб новый взять урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345712
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
* * *
Як довго наші долі Бог єдна.
А ми ждемо, мов безпорадні діти.
Вже близько так, що нікуди й подітись.
Два береги, і течія одна.
Усе минуще, та мина не все…
Давай попливемо за течією.
Жаданою прийди, навік моєю.
Кохання наше лиш удвох спасем.
О, Берегине, не побійсь гріха.
Пливуть літа цілющою водою.
Прийди й зостанься. Будь мені святою.
Хай пізня пісня наша не втиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345647
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Нынче бездельничать времени нету,
Каждый спешит и ужасно загружен.
Если гора не идёт к Магомету,
Значит горе он наверно не нужен.
_ * _
Мы на днях с Валеркой водку пили
Повод был - не пить же в одиночку!
Что-то там в кредит они купили,
Или что-то продали в рассрочку.
_ * _
Когда душе покоя нет,
Когда не мил весь белый свет,
Ты насоли жене салат -
Глядишь и жизнь пойдёт на лад.
_ * _
Я был с ней сдержан и не набивался...
В ответных чувствах сильно сомневался.
Вчера свершилось - зря я колебался,
Так хорошо давно не целовался.
_ * _
Чтоб не исчез с земли озон,
Чтоб жизни дальше продолжаться,
Китайцев вызвали в ООН,
Сказали: впредь не размножаться.
_ * __
Вот спасибо, чудное мгновенье,
С малых лет лелееное мной.
За любовь, за сон, за вдохновенье
И за стих, рождённый в час ночной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345622
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 23.06.2012
На закрузі автостради‚
Там‚ де знак „зупинка”‚
Голосує молоденька,
В джинсиках, блондинка.
Хвацько виснувши гальмами‚
Підлітає „Шкода”.
– Підвезіть до Богуслава!
– Прошу вас‚ не шкода!
– Скільки ж візьмете ви з мене?
Гроші на дорогу є.
Молодий водій сміється‚
Дівчині підморгує:
– Що ви‚ панно‚ я безплатно
В Богуслав доправлю вас!
Дівчина з авто виходить
І дверцятами лиш: хрясь!
– В чому річ? – питає хлопець. –
Не дивіться ворогом!
– Перепрошую‚ безплатно –
То занадто дорого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345589
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
День прошит небесной позолотой
и ещё на четверть только прожит.
Как всегда – работа и заботы.
Облака, как выцветший горошек
в заоконном васильковом ситце.
Сон вчерашний, о твоих ладонях,
обещает очень скоро сбыться...
Шепчут нам застенчивые кроны,
отголоском утренней молитвы,
что такой скрижалево – зелёный
непременно будет нам счастливым
талисманом, символом влюблённых
в эту жизнь. А серый – знак скольженья
по атласной ленте в древний город.
Ожиданья каждое мгновенье
можно бы окрасить чем-то гордым,
молчаливым, (ласковым до всхлипов),
и таким щемящим в межреберье...
Белый – цвет твоей родной улыбки,
самой светлой! У открытой двери –
должен быть бордовый непременно.
А коричневый пусть будет раем,
что огнём мне наполняет вены
в миг, когда глаза ты открываешь...
И молчишь, молчишь, а время тает.
Ты на четверть дня родней и ближе!
Я твои молчанья вырезаю
из цветной бумаги. На афише,
между строчек «Это лето – наше!»
клею маки, васильки, пшеницу...
«Как красиво! Это мне?» – ты скажешь,
в день, когда решишь, как лето, сбыться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345573
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Художник творит, невзирая…
Художник творит, несмотря…
И, даже доведен до края,
Уверен, - живет он не зря.
Он красками пишет мгновенья,
Он красками пишет любовь.
Ранимой души откровенья
Холсту доверяет он вновь.
Судьбина не часто балует.
Испив невезенье до дна,
Не вспомнит святое он всуе,
Ребенок, не помнящий зла.
Пусть с туфли слетела подметка,
Худой анорексик – карман,
Он – несокрушимый и стойкий,
Пойдет босиком сквозь туман.
И что же, что жизнь – крепче перца,
Не дрогнет рука на холсте.
Не кистью он пишет. Но сердцем.
Дорогу рисуя к мечте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345547
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2012
Стоять у черзі новий день і ніч.
Пасе все вітер горобців і крихти долі.
Пліч-о-пліч з сонцем, потім врізнобіч
Ростуть, сумують дві старі тополі.
Малюють тіні серед протиріч,
Коли одна зоря горить надворі.
І стрілось щось у серці віч-на-віч,
Чуття малює сірі й кольорові.
І тінь з дороги сіють до узбіч
Хвости повітря й затінки бадьорі.
І горобці, тополі, день і ніч
На тлі життя, стають краплиною у морі.
20.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345356
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Я от тебя за сотни километров
Размыт дождем усталый горизонт,
Но я в фантазиях, не встреченных рассветов
Уйти пытаюсь от не мысленных забот.
Дрожит рука,ложатся строчки криво,
Пишу тебе, но вряд ли донесу,
Что мое сердце застонав, заныло,
Как путник заблудившийся в лесу.
Как серый дождь идут шальные годы,
Стирает бесконечность свет луны...
И облака, нависшие, как своды...
Над ними Ангелы небесные видны.
Я лишь во снах могу с тобой встречаться,
Любовью твое сердце наполнять...
Мне жаль, но мы не сможем повстречаться,
Прости, мне больше не о чем писать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345307
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Что за жизнь мне дана безрассудная?
Стонет совесть в застенках паскудная.
Тщетно мыслям ищу я покой,
Но смеется лишь бес за спиной.
Льются вина рекой охмеляющей,
Дым, сигары, вдыхаю дурманящей,
Скучно было б без этого жить,
Вас прошу за изъяны простить.
Ангел вьется над волей ослабленной,
Трудно с дуростью спорить проявленной,
"На плече место ты потерял!"-
Ему бес издеваясь сказал.
Жизнь течет, ничего не меняется...
Мы втроем... Кто над кем издевается?
Как же сущность свою изменить?
Кто подскажет? Кого мне спросить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345306
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Когда ты вот так перекладываешь моё сердце из руки в руку,
ну, чтобы взять поудобней или прижать покрепче,
и пахнет сбежавшим кофе, в пятый звонит подруга,
зашторены окна в распахнутый ситцевый вечер.
Когда ты берёшь и рисуешь мне в сердце квадраты,
уверенно, будто знакомый с объектом дизайнер,
(да чувствуй себя, как дома, в сердце моём всегда ты!),
прикидываешь, наверное, где будет здесь спальня. –
Но, если позволишь поправку к проекту, то бодрствуй,
там, в сердце, живом лишь тобой, стучи постоянно! –
Я жадно глотаю к тебе прикасавшийся воздух.
И звонкие бусины радости падают манной
в распахнутый вечер, в подол кружевного заката.
И так хорошо от сердечной моей недостато…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345198
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2012
Мы проиграли. Не беда!
За этот проигрыш – не стыдно.
Гол не засчитан, это – да,
За это, братчики – обидно...
И как победа не мила,
Иные разметут медали.
Претензий нет, игра была,
Британцев, все же – раскатали!
Виват, команде Блохина!
Не все – «из кожи вон», бесспорно...
И все же тактика – верна!
Да, мы ушли, но не позорно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345138
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Було так спекотно. Не втерпів,
За пивом він побіг швиденько.
Й забили гол!!! Оце нестерпно,
Як воротар – на побігеньках.
***
Дивились жіночий футбол ми,-
Хто – з пивом, хто – з чашкою кави.
Не дочекались – футболками
Ніхто не мінявсь. Нецікаво.
***
Дав потиличника щосили
Татусь, коли побачив щойно,
Як футболісту заплатили
Отак чимало, з пів мільйону: -
Сидиш тут, сину мій, Ярема,
Штани протер. Гайда зі столу.
Зубриш свої тут теореми,
Пограв би краще у футбола!
***
Стоматолог пацієнту: - За віддяку
Покричіть, будь ласка, друже, що є сили
Щоб розбіглася вся черга з переляку,
Бо ж по «телеку» футбол за пів години.
***
Футбол, футбол, що ти за штука?
А хто не знає, хай послуха:
Це двадцять та ще й два мужчини
Ганяють м”ячика з азартом.
Не палять і не п”ють по тій причині,
Що берегти здоров”я варто.
Щоб вболівальники в угарному тумані
Сміялися, кричали, аж похрипли,
Палили і пили, як ненормальні,
Один одному нерви рвали спритно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345121
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Холодный лед, но в нежном сердце-
Источник жаркого огня.
Растает он и в "замок" дверцы
Откроются, впустив меня.
И треснут стены на осколки,
Растопят лёд - тепло и свет,
Сойдут снега пустой размолвки,
И сменит их весенний цвет.
Сердца наполнит майский ветер
Густым нектаром нежных слов
И будет день наш долго светел,
И будет ночь из сладких снов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345120
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Еще немного о любви,
Слегка о разочарованьях...
Ты все равно ее зови
И будь готов прожить в страданьях.
О ней написаны стихи,
Наука к ней небезразлична
И на полотнах есть штрихи,
Есть те, кому она привычна.
Ту, от которой сон уйдет...
Поверь, найти довольно сложно,
Твоя душа ее найдет,
Я это знаю, все возможно,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345114
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Чоловік отримав гроші
І надумав‚ як колись‚
Вірній подрузі – дружині
Зашпандорити сюрприз.
Прикупив шампанське‚ квіти
(Скільки ж він їй завинив!)‚
І схвильований‚ щасливий,
До квартири подзвонив.
Відчинила. Боже милий:
Зашарілася‚ сія!
– Ти такий галантний‚ любий!
Вибач, не чекала я..!
Ніжність‚ пестощі‚ цілунки...
Сяють очі молоді!
Ніби юність повернулась.
Як уперше... як тоді...
– І який же я без вусів? –
Заспокоївшись‚ пита. −
Я сьогодні по дорозі
В перукарню завітав...
– Тьху! – сахається дружина
І заходиться клясти: −
Чом же зразу не признався,
Чоловіче‚ що це ти?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345059
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Важко жити у парі, як любові нема,
Тяжко жити й самому, бо живеш ти дарма,
Душа просить любові і страждає сама,
Бо життя без любові - це холодна зима.
Рівно двоє – це пара, що розвіє хмарки,
Як дружина кохана, щастя дасться в знаки,
Заспівають любов’ю по житті солов’ї,
І народяться діти, не чужі, а твої.
Зникнуть хмарки на небі і веселка впаде,
А кохання твоє на вівтар приведе.
Тільки разом у парі заспіває життя
І тоді зрозумієш, що це доля твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344993
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Два кольца, две палочки,
Посредине гвоздик –
Резко вдоль булавочки
Предлагают хостинг…
*
На полу стоит домкрат,
На домкрате – пень!
Подними ж его стократ…
…в агрегате – лень?!
*
Помести в Стихи.ру чан…
…и капустный сок
Превратит могучий клан
В бледно-кислый стёб…
*
Прятал грязную ручонку
Жалкий элемент…
...а достав греха верёвку,
Дёрнул табурет...
*
Взгляд Луны из-за колодца…
Свод колодца из колец
Совершил из-под ведёрца
Чмок в оборванный конец…
19. 06. 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344971
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Полола тітка буряки –
шкребла сапою…
Тяглися змолоду рядки –
була рабою…
Співала й плакала.
Всього було доволі.
Колгосп (чи як там ще його?)
щодня неволив.
Стьобала доля…
Щем дощем за чоловіком.
А їй стрічатися іще
з пенсійним віком…
Якось в лікарні кілька діб
гляділа матір.
За те дотації на хліб
лишив бухгалтер.
Могла в заяві попросить
людців лукавих…
Та краще вже поголосить
між буряками.
Не варто клопоти усі
нести в правління…
Ще можна жити у селі.
Було б терпіння.
Раділа: "Хтось поздоровляв
із ювілеєм.
А ще "Козачку" замовляв
в Лубнях для мене".
Казала: "Сердитись дарма.
Звідкіль їм знати,
про те, що радіо не гра
у мене в хаті"…
Тяжка хвороба до села
прилипла дуже.
В могилу півсела звела
б а й д у ж і с т ь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344981
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Утро такое холодное. Серым щенком
город поёжился. Ожили первые звуки.
Пахло ванилью и, где-то за форточкой, луком.
Небо припало к стеклу чуть шершавой щекой.
Пыльными пятнами к площади жались такси.
Ветер над крышами лето баюкал в ладонях.
Я исписала стихами тетрадь, подоконник…
Знаешь, а всё вокруг вертится. Этой оси
быть твоей тёзкой! А, в общем-то, просто тобой.
Просто, как лето. Бывают же вот совпаденья?!
Чтобы все мысли, улыбки мои, откровенья,
каждое утро, весь мир карусельно – цветной,
капли мгновений, искрящихся песней сердец,
и голова – всё по кругу, по кругу, по кругу…
Может, посмотрим с тобой «Свадьбу лучшего друга»
или «Большую прогулку»? И будет сидеть
рыжее солнце в засохших соцветиях лип,
белые пятна рисуя на старых карнизах.
И поджигая тебя – моим взглядом. А снизу
колко, мурашечно, будто из самой земли
станет волной подниматься немыслимый жар,
общее пламя, рождённое в нежных ладонях.
Утро согреется или, скорее, утонет.
Ты прикоснёшься, и я перестану дышать…
Знаешь, со мною такое случается, да,
просто от счастья, от мысли, что есть твои руки,
и голова, и весь мир мой – по кругу, по кругу…
Просто есть ты! Это значит, так будет всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344972
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Средь овощей, магнит слыл – неподъёмным, грузным,
Негибким, твердолобым - никаким.
Слоном казался для изящненьких французов -
Степан, мотыжник, с кличкой «Матери́м».
А как-то "выпхнули" магнит - в железобазу,
Где каждый дюкерт, что там ...винтик – человек!
Там, свой, магнит, был - опоясан, дружбой, сразу,
Где он – полезен, свой – своим, где – не чучмек...
19.06.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344941
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Відцвіли килимами луги,
Народилося сіно духмяне,
Знову хмари малюють круги,
Але дощ ще до нас не заглянув.
Пахне димка травою вночі,
Роси вверх піднімають тумани,
Десь далеко блискучі мечі,
Роблять хмарам із гуркотом рани.
Ниць впаду на покіс, як колись,
Щоб бальзамом наповнились груди,
Я ж недавно в траві тут моливсь,
А тепер свіже сіно повсюди.
І радіє від щастя душа,
Поруч з сіном лягають покоси,
Чути знову пісні Лукаша,
Мавка квіти вплітає у коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344937
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Встречал ли ты в поле когда-то рассвет?
А солнцу кричал ли ты: Солнце привет!
Поверь мне, что в мире картин краше нет,
Чем в розовый цвет горизонт весь одет.
В розовом цвете луга и поля.
В розовом все и леса, и земля...
В розовом небе и воздух иной...
Это прекрасно, поверь мне друг мой.
А видел ли ты, как сквозь розовый цвет,
Все ярче и ярче бьет солнечный свет?
А то, как в картине чудесной такой,
Меняется розовый на золотой?...
Ты многое в жизни своей потерял
И много чудесного в ней не узнал;
Отправься к востоку навстречу заре
И чувства тебя, переполнят в двойне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344926
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Описую думки свої химерно,
Чіпляю на живця нові слова,
І засіваю між рядками зерна,
Щоб ожила віршована краса…
Емоції фонтанять феєрверком
І стелиться барвінками туман,
А пам'ять усміхається люстерком,
І одурманює як фіміам…
В моє дитинство радісне й веселе,
Я знову завітала уві сні,
І пригадала мальовничі села,
А серед них розкішні Дибинці…
Там ліплять гончарі горшки казкові,
І річка Рось цілує голубінь,
Жінки вдягають плаття веселкові,
І ставлять диво-горщик на черінь…
А потім розмальовують квітками,
Узором прикрашають залюбки -
В Італію Іван Масюк з горшками
Не раз літав на різні виставки…
Пісні в обіймах ніжних надвечір‘я,
Курличуть в небі голоси дзвінкі,
Дрімають прибрані хати й подвір‘я,
І всюди чути пахощі п‘янкі…
А ще там дуже люблять вишиванки,
Віночком прикрашають довгі коси -
Блукає в пишних травах на світанку
моє дитинство босоноге в росах...
Всім серцем Я люблю своє село -
Мого дитинства срібне джерело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344905
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Здається, вже нічого не боюся.
Відпалилась*, як сталь в прокатнім стані.
І не спіткнуся раптом. Не втомлюся
Шукати шлях в липучому тумані.
Не буде болю. Плакати не стану
Тому, хто сліз моїх не буде вартий.
А хто заслужить, вистачить талану
Мене не довести до сліз (лиш жартом).
Всміхатися я буду, хай скрізь сльози.
І в посмішку ж закохуватись можна!
Я запишу собі потрібності прогнози,
Та й заховаю меч свій в срібні ножни.
За себе не боюся, я вже сильна.
Та в мене є кого ще захищати.
За них молюся ревно, щохвилини.
Бо я – дочка, і друг, і жінка, й мати.
*Відпалом називають нагрівання до високих температур,
видержування і повільне охолодження разом з піччю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344919
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Корабли отправляясь в плаванья
По бескрайним просторам морей,
Постоянно мечтают о гаванях
И о встрече новых друзей.
В дальний путь манят их познанья:
Новых стран, островов, людей…
Их совсем не страшат испытания
Бурных рек, океанов, морей.
Шторм ли, холод иль солнечный зной
Отплывающих в даль не пугают
Их все больше терзает покой,
Они сильно от скуки страдают.
Вновь и вновь отправляясь в плаванья
В дальний путь от родных берегов,
Корабли мечтают о гаванях
И бескрайних просторах из снов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344750
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
В кольоровому сні, серед дивних істот,
Ти приснися без зайвих вагань і пояснень.
Не пірнаючи ніц із безмежжя висот,
Подивитися на світ хаотичний та красний...
І не задля себе і не задля когось,
Віднайди тільки світле в рябому і чорному.
І можливо не всі, але, певно, хоч хтось,
Відшукає величне – невідоме в відомому...
Тож, коли тобі ясла і кайдани тісні,
Надто брудно, а хочеться жити у чистому...
Ти приходь і лишайся зі мною в вісні.
Сни, буває, втікають, а буває – по-різному
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344710
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Весна делилась красотой, а птицы пели.
Теплее было чем на той, на той неделе.
Салютом вспыхнули, вокруг, сирень, каштаны.
Я трезвым был, «сухим, как лист», казался пьяным.
Весенний ветер, молодой цветы колышет.
Слащаво трутся, меж собой, коты на крыше.
Такое снится по ночам! Но грех стыдится.
К чему весенняя пора? Пора влюбиться!
Пора нырять, закрыв глаза в стогу из сена,
Приняв объятия любви. Любовь – нетленна!
Читать красивые стихи и небылицы!
Делиться внутренним теплом, собой делиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344708
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Виходить не по-нашому.
Невпинна веремія:
багаті – все багатшають,
а бідні – злиденіють.
Буває, з того тішуся,
бо різне є багатство,
як і поняття більшості
або якогось братства.
Нелегко в світі білому
людиною прожити,
не поступитись вірою,
здобутим дорожити.
Хоч інколи у істинах
доводиться вагатись –
кручуся – вмерти ніколи.
Бо я таки багатий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344626
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Я є магніт.
Він неприємності притягне
Звідусіль.
Де він в мені –
Я не здогадуюсь, та десь же
Він засів.
Та ти прийшла.
І розмагнітилася штука
Та лиха.
Я - не одна.
Дарунок неба – дружба наша
Надиха
Творить дива.
Навчитись вірити й прощати
Без вини.
Не покидай
Мене в людському океані.
Не тони.
Поверну сміх.
Твоя присутність урятує
Від біди.
Не втону я,
Коли мені простягнеш руку.
Не іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344521
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Що краще є ніж впитися в уста,
За плечі свою долю обійняти,
Здається, що ця істина проста,
Для цього ми живемо, щоб кохати.
Щоб теплим словом починався день,
З роботи йшли із квітами до хати,
Щоби співали радісних пісень,
Для цього ми живемо, щоб кохати.
Надійний тил, такий, як і плече,
Як добре його в домі в себе мати,
Коли сльоза кровава не пече,
Для цього ми живемо, щоб кохати.
Коли цілуєш руки і вуста
І хочеться всі зорі позбирати,
То ж знай, твоя кохана, саме та,
Кому любов повинен віддавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344328
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Вильнул хвостом, а тут один из нас – приметил...
По-ходу хмыкнул: «Честь знай - шестерить...»
Такой болезненной не существует плети,
Какой отжёг меня, прилюдным междометьем...
Как откорозил «Честь знай – шестерить...»
Как корефанить с пацанами, дальше жить?
И шторы тень щека́м послушно нагнетали,
Скрывали красный кипяточный трёкный стыд.
И было выпито три связки «минеральной»,
Но мой приятель благородный, не скандальный,
Не возвращал толпу в смущающий конфликт.
И не науськивал на пляс позорных бит.
Так, по-га-гакнув, пошипели гусаки...
Прошло, затёрли, замолчали по мужски.
09.06.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343032
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 17.06.2012
***
Она жила в особенном мире, где исполнялись все ее желания и сбывались все заветные мечты. Здесь всегда светило солнце – даже когда шел дождь. В сутках было двадцать пять часов, а чай был розового цвета. В этом мире ей всегда было семнадцать, алфавит начинался с буквы «Я», и дважды два равнялось пяти. Ей снились цветные сны, и она летала на своем любимом облачке. Мир, в котором вслед за осенью всегда приходила весна, в мае было тридцать три дня, а на неделю приходилось семь пятниц.
Она жила в мире, в котором всегда была права, где ложь звалась фантазией, звезды падали вверх, а логика отсутствовала – за ненадобностью. Она была естественной и смотрела на внешний мир глазами семилетней девочки, которой всегда казалось, что впереди еще целая жизнь. И приблизившись к середине – замечательному сентябрю, она сумела сохранить в сердце детство, храня верность своему маю. Она вовсе не верила в смерть и поэтому не страшилась ее. Но при всей своей непосредственности она всегда была Девочкой Наоборот. Быть может, в этом и заключалась ее прелесть и непосредственность?
В мире девушки с миндальными глазами не было Бога, но были правила со множеством исключений, были принципы, которые можно было нарушать. Вместо деревьев Жизни и Познания там росло щедро плодоносящее древо Желаний. Время было величиной непостоянной, и посему, согласно настроению, его можно было использовать рационально и не очень. Она не мнила себя осью земли – нет, слишком хлопотно это. В душе она была просто полюсом. Южным. И ей легко было любить, а ненавидеть она не умела. Но как непросто было любить ее – девушку с глазами цвета миндаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344227
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Кохання крадене безжалісне,
Навісне, капосне.
Та я твою сорочку в крапочку
Рву й жбурляю на діл.
Ти обіцяв розкоші вічності,
Мав лице радісне.
Та клятви всі тобі до лампочки.
Що ж, такий мій уділ.
Залишися, залишися,
Вже й візник свою бричку розпріг.
Чи ж не люба тобі мить ця,
Що мов злодій тікаєш за ріг!
Ніч огортає світ загадками.
Спомином, згадками
Невдовзі тішитиме знов мене
Ранку чай і лимон.
Мов бідний родич почастуюсь я
Вбогими спадками,
А ти ж казав, що зір посиплеться
До моїх ніг мільйон.
Залишися, залишися,
Вже й візник свою бричку розпріг.
Чи ж не люба тобі мить ця,
Що мов злодій тікаєш за ріг!
Ковтає місто нерозбірливо
Зчорнені гурбиська.
Холодний вітер оголошення
Рве й жбурляє на діл.
Жінки покинуті, мов келихи
Випиті в гульбиськах.
Їх розбивають під овації.
Що ж, такий мій уділ.
Залишися, залишися,
Вже й візник свою бричку розпріг.
Чи ж не люба тобі мить ця,
Що мов злодій тікаєш за ріг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312263
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 16.06.2012
Якось здибалися в місті
Двоє давніх друзів –
Вдвох селом колись гасали‚
Босі й голопузі.
А тепер Микола служить‚
Льотчик – авіатор‚
А Петро в селі‚ удома –
Він механізатор.
– Слухай‚ – каже враз Микола, −
А хотів би‚ брате‚
Ти зі мною у кабіні
Трохи політати?
– Ще й пита! – Петро гукає‚ −
Та як взнають дома!..
У авто сідають‚ їдуть
До аеродрома.
Там Микола з командиром
Побалакав дружньо
І літак злетів у небо
Стрімко та потужно.
– Там держись‚ – кричить Микола‚ −
І дивися в точку‚
Щоб не знудило‚ бо зараз
Виконаю „бочку”!
А тоді „петлю” та інші
Бойові маневри‚
Так що ти тримайся добре‚
Випробовуй нерви!
Тут таке розпочалося‚
Що Петро аж мліє.
Де гора‚ де низ – нічого
Вже не розуміє!
От з крутого розвороту
„Міг” пірнає в хмару…
– Стережись! – Петро гукає. −
Де у тебе фари?
А Микола лиш регоче:
– Що то хмари – порох! –
І штурвала відпускає: −
Іду по приборах!..
Десь минуло з того часу
Рік‚ або півроку –
Земляка стрічає льотчик‚
Василя Набоку.
Те та се. – У нас нещастя‚–
Каже враз Набока.
– Що таке? – пита Микола.
– Із Петром морока!
Як не п’є‚ то тихий‚ милий
Він і щиросердний,
Та як тільки репне чарку –
Боже милосердний!
Лізе він тоді у трактор
(Зупинить несила!),
Запуска мотора, їде
І кричить щосили:
– Розбігайтеся! Ховайте
Он курчат і квочку –
Зараз я на цьому місці
Виконаю „бочку”!
Та тримайтеся подалі,
Нерозумні люди –
По завершенню маневра
Мо’ мене ще знудить!
Але то не найстрашніше‚
Бо як вип’є другу‚
То доводиться тікати
Аж за лісосмугу!
Він селом‚ тоді гасає
Наче буйвіл дикий!
Задавив курей десяток‚
Чотирьох індиків‚
Підсвинка‚ собаку‚ кішку‚
Ледь не збив Марічку;
Двічі трактор перекинув‚
Раз загнав у річку!
Поламав Данилу хвіртку‚
Зніс паркана Теклі...
– Розійдись‚ – кричить‚ – заходжу
Я на мертві петлі!
А коли вже вип’є третю
Він‚ то без драбини
Кидає кермо й вилазить
Зверху на кабіну!
Отоді вже начувайся
І тікай щодуху –
Трактор їде‚ як захоче‚
Ну а наш Петруха
Нагорі танцює‚ скаче‚
Дим аж на підборах‚
І кричить: – Ніч-чо не бачу!
Іду по приборах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340048
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 16.06.2012
До кіоску‚ де склотару
Можна здать за копійки‚
Пре якийсь нетяга торбу‚
Де на дні дзвенять пляшки.
На стільці приймальник: пика‚
Шия‚ а на ній ланцюг.
– Отуди складай‚ – киває.
– Носить всяких волоцюг...
Та дивись не переплутай!
Потихеньку – не горить.
Сіромаха ставить торбу.
Затинається й тремтить,
Певно з доброго похмілля:
– Пиво... пиво... це сюди;
„Руська” – це у другий ящик‚–
Не накликать би біди!
– Ві... ві... віскі. Боже милий! –
Сіромаха аж закляк.
– А скажіть мені: з-під віскі
Пляшку приймете‚ чи як?
Молодик жує жувачку
(Як йому набридло все!):
– Ні‚ нема під віскі тари.
Прошу вибачення‚ сер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344144
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
"любовь"
священный грааль
в герметике
без срока годности
а у нас
на двоих
просроченный
пакет одиночества
выпиваемый "на двоих"
от безысходности
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344101
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
В койку вползло абсолютное зло,
нагло целуя за ухом и шею.
— Может, прикинешься бабой с веслом?
— Нет, я с веслом-то не очень умею.
— Может, обычною сукою станешь?!
Слава, престиж, и, опять же, — карьера…
— Мне в прейскуранте последних пристанищ
всех симпатичнее мёртвая вера.
— Может, пожертвуешь правую почку
для пересадки в горшочек с левкоем?
— Я б согласилась на счастье в рассрочку,
только боюсь заболеть геморроем.
— Чем же поступишься ради такого
редкого гостя, открыв ему двери?
— В принципе, я совершенно готова
к самым трагическим в жизни потерям.
В койку вползло абсолютное зло,
нагло стащив на себя одеяло.
— Брось безобразить надеждой чело,
всё что могла, ты давно потеряла…
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344090
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Сонце йде на захід, час не зупинити,
Бо в кінці дороги жде крутий обрив,
Скільки ще людині залишилось жити?
Думаю ще стільки, скільки буде сил…
Кроки сповільняєм, обійдемо ями,
Хоч старіє тіло та душа нова,
Мудрість заставляє, всмоктана роками,
Берегти для щастя чарівні слова.
Що людині треба – зовсім небагато,
При житті любити сонце на землі,
Кожен день так жити, наче нині свято,
Щовесни стрічати в небі журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344066
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Жизнь моя под тебя прошита, ярко – красным, а, может, синим,
разграффичена облаками, заливает водой стихи мне.
Этот синий посажен в сердце, всем, что я у небес просила.
Прорастает в меня корнями (и дождём) цвет твоей стихии.
Мне её не измерить словом и не высказать нежным взглядом,
я пишу о дождях (всё время) и живу этой вечной влагой.
Я тону! Ничего другого не хочу... Не хочу! Не надо!
Всё твоё наполняет током, и рождаются из бумаги
с небывалым размахом крыльев корабли и большие птицы,
и цветы (орхидеи) – синим разукрашенным оригами.
Никогда я не перестану, не устану, поверь, молиться
обо всём, что уже случилось, и ещё только будет с нами.
Я мешаю цвета и краски – разбавляю индиго лунным,
и тобой наполняюсь... Лето – тоже синим в окне открытом
закружилось, моей мечтою, почему-то с оттенком blue, но
ты же знаешь, что ярко – красным я рисую цветы и нити
между нами... И цвет неважен! Жизнь моя под тебя прошита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344069
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
***
Горячий душ под открытым небом – старый Бомбей в сезон дождей. И уже нет нужды ложиться на пол, обмотавшись влажной простыней в зенит, когда под сенью баньяна – плюс сорок, и от жары умирают люди.
Господь Ганеша поджидает тебя в каждом переулке и в каждом дворе: в конце августа у Него День рождения – целых девять дней. В пестрых шатрах на вьясасане благоухающий гирляндами цвета шафрана милостивый Ганеша раздает благословения всем, кто у Него искренно попросит.
В сезон дождей небо Махабхараты становится ситом, сквозь которое великий Индра неустанно процеживает простоквашу. А когда идет слепой дождь – это благоприятный знак: полубоги цветами с небес осыпают место рождения новоявленного святого.
Сквозь дождя пелену я спешу в тихий храм Джамнагара, где приветливые Сита-Рама улыбаются мне всякий раз, когда я предлагаю Им цветы. Я сажусь на домотканый ковер, принимаю золотистые караталы из смуглых рук седовласого садху и погружаюсь в нектар, который четвертый десяток лет наполняет это святое место, где преданные Рамачандры ни на миг не прекращают воспевать имена Всерадующего Господа: Шри Рам, Джай Рам, Джай Джай Рам!
В сезон дождей обновляется Святая земля, чтобы с новой силой дарить всему миру седую мудрость Вед и свет своей необъятной Души.
***
Музыка: Deva Premal – Shree Ram Jai Ram
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343931
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Когда чувствую
Твоих поцелуев
Влажность
Понимаю
Что это
Бесконечно важно
И нет
Ничего важнее
Я был бы с тобой
Даже если бы
Был геем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344037
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
"Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать"
Наталя Баклай
Спочатку було Слово…
Що сказати?
Це знає достеменно тільки Бог.
Мені давно розтолкувала мати,
що слово те святе було – Любов.
Духовності і творчості основа –
безмежна віра, світло й доброта.
З прадавнини поет – художник слова,
людина вільна, щедра і проста.
Любов буває перша і остання.
А ще є справжня, мов Господь, одна.
Хто не любив, той не зазнав кохання
і чашу щастя не спивав до дна.
Слова мої і помисли – до неба:
як на землі набридла всім гризня!
Любові й вольності людині треба,
не бути щоб затурканим ягням.
Окрилений, гартований у слові –
чимало лютих зим переборов.
Бо вірші – то промінчики любові,
що гріють і женуть по жилах кров.
Хтось за коханням болісно жалкує, –
воно ж таки бувало саме ним.
А ніжне слово душі хай лікує
і небайдужих полонить інтим.
Не заздрість окриляє, а свідомість,
що здатний ти на чисті почуття.
Поет я, може, ще маловідомий,
але любив до самозабуття.
І без лукавства написав про себе,
ще більше – в почуттях які ми є.
Ми ж любимо, буває, всеньку землю,
а щастя серцем не розпізнаєм.
Цю невмирущу красоту й наругу
я малював, як відчував митець.
Розкрив я душу читачеві-другу
у сповіді закоханих сердець.
Примхлива доля: і не хочеш – мусиш
до неї примірятися чимраз.
Скажіть, ну як поетові без Музи?
А як же Музі без щасливих нас?
Зуміє той кохатися у слові,
хто вміє закохатися в житті.
Поети – то художники любові,
тому і не зникають в забутті.
В душі і в серці, в радості і в горі –
любові скрізь вкарбована печать.
Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343952
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
У Алены глаза зеленые,
У Алены губы соленые,
И запутался ветер в челке,
В ослепительно-русом шелке.
Волны след наш неловко смажут
Мы остались одни на пляже.
Что мне делать с тобой Алена,
Удивительной и влюбленной?
Я и слов-то таких не знаю,
Я гляжу на тебя и взлетаю
И кажусь себе очень старым,
И боюсь я, что мы не пара.
Отворачиваюсь и все же,
Замирая, шепчу: «А может…?»
Для Алены еще все просто.
Для Алены – вселенная остров.
Шепчет море признания звездам,
И, наверно, уже так поздно,
И, возможно, еще так рано,
Жжет луна как открытая рана.
Невозможное уравнение -
Рук несмелое прикосновение.
Если б мог я освободиться,
Смыть как море судьбы границы,
Все забыть и тонуть изумленно
В этом взгляде твоем зеленом.
Ночь пройдет как одно мгновенье,
И закончится приключенье.
Все подернется дымкой сонной,
И останется нерешенным.
Буду долго я просыпаться
От желания оправдаться.
Сигарета за сигаретой,
Но видно нигде ответа,
И дрожат надо мною тени
Нерешенного уравненья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343936
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Знаешь, чувствовать своё имя на твоих губах,
когда оно скатывается бусиной под рубашку,
всё равно, что стоять на самом краю... тебя
и смотреть, как под ногами, открытое нараспашку,
вырастает счастье. – Большим и ярким таким цветком,
проникает в вены, без всяких «если», где слишком тонко,
ароматом пряным, нектаром, мёдом и молоком,
чем-то очень терпким, щемящим и невесомо звонким.
И я слышу там, под ребром, под кожей, под глубиной,
где-то там внутри, от тебя полученные подарки –
чудеса вокруг, Рождество, что всегда во мне, со мной
и огромный мир, от тебя вдруг ставший солнечно – ярким.
Всё, что я впитала из стихов твоих и звонков,
я люблю до дрожи, и это лечит. И я девчонкой –
босиком по лужам… Знаешь, мне тепло так и глубоко,
что меня захлёстывает счастье, будто большой рекой!
Воронка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343877
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Писать я буду о земле,
про облака под синим небом,
про камни, ветер и огнь,
про всё, что было нашим телом.
Я напишу про боль и страх,
и как вскипает наша кровь,
когда в душе, как белый птах,
гнездится пылкая любовь.
Я напишу и о тебе.
даже о том, кто завтра будет,
и послезавтра он прочтёт
всё про тебя, и не забудет.
Я напишу о том, что знаю,
о том, что суждено узнать,
о том, как звёзды понимаю,
о том, как можно их понять.
Я напишу всё, что успею,
не напишу лишь про себя:
об этом, может быть, напишет
тот, кто придёт после тебя …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343799
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Однажды с восходом, в янтарных лучах
рассеется марево сна.
Взлетим словно ветер под купол небес
и в мире наступит весна!
Коснёмся рукой пи́ка снежных вершин,
растопим дыханием лёд.
И талой водой обновим свою плоть,
чтоб снова продолжить полёт!
Мы тучи нагоним и сделаем дождь
впервые за сотни веков.
Весенней порой оживут семена
в свободе от сонных оков!
И вырастут травы, и вырастет сад
с плодами добра и любви.
Вкуси те плоды, чтоб продолжить полёт,
свет солнечный благослови!
Хоть мы и не боги, но мы не прервём
свой лёгкий бескрылый полёт.
Научимся делать вино из воды
и делать из воздуха мёд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343798
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Нам нравились нехитрые моменты,
Когда чисты мы были и малы...
Берёзок стройных крепкие стволы,
Подружек первых шёлковые ленты...
Огни вокзалов в запахе смолы...
Нам радость приносили в равной доле
Пломбир и октябрятские значки,
Помятые трамваем пятачки,
Футбол до хрипа на раскисшем поле,
Ириски, самострелы, светлячки...
А тут на каждой тумбе три лэптопа,
Кредиток всяческих лежит гора,
И всё равно не греет ни хрена,
И настроенье - форменная попа,
Как тут не вспомнить - самая пора -
Грузина кровожадного доктрину...
Стара как мир. И я согласен с ней,
И с каждым годом вижу всё ясней:
В ней есть резон, но лишь наполовину -
Жить стало, правда, лучше. Но грустней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343779
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2012
Ластівки щебет,
Пташки дитинства могО чарівнОго, далекого,
Серденько крає.
МОя бабуся,
Де відлетіла лебідкою, білим лелекою,
Де ти? Немає.
Вдвох ми з тобою,
Разом стрічали приліт їх, маленьких, утомлених.
Ждали їх разом.
Тихо обнявшись,
Пісню сиділи і слухали. Небо надломлене.
Стерлося часом.
Квітко маленька.
Завжди лишалася, що б не було, ти привітною.
Мила, єдина.
Янгол мій славний.
Ластівко рідна, душа твоя світлою, ніжною
Піснею лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343705
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Мы не видим того, что у нас за спиной.
Мы гляди сквозь прицелы. Мы дышим войной.
Наши души впечатаны в холод асфальта.
Наша вера убита родною страной.
Мы в теченье времен, как в теченье реки,
Потеряли надежды, слова, маяки,
И за нами следит, чей – то взгляд из гранита,
Да и кто мы такие, чтоб идти вопреки?
Наше предназначение – бег в никуда,
И за каждым углом караулит беда.
Можно сколько угодно топиться в презренье,
Только, господи, как же мелькают года.
Где лекарство? Кто доктор? Молись, не молись,
Жизнь уходит как дым, смысл уходит как жизнь,
Остаются потомки, сдадим эстафету,
А потом в небеса? В бесконечности? Ввысь?
Неужели закон неизменен во всем?
Неужели мы так бессловесно уйдем?
Не оставим следа? Не ответим на вызов?
И свою лебединую не допоем?
Нет, шалите, я чую свободу нутром,
Я устал оставлять свою жизнь «на потом»,
Я сорвуся с цепи, я снесу эти стены…
Я предстану на равных пред божьим судом.
Пусть смертельным окажется этот побег,
Пусть меня перемелет жестокий мой век,
Но, Господь, поглядит и коснется перстами,
И с улыбкою скажет мне: «Се человек!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343681
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Я общался с зеленым ростком
Нежно пахнущим юной весною,
Преклонялся пред каждым цветком
Наслаждаясь беседой такою.
Я настолько общеньем проник,
Что забыл про былые морозы
И внутри меня "вырос" цветник
Незабудки, ромашки и розы.
Вы прислушайтесь к голосу трав
Пусть вас скептики не раздражают
Вы им скажете, как я был прав-
Что в общеньи сердца расцветают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343689
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Я вам счастья больше дал-
Пару грамм у слез забрал
Смеха, точно, как просили
И любви, чтоб вас любили.
Настроенья дал вагон,
Сто сюжетов снов вдогон,
Драк еще не завезли,
Может больше дать любви?
Вот здоровье, десять тонн,
Вот, друзей вам миллион,
Как просили - столько фраз
И дешевых взглядов-страз.
И последнее - идеи.
Дал таких, чтоб не старели
Весь ваш выполнен заказ.
Упакуем... В добрый час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343686
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
***
Веселі оранжеві карлики сонця
Колючками сміху відстрілюють тіні.
Метелик очей переверне світ сторца , -
Тремтить голубінь на тонкій павутині.
Гадаю на день по долонях листочків,
Настроюю ранок струною стежини.
Дивуюсь, як спека під сотні свисточків
Тихенько втікає у царство ожини.
Як вибухли трави, розп'яті дощами,
Як розсипом срібла вагітніє річка,
Як б'ється із вітром колосся мечами,
Як радо веселки вигойдує стрічка.
Підніме хмарину маленька комашка,
Крильми пригортатиме яблунька звично.
І небом закрутить маленька ромашка,
Та й птахою випорхне день блискавично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343661
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Заблудилась в тебе... Не по-летнему пахло прохладой,
и сиреневость утра врывалась иголкой под кожу.
Ты мне снился опять – я шептала тебе: «Мой хороший...»
и кормила птенцов. И горячего вкус шоколада
разбавляла на завтрак печеньем ореховым «Конти».
Знаю, надо б зелёного чая, по правилам сказки,
где с балкона я видела лето в дорожной развязке,
расплывались цвета в слое пыли. Но, радужный зонтик
добрый сказочник Оле Лукойе раскрыл над балконом,
чтоб птенцам снились тёплые лужи, шары и конфеты...
Ну, какие балконы на первом?! Я видела лето
чуть жасминовым, каплю – ирисовым или пионо-
вым, сидевшим на крыше, гулявшим по сонным аллеям,
по большим аметистам обычного раннего утра,
за которым, как правило, снова работа, посуда...
И улыбка твоя! Разве может быть что-то роднее?!
Заблудилась в тебе... Без тропинок и права на выход,
без клубков Ариадны, холстов, закрывающих двери,
променяв весь свой мир, без тебя занавешенный серым,
на волшебную явь, где есть ты! В этом радужном вихре,
иногда становившемся тихим и ласково – сонным,
заблудилась совсем... И я знаю, что это не снится!
Я люблю это лето, стихи твои – перья жар-птицы.
И «спасибо» шепчу я за то, что ты запер засовы,
чтоб всегда оставалась внутри! И за каждое слово,
вместо пульса во мне начинавшее радостно биться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343525
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Багато значить, коли є бажання,
Важко сказати, збудеться чи ні…
Хвилини, що проведені в чеканні,
Несуть нам щастя, але є й сумні.
Коли любов приходить - окриляє,
Немає сну – безсоння настає,
І птаха Фенікс ніби з казки - сяє,
А серце стає ніби не своє.
Найважче, як чекаєш сумну звістку,
Тут теж не спиш, тоді вже не до сну,
Буває так - життя стає без змісту,
Тоді шукаєш у собі вину…
Так і живеш надією в майбутнє,
Бажаєш щастя і тепла душі,
Щоб було горе на шляху відсутнє,
Сіяли в росах буйні спориші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343473
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Богиня русская твердила: «Изумительно!»
Ласкал билет контрольный маркер проявительный,
Таксисты в полночь, те - совсем на позитиве:
Дожали шведов, и тарифы пенят пивом.
Мне викинг в жёлтом, из Столькгольма, сбавил спесь:
Я, было, шведу нёс: «А вам не страшно здесь?
А он: «У вас же - дружелюбная страна?
И я пристыженный, взял пива и вина...
Я обожаю Украину, украинок!
Народ и власть, и гости, вместе шли, в обнимку.
Исчезли перед стадионом смуты всякие:
Там шведы дружно изучали слово «Дякую»!
12.06.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343453
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Знайшла роботу секретарки Таня.
Вже вчора на співбесіді була,
Там ставив шеф якісь дурні питання,
Не знає чи пройшла чи не пройшла.
Поради цінні дали друзі Тані:
-Всміхайсь й мовчи, бо ляпнеш щось не те,
Не розум треба там , а інші данні,
Спідничку-міні, блузку з декольте .
Питав мене, що я робити вмію,
Друкую як, чи знаю Word, Excel.
А я кивала, хоч не розумію,
Що за дурниці меле цей козел.
Все було гладко, та мене прорвало.
Він реготать почав, аж в крісло сів.
Мовчати треба було, я ж озвалась,
Що «ворд», «ексель» - це розміри трусів.
До чого тут труси, не уявляю.
Міг пояснити шеф. Я ж не осел…
Не перший рік труси купляю,
Є ж «емка», «еска», «елька» та «ікс ель».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343412
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2012
***
определенно невозможно
спокойно смотреть
на всех этих пчелок снующих
в поисках изобильного нектара
на ярких цветах всех полутонов
радуги
на парочки голубей
неустанно целующихся под окнами этих домов
на шустрых стрижей
которые
гоняют друг за дружкой с диким писком
от рассвета и до заката в поисках
своей половинки
на все эти летние платья
и смуглые ноги
на легкие руки полные нежности лета
на эти прически
из парикмахерской ветра
на эти улыбки чеширских кошек
секрет которых заключен
в магической формуле Love Potion №1
они бросают вызов
моим дальнозорким глазам
и сердцу любого мужчины в этом городе который
изнемогает от жажды и просит
у неба дождя...
а спасение здесь
оно рядом с тобой
окрыленно парит в дымке зноя
раздает свои улыбки тебе, цветам и солнцу
и мало заботится о дожде
потому что оно само и есть дождь
и это спасение помнит о том, о чем забываешь ты:
оно помнит о тебе, потому что ты для него –
и садовник, и пчелка, и дождь...
надо срочно ехать на море!
я знаю, там легче вынести зной
и сладкую муку созерцания этих улыбок...
уехать туда – и работать, работать, работать
не покладая сильных рук
а потом
сочинить веночек сонетов
или тройку хороших верлибров
уж скорее бы осень, что ли, –
время длинных плащей и юбок
темно-серых зонтов и печальных вуалей...
впрочем, есть еще вариант: успокоить свой ум
смирившись
с невозможностью быть вселенским амуром
(да и нужно ли мне это?)
и просто сказать
старому другу по имени Сом:
«мы чужие на этом празднике жизни!»
удалиться восвояси
в наш маленький домик на берегу Молочной Реки
и предаться звездной болезни*
размышляя о непреходящем и вечном
* звездная болезнь – это
когда смотришь в ночное
небо июля
и просто не в силах
отвести взгляд до тех пор
пока не уснет с миром
самая последняя звезда
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343283
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Між нами таки війна,
пощади ніхто не жде.
Кохана тепер - "Вона" -
З стрільби починає день.
Мир навіть не сниться нам -
Запеклі ми вороги.
І як пояснить синам,
Що так оддаєм борги
За нашу любов сліпу,
За те, що такі вже є...
Надію із мрій зліплю,
Та побут її зжує!
Запекло фронти гудуть:
Усе, як було, без змін.
І знову на мій редут
Упало чимало мін.
Напевно, здаватись час,
Бо рідне гублю, гублю...
До того ж давно скуча
Дружина, яку люблю.
10.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343306
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
* * *
Щоб зі здоров’ям все було в порядку,
Потрібно всім частіш робить зарядку.
Тому у нас в сім’ї вже з понеділка
Щоранку на зарядці дві мобілки.
* * *
Неправда, що блондинки сексуальніш. Це не так!
Скажу лиш по секрету, - це дурниці.
Моя он скільки раз вже фарбувалась так і так, -
Повір, нема ніякої різниці…
* * *
Ким будеш ти, ким хочеш потім стати?
В шофери йти, в артисти, в космонавти?
Як тільки дітки стануть підростати, -
Всі хочуть в олігархи й депутати.
* * *
Собі костюмчик жінка хоче недешевий,
Щоб вигляд в неї був, як в королеви.
Та чоловік надумав зекономити суттєво:
- Найкраще виглядаєш ти в костюмі Єви.
* * *
Один дивак, що мешкав у провулку,
Назвав свого кота чомусь Кастрюлька.
Чому ж його отак незвично звати ?
Бо мурка довелося каструвати.
* * *
Козак лицем не вдарить у болото –
Такий девіз в житті у шефа є.
Ні разу п’яним не лежав під плотом,
Частіш лицем в салаті олів’є.
* * *
Наскільки дорогим і незабутнім
Для нього став той поцілунок біля парку,
Коли його старий «жигуль» у грудні
« Поцілував» у зад новеньку іномарку.
* * *
Все про футбол, гравців, футбольні гранди
Тепер цікавить жінку, як не дивно.
Вона вже навіть знає три команди:
«Шахтар», «Динамо» і «Бігом за пивом!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343220
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Вот бы у меня был брат-близнец,
Чтоб и свитер тот же был и брюки...
Мы бы зажигали наконец,
Вряд ли кто раскрыл бы наши трюки.
Сдал бы он, к примеру, на права,
Я бы оплатил бы половину:
Документ – один, а ездят – два!
Как узнаешь, кто ведёт машину?
Срезал бы деваху он опять,
Что его и холит и лелеет...
Я б её мог тоже "навещать",
Если он, допустим, заболеет.
Получил он доктора диплом,
Стал бы гинекологом почётным-
Пациенток щупаем вдвоём,
Я-по чётным, братец-по нечётным
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
В горле от волнения комок,
Только зря фантазию тревожу:
Я ведь всё равно наврядли б смог
Постоянно видеть эту рожу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343138
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Я последние деньги отдал за маршрутку,
грустный дождь скрыл дорогу прозрачной стеной.
Кто-то небо обидел – видать не на шутку,
коль оно наградило погодой такой.
Я последние туфли промочил в мутных лужах
этой тёмной дороги, что терялась в ночи.
Одинокий фонарь никому здесь не нужен,
как забытый во мраке огарок свечи.
Свой единственный плащ я б отдал за возможность
лицезреть в тёмном небе звёзд ярких лучи.
Вряд ли кто-то бы понял мою несерьёзность,
если б даже и встретился в этой ночи.
Я б последним вином поделился с друзьями,
я последние чувства отдал бы одной.
Только ночь, только сырость и мрак между нами,
только дождь скрыл дорогу прозрачной стеной.
Свой последний стук сердца, огонь души жаркий
я б отдал без остатка - не жаль, так и быть.
Но случайный прохожий, промокший и жалкий,
сиплым голосом спросит огня – прикурить...
На застывших деревьях с листьев капли, как слёзы
тех, кто плачет о ком-то в эту тёмную ночь.
Я последним усилием гоню эти грёзы,
дождь колеблется в лужах, а я иду прочь.
Дождь идёт, течёт время, не давая отсрочку,
я ступаю по лужам, прикрывшись зонтом.
Но последнее слово и последнюю строчку
я не буду писать, сохранив на потом ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343163
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Кто меня выбрал? В какие ворота
Душу направят после отбоя?
Кто подарил мне все эти заботы
В мире смешенья борьбы и покоя?
Кто меня вызвал? Кто меня выбрал?
Кто меня тронул жезлом калёным?
Злой, как собака… Тихий, как рыба…
Стану бесстрастным или влюблённым…
Жизнь возродится даже в забвеньи, –
Небо уронит новое семя!
Жизнь бесконечна только на время.
Смерть неизбежна лишь на мгновенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342892
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
***
Я посмотрел в ночное небо и увидел в нем отражение своих мыслей. И я подумал: да, выше своей головы не прыгнешь.
А одна звезда улыбнулась и сказала:
– Дотянись до меня, это нетрудно!
Я встал на цыпочки и дотянулся. Она была очень доброй, но я обжегся. Я дул на пальцы и думал: как же они их чистили каждый день?
Пробегавший мимо ежик сказал:
– Не играй с огнем!
Он побежал дальше, а я пошел за ним. Когда мы подошли к его норке, я заглянул в нее и увидел вчерашний день: он мирно спал, посапывая, положив голову на свои ладошки. Я не стал его будить и лишь тихо спросил ежика:
– А что он здесь делает?
– Устал он от вас. Отсыпается. С утра ведь снова – на работу.
И тут я вспомнил: мне ведь утром тоже – на работу.
– Нет, – сказал ежик. – Тебя же вчера сократили, забыл, что ли?
– Да, сократили, – согласился я, вздохнул и подумал: какое это странное слово.
– А что, урезали, по-твоему, лучше? Пойдем-ка спать: сон бессонницы мудренее.
Я уснул на мягком душистом сене. Мне снилась звезда, которая разрешила к ней прикоснуться. Она смазывала мои пальцы каким-то бесцветным бальзамом золотистого цвета, и в ее глазах была грусть.
Я решил ее рассмешить и рассказал ей про мое сокращение. Она грустно улыбнулась в ответ, но глаза стали еще печальней. И вдруг из них покатились капельки жидкого огня. И я понял, что она плачет.
Мне стало очень жаль звезду и свободной рукой я захотел погладить ее в утешение. Как ни странно, я не обжегся. Во всяком случае, боли не было. И звезда перестала плакать.
– Когда нас сокращают или отправляют на пенсию, – сказала она, всхлипывая, – мы просто гаснем...
Когда я проснулся, рука не болела, ежик копошился с самоваром, а рядом со мной, бодрый и свежий, сидел вчерашний день.
– Доброе утро, – сказал он мне, улыбаясь.
– Доброе, – ответил я и посмотрел на часы. Но часы не шли: они остановились еще вчера, когда меня сократили на работе.
Я лишь сказал им:
– Но вас-то никто не сокращал.
А они ответили:
– Твое горе – наше горе.
– Не стоит так... – ответил я, и они пошли.
Радушный ежик напоил нас чаем с вареньем из ежевики и мы тоже пошли. Вчерашний день спросил меня:
– Тебе в какую сторону?
И я ответил, что мне все равно, куда идти, потому что я со вчерашнего дня свободен.
– Свобода, – промолвил попутчик, – это когда знаешь, куда идти.
– А ты-то знаешь? – спросил я его.
– Я-то знаю...
Кукушка на дереве прокуковала восьмой час, и я понял, что все еще несвободен. Потому что я не знал, куда идти и где искать мою звезду, которая так горько плакала, смазывая мои обожженные пальцы своей любовью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342693
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Не важно, где ты находишься –
важнее куда ты идёшь.
Не важно сейчас, в чём ты роешься –
важнее, что ты там найдёшь.
Не важно, как люд отзывается
на счёт твоей странной души.
Важнее, как ты откликаешься
в ответ их упрёкам и лжи.
Не важно, что все упиваются
коварной отравой вина.
Смеются над жизнью и хвалятся,
себя осушая до дна.
Не слушай хмельных откровений,
печаль не утопишь в вине.
НЕ СТОИТ СМЕЯТСЯ НАД ЖИЗНЬЮ –
ОНА ПОСМЕЁТСЯ ВТРОЙНЕ ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342777
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Городской мотив в небо уплывал,
Вслед трамвайный звон, колокольчиком.
Счастье и любовь ветер обещал
И сдувал тоску с подоконников.
И как будто мир вмиг сошел с ума,
Явь и сон все вместе смешалось.
Ты в мою печаль, как в трамвай вошла,
Улыбнулась мне и осталась.
Знаешь, я тебя сразу же узнал,
Растерялся вдруг как мальчишка.
Я так много лет о тебе мечтал
И не верил, что ты случишься.
Шелестел ноктюрн водосточных труб,
Расплескалась ночь над карнизами.
Как меня манит мягкость теплых губ
И твоя неловкость капризная.
Головокружение и простор –
Словно с горки вниз и глаза закрыть,
Разреши смотреть на тебя в упор,
Разреши мне тебя любить…
Ах, беда моя, кареглазая,
Вечер, как свеча догорает,
Позабыл слова все и фразы я…
Потому что так не бывает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342751
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Между строчками спрятаны мысли,
Многоточие гложет меня,
В невесомости чувства зависли,
Не хватает для ясности дня.
Восклицанием скрыты пустоты,
В ярких красках - души широта,
Рвут слова, на куски, идиоты,
А на строчки легла красота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342664
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2012
Календарь – это ты! Многозвучие летнего дня
и неровные вдохи рассыпанной звёздами ночи,
и прозрачность рассветов, и пытка желаньем обнять,
и слепые дожди – внутривенно, внутри и подстрочно.
Каждый день – это ты! За ванильно – клубничным вчера
наступаешь опять… Мне ли с этой статичностью спорить?!
Я на ощупь дышу, забываю себя до утра –
растворяйся во мне мятным привкусом чуда и моря!
И волнами горячего шёлка ты мне объясни,
как делением жизни умножить бескрайнюю нежность.
Сокровенные тайны и самые светлые сны
пропитались тобой, как прибоем морским побережье.
Календарь – это ты! И на каждой из тонких страниц
различаю следы, вместо чисел и слов – только имя!
Мне так много тебя и так мало под тенью ресниц,
что сжимаю следы я дрожащей рукой… Повтори мне
все истории моря с тех пор, как растут облака.
Я коснусь твоих слов, словно самых бесценных жемчужин,
и верну их тебе. – Ты поймёшь, по глазам, по рукам,
как ты нужен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342495
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Любить всем сердцем
Бороться и не сдаваться
Любовь
Это когда
Не хочется расставаться
~
Это когда
Не существует расстояний
Даже когда я в Нью-йорке
А ты - на окраинах Багдада
Любовь
Это когда
Обоим
Надо
}
Когда время
Всего лишь звук
Когда деньги
Дешевле нас
Есть лишь одно
Тепло твоих рук
Здесь и сейчас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342487
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Прекрасно, если ты и он
Горите, как вначале.
Два сердца бьются в унисон,
Не ведая печали.
И если скажут вам, что брак
Изжил себя. Всё враки!
А тот, кто скажет, сам дурак
И не был счастлив в браке!
Прекрасно, плюнув на дела
Присесть у ноутбука.
Не помню, чтоб хоть раз брала
Меня при этом скука.
И, над рифмованным клише
Чела не напрягая,
Прекрасно знать, что ты вообще
Не Байрон, а другая!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342443
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
***
плыть по течению зноя
ни о чем не думая
плыть
наблюдая за тем
как из жидкого воздуха
один за другим возникает мираж
и медленно тает
в сухом безветрии
тонет в море
которое
вот-вот задохнется от жажды
потому что
слишком много в нем соли
миражи зависают в воздухе
зыбкие и
ненадежные
успеть бы поймать
мгновение
и остановить на холсте
юную девушку в голубом шифоне
с волосами-шелком
глазами цвета июля
со взглядом испуганной птицы
убегает
спешит по волнам
подожди!
задержись хоть на миг!
я тебя не обижу!
глупая…
беру кисть и рисую
пока
не растаяла в зное
горячий холст –
подобие амальгамы:
на нем
появляется новый закат
он такой же
как и вчера
только жарче:
я добавил в него
оранжа
когда солнце растворится
в соленой воде
я точно знаю что
будет меня беспокоить:
завтра в полдень
мне станет трудно
рисовать очередной мираж
стоя босыми ногами
на берегу моря слез
в этом жидком стекле, остывающем
за ночь
***
Музыка: 2Illusions (Роман Бураков)
«Морской бриз» из альбома “The Birth” (2011)
В композиции использована цитата
из кинофильма «Достучаться до небес» (1997)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341495
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 07.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2012
Півдня чомусь сусідський Ромко ходить сам не свій.
Як пес приблудний, злий. Йому чогось немилий світ.
Сусіда Гнат якраз на пиво кличе. Та дарма.
Та де . Немає сили і енергії нема.
- Ну що те пиво ? Що, скажіть, у ньому добре є ?
Вчорашній день. Бо молодь майже вже таке не п’є.
Тепер новинка є. Не варто пити все підряд.
Потужна річ. Дає на день бадьорості заряд!
Як вип’ю «енергетик», - хочте вірте, хочте ні,
То можу, дядьку, танцювати хоч і день і ніч.
До ранку бігати, скакати, скільки буде сил.
Така енергія дурна, що хоч півдня коси.
Хоча не сплю ночами часто, але не біда.
Воно дає екстріму й сили, аж зриває дах!
То дядько Гнат послухав Колю й реготать почав:
- У мене теж таке бувало, але я мовчав.
Не знаю, що я з’їв чи випив, чи змішав не так.
Така енергія з’являлась, що літав, як птах.
То цілий день, як дурень бігав. Потім знов і знов.
Хоча чомусь не дах зривало, а зривало ДНО…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342392
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Математичні об’єкти усюди:
Хмари, кисень, очі Іуди.
Життя і те має форму –
Постійно обчислює норму.
Тут вектор ти, а там відрізок
(бува спадний від винних різок),
Які набиті алкоголем:
Смачним, дешевим, розчинним з горем…
Та все ж нікому не потрібний,-
Ти сам один собі подібний.
Бува знайдеш еквівалентність,
І.. Бац! Це не твоя валентність!
Це просто так. Життєва хиба.
Яка хвостом виля, як та риба,
А потім шок, бо це екстремум.
Та цей умовний. От цей супремум!
Бува збігаєшся до точки
(що аж викрутює всі почки),
А ця границя нескінченна.
І тоді твоя змінна нікчемна.
Та ще й Лобачевський придумав.
(Про важке життя напевне думав).
І все ж живемо як фрактали.
Циклічно час свій намотали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342387
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Чужа надія всядеться комфортно,
Нехай забуде, що вона в гостях,
Зусиль для неї – перемелю жорна,
І затріпоче вільно звершень стяг.
Ярослав Дорожний
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Надія в кожного – дитина,
Яку лелієш. І трясешся,
Щоб кожна з мрією хвилина
Твоє зігріла змерзле серце.
Надія – то таке поняття,
Примарне, мовчазне, незриме.
Надією знімать закляття
З душі тяжке, непримириме.
Свою надію ти ласкаво,
Як рідну - рідну, до кімнати
Запрошуй. Квіти. Тортик, кава.
Й давайте зорі рахувати.
Ти зазирни у світлі очі
Своїй надії на світанку.
Вона лишиться. Ти ж бо хочеш,
Щоб зорі бавились в серпанку?
Їй так сподобаються «гості»,
Що вже й забуде, що не вдома.
Відкриється для серця простір,
Зійде з душі набридла втома.
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Чужа надія – це ж бо щастя?,
Нехай іде до сво”ї хати.
Гукай свою, віконце – навстіж
І рай в душі тобі стрічати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342425
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Шовковиць – рясно біля дому.
Я, незважаючи на втому,
Накручую за колом коло,
Їх повно тут росте довкола.
А ягід стільки – в листі тісно,-
Земля засипана намистом.
Тут голуб – поруч, ледь не трісне,
Наївся ягід. Зирка, звісно,
Дивується – от дивна тітка.
Та ж на землі їх гарно видко.
Клювала б на землі й наїлась.
А то на гілку нагло всілась!
Та от прийшла іще й голубка.
Він розпушив пір”їни хутко!
Чарівна дівчина, і очі
Спускати з неї вже не хоче.
Любов – то штука невгамовна
(Тим більше, що вже пузо повне).
Кохання над землею лине,
Хоч не моє, та голубине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342423
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
ПРО ЩАСТЯ
Етимологія самого слова щастя, перш за все, нагадує про час, який, як відомо, найбільш змінна у світі абстракція. Щастя – в коротких спалахах людських емоцій, почуттів, а спалах триває миттєвості. Щастя таке ж видозмінне як і полум’я. Час, полум’я, спалах, як і щастя – не можна зупинити. Відомий вислів Фауста “Зупинись мить, ти прекрасна!” – можна ототожнити зі щастям. Щастя – це одне з найбільш суб’єктивних людських понять. Навіть остання буква цього слова говорить про суб’єктивність даного поняття. Основною передумовою щастя – є розуміння. Розуміння власного внутрішнього світу. “У мене мій власний світ. І мені важливіше жити в гармонії із самим собою, аніж намагатися догодити окремим людям. Я хочу зрозуміти самого себе, і тоді я зможу зрозуміти й інших людей”, - слова Філіпа Куртуа – автора текстів і вокаліста французької метал групи “Мізантропія”. А також, безумовно, розуміння тебе, хоча б однієї зі сторін многогранника людської особистості зі сторони. Іншими словами – наявність спорідненої свідомості, душі, принаймні, хоча б певної її частини. Наступним аспектом є наявність внутрішньої свободи мислення. “Більшість людей щасливі настільки, наскільки вони наважуються бути такими” – слова американського філософа Ейба Лінкольна.
Щастя в різноманітних почуттях, інколи навіть суперечливих. Щастя в моментах проникнення у глибині духовного заспокоєння зосередженої молитви як спілкування з Вищими Силами; щастя в первинних відчуттях нестримної шаленості, коли верхи на коні, без сідла і вуздечки, відчуваєш сильний подих вітру і Свободи. Щастя – в моменті, коли твоя куля вцілила у здобич на полюванні, і твій влучний постріл являється одним з аспектів самоствердження; в той же час, щастя – від усвідомлення того, що твоя куля пролетіла повз тіло втікаючого звіра, від усвідомлення того, що ти мимоволі даруєш шанс врятуватися, вижити цього дня, і добре розумієш, що м’ясо і шкіра цієї тварини, аж ніяк не становлять конечну необхідність для тебе. Щастя в бурхливому водопаді чуттєво-духовних емоцій пережитого оргазму, близької людини і твого власного. Щастя у миті, коли ти дізнаєшся про приємну несподіванку, що немов би переносить тебе з одноманітної пустелі у прекрасний оазис. Щастя, коли ти бачиш яскравий спалах радості та щирої вдячності в очах іншої людини, усвідомлюючи, що причиною цього є ти. Адже, як сказав Платон: “Приносячи щастя іншим, ми знаходимо своє власне”. Сенс щастя – в наполегливому шляху до нього.
Травень 2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276169
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 06.06.2012
Зайчонок мой, ну что ещё сказать мне
кроме того, что я тебя люблю ?
Пусть гололёд, пурга, мороз, ненастье, -
я тихо счастлив за судьбу свою.
Так грустно утром мне с тобой прощаться,
днём так светло мне вспомнить о тебе,
и в радость вечерами вихрем мчаться
в наш тёплый дом, когда вокруг метель.
Как хорошо, что ты нашлась, родная,
и я о бОльшем Бога не молю,
хочу лишь, чтобы ты полней узнала,
как трепетно и нежно я люблю.
В тебе - моя мечта, и ты реальна !
Такое счастье разве может быть ?
Спасибо, милая, за этот дар хрустальный...
Я и не знал, что так могу любить.
Как знать, зачем меня создал Всевышний,
и для чего явилась ты на свет,
но, затаив дыханье, сердцем слышу,
как тихо шепчешь ты "люблю" в ответ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342274
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Туманна ніч мережить, як оргАнза,
На підвіконні дивовижна ваза,
Будинки і дерева, силуети -
чудова замальовка для поета...
Приємна прохолода мене тішить,
Посеред ночі знов пишу я вірші,
Слова самі складаються в рядочки,
І розквітає сонячний віночок…
Куйовдить вітер жартома волосся,
Дрімають в небі хмари безголосі,
Земля сумує, змучена дощами,
І я молюсь тривожними ночами...
Хай сонце світить, зігріває душі,
Щоб люди були чуйні й небайдужі,
Молитва душу спраглу окропляла,
І доброта у серце завітала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342149
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Из всего бесконечного
множества
ее виртуальных созвездий
(а точнее, тринадцати главных)
он был самым понятным и ясным,
поскольку
светил, когда было нужно,
угасал, когда было нельзя.
Он был самым прозрачным,
словно магический шар,
с точностью зная буквально всё
о плотности ее туманностей,
о скорости вращения души,
о фазах ее капризной луны,
и чувствовал на расстоянии
сердца,
чего она хочет сейчас.
А еще он был ужасно лаконичным
(и это ей казалось безразличием)
в многословье своих языков, –
чтоб не спугнуть изреченным
всё то,
что было понятно без слов,
не помешать ее хрупким лучам,
стучащимся в окна снов.
Потому что на самом деле
она и была солнцем,
которое боялось одного –
перестать дарить свет и тепло
окружавшим ее планетам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339164
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 06.06.2012
Сьогодні спала вкупі з небом -
Зробила спальню на балконі.
Серпанок гарцював у кебі*,
І розмовляли зорі сонні…
Заснути довго не вдавалось –
Занадто свіжо й прохолодно,
Та врешті спроба увінчалась –
Полинула у снів безодню…
У кебі, з місяцем на пару,
На зоряній безмежній ниві,
Ми випасали хмар отару -
І знову я була щаслива!
А потім віддалась в обійми –
Нічного неба-океану,
Шалено, палко, добровільно
Пила п’янку любов духмяну…
Між хмарами, немов би фея,
До сонце-ранку заблукала,
Зустріла там свого Орфея
Й до себе міцно притискала…
І замість діви, Еврідіки,
Пила кохання ніби ліки…
* Кеб - істор. в Англії:
однокінний екіпаж,
різновид кабріолета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341943
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Сочинителю чужды табу:
он как добрый ведун-чародей
выпускает на волю табун
бескорыстно рожденных идей.
И живет завсегда наобум,
без опаски, что будет смешон,
направляя свою же судьбу
по накатанной – в пропасть времен.
Но беспечность всегда неправа
и летят наговоры вослед:
изливает людская молва
душеядно-губительный бред.
Заклейменный с макушки до пят,
обвиненный в подложной красе,
сочинитель бывает распят
за умение жить не как все.
- - -
(X.2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341823
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Признаюсь я, что это
Любимый мой сюжет:
С заката до рассвета
Сюжета лучше нет,
И от рассвета тоже
На протяженье дня
Сюжета нет дороже,
Представьте, для меня.
Мужчины, словно мята
Бодрят, живят, свежат.
Мужчины – это свято,
Куда святей деньжат!
Ничуть не исключенье
Среди девиц и дам,
Я чувствую влеченье,
Когда мужик не хам,
Не псих и не зануда,
И не прелюбодей,
В котором, кроме блуда,
Ни мыслей, ни идей.
И чтоб им дом, работа
Ценились и семья,
И чтоб он ведал что-то,
Чего не знаю я.
Чтоб и брюнет, и в теле,
Изыскан, но не сноб,
И опытен в постели,
И чистоплотен чтоб.
И руки чтоб оттуда,
И ЧЮ, и кругозор,
И чтоб не чудо-юдо,
А радовал бы взор,
И чтоб не без амбиций,
Не жмот, не ловелас...
Короче, чтоб влюбиться
В него смогла не раз!
Сама насчёт еды я
Не скромничаю, но
Мне нравятся худые
Приятели давно.
Я к ним пылаю страстью,
Почти впадая в транс,
Наверно по контрасту,
Чтоб соблюсти баланс.
Увлечены спортзалом
И бегом по утрам.
Довольствуются малым -
Огурчик и сто грамм.
Не любят шоколада
И сладостей других,
А я тому и рада -
Съедаю за двоих!
Мужик – не только тело,
Важны ещё мозги,
И, на мой взгляд, не дело,
Когда мозги туги.
Когда ж он ас в беседе,
То дрожь в коленках аж!
А вам по вкусу, леди,
Какой мужской типаж?
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340789
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 04.06.2012
Сравните нас с весенней розой,
С голубокрылым мотыльком.
А мужики – такая проза…
А мужики – под каблуком!
Танкетки, «гвоздики» и шпильки
Меняет мода день за днем,
Но принцип остается в силе,
Что мужики – под каблуком!
Матриархат печально сгинул,
Растаял в глубине веков…
Мы были босы – вот причина –
И не носили каблуков.
Завоевали мир победно
Порой рассудку вопреки:
В балете, в сексе и на кедах –
Везде блистают каблуки!
На них мы выглядим красивей,
Но не солжет моя строка:
Мы все согласны быть босыми -
На ваших ласковых руках.
Григорий Бондаренко:
Как романтично - каблуки на кедах -
И на пуантах тоже - зрелище Богов,
Носите каблуки, в них Ваше кредо
Куда же дама счас без каблуков?
А мы под ними располОжимся уютно,
Мы здесь - лишь оттого, что тут тепло,
А вы нам намекайте поминутно,
Что мы без вас не стоим ничего.
Матриархат, патриархат - какая мелочь
В сравненьи с тем, что дети, дом и честь,
Любовь и верность, и мужское дело
Бывают лишь тогда, когда вы есть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61871
дата надходження 05.03.2008
дата закладки 04.06.2012
Вижу свет уходящего дня,
воскрешённый остатком свечи.
Посмотри на огонь, на меня
и на звёзды смотри, и молчи.
Что есть слово твоё, если нет
ничего в безмятежной душе?
Значит, Слово ещё не у нас,
наши судьбы – сплошное клише.
Что твой взгляд, если нет в нём огня?
Это тёмное небо без звёзд,
серый лик безрассветного дня,
птичьи пары, не свившие гнёзд.
Твоё сердце не бьётся, пока
не разбужено силой любви.
Твоё время – сознаний река,
можешь плыть, хочешь – рыбу лови ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341567
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Любимая, я могу подарить тебе тысячу слов с привкусом нежности,
Могу купить для тебя у метро букет голубых подснежников.
Могу целовать тебя на прощание и целовать при встрече,
Могу зажигать для тебя фонари, звезды, закаты, свечи.
Могу беспокоиться, ждать, смешить, звучать с тобой в унисон,
И проснувшись раньше, любоваться тобой, храня твой утренний сон.
Я могу сочинять для тебя стихи, творить и рушить миры,
Могу превратить твою жизнь в поэму, могу в подобье игры.
Быть рядом всегда, быть вместе во всем, даже когда против нас
Эпоха, вселенная, Боги, судьба и ненависть чьих-то глаз.
Я все смогу для тебя одной - в разлуке, в любви, в пути…
Если однажды пошлет мне Господь счастье тебя найти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201460
дата надходження 17.07.2010
дата закладки 03.06.2012
В один из дней, без смысла, без причины
Я был рожден, чтоб стать самим собой.
Я страх открыл чутьем своим звериным
И счастье человеческой душой.
Мой космос бесконечно суетливый,
Укрыт загадкой, словно кисеей,
От сотворения мой ум пытливый
Мне стал и адвокатом и судьей.
Когда сгорит во мне вся слава мира,
И мысли и дела потерпят крах,
Мой странный путь – подобие пунктира,
Соединит величие и прах.
1990 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198929
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 03.06.2012
Девочка верила в сказку.
Девочка мечтала о чуде.
Девочка в окно смотрела –
За окном проходили люди.
За окном менялась погода,
И никто не стучал в ее двери.
За окном года пролетали,
А она продолжала верить.
Ей твердили, как это глупо,
Как смешна она и нелепа -
Не осталось на свете сказок,
Людям хочется зрелищ и хлеба.
Осыпалась листвою осень,
За дождями срывались метели,
И мечта оставалась мечтою,
А она продолжала верить.
Но, однажды (странное дело)
Посреди обычной недели,
Девочка исчезла и даже
За собой не заперла двери.
А люди спешат, как и прежде,
Как и прежде года пролетают,
И только мальчик, верящий в сказку,
У окна о чуде мечтает.
Ты можешь махнуть рукою,
Ты можешь над ними смеяться,
Но пока на земле хоть кто-нибудь верит,
Чудеса продолжают случаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196155
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 03.06.2012
Я и Фрейда читал и Павлова,
Архетипы зубрил Юнговы,
Но пока в отношениях с бабами
Остаюсь несмышленым юнгою -
Я Верлена ей, как на экзамене,
А она зевает усталая.
Я ее хореем, гекзаметром,
А она меня сериалами…
Приобщал к высокой поэзии –
Бродского ей наизусть цитировал,
А она мне – слова рулезные,
В новой песне Собчак и Тимоти.
Книги я ей дарил глубокие,
Думал точно из рук не выпустит –
Кортасара дарил и Борхеса,
А она мне «Дом-2». Все выпуски
Я ей Маркеса - про одиночество,
А она про Донцову с Шелдоном.
Я ей про вдохновенье с творчеством,
А она только смотрит предано,
Тащит в спальню и улыбается,
Мол, к чему эти речи несмелые?
...Разговора не получается.
Видно, что-то не так я делаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102081
дата надходження 10.11.2008
дата закладки 03.06.2012
(Валі Савелюк)
Зісковзнула, гнучка, мов пантера,
Жовтоока спокусниця-ніч,
Прошмигнула по стишених скверах
Ліхтарям кругловидим навстріч.
Милувалася цвітом жасмину
І стрибала за пухом тополь,
Вигинаючи сяючу спину
Між вербових густих парасоль.
Пила з озера зоряні зливи,
Що тремтіли в люстерку води...
Тільки місяць блідий, мовчазливий,
Вслід за нею очима водив.
І не зчувся, як випустив дзбанок,
Розіллявши парне молоко-
І потік білощокий світанок
По небесних рівнинах струмком.
В небо канули зорі-кристали,
Наче в каву гірку рафінад.
І стрибнула пантера зухвала
Під патлатий густий виноград.
Позіхнувши, накрилася листом
І пірнула в нефритові сни.
І посипалось щедре намисто
Сонцесвітла у жменьки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341210
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2012
А небо такое синее,
но воздух такой прозрачный,
а слово такое могучее,
но автор бывает невзрачный.
А любовь – чувство очень сильное,
но, по сути, такое нежное.
Берега у морей изведаны,
но моря остаются безбрежными.
И Светило – такое жаркое,
хотя, с виду, такое малое,
и огромные глыбы айсберги
обернуться водою талою.
Ну, а львицы – такие свирепые,
но со львами такие кроткие.
Много выразить можно поэзией,
хотя строки такие короткие …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341115
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 01.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2012
Дивлюсь на тебе і розумію
Що точно не зумію
Втримати дистанцію
Запрошую до танцю душу твою
Легку , святу і ніжну
Тендітну , білосніжну
Я час поволі ріжу
Кохаю лиш тебе , не іншу
Очам твоїм я вірний
Серцю і тілу , вільний
Ти мене по троху веди
У свої потаємні світи
Листи писати буду
Слова сумні усі забуду
Ти моє неземне-земне чудо
Я лялька вуду
В хорошому розумінні цих слів
Я збожеволів
Я тебе полюбив
Тобою живу і буду вічно жив
Все наповнене тобою
Єдиною такою
… ходи по кімнаті
У своїм халаті
Й усмішки кудлаті
Моїм поглядам раді
Душа в шоколаді
Солодша за джем в мармеладі
І випєм чаю із дощів
Сплетем вінок із молодих хвощів
Бруньки цнотливі совісті перами
Нас захистять безгрішними джерелами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328898
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 31.05.2012
Моя милая, добрая, нежная,
мне при свете луны не уснуть,
словно озеро ласки безбрежное,
не боюсь я в тебе утонуть.
Не боюсь я в тебе раствориться,
в этом зеркале чистой воды,
я открыл для тебя свою душу,
ты на ней оставляешь следы.
Оставляешь святые картины
бесконечно прекрасных миров,
и растаяли вечные льдины
от тепла бескорыстных даров.
И живительной влагою талой,
что слилась в бесконечный поток,
утолилась земля, и усталой,
её силой родился цветок.
Лепестков нет на свете нежнее,
их сорвать я не дам никому,
пусть хранит его добрая фея
и ты знаешь, как имя ему …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340886
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Залезть на крышу
Тёплого весеннего гаража
Зажмурить глаза
И лежать
Не считая
Два или три часа
Напевая любимую песню
На чужом языке
И снова кажется
Что в моей руке
Твоя
С фенечками,
браслетами и кольцами
Мы - не наёмные солдаты любви
Мы идём на фронт добровольцами
И плевать
Что помянувшему старое
Глаз вон
Главное
Что за тысячи миль
Твоё сердце
Бьётся с моим сердечищем
В унисон
Лежать,
укутавшись в мае
В сиянии растворятся...
Где мои восемнадцать?
Всегда со мной.
Я знаю
Всегда со мной
Ведь
С ними
нельзя расстаться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340849
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
МУЖЧИНА. Ведь слово какое!
В нем – твердь вековая Земли.
В нем доблести силы покорно
Весну берегут до зари.
В нем – детские руки на шее
кольцом, и под люстрой полет.
В нем – тело под вечер немеет,
душа только не устает.
В нем пламя взмывает ответом
на каждый ниспосланный миг.
В нем – «все мы, конечно, в ответе
за близких, родных и других».
В нем – нежность и твердь вековая,
как благовест, свыше звучит.
Достойно его по призванью
лишь ЖЕНЩИНА в мире хранит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340782
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012
А даром не бывает ничего,
лишь только голубые небеса,
и оживает рано поутру
жемчужно-серебристая роса.
А даром не бывает ничего,
лишь только настоящая любовь,
когда с небес срывается душа,
рискуя пасть на камни вновь и вновь.
А даром не бывает ничего,
только тепло от солнечных лучей
и даром поёт песню соловей,
пока на воле и пока ничей.
А даром не бывает ничего,
лишь только то, что нам даётся даром,
и дар общаться с человеческой душой
вручает Небо и вручает даром …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340686
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 30.05.2012
Смахнув с китайских ваз
Перчаткой стайки пыли,
Устало на тахту
Я опустила круп.
Ах, не люблю я Вас,
Вы мне давно постыли,
И так невмоготу,
Что Вы со мною груб.
На бархате небес
Тускнеют звёзд опалы,
А я смотрю с тоской,
Как рушится мой мир.
Должно, попутал бес,
Что я на Вас запала,
Но кто же знал, какой
Вы деспот и жуир!
От истины в вине,
Что Вы познали в среду
Вас вырвало раз сто
На лилии в саду.
Вы поломали мне
Всё жизненное кредо,
И замуж ни за что
За Вас я не пойду!
Без всякого стыда
Втираясь мне в доверье,
Ко мне пришли Вы в дом
На полный пансион.
Сердилась я когда,
Ушли Вы, хлопнув дверью,
И втихаря потом
Мой выпили лосьон.
Вы мне обрыдли весь,
От Вас одна досада –
Прожгли в ковре дыру,
Заляпали рояль.
Такого, как Вы есть,
Мне Вас ничуть не надо.
Вещички соберу,
И уплывайте вдаль!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285576
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 29.05.2012
Я танцую с одиночеством у всех на виду
Я танцую с одиночеством у всех на виду
Я никогда и ни за что никого не найду
Мне пророчат суицид в кошмарном бреду
Но я танцую с одиночеством у всех на виду
Вокруг так много людей, что аж болит голова
Вокруг так много людей, они бормочут слова
Я так стараюсь, но я смысла во всех них не найду
И я танцую с одиночеством у всех на виду
Они хотят танцевать, они об этом поют
На самом деле хотят спать, найти тепло и уют
Они желают быть здоровыми и яростно пьют
В итоге всех возненавидят и кого-то убьют
Они растратят свои жизни, посылая мечту
А я танцую с одиночеством
У всех на виду
У нас сегодня белый танец будет аж до утра
Мы с ним проснёмся в одной койке, всё окей и ура
Своей рукою его тело нежно так оплету
Я просыпаюсь с одиночеством у всех на виду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340097
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Раскро́ю это лето, что солнца рассветного ярче,
слаще яблок в меду, спелых дынь и малины душистей,
и добавлю всё то, что меж строчками длинными прячу,
чтобы выкройка стала такой же, как лето, лучистой.
И немного стихов, и цветов, что сплетаю венками,
и нескошенных трав, что так нежно касаются кожи,
и всего, что растёт, становясь всё сильней, между нами,
и желанных чудес, для двоих невозможно возможных.
Я сошью тебе счастье из сердца и этого лета,
и вплету свою жизнь - бесконечным узором. Мне хватит
сил сидеть за шитьём каждый день и не спать до рассвета!
Но, придётся любить меня с этим вот шрамом под платьем...)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340337
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Минають дні, минають ночі,
Літа минають... Як охоче
Ми підганяємо їх плин,
Мов світ цей муляє нам очі...
Куди ж ми поспішаєм, брате?
Чи нас на те родила мати
Аби минув наш вік, мов сон
В гонитві за примарним златом,
В бажанні всі спізнать забави,
Засмакувать чуття яскраві,
Поїсти жирних каплунів,
За хвіст впіймати птицю-славу?
Не поспішай: весну Всевишній
Послав... Глянь, як квітують вишні,
Пухнаті бджоли ссуть нектар
І пестять квіточки ті ніжні.
Глянь, як по теплій літній зливі
Колосяться зелені ниви,
Щось тихо жебонить прибій,
А колір моря - справжнє диво!
Глянь на вогненних маків цвіт,
На ластівок стрімкий політ...
Ти встиг всім цим намилуватись?
Знай, ми лиш гості на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340110
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Нічого не вмію, окрім як писати,
Хіба, пити пиво і плавити мрії.
За датами знову – такі ж самі дати,
Так, ніби по колу. Ніщо не зігріє.
Проллюся словами у графооргазмі –
Заплідниться Word класичними римами.
Знайти би десь ліки від псевдомаразмів,
Залишити б мрії, усі, між зимами…
Задовгі прелюдії – морфодилеми –
Рояться у мозку як вжалені оси,
Метафор, епітетів – повні гареми,
Складаються тексти – в химерні стоси.
Проллюся віршами у псевдооргазмі,
Для другого разу зберуся з силами.
Знайти би десь ліки від графомаразмів,
Лишити б всі сни, десь там, між римами.
(2012 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336267
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Свіжозвареної кави знайомий аромат –
На мої сновидіння небезпечний компромат…
Хижа осінь підкралась непомітно, підступно…
- Вам каву із цукром?
- Ні… будь-ласка, без цукру.
Зачаровані осінніми дощами – очі…
Післязавтра вже дні стануть коротші за ночі…
Восени всі думки стають майже безплідні,
На депресію шанси, як ніколи, вірогідні.
Ідеальна пора, щоб підводити підсумки…
Озирнися, щоб бачити – з ким граєш у піжмурки.
Мрії, разом із листям, палить жовтень підступно…
- Прошу, як замовляли: «Ваша осінь… без цукру.»
(2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339524
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Мы с тобою ближайшему лету стихами обещаны.
Подсознательно этот июнь расцветает для нас
эдельвейсом, и труднодоступные горные трещины
заполняются нежностью белых цветов. Семена
обожания Щедрой Рукою мне в сердце засеяны,
корни веры моей кровеносных сосудов плотней.
В них трепещет заветное – ты, и к тебе, долго, северно,
дотянуться до счастья, идя по отвесной стене.
Камень очень горяч, вопреки всем законам и правилам.
Я учусь у него совпадению температур.
Страстно – красный я преданно – белым до боли разбавила
и рисую цветы, и цветами рисую мечту…
«Не сорвусь! Не остыну!» – Шепчу лепестково и ласково,
прижимаясь всем телом к камням, смело делаю шаг.
Я же рядом всегда! Мы с тобой – близнецы не-сиамские,
мы не просто срослись – научились друг в друге дышать,
друг за друга, так долго, что века не хватит цветочного.
Только, знаю я точно, нам хватит цветов и огня,
чтобы будущих лет наши общие дни – многоточия
красотою бутонов и нежностью слов заполнять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339791
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Чиста небесная глазурь,
И сладок запах вишен.
О небо, ты чело не хмурь.
Нам суждено услышать,
Должно быть, ночью о грозе.
Вдруг стало как-то тише.
Тревожно (будто быть беде).
О! Дождь стучит по крыше.
А ветер зол, свистит в трубе
И вырывает ставни.
Разверзлись (ничего себе!)
Небесной речки хляби!
Гроза! Полнее слезы лей,
Не церемонься с нами,
Чтоб смыть всю пыль прошедших дней
И унести ручьями.
Ну, вот и все. И ни следа
От молнии и грома.
А в лужах – до колен вода.
И вишенка у дома
Касается волос моих.
Нам с ней тот дождь был нужен.
И радостно, как воробьи,
Я прыгаю по лужам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339729
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2012
Нет, ничего мне неизвестно,
О вдаль бегущих странных днях.
Им в этом вечном мире тесно,
А может, подгоняет страх.
Страх не успеть, и не услышать,
Недораспробовать вино.
Не ожидать, но быть, и выжить,
Всем бедам вопреки, назло.
И прикоснувшись к чувств вершине,
С коротким именем любовь,
Понять, что в этой вот лавине,
Лишь плоть моя, и в венах кровь.
Нет ничего в цветах увядших.
И в мире, где вся жизнь игра
Плохих актеров и хороших,
Любовь единственно права.
© Copyright: Елена Пархомчук, 2012
Свидетельство о публикации №11204245092
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339282
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Раскаты грома, серость в небесах.
Озоном пахнет, влага на цветах.
Люблю я нашу матушку природу,
Хоть все и предвещает мрачную погоду.
Столкнулись тучи, рокот тишь прорвал,
Блеснула молния и вздрогнул перевал.
В горах гроза – обычное явленье,
Но эта… Эта просто наважденье.
Сменилась серость в черную вуаль.
Вуалью бесконечной покрыло неба даль.
Раскат, еще… и кажется вот-вот,
С небес не ливень – океан сойдет.
Я грозы видел, но такую!?!
Она волной смела все под чистую.
Овраги до краев все залила,
С вершин в луга лавины позвала.
С природой спорить… Так она сильней.
Мы к ней, как к небу воробей.
Не стоит нам природу усмирять,
Ее нам стоит научиться понимать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339305
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
С неба в мае "снег" пошел-
Удивительная штука?!
Успокоила наука-
Тополь пышно так зацвел.
***************************
Тополиный пух, как снег кружится,
Ранний нынче выпал пухопад.
Мягким покрывалом он ложится...
Сбросил тополь белый свой наряд.
Закружила вьюга среди мая,
Запуржили нынче тополя,
Ввысь несется пух высот не зная,
Удивляясь ловит "снег" земля.
Крыты травы белым одеялом,
По шоссе поземка вдаль бежит,
Дворник на скамье в бреду усталом,
Нервно дряхлый веник теребит.
Пухоснежный день с рассветом выпал,
Все метет, метет, метет, метет...
Славный пухопад нам тополь выдал,
Пусть скорее с неба дождь польет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339306
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Коли ти в людину кидаєш грязюку,
Вона, ти гляди, може й не долетіти.
Та в тому болоті твої будуть руки,
Можливо, що важко їх буде відмити.
Коли в тебе думка – ні в тин, ні в ворота,
А вірші – якась там каляка – маляка,
То це, пробачайте, погана робота,
І це – ніби кіт з переляку наплакав.
Коли ти не знаєш, що крапка і кома,
Як літери, в реченні теж необхідні,
Коли тобі рима і ритм не знайомі,
Помилок багато, то твори – фригідні.
Сиди вже тихенько й не рипайся, мила,
Навчишся писати – до критики прошу.
Навіщо марнуєш папір і чорнила?
Задумайсь, будь ласка, моя ти хороша.
Немає біди, коли може розумний
Утнути дурницю, він пише від серця.
Та буде безмежно так боляче й сумно,
Як дурень чомусь мудрувати береться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339064
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Нам больно - смеемся, нам радостно - плачем,
и от кого свои чувства мы прячем?
Мы молча смеемся, мы молча страдаем,
других же виним мы, и не понимаем.
Всю боль и мученья, что б было нам легче,
запьем мы вином или чем-то покрепче.
Мы ждем идеала, ничего не меняя,
хотим мы взлететь - руки вниз опуская.
Мы не ищем - а ждем, не живем - а играем,
мы жаждем чего-то, чего же - не знаем.
Мы сами не знаем, куда мы несемся,
и нет, что б бороться - мы просто сдаемся!
Мы видим не мир - а серые краски,
не души людей - а безликие маски.
Мы больше себя никому не доверим,
мы даже себе в этом мире не верим.
Мы бродим во тьме и плывем по течению,
Как дань принимаем мы эти мученья.
Себе все спускаем, другим же мы судьи
Но все мы, всего лишь - глупые люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142106
дата надходження 19.08.2009
дата закладки 21.05.2012
Мне платит дивиденды
Разгульных дней отрава
И плачут аргументы-
Прошла былая слава.
Не та уже осанка
И голос хрипловат,
Но помнит нимфоманка...
И этому я рад.
Скучаю по былому,
Как все вернуть назад,
Но отдан шанс другому
И в принципе я рад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338201
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Наш враг – в зеркале отраженье.
Кто мы здесь?
Зачем мы здесь есть?
И как выиграть то сраженье –
Сам себя
Не будешь грызть, есть?
Мы так здорово просчитали
Нашу жизнь.
Что в ней нашли мы?
За что Ордена ожидали?
Наша боль
За нами – тролль тьмы.
Давай – выброси сожаленье!
Снова жить.
И возвести храм.
Любить – судеб предназначенье.
В судный день
Ответ держать нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338224
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Як річка – світла, тепла, тиха,
Та жінка ніжна – Побийлихо.
Вона – приязна, мила жінка,
Душею й серцем – українка.
Весна заквітчана – у краю.
Тут соловейко заспіває.
Цей спів надасть жаги і сили
Дійти до раю. Боже милий,
Не помилися ти в оцінці,
Що ставитимеш вірній жінці,
Не ображай ти душу щиру,
Не забирай в кохання віру.
Вона не здастся вітру й стужі.
Бо їй підставлять плечі дужі.
Їй допоможе Божа сила
Отримать те, що заслужила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337257
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Зрадливі ночі. Дні без світла. Морок.
Ті дні нестерпної, страшної самоти.
Здавалося, життя – запеклий ворог.
Піти кудись, піти в прекрасніші світи
Здавалося важливим і нагальним.
Не мало сенсу інколи таке життя.
Вже бачила краї за задзеркаллям,
Звідкіль ні в кого вже немає вороття.
Скували дух безсонні тяжкі ночі.
Здавалося, що вихід просто не знайти.
Дивилися на мене рідні очі.
І відчинялись двері у нові світи.
Так соромно за ті думки зрадливі,
Що залетіли звідки, невідомо як.
Не заблукати б на життєвій ниві,
Зуміть знайти собі дороговказ-маяк.
Дитини очі врятувати здатні
Від страху й мороку. Вони – і сонце, й сміх.
Ми в вічному боргу, у невідплатнім.
Вони, ці очі – океан сердечних втіх.
А час минув, і молодість, як злива,
Зцвіла. Дивуюся, як швидко все пройшло.
Дитини очі. І уже щаслива.
В них зазирнеш – як ясне сонечко зійшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336759
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Сижу я в офисе, страдаю,
На улице – темным-темно.
Там облака все сбились в стаю,
И сыплет дождь, стучит в окно.
Вот месяц – май, и скоро – лето,
Хвала – цветам, привет – пчеле!
Апрельским солнышком согрета,
Земля остыла в серой мгле.
Подружка Инна быстро в скайпе
Прислала мейл: – У вас – дожди?
Тебе пришлю я солнце – смайлик,
Ты пару сек. лишь подожди.
Во все глаза смотрю на смайлик
И медитирую в душе.
Перед глазами – море, пальмы, -
Подругой прислано клише.
Сижу и думаю – где солнце?
Как жук, жужжит системный блок.
Тоскливо зыркаю в оконце.
Тут солнце из-за тучи – скок!
Ну вот – совсем так просто вроде.
Тебе, подруженька, привет!
И солнце вновь – на небосводе. –
Прислали мне сквозь Интернет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336591
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Мы сбудемся завтра в ладонях цветущего мая,
дождями, ветрами - неважно, что будет в прогнозах.
Но, будет так сладко и жадно, что мысли растают...
Завьюжит у нас под ногами цветочная россыпь.
Ты станешь твердить, улыбаясь, что так не бывает,
чтоб день оказался таким вот искристым и звёздным.
Я искорки спрячу в ресницах, а звёздные стаи
пусть будут ответом сомненьям твоим и вопросам.
Мы сбудемся завтра! Я даже не верю, а знаю...
(с) Ветра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335888
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Мене збудили аромати
Бузку, черешні, кави, м”яти.
Цілую квітів пелюстки,
Бо в них – твоя любов. І ти,
Як вірний лебідь, на світанку
Приніс красу і свіжість ранку.
Конвалії і кава – на столі,
Чи сплю, чи то здалось мені,
Той аромат мене збудив і звабив –
Конвалія із ароматом кави.
Цілунок – з ароматом м”яти,
Щаслива на губах їх мати.
З тобою разом – милий, мила,
У нас з”явились легкі крила,
Нас огортають аромати.
І вишиті кохання шати
Зірками, місяцем, зорею
Зігріють нас. І ми із нею
Поринемо у казку знов.
В чарівну казку ту – любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335875
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Живе десь на світі прекрасна принцеса.
І звати принцесу так гарно – Інесса.
Красу її я описати не можу –
Така вона мила, натхненна й пригожа.
Її ясні очі і дивная врода –
Як чиста і свіжа джерельная вОда.
Біленьке і сяюче сонячне личко,
Рум”яні, як яблучка стиглії, щічки.
Як сонечко в небі весняеє сяє,
Як пташки веселі щебечуть у гаю,
Така вона тепла, співоча, привітна,
Як квітка, яскрава, прекрасна й тендітна.
Буває, що хмари, чорнішії ночі,
Лякають, засмучують лагідні очі.
Та всі негаразди здолає вона.
Бо хоч і принцеса, та – наша, земна.
А після дощу вже заграє заграва.
Поп”ємо з принцесою разом ми кави.
І добре так стане обом на душі,
Що я напишу про це диво вірші.
Принцесо, голубко моя сизокрила,
Я хочу, щоб буря тобі не закрила
До раю стежину, до світлого раю,
Де щастя перлини собі назбираєш.
До того кохання, що зрушить і гори,
Що чисте й глибоке, як синєє море.
Де – радісні люди і квіти скрізь, квіти,
Щебечуть кохані і радісні діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334954
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2012
Не вір. Не бійся. Не проси
Поблажок у сліпої долі,
Упевнено свій хрест неси,
Затиснувши, як скарб, в долоні;
Не намагайся осягнуть
Уявне і навколо суще,
Долать за мить сторічну путь
І завжди виглядать тямущим;
На шепіт мову не зведи,
Прощай близькому біль і зраду,
Не згорбившись крізь терни йди
Не в перекір, а лиш заради;
Не пропадати за любов
Тобі належить ще навчитись,
Навзаєм хід робити знов,
Коли життя блага змиритись;
Уміть поєднувать в собі
Любов і правду одночасно,
Усе життя горіть в борні
Й не спопелитися дочасно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334754
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
На согретой солнышком опушке,
На перине,взбитой ветерком,
На зелёной бархатной подушке
Я борюсь со сладким,тёплым сном.
Под лазурным,лёгким покрывалом
Так уютно и надёжно мне
Я счастливей будто не бывала,
отродясь на Матушке Земле.
Воспарила пёрышком воздушным
Над полями и лесами я.
Ветерок весёлый,нежный,южный
закружил счастливую меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334009
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Я целый час уже страдаю от волненья,
От восхищенья пред тобой и изумленья,
Я очарован, я пленен, сражен любовью
И сердце рвется переполненное кровью.
Твои глаза, как два бездонных океана-
Полны загадок, вместе с тем полны тумана,
Твои черты и стан - изящны и тонки,
Еще немного, я погибну от тоски.
Скажи, как звать тебя, прекрасное творенье,
Ты изменила во мне все мировозренье,
Взорвала всплеск моих эмоций, души крик,
Любви назойливый недуг в меня проник.
Я очарован, я пленен, сражен любовью
И сердце рвется переполненное кровью,
Твои черты и стан - изящны и тонки,
Еще немного, я погибну от тоски.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333722
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Я хочу бути «жінка-свято» -
Щодня привітно усміхатись,
Для цього треба небагато -
Нічим в житті не перейматись!
Я хочу бути дивовижна,
Розумна, радісна, дбайлива,
Заквітчана, неначе вишня,
І, як мале дитя, щаслива!
Я хочу серед сірих буднів
Свій романтизм не розгубити,
Щоб серце не боліло в грудях,
І щоб хотілось далі жити!
Я хочу бути сонцем ясним,
Віршами зігрівати друзів,
Довести, що життя прекрасне,
І світ реальний, без ілюзій!
Я хочу бути «жінка-диво!
Але не знаю, чи це можливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333700
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2012
Предсказания и послесловия
нам приносят видения снов.
Наши сны из другого сословия
мы не знаем значений их слов.
Параллельны миры или скрещены,
в них видения эти вольны.
Мы в реальности видим трещины,
а сквозь трещины нас видят сны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331565
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2012
Розчиниш небо в кавовій гущі,
Програєш в карти свої думки,
Від мого серця повернеш ключик,
Позатираєш свої сліди.
Торкнеш годинник по сонних віях,
Дихне минулим старий курант,
Ти був господар моєї мрії,
Тепер зникаєш, як квартирант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331209
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Согласно азбучным основам
и букварю сакральных дней,
первоначально было слово
о маме с тряпкой в пятерне.
Оконной рамы нестерильность
мам побуждает к тошноте.
Присуща мамам щепетильность,
коль речь идёт о чистоте.
Не жизнь кругом, а мелодрама,
сплошь преисполненная зла.
Но мыла мама мылом раму,
чтоб рама чистою была.
Почти с осьмнадцатого года
ту раму тряпкой мама трёт.
А в это время у народа
то недохват, то недород.
То злыдни из-за подготовки
к дежурной праведной войне.
То вместо гречки и перловки
чужая кровь на галуне.
То ходит-бродит по квартире
послевоенная тоска.
То ради мира в целом мире
соль по талонам и мука.
То годы царственного срама,
то век в надменной нищете.
Достала до печёнок мама
своею страстью к чистоте.
Дать ей за это бы по шее,
и по рукам бы надавать.
Но разве руку кто посмеет
поднять на женщину и мать?!
— Чего живём так? — спросит прямо
какой чудак.
Ему букварь
под нос:
мол, «мама мыла раму»,
расслабься,
и мозги не парь!
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330937
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
***
Моє дитятко, радосте, надіє!
Ти - найясніша зіронько моя...
Поглянь, як за віконечком весніє,
Як пишнобарвно стелиться земля...
В долоньках неба - сонячне проміння,
Що залоскоче ніжки павучка.
Вітрець-бешкетник бавиться із тінню,
Берізонька он вибралась гнучка,
Колише мрії на високім гіллі...
Чи щастячко виношує тобі?
Які ж бо бруньки, пишні та дозрілі,
Які ж бо очка в долі голубі!
Та хай Господь тебе оберігає
На кожнім крочку, у чужих світах.
Понад тобою щирістю літає
Молитва материнська - вірний птах...
(22.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330941
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Пусть от твоих стихов другие "прутся",
Я не полезу вновь в твои дела.
Внутри меня жила твоя Рапунцель,
Но, облысев, от рака умерла.
Коль разлюбил - так хватит портить нервы,
Я в этот раз - спасу себя сама.
Внутри меня жила твоя Минерва,
И та, сломав копьё, сошла с ума.
Мы любим сердцем как-то "через жопу",
И, уходя, уходим налегке.
Внутри меня жила твоя Европа,
Но та - верхом сбежала на быке.
Другую обещай любить до гроба,
Пусть ждет тебя хоть до гнилой доски.
Внутри меня жила твоя Ниоба,
И та - окаменела от тоски.
Пиши мне снова, накурившись дури,
Какая без меня с тобой беда...
Внутри меня жила твоя Лаура,
И та ушла неведомо куда.
Я этот бред давно устала слушать,
И без тебя хватает мне забот.
Внутри меня жила твоя Настюша,
И, как ни странно, до сих пор живет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329553
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Я б поведал тебе эту дивную быль,
только времени ход превратил её в пыль.
Я б тебе показал блик далёких планет,
но его растворил лучезарный рассвет.
Я тебе рассказал бы про суть бытия,
но не знаю где ТЫ, и не помню кто Я.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323234
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 12.04.2012
Не трать себя лишь на мечтанья,
Открой Душой суть мирозданья!
Открой и смело вдаль лети,
Где сможешь счастье обрести!
Где вечным будет свет весны,
Где явью станут эти сны!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163112
дата надходження 27.12.2009
дата закладки 12.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2012
А зорі тануть кубиками льоду,
А зорі знов розсипались по склі
І щось чаклують з ночі на погоду,
І білий відлиск ронять по землі.
І я бреду незграбною ходою
В безмежно біле плетиво снігів,
Де сивий дідик трусить бородою,
Намисто розсипаючи зі снів.
Де срібний іній світиться на вітах
Старих ялинок,сосен і модрин,
І сонний місяць,маревом сповитий,
Мов зачепившись за старезний млин,
Примружив очі й сонно позіхає,
Де цілу ніч в нестоптаних снігах,
Старий мороз із тріскотом блукає,
Розвішує бурульки по дахах.
І так на серці затишно,безсніжно,
Так любо йти і дихати теплом!..
І свіжа хвоя тулиться так ніжно,
І пахне ніч морозяним Різдвом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269086
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 04.04.2012
Мы - не те, какими себя видим,
Мы - не те, какими видят нас.
Мы - незрячи: слепо ненавидим,
Слепо любим, слепо любят нас.
Мы - не те, какими себя знаем,
Мы - не те, какими знают нас.
Учимся - без знаний умираем, -
Знания не копят про запас.
Мы есть то, что голос мирозданья
В наших душах тихо говорит.
Мы есть то, что наше подсознанье
Думает и мысленно творит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247303
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 01.04.2012
У Женщины-жертвы Мужчина-Палач
просил очень нежно: «Родная, не плачь!»
Ведь если подумать, то я не причём –
Родился на свет я уже Палачом.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326352
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
- Ты хочешь быть любимой? - спросил он.
И это было так нежно,
Так остро-пронзительно.
Она думала, что спит,
Но это был не сон.
Это было так неожиданно и страшно.
- Я хочу быть любимой,
Я хочу знать, как душа летает,
Как расцветают цветы,
И деревья переживут зиму.
Но ей было страшно,
Одинокой странной женщине,
Которая знала, как пахнут листья.
Но она забыла,
Теплы ли мужские ладони.
И ей казалось, скажет она:
- Да, я хочу быть любимой.
А вдруг она забудет пряный запах листьев.
И не заметит пробуждения деревьев.
Потому что ладони
ОКАЖУТСЯ ХОЛОДНЫМИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314847
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 30.03.2012
Я думала, в мене – вінець,
А то роги зрослися докупи.
Відразу не второпала нічого.
Та потім збагнула – чужа я.
Є десь острів непотрібних людей,
І саме туди мені потрібно конче.
Бо той острів – для нас, непотрібних.
І я знаю, де вхід до того острову.
Не треба перерізати океан
Сріблястим крилом літака.
Чи теліпатися два тижні свого життя
На хиткому пароплаві, що може потонути.
Цей вхід наснився мені якось.
Вдень його не видно, бо гарно захований
Від людей, потрібних одне одному,
Які до себе непотрібних не пускають.
Я їм не заздрю, бо можу піти до входу,
Де бачила острів. Там – лазурнеє море
І розпатлані пальми з волохатими стовбурами.
А пісок – білий, з червоними мушлями.
Головне – не наступити
На рибу-камінь і не померти.
Бо навіщо б я тоді поперлась
На той далекий острів?
Я бачила вхід – відразу за балконом
В моїй вітальні, на дев”ятому поверсі.
Треба встати рано, тоді, коли
Потрібні одне одному люди ще сплять.
І випити три філіжанки міцної кави.
Щоб не прогавити вхід.
фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317574
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 30.03.2012