Салтан Николай: Вибране

Тарас Слобода

Я до тебе прийду…

Я  до  тебе  прийду  попри  осені  галас  вітрів,  
Та  чи  будеш  мене,  як  колись,  на  світанні  чекати?
Ти  уміла  кохати  як  вперше  тебе  я  зустрів  
Та  крізь  призму  років  здогадатись  не  можу  яка  ти…

Я  до  тебе  прийду,  коли  випаде  перша  роса  
Чи  зумієш  по  скронях  мене  посивілих  впізнати?
Було  легко  кохати  у  двадцять,  та  вяне  краса  -  
Я  боюся  забула  вже  як  мене  лагідно  звати…

Все  ж  до  тебе  прийду  хай  несеться  у  прірву  цей  світ
По  забутих  стежках  було  важко  синці  оминати
Ще  не  пізно  кохати,  скажи  мені  перша:  «Привіт!»
І  пробач  що  не  зміг  свою  долю  в  тобі  розпізнати  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997730
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 05.02.2024


Леонід Луговий

Не нам розкрили цвіт каштани…

Не  нам  розкрили  цвіт  каштани
Післявоєнної  весни.
Без  нас  травнева  ніч  настане,
Ми  не  вернулися  з  війни.

Вирує  море  бурунами,
Не  спиться  в  темінь  солов'ям.
Подруги  наші  йдуть  не  з  нами,
Все  не  для  нас  і  все  не  нам.

Для  нас  -  тюльпани  на  граніті
І  розцвітає  в  полі  мак,
Нам  небеса  навстіж  відкриті,
Нам  все  небесне  -  просто  так!

Тоді  весною,  в  рік  кривавий,
Коли  горів  зі  Сходу  шлях,
Нас  прийняли  в  обійми  трави,
Ми  залишилися  в  полях.

І  вже  знайомими  стежками
Росистим  лугом  не  пройти,
І  тільки  вас  під  небесами
Безмовно  бачим  з  висоти.

Ми  з  вами  радість  розділяли
І  ваші  болі  у  свій  час;
І  поряд  з  вами  пролітали,
Коли  сумні  ви  йшли  без  нас.

Тепер  не  нам  цвітуть  каштани,
Ми  залишились  у  війні;
І  лиш  пташиними  клинами
Летим  над  вами  навесні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743243
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Томаров Сергей

Жить хочется жизнью

Я  карту  картой  крыл  козырной,
Я  к  слову  сто  подать  готов,
Мне  жить  хотелось  жизнью  сильной,
А  не  с  подачек  от  столов.

Войти  готов  был  в  реку  дважды,
Сто  раз  готов  гореть  в  огне,
Лишь  только  б  знать,  что  вот  однажды,
Мечта  пройдется  и  по  мне.

Да  что  по  мне  -  по  детям,  внукам,
Полоской  белой  по  стране...
Ведь  Бог  не  даст  продажным  сукам
На  белом  восседать  коне.

Я  на  своем  останусь  твердо.
Пусть  нет  пока  свободных  мест...
Но  дверь  откроется  для  гордых
И  сил  предаст  с  распятьем  крест.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739036
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 28.06.2017


Наталя Данилюк

Примхлива весна

Нехай  весна,  капризна  і  похнюплена,
Така  скупа  в  цю  пору  на  тепло,
Хай  буде  словом  серце  приголублене,
Немов  лелечим  затишним  крилом.

Хай  гріють  світлі  спогади  про  Ра́дову*,
На  тлі  густого  моху  й  камінців  ─
Таку  перлинно-ртутну,  ледь  смарагдову,
Що  ковзає  по  вмоченій  руці…

І  шелестить  між  пальців,  і  видзвонює  –
Завжди  непроминальна  і  жива!
Хай  дихає  між  теплими  долонями
Росою  інкрустована  трава…

Хай  сниться  серцю  готика  смере́кова
Мов  ромбики  чіткі  на  полотні,
Хай  голубінь,  мережана  лелеками,
Дарує  золоті  й  натхненні  дні!

І  хоч  весна,  зарюмсана  примхливиця,
Така  скупа  в  цю  пору  на  любов,
Хай  на  душі  від  теплих  слів  розвидниться,
Як  в  церковці  від  чистих  молитов!

[i]*Радова  –  гірська  річка,  яка  протікає  через  
селище  Перегінське  на  Івано-Франківщині.[/i]

[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017


Bonne Fille

Не шукаючи час і нагоду

Так  вишнево  сади  зацвіли  навесні
І  торкає  їх  промінь  ласкаво.
РозлилИся  у  співах  птахи  голосні  
І  струмки  покотилися  жваво.

Вмить  багатством  розкинулись  трави  рясні,
Літо  їх  зігріває  собою,
А  мені  лиш  би  бачити  очі  твої
І  до  тебе  летіти  стрілою.

Так  багряно  плющем  обвилися  хати,
Вічним  смутком  їх  осінь  стрічає.
Я  тобі  принесу  золоті  колоски  –    
Хай  нас  золото  їх  обвінчає.

У  холодні  зимові  п’янкі  вечори
Нас  любові  тепло  зігріває.
Ми  бредем  розбиваючи  сніжні  двори,
А  зима  нам  сонати  співає.

І  ніколи  не  щезнуть  сезонні  вітри,
І  у  будь-який  день  та  погоду
Ми  з  тобою  нестимо  любов  крізь  роки,
Не  шукаючи  час  і  нагоду.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729173
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Тарас Слобода

Чи люблю тебе, чи проклинаю….

Чи  люблю  тебе,  чи  проклинаю  -  
все  одно  без  спокою,  без  сну…
Серцем  до  безпам’яті  кохаю,
розумом  цю  пристрасть  не  збагну.

Кожен  вечір  доторкаюсь  неба  
під  покровом  стомлених  зірок.
Тільки  зустріч  –  більшого  не  треба,
тільки  натяк,  несміливий  крок…

Ти  ж  мене  караєш  помилково
(гра  в  мовчанку  гірша  за  батіг)
Хоч  очима  кинь  банальне  слово,
щоб  його  у  пам’яті  зберіг  

За  минулим  плакати  не  стану,  
все  віддам  щоби  лиш  ти  змогла    
Доторкнутись  п’яними    устами,
від  обіймів  сонного,  чола

Я  готовий    у  життя  рутині
плавати  в  холодній  глибині.
Тільки  б  знати  що  і  ти  віднині  
назавжди  дарована  мені

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727273
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Bonne Fille

Спогади

Коли  зморшками  стало  обличчя
Узяла  фотокартки  старі,
А  між  ними  і  нею  –  сторіччя!
Та  історій  п’янких  ліхтарі.

Кожна  з  них  –  то  зворушливий  спогад,
Кожна  радість  і  біль  водночас.
По  кутках  тихо  кинула  погляд…
Розчаровано  вмить  він  погас.

Їй  згадались  короткі  усмішки
Та  вогні  молодечі  в  очах.
Як  вона  вишивала  подушки,
Як  коханий  носив  на  руках!

Ледь  помітно  рукою  торкнула
Де  на  фото  її  чоловік.
І  розтерзана  часом,  сплакнула…
Що  без  нього  для  неї  цей  світ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726436
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


dovgiy

ВЕСНЯНИЙ РАНОК

Вже  сонечко  над  лісом  підвелося
І  весело  всміхається  з  небес.
З-під  кучугур,  -  промінням,    за  волосся
Травинки  тягне  в  небо  голубе.
А  їм  ще  хочеться  хоч  би  якусь  хвилинку
Поніжитись  у  ліжечку  зими.
Та  невгамовне  сонце  зве  травинки
Прикрасити  весняні  килими.
Це  Березень  прийшов  у  нашу  долю:
 Прийшла  Весна!  Пора  нових  надій.
Хай  назавжди  минають  миті  болю
Які  зазнали  в  плетиві  подій.
Настане  день,  зустрінуся  з  тобою,
Всю  твою  постать  поглядом  одним
Вберу  в  середину  єства  свого  земного,  
 Щоб  жити  нею  -  янголом  земним.
 Ти  -  не  чужа.  Ти  назавжди  зі  мною
Зріднилася  всім  серцем.  Знаю  я:
Хоч  не  була  моєю  ти  жоною,
Та  стала  нею,  бо  ж  в  душі  -  моя!
Візьму  твою  тепленьку,  ніжну  руку
До  вуст  своїх  побожно  притулю,
І  в  котрий  раз,  після  проваль  розлуки,
Зізнаюся    у  тому,  що  люблю!

2017-03-03  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721349
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Bonne Fille

Божевільні у своїм коханні

Божевільні  у  своїм  коханні.
Їхні  парки,  дороги,  мости,
Їхня  осінь  в  казковім  убранні
І  весняні  пахучі  сади.

Їм  властиво  без  слів  говорити,
В  поцілунку  сплітати  вуста,
Коли  темно  свічу  запалити,
Освітливши  понурі  міста.

Вони  час  не  рахують  словами,
І  не  знають,  що  значить  «прости».
Розчиняють  розлуку  вітрами,
Аби  знову  на  зустріч  іти.

Божевільні  у  своїм  коханні,
Учепившись  за  руки,  біжать.
Не  потрібні  їм  мрії  туманні,
Щоби  сонце  ранкове  стрічать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722644
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2017


dovgiy

ІДУ ДОДОМУ

Зима.  Лютий  місяць  панує  над  нами.
Завірюха  невтомна  мете  і  мете.
Перед  зором  маскує  дорогу  снігами
І  ледь  видне  крізь  темінь  вікно  золоте.

За  вікном  жде  Вона.  Вечірня  година
Розтягнулась  для  неї  немовби  на  рік...
Біля  мене  співає  своє  хуртовина,
Виє  вовком  голодним,  стрибає  до  ніг.

Зараз  прийду  додому  з  полону  дороги,
Обгорну  змерзлі  плечі  сувієм  тепла,
Сяду  в  крісло,  розправлю  натомлені  ноги,
І  нічого  не  треба!  Тільки  б  мила  була

Біля  мене  завжди.  Сиві  прядки  волосся,
Буде  звично  знімати  рукою  з  чола...
Поки  що  я  іду...  Вітер  кидає  клоччя
У  замерзле  обличчя  немовби  від  зла.

Нащо  сердишся  ти?!  Скаженіло  лютуєш,
Ніби  я  перед  Небом  у  чім  завинив!
Я  додому  іду!  До  коханої!  -  чуєш?!
Не  студи  моє  серце,  донизу  не  гни!

Ще  не  час  крокувати  долиною  смерті,
Доки  Муза  моя  розтривожено  жде.
Зі  сторінок  життя  наші  весни  не  стерті.
Не  востаннє  ще  повінь  бузкова  прийде.

Не  вщухає  негода!  Та  ближче  і  ближче
Випливає  із  марева  вогник  вікна.
Зустрічай  мене,  хато!  Мій  рідний  домище!
Ось  подвір'я,  ось  ганок,  а  в  дверях  -  Вона!

Не  вдяглася  у  тепле...  одна  лиш  хустина
На  кофтині  накинута,  падає  з  пліч...
Моя  зірочка  ясна!  Кохана!  Єдина!
Сяють  радістью  очі  мов  зоряна  ніч!

І  позаду  всі  труднощі,  виклики  долі,
Поринаю  у  пахощі  страв  на  столі...
А  Вона,  -  наче  пташка,  -  літає  на  волі!
Так  старається  друга  зігріти  в  теплі.

   9  лютого  2017  р.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717223
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 26.02.2017


dovgiy

Повернення.


Лікарняне  ліжко…    тумбочка  десь    скраю…
З  крапельниці  трубка…    голка  у  руці….
Це  мені  не  сниться,  бачу  й  відчуваю  
Холодок  пластмаси  на  моїм  лиці.
Біля  ліжка  –  жінка…  ангелом  омани…
Держить  мою  руку,    стримує  мій  рух.
Поперед  очима  сивий  пух  туману
Крутить  білим  світом,  забиває  дух.
Мабуть,  я  вертаюсь  з  невідомих  мандрів…
Знову  в  своє  тіло  поверта  душа.
А  ця  оболонка  –  квола  і  негарна,
Гаманець  порожній  де  нема  й  гроша…
Отже:  я  вернувся.    Ось  чиєсь  обличчя
Наді  мною  хмарою  закриває  світ…
Ще  нудотний  запах  парфумів  медичних,
Струси  всього  тіла  від  поштовхів  чужих…
Чоловічий  голос  щось  до  когось  каже…
Та  не  зрозуміти    незнайомих  слів.
Накладають  маску  з  життєдайним  газом,
Щоб  скоріш  прийшов  я  до  реальних  снів.
Снів  із  нереалля,    світу  потойбіччя,
Начебто  не  бачив…  Може,  і  не  снив?
Де  я  був  до  цього?  Куди  провалився
І  чому  у  грудях  осиковий  клин?  
Ні!  Не  клин  у  грудях.  Тільки  згусток  болю…
Ніби  спалах  світла  очі  засліпив…
Це  ж  душа  пташиною  прагнула  на  волю,
Тільки  хтось  цю  пташку  в  небо  не  пустив.

21.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689985
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 26.02.2017


Томаров Сергей

О чем мечты?

Ромашка,  одуванчик,  незабудка...
В  густую  прядь  сомкнулись  ковыли
И  кажется,  что  нет  войны  как  будто,
И  Украине  мир  вернуть  смогли...

Сады  густые  спрятали  воронки,
С  окопов  орошаются  поля...
А  в  городах,  гирляндами  пеленки...
И  дышит  свежим  воздухом  земля.

Вот  если  бы  не  глупые  границы
И  паспорта  с  отметкою  страны...
Как  счастливы  наверно  в  небе  птицы,
Им  визы  с  языками  не  нужны.

Мечта  в  подвал  испуганно  бежала  -
Опять  руины  кроет  артобстрел
И  Мать-земля  от  боли  задрожала,
И  кто-то  вновь  укрыться  не  успел.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719087
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Хуго Иванов

НАГЛЫЙ ХУЛИГАН

Ах  этот  ветер
наглый  хулиган
проник....
мне  под  одежду...
дразнит  губы...

А  я  то  знаю...
это  всё  обман!!!
зигзаг  стихии...
завтра  всё  забудет...

И  снова  я...
остануся  одна...

без  страстного...
желанного...  стремленья...

споить  меня...
страстями  ...
без  вина...

и  полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не  плачь  дефчёнка
Я  уже  учусь...
как  ветер  быть...
дарить  
свою  беспечность...

Ласкать  без  спроса...
сказочную  грудь...

И...
превращать...
мгновенья...  эти...
в  вечность


......................................................


Я  был  как  ветер...
наглый  хулиган...
срывал  одежды...
жалил  тебя  в  губы...

Мы  оба  знали...
это  не  роман...
зигзаг  стихиии...
завтра  всё  забудем....

Сегодня  я  один...  
и  ты  одна...
но  в  сердце  тлеет...
тайное  стремленье...

споить  друг  друга...
страстью...
без  вина...
и  насладить...
до  ум0-
помрачЕнья...

Ты  верь  дефчёнка...
Я  ещё  вернусь....
как  ветер...
подарю  свою  беспечность....

без  спроса  обнажая  твою  грудь...
Я  повторю...
мгновений  наших...
вечность.



*****  *Svetlaya*  -  натхнення  за  мотивами  
-  НАГЛЫЙ  ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661019

*****наталія  калина  -  вільний  переклад  
-  НАГЛЫЙ  ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033

*****  *Кассіопея*  -  переклад  
-  НАГЛЫЙ  ХУЛИГАН…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659884


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655249
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 19.02.2017


Koricсa

Ти - моя згуба

Я  більше  не  зможу  чекати  вітру.
Я  краще  зараз  всі  сльози  витру.
Зітхну  тихенько  й  тебе  покличу.
Ти  чуєш,  любий?  Птахи  курличуть.
Зима  надходить,  зав'яли  квіти,
а  я  не  встигла  тебе  зігріти.
Дощі  проллються,  сніги  розтануть,
але,  боюся,  мене  не  стане.
Я  стану  морем  очей  бездонних,
я  стану  горем  ночей  холодних.
Чекати  буду  на  перехресті,
аби  зумів  лиш  любов  донести.
Душа  пізнає  кохану  душу.
Я  білий  сніг  із  волосся  струшу...
Ну  ось  нарешті  зустрілись,  любий.
Ти  -  моє  щастя...  Ти  -  моя  згуба.

2009  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467258
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 17.01.2017


malinka

Обзор непогоды (на Gelly - 9 )

В  душе  сегодня  облачно,  местами-
Дожди  идут,  местами  -  снегопад.
Порой  к  рассвету  доживешь  едва  ли,
Как  и  рассвету  этому  не  рад..
А  за  окном  -  давно  прогнивший  город
В  затылок  дышит,  смотрит  сквозь  прицел
И  строит,  строит,  строит  коридоры,
Чтоб  ты  в  них  \за  минуту\    постарел.
Веревки  рук,  шаги  ,следы,  витрины,
Цветы  у  ног,  цветы  из  хрусталя...
И  только  те  глаза..  Глаза  -  руины
Смогли  тебя  убить.  Зашить.  Распять.
Рассеять,  как  зерно  тебя,  как  пепел
В  пустынях  душ  ослабнувших  людей,
Сломать  стереотипов  высший  степень,
Не  став  ни  на  минуту  счастливей.
Зашторь  весь  мир.  Забудь  его  на  время.
Живи  без  слов.  Молись  своим  богам.
И  пусть  любим  ты  далеко  не  всеми,
Но  жив,  пока  ты  помнишь  те  глаза.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655229
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 19.04.2016


doktor

Большинству. ( лат. Decadentia- упадок. )

От  чего  так  сложилась  убогая,
Беспросветная  жизнь  набекрень.
Накатила  судьба  слишком  строгая,
Скрыла  солнце  от  глаз  её  тень.
На  душе  постзакатные  сумерки,
Без  надежды  на  яркий  просвет.
Все  родные  и  близкие  умерли
И  на  всём  безответное  нет.
Ты  котёнком  слепым,  как  ни  тычешься,
Не  покинуть  порочного  круг
И  пошло  это  горе  с  девичества,
Не  спасли  ни  авось  и  не  вдруг.
И  покончить  со  всем  не  решаешься,
Держит  искорка  тайной  мечты,
Вот  и  мучаешься,  вот  и  маешься
И  таких  миллионы  ,  как  ты.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536188
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 17.04.2016


archic

Насквозь

Молчание  –  пустые  заголовки,
На  сердце  сшитом  из  твоих  обид,
Морозная  зима  теперь  в  обновках,
Рисует  восхитительнейший  вид.

Уставшие  от  записей  страницы,
Пропитаны  чернилами  насквозь,
Мы  словно  умирающие  птицы,
Увы,  не  вместе,  чувствую,  что  врозь.

Сбивая  ритм,  где  танец  бесконечный,
Двух  окрыленных,  выжженных  дотла,
Теряются  мечты  и  долгий  вечер,
Врезается  осколками  стекла.

Размытых  лиц,  невидимые  тени,
На  стенах  вырисовывают  круг,
Мы  так  спешим,  но,  кажется  не  с  теми,
Не  вынося  бесчисленных  разлук.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642059
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 25.02.2016


malinka

не о любви

Мы  свыклись  с  невесомостью  куплета,  
Годами  ловим    рифмы  напоказ,
Играем  роль  забытого  поэта,
Вводя  людей  доверчивых  в  экстаз.
Они,  оголодалые  сердцами,
Впиваются  в  слова,  едят  из  рук,
Живут  во  сне  и  мнят  себя  певцами,
При  этом,  лишь    на  ощупь  помня  звук.
Осколками  разбросаны  по  свету,
Обрывками  их  собственных  обид,
Давали  нам  бессмертные  обеты
О    памяти.  А  мы  были  горды...
А  мы  -  лишь    люди,  вшитые  в  систему,
Вросли  корнями    в  циферблат  души,
Рождаемся  и  вспарываем  вены
По  строгому  сценарию  судьбы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632051
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 10.01.2016


Іванюк Ірина

Лови свій час за стрілки циферблату…


Лови  свій  час  за  стрілки  циферблату!
Годин  ...  секунд  закінчується  біг.
Ще  ніби  вчора  їх  було́  багато,
та  ось  в  минуле  знов  відходить  рік...

І  в  міжпланетній  синяві  галактик  
блукають  душі  пройдених  хвилин.
Ще  ніби  вчора  нас  було́  багато,-
а  завтра  хтось  залишиться  один...

Лови  свій  час  щомиті  кожним  словом
і  кожним  чистим  порухом  душі!
Секунд  квапливих  циферблату  тво́го
збери  до  мушлі  вічної  Землі.

31.12.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632694
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 04.01.2016


Наталя Данилюк

Зима суха…

Зима  суха  -  ні  снігу,  ні  дощів,
Об  лід  крихкий  щоночі  б'ються  зорі...
І  все  частіше  ві́холить  в  душі,
Аніж  надворі.

Поволі  відпускаю,  хай  пливе
Усе,  що  справді  досі  мало  вартість.
Цей  світ,  мій  друже,  дзеркало  криве,
Тож  будь  на  старті.

Перепливи,  перебіжи,  пере́-...
Бо  й  кут  глухий  в  собі  ховає  про́світ.
Життя  тебе,  як  липку,  оббере,
Та  все  це  -  досвід.

Тож  не  здавайся  відчаю,  не  стій,
Дарма,  що  бракне  простору  і  руху!..
Бо  в  оболонці,  хай  і  заслабкій,
Є  сила  духу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631143
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 04.01.2016


Bonne Fille

Кайдани

Були  у  Шевченка  кайдани,
У  нас  є  кайдани  свої
У  пошуку  підлої  слави
Пройшлися  по  нас  "главарі".

Ми  знаємо  їх  у  обличчя,
І  знаємо  їх  імена
Щодня  заявляють  публічно,
Що  рухне  нещастя  стіна...

І  ніби  ідемо  в  майбутнє,
І  ніби  в  нас  цілі  одні
Та  тільки  заламують  руки
Нам  підлі  оті  "главарі".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627639
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Марічка9

* * * (Сумбурне)

Стояв  туман.  Густий  і  непорушний.
Холодна  сирість  лізла  у  дірки.
А  сірий  ранок  мляво  і  бездушно
Збирав  по  небі  вигаслі  зірки.

Зжовтіле  листя  де-не-де  шелесне,
Мов  слід  від  сонця  в  пам'яті  моїй.
Та,  знаєш,  осінь  завжди  була  чесна:
Без  обіцянок  марних  і  надій.

А  що  тепер,  -  чекання  за  чеканням.
Невідання  загіркло,  як  полин.
У  когось  часу  -  вічність  не  остання,
У  когось  вічність  -  декілька  хвилин...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Melitop_olka

А когда ты…

А  когда  ты  умрешь,  я,  прости,  не  приду  попрощаться.  
Не  терплю  этот  ладанный  запах  чужих  панихид.  
Я  не  буду  сидеть  в  исступленье,  седеть  от  несчастья,
По  ночам,  заглушая  рыдания,  сны  и  стихи.
Лентам  я  не  позволю  чернеть  в  уголках  фотографий.
Соболезновать  кратко  не  стану  родным  и  друзьям.
И  на  пару  гвоздик  я  не  брошу  бессмысленный  гравий,
И  не  брошусь  вдогонку  в  одну  из  зияющих  ям.
Полотном  от  зеркал  суеверно  не  буду  скрываться.
И  под  хлебом  стакан  не  оставлю  в  канун  Рождества.
И  когда  ты  умрешь  по  Москве,  ровно  в  семь  девятнадцать,
Знай,  я  в  шесть  восемнадцать  по  Киеву  буду  мертва.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484577
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 03.11.2015


Кадет

Властелин метлы

Совсем  недавно  в  душные  объятья
Нас  заключало  лето  от  души,
Но  свитера  натянуты  на  платья
И  в  сумерках  шуршат  карандаши…

Туман  размазал  милые    пассажи
И  прочие  прикольные  понты...
Теряют  шарм  осенние  коллажи
И  ветер  треплет  шапки  и  зонты…

При  виде  оголившихся  баштанов
Гусиной  кожей  покрываюсь  сплошь…
И  бьются  оземь  ёжики  каштанов
Там,  где  влюбляться  было  невтерпёж…

Всё  так  же  всё  «не  так  у  нас,  ребята»…  
Всё  так  же  в  моде  синие  чулки…
Всё  так  же  бреют  пацанов  в  солдаты
И  врут  про  добровольные  полки…

Щекочет  ноздри  прелым  ароматом,
Но  мысли  нынче  как-то  не  светлы…
И  кроет  листопад  унылым  матом
С  утра  нетрезвый  властелин  метлы…

октябрь  15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615127
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 02.11.2015


Давид))

…бежать. .

Сбежал  бы  прочь,  но  только  не  бежится,
Врастают  ноги  в  землю,  в  корни,  в  гроб,
И  пеленают  громким  криком  птицы,
Ветрами  раздирает  лоб.
Сбежал  бы  в  лето,  там  еще  есть  солнце,
Но  я  забыл,  как  пахнет  летом  дождь.
Но  я  забыл  тот  свет,  когда  смеется
Она  и  как  она  поет.
И  как  сверкают  утром  ее  крылья
И  ручейком  журчит  негромкий  смех,
Как  пахнут  волосы  ее  имбирем.
Я  задыхаюсь,  если    ее  нет...
И  с  грохотом  покатятся  туманы,
Пропитанные  потом,  по  полям.
Сбежал  бы  прочь,  но  будут  ли  там  рады
Встречать  меня?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603161
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 01.11.2015


Наталя Данилюк

Щаслива…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img]  [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img]  [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]  

А  знаєш,  як  здорово  –  бігти  отак  навпростець,
Ловити  у  пазуху  срібло  дзвінких  зорепадів
І  чути  ритмічне  відлуння  щасливих  сердець,
І  знати:  ніщо  нам  не  стане  тепер  на  заваді!..

А  знаєш,  як  добре  торкатись  чиєїсь  руки,
Немов  ненароком,  самісіньких  кінчиків  пальців…
А  потім  нащупати  пульс  на  зап’ястку  чіткий
І  десь  загубититись  в  обіймах  нічних  декорацій.

І  впасти  у  трави,  обкурені  хмелем  терпким,
Налиті  молочним  туманом  липневої  ночі…
Крутити  на  палець  зі  стебел  тонкі  завитки,
На  мапі  небесній  тлумачити  зорі  пророчі.

І,  тикнувши  в  небо,  раптово  зрадіти:  ”Он  я  –
В  сузір’ї  Північної  Риби,  окрай  Андромеди!..”.
І  чути,  як  дихає  знизу  протяжно  земля,
Як  трави  тяжіють  у  росах,  мов  змочені  дреди…

Як  тіло  стає  невагомим  і  пнеться  увись,
Вростає  у  небо,  пускає  коріння,  мов  щепа…
Коли  ж  усміхнешся,  тобі  прокричати:  “Дивись!”  –
І  в  поруху  вуст  упіймати:  “Щаслива  дурепа…”.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 14.09.2015


Томаров Сергей

Чует сердце беду.

Аисты  домой  не  возвратились  -
Чует  мое  сердце:  быть  беде...
Пусть  бы  просто  в  небе  заблудились!!...
Пусть  бы  гнезда  свили  на  воде!!..

Слышу  я,  как  трудно  дышит  поле,
Поседели  рано  ковыли...
И  стоят  березы,  как  в  запое  -
Запах  сока  грезится  вдали.  

Покосилась  крыша  на  два  ската,
Ветром  поистрепано  гнездо
И  зияет  на  окне  заплата...
А  я  помню,  как  здесь  было  -  до...

Стороной  прошли  бои  недавно,
Заглушая  радости  весны
И  стучится  в  дверь  избы,  бездарный,
Отголосок  вспыхнувшей  войны.

Прилетят  ли  аисты  обратно?
Зарастут  ли  шрамы  у  земли?...
Ну,  а  может...  Вдруг...  Совсем  внезапно?...
Но,  увы  ,  не  видно  их  вдали.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602522
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 28.08.2015


гостя

Так хотіла піти і… пішла…

Я  прийду  у  цей  дім.
На  планету  під  назвою  Осінь…
Так  вертається  з  вирію  спекою  втомлений  птах.
Та  мовчатиме  дім...  і  хвилину  мовчання  попросить.
Там  жив  сонячний  принц
     із  трояндою  й  лисом  в  руках.

Я  сандалі  зніму…
Нехай  ноги  торкаються  босі
(бо  ні  сонця,  ні  вітру,  ні  смутку  в  мені…  ані    сил…)
Чи  впізнає  мій  дім  (ця  планета  під  назвою  Осінь)
ту,  яку  він  колись  
   необачно  отак  приручив?

І  хто  скаже  тепер,
чи  були  оті  зими  і  весни?!
(він  так  міцно  тримав!..  та  усе  ж  –  відпустив  до  людей,
ту,  яка  так  хотіла  піти!..  і  –  пішла!).  Крига  скресне,
бо  він  просто  стояв
     і  виймав  моє  серце  з  грудей.

Фіолетове  небо  
так  низько!  так  близько!..  і  синь  ця
в  мої  очі  лилась  поміж  крон  виноградних  гірлянд.
...я  усюди  шукала...  немає  ніякого  принца...
А  тим  більш  королів,  
   пацюків  й  балакучих  троянд

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600340
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 19.08.2015


Наталя Данилюк

Сини ідуть…

[i]У  родину  Михайлишин  з  с.  Липовиця  на  Рожнятівщині  
прийшло  непоправне  горе.  14  липня  2015  року  у  зоні  
проведення  антитерористичної  операції  при  виконанні  
бойового  завдання  біля  Станиці  Луганської  обірвалося  
життя  бійця  128-ої  гірсько-піхотної  бригади,  старшого  
лейтенанта  Миколи  Ярославовича  Михайлишина.  
Йому  було  лише  23...[/i]

Сини  ідуть  за  обрії  далекі,
Не  залишають  звісток  і  адрес,
Немов  підбиті  кулями  лелеки,
Пливуть  у  сивій  купелі  небес.

Скривавлені  і  спалені  у  танках,
Розірвані  у  полі  на  шматки…
Чорніють  на  похованих  останках
Хрести,  немов  обвуглені  кістки.

За  ними  відголосять  панахиду
Тужливі  дзвони,  дощ  і  матері…
Невже  зі  смертю  програно  кориду
І  ґніт  життя  у  свічці  догорів?

І,  кров’ю  замережана,  дорога
Поміж  ниток  лягла  на  полотно…
Як  мало  їм  відведено  земного
І  як  багато  вічного  дано!..

І,  мов  з  корінням  вирвані  дерева,
Лишають  по  собі́  глибокий  шрам.
Сини  ідуть  тримати  наше  небо,
Щоб  дати  шанс  усім  новим  життям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596938
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015


I.Teрен

АЛЮЗІЇ

Уже  не  так  оте  дитинство,
як  спомини  останніх  літ,
                                   нанизуються,
мов  намисто,
                                               і  тануть,  
                             тануть,
наче  лід.

                                 Одна  роса...  
Але  нічого,
за  чим  зажурена  душа.
Бо  що  там  є  такого  мого?
                         Хіба  що  пасія  –  
чужа?
                               Хіба  що  юні,
                   молодечі,
таємні  мрії?
                                         І  мета?
                           І  журавлині,
                 і  лелечі,
і  потолочені  літа?

Усе  лишилось  за  водою,
за  плесом  тихої  ріки.
                                 За  пеленою,
за  імлою
не  розвидняються  роки.

Не  тішать  сяючі  усмішки,
і  майже  радісне  лице
сумної  баби,  і  острішки
смішного  діда...

                                     Ой,  не  це
                       вертає  те,
про  що  забули.

Зів’яла  юності  краса,
і  очі  виїла  роса,
і  одцуралося  минуле.

І  лиш  ілюзії  немає,
коли  її  очам  являє
                         політ  зорі
у  небеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581440
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 25.05.2015


Анна Берлинг

Реквием

Я  не  хочу  уйти  бесследно,
Чтоб  сорок  дней  меня  родня
Оплакивала  безответно,  
Теряя  след  день  ото  дня.

Почить  уныло  –  всем  под  силу,
И,  черт,  я  тоже  так  уйду!
Но  не  хочу,  чтобы  могилу
Мне  убирали  раз  в  году.

Я  не  желаю,  чтобы  внуки,
Почтив  меня  чрез  надцать  лет,  
Ни  слог  божественный,  ни  звуки,
А  вспомнили  предсмертный  бред.

И  чтобы  в  день  тот  поминальный,
Когда  все  чтят  усопших  честь,  
Ворчат  привычный  текст  сакральный,
Но  кто  бы  мог  мой  стих  прочесть!

Поднять,  не  чокаясь,  за  ямбы,
А  не  похвал  порочный  круг.
Нас  всех  когда-то  примут  ямы,
А  сердце  вынет  черный  крук.

Не  сыпьте  мне  на  грудь  печенье  –  
Голодный  ворон  унесет.
Душа,  ушедшая  в  забвенье
Не  ест,  не  курит  и  не  пьет!

А  вы  прочтите  у  оградки,
Коль  не  забудете,  стихи,
Мне  песни,  песни  мои  сладки,
Да  так,  чтоб  вороны  тихИ

Сложили  с  выпечкой  котомки
Вокруг  запыленной  плиты,
И  молча  слушали.  Потомки!
Прочтите  мне  мои  стихи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575573
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 14.05.2015


Олена Іськова-Миклащук

Осіння пісня для мами


Спинися,  осене,  коло  воріт!
Не  треба  йти  в  святе  подвір’я  мами.
Життя  її,  як  липа  у  дворі,
Хоч  пахло  медом—спечене  громами.

Не  заплітай  їй  в  косу  сивину,
І  не  вибілюй  очі  волошкові.
Не  раз  лишали  ми  її  одну,
Вона  ж  взамін  нічого,  крім  любові.
 
Присядь  на  лавку,  трохи  відпочинь.
Всміхнися  сонцем—хай  побуде  літо.
Допоки  в  мами  сяє  щастям  синь,
Ми,  хоч  в  душі,  такі  ж  наївні  діти.

Стряхни  додолу  золото  із  віт
І  вдаль  іди  розкішною  ходою.
Лиш  не  заходь  до  маминих  воріт,
Дозволь  їй  ще  побути  молодою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552627
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 23.04.2015


I.Teрен

НЕТЛІННІСТЬ ВТРАЧЕНОГО

Уже  не  буду  молодим.
Своїх  років  не  обманути.
А  ти  згадай  мене  таким,
яким  я  може  й  міг  би  бути.

А  ти  мене  таким  згадай,
яким  тобі  я  був  би  рідний.
А  ти  мене  не  забувай,
якщо  душі  твоєї  гідний.

Частіше  згадуємо  тих,
що  серце  полонене  ранять.
Роки  минулого  не  манять.

Я  спам’ятався  і  притих.
А  ти  все  ближче  до  святих,
яких  оберігає  пам’ять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564771
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 09.04.2015


Олекса Удайко

В МОЄМУ ЛАНІ ВЖЕ ОБЖИНОК

                       [i]  Собі...  коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]

[i][color="#19078f"][b]В  моєму  лані  вже  обжинок,
зоря  вечірня  зайнялась…
Чи  довго  ще  топтать  стежину,
де  квітне  тихо  буйний  ряст?..

Чи  вдасться  ще  любить,  творити?
Чи  принесе  творіння  “сласть”?  
Чи  Музині  дорослі  діти
доглянуть  сад,  де  квітне  ряст?

Чи  стане  пороху  і  хисту
тих  діток  викупать  в  росі
та  в  небо  –  світле,  не  імлисте  –
послать  нащадкам  на  засів?..

Всі  о́бзиви  у  Божій  волі:
він  знає  все:  що…  де…  коли…
Та  так  хотілось,  щоб  у  долі
не  сталось  прикрої  імли…

Нехай  та  істина  життєва
ще  довго  осяває  путь…
А  як  кончина,  то  –  миттєва,
щоб  без  турбот  для  всіх  заснуть.

І  все  ж,  найперше…  що  б  хотілось  –
життям  попасти  в  трібну  масть,
щоб  і  душа,  і  грішне  тіло
дарма  не  толочили    ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На  світлині:  з  братом  Василем  
(ліворуч)  на  могилах  батьків...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 31.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2015


Ліна Біла

без логіки слова

ти  стукаєш  у  двері,  б`єш  шибки
втрачаючи  свідомість  на  морозі
під  білий  сніг  ховаються  сліди  -  
під  білий  сніг  лягає  тільки  проза.
стають  слова  у  довжелезні  па
сюжет  крихкий  наповнює  сторінку
ще  так  любов  ніхто  не  називав
ще  так  про  неї  не  писали  плівку
бліда,  голодна,  висохла,  худа
навшпиньки  зачепилася  за  світло
змирилась  з  тим,  що  іншого  нема
змирилась  з  тим,  що  їй  чуже  повітря
її  давно  не  кличе  далечінь
(спинила  втрата  серця  на  кордоні)
їй  зрадив  колір  неба  -  синя  синь,
очей  відкрити  не  дають  долоні

лиш  пишуться  без  логіки  слова
вливаються  у  кров  стереотипи
...  та  як  назло  погода  плюсова  -  
розтанув  сніг,  я  стала  знов  хворіти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558774
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 17.02.2015


Bonne Fille

Обривки серця

Йшла  кроками  важкими  до  життя,  що  гідним  зветься
І  вірила  -    несучи  правди  хрест  -  вона  добром  озветься.

Ступала,  щиро  посміхаючись  зі  слів,що  ранять  душу
Терпінням  покриваючи  журбу  й  печаль  жагучу.

Тримала  голову  із  гордим  почуттям,  щоб  мати  силу
Простити  тим,  хто  підло  й  без  підстав...плював  у  спину.

Заплакала,  закривши  рукавом  обличчя  сіре
І  розірвалось  серце  на  шматки...без  межі  щире...

Йшла,  кволо  підіймаючи  з  землі...  обривки  серця
І  вірила  -  іще  одного  дня  воно  забється...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553792
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015


OlgaSydoruk

И не надо вспоминать о прошлом

После  прочтения  стиха  "Точно  знаю,у  меня  все  получится"  автор  Весенняя




И  не  надо  вспоминать  о  прошлом!..
Оно  бывшее,..прошедшее,..забытое  давно...
Мысли  с  ветром  пусть  летят  свободно  в  настоящее...
Не  держу  их,..но  немножечко  жалею  все  равно...
Нет  совсем  обиды,..липкой  горечи  потери...
Мне  приятна,..не  гоню  я  светлую  свою  печаль...
Не  поверишь,..но  мои  воспоминания  теплы  и  даже  греют...
Не  соленая  совсем,..а  сладкая  от  них  течет  слеза....
Ты  при  каждой  встрече  всегда  так  мило  улыбаешься  ...
Нежный  взгляд  меня  ласкает,как  в  былые  времена...
Смотришь,..и  не  можешь  насмотреться  ...Я  уверена,что  сразу  вспоминаешь  все...
Подзабыл  немного...Не  виню  и  не  корю  тебя...
Знаю...на  судьбу  ты  обижаешься,..что  безжалостно  нас  развела...
А  мне  кажется,что  так  и  надо...И  не  зря  разрушила,..сожгла  мосты...
Мы  не  созданы  всю  жизнь  любить  друг  друга...Совсем  разные  для  нас  и  цели,..и  пути...
Но  ты  снова  часто  снишься  мне...И  в    тех  снах  мы  вместе,..рядом,..все  как  будто  наяву...
Не  хватает  только  тех  знакомых  жестов,..и  объятий  нежных,..долгожданного  люблю...
Я  средь  ночи,как  от  грома  просыпаюсь...Не  заснуть  до  самого  утра...
В  те  воспоминания    глубоко  я  опускаюсь,..чувствами  делюсь  лишь  с  Ангелом  хранителем  своим...
Он  дорогу  к  сердцу  никогда  не  забывает...Тихий,милый,верный  Ангел...Так  его  люблю  ...
Знает  он  один,..что  было,..понимает,..успокаивает,..веру  в  сердце  поселяет,..и  надежду  не  отнимет  никогда...
Но  покой  душевный  только  я  сама  могу  нарушить,..если  оглянусь  назад,..когда  так  сильно  захочу...
Но  тебя  давно  из  сердца  отпустила...Для  меня  ты  прошлое...Табу...
В  настоящем  все  так  гармонично,..сожаления  покинули  давно...  
Просто  жизнь  и  без  тебя  отлична...Светит  так  же  ярко  солнце...Без  тебя  живу,..дышу...
Если  встретимся  мы  снова,..обязательно  не  раз  еще  увидимся!..Я  глаза  совсем  не  опущу!..
Только  знай,..что  время  грусть    уносит,..лечит  раны  на  душе,..и  может  многое  еще...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511978
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.11.2014


гостя

До відчаю… Невміло…

Люблю  тебе...  
До  відчаю  -  невміло...
Мов  степове  маленьке  пташеня
Надумало  зіграти  пишну  паву...
Лиш  пір"я  кольорового
 -  Нема!..
 
Чого  те  пташеня
Не  витворяло  
Під  прикриттям  невинної  ігри...
У  тебе  перед  носом  розкидало
Усіх  світів  найкращі
 Кольори...

Люблю  тебе...  
До  відчаю  -  Невміло...
До  болю  -  ніжно...
І  до  сліз  -  Ніяк...
Та  все  ж  -  люблю...
Так  легко...  сніжно...  біло...
А,  може...
Чорно...  дико...  спопеліло...
Та  все  -  не  так...
 Усе  -  чомусь...  не  так...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525415
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 25.09.2014


Анна Берлинг

Я сумую за тобою, любий

Я  сумую  за  тобою,  любий,
Хворі  нерви  колихає  струс,
Ти  для  мене,  як  пекельна  згуба
І  найбільша  в  світі  зі  спокус.

Я  сумую,  ніби  сніг  улітку,
Як  мольберт  за  поштрихом  митця,
Як  тварина,  загнана  у  клітку,
Я  сумую,  любий,  без  кінця.

Лиш  вві  сні  розпливчасто  малюю
Сині  очі  ніби  іздалля,
А  прокинусь  –  наново  сумую,
Як  за  мамою  невтішне  немовля.

А  душа  надіями  ятриться,
Кволе  тіло  розтинає  щем,
Так  сумує  молода  пшениця
За  липневим  проливним  дощем.

Так  чекає  серед  посту  здоба,
Зраджена  захмеленим  вином,
І  так  плаче  птаха  жовтодзьоба  
За  розбитим  батьківським  гніздом.

Я  втомилась  і,  мабуть,  до  скону
Не  знайду  тебе  в  імлі  дібров,
І  сумую,  як  свята  ікона,
Що  давно  не  чула  молитов.

І  від  вітру  я  із  неба  чую,
Що  вже  сліз  забракло  і  богам,
Та  поки  –  я  віддано  сумую,
І  цей  сум  нікому  не  віддам…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 25.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2014


Bonne Fille

Акорди

Коли  поруч  залишаться  тільки
Світлі  фото  у  рамках  старих,
Він  зупине  годинника  стрілки
Й  на  папір  покладе  перший  штрих.

Будуть  ноти  німі  оживати
У  мелодію  втрачених  мрій,
Бо  не  стало  часу,  щоб  пізнати  
Всю  красу  її  сонячних  вій.

І  шедевром  ті  стануть  акорди
Відчайдушно  які  він  творив,
Коли  поруч  залишились  тільки  
Світлі  фото  у  рамках  старих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518511
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014


Кутасов

=ПУСТЬ Я ИСЧЕЗНУ=

Пусть  я  исчезну  навсегда
И  мои  строки  станут  пеплом!
Развеют  пусть  меня  ветра
За  эту  ночь,  чтоб  до  рассвета!

Пусть  все  закончится!  Устал.
Я  не  хочу  жить!  Откровенно...
Зачем  и  кто  меня  создал?
Мне  этот  мир  подпортил  нервы...

Здесь  смысла  нет,  фальшиво,  пусто.
Любовь  -  лишь  лживые  слова!
Фальшивым  душам  чужды  чувства!
Пусть  я  исчезну  навсегда!


9  августа  2014              Кутасов  Иван  Владимирович

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516731
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 18.08.2014


Bonne Fille

Побачимось в снах…

Коли  стихнуть  останні  бажання,
І  погасне  страх  у  очах
Я  в  сльозах  прокричу  на  прощання  -
"Ми  побачимось  знову  у  снах!.."

Будуть  снитися  ніжні  повіки,
Добра  посмішка  на  вустах.
Я  візьму  твої  руки  зігріти
І  нестане  тривог  у  думках.

Будем  тихо  й  без  сліз  говорити
Про  буденні  справи  прості:
Де  твої  хризантеми  садити
Такі  жовті,  немов  золоті.

Я  лиш  тільки  хотіла  сказати,
Місце  є  чудове  для  них!...
Та  вже  ранок  збудив  ріки  втрати,
Що  без  слів  покотилися  вниз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517031
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 14.08.2014


гостя

Лише…за те…

Піду  в  поля…
Намочу  ноги  в  роси…
Впаду  в  безмежно  
Запашну  траву…
І  розплету  я  всоте
Свої  коси…
Щоб  лиш  відчути…
 Справді…
Я...  Живу…

А  чи  піду…
На  скошені  покоси…
Хай  кров  із  ніг
Проллється  по  стерні…
Щоб  лиш  відчути…
Вдруге…  Вп’яте…
Всоте!…
 Життя  моє  -
Не  снилося  мені!…

І  ти  підеш…
У  світанкові  роси…
Туди…  де  слід  мій  
Губиться  в  імлі…
Всі  зорі  світу
Вкинеш  в  мої  коси…
Лише  за  те…
 Що  Жив  ти…
На  Землі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515366
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 08.08.2014


гостя

Це…просто Біль…

Це  просто  біль…  від  того…  що  зима
Накриє  снігом  найцінніші  квіти…
Це  просто  біль…  від  того…  що    нема
Шляхів  простих…  а  ми  –  лиш  тільки  діти…
А  ми  з  тобою  –  просто  два  світи…
Ще  простягаєм  так  невміло  руки…
Ще  мої  груди  нині  пестиш  ти…
Та  понад  нами  вже  кружляють  КРУКИ…  
     
Це  просто  біль  від  того…  що  тепла
Нестерпно  мало  у  твоєму…  досить…
А  чи  від  того…  що  моя  весна  
Не  переможе  цю  багряну  ОСІНЬ…                                                                                        
Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Непройдені…  непрощені…  невмиті…
А  ще  від  того…  що  твої  вітри
Зметуть  стежки  над  прірвою  у  житі…

Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Летять  собі…  а  ми  такі  безсилі…
Та  все  ще…  незбагненно  молоді…
Нестерпно  юні…  і  до  сліз  красиві…
Це  просто  біль…  від  того…  що  нема…
І    знаю  я…  ніколи  вже  не  буде…
Нестерпний  біль…  від  того…  що  ЗИМА…
А  ми  з  тобою  –  лиш…  звичайні  люди…

……і…..не  спинити………………………….
……і……не  перейти……………………………
…….летять……………Світи…………………..







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513368
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 05.08.2014


Олена Іськова-Миклащук

Ви сьогодні підете до іншої…


Ви  сьогодні  підете  до  іншої
Дарувати  нестримне  тепло.
Я  ж  кричати  у  ніч  буду  віршами,
І  вглядатись  у  темінь  за  склом.
В  кожен  шурхіт  вслухатимусь  зболено:
Може,  раптом,  повернетесь  Ви.
Молитва́ми  на  душу  оголену
Стеблові  накладатиму  шви.
За  вікном  вже  потроху  світлішає,
Та  ще  спить  біля  дому  трава.
Боже  мій,  Ви  ще  досі  у  іншої,  
Призабувши,  що  я  ще  жива…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 28.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2014


Яся Сингаєвська

Ховається рай там де сосни торкаються неба

Ховається  рай  там  де  сосни  торкаються  неба
Де  тулиться  спокій  до  вмитих  дощами  долонь
Розхитує  вітер  одвічно  зажурені  верби
і  смутно  стихає  у  зелені  сплутаних  крон

А  ранок  розтане  в  мережках  сп'янілого  червня
Хвилиною  втрапить  до  вічності  наших  світів
Ти  мрією  блиснеш  із  хащі  болючого  терну
І  сіллю  осядеш  у  схроні  моєї  душі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505395
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Олег Соломонов

Стреляй в меня, русский солдат…

Стреляй  в  меня,  русский  солдат!  Поскорей!  Не  тяни!
Пока  не  узнал  я,  как  знает  «бандеровец»  львовский,
На  что  я  готов,  чтобы  землю  свою  сохранить
От  мною  незваных  спасителей  и  миротворцев.

Не  дай  мне  узнать  каково  ненавидеть  своих,
Увидеть,  что  брат  мой  вчерашний  –  мой  враг  и  убийца,  
Теперь-то  мне  ясно,  зачем  эти  маски  на  лица  -
Под  ними  легко  не  стыдясь  превращаться  в  чужих.

Стреляй  и  не  парься  –  хотел  ты  того,  не  хотел  -
Приказ  есть  приказ,  да  и  цели  светлы  и  гуманны:
«Твоих»  обижают  предатели  и  басурманы.
Спасай  их,  мой  «старший  братишка»,  глядящий  в  прицел.

Всего  и  делов,  отстрелялся  и  с  песней  домой,
Где  мама,  семья  и  отечества  сладкие  дымы,
Даст  Бог  наградят  там  медалькой  «За  взятие  Крыма»,
И  льготной  путевкою  в  здравницу  каждой  весной.

Но,  все  же  я  верю,  однажды  в  ночной  тишине,
Как  будто  во  сне  наступив  на  случайную  мину,
Ты  вспомнишь  об  этой  безумной,  ненужной  войне,
И  ясно  увидишь,  как  сам  себе  целился  в  спину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483352
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 15.06.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2014


Ірина Кохан

Стою заплакана й щаслива…

Скрипить  гіллям  в  саду  старенька  слива,
Крильми  сумують  в  небі  журавлі.
А  я  стою  заплакана  й  щаслива...
Мале  дівча  на  батьківській  землі.

Он  визира  біленька  рідна  хата,
Шумить  привітно  вишня  гомінка.
І  чорнобривців  вервечка  строката...
Їх  сіяла  матусина  рука.

Зрина,  роками  схилена  криниця,
Смакую  спогад  чистої  сльози.
І  виноград  он  татковий  кущиться...
Чоло  цілує  дотиком  лози.

А  під  вікном  гойдаються  жоржини,
Махровим  лиском  в'ються  спориші.
І,мов  живі,натоптані  стежини
Ведуть  туди,де  радісно  душі....

Летять  хвилини  стрімко  горобцями,
Пір'їнно  снять  на  сонячних  дахах.
Спрагливо  п'ю  пропахлу  чебрецями
Дитинства  мить  в  загублених  роках.

Скрипить  в    саду  сумна  старенька  слива,
Немов  гука:  "Ну  все....Пора...Іди..."
А  я  стою  заплакана  й  щаслива....
Іще  не  раз  в  душі  прийду  сюди...

7.11.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 13.04.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2014


Марічка9

І мрії ті…

І  мрії  ті  -  мов  скошена  трава...
І  я  не  знаю,  правда,  я  не  знаю,
Чому  мене  ілюзія  твоя
Надвоє  рве  ще  й  досі.  Розриває...
І  мрії  ті  -  мов  роси  на  квітках,
Їх  сонце  палко  вип'є  до  безтями.
А  в  цих  банальних,  зболених  рядках  -
Усе  життя,  що  сталося  між  нами.
І  мрії  ті  відпущу  в  небеса,
До  Тебе,  Боже,  зорями  сіяти.
Щоб  ц́іле  не  ділилося  на  два,
А  майже  мертве  вчилось  оживати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253480
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 18.02.2014


Георгій Грищенко

Не вір чуткам

Якщо  почуєш  що  я  вмер,
Не  вiр,  що  не  скажу  нi  слова,
Я  говоритиму  й  тепер,
Мої  вiршi  моя  то  мова.

Не  вiр  чуткам,  що  я  вже  прах
I  думка  теж  моя  померла,
Вона  живе  в  моїх  вiршах
I  смерть  думки  мої  не  стерла.

Не  вір,  що  я  вже  серед  тих,
Яких  i  дiти  позабули,
Я  є  в  вiршах  серед  живих,
Тебе,  як  кажуть,  добре  взули.

Не  вiр  чуткам,  вони  брехня,
Я  буду  дуже  довго  жити,
I  нi  хвилини  i  нi  дня
Не  буду  з  забуттям  дружити.
17.04.2000

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474629
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Юрій Цюрик

Серебрилось утро туманное…

Серебрилось  утро  туманное
Там,  где  ночью  мела  метелица…
Это  сердце  такое  странное:  
Ты  ушла,  а  ему  не  верится…  

Окна  скрылись  узоров  шторами,
Заблестели  рябины  стразами…  
За  нелепыми  разговорами,
Отсверкали  мечты  алмазами…    

Ну,  зачем  мы  любви  ответили  
Снисходительным  притяжением  ?!?...
Почему  тот  рассвет  не  встретили,
Окунувшись  в  страстей  крушение  ?!?...

Гроздья  милой  рябины  алые
Излучали  так  много  нежности…
Жаль,  стихи  мои  запоздалые
Стали  символом  неизбежности.        

Это  сердце  такое  странное
И  нелепое,  разумеется…
Ты  ушла  в  бытие  туманное;
Ты  ушла,  а  оно  надеется…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474004
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Bonne Fille

Краплини щастя

Ми  так  відчайдушно  хотіли  кохати,
Щоб  з  трепетом  в  серці  торкатись  руки.
Того,  з  ким  достатньо  дивитись  й  мовчати
І  щастя  краплини  втирати  з  щоки.

Ми  так  традиційно  боялись  згоріти,
Відкрити  й  утратити  всі  почуття.
Та  дивлячись  в  очі  зуміли  прозріти
І  в  них  віднайти  світ  свогО  зубуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463669
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 02.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013


Наталя Данилюк

Не муч мене…

Не  муч  мене,благаю,відпусти,
Яка  в  тобі  нестримна  дика  сила!..
Я  вкотре  вже  підпалюю  мости,
Та  все  ніяк  не  випростаю  крила...

Та  все  боюся  кинутися  вниз,
Щоб  об  каміння  гостре  не  розбитись!..
Хто  я  для  тебе-іграшка?Каприз?
Солодкий  трунок,майже  вже  допитий?

Легка  інтрига?Марення,авжеж?
Порожній  message,кинутий  в  нікуди?
Отак  образиш,вимучиш,підеш,
А  в  мене  серце  плавитися  буде!..

А  я  з  розпуки  дертиму  листи,
Метатись  буду  в  муках  по  підлозі!..
Не  муч  мене,благаю,відпусти,
Бо  я  терпіти  більше  вже  не  в  змозі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277250
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 22.11.2013


Олена Іськова-Миклащук

Мати

Усілася  опеньком  на  осонні,
Старечі  вигріваючи  кістки.
І  горобці  лякливо-невгамовні  
Збирали  крихти  з  щедрої  руки.

Вглядались  очі  стомлено  бездонні
У  лазурит  небес,  мов  у  віки.

Пішла  б  за  обрій—не  тримають  ноги,
Злетіла  б  в  небо—  крил  іще  нема.
Ведуть  додому,  кажуть,  всі  дороги,
Діток  багато,  а  вона  сама.

І  виглядає  мати  до  знемоги,
Втирає  гірко  сльози  крадькома.

Милує  око  осені  бароко.
Зажура  доторкнулася  села.
І  телефон  озветься  ненароком
«Ми  не  приїдем  знов.  Усе.  Діла…»

Вона  без  допомоги  вже  ні  кроку,
Але  для  них  би  й  душу  віддала.

Без  докору  всміхнулась  сумовито.
Впустила  крихти  з  кволої  руки.
Пішла  за  обрій,  сонечком  залитий,
Мов  крила  тріпотіли  рушники.

На  покуті  ридало  стигле  жито.
Голубками  злітались  діточки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461169
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013


Мазур Наталя

Тільки я, тільки дощ, тільки осінь…

У  Карпатах  літає  сніг,
А  у  Львові  танцює  осінь.
Дощ  повільний,  розмірений  біг
Зупиняє  в  моєму  волоссі
І  виблискує  в  ньому.  А  я
ТОму  тішуся,  бо  діадема
Із  дощу  -  то  розрада  моя
В  цьому  світі,  де  вічна  проблема  -
Гроші,  побут,  робота,  житло...
Аби  краще  усе,  аби  ліпше!
Світе  білий  з  хижацьким  єством,
Що  тобі  до  мого  крику-віршу?
Що  тобі?  А  мені  так  болить,
Так  судомить  і  хилить  додолу...
Світ  -  в  якому  життя,  тільки  мить,
Світ  -  в  якому  не  вірять  нікому...
Як  мара,  через  натовп  іду,
Краплі  срібла  блистять  у  волоссі.
Чи  написано  так  на  роду?
Тільки  я,  тільки  дощ,  тільки  осінь...

23.09.2013р.  Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453415
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 01.11.2013


Алексей Ткаченко

Эталон верности

На  плитке  надгробной  затёрты  слова,
Пустынна  могила,  замята  трава,
Забыт  человек  и  душа  позабыта,
На  ржавой  оградке  калитка  закрыта.

Всё  вроде  бы  буднично  так  и  привычно,
Но  в  гуще  травы  слышен  звук  необычный  –
То  пёс  старый  лижет  потёртый  гранит,
И  ночью,  и  днём  он  тоскливо  скулит.

Он  ждёт  терпеливо,  настойчиво  верит  –
Вернётся  хозяин,  в  объятьях  согреет,
Погладит  по  шерсти  и  лапу  пожмёт,
И  будущим  днём  на  охоту  возьмёт.

Но  тихо  сегодня  на  кладбище  том,
Лишь  где-то  вдали  под  высоким  крестом
Доносится  долгий  протяжливый  вой  –
То  преданный  пёс  нарушает  покой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450062
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 31.10.2013


Любов Ігнатова

Я не плачу …

Я  не  плачу  -то  сльозиться  осінь
У  моïй  обвітреній  душі,
То  дощі  блукають  поміж  сосон,
І  прядуть  туман  із  комишів...

То  росою  в  хміль  скотилось  небо,
Втершись  рушниками  із  вітрів  ;
То  з  трояндових  колючих  стебел
Облітає  пелюстково  гнів  ...

Розумієш  ...ти  ïï  образив,
Вклавши  в  мою  посмішку  печаль  ...
На  вікні  з  порожнім  серцем  ваза
Вже  забула  хризантемний  жаль  ...

Я  не  плачу  ...лиш  кусаю  губи  
У  смерканні  занімілих  слів  ...
Ти  -моя  терпка  осіння  згуба,
А  був  принцем  із  дівочих  снів  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Тарас Слобода

Куди поділась юності жага….

Куди  поділась  юності  жага,  
невже,  з  роками,  канула  у  лету?  
А  та,  котрій  на  вірність  присягав  -  
тепер  всього  лиш  посмішка  з  портрету  

І  очі  карі  більше  не  горять  
вогнем  кохання,  ніжності  й  розлуки  
Невже  даремно  сходила  зоря
своїм  теплом  сплітати  наші  руки?

Невже  знайома  постать  у  вікні,
(зрадлива  тінь  у  образі  святому)  
була  лиш  раз  дарована  мені,
щоб  сотня  губ  торкалася  потому?  

Куди  поділись  юності  літа,
невже  все  ближче  ходимо  по  краю?
Таки  даремно  вітер  заплітав  
мої  слова  у  не  твоє  «кохаю»  

І  хай  у  днів  буденних  густині  
погасло  все,  що  ми  колись  любили,
але  при  зустрічі  сказати  «ні»
як  і  колись  мені  забракне  сили…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450611
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 30.09.2013


Хлопан Володимир (slon)

ОСІНЬ….

І  знову  осінь,  знову  небо  плаче,
загорнуте  у  темно  -  сіру  шаль.
Йому,  мабуть,  ніколи  не  пробачу
оцю  печаль.  Оцю  свою  печаль!
Цей  сум  одвічний,  ці  раптові  сльози.
Цей  дивний  щем...  Сумний,  осінній  щем...
Я  ненави́джу  ці  метаморфози,
навіяні  вітрами  і  дощем!
Я  ненавиджу?  -  Мабуть,  не  сприймаю
і  не  люблю  важких,  осінніх  дум...
Я  Твоє  фото  з  портмоне  виймаю  -  
і  десь  зника  і  щем,  і  дощ,  і  сум...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450301
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 27.09.2013


Алексей Ткаченко

Мы - лишь стая воронья

В  заброшенном  осеннем  парке
Нет  ни  фонтанов,  ни  аллей,
Там  страшно,  как  в  забытом  замке  –
Пугают  в́ороны  детей.

Там  жутко  долго  находиться  –
Скрипят  засохшие  дубы,
Листва  отчаянно  кружится,
И  лошадь  рвётся  на  дыбы.

Смешно  ли  дивно,  но  когда-то
Здесь  детвора  пускала  змей*,
Играли  весело  котята,  
А  на  краю  бежал  ручей.

Всё  это  в  прошлом,  мой  читатель,
Пришли  другие  времена,
Где  наш  король  лишь  угнетатель,
А  мы  –  лишь  стая  воронья.  


Змей*    —  привязной  летательный  аппарат

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449649
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 19.09.2013


mizin4ik

хоч вперше буду п'яна не тобою…

Мені  б  вина,  та  так,  щоб  геть  за  край!
Щоб  просто  лиш  забутись  на  хвилину...
Щоб  з  цього  пекла  хоч  на  мить  у  рай...
Щоб  з  цього  світу  десь  у  вись  полинуть!

Мені  б  шампанького,  хоча  б  один  бокал,
Щоб  випити  рішуче,  звеселитись!
Щоб  так  грайливо  відчувати  той  запал...
Щоб  схаменутись!  Перестати  злитись!

Мені  б  коньяк,  такий  гіркий  на  смак...
Чи  навіть  бренді  захопить  з  собою...
І  я  не  п'ю  в  загальному,  однак...
Хоч  вперше  буду  п'яна  не  тобою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434387
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 13.09.2013


Таня Кириленко

Такі, як ти, приходять назавжди

Такі,  як  ти,  приходять  назавжди,
У  серце  проникають  мов  отрута,
Навік  свої  лишаючи  сліди,
Без  запитань  чи  можна  їм  там  бути.

Такий,  як  ти  -  один  на  все  життя,
І  втративши  -  довіку  не  пробачиш,
В  собі  нестимеш  сум  і  каяття,
І  знатимеш,  що  в  серці  й  досі  плачеш.

Спливаєш  часом  ти  у  моїх  снах,
В  думках  моїх  усміхнений  спливаєш.
І  я  не  вірю  в  те,  що  я  сама
Обрала  світ,  в  якім  тебе  немає.

І  скільки  б  не  пройшло  з  тих  пір  років,
Які  б  у  серці  бурі  не  здіймались,
Таких  глибоких,  чистих  почуттів
Ніколи  більше  я  не  відчувала.

Лишився  в  серці  сум,  уже  не  біль
(Його  роки  розлуки  вгамували...),
Та  чи  колись  пробачу  я  собі
Те,  що  тебе  так  пізно  розпізнала...

10.03.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448782
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Михайло Плосковітов

Чудес не буває…. (з ТАРАСОМ КУШНІРОМ) …

Нескінченний  сюжет  монотонних  нудних  діафільмів,  -
хтось  змахнув  із  повіки  тривожну  останню  сльозу.
А  болить  не  самотність...  Так  хочеться  бути  НЕ  вільним.
Ти  ж  ще  віриш  у  те,  що  троянду  тобі  принесу.

Ти  ще  віриш  в  життєві,  любовно-щасливі  фінали,
В  романтичність  історій,  де  сльози  течуть  за  межу,
Але  ту  перемогу  -  з  тобою  ми  вчора  програли.
Happy  end  -    нещасливий  ?  Та  я  вже  про  це  не  скажу…

Й  промовчу  в  тих  словах,  у  яких  так  нестерпно  змовчали,
у  віршах  тих  ілюзій,  які  дарували  нам  сни.
Це  -  останнє  побачення  в  цвіті  хмільної  навали,  
у  симфоніях  скверів,  в  сумних  пантомімах  весни.

Пальці  стиснені  в  пальцях  в  останнім  теплі  ейфорії  ,
щирі  погляди  наші  ховаються  в  серце  небес...
лише  спогади  в  дотиках    спільним  мовчанням  хворіють...    
Час  прощатись…  на  світі,  на  жаль,    не  буває  чудес…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264237
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 25.08.2013


морський лев

Не присягаюсь і не обіцяю

Не  присягаюсь  і  не  обіцяю
І  не  шукаю  докорів  сумлінь
Із  клітки  тіла  душу  відпускаю
Крилом  печалі  в  серце  ляже  тінь,,,

Що  кілька  слів,  і  погляд  на  прощання
Старенький  зошит,  списані  поля
Десь  там,  у  ньому,  жевріє  кохання
Десь  там,  у  ньому,  залишився  я…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442813
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 22.08.2013


Лидия Науменко

ВЕЧIР

Холоне  вечiр  в  сутiнках  берiз,
Гарячу  душу  вiтер  студить  в  росах.
Останнiй  проскрипiв  iз  поля  вiз,
Застигло  жито  у  важких  покосах.

У  променi  вечiрньоi  зорi
Вплiтаються  пiснi  рiзноголосi.
Вертаються  додому  косарi  -
Стерня  сколола  iхнi  ноги  босi.

Коса  ще  вiдчувае  мiць  руки,
Вiд  втоми  ниють  загорiлi  плечi.
А  мiсяць  вже  запалюе  зiрки,
Спочинок  обiцяе  тихий  вечiр.

Десь  перепiлка  дiточок  склика,
П"янить  повiтря  нiжний  запах  м"яти.
Лоскоче  нiздрi  пара  з  молока  -
Вечеряе  родина  бiля  хати.

А  небо  вже  зiрками  зацвiло,
Що  час  вiд  часу  котяться  додолу.
Спокiйно  спить  натомлене  село,
Щоб  завтра  знову  вирушити  в  поле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441760
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 15.08.2013


Томаров Сергей

Весна ведь все же!

А  мне  кричали  за  спиной  
Пурга  и  стужа:
Старик  с  седою  головой,
Кому  ты  нужен?
И  лишь  красавица  весна
Звеня  капелью,
Твердила:  Жизнь  всего  одна,
Не  стой  за  дверью!

Сбивая  листья  налету,
За  счастьем  мчался...
Летел,  как  птица  в  высоту
И  наслаждался...
Не  догоню  я  пусть  любовь  -
Она  моложе...
Но  вновь  кипит  шальная  кровь-
Весна  ведь  все  же!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439939
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013


Наталя Данилюк

Постаріла яблунька…

Постарі́ла  яблунька  давно  -  
Білочуба  дідова  потіха...
Всохле  гілля  пнеться  у  вікно,
Та  плоди  не  гупають  на  стріху.

Постаріла  яблунька  і  дід
Вже  не  той,  зігнув  старечу  спину.
Притулюсь  до  скошених  воріт,
Чи,  бува,  не  кличуть  на  гостину

Обважнілі  пишні  гілочки
Те  дівча,  що  бавиться  у  травах...
Це  ж  мої  усміхнені  роки!..
І  мою  чуприну  кучеряву

Розкуйовдив  теплий  вітерець!  
Скільки  весен  збігло  потічками,
А  душа  літами  навпростець-  
В  дідів  сад:  до  яблуньки,  до  мами...

Під  скрипучі  видихи  воріт
Аж  роса  навернеться  на  очі!..
Постаріли  яблунька  і  дід,  
А  душа  старі́тися  не  хоче...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 11.07.2013


Михайло Гончар

Пам'ятаєш те літо, ту ніч…

Пам'ятаєш  те  літо,ту  ніч,
Коли  град  лупцював  усю  Вінницю,
Ти  сказала  :"Вже  пізно,  іди...
Це  нікуди  від  нас  не  подінеться..."

Я  послухав  тебе  і  пішов,
Хоч,по  правді,іти  не  хотілося...
І  тепер  я  ніяк  не  збагну-
Ну  чому  і  куди  все  поділося?

Знову  ніч,як  тоді,  знову  град,
Твій  будинок,тополя  тріпочеться,
Тільки  ти  тут  давно  не  живеш
І  я  знову  іду,  хоч  не  хочеться...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429318
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 07.06.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2013


Олена Іськова-Миклащук

Не осуди…

Не  осуди.  І  не  роби  рабою
Розпечених,  мов  лава,  почуттів.
Я  просто  буду…  дихати  тобою,  
Тамуючи  у  грудях  зливу  слів.
Не  осуди,  що  серце  шаленіє
Від  думки,  що  на  світі  десь  є  ти.
І  що  душа  від  доторку  весніє…
Хоч  сонечком  надії  освіти!
Не  осуди  ці  почуття  гарячі,
Вразливі,  мов  у  березні  сади.
Твою  байдужість  я  тобі  пробачу.
Лиш  за  любов  мене  не  осуди…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 17.05.2013


Томаров Сергей

Мне наложена бронь

Затопите,  мне  печь,
Чтобы  я  мог  согреться,
Сбросить  прошлое  с  плеч
И  душою  раздеться.

Водку  лейте  в  стакан
И  в  края  не  смотрите,
С  глаз  снимите  туман
И  Отца  позовите.

Я  к  Нему  припаду,
Мне  покаяться  стоит,
Силу  духа  найду,
Ведь  она  где-то  бродит.

Я  увидел  врата,
Но  дверь  в  Царство  закрыта,
А  вокруг  пустота-
Жизни  чаша  разбита.

На  алтарь  покладу,
Свою  падшую  душу,
На  ступени  взойду,
Я  ведь  больше  не  трушу.

Я  на  исповедь  стал
В  кровь  стирая  колени,
Видно  час  мой  настал...
И  сошлись  в  полдень  тени.

Отпусти  мне  грехи
И  позволь  причаститься,
Кандалы  нелегки,
Я  решил  повиниться.

Может  примет  Отец,
Может  врАта  откроет    
Я  свой  чую  конец-
За  спиною  он  воет.

Погасите  огонь,
Что-то  жарко  мне  стало,
Мне  наложена  бронь,
Но  жизнь  жить  так  устала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422754
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 05.05.2013


Томаров Сергей

Просто волк одиночка

Я  не  загнанный  зверь,  просто  волк  одиночка
И  на  теле  моем  шрамов  не  сосчитать...
Для  себя  я  решил  -  жить  в  изгнаньи  и  точка
А  на  серое  "стадо"  с  горы  наплевать.

Сам  себе  я  вожак  и  в  охоте  я  первый,
Падаль  есть  не  привык,  от  нее  мне  тошнит
И  не  скажет  никто,  что  я  грубый  и  нервный,
И  не  видит  никто,  как  слеза  с  глаз  бежит.

Пусть  я  дрогну  зимой,  но  не  хвост  поджимаю,
Я  пою  под  луной,  а  не  вою,  как  все...
Я  свободен  и  сам,  за  себя  отвечаю,
И  рассветы  встречаю  в  холодной  росе.

Я  из  стаи  ушел,  чтоб  как  все  не  сломаться,
Чтоб  овес  по  ночам  с  голодухи  не  жрать...
Жаль  вот  только  на  мне,  будет  род  мой  кончаться,
Не  с  кем  стало-быть  мне  вольный  род  продолжать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421181
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 29.04.2013


Bonne Fille

Осінній шепіт листя

Ти  сонця  променем  лягаєш  на  вуста
І  вітру  подихом  так  ніжно  обіймаєш.
Знов  крізь  виткі  дороги  і  сумні  міста
Весняним  ароматом  серце  наповняєш.

Ти  краплями  дощу  вмиваєш  мої  очі
І  листям  восени  нашіптуєш  слова,
А  я  крізь  тихі  дні  й  самотньо-сірі  ночі
Так  віддано  несу  кохання  почуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416850
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2013


Любов Ігнатова

Плаче дощ…

Заплакане  автобусне  вікно
Викривлює  весь  світ,  дощем  умитий,  
Я  бачу  в  нім  зі  спогадів  кіно-
Осколки  пам'яті,  на  крапельки  розбиті...
Від  поцілунку  ще  горить  плече-
На  ньому  твоїх  губ  шалений  опік...
А  ця  сльоза  -  не  по  щоці  тече,
Вона  змиває  твій  прощальний  дотик...
І  плаче  дощ  назовні  і  в  душі...
Моя  губа  закушена  до  крові...
І  я  римую  зломлені  вірші,
З  очима  нерозквітлої  любові...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


Юрій Цюрик

Образа…

Засмутившись  на  самоті,        
Втоплю  в  душі  своїй  образу…
Бо  найболючіше  в  житті  -      
Це  бути  поряд…  та  -  не  разом.

29.01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396454
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 20.03.2013


Dyed Fox

Під березня сніжною заметіллю

Під  почуттів  весняних  патронатом
Я,  доль  чужих  патологоанатом,
Копаюсь  у  питаннях  провідних,
Що  людством  споконвіку  керували,
Що  ними  стіни  світу  мурували,
Й  тепер  усе  тримається  на  них.

Вельмишановні  леді  й  джентльмени!
Увага  ваша  звернена  до  мене
Й  блищать  в  пустих  очницях  зірочки.
Яка  ж  у  вас  красива  оболонка!
Але,  на  жаль,  пусті  ви,  як  коробка
Й  ведете  беззмістовні  балачки.

В  сплетіннях  цих  полемік  лицемірних
І  ваших,  паньство,  поглядах  манірних
Мені  вчувались  брéхні  зàвжди,  скрізь.
Й  лукава  думка  промайнула  тінню,
Під  березня  сніжною  заметіллю  –  
Я  вас  навчилась  бачити  наскрìзь!
15.  03.  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409359
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 19.03.2013


Михайло Плосковітов

Наша осінь…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби,
скотилось  сонце  золотом  у  став.
На  фоні  перевернутого  неба
останній  раз  тебе  поцілував.

Засмаглий  вечір  крався  попідтинню,
трусились  зорі  шепотом  в  траву,
у  теплу  ніч  -  не  схожу  на  осінню  -
коханою  тебе  вже  не  назву.

Бракує  щастя,  кисню  до  знемоги,
приліг  коханець-жовтень  між  октав,
підпер  півнеба  місяць  круторогий,
чубатий  вітер  верби  чарував…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби.
Я  знаю:  ти  чекатимеш  мене
допоки  вітер  розплітає  верби,
допоки  наша  осінь  не  мине.

плейкаст  від  AmriLauru  на  http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl

переклад  російською  на  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 17.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2013


Людмила Мартиненко

ПАДАЄ СНІГ…

В  ніч  чарівну,  зимою  засніжену,
Ти  без  мене  прошу  не  сумуй,
Я  сніжинками,  білими-ніжними,
Прилечу,  ти  лиш  тільки  відчуй.

На  губах  розстелюся  цілунками
І  в  обійми  свої  огорну,
Я  на  віях  твоїх  візерунками,
Незабутніми,  враз  промайну.

Я  на  щічки  твої  буду  падати
І  розтану  в  долонях  твоїх.
Нам  ніхто  не  зуміє  завадити,
Бо  для  інших  це  падає  сніг…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389225
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 18.02.2013


Н-А-Д-І-Я

Зірки знайшли притулок в хмарах…

Зірки  знайшли  притулок  в  хмарах.
А  місяць  десь  пірнув  в  пітьму.
Повільно  хмари,  як  отари,
Несли  в  собі  якусь  суму.

Вони  від  снігу  обважніли.
Нести  його  вже  не  могли.
Останні  кинули  вже  сили...
Вже  не  хотіли...  Підвели.      

Здогнав  їх  вітер-  розкуйовдив.
Посипав  сніг,  як  з  рукава.
Для  чого  ж  він  їх  потривожив?
Хіба  себе  так  забавля?

А  я  іду.  Січе  в  обличчя.
Змішались  сльози,  мокрий  сніг.
А  я  не  можу  все  змириться:
"Ну  як  ти  міг?  Ну  як  ти  міг?"

Пройшло  чимало  уже  часу...
Надворі  знову  пада  сніг.
Я  чую  кроки  час  від  часу...
Та  моя  відповідь  вже  -  сміх..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396971
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 10.02.2013


Олена Бондар (Бондаренко)

Колі Салтану вітання з Днем народження!!!

Юний  друже,  щирий,  милий,  гарний!
В  день  зимовий,  світлий  і  ясний
Піднімаю  келих  свій  янтарний,
З  побажань  букет    прийми    рясний:

Доля  хай  твоя  тебе  огорне
Чарами  любові  і  добра,
Хай  же  світлим    щастям  неповторним
Сяє  та  дорога,  що  обрав.

Хай  тебе  повсюди  зігріває
Дружня  теплота  людських  сердець.
І  в  тобі  ніколи  не  згасає
Віри  і  надії  промінець.

Повороти  долі  хай  відкриють
Обріі  майбутніх  перспектив
Хай  здійсняться  кращі  твої  мрії,
Щоб  побільш  в  житті  альтернатив!

Ще  бажаю,  щоб  житейське  море
Дарувало  звершень  острови.
Всі  шторми,  я  знаю,  друже,  збореш.
Будь  здоровим  і  сто  літ  живи!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394724
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013


Кутасов

=Я ПОМНЮ ВАС…=

Я  помню  вас,  мой  нежный  ангел!
Но  я  не  смею  вам  писать.
При  виде  вас  горел,  как  факел,
Что  по  ночам  не  в  силах  спать!...

Скажу,  что  не  был  в  вас  влюбленным  -
Я  вас  воистину  любил!
Жил  вами  сердцем  вдохновленным!
Но  до  конца  вам  не  был  мил...

Я  не  пишу  вам  больше  в  прозе,
Но  чувств  в  стихах  не  утаю!
Опять  себя  придам  угрозе,
Коль  между  строк  скажу  -  "ЛЮБЛЮ..."



30  октября  2012                      Кутасов  Иван  Владимирович

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374376
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 18.01.2013


Ліна Біла

Згірчили

Відцвіла  любов  -  
і  розлетілась  світом.
Притрусило  сивим  попелом  
вуста.
Не  втамує  болю  
і  південний  вітер,
може  з  часом  зникне  безвісти  
зола...

Двоєдино  ми  згірчили  
юні  душі.
Нажилися  вдосталь.  Мрії  
відбули...
У  саду  тепер  навіщо
гупать  грушам,
адже  зав'язі  немає  
від
весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393377
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013


Наталя Данилюк

(не) жаль

Рясних  дощів  посріблену  вуаль
Впустило  небо  осені  на  руку.
Хіба  тобі  ніскілечки  не  жаль
Мою  любов  розпачливу  і  муку?

Пекучий  сум  невиспаних  безсонь,
Полин  думок  на  білому  папері?
Тобі  несу  тепло  своїх  долонь,
Та  все  не  ті  в  мої  заходять  двері...

І  не  про  тих  гірка  моя  печаль
І  молитви  невтішеного  серця...
Хіба    тобі    ніскілечки  не  жаль
Душі  моєї,  що  мов  пташка,  б'ється

В  забиті  вікна  гордості  й  пихи
В  похмурі  дні  дощів  і  ностальгії?
Опалим  листям  встелено  шляхи,
Скупим  мовчанням  спалено  надії.

І  так  мені  образливо  до  сліз,
Така  в  душі  розбурхалась  негода,
Що    ти    жалієш    золото  беріз
І  лиш  любов  мою  тобі  не  шкода...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 17.01.2013


Відочка Вансель

У переході стомлений жебрак

У  переході  стомлений  жебрак
За  цілий  день  зібрав  сто  десять  гривень.
У  Бога  не  питав:чому  все  так?
Можливо-жебраком  бути  повинен?
Він  у  підвалі  десять  років  жив,
Маленьке  ліжко,старе  покривало.
А  як  колись  дружину  він  любив!
І  як  йому  іі  не  вистачало!
Троянди  білі  ій  чомусь  купив,
Хоча  любила  все  життя  червоні.
Він  іх  до  серця  ніжно  притулив,
Неначе  цілував  іі  долоні.
Він  до  сих  пір  іі  лише  кохав,
І  розмовляв  із  нею  щохвилини.
Сьогодні  з  Новим  роком  привітав,
Бо  не  зустрів  дорожчоі  людини.
І  на  могилі  замітає  сніг
Троянди  білі,що  на  ранок  змерзли.
Колись  троянди  клав  до  іі  ніг,
Ну  як  така  любов  зуміє  вмерти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388857
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 11.01.2013


Н-А-Д-І-Я

Підняв повіки ранок неохоче…

Цей  вірш  дарую  моєму  постійному  читачу    Миколі    Салтану  
   http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15757
за    чудову  підтримку  моєї  поезіі,    її  розуміння,  за  співпереживання.
Дякую  вам,  Колю,  за  вашу  добру,  чутку  душу.  Цей  вірш  уже  не  сумний...

------------------------------------------------


Підняв  повіки  ранок  неохоче.
Очима  подививсь  на  білий  світ.
Проміння  рано  так  чомусь  лоскоче..
Хіба  проспав?...  Вставати  швидше  слід!

Ось  вже  проміння  весело  заграло.
І  хмари  загорілися  вогнем...
А  небо  все  пашіло,  розцвітало.
Вітало  все  з  новим  прийдешнім  днем.

Дерева  шепотіли  між  собою.
Даремно,  що  безлисті,  та  ж  живі.
Вони  були  зворушені  красою.
Стояли,  як  на  варті  вартові.

Та  що  це?  Промінь  стрибнув  у  віконце.
Пірнув  до  мене  в  ліжко  залюбки.
А  я  сміюсь  й  ховаюся  від  сонця.
Воно  ж  мене    знаходить  все-таки.

Цілує  мої  коси  і  обличчя.
Лоскоче...Я  п"янію    без  вина.
А  я  сміюсь  і  закриваю  очі...
Оце  тобі  ранкова  дивина!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390959
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013


Н-А-Д-І-Я

Даремно ще шукать ключі лелечі…

Засипав  сніг  жасмін  по  самі  плечі.
Нащо  тут  сум?  На  те  ж  вона  й  зима.
Даремно  ще  шукать  ключі  лелечі,
Бо  в  зиму  не  повернеться    весна.

І  верби  похилилися  від  снігу.
Бурульки  виглядають  із-під  стріх.
Та  серце  все  чекає  на  відлигу,
Щоб  знов  почути  голос  твій  і  сміх.

А  снігу  намело  вже  по  коліна.
Та  як  знайти  до  тебе  вірний  шлях?
Щоб  знов  згадалась  пісня  солов"їна,
Щоб  сум  мій  розчинився  у  піснях...

Ось  вітер  колихає    гілки  клена.
Сніжок  повільно  падає  до  ніг...
В  моїх  думках  країна  та  блаженна,
Яку  і  ти  покинути  не  зміг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 09.01.2013


Н-А-Д-І-Я

Потрібних слів ти так і не знайшов…

Ну  от  і  все...   Назавжди  вже  пішов.
І  тихо  заскрипіли  за  ним  двері.  
Потрібних  слів  ти  так  і  не  знайшов.  
Лиш  спроби  залишилися  мізерні.  

А  серце  вслід  кричало:  Зупинись!   
Не  кидай  нас  з  Любов"ю  сиротами...
Прошу  тебе!  Постій  і  озирнись...
І  припади  до  рук  моїх  вустами...

Пішов...  Не  озирнувсь...  Не  пожалів...
А  вітер  за  вікном  тихенько  плакав.
Старенький  явір  сумно  заскрипів.
З  гілками  ніби,  щось  про  нас  балакав.

А  за  вікном  все  дужчала  пурга...
Сліди  твої  старанно  замітала.
І  ковдра  із  пушинок  пролягла.
Неначе  пір"я  лебеді  скидали...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388531
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 01.01.2013


Осіріс

Сука-пам’ять

Журливо  йду  по  залишкам  села
Де  бур’яном  осілася  безгомінь.
З  лишайним  псом  розруха  сповила
Щенят  відлюддя,  масті  -  «ржавий  пломінь».
Усе  що  знав  –  струхлявіло,  мов  пень,
Що  пам’ятав  –  розтануло  з  димами…
Лише  чорнить  мозольну  грубість  жмень  
Шовковин  сік  –  очей  бездоння    Мами.
Тут,  був  я  Син!  А  там  –  один  з  юрби,
Що  річкою  байдужить  між  граніту,
Цурпелячи  знадієні  торби
До  ніг  фантому  ситого  зеніту.
Тут,  був  Онук.    –  «Ще  ліпший  за  синів!!!»  -
Казав  Дідусь  викурюючи  бджоли.
А  там,  матючча  струшую  я  гнів,  
Втискаючись  в  маршруткові  ґринджоли.
Тут,  з  молоком  спивав  розмай  полів,
Вдихав  із  вітром  побратимства  щирість.
А  там,  під  златом  пишних  куполів,
Мене  підлоти  роз’їдає  сирість.  
Тут  був…  Ото  ж  бо!  Черепки  села  
До  ніг  спадають  попелом,  без  звука.
Згоріла  в  урбанізмі  ковила…  
Але  чому  ж  так  виє  пам’ять-сука?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384470
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 18.12.2012


Христина Рикмас

До безрассудства тобой пяна…

До  безрассудства  тобой  пяна…
И  окончательно  сбитая  с  толку…
А  появлением-изумлена,
Но  за  тебя-благодарна  я  Богу.

Спасибо  Богу  за  то,  что  ты  есть,
Что  Он-позволил  с  тобой  повстречаться,
Что  я  имею  возможность  прочесть
Твои  стихи…и  невольно  смущаться...

До  безрассудства  тобой  пяна…
Ты  изменил  меня  своим  вниманием.
И  даже  строгая  в  небе  луна
Заулыбалась  небесным  мерцанием…

(Салтану  Николаю)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385091
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 17.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2012


E. Insomnia

Oblitus memoria

Я  й  не  помітила,    як  осінь  промайнула,
Дощем  забрала  бабині  літа,
Украла  моє  нинішнє  й  минуле.
Ця  осінь  –  дивна,  не  така  як  та,
Що  кожним  порухом  в  душі  невинній
Здіймала  бурю,  збуджувала  грім,
А  той  тривожив  кожен  день  осінній,
Він  його  мучив,  катував…  А  втім,
Ця  осінь  стерла  все,  до  тла  спалила,
Пов’язане  з  старим  життям.  Колись
Від  тих  асоціацій  я  хотіла
Згубитися  в  сльозах,  що  розтеклись.
Тепер  я  осінь  ту    не  пам’ятаю…
Ну  було  щось.  Кохання?  Швидше  гра.
Тоді  здавалося  -  люблю,  літаю.
Провали  в  пам’яті.  В  душі  –  діра.
Не  те  що  би  ненавиджу…  Не  хочу.
Не  те  що  згадувати…просто  все  одно.
Я  навіть  як  дивлюся  в  оті  очі,
Того  не  бачу,  що  було  давно.
Красуня  осінь  стерла  все  з  півкуль,
Намалювала  в  пам’яті  табло.
Мабуть,  це  в  мою  користь  один-нуль,
Бо  я  забула,  що  колись  пекло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380212
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 28.11.2012


Іван Юник

* * *

Твої  роки  посивіли  на  скронях,
Юнацькі  мрії  тихо  розійшлись,
І  доленосні  зморшки  на  долонях
Тебе  вже  не  цікавлять,  як  колись.
До  кілометра  зменшились  маршрути,
І  погляд  став  приречено  німим...
Життя  давно  примусило  роздути
Надій  на  зустрічі  солодкий  дим...
Ти  став  на  себе  вже  давно  не  схожим,
Колишні  друзі  тихо  розійшлись...
І  тільки  випадковим  перехожим
Ти  можеш  посміхатись,  як  колись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285510
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 07.11.2012


Ліна Біла

Від щирого серця (для Салтана Николая) *

Чого    являєшся    ві    сні,    Франкова    музо?
Чому    я    плачу,    коли    навколо    життя?
Чому    від    тебе    не    відтяти    свої    узи,
чому    не    можу    я    напитись    смерть-зілля?

Холодна    кава    набридає    тишині,
та    опікає    чорним    кольором    уста...
І    мої    сльози    на    папері    тім    однім,    
неначе    берег,    що    чекає    корабля.

Пуста    кімната    -    замуровані    вірші...
Вже    цілий    тиждень    не    писав    про    твої    очі,
неначе    вирвав    хтось    два    клаптика    душі    -
один    спалив,    а    другий    мучить    мої    ночі.

Чому    ж    далека    ти,    холодна,    моя    зоре?
Хіба    ж    не    я    хотів    з    тобою    назавжди...
Мовчить    струна,а    на    папері    ціле    море...
Франкова    муза    захотіла    самоти.

Писав    поет,    пишу    і    я    про    дно    студенне
твоїх    очей    ясних,    веселих    і    сумних...
То    як    в    поета    не    обернешся    до    мене,
але    найкраща    ти    зі    всіх    прожитих    лих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375976
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012


Kонвалия

Эту осень сумеем забыть

Без  тебя  даже  как-то  не  пишется,
Без  тебя  вдохновения  нет.
В  каждом  шорохе  голос  твой  слышится,
В  каждом  запахе  дым  сигарет.

В  зеркалах  есть  твое  отражение,
До  сих  пор  тебя  помнит  кровать.
Бред…  безумство…  мое  наваждение…
Каждой  строчкой  ложишься  в  тетрадь.

Жизнь  как  будто  нажали  на  паузу…
Без  тебя  даже  прошлого  нет.
Бездыханным,  опущенным  парусом
Одинокий  встречаю  рассвет.

Моя  грусть,  словно  листья  опавшие,
Под  твоими  ногами  шуршит…
И  друг  другу  чужими  вдруг  ставшие,
Эту  осень  сумеем  забыть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364003
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 06.11.2012


Михайло Плосковітов

Кислиця

Пів  ночі  дощ  сердито  бубонів
(ну  хай  йому  –  чому  ж  мені  не  спиться?)
Потрапила  під  молодечий  гнів
Ще  зовсім  юна,  під  вікном,  кислиця.

Та  й  вітер  їй  заламував  гілки
Нахабно  під  кору  благеньку  влазив…
А  я,  колись,  у  ливень  отакий
Зламався.  Від  холодної  образи  .

З  тих  пір  чомусь  не  спиться  у  дощі.
На  них  у  мене,  певне,  а-лер-гі-я
Та  саме  в  довгу  зливу,  уночі
На  блиск  очей  далеких  я  хворію…

Годинник  в  тиші,  мов  далекий  грім.
Яка  ж  стійка  ця  схилена  кислиця!
Піду  й  напну  її  плащем  своїм  
Хай  в  ливень  цей…хоч  деревцю  
поспиться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 05.11.2012


Olechka

Не питай

Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай,  я  не  знаю  й  сама.
Я  б  летіла,  та  зламані  крила,
Йшла  б  –  землі  під  ногами  нема…

І  буденності  сірі  картини
Світ  розмішують  в  сум  безнадій,
А  я  знову  любові  хвилини
Хороню  в  своїм  серці  на  дні…

Відболіти  б  давно  вже  повинно,
Переплакати,  перецвісти,
То  чому  ж  тоді  в  сни  безупинно
Все  одно  повертаєшся  ти?

Не  приходь  в  мої  сни!  Вже  несила
Стільки  пити  тривог  і  жалЮ.
Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай  мене  нащо…  люблю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 04.11.2012


Наталя Данилюк

Відлистопадиться…

Відлистопадиться,  я  знаю,
Затихнуть  сльози  і  печаль.
На  стиглих  персах  небокраю
Світанок  вИпрозорив  шаль,

Налиту  хересом  багряним.
На  листя  клена  де-не-де
З  надтріснутої  порцеляни
Пролила  осінь  каркаде.

Гірчить  повітря  полиново,
Пітніють    сАду    вітражі...
Не  ти  мене  зігрієш  словом,
Зігріють  інші,  та...чужі.

І    я  забудуся    з    одчАю,
Усім    жалЯм    наперекір!..
Відлистопадиться,  я  знаю,
Лиш  не  здавайся,  чуєш?Вір...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012


Ліна Біла

Недосяжно-невільний

Розділив  своє  серце  
на  рівно-тривкі  половинки.
Став  невільним  у  волі,  
злочинцем  у  правді.  Осліп.
Вкоротив  собі  віку  
у  віршах  своїх  неповторних,
з  позаранку  у  втомі  душевній  
з'явився  на  світ.

Ти  віддав  своє  небо,  
що  часом  тебе  рятувало.
Став  безбожним  і  віру
продав,  та  на  жаль,  сатані.
Щоб  дивитись  на  неї,  
коли  вже  Вона  засинає,  -  
недосяжно  
ховаючись
знов  
у  стіні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374622
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012


Володимир Шевчук

Тиха неувага

Тиха  неувага  так  мені  простима;  
Ну  куди  кохання  знову  привело?  
Фея-чарівниця  з  юними  очима  
Сіє  в  моє  серце  зорі  і  тепло.  

Ні,  вона  принцеса!  Молода  княгиня  
І  на  крилах  юні  щастячко  несе…  
А  краса  в  зіницях,  наче  небо  синя,  
Може  й  не  безмежна,  та  для  мене  –  все.  

І  нехай  у  душу  ще  немає  ходу  –  
Все-одно  там  світло,  а  не  дика  тьма.  
Так,  вона  байдужа,  –  холодніша  льоду!  –    
А  утім,  для  мене  гарячіш  нема…  

22.07.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271558
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 23.10.2012


Марічка9

Житомир-Львів… (Разом з Михайлом Плосковітовом)

Хто  знає,  чи  побачимось  іще.
Куди  зведуть  дороги  парних  колій.
Усе,  що  маєм  -  жменька  меланхолій,
І  тихий-тихий,  і  пекучий  щем.

Не  награно  повіки  затремтять...
Ривки  думок.  Квитки…  та  два  перони.
Твої-мої  ще  сплетені  долоні,
А  відстань,  як  гудок  –  хвилин  за  п’ять…

Дарма  кладемо  руки  на  плече,
Хрипким  "не  треба"  тишу  розірвавши.
А  розпач  став  наш  ще  на  зиму  старшим,
І  так  ятрить  прощанням,  так  пече...

Розтока  доль  в  сум’ятті  кольорів.
Ось  пальці  розімкнуться  наостанок,
В  своїх  містах  зустрінемо  світанок...
Два  потяги  швидкі:  Житомир...Львів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 21.10.2012


Апрельский

день случился тихим и нежарким

*                        *                        *

                                                         Мне  мало  надо!
                                                               В.  Хлебников

День  случился  тихим  и  нежарким.  
Небо  -  в  белотканных  облаках.  
На  степной  ковер  июльский,  яркий  
опускался  вечер,  и  
легка
показалась  жизни  перспектива:  
август  будет  щедр  на  звездопад,  
от  упавших  звезд  займутся  ивы  
и,  как  мы  с  тобою,  
отгорят.
А  потом  бездымные  пожары  
выполощет  стужа  добела,  
и  снегов  взошедшую  опару  
март  с  дождем  замесит  
пополам...
И  когда  впадут  в  истоки  устья,  
и  мгновенья  сложатся  в  века,  
в  нас  уже  не  будет  прежней  грусти  -
только  небо,  
только  облака.

2003

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 19.10.2012


Лія***

Всё реже… всё чаще…

Всё  реже  пишутся  хорошие  стихи...
За  этот  год...  я  странно  повзрослела...
Всё  переборчивей  становятся  мечты...
И  осень...  с  золотой...  вдруг  поседела...
Всё  чаще...  я  тоскую  по  друзьям...
Ну,  а  на  фото  -  чаще...  улыбаюсь...
Всё  реже...  посылаю  всё  к  чертям...
Но  и  под  жизнью...  реже  прогибаюсь...

Ну,  а  душа...  взрослеть  же  не  умеет...
И  нежность  просто  так...  не  пропадёт...
И  сердце...  никогда  не  постареет...
А  в  жизнь  мою...  любовь  еще  придёт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 16.10.2012


Лілея Лозова

*In poetika veritas

Слова  лишилися  словами
Без  почерку  й  без  помилок,
Судіть  мене,  вибір  за  вами:
Вдягніть  петлю,  спустіть  курок.

Солодко-приторним  "кохаю"
Я  не  збентежу  ваших  вух
І  впевнена,  дійду  до  краю,
Бо  я  це  знаю...  стукіт  вщух...

...І  не  підказує  вже  серце,
Воно  теж  зрадило  мені,
Поезія  із  нього  ллється,
Мов  кров  із  рани  на  війні.

Затанцювали  в  танго  рими
І  замережали  папір  -  
Так  вони  істину  відкрили  -
Бери  читай,  порівнюй,  вір.

І  як  філософ  чи  дослідник
Роблю  для  себе  відкриття:
Поезія  -  це  проповідник,
Прекрасний  міст  в  нове  життя.

*In  poetika  veritas  -  (лат.)  істина  у  поезії

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370107
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012


Олеся Шевчук

Рибка ( У співавторстві з Володимиром Шевчуком)

Ти  мене  не  допий,  я  щось  більше,  ніж  чашечка  чаю,
Ти  мене  не  забудь,  коли  сонце  встає  за  вікном…
Цю  кімнату  без  тебе  я  з  румбою  –  так,  повінчаю!  
Та  розлуку  з  тобою  не  стану  поїти  вином.

Я  не  рибка  твоя  золота…  я  не  казка…  Я  срібна!
Всі  бажання  здійснити  не  можу,  та  можу  одне
(І  хоч  я  учениця  у  тебе,  можливо,  не  здібна):
Я  тобі  подарую  кохання,  святе,  неземне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263501
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 10.10.2012


Svetok

Ти мене не любиш

Ти  мене  не  любиш?  Я  погана?

"Я  робила  боляче  і  злилась."
"Я  всипала  сіллю  твої  рани."
"Я  від  почуттів  твоїх  втомилась."

Вибач,  але  все  змінила  осінь.
Це  вона  порвала  наше  небо.
Я  грозу  затримати  не  в  змозі,
От  вона  і  вилилась  на  тебе.

Ти  мене  не  любиш?  Дуже  шкода...
Я  б  тобі  сніданки  готувала.
Знаєш,  а  кохання  вийшло  з  моди.
Я,  мабуть,  немодна...  Покохала  ж.

"Наше  небо  вкторе  не  зростеться..."-
Як  монети  всі  слова  розгубиш.
Я  перехворію,  все  минеться...

Я  хороша.  Ти  мене  не  любиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368925
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012


Ніка Мельник

Прощальний лист

Привіт.Як  життя?  
                 Дивно,  лиш  я  не  кохаю...
Чому  ти  вважаєш,  що  я  потребую
                 Твого  чоловічого  завжди  плеча.
Забуть.  Як  я  забувала.
                   Тебе  не  один  довгий  рік.
Все  вірно.  На  зустріч  чекала.
                 Зустрілись.  Бувай  вже  на  вік.
Сумуєш?  І  я  сумувала,
                   І  я  сподівалась  дарма.
Насправді  я  щиро  кохала...
                   Прощай  вже  назавжди.
                                                                           Па-па...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364533
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 04.10.2012


Лілія Ніколаєнко

Мені так мало Вас…

Мені  так  мало  Вас  в  коротких  снах,
У  серці,  на  вустах,  і  у  молитвах.
Я  п’ю  настій  з  нектару  і  вина,
Але  ніяк  не  можу  ним  зцілитись.

Ви  –  мрій  моїх  серпанок  золотий,
Казкова  акварель  п’янких  ілюзій,
Ви  –  пісня  неземної  висоти,
Ви  –  дотик  найчарівнішої  музи.

Та  заздрю  випадковим  я  очам,
Що  можуть  це  блаженство  споглядати,
І  слухати  Вас  голос  повсякчас  –
Медових  солов’їв  палкі  сонати.

Одним  бажанням  нині  я  живу  –
Побачити  Вас  знову  наяву…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361633
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 04.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2012


Юрій Цюрик

В лесу стучали звонко топоры…

В  лесу  стучали  звонко  топоры,
На  снежный  бисер    падали  березы…
Из-под  батиста  бархатной  коры
Текли  печально  трепетные  слезы…

В  кровь  превращался  изумрудный  сок,
Склонились  грустно  вербы  над  рекою…
Какой-то  жесточайше-гнусный  Рок  
Здесь  управлял  жестокою  рукою…

Хоть  суждено  им  было  умереть,
Но  то  ль  от  боли,  то  ли  от  мороза,
Прощаясь  с  жизнью  и  не  веря  в  смерть,
Рыдали  белоснежные  березы…

Вздыхал,  скорбел,  страдал  могучий  лес,
Нахмурив  свои  тучные  ресницы…
Смотрело  солнце  мрачное  с  небес
И  реквием  упавшим  пели  птицы….

А  по  лицу  ободранной  коры
Текли  печально  трепетные  слезы….
В  лесу  стучали  громко  топоры
И  тихо-тихо  падали  березы….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367474
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 04.10.2012


Ліна Біла

Природній стан

Природній  стан...на  віях  спить  вчорашнє  літо.
Медові  спогади  цукрово  одяглись  -  
кристалізовані.  Я  тиха  і  щаслива,
осінні  колії  в  душі  перплелись!


Розсипле  ґудзики  проміння  вересневе
в  найпотаємніші  щілиночки  землі.
Потрохи  мрії  розляглися  просто  неба...
і  дощ,  і  сльози  розлелися  на  чолі.


Що  на  папері,  те  й  в  думках  повиростало,
повицвітало,  спопеліло  і  нема...
А  що  залишилось,  то  для  життя  так  мало,
то  мов  без  снігу  прийде  чергова  зима...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368258
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 04.10.2012


STRANIERA(Кошіль Надія)

Життя це не гра. к

Сиджу  в  пустій    кімнаті  я  одна.
В  душі  моїй  лиш  сум  і  порожнеча.
Життя  складне,я  знаю,  це  не  гра.
А  це  така  моя  маленька  втеча.

Яка    пройде,  я  знаю  все  минеться.
Я  побіжу  вперед,  вірю-  зітреться.
Серце  моє  я  в  панцир  не  сховаю.
Його  я  випущу,  я  все  здолаю.

Хто  зрозумів  життя  ,усе  владнає.
Той  кожною  хвилинкою  смакує.
І  за  дрібничками  спостерігає.
І  кожним  днем  живе,  час  не  марнує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366619
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 26.09.2012


Alex-dr_7(tericon)

Визнаю…

Запах  диму  згорілих  листів,
Мене  змушує  знов  написати,
Тебе  дуже  забути  хотів,
Але  згадок  про  нас  ще  багато.
Напишу  щось  і  знову  спалю,
Ті  листи,  що  палити  не  варто,
Визнаю,  що  мабуть  ще  люблю,
якщо  в  пам"яті  стерти  не  здатний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366276
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012


Марічка9

Шкода ( у співавторстві з Михайлом Плосковітовим)

Не  треба  слів.  Вони  пусті  звучанням.
І  навіть  сліз.  Вони  тепер  вода.
О,  як  доречне  це  небес  втручання!
Хоч  так  мені  обох  із  нас  шкода...

Шматує  вітер  спогади,  мов  листя.
Забутий  час  за  спинами  росте.
Невже  ми  справді  просто  відбулися,
згубивши  щастя  в  листя  золоте?

Що  хочеться  до  зриву  закричати,
Руками  зачепити  небеса!
Якби  ж  кохання  вміло  приручатись,
Ми  б  вірили  з  тобою  в  чудеса…

Побачення  перевелось  раптово
В  небесну  і  прощальну  благодать.
А  ти  ?  А  я?..  Нам  не  знайшлося  слова,
що  зможе  нас  удруге  поєднать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 24.09.2012


Відочка Вансель

Прийшов Господь на землю навесні

Прийшов  Господь  на  землю  навесні,
Прийшов  і  бачить  гарну,гарну  пару.
Таку  ще  зовсім  молоду  в  душі,
А  по  роках  вже  зовсім,зовсім  стару.
І  підійшов  до  жінки,каже  ій:
-Ти  з  чоловіком  завтра  попрощайся.
І  він  помре.Ти  тільки  зрозумій,
Він  старий,хворий.Ти  не  сподівайся,
Що  знов  його  побачиш  через  день.
Таке  життя.Родився-мусиш  вмерти,
І  він  не  чутиме  птахів  і  іх  пісень.
А  я  від  втрати  біль  твій  можу  стерти.
І  впала  перед  Господом  вона:
-Візьми  моє  життя  Господь,благаю.
Без  нього  ця  земля  мені  пуста,
І  як  мені  без  нього  жить?Не  знаю.
До  чоловіка  підійшов  Господь:
-Від  тебе  завтра  відберу  дружину.
Таке  життя.Але  помре  лиш  плоть.
А  чоловік  не  думав  ні  хвилину:
-Візьми  мене.Я  старий,вже  прожив,
Я  був  найщасливіший  в  цілім  світі.
Я  би  цій  жінці  небо  прихилив,
Як  на  могилу  я  носитиму  ій  квіти?
Візьми  мен.Це  все,що  я  прошу,
Нехай  вона  побачить  завтра  сонце.
Господь,я  хворий.Я  тебе  люблю.
Я  з  неба  подивлюсь  в  наше  віконце.
Побачу,що  вона  іще  жива,
Побачу,що  вона  мене  кохає.
Але  не  хочу,щоб  була  сумна,
Я  знаю,що  вона  завжди  чекає.
Задумався  Господь:яке  кохання,
І  як  без  нього  інші  можуть  жить?
Коли  в  душі  зосталось  сподівання,
Коли  за  іншим  так  душа  болить.
І  повернувся  Бог,подарувавши
Ім  спільного  життя  ще  років  сім...
Стояла  стара  пара  обійнявшись"
Тобі  я  ввечір  казку  розповім.
До  сьомоі  весни  вони  кохали,
Молились  Богу  за  щасливі  дні.
Лише  тепер  вони  уже  не  знали,
Що  в  один  день  померли  навесні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364983
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 23.09.2012


Весняна Осінь

Ти уже не болиш…

Мене  вже  не  болить,  я  не  вмію  Тобою  боліти.
І  цей  час  швидкоплинний  біжить,  наче  світ  за  вікном.
І  так  важко  в  душі,  бо  до  Тебе  іду  крізь  століття,
А  ти  знову  чужий,  і  у  мрії  вриваєшся  з  сном.

Мене  більш  не  тривожить  холодна  понура    байдужість,-
Заметілі  торкнулись    і  наших  з  Тобою  сердець.
Десь  омріяний  наш  листопад  загубив  свою  мужність,
А  весна  на  асфальті  малює  останній    сюжет...

Ти  уже  не  болиш,-  відболів,-  в  нас  не  вірить  кохання.
Кілька  ран  заживуть,  коли  осінь  торкнеться  весни.
Я  не  та,  яка  зранку  приносить  в  обійми  страждання.
А  я  та,  що  всміхнеться  Тобі,  коли
                                                     Ти  більше  серця  болиш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 20.09.2012


Amila Rose

Жорст (о) ко

Я  більше...тебе  не  люблю
спала    полуда  з  очей  
як  завжди  із  скромністю  ,  до  тебе  скажу
не  хочу.  проводити  з  тобою  ночей
ти  "витрахав"  усі  мої  почуття
своїм  улюбленим,  жорстким  сексом
і  без  єдиної  нотки  каяття
я  зникну  .з  твого  "завжди  хочу"  життя
ти  тільки  з  полегшенням  зітхнеш
подумаєш:  тепер  ніяких  напрягів
забудеш  .таку  як  і  ти  собі  знайдеш
яка  в  ліжку  зробить  більше.  подвигів
А  як  шукатимеш  ти  ніжності    й  тепла,
не  смій.про  мене  навіть  і  не  згадуй
я  почала  нове
щасливе  спокійне  життя
в  якому  ти  мені  більше  
не  треба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365196
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012


морський лев

коли…

Коли  стираються  кордони,
Коли  міняються  світи,
Коли  дівається  десь  втома,
Я  знаю  точно,  десь  є  ти...

Коли  із  серця  водоспадом,
Коли  із  неба  не  зійти,
І  руки  пахнуть  виноградом
Я  знаю  точно,  десь  є  ти...

Коли  у  мріях  зостаєшся,
Щоб  щось  для  себе  довести
Ти  є  десь,  знаю,  обізвешся,
Бо  тож  навіщо  я  і  ти?

Коли  замрійливі  блакиті,
Закрию  очі,  і  лети!
Коли  життя  люблю  за  миті!
Коли  я  знаю  десь  є  ти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353800
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 02.09.2012


морський лев

коли ти плачеш серед ночі

коли  ти  плачеш  серед  ночі
з  тобою  плаче  вся  земля
і  не  дивись  мені  так  в  очі
бо  мабуть  в  цьому  винен  я?

Образа!  Ось  що  серце  мучить,
пробач  я  цього  не  хотів
я  зрозумів,  і  наче  з  кручі
за  пів  миттєвості  злетів

і  лиш  тепер  я  зрозумію
твого́  пробачення  слова,
...з  якою  ж  силою  на  (віях)
тремтить  ображена  сльоза!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292084
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 02.09.2012


Тетяна Луківська

З тобою…і без

І    починаємо    з    початку
                                         Перебирати    "з"    і    "без"...  (Ксенія  Подільська)
Як    дві    півкулі    у    душі,            лишилися        на    згадку…
Лечу    в    крутому    віражі…    й    тримаю    в    безпорядку
Якнайміцніше    мої            «без»    і    «з»    твої    в    додачу…
Заколошматив    вітер        й        щез…    та    я    уже        не    плачу.
Світанки    сяяли    для    нас,        безмежжям      в    днях    зорили.
Здавалося,    що  у    цей  час    нам        небо        нахилили.
Плескали    пломені    теплом    останнє        наше        літо…
Й    ховалось    срібло    над    чолом    з    любов*ю    непомітно.
Вербове    віття    обняло,    здавалось,      нашу    долю.
Ти    ж    памˊятаєш,    як    було…    до    ночі        зради    й    болю!
У    просторі    буденних    справ        згубилась    наша    вірність.
Мене    ти    вперше    не    втішав    повірити    в    безгрішність…
Була    любов    без    меж    свята,    красива,      незвичайна.
Жаль,    не    цілунком    на    вуста    лягла    та    ніч    остання.
Без    тебе    квилила    земля,        дощами    перепрана,
Без    тебе    вже    була    не    я,    а    просто,    голограма.
В  розлуці      сонце    так    пекло    і        так    в    душі    палало,
Неначе    в    купу    все    звело    і    горем    поєднало.
І  щиро  зорі      з    висоти    уже      не    усміхались,
Без    тебе    я,    без    мене    ти,    дотичні    не    стикались…
У    паралелях    почуття    -    й    на    зустріч        неспроможні.
Проходили    своє    життя    та    порізно    з    нас        кожний.
Як    дві    півкулі    у    душі    ,        лишилися        на    згадку...
Майже      здолала    віражі    і    все    в    мене    в    порядку.
Мої            всі    «без»    і    «з»    твої    давно    вже    нетутешні.
Чому    ж    заходиш    уві    сні    у    дні        мої    прийдешні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 01.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2012


Томаров Сергей

Не расшит мой мир узором

Позовите  пианиста,  пусть  сыграет  что-нибудь...
Я  сегодня  возвратился  в  край  родной,  окончен  путь.
Повидал  в  пути  не  мало,  ощутил  дождь  перемен,
Часто  жизнь  меня  трепала,  но  не  сдам  ее  в  обмен.

Так  хочу  я  крепко  выпить,  закусить  и  закурить...
И  под  музыку  тапера,  незнакомым  грусть  излить.
Может  жуткое  похмелье  тяжесть  снимет  на  душе...
Не  нашел  я  счастья  в  жизни  во  дворце  и  в  шалаше.

Позовите...  Позовите,  хоть  кого-нибудь  скорей!
Эй!  Гарсон!  Налейте  водки  -  побыстрее,  пополней!
Музыкант,  еврей  со  стажем,  отложи  игру  свою...
Выпей  рюмочку  с  бродягой,  после,  я  с  тобой  спою.

Пусть  не  воет  зал  с  укором,  боль  мою  им  не  понять...
Не  расшит  мой  мир  узором  и  его  не  поменять...
Я  вернулся  в  город  детства,  может  быть  в  последний  раз...
Наливай  бокал  полнее,  горечь  пью  за  всех,  за  вас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359790
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 26.08.2012


Ольга Медуниця

Це шаленство, це біль, божевілля і мука

Це  шаленство,  це  біль,  божевілля  і  мука  -
Поруч  бути  -  й  не  сміти  торкнутись  руки.
Як  лютнево-зимово  тривала  розлука:
Сорок  сім  довгих  днів,  сорок  сім  довгих  днів...

Хто  сказав,  що  кохати  -  це  легко  і  просто?
Хто  сказав,  що  блаженство  в  надії  чекань?
Тепла  хвиля  любові  здіймається  гостро
І  катує  шаленством  недоторкань.

Ти  в  віршах  почуттями  зірвеш  заборони.
Присмак  щастя  відчуєш.
                             Збагнеш,  що  хотів.
Доторкнися  до  мене  Поезії  Словом...
Якщо  навіть  рукою  торкнутись  не  смів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243530
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 19.08.2012


Володимир Шевчук

Для мене…

«…Бо  розплачуся,  як  злива»  -  Антоніна  Матвієнко.  

Для  мене  твоя  усмішка  –  це  знак;  
У  травових  очах  –  життя  шалене.  
…Ти  радісна!  Ти  сяюча…  Однак  
Немає  це  відношення  до  мене.  

Мені,  насправді,  щастя  немале,  
Коли  ти  у  мені  –  себе  впізнаєш.  
…Гарнішаєш!  Все  дужчий  шарм…  Але  
Ти  поруч  з  тим  і  дальшаєш,  згасаєш…  

16.01.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235244
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 19.08.2012


Андре Ільєн*

ЛЮБИТЬ!!!:)

Пера  ламаю  і  не  питаю
Чи  це  потрібно  комусь
Кров  мов  чорнила  в  моїх  судинах
Й  втратить  її  не  боюсь
Краплями  та  потоками
Зі  мною  роками  і  кроками
Водночас  свіжа  й  спрагла  повітря  в  ту  ж  мить
Й  те  ,  що  не  болить
Часом  щемить
В  радості  ,  а  не  в  горі  будем  жить  
Кожну  хвилину  і  мить  любить
Любить  …  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354437
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Володимир Шинкарук

"МОЄЇ ОСЕНІ ВЕСНА"

Мені  ще  сняться  щасливі  сни,
В  душі  сміється  
     сонячна  струна.
Що  це?  
   Осінь  моєї  весни,
Чи  моєї  осені  
     весна?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326725
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 17.08.2012


Томаров Сергей

Седая осень по земле шагает

Чернеет  горизонт,  на  окнах  слезы,
Закрыт  для  солнца  выход  в  небеса,
По  нервам,  не  стальным,  грохочут  грозы,
Не  распахнулась  предрассветная  краса.

Разряды  молний,  в  капельках,  с  отливом,
На  сырость  "раздирает"  старый  шрам,
Багряный  лист  глядит  на  все  уныло,
Стыдливо  прикрывая  веток  срам.

Грохочет,  льет,  сверкает  и  рыдает,
Рвет  ветром  не  опавшую  листву...
Седая  осень  по  земле  шагает,
В  душе  преграды  строя  торжеству.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357765
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Собаки плачуть

Не  стало  батька,  вже  пішла  від  нас  і  мама,
Давно  їх  душі  вознеслися  до  небес
В  обійсті  пустка  поселилася  з  вітрами.
Але  його  ще  сторожує  вірний  пес.

Барбос  старий  вже,  бо  ж  собачий  вік  короткий,
І  вже  на  очі  трохи  став  недобачать.
Без  хазяїв  був  сам,  як  палець  одинокий,
Його  сусідка  узялася  доглядать.

Та  з  двору  йти  Барбос  нікуди  не  збирався,  
Як  дід  старий  на  сонці  боки  свої  грів.
Село  лягало  спати  –  він  же  не  вкладався  –  
До  неба  писок  піднімав  і  тоскно  вив!

Після  розлуки,  після  довгої  тяжкої
У  двір  батькІвський  тихо  увійшла  я  знов  –  
Мені  назустріч  вже  ходою  нетвердою  
Старий,  сліпий  собака  ледве-ледве  йшов.

Присіла,  вІн  лизнув  лице  моє  гаряче
Від  хвилювання  вже  ні  слова  не  сказать.
І  раптом  збігла  по  щоці  його  собачій
Й  мені  на  руку  капнула  гірка  сльоза.
.....................................................

Собаки  плачуть,  ви  повірте,  люди,  плачуть!
Їх  сльози  котяться,  великі,  мов  горох…
Собака  ждатиме  і  вам  усе  пробачить,
Бо  ви  для  неї  Друг  і  Цар  і  Бог!


Олена  Бондар  (Бондаренко)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357771
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012


Halyna*

Нічого не змінилося

А  мало  що  змінилося…  Проте
Я  вперто  прагну  все  якось  змінити.
Чому  мені  весна  не  розцвіте,
Чому  мені  таке  холодне  літо?..
Я  ж  так  шукаю  пристані,  тепла,
Яке  ніхто  не  зможе  відібрати.
О,  як  до  нього  близько  я  була,
О,  як  далеко  я  зуміла  стати!..
І  смішно  аж  до  болю…  Я  ж  собі
Давно  колись  про  зміни  обіцяла…
Мені  ж  не  треба  слави  і  скарбів,
Мені  ж  для  щастя  треба  зовсім  мало…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355041
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Тетяна Весняна

Несказане лишилось несказанним…

Несказане  лишилось  несказанним,
Доведене  до  болю  відчаєм  німим,
А  бажане  лишилось  позад  нами
Примарним  білим  маревом  чудним.

А  зорі  плакали,  котилися  планети
У  космосі  незвіданих  стихій.
Вірші  писали  зраджені  поети,
Загублені  у  пристрасті  жагучих  мрій.

А  море  синє  неслО  свої  хвилі,
Змиваючи  весь  бруд  минулих  літ.
А  в  небі  все  кружляли  чайки  білі,
Не  стримуючи  свій  замріяний  політ...

Життя  бурхливе  сміло  вирувало,
Скрадаючи  тихенько  день  за  днем.
А  наші  душі  догорали
Палким  і  пристрасним  рудим  вогнем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240825
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 14.08.2012


Крилата (Любов Пікас)

МЕНІ СКАЗАЛИ…

Мені  сказали,  що  я  неформат.
Життя  моє  -  ілюзій  зорепад.
Та  під  чужий  закон  не  хочу  жити,
І  істину  з  чужої  чаші  пити,
Під  чужу  дудку  вправно  танцювати,
Чуже  повітря  в  груди  набирати.
У  мене  свій  політ  і  своє  небо,
Долини,  гори.  І  мені  не  треба
Чужого  світу.  Мій  задовольняє.
Нехай  ніхто  крил  моїх  не  ламає.
Як  тілу  кров,  мені  їх  треба  мати,
Щоб  де  захочу,  я  могла  б  злітати  -  
До  зір,  до  сонця,  світу    посміхнутись.
В  чужому  просто  можу  задихнутись.
Ми,  мов  річки  -  у  кожної  свій  плин.
Лиш  Бог  -  один  і  Всесвіт  в  нас  один.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353174
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 14.08.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Упасти на коліна

Упасти  на  коліна,  приповзти
До  батьківського  дворища  востаннє
Заклякнути  в  спокуті  за  мовчання
І  оніміть  в  обіймах  самоти...

Нема  куди  вертатися,  нема  -  
Замість  гнізда  лиш  чорна  пустка  зяє
І  тільки  пам’ять  дух  перепиняє
І  оживляє  образи  сама:

Ось  батько  й  мати  садять  новий  сад
А  ми  малі,  схвильовані,  щасливі,
Слухняні,  правда  трохи  галасливі,
Все  ж  прислухалися  до  їх  порад.

А  ось  і  знову  гості  приїздять,  
Там  гомін,  сміх,  там  радість  без  упину.
Любив  мене  мій  дядько,  мов  пір’їну,
Руками  аж  до  неба  підкидать.

Що  може  бути  кращим  для  дітей  –  
І  я  пищала  зовсім  не  від  страху…
Минулося…  пройшла  вже  скільки  шляху  –
Нема  батьків…  і  двору…  і  гостей…
.................................................

Вчепитися  руками  в  спориші.
Клубок  у  горлі  –  ні,  не  проковтнути…
Забути  все  і  врешті  осягнути
Як  тіло  відривають  від  душі.


Олена  Бондар  (Бондаренко)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357021
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012


Весняна Осінь

Ви… рідний і далекий…

Ваші  очі...  Очі  кольору  грози...
Ви  бачили  сумніший  в  світі  погляд?
Не  бачу  у  ́смішок...  Й  серце  в  Вас  сльозить,
А  я  наївно  вірю,  що  Ви  поряд...


Ваші  губи...  В  них  нема  мені  життя...
Холодні,  спраглі  і  такі  далекі.
З  Вами  я  стаю,  немов  мале  дитя.
Простіть  мені,  бо  знаю  що  не  легко...


Ваші  ві  ́рші...  Дарма,  що  не  для  мене...
Вони  мені  дорожчі,  ніж  всі  весни.
Торкнусь  до  них,  хоч  знаю,  що  студенні,-
Між  ними  десь  життя  моє  воскресне...


Ваші  руки...  Ви...  рідний  і  далекий...
З  холодним  серцем,  із  трепетом  в  душі.
Як  з  Вами  в  світі    боляче  і  легко...
Розквітну  в  мріях,  а  в  спогадах-  дощі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331365
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 09.08.2012


Дядя Вова

Любви лимит

Как  быстро  ты  живешь,
Везде  все  успеваешь.
Где  правда,  а  где  ложь,
Как  различить  -    не  знаешь.

Я  медленно  живу,
А  почему  не  знаю.
Течением  плыву,
Тебя  все  догоняю.

Как  долго  ты  молчишь,
Следы  все  заметаешь.
С  кем  хочешь  с  тем  и  спишь,
Измены  не  прощаешь.

Я  жить,  как  не  пойму,
Все  без  тебя  страдаю.
С  судьбой  веду  войну,
Ее  не  побеждаю.

Как  быстро  жизнь  плывет,
О  ней  ты  много  знаешь.
Дай  хоть  один  намек,
Где  чаще  ты  бываешь.

Я  вижу  седину,
Все  старость  догоняю.
И  каждую  весну,
Тебе  я  изменяю.

Как  можешь  ты  винить?
Ты  говорят  слепая.
Чувств  вечен  твой  лимит,
Я  это  точно  знаю!!!!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352924
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 08.08.2012


Томаров Сергей

Мамин образ

Поморщился  лоб,  поседели  виски,
Все  чаще  слезятся  глаза  от  тоски,
В  руках  неутешно  колышется  дрожь,
Ты  не  молода  моя  мама  и  все  ж...

И    все  ж,  твое  сердце  открыто  для  всех,
Собрались  мы  вместе  -  веселье  и    смех,
Всегда  в  твоем  доме  покой  и  уют
И  ласки  твоей  дети  взрослые  ждут.

Спасибо  родная,  что  есть  ты    у  нас,
Прости,  что  не  видимся  долго  подчас,
Прости  нас  за  массу  бессонных  ночей,
За  слезы  прости  с  твоих  добрых  очей.

Ты  самое  главное  мамочка  знай,
В  какой  бы  не  ехали  дальний  мы  край,
Твой  образ,  всегда  нежно  в  сердце  храним,
Тебя  мы  лелеем  и  боготворим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355969
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012


Ліна Біла

Серпню…*

Останнім  подихом  озветься  скоро  серпень.
Сузір'я  падатимуть,  народившись  знов.
До  берегів  квітучих  небо  не  поверне
(під  осінь  часто  гра  у  схованки  любов)...

Барвистим  снігом  калачі  і  чорнобривці
лягають  жити.  Ні,  не  спати!  Навпаки!
Густою  попассю  на  небі  ходять  вівці,
немов  слова,  що  не  вміщаються  в  рядки.

Здавалось,  ніби  паралельно  все  у  світі.
Натомість  сльози  й  дощ  -  то  в  відчаї  душа.
Я  мов  заплутуюсь  в  мінливості  щомиті  -  
і  цьому  серпню  я  й  нерідна,  й  не  чужа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355312
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012


Алиса Кирова

Мой Ангел, сколько у вас юбок?

Мой  Ангел,  сколько  у  вас  юбок?
Скольким,  вы  пишете  мечты?
Из  скольких,  мой  души  обрубок,
Обрубков  душ,  Вашей  четы?

Скольким  шипы  вгоняли  Вы  в  дыханье?
Скольких  замучили  на  смерть?
Из  скольких  уст,неслось  стенанье,
В  Вашу,  не  пробивную  твердь?!

Мой  Ангел,  я  вас  ненавижу!
Разрывом  стен  тиши  ночной,
Сквозь  крик  свой,  голос  снова  слышу,
Всё  Ваш,  всё  Ваш!  Никак  не  мой!

В  порывах  страсти,  лжи  и  боли,
Я  проклинаю  Ваших  тех,
Кто  разыграл  мои  лишь  роли,
Для  мелких,  мерзостных    утех.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353648
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 03.08.2012


Ліна Біла

післязавтрашня осінь*

Шелестить  у  долонях  вітрів  післязавтрашня  осінь.
Не  питаючись,  листя  зривається  геть...
Вицвітає  троянда,  а  в  тім  пелюстки-сиві  коси
облітають,  лишаючи  цукор  і  мед.*

Хмари-хвилі  пливуть  -  емігранти  Європи  чи  Азії.
Першовитоком  -  пахне  осіннім  дощем.
І  без  сліз,  але  зорі  вечірні  уперше  заплакали!
Вдарить  блискавка,  грім  осріблілим  мечем...

А  на  ранок  роса  затамовує  нишком  свій  подих.
На  м'якенький  спориш  пада  стигла  душа*
То  хотілося  літу  спекотному  трішки  свободи,
а  до  осені  -  місяць,  ще  ціле  життя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352344
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 01.08.2012


Томаров Сергей

По тонкому льду

По  талому  снегу,  по  тонкому  льду…
К  тебе,  на  твой  берег  без  страха  иду.
Ломается,  крошится,  рушится  лед…
Но  вдаль,  я  несусь,  словно  птица  в  полет.

Мне  страшно,  мне  жутко,  но  надо  идти,
Ты  ждешь  и  я  должен  его  перейти.
Не  сможет  меня  тонкий  лед  отделить,
От  радости  видеть  тебя  и  любить.

Ты  ждешь,  я  надеюсь  и  вдаль  все  иду
По  тонкому,  хрупкому,  талому  льду,
По  скользкому  льду  пробираюсь  вперед…
Меня  через  реку  твой  облик  зовет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353025
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012


Оксана Голубева- Чипак

Ще мить…

Ще  мить...  і  знову  буде  все,  як  зАвжди...
Ще  мить...  розійдуться  дороги  врізнобіч...
Та  не  сховать  самій  від  себе  тої  правди,
Що  житиме  зі  мною  пліч-о-плІч...

Щемить...  щемить  і  ниє  серце  в  грудях...
Болить...  болить  і  виє  стомлена  душа....
Ще  мить...  ще  мить  -  і  знов  у  сірих  буднях
Сама  собі  я  буду,  мов  чужа

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353078
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012


Дядя Вова

Мої бажання будуть в силі

Мій  розум  зносить  в  мене  дах,
А  я  не  можу  знайти  шлях,
Який  веде  до  тої  мрії,
Де  доброта  завжди  при  ділі.

Я  бачу,  чую  негаразди,
Якщо  до  купи  все  це  скласти,
То  бомба  вибухне  відразу,
А  нелюди  помруть  від  сказу.

Мої  бажання  будуть  в  силі,
Доки  кінець  прийде  насиллю,
Те,  що  веде  у  прірву  нас,
Зупинить  на  сто  років  час.

Країни  бачу  іншу  долю,
Але  чому  вона  в  неволі,
Хто  закував  її  в  кайдани?
Чому  стаємо  ми  рабами?

Куди  подівсь  патріотизм?
Чому  взяв  верх  толітаризм?
Хто  винен!  -    знаємо  усі!
За  свої  держимось  штанці!

У  мене  ,  в  тебе  хата  з  краю,
Але,  що  буде  з  нами  далі,
Один  лиш  Бог  знає  про  це!
Колись  візьме  нас  під  крильце!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351623
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 26.07.2012


Томаров Сергей

Зачем вернулся я обратно

Зачем  вернулся  я  обратно
В  тот  мир,  где  ты  меня  не  ждешь
...пять  лет...  и  вроде  все  понятно...
Хотел  узнать,  как  ты  живешь.

Ты  не  пойми  меня  превратно,
Но  наши  дни  я  вижу  в  снах...
Мне  грустно,  больно  и  приятно...
Ты  помнишь  парк?...  Там  был  на  днях.

Уж  столько  лет,  а  он  все  тот  же,
И  твое  имя  на  скамье...
...пять  лет...  Зачем  скажи  мне  все  же...
...не  мог  я  думать  о  семье.

Не  прав.  Об  этом  сожалею
И  не  в  чем  мне  тебя  винить...
Я  глупостью  своей  болею,
Но  без  тебя  не  в  силах  жить.

Тебя  не  стану  беспокоить,
Ведь  время  вспять  не  повернуть...
Как  быть,  чем  сердце  успокоить?
Тебя  обратно  не  вернуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351638
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 24.07.2012


Томаров Сергей

Вопросы

Скажи  мне  почему  зимой  трещат  морозы
И  в  вазе  на  ветру  так  быстро  вянут  розы.
Ты  можешь  объяснить,  за  что  мне  так  обидно,
Вокруг  полно  людей,  а  друга  в  них  не  видно

Хочу  тебя  спросить,  зачем  на  небе  звезды
И  если  в  сердце  боль,  зачем  стекают  слезы,
Скажи,  когда  апрель,  березы  тоже  плачут
И  почему  весной,  и  что  все  это  значит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351134
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012


Дядя Вова

Жизнь продолжается

Расстались  мы  с  тобою  уж  давно,
В  душе,  как  в  чайнике  кипела  злоба,
А  состояние  в  котором  все  равно,
Заставило  забыть  любовь  до  гроба.

Мне  разум  говорил  умей  прощать,
И  не  судить,  что  бы  не  быть  судимым,
А  гордость  не  хотела  вовсе  знать,
Как  мог  я  стать  чужим  и  не  любимым.

Год  первый,  год  кошмаров  пробежал,
Покой  стучался  чаще  в  мою  душу,
За  чаепитием  спокойно  убеждал,
Что  мир  иллюзий  надо  бы  разрушить.

Идут  года,  мгновенья  пролетают,
А  старость  смотрит  в  свой  волшебный  чан,
При  виде  прошлого  куплет  свой  напевает:
Ты  близок  мне  -    как  много  в  тебе  ран.

Раны  рубцуются  -    так  седина  полезла,
Пока  в  виски  -  а  в  прочем  все  равно,
Жизнь  продолжается  –  всем  не  гвоздя  не  жезла!
Ведь  рано  нам  сушить  свое  весло!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350889
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012


Томаров Сергей

Плачешь? Нет…

Плачешь?  Нет.  Это  просто  упала  роса.
Утро  выдалось  нынче  на  редкость  сырым.
От  чего  ж  покраснели  голубые  глаза?
Небо,  вдруг,  потемнело  и  стало  чужим.

Ты  грустишь?  Почему  так  печальны  слова?
Просто  солнце  сегодня  взошло  очень  рано.
Да.  Ты  наверное  в  этом  родная  права
И  мне  кажется  все  не  обычным  и  странным.

Видишь?  Да...  Это  раненный  лебедь  летит...
Почему  ж  он  один,  где  лебедка-подруга?
Кто-то  выстрелил  в  них  и  союз  в  миг  разбит...
Как  ему  без  нее  будет  грустно  и  туго.

Плачешь?  Нет.  Это  кажется  дождик  пошел
И  тебе  уж  пора  навсегда  собираться...
Нашим  встречам  с  рассветом  закат  подошел...
Пришло  время...не  плачу...  расстаться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345489
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 16.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2012


Svetok

Коли рветься

Де  рветься  нитка  -  хтось  один  згоряє.
Тоді  на  рани  -  інший  сипле  сіль.
Любов  жорстока...  Іноді  вбиває.
Вбиває  все...  і  залишає  біль.

Де  рветься  нитка  -  значить  було  тонко.
Значить  не  варто  вузлики  в"язати.
Не  мають  сенсу  зламані  стосунки.
Смертельнохворе  -  вже  не  врятувати.

Де  рветься  нитка  -  плакати  не  треба,
Щоб  не  пекло  пораненій  душі.
Де  рветься  нитка  -  потай  рветься  небо.
Де  рветься  небо  -  пишуться  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305606
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 09.07.2012


Томаров Сергей

Как белый лист

Пусть  бьется  грудью  ворон  черный
В  мое  прозрачное  окно...
Не  сдам  ему  свой  разум  вольный,
Нам  вместе  быть  не  суждено.

Пусть  сгустки  туч  по  небу  бродят
И  хмурый  дождь  по  нервам  бьет...
Меня  все  это  лишь  заводит
И  гимн  нутро  мое  поет.

Пусть  грязь  ползет  на  свет  украдкой,
Лицом  я  буду  вечно  чист...
Я  стану  для  чужих  загадкой,
А  для  своих,  как  белый  лист.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349084
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012


Михайло Плосковітов

Старенька лава…

Люблю  цю  лаву,  з  довгих  хворих  ребер,
(Літа  її  руйнують  без  жалЮ).
Вона  в  надії  тулиться  під  верби,
похила  спина  в  написах  «Люблю…»

Байдужий  дощ  полоще  ноги  хворі,
В  набряклу  осінь  ревматизм  проб’є,
В  написаних  словах  чужих  історій
згадає  лава    щось  своє…моє.

Згадає  всіх  закоханих  у  парах.
Зітхання.  Поцілунки.  Дотик  рук.
Веселий  сміх.  Романси  під  гітару,
а  ще…згадає  гострий  щем  розлук.

Люблю  цю  лаву,  спогадами  вкриту,
у  теплих  краплях-росах  з  кришталЮ.
Спинюсь.  Присяду  в  листя  з  оксамиту.
Не  вернеш.  Розумію…  а  люблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 06.07.2012


Леся Приліпко-Руснак

Мы просто бывшие!

Дождь    стучит  по  крыше
И  сон  совсем  пропал
Тот,  кто  решает  свыше
С  нами  что-то  просчитал

Я  пытаюсь  идти  своей  дорогой
На  глаза  тебе  не  попадаясь
Сберечь  крохи  любви    своей  убогой
В  городской  толпе  теряясь

Мы  друг  другу  бывшие
По  сути  мы  никто
Счастья  корабли  уплывшие
Одно  на  двоих  забытое  пальто


Ты  зачем-то  ищешь  встречи
Поцелуев,  старых  ласк
Но  пойми,  что  время  лечит
И  мы  теперь  без  маск

Окончен  бал.    Погасли  свечи
Завтра  будет  новый  день
С  памяти  сотрутся  твои  речи
От  тебя  останется  лишь  тень

Дождь  стучится,  будто  птица
Словно  хочет  мне  сказать:
«Вокруг  тебя  чужие  лица
Смысла  нет  родных  искать»

Ведь  ты  давно  мне  не  родной
И  стерлась  близости  черта
Мне  все  равно  кто  там  с  тобой
Коробка  чувств  опять  пуста

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346298
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 06.07.2012


Інга Хухра

Відчайдушне

Ти    не    той.    Не    такий.    І    не    зможеш    ним    стати.
Твої    ролі    в    моєму    житті    проміжні.
Не    навчусь    як    востаннє    тебе    обіймати.
Очі    тишею    повні    й    сумні-пресумні.
Не    торкайся    зап'ястя,    не    зиркай    у    душу.
Не    взламаєш    ти    кодів    і    схем    потайних.
Я    себе    полюбити    насилу    не    змушу
Чередою    коханців    чужих    і    пустих.
Ти    не    думай,    я    зла    не    бажаю,    ні    болю...
Та    для    мене    ти    іграшка.    Цяцька    й    усе.
Серце    б    вкути    в    кайдани.    Аби    лиш    в    неволю.
Так    набридло    життя    чорно-біле,    пусте...
Опустили    голівки    п'янкі    матіоли.
Як    нестерпно    не    з    тими,    не    там    і    не    так...
Очі    слізьми    налились,    штормили,    мов    море...
Де    ти    бродиш    мій    любий    незнаний    дивак?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347721
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 05.07.2012


Н-А-Д-І-Я

Только всё на мгновенье…

Посвящаю  другу,  которого  нет  в  живых  уже  много  лет...
---------------------------------------------------------
 Обнимает  прохлада.
 Прилетел  ветерок.
 Я  ему  очень  рада.
 Что  мне  скажешь,  дружок?

 Где  мой  милый,  дружище?
 Сколько    мне    его    ждать?
 Что  ж    его  не  отыщешь?
 Иль  не    можешь  искать?

 Может,  крылья  устали?    
 Иль    далёк  к  нему  путь?
 Или  мы  опоздали?
 Как  его  мне  вернуть?..

 Тихим    шорохом    листьев,
 Тёплой    каплей    дождя,
 Он    к    тебе    возвратится,
 Всё,  как    прежде,  любя.

 И    за    плечи    обнимет,
 Слёзы    вытрет    рукой,
 И    печаль    твою  снимет,
 Прикоснётся    щекой...

 Только  всё  на  мгновенье:
 Ведь    его    больше  н-е-т!
 И    исчезнет    виденье:
 Загорится    рассвет...

 Обнимает    прохлада...
 Не    вздыхай,    ветерок.
 Для    меня    ты    отрада:
 Ты,    как    я,    одинок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347492
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012


Квіточка Ромашка

Не такі

Перестали  писати  вірші,
припинили  читати  поеми,
яка  мова  про  щось  для  душі,
коли  в  мозку  одні  мікросхеми?

Перестали  любити  кіно,
те,  що  справжнє,  а  не  те  що  в  моді,
припинили  цінити  любов,
припинили  шукати  пригоди.

Приросли  животи  до  стола,
знизу  все  приросло  до  дивану,
або  дивимось  нових  "Ментів",
або  коменти  пишем  зухвало.

Ми  не  вміємо  пити  вино,  
нас  не  ваблять  червоні  троянди,
ми  помало  вгрузаєм  в  багно,
наші  душі  брудні  й  трохи  п"яні.

Нам  потрібні  лиш  харч,  секс  і  сон,
нам  начхати  на  наше  коріння,
в  нас  свої  і  мораль  і  закон,
ми  Вкраїни  нове  покоління!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341922
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Serg

В яркой радуге слов

Этот  мир  так  жесток,  
Он  от  края  до  края
Хочет  просто  подмять  
Наш  полет  на  двоих,
Видно,  это  -  урок,  
Не  печалься,  родная,
Все  равно  мы  летать  
Будем  в  рифмах  живых!

Непременно  возьмем  
Веру  в  жизнь  на  поруки,
А  Надежду  свою  
Без  приставочки  «бы»
И  с  Любовью  взмахнем,  -  
Бог  послал  крылья-руки,
Станет  слово  «люблю»  
Вновь  девизом  судьбы!

Не  смотрите  Вы  так  
(Я  для  тех,  кто  смеется),
Зависть  просто  сгорит  
Но,  останется  ритм,
Кто-то  скажет  «простак»,  
Кто-то  водкой  упьется,
Моё  ж  сердце  звенит  
Колокольчиком  рифм!

В  яркой  радуге  слов,
Что  сверкает  меж  строчек,
В  сотый  раз  для  тебя
Я  признаться  хочу,  -
Что  прекраснее  снов
Этот  белый  цветочек,
Вместе  с  ним  и  любя
Свое  сердце  несу!


19.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345039
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 20.06.2012


Оксана Голубева- Чипак

Срок давности… на Любовь

Прошла  любовь...  И  давностью  покрылась,
Не  постарела...  просто  заросла
Тропинка  в  дом,  где  дверь  уже  закрылась...
И  только  роза  снова  расцвела

Ушла  Любовь...  И  срок  уже  немалый
Прошёл  с  тех  пор,  как  грянула  гроза,
А  след  размыл  тот  дождик  запоздалый...
И  поседели  молча  небеса...

...Вернись,  Любовь!  Открой  пошире  окна
И  разожги  огонь  в  моей  печИ!
Ты  видишь,  я  до  косточек  промокла...
Своим  отваром  душу  излечи!

...Прости,  Любовь...  что  прогоняла  ночью,
Прости,  что  ты  голодною  спалА,
Прости,  что  иногда  бежала  прочь  я
Из  дома,  где  любимою  была...

Вернись,  Любовь,  тернистою  тропою...
...Пусть  ноги  твои  стоптаны,  в  крови,
Я  раны  зацелую  и  омою...
Ведь  нету  срока  давности  в  ЛЮБВИ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344982
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 20.06.2012


Володимир Шевчук

Минулому

Ти  відводила  очі  і  тихо  душа  моя  в’яла,  
Почуттями  зривала  ти  серце  (хто  любить  –  сапер!)…  
Ти  не  вірила  в  мене,  сміялася,  з  іншим  гуляла;  
Ти  забула  мене!..  –  Та  згадала  раптово  тепер.  

…А  тепер  все  не  так.  Серце  більше  не  ниє,  не  чахне;  
Біля  мене  упевненість  ангельська  сяє  теплом.  
Біля  мене  усе!..  І  хоч  небо  ще  мріями  пахне,  
Від  старання  душі  навіть  аура  йде  на  пролом…  

Бо  тепер  все  не  так.  Та  любов  –  не  релігія  Вуду;  
Біля  мене  тепер  тільки  успіх,  і  де  б  я  не  був,  –  
Біля  мене  усе!  І  хоч  я  зупинятись  не  буду,    
Ти  згадала  мене…  Тільки  я  от  про  тебе  забув.  

27.01.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237293
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 19.06.2012


Томаров Сергей

Пишу тебе…

Пишу  тебе...  Прости,  немногословен.
Теряюсь  в  мыслях...  Чтобы  написать?
Мне  жаль,  но  так  уж  мир  устроен...
Как  тяжело  все  мысли  передать.

Ты  прочитаешь  и  поймешь  наверно-
Все  чувства  здесь  таятся  между  строк,
Ну  что  же  на  душе  моей  так  скверно,
Жизнь  преподносит  каверзный  урок.

О  чем  писать?...  Неужто  о  погоде...
О  настроении...  Оно,  как  серый  дождь.
О  том,  как  тоскавалось  мне  в  походе...
Я  думаю,  не  этого  ты  ждешь.

Пишу  тебе  и  думаю  -  поймешь  ли?
У  сердца  своего  ответ  найди.
Мне  кажется  -  глаза  твои  промокли...
Все  хорошо...  Еще  раз  текст  "пройди".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344058
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 16.06.2012


Svetok

Уявні мости

Дивись  мені  в  очі.  В  очі  дивись.
Це  любов?  Це,  по  твоєму,  щастя?
Ніколи  не  буде  так,  як  колись,
А  жити  минулим  -  не  вдасться.

Тримай  мою  руку.  А  в  тім...  Відпусти.
В  цих  дотиках  сенсу  немає.
До  тла  догоряють  уявні  мости...
Нікого  ніхто  не  кохає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343983
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2012


Томаров Сергей

О себе

Не  стар  еще  я  и  не  молод,
Но  иней  голову  укрыл
И  это  все  ж,  еще  не  повод,
Чтоб  я  себя  "похоронил".

Все  так  же  радуюсь  восходу,
Люблю  на  звезды  в  высь  смотреть,
Грущу  в  ненастную  погоду,
А  в  ясную  -  стараюсь  петь.

В  руках  и  крепость  есть  и  сила,
С  давлением...  Как  космонавт.
Вот  только  спесь  уже  остыла
И  в  даль  не  рвусь,  как  аргонавт.

Я  ЛЕВ,  но  ласковый,  как  львенок,
Мне  боль  чужая  не  смешна
И  все  ж  -  я  все  еще  ребенок,
А  жизнь  моя,  как  я  грешна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343235
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012


Томаров Сергей

Музыкант

Лопнули  струны,  треснул  бокал,
Долго  в  вине  я  правду  искал.
Пьяные  ноты,  грязь  на  столе…
А  истины  с  правдой  нет  ведь  нигде.

Розы  в  корзине,  признанья  в  любви,
А  счастья  все  нет,  зови  не  зови.
Ночь  наступает,  тоска  на  груди
Но  хочется  верить,  «ОК»  впереди.

Выпил,  сыграл,  снова  струны  порвал.
Правду  искать  я  у  жизни  устал.
Розы,  поклонницы,  радужный  цвет,
А  счастья  и  правды  видимо  нет.

Пр.      Я  своею  игрой,  вашу  жизнь  украшал.
                 Я  поклонниц  своих  на  вино  променял
                 Все,  что  сыграно  мной  на  гитарных  ладах  –
                 Только  правда  о  прожитых  мною  годах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342884
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2012


Томаров Сергей

Летают мысли по квартире…

Грустит  раскрытое  окно,
Летают  мысли  по  квартире...
На  улице,  темным-темно,
Все,  как-то  странно  в  этом  мире.

Звезда  упала,  не  моя
И  я  о  том  не  сожалею...
Как  странно,  где-то  в  прошлом  я,
Лежу...  А  может,  я  болею?
 
Не  расслабляет  блеск  свечи,
Стакан  надпитый  напрягает...
Меня  не  слышат,  хоть  кричи,
А  кто-то  за  спиной  ругает.

На  свет  влетает  мотылек,
Вот  так  и  я  к  нему  стремился...
Безжалостным  был  огонек,
Я  очень  сильно  опалился.

А  за  окошком  звездопад,
Прохладой  свежий  ветер  дышит...
Ну,  что  же  я  всему  не  рад,
Кто  в  темноте  ответ  отыщет?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342172
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 08.06.2012


Н-А-Д-І-Я

Цветок любви со сладким ароматом…

Легонько  ветер  тронул  занавеску,
И  тихо  задышала  синева.*
А  я  глаза  прищурила  от  блеска,
От  запаха  вскружилась  голова.

Расцвёл  жасмин  с  блаженным  ароматом,
Храня  в  себе  щемящий  блеск  луны.
Прощальный  луч  вечернего  заката
Коснулся  необычной  красоты.

Цветок  любви  со  сладким  ароматом
Навеял  мне  ушедшие  мечты.
Те  дни  отрадой  были  мне  когда-то,
Теперь  приходят  только  в  мои  сны.


Всё  так  же  тихо  дышит  занавеска.
Жасмин  роняет  жемчуг-лепестки.
А  память  полирует  всё    до  блеска,
Вот  только  б  в  сердце  не  было  тоски...
----------------------------------------------
                                   *И  тихо  задышала  синева  -  синяя  занавеска.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340336
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 29.05.2012


Томаров Сергей

А жизнь хороша

Душа  опустела?  Обидно.
И  чем  же  тут  жизнь  хороша?
В  любви  перспективы  не  видно,
Куда  ж  ты  идешь  не  спеша?

Быть-может  ты  в  поиске?  Тщетно.
Ведь  фраза  "люблю"  -  не  твоя,
Пройдет  твоя  жизнь  не  заметно
Под  тенью  чужого  вранья.

"А  жизнь  хороша"...  Удивила.
А  чем  же  она  хороша?
Что  чувства  все  напрочь  убила,
Что  тлеет  от  боли  душа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340332
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 29.05.2012


Володимир Шевчук

Дівча

У  саду,  поміж  квітів  і  трав,  помирало  дівча,  
І  так  сумно  її  відпускати  цей  всесвіт  у  травні!..  
Вона  гасла  як  день,  догорала,  неначе  свіча,  
В  тихім  сумі  собі  нагадавши  події  недавні.  

…А  недавно  вона  іще  бігала,  гралась,  росла!  
А  недавно  вона  ще  любила…  кохала  недавно!
Вона  літа  ждала!  Ніби  вісника,  наче  посла..,  
Разом  з  тим  помираючи  в  світі  повільно  і  плавно.  

А  недавно  їй  ще  зізнавались  в  коханні!..  –  Дарма…  
А  недавно  іще  вона  знала,  що  житиме  вічно!  
…Вона  тихо  згасала,  стихала  душа,  як  сурма,  
Лиш  довкола  в  саду  все  розквітло  на  жах  символічно.  

24.05.11  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 27.05.2012


Мир Абсурдов

Прости меня, Осень.

Спаси  меня,  Осень,  очень  прошу,  
Может  быть  вместе,  может  мне  одному,  
Листья  заносишь,  я  закончу  строку,  
Ты  горько  бросишь,  слёзой  по  стеклу.  

Спаси  меня,  Осень,  очень  прошу,  
Может  быть  после,  может...если  смогу,  
Не  рядом,  а  возле,  не  спеши...подожду,  
За  дверью  в  прихожей,  один  раз  в  году.  

Спаси  меня,  Осень,  очень  прошу,  
Отпусти  моё  сердце,  а  я  руку  твою,  
Спаси  меня,  Осень,  я  тебя  попрошу,  
Прости  меня,  Осень,  не  тебя  я  люблю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338212
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Тетяна Луківська

Сумота…

Заколихана  вітром  вершина...
Затуманена  в  сизій  імлі.
Непогодою  плакала  днина,
Доторкнувшись  сльозами  землі.
Хлюпотіла  дощем  у  калюжах,
З  верболозом  сплакнула  навзрид.
То    пейзажем      весняним    затужить,
То  зітхнувши,      прощально      вітрить...
Ще    б  розсипати      срібла    востаннє
В  дощову  пелену,  хоч  на    мить!
І    заплакане  наше    кохання...
Відпустити,  нехай  не  болить!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Володимир Шевчук

Я кожен раз вмираю…

Я  кожен  раз  вмираю,  
коли  Ви  
Проходите  повз  мене  
збайдужіло.  
Зелене  літо  
ще  не  побіліло,  
А  зранку  запах  
свіжої  трави  
Уже  не  той.  
А  Ви  –  ще  досі  ті!  –  
Із  дня  у  день  
велично  і  красиво  
Минаєте  мене,  
а  втім,  
це  диво,  
Що  кожен  раз  ці  зустрічі  прості  
Банальні,  передбачливі,  
пусті  
Приносять  серцю  
стільки  насолоди  
І  знаю  я,
повік  
не  вийдуть  з  моди  
Блакитні  очі,  
як  нектар  густі,  
Які  на  мене  зовсім  не  течуть.  
Ви  знаєте,  
а  Ви  
як  чарівниця,  
Що  не  одному  стільки  –  
стільки  сниться,  
І  не  одному  
в  мимовільну  путь  
Красою  барикаду  возвели.  
Ви  знаєте,  
а  я  Вас  
не  розлюблю,  
Я  швидше  
сам  себе  
у  цім  погублю,  
У  цім  гріху  
із  запахом  смоли  
Церковної.  
Бо  вроду  молоду  
Не  обманути  
ані  на  хвилину!..  
А  завтра  я  у  сотий  раз  загину,    
Коли  повз  Вас,  байдужую,  пройду.  

27.09.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 13.05.2012


Serg

Я видел сон… (Чернобыль)

версия  на  украинском  языке:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255017


Я  видел  сон,  -  в  печали  грустной
Стоят  березки  край  села,
Но  край  давно  не  Белорусский,
Не  Украинский  и  не  Русский,
Земля  сгоревшая  до  тла…

Огня  тут  не  было,  и  солнце
Здесь  тоже  вовсе  не  причем,
Я  заглянул  в  одно  оконце
Пустой  избы  с  резным  крыльцом

Все  брошено  в  пылу  страданий,
Посуда  на  местах  лежит,
И  лишь  в  надеждах  ожиданий
Иконка  над  столом  висит

В  пустые  окна  ветер  свищет,
Дверь  заколочена  крестом,
Хозяин  счастья  здесь  не  ищет,
Хоть  был  когда-то  отчий  дом

Пустая  зона,  край  безмолвный!
Лишь  цезий  бродит  по  полям…
Из  чрева  чудища  пущенный,
На  волю  случая  лишенный
И  мстящий  за  беспечность  нам!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108754
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 13.05.2012


Serg

Чому я не сокіл?

Чому  я  не  сокіл?  Чому  не  літаю?
Я  жив  би  у  Конго,  з  дитинства  бажаю!
А  може  на  Кубі?,  -  без  всяких  амбіцій!
Принаймі  немає  там  цих  коаліцій,
Що  зранку  до  ночі  з  трибун  виступають
Та  гарне  майбутнє  нам  всім  обіцяють!

Набридло  дивитись  та  слухать  гидоту,
Одне  перед  одним  нам  брешуть,  сволоти!
Давно  все  вже  вкрали  і  все  поділили,
От  тільки  повітря    іще  не  скупили...

Народе  мій  вільний,  що  вигнав  фашистів,
Тобі  пропонують  робить  футболістів,
Кохатись  з  Поплавським,  з  Кучмою  -    дружити!..
Як  Міша  «співає»  -  так  будем  і  жити!

Ті    гребані  слуги,    яких  ми  обрали,
Як  дикі  папуги,  -    весь  дім  обісрали!
І  кажуть,  що  то  Українська  харизма...
З  усіх  телешоу    смердить  їх  білизна!

Так  ці  "любі  друзі"  вже  трохи  загрались...
З  "друзьями  на  нарах"  давно  об'єднались!
У  "Зраді  верховній"  сидять  всі  бандити!
Ну  скільки  ще  будемо  ми  їх  терпіти?

З  державного  льоху  їх  всіх  треба  гнати,
Як  тих  пацюків,  що  привикли  лиш  брати!
Бо  псевдогетьмАнів    тримати    не  гоже,
А  то  буде  горе  всім  нам,    не  дай  боже!

Вони  за  для  втіхи    та  зАмки  щоб  мати,
Всю  нашу  Вкраїну  готові  продати!
Брехня  та  обіцянки    аж  через  вінця!
Вставайте  з  колін!  На  майдан,  Українці!

Державу  нам  треба  свою  боронити,
Від  влади  всіх  зрадників  відсторонити!
Обіцяні  кроки  назустріч  народу
Пройдемо  ми  самі,  здобувши  свободу!

Котам  товстопузим  немає  довіри,
Ні  совісті  в  них  вже  немає  ні  міри!
Лише  в  мишеловках  і  сир  і  ковбаска
Для  бідних  та  дурнів  задарма,  будь  ласка!

Урвався  терпець  мій,  не  можу  й  не  хочу,
Ще  трохи  і  піду  когось  тай  замочу!
Любого  політика    з  телеекрану,
А  краще  -  всіх  разом  заслати  в  Гавану!

А  може  у  Конго?  І  я  так  вважаю,
Для  них  це  за  радість,  з  дитинства  бажаю!
Не  пізно  ще,  хлопці,  вам  всім  схаменутись
Й  обличчям  своїм  до  людей  повернутись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108018
дата надходження 17.12.2008
дата закладки 13.05.2012


Патара

Невикористана спроба.

Ти  мене  не  зґвалтував,
Навіть  і  не  спробував…
Голосно  репетував
Біля  ліжка  скромного...  

Василь  Кузан  Нездара    http://maysterni.com/publication.php?id=77472


Спати  третю  ніч  не  можу,
Догриза  мене  образа.
Зацідила  б  тобі  в  рожу,
Мною  знехтував,  зараза!

Ну,  не  згвалтував,  буває,  —
Екологія,  хвороби...
Але  серце  моє  крає  —
Не  було  ж  там,  навіть,  спроби!

08.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335843
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 13.05.2012


Томаров Сергей

В вагоне мчится молодость

Стучат,  стучат  колеса  по  рельсам  в  два  ряда,
В  вагоне  мчится  молодость,  жаль  только  не  туда.
Мелькают  полустанки,  перроны,  города,
Все  дальше  уезжают  чудесные  года.

Быстрее  поезд  мчится  на  запад,  на  закат...
Туда,  где  небо  хмурится,  где  молнии  блестят...
За  горизонтом  станция,  к  восходу  бы  успеть
И  песню  славной  юности  еще  бы  раз  запеть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336808
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012


кулькова ручка

щось іще

Я  хвора.Поміняйте  серце.
Зробіть  переливання  крові.
Щоб  разом  з  нею  виллялись  усі
отруєні  молекули  любові.
Збовтайте  мозок,видаливши  дані
Спираючись  на  штучну  амнезію
Нехай  зітреться  фото  про  кохання
Хай  жирна  пляма  розїдає  мрію!
Звяжіть  мені  за  спиною  сорочку
Примусьте  дуже  довго  спати
І  може  так,прокинувшись  від  болю
Його  я  зможу  більше  не  згадати..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222103
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 11.05.2012


Н-А-Д-І-Я

Поговори со мною, дождь…

Ну  вот  опять  весенний  дождь.
Природа  плачет  втихомолку.
Вокруг  всё  вымокло  насквозь.
Зачем  же  слёзы  лить  без  толку?

Сверкнул  вдруг  молнии  разряд-
Огнём  всё  небо  заслепило.
Дождю,  наверно,  каждый  рад,
Но  только  я  вот  загрустила...

Поговори  со  мною,  дождь...
Не  дай  забыть  душе,  что  было.
Ты    стороною  не  пройдешь...
(Чего  же,  сердце,  ты  заныло?)

Сотри  солёную  слезу,
Найди  для  сердца  мне  ответы.
Раскрой  в  ненастную  грозу
Дождя  мелодии  секреты...

Зачем  же  слёзы  льют  дожди?
Зачем  терзают  мою  душу?
Ведь,  нету  сердца  в  них...  Увы!
Неужто  плачут  от  бездушья?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328530
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 11.05.2012


Інга Хухра

Квітневий холод (присв. О. М. )

Мені  холодно  у  цій  квітневій  тиші.
Заливаю  біль  ковтком  вина.
Вже  за  вікнами  цвітуть  рожеві  вишні.
Серед  люду  я  сама-сама.
Кажуть,  нелегкі  випробування.
Кажуть,  що  не  винесу,  слабка.
Та  зі  мною  трепетне  кохання.
Віра  і  надія  крем'яна.
Руки  поклади  мені  на  плечі.
І  хоча  б  на  хвильку  так  замри.
І  нехай  надворі  буде  вечір
Тихої  морозної  зими.
Очі  не  ховай!  Я  добре  знаю,
Що  чужа  постава  і  лице.
Я  тебе  відречено  кохаю.
Ні  вінця  не  треба,  ні  кільце.
Господи,  пожалуй  ти  хоч  трішки!
Непотрібна  самим  дорогим.
Надворі,  босоніж,  мерзнуть  ніжки.
Надто  сильна,  плакать  нема  чим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328866
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 06.05.2012


Віктор Гала

Вiн тебе не чує ….

Вiн  тебе  не  чує  ….  .

Холодний    дощ    стікає    по    вікні,
Змиваючи    з    весни    немиті    шиби,
Наспівує    мелодії    сумні
Про    те    кохання,що    його    ви    вбили.

Біжить    краплинка    по    його    щоці
Немов    сльоза    і    капає    під    ноги,
Тепло        ще    відчуваю    у    руці,
Останній    скарб    ,залишений    тобою.

Холодним    лезом    вдарили    слова,
Холодним    душем    окропило    тіло,
Раніше    ти    ж    такою    небула-
Душа    счерствіла,серце    заніміло.

Невже    кохання    зовсім    не    було?
Його    ж    приймала    ніби    для    забави.
А    пам'ятаєш,як    колись    цвіло,
Оте    кохання    ,яке    вдвох    шукали?

Пройдуть    роки    і    прийде    ще    той    час,
Коли    сама    залишившись    з    собою,
Згадаєш,що    об'єднувало    вас,
І    що    втекло    за    бистрою    водою.

На    твій    дзвінок    ніхто    не    відповість,
А    в    відповідь-,,Цей    номер    не    існує!,,
Ти    не    тримай    в    собі    на        нього    злість.
Любов    заснула-він    тебе    не    чує.

©    Copyright:    Виктор    Гала,    2012
Свидетельство    о    публикации    №11201189916

ID:  307455
Рубрика:  Вірші,  Лірика

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321868
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 06.05.2012


Радченко

**Мить і Вічність

Як  непомітно  час  змінює  все:  нас,  наші  почуття,  мрії,  бажання,  цілі  і  саму  суть  життя.
                             Ріка    життя  непомітно    мілішає,  гомін  стрімкої  течії  перетворюється  в  шепіт,  який  іноді  неможливо  розібрати.
                               Серце  ще  вміє  помічати  красу,  радіти  приємним  несподіванкам,  сумувати,  кохати,  чогось  чекати  і  за  чимсь  шкодувати.  Але...Це  все  не  таке  яскраве,  яким  було  ще  вчора.  Ми  все  менше  розуміємо  нову  музику,  поезію,  фільми.  Нам  усе  частіше  здається,  що  в  нашому  минулому  все  було  цікавішим,  кращим,  достойнішим,  щирішим.  Навіть  в  цукерках,  морозиві  чи  газованій  воді  ми  хочемо  знайти  запах  і    смак  далекого  дитинства.
                               Час  веде  нас  життям.  У  кожного  свій  відрізок  часу.  Ми  його  викори-стовуємо  по-різному:  одному  здається,  що  часу  вистачить  на  все:  на  помилки  і  їх  виправлення,  на  кохання  і  розлуки,  на  щастя  і  біль.  І  -    помиляється.  Іншому  здається,  що  він  нічого  не  встигне  і  його  час  раптово  обірветься,  як  тоненька,  непомітна  ниточка,  від  тягару  надбань  і  вчинків.    І    також    -    помиляється.
                                 Ми  все  життя  залежимо  від  часу:  боїмося  запізнитися,  доганяємо,  не  встигаємо,  губимося  в  його  вирії  ,  помиляємось,  намагаємось  виправити  помилки.  І  все  життя  нам  хочеться  зупинити  час  хоча  б  на  мить  або  змінити    його  траєкторію.
                                 Невловимість  і  безконечність  часу  -  це  Вічність.  А  життя  -  мить,  яку  нащадки  запам"ятають  або  забудуть.  Та  ми  цього  вже  не  знатимемо:  наше  життя    не  може  бути  Вічністю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334506
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Катя Сус

Хотіла б…

Хотіла  б  я  тебе  кохати,  але  не  ти  моя  зоря.
Тобі  цю  квітку  не  зірвати  -  для  іншого  росте  вона...
Хотіла  б  сонцем  усміхнутись,  та  хмари  небо  заплели
В  твої  обійми  упірнути,  але  мені  чужі  вони...
Хотіла  б  дощиком  весняним  скропить  тебе,  що  сили  є
Твоя  весна  колись  настане,  але  я  чудо  не  твоє...
Хотіла  б  стати  синім  морем  і  утопить  твою  печаль,
Що  з  твого  серця  так  мінорно    на  мене  гляне    крізь  вуаль.
У  розмаїтті  днів  буденних  хотіла  б  стати  вихідним
У  суєті  проблем  щоденних  -  твоїм    порадником  одним.
Хотіла  б  болем  невгамовним  у  твоїм  серці  прозвучать,
У  скронях  стукотом  невтомним  з  твоєї  долі  виринать.
По    сходинках  душі  твоєї  піднятись  в  поле  твоїх  мрій,
Хотіла  б  стати  я  тією,  котра  сполола  б  там  пирій.
Котра  б  листки  дерев  змарнілих  пофарбувала  б  під  траву,
У  душах  птахів  скам'янілих  завела  б  пісню  чарівну...
Хотіла  б  замести  доріжки,  які  від  серця  твого  йдуть
Щоб  там  цвіли  квіток  маніжки,де  бур'яни  тепер  ростуть...
Хотіла  б  співом  свого  серця  збудити  приспане  твоє...
Хотіла  б...  Та  твій  номер  стерся  із  пам'яті  моїх  ідей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332605
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 24.04.2012


Юрий Богатинский

Папа

На  кухне  жарилась  картошка,
Сидела  мама  вся  в  слезах,
У  ног  её  лежала  кошка
С  тревогой  в  маленьких  глазах.

И  я  совсем  ещё  ребёнок
С  большим  вопросом  почему?
Сидел,  как  крохотный  котёнок
С  машинкой  маленькой  в  углу.

Прости  сынок,  но  папы  нету...
Надеюсь  родненький  поймёшь...
Пустил  машинку  по  паркету
И  громко  крикнул,  нет!Ты  врёшь!

Одно  лишь  помню:руки  мамы,
Слова,  бывает  так,  сынок
И  вид  холодной  телеграммы
Ваш  муж  погиб,  без  лишних  строк.

На  кухне  жарилась  картошка,
А  мы  смотрели  на  неё...
У  наших  ног  лежала  кошка  -
Так  детство  кончилось  моё.  


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11011277787

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224861
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 23.04.2012


Томаров Сергей

Все былое

Уснул  мой  пыл.
Уснул  и  я.
Азарт  остыл.
...все  было  зря?

Один,  в  кромешной  темноте...
В  ней  даже  кошки  все  едины,
Грущу,  забыв  о  суете
И  мысли  непоколебимы.

Прости,  все  видно  было  зря...
К  чему  я  рвал  на  теле  жилы?
Во  мне  нет  больше  бунтаря,
Лишь  в  памяти  поступки  живы.

Я  отдал  свой  былой  кураж
Тем,кто  моложе,  кто  сильнее...
Ушел  азарт  -  сник,  как  мираж
И  стало  мне  еще  грустнее.

Курю  в  открытое  окно...
Пью  кофе,  аромат  вдыхаю...
Все  это  было  так  давно,
Но  я  о  нем  не  забываю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331685
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Дядя Вова

Щось із неймовірного

Стоїть  лелека  у  воді,
Гладить  жабку  по  спині.
На  болоті  верби,  лози,
Каплі  падають,  як  сльози.

На  вербу  сів  горобець,
Сам  сидить,  як  торопець.
Задивився  на  лелеку,
Ніби  чує  небезпеку.

Жабка  трішки  приболіла,
Знепритомніла,  зомліла.
А  лелека  добра,  мила,
Жабці  жити  повеліла.

Горобець  на  це  дивився,
В  воду  впав,  ледь  не  втопився.
Виліз  він  на  бережок,
Замочив  весь  свій  пушок.

А  в  цей  час  ведмідь  у  лісі,
З  дуба  впав,  сидить  на  місті.
В  нього  зад  мабуть  болить,
В  голові  шумить,  свистить.

Ледь    раніше  за  хвилину,
Як  за  медом  ліз  в  дуплину.
Він  побачив  зайця  й  вовка,
Вовк  держав  в  зубах  морковку.

Вони  разом  йшли,  гуляли,
І  морковочку  жували.
А  ведмідь,  як  це  побачив,
З  дуба  впав  –  сидить  і  плаче.

Отаке  буває  диво,
Хоч  воно  і  не  правдиве.
Життя  в  лісі  -    усі  рівні,
Петух  спить  тепер  до  півдня.

Коли  ж  в  нас  –  людському  світі,
Зможуть  люди    порадіти.
Подивитися  на  диво,
Гарно,  щоб  розвеселило.

Може  бути  це  міністр,
З  ранку,  що  в  метро  заліз.
Може  бути  президент,
Пересяде  на  мопед.

Може  бути  ,  що    прем’єр,
Носа  нам  усім  утре.
Рідна  мова  заспіває,
І  сліпий  його  впізнає.

Неймовірного  багато,
У  парламент,  як  на  свято.
Нема  міст  пустих  на  кріслах,
Всі  в  роботі  –  жарко,  тісно.

Може  бути,  ще  зарплату,
Всім  підіймуть  в  разів  двадцять.
Жіночки  почнуть  рожати,
Бо  її  буде  хватати.

Неймовірне  не  можливе,
А  яке  воно  всім  миле.
От  і  баєчці  кінець,
Хто  читав  –  той  молодець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327026
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 19.04.2012


Михайло Плосковітов

Село зникає…

Уже  й  сусідська  стежка  заросла  –  
(спориш  зумів  крізь  міць  її  пролізти),
Тікає  молодь  з  нашого  села
У  велелюдне,  метушливе  місто,

Де  часу  ритм  тіснить  серцебиття,
де  блиск  іону,  імідж,  ресторани:
адже  сільське  і  непросте  життя  –  
давно  не  входить  в  молодіжні  плани.

Уранці    вогник  схлипне  де-не-де
з  осель  старих  –  цього    земного  раю  –
Невже  селом  чужа  епоха  йде
І  невмирущий  корінь  засихає?

Хати  пустіють…  Протяги    вітрів
Метуть  долівку  через  биті  рами.
Сусідський  комин  мертво  занімів,
струхлявіли  старі  ворота-брами.  

Загине  й  сад  :  між    тріснутим  гіллям  –  
рясніють    кігті  дикої  ожини,
Мовчить.  Мовчить  покинута  земля
Неначе  в  докір  внуку,  в  докір  сину.

Давно  сусідська  стежка  заросла  –
такий  спориш,  що  аж  по  серцю  рани…
Тікає  молодь  з  нашого  села,
Тож,  мабуть,  скоро  і  села  не  стане.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.04.2012


Вася Тапкіна

А мы живём в прогнившем мире

А  мы  живём  в  прогнившем  мире.
Не  улицы  -  канавы  стоков.
Людей  стреляют,  словно  в  тире,
Чтоб  избежать  удара  током.

А  мы  живём  в  прогнившем  мире.
И  всё  вокруг  заполнено  пороком.
Вон  шлюха  стонет  на  квартире:
"Ты  хочешь  счастья?  Хорошо.  Дай  денег  только".

А  мы  живём  в  прогнившем  мире.
За  кошелёк  тебя  убьют  жестоко.
И  тянет  век  в  проулке  тётя  Ира,
Ребёночек  её  протянет  сколько?

А  мы  живём  в  прогнившем  мире.
Вот  дяденька  шагает  с  табуретом.
Он  проиграл.  Он  должен  денег  Биллу.
Качается  под  потолком  вон,  за  буфетом.

А  мы  живём  в  прогнившем  мире.
Король  наш  -  виски.  Королева  -  сигарета.
И  может  быть  на  сцену  этого  балета
Когда-то  ляжет  тонкий  лучик  света
И  сократится  очередь  у  тира.

Когда-то,  а  пока...
Все  мы  живём  в  пронившем  мире.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296074
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 17.04.2012


Вадим Косарєв

НЕНАЧЕ СЛЬОЗИ

Неначе  сльози,
З  неба  дощ  піде́.
Змокрілі  лози
Вітер  похитне...
Багаття  згасне
І  не  догорить...
Веселий  настрій
Зміниться  на  мить...
Ти  запитаєш  -
Що  за  дивний  знак?
Природа  лає?
Чому  сумно  так?..
Остання  крапля
Усмішку  знайде  -
Вгорі  на  щастя
Райдуга  зійде!

Неначе  сльози,
З  неба  дощ  піде́...

(13.08.2009.№109)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329968
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 17.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012


Кадет

Осеннее самочувствие

Опять  дождём  беременные  тучи
О  крыши  чешут  пухлые  бока,
Луч  солнца  выжидает  редкий  случай
Спикировать  на  землю  свысока…

Тягучий  дым  над  сельскими  домами
Коптит  сырые  животы  небес
И  ёжится,  утыканный  грибами,
На  горизонте  обнажённый  лес…

Природа  справедливо,  но  жестоко
Меняет  направление  ветров,
Людские  полусонные  потоки
Глотает  ненасытное  метро…

Врачи  пугают  гриппом  на  подходе,
Про  лето  пишут  школьники  диктант…
В  заплёванном  подземном  переходе
Гитару  треплет  хриплый  музыкант…

Нахохлились  оставшиеся  птицы,
Поэт  не  брит,  невыспавшийся,  злой…
Листает  пожелтевшие  страницы
Философ-дворник  жиденькой  метлой…  

сентябрь  10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209079
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 16.04.2012


МАРИЯ

Девочка-любовь.

Как  невеста  снегом  белым  запорошена,
Губы  холодом  искусанные  вновь.
На  морозе  безразличья  снова  брошена,
Умирает  девочка-любовь.

Кто-то  ей  с  улыбкою  надменною
Убирает  волосы  с  лица,
Чтоб  в  глаза  прочесть  нравоучения,
Очень  верные  в  предчувствии  конца.

Все  проходят  мимо  с  равнодушием.
Это  зрелище  привычно  и  не  вновь,
Как  невеста  снегом  белым  запорошена,
Умирает  девочка-любовь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329979
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012


Оксана Голубева- Чипак

Хочешь, я буду…

Хочешь,  я  буду  белой,  пушистой,
Нежной,  как  ангел  земной?
Хочешь,  я  буду  мило  капризной,
Такой,  как  погода  весной?

Хочешь,  я  буду  чёрной  пантерой,
Страстным  в  камине  огнём?
Хочешь,  я  буду  просто...  любимой
И  мы  с  тобой  просто  уснём?

Хочешь,  я  буду  вулканом  кипящим,
Бурей  в  пустыне  ночной?
Хочешь,  я  буду  тебе  настоящей
Заботливой  верной  женой?

Хочешь,  я  буду  разной  с  тобою?
Буду  меняться,  хоть  каждый  час...
Хочешь,  я  буду  просто  -  собою?..
Такой,  как  была  в  первый  раз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329850
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Віталій Назарук

Дощ

Полоще  душу  благодатний  дощ,
Змиває  з  шибки  ранішню  пилюку
І  пише  ноти  по  бруківці  площ,
Творить  симфонію  своїм  чарівним  стуком.

Ви  вслухайтесь  в  мелодію  дощу,
Яка  краса,  тут  певно  три  октави,
Я  теплим  словом  звуки  пригощу,
Щоб  вони  разом  тихо  заспівали.

О  дивний  дощ,  ти  наша  благодать,
Ти  музика  землі,  чарівне,  ніжне  диво,
Даєш  життя,  лише  хмарки  кричать,
Вмиваєш  землю,  щоб  була  вродлива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328120
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Galkka

Не ти…….

Не  раз  мене    торкались    інші  руки,
Не  раз  в  обіймах  був  мій  ніжний  стан,
Усе  живе  відмерло  від  розлуки,
Та  зустрічі  для  мене  лиш  обман.

Не  ті  уста  так  пестять  мою  шкіру,
І  запах  тіла  зовсім  вже  не  твій,
Так  хочеться  віддатись  в  зуби  звіру,
І  скиглення  не  чути  моїх  мрій!

Та  скільки  вже  мужчин  побуло  поруч,
Усе  не  те,  усі  вони  -  не  ти!
Нема  душі,  зверну  іще  ліворуч,
Та  всі  шляхи  ведуть  до  пустоти.

Ну  як,  скажи,  без  тебе  далі  жити?
Ну  не  тримати  ж  кожного  в  собі,
Я  просто  хочу  щиро  так  любити,
І  кожну  мить  віддати  лиш  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275544
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 10.04.2012


Катя Сус

До Ромео…

Після  перегляду  вистави  А.Крима  "Осінь  у  Вероні"

Почуй,  Ромео  -  серце  плаче  -
не  від  кохання,  не  від  зла...
Від  плину  часу  -  він  покаже
Чом  квітка  щастя  відцвіла.

Почуй,  коханий,  я  благаю...
Не  будь  байдужим,  не  іди...
Пелюстки...  Ні!  Не  опадають!  -  
Бутон  не  встигнув  розцвісти...

Сухий  бутон  в  порожній  вазі  -  
весь  спадок,  що  єднає  нас.
Чому?  То  лиш  мудрець  розкаже
Ім'я  його  навкОло  -  Час...

Лише  Він  знає  достеменно
Чом  я  любила,  ти  ж  жадав,
чому  листи  ті  не  даремно
мені  ти  все  ж  не  написав...

Не  добрі  з  нас  були  актори  -  
не  вивчив  роль  Ромео  ти...
Шекспірівські  коханців  долі
Все  ж  відіграти  не  змогли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329038
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 10.04.2012


Людмила Мартиненко

Я ЛІТАЮ - ХОДИТИ НЕ ВМІЮ… (аборт)

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
в  теплоті,  був  таким  щасливим,
та  сьогодні  щось  сталось  з  вами
ненароджену  радість  вбили.
А  у  мене  вже  ручки  й  ніжки,
і  серденько  –  таке  маленьке,
зачекали    ще  б  зовсім  трішки
й  чули  б  стукіт  цього  серденька.

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
вже  сьогодні  –  сміття  шматочок.
Ви  зламали  життя  руками,
а  я  ваш  маленький  синочок.
Ви  на  мене  зовсім  не  чекали,
це  був  просто  дарунок  від  Бога,
адже  ви  так  багато  втрачали,
я  ж  дарований  був  в  допомогу.

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
а  сьогодні  я  -    АНГЕЛ  –  літаю.
Та  були  б  ми  разом  щасливі,
я  не  думаю  ,  точно  знаю.
Я  б  так  радісно  вам  посміхався,
не  тривожив  би  сну  ночами
Та  сьогодні  я  сам  зостався
і  не  буде  вже  тата  й  мами…

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
був  під  захистом  кожну  хвилину,
вже  сьогодні  я  вас  захищаю
і  на  себе  беру  цю  провину.
Не  хвилюйтесь  ,  я  все  розумію,
та  й  болить  мені  зовсім  трішки.
Я  ЛІТАЮ  -  ХОДИТИ  НЕ  ВМІЮ…
Хоч  були  в  мене  ручки  й  ніжки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326516
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 09.04.2012


Вадим Балашкевич

твоя луна

Ты  как  и  я  лежишь  и  дышишь  в  тишине
И  не  уснуть  от  этих  мыслей  в  голове
И  как  на  зло  луна  вползла  через  окно
Тебе  на  зло

Ты  хочешь  знать  наверно  так  же  как  и  я
Зачем  страдать  и  свое  время  тратить  зря
Но  все  равно  лежишь  и  дышишь  в  тишине
На  зло  луне

Ты  так  же  как  и  я  разменяла  нервы  на  покой
Свободой  в  пустоту  ты  терпишь  ночами
Ты  так  же  как  и  я  тонуть  пытаясь  в  нежности  чужой
Как  твои  дела  и  кто  теперь  с  тобой

Ты  как  и  я  спасенья  ищешь  в  суете
Спешишь  домой  не  дай  Бог  встретимся  в  толпе
Ты  не  одна  и  я  естественно  с  другой
Спешу  домой

А  жизнь  идет  ей  дела  нет  до  нас  двоих
Тоска  пройдет  я  не  увижу  слёз  твоих
Ну  а  пока  в  моем  окне  твоя  луна
Схожу  с  ума

Ты  так  же  как  и  я  разменяла  нервы  на  покой
Свободой  в  пустоту  ты  терпишь  ночами
Ты  так  же  как  и  я  тонуть  пытаясь  в  нежности  чужой
Как  твои  дела  и  кто  теперь  с  тобой

Ну  так  же  как  и  я  разменяла  нервы  на  покой
Свободой  в  пустоту  ты  я  терпим  ночами
Так  же  как  и  я  тонуть  пытаясь  в  нежности  чужой
Как  твои  дела  и  кто  теперь  с  тобой

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327871
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Спокойная ночь

А сердце биться не хотело….

А  сердце  биться  не  хотело….
И  в  море  кровь  вместо  воды.
Скажи,  зачем    спасаешь  тело,
Если  вокруг  столько  беды?
Тебе  ведь  крысы  подсказали
Красивый  и  надежный  путь,
И    поражения  не  ждали,
Но    время  больше  не  вернуть.
Ты  раньше  очень  мало  знал,
Пытался  страсть  свою  найти
От  поисков  судьбы  устал,
Продал  мечту,  чтоб  вон  уйти.
И    на  губах  автограф  оставляя,
Шептал  мне  тихо  «я  люблю»,
Но  за  потерю  брошенного  рая,
Я  все  равно  благодарю.
Теперь  как  волк  на  луну  вою,
Чтоб  отвести  свои  печали,
Такому  же,  как  ты  Герою,
Всегда,  везде  и  все  прощали.
А  я?  Меня  кто  в  мире  защитит?
Кто  горе  приютит  такое?
Да    сердце,  что  по  вызову  летит
И  верит  всем  будто  слепое…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222115
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 09.04.2012


Оксана Голубева- Чипак

Чужая

Знакомые  дома,
И  улицы  знакомы...
Лишь  я  брожу  одна,
И  город,  будто  сонный.

Меня  никто  не  ждёт,
И  не  подарит  ласку.
А  ветер  унесёт
Воспоминаний  сказку.

Под  музыку  дождя
Кружится  листьев  стая.
И  осень,  уходя,
С  собой  всё  забирает.

Мне  душу  вороньё
Всю  нАсквозь  проклевало..
Вся  жизнь  наша  -  враньё,
Я  от  него  устала.

Куда  стремимся  мы,
Когда  чужими  стали?
Кому  теперь  нужны?
Зачем  друг  другу  врали?

Пройдут  года...  И  вновь,
Мы  будем  возвращаться,
В  тот  город,  где  любовь
Заставила  расстаться.

Знакомые  дома,
Но  я  чужая  стала...
Во  мраке  -  тишина,
И  я  бродить  устала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328717
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012


земля

Пробач

Осіннє  листя  під  ногами,
А  на  душі  давно  зима,
Якось  зустріла  тебе  днями,
Ти  був  із  нею...я-одна.

Ти  обіймав  її  ласкаво,
І  ніжно  руки  цілував,
А  моє  серце  розривалось,
Якби  ти  тільки  про  це  знав.

Можливо  б  все  тоді  змінилось,
І  обіймав  би  ти  мене,
І  гіркі  сльози  не  котились,
Коли  я  бачила  тебе.

Та  я  сама  все  ж  винувата,
Що  поруч  інша  зараз  йде,
Хотіла  я  "в  руках  тримати",
Усе  навколо....і  тебе.

Сказала,дуже  гордовито:
"Таких,як  ти,у  мене  "тьма."".......
Та  пізно  щось  уже  змінити,
Ти  йдеш  із  нею....я-одна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315291
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 08.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2012


Мила Машнова

Ты думаешь не знаю, как ты жил

Ты  думаешь,  не  знаю,  как  ты  жил,
Как  были  тяжелы  твои  дороги?
Как  голос  разума  огонь  души  тушил
И  утверждал,  что  чувства  –  для  убогих?

Ты  думаешь,  что  «прочитать»  твой  взгляд  –
Из  области  фантастики?!  Напрасно!
Глаза  твои  не  только  боль  хранят,
В  них  гордость,  одиночество  так  ясны!..

Ты  думаешь,  коль  рядом  не  была,
Мне  не  знаком  был  вкус  твоей  печали?
Я  Господа  молила,  как  могла,
Чтоб  беды  тебя,  Милый,  миновали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230640
дата надходження 23.12.2010
дата закладки 07.04.2012


Валер.Матренин

От души, моей, тобой губимой

От  души  моей,тобой  губимой,
                                                       Все  мои  невольные  грехи.
                                                       Нелюбимый  пишет  для  любимой,
                                                       Эти  бесприютные  стихи.

                                                       За  окном  сентябрь  плачет
                                                       Просит  этот  вечер  забывать,
                                                       А  любимая  все  губы  прячет.
                                                       Не  давая  их  поцеловать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327642
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012


Lee

Вечер.

Вечер  тёмен  и  туманен
Белым  холодом  снегов.
Свет  фонарный  так  и  манит
Из  заснеженных  оков.

Вечер  тих,  а  что  мне  в  этом?
Одинок  прогулки  час,
Снег  летит  с  небес  приветом...
Кто  -  то  молится  о  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165401
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 04.04.2012


Віталій Назарук

Як мало потрібно для щастя людині

Як  мало  потрібно  для  щастя  людині,
Як  очі  темніють  і  сірі,  і  сині,
І  сльози  дощем  добавляють  жалю,  
Спасіння  твоє  -  ніжне  слово  «люблю».

Коли  захиталась  земля  під  ногами,
Коли    ти  лишився  без  тата  і  мами,
Неначе  вже  втратив    надію  свою,
Спасе  тебе  знову  надійне  «люблю».

Коли  все  довкола  змітають  цунамі,
Коли  все  життя  -  це  образи  і  драми,
Тоді  дзвони    вдарять  пісні  кришталю,
Коли  зазвучить  щире  слово  «ЛЮБЛЮ».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327340
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 04.04.2012


Черный Человек

Проститутка

Усталый  взгляд  из-под  ресниц  огромных
Холодно-равнодушных  карих  глаз
И  очереди  слов,  давно  не  скромных
Сложились  в  вереницу  рваных  фраз

Она  не  повод  для  любви  бескрайней
Лишь  лекарь  от  душевных  мук
И  вечерами  в  получистой  ванне
Стихи  Цветаевой  не  выпустит  из  рук

Отдав  на  растерзанье  своё  тело
Сжимая  зубы,  продаваясь  вновь
Она  почти  забыла  что  хотела…
Когда-то  встретить  чистую  любовь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123885
дата надходження 29.03.2009
дата закладки 03.04.2012


Юліана

Покинутая нежность, покинутая страсть

Покинутая  нежность,  покинутая  страсть.
Осталась  безутешной,  осталась  горевать.
Печаль,  в  душе  истома,  красивые  слова.
И  все  ей  так  знакомо.  И  все  так,  как  всегда.

Я  ничего  не  знаю,  и  не  скажу  тебе,
как  сердце  горевало,  страдало  как  в  беде.
Ушли  те  чувства  тихо,  бесстыдно,  и  искра,
совсем  еще  не  вспыхнув,  в  один  миг  все  сожгла.

\"Нельзя!\"  -  кричу  я  молча.  Нельзя  так  покидать!
Но  все  же  чувства  в  прошлом,  зачем  же  их  скрывать?
Зачем  нам  отрекаться  от  прожитой  весны?
Без  счастья  улыбаться,  не  видеть  свет  луны?

Я  знаю,  что  покинул.  Я  знаю,  что  ушел.
Но  сердце  не  остыло.  Вновь  ранено  ножом.
И  больно  разрываешь  ты  душу  на  куски.
Не  любишь,  не  страдаешь,  не  говоришь  \"Прости!\".

И  ты  меня  не  знаешь,  не  чувствуешь  тепло.
Не  любишь,  не  страдаешь.  Я  знаю  -  все  прошло.
Зачем  же  я  печалюсь,  зачем  мне  чувства  все,
что  так  переживаю?  Зачем  мне  все?  Зачем?

Ведь  вижу  -  эти  чувства  никто  и  не  поймет,
а  если  кто  заметит,  то  сразу  засмеет.
Но  знаю  также  смело,  отречься  не  могу
от  чувствености  нежной,  хоть  знаю  -  пропаду.

Покинута,  как  видно.  Использована  всласть.
Но  все  же  я  любила  -  во  взгляде  видно  страсть.
Все  также  жизнь  люблю  я,  и  верю  -  счастье  есть.
Ведь  знаю,  что  на  свете  чудес  не  перечесть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327446
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012


Дядя Вова

Побачиш раз – а вічність ждеш

Я  божеволію  сьогодні,
Я  божеволію  завжди.
Такі  вони  шляхи  господні,
Побачив  раз  –  а  вічність  жди.

На  зустріч  цю  давно  чекаю,
Ти  в  снах  з»являєшся  мені.
Але  коли  і  де  не  знаю,
На  небесах  чи  на  землі.

Тебе  приємно  уявляти,
А  краще  бачити  в  живу.
І  не  в  вісні  лиш  цілувати,
А  все  робити  на  яву.

Де  дотик  губ,  волосся  запах,
По  тілу  йде  приємний  крик.
Душі  це  крик  –  він  щирий  мабуть,
Від  нього  я  давно  відвик.

́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319978
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Дядя Вова

Батьки

Завітаю  до  батьків,
В  суботу  раненько.
Не  був  скільки  місяців  ?
Стукає  серденько.

Я  давно  не  приїздив,
До  рідної  хати.
Мабуть  трішки  заблудив,
Кимось  хотів  стати
.

Вони  більше  постаріли,
Сиві  зовсім  стали,
Жити  не  могли  без  діла,
Спокою  не  знали.

Ми  давно  повиростали,
Сім’ї  свої  маємо.
Кожний  місяць  приїзжали,
Зараз  мало  дбаємо.

На  дзвінок  батьки  чекають,
Як  маленькі  діти.
Знають  розклади  маршрутів,
Та  хочуть  радіти.

Сто  разів  я  говорив,
Часто  буду  їздити.
А  з  словами  не  дружив,
Скільки    ж  було  містики?

Мама  сниться  у  вісні,
Згадую  я  тата.
Дорогі  вони  мені,
І  та  рідна  хата.

Завітаю  до  батьків,
Як  дам  собі  раду.
Я  ваш  син  і  не  здурів,
Лише  забуду  зраду!
*********************
2006р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326572
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 03.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2012


Людмила Мартиненко

Він так кохав…

Він  соромно  дивився  їй  у  очі
Та  гордість  не  дозволила  йому,
Хотів  сказати  він  тієї  ночі,
Що  так  кохає  лиш  її  одну.
Та  все  ж  змовчав.  Так  билось  серце  в  грудях
Від  тих  думок:  “  Вона,  не  зрозуміє  …’’
І  бачив  її  образ  в  чужих  людях.
Та  замінити  кимось  не  зуміє.
Чому  ж  так  легко  іншим  це  сказати?
Чому  для  інших  серця  не  існує?
Він  сотні  раз  хотів  її  обняти,
Сказати  як  кохає  і  цінує.
Весь  час  мовчав.  Змінити  щось  вагався.
Весь  час  чекав,  а  що?  –  і  сам  не  знав.
Для  інших  без  усмішки  посміхався.
Та  не  помітив,  як  її  втрачав...
Він  соромно  дивився  їй  у  очі.
Він  плакав,  він  кричав:    “Я  так  кохав.”
Але  то  було  фото  в  світлі  ночі.
Він  так  багато  років  промовчав.
І  лиш  тепер,  в  молитвах  ,  так  відверто,
В  коханні  зізнавався  він  щодня…
Кохання  –  лиш  воно  було  безсмертне,
А  не  вона  ,  так  прикро,  не  вона.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326932
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


Катя Сус

Якщо…

Якщо  не  виправдала  всіх  надій,
Всіх  планів,  зАдумок,  ідей  і  мрій
Якщо  хтось  відчував  від  мене  гніт  -  
Простіть!..
Якщо  занадто  щирою  була,
Якщо  не  все  зробила,  що  могла,
Якщо  когось  образила  колись  -  
Не  злись!..
Коли  могла  і  не  прийшла  на  допомогу,
Коли  за  біди  проклинала  Бога,
Коли  кричала  від  своїх  невдач  -  
Пробач!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283084
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 30.03.2012


Дядя Вова

Сльоза

Сльоза  пробігла  по  щоці,
І  ти  змінилась  на  лиці.
А  погляд  став  таким  сліпим,
Пригніченим  але  не  злим.

Переді  мною  все  стояла,
Сльоза  котилась  -  ти  мовчала,
А  я  розгублено  дивився.
Дурманом  наче  обкурився.

Ми  знали,  що  прийшов  кінець,
Звели  кохання  на  нівець.
Ми  перейшли  межу,  кордон,
І  не  зняли  своїх  корон.

Тепер  мовчання  та  сльоза,
Як  блискавки    сестра  гроза.
Серця  навіки  розділили,
Хоча  ми  їх  і  не  просили.

З»явилась  в  душах  порожнеча,
Чорніша  ніж  в  домашніх  печах.
Не  знаю  скільки  знадобиться,
Щоб  душам  нашим  відродиться.

Рік,  може  два,  або  вся  вічність.
Це  тест  такий  собі  на  міцність.
Захочемо  ми  ще  раз  щастя,
Але  ж  -    чи  кожному  це  вдасться?

На  все  мабуть  є  божа  воля,
Кому  добріша  стане  доля.
Від  когось  зовсім  відвернеться,
І  горя  той  сповна  нап’ється.

Котись  мовчання  та  сльоза,
Як  блискавки  сестра  гроза.
Серця  навіки  розділились,
Щастям  одним  не  поділились!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320034
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 30.03.2012


Дядя Вова

Любов! – тебе я відпускаю

Німіють  руки,  біль  на  серці,
Стару  любов  я  хочу  стерти.
Якби  ж  вона  була  на  плівці,
Чи  на  старій  якійсь  пластівці.

Вона  ж  в  душі,  куточку  тихім,
Від  зла  сховалася  і  лиха.
Не  хоче  йти  чомусь  на  волю,
В  самотність  вірить  і  у  долю.

Любов  стара  –  тебе  благаю!
На  волю  йди  –  я  відпускаю!
Вже  зло  пішло  –  лишилось  лихо,
Без  нього  лихо  –  дуже  тихе.

Тебе  не  хочу  більше  бачить,
Котись  від  мене,  як  той  м’ячик.
Як  колобок,  що  з’їли  в  казці,
Нехай  хтось  купить  тебе  в  лавці.

Нарешті  всі  мої  благання,
Вона  почула  й  без  вагання,
Пішла  і  зникла  в  темноті,
Позаду  лихо  на  хвості.

Пішла  любов  і  все  затихло,
Без  неї  жити  так  не  звично.
Вже  не  турбує  в  серці  біль,
Не  знає  тіло  онімінь.

Але  ж  лишилась  порожнеча,
Хоча  розправлені  вже  плечі.
Вона  жде  гідних  почуттів,
Із  милих,ніжних  моїх  снів
……………

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326249
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012


Samolichenko Svitlana

у цім житті мені потрібен….

Уже  без  тебе....  
Я  полечу  у  небі
Розправлю  крила
Набиру  повітря  повні  груди...

Уже  без  тебе....  
Радітиму  я  сонцю
Милуватимусь  усім,  що  навкруги
Дякувати  буду  за    свободу...


Уже  без  тебе...
Але  так  хотілося  б  з  тобою...
Хоч  раз,  ще  раз  тебе  відчути
Подивитися  тобі  увічі...


Прошу.....
Закрий    від  всього  світу....
Стіною  стань  для  мене
У  цім  житті  мені  потрібен  
тільки  ти.........

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325951
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012


Тетяна Луківська

Я виплакала

Я  виплакала  всю  любов  у  слово,
Зросила  кожну  букву  складу.
Згубилася  її  основа
І  перевтілилася    в  зраду.
         Я  виплакала  всю  любов  у  пісню,
           Де  кожним  звуком  стогін  -  спомин.
           Прийшла  любов  у  пору  пізню,
         Лишивши  лиш  гірку  оскому.
Я  виплакала  всю  любов  у  муку.
Пекла  душа  нестерпним  болем.
Самотністю  несла  розпуку,
-  Чому?  –  випитувала,  -  доле?
Я  виплакала  всю  любов  в  спокуту.
Шукала  помилки,  каралась.
Старалась  зменшити  розлуку,
Любов  уже  не  озивалась...
Я  виплакала  всю  любов  у  сповідь,
Якою  ж  є  вона  незряча...
Я  плакала  у  кожнім  слові,
А  ти  й  сльозинки  не  побачив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292696
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 29.03.2012


Тетяна Луківська

Від нашої любові відрікаюсь…

Я  відрікаюсь  від  любові...
У  ній  уже  нема  весни.
Я  відрікаюсь  від  любові
І  відрікаюсь  без  вини.
Я  відрікаюсь  від  любові
І  обриваю  її  цвіт...
Я  відрікаюсь  від  любові,
Любов  спалив  її  ж  зеніт.
Я  відрікаюсь  від  любові,
У  ній  замішана  сльоза.
Я  відрікаюсь  від  любові,
Вона    тепер  для  нас  чужа.
Я  відрікаюсь  від  любові,
Ще  озираючись  назад.
І  відрікаюсь  від  любові,
Бо  наш  уже  самотній  сад.
Я  відрікаюсь  від  любові
Й  шепчу  до  серця:  “Потерпи!”
Я  відрікаюсь  від  любові...
Я  відрікаюся.  А  ти?
Я  відрікаюсь  від  любові.
Не  повернути,  що  було...
Я  ж  відрікаюсь  від  любові,
Бо  ти  відрікся  вже  давно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291239
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 29.03.2012


Serg

Любовь – души моей изъян…

Я  незаметно  исчезаю,
Сжигаюсь  солнечным  лучом!
И  в  этот  миг  я  точно  знаю  -
Жизнь  забурлит  еще  ключом...
Но,  леденящей  силой  ветра
Зима,  сквозь  раны  на  душе,
Узорами  мороза  спектра,
Втискает  мысль  мою  в  клише,  -
Вот  это  сила!
Что?  Мужское?!
Да,  и  такое  может  быть!
И  это  лучше,  чем  былое
Стремленье  боль  вином  залить...
Открытым  сердцем,
До-бемолем,
Порывом  нежных  ярких  строк
Я  буду  повторять  до  боли:
Любовь  -  души  моей  цветок!

Я  безвозвратно  уплываю,
Стекаю  талою  водой!
И  в  этот  миг  я  понимаю  -
Природа  мощь,  а  жизнь  -  отстой...
Но,  акустическим  напором
Весна,  сквозь  клеток  моих  храм,
Мыслями,  вперемешку  вздором,
Бьет,  как  неистовый  фонтан,  -
Вот  это  сила!  
Что?  Мужское?!
Да,  надоело  волком  выть!
Намного  круче,  чем  простое
Желанье  все  в  себе  убить...
Открытым  сердцем,
До-диезом,
Неисправимо-полупьян,
Я  буду  жить  одним  девизом:
Любовь  -  души  моей  изъян!


19.03.20011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248181
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 29.03.2012


Тетяна Луківська

Я зачерпну у пригорщі зими

Я  зачерпну  у  пригорщі  зими,
Розсиплю  снігом  біло-білим.
Віддавна  я  і  ти  -    не  ми,  
Лиш  я    живу  іще  минулим.
Я  зачерпну  у  пригорщі  зірки,
Розсиплю  в  небі  візерунком.
Життя  веде  нас  навпрошки  -
Ми  ж  витинаємо  малюнком.
Я  зачерпну  у  пригорщі  дивА,
Розсиплю  щедро  поміж  вами.
Любов    моя  таки  жива,
Просто  присипана  снігами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303718
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 29.03.2012


КВМ

Не расставайтесь Вы любя

КВМ  
Не  отпускайте  с  рук  любимых,
Вы  тех,  что  сердцем  разогрели,
Избранниц,  нежных  и  красивых,
Их  душах,  льдинку  усмотрели.
Порой  бывает  невдомек,
Что  шутка  злая,  так  витает,
Задето  тонкий,  узелок,
Не  удивляйтесь,  не  прощает.
Не  раньте  душу  злом  напрасно,
В  Вас  будут  общие  дела,
Пусть  мир  сияет  Вам  прекрасно,
Пронзила  Вас  любви  стрела.
Не  слушайте  чужих  наветов,
Чужой  совесть,  вечна  мгла,
Со  стороны  не  жди  советов,
Любимой  посмотри  в  глаза.
Прижми  к  груди,  найди  те  силы,
Любовь  проснется,  как  весна
И  с  сердца  камень,  в  омут  тины,
Их  смоет  чистая  слеза.
И  как  не  много  мракобесий,
Как  не  изранена  душа,
Найди  слова  для  примирений,
Не  расставайтесь  Вы  л  ю  б  я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212939
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 29.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012


Елена Краевская

Смерть снуёт и тут, и там…

Смерть  снуёт  и  тут,  и  там,  
Всюду  ходит  по  пятам.  
Смерть  внутри  и  смерть  извне.  
Смерти  носим  мы  в  себе.  

Ставит  смерть  свою  печать,  
Что  бы  всех  нас  различать.  
Чувства,  разум  наш  клеймит,  
Страхи  наши  ворошит.  

Умирают  страсти  в  нас  
И  надежды,  следом  -  страх.  
Долг  обязаны  платить:  
Всем  нам  скоро  прахом  быть.  

Всё,  что  любим  и  храним,  
Гибнет  с  нами.  Мы  молчим...  
Прост  и  мрачен  наш  удел.  
Счастлив,  кто  любить  умел...

Мой  перевод  с  английского  стиха  Перси  Биши  Шелли  "Death  is  Here  And  Death  is  There".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325945
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Квiтка

А мне не жаль…

А  мне  не  жаль…
Нет,  мне  не  больно.
Я  просто  так
Срываю  с  плеч
Усталость  дня
И  вновь  невольно
Припомню  радость
Наших  встреч…
Я  не  грущу…
Я  очень  рада.
Благодарю
судьбу  свою!
Наверное,  так  было  надо.
Быть  может,
Я  тебя  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325789
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


oleg lytvin

я сам не знаю хто я

Дивно.  Вже  не  боляче,  не  рве,  немає  жалю,  напевно  відпустив…  а  що  лишилось?  Пустота,  німота,    безбарвність..  знову  друзі,  п’яні  розмови,  мимольотні  знайомства  з  тупими  малалєтками  які  думають  шо  вони  двіжові..  відчуття  деградації..  заспокоюсь  тим  що  інший  –  напевно.  Що  потрібно  жити  з  минулим,  ну  принаймні  вчитись  з  ним  жити..  це  якись  немов  потік,  ти  пливеш  за  течією,  а  коли  зходиш  на  берег,  вже  ніколи  не  будеш  на  тій  хвилі  що  був..  вона  попливла  без  тебе,  її  не  наздогнати  ніяк..  ти  завжди  будеш  позаду,  і  тільки  будеш  здогадуватись  як  там  «твоя  хвиля»…  
         Все  навкруги  ніби  чуже,  не  твоє,  не  приймає  тебе…  похід  на  ринок  по  нові  джинси,  і  той  вже  не  такий,  немає  з  ким  порадитись..  а  саме  гірше  сам  не  хочеш  ні  з  ким  радитись..  свята  не  мають  святкового  настрою…  дивно…  ніби  поїхав  за  кордон  на  пів  життя..  а  тепер  усе  чуже  і  незрозуміле  на  твої  батьківщині..  повертаєшся  в  бар  де  з  друзями  сидів  перед  дискотекою..  нові  бармени,  офіціанти..  -  ніби…  вже  не  залицяюсь  до  знайомої  дівчини  –  бармена,  просто  сухе  «привіт»..  друзі  запитують  –  «ЯК  завжди»?  –  не  пам’ятаю  що  таке  «як  завжди»..  щоб  вийти  з  стану  меланхолії  намагаєшся  позажигати  до  симпатичної  дівчини..  розумієш  що  вже  не  такий  маєш  «підвішаний»  язик..  а  компліменти,  якись  банальний  дотик  до  волосся  –  просто  видавлюєш..  «ти  симпатична»  -  челюсті  просто  ломить  від  того…  а  секс?  Просто  промовчу..  все  не  твоє,  не  те  до  чого  звик…  з  пів  пачки  сигарет  перейшов  нв  півтора  в  день..  вірші?  Колись  один  на  місяць…  тепер  два  на  день…  і  саме  в  цьому  дивне  те  що  не  МАЄ  ВЖЕ  ЛЮБОВІ  !!!!!  пройшла,  потунала,  спалив,  викинув,  розтоптав,  четвертував,  закопав,  переїхав  і  ще  раз  закопав…  не  скучаю…  вже  не  жалію…  пішла  вона  лісом..  але  я  не  ТОЙ    що  був…  не  тим  хто  був  до  того,  тим  що  тоді…  не  той,  і  світ  не  той..  чужий…  я  сам  собі  чужий…    
         Я  МИЛИЙ,  АЛЕ  НЕ  КРАСУНЧИК,  В  МЕНЕ  БУВАЮТЬ  ПРИЩІ,  -  АЛЕ  Я  НЕ  КВАЗІМОДО…  Я  ОЗЛОБЛЕНИЙ  ,  -  АЛЕ  НЕ  ДИЯВОЛ…  Я  СПІВЧУВАЮ,  АЛЕ  Я  НЕ  АНГЕЛ…
Я  САМ  НЕ  ЗНАЮ  ХТО    Я  ЗАРАЗ……

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325766
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Гончаров Пётр

"Если бы не долгая зима…"

Если  бы  не  долгая  зима  –  
Не  было  бы  этих  откровений.
Молча  я  смотрел  в  твои  глаза.
Прошлое  ушло  без  сожалений.

Много  разных  девушек  встречал,
Много  было  нитей  отношений…
Будто  много  лет  тебя  я  знал.
Всё  перевернул  тот  день  весенний.

К  этому  свиданию  я  шёл,
В  поиске  оазиса  в  пустыне.
Ты  была  мерцающим  огнём  
В  снежной  и  безрадостной  равнине.

Греюсь  у  родного  очага,
В  нежности  объятий  растворяюсь.
Эти  долгожданные  слова….
Верю  и  счастливо  улыбаюсь…

…Снилось  это  путнику  в  снегу.
Спал  он,  безвозвратно  замерзая.
Встретить  не  дано  ему  мечту…
Бредил  он,  с  улыбкой  умирая.


4.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319180
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 27.03.2012


Dyed Fox

Театр

Життя  -  театр,  всі  в  ньому  -  актори.
Всі  грають  ролі  вивчені  на  зуб.
П`янкі  розмови  й  тихий  шелест  губ
Переступають  впевнено  пороги.

Всі  грають  ролі  вивчені  на  зуб,
Читають  писані  їм  кимось  діалоги.
Спостерігають  вигадані  боги
П`янкі  розмови  й  тихий  шелест  губ.

Читають  писані  їм  кимось  діалоги,
Й  сценарій  цей  мені  не  до  душі  -
Стандартні  сцени,  схожі  та  нудні
Спостерігають  вигадані  боги.

Й  сценарій  цей  мені  не  до  душі  .
Забуду  роль  свою  і  не  зіграю.
Я  збоку  плин  життя  спостерігаю  -
Стандартні  сцени,  схожі  та  нудні.

Забула  роль  свою  і  не  зіграю,
Тому  сама  собі  я  розпишу  життя,
Не  буде  там  ні  сліз,  ні  каяття,
Що  збоку  я  в  житті  спостерігаю.

Сама  собі  я  розпишу  життя,
З  коханням  справжнім  й  щирими  друзьми,
Із  усмішками  й  радості  слізьми,
Не  буде  там  ні  сліз,  ні  каяття.

З  коханням  справжнім  й  щирими  друзьми,
В  житті  -  театрі,  де  усі  актори,
Переступають  впевнено  пороги
Із  усмішками  й  радості  слізьми.
2  листопада  2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324542
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 27.03.2012