Рыжая осень, Жанна д'Арк,
В тускло мерцающих латах,
Славно пируют сатиры и Вакх
Среди деревьев косматых.
Осень, как самый последний отсчет,
Листья застыли, как бонза,
Ветер играет в пыли «нечет – чёт»
И полирует их бронзу.
Солнца орнамент прилёг на траву
Красками летних закатов,
Золото слабо равнялось ему
Робой – восточным халатам.
Несколько дней позабытых судьбой,
Проводы тихие лета,
Что ж, приготовимся к жизни иной,
Звёзды ждут лишь до рассвета.
Словно былинным прощанием клён,
Скорбно прикроет руками
Месяц изогнут – свой рот удручен
И золотой след Данаи.
Слякоть, увы, не пройдет, стороной,
Что не случилось бы с нами,
Тень, что маячит у Вас за спиной
Явственно дышит снегами.
Лёгкий хрусталь чаши полной небес
Сменится серым железом
Викинга кубка, что он преподнес
В хижине без политеса.
Рыжая осень, Жанна д'Арк,
В теплых и солнечных латах,
Словно сошлись Левитан и Дега
Среди деревьев косматых.
1992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511394
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Одно и тоже выставляют в сети "тролли".
На раны наций сыпят, сыпят, сыпят соли.
А нам, обычным чудакам, читать их стон.
Прям, локтем хочется сказать: "Заткнись, не тронь..."
...И лишь на сайтах поэтических – искусство.
Заходишь в гости к нам – и радостно и...грустно.
05.06-06.06.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503540
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Кгига Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 18.05.2014
А кулі?
Кулі тут не винні …
Їх випуска лиш той,чий янгол охоронець
Сам себе розіп’яв на грішній спині
І зрізав крила свої тай на гельютині
Щоб кинуть їх у той вогонь
Де ще серця є духом сильні
І ангел помираючи та все ж з надією сказав
- Молюсь за Вас. То ж будьте вільні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473997
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 25.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2014
Ты знаешь мам, до боли грустно,
и не по воле катится слеза,
когда внутри переполняют чувства,
и вновь передо мной твои глаза.
Ты знаешь мам, мне не забыть вовек,
твоей улыбки, теплых, нужных слов.
От них, во мне, рождался человек,
они богаче всех земных даров.
Но лишь теперь, обрывки тех времен,
растраченных с небрежностью мгновений,
когда была ты рядом но не смог,
я оценить бесценность отношений.
Ты знаешь мам, не повернуть назад,
но теплоту сердец, как прежде ощущаю.
И там, внутри цветет тот райский сад,
Что с трепетом посаженый, я знаю.
Твоей рукой,и взглядом и словами,
немножко строгостью,но больше добротой.
Я знаю мам, теперь ты ангел мой,
хранитель связей с небесами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462505
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 28.12.2013
Зісковзує біль
...по краплині
...сльозами
...на груди.
Воском німим утікає в долоню самотня свіча.
Погляд у полум"ї гріє надію. Схилені люди
Сховали гріхи у кишенях старого плаща.
Між нами перетяг
...чи потяг
...чи втомлена тиша.
Навчилася чути її та знаю на дотик яка.
Монолог у молитві... Розмова душі зі Всевишнім..
...Підняла з колін чиясь тепла і дужа рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457709
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 28.12.2013
Згадую, як вдома сміх лунав,
Як діти бігали по хаті,
Золотом ніхто не виміряв,
На скільки всі були багаті.
І завжди у нас пахло святом,
Рипіла часом жовта брама,
Свій ідеал я звала татом,
Життям для мене була мама.
Я рано-вранці прокидалась,
Бігала під променем весни,
І темноти я не боялась,
Бачила лиш кольорові сни.
Але тепер тут пусто стало,
І чути тихо протяг в хаті,
Тепер нам спогадів замало,
Щоб стали знову ми багаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458967
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Она читала его, как книгу,
почти запоем, дыша загадкой:
кто он такой и зачем к интриге
свои ремарки даёт украдкой...
Она читала и восхищалась,
во сне дописывала страницы
и, со-причастная, растворялась
по предложению, по крупице...
Ему же... льстило её внимание...
Ведь только им... так никто не жил...
И грели душу её признания...
А ей казалось... что он любил...
Она бы даже... могла вписАться...
Главою в книгу, но к сожаленью...
Финал дочитан - пора признаться...
Что для него - она стала тенью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412731
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 03.11.2013
ЕМІГРАНТСЬКИЙ ВІЛЬС
Ми сміялись з тобою із осені,
Не боялись великих калюж,
Навпростець їх долали ми босими
І тримались за руки чимдуж.
А роки пролітали мов віхоли,
Та міняли пейзажі навкруж.
Ми у різні країни поїхали
Від своїх українських калюж.
Ми усе зрозуміли на відстані
Як сприймали буденність байдуж.
Але зараз ми будемо віддані
Україні, щороку – чимдуж.
Ми не будем сміятися з осені.
Ти мій друже життя не паплюж.
Нам би знову побігати босими
Щоб відчути блаженство калюж.
Щоб нарешті зомліти від дотику,
Та відчути доцільність життя.
Бо не час обирати екзотику
І не час нам іти в небуття. 15.10.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456804
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Сонце зайшло за лісосмугу,
Залився перцем небосхил.
В червонім сяйві серед лугу,
Між сивих пращурських могил
Сиділа бабця дуже квола,
В руках тримаючи букет,
Перед хрестом старим додолу
Для гав насипала канхвет.
Вона ридала, з того зморшки
Неначе м’якли від води.
Їй усміхалися волошки,
Голівки рути й череди.
І було чути, як старенька,
Сповнена тугою, журбой,
Засохла нібито опенька,
З хрестом ділилася бідой:
– Кого зростила я, Іване?
Мені хвала йде від людей,
Проте найбільше горе дане
Від рідних, від своїх дітей.
Один на фермі головує,
В полях збира врожайний хліб.
Він найманців чужих годує,
А рідну матінку – сусід.
Молодший наш такий учений,
Він археолога здобув.
Земель об’їздив – край вселений,
А рідне селище забув.
Він раз на рік листівку ма́рку
Прислати може до йменин,
А я тоді прошу Одарку,
Хай прочитає, як там син.
Медаллю, каже, наградили,
Бо цінну знахідку знайшов.
А я благаю вищі сили,
Аби хоч раз у двір зайшов.
Гадала, донька білолиця
Розвіє ген жіночий плач.
Мар’яна з’їхала в столицю,
А муж у неї мов палач.
Сам їздить із директорами,
Її закрив, неначе в хлів.
Яка там подорож до мами?
В самої трійко дітлахів.
І я тепер одна, Іване.
Зростила, дáла, що могла.
Одарка ходить, баба Ганна,
В цілому, в хаті я одна.
Тебе младим цей світ пом’янув.
Ти все казав: дітей рости.
І хоч би раз із неба глянув,
У що ці дітки проросли!
…Там, де в полях зростає рута,
І перцем сходить небосхил,
Старенька мати, ніби пута,
Скинула душу між могил.
Коли зайшло за лісосмугу
Червоне сонце, все село
Померлій віддало заслугу.
А рідні дітки, хоч би хто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449022
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 15.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2013
Для наших ворогів- більмо у оці.
Для нас- священна воля на землі !
У «брата старшого»- стріла у боці,
Злорадна усмішка зоріє у Кремлі!
-«Без нас вам смерть», там крякають ворони.
А ми ЖИВЕМ! Хоч повно ще заброд.
І ваші побрихенькі й заборони,
Вже в смітнику! У нас живий народ!
То ж- Слава Україні ! Ми не вмерли!
Й помимо усіх бід- ми будем жить!
Століттями стирали і не стерли.
Здобуту волю - будем боронить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445195
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Я прокинулась сьогодні на світанку...
І відчула, як шепочеш ти: "Люблю..."
Та пустує моє ліжко... лиш фіранку...
Вітер холодно тріпоче без жалю...
Не зійшлися ми з тобою... коли літом...
Громовицею вмивалася земля...
Ні весною... коли вишня ніжним цвітом...
Пестила маленьке янголя...
Не зійшлися... не судилось... може марно...
Ми щоночі зустрічаємось у снах...
І слова кохання ніжно... гарно....
Ми римуємо в віршованих рядках...
Не зійшлися ми сьогодні... але завтра...
Вже самітня я не буду уночі...
Пристрасно палатиме любові ватра...
І прокинуся... у тебе на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439499
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Реалії сучасного у світі…
Що далі? Невідоме і пусте?!
А ми усі так сильно хочем жити!
Жаль, "нагорі" свої думки на це…
Пішло чимало молодих і зрілих,
Лишивши посмішки на каменях…
І скільки ж їх вродилося щасливих,
Подібно обираючи свій шлях?!
Ми замикаєм коло всі по черзі,
Світ безкінечний - нам не перейти…
І в ньому місць стає усе мізерно -
Приходять люди все нові й нові.
І завтра нам ніщо поки не світить -
Зникаємо безслідно в пустоті…
А ми усі так сильно хочем жити!
Жаль, пізно віддаємся доброті…
(06.09.2008.№49)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433250
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.07.2013
Хай смуток мій
обернеться дощем –
нестримно-теплим,
в тиші вечоровій.
У музиці Вівальді –
серця щем.
Вона жива,
напоєна Любов’ю...
Прийми її,
немов своє дитя
і вислухай
історію кохання.
Вона зігріє
все твоє життя,
наповнить змістом
зустріч і прощання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434650
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 24.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2013
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 01.07.2013
Небесний Отче, прошу, збережи
Людей, які мені близькі та рідні.
Їм шлях по Правди, Боже, покажи,
Щоб не були вони душею бідні.
Не дай зчерствіти, Боже, душам їх.
Нехай живуть, твоїм теплом зігріті,
І йдуть шляхами істин прописних,
Щедротами Твоїми завжди ситі.
Терпінням їх, Всевишній, наділи,
Як терпиш Ти усі провини наші,
І Ангела-хранителя зішли,
Щоб вів за руку крізь життєві хащі.
Пошли, мій Боже, всім, кого люблю,
Щоб старість у здоров’ї зустрічали
І, щоб в житті земному, як в Раю,
Були кохані і самі кохали.
Небесний Отче, прошу, не скупись –
Щедрот Твоїх нікому не злічити!
І за гріхи на чад своїх не злись
І, грішним нам, дозволь Тебе любити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430679
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Ми знов на Ви, але ти мій навіки.
Змиває дощ утомлені сліди...
Помовчимо - не піднімай повіки.
Цілюща тиша - ліки. Лиш не йди.
Отак лишись у пам'яті - коханим.
Дозволь ще мить подихати удвох,
Допоки в серці не відкрились рани
І не проріс гіркий чортополох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329076
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 16.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2013
Как жаль, что память не убить.
Она одна нам жизнь калечит.
Как больно помнить все и жить
с нелепой фразой "Время лечит".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418373
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Смійся, коли всі плачуть,
Йди хоч немає дороги,
Проблеми - ще не значить,
Що треба чекати підмоги...
Приспів:
Ти - Світло, Ти - Світло в пітьмі,
Засяй яскраво серед ночі,
Хай навколо силуети німі,
І заздрістні лукаві очі...
2
Лети, коли всі повзуть,
Танцюй на уламках долі,
І нехай Тебе не позвуть,
В житті вистачає солі...
3
А кров гаряча пульсує у венах,
Серце не знає перешкод,
Лови по своїх антенах,
Надії невидимий код...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412375
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Боже милосердний,Ти пробач,
Що грішу з дня в день усе частіше,
Що сама в собі-немов палач,
Що молюсь я в поспіху й все рідше.
Боже милосердний,Ти пробач
Недостойність і убогість слів цих,
Що злітають,мов підбитий птах,
Що грішу з дня в день усе частіше.
Боже милосердний,Ти пробач,
Що всміхаюсь рідше,аніж плачу,
За відсутність вдячності у днях,
Слабкодухість й віру цю ледачу.
За холодність співаних молитв,
Що зринають й падають додолу
Розпадаючись на сотні сухих крихт-
Зачерствілих проявів любові.
За пустинність обмалілих душ,
Що лиш вміють скаржитись й жалітись...
Ти пробач зрадливість людських слуг!
За серця,що мороком покриті...
Боже милосердний,Ти пробач...
І навчи й мене життю радіти!
Й зацвітуть мої змарнілі квіти
В ще вчорашніх вицвілих очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408361
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 18.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2013
Запахло кавою із теплим молоком,
а тиша відізвалася гудком.
Спітнілі вікна тихого кафе...
Дзвінка нема. надія ще живе.
На фоні музика, на фоні сірі люди,
і щось не те. І те "не те" усюди.
Душа самотня, тиха і покірна,
та захотілось бунту... неймовірно!..
Бруківка чорна, каблуки і пальта,
сміються лиця у газетних шпальтах.
Чудове місто, ранок, день і вечір, -
тягар незмінності втиснувся вже у плечі.
Було щось нове, та, на жаль, миттєве.
Як швидко воно стало несуттєве!
Любов і дружба десь поміж науки...
Аж дивно... не повисли досі руки.
До речі, віддзвонились. Все нормально.
Не знати, як насправді. Хоч формально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401447
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
На "Олімпійському" - футбол! "Бордо" - "Динамо".
Чекали свята всі! А вийшла знову драма...
Ганяли хлопці дружно, і не шкодували сили,
і навіть здуру перші гол "Бордо" забили!
...Тріумф тривав недовго... Через дві хвилини -
гол-відповідь... Неначе грім з небес долинув!
І знову, як барани, гуртом всі ганяли...
Та що казать! Пенальті (вірний гол!!!) і той прос...пали!
Казав Блохін: "Ми будем грать, як "Барселона"!
Усі в атаку! Вщент розтрощим оборону!"
Та сумнів був... Щоб так, як "Барселона", грати,
потрібно в складі десять барселонців мати!
Не удалося хлопцям справитись з "Бордою"...
Нас замість гри нагодували знов бурдою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401203
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Ну ось і все...
мрячить до болю в скронях...
Давно у жовтні вже не було блискавиці,
А привид сонця десь в твоїх долонях...
З-під вій - сльозами дощ в розширених зіницях.
Думки - на клапті спогади розвіяли,
Тяжіють хмарами минулого дрібниці...
Я п"ю з відразою... (хіба про це ми мріяли?)
Самотню каву без смакУ і без кориці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368081
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 09.02.2013
Я бачила сьогодні,як плакав тис зелений .
Гіркі сльозинки-голки на долю нам ронив .
Світ дико реготав , сміявся з мене -
Тебе любити боронив .
-Віддай чуже! - гриміла громовиця ,
Бо ти не маєш права на любов .
Не відала вона,хоч заглядала в лиця,
Що я ім"я твоє шепчу словами молитов.
Украдена любов гіркі ронила сльози,
В поклоні-каятті до тиса нахилилась .
Так щиро лебеділа,каялась в душі ,
І знов молитвою до ніг тобі стелилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399060
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Тривожна сповідь листя золотого.
Болить душі натянута струна.
Вже не чекаю чогось неземного -
Лише мовчу - покинута, одна.
Безмовна. Недосяжна. Заніміла.
Шалений вітер, сипле листопад...
Яке кому тепер до того діло -
Серця горіли стільки днів підряд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283547
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 08.02.2013
Згадай ім'я своє напередодні
Суттєвих зрушень в напрямку ідей.
Імен без лику - незліченні сотні
І Я без імені поміж людей...
У тілі світяться властиві грані -
Транслюй їх форми звичні для буття!
Ці сплески перехідних хвиль - останні
Відчуй себе... Згадай своє ім'я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375867
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2013
На Вкраїні далекій різдвяний розсипався вечір,
А мороз-чудодійник вікна узором квітчає.
Поміж квітами тими дитяче заплакане личко
Маму з далеких країв виглядає .
А від хати до хати іде коляда .
Заплітає в свій голос гармонію й скрипку.
І в німому чеканні застигло мале Янголя,
Й капають сльози на білу святу одежинку .
Лине погляд його до святої ікони в кутку.
Ніч в заплакані очі йому заглядає.
-Мамо ! Матусю моя , подивись,
Як Матінка Божа синочка свого обіймає...
А Матір Небесна голубить своє немовля
І чуже Янголятко покровом любові вкриває:
-Мама прислала тобі подарунки,не плач.
Дивись,які гарні! Кращих уже не буває.
І дзвенить голосочок,і схлипує скрипка ,
Лине відчай і плач над снігами .
Заглядає синочок у морозом мережану шибку:
-Я не хочу дарунків ...я хочу до мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386950
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 16.01.2013
Она Леди с кошачей походкой.
Она Леди и являеться находкой.
Она Леди с улыбкой на лице.
Она Леди, жывет как при дворце.
Она Леди - все время блестает.
Она Леди - все сразу понимает.
Она Леди - все уступят ей дорогу.
Она Леди - забывает понемногу.
Она Леди - люди не учат как ей жыть.
Она Леди - сама знает какой ей быть.
Она Леди - всегда пытаеться лучше быть.
Она Леди - поэтому не смогут ее забыть.
Она Леди - ее все время величают.
Она Леди - всегда парни окружают.
Она Леди - не жывет никогда в пустоте.
Она Леди - всегда стремиться к высоте.
Она Леди - всегда на нервах всем играет.
Она Леди - но в трудную минуту помагает.
Она Леди - не найдете больше такую.
Она Леди - не ищите ей замену другую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388011
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Ти рахуєш роки, а от я переважно хвилини,
Запиваючи чаєм, мабуть, кілограми образ.
І таких, як-от ти, не століття чекають - години.
І на саме таких не марнують банальності фраз.
Та тебе, лиш тебе я могла би чекати ще й вічно,
Не зважати на те, що всі мрії давно на межі.
Певне, тільки тобою любила б хворіти хронічно
І терпіла би те, що ми рідні та зовсім чужі.
Ти рахуєш роки, а от я переважно хвилини,
І між нами ще стільки не сказаних досі піврим.
Я так часто лишалась надовго, на жаль, не із тими,
Та тепер обіцяю, що ти вже не будеш один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386675
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Еще листья не все облетели,
Так и ляжет на них первый снег...
Лечь бы спать и проснуться в апреле,
Жаль, не ежик я, а человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382602
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 13.12.2012
[img]http://cs421921.userapi.com/v421921008/b96/IG81wEtXVi8.jpg[/img]
Все рідше згадую тебе у вІршах,
Все рідше ти полониш і думки,
Можливо, ти вже стала зовсім інша,
Та я не повернУся більш туди.
Вчорашній сум, здається, вже позаду,
Хоча залишив шрами на щоці,
Від сліз гарячих (ще від листопаду),
Що майже рік текли в моїй душі.
Хоч ти старАнно ставиш досі мури,
Я їх без сили все одно зітру,
Бо осінь грає швидко, без цензури -
Заповнить вмить осілу пустоту.
На твоє фото знову я дивлюся…
Без ненависті, злості і образ.
З теплом до нього щиро пригорнуся,
Щоб спогади прийшли хоча б ще раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378870
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2012
Вітром змін й несподіванок ти увінчав мою осінь.
Бо, мабуть, не хотів, щоб її я зустріла сльозами.
Було важко повірити. Знаєш, нелегко і досі
Розуміти, що рухатись можна й старими шляхами.
І відчула уперше, що кисню мені врешті досить.
Бо на все незважаючи, я ще рятуюся снами.
І нехай час й надалі предивні нам зміни приносить,
Я ітиму до тебе новими-старими стежками.
Вже не треба минуле й майбутнє між нами ділити.
Усе переплелося, живемо чужими містами.
А мости до минулого зовсім не варто палити.
Я назавжди з тобою. Рядками. Думками. Вітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361625
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 10.10.2012
Якби я знав, як треба жити,
Тоді б я жив собі,- "як знав";
Де що казати... Що - робити...
І всіх би "на увазі" мав.
Ходив би фраєром пихатим
Без краплі совісті в очах;
Не вмів би плакати, прощати,
Не вІдав, що то - Божий страх?
Не мав би комплексів "нікчемних"...
Зате, багато б грОшей мав!
"Що таке скромність, чуйність, чемність?-
Не чув. Не бачив. Не жував..."
Одна проблема: що купити?
Ще що, до того, що купив?...
Якби я знав, як треба жити,-
Мабуть, тоді б я і не жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369545
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Який чудовий захід сонця,
Мов догораючий вогонь,
Де спопеліли всі земні турботи.
Останній спалах на віконці
Повільно гасне... тихий сон
вкриває землю подихом солодким.
Маленький вітерець колише щастя,
Що зорями іскриться в небесах,
А на чарівних осяйних зірках
ще не розгадана існує таємниця.
Струна давно покинутої скрипки
Немов душа забутого митця...
Лунає пісня ночі без кінця
із глибини небесної криниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366963
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Мовчу - мовчатиме й осіння ніч...
Не рознесе таїн кармічний вітер,
Він тільки що сліди від протиріч
З очей турботливо і ніжно витер.
Вслухаюся до вітряних пісень,
Натхненність ледь вуста мені колише.
Зібралась ніч народжувати день,
А я мовчу... Я в цілковитій тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363764
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Душа кровоточить, пульсують роз'ятрені рани
Від наших власно'руч змайстрованих нами ж розп'ять,
Хробак гріхо-творний вгризається в душу безтямно,
А спокій увесь видувають вітрища сум'ять.
На стінах душі вицвітають картини про вічне,
Горять образи' у святинях. Земля попелищ
Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі,
Благаючи в нього " Коли ж від людей захистиш?".
Та слІзьми розкаянь давно вже ніхто тут не плаче,
Лишень кровоточить поставлена кимось свіча.
Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень,
Аби навернулась до своїх одвічних начал?!...
Вже час пошматовану, зболену душу сто-винну
Зцілити від скверни, омивши в джерелах святих.
Завмерли в чеканні ікони. Чекають Людину.
Та доки нема ще - кривавлять тривожно зі стигм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352143
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Ти вмієш творити створи для нього
Ще одне сонце глибокого сенсу
Не для світіння високих граней
А для сім'ї що дуже знаково
Нехай існують обоє поряд
І ділять все їм так знайомо
Поля пустелі гори та моря
А небеса нехай гойдають те життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321516
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 25.06.2012
Нам крила то дають вдягти,
то відбирають,
Так люди по землі ідуть -
душі літають.
Ми підіймаєм очі в небо –
їх там бачим
І посміхаємось з любов’ю,
часом плачем.
А сльози – кров гірка душі,
сохнуть на вітрі,
А звідти шепчуть – Не сумуй
і сльози витри.
Коли ідеш – то ще іди
добро творити,
А прийде час – і ти злетиш.
Учися жити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342285
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Гойдає місяць зорі
В надвечір'ї.
Пливе духм'яний
Липи аромат.
П'янкі ,пахучі
Матіоли
Знову заснути
Не дадуть...
Покличуть в сад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344254
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Крокуючи дорогою життя,
Не забувай дивитися під ноги -
Вона роззявам не проща нічого -
НепередбАчуване має покриття.
Простуючи дорогою життя,
Звертай увагу на усі дрібниці,
Дорога-бо - суцільна таємниця,
Що потребує свого розкриття.
Мандруючи дорогою життя,
Не забувай, що над тобою Небо,
Про Нього зАвжди пам*ятати треба,
Не жди, лише, від Нього співчуття.
Ступаючи дорогою життя,
Ти, час від часу, зазирай у сЕбе,-
Щоб у душі не завелИсь амеби,
І були завжди чисті почуття.
Прямуючи дорогою життя,
Хоч інколи, ставай і озирайся -
Сліди свої розгледіти старайся!-
Від них, твоє, залежить майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345206
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Идешь по трупам - под ноги смотри:
Вдруг кто-нибудь из мертвых да восстанет.
Когда себя вареником в сметане
Ты чувствуешь снаружи и внутри.
Ты можешь по секрету говорить
Друзьям, что все надежные прогнозы
Гадалок не таят метаморфозы
Внезапно космос в хаос превратить.
Но "Отче наш" читаешь наизусть,
Свечой, чтоб уберечь себя от сглаза,
Обходишь дом, и все углы три раза
Кропишь святой водой, чтобы уснуть.
Воздастся каждому за все дела.
И что бы ни гадала там цыганка,
Любое зло законом бумеранга
Обратно возвращается всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341748
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Відкрий своє серце і небо і долю
Явися хоча б уві сні
І поглядом тихим,знайомим до болю
Пронизуй всю душу мені
Занадто багато залишилось вчора
Занадто багато мене
Свідомість страшна і отруйна потвора
Все те,що було,не пройде
Я сіль твоїх сліз розтиратиму в рани
І довго ітиму туди
Де віра в надію весну зустрічає
І з жахом чекає зими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286706
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 29.05.2012
«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Маленький янгол приземливсь на плечі,
Небесним пухом лоскотав вуста.
Із ним відкрилась істина свята –
Добро не може бути недоречним.
Серед залізних пустирів спокути,
Серед іуд та каїнів кривих,
Серед догматів знаних та нових
Добро не вдасться хтиво розіпнути.
Душа - одна, а добрих справ - мільйони,
Тихенько ангел шепотів крильми,
Не так важливі буквенні псалми,
Як добра справа - внутрішня ікона.
Маленьке янголя співало пір'ям,
Хоча той шелест чути не було,
Добро взяло нас на своє крило
Летіти по промінистим сузір'ям...
Напевно, то наснилась дивна казка,
І я лежу, відкривши очі ледь...
Передо мною - неба синя твердь,
А там висить перо, добра підказка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338729
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Уламки фраз
і друзки слів
калічать пам'ять
мов гостра бритва,
у вервиці
із низки днів
чимало втрат -
триває битва.
А на кону
чужа душа,
чужої долі
сторінка чиста.
Юрба в ній пише
своє ім'я
свої гріхи -
і вже барвиста...
Театр ляльок...
Нещира гра
розчарувала
і затяглася,
серед ролей
є і моя
епізодична -
я у запасі...
Десь у архівах
є головна.
Чи надто грала
її успішно?
Перекувала
акторку роль
з святої -
в грішну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259461
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 09.05.2012
Темний ангел
затьмарює радість,
Ангел світлий
тамує печаль,
Чорнокрилий
гаптує лукавість,
Білокрилий -
Любові вуаль.
Ангел світлий шепоче -
Довірся...
Темний ангел перечить -
Не вір.
Білий лагідно кличе -
Не бійся...
Чорний - страхом
затулює зір.
Боротьба поміж двох...
І надвоє
рветься щось із душі,
аж до хмар...
Вийду світлом
із цього двобою,
а чи тінню
жахливих примар?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336107
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Натянуті струни, напружені пальці,
Акорд за акордом маестро візьме
Смичком виграватиме серця мелодію
А нота за нотою в душу ввійде
Та пісня чарівная, музика дивная
В ній з радістю разом змішалась печаль
Немов би на струнах не скрипки,а серденька,
Життя програває надривно скрипаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311407
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 07.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2012
Стоїть воно на Замковій горі -
Величне, древнє, загадкове.
Старого міста вулички малі.
Могутні леви - то окраса Львова.
Кавярні тихі, кава, шоколад.
І ліхтарів м'яке жовтяве світло.
Багато ще чудових є принад,
І безліч таємниць ховає місто.
Шляхетні й мужні тут чоловіки,
Вродливі й горді панночки-львів'янки.
Росте хай, процвітає ще віки
Ця найгарніша галицька перлинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335655
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Кожен з нас наче тонка мембр́ана
Поміж вічністю і небутт́ям,
А Чорнобиля зболена р́ана
Обезживлює наше житт́я.
Там, де Прип’яті сонні запл́ави,
Спорожнілий поріг і осл́ін,
З діда прадіда кована сл́ава
Б’є набатом в розколотий дзв́ін.
Чорні вікна пустотами з́яють,
Зачерствіли душа і хліб́а,
Тільки ворони чорні літ́ають
І Чорнобиля чорна бід́а.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333361
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Присвята Lady Christianna
І упала завіса на плечі -
як же важко її донести!
Я не грішниця - це вже, до речі,
слуги долі мені приплели.
Я стою, наче перед стрілою -
Розпрямилась і голову ввись.
А востаннє напитись тобою
то бажання моє. Подивись,
як заходить північний світанок,
Як вечірня вмирає зоря,
На помучений сонячний ранок
Прийде зібрана ним метушня.
Подивіться на страту, панове,
не шкодуйте каміння й мечів,
Я не грішниця - це вже не нове,
Це вже чули висоти чинів.
Ти найвиший, царем величають,
а за що - позабули вже всі.
Так є завше - коли обирають,
пам'ятають. А далі вже - ні.
Ти купив собі постріл у серце,
І стрілятимеш перший, мабуть.
Щоб не схибить, то випий із перцем
І простити мене не забудь.
Я попрошу, кидаючись в руки,
Дати слово останнє мені.
І скажу, помарніла від муки,
Що хотіла кричать не тобі.
Ці слова пролунають, як громи,
Ці слова не забуде ніхто.
Поклоніться царю, сірі гноми -
Він відкине вам біле пальто.
Настає вже і черга. Тікати?
Ні, я йду. А на шиї слова:
"Якщо страта за те, що кохати,
То вже краще, щоб я й не жила!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332979
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Чомусь навколо глуха тиша
І пустота в душі, в очах,
Вогонь у серці вже не дише
Вже не тремтить у грудях страх.
Чомусь так дивно і байдуже
Чомусь не гірко, не болить,
Всередині ніщо не душить,
Сумління спить… А чи мовчить?
Якщо мовчить, тоді навіщо?
Для пам’яті чи забуття?
Чи хоче заховатись нижче,
Бо так не хоче каяття?..
Живу як бездиханне тіло,
Існую мертво, без чуття,
Роблю усе я так несміло,
А розум йде у забуття.
І падаю, вже сил немає,
Останні пориви до дій.
Душа вже тіло покидає,
Ніхто не закричить їй: «Стій!»
Здавалось би живу, існую,
Світ бачу, чую, говорю,
Не співчуваю не горюю,
Не плачу, навіть не люблю.
Відрізок захотів скінчитись,
Що називається життям,
Та щось кричить та хоче битись,
Надія – мати всім чуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329766
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Усе ішло і обіцяло й далі,
І наче зупинитися не мало,
А глядачі без сліз і без печалі
Продовження замріяно чекали.
А зупинився механізм без шуму,
Без оплесків, без маршу, без юрби
Не було сліз, і радості і суму...
Хотілось йому жити та якби...
Вже кров тече по венах без надії,
Без натхнення, без пориву без чуття.
Ось так на перехресті долі й мрії
Взяло і обірвалося життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329032
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Пшеницю бур’янами засадили,
Чотири сотні їх п’ятдесят штук,
За двадцять літ ми їх не прорідили,
Скільки подерто ними наших рук.
По вулиці Грушевського те поле,
Корінням смокчуть воду там вони.
Не може бути вічно так! Ніколи!
Вас спалить сонце нашої весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311467
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 11.04.2012
Вночі сьогодні пісня дивна грала,
А я, мов зачарована, тоді
У сні під неї дивно танцювала.
Там була я і там був ти.
Вночі сьогодні в танці я кружляла.
Так некеровано - ніби, не я!
У сні тобі на вухо щось шептала,
Цілунок передав мої слова.
Вночі сьогодні я поцілувала.
Так дивно - ніби, наяву.
У сні, здається, щось тобі казала.
Ти пам'ятаєш? Не збагну!
6.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328315
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 06.04.2012
"Торкнувшись його, мої бархатні лапки
Відчули на дотик затаєну суть..."
Буває, прокинусь холодного ранку
І, молячись, мрію той час повернуть!
Щоб ще хоч на мить розділити єднання,
Я ноти згорну в кілька свиточок рун...
"До голосу твого тулилася сяйвом,
Що дотиком пальців пролився з-під струн..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326721
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 03.04.2012
О, як же пахнуть ці троянди...
Так пахнуть, що аж дух п’янить!
Отак сидіти б тут й не знати
Кому, й за що душа болить...
Так ось же він – безмежний спокій!
Людський ж бо гріх здається спить
(Його приспав троянди дотик
На чисту і чарівну мить).
Спасибі Вам, прекрасні квіти,
Що надихаєте мене!
Такі тендітні сонця діти...
Яка ж краса ось тут живе!
Якби Вас бачив один геній,
Якого віддано люблю,
То він сказав би – ви натхненні
В тональність музики С- dur.
Лунає в небі тихий стогін
Самотніх, заблукалих мрій,
І протіка ген у безодню
Дніпра могучий, вільний вир...
Я причаїлась у куточку,
Ховаючись від зайвих слів,
Мені здається, я так хочу
Забути тінь минулих днів
І залишити тільки промінь,
Який крізь темряву веде...
О, Майстре – що то є «бездомність»?
Чи вона тут мене знайде?
Спитаюсь в Лаври я… притулку
І знаю, що мене приймуть!
Та чи на довго тую муку
Мені удасться обминуть?
Та я ж не злодій, не примара...
Чому завжди кудись біжу?
Біжу, біжу без перестану
Чого шукаю?!... не знайду…
Коли ж закінчиться та мряка,
В душі болото, кураї?
Ось розгадаю, Майстре,знаки
І таємниці всі твої -
Оце тоді мабуть полишу
Блукати по чужих кутках.
Збудую дім – такий незвичний,
Який я часом бачу в снах:
Музична вулиця 13,
Містерія блаженних душ -
Ще тих оригіналів справжніх,
Не пізнаних, як давній Куш.
А поки тут посиджу трішки -
Духовні сили відновлю
І ген вимірювати пішки
Життя дорогу знов піду...
Троянди – то містична сила!
І я вже зовсім не журюсь,
Моє Натхнення, я - щаслива,
Бо ще до Вас не раз вернусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305645
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 31.03.2012
У женщины ребенок не родился,
К ней счастье материнства не пришло,
Не удалось в единстве тайном слиться,
Где в лоне начинается родство.
Не знаю, почему так происходит,
Советами тут вовсе не помочь,
Проклятье, может, жизнь коловоротит
В роду, где царствовали зло и ночь?
Сама нередко думала об этом,
Как часто мы сливаемся в любви,
Совсем, подчас, не связаны обетом,
А вот он плод - зачат. Кого винить
Что жизнь в утробу женщины вселилась?
Непрошенно. Пречудно волшебство!
И невдомек, что это ей на милость,
Что вечность так готовит торжество
Над ненавистью, злобой, непокорством,
Над тем, кто убивает нас притворством. ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322999
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Не відривай мене від почуттів,
Я хочу з головою в них тонути.
Я говорила все, та ти не вмів,
Чи не хотів мої слова почути.
Я так хотіла зупинити час
У той момент, коли була щаслива.
Я до кінця боролася за нас,
Та вибач, милий, я уже безсила.
Де результати всіх моїх зусиль?
Не вистачає теплоти між нами.
І віє вітер. Виє заметіль.
Ми віддалились не лише тілами.
І, звісно, в цьому є й моя вина.
Але я рада, що була з тобою.
Давай доп’єм ці почуття до дна,
І на прощання поцілуєм Долю.
Нехай востаннє спалахне вогонь.
Залиш собі на пам'ять щось про мене.
Я заберу тепло твоїх долонь.
Прощай, я сумуватиму без тебе.
22.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309567
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 14.03.2012
Вона тепер уже навік твоя,
Її думки заповнені тобою.
Невже це не взаємне почуття?
Невже усе закінчилось війною?
Невже вона для тебе вже не та,
З якою твоє серце завмирало?
А знаєш, ти для неї – все життя,
І в неї почуття це не зникало.
Для неї кожен ранок – на двоїх,
Вона готує каву і для тебе.
І відчуває дотик рук твоїх,
Та це не мрія, а уже потреба.
І кожен сон – щасливий, бо тоді
Ти поруч, і між вами лиш мовчання.
Вона живе у вічній боротьбі,
Адже так важко берегти кохання.
Адже так важко берегти момент,
Коли не знаєш, що тебе чекає.
Її життя умить розбилось вщент,
Та знай, вона тебе не відпускає.
І хай розлука – це її вина,
І їй цього ніколи не забути.
Я хочу, щоб ти знав, вона – це я,
А я так хочу щастя повернути.
Пробач, я так боялася за нас,
Що не помітила твого прощання.
Давай нам подаруєм другий шанс,
Повір, ми побудуємо кохання.
14.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321900
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Не чіпайте мене обездолену,
до біса втомлену, смутком здолану..
Не пройдивсітка я ,щоб скалічену
Мене вкинули в яму розлогую...
Терном звитії мої доріженьки,
Об котрі поколола я ніженьки,
І слізьми умивалась всі ніченьки,
Не чіпайте мене убогую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319654
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Зустрілася з Богом людина.
Долаючи разом дорогу,
Вона запитала : “Скажи но,
Чому, коли маю я змогу,
Щоб жити, не знаючи горя,
Хвороб чи якої біди,
Ти завжди зі мною поряд,
Твої поруч моїх сліди?
Коли дати ради не можу
І лихо обсяде з боків,
Твоїх я слідів не знаходжу,
А дуже знайти їх хотів?..
Мої лиш сліди на стежині,
Котрою із болем іду”.
Бог тихо промовив людині:
“Не сам ти волочиш біду.
У часі нестерпної муки,
Не бачиш ти інші сліди,
Бо я, підійнявши на руки,
Виношу тебе із біди…”
11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321142
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Моєму серцю час у санаторій.
Твоїм очам потрібен PhotoShop.
Ми - королі безлюдних територій,
Загублених між "майже" та "якщо б".
Так хочемо здаватися живими,
Що дихаємо, майже як живі.
Так... ми, мабуть, ті самі херувими,
Що крила загубили у траві.
У наших жилах кров іде по колу.
Байдужим ритмом стукає у груди.
П"ємо холодне пиво, теплу колу...
Ти знаєш - ми також, напевно, люди!
І, ніби пси, прив"язані до буди,
Сторожим - кожен свій примарний Світ.
Закохані в свою "свободу від" -
Серця не вбережемо від застуди...
Ми - демони, посаджені за ґрати.
В одній неволі - та, на жаль, нарізно...
Ти знаєш - жити краще, ніж вмирати...
Та ми це зрозумієм
надто
пізно...
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319753
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Купалась в морі зграя лебедина
У спалахах прозорої води.
Знялася в небо – біла і невпинна,
Щоб більше не вернутися сюди.
Лиш тільки теплий вітер взяв на крила
Прощальний скарб солоної сльози.
Він, доки ніч на землю опустилась,
Кохання лебедине розносив.
І вже ніхто ті сльози не остудить –
Вони розквітнуть, в серці проростуть.
Кохання вірне знають нині всюди,
І люди ним собі встеляють путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269772
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 11.03.2012
Пожовкле фото з давнього альбому
Взяла до рук. Скотилася сльоза –
Іще болить крізь роки і утому:
Колись забрала милого гроза.
Вдивляється: чорнявий, кароокий
До ніг її схиляє білий світ.
Якби знаття: війна через пів року
Гаряче серце перетворить в лід…
…Цвітуть сади, душа її зімліла -
Іде за гробом сіра, мов стіна.
Стискаючи букетик білих лілій,
Із ним навік прощається вона…
РокИ кудись несе холодний вітер.
У неї - діти. Сива голова.
Підступні зморшки - ніде їх подіти
від Світу, де лиш туга ожива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265487
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 11.03.2012
Напружено мовчу. Вокзальна тиша
Не дише, співчуваючи з пітьми...
Давай, хоч мить побудемо дітьми,
Скажи ще раз: "Не бійся! Не залишу".
Де наше завтра, хто навчить чекати?
Минеться час, не будемо на "ти",
Крізь дикий біль насмілилась піти,
Крізь щем душі навчилася мовчати.
Розлуки біль на Львівському пероні.
В міцних обіймах ніжності тону.
Я проклинаю,чуєш,цю весну,
Повільно відпускаючи долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
***
Немає слів. Елегію мовчання
Дарує небо під рум’яним склом.
У тиші теж своє палке звучання
Із вічністю безмежжя в унісон.
На нотах часу - непомітна сила,
Що німотою здавлюючи крик,
Ламає гордість і підносить крила!
Слабенький вогник, пам’яті сірник…
Прибій вечірній. Зтончене безслів’я
У погляді розсипаних зірок.
Цвіркун уяви. І ряднина віри
Між тишею і словом стелить крок...
(11.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320883
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Хай ллється дощ,і краплі б'ють по склу,
Хай грім і блискавка на небі не втихають,
Я вперто крізь вітри до тебе йду,
Як йдуть лиш ті,чиї серця іще кохають.
Я йду до тебе,сліз вже не ховаючи,
Бо знаю,добре знаю,твоє серце-лід.
Ти йдеш назустріч,сам того не знаючи.
Сміливо йди.Мій погляд вбереже від бід.
Та коли погляд мій зустрінеться з твоїм,
Вся впевненість моя чомусь раптово зникне.
І знову дощ,і знову блискавка і грім,
Вітри,і небо,до якого я не звикну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320865
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012