Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Ми волею долі з тобою в одному човні:
зустрічні вітри то напнуть, то зламають вітрила.
Мене не питай чи кохаю - беспомічне "ні"
лише прошепочуть примотані ременем крила.
А серце у грудях покльовує дрібно й мовчить,
у ньому давно не спалахують ноти та іскри.
Лиш мрії злетілись зірками до нього спочить -
кришталь мого серця від світла їх ледве не трісне.
А погляд тримає і сонце, й таку глибину,
що геть забуваєш, що люди говорять не знаками.
Таке відчуття, ніби ходиш босоніж по дну,
де небо крізь воду блакине і трішки заплакане.
Тонкими руками-гілками чіпляюсь за тінь,
що завжди десь поруч і дихає холодом в шию.
Я загублена в часі між білих безмежних стін
там, де серце до тіла нитками наживо шила,
щоб не втратить реальність, тримати дірявий дах
і земля не спливла чи не щезла із-під кволих ніг...
Ще розкриє міцне крило поневолений птах...
Хай на щастя з тобою в одному пливемо човні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642507
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 05.03.2016
1
«Дочурка, здравствуй!
Мы уже в Берлине! .
Но сколько наших
перед этим полегло...
И на губах всё время
горький вкус полыни,
От постоянных взрывов
в городе темно.
А в центре тот,
кто этот ад устроил,
Четвёртый год к нему мы,
извергу, идём!
…А сколько в будущем
нам предстоит отстроить…
Вернее тем,
кто уцелеет под огнём….»
2
«…Устали сильно,
нет нам передышки.
После войны приду, –
неделю буду спать!
Ты пишешь, что уже
сама читаешь книжки,
Да и сама смогла
письмо мне написать.
Вот только письма
нас находят редко,
А иногда бывает –
пачку принесут!
Отправил вам посылку, в ней
тебе конфетки
трофейные. Случайно
их нашёл я тут…»
3
«...Дочурка, постарайся,
слушать маму
И даже, если мама
в чём-то не права…
А в мирной жизни
мы залечим злую рану,
Что нанесла нам всем
проклятая война…
Я скоро, детка,
насовсем приеду,
Но нужно, дорогая,
малость подождать...
Мы всей семьёй тогда
отпразднуем победу
И книжки будем интересные
читать..." .
4
«…Фашисты всё ещё
по нам стреляют,
Безжалостным огнём
плюётся каждый дом,
Но все солдаты наши
очень твёрдо знают,
Что жизни мы не зря
свои здесь отдаём.
Целую крепко. Крепко
обнимаю.
Я никогда не напишу тебе
«прощай».
Ты можешь спать спокойно,
дочка дорогая,
Какой прекрасный, всё же,
наступает май!..»
5
«…Вот, милая, к нам и пришла
Победа!
И этот долгожданный день
всё же настал!
Сегодня, наконец-то,
мы стреляли в небо!
Я даже позабыл, как от войны
устал…
Эх... был бы цел
наш деревянный мостик,
Что в довоенной жизни
через речку вёл...
…Я на Рейхстаге здесь
свою поставил подпись!
И нашу Родину, дочурка,
не подвёл…»
6
«…В бездонном небе
пролетели птицы,
Невероятная какая
тишина…
Но есть враги, которым всё ещё
не спится,
В их чёрных душах продолжается
война…»
………………………………………….
У дома дети
щебетали звонко,
Да и цветы вокруг
улыбками полны...
...Письмом последним оказалась
«похоронка»...
Ну как могли послать её
после войны?!..
(фотографии писем, которые храню…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580025
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 15.09.2015
Вже серце тихо стука,
І подих задихається...
Чого ти хочеш, муко?
Як ще мені покаяться?
Волів би розіп’ятися –
Та бач, ще гріх не скоєно.
Затисся сам в лещатах цих
Акорд від струн нестроєнних.
А що в думках – то боже мій,
Сповідник збожеволіє!
Злилися кольори у гній,
Одні страхи лиш голії...
... І серце ледве стукає,
І шепіт захлинається –
Та сам на сам із мукою
Ще мить лишилась лаяться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530167
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 18.11.2014
Ти така як весняний вітер,
Не мусони і не пасати,
В алфавіті бракує літер,
Щоб словами це описати.
Всі гобої і всі фаготи -
Сухі хрипи у творчих муках,
Бо в октавах відсутні ноти
Аби образ твій був у звуках.
А в мольбертах засохли фарби -
Акварелі усі туманні,
Бо все блідне на фоні шарму,
Що тобі є лиш притаманний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519264
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
Ниц с плеч твоих скользнуло платье-гордость,
в моих руках осталась страсть и нежность,
в тонах багровых извивалась грешность,
фантазий неизвестность иллюзорных,
жар поцелуев в линиях телесных...
По телу шлейфом в светлых нежных чувствах,
на каплях дрожи с моросью истомы,
со стоном бездны кромкой невесомой,
в змеином извиваньи, с тела хрустом,
как плеск волны под небом бирюзовым.
Ниц пала гордость, а любовь воспряла
всей нежностью и страстью бесконечной.
Безумная по кромке бездны в вечность
немного запоздало-одичалой,
и все же в сердце выстрелом картечи…
©Сергей Куринный 26 февраля 2013 г., 19:06:02
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404593
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 06.03.2013
В ненастный день присядем у окна
Смотреть как дождик провожает лето
Буквально вроде бы вчера была весна
Рассыпаная по садам вишнёвым цветом
А ныне за окном лиловый груз
И проблески разгневаного Зевса
На диске тихо тянет старый блюз
Дождливый блюз ,звучит довольно интересно
Придвинем столик,сядем тет-а-тет
Тебе шампанское ,в бокале шоколадка
А я пожалуй подожгу себе абсент
Вкус полыни покажется мне сладким
Как хорошо с тобой вдвоём сидеть
Смотреть как дождь смывает следы лета
Пусть продолжает блюз дождливый петь
Переплетая осени куплеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392932
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Вже осінь в моєму саду
Листям багряним кружляє,
Колише зажуру-журбу
І в кошик мовчання складає.
Одинока стежиною йду,
А спогади, ніби туман,
Блукають по моїм сліду,
Гойдають життя океан.
Замріяно слухаю тишу,
Вдивляюсь в небесну блакить,
Осінню мелодію пишу,
А серце бентежно щемить.
Минула весна і літо,
Весільної грали цимбали.
А осінь прийшла непомітно,
Та я ще її не чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392761
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Вранішнє сонце крилом оксамиту
Плавно гортає хвилястий трактат.
Берег. На березі птаху підбито...
Ранок тремтить від безвольних утрат.
Хто вона... Хто?! Та здається - нізвідки,
Наче ніколи її й не було...
Зорі у темінь сховались, як свідки,
Море сльозами з очей протекло.
Що за одна? Чи літала у хмарах,
Вітру в потік всю віддавши себе?
Марна надія, що феніксом стала -
Жар свій колодою в море несе.
Плавно гортає окрилене сонце
Хвилю за хвилею - інші світи...
Час пробіжить панівним охоронцем -
"Нащо затрималась? Ну ж бо... лети..."
Ялта 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350990
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Вечірнє місто тане у тумані,
Захоплює довкілля сон нічний,
Наплинули думки такі бажані,
Ти в них неначе янгол золотий.
Накочують бажання наче хвилі,
Для тіла чутного у лагідних руках,
Я бачу очі, нескінченно милі,
І жаль охоплює, що це лише у снах.
Не хочу прокидатися, а треба,
А відчуття, що ніби скоїв тяжкий гріх,
Але в думках, завжди шматочок неба,
Що віддзеркалюється у очах твоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304367
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 08.05.2012
Заплутана.Розбита болем.
Сиджу самотня у пітьмі.
Сердечко б'ється проти волі.
Вогонь палає у душі.
Глибокі стіни обіймають.
Не світить місяць крізь вікно.
Холодні зорі - не кохають.
Нажаль, кохати не дано.
Всього лиш біль скувала тіло.
І солодко отрута б'є!
Забути все, так захотіла...
Страждання спогад завдає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248362
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 28.02.2012
Тобі пишу, бо знаю - ти чекаєш,
Перед очима попередній лист.
Вже вкотре знов його читаєш,
Шукаючи в трьох крапках зміст.
І не кажи, що знову помиляюсь,
Що надто самовпевнені думки,
Я просто сам ніяк не начитаюсь
Тих слів, що написала мені ти.
До цього часу в небесах літаю,
Не хочеться спускатись до землі.
В польоті часто сам себе питаю:
«Ну чим в житті віддячити тобі ?»
Сказати що на світі найгарніша
Чи пісню заспівати про весну?
Від чого на душі буде тепліше
Скажи мені. Я теж тобі скажу.
І пригорну, як тільки-но приїду,
Притисну серце ніжно до свого,
Щоб навіть не залишити і сліду
Від того, що небажаним було.
Ну, а сьогодні я вже точно знаю,
Що напишу простенького листа,
Де розповім, як зустрічі чекаю.
Лише б не підвели мене слова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312562
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 28.02.2012