Я бачу як загине світ.
Не завтра, ні… Уже сьогодні:
Злетяться Янголи голодні,
Як сповіщав старий Завіт…
І білі й чорні – благородні.
В пекельнім огнищі згорить
Все людство. Й рватимуть на шмаття
Дияволи дітей, мов плаття
І кров невинну будуть пить…
Сліди наруги з’їсть багаття.
Не стануть нас вони ділити
На грішних, праведних, святих,
Бо Віру гнали за поріг
Й без Бога примудрились жити…
То ж кара люта жде на всіх.
Над вечір змиє зорепад
Сліди людського існування…
На Землю ступить спозарання
Нова рептилія, чи гад.
І розплодиться, без питання…
Життя продовжить свій парад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319464
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Місяць неспілий все врочить
та врочить
В кубках кохання пристрасть клекоче.
Ангели ночі шепчуть, воркочуть.
Кличуть у зорі ,спати не хочуть.
Щось невловиме в грудях тріпоче.
Сплітаються руки …
І невагомість…
Не засинають ангели ночі.
Космосу сила - ніжність жіноча…
Лава бажання в стегнах гуркоче.
Замріяне плине незриме,
пророче.
І не вгамуються ангели ночі.
І простір… Солодкий… Бринить…
Хочу … Хочу…
Зливаються разом … Мить найдорожча.
Вінець досконалості - пальці дівочі…
Щось незбагненне душу лоскоче .
В час пізнання, закриваються очі…
І чоловіче вражає без прощі,
Поміж берегами ,
досхочу,досхочу.
Місяць незрілий регоче співоче.
Запах каштану,спілим смутком морочить.
Випиті кубки …
Серце стукоче…
Світанок запалюють ангели ночі .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319257
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
На березі душі – розбитий човен.
Сухим гіллям гойдається спокута.
Гарячі мрії захлиснула повінь,
У солод зрада підлила отруту…
На березі душі танцюють танго
Бажання мертві, стомлені похміллям.
Украв з бенкету щастя грішний янгол
Терпкі меди чужого божевілля.
Солодші за нектар були цілунки,
І пристрасть із долонь – як із вулканів…
В обіймах забороненого трунку
Я відчувала лиш тебе, коханий…
Лише тобі присвячувала вічність
На березі забутого спокою.
Тепер блукають там лиш тіні грішні,
На забуття приреченні тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319247
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Упала зоренька в поля, та й покотилась,
Кохана дівчинка моя, вночі наснилась:
Блакитні очі неземні - цвіт барвінковий,
Вуста усміхнені завжди – гай калиновий.
Волосся – нива золота, налитий колос,
Співанки радість, сум-журба - то її голос.
А вишиванка – саду цвіт, духмяно-білий,
Спідниця – чорний плуга слід, дніпровські схили.
Пасок, на талії – річки. І босі ноги…
Віночка золоті стрічки – стежки, дороги.
Вона наївна мов дитя, чарівна й мила…
Дарує сенс мені життя, наснагу й крила.
Зійшов світанок край води, у вись піднявся.
Я в Україну назавжди та й закохався.
Душа непізнана твоя, мов шепіт гаю…
Маленька дівчинка моя: чистіша Раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318612
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Знову і знову сильніше й сильніше
Закохуюсь в тебе немов перший раз,
Всі ті слова,що казав я раніше,
Зараз не можу я вимовить враз.
Ти закрутила цей світ біля мене.
Кожен твій погляд і кожен твій рух.
Твої вуста стали пахнути медом,
А поцілунки легенькі як пух.
Геть розгубився мій розум в коханні,
Марю тобою і вдень і вночі.
Сонячний день проминає в чеканні -
Вечір сьогодні проведемо одні.
Буду тобі говорити ласкаво:
Люба,кохана, принцесо моя...
Твого обличчя торкатись руками,
Від дотику губ божеволію я.
Це божевілля не кара небесна
І не страждання,що мучать мене.
Відповідь тут простенька і ясна:
Я дуже сильно кохаю тебе!
Будемо ми цілуватись до ранку,
Доти допоки нам вистачить сил,
Потім заснемо десь аж на світанку,
Міцно в обіймах розбещених тіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317493
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Місяць бетонний у хмарах октану
Над мегаполісом грізно навис.
Мчить по асфальту шматок целофану,
В небо злетівши, сіда на карниз.
Вітер здіймає брудне хмаровиння,
Виє в пустотах розбитих вітрин
Де хмарочоса безлике створіння,
Тріщини вкрили сільцем павутин.
В чорні каліцтва машин обгорілих
Терени вп’яли свої пазурі.
Трухлі громади каштанів зотлілих,
Поперек вулиць лежать як вугрі.
Плаває сміття в ставках переходів,
Сморід підземки струмує з решіт,
Бувший Майдан, з мармурових проходів,
Сваї вщетинив, мов зляканий кіт.
Пагорби, смутком старих териконів,
Журно рудіють в сміттєвім вінку.
Панство грибів тут вправляє законів,
Пластику січ вишколя гомінку.
А по під ними, у руслі сухому,
На смоляному, порепанім дні
Білий скелет у кашкеті старому,
Руки на схід простягнув кістяні.
Наче вологи молив, безталанний
В неба, що несло кислотну сльоту…
Сонечка промінь ніким не жаданий,
Вкрив радіацієй все на льоту.
Згинув безславно «властитель Природи»
У техногеннім пекельнім вогні.
Хибні обрав він для себе клейноди…
Буде все так? Чи… наснилось мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317232
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
В серці тихо щемить від болю,
А в очах вже давно пустота,
Ти сказала, на поки доволі,
Буду жити, як є ще життя.
Користуйся, коли так потрібно,
Моє серце відкрите для слів,
Воно зовсім тепер не привітне,
Ти розбила надії у нім.
Полонила своїми очима –
Ти не думала, як я живу,
Тільки поглядом своїм навчила,
Що любов не дарують в раю.
Ти шукала в мені добре світло,
Подивися, я досі живу,
Як ж боляче, та не помітно,
Подивися на мене, прошу.
Убиваєш своїми словами,
Де ця проклята є пустота?
Я не хочу вмирати, ще рано,
Але смерть так неждано прийшла.
Ні за що я помер, ні для кого,
В тебе відповідь тільки – любов,
Боже, каюся ради святого,
Я тепер навіть Бога прошу.
В мене є безкінечність страждання,
А ти просто не любиш мене,
Ти казала, що все це кохання –
У душі так прекрасно живе.
Мене вічність назавжди забрала,
А ти просто всміхнулась у слід,
Ти не мала душі, просто грала
На чужих струнах серця й душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317043
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012