Цей тихий дощ про вічність шелестить,
Освячує молитвою вікно.
Осіння мить щемить...
щемить...
ще мить-
Глінтвейном стане сутінків вино
Із ароматом падолисту й снів,
Із присмаком морозу на вустах,
З мускатним шлейфом перезрілих днів,
Що губляться у пам‘яті й літах.
А тихий дощ іде собі й іде,
В свідомість падає і мрячить у думках...
Знов схуднув календар на цілий день
І хризантемить світ Чумацький шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 18.11.2020
У когось є хата, велика, багата...
У когось є діти, життя його квіти...
У когось дорога, в ній радість й тривога...
У когось надія росте і радіє...
А в когось є все, і дорога, і діти,
Та він відмовляється цьому радіти.
І хата, й надії у ній вище даху,
А він невдоволений все, бідолаха.
Люби, що у світі твоє лиш і в тебе,
Бо то подарунок і посмішка неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884329
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Сонечко ласкаве промінці пускає,
Річечка блакитна, дітвору гукає.
Полуниць солодкі, ягоди червоні,
Гей, малеча, нумо, простягай долоні!
Це пора дитяча, сама краща в світі,
І її чекають з нетерпінням діти,
Це пора канікул, сонечком зігріта,
Не сумуй же школа! Здрастуй миле літо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668154
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 01.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2016
Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Небо залите оловом...
Хмар поминальне коливо *
Вітер несе розхристаний
В далеч опалолистяну...
День розговівся мОросом...
Півнячим рветься голосом
Вранішня тиша ватяна,
Зночі дощами латана...
Сніда пташА калиною...
Замість плаща - рядниною
Плечі покриті Осені,
Сіротуманноросяні;
Всі черевички зношено -
В зиму шкребе калошами,
Хлюпа тихцем калюжами
Стомлена і застуджена...
* Ко'ливо - поминальна обрядова страва,
готується із поламаного печива, залитого узваром
чи солодкою водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Біда не приходить одна...-
З собою волочить за руку
Сестер своїх - зраду і муку,
А ззаду ще суне рідня:
Хвороба і брат її біль -
(запрошень від тебе не просить),
Так нагло приходить у гості. -
Приймай! Це ж обов'язок твій!
Всі сядуть за круглим столом
(голодні ж приперлись з дороги),
Прогнати гостей цих не зможеш.
Годуй їх! - В меню корвалол!
Заси́ділись гості, не йдуть...
Здається, вже нерви на грані.
Безсила наллю валер'яну -
Бодай на годинку заснуть.
Та доза напевна мала -
Ніщо їхній гам не вспоко́їть,
І кожен по черзі уколить.
Терпіння вже зовсім нема...
Нічого, люб'язні, сидіть!
Гостіться сльозами і лусніть!
Я ж вірю - за бідами мусить
Прийти й благогсло́венна мить.
//27.12.14//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580482
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 15.06.2015
Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Там такой красивый закат, мама!
Я бы очень хотела его увидеть .
Но вокруг все давно темно-серым стало,
Когда атомный взрыв осветил нашу Припять
Мама, там так пронзительно птицы молчали
Только взмахи их крыльев умирающих тают..
Люди про облучение смерти узнали ,
Мама, люди из города убегают!
Где , ты , мама?! Меня чьи- то руки забрали,
Мы трясемся в поездке от дорог и от страха.
Мирный атом ругали , на вопросы- молчали ,
А потом - разместили по разным палатам.
Здесь чужие приветливо улыбались ,
Говорили , что скоро тебя я увижу.
Мама, взрослые здесь совершенно заврались -
Повторяли , что мы с каждым часом все ближе !
.......
Я, наверное, тоже теперь умираю?
Мне священник сказал, что тебя я Там встречу .
За окном молча яркий закат догорает ,
Забери меня, мама,
...нас больше не лечат ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581157
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 03.06.2015
Я дивилась на неї крізь морок нічної палати -
На бліду, ніби з місяця зіткану, шкіру...
І не плакалось вже...не хотілось ні їсти, ні спати..
За плечима десь Янгол тримав мою віру...
В завіконні береза сердечками - листям тремтіла,
Виплітаючи з тіні якісь силуети...
Лікар стомлений - час крокував, одягнувши бахіли,
Внутривенно вливав мені "завтра" в катетер...
І набридлива думка снувала "якби" недоречне,
Оплітаючи серце липким павутинням....
І від станції "видих" до станції "вдих '' - безкінечність...
І байдужим дощем розповзлось хмаровиння...
Я тримала її півпрозорі тонесенькі пальці...
Від тривоги з душі всі слова відлетіли...
... Десь під ранок лягло на тендітно - знервованій шальці
Світле слово :" жива ", як метелик несмілий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584788
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 03.06.2015
Зіщулилась, як кошеня покинуте,
Загублена душа, що заблукала.
В калюжі сіре небо перекунуте,
Осінні хмари землю поливали.
Десь бігли перехожі з парасолями.
Домівки теплі затишком чекали.
І лиш одна душа, з своїми болями,
На лавці одиноко промокала.
Вона уже не помічала холоду,
Летіли думи у часи далекі...
Яка була красива вона змолоду!
До хати щастя їй несли лелеки,
Як люди жити і вона старалася.
Та мабуть стежку вибрала не ту...
Через горілку доленька зламалася.
Із світла перейшла у темноту.
І непомітила коли те й сталося...
Як засмоктало у багні її.
В житті тепер нічого не зосталося.
Несуть до прірви блище сірі дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566255
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
[b]ВОЇНАМ СВІТЛА[/b]
Ну от і вам пора прийшла
Узятись за "мечі булатні"*,
Ви захищаєте від зла
Просто́ри наші благодатні.
Ні, ви не прагнули війни,
Хотіли миру, дружби, братства -
Народу славного сини,
Нащадки вільного козацтва.
До вас летять від малюків
Такі зворушливі картинки,
За вас - молитви від батьків,
Кохання подруги і жінки.
Сильнішим буде від броні
Листок з дитячого альбому...
Тримайтесь в битві, у вогні!
Вертайтеся живі додому...
* "Булат" - український танк
6 грудня - День українського війська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541889
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 05.03.2015
Одесса, наконец, уснула,
Среди асфальта и песка,
Под вздохи портово́го гула
И корабельного гудка.
Рассвет придет ещё не скоро,
Длинна дорога до утра.
Зима качает спящий город
На стылых северных ветрах.
На рейде дремлют пароходы
Борта о воду серебря,
И опасаясь непогоды
Вонзают когти – якоря.
Над ними, путь привычный то́ря,
Среди остывших зимних грёз,
Летит луна над гладью моря,
Как одинокий альбатрос.
И как неон над парапетом,
У ночи выстудив глаза,
Блестит холодным зимним светом
На небе звездная роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556040
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
Усе навкруг закутане снігами,
Зими давно такої не було,
Як добре свято це зустріти в мами –
До неї завітати у село.
Різдвяний вечір, прибрана хатина
Із вікон сяйво падає навстріч…
В Різдвяний вечір – кожен з нас дитина –
Тягар років скидаємо із пліч.
І спогади, як на Різдво гостинці:
Там на ялинці - мамині коржі,
На сірнику горішок у сріблинці,
А вікна – дивовижні вітражі.
А поряд з ліжком – гілочка ялинки,
На ній цукерка сяє і манить.
І ланцюжки і голубі сніжинки…
Благословенна Богом - свЯта мить.
Обтрушує від снігу ноги тато,
Несе у хату оберемок дрів,
Щоб теплою була в морози хата.
Під образ Дідуха - для врожаїв.
А мама, розрум’янена від печі,
Виймає довгождані пироги
Їх щедро наділяє нам – малечі –
Дитинства незабутні береги…
06.01.2015р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551370
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Зима із рукава все трусить сніг,
Співає вітер у дротах колядки...
А я прийду на змерзлий твій поріг
Малесеньким пухнастим кошенятком...
Поглянеш в очі -у душі кольне:
Впізнаєш в них щось рідне, незбагненне...
І забереш до рук своїх мене
В тепло безмежне і таке приємне...
Я пригорнусь до тебе, до грудей,
Замуркочу тихенько диво -казку,
Щоб ніжністю тендітних орхідей
В тобі затріпотіла моя ласка...
А вранці розчинюсь, неначе сон,
В твоїх думках, твоїй душі і мріях....
І тільки млостю витканий вельОн
Сніжинкою залишиться на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015
[i]Без коментов... Из цикла "Настроение"...[/i]
Стихия. КрУгом сфера неба - движется.
Я это вижу! Слышу этот шум!
Так быстро - облака по небу. Вихрями.
И я готова - пропустить грозу
Через себя. Мне не досталось - радуги.
И кто-то косы в узел завязал
У старой ивы... Солнце с неба - патокой,
А в мыслях - лишь прощание... Вокзал.
Все идеалы попраны, и свержены.
Колдует кто-то сильный надо мной
Безбашенно, сурово и рассерженно...
И чувства снова - раненой струной...
Всё сорвано - ростками недоверия...
Я плачу. Но никто не видит слёз...
Ты снова - не находкою... Потерею...
И - ничего. Лишь пыль из-под колёс...
Громады туч то прячут в бездну озеро,
То открывают неба лоскуток...
Вот и меня сегодня - в небо бросило
Как - бабочкой - засушенный листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545827
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Козак із чубом довгим золотавим
Крокує полем, лісом, поміж хат.
У ріг задує – полягають трави,
Звільниться цвіт із пелюсткових лат.
Козак крокує, сонце розсипає,
Котре зловив у торбу повстяну,
Коли конем стрибав по небокраю,
Хмарини сік, пускав голубизну.
А часом від ходи козак втомиться.
На торбу ляже. Піде холодок.
І небо засумує, засльозиться.
Із чуба вітер вирве волосок.
Хмарини сік - мечем розсікав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528360
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Багато бачу тих , хто пише ,що молиться лише за українських матерів, українських солдатів, за мир в нашій країні , АЛЕ як на мене це те ж саме ,що бажати миру для себе а для ближнього не бажати...як злочин... те саме люди віруючі вони за мир у в душах людей за мир між людьми по всьому світу... і я молюся як умію про мир в серцях, про бажання миру в серцях людей, про розуміння безкінечності та марноти будь якої вйни, молюсь за кожного солдата, українського россійського ізраїльського палестинського ,за кожну людину, за кожну матір , за кожну дитину щоб жили в мирі, щоб не пізнали горя вбивства , щоб не пізнали горя війни, за те щоб люди були милосердними , щоб були добрішими та терплячішими один до одного , за щирість, за довіру, за мир у всіх країнах, за мир між всіма сусідами, за душі ,що нас покинули від усього серця молюсь Творцю , пробач наші провини, пробач наш егоїзм, пробач ненависть, пробач зазіхання на чуже, пробач за насилля, пробач за безсовісність, пробач за нелюдяність...
а я молюсь за всіх -
за наших і не наших,
за душі занапащені ,
за душі ,що продажні,
за матерів без ліку ,
за їх синів поснувших ,
за мир, за Україну ,
молюся щосекунди....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512095
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 30.09.2014
Поцілунок, якого ніколи не буде
Занімів десь за мить , за півподиху до
моїх губ із твоїми ... та я не забуду -
те бажання - сильніше мільярдів судом .
Те бажання - віддатись шаленому тілу,
Запірнути в глибини, в терпке забуття.
Чи я маю спинитись? Хіба я повинна??!
То закони суспільства чи закони життя?
Поєднання - якого ніхто з нас не стерпить.
Насолоди занадто , занадто спокус .
І ще зваж - ми з тобою обидва уперті
Кожен знає: "На цьому я не зупинюсь!"
А коли тобі в серце вкрадається думка ,
Що солодшої миті - то й годі чекать ,
Що любов , може бути, лише- жвальна гумка
З часом смаку не стане .. і [b]Як [/b]бути? Порадь!
Коли ти , обираючи сво́ї бажання,
Забуваєш дивитись на того , хто [b]є [/b].
І розтопчеш за мить його серце в стражданні ,
Але з ним захлинеться і серце твоє ..
Пам'ять тіла не зтерти , бажання ж - минучі.
Необачності примха куди заведе :
В теплий спокій обіймів людини , що любить ?
В жа́ркий шал то́го, хто тільки хоче тебе?
Поцілунок, якого ніколи не буде
Занімів, став нестерпним й залишився там ..
Бо, насправді , ти - підеш , бажання -забуду .
Бо кохання - інакше. Бо кохання - не нам.
Все ж людина не просто набір чого -небудь,
Кожен з нас робить вибір , який робить нас.
І крім нас наші вчинки засвідчує небо -
Без відтінків , без слів, без питань, без прикрас
І я хочу , щоб небо моє було чистим -
Без жалю, без ганьби, лиш з довірою щиро
А спокуса -підступна, завжди -ненавмисна
Вибір завжди за мною. Вибір - бути щасливою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524201
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 30.09.2014
[i]Недавно знайшла це в інтернеті. Я не знаю, хто автор (редакція моя). Хочу поділитися з колегами по перу. Цікаво ж!
[/i] [img]http://www.vinnitsa.info/images/mod_news/2011-09-01mov.jpg[/img]
ОПОВІДАННЯ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ
Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році.
У купе першого класу швидкого поїзда Львів-Відень їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, чия багатша і котрій з них належить світове майбутнє. Звісно, кожен почав вихваляти свою мову. Першим заговорив англієць:
- Англія - це країна великих завойовників і мореходів, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих літераторів та вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.
- Ні в якім разі. - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій Німеччини і Австрії, які займають пів Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове,' ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики і кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі.
Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж інших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченкової поезії досі ніхто у світі не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, мова нашого філософа і мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі нахваленими тут, проте рідною, а отже, найбільш дорогою, вважав - українську. Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, як у вас всіх разом узятих ... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом я не піду. Ви ж по суті нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажімо, своєю мовою написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової букви?
- Ні, ні, ні! Це неможливо, - відповіли англієць, німець, італієць.
- От вашими мовами це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
- Хай буде буква "П", - сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатись
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:
"Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, - погостюєте, повеселитесь".
Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни Полікарпівни.
Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку.
Прийшла пора - попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятись по Підгорецькому парку, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету.
Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами.
Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном.
Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поетові приймакувати.
В купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати свого програшу.
– Ну, а коли б я назвав іншу букву? - заявив він – Ну, наприклад, букву "С". Я своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на "С", до того ж будуть передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати.
САМОТНІЙ САД.
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад - солодкий спокій спить.
Сонно сиплються сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.
- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць та італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 17.09.2014
У місті стародавнім Лева,
Застигли леви мармурові,
А пані львівські – королеви,
І квіті всюди кольорові.
Відлуння кроків від бруківки,
Живі скульптури мов картинки,
І кава льється ароманта,
Манить майстерня шоколадна,
Димяр, мов казок диригент,
Запрошує у «Дім легенд»…
Там хтось, немов володар часу
Перенесе вас у минуле,
І з зенику налють вам квасу,
Жаль, дні так швидко промайнули…
І фотографію на пам'ять
В одному з крихітних дворів,
Де щирим полум"ям кохання
Колись до Львова захворів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521363
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 10.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2014
Нічого не відбувається, опів на четверту,
Люди із палицями чи - ба! - парасольками
За законом інерції - з роботи одразу на пенсію,
За законом життя - самотні, з народження стомлені.
Нічого не відбувається, горять світлофори,
Жовтий застиг на очах - певно, щось поламалось.
Читаєш діагноз: хворий, кашель і трохи першить у горлі,
А насправді першить у душі збайдужіла реальність.
Нічого не відбувається - чи не відбудеться,
Ніби поза життям, ніби ночі та дні наскрізь
Люди, палиці, вулиці, світлофори, пустки і пустощі
Все чекають в невіданні початку життєвих реприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515794
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Словно, провела по волосам
Мне рябина недозревшей кистью…
Словно, мне октябрь разбросал
Облетевший глянец желтых листьев…
Словно, где-то за углом ждала
И остановив печальным взглядом,
Посреди июньского тепла
Осень позвала меня куда-то…
Вновь иду на старенький причал,
И смотрю с немой тоской во взоре
В даль седую, где кружит крича
Чайка, разделив со мною море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506053
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014
Снайпер цілився у шию,
Голову і груди –
Убивали цвіт країни
Нелюди – не люди.
Полягли наші синочки, -
Прапором накрили…
Не відкриють ясні очки –
Ляжуть у могили.
Не прийде уже додому
Синок ясноокий –
Куля ката наздогнала
Гідних і високих.
Не обніме тата, маму
І не усміхнеться,
Не пригорне і кохану
До юного серця.
Найкрасивіші душею
Йдуть на барикади,
Щоб звільнити свою землю
Від чорної зради.
Вивільнити Україну
Від підлого ката,
Що довів усіх до краю –
Пішов брат на брата.
Буде кара і для нього
І людська і Божа!
Бо розстріляних дітей –
Забути не зможем!
21.02.2014р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480825
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 20.05.2014
Как много стало в жизни боли… наверно отвернулся Он… и мы разучиваем роли в трагедии былых времен... Друг друга попросту не слышим… обидой собственной хрипя… и с каждым днем все тише… тише... смолкаем мы внутри себя... Мы сеем плевелом ненужным… и вот уже наружу прет густая поросль равнодушья и отчужденья – черный всход, оставив погибать в бурьяне ростки надежды и любви... И наша жизнь в глубокой яме... А боль… наш общий визави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497015
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Дощова соната лине за вікном.
Спомини далекі кинуть ніжним сном.
Небо спохмурніле в душу шле печаль,
та воно не знає, поселивсь там жаль.
Розриває згадка серце в клоччя знов.
З ран бурлить потоком ще гаряча кров.
Водоспад фальшивих дум і почуттів
біль чужої зради ніби затаїв.
Дощова соната змиє сліз вуаль,
та не залікує ран душі, на жаль.
Поглядом торкнуся до краплин живих.
Може, знайду спокій хоч на мить у них.
Зачерпну в долоні трішечки добра,
вилию в той келих, що спустів до дна.
Утоплю у ньому все, що душу рве,
все, що розум губить, жити не дає.
Лине беззупинно музика дощу.
Я за неї небу сірість всю прошу.
Дощова соната, казочка грози
все навкруг залила, змила всі сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486250
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Мы разучились, жить… мы разучились, верить…
Мы не умеем ждать… уходим в никуда.
И поздно возвратясь, стучимся в те же двери,
Закрытые для нас, возможно, навсегда.
Не можем уступить, когда не правы сами
И гонимся за тем, чего давно уж нет.
Мечты, чужие топчем, как листья под ногами
И в жизни черно-белой, не различаем цвет.
Опошлили любовь, забыли слово – вера.
Вопросов миллион, ответов не найти.
И каждый за себя. И каждый хочет первым.
Один лишь раз. Прожить, как поле перейти.
Вот так и жили. Торопливо. Наспех.
Не зная смысла, не считая лет.
Грешно, преступно, глупо, курам на смех.
Как в пошлой песенке, куплетом за куплет.
Вокруг себя глядели равнодушно
И сердце не болело ни о чем.
На мой век хватит, дальше мне не нужно.
Ни хладно, ни тепло, ни горячо.
Ворота сами распахнулись в бездну.
А мы к ней сами привели своих детей.
И нас не гнал Антихрист посохом железным
Он нам всего лишь указал дорогу к ней.
Мы растленны пороком равнодушья,
А равнодушие толкает нас ко лжи.
И дальше ведь совсем не много нужно –
Кради, обманывай, потворствуй, клевещи.
Играй ва-банк и рви с других три шкуры.
Не видно кровь на зелени сукна.
И карту жизни вновь сдает, какой-то шулер.
И эта карта от рожденья краплена.
И не цветут уже весной кому то вишни
Ряды свобода нам уменьшила на треть
В своей стране стал каждый третий лишним
И награжден почетным правом умереть.
И вот опять звучит в начале века
Рожденный среди суетных страстей
Проклятьем, ныне, присно и во веки,
Апофеоз насилия – УБЕЙ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482712
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 14.03.2014
* дякую долі за ще одну чарівну знахідку у моєму житті. приємно знаходити теплих та затишних людей. тому лише такого почуття, теплого та затишного, їм і побажаєш)
На добраніч, ясний друже!
Не журися, тільки прошу.
Ти сумуй, але не дуже.
Твої біди також нОшу.
На добраніч, теплих снів!
Хмарами вкривайся.
Затишку і відчуттів
Сонячних , тримайся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477237
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 06.02.2014
Поспіх шукаю рукава,
Душа ж - спочинку.
Мабуть – таки, іще жива…
Коли в затінку
Схилила думи над столом
Щойно прийдешні,
А ті, колишні, за вікном,
Клубком у клешні.
Що ж так стривожило єство,
Що надломилось?
Так, наче випила «по сто»
Й брудом умилась…
Я не співаю дифірамб
Такому світу.
Подих стискає лишком «дамб»,
А того ж віку…
А мрія, віра, воля…де?
Без них несила!
Кажуть, що доля так веде…
І я безкрила?!
Як світ, направду, знахабнів…
Я ж залишаю
Руки для крил, без рукавів…
І…ввись... злітаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471306
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Згадаймо у якій країні
Усі ми з вами живемо!
Народ не встане на коліна,
Бо волі ген придбав давно.
Ламають з вами нас вчергове,
Вбивати, навіть, почали,
Та за убитих встануть нові
Лупати залишки скали!
Мою країну на Корею
Не перетворять сили зла,
Хоч ще нема між нас Мойсея,
Та... рух колона почала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474326
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014
У хуртовинах пудряться гаї,
Стрункі тополі в білому, як пави!
Снігів рясні сполохані рої
Влягаються на вітах кучерявих.
Дрібна поземка стелиться, як дим,
Вкриває землю рунною габою,
Під ореолом місячно-блідим
Сріблиться крига світлою фольгою.
Старий ліхтар, закутавшись у шаль,
Ховає в охрі сльози кришталеві.
З тонких бурульок диво-пектораль
Мороз кує зимовій королеві.
Дрімають вишні в тихому дворі,
Гортають сни в казковому полоні,
Чаклунка-ніч сидить на димарі
І пудру снігу здмухує з долоні.
Дрібних сніжинок сивий молочай
Сріблить чуприну стомленому саду.
А на столі парує теплий чай,
На блюдці тануть крихти шоколаду.
Вогонь із печі світло процідив
Крізь темне скло в зимових акварелях.
В передчутті різдвяних добрих див
Блищить і пахне затишна оселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 04.01.2014
Я хворію тобою давно,
Мій діагноз - тобінепотрібність.
Не вгамовує біле вино
В моїм серці тебенеобхідність.
Інсуліном для мене ти став,
З кожним днем я чергової дози
Не дочікуюсь - знову нема,
Й це для мене серйозна загроза.
І здається, що вже мине
Ця нестерпна тебенедостача.
На край прірви штовхає мене
Твоя тінь, ту, якої не бачу.
Не души, не вбивай! Розчинись
Еліксиром в моїй безнадії.
Знов зціли мене так, як колись,
Бо без тебе я жити не вмію.
//2.11.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458189
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 31.12.2013
Стояти сил не мала. Восьма днина.
Вона присіла на сходині стиха.
А поруч нижче на бетон хлопчина
Вмостивсь. Приліг, і раз у раз лиш дихав.
Його накрила. Хай поспить рідненький.
Поглянув вдячно він, закутавсь смирно.
Четверту за хвилину бив раненько
Годинник площі. Київ – мирний…
Ще мить і брата голос за спиною
Подалі вчула:”Що це? Беркут? Боже?!”
Затьмаривсь Київ. Вдарив грім зимовий.
І чорне пекло – фільмів сцени схоже.
Підвівсь юнак, спокійно глянув. Сниться?
“Маленька, гості в нас?”-спитав очима.
Навколо сполох, бити, грізні лиця…
Прикрив юнак.Рукою і плечима.
Розбитий череп, кров. Лицем об сходи.
Заплакав Київ … Бив четверту гнівно.
В очах дітей – розпука, страх і подив…
Хотіли лиш в Європі жить наївно.
УКРАЇНО, ПАМ'ЯТАЙ!!!!!
УКРАЇНО, НЕ СПИ!!!!!!!
УКРАЇНО, ВСТАВАЙ!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464681
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 27.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2013
Стрілись Петя та Микола
В вихідний біля ріки.
- Друже, щось ти надто кволий,
Під очима синяки.
- Рано, Петю, я встаю.
І на плечі – ношу.
Рибку в вихідний ловлю.
В будні тешу, кошу.
- Жінка й теща теж в труді,
Як і ти зраненька?
Бачив якось – не худі
В них боки – товстенькі.
- Вони неквапом встають,
Плещуть язиками.
Жайворами ж не всім буть.
Й сови є між нами.
- Але ж якщо жайвір ти,
Рано спать лягаєш,
Значить, так, як і вони,
В сні відпочиваєш.
- Е, у цім якраз підвох...
Й вчені із Канади
Підтвердили, з типів двох
Більші в сов принади.
Не вгава, насупив брови:
- Як же тип впливає?
- Засинаю, мої сови
Все смачне з’їдають!
Я зриваюсь, мов будильник.
Зранку, тільки блиск роси.
Відкриваю холодильник –
Там лиш хвіст від ковбаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444632
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 10.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2013
Пожежа, вибух, землетрус,
Торнадо,смерч, потоп, війна.
Грабіж, отруйних змій укус,
Убивство, ґрати, чужина.
Безхаття, голод, холод, зло,
Аварія, насилля, крик,
Утрати, зради чорне тло.
У спину звіра дикий рик.
Світова змова, кризи час,
Закон, робота – префікс без.
Паличка Коха, рак і сказ.
Пні в царстві сосен і берез.
Цей список болю, сліз, біди
Можна продовжити. Але ж
Ти встав, і сонце з висоти
Тобі всміхнулося з небес.
Ти каву п’єш, їси калач,
Смак насолоди в груди йде.
Вмикаєш музику, трубач
Виводить соло, душу рве.
Ти відчиняєш в світ вікно.
Вдихаєш кисень, кров бурлить.
Барвисте за вікном кіно:
Дитя щебече, кіт мурлить,
Дідусь пил з килима трясе,
Троянда цвітом майорить,
Юнак із слів картину тче,
Крізь телефон краса летить.
Вдягаєшся. Радієш. Йдеш
Творить звичайне і просте.
Джерелиться у серці фреш,
Любов хлібиною росте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443650
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
"Заткнись! Твой день восьмое марта!"...
Крепись, мужик - мой день настал! -
Не обойтись одним подарком
За то, что целый год "свистал"!
Давай, я жду - проси прощенья,
Давай, быстрее стол накрой,
Посуду вымый, а то лень мне,
И стирка тоже за тобой.
Ах, да, конечно - и уборку
В квартире сделать не забудь.
Не принимаю отговорки,
А я пошла на час вздремнуть.
Пока я встану, что б всё сделал,
И не подумай ускользнуть.
Ну всё - сказала, что хотела -
Теперь пора бы отдохнуть...
//8.03.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407183
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 12.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2013
Давно уж отшумели вьюги,
Весна стучится в каждый дом!
Я поздравляю Вас, подруги,
С Международным женским днём!
Желаю счастья и любви,
Они дороже всех подарков,
И пусть все сбудутся мечты
В прекрасный день - 8 Марта!
Пусть в жизни сумрачные дни
Согреты будут дружеским участьем,
Пусть будет спутником в пути
Простое человеческое счастье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319811
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012