Solomia: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2019


Lana P.

ВИДНІЄ…

Заграло  плесо  золоте.
Світає. 
У  літаку  двигун  гуде  —
Волає. 
Зібравсь  у  мрійну  далечінь  —
Бездонну.
Везе  вагу  нових  стремлінь  —
Аж  тонну.
Тримають  сонце  у  руці 
Хмарини  —
Снують  вовня́ні  баранці  —
Ряднини.
Туман  розтрушує  золу 
На  землю,
Долає  відстань  чималу,
Як  греблю,  —
І  небезпечну,  і  хитку,  —
До  тебе,
Радіє  кожному  витку,
Де  небо.
В  ілюмінаторі  сія
Надія.
Півколом  горизонт  здаля
Видніє.                                                                                              26/10/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811465
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 04.11.2018


Олександр Мачула

Давай поринемо у осінь

Давай  поринемо  у  осінь,
у  золото  її  дібров,
у  прохолодну  неба  просинь,
де  причаїлася  любов.

Давай  зануримось  в  багрянець
і  бронзу  вікових  гаїв.
Так  хочу  бачити  рум’янець
і  очі  голубі  твої!

Давай  відкриєм  наші  душі
коханню  чистому  усе  ж.
Любові  справжній  –  вік  байдужий,
вона  не  знає,  люба,  меж!  

Давай  полинемо  до  сонця
під  осені  чарівний  блюз
і  візьмем  Бога  в  охоронці.
Господь  освятить  цей  союз!

03.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812381
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018


Lana P.

ДОЩОВЕ…

Журливо  затягнулись  небеса
В  жупан  пожухлий  з  сірого  сатину,
І  хмаронька  на  хмарці  зависа,
Збиває  пух  у  неземну  перину.

Розкрилися  ворота  осяйні
У  блискавках  прийдешньої  стихії,
Громи  вже  розчахнулись  потайні,
У  зливі  захлинулись  вітровії.

Спадає  срібний  бісер  до  землі
В  нитках  тоненько-рваних,  без  упину.
Потічки  розлилися  чималі
У  пахощах  блудливого  полину.

Підхоплюють  мелодію  душі
У  ритміці  пісенного  мотиву  —
Звучать  чутливі  ноти  у  вірші
І  музика  мінорного  наспіву.

Відкрилася  шпаринками  земля,
Їй  вітер  пригадав  найкращу  оду.
Купається  у  повені  рілля,
Отримує  від  щастя  насолоду.        2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431397
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2013


Божена Гетьманчук

Моє . . . щось

В  житті  все  надто  просто,тому  ми  створюємо  собі  проблеми.
Все  надто  по-різному  ,тому  філософія  завжди  актуальна.
Все  це  просто  життя,  і  тому  поетів  все  більшає,
більшає  творів  про  саме  життя.
Хочу  сказати,  що  я  ганяюся  за  римами,
Іноді  захекано,  і  в  відчаї  здаюсь.
А  тепер,..тепер  щось  сталося  і  я  хочу  бути  надто  відвертою,
По-справжньому  щирою,без  видуманих  слів.
Дивлюся  довкола,  і  не  розумію,чим  я  не  задоволена.
Мабуть  тим,що  все  ,що  довкола-це  моє  життя...
Я  знаю,що  в  інших  все  обов*язково  налагодиться  накраще,
А  в  своє  "налагодиться"  я  вірю  теж,але  вже  не  так.
Буває  ,  що  приходять  думки  і  я    заставляю  себе  висловлюватися
Або  у  віршах,  або  ...та  більше  ніяк.
Жену  негатив,але  він  повертається.
Ви  лише  не  подумайте,що  я  песиміст.
Здається,  я  надто  часто  вживаю  це  слово,
 здається,я  часто  про  щось  прошу.
Але  я  просто  пишу,  ну  а  вам  ,що  до  того?
Прочитали-забули..і  все,толку  нуль.
Ні  я  не  нарікаю,я  дивлюсь  реально
Поети  нещасні  по  природі  своїй,
але  із  цим  твердженням  я  також  вагаюсь,
Бо  краще  ПОЕТ,аніж  просто  "ніким".
Писати  -  талант!  Та  питаннячко  "  Як  ?  ".
Описати  природу  звичайнопрекрасно!  
Але  так  написати,щоб  стало  в  вустах  кожне  слова  із  вірша...
Це  не  просто,  хоч  і  це  "кому  як".
Хто  ж  не  мріяв  лишитися  вічним  в  книжках,в  своїх  збірках,  поезіях  ...
Усі  однозначно.
От  і  я  не  є  виняток,  проте  без  зусиль  ніхто  не  отримає  бажане  щастя.
Ну  і  в  чому  вся  суть...та  ні  в  чому  я  так,
мабуть,просто  хотілося  й  просто  писала,
от  таке  то,хотілось  звичайно,щоб  вірш,
але  муза,напевне  ,  моя  десь  заспала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409045
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 03.04.2013


Migelito

ДВОЄ РИБИН

Тест  на  причетність  до  тиші
У  час  антракту  стиглих  зірок
Двоє  рибин  засолених  ницо
Болем  німим  що  аж  до  кісток

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414835
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013


Halyna*

Нічого не сталось

Нічого  такого  не  сталось.
Бо  хто  ти  для  мене?  сторонній  ....
Життя  соталось,  соталось
Гіркими  нитками  іронії  ....
(Ліна  Костенко)

Нічого  не  сталось,  -  десь  знов  осідає  туман,
Десь  вранішнє  сонце  шепоче  незримо  молитви.
І  пахне  вночі  навесні  пелюстками  троянд,
І  хочеться  знов  попри  долі  іронії  жити…

І  хочеться  знов  не  коритись  сумнівним  словам,  
Не  мати  надій  лиш  на  завтра;  хай  буде  сьогодні…
Нічого  такого  не  сталось,  -  хай  віриться  Вам.
Бо  хто  Ви  для  мене?  Для  мене  Ви  тільки  сторонній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413704
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 31.03.2013


Михайло Плосковітов

Думаю про…Вас.

Лапатий  сніг  один  танцює.  
Вальс.
В  грудневі  дні,  у  міжморозній  тиші
скупі  рядки  не  схожі  так,  
на  вірші,
але  пишу,  бо  думаю.
Про  Вас.

Недавно  ж  осінь  бавилась  
листком.
Горіли  вишні,  
наче  у  пожежі,
і  той  годинник  на  високій  вежі
відстукував,  
мов  Панна  
каблучком.

За  Вами  йшов,  
а    в  серці  –  мов    струна.
Ніяковів.  І  не  зумів  спитати,
хоча  б  про  те,  
як  милу  Панну  звати,
й  чому  вона  самотня  і  
одна…

Листок  торкнувся  
до  мого  чола,
Ті  очі.  Мить,  
і  зникла  незнайомка,
а  та  струна,  що  так  бриніла,  
тонко
із  осені  у  зиму  перейшла.

А  й  досі  лину  в  той  
осінній  сад,
де  замість  листу  сніг  летить  грудневий,
О  кароока  Незнайомко…  
Де  Ви?...

Вальсує  садом  тихий  снігопад.

плейкаст  від  LaurA

http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 08.03.2013


Осіріс

Янголятко весни

Абрикоси  в  саду  ще  плекають  цитринові  сни,  
Сонцелику  блакить  затуляють  посмучені  хмари.
Та  під  ганком  моїм,  янголя  смарагдо́ве  весни,
Бірюзових  очей,    розлило  першоцвітові  чари.

Недоречність  листа  укриває  озимком  розсвіт.  
Щиросердя  пелюсть,  обірвати  все  пнеться  вітрисько.  
Бурульо́к  пазурі,  простягла  ніби  капосний  кіт  
Виноградна  лоза,  що  над  дивом  схилилася  низько.

Янголятко  весни,  безтурботно  вітає  усіх.    
Жовтим  помахом  вій  плавить  в  серці  моєму  льодинки.
Задушевним  теплом  мозолястих  долоней  своїх,
Ніжно  я  обійму  малахітове  тільце  дитинки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404132
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013


Lana P.

ПРОСТО БУДЬ СОБОЮ…

Люби  життя,  цінуй  моменти,
Приймай,  немовби  компліменти,
Даруй  добро,  плекай  кохання,
Хай  пломенить,  як  зірка  рання,

В  твоєму  серці  так  блаженно,
Проникливо  і  сокровенно.
Нехай  втішається  надія,
І  збудеться  найкраща  мрія.

Не  заздри  іншим,  не  гнівися,
Межі  людської  стережися,
Даруй  коханим  їхню  волю,
Вони  покращать  твою  долю.

А  щирість  —  Божу  силу  має,
Неправда  ж  душу  не  латає.
Не  варто  битись  у  двобою,
А  просто  будь  самим  собою!    2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403740
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013


Migelito

КВІТКА ЖАСМИНУ

Підкрадається  з  того  півдня
Теплим  вітром  запахом  квітня
Відкриймо  ж  вікна
Хай  звук  проникне
У  землю  мрійну  ту  насінину
Де  проросте  квітка  жасмину

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403771
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013


Марічка9

Незакінчений лист

Загорнулося  небо  у  спогади,  
І  мовчить  їх  потомлений  зміст.  
Сірим  димом  втікає  із  комину  
Мій  сумний  незакінчений  лист.  

І  тріпочуть  дерева  сполохані  
Сильним  вітром,  бо  скоро  зима,
Золотої  і  теплої  осені  
не  буде́,  не  було́  і  нема.

За  водою  пливуть,  ніби  лебеді  -  
Білі  тіні  несповнених  мрій.
Бо  ніхто  так,  як  ти  не  вмів  трепетно  
До  моїх  доторкатися  вій.

Бо  ніхто  так,  як  ти  не  полюбиться.
Випадковості  мають  свій  шарм...
Хай  степліє  хоч  трохи  на  вулиці,  -  
Мій  до  тебе  наспіє  поштар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 22.02.2013


Марічка9

А за вікном привіти шлють дощі…

А  за  вікном  привіти  шлють  дощі.
І  все  ще  є  незмінним  і  пекучим.
Знав  тільки  Бог:  пробачити  чи  ні,
А  я  не  знала,  що  він  нам  озвучить.

А  знаю  все  ж,  що  ти  мене  картав,
За  вибір  долі  як  судив  жагуче.
Хто  ж  вибрав  зависоких  нам  октав?
І  як  мене  їх  недосяжність  мучить...

Та  хто  спитає,  хто  подасть  руки?
Ти  знаєш  сам,  як  бути  одиноким.
Той  дощ  в  вікні  лишив  мені  сліди
В  душі  твоїх  невиправданих  кроків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285672
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 22.02.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2013


Юля Фінковська

Заримована в тебе

А  людям  треба  розділових  знаків,
Що  розділяють  їх  до  нервів  –і  навпіл.
Замість  обіймів,  снів,  гарячих  маків
Крапками  ,комами  встеляють  буднів  стіл.

І  намагаються,  щоб  все  було  «як  треба»,
За  розкладом  стереотипно  –  п’яних  днів.
В  їхніх  очах  все  менше  сині  неба…
А  на  вустах  так  мало  справжніх  слів.

Десь  в  бронхах  мрії  душаться  пісками,
Зап’ястя  від  байдужості  бліді.
А  спробуйте  широкими  мазками,
Хоч  раз  в  житті  провести  по  воді.

Помрійте…Дощ  торкає  партитурою…
В  обіймах  моря  ніжаться  дельфіни…
Ні,  більшість  марять  лиш  архітектурою
Тому  будують  стіни,  стіни,  стіни…

 І  кожна  доза  кисню  відрахована,
Стискають  серце  дві  півкулі  ребер.
А  я  лише  страшенно  заримована
Тобою.  І  у  тебе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374155
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 22.02.2013


Віталій Войтко

Тільки у Карпатах є така весна

Тільки  у  Карпатах  є  така  весна

Слова:  Віталія  Войтка
Музика:  Ірини  Батюк

Виконує:  Kamila

Зеленіє  полонина  -
Дзвін  весняних  днів,
Лине  пісня  солов'їна
На  сто  голосів.
З  гір  течуть  стрімкі  потоки,
Ген,  іде  луна,
Це  прийшла  в  мої  Карпати
Чарівна    весна!

Приспів:
Сяє  сонце,  наче  ватра,
Полонина  в  цвіті,
Не  знайти  краси  такої
У  цілому  світі!
Не  знайти  краси  такої,
Годі  вже  й  шукати.
Завітайте  друзі  ви  |  
У  мої  Карпати.            |  (2)

Клич  трембіти,  шум  смерічок  -
Весняний  розмай,
Квітне,  наче  вишиванка,
Весь  Карпатський  край.
Я  у  гори  підіймуся,
Ген,  де  небеса,
На  простори  подивлюся  -
Неземна  краса!

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403061
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013


Валерій Голуб

Сходження

Я  на  вершину  камінь  знов  кочу.
А  він  зривається  –  і  вниз  у  хмарі  пилу.
Навколішки  тягну  я  вічну  брилу.
-  Вже  недалечко  –  вітру  шепочу.

Яке  тут  небо!  Погляд  не  одірвеш
На  рубежі  останнього  кидка...
...Зірвався  й  цей.  І  з  гуркотом  –  у  прірву.
А  щоб  ти  в  землю  вріс  там  сторчака!

А  там,  внизу,  де  музика  і  танці,
Безжурний  світ  снує  свої  стежки.
Кричать:    Сізіфе,  кинь!  Даремна  праця!
Облиш  ті  непотрібні  іграшки!

Я  не  Сізіф.  Та  я  його  нащадок.  
До  Світла  мій  упертий  вічний  рух.
Зі  мною  дар,  залишений  у  спадок,
І  цей  призвідник  –  невгамовний  дух.

І  догори  –  а,  значить,  у  грядуще,
Горну  слова  незвершених  томів.
І  тих,  що  не  читають  нині  сущі,
І  тих,  що  написати  не  зумів.

Я  сам  звалив  цю  ношу  на  рамена,
І  мушу  до  кінця  її  нести.
У  цім  труді  покладено  на  мене
Знайти  Слова.    І  Ближнього  спасти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402329
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 22.02.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2013


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ПІСНЯ ЖУРАВЛИНА

Знов  присвячую  весні  пейзажні  сонети,
Заглядають  у  вікно  для  віршів  сюжети.

Зранку  сіяла  зима  снігом  з  піднебесся,
За  годину  вже  весна  сонечком  воскресла.

Небо  заквітчалося,  як  волошки  в  полі,
Зручно  сонце  всілося  на  царському  троні.

Хмари  в  пишному  вбрані,  як  придворні  дами  -
Бал  весняний  спозаранку  в  небесному  храмі.

Концертмейстер-вітерець  і  зграя  пташина,
Тріумфальний  звукоряд  -  пісня  журавлина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402413
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 22.02.2013


Тетяна Луківська

Чи треба жінці ще любити…

Чи  треба  жінці  ще  любити,  
Коли  в  житті  не  все  вдалось.
Зросли  й  дорослі  стали  діти,  
А  півжиття  вже  пронеслось?
Чи,  може,  ту  любов  сховати,
Що  так  й  не  вирвалась  з  грудей?
Чи  краще  в  ланцюги  скувати,
Замкнути  від  людських  очей?
Нехай  там  квилить  і  печалить,
А  наяву  –  нормально  все.
Любов  від  берега  відчалить,
Потік  у  даль  її  знесе…
Чи  можна  жінці  ще  любити…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403022
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013


Олександр Букатюк

КОЛИ ДВОЄ СТАЮТЬ ЯНГОЛАМИ

Важко  підібрати  слова
коли  тебе  переповнює  щастя
але  й  нестерпне  мовчання
коли  кохаєш  всім  серцем
Ось  воно  -  здійснення  мрії
ось  вони  -  світлі  бажання
за  пів  кроку
пів  погляду
й  подиху  пів
до  того  як  двоє  обернуться  в  янголів
...янголів  на  землі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403183
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013


Божена Гетьманчук

До губ твоїх . . .

До  губ  твоїх  я  подумки  торкнусь
і  запалюсь.  .  .
Неспішно  по  їх  контурах  пройдусь
--  нап*юсь.  .  .
Стрибатиму  по  кінчиках  зіниць
--  впаду
І  в  глиб  твоїх  розжарених  очиць
--  пірну.
Холодні  пальці  впнуться  в  твоє  тіло
--  сміло,
Ковтаючи  любов  свою  невміло
--мліла.
Ховалась  в  недописаних  рядках
--хотілось.  .  .
Десь  там  неопис`анне  почуття
--  таїлось.
Несказане  щось  нишком  причаїлось
--  снилось,
Розсипані  думки  кудись  поділись
--грілись,
Два  різблені  серця  в  одне  скріппились
--злились,
Нестримні  почуття    в  них  зародились
--зжились.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403176
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2013


@NN@

* ПРО ВАС

О,  Господи,  які  зболілі  душі,
ховаються  за  позначками*  цими.
А,  Хтось**  страшний,
                   як  вічність  незворушний,
годується  цим  болем  зримим.
Як  їх  підтримать,як  донести  Слово***,
затеплити  каганчик  невгасимий,
і  серед  звалища  такого,
відкрити  в  слові  
                           Лик  Твойого  Сина.
Є  ті,  кого    не      врятувати.
Та  Ти  сказав  -  *Мені  усе  можливо*.
                       Прошу,  хотіла  б  знати.
Чи  знов  пошлеш  дощі****
                       і  бруд  відмиє  злива?
Та  я  молю  -  вони  ж  усі  хороші,
їх  покалічив,  Той,  у  кого  сила.
Постав  їм  Ангелів  
                     величних  на  сторожі...
.....................................
Скажи  мені,  недарма  я  просила?

                           *    позначки  -    NIKи
                         **  Хтось            -    .....
                     ***  Слово          -    Ісус  Христос  
                   ****    дощі          -    потоп

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402915
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013


Власенко Марія

Заодно

Сиди  лучше  дома.  Не  выходи
В  прокуренный  коридор,
Не  дыши  сладко-едким  дымом.
Там  еще  есть  холод  зимы
И  зашкаливает  прибор,
Измеряющий  невыносимость.

Или,  если  уж  вышел,
Иди  далеко.
Туда,  где  снег  уже  стал  водой,
И  сумрак  на  ладан  дышит,
А  идти  так  легко,
Будто  идешь  за  самим  собой

И  находишь  все  самое  нужное,
Нужное  и  родное,
Проростая  пшеничной  травой,
Поешь  душой  простуженной
Что-то  совсем  неземное,
И  живая  весна  заодно  с  тобой.

А  потом  возвращайтесь  вместе
Рука  об  руку,
Обручившись  теплым  дождем,
Растворившись  в  цветущем  ветре,
Предвещая  разлуку
Земле  и  снегу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403173
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013


Людмила Мартиненко

Я давно не кохаю тебе…

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Це  лиш  час  нам  поєднує  долі,
Проганяє  та  кличе  поволі,
Та  колись  все  напевне  мине.

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Взагалі,  поясни,  як  кохати?!
Відпускати  і  завжди  тримати,
Коли  ти  забуваєш  мене.

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Не  шукаю  у  натовпі  очі,
Ти  пробач,  але  я  так  не  хочу,
Це  щодня  убиває  мене.

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Ці  слова  намагаюсь  відчути…
Але  як  ?  Як  себе  обманути  ?
Коли  серце  тобою  живе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385610
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 20.02.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2013


Юля Фінковська

Самотність або історія на букву " С"

Сон  сп*янив  срібно-синюватий  сироп  світанку.  Сонце  сполохано  сіяло  струмені  світла.  Сумно    снували  стомлені  сірі  стрекози.
   Світлана  самотньо    сиділа  серед  сутінків  своєї  спальні.  Серце  стишило  стук.  Самоосуджено  сповнювала  себе  смолистим  ,  свинцевим  ,  сигаретним  стражданням.  Самотність,  спрагла  суцільна  самотність  сковувала  слабке  строкато-скляне  самовираження.  Сльоза  спокійно  стікала,  стискаючи  серце.
     Сама...Серед  сонячних  світанків  сама...
 Світлану  скував  страх.....  Страх?..  Сугестія?..  Сум*яття?..Сором?..  Сотні  слів,  сотні  сполучень  серед  смертельної  самотності  .
 Спокуса  спілкування  стомлювала,  стискала...  Світлану  спасав  сон....Сон  солодив  сирковим  сріблом,  стирав  суперечливу  снайперську  самотність

   Спокійно  спадали  смородинно-сметанні  сутінки  .    Світлана  солодко  спала....
       Спала  Світланина  самотність.......

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 10.02.2013


Lana P.

ВІРШАМИ…

Віршами  відкриваємо  ми  душу  —
Таку  вже  здатність  виробив  поет.
Відчую  враз  і  написати  мушу,
У  муках  творчих  визрів  і  сонет.

Хтось  так  красиво  пише  про  кохання,
Сатиру,  гуморески  і  пісні,
А  хтось  у  прозі  виллє  всі  зізнання,
Інтим,  присвяти,  оди,  рубаї.

У  кожого  запал  свій,  почерк,  думка,
Знання,  освіта,  спілкування  круг...
Та  як  же  легко  критика  бездумна
Розтовче  і  спаплюжить  все  навкруг.

Підказонька  —  то  вже  є  інша  справа,
Коли  звучить  це  щиро  у  вірші,
Різка  сатира,  критика  гіркава
Ніколи  не  розвинуть  нам  душі.

Не  тільки  рима,  ритміка,  правопис
Допомагають  збудувати  міст.
Нехай  не  зранить  душу  інших  допис,
А  ваша  думка  відзеркалить  зміст!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399641
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013


STRANIERA(Кошіль Надія)

Бумеранг життя.

Ми  грішимо  і  каємось  не  раз.
Надіємось,  що  все  забудеться,  зітреться.
Що  бумеранг  життя  лишень  для  нас.
Вгору  злетить,  назад    не  повернеться.

Але  боятись  треба    сліз  чужих  .
Хоча  в  житті    по-всякому  буває.
Хто  плакав,  з  часом  біль  його    затих.
Але  Бог  бачить  все  i  пам'ятає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398997
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 09.02.2013


lena_white

Нехай тобі солодкі сняться сни. .

Все  в  світі  змінилось  і  стало  кращим,
Мені,  ось  знову  тепло  на  душі.
Не  проганяй  мене  тебе  благаю,
Очі  твої,  мені  вже  не  чужі.
Хочеш,  сьогодні  я  снитися  буду
Кажуть,  що  думка  сила  велика
Або  буду  медом  солодким,  як  чудо
Заберу  з  душі  все  твоє  лихо.
Близькою  зіркою  на  небі  стану,
Коханням  палким,  як  свіжість  весни,
Бо  кожного  дня  у  Бога  благаю!
Нехай  тобі  солодкі  сняться  сни!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393003
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 25.01.2013


Інга Хухра

Ми (єдиному)

Cолодко.  Кориця  з  медом.  Запашний  карпатський  чай.
Ллє  дощ.  Я  згадую  давно  забуті  Веди.
Я  більш  не  чую  рване  «прощавай»,
І  не  холоне  кров  від  страху  в  венах.
Всміхається  синичка  за  вікном.
Ми  всі  без  винятків  жадаємо  підтримки,  ласки.
Я  забуваюсь  шоколадним  сном,
Знімаючи  під  вечір  стильну  маску.
Осипався  старий  могутній  клен.
Перегоріли  жовтнем  всі  листочки.
Ми  на  одній  з  найголовніших  сцен
Зриваєм  з  душ  колодки  і  замочки.
Тепер  вже  не  кричати  в  пустоту.
Не  лити  сльози  над  життям  нікчемним.
Допоки  можу  –  мрію  і  лечу
Над  містом  дощовим  і  темним-темним.
Тепер  вже  не  окремо  «я»  і  «ти»
Тепер  ми  разом.  Ми  –  одна  фортеця.
Ти  лиш  любов  моя,  живи!  Живи!
Я  стукіт  серця  виміряю  в  герцах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370986
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 25.01.2013


Silver Snow

«Протистою Могутній Силі»

І  піднявши  вогонь  у  руках  над  собою,
я  ним  окропив  обладунки  зі  сталі,
та  ступаючи  в  землі,  що  сповиті  журбою,
моє  серце  здолало  темні  сіті  печалі...

Хоч  і  край  цей  живе  у  безплідній  імлі,
я  у  нім  ще  не  згас.  І  посіявши  мрій,
буду  жить  на  просторах  ось  цієї  землі,
буду  биться  із  часом  в  обладунках  стихій.

Буду  биться  із  часом,  доки  в  світі  живу,
і  долатиму  кроком  всі  життєвії  милі,
я  триматимусь  моря,  щоби  знов  —  на  плаву
протистоять  його  могутній  силі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390323
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 10.01.2013


Halyna*

* * *

За  роком  рік…  Тікають  поїзди,
Минає  все,  і  навіть  вічне  небо.
О,  не  кажи  мені  про  «назавжди»,
Що  десь  в  душі  відлунням  б’є  про  тебе.

А  кожен  день  –  маленький  маскарад:
В  чужих  очах  твоїх  не  розпізнати…
Он  закінчився  вчора  листопад,
Лише  в  думках  тобою  пахне  м’ята.  

А  на  душі  –  лиш  пригорщ  полину:
І  я  нічим  себе  не  заспокою…
Зимовий  сон  насниться  про  весну,
Що  так  мені  відлунням  б’є  тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385535
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 18.12.2012


та що пише

тік так

Тік  так    тік  так
уже  новенький  день
Стукоче,  час  по  колії  стукоче
Не  встигнеш  ти  зануритись  у  сни
Як  новий  день  за  п’яти  залоскоче
Тік  так  тік  так
Не  втома  не  журба
Якісь  дівочі  віхоли  й  замети
По  один  бік  екрану  білий  птах
По  другий  ти  неначе  хвіст  комети
Тік  так  тік  так
Замуркав  сонно  кіт
Чи  може  він  хропів  якось  невміло
Можливо  ти  подумав  у  цю  мить
Як  є  без  тебе  сумно  і  не  мило
Тік  так  тік  так
І  день  новий  уже
Й  погода  зимна  запалила  скроні
Здається  все  попереду  буде
Бо  ми  як  час  до  болі  неповторні

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384559
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 17.12.2012


Марічка9

Щасливим дням

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
Я  буду  в  них  ще  теплим  ранком  жовтня.
Чому  любов  бува  така  самотня,
Як  паде  листя  знову,  поясни?

Так  добре  знати,  що  ти  просто  є.
Все  інше  раптом  стало  невагомим.
Чи  є  це  почуття  тобі  відоме?
І  чи  ти  знаєш,  що  воно  моє?

П'янкий  глінтвейн  корицею  запах,
Закутаємось  теплим  покривалом,
Поки  зима  своїм  холодним  жалом  
Нам  слідом  не  лишилась  на  вустах.  

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
У  них  зостатися  росою  на  троянді,
Щоби  колись  удвох  нам  на  веранді
Щасливих  днів  згадати  восени...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 12.11.2012


Halyna*

Просто йди

Ти  просто  йди  і  більше  не  приходь,
І  не  тривож  свою  намарне  душу.
Бо  осінь  вже  змінила  позолоть
І  скоро  сніг  засипле  чорну  сушу.

Ти  не  шукай  тепер  в  моїх  очах,  
На  милість  Бога,  іскорку  любові…
Не  збіглась  ліній  стежка  на  руках,
Від  болю  губи  скусані  до  крові…

Якщо  простіше,  хочеш,  -  прокляни,
І  вже  не  клич:  вертатися  не  хочу.
Не  нам  з  тобою  снились  віщі  сни
Щасливих  днів,  хмільних  солодких  ночей.

…Та  і  не  нам  змінити  хід  життя,
А  ми  у  нім  така  коротка  казка…
Ти  просто  йди,  без  слів  і  співчуття,
Не  повертайся,  не  боли,  будь  ласка…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376909
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Стяг

Бажання тиші

Ми  заховали  тишу
У  кімнаті
Горить  свіча
Непевні  тіні
Грають
(десь  монотонний
ритм?!)
Цвіркун  читає
У  темряві  романи
Про  любов
Про  молоду  весну
Й  гарячу  кров
Про  двох  людей
Що  вчаться  ще  кохати
Як  двоє  в  втаємниченій
Кімнаті…

Тремтить  непевністю
І  скрапує  свіча
Торкнутися  до  теплого
Плеча
І  попрохати
Тихо  попрохати:
«Вкладайся  спати.
Годі  вже  читати».

Та  не  спиня  цвіркун
своїх  шарад
Малевич  в  вікна
оселив    квадрат.
На  двох  сумлінно
Тишу  розкидали:
І  зачитали,і  замалювали…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371997
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Юля Фінковська

Янголу… у чорній сорочці :)

Янголи  не  кутають  душу  у  чорні  сорочки,  
Не  вмивають  парфумами  скроні,  не  пишуть  листів.  
Не  вкладають  таємні  підтексти  у  буднів  рядочки,  
І  ніколи  тихенько,  на  вушко,  не  кидають  бережно  слів.  

Янголи  не  говорять  оксамитовим  басом,  
В  саме  серце  не  дивляться  смарагдовим  сяйвом  очей.  
Не  цілують  вуста,  не  стають  найріднішими  з  часом,  
Непомітні  хранителі  вічно  байдужих  людей…  

Янголи  не  пробуджують  в  тобі  тендітну  чуттєвість,  
Не  стискають  між  пальців  дози  акордів  сумних.  
Не  карбують  у  пам’яті  кожну  тремтливу  миттєвість,  
Так,  янголи  не…  Та  в  тобі  таки  є  щось  від  них…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369627
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

НАЛИСНИКИ РУМ‘ЯНІ

Дивлюсь  на  небо  й  сонце  за  вікном,
Але  не  буде  з  неба  манни!
Збиваю  яйця  з  цукром  й  молоком,
Міксую  борошно  старанно…

І  випікаю  млинчики  тонкі
На  ледве  змащеній  пательні,
Щоб  були  дуже  ніжні  і  цупкі,
Для  нас  це  зовсім  не  смертельно…

Смачні  родзинки,  цукор,  сіль,  ваніль
І  яйця  додаю  у  сир  дуплетом  -
Конверти  загортати  мені  лінь,
Тому  я  скручую  рулети…

Рулети  на  шматочки  ріже  ніж  -
Млинці  мої  смачні  й    духмяні!
На  пів  години  ставлю  страву  в  піч,
Щоб  стали  млинчики  рум‘яні…

Ця  страва  нам  усім  давно  відома  –
Від  неї  не  загрожує  оскома!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344276
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 18.06.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

КАПУСТА І МЛИНЦІ

Я  візьму  за  чуба  свіжу  капустинку,
Дрібно  нашаткую,  візьму  цибулинку,
Насічу  дрібненько,  потім  спасерую
Моркву  і  цибульку.  Трохи  намудрую  –
жменю  чорносливу  і  ложку  приправи
Щедро  все  це  покладу  у  духмяну  страву.

Нарешті  капусту  розімну  руками
Все  перемішаю.  Яблука  кусками
І  квасолю  в  соусі  додам  у  кінці,
Потім  приготую  з  зеленню  млинці.
Подаю  до  столу  з  млинцями  капусту  –
Поливаю  страву  сметаною  густо!

Хай  на  вашому  столі  буде  теж  не  пусто!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344081
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012


В.А.М.

Якби ж то…

Никогда  не  приходили  ко  мне  слова  на  украинском  языке.  Но  вот  понравилась  мне  львовская  девушка,  чей  язык  родной  -  украинский  и  я  стал  писать  ей  на  украинском  (наверное  потому,  что  хотелось  сделать  ей  приятное).
А    иллюстрирует  это  стихотворение  фотография  другой  девушки,  Насти  из  Киева.  
И  в  Киеве  встречается  красота  :)  :)


[i]Якби  ж  то  день  постукав  у  вікно
Її  рукою,  легко,  майже  млосно...
Замружився  б,  як  сонцю,  що  зійшло,
Й  на  ганок  вибіг  би  до  Неї  босим...
І  зупинивсь...  не  знамо  що  робити...
Чи  губи  цілувать,  чи  руки  й  очі?..
Як  встиг  я  їх  так  палко  полюбити,
Що  нічиїх  вже  бачити  не  хочу?![/i]



Фотография  опубликована  с  разрешения
её:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 15.06.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ЗАПРОШУЮ НА ПЛОВ

А  на  сніданок  в  мене  буде  плов  -
Згадала  вранці  про  свою  любов…
Мене  навчили  страву  готувати
Мої  колишні  друзі-азіати…

Спочатку  ллю  олію  в  казанок,
І  прогріваю,  щоб  пішов  димок,
Шматочки    м‘яса  в  жир  кладу  киплячий,
Який  скакає  в  казанку  як  м‘ячик…

Шматочки  часто  перемішую  
Сусідів  ароматом  «тішу»  я…
Цибулю  нарізаю  як  підковку,
І  моркву  перетворюю  в  соломку…

Замочую  родзинки  й  барбарис,
І  промиваю  білосніжний  рис.
До  м‘яса  сіль  і  перець,  як  приправу,
Цибулю  й  моркву  додаю  у  страву…

І  десь  за  півгодини  кип‘яток
Я  наливаю  в  диво-казанок.
Коли  вся  суміш  добре  закипає,
До  страви  рис  по  вінця  насипаю…

Додам  родзинки  щедро  й  барбарис,
Щоб  ще  смачнішим  було  м'ясо  й  рис.
Очищую  від  шкірки  часничинки
І  розділяю  на  дрібні  частинки…

Часник  у  рис  подекуди  втикаю
І  умлівати  плов  я  залишаю…
Запрошую  усіх  до  мого  столу,
Щоб  скуштували  миску  мого  плову!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343658
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Ольга Медуниця

Скажи мені

Коли  двоє  людей  -
             на  одній  піднімаються  хвилі,
Коли  двоє  летять  -
             -на  однім  -
               -на  однім  лиш!  -  крилі,
То  скажи  Ти  мені,  -
           може,  справді?  -
             для  них  неважливо,
Чи  побачаться  знову
           вони  в  цім  житті  взагалі?

Коли  двоє  людей
             із  самотності  чаші  гіркої
Вже  напи́лися
               доп'яну,  досита,  вщент  і  до  дна,
То  скажи  Ти  мені,
               чи  не  можна  своєю  рукою
Їм  налити  інакшого  -
             -  трішки  -
                   у  келих  вина?

Коли  двоє  людей,
             наче  прапор,
                   несуть  свою  гордість,
Якщо  в  гордості  цій
             їх  зане́сло  в  крутім  віражі,
То  скажи  Ти  мені,
           а  чи  вартий  цей  прапор  Любові?
Тільки  в  очі,  уголос,  
           усім  своїм  серцем  скажи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278466
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 14.06.2012


євген уткін

ГАНЬБА НАМ ЩО МИ ТАК ЖИВЕМ (до Дня незалежності)

Сьогодні  в  нас    святковий  день.
День  незалежності  сьогодні,  
Та  обездолені  й  голодні,
Не  чують  радісних  пісень.

Бо  сім  десятків  літ  вели.
Казали    -  Рай  не  за  горами.
Ми  з  лозунгами,  прапорами,
Немов  зачумлені  ішли.

Вели  до  комунізму  нас
Не  мрія  і  не  власна  воля,
Канчук,  налигач  і  сваволя
Та  фатум,  у  проклятий  час.

Ми  вірили  поводирям,
Бо  недовірливих  чекали
Склепіння  соловецьких  ям,
Тортури  та  лісоповали.

І  знову  нас  кудись  ведуть.
Та  от  куди,  якби  ж  дізнатись?
На  що  тепер  нам  сподіватись.
Яку  ж  тепер  торуєм  путь?

Прийшла  уже  нова  пора.
Тепер  ми  "вільні  й  незалежні"
Наївно  думали  належне,
Прийде  й  до  нашого  двора.

Та  ні,    навколо  пустодзвін.
Чи  ми  сліпі  мов  кошенята,
Голодні  у  холодній  хаті,
Не  бачимо  тих  перемін?

Жирують  ворони  й  круки.
Між  ними  війни  та  розбірки,
І  соромно  від  того  й  гірко,
А  дні  складаються  в  роки.

Ні!  Всі  ці  роки  ми  не  йдем!
На  місці  топчемось  уперто,
І  треба  визнати  відверто  –
Ганьба  нам,  що  ми  так  живем!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276310
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 14.06.2012


Galkka

Моя галактика!!!…. .

Не  дивись  на  мене  крізь  криві  дзеркала,
Та  опуклі  вікна,  що  зовнішність  порочать,
У  масок,  що  вдягають,  однакові  лекала,
І  крила  за  спиною  вітри  мої  торочать.

Галактика  -  мій  світ,  не  став  свої  намети,  
Я  Сонце  серед  хмар,  Юпітером  є  ти,
Не  бий  з  кришталю  кулі,  це  все  мої  планети,
В  колоді,  крім  червового  інакші  є  вальти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343787
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Lana P.

ВИ ДАРУЄТЕ…

Ви  —  море,  що  вколисує  мене,
Безцінний  скарб,  якого  не  мине
Ніхто,  ніколи  на  своїм  шляху.
Ви  —    світлий  місяць,  що  у  ніч  глуху

Калейдоскопом  манить  у  світи,
Шлях  у  пітьмі  освітлює,  щоб  йти
Назустріч  долі,  де  обіймів  шал,
Цілунків  заспокійливих  привал.

Ви  —  сонце,  що  осяює  мій  день,
Безмежжя  подарованих  натхнень!
Як  Інь  та  Ян,  на  протязі  життя
Даруєте  для  мене  майбуття!                2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343824
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Мазур Наталя

#Лелечий сум

Він  стояв  і  мовчав,  опустивши  в  траву  довгий  дзьоб.
Він  немовби  завмер.  Він  нічого  не  чув  і  не  бачив.
Біль  його  передався  мені.  Закричала  я,  щоб
Зупинились  машини,  що  мчали  до  пунктів  призначень.

Зупиніться,  будь  ласка!  Затримайте,  люди,  свій  біг!  
Та  мій  крик  відчайдушний  заплутався  десь  у  смереці...
Він  до  нас  прилетів  через  сотні  далеких  доріг,
Та  невже  задля  того,  щоб  сум  був  у  долі  лелечій?

Він  у  теплих  краях  мріяв  палко  про  землю  дідів,
Він  летів  через  море,  до  крові  стираючи  крила.
Із  коханою  він  звити  разом  гніздечко  хотів
У  краю,  де  барвиста  веселка  кришталь  розгубила.

Він  ростити  так  прагнув  у  рідній  землі  лелечат,
Коли  є  і  кохання.  і  дім,  і  сім'я,  і  дружина.
То  чому  ж  польові  запорошені  трави  мовчать?
І  чому  безсердечно  зустріла  його  батьківщина?

Він  зігнувшись  стояв  на  червоних,  тоненьких  ногах.
Він  утратив  усе:  свою  віру,  любов  і  надію.
А  у  неї  життя,  на  узбіччі,  де  куриться  шлях,
Закінчилося  щойно  на  білих  квітках  деревію.

По  дорозі  машини  байдуже  неслись  в  далечінь.
Над  коханою  в  тузі  самотньо  стояв  бідолаха...
Крізь  вологу  очей,  я  вдивлялась  в  небес  голубінь,
І  сльоза  поповзла  по  червоному  дзьобі  у  птаха.


Це  сталося  нещодавно.  Я  поверталася  з  відпочинку  додому.
Зненацька  на  узбіччі  я  побачила  лелеку,  що  похнюпившись  
стояв  і  не  ворушився.  Під'їхавши  ближче,  я  угледіла  в  
бур'янах  мертву  птаху.  Лелека  стояв  над  своєю  подругою
і  оплакував  її.  Побачене  так  схвилювало  мене,  що  я  довго
не  могла  заспокоїтися.  Ця  картинка  і  досі  у  мене  перед  очима.
Власне,  ця  пригода  спонукала  мене  до  написання  віршу.


24.05.2012р.  00:30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012


Мирослав Гончарук-Хомин

Кохана, вибач, але в мене рак…

Опів  на  сьому  ти  мене  розбудиш:
«Коханий,  на  роботу  вже  пора...»
Та  сухо  так  прошепчуть  мої  губи:
«Кохана,  вибач,  але  в  мене  рак...»
І  ми  лежатимем  в  постелі  до  опівдня,
Ти  розумітимеш...і  мовчки  пригорнеш...
Тікають  твої  мрії  про  весілля,
Лиш  двері  в  невідоме  вже  навстеж...
Ти  заспокоїлась  і  почала  про  ліки,
Про  операцію,  про  шанси  на  життя,
А  я  мовчав...Схилилися  повіки,
Бо  розумів,  що  часу  вже  нема...
Ми  вирішили  більш  не  говорити
Про  це  смертельно  близьке  каяття...
Ти  посивіла...Я  ж  вирішив  не  мстити
Діагнозу  ціною  у  життя...
Та  йшли  ті  дні,  зливалися  у  місяць,
А  далі  рік  за  роком  вже  пройшов,
Ми  одружилися  і  зїздили  на  Світязь,
І  я  чомусь  із  світу  не  ішов...
А  потім  нам  сказали,  що  помилка,
Що  діагностика,  буває,  підвела,
І  нам  відкрились  часу  зливки,
Без  страху,  а  з  надією  життя...
І  ми  живем,  немов  душа  з  тобою,
Понад  усе  люблю  твоє  буття,
Лишень  волосся,  що  вкрилось  сивиною,
Як  спомин  і  як  правди  каяття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339180
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 24.05.2012


Михайло Плосковітов

Конвалії …

Часом  снишся.  Посеред  конвалій,
під  фатою  схилених  ялин,
де  голки,  від  таємниць  зів’ялі,
сіються  на  плечі  горобин,
де  в  післяобідній,  стиглій  тиші
сонце  якір  кидає  за  гай  –
дзвоники  конвалії  колишуть
шепіт  твій  грайливий:
                               До-га-ня-й-й…

Як  тоді  земля  з-під  ніг  тікає  –
Дожену?    На  щастя?    Чи  біду…
то  у  сні,  на  паралелях  гаю,
я  з  тобою  в  квіти  упаду,
буду  цілувати  твої  очі
цілу  нічку.  Нічку  б  ще.  
Одну…

Там  тепер  конвалії  шепоче
Вітер  легкокрилий:  
                               До-же-ну-у…


ВЕТРА...

переклад

Снова  снишься.  Ландыша  слезами
под  фатой  у  задремавших  елей,
что  рябинам  грозди  осыпают
зеленью  иголок,  словно  тенью.
Там  в  послеобеденном  молчаньи
солнце  прошивает  желтой  нитью
тайны  леса.  Ландыши  качает
шепот  твой  игривый:  "До-го-ни  же..."
Убегают  из-под  ног  тропинки.
На  беду  ль,  на  счастье  догоню?
Хоть  во  сне  к  тебе  я  стану  ближе,
на  цветы  с  тобою  упаду.

Прикоснусь  к  глазам  твоим  губами.
Хоть  бы  ночь...  еще...  еще  одну...

Там  теперь  лишь  ветер  напевает
ландышам  душистым:  "До-го-ню-у!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339401
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 24.05.2012


Марічка9

І рідна

Моє  минуле  вистигло  дощем,
Рясніло  густо,  довго.  Відболіло.
На  серце  вилось-куталось  плющем
І  цвітом  опадало  білим-білим...

А  потім  тихий  виткався  туман,
Мов  сіре  полотно.  Безмірно  сіре.
Бо  час  -  ще  той  невидимий  капкан,
Повільно  йшов,  на  зло.  І  я  безсило

спокійно  йшла,  безмрійно,  долілиць...
І  хто  ще  знав,  як  хитро  вміє  доля
В  собі  ховати  стільки  таємниць,
Вкладати  суть  в  усе-усе  навколо.

Моє  минуле  -  осінь  золота:
Запахнуть  смутком  ніжні  хризантеми,
Бо  вже  за  краєм  лагідна  весна,
Чужа  і  рідна  тягнеться  до  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337118
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012


Осіріс

Зима-розлучниця

Зима  звивалась  у  танку
І  замітала  грань  тонку
Сніжком  між  нами.
Її  зморожений  надрив,
Кохання  вітром  спопелив,
Розвіяв  снами.

Гуло  пророцтвами  гілля,
А  я,  надіявсь,  як  маля  -
Усе  минеться.
На  ранок  стрінемося  ми,
Поміж  уламками  зими…
Не  доведеться.

Закув  образи  синій  лід,  
Підталини,  де  був  твій  слід,
Та  ще  й  пороша  -
Вужем  біди  за  комірець:
-  Ти  сам  обрав  такий  кінець!!!
Пекельна  ноша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336865
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Інга Хухра

Може б я забути і зуміла (присв. О. М. )

Розпустились  котики  на  гіллях.  
День  вітає  сонячним  теплом.
В  губи  цілувати,  то  свавілля,
І  тому  впиваюсь  терпким  сном.
Не  голубити  в  міцних  обіймах,
Не  віддати  вранішнє  тепло.
Знаю  я,  що  хочеш  бути  вільним,
Тільки  неприборкане  воно.
Я  не  вчеплю  більше,  обіцяю.
Не  порушу  більш  закритих  тем.
Ти  пробач  за  те,  що  так  кохаю,
Бо  достатньо  у  житті  дилем.
Котики  на  гіллях  посмурніли,
Сонечко  змінилося  дощем.
Ти  повір,  любити  не  хотіла.
І  у  серці  непотрібен  щем.
Та  позбутись  почуттів  несила.
Не  рятує  квітень  і  весна.
Може  б  я  забути  і  зуміла.
Та  ця  пам'ять  надто  дорога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328859
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 12.05.2012


Анна Вейн

НАХЛИНУЛО

Хмільні  пісні  озвучує  струна  –
В  моєму  серці  -  музика  весняна.
Поглянеш  -  то  гучнішає  вона
І  дихає  -  незрима  і  духмяна.

Уранці  –  рано  жду  свою  весну
і  гріюся  у  гніздах  журавлиних!
Нахлинуло  –  сьогодні  не  засну,
бо  мрію  про  обох,  але  єдиних...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333839
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 30.04.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ВЕСНЯНИЙ РАЙ

Краплинки  з  неба  рясно  задощилися,
Барвінком  синім  вкрилася  земля,
Гілки  бузку    вже  знов  причепурился,
і  лине  ніжна  пісня  солов‘я...

Вишневий  сад  нектаром  наливається,
А  із  землі  росте  трава  густа,
На  призьбі  біля  хати  кіт  вмивається,
Цілують  бджоли  пелюстків  вуста…

Нарциси  зашарілися  на  сонечку,
Тюльпани  усміхнулись  до  небес,
Черешня  зазирає  у  віконечко,
Танцюють  вишні,  схожі  на  принцес…

Ми  раєм  називаємо  весну,
І  славимо  в  піснях  її  красу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333950
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Осіріс

Просто спогад

Прорвався  лантух  сивих  хмар,
 Крупа  дрібна  шепоче  в  листі,
 Лякає  сутінки  плямисті,
 Що  ладять  ніченьки  узвар.
 Мережить  в  світлі  ліхтаря
 Майстриня  Осінь  візерунки.
 Щипає  Вітер  вишень  струнки
 Перстом  сліпого  кобзаря.
 За  мить,  негоді  вже  кінець,
 Лілейна  станула  утіха.
 То  Місяць  сівши  на  горіха,
 Діру  зашив  немов  кравець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333851
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 30.04.2012


MADLEN

А я б хотіла сипатись ніжністю

А  я  б  хотіла….
сипатись  ніжністю
на  твої  долоні,
тендітно  оксамитовими
віями  доторкатися    скроні…
хотіла  б  ,
пірнути  у  небо,
в  легкості  з  тобою  тонути,
пелюстково-тремтяче
зірватись  фіалковим  буревієм  ,
і  в  тобі  метеликом  затихнути…
насититись    подихом,
щілинками    просочених  губ…
ніжністю…  ласкаво
горнутись  обличчям  до  рук….
дихаючими  дотиками,живими
вздовж  шиї  ненароком  блукати…
з  плечей  стікати
краплинками  янтарного  сонця
що  пахне  тобою…
і  кусочками  свіжої  м’яти
щоб  лишень  у  твоїх  обіймах  …
у  тобі    ,в  трьох  кроках  до  раю…
лиш  на  твоїх  руках  засипати…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328201
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 27.04.2012


Михайло Плосковітов

Повінню…

А  ти  до  мене  повінню  прийшла  б,
у  ранні  дні    березового  соку?...
Схлипне  під  вітром  давня  ковила
від  холоду,  неначе  ненароком.

Ледь  чутно  линув  перший  пробний  свист
аж  з  піднебесся  –  м’яко  –  голос  пташки.
Смолисту  одіж  яблуневий  лист
із  бруньки  пробивав  зеленим  цвяшком.

Бурхливу  повінь  оминути  ж  міг,
березам  квітень  дарував  сережки.
В  житті  є  сотні,  тисячі  доріг,
а  наші  –  перетнулися  на  стежці.

Лиш  очі  говорили…  мить  теплА
по  тілу  розливалася.  Усюди.
То,  ти  до  мене  повінню  прийшла,
і  хвилею  захлюпало  у  груди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 24.04.2012


Журавка

Жилось тобі без мене?

Жилось  тобі  ж  без  мене  якось…  Так?  
Мені  без  тебе  якось  та  жилося…
Не  в  ту  країну  твій  спішив  літак,  
І  я  не  там  завжди  дивилась  в  Осінь…  

Не  в  тих  долонях  і  не  в  тих  свічках,
Не  в  тому  царстві  тиші  і  зізнання,  
Не  в  тих  торканнях  рук  нещирих  …  Ах!  
Шукали  ми  одне  на  двох  кохання.  

Всміхалась    доля  –  вічний  диригент.  
О,  скільки  суті  в  навіть  незначиме  
Вкладали  ми.  Зневірились  у  щент,  
Зникаючи  для  когось  безпричинно.

Жилось  тобі  ж  без  мене  якось…  Так?  
Мені  без  тебе  наче  й  не  жилося…
То  як  так  сталось,  що  в  чужих  світах  
Ми  не  знайшлися  до  тепер.  Аж  досі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332819
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2012


Юля Фінковська

Та, що в волосся заплітає… (На межі світів)

Торкнулась  ніжність  кінчиком  рядків,
Розлилось  молоко  в  небесні  склянки…
Тебе  чекає  завжди  на  межі  світів
Та,що  в  волосся  заплітає  ранки.

Тебе  тривожить  поглядом  зірок,
Тебе  чекає  диханням  блакиті
Та,що  із  нею  вічність,  ніби  крок,
Та,що  життя  переплавляє  в  миті

Навгад  танцюють  душі  білий  вальс,
Але  тебе  в  своїх  очах  тримає
Та,що  між  пальців  замикає  час,
Та,що  в  обіймах  Всесвіт  замикає…

Шепоче  квітень  крилами  вітрів,
Метеликом  сідає  сон  на  плечі.
Тебе  чекає  завжди  на  межі  світів
Та,що  в  волосся  заплітає  вечір…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332332
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 24.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

УВІ СНІ І НАЯВУ

Легко-крило  в  небо  полечу  у  мріях,  
І  до  серця  місяць  ніжно  пригорну,  
Заспівають  зорі  хором  літургію  
І  тоді  спокійно,  як  дитя,  засну…  

На  обидва  боки  відхилю  фіранки,  
Поглядом  у  небо  мрійно  зазирну,    
Усміхнуся  сонцю,  обнімуся  з  ранком,  
Розповім  пташинці  серця  таїну…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332629
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 24.04.2012


viter07

ТВІЙ

Присядьмо  тут,  
за  столиком  надій.
Із  медом  чай  
зігріє  наші  душі...
Приглушить  скло
осінній  вітровій
і  ти  відчуєш:  
я  навіки  твій,
в  закоханих  очах  -
немає  стужі...


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211439

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332655
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 24.04.2012


Мазур Наталя

#Лети… Лети…

Серед  гаїв  зеленокосих,
Там,  за  селом,
Шлях,  що  заплутався  за  обрій,
Ліг  полотном,
А  понад  шляхом,  на  черешнях
Буяє  цвіт,
Дочці  матуся  промовляє:
-  Пора  в  політ!
До  тебе  світ  сміється,  доню,
З  дитячих  мрій,
Серед  усіх  шляхів  життєвих
Знайди  ти  свій.
Даруй  тепло  всім  добрим  людям,
А  злих  -  прости...
-  Та  як  же  я  без  тебе,  мамо?
-  Лети...  Лети...
Нехай  про  мене  нагадає
Спів  солов'я,
Тебе  завжди  удома,  доню,
Чекаю  я.
Шепочу  молитви  тихенько,
Де  б  не  була,
Щоб  щастя  доля  дарувала,
І  два  крила.
Та  коли  важко  тобі  стане,
Охопить  сум,
Коли  життя  твоє  торкнеться
Мінорних  струн,
Лети  до  маминого  серця,
Воно  умить
Загоїть  ласкою  своєю
Все,  що  болить.
Бо  серце  мамине  навіки  -
Вміст  доброти.
-  А  як  же  ти  без  мене,  мамо?
-  Лети...  Лети...

24.04.2012р.                    02:00

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332772
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012


Весняна Осінь

Я святкую життя…

Я  святкую  життя,  яке  пахне  Твоїми  руками,
Твоїм  зболеним,  змученим,    щирим,  привітним    обличчям.
Хай  би  відстані  всі  відболіли  далеко  між  нами,
А  я  кожного  дня  одягала  б  з  цілунків  намисто.


Я  святкую  життя,  яке  терпне  Твоїми  думками,
А  між  ними  ростуть  десь    закохані  в  осінь  тюльпани.
І  дарма,  що  весною  вмиваються  тихо  сльоза  ́ми,
Я  крізь  грози  пройду  і  для  Тебе  назвуся    Кохана.


Я  святкую  життя,  а  ти  знову  у  снах  десь  втікаєш.
Може  іншій  несеш  хуртовиння  із  айстр  білосніжних.
Скільки  часу  пройде́-  не  збагнеш  і  ніколи  не  взнаєш,
А  Костенко  напише    ще  сотні  близьких  мені  ві  ́ршів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332825
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012


Михайло Плосковітов

Поету…

Нагану  -  кулі,  стрілам  -  арбалет,
буває,  що  й  один  у  полі  воїн.
Якщо  ти  за  покликанням  поет,
то  вірші  -  це  твоя  найліпша  зброя.

Хай  буде  просто.  Без  химери  слів,
метафор  пишних,  стилів  ню,  бароко...
Поете,  головне,  щоб  ти  зумів
збудити  словом  почуття  високі.

Мене,  тебе  піском  просіє  час,
нащадок  з'їсть  з  верби  солодку  грушу,
Твоя  мета  -  простим  сплетінням  фраз
розбурхати  читацьку  сонну  душу.

Канцон  чи  рондо,  ода  чи  сонет
(хай  критики  аж  лускають  зі  шкіри),
якщо  ти  у  душі  своїй  -  Поет,
то  хай  читач  словам  твоїм  повірить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Adele

Фотоспогади мрій

Ти  немов  посміявся  навмисне,
Обійняв  і  цілунок  впустив.
Ще  ж  учора  до  себе  притиснув,
А  сьогодні  за  двері  провів.
Я  ж  хотіла  всього  небагато:
Кілька  згусточків  теплих  з  душі.
Та  єдиний  цілунок  став  святом
З  фотоспогадів  мрій  на  стіні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330132
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 15.04.2012


Halyna*

Ось ці місця…

Ось  ці  місця,  де  так  запахла  м’ята,
Де  слід  згубився  в  травах  й  споришах,
Бо  не  знайти  таких  іще  на  карті,
Де  так  би  легко  дихала  душа.

І  я  про  них  хотіла  розказати  
Високим  мальвам  в  баби  під  вікном.
Заради  цього  сонця  жити  варто,
Заради  дня  і  ночі  заодно.

Ось  ці  місця,  на  цьому  видноколі
Така  п’янка,  безмежна  широта...
Бо  не  знайти  таких  мені  ніколи
По  всіх  чужих  дорогах  і  світах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329873
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012


Adele

Немає значення

Вже  немає  значення,  
           тепер  немає...
Сказали  до  побачення:  
           минуле  відлітає.
Шукаю  я  тлумачення  
           до  тезису  "Люблю".
У  словниках  пояснення
           ніяк  я  не  знайду.
                 Як  ти  прийдеш  прошу  -  
                     біжи  тепер  назавжди!
                 Й  хвилини  не  займу,  
                     що  ти  їх  заощадив.
                 От  тільки  як  пройду  
                     випадком  біля  тебе...
                 Обличчя  вбік  зверну  
                     на  мить:  змахну  сльозину...
Це  все  не  має  значення,
           колишня  ця  сльозина.
Таким  нема  пробачення,  
           таким,  як  ти,  хлопчино...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319761
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.04.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

СЬОГОДНІ СОНЦЯ СВЯТО!

Нарешті  сонце  соняхом  цвіте
На  голубій  безмежній  ниві.
Пастух  отару  хмар  пасе,
І  всі  навкруг  такі  щасливі!

Сьогодні  світле  свято  в  мене!
Бадьорить  пісенька  дитяча,
Вирує  кров  у  моїх  венах,
Розносить  почуття  гарячі.

Радіють  сонцю  луки  і  поля,
Цілуються  з  промінням  ніжно,
Скидає  залишки  свого  вбрання
Земля,  що  вчора  була  сніжна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327040
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012


Інга Хухра

"Мене давно немає поруч…" (присв. О. М. )

Мене  давно  немає  поруч.
І  ти  забув  мої  вуста.
Тебе  манить  холодний  погляд?
Убий,  нарешті,  почуття!
Тобі  чужа  її  постава?
Не  зігрівають  руки  рук?
Для  чого?  Нащо?  --  Я  не  знаю.
Душа  шукала  нових  мук.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282571
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 01.04.2012


Мазур Наталя

*#Мовчи…

Мовчи...  Я  бачу  все  в  твоїх  очах  -  
Що  не  така,  як  всі,  що  особлива...
Дощ  припустив...  Мелодія  журлива
Вплітається  в  твої  слова...  Хоча...

Мовчи...  Я  знаю,  за  тобою  даль  -  
Дванадцять  тисяч  кілометрів  мрії,
І  нездійсненні,  неземні  надії...
Та  я  належу  не  собі,  на  жаль...

Мовчи...  Мовчу  і  я  в  хвилини  ці...
Схиляєшся  так  низько  у  поклоні,
Береш  із  ніжністю  мої  долоні...
Палає  поцілунок  на  руці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272014
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 01.04.2012


Мазур Наталя

*#Кава в постіль

У  шибку
Ранок  зазирнув
Ласкавий,
Захоплюючи  жінку  
У  полон.
Відчула  запах  
Смаженої  кави,
Знімаючи  з  повік
Солодкий  сон.
Відтак  поворухнулася
У  ліжку,
Всміхнулася  
Світанку  за  вікном.
Невимушено  
Оголила  ніжку,
І  пригадала:
Вечір...
За  столом
Вони  удвох...
Їх  спрагнені  бажання...
Бездонний  погляд...
На  руці  рука...
Його  слова  палкі...
Її  мовчання...
Доріжка  місячна
Клубочиться
Легка...
Їх  дивна  ніч
Серпанком  огортала
Струсивши  зорі
На  своє  крило...

Вона  лежала  довго,
І  чекала...
Та  кави  в  постіль
Так  і  не  було.

16.12.2011р.                                13:45

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300878
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 01.04.2012


Мазур Наталя

*Я приснюсь тобі

В  час,  коли  всерйоз
Затріщить  мороз,
Загудуть  вітри  грізним  клекотом,
Захурделить  ніч
Снігом  навсібіч  -  
Я  приснюсь  тобі  тихим  шепотом.

В  час,  коли  зима
Майже  крадькома,
Закує  вікно  срібним  помахом,
І  захочеш  ти
Краплю  теплоти  -  
Я  приснюсь  тобі  ніжним  подихом.

В  час,  коли  тобі
Важко  у  журбі,
Бо  без  мене  ти,  як  з  одним  крилом.
Якщо  ось  в  цю  мить
Серденько  щемить  -  
Я  приснюсь  тобі  добрим  Янголом.


9-10.02.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 01.04.2012


Мазур Наталя

*Я хочу повернутися у осінь

Заплакала  під  стріхами  зима,
І  небо  одягнулося  у  просинь,
Сльозинку  я  змахнула  крадькома,
Думками  повертаючись  у  осінь.

Птахи  на  крилах  принесли  весну,
Дівчатам  грає  сонце  у  волоссі,
Струмок  співає  пісню  голосну...
Та  як  же  я  забути  можу  осінь?

Забути  зустрічі  під  поглядом  зірок,
П'янкі  цілунки  пам'ятаю  досі,
З  минулого  в  майбутнє  тільки  крок...
Я  хочу  повернутися  у  осінь.


23.02.2012р.                    11:20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316238
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 01.04.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ЩО РОБИТИ З МОЇМ СЕРЦЕМ?

Оригинал  -  Eagles  —  What  Do  I  Do  With  My  Heart

*********************************************
Немає  сенсу  у  словах  -
Я  бачу  все  в  твоїх  очах.
Я  знаю  все,  що  хочеш  ти  сказати  -
Прощай  -  так  важко  вимовляти  ...

Я  можу  сльози  зупинити,
І  виглядати  емоційно  сильним,
Коли  любов  нас  хоче  розлучити.
Я  знаю,  що  скажу  тобі,
Якщо  підеш  від  мене,
Та  що  робити  на  самоті,
з  моїм  осиротілим  серцем?

Ні  слова  більше  не  промовлю  -
Твоє  бажання  –  це  купа  болю.
До  нього  ти  підеш,  я  знаю,
А  я  твоїм  минулим  стану.

Тебе  не  буду  переймати,
Не  буду  у  руках  тримати,
Не  буду  в  тебе  на  заваді,
Твоєму  щастю  зажди  радий.
Але  тебе  я  хочу  запитати,
Коли  замовкне  кохання  скерцо,
Що  маю  далі  я  робити
з  моїм  осиротілим  серцем?

Кохана,  невже  забула  ти  -
Було  це  так  недавно,
Ми  зводили  свої  мости,
Чому  так  швидко  їх  не  стало?
Тепер  з  тобою  буде  інший,
хто  покохає  ще  сильніше…
Ніхто,  ніколи,  моя  люба,
Тебе  кохати  так  не  буде!

Скажи,  що  ти  не  йдеш,
Скажи,  що  ти  не  йдеш!
Скажи,  що  залишаєшся  зі  мною  ...
Прошу  скажи,  моя  кохана,
І  заросте  на  серці  рана!
Скажи,  що  любиш,  як  раніше  ...
Кохати  буду  ще  палкіше!
Стою  навколішки,  молюся  -
До  тебе  подумки  горнуся…
 
Зроблю  для  тебе  все,  що  зможу  -
Сам  БОГ,  я  знаю,  допоможе!
Щоб  зберегти  палке  кохання,
Звучить  для  тебе  це  зізнання,
Щоб  ми  з‘єдналися  ще  раз…
Любити  буду,  допоки  нас
Злостива  смерть  не  роз‘єднає  –
Коли  це  буде  –  ніхто  не  знає…

Не  знаю,  що  робити  -
Сумую  дуже  за  тобою.
Коли  замовкло  кохання  скерцо,
Як  далі  жити?  Що  зі  мною?
І  що  робити  з  моїм  серцем?

***************************************

Ты  не  должна  ничего  говорить    -
Я    вижу  все  в  твоих  глазах.
Я  знаю,  что  ты  хочешь  сказать  -
Так  трудно  вымолвить  слово  –  ПРОЩАЙ…

Я  могу  сдерживать  слезы,
И  стараюсь  быть  сильным,
когда  любовь  нас  разлучает.
Я  знаю,  что  скажу  тебе,
Если  ты  уйдешь,
Но  что  мне  делать,    
Что  мне  делать  с  моим  сердцем?

Не  скажу  больше  ни  слова.
Знаю,  нельзя  изменить  твое  решение.
Ты  знаешь,  куда  тебе  нужно  уйти.
Я  знаю,  что  стану  твоим  прошлым.

Я  не  буду  тебе  удерживать,
И  не  буду  стоять  на  твоем  пути,
Если  ты  так  хочешь  начать  новую  жизнь...
Но  я  все  еще  хочу  знать,
Когда  мои  руки  тебя  отпустят,
Что  мне  делать  сейчас,    
Что  мне  делать  с  моим  сердцем?

Любимая,  неужели  ты  не  помнишь    -    
Это  было  не  так  давно,
Мы  строили  планы  на  двоих,
где  будем  только  ты  и  я…
Теперь  ты  говоришь,  что  нашла  другого,
Того,  кто  любит  тебя  сильнее    -
НИКТО  и  НИКОГДА  не  сможет  любить  тебя    
так,  как  любил  тебя  я!

Скажи,  что  ты  не  уходишь,
Скажи,  что  ты  не  уходишь!
Скажи,  что  останешься…
Прошу,  скажи,  что  ты  останешься    
со  мной,  моя    любимая,
Скажи,  что    любишь  меня  по-прежнему,
Скажи,  что  все  еще  любишь!
Только  про  это  все  мои  молитвы    -
Падаю  на  колени  и  молюсь  наедине…
 
Я  сделаю  все!
Да,  все  сделаю,
Чтобы  сохранить  нашу  любовь,
Чтобы  ты  осталась  рядом  со  мной!
Буду  любить  тебя,
Пока  смерть  не    разлучит  нас…

Но  что  мне  делать,
Что  мне  делать  сейчас,
Когда  я  все  еще  скучаю  по  тебе?
Что  мне  делать  сейчас,    
Что  мне  делать  с  моим  сердцем?

******************************************
You  don't  have  to  say  a  word
I  can  see  it  in  your  eyes
I  know  what  you  wanna  say
It's  so  hard  to  say  goodbye

I  can  hold  back  my  tears
And  try  to  be  strong
While  our  love  is  fallin'  apart
I  know  what  I'll    say
If  you  walk  away
But  what  do  I  do
What  do  I  do  with  my  heart?

I'm  not  gonna  say  a  word
I  know  I  can't  change  your  mind
You  know  where  you  need  to  go
I  know  I'll  be  left  behind

I  won't  hold  you  back
I  won't  stand  in  your  way
If  you  need    to  make    a  new  start
But  I  still  wanna  know
When  my  arms  let  you  go
What  do  I  do
What  do  I  do  with  my  heart?

Oh,  girl,  don't  you  remember?
It  was  not  so  long  ago
We  were  makin'  plans  for  two
Just  me  and  you
Now  you  tell  me  that  you've  found  somebody
Someone  who  loves  you  better
No  one  could  ever  love  you
The  way  I  do

Tell  me  you're  not  leavin'  now
Tell  me  you're  not  leavin'
Tell  me  that  you're  gonna  stay
Please  say  you'll  stay  with    me,  baby
Tell  me  that  you  love  me  still
Say  you  love  me  still
For  this  and  this  alone  I  pray
Fall  down  on  my  knees  and  pray

I'll  do  anything
Yes,  I  would
To  save  what  we  have
To  keep  you  by  my  side
I'll  love  you  'til  death  do  us  part
But  what  do  I  do
What  do  I  do
When  I'm  still  missing  you?
What  do  I  do
What  do  I  do  with  my  heart?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325868
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 01.04.2012


Чорний лев

ВІР У СЕБЕ

Ти  можеш  все!  Ти  просто  вір  у  себе!
Твоя  душа,  немовби  космоліт,
Який  літав  колись  високо  в  небі
І  Кимось  був  закинутий  в  цей  світ.

Хай  мрія,  мов  зоря,  щоднини  світить!
Хай  сила  в  кожнім  подиху  живе!
Хай  завше  віє  лиш  попутний  вітер
Й  ніхто  тебе  з  маршруту  не  зіб’є!

На  все  у  світі  є  своя  причина.
Свою  причину  має  й  твій  політ!
Ти  просто  пам’ятай,  що  ти  –  Людина.
Плекай  в  душі  любові  дивоцвіт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321396
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 31.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012


АнГеЛіНа

Україно, ода Тобі!

Ми  незалежні  двадцять  років,
Хоча  душею  увесь  час
Ми  вільні  до  останніх  кроків,
Й  ніхто  не  поневолить  нас!

Бо  наші  предки  теж  незломно
Грудьми  стояли  за  свій  край.
Заради  волі  гордим  тоном  
Казали  смерті  :  "Зачекай!"

І  Ти,  славетна  Україно,
Не  покололась  об  стерню.
Мов  Кобзарева  Катерина
Йшла  нескоримо  по  життю.

Та  часом,  як  верба  плакуча,
Оплакувала  гірко  Ти
Тих  воїнів  -  синів  рішучих,
Що  згодились  на  смерть  іти...

Ти,  чорноброва  Україно,
В  ряснім  вінку  із  різних  трав,
Така  ж  квітуча,  як  калина,
Мов  донька  сонячних  заграв.

Ти,  ніби  та  струнка  тополя,
Не  опускаєш  очі  вниз,
А  дивишся  навкруг:  он  -  поле,
Там  -  гори,  ліс,  тут  -  моря  бриз...

Над  щедрим  ланом  урожайним,
Селом  і  містом,..  над  Дніпром  -
Хай  скрізь  лунає:  "Заспіваєм
"Реве  та  стогне"  всі,  гуртом!"

Нерідко  хай  у  наших  душах
Звучить  стрілецький  славний  гімн.
За  славу  разом  стіни  зрушим!
Вкраїно,  віддані  Тобі!
                                     14  серпня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275082
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 31.03.2012


Журавка

Незабутнє

Не  хочу  чути    «Час  загоїть  рани».
До  біса!  Не  лікує  -  злодій  час.  
З  обличчям  сірим,  начебто  пергамним,
Приходить  спогад  уночі  до  нас.  

І  в  кожного  своя  над  ліжком  стеля  
Давно  вже  стала  схожа  на  мольберт.  
Колишні  втрати  (нині  –  акварелі)  
Смакує  тиша  знову  на  десерт.  

Хай,  з-під  гардин,  все  ті  ж  приходять  будні    
Вже  хто  як  вміє,  так  їх  і  прикрасить.  
Та  в  кожнім  серці  є  щось  незабутнє,  
Нам  непідвладне,  а  тим  більше,  часу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326384
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012


Halyna*

Прийшла весна. Дивись, яка весна!. .

Прийшла  весна.  Дивись,  яка  весна!
На  неї  ждуть  дуби  широкоплечі,
На  неї  верби  моляться  у  снах,
Про  неї  навіть  квіти  перші  шепчуть.

Але  вона  не  квапиться  прийти,
Вона  дощем  припрошує  до  танцю.
А  темні  хмари,  мабуть,  то  щити,
Які  сховали  чисте  небо  вранці.

Воно  так  є...  Хіба  ж  то  дивина,
Що  в  квітні  теж  бувають  злі  морози...
Прийшла  весна.  Дивись,  яка  весна!
Яка  чудна  для  нас  метаморфоза.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326540
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Adele

Просто вітер

Дивилась  у  його  очі.  Він  сказав,  що  ніколи  не  кохав.  Я  повірила.  Правда.  Він  і  не  кохав.  Він  не  вміє  кохати,  власне,  як  і  я.  Він  лиш  вчив  мене.  Усі  два  роки.  Вчив,  як  потрібно  жити.  Я  хотіла  чогось.  Чого?  Колись,  коли  мені  було  одинадцять,  я  йшла  по  вулиці  і  розуміла,  що  я  не  знаю,  що  таке  кохання.  Боялась,  що  ніколи  не  відчую  цього.  Я  знаю,  що  з  тієї  ж  хвилини  я  увійшла  у  свою  роль.  Заставила  себе  повірити,  що  можу  любити.  Хороша  спроба.  Та  невдала.  Коли  хтось  починає  займатись  невластивим  йому,  то  виснажується,  стає  голою  нервовою  струною.  Деякі  так  і  живуть,  нарікаючи,  що  доля  з  ними  погано  поводиться.  А  насправді  не  доля,  а  просто  не  їхнє  життя,  чуже.  Так  само  було  і  зі  мною.

Зараз  ожила.  Я  знову  можу  летіти.  Я  нікому  не  належу,  непостійна.  Моє  життя  -  у  змінах,  у  постійному  русі.
Я  просто  вітер.  Вільний.  Непомітний.  Незамінний.  Самостійний.  Просто  вітер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326270
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012


Halyna*

На зло…

Неважливим  колись  стане  факт  призупинення  часу,
Навіть  те,  що  зірки  не  світитимуть  в  чистій  воді.
Ми  живем  тільки  раз,  але  жити  виходить  нечасто,  -  
Наше  серце  чомусь  таке  вперте  до  зважених  дій.

І  доводиться  знов  існувати  в  мережах  ілюзій,
Суперечити  всім,  та  найгірше,  що  спершу  –  собі.
Попрощатись  із  кимсь  найріднішим  на  цій  злітній  смузі,
Вгамувавши  печаль  і  розлуки  прощальної  біль.

Дорікати  чомусь  всім  умовам,  обставинам,  світу…
Тільки  в  думці  нестись  за  таким  недосяжним  теплом.
А  за  кілька  хвилин  вже  потягне,  неначе  магнітом,
До  безмежності  хмар  так  невчасно…  Напевно,  на  зло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326194
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012


Осіріс

Вона богинею заходу…

(подарок  Графине  к  утреннему  кофе)

Вона  богинею  заходу,
Явилася  із-під  землі.
Мов  зорі  глянцево-малі,
Бурштинно  оголила  вроду
В  жаринок  спекотній  імлі.

Довершеність  округлих  ліній,
Крохмальна  плоті  повнота,
І  шкіра  смольно-золота,
Яку  укрила,  ніби  іній,
Веснянки  бура  крапота.

Пусте,  що  зморшок  борозна
Тавром  вглумилася  у  тіло,
Із  рани  порохнисто-біло,
Бажань  розквітла  голизна…
Мене  спокусливо  манило!

Збороли  розум  почуття,
Здала  редути  моя  воля,
Припав  вустами  серед  поля,
Всотав  тебе…  без  каяття!
Моя  печена  бараболя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322904
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 29.03.2012


Осіріс

За мить до пітьми

Місяць,  оком  дракона  стереже  видноколо,
 М’язи-хмари  напружив,  жде  команду  «Зійди!».
 У  гаю,  диво-птах  розплескав  ніжне  соло.
 На  прокрадливих  лапах  нічка  плине  сюди.  
 Її  подих  опаром  устилає  покоси,
 Ніжно  пестить  колосся  перезрілих  хлібів.
 І  потемок  гіркий  солодять  медоноси,
 Що  всіріли  на  схилах  панівних  берегів.
 Ще  єдиний  стрибок,  і  померхне  багаття  -
 Дня  минулого  спомин  розчиниться  мов  сон…
 Вовчу  шкуру  свою  на  роззорене  плаття
 Нічка  змінить…  і  небом,  поплазує  дракон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323185
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 29.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012


Lana P.

ТЕБЕ У НЕБІ МАЛЮВАЛА…

Тебе  у  небі  малювала  —  
Вітром  понесло...
Твоє  ім’я  піском  писала  —
Хвилею  знесло...
У  пам’яті  закарбувала  —
В  серці  проросло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325397
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012


Вячеслав Романовський

КАРА ГЛИБІНЬ - МЕНІ ЩАСТЯ І КАРА…

Кара  глибінь  -  мені  щастя  і  кара,
Свято  прийдешнє  за  віялом  вій.
Взявши  рішуче  натхнення  в  Ікара,
Рвуся  до  тебе  у  світ  веремій.

До  перемін  і  травневого  грому,
Світе,  прийми  ув  обійми  свої.
Тут  із  коханою  в  серці  огрому
Нас  зачарують  дзвінкі  солов'ї.

Будем  з  тобою,  моя  непокоро,
Радо  іти  по  духмяній  землі,
Де,  мов  сторожа,  гінкі  осокори,
А  понад  ними  пісні  й  журавлі...

27.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325555
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2012


Ксенислава Крапка

той, якому не пишеться

той,  якому  мені  не  пишеться,  любить  пальцями  по  волоссю,
любить  чай  без  молекул  солоду,  і  мене  без  молекул  фальшу,
і,  здається,  над  ним  щось  світиться,  коли  він  заправляє  постіль,
і  заварює  чай  із  травами,  щоб  мене  вберегти  від  кашлю.

той,  якому  мені  не  пишеться,  часом  дивиться  винувато,
часом  димом  (туманом?)  дихає,  щоб  душа  не  рівнялась  пеклу,
я  тоді  підкрадаюсь  кішкою  –  обійняти,  поцілувати,
той,  якому  мені  не  пишеться,  розуміє  все  без  перекладу…

в  тому  всесвіті  стільки  галасу,  часом  гостро  бракує  тиші,
і,  як  завше,  проклавши  шлях  собі,  опиняєшся  у  заторі,  
коли  розум  в  упряжці  доленій,  і  ти  тягнеш  важезний  дишель,
той,  якому  тобі  не  пишеться  –  найчастіше  впряжеться  поряд,

і  коли  ти  з  півкроку  вернешся,  рознадіявшись  у  дорозі,
чи  задумаєшся,  оступишся,  ледь  не  втрапивши  у  провалля,
той,  якому  тобі  не  пишеться,  у  життя  безнадійній  прозі
прокладе  тобі  власну  стежечку,  щоби  сміло  ступалось  далі.

і  казки,  що  безслідно  нищаться,  коли  всесвіт  стає  Аврориним,
стають  явами,  а  не  маренням,  коли  поруч  казкар  дрімає,
той,  якому  мені  не  пишеться  –  мабуть,  той,  що  для  нього  створена,
той,  що  Богом  мені  дарований,  і  що  ближчого  вже  немає…

10.11.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292234
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 13.03.2012


Володимир Шевчук

Голубка

Зима.  На  краю  провулку  
Дівчинка  років  восьми:  
Кришить  для  пташки  булку,  
Припрошує:  «Ось,  візьми!»  

Пташка  –  сива  голубка,  
Крихти  збирає  з-під  ніг.  
Тепла,  свіженька  булка,  
Хоча  і  холодний  сніг.  

Віддала  останню  жменьку:  
«Голубко,  живи,  не  вмирай!..»  
Дівчинка  втратила  неньку,  
Зберігши  у  серці  рай.  






12.03.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321293
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012


Осіріс

Примхлива дівчинка Весна…

Примхлива  дівчинка  Весна,    
На  зміни  настрою  рясна:
На  сході  сонця,  промінцем,  
Пройде  по  полю  окрайцем.    
Удень  сховається  за  хмари,
Зачне  із  вітром  дивні  свари.
Над  вечір  зарида  дощем…
А  з  ранку,  іній  під  кущем,
Іскристим  килимком,  розложе.
Та  вберегти  його  не  зможе  –
Розтане  діамант  і  щезне.
Гілляччя  ясена  кремезне,
Туману  пелена  укриє.
Росою  велетень  спітніє,
Вихне  сердито  головою:
-  Дівчисько,  не  жартуй  зі  мною!  
Та  не  розчує  слів  забавка,
Чкурне  до  лісу  наче  мавка,
У  першоцвітовім  віночку…
Надокучатиме  ставочку,
Очеретяним  скреготінням
Та  хвиль  простиглих  хлюпотінням.  
Вербу  обійме,  зашкодує,
Раптово  знову  занудьгує,
Що  гола  та  стоїть  і  боса…
Співаночка  різноголоса,
Запалить  посмішку  в  очах,
Дівча  розтане  у  гаях.  
Поміж  березових  мережок
Нектаром  стане  для  сережок…
І  чорно-білою  корою,
Заструменіє  вниз  сльозою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321122
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012


Інга Хухра

Мені потрібен адресат… (одному хлопчику, який втратив себе, присв. М. С. )

Мені  потрібен  адресат...  
Хтось  рідний,  хтось  з  дірою  в  серці.  --  
Аби  мене,  мій  кожен  шмат  ретельно  тер  на  грубій  терці.  
Аби  з  сарказмом,  без  жалю,  мені  у  вічі  штрикав  правду.  
Хтось  з  тих,  кого  я  так  люблю...,  хто  цілував  брехню  у  варги.  
Мені  потрібен  адресат.  ..  
Хтось  як  і  я,  святий  і  грішний,  
Щоб  не  лизав  нікому  зад,  наївний  мант  і  цим  потішний.  
Такий,  щоб  бачив  наскрізь  все:  мене  і  всі  мої  неврози...  
Аби  так  само  їв  себе  і  лив  в  душі    свинцеві  сльози.  
Мені  потрібен  адресат...  
щоб  споживав  мене  шматками.    
І  з  "касти  інших"  ,  "принц  без  вад",  
що  культивує  власні  драми.  
І  ти  правий:  тіснюсь  в  собі...  
Паперу  мало...  Слів  бракує...  
Ми,  зрештою,  усі  слабі...  
Лиш  графоманство  не  лікує.  
Якби  зробити  крок  назад...  
Якби  усе  за  мить  змінити...  
Та  Бог  залишив  тільки  шанс  себе  нарешті  ЗУПИНИТИ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295265
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 12.03.2012


MADLEN

(не) вАжно

боязнь  потерять  тебя..
 сильная...
страх  умереть...
 не  так  уж  важен,
         для  меня.
пульс  учащенный…
опережая  мысли  …
в  два  дня…
в  минуту  …
я  задыхаюсь,
то  ли  от  болезни,
то  ли  от  страха  тесного  помещения  ,
и    от  сужения    объятий...
или  вида  из  окна  ...сквозь  хрустальное  стекло...
ударами  в  запястье  ,
в  затылок  по  горлу  ..
миллиметрами  зимы,  вдыхая  через  рот
воздух  влажен...
или  как  ето  там
 ...  свежевдыхание  ..
.  кажется  мята...
мне  больше  не  надо  ..
только  утро…и  тебяяяяяя
не  важно  какое  имя  будет  иметь  этот  день
не  важно  как  снова  будет  одета  улыбка
или  с  какой  ноги  будет  начинаться  утро  ..  
кофе  точно  не  будет  ...
и  холодно  тоже  ..  может  немного  прохладно  ...
важно  то
что  с  тобой  мне  дышится  ...

 если  только  ты  ...
если  только  тебя…
________--

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320630
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


viter07

Кроки

Прийди  тоді,
як  зіронька  впаде,
засвітить  ясен  місяць
мудрим  оком.
Самотньо.
Одиноко  так.  
Ніде
моя  душа
притулку  не  знайде,
допоки  не  почує
рідних  кроків...


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85786

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320505
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Осіріс

Сповідь тіні

Коли  світило  уквітчає  синь
Над  кручами,  лісами  і  полями,  
З’являюсь  я  –  німа  й  убога  Тінь,
І  невідступно  рухаюсь  за  вами.
Найменшу  волю  вашу,  як  свою
Повинна  повторити  неодмінно:
Ви  йдете  –  йду,  спинилися  –  стою,
Присіли  –  нахилилася  уклінно.
Маріонетка  я  в  чужих  руках,
Такий  мій  хрест…  Та  в  чім  моя  провина,
Що  по  багну  життя  в  дрібних  грішках,
Тріщить  під  вами  чесна  моя  спина?!
За  що  мене  ви  тягнете  в  обман,
У  спільники  убивств,  насилля,  зради?
Чому  повинна,  мов  отой  баран,
Мовчазно  йти  на  бійню..?  Бога  ради,
Звільніть  мене  від  порохних  окуть,
І  дайте  жити  так,  як  я  бажаю!!!
Не  здичавілу  мавпувати  лють,  
А  маяком  світить  стезю  до  Раю!
Якщо  не  можна,  то  хоча  б  в  зеніт
Злетіти  жайворонком    над  полями,
 І  привітати  піснею  весь  світ!
…А  не  безславно  леститись  під  вами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320552
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


кохананірвана

Біле.

Білий  сніг  порошить,  білий-білий.
Біла  вишня  біліє  навскіс.
Я  в  долоні  візьму  білі  крила,
Що  їх  вітер  світанком  приніс.

І  стою  на  краєчку  веранди.
Білий  погляд  ловлю  на  собі.
Білі  спогади.  Білі  троянди.
Тільки  очі  твої  -  голубі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320637
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


*ИРЕНА*

Д О Щ

Земля  відкрила  радісні  обійми.
Так  спраглі  губи  прагнули  води!
Ловили  кожну  краплю  чудодійну
Поля  і  гори,  луки  і  сади.

Він  йшов  спочатку  дуже  обережно,
А  потім  сміливіше  дріботів  -
То  в  правий  бік,  то  знову  в  протилежний.
Так,  ніби  Всесвіт  вимити  хотів.

Він  шаленів,  додолу  опустившись,
Біг  підтюпцем,  торкаючись  ріллі.
А  вдосталь  блиском  трав  насолодившись,
Веселкою  всміхнувся  до  землі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320639
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Михайло Плосковітов

На відлигу…

Ламає    день    цукристу,  сиву  кригу,
і  пахне  сад  торішнім  полином.
Занила  гілка,  соком,  на  відлигу,
в  розчахнутої  вишні  за  вікном.

Гарячим  срІблом  капотить  зі  стріхи,
з  калюж  понапивались  горобці.
Нарешті  відступили  завірюхи,
лишивши  в  тінях  від  зими  рубці.

Синіє  у  проталинах  між  снігу
самотня  квітка,  мов  любов  чиясь…
Занило  зліва,  певне,  на  відлигу,
чи,  що  весна  без  тебе  почалась…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Осіріс

Я зажурені очі твої…

Я  зажурені  очі  твої
Намалюю  рясними  дощами.
Брови  будуть  веселки  сумні.
Вії  ж  я  розфарбую  ночами.
Трояндові  цвістимуть  вуста  
На  обличчі  твоїм  ковиловім.
Ця  робота  моя  не  проста,
Бо  у  серці  кохання  мов  повінь.
Ріки  в  коси  твої  заплету,
Хай  туманом  лягають  на  плечі.
Приколю  в  них  яскраву  зорю,
Що  на  небі  запалює  вечір.
А  як  вранці  прокинешся  ти
І  побачиш  портрет  у  віконці,
Будуть  радості  сльози  текти
І  росою  блищати  на  сонці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319779
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 08.03.2012


Осіріс

Я бачу як загине світ…

Я  бачу  як  загине  світ.
Не  завтра,  ні…  Уже  сьогодні:
Злетяться  Янголи  голодні,
Як  сповіщав  старий  Завіт…
І  білі  й  чорні  –  благородні.

В  пекельнім  огнищі  згорить
Все  людство.  Й  рватимуть  на  шмаття
Дияволи  дітей,  мов  плаття
І  кров  невинну  будуть  пить…
Сліди  наруги  з’їсть  багаття.

Не  стануть  нас  вони  ділити
На  грішних,  праведних,  святих,
Бо  Віру  гнали  за  поріг
Й  без  Бога  примудрились  жити…
То  ж  кара  люта  жде  на  всіх.  

Над  вечір  змиє  зорепад
Сліди  людського  існування…
На  Землю  ступить  спозарання
Нова  рептилія,  чи  гад.
І  розплодиться,  без  питання…
Життя  продовжить  свій  парад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319464
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Леся Геник

Метіль весняна…

***
Метіль  весняна…  То  ще  не  кохання…
Та  тріскають  набру́ньчені  чуття!
Сніжинки  поцілунок  на  прощання…
Погруддя  сосен…  Вир  і  майбуття  –

Зима  кружляє  птахом  вже  відлітним!
Незрима  тінь    у  чистих  небесах…
Віночок  пролісковий  серед  світу,
Надія  на  божественних  устах…

І  та  жага  –  лиш  паморозь  остання.
Лоскоче  горло  сонячний  ковток…
Метіль  весняна  –  то  ще  не  кохання,
Та  вже  чуттєве  тріскання  бруньо́к…
(6.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319636
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2012


Михайло Плосковітов

Лютневий дощ…

Мрячить  із  неба  –  прямо  на  долоні.
Мороз  ще  позавчора  відгорів.
Цей  дощ  лютневий  –  зовні    не  холодний  -  
заплутався  між  віттям  яворів.

І  сіє  з  неба  непомітна  мжичка,
на  провесні  тепліє  по  руці,
тих  кілька  крапель  на  твоєму  личку,
мов  кілька  ранніх  смутків  на  щоці…

А  до  весни  лишається  півмилі,
сповзає  сніг  із  посірілих  площ...
Так  хочуть  наздогнати  заметілі
тебе    й  мене.  І  цей  лютневий  дощ.

28.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2012


Калиновий

Йдіть

Я  вашу  долю  не  займаю  –  йдіть
Моє  зітхання  не  злетить  за  Вами
Забороню  йому  зійти  сльозами,
Даремним  смутком  стежку  засмітить  .  .  .
Я  відшмагаю  крик.  І  він  змовчить
Забороню  очам  на  Вас  дивитись,  
щоби  кохання  дурно  не  збудить  –
Бо  вашу  долю  не  займаю  –  йдіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319192
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Miro

Безсонна ніч

Безсонна  ніч  .  Палаючі  мости  …  
І,  безнадійно  пересохлі  ріки.
Одні  ущент  розібрані  шляхи,
А  інших  напрям  важко  зрозуміти.
Суцільний  хаос  –  безлад  в  голові
Й  нема  кому  розв’язку  показати.
І  тільки  вогник,  що  загаснув  у  пітьмі,
Дає  можливість  трішечки  поспати.
На  ранок  знову  свіжа  голова
І  час,  щоб  все  спочатку  починати.
Нас  не  зіб’є  із  шляху  ця  весна  :
Ми  з  тих,  кого  не  легко  так  зламати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312683
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 05.03.2012


Тарас Процайло

Вони творили

Вони  творили  вічне,  незабутнє:
Перо,  папір,  натхнення  і  рука.
І  крізь  віки  лунатиме  могутня
Словесна  доля  -  спрагла  і  важка.
Але  не  вмруть  і  виживуть  в  неволі
Рядки,  які  палили  вже  не  раз,
І  наче  діти  змучені  та  голі,
З  усіх  сторін  чекатимуть  образ.
Роки  пройшли,  а  слово  не  змінилось,
Душа  у  ньому  й  досі  ще  живе,
Його  топили,  але  не  втопилось,
Дніпро  Шевченка  й  досі  ще  реве.
Не  можна  слова  вічного  забути,
Бо  доля  в  нього  була  не  легка.
І  не  дадуть  в  кайдани  нас  закути
Перо,  папір,  натхнення  і  рука!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319129
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Зеновій Винничук

Українська мова в Україні

Рідна  мова  у  рідній  країні,
Як  нерідна  в  свекрухи  дочка,
Б'ють  її  у  живіт  і  по  спині,
Цілять  в  серце  -  вона  ще  жива.

Та  струмки  висихають  швиденько
Під  палючим  катівським  катком,
Задихається,  гине  вже  Ненька,
Бо  байдужі  дочка  із  синком.

В  цьому  й  ваша  провина  найвищі,
Бо  впустили  чужинців  у  дім,
Поклоняєтесь  Богу  чужому  -  
Вдарить  скоро  покари  вже  грім.

Ну  а  ви  журналісти,  артисти...
І  чиновники  різних  мастей,
Рідне  слово  для  вас  особисто..?
Чи  за  зраду  ждете  похвали  від  властей.

Підлість,  зрада  -  усе  це  за  гроші
І  манкуртів  своїх  ростите,
Потім  діти  вас  кинуть,  хороші,  -
Ви  не  дбали  за  рідне  слівце.

Мово  моя  жива  українська,
Скільки  кат  ще  знущатиме  з  нас?
Не  боронять  тебе  українці,
Добивають  у  цей  прикрий  час.

Ні!  Не  згинеш!  Не  всі  ще  мутанти,
Будеш  жити,  рідненька,  віки,
Українці!  Озвіться!  Повстаньте!
Пийте  мову  вкраїнську  з  живої  ріки!
                                                                               9.02.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312770
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 04.03.2012


Осіріс

Летить гнідий у чистім полі…

Летить  гнідий  у  чистім  полі,
Ніздрями  втягуючи  ніч  -
То  із  татарської  неволі
Козак  тікає  в  Рідну  Січ.
А  степ  йому  допомагає:
Ховає  слід  у  ковилі,
І  хмара  місяць  затуляє,
Чумацький  Шлях  пропав  в  імлі…

Летить  гнідий  у  чистім  полі,
Принишкла  полохливо  ніч.
Немає  в  козаченька  долі,
Аніж  кохати  Дівку  Січ.
І  баби  скіфські  на  курганах
Сміливцю  вкажуть  вірну  путь
Туди,  де  побратими  в  ранах
Завзято  у  литаври  б`ють.  

Летить  гнідий  у  чистім  полі,
Копитами  рубає  ніч.
Страшніше  козаку  неволі,
Коли  не  з  ним  Дружина  Січ.
Він  повернеться,  приголубить,
Вона  в  обійми  упаде
І  поцілунком  звабить,  згубить  -
Душа  козацька  й  пропаде.

Летів  гнідий  у  чистім  полі,
Та  стріли  розірвали  ніч…
Упав  козак,  у  трави,  долі  –
Вдовою  заридала  Січ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318929
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Осіріс

Питаєте, де я беру слова?

Питаєте,  де  я  беру  слова,
Щоб  описати  у  віршах  природу?...
Жаринками  вихоплюю  з  заходу,
Де  зотліває  сонця  булава.
У  житечку  дозрілому,  в  хлібах
Пришіптують  мені  вусаті  ості.
Росою  вимальовуються  з  млості,
На  верболозу  точених  губах.
Южать  в  садах  пелюстками  весни,
Вчуваються  першоприлітним  хором.
Льодяться  на  віконечку  узором,
Окрикують  хвоїнками  сосни.  
Їх  коники  цвірчать  у  ковилі,
Метелики  змережують  у  квітах,
Флейтує  іволженька  у  розсвітах,  
Обідня  тінь  химерить  на  землі.
Журба  осіння  скімлить  на  вітрах,
Гілля  хрущить  в  сухому  падолисті,
Зрікають  їх  хмароньки  перисті,  
Що  сонечко  відносять  в  пазурах.
 
Всотавши  першородну  цноту  слів  
Я,  оп’яніло  пригортаю  ниву  -
Мою  дівчину  янгольськи-вродливу,
Жбурляю  в  небеса  кохання  спів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318936
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Леся Геник

Та хоч за тисячі земель…

***
Та  хоч  за  тисячі  земель
Я  не  знайду  таких  очей,
Як  в  тебе,  любий!
Щоб  мить  одна  -  неначе  вік...
Сама  собі  втрачаю  лік,
Весною  розпирає  груди!

У  лестощах  чужих  вітрів,
В  аншлажності  скупих  умів,
Думками  го́рнуся  до  тебе...
Ти  -  острів  мій,  десь  на  краю...
Тебе  люблю,  люблю,  люблю
Сильніше  сонця,  більш  за  небо!

І  зорі  -  мов  намисто  снів,
Рахую  миті  спраглих  днів,
Де  інший  хтось,  не  ти,  голубиш...
На  пальцях  -  павутинка  мрій:
Ти  мій,  та  все  одно  ти  -  мій!
Цілую  плечі,  руки,  губи...

І  хай  простить  мені  Господь,
Душа  і  серце,  грішна  плоть,
Що  віддаюся...  Хай  що  буде!
Та  хоч  за  тисячі  земель,
Нема  ніде  таких  ночей,
Як  ти  мені  даруєш,  любий...
(3.02.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318903
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Наталка Янушевич

замальовка

Щастя  на  смак  –  то  яблука  і  цинамон,
Пудра  цукрова,  посріблена  ложка  чайна.
Вдосвіта  кожного  вихопить  дня  цунамі,
Але  той  смак,  ми  його,  повір,  не  втрачаєм.
Все,  що  набігав,  надумав,  нажив  у  світі,  -
Хляпа,  неспокій  і  зморщечки  від  утоми  –
Тане  миттєво  у  теплого  дому  світлі
(Вікна  чужі  хоч  комусь,  а  таки  знайомі).
Щастя  на  смак  –  єдиних  очей  цілунки,  
Тепла  кімната,  залишена  наспіх  майка.
Наші  бокали  давно  вже  розбились  лунко,
Як  же  ми  досі  щастя  в  руках  тримаєм?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318901
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


ФедченкоВ’ячик

Львівське рондо

На  площі  Ринок  ковзає  дівчина:
такі  граційні  рухи  -  мах,  розбіг
і  випадковий  погляд  у  мій  бік,
і  впала  золота  коса  на  спину.

І  відраховує  на  Ратуші  годинник:
Удар  на  мить,  удар  на  цілий  вік.
І  знову  погляд,  знову  мах,  розбіг.
Дівчина  ковзає  на  площі  Ринок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318898
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Galkka

Зорі байдужі!!!

Зорі  байдужі  закоханим  світять,
Мене  вже  дратує  їх  жар,
Самотню  свідомість  навмисне  калічить,
Планетний  тлумачний  буквар.

Місяць  горбатим  гойдає  серпанком,
Бездонні  краї  у  воді,
Романтика  ночі  вже  стане  сніданком,
Цей  ранок  закритий  мені.

Новий  зодіак  знущається  з  неба,
Здається  ось  це  терези,
Мені  й  гороскопів  складати  не  треба,
Бо  серце  твоє  із  лози.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282636
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 03.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012


Осіріс

Вона лежала тихо й сонно…

Вона  лежала  тихо  й  сонно,
Він  цілував  її  уста.
Бажання  прочинили  лоно,
Насолодилося  доста.
Він  увійшов  в  її  порошу  …
Та  з’ясувалось  не  один:
Тягнув  з  собою  ветху  ношу  –
Ту,  що  вимилює  сльозин.
Солоний  піт  струмів  рікою,
Від  гостроперичних  утіх:
Його  наситила  собою
І  ту,  із  ним…  Пусте  що  гріх!
Вуаллю  дзеркала  прикриті,
В  вогненний  провалились  сон…

Люблю  в  фользі  я  розігріті
Цибулю,  бульбу  і  бекон!:)))

Рецепт  приготування  «Шашлику  по  Херсонськи»:

 У  розрізану  навпіл  картоплину  вкладають  грубо  пошинковані  шматки  бекону,  та  кільця  цибулі.  Потім  солять,  перчать,  загортають  у  фольгу  і  заривають  у  золі  перегорілого  багаття.  Через  певний  час,  тривалість  якого  залежить  від  температури  жару  та  відчуття  голоду  кулінара,  витягають,  знімають  фольгу    і  подають  до  столу  у  вигляді  закуски  до  молодого  вина,  або  коньячних  виробів  Каховського  вин  заводу  «Таврія».  
     Смачного!:)))  (зранку  не  рекомендую)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318614
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012


Осіріс

Чарівна мить

Зашепотів  у  вишнях  дощик  літній,
Змочивши  сонця  вранішнього  край.
Вчувалося  в  кантаті  передсвітній:
-  Прокинься,  чуєш-ш-ш!  Чуєш-ш-ш,    уставай!
У  заспану  прочиненість  віконця  
Вітаючись,  я  простягнув  перста
І  зачерпнувши  свіжість  у  долонця,
Зросив  ЇЇ  волосся  і  уста.
Розквітла  маком  посмішка  кохана,
Примружилась  очей  п’янка  блакить.
Троянда  потягнулася  жадана…
Подумалось:  «Спинись  чарівна  мить!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318305
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012


viter07

Мрійники

Ми  -  мрійники.
Напевно,  ти  права:
де  був  вогонь  -  
взаємності  немає.
Холодний  вітер
куряву  здіймає!

Але  поглянь  -
уже  росте  трава,
зелені  руки
сонцю  простягає!


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195875

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318219
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Осіріс

Гладіатор

Виходжу  на  арену  знов  і  знов…
Щоб  вдовольнити  натовпу  жагу,
В  пісок  свою  й  чужу  зливаю  кров,
Шинкую  плоті  на  м’ясне  рагу.  
Меч  -  гладіус  сіяє  у  руці,
Що  вершИть,  мабуть  справедливо  суд.
За  помахом  спроваджує  в  мерці,
Здригаючи  у  Колізеї  люд.
А  ті,  видовищ  прагнуть  і  хлібця,
Імперії  розбещені  сини.
За  цезарем,  що  підуть  до  кінця,
В  динаріях  зміряючи  чини.
Їм  байдуже  хто  виживе  в  січі.
Лиш  переможцю:  -  Аве!!!  –  і:  –  Життя!!!
Від  волі  гладіатора  ключі,
То  кесареве  пальцепідняття.
Якщо  ж  монархів  перст  укаже  вниз,
Легіонери  випустять  мій  дух.
Та,  може  урятує  ще  каприз,
Зіпсутої  матрони  –  хіті  рух.
З  арени  нині  тягнуть  -  не  гаком…
Троянд  пелюстки  злиплись  у  крові,
Що  плебес  розпилив  над  чужаком,  
Авансом  за  видовища  нові.

Всміхається,  я  знаю  Смерть  усім,
Та  квит  дає  у  потойбічний  світ
Першочергово  і  негайно  тим,
Хто  їй  зухвало  шкіриться  в  одвіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317819
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2012


Вадим Косарєв

ПЕРЕХОЖІ

Зграї  ластівок,  схожі  на  стріли,
Над  асфальтною  ковдрою  площ
В  невідомість  кудись  полетіли,
Сповістивши  про  смуток  і  дощ.

Карі  очі  під  дахом  зупинки
Із  блакитними  пересіклись.
Подаровані  небом  краплинки
Дружелюбно  в  калюжі  злились.

Нас  умови  звели  непогожі
І  звичайна  розмова  пряма.
Ми  з  тобою  прості  перехожі,
Більш  між  нами  нічого  нема.

Наші  плани,  думки  та  ідеї
Зовсім  різні,  хоч  поряд  стоїм.
Ти  ніколи  не  будеш  моєю,
Я  ніколи  не  буду  твоїм.

(08.03.2011.№161)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313118
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 28.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2012


Halyna*

Я думала…

Усе  до  болю  вийшло  прозаїчно:
така  печаль  всю  душу  обгорта...
Я  думала,  ти  більше  не  покличеш
мене  в  думках,  а  хоч  би  у  листах.

Я  думала,  що  все  тобі  минулось,  -  
ти  відболів  в  холодну  заметіль,
а  спогади  і  ті  покрились  мулом,  
і  сухоцвітом  вичах  дикий  біль.

Не  переймайсь,  я  також  відболію:
мені  нема  зворотнього  шляху.
Я  думала,  то  тільки  сніговієм
твою  любов  засипало  ветху...

Хотіла  так...  А  вийшло  все  інакше:
старий  закон  не  діє  у  житті.
Я  думала,  ти  більше  не  побачиш
мою  іскру  в  бездонній  самоті.

Я  думала,  а  все  того  не  варто...
Розбиті  вщент  казкові  вітражі.
Бо  ти  сказав  до  слова,  напівжартом,
що  ми  тепер  далекі  і  чужі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302125
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 28.02.2012


Тетяна Луківська

Ніч прощання

Послідня    ніч...    вже    порвані    всі    струни(Графиня*)

Остання  ніч  в  самотності  пошерхла.
Останнє  слово  ...  як  забути,  як?
Сама  з  собою    відтепер  відверта...
Думки  полоще  за  вікном  вітряк.
Остання  ніч  ...  Перебираю  кроки,
Літа,  розмови,  сказані    слова.
Німим  крилом    нависли  сиві    ночі.
Печалить    душу  у  сльозах    пітьма.
Остання  ніч...У  небокраї  рання
Зоря  освячує  небесну  благодать.
Остання  мить  ...зимова  ніч    остання...
Прощається    з  коханням  жінка  так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317321
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012


Рижулька

ДІВЧИНКА ІЗ СОНЦЕМ НА ВУСТАХ

Її  вірші  всі  дихають  весною.
В  них  легкий  вітер,  що  торкається  до  щік,
Промінчик  сонця,  що  ласкавою  рукою
Приємно  лине  до  примружених  повік.

Її  життя  здається  безтурботним,
Без  колотнеч  і  без  проблем  мирських.
Наївна  дівчинка,  яка  відкрила  серце
Й  дарунком  щирим  дала  для  усіх.

Й  ніхто  не  знає,  як  тихенько  плаче,
Ховає  смуток  у  ясних  очах.
І  біль  душі  її  ніхто  не  бачить.
Звичайна  дівчинка  із  сонцем  на  вустах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317241
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012


viter07

Не бійся.

Не  бійся.
Все  минає.  
Біль  пройде.
Шалений  вітер
попелом  закурить...
Достигне  смутком
серце  молоде,
а  друзі  підуть  далі
у  зажурі  -
Понурі.

А  потім  -  ніч.  
Без  жодної  зорі,
бо  мрії  
утопилися  в  безсонні...
Але  наранок  –
сонце  угорі!
Де  попіл  був  -
там  сонях  на  осонні
в  короні...  

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317135
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


Олеся Глібка

А щастя було зовсім близько…

Зима  корону  одягнула.
Морози  владно  в  бій  пішли.
В  думках  надія  промайнула  -  
Наш  літній  спогад  зберегти.

Так,  тільки  спогад  миготливий,
Приємні  зустрічі,  думки...
Цей  вогник  у  очах  щасливий,
Мрії,  ілюзії,  казки...

Забути  біль  і  всі  образи.
Хвилини  гніву  і  журби.
Забуть  лихе  і  зле,  одразу
З  легкою  посмішкою  йти.

А  інша  буде  так  любити,
Як  я,  -  дитина,  не  змогла.
Буде  тобою  тільки  жити,
Смиренна,  тиха  і  проста.

І  хоч  "Прощай"  вуста  сказали.
Клубок  у  горлі  знов  і  знов...
Ім'я  твоє  не  раз  шептали
В  примарній  тиші  молитов...

А  щастя  було  зовсім  близько...
І  серце  рвалось  до  життя.
Пробач  мене.  -  Вклонюся  низько.
І  вже  піду  -  без  вороття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312667
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 26.02.2012


lady_julia_ua

Чи знаєш ти?

Чи  знаєш  ти,  як  високо  піднявся  ангел,
Щоб  нас  обох  побачити  із  висоти?
Чи  знаєш  ти,  що  в  небі  часом  хмарно?
Він  міг  нас  просто  звідти  не  знайти...

11.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313082
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 26.02.2012


lady_julia_ua

Болить душа

Болить  душа  -  розіп'ята  й  роздерта,
Розбита,  як  дрібні  кусочки  скла.
Болить,  але  зціпивши  зуби,  терплю,
Бо  не  буває  горя  без  добра.

Болить  і  плаче,  а  слізьми  гіркими
Вмиває  тіло,  сповнене  жалю.
Душа  болить,  але  я  маю  сили,
Щоб  приховати  всю  журбу  свою.

Болить  душа,  і  вірить,  що  можливо,
Прокинеться,  їй  скажуть:  "то  був  сон".
Болить,  бо  знає,  що  не  в  силі
Змінити  хоч  якийсь  земний  закон.

Болить  душа  -  розіп'ята  й  роздерта.
Болить  й  не  бореться  вже  за  життя.
Воно  ж  продовжує  тримати  мене  вперто.
Бо  біль  відійде  сам  у  небуття.

9/12/2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306686
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 26.02.2012


Михайло Плосковітов

Ніколи…

Рахунок  дням.  От-от  іде  весна,
лелеки  білі  прилетять  із  вирію,
та  крига  на  озерах  ще  міцна,
і  вікна  вранці  ще  не  раз  відсиріють.

Ще    злитиметься  в  присмерках  зима,
жбурлятиме  сніжком  по  снах  березових,
підсніжники  розбудить  крадькома,
під  шепіт  стріх,  що  стали  нетверезими.

Розтане  сніг  на  пагорбах  зими,
у  пригорщах  несу  тобі  підсніжники,
що  розшивали  білі  килими
на    сонячних  боках  лісів  засніжених.

Чекатимеш  мене,  чи  ні?..  Я  б  знав.
Колінця  квітів  у  руках  схололи.
Ще  будуть  весни,  але  та  весна  -
до  нас  обох  не  вернеться.  Ніколи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Наталя Данилюк

Може й так…

Може  й  так:відректися  найлегше,
Замести  сніговієм  стежки...
А  мороз  попід  вікнами  креше
І  заквітчує  мокрі  шибки.

Може  й  так:все  загоїться  згодом,
Вщухне  в  серці  палкий  буревій...
О,  як  вперто  лютує  негода
У  душі  безпросвітній  моїй!..

Може  й  добре,  що  випало  в  щасті
Скуштувати  нам  плід  гіркоти,
Бо  в  житті  тобі  стрінуться  кращі
Світлі  зорі-такі,  як  і  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310251
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 26.02.2012


Miro

Невпевненість

Хтось  любить  осінь,  хтось  весну…
Комусь  зима  -  це  вже  натхнення,
А  я  ж  у  котре  просто  не  засну,
Чекаючи  чиєсь  благословення.

Поговорю  з  собою,  як  завжди,
І    щось  в  уяві  викарбую  знову.
Чекає  сонця  хтось,    а  хтось    води,
А  я  ось  цю  смішну  свою  розмову.

Дам  слово,  що  стерплю  тепер  усе,
Що  буду  ще  рішучішим,  сміливим.
Невпевненість  всю  вітру  –  хай  несе
По  закутках  думок  моїх  зрадливих.

І  все  ось  так…  і  вже  численний  раз.
Я,  мАбуть,  тут  не  перший,  не  останній.
І  знаю  ж  точно,  що  ніхто,    крім  нас,
Не  вирішить  банальне  це  питання…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316917
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


Марічка9

Варто

Люблю  людей,  що  в  мові  обережні,
Їм  слово  грубе  серце  не  плями́ть.
А  мою  душу  здогад  той  бентежить,
Що  тво́є  "я"  мої́м  не  дорожить...

Не  знаю  я,  чи  так  то  є,  чи  просто
Чергового  очікую  синця.
Якби  ти  знав,  як  слово  твоє  гостре
Мене  вбиває-мучить  без  кінця...  

Є  в  кожного  в  душі  свої  стигмати,  -  
І  їх,  і  сльози  варто  берегти.
Чи  так  багато  рідних  цінувати?
Дозволь  любові  раз  хоч  зацвісти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316918
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Весняна Осінь

Дозвольте…

Дозвольте,  ще  хвилину  будемо  на  "Ви":
Тремтіння  рук,  цілунки,  кава  ,  мить  і  спогад...
Якби  вітри  всі  в  полі  знову    відгули,
Чи  Ви  б  відчули  цей  палкий    вчорашній  погляд?

Дозвольте,  ще  секундою  напитися:
Терпкі  долоні,  квіти,  сон  і    вальс  Шопена...
Якби  зуміли    б  мрії  зупинитися
Любов  б  не  знала  снів,  (що  в    серці    є  здійсне́нні)  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311916
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Miro

Лист

Тобі  пишу,  бо  знаю  -  ти  чекаєш,
Перед  очима  попередній  лист.
Вже  вкотре  знов  його  читаєш,
Шукаючи  в  трьох  крапках  зміст.
І  не  кажи,  що  знову  помиляюсь,
Що  надто  самовпевнені  думки,
Я  просто  сам  ніяк  не  начитаюсь
Тих  слів,  що  написала  мені  ти.
До  цього  часу  в  небесах  літаю,
Не  хочеться  спускатись  до  землі.
В  польоті  часто  сам  себе  питаю:
«Ну  чим  в  житті  віддячити  тобі  ?»
Сказати  що  на  світі  найгарніша
Чи  пісню  заспівати  про  весну?
Від  чого  на  душі  буде  тепліше
Скажи  мені.  Я  теж  тобі  скажу.
І  пригорну,  як  тільки-но  приїду,
Притисну  серце  ніжно  до  свого,
Щоб  навіть  не  залишити  і  сліду
Від  того,  що  небажаним  було.
Ну,  а  сьогодні  я  вже  точно  знаю,
Що  напишу  простенького  листа,
Де  розповім,  як  зустрічі  чекаю.
Лише  б  не  підвели  мене  слова…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312562
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Miro

Коли рвалися струни…

Привіт.  Не  так  вже  часто  згадую  тебе  
І  призабув  як  струни  гордо  рвались,  
Коли  співати  так  хотілось  щось  своє,  
А  ноти  в  глибині  душі  ховались!

Ну  як  ти  там?  Пришли  мені  листа  –  
Ти  ж  пам’ятаєш  -    я  їх  слав  безмежно.
Натхненно  й  щиро  виколисував  слова
І  сам    закохувався  в  них  необережно…

Я    скучивсь  вже  без  тих,  кого  любив,
Без  «рік»  думок,  прихованих  від  світу.
Скажи,  чи  справді  я  тоді  щось  загубив,  
Коли  здійнявся  і  відмовився  летіти?

Хто  знає?  Може  б  все  було  не  так?
І  вир  подій  змінився  тихим  штилем?
Та  тільки  ж  я  не  з  тих  людей  чий  знак
Був  з  самого  початку  зрозумілим.

Пиши  мені...  Прошу  тебе  пиши…
Щоб  пам’ять  не  встигала  забувати
Як  ми  творили  світ,  як  ми  жили,
Як  прагнули  своє  щось  збудувати.


Зустрінемось,  я  знаю,  ще  в  житті  -
Я  обернусь  щоб  знову  посміхнутись.
Переконаюсь,  що  усе    було  не  в  сні
Й  дозволю  знов  про  це  собі  забутись.

2009р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313312
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 26.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


Олена Іськова-Миклащук

Тобі я вдячна…

́Тобі  я  вдячна  за  журливу  осінь.  
За  те,  що  знов  курличуть  журавлі.
І  за  усе  оте,  що  не  збулося,  
Але  ж  воно  наснилося  мені.

За  те,  що  знову  дощ  я  полюбила,
За  хвилі,  що  несе  Південний  Буг,
Що  я  жива,  що  знову  маю  крила—
Я  дякую  тобі—мій  вірний  друг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309815
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 25.02.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

MA PERCHE

Оригінал  -  "CONFESSA"
Adriano  Celentano

Вірш  за  мотивами  -
О.  Шнуренко

             *    *    *

Згасає  в  серці  моїм  вогонь  -
Я  вже  самотня  і  не  твоя.
Тепер  даруєш  їй  свою  любов  -
Стара,  як  світ,    історія  моя…

Вже  інша  подумки  з  тобою  -
Пісні  співаєш  не  мені…
Життя  солодке  з  гіркотою
Не  буду  коштувати,  ні!

Тому  що  в  тебе  інша  жінка,  
Тому  що  з  нею  інший  ти,
Можливо  більш  палка  і  ніжна  -
Я  спалюю  усі  мости!

Заледеніли  спогади  в  душі,
І  серце  захолонуло  у  мене,
Закрижанів  веселий  сміх  -
життя  безповоротні  сцени.

Вже  інша  подумки  з  тобою  -
Пісні  співаєш  не  мені…
Життя  солодке  з  гіркотою
Не  буду  коштувати,  ні!

Тому  що  в  тебе  інша  жінка,  
Тому  що  з  нею  інший  ти,
Можливо  більш  палка  і  ніжна  -
Я  спалюю  усі  мости!

Коли  за  обрій  день  зникає,
Я  світло  в  серці  не  вмикаю  -
Там  поселилася  печаль…
Що  ти  пішов  –  мені  не  жаль!

Чому  не  мовив,  перше  ніж  піти,
Що  вже  мене  не  любиш  ти?

Заледеніли  спогади  в  душі,
І  серце  захолонуло  у  мене,
Закрижанів  веселий  сміх  -
життя  безповоротні  сцени.

Вже  інша  подумки  з  тобою  -
Пісні  співаєш  не  мені…
Життя  солодке  з  гіркотою
Не  буду  коштувати,  ні!

Чому  не  мовив,  перше  ніж  піти,
Що  вже  мене  не  любиш  ти?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316827
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012


MADLEN

Ти з… (найтепліше зимою)

Ти  з’явився  тоді…
коли  cкуйовджене    волосся  ставало  в  горлі  голодом,
і  замість  сніданків  і  вечерь,
доза  таблеток  запивала  терпким  спогадом,
розмішувався  на  дні  постелі  пригорілий  біль,
і  в  душі  збільшувалась  кількість  чужих  недопалків…

Я  хотіла  кричати…
але  на  голос  не_вистачало  сміливості,
І  душа  як  маріонетка  ,
все  сильніше  розчинялася  в  буденній  застиглості,
І  сонце  плавало  на  дні  непочатого  дня  не  помічаючи,
фіранкою  заслонене,не  гріло  ,змарніле  від  сирості,
І  байдуже  чи  холодно  чи  то  гаряче…

Пальці  прилипали  до  склянки  як  до  металу,
тому  що  холодно…
не_виносимо  все  сіре  і  немало  значення…
І  гарантована  втрата  свідомості  зранку  на  тощак,
від  душі  голоду…
І  все  було  таке  приречене…

дякую  за  те  ,що  хтось  вигадав  тебе  ,
випадково  із  чистого  подиху  вітру…
і  ти…
…з’явився…таким  світлим  і  теплим,
що  хотілося  писати  лише  про  ніжність  остуденілою  рукою,
яка  розсипалась    у  мені  оксамитово  рожевим  кольором,
І  тепло  яке  сходить    із  цієї  сторони    що  і  сонце,
затишно  зігріває    не  маючи  змоги  до  тла  спопелити,
хотілося  зберегти  в  собі  глибше  а  ніж  позволяється  розумом,

І  ти  дав  зрозуміти  що  найтепліше  буває  зимою…

дякую  за  те,що  я  так  і  не  розівчилась  любити…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316691
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Adele

Льодяний сон

Я  лишилась  одна  серед  круків  -
Чорносмолих  у  небі  птахів.
Більш  тривожних  і  пагубних  звуків
Не  стрічалось  у  світі  мені.

Сніг  пішов...  Ближче  навіть  до  зливи
Став  подібним,  аніж  до  дощу.
Мов  пекельні  убивчі  мотиви
Душу  жадібно  стисли  мою.

У  відчуженій  болю  натузі
Серед  парку  у  сніг  упаду,
Я  розплачусь  в  шаленій  напрузі
І  до  неба  в  мольбі  закричу!

Я  шептатиму  Богу  молитви!
Вже  й  не  знаю,  чого  я  прошу...
Резонують  в  душі  усі  ритми  -
Я  й  незчуюсь,  як  очі  стулю.

Так  чудово!..  Тут  криги  немає,
Й  наче  легше  я  стала  ступать.
Над  воло́шками  жайвор  співає,
Все  навколо  -  одна  благодать!..

Та  чомусь  стало  раптом  колю́че
У  нозі,  у  руці,  в  голові,
Розразився  по  тілу  пекучим
Лютим  жаром  мороз  уві  сні.

Вже  не  стало  ні  співу,  ні  поля.
Вже  я  бачу  не  сон,  а  себе
У  морозі  смертельній  неволі  -
Холод  жаром  у  жилах  росте.

Я  забудусь  в  жахливому    бо́лі
У  незмозі  нічого  зробить...
Не  відчую  холодні  долоні  -  
Більш  тепло  у  руках  не  біжить...

Я  здригнуся  -  останнє  що  чула...
Загасились  іскринки  в  очах.
І  замерзла  краплина  на  скулах  -
Не  з'явлюся  я  більше  у  снах...


       Відновилася  пам'ять  в  думках  -
         Наче  блискавка...  Знову  жива!
           Хтось,  розбивши  сльозину  у  крах,
             До  тепла  міцно  лід  пригорта...

             Я  не  знаю:  чи  в  серці,  чи  в  мозку
           Народився  в  мені  знову  вік.
         Я  з  душі  болю  горстку
       Упустила  з  минулим  у  сніг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316622
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012


Осіріс

Весь світ у росяній краплині…

Весь  світ  у  росяній  краплині
Бринить  на  кінчику  трави.
Тут  небеса  блакитно-сині
І  гір  засніжених  глави.
Розквітчане  весни  цвітіння,
Веселки  вогкий  барво  грай,
Бурштинове  лози  сплетіння
І  сонця  світанковий  край.
Тут  водоспадів  прохолода,
Червневе  марево  ночей…
Та  головне  –  її  тут  врода
І  блиск  залюблених  очей!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316514
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2012


Вячеслав Романовський

. . І ПАДАВ ПРОЩАЛЬНО ВАЛЬСУЮЧИЙ СНІГ

...І  падав  прощально  вальсуючий  сніг
На  нас  із  тобою,  на  стежку  й  озимі.
Хотів  розлюбити  тебе,  та  не  зміг,
Хоч  ми  і  розстались,  і  стали  чужими.

Все  наше  -  позаду,  лишилось  у  снах.
А  сни  золоті,  та  гостюють  не  часто.
Минувся  не  вік,  а  десята  весна,
Відколи  нарізно  і  долі,  і  щастя.

Зустрілись:  забракло  і  духу,і  слів,
Лиш  очі  вологі  і  серце,  як  бубон.
Від  вроди  твоєї  я  знову  осліп,
Та  вже  не  почую  ні  "рідний",  ні  "любий"...

Хитнула  голівкою  прикре  "Вже  час,
Не  ждатиме  потяг...".  Пішла  по  стежині.
І  щось  потемніло  і  згасло  в  очах  
Відтоді  й  донині.

13.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314438
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012


Мазур Наталя

*#Как обычно

Как  обычно  приходит  рассвет
В  сине-белой  рубашке  из  снега,
На  тропинках  невидимый  след
Оставляет  от  быстрого  бега.

Прилетают  к  окну  воробьи,
И  дерутся  за  хлебные  крошки.
Коготочки  припрятав  свои,
Хитро  щурится  рыжая  кошка.

День  приносит  заботы  с  лихвой,
Рассыпается  снегом  по  крышам,
Наполняет  хрусталь  синевой,
И  замерзшие  ветви    колышет.

Измотавшись,  клонится  ко  сну  -
Слишком  короток  он  и  застенчив.
А  усталость,  скользнув  по  окну,
Опускается  тихо  на  плечи.

Ночью  время  воротится  вспять
В  недописанный  стих.  До  рассвета,
Как  обычно,  я  буду  скучать,
Только  ты  не  узнаешь  об  этом...


15.02.2012г.                                23:45

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314351
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2012


Adele

Намисто із душі

Ти  зробив  у  серці  рану
Зовсім  свіжу,  сильно  рвану.
Не  загля́нув  в  оченята  -
Захопився  та  завзято
Різав-різав  на  полоски
Співу  мого  відголоски.
Так  фігурно  і  красиво
Вийшло  дійсно  наче  диво.
Невеличкі,  багровисті
Склав  краплиночки  в  намисто.
Із  душі  моєї  грони  -
Не  повернуться  ніколи,
Звідки  впали  у  долоні
Каплі  крові  із  любові...

Лиш  залишиться  на  шиї
В  когось  непідробне  диво...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314329
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012


Lana P.

НЕ НАРІКАЙ!

Не  говори  недобрі  слова,  є  німі  люди.
Не  нарікай  на  їжу  —  голодних  у  світі  всюди.
Не  сварися  з  половинкою  —  розведи  хмару,
Інші  молять  Бога  повернути  свою  пару.
Не  нарікай  на  дітей  —  свою  рідну  кровинку,
Хтось  їх  не  має,  дехто  втратив  свою  дитинку.
Нарікаєш  на  їзду,  а  хтось  ще  пішки  ходить,
На  нескінчений  будинок,  хтось  по  світу  бродить.
Коли  працю  проклинаєш,  хтось  її  немає,
Інший  чекає,  на  твоє  місце  зазирає.
Коли  настає  депресія  від  життєвих  скрут,
Помолись,  подякуй  Богу,  що  ще  живий  і  тут!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311478
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 14.02.2012


Осіріс

Небесна валентинка

чарівним  жінкам  "Клубу  Поезії"
                   з  любов'ю
             

Виріжу  із  неба  валентинку  ясну,
Виведу  рядочки,  ружі  олівцем.  
Побіжу  вітати  дівчинку  прекрасну,
По  заметам  сніжним,  сонця  промінцем.
Не  зупинить  щастя  віхола  у  полі  –
Вітер  зрозуміє,  стишить  лемент  свій.  
Любонька  зустріне  і  опустить  долі,
В  срібній  паморозі,  соромливих  вій.
Покладу  дарунок  в  найніжніші  руки,
Доторкнусь  вустами  янгола  крилець.  
І  розітнуть  Лютий  тріпотливі  звуки,
В  унісон  блаженно-люблячих  сердець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313976
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012


Enola

Что ты теперь молчишь?

Что  ты  теперь  молчишь,
словно  весь  в  выдох  вышел?
Утром  ночная  тишь
быстро  уйдет  по  крышам.

Снова,  уж  в  сто  -  какой?  -
раз  ни  о  чем  не  плакать
и  не  пронзать  тобой
сердца  больную  мякоть.

Руки  тепла  молят  -
но  равнодушна  осень.
Не  на  что  "нет"  сказать  -
ты  ничего  не  просишь.

Ну  же,  уйди,  уйди  -
в  прошлое  (там  и  место).
Тесно  -  с  тобой  -  в  груди,
в  мыслях  -  с  тобою  -  тесно.

Или  найди  слова,
или  пройди  -  прохожим.
...Я  не  могу  сама
справиться  с  этим,  Боже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266434
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 14.02.2012


Adele

Молитва

Слова  мене  більше  не  слухають,
Всі  вірші  у  тихій  журбі.
Вони,  як  за́вжди,  підтримують
І  пишуть:  "Поете,  прости...
Пробач,  що  не  можемо  золото
Розлити  по  тво́їй  душі
Для  того,  щоб  викинуть  мо́лоти,
Якими  хтось  все  потрощив...
Ми  можемо  стати  молитвою,
Звернути  слова  до  ікон...
Просити,  благати  Спасителя
Відродження  духу  твого́...
Ми  можем  звернути  всі  літери,
Упасти  рядками  на  зло!
Й  молитись,  молитись,  молитися!
За  те,  щоб  усе  ожило..!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313759
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Dreaming of You

В білих шатах

Потонули  в  снігу  дерева.  
Безгоміння.  М'яка  пітьма.  
Як  замріяна  королева  
В  білих  шатах  пливе  зима.    

Зупинюсь,  не  ступну,  не  рушу.  
Що  це:  казка  чи,  може,  сон?  
А  зима  зігріває  душу  
І  поволі  бере  в  полон.    

Лише  тиха  природа  краю  
Заспокійливо  манить  вдаль
До  небес,  де  в  акордах  раю  
Безгранично  прекрасна  рань.  

Десь  дрімають  ставки  й  діброви  
Під  м'якою  периною  сна.  
Сніг  іскриться  сріблястим  словом    
Й  починає  свій  спів  земля.  

Лиш  замети,  як  нові  друзі  -  
Кожен  раз  зустрічає  душа,  
Але  серце  прийме  їх  сповідь,  
Щоб  усмішка  повік  цвіла.  

Бо  чекати  на  диво  ніжне  
Звикли  кожен,  хто  в  мріях  йде.  
Ті  вершини  сліпучо-сніжні
В  білих  снах  віднайдуть  мене..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313738
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Леся Геник

Хай сьогодні…

***
Хай  сьогодні  палають  вогні
На  зимовому,  темному  небі,
Віддаюся  всеціло  тобі  -  
У  обійми  чуттів  незбагненні!
Віддаю  тобі  серце  своє...
І  хай  місяць,  мов  свідок  зізнання,
Келих  щастя  по  вінця  наллє
І  підніме  за  наше  кохання...
(11.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313735
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Осіріс

Злива у степу

Палючий  день,  обідня  мара.
І  степ  у  ній  немов  примара  
Завальсував  на  видноколі.
Зів’ялий  мак,  схилився  долі,
Колоссям  шелестіла  нива  –
Чекало  все  якогось  дива,
Що  принесе  води  краплину
Й  зволожить  ненаситну  глину.
І  чудо  сталося  зненацька:
Степного  вітру  вдача  хвацька,
Хлюпнула  в  небеса  свинцю,
Щез  Сонця  лик,  і  в  хвильку  цю
Яскраві  спалахи  грози,
Неначе  чумаків  вози,
Гримнули  по  вибоям  хмар.
А  два  воли  Вогонь  й  Пожар,  
Дмухнули  з  ніздрів  буревій,
Аж  потом,  дощ  зірвався  з  вій.    
Немов  батіг  хлистав  кущі,
Прим’яв  хліба,  траву,  хвощі.
З  дороги  справив  джерело,
Що  пінно  булькало  й  гуло
До  лощин,  несучи  бульки.
Ті  ж,  обернувшись  на  ставки,
Строкато  хизувались  в  листі
Мов  у  коштовному  намисті…
За  мить  –  як  не  було  грози!
До  моря  потягли  вози,
За  виднокола  сивий  кряж,
Негоди  мокрої  вантаж.
А  з-під  коліс  гримких  мажар,
Що  їх  тягли  Вогонь  й  Пожар  
Лиш  тільки  мряка  здійнялась.  
І    рушниками  розлилась,
Веселки  виплетених  кіс…
Так  вітер  воду  в  степ  приніс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313676
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Віталій Назарук

До дня закоханих

Горять  вогнем  зціловані  вуста,
Вечірнє  небо  вкрили  ясні  зорі,
Я  вже  не  той  і  ти  тепер  не  та,
Вже  стихли  хвилі  на  бурхливім  морі.

Тоді  був  шквал  і  хвилі  догори
Здіймались,  шаленіли  не  спадали,
Які  слова  тобі  я  говорив,
А  ти  мовчала,  очі  все  казали.

Як  хочеться  у  шторм  попасти  знову,
Щоб  хвилі  набігали,  як  цунамі,
Згадати  нашу  пройдену  розмову
І  помолитись  за  блаженство  в  храмі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313611
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


STRANIERA(Кошіль Надія)

Я боягузка!

Як  сумно  й  скучно    по  течії  плисти.
Я  дуже  хочу  поборотися  з  рікою.
І  мрію  з  долею  давно  бути  на  "ти".
Але  на  жаль  я  є  її  рабою.

Не  раз  хотіла  на  червоне  я  піти.
І  не  зважати  на  закони  руху.
Та  боягузка  я!Не  в  силі  я  дійти.
На  чужині  весь  час  бракує  духу.

Клоную  мої  дні  і  мчусь  вперед.
У  сірий  колір  розмальовую  години.
І  не  палац,  будую  лиш  намет.
Надіюсь  віднайду  сміливості  краплини...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313609
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Михайло Плосковітов

Ще й не весна…

Ще  й  не  весна,  і  на  щоках  –  рум’янець,
холодний  привид  сковує  поля,
і  за  плечима  днів  буденних  ранець,
де  серед  цвіту  –  зламане  гілля.

Зима  столика    по  кленових  спинах
лікує  білим    втрачені  літа.
В  тяжкі  прошиті  грона  горобини
мороз  найперший  солод  заплітав.

Відверто  тиша  тулиться  до  клена
під  тріснуте,  у  заметіль,  плече…
Невже  це  ти,  подумала  про  мене,  
Що,  так  рум’янець  на  щоках  пече.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 13.02.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ET SI TU N'EXISTE PAS

Подарунок    до  Дня  закоханих  
для  Валі  Савелюк  і  її  сина  Євгенія

О.  ШНУРЕНКО
Вірш  за  мотивами  пісні  
Джо  Дассена  "Et  si  tu  n'existe  pas"

********************************

Якби  тебе  на  світі  не  було...
Скажи,  для  чого  тоді  жити?
Хто  б  приїжджав  до  мене  у  село,
і  дарував  тепло  і  квіти?

Якби  тебе  на  світі  не  було,
Я  намагалася  б  свою  любов,
неначе  як  художник,  змалювати,
І  тільки  ввечері  заходила  б  до  хати,
Раділа  б  тільки  розмаїттю  дня,
Не  думала  б  про  майбуття  -
Жила  б  неначе  у  тумані….

Якби  тебе  на  світі  не  було,
Хто  поряд  солодко  дрімав  би?
Хто  буде  більше  так  любити,  
ніж  рідного  синочка  мати?

Якби  тебе  на  світі  не  було…
Була  б  лише  піщинкою  у  світі,  
який  приходить  і  зникає...
Була  б  нікому  не  потрібна  -
про  це  я  добре  знаю…

Якби  тебе  на  світі  не  було,
чи  варто  жити  –  були  б  вагання…  
Ходила  б  часто  в  поле  за  село,
Вітрам  співала  б  про  кохання…

Якби  тебе  на  світі  не  було
Я  все  одно  тебе  б  любила,
Тому  що  таємницю  зрозуміла  -
Лише  любов  дарує  людям  крила!

Ти  є,  ти  будеш  –  я  тебе  люблю!
Мій  сину,  лиш  тобою  я  живу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313543
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Adele

Cерцем інакше живу

Усе  пробігає...  на  щастя...
А  може  уже  й  на  біду...
А  раптом  мені  би  схотілось
Назавжди  лишити  красу?
Красу,  що  відчую  у  серці,
І  душу  до  світла  зверну,
Простягнуться  руки  доверху  -
О,  Боже!  Тебе  я  молю
Залишить  мені  цю  хвилину
Назавжди  у  серці  в  росі,
В  яку  із  світанком  порину...
Назавжди  забуду  світи
Ось  ті,  що  я  бачила  досі,  -  
Жорстокі,  холодні,  німі.
Й  постану,  немов  на  порозі,
До  Раю...  Прошу  Вас,  Святі...

Тепер  все  побачу  інакше,
Немов  немовля,закричу!
Із  подиву  того,  що  серцем
Тепер  я  інакше  живу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313510
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Мазур Наталя

*#Спливає час

.                                  На  тему  "Еміграція"

Спливає  час...  так  непомітно...  Як  в  кіно
Мигочуть  кадри  чорно-білі  і  субтитри.
Міняються  у  пам'яті  "давно"
На  обнадійливі  слова  -  "ще  буде  видно".

Та  хто  б  заглянути  зумів  за  горизонт,
Сказати,  чи  настане  скоро  літо?
Чи  ти  повернешся?  Чи  будемо  разом?
Адже  між  нами  відстань  у  пів  світу.

У  пів  життя,  де  нарізно  жили...
Пил  пам'яті  на  серці  осідає.
Мені  б  тебе  спитатися  "коли",
І  не  почути  відповідь  -  "не  знаю".

12.02.2012р.                    8:30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313474
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Adele

Я у нього одненька, єдина!

Хочу  плакати  -  сльози  не  ллються,
Сьози  радості  -  він  не  дає:
Пригортає  так  ніжно  до  серця.
Сум  і  ту́гу  рукою  займе.
Я  у  нього  одненька,  єдина,
Мов  у  небі  зоря  провідна.
Він  кохає  мене!  Як  зіницю,
Ніжно  й  лагідно  оберіга́.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313400
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Осіріс

Дощем полоще Осінь літній блиск…

Дощем  полоще  Осінь  літній  блиск,
Тьмяніють  дні  і  тануть  ніби  віск.
Листом,  печаль  кружляє  в  небесах,
Блукає  тиша  в  мовчазних  лісах,
В  сільцях  туману  розчинивши  звук.    
Лиш  соло  скрипотить  довічний  крук,  
Та  сойка  похваляється  двором.
Озимина  вкущилась  перед  сном,  
Уквітчана  пером  пролітних  зграй.  
У  мокрім  дранті  засоромивсь  гай.
Його  вбрання,  неначе  балерин,
Звихрює  вітер.  Й  сиплеться  бурштин  
На  оранки,  смолисту  полосу…
Змиває  Осінь  літечка  красу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313375
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Samolichenko Svitlana

Вибір…

Присвячується  людині,  яка  змінила  моє  уявлення  про  життя!!!



Хто  дивився  в  очі  смерті,
той  не  знає  страху.

Хто  стояв  на  краю  моста    і  не  впав.
Знає,  все  можна  подолати.

Хто  говорив,  правди  немає.
Знає,  життя  триває.

І  попри  всі  незгоди  і  печалі.
Вона  зробила  крок
на  зустріч  щастю.
Вона  стояла  на  краю  невідомого
і  бачила  як  там  внизу,
вирішується  все  її  життя.

Вона  стояла  перед  вибором
падати  чи  ні?
боротися  чи  здатися?
Злетіти  в  небеса
чи  жити  на  Землі?

І  зараз  вона    живе,
ходить  по  грішній  Землі.
Допомагає  людям  і    переконує,
потрібно  берегти    життя.
Нам  його  подарував  Всевишній,
то  яке  ми  маємо  право  його  забирати.

"Мій  сину,  -  не  нехтуй  Господньої  кари,
і  не  знемагай,  поки  Він  докоряє  Тобі
Бо  Господь  кого  любить,  того
Він  карає,  і  б'є  кожного  сина,
якого  приймає"
             [Євреям  12:5-6]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313365
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

САМОТНІЙ ПІАНІСТ

За  мотивами  твору
insolito:"Піаніст"

Переспів  О.  Шнуренко

                 *    *    *
A  very  lonely  pianist
Was  sitting  by  the  piano…
His  memory  of  deep  regret
Was  turning  sheets  so  fast,
Both  on  holidays  or  fasting…

Some  famous  music  tone
sailed  out  of  his  mind
like  rainy  drops  of  saxophone…
He  lived  his  fractured  life
Without  heroism  and  victory…

A  very  lonely  pianist
Bowed  his  head  to  the  keys…
Wind  was  waving  Loneliness,
that  cried  him  very  often:  "Bis!"

And  there  was  music  in  the  air  -
It  was  a  very  famous  Ferenc  Liszt  …

           *    *    *
insolito  ::  Піаніст

Сидів  самотній  піаніст    
У  посивілого  роялю,
А  пам’ять  невимовним  жалем
Чи  то  в    свята,  а  чи  у  піст
Гортала  вже  не  перший  лист.

І  припливли  із  забуття
Чиїсь  каракулі  знайомі,
Як  дощ  дрібний  на  саксафоні
Без  героїзму  та  звитяг
Кропив  надломлене  життя  
                                                                                                                                       
Сидить  самотній  піаніст,
До  клавіш  голову  схиливши,
А  вітер  пасмами  колише
Самотність,  що  кричала:"Біс!"
І  зазвучав  в  повітрі  Ференц  Ліст..    

Ференц  Ліст  -  
геніальний  угорський  композитор

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310987
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 12.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012


Вадим Верц

Шанс (помечтать)

Свет  погас,  когда  ты  засыпала
Без  молитвы  к  печальной  Луне.
Почему  ты  меня  не  искала?
Я  вернулся  на  ржавом  коне;

И  в  ответ  всевозможные  догмы
Предоставили  шанс  помечтать
Мне,  смотрящему  в  черные  окна,
Да  тебе,  обуздавшей  кровать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227954
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 12.02.2012


Апрельский

день случился тихим и нежарким

*                        *                        *

                                                         Мне  мало  надо!
                                                               В.  Хлебников

День  случился  тихим  и  нежарким.  
Небо  -  в  белотканных  облаках.  
На  степной  ковер  июльский,  яркий  
опускался  вечер,  и  
легка
показалась  жизни  перспектива:  
август  будет  щедр  на  звездопад,  
от  упавших  звезд  займутся  ивы  
и,  как  мы  с  тобою,  
отгорят.
А  потом  бездымные  пожары  
выполощет  стужа  добела,  
и  снегов  взошедшую  опару  
март  с  дождем  замесит  
пополам...
И  когда  впадут  в  истоки  устья,  
и  мгновенья  сложатся  в  века,  
в  нас  уже  не  будет  прежней  грусти  -
только  небо,  
только  облака.

2003

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 12.02.2012


Вадим Косарєв

ВИ СТВОРЕНІ МОЮ ТЕРЗАТИ ДУШУ

Ви  створені  мою  терзати  душу
Ласкаво-прохолодними  словами,
Постійною  напругою  між  нами,
Яку  весь  час  понижувати  мушу.

Безжалісно  приречений  на  муки
Взаємним  неможливим  розумінням
І  Вашим  напрацьованим  умінням
Лякати  упаданням  до  розлуки.

Ви  створені  мою  терзати  душу
Небажаними  вчинками  дурними,
Сторонніми  інтригами  мутними
І  тим,  що  не  приймаю  Вас  як  бувшу  ...

(13.12.2011.12:35.№189)
Сумська  обл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313121
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Осіріс

Цілую Осінь в золоті вуста…

Цілую  Осінь  в  золоті  вуста,
Печальний  обіймаю  ніжно  стан,
Голублю  пасма  мокрого  листа
І  розумію,  що  усе  обман.
Її  слова  -  лиш  вітру  тільки  гук,
А  усмішка,  то  «бабине»  тепло.
Душа  –  озимок,  серце  –  чорний  крук…
Обітниць  небо,  в  яр  дощем  стекло.
Журавликом  надія  в  далині
Розтане.  А  на  ранок  між  льодин,    
Всміхатиметься  Зимонька  мені
Й  радітиме,  що  знову  я  один.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313237
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Вадим Верц

Ни заснуть, ни проснуться

Пустота.  Ни  заснуть,  ни  проснуться
В  этом  доме,  то  старом,  то  новом.
Я  дышу,  но  могу  задохнуться  -  
Даже  дьявол  приятно  взволнован.

Я  не  вижу  знакомых  созвездий,
Зарисовки  разорваны  в  клочья;
На  каналах  транслируют  вести,
Карандаш,  как  всегда,  не  наточен.

Безнадежно  изношены  чувства,
Нетоксично  вчерашнее  жало.
Если  фальшь  не  замена  искусству,
Почему  она  подорожала?

Не  свернуть  пресловутые  горы
Да  без  риска  попутной  потери;
Отыщу  свои  точки  опоры,
Как  враги  бы  того  ни  хотели.

Все  прекрасное  стало  банальным,
Выживая  в  сигналах  эфира.
Пустота  -  это  тоже  нормально
Для  чертовски  огромного  мира.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298531
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 11.02.2012


Adele

Хустинка

Я  прийшла  до  тебе,  милий,
Із  дарунком  на  прощання.
Носову  тримай  хустинку,
Огорну́ту  у  кохання.

Щоб  в  далекій  у  дорозі
Почуття  мої  і  д́умки
Стали  світлим  оберегом
У  маленькому  пакунку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313208
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Леся Геник

Вже не торкнути…

Вже  не  торкнути  двері  сповідальні,
Де  старець  задрімав  між  молитвами.
Покликали  у  світ  дороги  дальні,
І  десь  в  чужині  полишались  храми,
Що  куполами  підпирали  небо
І  рушниками  стлались  до  престолу...
Вже  "мінарети"  колять  попід  ребра,
Наган  холодний  відтопирив  по́лу...
Ідіть  же  в  хащі  і  шукайте  хмизу,
Паліть  відьо́мське  страчене  багаття!
Уже  не  старця...  Вбачимо  мармизу
З  очима  сатанинського  розбраття.
Розі́рве  буря,  полетять  листами
Ті  душі,  що  згубили  чи  продали?
Ховає  ніч  лице  за  молитва́ми,
Вичовгує  до  вбогості  сандали...
(11.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313010
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


Валентина Ланевич

Воно ж лише серце

Скажи  мені,  Господи,  скільки  болю
Може  витримати  людське  серце.
Болю,  що  притискає  його
Залізом  розпеченим,
Гупає  ковальським  молотом,  мов  по  наковальні.
Серце  чим  дужче  намагається  вирватись,
Розірвавши  пута,  що  зашнурували  його.
Вкриває  себе  теплом  та  віддає  людям
І  просто  чужим,  і  тим,  хто  завдає  болю.
Гукає  до  спасіння  Твого,  бо  холод  дихає,
Та  бере  його  в  полон  крижаний.
А  воно  прагне  тільки  любити,
Нехай  і  не  отримувати  натомість  нічого,
Але  мати  змогу  спокійно  любити.
Чом  ти,  Господи,  посилаєш  йому
Випробування  за  випробуванням,
На  міцність  та  стійкість  вивіряючи  його?
Воно  ж  лише  серце:  маленьке,  вразливе,
Що  б’ється,  даруючи  життя,  у  грудях.
Зглянься,  Господи,  над  ним,
Почувши  звертання  до  Тебе!

08.02.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312383
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Мазур Наталя

Вальс "Там за окном" (Автор музыки Виктор Ох)

Навеяно  стихотворением  
Александры  Жуковой  "Лунная  шаль"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301876


Ночь.  Город  дремлет  давно
После  тревожного  дня.
Сонно  баюкает  снег,
И  засыпает  меня.
Я  утомленно  бреду,
Звуки  ловя  из  квартир.
Там  высоко  -  окно,
Ты  за  окном  -  один.

Пятнами  желтых    глазниц
Смотрит  на  улицу  дом.
Я  постою  здесь  чуть-чуть.
Знаешь,  что  будет  потом?
Просто  потом  я  уйду,
Пряча  от  снега  лицо.
Так  и  должно  все  быть...
Прав  ты  в  конце  концов.

Там,  за  окном,  тишина,
И  в  центре  комнаты  стол.
Ты  с  тишиною  вночи
Длинный  ведешь  разговор.
Чай  подливаешь  себе,
Капли  стирая  рукой.
Там,  за  окошком,  -  ты,
Мой...  но  совсем  чужой...

24-25.12.2011г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302303
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


MADLEN

Грустить иногда можно ведь красиво!

а    я    тоскую,        а    он    даже    не    знает,
молча,    сижу    у    тетрадки,    что-то    пишу,
сочиняя    стихи,    иногда    рифма    хромает,
мысли    ковыряя,    ручку    грызу,

чернилам    испачканы    щеки,    пальцы    теребя...
смешно,почему    то    на    языке    не    родном,
с    ошибками    глупыми,    тени    рисуют    Тебяяяяя...
и    слова    с    изъянами,    выдергивая    из    груди    ком,

и    с    грустью    странно    туплюсь    в    пол,
отведу    взгляд    ,посмотрю    в    окно,
кто-то    за    краткое    время    стал    почти    родной…
брошу    мысли    с    плеча,    от    них    тяжело…

сочиняю,    ведь        так    не    скучно        грустить!
в    мыслях    ухмылка,    хлопнула    дверь,
ведь    не    надо    при    грусти    улыбку    носить,
Правда?    мой    потрепанный    плюшевый    звёрь!

P.S
.И    грустить    иногда    можно    ведь    красиво!
с    корицей    и    яблоками    на    губах
кружкой    цветочного    чая    с    мелисы    в    руках
краплями    мандарин...
молча    говоря    Спасиииибо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313065
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Зеновій Винничук

Слова, слова патріотичні щирі

Слова,  слова  патріотичні  щирі,
Болить  душа  і  серце  сльози  ллє,
Коли  говорять  речі  милі,
Народ  у  темряві  жиє.

Народ  у  темряві  й  нестатках,
Та  слухає  цікаві  казочки,
Коли  ж  побачим  не  в  нотатках
Ваші  діла,  балакуни.

Поменше  слів,  побільше  діла,
Не  обіцяйте  гір  нам  золотих,
Бо  вже  з  балаканини  тої
Виходить  тільки  сміх.

І  сміх  та  сльози,  горе  тільки,
Немає  руху  уперед,
Так,  що  замовкніть  ви  нарешті,
Бо  щира  праця,  це  вам  не  фуршет.

Слова,  слова  патріотичні  щирі,
Болить  душа  і  серце  сльози  ллє,
Коли  говорять  речі  милі,
Народ  у  темряві  жиє.
                                                               28.02.2002  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313007
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ЗАВЖДИ ТЕБЕ КОХАТИ БУДУ

Whitney  Houston  -  "I  Will  Always  Love  You"

О.  Шнуренко  -  переспів  з  англійської

               *    *    *

Якщо  залишуся  з  тобою,
то  буду  заважати,
Тому  піду  без  каяття...
Щомиті  думати  про  тебе
я  буду  все  своє  життя.

Завжди  тебе  кохати  буду!
Повір,  ніколи  не  забуду!

Ти  -  мій  коханий!

Гіркі  й  солодкі  спогади  -
Це  все,  що  заберу  з  собою.
Прощай!  Прошу  тебе  -  не  плач.
Обоє  знаємо  -    що  я  не  та,  
щасливим  будеш  не  зі  мною...

Завжди  тебе  кохати  буду!
Повір,  ніколи  не  забуду!

Хай  щастям  повниться  життя,
Нехай  здійсниться  твоя  мрія!
Бажаю  щастя  і  добра  -
Кохання  хай  зоріє!

Повір,  ніколи  не  забуду!
Завжди  тебе  кохати  буду  -
Впродовж  всього  життя!

                   *    *    *
If  I  should  stay,
I  would  only  be  on  your  way.  
So  I'll  go  but  I  know  I'll  think  of  you  
every  step  of  the  way.  

And  I  will  always  love  you.  
Will  always  love  you.  

You,  my  darling  you.  

Bittersweet  memories,  
That  is  all  I'm  taking  with  me.  
So  goodbye,  please  don't  cry.  
We  both  know  I'm  not  what  you,  you  need.  

And  I  will  always  love  you.  
I  will  always  love  you.  

I  hope  life  treats  you  kind,  
And  I  hope  you  have  
All  you've  dreamed  of.  
and  I  wish  to  you  joy,  
And  happiness.  
But  above  all  this,  I  wish  you  love.  

And  I  will  always  love  you.  
I  will  always  love  you...  
I  will  always  love  you...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308630
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 11.02.2012


Марічка9

Житомир-Львів… (Разом з Михайлом Плосковітовом)

Хто  знає,  чи  побачимось  іще.
Куди  зведуть  дороги  парних  колій.
Усе,  що  маєм  -  жменька  меланхолій,
І  тихий-тихий,  і  пекучий  щем.

Не  награно  повіки  затремтять...
Ривки  думок.  Квитки…  та  два  перони.
Твої-мої  ще  сплетені  долоні,
А  відстань,  як  гудок  –  хвилин  за  п’ять…

Дарма  кладемо  руки  на  плече,
Хрипким  "не  треба"  тишу  розірвавши.
А  розпач  став  наш  ще  на  зиму  старшим,
І  так  ятрить  прощанням,  так  пече...

Розтока  доль  в  сум’ятті  кольорів.
Ось  пальці  розімкнуться  наостанок,
В  своїх  містах  зустрінемо  світанок...
Два  потяги  швидкі:  Житомир...Львів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 11.02.2012


STRANIERA(Кошіль Надія)

Уміє тільки рідна мати. к

Прийди,  приснись,  намрійся.
Торкнись  мого  чола  ти,  як  колись.
Тихенько  прошепчи  мені  :"  Не  бійся."
Щоб    страху  хмари  швидко  розійшлись.

Ніхто,  повір,  не  може  захистити.
Твоє  дитя,  як  вмієш  рідна  ти.
Усе  прощати  і  для  нього  жити.
Любити  вірно,  щиро  й  назавжди.

Ніхто  не  в  силі  завжди  розуміти.
І  небо  прихиляти  до  землі.
Взамін  нічого  не  чекати.
Уміють  тільки  наші  матері.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308729
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 11.02.2012


Марічка9

І я пишу…

І  я  пишу́.О,  скільки  я  пишу́!..
Чи  знає  хто,  чи  краплю  розуміє?
І  тим  свята,  і  знову  тим  грішу,
Бо  зупинитись  просто  не  посмію.


А  ті  вірші  спроможні  на  дива:
Пророчать  долю,  серце  розуміють.
Що  б  я  без  них  робила,  -  не  жила  б,
Вони  мені  -  й  за  радість,  і  надію...


Мені  ти  можеш  будь-чим  дорікнуть,
А  їм  не  смій,  вони  мені  як  діти.
Вони  за  мене  довше  проживуть,
Вони  зуміють  вище  полетіти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 11.02.2012


Марічка9

Голоси

Торкнулося  пророче  відчуття...
Слова  гучніше  музики  звучали.  
Не  заглушити  пізнім  каяттям
Симфонію  осінньої  печалі.

Думкам  моїм  забракло  новизни.
А  ти  мене  проколюєш  наскрізно
Своїм  таким  пекучим  "надто  різні",
Своїм  отим  протягненням  руки...

Залиш  мене.  Додому  поверни.
Хай  холодно,  та  рідно  мені  в  ньому,
Зимою  не  турбуйся,  -  ми  знайомі.
У  вас  із  нею  схожі  голоси...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291035
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 11.02.2012


Mellani

Застигла між хвилинами. .

Мої  вірші  потрібні  лиш  мені
Собі  пишу..  сама  собі  читаю..
Сама  з  собою  крізь  безсонні  дні..
Сторінки  пам'яті  туди-сюди  гортаю...
На  дотик  душу  пробую  свою..
Минуле  в  сьогодення  повертаю..
Застигла  між  хвилинами..  в  раю..
Чи  в  пеклі..  я  й  сама  тепер  не  знаю..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294428
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 11.02.2012


Mellani

Я не забула. .

Я  не  забула,  просто  більш  не  згадую..
Те  що  пройшло,  а  може  й  не  приходило
Ти  просто  знищив  однією  лише  фразою
..і  у  душі  своєю  непогодою..

Я  не  забула,  просто  відпустила  вже
Те,  що  піймати  більше  не  судилося
Й  ти  не  жалій,  ми  всеодно  не  бережем
Усе  що  маєм  і  усе,  що  загубилося..

Я  не  забула,  але  з  іншим,  звиклося..
Хоча  й  пишу  тепер  інші  вірші,
А  знаєш,  що  мені  таке  й  не  снилося
і  може  й  добре,  що  душа  нині  в  тиші..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312985
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Adele

Я знову бачу сни…

Я  знову  бачу  сни  -  
Вони  такі  незвичні.
В  них  знову  я  і  ти,
Такі,  немов  колишні.
         Моя  рука  в  руці
         Твоїй  завмерла.  Дивне
         Тремтіння  на  душі,
         Немов  дитя,  наївне,  -
Чекає  -  обіймеш...
До  себе  сильно-сильно?..
А  ти,  немов  й  не  ждеш,
Й  розтанула  безсильно
         У  тебе  на  руках.
         Такі  приємні  миті!
         Немов  на  небесах
         Думки  мої  сповиті.
Так  добре  у  твоїй
Залишитись  усмішці
Краплиночкою  з  вій.
І  мило,  мов  у  книжці,
         Ти  мовиш,  що  твоя...
         Та  я  й  не  суперечу,
         Бо  ти  -  моє  життя,
         І  я  -  твоя.  До  речі,
Я  бачила  у  сні
Колись  твоє  обличчя...
Я  знаю!  -  Так!  Це  ти!
Наснився  якось  ніччю.
         Я  стрепенусь  в  душі,
         По  тілу  дрож  проллється.
         Турботливо  мені
         Накинеш  плащ  на  плечі.
Чому  тремчу  -  не  знав,
Але  відчув  причину  -  
Напевне,  теж  пізнав
Із  снів  своїх  дівчи́ну...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312961
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Adele

Квазар любові

Як  же  я  тебе  кохаю!
І  від  плачу  розквітаю
Сльозами  щастя...

Ти  моє  всесвітнє  щастя
І  не  буде  більш  ненастя
Поміж  нами!...

Ми  одне  велике  ціле
Навіки́  нерозділиме
У  світанках...

У  світанках  сметанкових  й
На  галявинах  казкових.
Наче  квіти,

У  віночок  заплелися
Між  собою  порослися
пелюстками.

У  кохання  відлітаю
Із  тобою.  Забуваю
Вирій  туги.

З  гротів  мрії  загадкових
Та  із  спогадів  раптових
Ми  ожи́ли.

Повернулись  із  блукання
Й  перекинулись  в  кохання
всього  світу.

Ми  неначе  дві  комети
Подолаємо  парсеки
Задля  зірки,

Що  спалахує  коханням,
Як  загадують  бажання
Дві  людини.

І  цієї  ночі  знову
Хтось  чарівним  тихим  словом
Змінить  долю...

І  займеться  квазаро́вим
Небо  світлом  кольоровим.
І  загинуть  світороки  

В  білій  дірці  між  от  тими,
Хто  з  закритими  очима
Бачив  тої  ночі  зірку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312917
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012


Dreaming of You

До осені залишилось пів кроку. .

До  осені  залишилось  пів  кроку,  
а  серце  знову  спомином  живе.  
Сказала  доля:  "Ти  не  одинока",
та  серце  не  повірило  у  це.  

Образи  вдосталь  бачила  на  світі,    
так  хочеться  почути  правду  ту,  
в  якій  невтомна  радість  снів  зігріта
в  очах  дурної  слави  наяву.  

В  руках  тобі  несу  німе  прощання  
і  сміх  дзвінкий  -  то  зрада  всіх  сердець!
Як  невідома  посмішка  остання,  
як  злого  докору  самотній  острівець.  

І  те,  що  літні  дні  пройшли  в  забаві  
згадаю  я  ті  праведні  слова,
де  тихо  доля  вірна  шепотіла,  
що  у  визнанні  сила  молода.  

Є  благодать  величної  природи,  
де  не  потрібно  маску  одягать,  
де  лебединим  пухом  край  дороги  
простелить  віра  ніжності  печаль.  

А  в  небесах  блакитних  пролунає  
мелодія  звабливого  дощу,
лиш  знати  ця  пора  ще  не  остання
в  якій  помітно  трепетну  красу.  

Високі  почуття  сердець  відкритих  
в  людині  гармонійність  бережуть,
для  поколінь  прийдешніх  у  молитві  
в  якій  прохаєм  в  Бога  не  забуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312813
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Осіріс

Я облишу гордість, запитаю неба…

Я  облишу  гордість,  запитаю  неба,
Де  тебе  шукати  рано,  навесні.
Може  між  хмаринок  заблукати  треба,
Де  збирають  сльози  дощики  рясні?

Може  у  садочку,  де  буяють  груші
У  весільнім  платті  сніжних  квіточок,
Ароматом  щастя  напувають  душі  
Й  осипають  вроду  тихо  з  гілочок.

Віджбурну  вагання  та  й  спитаю  річки,
Як  знайти  печальні  очі  росяні.
Може  де  тополі  височать  мов  свічки,
Уплела  ти  в  трави  коси  просяні?  

Може  заховавшись  поміж  течією,
В  берегах  звиваєш  шовковистий  стан,
Напуваєш  плавні  вродою  своєю
І  таїш  світанок  у  сипкий  туман?...

Я  розправлю  крила,  в  безмірі  розтану,
Розіллюся  світлом  ніби  Фенікс-птах.
В  молоденькім  гаї  віднайду  кохану,
Залишусь  цілунком  на  її  устах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310879
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 10.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012


Любов Чернуха

Серце матері

Якщо  на  шляху  розляглася  смуга  невдачі,
А  крик  допомоги  підніме,  лиш  зграю  ворон.
Одне  тільки  серце,  у  світі  безкраїм,  заплаче,
Й  тебе  порятує,  долаючи  ряд  перепон.
Якщо  ти  спіткнувся,  упав  і  несила  піднятись,
А  друзі  проходять  і  руку  ніхто  не  дає.
Одне  тільки  серце,  не  стане  із  тебе  сміятись,
Нестиме  до  світла,  під  хмарами,  тіло  твоє.
Якщо  ти  зневірився,  духу  нема  далі  жити,
Думки  закрадаються  -  звідси  тихенько  піти.
Чи  маєш  ти  право  –  матері  серце  розбити?
Ти  краще  собою,  від  болю,  його  захисти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312878
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012


Тетяна Луківська

Не приручай мою любов…

Не    приручай    любов,    коли    прийшла    не    та...
 Не    приручай    любов,    вона    таки    свята.
 Самотньо    схилить    своє    чоло    й    піде
 І    неодмінно    пару    колись    собі    знайде.
 Дощами    виплаче,    приручена,    сльозу.
 Запалить    болем    в    небі    золоту    грозу.
 Сухим    листком    впаде    до    ніг    її    печаль.
 Просто    забавитись,    любов    не    приручай!

Хто  сказав,  що  можна  кохати  молодшого  за  себе,  набагато  молодшого.  Ні,  така  любов  не  принесе  щастя  ні  одному  з  них.  Один  з  них    втомиться  від  поблажливого  ставлення  до  партнера,  бо  почуття  розвіються  при  перших  же  стосунках,  а  іншому  вже  не  вибратися  самостійно  від  залежності  свого  кохання,  яке  не  має  майбутнього.  Хто  таке  сказав?
       Ксенія  в  таке  не  вірила.  Бо  її  роман,  що  несподівано  розпочався  зі  знайомства  на  вечірці,  продовжувався  попри  всі  заздрощі  людського  світу.  Вони  розгорнули  походеньками  не  одну  купу  осіннього  листя,  чвакали  по  калюжах  стежками  зимового  парку,  раділи,  нарешті,  сніговому  пуховику,  що  надовго  прикрив  землю...  І  ходили,  ходили,  ходили...  Хіба  ж  це  була  не  любов?  Зазираючи  один  одному  у  вічі,  щасливо  посміхалися,  весело  обмінюючись  новинами  дня.  І,  звичайно,  не  вимірювали  свою  різницю  в  роках.  Її  просто  не  було  видно  за  бурхливими  почуттями,  що  з  неочікуваною  силою  кинули  їх  в  обійми  один  одному.  Кохання  досягало  апогею.  Не  вміщалося  вже  у  визначену  схему:  зустріч,  прогулянки,  прощання  і  очікування  нового  побачення...  З  кожним  днем  розлучатися  ставало  все  важче  й  важче.  Навіть  мокрий  сніг  ,  що  густо  посипав  із  неба  не  міг  прогнати  закоханих.  Вони  бродили,  геть  змокрілі,  перемішуючи  ногами  бруд  із  снігом,  і  не  могли  сказати  прощальних  слів.  Мабуть,  тоді,  в  цю  сувору  непогоду,  Ксеня  остаточно  повірила,  що  їхнє  кохання    таки  справжнє.  І  саме  тоді  Ігор,  дивлячись  на  мокре,  й  від  того  некрасиве    обличчя  коханої,  вирішив,  що  настала  пора  припинити  цю,  розпочату  для  його  забави  гру  в  закоханість.  Забагато  умовностей,  так  пізніше  буде  пояснювати  свої  наступні  дії  молодий  чоловік  для  закоханої  до  нестями  жінки,  що  на  мить  повірила  в  чистоту  почуттів,  яким  немає  ні    кордонів,  ні  відстані,  ні  віку.  Це  була  його  гра,  як  кажуть,  для  «колекції»  та  чоловічого  самоствердження.  Вона  вірила,  бо    ще  не  знала,  через  який    біль  і  розчарування  пройде  її  вірне  кохання.  Воно  просто    потрапило  не  в  ті  руки.  Ловелас,  парубійко  з  «вавкою  в  голові»,  він  просто  експериментував  людськими    душами.  Адже  така  «любов»,  як  пізніше  виявиться  повторювалася  не  раз  .  Приручав,  для  свого  задоволення  ,  не  одне  таке  жіноче  кохання.  Та  Ксеня  тоді  про  це  ще  не  знала.          
       Ось  сьогодні  несподівано  подзвонив  Ігор,  хоча  зустріч  мала  відбутися  за  кілька  днів,  і  запросив  на  побачення.  Ксенія,  згорнувши  всі  справи,  не  йшла,  а  летіла  до  коханого.  Ще  здалеку  помітила  до  щемоти  рідну  людину.  Здавалось,  все  найкраще  на  світі    вмостилося  у  їхнє  кохання.  Підбігла  радісна,  з  щасливою  усмішкою,  притулилася  до  плеча,  привіталася.  Присіли  на  лавку.  Вони  любили  бродити  парком,  навіть  зима  не  змінила  таких  прогулянок.  
- Ксан,  -  так  він  називав  жінку,  і  від  тих  слів  вона
відчувала  себе  молоденькою  дівчинкою.  -  Зайдемо  у  кафе,  поговорити  потрібно.
Радо  Ксенія  піднялася  з  холодної  лавки.
- А  й,  справді,  давай  зайдемо,  холодно.  
Настороженість    відчула  вже  згодом.  Ігор  мовчки  йшов  поряд,  думаючи  щось  своє.  Таким  він  був  нечасто.  Ксеня  терпляче  чекала  розмови.  Сіли  за  столик.  Ігор  заказав  для  Ксенії  її  улюблений  сік,  шоколадку.  Все  як  завжди.  Звичайні  посиденьки  .  Але  щось  стривожило  жінку.  Якась  незрима  сила  тяжіла  над  ними.  Ігор  все  ж  підняв  очі,  глянув  на  неї    якось  відсторонено  і  бабахнув,  як  грім  із  ясного  неба:
- Нам  потрібно  розлучитись.  І  сьогодні...    Це  остання    наша  зустріч.  
- А...Але  чому?  -  ледве  спромоглася  вимовити  Ксеня.  -      Що  сталося?  –  прошептала,    не  чуючи  себе.  
- В  наших  зустрічах  немає  майбутнього,  ти  ж  теж  стверджувала  це  не  раз.  
- Так,  але  це  було  в  розмовах  перших  наших  зустрічей,  коли  я  навіть  не  наважувалася  на  серйозні  стосунки,  враховуючи  свій  вік.  Та  ти  ж  запевнив,  що  наше  кохання  не  розмежують  роки.  Його  визначила  доля.  І  воно  все  більшало  від  твоєї  любові,  ніжності.
- Таки  стало  таким  великим,  що  заважає  жити,  Ксеніє,  ти  хотіла  такого  кохання,  я  спробував  його  створити,  але  воно  не  ожило  у  моєму  серці.  Невже  хочеш,  щоб  між  нами  і  надалі  були  нещирі  стосунки.
- Нещирі?  То  вони  були  нещирі?  Але  навіщо  ж  ти  їх  живив?  Навіщо  приручав  моє  кохання.  Я  ж  не  просила!  –  вже  викрикнула  Ксеня  спересердя.  -  Любов  не  прощає  зневаги,  бо  свята.  Навіщо,  навіщо?  Я  ж  не  знала,  що  випрошую  у  тебе  твою  любов,  я  просто  усю  свою  віддавала.    Підвелася.
- Почекай,  я  проведу  тебе,  -  схопився  з-за  столу    Ігор.  -  Пробач,  лишень  розрахуюся  й  підемо  разом,  -  попросив.
- Ні,    я  піду  сама.  Відпусти.  Назавжди.  
Ксеня  йшла  зимовим  парком,  не  помічаючи,  що  сльози,  стікаючи  по  щоках,  пекельним  болем,  холодили    жіночу  душу.  Думала.  Почуття  розпачу  пояснити  було  несила.  Це,  мабуть,  так  плаче  самотністю  кохання.  Не  скиглить,  не  кричить,  а  мовчки  стогне.  Кому  ж  розкажеш,  що  відкинута  душа  його.  І  лише  у  сльозах,  якщо  б  його  виміряти,  було  стільки  болю,  розгубленості,  жалю,  зневіри,  жіночого  горя.  Зладити  з  цим  не  було  снаги.  Присіла  на  зледенілу  лавку,  задумалася.  Важко  було  згадувати  зустрічі,  важко  було  їх  забути.  Розпочався  найтяжчий  відрізок  Ксениного    життя.  Сумно  посміхнулася.    В  парку  було  самотньо.  Звичайно    ж,    холодить  природа  останніми  холодними  днями.  
         Скоро  завесніє  навколо,  наповниться  земля  сонячним  теплом  синьоокого  неба,  заясніє  барвами,  зацвіте  любов’ю  у  серцях    закоханих.  Лише  в  одному  серці  не  буде  весни.  Холод  розтоптаної  любові  в  ньому  поселився  надовго.  Ні,  таки  любов  повинна  бути  рівнокрила!  Хто  сказав,  що  роки  не  розмежовують  кохання?  Хто  таке  сказав?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312832
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Вячеслав Романовський

ТИ ПІШЛА - І НІЧИМ СТАЛО ДИХАТИ…

Ти  пішла  -  і  нічим  стало  дихати,
І  земля  рвонулася  з-під  ніг...
Від  удару  долі  не  оклигати!  -
В  душу  сипав  знавісніло  сніг.

Та  прийшла  весна,  теплом  розбуджена,
Пригорнула  лагідним  крилом.
А  і  з  нею  та,  єдина,  -  суджена  -
Стрілася  тоді  за  Осколом.

І  в  мені  звучить  небесним  голосом,
І  тріпоче  золотим  дощем.
З  нею  вдвох  ми  -  на  стеблі  двоколосом!
...Та  чомусь  і  досі  в  серці  щем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293712
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 10.02.2012


Тетяна Луківська

Так хочеться ще вірити…

Так  хочеться  ще  вірити  в  добро,
Пройти  обабіч  сумоти  й  печалі.
Та  світ  обманом,    наче  замело…
І  опустилась  чорнота  вуалі.
А  сонце  сходить,  небокрай  горить,
Довкола  сипле  золотом    проміння..
Душа  моя  чомусь    за  всіх  болить…
Прошу  у  неба  ласки  і  терпіння:
Любити  роси,  у  яких  сльоза.
Попри  усе...піднятися    -  і  жити!
Серед  своїх  хай  буду  я  чужа,
Аби  лише  облуди  не  творити.
Невже  усім  не  хочеться  добра!
Чому  ж  тоді  так  брудно  поміж  нами?
Не  може  світ  вмістити  більше    зла…
Й  стинає  землю  паводком  й  цунамі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312721
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Вячеслав Романовський

ДИВО ЛЮБОВІ

Я  все  життя  чекав  на  диво,
А  диво  те  в  мені  жило  -
Не  чудернацьке  й  горделиве,
А  рідне  й  тепле,  як  село.

Рукою  шкарубкою  неньки,
Очима  синіми  жони
Воно  сіяло  помаленьку
Аж  до  моєї  сивини.

Не  випиналося,  не  бгало
Моїх  неоковирних  фраз,
Але  завжди  перемагало
Мої  старання  кожен  раз.

Таке  звичайне  й  незбагненне,
Як  блисла  в  мороці  свіча,
Так  притулилося  до  мене,
Що  вже  його  й  не  помічав...

9.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312551
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Вячеслав Романовський

В ГОЛОДНИЙ ПОВОЄННИЙ РІК…

В  голодний  повоєнний  рік
я  народивсь,  я  прагнув  жити...
А  в  полі  не  вродило  жито,
та  хутір  наш  мене  зберіг!

Я  записав  на  оберіг
моєї  пам'яті  той  спомин
і  часто  в  снах  ішов  додому  -
на  дитбудинківський  поріг.

А  кажуть:  доля  непроста,
нема  батьків  -  немає  свята...
На  тій  могилці  пане  м'ята
так,  що  здригаються  вуста.

Горнуся  серцем  до  людей.
Боюсь  байдужості  -  не  болю.
Перед  очима  голе  поле,
і  мама  йде  до  мене,  йде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296115
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 10.02.2012


Віктор Варварич

Журавлі

Летять  курличуть  в  небі  журавлі.
То  полинуть  в  небеса  стрілою.
То  каменем  помчаться  до  землі.
То  розвіються  у  цій    нічній  млі.

А  коли  натомляться  їх  крила
На  синій  горі  сядуть  відпочить.
Змужніють,  знову  в  небо  полинуть,
Щоб  продовжити  свій  нелегкий  путь.

А  якщо  на  мить  у  їхніх  думках
З'явиться  сумнів,  що  не  досить  сил.
То  мрія  про  дім  просвітить  їх  шлях,
Додасть  енергії  до  їхніх  крил.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279523
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 10.02.2012


Віктор Варварич

Надія

Плекай  надію,  любий  друже,
В  надії  щастя  ти  знайдеш.
Як  промінь  світла  в  темній  ночі,
В  життя  стежину  віднайдеш

Коли  тебе  журба  засмутить,
Бог  подарить  палку  любов,
Як  рясний  дощ  Він  зросить  душу
І  поверне  надію  знов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279522
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 10.02.2012


Віктор Варварич

Мрія

Лети,  лети  моя  мріє.
В  ті  незвідані  далекі  світи.
Повій  могутнім
вітром  по  морі.
 
То  великою  хвилею,
до  берегів  стрімких  примчи.
А  коли  натомляться  крила,
на  високій  горі  відпочинь.

Напийся  джерельної  води
в  горах  синіх.
І  з  новим  натхненням
у  чорні  хмари  полинь.

Лети,  лети  моя  мріє.
І  сильні  грозі  тебе  не  здолати.
Візьми  все  чарівне  для  душі  мої
І  погожий  день  повернись  до  хати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281785
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 10.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012


Adele

Пустота в душі…

Не  приходь  до  мене  ніччю  -  
Не  чекаю  я  тебе.
І  твоя  жага  із  злістю
Більш  мене  не  доторкне.

Охолола  я,  коханий.
Зрозумій  й  забудь  усе.
Ти  в  мені  убив  печалі,
Ти  в  мені  втопив  мене.

Не  благай  і  не  вертайся  -  
Більше  шансів  не  даю,
Більше,  сонце,  не  старайся  -  
Більше  мук  я  не  стерплю.

Ти  мені  байдужий,  милий.
Хоч  -  іди,  а  хоч  -  сиди.
Хочеш  -  душу  мені  вилий,
Хочеш  -  казку  розкажи.

Але  більш  в  моєму  серці
Не  запалиться  іскра,
Не  залишиться  й  на  денці  -  
Всю  любов  ти  розплескав.

Не  шукай  в  мені  знов  світла  -  
Я  колись  все  віддала
У  твої  чорнющі  руки,
Як  любити  ще  могла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312325
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Adele

Тінь спогадів

Великий  вибір  -  жить  чи  смерть!
А  білий  сніг  все  пада  й  пада...
Зі  мною  ти  пробув  ще  мить...
Й  ця  мить  пронеслась,  мов  примара.

Була  весна...  Такий  політ...
У  пам'яті  безсонні  ночі.
От  тільки  вірш  дурний  не  спить,
Що  ти  віддав  за  карі  очі!

Що  ж  буде  з  нами  -  хто  це  зна?!..
Пройдуть  часи,  роки,  століття...
О,  вічність,  де  ж  знайшла
Ти  нас  обох  як  протиріччя?!

Нема  ціни  і  нас  нема.
Немає  більш  нічого  в  світі.
А  сніг  все  йде...  І  я  одна
Приношу  в  жертву  часу  миті.

Нема  вже  сну.  Нема  життя  -  
Усе  несеться  в  існування.
Мене  прижмеш,  немов  дитя,
У  сні  на  цей  раз  вже  востаннє...

Минуть  віки,  пройде  життя,
І  попелу  мого  пилинки
Здіймуться  вітром  в  небеса,
Займуться...  й  знов  затухнуть  в  мрії...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311454
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Наталя Данилюк

Може колись…

Може  колись  і  ти  мені  напишеш,
Сплетеш  крихке  мереживо  зі  слів...
І  свіжий  ранок  випросить  у  тиші
Мені  грайливих  сонячних  дощів!

І  над  дахами  райдуга  розквітне,
Розсипле  барви,  ясногомінкі,
І  я  нарву  тих  променів  привітних,
Немов  достиглих  житніх  колосків!..

Може  колись  і  ти  прочиниш  двері,
Мрійливо  скажеш  лагідне  "привіт"-
І  увірвуться  нАспіви  веселі
У  мій  сумирний  вИтишений  світ!..

І  вже  вітрам  задмухати  не  вдасться
Червоних  маків  трепетний  вогонь!..
Може  і  я  колись  нап'юся  щастя
З  твоїх  ванільних  затишних  долонь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296729
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 08.02.2012


Ірця

Посміхнися (дякую)

Посміхнися,  не  все  минулося...
Так,  позаду  велике  і  справжнє,
Так,  хотілося  більше,  ніж  збулося,
Та  до  чогось  ти  все-таки  прагнеш.

Посміхнися,  по-дурнуватому,
Як  завжди  по-дитячому  щиро  -  
Не  суттєво  хто  винуватим  був,
Побажай  йому  щастя  і  миру.

Посміхнися,  востаннє  глянувши
На  цю  рідну  колись  кімнату  -  
Ти  ніколи  такою  не  станеш  вже,
Але  кращою  -  мусиш  стати!

Бо  колись  у  безлицьому  натовпі,
Як  дасть  Бог  тобі  років  багато,
Може  хтось  із  вас  буде  падати,
Інший  руку  щоб  зміг  подати...  ́́́́́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302583
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 08.02.2012


Siya

Треба тиша

Не  треба  слів.  Не  треба.  Треба  тиші.  Вона  співа  про  істину  пісні.
Коли  верба  струмки  віттям  колише,  послухай  тиші  мелодійні  сни.  

Забудь  про  шум.  У  світі  лише  тиша.  Вона  одна  казки  оповіда.
Коли  читаєш  хитрі  ноти  вірша,  вона  тобі  на  душу  осіда.

Коли  заводять  зорі  хороводи,  коли  звучать  сопрано  соловїв,
Послухай  тишу:  хай  її  клейноди  в  тобі  заглушать  блудний  смак  дощів.

Коли  окутав  вечір  павутинням  твої  думки  й  вже  очі  сповива,
Послухай  тишу  –  хай  її  проміння  в  тобі  осушить  сірий  клапт  багна.

Не  треба  слів,  ти  тишею  напийся.  Вона  убивця  жадісних  тривог.
Послухай  тишу,  в  тишу  тихо  влийся  –  бо  тишею  до  нас  говорить  Бог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310350
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 08.02.2012


SinusoЇda

Так страшно

Так  страшно  від  того,  що  Ви  –  ідеал.
Так  страшно,  що  хочеться  носом  –  у  плечі.
І  чи  поцілунків,  чи  схлипувань  шквал,
Ви  є  десь!  І  це  внеможливлює  втечу.

Заплутані  схеми  словесних  в’язниць
Пробачать  нам  слухавка  і  оператор.
Ви  –  казка.  Потреба.  Найліпша  з  дурниць.
Абсент  (печете,  як  душею  торкати).

Та  мойри  розкинуть  на  трасах  пасьянс.
Хтось  вчинить  доцільно,  а  інший  –  жорстоко.
Бо  ж  досі  далеко  до  мрії  (до  Вас)  –
Три  слова  між  нами  і  тисяча  кроків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312194
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


Adele

Множення слів

Я  домножую  рядки,
Їх  у  мене  мало  стало.
Збільшу  поки  їх  у  три,
Ну  а  потім  ще  у  пару.

Зразу  більше  слів  у  два,
Ну  а  може  і  в  чотири
Рази.  Виберу  із  ста,
Мабуть,  тільки  половину,

Бо  багато  потрохів
В  тому,  що  не  догледіли.
О!  Тепер  давай  у  сім
Збільшу  першу  четвертину.

Буду  множити  на  три,
Щоб  закинути  частину
Слів  забраклих  у  вірші,
Що  про  почуття  людини.

Треба  також  у  п'ятсот.
Щоб  одразу  не  замало!
І  додати  їх  в  шматок,
Де  любові  крихта  стала.

І  розважливо  домнож
В  триста  дев'яносто  дев'ять,
Щоб  усіх  проймала  дрож,
Як  читають  вірш  від  тебе!

Вчіться  множити  усі!
Це  буває  так  корисно!
Ой!..  Відкрила  вам  секрет...
Випадково...  ненавмисно..!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312147
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012


Волошина Катерина

Люби меня

Люби  меня,  как  сумасшедший,  
Благословлю  тот  самый  час,
Когда  уста  коснуться  шеи.
Ты  мой  герой,  иконостас!

Люби  без  критики  и  прений.
Я  подарю  тебе  всю  жизнь.
Мой  сладкий  сон,  Великий  Гений
Вошедший  облик  в  витражи

Церковных  окон.  Свет  весенний,
Последний  вздох,  полет  орла,
Ты  –  мой  Бетховин,  мой  Есенин,
Ты  -  два  расправленных  крыла.

Но  я  упала  слишком  больно
С  высот  любви.  Была  мертва.
Под  звон  печальный  колокольный
Росла  на  кладбище  трава.

Я  гладила  траву  руками,
Умылась  утренней  расой.
Как  жизнь,  текущая  веками,
Прошлась  по  лезвию  босой.

И  выжила…  Загадка  веры
В  душе  попутчица  моя.
В  твою  проникла  атмосферу:
«Ну,  здравствуй,  милый!  Это  я!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311832
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012


Весняна Осінь

Не відпускай…

Не  дивуйся,  не  в  снах  не  могла  не  любити,
І  не  ти  не  цілуєш  не  заспані  очі.
Не  з  Тобою  учора  не  вчилася  жити,
Не  в  обіймах  Твоїх  не  стрічала  всі    ночі

Не  надійся,  не  треба  казати  всім  правду,
Не  заснеш  не  під  сонні  осінні  октави.
Не  від  вчора  не  Ти    не  торкаєшся  спрагло,
Не  сьогодні,  не  завтра,  не  ли́шусь  назавжди...

P.S.  Не  відпускай  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310261
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 06.02.2012


Кадет

Собакам…

Когда  верхи  конкретно  зажрали́сь,
Бросая  кости  преданным  собакам,
В  низах  нашлись  лихие  забияки,
Но  им  всё  объяснили  просто:  «Брысь!»  

И  я  от  злости  чуть  не  закипел,
Но  вовремя  сумел  остановиться,
Вглядевшись  в  их  оскаленные  лица,
И  отложил  до  времени  жупе́л…

И  время  разложило  по  местам
Претензии  и  жалкие  потуги…
И  каждому  воздало  по  заслугам,
И  остудило  пылкие  уста…

А  я  не  часто,  но  ещё  киплю
В  надежде  хоть  чего-нибудь  исправить…
И  сам  себе  мозги  пытаюсь  вправить,
И  по  ночам  пером  ещё  скриплю…

И  мне  не  жалко  загнанных  собак,
Их  добивают  молодые  волки…
Нельзя  сказать,  что  стало  больше  толку,
Но  стало  меньше  бестолковых  драк…

февраль  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310776
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 05.02.2012


соломія

пори року

Літо  –  барви,  трави,  квіти.
Осінь  –  листя,  сонце  світить.
Зимно  –  сніг  блищить  з  покрівль.
Весну  ніжить  подих  хвиль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186346
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 05.02.2012


Adele

Моя одуріла безпечність

Чому  стала  знову  твоя,
Рабою  у  тво́їх  обіймах?
Чому  серце  знову  дала?
Воно  вже  ж  і  так  у  порізах.

Яка  же  колюча  рука!
Але  мені  рідний    душею.
Мабуть,  любий,  знову  прийшла,
Щоб  ще  на  мить  стати  твоєю.

Нехай  добиває  вона  -  
Моя  одуріла  безпечність.
Умерти  на  твоїх  руках
Й  щасливою  впасти  у  вічність...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311342
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


Володимир Шевчук

Я не стану…

Я  не  стану  тебе  чекати,  
Зрозумій.  Відпусти.  Прости.  
Відстань  також  будує  грати,  –  
Не  мости.  

У  твоєму  тісному  світі  
Поки  місця  нема  для  двох.  
Мої  мрії  –  тобою  спиті,  –  
Зверху  мох.  

Мої  мрії  втрачають  мову,  
Та  колись  я  сягну  мети.  
Ще  із  нас  хтось  полюбить  знову!  –  
Певне  ти…  


20.01.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 04.02.2012


земля

Тобой давно я заболела.

Мне  очень  нужно  быть  с  тобою,
Любить  тебя,оберегать,
Идти  с  тобою  одной  тропою,
И  никогда  не  оставлять.

Давно  влюбилась  в  твои  взгляды,
И  твои  руки,губы,нос,
Ведь  для  меня,ты  как  награда,
За  тонны  выплаканых  слёз.

Тобой  давно  я  заболела,
И  как  на  крыльях  понеслась,
Душа  оторвана  от  тела,
Любить  всю  жизнь  тебя  клялась.

В  небесном  танце  мы  кружили,
Паря  в  пространстве  над  землёй,
И  небеса  нас  объявили,
Отныне  мужем  и  женой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309280
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 04.02.2012


Наталя Данилюк

Пересипати сни…

ПересИпати  сни,
перевіяти  давні  оскоми,
перетлілі  печалі
і  майже  забуті  жалі...
І  летіти  туди-
в  піднебесся,  крихке  й  невагоме,
відірвавшишь,  
мов  кулька  легка,  
від  тяжіння  землі!..

І  кружляти  вгорі,
в  білизні  лебединого  пуху,
вальсувати  між  хмар
в  мерехтінні  зими-пелени!..
І  торкатись  зірок,
прикладаючи  ніжно  до  вуха,
ніби  мушлі  морські,
щоб  послукати  шепіт  нічний...

І  зривати  з-під  хмар,
мов  добірні  засніжені  грона,
обважнілі  слова
й  перестиглі  терпкі  молитви...
І,  долаючи  всі
піднебесні  й  земні  перепони,
понад  шаллю  зими
невагомо  і  ніжно  пливти!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 03.02.2012


Анна Вейн

Розлука на пероні

Напружено  мовчу.  Вокзальна  тиша
Не  дише,  співчуваючи  з  пітьми...
Давай,  хоч  мить  побудемо  дітьми,
Скажи  ще  раз:  "Не  бійся!  Не  залишу".

Де  наше  завтра,  хто  навчить  чекати?
Минеться  час,  не  будемо  на  "ти",
Крізь  дикий  біль  насмілилась  піти,
Крізь  щем  душі  навчилася  мовчати.

Розлуки  біль  на  Львівському  пероні.
В  міцних  обіймах  ніжності  тону.
Я  проклинаю,чуєш,цю  весну,
Повільно  відпускаючи  долоні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 03.02.2012


Осіріс

На краю літа

Куценьким  дощиком  весна,    
З  небес  стікає  у  долоні,
В  садка,  смарагдовому  лоні
Буяє  памолодь  рясна.
Ставок  вже  запалив  свічки
Гордливо-білого  латаття,
Врядились  верби  в  нові  плаття,
У  коси  уплели  стрічки.
Примовкла  нива  край  села,
Бо  видно  вже,  що  при  надії.
Про  стиглий  колос  плинуть  мрії,
Зерня  щоб  повне  налила.
У  кучерявому  гаю,
На  гніздах  борсаються  ґави…
Весна  з  долонь  тече  у  трави
І  тане  в  літа  на  краю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309290
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 01.02.2012