Хочу плакати - сльози не ллються,
Сьози радості - він не дає:
Пригортає так ніжно до серця.
Сум і ту́гу рукою займе.
Я у нього одненька, єдина,
Мов у небі зоря провідна.
Він кохає мене! Як зіницю,
Ніжно й лагідно оберіга́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313400
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 03.04.2012
Згубилось у сво́їх пір'їнах
Таке янголятко мале.
Ніяк не розпутати крила -
Ще поки не знає про те,
Що вмітиме в хмарах літати
Горта́ти під сво́є крило́
Людей. Чисті душі спасати,
Для них дарувати добро.
Неле́гке то буде завдання
Та все це не зараз. Маля
Розчісувать вчиться кохання
Незграбно ще так - янголя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315668
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 03.04.2012
Анні і Віталію присвячується
Забув про все... Про те, як звуся, про те і хто я,
І куди летіли мрії, поклик, ніжність, бажання, цілі, спів душі.
Тобі не треба мого світла.
У тебе є ВОНА одна
До тебе в поїзді підсіла
Й тепер ВОНА вже не сама.
Віталій й Анна - так красиво!
Ти вірш за віршем пишеш їй.
Вони чудові, мають силу,
Тамують спрагу, гасять біль.
Моя ж душа тобі не треба.
Ти не самотній - є ВОНА.
І приголубить, й пожаліє
І теплим словом, й заспіва.
От лиш прокляття - так далеко
Один від одного! На два
Єднання душ. Немов комета
Сердечка ваші розділя.
Іди собі - мені не треба
Чуже. Чи будуще чуже.
Ти вже не мій, своє серде́нько
Сховав подалі від мене́.
Твої вірші, твою надію
Читає з радістю ВОНА.
Від них ВОНА тепер вже мліє.
Вона! Не я... Тому прощай!
Присвячуй їй вірші, Віталій!
Любити ти не вмів мене.
Зі мною вчився зуби скалить,
А з нею ти знайшов себе.
Прощай! Прощай... Прощай навіки.
Була лиш сном я,
А вона - НЕВІДПУСКАЮЧА ВИПАДКОВІСТЬ, -
Прийшла до тебе у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311505
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 03.04.2012
Ти ще чекала всереди́ні
Того, що він прийде назад,
Того, що скаже: "Серцю нині
Тебе милішої нема".
Однак хвилина і година
Тебе закутали у сон,
А зранку ти відкриєш очі
І зрозумієш - не прийшов...
Кудись подінеться надія,
З собою віру забере...
І ти нарешті зрозумієш:
Він більш ніколи не прийде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312091
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 03.04.2012
Я затухаю... Ти не любиш... Ні, ти не любиш... Я
одна..................
Що ж робить? - Мене не любиш...
Б'юсь лицем як риба в лід...
Вже нічого і не скажеш...
Коли з тобою - все як слід.
Відчуваю - ти колючий,
Ти колючий як їжак.
Тільки-от їжак - він добрий
Ти ж у нас на злість мастак!
Ти хлопчина в душу всівся
І вмостився позручніш.
Тільки от для мене місця
Ти залишити не зміг.
Ні - я скаржитись не буду
Лиш тут справа у мені.
Однак й покинути не можу...
Бо все одразу, як в пітьмі.
Колись при зустрічі одразу
Одну людину нагадав...
А, знаєш, це була та Юля
Яка любити не могла...
Вона тоді не знала звіра,
Але й любов'ю не жила.
А тут - неначе нові крила:
Взлетіла і забула я
Про те, що я одна злітаю,
Що радість лиш моя була.....
Вона затьмарила весь розум,
І жити більше не змогла
Без звіра... Та дурненька та,
Що вірила в небесні сили,
Які б з'єднали їх обох
Любов'ю... Не одной навіки
Любов'ю тою не земной.
А той любов'ю, що не знає
Ні болю, зради, ні тривог.
Хоч і у звіра є ті крила...
Та він літає до кількох.
Кількох одразу -
Він же хлопець
А хлопцю можна й багатьох....
Йому прекрасно: десь погано -
"Забуду цю, є ще ж одна..."..........
За що це, Боже, покарання -
Любити цього юнака?!....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312691
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 03.04.2012
Сьогодні прожила ще день.
Любов забилася у скроні.
І наче паровоз, гуде:
Так надокучливо доволі.
Хотілось би прогнать її,
Як надоїдливу комаху,
Із серця, мозку і душі,
Але шкодую бідолаху...
Вона ж тепер, як сирота -
Немає дому і притулку.
Господав вигнав на хліба
З одним лише плащем із смутку.
Ну що ж... Нехай ще поживе.
Не буду гнати байстрючисько!
Ще трохи хай-но підросте,
Тоді й спрощаємось навічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312371
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 03.04.2012
Майнула тінь від птахи
І скрилася в тіні́,
Від дерева що пада
І губиться в траві.
Десь там, в дрімучім лісі,
Сидить тінь хижака,
В німому зціпенінні
Тінь здобичі чека.
Промчиться тінь від зайця
В колоссі польовім.
У кожній тіні чути
Дзижчання цвіркунів.
Біжать мурахи дивні
Між квітами в стежках -
То просто тіні з неба
Літаючих комах.
Так чудно кошенятко
Все пробує піймать
Незграбно тінь у лапки
Й продовжує стрибать.
І в солов'їнім співі,
І в повісті струмка
Літають тихо тіні, -
Більш хазяїв нема...
Запам'ята́є простір
Тінь кожної ходи,
Бо тіні ще вернуться
Колись. Через роки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313080
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 03.04.2012
"Просвистіла" стала рідна,
У душі щораз бриніла
Сподіванням...
Щосвітанку нас будила...
Кожен день для нас свистіла...
Наш будильник...
Тільки зараз... це лиш спогад,
У минуле тихий погляд...
Вже у вічність...
Мов картинка із булого:
В ній багато незначного,
Але рідного...
Відкривала нам повіки,
А на душу - наче ліки
Розливалась...
Я квиток куплю в минуле,
Й повернусь, де ми заснули
Під будильник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314607
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 03.04.2012
Дивилась у його очі. Він сказав, що ніколи не кохав. Я повірила. Правда. Він і не кохав. Він не вміє кохати, власне, як і я. Він лиш вчив мене. Усі два роки. Вчив, як потрібно жити. Я хотіла чогось. Чого? Колись, коли мені було одинадцять, я йшла по вулиці і розуміла, що я не знаю, що таке кохання. Боялась, що ніколи не відчую цього. Я знаю, що з тієї ж хвилини я увійшла у свою роль. Заставила себе повірити, що можу любити. Хороша спроба. Та невдала. Коли хтось починає займатись невластивим йому, то виснажується, стає голою нервовою струною. Деякі так і живуть, нарікаючи, що доля з ними погано поводиться. А насправді не доля, а просто не їхнє життя, чуже. Так само було і зі мною.
Зараз ожила. Я знову можу летіти. Я нікому не належу, непостійна. Моє життя - у змінах, у постійному русі.
Я просто вітер. Вільний. Непомітний. Незамінний. Самостійний. Просто вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326270
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 03.04.2012
Я малюю вірш за віршем,
Бо не хоче Муза спать
Я її вкладаю в постіль,
А вона мене - назад!
Що за діло?! Що робити?
Уночі - відпочивать!
Зранку праця й до обіду...
Тільки ж Музу не приспать!
Що ж... Беру папір і ручку
Сяду в крісло проганять
Сни, що вже зібрались в кучку
В голові бешкетувать.
Ну і що ж ти скажеш, Музо?
Як мені тебе занять,
Щоб прийти до симбіозу?
Вдень творити, вечір спать?
Я себе вже пересилю
І ще трохи попишу,
Та наступного вже разу
Спать-таки тебе вкладу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311792
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 03.04.2012
Не приходь до мене ніччю -
Не чекаю я тебе.
І твоя жага із злістю
Більш мене не доторкне.
Охолола я, коханий.
Зрозумій й забудь усе.
Ти в мені убив печалі,
Ти в мені втопив мене.
Не благай і не вертайся -
Більше шансів не даю,
Більше, сонце, не старайся -
Більше мук я не стерплю.
Ти мені байдужий, милий.
Хоч - іди, а хоч - сиди.
Хочеш - душу мені вилий,
Хочеш - казку розкажи.
Але більш в моєму серці
Не запалиться іскра,
Не залишиться й на денці -
Всю любов ти розплескав.
Не шукай в мені знов світла -
Я колись все віддала
У твої чорнющі руки,
Як любити ще могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312325
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 03.04.2012