zap: Вибране

Даша Піддубна

В онколікарні…. Фільм жахів!!!!!!!!

Мене    переповнює    дивна    суміш    емоцій,
 Болю,    печалі...зриває    стріху!!!!!
 Ненависть    до    Бога
 Зради    Дияволу!!!!

 Я    піднімаюсь    на    п*ятий    поверх....
 По    ступенькам...зустрічаю    хворих....
 Лікарі    ідуть    і    шепочуться....
 Моїй    душі    хочеться    спокою....

 Я    йду    по    коридору    напівпустому,
 Дівчинка        років    з        п*ять....дивиться    в    мої    очі,
 Неначе            життя    моє    благає....щось    лялькі    своїй    шепоче....
 Вона    своїм    поглядом    мене    проводжає....

 Душа    моя    трішки    хлюпоче,
 А    іду        до    палити    №6,
 Серце    калатає    і    не    хоче    це    бачить,
 Від    цього    хоче    мене    хоче    зберегти.....

 Потім    знову    я    іду....назад....
 Все    ті    же    очі    дитини    болючі.
 (Я    підійшла    і    віддала    їй    життя    своє....
 Вона    усміхнулась...І    дала    ляльку...)Привиділось!!!!

 По    ступенькам    до    низу    біжу...
 Від    болю    цього    вже    запізно..промовчу!!
 Якщо    хтось    є    вищий    за    нас,
 То    хай    дасть    мені    і    всим    хворим    іншим    час!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309191
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 02.02.2012


Даша Піддубна

Суїцид. Поклик жити

Коли  ніж  уривається  і  без  цього  понівичене  тіло,
Розумієш,  що  можна  було  все  змінити,
Коли  лезо  проходить  рівно  по  венам,  заніміло,
Розумієш,  як  це  життя  втрачати.
Сподіваєшся,  що  з  петлі  тебе  не  знімуть,
Не  розуміють  теж  дех-то  загине,
Таблетки  всі  скопом    кидаєш  до  рота,
Хіба  це  не  смерть  ідіота?!
Пістолет  до  скроні  преставляєш  -  
Ти  себе  уже  втрачаєш...
Подивись  чи  це  є  вихід,  можливо  так,
Як  жаль,  що  не  можна  так  твоє  життя  дати  натомість
Хворим  на  теберкульоз,  СНІД  інші  хвороби,  рак,
Поглянь  навколо,  обернись,  хтось  хоче  ще  трішки  пожить,
А  ти  здорова  людина,  просто  перестала  це  все  цінить....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253255
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 21.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2012


Даша Піддубна

Пьяная тварь

Девченка    с    жевачкой    у    стойки    бара,
Угости    ее    пивом    и    домой    с    друзьями    по    парам...
Угости    ее    своим,    она    в    ответ    своею...
Бля...я    с    этой    ситуации    хренею...

Дочка    у    мамы    забирает    клиентов,
Я    ахуеваю    с    такой    сперменты,
Дочка    у    мамы,        мама    у    дочки...
нет    больше    слов,    одни    только  точки...................

Ты    протыкаешь    ей    вены,
Ты    у    нее    не    первый
И    не    бедешь    последним...
Маза    фака!!!!

Пьяная    шл*ха    по    лесу    шатаясь
Выпивает    последние    капли    вискаря!!!
Бутылку    об    камень    разбивает,
Понимая,    что    она    никому    не    нужна!!!!!!!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305936
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Іван Блиндюк

Навіть Дід Мороз

Вуса  сиві,  ніс  червоний.
Несе  казку  на  долонях.
Не  простий  долає  шлях
Із  мішками  на  плечах.
Він  працює  ніч  єдину
Для  дітей,  що  вірять  в  диво.
Під  ялинку  новорічну
Покладе  він  річ  незвичну.
Хоч  старий  вже,  хвора  спина,
Та  чекає  там  дитина.
Дід  залазить  у  димар  -  
І  почнеться  цей  кошмар.
Підкрадеться  він  до  ліжка,
Обійме  малого  ніжно.
Скаже  хлопець:  "Справжній  ти!"
Дід:  "Так.  Тихо,  хлопче,  спи".
Далі  ласки,  плач  і  сміх.
Дід  -  проклятий  педофіл.
А  дитина  щиро  вірить,
Що  дідусь  її  не  скривдить.
В  ніч  казкову,  в  ніч  чарівну,
Дід  гвалтує  їх,  наївних.
Перед  тим,  як  дім  покинув,
Ще  й  гостинності  відвідав:
З'їв  із  медом  смачний  пряник.

Хлопець  плакав  цілий  ранок.
Це  із  пам'яті  не  змити.
Як  із  цим  надалі  жити?
У  один  всі  злились  дні.
Він  закрився  у  собі.
Все  малює  той  малюнок...
Дід  зробив  такий  дарунок.

                             Вірш  не  ставить  за  мету  змінити  
уявлення  про  Діда  Мороза  чи  заперечити  факт  
його  існування,  а  лише  звертає  увагу  на  проблему  
насилля  над  дітьми,  яка  особливо  гостро  постала  
у  сучасному  суспільстві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299527
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 08.01.2012


Bullet

Вже місяць я спустошенний й розбитий

Вже  місяць  я  спустошенний  й  розбитий
Вже  місяць  у  мені  вмира  життя
Погасло  все,  що  лиш  могло  горіти
Я  втратив  віру,  віру  в  чудеса

Ні  день  ні  ніч  не  дасть  мені  спокою
Ніщо  не  втомить  тугу  хоч  на  мить
Бажання  бути  хоч  колись  з  тобою  -  
Єдине  що  дає  надію  жить.

Хоч  не  життя  -  це  лише  існування
Без  посмішки,  без  щастя,  без  тепла
Усе  поклав  я  на  вівтар  кохання
Тепер  воно  як  звір  від  нас  тіка.

Без  тебе  я  вже  врешт  колись  помру
Один,  на  самоті,  в  патьоках  крові
Лиш  памятай  як  я  тебе  люблю
Я  -  мертва  жертва  нашої  любові.

6.10.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304081
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 06.01.2012


Bullet

Я просто йшов у темряві, всліпу

Я  просто  йшов  у  темряві,  всліпу
Збирав  шматки  того,  що  звалось  серцем
Здавалося,  ще  крок  і  я  помру
Й  ніхто  не  буде  плакать  за  безумцем.

Але  підступній  долі  стало  мало
Вона  дала  надію  ще  одну  -  
На  сторінках  життя  намалювала
Тебе  зеленооку,  чарівну.

І  що  тепер  робити  із  собою?  
Я  й  не  помітив  як  попав  в  полон
В  твій  милий  сміх  поринув  з  головою
У  мої  сни  ввірвалась  мов  циклон.

Пробач  мені  банальні  одкровення
Не  маю  права  потривожити  тебе
Та  як  чинити  якщо  ти  моє  спасіння
І  мою  душу  за  тобою  в  даль  несе?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304170
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 06.01.2012


Bullet

Коли я нарешті забуду?

Коли  я  нарешті  забуду?  
Ось  знову  навколо  лід.
Мій  перший  самотній  грудень
За  безліч  щасливих  літ.

Це  перша  зима  без  вогню
Морозне  повіртя  скорботи
Без  голосу  в  пустку  кричу
Бо  ніяк  не  забуду  твій  дотик.

Це  перший  січень  без  довгих
Прощань  на  вокзалах  до  сліз
Без  ночей  кохання  безсонних
Наш  потяг  пішов  під  відкіс.

Скажи,  як  зігрітись  у  стужу?  
Коли  тебе  більше  нема...
Попереду  є  лише  лютий,
Відмучусь,  а  там  вже  й  весна...

05.01.2012

p.s.  від  емоцій  незабутого  минулого

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304327
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012


Bullet

Не можеш ти мене судить, пробач!

Не  можеш  ти  мене  судить,  пробач!
Не  знаеш  ж  бо,  як  я  ридав  ночами,
як  дощ  глушив  мій  безпорадний  плач
як  мрії  улітали  із  вітрами.

Не  знаєш  ти  як  мучатись  безсонням
Як  в  темряві  писати  ці  рядки,
виймати  серце  і  тримать  в  долоні
й  зшивати  шрами,  що  лишила  ти.

Чи  може  знаеш  як  чекати  сну,
В  якоми  ти  і  я,  ми  знову  вдвох
прокинутись  й  кричати  в  ніч  пусту
Бо  все  це  -  лише  свідомості  підвох

Ти  знаеш  як  це  -  із  останніх  сил,
Зібравши  волю  і  удачу  всю
Струшувати  з  серця  твого  пил
Й  шептати  знову  "я  тебе  люблю"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215416
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 06.01.2012