Здається, в тобі лиш /без ліку/ моя потреба.
Тримає безодня, в долонях - окраєць неба.
Впущу - розлетиться на друзки вчорашнє літо,
А те, що прийде, не зуміє мене зігріти.
Тому не впускаю свічадо з перлин розлуки,
Де пам'ять домашньою кішкою лиже руки
Холодні, як сніг, що на землю приліг не впору.
І цокотом стрілок годинник мені говорить:
"За....". Будь мені. Будь мені! Будь у мені.../за щастя/...
Нехай ні тузів, ні шестірок нема під масть, я
Їх не шукаю. Для мене і того вдоста,
Що подих нагадує вперто твою лиш постать.
Що ночі світліші за ранки, а дні, як ночі,
І замість доріг тільки курява від обочин.
Від себе втекти б. На перонах чужих вокзалів
Маршрути зриваються, взявши акорд печалі.
Гортаю секунди й листи, що летять в нікуди,
Тумани, де вічність в собі горизонти губить,
І плетиво втрачених слів в павутинні вулиць,
Якими бродили /рука у руці/ й не забулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785176
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 03.04.2018
А дід пішов за обрії орати,
Мов не на вічність, а на день чи два…
Розгріб турботи звичні біля хати,
Із вилами пройшовсь біля хліва.
Напхав у ясла сіна, щоб корова
Під вечір не урвала молока.
Поправив у печі тоненькі дрова –
Й рудий огень урізав гопака!
В думках розклавши наміри по буднях,
Поворкотів, що молодь вже не та,
Що їм би тільки спати до полудня,
І усміхнувся… Ох, літа-літа.
Бо що йому, старому, ждати смерті,
Якщо життя тримає на плаву?
Ще сили є, аби кути підперти.
А молоді́? Нехай ще поживуть.
Отак собі у роздумах і праці
Провадив день старенький чоловік…
А світ гудів мільярдами вібрацій,
Які зливались ув один потік.
Зима лежала біла і кудлата,
Коли побрів за овид сивий дід…
І вікнами заплаканими хата
Йому охрипло застогнала вслід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780135
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 06.03.2018
(Рондель ІІІ)
А він її сьогодні не зігрів
Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
Хоч зустріч їх була невипадкова
Опісля холоду лютневих вечорів.
Густий туман кроїли ліхтарі,
І блідли тіні попід їх покровом,
А він її сьогодні не зігрів
Ні доторком, ні поглядом. ні словом,
Ні вітерцем, що стишився раптово,
Заплутавшись у кронах яворів...
Земля - в хітон одягнена зимовий -
На літепло чекала стільки днів,
А він її сьогодні не зігрів.
10.03.2017 р.
Для ілюстрації вибрана картина "Рання весна" Миколи Терпсіхорова
http://www.artlib.ru/index.php?id=16&fp=2&uid=2905&iid=34069
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723164
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.03.2017
[i][b]"
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи."[/b][/i]
[b] [i] Гостя[/i][/b]
Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі.
По зів`ялій траві вітер гонить вчорашні сліди
І твої, і мої, щоб сховати від світу найдалі
Несміливу любов, що ятритиме пам`ять завжди.
І допоки ми віримо в те, що себе обдурили,
Переправу змінили й в нікуди наосліп втекли,
Забувай мене, чуєш?.../ щоденно...щоночі...щосили.../
Як і я забуваю в холодних обіймах імли.
Бо прийде знову завтра, в якому нас більше немає, -
Розсміється /підступно/ в обличчя сльотавим дощем.
Пам`ятай мене /зможеш?/ найбільшу із втрачених таєн,
Ту, що вирвала з серця /по собі/ мільйони поем....
/04/03/2017/
[i]
З вдячністю Наталочці за мить натхнення)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 12.03.2017
* * *
Майже всі владики – трафаретні.
Не художник – долі фаворит,
хоч його пейзажі та портрети
мають неповторний колорит.
На мольберті пишуться сюжети...
Важче й краще буде ще колись.
Між писак трапляються поети.
Ще таланти не перевелись.
Божий дар, а може – кара Божа?..
Чи мистецтва сіль доступна всім?
Чи впізнає бідний і вельможа
нас в буденній праведній красі?
Нам дано зважать на примхи долі
і творить з любов’ю день-у-день.
Щоб душа лишалася на волі,
щоб добром горнутись до людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719377
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 24.02.2017
[i]Зимові свічі
Тануть й краплями сонця
Стікають долу.
[b] Катерина Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
[i]
[b]
[b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні
Свічі-перевертні плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби…
Не через них відчайдухи ті – хлопці –
ризикували роками судьби.
Тануть й сльозами зволожують землю
їхні надії на інше життя.
Бо на свій лад набуття перемелють –
му́ки героїв в муку́ забуття!
Світ, що підступно тїй владі дістався,
міряє те... на свій власний полад.
Плачуть відтак у саду Гетсиманськім,
хлопці, що склали їй цей потентат.
В небі вартують наш сон охоронці –
чути їх звуки і подих мольби…
Свічі-перевертні... плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби.
2.Свічі пам’яті
Київ…Хрещатик…
Майдан Незалежності
Бруки… Свічки… І знайомі слова:
«Слава Героям»...
І – звуки безмежності:
«житиме», «буде»...
Бо пам’ять жива
про молоді думи тих,
що попадали в брук зледенілий
в лютневий мороз.
Долі тих воїв...
злодійськи украдено
Темними силами…
Та не курйоз –
в камені гріються
світлими свічами,
хлопці-молодці –
отерплі серця…
Сотня сміливців
сказала вже світові,
Як українці стоять. –
До кінця!
Свічі досвітні палають
в віконницях
в кожному місті....
громаді.....
селі...
Їхнє тепло запалало... як сонечко –
тануть... сльозами
бурулі
землі...[/color][/b][/b]
21.02.2017
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117022302658
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.
Тепла́ кортить, та що ж це до вікна
вчепились вперто зірчасті узори?!
Та що ж це вітер бухкає у скло,
ще й, наче пес, півночі завиває?
Хіба ж йому не видно - відбуло
усе холодне, сіре і безкрає...
Тепер весні настарчилась пора,
не нині-завтра пролісками зврунить.
Світ оживе, прозріє - нагора
із темних скринь повитягає струни.
І враз підхоплять пісню гомінку
усі-усі - пташки, дерева, люди.
І навіть півень десь у курнику
запіє вперше на усенькі груди.
Відзавтра вже, о, як тремтить душа,
завзято як відхохкує віконце,
аби крізь нього вранці увійшла
весна до хати радістю і сонцем.
23.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719915
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 16.02.2017
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
[img]http://files.moblo.pl/0/4/89/48956_landa-dziewczyna-likely-pl-3195a237.jpg[/img]
Сонце в зеніті – круглий спартанський щит,
Що відбиває хмар кочові навали.
Стелиться мох, м’якенький, мов оксамит,
Ноги людські по ньому ще не ступали.
Штрикає тишу гілки сухої хруст,
Вітер бринить джмелем у верхів’ї сосен…
Йду обережно й тихо – ні пари з вуст,
Жалять обличчя хвойні голки́, мов оси.
Свіже повітря зв’я́зки у горлі рве,
Наче мембрана, пружно спирає груди…
Ладаном ліс обкурює все живе,
Лиш непорушні скель кам’яні споруди.
Міряю світ відбитками підошов…
Ліс – посивілий дід, але ще нівроку!
Здалеку привітає: «Це хто прийшов?
Начебто й не змінилась за ці півроку…
Ну ж бо, сідай сюди, на трухлявий пень,
І викладай усе, що в душі ховала…».
Хлю́пне теплом крізь вуса і засопе,
Очі зелені блиснуть, немов дзеркала.
Я притулюсь щокою до бороди,
Наче ми з ним не бачились цілу вічність –
Так, як до пана леститься кіт рудий,
Погляди перегукуються зустрічні.
Мовчки собі поси́димо: я і він,
Щебетом заколисані і вітриськом…
Десь обізветься грому протяжний дзвін –
Схоже, пора додому, вже дощик близько…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667834
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 25.05.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Войтовичу Назарію,
наймолодшому Журавлику Небесної Сотні, посвята
(із циклу «Пам'яті Героїв Маййдану», лютий 2015-го...)
**
Ну який же з тебе воїн?! Ти ж – дитина
Із пушком під носом, з голосом на зломі.
І яка, скажи мені, біда-причина
Привела сюди?! – Те Зло в духовній комі,
Що повзло, бридке, по вулицях столиці,
Міста вічного твоєї України?
…
А тобі ще ж, синку, забавки дивиться!..
…
А натомість бачиш: знищені, в руїнах
Храми Правди, Щастя, Долі і Свободи,
Вже вирішує майбутнє підла Зрада!
Та серденько юне – нашої породи,
Що із честі, волі, гідності! – Як радо
Ви ставали на Майдан той заповітний,
Щоб не дати Зраді зло засіять в душі!
А у серце чисте звір, фашист новітній
Кулю злоби цілив, підлості!.. – І мусив
Ти життя своє – на злеті! – там покласти,
Щоб майбутнє не змогла сволота вкрасти
Неньчине, родини, України!
– Ні, не буде Україна на колінах!
…
Полягло вас... Вбито вас посеред площі,
Покалічено!.. Новітні яничари
Шлях навік проклали на Криваву Прощу…
– І моя провина в тім!.. і мОя кара…
Як же раноньки позбутися отої?!.
– Це ж тобі ще б, синку, жить... о ненько-нене!..
Не герой і не ікона – син для мене
Із Небесної із Сотні Золотої.
Лиш сімнадцять… – мало так… І як багато,
Щоб за тим ключем полинуть журавлиним!
Не герой ти – син Назарій мамі й тату.
І навічно – Син всієї України.
***
Назар був ще дитиною по роках, лише сімнадцять.
ось вже і два роки їх світлої Пам'яті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645559
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 13.03.2016
[youtube]https://youtu.be/aJVy5isz44g[/youtube]
Що робити мені, накажи, Ваша милість,
Я сказати слова не зумів, хоч хотів…
А тепер, а тепер лиш молитись лишилось,
Бо до тебе мій друг засилає сватів…
Не вгасити жагу, не напитися з мрева,
Зігрівати в руках твоє фото анфас?
Та чомусь, та чомусь посивілі дерева,
Як смеркає ще звично чекають на нас.
Закликати у снах і не раз, і не двічі –
Ти хоча би краплинку надії залиш…
А мені, а мені заглянути б у вічі,
А мені до руки доторкнутися б лиш…
Як збіднів білий світ, обезбарвили речі,
Зазвучали невтішно акорди сумні…
Але як, але як у оцій порожнечі
На роки в самоті залишатись мені?
А щасливе життя відшумить десь поблизу,
Та втішає одне – в ньому будеш і ти…
А мені, а мені пакувати валізу
І на свій полустанок понуро брести…
І терпка, як любов, зрозумілість утрати –
То ціна помилок, адже ми не святі…
А мені, а мені лиш би поруч стояти,
І під руку з тобою іти по житті.
Але серце не хоче здаватись і кличе,
І відстрашує мить, для котрої ти раб…
Ти мені, ти мені усміхнись таємниче,
Поцілуй, притулись наостанок хоча б…
Не змиритись мабуть, час іти на пропаще –
Ти збагни я тримавсь, скільки міг, бачить Бог!
Бо мені, бо мені не позбутись нізащо
Тої муки чекань і надії тривог…
Запис, аранжування і виконання Сірий В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646498
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 27.02.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 17.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=glrMaGTJFy0[/youtube]
Слова Наталі Мазур
Музика та виконання Іван Пустовий
Я приснюсь тобі
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри грізним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
В час, коли зима
Наче крадькома,
Закує вікно срібним помахом,
І захочеш ти
Краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
Так захочеш ти краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
В час, коли тобі
Важко у журбі,
Бо без мене ти, як з одним крилом.
І якщо в цю мить
Серденько щемить -
Я приснюсь тобі добрим Янголом.
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри срібним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
Захурделить ніч снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
Я приснюсь тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643875
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 17.02.2016
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635054
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 14.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]
Чекаєш Різдва, а воно промайне – і незчуєшся!..
Залишить на згадку про себе терпкий аромат…
Рипітиме знову підошвами стоптана вулиця,
Та, мабуть, не так, як у розпалі радісних свят…
З горнятком какао сідаєш у крісло – погрітися,
У плазмі вікна – справжня магія: падає сніг…
І віриться в те, що “Різдвяна історія”* Діккенса
Принаймні на йоту добрішими зробить усіх.
І може не все, як у казці, в житті перемелеться,
І буде ще більше падінь, ніж підйомів… Проте,
Якась благодатна, дарована небом хурделиця,
Мізерні невдачі докупи згребе й замете.
Бо з кожним Різдвом ти стаєш на відтінок світлішою,
На градус теплішою, легшою хоч би на грам…
Хоча в каятті залишаєшся все-таки грішною,
Та разом з Дитятком радієш одвічним дарам:
І смирні пахучій, і злату сакральному, й ладану,
Впускаєш в оселю оновлення світлу весну…
Загоюєш душу, дарма, що місцями полатану,
Та спраглу високого лету і щастям хмільну!..
Чекаєш Різдва, а воно промайне, що й не встигнути
Набутись в родинному колі, в теплі, між близьких…
Отак і раптово життя пролетить, як не дивно… Та
Ти вкотре отримуєш благо – зробити цей вдих!..
[i]*Фільм знятий за мотивами повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Якби хоч краплю дав мені любові –
Маленьку краплю з подиху роси,
Оркестри грали б в задубілій крові,
Родили б груди диво-голоси.
Якби хоч слово кинув, хоч одненьке,
Таке жадане, та до моїх вух,
Ослабли б в силі ті тверді обценьки,
Що стисли серце і спиняють дух.
Якби торкнувся до моєї шкіри
Руками тими, що тримають жар,
Упали б пута смутку та зневіри,
Піймав би щастя нутряний радар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630632
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Криштальний смуток – миті швидкоплинність?
Чи фарс життя що шкіриться в кутку,
Закігтившись в соломинку хистку?
Інстинкт надії, …чи кінця первинність?
Ковток "Мадери" – відчаю невпинність.
У вельоні дешевих сигарет,
Масна розпука чеше пірует,
Жаринками збиваючи безчинність.
Образи перестиглої полинність,
Гірчить прощення ніжний післясмак.
Пиха гойдає лапою гамак,
Де схропує захмелена невинність…
Вершить в душі приватну судочинність
Спасенник. …чи зневірений варнак?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630465
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Як же важко прощати
безпідставні образи,
Забуваючи після
болючі слова
Що у серце, як цвяхи
забивав раз за разом,
Не запевнившись навіть
чи я ще жива...
Вибачатися будеш,
так не раз вже бувало.
Обережно із серця
вийматимеш цвях...
Процедури цієї
виявляється мало,
Не загоїш діру мов
полагодив дах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629968
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Спалитись бажанням на вежі оцій надвисокій,
Вернутись до тями на крилах мільйонів спокут,
І знову забути, де ходять розважність і спокій –
Єдина утіха на нашім короткім віку.
І треба спішити пізнати незвідані траси,
Бо де, підкажи, мене подих отой стереже,
Де ми іще разом – і де ми навіки не разом,
І все, що любив – непотрібним уже багажем.
І хтось дорікатиме – світ же зіходився клином.
А він манівцями – на битий зійти не посмів.
Видряпуюсь люто – і нижчає вперта вершина –
Достойна обитель усіх блискавиць і громів.
На неї забратись – і вже ні про що не жаліти.
Зітхнути утішено – ось він, омріяний дах!
І раптом прозріти, пронизливо й гостро прозріти:
Найвище блаженство – залюблена в мрію хода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599065
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 17.12.2015
плакала-горіла свічка в темноті
колихали тіні ризи золоті
на очах Марії крапелька сльози
відридала свічка...
плачуть образи
відсльозила мати виплакала біль
тільки тужить-квилить біла заметіль
розтривожив тишу захлинувся дзвін
з невійни вернувся до матусі син...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629124
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
[img]http://www.goodwp.com/large/201108/19659.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/8ffc1/x7H-nTbtP1A.jpg[/img]
А снігу нема… Вже і грудень дорогу прослав йому,
Вже паморозь-пудру розсипав: ступи та й іди…
І крига тонка, як поличка у креденсі давньому,
Рипить під напором сріблясто-дзвінкої води.
Напудрені віти духмяної хвої, колючої,
Морозне повітря гойдають – і чується скрип…
Дерева мої безголосі, чи й вам надокучили
Такі недоречні зимово-сумні кольори?
Клубочиться подих – це я видихаю жалі свої,
Вдивляюсь у річку, немов у розбите трюмо…
Допоки мене ти триматимеш вперто на відстані
Півкроку, півзойку, півдотику, чуєш, зимо?
Кому твої ткалі готують полотна розніжені,
Для кого у домі твоєму наткали красот?
Цей ранок безсніжний, як лезо пекуче, як ніж в мені!..
Прокручую вкотре окремий якийсь епізод:
Неначе навмисне хтось просто ввімкнув на “repeat”* його…
Здавалось, доросла, давно вже не вірю в дива́…
Та хочеться ди́ва – простого, наївного, світлого,
Як пригорщі свіжого снігу за крок до Різдва!..
[i]*Repeat (англ.) – повтор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628947
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Незабаром Новий рік зазирне до хати...
Подарунки зароблять треба починати!
Я спочатку приберу всі свої машинки...
Ні! Напевно, із паперу виріжу сніжинки. ..
Ні! Найперше - треба, мабуть, олівці зібрати...
Ой, згадав :ще помиритись треба мені з братом...
Чи протерти пил з полиці?.. Чи помити посуд?..
Як же важко вибирати щось на власний розсуд...
Вже сиджу я три години у тяжкій зажурі...
Може, спершу їсти дати любій киці Мурі?..
-Милий синку, поможи! - кличе мене мама ;
Тільки ніколи мені за цими думками.
Так і день минув... Вже ліжко кличе мене спати,
На подушці он сидить світлий сон крилатий...
І наснилося мені, що попід ялинку
Дід Мороз приніс мені лиш одну крижинку...
І написано на ній :"Любий мій Вітюшо!
Я не знаю, що тобі дарувати мушу :
Чи машинку, чи бінокль, може, якусь книжку,
Чи конструктор, чи папугу, чи біленьку мишку?...
Довго - довго я сидів, обирав і думав
І для тебе подарунок у мішок не всунув... "
Ну і сон... Та розгадав я його уміло!
Чесне слово, я сьогодні вже візьмусь за діло!
Помагатиму матусі, слухатимусь чемно,
Щоби потім подарунок не шукать даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Так хотілося б з долею бути у долі,
І всі трабли - в мішок, а мішок - за плече,
Тільки тисне на паузу хтось мимоволі,
Зупиняється птах і ріка не тече.
Зупиняється час. Він сьогодні не йтиме.
Світ вчорашній, як слід, під вітрами прочах.
Нам дивитись так боляче стало очима,
Бо історія твориться в нас на очах,
Бо сьогодні чіткіше межа, де тут наші,
І чутніш, як сичать нетутешні чужі.
Навіть ангели нині і ті в камуфляжі,
Їхні крила – надійний блокпост на межі,
Де ріка і де птах, і де очі безсонні,
І де ангелом бути тепер багатьом.
Наймолодший, якому посріблило скроні,
Озирнеться й моргне нам: Все буде путьом!
І ріка потече по-весняному лунко,
І пер́́ерве крилом довгу паузу птах,
І засяють веселки з дитячих малюнків,
нахилившись до ангелів на блокпостах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628463
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Як вітер у спину —то кроки здаються тихішими
І сонця на сході —лиш пасмо рудого волосся
Не заплітай мені коси словами, бо грішна я
Не запитай мене поглядом – бо не здалося!
Як мокра бруківка – то кроки лише напівтінями
І десь попід ноги лукаво вшиваються чвари
Ти не шукай в мені сліз попід змоклими віями
І ув очах що незаймано досі мовчали
Як небо втікає з-під ніг – то вже руки розв’язані
У перехрестях із пальців торочаться білими шви
Ти не тримай мене голкою ,скалкою ,спазмами
В серці горіховім, з кОтрим я була на ВИ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628505
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Небо над містом в мереживі чорних дерев
Храмовим шпилем підперто і списом ялини.
Присмерк вечірній, що зітканий з тисяч химер,
Світла ліхтарного переривають краплини.
Місто натомлене шурхіт коліс оповив,
Тьмяна бруківка підхоплює їх колискову.
Вулиць дотичних безлюдні, вузькі рукави
Кличуть у безвість пірнути, страшну й загадкову.
Місто зітхає, йому би спочити на мить,
Вимкнути світло, машини, людей і розмови.
Скільки століть промайнуло, та місто не спить...
Просто містам так судилось – не спати ніколи.
07.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628482
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
***
Злукавити боюся перед світом,
Упавши вділ - у прірву лжевисот,
Де мури вищі навіть за кивот
Господнього Нового Заповіту.
Де вікна вужчі значно від бійниць
Старих фортець, розтерзаних вітрами,
І хоч до сонця наче пнуться фами,
Та ба, насправді вергаються ниць...
Боюся скверни, наче омели,
Котра вростає глибоко у вени,
Висмоктуючи зарево черлене
З грудей, що несвятому присягли.
Коли на вітті вичахлих дерев
Розгойдуються гнізда кострубаті,
Здається, ніби учаться літати,
А то надія не упасти мре.
Як страшно, Боже, статися сліпим,
Із вірою безкрайною у лживе
Собі збрехати і в жаданні дива
Велике переплутати з малим.
Отож молю, з усеї глибини
Свого єства про захист від облуди
Хай серце чистим і наївним буде,
Перед собою, небом, і людьми!
(26.04.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628291
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
[img]http://i.imgur.com/S32Th.jpg?6434[/img]
Те відчуття неймовірне, коли ти, як ніж
Теплий у грудку м’якого вершкового масла,
Входиш в ранковий, снігами розпатланий ліс,
Шерехом будиш принишкле між вітами птаство…
Бритвами крил розітнувши верхівки модрин,
Зграя криклива злітає і плавить світанок.
Проз лапи хвої, немов у шпаринки гардин,
Ранок просіює інею світлий серпанок.
Те відчуття неймовірне, коли ти стаєш –
Стержнем бурульки вбиваєшся в білу бавовну!..
Ніби стираєш невидимі лінії меж,
Хрускотом наче порушуєш тишу безмовну…
Подихом теплим, як факел, у небо димиш,
Свіжістю клітку грудну заливаєш до краю!..
А з рукава твого м’ятні цілунки зими
сиплються,
сиплються,
сиплються і…
завмирають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625087
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
"Не втікти, а – до кінця?"
1.
Увірвалися крізь двері в зашмаро́ваних бушлатах.
Три на три: сім,я, дитина й троє з чимось, що стріляє.
Черги в ноги, сип дитини, знерухомлені мам й тато.
Й голос: - Не вбивати! В,яжем! Де ж хірург той?.. Запізняє.
-Скільки «зелені» запросим? Нирки ж у дитини кращі,
Ніж звичай перетреновані пошматлені вояки?
-Такса тут: п.ятсот з живого! Тут квартир – на тиждень вдячний.
Та закрий їм пельку, смертним, рушники візьми, набряклі.
Ось, і лікар. Зразу в ванну. У приречених підлога,
Стіни, крани м,ясорізкою вижчали в скронях-грудях.
Стіл нашвидко спіртувався, мотузки не мали Бога,
Лампи, наче ті сокири наближались вперті, люті.
-Лід давай. Й зіниці – в «мерзник»... Цих – в пакети, й десь під бомби.
За кермо, й в лікарні вилася, й без перешкод автівка.
Території війн вільних, де все спишеться на шобли,
Поставляли регулярно «порятунки» -десь калікам.
На "лугдонах" небо сіре, кров у ямах на встигає
Хмари - зплямити в червоне, а столи обробні – в чорне.
В гільзах - селяться забиті, згадками – світи гукають:
Щоб ...чи їх ще - врятувати, чи знайти – дракономордних...
2.
--Ось він, ось хелікоптерчик. Так: їм - термоси, нам – евро.
--Ти, Солдате – з нами?
--Де там. Кадровий я. Як потрібен –
Знак в мережах подавайте. Взяв - «третину» у конверті,
Й зник у лісі, в дефіляді(1), яй його й не бу́ло ніби.
-Лікарю, а ти?
-Спочатку, я – в кафе десь, в інтернетне,
Маю казку дописати, й передати у «Пізнайко»
--Що?..
--Рейд кожний – мов криниця, б,є натхнення – кулеметом,
Сам їдь, дідько-програмісте, до столиченьки, бувайко!
3.
Тільки-но на «Комбінаті»(2) перетнув Атошків наших,
Вийняв з «піддувала(3) «ру́бас»(4), як дзвінок – моє серде́нько!
--Чу́ня безвідповідальний! В п.ятницю, я – мов ...монашка,
Без коханого, самотня...
--Рибця, що ти...ну, маленька...
--Ти забувсь, що іменини, у сестрички мо́ї, вчора...
Я, як вижбурена флешка, що «за раз» скопіювали.
Батько, мати, друзі, гості, всі - питають...Я ж - бадьоро...
Що??? Що сталося???? Ти – хворий? Де ж ти зник? Цю ніч – не спала...
--Ластівко моя, так сталось. Праця. Так. Відповідальна.
Мав – мовчати. Післязавтра буду в Харкові, у тебе.
Привезу – всього!
--Так, досить! З.обіцявся калатально....
Вже ненавижу чомусь я - цей ...зникаючий твій ...щебіт.
4.
-У четверг, в обідню пору, в «Мерседесі» окулярнім
Він - під офіс її, стрімко - вийшов, обійняв тремтяче.
...Як роз,єднані війною, в зустрічі довгочекальній -
І не знали де покласти руки, поцілунки браччі.
--Очь, дивись, в машині – по́вно: і дарунки, й трошки гро́шей.
Все – тобі!
--Не тре! Не хочу. Був би – поруч, без зника́нок...
А ...до речі....де взяв гроші? Чи – десь вкрав? Мій, ...мій хороший.
--Та, одному діловару ...написав складну програмку,
Не береш – то...їдем, їдем., - і до церкви її, збожну,
Й всім – злиде́нцям – роздає: що - привіз, й три тищі гривень.
---Ось, тримайте, й бога славте! Рідні люди – найдорожче!
І вона:
--Мій милий...Згодна, я зійтись, як з хмари злива!
5.
Десь за тиждень – знак замовлень. Програміст – зірвавсь. Зустрівся.
--Так: чотири пари нирок. І все – інше. За мільончик,
В мене жінка, чуєш, хвора. Це й для неї! Чуєш, писник?
--Знаєте...За – два. Бо складно. Й все дорожчає. І - очі...
Взяв завдаток – триста тисяч, перевів з них десять – в гривні.
Лікарю, Солдату – символ, у фейсбук, в «стіну» загальну.
...Але...Кров. Ніч. Вповз - в «Атошку», бе́лькнув: дівчину-стеблинку
Їздив забирати вчора, із Макєєвки, та – марно.
6.
Подзвонив - тим:
--Хлопці – вбиті. Не розрахував...пручались.
Де аванс? Пішов на справу. Як – віддати? Я ж – не маю.
...Віддзвонились:
- Дуй-на Харків. В нас - твоя кохана-святість...
--Що?..
Летів блю-тузом... Хата. Термос. Й ...нирки ...мо́ї заї...
Розв,язали...
--Спокійні́ше...Так, збереш нову́ команду!
Можеш навіть – до поліцій...в тебе ж – є що розповісти...
...Сів у потяг. Неможливо чум-думки звести до ладу.
--Мо́я, крихітко, люба́нця, що ж нако́їв я, зловісний.
7.
У купе – панянка славна. Незаміжня. Розпоча́ла
Сама вільную розмову. Каже
--В то́бі - світ глибинний.
Я – їй:
--Самогубства – про́шу. Чув – як реброньки стирчали.
І як різалась у бризках ще жива кричача слина.
А сопілонька лікує:
---Вчителька я, в старшій школі.
Знаю: не довести справи – соромно, не до лиця.
А з життя...втікти? Ви ж – гарний, програміст, не алкоголік.
-Ой, панянко...Щоб Ви знали...
--Хрест несіть свій - до кінця!
14.02.2015 - 29.11.2015р.
Від авт: 1. Дефілядіа – прогулянка
2. Комбінат –автівка «Москвич-комбі»
3. піддувало – автівочний повітрязабірник
4.ру́бас – гроші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624974
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Сльози мої - кропива. Жалять і серце, й очі.
Знову молю прощення. Тихо вмирає день.
Ще поверну із сонцем. Тільки опісля ночі.
Ще поверну з піснями. Доти - пробач мене.
Грати не вмію, друже. Струни і ноти - мрія.
Арфи, кларнети, труби. Все це - не я, не я...
Падає дощ у душу. Певно, щось ясне сіє.
Певно щось дуже світле. Вродиться янголя.
Завтра, а може після. Може на рік прийдешній.
Вікна чекають неба. Двері не знають ґрат.
Сльози мої - кропива. Слово - колючі клешні.
Наче промерзла ява. Виболена стократ.
Знову прошу прощення. Скапує свічка долі.
А під ногами слизько. Вибач за холоди.
Ще поверну із сонцем. Вийду з пітьми поволі.
З янголом попід руку. Друже, лиш підожди...
(29.11.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625029
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
[img]http://www.golos.com.ua/images_upload/2015/11/271115/1448629745_aNAK_7484.jpg[/img]
Не нарікала Ти на Бога і людей,
тримаючи дітей правицею.
Коли гаряче притискала до грудей
маленький вузлик із пшеницею.
Забрали все з комори, що було.
Дарма, що наймолодший біг за фірою.
Але, Маріє, Ти катам на зло
завжди уперто шепотіла: "Вірую"..
А на весні, у тридцять третій рік
о, як же солодко цвіла акація...
За що , Маріє, знищили твій рід?
За що від голоду вмирала нація?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624639
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
* * *
Курган Скорботи.
Дзвони. Люду – море.
Вшановують замучених братів…
Ідуть – на горло наступають горю.
Та інше я найбільш сказать хотів:
ідуть нащадки жертв голодомору
по вулицях з найменнями катів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624574
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
[img]http://stud.udpu.org.ua/wp-content/uploads/2013/11/foto2.jpg[/img]
Мати гойдає колиску,
Наче безмовну труну…
Місяць в надщерблену миску
Глипа крізь шибку мутну.
Голос тремтить від утоми –
Боже, як тягнеться час!..
В чорний застуджений комин
Протяг хрипить парастас.
В хаті нетопленій, наче
В темному по́гребі, тхне.
“Бач, і дитина не плаче,
Схоже, заснуло, чудне!..
Добре, бо їсти не просить…” –
Скривилась, квола, страшна…
Жалять морози, мов оси,
Пружну мембрану вікна.
Боже, як тягнеться спокій –
Зв’я́зки тріщать, мов нитки…
Блимають зорі високі,
Як поминальні свічки.
Не пережити все лихо,
Не осягнути сповна!..
В хаті поскрипує стиха
Хворим суглобом труна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624441
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YklJLG0yLAk
[/youtube]
Коли дощі ідуть стіною,
Чому сумує так душа?
То що тут є тому виною,
Що так на сльози спокуша?
І не скажу, що я з плаксивих,
Бо сльози - це проста вода.
Моя душа одна з мрійливих,
Без сліз вона бува рида.
Коли мене не розуміють,
Як зрадять друзі за мідяк,
Я все пробачити зумію,
І стисну біль тяжкий в кулак.
І не тому, що дощ стіною,
І краплі осені на склі,
А просто все в оцім виною,
Що раз живемо на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623799
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Ви бачили, як плаче сильна жінка?
Її сльоза – пекуча кислота…
Її чуття – палітра із відтінків,
В судомі болю скривлені вуста.
І лінії між брів її понурих
Глибокі, мов обірвані рови…
Така сльоза, як повінь, точить мури,
З лиця землі змиває острови…
Ви бачили, як плаче сильне серце?
Емоція його – суцільний нерв!..
Як пробує в собі тримати все це,
Коли терпіння вичерпавсь резерв?
І як зрадливо сіпаються плечі,
Стискаються до крові кулаки!..
В очах її – безодня порожнечі,
Та й досі погляд – впертий і різкий.
Вона, немовби вулканічний кратер, –
Перегоріла, спалена ущент,
Душа втомилась вічно воювати,
Проте, поразка – ще не аргумент.
І вкотре перегорнута сторінка
Додасть їй віри в себе і у всіх…
Трапляється, що плаче сильна жінка…
Нехай собі, бо слабкість – то не гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623482
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
[i]На долині туман,
На долині туман упав…
[b]Василь Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]
[i][b][color="#9406b8"]Вже осінь заповзла…Туманна й сіра…
І небо схлипує… і рюмсає дощем.
Під ним немає жаданого миру –
Земля болить і ремствує… Той щем –
Як перегук із безліччю колізій,
Які спливають час від часу тут.
Доконує живих туманом сизим...
А ще які “подарря” нам грядуть?..
Небачені давно протистояння
Святого неба й грішної землі
Несуть у світ – природи сповідання…
Й жалі землян… жагучі ті жалі.
А ще… туман той бляклий, темно-сірий
Пускаємо по тверді берко ми…
І вже немає праведної віри,
І паща вже... зяяє із пітьми.
…Та прийде час – й туман бузковий
Укутає всіх нас!.. Від пелени
Духмяності вже не спастись нікому –
Потонемо у повені весни….[/color][/b]
21.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 23.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4JrsexBX7IQ
[/youtube]
Тихо вітер колихає сонні ліхтарі,
Так нудьгу свою ховає і самотність в грі.
Забуває всі проблеми. Що іще чекать?
Та хіба йому до цього треба ще звикать?
Одинокий, ніби палець, серед всіх вітрів.
Та все важче гра вдається... Сильно постарів.
Десь присяде на пеньочку, серед яворів...
Я все бачу і хвилююсь: Невже захворів?
Він подивиться з-під лоба - заболить душа.
Потім зніметься й полине, і мене втіша.
Прошепоче щось на вухо, пролунає сміх.
То погладить мої коси. (Він мастак до втіх).
А то раптом знов затихне.. Помовчу і я.
І обоє посумуєм... І отак щодня...
Так від радості до смутку, лиш один є крок.
А все разом оце взяте - це життя пучок..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623314
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Твої губи так пахнуть чорницями,
Відлік волі давно уже злічено...
І твоїми п'янкими дурницями,
Моє серце назавжди відмічене...
Твої руки так ніжно торкаються,
Залишають сліди - виноградини...
Моя шкіра тобі посміхається,
Видихає повітря із ладану...
Крізь повіки твої заполошені,
Пробивається погляд космічний...
Моє тіло за мить переможено,
Я у тобі́ застрягла...навічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599515
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Натхненно слухав я оце
ранковий дворовий концерт.
Кричали-каркали граки,
немов круті рок-співаки.
Аж тут сорока – скре-ке-ке!
Співать не вміє. Це ж таке.
Розцвірінчались горобці.
Не співаки, та молодці!
Зозуля мовила – «Ку-ку!»
Вторили жабоньки – «кум-кум»…
Слух соловейко милував.
О, як майстерно він співав!
«Кукуріку!», «Хро-хрю», «Гав-гав!»…
Концерт довгенько не вгавав.
Спивало сонечко росу.
Я дивувався на красу.
Як буйно квітне й пахне двір!
Яскраві барви бавлять зір!
Вітрець погойдує гілки.
Летять низенько ластівки.
Прибігли на концерт хмарки
й розтанцювалися.
Гаки.
Концерт ранковий раптом вщух.
Шумить мелодія дощу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599388
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Пече мені скалічена стерня,
Коріння жовте видирає спокій.
Чому без болю не буває й дня?
Чому без жалю не пройде ні кроку?
Чому? Чому на чорних небесах
Темніє згубно хмара перегіркла?
І всі слова - квітучі словеса -
Впадають марно в пересохлі ріки...
***
Аж десь далеко в лапищах пустель
Згорає вітер, висихає мрія,
Там заблукав побожний менестрель,
Котрий молитися, однак, не вміє.
А чи не сміє виспівати гімн
Осінній ноші на плечі у Бога...
Негострий серп в руці без ран, а втім
Всю гостроту сточили до порога.
Ще до снопів, далеко ще до жнив
Пустили кров з невинного рамена.
Живеш, а видається, що не жив -
Лише стерня палає безіменна.
(12.08.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599286
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 13.08.2015
[i]Слова: Наталя Данилюк
Музика і виконання: Володимир Сірий[/i]
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши, підеш.
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
[img]http://cs411431.vk.me/v411431946/8773/RpZhQtojAXA.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599257
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Він у барах смоктав кисле пиво.
На морях загоряв-шикував.
Намагався він жити красиво.
Дурнуваті салюти пускав.
А на сході вже гинули хлопці.
І знайомих, було, поминав.
Він в АТО не пішов добровольцем,
й від повістки тихенько злиняв.
Він простісіньким був спекулянтом.
По натурі він був «противсіх».
Та найбільше любив погуляти.
І в тюрму ще ні разу не сів.
Він, бувало, ходив на роботу.
«Платять мало! – казав – Блін, хана!
Нєфік пнутись до сьомого поту!».
А на сході кипіла війна.
Завжди був на потрібному боці.
Пив за дружбу нерушну до дна.
Проводжав на війну добровольців,
на Донбас, де палала війна.
Молодий він і майже здоровий
на природу хутенько гайнув!..
Ні грошей не здавав, а ні крові,
щоб хоч трішки бороти війну.
Дружбани в нього водяться різні,
кожен пісню свою загина.
На словах вони ніби залізні –
їх ніяк не колише війна.
Україну якби розвалити –
звідусюди ведеться вогонь.
А хто Путлєра стане хвалити –
сущий ворог народу мого.
Всіх підряд молодик вперто хає,
шашлики наминаючи всмак.
В нього власної думки немає,
в нього й совісті, мабуть, нема.
Став у барах крутим візитером,
має бабки і тьолок зніма.
Хоч би трішки поміг волонтерам,
якби тільки покликання мав.
Він, з дружками заводячи сварку,
відривався й мирився сповна.
Він пивасіком бавився ранком.
На Донбасі ж гриміла війна.
Він – такий.
Отаких скрізь багато.
Тож усіх докоряти й не слід.
Ще снаряд не розніс йому хату.
То ж на сході – диявола слід…
Збайдужілий набрід – не садисти,
та собі на умі лиш вони.
Зовні – ніби й не сепаратисти.
Вони – проти й не проти війни.
Більшість з них – воювати не профі.
От і він – бачить війни з кіна.
Тип – нейтральний, авжеж йому пофік,
що в державі триває війна.
І подумалось: хтось там воює,
та чи в тому його є вина?
Аніскільки його не хвилює,
що на сході не мовкне війна.
То розказує він до нудоти
про відваги на фронті дівчат,
а то травить гидкі анекдоти.
Про АТО – більш воліє мовчать.
Співчуття йому мало пасує.
Йому б пива чи пляшку вина.
А про матір він згадує всує,
а його все чекає вона…
Філософствує він про державу,
а держателів хижих мина.
Затупилось перо, гострить жало.
Та повзе вже й до нього війна.
Чи ж на віки натхненно і вільно
піднялася Вкраїна з колін?
Йтимуть поки ще прокляті війни?
Гинуть хлопці за нього, а він…
Про війну ще писатиме повість.
Він такий, в нього вистачить сил.
Та чи визріє в грудях ще совість?
Просто виродок він, а чи син?
Пам’ятаймо щомиті сьогодні,
пересічні а чи діячі:
на Майдані – загинули сотні,
а в АТО – полягли тисячі.
Україну – відважні боронять,
Богом послані доньки й сини.
І найкращих сьогодні хоронять.
Будуть жити довічно вони.
І осяде от-от кара Божа
на останки лихого Кремля.
І рашистська розвіється хмара,
й буде дихати вільно земля.
Ну а він?
Ми про нього й забудем.
Де він, хто він?..
Багато ж таких.
Українці мої, будьте люди,
а то будуть усім нам гаки!
Тож задумаймось разом нівроку,
що грядущий нам день принесе?
І Америка буде, й Європа,
Україна ж нам – понад усе!
Як же шкодить нам хижа байдужість.
Нас таких не спасе й всенький світ.
Тож лікуймо і рани, і душі,
бо ж війна ця стосується всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596638
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015
[i][color="#ff0000"][b]Лиш сон… Не яв… Та все так зримо:
Зустрілись поглядом… І що ж –
Вже полоснули серце рими,
А в тілі – млість… пещота... дрож...
І ти стоїш, немов билина…
В промоклому, як хлющ, плащі…
А я до тебе серцем лину –
З лиця я п’ю твої плачі…
І вперше ось за сотні років
Промовив щиро: “Будь моя!”
І в серце враз вселився спокій,
Немов потрапив в лоно я
Давно омріяного раю,
Де квіти, діти, я і ти,
Де враз нетлінно я згораю…
І вже не маю сил іти.
…Та в яві – мить: ми – на платформі…
Зібрав нехитрий твій багаж ,
Уже заповнені всі форми,
Ще мить – й ти за кордоном аж!
Я ж тут, удома! Залишаюсь,
Аби плекати новий рай…
Уже без тебе! Милий краю,
Мене, мій біль в мені розрай![/b]*[/color]
9.07.2015
________
*Нехай пощезне та держава,
Котра гарантії не дасть,
Щоб я не плакав… Гірко… Ржаво…
…Нехай палає болем власть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592729
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 08.07.2015
[i][b]tth[/b]
"Размахнись рука, раззудись плечо..."
Таки косилося... А в серці - мотиви
літа. Ось вилився отой чуттєвий свербіж
в оду літу! "Землю попашет, попишет стихи..."
Подумав: чи не про мої "угіддя" писали колись
поети Олексій Кольцов і Іван Нікітін?.. [/i]
[youtube]https://youtu.be/2CAFzFZqCRE[/youtube]
[i][b][color="#f20505"]Змовкли весняні мотиви –
Арій не чути уже
Ні солов’я, ні людини!..
Час вже нагадує... джем
Із малино́вої спеки…
Наше спасіння – лиш тінь,
Легіт, плекання безпеки –
Речитативів плетінь.
Рухи у ду́мки повільні,
Змлоєні – сонцем – чуття:
В спеку жага непосильна –
Мов завмирає життя!
…Та як спускається вечір
Й зірка вечірня встає,
Враз розпростовує плечі
Щастя твоє і моє…
Нас огорта прохолода,
Будить заснулі серця…
Й бачиться враз – насолоді
Наче й не буде кінця!..
В надрах чуттів повечірніх
Вариться но́ва кутя –
Посеред доль несумірних
Зріє куліш майбуття.
…Вранці ж крізь щі́лини в шторах
День мимохіть загляне́:
Успіх чи мали утори?..
Ранок спитає й мене!..
Праведні речитативи
Линуть з висот цілий день:
Вечір же вас ущасливить
Хором... весільних пісень![/color][/b]
04.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591553
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 05.07.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 04.07.2015
А, знаєш, про що мені мріється?
А, знаєш, чого мені хочеться?..
У ніч повновидого місяця
Знайти ту єдину пророчицю,
Що Книгу читає Зоряну
І знає, ЩО в ній написано
Від сАмого Літостворення -
До звершення Літочислення...
І стати її ученицею,
Обітницю дати Усесвіту,
У нім розчинитись корицею,
Дружиною ставши для Леготу...
І стати , як він - крилатою,
Утративши тіла видимість,
ЗАвжди тебе цілуватиму...
Я іноді тобі снитимусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590986
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Як непомітно збігла третина літа,
Відлопотіла хвищею між суниць…
Жінка, в котрої коси з відтінком жита,
Впала у трави-то́роки горілиць.
Серце її легким паперовим змієм
Вгору лопоче, нитка туга тремтить…
Жінка думки таємні в душі леліє
І випускає мріями у блакить.
Руки її до сонця лягли снопами,
Пальці тонкі ворушаться, шурхотять…
Згущує вітер хмари і спеку спамить,
Маків палких розгойдує вишиття…
Знову дощем почнеться третина літа,
Клапоть хмаринний так обважнів, навис…
Жінку, в котрої коси з відтінком жита,
Сонце назавтра вип’є, підніме ввись.
І поторочить вкотре на теплий дощик…
Поки ж вона дрімає в густій траві,
В купелі квітів пальці її полощуть
Духи землі й полу́дниці* польові.
[i]*Полудниця – польовий дух, одна з русалок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590812
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 02.07.2015
Дякую Касьяну Благоєву
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590123
Живу, дарую своє серце,
Таке, як є, без солі з перцем...
Натомість маю звідусіль
Біль...
***
Які ж то вірші пишуть нам мужчини :
Букет троянд, загорнутий у рими....
В житті ж : сумки, ганчірка, посуд...
Осуд...
***
Коли ти друзям віддаєш останнє,
Коли на все готовий для кохання,
Спочатку окуляри витри гарно-
Аби не марно!
***
Коли тобі хтось крила подарує -
Радій, літай - не втрать те диво всує...
Тільки дивись, щоб та ж людина крила
Не спалила....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590239
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 29.06.2015
[i] Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
[youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]
[b][color="#a30657"][color="#8f077f"]Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах! [/color][/color][/b]
25.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Усе тече, ганяється кудись…
Хіба стрімке життя – це наша школа?
Постій-же, літо, досить, зупинись,
Чекай секунду.
Роздивись навколо:
Поглянь, який світанок золотий!
Які яскраві аромати раю
І як старі дерева і сади
Біля квіток ніскільки не вмирають!
А як всю ніч закохані стоять!
Яка любов їх ніжна,
щира,
рання,
Як тепла річка, гори чи поля
Нагадують про вічне,
Про кохання.
Ця тиха хвилька вічністю несе.
Стривай же, літо!
Чи, скажи, куди ти?
…Бо так злетить життя, любов і все,
Якщо не зупинятись, щоб
дивитись.
25.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589821
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
[img]http://data4.gallery.ru/albums/gallery/99772-65043-33754212-m750x740.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00509839.jpg[/img] [img]http://mayasakura.ru/wp-content/uploads/2012/02/S_ekretyi-krasotyi.jpg[/img]
заговори…
мов літеплом, все тіло
своїм чуттєвим тембром
оповий…
як плід граната,
серце переспіло
і тріснуло,
в туманну ніч кровить…
збери у жмені
зе́рнята багряні,
на спомин
у шкатулку заховай.
Купальська ніч
гойдає роси п’яні,
пахтить у небо
стеблами трава.
цей дикий танець,
пристрасно-тваринний,
цей поєдинок
вітру і вогню!..
мов у свічках,
у ватрах полонини…
і розсікає темряви броню
огненний бог
своїм пекучим лезом,
із лона іскри
сиплються дрібні!..
не личить бути
в ніч таку тверезим,
тож пий мене по крапельці,
п’яній!..
заговори, зашепоти,
вколисуй!
коли ж ущухне хміль у голові,
майнемо вдвох
у храм густого лісу
шукати квітки-папороті
цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589774
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Я намрію твій образ сонний,
На плечі волошкового поля.
Де лиману повів озонний,
Уплітає в галуззя тополя.
Де опалі зірниць просинки,
Полохливо збирають куріпки.
Діамантом бринять росинки,
Будяків розцвітивши очіпки.
Мак шаріється між колосся,
Вже давно жовтобокої ниви.
Спориші намивають волосся,
У теплі полудневої зливи.
Де веселки схилившись низько,
П’ють з ріки барвінкову воду.
Я намрію, що зустріч близько…
Чи кохання приймеш?! В нагороду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589193
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 25.06.2015
[img]http://www.perticonespedizioni.com/sites/default/files/storia.png[/img]
Уяви: шоста ранку, старий допотопний автобус,
Затягнувшись, викашлює дим, торохтить двигуном…
На сидінні потертому ти, ухопившись за спробу
Повернути в дитинство, сидиш… І тобі все одно,
Що позаду лишається червень, міста і вокзали,
Недопита і вистигла кава, запилений стіл,
І, розсипані стосами крил, перепрілі журнали,
Між якими пожовклі від часу конверти листів…
Хай воно залишається там, під печаткою “завтра” –
Ці буденні турботи, ці втрати себе в суєті…
Із рипучих колонок свідомість загойдує мантра –
Призабутих улюблених треків мотиви прості…
У закурених вікнах проскакують слайди пейзажів
І засвідчує небо погожий і сонячний день!
Так комфортно тобі наодинці, між цих антуражів,
Шурхотить, мов льодяники, пам’ять у сховках кишень…
Перламутрові трави блищать, наливаючись сонцем,
Мандариновим сяйвом запалює ранок зеніт…
Не повіриш, та всі ми, дорослі, плекаємо схрон цей,
У якому захований чистий незайманий світ.
В кріогенній посудині, в ампулі, ніби чар-зілля,
Має кожен галактику власну. І в обраний час,
Коли хвилею теплою, наче хмільне божевілля,
Ностальгія накриє, втікаємо далі від мас…
І, впіймавши автобус, тримаємо курс у минуле,
Де у кожного стільки щасливих простих таємниць!
І руйнуються відстані, з гуркотом падають мури,
Коли Вічність вливається в ґудзики наших зіниць…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589075
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 25.06.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/2/73/560/73560979_88cc043c99803370original.jpg[/img]
Поговорімо
мовою листів,
у них ніколи
не були лукаві.
Ясмин у вікна
тихо шелестів,
коли писали.
З Вашої постави
спадало, наче
дихання тепло.
Папір пломбіром
танув серед літер.
Ікону сонця
небо зодягло
у рушничок
барвінкового літа.
Чорнила як смородина густі
і натиск пальців –
хвилювання зриме.
Цей світ мені
безлюднів і пустів.
Без Вашої спонуки.
Говорімо про каву,
що зварилася в червінь*,
про те, що не забути
і не стерти.
І визріє із пуп’янка ясмин,
як лист у білосніжному
конверті.
Червінь - яскраво-червоні барви на чому-небудь; багрянець
[img]http://www.fresher.ru/images4/citaty-iz-pisem-klientov-nemeckix-i-shvejcarskix-straxovyx-kompanij/1.jpg[/img][img]http://www.mknp.ru/netcat_files/userfiles/2/1708936-bigthumbnail.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581713
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 19.05.2015
І знову бійця хоронять,
Хмельниччина плаче нині.
Шалено гуде у скронях,
Майбутнє у домовині.
Хоронять дітей, онуків
І правнуків разом з ними...
Матуся цілує руки
Покійного свого сина.
Іще один гріх в копілку
Кремлівській кривавій карлі.
Він гучно упав і дзвінко,
Надіюся... НЕБЕЗКАРНО.
Рота розвідки УНСО 81-ої бригади понесла важку втрату:
загинув лейтенант, командир 2-го взводу
Ліщинський Богдан Вікторович,
1992 року народження. Богдан народився і
виріс у с. Мартинівка Хмельницької області.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581649
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Закошлатився ліс. Чубом неба торкається ніжно.
Це ж коли він напряв оксамиту на чорне гілля?
Пташка пісню веде, ломить обшир так тонко, маніжно.
Її ловить душа, мов навесні зернини рілля.
Так погідно надворі, так тепло у тілі і в дусі.
Травень врешті здобув на законних підставах права.
Запишнився бузок, він у синім новім капелюсі.
Крутить довгими вусами в лузі зелена трава.
І так хочеться жити, вдихати цю весну у груди.
І так хочеться миру, забути про слово війна,
Зняти з вух і очей, і душі оту плівку-полуду
І хміліти цим світом, цим світом чудним без вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580752
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
[img]https://cs7058.vk.me/c540104/v540104866/1cc71/32INmMLqK88.jpg[/img] [img]http://3.bp.blogspot.com/-OiOsYHFE7_E/UTlY_6FA2NI/AAAAAAAAERY/zOzoiN947K0/s1600/4rL3fsLlLos.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c624821/v624821845/2db39/ReMTZVnTN2k.jpg[/img]
Дівчино з голосом, дивовижним, як музика,
Викидаючи блузку стару, не забудь
Залиши́ти собі перламутрові ґудзики –
Заховай у шкатулку, а там – будь-що-будь.
І якщо пощастить вже дістатися пристані,
Обійшовши підступний кораловий риф,
Ти тримай свої мрії від інших на відстані,
Втаємничуй думки в закодований шрифт…
Розтинай, мов кораблик, смарагдові повені
І не бійся раптово зірватися вниз!..
Хай легені, озоном по вінця наповнені,
Видихають у небо просолений бриз.
Вірю, зможеш! І, крила пожухлі розправивши,
До своєї мети долетиш, далебі,
Дівчино з голосом, як розладнані клавіші,
Знай, що космос, насправді –
не десь, а в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580504
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
[b] [i]tth[/i][/b]
[i] Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!
***
Солов'єва пісня ллється,
Розливається в низах,
Соловей лящить, сміється…
Наче… тоне у сльозах.
Олександр Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось ліс… Галявина… Удвох…
Милуються довкіллям…
Ялина… Явір… Стовбур всох,
Як розум – на дозвіллі…
Плече-в-плече, рука-в-руці…
І вдих, і видих – разом…
Чому ж серця в мовчанні ці –
Не гомонять наразі?..
Про се, про те… Не про любов…
Так... Обмін відчуттями…
Бо від земних отих турбот,
Ще не прийшли до тями,
Що в світі тут вони одні,
Що вколо все буяє…
Що почуття оті на дні
Шамо́тять їм уяву…
…Та ось у вітах перший “тьох”,
Мов юності відлуння…
І тут серця збудились – “ох”…
І рухнула, мов клуня
Стара, гарба земних негод…
І радість “ох” сказала
І завела у них той код,
Де юність не зів’яла…
…Та так вторили солов’ю,
Що той уже й стомився…
…Кохані впали в дежавю,
А “тьох”… в сльозах втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 11.05.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 11.05.2015
[i](всім мамам, бабусям, сестрам і донечкам
у це світле травневе свято - День Матері)[/i]
Бабцю, Ви сад перейшли
на світанні весни –
буйним розмаєм
віддячила щедра природа,
травень цей храм
доглядає, він – мудрий господар,
і на деревах розвішує
пряники-сни.
Мамо, Ви зранку в городець
насипали фарб –
квіти зійшли і лопочуть
крильми-пелюстками,
туляться ніжно
до рук оксамитових мами,
переливаються, мов
самоцвітовий скарб!
Сестро, ти променем вишила
білий рушник –
ніжне мереживо золотом
грає при світлі!
Тороків білі пір’їни
тремтять у повітрі…
Твій оберіг –
у сакральні світи провідник.
Доню, ти хлюпнула сонця
у шибку душі –
ніжна кульбабка
у ній ворухнулась зненацька…
Пирснула сміхом –
і блискіток рій чудернацький
темряву враз розігнав,
ніби світло-рушій!
Рідні мої, найдорожчі
у світі жінки!
Ви – обереги надійні,
відрада, і крила!
Скільки би дзигою
доля життя не крутила,
знаю, що поряд – опертя
міцне для руки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580173
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Притих садочок, ані шелесне…
Колише його вечір тихо в люльці,
Ще трішечки і солодко засне
В своїй нічній м'якесенькій кошульці…
Кидає місяць срібні промінці,
Підморгує медовими очима,
Милується собою у ріці,
Шаріється мов молодий хлопчина.
Щебече дзвінко перший соловей,
Узявши надвисоку чисту ноту.
І ллється пісня-радість із грудей,
Зачарувавши втомлену дрімоту.
Дупляста грушка прядиво пряде...
Солодиться цілунок у цілунку...
Яке ж то щастя барвами гряде!
Яка ж весела ця весна-віщунка!
Бузковий травню! Музико Землі!
Ти пелюстково-запашна любове!
Заграли віртуози-скрипалі!
То все лиш мить! Але яка чудова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580136
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
[img]https://pp.vk.me/c628721/v628721639/429/noy9VfWIODw.jpg[/img]
Ніколи знову, чуєте, ніколи!..
Хай буде травень, сонце і роса,
Бузкова повінь, ніжність матіоли,
Хмарин отари в мирних небесах…
Хай буде щебет вранішньо-пташиний,
А не зловісні постріли гармат,
Щасливий сміх маленької дитини,
Лиш не тривожний подзвін у набат…
Хай буде річки свіжість кришталева
Замість багряно-спечених струмків,
І буйноцвіттям дихають дерева,
Лише б не чаду видихи їдкі…
Лише б не вдів згорьовані обличчя,
Гірка розпука в маминих очах…
Нехай війна до зброї не покличе
Простого хлібороба-орача…
О, скільки їх пішло за виднокола!..
Чи є десь мірка втратам і жаля́м?
Ніколи знову, чуєте, ніколи!
А хто посміє - проклене Земля!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580000
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 14.04.2015
[img]http://cs7009.vk.me/c622716/v622716407/924b/zITekzL8UZI.jpg[/img]
[i]Слова - Наталя Данилюк
Музика - Микола Шевченко
Виконання - Марина Романович
[/i]
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536496
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 14.04.2015
[i] Олені Іськовій в день Великий
і в Д е н ь н а р о д ж е н н я
[b][i][color="#f50045"]Її політ відчутний на землі,
Бо недарма ж закохана у небо…
І не живе Оленка у імлі:
Їй в цьому світі так багато треба!
Ростить дітей, виводити у світ
І дбати про добробут в рідній хаті…
Та шле вона усій землі привіт,
Щоб не ішли земляни брат на брата.
Щоб в душах наших посилився мир,
Щоб піднялася духом Україна,
А з градів, мінометів і мортир
Ніколи вже не вирвалась руїна.
Ми зичимо Оленці – много літ,
Творити в віршах лиш добро і святість
Й залишить на землі немало міт…
А Бог в цей день святий усі освятить![/color][/i][/b]
[i]12.04. 2015
__________
*Заголовок вірша сумлінно скопійований
автором з рефрену на сторінці Олени:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=14817[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573845
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Наснився знов...
Без дозволу у сни
Влетів за хвильку до світанку,
Промінчиком прийдешньоі весни
Розбурхав нічку-колисанку.
Запестив щастячком...
Зацілував...
Під ковдру зіроньок насіяв,
Кавово-пряно милував,
Ранково ніжністю завіяв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571226
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Люблю міста великі й метушливі,
Юрбу строкату в пазусі весни,
Обличчя світлі, мрійні і щасливі,
Зустрічний погляд, теплий і ясний!
Люблю гортати слайдами пейзажі,
Будівель древніх стіни кам’яні,
Де леви у дозорі, ніби стражі,
Суворо в очі дивляться мені.
Вони мовчать про давні таємниці
Розвіяних в історії віків.
Мій гордий леве, як тобі сидиться
На цій плиті холодній і слизькій?
Такий у тебе погляд норовливий,
Що і на мить не викаже жалю,
Не личать левам чуйності пориви…
Тому, і велич лев’ячу люблю!
І так відрадно зліва заховати
Чужого міста теплий аромат
І повезти, як спомин, у Карпати
Цю жменьку щастя, взяту напрокат.
І при нагоді вийняти зі скрині,
Пірнути з головою в теплі сни
І так пливти, відбившись у вітрині,
В юрбі строкатій… В пазусі весни!..
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c0f722e5326440affbe56285c826efd4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/4832b64fad3c003b840e1b5fe7457224[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569070
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Моїм думкам сьогодні не до сну,
Війнула в душу свіжість березнева!
Ти знаєш, як чекали на весну
Оті сумні оголені дерева?
Як колихали подумки бруньки,
Немов у сповитку дрібну дитину
Гойдає мама й тулить до щоки,
Наспівуючи пісню лебедину?
Чи знаєш ти, як проліски малі
Вовтузилися нетерпляче в лоні
Заплідненої березнем землі,
Як розпускали крильця безборонні?
Як гнізда, спорожнілі восени,
Тепло тримали парам журавлиним,
Допоки ті плекали теплі сни,
Витаючи над берегом чужинним?
І як будили сонну комашню
Посланці сонця – промені ранкові,
Кору пробивши, як товсту броню,
Не стрілами, а дотиком любові?
Як лід ламали води навісні,
Пізнавши березневе розговіння?
Отак і я, довірившись весні,
Очікую між нами потепління…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566466
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Розпогодилось наче —
аж бризнуло в душу коктейлем
березневого фрешу!
І серце зробило кульбіт!
Бірюзова весна
розсилає по світу е-мейлом
у рожевих конвертах
мімозово-ніжний привіт.
У навушниках — щебет
і теплі котячі концерти,
на щоках — мітки янголів —
милі й чудні ямочки́!
Як дощам не під силу
прикмети весняні зітерти,
так і сонця не згаснуть в очах
золоті світлячки.
Розпогодилось наче:
в душі, у природі довкола,
життєдайними соками
знову нуртують бруньки...
І потягує віти розве́снена
вишня спроквола,
умокаючи пальчики
в ніжні хмаринні вершки.
Рештки талого снігу
бринять, мов акорди гітари,
стугонить металева труба,
як запалений нерв!..
Відпускаю тривоги свої,
мов небесний ліхтарик,
залишаю у серці
любові і світла резерв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567178
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 17.03.2015
О,Вітре весняний, -близький і далекий коханцю,
Ти пестиш так ніжно, що тіло листочком тремтить,
Ведеш мене знову у снах до весняного танцю,
Вплітаєш у коси, як стрічку, омріяну мить...
Мене знов тривожиш, розвітрюєш заспане серце,
Роздмухуєш знову в мені первозданний вогонь...
І жінка навпроти (в чарівнім, напевно, люстерці )
Бере знову сонце до теплих дбайливих долонь...
Ти знаєш, мій Вітре, як я сумувала ночами,
Зимове колюччя шпигАло нестерпно у бік...
І йшли сірі дні, як до храму смиренні прочани...
Я їх розгубила, вервечці утративши лік...
Ти знов повернувся... На тебе цю вічність чекала....
Цілуй мене, Вітре, отак, як умієш лиш ти!
І буде весни нам, як завжди, напевно, замало,
Щоб знову пізнати далеких галактик світи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566489
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Осіння пісня для мами
Спинися, осене, коло воріт!
Не треба йти в святе подвір’я мами.
Життя її, як липа у дворі,
Хоч пахло медом—спечене громами.
Не заплітай їй в косу сивину,
І не вибілюй очі волошкові.
Не раз лишали ми її одну,
Вона ж взамін нічого, крім любові.
Присядь на лавку, трохи відпочинь.
Всміхнися сонцем—хай побуде літо.
Допоки в мами сяє щастям синь,
Ми, хоч в душі, такі ж наївні діти.
Стряхни додолу золото із віт
І вдаль іди розкішною ходою.
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
Програш
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
Дозволь їй ще побути молодою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562220
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Сонце рум'яним панкейком* пірнуло у пудинг
Талого снігу, сиропом густим потекло...
Схоже, весна повернулася, чуєте, люди?
Хлюпають ринви і маківку гладить тепло!..
Вікна всі навстіж, хай світло заповнить оселі,
Вивільнить сирість зимову з трухлявих дірок,
Перші турботи весняні, немов каруселі,
Стрімко завихрять і день пригальмує свій крок. .
Срібні калюжі лоскочуть намочені п'яти,
Сніг розвезло по асфальті, мов кашу, проте,
Хочеться йти і очима повільно спивати
Хма́рки вершкової лагідну пінку-латте.
Хочеться сонцю назустріч летіти на крилах
І виднокрай розтинати залізним конем...
Коси, пропахлі бруньками, весна розпустила
І поцілунком у скроню торкнула мене!
[i]*Панкейки ─ невеличкі пухкі млинці, политі сиропом.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561355
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2015
Я повернуся!
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино!
З перемогою вертай!
Хай обходить тебе горе
на жорстокій тій війні,
світи тобі, ясна зоре -2рази
в чужедальній стороні!
Бережи себе, синоньку,
та ховатися не смій
і свою маленьку доньку
захистить від зла зумій!
Що іще сказати, сину?
Борони свій рідний край,
нашу неньку Україну, -2рази
кращої немає, знай!"
"Матінко! Я повернуся!»
Син переступив поріг…
Мати гірко заридала…
Впала синові до ніг...
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино! -2рази
З перемогою вертай!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561407
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Пропоную до уваги нову мелодію.
Ура! Перший пішов! Удайко як завжди вдало включився в тему! Дякую!
ДОЛІ ТРІОЛІ
Десь там у ефірі
Бог ладнає ліру...
А в небі сизий бистрокрилий птах –
Принесу в офіру
я буденність сіру,
Тугу я розвію на семи вітрах.
Злигодні, турботи,
Мов старі чоботи,
Скину і безжально я віддам в архів
Мов тріолі долі,
Всі земні юдолі,
Я вплітаю в пісню, в мій небесний спів.
Дієзи і бемолі –
нота “ля” в неволі…
А у небі сизий бистрокрилий птах.
Всі земні юдолі,
Мов тріолі долі,
Я розвію в пісні на семи вітрах…
Олекса Удайко.
Є ще один гарний, ліричний текст Сергія Ранкового. Дякую!
** Улочкой весеннею ****
Улочкой весеннею
Я пройдусь с тобою,
Где сирень развеяла аромат любви,
Обниму за талию,
И прижму сильнее,
Ты на плечи мне уронишь локоны свои.
Тучка белоснежная
Проплывет над нами,
Забирая вдаль с собой горечи дожди,
Улыбнись же милая,
И развей печали,
Слышишь, соловей поет нам песни о любви.
Ветерок прохладный
Опьяняет сладостью,
И рождает в сердце робкие стихи,
Прошепчу на ушко
Я тебе, родная,
Что на свете нет прекрасней девушки, чем ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560482
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Ми не герої, брате, не герої
Із крові й плоті кожен з нас
Біда підкралась -
Стали ми до зброї
До бою стали
Бо прийшов наш час!
Ми - не раби. Не слуги. Не холопи
Один лиш Бог над нами пан
Ми - українці, "кіборги", "укропи"
Нас не зупинять "Смерч" та "Ураган"!
Нас не зупинить дощ свинцевий, лютий
Вогню пекельна круговерть
Для нас єдине:
бути чи не бути
Без компромісу -
Воля або смерть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559366
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
А сніг до взуття прилипає, мов жуйка,
Вкриває дорогу рядном
І серце моє — то повітряна кулька,
Яку ти наповнив теплом.
Тримаю її за мотузку думками,
Ще мить — відпущу, полетить!..
Так пахне ваніллю повітря між нами,
Аж гусне зефірно блакить.
За промені світлі, неначе за віжки,
Хапаємось міцно удвох,
Мов сонця налив із медової діжки
Нам добрий усміхнений Бог!
Іще не пора березнева, лиш лютий,
Та щастя зриває нам дах!..
Мій погляд замріяний, ніби прикутий
До блиску в коханих очах.
Минаємо натовпу тьму кольорову,
Маячимо в люстрах вітрин...
Тримай моє серце за нитку шовкову,
Тримай, бо втече догори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558693
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 12.02.2015
[i]Невдовзі християнське свято
Святого Валентина! Кожен зараз
в роздумах - що подарувати в день
з а к о х а н и х... Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]
[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Он дивись, бурує п’яний вітер,
мов гультяй невгавний – Дон Кіхот…
Він тебе доставить на край світу
до нових, незвіданих висот!
– А мені не треба світ казковий,
дай хоч той, реальний… Та навік!
Щоб утішив ранок смерековий
й вечір… теплий, щирий, без доріг.
Там могла б я… серцем посміхнутись
у одвіт… на усмішку твою…
і до тебе… ніжно… пригорнутись,
щоб тебе кохати… Я молю.
– Подаруй освідчення в коханні,
щоб умить… піднятись… в небеса…
і повідай… всі свої страждання…
і земні… приборкай чудеса.
– Ти ж даруй мені цупку основу,
щоб здійснити сонми тайних мрій:
чоловіче непорушне Слово –
без колізій… пафосних затій.
І лелій мені присвяти… Та – не прозу
звичного, буденного життя.
Теплі дні – не зимові морози,
чистоту думок, а не сміття!
Подаруй мені блаженство тиші,
лоскіт світла… прохолодну тінь,
гру прибою, що розколе хвищу
об грайливу… побережну рінь.
Хай дарунком буде шепіт вітру –
Леготу, що в полі шелестить
колосками й волошковим цвітом.
І яси…
небесної…
блакить.
Ніччю прихили бездонне небо,
щоб зірковим… падало… дощем.
Я прилину росами… до тебе
В ранок наш, де серць медовий щем.
______
…Небо і земля, підвладні року* –
тішаться… в обіймах… два світи…
По землі… іде… неквапним кроком
Жінка… Неземної… Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля, судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 07.02.2015
[i]Ta гей, зима! Ну де це ти блукала,
Чого це ти тепер несеш сніги?
Горлиця.[/i]
Агов, зимо́, невже прийшла до тями
І натрусила свіжого сніжку?
Під ранок спорожнілими полями
Хурделиця промчала на скаку́.
Збиває хтось розпорену перину ─
Мете довкіл, аж куриться земля,
Сховалась під пухо́ву скатертину
Волога наїжачена рілля.
Запізно ти взялась хазяйнувати,
Дарма пряде замети вправна рать!
Хоч в кожухи убралися Карпати,
Та вже струмки весняні жебонять.
Дивись, весна задихала у спину,
Хоч ти сліди ретельно замела,
Вона тебе, ображену дитину,
Голубить ніжним дотиком тепла.
То залоскоче проліском чуттєвим,
Хлюпне́ в обличчя ніжний аромат,
То голосом поважним королеви
Раптово оголосить шах і мат.
І струшує тонка чорнява вишня
Дарунок твій ─ намітку снігову...
Агов, красо погордлива і пишна,
Даремно закопилила губу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557494
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 07.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2015
Пташко моя, а небо так низько-низько,
Борошно трусить лютий і буде сніг...
Сльози течуть шибками, бо їм там слизько,
Вітер у спину дме і збиває з ніг.
Знай, то є щастя ─ бути крилом для когось,
Знай, що любов ─ насправді свободи вдих!
З давніх давен закладена мудрість Богом
В істинах вічних, наче вода, простих.
Кожна душа ─ то квітка, що сонця просить,
Штучним теплом даремно не приручай.
Є такі крила, що й неба для них не досить,
Розмах такий безмежний, що аж за край!..
Є такі люди, що космос несуть у грудях,
Втрапиш туди і втопишся камінцем!..
Що ж ми так мало тямимо часом в людях ─
Не роздивитись, поки лице в лице...
Не зрозуміти, поки мчимо нестримно,
Поки шалені темпи збивають з ніг!..
_________________________________
Пташко моя, закутайся, буде зимно...
Борошно обертається в білий сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Батьку, я не плачу за тобою
Тільки в небо часто я дивлюсь
Ним-бо я, обвінчаний з журбою,
З ним я сокровенним поділюсь.
Батьку, я не плачу, просто квилить
Від розлуки втомлена душа
Якби можна біль цей з неї вилить,
А тебе лиш пам'ять воскреша.
Кличу небо, чуєш мене, тату?!
Тільки груди розриває щем…
Може навесні колись до хати
З журавлиним вернешся ключем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556223
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
бентежиш мене своїм подихом
така
зовсім юна ще жінка
наповнені смутком і подивом
твої оченята - жаринки
торкаєш устами достиглими
зриваюсь без тями
в безодню
і ми розчиняємось.
зникли ми
для цілого світу сьогодні
тремтиш...
а мені і не холодно
ховаєшся в мої обійми
мені біля тебе так солодко
без тебе ніяк
хоч убий ́ ми
дрімаєш...
красива знеможена
здригаються
вії - пір ́́́ ́їнки
ти серце моє розтривожила
моя...
зовсім юна ще жінко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556124
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
Як ніжно звідкись лине голос скрипки..
Звучить така мелодія сумна.
А дощ в цей час тихенько стука в шибки,
Співзвучна цій погоді і струна.
Як гарно, віртуозно скрипка плаче!
Хто міг так розтривожить скрипаля?
А музика відтворює терпляче,
І спокій мій порушує здаля...
Здалося, що запахла матіола,
Рожевий цвіт всю землю застеля.
Прокинулась весна.. Цвіте навколо,
Побачила на квіточці джмеля.
Все більше розвивалася уява.
А звуки все торкалися душі.
Яка сумна, але яка ласкава
Підсилює зажуру цих дощів.
Дует дощу і скрипки дивовижний.
А їх іще підсилюють струмки.
Красивий, дивовижний, граціозний,
Що в серці схвилював мої думки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555791
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 31.01.2015
Хіба винна зима,що не ти
Грієш мої схололі долоні?
Хіба винна вона,що світи
Поміж нас в крижаному полоні?
Чуєш,вітер безжальний ущух?
Не чіпає скрипучих віконниць.
І поземкою стелиться пух,
Сповиваючи простір околиць.
Не спинити вже часу забіг,
Не зцілитися подихом неба.
Коли вибілить спогади сніг,
Моє серце тримати не треба.
Відпусти. Бо не винна зима,
Що поблідли у хмарах софіти.
Може інший зуміє сповна
Мою душу холодну зігріти.
11.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555660
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 31.01.2015
Як пережити, що нас убивають на нашій землі?
Як пережити нам смерті дітей і знайомих?
У стомленій лавці, під пиво гірке, на безмужнім селі
Жінки гомоніли слізьми про «Ато» до утоми.
І чулось: «Сама піду, бо - скоро й нас «відіжмуть»,
Російські підручники всунуть затравленим сиротам».
...У лавці в мороз паром дихала визвольна лють -
Туди, де по наших ланах били «Градами» виродки...
22.01.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554173
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Вивчати тебе, як ревний нічний звіздар
Вивчає на мапі неба чудні сузір'я,
Ловити найменші імпульси на радар,
Торкатися мрій, як легіт легкого пір'я...
Вивчати тебе, а спільно ─ й себе в тобі,
Крізь призму душі твоєї уздріти власну,
І кожен запеклий в серці своєму бій
Навчитися обертати на мить прекрасну ─
На видих весни в погожу духмяну рань,
Де гнів ─ лиш палка корида ривкого вітру,
І кров ─ це не кров, а вибухла в день герань,
Малесенький штрих в чуттєву м'яку палітру...
Вивчати тебе по крапельці, мов дитя,
Що порух найменший вловлює вмить очима!..
І пульсу твого, і серця чітке биття
Вплітати в розмову з небом, у сни і рими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Дірку́є осінню листок,
На попелищі снігопаду.
Неначе грона винограду.
Борулі скрасили місток.
На тонкосльозий лід ріки,
Що не доніжився в фаворі,
У смолянистому уборі
Поважно виповзли круки.
Глядиться сонечко з небес
В калюж розкидані люстерця.
Хмарин розсипчасті відерця,
Черпають марево із плес.
Жовтавим подивом очей
Кульбабки всіяли пригріви.
А горобці вчинили співи
З кленових заспаних плечей.
Несвоєчасна хіть весни,
Бруньки намовила вербові.
Ті, роздобріли до любові,
Під голим стовбуром сосни.
Спізнілим кроком в далині
Хрещенські дріботять морози.
На ранок шерхнуть їх погрози,
Безсилим сріблом в шалині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553001
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 22.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2015
[img]http://tomatoz.ru/uploads/posts/2013-10/1382543089_0_acd02_deeb0041_xl.gif[/img]
Дрібні зірки розсипались на друзки,
Немов старі розбиті ліхтарі,
Рогаликом рум'яним на мотузку
Ніч насилила місяць угорі.
Вчепилася гілками щупла слива
В небесне оксамитове сукно.
Десь у дворі малеча галаслива
Словами сіє щедро, мов зерном!
Там, під горою, притулилась хата,
Лампадкою ряхтить проз гілочки...
Немов прудкі весняні ластів'ята,
Гучні щедрівки б'ються у шибки.
А сивий комин трусить бородою ─
От-от насипле повні жмені див!
І сам Господь йорданською водою
Благословенний двір сей окропив!
Радіє серце, святом обігріте!
Та все ж бентежать по́мерки журби:
Чи дочекаєш, мій коханий світе,
Щасливої і мирної доби?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552738
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 19.01.2015
[i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01. 2015
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Ні,я не плачу...То лиш краплі неба.
Відбиток щастя,спомин про любов,
Лиш дві зими і дві весни без тебе...
Та вже в туманах відчай захолов.
На роздоріжжях,збілених зимою
Блукають тіні. Спалені мости...
Січнева хуга сніжною золою
Гаряче серце студить з висоти.
Не дописали повість...Поміж нами
Крилом зчорнілим звилися круки.
Журливо квилить темна вись вітрами,
І рве з душі кохання сторінки....
14.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552212
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Трішки засумував...
на чужині...
І по-
ли -
ло-
ся
...
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i] [color="#9e0505"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по сонному тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен в читстім полі,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Ти мені вибачай. Я сьогодні пройдуся по місту
Абсолютно одна, одинокість і відчай в мені.
І мене не хвилює, що, може, не маю я хисту
Побороти й навіки сховати цей смуток в собі.
І байду́же усе. І цей вітер, і холод наскрізний,
Навіть те, що на вулицях зовсім немає людей.
Знаєш, спадок у ночі буває доволі вже різний,
Та для мене ця ніч – безкінечних думок апогей.
Я віддамся йому, цьому місту, цілком і бездумно,
Хай впитається в душу, у руки, в підошви чобіт.
Хтось осудить мене, бо ходити вночі нерозумно.
Та мене не хвилює. Як хочете, прошу, судіть!
Я сьогодні сама. І, можливо, замерзну доволі,
І аж надто далеко ця темінь мене заведе.
Я відпущу себе течією нестримної долі.
Я не буду себе берегти. Нехай хтось береже.
Ти мені вибачай. Я цю ніч через себе пустила.
Я цю темінь всотала, немовби одвік не пила.
Я не вперше гуляю сама. Одинока, безсила.
Я не вперше втрачаю людей, яких так берегла.
12.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551094
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
«Коли бувають зайвими слова» (Мирослава Стульківська)
Коли бувають зайвими слова?
Чи не тоді, як мовляться нещирі,
Їх лінія до серця вже крива,
Хай навіть переказані у мирі…
Коли бувають вчасними слова?
Коли мовчання надто болем крає,
А тишею пригнічена трава
Вже ділить небо на обох безкрає.
Коли бувають зайвими слова?
Коли сказати їх уже несила.
Іще, здається, ніби я жива,
Але виною світу завинила.
Чи зайвими, чи вчасними слова…
Чи сказані, несказані, в мовчанні…
Твої, мої… була б їх суть жива.
Хай зайві поміж нас, лиш… не останні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551090
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Згасає ніч у зорянім намисті,
Кидає сонце перші промінці.
Гаряче серце,руки мозолИсті,
Скупа сльоза на зморщеній щоці.
Старий дідусь з дитячими очима
Збілілі скроні,мов грудневий сніг,
Вітри життя шугають за плечима,
І лиш самотність тулиться до ніг.
Відлітувало літо...Й на долонях
Не полічити зморшок-павутин,
Його роки,немов дозрілий сонях,
Зерном налитим хиляться за тин.
Відвесняніла юність скороплинно,
Червоні маки вицвіли в душі.
Золотокоса осінь журавлинно
З глибин очей все ллє рясні дощі.
І все частіше протяги зухвалі
Перемітають вигини доріг.
В його усмішці крапельки печалі...
Спішить годинник - щастя оберіг.
Старий дідусь вдивляється тужливо,
Як завірюха білить за вікном.
Зимовий простір дихає сонливо....
Гірчить самотність в серці полином....
4.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550706
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 13.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2015
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 09.01.2015
(Ти приходиш у сни… (Любов Ігнатова)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
Не приходиш у сни…
Й не сказав чи у долі чекати,
В паралельних світах, залишивши оскомину днів.
А я в кожному сні намагаюсь сліди відшукати
Тих далеких зізнань, за яких ти в мені відболів.
Не приходиш…
І в снах порожнечею смикає в грудях.
Ще й сніжить-засипає забуті донині стежки.
Десь самотні гілки, зледеніло за вікнами блудять,
Не дістати гінкі тополині, в захмар'ї, вершки.
Не приходиш…
І сон… кольоровими нас не малює,
Лиш тумани густі застелили дороги сувій.
А холодна зима вже, по-своєму, все зафарбує...
Й зникне в білому сні силует запорошений твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549943
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470298
Давай слухати ніч
під розливистий гугіт зими,
У зав'юженім небі ,
давай розфарбуємо зорі.
Ми,мов лебеді білі,
змахнемо кохання крильми,
І полинем у казку,
де щастя дріма в мельхіорі.
Давай вкриємо плечі
хмаринно-пухнастим сукном,
З крижаного бокалу
розіп'ємо зоряний трунок,
У цитринному плетиві
місяць зійде за вікном,
Розіллється теплом на вустах
твій палкий поцілунок.
Давай вірити в сни
і у янголів,що з висоти
У засніжену ніч
поєднали навік наші долі.
Лебединою піснею
зІрвемо сплячі світи...
Нехай стелить зима
гобелени шовкові поволі...
02.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549860
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 09.01.2015
«На свіжу рану лягла рукавиця залізна...»
(Поль Верлен)
На передову вирушали на світанку (як і належиться поетам та скрипалям, що грають на залізних скрипках – це мене понесло на поезію – не звертайте уваги). Везли нас на «шишарику» - потріпаному життям і «втомленому», з подертим брезентом. До «шишарика» запхали міномет «Сани», а потім ще й причепили гаубицю Д-30. «Бідний шишарик!» - подумалось мені. Падав лапатий сніг. Морозу майже не було. Настрій у всіх був якийсь безтурботний – таке було враження, що збираються їхати не до м’ясорубки, а на пікнічок. Дивлячись на сніг мені хотілось писати хоку та танка, а не стріляти.
Комбат зауважив пакет в моїх руках:
- Ти що взяв? (У нас в батареї сухий закон, як в Стейтах у двадцятих бутлегерських).
- Печиво і сало.
- Це аристократично – сало їсти з печивом.
Тим часом парком чомусь безцільно тинявся майор майор К. з меланхолійним виразом обличчя. У мене тут же виникла ідея:
- Давайте візьмемо майора К. з собою на вогневу!
- Ні! – тут же бурхливий протест, це солдати хором. – Він марнотратник слів! У нас в батареї є свій такий самий майор – він теж марно витрачає слова. Ми навіть свого майора з собою не взяли...
(Мені одразу захотілося відредагувати Конфуція: «Той, хто марно витрачає слова, губить людей.»)
Тим часом наш комбат (підполковник) побачив біля машин смішного песика – білого з чорною головою (згадалися шумери – народ чорноголових) і почав його ловити:
- Зловимо цього песика! Візьмемо з собою на вогневу – веселіше буде.
Ця ідея не викликала особливого ентузіазму в солдат:
- Та він тут же втече, як тільки почнеться серйозна стрілянина!
Песик вперто не хотів, щоб його зловили і посадили в машину – тікав і скавучав, ніби здогадуючись КУДИ його збираються взяти. Зрештою так і не зловивши песика дали команду: «По машинах!» Ми залізли в «шишарик» з мінометом, ЗІПами, бусолями та причепленою Д-30. Примудрилося влізти 13 чоловік не рахуючи водія. «Шишарик» застогнав від перевантаження, але рушив. Мені чомусь одразу чомусь згадалося:
«На шхуні тринадцять чоловік
І скриня мерця.
Йо-хо-хо!
Та ще й пляшка рому!»
Все як в пісеньці, тільки пляшки рому не було. «Шишарик» їхав тяжко – мені він нагадував старенького хворого віслючка, якого перевантажили і він це усвідомив. За нами їхало ще три таких же «шишарики», СОБаковоз і буркотливий бетер. Кілька разів по дорозі «шишарик» глохнув. Водій вилазив з кабіни, здіймав руки до сірого Неба, голосно нарікав на буття і карму, взивав ім’я Боже надаремно, проголошував, що ті, хто сказав йому їхати сьогодні на цій машині мали предків розпусників і розпусниць. Потім водій копирсався в моторі, «шишарик» пчихав чмихав, стогнав, скрипів і їхав далі. Я собі уявив якою ідеальною мішенню для сепарів ми були під час цих вимушених зупинок, і мені стало сумно.
По дорозі на кинутому блок-посту побачили замість солдата кумедне опудало в бушлаті. Я ще подумав, що це пам’ятник абсурду нинішньої війни.
Коли доїхали до вогневої і почали встановлювати міномети падав холодний і злий (але красивий) сніг: бліндажі та окопи вкривались білою ковдрою. Я би залюбки споглядав би цю суто японську картину і медитував би, але я був на війні, а не в саду монастиря Нагасіма.
У нас було всього три міномети «Сани» (не плутати з «Соні») – калібру 120 міліметрів. Не знаю, хто придумав називати міномети власними іменами, але на них було нашкрябано: «Том», «Смок», «Малюк». Певно, хтось з солдат начитався Джека Лондона та Гаррієт Бічер-Стоу. Але так чи інакше «Білого мовчання» не було. Ледве встигли навести міномети на основну точку наводки, як над головами загудів безпілотник – явно не наш. Хтось із солдат пожартував, що прилетів «привид з моторчиком – дикий, але симпатичний». Нічого хорошого цей візит не віщував – («Взвод, в укриття!») сховалися в бліндажі та в «щілини».
Добре, що на вогневій все було завчасно вирито. І тут почалось: по нас почали гатити з гаубиць – земля двигтіла. На щастя, снаряди падали за сто – двісті метрів лівіше від нас. Щось там сепаратисти не врахували – чи поправки взяли не ті чи ще щось. Я сидів в бліндажі і переживав за «Тома». Чомусь був впевнений, що ніхто з наших людей не постраждає. А «Том» мене ніколи не підводив – це був мій улюблений міномет. Ще переживав, що влучать у склад мін і буде такий бабах... І нічим буде стріляти, якщо ми вціліємо, звісно... Але якось обійшлося – вони не влучили. Лише потім я зрозумів, що сприймав тоді міномет як живу істоту. Навіть розмовляв інколи з ним. Один солдат навіть запитав мене: «І давно ви розмовляєте з мінометами?» Але я промовчав у відповідь.
Коли все стихло, я тут же вийшов на зв'язок: «Крук», я «Сайгон». Нас обстріляли. Куди і коли робити «відповідку»?» Ясно, що до тих гаубиць сепарів ми не дострелимо – далеко. Та і нема вже там їх. Але і не стріляти у відповідь – це якось зовсім не гонорово. Добре, що СОБ розумів мене з півслова: «Сайгон», я «Крук». По пристріляній чотири дні тому точці. Туди саме йде колона бронетехніки сепарів. Підготувати міни. Осколково-фугасні. Підривник фугасний. Заряд шостий. Приціл 740. кутомір 17-05. По моїй команді. ... Три міни. Вогонь!» І пішло! Стріляли за пагорб і за смугу зеленки на відстань майже шість кілометрів. Що там робилося і куди стріляли ми, звісно, не бачили. Не знаю, чи бачив СОБ, але знав куди і що з того виходить. «Першому – лівіше 0-03, приціл вище 10. Другому лівіше 0-02. Третьому правіше 0-02. Три міни. Вогонь!» Випустили більше 20 мін. «Сайгон», я «Крук». Батарея стій, в укриття. Я тебе поздоровляю, «Сайгон»! Від колони бронетехніки сепарів лишився один металобрухт.» Я зримо уявив собі розтрощену колону сепаратистів і на душі стало тепло і радісно. Ніби гарячою кавою пригостили. Потім: «Змінити дислокацію! Переміститися на позицію 32-45.»
Міномети зібрали гарячкову і ходу звідти. На новій вогневій теж були і шанці, і бліндажі. І теж сніг (білий) і чагарник (зледенілий) і небо (сіре). Думав, зараз почнуть стріляти – якщо не по нас, то по нашій колишній вогневій. Але запала тиша. Надовго. Моторошна і зловісна. Почались довгі і нескінченні дні очікування і замерзання. Було дико холодно. У нас був звісно, пункт обігріву – прихована підземна пічка в одному з бліндажів, але толку від неї було мало, мороз докучав. Я вже думав, що там і замерзну. Почувати себе мішенню – огидне відчуття. Особливо, коли знаєш де сепаратисти, але стріляти заборонено наказом. Огидно... Знову прилітав «привид з моторчиком». Я зрозумів, який звук є найогиднішим – це звук мотору безпілотника. Думав знову почнеться катавасія. Вже навіть хотілося щоб нас обстріляли. Тоді ми знову по них у відповідь. Вже стане не холодно – бо буде не до цього. Але знову тиша...
Щоб зігрітися ми якось почали марширувати навколо порожніх ящиків з-під мін. Один офіцер виліз на ящики і приймав «парад» вигукуючи періодично кричалки (ну, ви знаєте які), як ми дружно повторювали. Якби в цей час прилетів би безпілотник, то москалі б подумали, що у нас поїхав дах. Крім морозу була ще зледеніла консервована перловка. Солдат понесло на дурні жарти в стилі чорного гумору. Почали фантазувати на тему як би виглядала батарея якби нас всіх повбивали. Хтось сказав, що гарячий чай нам привезуть на дев’ятий і на сороковий день. Це взагалі безглуздя – жартувати на тему власної смерті. Я іноді бавлюся зі смертю, але завжди відношуся до неї з повагою – без дурних жартів. Вона дама благородна, хоч і непередбачувана (як і всі жінки, зрештою). А тут товариство понесло... Хтось почав роздумувати на тему як виглядає вбитий сепаратист (буцім то давно не бачили вбитих сепаратистів). Хтось припустив, що вбиті сепаратисти лежать виключно у позі «Ластівка». Яке божевілля навколо... Хотілося просто лягти на сніг і навіки заснути... Коли я вже остаточно впевнився, що мені тут судилося замерзнути, за нами приїхали «шишарики» - поступила команда нашому взводу в табір. Назад «шишарики» їхали якось легко і навіть весело (машини вміють сміятися, тільки ми не знаємо про це). Додому завжди легко. А табір сприймався як дім. Про намет з буржуйкою і дровами мріялось. Справді мріялось. Не повірите – мріялось не про дім, не про мир, а про буржуйку і сухі дрова.
А ось і табір. А ось і буржуйка. Ось воно. Нарешті. Хто не замерзав шість діб в окопах, той не зрозуміє, яке це благо – сісти біля буржуйки в якій тріщать дрова і дивитись на спалахи і язики вогню. І відігріватись. І зробити собі гарячого чаю... Я сидів щасливий і замріяний, читав Вільяма Єтса і розумів, що можна буде відіспатися і відпочити. А там – куди завгодно. Хоч в пекло. Аби можна було в сепаратистів стріляти.
Мимо проходив капітан К. Я без передмов до нього:
- Ви знаєте, капітане, я прийшов до висновку, що всі замполіти мають бути джентльменами.
Обличчя капітана зробилось здивованим, а очі округлими:
- Як на мене посада замполіта і джентльменство – несумісні.
- А от у нас... А я служив під командою полковника Лахлана МакКваррі – його ще називали «батьком Австралії» - він тоді ще був полковником, а не генерал-майором - всі замполіти у нас були джентльменами.
- Дивне якесь прізвище МакКваррі.
- Ніяке не дивне. Поширене і відоме шотландське прізвище. До речі, клан МакКваррі правильно називати МакГвайре.
- І я в якій же це ви армії служили, що у вас полковник був шотландець?
- У британській, звісно. В ті часи ірландської армії ще не було. Не було навіть такої держави – Ірландія. Про неї ми тільки мріяли...
- У британській армії не було такої посади – замполіт.
- А от і було. Мені краще знати, бо я там служив. У нас в полку було аж два замполіти – один англіканського віросповідання, а другий католицького. І всі замполіти католики були ірландцями.
Капітан К. якось тут втратив низку розмови. Очі в нього стали дивитися в нескінченність. Зате в розмову втрутився капітан С. Він любив в розмови втручатися несподівано. Почав кидати різні образливі репліки про ірландців.
- Краще вже служити в пеклі, ніж в одній роті з ірландцями. Крім того, що вони вічно горлають свої пришeлепкуваті пісеньки, їх руді пасма і веснянкуваті морди демаскують в бою. Хоч бери і всіх перефарбовуй.
Я, звичайно, в душі образився, але не подав виду. Це він не зі зла. Просто він знав, що я в минулій реінкарнації був ірландцем і вирішив мене понервувати. Я зробив вигляд, що не чую що реплік, дістав записник (муза мене раптом відвідала). Капітан С. попросив прочитати щось із написаного мною останнім часом (він знав, що я інколи вечорами пишу біля буржуйки). Я прочитав йому кілька своїх останніх верлібрів, а потім новелу «Мішаня, що народжений для кохання». Думав, він лишиться байдужим, але чомусь мої останні твори його зачепили:
- Твоя стилістика нікому не цікава і не потрібна. Вона вмерла на майданах і в котлах. Це все, що ти пишеш нічого не варте. Навіть фальшиве. Ніхто це не буде сприймати.
- Тобі не сподобалось? Це погано написано?
- Я не сказав, що не сподобалось. Просто це все не те, що треба.
- А як треба писати? Вислови свою думку.
- Ти опиши весь бруд і кров війни. Всі ці жахи і здичавіння людей. Цю зневіру і озлоблення. Цю ненависть в душах. Опиши максимально правдиво і натуралістично.
- Це описати неможливо. Хто не пройшов все це – не зрозуміє. Крім того, про війну краще ніж Гемінгвей та Ремарк я все одно не напишу. Я пишу як відчуваю. Як бачу.
- Ну, то викинь свій записник на смітник. І кращі писаки ніж ти заслужили такий же шлях для своєї макулатури. За що я поважаю таких письменників як Гашек чи Войнович, так за те, що вони зуміли посміятися з аналогічної ситуації щодо наших подій. І не сипали сіль на рани, не обсмоктували трагедії. А радили просто жити і сміятися. Попри все.
- Я боюсь, що ти поступово перетворишся на циніка. Мистецтво це не просто засіб втіхи чи розради. І ти вважаєш, що натуралізм чи навіть гіпернатуралізм це сучасне мистецтво? Було це вже – література перехворіла натуралізмом, як хворіють діти дитячою хворобою. Постмодернізм не став ні ретро, ні пройденим етапом літератури. Це новий пагін, що створив нові паростки на старому, але вічнозеленому дереві слова. Про малярство я вже мовчу. Вся його еволюція йде не до, а від натуралізму. Так, імпресіоністи ловили мить життя – як його красу, так і його бруд. Особливо постімпресіоністи. Дега не сміявся з життя – показував його трагедію. Так, цінності які вважалися одвічними в епоху модерн похитнулися, але «Боги абеткових істин» прийдуть. Ти завжди цінував Кіплінга за відвертість і здоровий консерватизм. І ти вважаєш, що одвічні істини перестали бути одвічними?
- Тільки не тобі їх знову проголошувати... – урвав розмову капітан К. і зник в лабіринтах військового намету – там між залізними ліжками.
А я трохи привідчинив дверцята буржуйки і дивився на вогонь – такий одвічний. Не дарма наші далекі предки поклонялись вогню. Вважали його посередником між світом людей і світом богів. Поетів до людей зараховуючи теж (до речі)... Напевно, не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548086
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Цей вірш навіяний віршем колеги, Олени Іськової
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545327
МИ НЕ ВІДВОДИМО ОЧІ, МИ БАЧИМО ВСЕ.
Нам кажуть, що ми витрачаємо
Сотню мільйонів на день,
І то із бюджету лишень.
Ми справді той плин помічаємо
З наших кишень.
Але ж, чи то все йде на військо?
Погляньмо - оце наш солдат:
Совкових часів автомат -
Це проти "утесов"російських!
Де ж торбохват?
Чом військо вкраїнське ще й досі,
Попри людську допомогу -
Без неї вже витягло б ноги -
Все ще напівголобосе?
Влада ж убога,
Попри страшне навантаження
На Край, на знедолений люд,
Знову пустилася в блуд -
Ділить якісь повноваження…
Буде вам суд!
Плодять міністерства нікчемні
Та граються в РНБО -
Що скажеш, нещасна вдово?
Чи знайдеш слова якісь чемні?
Крикнеш "Бравó"?
Одумайтесь врешті, нездари!
Годі ганьбити наш рід,
Бо сльози нещасних сиріт
Свинцевим дощем вас ударять.
Дощ на порі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545847
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 25.12.2014
З-за хмарки зиркнув місяця ріжок,
Вже з мандаринним присмаком сузір’я.
І щедро ллється срібло в келишок,
Святковий настрій мчить до нас з узгір’я!
Перлинні хмари помахами вій
Прядуть ялинкам сукні-пелерини.
І,мов у рясі ніжно-золотій,
Блищать морозно втоптані стежини.
На арфі ночі янголи вгорі
Перебирають струни променисті.
І розсипають з неба янтарі,
Дзвенять в душі дитинства миті чисті!
28.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542674
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 10.12.2014
Не знаю, чи прийде ота пора,
Коли мої уста твоїх торкнуться,
Вулканом з тіла почуття прорвуться,
Немов слова від потиску пера.
За оком-їжаком твоїм з брови –
Лелійна ніжність білою габою.
Під нею тіло пружиться струною,
Як тиша після пуготу сови.
Так хочеться без слів і без боїв
Дзиґарок твого серця чути вухом.
Та мрії, мабуть, розлетяться пухом.
Ну, а у сни прийдеш колись мої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542115
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Є ЛЮДИ
Є люди – небо.
Є люди – плити.
Є люди – світло.
Є люди – тьма.
Одних зустрінеш,
То хочеш жити.
А інші глянуть –
Тебе нема.
Є люди – м'ята,
А є кропива.
Є люди – море,
Є - каламуть.
Одні дарують
До лету крила.
А інші крила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542046
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Вмирав старий
неспішно
по краплині
ішло життя
вмирав на самоті
вдивлявся
ув обличчя на світлині
Івась... Петрусь...
синочки золоті
він шепотів
і спогадом майнуло:
Іринка вмерла
молодою... страх
як важко
як же важко йому було!
самому
із синами на руках
він працював
крутився наче білка
робота - дім
а хлопці - в інститут
до Києва...
весілля
гірко! гірко!
а він вже й зачекався їх отут
І падав дощ
коли його ховали
неначе плакав
а оцій порі
День медика
у Києві справляли
Петро з Іваном
знані лікарі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539684
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Я не знаю, як правильно вести війну,
Діалоги про мир в США і Європі.
Але владі й собі ставлю це за вину,
Коли гине солдат не в бою, а в окопі.
Коли в ранах дитя, чи розбомблений дім,
Коли бісики голод з очиць випускає.
І допоки нам вигляд робити усім,
Що по плану усе і проблеми немає?
Скільки треба смертей, щоб закінчився жах?
Скільки пролитих сліз, скільки ночей безсонних?
Я не спец у державних й військових ділах.
Але серце людське – то не море бездонне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539443
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014
[i]Окрім 33-го ще був і голодомор 47-го…
[b]Не зажмурюйте очі на дійсність.
Ви тоді ще, мабуть, й не жили,
а у нас мозолі від тих істин
ще печуть, немов краплі смоли.
Може, ви у болоті ховались,
коли ваші горіли хати́,
а чинянки* під клунею рвались,
й не було куди дітям втекти?..
Знали ви, як жаду́ ми плекали
про хлібці із муки жолудів,
як бруньки, мов цукати, зривали
із дерев рученята худі?
Може, чули, як діти у сте́рнях
видлубали з землі колоски,
а на них чатувала вже че́рва**,
щоб здобутки додати до скирт?
А чи знали, що двісті лиш грамів
важив в полі тяжкий трудодень,
як хотілося їсти ночами,
бо без хліба, бувало, – весь день?!
Може, вам, добрі люди, відомо,
що батьки не уникли тюрми
за мішок бур’яну для худоби,
щоб не пухнули з голоду ми?..
Чи чекали ви з тепетом вісті
із копалень брудних Воркути?
Як дитячі котилися слі́зки
на батькІв довгождані листи?..
Як цього ви в житті не пізнали,
й через душу оте не пройшло,
і серця, як вогонь, не палали,
ви не знаєте, що таке – ЗЛО…[/b]
25.11.2014
_________
*Бомби [/i]
**Об'їзчиками звали тих сторожів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Тулитись теплими думками
До захололих щік твоїх...
Вслухатись в те, як під ногами
Рипить, мов цукор, білий сніг...
Як десь хрумтить скоринка льоду
Під гострим лезом ковзанів!
Вдихати теплу насолоду
Терпкої кави у вікні.
Ловити цитрусові нотки,
А поміж ними - хвойний бриз:
Зимовий мікс, не то солодкий,
Не то з кислинкою сюрприз.
І упиваючись, п'яніти
Чи то від сяйва ліхтарів,
Що заливають, мов софіти,
Слідів мережку у дворі...
Чи то від іскорок гарячих
Твоїх усміхнених зіниць!..
І пресувати сніг у м'ячик
Теплом ворсистих рукавиць.
І затуляти що є сили
Тендітне щастя від завій,
Що, мов метелик тонкокрилий,
Бринить у тебе в рукаві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 25.11.2014
Коли відчуєш, що у серці
Маленький пагінець розцвів.
Оркестр заграв казкове скерцо,
Ліричну музику без слів,
Відкинь думки свої безжальні,
Любов- безпомічне дитя.
Не убивай його повально.
І не лишай серцебиття.
Нехай у відповідь ні звуку,
Бо замість серця камінець,
Не опускай із сумом руки,
Твоїй любові не кінець..
Коли спіткнешся об бездушність,
Ти не хвилюйся... Це не край.
Не всі любити мають здатність..
Проси: Любове, не вмирай...
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538922
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 24.11.2014
І гасне день, коли ти так далеко,
Що і думки не долетять туди...
Олена Іськова.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538859
--------------------------------
Гарячий чай врятує від морозу.
Але душа спасіння словом жде.
Чомусь невтішні на ці дні прогнози.
Мабуть, погода знову підведе.
Неблизький світ тобі іти до мене.
Зима вишневим цвітом розцвіла.
Але бажання бачить - незбагненне.
Та жаль, зима дорогу замела.
Насипала деревам по коліна,
Шапки пухнасті білі одягла.
І десь в душі вкрадається сумління:
Невже, даремно ця зима цвіла?
Вже в котрий день тебе я виглядаю.
А поряд обіймає самота...
В вікно з надією я часто поглядаю.
А сніг кружляє, тихо проліта...
Ну ось стоїш в сум"ятті на порозі...
А за вікном все сипе, сипе сніг.
А серце ще у радісній тривозі.
Чому на долю впав солодкий гріх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539136
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Босоного збираю роси...
Так по-літньому пахнуть трави...
То дарма, що їх у покоси
Покладуть...
Зайнялась заграва...
* * *
Ти спитав, чи жовтіє листя
тут у нас,
чи поспіли сливи...
Я ж молюсь:
- Ти живий залишся...
Обійди вражих "градів" зливи!
Ще спитав ти про клен похилий
І про вітер, що воду брижив...
Я ж:
- Пишаюсь тобою, милий...
А молюсь, щоб ти просто вижив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518085
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 20.08.2014
Люблю тебе, мій краю волошковий,
Від Чорномор’я до Карпатських гір,
Степи широкі і ліси махрові,
Пшеничний лан і лугу кашемір.
Люблю тебе не так за твою славу –
За біль, за честь, душевну простоту,
За материнську усмішку ласкаву,
За дум твоїх орлину висоту.
Люблю тебе. Та як же не любити?
Тут із насіння квіткою зросла.
Невпинно Бога буду я молити,
Щоб дав тобі потужні два крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516132
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Осінній дух обкурює снопи,
На вітрі шурхотить суха солома.
Поспи ще трішки, вересню, поспи,
Дозволь набутись літечкові вдома.
Серпнева спека випалила луг,
Вже де-не-де трава руда, мов грива.
Нап'яв ставок вербовий капелюх
І спить в полоні лагідного снива.
Лящить коса в отаві запашній,
Пластки шовкові стеляться під ноги,
Вже цвіркуни в мелодії чудні
Вплітають нотки смутку і тривоги.
Осінній дух, мов злодій сторожкий,
Крадеться тихо, ледве чутно шерех,
І календарні видерті листки
Відносить вітер на далекий берег...
Де тепле море лащиться до скель,
Де гордих пальм пустельні бедуїни
Обвили ноги органзою хвиль,
Де ніжність оксамитової піни
Змиває на піску чужі сліди
Під сонячним розжареним софітом!..
Не йди ще трішки, вересню, не йди,
Дозволь мені набутися із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
- Напиши о любви.
О любви ты умеешь писать,
Напиши если любишь,
А может когда-то любила...
- Ты услышать хотел
О кричащей тоске по ночам,
Когда звезды
Над млечным путем
Разливают белила?
Ни к чему тебе знать,
Как хочу оказаться в твоих
Тесных жарких объятьях,
Вдыхая волнующий запах,
Чтобы мир окружающий
От вожделенья затих,
И волна наслажденья
Нахлынула страстью внезапной.
Как хочу увидать
Возле глаз сетку мелких морщин,
Ощутить твои губы
И сладость испить поцелуев.
Жаль что ты из когорты
Не тронутых чувством мужчин,
Хотя те,
Кто умеет любить,
На земле существуют.
Лета жгучего зной...
Изнывает за окнами сад.
Мотылек заплутал
В белоснежном узорчатом тюле.
Побегу мотылька
Из гардинного плена спасать.
Пусть летит далеко.
Я останусь
Замерзшей
В июле...
04.08.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515638
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014
Я думав буде часу досить,
Ще наговоримось колись.
Мене вітри по світу носять,
А ти пішла у неба вись.
Слова подяки тобі, мамо,
По-чоловічому ховав.
Завжди казав не все і мало,
А зараз чи почуєш там?
Почуй мудрішого вже сина,
Бо й сам я батько і дідусь.
Стезя життєва швидкоплинна,
Нарешті став і оглянувсь.
Згадав матусю біля вікон,
При сонці і нічній зорі.
Весною, осінню і літом,
Чекала кроків у дворі.
2014.
Тичко О.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514643
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 02.08.2014
[b] [i]NNnn [/i] [/b]
Ти спиш – мов дитиночка:
Губами прицмокуєш,
І вогка ще спиночка,
Мов в купіль умочена.
У снах посміхаєшся
Картинам із юності...
Мені ж позіхається –
Чи стане ще мужності?
І йду я до ванної
Із думами скромними –
Уславить осанною
Жагу твою стомлену...
Та знов повертаюся
У тепле ще ложе я –
Без тебе я маюся,
Без тебе не можу я...
31.07.2014
________
*Назва та ж, та... не баєчка:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514568
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 01.08.2014
За твором Олени Іськової
"Ви сьогодні підете до іншої"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
__________________________________________--
Що сказать, як прийдете від іншої?
Як же стримать себе, не питать?
Хіба є що на світі страшніше,
Аніж зраду любові зазнать?..
Сірий вечір зайшов до кімнати.
А душа ледь від смутку жива.
Може, треба було наздогнати?
Та не знаю: чи буду права ?
Мабуть, треба було ублагати,
І знайти всі потрібні слова.
Нащо іншій його віддавати,
Коли маєш на нього права?
Піднімається ранок повільно,
Але рішення так і нема.
Попри все прислухаюсь я пильно:
А навколо лиш тиша німа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513541
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014
----
Коли дощам нема кінця і краю,
І місяць сумно дивиться в вікно,
У час такий про тебе я згадаю.
І все перед очима, як кіно.
Чому дощі нагадують про тебе?
І пам"ять тих часів знов ожива..
Та сумніви беруть: нащо це треба?
Але любов живе - перемага.!
Дощі змивають, що було, повільно,
Та миті дорогі іще живуть.
І в спогадах з"являються невільно,
І тихо по житті моїм пливуть..
Пройшли роки... Не згадую розлуку.
Та гіркота, а серце ще болить...
Так хочеться відчуть твої ласкаві руки.
Слабенький вогник в серці ще горить.
Жіноча гордість... Як було простити?
Чому ж тепер відшукую слова...
Якими хочу так тебе просити:
Не забувай любов...Вона іще жива...
Дощ відшумів...Крадеться тихо ранок.
Дощем до блиску вимите вікно..
Мої думки сховалися в серпанок,
Та незабаром прийдуть всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512842
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 24.07.2014
[i]Что сладостней и горестней любви,
Cпокойней и мучительней разлуки?..
И радость и печаль благослови,
Все искусы таинственной науки!
[b]Ибн Кузман[/b]
Де ти зараз, що з тобою?
Заблукала, рідна, де?
Серце рветься вже до бою –
за величне… і святе![/i]
[b][i]Ол. Удайко
Я славлю ту благословенну мить,
Коли зустрів, відчув тебе я вперше:
Вогненними очима променить
Жага до дій, жертовності і звершень.
В моїх словах вбачала ти туман,
Коли я присягався на кохання…
Хто любить – не сповідує обман:
В любові сенс життя, а не в обмані.
Любов моя! Мені ти не клялась,
Не зарікалась, не давала слова.
Тобі прощати нічого… й не час,
Не варт й мені просить прощення знову.
Блюзнірствуй же, свавілля, лихослов,
І зводь з ума, і насилай нещастя!!!
Випробування витрима любов –
До болю! Від розлуки! До причастя!
Любов моя! Про гіркоту розлук
Не споминай! Будь ніжною зі мною!
Від уст твоїх, очей, ланіт і рук
Хай буде тепло й лютою зимою!..
Ти добра, чуйна і не терпиш зла,
Оазис мій, криниця невичерпна!
Тебе не тішить – плавать без весла,
Не прославляти – каятись до смерті.
Любов моя! На тебе без надій
Свої я покладаю сподівання…
Покличеш же – життя і спокій свій
Віддам тобі! До краю! Без вагання![/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Мамо, не плачте, прошу...
Сльози мені печуть.
Буде нехай хорошим
Мій з побратимом путь.
Це вже не гра, не жарти,
Мамо, все це - війна.
Плакати Вам не варто,
Не на віки ж вона.
Як Україну кинем
Ворогові до ніг?..
Благословіть же сина,
Щоб повернутись зміг...
Мамо, не плачте, вірю,
Буде усе як слід.
Ми подолаєм звіра,
В полі розвієм слід.
Ви лиш чекайте, мамо,
Бога моліть за нас,
Свічку поставте в храмі...
Мамо, мені вже час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512774
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014
В душі твоїй гроза... Та це минеться -
Пройдуть дощі сльозинками з-під вій;
І знову забринить веселка в серці
На семиструнні волошкових мрій...
Життя без бурь не можна пережити -
То тут, то там здіймаються вітри...
Та після зливи - яскравіші квіти!
Не плач ,Веснянко, сум з лиця зітри!
Тобі болить... Я з цим знайома болем...
Та знаєш: хто живе -той відчува;
Бо гірше стать сухим покотиполем -
Кому потрібна вИжухла трава?...
В душі твоїй гроза? Радій озону -
Очистяться думки і почуття!
Жени подалі заздрісну ворону
І викидай з минулого сміття!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512725
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014
[b][i]NNnn
Я дивний світ пізнав з тобою – **
Дух вічності і ліпоти!
І стала мрія голубою,
Як тільки появилась ти.
І небосхил піднісся вище,
Пісні стинали з серця бруд...
Воркують голуби у висі:
Люби!
Твори!
Лелій!
І – будь!
Мені не хочеться в минуле –
Майбутнє бачу не в імлі:
Бездомним був... Та вже забулось.
Мій дім – і в небі, й на землі!
Ясу освяченого неба
У плесі висвітить ріка…
Та в небі раю вже не треба –
Була б в моїй... твоя рука.
21.07. 2014[/i][/b]
_______
*На замовлення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508909
**Переклад власного вірша:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429088
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512573
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Бурштиново -медовим абрикосом
Липневий день упав мені до ніг;
А десь далеко жовтоока осінь
Вплітає хризантеми в оберіг...
Збирають сонце працьовиті бджоли,
Наповнюють по вінця стільники;
І бачить сни незвично тиха школа
Про вересень, про учнів і книжки...
У прохолоді річки тане спека,
Малюючи небесні вітражі;
І походжає повагом лелека
По щойноскошеній ромашковій межі...
Цілують хмарки перші ластів'ята,*
Давно вже відзвеніли пшеницІ...
Моїм селом від хати і до хати
Блукає літо з дощиком в руці...
* як правило, ластівки мають два виводки за літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Літувало літо… літо літувало…
Розгортало гілля, смикало ростки,
Дарувало вишні, в квіти зазирало,
Плело огудинням на плотах містки.
Бавилося сонцем, пломінь розсипало,
Зеленіло в травах, вмивалось дощем,
Духмяніло садом, зорями шептало,
Височіло небом…а душею щем…
Хіба ж знає літо, що печаль на часі
Яструбом ворожим б'ється звідусіль…
Життя зупиняють кулі на Донбасі
Й невпинно чорніє туманами біль.
І таким пекучим, невимовним жалем
Лягає на плечі щоденна журба!
І гірчить у літі зотлілим мигдалем,
І стискає душу смуток і ганьба.
Літо пестить луки, згорнуті в покоси,
Перешепотіли у вітрах поля.
Літо літувало…висихали роси…
А від сліз тяжіла вкраїнська земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511750
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Олена Iськова
[b]Я вернусь[/b]
З кожним пострілом на скронях сивина.
І щодня летить душа чиясь до зір.
Вдома ти залишилась одна.
Я вернусь, кохана, просто вір.
Приспів:
Пригорнусь до тебе хоч у снах,
Незабудки заплету тобі в косу.
Буде в нас іще омріяна весна.
Лиш Вітчизні мир я принесу.
Знову бій і знову хтось летить увись.
Не буває на війні, на жаль, без втрат.
Тільки ти, моя любов, молись.
Я вернусь. Ну все, у бій пора.
Приспів.
Принесе нам мир голубка на крилі
І страшній війні прийде нарешті край.
Линуть в вирій душі-журавлі.
Я ж вернусь. Лиш ти мене чекай.
Приспів.
=============
Крилата
[b]УКРАЇНО, НЕНЬКО ТИ МОЯ! [/b]
Україно, люба мамо, ти в біді.
Нелегкі часи у тебе, нелегкі.
Біль гризе свідомість, наче тля.
Йде війна, вбирає кров земля.
ПРИСПІВ:
Україно, ненько ти моя!
Сили й помисли віддам тобі усі.
Ти умиєшся водою з джерела,
На весь світ засяєш у красі.
Там, де кулі свищуть і вогні горять.
Наші хлопці мужньо в захисті стоять.
Повернути хочуть краю мир,
Зупинить війни кровавий вир.
Знаю, буде перемога, прийде час.
З нами правдонька свята і Бог за нас.
Ми відродим край наш із руїн.
Станем гідно в славі між країн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511370
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Гуляє вітер між деревами стаккато,
І рветься небо навпіл від туги.
Порозтікались голубінню так завзято
У світлі блискавок петрові батоги.
Блакитнооких кошиків сузір'я
Вмиваються в холодних потічках.
Зринаючи смарагдовим узгір'ям,
Шумлять патлаті хвилі у річках.
Пахтіє свіжістю липнева дощовиця,
Нанизує перлинки на гілля.
І сонця пляма чиста,жовтолиця
У сірій гущі блимає здаля.
Коромислом веселочки барвисті
Ввібрали в акварелі береги.
Й гойдаються в прозорому намисті
Усміхнені петрові батоги....
20.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511197
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Чом проходиш, не підвівши очі?
Лиш почуй моє серцебиття
Як я хочу
Як я щиро хочу
Аби ти ввійшла в моє життя!
Увірвалась, мій забравши спокій
Зруйнувавши мій маленький світ
Ти відчуй, моя зеленоока
Як горить кохання первоцвіт!
Я так хочу. Вір!
Нестримно хочу!
Аби разом. Вдвох
Усе життя
Дні і ночі пити Твої очі,
Загубившись в них без вороття!
Але Ти проходиш...
Ти проходиш!
Боже мій! Який пекучий біль!
Іншого собою нагородиш,
Випивши терпкий любові хміль
Чом проходиш, не підвівши очі?
Чом не чуєш те серцебиття?
Чом стою, немовби хто наврочив?
Я один...
І моє почуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510063
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Коли в полях поснуть вітри,
Снопів розгладивши чуприни,
Зітри із серця сум. Зітри,
І слухай вечір тихоплинний.
Про що шепоче сад п'янкий,
Сховавши вишні зрілі в листі.
Нектар з медових зір надпий.
Вже небокрила у намисті
Вплітають шовк поміж гілок,
Рум'яне сонце вкривши пухом.
Хвилясто ніжиться ставок.
А ти вечірню тишу слухай.
Як стрімголов у пряжу нив
Пірнає стежка прудконога.
У краї тім,де ти ходив,
Вже бур'яном взялась дорога.
Та ти печаль свою зітри,
Лиши її у мальвозливах.
Коли в полях поснуть вітри,
Подякуй Богу,що щасливий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508482
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 02.07.2014
активісту Майдану, бійцю 2 батальйону Нацгвардії
(м. Борислав Львівської обл.)
присвячується
Він скромним був. Як страшно чути: «Був!»
Йому б ще жити довгі-довгі роки.
Майдан у дні лютневі перебув.
А під Слов’янськом обірвались кроки.
Він лікуватись за кордоном міг.
Не наполіг. Не вмів про біль кричати.
Гранати слід в лиці металом ліг.
А він на Схід, Вкраїну захищати.
Там і забрала смерть його життя.
І біля мами хлопця поховали.
Не мав він жінки, не лишив дитя.
Лиш друзі, шану склавши, заридали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508410
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 02.07.2014
Ми пройшли крізь горнило смерті.
Наша правда у крові вмилась.
Наші нерви до грані стерті.
Честь у полум’ї засталилась.
Нам не гоже з путі звертати.
Сотні вбитих – душевним горем.
Біля гробу ридає мати.
Ниють рани від кулі болем.
Перемога - кров’ю у склянці.
Дно якої – роки у щасті.
Та вона - кістяк у горлянці
Ворогам усякої масті.
Що злітаються, наче круки.
Кров із тіла дзьобами точать.
Ми на пульсі тримаєм руки.
Наші ноги смерть перекрочать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508384
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 02.07.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/08/12/8587.jpg[/img]
Я Тебе упізнаю за дотиком,
як найкращу з відомих прикмет,
коли ніч у жасмині солодкому
до світанку очей не зімкне.
По цеглині будинок розтопиться,
наче тане на сонці лукум.
А потому дощі як шовковиця
опадуть по вільготному склу.
Я впізнаю Тебе і затемнення
заховає мій розум в чуття,
наче подорож, що без повернення,
безбілетна і без прибуття.
І забілений квіт нерозгаданий
принесе мені звістку про те,
що молитва Твоя пахне ладаном
і луною до неба росте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503554
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Я хочу до тебе, чуєш?
Під шкіру, у кров, по венах.
Відчути, як ти лютуєш
Самотністю днів шалених.
Я хочу до тебе, глибше,
У мрії твої, у душу.
Не стримуй мене. Тсс…тихше,
Я спокій твій не порушу.
Я хочу до тебе в серце,
У твій божевільний ранок.
У вухах лиш кілогерци,
І я тобі на сніданок.
Я хочу до тебе в мозок,
У думку, у слово, в дію.
Ти віриш, я без підказок
Цю пристрасть твою розділю.
Роздягнутий літній вечір
Щось тихо мені шепоче…
У своїй бездумній втечі
Я надто до тебе хочу.
05.06.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503485
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Обійми мене подихом вітру,
ароматом чаруючих трав,
Подаруй мені неба палітру
у спокусі вечірніх заграв.
Розмалюй мої сни візерунком,
переливами суму дібров,
Доторкнися до мене цілунком,
щоб щасливою стала я знов.
Зачаруй мене співом стеблини
очерету над плесом води,
На дні моря кохання перлини
лиш для мене одної знайди.
Розкажи мені казку шовкову,
що блукає у тиші ночей.
Заспівай із дощем колискову,
розчинися в безодні очей.
Ти мене укради на світанні,
свідком буде лиш стиглий розмай.
Вже зоріє...у миті останні
ти кохай....до нестями кохай!
29.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503463
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Oleg Kolibaba
ДІДОВА НАУКА
Мою стежку дитинства плів мрій павучок,
І мій дідо йшов поруч рухливо.
Він мене запитав: "ким ти будеш, внучок?"
Ну, а я тоді мовив мрійливо:
Я б хотів приносити добро,
Людям помагати всім навколо.
Ми б з тобою, дідо, заодно
Світ пустили б в нове коло.
[i](Вже минуло стільки літ,
На моєму столі
Лишилось фото діда мого -
Пам`ятка з-поміж усього)
[/i]
Буйний юності шлях голосив ніжний звук,
І я з дідом ділив мрії нові.
Він мене запитав: "що змінилося, внук?"
Ну, а я тоді впевнено мовив:
Я ще вірю, дідо, у добро,
Людям помагаю всім навколо.
Навіть вже, якщо не заодно,
Все ж прокручуємо коло.
[i] (Вже минуло стільки літ,
На моєму столі
Лишилось фото діда мого -
Пам`ятка з-поміж усього)
[/i]
Йдуть повільно до старості новії дні,
Вже без діда його погляд ловлю.
Він мене б запитав: "що, внучок, ти змінив?"
І я знаю, що діду промовлю:
Я в житті приносив лиш добро,
Людям помагав усім навколо.
Ти мене навчив, і заодно
Скажу, ми крутили коло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503471
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 06.06.2014
Крі́зь бірюзові скельця
Сонце, неначе лайм.
Слухаю ритми серця,
Літо в мені онлайн.
Зві́льна* сотаю стежку
Через густі лани.
Вставивши свіжу флешку,
Червень гортає сни.
Хвилі, немов позлітка,
Весело шурхотять,
В радощів - безлімітка,
Сонцю кричу: "Дай п'ять!"
Тепла його долоня
Лине навстріч моїй!
Цідить сонливий сонях
Промені поміж вій.
Крізь бірюзові скельця -
Неба аквамарин,
Між децибелів серця
Вібротони́ судин.
Шепіт морської піни
В мушельках теплих вух,
Скелі, як бедуїни,
На трав'яний кожух
Сіли лічити хмари
Крізь золотий пилок.
Проблиски, мов динари,
Сиплються між гілок.
В турці парує кава,
Наче арабська ніч.
Сонце моє русяве,
Клич за собою, клич...
Літо моє, не сердься,
Вітер у голові!
Крізь бірюзові скельця
Фарби, немов живі!
[i]*Звільна - повільно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503438
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 06.06.2014
На крилах вітру дощ примчавсь раптово,
І, мов потік м'яких шовкових кіс,
Поливсь зненацька з неба веселково,
Співаючи: " Я радість вам приніс.
І радість, і мелодію чарівну,
Що опадає краплями до ніг,
Погляньте: ожила земля - царівна,
Як весело звучить пташиний сміх!"
І зашумів цей дощ, заграв ламбаду,
Ще й громом прокотивсь в усі кінці,
В спекотний день, зрадівши водоспаду,
Пішли в танок хлоп'ята - горобці.
Під музику дощу, таку грайливу,
Зірвуся витинати гопака
І я, бо ця весела літня злива
Нестримно - шумна, й мов вино п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502976
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 05.06.2014
А ще кілька століть, і тоді я навчуся чекати.
Ще би сотню весняних світанків в осінніх тонах.
І крізь час назбираю я мрій з золотистих дукатів,
Які ти серед зим заховав десь у літніх садах.
Ще би сотню епох, щоби гордість навчитись прощати.
І пів милі терпіння, що вчора торкнуло мене.
Я не вмію, прости, не навчилась безмежно кохати.
А ти в щасті щомиті знаходиш невпинно сумне.
Ще б епоху прожити, почути безмежне "Кохаю".
Ще би кілька хвилин, ще би митей осінніх таких.
Я навчуся, зумію крізь терни обіймів чекати.
Тільки б знати, як довго... Скільки зболених серцем століть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488563
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Сумна соната дощових краплин
Пронизує артерії світання;
Далеко ще до кавових годин
Просякнутих росою і мовчанням ...
Крізь вовну хмар проблискують зірки,
Величним Кимось зібрані в букети ...
Вільшаний гай (іще не говіркий)
Готує стиха солов'ïв кларнети ...
Дрімає вітер у липких бруньках,
Вслухаючись у колискову ночі -
Вона гойдає небо на руках,
Немов навіки вколисати хоче ...
Десь півень розбиває напівсон -
Вже скоро глипне сонце з небокраю ...
І я з дощем сьогодні в унісон
Досвітню пісню серцем заспіваю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Мовчи тепер. Учись любити мовчки.
Нехай тебе почую тільки я.
Нехай усі дізнаються лиш трошки.
У тиші є безпечна глибина.
Ти вір мені. Беззаперечно тихо.
І я тебе довік не підведу.
Віддайся почуттям і мною дихай,
І я тебе до неба піднесу.
Так тихо-тихо серце твоє… чуєш?
Так тихо б’ється у моїх руках.
А десь гадалка долею віщує,
І ми з тобою вплетені в віках.
Сплетіння рук, і дихати простіше.
За що тепер цінуються слова?
Для мене твої вчинки важливіші.
Хай знають інші. Я в тобі жива.
20.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487281
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Мій мирний народе, ти зроду війни не жадав,
І ласим не був на чуже, бо свого мав доволі.
Чому ж тебе вкотре спіткала нещадна біда,
Весна опинилась в тенетах чужої сваволі?
По що вони йшли, знавіснілі од люті раби,
Узявши твій мир під холодні і точні приціли?
Мій славний народе, хрещений в огні боротьби,
Від крові твоєї не раз вороги захмеліли!..
А землі святі засівали кістками синів,
Їх вічною славою смерть в полі бою покрила.
І нас не зламати, не знищити в жодній війні,
Бо ангельська сотня над нами розправила крила.
Дарма потішається ниций лихий окупант,
Дарма скаженіє орда його люта і п'яна!..
Якщо і горіти, то лиш у цвітінні троянд,
Якщо і диміти - лише в яблуневих туманах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486949
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
"В Кремле подписан договор о "присоединении Крыма к России"
ЗМІ
Гірка безумна ейфорія
Довкола лиє мокрий фальш:
"Расія, вєчьная Расія!
І Крим тєпєрь навєкі нашь!"
Гуде безлике царство тіней,
Лише запроданці німі...
"Ми вмєстє, мілиє, атнинє!
Нєпадєлімиє! Адні!"
Реве холуйська темна маса,
Біснується небожий рід:
"Нє только Крим, познайтє, наша
Полукраіни!" (Полу-світ?)...
А Ненчин біль не має міри,
Бо по живому ріже ніж!
Спішаться Вовка, Льошка, Сірий
Кремлю віддатися за гріш.
Спішаться, ба, таки не знають:
У зрадників недовгий вік,
Їх щонайпершими звергають,
Коли потребі сходить лік.
І що тоді кремлі, росії?
"Іль вєчни? Так ещьо вопрос!"
Ще прийде час і гречкосії
Утруть "брєхлівий рускій нос"!
А поки що біснуйтесь, "милі",
На всю горлянку верещіть,
Що Вам "Расія - мощь і сіла,
І острий мечь, і вєрний щіт..."
(18.03.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486522
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 19.03.2014
Тупцює годинник на місці.
Улюблена книжка і чай.
За руку торкає півмісяць,
цитринові дольки гірчать.
Із дикістю звіра зарикав
розбуджений спогад з тенет,
неначе пекуча паприка,
ти спрагою мучиш мене.
І доки жива веремія
карміну кладе на вуста,
забути Тебе не зумію
для цього мій час не настав?
І доки весни дощовиця
змиватиме крицю зими,
нехай Тобі янгол насниться,
який обіймає крильми.
[img]http://artnow.ru/img/495000/495036.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486348
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 19.03.2014
Завесніло небо журавлями,
Розпушила котики верба,
Голубіють проліскові плями
На вологих вигрітих горбах.
І зірчасті китиці підбілу
Золотять пожухлі береги.
Проз ріллю, на сонці перемлілу,
Прозирає паросток тугий.
Дні, неначе викупані в пиві,
Мов рідкий розплавлений бурштин!
І медові зблиски мерехтливі
Виграють у прорізі гардин.
А грайлива річка недалечко,
Ніби струни срібні, деренчить,
І лелече вигріте гніздечко
П'є вершкову лагідну блакить...
Вигляда крилатих емігрантів
Із далеких сонячних країв.
Джміль рудий між крапель-діамантів
Моторцем проворним забринів.
Вже весна у квітень привідкрила
Зеленкаво-сяючу парчу.
Розправляю руки, ніби крила,
І біжу, підстрибую... Лечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486346
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Я сьогодні бачила справді величну картину. Мені хотілось змалювати те, що я побачила, сфотографувати, переповісти. Ця картина досі у мене перед очима…Тому й пишу.
Львів. Центр міста. Березнева погода. Накрапав дрібний весняний дощик перемішаний із зимовим снігом, що падав клаптиками. Все ще падав клаптиками.
Під цим дощем сиділа жебрачка…Вкрита дощовиком, ноги завернуті якимсь лахміттям. Видно, що людина важко хвора з дитинства.
А перед нею навпочіпки - юнак. Ця картина вразила мене. Він такий красивий, молодий, стильний…Вислуховував уважно жінку, кивав головою, з розуміння дивився своїми блакитними очима в її очі…Я остовпіла з подиву…
У ту мить я подумала про те, скільки разів ми проходимо повз жебраків , кидаємо гривню-дві і переходимо далі, зайняті вічно собою і своїми завжди невирішеними проблемами. Чомусь вважаємо, що наші проблеми є найглобальнішими проблемами людства, а ми - центром Всесвіту…Ну, а ця жебрачка…Гривнею відкупляємось, думаємо, що десь на Небі це буде записано нам і йдемо далі…А чи щиро ми це робимо?
Я вловила фразу: «Отак і сталось у моєму житті, що…» Юнак щось перепитував, у жінки світились очі…Вже давно вони не були у неї такими щасливими. Щасливими від того, що хтось заговорив з нею…
РЕВОЛЮЦІЯ все-таки змінила нас! До неї ми жили у пітьмі. Із захопленням дивились на володарів світу цього, тих, які ходили з товстими барсетками та їздили на дорожезних іномарках, будували шикарні маєтки, відпочивали у найдорожчих куточках світу. Януковщина та пшонщина... Чомусь вважали, що ці люди дійсно є успішними у житті. А ще розумними, бо тільки розумні можуть так багато та прекрасно жити. А ми прості люди - одним словом нікчеми. До речі ці пузаті багатії нас у цьому часто переконували. І ми мимоволі вірили у те, що мало працюємо, тому так бідно живемо. Хоча і працювали! Дійсно працювали, але на них…
Дівчата мріяли усі вийти заміж за олігархів, жити у казкових особняках, і бажано за кордоном… Прості жіночки із заздрістю дивились на подружок, жінок та коханок олігархів, які ходили в дорогих шубах, на пальчиках яких красувались чудові вироби з діамантами.
Революція все-таки змінила нас! Тепер дівчата хочуть заміж за героїв!!! І не хочуть носити на собі дорогі шуби, куплені за нечесно зароблені-тобто вкрадені гроші! Гроші вкрадені у бідних пенсіонерів, які вигортають останню копійчину, щоб купити в аптеці ліки, гроші вкрадені у дітей з дитбудинків, які так давно не їли соковитої мандаринки та солодкої цукерки, гроші вкрадені у вчителів, які все-таки намагаються навчити чогось доброго своїх учнів, гроші вкрадені у всіх нас! Чесних, роботящих, справедливих людей!
Тішусь, що, можливо, не буду вже дивитись передачу Каті Осадчої, в якій показували найбагатших людей, їх "золотих" дітей і їх дорогі мешти, сумочки та годинники! Замість того хай розкажуть про справді хороших та розумних людей.
Наше хворе суспільство проопероване РЕВОЛЮЦІЄЮ справді слабке, як і кожна хвора людина після операції. Воно ще не звикло до чесного життя…Багато хто собі не уявляє , як це на роботі не взяти хабара. І як можна жити без нього? Але ми повинні жити ЧЕСНО!!! Бо чесні люди померли за нас! Вони – герої!
РЕВОЛЮЦІЯ перевернула наше життя! Перемогла пітьму! У простих людей минула депресія, бо вони зрозуміли, що вони – не нікчеми, у чому їх старались переконати ті, на яких треба було працювати. ВОНИ – НАРОД! ЧЕСНИЙ, ЗАВЗЯТИЙ, УКРАЇНСЬКИЙ! А, ОТЖЕ – ВЕЛИКИЙ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486323
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Молюся, Боже, я до знемоги,
Небесне військо зішли в підмогу,
Де лан пшеничний, калина в гаю.
Невже це ворог топтати має?
Не дай пролитись краплині крові.
Кріпи нас в вірі, в палкій любові.
Руйнівну силу розвій по морі.
Не дай країну втопить у горі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486058
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Ти знаєш,я сумую за тобою…Мені тебе так не вистачає…. Дуже часто,коли ніч оповиває світ смолянисто-чорними крильми і на дахи встеляється тиша,я годинами вдивляюся у пітьму,намагаючись віднайти твій силует. Але марно… Марно шукаю тебе у зливах жовтооких ліхтарів,рахую і пам’ятаю кожну хвилину,котру прожила без тебе.
Тебе немає… Ти пішов… Пішов,лиш посміхнувшись наостанок. Ти вже в іншому світі,сподіваюся набагато кращому аніж цей. Але ти назавжди лишився у моєму серці. Інколи я плачу дощами. Знаєш такими рясними,затяжними,напоюю землю своїм смутком. А коли стає зовсім холодно,мої сльози перетворюються на сніг. Тоді я вкриваю білим відчаєм міста і села,дороги і парки,лягаю на плечі перехожим,зазираю їм в очі. Я й досі намагаюся віднайти тебе,хоч і розумію-це неможливо. Та сльози з часом закінчуються,і тоді…я плачу душею. Хоча ні,душа плаче. Плаче віршами,крапотить рівними рядками на папір,ллється водоспадами рим,переповнюючи мої нотатники болем….
Знаєш,я сумую за тобою… Буває так,що я стаю вітром,літаю над безкраїми просторами,знов і знов шукаючи твою усмішку. Я нещадно розгойдую і гну крони величних старих дубів,рву коси тендітним березам,бо не можу тримати страждання в собі. Та потім мені стає ніяково і я легеньким повівом пещу шовкові поля і оксамитові хвилі моря. Я затихаю,заспокоююся. Це не означає,що я перестаю сумувати за тобою. Ні. Я стаю річкою. Біжу і біжу без упину кудись дуже далеко,у невідомі мені досі краї,намагаючись утекти від свого відчаю…..
Знаєш,я лише у снах буваю щасливою… Ти мені часто снишся. Такий усміхнений,ніжний…. Доторкаєшся до мене теплими вустами,береш за руку і ведеш мене зоряними дорогами. Тоді я справді щаслива. Та з першими променями сонця ти зникаєш,знову йдеш у свій світ,а я ….я лишаюся зі своїм смутком.
Знаєш,а в нас вже весна. Та я перестала її любити,бо вона забрала тебе. Мені дуже часто хочеться сказати « Повертайся скоріше»… Та я мовчу. Вже давно тиша стала моєю наймилішою подругою. Вона мене розуміє,співчуває,вміє слухати…
Ти знаєш,я дуже сумую за тобою……
Шановні читачі,друзі,цей твір -лише настрій моєї ЛГ. Нічого особистого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485886
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Відгук на "Асфальт"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485871
Скільки зустрічі жду – вже втрачаю рахунок…
Тільки раптом побачу в ранковім вікні,
Коли сонце крізь штору дарує цілунки -
«Я кохаю тебе!» - вивів хтось на стіні!
Зразу серце заб’ється у ритмі скаженім,
І слова ті засяють зірками в пітьмі,
Чи розквітнуть в душі незбагненим, рожевим…
Ти мене відшукав! Як у дивному сні!
Ти зробив щось таке, на що я не чекала,
Крок до зближення – наче проміння ясні…
Але тут же несмІлива думка запала:
«Як адресу узнав?... Отже, це – не мені?»
Не мені… Та нехай Вона буде щаслива!
Я їй щиро бажаю! Крізь сльози жалю…
Що змогла я напитися дивного дива
Від чужого кохання. Чужого ЛЮБЛЮ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485937
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Рубіновими полисками ранок,
Мов діадема,визрів над селом.
Махрову ніч змахнувши із фіранок,
Заструменів барвистим джерелом.
Заоксамитив градом бісеринок
Ще зовсім голі яблунь гілочки.
Насипав щедро сонячних ворсинок
На зеленаві сосен сорочки.
І пахне поле свіжою ріллею,
Хмарин пір'їнки тонуть в мигдалі.
Несуть весну над рідною землею,
Вертаючись з чужИни журавлі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485878
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Над Майданом у неділю
Лебідка кружляла.
З пір’я сипала надію,
Щастя гаптувала.
Мов хмарина – біла , мила,
Летіла, летіла...
Низько голову хилила,
В серці сум гоїла.
Небеса сльозами мили
Сотню соколину -
Біла птаха дух і сили
Несла в Україну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485394
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Oleg Kolibaba
СОНЯЧНИЙ ВАЛЬС
Ти у моїх мріях юних
Сонцем живеш,
Вальсом пливеш
Кожну мить.
Знову небаченим світлом
В пам`яті моїй натхнення.
Сонячним образом квітки
Входиш у серце щодень.
Приспів:
Флейта і сонячна скрипка
Душу запалюють танцем,
Знову у думці іскриться
Теплий і сонячний вальс.
____________________
Ти у моїх мріях юних
Мов, птаха летиш,
Вальсом у тиші
Ти спиш.
Сонце промінням зігріє
Спогади нашого щастя.
І заклопотана мрія
Стане так близько до нас.
Приспів:
Флейта і сонячна скрипка
Душу запалюють танцем,
Знову у думці іскриться
Теплий і сонячний вальс.
____________________
Ти у моїх мріях юних
Хмаркою днів,
Вальсом зі снів
Пропливеш
Очі закриються й сонце
Ніжність дає колоритну.
Чую я в твоїй долоньці
Вальсом пульсуючий ритм.
Приспів:
Флейта і сонячна скрипка
Душу запалюють танцем,
Знову у думці іскриться
Теплий і сонячний вальс.
Ти у моїх мріях юних
Сонцем живеш,
Вальсом пливеш
Кожну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485536
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Знов небо усміхнулося весною,
Розпелюстилась льоном голубінь.
Янтарить сонце теплою сльозою,
Дозрілим медом пестить височінь.
Квітують хмари пролісковим цвітом,
Мов наречені,в білому вбранні.
Вже зовсім скоро пирсне малахітом
Нове життя по вижухлій стерні.
Засокорять струмки дзвінкоголосі,
Розкажуть нам свої зимові сни.
І вітерець у вербовім волоссі
Заграє знов мелодію весни!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485504
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 16.03.2014
http://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg[/youtube]
Моï батьки давно вже посивіли,
Та в ïх очах - мого дитинства світ ...
І яблука ...такі щемливо -спілі
В саду, де цілував ïх весноцвіт ...
У ïх руках - від зайчиків гостинці,
Добро землі та сонячне тепло ;
У зморщечок тоненькій павутинці
Роками помережене чоло ...
Захризантемилась ïх осінь моïм літом ...
Весна летить на крилах онучат ...
І ïх сердець безцінні самоцвіти
У кожному з маленьких лелечат ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484294
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Отака вона, братця, братерська рука!
Отака вона - дружня і щира підмога!
Топче кримську землицю берц вояка,
В триколорах "сусіда" - дахи і дороги.
Рве асфальт і скрегоче надсадно метал...
Щось про "захист" белькочуть "знедолених"... Де там!
Невидющому видна чекіста мета!
Наче бачимо Крим... А на згадці - Судети.
Послідовники Геббельса гидять в ефір -
Травлять люд із Донбасу на хлопців зі Львова, -
А в Ростові смердить переляканий тхір,
І чека, що поверне на трон його Вова.
І назовні тепер вся підступність "вождів",
Що Кремлю всі ці роки лизали патинки
І проциндрили міць... Не благайте Судді:
Не замолять вам гріх цей ні діти, ні жінка.
03.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483333
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
[b][i]Невже надворі ті ж неправі роки,
Коли стріляли за благі думки,
коли робилися лиш перші кроки
до гідності бурхливої ріки?..
Невже сатрапи ще не мали строків,
щоб захлинулась кров'ю їхня суть?..
"Царі" новітні і нові «пророки»
косу як стяг у майбуття несуть!..
Невже їм мало – тим псарям – страховищ:
майданівських… зі зброєю… жахіть?!
Вони жадають ще нової крові –
вже експортованих кровопролить?..
…На Кримському півострові весна.
Рожево мріють приспані мигдалі,
не в душах, а на вулицях – війна…
…І чорноморські сухопутні швалі.
Ще не говорять – дивно – автомати,
Мовчить – не дивно – самозванець-цар,
Хоч в на́дриві – вкраїнські – дипломати,
Хоч світовий – в майбутньому – пожар!
Та молить Україна не стріляти…
Вже так стомився від стрільби народ!
Так хоче у Вітчизні кожна мати.
Не хочемо литавр і нагород.
…На Кримському півострові весна.
Квітують мрійно цитруси, мигдалі...
Весною хай римує не війна –
весна!.. І світлі, веселкові далі…
2.03.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482949
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 04.03.2014
А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...
Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...
Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...
Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Мене вбито у лютому
На Інституцькій
Куля вразила серце.
Навиліт. На мить
Нагадалася мати
В далекому Луцьку
А мене так болить...
А мене ж так болить
Вже без мене весна
Заквітчає простори
Цілуватиме мила
Чужого уста
Йтимуть теплі дощі
Будуть роси прозорі
Лиш молитиме ненька
За мене Христа
Мене вбито...
За що?.. Я хотів іще жити!
І онуків до школи
Повести колись
А тепер я лежу
Мої очі відкрито
Клятий снайпере, вбивце -
у них подивись
Мене вбито у лютому
В центрі столиці
І ніхто не питав
Як любив я життя
Як любив до світання
На зорі дивитись
І у очі коханої -
до забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482422
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Людино моя прекрасна,
Тримайся за світ, борись!
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись,
І тільки на крилах білих
Незламних своїх надій!
Я вірю: достатньо віри
У світлій душі твоїй.
І сонця там значно більше,
Ніж мороку і зневір!
Людино моя, не бійся,
Незгодам наперекір
Іди лиш на поклик серця
До зоряних перемог.
В молитві тобі всміхнеться,
У смуті розрадить Бог.
Бо крила твої для злету,
А слово – то храм душі,
Нема для думок поета
Умовностей і межі.
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись…
Людино моя прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,
Молись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Где ты, батя, иль снова в Китае,
Что тебя дома нету досель?
Я купила цейлонского чаю,
Застелила батистом постель.
Всё в работе, в делах днём и ночью,
Мысли все про любимый народ...
Я в окно проглядела все очи!!!
Разогнал ты майдановский сброд?..
Приезжай, я нажарю картошки
И пельменей с мясцом налеплю,
Сколько спать мне с ангорскою кошкой?..
Я тебя, мой красавчик, люблю.
Тут тебя дожидаются, Витя,
Раза три приходили менты,
Возвращайся в родную обитель,
(Я надеюсь не в розыске ты?..)
Шапок я накупила пол шкафа,
Чтобы твой не сработал рефлекс.
Есть, кажись, даже две из жирафа...
(Ты случайно в сельмаг не залез?!!)
Ну, о чём это я?.. Милый батя,
Межигорье видала твоё...
Будеш ехать в родные пенаты,
Всё закрой, чтоб не влезло жульё!!!
Жду, целую, стараюсь по силам,
Брось, хотя б на денёчек, страну,
Где б сейчас там тебя не носило,
Кутай шею и в девять ко сну!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481947
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Відходиш тихо. Мовчки, по-англійськи.
Ледь чутний скрип розхристаних воріт,
З важкого сну прокинулись берізки,
Тобі кивають вітами услід.
Надворі сиро, крапельки вологи
Тремтять, мов піт, на вижухій корі,
Верхівки крон настромлюють на роги
Кудлату пряжу з темних димарів.
Твоїх думок розірвані конверти
Шматує пам'ять, ніби вітровій!..
Благенький плащик, сірий і потертий,
Не так вже й личить величі твоїй,
Як пишні шуби з норки і ондатри,
Скупе в цю пору небо на сніги...
Вже де-не-де підсніжників кліп-арти
Вкривають голі мокрі береги.
У свіже небо куряться духмяно
Набухлі жили вимоклих гілок,
Ще край городу знизу, під парканом,
Сіріє сніг, мов попіл цигарок.
Зібравши кволе виснажене військо
Вітрів колючих, віхол навісних,
Капітулюєш. Мовчки, по-англійськи,
Без тріумфальних почестей весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481852
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014
[b][i]Іде весна… Крокує містом марець…
У вибалки тумани щедро ллє,
Та Лютень… цей костуруватий старець
Себе забути вперто не дає…
Нагадує … Про холод… про відлигу…
Про кетяги калини на снігу…
Про спотикання прикре часу плину…
Про те, як ми леліяли снагу.
Та пролісок пробився крізь темнину,
Крізь гнилі нашарованої пласт!
Несе весну в кожнісіньку родину,
Як не міцний в серцях гіркоти наст…
Усе забудеться: і благодатні днини,
І та тривожна серпанкова рань…
Та не забудуть істинні мужчини
Нанесених Вкраїні-неньці ран!
І вже ніколи, певно, не забути:
Як ми ледь-ледь
не втратили вагу…
Той вогняний і...
неповторний...
Лютень.
І кетяги калини...
на снігу.
25.02.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481775
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Майдан завмер. Молитва і сльоза.
Від згустків болю, смутку і печалі
боліло в грудях - сотню проводжали,
безсмертну сотню в сині небеса.
Вони ставали у ангельський стрій
один за одним мовчки у колону,
як йшли на січ проти орди в погонах
лиш з вірою супроти куль у бій.
І їх єднав не карб рубців і ран,
не дати смерті й ці холодні труни -
любові до Вітчизни чисті струни
торкав молитвою стривожений Майдан.
Як шикувалась сотня в небесах
кожен ридав і присягав до скону
край боронить й по Божому закону
колись й самим звершити в небо шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Пам`яті Небесної Сотні,
полеглої 19-20 лютого 2014р. на Майдані
Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
Відзвук сполоханим птахом полинув до Бога,
Криком тривожним наповнивши душі стократ.
Дзвони все били, і били на білій дзвіниці.
Глух паламар, та видзвонював гучно, як міг.
Годі! Отямтеся! Кров - то не просто водиця!
Дзвони, немов заклинанням, благали усіх.
... В тата безсило котилися сльози рікою,
В грудях у матері бився розпачливий крик:
"Сину мій, сину! Синочку єдиний! Герою!
Ти для Вітчизни і матері був захисник..."
Дзвони дзвеніли, шаліли від крику і болю.
"Отче Правдивий Святий, що на небі єси,
Хай буде воля Твоя, - пронеслось над юрбою, -
Боже, почуй! Збережи нас, помилуй, спаси!"
22.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481188
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Сльозами багряними прапор ридає згубивши синів...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Гріхами кривавими прапор вкриває від вбивств земляків...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Новинами давлячись світ завмирає від правдо-шматків...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Ударами-втратами серце шматує...не злічиш кусків...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Протестами віра по серцю блукає...надіючись змін...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480736
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 22.02.2014
[i] Гей, пливе кача по Тисині.
…cам не знаю, де погину.
(лемківьска народна пісня)
[/i]
[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]
[b][color="#db0404"]«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Тисині,
А у човні очі сині…
Очі сині, та закриті…
Навспіл кулею пробиті.
«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Майдану
До високого кургану…
Там знайшли собі спочинок
Сині оченьки хлопчини…
«Плине кача по Тисині…»
У високому кургані
Вибрав постіль непогану…
Та немає в ній дівчини,
Лиш закриті очі сині…
«Плине кача по Тисині…»
Плинуть труни по Вкраїні
А у трунах очі сині…
Очі сині, та закриті,
Навспіл круками побиті.
«Плине кача по Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
[i]Пливе кача по Тисині-і-і...[/i]
Останній марш...В останню путь...
[i]Мамко моя, не лай мені-і-і...[/i]
Небесне лицарство несуть...
[i]Залає́ш ми в злу годину-у-у...[/i]
Майданом... В душах жар і лід
[i]Сам не знаю, де погину-у-у...[/i]
То - України збитий цвіт...
[i]Погину я в чужім краю-ю-ю...[/i]
В недобрий для країни час,
[i]Хто ж ми буде брати яму-у-у?...[/i]
Синочки, молимось за Вас!
[i]Вибиру́т ми чужі люди-и-и...[/i]
"Болить нас, Господи, болить...
[i]Чи не жаль ти, мамко, буде-е-е?...[/i]
-І як щемить...О, як щемить!"
[i]Ой, як мені, синку, не жа-а-аль?![/i]
Небесна сотня лине в рай
[i]Ти ж на моїм серці ле-е-ежав...[/i]
Стрічай їх, Господи, стрічай!!!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481071
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Тиша бринить, ні авто, ні людини.
Вулиця – з жаків кіно?
Стерпли військові, по нірках, частини.
Всюди - Козацький район!.
Нові керманичі через підсилювач
Голосно правлять, відверто.
І оборона глядить, чи є «цілячі».
Плаче по стріляних церква.
Людно втекли гальмувалі країни -
Грош волочуть оберемком,
Кроввю зашкалюють андриналіни.
Бій - вимагає ще спеки...
Що принесе нам весна – струмки чи́стенькі,
Чи грізний паводок з гір?
Час для відлову цепних співумисників.
Чи – війна ще, командир?
22.02.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481072
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Дзвони б'ють тривожно по церквах.
Кров людська бруківку затопила.
В Києві, звіряча люта сила
Вибрала гвинтівку для розваг.
Син, юнак, від роду двадцять літ,
Взнавши це, до мами йде в світлицю,
Каже: "Я поїду до столиці,
В мене м'язи й воля, мов граніт!"
Зблідла мати, мов би нежива,
В ноги впала, стала голосити:
- Не пущу. Тебе там можуть вбити!
В світ тебе для щастя привела!
Ти один у мене, любий син.
Батько в небі вже ось десять років.
Не роби таких безумних кроків.
Від яких в душі - гіркий полин.
- Мамо, мамо! Завжди слухав Вас.
Нині ж... на своїм стою. Простіте!....
Краще в путь мене благословіте!
Я поїду. Зве мене Тарас.
- Інші є, хай спробують вони.
Залишайся вдома, любий сину.́
- Як це? Там же браття наші гинуть!
Вони ж т́акож чиїсь є сини!
Сам собі того я не прощу,
Коли буду, мов хробак ховатись
В час, коли до діла треба братись...
Я свою країну захищу!
Витерла сльозу, рука тремтить...
Обняла синка, перехрестила
І сказала, знявши вгору крила:
- Їдь! Хай Бог тебе благословить!
Зве Тарас (Шевченко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480716
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Твоє знамено кров'ю і вогнем
Освячене на барикадах бою.
Коли війна покличе за собою,
Цей біль тебе ніяк не омине.
Тут кожна смерть і рана, і сльоза
Твого душею зрідненого брата
Волатиме повстати проти ката,
Що твій народ калічив і терзав.
Твоє перо загостриться, як меч,
А серце загартується металом
І злість на очі упаде забралом
У полум'ї кривавих ворожнеч!..
У боротьбі нерівній і важкій
Ти станеш вірним воїном, поете!
Там, де плекались оди і сонети,
В кипінні спалахне жорстокий бій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480656
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
12.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436900
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 21.02.2014
"Жодна влада не варта краплі пролитої за неї крові" -
Віктор Янукович, звернення до народу в ніч
з кривавого вівторка на криваву середу.
Вже не одна краплина крові впала,
Та влада для гаранта, все ж, дорожча.
На люд іде із нелюдів навала,
Хоч їм... повзти б навколішки на Прощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480459
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
Не перекреслюй розчерком пера,
Все те, що ще в тобі пульсує...
Ти знаєш, як це жити всує,
Коли минуле - то діра? ..
Не перекреслюй розчерком пера ...
Чи ти колись лишався сам на сам
З німим питанням у долоні?
Чи відчував, як стука в скроні
Невіра сказаним словам? ..
Чи ти колись лишався сам на сам ...
Запеклий бій..де чорно-білий ти...
Мат королю - твоя поразка ...
І тільки серце -то підказка,
Де світло для душі знайти ...
Запеклий бій ...де чорно-білий - ти...
Зустрінь хоч раз світання без примар...
Трикрапка ночі не бентежить...
Скупа сльоза -то мозку нежить ...
Надія сходить поміж хмар!
Зустрінь хоч раз світання без примар ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2014
[i][b] NP
Глаза твои – горький миндаль,
И роз лепестки – твои губы…
Меня ты зовешь ими в даль,
И если пойду, то… погубишь!
Но, как мотылек, на твой свет
Лечу я к тебе, незабвенной:
Уже в темноте – жизни нет!..
Лишь призраки, блики и тени.
И пусть я в том свете сгорю,
Упав, разобьюсь я о землю!..
В огне я изведал зарю,
Без коей я жизнь не приемлю!
2.02.2012, 9.12[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476539
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 17.02.2014
[b] [i]NP
[color="#8c0b88"]Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровинням огорнуте неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
наче лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
неспасенна душа – розмаїтому світу…
То – нездійснена воля, незвіданий зміст,
падолист без уклінної літу…
Недовивчена роль, нерожденне дитя –
Мов забутий пароль, мов незіграна драма…
Невпокійні слова – як невчас каяття,
Немов сіль в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
та мінорна мелодія – вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина... остання![/color][/b]
6.12.2013
Світлина - оригінальна, з дозволу власниці. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464232
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 17.02.2014
[img]http://cs7004.vk.me/c540103/v540103930/143df/tabxunI2sM0.jpg[/img]
Настане час
збирати зорі,
які Тобі натрусить Бог.
Коли думки
стають прозорі,
тоді не страшно
бути вдвох
і на розхитаному судні...
На небо
спертися плечем.
А хвилі пінні
і облудні -
на те і хвилі,
б'ють ключем.
Передчуттям живеш,
весною,
ходою будиш
первоцвіт...
А Він десь
молиться з Тобою,
малює сонце
на Твій схід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479794
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 17.02.2014
"Зима від крові тихо червоніла.
Але стоїть нескорено Майдан…"
(Немає Винних, Є Лише Убиті. Олена Іськова)
Заклали Січ, звемо її Майданом,
Є сила й воля, та одна біда -
Тьма отаманів, та нема гетьмана
Без нього військо просто череда.
Стоїть козацтво, ще стоїть, чекає,
Хоча вже уривається терпець -
Час діяти, бо братовбивця каїн
Знов точить ніж - не бачить лиш сліпець.
Стоїть козацтво, слуха отаманів,
А ті у ступі воду все товчуть.
Слова, слова - все пустоцвіт, омана
Словами слави України не зітчуть…
А гетьман… Він вже тут. Стоїть на чатах
Десь на одній з підталих барикад
Він ще не знає хто він, як почати,
Лиш знає, що нема шляху назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479670
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 17.02.2014
Кутайся, дівчинко, кутайся,
знову зима...
Сни посіріли, мов кадри
старі монохромні.
Сивого озера гусне
вершкова кайма
тріщинки ниють, неначе
судини судомні.
Кутайся, дівчинко, чуєш,
у пору застуд
вижени протяг з душі
і дражливі озноби.
Просто звикай, що життя -
не завжди Голлівуд,
може колись пощастить
із десятої спроби.
День завесніє і променя
скальпель тонкий
лід розітне і ростки
проберуться назовні...
Кров забурлить, як весняні
прудкі потічки,
тепла блакить пробіжиться
по вижухлій вовні.
Все в тебе буде: і мрій
неземних вітражі,
сяйво з-під вій і хмарини
пухкі під ногами!
Тільки не стій, не тремти,
як листок, на межі!..
Кутайся, дівчинко, небо
вагітне снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478949
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них ранкову росу ...
Моє серце до крайнощів схильне -
Я цей хрест свій крізь роки несу ...
Не вдивляйся ...Там плаче дощами
Листопадовий крик журавля ...
Я навмисно лишаю між нами
Непорушений кроками шлях ...
Я так довго ховала від тебе
Тихий шепіт незронених слів ...
Не вдивляйся так пильно...не треба
Проникати у тайну вітрів ...
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них зображень чужих ...
Недовіра морозить могильно
Кожен видих і кожен твій вдих ...
На півкроку залишилось стежки,
На півмріï залишилось днів ...
Не вдивляйся в лякливу мережку,
Якщо більшого щастя хотів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Облуддям білим інієвих снів,
Заполонила сад Зима-віщунка,
Де від її студеного цілунка
Горіх у надвечір’ї зледенів.
Багаття склавши із хрустких крижин,
Простиглу іскру вибила з кресала
І чаклувати на погоду стала,
Прославши руни стоптаних стежин…
У джерела криштальнім баняку
Булькоче завірюх лілейний трунок.
Дзвенять синиці бурштином вістунок,
Додаючи із віт журбу м’яку.
Ворожка, кров заходу ллє в чавун,
Рипучим гласом шепче примовляння.
Нічним богам готує подаяння,
Читає знаки в безконеччі лун…
Ковшем арктичних скімлячих вітрів,
Степний олтар вона окропить снігом.
Полишить зорі ясним оберегом,
І зазміїться руслами ярів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478710
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Ми по обидва боки барикад.
І мені гірко, боляче за тебе.
Моє життя не райський диво-сад,
А тобі що – падає манна з неба?
Чому тремтиш осиковим листком?
Виконуєш негідні забаганки
Цих холуїв, що узяли «райком»
І хмарою закрили нам світанки.
Вірніше, не взяли, а були там –
Райкомівські нікуди не дівались…
Ганьба двадцятилітня наша, срам,
Під владу кожну вправно лицювались.
Тебе женуть і ти ідеш – рабиня,
Охороняти їх адмінресурс…
Ти у своїй родині – берегиня,
Який для неї вималюєш курс?
За все прийдеться звітувати небу
І за свої діяння і слова.
Почує, з часом, що онук від тебе,
Як запитає – де тоді була?
09.02.2014р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478579
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 11.02.2014
[i][/i][b][/b][b][i]Йду я до Майдану – назустріч зорі…
Там Вкраїни серце, там богатирі…
Там куються долі!.. В них найвища суть –
Прокладають хлопці у Європу путь…
Жарко на Грушевській:* вогнемовний герць
ЗаБулатив сталі небайдужих серць!
Та ворожі дула пробують на зуб
Леговані се́рця і козацький чуб.
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай!
«Згинуть воріженьки» – як роса, як сон –
Втілять нашу мрію вої без погон!..
На́рід український факел запалив,
Не згасить вже світла і мільярдом злив!
Понесуть народи світло у майбуть
Й виберуть для долі праведную путь –
Скинуть всіх тиранів раз і на віки́!
…І сплетуть майданам ла́врові вінки!
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай! [/b][/i]
_____________
*Мова йде про відомі події на вул. Грушевського (у Києві).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 11.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2014
Як часто кат близький людському серцю.
Коли минеться час нестепних мук,
Прийде голодна воля, то й спімнеться
Крихтина хліба із кривавих рук.
Тривка стабільність, хоч вона безправна,
Та прогнозована усе таки.
Тому й смачна у рабстві людям здавна
Брехня, намазана на честві кавалки!
І вам ще дивно, що червоні фани
Донині тішать отупілий зір
Наївно вірюючих, що устане
Зі свого тліну мавзолейний звір?
08.02.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478036
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Самотньо так...
Неначе сироті
І їжа, ніби,
з присмаком полину
Не ті на небі зорі...
Ні, не ті.
І я, немов, не я.
Наполовину
Без Тебе день
втрачає кольори
І чорно - білим
видаєтся небо
І свічка гасне...
Свічка не горить
І холодно...
Так холодно без Тебе
Не бачу змісту
Цілі та мети
Скарбів земних
повір, мені не треба!
Куди іти?..
Скажи, навіщо йти
без Тебе поруч?
Як, скажи, без Тебе?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475997
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014
Тисячі львів’ян і жителів області прощаються
з Юрієм Вербицьким, якого невідомі 21 січня
викрали з Олександрівської лікарні у Києві…
катували... та кинули в лісі вмирати на морозі...
(З хронічки останніх подій…)
[b][i][b]Чи знаєте як смачно пахне юшка
Після гучних літаврів «бочкарів»*,
Що виграю́ть, узяті вже на мушку
Таємних і продажних снайпері́в?..
Ту юшку нам готують серцем, щиро
Дівчата наші, сестри, матері́…
Й стоять за юшкою у черзі мирно
Солдати наші славні – бочкарі!
Горить Майдан, палають жахно шини,
Й вогонь буремний – в молодих серцях!
Ковтають юшку істинні мужчини –
В них дух звитяги й правди не зачах!
…Й стояв Юрко в тій черзі… Та востаннє!
Вона – з косою – вибрала його…
Знайшов він смерть свою не на Майдані –
В катівні зека – чорта самого́!
Та Він не став пред ними на коліна,
В негідників пощади не просив!
«Іще не вмерла» й перед смертю лине…
...Вмирав за правду – України син...[/b]
[/i][/b]
27.01.2014
________
*Шумові ефекти на бочках - у піку урядовим
шумовим гранатам, начиненим сльозогінним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475264
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Сніги курили в темряву, як ладан,
Шарілися від крові і вогнів,
Писалася новітня Іліада
Під брязкоти шоломів і броні.
Зима рипіла тужно під ногами
Під знавіснілі вибухи гранат
І пеленали янголи снігами
Тих, що по різні боки барикад.
Дві блискавиці, дві нерівні сили
У ковдрі диму, темній і густій...
І плакальниці гірко голосили:
Когось несли в рядні, як на щиті...
Комусь іще весна недобриніла,
Недоцвіли бузки і алича...
Ворожа куля вп'ялася у тіло,
А при собі - ні шаблі, ні меча...
Ані тобі найпу́щого* набою,
Лиш двоколірний прапор у руці!..
А поряд непорушною юрбою
Щити́ли* Звіра продані бійці.
*Найпущий (діалектне) - найпростіший, найслабший.
*Щитити - захищати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475428
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Плаче і скиглить за йолкою дехто,
Свято украли у них цьогоріч.
Щоб зняти стрес, їдуть в Ріко Пуерто,
Аби новітню не бачити Січ.
Хтось на Мальдиви, а хтось на Сейшели...
Треба ж доциндрить державний бюджет.
Так їх народнії маси довели,
Що довелось залишить кабінет!
І не розходиться наволоч вперта,
Так окопалися, "хрєн їх візьмеш"!!!
Палять автівки, калічать відверто...
Ті ж не покинуть Майданових меж!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468633
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 27.12.2013
В небосині сонцем'ячик
Заховався під плащем -
По дорозі босо скаче
День посрібленим дощем.
Все довкола калюжіє,
Заструмковано дзвенить ...
Та грайливим вітровієм
Плащик знятий був за мить.
Розкрилатилась веселка
На підкладці у плаща,
Задивилась у люстерка
На листочках у куща.
Горобці струсили пір'я
Від небесноï води,
Позлітались на подвір'я -
По калюжах побродить.
В бризках радощів малята
Обирають : хто з них "квач "?..
А стара поважна хата
Ловить в вікна сонцем'яч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468513
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 27.12.2013
Заполняю стихами пустоты,
Их так много в душе дневника.
Ты прости, стала слабою что-то.
Обрывается чаще строка.
Остановки. Длиннее привалы.
В тишине пустота родилась.
Сквозь неё различаю едва ли,
Как уходит всё, в пыль облачась.
Полюбить, чтоб в себе разобраться?
Мне не страшно совсем быть ничьей...
Вот бы снова, как раньше сражаться..
Мне ничем быть намного страшней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468462
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 27.12.2013
Ну хто сказав, що стіл - письмовий?!
Понакидали папірців ...
Я ж говорю вам : стіл КОТОВИЙ!!!
Тож прибирайте олівці!
Який твердий мені матрацик
Поклали серед володінь...
Ой! Розірвали!..Ой! Ще й клаца! ..
А ...ноутбук ...ех, гризти лінь ...
А, може, лапкою ...легенько :
Ну ненавмисно ...вибачай? ..
О ні! Я краще посиденьки
Влаштую на кнопках ...Вмикай!
Диви : утупивсь в казна що те,
І розмовля з собою сам ...
Ей! Чуєш? Хоче ïсти котик!!!
...Ану тебе до пащі псам! ..
Посплю ... Так : голову на штуку,
ОбІймем лапами дроти ,
А хвіст куди? Ага - під руку!
Ну совість май - тут сплять коти!!!
А це що? Миша??? Тьху, зараза!!!
Вже штучну ïжу завели ...
А в пам'яті моïй відразу
Вся живність, що колись ловив ...
Ой! Ой! Зачухалось! ..Ну вибач! ..
Подумаєш - якийсь "деліт "...
Я хочу ïсти! Чуєш? Рибу!
І зачекає нехай світ!!!
Ура-а-а! Таки свого добився!
Ну ...це не риба ...та нехай! ...
Наïвся! Треба тепер вмиться ...
Я тут, скраєчку, не спихай ...
Тепер вмощусь отут зручніше,
Примружу очі ...Ти сиди!!!
Я вже наïвсь! Але пізніше
Мені захочеться води ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468113
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Не хочу їхати з Майдану –
Мені, напрочуд, тут спокійно.
Тут нині твердь і наша Січ,
І по-родинному надійно.
Бо народилася ізнов –
Нескорена, міцна держава –
В якої буде майбуття
І гідність і велика слава.
Вогонь багаття очищує
Від безнадії і розпуки…
Злітають в небо у пориві –
Натруджені і сильні руки.
У казанах мирно кипить
І упріває добра каша,
Майдан усмішками зорить,
Чекає змін країна наша.
Тут наша Січ і той рубіж
З якого відійти неможна.
Попереду груднева ніч –
Холодна, знакова, тривожна…
20.12.2013р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467300
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Закута річка в холод порцеляни,
У горностаях тануть береги...
Різдвяний дід запріг биків у сани
І бороздить незаймані сніги.
Його волосся, викохане літом,
Зітнуть блискучі місячні серпи
І, заквітчавши пряним сухоцвітом,
Пов'яже січень дідухи-снопи.
Поля й діброви хуга відсвіжила,
Сніжком затерла білим, як вапно.
Морозна ніч, обтрушуючи крила,
Зірок-рибин сипнула у вікно.
Риплять бики, півмі́сяці-копитця
В сипучій пудрі грузнуть без кінця,
Різдвяний дід під інеєм сріблиться
І сивина старому до лиця.
В його благенькій вискубаній бирці*
Гніздиться ніч, вороняче крило,
Крізь дірку в тайстрі* губляться гостинці,
Веселкою цяткують біле тло.
А дід, немов усміхнений Ярило,
Куди не ступить - сіє благодать!
Дрібне пелюстя світ запорошило,
На вітах сосен дзвоники бринчать.
[i]*Бирка - смушева шапка.
*Тайстра - гуцульська торбина, яку носять через плече.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467257
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 21.12.2013
Приручу довгу ніч, простягнувши ïй сни на долоні,
Ніби крИхти пташкам, що шукають розради в людей ...
Запишу стан душі партитурою вічних симфоній,
Щоби соло звучало, як сповідь зів'ялих лілей ...
В шепотінні хвилин зазорІє розхристаність вікон,
Місяць білим наливом дозріє на схилі небес ...
Еліксир із пісень - вже давно перевірені ліки,
Коли привид з минулого раптом у серці воскрес ...
В нагромадженні дум знов зародиться вогник надії,
Відкидаючи тіні на стіни колишніх тривог ...
...Ще учора весна фарбувала у прозелень віï,
А вже грудень дописує в "Повісті літ " епілог ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467098
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 20.12.2013
У хуртовинах пудряться гаї,
Стрункі тополі в білому, як пави!
Снігів рясні сполохані рої
Влягаються на вітах кучерявих.
Дрібна поземка стелиться, як дим,
Вкриває землю рунною габою,
Під ореолом місячно-блідим
Сріблиться крига світлою фольгою.
Старий ліхтар, закутавшись у шаль,
Ховає в охрі сльози кришталеві.
З тонких бурульок диво-пектораль
Мороз кує зимовій королеві.
Дрімають вишні в тихому дворі,
Гортають сни в казковому полоні,
Чаклунка-ніч сидить на димарі
І пудру снігу здмухує з долоні.
Дрібних сніжинок сивий молочай
Сріблить чуприну стомленому саду.
А на столі парує теплий чай,
На блюдці тануть крихти шоколаду.
Вогонь із печі світло процідив
Крізь темне скло в зимових акварелях.
В передчутті різдвяних добрих див
Блищить і пахне затишна оселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013
Світанкує початок зими,
Верховіттям тріщить сонцехід.
Ніжно-білі юги килими
Розмережив куріпок набрід.
Діамантовий безкрай степів,
Порохном осліпляє зірок.
З будякових що дише стовпів,
Як вітрисько посилює крок.
Лазурова акації тінь,
Горностаєм леститься в снігу.
Морозонька розхристаний кінь,
Кригооко коси́ть на бігу.
Калиновий ятриться рубін,
В незбагненно-чарівній журі.
На його припорошений дзвін,
З покаянням летять снігурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466476
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 17.12.2013
Я Вас больше не потревожу...
Разве только... коснусь стихами...
Нежность смело введу под кожу...
Зацелую лицо ветрами...
Зимней вьюгой коснусь, снежинкой
К Вашим кудрям прильну случайно...
И в любимых глазах слезинкой
На ресницах возникну тайно...
Я Вас больше не потревожу...
Ни письмом... ни мольбой... ни снами...
Разве только... любовью, может...
Трону сердцем, живущим Вами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 17.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2013
Народе мій, крізь площі і майдани
Ти проростаєш міццю у віки!
Минуться всі вершителі й тирани,
Усі вожді та мічені божки...
І задихнуться покручі і трутні
У власноруч затягнутій петлі.
А ти, як велет, гордий і могутній,
На Богом даній праведній землі
Засієш поле золотом пшениці,
На плуг залізний меч перекуєш.
Затихнуть воєн грізні блискавиці,
Вгамують зливи спалахи пожеж.
Нова доба духовної свободи
Тобі запалить сонце молоде.
Народе мій, нескорений народе,
Тебе сам Бог до істини веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466188
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Призахідне сонце присіло на гілку,
Проміння винове сплело у вінок ;
Вже вечір до вуст прикладає сопілку
І кличе зірниці в шалений танок ...
Розвітренокрило злітає жаринка
З багаття нічного володаря снів;
І місяцелика небесна перлинка
Вказала шляхи до незнаних світів ...
І десь там, на зламі логічних законів,
Зустріну на мить довгокосе дівча,
І опік залишить мені на долоні
Сердечком із воску дитинства свіча ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466108
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Зима на сонці розімліла -
І потекла струмком у тінь,
Де морозенко так уміло
Кує кришталь зі сновидінь.
У віддзеркаленні бурульок
Сміється промінець тепла,
І кішка, вилізши на вулик,
Промоклі лапи простягла.
Сльозяться очі у калюжок,
І чмока під ногами сніг,
І водяний прозорий вужик
Слідами від машин побіг...
Та ось набігли сиві хмари,
Подув північний вітерець -
І зникла геть весни примара,
Піднявши з хутра комірець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465989
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Впало з неба прядиво густе
На розмоклі барви падолисту,
А зима, як мачуха, мете,
Не шкодує холоду і свисту.
Дмуть у сурми здиблені вітри,
Між дерев снують, немов примари.
Як зайча до теплої нори,
Тьмяне сонце пирснуло у хмари...
Загорнулось в рунну сивину
І сопе у свій кирпатий носик.
Крізь холодну білу пелену
Клапті снігу жалять, ніби оси.
А зима, сховавши в комірець
Полум'яні вистуджені щоки,
Чимчикує лісом навпростець,
По ярах і пагорбах високих.
По блискучих куполах церков
Аквареллю пише петриківку.
Посивілі маківки дібров
Огортає в заморозну плівку.
І в її широкім рукаві
Снять пташки, метелики і звірі,
І плояться подихи живі
По вітрами видубленій шкірі.
Сніг колючий плечі огорта,
Грію пальці вихололі чаєм
І моїм ужаленим вустам
Так твого тепла не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465945
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 16.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2013
Ми стоїмо.
Тут наші Крути
Холодний Яр і Чорний Ліс
Ми стоїмо.
В ́єдино скуті
І холод нас пече до сліз
Ми стоїмо.
Назад ні кроку
Нема в минуле вороття
Ми стоїмо.
Усі. Без строку
Разом. За краще майбуття
Ми стоїмо.
Ми - міць. Ми - сила
Ми - нація. Один народ
Ми стоїмо.
Неначе брила
І нам не треба нагород
Ми стоїмо.
Ми рвемо пута
В серцях палає волі жар
Тут -Україна.
Наші Крути
Наш Чорний ліс
Холодний Яр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465801
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Заколючились зорі грудневі,
Згостроносився місяця лик,
І мости на річках кришталеві
Лиже вітру холодний язик .
Одягнувши плащі -невидимки,
Морозці, як майстри -ковалі,
Все кують філігранно сніжинки -
Срібнодзвонні прикраси землі.
Хтось умілий пряде диво -тишу,
Уплітаючи наші сліди,
Там , де спомини сонячні вишень
Сповивають зимові сади ...
Де-не-де хмаровідьми на мітлах
Сонні тіні кладУть до кишень ...
В позолоті віконного світла
Ніч крокує у завтрішній день ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464997
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Спасибі, народе, за праведний гнів,
спасибі за факел свободи,
спасибі за жах у очах ворогів,
спасибі тобі, мій народе!
Спасибі, народе, за марш і майдан,
ненависть одвічну до зради,
спасибі за гуркіт упавших кайдан
спасибі за поступ до правди.
Спасибі, народе, за мудрий урок,
усім ненависникам волі,
за цей у майбутнє історії крок,
горджуся, народе, тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464928
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Метеликів гарячий теракот
Обсипався на попіл. Пізня осінь.
Нема-нема дарованих щедрот,
Душа за літом бабиним голосить.
Хрумтять на вітрі вимоклі гілки -
В дерев суглоби ниють на негоду.
Мов догорілі тліючі свічки
Стрункі тополі тануть край городу.
І я, немов підрізаний листок,
Немов метелик, зігнаний із гілки,
В холодну зиму стишую свій крок
Під завивання тужної сопілки
Терпких вітрів. І дихання моє
Стає таким легким і невловимим.
Осіння хвоща піниться і б'є,
Верлібри днів розламує на рими.
І гасить шал серпневих літоднів
Хода зими, розмірено-чутлива.
На зламі пір довірена мені
Природи мудрість, давня й незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462635
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 27.11.2013
Тридцять третій!
Як на сполох
Б'є великий дзвін.
Тридцять третій!
Їсти просять донечка і син...
.................................................
Нема сину чого їсти
Все кати́ забрали,
Не лишили навіть ріски
Й собак повбивали.
Нема доню в світі правди,-
Де її шукати?
Прошу в Бога для вас смерти -
Для катів розплати.
Бо як прийдуть в село знову,
То візьму сокиру,
Хоч Господа відцураюсь
І знеславлю віру,
Хоч нарушу закон Божий
Та все ж буду знати,
Хоч одного порубала
Розбійника - ката,
Що заморив діток моїх
Голодною смертю,
А по тому вже готова
І сама померти.
.................................................
Тридцять третій!
Тридцять третій!
Так і не діждала,
Щоб за діток помститися.
Без гріха вмирала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462188
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Не сьогодні, можливо, й не завтра,
Але знаю, що прийде той час.
Ти збагнеш, чого було варте
Почуття, що тримало так нас.
І згадаєш, коли буде сумно,
Коли ночі нагрянуть без сну.
А за вчинки свої нерозумні,
Не зумієш ти стримать сльозу.
Не забудеш мене ти і в радість,
Коли будеш якусь обіймать.
Все шукатимеш в неї ту схожість,
Чим могла я тебе чарувать.
А в осіннії довгії ночі,
Коли вітер постука в вікно,
Усміхнуться зажурені очі,
Бо не бачив мене так давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462057
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Музика Віктора Оха
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461849
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Сіре небо в сльозах листопаду
Защеміло загубленим сонцем,
І химерам порожнього саду
Вітер став крижаним охоронцем ...
Я пройдусь поміж яблунь застиглих,
Підставляючи краплям обличчя ...
На душі щось тихесенько скиглить,
Але плакатись в осінь - не личить ...
Дощ холодний - компресом для лоба,
Щоб минуло запалення думки ...
ЗАвжди можна зробить нОву спробу,
Перевірити всі розрахунки ...
Я довірюсь паперу і чаю,
Відігрію замерзлий промінчик ,
У зів\'ялому дні відшукаю
Ще живий і зелений пагінчик ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461679
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Розтанув день в ліхтарику на розі,
Пантрує кроки тиша сторожка
І горобина терпне на морозі,
Кровить вином заломлена рука.
Осіння ніч блукає в завіконні
Між голих яблунь, схожих на черниць,
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться вгору пасмами дими.
А десь прядуть природі білі шати
Дбайливі ткалі сивої зими.
Настане час і винесуть обнови:
Розкішні хутра, прядива м'які,
Розпорять небо па́вітру підкови
І випурхнуть метелики легкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Твоя ніжність лягла на подушці місячним зайчиком ....
Я навіть подих затамувала, щоб не злякати ...
Але легесенько таки торкала пальчиком
Той згусток почуттів дивакуватий ...
Ніч за вікном напівзгорілим -напівновим ґнотиком
Запалювала зорі - небесніï свічки ... Чи очі? ..
І місячний зайчик, напившись моïх дотиків,
Щось шепотів незвідано -пророче ....
Крізь призму вікна, розчинившись до атома в промені,
Я хмаринкою світла до тебе злетіла крилато....
На хвилях ріки, у човні під вітрилом споминів,
Ми склали загадане слово "кохати "...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461457
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 20.11.2013
А осінь складає експромти дощами :
І мрЯчить, і тужить, і ллє, як з відра ;
То вкриє дерева з туману плащами,
То стелиться полем із мжички чадра ...
Збирає в нотатник своï дощовірші,
Щоб видати книгу на сто сторінок ...
А нам вже судити -де кращі, де гірші,
Чи варта обкладинка тисяч думок? ..
Залишить автограф на тлі листопаду,
Вкарбує у пам'ять рядочки присвят ...
І сняться катрени безлистому саду
Про сонце і вітер, і мрій зорепад ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461325
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Ну, здрастуй, старенька пе́че!
А що тобі сниться, га?
Як в піні вогню лепече
Обвуглена кочерга?
Чи як у хрумкій скоринці
Впрівають пухкі паски?
То бабця пече гостинці,
Пливе аромат п'янкий,
Мов хтось засіває ниву
Добірним зерном з долонь!
І тіняву полохливу
Гойдає прудкий вогонь.
Цілує пошерхлі руки
Легка золота імла.
Рояться в кутку онуки -
Поближче би до крила,
А з ним до самого Бога,
Насінням із рукава,
Засіяти по облогах
Намолених душ слова.
На білих Його зап'ястках
Збирати тепло до жмень.
А сонце вгорі, як паска,
Жахтить у морозний день.
Ну, що тобі сниться, пече,
В холодній такій порі?
Самотнє гніздо лелече,
Забуте на димарі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461249
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 19.11.2013
Перерізаним навпіл місяцем
Ніч осіння із неба звіситься,
Сни запалить -гірлянди зоряні,
Розкуйовдить думки нескорені ...
Запряже у карету спомини -
Накатається до оскомини ;
На папері розляжеться римами,
Підкує новий день хвилинами ;
Осідлає вітри нестримніï -
І роздмуха вогні інтимніï ...
І відкриє листи загублені,
Прошепоче ïх неголубленим. ;
Переплаче із серцем зболеним,
І надію дасть обездоленим ...
Затанцює ногами босими ...
І впаде на світанні росами ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461224
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 19.11.2013
Пишу йому гарячим тлінним тілом
По покривалу вже забутих днів,
Слова, які сказати не посміла,
І правду, що почути не схотів.
Що тіло пам'ятає сильні руки,
На клапті серце розриває біль,
Минув світанок щастя і розлуки,
Прозріння і раптових божевіль...
Коли в пітьмі крадеться хижа думка,
І корчиться у сумнівах душа,
Пишу йому в нікуди... Хай це мука,
Та разом з тим і сповідь, і межа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460383
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Убалакали свайбани чарочку повненьку.
Отепер і заспіваєм пісню веселеньку!
Гарний настрій, гарна свайба, гарні молодята!
Жвава музика лунає! Будем танцювати!
Сваху до себе сват притуля.
Грайте музики! Свайба гуля!
Свашка боярина водить за вузду.
Хлопці-молодці вкрали молоду!
Наздогнали зграю вражу біля крутояру.
Порятовану пропажу викупив боярин.
Простягнули голуб’ята крилоньки-рученьки.
Поворкують молодята, – будуть козаченьки!
Тещу й свекруху чути здаля.
Грають музики – свайба гуля!
«Коні» впряглися, наряджені свати.
Хлопці-молодці вкрали молодих!
Хто добряче підтоптався, – падає додолу.
А боярин дружці здався, та й пішли в стодолу.
Гей, вогнисті музиканти, не змикайте очі,
щоб свайбани гарцювали до пізньої ночі!
Гей, гопа-цупа! Гоп, тру-ля-ля!
Грайте, музики! Свайба гуля!
Теща посмикує зятя за вузду.
Хлопці-молодці вкрали тамаду!
Убалакали свайбани бочечку повненьку
та й до раночку співали пісню веселеньку!
Три доби гуло весілля. Всіх підряд вітали!
От застілля так застілля! Ну й пореготали!
Нумо з дороги гуси гиля!
Возик – в калюжу! Свайба гуля!
Колесо стало гніздом для лелечат.
Хлопці-молодці ласі до дівчат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460754
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Намалюй мені місячне сяйво,
Щоби пензлі звучали, як струни,
Щоби зникло буденне і зайве,
І розквітла душа вічно юна ...
Намалюй зачарованість сосон,
Що вслухаються в музику ночі ;
Ïхній стан розкуйовджена осінь
Обіймає і ніжно лоскоче ...
І щоб річка про щось шепотіла
На твоïй надзвичайній картині ;
Намалюй же, будь ласка, уміло
Як співа вітерець в павутині ;
І бринять срібнодзвонисто зорі,
Опадаючи росами в трави ;
І берізки тремтять білокорі
Без яскравого сонця оправи ...
Намалюй мені місяць уповні,
Щоб звучав, як оргАн, величаво,
Щоб моï почуття невимовні
Струменіли, як місячне сяйво ...
фото мого друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461056
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Так близько до зими. Лякливі тіні
Її холодних кучерів лляних
Я вловлюю у кволому промінні,
Що ковзає поверхнею стіни,
Мов пензлик позолочений мольбертом.
Барвисту петриківку яворів
Туманною пастеллю вже затерто
І ліхтарем яскравим догорів
Шовковий клен, закутаний у мжичку.
У жовтооких відблисках лампад
Чекають на останню електричку
Осіння діва й мокрий листопад.
Вдихає запах мускусних парфумів
І книг пожухлих прілі сторінки
Журлива панна, схилена в задумі,
І стан її, обтічний і тонкий,
Обвити прагне холодом шовковим
Джигун-вітрисько, смикає парчу,
Та не пасують ві́тряні обнови
Її сумному тихому плачу.
Ще мить і осінь з тихим листападом,
Майне собі у сонячні краї.
А десь гарбу́ зима вантажить радо,
І скроні жалить дихання її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Нікчемна
і ница
людина
не уявляє
світ інакше,
як наповненим
нікчемними та
безчесними
особами,
що не
заслуговують
на її повагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460219
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Я закохана в ніч: тануть в темряві сонній примари,
божевільні думки витанцьовують завчені па,
Повний місяць в вікно заглядає примхливо-ласкаво,
де над чистим листом затяжіла жіноча рука.
І на грані сторіч будуть сутінки зорі губити,
залицятись до них,а ті в знак їм горіти ясніш,
Я закохана в ніч,як роса у ранкові привіти,
бо затужений біль затаївся між тиші афіш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430925
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 11.11.2013
Таємниця місячного світла
Запливає музикою в серце ...
Я воскресла знову! .. Я розквітла! ..
Вибилась з-під каменю джерельцем! ..
Знявши з дум буденності кайданки
І відпивши зоряної рими,
Одягла на душу вишиванку,
В піднебессі стала пілігримом. ..
І зустрівши свій попутний вітер,
Поборовши силу гравітацій,
Віднайшла своє сузір'я літер
Серед сотень різних варіацій ...
Загорнувши ніч у плащаницю,
Відпустивши з пам'яті минуле,
Місячного світла таємницю
Я на рівні серця осягнула ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459689
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Зажура осіння, імлою лягла на садок,
Сховавши між крапель смородини голі хмизини.
Біліють капусти плесковато-пізні корзини
Зеленим дозором, вздовж оранки чорних грудок.
Стіжка́ верховина, розтала в обіймах сльоти,
Що з крон яблуневих сльозиться в траву монотонно.
Стара кукурудза стеблом ґратулює синхронно,
Горіха привиддю в незримім вінцю самоти.
Намокла стежина пливе берегами трави,
В холодні обійми, до згуби меткого серпанка.
Їй лихо наврочить калина, неначе циганка
Розкинувши картами зношені руни листви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459527
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Разки коштовного каміння
Набрало сонце на проміння,
Спустило в край.
Торкнулись лісу коси сонця,
Скупались в озері, в віконця
Пробилися. Вставай!
Так любо-мило небо вкрила
Вуаль із срібного акрилу.
Молочна мла
Садок безлистий загорнула.
Розжурилась осіння хмура,
В танок пішла.
Бурштин побляклий засвітився,
Що ґрунт в саду ним густо вкрився.
Ця диво-гра!
Вставай, будись, виходь на ганок.
Стрічай окрилений світанок.
Вогнись! Пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459464
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 10.11.2013
У співавторстві з Данилом-Київським:
Осiннiм Львовом стелиться туман...
Мене... твоєю ніжністю вкриває...
Нова сторінка... як новий роман...
Старим пером, та душу зігріває...
Рядок дерев оголених бринить...
Їх пестить вітер хмарками туману.
Цi почуття природні не спинить
I я тремчу - мить чарівного стану...
На гривах левів вже сріблиться сніг...
Я ж сяю вся... теплом твоїм зігріта...
Летять цілунки крихітнi до ніг...
Знов нас єднає... давній промінь літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459389
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 10.11.2013
У пасадоблі юний вітровій
Завихрив пишну китицю жоржини!..
О, як не личить ніжності моїй
Жагучий погляд, солодко-полинний,
Твоїх зрадливих, осене, очей,
Жаги твоєї полум'я багряне!
А листопад настирливо січе,
Мов навіженець! Ли́ском порцеляни
Між очере́тів же́вріє ставок,
Вже не бентежать порухи пташині
Застигле плесо. Вижухлий листок,
Мов на крихкій тоненькій павутині,
Магічні кола креслить, як мольфар,
Що так боїться осінь підпустити.
Сльозиться теплий яблучний узвар
На о́брус листя, золотом розшитий.
А ти, палка і горда, мов Кармен,
Тріщать гілки, як брязкіт кастаньєти!..
Шалений гул огненно-пружних вен
Приглушать мідні сяючі браслети.
Звивалось тіло рухами змії,
Летіли бризки свіжого мохіто!..
Та все ж не личать вибрики твої
Моїм очам, задивленим у літо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459328
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Ну от... Я зважилась нарешті...
Цей лист - останній - так і знай!..
Так важко йти в одному мешті,*
Шукаючи примарний рай...
Я видаляла "електронку",
Палила душу і папір...
Мене тягло в твою воронку -
Чорнішу з з найчорніших дір...
Я зарікалася - клялася...
Переступала за межу...
Ховалася...Не вбереглася...
Знов стала скельцем вітражу...
Я видирала вірші з серця,
Юшила кров*ю в попіл рим...
Твоїх очей почула скерцо -
І знов паломник-пілігрим...
Я виривала з себе нитку,
Яку ти смикав, мов лялькар...
У кожнім губ твоїх відбитку
Руками загрібала жар...
І знов на вогник твій летіла,
З розгону - крилами в свічу...
...У саркофазі мого тіла
Мою ти душу не відчув...
І ось нарешті - лист останній...
Останній зболений привіт...
Без тебе я піду в світання...
Прощай, мій кате! Все!..."Деліт"...
*Мешта- черевик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458972
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2013
Осінь -майстриня з батисту й жаккарду
Шиє наряди для сірих доріг,
Небу дарує із сонця кокарду,
З ягід калини плете оберіг ...
Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить -айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко -грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси ...
І випускає махрові тумани,
Щоби пухкі розім'яли тіла;
Із цвіркуново -пташиноï гами
Звуки зібрала - і снам віддала ...
Осінь -майстриня дощить і калюжить,
Щоб в парасолі квітчались міста ....
І на полях, де і сіють, і плужать,
Пише до грудня терпкого листа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Вечір наступає, тайни оживають.
Тіло - у піжаму, душі - догола.
У когось красиві - зірочками сяють,
Та й у них зіяє чорних дір пітьма.
Плавають планети. По своїх орбітах.
Дехто - хаотично. Мають імена.
Деякі - відкриті, є - що загубились,
Ближчу встріну завтра, інших у роках.
Скрізь летять комети. Спалахи щомиті.
Невагомість. Вибух. Кожному своє.
А одна дівчина навіть садить квіти,
Їх великий дядько кожен день псує...
Віднайти б ту зірку, щоб в віках горіла.
А не так, як інші. Світ - а їх нема.
Залатати знову ті небесні дірки,
Бо лахміття душу...ні..не зігріва.
Нічка оживає. Роздягає душу.
Не топи у димі. В шафі не ховай.
Поводи за руку у небеснім гаї.
Дай води з криниці. Просто відчувай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458495
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти.
І ні душі довкола. Візаві́
Тривожна осінь. І холодна пустка
Ковтає сонця відлиски живі,
Що застигають у янтарних згустках...
І рій думок, гірких розчарувань,
Невже душа на світло обміліла?.
О, не чекай від когось покаянь!..
Поглянь: тополя листям облетіла,
Хіба ж вона за втрату дорікне,
Мов злодію, терпкому листопаду?
Відомо їй, що й осінь промине,
Що принесе омріяну відраду
Нова весна. Зав'яжеться життя,
Бруньки розкрилять листячко зелене.
Хіба й тобі не буде вороття
У ці квітнево-ніжні гобелени?
Не дорікай, змирись і відпусти
Минулі втрати, мо' здобудеш більше.
Стоять дерева, голі, мов хрести,
Та сонце їм виблискує ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Навчи мене…(Михайло Плосковітов)
Навчи мене не бачити тебе,
Навчи думок спечалених не чути.
Нехай так буде в долі: все мине
І більше, звісно, зустрічам не бути.
Навчи мене всміхатися слізьми,
Навчи похмурі хмари розсувати
Й вичікувати сонце із пітьми
І промені, на щастя, розсипати.
Навчи мене мовчанкою іти,
Навчи любов'ю жити понад кару.
Теплом душі з'єднати ті мости,
Які перетворилися в примару.
Навчи мене долоні піднести,
Навчи в молитві випросити в неба.
Щоб , врешті, донести усі хрести,
Усі, усі…усі, в яких потреба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Повітря осені гірчить
Дощем. Бентежним сумом неба,
Коли розірвана блакить
Марніє злякано на стеблах
Тонкою смужкою журби.
Гірчить приреченням дерев
Губити листя і з вітрами
Шукати скрізь його, але
Все змарнувати під ногами
Байдужо-сонної юрби.
Багряним заходом гірчить,
Гортанним "кру" старого крука,
Який, злітаючи, кричить
До фар авто, що мов гадюки
Вогненно в'ються вдалині.
Гірчить туманом із низин,
Де він влягається дрімати,
В ріллю на декілька годин,
Клубками вовняної вати,
І воловодиться у сні.
Іще воно гірчить мені
Нитками бабиного літа.
Промінням сонця у вікні -
Сьогодні ним я обігріта,
Аби журбу прогнати вдаль.
А, може, то мені гірчить
Моє стривожене мовчання,
Твій погляд ніяковий, чи
Очікування слів кохання,
Яких ти не сказав, на жаль...
25.10-02.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458408
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Де іскорка сходу запалює денне світило
Поміж верболозу найпершим тремким промінцем,
В сльозинках росистих, сіяє павуче вітрило,
Над очеретяним розхристанопалим вінцем.
Від дотику губ вольових залицяльника вітру,
Розбуркане плесо, схвильовано морщить чоло.
На тацю лілеї, немов брижувату палітру,
Серпанкові фарби полляло вчорашнє тепло.
Задрімані плавні, незрима ятрить іволженька,
Лунким переливом божественних флейтових гам.
Вербиця мала уклонилася – видно чемненька,
Тендітністю кіс, Борисфена крутим берегам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458186
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Не сезон закохуватись нині -
Понад містом тужить листопад...
Небо плаття розміняло сині
На пожухлий, сірий ненаряд.
Ще тьмяніші вулиці-приблуди,
У загуслих тінях ще темніш,
Неусміхнені дерева й люди
Потамовують холодний дріж.
Тільки я, мовляв не бачу суму,
Ні студених обіднілих барв,
Засіваю щастя дзвінкострунне
На долонях листяних гітар.
І мелодій веселковий шалик
Поміж віття осені - резон...
До безмежжя серце закохалось,
А говорять, ніби не сезон...
(17.10.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458329
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Зустрілись дві душі на грані задзеркалля,
немовлені слова, лиш схлипу стиглий зойк.
Розгублені роки мов падолист... і жалю
перлиночки дрібні нанизані в разок.
Скотилось сонце ген до обрію, до ночі,
затаєна печаль у променях блідих.
Тужили дві душі, прощались неохоче
і танула одна у відблисках сумних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434243
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 04.08.2013
Заполоч влягалася рівненько -
хрестики в рядочки полотном,
як стелила доні долю ненька
вишитим весільним рушником.
Заплітала ув узор молитви
і благала Господа одне:
хай любов'ю, радістю налите
сіє дітям щастя осяйне.
У троянди клала їм сльозину,
щоб росою теплою була,
у тривожну й радісну хвилину
ніжністю торкаючись чола.
Голуба з голубкою благала
затуляти крилами від бід,
щоб неправди і незгоди жало
не торкнуло їх сімейний світ.
Гапутвала літери - "на щастя"
і "на долю" - дай же, Боже,їм
щоб з любові щирого причастя
заряснів дитячим сміхом дім.
Серединку чистою лишила -
чистою стелись, життєва путь,
хай же вдосталь з вічної криниці
двоє їх кохання зачерпнуть.
Вишивала долю доні ненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441475
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2013
Вермут серпневоï ночі
Літо прощанням п'янить ;
Носом частіше хлюпоче
Сповнена суму блакить ...
У намистАх ластів'ячих
Душу зігріли дроти ;
І зорепадами плачуть
В роси далекі світи ...
Ніби в індійському сарі,
У різнотрав'ï лиман ;
І на грибному відварі
Ранок готує туман ...
Бджоли збирають на зИму
Сонячне світло в стільник ...
Осені привид незримий
Вже до віконця приник ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441371
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2013
У потойбіччі власної душі,
Пройшовши лабіринтом Мінотавра,
Я віршами засію спориші
Під перестук бравурної литаври.
І осідлаю власні почуття,
Пришпорю, щоб летіли разом з вітром...
Їм в унісон- моє серцебиття,
Їм всупереч- думок бридотна гідра.
Зроблю палаш із гострого слівця
І напишу девіз на рукояті.
У Образі блаженного сліпця,
Здолаю знову вітряки прокляті...
***
А зовні- спокій, рівновага і весна,
Веселка, спровокована дощем,
І оболонка солодко- пісна...
І лиш в очах гіркий безмовний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441021
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
* * *
Доки була ще живою матуся, –
був я дитиною, сином…
Незчувсь,
як з кладовища
додому вернувся,
глянув,
а я – одинокий дідусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440809
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
[i]27 липня на запрошення Ігоря Стожара "Об'єднані словом" побували в самому серці Карпат – мальовничому містечку Яремче. Серед гостей була присутня і Оля Шнуренко (Консуело) - мила і сонячна жінка, яка осяяла наше товариство своїм душевним теплом і щедрим поетичним словом.[/i]
Де водоспад посріблене волосся
Порозсипав поміж холодних брил
І потічків веселе суголосся
Торкає неба лагідний акрил...
Де розмаїті древні візерунки
Мережать домоткане полотно
І камінці видзвонюють так лунко,
Торкнувши Пруту* зеленкаве дно...
А сувенірів – море веселкове!
А вишиття, а посуду – краса!
І поетичне викохане слово,
Як гул трембіти, лине в небеса.
*Прут – річка на території України, Молдови та Румунії, ліва притока Дунаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440657
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 01.08.2013
Стукає ніч молотками у скроні,
Відбарабанює миті -години ...
День просочився піском крізь долоні ...
Думка про тебе -то постріл у спину ...
Небо, гаптоване рваною хмарою,
Снами моïми жонглює уміло ...
Я розмовляю з якоюсь примарою ...
Думка про тебе -то мука для тіла ...
Ніжно погладжую місячну звісточку,
Що крізь фіранки до мене пробилась ...
Поворожу знов на зоряну квіточку ...
Думка про тебе -непрохана милість ...
Вітер в екстазі сплітається з гілкою,
Тінню мережить стіну коло ліжка ...
Грається тиша дзвінкою сопілкою ...
Думка про тебе -до щастя доріжка ...
Ранок вповзає в свідомість знесилену
Виміром іншим - звичайна банальність ...
Чай на сніданок і сутність знекрилена ...
Думка про тебе -то ночі реальність ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440612
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 01.08.2013
[i]За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то отдасте... [/i]
[b]Т. Г. Шевченко [/b]
Була у Петербурзі історія така:
Лисенький чоловічок гукав з броньовика.
Казав, поділим землю, заводи роздамо –
Багато і привільно тоді заживемо.
І буде на прилавках усякий гарний крам –
Ковбаси по два двадцять, наркомівські сто грам…
І вже до горизонту повернуті носи –
Там привид комунізму і запах ковбаси.
Ті мрії легковірні далися нам взнаки.
Не сталось, як гадалось, скоріше – навпаки.
Голодомори, війни косили, мов коса.
Не вистачало хліба – яка там ковбаса.
І от вона з'явилась у брежнєвські часи.
По кілограму в руки, і більше не проси.
Був на вершині щастя радянський патріот –
Нічого, що з крохмалом, зате без ГМО.
У чергах довжелезних знайомилися ми,
Ходили на паради боротися за мир.
Вже Україна вільна шляхи свої прямить.
На роздоріжжі долі загаялась на мить.
Той лисий чоловічок зурочив нас мабуть –
Не стало суддів чесних, державників не чуть.
Купивши нас за гречку, прийшов до влади хам,
Ну а за те добавив пенсійний вік жінкам.
Безкарно розікрали заводи і ліси,
А нам на те начхати – нам дайте ковбаси!
Не хлібом же єдиним на світі живемо,
А хлібом з ковбасою!
Їмо. Їмо. Їмо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440432
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Снує над садом прядиво дощів,
Плоди намоклі гупають в отаву,
Бешкетник-вітер яблуньку розплів,
Пірнув у хмарку димно-кучеряву.
Дрібні краплини, зібрані в разки,
Замерехтіли в літа на долоні.
Шовкових лілій ніжні пелюстки,
Мов полохливі крильця безборонні,
Заграли щедро барвами в саду.
Легких думок в'юниться веретено:
Дитинних мрій хурделицю пряду,
Лелійний пух лягає на рамено.
І так на серці радісно мені!
Дзвенять калюжі струнами кіфари,
Тонкі патьоки грають на вікні -
Дощу дзвінкого мокрі мемуари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440428
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Мені тебе не шкода, я терпляче
Дивлюсь, як з піснею заходиш у трамвай.
А ззаду хлопчик дуже-дуже плаче,
А ти йому : « Не ревай, а співай!»
Висмикуєш розірвану кофтинку,
За руки шарпаєш, даючи відкоша,
А грошей просиш : «Люди, на дитинку»--
Болить моя знівечена душа.
А те дитятко плаче,не втихає.
Замурзане, нещасне, як щеня.
А потім знову це його чекає
І завтра, і сьогодні, і щодня…
Хтось відвертається, бо бачити не хоче,
Хтось гривню-другу тягне з гаманця.
А я дивлюсь в сумні дитячі очі,
Що світяться із чорного лиця.
Грошей не дам. Лише м’якеньку булку
Витягую із сумки , і банан.
«З’їси, маленький, хоч оце в провулку»
Й замотую швиденько в целофан.
Брудною ручкою схопив ту булку жадно,
Серед трамвая сів на чемодан.
І швидко так, і якось безпорадно
Із шкіркою гризе отой банан!!!
Залили сльози. Відібрало мову
По материнськім серці—полином.
А я своєму сину колискову
Завжди співаю ніжно перед сном!
А я ж свого синочка обіймаю,
За день цілую сто мільйонів раз.
Який же світ жорстокий! Я не знаю…
Банан зі шкіркою—нещастя без прикрас!
І я виходжу, хоч іще зупинка
Далеко-предалеко не моя.
Благаю Господа: «Помилуй цю дитинку» ,
Хоча й не знаю,як його ім'я.
У серці материнському без тями:
«У мене ж син такий же, як і цей!
Помилуй, Боже,від такої мами,
І захисти безвинних цих дітей!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439673
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Любов – мов дерево:
коли воно тільки
зародилось, його
легко викорчувати,
коли укорінилось –
без втрат видалити
н е м о ж л и в о.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440136
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2013
* * *
Покидаємо батьківську хату:
в закордон геть –
по зелень пузату.
На чужісінькі свята чи й війни.
Українонька – вільно-невільна.
Ой коли ж ми
до доленьки
дійдем?
Ой коли ж рідне сонечко зійде?
Не вдається, неначе лелекам,
повертатись додому здалека.
Чи батьків дочекаються дітки?
Отаке ж.
Ніде правдоньки діти.
В Україні гніздяться лелеки.
Українцям в світах – ой нелегко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439784
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Небо з обвітреними губами
Цілувало очі наші та плечі ;
Метаморфози творив із нами
Літній, закоханий в море, вечір ...
Ми розбудили собою хвилі,
Місяць зловивши в свої долоні ;
Із міріадів п'янких ідилій
Вибрали ту, що співа в безсонні ...
І язиками того прибою
Йшли навпростець до вогню босОніж ;
І поринали удвох з тобою
В пристрасть...Туди, де було бездонніш ...
Дивакувата наша свідомість
Закарбувала лиш вибірково
Злет до зірок, чарівну невагомість,
Тільки одне полум'яне слово ...
...Час відлетів легкокриловим змахом ...
Є ти і я, що колись були нами ...
Пам'ять болить ще Чумацьким Шляхом
В небі... з обвітреними губами ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439537
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Я прокинулась сьогодні на світанку...
І відчула, як шепочеш ти: "Люблю..."
Та пустує моє ліжко... лиш фіранку...
Вітер холодно тріпоче без жалю...
Не зійшлися ми з тобою... коли літом...
Громовицею вмивалася земля...
Ні весною... коли вишня ніжним цвітом...
Пестила маленьке янголя...
Не зійшлися... не судилось... може марно...
Ми щоночі зустрічаємось у снах...
І слова кохання ніжно... гарно....
Ми римуємо в віршованих рядках...
Не зійшлися ми сьогодні... але завтра...
Вже самітня я не буду уночі...
Пристрасно палатиме любові ватра...
І прокинуся... у тебе на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439499
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Стікає дощ зі скла повільним вальсом,
Малює сутність літніх завіконь ...
А губи, витанцьовуючи сальсу,
Збирають полум'я метеликів -долонь ...
Слова розірвано -розсипаним намистом
Пульсують в тілі, живлячи вогонь ...
А сутінки гаптованим батистом
Вкривають трепетність метеликів -долонь ...
І кожен погляд -мовчазна підказка,
І кожен подих -вітерцем до скронь ...
Дарує ніжності безмежну казку
Шалений лет метеликів -долонь ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439367
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Я колискових маминих не пам’ятаю,
Тоді їй не до них було...
Налякане, замучене до краю,
Ледь виживало в ті роки село.
Одну бабусю у Сибір заслали,
А інша від розправи утекла -
Щоб не знущалися з дітей вандали,
То вивезла їх з нашого села.
Перевезла в підбиту вітром хату
(Колись із неї під вінець ішла),
Бо за УПА була б і їй розплата,
І по етапу у Сибір пішла б.
А мама, моя мудра, гарна мама,
Заморський обчищала кок-сагиз*,
Приходила з розпухлими руками
І гріла дім, розпалюючи хмиз.
І батька не було ніколи в хаті –
В колгоспі дні і ночі пропадав –
Чобітне мав, в подертому бушлаті,
Як і усі тоді – кріпакував.
А у короткі миті відпочинку.
Хто вижив, то збирались за столом:
Раділи і капусті – сало, шинку
Ми бачили хіба що на Різдво.
Тоді співали так, що лампа гасла –
Все піснею насичене було:
Про дівчину, що в лузі коня пасла,
І ту, в якої долі не було.
А потім тихо, щоб у двір не чути, –
Ті, що на серце болем залягли:
Про вітер степовий і про калину,
Героїв, що за волю полягли.
І плакали, і вікна затуляли –
Співали про повстанців не одну…
І голови в зажурі нахиляли,
Згадавши про розтерзану рідню.
Весь біль душі і знищені надії
Батьки тоді у пісні виливали.
Чому, коли співають – плачуть –
Маленькими, ми ще не знали.
. * кок-сагиз сх сировина для виробництва каучуку. Завезений на наші поля після війни з Південної Америки. Корінці маленькі і збирались пізно восени.
24.07.2013р Надія Таршин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439277
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 26.07.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Що ж ти робиш зі мною, доленько?
Чаші в руки – та все не ті.
Щастя пила я тричі й гореньком
Заїдала на самоті.
А так мріялось, сподівалося.
Розгнівила, мабуть, Творця.
Розтягнулося, обірвалося
Те кільце, що ріднить серця.
Вже не молодість і не старість ще.
Вечір в думах із мрій пливе.
Від кохання лишилось згарище.
Але серце... Воно живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439136
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Коли буває важко між людьми,
Я йду до лісу говорити з Богом...
Високі сосни дужими крильми
Мене стрічають за старим облогом.
В молочне мрево дивні молитви
Шепочуть стиха схимниці суворі,
Поміж ворсинок мокрої трави
Палахкотять у душу мідні зорі.
Тут потічки, як струни золоті -
Одна за одну тонша і дзвінкіша!
У цій могутній звичній простоті
Така п'янка і кришталева тиша!..
Тут кожна голка хвойна, чи листок,
Травинка кожна - все таке знайоме...
Немов якийсь невидимий місток
Веде через нефритові хороми
Тебе до Бога. Краплею роси,
Обкуреної ладаном духмяним,
Торкає світ нетлінної краси,
Загоює твої душевні рани.
І ти летиш з холодної пітьми -
Увись, у синь, подалі від земного!..
Коли буває важко між людьми,
Втікай до лісу говорити з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438784
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Музика Віктора Оха
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!”
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435853
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Не співав вечорами тобі під гітару,
Не вимучував вірша в безсонні ночей…
Просто аж поринав, ніби в озеро, в пару
Дивовижно-небесних, ледь сірих, очей.
Шаленіючи ти на вустах тріпотіла –
Забивало аж дух, так бентежно п’янка, –
А душа аж летіла… Й до ніжного тіла
Пустотливо й жагуче тягнулась рука.
Та хіба ж тут до рим, та хіба ж тут до віршів,
Коли словом: «Люби!» – захлинається ніч,
Коли місяць-лукавець промінчиком пише,
Підглядаючи в шибочку, щось на стіні?
…Я від тебе ішов у рожевий серпанок,
Соромливо шарілося небо услід…
І здалося мені: це не просто світанок –
Це прокинувся цілий закоханий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435731
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Молюся, синє Небо, прихились.
Втомилися слова у підземеллі.
Пробач мені, що думкою колись
втопила світло в темній акварелі…
Шовкова сукня вечора. Гроза.
І блискавка стрілою золотиться.
Спекотно так, що зорі допізна
шукатимуть, де місячна криниця.
Вплела у коси стрічку лепеха,
вилискують порічкові рубіни.
Небесні струни вітер колиха...
Торкаюся нахиленої сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435581
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2013
Коли зцілує місяць небеса,
А зорі заспівають колисанку;
Коли на травах забринить роса,
А ніч розіп'є кави філіжанку-
Тоді і я до тебе пригорнусь,
Щоб жадібно і пристрасно- уміло
Знов зачепити струночку якусь,
Щоби заграло- заспівало тіло.
В твоїх руках я - скрипка і смичок,
А ти,маестро, знаєш досконало
У кожній ноті дивний тайничок,
Щоб музика яскраво залунала...
А за вікном оркестр із цвіркунів
Підтримує твоє нестримне соло...
І вже світанок тихо сполотнів,
Цілуючи промінням видноколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435176
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 05.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2013
Ти не прийшов... І плаче тиха ніч,
Змиваючи дощами мої сльози...
Зі мною тільки свічка віч-на-віч
Проходить восковІ метаморфози...
У келихах незаймане вино
Соромиться цнотливості своєї...
І тільки час, байдужий, мов кіно,
Лоскоче вушко миті нічієї...
Ти не прийшов... І телефон мовчить...
Я вже ненавиджу безсилу тишу...
І літо вже потроху осенить,
Надію щойно приспану колише...
Свіча лишила декілька химер,
Що проковтнули вогник полохливий...
І ранок в точці відліку завмер,
Очікуючи, що здійсниться диво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435026
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Коли ти не поруч, розлука гнітить,
вривається в сни і регоче.
Коли ти не поруч, мов рік кожна мить,
як вічність безсоннії ночі.
Коли ти не поруч, світанки сумні
і пасмурні дні навіть в спеку.
Коли ти не поруч, здається мені,
що я овдовілий лелека.
Коли ти не поруч, весь світ не такий,
неправильний відлік у часу.
Коли ти не поруч життя маяки
на зустріч розвернуті нашу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428677
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 03.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2013
Идёт по лесу бегемотик,
У него большой животик,
Да и попа велика,
Толстые висят бока.
Плачет бедный бегемотик -
Не хотел такой животик,
Трудно по лесу ходить,
Ношу тяжкую носить.
Что ж ты плачешь, бегемотик?
Ведь не сам отрос животик!
Его кто-то раскормил...
Тот, кто тортики точил...
В общем здесь мораль проста -
Чтобы весить меньше ста,
Нужно чаще маму слушать,
И поменьше наночь кушать)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433961
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 03.07.2013
Очі волошкові...
задивились в небо...
і застигло небо в голубих очах
побратались смертю...
ніби так і треба
леви у петлицях...
зорі на плечах
хлопці - українці...
різні однострої...
в полі, коло Бродів перейшла гроза...
обійнялись міцно...
по-двоє... по-троє...
на блідих обличчях
краплі, мов сльоза
Василі... Володі...
Саші і Миколи...
плачуть Рівне, Київ, Львів, Кіровоград
в полі, коло Бродів...
волошковім полі
за чужих тиранів...
стрілив брата брат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434778
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Пропоную до уваги. Може комусь сподобається.
У-Р-А!!!
СПОДОБАЛОСЬ! І НЕ ОДНОМУ! ДАЮ ПО ЧЕРЗІ!
Куди летять роки? Слова Олени Іськової.
Куди летять роки? Куди так поспішають?
Спинити їх хоча б на мить.
Беруть з собою все лиш досвід залишають,
І що не встиг—вночі болить.
А я люблю життя і серцем не старію.
Душа на крилах в небеса зліта.
Бо я лише добром засію
Свої літа, свої літа.
Лише добром свої літа.
Усе життя немов на біговій доріжці.
Нам фініш—це, по суті, старт.
Прекрасне сонце сходить у небесній діжці,
А суєта краси не варт.
Щодня милуюся я хмарками у небі,
Любуюся, як падають зірки.
Але чому, як жити треба,
Кудись спішать, біжать роки?
Кудись летять мої роки.
Куди летять роки?
Куди так поспішають?
О, Україно моя!
На слова поета Akset (Сергія Ранкового)
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе повернуся, матір сивокоса,
У край села, свого села.
Я пригорну твої натружені долоні,
І на коліна упаду свої,
А в небі хмари вітер носить,
І срібні падають дощі, І срібні падають дощі.
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе лине моє серце, русокоса,
В твої лани, в твої поля.
Я загорнуся в твої свіжії покоси,
І повернуся в молоді роки,
Там де палають в небі зорі,
Карбуючи у серці дні, карбуючи у серці дні.
О, Україно, моя нене білороса...
Ти - моє життя. На слова автора Крилата.
До тебе я летіла, милий, довгі роки.
Немов летять в дім журавлі.
Спадали днів-зажур моїх стрімкі потоки,
Співала я сумні пісні.
Чому так довго доля не несла дарунки?
Чому закритий був до тебе шлях?
Я знаю твої поцілунки
Навіки ляжуть на устах.
Навіки медом на устах.
Твій голос, любий, я почула, зрозуміла,
Ти – моя доля золота.
У очі глянула бездонні, враз відчула:
Для крил моїх в них висота.
Давай візьмемось, любий міцно, ми за руки,
Підемо разом в наше майбуття.
І хай любові срібні звуки
Наповнять наші вщент серця.
Наповнять наші вщент серця.
До тебе я летіла, милий, довгі роки...
На слова авторів Дід Миколай і Анатолійович.
Вернися, сину.
Скажи, мій сину, чом покинув Україну,
своїх батьків, свою рідню?
Невже не чуєш, як мольба до тебе лине:
"Вернись! Зерном засій ріллю!"
Тебе чекає обездолена Вітчизна,
дивись - блищить сльоза в її очах!
То ж не очікуй її тризни,
будь сином їй не на словах -
в повітрі порох знов запах!
Прошу :"Вернися, сину рідний мій, додому,
душа моя горить вогнем!
Води напийся з мами рук, з її шолома,
вже досить бути холуєм!"
Калина в лузі знову виросте здорова,
в гірке минуле піде листопад...
Країна встане у обновах
і заквітує, ніби сад!
Як дивний заквітує сад!
Скажи, мій сину, чом покинув Україну?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434597
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
Огортають сутінки ласкаві
Поцілунку неповторну мить...
Натякни, що хочеш випить кави-
Я сама соромлюсь запросить...
І сховай ключа від цих обіймів,
Щоб до ранку їх не розімкнуть...
Вітру наспів, трохи елегійний,
Нам розкриє потаємну суть...
Ми пізнАєм пестощів сп'яніння,
Коли кожен дотик- зорепад,
Кожен поцілунок- губ цвітіння,
Кожне слово- сотні серенад...
... Ми заварим каву насвітанку,
Коли встануть перші промінці;
І вишневу сонячну співанку
Ми зустрінем вдвох: рука-в-руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434396
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Як сталось так... що ти в моє життя...
Промінчиком проникнув і зостався...
І в такт... уже обох серцебиття...
І в пам"ять щастя смак укарбувався...
Як сталось так... що серце у долоні...
в такі м"які... і рідні... віддала...
Цілунки ніжні... солодко-солоні...
Для тебе я одного зберегла...
Як сталось так... що попри всі закони...
Людські і Божі... розцвіта любов...
Змітаються зі шляху перепони...
І я закохуюсь у тебе... знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433916
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Хлопчику Липню,
твій голос сьогодні
невтішний,
краплями ртуті
застигла на віях
роса.
Вітер наслідує
схлипи,
немов пересмішник,
в мокрій травичці
посвистує
срібна коса.
Маки згорнули
вітрила свої
пурпурові,
срібною змійкою
річка додолу
сповзла,
бедрик застиг
на стеблині
краплиною крові -
пальчик вколола
духмяна
гнучка ковила.
Свіже повітря
світанок настояв
на липі,
крепові хмари
Ярило згорнув
у сувій.
Вгадую кроки
твої
у паркетному скрипі,
з мушлі гірчичної
шепіт
виловлюю твій.
Росами плаче
землиця іще
не прогріта,
квіти вологі
розлили
солодкий парфум...
Хлопчику Липню,
дитино
медового літа,
як же не личить
тобі
цей фісташковий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434079
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Щоб далеко зайти, інколи навіть далеко ходити не треба.
Обережний: перед тим, як дихнути вільно, він зважив всі «за» і «проти».
Спочатку смикнуло за язик, а вже потім стукнуло в голову.
Змія Горинича дуже зручно гнати в три шиї.
Життя: короткий гамірний епізод серед вічної тиші.
Навіть пластмасова ложка дорожчає до обіду.
Любитель зимової риболовлі: ех, знати б, де раки зимують!
Скільки ж треба мучити совість, щоб вона заговорила?
Не такий смачний заборонений плід, як його малюють.
Варто один раз заварити кашу, і начальник все життя буде їсти поїдом.
Він виводив із себе навіть тих, хто замкнувся в собі.
Лінощі – ще одна форма збереження енергії і маси.
Вдихаючи ковток свіжого повітря, пам’ятай: його вже видихнула наша чорна металургія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432568
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Знайти ромашку в польовім роздоллі,
Зібрати сяйвом у кошіль росу,
ПіднЕстись духом, щоб дістати зорі
І візерунком викласти красу.
Усмішку серця зачепити в трави,
Нехай лоскочуть вітрові боки.
І … чаруватись подихом отави…
Квітують барви на усі смаки.
І вже по плечі загорнутись в жито,
Вплести волошок у вінок собі…
Доріг пройшла, багато пережито.
Та якось так, неначе у юрбі.
Хіба в мені не квітувало літо,
Не духмянів в покосах аромат…
Чому ж, неначе все водою "змито",
Неначе щастя, хтось відрізав шмат.
Вернусь літами я в розкішне літо,
Щоб знову в квітах віднайти себе,
Я стану сонцем понад нашим світом,
І ще зустріну, як тоді, тебе.
І… не повірю, що ми все ж не пара,
Не відпущу, не відступлюсь назад.
Тоді ми щастя загубили в хмарах,
Дощем – сльозою переплакав сад.
Ми не почули мудрого мольфара,
Не зберегли розсипаних дарів.
То ж кожне літо, наче наша пара,
Збирає пам'ять барвами з полів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433531
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Музика Сергія Голоскевича
Відлітають журавлі, відлітають.
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають.
Та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув, – двічі
мов розірване вітрами намисто.
Програш
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли" ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – двічі
гріють душу журавлі благовісні.
Розширений програш
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – двічі
гріють душу журавлі благовісні.
Благовісні, благовісні, благовісні журавлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431282
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Закручені у шал цього життя,
Не часто ми вертаємо до хати,
Де жде, де й досі жде нас мати,
Жде навіть на краю у небуття.
Нас, справді, дуже важко зворушить,
Але в її чекання полинове
Приходьмо і несімо тепле слово,
Підтримуймо тепло її душі.
Їй все одно - ти пан, чи козопас -
Вона нас буде все одно любити,
Бо і старі, а ми для неї діти
І тут не змінює нічого навіть час.
Не змінює аж доки й роз'єднає.
Не забуваймо ж наших матерів,
Чи молоді вони,а більш того - старі
Цей милий світ так швидко проминає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422048
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 24.06.2013
Вишневим соком, солодко крізь пальці,
Дозрілий червень лагідно кровиться.
Сердечками на грядках полуниться,
Блищить росою в маковім бокальці.
Бундючиться пихато хмаровинням,
В дзеркаллі плес милується собою.
За мить товче в литаври градобою,
Вкриває шлях студеним ластовинням.
Легеньким вітром, поміж очерета,
Шепоче звивом, мов юрка́ куниця.
Під вербами, в траві котом леститься,
Збиткує павукам липкі тенета.
Вночі зітхає зоряним тремтінням,
П’янить озону безгріховним трунком.
Шматує пруг грімниці візерунком…
І будить ранок сонця воскресінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431540
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 24.06.2013
(Друзі, обов*язково відповім на всі ваші коменти, але пізніше - аграрний цейтнот. :))) )
Мандрує днина полем, до кінця
П'янливого травневого буяння,
Щоб ніченьки прийняти покаяння,
У повечірній кіпті каганця.
Тінисто проступають на шляху,
Витягуючись струнками слідочки.
Складають крильця, ніби янгілочки
Метелики, в кульбабовім пуху.
Куріпки учиняють променад,
Виводячи курчат на стежку лячно.
Скрипалить коник сватанку гарячно,
Смичками ніг, на крильцях взявши лад.
Позір дрімотний кинувши на світ,
Стуляють вії пелюсток, ромашки.
А сонечко ятрить акацій кашки,
Загаявшись в хитросплетінні віт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429282
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 24.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2013
Де кропива позацвітала біло,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Тендітний кущ калиновий несміло
Розкинув руки-віти на осонні.
Весь у віночки вбраний, як на свято,
Весну вітає поглядом ласкавим.
Його маленькі пуп'янки завзято
Повиставляли щічки зеленаві.
Та скоро тепле літо щонайдалі
Гайне поривно слідом за весною,
І ти, калино, зодягнеш коралі,
Аби помилуватися собою.
А потім осінь закурличе з гаю,
Сумне ридання стримати не в змозі...
Стою я поряд із кущем... Зітхаю...
Бо і моя вже осінь на порозі.
13.06.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431141
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Все рідше я буваю на весіллях
і все частіше на похоронах.
Все менш змістовним робиться дозвілля.
Приходять мертві все частіше в снах.
Вже не на жарт котушка розкрутилась
із ниткою на ній мого життя.
Не втну вже те, що запросто робилось.
Щоправда, знаю те, чого не знав.
Тужити хоч і смішно за собою,
та чи доцільні радісні пісні?
Радіти осені і сумувать весною
усе частіш доводится мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431118
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Мене колись ці спогади доб’ють,
А час із нами зовсім не жартує.
Мені всі кажуть: «Перейде, забудь»,
Та як, якщо мені тебе бракує?
Саме тебе, твоїх мінорних нот,
Твоїх бездумних, інколи, мелодій.
Мені бракує втрачених висот,
І посмішок при будь-якій погоді.
А твої руки, сповнені теплом,
І тихий спокій, що завжди рятує,
Моя молитва над твоїм чолом.
Мені тебе нестерпно так бракує.
А ти пробач, що я оце кажу,
Тобі це зараз, мабуть, недоречно,
Та я тебе ще до цих пір люблю,
Мені з тобою більше, ніж безпечно.
І знаю, звісно, винна я сама.
Ні час, ні відстань рани не лікує.
Ти зрозумій, що я уже не та,
Але мені до сліз тебе бракує.
11. 06. 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431011
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Після дощу в повітрі пахне пряно,
В альтанці стигне персиковий чай,
Пташок солодке радісне сопрано
В повітрі ллється чисто, мов ручай.
Намоклий бедрик* струшує краплинки,
Вони, мов бісер, котяться між трав,
Стрункий щаве́ль тендітні намистинки
Зібрав у крізно-сяючий гердан*.
А цвіркуни, прудкі і полохливі,
Порозсипались хутко, хто куди.
Пахтить землиця, скупана у зливі,
У свіжу просинь травами чадить.
*Бедрик - жук-сонечко.
*Ґердан - шерстяна стьожка або ажурний комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову, а чоловіки — капелюхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430863
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 12.06.2013
[b]автор: Zanoza. ID: 429120
дата надходження: 03.06.2013 14:24:35
[/b]
[i]Мені пахнить весною зріла осінь.
Дзюркоче мокрим снігом тихе листя.
Ступлю на жовтобривий килим боса,
Покривши біле тіло лиш намистом.
Без суму лист десь покидає гілку,
Вона в дощі ховає свої сльози.
А він комусь чіпляється в гомілку,
Цілує чужі ноги при дорозі...
Хоч зникне все у небутті без згадки,
Багрянець, мов й не загорався завсім,
Так смерть завжди стає чиїмсь початком -
Мені пахнить весною зріла осінь..
[/i]
[b] Звичний запах
[/b]
Мені пахтить весною зріла осінь.
Бузковим духом вабить пріле листя.
Піду, пройдусь роздягненою в роси.
Накину для годиться лиш намисто.
Листочки ронить легковажна гілка,
І, граючись, на мене їх скидає.
Поцілить то у кульшу, то в гомілку,
Один прилип, де фіговий чіпляють…
Як та вовчиця, нюхаю повітря
І взимку, і в зелені сінокоси.
Ні час, ні простір запах цей не зітруть.
Мені пахтить весною зріла осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430903
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Збирає червень в миску полуниці,
Нагріте сонцем втер собі чоло,
Блакитні очі – радістю зіниці
Все мружаться на небо...на село...
Садок стоїть- не ворухне, не дише,
Убрав собі намисто з черешень,
Матуся дитинча мале колише,
Наспівує колисанок-пісень...
Малятко усміхається до неба,
І ручки до хмаринок простяга,
Ну що для щастя людству всьому треба?
Щоб було сонце, мати та дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430610
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 11.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2013
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Малює літо райдужне графіті,
Медово гусне тепла акварель.
Йдемо з тобою, сонечком зігріті,
І пряних трав смакуємо коктейль.
Цілує вітер ніжними вустами
Моє засмагле бронзове плече
І чередою поміж берегами
Грайлива річка піниться, тече.
На таці плеса бабки* стрекотливі,
Мов павутиння, промені прядуть,
Полощуть крила в сяєві дражливі,
Дзвінких краплин розпирскується ртуть...
І сліпить зір, куди лише не гляну -
Мов хто розсипав жмені кришталю!
Зірву у травах маківку багряну,
Тобі до прядок темних приколю.
*Бабка - стрекоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430059
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Віками над нею знущаються,
Розтоптують і не каються
Недоумки, блазні, чужинці...
Ми терпимо - ми українці.
Та годі терпіти, мій брате,
Стань мову свою захищати,
Як далі ловитимеш гави –
Не буде у тебе держави!
Очуняйсь, протри ти очиці
Святої напийся водиці,
Бо тим, хто тебе спокушає,
Їм діла до тебе немає.
Їм треба, щоб жив у дурмані,
Навкруг щоб дурні були, п’яні…
Затьмарений розум і воля...
Потрібна тобі така доля?
Бо мова - це лише початок.
Війну проти нас розпочато!
Які ми тоді українці?!
На рідній землі ми чужинці.
Історію нам набрехали
Імперські кати і вандали -
І досі тримають у путах,
Братерська любов, як отрута.
Все згадуєм "рай" ми химерний,
А "рай" той був дутий, фанерний,
Накоїв багато нам лиха,
Тому і розпався він тихо...
Я дуже прошу, любий брате,
Не дай себе знов загнуздати.
Хотіли ми іншу державу,
Яка б мала совість і славу,
Якій і до нас було б діло,
Керовану мудро і вміло
У тих, хто дорвався до влади,
Не варто просити пощади.
Народ для них мотлох, тупа біомаса,
Та ще і до спокус стає дуже ласа,
Зацькований бідністю, підлістю влади,
Годує усі корупційні посади.
Яка йому мова – на шлунок голодний?
Тому у нас нині «язик» знову модний.
Не маємо права так жити,
Державу нам треба творити!
28.08.2012р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427007
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 09.06.2013
Нарешті, в далекому, холодному, дощовому і іншомовному Мюнхені ліг на музику чудовий украінський вірш чудового украінського поета і справжнього сина свого народу. Дуже ж вже мені хотілось прислати товаришу і колезі музичне вітання з-за кордону. Може не все вдалося, як хотілося б, бо тут немає музичного інструмента і аранжування змушений був робити на слух... Послухаю, покручу, поміркую... Може щось і дороблю-перероблю.
Ні, кохання в тебе вже не прошу я
Відцвіли конвалії мої!
Хоч доріжки наші запорошено,
Лину я до тебе знов, хорошая,
Шлю тобі я помисли свої.
Бо ж було у нас усе, мов в юності:
Злети і падіння долі дар;
Цноти спалахи і зваба мужності,
Ревнощів отрута й ліки чулості,
І жіночності п'янкий нектар. -2 рази.
Програш.
Хай конвалій цвіт уже в минулому,
Хай стежки вже терном заросли,
Та в душі, хоч зраненій, та юній ще
Квітне терен майськими відлуннями,
Кличуть у дорогу віщі сни... -2 рази.
Розширений програш.
Ні, кохання в тебе вже не прошу я:
Відпалали пристрастей вогні!
Та чом в серце стукаєш, хорошая,
Чом здіймаєш гамір там непрошений
І бентежиш помисли мої? -2 рази.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429883
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 09.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2013
Зарум'янилось літо у житі,
Заянтарились теплі меди,
Під склепінням ясної блакиті
Захмеліли шовкові сади.
Нанизали черешні коралі,
Задивились у краплі роси,
По ефірно-ажурній вуалі
Розіллялись дзвінкі голоси -
Кришталево-чаруючі трелі.
Під грайливе дрижання бджоли
На мольберті чудні акварелі
Стрепенулись, немов ожили.
Закурились лампадки духмяні,
Наполо́хали залишки снів...
Назбирай мені променів ранніх
І у глечик постав на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429739
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Сльоза по щоці
Реквіємом;
Безсоння в руці
Тихим щемом...
Навіює ранок
Зажуру,
Зіткавши серпанок
Із муру...
Хвороба думок-
Нерішучість...
Над прірвою крок-
Неминучість...
Молекули слів
Тиражами-
На зносках полів
Вітражами...
І знизує вічність
Плечима:
Її канонічність-
То схима...
Дзвінків телефонних
Сонети
Розірвуть безсонні
Тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429450
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2013
У вітряній розхристаності хмар,
Осрі́блився над’їдений хлібець.
Журба його відбитками примар,
Тиняється в діброві, мов сліпець.
Розгнівано відштовхує кущі,
Катує купола гінких дерев.
Судомлячи сухих гілок хрящі,
Зчиняє безнадії наглий рев.
Не втамувавши свій злостивий сказ,
Поривами кида́ється в поля…
І жита перезрілого топаз,
Приймає в лоно трепетно земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429026
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Сподобався щирий, мелодійний вірш. Щось написав... Куцувато вийшло...Захотілося додати трохи слів і музики. Додав розширений програш і на свій розсуд, без узгодження з автором тексту, катрен зі своїми словами. Якщо Ігор не буде проти - так і залишимо. Якщо напише свій текст - підредагуємо. Чекаю на його відповідь. А поки що - слухайте і судіть...
Вишиванка
Щодня у полі спозаранку
Збирала трави на сорочку,
Й ночами шила вишиванку
Одному синові-синочку.
Плела на полотні узори
Нитками й щирими словами.
Вшивала небо, ясні зорі,
З близькими, рідними стежками.
Програш.
І обереги малювала
На долю кращу, неповторну.
Щоб сила зла його минала
Вплела молитву чудотворну.
Й цілющі трави полонинські,
І рідну хату на горбочку,
Солоні сльози материнські
Вкладала в вишиту сорочку.
Розширений програш.
На долю вишила сорочку
своєму синові-синочку.
Цей оберіг, кохана ненько,
твоє палаюче серденько.
ТВОЄ ПАЛАЮЧЕ СЕРДЕНЬКО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428984
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 04.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2013
Троянда розцвіла, дощами вмита.
Краплинки, наче сльози в пелюстках.
Липневим буйством розгулялось літо,
А ти вмирала в мене на руках.
Не помирай, матусенько! Благаю!
Ти ж так чекала літнього тепла!..
Та вже в далекі сині небокраї
Душа твоя хмаринкою пливла.
Рідненька матінко, моя голубко сива,
Нема тебе. Лиш фото на стіні.
І ти на нім, ще молода й красива,
Привітно усміхаєшся мені.
В тій усмішці і пісня колискова,
І теплий дотик рідної руки,
І казка пошепки, і щире мудре слово,
І з вишнями найкращі пиріжки.
Прийми, Всевишній Боже, її душу.
Спливла печаллю свічка в образах.
Кладу я на могилку хліб насущний,
І дві троянди в росяних сльозах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428530
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Плаче вечір бісером по стрісі,
Мідні струни б'ються об шибки́,
На старому во́гкому горісі
Причаїлись вимоклі шпаки.
І зірки лампадками блідими
Блимають з-під темної чадри.
Візерунки тінями кривими
По траві виводять явори.
І душі моїй сьогодні журно
Під мінорне дріботіння струн,
Мокра шибка світиться ажурно
В переливах висічених рун.
А тополя тулиться до клена,
Захмеліла, наче од вина...
Чи й тобі нашіптує про мене
Літній дощ у рамочці вікна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428469
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Маячить червень у прозірній сині…
Розправив парасольки деревій,
Бджолиний бородато висне рій
На безсоромно пахнучім жасмині.
Вже черешнить садочок одяг свій,
Розхитуючи сповитки пташині.
Вітають квіти сонечко в долині,
Зітханнями метеликових вій.
Ріка купелить в хвильовім сатині
Свіжозелений рясковий сувій.
Бутон між неї, на листку надій,
Гойда латаття, мов на скатертині.
Тополі малахітовий розвій
Киває покуйовдженій хмарині,
Що кружить у тремкім аквамарині,
Немов дитинства паперовий змій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428229
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
[b]Без вас я посивів і обезсилів.
Літа взяли своє, і подались
Пошукувати десь поміж могили,
Аби сховати мрії легкокрилі,
І хрест сосновий підійняти ввись .
Не каюсь я, що припинив шукати
Сліди солодкі ваших гарних ніг,
Як повернуся, бувши біля хати,
Коли до мене вийшла ваша мати,
І голос ваш почувши, геть побіг…
Я знав, що нам не бути разом, -
Красива ви, і непримітний я…
Як зустрічались ми, то ви одразу
Долали у собі німу відразу,
Всім видом говорили: не твоя!
А я кохав. У мріях, сподіваннях
Вас любував, неначе наяву,
І кожен раз, мов це було востаннє,
Я відгоряв молитвою кохання…
І досі, як тоді, цим і живу.
Я чув, - у вас також не дуже склалось,
Хтось обманив, присягу поламав.
Ви не сумуйте, горя в тім є мало,
Життя людей ще гірше покарало,
Коли ті разом, а в серцях - зима.
Ото і все. Хай сум вас не огорне ,
Така нам доля суджена, мабуть.
У цім житті я - білосніжний ворон,
А ви - лебідка смолянисто - чорна, -
Такі ніколи поруч не живуть…
29.05.13[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428187
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 30.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013
І знову сум підступною сльозою
Напише акварелі на щоці...
Зітхає небо хмарами й грозою,
Тримаючи краплини у руці...
ПросОчиться нестримане крізь пальці-
Тоді ніхто крім зливи не збагне,
Що на вогненних блискавичних п'яльцях
Сьогодні буде вишито мене...
***
Хай думають, що дощ обличчя мочить,
І голосно кричать про парасолю,
Просолені слізьми заплющу очі-
І біль із серця випущу на волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427910
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Розпустила сатинові коси,
За водою пустила стрічки,
Проз тендітні гілки абрикоси
Погасила останні зірки.
З керамічного темного збанку
Смакувала парним молоком
Під крилом запашного світанку.
Над холодним дзеркальним ставком
Ворожила, як мавка, на долю,
Відпускала строкаті вінки
І струнку мовчазливу тополю
Напувала росою з руки.
А коли зайнялось над полями -
Стрепенулась, тонка, як струна...
І майнула ясними плаями
Міднокоса мольфарка-весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427294
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2013
Собаки на пероні
приїжджих зустрічають.
Метляючи хвостами,
вони гостинців ждуть.
А люди поспішають,
немов не помічають.
Собаки підвивають,
а поїзди гудуть.
Голодні на пероні
проводять подорожніх.
Страшенно чують їжу.
Волають очі – дай!
Буває – дань ковтають,
але найбільше – сльози.
О, скільки вже бездомних
передавив «Хюндай»!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427286
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Звестись!... Тікати!..
Ген у хащі!..
хрипіла... билася косуля
пекла під серцем жалом куля
і кожен рух все важче... важче...
Там рідний ліс...
її спасіння...
та підвестись... немає сили...
важке..
уривчасте хрипіння...
...а небо громом голосило...
...................................................
"Сматрі-ка, Жень!..Хароший вистрєл!
Капе́ц!..
Бєрємєнная..., ...ядь!"
двоногі скрушно гомонять...
"Давай, канчай єйо!...
Да - бистра!"
Удар...
відмучилась тварина...
в кутку очей блищить сльоза
"Тяні бистрєй!...
Ідьот граза!"...
Людина мовила Людині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427239
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Вишіптуй журу із мене,
холодну, колючу муку.
Клади лікувальне зілля
на виболене чоло.
Безсиле єство надії
тримає іще за руку,
хоча сподівання мрево
давно уже відцвіло.
Фати не було у мрії,
пішла під вінець у чорнім...
Ніхто не сказав, що марно,
що чорне - то на біду!
Тепер на душі - розруха,
думок голосне воро́ння
видзьобує крихти світла
в захмареному саду.
Така вже у серця карма -
то падати, то злітати,
то зранене у юдолі
вираювати крило.
А ти не дивись, що плачу,
Вишіптуй мої утрати,
Клади лікувальне зілля
На виболене чоло...
(23.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426959
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Заплющу очі... бачу дім...
матусю... вишиті ікони...
там квітники на підвіконні...
і руки... руки золоті...
Матусин голос... Як ти, сину?...
Літаєш далі по світах...
мов одинокий, чорний птах?..
ти відпочинь... спинись, дитино...
Болить!.. Пече, мов од вогню!...
пече... від болю нелюдського...
Аби лише було до кого!..
Я завтра... Завтра заздзвоню́!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426951
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Курагою розсипані зорі
По небесній шовковій чадрі,
Срібних снів павутинки прозорі
Заколисує ніч у дворі.
Тепле літо смарагдові крила
Розгорнуло, де снять моріжки,
Де ірисам пастельні вітрила
Заціловує легіт п'янкий,
Де роса на густім оксамиті
Відбиває освітлену вись,
Де на лаві, серпанком сповиті,
Наші пальці тонкі заплелись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426897
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Повернулись хрущі. Загуділи в садку і у гаї,
на деревах, на квітах, у шиби гамселять щораз.
Люди мовлять таке - що то вірна прикмета врожаю.
Повернулись хрущі і скликають на вотчину нас.
Певно щось в тому є, та вертатись далеко не просто,
коли звик, як той хрущ, прилітати до яблунь на цвіт,
а чужбини нектар в"ївся в шкіру, неначе короста,
й по шматках розібрав тебе вже перетоптаний світ.
Як їх всіх відшкребти і стулити докупи круг серця,
як себе віднайти, наче в ріднім та дикім краю?
Доїда мошкара і шістнадцять напружених терцій
по секунді літа перескладують в душу мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424240
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Знаєш, мамо, мені «щастить»
На бездомних чужих тиранів,
На людей, що лише за мить
Все хороше в мені стирають.
На людей, що вбивають суть,
Кожен паросток мого росту.
Як на світі вони живуть,
Як ці вбивці живуть так просто?
Чи це я вибираю їх?
Допомоги вони благають,
Пригорнуться до ніг моїх,
І кусають мене, кусають.
Випивають всю мою кров,
Без упину, до дна, до краплі.
Знаєш, мамо, я знов і знов
Наступаю на перші граблі.
Подивися, я ще жива,
А на серці вже латок море.
Така щира моя душа,
Роздирають її вже вкотре.
Знаєш, мамо, а я живу,
І шукаю у собі силу.
І колись я Його знайду.
Ти побачиш мене щасливу.
08.05.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423503
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Я тебе вишила снами по білому,
Місячним променем в голці думок,
Крилами янгола в світі змертвілому,
Ключиком, здатним відкрити замОк.
Я тебе вишила сонячним зайчиком
В цупкості хмаровій стомлених днів.
Ось, подивись: мої сколені пальчики
Досі печуть у краплині громів...
Я тебе вишила бісером ніжності,
Подихом вітру у шепоті трав,
Блиском зорі в діамантовій сніжності,
Полум'ям вірності в світлі заграв...
Я тебе шила життя свого ниткою-
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою-
Вишити поруч себе не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2013
Русяве літо знову на порозі,
Бджола полоще крильця у медах,
На небосхилі, наче на облозі,
Пасеться хмарок біла череда.
Шовкова річка коси розметала,
Цілує й пестить теплі береги.
На трав'яні духмяні покривала
Лягли тремкі кульбабові сніги.
А дітвора юрби́ться біля ставу,
Немов прудкі пискливі горобці,
І плеса гладь, янтарно-золотаву,
Мережать пінні сиві бурунці.
Густа засмага бронзою покрила,
В медовім сонці скупані, тіла.
Хмільна весна розправила вітрила,
У бірюзове море попливла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426331
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Відлітають журавлі, відлітають.
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають.
Та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув, -2 рази
мов розірване вітрами намисто.
Програш.
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли" ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – 2 рази.
гріють душу журавлі благовісні.
Розширений програш.
В вись душа моя журавкою лине,
бо я чую рідний спів журавлиний.
Ввік не згубиться в імлі їхня пісня – 2 рази.
гріють душу журавлі благовісні.
Благовісні, благовісні, благовісні журавлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425435
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 17.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2013
Коли останній вірш допишем...
доберемо останню риму...
то, хтось - раніше...
хтось - пізніше
на стежку станемо незриму...
підіймемось...
в сади спокою
де так багато душ поетів
до Того, Хто водив рукою
в період наших творчих злетів...
до Того, Хто навчив любити
цей світ... жорстокості і болю
і Словом можна розбудити...
Він дав поетам таку долю
і ми будили...
до знемоги
і ми писали...
до нестриму!
а завтра....
підемо до Бога...
як доберем останню риму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424766
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Одцвітає кульбаба,
травнева снує хуртовина,
парашутики сиві
розгойдує легіт між трав.
Серед готики гір
соловіє гладка полонина,
пектораллю фіалок
духмяних її заквітчав
оксамитовий травень.
І тиша стоїть напівмертва,
бірюзовим сатином
застигли німі небеса...
Одцвітає кульбаба,
яка ж надаремна ця жертва -
невагомо-тендітна,
летка сиворунна краса...
Теплих кінчиків пальців
завія торкається ніжно,
за щетинки трави
зачепилась ангорова шаль...
Одцвітає кульбаба,
в душі по-весняному сніжно,
білий світ оповила
пухнаста і тепла печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424600
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Хтось перший з нас колись сказав «Пробач».
Хтось мовив сумовито «Пробачаю».
Удалечінь легесенько відчалив
кохання човен.
А чи смійсь, чи плач…
Вітрила мрій торкалися мети.
Кохання загасало й гоготіло.
Ми іскорки кресали, бо хотіли
на березі розради вдвох зійти.
То де ж ми помилилися й коли?
Щомиті не лишалися на чатах.
Щемить, а ми навчилися прощати.
Та так, що вже й кохання не болить.
Так щиро говорили ми «Прости».
Так часто і так завчено прощали.
Без весел човен втомлено причалив.
І тихо стогне берег самоти.
Збагнули вже – печалі є межа.
Прощали ми, але не знали міри.
Прощаємось. Нарешті зрозуміли:
сильнішим за любов буває жаль.
В обох у нас однакова вина.
Наука нам, а молодим – повчання.
Щемке прощання цебенить мовчанням.
Прости й прощай.
Яка гірка ціна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424457
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 13.05.2013
- Что? Снова в пропасть? Снова нараспашку?
"И для меня ОН Бог"...так скажешь? "Уж, поверь..."
А что потом... мне плакаться в рубашку?
Или души своей закроешь напрочь дверь?..
- А как мне, Ангел? По-другому не умею...
Любовь наполовину - не терплю...
Дай насладиться счастьем... я не пожалею!
Дай шанс услышать с уст его: "Люблю..."
- Глупышка... ты же знаешь, как все будет...
От боли сердце ты б поберегла...
- Болит разлука... и чужие рядом люди...
А сердце?
Поздно...
я ему его дала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424416
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Ах, як хочеться...
Знову?..
Ай, хочеться!..
доторкнутись до неба на мить
Ах, як проситься!!!
серце? ...
так проситься!!!
і щемить... і щемить
і ще мить...
В небі згубиться...
голос застудиться
серед сяйва холодного зір
все, що було колись....
все забудеться...
ти повір... ти повір...
ти повір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424253
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 13.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423928
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Вже не зі мною ділиш хміль
Палких стрічань поміж розлуки
І не мої хапають руки
Духмяних ви́шень заметіль.
І не зі мною проз вікно
Торочиш льон ясного неба...
Як мало нам для щастя треба,
Але й цього вже не дано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423919
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 13.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2013
На вірш Наталі Святокум ''Невідомий поет''
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420562
*
А душу печуть іще ним ненаписані вірші,
Сюжети яскраві, такі, що аж ''дух перейма''...
Он пишуть нездари, а він же уміє не гірше,
Та щось ''на суху'' якось ніби й натхнення нема...
Заводиться мозок ''ста грамами'' з пів обороту,
Невизнаний геній штурмує безликий папір...
Воює ні за' що, як правило,просто супроти...
В переймах думок народився довершений твір...
***
Та знову в лице посміялася зло'дійка-доля,
Підсунувши критика, що зрозуміть не зумів...
І знову личинки якоїсь поетської молі,
Гризуть його душу на зламі незримих світів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421022
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Я вийду в ніч, де місяць круглобокий
Дарує росяні перлинки солов'ям,
І неба океан, такий глибокий,
Спалахує зірками тут і там...
Вберу у себе запах абрикоси,
Заплющу очі- загострю чуття...
А теплий вітер все мені приносить
На срібній таці благо забуття...
На мить свою покину оболонку,
Злечу туди,де виноградник снів,
Зірву собі одну солодку ґронку,
Таку,щоб ти приснитися зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420588
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Поте́пліло, пахне мигдаль,
Рожево цвітуть абрикоси
І сонця янтарну вуаль
Дзижчанням розгойдують оси.
На матові крильця бджоли
Улігся натомлений промінь
І збігла до сонних долин
Густа малахітова повінь.
І пінний морський лазурит
Нашіптує мушлям сонети,
Вітрисько, п'янкий ворожбит,
Розвісив бруньки-амулети,
Прикрасивши коси беріз
Над чистим оливковим ставом.
А в небі тоненький поріз
Промінням кровить золотаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420181
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Юрген Пті
Хмаринка
Де той обрій, за яким щастя нас чекає?
Як зустрінеш, то хіба ти його впiзнаєш?
Ось дорога, що веде за село від хати.
I над шляхом цим пливе хмарка волохата.
Чути гомін, що луна ніби-то з-за рiчки?
По тополях вітерець шелестить потічком.
Де той обрій, за яким, доля нас чекає?
Чи на північ, чи на схід? Та хто ж його знає...
===================
горлиця
Калина
Під вікном калина біліла,
Пелюстки весняні губила.
Не журись, калино, це ж тільки цвіт!
Скоро прийде літечко,
У сонці дозрієш.
І своє ти личенько
Рум’янцем покриєш.
У кожній ягідонці,
Дух, мов сонце, сходить.
Символ Україноньки -
Добру славу родить!
Під вікном калина біліла,
Пелюстки весняні губила.
Не журись, калино, це тільки цвіт!
Журавлі над долами,
Пролетять ключами.
Волю не поборену,
Понесуть морями!
Зацвіте калинонька,
Більш плакать не буде,
Знає, після зимоньки,
Знов весна прибуде!
Під вікном калина біліла,
Пелюстки весняні губила.
Не журись, калино, це тільки цвіт!
============================
Рідний
Проминули швидко дні
1.Проминули швидко дні,
А літа за ними.
Нещодавно навесні
Ми були малими.
А сьогодні вже у нас
Діти й онучата,
І дозріли ми якраз
Для людського свята.
Приспів.
Молодосте світла і ясна,
Ти подарувала нам щастя
Цвіт весни і радість згадали ми.
Те, що юність не повернеться
Іноді стискає за серце,
Але ж так буває поміж людьми.
2.А зі спогаду не йде
Житіє студентське,
Все прекрасне, молоде,
Незабутнє всеньке.
Безклопіття юних днів,
Безтурботний спокій,
Наче в озері на дні,
В пам’яті глибокій.
3.Ми зустрілися ще раз,
А когось немає,
Одгулявши юний вальс,
Хтось вже спочиває.
Нам життя одне дано,
Дякувати Богу,
Недарма прийшло воно
До цього порогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420099
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
О душе моя! що з тобою діється?
Чом ширишся, буває, і летиш?
А то кудись негадано подінешся,
Зів’єшся у клубочок і лежиш?
Чому буваєш інколи широкою,
Що в грудях не вміщаєшся і рвеш
Всі пута?.. А відчуєш одинокою,
То плачеш. Ні, не плачеш, а ревеш!
І де ж шукати нам тої причиноньки,
Яка тривожить душу й підійма?
Які ще можуть бути інші чинники,
Коли мене в душі твоїй нема?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419845
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Я віднайду тебе у снах забуто-ніжних,
Які все рідше бачаться мені...
У вимірах галактик центробіжних ,
В прирученому предками вогні...
Я віднайду тебе на згарищі надії,
В останнім недописанім листі;
У блискітці, що в попелі жевріє,
В моєму непідйомному хресті...
Я віднайду тебе в піснях ранкових сонця,
Що жайвором бринять у небесах,
В дощу краплинці на моїй долонці,
В посріблених пташиних голосах.
Я віднайду тебе... Я вірю в свої сили,
В свою удачу і свою любов...
Я віднайду... Я так цього просила
У Майстра основних світобудов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419814
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 21.04.2013
[i](Валі С.)[/i]
Таке п'янке і лагідне цвітіння,
Такий квітнево-атласний розмай!
Медами ллється сонячне проміння -
Лише долоні теплі підставляй!
І набирайся міці і наснаги,
Як срібна річка сили поміж гір.
Снують хмарин густі архіпелаги,
Мережать неба синій кашемір.
Несуть весни строкаті самоцвіти,
Двінких веселок теплі кольори,
Щоб кожен ранок ти могла радіти,
Коли проллються промені згори
У дзбан душі. Хай солодко квітує
Ця світла днина, тепла і хмільна!
І хай тебе від мене поцілує
Тендітно-юна дівчинка-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419715
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Весна спіймалась у тепла сільце…
Хрущі, в саду ґаздують діловито,
По кубкам квітників, для бджіл, розлито
Медово-приворожливе винце.
Акація у кашковій фаті,
Схилила віти кленові на плечі.
Підтримує між хмар круги лелечі,
Повітря в полиновій гіркоті.
Мурахи сновигають поміж віт
Тополі, що розприндилась пухово.
А горлиця воркує гонорово,
З гніздечка визираючи на світ.
То що ж Весна? Дрімає у тіні́.
Блаженно мружить очі ситим лисом.
Та вже червоним віє тайнописом,
Із степу мак про літечко мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419454
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 20.04.2013
А він боявся доторкнутися до неї-
Лишень очима пестив без кінця.
Уже й забув, що є дівчата- феї,
Хоча й пішов з такою до вінця.
І жадібно ловив її усмі'шку,
І кожен жест на серці карбував:
Отак граційно виставляє ніжку,
А так сміється... Все запам'ятав...
І він беріг її- портретно-незнайому,
На покутті, убравши в рушники...
І дотиком до мрій долав утому,
Скидав з плечей обпалені роки...
Він цілував її в бентежних сновидіннях,
Ховався у роботі від думок...
І кожна зустріч- мука і спасіння,
І кожен день вплітався у вінок...
***
А десь вона, буденна і звичайна,
Шукала щастя в поглядах чужих...
І величезна, неймовірна тайна
Тримала в жменці танго лиш для них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419377
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Ти, мов ніч незбагненно-печальна,
Що зоріє в імлі таїною.
Ти, погуба невинно-фатальна,
Що палає пустеллю німою.
Ти, жаринки тремких першоцвітів
На осонні брудного проталля.
Ти, відбиток небесних софітів
У калюжнім бездонні провалля.
Ти, струмка вогняні переливи,
Між холодного тіла граніту.
Ти, грімниця травневої зливи,
Що кромсає байдужість зеніту.
Ти, світання розхристаномиле,
То криваве, то ніжно-бузкове.
Ти кохання палаючокриле…
Жаль, що тіло моє воскове.
17. 04. 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419225
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2013
У музику серця
вплітаються струни дощу,
розсипчастий бісер
дзвенить по твердій черепиці.
Мені, як тій вишні
самотній, сьогодні не спиться,
та тіні зажури
у серце своє не впущу.
Якби ж то забутись
у мареві соннім, якби...
Душа, ніби пташка,
у ночі тремтить на долоні
і скапують сльози
з небес мерехтливо-солоні,
на шибах пітніючих
тануть сліди ворожби.
Настирливий вітер
вчепився за коси беріз,
цілує бруньки
захололі терпкими вустами.
Так мало, мій друже,
лишилось надії між нами
і ту вже поглинули
зли́вові паводки сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418564
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Сказали: не споешь ты за Ротару.
И внешностью ты тоже… не Алсу.
А барды дворовые на гитарах
Бренчат вовсю про девичью красу.
Забытой сиротою в этом мире
Бредешь одна–одной в людской гурьбе.
Твои неидеальные кумиры
Другим цветы дарят, но не тебе.
Готова ты простить и небреженье,
И грубость – остроумье дураков.
От пошлостей отчаянно краснея
Несешь как крест надежду на любовь.
Свою тоску доверишь только скрипке,
Полузакрыв движением смычка
Ту милую, чуть грустную улыбку,
И романтичность в розовых очках.
- Сожги свод правил! Стань бойчее, злее -
Советы получаешь ты порой.
Но мир с тобою чуточку теплее.
Прошу я: не меняйся. Будь такой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418456
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Облітають з квітки пелюстки...
То колючий вітер нищить ніжність:
Дотиком байдужої руки
Убиває цно'ти білосніжність...
Обрива безжально... Убива...
Що йому чиїсь невтішні сльози?
Завтра буде квіточка нова!..
Ну а цю... Нехай доб'ють морози...
А вона довірилась йому-
Сильному, красивому до щему...
І ковта сльозу гірку й німу-
Спомини вчорашнього Едему...
Облітають з квітки пелюстки...
В зраненім осерді - безнадія...
Та у мріях, зраджено- хистких,
Пуп'янок майбутнього леліє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418448
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2013
Сложился день на удивленье бестолково...
Хотел с утра я поздравленье написать -
ведь родилась сегодня Леночка Иськова!
Но быт заел! Как с горя тут не зарыдать!
Ведь, как поэт, соавтор, наконец - мужчина
хотел весь день ей посвятить свои стихи...
Но!!! Снова подвела меня моя машина...
О, Господи! Ну за какие же грехи?!
Весь день ремонт... В мазуте щёки, лоб и руки...
Но не становится турбина... Её мать!
А моё сердце разрывается от муки
и рвётся Лене посвящение писать!
И к вечеру домой приплёлся, ног не чуя...
Доволен - удалось турбину поменять!
Скорее в душ! Помыться! Как же жрать хочу я!
Но нужно срочно поздравление писать!
Елена - значит "светлая, сияющая,
и избранная"! С греческого так!
Себя семье и детям посвящающая,
(но творчество для Лены - не пустяк!)
Олэнко! Мудрый, добрый, светлый человечек!
Ну разве можно всё словами передать?
Торт именинный напророчу в сотню свечек,
разливы счастья, шириною в тыщи речек,
покоя, мира, душе и дому - благодать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417972
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Тут веснує тепло, дозрівають мигдаль і оливки,
тут в садах такі пахощі цитрус роздав!
Може нам повезло? Он цвітуть, як і в нас, чорнобривки
і вмиває нам ноги на радощах сам Океан.
Прокидається з сонцем, всміхається щиро, зіхає,
зачіпа вітерець, що куйовдить чуприну густу.
Ну, невже то так конче скучати за батьківським краєм,
полонити терпець і серця зодягати в журбу?
Жолудяться дуби і поважно розводять плечима:
"Ну чого вам ще треба, щоб тут залишитися жить?"
Та з дубів тих тут пробки штампують на вина,
а на нашій землі - то як пам"ять і совість століть.
Навіть ренений птах відлітає у вирій додому,
протина блискавиці, поборює дужі вітри,
щоби там, в небесах, напослідок, долаючи втому,
хоча б крик журавлинний до рідних країв донести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 12.04.2013
За ким сумує спізнено Весна
У, хмаровиння, траурній вуалі?
І на чиїм зоріє п’єдесталі
Простиглих сліз мелодія рясна?
Примовкнув птах в жалобнім сюртуку
У шпаківниці, наче в домовині.
Лякають нічку стогони вдовині
Сичів, що розкричались на току.
Тужливий марш на скрипці проводів
Журбує вітер кістяком горіха.
Гойдається хрестом безлиста віха
Тополі, у обіймах холодів.
Здимаючись суглинищем липким,
Струмок печалить брудом у ковбані…
На аномально-пізнім шарабані
Весна сумує…
Тільки от за ким?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417686
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
(присвячую нашим журавочкам-заробітчанкам)
***
Гірко плаче осінь у твої долоні,
Сива моя нене, матінко моя,
Журавлина доля у твоєї доні,
Пригортає на́ніч хата не своя.
Не свої хороми напирають сіро
До утоми-болю струдженим рукам,
Що не раз ведеться падати у прірву
Темної знемоги за мізерний крам.
За надії крихту у пожухлій жмені -
(О, яка ж то ноша, Господи, важка!)
Поки догорають вигони зелені,
Поки скаче сонце дике, як лоша.
Тинною журою вимащені днини,
Виписані слізно на листках душі...
Мов полинним лугом за́прано стежини,
Де зблудило долю в сонні спориші.
Гірко плаче осінь під вікном у мами,
Тулиться устами сумно до землі.
Там ридає й ненька сива молитвами,
Поки відлітають в далеч журавлі...
(25.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417667
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
. "Как живется, милый? Тяжче ли,
Так же ли............"
(Марина Цветаева)
Как тебе с нею, милый,
Избранный мною когда-то?
Совесть тебя не тревожит?
Смотришь ли в завтрашний день?
Утром бываешь унылым?
День не становится адом?
Ночь на столетье похожа?
Как без меня ты теперь?
Как тебе с нею? Проще?
Ждешь с нетерпением встречи?
Вместе болтаете дружно,
Все позабыв целиком?
Пишет по сути и больше?
В споре тебе не перечит?
Все исполняет послушно?
С нею светло и легко?
Как тебе с нею? Не сладко
Разъединять оказалось,
Словом лихим в разговоре,
Душ наших близких ладьи?
Только зачем же, украдкой,
Превозмогая усталость,
Вечером на мониторе
Ищешь стихи ты мои?
Как тебе...
06-08.04.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417638
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Лоскоче ранок щебетом пташиним
Пухке і біле прядиво хмарин,
Бринять на шибці росяні краплини,
Немов разки перлинних намистин.
Гнучка вербиця коси розчесала,
На сонці сушить котики-бруньки,
Дрібних калюж начищені дзеркала
Полів мережать мокрі килимки.
Янтарний промінь бавиться дитинно
Моїм волоссям, пензлем золотим
Цілує скроні: "Пробудись, людино!
Ажурний день, як лебедя, впусти
До свого серця, свіжістю п'янкою
Умийся щедро, смуту розгуби!
І хай весна тендітною рукою
Тебе торкне, як гілочку верби."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Запрошую під шум дощу випити філіжанку кави...
МАЙЖЕ ВЕСНЯНИЙ БЛЮЗ
Весна десь заблудилася,
з зимою подружилася,
в хурделицях крутилася
й зламала каблучки.
Прикрилась просинню, (Два
бо соромно їй босою,
прийшла до сестри Осені
позичить чобітки. рази)
А Осінь усміхнулася
й гайда з Дощем на вулицю:
"Ми трішки потанцюєм ще
і впустимо тебе!"
Де ж, весно, ділася, (Два
не з тими подружилася,
тому так забарилася,
що й Травень не знайде. рази)
Вертайся, Весно, квітами,
чекає легінь Вітер вже
і сонце розігрітеє
він на руках трима.
Вертайся зеленню, (Два
а ми тобі постелимо
у скверику під кленами,
щоб ти у нас жила. рази)
Борода. 13.03.2013
Сергію, добрий вечір!
Написалися такі весняно-романтичні слова. Прошу:
Блюз дощу
Пухнасті котики верби
Світилися, сміялися: -
Весна нарешті сталася!
Горну їх до щоки.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Весна співа в саду,
Розквітла абрикосами.
Її пелюстки росяні
Для тебе я знайду.
Гаряча кава – на столі.
А блиск очей – ще гарячіш.
Як квіточку, любов хутчіш
Ти подаруй мені.
Ми пишемо романс
Під шепіт крапель за вікном,
Щоб не здавалося це сном.
Ми маємо цей шанс.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Ліоліна. 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417485
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
На пам'ять час нанизує поразки ( Лілія Ніколаєнко).
Уперто відвернуся й не почую,
Як гнівно стукаєш у серце ти.
Вже вкотре цю поразку не візьму я,
Не місце їй в разках моїх , прости.
О, пам'яте, ти зглянься, не просися.
Сховай, як кажуть, голову в пісок.
А час у відстань в росах заросився…
Була стежина … перетнув місток
Й пекельним болем скам'янів у груду.
І вже тебе, мене і нас нема…
Остання мить у спогадах – і буде
Відрізком часу - порожнечі тьма.
То що ж в любові зміряла поразка?
Чи ж я для битви… душу простягла.
Ти не приходь з минулого, будь ласка,
Й забуду я навіщо там була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417041
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 11.04.2013
На твір Рижульки " Маріонетка''www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416789
*
Я вирву з кров'ю кожну нитку...
Я вже не лялька, я - жива!
Дрімає розум у сповитку,
Що його виткали слова.
Я ще зумію жить без тебе,
Ще стане сил загоїть рани...
От тільки скепсису не треба-
Мене уже він не дістане!..
Ти не радій, що бачиш сльози,-
То тане крига у душі,
То після затяжних морозів
Зелені сходять спориші...
Я вчуся дихать самостійно,
Звикаю до своїх думок...
В житті не все так безнадійно-
Ще другу є один дзвінок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417036
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Не замахуйся і не вдар;
Не знімай із плеча щита...
Невгасимий сердечний жар-
Твоя сила! Вона- свята!
То в тобі пророста зерно,
Те, що в правду зросте колись.
Скинь із шиї брехні ярмо,
Щоб злетіти тобі увись.
Не зневаж, коли просить хтось,
Не пройди повз безсилля мрій.
Якщо в тебе життя збулось-
Свого ближнього обігрій.
Подай руку, коли біда,
Бережи у душі тепло.
Щоби сорому тінь бліда
Не прикрила твоє чоло.
Бережи, те, що є в душі,
Що схоронене у віках,
Що мовчить, наче сич в тиші,
Що злітає, неначе птах.
І нащадкам своїм лиши
Непорушний життя завіт,
На скрижалі сердець впиши:
- Україну свою любіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415654
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Заворожи мене, заговори,
Ти ж володієш магією слова!
Скажи про почуття, що до пори
У вічності жили позачасово.
Про білі орхідеї розкажи,
Які вони тендітні, ніжні, гожі,
Серед суцвіть яскравих і чужих
Ти відшукав одні - на мене схожі.
Навколишній зникає міста звук,
Повільно доторкаючись до стебел.
Заворожи! Не розмикай лиш рук, -
Несила відірватися від тебе.
04.04.2013р. 15:55
Перевод Ирины Лебедевой
заворожи меня, заговори,
тебе подвластна магия живая
слов чувственных, они живут внутри
о времени и не подозревая.
о белых орхидеях расскажи,
о теплом шелке их прозрачной кожи,
среди соцветий ярких и чужих
ты отыскал, что на меня похожи.
звук всяческий - и гасни, и сникай,
от наслажденья стебельков касаться.
заговори! и рук не размыкай,
бессильна от тебя я оторваться.
Для ілюстрації віршу використана
картина польського художника
Томаша Алана Копера "Обійми"
http://www.ex.ua/view/19020568
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415595
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
У вирі темпераментів і бачень,
У просторі реальності надій,
Знайди в собі можливості пробачить,
І добрим словом ближнього зігрій.
Заморським птахом не вважай удачу,
Вагання від здійсненності відсій;
І тих, хто біля тебе гірко плачуть,
Почути в небайдужості зумій.
І не шукай в словах таємних значень,-
Не кожен у житті цім лицедій;
Утримайся від шпичок зауважень,
Щоб не зламати крил комусь і мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415238
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Відпусти моє тіло і душу,
Нехай буде моїм хоч одне.
Адже твоя присутність так душить,
І щоразу вбиває мене.
Відпусти мої зв’язані крила,
І не дай опуститись на дно.
Я тебе до безтями любила.
І люблю… Та тобі все одно.
Відірви моє серце від себе,
І зітри моє фото в собі,
Бо для тебе вже я – не потреба,
А у мене немає межі.
Відштовхни мене ще раз подалі,
Нехай впаде остання сльоза.
Нехай буде усе, як у драмі,
Тоді стане на місце душа.
Тоді зможу заклеїти рани,
І нарешті зібрати думки.
І тоді буду рухатись далі.
Я зумію. Лиш ти відпусти.
03.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375321
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.04.2013
Почув мотив мелодії одної –
І знов за душу взяв знайомий щем:
Ту пісню вдвох співали ми з тобою,
Коли разом стояли під дощем...
...Зненацька чисте небо засіріло,
Гіллям награвся вітер і притих.
По листі пісні в лад залопотіли
Веселі краплі теплої води.
Краплистий, літній, струменів грайливо.
І як узявся раптом – так і вщух.
А ми стояли – мокрі і щасливі –
Й доспівували музику дощу...
Давно нас розвели роки і люди –
Вже не одна весна перецвіла....
А мокра пісня й досі в серці будить
Дзвінкі потоки літнього тепла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414048
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 02.04.2013
"Не бійся, Марічко!"-
цілує долоню...
"Тремтиш?...
Не потрібно ридати"...
Було навесні́...
До повстанського схрону
кільцем підступили солдати
"Не плачу, коханий!..
Ми маєм набої?
Ти знаєш, що треба робити!" -
Напружено дивляться в темінь обоє
А їм би кохати. Любити....
"Ти знаєш, кохана... "-
промовив відверто -
"Ти знаєш - нам доля єдина!
Бо краще один раз...
Одразу померти...
Ніж потім вмирати щоднини!
Присунься тісніше...
Марічко!...
Андрійку!..
Тебе буду вічно кохати!!!...
Прости!...
Пробачаю!"...
Здригнулась криївка
І глухо рвонула граната
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414667
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Легенький вітер ледь цілує плесо,
Схвильовуючи дотиком чоло;
І править місяць солов'їну месу,
Щоб мирно спало втомлене село.
Дрімає берег, чебрецем сповитий,
Колисаний оркестром цвіркунів;
Піщаний шлях, за день ногами збитий,
Під росами затих і обважнів...
Слова давно, розірваним намистом,
Сховалися серед шовкових трав;
В цю літню ніч, шалену і пречисту,
Мене ти, ніби тайну, розгадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414383
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Весна перстом торкнулася небес.
Ті, ринули струмком аквамарину,
Здійнявши хмар перисто-білу піну,
У шир полів, де сон зимовий скрес.
Земля омита струменем тепла,
Запарувала в млосній благодаті.
Насторожила кущики патлаті,
Мишівка з-під віджилого стебла.
Бджола вчинила перший свій обліт,
Споло́шивши танок дрібних комашок.
У чорно-білім одязі монашок,
Мигтять сороки між брунькатих віт.
А на кургані, ідолом худим,
Ховрах стовбичить в ковилових спицях.
І у його агатових зіницях,
Світило скаче зайчиком гнідим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413819
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Шукаю твоє обличчя у натовпі перехожих...
Вслухаюся в кожен голос - а раптом учую твій?
Як ні, то хоча би схожий, на нотку єдину схожий
У цім повеснянім хорі, в гармидерній залі цій.
Вдивляюся і очима, і серцем, і підсвідомим
Невідано-закулісним роздражненим відчуттям.
На тя́тиві сподівання стріла гостроноса втоми
Навощує душу масно розпукою і виттям.
Нема, не стрічаю, марні і погляди, і вдивляння
У кожну найменшу рису байдужо-незнаних лиць.
Не ти, не твоя статура, не кроки твої - й востаннє
Втрачаю надію нині і падаю слабо ниць.
До завтра, до просвітління молитви і тої віри,
Що знову покличе бігти, шукати і... не знайти.
Вдивляючись безустанно у марево сиво-сіре
Напевно і певно знати, що марево це - не ти...
(29.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413793
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Під кучугурами зими
Дрімають ніжні первоцвіти,
Весняним диханням зігріті.
В лелітках білі килими
Вже де-не-де попротавали
Під теплим подихом землі.
На стрісі, ніби на брилі,
Бурульок димчасті опали
Пустили слізоньки рясні,
Надпивши сонячного фрешу.
Ще уночі морози крешуть,
Та вже тепліші стали дні.
Сховавши проблиски весни,
Застигла тиша білоткана,
Десь заблукала юна панна
Під руку з березнем хмільним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413722
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Зустріч ця не випадкова,
Знали вона і він.
Очі у очі... Ні слова -
Пам'яті бив передзвін.
Хоч розгубилось у плині
Ситого штилю,
Однак
Це почуття по краплині
В душу сочилося.
Смак
Напівзабутого тіла,
Рук розпашілих тепло.
Наче уперше, несміло
Пив поцілунки.
Кого,
Де і коли розпитати
Про швидкоплинність життя?
Доля щасливі дукати
Сипле лиш мить.
Почуття
Знов спалахнуло квітково.
Танув напруження лід...
Зустріч ця не випадкова
В серці залишила слід.
28.03.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413392
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Я пишу СМС- вже десяте із шостої ранку...
І стираю... Не можу тобі відіслать...
І дивлюсь на зціловані сонцем фіранки,
Вкотре квіти рахую. Хоч знаю, що їх лише п'ять.
Знову тисну на кнопки... На них покладаю провину
За свою нерішучість, за втрату довіри до слів.
І порушує тишу лише ненаситний годинник,
Проковтнувши всю ніч, із липких і набридливих снів...
Я пишу СМС... Намагаюсь не втратити думку,
Нашиваючи літери знов на бездушний дисплей...
Лише декілька слів можуть стати моїм порятунком,
Лише декілька слів... Та вискакує серце з грудей...
Вже давно за вікном ніч згортає в рулон візерунки...
Вкотре "завтра" запалить надії тоненьку свічу...
Я б могла уже пити шалені твої поцілунки,
Та натомість, ковтаю лиш сльози свої досхочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413347
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів.
Ти до мене в гості не приходиш,
Знов у серце стукають не ті.
На вологі вищерблені сходи
Розіллялись пахощі густі
Свіжих фрешів мокрої алеї
В шумовинні лагідних цвітінь.
На мої шовкові орхідеї
Опустилась яхонтова тінь -
Впало сонце персиком за ве́жу,
Небокрай трояндово цвіте.
Я тобі до крапельки належу,
Але ти не відаєш про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Може така назва, а може хтось запропонує свою?
Ура! Вже є чудовий текст! Дякую, Наталочко!
МРІЯ
Летять роки в далекі сині гори,
Несуть мою замріяну любов,
І сняться сни минулого...говорять…
Горить багаття моє знов!
Зійшла зоря, дарунок мій від тебе,
Для мене ти знайшов її на небі.
Ось щастя знов влилось у мрії ті,
Як ми зоріли разом –я і ти
Замріяна любов моя!
Коханий, я давно твоя !
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий , я завжди!
Кохання вічне , як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
І сняться сни, що летом журавлиним
Ти прилетиш в моє сумне гніздо,
Візьмеш мене і разом ми полинем,
Посадиш ніжно на крило.
Чому ж лишився в снах моїх і мріях,
Забрав з собою спалену любов...
А я чекаю і під серцем грію
Надію, що вернешся на мій зов.
У мріях разом-я і ти,
Любов моя, зажди, не йди!
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий, я завжди,
Кохання вічне, як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
Ще раз "УРА"! Ще один чудовий текст і моя щира подяка Ліночці!
Мрія
А ти – мої світанки вже далекі,
Загублені у затінку смереки.
Прошу, весна, на крилах хай лелеки
Повернуть мрію золоту.
Коли пройдуть морози і тривоги,
До серця твого прокладу дорогу.
Знайдуться в травах згублені шляхи,
Де нам співали ранками птахи.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
Летіла на вогонь та обпалила,
Необережна, ті тендітні крила,
Що несли по шляху, немов вітрила,
Крізь біль, і сум, і темноту.
Та в смерекових вітах – знов світанки.
Стрічаю їх, кохання твого бранка.
Ромашки шепотіли серед трав,
І в очереті спав принишклий став.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ.
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412894
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Зачепилась мереживним шаликом
Попеляста зима за вітряк.
Покотився медовим рогаликом
Сизий місяць у зоряний мак.
На вікні макраме павутинкою
Виплітав морозець, аж упрів.
Тонкорунною диво-хустинкою
Загорнувся жасмин у дворі
Зимограї в повітрі розситили
Евкаліптові нотки п'янкі.
Димарями, руном оповитими,
Закурилися пасма в'юнкі.
Теплий кіт у дрімотливе марево,
Наче мушля у море, пірнув
І крізь вікна, морозом захмарені,
Наслухає співучу весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412709
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Ми тут... в однім строю...
над краєм прірви...
юнак-єврей і націоналіст...
ще трохи... мить...
і постріл все обірве...
і ми впадем...
як листя в падолист...
впадемо вниз
під кляте: "Ахтунг!"....."Фоя!...!
до тисяч тих,
хто впав іще раніш...
сплетемось....
обіймемося обоє...
і нам уже не зимно босоніж
і десь заплачуть
матері...подруги...
і хто згадає
кривду ту стару?
нас німець помирив...
у сорок другім...
під Києвом...
у Бабинім Яру....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412478
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 27.03.2013
І знову чудовий текст чудової поетеси! Дякую, Оленко!
Вічне кохання
Тремтить печаль в твоїх очах … гірка печаль.
Нестерпний біль в твоїх речах, на жаль.
Останній раз ми тільки в двох,
Хто винен з нас нехай розсудить Бог.
Уже не раз прощались ми… уже не раз.
І падав сніг образами на нас.
І зупинилося моє життя—
Скажи: ну як без тебе я?
Скажи мені, пробач мені… мою любов.
До тебе лину хоч у сні я знов.
Щодня про тебе всі мої думки:
Таке кохання на віки.
Спливли літа, затихла біль… пусті літа.
В косу туман час мимовіль впліта.
Та я лишилася сама.
Буває гордість все життя лама.
Твоє ім’я шепчу крізь сон… твоє ім’я.
А в тебе дім, авто, балкон, сім’я.
В тобі нуртує щастя дивний хміль.
Лише в очах таїться біль.
Молюсь щодня: пробач мені… мою любов.
До тебе хочу хоч у сні я знов.
Лише про тебе всі мої думки:
Таке кохання на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412547
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Ох, ця сива зима,
Гірше неї нема –
Іще й досі стоїть на чатах.
Не пускає весну,
На кохання рясну,
Погулять не дає дівчатам…
А була ж і вона
Не завжди крижана
І хмеліли від неї хлопці,
Я і сам з нею жив,
Своє серце лишив
У маленькій її долоньці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412109
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 26.03.2013
* * *
Дивно повінь зросла!
Я відразу того й не помітив.
А відчув, коли плин
ненароком торкнувся весла.
І побачив тоді,
як стелились край берега квіти,
а до мене в човні
усміхалась, тулилась Весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411107
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
(В.С.)
Не бійся кроків, що ведуть у даль,
Не бійся неба, що зове літати...
Не всі той рух вітатимуть - нехай, -
Знайди у собі сил не відступати!
Знайди у собі моці вберегти
Нетлінний вогник вірної надії
І з часом розійдуться береги
Річок мілких, а сумнів помаліє.
І зблисне успіх, наче пектораль
На гоноровому погрудді долі,
Лиш не вагуй, назад не повертай,
Простуй у даль за кроком крок поволі...
(21.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411090
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Ніченька гойдає зорі у долонях,
Грає колискову місяця ріжок.
Стиглими житами, вітер мчить на конях -
Шарудить легенько полиск доріжок.
- Спати час, – сюркоче перепел у просі,
Що волотки пишні хилить до землі.
Потай лис мишкує в духмянім покосі,
Птах нічний зітхає у сипкій імлі.
Обрієм химерять гори-лісосмуги,
Трунками дурманять табунці маслин.
Дрохви у бур’яні мліють від напруги.
Соловей втішає бідолах взахлин.
Дзеркало лиману вишиває ладно,
Гобелен шовковий за стібком стібок.
Ніч на нім сміється ніжно-шоколадно
І воркує срібний місяць-голубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410241
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Журавлі ключем розбили хмари...
Аж до сліз проймає те "курли":
- Здрастуй, земле рідна, диво- чари!-
Дзвонами лунає ізгори.
Я дивлюсь- і серце завмирає-
Це ж весна на крилах їх летить!..
І доносить вітер з небокраю
Сонцем обціловану блакить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410176
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2013
Ти не сумуй, що віхола патлата
Порозкидала жменями руно...
Ще буде в небі райдуга строката,
Бузкова хвиля пирсне у вікно.
Ще у зворі́ смарагдового лісу
Заграє спів сатинових струмків,
Прудкого вітра, вправного гульвісу,
Приго́рне вільха жмутками листків.
Сповивши тіло в лагідні тумани,
Немов у пінне свіже молоко,
Зустрінеш біле марево світанне
Над бірюзово-глянцевим ставком.
І, напоївши пахощами рути
Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
Це так важливо істину збагнути:
Все проминуще і негода - теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Пам'яті батька
Павла Михайловича Головатого
(06.02.1939-28.07.2012)
Сонця тінь швидко бігла снігами,
Цього року холодна весна.
Я приїхала в гості до мами,
В дім, де тата півроку нема.
Звичні запахи линуть з кімнати.
Серед хати старий, сивий кіт
Тиху пісню почав муркотати,
Язиком причесавши живіт.
Ось і батька кімната маленька.
Перебігла тривога чолом -
Дві фіранки прозорі, біленькі,
За життя його їх не було...
Жаль повільно наповнював хату,
Тихий сум виростав до небес.
Серце гупало: "Та-точ-ку! Та-ту!
Як мені не хватає тебе!"
08-11.03.2013р.
Для ілюстрації використано картину Олександра Зорюкова
"Герань на моем окне"
http://artnow.ru/ru/gallery/3/1204/picture/0/606318.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410155
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
А я колись прийду й залишусь
В твоїх обіймах і очах,
У світанковій диво-тиші,
У зорепадових ночах...
А я прийду у листопадах,
Щоби розбить стереотип.
В моїх жіночності принадах
Ти прочитаєш манускрипт...
А я колись прийду раптово-
Як затанцює перший сніг...
Зцілую кожне ніжне слово,
Що ти складеш мені до ніг...
А я колись прийду наза'вжди...
Як ти давно того хотів...
На білу нитку нанизавши
Ігристі перли почуттів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410105
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Мені б у дощ пірнути, як в дитинстві -
Босоніж-мокро і бігом-бігом,
Допоки короми́слом не зависне
Веселка золотава над селом!
Мені б калюжами пробігтись хвацько,
Та так, щоб бризки - вище голови,
Аж поки на небесно-синій таці
Не заяріють сонячні хліби!
Мені б у жмені - чисто-чистих крапель,
Аби напитись врешті досхочу
Того чуття, що вабило літати,
Немов добротного могоричу...
(17.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409969
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Ведмедем білим розляглась Зима,
Морозно наплювавши на прикмети.
Її пухкі лапища-перемети,
Дорогу потаїли крадькома.
Встромила льодовиті пазурі,
Гарчить хугою, рве свою поживу.
І жнуть серпами, ледь зелену ниву,
Поривчастого вітру косарі.
У розпачі берізка край шляху́,
Сере́жкові, в клубок згортає віті,
Ридає, що нема Весни на світі...
І сльози примерзають від жаху.
Але, на ранок Березень-юнак,
Лозиною верби спровадить звіра…
В підталинах, його шерстина сіра
Мигне сердито в хащах між ломак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409933
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Весна задумала побавитись у сніжки!
Мала ще дуже - зовсім дитинча!
Узула в валянки свої маленькі ніжки!
Вдягнула шубку–і по вулицях гуля!
Снігами замела дороги Львова
Мала пустунка – тішиться дитя!
Лежить вінок у скрині волошковий,
Вона ж зимову шапку надягла!
У кучугурах немічні автівки…
Як вибратись? додому доповзти?
Ото сьогодні вдалася мандрівка!
Не рушиш з місця – як тут не крути!
Хто пішки йде, змагаючись із вітром,
Автобус пхає гурт чоловіків,
Здіймається пороша вгору вихром!
Здається, що кінець усіх світів!
Ну годі, весно мила, жартувати!
Знімай зимову шубку й чобітки!
Жінки вже хочуть гардероб свій поміняти,
Зміни його нарешті вже і ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409671
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Як тільки місто завмирає,
гармидер стишує ходу
і дзвін останнього трамвая
змітає втому на льоту -
люблю вслухатися у тишу
І волю спогадам даю,
то словом лагідним потішу,
а то у сльози розіллю….
І любо з м’ятою і чаєм -
сама підкорююся снам,
коли світанок приміряє -
корону сонця до вікна...
Моя оголена байдужість
безсонням вкрита. На стіні –
фіалка очі Твої мружить,
бо є не байдуже мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409654
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Намалював ще одну трагедію... Мені здається, що це має бути плач нареченої за своїм коханим, який поїхав на війну...Чи повернеться він?..
Нарешті на таку журливу мелодію з"явився чудовий і такий же журливий текст! Дякую, Оленко!
ДІВОЧА ЖУРБА.
Ген, в степ, за буйним вітром,
В степ мій милий поїхав,
Край свій, рідну країну,
Охороняти аж до загину.
Душе моя, лелека,
Линь вдаль, у путь далекий.
Скрізь я буду літати,
Де тепер ти
мушу знайти.
Приспів.
Я несу весну на крилах.
Я несу журбу в піснях.
Ти у сні гукаєш: »Мила!»
… А я птах, я просто птах.
… Я лиш птах.
Бій за Україноньку…
Тут склав він голівоньку.
Кров лилася рікою!
Ляжу, коханий, тут я з тобою…
Ой, злечу я за хмари.
Пошли, Боже, їм кари!
Рветься серце надвоє
Доле моя,
Навік ти і я.
Приспів
Я б несла любов на крилах,
Я б тобі являлась в снах.
Та у полі на могилах
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
Програш.
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409675
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Случайные попутчики в купе одном...
Едва знакомы... но что-то есть родное...
Пьянил её он вовсе не вином...
Его слова... как счастье неземное...
Слова поют... а он достаточно умен...
Смущенно... прядь волос она все теребит...
Чужие люди... даже никаких имен...
Лишь только взгляд его - магический магнит...
А поезд-жизнь стремительно летел...
Слова вдруг повзрослели... у судьбы-воровки...
Он может по-другому... просто не умел...
-------------------------------------------
Он спал... Она...
Она - сошла на остановке...
2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409560
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013
В печері, із стожильного бетону,
Топчу безцільно штучний ламінат.
Вивчаю бездога́нь гіпсокартону,
Затягнуту в шпалеровий халат.
Крізь жалюзіння́ пластикових вікон,
Сітчастого́ мережива гардин,
Потьмареним пробитись хоче криком,
Весінній промінець. Всього один.
Не знає він, що зледенілу душу,
Вартує морозилки суховій.
І щоб весну відчути, смажить мушу
Її в духовці мікрохвильовій…
Токсичний одяг похапцем накину,
Дверей бляшанку прочиню у світ,
Замружено я прохриплю у днину:
- Рятуй мене, чарівний весноцвіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408462
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Не те, щоб не любив її -
Вона в мені не бачить мужа.
До фліртувань завжди байдужа,
Струмить розталлю у гаї.
Сховавши за імлою вій
Очей смарагдове тремтіння,
Манить перстом листопрозріння,
Поміж березових завій.
Не те, щоб зовсім не бажав
Тепла бутонового тіла -
Її пиха розсвітокрила,
Спиняє холодом заграв.
І не болить, а просто щем
Пройняв росточком серце, з краю:
- А може я її...?!
- Я знаю! –
Вона озвалася дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408414
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Тремтяче, боязке дівча
Ступило у поля чернечі.
Волосся обіймало плечі,
Крильми зворотного ключа.
Очей краплиста глибочінь,
Шпаком металася по сині,
Де сонце в хмарній пелерині
Теплом злотило височінь.
Шукала злякано в степах,
Між оранки сипких гранітів,
Повів медовий першоцвітів,
Що майорять, мов диво-птах.
Та не знайшла. В дощищі сліз,
Журбу понесла у діброву,
Де смужать шкіру мармурову
Ватаги молодих беріз...
І там, де схилами ярів
Горючі падали краплинки,
З’являлись ніжні балеринки
Із жовтим полиском вихрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407862
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Під вікном гітара,
як дитя, ридала,
від сумних акордів плакав первоцвіт.
Доля настраждалась,
та не докохала,
повернулась гордо і злетіла з віт.
ПРИСПІВ
Не відлітай!
Мене не залишай!
Нехай до струн
торкнеться небокрай.
Удвох, до зір,
ми злетимо, повір.
Вернемо рай
у наш нужденний край.
Ти чуєш, як ридають струни
і на душі - сніги.
Вернися , доле юна,
вернися на віки.
Доле лебединна,
не лети без спину,
весняне світило не обпалюй крил.
Дай ще краплю сили
розігнути спину
і вдихнути волі з голубих вітрил.
ПРИСПІВ
Дай ковток наснаги
доспівати сагу,
пучками зігріти пролісок весни.
І росою зранку
вгамувати спрагу,
повернися, доле, піснею у сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406415
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
На початку, створив Бог небо і землю. Земля була тьмяна і пуста.
Вчителька фізики
- Як же освітити нову планету? – постала перед ним дилема.
Подумавши недовго – років з мільйон, він знайшов геніальне рішення:
- Ану як витворю я вчительку фізики?! Нехай вона метикує, а я в цей час у прохолоді садів Райських хмільний нектар завдам.
І з’явилася вчителька фізики. Строга вона була, вибаглива, але діло знала. Зібрала космічне сміття, збила його міксером. Потім розігріла на сковорідці, додала радіації, за смаком, і виплавила круглого сяючого млинця. Опісля розкрутила його центробіжною силою і, подолавши земне тяжіння закинула у центр сонячної системи. А залишки печені, здула у нічне небо і ті, засіяли зорями. Стомлена, але задоволена, радіохвилями полинула вона відпочивати до найближчого безіменного сузір’я.
Вчителька географії
Та Богові цього здалося замало:
- Ну, світло є, а що ж мені робити з цим безбарвним шматком каменя? – замислився Творець озираючи планету. – Самому не хочеться руки бруднити. А зроблю я краще вчительку географії, нехай вона швиденько приведе планету до ладу!
Сказав – зробив. І пожалувала вчителька географії. І пішла вона бардак хаосу первозданного розгрібати. Та не швидко діло робилося. Мільярди років на то поклала. Не ледача була, але ж вередлива!!! То їй здавалося, що надто холодно довкола – гієну вогненну вулканів роздмухала і пекучою лавою все полляла. Опісля спекотне їй стало – льодовиковим періодом все остудила. І так безконечну кількість разів. То неозорий безкрай горами мережила. А як ландшафт не сподобався – роздратувалася і весь суходіл океанами покрила. Потім третину землі осушила і, чи то від втоми, чи ще з яких відомих лише її міркувань, покинула роботу і оселилася в районі мальовничих Канарських островів.
Мужньо терпів Господь те хазяйнування, лежачи на хмаровому дивані, бо знав, що для діла.
Вчителька біології
- Ну ніби то й гарно, - озирав діло рук своїх Создатель, - але якось порожньо, тихо і надто сіро-блакитно. О, знаю – ця справа якраз для вчительки біології! Змайструю її! Вона миттю з цим упорається. А я подивлюся свою колісницю, бо щось з правої сторони скрипить.
Плеснув у долоні і розверзлася синь океанічна і родилася з піни морської вчителька біології. Непосидюча була та панна, а надто модниця!!! Та не шукала вона простих шляхів. Заманулося їй тіло голе чимось прикрити. І виростила вона з нуклеїнових кислот бактерії, а з тих рослини. І оторочила тіло своє модерновими спідницями із листя різного. Сподобалось їй. Далі, для біжутерії випестила різноманітних молюсків, що жили в мушлях гарнюніх. Як у моді шкіра стала – розвела динозаврів усіх відтунків і фактури. Позаздрила їй вчителька фізики і метнула свою злість космічну, каменем розпеченим на Землю. І загинула майже вся сировина для модниці біологічної. Та не здалася та і розвела кількість незліковну тварюк хутряних та птахів райдужно-перистих. І пішла задоволена гуляти лісовими океанами у шатах неймовірних.
Учителька молодших класів
- І це ніби добре склалося. І планета око зеленню вабить, і тварюк різних незліченна тьма. Але все одно чогось ніби не вистачає. А може компанії? По моєму «образу і подобію»? Точно, люди потрібні. Ахалай-махалай, готово ось і люди. Але ж хто за ними доглядатиме та елементарним премудростям вчитиме? Тут без учителя-початківця не обійдусь. Бо часу не маю – янголи в сауну кликали.
І сотворив бог учительку молодших класів. І захлинулася та у шмарклях дитячих та зборах батьківських, у таночках до свята та репетиціях пісень вітальних. І злиплися кісоньки її від пластиліну жирного. І забруднилася сукенка, з «дешевеньких», фарбами медовими. А пальці міцно клей ПеВеа скував. І заридала вона молитву Господу, щоб доленьку поправив їй. І почув творець стенання ті з бані парної, тай обдарував її групою дня продовженого та перевірками позаплановими, уроками відкритими і майстер-класами. І погрузнула вчителька у справах нескінченних.
-А кому зараз легко? – знайшов виправдання Всевишній.
Вчителька філології
І знову Цар царів занепокоївся:
- Щось люди говорять нерозбірливо. Та і молитов поетичних іноді хочеться! До такого діла зладнаю я вчительку філології, нехай плем’я дітей моїх красномовності навчить! А я з вудкою на березі Вічності пороздумую.
І розверзлася твердь словниково-книжкова і Світові явилася вчителька філології. І полилася мова рікою поетичною, чоловікам ненависною. Заспівали струмені ті на порогах статків мужових, все більше у банків позичених:
- Хочу шубу як у біологічки! Коли сміття винесеш? Де підвищення обіцяне? А матінка казала ж мені… Козел!
І побачив Бог, що перебрав мабуть трішки, з учителькою філології. Тому швиденько, для вдоволення прохань чоловічих, випестував вчительку іноземної мови. І перестали стенання жіночі, на мові закордонній мужі розуміти.
Опісля Творець зібрав вчительок на педраду райську, та й мовив:
- Попрацювали ви славно голубоньки мої! Тому по трудам вашим праведним, вам і нагорода. Для компенсації, у день суботній, виліпив я із залишків пластиліну світобудовного, вчителя фізкультури та навчання трудового, щоб вони вам вірою і правдою служили до пенсії вашої, любили вас, пісень і віршів гарних дарували вам, на руках носили і на копоративах шкільних чарчини наливали. А я строго слідкуватиму за цим із крісла директорського!
І додав Господь:
- Добре я з учительками вигадав! Бо лише жінка здатна, з хаосу Чоловічого Світу створити затишне гніздечко! І неважливо планета то, чи педагогічний колектив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406132
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Цей вірш я присвячую світлій пам’яті Олексія Покамістова, інженера Крюківського вагонобудівного заводу, репресованого в 1937 році разом з групою працівників і безпідставно звинуваченого у шкідництві. Незважаючи на катування і тиск на сім’ю, він єдиний із усіх не визнав себе винним і не оговорив нікого з колег. Тільки через двадцять років Олексій Покамістов, пройшовши пекло ГУЛАГу, повернувся в Кременчук. Всі інші учасники так званої “шкідницької групи” були розстріляні ще в 1937 р.
На допит викликали серед ночі.
В кутку чорнів залізний сейф, як дот.
І лампа Ілліча сліпила очі,
І слідчий щось писав собі в блокнот.
— Ми судимо тебе за намір зради —
Луною по склепіннях загуло —
З метою повалить радянську владу
Ти на заводі звив своє кубло!
Тебе давно вже взяв я на замітку,
І класове чуття не підвело,
Бо варто лиш було смикнуть за нитку,
І ось воно - шкідницьке ремесло.
Ти вісь проектував з тонкої сталі.
В вагонну вісь дефект навмисно вніс
Із замислом, що сам товариш Сталін
В вагон зайде. А потяг — під укіс!?
— Абсурдне звинувачення! Не згоден!
Коли ми завершили цей проект,
Нам обіцяли навіть нагороди
За міцність і новаторський ефект.
Все, що було у світі найновіше,
Ми втілили в майбутній наш вагон.
Він легший, досконаліший, міцніший.
До речі: він товарний. Де ж резон?
— Революційну совість не обманеш!
Красива казочка, та є одне “але”.
Ти що, очкарь, мене за дурня маєш?
Ось тут зізнання всіх твоїх колег!
…Рядки брехливих доказів і свідчень.
Не відрікайтесь, друзі! Нащо ж так...
Я ж вірив вам! Невже тортури й відчай
На цім папері залишили знак?
— Ну! Прочитав? Що, правда очі коле?
Потер набряклі руки м’ясника.
— Ви справді вірите, що вороги навколо?
Чи то партійна лінія така?
— Мовчати! Закарбуй собі на носі:
Тут лише я питання задаю.
Хизуєшся, що не зізнався й досі?
Ми зараз допоможем… мать твою!...
І били. Аж здулися жили бичі.
Терзати плоть – давно набутий фах.
Підняв криваве місиво обличчя:
— Ці прапори... Як червоно в очах...
— Оклигав! Що, відчув на власній шкурі,
Як нам, чекістам, правити лапшу.
Ми й не таких ламали товстошкурих.
— Ось тут підписуй!
— Ні. Не підпишу!
...Світ вирина із темряви помалу.
Ось та межа. За нею – небуття.
Що я? Мільйони безвісти пропали.
Загинули нізащо, без пуття.
Хіба це влада рад? Стелили м’яко.
Ні, не такий ми обирали шлях.
А марення кремлівського маньяка:
“До комунізму !..” На людських костях?
— Вставай! Піш-шов !.. — І люттю грають жовна —
Молися, гад! Затвердили згори
Зустрічний план на честь річниці Жовтня:
Ще розстрілять вас сотні півтори.
Зіницю стволу точно в серце править.
Ще подих... Ну ж бо… Подих! А не хрип…
І мов крізь сон: “Наказ! Цього — відставить.
Ще не зізнався. Дуже впертий тип.”
Кріпись, Альошо! Двадцять літ розлуки
«Великий мудрий вождь» тобі відвів.
Ти ще не знаєш про нелюдські муки,
І холод льодяний
колимських таборів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406119
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Музика Сергія Голоскевича
Щемна настала пора –
в школу пішла дітвора.
Стала найближчою враз
вчителька перша для нас.
Щедро плекаючи квіт,
очі розкрила на світ.
Важко ростили-годили батьки,
швидко летіли роки.
Швидко летіли роки.
Приспів:
Ген, куди б не вели нас дороги,
не стелилися в світ рушники,
та на отчий поріг знов і знову
линуть вдячні його боржники.
Повертають до рідної школи,
мов птахи до гнізда, крізь роки.
Не забудуть ніде і ніколи,
не замінять довіку ніким.
Не замінять довіку ніким.
Досі ми, майже щодня,
роздобували знання.
Будні і свята були.
Як же ми буйно цвіли!
Знали, настане для нас
надто хвилюючий час –
вечір останній святково-сумний,
вечір шкільний випускний.
Вечір шкільний випускний.
Приспів.
Кличе до класу дзвінок.
Знову і знов на урок.
Щоб дітлахи залюбки
в світ протоптали стежки.
Хай не вмовкає віки:
«Здрастуйте, випускники!»
Хай кружеляє-окрилює нас
найнезабутніший вальс!
Найнезабутніший вальс!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405999
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Отримав отакого листа...Прочитав і мало сам не розплакався від співчуття автору і плачу "босого серця" під акомпанемент моєї ридаючої гітари...
"При першому вечорі прослуховування "Плачу гітари", не писала, тільки плакала. Потім , мабуть, задовго зживалася з мелодією, бо ви отримали кілька варіантів. У Олени перші дві стрічки відрізняються від моїх по розміру... Прослухала пісню "Гітаро, плач". Ви все там переробили гарно. Та музика не давала спокою… А тепер не знаю, що з цим робити. Послухайте, вірніше проспівайте."
Прослухав, проспівав...І сів знову переробляти під перший варіант мелодії. Бо слова і у одної Оленки, і у другої надзвичайно гарні. І надзвичайно негарно, коли їх обійдуть увагою. І ще негарно, коли заставиш дівчину плакати, а сльози не висушиш... Тим більше напередодні жіночого свята...То ж може наша пісня заставить Оленку зрадіти і посміхнутися. З прийдешнім святом вас, дорогі жіночки!
Плач, моя гітаро.
Обійняв туман
За тендітний стан,
Мов хотів зцілити
Від душевних ран.
Тільки ми не пара,
Плач, моя гітаро.
Що тепер робити?
Та мовчить туман.
Приспів.
Тремтить струна,
Мов сльози на очах:
Прийшла весна,
Але вогонь зачах.
І б’ється біль
По струнах, ніби птах.
Любовний хміль
Розвіявсь на вітрах.
І рвалась пісня в чисте небо,
Тремтіла болем тьма.
Без тебе жити треба,
Лиш крил уже нема.
У косу літа
Сивину впліта.
Пам’ятаю досі
Я твої уста.
Та коли, мов кара,
Забринить гітара---
Моє серце босе
І без крил зліта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405931
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми!
А ти мене заго'рнеш, як дитя,
У плед картатий, трішечки кусючий...
І стримаєш моє серцебиття,
А я, як завжди, буду балакуча...
Гарячий чай, улюблене кіно...
Такі зати'шні твої теплі руки...
Хай хлюпа носом небо за вікном,-
Я так люблю завершення розлуки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405347
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Журавлики в небі летять –
вертають в залишені ку́бла.
Біжить до бабусі дитя.
Всіх тягне туди, де їх люблять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405622
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Навчи мене, Боже, моїм винуватцям
Прощати. Довіритись істині Слова.
І душу зверни до високої праці, -
Хвалінням Давида і роздумам Йова.
В багні грошолюбства не дай потонути,
Навіки упасти зі чванством у змові .
Навчи мене, Господи, задуми люті
Топити в безмежній Христовій любові.
Життя проминає немислимо швидко,
Політ обривають ненависті ями.
Навчи мене жити духовно , Владико,
Зоставити світові серце на пам'ять.
02.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405470
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Нарешті за два дні до офіційного початку в мій настрій прийшла весна.
Нарешті почув (і побачив) першу ластівку - першу пісню на запропоновану мною мелодію, яку заспівали. Вірніше заспівав (І як заспівав!!) - Сірий Володимир (Рідний).
Записав пісню Рогатинський Ігор.
Відео кліп скомпонуваав і виставив в youtube - Олексій Тичко:
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=HlAlH3vv9K4
Послухайте! Чи і Вам вона так сподобається, як припала до душі мені?
Слова: Володимира Сірого (Рідний)
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=HlAlH3vv9K4[/youtube]
Дума про смерть козака
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405064
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Весною пахне солодко і терпко,
Зими останні губляться сліди.
Тонкої криги наскрізне люстерко
Хрумтить в обіймах темної води.
Вже потічки несуться табунцями,
Шовкові гриви сріблом виграють,
У вирі хвиль шампанить бурунцями -
П'янить думки нестримна каламуть!
Весною пахнуть губи і долоні,
Між двох світів протягнуто місток
І я у тебе в ніжному полоні
Тремчу, немов осиковий листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405193
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Згортає лютий білі килими
І день по вінця сонечком налитий,
Крізь білі кросна сивої зими.
Вже березневі перші фаворити
Порозгортали крильця-пелюстки,
Щоби погріти в теплому промінні.
Прозорих крапель сяючі разки
Аж виграють у диво-мерехтінні!
Сріблясті таці лагідних калюж
Шовковий день мережить бурунцями,
Прудкий струмок звивається, як вуж,
Торує стежку в поле манівцями.
Мов кошеня, в захмарну пелену
Пірнуло сонце й млосно позіхає...
На повні груди втягую весну
І кров пульсує в жилах водограєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404765
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2013
Навесні під сонцем
Розквітають квіти,
І сумні ялини в задумі стоять…
А над ними зірка
В душу людям світить –
Вічним сном солдати
Тут в могилі сплять
В синім небі зорі
Гасить теплий ранок,
Під весняним вітром
Висохла роса.
Та горить на грудях
Зірка ветерана,
Та на обеліску
Зірка не згаса.
Скільки літ не чути
Як гримлять гармати.
Клином пролітають
В небі журавлі.
Воїна-афганця
Посивіла мати
Всім синам вклонилась
Низько до землі.
В материнськім серці
Роз’ятрилась рана
По щоках пекуча
Котиться сльоза.
В синім небі зорі
Гасить тихий ранок –
Та на обеліску
Зірка не згаса…
Під осіннім вітром
Листя опадає,
Знов сумні ялини
В задумі стоять, -
А на обеліску
Зірка Слави сяє
Вічним сном Герої
Тут в могилі сплять.
Сутінки спустились
На гранітні плити.
За селом, край неба
Сонце догоря…
Та на обеліску
В душі людям світить
Вічна, наче пам’ять
Не згаса зоря!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401672
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Нарешті і у нас з Сашою "получилося"!А що - судіть самі!
ВАЛЬС ОДНОКЛАСНИКІВ
Як же стрімко збігає час –
і течуть в океан струмки!
Рідна школа збирає нас
вже посріблених, не струнких.
Звідусіль позліталися,
стогне пам’ять – дев’ятий вал!
Наче знову екзамени –
незабутніх емоцій шквал!
Так багато згадалося:
перший клас і прощальний бал!
За азами граматики
як же скучили ми таки!
Білий світ – непростий такий,
ми ж і досі – романтики!
До лиця – сивина вже нам.
Ой веселий колись був клас!
Повен келих налий вина,
запроси вчителів на вальс.
Рідна школо, щоб ти гула,
пам’ятай молодими нас!
Не сумуй, однокласнику,
посміхнися й сльозу жени.
В школі будуть ще празники,
але вже не для нас вони.
Поклонись вчителям, згадай,
як були ми слухняними.
Срібним птахом отут злітай
над роками рум’яними!
Пам’ятає хай рідний край
завжди нас полум’яними!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404215
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Абрикоси в саду ще плекають цитринові сни,
Сонцелику блакить затуляють посмучені хмари.
Та під ганком моїм, янголя смарагдо́ве весни,
Бірюзових очей, розлило першоцвітові чари.
Недоречність листа укриває озимком розсвіт.
Щиросердя пелюсть, обірвати все пнеться вітрисько.
Бурульо́к пазурі, простягла ніби капосний кіт
Виноградна лоза, що над дивом схилилася низько.
Янголятко весни, безтурботно вітає усіх.
Жовтим помахом вій плавить в серці моєму льодинки.
Задушевним теплом мозолястих долоней своїх,
Ніжно я обійму малахітове тільце дитинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404132
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Как-то вот так сочинилось...Не знаю, что с ним делать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403987
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
ФАКТИ БЕЗ АРГУМЕНТІВ
Вже у тюрмі сидить десь Юлька
Луценко там відпочиває.
Курить «Бджоляр» димар як люльку
Із вуликів медок качає.
Пенсійний вік влада підняла
Бюджет пустий, кажуть банкрот!
Податком всіх пообкладала
В державі синій поворот.
Ввели на розкіш нам податок
Для куркулів з народних мас!
На «Запорожці», з глини хаток
В селі під дачею що в нас.
Сформовано споживчий кошик,
Кабміном, - скільки їсти, пити
За років п’ять щоб у горошок,
Двоє трусів змогли купити.
Пенсійний вік жінкам додали,
Їм скільки можна жирувати!!!
Щоб всі скоріше поздихали!
Але не їхня жінка й мати.
Ш.В.С.23,02,2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403519
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Я на вершину камінь знов кочу.
А він зривається – і вниз у хмарі пилу.
Навколішки тягну я вічну брилу.
- Вже недалечко – вітру шепочу.
Яке тут небо! Погляд не одірвеш
На рубежі останнього кидка...
...Зірвався й цей. І з гуркотом – у прірву.
А щоб ти в землю вріс там сторчака!
А там, внизу, де музика і танці,
Безжурний світ снує свої стежки.
Кричать: Сізіфе, кинь! Даремна праця!
Облиш ті непотрібні іграшки!
Я не Сізіф. Та я його нащадок.
До Світла мій упертий вічний рух.
Зі мною дар, залишений у спадок,
І цей призвідник – невгамовний дух.
І догори – а, значить, у грядуще,
Горну слова незвершених томів.
І тих, що не читають нині сущі,
І тих, що написати не зумів.
Я сам звалив цю ношу на рамена,
І мушу до кінця її нести.
У цім труді покладено на мене
Знайти Слова. І Ближнього спасти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402329
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Жита́ лоскочуть вусами хмаринки,
Хвилюючись промінним малахітом.
Стежина зашарілася розквітом…
На конюшині пломенять хустинки.
В вінку гніздовім, між розливів спеки,
Гойдається напівсуха тополя.
До неї, із волошкового поля,
Неспішно опускаються лелеки.
Змагається із жайворами в співі,
Булькатий коник в зелені бур’янній...
Я падаю і розтаю в духмяній,
Тарпана степового, літній гриві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401987
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Пів ночі дощ сердито бубонів
(ну хай йому – чому ж мені не спиться?)
Потрапила під молодечий гнів
Ще зовсім юна, під вікном, кислиця.
Та й вітер їй заламував гілки
Нахабно під кору благеньку влазив…
А я, колись, у ливень отакий
Зламався. Від холодної образи .
З тих пір чомусь не спиться у дощі.
На них у мене, певне, а-лер-гі-я
Та саме в довгу зливу, уночі
На блиск очей далеких я хворію…
Годинник в тиші, мов далекий грім.
Яка ж стійка ця схилена кислиця!
Піду й напну її плащем своїм
Хай в ливень цей…хоч деревцю
поспиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 17.02.2013
Під ніч, зникає річка, в сон верби,
і манить жовтим золотом-водою.
Розсипле осінь зорі із торбин
на стежку, по якій ішли з тобою…
В обіймах вітру мліла осока,
із рук пручалась, трохи важкуватих,
і марно шелестіла: «Не така…
Не дам себе я вітру цілувати.»
Під берег місяць кидався уплав,
трава тремтіла, зіркою прим’ята.
Тебе я під вербою цілував,
і знав, що буду все життя кохати…
Та швидко осінь запрягла гарбу
в твої дороги, крізь мої вокзали,
і ми забули схилену вербу,
напевне, розлюбили-розкохали.
Літа ж як хвилі – гаснуть на воді,
по стежці – сам, не як колись – з тобою.
Цілуються вже інші молоді
під нашою плакучою вербою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 17.02.2013
Вже памороззю вбралися покоси,
Згасає погляд втомлених очей…
За обрій завернула жовта Осінь,
Позолотивши дах оранжерей…
Вже відцвіли і айстри, і віоли;
Їх золотом закидав листопад…
Вдивляюсь у осінні суходоли,
Роздумую при сутінках лампад…
Вдивляючись у те, чого не сталось,
Шукаю те, що віднайти не зміг…
Пригадуючи те, що обірвалось,
Засмучуюсь про тих, що не зберіг…
Вже сивиною вбралися покоси,
Погаснув неповторний блиск очей…
За обрій завернула жовта Осінь,
Покривши сріблом дах оранжерей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401539
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
1. ВДОВА
Ступила крок,
обперлась на ціпок –
стелила сум на стежку споришеву.
Ішла, мов прислухалась до гілок,
неначе заблукала в сорок першім…
А день сміявся сонячним дощем,
кропив на чорну хустку променисто.
В дворі дзвенів веселий щебет –
щем.
– Бабусю! Он веселка,
подивися!
Якби ж то радістю біді допомогти.
Кивнула. Загойдалась.
Заридала…
У хаті – усмішки
з німої самоти,
на покуті
у чорних рамах.
2. ПОРТРЕТИ
Дві пам’яті зріднились на стіні –
син старший батька.
Та воно й не дивно.
Як чоловік лишився на війні,
взяла вдова сирітку з дитбудинку.
Він, як і батько, офіцером був.
Дослужував…
Загинув від душманів.
А внук – сержантом…
Хай щастить йому
додому повернутись із Афгану.
Портрет його в барвистім рушнику –
на полотні полум’яніють маки.
– Невістонько,
як гірко на віку.
– Повернеться.
Ви не сумуйте, мамо.
3. ЖУРАВЛИНА ПІСНЯ
Ступити крок
на зведений курок…
Сьогодні «шураві»,
мов журавлі,
торкаються крилом
німих зірок,
лишають у траві
незгасний біль.
А матерів серця
летять без віз
до голубих небес,
щоб син воскрес,
щоб внучок народивсь,
щасливим зріс.
– Повернеться! – кричать,
коли й мовчать.
З війни, з полону,
з пекла, з небуття
додому на Вкраїну
син прилине.
Владикам Бог суддя…
Що каяття?!.
Незгасним болем
пісня журавлина…
1989
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401435
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 16.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2013
Мій хлопчику русявий, кароокий,
Моя краплино літечка дзвінка!
Вслухаюсь у твої дитячі кроки,
Як у веселу пісеньку струмка!
Липневе сонце стиглим помаранчем
По моріжку покотиться до ніг,
А ти його пожбу́риш, ніби м'ячик,
Перлинками розпирскуючи сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398659
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Почубились:старенька і дівчисько.
Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх!
Впрягла у сани дужого вітриська
І ну гасати прудко по снігах!
А що мала́?Похнюпила свій носик,
З очей блакитних ринули струмки...
Та вже до ніжок лагідних і босих
Ще не розкриті лестяться квітки.
От набереться сили ця дрібнота
З вогких проталин вирветься на світ,
По всіх полянах, клумбах і висотах
Духмяно-ніжний рознесе привіт!
Дарма зима насупилась і злиться,
Квітучу юнь старій не замогти!
Здіймає крила біла сніговиця,
Пухкого снігу кидає пласти...
Услід весні жбурляє подушками
З очей злітають докори німі,
А юна панна хлюпає струмками
На черевички замшеві зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399238
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 11.02.2013
А він її прогнав. Його тиранив біль,
Нещадно мучив і терзав жорстоко...
Та він же чоловік! Хотілось, аби їй
Не показати мук тих ненароком.
І плакала вона, від смутку і образ,
Тремтіли сльози зрадницьки на віях.
"Навіщо він отак?" - шептала повсякчас,
Та бідкалася, що не розуміє.
Вона ішла вперед, загорнута у жаль.
А він лежав... Думки були примарні.
Холодний падав дощ на стомлений асфальт,
І мокли білі двері у лікарні.
04.02.2013р. 23:23
Для ілюстрації віршу вибрана картина
Зелік Віктора "Прогулянка під дощем"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399150
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Купався вечір в теплім молоці
Повітря , що просякло виноградом.
Бурштинові ярились бубонці,
Лоза спадала шелестким каскадом.
Прогнулися шпалери від ваги,
Блаженства грон охрещених водою,
Дніпрові, що голубить береги,
Йдучи до моря дужою ходою.
Владика ночі молодик-фазан,
Клював перлинки ягідок дозрілих.
Шафрановий нектар сльозив із ран
На пелюстки ромашок захмелілих.
Прогонисті тополі край садів,
Вершками розчинялися в сузір’ях.
Намитий вечір ніжно солов’їв.
І пахло виноградом на подвір’ях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399310
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 11.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2013
Вона прийде,
жадана і терпка.
По талих водах.
Жменька журавлини
брунатним соком
скотиться, злегка -
обдасть, немов
жаринками.
На глині -
за кроком крок,
розійдеться капіж,
а де-не-де -
гірчичники проталин.
Легеням вільно
дихати, бо скрізь
напнули лук
закохані тюльпани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399667
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Олена Iськова
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=Tcr1HjZbuKo[/youtube]
Українська земля
Прикриє крильми від біди янголя:
Це свята українська земля.
В небесах, в небесах рідний стяг майоріє привільно.
І несуть голуби мир, якого чекали віки.
Піднімемо з колін нашу матінку рідну.
І осяють їй шлях благодатні зірки.
Прикриє крильми від біди янголя:
Це свята українська земля.
Від Карпат до Дніпра, від Донбасу до світлого Криму
Молитви, молитви промовляє за неньку народ:
Вбережи, збережи, навіки нескориму,
І від власних іуд, і безжальних заброд.
Прикриє крильми від біди янголя:
Це свята українська земля.
Журавлі, журавлі, повертайтесь до рідного дому.
Стугонить в жилах кров, коли чуєте рідні слова.
Ми напишем разом в піднебессі нічному:
Україна цвіте! Україна жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397803
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Здавалося б, життя людське тривале,
багато часу є для різних справ.
Хвилин для щастя все ж, насправді, мало.
Їх швидкоплинність кожен відчував.
Якщо відняти старість й перші роки,
коли ти ні на що не здатен до пуття,
(без нагляду зробить не можеш кроку) –
залишиться всього лиш півжиття.
А ще відмінусуєм сон, хвороби,
час, втрачений на їжу і питво,
роботу за́для гро́шей і неробство –
в сухому залишку зостанеться ніщо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399768
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Плоть криги розітнута чистим хрестом,
Купель для душі знов відкрита.
Стрибають: хто з німбом, і ті, що з хвостом
До річки немов до корита.
Ганяють поспішно невидимих мух,
Правиці зтрипаливши персті.
А потім, із криком затримавши дух
ПлигАють, у здибленні шерсті.
Пірнувши три рази, несуться назад.
Являючи диво проворства,
Улазять в безбожництва чалий наряд…
І тонуть в багні гріхотворства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393663
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 22.01.2013
Я б хотела сказать, что уже всё прошло,
И не трогает слух твоё имя...
И стихи, и слова, что зимой замело,
Излечило души муки время...
Равнодушно смотреть, я б хотела в глаза,
В те, которые хлеба дороже,
Что в душе моей штиль, не бушует гроза,
Но к тебе возвращаюсь я всё же...
Что уже не люблю, я б хотела сказать,
И желания все, что пропали.
Но тебе, милый мой, не умею я врать.
Я живу... но забуду едва ли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392340
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Моє рідне село- світ дитинства чарівний,
Де тополі до неба, де безкрая ріка.
Кожен спогад про тебе такий неймовірний,
Кожна думка про тебе солодка й гірка.
Моє рідне село- мої злети й падіння.
Перша радість безмежна і сльози журби.
Ти пустило в мені своє вічне коріння,
Заронило у душу великі скарби.
Моє рідне село- моє перше кохання.
Перший мій поцілунок і прикрість невдач,
Моя перша помилка і перше прощання,
Перше рішення мудре і перше "пробач".
Моє рідне село- шира батьківська хата,
Де знайомий до болю кожен кущик в саду,
Де зростали зі мною дерева крислаті...
Я до них із поклоном ще раз підійду.
Моє рідне село- солов'їнії ночі,
Чебреців і акацій духм'яний нектар...
Усе те, що забути не можу й не хочу;
Це - життя мого частка, Божественний дар!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392124
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Захороводило снігами,
Пухкої пудри намело
І над крутими берегами
Зими розпатлане крило
Творило магію казкову -
Сніжинок срібну пелену.
Залізну місяця підкову
Зимовий шалик огорнув.
Сховались зоряні світила
Під оксамитовим сукном,
Легкою шубкою накрила
Калини кущик за вікном
Ця незворушна королева
З холодним поглядом ясним.
Серпанком вкрилися дерева
І кришталеві бачать сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391818
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2013
Дрімає ліс – його зима колише,
Начитує старі-старі казки…
Яка краса! Її величність тиша
Все огорнула в ніжні пелюшки.
Шепочуть сосни - лісові знахарки,
До неба зводять очі голубі,
Забутих предків згадують мольфарки,
Що випливають у людській судьбі…
Насупились важкі сніги довкола…
Служителі країв тепер – вони.
І килимами стелять до престолу
Чарівної володарки – зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391419
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 11.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2013
Не питайте у жінки про вік,
Не в літах її справжнє обличчя,
А у блиску зіниць з-під повік
І у здійснених мріях за звичай,
В чарівливій ході поміж трав,
У вустах малиново-магнітних,
У червоних обіймах заграв,
У піснях материнських досвітніх.
Ну а зморшки в куточках очей,
Ледь помітні, не викажуть віку,
Ні убранства, ні пишність речей
Не відкриють секрет чоловіку.
Придивіться до стану душі –
Чи грайливо-пустунська, дитяча,
Чи сплели павуки-спориші,
Часом скорену, зморену вдачу.
Придивіться до подиху мрій –
Чи, окрилені, линуть за хмари,
Чи мов той надокучливий рій,
Чи пихаті нікчеми-примари.
Якщо серце й душа молоді,
Якщо світяться радістю очі,
Не соромлячись жінці тоді
Дайте вік, той, який вона схоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391091
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Якого ми роду- племені?
Якого ми сорту- сімені?
Чи ноги ще наші в стремені?
Чи є у нас щось крім імені?
Чи кров ще пульсує венами,
Чи тільки вода забруднена?
Сердечними ловим антенами
Лиш те, що ЗМІ оприлюднено...
Вивчаєм закони всесвіту,
Забувши закони совісті,
І світські ведемо бесіди,
Відклавши проблемні повісті...
Вдягаєм на груди вишивку,
Сховавши у пазуху камені.
Кладем у вареники вишеньки,
Зцідивши в полотнах знамені.
Якого ми роду-племені?
Де збилась програма пам'яті?
Ногами стоїм на кремені,
На предків боїмся глянути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390828
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Люба ти, хороша -
Тільки замала...
Снігова пороша
Стежку замела.
І між нами нині
І роки, і сніг.
Кучугури сині,
Наче уві сні.
І ти снишся, снишся
В сонячнім вінку.
Назавжди залишся
У моїм віку.
Але буря знову
Грізно наплива,
Заміта розмову
І твої слова...
8.І.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390746
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Тихо падав Різдвяний сніг,
Засипав за тобою стежки.
На калині, немов на гріх,
Виграють льодяні сережки.
Що за диво – Різдвяна ніч!
Погадаю на тінях знову,
В мерехтінні духмяних свіч
Напророчу собі підкову.
Та й прокинусь в новім житті,
Безтурботнім, без сліз і муки.
Та і сльози уже не ті,
Скрижаніли в снігах розлуки.
Тихо падав Різдвяний сніг,
Шовковисті слав покривала.
Він дізнатись про те не міг,
Що любов під ним поховала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390780
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
5
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390849
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Ти не зостав мене Надія,
Коли лишають збиті ноги
Кривавий слід в багні дороги…
Ти не зостав мене Надія!
Нехай мене покинуть Боги,
Як грішника чи лиходія,
Все ж уповатиму й тоді я,
Із серця вигнавши тривоги.
Ти не зламайся моя Віра,
Коли вганяють цвяхи в руки,
Медами всотуючи муки…
Ти не зламайся моя Віра,
Хоч ратиць чув не раз я звуки,
Підступно-зрадницького звіра,
Під батогом кровилась шкіра
Й довбали очі лживі круки.
Ти не згасай моє Кохання,
Коли Вона підпалить крила
Вогнем байдужого світила,
Ти не згасай моє Кохання!..
Як буде курс знайти несила
У океані існування,
Я знаю прийдуть без вагання,
Щоби наповнити вітрила
Надія Віра і Кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390162
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 07.01.2013
Таких зірок нападало у двір,
Хоча би кілька вкинути в торбину!
Вергає сяйво місяць, мов факір,
На снігову розпушену перину.
Стрункі ялини в муфти хутряні
Сховали віти, срібно-пелехаті,
Розквітли мальви білі на вікні,
А поміж ними - ластівки чубаті.
В небесну бязь клубочаться дими,
Мов сива хата пасма розпустила.
Понад крихким мереживом зими
Різдвяний янгол випрозорив крила.
А в хаті вже пристелено обрус -
Свята Вечеря кличе до почину
І немовлям усміхненим Ісус
Благословляє радісну родину.
Дрібні зірниці світяться в імлі,
Немов ясні начищені таре́лі
Крокує ніч різдвяна по Землі
І загляда до кожної оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390020
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 07.01.2013
Правдолюб-злидар Кіндрат
рідко мав якусь зарплату.
І ні взяток, а ні блату…
Та й смішив усіх підряд.
Хоч ранесенько вставав,
працював завжди багато,
та в Кіндрата – драна хата,
бо в халепи устрявав.
Попадало й батога,
та терпіти вже навчився.
Запивав, правда, й лічився, –
наловив багато гав.
Ще ні разу не сидів.
Та й за що його саджати?
Він же вила заряджати
і не вмів, і не хотів.
Байдики Кіндрат не б’є.
Від сусідів тин городить,
та щодня у гості ходить.
Побалакає, поп’є.
Як і всі, потроху крав.
У держави, не в сусіда.
У стосунках міжосібних
домагатись прагнув прав.
Та, звичайно ж, їх не мав,
бо не міг права качати.
Хоч закони всі вивчати,
та прав той, хто більше крав.
Он сусід – запанував.
Крутелезним став начальством –
з господарством, наче царством.
Він державу шанував.
Він держателям служив, –
лівозбоченим і правим.
Де прислужував, де правив,
зате мирно й сито жив.
А Кіндрат наш підробляв, –
підсобляв на дядькострої, –
куркулізм новітній строїв.
На роботі не гуляв.
То поробить на панка,
то до підпанка потрапить.
Вмить зароблене потратить, –
доленька скупа така!
Комунізм давно минув.
Даром грошики не платять.
Як тепер цей лад назвати?
Нині маємо – ману.
А Кіндрат майстерно звик
колупатися в гнояці!
Фуражиру чи доярці…
фермам ледь не всім – гаплик!
В місті теж не все гаразд:
навіть їздив у столицю, –
там дали йому… по пиці
й одурили сотню раз.
Хоч гуляй, а хоч рабуй…
Довго був беззаробітним
та й подався в безробітні.
Проплатили – й не жируй.
Як йому сягти мети?
І собака вже б завила.
Він узявся б вже й за вила.
Так на кого ж нині йти?!.
Нарікає на жидів.
Й москалі йому ще винні.
А що ми – безвольні свині, –
досі й чути не хотів.
Сіромасі – кривда скрізь.
Де ту правдоньку шукати?
Не проси прощення в ката –
у петлю покірно лізь.
Виживають – хто кого.
Хто регоче, а хто стогне.
Люд, немов худоба, дохне.
Був Кіндрат же ого-го!
А тепер – мов помело.
Одинокий, мов билина,
а чи трухла бадилина.
В бур’янах рясних – село.
Хазяї і холуї,
самоїди й продайдуші.
Де-не-де ще – небайдужі.
Почужішали й свої.
Хата вже йому – тюрма.
Звик – на іншого кивати.
Важко щастя здобувати,
коли гордості – катма.
Він по-своєму правий:
істину потрібно знати –
звідкіля взялись прагмати.
Але ж без толку не вий!
Він живе, як досі жив?
Все, чекаючи наряду,
виглядає кляту правду.
Ось вона! Хапай, біжи!
Привітайсь мерщій: «Хелло!»
Мо’, ще прийде влада путня?..
Та регочуть вже на кутні.
Відсміялося село.
Хто тепер нам сват, хто брат?
Правили комунечисті…
Краще б Христя у намисті –
думу думає Кіндрат.
Що робити? Йти куди?
Працював би і в три зміни,
й неодмінно на відмінно.
Та одурять знов, гляди.
Так і так метикував, –
бадьорився і журився.
Вже давненько й не женився –
там чи там приймакував.
Мо’, могли ше помогти
від жінок найперших діти?
Попоїсти б чи погрітись…
Та й попив Кіндрат води.
За харчі трудитись гож,
по дворах чужих кукує.
Він іще не жебракує, –
досі ще Кіндрат не бомж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389013
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 01.01.2013
Не бийся так у шибку, сніговію,
Не огортай трояндові кущі...
Ще крапелину літечка лелію
На денці білокрилої душі.
Іще світанки пахнуть споришами,
У свіжих росах викупався хміль
І теплі ночі срібними дощами
Лавандову цілують заметіль.
Терпких вишень розсипані коралі
На килимках зелених, ніби крам,
І виткали на кроснах верби-ткалі,
Леліткові серпанки вечорам.
І я в житах, як маківка, хмелію
В п'янких обіймах ситцевих вітрів
Допоки ти, мій білий сніговію,
Так безпорадно бавишся у гнів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино
Мої думи несе.
Мама рідна, єдина,
Мама рідна, єдина,
Мама рідна єдина
Зрозуміє усе.
У час коли в замріяній долині
Спадає в роси пісня солов'я,
Як у дитинстві, по м'якій стежині,
Уздовж подвір'я йду до хати я.
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана -
Мій початок доріг.
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Ти - життя оберіг.
Матуся сива жде біля порогу
У хусточці терновій на плечах,
І крізь одвічну за дітей тривогу,
Любов ясніє в маминих очах.
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання
Тихо я шепочу.
За твої всі страждання,
За твої всі страждання,
За твої всі страждання
Я прощення прошу.
Торкнуся зморщок на щоці устами,
На серці радість грають скрипалі.
За тебе Богу помолюся, мамо,
Бо ти для мене Ангел на землі.
17.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385659
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Я давно не кохаю тебе…
Це лиш час нам поєднує долі,
Проганяє та кличе поволі,
Та колись все напевне мине.
Я давно не кохаю тебе…
Взагалі, поясни, як кохати?!
Відпускати і завжди тримати,
Коли ти забуваєш мене.
Я давно не кохаю тебе…
Не шукаю у натовпі очі,
Ти пробач, але я так не хочу,
Це щодня убиває мене.
Я давно не кохаю тебе…
Ці слова намагаюсь відчути…
Але як ? Як себе обманути ?
Коли серце тобою живе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385610
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012
«Усе життя живемо на пероні
В очікуванні поїзда свого…»
(Наталка Ярема)
Цим поїздам бракує певних генів,
Бо, щойно стали, а вже знову в путь;
Гарцюють по світах, мов навіжені,
Гадаючи, що весело живуть.
Торохкотять, гримлять пусті вагони:
Не той перон їм, станція не та
І сивина вже вибілила скроні,
І шлях позаду - нивонька пуста...
Тож, натискай на гальма, машиністе,
Бо так нінащо все життя мине -
Поглянь, які там очі променисті
І усмішка - мов сонце осяйне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385332
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Сумує день на білому папері,
Розгорнутому снігом по землі,
І збитими вершками акварелі
Загусли на пошерхлому гіллі.
Від подиху морозу перемліли
Вітрами не причесані кущі
І смуток мій сьогодні білий-білий,
Прочинене віконечко душі,
А в ньому стільки білої печалі,
Такого снігу зА ніч намело!..
І зайнялися інеєм скрижалі,
Під кригою застигло джерело...
Вустами пересохлими ворушу
Вогких туманів димчасту вуаль...
Ну, зазирни промінчиком у душу,
Розвій оту засніжену печаль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384810
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Які патлаті сніжні кучугури!
Мете-мете і про́світку нема,
Дзвінких бурульок срібні абажури,
Немов гірлянди, туляться до стріх.
Молочним димом викурився ранок,
У кожушку ондатровім горіх
На білу ковдру струшує серпанок.
Вузької стежки вибілився шов,
В овечі дже́рги* вкутало долини
А хтось небесне лоно розпоров -
Закружеляло пухом тополиним.
А сніг на ґа́нок та́тем* крадькома -
Не проженеш прудкого горностая,
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Мов налетіла лебедина зграя.
*Тать - злодій.
*Джерга - гуцульський тканий килим або покривало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Ну де ж ти був, коли цвіли ще весни?
І сонце щедро сіяло добро?
Коли птахи співали в піднебессі?
Коли в руках ще мрія та тепло…
Усе неперехресними стежками
Життя водило нас урізнобіч…
Чому не стала зірка поміж нами
В якусь одну травневу світлу ніч?
Чому тепер? У замкнутому колі?
Де стіни аж до неба заввишки?
Чому всі кажуть не втечеш від долі?
А я б втекла від неї залюбки!
З тобою! В осінь! В небо! В сонце!
З тобою! Де кружляє листопад!
В хатинку, де малесеньке віконце,
Щасливо виглядає в тихий сад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379244
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 11.12.2012
Троянди, подаровані тобою,
В моїх садах давно вже відцвіли,
Та колючки все не дають спокою,
І жаль, і смуток в серце уп'яли.
Безмежнісь геть заплутаних відносин,
Ні ліку їм, ні спокою нема,
Десь за вікном блукає тиха осінь,
Ще кілька днів…і прийде вже зима.
Зима весь світ одягне в свої шати.
Їй байдуже "Кохаю" чи "Прости"
Все сипле сніг...А, може , то початок?
Забудь, не озирайся, тихо йди…
Забудеться. Не буде більше квітів,
Ні суму, ані радості в очах.
Та буде мовчки потайки жаліти
За ніжними трояндами мій сад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321664
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 11.12.2012
1 "Ти промовчиш, та не приїдеш…знову…
Лиш зконвертуєш в долари любов..."
(Олена Іськова. Лист До Мами.)
Життя складне,- що тут іще сказати...
Та не сприймаю я, хай що там кажуть знов,
Коли на заробітки їде мати,
ЇЇ в купюри скручену любов...
Чого втікаємо із власної домівки
Рудими мишами в сусідськії двори?
Невже тепер любов сягає так от мілко.
Що крадемо дитинство в дітвори?
Невже настільки втратили ми гідність,
Що згодні за жирнішу миску супу
Іспанських доглядати інвалідів,
Латинцям підтирать старечі д...пи?
Чи не чесніше, взявши в руки дрюка,
Нам власну владу привести до тями,
Щоб знали - ми не бидло, не багнюка
Під їхніми державними ногами?
Я з радістю поїду до Европи,
Відвідаю Америку, Китай
Коли там знатимуть - вкраїнці не холопи
Я ж буду знати, що цвіте мій край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384096
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Про те, що мало статися між нами,
(Якби Ви знали про мою любов)
Я вірші Вам писав і клав у схов,
Не сміючи бентежити листами.
Життя відрізок чималий пройшов,
Та серце не вернулося до тями,
Хоч інша жінка в нім зігріла кров,
Чуття до Вас лишилися ті ж самі.
Я тайкома від неї ще пишу,
Немовбито поезію чужу,
Нотуючи душі палкі цитати .
Щасливий обмірковую кінець,
Як Ви йдете до мене навпростець
Мою ліричну тугу почитати.
09.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383572
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
* * *
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились,
у самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
І потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто, крім нас, того не чув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383083
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Не ховайте любов, дуже прошу,
Ні від злих, ні від добрих очей
Несіть гордо солодку цю ношу,
не згинайте додолу плечей.
Захищайте її, якщо треба,
На всю силу гарячих сердець
Хай горить, хай палає впівнеба -
Всі інтриги зійдуть нанівець!
Та, любов, то як море безкрає,
Бо не терпить душею недужих.
А, буває, воно висихає
Через грубість, зрадливість байдужість...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382730
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Я давно про тебе не пишу,
у тепло долонь не повертаюсь.
Зорано й затоптано межу –
навіть і билинки не зосталось.
Калиновим вітром промайну,
подивуюсь боляче й уроче.
Лину в неповторну далину…
Тільки очі гріють дні і ночі.
Тільки ти пречистим джерелом
спраглу душу лоскотно тривожиш,
будиш те, що досі не було,
і відводиш те, що бути може.
Мабуть, досі не збагнула ти,
неймовірна, непідступна, горда…
В небутті поволі вітер стих.
І коли ще трапиться нагода?
Йду один крізь бурі й тумани.
Білий квіт тримаю на порозі.
Помани, до серця пригорни,
бо й червоні кетяги морозить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382643
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 05.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2012
* * *
Доволі часто таке буває:
в багатолюдді самотньо йти.
В твоєму світі мене немає.
В моєму – всюди лиш тільки ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379352
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Налистопадило у душу,
Набило листу й мокроти
І обтрусило дику грушу
В обіймах мерзлої сльоти.
І розкрутило каруселі
Даремних докорів, образ,
Поблякли дні, такі веселі,
Немов старий іконостас.
І на обшарпаний пергамент
Лягла поезія терпка,
Сплітає спогади в орнамент
Гіркої пам'яті рука.
І за похилим перелазом
Такого снігу намело!
Не бійся, вирвемося разом-
Тримайся за моє крило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378754
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012
1
Гомінливе тепло долонь…
Як же благоговіли лиця!
Як хотілося притулиться!
А вже й часу нам не було.
Ой ви рученьки…
Враз – вокзал.
Очі-в-очі, та рушив потяг.
Твій жагучий гарячий погляд
я відчув.
Ой не все сказав!
І не те тобі говорив,
що насправді в душі кричало.
Як же зболено ти мовчала!
Той початок нам Бог творив.
Ми чекали роки й роки.
У світах політали стріли.
Довгождано-жадано стрілись.
Гріє серденько струм руки.
Щедра осінь бере в полон,
барвограй засліпляє очі.
Мрії роєм про сяйво ночі,
ніжне, рідне тепло долонь.
2
Хочу бачити жар в очах,
переповнююся любов’ю.
Я оновлююся тобою
і твоїх ще зазнаю чар.
Хоч торкнулося срібло скронь,
не сумуй, моя мила сестро.
Як палке почуття воскресло!
Хай палає в серцях вогонь.
Обірвалася вже чека
я от-от повернусь у глину!
Та до тебе щомиті лину,
ти щомиті мене чекай.
Забери мене в полини,
вірна Музо моя єдина.
Так довірливо, так дитинно
полони мене, полони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378686
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 20.11.2012
1.
Говорила за вечерею:
– Залишайся назавжди.
Місяці летіли чергою.
– Жди.
2.
– Прилітай.
Ти знов наснилася.
Глянула, чи спить малий.
На півслові зупинилася:
– Прий…
3.
Через роки привіталися.
Сивий дим. Гірка журба.
Непосида пригорталася:
– Ба-а.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378687
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Ти не приходь, бо осінь стала ближча,-
Вона ж мене найкраще розуміє:
Розмай збирає з горстки попелища,
Із мрій шукає часточку надії.
І так далеко - близько, наче ве ́сни,
Тремтіння кине вдаль, а Ти зустрінеш.
На відстань в мрію був зі мною чесним,
На крок від щастя бачив лише тіні.
І не кажи, що небо просто плаче,
Що ми не ті, "сьогодні" не судилось.
Я не шукаю жодних в світі значень.
Твоє "люблю" в мені відговорило... ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377565
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Снуються дні.
Напитися досхОчу
і кольором, і світлом -
бракне снів...
Ліхтарики фізалісу
тріпочуть
і шурхотом бентежаться
в мені.
У листі жолудь -
ковдрою накрився,
щільніше напинаючи
каптур -
од вітровію втік
і причаївся,
як нотка в лабіринті
партитур.
Ще гріє погляд
вервиця вербова -
у златі із тонкОго
перкалю...
Поволі тане
туга вечорова -
теплішає від спогадів....
...л-ю-б-л-ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377513
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Пані Осене, мідним відливом
Грає сонце в русявій косі!
Облетіли тополі журливо,
Діамантиться листя в росі.
Зовсім скоро накриє габою
Білий сніг спорожнілі поля.
Попрощаюся тихо з тобою,
Золотава красуне моя!..
Дай надихатись пахощів пряних,
Розігрітих у мушлях лампад!..
Мов дрібні черепкИ порцеляни,
Хрумкотить золотий листопад.
У твоїх мерехтливих зіницях,
Наче кавові зерна, терпких
Літо бабине досі іскриться.
Макраме павутинок тонких
Заплелося в сатИнові пасма.
Ах, яка недоречна журба!..
Пані Осене, діво прекрасна,
Так не хочу прощатись!..Та ба...
Догорає троянда остання,
Не діждавшись цілунку джмеля.
Дай тебе обійму на прощання,
Золотава красуне моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Українській державі не треба вкраїнської мови?
Українська культура – придуманий кимось фетиш?
Спілкуватись чужою тобі зі своїми не ново!
Солов’їно на рідній ти так емоційно мовчиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376230
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Весняна зажура вривається в серце дощем,
мечем гострим ріжуть самотності дикої крики.
Ти знаєш, для тебе як зАвжди підставлю плече,
і навіть, коли загублЮсь у старих манускриптах.
Травнева гроза мелодійно торкає душі,
у вічності дощ божевіллям палає у серці.
Чи вірила ти, що буває таке у житті?
Тут щастя... Любов... Потім болю страшні круговерті.
Я втомлений вічністю маю бажання одне -
збагнути з тобою всі барви життєві веселки.
Бо що ти накажеш? Невже розлюбити тебе?
Діждешся ти цьОго, напевно, лише після смерті.
22. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві від чоловічого імені)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374597
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Так тісно у твоїх обіймах, осене...
Сльота надворі і в душі-сльота.
Небесні сльози крижаними росами
Посипались на плечі.Гіркота
Нитками вен розходиться цикутою,
Така сумна розпачлива пора.
І знов наївність відчаєм спокутую,
Душа, як пташка, мерзне на вітрах.
За літодні ціну сповна вже сплачено,
На теплі скроні -пальцями дощі,
І горобці, мов шишки наїжачені,
Безлисто-мокрі всіяли кущі.
В густий туман, розлитий поміж соснами,
Скотився з хмари сонячний мідяк*.
Так тісно у твоїх обіймах, осене,-
Аж хрип з душі...Не вирвуся ніяк!..
*Мідяк-мідна монета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Ви не любіть мене, і весен не чекайте,
Вони самі прийдуть, постукають у душу.
Якщо зумієте- то палко покохайте,
А не любіть, бо я ж терпіти осінь мушу...
Ви не відчуєте, як плачуть в віршах рани,
І рим ніколи Вам чомусь не зрозуміти.
Простіть, втечу від вас із літніми вітрами,
А Ви мене не прагніть знову полюбити.
Ви не любіть мене, не смієте й не треба.
І всі надії в снах мені не розкидайте.
Я ж Вам дорожча буду, ближчою ніж небо.
А Ви мене в обіймах сильних пригортайте...
P. S. Ви не любіть мене, Ви жийте мною, просто так... Кохайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336242
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 28.10.2012
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 28.10.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012
Sinking to the bottom of death
I leave my immortal dreams
In the realm of neverending life.
Одцвіло, наче сад
Наше літо ласкаве.
Вже підняв якорі
І на поклик морів
Лине бриг наших втрачених мрій
Ми жили як могли,
Не шукаючи вигоди й слави.
На холодних вітрах,
На буремних морях
Нас тримали вітрила надій.
Наше літо мина,
Чайка квилить над нами,
Невблаганна, мов час
Нам несе наших мрій “незабудь”.
Біла хмарка вітрил
Мерехтить за дрібними сльозами,
Полишаючи нас
Без надій свій завершувать путь.
Наше літо мина,
Сонце сходить, згасає
Ріки часу несуть
Стиглі води в далекі моря,
Та є правда одна –
Лиш для тих, хто ще мріє й кохає
Зорі вказують путь,
Обертається досі Земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330296
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 25.10.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
А за вікнами згустки вчорашньої тиші,
Невимовність несказаних слів завмирає.
У кімнаті п'ють каву осіннії вірші,
І такою мене Ти ніколи не взнаєш.
Неприборканий світ на папері і ручка,
А в душі якось сіро, не просто і тихо,
Хіба весни у серце приходять так рвучко,
Залишаючи в мріях пекучую втіху?
Календар не розкаже про сонячні весни,
Тільки те, що шукати потрібно лиш осінь.
Пригортай кожну мить мої втомлені плечі,
І не знай, що у душу приходять і грози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372638
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Олена Iськова
Осінній зорепад
Стомився день і свічкою погас,
Лиш промінець заплутався в волоссі.
Та знаю я, що створена для нас
Ця тепла і залита сонцем осінь.
Приспів:
Ти укради з буденності мене,
І закружляєм ми під листопадом.
В серці тремтить кохання неземне,
Сиплеться щастя з неба зорепадом.
Даремно кажуть : осінь, то печаль.
Коли кохання в серці все квітує.
Заграй же нам іще разок скрипаль,
Хай почуття, мов вперше зануртує.
Приспів:
Ти укради з буденності мене,
І закружляєм ми під листопадом.
В серці тремтить кохання неземне
Сиплеться щастя з неба зорепадом.
=============================
MERSEDES
Для тебе...
Твоїм ім'ям я дихаю й живу,
Твоє ім'я малюють зорі в небі.
Краплинками омиє дощ траву,
Стежина приведе мене до тебе.
Приспів:
Ти пригорни до серденька мене,
Нас закружляє вихор листопаду.
Щастя в обличчя вітерець війне,
Ніч подарує тихі зорепади.
З твоїм ім'ям так тихо на душі,
Впаде кленовий лист мені під ноги.
Відзеленіли наші шпориші,
Пішли із серця ген сумні тривоги.
Приспів.
З твоїм ім'ям лягаю і встаю,
Тепло від сонця, мов твої долоні.
До себе пригортаєш, я лечу
І розумію, що в твоїм полоні.
=================
oduvan4ik
Коли цвіте за вікнами жасмин…
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
==================
Олександр ПЕЧОРА
ОСІНЬ ЗОЛОТА
Погас в дощах серпневий зорепад.
Літа безповоротно промайнули.
Траплялося, жили ми невпопад,
чи ж варто сумувати за минулим?
Приспів:
Щедро туман на скроні осіда.
Є ще тепло і спеки вже немає.
Бавиться сонцем осінь золота,
а ностальгія в юність повертає.
Коли була ще мама молода,
то й ми бували інколи слухняні.
До моря горя збігла вже вода,
та не згасила мрії полум’яні.
Приспів.
Калина вже морози вигляда,
намистом пурпуровим наречіє.
А сивий сонях спомини горта,
в задумі зустрічає надвечір’я.
Приспів.
======================
горлиця
Ще сплять річки…
Ще сплять річки у затишку снігів,
Ще снять про дні весняного розгулу.
Коли ж проснуться, збудять береги,
Обмиють їх з вторішнього намулу.
Поле квіткове сонячних перлин,
Зцілюй же болі, у серцях щілини,
Ти долю, річко, вірно бережи,
І поверни нам з тих років краплини.
О, річенько ти завжди молода,
Кидаєш срібло, котиш швидко хвилі.
В моє дитинсво ти навік ввійшла,
І залишилась в серці очманілім!
Верни, не всі , хоч жменечку років.
В плесі твоєму знов маленькі діти ,
Це відзеркалення щасливих днів
Дай ще хоч раз весною їх зустріти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372035
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Я не зраню твоє крило.
Не завдам тобі зайвого болю.
Ще розлук у нас не було,
Вузлик зустрічей вів у неволю.
Звеселяю журбу твою,
Посилаю енергію світла,
Щоб відчув ти, як у раю,
Квітка-щастя роменом розквітла.
Я не зраджу твоїх бажань —
Гомін серця туркоче крізь небо.
І не прагну гучних зізнань,
Лиш би знати, що добре все в тебе. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349762
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Помолюся за вас, мої рідні матусю і тату,
Помолюся за те, щоби ви іще довго жили.
Було прикрощів так у житті вашім, знаю, багато,
Та усі негаразди ви разом здолати змогли.
Як малі ластівки, будували свою власну хатку,
Годували двох доньок, ростили, давали знання.
Дочекалися внучок, і навіть одне правнучатко
Своїм сміхом дзвінким вашу старість тепер звеселя.
Пережиті роки осідають, як попіл на скроні,
Ще й хвороби обсіли, як сови високу сосну.
Я дивлюся на вас, на пошерхлі від часу долоні,
І не можу спинити сльозу трепетливо-ясну.
Ці долоні колись мені бант заплітали у коси,
Ваша мудрість і різка учили по правдоньці жить.
У надії на краще пройшли сімдесят треті роси,
Хоч для вас були всі вони, як передранішня мить.
Мамо! Тату! Рідненькі! Ви Ангели Неба довічні!
Хай Господь посилає вам сонечко ніжне Своє,
Не тривожать нехай страхітливі вас сни опівнічні,
Хай ще довгі літа вам зозуля в садку накує!
11.07.2012р. 12:00
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349568
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
* * *
А те, що було – не забули?
Щоб знов не зазнати чуми,
не тикайте пальцем в минуле –
сьогодні лишайтесь людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349365
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Мамо, подивіться: на грушу лелека сіда.
Мабуть, споглядає завітну домівку.
Небо прихилилось, а вітер он хвіртку гойда.
Нене, зичить небо вам довгого віку.
Сину, чуєш: стогін у пісні лелечій луна.
Сили додавай у просторі вітрила.
Хай же не лякає ніколи тебе далина.
Знай же: дім загоїть поранені крила.
Батьку, ой далеко ж нас часом розводять шляхи...
Важко повертати натомлені коні.
Грішно жили ми, але каялись зрідка таки.
Ніжно покрива біла паморозь скроні.
Сину, будь собою. Нещадно чужих не суди.
Лину я додому, неначе лелека.
Довго і нелегко вдається вертатись сюди.
Доля – наче вирок, а щастя далеко.
Знаю, не завжди мудрих істин навчали батьки.
Раю у житті цім ніколи не буде.
Чом же дуже часто виходило все навпаки?
Боже, та невже ж переводяться люди?
Круки і лелеки також на стерні, на ріллі.
Внуки і у вас, і у мене є нині.
Мушу підійматись у вирій, розтати в імлі.
Душі, наші душі усе-таки винні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349363
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Коли мені забракне дужих крил,
Тримай мене у піднебеснім леті,
У мерехтінні зоряних світил-
Не відпускай у пащу круговерті!
Коли надій потонуть кораблі
І голос серця раптом заніміє,
Подай струну, бо може на землі
Одна-єдина в мене ти надія!
Коли піддамся смутку й гіркоті
І відчай вдарить блискавкою в груди,
Не залишай мене на самоті,
Хай погляд твій мені зоріє всюди.
І хай підтримка теплих твоїх рук
Мені дарує переможні крила!..
Яке ж воно вагоме-слово "друг",
Моя розрада, впевненість і сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349134
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 10.07.2012
На стихотворение Потустороннего "Прости"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314606#com1565699
Сказал: «Прощай», - и длинный коридор
Тебя бездумно проглотил, прохладно,
А раставанья мысль, как приговор,
Терзала душу болью непроглядной.
Недоуменьем наполнялся взор…
Ах, искренность моя, как ты фатальна!
Я вспоминала прошлый разговор…
Грусть изливалась, как ручей, печально.
Ты уходил так тихо, неспеша:
«Я для тебя, наверно, лишь утеха?» -
Глаза сухие, плакала душа...
Ты уходил, и затихало эхо.
05.07.02012г.
Для илюстрации использовано картину Karol Bak
http://art-assorty.ru/259-karol-bak-karol-bak.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349223
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Олена Iськова
Вечір знову запалює зорі,
Соловей доливає жалю.
А з очей моїх сльози прозорі:
Ну невже тебе досі люблю?
А з очей моїх сльози прозорі:
Боже мій, тебе досі люблю.
Я гадала змогла позабути,
Бо давно вже не снишся мені.
Як же важко твій голос не чути
І не бачити очі ясні.
Тільки зараз змогла я збагнути,
Що без тебе пусті мої дні.
А учора серцями зустрілись:
Очі в очі, а голос тремтить.
Стрепенулися ми й розлетілись,
Як же серце у грудях болить.
Стрепенулися і.. розлетілись.
Як же знову навчитися жить?
=====================
Мазур Наталя
Самотній лебідь
Закидають свій погляд несмілий
Тонкі верби у плесо води.
Дикі гуси, качки й лебідь білий
Прилетіли на літо сюди.
У качок та гусей дитинчата
Дружно лапками воду гребуть.
Онде бусол й його бусленята
По намулу до берега йдуть.
Тільки лебідь один самотою
Розрізає латаття грудьми.
Тихо в'ється туман над водою,
Ніби стелить свої килими.
У траві срібний коник сюркоче,
Закректали в квартеті жабки.
Запитати у лебедя хочу:
"На Вкраїну чи був шлях важкий?
Що з твоєю лебідкою стало?
Чому з болем вдивляєшся вдаль?"
Сумовито над плесом лунало:
"За коханою жаль мені... Жаль..."
===============
Ромоданець (Олександр Печора)
Пракоріння моє із села
Ой ви коні, впрягав, напував вас,
водовозив і череду пас…
З вітрюганом навік побратав нас
кінь мій вірний – крилатий Пегас.
Житіє ой не завжди веселе…
Від безвиході – Бог борони.
Ще гніздяться нащадки у селах
і гнуздають гнідих, вороних...
А було – на розвихрених конях
я галопом полями літав!
Ще й тепер, хоч посріблені скроні,
не спиняю свій лет. Гей, літа!
Я таки ж хліборобського роду.
Хоч куди б мене доля вела,
говоритиму прямо і гордо –
пракоріння моє із села!
================
MERSEDES
Незабудко моя з дивних снів...
Ніч вплела тобі зорі у коси,
А на плечі накинула шаль.
Десь дзвеніли в траві срібні роси,
Проганяли зі серця печаль.
Я до тебе спішу моя мила,
Синьоока голубко моя.
Піднімуть нас закоханих крила,
Під ногами лишиться земля.
Ми зустрілись нарешті з тобою,
Я руками обняв ніжний стан.
Прохолодно було над горою,
Та цілунки були мов бальзам.
Я кохаю тебе моя зірко,
Незабудко моя з дивних снів.
Буде солодко нам, а не гірко,
Понесуть ту любов сто вітрів....
Знає поле, ліси та ще й гори,
Про кохання до тебе моє.
То вогнем запече, то заколе,
А то гейзером в грудях заб'є...
======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349233
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Поважно дибає їжак.
Його ніхто тут не лякає.
Усе сімейство проживає
в дворі на заздрощі вужам.
Тут реп’яхи, бо лопухи.
І кропива під самі стіни.
Від хати відчахнулись сіни.
Двір овдовів – старий, глухий.
Дім важко зводив машиніст.
Та не дожив до комунізму.
Вдова доспівувала пісню
якраз в перебудовчий піст.
Вона дояркою була.
Передовою. Й депутатом.
Вже ферму не відбудувати.
Убого й тихо дожила.
Похоронили, як змогли.
Свій чемодан давненько склала.
"Сберкнижку" впорали вандали.
Та гомони, кляни, моли...
Подавсь на грушу виноград.
І хміль подерся на верхівку.
Птахи звели собі домівку.
А горобців – немов парад.
Порозросталась бузина.
Чагарничиння. Трухнуть дрова.
Сусідська мукає корова.
Йде череда.
Цей двір мина...
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349008
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Не друг, не чоловік, і не коханець…
Ніхто… Ніхто! - Далекий і чужий.
Та снів моїх ти мимоволі бранець,
Хоч скарб для мене надто дорогий.
Не мій… А я твоя… На серці грати.
Тавро болюче, невигойний знак.
Але ніхто про це не буде знати,
І навіть ти. Навіщо? Краще так.
Ятриться рана і не заживає,
І кров її - корали на губах
Цілують тих, кого на мить кохають,
А потім я втікаю – дикий птах.
І знову в сон я падаю. Вмираю…
І воскресаю… і зірвусь в політ!
Стежини дикі приведуть до раю,
В який мене так не пускає світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273406
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 08.07.2012
...І забрела у сни мої душа,
Твоя душа, незнана і далека.
Припрошував її до куліша,
Вино домашнє наливав із глека.
Розпитував: ізвідки, хто втіша,
Чому самотня, мов між скель смерека?
Вона мовчала. А в очах сльоза
Туманилася сиво і печально.
А з-під сльози виднілась бірюза
Розпачлива, бентежна, незвичайна.
Отак у хмарі нависа гроза.
Отак сповза каблучка обручальна...
Така біда... Що міг порадить їй?
Як втішити, щоби могла літати?
Сльоза бриніла на краєчку вій.
Що міг тоді про душу твою знати?..
А сон згортав одміряний сувій
І залишав печаль твою і втрати...
6.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348538
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
У жінки не запитують про вік,
Вона завжди душею молодіє,
Коли десь поруч любий чоловік,
Який її обожнює й леліє!
У жінки не запитують про вік,
Бо це її маленька таємниця,
Її думки-окрилені й живі,
Коли вона комусь щоночі сниться!
Тоді вона прекрасна без прикрас
І їй ота закоханість пасує!
У жінки не запитують про час-
Щаслива жінка часу не рахує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268532
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 06.07.2012
В саду мого дитинства, мов у лісі,
Крислаті віти густо заплелись,
І на дощами вибіленій стрісі
Гніздечко звили бузьки, як колись.
Тут пахнуть липи в затінку медами
Стара черешня листом шелестить,
Терпкі грушкИ, обтяжені плодами,
П'ють, молоком розбавлену, блакить.
Вишень рубіни тліють між отави,
Старий паркан малина обплела
І таріль сонця ніжно-золотавий
Розсипав жмутки стиглого тепла
Крізь сонні віти у стару криницю.
Немов верета, стежка в холодку,
Їй і тепер у тиші цій не спиться-
Приходять ті, хто жив тут на віку.
Колись і я, зірвавшись з небокраю,
Впаду зорею в землю цю святу
І на долоньці дідового раю
Поміж своїх вербою проросту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348275
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Наша осінь була,
Як цукрована кава.
Наша осінь удвох –
Я тебе так кохала!
У обіймах твоїх
Засинала щоночі...
Промайнуло усе,
Ніби нас хтось наврочив.
Білий сум у душі
Поселився на денці.
Білий сум огорнув
Опустошене серце.
Пам'ять палить мости,
Розсіваючи згадку.
На стривожених днях
Туги слід, як печатка.
Новий день. На плиту
Збігла зварена кава.
Новий день. Ти прийшов,
Я тебе не чекала.
Тихо кажеш: "Люблю..."
Дістаю другу чашку:
"Знаєш, цукру нема..."
Чомусь дихати важко...
23.06.2012р. 4:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345869
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 06.07.2012
Доленька розцвіла.
На рушничок вела.
Згоди питала, нас поєднала.
Має любов два крила.
З повені рук – струмок,
жар осяйних думок.
Лагідний вечір, клекіт лелечий
досі у серці не змовк.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Кращий дарунок – ніжний цілунок.
Перший подружній вальс.
Квітне твоє ім’я.
Рясно росте сім’я.
Туляться верби. Дякую небу,
що покохав тебе я.
Радісно нам обом.
Понад усе – любов.
Солоно жати, солодко мати.
Хай помагає нам Бог.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Буде хай вічним, стане магічним
перший подружній вальс.
О, чарівний мотив.
Птахами – я і ти.
Усмішки сяють, нас зігрівають.
Вальс долинає в світи.
Плине життя ріка.
Линем – в руці рука.
Буде довіку солодко й гірко, –
Доленька наша така.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Не умовкає, нас окриляє
перший подружній вальс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348458
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
* * *
Вже перші соняхи розпалюють багаття.
Отава мліє, звабно пахне сінокіс.
І хмарно, й сонячно.
Тож не дрімаймо, браття,
допоки котиться прарідним шляхом віз.
Співаймо завчену.
Так менш помітна втома.
Хоч докоряє хтось, що пісня не нова.
Хай коні – повагом, не проминемо дому.
Довкруж – намиститься, духмяниться трава...
Ні, не одні нам ще судилися жнива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348161
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 05.07.2012
А ты прости за то, что полюбила...
Я отпустила, больше не держу.
Ещё прости, что ласкою вскружила,
Не потревожу впредь своим "люблю"...
А ты прости, без зла и без упрёков,
Меня цветком запомни навсегда,
А нежность, что у наших, у истоков,
Пусть сердце вспоминает иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347990
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Я п'ю твій смак.
Гарячими вустами
нев'янучих
трояндових глибин
торкаюсь знов.
І знов кружляє нами
кохання дощ
сріблястих намистин.
Вдихну тебе.
І видихнуть не схочу.
Ти потечеш
по венах, наче кров -
шаленством
так закоханої ночі,
в якій нестримно
ніжиться любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291075
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 03.07.2012
Дорогі колеги! Рятуйте! Не можу ні заснути, ні текста написати до своєї "Колискової"! Допоможіть!!!
Ура! Вже одна добра і талановита душа обізвалась! Дякую, Людочко!
Нічка прийшла тихесенько
До зорі, до зорі.
Сном привітала хресників
(Діточок у дворі)
Щастя в торбинку клалося
Вітерцем. Вітерцем.
Щоби гарненько спалося
Кожну ніч. От і все.
Щастя в торбинку клалося
Вітерцем. Вітерцем.
Щоби гарненько спалося
Дітлахам. От і все.
Котик заснув під ніркою
Навмання. Навмання.
Чом запищало гірко так
Мишеня? Мишеня.
Листям летять в віконечко
Мрії всі. Мрії всі.
Спи, моє любе, сонечко
прилина звідусіль
Листям летять в віконечко
Мрії всі. Мрії всі.
Спи, моє любе, сонечко
прилина звідусіль
Зранку прийде замріяний
Новий день, дивний день
Щоб у горнятку радості
Принести нам пісень.
Скільки б життя не квапило
Не спішіть. Не спішіть.
Станете ще дорослими,
Бо життя - тільки мить
Скільки б життя не квапило
Не спішіть. Не спішіть.
Станете ще дорослими,
Бо життя - тільки мить.
02.07.12
ID: 347731
Рубрика: Вірші , Казки, дитячі вірші
дата надходження: 02.07.2012 21:12:04
© дата внесення змiн: 03.07.2012 00:00:45
автор: Людмила Ганяк.
Ще раз ура! Іще один талант порадував чудовим текстом! Дякую, Інночка!
Сяє на небі Зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
І в колисанці лагідній
Засина моє маля.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
Спи, моя ніжна крихітко,
Засинай, янголя.
Ти спи, а я тихесенько
Помолюсь, помолюсь.
І щиро Божій Матері,
Й Небесам поклонюсь,
Щоб доленьку, мов річечку
Не бурхливу, дали.
Мов у віночку стрічечки
Дні барвистими були.
Щоб доленьку кровиночці
Та й щасливу дали.
Сон під ясними зорями,
Бережуть янголи.
Сяє на небі Зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
А завтра любе сонечко
Зазирне, зазирне.
Ласкавим, теплим променем
Тебе ніжненько торкне.
А завтра любе сонечко
Принесе новий день,
Щоб пташенята радісно
Щебетали пісень.
ІННА СЕРЬОГІНА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347589
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
(тристопний анапест)
Через те, що ти бУв нерішучий
Ще в душі маю докір німий.
Відцвіла вже я вік свій квітучий,
Тільки серце зітха: «Обійми!
Обійми, приголуб, хоч думками…»
Може в тому й моя є вина,
Що тебе не забула з роками –
Не самотня… я просто сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346991
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 28.06.2012
* * *
Ми за волошками блукали у грозу.
І стигле жито полоскала злива.
Я цілував тебе в ясну сльозу.
А ти була…
була така щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346451
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Ми помрем в один день? - запитала мене на світанні -
Щоб розлука ніколи не краяла серце навпіл,
щоб співало пісень, замість маршу прощання кохання,
щоб за руки взялись і у вічність майнули до зір.
Ми помрем в одну мить! - відповів, пригортаючи міцно -
Щоб залишити згадку про цю нероздільну любов,
кажуть - пам"ять болить, але біль не триватиме вічно
і, де наші сліди, розгориться кохання ізнов.
Вони так, як і ми, будуть весни в садку зустрічати,
так горнутись, тулитись, тих самих співати пісень
і колись восени, коли холод їх гнатиме в хату,
поклянуться любить і померти, як ми, в один день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 26.06.2012
* * *
Як довго наші долі Бог єдна.
А ми ждемо, мов безпорадні діти.
Вже близько так, що нікуди й подітись.
Два береги, і течія одна.
Усе минуще, та мина не все…
Давай попливемо за течією.
Жаданою прийди, навік моєю.
Кохання наше лиш удвох спасем.
О, Берегине, не побійсь гріха.
Пливуть літа цілющою водою.
Прийди й зостанься. Будь мені святою.
Хай пізня пісня наша не втиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345647
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 23.06.2012
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 20.06.2012
Ми йдемо у життя , як небо світло-чисте.
Чому ж, матусі рідні, умиваєтесь слізьми?
От і настала мить жадана І така врочиста:
Бувай, рідненька школо, вже дорослі стали ми.
Дорослі стали ми...
Приспів
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо:
Все в наших руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
Сльози по щоках...
ПРОГРАШ
Пробачте, вчителі - що завинили знаєм.
Тепер життя даватиме щодня для нас урок.
Жаль не збере ніколи разом і не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Наш шкільний дзвінок...
Приспів
ПРОГРАШ
Жаль не збере ніколи разом і не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Наш шкільний дзвінок...
НАШ ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345090
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
* * *
Сусідська дівчино,.. не пара,
за все, що не збулось – прости.
Дитинно грався з нами Шарик...
Я повернувся.
Двір пустий.
Ти вже тепер ген-ген далеко...
Болючий спомин наче тінь.
Біля гнізда сумний лелека
спинився на межі хотінь.
Самотина.
Про тебе мрію:
в садку на лавочку присів...
Літа за вітром перевіяв.
Про зустріч не знаходжу слів.
А в серці й досі – більш нікого.
Усюди ти – понад усе.
...Ген лемент Шарика сліпого,
що проганя чужих гусей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344421
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Запізніло так стукаєш в шибку дощем
Й пелюстковий танок затихає.
Я тебе не чекаю, у серці лиш щем -
Нас не наша весна зустрічає.
А у спомині та дивовижна краса,
Як рожевим квітчав диво-цвітом.
Усміхалася я, усміхалась весна
Й заметіль яблунева над світом.
А вдивляюся в дощ лиш з тієї пори,
Коли сльози ховала в краплину.
Я просила в дощу, що усі забери,
А він тільки забрав половину.
Ти не стукай дощем, не впізнаю тебе.
Не коханий ти вже... моя смута.
Яблунева завія всі сліди замете.
Відчахнута любов... чи ж забута?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.06.2012
Тривалою щось видалась зима,
У квітні ще кидається снігами.
Дивлюся у віконце крадькома,
Чи не приїдуть діточки до мами?
З надією, що скроплена слізьми,
За вас шепочу молитви ночами,
Щоб Ангел Божий огорнув крильми!
Чому ж не приїжджаєте до мами?
Смачненькі приготую пиріжки,
Округлі, із блискучими боками.
Почастувала б діток залюбки...
Коли приїдете у гості ви до мами?
Минає час... Ідуть за днями дні,
І старість підкрадається з роками.
В якій би не були ви стороні -
Не забувайте, приїздіть до мами!
01-06.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 14.06.2012
Ти пам"ятай, я в цьому світі є,
як зірочка малесенька у небі.
Я просто відображення твоє,
твоє життя й твоя потреба.
Я гріх твій, біль, тривога й каяття,
Надія й віра, мука і кохання.
Та знай: коли захмариться життя-
лишусь промінчиком тобі останнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311431
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 14.06.2012
Неможливо залишитись байдужим до
ТАКОГО ЗІЗНАННЯ!!!
Перше зізнання
Ми мовчимо. Притихли верболози
і опустили віти до води,
затихли зорі у блаженстві божім,
а місяць стих в передчутті біди.
Мовчазна тиша роздирає простір,
молотить серце, ніби молотком,
завмерли звуки на міськім погості,
птахи замовкли над німим ставком.
Здурів весь світ в мовчазному чеканні
та плесом ночі вже до нас гребе
і, німоті пручаючись в змаганні,
почув свій голос: «Я люблю тебе!»
ID: 318599
Рубрика: Вірші , Лірика кохання
дата надходження: 03.03.2012 02:37:24
© дата внесення змiн: 03.03.2012 02:37:24
автор: Борода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323095
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 14.06.2012
«Хочу до тата!» -гУби дула доня,
З ним на рибалку, за грибами в ліс,
Та очі мами, не її - сторонні,
Ніби не бачать, донечкиних сліз.
Татусь «невдаха» - бізнес промугикав,
Заїхав в нетрі українських сіл.
Там в нього річка, в спокої безлика,
Невтомність духу і свобода тіл.
Маленьке поле - всіяне хлібами,
Старенька хата, криниця у дворі.
Донька просила дозволу у мами,
Зробити крок на батьківський поріг.
Та невблаганна, від образи, жінка,
Не піддається щирим молитвАм.
І мається, картається кровинка,
Розділена батьками пополам.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344000
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
"Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать"
Наталя Баклай
Спочатку було Слово…
Що сказати?
Це знає достеменно тільки Бог.
Мені давно розтолкувала мати,
що слово те святе було – Любов.
Духовності і творчості основа –
безмежна віра, світло й доброта.
З прадавнини поет – художник слова,
людина вільна, щедра і проста.
Любов буває перша і остання.
А ще є справжня, мов Господь, одна.
Хто не любив, той не зазнав кохання
і чашу щастя не спивав до дна.
Слова мої і помисли – до неба:
як на землі набридла всім гризня!
Любові й вольності людині треба,
не бути щоб затурканим ягням.
Окрилений, гартований у слові –
чимало лютих зим переборов.
Бо вірші – то промінчики любові,
що гріють і женуть по жилах кров.
Хтось за коханням болісно жалкує, –
воно ж таки бувало саме ним.
А ніжне слово душі хай лікує
і небайдужих полонить інтим.
Не заздрість окриляє, а свідомість,
що здатний ти на чисті почуття.
Поет я, може, ще маловідомий,
але любив до самозабуття.
І без лукавства написав про себе,
ще більше – в почуттях які ми є.
Ми ж любимо, буває, всеньку землю,
а щастя серцем не розпізнаєм.
Цю невмирущу красоту й наругу
я малював, як відчував митець.
Розкрив я душу читачеві-другу
у сповіді закоханих сердець.
Примхлива доля: і не хочеш – мусиш
до неї примірятися чимраз.
Скажіть, ну як поетові без Музи?
А як же Музі без щасливих нас?
Зуміє той кохатися у слові,
хто вміє закохатися в житті.
Поети – то художники любові,
тому і не зникають в забутті.
В душі і в серці, в радості і в горі –
любові скрізь вкарбована печать.
Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343952
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Олена Iськова
Поясни…
Стільки літ в моєму серці рана:
Не моя ти, не моя кохана.
Поясни,
Нащо приходиш в сни?
Стільки літ я біль душі ховаю:
Лиш тебе, єдиного, кохаю.
Поясни,
Нащо приходиш в сни?
Як проходиш поруч—червонію,
Та сказати про любов не смію.
Поясни,
Нащо приходиш в сни?
Мимо йду боюсь підняти очі:
Може бачити мене не хочеш.
Поясни,
Нащо приходиш в сни?
Ти приснилась, я тримав за руку.
Щастя це віщує чи розлуку?
Поясни
Ці кольорові сни.
Новий сон не дасть мені спокою:
Поруч ти. Торкаєшся щокою.
Поясни
Ці кольорові сни.
Ти горнулась і всміхалось сонце.
Мила, це реальність, а чи сон це?
Поясни
Ці кольорові сни.
Що робити, я тепер не знаю.
Ти мені прошепотів «Кохаю»
Поясни
Ці кольорові сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300525
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 14.06.2012
MERSEDES
Доленько моя…
Сумую я одна без тебе тихими ночами
І п'ю нектар кохання у самотності одна.
Тебе шукаю, доленько моя, я вечорами,
Без тебе розквітає і сумує знов весна...
Приспів:
Доле, доле, ти така, то весела, то сумна,
Доле, доле, доле, доле, доленько моя.
Доле, доле, ти така, то весела, то сумна,
Доле, доле, доле, доле, доленько моя...
Шукаю в травах запашних і ніжних-ніжних квітах,
Скажи, скажи куди поділась доленько моя.
І де тебе коханая ще можу я зустріти,
З тобою знову, щоб була щаслива доле, я...
====================
Олена Iськова
Прощання зі школою
І буде нам життя, як небо світло-чисте.
Чом же, матусі рідні, умиваєтесь слізьми?
От і настала мить жадана
І така врочиста:
Бувай, рідненька школо, вже дорослі стали ми.
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо:
Все у нас в руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
Ви нам пробачте, вчителі, що завинили знаєм.
Тепер життя даватиме щодня для нас урок.
Жаль не збере ніколи рАзом
І не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо—
Все у нас в руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
--------------------
Танюша Одинцова
Iловайський вальс
Такого цi поля нiколи зовсiм ще не знали -
Змiшалося з землею все: своi i вороги .
Цi соняхи вiд голоду й вiд кулi рятували ,
I досi накривають пам'яттю,немов снiги.
Приспiв:
Про серпневий Iловайськ
Нагадає всiм цей вальс ...
Тут пробiгло крiзь долонi не одне життя...
Неспокiйнi бачать сни
Побратими всi моi ,
Серце все не вiдпускає iх у небуття ..
Перед очима бачу все я свiтлi iх обличчя,
Всмiхаються iз вiрою i крила iх несуть .
Дай руку, медсестричко, Украiна буде жити!
Ми завальсуєм ще пiд переможний наш салют !
Приспiв:
Й на весь свiт про Iловайськ
Залунае цей наш вальс!
Збереже навiки пам'ять бойових братiв..
Нам наказують вони вберегти свiт вiд вiйни,
Тi,хто з оточення не вийшов,але так хотiв..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334310
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 14.06.2012
* * *
Як важко не писати вірші –
ховатись болісно в собі.
Коли вже й сни провісновіщі, –
вже годі праведно говіть.
О доле – феє безталанна,
в мені ще й досі жар щемить.
Жаль, не підвладна вічність-панна,
як неповторна жодна мить.
Та все ж коли жагуче слово
на волю вирветься з оков, –
нехай вбирають праоснову –
надія, віра і любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343816
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Він її поміж ранки невиспані
В юній вірності клявся на слово;
Він сказав: «Я не витерплю відстані»,
А вона відповіла: «Чудово…»
Його сльози душили, і подиву
Не зборола і царська опала;
Він сказав: «Я без тебе не виживу»,
А вона, як на зло, промовчала…
22.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197136
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 13.06.2012
Я відрікаюсь від любові...
У ній уже нема весни.
Я відрікаюсь від любові
І відрікаюсь без вини.
Я відрікаюсь від любові
І обриваю її цвіт...
Я відрікаюсь від любові,
Любов спалив її ж зеніт.
Я відрікаюсь від любові,
У ній замішана сльоза.
Я відрікаюсь від любові,
Вона тепер для нас чужа.
Я відрікаюсь від любові,
Ще озираючись назад.
І відрікаюсь від любові,
Бо наш уже самотній сад.
Я відрікаюсь від любові
Й шепчу до серця: “Потерпи!”
Я відрікаюсь від любові...
Я відрікаюся. А ти?
Я відрікаюсь від любові.
Не повернути, що було...
Я ж відрікаюсь від любові,
Бо ти відрікся вже давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291239
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 13.06.2012
Опів на сьому ти мене розбудиш:
«Коханий, на роботу вже пора...»
Та сухо так прошепчуть мої губи:
«Кохана, вибач, але в мене рак...»
І ми лежатимем в постелі до опівдня,
Ти розумітимеш...і мовчки пригорнеш...
Тікають твої мрії про весілля,
Лиш двері в невідоме вже навстеж...
Ти заспокоїлась і почала про ліки,
Про операцію, про шанси на життя,
А я мовчав...Схилилися повіки,
Бо розумів, що часу вже нема...
Ми вирішили більш не говорити
Про це смертельно близьке каяття...
Ти посивіла...Я ж вирішив не мстити
Діагнозу ціною у життя...
Та йшли ті дні, зливалися у місяць,
А далі рік за роком вже пройшов,
Ми одружилися і зїздили на Світязь,
І я чомусь із світу не ішов...
А потім нам сказали, що помилка,
Що діагностика, буває, підвела,
І нам відкрились часу зливки,
Без страху, а з надією життя...
І ми живем, немов душа з тобою,
Понад усе люблю твоє буття,
Лишень волосся, що вкрилось сивиною,
Як спомин і як правди каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339180
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 07.06.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316994
Від біди, печалі і тривог,
Збереже усіх хай Бог!
Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
І де б не була ти, у які не йшла світи,
Мамина молитва тебе буде берегти.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже тебе хай Бог!
Не шкодуй із серця людям, доню, теплоти,
Будь завжди привітна і до всіх ласкава ти,
Щоб життя колискою для тебе все було,
А знайдеться милий, на його зіпрись крило.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже удвох вас Бог!
Тільки, доню, пам'ятай про батьківський поріг,
Про матусі серце, що для тебе оберіг.
Знаю, заклопотана ти, та хоча б до свят,
Привози бабусі ти онуків-пташенят.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже усіх нас Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341834
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
MERSEDES
Ти така…
Сьогодні знову ми зустрілися з тобою
На землю білий облітав із яблунь цвіт.
Не знаю, що в той час творилося зі мною,
Та я любов'ю обіймаю цілий світ...
Ти така рідна і кохана,
Ти така ніжна і проста.
Ти моя зірко незрівнянна,
Ти мов сон, ти моя весна.
Я часто згадую той час коли з тобою,
Ми ясні зорі рахували у ночі.
Я називав тебе так ніжно дорогою,
Палахкотів у серці вогник від свічі.
Ти така рідна і кохана,
Ти така ніжна і проста.
Ти моя зірко незрівнянна,
Ти мов сон, ти моя весна.
Сказати хочу я тобі, що ще кохаю.
І мрія ця мене не зрадить ні на мить.
Тебе в думках своїх, ще й досі пригортаю,
І за тобою серце плаче і щемить...
Ти така рідна і кохана,
Ти така ніжна і проста.
Ти моя зірко незрівнянна,
Ти мов сон, ти моя весна.
==============================
Олена Iськова
Всепрощаюче кохання
Спадає ніч туманом на тендітні плечі,
Цілує місяць в небі зіроньку ясну.
Тебе чекала, мов спасіння, цілий вечір,
Бо я без тебе, милий мій, вже не засну.
Я тебе зможу відпустити.
Ти підеш, ніч зітре сліди.
Та коли стане важко жити,
Знай, що я жду тебе завжди.
Проснеться сонце і теплом своїм зігріє.
Піду з відкритою душею в новий день.
Але насправді спрагле серце зазоріє,
Як заспіває соловей для нас пісень.
Ти пробач зболене кохання.
Ти пішов – стерла ніч сліди.
Все життя з вечора до рання
Лиш тебе ждатиму завжди.
======================
Ромоданець
НІЧКА НА КУПАЙЛА
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!”
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
========================
Лана Сянська
Запах кави...
ЯкОсь зайшов я до знайомої кав’ярні,
Побачив дівчину - сиділа при столі.
Чомусь згадав тебе у тому дивнім травні,
Чи може просто так примарилось мені?
Ти була радісна й красива,
Ти була схожа на весну…
Дні оті лишились на світлинах,
Вже до тебе стежки не знайду.
А синьоока мабуть тут когось чекала,
Жаль не мене… Бо травень вже давно не мій…
Минулося усе, пробігло, відкохалось,
Лиш запах кави залишив гіркавий біль…
Ти була радісна й красива,
Ти була схожа на весну…
Дні оті лишились на світлинах,
Вже до тебе стежки не знайду.
=================================
Валентин Бут
Я так давно не обіймав тебе за плечі
Я так давно не обіймав тебе за плечі,
Не бачив блиск твоїх закоханих очей.
Живу без тебе в віртуальній порожнечі
І час рікою крізь роки мої тече…
Приспів:
Зачерпни золото осіннє
І розвій – хай несуть вітри.
Пригорнись – так без тебе зимно –
Хай на час, хай лиш до пори…
Іще не всі до ніг твоїх поклав я зорі,
Не все чар-зілля випив з люблячих долонь,
Іще нас доля не винить у непокорі,
Іще палає в серці пристрасті вогонь.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341572
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Хіба оте забудеться, коли
Ходили вдвох і говорили щиро
(А небо темні хмари волочило,
Зривався дощик і вітри гули).
Це ж так було зворушливо - іти
Кудись безцільно - тільки б разом, разом...
І почуття нас обняли відразу,
І дивом приголомшили світи!
І осміліли погляди. В очах
Одверта ніжність стигла, наче злива,
Аж ти спинилась, знічена, тремтлива,
І боязко сіяла, як свіча...
15.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337495
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Відцвітаю без тебе. Тужу.
Повернути б утрачені миті.
Але вже перейшли за межу
Наші долі і гнані, і биті.
Залізничний вокзал. Вузлова.
На пероні залишили щастя.
І відтоді між нами слова,
Та і ті йдуть назустріч нечасто.
Відцвітаю без тебе. Один.
І одцвіття розсіює вітер.
Хто у тебе - шатен чи блондин?
Чи зосталась сама на цім світі?
Ти не скажеш. І носиш в собі
Гіркоту, наче втіху та спокій.
Так без тебе і я, далебі,
Як у вирві глибокій-глибокій...
13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337063
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Не почуй почуте
І забудь забуте,
Розгроми розбите,
Розплещи розлите,
Розмасти розтерте,
Прикінчи вже мертве.
Розлюби немиле,
Не окриль безкриле.
Не надій надію,
Не омріюй мрію.
Бо – спалив згоріле,
Спопелив зотліле.
Не ятрю я люте,
Призабув забуте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336866
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Я не хотіла в Тебе закохатись,
Кажу ж Тобі, я зовсім не хотіла.
Хіба світанків спраглих дочекатись
І губ Твоїх торкатися несміло.
Я просто була другом найдорожчим
І на віки ставала незамінна.
В той час, як щастя ось таке жіночне
В руках Твоїх творилось неодмінним.
Я так боролась, падала, втікала,
А Ти мене відроджував спочатку.
Чомусь душа у Тебе закохалась,
Чомусь тремчу, Тебе боюсь втрачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336020
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012
І знову сімнадцятиліття,
Весна підставляє крило
І знову шляхи всі відкриті,
І в серці тремтливе тепло
О, мавко зваблива, хай в світі
Все буде тобі до душі,
Хай дні будуть щастям омиті,
Хай пишуться гарні вірші!
10.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329719
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 23.04.2012
***
Моє дитятко, радосте, надіє!
Ти - найясніша зіронько моя...
Поглянь, як за віконечком весніє,
Як пишнобарвно стелиться земля...
В долоньках неба - сонячне проміння,
Що залоскоче ніжки павучка.
Вітрець-бешкетник бавиться із тінню,
Берізонька он вибралась гнучка,
Колише мрії на високім гіллі...
Чи щастячко виношує тобі?
Які ж бо бруньки, пишні та дозрілі,
Які ж бо очка в долі голубі!
Та хай Господь тебе оберігає
На кожнім крочку, у чужих світах.
Понад тобою щирістю літає
Молитва материнська - вірний птах...
(22.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330941
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Олена Iськова
Вальс весни
Полетіли за обрій літа молоді,
Посріблила хурделиця скроні.
Тебе більше люблю, ніж любила тоді,
Як з’єднали серця і долоні.
Мила, єдина,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни.
Ми ділили навпіл нашу радість і біль,
Де б не був, мене вірно чекала.
Люди сипали в рани роз’ятрені сіль,
Та зневіру я в дім не пускала.
Милий, єдиний,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни.
==================
Інна Серьогіна
Веснянка
Зорі в небі сплітають вінок для Весни,
Щоб волосся сріблилось шовкове.
Місяченько-казкар на вершечку сосни
Їй гаптує вбрання веселкове.
Весно-Лебедонько, –
Тихо струмочок журчить, –
Всі зачекалися
Теплу і радісну мить.
Закружляй у танку
В запашному вінку,
Кинь під ноги смарагдовий килим,
Понад ставом лети,
З верболозу сплети
Колисанки пташаточкам милим.
Розчеши кучеряві берізки в гаю,
Подаруй їм сережки пухнасті,
Розфарбуй празеленню у ріднім краю
Край дороги тополі гіллясті.
Весно-подруженько, –
Пролісок ніжно дзвенить, –
Дай помилуюсь
На ясного неба блакить.
Закружляй у танку
В запашному вінку,
Кинь під ноги смарагдовий килим,
Понад ставом лети,
З верболозу сплети
Колисанки пташаточкам милим.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319877
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012