Оксана Семотюк: Вибране

Відочка Вансель

По краю неба йшли тихенько двоє

По  краю  неба  йшли  тихенько  двоє.
Так  обережно  хмароньки  топтали.
Неначе  це  велике,дивне  поле,
І  пір"я  Янголяточок  збирали.
-А  що  таке  кохання?Вище  неба
Ходити  і  тебе  тримать  за  руку?
-Це  разом  постаріти.Більш  не  треба,
Лише  на  хвильку  відчувать  розлуку.
-А  що  таке  кохання?Море  квітів?
Чи  море  подарунків  і  каблучки?.
-Кохання:це  так  просто-розуміти.
Купити  разом  суконьку  для  внучки.
Не  вмерти  як  Ромео  і  Джульєта,
А  разом  до  весілля  золотого.
Дивитись,як  старію.І  в  поета
Давно  я  закохалась  молодого.
Це  кожну  зморшку  з  радістю  сприймати.
Сприймати  разом  радість  нам  і  горе.
Це  кожен  день  тебе  поцілувати...
По  краю  неба  йшли  тихенько  двоє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410519
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 18.08.2015


Д З В О Н А Р

В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Ользі    Струтинській

Ох,  Олю,..  Олю!..
І  хто  ж  твою  долю
Взяв  і  пустив  по  колючій  стерні...

Ти  українка
Кохалася  в  дзвінких
Українських  душевних  піснях...

Тепер  ти  далеко...
На  крилах  лелеки
Завжди  хотіла  вернутись  назад...

Та  в  нас  розруха
І  кігтями  крука
Людці  наводять  в  країні  свій  лад...

І  хай  ти  в  Італії...
Та  в  серці  конвалії
Для  рідної  своєї  землі...

Це  не  останій  ще  час,
Бог  обніме  беззахисних  нас  
І  ненька  ще  встане  з  руїни...

А  в  твоїй  душі
Завжди  будуть  вірші
Для  рідної  неньки  Вкраїни...

Щастя  і  Радості  Тобі  в  цей  День
І  хай  буде  завжди  в  душі  Весна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438271
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Ольга Струтинська

Королева .

По    життєвій    стежині    іду  ,
Мов  в  дрімучому  лісі  блукаю.
Серед  мряки,розпуки  ,незгод
Одне  згадую  я,інше  я  забуваю.

У  дрімучому      лісі    іду  .
Не  злякаюсь  ні  тигра,ні  лева.
Мені  сонячний  зайчик  цілує  щоку.
Знаю,ти  в  мене  є,  і  я  -  королева!

Не  злякаюсь  ні  тигра,ні  лева.Іду.
І  нехай  в  небуття  кануть  зими  і  весни,
Мені    літо      пошле      благодать    -
Я  зустрінусь    з    тобою    й  воскресну.

І  нехай  в  небуття  кануть  зими  і  весни,іду,
А  назустріч      зрадлива  теплінь  березнева.
Мені  сонячний      зайчик      цілує    щоку  ,
Знаю,ти  в  мене  є  ,і  я  -  королева  !

А  назустріч  зрадлива  теплінь  березнева,іду,
Хоч    земля    із  -  під      ніг      утікає  ,
Обіпруся    я    міцно    на  руку    твою  
І    недоля    мене    не      зламає    .

Хоч  земля    із  -  під    ніг    утікає  ,  іду,
Хоч  шумлять  моторошно  столітні  дерева,
Мені  сонячний  зайчик    цілує    щоку  ,
Знаю,ти  в  мене  є  ,  і  я    -    королева  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417430
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.07.2013


Адель Станіславська

Голодна, як собака …

Підійшла  з  протягнутою  рукою.  Застигла  у  теплій  усмішці.  Стояла  і  через  скло  дивилася,  як    я,  сидячи  в  салоні  авто,метушливо  копирсаюся  у  сумочці,  поквапливо  вимацуючи  гаманця.  
Чоловік  протягнув  кілька  гривень  і  я,  опустивши  скло    дверцят  автомобіля,  вклала  ту  дрібку  нещасних    купюр  у  поморщену  віком  бабусину  руку:
-  Дякую  Вам,  діти...  Голодна,  як  собака  від  ранку...  Дякую  вам,  і  дай  вам  Боже  здоров'я  за  вашу  ласку...
Авто  рушило,  а  бабуся,  поволі  перебираючи  ногами,    пошкандибала  у  інший  бік.
"Голодна,  як  собака...  -    вертілося  мені  у  думці.  -Що  ж  вона  купить  за  той  дріб'язок?..  Хлібину..."
Господи,  яка  страшна  старість  -  ні  жити,  ні  вмерти!  
Гріхи...
Гріхи  ходять  за  мною  назирці.  І  ся  прохачка  невинна  також  втілення  живого  гріха!..
 Я  маю  хліб  і  до  хліба.  Маю  дах  над  головою  і  людські  умови  життя.  А  вона,  навіть  як  має,  той  дах,  то  що  їй  з  того,  коли  голод  вистуджує  з  неї  найцінніше  -  гідність.  
Хто  ми  є,  коли  обставини  життя  позбавляють  нас  можливості  відчувати  себе  Людиною?  Підводять  до  тої  межі,  де  ми  вже  не  є  самі  собою,  а  лише  тінню  від  себе...  Коли  простягаючи  руку,  дивишся  в  очі  навпроти  вже  без  остраху,  сорому  чи  сум'яття  в  душі,  лише  з  проханням,  у  якому  світиться  воістину  собача  відданість?
Хто  ми  є,  коли  даючи    милостиню,  не  сміємо  звести  погляду  на  прохача,  а  зводячи,  квапимось  уникнути  його?..  
Це  не  відраза...  Це  не  відраза,  о  ні!  Тільки  не  нині,  не  до  цієї  старої  згорбленої  жінки...  Це  -  вина.  Провина  невинного...  Чи  винного  таки?  Винного,  відокремленого,  відмежованого  нерозумінням,  незнанням,  страхом,  гидливістю  того  стану,  у  який  вона  потрапила.  І  немає  значення  чому  вона  там,  де  є...
Вона  там,  за  межею,  у  задзеркаллі  наших  душ,  наших  совістей,  наших  життів,  у  яких  подібним  їй  -  немає  місця.  Бо  ми  ще  "тут",  у  межах  загальноприйнятих  норм,  загальноприйнятних  умов  існування.  Ми  -  люди.  А  ті  хто  уже  "там"  -  ще  серед  нас,  та  уже  навіки  позбавлені  тонкої  умовності  з  поняттям  "гідність".    
Це    небесна    триба,  а  відтак  і  кара  для  кожного,  хто  іменує  себе  Людиною...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414462
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 04.04.2013


Леся Геник

Невчуте

Не  ламай  байдужо  ми  життя  під  корінь,
Не  пиляй  захланно  гілля  навесні,
Бо  воно  в  оазі  запашної  хвої
Багне  великодні  рипати  пісні.

Не  лупи  кори  ми  зо  самого  серця,
Не  стели  доокруж  вічного  тріски,
Бо  питва  жадаю  з  чистого  джерельця  -
Зріти  як  дужіють  молоді  ліски.

Не  глуши  ми  світу  ревом  бензопильним,
Душу  безневинну  в  засвіт  не  жени.
Придивися  зором  божооким,  пильним  -
І  розкайся  щиро,  сю  ману  спини...
***
Голосити  будуть  великодні  дзвони
Понад  полонини,  згарища  сумні.
Плакатимуть  гірко  вицвілі  ікони
Під  воскресні  свято-радісні  пісні,
Поки  не  учує  кожне  серце  стогін
Вмерлої  смереки,  тої  -  навесні...
(3.04.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415202
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013


Наталя Данилюк

Ти не сумуй…

Ти  не  сумуй,  що  віхола  патлата
Порозкидала  жменями  руно...
Ще  буде  в  небі  райдуга  строката,
Бузкова  хвиля  пирсне  у  вікно.

Ще  у  зворі́  смарагдового  лісу
Заграє  спів  сатинових  струмків,
Прудкого  вітра,  вправного  гульвісу,
Приго́рне  вільха  жмутками  листків.

Сповивши  тіло  в  лагідні  тумани,
Немов  у  пінне  свіже  молоко,
Зустрінеш  біле  марево  світанне
Над  бірюзово-глянцевим  ставком.

І,  напоївши  пахощами  рути
Мрійливу  душу,  солодко  зітхнеш...
Це  так  важливо  істину  збагнути:
Все  проминуще  і  негода  -  теж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 04.04.2013


Адель Станіславська

Лесеньці Геник з любов'ю

Тендітні  квіти  хвилями  до  ніг
на  луг  весняний  щедро  постелились...
Що  то  за  Мавка,  із  яких  доріг,  
звідкіль  узялась  розкажіть  на  милість?
То  ніжна  Леся  щиро  осяйна
у  тім  вінку,  що  зоряні  серпанки
плели  у  снах,  як  марила  Весна,
щоб  увінчати  Лелю  на  світанку.

То  хай  же  Доля  пестує  чоло,
а  ласка  Божа  віщою  зорею
невтомно  світить,  щоб  життя  було
огорнуте  і  виплекане  нею!

З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ,  ЛЕСЕНЬКО!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413901
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 04.04.2013


ГАЛИНА КОРИЗМА

СВІТАНКОВІ ПЕРЕСПІВИ

[i]  подрузі  Оксані  Пронюк  "Світанок"[/i]

Ой,  Світаночку,  що  на  ґаночку,
Теплим  променем  в  кожну  шпарочку.
Ясним  світелком,  щирим  дотиком,
На  канапі,  що  грієш  котика.
Свіжим  запахом  понад  хатою,
То  травичкою  кострубатою,
Зелень-брунькою  ледь  розкішною,
То  хмаринкою  білосніжною.

Ой,  Світаночку,  ладна  дниночко,
Втішне  сонечко,  як  дитиночка.
Крає  серденько,  перша  пташечка,
Пробудились  дрібні  ромашечки.
Потяглися  синенькі  квіточки,
Мов  грайливий  струмочок  річечки.
За  фіалками  й  первоцвітами,
За  мімозами  жовто-срібними,
Ранок  зорі  збирає  у  травах,
У  діамантових  диво-залах.
Ген,  між  соснами  плай  освічує,
Вітер  яворці  шепче    віршами.

Це  –  Світаночок,  втіха  досвіта:
Із  молитвою  тихо  мовлена,
І  словечками  та  з  усмішкою,
І  ще  з  кавою  пінно-білою.
З  медом-пряником  присолоджена,
Поцілунками  приворожена.
Приголублена  і  потішена,
Біла  днинонька  –  щира  дівчина.
Ясна  маківка,  цвіт  калиноньки,
Біла  лілія,  квіт  шипшиноньки.
Яблуневого  цвіту  доволі,
Щастя  й  радості  у  твоїй  долі!

Ой,  Світаночку,  що  на  ґаночку,
Теплим  променем  в  кожну  шпарочку.
В  сонну  хатоньку,  в  кожну  душечку,
В  тепле  ліжечко  і  подушечку.
Добрий  ранок!  –  усім  добрим  людям
Це  наш  Світанок  земельку  будить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411095
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013


Оксана Пронюк

Даймо вітрові волю

Березневі  сніги
Дратівливо  впираються  сонцю,
Так  і  ми  -  два  світи,
В  вередливім  хатнім  віконці.
Призвичаїлись  вже
І  привичка  скувала  мрії,
А  за  вікнами  дощ,  
Що  вчорашнє  від  бруду  миє.
Засвіжіла  земля,
Застидала  сніги  в  підворітні,
В  привідкрите  вікно
Позліталися  мрії  жити.

Як  забракне  снаги
І  фантазії  любов  живити,
Привідкриймо  вікно,
Даймо  вітрові  волю  чинити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408391
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013


Оксана Пронюк

Шукаймо завше світла

Дай,  Боже,  день,
Дай,  Боже  ніч,
І  засвіти  в  темряві  свіч,
Щоби  незрячі
Світло  впізнали,
Щоб  нетерплячі
Волі  зазнали,
Щоб  зубожілі
Добра  нажили,
Дай,  Боже,  кожному  –
Щоби  любили!
Відгороди  нас,
Боже,  від  крою,
Позбав  нас  стогону  
Передпокоїв.
Відмолоди  нас,
Зліпи  нас  з  віри.
Дай  Боже,  щастя,
Так  щоб  зомліли!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408396
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013


Ольга Струтинська

В день народження Світанку .

Недаром    Ти    родилась      навесні,
Як  сон-  трава  будилася  зі    сну  -
Господь  на  землю  Ангела    зіслав,
І  він  Тебе  приніс    у    сповитку  .

Веснянко  мила!  Котику    вербовий!
Де  ступиш  Ти-там  квітне  сад  чеснот:
ти  сієш  віру,силу,  правду  ,    слово
І  зводиш  Храм  Любові  з  цих  щедрот!

Апостол  честі,    миру    й    доброти.
Ми  хрещення  із  рук  Твоїх  прийняли,
Щоб  в  душі  наші  увійшов    Христос-
Для  цього    Ти    дорогу      готувала  .

Ми  дякуєм    Тобі  за  все,за  все    .
І  щиро  зичим  в    душу    Вознесіння  !
В  день  уродин  Твоїх-у  серденько  тепла,
На  все  життя  -  дороги    до    Спасіння  !


             До  привітань  нашій  дорогій  Оксаночці  Пронюк  (на  сайті-  Світанок  )
             приєднуються  друзі  з  Болоньї  і  фіренце    :
             Рая  Корженко,Оксана  Семотюк,Стефа  Ярич  ,
             Анна    Синицька  і  signor  Lino  Gualandi  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408653
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013


Адель Станіславська

ЗА КРОК ДО ВЕСНИ… (Післяслово)

За  крок  до  весни...  
Всього  за  один  лише  крок,  сповнювалася    теплими  променями  сонячного  і  людського  щирого  проміння  світлиця  обласної  газети  "Галичина".
Ось  ніжним  і  кульбабковим  промінчиком  заясніла,  переступивши  поріг  світлиці  Наталочка  Данилюк,  наша  світловолоса  мавка,  майстриня  тендітної  співучої  поезії,  посестра  самої  Весни.  А  разом  із  нею  до  осяйної  зали  завітала  і  чарівна  жінка-Світанок  -  справжнє  світлоносне  диво,  Оксаночка  Пронюк,  що  застелила    святкові  столи  барвистими,  за  прадавнім  добрим  звичаєм  прарідними,  дивовижної  краси  вишиваними  рушниками.  Причастила  світлицю  свіжим,солодким,  чудодійним    ароматом  духмяного  гіацинту.  
А  за  ними  і  фея-казкарочка  Віталія  Савченко  поспішила  внести  промінчик  світла,  густо  переплетений  дзвіночками  щирого  і  теплого  сміху.  Незабарилася  за  ними  й  чарівна  подружня  пара  -  Ігор  Стожар  та  його  ніжна,  як  погідне  небо  Мариночка  Морська,  прихопивши  з  собою  добру  порцію  енергійних,  розбурханих  близькістю  весни,  хвиль  позитиву.  
Підоспів  за  ними  і  наш  мрійник-романтик,  Ромчик  Бойчук,  що  приніс  із  собою  у  цей  ще,  здавалось  би,  непривітно-лютневий,  але  вже  такий  пронизаний  весняними  чарами  день,  енергію  тепла,  щирості  і  ніжності  почуттів.  
Пані  Данута  Сем"янів,  як  завжди  привітна  та  усміхнена,  чарувала  щирістю  емоцій  та  жвавістю  думки  і  слова.  
Тендітна  дівчина-кішка,  Інга  Хухра,  приємно  чарувала  запальністю  емоцій  та  викликала  теплоту  почуттів  щирістю  вразливої  вдачі.
А  за  нею  і  пан  Артур  Сіренко,  витончена  натура,  філософ,  що  здатен  запалювати  і  дивувати  читачів  своїм  вмінням  писати  "нотатки,  що  складаються  з  розрізнених  замальовок  пензлем  часу  на  хмарах".    
Долучився  до  нас  і  Михайло  Гутин,  дитя  Карпат,  витончена  і  волелюбна  натура,  творчість  якого  пронизана  глибокими  почуттями  патріотизму  та  любові  до    батьківської  землі,  з  умінням  переливати  їх  слухачам  короткими  та  влучними  віршованими  мережками.  
Та  чи  не  найбільшим  і  найщирішим  дивом  стала  сьогодні  у  нашій  передвесняній  світлиці,  осяяній  стількома  яскравими  промінчиками  Божого  світла,    новина  від,  воістину  диво-гармонійної  поетичної    пари  непересічних  і  талановитих  душ  -  Наталочки  Крісман  та  Романа  Лесюка,  котрі,  злегка  припізнившись,  повідали  нам    -  наша  поетична  спільнота  поповнилась  новоствореною  поетичною  сім'єю!
Привітаймо  же  їх,  друзі,  із  цим  приємним  і  радісним  святом!  І,  дай  Боже  нашим  молодятам  безхмарного  щастя,  щирої  радості,  незгасного  лебединого  кохання  та  довгих  і  приємних  років  вірного  подружнього  життя!
Скільки  ж  слів  тепла,  ніжості,  романтики  та  кохання  пролунало  сьогодні,  западаючи  у  душі  присутніх    незбагненною  і  непереборною  силою  єднання  споріднених  і  спраглих  Живого  Слова  душ!  
Адже  воно  перебувало  сьогодні  між  нами  не  тільки  завдяки  тим,  хто  завітав  на  творчу  зустріч.  Воно  лилося  через  присутніх  силою  віртуального  єднання  з  усіма,  хто  з  тих  чи  інших  причин  не  зміг  фізично  долучитися  до  цього  дійства.  Адже  вони  були  з  нами,  а  ми  із  ними,  душею  і  серцем.  

Чи  ж  не  справдешні  весняні  дива  заполонили  сьогодні  нашу  затишну  оселю,  наповнивши  її  таким  безміром  приємних  митей  та  теплом  життєдайних  енергій,  що  так  щедро  витали  поміж  тими,  хто  зібрався  на  цю  стрічу?!
Весна  близько!  Ось  вона,  уже  за  крок.  Всього  тільки  єдиний  крок!
Весняного  сонечка  усім!!)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403659
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 25.02.2013


STRANIERA(Кошіль Надія)

Бумеранг життя.

Ми  грішимо  і  каємось  не  раз.
Надіємось,  що  все  забудеться,  зітреться.
Що  бумеранг  життя  лишень  для  нас.
Вгору  злетить,  назад    не  повернеться.

Але  боятись  треба    сліз  чужих  .
Хоча  в  житті    по-всякому  буває.
Хто  плакав,  з  часом  біль  його    затих.
Але  Бог  бачить  все  i  пам'ятає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398997
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Ольга Струтинська

Ти подаруй мені троянди білі .

Ти    подаруй    мені    троянди    білі-
Незайману  цнотливість    подаруй  мені.
Хоч  трачу  я  роки,та  не  втрачаю    мріі  ,
Що  наяву  прийдеш  до  мене,а  не  в  сні  .

І  знаю,що  здаватись  хочеш  гордим  ти,
Та  гордість  ту  цей  жест  не    потурбує,
Бо  віє  ароматом  квітів  від    руки      ,
Котра        ті      квіти      подарує  .

Нехай  шедеври  творять  всі    митці  ,
Та  ,як  на  мене,кращої  картини  не  буває,
Коли  мужчина  з  квітами    в  руці  
Кохану      жінку      зустрічає  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399049
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Ольга Струтинська

Украдена любов .

Я  бачила  сьогодні,як  плакав  тис  зелений  .
Гіркі  сльозинки-голки  на  долю  нам  ронив  .
Світ    дико      реготав  ,    сміявся  з  мене    -
Тебе      любити    боронив  .

-Віддай  чуже!  -  гриміла      громовиця  ,
Бо  ти  не  маєш    права      на      любов  .
Не  відала  вона,хоч  заглядала  в  лиця,
Що  я  ім"я  твоє  шепчу    словами  молитов.

Украдена    любов    гіркі  ронила  сльози,
В  поклоні-каятті  до  тиса    нахилилась  .
Так  щиро  лебеділа,каялась    в      душі    ,
І  знов  молитвою  до  ніг  тобі  стелилась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399060
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Олександр ПЕЧОРА

Розбудив мене вірш…

*      *      *

Розбудив  мене  вірш.
Наболілим  діливсь
світанково-натхненно,  привільно.
Струменята  любові  
у  строфи  лились.
Кожне  слово  у  серці  бриніло.

Щемно  й  любо  було.
Все  минає  колись.
Умовкає  мелодія  дивна.
Окриляй  мене,  вірш!
Солов’їно  полийсь,
щоб  в  мені  не  дрімала  людина.

Наша  доля  така.
Дорогим  землякам
зичу  завжди  міжзоряних  злетів!
Не  дарма  ж  з  давнини
легендарні  Лубни  –
це  столиця  планети  поетів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389135
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 02.01.2013


Олександр ПЕЧОРА

Як довго наші долі Бог єдна…

*      *      *

Як  довго  наші  долі  Бог  єдна,
а  ми  ждемо,  мов  безпорадні  діти.
Вже  близько  так,  
що  нікуди  й  подітись.
Два  береги  і  течія  одна.

Усе  минуще,
та  мина  не  все…
Давай  попливемо  за  течією.
Жаданою  прийди,  навік  моєю.
Кохання  наше  лиш  удвох  спасем.

О  Берегине,  не  побійсь  гріха!
Пливуть  літа  цілющою  водою.
Прийди  й  зостанься.
Будь  мені  святою.
Хай  пізня  пісня  наша  не  втиха!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385847
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012


Олександр ПЕЧОРА

ЛЕБЕДИНИЙ МАНУСКРИПТ

Лебеді  летіли  до  тепла
у  прозорій  прохолодній  гладі.
Голубінь  між  крилами  текла,
вітерець  ласкаво  пір’я  гладив.

Наді  мною  низько  линув  клин,
розправляли  пружно  крила-руки,
мов  розкриту  книгу-життєплин,
лебеді  любові  і  розлуки.

В  нелегкому  леті  шурхіт-скрип
лоскотав,  зігрів  і  стиснув  душу.
Лебединий  дивний  манускрипт
спраглим  серцем  розгадати  мушу.

Тільки  б  не  зазнали  холодів,
не  зреклись  жаданого  маршруту.
Ген  по  небу  розчерки  надій  –
в  голубіні  ніжній  тане  кутик.


Приспів:

Коли  в  небі  пісня  –
як  же  не  радіти,
як  же  не  хотіти  полетіти  в  даль?
Лебеді  провісні
крилонька  гойдали,
наче  підіймали  на  душі  вуаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381718
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Олександр ПЕЧОРА

ВІДМОВИВ

Мучивсь  дядько  в  автобусі.
Жах  –  їзда  тутешня.
Весь  обвішаний  торбами.
Вже  в  одній  яєчня.
Ні  обпертись,  ні  присісти.
Загнуздані  руки.
В  ногах  лантух,  зверху  сітка.
Знизу  тітка  щупа.
Не  втрималась.
–  Ей,  мужчина.  Не  мажте  одежу!
А  давайте  ваші  яйця  
трішечки  подержу.

Хто  правий  тут,  а  хто  вредний  –
сказать  не  беруся.
–  Та  я,  мовив  дядько  твердо,  –
лоскоту  боюся!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377775
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

У сивім небі стогнуть журавлі…

*      *      *

У  сивім  небі  стогнуть  журавлі:
"Коли,  коли,
куди  нам  приземлитись?"
Неначе  в  морі  синім  кораблі,
ідуть-пливуть...
Не  гріх  за  них  молитись.

Вони  несуть  в  собі  людські  жалі.
Вони,  як  ми,  надією  окуті.
У  сивім  небі  стогнуть  журавлі  –
в  польоті,  але  завжди  на  розпутті.

Єдиний  Боже,  всім  нам  поможи.
Дай  волі  й  духу  поскидати  пута.
Завітний  шлях  до  себе  покажи.
І  сили  дай  –  завжди  собою  бути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376364
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 12.11.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

МОЯ ЄДИНА РАДІСТЬ

Про  зиму  ще  писати  зовсім  рано  -
Осінній  дощ  щодня  мережить  землю,
На  непогоду  ниють  старі  рани,
Ставок  цілує,  вкриту  мохом,  греблю…

Купається  в  калюжах  сонне  місто,
Із-під  коліс  авто  летять  фонтани,
Висять  на  гілках  краплі,  як  намисто,
А  за  вікном  звучить  фортепіано…

Сумує  блюзом  стомлена  нірвана,
І  обіймає  душу  міцно  й  ніжно,
Зіщулився  мій  кіт  в  кутку  дивана  -
Моя  єдина  щира  радість  втішна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377159
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Lana P.

ЖІНКА-ОСІНЬ

Їй  поети  дарують  сонети
І  поеми,  і  оди,  й  вірші,
Музиканти  співають  куплети  —  
Все  для  неї,  і  все  від  душі.

Висікають  скульптури  уміло
Рукодільники  явних  висот,
А  художники  пестять  несміло
На  полотнах  красу  із  чеснот.

Бо  велична  вона,  незбагненна,
Щедра,  ніжна,  весела,  п’янка,
Листопадом  горить  полонена
Жінка-oсінь  в  танку  гопака.        2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377307
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Lana P.

ПЕРЕДЗИМОВЕ

Кленова  мідь  і  золото  беріз
Спадають  тихо,  тліють  під  ногами,
Лиш  сонечко  сміється  у  проріз
І  квітне  зріло  у  небесній  гамі.

Хмаринки  в  дальні  мандри  подались,
Гнані  невпинно  сімома  вітрами,
В  рожеві  мрії  туго  заплелись,
Змінилися  тонами  амальгами.

Нагряне  в  гості  сильний  морозець,
Запеленає  зиму  у  сніжинки,
Від  холоду  тремтить  вже  ялівець,
Перемітає  в  спогадах  стежинки.

Хурделиця  здійметься  у  танок,
Заграється  іскристими  кругами,
Отак  життя  моє  за  кроком  крок  
Мережить  долю  білими  нитками.      2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377138
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Оксана Пронюк

Сотворімо Многі Літа!

Об’єднані  Словом  івано-франківці  щиро  здоровлять  свою  колегу  
***                                          ГАЛИНУ  КОРИЗМУ                                        ***
                                         з  нагоди  вродливої  Дати!
Запрошуємо  і  Вас,  миле  товариство,    на  ці  поетичні  гостини:  
                                           сотворімо    нашій  краянці,  
                               котра  міряє  крильми  розлуку  у  далекій  Іспанії,  
                                         щедрі  і  багаті  в  Божій  благодаті
***                                              МНОГІЇ  ЛІТА!                                              ***

Галинко!
Божа  осінь  тебе  обійма
І  дарує  найкращі  слова,
А  листочки  жовтенькі
позлітались  раненько
Заглядають  до  твого  вікна:
-  З  Днем  народження,  Птахо  земна!
Хай  цікавим  буде  життя:
Хай  панує  в  нім  щастя!
Хай  прийде  Божа  ласка!  
Хай  любов  до  грудей  пригорта!

Пригадаю  Вам,  що  4  вересня  2012  р.  в  Івано-Франківську  відбулось  поетичне  знайомство  з  Галиною  Коризмою  та  презентація  її  творчого  доробку:  збірок  «На  крилах  надії»//2002  та  «Далекий  берег  журавлиний»//2009.  
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13879
Зичимо  Галині  творчої  наснаги  на  нові  творіння!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376163
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Оксана Пронюк

Дозволь мені бути слабкою

Мій  Боже,  я  –  жінка,
Дозволь  мені  бути  слабкою.
Дозволь  мені  плакати,  Боже,  з  жалю,
Дозволь  мені,  Боже,  не  знати  що  дію,
Дозволь  не  судити  себе  лиш  одну,
Дозволь  мені,  Боже,  вночі  хоч  заснути,
Не  дерти,  як  пір’я  нестерпні  думки
Дозволь  розгнівитись,  як  звір  лютий  вити.
Дозволь  це  паскудство  зробити  мені.

Мій  Боже,  я  –  жінка,
Ти  слабість  прощаєш,
Чому  в  мене  сили  усі  вимагають?
Чому  я  повинна  з  надривом  любити,
З  надривом  прощати,  в  надриві  цім  жити?
Хіба  я  так  вмію,  хіба  я  так  можу,
То  сором  дивитись,  як  я  неспроможу!
Чому,  милий  Боже,
Безправ’  я    жіноче,  безсилля  і  сльози
Ти  вищиш  і  хочеш.

А  лише  жінка,
Я  хочу  не  знати,
Дозволь  мені,  Боже,  хоч  розум  сховати,
Дозволь  мені  жити,
Невже  тільки  грати?
Я  хочу  в  партері  театр  споглядати.
Бо  я  лише  жінка,
Надміру,  надсилу!
Я  -  жінка,  мій  Боже,
Я  роджу  цю  силу!
                                                                                                                                   Беневенто,  Італія  2002

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309136
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 28.10.2012


Леся Геник

Так пізно-пізно айстри розцвіли…

***
Так    пізно-пізно    айстри    розцвіли,
А    пригорнути    любляче    несила...
О    де,    в    яких    світах    блукали    ми,
Що    вже    голівонька    безрадно    сива?

Лиш    очі...    Очі    пломенно    горять,
Тремкі    уста    -  в  жаданні    поцілунку!
У    небі    хмари    сіро    лопотять,
Шукаючи    од  болю    порятунку.

Але    нема...    В    квітастих    пелюстках
Ховає    долю    осінь    русогрива.
Так    пізно-пізно    стрілись    у    світах,
Що    й    пригорнути    любляче    несила...
(20.09.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366423
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012


Ольга Струтинська

Шепіт осені .

Ніжний  шепіт  твій,осене,слухаю  я.
Вже  п"янкий  листопад  у  повітрі  кружляє.
Ти  на  землю  килим  золотий  розіслала
І,здається,нічого  дорожчого  в  світі  немає.

Ось  листочок  зірвався  із  вітки,дивись  !
Хоч  життю  він  прощальний  привіт  посилає
Й  жити  йому  вже  лишилась  лиш    мить  ,
А  він  золотом  щирим  на  землю    лягає  .

І  політ  цей  освічує  світлом    зоря,
Він  у  гордому  леті    згоряє,
Не  стає  на  коліна,не  благає  життя,
А  своєю  красою  доокіль  звеселяє.

Я  б  хотіла  в  останню  хвилину  свою
Не  слати    до    неба      ридання    ,
А  подяку  піднести  за  дарований  дар-
Дар  життя  .І...всміхнутися  на  прощання  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363580
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 14.09.2012


Ольга Струтинська

Реквієм…по любові .

Моє  серце    -  відкрита    могила.
Там  я  власну  любов    схоронила.
Дев"ять  днів  вже  минуло  ,і  сорок,
А  у  серці  лиш  відчай      і      морок    .

І  німує  душа.Не  німує-  кричить  ,
А  у  серці  моїм  мліє  біль-не  мовчить.
Поруч  мене    кружляє  життя  водевіль
І  на  рану  відкриту...сипле    сіль    .

Оглядаюсь  назад.Не  убік,  не  ліворуч.
Чую      сміх  ,    чужий    сміх    поруч    .
Отой  сміх  і  образи,й  фальшиві    слова
Вбили  любов  ,і  тепер  я      вдова    .

Чую  знов  похоронний  луна  передзвін,
Забирає    з      собою      мене      він  .
І  тікає  життя.Я  спіткнуся  на  слові:
-Приходіть  на  поминки  моєї    любові.

Лиє  сльози  свіча  у  могилу  відкриту,
Може    згасить  ту    біль    несамовиту  .
Крижаніє  душа  .А  коли    крига  скресне,
Може  я  й    оживу  ,та  ЛЮБОВ  не  воскресне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363707
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 14.09.2012


Ольга Струтинська

Душа твоя- віночок волошковий.

Тебе  зустріла  на  пшеничнім  полі,
Де  маки  розсипали  ніжний    сміх  .
І  стрепенулось  серденько:ти  поряд!
І  я  повірила-прийшов  із  снів  моїх  .

Душа  твоя-  віночок    волошковий,
Що  зітканий      із    сонця    і      тепла  .
Щоб  ніжним  соняхом  схилився  ти  до  мене-
Я      б    все        на    світі    віддала    .

Молитися  стаю  ,а  поряд  ти  стоїш.
І  вже  тобі  молюсь,тобі-не  Богу.
За  віщо  мучуся,караюся  й  ...люблю?
Чому  ти  іншому  комусь  не  перейшов  дорогу?

Ти  в"яжеш    воєдино  все  моє  буття,
Мов  золоте    пшеничне      перевесло.
Та  як  же  я  без  тебе?  Я  ж  помру!
Хоч  мить  побудь.Побудь  і  я...воскресну!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362074
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Оксана Пронюк

Вітання для Оксани

*    Вітаю  з  Днем  народження  дорогу  Оксанку  Семотюк    *

Вересневу  вишиванку  я  несу  тобі,  Оксанко!
Приміряй,  вродлива  доню,  –  українського  покрою!
Пахне  небом,  пахне  цвітом  –  найдорожчим  твоїм  світом,
Пахне  млином  і  неспИном:  –  Де  ти,  Зоре,  в  цю  хвилину?!

Хочу  тебе  не  спитати,  як  то  роки  обіймати,
Тільки  айстри  білі-білі  в  твої  коси  заплітати,
Хочу  неба  з  чорнобривців,  хочу  вітру  із  Ільїнців
Хочу  зустрічей,  розмови:  -  Де  ти  зараз,  Жінко-доле?!

Хочу  тобі  святкувати  –  хочу  радість  накривати
На  столи  твої  дубові    -  побудь  з  нами  в  доброслові!
Побудь  в  думці,  в  теплій  мрії  –  вщаслив,  Боже,  ці  надії!
Подай  Жінці  вересневій  –  благодаті  повні  жмені!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362275
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Борода

Про наболіле

Де  наші  прадіди  росли,  
плекали  кожен  звук,
до  нас  з  чужої  сторони
прибув  послом  мАТЮК.
Обматюкав  і  рід,  і  пліт,
усе  святе  поправ,
і  заволав  на  цілий  світ,
що  він  тут  вікував.

Всмоктався  в  жили  нам  мАТЮК  -
не  витравим  ніяк,
розставив  сіті,  як  павук,
вчепився,  як  будяк.
І  торжествує,  верещить,
дітей  в  дворі  ляка  -
вже  кожен  кут  і  кожна  мить
у  лапах  хижака.

Якщо  в  душі  ти  ще  козак,
а  не  порожний  звук  -
жени  в  три  шиї  хамства  знак,
загарбницький  мАТЮК.
А  дурнів,  що  з  ним  повелись,
лікуй  ще  батогом,
нехай  в  краю,  як  і  колись,
Добро  стане  послом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361971
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Вячеслав Романовський

ДО ЮВІЛЕЮ

Літа  реактивні...  Невже  ювілей?
На  святі  рідня  і  сусіди,  і  друзі.
У  щедрих  вітаннях  розлито  елей,
А  в  мене  слова,  як  в  болоті  загрузлі.

Нажив  небагато.  Служив  як  умів.
А  тим,  що  родило,  ділився  із  вами.
Я  вдячний  дружині  і  куму  й  кумі,
І  навіть  смаглявці  з  тонкими  бровами.

І  пісні  крилатій,  що  в  серці  навік,
Од  мами  й  бабусі,  Вкраїни  моєї.
Я  вдячний  рокам.  Я  до  них  щиро  звик,
Буденні  люблю  й  ті,  коли  ювілеї.

То  й  щедру  осанну  життю  воздаю:
Молю  про  здоров'я  і,  звісно,  натхнення.
Я  з  вами,  шановні,  в  земному  раю,
Бо  я  біля  вас,  як  і  ви  коло  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362116
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

ЯКБИ Ж ЗМОГЛА

Якби  ж  змогла  тебе  я  вберегти
від  зла  і  помислів  лихих,
від  поглядів  безглуздих  і  пустих,
від  тих  розмов,  що  ходять  між  людьми,
якби  ж  змогла  -  то  обняла  б  крильми.
тоді  б  ніхто  собі  і  не  посмів,
зронити  каплю  непотрібних  слів.

Якби  змогла  тебе  я  вберегти
від  фальші  і  брудних  пліток,
від  всіх  нещирих  й  заздрісних  думок,
від  лицемірств,  лукавств  і  тіней  тьми
якби  ж  змогла  -  то  обняла  б  крильми.
я  б  віддала  тобі  все  світло  днів
щоб  доторкнутися  тебе  ніхто  не  смів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344393
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 27.06.2012


Михайло Плосковітов

Наука…

Казав  знайомий:  "  Я  в  твої  роки
на  гульки  витрачав  усю  зарплату!
Ще  й  зараз  намагаються  жінки
мене,  мов  журавля  окільцювати.

То  ж  будь  упертим  (не  соромся  втіх),
перегортай  життя  свого  сторінку,
і  не  хвилюйся  –  невеликий  гріх  -  
постійно  обнадіювати  жінку".

Можливо,  я  б  дотримавсь  тих  порад:
й  одразу    став  кількох  дівчат  кохати,
і  начищав  би  пір’я  на  парад,
щоб  здатися  досвідченим  пернатим…

Та  час  життя  за  річкою  тече,
(та  й  гульки  часом  вилізають  боком).
Так,  інколи  захочеться,  в  плече
щокою  ткнутись,  наче  ненароком,

І  мовчки  обійняти  ніжний  стан  -
Волосся  хвилі  обпікають  груди,
І  щось  тобі  нашіптують  вуста
байдуже,  що  на  завтра  скажуть  люди...

І  ще  б  на  вік  і  звісно  на  віки
Любить  -  а  не  тремтіти  від  покути…
Не  знав  знайомий,  що  Жінки  –  зірки,
а  нам  до  них  ще  треба  дотягнутись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 12.04.2012


Леся Геник

Лишайся другом…

***
Лишайся  другом  чи  сусідом  -  марно!
Та  лиш  не  йди  назовсім  в  далину!
Тебе  хоч  в  тінях  вгадувати  багну!
І  зачепившись  за  думок  струну,
Із  пам’яті  назовні  виривати
Печатані  неможністю  слова...

Шумить  береза  за  вікном  крислата,
Зарюмсана,  печально-півжива...
Моя  подру́го  і  моя  недоле!
Самотній  вітер  в  косах  шелестить...
З-під  серця  рветься  криком,  надто  кволим,
Щоб  втримати  минуле  хоч  на  мить...
(20.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324008
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012


Lana P.

ТИ …

Ти  —  моя  мука,  ти  —  моя  казка,
Злита  в  стражданні  пристрасть  і  ласка.
Що  то  за  губи,  що  то  за  очі
Сяють  промінням  зранку  до  ночі?
Як  не  кохати  тебе  до  нестями,
Не  пригорнути  ніжно  руками?
Ти  —  мій  прекрасний,  зболений  болю.
Важко  без  тебе,  важче  з  тобою.                        2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323439
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012


Олександр ПЕЧОРА

РОЗБУДИВ МЕНЕ ВІРШ…

*      *      *

Розбудив  мене  вірш.
Наболілим  діливсь
світанково-натхненно,  привільно.
Струменята  любові  у  строфи  лились.
Кожне  слово  у  серці  бриніло.

Втішно  й  любо  було.
Все  минає  колись.
Умовкає  мелодія  дивна.
Вірше,  дух  окриляй!
Солов’їно  полийсь,
щоб  в  мені  не  дрімала  людина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322972
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Олександр ПЕЧОРА

НЕ СПРИЙМАЙ, МОВ ЗЛОЧИН, ОГРІХ ЧИЙСЬ…

*      *      *

Не  сприймай,  мов  злочин,  огріх  чийсь.
Зопалу  не  лай,  не  гарячись.
Необачним  словом  не  порань.
За  вину  пробач  –
спаде  гора.  

Крапотіння  –  камінь  пробива.
А  промінчик  –  душу  зігріва.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322471
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012


Адель Станіславська

Половина душі

Половина  душі  
запорошена  снігом  ще  мерзне,

половина  душі  
вже  всміхається  сонцю  і  квітам  -

вже  недовго,  ще  трохи  –  
земля  свою  душу  отвéрзе

і  пригорне  мою,  
аби  ніжним  теплом  оповити.

я  чекаю  моменту,  
я  прагну  відчути  цю  злуку

я  втомилась  від  криги  
та  вірю,  що  скоро  вже  скресне

я  напружено  слухаю    
перші  пробудження  звуки

підставляю  обличчя  
під  краплі  дощів  перехресних.

Половинка  душі  
запорошена  снігом  ще  мерзне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321225
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Слово - не пташка, вилетить - не піймаєш

НЕ  СУМУЙ,  ЩО  СИВИНА  НА  СКРОНЯХ  -
В  ТЕБЕ  Є  ТЕПЛО  У  СЕРЦІ  І  В  ДОЛОНЯХ!

КОЖНЕ  "ВЕЛИКЕ"  ПОЧИНАЄТЬСЯ  З  "МАЛЕНЬКОГО",  
САМЕ  ТОМУ  ІНКОЛИ  ЦЕ  "МАЛЕНЬКЕ"  
ЛЮДИ  НЕ  ПОМІЧАЮТЬ  І  НЕ  ЦІНУЮТЬ.  
КОЖНЕ  "ВЕЛИКЕ"  СКЛАДАЄТЬСЯ  З  "ДРІБНЕНЬКОГО"  –  
ТРЕБА  ТІЛЬКИ  ПОБАЧИТИ  ЦЕ  АБО  ВІДЧУТИ...

ВСЕ  ТЕЧЕ  І  ВСЕ  ЗМІНЮЄТЬСЯ,  
АЛЕ  НІЩО  НЕ  ЗАКІНЧУЄТЬСЯ  –  
ТОМУ  ЩО  ВСЕСВІТ  ВІЧНИЙ,  
А  МИ  ЙОГО  ЧАСТИНКА!  
СВЯТЕ  МІСЦЕ  –  ПУСТИМ  НЕ  БУВАЄ!  
ЗАЛИШАЄТЬСЯ  ТІЛЬКИ  ЗРОЗУМІТИ,  
ЧИМ  СПРАГЛУ  ДУШУ  НАПОЇТИ...
БУДЬ-ЯКИЙ  КІНЕЦЬ  –  ЦЕ  ПОЧАТОК  
ЧОГОСЬ  ІНШОГО,    ГАРНІШОГО...

НЕРОЗДІЛЕНЕ  КОХАННЯ  
НЕ  ЗАВЖДИ  ТРАГІЧНЕ  –  
ТОМУ  ЩО  САМЕ  ПО  СОБІ  
КОХАННЯ  –  ВІЧНЕ!  
ЗАКОХАНІСТЬ  В  ПЕВНУ  ЛЮДИНУ  –  
ЦЕ  ЯВИЩЕ  ТИМЧАСОВЕ,  
ТОМУ  НЕ  ПРЕЙМАЙТЕСЯ  –  
ЧЕКАЙТЕ  НА  КОХАННЯ  НОВЕ!

НЕХАЙ  ДУША  ЗІГРІЄТЬСЯ  
ТЕПЛОМ  ВЕСНОЮ,
І  МІСЯЦЬ  ЯСНИЙ  ПОЦІЛУЄТЬСЯ  
ВНОЧІ  З  ТОБОЮ!
ЯКЩО  НОЧАМИ  ТИ  ДІЙСНО
ПРО  ЦЕ  МРІЄШ,
ТО  СКОРО  ТИ  РЕАЛЬНОГО  
КОХАНОГО  ЗУСТРІНЕШ!

ЧУЖИЙ  У  ЧУЖОГО  В  ГОСТЯХ  –  
ІСТИНА  В  ТВОЇХ  СЛОВАХ!  
МІЖ  ДУШАМИ  НІМІ  ВУСТА  
КРИЧАТЬ  -  ЗВУЧИТЬ  ТРАГІЧНО!  
В  ОЧАХ  БАЙДУЖИЙ  ДИМ  –  
І  КОЖЕН  З  НАС  ЯК  ПІЛІГРИМ...

МЕНІ,  ЗВИЧАЙНО  ДУЖЕ  ЖАЛЬ,
ЩО  В  СЕРЦІ  ПОСЕЛИЛАСЯ  ПЕЧАЛЬ,
АЛЕ  Я  Т́АКОЖ  ЦИМ  ГРІШИЛА  -
ДВА  ДНІ  МОВЧАЛА,  НЕМОВ  НІМА,
НЕ  ЗНАЮ  Я,  КУДИ  ПОДІЛАСЬ  СИЛА,
І  ДЕ  СХОВАЛИСЯ  СЛОВА...

НЕХАЙ  ЗБУВАЮТЬСЯ  БАЖАННЯ!
СЬОГОДНІ,  В  ДЕНЬ  СВЯТКОВИЙ,
ВІД  МЕНЕ  ВСІМ  ВАМ  ПРИВІТАННЯ
Й  БУКЕТИК  ВЕСЕЛКОВИЙ!

НАВІТЬ  СКАЗАТИ,
ЩО  ПИШЕШ  ГАРНО  –  
ЦЬОГО  БУДЕ  ЗАМАЛО!  
Я  ЧИТАЛА  І  ВЧИТУВАЛАСЯ…  
КОЖНЕ  СЛОВО  -  ЯК  РЕЧЕННЯ.  
ТАК  БАГАТО  НЕЗВИЧНИХ  ,
МИЛОЗВУЧНИХ  СЛІВ  –  
ТВОЯ  МОВА  ВИШУКАНА,  
ВИПЛЕКАНА!
СКІЛЬКИ  ТРЕБА  МАТИ  
ДОБРА  В  ДУШІ,  
ЩОБ  ТАК  ПИСАТИ  
НЕПЕРЕВЕРШЕНІ  ВІРШІ!?

НІЖНІ  СЛОВА,  РЯСНІ  ЕПІТЕТИ,  
ЦІКАВІ  АЛЕГОРІЇ  І  ПОРІВНЯННЯ  –  
СЬОГОДНІ  ТИ  НАТАЛОЧКО  ВЕСНЯНА!

НЕ  ПИТАЙ,  ЧОМУ  В  МЕНЕ  ЗАПЛАКАНІ  ОЧІ,
ЧОМУ  СЕРЦЕ  ЩЕЙ  ДОСІ  ДІВОЧЕ...

ДУЖЕ  ЩИРІ  І  ТЕПЛІ  РЯДОЧКИ  –  
ПРИСВЯТА  ДЛЯ  СИНА,
ТАКА  НІЖНА  ЛЮБОВ  І  ВСЕСИЛЬНА!

ДУЖЕ  РАДА,  ЩО  ТИ  ОБАЧНА.
І  Я  ЗНАЮ,  ЩО  ТИ  НЕ  ГІЛЛЯЧКА!
ТИ  ЯК  ЧОВЕН  В  БУРХЛИВОМУ  МОРІ  -
ХАЙ  ТВІЙ  ДІМ  ОМИНАЄ  ГОРЕ!

НЕСТРИМНЕ  БАЖАННЯ  КОХАННЯ  -
ЧУДОВІ  СЛОВА  Й  ПОРІВНЯННЯ!
НАПРОЧУД  ПЕЙЗАЖНА  КАРТИНА  -
ТИ  ДІЙСНО  ЧУДОВА  ЛЮДИНА!

СВЯТА  ЛЮБОВ  
МІЖ  МАМОЮ  І  СИНОМ  –  
СЛОВА  ТАКІ  ПРАВДИВІ!  
І  НА  ТІМ  РУШНИКОВІ  
ТВОЄ  ЩАСТЯ,  ЖИТТЯ  
І  ПРОВІСНИКИ  ДОЛІ!

ЦЕЙ  ВІРШ  ЧІПЛЯЄ  
ДУШІ  МОЄЇ  СТРУНИ  –  
ПОДІБНІ  СПОГАДИ  
І  ПРО  МОЄ  МИНУЛЕ.  
В  РЯДКАХ  ПРЕКРАСНА
МЕЛОДІЯ  ЗІ  СЛІВ  -
ЖИТТЯ  ТВОГО  
ЧУДОВИЙ  ПЕРЕСПІВ!

КОХАННЯ  З‘ЯВИТЬСЯ  КОЛИСЬ  –  
МОЛИСЬ!
ЗВИЧАЙНО  МЕНІ  ЖАЛЬ,  
ЩО  СМУТОК  В  СЕРЦІ  СИВИЙ,  
АЛЕ  ТВІЙ  ВІРШ  
ТАКИЙ  ПРАВДИВИЙ!

ДОЩ  НАКРАПАЄ  ЗА  КОМІР  -
СПОГАДИ  РЯСНІ  ЯК  ЗОРІ,
І  НА  ВІВТАР  ЛЮБОВІ  
СЛОВО  ЛЯГЛО  ЧУДОВЕ!
СІЧЕНЬ  ВІДХОДИТЬ  ПОВОЛІ  -
КРАСНА  ВЕСНА  ВЖЕ  СКОРО!
НАС  НЕ  ЛЯКАЄ  НІ  ШАХ,  НІ  МАТ  -
ЛИНЕ  У  НЕБІ  ВЕСНИ  АРОМАТ!

ТАКИЙ  ПРЕКРАСНИЙ
ДОЩ  КОХАННЯ
ПРИ  ЦЬОМУ  В  КОЖНІМ  СЛОВІ
ПРОМІЧИК  СОНЦЯ  СЯЄ  –
І  СУМ  ЗНИКАЄ…

І  змучена  й  свята  
Весна  прийшла  до  Раю  -
ТЕБЕ  ПРОШУ  Я  –  
НЕ  СУМУЙ!  БЛАГАЮ!

Щоб  принести  тепло  
У  пагінцях  зелених
ПРИЙДЕ  КОХАННЯ  
СПРАВЖНЄ
ДО  ТЕБЕ  І  ДО  МЕНЕ!

Обірвано  зв’язок
Дрібних  не  упереджень
ЗРОБИ  ЄДИНИЙ  КРОК
ДО  НОВИХ  ЗВЕРШЕНЬ!

А  розповідь  в  серцях
Запропонує  квоти  -
НЕ  ПЕРЕЙМАЙСЯ,  ЛЮДО,
СКОРО  БУДУТЬ  
ВАЖЛИВІ  СПРАВИ  -
ВЕСНЯНІ  ТУРБОТИ!

ДУЖЕ  ЧУТТЄВО!  
ЕМОЦІЇ  ЧЕРЕЗ  КРАЙ!
ЧУДОВА  МУЗИКА  СЛІВ  -
ТАК  СХОЖЕ  ЦЕ  НА  РАЙ!
І  ЩИРА  ПРАВДА  
В  КОЖНІМ  СЛОВІ  –
ТОНКЕ  МЕРЕЖЕВО  
З  ЛЮБОВІ…

ЧУДОВА  ПРИСВЯТА!  
ЩИРА  ПОРАДА,  
ВЧАСНО  СКАЗАНЕ  
ЩИРЕ  СЛОВО  –  
ІНШІЙ  ЛЮДИНІ  
РОЗРАДА  –  
Я  ВЖЕ  НЕ  РАЗ  
ВЕЛА  ПРО  ЦЕ  
РОЗМОВУ...

Іду  холодним  полем  по  стерні  -
ТАК  БОЛЯЧЕ  ЗВУЧАТЬ  ТВОЇ  РЯДКИ.
А  вчора  -  це  було  достиглим  житом  -
ЦЕ  ПОЛЕ  МУСИШ  ТИ  САМА  ПРОЙТИ!
Пульсує  десь  у  зорях  хибний  шлях,
Розрізує  життя  на  До  та  Після  -
ЗАБУДЬ  ПРО  "ДО"  І  КРАЩЕ  "ПІСЛЯ"
НЕХАЙ  ЗВУЧИТЬ  ВЕСЕЛА  ПІСНЯ!

ЧАС  ВІД  ЧАСУ  
МИНУЛЕ  ВІДЛУНЮЄ  
В  СЕРЦІ,
І  БІЛЬ  ПРОЙМАЄ  
АЖ  ДО  КІСТОК  –  
В  ТАКОМІ  РАЗІ
КРАЩИЙ  ПОРЯТУНОК  
У  НОВОМУ  КОХАННІ  
І  У  ПОЛЬОТІ  ДО  ЗІРОК!

БУЛА  Я  ВЧОРА  У  МІНОРІ,
СЬОГОДНІ  ВЖЕ  СПІВАЮ  У  МАЖОРІ!
ТАКА  ЖІНОЧА  НАША  ВДАЧА  -
ТО  СМІЄМОСЬ,  ТО  ЗНОВУ  ПЛАЧЕМ...

МАБУТЬ  ЦЕ  СИРІСТЬ  
ЗАПОВЗАЄ  В  ДУШІ  -
ТОМУ  МИ  ПИШЕМ  
ДУЖЕ  СУМНІ  ВІРШІ...

НАСПРАВДІ  ЧАСТО  ТАК  БУВАЄ  –  
КОХАННЯ  В  СЕРЦЕ  ЗАВІТАЄ,  
КОЛИ  МИ  НАВІТЬ  НЕ  ЧЕКАЄМ...

НАТАЛОЧКО  -  ТИ  ДИВОВИЖНА!  
ЩОРАЗ  ЗАХОПЛЮЮСЬ,  ЯК  ВПЕРШЕ!
ТВІЙ  ВІРШ  НЕ  ПРОСТО,  СВІТАНКОВИЙ  -
ДЛЯ  МЕНЕ  ВІН  НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ!
АЛЕ  МОЇ  ЕМОЦІЇ  -  ЛИШ  ПЕРЕДБАЧЕННЯ,
ЩОДНЯ  Я  ЗНОВУ  ПОСПІШАТИ  БУДУ
ДО  ТЕБЕ,  НА  ПОБАЧЕННЯ!

ПАТАРОЧКО,  ЛЮБА  -  
ТИ  ПРОСТО  ЧУДО!
СИДЖУ,  ЧИТАЮ,  УСМІХАЮСЬ,
А  У  КВАРТИРІ  ЛЮТИЙ  ХОЛОД  -  
ТА  Я  НЕ  ПЕРЕЙМАЮСЬ!
ЗА  ЦЕ  ЗАВДЯЧУЮ  ТОБІ  -
НЕНАЧЕ  КАЛОРИФЕР,  ТВОЇ  ВІРШІ!

ТАКА  ЧУДОВА  ЛІРИЧНА  ПРИСВЯТА,
АЛЕ,  ЯК  ́ЗАВЖДИ,  ТИ  ЗМОГЛА
ГЛИБОКИЙ  ЗМІСТ  ТУТ  ПРИХОВАТИ!
КРІМ  НІГ,  Є  ГОЛОВА  І  ТІЛО  -
РОЗГЛЕДІТИ  В  РЯДКАХ  ЗУМІЛА.
МАБУТЬ  Є  РОЗУМ  І  ДУША  -
ІНАКЩЕ  ТИ  Б  НЕ  НАПИСАЛА  
ЦЬОГО  ЧУДОВОГО  ВІРША!

ТИ  ЗОВСІМ  ПО-НОВ́́ОМУ  ЗАЗВУЧАЛА!
ТАК  ПОЗИТИВНО,  ВОЙОВНИЧО  -  БРАВО!
НЕ  МАЄ  ВЖЕ  У  ВІРШАХ  ПЕЧАЛІ  І  ЖАЛЮ  -
ЗА  ЦЕ  ТЕБЕ  СЬОГОДНІ  ЩИРО  ПОХВАЛЮ!

ДУЖЕ  ЧАСТО  ЛЮДИ  ВИТРАЧАЮТЬ  
ВСЮ  СВОЮ  ЕНЕРГІЮ,  ДЛЯ  ТОГО
ЩОБ  КОГОСЬ  ЗАВОЮВАТИ,  
ЩОБ  ЩОСЬ  НЕДОСЯЖНЕ  ДОСЯГТИ  
І  ЙДУТЬ  УПЕРТО  ДО  ЦІЄЇ  МЕТИ,  
ЗАБУВАЮЧИ  ПРО  САМЕ  ГОЛОВНЕ,  
ЩО  ТРЕБА  ЩОДНЯ  МОЛИТИСЯ  
І  РАДІТИ  ТОМУ  ФАКТУ,  
ЩО  МИ  НА  ГРІШНІЙ  ЗЕМЛІ  ЩЕ  Є...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316934
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Осіріс

Святий кур’єр

У  промінцях  морозного  світання,
В  серпанку  білосніжних  балерин,
Тобі  від  мене,  занесе  вітання,
Кохання  страдник  –  святець  Валентин.  
Він  до  віконця  припаде  тихенько,
І  подихом  гарячих  почуттів,
На  склі  морознім  виведе  серденько,
Що  передати  я  тобі  хотів.  
Навхрест  своєю  милості  рукою,
Заочно  накладе  печаттю  шлюб,
На  серці  тім  розпишеться  стрілою,
Моїм  цілунком  доторкнеться  губ.
Блакить  очей  ти  виплеснеш  у  ранок  
І  цьомчик  свій  залишиш  на  вікні.
Утаїть  Валентина  знов  серпанок  –  
Твоє  «Я  згодна»,  він  несе  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316816
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Наталя Данилюк

Донечці

Маленька  доню,  гілочко  бузкова,
Моя  потіхо,  променю  ясний!
В  замерзлу  шибку  місяця  підкова
Ясним  серпанком  сіє  ніжні  сни.

Дивлюсь  на  тебе,  тепле  моє  диво,
Яка  ж  ти  безпорадна  в  цьому  сні...
Хай  буде  в  тебе  доля  незрадлива,
Зозуля  накує  щасливих  днів!

І  янгол  твій  тебе  благословляє,
В  дарунок  дасть  надійний  оберіг,
Щоб  сад  завжди  стрічав  тебе  розмаєм,
Коли  з  далеких  вернешся  доріг.

А  поки  ти,  усміхнена  і  мила,
Витаєш  у  своїх  дитячих  снах,
Я  над  тобою  розгортаю  крила,
Мов  над  маленьким  проліском  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 18.02.2012


Леся Геник

Хай сьогодні…

***
Хай  сьогодні  палають  вогні
На  зимовому,  темному  небі,
Віддаюся  всеціло  тобі  -  
У  обійми  чуттів  незбагненні!
Віддаю  тобі  серце  своє...
І  хай  місяць,  мов  свідок  зізнання,
Келих  щастя  по  вінця  наллє
І  підніме  за  наше  кохання...
(11.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313735
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012


Леслав

Тебе в день св. Валентина

Любимая,ты  в  мире  лучше  всех
(И  в  этом  меня  сердце  необманит)
Так  пусть  сегодня  твой  веселый  смех
Весь  день  пьянит,а  ночью  обжигает.
Любимая,пусть  и  тоска  и  грусть
Ни  глаз  твоих,ни  сердца  не  коснуться...
Будь  счастлива,нежна,красива,пусть
Тебе  сам  Бог  захочет  улыбнуться!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313765
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012


Олекса Терен

ТВОРЦЯМ

Творіть  -  буде  подяка  вам  чи  ні,
Не  все  зерно,  що  є  в  ріллі
У  свій  час  проросте  на  світ,
Буває  й  кине  пустоцвіт.
Та  в  землю  все  одно  кидайте
І  що  зійде,  надію  майте,
А  чи  поживне  ?  То  порада,
Що  є  на  то  Всевишня  влада
Й  коли  вартує  те  зерно,
Якщо  поживу  дасть  воно,  
То  прийде  час  на  споживання,
На  розуміння,  смакування,
А  ні  -  то  просто  пропаде
І  поміж  люди  не  піде…

Засівайте  творчу  ниву  зерном  розмаїтим,
Виплеканим,  вистражданим,  душею  зігрітим,
Засівайте  і  не  ждіте  похвали  -  не  треба
Попросіть  тільки  натхнення  уклінно  у  Неба  !

13.02.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313747
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Леся Геник

Не плач, маленьке сіре кошенятко…

***
Не  плач,  маленьке  сіре  кошенятко…
Помуркочи  калачиком  в  кутку,
Голівоньку  схили  на  теплі  лапки...
Ну  що  тут  вдієш?  Ластівку  прудку
Легенько  так  не  вдасться  упіймати:
Вона  -  швидка,  ще  й  має  силу  крил!
Такий  он  світ:  нелегко  подолати
Шляхів  усіх...  Бува,  завадить  пил!
І  гострі  ікла  не  завжди  в  нагоді,
Та  й  кігті  теж  бувають  надарма...
Хоча  і  прагнеш:  тільки  нагороди!
Натомість  –  так  стається,  що  нема...

То,  може,  й  сон:  маленьке  кошенятко,
А  муркотіння  -  марево  думок...
Десь  над  душею  ніжні  янголятка
Плетуть  собі  мереживо  зірок...
(9.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312882
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 12.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012


Оксана Пронюк

Хочу, щоб мова заграла цілунком

Хочу,  щоб  мова  заграла  цілунком,
Ніжним  признанням  і  візерунком,
На  полотнині  вуст  малинових
І  на  сорочці  диво-любові.

Хочу,  щоб  кожен  вдягнувся  в  ту  мову
Як  на  Великдень  висвятив  слово,
Розправив  груди  –  замилувався:
–  Боже  мій  милий,  я  закохався!

Вибухне  цвітом  земля  довкола  –
Дякуймо  Богу  за  дивну  мову!
За  українську  душу  любові,
Що  вишиває  вишневі  зорі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012


Леся Геник

Я двічі до тебе прийшла…

***
Я  двічі  до  тебе  прийшла...
І  двічі  тягнула  долоні
До  ніжного  твого  тепла!
І  знов  цілувала  ті  скроні,
Що  вже  не  жадали,  однак,
Впиватися  доторком  юні...
Востаннє  упали  навзнак
Мелодії  в  тихім  відлунні.
Зірвались  надії  небес  -
У  прірву  шаленим  похміллям...
Тобі  віддавала  усе,
Як  спрагла  свого  породілля,
Гамує  турботу  дитям:
І  пестить,  голубить,  леліє...
Я  двічі  тебе  віднайшла,
Моя  зачарована  мріє!
(28.1.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310448
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012


*ИРЕНА*

ЦІННІСТЬ

З  нас  кожен  має,  безумовно,
Найбільші  цінності  в  житті:
Один  примножує  духовне,
А  інший  –  речі  золоті.

Якщо  ти  справді  хочеш  бути
З  людьми  і  совістю  в  ладу,
То  постарайся  не  забути  
Про  співчуття  і  доброту.

Знайди  багатство  в  них  реальне,
З  людьми  по-справжньому  дружи.
Минає  все  матеріальне...
Духовна  ж  цінність  –  назавжди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308357
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 24.01.2012


Леся Геник

Віддай мені свій біль…

***
Віддай  мені  свій  біль,  молю́,  віддай...
Самотня  мати,  у  подолі  -  мрія.
Ти  не  сумуй  дарма,  а  загравай,
Допоки  день  зі  сходу  ще  ясніє...

І  вишиті  у  долі  рукави,
Ти  струни  рви,  хай  дзеленчать  цимбали!
Під  стелю  уклонились  хоругви́  -
Чужі,  котрих  іще  не  покарали...

Та  вже  нехай,  то  зараз  інший  світ,
Якщо  не  встигнеш  -  не  зійдуть  орбіти,
Не  перестане  сипатися  цвіт,
Не  перестануть  забувати  діти...

І  не  гадкуй!  Шляхів  назад  -  нема!
Пісок  життя  між  пальцями  тікає.
Віддай  мені  свій  біль,  хоч  жартома,
Душа  квилить  і  вперто  так  чекає...
(17.1.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307357
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЗИМОВІ ЯБЛУКА

Довший  час  не  був  він  в  Україні,
Та  приїхав,  тут  живе  рідня.
Все  довкола  в  білій  одежині
І  припало  радості  сповна.

Сніг  хрустить  у  легкому  рипінні,
Залишає  слід  кожна  ходá.
Бачив  рідний  Край  у  сновидінні:
Коломию,  погляд  Кобзаря,

«Писанку»  і  ратушу  й  алейки...
Споглядав  сніжинки  навздогін
І  співав  тихенько  коломийки,
Ще  колядку  під  церковний  дзвін.

Раптом  вгледів  постарілу  жінку,
Продавала  яблука  з  відра;
Дмухала  на  руки…  й  на  хвилинку…
Пригадалась  мама  молода.

Перехожих  було  небагато,  
Двадцять  п'ять  морозу  по  шкалі.
Йде  Різдво  –  для  всіх  родинне  свято,
Ждуть  його  дорослі  та  малі.

Нагадав  дитинство,  рідну  хату,
Заметілі  зоряних  ночей,
Як  усмішка  важила  багато
У  Святвечір  з  маминих  очей.

Він  помітив  дві  сльозини-болю
На  старечій  зморщеній  щоці.
Стало  гірко  за  жіночу  долю,
Аж  стиснув  мобільний  у  руці.

Підійшов,  хотів  сказати  «нене»,
В  горлі  сохне,  знемагає  спазм.
В  силі  я,  а  боляче  для  мене:
Що  зробить,  аби  зігріти  вас?

Україну    я    люблю  безмежно,
Та    поїхав  вдалеч  за  кордон.
Обгорнула  враз  печаль  бентежно
За  людей  самотніх  і  закон.

-    Тітко,  ваші  яблуні  вродили?
-    Так,  синочку,    -    осінь    принесла.
 Всі  знайомі  вже  порозходились,
 Лиш  зостались  яблука  й...  журба.

Я    куплю  червоних  і  біленьких,
За  усі  оплачую  ціну.
Ось,    візьміть,  і  простягнув    старенькій,
Вийнявши  купюру  й  не  одну.

В  теплій  хаті  –  біла  скатертина,
Яблуками  пахне  на  столі.
І    заплакав,  як  мала  дитина,
Пригадав  старечі  мозолі.

Україно,  скільки  ти  терпіла?!
Вже  невдовзі  зацвіте  весна.
Якби  всіх  отак  душа  боліла,
То  і  ти  б  не  мерзла,  а  цвіла!






В  білім  цвіті,  рясті  та  барвінку,
Співом-переспівом  пшениців.
Хай  у  тебе,  ненько-Україно,
Будуть  люди  всі  щасливі  на  землі!

Хай  лунає  спів  дитячий  в  хаті,
Вкупочці  батьки  з  дітьми  живуть.
Вдовам  і  сиротам  –  благодаті,
Боже,  дай  на  їхньому  віку!

Навесні  хай  гніздяться  лелеки
І  крилаті  мрії  оживуть.
Цвітом  весняним  у  круговерті
З  дощиком  до  серця  припадуть.

Вороженькам  –  згинути!  Й  доволі!
Хай  лукаве  слово  пропаде.
Боже,  дай  нам  єдності  в  народі    
І  любові,  хто  в  краю́  живе!

Хай  не  плаче  осінню  калина,
Засміється  небо  голубе.
Хай  матуся  пригощає  сина
Пирогами  з  яблук,  що  спече.

Рідна  наша  мати-Україно,
Зацвіте  невдовзі  вже  весна...
Якби  всіх  отак  душа  боліла,
То  і  ти  не  мерзла  б,  а  цвіла!


[i]«Пи́санка»*  —  музей  писанки  в  місті  Коломиї,  в  колекції  музею  понад  
6000  писанок  з  різних  регіонів  України  та  країн  світу.[/i]  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306040
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 13.01.2012


Леся Геник

Чути з-за гори…

***
Чути  з-за  гори  дзвінок,
То  –  до  нас  колядничок!
Слово  із  грудей  іскриться,
Бо  ж  малий  Ісус  родився,
Й  ручками  до  світу  горне
Все  прекрасне,  щире,  добре!

Ну  ж  бо,  ґа́здо  любий,  з  хати,
Та  бігом  –  колядувати!
Попід  вікна  нести  вісті,
Що  сьогодні  радість  в  світі!
Світлом  день  з-за  меж  розлився  –
Бо  ж  Ісус  
                     ХРИСТОС  РОДИВСЯ!
Хай  із  серця  пророста
Слава…  То  ж  -
                       СЛАВІМ  ХРИСТА!!!
(7.1.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304847
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012


Андрій Чернівець

Казка про Правду.

     Жив  був  колись    у  наших  краях  один  чоловік.  Мав  він  добру  господарку,  жінку,    двох  синів  та  маленьку  донечку.
Поїхав  якось  він  у  місто  на  базар  урожай  спродати.  Уторгував  усе,  лише  в’язочка  хріну  залишилась.
     А  у  цей  час,  в  місті,    москалі  квартирували.  Підходить  до  цього  чоловіка  один  москаль  та  й  питає  :  «Скільки  твій  хрін  коштує?»
«Та  забирай  вже  за  так,  добродію»,  -  відповідає  йому  чоловік.
«Е  ні,  чоловіче,  хоч  грошей  у  мене  немає,  дам  я  тобі  за  хрін  одну  річ»,  і  простягає  щось  чудернацьке.
«Що  то  за  чудо  таке  і  до  чого  воно?»  -  запитав  чоловік.
«Це  чоловіче  -  Правда.  Бери.  В  господарстві  знадобиться»,  -  відказав  москаль  та  й  пішов  собі  з  хріном  геть.
     Вкинув  чоловік  Правду  в  лантух,  накупив  жінці    і  дітям  гостинців,  та  й  поїхав  додому.
     Діти  раді-раденькі,  гостинці  розбирають,  а  чоловік  тим  часом  вийняв  Правду  з  мішка  і  туди,  і  сюди  прилаштовує  –  ніде  не  пасує,  та  ще  й  до  всього,  як  не  візьме  у  руки  то  ніби  шмиром  помащено.  
     Вийшов  на  подвір’я  та  й  підпер  нею  двері  до  свинарні.  А    Правда    зігнулася,  двері  відчинилися,  свині  по-вискакували  і  наробили    в  городі  шкоди.
     Кинув  тоді  чоловік  Правду  під  хату,  а  один  із  синів  підібрав  її.  Тут  нагодився  другий  син  і  нумо  тягнути  собі:  «Віддай,  це  моє»,  "Ні  я  перший  знайшов".  «Ні,  це  моє!»,-  кричить  донька.  Так  сперечалися,  що  аж  побилися.  Бігають  пообмазувані  тією  Правдою,  все  село  наполохали.
     Вирішив  чоловік  поділити  ту  Правду  порівну  між  дітьми,  щоб  не  сварилися.  Скільки  не  старався  –  ніяк  не  ділиться.  Думав,  думав  і  надумав  знайти  того  москаля,  щоб  спитати,  як  поділити  Правду  між  дітьми  і  чим  від  неї  можна  відмитися.  Але  скільки  не  шукав  його  у  місті,  так  і  не  знайшов.
     Зажурився.  Вертає  додому,  аж  зустрічається  йому  по  дорозі  старий,  сивий  дідок.  Наважився  чоловік  спитати  того  діда  про  свою  біду.
Послухав  старий  чоловічу  проблему  і  каже:  «  Щоб  поділити  твоє  добро  потрібно  знайти  одну  річ.  Але  відшукати  її  не  просто.  Ще  мій  дід  оповідав,  що  у  його  прапрадіда  була  така  шабля,  якою  можна  було  розділити  ту  Правду,  але  потім  вона  десь  загубилася.  Може  у  когось  і  знайдеш.  А  хто  взяв  до  рук  ту  Правду  то  вже  нічим  не  відмиється.»
Пішов  чоловік  з  дідовою  порадою  шукати  шаблю.  Скільки  не  шукав,  так  і  не  знайшов.  
     Витрусив  він  тоді  Правду  з  мішка  в  яру  за  селом,  а  сам  побрів  додому.  
А  на  другий  день  підібрав  її  інший  чоловік,  із  сусіднього  села.
     З  того  часу  і  ходить  москалева  Правда  між  наших  людей.  Не  один  з  нею  намучився.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288311
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 25.12.2011