Чужі піски поглинуть кров чужу,
Магічні кола креслитиме доля.
Переступи, здолай оцю межу,
Щоб стати вищим...
Зоряного поля
Ніхто зі смертних ще не перейшов,
У водах ночі танули комети,
Іди, туман сховає під покров
Твої думки...
І весен силуети
Ітимуть поруч місяць, рік, віки
(Це ж задля них ти жив, вмирав і вірив!),
Чув подих смерті з відстані руки
Та все ж кохав...
Без взаєму, без міри
Молив, чекав і сонце тепле вів,
Мов наречену, на свою орбіту.
Та став чужим як неба льон зацвів...
Чужим піском на берегах Коціту.
*Коціт - у давньогр. міфології - одна з річок "підземного царства", де нібито перебували душі померлих.
Зійти на береги Коціту - вмерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863201
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 09.02.2020
Я з дощами на "ти".
Вони знають ім`я мого его,
Їх вологі вуста
заколисують осінь мою
І, сповзаючи зміями
з неба, торкаються стегон,
Залишаючи присмак
спокуси в моєму раю...
Я з дощами на "ти".
Їхні душі таять непокору,
Нескінченність буття
зачаїлося в їхніх очах.
По безмовних алеях
ведуть в теракотову пору...
Я себе впізнаю
в цих холодних осінніх дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854285
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 25.01.2020
Никогда не приходили ко мне слова на украинском языке. Но вот понравилась мне львовская девушка, чей язык родной - украинский и я стал писать ей на украинском (наверное потому, что хотелось сделать ей приятное).
А иллюстрирует это стихотворение фотография другой девушки, Насти из Киева.
И в Киеве встречается красота :) :)
[i]Якби ж то день постукав у вікно
Її рукою, легко, майже млосно...
Замружився б, як сонцю, що зійшло,
Й на ганок вибіг би до Неї босим...
І зупинивсь... не знамо що робити...
Чи губи цілувать, чи руки й очі?..
Як встиг я їх так палко полюбити,
Що нічиїх вже бачити не хочу?![/i]
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 26.12.2019
Сповідаюсь дощу, наче осінь хмільному коханцю,
Заштриховані шиби – розгорнутий ретро-блокнот.
І припрошує вітер самотню берізку до танцю,
Обійнявши за стан під розсипаним бісером нот.
Переписую дні, розпливаються фрази в потоках,
На вологому склі аквареллю течуть ліхтарі.
Наче змокла ворона, обтрушує ніч кароока
Смоляне своє пір’я над га́врами тихих дворів.
Сповідаюсь про все: про мінорні думки і про тишу,
Що гніздиться в душі, відтіснивши дзвінкі голоси,
І про те, як під серцем зажуру осінню колишу,
Як ховаю у спогади рештки леткої краси,
Що невдовзі зотліє, присипана пудрою снігу…
Стиха хруснувши гілкою, в сад прокрадеться зима.
Мов прудкі горностаї, із гір понесуться з розбігу
Білогриві завії і світ перевернуть сторчма.
І осягне душа, що для світу це все не намарне:
І мовчання твоє, й обмирання природи, і сніг…
Й ненаписане слово, що теплиться згустком янтарним,
Зледеніє… щоб раптом відтанути десь навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851313
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 07.12.2019
І най би нам
натрапити на зливу,
і повінню
наповнити вуста.
В саду із яблук
білого наливу
у ніч, коли
Рапунцелі коса
розплетена
спадатиме на п'яти
гойдатимуться живо
стремена.
і най би нам забути
і не знати
адреси ,
телефони,
імена.
Минеться
з часом збурена стихія
і блискавка
затягнеться як шрам.
Коли від сліз
для тебе я змалію...
Сміятися!
Сміятися
пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842782
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 27.07.2019
І знов дощить. Люблю я миті ці,
Коли весь світ в одній лише краплині.
А ти його тримаєш у руці,
Тримаєш, наче небо на стеблині.
І чуєш, чуєш кожен видих - вдих
Глибин планетних в клаптику калюжі,
О, скільки ж сили у речах простих!
Як часто ми до них такі байдужі.
Дощить, дощить, симфонія води,
Напнуті струни з хмар і аж до серця.
Цей сірий дощ мій друг, мій поводир,
В життєвім плині тихе інтермеццо.
21.04.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 21.05.2019
Так тихо, ще не сказано ні слова,
Над ставом верби ходять хто куди.
Лишає ніч по собі терпкий спомин,
Табун зірок зігнавши до води.
Ще хвилі сплять, їм сняться океани,
Безмежні далі й сині кораблі.
І хтось мені намріється незнаний
До цього часу в ранішній імлі.
Ані слівця, ні звуку, тільки тиша -
Стає поволі небо голубим.
Якийсь поет колись про це напише,
А поки лиш полин, неначе дим,
Сивіє гіркотою край дороги,
Долоні степу взявши у полон.
Жалі принишкли, смуток і тривоги
Допоки світ додивлюється сон.
А вже за мить розкрилиться узвишшя!
П`янким нектаром, дзвоном кришталю,
І буде сміх, і сльози, все крім тиші,
І загука хтось голосно: "Люблю"!
На оксамитом виткані стежини
Впадуть краплини нового життя...
І завирують сонця хуртовини,
І буде слово...
Гріх...
І каяття...
25.08.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832863
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 21.05.2019
Хай мости догорять! Дозоріють вогнем!
Полум’яні, червоні і люті!!
Досі губи болять. Під весняним дощем
Нам з тобою і вчора не бути!
Хай горить все гниле! Все нещире - на дно!
Слів відбитки стираю у попіл.
Груди просять води, а в руках лиш вино...
І повітря вологе на дотик.
Я доп’ю цей бокал. Він останній з твоїх!
Розіб’ю і розріжу без жалю,
Лишу знак на руці. Завтра стало сліпим.
Я тепер загартована сталлю.
Хай мости спопелять! Рознесуть вітром в вись
Пил гарячий. Червоний мов кров .
Трохи губи болять. Ми вже стали «колись».
Ми ніколи не стали «любов».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826399
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 01.05.2019
Привіт.
Ти, знаю, любиш дощ
і вітру сум, печаль осінню
міських напівпрозорих площ...
Глянь -
вечір причаївся тінню.
Ось я пишу тобі листа.
Ми так давно не говорили
про те, що дарувало крила.
Вже я не той...
І ти не та...
Запросим до розмови ніч?
Вона нам не відмовить, звісно.
Хоча утрьох нам ніби тісно...
Але хіба у цьому річ?
Ти, відчуваю, вже не та.
І я пишу інакші вірші,
хоч кажуть –
нібито не гірші.
Та їх до цього ось листа
я не додам.
Це – не для тебе...
В них вже для нас
немає неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 13.04.2019
Не тікай від дощу.
Повернися відкрито обличчям.
Може, сумно від того,
що знаєш прогноз?
Не марнуйся чеканням,
що знову до себе покличе.
Не буває, щоб червень
відходив без гроз.
Не губися у місті,
що лине щоденним потоком,
де бруківка сріблиться, неначе луска...
То без нього хитається світ
і земля з кожним кроком
вислизає з-під ніг,
мов рибина прудка.
Заколисую дощ,
але він гомонить без зупину.
Може літо дало
безлімітний тариф?
Щоби кожен світанок,
який я без Тебе зустріну
був умитий для сонця.
Годинник старий
уповільнює хід.
У кімнаті вільготно від крапель.
Розповзаються стрілки,
неначе вужі...
Якщо Він в Твоє серце
яскравим промінням потрапив -
бережи його!
Понад усе бережи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797653
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 29.03.2019
Не пробуй забути все те, що давало натхнення,
Емоцій оголених, вражень нестримний потік,
Де митей щасливих до краю наповнена жменя -
Яка там синиця - й лелека нікуди б не втік.
Нехай не вдалося намріяне поки здійснити,
Та наша планета Земля не сповільнює рух,
Невдовзі почнеться нове приголомшливе літо,
Й примхлива удача не вислизне більше із рук.
Ну, сядеш ти в шатл і поглянеш у ілюмінатор,
А перед очима земне все життя промайне...
Далекі яскраві світи... звісно, вражень багато -
Та тільки у них вистачати не буде... мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816163
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 29.03.2019
Привіт!
Я знов
у турбулентній зоні.
Пасок безпеки?
Він не рятівний.
Порушую
повітряні кордони -
прозорі і невидимі.
Земні
услід тяжіють
кроки і зусилля,
немов фантоми
чуються дзвінки.
Зима дахівкам
снігу натрусила,
що плечі вітром
обдало мені.
І я стою
на чорно-білій
смузі,
і сумніву
нависли кажани.
Вуста Твої
в усміхненому прузі?
Скажи мені...
нічого не кажи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826668
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 27.03.2019
Втомилась осінь листопадити
і фарби розтікаються на склі.
як можна сонцем легковажити,
коли і дні як клаптики малі
лягають на зап'ястя стигмою...
Без тебе світ - сізіфова гора,
укрита снігом, вкрита кригою
і шансу, щоб піднятися нема.
Вітрами хризантеми зламані
ховаються в зелену волосінь.
Листки багрянцеві на камені -
лишає осінь знаки голосні.
І сипле, сипле обліпихою
тепло останнє ходить по краю.
Твоїми фібрами я дихаю
і всенькою палітрою горю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761233
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 04.01.2018
Трояндово-пишна,
духмяно-солодка,
намріяна ніжність
бажання терпкого...
Щоб пити її -
мабуть, ніч закоротка.
В ній пристрасть волога
цвіте веселково.
Вона квітне юно -
у дотиках ніжних,
в сплетінні обіймів
любовного шалу,
у золоті знань
про кохання некнижних
для двох, котрим
ночі цієї замало.
В пелюстках троянди
ховати цілунки...
Запестивши щедро,
щоб плакала щастям щоночі -
як ніби востаннє, як трунку,
любові напившись -
святого причастя…
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 02.09.2017
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 07.01.2015
Ти піди як в холодну ніч вітер,
Що продмухує душу наскрізь,
Нам для слів вже бракнуло всіх літер,
А для горя гірких моїх сліз.
Ти піди і уже не вертайся,
Щоб тобі не шептали у слід,
За гріхи перед Богом покайся,
А мені хай залишиться лід.
Я сама все, що треба зумію -
Переможу і перетерплю,
І щодня буду мати надію -
Я тебе не люблю, не люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522087
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 01.11.2014
Ти захочеш
тих запахів і перемог,
та війна вже залишиться
десь за плечима.
Ти шукатимеш,
де саме криється Бог?
А Він дивиться зараз
твоїми очима.
Не шукаючи тінь,
не блукають вночі.
В сонце йдуть з дня у день,
щоби спробувать жити.
Нас ведуть,
опинившись позаду отці
і у спадок лишають
поранені свити.
*Свита - верхній традиційний одяг українців, переважно білого кольору на два вуси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533192
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Виносили сина – а яблуні гупали літом
На землю прогріту, на лаву, де спокій приліг.
Ховали Героя – хилилися голови й віти,
Прощально стогнав під ногами кленовий поріг.
Гуділа машина. Ішли побратими та люди.
Жінки голосили і плакав дідусь у літах,
А щось, наче камінь, давило на горло, на груди…
Скрипіла машина й дорога далеко-свята.
На цвинтарі тиша, на купці стужавіла глина,
Салют…і віночки… і літери – мов золоті.
І змучений батько, упавши на хворі коліна,
Від горя заплакав уперше в своєму житті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529693
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Ти, осене, зітхаєш у кутку
Вікна мого, на теплім підвіконні.
Поворожи на мідному листку,
Чи – ось тобі мої важкі долоні.
Поворожи, а в очі не дивись,
Який там блиск…одним одна самотність.
Хіба що залетить в кватирку лист –
Ото й усі мої незвані гості.
Розкинь для мене жовтими таро
Із тих берізок, що стоять, мов дами.
Вони ще вчора в ніжнім болеро
Кружляли із північними вітрами…
Розкинь на краплях – то магічна мить,
Або хоч ти приходь до мене в гості.
Можливо, нам обом переболить...
Твій давній дощ, й моя гірка самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Над Україною не зачиняють Небо...
Ідуть у вись ті, що могли ще жить...
А, з вами нам, молитись за них треба,
Щоб прийняла усіх свята блакить.
Не вистачає праведників в Раю,
Напевно, задля цього стільки втрат.
Так важко це сприймати, коли знаєш,
Що більшість тут - наш український брат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496511
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 03.05.2014
Слова О. ПЕЧОРИ та А. СУПРУНА.
Музика Анатолія СУПРУНА.
Виконує Заслужена артистка України Олена БІЛОКОНЬ.
Міста – прекрасні, мальовничі – села.
Щаслива будь, прабатьківська земля.
Хай пісня лине щира і весела,
Серця і душі гріє й окриля!
Нехай злітає в неозоре небо,
Дощами рясно на поля спада.
У праці нам, в любові жити треба,
Бо Україна – вільна й молода!
Приспів:
Піднімем разом неньку-Україну.
Нехай здійсняться мрії Кобзаря!
Є дух козацький, мова солов’їна.
Над світом зійде праведна зоря!
Єднаймось, друзі, у міцну державу,
Плекаймо рідний неповторний край.
У світі добру здобуваймо славу,
Святковий підіймаймо коровай!
Приспів.
Добром квітують материнські очі.
Дитя леліє світлу мрію в них.
Ми в злагоді і в мирі жити хочем.
Нехай Господь усіх нас боронить!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484351
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 28.04.2014
Я про тебе забути не можу,
Ти споко́ю мені не даєш,
Ти бентежиш, ти мучиш, тривожиш.
Де ти зараз? З ким спиш? Чим живеш?
Твої руки не мерзнуть без мене?
Хтось вкриває тебе, як заснеш?
А хтось в губи цілує шалено?
Де ти зараз? З ким спиш? Чим живеш?
Про що мрієш, коли засинаєш?
Про що думаєш ти, як встаєш?
Чи лягає до тебе хтось скраю?
Де ти зараз? З ким спиш? Чим живеш?
Я не хочу тебе відпускати,
Хоч і знаю, що мушу… Та все ж
Мені б тільки всього лише знати,
Де ти зараз… З ким спиш… Чим живеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495165
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Вимивають дощі закіптявлені рани Майдану,
Але їм не відмити просякнутий кров’ю асфальт.
Хто життям заплатив, щоб отримати волю жадану,
Залишився у серці, та зник із запроданих шпальт.
Наша воля ще марить, не може піднятися з ліжка,
Їй далася взнаки з водометів полита зима.
Кажуть в пекло йде шлях, а до раю вузенька доріжка,
Тож найкращих до бою покликала знову сурма.
Ну а решта мовчить, бо не знають, що треба казати
( із верхів не дали однозначний для цього указ).
Кого славити? Волю? А раптом прийдуть федерати,
То за довгий язик розплатитись прийдеться не раз.
Та й зручніше просидіти нишком у теплій квартирі
(Сотні років покори наклали кайдани раба.)
З України летіли лелеки спокійно у вирій,
Повертатися стали— кричить двоголовий з герба.
І злетіли за хмари питати поради у Бога,
Чи летіти назад, чи мостити для діток гніздо?
І Господь відповів «В Україну прийде перемога,
Коли змиють дощі із асфальту кроваве бордо,
Коли стануть народом, не будуть покірно мовчати,
Коли рабські кайдани нарешті впадуть із душі.
Стане мирно на вік. Тільки пісня небесна качати*
Буде докором тим, хто продав рідний край за гроші.»
[i]Небесна пісня качати--«Гей, плине кача по Тисині…» — лемківська тужлива народна пісня. Саме ця пісня стала неофіційним гімном "Небесної сотні".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487765
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 21.04.2014
Майдан завмер. Молитва і сльоза.
Від згустків болю, смутку і печалі
боліло в грудях - сотню проводжали,
безсмертну сотню в сині небеса.
Вони ставали у ангельський стрій
один за одним мовчки у колону,
як йшли на січ проти орди в погонах
лиш з вірою супроти куль у бій.
І їх єднав не карб рубців і ран,
не дати смерті й ці холодні труни -
любові до Вітчизни чисті струни
торкав молитвою стривожений Майдан.
Як шикувалась сотня в небесах
кожен ридав і присягав до скону
край боронить й по Божому закону
колись й самим звершити в небо шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 21.04.2014
У жінці все від Божої любові,
(вона не з чоловічого ребра).
Вогонь і лід, і квіти кольорові,
Грозу і тишу Бог у ній зібрав.
У жінці все поєднано у грамах
І сіль, і цукор, перець і дурман.
Вона ж і пісня, і любовна драма,
Поезія інтимна і роман.
У жінці все замішано яскраве:
Вино і кава, чай… зміїний яд.
Вона, як ніч – настояна на травах,
Вона, як день, мов квітів аромат.
Кохана, мама, наречена, Лада –
Найкраща, найрідніша на Землі.
Ім’ям жіночим названі торнадо,
Планети в небі, в морі кораблі.
Вона - яскраве мерехтіння зірки.
У ній уперта вада віслюка.
Цілунок в неї малиново-гіркий,
Долоня ніжна і рука м’яка.
Любов і гнів, спокусу і цнотливість,
Тепло проміння, спалахи заграв,
Розсудливість, ощадливість, примхливість…
У ній Всевишній вдало поєднав.
Мінялися епохи, дні і люди.
Хтось вірив мріям, хтось пісням, казкам.
Господь промовив:"Кращої не буде".
І Жінку передав чоловікам.
Тож не Адама в ній шумують болі.
Хіба ж то Бог ЇЇ з ребра створив?
У Жінці все – від Божої любові,
Вона – найбільше із Господніх див.
зі святом, Любі та Кохані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484302
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 02.04.2014
Дівчатко біляве не плаче – що візьмеш з малої…
Світлина у рамці. До хати заходять сусіди.
Скажи мені, мамо, а звідки беруться герої?
І де це наш татко? Чому він додому не їде?
І дивляться очі, маленькі дівочі зернятка,
На маму заплакану, горем прибиту бабусю.
І як їй поясниш, що більше немає вже татка,
Що тато із бою нерівного не повернувся.
І як їй поясниш, що татко від кулі загинув.
Вона ще маленька, не знає про волю нічого
Й за мамою плаче, в долоньку ховає сльозину,
І просить за тата у доброго-доброго Бога.
Дівчатко біляве заплакало – серцю несила.
Сусіди і друзі втирають сльозу, за малою.
А як їй поясниш, що татко загинув героєм,
Що любого татка малесенька куля убила….
(малюнок з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 02.04.2014
Їх нелюд-снайпер
відіслав на небо…
Всі, як один,
вони тепер у Бога.
Ні почестей, ні слави їм
не треба,
Вони життя поклали
не для цього.
Їх очі дивляться на нас
з пітьми безодні,
Що там попереду –
чи щастя, чи руїна?..
Найкращий пам’ятник Небесній сотні –
Єдина і щаслива Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482562
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014
З землі постали і ввійшли в собор,
Земні герої і сини господні…
Бог вимовив уперше «Коридор!»
І ангели дали дорогу сотні.
Ви вдома, хлопці. Ви таки дійшли.
Чумацьким шляхом чи по Інститутській –
Нестерпно юні, людськості посли,
Ви не дали піддатися розпуці…
Візьміть її, омріяну віками,
Нехай вона нарешті вас прийме…
Небесна сотня десь поміж зірками
Знайшла вже ту, яка понад усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482421
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014
Україна – це обширний і величний квітник посеред Європи! І цей квітник, який випромінював красу, радість, щедрість, гостинність і добро, століттями наїзники топтали, нищили дорогоцінні квіти, задаючись метою його знищити. Та він незнищимий, завдячуючи благородній українській землі, яка, напуваючи своїм життєдайним соком невмируще коріння розмаю квітника, ростила все нові і нові шедеври української незбагненої краси. Вдивіться лиш пильно в цю частину українського квітника, який долею чи недолею забрів на далеку чужину до Мадриду. Загляньте у їхні очі на цій світлині і ви побачите, як вони випромінюють радість і смуток, добро і переживання, і віру у майбутнє своєї держави України, віру у завтрашній щедрий і радісний день. Ми українці, як ці квіти на квітнику різні, але ми єдині, бо єдина у нас ідея і споконвічна мрія. І ми віримо в наш завтрашній день, за який віддавали своє життя багато поколінь наших предків!
Та загляньмо у вічі нашим керманичам і ви переконливо запитаєте – хто вони?! Переконана, – стане прикро і боляче, гидко і гірко!? Чому так, то, напевно, всім зрозуміло. І гірко і прикро за тих людей, що віддавали свої голоси за них! І боляче, бо коли ми нарешті станемо мудрішими?! І, напевно, що не лише моя така думка?! А ви спитайте самих у себе.
Тому що: «Той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе!» В. Симоненко. І не тільки слави!
Для мене Україна - це земля, де я народилася, виросла, мріяла... Це земля, яка годувала нас хлібом, щоб наше тіло було сите і здорове, а розум багатий високою духовністю. Там батьки вчили мене доброго слова, поважати ближнього, працювати, любити свій Край. Я на тій землі черпала знання мудрості, стреміння до світлого духовного. Вважаю, так повинно бути в кожній християнській сім'ї.
Люблю свою землю понад усе, хоча живу, як багато таких, більше десятка літ на чужині. Дякую Богу, що зустрічаю таких друзів, які прагнуть кращих змін для нашої рідної країни - України. "Скажи, хто твої друзі і я скажу хто ти"!
Та ненавиджу байдужість, бо це великий гріх. Не можу змиритися з думками, згадуючи Київський Майдан з людьми у чорних касках. Які ж батьки їх народили і хто виховував тих покидьків, ту оскаженілу ненависть. Ту нелюбов до рідного краю, до свого народу? Ні це не люди – це нелюди! А влада, президент, провладна частина Верховної Ради України? Та ж МИ їх вибирали?!
Україну не можливо стерти з лиця світу, як не можна висушити Чорне море, як не можна переорати Карпатські гори. Так і не можна переорати обширний український квітник, що й доказала шістсотлітня історія такого наміру різних наїзників. Україна живе у серці кожної людини, кожного українця! Багато виїхало українців по світах з різних причин, та любов до України живе у їхніх зболених серцях. Коли приходиться повертатись у відпустку додому, для мене кожне деревце і навіть дрібна комашка - святе. Чому немає святості у тих «озлоблених катів» на Майдані до молоді, до народу, що довели країну до війни? Ми ж люди, не тварини! Навіть над твариною гріх знущатися! Хіба у нас немає людських права і ми для влади ніхто? Хіба може вирішувати майбутнє народу уряд, що по-злодійськи позасідав у владні крісла України? Чи вони українці, не кажучи по крові?! Навіть і ті, які називають себе українцями – кров у них не українська, а яничарська. Сьогодні я заявляю: Ганьба «Беркуту» і немає прощення тим, хто вдерся з війною, хто зрадив Україну заради власної наживи! Ганьба тим, хто називає себе державними мужами, а п’є кров свого народу!!!
Я горда тим, що народилася українкою!!! Я люблю і шаную свою рідну мову, хоч в даний час через обставини спілкуюся іспанською. Я навіть на роботі навчила друзів іспанців розмовляти українською мовою: добрий день, до побачення, люблю, подобається... І мене й за те поважають, бо поважаю інших. Я пишаюся тим, що мій народ ніколи не був загарбником іншої держави.
«Виховуй у собі Людину – ось що найголовніше, інженером можна стати за п’ять років, учитись на людину треба все життя» В. Сухомлинський. Чому така ненависть в українофобів, та ще й в тих, що їдять український хліб, п'ють українську воду, ходять по українській землі, а відплачують хижацькозвірячим серцем? У тих чорних касках на Майдані Незалежності я бачила стільки скаженої жорстокості, що й світ дивується. Хто вони? З якого світу? "Не тіло, а душа є людиною" Г. Сковорода.
Народ може не бачити, але народ завжди відчуває! Чи не згідні зі мною? Бо саме найбільше брешеш тоді, коли брешеш сам собі. Хіба ж не так? Любов і владу потрібно заслужити. Цю відповідь можна прочитати в обличчях тих людей, що прагнуть щасливо жити? «Можна застрелити мозок, думки ж не вбить!» В. Симоненко. Зараз в Україну прийшла війна, гинуть люди. Свобода здобувається кров́ю, але такий важкий час доказав, що ми є нація і великий народ, ім́я якої - Україна. «Кожна релігійна система, кожна диктатура (чи то у формі фашизму, нацизму, чи московського комунізму, чи якого іншого диспутизму) – це є спекуляція на людському горі, більше чи менше організована, свідома чи не свідома система експлуатації органічного, вічного прагнення людства до визволення до страждання, від розладу своїх сил, від хвороби дискордизму, себто прагнення щастя» В. Винниченко. «Конкордизм».
Чому збудилась велика лава, немов океанська хвиля? Запевняю: до пори, до часу "збанок воду носить". А океан вирує! «Хто готує себе лише на те, щоб впрягтися до плуга, завжди буде мати погоничів» О. Теліга. Не помиляється той, хто нічого не робить. Таке прислів'я є у нашому українському народі. Це не помилка верхівки обжерливих холуїв Кремля, які привласнили народне майно! Роками вже готувалася змова, що вони хочуть привласнити і український народ, закріпачити його. «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» О. Довженко. Вірю, знайдеться між добрих людей свій Пророк-Прометей... А може вона – ЖІНКА! Але я твердо вірю, як і ці емігранти, що на світлині, у щасливий завтрашній день! Та все ж застерігаю – не будьмо байдужими до нашого, посеред Європейського моря квітів, квітника! Шануймо свій український квітник, бережім і цінуймо кожну пелюсточку українського розмаю! Україно, Мадрид з тобою!
З погляду жінки-емігрантки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465201
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 17.02.2014
Укотре перечитую «Кобзар»,
Порад шукаю. Батьку, як нам бути?
В душі народу спалахнув пожар,
Але ж були вже в Україні Крути!
Усе було, як ти заповідав:
І лилась кров, і рвалися кайдани!..
А вчора знов… юнак навіки впав,
Який читав твої вірші з Майдану…
Аж закипів обуренням Дніпро!
Аж застогнала рідна Україна!
Поглянь же, Батьку, двісті літ спливло,
Вона ж , сердешна, досі на колінах.
Скажи: чому? Із неба роздивись,
Що нам робити. Розпитай у Бога,
Ще скільки треба душ невинних ввись,
Щоб освітилась у пітьмі дорога?
А, може, досить?! Сонечком з-за хмар
Осяй нам шлях до Віри і Любові.
І я візьму до рук старий «Кобзар»
Шукати сили й мудрості у слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476987
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 17.02.2014
Навчи мене…(Михайло Плосковітов)
Навчи мене не бачити тебе,
Навчи думок спечалених не чути.
Нехай так буде в долі: все мине
І більше, звісно, зустрічам не бути.
Навчи мене всміхатися слізьми,
Навчи похмурі хмари розсувати
Й вичікувати сонце із пітьми
І промені, на щастя, розсипати.
Навчи мене мовчанкою іти,
Навчи любов'ю жити понад кару.
Теплом душі з'єднати ті мости,
Які перетворилися в примару.
Навчи мене долоні піднести,
Навчи в молитві випросити в неба.
Щоб , врешті, донести усі хрести,
Усі, усі…усі, в яких потреба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 09.02.2014
Залиш мені краплиночку себе,
Щоб очі твої бачити щоранку,
Вдивляючись у них безперестанку...
...Яка ж у них нестриманість живе!
Залиш мені краплинку теплоти,
Що вчора лиш до неї доторкалась.
Забулась й раптом знову закохалась
До відчаю. До сліз. До хрипоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452688
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 19.11.2013
[img]http://1.bp.blogspot.com/-A0hHtYNh3Q8/UIEUZOuAqwI/AAAAAAAACAY/HsOiAS48Ofs/s1600/ukfc1SZ0vkQ.jpg[/img]
Листопадить….
І сонне горище,
наче гавань розбитих човнів.
По щілинах гуляє і свище,
і не спиться вітрам.
У нічні, розтривожені
хвилі розпуки
жовте листя з тонкої парчі
укриває вікно…
Чути стукіт –
розговіння дощу
по руці
розливається
терпкістю айви
моя осінь,
як тихий Тибет,
де слова безпричинні і зайві,
де молитва во ім’я Тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454706
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Чи хочу бути я твоїм гріхом?
Я хочу - щастям...
досить вже гріхів...
Твоїх картин довершеним штрихом...
Натхненням ненаписаних віршів...
Я хочу жити у твоїх словах...
Щоб губ твоїх торкатись щохвилини...
Назавжди поселитись в твоїх снах...
І сонцем...
щоб світить тобі щоднини...
Я хочу...
вітром, небом і дощем...
Для тебе бути...
Зорями сіяти...
У темну ніч...
невидимим плащем...
Від всіх негод... собою укривати...
Я хочу бути...
дотиком руки...
А вранці... першим ніжним поцілунком...
Я хочу...
не на мить...
а на віки...
Твоєї долі стати візерунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456938
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
У золото осінь ревнива
вдягається знову і знову -
бо хоче від мене чуттєву для себе присвяту.
Та як розповісти їй, що означає – кохати,
а дотиком більше сказати, ніж іноді словом?
А ти знову рада,
що в мене не пишуться вірші,
і я не загублений в римах – простих чи дотепних -
щовечора. Тепло і ніжно закутаний в тебе,
забув я про муз. Але зараз, натхнений не гірше –
творю натюрморти
із ніжності, пестощів, ласки.
Бо твій надихає малюнок схвильованих ліній.
Я вже відчуваю – в цей вечір задумано-синій
ти, люба, мене вже не випустиш
з нашої казки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454529
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
(Із підслуханого)
Цікаве запитання –
Як живу?
Все, звісно, не розкажеш телефоном...
Багряне листя стиха на траву
Вкладає вітер.
Виноградне гроно
Наповнилося соком.
А вночі
Спить голуб на моєму підвіконні.
Сьогодні зранку сіро,
А дощі
Осінні
Колисково-монотонні.
Живу...
Як всі!
Втікаю від проблем
У дивний світ фантазій та ілюзій.
Пишу вірші,
Нових шукаю тем,
Знайомлюся
І маю уже друзів.
Живу...
Радію осені, дощу,
Збираю листя жовте у букети.
Плач́у за все!
І дорого плач́у...
А запитати хочеться: „ А де ти?”
Та я мовчу.
Тамую давній біль
В кутку душі.
Єдиний порятунок
Мовчання золоте.
Як ти посмів?
Навіщо кинув слово – наче трунок
У вир душі?
Ти дуже завинив!
Де взяти сили, щоб простити вкотре?
Життя, що повне гроз, незгод і злив,
Як літо бабине – не тепле і коротке...
Живу...
Як осінь!
То сльоза спаде,
То посміхаюсь,
А бува – радію,
Як бачу чорнобривці де-не-де
На клумбах міста.
І лелію мрію
Голубкою летіти в небеса
Із голубом...
І день отой настане.
Щасливі вогники ще спалахнуть в очах!
У Львові осінь... Зацвіли каштани.
26.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451231
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 04.10.2013
Заворожи мене, заговори,
Ти ж володієш магією слова!
Скажи про почуття, що до пори
У вічності жили позачасово.
Про білі орхідеї розкажи,
Які вони тендітні, ніжні, гожі,
Серед суцвіть яскравих і чужих
Ти відшукав одні - на мене схожі.
Навколишній зникає міста звук,
Повільно доторкаючись до стебел.
Заворожи! Не розмикай лиш рук, -
Несила відірватися від тебе.
04.04.2013р. 15:55
Перевод Ирины Лебедевой
заворожи меня, заговори,
тебе подвластна магия живая
слов чувственных, они живут внутри
о времени и не подозревая.
о белых орхидеях расскажи,
о теплом шелке их прозрачной кожи,
среди соцветий ярких и чужих
ты отыскал, что на меня похожи.
звук всяческий - и гасни, и сникай,
от наслажденья стебельков касаться.
заговори! и рук не размыкай,
бессильна от тебя я оторваться.
Для ілюстрації віршу використана
картина польського художника
Томаша Алана Копера "Обійми"
http://www.ex.ua/view/19020568
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415595
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.10.2013
Тобі я вдячна, що пішов з моїх думок,
Оселю серця мого назавжди залишив.
Забрав з собою гірких сумнівів клубок,
Щоб дощ страждань в лице холодний не періщив.
Тобі я вдячна... Життєдайне джерело
Душі очистилося від брехні-намулу.
В любові щирій відродитися змогло,
Завмерлі струни в серці сколихнуло.
Тобі я вдячна... Відродилася... Лечу
У сяйво днів нових, що в почуттів оправі.
Ти ж будь щасливим! - тобі щирістю плачу
Без жодних слів. Вони тут просто зайві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449430
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 03.10.2013
прости. я не могу жить без Тебя.
я не хочу. я просто не умею.
Ты дал мне жизнь, Свою отдав любя.
и вот я здесь стою, склонив свои колени.
не в первый раз уже. и не в последний. (знаю).
Ты каждый шаг мой видишь, вдох мой каждый.
я в жизни радости и трудности встречаю.
я верю, встречусь и с Тобой. однажды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444519
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 03.10.2013
Це ж так просто – любити цю землю, де ти народився,
І країну, і мову, й культуру свою.
І вітатися словом із буквою «і», не складно – «Привіт».
(І на відгук російський – писати своєю).
Це ж так просто – згадати не тільки у свято
Тих героїв, полеглих в боях, закатованих в тюрмах-полонах
Усіляких вождів та мастей-кольорів.
Бо вони стали в бій за свободу і собі, і нащадкам своїм.
І для нас, і для тих несвідомих також,
Що, немовби, соромляться мови своєї у місті й на сайті.
Тих, що носять футболки з кубинським героєм,
А про своїх не знають, а то і цураються лячно, мовчать.
Бо чомусь не дозволив міністр, голова
І московський ще піп анафему з амвона лукаво глаголить.
Це ж так просто – любити вкраїнську державу!
І у Львові, в Донецьку також, і в столиці, у горах Карпатах.
Ой, ще чути там порох повстанського стрілу.
Може, ніздрі він нам залоскоче і покличе у совісті бій
Це ж так просто – відчути себе українцем.
Й не важливо, хто у вірі своїй у душі:
Чи католик, а чи православний, чи вірний Сварогу.
Це ж так просто – сказати, що я – українка.
Поважаєш чуже, та не зрадиш ні духом, ні тілом своє:
Ані з негром, арабом чи адептом Москви.
Це ж так просто – любити оцю Україну
І хоч трішки для неї докласти зусиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445174
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 03.10.2013
Слова мені залишились і все,
Нічого окрім слів - скупа розрада...
Кривим розмитим почерком есе
Виводить дощ по сірих автострадах.
Під парасольку туляться вітри,
Січуть в обличчя краплі, ніби струни.
Зітри мене із пам'яті, зітри,
Як вічність на табличці древні руни...
Як захмеліла впевнена весна
Останній сніг роздмухує у полі.
Густої зливи сива пелена
Сповила шовком пальці захололі.
Похмуре небо ру́ном затяглось,
Надуло щоки зморені старечі.
Слова мені залишились - хоч щось,
Хоч проблиски в холодній порожнечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452196
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013
* * *
Не пішла – зосталася в мені,
дивним болем душу сколихнула.
Поманили у терпке минуле
очі – і урочі, і сумні.
Виринає споминів луна…
Я, напевно, не зійду з арени.
Не даремно, ой невже ж даремно
в серці дзвінко зойкнула струна?
Не втиха мелодія – зліта!
Калинова виболена пісня.
Ще не пізно. Ще ніщо не пізно.
Миті зупинились! Гей, літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452101
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
За світлий смуток – дякую тобі.
Спасибі за мінорний спокій сну,
за осінь листопадову в журбі,
в туманах гай, що мріє про весну.
Я дякую за полум”я бажань,
побачення на різних берегах,
за щирість непрошептаних зізнань
і віщих сліз розлуки на очах,
ночами ненаписані листи,
неходжену стежину через сніг
в наш рідний гай, де невагомо ти
блукаєш у мінорі снів моїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214386
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 27.09.2013
Пасодоблем опалого листя
закружляла засмучена осінь.
Ми з тобою - як аркуші чисті.
Свіжих віршів у осені просимо.
Ми питаємо, дивлячись в очі
в передзим\"ї завмерлій природі -
про не разом проведені ночі,
про слова, що образливо-горді,
про недбало-порожні вітання
двічі в рік - на різдво і весною,
ще недавно гарячі бажання,
що вже снігом між мною й тобою!..
Тихий шепіт - німими вустами,
що потріскались без поцілунків.
Пише відповідь осінь - віршами,
пасодоблем багряних малюнків...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291988
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 25.09.2013
Намисто
недописаних мелодій
тобі подарувати
я не встиг.
Ось нитка
не тримається
та й годі -
то плач десь зісковзне,
то щирий сміх...
Цих намистин
у мене небагато -
коралів-слів.
А може – нот...
Чи рим.
Коли я їх збираю –
в мене свято.
А їх нема –
і я стаю нічим.
Я кожну з них
так хочу
відігріти,
відшліфувати десь
нерівну грань,
щоб їх тепло
для нас обох
відкрити
серед зими
проблем і запитань.
Пробач
за ці в долоні
намистинки.
Вони дзвенять –
прислухайся, повір!
Не добавляй
в намисто це сльозинки -
хай зникнуть краще
в росах серед гір...
А нитка
для намиста –
це надія
прийти,
щоб перемовитись
без слів з тобою,
моя Муза,
моя Мрія,
моїх Поема
зоряних світів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292477
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 25.09.2013
До наших ніг,
неначе кошеня,
що прагне ласки,
пригорнулось літо.
І вже його
несміло-тихе «няв»
в долонях заховав
осінній вітер.
Він рве із рук
нечитані листи,
що нам сумні
дерева-листоноші
роками вже не можуть
донести.
В них наші вірші!..
… теплі і хороші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450025
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 25.09.2013
О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...
Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..
А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...
І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...
...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 25.09.2013
На шибах візерунки із дощу...
Малюють силуетно кавування...
Кидають про каштани... що в іржу
Убрались... мимохіть... і знов мовчання...
Глінтвейно спокушає старий Львів...
Дзвіночково манить у шоколадні...
Дощить... та у душі лунає спів...
І мрії золотаво-листопадні...
Ласти́ться осінь кішкою до ніг...
Чарує барвами в старому парку...
А я молюсь... щоб трепетно зберіг...
Мою любов... у серця закамарку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450850
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
* * *
Висихає Сула.
В ріднокраї хворіє природа.
Не господарі ми.
І княгиня-ріка – нічия.
Подалась-відгула,
обміліла і втратила вроду.
Тихо стогне.
Ще мить
й заніміє її течія.
Знемагає Сула.
У журбі посхилялися лози.
Помирає ріка.
Та невже надійшов її час?!
Кров у землю ввійшла,
в ребрах русла лишаються сльози.
Тихоплинні.
Невже
екологія душ – не для нас?!
Совість ледве жива
зупинилася ген за дверима.
Упинається щем:
ще недавно тут пристань була.
...Пригадають колись:
тут були білі лілії й риба.
Схаменіться мерщій,
доки ще животіє Сула!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450685
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 24.09.2013
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 17.09.2013
Я призначу тобі побачення
В центрі Львова в старій кав"ярні...
Все минуле не має значення
Та й майбутнє таке примарне...
Ми замовимо каву з осінню,
З падолистом, кида словами...
А у поглядах - палко, просинню
Намалюєм любов між нами...
А на ранок... в зім"яту постіль...
Де лишились кохання тіні...
Злі морози з зимою поспіль...
Вже засиплять холодний іній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448723
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Не плутайте любов з коханням,
Його ж бо сила руйнівна.
Не плутай тишу із мовчанням,
У тиші вічність промовля.
Не переплутай ненароком
Безсмертя з вічністю життя.
Не називайте долю роком,
А безкінечність - небуттям.
Наказ не плутайте з проханням,
Багацтво - з кількістю грошей.
Життя не плутай з існуванням,
Ціну - із цінністю речей.
Не плутай цноту і невинність,
Емоцію та почуття.
Не плутай часу швидкоплинність
З невідворотністю кінця.
Не думай, наче справжня мужність
В жорстокості почин бере.
Не плутай інтелект та мудрість,
Бо не в знаннях вона живе.
Не плутай істину й догмати,
В примарну святість їх не вір,
Бо пристрасть хтивістю вважати -
Природі йти наперекір.
Не плутайте палкі зізнання
З німою величчю чуття.
Трагічний пафос - зі стражданням,
А плач душі з гірким виттям.
Не плутайте із горем тугу,
Не нарікай хрестом мету.
Та острахом слабкого духу
Не називайте доброту.
Бажання не приймай за мрії,
Інакшість вадою не зви.
Не сплутай віру і надії,
А совіть за суддю візьми.
Не плутай Генія з шаленством,
А музику з набором нот.
Не плутай щастя і блаженство
З відсутністю усіх турбот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 27.08.2013
Ти просто не знав про мою нездійсненну печаль,
Коли на вустах застигає несказане слово,
Яке вже за мить обгортає небесна вуаль,
А я усміхнуся. Як завжди. Все просто чудово.
А ти не згадаєш про тихі сліпі вечори:
Чи можна ось так віддаватись розтерзаній вірі?..
Те звичне «люблю» ти мені просто так говорив?
Чому ж тоді щось пробігало у мене по шкірі?..
Чому ти сказав, попри долі насмішку, «моя»?
Для мене ж тоді загорялись небесні софіти.
Солодким словам вже не зможу повірити я,
Бо віра в любов остаточно тобою розбита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433436
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 09.07.2013
Молюся, синє Небо, прихились.
Втомилися слова у підземеллі.
Пробач мені, що думкою колись
втопила світло в темній акварелі…
Шовкова сукня вечора. Гроза.
І блискавка стрілою золотиться.
Спекотно так, що зорі допізна
шукатимуть, де місячна криниця.
Вплела у коси стрічку лепеха,
вилискують порічкові рубіни.
Небесні струни вітер колиха...
Торкаюся нахиленої сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435581
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 09.07.2013
"Як не старайся, коли боляче - болить."
(Х. Муракамі)
"Людино, заплач, коли тобі дуже важко: сльози — це твоя незамаскована людяність. А людяність — це Всесвітній Бог!" І.Миколайчук
Отак й живу собі своїм живим життям -
Із вдячністю за мить. За всі щасливі миті.
І не тривожу думку зайвим сум’яттям,
Бо вірю: всі шляхи іще мені відкриті.
Але сьогодні, мабуть, звичний собі день,
А на десерт – самоаналіз, музика і вечір.
Згорілий день моїх згорьованих натхнень,
СтосИ паперу. Вірші. Місяць. Пляшка порожнечі.
"Терпи, терпи, терпець тебе шліфує", – каже тато.
Колись все, певно, зміниться, а може – вже й за мить?
Мені ж тебе ніколи не буває забагато,
Як не старайся, коли боляче – воно ж болить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435318
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 09.07.2013
Пиши йому прозу. Він, мабуть, не любить ці вірші,
А ти дарма б'єшся об вікна, шукаючи рими.
Ковтаєш минуле і брешеш, що найщасливіші.
Та, люба, отямся! Ви стали хіба що чужими.
Дорогу до серця не викладеш все ж олівцями,
Картоном, папером чи де ти там щось йому пишеш.
У тебе від нього вже шрами, у віршах - вже ями.
І врешті, зізнайся, його це таки не колише.
Пиши йому прозу. Від слів нехай рвуться сторінки.
Змирися, що ти в його книжці - хіба що закладка.
Тобі не потрібно високої в щастя оцінки.
І як увірватись у нього для тебе - загадка.
Ковтай знов повітря, кусай собі губи до крові.
Збирай по частинках усі неіснуючі дати.
Йому твої драми безглузді, лише паперові.
І байдуже зовсім, чиї ти там любиш цитати.
Пиши йому прозу. Забудь ти про розміри, ритми.
Кидай у шухляди свої оберемки секретів.
А віршами, справді, тобі його не підкорити.
Втопи себе в прозі. Чи ж комусь бракує поетів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435637
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 09.07.2013
Куди летять роки? Куди так поспішають?
Спинити їх хоча б на мить.
Беруть з собою все лиш досвід залишають,
І що не встиг—вночі болить.
А я люблю життя і серцем не старію.
Душа на крилах в небеса зліта.
Бо я лише добром засію
Свої літа, свої літа.
Лише добром свої літа.
Усе життя немов на біговій доріжці.
Нам фініш—це, по суті, старт.
Прекрасне сонце сходить у небесній діжці,
А суєта краси не варт.
Щодня милуюся я хмарками у небі,
Любуюся як падають зірки.
Але чому, як жити треба,
Кудись спішать, біжать роки?
Кудись летять мої роки.
Куди летять роки?
Куди так поспішають?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434785
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Я наче і люблю, і не люблю.
Сердешно приклоняюся до тебе,
а відстань поміж нами, як те небо -
навшпиньки до чола не притулю.
Я наче не люблю, і знов люблю.
Росою перетворююсь на осад,
стежки переплітаю, наче коси.
Щоб ти не зник - все шовком застелю.
Я наче забуваю, не люблю.
Ось-ось піду і побажаю щастя.
Та щось мене примушує знов красти...
Мабуть, розлуки не переживу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433314
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 03.07.2013
Увірвавшись в спустошене літо чужими словами,
Ця покусана відстань змістилась до позначки "нуль".
Але я вже навчилася жити без тебе, без драми.
Не заплутаюсь більше в безмежності кинутих куль.
Навіть дихати легше, хоч з часом не гояться рани.
Їх зализує вічність на тлі випадкових прощань.
Після всіх катастроф ще не зникли кудись океани,
Тож й не втонемо ми в атмосфері пустих запитань.
Ти давно розучився писати в блокнотах: "Додому".
Я давно перестала шукати повсюди тебе.
А продовження буде з поміткою "майже нікому".
А продовження буде.. А інше все час зішкребе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432715
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Коли Кохана навіть далечіє,
коли у друзів безліч є турбот,
лиш ти не відречешся, не зумієш,
хоча не раз здавалося от-от...
Але завжди, мов тінь, неначе ангел,
за мною йдеш, хай і колючий слід.
Як втамувати невтамовність спраги?
Про щось, мабуть, і знати нам не слід...
Ти інколи зовешся Самотою,
не раз тебе Поезією зву,
здаєшся серцю Матір'ю Святою,
а я без тебе, Сестро, не живу...
Коли почуюсь одиноким в світі,
сльозу душі вітрами обітреш,
Кохану й друзів буду серцем гріти,
хоч сам у лоні снігових пожеж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410285
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.06.2013
Може така назва, а може хтось запропонує свою?
Ура! Вже є чудовий текст! Дякую, Наталочко!
МРІЯ
Летять роки в далекі сині гори,
Несуть мою замріяну любов,
І сняться сни минулого...говорять…
Горить багаття моє знов!
Зійшла зоря, дарунок мій від тебе,
Для мене ти знайшов її на небі.
Ось щастя знов влилось у мрії ті,
Як ми зоріли разом –я і ти
Замріяна любов моя!
Коханий, я давно твоя !
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий , я завжди!
Кохання вічне , як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
І сняться сни, що летом журавлиним
Ти прилетиш в моє сумне гніздо,
Візьмеш мене і разом ми полинем,
Посадиш ніжно на крило.
Чому ж лишився в снах моїх і мріях,
Забрав з собою спалену любов...
А я чекаю і під серцем грію
Надію, що вернешся на мій зов.
У мріях разом-я і ти,
Любов моя, зажди, не йди!
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий, я завжди,
Кохання вічне, як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
Ще раз "УРА"! Ще один чудовий текст і моя щира подяка Ліночці!
Мрія
А ти – мої світанки вже далекі,
Загублені у затінку смереки.
Прошу, весна, на крилах хай лелеки
Повернуть мрію золоту.
Коли пройдуть морози і тривоги,
До серця твого прокладу дорогу.
Знайдуться в травах згублені шляхи,
Де нам співали ранками птахи.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
Летіла на вогонь та обпалила,
Необережна, ті тендітні крила,
Що несли по шляху, немов вітрила,
Крізь біль, і сум, і темноту.
Та в смерекових вітах – знов світанки.
Стрічаю їх, кохання твого бранка.
Ромашки шепотіли серед трав,
І в очереті спав принишклий став.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ.
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412894
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 19.06.2013
Колись тебе Всевишній запитає,
Чи ти любив, чи спалював мости?
Чи був для тебе на землі хтось раєм?
Чи раєм пробувáв для когось ти?
Тому, подумай, поки ще не пізно,
Ще поки не прийшли сумні часи.
І уклонися матері, і слізно
Пробачення за кривду попроси.
Почуй, як перешіптуються трави,
Як вітер затихає між ланів.
І усміхнися стежці золотавій,
Що до старих прямує яворів.
А дітям крила подаруй і казку,
Роздай себе усім без вороття.
Можливо, день оцей, як вищу ласку,
Як шанс останній надає життя.
26.05.2013р. 22:40
Для ілюстрації використано кадр із фільму
режисера Джоел Хопкінс "Останній шанс Харві".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427675
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 18.06.2013
Почався червень грозовим дощем,
Прохожим зранку умивав обличчя,
Лише дерева листяним плащем,
Стежини прикривали для годиться.
А ми прокинулись, як дробом по вікні,
Ударили ранкові барабани,
Ми були вдома двоє, вихідні,
Раділи світу, вмитому дощами.
Квіти умиті прямо під вікном,
Запах по хаті, ніби у раю,
Налив янтарне у бокал вино,
Тобі укотре я сказав: «Люблю!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432159
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Глибока осінь. Не кажи, що літо.
Ми його вже тричі прокляли.
Я дощі притягую магнітом
відтоді, як... Ти знаєш й сам, коли...
Наче моє вицвіле волосся,
спогади втрачають кольори.
Їх до барви вимиває осінь,
краплі обсипаючи згори.
На вокзалах скуплені білети -
дітвора зібралася у вирій.
Їм аби надовго і далеко.
Тільки я у втечі ці не вірю.
Бо куди б не йшов далекий поїзд
і які б не вибрали маршрути,
те, чого уже, здавалось, досить,
більше не судилося забути.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432035
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 17.06.2013
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.06.2013
Я давно вже від тебе пішла…
Ще тоді, на краєчку літа.
У долонях не стало тепла
І ти знову забув про квіти.
Я давно вже від тебе пішла…
А щовечора речі складаю.
Тепер знаю, любов замала,
Коли двом у ній місця немає.
Я давно вже від тебе пішла…
Залишатись все важче ставало.
То ж щоденно від тебе ішла…
А натомість , для сина співала.
Я давно вже від тебе пішла…
Та себе у тобі залишила.
І дорога якась вже не та,
І пройти в самоті ще несила.
Я давно вже від тебе пішла…
Косить дощ попід вікна непевно.
Між літами стежина лягла.
Я шукаю її … і… даремно.
Я давно вже від тебе пішла…
Та чомусь ще плече підставляю.
То сорочка не так підійшла,
А чи ґудзика знов пришиваю…
Я давно вже від тебе пішла…
Відпусти, не тримай, я благаю.
І моя вже любов без крила,
І твоєї для щастя немає.
Я давно вже від тебе пішла…
Чи ж пішла…чи пішла … я не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425126
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 17.06.2013
Ти тихенько підеш
в зацілований росами ранок
Посміхнешся звабливо
і зникнеш у срібній імлі.
Колихатиме зорі
й співатиме пісню світанок
Як нестримна любов,
запалила серця на землі.
Потім стихне, щоб тут
не сполохати радістю щастя.
Лиш у травах розкішних
творитимуть вальс цвіркуни.
Зачерпну з джерела
і прийму від природи причастя.
Ти підеш, та за мить
повернешся у сонячні сни.
Пригадаю до слова,
про що шепотів цілий вечір—
Затріпоче душа
і змахне в піднебесся крильми.
Ніч накине легенько
серпанок фатою на плечі.
Ти і я зникнем в тиші,
бо в світі народиться МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Звучить мінорність у застудженій душі
Сумною музикою... Нотами-словами...
ТворЯть любові силует рясні дощі
На шибці срібними краплинами-мазками.
Стікає постать сльозами дощу...
Лиш залишилась кава... й холоднеча...
Твоє тепло у серце я впущу...
І ніжність рук зігріє мої плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428711
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Коли ти не поруч, розлука гнітить,
вривається в сни і регоче.
Коли ти не поруч, мов рік кожна мить,
як вічність безсоннії ночі.
Коли ти не поруч, світанки сумні
і пасмурні дні навіть в спеку.
Коли ти не поруч, здається мені,
що я овдовілий лелека.
Коли ти не поруч, весь світ не такий,
неправильний відлік у часу.
Коли ти не поруч життя маяки
на зустріч розвернуті нашу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428677
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Ничего не случилось... Просто...
На закате бывает грустно.
На закате все небо в алых
Ярко-огненных облаках.
Все вопросы оставив в прошлом,
Превращаю любовь в искусство,
Забывая себя в усталых,
Самых теплых твоих руках.
Ничего не случилось. Завтра
Может будет чуть-чуть теплее.
Может быть, засыпая порознь,
Мы проснемся с тобой вблизи.
Ничего не случилось, правда!
С каждым вздохом закат бледнеет.
С каждым вздохом все тише голос
И стук сердца где-то в груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410414
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 16.06.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431290
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Ти йшла до нього, ніби мірний вітер
Вривається у затишні оселі.
Ти йшла до нього серед буйних квітів,
Німих зірок і потайних містерій…
Пливла до нього, як самотній човен
Серед пустих та затхлих бухт-причалів…
І ніби він порожній… та все ж повен
Турбот і смутку… і густих печалей…
Проблема в тім, щоби кохати вміло
Без вороття, звороту та затримки…
Я не кажу, що ти не вміла… Вміла!
Але...
листком закоханість упала з гілки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424942
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 16.06.2013
Не питай мене нащо любила,
Не питай, я не знаю й сама.
Я б летіла, та зламані крила,
Йшла б – землі під ногами нема…
І буденності сірі картини
Світ розмішують в сум безнадій,
А я знову любові хвилини
Хороню в своїм серці на дні…
Відболіти б давно вже повинно,
Переплакати, перецвісти,
То чому ж тоді в сни безупинно
Все одно повертаєшся ти?
Не приходь в мої сни! Вже несила
Стільки пити тривог і жалЮ.
Не питай мене нащо любила,
Не питай мене нащо… люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 21.05.2013
Я паперовий човник на воді...
Давно на "ти" із силою тяжіння.
Тобі відкрию серце лиш тоді,
Коли ти в мене проростеш корінням.
В клітинку чи в лінійку папірець...
Яка різниця! На плаву? Чудово!
На бортику написано: "Кінець"?
Облиш, не треба - це всього лиш слово.
Хай без вітрила, навіть без стерна,
Та відчайдушну мрію не спаплюжу.
Я марю океанами без дна,
Не пропонуй мені тепер калюжу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210836
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 14.05.2013
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 20.03.2013
... Пам"ять...це як нігтями здирати літери з дитячих щоденників і потім усміхатись собі в дзеркалі. Люди часто бувають маленькими літерами і ти мусиш стирати зайві, щоб речення були змістовними і не тяжіли зайвістю. Твоя казка про життя лише починає писатись і ти навчишся бути головною героїнею, я знаю. Можеш малювати подумки інтер"єр майбутнього і невдовзі відчуєш на собі тепло поглядів тих, хто йде повз. Та холодні долоні близьких значно приємніші на дотик, а знаєш чому? Просто вони завжди готові тебе підтримати, навіть тоді, коли ти з заплющеними очима крокуєш в прірву ілюзій, а не лише усміхнутись просто йдучи повз.
Кожна людина може стати для тебе найріднішою, але для цього їй треба достигнути. Зелені ягоди не всім смакують, а ти любиш лише стиглі. Ми всі достигаєм, мов ті ягоди, з ранньої весни і до пізнього літа. Бог дарує нам час, ми теж іноді стаєм витвором Божого часу, тому не бійся його витрачати на казку. Не згадуй про фінал, коли пишеш перші літери - ще стільки нових слів буде створено...і тобою теж!
Ранок може стати похмурим вечором, але й вечір може мерехтіти радістю життя,як ранок, - все залежить від тебе! Прокидайся з бажанням скуштувати стиглу ягоду власного терпіння, але не розчаровуйся, якщо вона ще зелена. Терпіння робить тебе собою і насичує сонячним промінням - темрява лише підкреслює світло.
Дівчинко,радій, бо не всі здатні відчути в собі сили ПРОБАЧАТИ! Усміхнись світлому янголу, що ховається в дзеркалі і продовжуй писати казку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245574
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 10.02.2013
Жах та біль скорботної землі, що палала чорним смолоскипом,
Птахом обезсиленим стоїть, де каміння темний янгол сипав.
В тім безумнім клекоті вогню …падала зоря, земля горіла,
Місяць занеміг… від сліз небес, опустивши почорнівші крила...
Одкровення вічних страшних мук, огортало серце пеленою,
І душа завмерла на хресті та невдовзі вкрилась сивиною...
Пекло вийшло з Чотирьох Воріт... розливало плазму ізотопів,
Та волав до неба світ душі і благав згасити жах та злобу
Подих часу …роки … тиша…млість…божий світ в блаженстві тихо мліє,
Де страждали люди – знову цвіт, чорний ліс …зродився…зеленіє .
Янголи злітаються туди, там сурмач і тихо плачуть верби,-
Та немає в часі вороття, … а душа знеболена все терпить …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383234
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.02.2013
І не слова виказують любов...
Коли тремтять сполохано повіки,
а два серця' від нині і навіки
у свій небесний падають полон.
І у незвичнім світлі сяє щастя,
від спогадів поштових голубів,
І від чужих...до стомлених рабів,
що ланцюгами здавлюють зап'ястя.
Чим глибша пам'ять,тим вона густіша,
душа летить під твій м'який покров,
Бо не слова виказують любов,
а ця солодка щемом звита тиша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391347
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 08.02.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 08.02.2013
Сніжить на руки.
Кутаюсь у вовну.
Зима безжальна
(я у ній слабка),
у холоді свавільно,
нетактовно
хребці рахує.
Струмом по щоках -
Змерзає відчай,
що такий невчасний,
неначе гул від
потягу гучний…
Я хочу, щоби Ти
мене привласнив.
В кишені теплій
грів аж до весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393859
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 08.02.2013
Наперекір сумному падолисту
В твоє життя ввірватись хоч на мить!..
Скажи, що все для нас обох не пізно,
Скажи, що все тобі також болить.
Або мовчи… Хай буде непорушна
Оця хитка манірність гри без слів.
Ти ж знаєш сам: життя без тебе – суша,
І листопад лиш зборище вітрів.
А поруч – все свого набуло змісту:
Бодай в осінні сни мої прийди…
Наперекір сумному падолисту
В твоє життя ввірватись назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393397
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 08.02.2013
Одна лиш мить... І дотики руки,
І погляд, що виблискує зірками.
І поцілунок... Мов троянди пелюсткИ,
Розсипані ласкавими губами.
Одна лиш мить... І в унісон серця.
Любові ніч - казкова таємничість.
І пристрасть... Що не матиме кінця.
Одна лиш мить... Що довжиною в вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 08.02.2013
У сітківці ока лиш крига несповнених мрій,
що навіть повіки не можуть звично закритись,
у долонях протертий, нікому не потрібний сувій,
приховує мовчання, що словам не хоче коритись.
Помирають холодом побиті розірвані квіти,
тихо й без крику, шепотом роз'ятрюють небо,
вже не обійме волосся її улюблений вітер,
який наскрізь ріже долю затупленим лезом.
На стежці між римами будує знову мости,
щоб не казали, що сил не достатньо піднятись,
вона ж не стоятиме, вона знову зможе піти
з молитвою в серці вона вже не буде боятись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397691
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Ти таки повернувся дощем, повернувся додому,
Увірвався в цю зиму, а потім пішов без прощань.
Ти поставив три крапки, а я... А от я лише кому.
І, насправді, нікому не треба було нарікань.
Ти таки повернувся дощем і порушив цю тишу.
Я забула про спокій, закреслила той листопад.
Знаю: ти не читатимеш те, що тобі я напишу,
Ти, як завжди, заплющивши очі, щось скажеш навгад.
Ти таки повернувся дощем, і до чого тут рими?
Ти підеш в нікуди, будуть мерзнути знов зап'ястя.
Але поки всі дні не здаються до болю пустими.
Ти таки повернувся. Знаєш, напевне, це щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396872
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 07.02.2013
Схилилася побожно до хреста
В молитві за дітей Вкраїна-мати.
Імлисті очі, зімкнені уста,
Обвислі крила змучилась тримати.
Кричала би, та мову відняло.
Злетіла б в небо—діти не пускають.
Вчорашні мрії снігом замело,
Сьогоднішні, мов марево, зникають.
Та просить не за себе, а за тих,
Хто за гроша викручує їй руки,
Хто в закутку з надією затих,
Що вже не довгі материнські муки.
За тих, хто вже шукає заповіт…
Хто відібрав останню сорочину…
У кого стали душі пустоцвіт…
Хто ближнього продасть за копійчину…
Хто знає це, та скорено мовчить…
У кого хата завжди буде скраю…
Хто замість говорити скавучить:
Не чув. Не бачив. Хто я сам? Не знаю…
« Прости… Помилуй… Боже, об’єднай
Моїх дітей… І наверни на розум…
Своєю милістю не обминай—
Зціли їх від байдужості цирозу…»
Схилилася побожно до хреста
В німій молитві Україна-мати.
Та крила розправляти час настав.
Не розучись лиш, матінко, літати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390683
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 07.02.2013
Медові зорі з молоком гойдають небо.
Ванільний простір притулився до полів.
І гай, притрушений снігами, сон зустрів.
Малі підсніжники мугикають про себе...
І де-не-де перекотилася луною
хода останніх на цей рік сніговиків.
Лютнева ніжність приголубить малюків,
які в дитинство кличуть трішки за собою...
автор: Ліна Біла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396373
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 07.02.2013
Невозможно сейчас понять
Как могли мы с тобой не быть
Не коснуться губ , не обнять
Даже время не торопить .
Как могли - проверять года
Отдавая себя другим.
В одинаковых городах
Ощущая холодность зим .
И проснувшись ,встречая рассвет ,
Не писать смской люблю
Одинокости прожитых лет
Говорить - побеждают в бою!
Оставлять остывающий чай
Выбегая куда то спешить
Жизнь, верни те года , отдай!
Как могли в одиночку жить ?
Засыпая в холодной постели
В планах - сердце сберечь , не отдать
Удивительно то, что возможно
Столько людям друг друга ждать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386391
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 07.02.2013
Дім Господній відкриває навстіж великі дерев’яні двері, витончені, вирізьблені узорами умілого і старанного майстра – людини, яка вклала в роботу розум та душу.
Тут немає високих бань з блискучими золото-яскравими куполами, які доторкаються своїми могутніми хрестами до самої небесної висі. Не чути святкового передзвону незабутніх і милих, до болю близьких кожному серцю, українських дзвіниць. Солодкі спогади про рідну землю лоскотять душу, наче легкий трепет крилець жайворонка. Такі приємні згадки, що відривають , мабуть, кожного від дійсності і дарують спокій та благодать. Які назавжди закарбувалися тутешнім прочанам і , мабуть, до останньої хвилини життя будуть поринати у своє минуле про рідне село чи місто.
На іспанській землі, у далекому куточку Європи відроджується духовна Україна. Загартована на холодних морозних вітрах чужоземелля, виснажена на гарячому сонці, немов калина при дорозі. Багряніють її плоди, даючи всім свою велич краси, силу та ліки кожному терпленному. За широкими дверима відкривається духовна скарбниця власних душ і щирих сердець, відкривається істинне обличчя рідної Батьківщини.
То були Небесні Двері, які закривають нас від буденності життя і вводять у світ Спокою та Благодаті. То були Живі Двері, які рятують стурбовані серця, вгамовують виснажливі болі, оживляють зачерствілі душі, впомірковують кволий розум, наділяють незбагненною силою молитви, обдаровують невичерпною чистотою любові, утверджують у мудрості і волі. То були Господні Двері безкінечного добра, гідної найвищої любові, які вмістили незрівнянне милосердя, освітили світлом правди блудних синів. То були Світлі Двері золотої книги вічності. То була неописана велич чистої і, водночас, такої безмежної і неземної любові. То були Двері Милосердя, навстіж відчинені до всіх людей світу, що пригортали кожного християнина та кликали до Його Дому
- Душі Господньої:
Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне.
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
Блаженні милостливі, бо помилувані вони будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
Блаженні миротворці. Бо вони синами Божими стануть.
Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Мт.5
Безліч поглядів зустрічали і по цей час зустрічають Двері Храму Божого у Мадриді, що по вулиці Принцеси 43, «Nuestra Señora del Bien Suseso», що у перекладі на українську мову означає «Добра Вістка», тобто «Благовість». Сюди приходять християни молитися, розділити душевні болі, бо у кожної людини своя історія. Та не тільки прохання звучить у їхніх молитвах, але й приходять зі щедрими подяками, радісними втіхами, найсокровеннішими пожертвами. У затишне і спокійне серцю святе місце несуть свої вісточки, де немає ні самолюбства, ні гордині, ні заздрості. Тут всі вони рівні перед Божим Обличчям, як малі діти. Стежки ведуть до Оселі, де мешкає Дух Господній.
Минули дні робочого тижня. Наступила Свята довгождана Неділенька. Святково одягнені вичепурені красиві дівчата і різного віку жінки, змужнілі красені-юнаки та поважні чоловіки поспішали до гурту, що гомонів на невеликій площі перед церквою. Хоч діточок було мало, та все ж відчувалася радість та жвавість в оточенні заробітчан. Кожен йшов за своїм покликом – зростати духовно, просити благ чи Божої опіки, здоров́я, допомоги, чи навіть самого спасіння у важких обставинах життя. Адже... то була чужина, далека від дому, сім́ї. Йшли люди й заради цікавості і залишались...
Світле блакитне небо заглядало поміж шумних вулиць та скверів у різнокольорові очі заклопотаних перехожих. Люди спішили на Божу Службу. Голубінь була така чиста, що на мить якось, примружившись очима, здавалось воно падає до ніг.
Люблю це синє небо, бо там не тільки погляд людей, а сліди Бога. Там чистота і недоторканість величі Господньої. Загублюю очі між галактикою небесних сплетінь і бачу неосяжність Божого задуму. Воно насправді таке чисте і дивне, що, здається, наближається до землі, проникає кожному в живу душу, освітлює своєю красою і легко окриляє Небесним Духом. Торкається до кожної частиночки тіла невидима сила теплоти і божественно тулиться до людини, яка шукає Бога. Тепер у ці передлітургійні хвилини, відчуваєш себе, як на іспитах, як на сцені великого залу. То було Світло крізь душу. Маленький спазм стискував горло, від чого, здавалось, бракувало слів. Тук-тук..Тук-тук...Вирувала кров, тривожилось серце, переплітались думки, пропливав непомітно час, що благословляв на Господню Літургію.
Велике просторе приміщення оточують сірі стіни, викладені каменем до половини своєї висоти. Далі, акуратно і вміло покладені одна за одною світло-сірі плити. Стеля вироблена з добротного дерева, вистелена пречудними візерунками талановитого, професійного майстра в стилі католицької церкви. Вгорі, під самою стелею, простягається вузька смужка вікон. Різнокольорове мозаїчне скло із зображенням біблійних та історичних персонажів переливається сяйвом у променях сонця всіма кольорами веселки. Здається, саме звідти долинає ніжний і благальний Небесних Ангелів, що зливається з голосами людей:
«Для спасіння всього світу
Сина дав Отець.
Я вірю, нам поможе,
Здолати темінь зможе.
Лиш прийди ,тебе чекаєм,
Милосердний Боже.»
У лівій стороні церкви знаходиться декілька сповідальниць. Темні лаковані двері з добротного дерева чергувались одні за одними. Почалася сповідь... Усвідомлюєш зразу стан своїх чуттів, що саме звідси починається дорога до Христа. Відкривши своє пригнічене, зболене серце Христові, відчиняєш Двері до самого Отця Небесного, Якого не в силі побачити оком, підвести свій кволий погляд через буденність гріхів. Але Він любить тебе, немов маленьке дитятко, що шукає свого Батька. У кожного з присутніх людей, хто ступив до сповіді, душа переповнена страхом Божим. Але живе глибоко сподівання і віра, що Отець все простить. Бо не прийшов Він у світ карати, але за покаянням християнина. І летять слова – прощення гріхів, щоб не лягли непомітно чорною тінню на долі дітей та онуків, правнуків. Щоб не торкнулася біда зболеної Україноньки. Бо ж і так скільки неправдоньки в світі. Але найбільше болить серце за рідним краєм. А там у парламенті... що говорити... погрузла у болоті нещирості людської та спотвореної неправди сама Правда Божа. Немає її там місця, витіснили, одягнули в іншу одіж, ім’я якої тепер – лукавство, самолюбство, облесливість, зрада, слава, гроші...
Виривається серце з грудей, б’ється, мов пташка об шибку. Які ж слова віднайти до кожного українця, якому небайдужа доля України? Як дальше жити?
- Людоньки добрі! Дорогі, милі, любі українці!
Моліться! Плачте! Обмийте слізьми молитви за Ласку Божу над рідним краєм. Щоб мова українська не пропала, прапор синьо-жовтий не знищили, не спотворили історію героїв, духовність та незалежність України. З цих миттєвостєй складається наша з вами доля, будується майбутнє.
- Милі і щирі друзі, яких знала і не знаю:
Моліться за ворогів наших. Перемоліть на жорнах пробачення та зло за невдячність, заподіяне вам. Знайте, бо тільки чисте серце спроможне збагнути велич та чистоту любові.
- «Возлюбіть один одного» - заповідь Христова. То ж нехай вона прилетить теплою вісточкою до усіх спраглих сердець.
«Отворіться Царські Ворота,
Бо вже приходить Цар Слави,
Вже зачинається жертва пресвята,
Служитель став до відправи.»
Лунає спів церковного хору, зливаються неповторними звуками голоси. Кожен від свого серця у Божому смиренні здійснює дорогу до неба, до Ісуса. Слово за словом підхоплюють пісні-молитви прихожани. Чути голоси своєрідного тембру: баритон, бас. Звучать, мов пташині голоси сопрано, мецо-сопрано, альт, контраальт, тенор. Стає легко, линеш зі співом у єдиний хор. Саме тут в українській церкві, на цьому маленькому клаптику нашої України, вони співають-плачуть свою емігрантську долю. Там далеко на своїй Україні вони залишили родини: стареньких батьків, маленьких діточок, своїх любих чоловіків чи милих дружин. А дехто з них втратив навічно когось із рідних, навіть не попрощавшись, не приїхавши додому, через відсутність документів чи з інших причин. Плачуть серця болем в грудях. Лунає спів, несучи власного христа на чужині. Сьогодні звершилася воля Отця, тому що Божа Любов пригорнула всіх людей до себе.
На випуклій біло-сірій стіні завхрестя височить хрест. До смерті вимучене тіло Ісуса, до болю вистраждані очі Спасителя забрали навіки з собою всі наші турботи і тягар земного життя. Беззахисне розп’яте Тіло і світло Божих Очей пломеніють невичерпною силою Любові і Мудрості за спасіння всього світу.
«За мир з висот і спасіння душ наших, за мир усього світу, за Святий Храм цей, за святішого Архієрея нашого Бенедикта, за блаженнішого патріарха Кир Любомира, за Богом бережений народ наш, за місто, країну, і за тих, що вірою живуть в них, за добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні, за плаваючих, подорожуючих, недужих, страждаючих, полонених і за спасіння їх, щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву та нужди, Господові помолімся. Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю. Господи, помилуй».
В цю мить животворящим хрестом і молитвою освітлюється тьма, розсуваються гори і кришиться лід. Тим ясним світлом і палким вогнем любові є слова спільної молитви. З вірою і надією підносимо вгору серця, до Господа, до Христа, що пребуває навік. «Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.» Псалтир(Книга хвалінь)(9. 8,9).
Всі молимось за рідну Україну, бо ніколи не зрікалися її. Вона тут, наша ненька, у кожного в душі і серці, і разом молиться, живе, розумнішає, сивіє... Хоча немає серед людей жодного праведного і святого (все створене по Божій волі і хай буде воля Твоя), все ж таки намагається почати з себе. Треба прочистити свою стежину від бур’яну, вийняти свою скалку з ока. Цю чистоту сокрушенних сердець і розуму, ціломудрість помислів і тіла дарує лише Бог віруючим.
- Ісусе, дорогий наш Спасителю! Ніщо так не тішить тебе, як наша присутність у твоєму Храмі.
- О, невидимий Духу Господній, що пребуваєш на Небесах і заповнюєш всі наші клітинки тіла світлом Божої Любові.
- О, Творче Світу, як справедливо Ти з нами чиниш! Як вірно і милосердно Ти дбаєш про своїх обранців, хто у вірі Христовій. Ти даруєш Самого Себе в Таїнстві Сповіді. Ось вони: Марії, Ганни, Ольги, Галини, Любові, Ірини, Оксани, Валентини, Катерини, Уляни... Ось вони: Івани, Петри, Василі, Андрії, Миколи, Павли, Мирослави, Володимири – стоять перед Тобою, щоб по самі вінця наповнити душі щедрими дарами Всевишнього, щоб вже нічого негідного не могло поміститися в них.
- Ти плачеш, схиливши голову до землі?
- Твоє серце вмістило всі болі цього світу, всі скорботи людські, молитви, надії. По Твоєму чолі скапують краплини червоної крові, Твоє Тіло понівечене… Ці сльози мають рівну або навіть більшу силу зі слізьми покаяння. Ти без жодної провини жертвуєш Самого Себе за чужі гріхи, просиш сили, витримки, терпіння у Свого Отця. А тепер, коли людина приступає до Святого Причастя, перетворюєш Своє Тіло і Кров у вигляді вина і хліба.
Антоній де Мелло подає маленький діалог:
Учитель: Як риба вмирає на суші, так ти вмираєш посеред справ світу. Риба повертається до води, щоби віджити. І ти мусиш повернутися до самотності.
Учень: Чи мушу залишити свої справи і йти в монастир?
Учитель: Але ж ні. Займайся далі своїми справами і повернись до свого серця.
Завжди серце повинно бути відчинене Богу, бо тільки від Нього можна почути правильну відповідь. Людина ніколи не знайде повної остаточної відповіді серед її колег чи знайомих. Треба відкритися Богові, не замикатися в собі, не довірятись власним мисленням і відчуванням. Бо ми нічого не варті без Бога. Він є Любов! Він є Початок!
- Хто ми такі? Емігранти? Переселенці? Зрадники?
- Хто ми у цьому світі? Чи сміємо на щось нарікати? Чи зважуємо наші помисли, чи вміємо цінити терпіння всіх святих?
- Ісусе, зігрій ці ще досі холодні серця, покажи всім вірним Твою Дорогу до Царства Божого!
Твої слова – то Жива Свята Євангелія, - як дороговказ до пізнання Бога, що відкриває наші байдужі очі, зачерствілу душу, холодне серце. Так хочеться безконечно слухати Тебе та постійно перебувати з Тобою. Ти дав нам в дарунок багато посланців, що сповіщають слово Боже. У цьому мегаполюсному місті по вулиці Принцеса знаходиться наша церковця «Nuestra Señora de Bien Suseso». Кожної неділі та в інші дні тут заробітчани можуть зустрітися, помолитися. У звичайні та святкові дні люди спішать до вечірньої служби,на молебень,найняти акафіст чи поминальні служби.
Щоб ми не заблукали у далеких світах, Господи, ти дав нам в дарунок посланця, доброго пастиря, свого учня, лікаря людських тіл і душ – отця Ігора. Ти дав і забрав, бо на все Божа Воля. Як нам бракує його присутності, його мудрих порад, його щирого погляду, його слів... Він був хорошим прикладом для багатьох людей. Це була унікальна людина, обдарована Божим талантом, що множила свої здібності і приносила тільки добро. Згадую його уроки катехизму, згадую з ним поїздки в Фатіму, в Сантьяго-де-Капустелло, його відверті та справедливі слова при сповіді, його присутність у церковці при Божій Літургії і серце обливається кров'ю, бо немає його поміж нас. Як нам бракувало смиренності і він нас вчив, як йти по життю. Низький уклін його батькам, що виховали такого мудрого сина. Отець Ігор завжди залишиться в пам'яті кожного заробітчана в Мадриді. Та не тільки Мадриді... Царство йому Небесне і хай спочиває з Богом.
Бог завжди турбується про людину. Тому посилає взамін нам іншу духовну людину, отця Івана. У сильній вірі він завжди старається донести Боже Слово до кожного присутнього в цьому храмі. Він є добрим прикладом, наставником, що наближує нас до себе, до Бога, до церкви Христової. Для нас він є другий батько, поводир. З уст цього, невисокого на зріст, чоловіка, але з величезним духовним надбанням побожності, врівноваженості, поміркованості злітають слова у «поле для засіву» Виростає добротне колосся, що приносить щирі плоди. Так, він володіє особливим Божим даром, що доносить не лише до вух людських, але й до спраглих сердець. І проходить до глибини душі створена ним кожна благодатна думка, вдало підібрана історія через людське серце, щоб не зробити життєвих помилок. Він відкриває нам Євангеліє, одна з найважливіших правд.
Ми приходимо до храму різні. Немає в світі копій, людина є неповторна і створена Богом. Розпізнати себе тільки допоможе спільна молитва, покаяння, любов до ближнього. Тому отець Іван прагне показати саму суть існування людини з церквою. Без Бога себе відчуваєш заблуканою овечкою. Він нас навчає прикладом Божої Любові, а це, насамперед: любити всім серцем та душею всіх, хто нас оточує; всіх, хто нас чекає; всіх, кого забули; всіх, кого відкинули із сердець. Він, як розумний і вмілий капітан, впевнено веде свій корабель, збудований на твердій вірі, по бурхливому і безмежному океані, що називається – життя. Його погляд, немов маяк, спрямований до берега спасіння. Тримаймося свого капітана, керманича людських доль. Йому доручили важку духовну працю, відповідальну. Бути духовним учнем - це процес систематичної, нелегкої праці, праці на протязі всього свого земного життя. У цьому є велика суть і велика усвідомлена відповідальність: добровільно пожертвувати себе найблагороднішій справі – стати на шлях священицтва і наслідувати Христа.
Марк Лінк, відомий реколекціоніст, так характеризує духовного провідника:
„Якщо хочеш пізнати дорогу, що провадить на вершину гори, то мусиш запитати когось, хто з неї сходить і знову туди вибирається.
Іншими словами, духовний провідник, то людина, яка щоденно молиться або прагне розпочати практику щоденної молитви. Провідник цінить медитацію і хоче нею з іншими поділитися. Провідник розуміє, що так, направду, не можна іншого навчити молитви. З ним можна тільки поділитися тим, як сам молишся. Провідник ніколи не забуває слів св. Терези з Ліз’є:
Потрібно відкинути власні уподобання і особисті ідеї і провадити інших спеціальною дорогою, вказаною їм Ісусом, а не своєю особистою дорогою.
Врешті, провідник є людиною, яка підтримує і додає відваги тому, хто медитує. Це означає, що він є спроможний обговорювати з ним проблеми приватного і родинного життя, бо вони мають великий вплив на здатність молитися і відправляти реколекції”
(Mark Link SJ, Droga prawdy i życia, Kraków 1993, str. 149).
«Нехай буде ім’я Господнє благословенне віднині й довіку”...
1. Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могутнім Його небозводі!
2. Хваліте Його за чини могутні Його, хваліте Його за могутню величність Його!
3. Хваліте Його звуком трубним, хваліте Його на арфі та гуслах!
4. Хваліте Його на бубні та танцем, хваліте Його на струнах та флейті!
5. Хваліте Його на цимбалах дзвінких, хваліте Його на цимбалах гучних!
6. Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя!
(Псалми 150:1-6)
На цьому можна було б закінчити Божу літургію, спокійно розійтися по домівках і, працюючи , чекати наступної неділі. Але виникає досить просте питання: невже насправді Літургія закінчилась? Чи не постійно живе в нас найдосконаліший прояв Божої Любові, що подорожує, як мудре правило?
Ми ж бо наситили сьогодні наші серця, зігріли Божественним вогнем спраглі втомлені душі. Після неділі всіх чекає робочий тиждень заробітчанської долі.
- Який він прийде? Ці нелегкі дні праці будуть переплітатись з безліччю справ та турбот в чужих сім’ях, між іншими людьми, з першочерговими чужими проблемами.
- Що нового, доброго зустрінуть ці люди? Тільки велика надія на Бога буде підтримувати духовно кожного із них. Тому, що на вірі будується все духовне, вічне. Клякнувши на коліна, поглинаю у саме серце молитви. Відчуваю поруч парафіян, що доносять свої слова до Бога. Яку велику силу має молитва? Вдихаю глибоко повітря, звільняюся від останніх думок і промовляю:
- «Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші. Як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь».
- «Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, ізбавителя душ наших. Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Летять думки, як білі чайки над океанською незміряною величчю, що неосяжна простим оком досягнути краю світу. Доноситься із молитви кожне слово, як біленькі конвертики, писані на хвилях жалю, як пісні, співані на струнах благання у безмежний простір іншого світу. Над кожною душею світлі ангелочки. Яка то огортає радість, яке то величне слово Любов! Там у звучанні небесного хору, безперестанно вони доносять кожне сказане прохання, кожну пораховану сльозинку, кожну подяку і радість просящого християнина.
- Не облиши в стороні, Господи, мій український народ , пригорни, настанови до своїх найвірніших слуг та прийми під свою опіку.
- Прости, Господи, наші гріхи...
Однієї молитви чи Господньої Літургії не достатньо, щоб тебе вблагати. Пожертва коротких хвилин не взмозі замінити постійного відвідування.
Я не шукаю, не прагну загального визнання чи нагороди. Бо пишу від щирого серця і для блага співвітчизників. Сподіваюсь, в жилах у кожного люблячого свою землю, б’ється щире серце і тече батьківська кров.
Я дякую Всевишньому, що наділив мене достатньо міркою розуму і знань. Якого я ще буду багато слухати і вчитися.
- Чого буду вартувати без Його величі і вчення?
- Отче Небесний! Моє життя та доля рідного народу належить Тобі. Дай нам сили та волі перебувати з Тобою. Віддаємо у Твої руки всіх і все. Хай буде у славі Свята Соборна Українська держава! Хай добротне зерно вродить на нивах наших душ на Благо Душі Твоєї! Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386487
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Я блукала б з тобою під світлом оцих ліхтарів,
Намагаючись відпустити усе наболіле.
Дуже часто душа потребує-таки лікарів,
Які вміють з уламків все ж склеїти одне ціле.
Я шукала б для тебе, мабуть, десь мільйони ще слів.
Тих, якими б мовчала, поки навколо б світало.
Ти ніколи усе ж не любив отих довгих дощів,
А мені, як на диво, завжди їх було замало.
Я чекала б з тобою дива, ішла крізь сезони
І казала б собі, що між нами не буде вже меж.
Я не знаю, чи десь для щастя існують кордони,
Але я в них не вірю. Здається, ти все-таки теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387945
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Ти рахуєш роки, а от я переважно хвилини,
Запиваючи чаєм, мабуть, кілограми образ.
І таких, як-от ти, не століття чекають - години.
І на саме таких не марнують банальності фраз.
Та тебе, лиш тебе я могла би чекати ще й вічно,
Не зважати на те, що всі мрії давно на межі.
Певне, тільки тобою любила б хворіти хронічно
І терпіла би те, що ми рідні та зовсім чужі.
Ти рахуєш роки, а от я переважно хвилини,
І між нами ще стільки не сказаних досі піврим.
Я так часто лишалась надовго, на жаль, не із тими,
Та тепер обіцяю, що ти вже не будеш один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386675
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Я б хотіла сказати тобі, що я досить щаслива,
Що коли ти поїхав, світ не перестав існувати,
Що в житті врешті вщухла ота невгамовна зла злива,
Що я навіть навчилась без страху тебе відпускати.
Я б хотіла сказати, що пишу ще досі натхненно,
Що на мене осінній бойкот анітрохи не вплинув,
Що в житті вкрай яскраво, а не все, як завжди, буденно.
І, мабуть, несуттєво, що ти вже це місто покинув.
Я б хотіла сказати, що дихати можу і вільно,
Що нічого усе ж не змінилось, якщо хочеш знати,
Що всі мої слова не звучать тепер так божевільно,
Та, по суті, кому я збираюся знову брехати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387226
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Чому від тебе я втрачаю розум,
Нерви рвуть спокій, мов гітарні струни,
А тіло все тремтить, як від морозу,
Танцює серце, мов весною вруна?
Я вже не можу дихати без тебе,
Вуста німіють - прагнуть поцілунку,
Закрили хмари синій килим неба,
А я все прагну чарівного трунку.
Щоб біля тебе серденько нагріти,
В твоїх очах знайти зорю єдину,
Коли удвох то можу і згоріти,
Лише б кохання стріти лебедине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386255
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Мені, з вами, думками, обвінчатись,
перетворитись в біле полотно
і так як ви - у галасі змовчати,
і танцювати снігом за вікном...
Прокапотіти б росою зі стріхи
такою ледь-ледь березневою.
І може раптом з`єднаються вірші
в моїх думах свіжою зеленню.
Мені б з вами водно́час зустрітися
серед січня - посеред зими.
Щоб почули, що боляче вижити,
коли "Я" розірвалось на "Ми"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385907
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Самотня ніч ворожить на зірках,
В душі бредуть печалі-пілігрими.
Волає тиша, мов полин, гірка.
Думки мої – не в такт, слова – не в риму…
До тебе не приходжу більше в снах,
Лиш спогади – невірні слуги часу,
Мені дозволять доторкнутись дна
Хмільного моря, де тонули разом.
У павутинні вічності бринить
Струна-крило загубленого раю,
Курличе час жалями сивини,
А я скарби минулого шукаю
У небі мрій, де чарівна рука
Малює сни у місячнім соборі,
І де любов, безсмертна і п’янка,
У келих серця наливає зорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386186
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 20.12.2012
О, як-то боляче! На серці — сумно.
Упали зорі на вечірній став.
Гойдалось плесо легко і безшумно,
Тоненький місяць з хвилі виринав.
Між верболоз ходили ми стежками.
Чумацький Віз згубив мішок зірóк.
Розлоге небо видом величавим
У спогадах навіяло думок.
На мить здалося — знову я з тобою,
Відлуння слів сплелось в пасмо надій.
Неначе пазли, доля самотою,
Що вже й не знаю, мій ти чи не мій?
То плаче світ, коли спадають роси.
Якби ти знав, як народився день,
Ти б не блукав, як птах, по світу досі
І не співав би у світах пісень.
Якби ти знав, якби ти вмів любити
Душі моєї спалахи пожеж.
Ти б помирав, і знову прагнув жити,
Як осінь ця, що сніє жити теж.
[i]Кала́ч, кола́ч — білий обрядовий хліб особливої форми,
випечений із крученого й переплетеного тіста.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384565
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Я любила тебе і щоночі пила чорну каву.
Гіркий присмак розлук і загублених в роздумах фраз.
Ти ховав блиск очей і усмішку звабливо-лукаву.
Наші душі від болю звивалися в муках не раз.
Утікали від долі змиваючи сльози водою.
Я пила знову каву, щоб більше не бачити снів.
Відлітаючи в небо, гукала тебе за собою.
Побоявся розкрилля: буденність лишать не посмів.
Все лишилося звичним, лиш ночі самотньо-солоні.
За сценарієм щастя минають приречено дні.
…Доля знову зведе і з’єднаються наші долоні.
Нацукровану каву завариш ізрання мені….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382979
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Дві години до грудня. І стає якось холодно в руки,
Перемерзлі думки ще не звикли до обіймів шарфів.
Об прозорий лід тиші розбиваються ліктями звуки,
Зачіпається нігтями осінь за спини промоклих дахів.
Віддощило желейними краплями по віконному склі,
Розтеклись макіяжі напомаджених осінню міст…
Скоро сонні маршрути зацукрують снігів киселі,
В нотках чорного чаю запахне малиною твіст.
Дві години до грудня. І раптово морозить вуста,
Впали вниз театральні куліси морквяно – багряних романів.
Осінь – завжди туманна і від того – шалено густа,
Залишає в душі післясмак перемотаних димом тюльпанів.
Перевтомлене листя у вальсових кроках вітрів
Прилягло на замурзані щоки асфальтних облич.
Ще один листопад так раптово для нас постарів,
Але в осені – звичка вертатись, ти тільки поклич!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381584
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 20.12.2012
* * *
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились,
у самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
І потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто, крім нас, того не чув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383083
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Журливо йду по залишкам села
Де бур’яном осілася безгомінь.
З лишайним псом розруха сповила
Щенят відлюддя, масті - «ржавий пломінь».
Усе що знав – струхлявіло, мов пень,
Що пам’ятав – розтануло з димами…
Лише чорнить мозольну грубість жмень
Шовковин сік – очей бездоння Мами.
Тут, був я Син! А там – один з юрби,
Що річкою байдужить між граніту,
Цурпелячи знадієні торби
До ніг фантому ситого зеніту.
Тут, був Онук. – «Ще ліпший за синів!!!» -
Казав Дідусь викурюючи бджоли.
А там, матючча струшую я гнів,
Втискаючись в маршруткові ґринджоли.
Тут, з молоком спивав розмай полів,
Вдихав із вітром побратимства щирість.
А там, під златом пишних куполів,
Мене підлоти роз’їдає сирість.
Тут був… Ото ж бо! Черепки села
До ніг спадають попелом, без звука.
Згоріла в урбанізмі ковила…
Але чому ж так виє пам’ять-сука?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384470
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 20.12.2012
***
А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.
І гасне зірка, що останній раз,
Торкнула хмари сіроткане клоччя.
Серпанний голос - незникомий слід,
Де пролетіли днини галасливі...
Та я б віддала геть усенький світ
Лише б десь поруч Ваші очі сиві!
Шаліє віск і мов чужа струна
У далині видзвонює безвір’я -
Ви ж не зійдете з того полотна,
Де миготять поранені сузір’я.
Не простягнете руку чи крило,
Аби вознести в піднебесся мрію...
Чомусь життя отак вже повело,
Що я без Вас, мій Янголе, не вмію...
(22.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379637
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 20.12.2012
Всміхнись мені сьогодні на прощання,
Невинно, неозначно усміхнись
І я у серці розведу чекання
На завтрашнє-позавтрашнє - колись.
І я собі намрію, ох намрію -
Журавкою у небо дремену!
На стежі заметілевій насію
Любисткового цвіту, зачерпну
В долоні навіть зорі недосяжні -
То що мені захмарна височінь?
Пощо мені бескиди, доли, кряжі,
Коли в душі незнана глибочінь
П"янкого щастя - нібито надії?
А у вікні півонія цвіте...
Не важачи на стуж і вітровії,
Не важачи на сніг, що знов мете,
Твоя усмішка вимріяно вабить,
Зове туди, де весни у саду...
Всміхнись мені на мить одну хоча би -
Я в тій усмішці сонце віднайду...
(13.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384721
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 20.12.2012
ПереболЮ, якось переболю-
Мені не вперше(може й не востаннє).
Застигле серце зм'якло від жалю
І розтопило паморозь світання.
Переболю, пірнувши в круговерть
Буденних днів, провалів, навіть звершень.
Розлука-це також маленька смерть,
Та боляче вмирати тільки вперше.
А потім звикнеш, стИснувши кулак,
Підсівши на самотність, мов на опій...
Гірка та смерть малесенька на смак-
Отак і вчишся смакувати спокій.
Отак звикаєш падати в ровИ,
Та не здаватись,засівати поле.
Переболю...А ти собі живи,
Лише у серце не вертайся болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301580
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 06.12.2012
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Я не можу без тебе... Без тебе не можу! Не можу!!!
Закрутились вітри, розірвавши слова на шмаття,
і гуркочуть громи, і у хмар виливаються сльози.
Я б для тебе усе... Я віддав би за тебе життя.
Божеволіє ніч... Загорнулась в чуже покривало.
Гіркота у очах, - погляд втуплений в темряви даль.
Я б для тебе хотів... Та нічого не зміг. Так вже склалось.
Нащо зайвих питань? Так вже склалось. Судилось так. Жаль.
Зупинилась гроза, хай почує як стукає в грудях,
хай коричнева ніч не зупинить це серцебиття.
Наче скеля стою. Непорушно. Так тільки на людях.
А для тебе б усе... А за тебе віддав би життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381401
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 04.12.2012
Скотився перстень ночі золотавий,
в обіймах пальців ніжиться зоря.
І дощ у шибку - наголос проставив
на змоклі від очікувань слова…
Жовтіє скло у місячній оливі -
з вершечка неба скрапує зима…
Як Ваші очі в усмішці щасливі -
тоді і щастя більшого нема.
І Як би не згустилися тумани -
у серці буде теплий Оберіг,
і Як би грізно дощ не лихоманив -
назавтра він летітиме як сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Відмарила з гарячки, відіснила
Цей солодко-гіркий самообман,
Цей вихор, що мої обшарпав крила,
В душі густий посіявши туман...
Крізь літоднів мереживо зелене
І снігопадів білу пелену
Нова зоря запалиться для мене,
Пробивши світлом темряви стіну.
І я, журби покинувши пенати,
На вільних крилах випурхну у світ!..
Але й тоді я буду пам'ятати
В моєму серці твій гарячий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381663
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Зазирни в мою осінь, благаю,
Це для неї з душі всі слова.
Ці признання тобі надсилаю
Від любові, повір, так бува.
Бездоглядну її залишили
В листопад і осінню сльоту.
Ми з тобою, напевно, грішили,
Попрощавшись отак, нальоту.
А любов непомітно присіла
Вже осіннім пейзажем в саду.
Попроситись назад не посміла,
Чи на щастя, а чи на біду.
Не простила, мабуть, нашу зраду.
Й слізно впала осіннім дощем,
Зачепившись в осінню принаду,
Хризантемовим жовтим кущем.
Зазирни в мою осінь
любов'ю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378766
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 30.11.2012
* * *
...Зігріти півсвіту хотів...
Його ж розпинали на палі.
А потім ще довго ступали
на світлу поетову тінь.
Поет не воскрес: не святий.
Та вірші сягали далеко.
На палі гніздяться лелеки...
Виходить, досяг він мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380378
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 30.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 30.11.2012
На жаль чи на щастя, та завтра вже не восени.
Нарешті фінал. Чомусь вимкнене світло. Темно.
І ніби є час ще змінити свої недосни,
Не може ж бути, щоб все, що між нами, - даремно.
Я сподіваюсь: про осінь цю більш не напишу.
Чекаю наступну, ковтаю жадібно зміни.
Може, минуле в минулому врешті залишу.
Та поки не хочу оці будувати стіни.
Не страшно, що осінь. Мабуть, вона не остання.
Та вперто доводила те, що я справді сама.
Ще б дочекатись, як зникне між нами мовчання.
Все інше хай краще дописує нова зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381546
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
За кілька кроків від вікон
сипле осінь золоті сонети,
звучанням барв бере в полон,
з неба на ріці пише портрети.
Ходімо, люба, подивись,
як біла чайка в дзеркалі води...
милується, як ми колись,
не відпускаймо молодість, ходи...
Фото автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375722
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Я не люблю, коли йдуть, та за осінь лиш рада,
Бо неможливо чіплятись за неї весь час.
Хай вже згоряють хвилини іще листопада.
Осінь чужа. Та й її уже досить із нас.
Хай вона йде. Знай: мені анітрохи не шкода.
Все, що тоді принесла, - сподівання і біль.
Може, для неї ця гра - то була насолода.
Осінь на рани так щедро насипала сіль.
Хай би минала пошвидше. Бо скільки вже можна?
Холодно в руки, кусають вітри за живе.
Осінь - улюблена, але, як бачиш, не кожна,
Хоча завжди починає щось справді нове.
Я не люблю, коли йдуть, та за осінь лиш рада.
Не сподіваюсь, що буде казкова зима.
Просто чекати - то дуже сумнівна розрада,
Але ще гірше, як того чекання нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379584
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 30.11.2012
[i]"Дерева засинають – до весни"[/i]
(Наталя Данилюк)
Дерева засинають до весни,
Купа їх дощ у купелі осінній,
А потім, потім прийдуть дні зими
Укриє гілля перший білий іній.
Усе засне. Неначе літа й не було —
Ні цвіту, ні плодів, цієї долі.
Дивися, вже й дитинство відійшло,
І юність вже скотилася поволі.
Роки, роки. З весни у осінь йдуть,
Злітає цвіт, мов срібні заметілі.
І щоб красу ніколи не забуть,
Вплели вони у коси квіти білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379894
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Поріжу ніч на спалені листи
Без слів і дат, без болю і провини.
У книзі долі не було святих.
Я докорів нікому вслід не кину.
Душа допита. І пустий папір.
Прощаю наперед усе, що буде.
Зітру любов, зачитану до дір –
Сонети щастя між рядків облуди.
Такі, як ми – піщинки в глибині,
Що мріють стати перлами в намисті.
Та наших мрій праобрази земні,
У дзеркалах чужих не мають змісту…
Душа розбита на мільйони зір –
Хай мерехтять у вічному склепінні.
Поріжу ніч на тисячі зневір,
Та в серце не впущу недобрі тіні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381484
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Просто так нам не пишуть листів,
Не малюють десь сотні картин,
Не живуть у полоні дощів,
Не чекають приходу лиш зим.
Просто так не лишають ці сни,
Не вертаються у минуле,
Не тремтять від приходу весни,
Не ворушать давно втонуле.
Просто так не шукають цих рим,
Не тримають у серці віри,
Не вважають життя все ж пустим,
Не шукають у мріях міри.
Просто так не рахують лиш дні,
Просто так не сповільнюють крок.
Просто так ми не зовсім одні,
Просто так уникаєм думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378901
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Ой забарилася любов!
За тим, що не збулося, – каюсь.
Минуло півжиття в чеканні,
стрічання мариться обом.
По світу доля розвела,
пошрамувала душу й тіло.
І лоскотало і боліло.
В журі сивіла ковила.
Гуляє з блискавкою грім.
В сузір’ї мрій – благоговію.
Коли вщухають вітровії –
заполоняє тиша дім.
Набідувались я і ти,
спекота вицмулила повінь.
Спадуть окови – у любові.
Допоки ж можна самоти?
Палкий мотив – солодкий дим,
сльоза-роса ясна жадана.
Святою будь мені, кохана,
шлях освяти і вік світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378820
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
1
Гомінливе тепло долонь…
Як же благоговіли лиця!
Як хотілося притулиться!
А вже й часу нам не було.
Ой ви рученьки…
Враз – вокзал.
Очі-в-очі, та рушив потяг.
Твій жагучий гарячий погляд
я відчув.
Ой не все сказав!
І не те тобі говорив,
що насправді в душі кричало.
Як же зболено ти мовчала!
Той початок нам Бог творив.
Ми чекали роки й роки.
У світах політали стріли.
Довгождано-жадано стрілись.
Гріє серденько струм руки.
Щедра осінь бере в полон,
барвограй засліпляє очі.
Мрії роєм про сяйво ночі,
ніжне, рідне тепло долонь.
2
Хочу бачити жар в очах,
переповнююся любов’ю.
Я оновлююся тобою
і твоїх ще зазнаю чар.
Хоч торкнулося срібло скронь,
не сумуй, моя мила сестро.
Як палке почуття воскресло!
Хай палає в серцях вогонь.
Обірвалася вже чека
я от-от повернусь у глину!
Та до тебе щомиті лину,
ти щомиті мене чекай.
Забери мене в полини,
вірна Музо моя єдина.
Так довірливо, так дитинно
полони мене, полони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378686
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Налистопадило у душу,
Набило листу й мокроти
І обтрусило дику грушу
В обіймах мерзлої сльоти.
І розкрутило каруселі
Даремних докорів, образ,
Поблякли дні, такі веселі,
Немов старий іконостас.
І на обшарпаний пергамент
Лягла поезія терпка,
Сплітає спогади в орнамент
Гіркої пам'яті рука.
І за похилим перелазом
Такого снігу намело!
Не бійся, вирвемося разом-
Тримайся за моє крило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378754
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 19.11.2012
"Перемоги" сумні, сумнів - лиш похвальбі нагорода.
Це уже не лото, а конкретно спрямований гнів.
Ще не виграв ніхто у війні наче з власним народом,
ще на світі ніхто не прославився в схожій війні.
Засудити закон, правомірність змінити свавіллям,
охоронців чеснот перевиховать в лютих катів -
не зумів ще ніхто. Божевільним - пора в божевільні!
А отой ешафот вони зводять для власних синів.
Час дає їм ще шанс. Черговий та можливо останній.
Ще не пізно у храм і ще прийме вівтар каяття,
щоб настав ренесанс у цих вічних з собою змаганнях,
бо лиш правда, як крам - найцініша офіра життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378593
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Не питай мене, прошу, про те, як живеться мені.
Доведеться брехати, що більше не в твому полоні.
Я не скажу тобі, що у місті вже згасли вогні.
Промовчу, що торкнутися хочу твоєї долоні.
Не питай мене більше, чи хочу бути з тобою.
Надто втомлена я від цих злих риторичних питань.
Я, напевно, вже стала чужою, може, й пустою,
Відчуваючи всю непотрібність тих моїх зізнань.
Не питай мене також про всю цю буденність і сни.
Не шукай в мені нових захоплень, бо їх там немає.
Тільки неупереджено й чесно усе поясни,
Розкажи, чому осінь нас вже так безжально вбиває.
Не питай мене краще, чи хочу там бути, де й ти.
Не кажи, що усе буде добре. Навіщо брехати?
Не пускай, не старайся ділити між нами світи.
Не питай, як я можу ще досі тебе так чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378470
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Віддаляються хмари, лишаючи шлейф світло-синій,
а над ним полетіли до сонця осінні пташки.
У дзьобочках тримали кетяг гіркої калини,
мов прощались зі мною на вічність або назавжди.
Стали інеєм вже одягатись гілочки клена,
не запахне, як завше, філка в нічному саду.
Не впізнати природу - тільки ялинка зелена
у глибокій зажурі чека, коли в дім заберуть.
Віддаляються ріки, в серці - лиш тонкощі льоду.
Прибережна зімліє і стане покірна зимі.
І в неволі своїй буде вкотре жадати свободи,
проростаючи наперекір сніговитій золі.
Все живе хоче жити, тягнеться до свого неба,
навіть шибку коли замальовує січень міцний.
Квітка раптом цвіте, коли зовсім краси і не треба.
Підвіконня своє наближа до святої весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378310
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Пропали роси і з’явився іній
І колір неба замінив полин.
Став день коротший, Місяць ніби синій
І меле зорі усесвітній млин.
Осіннє небо… Ще гарцюють зорі…
Дивлюсь у простір стомлених планет,
Вони зникають в зоряному морі,
Куди зникають - це віків секрет…
Наше життя, якого не багато,
А ми і зорі, це одне святе,
То варто жити і робити свято,
Бо на Землі життя у нас одне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378534
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Впаде сльоза…
Зародиться в мені
Краплина недоспіваної волі.
Пройде кохання ніжне по житті
І заспіває пісню нам про долю…
Мій сину рідний, я прошу тебе,
Зерно родинне розсівай по полю,
Хай радість долі серце обгорне,
Ми завжди разом будемо з тобою.
Підставлю плечі, як прийде біда,
За тебе й внуків я піду на плаху.
Мені родина наша дорога,
Я стану в захист, бо не знаю страху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378081
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 19.11.2012
[img]http://cs421921.userapi.com/v421921008/b96/IG81wEtXVi8.jpg[/img]
Все рідше згадую тебе у вІршах,
Все рідше ти полониш і думки,
Можливо, ти вже стала зовсім інша,
Та я не повернУся більш туди.
Вчорашній сум, здається, вже позаду,
Хоча залишив шрами на щоці,
Від сліз гарячих (ще від листопаду),
Що майже рік текли в моїй душі.
Хоч ти старАнно ставиш досі мури,
Я їх без сили все одно зітру,
Бо осінь грає швидко, без цензури -
Заповнить вмить осілу пустоту.
На твоє фото знову я дивлюся…
Без ненависті, злості і образ.
З теплом до нього щиро пригорнуся,
Щоб спогади прийшли хоча б ще раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378870
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Зазирни в мою осінь, благаю....
Тетяна Луківська "Зазирни в мою осінь"
***
Я у вашу вдивляюся осінь,
В ній , неначе зізнання палке,
Вітер лист пурпуровий відносить
У безкрає і дальнє таке.
Хоч упевнений , що не дістану
Голубине і щире «люблю»,
До студеного вашого лану
Сонцем душу журливо тулю.
Я хмариною в небі за вами
Полечу ризиковано ввись,
І проллюся рясними дощами,
Де ви з літом навік обнялись.
Я у вашу вдивляюся осінь,
Як це сталося - не осягну:
Ви мого доторкнулись волосся,
Заплели юність у сивину…
19.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378879
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
***
Чому ридаєш, дівчинко осіння?
Що вже невдовзі гримне заметіль?
Що зливи непривітні звідусіль
Тебе шмагають, багнучи спасіння?
Воно ж іде, та ба, лише до тих,
У кого душі - храми світлячкові,
У кого серце пломенем любові
Возноситься до істин пресвятих…
Отож не бийся мукою дарма,
Бо вічністю по-чесному воздасться
І буде ше у серці гойне щастя,
Не дивлячись, що вже ось-ось зима…
(10.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377800
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Це життя - як покраяна вічність,
по шматинках розсипана долом,
край доріг і стежок пересічних,
котрі всі в неповернення йдуть.
Біжимо по них жваво і спішно,
із тих пазлів складаємо долю,
час скрипить шестернями потішно -
прагне нас зупинити мабуть.
Та не слухаєм. Мов одержимі,
спішимо позазбирувать клапті,
власноруч піджимаєм пружину
на годиннику часу хутчіш.
Лиш пливуть завороженим клином
понад нами роки, як латаття,
осідають на скроні бурштином
і тяжить переповнений кіш.
Як важливо стулити ті клапті
у виразні малюнки логічні,
щоб не дати згоріти в багатті
ні одному із них задарма,
не вступить на дорогу прокляття,
не змішатись з чужим і цинічним,
хресний хід не завершить розп"яттям
як за обрій покличе сурма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377918
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Мучивсь дядько в автобусі.
Жах – їзда тутешня.
Весь обвішаний торбами.
Вже в одній яєчня.
Ні обпертись, ні присісти.
Загнуздані руки.
В ногах лантух, зверху сітка.
Знизу тітка щупа.
Не втрималась.
– Ей, мужчина. Не мажте одежу!
А давайте ваші яйця
трішечки подержу.
Хто правий тут, а хто вредний –
сказать не беруся.
– Та я, мовив дядько твердо, –
лоскоту боюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377775
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
(за адресою) http://youtu.be/s-hbT6SvJ24
На нашу лавку осінь підсідає…
У бесіду осінню з листопадом.
На жаль… уже нас тут немає.
І лише смуток бродить садом.
Туманом щільно листя обгортає,
І не знайти минулого кохання.
Іду до осені, вона лиш знає ,
Що саме зустріч тут була остання.
Тихо злітає золоте листів'я…
В долоні щедро ми його ловили.
В букет складали… та чужим міжгір'ям
Любов надвоє нашу розділили.
Сумую я в осінньому барвисті,
І спомини щораз перегортаю.
ОсІнь моя стоїть в букеті…лИстом.
Твоя ж … у другу долю завертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375027
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 14.11.2012
[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую я за осінню шалено,
Сумую… полетіли журавлі,
І ти підеш, я думаю, напевно -
Не бережеш любові взагалі.
Крізь стрІчки слів приховані лиш сльози -
Не по твоїй, не по моїй вині.
Та от чому тепер ось ці морози
Картають моє серце у журбі?
А ти холодна! Хоч така холодна,
Та я тобою пристрасно горів,
І не потрібна мені досі жодна,
Бо серцем відпустити не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Під ніч, зникає річка, в сон верби,
і манить жовтим золотом-водою.
Розсипле осінь зорі із торбин
на стежку, по якій ішли з тобою…
В обіймах вітру мліла осока,
із рук пручалась, трохи важкуватих,
і марно шелестіла: «Не така…
Не дам себе я вітру цілувати.»
Під берег місяць кидався уплав,
трава тремтіла, зіркою прим’ята.
Тебе я під вербою цілував,
і знав, що буду все життя кохати…
Та швидко осінь запрягла гарбу
в твої дороги, крізь мої вокзали,
і ми забули схилену вербу,
напевне, розлюбили-розкохали.
Літа ж як хвилі – гаснуть на воді,
по стежці – сам, не як колись – з тобою.
Цілуються вже інші молоді
під нашою плакучою вербою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Снуються дні.
Напитися досхОчу
і кольором, і світлом -
бракне снів...
Ліхтарики фізалісу
тріпочуть
і шурхотом бентежаться
в мені.
У листі жолудь -
ковдрою накрився,
щільніше напинаючи
каптур -
од вітровію втік
і причаївся,
як нотка в лабіринті
партитур.
Ще гріє погляд
вервиця вербова -
у златі із тонкОго
перкалю...
Поволі тане
туга вечорова -
теплішає від спогадів....
...л-ю-б-л-ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377513
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
***
Ти в осені мене цій віднайди
Допоки ще палають буйно липи,
Допоки з неба чистої води
Яскраве сонце злата щедро сипле...
Ти відшукай мене на стежах тих,
Де шелестить незримою сльозою
І так знеможно без кохання йти
Душі у далеч вічно самотою...
Ти розгледи́ ув осені той слід,
Що дріботить до капища святого
Допоки ще буяє листоліт
І снігом не занесено дорогу...
(9.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376788
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 13.11.2012
І на півдні дощі. Правда тут вони,ніби живиця -
їх чекають давно обезводнені краю вуста,
але сум до душі в одночассі із ними вселився,
як німе полотно, із якого глядить суєта.
Підперезана ніч під будинком стояла до рання,
з-під капузи даху було видко згорбачену тінь.
Наче вирва увіч, дико краплі по ній тарабанять,
а вона від жаху перекинула звичний ослін.
Хоч би вітер який! Набундючене небо, як Всесвіт.
Аж притих океан і наморщив дрібненько чоло.
Чи занадто м"який, щоб вступати з дощами в амреслінг,
чи чекав їх і сам сів спочити під їхнім крилом.
Тут нема, як у нас, ані жовтня, ані листопаду -
все зелене, як гай, і радіє провіщим дощам.
Наче коврик-палас, пере осінь доріжку до саду
і не знає украй веселиться чи плакать душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376840
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Дві дороги за обрій послало життя,
але вибрати треба одну лиш.
Одна - лаври хоробрим, одна - забуття,
але жодну із них не обдуриш.
Дві дороги до тризни, як ніч і як день,
як контраст поміж чорним і білим,
одна - ім"я Вітчизни, а інша - мішень,
і кордоном між ними є віра.
Перша - як лейтмотив, хоч гориста й стрімка,
ну а інша в дурмані спокуси -
її Каїн стелив, мед розлив по гріхах,
а та перша терниста - Ісуса.
Он ця в небо веде на гору воскресінь,
та - в палаюче море спускає,
Пекло або Едем обере Ян і Інь...
Дві дороги на тлі небокраю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377437
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Я знову вночі повернусь у свої недосни.
Закутаю в ковдру думки, задрімаю о першій.
Мені б дочекатись, як мінімум, десь до весни.
Тоді, сподіваюся, стане хоч трішечки легше.
По суті, нескладно. Режим «понеділок – четвер».
Буває і важче, я мала би це зрозуміти.
Дощі не рятують нітрохи. І навіть тепер
Лише твої рядки іще можуть мене зігріти.
До п’ятниці так небагато лишилось хвилин.
Аж дивно бажати, щоб час не ішов повільніше.
І навіть на відстані ти вже не будеш один.
Лише повернися. Боротися разом – простіше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377525
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
О, мово! Чарівна моя - єдина,
Ти твориш пісню ніжну калинову,
Ти борешся одна за Україну,
Своїм святим, палким, чарівним словом.
Ти надихаєш нас на перемоги,
Даруєш ласку теплотою мами,
Нам відкриваєш двері до дороги,
Що потім вибираються синами.
Цвіти надалі і виховуй, мово,
Щоб тебе діти завжди поважали,
Щоб правдою бриніло кожне слово
І щоб чужої мови не шукали.
Засій добро нам і зміцни нам крила,
Згуртуй людей по цілій Україні,
Бо лиш тоді щаслива є людина,
Коли у мові плаває єдиній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376546
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Ти просто йди і більше не приходь,
І не тривож свою намарне душу.
Бо осінь вже змінила позолоть
І скоро сніг засипле чорну сушу.
Ти не шукай тепер в моїх очах,
На милість Бога, іскорку любові…
Не збіглась ліній стежка на руках,
Від болю губи скусані до крові…
Якщо простіше, хочеш, - прокляни,
І вже не клич: вертатися не хочу.
Не нам з тобою снились віщі сни
Щасливих днів, хмільних солодких ночей.
…Та і не нам змінити хід життя,
А ми у нім така коротка казка…
Ти просто йди, без слів і співчуття,
Не повертайся, не боли, будь ласка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376909
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Такої осені давно вже не було,
таких предив не ткали журавлята,
щоб аж до Сонця підіймалося крило
і пошепки хотілось розмовляти.
Простори ширити, нетанучу глибінь
торкнутись тепло, згладжуючи вітер.
У тишу вслухатись - почути далечінь...
....і першим снігом біло розговіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376055
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Іду я в помислах цілком буденних.
Жовтнева ніч укрила всенький шлях.
Аж тут, поміж дерев імлисто-темних,
З’явилася, як мрійний диво-птах.
Красуня біла. Впрів – так стало душно.
Забилось серце, мов іду я в бій.
Вона ж стоїть, так гордо й незворушно.
Ота … машина моїх світлих мрій.
31.10. 22.56. поїзд: Київ – Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376441
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
* * *
У сивім небі стогнуть журавлі:
"Коли, коли,
куди нам приземлитись?"
Неначе в морі синім кораблі,
ідуть-пливуть...
Не гріх за них молитись.
Вони несуть в собі людські жалі.
Вони, як ми, надією окуті.
У сивім небі стогнуть журавлі –
в польоті, але завжди на розпутті.
Єдиний Боже, всім нам поможи.
Дай волі й духу поскидати пута.
Завітний шлях до себе покажи.
І сили дай – завжди собою бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376364
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Терпка жага із присмаком абсенту,
Театр абсурду на підмостках снів –
Ти грав так мало, але так відверто…
Сюжет забувся, але правда – ні.
Зітерлись лиця і розмились фрази,
Та між рядками проросла вина.
Сумління скине покаянну рясу,
І якір честі не дістане дна.
Перлини чорні упадуть у море
Хмільних ілюзій і гірких облуд.
І навіть розум-лікар нині хворий.
Хоч злочину немає – буде суд.
Зірве із неба ніч порочні вишні,
І плоду забороненого сік
Напише на душі сонети грішні.
Хай буде так. Хай час утратить лік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376150
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Тебе торкнуся ніжністю я рук,
Розтоплю лід душі твоєї,
І вітер туги в серці твому вщух
Від усмішки ласкавої моєї.
Вологі і палкі твої вуста
Вкриватиму гарячим поцілунком,
І тіла музика чарівна і проста
Для тебе стане моїм подарунком.
Акорди ласк і звуки пристрасті шальні -
Ми створимо мелодію кохання.
Вона звучатиме в холодні ночі й дні,
Пробудить насолоду і бажання.
І від кохання серце розцвіте,
А тіло пристрастю наллється неземною,
І холодом зима не замете,
Бо почуття ці дихають весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375921
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Уважно придивіться до батьків,
Загляньте в очі, обніміть за плечі,
Повірте, вам не стане теплих слів,
Заповнити батьківську порожнечу.
Цілуйте мами руки при житті,
А татові спрацьовані - зігрійте,
Як тяжко жити їм на самоті,
Надію дайте і любов засійте.
Як тільки ви з’явились на цей світ,
Вони ніколи вас не залишали
І все життя, а це немало літ,
Щоденно вас із вирію чекали.
Де взяти їм тепла дитячих рук?
Дітей побачать, їх душа цвіте…
Хоч сили вже не ті, бо вже роки,
Та їхнє серце й досі золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360835
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 06.11.2012
Колись і ти навчишся між рядків
Шукати істин проблиски і тіні,
В безлистій тиші заспаних садів
Ловити звуки-співи солов'їні.
Колись і ти, гортаючи життя,
Пізнаєш серця зболеного муку.
І добре те, що інша, а не я,
Тебе в цю мить триматиме за руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 05.11.2012
Пів ночі дощ сердито бубонів
(ну хай йому – чому ж мені не спиться?)
Потрапила під молодечий гнів
Ще зовсім юна, під вікном, кислиця.
Та й вітер їй заламував гілки
Нахабно під кору благеньку влазив…
А я, колись, у ливень отакий
Зламався. Від холодної образи .
З тих пір чомусь не спиться у дощі.
На них у мене, певне, а-лер-гі-я
Та саме в довгу зливу, уночі
На блиск очей далеких я хворію…
Годинник в тиші, мов далекий грім.
Яка ж стійка ця схилена кислиця!
Піду й напну її плащем своїм
Хай в ливень цей…хоч деревцю
поспиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Гудок, гудок, гудок, гудок. "Привіт.
Ти бачиш? Наше небо надто сіре.
Ти бачиш, як руйнується весь світ?
Замало і любові тут, і віри.
Вже осінь. Вже так близько до зими...
У душу закрадається відраза
До холоду, до спогадів, до "ми",
До болю, до розлуки, до образи.
Я вчора пропустила зорепад...
А ти, мабуть, загадував бажання.
Не вір. Мені в минулий листопад
Нічого не здійснилось, крім кохання.
Не розгубись на роздоріжжі своїх снів.
Не заблудись у мареві думок.
Немає почуттів - немає слів...
Бувай." Гудок, гудок, гудок, гудок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374804
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
В этой Осени столько тепла и волшебного света!
Зеленеет листва, не спеша позолоту надеть,
Паутинкою тонкой нежнейшего бабьего лета
Покрывается крыш, куполов, виноградников медь.
Эта О́сень своей теплотой озадачила многих:
Словно бархат трава на лугу, несмотря на сентябрь,
Запоздалый подсолнух расцвёл у излома дороги,
Так светло и торжественно свечи каштанов горят!
Эта Осень и платье примерила в тон изумрудам,
И конечно, к лицу рыжей бестии дивный наряд.
Но встречать по уставу положено - не по причудам
В золотистом убранстве седеющий хмурый ноябрь...
Эта Осень запутала всех, изумила, смутила,
Озадачила дачников - два урожая подряд!
Эта Осень, наверное, просто в кого-то влюбилась -
Чудеса, но влюблённые и не такое творят!
============================
*Союзники-3, СП №2, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211219
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 01.11.2012
***
... и наступил решающий момент,
В глазах твоих ни огонька, ни блеска, -
Ещё и мне бы точно так суметь
Смирить себя, когда разверзлась бездна.
Ещё шажок - и больше никогда
Ни губ, ни рук, ни твоего дыханья
не ощущать... Ты не промолвишь: "Да",
Ты - на вершине самообладанья.
...Был сделал выбор в пользу бытия,
Размеренной, давно привычной жизни. -
Смогу однажды, может быть и я
Сильнее стать, когда уходит ближний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374756
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Заплутався рукою у волоссі...
Чи може... просто ти не хочеш йти?
Це щастя мить? Чи все мені здалося?
Живий міраж... де разом я і ти...
Міраж... то чом так солодко мені?
Гаряче серце пристрасно пече...
І те волосся... що заплуталось в тобі...
Та губи ніжно... водоспадом... на плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370149
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Вже осінню запахло. Як тоді.
І кожен день дощами плаче небо.
Я майже не сумую по тобі,
Та знаєш, мені холодно без тебе.
І губи, і обійми, і слова
На відстані так легко призабути.
Ти навіть не з"являєшся у снах,
Та знаєш, я б хотіла поруч бути.
Вже осінню запахло. Як тоді.
І кожен день дощами плаче небо.
Я майже не сумую по тобі,
Та знаєш, я чекатиму на тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354497
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 30.10.2012
Просто так подзвони, промовчи. Дай почути твій подих.
Невагомо-тонке, і напрочуд прискорене серцебиття.
І відчути на смак твоїх вій карамель, може солод -
щось таке, що поверне на стимул до втіхи життям.
Просто так подзвони, хай не знатиму навіть і номер -
підніму, з нетерпінням дам волю своєму "ало"...
І здригнеться земля в перевагах електромагнітного поля
з частотою невидимих хвиль: все минуло у нас, все було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374399
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Так тісно у твоїх обіймах, осене...
Сльота надворі і в душі-сльота.
Небесні сльози крижаними росами
Посипались на плечі.Гіркота
Нитками вен розходиться цикутою,
Така сумна розпачлива пора.
І знов наївність відчаєм спокутую,
Душа, як пташка, мерзне на вітрах.
За літодні ціну сповна вже сплачено,
На теплі скроні -пальцями дощі,
І горобці, мов шишки наїжачені,
Безлисто-мокрі всіяли кущі.
В густий туман, розлитий поміж соснами,
Скотився з хмари сонячний мідяк*.
Так тісно у твоїх обіймах, осене,-
Аж хрип з душі...Не вирвуся ніяк!..
*Мідяк-мідна монета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Ви не любіть мене. Не треба.
Ну хто я вам? Лише знайома.
Я зірка падаюча з неба.
А ви … в душі моїй саркома.
Ви не любіть мене… Вже досить,
Що я люблю… до божевілля.
Душа із відчаю голосить:
Навіщо їй без крил привілля?
Ви не любіть мене. Благаю…
Струна любові хай порветься.
Бо як пізнаю з Вами раю,
Від щастя… серце розірветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373107
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 28.10.2012
Я знаю, як інколи хочеться просто піти.
Забути усе, розбиваючи мрії об стіни.
І тишу ламати лиш криком, ділити світи.
Я знаю, як інколи просто потрібні ці зміни.
Я знаю, як страшно, коли дорогий хтось іде.
Нехай не назавжди: на тижні, на дні, на години.
А світло душі в таких випадках дуже бліде.
Я знаю, як надто повільно минають хвилини.
Я знаю вже, як це – дивитися у пустоту.
Улюблену осінь до болю в душі проклинати.
Знайти тимчасову розраду, чергову мету.
Я знаю, як хочеться просто більш не відпускати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373445
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 28.10.2012
***
Зустрінеться іще тобі ота,
Що заплітає в піднебессі мрії...
В долоні пелюстинка золота,
Сльозинка розтривожена на вії.
Зустрінеться, лише чекай, чекай!
Не поспішай нарвати марноцвіту.
І залопоче в серці світлий рай,
Коли узриш її - в печаль зодіту
Тендітну квітку долі на плаю́,
Що заблукала в ночі тополиній.
Ти віддаси тоді любов свою
Усю лиш їй - лебідоньці єдиній,
Що так чекав! Усе життя чекав
У дощ сумний, безрадні сніговії...
В долоні пелюстинка золота,
У косах неба зореокі мрії...
(24.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373116
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 28.10.2012
Час перемін. Невпинно час гряде
і озирнутися не встигнеш скоро -
як вдарить грім по нинішнім Ніде
і буде суд над тим, що було вчора.
Тож не прогав, лови щасливу мить.
допоки ще покаятись не пізно,
бо судді йдуть зі сивини століть
і суплять брови, і взирають грізно.
Покайся! Привселюдно і в душі.
Лиш не лукав - і то тобі зачтеться.
Час перемін вже заглядає в дім -
люструй думки і дії, ради честі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372815
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Додай ще сил, як вітер кораблю,
Коли вітрилам надимає спину.
Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
Дозволь насолодитись почуттями.
Хоч досить є гордіївих вузлів,
Будь мрійником, закоханим без тями.
Дарма, що зморшки стеляться чолом,
Та прикрі будні посріблили скроні.
Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
Під супровід небесних передзвонів.
30.09. 2012р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Вір ю щастя ще прийде до тебе -
В ніжне серце, твоє - візаві…
Бо ще буде у казці потреба,
Схаменеться минуле в душі.
Не сумуй, коли може й обійде,
Стороною далеко від мрій.
Твоя доля ще буде зігріта,
Ображатись на неї не смій.
І розвіються хмари у небі,
І відійдуть вдаль дні дощові .
Смуток зляже, словами не гребуй,
Вір, ще зявиться сонце в графі.
Поетеса ж бо ти, поетеса,
Не пасує блукати у сні.
Ще заграє веселка на плесі,
І постукає крильми в вікні.
Хай буяє дар Божий в осінні,
Юна ніжність у мрії зліта!
Твої вірші скупались в промінні,
Там де хмари цілують літа.
Тетянці.
Прекрасній поетесі древньої Волинської землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370396
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Сприйми як належне оцю недописану осінь.
Живи календарно, рахуючи парні числа.
Ця осінь не наша, а я не змирилася досі.
Вона ненароком ці душі холодом стисла.
Вважай, що ця осінь - фрагмент, що лише звеселяє,
Ця відстань - то не кілометри - раховані дні.
Без нас наша віра вже тане і тихо зникає.
Без нас наше місто втрачає казкові вогні.
Забудь те, що думав колись ти іти руйнувати.
Закреслені спогади не розбивають світи.
І пам'ять про нас бережуть ті численні кімнати.
І я бережу, поки поруч зі мною є ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372419
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До останнього подиху вітру,
До останньої краплі дощу,
Серце юне любитиме вірно,
А в душі лиш питання: Чому?
У коханні цінив я довіру,
От тому і довірив життя,
Я по-іншому просто не вмію,
Бо була ти, мов щире дитя.
По-наївному вірив у вірність,
Тільки в тобі її не знайшов,
Жаль пройшли ті часи і та юність,
Коли легко повірити знов.
Ти поглянь, вже і вітер не сильний,
Та і дощ не такий-то рясний,
То чому ж тоді досі я вірний,
І цей світ для нас двох замалий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Як добре, що зустрілися з тобою,
Не заблудились поміж берегів.
Глибокий простір синього сувою
У тиху пристань наші долі звів.
Холодний ранок дише свіжим вітром,
Неначе небо пригортає нас.
На дворі осінь. А між нами — літо.
О, як приємно зупиняти час!
Дивитися у вічі океану,
Розчулитись від дотику руки.
Коли ти боязко сказав: «Кохана»,
Змінився час в природі навпаки.
Не відпускай, як берег гонить хвилі,
Спадає нишком золотий відлив.
Світ без любові, мов птахи безкрилі.
Чи я без тебе й ти без мене б жив?
Над морем галас чайок вже стихає,
Вечірня загорається свіча.
Як вітер ніжно хвилі обіймає,
Так ти горнись до теплого плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370109
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Гойдалось небо,
вікнами гойдалось,
завіси відривались
від землі…
Тяжіння – це усе,
що нам зосталось
крізь відстані
у часі
немалі.
Довкола рій…
Чужі горизонталі -
дзеркальне
відображення
зими…
І дозволу думки
не запитали,
вони до Вас
приходили самі.
Сідали поруч
тихого безсоння,
писали
невіршовані листи.
Лишали світлячків
на підвіконні -
аби назад
дорогу віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370612
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 20.10.2012
А осінь сьогодні, ти знаєш, така як колись
з лушпинням каштанів на вмитому дощиком бруку.
Ця осінь зі мною. Ти знаєш, за неї моливсь,
вона мені знов простягнула без остраху руку.
Ця осінь невпинна, минає пожовклим дощем,
курликанням зграй на гарячий розбещений південь,
захмареним небом і сотнями різних поем,
в яких між рядками написано впевнено: "Вічність".
Ця осінь звучить у мелодіях телеантен,
в скрипковому вальсі, у граціях квітів і неба.
Ця осінь минає, а так її хочеться ще.
І тихо шепоче: "Прийду через рік, якщо треба".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367873
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Намалюй нашу казку (Катка)
Напиши мені казку в минуле,
Ти для мене весь світ обіцяв.
Ми ж кохання там вчора забули,
А сьогодні уже не впізнав.
Загубили всю велич любові,
Спопелила байдужість красу.
Не сказали суттєвого в слові…
Чи ж тепер головне я скажу?
Напиши мені казку в сьогодні
І осіннім листком надішли.
Ти казав, що листи старомодні,
По – сучасному вже напиши.
Я хотіла в теперішнє взяти
Щастя трішки, бо як же це так?
Ми шалено уміли кохати,
Зберегти ж не зуміли ніяк.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Спогад лине в моє незабутнє,
Обгортаючи пам'ять крильми.
Не пиши більше казку…не треба.
Смутком осінь іде дощова…
Нагадала навіщось про тебе
І з минулої казки слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370278
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Знову довгі рядки, які ледве вміщаються в строки;
На холодний асфальт теплим ранком спустилася мла.
Не торкайся до ран: дай на хвильку послухати спокій,
Я ж колись і його, як тебе, в слушну мить не знайшла.
Так, ти правий, мабуть, не зійшлися далекі планети,
І нам складно було б уживатись щохвилі разом.
Та чому в темну ніч моє серце зривається: «Де ти?»,
Бо самотність моя зараз зовсім таки не в сезон.
Не просила обійм, бо мене обійматиме вітер:
Знаєш, навіть життя бракуватиме поміж рядків.
На холодний асфальт вже розсипались зірвані квіти:
Ну, а ти, як завжди, зрозуміти мене не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369735
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
***
Так пізно-пізно айстри розцвіли,
А пригорнути любляче несила...
О де, в яких світах блукали ми,
Що вже голівонька безрадно сива?
Лиш очі... Очі пломенно горять,
Тремкі уста - в жаданні поцілунку!
У небі хмари сіро лопотять,
Шукаючи од болю порятунку.
Але нема... В квітастих пелюстках
Ховає долю осінь русогрива.
Так пізно-пізно стрілись у світах,
Що й пригорнути любляче несила...
(20.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366423
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 03.10.2012
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Така легка на душу ностальгія,
Медовий солод терпне на вустах...
Летить-летить березова завія-
Листків осінніх охра золота.
Налиті сонцем пагорби зелені
Сотають пряжу з променів тонку,
Тендітні верби, наче наречені,
Полощуть пасма в чистому ставку.
Обідня тиша котиться над плаєм
І, настромившись на колючий шпиль,
Молочна хмарка солодко дрімає,
Неначе човник в небі поміж хвиль.
Мов струн тендітних звуки монотонні,
Дзюрчить струмок, заплутавшись між трав,
І на мої осонцені долоні
Листок кленовий вересень поклав.
Вже де-не-де каштанову перуку
Фарбує день у теплі кольри.
Йдемо удвох, із осінню за руку-
Дві подружки, дві долі, дві журИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Є намріяне й правда. І більше нічого немає.
Не дивуюсь годинам чекання, бо згідно сузір’ю
Ти з’являєшся вчасно. І я остаточно приймаю
Найземніший з плодів, хоч чекала троянд в узголів’ї.
Є стрільці, є мішені. І я не дивуюсь останнім.
Коронуй мене, рідний, і цілься в п’янку серцевину.
Співчуваючий натовп зійшовся на свято кохання,
Натягни тятиву, я ж бо рівну триматиму спину.
...лиш як навзнак лежала, а яблуко в трави котилося,
Мов невтомна спокуса, засліплююче і жагуче,
Здивувалася вперше – трояндам, що впились в потилицю,
І чому не лунають овації, адже ти влучив…
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366411
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Тримаю почуття в кутку,
Тримаю... що ж… бо їх уже замало,
І як у спраглому ковтку,
Твоє тепло мене так оживляло.
А я лиш ніжно обійму,
Не скАжу слів - вони тут зовсім зайві,
Ну, як зустрів тебе таку?
Що навіть в дощ, все в сонячному сяйві.
А я і мріяти не смів,
І навіть в теплих снах його не бачив,
Того кохання, що без слів,
Сліпого без вагань відродить зрячим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356592
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 20.09.2012
Поговори зі мною в тишині осінній,
накривши зонтиком від злих периферій.
І заглядатиму я в очі Твої сині -
Ти ось, Ти поряд з-поміж недіжда́них мрій.
Таке пусте, коли німіють мої пальці,
і навіть серце, калатаючи, болить.
Ти ось, Ти поряд - мій найперший юний танець,
моя акустика в душі, блаженна мить!
Поговори зі мною. Знаєш, так потрібно!
Я не вагаючись вернуся до життя!
Так вперше осінь стане до весни подібна.
Одне до одного одним серцебиттям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364498
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Так магічно
лягає спочити
земля
лиш тоді,
коли вересень
поряд
розправляє
свої золоті
рукава,
а з-під них
просіває хтось
зорі...
Привигадлий птах
розказав -
то вона
своє сито
носитиме
доти,
як три місяці
геть пролетять,
а зима
стане подихом
мрій
чи свободи.
Оживає
один
від приходу її,
від
засніжених зір,
листопаду.
Інший
серцем углиб -
меланхолій потік!
...Мені
осінь болить...
Без обману...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362285
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 20.09.2012
О мріє світла, душу не покинь!
Не дай гаряче серце остудити,
Самотнє і не втішене ніким
Хай волю п’є, допоки ще налито.
Дозволь хоч раз торкнутись до небес,
Піднявшись із земної круговерті,
У книзі нерозгаданих словес
Вписати хоч два слова… і померти!
Та не дозволь зогнити при житті,
Обнявшись із нудьгою і безчестям!
Бо ти мій хрест єдиний – поготів
Дозволь його із гідністю пронести!
Не дай душі, що палко прагне неба,
Зів’яти у даремності ганебно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363169
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Закутаний у дощ я в задумі іду
Тим містом, що історію плекає
Цю сірість дня в буденності знайду...
Тут, наче, Львів в двадцятому блукає.
Лиш вулички згорнулися в життя,
В блаженності дошу шукають жертву
Трамвай проїхав в даль без вороття,
А Ратуша дванадцяту пробила вперто.
Та час іде, проходить мимо нас,
Історія у безвість промайнула
Лиш я бреду закутаний у дощ...
Життя кудись в запеклості шмигнуло...
15.09.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364269
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Як я ненавиджу тебе... за те,
Що так легенько тишком-нишком
Своїми ласками ти приручив мене -
Шалену, дику, волелюбну кішку.
Ненавиджу солодкість твоїх губ,
Що зачаровували шалом поцілунку,
Від пестощів по тілу твоїх рук
Знайти я не хотіла порятунку.
Ненавиджу, що розпалив вогонь
В моєму серці ніжними словами,
І тіло брав обіймами в полон,
В шаленство від бажань, що є між нами.
Ненавиджу тебе...та серце все ж
Твій силует серед людей шукає,
По тим стежкам, що йдуть кудись без меж.
Ненавиджу тебе... Та ні. Я все ж кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363570
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Цією піснею у 1995 році "Secret Garden" підкорили Євробачення. Текст пісні друкувався у газетах, хоча у виступі норвежська співачка Гуннхільд Твіннерейм співала тільки початок і кінцівку, а сам зміст було передано неперевершеною композицією Рольфа Левланда і Фіоннулою Шеррі . Я все ж спробую нагадати його:
Догоряє цей день,
із простягнутих жмень
роси в ночі спиває несміло.
Темно-синя вуаль,
наче тиха печаль,
огортає і душу, і тіло.
Ноктюрн...
Лиш не здумай тужить -
треба ніч пережить,
відпочить під її колисанку.
Десь у східних морях
народилась зоря
і пливе під вітрилами ранку.
Ноктюрн...
Коли ніч, наче птах,
в оксамитових снах
приголубить і жагу розбудить -
я є поруч, затям,
і маленьким дитям
упади на оголені груди.
Ноктюрн...
Злетимо до небес
і з міжзоряних плес
будем бачити нашу гріховність.
Це життя - тільки мить
між "кохать" і "болить",
а все решта німа невимовність.
Ноктюрн...
Скільки збігло цих стріч,
за півсотні сторіч
і усім вигравала акордами ніч -
ноктюрн!
Ноктюрн (фр. nocturne — нічний) — поширена назва музичних композицій, переважно інструментальних, що навіяна поетичним настроєм ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364760
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Мовчу - мовчатиме й осіння ніч...
Не рознесе таїн кармічний вітер,
Він тільки що сліди від протиріч
З очей турботливо і ніжно витер.
Вслухаюся до вітряних пісень,
Натхненність ледь вуста мені колише.
Зібралась ніч народжувати день,
А я мовчу... Я в цілковитій тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363764
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 20.09.2012
В саду моїм дівча янтарнокосе,
З рум’янцем яблуневим на щоках,
Окрайцем рані походжало босе
По літа жовтолистих черепках.
Вуста її всміхались калиново,
Блищала синь тернова в рамці вій.
Туманний аромат стеливсь грушово ,
Лозою вниз по шиї восковій.
Лілейна сукня ткана з павутини,
Останньої теплині промінців,
Лишала на розп’яттях конюшини
Слідочки із росистих леденців.
- «Зажди!» - гукнув. Та хуліган вітрисько,
Ревниво підхопив моє дівча,
Навісив хмари над садочком низько
Й журавликом полинув до ключа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363435
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Неримована осінь болить з кожним днем все сильніше.
І її неповторність вже навіть потворна, на жаль.
Може, ти собі й думав: простіше - завжди щасливіше.
Та натрапив на виняток. Вже не кусає ця даль.
Неримована осінь до тебе стирає дороги,
Радить в сірості буднів шукати нові почуття.
Але не обіцяє у битвах уже перемоги,
Часто ділить все навпіл, ламаючи іншим життя.
Неримована осінь ласкава лише на початку.
Зігріває ще диханням літа чи твоїм теплом,
Але згодом усе перетворює вже на загадку,
Незважаючи вперто на те, що є там, за вікном.
Неримована осінь навчила тебе відпускати.
І хоча не назавжди, на кілька десятків лиш днів.
Все ж я досі не можу забути тебе й не чекати.
Все ж я досі не вирвалась із неримованих снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365006
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Клаптики пошерхлого паперу -
Безнадійно-хламно на столі.
І душа - у вицвілість етеру,
І свідоме - згубою в імлі...
Ніби ранок розчинився в стінах,
Необтяжених тавром надій.
То ж яке важке від долі віно -
Мій ти зусебІчно і... не мій.
Наче камінь, роздражне́не слово -
В раму темну (шибки вже нема)!
Ножиці в роботі: шерх на мову
Знов пересипають крадькома...
І брову насупила утома -
Скільки за дверима ще жалів?!
Лускає захмарена оскома,
В пригорщі нахлюпавши дощів.
Розриває аркуш біль сердечний -
Те знесилля, та печаль між вій...
У дари́ пошлюбні з неба гречно -
Мій ти усеціло і... не мій.
(8.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363069
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Мені здається, ти смієшся з мене,
Немов трухлявий пень сміється з дуба.
Смієшся так, як ніби навіжений…
А все тому, що я тобі не люба.
Мені здається, ти кепкуєш з мене,
Немов глузує рясний дощ із моря.
І злива заглушає шторм шалений…
А все тому, що досі ти не поряд.
_____________________
Мені здається, ти мене неволиш,
Немов неволять мову скриті губи.
Та прагну поцілунку я всього лиш!..
А все тому, що надто мені люба!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364079
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 18.09.2012
У каждого из нас есть маленькая, личная шкатулка
Где храним мы всё, что дорого нам было в прошлом
Открываем крышку: вот уже нас ждёт приятная прогулка
Где мы сможем вспомнить о чудесном и хорошем
Будь-то лето, будь-то осень, или же холодная зима
И для весны найдётся место в мягонькой пыли
И временами эта дивная шкатулка открывается сама
Чтобы вернуться в мир прекрасный мы смогли
И даже если не хотим, то всё равно откроется она
Покажет и расскажет нам о том чудесном лете
Когда все чувства накрывали с головою, как волна
Когда мы ощущали мир ещё как маленькие дети
Со временем шкатулка может превратиться в свалку
Где нам придётся рыскать в поисках добра и света
И вот найдём среди дурного хлама нежную фиалку
И сохраним её до следующей весны, а может лета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357244
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 18.09.2012
Так швидко зосеніло на душі...
Полишений листок прибився вітром
І на мої серпневі спориші
Осінніх барв проллялася палітра.
Так швидко все минулося, а жаль...
Гірчить жура непрохана полинно.
Крихких надій розсипався кришталь-
Ні ти, ні я...Лиш осінь, мабуть, винна.
І цей невчасний теплий падолист,
Що на осінній ніжиться долоньці...
Холоне плеса ніжний аметист,
Сліпучі зблиски міняться на сонці.
І вже не тішить розкішшю прикрас
Осіння тиша, барвами налита...
Так швидко зосеніло поміж нас,
Стужавіють у душах згустки літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363918
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Ну доторкнись… застиг тремтливий подих,
Затерпло серце… знову на межі,
Коли ти вже спускаєшся по сходах,
Коли ми знов безпросвітно чужі.
Коли ніхто… На вулиці, на людях…
Затерпло серце… Як же може йти?..
Ну доторкнись… Мені болить у грудях,
Бо поруч ти. Бо десь далеко ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364554
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Не забарися, осінь золота,
В мій тихий сад, в його квапливе місто.
Щоб він без слів в очах моїх читав,
Про що тепер казати надто пізно.
Про що змовчать затерплістю уста,
І вересневе небо раптом зблідне.
Щоб він мене ніколи не спитав:
«Для чого ти мене вбиваєш, рідна?»
Щоб тільки мить, і знов – міста, міста…
Осінній щем залиш комусь назавтра.
Щоб він мені хоч подумки шептав,
Про що сказати я тепер нездатна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363983
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012
Плакав дощ, але небо тулилось,
Сірий дощ видавався теплом.
Один крок... А чомусь зупинилась,
Серце билось, хололо чоло.
Це – моя українська землиця!
Рідний Край у співучих піснях.
У душі моїй біла світлиця,
Сильні крила і мужній птах.
Скільки радості вплетено в долю,
Я цілую Землю Святу.
Так далеко... та поруч з тобою
Я тебе... по-своєму люблю!
Я люблю тебе понад зможу
Помістити любові в душі.
Помах крилами – вже не ходжу...
Емігранти ми…
Ми – журавлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363137
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Зрікаюся осінніх пустослів,
Згорілих у зневірі падолистів...
Лише б мене Ти, Господи, зустрів,
У цьому зачарованому місті!
У скверах цих, де топчеться пітьма,
Щоб Ти подав мені зненацька руку,
Допоки ще на за́стінках зима
Невидимо малює білу муку...
Лише б душа почула тихий глас -
Любові неземної срібнокрилля.
І звідкись раптом винісся пегас,
Коли, по вінця зранена безсиллям,
Брестиму наодинці в ехо днів -
Золу чужого сонячного неба...
Зрікаюся осінніх пустослів
І йду у даль з надією на Тебе...
(22.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359249
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Поховалися зорі, мовчазно принишкли у плавнях,
небокрай, ніби ватра, тремтить в багряниці вогнів
знахабніле Учора стоптало, спотворило Давнє
і на вранішнє Завтра по-хижому зирка з-під брів.
Сьогодення залізло в густу трясовину неправди,
по коліна застрягло, карається, наче сліпе.
Повертатися пізно - в ногах ходять кублами гади,
на вуста його спраглі чортовиння пов"язку плете.
Рятівний острівець непокори й здорового глузду
он ясніє на фоні заграв-відголосків біди.
Дотягнись накінець, зак його не зробили, як Тузлу,
лиш пустим передзвоном в обіймах чужої води.
Чуєш, Нині, вставай! Аби вранці всміхнулися зорі,
аби Давнє й Святе сполоскати в росі з чебрецем,
щоб горів небокрай і купався в пшеничному морі,
щоби Завтра за те не ховало від Завше лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358472
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Я б хотіла сказати так просто: "Мені тебе треба"
І мовчати змістовно, частіше торкатися неба.
Вчитись мріяти й жити, читати ранкові газети,
Час від часу балакати з щастям, цікавитись, де ти.
Додавати в життя нові барви. Неначе поети
Все ділити на будні і свята, занепади й злети.
Уночі щось писати, своє божевілля творити.
Власне кажучи, просто почати по-новому жити.
Малювати пейзажі, а інколи й твої портрети.
Для душі, як завжди, щось читати. Можливо, сонети.
Додавати реальність у мрії або ж навпаки.
І не рвати вже небо на крихітні щастя шматки.
Відпускати без жалю все те, що лиш крила ламає.
І тримати міцніше всіх тих, хто тебе відчуває.
Але втім є у мене одна надважлива потреба.
Головне, щоб ти знав, як насправді мені тебе треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361627
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Незряче серце каже, що не ви
Жагу кохання здатні втамувати.
Із серця йде любов, не з голови,
Не вас мені судилося кохати.
Немає сліпоти в моїх очах,
В душі немає хитрості на вдачу.
Ім’я не ваше на моїх вустах
Не вам віддам любов свою гарячу.
Людських насмішок нам не обійти.
Ви скажете, той образ не існує.
За щастям я уперто буду йти,
Бо знаю — Бог усім любов дарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358286
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Так хочеться прилинути з дощем,
Торкнутися клітинок твого тіла,
Подарувати незбагненний щем,
Зацілувати душу, щоб зоріла.
Заплутатись осінньо у думках,
Заполонити літньо-павутинно,
Мереживом сповитись на руках,
В очах зашаленіти безневинно.
На вушко шепотіти свій “Привіт”,
Слова почути ніжні "рідна", "мила",
Каскадами пірнути у наш світ,
Щоби у серця проростали крила... 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359518
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Лиш тільки бачити тебе, лиш тільки раз
Не варто уст торкатися, не варто слів
Ні кривд не варто, ні абияких образ
Мене лиш погляд твій торкати так зумів
Лиш тільки бачити тебе…скоріш прийди
Не слід любов таїти за стіною
Побудь для мене ніжною струною
Що серця музикою скриє від біди…
(ковточок дай цілющої води…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354248
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.08.2012
Обіднє сонце міряє калюжі-
Яскраві зблиски поглядом ловлю.
О, як пасує осені байдужість-
Як хризантемам холод кришталю,
Коли затихне віхола січнева
Поміж пелюсток білих, наче сніг.
Тремтливим листом схлипують дерева,
Мінорний шурхіт котиться до ніг.
Полоще день опущені вітрила
У тонкосрібних косах потічка,
Дрібне пелюстя осінь обтрусила-
І не здригнулась впевнена рука.
Вже в прохолоду озера-свічада
Багряним листям клен зашурхотів.
О, як пасує осені ця зрада-
Як і тобі нещирість почуттів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Мені начхати хто тобі готує каву,
Чи в тебе все, як і раніше, по феншую.
Вивчати те, що добре знаєш - не цікаво.
Мені набридло. Розлюбила. Не ціную.
Порожніх слів давно не хочу чути.
І вже втомилась зазирати в твої очі.
Минуле створене для того, щоб забути.
Я не люблю тебе. Не згадую. Не хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356515
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Він стояв і мовчав, опустивши в траву довгий дзьоб.
Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.
Біль його передався мені. Закричала я, щоб
Зупинились машини, що мчали до пунктів призначень.
Зупиніться, будь ласка! Затримайте, люди, свій біг!
Та мій крик відчайдушний заплутався десь у смереці...
Він до нас прилетів через сотні далеких доріг,
Та невже задля того, щоб сум був у долі лелечій?
Він у теплих краях мріяв палко про землю дідів,
Він летів через море, до крові стираючи крила.
Із коханою він звити разом гніздечко хотів
У краю, де барвиста веселка кришталь розгубила.
Він ростити так прагнув у рідній землі лелечат,
Коли є і кохання. і дім, і сім'я, і дружина.
То чому ж польові запорошені трави мовчать?
І чому безсердечно зустріла його батьківщина?
Він зігнувшись стояв на червоних, тоненьких ногах.
Він утратив усе: свою віру, любов і надію.
А у неї життя, на узбіччі, де куриться шлях,
Закінчилося щойно на білих квітках деревію.
По дорозі машини байдуже неслись в далечінь.
Над коханою в тузі самотньо стояв бідолаха...
Крізь вологу очей, я вдивлялась в небес голубінь,
І сльоза поповзла по червоному дзьобі у птаха.
Це сталося нещодавно. Я поверталася з відпочинку додому.
Зненацька на узбіччі я побачила лелеку, що похнюпившись
стояв і не ворушився. Під'їхавши ближче, я угледіла в
бур'янах мертву птаху. Лелека стояв над своєю подругою
і оплакував її. Побачене так схвилювало мене, що я довго
не могла заспокоїтися. Ця картинка і досі у мене перед очима.
Власне, ця пригода спонукала мене до написання віршу.
24.05.2012р. 00:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 10.08.2012
Мурликав теплий синьоокий вечір,
Шовковий мак в степах палав,
Додому линули ключі лелечі
Межи потомлених заграв.
І лився синій воркітливий спокій,
Торкався краплями невмитої землі,
А ми йшли разом по землі широкій,
Немов не з нами все це і немов не ми.
Так пахло м’ятним медом надвечір’я,
Трояндовим настояним вином,
Й здавалось янгол, просушивши пір’я,
Вкриває й нас своїм пухким крилом.
Під ніжне сяйво зоряних багать
Бриніли срібні нитки павутинки,
А нам лишилось трохи почекать -
До щастя – лише мить і півзупинки….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355901
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Ти проти мене. Я ж тобі чужа.
Я майже не існую. Майже зникла.
Між нами спроектована межа.
Між іншим - я до неї майже звикла.
Ти проти мене. Ось тобі й війна!
І я не зможу здатися без бою.
Ти проти мене. Я така одна..
Що не злякалась бути не з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356064
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Як у душі – гармонія єднання –
Пора забути правила чужі…
Всміхнися і засяй, мов сонце раннє,
і я збагну, що ти не збайдужів.
Хай небо стане чистим і безкраїм.
Присядемо на березі надій,
де сонний вечір стигло догорає,
де так розлого для відвертих мрій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351335
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 08.08.2012
Останнім подихом озветься скоро серпень.
Сузір'я падатимуть, народившись знов.
До берегів квітучих небо не поверне
(під осінь часто гра у схованки любов)...
Барвистим снігом калачі і чорнобривці
лягають жити. Ні, не спати! Навпаки!
Густою попассю на небі ходять вівці,
немов слова, що не вміщаються в рядки.
Здавалось, ніби паралельно все у світі.
Натомість сльози й дощ - то в відчаї душа.
Я мов заплутуюсь в мінливості щомиті -
і цьому серпню я й нерідна, й не чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355312
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Неможу заснути, блукаю стежками в думках,
Пригадую мить, де були ми з тобою щасливі.
Сміялись удвох, коли ніс ти мене на руках
І слухали музику грому і музику зливи.
Торкалися руки тих ніжних дівочих принад,
Солодкі цілунки, уста ніби змазані медом.
А в небі над нами кружляв і кружляв листопад
І тихі вірші, що написані були поетом...
Здригнулась від стуку і враз перервались думки,
Насправді було, а чи може усе це здалося?
Дивлюсь у вікно, за ним дощ виграє у шибки
І лине у простір мелодія та стоголоссям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356016
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Це ж так просто любити цю землю, в якій народився,
І країну і мову, і культуру свою.
І вітатися словом із буквою «і», не складно – «Привіт».
(І на відгук російський, писати своєю).
Це ж так просто згадати не тільки у свято,
Тих героїв, полеглих в боях і скатованих в тюрмах-полонах
усіляких вождів та мастей-кольорів.
Бо вони стали в бій за свободу, і собі та нащадкам своїм.
І для нас, і для тих несвідомих також,
що немов би, соромляться мови своєї, у місті й на сайті,
і що носять футболки з кубинським героєм,
а про своїх не знають, а то і цураються лячно, мовчать.
Бо так не дозволив міністр, голова
і московський ще піп анафему з амвона лукаво глаголить.
Це ж так просто любити вкраїнську державу,
і у Львові, в Донецьку також, і в столиці, у горах Карпатах.
Ой, ще чути там порох повстанського стрілу.
Може ніздрі він нам залоскоче і покличе у совісті змаг
з сівачами облуди, зневіри й поразок.
Це ж так просто відчути себе українцем.
Й не важливо, хто у вірі своїй у душі:
чи католик, ач и православний, чи вірний Сварогу.
Це ж так просто сказати, що я українка,
поважаєш чуже, та не зрадиш ні духом, ні тілом своє:
ані з негром, арабом чи адептом Москви.
Це ж так просто любити оцю Україну,
і хоч трішки для неї докласти зусиль.
05.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355471
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Забудуться і погляди, й слова...
Притихнуть розтривожені флояри
І вітер, що до зір не доліта,
Щоразу зачіпаючись за хмари...
Зітруться ті відлуння стоголось,
Котрі торкали передзвоном серце...
Не Ви, як жаль, та, певно, інший хтось
Музи́кою на завтра зодягне́ться
І нотами засіє ці поля,
Що зачекались радості звучання,
Коли за Вами в чашу забуття
Налиє сонця щирого світання...
(6.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355642
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Це не любов... Це зовсім не любов,
Коли душі не велено прощати.
Коли в думках - ози́мина розмов
І сиве небо, хмарами страпате...
Це не чуття... Це геть вже не чуття,
Коли свердлом у скроню - нетерпіння!
Доведене до шалу, до виття
Над урвищем розпуки голосіння...
Це не таЇна двох палких сердець,
Коли щомиті корчишся од болю!
Коли шматує груди ялівець -
Не назовеш терзання се любов"ю...
(2.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354759
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Лиш не дивись у вічі смерті за безсмертям -
Вона тут зачарує, з розуму зведе,
А будь в недолі більш розкутим і відвертим -
Вона тебе в бутті ніяк не підведе,
А тільки зробить дух твій трішечки сильнішим
На волю дику у фанфарах понесе,
Лиш серденько постане у тобі добрішим,
Гармонію від Бога щиро поверне.
Лиш не дивись у вічі смерті у безсмерті,
Бо пекло наше близько - знищить і тебе.
Знайди життя та мрій справжнісінько, легенько
Аби ті мрії не злякалися себе.
04.07.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355146
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
А мало що змінилося… Проте
Я вперто прагну все якось змінити.
Чому мені весна не розцвіте,
Чому мені таке холодне літо?..
Я ж так шукаю пристані, тепла,
Яке ніхто не зможе відібрати.
О, як до нього близько я була,
О, як далеко я зуміла стати!..
І смішно аж до болю… Я ж собі
Давно колись про зміни обіцяла…
Мені ж не треба слави і скарбів,
Мені ж для щастя треба зовсім мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355041
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
В огненні барви
крила зайнялись,
іскрОю жару
стукає у шибку
МЕТЕЛИК.
Знаком сонця
грає блиск,
летить у ніч,
відламуючи скибку
крихкого сну,
досвітніх мерехтінь,
коли трава
ховається у схиму…
Але душа біліє.
Що їй тінь!
Коли вона –
польотом одержима.
А сонник спить,
обвітрюється цвіт,
стає немов
закладка на сторінці…
Мій сон до Вас
метеликом летить
і стелять оксамити
чорнобривці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355068
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Дозвольте лиш любити Вас,
Прошу, благаю милостиво!
Кохання розцвіло, мов диво,
Зумівши вправно, без прикрас,
Вас огорнути в сонця блиск.
Життя буяє в барвах літа,
У серця келихи налито
Любові. А було колись
Там повно жалю, болю, сліз.
Хоч відстань чимала між нами,
Та з Вами поряд я думками,
Коли Ви дивитесь на Віз
Малий. В чарівнім сяйві зір
Ваш погляд бачу, Ваші очі.
Я б розчинилась в них охоче
Після нещасть, незгод, зневір.
Чому з'єднала доля нас,
Довівши до кінця, до краю?
Я ні про що Вас не благаю -
Дозвольте лиш любити Вас!
26.07.2012р. 22:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 01.08.2012
* * *
Як розрізнити істину святу?
Від кривди – правду.
Ген – зневір’я поле!..
Чужим на переймаючися болем,
приймаємо за черствість гіркоту.
Як не сягти далеко за межу?
О, як же варто відчувати міру!
Не втратити безповоротно віру.
І душу не поранити чужу.
Ще буде все, бо це ще не кінець.
Ще деревце простерло в небо віти…
В кінці тунелю певно ж буде світло.
До серця доторкнеться промінець.
Спинився, загубив святу мету?
Із вірою ступай мерщій, небого.
Поміж людьми зустрінеш доброту.
Іди в світи, та вір собі, як Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352867
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Осінній вечір нас заполонить,
Ще зорепади будуть ніч стрічати.
Ваша любов в думках моїх щемить,
Хіба про це я можу забувати?
Перепливе печаль і промайне,
Розсиплються червінцями дукати,
Ви цілували всіх, окрім мене,
Мені, напевно, краще промовчати.
Ваш ніжний подих у мені тремтить,
Тепло душі приємно відчувати.
Яка ж тривожна неповторна мить,
Хіба про це я зможу не сказати?
Я почуття у пісню переллю —
Не кожному дано так покохати.
Як би ж Ви знали, як я Вас люблю,
Хіба про це я зможу розказати?.. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352780
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Так просто... закохатись до безтями,
До божевілля, до шаленства, забуття...
Хоч безкінечність миль лягла між нами,
Пірнати в цей любовний вир без каяття.
Так хочеться... легесенько торкнутись
Ніжністю рук до любої щоки.
З тобою наодинці тут зостатись
Лиш на хвилину...І нікуди вже не йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352908
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Тоді і там...неначе сон…в обіймах ранку,
Дрімає тиша...в срібних пелюстках дощу,
Прозорі краплі дріботять по склу фіранки, -
Збігають в грона по розлогому плющу.
Тоді і там...десь…на межі…між днем і ніччю,
Душа пройметься ніжним паводком думок,
І все що істинне, реальне... знов містичне,
Як ніч спокуси, чи то місячний танок...
І знов відчую те, що я в тобі втрачаюсь,
Як крихке світло на світанку ліхтаря,
І ти відчуєш теж, що ти себе втрачаєш,
Від плину тих думок, де разом ти і я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352740
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Богдан Сильвестрович Ступка (* 27 серпня 1941, смт. Куликів, сучасний Жовківський район, Львівська область — † 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Ролі в кіно
За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У списку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та понад 50 на сцені.
У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:
«Украдене щастя» Івана Франка (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Микола Задорожній[4]
«Дядя Ваня» Антона Чехова (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Войницький
«Король Лір» Вільяма Шекспіра — король Лір
«Лев і Левиця» Ірени Коваль (режисер-постановник — Станіслав Мойсеєв) — Лев Толстой[5]
«Кар'єра Артура Уі, якої могло і не бути» Бертольда Брехта — Артуро Уі
«Сни за Кобзарем» — Поет
Софокл «Цар Едіп» (режисер-постановник — Роберт Стуруа) — цар Едіп
«Істерія»; Зигмунд Фройд
«Тев'є-Тевель» (за п'єсою Григорія Горіна, написаною за мотивами творів Шолом-Алейхема; режисери-постановники — Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк) — Тев'є
«Легенда про Фауста» (режисер-постановник — Андрій Приходько) — старий Фауст, Мефістофель[6]
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 7:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад, а також запущений рак кісток. Вічна пам"ять митцю!
Молебень на Аскольдовій горі.
Вінки. На них жалобні чорні стрічки,
як кіноплівки, в квітах і листках.
У сум з жалем прощання у дворі
вмішався запах ладану і свічки,
а над Дніпром - душа, неначе птах.
Вкраїна плаче, а душа кружля,
заглядує у сумовиті лиця,
немовби збоку хоче подивиться,
як на спочинок проводжа земля.
Останній путь, земна остання роль,
останній кадр, останній блиск софітів.
Богдан завмер, піднявсь на стременах,
Тарас посупивсь і мовчить Аскольд -
по стежці в небо пелюстками з квітів
душа відходить, що була як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
* * *
Звучить кохання чарівний мотив.
Ви полонили моє серце й душу.
Тепер, коли на Вас молитись мушу,
ми ненароком перейшли на «ти».
Кохана, глянь, надворі вже світа.
Ми заблукали в дивних чарах ночі.
І я тебе боготворити хочу,
бо ти мені єдиному – свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352237
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Таких як ти завжди не вистачатиме..
Такого тембру і захриплих слів..
І в той момент коли пітьма кричатиме
Я накраду для тебе ліхтарів..
А ти мовчатимеш..
Таких як ти завжди цілують наніч
Їм варять каву і вмикають джаз..
Тому коли ти від життя відстанеш
Я зупиню лічильник..тобто час..
Та ти не станеш..
Таким як ти присвячують вірші..
Присвячують себе..і без остачі..
Себе тобі до капельки душі..
До струн емоції..без здачі..
Рука до щік..
Таким як ти байдужість як..готівка..
Таких як ти між пальці не впускають..
Якщо загубишся то просто йди по стрілках
Що я розставила..А інші хай не знають..
Ну все..до понеділка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281892
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 21.07.2012
Нерозказана казка для тебе,
Вечір тихо спадає в траву.
На просторах таємного неба
Зорі мову ведуть світову.
Жовтий місяць засвічує зорі,
Світить в очі, — ніяк не заснеш.
Ти колись обіцяв, що в долоні
Ясну зірку з небес принесéш.
Не даруй мені ночі намисто,
Двері дому могó відчини.
Принеси мені айстрів барвистих,
Що як небо у ніч восени.
Розпроміниться серце з нестями
В діамантах яскравих зірок.
Засміюся дзвінкими піснями.
До любові на відстані крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 20.07.2012
Не думай... Все... Забудь мене, забудь.
Не нам ця злива виплекала щастя.
По венах протікає мовчки ртуть...
І нащо мало статись так? Ну, нащо?
І не сумуй. Живи на повен вдих,
на повні груди тішся сонцю й квітам.
Не треба тобі більше слів сумних,
тобі потрібне літо, вічне літо.
А я минув... Згорів... Зітлів... Погас.
Лишилось серцю ще палахкотіти.
Як жаль, що сонце світить не для нас...
Як жаль, що це не наше спільне літо...
Не згадуй. Ні. Нехай переболить,
не муч свою й так вистраждану душу.
Любитиму, допоки буду жить...
Але, на жаль, без тебе жити мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351742
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Між нами кордони. На жаль, це не тільки на карті.
Ми просто далекі. Напевне, то я помилилась.
У нас щось не так. Зрозуміли ми це не на старті.
Звичайно, шкода́, що надія тендітна розбилась.
Між нами кордони. І небо об'єднує тільки.
То, може, воно для нас стане єдиним спасінням.
Ще трішечки часу нам треба. Якби ж знати, скільки,
То я би змогла запастися безмежним тернінням.
Між нами кордони. Чи то ми самі їх створили?
І нас розділяють не межі, а лиш переляк.
Навіщо ж тоді та любов, яку боготворили,
Як ти від хвилини розлуки банально закляк?
Між нами кордони. Ми можемо їх зруйнувати.
Півкроку достатньо. Лиш варто відкинути страх.
Давай ми почнемо. Набридло моменту чекати.
Ти ж знаєш прекрасно, що щастя у наших руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351562
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Прокинулась лиш почало сіріти.
Проміння вранішнє не веселить.
Скажи мені, як з гідністю зустріти
Цей спокій твій, коли мені болить?
Твоє мовчання стримане, безжальне,
Твій погляд апатичний мимохідь,
Сніданок прохолодний, ритуальний
І тишу, що ледь чутно вже бринить?
Торкаюся: «Поговори зі мною!».
Мені потрібні так твої слова.
А ти ідеш… Лишились біль з журбою
І тиша ... безпорадна, нежива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309981
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 19.07.2012
О хто ти, хто забрав мій спокій?
У мріях стиглі зорі розливав,
І дарував в лугах зеленооких
Для серця купіль із цілющих трав
Носив мені вінки із ніжних лілій,
Духмяним вітром біль мій цілував,
Чарівну музику у снах ванільних
Дощем на лірі дивострунній грав.
Натхненням фарбував небес висоти,
Красою обіймав мою печаль…
Благаю, покажи себе… О хто ти?!
Зірви завісу золотих мовчань.
Прийди із снів заквітчаних, проникни
Смарагдовим промінням у вікно,
І стань моїм… Бо я до тебе звикла,
Бо я люблю… люблю тебе давно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351410
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Бо справжні приходять мовчки, немов додому,
Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх,
Лягаючи поряд з нами не через втому,
Зникаючи десь опівдні в своїх світах.
Мій справжній прийшов запізно. Або зарано.
Без сумніву, став останнім з моїх причасть.
Прийшов завдавати болю, ятрити рани.
Любити до скону, або убивати час.
Бо справжні — не завше кращі. Або ж ніколи.
Або ж ти не був тим справжнім. Але коли
Прийдеш як раніше, болем, жагучим болем,
Роби лише те, що мусиш. Лише боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351111
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
На мить мене, наївну, обдури,
Що так буває. Так в житті буває!..
І світ собі поверне кольори
Захмеленого свіжого розмаю.
На крок один до мене підійди,
Нам більше не дозволено мовчати.
Бо наші зупинились поїзди,
А ми ж з тобою тільки на початку.
На подих, на звабливий порух брів
Наблизитись дозволь посеред мрії.
Щоб ти мені тихенько шепотів
Про те, у що повірити не смію.
На мить мене, наївну, обдури,
Що це неправда! Так не може бути!..
І щось у серці швидко догорить,
Бо той обман така п’янка отрута..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350770
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Після прочитання книги "Світло... Тінь" Софії Кримовської
Чи я просила щось, окрім любові?
Ти ж у своїм минулім був уперто,
Ще й говорив мені про це одверто,
І біль був у словах... У кожнім слові...
Чи я просила щось, окрім бажання
З тобою бути під вечірнім небом?
А ти мені казав: "Облиш, не треба,"–
Й зникав мерщій, кивнувши на прощання.
Чи я просила щось, крім мати крила?
А ти мовчав і уникав побачень.
Та знаєш, можу все тобі пробачить,
Бо я люблю! Тобі ж любить несила.
14.07.2012р. 17:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350621
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 16.07.2012
***
Листами повертаєшся... нізвідки...
Холодні руки, вичовганий зір.
О де я маю відшукати віщі ліки -
Слова, що розірвуть блідий папір?
Думки, котрі вколишуть схлипом нерви?
Я не твоя... Чи, може, все ж твоя?
Опісля вже не так, як то було попервах -
Не так звучить намолене ім"я...
(2.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350107
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Я погляду очікую, як хвилі –
Щоразу в нім по-новому живу:
То небом, що захмарене ваніллю,
то вітром, що розгойдує строфу.
У повен зріст - здіймаюся навшпиньки,
аби почути сюркіт цвіркунят…
Сховає вечір блИскавки у скриньки -
Тебе жадаю небом обійнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349191
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Я ніколи без тебе... ніколи не буду щасливим,
щоб там місяць і зорі у небі таке не шептали.
Але ж досі у серці живе незакінчена злива,
та, в яку ми з тобою востаннє, так тихо прощались.
Я ж живу кожним словом, і кожним п,янким поцілунком,
кожним дотиком рук, кожним поглядом ніжним у очі.
Я ж люблю тебе... Серце щодня споглядає малюнки,
у яких ми удвох... І, крім тебе, нічого не хочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347814
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Колись і я чекала на крило...
Якби ти знав, як вперто я чекала!..
Вже з плином літ від серця одлягло,
На попелищі тільки кволий спалах,
Неначе промінь в затінку дібров-
Пробившись, раптом щезне за хвилинку.
Колись і я трималась за любов,
Мов за крихку тоненьку соломинку.
І не згасила проблиски надій,
Коли тепло смарагдового літа
Вмить розчинилось в зустрічі гіркій,
Погожа днина, сонцем обігріта,
Урвалась звуком срібної струни,
Війнула в душу холодом розлуки.
Колись і ти між іскорок дрібних
Роздмухаєш нові душевні муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347700
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Гаптую крила, щоб у вись злетіти,
Туди, де голубінь твоїх зіниць.
А дощик не вмовкає дріботіти.
Усе мине під шепіт багряниць.
Думок політ, як сад дощами вмитий.
Від тягаря звільняється душа.
Цілує промінь рими день прожитий,
Стікає дощ трикрапкою вірша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345509
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 02.07.2012
***
Горну́ тебе до серця, як дитину...
За садом перевесла в’яже день,
Вистелює надії на ряднину -
Пожовклий від сльоти́ півдикий лен.
Пучками світла втикане за-сердя,
Лише відлуння - здавлене "молю́"...
Прилипну сонцем до п’янкого меду,
До того, що назбирано в маю́.
Ти ж пам’ятаєш, як сурмили бджоли,
Як понад полем сіяла весна?
В моїх долонях розквітали зорі,
В очах твоїх палали небеса...
О, скільки дива - за пожухлим тином!
О, скільки мрії - в хусточці життя...
Горну́ тебе до серця, як дитину,
Хоча й сама - безпомічне дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345720
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Ідуть дощі.
Накрапують сонети,
а зрІдка –
білих віршів перелив…
Закохані в самотність
як поети,
змивають спеку
променями злив.
Скоринку-ґрунт
напоюють собою.
О, як же спрагло
дзвоник пророста!
І там, де жовті
очі звіробою,
і там, де маком
вкрилися жита.
Червнева ніч.
Півонія зоріє,
мов БІЛИЙ Ангел...
Думаю про Вас -
по краплі,
небом,
сонячно
лелію…
Дощить -
на звуки,
пахощі,
слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344260
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Я буду проникати в твої сни
І маритись самотніми ночами.
"Ми" існували майже від весни,
Ми не кохали майже до нестями.
Таку любов - любов"ю не назвеш.
Хоча слова розпалювали війни...
Я без вагань, я повністю, без меж,
Не від кохання, ... падала в обійми.
Я бачила, як гаснули вогні,
В очах твоїх від надлишку ілюзій,
І всоте ти зізнаєшся мені,
Що ти мене не любиш... Що ми друзі.
Пробач, якщо слова тебе пекли,
Якщо ти вірив ніжності - я грала.
Ті сльози від байдужості текли,
Бо ти мені брехав... І я брехала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341275
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Колись ти обнулИш мою зухвалість,
обІрвеш світ,присвячений тобі,
І глянеш риторично в очі карі,
та не знайдеш в них тіні давніх мрій.
Там буде пусто,так буває часто...
коли на дно лягає сірий пил,
І ноги ватні-далі йти не варто,
І стане зайва,сотня-друга миль.
Так буде потім,дивно все це знати,
І все ж тобою жити тут й тепер...
І хоч на мить-тим серце зігрівати,
що ще прийдеш і станеш світлим днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343924
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Я тобі не потрібна. На жаль чи на щастя - не знаю.
Просто я з тих людей, котрі вірять в щось довго й дарма.
Мені не все одно, що ти скажеш: "Пробач, не чекаю".
Але інколи в світі нікого, крім тебе, нема.
Може, краще байдужість й одвічні старання забути?
Я не знаю, занадто загублена в своїх думках.
Просто іноді все, що потрібно, - то голос твій чути.
Просто інколи хочу назавжди втонути у снах.
Я тобі не потрібна. Ти думаєш, досі не знаю?
Я лиш та, що завжди допоможе, тебе зрозуміє.
Тут так просто й банально. Я знаю, що вже втрачаю.
А від тебе натомість лиш холодом й тишею віє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343916
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Про цю любов не знатимуть довкола,
Про неї не складе романс скрипач,
Її не обговорять в "модних" колах,
І вже не зрозуміють по губах.
Її не втілять віршами Шекспіра,
І не підкосять ноги сотні фраз.
І тут ніщо не варта буде віра,
Бо не підвладним стане навіть час.
Про неї будуть мовчки,без овацій,
хоч,вже не перший оскар в ній зорить...
Її,щасливу,викажуть лиш очі,
і серце,що в обіймах затремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343818
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
***
Ми з тобою зустрінемось знову
Під осіннім солоним дощем,
Заведемо люб’язну розмову,
Десь у серці тамуючи щем...
В нетрях пам’яті стримавши спогад,
Доторкнемося нинішніх днів.
Тільки очі - ледь-вловлений здогад -
Без торкання, без натяку слів
В середгрудді роздмухають вуглик -
Тонкодзвінний непослух безсонь...
О, життя, пересотаний вулик,
Мрії-бджоли зо щирих долонь!
Скільки ж ни́точок вузликом взя́лось...
Скільки променів згасло на склі!
Та й і що того світу? На малость...
А зусе́бічно - тіні сумні...
Закалюжені шати осінні -
Повз прочи́нені двері у ніч,
Залишаючи краплі полинні
На устах незцілованих стріч...
(10.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343170
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Я і ти - не одне ще ціле.
В тебе воля, і ти наче птах.
Я ж читаю твоє наболіле
У скупих відчайдушних рядках.
Я і ти. Дуже різні і схожі.
Ми живемо повніше у снах.
І про нас промовчать перехожі
Не без подиву, звісно, в очах.
Я і ти. Так далеко й близько.
Та стежки у нас одні й ті ж.
І хоча так надворі слизько,
Я до тебе йду босоніж.
Я і ти - вже не просто мрія.
Тут щось більше, ніж розпач зими.
Тут ожила осіння надія.
Переходимо разом на "ми".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342793
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Послевкусие от прочитанного
Весняна Осінь "В серці"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207#com1544878
Ничего не случилось. Все также рассвет
Силуэты деревьев рисует на стенах.
Только память осталась о том, чего нет,
Слово "мы" впопыхах перечеркнуто мелом.
Ничего не случилось. Опять суета,
Где-то губы влюбленных слились в поцелуе.
Только в доме надрывно звенит пустота,
Слово "нас" растворилось и не существует.
Ничего не случилось. Заплаканность глаз
У любви отнимает небесные крохи.
Только кто мне ответит, зачем каждый раз
По утрам неизменно готовлю два кофе?
07.06.2012г. 14:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342525
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Не сполохай мої почуття,
Як світання я їх зустрічаю.
І, неначе маленьке дитя,
Щиро в очі твої зазираю.
А там неба така далечінь...
Аж ніяк не пробитись крізь хмару.
І чия ж то вина, і у чім?
Що мене не береш ти у пару.
Не сполохай мої почуття,
На ромашках гадаю про щастя.
Знову я, як маленьке дитя,
Поспішаю прийняти причастя.
Смуток в спогад гіркий переллю,
Пригорнуся до долі душею.
Та не раз уві сні прошепчу:
-Я хотіла так бути твоєю.
Не сполохай мої почуття...
З пелюстОк ще ромашки збираю.
Не судіть... Як маленьке дитя,
Я розбите - у ціле складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Люблю тебе... люблю й не пам’ятаюсь,
Що дні буремні і зрадливий світ...
В твоєму серці мрійно розчиняюсь,
Лишаючи до сонця тихий слід.
В змаганнях ночі - сонні намистини...
Я ж до світанку, першої зорі
В твої обійми ластівкою лину!
Де світляки, дражливі ліхтарі,
Неначе цвіт надії за порогом...
Моя любове, безприсяжна длань,
Ну чом життя, вколихане на Бога,
Веде в сади, де пустота зізнань?
Чому у грудях щастя - вітровійно?
А я молю́, усе молю́, молю́...
В твоєму серці розчиняюсь мрійно,
І так люблю, без пам’яті люблю!
(31.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341082
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Чому сьогодні плаче так душа
Пекучими, гіркими так сльозами?
Тому, що усьОму прийшла межа,
І все пішло тернистими шляхами.
Не видно більш нічого. Всюди - тьма,
І навіть світла у кінці тунелю.
Та досить сліз! Усе-усе - дарма!
Бо є любов. Я буду жити нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339998
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Торкає небо сірим рукавом,
вже фарбу сонця змито з падолисту.
Ми будемо не пОрізно - разОм
і речі оживуть подвійним змістом.
Мовчання переповнює межу,
зневіра - в cерце - гострою різьбою -
Запам׳ятай, - найменшим дорожу
я спогадом, напоєним Тобою.
Коли в полоні бурі і тривог -
повір, що під ногами - твердь і суша…
Думки бувають зернами, що Бог,
чекаючи врожаю, сіє в душах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290047
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 24.05.2012
Наснилось...Осінь плаче сріблом диму.
Холодні дні...Останній злет птахів.
А я чимдуж ховаю сум в кофтину,
І рукавом стираю щіпку сліз...
Зливаюсь із дощем у ритмі джазу,
І мовчки між думок гірких бреду.
Щоб повз алей німих,пустих трамваїв-
ближче до мрій своїх...так і живу...
Наснилось...Осінь...Туга журавлина...
Холодні дні,і...погляд в висоту.
І як тоді я пізно зрозуміла,
що так тебе невичерпно люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336494
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 21.05.2012
"Я живу в ноябре: неприглядном, обидчивом, сером,
Мне уютно в его меланхолии дней..."
Виктория Полякова
*** (Вике)
Ты живёшь в ноябре: неприглядном, обидчивом, сером,
Акварельное небо размыло тоской горизонт -
Это осень уходит, нарушив торжественность скверов,
Небо плачет дождём на продрогший линялый газон.
Ты уже по утрам не торопишься выйти наружу
Из уютного дома в застёгнутый наглухо мир -
Город болен теперь, он всегда в это время простужен,
Не спасает его и тебя дорогой кашемир.
Из вчерашних звонков, из былого пьянящего плена
Есть дорога одна, но она холодна, как металл.
Засыпает земля - зимний сон, говорят, к переменам...
Ты живёшь ноябрём, он и сам безнадёжно устал.
Льёт за шиворот дождь одиноким озябшим прохожим,
Ты глядишь из окна как туманится серая даль.
Ты живёшь по законам земным, а природа - по Божьим,
И на склонах предгорий уже расцветает миндаль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295382
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 20.05.2012
***
…Это был мой последний рывок в бесшабашную юность,
Неудавшийся шанс хоть немножко побыть еще глупой…
Я не знала, как долго спала, пока с ним не проснулась.
Яркий свет!.. Но как мало, о Боже!.. Как мало и скупо…
Это был лишь урок для моей засидевшейся веры.
Поменять уж давно бы пора на холсте акварели.
Сколько будет у ног их – хороших, солидных и… серых?..
Ярко-алого дай!.. Но они для меня отгорели…
Так болит…
Но тем ярче рассветы, искристее росы.
Раскачало. Не ставится в рамки, в кавычки, в что-либо…
Горячее строка. И пронзительней чувствую осень.
Я живу!..
Я живу.
Я живу…
И за это спасибо.
8.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312349
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 19.05.2012
Коли побачиш,що мале дитя
геть розгубилось, слізки в оченятах
візьми на руки - і впізнає мати
у галасливій течії життя.
Коли побачиш постать жебрака -
не погордись,та підійди до нього,
допоможи знайти йому дорогу,
вшануй старого, та не юнака.
Коли побачиш друга, що зблудив,
і він тобі не є таки байдужим -
то підійди й звернись до нього: " Друже!
Вернися, щоби світ не насмішив."
Коли побачиш вершника в сідлі,
який у натовп врізався з розгону -
спини коня та скинь, наче солому,
таким не місце навіть на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337987
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Тонкий браслет на білому зап'ястку,
Гірчинки кави терпнуть на вустах...
Чи ризикую втрапити у пастку,
Заплутавшись думками ув очах
Твоїх глибоких, наче в павутинні
Метелик необачний і крихкий?
А може й добре:станеться все нині-
Десь там, на небі, зійдуться зірки
І доля підштовхне мене лукава
В твої обійми, теплі і міцні.
А ніч на ранок вистигне, мов кава,
І подих твій розтане серед днів,
Як тихий вітер між тополь високих,
Як ледве чутне слово поміж фраз...
Десь так усе і станеться, а поки...
Так хочеться спіткнутись...Бодай раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337509
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Поза межами доступу…Де ти?
Десь на грані небес і землі.
І мовчать оніміло планети,
І вітрильно мовчать кораблі.
Доторкається тиша рукою…
Залишає на віях блакить.
А мені би –десь поряд з тобою,
На секунду, на вічність, на мить.
Догорають зірки, як лампадки,
Розмивають чекання бліде.
Ніч у ніжність вкладає закладки
Поза межами доступу…Де?
Із бокалу терпіння ковтаю,
Як гарячий нектар, як наркотик
Поза межами. Ще відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І дотик
Гаснуть зорі і губляться цифри,
Замовкають зловісно планети.
Ще ж не фініш! Чому ж тоді –титри?..
Поза…межами…доступу…Де ти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Запізніло так стукаєш в шибку дощем
Й пелюстковий танок затихає.
Я тебе не чекаю, у серці лиш щем -
Нас не наша весна зустрічає.
А у спомині та дивовижна краса,
Як рожевим квітчав диво-цвітом.
Усміхалася я, усміхалась весна
Й заметіль яблунева над світом.
А вдивляюся в дощ лиш з тієї пори,
Коли сльози ховала в краплину.
Я просила в дощу, що усі забери,
А він тільки забрав половину.
Ти не стукай дощем, не впізнаю тебе.
Не коханий ти вже... моя смута.
Яблунева завія всі сліди замете.
Відчахнута любов... чи ж забута?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Чи ти мене згадаєш навесні,
коли вином з порічок пахне вечір,
коли у теплі, ледь помітні дні
торкає вітер не засмаглі плечі.
Коли нечутний легіт, для беріз,
заплутує позеленіле віття,
й ще кровоточить з-під кори надріз
під тихий сум конвалії в суцвіттях.
А чи тоді, як падає зоря
і гасне в полі, обпаливши скроні,
коли вуста цілунками горять
всю ніч. І затихають на долоні.
Чи ти мене згадаєш навесні
у пік цвітінь кульбабового раю…
Чи пригадаєш ти мене, чи ні ?
Не знаю.
/ перевод /
Ветра...
Ты обо мне подумаешь весной,
когда вином из ягод пахнет вечер?
Когда уставший нежный ветер мой
кладёт ладони теплые на плечи.
Когда березам спутает листву
и косы ветвям заплетет, любуясь.
И кровоточащую рану сквозь кору
залечит чуть заметным поцелуем.
Когда в ладони падает заря,
и гаснет в поле, локон обжигая.
Когда уста всю ночь огнем горят
и сердце, словно снег последний тает
Подумаешь, когда пьянит сирень
И одуванчик, солнцем зацветает?
Хоть на мгновенье вспомнишь обо мне?
Не знаю...
плейкаст - LaurA
http://www.playcast.ru/view/1840297/6214e113b38b06bca7e5c4939edb3b5f5e101e10pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337305
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Чуть прохолода освіжила скроні,
світанок сонцем в душу загляда.
Я перед Вами схрещую долоні -
бажаю Вам лиш світла і добра!
Бажаю Вам п"янких, духмяних весен,
бажаю днів Вам літніх запашних,
і осені Вам щедрих перевесел,
і зим яскраво-сніжних і терпких!
Бажаю Вам всього земного цвіту,
бажаю Вам вселенської краси,
наші Дбайливі, Лагідні, Привітні,
наші Святі і Чисті - МАТЕРІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337010
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Не говорімо поки про розлуку,
Не підливаймо здогадів терпких...
В своїй руці мою тримаєш руку
І тулиш до гарячої щоки.
І доторкаєш смутком розпочатим
Моїх таємних закутків душі.
Чи знаєш ти, як буду сумувати?-
Як за дощем принишклі спориші,
Як за вітриськом молода вербиця,
Що срібні роси ронить у ставок...
І погляд твій не раз мені насниться,
Натрусить в душу ніжних пелюсток
Цього бузку, що відцвіте без тебе,
А ще ворсин кульбабових легких,
Що полетять у волошкове небо,
Осиротивши на землі квітки.
Іще сидиш, тримаєш мою руку,
Старий дзигарок відбиває час...
Не говорімо поки про розлуку,
Нехай ще смуток не торкнеться нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336999
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..
Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.
У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 12.05.2012
Пишні щічки жовтеньких квіток
Заціловує сонечко з неба.
Я сплітаю з кульбабки вінок,
Але думкою лину до тебе.
Враз забракло повітря мені...
Пригадала взаємні зізнання,
Незабудки в очах голубі,
Що зронили у серце кохання.
Як сплела пальці рук у вінок
І тебе сповила ним грайливо.
У шаленстві щасливих думок
Спраглі губи шукала квапливо...
Серед теплих кульбабкових мрій
Незабудки малі голубіють,
У віночок вплітаю їх свій,
Щоби він тобі спогад навіяв.
09.05.2012р. Сатанів
Для ілюстрації твору використана картина Ольги Воробйової.
http://www.liveinternet.ru/users/4284186/post175812026/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336886
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Не тратьте жизнь на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех, кто, извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Не тратьте сил на тех, кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Не тратьте слов на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Не тратьте жизнь, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
автор текста - Л.Козырь (с)
АВТОР ФОТО, использованного для иллюстрации, - http://flex-flex.livejournal.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159041
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 10.05.2012
Чи бачили як плаче в травні камінь?
Як на світанні він струмками сліз
там відмиває стели з іменами
і враз темніє в спогадах граніт.
Чи бачили мовчазну ту величність?
Чи зрозуміли заклик той німий?
Не потривожте ту скорботну вічність!
Помолимось за мертвих...і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336169
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Стоїть воно на Замковій горі -
Величне, древнє, загадкове.
Старого міста вулички малі.
Могутні леви - то окраса Львова.
Кавярні тихі, кава, шоколад.
І ліхтарів м'яке жовтяве світло.
Багато ще чудових є принад,
І безліч таємниць ховає місто.
Шляхетні й мужні тут чоловіки,
Вродливі й горді панночки-львів'янки.
Росте хай, процвітає ще віки
Ця найгарніша галицька перлинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335655
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
* * *
Цвітуть, небосяють зорі.
А ніч – осяйна журба.
А в серці така безодня...
Бо поряд тебе нема.
Без тебе зникає в безвість
і небо, і зорецвіт.
Бо ти – голуба безмежність,
мій Всесвіт – один навік.
1970
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334612
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Важніють роси
сонячним теплом,
кульбаба тане
в травах карамельних.
У м̕'ятну свіжість
мріється крилом
накритись...
Вашим голосом
пастельним -
збудити грОзи,
стукіт колісниць
розкроїть тишу-шовк
на покривала…
Струсити пил
небесних медуниць,
щоб мить бажана
вічністю тривала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334323
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012
***
Маленький каганець його чуттів...
А я все вірю, невгамовно вірю!
Весняна квіто-пишна заметіль
Кружляє обезкрилену надію...
Лякливі тіні віхол на вікні -
То, може, подих янголів кохання?
О, скільки слів немовлених в мені!
О, скільки у мені того мовчання!
Ввірветься вітер, шибка задзвенить:
"Тихіше, рідний, іскор не згасити б!"
Мені повік його не розлюбить...
Йому ж мене, мабуть, не полюбити...
(13.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334285
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012
Загартовуй мене гіркотою,що ллється з словами,
і подалі очей рідний блиск до землі відведи.
Я на осліп тепер,буду пити байдужість ковтками.
Певно доля така-звела шлях,щоб колись розвести...
Я зуміла піти,та в думках сотні раз поверталась...
І даремно в нічних переходах шукала живе.
І за вітром німим тихим ранком,містами подалась-
та ні в якім із них не відчула поблизу тебе.
Загартовуй мене,я стою ще на протязі гола,
Моє завтра в твоїй,наче в клітці, "розкритій" руці.
Я стомилась іти,при свободі невільна і квола-
дай лиш краплю тепла бо зневірилась вже у собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332822
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
І мрії ті - мов скошена трава...
І я не знаю, правда, я не знаю,
Чому мене ілюзія твоя
Надвоє рве ще й досі. Розриває...
І мрії ті - мов роси на квітках,
Їх сонце палко вип'є до безтями.
А в цих банальних, зболених рядках -
Усе життя, що сталося між нами.
І мрії ті відпущу в небеса,
До Тебе, Боже, зорями сіяти.
Щоб ц́іле не ділилося на два,
А майже мертве вчилось оживати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253480
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 22.04.2012
* * *
Бути праведним, – чи житимеш щасливо?
Істину довідатись хотів.
Жити правильно навчитись неможливо.
А когось навчити – й поготів.
Все ж кажу, потрібно віру мати.
Праведність – і є свята мета
на яку благословила мати.
Вчусь і буду вчити саме так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331644
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
***
То хіба ж обійдешся без сліз,
Коли серце мне німа розпука,
І жалі - плакучий верболіз
Простягає у минуле руки?
Де були коханими колись,
Де в обіймах просинались зорі,
Не журилась ясноока вись,
Не ридали золоті простори...
То хіба ж обійдешся без них -
Без гарячих слізок на прощання,
Коли душі рвуться на чужих
Вимітаючи надію на кохання?
(13.04.12)
Дякую за натхнення Весняній Осені
(яка ж дивовижна пора!)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329890
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331593
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Я писала тобі листи
Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи... (ДВА
(Оркестр) (РАЗИ)
Я писала тобі листи...
(Оркестр) (
Я писала тобі листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331139
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Нам знову по вікнах транслюють одні снігопади..
Так і звикнути можна до холоду, до порожнечі.
Пам"ятаєш ми мріяли, щоб на долоні сніг падав?
А зараз так хочеться зникнути... Хочеться втечі.
Сипле сніг... І ти знаєш, між нами ніяка весна.
Трохи дивно між мрій, які начебто і не здійснились..
Не збагну, чому кажеш, що я провинилась сама -
Нам однакові сни про минуле непрохано снились.
Сипле сніг.. А я вірю, що ти розлюбив ненароком
І пробачу усе... Навіть скоїний гріх, навіть біль...
А я ж поряд, поглянь! Я від тебе лише за півкроку...
І весна... Але знаєш, між нами, чомусь, заметіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329833
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
лирическая, прекрасная)
романтическая, страстная!
переливы настроения...
ясный ум и просветление)
то грустна, то вновь задорная!
то печаль... вдруг неугомонная)))))))
ТЫ СЧАСТЛИВАЯ, "Весенняя"!
"Осень",помни все свои мгновения)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329975
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
...І я за Вами теж сумую... Вечір
Голубить лагідно моє вікно.
Думками доторкаю Ваші плечі,
Уста гарячі, трепетне чоло...
У ритмі вальсу обіймаю зорі -
Не спиться знову... Звісно ж не до снів!
Схиляю серце ніжне у покорі
Межи омрій - оцих журливих днів
Без Вас, без Вас... Коралями печалі -
На грудях заколисані вітри.
То ближче знов, то нездоланно далі,
Не дотягнутися, не перейти...
(8.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329792
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Я Вами забуваюсь…
Дивно -
тонути в м̕'якоті
небесних сфер,
де дихання
пульсує зливно
і близькість Ваша
як гроза…
Тепер - ціную
щохвилинність сяйва.
Усмішки м̓'ятної
квітневий пил
духмяно розпорошить
МАЛЬВА -
вуста пелюстками
стають навпІл…
Я Вами забуваюсь…
Вільно -
сягаю пОдумки
найтоншу грань...
Ви знаєте,
я стала схильна -
любити Вас
до забуття бажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327210
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Проникла у сни мої осінь
І так не помітно для всіх
Сплітала волосся у коси
Вплітаючи золото в них.
Проникла у сни мої осінь…
Ніхто не помітив коли...
Та серце моє зареклося
Навіки служити тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305778
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 01.04.2012
Не бачив і не чув ніколи Вас,
та вже тепер дивуюся – невже я
замилувався Вашою душею?
І народився враз весняний вальс!
А може ще зустріну Вас –
явлюсь промінчиком любові.
Поезії гряде шалена повінь.
І тепло так звучить весняний вальс.
Лише читав, та наче бачу Вас
і відчуваю – зігрівають вірші.
Як Муза поруч, то чи ж треба більше?
Вже ллється в серце цей весняний вальс!
Я вірю, що зустріну Вас.
Моя весняночко привітна,
поезії у нас – одна орбіта.
Злітає в небеса весняний вальс.
А думи мої горнуться до Вас.
Невже я закохався, мов хлопчисько?
А душі наші сяють близько-близько.
І будить почуття весняний вальс!
Я неодмінно стріну Вас.
Й відразу все розкажуть очі.
Поезія струмитиме уроче.
Ви тільки запросіть на білий вальс.
Весняний вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325405
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Зали́шусь мрією твоєю назавжди́...
Блакитні весни повінчають інших...
Та не цурайся, не змітай сліди,
Міняючи на кращих чи на гірших.
Нехай живу, хай в пам’яті живу
Краплинкою невтриманої волі.
Хай лиже вітер тиху ковилу,
Стежки, що загубилися в роздоллі...
І в небесах освячені дощі
Устеляться солоною росою...
Зали́шусь мрією твоєю на межі,
Маленькою волошкою сумною...
(22.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324186
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Грудень шати убрав за вікном,наче в перше причастя,
замела вже давно хуртовина вчорашні сліди.
Неприборканий пульс виривається з скронь і зап'ястя,
І втікає кудись у незвідані людом світи.
Ти далеко,мабуть,а між іншим,я навіть не знаю,
Затуляю в кулак з неба мокрий злітаючий сніг.
Досі в грудях болить і,по- дивному якось,стискає,
Я не знаю чому,та спинився весь час на тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321024
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Тебе торкались інші ніжні руки...
Давно – до мене, в іншому житті.
Не прирікай мене на вічні муки:
Заприсягнись, що всі були «не ті».
Тебе чекали інші щирі очі...
Давно – до мене, десь у забутті.
Скажи мені, я так почути хочу!..
Заприсягнись – вони були «не ті».
І хай злукавиш десь, і на півслові
Подумаєш: «Наївна простота!»
Від цього не поменшає любові.
Аби лиш я була єдина «ТА».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224066
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 16.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Мрячить із неба – прямо на долоні.
Мороз ще позавчора відгорів.
Цей дощ лютневий – зовні не холодний -
заплутався між віттям яворів.
І сіє з неба непомітна мжичка,
на провесні тепліє по руці,
тих кілька крапель на твоєму личку,
мов кілька ранніх смутків на щоці…
А до весни лишається півмилі,
сповзає сніг із посірілих площ...
Так хочуть наздогнати заметілі
тебе й мене. І цей лютневий дощ.
28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Заграє день мелодію дощу,
і ми під ним зійдемось в рухах вальсу,
Чи то уже несуть птахи весну-
на крилах,поспішивши передчасно?
Чи то в мені прокинулась жага,
Тебе торкнутись і забути всіх?
Чи то я вже давно була твоя,
Десятки вже позаду наших літ?
І не ховай мене в промоклий плащ,
Я хочу злитись з талою водою.
Скажи мені,чому я ще жива?
Коли я задихаюся тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319165
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Дозволь мені
ввірватися без стуку -
шаленим вітром,
повінню,
дощем…
Прикласти ніжно
чудодійну руку -
до серця,
щоб пульсуючим вогнем
медові краплі
пити з вуст гарячих,
вдихнути небо -
пахощів ваніль...
Сміятись дзвоником
у полі, наче
ПРОКИНУВСЯ
У ДУШАХ БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись цвітом
в росянистій втомі,
на хвилях завмирати
у плавбі...
Щоб ми були
єдино-невагомі -
дозволь мені
лишитися
в Тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Заплакала під стріхами зима,
І небо одягнулося у просинь,
Сльозинку я змахнула крадькома,
Думками повертаючись у осінь.
Птахи на крилах принесли весну,
Дівчатам грає сонце у волоссі,
Струмок співає пісню голосну...
Та як же я забути можу осінь?
Забути зустрічі під поглядом зірок,
П'янкі цілунки пам'ятаю досі,
З минулого в майбутнє тільки крок...
Я хочу повернутися у осінь.
23.02.2012р. 11:20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316238
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 25.02.2012
. На тему "Еміграція"
Спливає час... так непомітно... Як в кіно
Мигочуть кадри чорно-білі і субтитри.
Міняються у пам'яті "давно"
На обнадійливі слова - "ще буде видно".
Та хто б заглянути зумів за горизонт,
Сказати, чи настане скоро літо?
Чи ти повернешся? Чи будемо разом?
Адже між нами відстань у пів світу.
У пів життя, де нарізно жили...
Пил пам'яті на серці осідає.
Мені б тебе спитатися "коли",
І не почути відповідь - "не знаю".
12.02.2012р. 8:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313474
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 07.02.2012
Я більше не ллю сльози,
І те, що було - не жаль…
І знову дзвенять роси,
Блищить у траві кришталь…
Весна загоює рани
Дбайливо, в моїй душі.
І знову,- цвітуть каштани,
І знову,- пишу вірші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258795
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 06.02.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
для тебя, Весняна Осінь)
то скрипка, то рояль играет...
настрой по звукоряду проверяет
то "кварто" или "квинто" говорит...
семейство фортепиан боготворит)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310329
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012
а скрипка пела)
балерина танцевала...
мелодия красивая звучала)
в Ней столько лирики!
красивые движения)
и появились в моей жизни
минуты умиления)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308474
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Я не та, за которой мужчины - в огонь и под пули,
И не та, от которой скрывают грехи и пороки.
Я скорее из тех, что рыдают, когда все уснули, -
Я из дерзкой породы всегда и везде одиноких.
Я скорее из тех, что на "ты" и с луною, и с ветром,
Для кого шорох листьев осенних - почти серенада.
Я из тех, что столетья назад растерялись по свету,
Для кого горных троп не смогла заменить автострада.
Я из тех, что в толпе неприметны, как серые кошки.
Я из тех, кого ценят "подруги" как фон для знакомства.
Я из тех, для кого не бывает любви понарошку,
Для кого всё, как есть, - романтично, наивно и просто.
Я не та, для которой все звёзды и бархат прибоя,
И не я неземной красотой вдохновляю поэтов...
Но я та, что - и в горе, и в радости - будет с тобою,
Если ты позовёшь прогуляться вдвоём на край света.
(31.08.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 16.01.2012
Прошу, пожалуйста, побудьте моей Музой
Останьтесь в моей жизни тёплым майским днём
Обещаю, что не стану тягостью, обузой
Просто приходите, с Вами кофе горького попьём
И как всегда, без сахара, великолепна горечь
Которая согреет на минуту, час или же день
Мне с Вами было хорошо. И очень
не хочу, чтоб Вы оставили лишь тень
Простите за наивность, это просто глупо
Я цепляюсь за тепло и доброту
Мне просто хочется прийти к кому-то
Осуществить свою несовременную мечту
Чтоб было тихо, просто, горячо, уютно
На денёк почувствовать себя не одиноким
Ах да, простите Вы, что я ежеминутно
Всё о Вас. Как будто Вам важны все эти строки:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181382
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 28.12.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 16.12.2011
Зима в вікно постукала дощем,
Каприз погоди нам збагнути важко…
Пишу як вперше. Тихий серця щем.
Рука тремтить. І по спині мурашки…
Пишу про тебе. Ти в мій світ прийшов
Такий смішний, закоханий у мрії…
У очі дивишся – читаєш душу мов,
Так тільки ти дивитися умієш!
Війне бажаним затишком, теплом,
Краплини в сумерках блищатимуть свічадом...
І що там дощ за сірим тьмяним склом –
В твоїх очах стає він зорепадом!
Пишу про тебе… Мрія ожива,
У серці б’ється, сум любов’ю стерши.
Рука тремтить і невпопад слова…
Чи то і справді я пишу уперше?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299408
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011