Lana P.: Вибране

Сумирний

Чому навчають автори Клубу Поезії

Хіба  не  ясно,  що  у  цьому  нарисі  не  піде  мова  про  "поправляння"...  Такий  підхід  більше,  ніж  невдалий.  Поглянемо  не  оком  суворого  критика,  а  при  певних  умовах,  ВІДЧУТТЯМ  степняка  із  Слобожанщини...  Адже,  цінність  порізнених  творів  може  зовсім  не  входити  в  суцільну  цінність  спільного  ресурсу...  Тож,  хто  охочий,  за  мною!

Життя  -як  дим.  То  і  почнемо  з  автора  на  цей  кріптонім,  що  пише:

Хіба  їх  підрахувати
зірки  на  липневому  небі,
згаслі  незбутні  надії...

ID:  840545

Як  зазначав  свого  часу  вождь  світового  пролетаріату  -це  все  залежить  від  соціально-економічних  умов...    Надії    клану  олігархічного  не  згасають  приміром  так  швидко,  як  роботяги  заводу  ім.Малишева  чи  трударя  КСП  "Смерть  капіталізму".  Поки  товстий  схудне  -худий  помре...  А  трирядок  Диму  дає  таки  привід  порозмислити...  Дякую  авторові.

Коли  говорити  про  розмаїття  віршованого  текстоутворення,  цілком  природно,  посилати  читача  до  першоджерел.  Тож  розглянемо,  незанудно,  вірш  із  філософемою  Марата  Школьника  "Око  всюдисуще".

Друже!  Подивись  ще  раз
Чи  закрив  ти  вікна  й  газ,
Воду,  чи  усе  як  треба?
Бути  пильним  -  це  потреба!
Зачиняй  все,  не  лінуйся,
Про  своє  майно  піклуйся.
В  житті  -  це  як  на  довгій  ниві...
Пильнуймо  й  будемо  щасливі.
Живемо  ми  не  віртуально,
То  ж  все  сприймаємо  реально.
А  над  усім,  усім  живущим,
Пильнує  Око  всюдисуще!

ID:  842224

Терміни  тексту  використовувався  досить  влучно  й  просто.  Ну,  як  думки  кожного  з  нас,  коли  ми  вирушаємо  з  домівки,  скажимо  на  роботу,  або  ж  у  гості.  У  філософській  літературі  це  б  навали    запитами  на  позначення  основного  положення,  філософської  ідеї,  що  лежить  в  основі  будь-якого  повчання.    А  вікна,  газ,  вода...  Це    майже  той  самий  матеріал,  із  якого  складається  спокій,  лише  коли  ми  знаємо,  що  вони  закриті...  Адже:    Пильнуймо  й  будемо  щасливі.  Корисний  твір,  нема  де  правди  діти...  

Зауважу  на  вірш  ТРОЯНДА  псевдоніма    Infantis


- Зів’яла  троянда  не  пахне  та  в’ялість  не  тхне,  -
Так  бачила  смерть  непоспіла  червона  троянда.
- В  руках  молодих  чи  в  старечих  опинюся  я,  -
Чи  справді  важливо  хто  запах  мій  серцем  вдихне?!

ID:  840549

 Це  такий-собі  своєрідний  погляд  з  приводу  кризи  не  лише  галузі  квіткарського  виробництва,  а  й  галузевої  панелі  кохання.  Викладене  у  чотирьох  рядках,  втім  нітрохи    ще  не  дає  права  говорити  ані  про  загибель  сільського  господарства,  ані  про  консервативний  характер  автора  твору,  що  твердими  (думаю)  руками  набирав  цей  текст...  Тхне-дихне...  Може  когось  він  і  надихне...

А  чого  ще  треба  поетичній  душі?  І  на  це  запитання  рефлектує  павторка  Калинонька  просто:"  Нічого  більш  не  треба!"...  Хоча,  по  ходу  розлогості  тексту,  з*ясовую  -  чогось  їй  бракує...  Поміркованості  у  підборі  словобудов:    "...  Перли  роси  ...  Яка  краса!..".  У  мене  запитання  -то  кого  ж  таки  перли  роси???

Втім,  творів  присвячених  питанню  природи,  що  нас  оточує,  доволі  задля  конкуренції...  Ось  -  більш  позитивний  приклад  віршоутворення  із  побаченого  демонструє  Євген  Юхниця  у  замальовці  "Екскаватором  вітер  кидає  повітря"

Мов  кида́є  ковш  повітря  екскаватор  -
Такий  вітрище  по  провулоньках  столиці.
Не  причинив  балкон  –  й  зриваються  злітати
Стільці  й  канапки,  і  планшети-вислівни́ці.

…Одна  проблема:  теж  злетіти,  поки  тяга?
Чи  заземляти  речі,  їх  утримувати  м’яко?

ID:  840345

Здавалося  б,  усі  ці  рядки  такі  ясні,  що  не  можна  не  зрозуміти  їх.  І  все-таки,  очевидно,  позавчорашній  буревій  справив  враження,  сильне...  І  не  лише  на  поета.  Відомо,  природній  прояв  так  чи  інакше  пояснює  зростання  творчої  наснаги  митця  й  чатача...  Добре!

Шалено-приємне  враження  справляє  вірш  від  Wiggily  "Компот"

Кісточки  черешень  на  тарілці
височіють  купкою  останків,
через  соломинку  відпиваю  літо,
свіжовичавлений  сік  світанків.

Розрізаю  кавун  червоного  сонця
і  обличчям  падаю  в  рихлу  м'якоть,
цукрові  сльози  стікають  лицем  -  
солоним  негоже  улітку  плакать.

Закочую  в  банки  тілесні  соки  -  
кров  і  слиз,  а  найбільше  -  поту,
вкладаюся  тім'ячком  у  пісок  і
очікую...  очікую  компоту.

ID:  840743

Я  навів  текст  твору  цілком.    У  такий  спосіб  не  стану  на  хибний  шлях  шматування  і  не  завдам  серйозної  шкоди  усьому  тілу  цього  живого,  абсолютно  живого  дванадцятирядковика  високого  класу  поетичної  гри.    Хай  і  буду  я,  може,  першим,  хто  поставив  5  балів  і,  звичайно,  констатую:  мені  подобається!!!

А  от  поет  Infantis  ініціював  розмову  про  Шарля  Бодлера...  Я  дуже  радий.  Нічого  особливо  нового  або  оригінального  у  такому  дискурсі  не  виявиться..  Більш-менш  відомі  основні  фанти  та  факти  його  життєтворчості  усім,  хто  віршує.  Без  цього  і  неможна  називатися  поетом...  Немає  жодного  твору  ЖОДНОГО  Бодлера,  який  би  я  не  прочитав...  Навіть  прозу  й  нариси.  А  поезію,  приміром  Альбатрос  можу  цитувати  на  пам*ять...  І  все  ж  -  його  твори  просякнуті  сумом  й  мороком  гашишу...(У  Бодлера,  є  книга  "Поема  гашиша".  Це  слід  хнатит,  осоюливо  тим,  хто  не  верзе...  У  тій  книзі  Бодлер  розглядав,  як  він  вважав,  з  науково-історичного  і  культурного  боку  вплив  гашишу...)  Цікаво,  як  одного  разу  німецький  критик  на  мої  захвати  поетикою  Ш.Б.  заявив:  -  Фу,  яким  він  був  Bode-ler...  По-німецьки,  із  викрутасом,  це  зазвучало  як  той,  що  немає  дна...  А  тим  часом  це  питання  має  теоретичну  вагу,  доволі  велику...

Щоб  я  не  складав  у  рядки,  а  прагматична  Європа,  підвищена  попереднім  історичним  розвитком,  вже  поглинає  Україну...  І  поети  стають  теж,  коли  не  зовсім  прагматиками,  то  -  лаконістами.  От  хоч  біи  й  захований  хтось  під  п*ятибуквицю    Witer  із  соїми  (нашими)  мріями:  "А  мрії  мої  все  до  тебе  повертають"
ID:  840565

Оттакої  -  і  ніякої  там  аграрної  чи  конституційної  кризи...  Молодець!  А  Дніпро  гомонить,  а  життя  не  вщуха...

Продовження  теми  життя  -  це  читання  книг.  Я  люблю  маленьки  книжки  (не  товсті)    поетів,  провінційних,  наче  б  то  забутих  вже  давно...  Дивуюся  і  самому  плину  часу  і  сталому  його  ж  опіру...  У  мене  в  руках  збірка  поета-самоука  Андрія  Забоєнка  (народився  1909  року  у  селі  Курилівка  на  Канівщині,  помер  1992).  Звісно,  не  всі  вірші  його  -  вірші.  Втім,  коли  читаєш  деякі  рядки,  здається  -  сам  автор  виходить  на  кін...  І  в  його  серці  клекочить  закличний  попіл  Клааса:  
"Хто  лізе  в  партію"
Поліз  би  в  другу,  може  в  третю,
Так  вибору  йому  нема!
Куди  не  глянь  -  в  любі  газети  -
Яку  навряд  хто  перелізе,
Та  все  ж  лазійку  у  стіні
Охочий  знайде  і  пролізе,
Оюнюханий  зо  всіх  сторін..."

Кожний  поет,  письменник  -є  апробованим  талісманом  своєї  батьківщини.  Не  слід  їх  забувати..

Вдалі  рядки  розбурхують  уяву.  І  затим  діяльність  мізків  читача,  прогресивного  може  прагнути  тільки  до  того,  щоб  посилити  власними  роздумами  та  силою  уяви  дію  поетового  словоігрища.  До  такого  гатунку  яб  відніс  текст  від  BABA  "Захмарюйся":

Захмарюйся  чистими  влучнями,
очеретинко.
Посміховисько  вбивцевих  спізнень
бодай  спонукає
кожного  злотого  дзеньку
на  срібню  тацю.
Оце  твоє  свято.
Завтра  снігів  настане,
коли  твоя  втеча  сягне  досконалості.
А  щастя  гострого  дихання
злиже  попутні  поранення.
ID:  840643

Автор  неабияково  наполягає  ритмом  і  конструкцією  словоходу  на  особисто  залежне,  пережите...  Мені  сподобалося.

Так  само  -  із  приємністю  перечитував  твір,  що  написав  Richter  "Рожеві  фламінго"

Рожеві  фламінго
летять  у  рожевім  промінні,
мінору  рожевого  линуть
рожеві  пісні.
На  крилах  рожевих
у  неба  рожевім  склепінні
рожеву  несуть  вони  ніч
у  рожевому  сні.

Рожеві  фламінго  –
рожева  прийдешнього  мрія,
рожевої  квітка  пелюстка,
рожевий  листок…
Рожевими  ранками
завжди  нехай  рожевіють,
дарують  повітря
із  запахом  ружі
ковток!

ID:  840648

Тут  наведено  все,  неначе  мости  розуміння  й  спраги  пізнання  світу,  чарівного.  Тут,  хоч  до  Цюріха  переїдь,  з  розкритими  широко  очима,  -  тягтиме  поглянути  у  небо...  А  чи  не  летітимуть  "на  крилах  рожевих"  рожеві  фламінго...  Ці  загадкові  птахи  щирої  розмови  поета  із  самим  собою  та  світом  фарб,  мрій,  відродження  надій  -  вічного...  Відчуй,  як  тебе  заворожує  обрій...  Браво!

Та  наближаємося  до  тема  мого  нарису...  Хліборобсіькому  щастю  та  праці  присвячено  твір  Неоніли  Гуменюк  та  Олега  Требухівського  "Душа  співає  хліборобська".  

Поле  моє,  полечко,
Восени  ти  зоране,
Весною  засіяне,
Влітку  колосилося...

Руки  працьовитії,
Душа  добра  й  чистая,
Радісна,  щасливая,
Бо  будемо  з  хлібом  ми.
...
ID:  840720

Текст  навожу  скорочено.  Хто  бажає  -  прочитає    самостійно  на  сторінці  авторів.  Я  не  заглиблюватимусь  у  коментар  художнього  його  гатунку.  Мені  вже  приємно  те,  що  люди  пишуть  про  хлібороба...  Без  праці  якого,  не  жив  буде  ніхто.  Вже  само  звернення  до  сільського  сосподарства  у  той  час,  як  з  усіх  екранів  ТВ  і-нетних-різновидів  ресурсу  віртуального  болота  та  фейсбучних  моніторів  на  нас  суне  сила-силенна  одноманітних  політиків,  лоскучих  міністрів,  хамуватих  телеведучих  та  гламурних  нероб  усяких  напрямків  та  папівгендерних  унісексуалів...  А  он  де  -  у  полі,  хоча,  вже  твердою  залізячно-хімічною  ногою  став  сучасний  спосіб  виробництва  злаків,  утвоюють  хліб  ТРУДАРІ.  За  це  щире  спасибі  їм.  Спасибі  і  аторському  тендему  за  тему!!!

Не  існує  нічого  великого  у  житті  без  любові.  Який  же  урок  подає  нам  відповідна  тематика  КП?    Історія  розвитку  ліричних  рим  і  не  рим  (принаймні  яку  я  тут  спостерігаю)  првела  до  того,  що  найбільш  насушним  завданням  цього  напрямку  стала  боротьба...  Ось  візмемо  новий  вірш  авторки,  що  йменує  себе  ЯСЯ  "Хочеш  жити  -  вчись  боротись"

                                   Кохання  наше  не  приспати
                                   І  не  заговорити.
                                   Воно  є  і  буде.
                                   Розчинене  в  повітрі,
                                   І  несе  його  вітер,
                                   І  торкається  воно  небес,
                                   Щоб  світ  із  темряви  воскрес.
                                   О!  А  кохання  оте
                                   Завжди  у  борні.
                                   І  немає  спочинку  йому
                                   На  землі.
                                   І  ми  одержимо  
                                   Перемоги  вінця,
                                   Якщо  тому  коханню  
                                   Не  буде  кінця.
ID:  840745

Ненароком  випливає  те  завдання,  яке  покликана  здійснити  фата  моргана  поетична:  вкоренити  ідеї  боротьби  за  любов  у  свідомість,  понад  усе.  Мені  подобається  такий  підхід,  ясний  від  Ясі.  Браво!


Прагнення  скинути  обмеження  тяжіння-важкості  усякого  роду  втілено  у  вірші    Вячеслава  Кондратюка  "Сонцем  розпечена  земле"

Сонцем  розпечена  земле,
Дай  доторкнутись  до  тебе,
Щоб  у  траві  зеленій
Злитись  з  палаючим  небом.

Розум  пусти  мої  мрії,
Дай  їм  могутні  крила,
Щоб  пригорнутись  до  хмари,
Сонця  відчути  силу.

Вітер  сухий  і  гарячий,
Висуши  сльози  на  щоках,
Дай  хоч  на  мить  заховатись
В  твоїх  невидимих  потоках.

ID:  840781

Навіть  певна  агітаційна  наявність  приводів  до  художнього  переосмислення  суті  цих  12-ти  рядків  вже  варта  того,  аби  перечитувати  цей  твір  декілька  разів.  У  цьому  й  полягає  завдання  поета.  Таке,  нажаль,  не  часто  доводиться  "почути"  (прочитати)  від  представників  форуму  КП...  Тим  приємніше.  

 

І  ще  хочу  додати,  звертаючись  до  всіх,  без  вийнятку,  авторів  ресурсу  КП,  організовуйтеся  не  тільки  у  спільноту  віртуального  ЗМІ,  але  й  у  товариство,  що  бажає  публікації  у  паперових  виданнях,  вищого  рангу.  Адже  у  "товстих"  журналах  працює  редакція.  Тому  є  відбір  текстів,  якісний.  Є  зворотній  зв*язок  із  авторами  та  читачами.  Без  цього  автору,  особливо  початківцю,  не  можна  піднестися  до  свідомої,  важкої,  напруженої  творчої  роботи  по  самовдосконаленню.  А  сама  лише  писанина  і  щоденна  легко-доступна  її  публікаційність  на  і-ресурсах  засуджена  на  безсилля...

На  безилля  засуджують  людей  і  політики-злочинці...  
Втім,  поети  не  завжди  підтявкують  таким  паріям,  не  перетворюються  у  конюнктурників  і  дають  іншим  надію,  як  от  і  нині  автор  Рости  Слав  у  вірші    "Пану  видно-махне  рукою".

Патріотом  не  буду,  браття
Поки  сльози  течуть  до  долу
Бо  нема  за  що  воювати
Годувати  пуза  престолу

Толерантність  ознака  честі...
Потерпи,  друже,  стане  ліпше
Почекай,  мамо,  бурний  плеще
Той  струмок  має  колір  вишні

Герби,  служба,  то  кров  лиш  правда
Заливала,  текла  рікою
Не  чекайте  того  солдата
Пану  видно-махне  рукою...

Та  й  розкаже,  що  важко  жити
Хто  тут,  як  і  кому  повинен
Стане  ліпше,  звичайно  ж,  краще...
Та  тісна,  сира  домовина

ID:  840806


В  галузі  майбутньої  політики,  що  сприятиме  власному  народові,  загальну  ідею  засвоїть  тільки  інтелігентна  людина.  Можливо,  за  такою  колись  піде  маса,  коли  вже  до  самого  кінця  відчує  свою  політичну  безправність,  і  найбезпосередніші  повсякденні  та  вічні  інтереси  цінності  людського  ЖИТТЯ,  що  дається  ОДИН  раз,    раз  у  раз  стискатимуть  її  серце...  Як  от  у  вищенаведеному  творі,  за  який  я  дякую.


Любові  до  книжки  вчить  дотепний  вірш  "Яблуко  сміється",  що  написала  Юлія  Еней:

Дивлячись  на  мене
Яблучко  сміялось.
Жовте,не  зелене
Дуже  вже  пишалось.

Не  могла  я  з'їсти  
Яблуко  жовтеньке  -  
То  малюнок  з  книжки
Що  придбала  ненька!

ID:  840830

Наразі  дуже  мало  друкується  коротеньких  віршованих  текстів  для  дітей.  Перебуваючи  днями  на  творчій  зустрічі  з  аналітиком  літературно-книжкового  ринку  та  Костянтином  РОДИКОМ,  автором  книжки  «Сізіф  ХХ.  Книжка  vs.  політика»  (К.:  Балтія-Друк,  2019)  та  продюсером,  а  водночас  і  літературним  агентом  та  ще  й,  тренером,  журналісткою  Юкою  КРАСЮК,  що  має  (за  її  словами)  35-річний  стаж  керівництва  культурними  проєктами,    ще  раз  переконався  у  дифіцітності  дитячого  читання.  Адже,  далеко  не  все,  що  автори  називають  "дитячим"  підлягає  цій  категорії.  Дитя  не  здатне  брехати.  Тож,  слухає,  а  коли  вміє  вже,  й  читає  лише  цікаве  й  зрозуміло-уявне.  Ось,  приміром,  як  вищенаведений  вірш  від  пані  Юлії.  Мої  вітання!  Такі  твори  слід  не  лише  вітати,  а  й  просувати  далі  у  виданнях  книжок...

А  от  про  практичні  поради  з  авторського  права,  просування  продукту,  спілкування  з  медіями,  залучення  коштів  –  для  письменників,  видавців,  культурних  менеджерів  погоговоримо  в  окремому  нарисі...

Наразі  посмакуємо  лаконізмом  і  влучністю  хоку  від  автора  Юхай:

Я  руки  к  солнцу
И  все  сухие  ветки
Тянут  тополя.

ID:  840904

Мала  азіатська  форма,  якою  і  понині  користуються  поети  -  привід  вдалого  випаду  прроти  усякого  гніту  формалізму  та  поштовх  для  заохочення  всіляких  проявів  тренування  уміння  сприймати  себе  у  всесвіті.    Такі  твори  дбають  не  про  те,    щоб  одержати  похвали,  а  про  те,  щоб  уладнати  суперечки  між  самотністю  та  всеосяжностю...  Дякую  поетові.

Про  кохання  та  про  щастя  мріють  усі.  Тут  ніхто  нікому  не  суддя.    І  у  робочу  (трудову)  книжку  не  зробить  ніхто  запис  про  велич  цього  діяння.  А  шкода...    Насамперед  слід  завжди  ставити  питання,  прочитавши  вірш:  чим  він  мене  змінює  на  краще???  Здається  спробу  відповіді,  чи  фрагмент  відповіді  знаходимо  у  рядках  поезії,  написаної  зовсім  недавно  I.Teрен  "Головна  подія":

І  ти,  і  я  у  сазі  житія  
ще  ідемо  одною  колією.
Яких  поезій  не  писав  би  я,  
аби  і  досі  ти  була  моєю!?  

Ані  твоє,  ані  моє  ім’я
не  ореол  цієї  «одіссеї».  
Я  ще  нічий,  і  ти  ще  нічия
у  цій  юдолі  долі  однієї.  
 
Але  які  невидимі  путі
або  яка  нечувана  дорога
від  отчого  до  Отчого  порога
і  різні  цілі  при  одній  меті!?  
Та  є  іще  надія  у  житті  –
це  ти  і  я,  а  зайвого  –  нікого.

ID:  840905

Яке  ж  значення  мають  такі  твори?  Всеохопне.  Ажде  навчає  розуміти,  в  чому  сила  любові,  учить  ненав*язливо  і  не  багатослівно  думати  про  головне.  Браво!

Філософський  підтекст  придає  цікавості  будь-якому  творові.  Особливо  вдалий  такий  прийом  у  текстах  невеликого  за  обсягом  слів  іформату,  як  от  у  автора  Sukhovilova  "Задивилась…"

задивилась  під  дощем  на  ліхтарі,
що  горять,  немов  чиїсь  самотні  душі,
їх  мільйони  на  твердій  земній  корі,
у  задумі  золотять  брудні  калюжі.
пахне  свіжістю  і  квітами  земля,
теплу  шкіру  огорнув  вологий  одяг,
місто  солодко  сопе,  мов  немовля,
і  по  вулицях  летить  холодний  протяг.
розсікає  простір  в  світлі  ліхтаря
сильна  злива  срібно-сірими  нитками,
і  здається,  що  з  небес  течуть  моря,
і  стають  невдовзі  чистими  струмками.
я  дізналась,  чом  зігнулись  ліхтарі,
мов  поглянула  в  самотні  їхні  душі,
це  вони  шукають  світло  від  зорі
у  маленькій,  дощовій,  брудній  калюжі...

ID:  840891

Що  поробиш,  але  розбирати  суперечки    доводиться  часто.  І  робити  це  треба  добре,  з  свого  досвіду.  Адже  іноді  роздуми  спокійнісенько  лишаються  рядками  на  папері,  чи  на  сторінці  і-нетівській,  а  на  ділі  -  їм  треба  йти  в  люди...  І  я  вітаю  цей  твір  і  його  творця...  


Даремно  тільки  говорити  про  вічнний  сумлін.  Це  випливає  неминуче  із  віршу  авторки,  (коли  я  не  помиляюсь  у  статі),  на  кріптонім    Катка  "  Той,  хто  говорить  -  не  Бог"

Стрілка  хитається  п'яно,  
північ  -  як  півнячий  крик.
Тіні  зникають  над  ранок,
тільки  чому  ти  не  зник?

Все  це  таке  наче  літо
виплескалось  аж  за  край.
вдарити  боляче  лікоть  -
щоби  ти  не  забував

страх,  що  на  відстані  тиші,
в  нас  проросте,  наче  мох.  
Той,  хто  мовчить  -  не  Всевишній  
той,  хто  говорить  -  не  Бог.

ID:  841037

Тож,  робимо  ще  один  крок  далі.  Всім  тим  сильним  людям,  яких  нестримно  вабило  до  того,  щоб  скинути  ярмо  старої  моральності  і  дати  нові  закони,  нічого  не  залишалося  іншого,  як  зробитися  або  здаватися  божевільними,  якщо  вони  не  були  насправді  такими,  -  і  таке  було  положення  новаторів  у  всіх  областях  життя,  а  не  тільки  жерців  і  політиків!  –  навіть  філософ  Ніцше  про  це  волав...  Понад  сто  років  до  нині.    Та  й  у  наші  "цивілізованіші  часи"  за  поетами  ще  зберігалася  репутація  божевілля...  Хто  зважиться  поглянути  в  пустелю  гірких  і  страшних  душевних  мук,  в  якій  тужили  найплідніші  люди  всіх  часів!    Мерсі  кажу  авторці.  За  її  вдали  поштовх  до  роздумів...

(далі  буде)


Якщо  "діячі"  старої  школи  віршувань  зуміли  вже  відіграти  своє  на  полі  сучасного,  молода  парость  авторв  -  розпочинає,  незважаючи  на  декотру  візькість  тих  словобудівничих  підмурків,  на  які  спирається...  Вважаю,  тимчасово.  До  поки  не  ляже  на  власний  фундамент  творчого  досвіду,  що  дається  працею  над  кожним  словом  текстового  візерунку.  

Для  ілюстрації  -вірш  "Як  я  могла…"  від  авторки  Svitlana_Belyakova

Як  я  могла,  та  як  посміла,
Душу  свою  відокремити  від  тіла?
Я  розучилася  мріяти  усмак,
роки  нелегкі  здобули  свою  владу.
Як  примудрилася  на  твоє  "пора"
кричати  поспішно  "ні",  замість  "так".
Адже  кожна  клітинка  усередині,
нудьгує  без  твоєї  любові.
Що  ж  це  за  війна  усередині  така,
між  так  і  ні,  між  Серцем  і  Душею,
між  розумом  і  мрією?
Чому  досі  ти  не  завоював  мою  довіру,
хіба  мало  було  тобі  часу?
Рвуть  почуття  тіло  на  шматки,
розносячи  в  пух  і  прах,  мій  перед  тобою  страх.
Не  могла  собі  придумати  більшої  страти,
чим  слово  "ні"  у  відповідь.
Я  люблю  свій  біль  по  тобі  сердечний,
угамовую  спрагу  в  ньому  безкінечну.

ID:  841022

Тут  не  сліл  полемізувати,  а  просто  й  уважно  читати.  Отримати  певне  задоволення,  поміркувавши  над  кожними  групами  рядків.  Полеміка  тільки  в  тому  разі  принесе  користь,  коли  вона  вияснить,в  чому  власне  полягають  незгоди  і  наскільки  вони  глибокі...  І  маємо  "Як  примудрилася  на  твоє  "пора"  кричати  поспішно  "ні",  замість  "так"....  .  Один  і  той  же  рецепт  був  і  у  індусів  для  того,  щоб  зробитися  фокусником,  і  у  Гренландцев  –  щоб  зробитися  ангекоком,  і  у  бразильців  –  щоб  зробитися  пайе:  пости,  тривала  статева  стриманість,  життя  в  пустелі,  на  горі,  або  просто  не  думати  ні  про  що  таке,  що  могло  б  хвилювати  або  турбувати.  А  твір,  що  подала  до  КП  Svitlana_Belyakova  мені  сподобався.  Дякую  авторці.  

І  знову  про  кохання  та  про  щастя  пишуть  і  повчають  автори,  здебільшого  один-одного...  Так  вже  ведеться.  От  і  вірш  Наташі  Бруснікіної  "Так  жаль"  провадить  наріжну  тему  суму  й  мудровання:

Я  думаю  про  тебе  в  тишині
І  в  спогади  щоразу  поринаю.
Я  згадую  тебе  і  наші  дні,
Я  думаю...  але  тебе  немає...

Я  згадую  тебе,  як  не  крути,
Й  від  цього  в  серці  мальви  проростають,
Ти  в  ньому  був  й  зали́шився  цвісти́.
Так  жаль,  що  поряд  лиш  тебе  немає.

ID:  841531

Не  сумуйте,  пані  Наталко.  Все  йде,  все  минає...  Вчив  ще  Тарас  Шевченко...  Настануть  інші  часи,  кращі...  А  з  ними  прибудуть  й  позитівно-творчі  помисли.  Адже  усіляка  мудрість  відносна,  а  вічної  правди  немає...  

Ан,  є  і  правда  вічна...  Бо  у  цьому  ЧУДОВО  переконує  настільки  бадьорий  вірш,  наскільки  вистачає  широти  небес,  що  літо  розпустило  над  нами,  свіма...  Вірш,  який  вправно  втілиоа  авторка  на  псевдонім  majra  "Посеред  літа!"

А  я  собі  сиджу  посеред  літа,
Метелики  літають  в  голові.
Кругом  цвітуть  такі  барвисті  квіти,
І  коники  стрибають  у  траві!

Гойдає  липень  небо,  мов  колиску,
А  серпень  зорі  висипить  з  ковша.
я  серцем  відчуваю  -  щастя  близько!
І  спокій  випромінює  душа!

Тому  й  сиджу  собі  посеред  літа,
Плету  Петрів  блакитний  батіжок.
Планета  квітів  мною  вже  відкрита,
Поміж  найкращих  в  Всесвіті  зірок!

Із  спілих  вишень  дорогі  коралі,
Сьогодні,  мов  на  свято  одягну.
...Сміється  літо  і  прямує  далі,
І  я  його  ніяк  не  здожену.

ID:  841530

Колись  у  школах  Ірландії  обдаровані  вчительки  молодших  класів  писали  червоною  крейдою  на  дошці  вдалий  вірш.  Він  був  один.  Нескладний  і  невеликий  за  форматом.  Але  такий,  який  дітлахи  вивчали  залюбки,  читаючи  його  у  перервах  цілий  тиждень...  Допоки  навіть  самі  нетямущі  завчали  його  на  пам*ять...  Я  сам  читав  у  книжках  знаних  тамтешніх  письменників  про  такі  речі...  Корисні.  (  Наприклад  John  McGahern  "The  Leavetaking").  Адже,  навіть  у  віці,  що  схиляє  поволі  наші  плечі  додолу,  ми  згадуємо    вірші,  вивчені  у  дитинстві...  Перевірте  себе,  хто  захоче,  99  процентів  поетичних  рядків  ми  зберігаємо  у  пам*яті  із  школи...  Браво  авторці!  Моє  шанування.  

А  поки  збіговиська  політичних  посіпак  злодіють  на  вулицях:  сумуючи  у  наметах  різних  партій  та  мажоритарників,  виловив  на  КП  людський  віршик  Анатолія  Розумного    "А  я  гуляю  під  дощем"

А  я  гуляю  під  дощем…
Сміється  сонце  крізь  хмаринки…
На  серці  в  мене  ніжний  щем,
Немов  малий  ловлю  краплинки…

Мов  той  хлопчак  собі  біжу,
Серед  калюж  шукаю  глибшу…
І  не  вві  сні,  а  на  яву
Я  мокрий  весь…  Промок  до  нитки…

Біжу  босоніж  по  траві,
Здіймаю  свої  руки  вгору…
І  легко…  Легко  так  мені,
Немов  вернувсь  в  дитинство  знову…

ID:  841655

Мушу  зізнатися,  шукав  щось  путне  нині  довго,  гортаючи  марно  ріних  патріотично  нашпигованих  дієсліними  римами  нетям...  І  раптом:  "...  босоніж  по  траві..."  Живе  слово  -не  якась  апоферма,  заскорубла...  "І  в  серці  в  мене  ніжний  щем...".  От  так  слід  складати  слова,  що  приходять  самі  у  душу  -  у  душу  поета,  у  душу  читача...  Браво!  Дякую  за  приємно  проведений  пошук  доброго  ВІРША...

Та,  ба.  Добро  не  ходить  на  самотині.  Вчепився  за  лаконізм  тексту  
"Вечір"  від  Гната  Меренкова:

Медузи  небесні,  прозорі  хмаринки!
Злітайтеся  всі  до  моєї  хатинки!
Вікно  відчиню  вам,  і  двері,  і  комин  —
Надвечір  хай  стане  усе  загадковим.
Крім  вас  мені  нікого  більш  запросити  —
У  гості  не  йде  до  голодного  ситий.

ID:  841641

Попри  меланхолійність  відчувається  правило  таланту  -  пиши  по-своєму.  Із  любов*ю  до  соглядання  життя,  навіть  у  самотній  вечір,  із  любов*ю  до  слова  рідного.  Адже  де  не  має  любові,  там  немає  і  душі...  Дякую  авторові,  щиро...
 
На  моє  запитання  (з  якого  почалася  ділова  частина  цього  нарису)  вдало  відповідає  Наталка  Долинська  у  новому  вірші  "На  мапі  країни  маленька  краплина"

На  мапі  країни  маленька  краплина,
Для  мене  ж  у  ній  помістився  весь  світ,
Де  золото  нив,  рідний  дім,  і  родина,
Земля  на  якій  народився  мій  дід.
Масний  чорнозем,  мій  народ  працьовитий,
Садки  у  дворах,  і  пташок  переспів.
Солодкий  баштан:  запашний,  соковитий.
А  ще  найчарівніший  шепіт  степів.
Тут  сонячне  зернятко  впало  із  неба,
І  тисячі  сонць  проросло  із  землі.
Міцніють  і  пнуться  до  сонечка  стебла,
І  тягнуть  до  нього  голівки  свої.
Перлина  в  степах,  поміж  жита  колиска,
Де  небо  високе  і  зорі  ясні.
Моя  батьківщина  маленька  –  Долинська
В  ній  щастя  і  радість,  і  болі  мої.

ID:  841734

Чому  часом  мало  хто  хоче  оспівати  рідний  край???  Свій.  Отой  малий,  де  "поміж  жита"  гойдалася  колиска  його  дитинства???  Авторка  відповіла  на  це  питання.  Вдало,  з  повною  рішучістю.  Тут  немає  високопарних  закидонів  сального  патріота,  зате  є  САМЕ  ГОЛОВНЕ:  талант  висловлення.  Висловлення  із  психологічною  вірністю  і  настрою,  і  римі,  і  небу  із  сонцем...  Дякую,  пані  Долинська.  

Зачепивши  зараз  питання  про  повчання,  наводжу  прекрасну  ілюстрацію  віршем  Ганни  Верес  "Коли  замовкає"

Коли  замовкає  слово,
Гармати  тоді  стріляють,
Й  синів  матері  ховають,
Бо  смерть  бенкетує  знову.

Коли  ж  замовкає  пісня,
Народу  душа  міліє,
А  згодом  вона  німіє,
Й  народ  той  зника  опісля.

ID:  841716

Як  представник  громадянства,  поет  -  перший  трибун  громадської  думки.  Це  не  суд  присяжних  і  не  суд  скорених  (продажних)  суддів...  Це  -  концентрат  думки.  Лаконічної.  Животворної.  Тому  -актуальної  повсякчас.    Поглянь,  читачу,    якої  безлічі  тем  сягають  наведені  вище  вісім  рядків...  Шкода,  що  українські  "можновладці"  не  трудаються  навіть  вияснити  чим  живуть  поети...  

Без  пошуку  шляхів  розвитку,  мрачніє  наше  буття.  Екзистенційна  складова  будь-якогї  творчої  душі.  Оттаким  чином  напруженісь  духовних  пошуків  виявляє  себе  у  новому  творі  "Дивлюся  в  осінь"  від  авторки,  що  підписується  як  Світла(Світлана  Імашева).  Наводжу  вірш  нижче,  цілком:

Стигле  літо  моє,      наспівай  ту  мелодію  щастя,                                            
Стрепени  почуття,    що  поснули  в  криниці  душі...
Десь  там  осінь-сновида      у  чашу  гіркого  причастя
Вже  назбирує  роси    й  пронизливо-довгі  дощі...  
Ще  тріпоче  на  вітрі  смагляво-червона  калина,
Пахне  сонце  медами  і  папороть  в  лісі  цвіте,
Ще  кохається  літо  в  копицях  ромашкових  сіна,
Та  здалека  стернею  рудава  мольфарка  іде.
Я  ще  вся  у  тобі  -  у  теплі,  моє  лагідне  літо,  
У  щедротах  твоїх  -  на  цвітіння,  на  біль,  на  любов...  
Осіянням  твоїм  я  пронизана  наскрізь,  зігріта,
Та  дивлюся  ув  осінь  -  вона  мене  кличе  ізнов...  
Задивляюся  в  осінь:    вона  пригощає  плодами...      
Ці  плоди  пізнання  -  ви  буваєте  часом  гіркі.                      
Літо  долі  згасає  -  ніхто  вже  не  стане  між  нами:
Я  і  осінь  гортаєм      альбому  життя  сторінки...

ID:  841847

Відповідна  до  поетичної  сповіді,  позатаємничена  у  рядках  есхатологія,  спонукає  читача  замислитися  про  закінчення  літа  (простої  пори  року)  як  про  кінець  світу...  За  яким  настає  нове  царство.  На  відміну  від  мурмотіння  церковників,  не  царство  небесне,  а  царство  пізнання...,  що  вже  започатковане  своєрідним  гортанням  альбому  сторінок  життя.  Браво!

Продважуючи  філософство,  зроблю  невеличкий  акцент  на  новому  творі,  що  подала  Lana  P.  "Як  зберегти  відносини  хороші?"

Як  зберегти  відносини  хороші,
Яких  не  купиш  ні  за  які  гроші?
Свою  присутність  правильно  додати
У  простір  іншої  людини,  й  знати
Тонку  межу,  невидиму  нікому,
І  не  спіткнутись  на  шляху  слизькому?..

ID:  841827

Шестирядка  в*язанки  простеньких,  на  перший  погляд  римоутворень,  запрошує  до  спільних  із  авторкою  роздумів.  Роздумів  про  саме  найголовне  у  житті  суспільства  людей  -  про  те,  як  зберігти  хороші  відносини...  Погодьтеся,  скільки  разів  кожний  із  нас  у  житті,  втрачав  друзів,  знайомих,  навіть  рідних  людей  через  прості,  здавалося  непорозуміння.    А  між  тим,  із  таких  реальних  фактів  (суперечок,  образ,  невігластва  випадкового,  нетерплячки  тощо  -  "шляху  слизького")  людського  життя,  саме  життя  і  складається...  То,  чи  відповідають  "хороші  відносини"  кожного  з  нас  подобію  божому???  Вірш  вартий  уваги...  Дякую.  

Цій  же  невичерпній  темі  взаємовідносин  присвятив  твір  "Верни  Своє,  і  віднайди  Себе!"  автор  за  схованим  підписом  VISKAS.  

Будинки  із  красивою  ліпниною,
Горгуйлі  видно,  а  дверей  -  нема.
Ось  так  і  ти  з  наукою  та  вірою
Забула,  що  хотіла  від  життя.

Ти  між  теорій  розміняла  душу.
З  дискусій  пилу  загубила  меч.
Без  них  життя,  як  непосильну  ношу,
В  зусиллях  знайти  "істину",  несеш...

І  ось  життя  летить  без  парашуту!
Страховки  ноль,  і  виходу  нема!
А  ти,  сліпець,  у  пошуках  маршруту
Вчиш  карту  та  інструкцію  керма.

Відкинь  усе,  цей  сон  не  має  вигоди,
Там  правда  своє  щастя  не  знайде.
Вернись  за  тим,що  втратила  дорогами!
Верни  Своє,  і  віднайди  Себе!

ID:  842100

Доволі  сумбурна  суміш  словосполучень  та  утворених  ними  дій  неначе  вводить  читача  у  сон.  Сон,  що  наснився  колись  кожному  з  нас.  Коли  наше  сумління  сперечалося  із  усім  світом  через  непорозуміння  із  коханою...  А  тому  ігнорування  інтересів  нашої  душі,  серця  та  тіла  (попри  перестороги  розуму)  виривається  римами  і  ритмами  назовні...  І  запитів  цієї  передової  верстви  "робітників"  кохання  не  зупинити  і  не  опустити  до  рівня  розуміння  свідомості  холодносердних...  Тож  хай  неминуче  мусить  цей  твір  справити  глибоке  враження  і  для  тої,  кому  адресований  конкретно,  і  для  тої,  яка  ще  з*явиться...  Життя  ж  бо  не  вщуха...  

І  ми  запитуємо  тепер,  коли  все  у  житті  стає  минулим:  що  ж  внесло  нового  коханя?  Першим  воно  було,  чи  останнім  -  не  має  значення.  Значення  має  його  зміст,  рушийний  чи  руйнівний...  З  цього  приводу  наведу  новиий  вірш  "РАБИНЯ  СЛІВ"  Валентини  Голубівської:

Рабиня  слів.  І  Ви  мене  купили.
О  шарм  отой  очікувань,  розмов!
Як  зорі  у  словах  отих  світили
І  як  від  щастя  плакала  любов!

Яким  глибоким  те  було  мовчання!
Як  блискотіли  діаманти  фраз!
Спасибі,  друже,  за  весну  кохання,
Назавжди  в  серці  збережу  я  Вас!

І  біль  росте  :  безжальна  ця  розлука.
Цей  біль  кипить  :  зрослися  ми  удвох!
Сплелись  назавжди  душі  наші  й  руки.
Нас  роз'єднати  може  тільки  Бог!

ID:  842246

Тут  теорії  "оновлення"    сюженту  не  грають.  Адже  перед  читачем  -  громогласна  сповідь.  Серед  якої  пропостає  біль  розлуки...  І  аж  нічого  не  здатне  її  приспати...  Бо  "зрослися  удвох"  двоє...  А  роз*єднати  хто  ж  їх  в  силах...  Мені  здається,  навіть  останній  ІМЕННИК  тут  безсилий...  

За  відступ  від  догм,  завжди  слід  подякувати,  як  і  за  всяку  самостійну  думку...  Тож  поглянемо  разом  -  із  цього  міркування  -  на  фрагмент  нового  тескту  "Вітер  пише  твір  про  нас"  від  Євгена  Юхниці.

І  зелено  й  похмуро  –  дисонанс:
Мов  –  рання  осінь,  та  за  відчуттями  –  літо.
Здається,  вітер  пише  твір  про  нас,
Які  могли  б  йти  -  поруч,  але  –  лабіринти...

ID:  842230

Кожний  художній  твір    мусить  рухати  роздуми  читача  далі.  В  усіх  напрямках...  Звісно,  коли  сам  читач,  як  і  автор  твору,  не  хоче  відстати  від  життя  потоку...  І  якщо  це  вдається  -  вірш  можна  вважати  твором  мистецтва.  За  що  подяка  його  творцю.  

Яким  чином  слова,  поєднані  у  рядки,  стають  цінністю  показує  Серго  Сокольник  у  вірші  "Дощ  кохання"

На  побаченні  зли-
ва...  Укриті  кохання  плащем,
Ми  сандалі  зняли
І  за  руку  мандруєм  дощем
(хай  змиває  сліди
Босих  ніг  цей  чаруючий  дощ)
Рідним  містом  сміли-
во  озерами  вулиць  і  площ
По  зображеннях  влас-
них  фігур...  І  питання  луна-,
Хто  у  світі  найкрас...
НайкрасИвіший?  Він?  Чи  вона?
Нам  у  відповідь  до-
щик  абеткою  Морзе  дзвени-
Вам  підтвердить  хто  хо-
чеш-  вони!!!  Це,  звичайно,  вони!!!)))

ID:  842306

Автор  не  хоче  змішати  в  одну  купу  різні  теми.    Тому  ми  ЗАВЖДИ  на  всіх  16-ти  рядках  бачемо  ДВОХ  під  ДОЩЕМ...  І  нам  НІЧОГО  зайвого  не  треба...  Адже  не  багатотемність  і  багатослів*я  визначає  вартість  створеного  продукту.  А  вірш  -  теж  продукт.  Продукт  духовного  вжитку.  І  коли  він  написаний  майстерньо,  він  має  необмежений  у  часі  термін  придатності.  Із  чим  і  вітаю  автора  та  усіх  відвідувачів  сайту  КП.

-  Усі  брешуть,  -  ділиться  із  нами  свіжими  враженнями  Президент...  Ібагато  людей  із  ним  погоджено  кивають  головами.  Я  не  киваю.  Поети,  що  сприймають  своїми  очами,  душею  світ  і  висловлюють  бачене  й  пережита  добротними  рядками  -  не  брушуть...  І  далко  не  треба  ходити.  Ось  розкрив  і  прочитав  новий  текст  Оксани  Дністран  "Передгзроззя"

Громовице,  посе́стрице,  вдарим,
Пошматуєм  людський  супокій,
Змиєм  радісні  дні  і  невдалі
У  життєвий  потік  гомінкий!

Розтривожим,  роз’ятримо  землю.
Хто  це  зробить  наразі,  крім  нас?
Як  закінчиться  завтра  буремне,
При́йде  сонцю  всміхнутися  час.

ID:  842310

Мені  подобається.  І  я  віддаю  свій  голос  їй  першим  нині.    

Цю  зміну,  навіть  у  зазначеному  вище    вірші  "буремного  завтра"  вже  нині  змиває  нова  течія,  бурревій  свободи.    Але  ж  тепер  мова  йтиме  про  "Епіфанію"  від  киянина  Сергія  Кузіна  

У  затемненому  куточку  метро
я  бачу,  як  хлопець  проводжає  поглядом  дівчину,
що  проходить  повз  нього.

Його  руки  вдягені  у  суцільне  татуювання.
Вона  у  великих  навушниках,  стає  до  нього  впівоберта.
Згодом  підіймає  погляд  та  впізнає  його.
Вони  навіть  обіймаються.

На  біґборді  написано  "Зустрічай  нове  покоління...".

ID:  842279

У  нашому  суспільстві  вже  не  рахують  своєї  праці  поети.  Час  минає  за  хвилини.  Як  поїзди  у  метро.  Запізнився,  й  не  побачив.  Не  угледів  цілого  кіно  про  кохання  нового  покоління...  Кіно,  яке  вчасно  побачив,  цілком  визнав  і,  вірно  оцінивши,  вдало  передав  автор.  Моє  шанування...  

Кожного  за  нас  відвідують  спомини.  І  хтось  згадає,  може  й  нас...  Хотілось,  аби  не  якимось  капризним  та  зверхнім  спогадом.    А  по-доброму.  Ось,    як  це  просто  і  хороше  зроблено  у  вірші  Руслани  Сапронової  "Я  ПАМ'ЯТАЮ"

Я  пам'ятаю,  як  бабуся  говорила,
Що  в  мене  ручки  ніжні  і  тонкі
І  щось  зробити  в  мене  мало  сили,
Бо  ручки  ці  міські,  а  не  сільські.
Нема  давно  коханої  бабусі,
Й  матусі  вже  п'  ять  років,  як  нема,
І  тонкі  ручки  загрубіли  в  русі,
Бо  вже  давно  минула  та  весна,
Коли  живі  були  всі  і  здорові,
Й  здавалось,  що  так  буде  з  року  в  рік,  
Минали  дні  щасливі,  кольорові,  
Але  такий  короткий  людський  вік.  

19.07.2019

Тут  не  йдеться  розлога  оповідь  із  довгими  й  гнитющими  охами  й  ахами.  Все,  начеб  то,  дуже  просто.    Виявляється,  зовсім  і  не  треба  найдужчого  збільшення  емоційного  піднесення...  Але  щем  душі  присутній...  Дякую  авторці.
 
На  жаль,  час,  можливості,  місце  на  ресурсі  і  сам  задум  мого  письма  не  дозволяє  мені  докладно  спинитися  ха  розлогій  характеристиці  різних  форм  і  стилей  творів,  що  мені  особисто  сподобалися.  Чи,  буду  відветрішим,  творів,  що  мене  зачіпили  -  не  полишили  моє  бажання  читати  марним...  Відзначу,  що  найбільшу  увагу  хотів  приділити  віршам  про  кохання.  І  тут,  здається,  все  зрозуміло.  Поезія  без  живого  кохання  унеможливлена  вже  апріорі...  Більш  нерозвинені  твори  я  полишав  поза  увагою  читачів.  Адже  ХОЧЕТЬСЯ  зосередитися  на  ГАРНИХ  текстах.  От  і  нині  -  раджу  новий  вірш  "Осінні  ілюзіі"  від  псевдоніма  Сонячна  Принцеса

А  що,  коли  завтра  —  зима
постукає  в  наші  вікна,
мій  пане,  а  Вас  нема?!
До  холоду  я  не  звикла...
Летітиме  білий  сніг,
тремтітиме  небо  сіре,
згаснуть  поволі  дні
наших  прямих  ефірів.
Чи  будуть  ще  сни  про  Вас?
Чи  будуть  порожньо-чорні?
В  каміні  вогонь  погас,
мов  нас  не  було  сьогодні.
І  завтра  не  буде,  і
вчора  не  було,  просто  -
намарились  Ви  мені
з  любові,  а  чи  зі  злості...
А  за  вікном  туман  -
ми  нині  найкращі  друзі.
Тліють  в  сумних  димах
осінні  мої  ілюзії.

ID:  842396

Лірика  кохання  -  то  і  є  миттєва  віртуалізація  почуття  й  перестороги...  Так,  що    перший  рядок  б*є  у  саме  серце:  "А  що,  коли  завтра  —  зима..."
Поезія  вкрай  вдала!  Поглянь,  читачу,    усі  низьки  слів  такі  ясні,  що  не  можна  не  зрозуміти  їх...  А  втім,  критики  ресурсу  КП,  очевидно,  не  зрозуміли  їх,  поки  що...  Я  вирішив  цю  критичну  прогалину  позитивно.  Браво,  Сонячна  Принцесо!!!

Хорошим  зразком  короткого  віршу  може  бути  твір  "Вуха  горять"  від  псевдоніма  Мандрівник  (а)

Вуха  горять  -
хтось  пліткує  про  мене,
перебирає  до  кісточок
кожен  мій  крок  на  Землі.
І  пожежна  частина  дрімає,
сплять  її  вартові.
Лиш  прохолодою  дощ  накрапає  -
гасить  пристрасті.

ID:  842504

Ось  якого  "вшанування"  вогнегасимого  можна  очікувати  кожному  з  нас...  Звісно,  коли  на  поміч  прийде  дощ...  Дощ,  що  своєю,  майже  святою  водою,  полегшить,  а,  може,  й  змиє  людського  злобажання  перебирання  кісток  лихослів*ям  прагнення...  Дуже  кмітливо  про  пожеників...  Браво!  

А  теритрія  кохання  все  ж  бере  своє.  Із  прошарку  новорозміщених  віршів,  у  цій  царині  уподобав  собі  "Дощовий  вірш"  від  Анни  Клименко

А  дощ  звучить  бентежним  камертоном.
І  кожна  крапля  -  це  сумне  знамення,
Що  знов  мовчатиме  мій  телефон.
Неначе  ти  забув  моє  імення.
А  може,  це  не  я  шукаю  твої  рими?
Не  я  так  вогко  дихаю  тобі  в  потилицю.
Не  я  чекаю  опівнічну  зливу,
Аби  під  парасолями  дерев
Чи  під  одним  з  байдужих  ліхтарів
Тебе,  мов  дивне  марево,  зустріти.  

ID:  842502

Тож,  бажаю  талановитій  авторці  аби  її  відкрита  заява  не  залишилася  без  позитивної  відповіді  того,  хто  блукатиме  у  пошуках  свого  кохання  під  байдужими  ліхтарями...    
 

А  задля  розрядки  літньої  напруги  -  можна  послухати  пісню  мого  товариша:  https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=23s

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 17.07.2019


Катерина Собова

Спiдниця

Молодиця    Текля    з    ночі
Всіх    на    вулиці    збудила,
Залишилась    одна    хата  –
То    уже    в    вікно    гатила:

-Кумонько,    рятуйте!    В    мене
Вдома    пекло    і    розруха!
Так    раптово,    без    хвороби
Переставилась    свекруха!

Скільки    клопоту!    І    треба
Все    зробити,    як    годиться…
То    ж    на    похорон    позичте
Вашу      чорную    спідницю.

Через    сорок    днів    кумася:
-Чи    покійниця    не    сниться?
Хай    там    з    миром    спочиває…
То    віддайте    вже    спідницю!

-Кумонько,    яку    спідницю?
Та    Ви    що,    хіба    не    знали?
То    ж    у    ній,    хай    люди    скажуть,
Ми    свекруху    поховали!

Я    в    роботі    закрутилась,
(Там    баби    покійну    мили)
Вчасно    всі    не    подивились,
Як      сердешну    нарядили…

Ви    вже    вибачте,    кумасю,
(Аж    сльозу    зронила    Текля)
Що    невинна    одежина
Буде    з    бабою    у    пеклі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841950
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 17.07.2019


НАДЕЖДА М.

Життєві ситуації

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fBDPXeGElTU[/youtube]

В  житті  бувають  ситуації,
Як  вихід  правильний  знайти,
Минути   долі  провокації,
І  досягти   в  житті  мети?

Шляхи  незвідані,  тернисті,
І  кожен  крок  це  -  боротьба.
Кроки  невпевнені,  імлисті,
Прошу  в  вас  поміч,  небеса!

Іду,  назад  не  озираюсь,
Все  треба  вистоять,  здолать.
Немов  крізь  хащі  пробираюсь.
Мету  свою  не  відпускать!

Ти  заморилась,  сядь  спочинь,
Ще  сонце  тільки  у  зеніті.
І  подивись  на  неба  синь,
Згадай,  що  йдеш  одна  у   світі.

Ніхто  за  тебе   це  не  зробить,
Твоє  життя  не  проживе...
Дивись   -  он  рання  зірка  сходить,
У   хмарах  лебедем  пливе.

Іду  наміченим  так  курсом,
На  зірку  сповнена  надій.
Вона  тепер  моїм  є  шансом.
Я  досягла  вже  майже  мрій!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842260
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 17.07.2019


Наталя Данилюк

Пере-…

Перекричати  праведні  громи,
Перерости  ці  ріки  повноводні,
Супроти  вітру  впертися  грудьми,
І  випірнути  з  темної  безодні,

З  останніх  сил  хапаючись  за  край
Прудкої  хвилі,  мов  побитий  човен!..
Відвоювати  свій  маленький  рай,
Зубами  розгризаючи  окови  –

Тривог,  сум’яття,  відчаю,  страхів,
Безглуздих  правил  та  стереотипів.
Бо  кожне  «вчора»  –  це  лише  архів,
Який  потрібно  просто  відпустити.  

Переспівати  сріберні  струмки,
Ранкове  птаство  і  гірські  трембіти,
І  стати  вічним  коропом  ріки,
Що,  ніби  місяць,  лусочками  світить…

І  бути  тут  надійним  вартовим,
Що  стерегтиме  скелі  ці  і  води.
Між  пальців  часу  плавитись,  як  дим,
І  зустрічати  день,  що  сонцем  сходить
Рудим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841803
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

Я ТАК МРІЮ ГАЙНУТИ НА МОРЕ…

А  сьогодні  вже  червень  сягнув  за  свою  половину.
За  вікном  прохолодно,  війнув  свіжий  ранок  -  озон.
Кілька  тижнів  назад  розміняла  весна  хуртовину,
На  вікні  -  моє  сонце!..  Цвіте  жовтим  цвітом  вазон.

Притулилась  до  шибки...  Цей  шум,  як  космічні  ракети,
У  мільйонному  місті  доріг,  як  в  хатині  -  мурах.
Тут,  навпроти  у  парку,  не  чутно  пташині  бенкети,
На  зеленому  кедрі  зморився  знеможений  птах.

Скоро  вже  вихідні.  Я  так  мрію  гайнути  на  море,  
Щоб  зануритись  в  хвилях,  відчути  солоний  прибій.
Якнайшвидше  бери,  обійми,  таємничий  просторе,
Щоб  аж  тіло  віддалося  лону  -  воді  голубій.

Із  піску  золотого  ввібрати  енергію  світла
І  хай  спрагло  цілує  настирливий  вдень  промінець.
А  як  вечір  спаде  на  містечко  спекотного  літа,
Я  люблю  закидати  у  море  плоский  камінець.

Поки  що,  я  до  праці...  Розніжилась,  як  ця  природа.
Якнайпéрше  -  робота,  а  потім  вода  й  камінці.
Та  на  думці  одне:  бризки  хвиль,  беріжок,  прохолода...
І  як  сонце  танцює  ламбаду  на  тому  кінці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841772
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Ольга Калина

Літо волошкове

(  слова  до  пісні)

Літом  волошковим  дівка  чорноброва
Назбирала  квіток  в  полі  за  селом.  
Юнку  я  зустріла,  та  мені  всміхнулась  -  
Серденько  зігрілось  сонячним  теплом.

Приспів:
Білі  хмари  в  небі,  білі  хмари  в  небі
В  далеч  синю  швидко,  знову  понеслись.  
Я  іду  до  тебе,  я  іду  до  тебе,  
Ти  мене  зустрінеш  радо,  як  колись.

Стеляться  під  ноги  спориші  розлогі
І  веде  стежина  в  незабутий  світ.
Квіти  волошкові  –  сині,  фіалкові,  
Нагадали  хлопця  з  тих  далеких  літ.

Приспів:
Білі  хмари  в  небі,  білі  хмари  в  небі
В  далеч  синю  швидко,  знову  понеслись.  
Я  іду  до  тебе,  я  іду  до  тебе,  
Ти  мене  зустрінеш  радо,  як  колись.

Вдвох  ми  зустрічались,  радо  обіймались,
Сині  квіти  рвали  в  полі  за  селом.
Зорі  світанкові  й  очі  волошкові
Манять  нас  у  спомин  й  пестують  теплом.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841816
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Ганна Верес

О роки мої

О  роки  мої,  моя  казка  і  кара
За  кожен  правдивий  і  схиблений  крок,
Ви  можете  крилами  бути  Ікара,
А  можете  мрії  піднять  до  зірок.

О  роки  мої,  легкокрилі  лелеки,
Лиш  Бог  один  віда  про  ваші  шляхи.
Ніхто  вас  не  спинить:  ні  вітер,  ні  спека,
Ні  надбані  мною  і  вами  гріхи.

О  роки  мої,  посланці  ви  крилаті,
Усе  вам  під  силу:  і  далі,  і  вись  –
Моя  нагорода  ви  й  гідна  розплата
За  те,  що  накоїть  в  житті  спромоглись!
17.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841714
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Теплі хвилі моря

Теплі  хвилі  моря,  кличуть  нас  до  себе,
Теплі  хвилі  моря,  плещуть  за  бортом.
Чайок  галасливих  чути  крик  у  небі,
Літо  обіймає  нас  своїм  теплом.

Приспів:

Білії  вітрила,  роздуває  вітер
І  несеться  яхта  ген  за  горизонт.
То  до  нас  у  гості  завітало  літо,
Ми  пливем  на  острів,  то  неначе  сон.

Несуть  вітру  крила  в  далекі  простори,
Де  сонячний  промінь,  торкнеться  чола.
Хай  будуть  спокійні  й  тихі  хвилі  моря,
Чекає  нас  берег,  зустріне  земля.

Я  тебе  кохана  ніжно  обіймаю,
Сиплю  поцілунки  на  уста  твої.
Нас  чекає  казка  в  далині  я  знаю,
Будуть  сумувати  за  нами  гаї...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841742
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Знову зустрілись з тобою

Знову  зустрілись  з  тобою,
В  очі  твої  зазирнув.
Бачу  у  них  стільки  болю,
Згадую  нашу  весну.

Згадую  нашу  калину,
Згадую  нашу  зорю.
Пісню  дзвінку  солов'їну,
Смуток  і  тво́ю  сльозу.

Знову  зустрілись  з  тобою,
В  пору  осінніх  дощів.
Спомин  обняв  під  вербою
І  залиши́вся  в  душі.

Я  незабув,  пам'ятаю,
Що  говорили  тоді.
Була  для  мене  -  ти  раєм,
Роки  були  молоді.

Тихо  кувала  зозуля,
Нам  рахувала  літа.
Тільки  тепер  ми  збагнули,
Щастя  Господь  посила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841634
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Новоградець

Море

Ти  б'єшся  об  скелі  сміливо,
Сріблишся  у  місячну  тиш,
І  ніжно,  під  настрій  грайливий,
На  пляжах  піщаних  шумиш.

Бурлять  твої  хвилі  свинцеві,
Могутньо  гудуть  в  ураган,
А  вслід  за  стихаючим  ревом,
Лягає  на  воду  туман.

Твоїх  не  пізнати  секретів,
Нічим  не  спинити  тебе.
У  космосі  бачать  планети
Обличчя  твоє  голубе.

Степами  і  джунглями  ляже,
Безкрайньо  розкинеться  світ.
А  вперто  на  хвилі  і  пляжі
Нас  тягне  лазурний  магніт.

Над  скелями  чайки  на  злеті,
Вечірня  зоря  і  прибій  -
І  крутиться  безліч  сюжетів
Під  лагідний  шепіт  морський.

А  в  день  безнадійно  похмурий,
Вчорашній  зміняючи  штиль,
Красується  з  гордістю  буря
Стихією  вітру  і  хвиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841455
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Подолала

Ясночолого  сонця  погляд  бентежив,
Проникав  у  ритмічність  вулиць.
Голосистість  буття,  мов  вулик...
Відшукати  б  у  вирі  до  серця  стежку.

Вже  від  спеки  бажань  пацьорилась  втома,
Покотилась,  а  хтось  все  ж  шукав,
Не  виконував  давній  устав,
Відчуваючи  людськість  її  в  содомі.

Через  спраглість  і  мотлоху  перегони,
Очищаючи  фальші  сморід,
Розриваючи  масок  смокінг,
Подолала  любов  життя  перепони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841656
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Катерина Собова

Дитяча мудрiсть

Віта    донечку    Ірусю
З    дитсадочка    забирає.
-От    щаслива    ви    матуся,-
Вихователька    зітхає.

А    я    бідна,    нещаслива,
Як    билина    біля    тину:
Ні    сім’ї,    ані    дитини  –
Моя    доля    пройшла    мимо.

Це    зурочила    сусідка.
Все    пороблено,    я    знаю!
Хоч    і    бачу    її    рідко,
Але    наслідки    вже    маю.

Може    чакри    всі    закрились…
Завтра    десь    після    обіду
(Вже    з    роботи    відпросилась)  –
До    ворожки    ще    поїду.

Мама    Віта    співчувала,
Головою    все    кивала,
А    Іруся,    взувши    туфлі,
Виховательці    сказала:

-Ви    не    стійте    біля    тину,
Про    ворожку    забувайте:
Щоб    була    у    Вас    дитина  –
Мужика    собі    шукайте!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841438
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Олена Жежук

Ця ніч

[color="#131dd4"][b][i]Яка  прозора  тиші  нагота,  
Яка  глибока  темрява  у  ночі,
Як  солодко  опівніч  ця  тріпоче
Зоринним  небом  душу  огорта.
 
Укинув  жмуток  місяця  до  віч,  
Умить  розповноводив  мої  ріки,
І  світ  украв  для  мене  під  повіки,
І  згірклу  муку,    як  спливе  ця  ніч.

Хай  вишневіє    мˊякоть  на  вустах,
Хай  огортає  ніжність  мою  спину..
Розлий  мене  і  випий  до  краплини  –
Нехай  насниться  нами  самота.

Лиш  на  світанку  знайдуться    слова,
Засолоніє  завтра  стерплий  спогад.
Ця  ніч  минеться  нами…    мов  дорога
Спливає    
                         по  загублених  
                                                                             слідах.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841593
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Самоцвіти життя

Самоцвіти  життя  під  небесним  світилом:
Це  метеликів  румба  і  коників  соло,
Це  і  мрії  крилаті,  й  надії  вітрила,
І  розкрита  твоєї  душі  парасолька.

Самоцвіти  життя  сяють  льоном  небесним,
Лине  піснею  дзвінко  щебетання  птахів.
І  у  серці  жаринки  кохання  воскреснуть,
І  розпалять  багаття,  наче    диво  із  див.

Самоцвіти  життя  щедро  сипле  природа.
Бережімо  й  цінуймо  цей  Божественний  дар.
І  напея  й  лимнада  співатимуть  оди.
У  гармонії  світу  вип*єш  справжній  нектар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841483
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Синява в Карпатах

Здається,  небо  доторкнулось  до  землі
І  синяву  густу  розсипало  в  Карпатах.
Китяток,  аконіту,  ніби  дивомли,
Хрещатого  гирличу  зілля  ароматне.

В  обіймах  сонячних  перестріч  гайовий,
Альпійські  дзвоники,  горлянка,  цицербіта.
Розкішний  і  широкий  свіжий  краєвид:
І  феєричність  пахощів,  і  соковитість.

І  ми  вдихаємо  оцю  красу  земну:
Звабливість,  щедрість,  пишність,  чудо  полонини.
Цвітуть  ендеміки  чарівності  зі  сну,
Природний  скарб  -  куточок  раю  в  Україні.



(Світлина  з  Інету.  Всі  рослини,  що  згадуються,  синього  кольору.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840941
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ольга Ратинська

Вечірні мотиви . .

Поглянь,  які  коралі  вдягла  вишня,  
Красуня!  Пахне  липнем,  у  вікні  
Смиренна,  в  платті  сонцекльошу  пишна  
І..  ніби  щось  шепоче,  так  .,  мені?  

Тобі,  схиляє  віти,  ніби  руки  
І  коси  твої  гладить,  із  даля  
Щоб  тиха  ніч  була  твоя,  й  розлуки  
Не  знав  ти,  спи,  спи,  немов  маля  

Хай  постіль  твоя  втішить  твоє  тіло  
Вуста  хай  посміхнуться  й  на  стіні  
Я  намалюю  що  захочеш,  милий  
У  хмари,  підіймися,  на  коні  

Поглянь,  які  коралі  вдягла  вишня..  
Яка  любов  на  грудях,  у  вині  

Дозріває...Літо..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841607
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Валентина Ланевич

Доле моя, доле, викупана в житі.

Доле  моя,  доле,  викупана  в  житі,
Колоском  від  сонця  й  стеблами  обвита.
Стану  серед  лану,  долоні  розкриті,
Славу  заспіваю,  щоб  не  була  бита.

Помолюсь  до  Бога  у  важкі  хвилини,
Щоб  зіслав  із  Неба  долю  Україні.
Щоб  життя  не  гнуло,  як  вітер  стеблини,
Щоби  стала  воля  довіку  від  нині.

Щоб  у  серці  ніжність  з  любов’ю  плекалась,
Щоб  уся  родина  за  столом  зібралась.
Щоб  розмова  щира  у  чашках  плескалась
І  у  душах  наших  на  роки  зосталась.

Щоб  кохання  й  віра  з  терпінням  в  придачу,
Злагода  міцніла  і  не  було  плачу.
Життя  швидко  плине  в  марнуванні  часу,
Втратиш  -  не  повернеш,  як  решту  на  здачу.

10.07.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841499
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ганна Верес

Немає казки без фантазій

Немає  казки  без  рясних  фантазій,
Й  зима  без  снігу  –  також  не  зима  –
Так  мислиться  мені  чомусь  щоразу,
Як  залишаюсь  надовго  сама.

Й  зими  нема  без  вітру  та  морозу,
І  осені  без  затяжних  дощів.
Вони  ж,  немов  печалі  свіжі  сльози,
Лишають  слід  в  зажуреній  душі.

Я  весен  не  стрічала  теж  без  сонця
І  без  пташиних  радісних  пісень,
Їх  звуки  мене  кличуть  до  віконця
І  розумію:  в  тих  піснях  про  все.  

А  коли  грози  небо  літнє  збудять
І  веселкові  спорудять  мости,
Про  все  на  світі  я  тоді  забуду,
Й  душа  моя  готова  зацвісти.
14.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841597
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Любов Вишневецька

Пока дышим…

Истошный  крик  рвал  поднебесье!..
А  пальцы...  царапали  воздух...
-  Вернись,  мой  любимый!!!  Чудесный...
Вернись!..  Пока  дышим...  не  поздно!..

Пока  можем  чувствовать  солнце...
Рассвет  в  облаках  с  перламутром...
-  Пока  можем  чувствовать  сердце!..
Слезу  на  душе...  ранним  утром...

Брела  к  нему  годы...    Глупышка...
-  Пока  различаешь  звук  клавиш...
Пока  любовь  с  нами...  Ты  слышишь?!
Мы  все  еще  можем  исправить!!!

Тоска  за  любимым    давила...
Желание  видеть  так  манит!..
Коснуться  бы...  -  Есть  в  мире  сила,
чтоб  била  под  ребрами  камни?!

-  Вернись!!!  Обними,  ненаглядный!..
Не  нужно  ни  злато...  ни  слава...  
Вернулось  лишь  эхо  с  прохладой...
Судьбу  невозможно  исправить.

Но  крик...  разрывал  поднебесье!..
И  пальцы  царапали  воздух...
-  Вернись,  мой  любимый!!!  Чудесный...
Вернись!..  Пока  дышим...  не  поздно...

                                                                                                                                       11.07.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841569
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ольга Калина

Багаття на Івана Купала

Горить  багаття  та  палає,
І  всім  сьогодні  сил  дає.
Хто  вірно  милого  кохає,
Стрибати  в  чергу  хай  стає.

Через  вогонь  хто  перестрибне,  
В  того  щасливе  майбуття:
Палке  кохання  тоді  прийде
І  будуть  разом  все  життя.

-  Бери  скоріш  мене  за  руку  –
Перестрибнем  через  вогонь.  
Щоби  не  було  нас  розлуки,  
Не  роз’єднаємо  долонь.

Не  відпускай,  держи  міцніше,
Cтрибатимемо  ми  удвох,  
Адже  кохання  наймиліше,  
Коли  довіра  є  в  обох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841560
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ніна Незламна

Ой, я тебе чорноброву… /слова до пісні /

 1
Ой,    під  клубом  весело,  так  музики  грають
Молодь  у  танок  зібралась    та    іще  й    співають
Їм  пташки  підспівують,  про  чудовий  вечір
А  ну  хлопче,  обійми  ти  її  за  плечі.
Пр.
Її  очі  мов  волошки,  поглядом  все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!
2
Місяченько  лукавий,  поглядав  ревниво
Із  гаєчку  соловей  співав  чарівливо
Вітерець  підштовхував,  немов  давав  крила
Їй  на  вушко  шепотів,  всміхнись  йому  мила…
Пр
Її  очі  мов  волошки,  поглядом  все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!
3
Підем  в  гори  любая,  знайдем  квітку  щастя
Хай  нас  Бог  благословить,  приймемо  причастя
Люблю  гори  й    долини  і  тебе  жадану
Кращим  другом  по  житті,    я  для  тебе  стану
Пр
Її  очі  мов  волошки,    поглядом  все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!
4
 Ой  музики  весело,  заграйте  гучніше
Щоб,  співала  душенька  й  на  серці  тепліше
Приторкнувсь  до  тебе  я,  хочу  обійняти
Клянусь,  зіронько  моя,  увесь  вік  кохати
Пр
Її  очі  мов  волошки,    поглядом    все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!

                                                                                                           11.07  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841556
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Любов Іванова

НЕ ВІДПУСКАЙ…

[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар  п"янкий  із  вуст  моїх  збери,
Напій  смачний  жагучого  кохання.
І  вже  негода,  шквали  і  вітри
Не  принесуть  ні  краплі  хвилювання...

А  я  тобі    тихенько  прошепчУ,
Слова,  які  нікому  не  казала...
Я  до  небес  неначе  птах  лечу
Коли  ще  так  душа  моя  співала?!

Солодкий  щем  по  тілу  пробіжить
Торкнеться  тих  глибин,  що  досі  спали.
Яка  блаженна,  неповторна  мить.
Мов  літ  на  сорок  ми  молодші  стали....

Не  відпускай,  прошу,  не  відпусти,
Не  скаламуть  надій  моїх  озерце,
Бо  вже  тоді  благального  "Прости.."
Не  будуть  чути...  ні  душа,  ні  серце.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ганна Верес

Любов і смерть

Дивилась  на  портрети  тих,  хто  віддав  життя  за  вільну  Україну,  і  щоразу  тремтіла  душа  моя  й  туга  низала  думки,  чом  душі  їх  рано  у  вись  відлетіли?  А  справжні  ж  були  вони  всі  козаки!

Любов  і  смерть…  На  жаль,  але  можливе
У  Україні  явище  таке:
Найкращі  стебла  втрапили  у  жниво,
Тому  й  п’ємо  питво  тепер  гірке.
Любов  і  смерть…  Як  часто  вони  поруч
Крокують  із  людьми  земним  життям,
І  добре,  коли  смерть  знаходить  пору,
Коли  насолодився  вже  буттям.

Коли  ж  вона  приходить  надто  рано
І  платою  є  за  твою  любов
До  України-неньки  і  багряно
Цвіте  на  її  тілі  твоя  кров,
Болить  мені,  бо  ж  цілі  благородні
Сповідуючи  все  своє  життя,
До  волі  кликав  маси  ти  народні
І  першим  був  у  сонмі  тих  звитяг.
На  жаль,  любов  і  смерть  ще  зводять  шпаги
Над  головою  не  дного  борця,
Але  свободи  не  зламався  пагін.
І  з  ним  ми  будем  жити  до  кінця!
22.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841602
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Надія Башинська

В ЗЕЛЕН -ТРАВАХ МИ ЗАБЛУДИЛИСЯ…

В  зелен-травах  ми  заблудилися,  
в  чистих  росах  там  заросилися.
В  сонця  щедрості  ми  купалися,
як  у  ніжності...  і    сміялися.

Гай  веселий  нас  прикрив  вітами,
заквітчалась  я  диво-квітами.
А  слова  твої,  намистиночки,  
розсипались  там,  мов  перлиночки.

То  ж  збирала  їх,  як  намистечко...
й  де  колоситься  в  полі  житечко.
В  своїм  серденьку  збережу  усі,
не  залишу  їх  у  рясній  росі.

Ой  ти,  доленько,  моя  квіточко!
Розцвітай  і  ти,  як  це  літечко.
Хай  красивою,  мов  мережечка,
в  світ  простелиться  наша  стежечка.

В  зелен-травах  ми  заблудилися,  
в  чистих  росах  там  заросилися.
В  сонця  щедрості  ми  купалися,
як  у  ніжності...  і    сміялися.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841152
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Олеся Лісова

Літній ранок

Закінчив  місяць  малювать  небесні  шати.
Сузір’я  білим  оксамитом  вкрились  спати.
Молочний  стелиться  туман  зовсім  низенько,
Його  набрати  у  збаночок  геть  близенько.

Світанок  сипле  з  рукава  останні  зорі,
Блищить  перлинками  роса  в  траві  прозоро.
Рожеве  сонце  напівсонне  вийшло  з  хати
Уже  прокинулись  хліба,  пора  вставати.

Стихають  жабки  у  ставку,  комиш  шепоче,
Маленька  вивірка  в  поля  летить  охоче.
Гілки  дерев  заворушились,  як  мурашник,
Звучить  мелодія  лісів,  співають  птахи.

Вітер  несе  п’янкий  дурман,  квітує  липа.
Бджола  у  пошуках  медових  п’є  суцвіття.
Тендітно  крильцями  метеличок  махає,
Нуга  ромашок  в  пелюстках  його  купає.

Заграва  сонця  розлилася  понад  гаєм,
Земля  розсипане  зерно  тепла  збирає.
Проміння  впало  на  вузьку  мою  стежину  
І  я  зловила  у  долоні  літню  днину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841117
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Ганна Верес

Матусі доля виткала літа

Матусі  доля  виткала  літа,
І  перший  сніг  упав  у  рідні  коси  –
Її  дитя  з  гніздечка  виліта  –
Розлуку  посилає  рання  осінь.
Тривожно  в  неньки  в  серці  і  в  душі,
Сльозились  тихо  ще  красиві  очі:
Як  жити  буде  там,  де  всі  чужі?
Вона  ж  молитись  буде  тут  щоночі.

Світ  ні  збагнуть  не  можна,  ні  змінить,
Завжди  він  тести  людям  посилає,
Це  ж  замахнувсь  на  найміцнішу  нить,  
Що  матір  із  дитям  завжди  єднає.
Й  безсилі  паралель,  меридіан
Перед  любов’ю  неньки  до  дитяти,
Не  на  заваді  їй  і  океан,
Щоб  серце,  ні,  життя  своє  віддати.
17.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841300
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Віталій Назарук

СІМЕЙНЕ ЩАСТЯ

                                   До  дня  сім’ї…

Ми  вечір  починали  з  каганця,
А  мама  і  при  свічці  вишивали.
Бо  мали  копійки  для  гаманця,
Які  батьки  не  легко  заробляли.

Шість-сім  буханок  хліба  за  «рубля»,
Мали  за  нього  тиждень  всі  прожити.
Як  мало  тато  грошей  заробляв,
Приходилось  усе  на  всіх  ділити.

Та  головне  голодні  не  були…
Пісні  співали,  слухали  билиці.
Весело  люди  на  селі  жили,
Хліб  в  хаті  був  і  кварточка  водиці.

Була  постійна  злагода  в  сім’ї,
Батьки  ніколи  вдома  не  сварились.
Здавалось  не  змовкали  солов’ї,
А  перед  сном  завжди  усі  молились.

Тепло  сім’ї  і  нині  у  душі,
Хоч  Кобзаря  вже  вдома  не  читають.
Сім’я  була,  є  й  буде  той  рушій,
Що  мудрі  люди  завжди  захищають.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841319
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Ірина Кохан

Дикі голуби

Десь  на  енній    від  сонця  планеті,
за  рогом  зими,
В  павутинні  із  днів,
поміж  зоряних  нетрів  сліпучих
Стрінем  юність  свою.
Лебедітиме  ніжно  крильми
І  на  хвилях  мімозових
спогад  спливе  неминуче.

Як  зустрілись  колись.
Місяць  срібло  у  трави  губив,
Голубіло  повітря,
прошите  фіалковим  цвітом.
Туркотіли  до  ранку,
мов  дикі  оті  голуби
Доки  доля  сплітала
над  вербами  наші  орбіти.

Тихо  небо  пливло,
витікаючи  із  берегів
І  роїлося  щастя
в  весільнім  цвіту  черемшини.
Під  зірковим  каскадом
ти  вперше  сказати  посмів,
Що  навік  покохав.
Зашумів  вир  життя  скороплинний.

Весняніли  роки
й  колосились  у  стиглих  житах,
Пружно  били  дощі,
скроні  вкрилися  злегка  снігами.
Твоє  дуже  крило
незрадливо  вело  по  світах...
А  чи  може  то  світ
ішов  поруч,  милуючись  нами.
3.05.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841173
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми збережем, що дарувала доля

У  вербах  заблукаємо  з  тобою,
Нап'ємся  прохолоди  від  ріки.
Зігріємося  ніжною  любов'ю,
Нам  будуть  посміхатися  зірки.

У  срібних  переливах  хвиль  прозорих,
З  відлуння  ночі  линули  слова.
Привітно  так  світили  в  небі  зорі,
У  росах  була  скупана  трава.

У  пахощах  п'янкої  матіоли,
Закохано  п'янили  почуття.
Ми  дякуєм,  що  дарувала  доля,
Кохання  справжнє  -  нам  на  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841220
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Валентина Ланевич

Все буває навпаки.

Огірочки,  буряки  -
Все  буває  навпаки.
Бруква,  морква,  пастернак  -
Все  буває  враз  не  так.
Кури  є  -  курчат  нема,
Запитає  те  зима.
На  картоплі  жуків  тьма,
З’їли,  цвіту  геть  катма.
Вітер  яблука  торох,
Тільки  спіє  лиш  горох
Й  кукурудза  на  додачу,
От,  і  май  на  щастя  дачу.
Руки  тягне  до  землі,
Ох,  болять,  на  що  мені
Те  на  голову  було.
Закортіло,  бач,  в  село.
Краса,  тиша,  рідний  край,
Неба  синь  і  водограй,
І  сунички  і  малина,
Комарі  й  рясна  калина.
І  хліба  зерно  леліють,
Й  почуття  в  душі  тепліють.
В  серці  спокій  -  сонцерай,
Попрацюй  та  споглядай,
Як  в  природі  все  доладу
Від  дощу  до  зорепаду.
Від  весни  і  до  весни,
Вчімся,  жити  так  і  ми.  

01.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840598
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Катерина Собова

Животик

Якось    в    мами    запитала
П’ятирічна      доця    Ната:
-Чому,    мамо,    твій    животик
Став    так    швидко    виростати?

-Це    кавунчика    я    з’їла,
А    були    там    насінини,
Тепер    вони    проростають  –
Черево    росте    щоднини.

-Що    ти,    мамо,    це    дурниці!
У    людей    так    не    буває.
Це    ж    не    казка    про    царицю,
Навіть    діти    про    це    знають:

Щоб    кавун    у    пузі    виріс?
Та    такого    буть    не    може!
Ця    велика    гарбузяка
На    вагітність    дуже    схожа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840457
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 09.07.2019


Ганна Верес

Все у природі живе за законами

Вечір  із  сутінків  виткався  зоряний,
Тишу  стеріг  і  вись.
Чути,  як  дихає  поле  розоране.
Місяць  серпом  повис…
Ось  він  до  Шляху  доплив  до  Чумацького,
В  норах  звірів  збудив.
Вуж  пробиравсь  поміж  травами  й  ряскою,
Не  боячись  води.

А  коли  місяць  із  ранком  зустрінеться,
То  передасть  весло.
Звірі  у  норах  захочуть  поніжиться.
Збудять  півні  село.
Все  у  природі  живе  за  законами:
Час  є  для  всього  й  день.
Правда,  лишень,  у  кайдани  закована,
Тож  до  людей  не  йде.
19.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841299
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Катерина Собова

Сiмейка

Прийшов    тато    із    роботи,
Всіх    до    себе    пригортає,
Вдома    -    радісні    турботи,
Бо    сім’ю    чудову    має:

Дві    доньки    і    два    синочки,
Та    дружина,    як    те    сонце,
Біля    діток,    як    та    квочка,
Мужа    жде    біля    віконця.

Усі    діти    -    дошкільнята:
Все    вони    бажають    знати,  
Сперечаються    завзято,
Хочуть    всім    допомагати…

Обійняв    татусь    матусю,
Потім    став    ще    й    цілувати,
А    найстаршенька    Маруся
Раптом    стала    їх    повчати:

-От    знайшли,    де    цілуватись,
Адже    в    нас    одна      кімната!
Перестаньте    ви    кохатись    -
Нас    і    так    уже    багато!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840903
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 09.07.2019


НАДЕЖДА М.

Минаючи нас, доля вершить справи.

Минаючи  нас,  доля  вершить  справи
 Петроній

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo

[/youtube]

Бувають  різні  подарунки,
Це  доля  вміє  в  нас  усе.
Життя  фарбує  в  візерунки.
Для  неї  діло   це  -  просте.

Підкине  пару  ніжних  слів,
Здаля  подивиться,  чи  досить?
І  у  душі  втамує  гнів.
І  якось  вміло  це  підносить.

І  світ  стає  вже  колоьровим,
Дарма  -  негода  за  вікном.
І  ти  пробачить  вже  готовий,
Не  пахне  так  все  полином.

Солодкі  губи,  смак  від  меду,
Це    вміє  так  вона  зробить.
Таку  над  нами  має  владу:
Тобі  дозволить  пригубить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841266
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Катерина Собова

Стриптиз

Бабі    Гані    -    дев’яносто  .
Телевізор    подивилась,
Тоді    враженнями    просто  
Із    сусідкою    ділилась:

-Бачу    -    ресторан    старенький:
Труби    стелю    підпирають,
І    народ    там    теж    бідненький,
Всі    вечеряють,    гуляють…

Раптом    дівчина    виходить
(Бог    забрав    у    неї    розум),
До    труби    тої    підходить
І    стає    у    різні    пози.

Музиканти    собі    грають,
Люди    їсти    перестали
І    на      бідну    цю      дитину
Очі    всі    повитріщали.

Ту    трубу    вона    хапала,
Чи    то    біль    став    дошкуляти  –
Привселюдно    раптом    стала
Одяг    на    собі    зривати.

Потім    на    трубу    полізла,
Там    крутилась,      роздягалась…
Ви    повірте:    за    хвилину
У    самих    трусах    зосталась!

А    як    злізла,    чоловіки
Навіть    в  чергу    усі    стали,
(Співчували,    бо    каліка)
Гроші    всі    її    давали.

Люди    ці    були    сердешні,
Хто    чим    міг    -    допомагали.
Гаманець    вона    згубила,
То    в    труси    ці    гроші    пхали.

В    ресторані    добровільно,
Хоч    самі    і    не    багаті,
Дали    поміч    божевільній  –
Хай    і    в    неї    буде    свято.

Є    в    людей    ще      стільки    горя,-
Аж    зітхнула    баба    Ганя,-
А    я    плакала    ще    вчора,
Що    мені    одній    погано!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839935
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 09.07.2019


Надія Башинська

РУКАВИЧКА

         Дід  ішов  через  лісок,  біг  за  ним  малий  Дружок.
Пес  вперед  все  забігав.  Дідусь  від  нього  відставав,
поспішав,  догнать  хотів...  та  рукавичку  загубив.
         Ось  з'явилась  мишка  Руду,  побачила  рукавичку.
-  Тут  я  жити,  -  каже,  -    буду!  А  тут  жабка  Жас  плигає.
-  В  рукавичці  хто?  -  питає.  
-  Мишка  Руду,  шкряботушка.  Тут  у  мене  є  подушка.
-  Я  Жас,  жабка-скрекотушка.  Вмію  в  хатці  прибирати,  
люблю  квіти  поливати.  Хочу  тут  з  тобою  жити.  Давай
будемо  дружити!
-  Ну,  іди!  -  сказала  Руду.-  Мати  подругу  я  буду.
         От  уже  їх  двоє.  Знай.    Коли  біжить  малий  Зай.
В  рукавичці  хто?  Не  знає.  Все  ж  сміливо  так  питає:
-  А  хто,  хто  в  цій  рукавичці?  Подарую  вам  по  стрічці.
Дуже  хочеться  до  вас.
-  Тут  мишка  Руду,  жабка  Жас.  Ти  є  третім  поміж  нас.
Разом  веселіше  жити,  будеш  воду  нам  носити.  
То  ж  іди!
Зай  зайшов  до  них  туди.  
         Тут  лисичка  Лас  біжить,  в  рукавичку  зазирає.
-  Хто  тут  є?  -  вона  питає.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай.  Ти  хоч  до  нас?
-    Прошу  вас,  мене  впустіть.  Вмію  борщик  я  варить.
         Четверо  тепер  їх  стало.  Аж  тут  вовчик  прибігає.
-  В  рукавичці  хто?  -  питає.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас.
А  ти  хто?
-  Я  вовчик  Вов.  Принести  я  можу  дров  й  затопити  у
печі,  та  спекти  вам  калачі.  Дуже  хочеться  до  вас.
Поміщуся  тут  якраз.
-  Та  вже  йди!
В  рукавичку  Вов  зайшов.  П'ятий.  Місце  ледь  знайшов.
         Де  не  взявсь  -  біжить  кабан.  
-  Хро  -  хро  -  хро!  Як  добре  вам!  В  рукавичці  хто?  
Скажіть.  І  мене  туди  впустіть.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас,
вовчик  Вов  до  нас  прийшов.  Ледве  місце  тут  знайшов.
-  Я  кабан  Баван.  Впустіть.  Буду  вірно  вам  служить.
Знаю,  де  ростуть  грибочки,  їх  засолимо  у  бочки.
-  Що  ж  робити?  Та  вже  йди!  Шостий  ти.
Вліз  і  той.  Так  тісно  стало...  Тут  в  кущах  щось  затрі-
щало.  Це  ведмідь  іде  й  питає:
-  А  хто,  хто  тут  проживає?
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас,  є
сіренький  вовчик  Вов  ще  й  кабан  Баван  прийшов.
-  Добре,  що  я  вас  знайшов!  Упустіть  до  рукавички.
У  ліску,  там  де  смерічки,  маю  пасіку.  Повірте  ви  мені,  
ведмедю  Реду.  Принесу  вам  бочку  меду!
-  Тісно  тут.  Прямо  до  сліз.
-  Та  я  скраєчку.
І  той  заліз.
         Уже  семеро  їх  стало.  Місця  кожному  з  них  мало.
Рукавичка  аж  тріщить.  
         Дід  огледівсь...    Зрозумів,  що  рукавичку  загубив!  
Став  Дружка  свого  він  звати,  щоб  іти  її  шукати.
         Знову  пес  вперед  побіг,  він  відразу  узяв  слід.
Рукавичку  ту  знайшов,  та  на  ній  тріщав  вже  шов.  
Що  за  лихо,  за  біда?  Ворушилася  вона!  Дружок  тоді:
-  Гав!Гав!  Гав!..  з  рукавички  всіх  прогнав.
         Дід  на  смерічці  помітив  лиш  стрічку...  коли  забирав  
там  свою  рукавичку.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840210
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 07.07.2019


Олеся Лісова

Зацвіте каміння

Крізь  потрісканий  сірий  асфальт  росте  трава,
Наче  тягне  стебельця-руки  душа  нова.
І  вимолює  право  жити  і  зеленіть,
Чує  голос  усіх,  хто  уже  не  зможе  жить.
Покосила  їх  сіножаттю  лиха  війна
Обірвалася  так  раптово  стежка  земна.
Лише  іноді  крізь  асфальт  хтось  подасть  нам  знак,
Що  життя  Бог  дає  для  чогось,  не  просто  так.
І  від  горя,  пролитих  сліз  людських  і  біди
Зацвіте  каміння  і  виростуть  там  сади.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839482
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 07.07.2019


Ніна-Марія

МОЄ КОРІННЯ

Десь  глибоко  в  мені  закопане  коріння,
Від  прадідів-дідів  передана  любов.
До  тебе,  краю  мій,  божественне  творіння,
Не  втомлююся  я  звертатись  знов  і  знов.
Де  б  не  була,  і  де  б  колись  я  не  ходила
Ведуть  усі  шляхи  до  витоків  Дніпра.
Там,  де  річки  Трубіж  і  Недра,  їхня  сила,
Там  стежка  пролягла  до  рідного  села.
Яку  ж  земну  красу  створила  тут  природа!
Ця  фея  чарівна,  не  з  казки  чародій.
Куди  не  глянь  навкруг,  милує  око  врода.
Трав  ніжний  оксамит,  медунки  й  деревій.
Прадавній  ліс  упав  у  роздуми  глибокі,
Охоплений  згори  пергаментом  небес.
Бік-о-бік  з  ним  щодня  озера  синьоокі,
Навколишній  пейзаж  в  них  потопає  весь.
Замріявсь  очерет  у  парі  з  осокою,
Мелодію  свою  сюркочуть  цвіркуни,
Лілеї  ваблять  зір  чарівною  красою
Так  хочеться  мені  хоча  б  одну  із  них.
Рожевіють  кущі  шипшини  пелюстками,
А  вдалині  Трубіж  до  Господа  біжить.
Колись  між  кольорів  веселкової  гами
Босоніж  промайне  мого  дитинства  мить.
Де  б  не  була,  і  де  б  тепер  я  не  ходила,
Та  серцем  лину  знов  до  рідного  села,
Коріння  там  моє,  там  роду  вічна  сила,
Матуся  там  мені  колись  життя  дала.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840502
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 07.07.2019


Valentyna_S

У  краях  далеких  —  океани,  пальми,
Обрізають  хвилі  яхти,  кораблі,
Дні  блакитноокі,  вечори  печальні
Невблаганно  швидко  скінчують  пробіг.

Вдома  ж  підростають  пломенисті  мальви,
Хлюпає  з  чарунок  пінистий  нектар.
Дні  зеленоокі.  Зореквіт  сусальний,
Як  сріблястоликий  зайде  у  вівтар.

Ми  бредем  з  тобою  по  шовкових  травах.
Ґрона  росянисті  —  мов  богемське  скло.
Ноги  не  лоскоче  нам  заморський  гравій,
Все  ж  удома  ліпше,  як  би  не  було.

Де  родила  мати,  та  земля  нам  мила.
В  ній  коріння  роду  паростю  живе.
Обігріє  в  негідь,  зцілить    неміч  в  крилах,
Голосом  журавки  в  снах  з  чужини  зве.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840260
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 07.07.2019


НАДЕЖДА М.

Надії мрії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nDE5dXlkTy4[/youtube]

Літали  мрії  -
                       розвіяв  вітер.
Мабуть,  безкрилі,
                                 бо  час  все  витер.
Чи  слабосилі,  
                                     тому  й  замовкли.
Чи  дощ  стіною,
                                 вони  й   намокли.
Слабке  цвітіння, 
                                   довге  мовчання.
Ледь-  ледь  жевріння,
                                     чи  небажання.
І  знову  спроба  -
                                  піднятись  в  хмари....
Надії  мрії..
                           Хто 
                                     цим
                                              не  марив?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839994
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 07.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не зможу прожити без кохання

Не  зможу  прожити  без  твого  кохання,
Усмішки  твоєї  і  тво́їх  очей.
Як  в  небі  засвітиться  зіронька  рання,
Торкнися  цілунком  до  мо́їх  плечей.

В  обіймах  твоїх  наче  квітка  розквітну,
Прошу,  бережи  чарівні  пелюстки.
Не  дай  доторкнутись  холодному  вітру,
Нехай  несе  щастя  за  руслом  ріки.

Не  зможу  прожити  без  твого  кохання,
Як  місяць  без  неба,  як  небо  без  зір.
Тобі  у  вірші  посилаю  зізнання,
А  ти  прочитай  і  в  це  щиро  повір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841033
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Надія Башинська

ЦІКАВО… З ЧИМ МИШКА ТА ЗОСТАЛАСЬ?

         Ведмідь  наївсь  малини  й  мед  шукав.  Довго  ходив...
Нічого  не  знаходив.  Побачив  він  нору  і  біля  неї  сів.
Яким  же  був  великим  його  подив!
         Із  нірки  Мишка  вибігла  мала  і  золотий  в  лапках  сво-
їх  тримала.  Погризти  їй  хотілось...  та  дарма.  Чуть  зуб-
чики  свої  не  поламала.  
-  О!  Де  взяла?-  спитав  Ведмідь  й  зрадів.  Любив  він  золо-
ті  монетки.  І  тортик  купите  за  них,  і  мед,  морозиво,  й  цу-
керки!
         Маленька  Мишка  та  була.  То  ж  вий  із  неї  перевесла.
Ото  ж  монетку  віддала.  Сама  шмигнула  в  нірку  й  ще  при-
несла.
         Сидів  Ведмідь...  монетки  рахував.  А  їх  все  більшало,  
бо  ж  Мишка  розважалась.  Ведмідь  зібрав  все  в  свій  мішок.
         Цікаво...    З  чим  Мишка  та  зосталась?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840858
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Валентина Ланевич

Скрипалька.

Таланту  від  Бога,  
чарівній  скрипальці  Наталії  Горщар,
присвячую.

Смичок  в  руці  торкнувсь  диво-струни
І  полилися  мелодійні  звуки.
Здавалось,  наяву  я  бачу  сни,
Затрепетало  серце  в  миті  злуки.

Магічний  вогник  в  погляді  очей
У  кораокості  вплітавсь  у  пісню.
Здавлений  видих  рвався  із  грудей
І  ве́сну  теребив  останню,  пізню.

В  душі  вона  зринала  напостій,
В  чуттєвості  вбирала  світле  й  вічне.
Скрипалька  зі  смичком  -  фея  із  мрій,
Єдино-неподільне  та  величне.

05.07.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840973
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Valentyna_S

На Купайла

У  корону  вклало  сонце  на  ніч  косу
І  востаннє  з  ложа  на  світ  білий  косить,
Скостенілі  плечі  розправляють  тіні
Й  зусібіч  зринають  під  дашок  склепіння.

У  гаю  перезва.  Оклики  Купайла.
Червоніє  грива  буйного  багаття.
Понесли  в  долонях  хвилі  долям  тайни
Від  дівчат,  що  мріють  про  весільні  плаття.

Відпливли  віночки  в  місячному  сяйві.
Свічечки  між  квітів  —в  купелі  зірниці.
Розтулила  очі  ніч  трояндам  чайним
Й  розгулялась  боса  по  м’якій  костриці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841086
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Іванюк Ірина

Ти пахнеш… мов сатин


Ти  пахнеш  свіжістю  тих  вечорів  урочих,
що  після  клопотів  щоденних,  мов  сатин...
Ясніють  щедрістю  твої  ласкаві  очі...
Мій  затишку!  Ти  в  серці  -  не  один!...

І  згадками  про  осінь  пахне  літо...
Тепло  її  -  не  згарищ  полини!
В  обіймах  стиглих  не  вмирають  квіти...
А  тихо  сплять,  спочивши  до  весни...

Мій  затишку!  Дощі  -  не  перешкода...
А  міст  незримий  поміж  островів.
І  хоч  горять  щоденні  літа  магми...
Щоб  ти  в  мені  ніколи  не  змалів!

05.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841055
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019


*SELENA*

Ой на Йвана, на Купала

Ой  на  Йвана,  на  Купала
Мрія  Мрію  колихала,    Доля  Долю  прикликала
Ой  на  Йвана,  на  Купала
Ніч  стежиночки  покрала,  Нічка  —  темна,  небувала.

Ой  над  ставом  —  тихим  ставом
Затягнулося    усе  туманом  —  темно-темно  стало  
Ой  над  ставом  —  тихим  ставом
Ворожбою  небо  калатало,  зчарував  Ладо  —  не  злукавив

Ой  над  ставом  —  тихим  ставом
Мрія  там  вінок  сплітала,  ой  вітри  вінок  украли
Ой  над  ставом  —  тихим  ставом
Миготять  зорі  чудовано  —  Мрія  покохалася    тай  з  Йваном

Ой  під  дубом,  сивим  дубом
Ой  прикрила  нічка  чубом  трепет-серденько  із  любим
Ой  під  дубом,  сивим  дубом
Хорс  розсіяв  тихо  звабу…      милий  душу  заголубив

Ой  на  Йвана,  на  Купала
Папороть  квітувала,  щастячко  цілувало.
Ой  на  Йвана  на  Купала
Нічка  зорі  колихала  —  доленьки  сплітала

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841092
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Олекса Удайко

ВИСО́ТИ

       Ось  так...


[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч  вабили  мене  висо́ти,
родивсь  і  повзав  по  землі,
та  всім  життям  своїм  усотав:
уретно*  їхать…  на  ослі́.

Хотілось  жвавості  і  руху,
а  ще  –  на  краще  перемін.  
Прийшла  у  зрілості  “проруха”:
все,  що  оточувало,    –  тлін…

Й  жахнув,    мов  полум’я,    у  простір,
лазур’ю    неба  похлинувсь.
Та  все  ж  летів  увись  наосліп,
вспіх  обминаючи    весну.  

…А  та    крайнебо    запалила,  
зелом  на  землю  пролилась,
мов  океану  пінна  хвиля
із  присмаком  зіркових  трас.

Й  здалося    все  украй  резонним:
весна  –  начало  всіх  начал…
Не  віха  з’явисьок  сезонних  –
життя  і  мудрості  причал  !  

Отак  і  маюсь  –  низ  і  небо  –
за  настроями,  як  коли…
Чи  в  неба  є  в  мені  потреба?..
Мені  ж  набридли  вже  воли![/color][/b]

7.07.2019

*Скучно.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Ганна Верес

То все Україна

Де  трави-мурави
І  хата  горбата,
Де  славило  сонце  замріяну  вись.
То  все  Україна  –
Моя  друга  мати  –
Такою  вона  виглядала  колись.

Сьогодні  у  ній
Кольорів  додалося:
Лисіють  Карпати  і  схід  у  вогні.
Сивіє  дочасно
Синівське  волосся,
Катюг  вони  хочуть  зламати  в  борні.

Моя  Україна,
Мов  сонце,  єдина,
Сьогодні  у  неї  криваві  жнива,
Та,  вірю,  настане
Та  світла  година
І  в  руки  надійні  впаде  булава.

І  хати,  і  трави
Прикрасять  цю  землю,
І  гордо  розправить  народ  свій  хребет.
Врунитися  стануть
Посіяні  зерна
Без  «старшого  брата»  –  російських  лабет.
16.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840607
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019


Ганна Верес

Поезія – це дивний камертон

Поезія  –  реакція  душі
На  все,  що  відбувається  навколо,
Коли  ж  душею  раптом  зубожів,
Творить  не  варто  вже  тоді  ніколи.

Поезія  –  мелодія  зі  слів,
То  вишукана,  то  занадто  пишна,
У  ній  життя  і  долі  переспів,
Який  дарують  Муза  і  Всевишній.

Поезія  –  це  дивний  камертон,
Його  звучання,  мов  стихія,  різні,
На  нього  не  впливає  час,  кордон,
Хоч  іноді  звучить  він  надто  грізно.
15.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840473
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


*SELENA*

ПОЕТИ

Ми  —  лелітки  у  прошві  млистій  часу
Вилискуєм  серпанками  стрім-дум,
Чи  кострища  —  роз’ятрено-гривасті?...
Чи  Перуниці  звивний  струм?...

І  замалі  бувать  далі…
І  затісні  бувать  сни…
З    фіміаму  слів  й  сандалу
Ми  воскрешаєм  Рай  
в  темряві  
зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836688
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 24.06.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

РАЙ - ТО МОЄ ДИТИНСТВО

Тихенько  тече  Левада,  сріблиться  надчиста  гладь,
Поміж  очеретів  буйних  хвильки  дрібні  біжать.  
Пахне  квітками,  зіллям...  аж  перехоплює  дух.  
Сіла  в  траву  з  головою.  Тихо.  Наводжу  слух.  

Шурхіт  осоки  вчувся,  тож  затаїлась  вмить,
Світло-зелене  листя  ледь  на  вітрí  дрижить.  
Враз,  мов  тоненькі  стріли,  звідкись  взялися  бáбки*,  
Срібні,  прозорі  крила,  як  павутинки  лапкú.  

Може,  вони  кусають  (мені  лиш  минуло  п’ять)?
Мама  город  наш  поле,  нíкого  запитать…
Маю  вербовий  прутик,  враз  –  і  махну  по  воді:
Ну  ж  бо,  мерщій  втікайте,  бáбки  ви  голубі!  

З-поміж  зеленої  ряски  висунувсь  павучок,  
Йде  по  воді  й  не  тоне,  жвавий  який  дивачок.  
Певно,  не  їв  сьогодні,  лéгкий,  як  в  гуски  пір’я.  
Ближче  повзе  до  мене,  страшно,  нема  довір’я.  

Робить  водою  кола,  довруж  розставлених  ніг,  
Мабуть,  шукає  хатку,  де  би  то  він  приліг.
Впало  у  воду  небо.  Гляну  –  таке  ж  наді  мною,
Хмáрки  –  цукрова  пудра,  хлюпну  ледь-ледь  рукою.  

Кладка  –  вузенька  дошка,  півники*  манять  цвітом,  
Йду  під  вербу  розлогу,  нюхаю  –  пахнуть  літом.
Світ  –  на  шнурках  колиска,  поміж  гілок  звисає,
Сонце  –  медова  миска  –  поміж  хмарин  блукає.
Вчулось  далеко:  «Доню!»  Мати  додому  кличе.  
Швидко  біжу  до  хати  стежкою  ближче  й  ближче.  

В  білій  хустині  мама  жде  мене  на  городі.
Два  оберемки  квітів  нені  несу  сьогодні.  
Кажуть,  що  рай  на  небі,  рай  –  то  моє  дитинство,  
Скільки  його  пам’ятаю,  сяє  в  душі  барвисто…
 
Бабки*  (Odonata,  рос.  Стрекоза)  —  ряд  комах.    
Пі́вники  *(Iris)  —  рід  рослин  з  родини  півникових.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839868
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Неправда

Неправда...  Мрії  збуваються,
Коли  так  сильно  мрієш  ти...
В  житті  чогось  добиваєшся,
Будуєш  для  щастя  мости.

Неправда...  І  доля  стелиться,
Білим  цвітом  в  наше  життя.
Тоді,  нестрашна  хурделиця,
Коли  ідуть  вдвох  до  кінця.

Неправда...  Мені  не  мариться,
Твій  голос  в  яскравому  дні.
Ти  кожен  раз  повертаєшся,
Як  тільки  погано  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839833
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Надія Башинська

ЯК Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ… ТИ ЗАПИТАЙ В ЗОРІ

Як  я  люблю  тебе...    ти  запитай  в  зорі,
бо  чує  всі  слова  і  всі  думки  мої.
Коли  вночі  вона  у  шибку  зазирне,
солодкі,  мов  нектар,  приносить  від  тебе.

У  вітра  не  питай...  притих  поміж  гіллям,  
веселий  вітер  той  смішним  здавався  нам.
Ми  думали  засне  у  гаю,  як  колись,  
а  він  підслухав  всі  розмови,  що  велись.

Не  прислухайсь  до  слів,  що  вітер  нашумить,
закоханих  не  завжди  він  вміє  зрозуміть.
Довірся,  як  і  я,  ясній  нашій  зорі,
усі  слова  твої  знов  передасть  мені.

Як  я  люблю  тебе...    ти  запитай  в  зорі,
бо  чує  всі  слова  і  всі  думки  мої.
Коли  вночі  вона  у  шибку  зазирне,
солодкі,  мов  нектар,  приносить  від  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839847
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Загубитися б з тобою

Загубитися  з  тобою  від  усіх,
Милуватись  гобеленом  неба.
Рахувати  зорі  -  щастя  оберіг,
Що  сіяють  з  місяцем  червневим.

Загубитись  і  забути  самоту,
Болі  блискавичні  і  провини.
Ще  ж  існує  давнєє  твоє  тату
Серед  нетерпимості  рутини.

Загубитись  лиш  з  тобою  у  світах,
Щоб  рука  в  руці  тепліла  знову.
Відчувати  поцілунки  на  вустах,  
І  купатись  у  святій  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839872
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вдихаю свіжість моря

Блищить  у  хвилях  море  бірюзою,
На  горизонті  цяточки  малі.
Каміння  слайдів  скупчилось  ордою,
Удаль  пливуть  розкішні  кораблі.

Он  парусник  у  далині  сумує
І  сонце  доторкається  води.
Веселий  вітерець  кудись  мандрує,
Лишились  на  піску  його  сліди.

Стою  і  насолоджуюсь  красою,
Квітчаста    парасолька  у  руці.
Зелені  трави  вмилися  росою,
Пробігся  промінь  сонця  по  щоці.

Вдихаю  свіжість,  що  дарує  море,
Вслухаюся  у  чайок  дивний  крик.
А  під  ногами  глибина  прозора,
Люблю  цей  неозорий  материк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839426
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Чуєш?

Не  тобі  подароване  літо.
Пустоцвіт  розлетівся  від  вітру.
Перестояний  настрій  ідей.
Не  збагну  я  ніяк:  де  ти,  де?

Не  тобі  подароване  літо,  
Бо  не  склалось  у  нас  буйноквіту.
Лиш  посуха  дісталась  душі.
Ось  би  зараз  водиці  ковші.

Не  тобі  подароване  літо.
Не  залИшилось  навіть  і  сліду.
Чи  торкнуться  ще  губи  повік?
Я  чекаю...Чуєш?  Довіку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839452
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Катерина Собова

Помста

Осінь.    Холодно    і    мокро.
Дощ    періщить,    а    Одарка
Несе    пенсію    на    хутір
(У    селі    вона    -    поштарка).

Ця    дорога    до    тих    Балок
Часто    вже    Одарці    снилась:
Всі    там    вимерли    селяни  -
Одна    баба    залишилась.

Вже    Палажці    дев’яносто,
І    здоров’ячка    не    має…
Жити    тут    самій    не    просто,  
То    ж    поштарку    виглядає.

-Ви    безсовісні,    Палажко!
Краще    б    нам    було    не    знатись!
Та    хіба    Вам      справді    важко
У    село    вже    перебратись?

Витрясли    Ви    з    мене    душу,
Бо    живете    без    народу:
Кожен    місяць    до    Вас    мушу
Добиратися    в    негоду.

Стала    баба,    руки    в    боки,
Не    страшна    її    погода
(Не    сварилась    вже    півроку,
А    тут    є    така    нагода):        

-Будеш    ти    сюди    ходити
Кожен    тиждень,    я    сказала!
Я    пів    пенсії    потрачу      -
Зараз    випишу    журнала.

Ти    затіяла    цю    сварку,              
То    тримай    від    мене    здачу:
Я    назло    тобі,    Одарко,  
Ще    й    газету    передплачу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839441
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Надія Башинська

ПОРА У ЩАСТІ ЖИТИ ВСІМ!

Керують  нами,  хто  як  хоче.
То  вправо,  а  то  вліво  йдем.
Перестрибнем  щось,  обійдемо,
а  десь  пролізем,  чи  впадем.

А  світло  де?  Його  не  видно.
Хіба  лиш  блискавки...  та  грім!
То  ж  треба  відшукать  дорогу.
До  світла  ж  треба  нам  усім!

Нема  доріг?  Збідніли  хати?
О!  Скільки  світлих  є.  Нових.
То  мабуть  нас  є  забагато.
Не  вистачає  тут  на  всіх.

Виходьмо,  люди,  на  дорогу!
Впустімо  радість  в  кожен  дім.
Ми  мудрим  й  добрим  є  народом.
Пора  у  щасті  жити  всім!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839520
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Valentyna_S

…бо я удома

Заснув  ставок.  Здається,  і  не  дише.
Крильми  метелик-хіпі    захват  пише.
Старенькі  верби,  зовсім  посивілі,
Розшукують  даремно  долі  хвилі,
Однак,    вродливиць  дивних  бачать  лише.

Рогіз  в  циліндрі    чистім--  ні  пушинки  —
В  «завмри»  загрався.  Може,    на  квітинки
Він  задивився  білого  латаття
Або  калюжниць  у  жовтеньких  платтях…
Я  ж  спомини  збираю  по  крупинках.

Новий  місток  підставив  дужу  спину,
Мене  відводить  на  вузьку    стежину.
Ти  щезла,  стокілометрова  втомо,
Бо    я    удома.  Знову  в  себе  вдома.
Душею  й  серцем  врешті-решт  спочину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839593
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Новоградець

Іринка

Іринці  йде  четвертий  рік,
Вона  вже  більша,  ніж  торік,
І  знає  все  про  все  вона  -
Про  зайця,  вовка  і  слона.

Тому  не  слухає  мала
Казки  про  лева  і  осла,
А  як  запалить  ніч  вогні,
Сидить,  розказує  мені.

Про  те  що  небом  йде  увись
Інакший  місяць,  ніж  колись  -
Той  був  як  яблучко  криве,
А  цей  корабликом  пливе.

Він  підійнятися  не  міг,
Бо  ліс  тримав  його  за  ріг.
А  потім  вітер  вверх  подув
І  його  трішки  підштовхнув.

А  вранці  -  в  скількись  там  годин  -
Її  взяв  тато  в  магазин,
І  коли  йшла  із  ним  назад,
Пила  із  пляшки  лимонад.

Там  був  місток  і  стежка  вниз.
Там  їй  метелик  сів  на  ніс
І  очі  крильцями  закрив  -
Вона  могла  б  упасти  в  рів.

Вона  ще  гралася  в  піску
І  тьотя  йшла  в  капелюшку;
Її  собачка  мовив  "гав"
І  дружньо  лапку  їй  подав.

Ще  жук  кричав  в  траві  "дзінь-дзінь"
І  його  нюхав  зверху  кінь.
А  коли  падав  з  хмарки  дощ,
В  ставку  кипів  зелений  борщ.

Було  багато  ще  пригод,
Про  все  розкаже  зараз...  От...
Бу-бух!..  І  крихітка  лежить.
Мала  Іринка  міцно  спить.

А  за  віконцем,  в  тишині,
Палають  зіроньки  ясні.
І  місяць  в  небо,  в  темну  вись
Іде  так  само,  як  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838911
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Валентина Ланевич

Розплескалась у душі неба світла синь.

Розплескалась  у  душі  неба  світла  синь,
Волошково  пройняла  спокоєм  прозрінь.
Ангел  стиха  шепотів:  в  сутність  ти  поринь,
Там  у  скрині  віднайдеш  безліч  ще  святинь.

Бачиш,  день  новий  біжить  сонечком  в  зеніт,
Вітер  тінь  впіймав  за  поли  -  го́йдає  світ.
В  гаморі  пташок  виноград  заліз  на  пліт,
Ще  зозуля  вік  кує,  в’яже  доля  слід.  

Трамваєм  старим  деренчать  рої  думок,
Часопису  твого  життєвого  разок.
Та  в  прощенні  примирення  -  добра  зарок
І  серце  горнеться  до  висі,  до  зірок.

16.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838976
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Ніна-Марія

ЛІТО


[img][/img]

Біжу  босоніж  навстріч  літу,
Вуста  лоскоче  вітерець.
Купаюсь  в  барвах  дивоцвіту,
Мені  б  до  щастя  навпростець.

Гублю  сліди  в  квіткових  росах,
Ловлю  у  жмені  промінці.
Галуззя  віт  куйовдить  коси,
Блищить  росинка  на  щоці.

Стрічає  древній  ліс  привітно,
Прибрався,  наче  до  вінця.
Он  липа  рясно,  як  розквітла,
Таке  вбрання  їй  до  лиця.

О,  як  же  п'янко  пахнуть  трави,
Пташиний  лине  передзвін!
А  літо-літечко  ласкаве
Спішить  за  мною  навздогін.

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS3XdHpuskW0zxV3Jm6dZU_H7UI7Pg2hZIES-Z3M1Ne4YBaA0mIhw[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838988
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Катерина Собова

Париж

За    столом    уже    п’яненькі
Кум    Микола    і    кум    Вова
Враз    про    назви    міст    тихенько
Завели    чомусь    розмову:

-Ось    наш    Львів    -    то    місто    Лева,
Київ    названий    в    честь    Кия,
Є    Варшава    і    Женева,
Миколаїв,    Коломия…

А    цікаво    буде    знати:
За    яким    таким    законом
Називали    своє    місто
Оті    люди    за    кордоном?

-Була    колись    дівка    Галя,
Познайомилась    з    французом,
Хоч    месьє    уже    був    лисим,
Мав    кругленьке    жирне    пузо  –

Галю    це    не    зупинило:
Як    на    панщині    робити
(Був    тут    світ    уже    не    милий)
Краще    буде    -    з    дідом    жити!

Шмаття    в    клунок    спакувала,
А    обом    щось    треба    жерти,
То    взяла    з    собою    сала,
Щоб    із    голоду    не    вмерти.

Прибули    в    якесь    містечко.
Наша    Галя    так    зраділа!
Вже    й    вечеря    недалечко    -
Треба    братися    за    діло.

Хоч    там    страви    і    хороші,  
Але    ж    знайте    нашу    бабу:
Ні    за    які    вона    гроші
Там    не    буде    їсти    жабу.

На    столі    розклала    сало,
Чоловіку    в    руки    тиче:
-Ти    поріж    його,-      казала,-
Нас    воно    до    столу    кличе.

Це    «поріж»    уже    французи
Дуже    часто      промовляли,
То    Париж    оце    містечко
У    честь    сала    і    назвали!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838832
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Червня полуничний смак

Червня  полуничний  смак  цілує  сонце,
Ллються  пахощі  меліси,  м*яти.
І  малини  аромати  у  долонях,
Трави  поглядом  небес  прим*яті.

Подих  літа  із  спекотної  Трезени,
І  думки  у  нас  тепер  синхронні,
Бо  закоханість  ураз  біжить  по  венах,
Гріються  серця,  мов  на  осонні.

Червня  полуничний  смак  цілує  сонце.
Опинились  ми  у  лоні  раю.
Дотики  граційні,  ніби  милий  сон  це.
Нам  дійти  б  удвох  до  небокраю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839201
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я біля тебе

До  тебе  я  веснянкою  озвуся,
Торкнусь  обличчя  ніжним  промінцем.
В  твої  палкі  обійми  загорнуся,
Постукаю  у  шибку  з  вітерцем.

Прокинься  любий,  я  вже  біля  тебе,
А  ти  поринув  в  наймиліший  сон.
Всміхається  до  нас  блакиттю  небо,
Торкаються  хмаринки  тихо  крон.

Від  усмішки  твоєї  стало  тепло,
Сьогодні  дарував  її  мені.
У  сон  до  тебе  пробивалось  світло,
До  нас  вже  їхав  ранок  на  коні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839203
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Ірина Кохан

Завойована

Натщесерце  сонячний  фреш:
Завойована  теплим  літом.
Мені  небо,  аби  без  меж,  
Щоб,  мов  сокіл,  увись  летіти,  

Цілувати  крони  дерев,  
Я  вам  вдячна,  мої  зелені!
Ліс  гривастий,  неначе  лев,  
Прохолоду  сипне  у  жмені.

І  дитинного  щастя  клич
Проведе  по  верткій  стежині,  
Тій,  що  в'ється,  мов  круч-панич,  
У  шумливі  гаї  пташині.

Розливається  м'ятна  кров
По  пульсуючих  венах  літа,  
І  ромашки  очима  сов
Задивляються  в  розкіш  світу.

Невагома,  легка,  мов  пух,  
Поринаю  у  пряні  трави,  
Спів  Дажбогів  ловлю  на  слух,  
Граю  в  піжмурки  із  вітрами.

У  полоні  оцих  красот
Від  розквітлості  мружу  очі.
Літо  шле  пелюстковий  код:
Завойована  остаточно....



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Валентина Ланевич

Я тебе прив’яжу до себе.

Я  тебе  прив’яжу  до  себе,
Ти  не  смійся,  я  міцно  зв’яжу.
Нитку  шовкову  ткало  Небо:
Це  -  навічно,  -  тобі  я  кажу.

Кохання  коріння  гаряче
Із  грудей  та  у  груди  віддам.
Радість,  біль,  хай  і  ворон  кряче,
Все  навпіл  розділю,  то  є  храм.

Храм  душі,  що  живе  у  тілі,
Я  до  рани  тобі  прикладу.
Не  ворожка,  не  тямлю  в  зіллі
Та  без  тебе  уже  не  живу.

В  думці,  в  словах,  в  сні  та  бажаннях,
Кожну  мить  у  мені  ти,  в  мені.
Зло  чи  ласка?  Те,  без  вагання,
Я  живу,  доки  жити  весні.

17.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839056
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Надія Башинська

ТУТ СОЛОВЕЄЧКО СПІВАЄ!

         Співав  щоранку  Соловей...  всіх  тішив  піснею  своєю.
Садок  тихенько  засинав,  а  вранці  просинавсь  з  зорею.
Бо  ж  Соловеєчко  будив  раненько  так,  ще  до  схід  сонця.
Ой,  як  же  щиро  він  радів,  як  промінь  зазирав  в  віконця...
         Та  от  одного  разу  тут  усілось  Вороння  на  віти.
Було  лиш  чути  "Кар!"  та  "Кар!"...  примовкли  і  дерева  й  квіти.
А  Соловей  хотів  співать.  Хто  ж  зможе  пісню  ту  почути?
Мовчало  все.  Чому  мовчать?  Не  міг  наш  Соловей  збагнути.
Невже  без  пісні  можна  жить?..  Співати  Солов'ю  хотілось.
Любив  співати  він  для  всіх,  бо  щире  серце  в  грудях  билось.
         Ото  ж,  узяв  і  заспівав...    Бо  він  в  садочку,  щоб  співати!  
Радіють  квіти  у  саду  і  всі  дерева  навкруг  хати.
         Куди  поділось  Вороння?  Хай  скаже  той,  хто  про  це  знає.
А  я  люблю  свій  рідний  край.  Тут  Соловеєчко  співає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838590
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Світла(Світлана Імашева)

ДО СОНЦЯ

Із  пралісу-лісу  ген  папороть  сяє  вогнисто,  
Із  поля  недолі  -  копит  даленіє  луна...
Портали  зіяють:  зі  стогоном,  скреготом,  свистом  -
В  минуле,  в  правіччя      шалена  весна  порина.
Сармати  і  скіфи  на  конях  гарячих  майнули,    
Завив    *Ненаситець  -  запінився  шалом  Дніпро...    
В  колишнє,  в  минуле  зійшли,  відпливли,  потонули
Боги  праслов'янські  і  сивих  письмен  полотно.
Були  "Руська  Правда"  й  "Повчання"  святі  Мономаха,
 І  Орлика  того  козацькі  закони  чесні...                                        
 Та  йшли  чередою  -  на  плаху,  на  плаху,  на  плаху  -    
 Сини  України  -  й  згорали  в  пекельнім  огні.  
Одвічне  прокляття  -  любити  тебе,  Україно,  -
Це  -  зламана  доля,  тернового  привид  вінця...
 Історія  наша  -  руїна,  руїна,  руїна:  
Перевертні  й  зайди  чигають  лихого  кінця
Та  бореться  Мати,  синів  підняла  -  і  не    сон  це..  .
Минуть  чередою  криваві,  задимлені  дні.
 Той  шлях  України  -  до  сонця,  до  сонця,  до  сонця,
 Вперед,  до  Свободи,  -  крізь  терни  й  пекельні  вогні.                                                                                                                                    Світлана  Імашева      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838786
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Любов Вишневецька

Верила.

Юной  девушка  была...
И  совсем  наивной...
Глупо  верила  словам...
-  Плачь  теперь  уныло!..

Говорила  мать:  -  Не  рви
ты  свое  сердечко!..
Тот,  кто  шепчет  о  любви...
часто  врет  беспечно...

Слушай  сладкие  слова...
верить  лишь  не  надо.
-  Коль  посмотришь  на  дела,
ты  поймешь,  кто  рядом...

Полюби  от  всей  души,
кто  с  тобою  в  горе
может,  просто...  рассмешить!..
От  беды  закроет...

Сердце  ты  отдай  тому,
кто  средь  тьмы...  как  лучик!..
От  любых  спасает  мук...
-  Оглянись...  есть  лучший!..

И  мечты  утихомирь!..
Слышишь  мать  нечасто...
-  Лишь  с  таким  откроешь  мир
и  познаешь  счастье...

Юной  девушка  была
и  совсем  наивной...
Мамы  мудрые  слова...
малоэффективны.

                                                                     14.06.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838762
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дощ торкавсь до хвиль веслом

В  полі  соняшник  всміхнувся,
Жовтим  сонечком  ясним.
Ліс  від  вітру  колихнувся,
В  небі  хмари  наче  дим.

Наближалась  хитра  злива,
Гуркотіло  за  селом.
Вона  з  небом  говорила,
Дощ  торкавсь  до  хвиль  веслом.

Потекли  струмки  в  долину,
Трави  вмилися  дощем.
В  цю  похмуру,  мокру  днину,
Гриб  сховався  під  кущем.

Поховалися  ворони,
На  гілках  сидять  мовчать.
Громовиці  наче  дзвони,
Голосисто  так  дзвенять.

А  коли  притихне  злива,
Сонце  промені  пошле.
І  веселки  ніжне  диво,
Звеселить  в  душі  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838789
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Наталя Данилюк

Червень

Небо  прозоре  й  погоже,
Як  віддзеркалений  став.
Червню,  стели  мені  ложе
Серед  смарагдових  трав.

Маків  роздмухай  пожежу,
Збовтай  ромашковий  шум,
Най  у  привіллі  полежу
Серед  фісташкових  дум.

Най  я  надихаюсь  вітру
І  прохолоди  дібров,
Сонця  шафранну  макітру
Хтось  угорі  надколов  –

І  полилися  додолу
Світлі,  тягучі  меди.
В  сяйві  цього  ореолу,
Червню,  мене  поведи

В  поле  шовкове,  співоче,
В  лагідну  купіль  вівса,
Де,  мов  журавка  клекоче
Срібна  знайома  коса.

Де  так  привільно  й  розлого
Серед  солодких  цвітінь,
Де  за  плечима  у  нього
Крил  золота  світлотінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838651
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Надія Башинська

РОЗСЕРДИВСЯ МУРКО НА ВСІХ!

         Розсердився  Мурко  на  всіх.  Скажу  вам:  курам  всім  на  сміх!
Розсердився  на  Баранця,  Овечку,  Півня,  Кабанця.  І  на  Корову,  
й  на  Телятко,  і  на  малесеньке  Ягнятко,  на  Гуску,  Курку  і  Коня.
Сердитий  ходить  вже  півдня.  А  чому  сердитись?  Спитайте.  
         Мурка  ви  краще  не  займайте.  А  то  вже  з  Гусаком  побився,
ще  зранку  з  Качкою  сварився.  Вам  розкажу,  мене  спитайте.
То  ж  слухайте  й  запам'ятайте!
         Проснувсь  Мурко  вночі.  Умився.  Пильно  навколо  подивився.
Подумав  наш  Мурко:  "Пора!"  -  й  подавсь  в  комору,  де  нора.
Маленька  Мишка  там  жила.  
         Пішов,  мабуть,  Мишей  ловити?..  Як  би  не  так!  Мишей  он  
Мурочка  хай  ловить.  Йому  навіщо  той  улов?  Він  там  сметаночку  
знайшов!
         Пішов.  Сметаночку  злизав,  а  потім  знов  до  ранку  спав.  
А  потім  спав  іще  півдня.  Звернув  усе  він  на  Ягня.
         Коли  прийшла  хозяйка  в  дім  й  спитала,  хто  сметанку  з'їв,
сказав:
-  Не  міг  заснути  я...  Бачив  ходило  там  Ягня.
Ягня  заплакало:  
-  Не  я!  -  і  подивилось  на  Коня.
-  Не  личить  так,  -  промовив  Кінь.  -  Сметанки  Баранець  не  їв.  Він  
біля  мене  спав  всю  ніч.  Здогадуюсь  я  в  чому  річ!
         Мурко  розсердивсь.  Не  мовчав.
-  З  Ягнятком  Коник  був!  -  кричав.
Тепер  лежить  он  на  дивані  і  каже,  що  усі  погані.  
         Без  друзів  важко  в  світі  жити.  Муркові  що  треба  зробити?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838670
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дерево бажань

Приходжу  я  до  дерева  бажань,
Загадую  для  України  миру.
Достатньо  людям  вже  отих  страждань,
Нехай  Господь  дасть  найміцнішу  силу.

Достатньо  вже  війни  на  цій  землі,
Достатньо  сліз,  що  проливають  діти.
Нехай  пісень  співають  солов'ї,
Дзвінкоголосі  голосять  трембіти.

Приходжу  я  до  дерева  бажань,
Там  тихо  так,  не  чути  навіть  вітру.
У  кожнім  серці  стільки  ще  чекань
І  душ  отих  розкиданих  по  світу.

Хай  сплять  вночі  спокійно  матері,
Хай  зорі  в  небі  світять  беззупинно.
Як  хочу  я,  щоб  мир  був  на  Землі
І  сміх  дитячий  линув  щохвилинно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838439
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019


zazemlena

Кульбабки також мають своє свято

[color="#2200ff"][b]Кульбабки  також  мають  своє  свято:
І  навіть  Міжнародний  власний  день!
Сьогодні  щиро  можете  вітати
Щасливих  і  усміхнених  людей.
Усіх,  хто  вам  до  сонечка  подібний.
Про  кого  кажуть:  "Серце  золоте!"
У  кого  усмішка  приваблива  й  чарівна,
Хто  вас  лікує  словом  навіть.  Й  ще
Самі  наповніться  тим  дивним  чаром,
Який  вдалось  кульбабці  запалить...
І  дякуйте  їй  щиро  за  пораду:
Як  щось  не  те  -  дмухніть!
                                                                             і  щезне  вмить!



ВІТАЮ  ВАС  З  МІЖНАРОДНИМ  ДНЕМ  КУЛЬБАБКИ![/b][/color]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835535
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 11.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Мелодія морська

То  тиха,  то  хвилююча  безмежжям  
Мелодія  морська  під  сонячним  прицілом.
І  чайки  ніби  крилами  мережать...
Пливуть  у  небі  хмарок  яснії  вітрила...

Душа  хвилюється,  мов  свіжість  моря.
Новий  чийсь  серф  вже  набирає  драйву  швидкість.
У  захваті  від  вільного  простору,
Легенький  бриз  літає  знову  краєвидом.

...Очима  малювалися  марини,
І  ми  стояли  зачаровані  красою.
І  вигравало  море  білопінне
Мелодію  любові  нашої  з  тобою.


(Серф  -  дошка  для  серфінгу.  Марини    -  картини,  що  зображають  морський  краєвид.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838316
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Катерина Собова

Шкiльнi проблеми

-Бачиш,    Олю,    наш    синочок
Виправляється    потроху,
А    ти    кажеш,    мої    речі,
Наче    об    стіну    горохом.

Час    не    витрачає    марно,
Став    уже    уроки    вчити,
Як    за    кожен    вчинок    гарний
Стали    ми    йому    платити.

Сотню    -    за    дванадцять    балів,
За    одинадцять    -    півсотні,
Заохочувати    стали:
Десять    балів    -    туфлі    модні.

-Наш    Богданчик    вдався    в    мене,
Має    розум,-    каже    Оля,-
А    щоб    був,    як    ти,    Семене,
То    сидів    би    вічно    в    школі.

То    ж    прийшло    йому    до    тями,
Що    не    все    таке    пропаще:
Ділиться    з    учителями  –
Та    й    пішли    оцінки    кращі.

Ще,    щоб    ти,    як    справжній    тато,
Став    мільйони    заробляти,
То    Богданчик    з    своїм    хистом
Медалістом    міг    би    стати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838296
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Катерина Собова

Секс

Дивиться    школярка    Міла
Передачу    сексуальну,
Від    захоплення    аж    мліла  –
Тема    дуже    актуальна.

Прабабуся    теж    дивилась:
-Господи,    що    витворяють!
Ці    дівиці    безсоромні
Зовсім    розуму    не    мають.

Захисти    їх,    святий    Боже,
Від    розпусти    й    того    блуду,
Хіба    треба    це    робити,
Щоб    плювалися    вслід    люди?

-Розкажіть    мені,    бабусю,
Як    раніше    розважались?
Де    знайшли    свого    дідуся,
І    як    сексом    ви    займались?

-Таких    гулянок,    як      зараз,
Люба    внучко,    ми    не    знали,
День    при    дні    всі    у    колгоспі,
Дуже    тяжко    працювали.

З    твоїм    прадідом    у    клуні
Від      свекрухи    украдались:
Свитки    скинемо    і    чуні,
І    тихесенько    кохались.

Там    не    треба    всього    вміти,
Всі    любились,    хто    як    може…
Кожен    рік    родились    діти,
А    щоб    секс    -    то    боронь,    Боже!

Не    було    тортів    і    кексів,
Та    була    в    моралі    сила:
Без    ніякого    я    сексу
Десять    діток    народила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837663
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Ніна Незламна

Біля моря / рим. проза/

Плескались  пінні    хвилі,      берег  цілували  ….  А  його  очі    здавалось,  щось  шукали…  Погляд  блудив,  хвилі  здіймались  високі…  Думки  джмелині  …Чому  такі  жорстокі?  О,  море    –  море,    я  б  мандрував  у  ньому.  Топив    би  сум  глибоко    і  втому.  Життя  складне  одне  розчарування,  чому  пізнав  зрадливе  він  кохання?  Високо  в  небі  ,білі  чайки  кружляли,  дививсь  на  них,    а  спогади  жбурляли,  влучали  в  серце  і  воно    боліло…    Лише  ж  її  кохати,  так  хотіло.
     Він  пригадав,  як  дарував  їй  квіти  і  промовляв  -  »Моя  єдина  ,  ти  найкраща  на    всьому  світі.  А  хочеш,  я  зірку    дістану,  твоїм  рабом  навіки  стану.  Лиш  згоду  дай,  за  свідків  будуть  зорі  і  всі  ті  чари,що  ховаються  у  морі…  А  море  лагідне,  сріблястий  блиск,    атласні  хвилі,  мов  обіймались  при  зустрічі  на  милі.
               Та  доля  вирішила  все  за  них…  Одного  разу,  щойно  шторм  затих.  До  берега  медузи  підпливали…      Раптово,  на  обличчі      усмішки  визивали.  Вони  сиділи  спустивши  ноги  до  води,  немов  з`єдналися  два  береги.  Та  те  все,    лише  їм,    на  жаль    здалося,  зберегти  дружбу    все  ж  не  вдалося….
 Сердитий    вітер  бив  йому  в  обличчя,  чомусь    своє  втратив    величчя,  не  смів  заперечити  і  пішов…  В  той  вечір,  місячний,  за    нею  інший  прийшов.    Вона  мов  розум  втратила  на  мить...  Пройшло  три  роки,  а  серце,  ще  щемить.    
 Лоскотно  в  ноги,  пісок,  ще  прохолодний….Вже  давно  сам,  йшов  мов  вовк  голодний.  І  позирав,    шукав  її,  але  кого  не  знати,  щоб  була  вірна  і  зуміла  покохати….  
   Під  берег  самий  берег  стояли    лежаки  і  всюди  –  всюди  різнобарвні  рушники…Це  ж  треба,теж  комусь  не  спиться,  зупинив  погляд,  чи  то  молодиця?    А  може  дівчина?  Ледь  -  ледь  прикрила  груди,  до  неба  погляд,  очі  -    ізумруди.  А  стан  -  о,  Боже,  то  ж  спокуса,  від  хвилювання  змокли  вуса  .  Вмить  зашпортнувся  і  втратив  рівновагу,гепнувся  поруч,звернула  увагу.  При  встала  ,спустивши  ноги,занурила  в  пісок.  І  зазвучав  ніжненький  голосок…  Заставив  його  почервоніти,
 -  Ну-ну,  це  ж  треба  так  летіти!  Що  чайку    ви  ловили,  чи  гналися  за  ким?
 Оце  то  краля,  подумав,  стоїть  перед  ним!
- Ага  ця  чайка,  ось!  Здається  я  її  спіймав  -  сказав  так  тихо  і  очі  догори  здійняв.
Відчув  обличчя,  як  вогонь  палало,  на  душі  тепло  і    так  легко  стало.
- Ну  і  чого,  як  рак  зробився,-  сказала  гучно,  пані…
 А    її  погляд,  як    світанок  ранній!  Ті    ясні  очі    і  усмішка  дали  надію,  подарували  йому  світлу  мрію…
Вона  сміливо    показала  рукою,
-Бери  лежак,  лягай  поряд  зі  мною!    Проспав,  он  бачиш  зайняли  все,  аж  до  води…  Я  ж  не  кусаюсь,  давай  поруч  падай,  ось  сюди.  
       Захвилювалось  море,  вітер  розгулявся…  У  котрий  раз  на  неї  задивлявся…  Що  за  русалка?  І  звідки  вона  є?  Згадав  ту  першу,у  грудях,  аж  пече.  І  він    зненацька  рішуче  встав,  в  очах  топився  і  запитав,
- У  кого  взяла  таку  гарну  вроду?  Така  смілива!  То,що  йдемо  у  воду?
- А  чом  би  й  ні,  дивилась  хитро,  як  лисиця.  В  такій  компанії!  Чому  б  й  не  повеселиться…
У  прохолодну  пелену  води,  пірнали  двоє,  не  знаючи  страху,    веселий  сміх  линув  навкруги,  легко  і  боязко  торкався  стану  …    Якби  сподобатись  красуні,  щоб  не  прогнала,  як  йому  важко  на  душі,  якби  ж  то  знала….
         З  води    до  берега  вже  обійнявшись  йшли,  обом  здалося  один  одного  знайшли…      Збирало  сонце  з  лежаків  роси  ранні….  Легка  розмова,  відчуття  потреби  в  спілкуванні.  Чи  так  буває,про  себе    думав  у  надії…  Невже  нарешті  збудуться  мрії?    Чи  правда,  що  мені  знову  шанс    дала    доля?  Нехай  все  буде  так,  як  є,  нехай  неволя!    Чим  та  строката  одинокість,  що  гризе  душу  і  її  жорстокість.  Бажання  попасти  в  ніжні    обійми,  нехай,  як  в  сітку    та  щоб  назавжди…  Щоб  бути  разом,  як  це    море    й    йому  довіку  рідні  береги…  
                                                                                                                                 Літо    2018р.                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837555
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Валентина Ланевич

Цвіте жито, колоситься, тягнеться до сонця.

Цвіте  жито,  колоситься,  тягнеться  до  сонця,
А  над  ним  веселка  в  небі,  обіч  два  віконця.
Там  стоїть  дівчина  мила  з  сумними  очима,
Покохала  усім  серцем,  за  те  і  судима.

Не  людьми,  сама  собою,  душею,  що  плаче,
Та  кохає,  тужить  в  щемі,  не  може  інакше.
День  при  дні  здригають  груди  здвінки  телефонні:
 -  Не  від  нього,  не  від  нього,  -  думки  безборонні.

Де  ж  він,  де?  Що  в  житті  має?  Радість  чи  тривогу?
Хто  до  нього  слово  мовить,  хрестить  на  дорогу?
Прихилила  голівоньку  на  відкіс  цегляний:
Чом  же  світ  зійшовсь  на  ньому  і  той  чисто  рваний?

Роки,  як  ті  хмари  в  небі,  біжать  і  зникають,
Немов,  в  піжмурки  із  нею,  ненароком,  грають.
Наливають  колосочки  зерном  щогодини,
Чи  ж  діждеться  свого  щастя,  того,  зсередини?

09.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838167
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Любов Таборовець

Обійми…

Обійми,  поцілуй,  пригорни…
Поведи  мене  в  яснії  далі,
Щоб  відчула  я  подих  весни
Крізь  казкові,    морозні  вуалі

Обійми,поцілуй,  приголуб…
Мені  більшої  втіхи  не  треба
Стане  палацом  для  мене  й  зруб,
Тільки  б  в  парі  летіти  під  небом

Обійми,  поцілуй,  прошепчи…
Ті  слова  що  квітують,  як  маки
Що  як  зорі  сіяють  вночі  -  
Шрифт  таємний  любові  у  знаках

Обійми,  поцілуй,  зацілуй…
І  розтане  на  серці  крижинка
Душу  спраглу  коханням  втамуй
Я  до  скону  твоя  буду  жінка…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836615
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 11.06.2019


Любов Таборовець

Надвечір'я

Ось  котиться  сонце  за  обрій…
Свій  погляд    ховає    в  степу,
Де  коник  -  маестро  хоробрий
Вже  пісню  виводить  дзвінку.

Вмиваються  росами  трави,
Втомившись  від  вітру  за  день.
Милуються  танцем  заграви
Під  звук  солов’їних  пісень.

Затихне  у  чарах  діброва,
Порине  у  лагідний    сон...
Над  світом  зоря  вечорова
Вже  Ночі  освячує  трон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837894
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Valentyna_S

Умилась  ніч    туманом  наостанок,
За  посторонки  тягнуть  півні  ранок.
Прибрав  шатро  понад  землею  Всесвіт
Й  ховає  разом  з  зорями  у  безвість.

До  неба  трави  підняли  долоні,
Вже  й  очі  протирають    квіти  сонні…
Сплило  й  червоне  жариво  на  прузі,
Бліда  ж  зірниця  мов  завмерла  в  тузі,

З  небес  німотно  дивиться--  не  блимне--
На  розсвітання  прохолодно-димне…
Тривожиться  за  когось  і  не  гасне,
Готова  вмить  до  ніг  його  припасти…
Щось    стримало  незриме,  потаємне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838369
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Galkka2

До дня Батька (16. 06. 2019)

Батько  милий,  батько  любий,
Гляньте  у  віконце,
Посміхнеться  ніжно-ніжно,
Навіть  в  холод  сонце.
Ви  для  нас  також  Світило,
Що  веде  в  любові,
Ваше  серце  завжди  щире,
Затишно  в  розмові.
Мало  слів  ми  Вам  сказали,
Мало  уклонились,
Ви  завжди  весь  світ  тримали,
Богові  молились,
Ми  прийдемо  в  рідну  хату,
Ви  нас  обіймете,
А  тепла  від  Вас  багато,
Ви  нас  бережете.
Ми  із  Вами  завжди  діти,
Тридцять  нам  чи  сорок,
Добре  разом  всім  сидіти,
В  середу  й  вівторок,
Скажем  ще  раз:  «Ви  –  чудові»
«Ви  –  прекрасний  батько!»
Хай  життя  іде  в  любові,
І  для  нас  це  щастя!

І  другому  батькові)))))

Таточко,  ріднесенький,
Ви  для  нас  опора,
Встанете  ранесенько,  
Хоч  втомились  вчора,
Сердечко  застелите,
Прямо  нам  під  ніжки,
Віру  ще  й  поселите,
З  щастя  всі  доріжки.
Ми  до  Вас  приходимо,
В  батьківську  оселю,
Тут  любов  примножимо,
Сядем  за  вечерю,
У  біді  розрадите,
Разом  порадієм,
Вічно  щось  порадите,
І  тепло  лелієм.
Ми  для  Вас  всі  діточки,
Хоч  вже  є  онуки,
Наче  в  верби  гілочки,
Ми  тримаєм  руки,
Ви  могутнім  стовбуром,
Стали  для  сім’ї,
Доки  є  Ви  з  мамою,
І  щасливі  ми.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838342
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Galkka2

До дня Батька (16. 06. 2019)

Батько  милий,  батько  любий,
Гляньте  у  віконце,
Посміхнеться  ніжно-ніжно,
Навіть  в  холод  сонце.
Ви  для  нас  також  Світило,
Що  веде  в  любові,
Ваше  серце  завжди  щире,
Затишно  в  розмові.
Мало  слів  ми  Вам  сказали,
Мало  уклонились,
Ви  завжди  весь  світ  тримали,
Богові  молились,
Ми  прийдемо  в  рідну  хату,
Ви  нас  обіймете,
А  тепла  від  Вас  багато,
Ви  нас  бережете.
Ми  із  Вами  завжди  діти,
Тридцять  нам  чи  сорок,
Добре  разом  всім  сидіти,
В  середу  й  вівторок,
Скажем  ще  раз:  «Ви  –  чудові»
«Ви  –  прекрасний  батько!»
Хай  життя  іде  в  любові,
І  для  нас  це  щастя!

І  другому  батькові)))))

Таточко,  ріднесенький,
Ви  для  нас  опора,
Встанете  ранесенько,  
Хоч  втомились  вчора,
Сердечко  застелите,
Прямо  нам  під  ніжки,
Віру  ще  й  поселите,
З  щастя  всі  доріжки.
Ми  до  Вас  приходимо,
В  батьківську  оселю,
Тут  любов  примножимо,
Сядем  за  вечерю,
У  біді  розрадите,
Разом  порадієм,
Вічно  щось  порадите,
І  тепло  лелієм.
Ми  для  Вас  всі  діточки,
Хоч  вже  є  онуки,
Наче  в  верби  гілочки,
Ми  тримаєм  руки,
Ви  могутнім  стовбуром,
Стали  для  сім’ї,
Доки  є  Ви  з  мамою,
І  щасливі  ми.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838342
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Волошкове кохання ( слова до пісні)

Нас  кличе  з  тобою  замріяне  поле,
Де  сині  волошки  сплелись  в  пшеницях.
Де  птаха  дзвінкого  доноситься  соло,
Мелодія  ніжна  лягає  в  серця.

Приспів:

Волошко́ве  кохання  -  то  воло́шкові  квіти,
Волошко́ве  кохання  -  любов  і  краса.
Волошко́ве  кохання    -  окриля  нас  мов  вітер,
Волошко́ве  кохання  підніма  в  небеса.

Тебе  я  кохана  тримаю  за  руку,
А  роси  мов  перли  спадають  в  траву.
Прокинулось  небо,  прокинулись  луки,
Для  них  заспіваю  я  пісню  свою.

Приспів:

Свою  прохолоду  навіює  вітер,
Так  радісно  стало  у  нас  на  душі.
Волошкове  поле  дарує  нам  квіти,
Я  ж  люба  для  тебе  дарую  вірші.

Приспів:


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838307
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У серці моєму ти тільки одна ( слова до пісні)

Веде  споришева  у  далеч  стежина,
По  ній  ми  до  сонця  з  тобою  ідем.
Ти  поруч  зі  мною  кохана,  єдина,
Ми  щастя  в  волошковім  полі  знайдем.

Приспів:

Очі  волошкові  у  дівчини,
Усмішка  мов  сонечко  ясна.
Закохався  палко  в  них  хлопчина,
Розквітала  в  серці  їх  весна.

Нехай  воно  в  полі  луною  озветься,
Нехай  заблукає  в  квітучих  лугах.
До  нас  бумерангом  воно  повернеться,
В  твоїх  я  кохана  топлюся  очах

Кохаю  кохана...  шепочу  кохаю,
Без  тебе  прожити  неможу  і  дня.
З  тобою,  як  птаха  у  небо  злітаю,
У  серці  моєму  ти  тільки  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838385
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Ганна Верес

Я вдячна

Я  вдячна  Богу,  людям  і  землі
За  день,  прожитий  не  дарма  під  сонцем,
За  хліб,  який  я  маю  на  столі,
За  того,  хто  моїм  є  охоронцем.

Я  вдячна  небу,  що  тримає  світ
І  слухає  і  докори,  й  молитви,
І  голос  долі  –  той  життєвий  звіт,  
Коли  й  сама  ішла  по  лезу  бритви.  

Я  вдячна  тим,  котрих  між  нас  нема,
Їм  завдяки  топчу  ще  ряст  і  досі.
Нехай  біліє  в  косах  вже  зима,
Але  в  душі  –  весна  і  літо,  й  осінь.
10.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838137
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Не знищуйте вроду

Періщить  дощ  безжально  батогами.
По  склу  ще  й  град  гатить  горохом.
Безладний  шум,  пташиний  чути  гамір,
Втопились  ніжні  бідні  рожі.

І  від  напруги  горбляться  дерева,
Пеньки  залилися  сльозою.
Колись  мені  здавався  дощ  рожевим,
Тепер  -  з  пекучою  грозою.

Бо  все  із  часом  набуває  сенсу.
Сприймаю  глибше  сказ  природи.
Погода,  мов  людина,    в  стані  стресу.
Не  знищуйте  ніколи  вроду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837712
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя душа співа для тебе

Моя  душа  співа  для  тебе,
А  серце  б'ється  швидко,  швидко.
Для  мене  ти  мов  білий  лебідь,
Спішиш  на  зустріч  до  лебідки.

І  я  також  розправлю  крила
Й  тебе  до  себе  погукаю.
Нехай  з'єднає  Божа  сила,
Ті  почуття,  що  так  палають.

Потічки  хай  зіллються  в  ріки,
Весняний  цвіт  впаде  під  ноги.
Хай  щастя  лишиться  навіки,
Підуть  із  серця  геть  тривоги.

Для  тебе  світ  новий́  відкрию,
У  нім  ні  смутку,  ні  печалі.
Я  дарувати  щастя  вмію,
Нехай  воно  несе  нас  в  далі.

Моя  душа  співа  для  тебе,
А  серце  швидко,  швидко  б'ється.
Нехай  блакить  лиш  буде  в  небі
І  щастя  нам  рікою  ллється...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837963
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Валентина Ланевич

Життя, що сонце, йде за горизонт.

Життя,  що  сонце,  йде  за  горизонт,
В  рутині  сірій  час  спливає.
Подій  вервечкою  старий  альбом
Зрине  у  пам’яті  й  зникає.

Скупа  усмішка  втомлене  чоло
Освітить  поспіхом  в  бажанні.
Щось  відбулось,  щось  щезло,  як  на  зло,
У  Лету  кануло  в  чеканні.

Ще  зійде  місяць  німотою  в  ніч,
В  холоднім  видиві  яскравім.
Та  годі  скинути  хреста  із  пліч,
Він  з  волі  Господа  в  опалі.

Душа  оголена,  мов  сухостій,
Що  вп’явсь  корінням  у  землицю.
Любові  вірна  -  істині  простій,
Шукає  силу  там    -  живицю.

02.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837388
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Надія Башинська

СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ!

Світи,  світи  місяченьку!  Не  ховайсь  за  хмару.
Бо  зустрів  я  дівчиноньку....  Тепер  маю  пару.

Світи,  світи,  місяченьку!  Зіронька  ясненька
Вийде  вечором  до  мене,  відпустила  ненька.

А  у  тої  дівчиноньки  та  й  брівця  шнурочком.
Буду  я  її  чекати  в  гаю  під  дубочком.

А  у  тої  дівчиноньки  личенько  біленьке.
Як  побачу,  то  зрадіє  їй  моє  серденько.

Задивлятись  тепер  буду  я  у  сині  очі.
Що  приходили  до  мене  у  сни  парубочі.

Світи,  світи  місяченьку!  Не  ховайсь  за  хмару.
Бо  зустрів  я  дівчиноньку...    Тепер  маю  пару.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838002
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Наталя Данилюк

Плач трави

Цих  покосів  повінь  запашна
І  квіток  мозаїка  строката!..
Даленіє  цяткою  човна
У  любистку  викупана  хата.

День,  мов  кінь,  пустився  навпрошки,
Лиш  на  сонці  блиснули  підкови.
Голосами  вдарились  пташки
Об  тінисті,  сонні  ще  діброви.

Мов  пацьорки,  блимає  роса,
Золотиться  липа  кучерява,  
І  твоя  наклепана  коса
Тонко  так  посвистує  у  травах.

Ще  ранкове  сонце  не  пече,
Межи  гір  крадеться  жовтим  лисом.
І  здається,  що  твоє  плече
Небо  простромило  мідним  списом.

Що  твоя  занесена  коса,
Ніби  меч  над  серцем  полонини…
Що  ота  розбризкана  роса  –
Плач  трави,  пекучий  і  полинний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837959
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Любов Вишневецька

Пленник.

Так  много  звезд  есть  во  Вселенной!..
Но  мне  видна  одна  ладья...
-  Любимая,  лишь  твой  я  пленник!
Единственная  ты  моя!

Ты  солнца  свет  в  моей  душе!
Хмельная  нежности  волна...
-  Ты  плоть...  что  манит  в  шалаше
и  дразнит  разум  мой  сполна...

Ты  все,  что  надо  в  этой  жизни...
Твоя  тропа...  моя  судьба!..
Душой  твоею  был  я  признан...
-  Хочу  тобою...  обладать!..

-  Иди  ко  мне,  моя  невеста!..
Любви  источник  будем  пить...
Пусть  вечность  нас  подхватит  вместе!..
Растаем  где-то  там  вдали...

Заворожила  только  взглядом!..
-  Мне  без  тебя  не  нужен  мир...
Коснусь  тебя...  моя  отрада!..
Источник  мой...  мой  эликсир...

Целую...  счастьем  упоенный...
В  объятьях  тело  и  душа...
С  тобою  небо  совершенней!..
-  Ты  мне  подаришь...  малыша!

Так  много  звезд  есть  во  Вселенной!..
Но  лишь  одна...  моя  ладья...
-  Любимая,  навек  твой  пленник!
Единственная  ты  моя...

                                                                                         7.06.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838004
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Іванюк Ірина

У затінку тополь я́к пахне Час!…


У  затінку  тополь  я́к  пахне  Час!...
Жасминово...  Життя  червневий  розпал!
Хто  пополудні  захист  не  шукав,-
заглянь  сюди!  Полегші  тут  бо  вдосталь...

І  серед  стін,  що  зрушують  межу,
із  року  в  рік  розсовують  кайдани,-
крізь  крони  Часу  промені  ловлю...
Хай  їхній  відблиск  чистим  словом  стане!...

Виходжу  "за"...  Знайомий  той  віраж?
І  хоч  пече  -  найвища  гарту  проба!
Жасминово-червневий  долі  час.
Цілющих  слів  нескошена  дорога.

06.06.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838041
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Артур Сіренко

Спогади зникли

                               «Входить  сонце  в  бурштин  заграви
                                   Наче  кісточка  в  абрикос…»
                                                                                   (Федеріко  Гарсіа  Лорка)

Благодатний  дощ  змив  спогади,
Як  змиває  зграя  метеоритів
Темряву  ями  Неба  –  
Такого  ж  бездонного,
Як  майбутнє,  
Як  сам  Час  –  незачесаний  старець,
Першонароджений  біловбраний.  
Благодатний  дощ  змив  спогади  –  
Пам’ять  перетворилася  
На  чисту  сторінку,
Де  жодного  слова
Не  написано  про  перші  юнацькі  захоплення.  
Дощ,  який  все  змиває,
Все  оновлює,  все  робить  чистим,
Як  листок  Китайського  майстра,
Який  тільки  мислить,
Які  ієрогліфи  написати,
Який  навіть  не  почав  розтирати  туш,
Який  не  має  картини  навіть  в  уяві.  
Після  дощу  –  особливо  цього  –  літнього
Все  так  прозоро
Наче  в  краплі  води.  
Ось  так  і  живу  –  без  спогадів
Про  сумне  минуле  своє…  
Сьогодні.  Серед  дощу.  Майбутнє!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838045
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Олекса Терен

Я З ГЛИБИНИ ДУШІ ЧЕРПАЮ СЛОВО

Я  з  глибини  душі  черпаю  слово
Прадавня,  рідна  моя  МОВО,
Ти  карбувалася  віками
Щоб  ми  сьогодні  разом  з  вами
Спожили  цей  дороговказ,
Що  сотні  літ  єднає  нас.
Вузлом  нас  в’яже  воєдино,
Нас  ,-  українська  прародино.

Яким  мірилом  оцінити,
Що  пращурі  змогли  створити  ?
Крізь  терни  нам  донесли  дар,
Що  споживаєм,  як  нектар
Торкаючись  тих  древніх  звуків
Де  голос  горлиць,  дощу,  круків  ...
Там  рев  Дніпра  і  скрип  Карпат
Тепло  тих  перших  курних  хат
І  колискових,  що  дитині
Співала  мати  в  Україні.
І  ще  безмежжя  тих  речей,
Що  шліфували  алмаз  цей.

Це  наша  мова  і  законам
Чи  віковічним  заборонам
Не  бути  владними  над  нею
Бо  неповторністю  своєю,
Своєю  гідністю  весь  час
Єднає  УКРАЇНЦІ  НАС  !!!

28.04.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838026
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Валентина Малая

Переспів пісні

[color="#001aff"][i][b]Переспів  пісні  "5  хвилин"  
/до  ювілея  мого  родича  Головацького  Сергія  /

[youtube]https://youtu.be/47n9SyNAKPw[/youtube]

Заспіваємо  разом  про  п'ятдесят
ювіляру  10  хлопців  і    дівчат
Подаруєму  цю  пісню
Хай  на  весь  Покров  повисне
Заспіваемо  про  п'ятдесят

п'ятдесят,п'ятдесят
Бій  годинника  роздався
п'ятдесят,п'ятдесят
Ювіляре,  посміхайся!

50,50
Розібратись  треба  ,брате
Навіть  в  ці  50
Можна  встигнути  багато!

п'ятдесят,п'ятдесят
Бій  годинника  роздався
Ювіляре,  посміхайся!

В  50    рішають  люди  інколи
Не  женитись  анізащо  й  будь-коли
та  буває,що  хвилина
Змінить  ВСЕ  і  без  зупину
Змінить  ВСЕ  лиш    раз  і  назавжди…

п'ятдесят,п'ятдесят
Бій  годинника  роздався
п'ятдесят,п'ятдесят
Ювіляре,  посміхайся!

Милий  друг,поспіши
Не  губи  хвилин,не  треба!
Що  не  сказано,скажи!
Говорити  є  потреба!

п'ятдесят,п'ятдесят
Бій  годинника  роздався
З  ювіляром  посміхайся!


Побажаємо  в  цей  вечір  там  і  тут
ювіляру  процвітання  цілий  жмут
Росту    статків  ,щастя  міхи,
І  веселощів  ,і  сміху
Побажаємо  ми  там  і  тут

Час  біжить  все  вперед
Ми  над  ним  не  маєм  влади!
Будь  щасливим  завжди!
Твоя  сім'я-твоя  розрада!

п'ятдесят,п'ятдесят
Бій  годинника  роздався
п'ятдесят,п'ятдесят
З  ювіляром  посміхайся!


п'ятдесят,п'ятдесят
Бій  годинника  роздався
З  ювіляром  посміхайся!

п'ятдесят,п'ятдесят
Бій  годинника  роздався
Ювіляре,  посміхайся!

 04.06.2019р.
ЩАСТЯ!!!!




[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837587
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Оксана Р.-Г.

Роздуми про суще

Плетуть  інтриги  доленосні  ниті,
І  маятник  відгупує  "тік-так"...
Вершиться  воля  праведна  щомиті,
І  кожен  має  свій  небесний  знак.

Витьохкує  ще  серце  спозаранку,
Лунає  десь  весняний  передзвін...
А  хтось  гаптує  сріблом  вишиванку  -
Журавликам  курличе  навздогін.

Гукає  юність  у  манливі  далі,
Духмяно-стиглий  облітає  цвіт...
А  осінь  тисне  на  усі  педалі
І  шле  зимі  заплаканий  привіт.

Гарцює  час  у  вічному  двобої...
Лише  щасливцям  усміхнеться  мить.
О,  де  б  знайти  премудрості  такої,
Щоби  нічим  те  щастя  не  згірчить?..

Що  скиглити  тепер  на  примхи  долі
І  нарікати  на  гіркий  талан?!.
Надія,  віра  є!  А  там  поволі
Звершиться  пресвятий  Господній  план!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837502
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Леся Утриско

Намалюй мені вечір

Намалюй  мені  вечір,  
Що  всівся  на  сотні  доріг,
Де  струмки  променисті,
Веселки  від  літньої  зливи,
Затамуй  в  ньому  крик
І  вічний,  життєвий  пробіг,
І  стежки  променисті,
І  квітом,  замаєні  ниви.
Намалюй  оберіг,  
Зачарований  плес  океанів,
Стогін  гір,  де  вівчар
У  отарі  згубив  всі  пісні,
Світлий  обруч  небес,
У  кольорах  палітри  обраний,
І  світанки  мої,  
Що  на  житньому  хлібі  -  піснім.
Намалюй...  не  скупись,
Бо  вже  літо  розлого  сміється,
Мліє  гріх  матіол,
Під  вікном  пустотливих  беріз,
Хай  же  липовий  дзвін
У  нектарі  терпкім  відізветься,
На  стежині  нічній  
Доторкаю  просушений  хмиз.
Пахне  м’ята  у  нім,
В  чебреці  мліє  зранений  подих,
Серце  тихо  щемить,
Бо  лиш  мить,  де  зародиться  ніч,
Голий  місяць  вдягне  
Срібло-  сірі  розсипані  води:
Намалюй  мені  сон,
Що  торкає  цілунками  віч...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837529
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Ганна Верес

Не сніг то ліг у коси

Не  сніг  то  ліг  у  коси  ненароком  –
То  сивина  у  мами  розцвіла,
Хоч  не  такі  глибокі  в  неї  роки,
Та  борозенка  не  одна  лягла.

«Матусенько,  голубко  сизокрила,
Нема  очей,  добріших  за  твої,
Любов’ю  світ  увесь  ти  підкорила,
Чом  від  біди  не  захистиш  поріг?»

Матуся  посміхнулась  калиново,
Де  гіркота  й  краса  переплелись:
«У  мене  відбулась  така  ж  розмова
З  бабусею  твоєю  теж  колись.

Запам’ятай,  біда  і  щастя  поряд
У  цьому  світі  ходять  і  живуть,
Від  лиха  ще  не  знайдено  запорів,
Хоч  як  дітей  матусі  бережуть».

Дивлюся  в  очі  мами  і  в  нихбачу
Себе  в  свої  неповні  20  літ:
Будьмо  ж  до  мам  уважні  і  терплячі  –
Саме  вони  квиток  дали  у  світ!
29.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837501
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Олеся Лісова

Літо і море

Було  літо.
Синє  море  з  моєю  рукою.
Протягнула..,  не  взяв.
Стали  очі  одною  сльозою.
Солоні,  як  море
Пливли  дні,  бешкетливі,  як  діти.
Бродила  по  хвилях
Рідний  погляд  між  сотень  вловити.
Залишала  сліди  на  піску:
Сиротливі,  розхристані,босі.
В  незнайомі  обличчя  
Здається  вдивляюся  й  досі.

Цвіло  літо…
А  я  прагнула    сонце  стерти.
Кавуни  полосаті,    
Як  газету,    руками  роздерти.
Море  бавило  ноги
І  від  цього  хотілось  ридати,
І  вустами  надії  
Одне  ім’я  прокричати.
Поривалася  в  мушлю  сховатись
(Та  на  море  була  оскома)
Наших  зустрічей  крапка…
Там  де  мала  стояти  кома.



ЛГ,  нічого  особистого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837499
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Любов Вишневецька

Белый дым.

Счастье...  словно  белый  дым...
растворилось  плавно.
Дождик  смоет  все  следы...
что  родной  оставил.

Позабуду  аромат
всех  его  букетов...
-  Только  в  сердце  пусть  звучат
о  любви  сонеты!..

Буду  слушать...  подпевать...
звукам  нежным-нежным!..
-  Память...  лучший  мой  театр...
Мир...  что  наш  был  прежде...

Там  созвездия  горят...
кличут  в  поднебесье!..
Мы  взлетаем  к  ним  опять...
с  чувством...  что  воскресло...

Счастье...  словно  белый  дым...

                                                                                         3.06.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837504
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


laura1

Мова моя українська!

Українська  диво-мова,  піснею  сповита!
Мелодійне  її  слово  сяє  оксамитом!
Ллється  срібним  переливом  по  світах  широких!
А  у  рідній  Україні  чомусь  одиноке.

Ну  чому  ж  ти  зайва,  мово,  тут,  в  своїх  пенатах?
Мов  затиснута  навмисно  в  залізних  лещатах!
Намагаються  вскубнути  тобі  твої  крила,
Зруйнувати  твою  велич,  вбити  твою  силу.

Захищаєшся,  як  можеш,  від  хижого  світу!
Все  розквітнути  ти  мрієш  калино́вим  цвітом!
А  тебе  все  розпинають,  клюють  чорні  круки!
І  за  що  терпіти  мусиш  ці  нестерпні  муки?

Та  я  вірю,  рідна  мово,  в  твою  перемогу!
Хай  і  буде  не  легко́ю  ця  твоя  дорога.
Будеш  ти  літати  вільно  по  всій  Україні!
Линути  повсюди  буде  спів  твій  солов'їний!

Бо  ти  сонячна,  крилата,  піснею  сповита!
Мелодійне  твоє  слово  сяє  оксамитом!
Бо  ти  краща,  неповторна,  рідкісна  перлина!
Бо  ти  сила  і  надія,  серце  України!

03.  06.  2019                    Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837513
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Шостацька Людмила

КОНЦЕРТ В ПУСТЕЛІ


ДО  ДНЯ  НАРОДЖЕННЯ  МАЕСТРО  

СВЯТОСЛАВА  КОНДРАТІВА  

             Як  грала  скрипка  серед  дюн
В  руках  величного  Маестро!
Смичок  звивався,  наче  в’юн,
 Немов  змагаючись  з  оркестром.
                 Крутились  в  танці  міражі,
 І  чуло  пісню  скрипки  небо.
 Була  пустеля  на  межі
 Від  безсловесних  цих  молебнів.
 Маестро  грав  усім  єством,
                 У  золотих  пісках  згубившись.
   Писало  ноти  божество,
                   Пустелі  в  душах  відмоливши.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837134
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 03.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А любов, немов літо

Розлітався  білястий  пух  тополиний  -
Повівав  літній  вітер-пустун.
Серед  квітів  бджолине  чулось  гудіння,
Джміль  мохнатий  над  ними  чаклун.

І  світилась  душа  від  літньої  днини.
Ти  "кохаю"  сказав  уперше.
Незабутнього  дня  щаслива  хвилина,
Тріпотіло  пташкою  серце.

А  любов,  немов  літо,  тепла,  ласкава
Зігрівала,  пестила  сонцем.
Бо  у  неї,  звісно,  медова  оправа  -  
Ніжні  дотики  і  долоньці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837383
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ірина Кохан

Степ

Отут  і  спочину:
на  лоні  древніх  степів,
порослих  казками  і  ковилою,
вдихаючи  небо  усе,  аж
до  останньої  краплі
(воно  ж  бо  не  раз  ще  відродиться).
Хвилі  все  котяться  й  котяться
морем  духмяних  трав
і  лоскочуть  думки.
А  довкруж  деревій,  деревій,  деревій
і  пахучий  такий,
і  такий  довговічний
білим  квасом  напоює  спраглість  очей,
мов  холодний  пломбір  на  вустах  дитинства.
Степ  живий...
Набагато  живіший,  ніж
офісні  джунглі  міст,
втоптані  в  бетон.
Степу  ганглії  тягнуться
від  Потопу
й  до  нових
пришесть...
Як  волошки  співають
свої  сині  пісні!
А  їх  слухає  вічність.
І  я.
Розтинаючи  хвилі,  
ідуть  степом  деревляни
з  Іскоростеня  до...
сиплють  з  мішків
густо-густо
гарячі  родзинки  цмину,
жовті.
І  сміються
аж  степ  затихає.
Чутно  дихання  їхнє...
Спочину  отут.
Щастям  повниться  серце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Валентина Ланевич

Життя, що сонце, йде за горизонт.

Життя,  що  сонце,  йде  за  горизонт,
В  рутині  сірій  час  спливає.
Подій  вервечкою  старий  альбом
Зрине  у  пам’яті  й  зникає.

Скупа  усмішка  втомлене  чоло
Освітить  поспіхом  в  бажанні.
Щось  відбулось,  щось  щезло,  як  на  зло,
У  Лету  кануло  в  чеканні.

Ще  зійде  місяць  німотою  в  ніч,
В  холоднім  видиві  яскравім.
Та  годі  скинути  хреста  із  пліч,
Він  з  волі  Господа  в  опалі.

Душа  оголена,  мов  сухостій,
Що  вп’явсь  корінням  у  землицю.
Любові  вірна  -  істині  простій,
Шукає  силу  там    -  живицю.

02.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837388
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Йде літо споришевими стежками

Йде  літо  споришевими  стежками,
Букет  ірисів  у  руках  несе.
Встеляє  трави  ніжними  шовками,
Краплинами  роси  вмиває  все.

Як  я  люблю  ці  квіти  різнобарвні,
Вони  веселка  мов  після  грози.
Дарують  радість  нам,  бо  дуже  гарні,
Метелик  їх  торкається  крильми.

Цю  ніжність  помічають  рої  бджолів,
Летять  до  них  щоби  зібрать  пилок.
Заплутуються  в    вітах  осокорів,
Минаючи  зелененький  листок.

У  небі  голубому  ні  хмаринки,
Проміння  сонця  тепле,  чудеса.
Ховаються  у  літі  десь  хвилинки,
Така  довкола  ніжності  краса.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837317
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Надія Башинська

ПОБАЧИЛА ДОБРО, ЩО РАДІСТЬ ВСІМ НЕСЛО…

       Побачила  Добро,  що  радість  всім  несло
й  подумала:  Є  в  світі  недаремно.
А  поряд  із  Добром  чалапало  ще  й  Зло.
-Чому  воно  тут?-запитала.-Неприємно!
Всміхнулося  Добро:
-Нехай,-  сказало,  -  йде.    Воно  мені  зовсім  
не  заважає.
-Чому  ж  тоді  тобі  ходити  в  парі  з  ним?
-Бо  є  для  тих,  хто  добра  не  помічає.
       І  дивно  стало...  Як?  Добро  із  Злом  ли-
хим  по  світу  йдуть  у  парі?!.
-Буває  ясний  день,-  всміхнулося  Добро,  та  
десь  грозу  несуть  вже  хмари.  Буває  солодко.  
Буває,  що  гірчить.  І  день  ясний  прийде  на  
зміну  ночі.
       Подумалось  мені:  Йде  Зло  поряд  з  Добром,
щоб  вибирали  ми,  хто  що  захоче!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837327
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ніна Незламна

Люблю неньку - Україну

Між  ромашок  загублюся,  в  весільнім  суцвітті
Налюбуюся  красою,    наймиліша  в  світі!
Люблю  неньку-  Україну,  де  ранки  росисті
Виблискують,  мерехтять,  бурштинним  намистом.
Аж  від  Карпат  -    гір  величних,  де  річки  бурхливі
Хочу,  щоб  життю  раділи  і  були  щасливі
І  туди,  де  сонце  сходить,  для  всіх  -  всіх  єдине
Ген-  ген    думки  відлітають,  а  душа  мов  стигне…
Прийде  час  порозуміння,  гріє  світла  мрія
Ми  ж  народ  є  український,  настане  прозріння
Зустрічаймо  миле  літо,  сонце  яснооке
Хай  земля  барвисто  квітне  і  поля  широкі
Золотяться  щедрим  хлібом.  Мир  принесе  спокій!  
Нехай  втіху    подарує,  барвінкове  літо
Щоб  усмішки  на  обличчі    і  щасливі  діти!
Щоби  сміх  і  спів  пташиний,  ніжно  серця  гріли
Мирне  небо,  тихі  ночі,  зіроньки  ясніли...
Між  волошок  загублюся,  очки  сині-  сині
Серед  густих  трав  шовкових,  лелека  в  долині..
Люблю  тебе  ,  моя  ненько  -  рідна  Україна
Хочу,  що  добро  повсюди,  ми    ж  дружня  родина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837342
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Віталій Назарук

ПОЛЬОТИ НАШИХ ПТАХІВ

Птахи  ринуть  із  вирію,
Жде  їх  рідна  земля.
І  клини  в  небі  вишиті,
Несуть  спів  іздаля.
Лебідь  білий  з  лебідкою,
Осідлали  ставок.
Наречена  вся  в  білому,
Йде  в  весільний  танок.

Приспів:
Повернулися  лебеді,
Заспівала  душа…
І  громи  першим  реготом,
У  весну  вируша.
Захмелівші  журавлики,
Витинають    «курли»
Наші  гості  із  вирію,  
Нам  весну  принесли.


А  зростуть  лебедята,
Їм  науку  дадуть,
Бо  прийдеться  долати
Їм  не  раз  довгу  путь.
Та  найбільше,  що  тягне
До  землі  іздаля.
Синє  небо  і  воля,
Своя  рідна  земля…

Приспів.

Коли  осінь  розхристана,
Зацвіте  за  дверми.
Перший  раз  з  лебедятами,
Помахають  крильми.
А  за  ними  й  журавлики
Проголосять  «курли»,
В  вишині  мов  кораблики,
Зникнуть  темні  клини.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837367
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Літо й радість світились в очах

Відцвіли  феєрверки  бузкові.
Угорі  літній  сонячний  диск.
Замигтіло  навкруг  кольорово,
Усміхаються  поле  і  ліс.

Біжимо  по  доріжці  знайомій
До  черешні,  що  буйно  цвіла,
І  немає  бажання  утоми,
Бо  вражає  нас  розкіш  зела.

І  згадалось  дитинство  щасливе,
І  суниць  оберемки  в  руках.
Босоногі  попали  під  зливу,
Літо  й  радість  світились  в  очах.



Вітаю  всіх  з  Днем  захисту  дітей  і  з  першим  днем  літа!  Сонця  й  тепла  Вам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837263
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


НАДЕЖДА М.

Це було давно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]

Білий  голуб  примостився  край  її  вікна..
Все  уважно  придивлявся,  припадав  до  скла.
Озиралися  прохожі,  що  за  дивина?
Що  чекає?  Кого  кличе?  Чує  чи  вона?

Припадає  до  віконця  крильми,  щось  воркоче.
Зупинялися,  всміхались...інтерес  лоскоче.
Захиталися  гардини,  парусом  знялися.
Всі  дивилися  й  гадали:  чи  не  з  курсу  збився?

Чи  не  в  те  вікно  постукав?  Може,  не  чекали?
Кожен  сам  своє  все  думав,  та  вони  не  знали,
Що  давно  вона  чекала,  сипала  зерно.
Тут  розрізав  тишу  шелест,  погляд  -  на  вікно.

На  руці  сидить  вже  голуб,  не  клює  зерно...
Це  згадала  ненароком,  що  було  давно....


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837112
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Ольга Калина

Бур’яни

У  цім  занедбанім  садочку  
Хатина  батьківська  стоїть.
Тут  пустка  з  кожного  куточка
До  себе  зве  й  мені  велить:

Скосити  трави  зависокі
 Та  посапати  бур’яни  ,
Бо  стільки  з  ними  тут  мороки  –
Вже  встигли  вирости  вони.  
 
Здається,  тільки  ось  недавно  
Прибрали  скрізь  і  підмели,  
Але  ростуть  доволі  вправно,
Й  не  скажеш,  що  ми  тут  були.  

Все  дороге  мені,  як  пам'ять  ,  
Як  згадка  про  моїх  батьків,  
Але  щоразу  серце  ранять  
Ці  бур’яни  з  усіх  кутків.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837259
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Віталій Назарук

ЩАСТЯ У ЧОВНИКУ

Невеличкий,  мій  човнику,
Заховай  в  тишині…
Найдорожче  нам    щастячко,
Щоб  були  ми  одні.

Приспів:
Бо  я  з  тобою,  мій  коханий,
Твоя  лебідка  у  душі.
Яка  загоїть  завжди  рани,
Бо  ти  життєвий  мій  рушій.
Для  тебе  буду  завжди  квіткою,
Яка  цвістиме  все  життя.
Бо  річка  нас  зв’язала  ниткою,
Дві  наші  долі  й  почуття.

Місяць  в  річці  хлюпочеться,
У  зірках  небеса.
Старі  верби  шепочуться,
Соловей  галаса.

Приспів.

Шлях  Чумацький  над  річкою,
Нам  показував  шлях.
Ясні  зорі,  що  падають,
Несуть  мед  на  губах.

Приспів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837221
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


*SELENA*

Україна

із  краю-в-край  земля  раїнами  укрита
звита
барвінком  й  споришами  люля
привілля  де  блакиті  вись  краплинна
в  незабудках
—  не  забудь  мене...  не  забудь  мене...
я  твій  Рай  з  лугів  правотчих
я  духу  прадідівські  очі...
шепочуть
вітри  волинкою  в  промінні  раннім
рахманні
зажаданні
перевеслять
думи  жайвора  з  житами
попід  тинами
люляють  мальви...
з  келиха  любави
у  винні  вечори  жагу  вливають  в  маки
чар-овид  смеркне...

левади  цвіркотять  таїння  зорям
на  дозорі
місяць  кужіль  впотайки  пряде...
бліде  проміння  впліта  в  рожевизну  жердель
сова  рай-соння  смиренно  стереже

і  вже
розчулена,  розмачена  Зоря  вії  підіймає  —
світає
віє  соло  з  гам  кохання  соловейко
п’янко...
щемко...

мрійко
сповиває  солодава  мла

лукава  вилискує  поміж  лататтям  Растивиця
не  спиться
........не  спиться
...............не  спиться
ремінця  Ладонька  сплітає
із  краю-в-край  де  Рай  люляє  Світовид
на  вірвечках  райдуги
і  роси  з  нього  падають  у  Рось
тут  Русь  п’є  води
і  врода  розквітає  ружами

примружені  світання  
в  хмарі  вливають  чари
і  Вітер  чало-чвалий
се  розбризкує  у  жито
зігріті
тумани  ловлять  літо

вихлювато
жар  
чар-цвітом  із  Стожар
падає  у  руту
не  збагнути
не  забути
як  світляки  світліють  в  росах  терпких
і  в  лугах
на  щастя
моляться  лелеки  

іздалеку  сни  солодять  медограй
і  кроплять  Рай
із  краю-в-край
із  краю-в-край
         
2013-07-24

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837201
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Надія Башинська

ПЛАЧЕ НЕБО ІЗ НАМИ РЯСНИМИ ДОЩАМИ…

Плаче  небо  із  нами  рясними  дощами.
Видно  сумно  йому  і,  як  нам  всім,  болить.
Нарікати  не  треба...  дай  поплакати  небу,
бо  ж  не  стане  воно  просто  так  сльози  лить.

Вже  здається,  що  й  сонце  засумувало.
Хмари,  хмари  і  хмари...  ніби  світ  потемнів.
Усміхнімося,  люди  -  і  навкруг  заясніє.
І  зрадіють,  напевно,  й  ті,  хто  нас  залишив.

Щоб  не  плакало  небо,  а  лиш  поливало,
й  до  землі  несли  силу  краплинки  малі...
Дарувати  нам  треба  молитву  лиш  щиру,
і  любов  свою,  й  ласку...    небу  й  неньці-землі.

Плаче  небо  із  нами  рясними  дощами.
Видно  сумно  йому  і,  як  нам  всім,  болить.
Нарікати  не  треба...  дай  поплакати  небу,
бо  ж  не  стане  воно  просто  так  сльози  лить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837094
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Під покровом Афродіти

У  чорній  мантії  підкралась  нічка,
Агати  магії  навколо.
А  ось  і  місячна  з*явилась  свічка,
Зірок  розкрилися  долоні.

Твоя  любов  ,  немов  безмежний  Всесвіт.
Душа  зливається  з  душею.
І  почуттів  єднає  диво-сервер,
І  квітнуть  білії  лілеї.

То  ж  ніч  ця  п*є  на  бруденшафт  із  нами,
Бо  під  покровом  Афродіти.
Торкається  гарячими  вустами,
І  знову  хочеться  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837120
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Ірина Кохан

Nostalgia

Я  повернулася,  я  повернулася!
Хай  лиш  думками,  що  ж  у  тім?
Стрічай  мене,  акацієва  юносте,
У  сонцедзвоні  золотім!

Стрічай,  веди  мене  аж  на  околицю,
Роки  минули,  а  я  ні.
Вже  кропива  у  ноги  не  так  колеться,
Палають  макові  вогні...

Посидь  зі  мною,  поки  сонце  ситцеве
Збере  з  гілок  останки  дня,
Допоки  ночі  первісток  не  випливе
З-за  храму  світу,  іздаля.

Лиш  не  питай,  чом  довго  не  приходила...
Як  душу  гріє  цей  нектар!
Щораз  твоє  цвітіння  дивним  спогадом
Мене  приводить  на  вівтар,

Де  дзвін  коси  проймає  лезом  в  пам`яті,
Гукає  тата  сіножать.
В  калюжах  кораблі  з  паперу  загнуті
По  хвилях  все  біжать...біжать...

Де  шум  вітрів  з  дерев  злітає  піснею,
Цілує  очі  і  чоло,
Й  під  вишнею,  під  маминою,  пізньою
Моє  дитинство  відцвіло.

Де  степ  широкий  обіймає  крилами,
Он,  я  ще  юною  біжу!
А  угорі  небесна  синь  вітрилами
Малює  днів  моїх  межу.

Побудь  ще  трохи  поряд,  моя  юносте,
Блакитноока,  золота...
Акація  цвіте!!  Я  повернулася!
Не  повертаються  літа...
     23.05.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836835
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Galkka2

Загус туман у біле полотно….

Загус  туман  у  біле  полотно,
Уява  лиш  по  ньому  щось  малює,
Неначе  туш  мокнув  у  молоко,
На  мить  душа  відбиток  закарбує.
Я  знов  дивлюсь  театр  із  тіней,
А  час  завис,  неначе  у  антракті,
У  сиві  дні  змінилась  суть  речей,
Я  цей  сюжет  залишу  на  закладці.
Лунає  дзвін  крізь  сизу  пелену,
Веде  мене    від  гущі  аж  до  раю,
Немов  сліпа  долаю  цю  імлу,
Та  знаю  він  замовкне  біля  краю.
Сидять  гріхи    немов  під  трафарет,
Я  їх  з  добром  за  руку  оминаю,
Іду  вперед,  де  твій  є  силует,
Для  мене  ти  тепло  оберігаєш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837085
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Новоградець

Совенята

Ще  в  парку  не  горіли  ліхтарі  
І  літній  день  над  містом  не  погас,
Коли  із  крон  ялинових  вгорі
Злетіли  совенята  в  перший  раз.

Безшумно  крильця  з  гілки  донесли
На  землю  двох  сіреньких  пташенят.
І  злякані  пухнастики  були,
Що  вгору  не  піднімуться  назад.

Не  видно  було  матері  навкруг  -
Добути  корм  належало  сові.
Лиш  дівчинка  ішла  і  її  друг,
Побачили  малечу  на  траві.

Малі  були,  без  сумніву,  із  тих,
Хто  совами  ширятимуть  колись.
А  зараз  голос  дівчинки  притих  -
Чекала,  чи  піднімуться  увись...

А  двійко  круглооких  пташенят
Прибігли  під  ялинові  стволи,
Підскочили  з  кумедністю  малят,
Злетіли  -  і  на  гілочці  були!

І  з  гордістю  сприймали  звисока,
Як  приз  людський  за  подвиги  свої,
Підтримуючий  погляд  юнака
І  окрик  тріумфуючий  її.

Ніхто  крім  них  не  бачив  совенят  -
У  парку  не  гуляло  більше  пар.
Лише  пройшов  алеєю  наряд
І  поряд  загорівся  ще  ліхтар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834746
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Катерина Собова

Грiшницi

-Піду,    мамо,    я    у    церкву,-
Каже    зранку    донька      Майя,-
Причащатись,    сповідатись,
Бо      гріхів    доволі    маю.

-У    нас    батюшка    слабенький,
Візьми,    доню,    валідолу,
Бо    почує,    що    ти    кажеш  –
Так    і    гепнеться    додолу.

Я    торік    як    сповідалась,
Він    за    серце    аж    хапався,
А    щоб    я    за    все    призналась  –
На    той    світ    вже    б    перебрався.

Ми    з    тобою,    доню,    пара,
Маємо    гріхів    немало,
Ще    попового      інфаркту
Тільки    нам    не    вистачало!

Ще    загнеться,    не    дай,    Боже,
То    куди    вже    правду    діти?
Сповідь    тут    не    допоможе  –
В    пеклі    будемо    сидіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836977
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Valentyna_S

З'явився ранній ренесанс

Блакить  мигтить  блідим  опалом.
Приспавши  провесняний  сон,
Сніги  прирікши  на  поталу,
Зима  втекла  за  горизонт.

Мов  на  фарфоровій  тарілці,
З’явився  ранній  ренесанс:
Життя  брунькується  на  гілці,
Співає  радість  у  ягілці,
Покинув  вчасно  декаданс.

Душа  ясніє  первоцвітом,
Бо  сонцем  дихає  сповна.
Й  любов    ще  запанує  світом,
Не  бути  смутку  важким  гнітом,
Й  незгод  впаде  глуха  стіна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828437
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 01.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

П'янить матіола (слова до пісні )

Пахне  в  саду  матіола,  дивним  коханням  п'янить,
Пахощі  линуть  довкола,  то  найчаруюча  мить.
Зорі  у  небі  з'явились,  місяць  всміхнувся  до  них,
Роси  у  травах  губились,  падали  до  наших  ніг.

Приспів:

П'янить  матіола  у  день  вечоровий
І  зорі  яскраві  моргають  до  нас.
А  твій  поцілунок  солодко  -  медовий,
До  уст  доторкнувся  у  тисячу  раз.

Не́сло  кохання  на  крилах,  радості  світлі  думки,
Ми  ним  удвох  дорожили,  не  рахували  роки.
Хай  вони  будуть  щасливі,  серцем  такі  молоді,
Не  залякають  нас  зливи,  гріють  цілунки  твої.

Приспів:

Збулися  сонячні  мрії,  стежкою  в  парі  ідем,
Душу  кохання  гріє,  його  на  вівтар  покладем
Пахне  в  саду  матіола,  дивним  коханням  п'янить,
Пахощі  линуть  довкола,то  найчаруюча  мить...

Приспів:

П'янить  матіола  у  день  вечоровий
І  зорі  яскраві  моргають  до  нас.
А  твій  поцілунок  солодко  -  медовий,
До  уст  доторкнувся  у  тисячу  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837115
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Ганна Верес

Скапує ніч росою


В  трави  зеленоокі

Скапує  ніч  росою,

Річечка  неглибока

Тут  полонить  красою.


Тиша  смиренно-сіра

Витяглася  струною…

Десь  небеса  висіли,

Тут  –  очерет  стіною.


Раптом  струна  порвалась  –

То  обізвався  лебідь…

Пара  їх  тут…  кохалась…

Посмішку  слало  небо.
24.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837157
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прошепочи мені: " Доброї ночі…"

Прошепочи  мені:  "Доброї  ночі",
Без  твого  тепла  мені  не  заснути.
Щеб  раз,  тільки  раз  побачити  очі,
Щеб  раз,  тільки  раз  у  них  зазирнути.

Зорі  на  небі  з'явилися  ясні,
Мов  передати  від  тебе  щось  хочуть:
"Люба,  цілунки  лови  мої  ря́сні,
Виглянь  в  віконце,  там  дивляться  очі..."

В  сутінках  чується  тихе  сюрчання,  
Вітер  торкає  легенько  листочка.
Буде  кружляти  у  вальсі  до  рання,
Доки  весна  подарує  сорочку.

Прошепочи  мені  ніжно:"  Кохана",
Може  тоді  лиш  я  зможу  заснути.
Буде  нам  линути  пісня  весняна,
Коли  ти  зможеш  мене  пригорнути...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836941
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 30.05.2019


Олена Жежук

ПРОБУДЖЕННЯ

Завесніло  довкруж  –  кожна  мить  відшліфовує  вічність.
Забриніли,  розвились,  завили  голодні  думки.
Та  слова  все  не  ті,  переспівані  чи  надто  звичні,
А  слова,  як  обжинки  -  готичних  думок  сторінки.

Так  у  тиші  й  стою.  Скільки  слів  у  такому  мовчанні!
Так  обрядно  лягає  на  груди  неви́гойний  щем.
Я  сьогодні  ще  гілка  весняна,  в  квітучім  убранні,
А  вже  завтра  летітиму  в  осінь  пташиним  ключем.

У  мовчанні  тремчу  –  мов  уперше    весну  зустрічаю,
Мов  мені    оцей  світ  зеленить  і  цвіте  навкруги.  
Мов  на  вишитій  стежці  мене  із  весною  вінчають
Закосичені  сонцем,    до  щастя  причетні  боги.

Завесніло  в  мені  –  і  слова  розгалузились  в  серці…
І  весніють,  ясніють,  пˊяніють,  дзвенять  у  красі!
На  вустах  розлились  і  лоскочуть  бажання  відверті,
Будять  квітку  у  грудях  весняні  оці  голоси.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836608
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дощу сюрпризи

А  дощ  усе  іде...  іде...
Ні  спинку,  ні  кінця  немає.
Сховалось  небо  голубе,
Хмарини  сірі  лиш  зітхають.

Вже  напилась  води  земля
І  річка  гомонить  бурхливо.
Зазеленіли  скрізь  поля,
Та  не  вщухала  чомусь  злива.

Ранкова  мить  уся  в  дощі
І  птахів    більш  не  чути  співу.
Дерева  мокнуть  і  кущі,
Упали  краплі  на  кропиву.

І  навіть  та,  що  жалить  так,
Притихла,  бо  мабу́ть  втомилась.
Вже  третій  тиждень  кап...  і  кап...
Кропива  теж  на  дощик  злилась.

І  місяць  сумно  говорив
І  сльози  зорі  витирали.
Як  припинити  дощу  гнів,
Нажаль  вони  цього  не  знали...

Скоріше  б  сонечко  згори,
Послало  промені  ласкаві.
Щоб  радість  бу́ла  дітворі
Й  шуміли  верби  кучеряві...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836613
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Надія Башинська

ПРОСНУВСЯ ЯКОСЬ ЧОБІТ ЛІВИЙ…

         Проснувся  якось  чобіт  Лівий  та  й  подививсь  наліво.
Здалось  йому,  що  чобіт  Правий  стоїть  занадто  криво.
-  Чому  це  ти,  -  спитав  сердито,  -  узяв  й  отак  скривився?
Ти  що,  розсердився  на  мене?  А  чи  з  дороги  збився?
         І  чобіт  Правий  теж  проснувся  та  й  подививсь  направо.
Здалось  йому,  що  чобіт  Лівий  стоїть,  на  диво,  прямо.  
-  Чому  це  ти,  -  спитав  привітно,  -  сьогодні  такий  рівний?
Чи  маєш  настрій  ти  хороший?  Чи  день  у  нас  є  мирний?
         Ой,  чули  б  ви,  що  говорилось...  Так  Лівий  розкричався!
А  Правий  слухав,  слухав,  слухав...  А  потім  здогадався.
-  Щось  тут  не  так,  подумав  він.  -  Цей  Лівий  просто  згуба.
То  ж  підійшов  до  Лівого  й  узяв  його  за  чуба!
-  Своє  всім  місце  треба  знать,  -  сказав.  -  Чом  розійшовся?
Ти  стати  справа  захотів?  Дивись,  який  знайшовся!
         На  місце  Лівого  поставив.  Мовчить  той,  лиш  зітхає.
А  Правий  правим  був...  й  зостався.  Своє  він  місце  знає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836610
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Володимир Шевчук

Кольорові згадки



Кольорові  згадки,  мов  забута  пісня,  
Нагадали  серцю  про  минулі  дні.  
Як  же  було  добре!  І  любов  колишня  
Наче  в  позолоті  радості  магніт…  

У  думках  солодких  цілу  ніч  не  спиться,  
Ніби  повернулись  квіти  у  гаї!  
Що  ж  так  серцю  добре,  аж  горять  зіниці,  
Звідки  стільки  щастя  у  душі  моїй?  

Для  натхнення  квітень  –  вірогідно,  сила,  
Тільки  у  цвітінні  голос  мій  притих.  
Тільки  це,  напевне,  не  весна  зігріла  –  
А  про  тебе  згадка,  це  всеціло  ти!  



23.05.19  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836605
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Катерина Собова

Невдале сватання

Вже    підтоптаний    Микола
(Шістдесят    недавно    справив)
Пішов    свататись    до    Олі  –
Був    серйозний    у    цій    справі.

Олі    -    сорок.    Молодиця
При    здоров’ї,    пишнотіла,
Має    хату,    вівці,    птицю,
І    вже    рік,    як    овдовіла.

-Будь    моєю,-    каже    Коля,
Кожен    день    в    нас    буде    свято,
Переваги    маю,    Олю  ,  -
В    мене    мудрості    багато.

Жінка    каже:    -  І    це    ж    треба!
Тільки    є    одна    зараза:
Мудрість    ця    прийшла    до    тебе
З    імпотенцією    разом.

Навіть    діти    знають    в    школі  –
Тебе    гнала    жінка    й    теща…
Тут,    крім    розуму,    Миколо,
Мені    треба    іще    дещо!

Йде    жених    у    свою    хату:
-От    примхлива    молодиця!
Де    ж    тобі    те    «дещо»    взяти?
Воно    мені    тільки    сниться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836069
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Рідний поклик - оберіг

Копиці  хмаровиння  з  решета  немов  би
Розсіяли  дощу  дрібні  краплини.
Лиш  очі,  що  далекі  тихо-тихо  мовлять,
Хоч  заблукала  в  них  журба  росинно.

Чому  наповнились  вони  відтінком  смутку?
І  де  поділась  радості  іскрина?
Розлуки  пережить  би  невимовну  скруту,
Яка  у  серці,  мов  шипи  ожини.

...Між  ними  відстань  і  війни  гарматний  постріл,
Дощі  дрібні  із  сивим  хмаровинням.
З  росинкою  блакить  очей  -  цей  рідний  поклик  -
Від  смерті  оберіг  в  бою  єдиний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836431
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Поцілунок ранковий

Поцілунок  ранковий  метеликом  ніжно
Доторкнувсь  невагомо  трояндових  губ.
І  серця  поєднала  щаслива  суміжність,
Сильний  поклик  душі,  ніби  дзвін-перегук.

Поцілунок  ранковий,  як  сонячний  дотик.
І  небесна  всміхнулася  радісно  вись.
І  не  треба  цим  двом  дивовижних  екзотик,
Тут  міцніє  життя  животворного  вісь.

Поцілунок  ранковий  -  дарунок  коханій.
Це  надія  і  вірність  -  щастя  перлини.
Чарівна  пісня  лине  -  любові  осанна,
Бо  кохана  у  світі  тільки  єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836118
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Ірина Кохан

Сни

У  час  як  горіли  нарцисові  вогні,
А  ніч  стригла  своїх  чорних  овець
у  затишку  безодні,
Попід  вікна  
в  шкарпетках  із  вовни  
тулилися  сни:
строкаті,
кирпаті,
цибаті,
руді,
у  ластовинні,
смішні
і  не  дуже,
страшні,
кучеряві,
кульгаві,
у  татуажі,
з  волоссям  із  сажі.
Сміялися  і  плакали.
Ліпили  глечики  з  учора  й  завтра
і  клали  туди
юну  м"яту
вітром  злегка  прим"яту
й  заливали  небесним  узваром.
Ніч  достригла  овець.
А  вогні  нарцисові  так  і  горіли.
Не  всі  сни  
                             ще  збулись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835019
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А серце дорогу знайде

А  серце  дорогу  знайде,
Коли  воно  любить  й  кохає.
У  полі  тебе  віднайде
І  серед  зеленого  гаю.

У  хмарах  сховаєшся  ти,
Воно  і  туди  завітає.
Якщо  розведуться  мости,
Постукає  в  шибку  я  знаю

А  серце  дорогу  знайде,
Немає  йому  перешкоди.
У  ньому  ж  кохання  святе,
У  ньому  бурхливії  води.

Не  згаснуть  оті  почуття,
Що  полум'ям  в  серці  палають.
Кохання  -  то  ціле  життя
Й  усі  про  це,  думаю  знають.

А  серце  дорогу  знайде,
Думками  тебе  запитає.
Чи  любиш  в  душі  ще  мене
І  що  з  цього  вийде...  Незнаю...

А  серце  дорогу  знайде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836543
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Любов Іванова

БЕЗ ТЕБЕ НІЧ БОЛЮЧА І САМОТНЯ

[b][i][color="#178027"][color="#ad0c6f"]Б-[/color]лукає  місяць  темними  стежками
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]дем  залишив  і  пішов    в  світи.
[color="#ad0c6f"]З-[/color]абула  б  все,  що  було  поміж  нами,

[color="#ad0c6f"]Т-[/color]а  серце  взяв  тоді  з  собою  ти.
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]моцій  шквал,  до  повного  сп»яніння
[color="#ad0c6f"]Б-[/color]а,    не  у  них  земного  щастя  суть.
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]кстракти    чар  з  любові  і  терпіння

[color="#ad0c6f"]Н-[/color]апевно  що  від  смутку  не  спасуть.
[color="#ad0c6f"]І-  [/color]  день  новий  знов  темрява  накриє,
[color="#ad0c6f"]Ч-[/color]адру  накине  чорну  на  думки.

[color="#ad0c6f"]Б-[/color]езодня    смутку  душу    оповиє,
[color="#ad0c6f"]О-[/color]мани  тінь  спаде,  як  шлейф  з  руки.
[color="#ad0c6f"]Л-[/color]етять  години,  добігають  ранку,
[color="#ad0c6f"]Ю-[/color]рбу  думок    роса  холодна  їсть.
[color="#ad0c6f"]Ч-[/color]омусь,  коли  відкинула  фіранку,
[color="#ad0c6f"]А-  [/color]там  надій  очікуваний  гість.

[color="#ad0c6f"]І-[/color]  наче  все  нестерпне  відступило,
[color="#ad0c6f"]С-[/color]падає    з  трав  краплинами  роса
[color="#ad0c6f"]А-  [/color]день  новий  дає    снагу  і  силу
[color="#ad0c6f"]М-[/color]олю  за  це    і  вірю  в  чудеса…
[color="#ad0c6f"]О-[/color]  Боже  мій,  святий,  великий    Отче
[color="#ad0c6f"]Т-[/color]обі  усе  під  силу  в  світі  цім
[color="#ad0c6f"]Н-[/color]у  як  же,  як  душа  і  серце  хоче
[color="#ad0c6f"]Я-[/color]к  дар  тримати  щастя  у  руці…[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836557
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Окрилена

Одну

У  погляді  -  бузкове  аніме,
сюжети,  драми  і  нерівні  "батли"
весна  згорить  у  драйві  і  мине,    
а  ти  не  зможеш  вчасно  упіймати

медові  соти  в  небі  з  молока
 у  крихітну  як  крапелька  піалу.
Одну  фіалку  вихопить  рука
і  збереже  після  грози  і  шалу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834355
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Тома

***

Сестричка  моя
Лопух  -  листя  зірвала-
Хворі  лікують!
26.05.19 6.58

Розквітла  роза,
Гарна  чайна  весняна-
Варення  готую!
26.05.19          7.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836518
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Катерина Собова

Кашель

Так    замучив    мене    кашель  –
День    і    ніч    бухикаю,
Дихати    я    вже    не    можу,
І    у    грудях    штрикає.

Що    не    пробував    -    все    марно:
Всі    пігулки    перепив,
Для    аптеки    -    це    все    гарно,
Бо    й    мікстури    закупив.

Та    в    житті    є    і    хороше,
Вірний    вихід    я    знайшов:
Взяв    з    собою    усі    гроші  –
До    цілительки    пішов.

Бабця    чемно    розказала
(От    розумна    голова),
Правда,    гроші    всі    забрала,
Бо    це    рідкісна    трава.

В    чому    зілля    заварити
(Це    важливо    -    як    і    де),
До    схід    сонця    зранку    пити,
І    хвороба    відійде.

Думав    я,    що    через    кашель
Стану    вже    калікою,
А    тепер,    як    зілля    вип’ю  –
Цілий    день    хіхікаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836401
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Надія Башинська

ОСЬ ШИРОКА ДОРОГА…

Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
А  ось  зарослі,  гляньте.  Ну,  як  тут  пройдеш?
Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
Озирнися  навколо...  подивись,  як  живеш?

У  житті  так  буває...  сонцем  ясним  день  сяє.
А  буває  ж  і  хмарно,  є  вітер  лихий.
У  житті  так  буває...  сонцем  ясним  день  сяє.
Озирнись.  Подивися,  як  пройшов  тут  день  твій?

Якщо  настрій  хороший,  людям  дивишся  в  очі.
І  радієш  усьому,  що  маєш  в  житті.
Якщо  настрій  хороший,  людям  дивишся  в  очі.
То  і  зарослі-хащі  легко  зможеш  пройти.

Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
А  ось  зарослі,  гляньте...  ну  як  тут  пройдеш?
Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
Озирнися  навколо...  подивись,  як  живеш?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836460
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Ганна Верес

Каштан рожевий


Каштан  рожевий…  Справжнє  диво  з  див

Поставив  на  шляху  мені  Всевишній.

Спасибі,  Боже,  що  нагородив

Видовищем  таким  рожево-пишним.


Дивлюсь  на  цю  небачену  красу

Й  величним  світ  здається  і  святковим.

Зникає  у  такі  хвилини  сум

І  Божа  благодать  лише  довкола.


Цей  цвіт  каштанів,  неба  світло  синь!

Чи  є  краса  у  світі  чарівніша?

Й  так  хочеться  у  рай  цей  запросить

Того,  хто  є  для  серця  наймилішим.
17.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836489
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Любов Вишневецька

Холода.

Крахмалила  Зимушка  платье...
Спешила  нести  холода...
Спешила  забрать  мое  счастье...
спокойствие  и  благодать.

-  Я  в  детстве  была  кучерявой...
И  волосы...  будто  бы  снег!
С  годами  темнела  упрямо...
И  кудри  ушли...  как  на  грех!..

Мечты  ударялись  об  звезды...
И  там  рассыпались  вдали.
-  Несбыточными  были  грезы...
И  раны  глубокие  жгли.

Ладонью  судьбу  не  прикроешь...
Душа  знала  мало  тепла.
-  Так  холодно  было  порою!..
А  сердце...  колола  игла.

От  чувств  безответных  боль  будет...
Слеза  не  потушит  угли.
-  Все  тащим  с  собою  повсюду...
что  в  юности  не  берегли.

Пролистывала  я  страницы...
Роман...  под  названием  ,,Жизнь,,.
-  Вдруг  волосы  начали  виться!..
И  локон  мой  стал...  серебрист...

Крахмалила  Зимушка  платье...
Спешила  вручить  холода...
Спешила  забрать  мое  счастье...
спокойствие  и  благодать.

                                                                                 25.05.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836496
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А я все уявляю, що це ти ( слова до пісні)

Летить  у  небі  лебедина  зграя,
А  я  услід  шепочу  їм:"  щасти"
Мене  за  плечі  вітер  обіймає,
А  я  все  уявляю,  що  це  ти.

Берізки  віти  шелестять  так  тихо,
Їм  хочеться  любові  і  тепла.
Для  мене  ж  голос  твій,  то  ціла  втіха,
Такий  дзвінкий,  мов  води  джерела.

Біжу  до  річки,  чую  прохолоду,
Латаття  жовте  у  вінки  сплелось.
Дивлюсь  мов  в  дзеркало  в  прозору  воду,
Там  відображення  твоє  здалось...

Всміхнулося  до  мене,  привіталось
І  руки  простягнуло,  ось  вони...
Враз  хвилі  в  річці  швидко  загойдались,
На  воду  падав  білий  цвіт  весни.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836479
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Дмитро Кiбич

Конкурс на посаду мiнiстра культури Украϊни

   
       [img]https://ichef.bbci.co.uk/news/976/cpsprodpb/17B44/production/_107029079_664.jpg[/img]

       https://gazeta.ua/articles/politics/_zyavilosya-video-yak-zelenskijhohol-prinizhuyetsya-pered-rosiyanami/887445

         [img]https://toloka.to/photos/1212052321262760_f0_0.jpg[/img]


       В  Українi  новий  володар  -  ех,  жвавий  та  завзятий!
       Усi  ж  справи  до  рук  поки  що  взяв  "Хрещений  тато".  *
       За  посади  той  -  домовляється,  а  той  -  спекулює.
       "Хто  ж  очолить  культурне  вiдомство?"  -  громадян  хвилює.

       Претендентом  найбiльш  ймовiрним  є  Вiталька  з  серiалу.
       "Де  Гарiк  Бiрча  -  вмить  справжнiй  успiх  там!"  -  "тьолочки"  горлали.  **
       Спалах  талантiв  з  "Нiкiта"("Nikita")  у  солiсток  чи  виступ  Mарув  -
       Тут  затребуванiсть  культурi  й  попит  надасть  оцей  "салют".  ***

       Конкуренцiю  ж  тим  мастодонтам  здатен  Дзiдзьо  скласти.  ****
       Як,  радiючи  грошовiй  знахiдцi,  в  штани  не  накласти  -
       Пояснить  вiн.  Банальних  текстiв  фанат  -  сплатоспроможним  є.
       Гарний  смак  i  швидкий  заробiток  нехай  стають  тотожними!

       Вєрка  Сердючка  -  хоч  у  Мiнкульт  її,  хоч  -  в  "Укрзалiзницю"!  *****
       Зробити  вмiє  з  продукту  творчого  абсурд  та  ще  й  дурницю.
       Якось  спаскудила  позитивнi  риси  Секлети  Лимарихи  -
       Суржик,  як  в  Проньки  i  Галахвастова  разом  узятих  -  лихо!  ******

       Потап  у  мiнiстри  пiти  й  не  проти,  та  все  немае  часу.
       "ОТ  СОСны"  голки  висмикує  вправно  i  МАНДАринки  квасить!  *******
       В  таких  питаннях  найкраще  кумекає  Мiлявська  Лолiта.
       Голобородька********  якщо  не  "Пошле  на...",  то  буде  "шито-крито"!  *********

       Та  вирiшувати  Президентовi  -  заводьте-но  порядки!
       Тримати  ж  в  пам'ятi  слiд  Колiївщину,  бо  їхнi  тут  нащадки.
       Менталiтету  українського  не  змiнить  "Кварталом".
       Вiд  "мудрих"  рiшень  же  опинитися  можна  й  за  Уралом!  **********








       *  мається  на  увазi  -  олiгарх  Iгор  Коломойський,  який  фiнансував  виборчу  кампанiю  Новообраного  Президента.

       [img]https://i.ytimg.com/vi/azu_JaJQfDs/hqdefault.jpg[/img]

     https://24tv.ua/tam_gromadyanskiy_konflikt__kolomoyskiy_pro_viynu_na_donbasi_n1148411

       **I,  до  речi,  Гарiк  Бiрча  є  не  лише  виконавцем  головної  ролi,  а  ще  й  сценаристом  серiалу  "Вiталька"  -  саме  вiн  i  придумував  данi  сюжети.

[img]https://img.tsn.ua/cached/1533893115/tsn-42acd4d1c978ea629b0f3f2d0d116492/thumbs/315x210/ef/1a/68d4ad60d46f71a83d8054f660f71aef.jpg[/img]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2qQ0_4FHwc4[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EKgckiKO8CI[/youtube]

***  музичний  дует  "Нiкiта"  у  складi  Дашi  Астаф'євої  i  Юлi  Кавтарадзе:
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rnPjnSvy338[/youtube]

спiвачка  Марув(вона  ж  -  Ганна  Корсун):

[img]https://images.unian.net/photos/2019_02/1551095742-9973.JPG?0.06468746431267158[/img]

https://replyua.net/blog/135159-babchenko-u-maruv-karera-seychas-rvanet-v-goru-raspyatuyu-banderovcami-pevicu-v-trusikah-v-rossii-prosto-s-rukami-i-nogami-rvat-budut.html

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=acziOW1j91U[/youtube]

****  [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W_vl0aH8_kg[/youtube]

*****  враховуючи  той  факт,  що  Вєрка  Сердючка  виступала  на  естрадi  в  образi  провiдницi  у  залiзничному  поїздi.

******  у  мюзиклi  "За  двома  зайцями"  Вєрка  Сердючка  зiграла  героїню  Секлету  Лимариху.  Ну,  звичайно,  що  у  п'єсi  Михайла  Старицького  героїня  ця  не  була  iдеальною,  але  що  стосується  власного  мовлення,  то  тiтка  Секлета  завди  намагалася  говорити  красивою,  чистою  українською  мовою,  ще  й  регулярно  докоряла  своїм  родичам,  що  вони  постiйно  намагаються  переходити  на  суржик.  А  Лимариха  у  виконаннi  Вєрки  Сердючки  своїм  суржиком  перевершила  усiх  iнших  персонажiв  цього  дiйства  разом  узятих.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AyxVNzAo-X0[/youtube]

*******  [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Y9d5J9Wrzjo[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oVEfG3OKOB8[/youtube]

********  у  серiалi  "Слуга  народу"  Володимир  Зеленський  грав  роль  Василя  Голобородька.

*********  Ну,  можливо,  що  "шито-крито"  буде  не  лише  у  Лолiти  Мiлявської,  а  й  в  авторки  тексту  пiснi  "Я  пошлю  его  на..."  Валентини  Смирнової.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PwnSXC9pbwM[/youtube]

https://v-s.mobi/%D0%B2%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB-95-%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0-%D0%B8-%D1%81%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%8C-4-%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%B0-06:13

**********  навiть  не  можна  i  такий  варiант  вiдкидати,  що  за  Урал  вирушать,  як  новообраний  Президент,  так  i  попереднiй.  Один  придумав  роль  Iвана  Будька,  а  саме  Володимир  Зеленський  був  сценаристом  серiалу  "Свати",  i  чомусь  вирiшив,  що  краще  вiд  усiх  роль  українця  Iвана  Будька  може  зiграти  кiноактор  Федiр  Добронравов,  що  вiдчуває  зневагу  до  України  i  який  заявляв:  "Я  дуже  радий  тому,  що  Крим  нарештi  повернувся  у  лоно  своєї  рiдноi  землi  -  Росiї".
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=waJE7Bug1O8[/youtube]

А  попереднiй  Президент  невiдомо  за  що  нагородив  орденом  "За  заслуги"  1  ступеня  -  росiйського  високого  чиновника,  сенатора  Василя  Думу  -  члена  Ради  Федерацiї,  Верхньої  палати  Парламенту  Росiї.  Якi  ж  у  цього  дiяча,  на  думку  Порошенка,  заслуги  перед  Україною  -  важко  тут  сказати.  Вiд  Василя  Думи  i  засудження  дiй  Путiна  по  вiдношенню  до  України  не  було  чути.

[img]http://www.vduma.ru/foto/fotob738.jpg[/img]

https://zaxid.net/ukrayinska_diaspora_v_rf_oburilas_ordenom_vid_poroshenka_dlya_prokremlivskogo_diyacha_n1481242

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836487
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Валентина Ланевич

Як кохання в крові.

Як  кохання  в  крові,
Не  позбутись  його.
І  чекаєш  зорі,
Щоб  воно  в  сон  прийшло.

Душу  спомин  ятрить,
Доля  креслить  дугу.
Зупинити  б  ту  мить,
Провести,  щоб  пряму.

Де  любов  двох  сердець
Зігрівала  тіла.
Нас  розлучить  лиш  смерть,
Я  -  навіки  твоя.

Бринять  сльози  в  очах:
Щастя,  радість  моя.
Невблагатний  в  нас  час
Та  ще  спів  солов’я.

24.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836339
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 24.05.2019


Valentyna_S

Дні

Неквапно  дні-мандрівники
На  захід  йдуть  в  негоду.
Каштани  гасять  он  свічки
Й  дають  всі  шанси  плоду.

Про  що  замислилися  дні,  
Хіба  вгадаєш  думи,
Що  подобріли  в  напівсні
На  островах-заблудах?

На  обрій  кожен  підіймав
М’яки́ш  набухлий  сонця,
А  дощ  мокрінь  все  доливав,
Забувши  розмір  порцій.

Зелено  вруняться  жита,
Здіймає  списа  колос.
Назад  оглянулось  життя,
Луни  учувши  голос.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836318
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 24.05.2019


Надія Башинська

МЕТЕЛИКИ

Над  квітами  барвистими  метелик  пролітав.
Мов  в  дзеркальці  сріблистому  себе  він  упізнав.

У  квіточок  пелюсточки,  мов  вітерець,  легкі.
На  вусиках  краплиночки...  в  метелика  такі!

Аж  тут  злетіли  з  квіточок  таких,  як  він,  аж  п'ять.
Тепер  в  танку  веселому  над  квітами  летять.

Ще  мить...  й  кудись  поділися  метелики  малі.
Та  квіточок  побільшало,  рясніше  зацвіли.

Над  квітами  барвистими  метелик  пролітав.
Мов  в  дзеркальці  сріблистому,  себе  він  упізнав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836025
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохання так близько

Вдихаю  цей  запах  духмяний,  
Конвалії  цвіт  білосніжний.
Для  мене  дарунок  весняний,
Згадався  цілунок  твій  ніжний.

Спадають  із  квітів  росинки,
Лягають  мені  на  долоні.
Виблискують  наче  сльозинки,
За  смаком  вони  не  солоні.

Дрібнесенькі,  білі  дзвіночки,
Шлють  запах  такий  дивовижний.
Вплітаються  рими  в  віночки,
Бо  цвіт  у  конвалій  розкішний.

До  серця  тулю  диво  -  квіти.
Не  здійснене  мріїв  кохання.
І  лиш  заспокоює  вітер,
Лишає  в  думках  сподівання.

А  квіти,  щось  хочуть  сказати,
До  них  нахиляюся  низько.
Не  варто  тепер  сумувати,
Кохання  знаходиться  близько...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836011
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Мені побачення призначило минуле

І  час  збігав,  й  весна  минала,  й  вечір  смутку...
Мені  побачення  призначило  минуле.
Але  ж  чомусь  тепер  все  було  мутно-мутно...
Чи  буде  каяття?  Чи  сприйме  скрипка  чула?

Кадити  фіміам  я  не  давала  згоду.
Ця  злива  слів,  немов  вчорашній  дощ  невчасний.
Невже  для  тебе,  як  в  театрі,  ляльководе,
І  руки  надто  власні,  і  надмірна  сласність.

Я  ж  не  хотіла  голлівудського  запалу,
Мені  б  душі  спорідненість,  співзвучність  серцю.
Не  допоможуть  ностальгії  дивні  спазми,
Бо  справжні  почуття  із  чистого  джерельця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835909
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Надія Башинська

ЯКЩО РОБИШ ДОБРО…

Якщо  робиш  добро,  то  ти  добрий.
Потребує  твого  світ  тепла.
Не  ховайся  в  юрбі  перехожих,
доброти  ж  бо  настала  пора.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

Не  сумуйте  за  тим,  що  минуло,
і  що  сонячне  літо  пройде.
Те  зерно,  що  посіяв  сьогодні,
у  майбутнім  твоїм  проросте.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

А  ще  друзів  хай  буде  багато,  
допоможуть  тобі  у  житті.
З  ними  легко  у  будні  і  в  свято.
Там,  де  зможеш  -  підтримаєш  ти.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835926
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2019


Надія Башинська

ЩОСЬ ШЕПНУЛА МЕНІ ГІЛКА ЯБЛУНІ ЗНОВ…

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  до  мене  вони
         на  твоєму  крилі  прилетіли.

Загойдав  ніжно  вітер  ту  гілку  в  цвіту,
і  душі  моїй  весело  стало.
Я  у  відповідь  їй  нашептала  свої,
ті  слова,  що  сердечко  сказало.

         Скажи,  вітре  легкий,  ти  куди  їх  поніс,
         ті  слова,  що  так  серденько  гріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  від  мене  вони
         на  твоєму  крилі  полетіли.

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         І  шепоче  мені  вітер  тихо  в  саду:
         "Від  милого  вони  прилетіли..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835928
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Іванюк Ірина

Миті… Долі… Як сині гори

Миті...  Долі...  Як  сині  гори,-
малі,  великі...
Мов  лун  розлогі  прозорі  струни  -
блаженні  руни...

Жену  печалі  та  й  за  водою,-
дзвінкі  потоки...
Зривають  греблю  роки-скрижалі  -
блаженні  далі...

Щастя...  притьмом  ходою  поруч  з  тобою,-
як  відчуваєш?
Боже!  Святий,  Всесутній,-  Закон  могутній  -
що  даш,  те  маєш!

Блаженні  долі,  як  сині  гори,-
малі,  великі...
Любов  у  тобі  -  дзвінкі  потоки...
Священство  років!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835961
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дзвінкоголосся чарівне

Замилувалася  пташиним  співом,
Дзвінкоголоссям  їхнім  чарівним.
Він  доторкнувся  серця  мого  дивом
І  залишився  ніжністю  у  нім.

Лилися  з  саду  їхні  перегуки,
Луною  розлітались  в  береги.
І  оживали,  розквітали  луки,  
Світило  ясне  сонечко  згори.

Роси́  перлини  падали  у  трави,
Пісні  спішив  послухать  стрибунець.
В  блакитнім  небі  хмари  кучеряві,
Гонив  удаль  веселий  вітерець.

Така  краса,  що  вам  не  передати,
Пташиний  спів  зачарував  мене.
І  так  чомусь  схотілось  підспівати,
Бо  спів  той  кожне  серце  стрепене.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835950
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Катерина Собова

На уроцi

Вчителька    розповідала
Про    сільське    тваринне    царство,
Як    там    люди    із    любов’ю
Доглядають      господарство:
-А    худоба    чує    й    бачить,
І    цінує    цю    роботу,
Вам    завжди    добром    відплатить
За    всю    ласку    і    турботу.

Кожен    день    корівка    вдячна
Молоком    всіх    пригощає,
Бо    господар    її    смачно
І    годує,    й    напуває.

Тут    відмінниця    Маруся
Чемно    руку    підіймає
(У    селі    була    в    бабусі,
І    в    цій    справі    дещо    знає):

-Добровільно    всі    рогаті
І    не    думають    давати:
Молоко    в    кози    й    корови
Треба    силою    забрати.

Качці,    гусці,    чи    індику
Довго    не    дають    прожити,
Господиня    птицю    любить,
Якщо    нею    стіл    накритий.

І    господар    докладає
У    хліві    зусиль    немало,
Бо    в    кабанчикові    бачить
Ковбасу,    биточки  ,    сало…

В    курки    яйця    забирає,
Їй    не    платить    -    все    задаром,
На    ягняток    поглядає  –
Шашлик    буде    незабаром.

Стало    ясно    навіть    свиням:
Якщо    зняти    з    людей    маску,
То    навіщо    цим    тваринам
Ця      любов    фальшива      й    ласка?

Вчителька    в    своєму    плані
Все    чудово    розписала,
А    ця    капосна    Маруся
Отакий    урок    зірвала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835581
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Надія Башинська

ТАМ, ДЕ БЕРІЗКИ ШУМЛЯТЬ ЗА СЕЛОМ…

Там,  де  берізки  шумлять  за  селом
й  горять  маки  червоні  у  травах,
спить  безименний  солдат  вічним  сном...
Тут  земля  знов  у  ранах.

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Ой,  як  багато  по  світу  таких
із  ясними,  як  цвіт,  іменами.
Йдуть  вони  завжди  попереду  нас.
Є  ж  їх  скільки  й  за  нами...

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Злиться,  вирує  розлючений  звір  
в  душах  тих,  хто  любові  не  знає.
І  молодий  йде  солдат  знов  у  бій.
Нас  усіх  захищає.

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Там,  де  берізки  шумлять  за  селом
й  горять  маки  червоні  у  травах,
вже  заплатив  за  життя  тут  солдат...
Чом  земля  знов  у  ранах?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835258
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Valentyna_S

…не відає меж

По  безмірно-бездонному  морі
Покотилося  сонце  в  круїз,
Й  традиційна  регата  за  обрій
Почалась  під  весняний  каприз.

І  побачать    хмарини  держави
Кращі  тої,  що  рідною  зву.
Та  лиш  їй  я  співатиму  славу,
Тій  землі,  де  вродилась  й  живу.

Іншим  ліпше  ведеться  народам:
У  комфорті,  достатку,  без  війн.
Прикувала  мене  тиха  врода
І  тримає  в  заруці  навік.

Хоч  століття  у  замкнутім  колі,
З  перших  кроків  люблю  я  усе  ж
Сині  очі  волошок  у  полі,
Придорожні  свічками  тополі  —
Й  почуття  це  не  відає  меж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835465
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Валентина Ланевич

Не відпускай, моя любове.

Високе  небо  в  хмарах,  сонце
І  ще  курличуть  журавлі.
А  почуття  пливуть  у  серце,
Нові  розбурхують  жалі.

Не  відпускай,  моя  любове,
Не  відпускай  -  то  наш  політ.
Темніє  небо  вечорове,
Без  тебе  так  тьмяніє  світ.

Ховаю  сум  глибоко  в  грудях,
З  тобою  поруч  день  при  дні.
І  хоч  окремо  ми  на  людях
Та  в  пам’яті,  як  у  вікні.  

Слова  твої,  короткі  фрази,
Подій  стрімких  минулих  біг.
В  душі  відклалися  що  зрази,
Де  перламутру  шар  заліг.

11.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835256
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танець для нас ( слова до пісні)

Зажурився  ліс    весняний,  вимок  від  дощу,
А  над  берегом  тумани  падали  в  траву.
Прохолода  полонила  серцю  рідний  край,
Цілий  тиждень  була  злива,  а  тепер  розмай.

Приспів:

Ласкаве  сонечко  всміхнулося  до  нас
І  у  повітрі  зазвучав  чарівний  вальс.
Душі  мелодія  лилася  чарівна
Цей  подарунок  дарувала  нам  весна.

Білий  цвіт  упав  під  ноги,  наче  білий  сніг,
Застелив  усі  дороги,  так  рівненько  ліг.
Ти  мене  ведеш  за  руку,  запросив  на  вальс,
Танець  щастя,  навіть  в  луках,  закружляє  нас...

Хай  змедують  поцілунок,  солодом  уста,
Нехай  лишить  візерунок  у  житті  весна.
Тільки  я  і  ти,  нас  двоє,  з  нами  ще  любов,
Буде  литися  рікою,  ти  мене  знайшов...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835597
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Nino27

З думками наодинці не лишай.

З  думками  наодинці  не  лишай...
Крадуться  смутки  в  душу  серед  ночі,
Заплакані  сумні  ховаю  очі,
В  обійми  щирі  проситься  душа.

Бо  ще  живу,  ще  вірю,  ще  люблю.
А  ти  -  ти  будь  для  мене  сонцем  ясним
І  зіркою,  що  у  пітьмі  не  гасне.
Усі  слова  я  серденьком  ловлю.

Прохання,  а  чи  сповідь  в  цих  рядках
(Якщо  колись  ти  будеш  їх  читати)
Мені  б  лиш  доторкнутись,  обійняти...
Побачити  свої  в  твоїх  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835134
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Повінь кохання

Закутала  місто  барвиста  весна,
Повіки  ж  бруківки  холодні,  мов  іній.
Надія  провулків  занадто  тісна,
І  розписи  сонця  з  тонюсіньких  ліній.

І  змерзли  пелюстки  весняних  долонь,
Тривожить  на  скронях  меланж  ніжно-сизий...
А  може,  це  тільки  розбурханий  сон?
Земля  ж  у  квітковій  пишається  ризі.

Любові  моєї  погадка  крилата
Обійме  теплом  твої  пазли  мовчання.
І  навіть  бруківка  вбереться  у  шати,
Бо  повінь  кохання  розмиє  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835637
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ганна Верес

На все свій час

Пора  осіння  виткала  вітрила    –
За  журавлями  хоче  відлетіть,
Бо  у  краю  цім  трохи  забарилась,
А  у  природі  все,  як  у  житті.

На  все  свій  час,  своя  на  все  година:
Приходити  у  світ  і  достигать,
Адже  людина  –  світу  теж  дитина,
То  ж  має  все  в  житті  своїм  встигать.
20.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835663
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ірина Кохан

Ну як же так?

Ну  як  же  так,  весна  вже  догорає,
А  я  ще  й  досі  осторонь  стою?
І  не  мої  лелеки  понад  гаєм
Несуть  на  крилах  пісню  не  мою.

І  не  моє  мене  цілує  сонце,
Хтось,  наче  струни  серця  обірвав,
Лиш  тінь  за  мною  ходить  охоронцем
І  табуни  високих  диких  трав.

Ну  як  же  так,  бузок  зайшовся  в  повінь,
А  я  минаю  паводок  хмільний?
Думки  свої  лишивши  на  припоні,
І  винна  в  тім,  та  тільки  без  вини.

Чи  може  я  не  все  зимі  сказала,
З  думок  забула  змити  сніжний  грим?
Їй,  певно,  слів  отих  було  замало,
Відтак,  і  з  яблунь  дим  гірчить  гірким.

Можливо  в  цій  феєрії  весняній
Сама  собі  я  вигадала  сум.
І  завтра  вже  лелеки  на  світанні
Мої  пісні  на  крилах  понесуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835665
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Шостацька Людмила

МЕТЕЛИК

         
Не  маєш  гордині  й  на  йоту!
А  скільки  в  тобі  є  краси!
Окраса  мистецтва  польоту,
Ти  диво  маленьке  єси!
Не  бачив  себе  сам  ніколи,
Хіба  що  в  лазурі  ріки.
Збираєш  всі  нотки  квіткові
               І  літу  кладеш  до  руки.
Змахнув  пелеринками  крилець,
Феєрія  сонячних  днів!
Звільню  тебе  з  кліті  та  силець  –
На  волі  ти  гарний  мені!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835633
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Шостацька Людмила

МЕТЕЛИК

         
Не  маєш  гордині  й  на  йоту!
А  скільки  в  тобі  є  краси!
Окраса  мистецтва  польоту,
Ти  диво  маленьке  єси!
Не  бачив  себе  сам  ніколи,
Хіба  що  в  лазурі  ріки.
Збираєш  всі  нотки  квіткові
               І  літу  кладеш  до  руки.
Змахнув  пелеринками  крилець,
Феєрія  сонячних  днів!
Звільню  тебе  з  кліті  та  силець  –
На  волі  ти  гарний  мені!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835633
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подарую казку кольорову

Я  проведу  рукою  по  волоссі
І  зазирну  в  блакить  твоїх  очей.
Кохаю,  шепотітиму,  ще  й  досі,
Так  тихо  доторкнуся  до  плечей.

Тобі  медовий  лишу  поцілунок
І  запрошу  тебе  у  свої  сни.
Зроби  мені  коханий  подарунок,
У  день  чудовий,  ніжної  весни.

Я  розпалю  вогонь  кохання  знову
І  нагадаю  все,  що  в  нас  було.
Ще  подарую  казку  кольорову,
Тобі  підставлю  вірності  крило.

З  тобою  будемо  летіти  в  парі,
Ніколи  не  розлучить  нас  ніхто.
Я  подарую  казку,  щоб  всі  знали,
А  казка  принесе  для  нас  тепло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828105
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 11.05.2019


Катерина Собова

Цiлющi лiки

-Лікарю,    я    так    Вам    вдячний,-
Сяяв    з    радості    Данило,
Хоч    повівся    необачно,
Ваші    ліки    -    справжнє    диво!

-Дуже    радий,-    лікар    каже,-
Результати    позитивні,
Так    у    чому    ж    їхня    сила?
Це    для    мене    навіть    дивно…

-Прийшла    якось    моя    тітка,
Без    ноги    вона    -    каліка,
І    самотня,    і    бездітна,
А    хвороб    -    то    вже    без    ліку!

Я    для    неї    -    замість    сина,
Найрідніший    в      цілім    світі,
Спадкоємець    я    єдиний  ,
Написала    в    заповіті.

Поки    смажив    я    яєчню,
Про    здоров’я      щось    базікав,
Бідолашна    і    сердешна
Випила    ці    Ваші    ліки.

Каже:    -Зразу    легко    стало,
Перестало    все    боліти…
Вчора    тьотю    поховали,
А    мені    судилось    жити!

Лікар    каже:    -Препарат    цей
Має    безліч    тут    загадок:
Декому    дає    здоров’я,
А    комусь    квартиру    в    спадок.

І    хоч    звикли    ми    казати  –
Медицина    в    нас    пропаща,
Про    ці    ліки    закордонні
У    нас    відгуки    найкращі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835076
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Ніна-Марія

РОКИ

[img][/img]

А  я  люблю  тебе  й  не  каюсь!
До  серця  спомин  пригортаю:
Де  п'янко  весни  так  цвіли,
Де  нам  на  крилах  принесли,
Із  теплих  тих  країв  далеких,
Любов  негаснучу  -  лелеки.
ЇЇ  ми  свято  берегли!
Розпорошити  не  змогли
Ні  злі  вітри,  ні  сніговії,  
Лиш  невгамовні  лиходії-
Такі  поспішливі  роки  
Летіли  в  безмір.  Навпаки,
Прискорювали  час  розлуки...
Затим  страшні  вселили  муки
До  скону  в  серденьку  моїм...
Все  ж  за  любов  -  я  вдячна  їм.  

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Тома

19 золотих правил життя

19  золотих  правил  життя
 
 19  золотих  правил  життя,  які  працюють  завжди:
 1.  Правило  взаємності:
 Перш  ніж  судити  помилки  інших,  зверніть  увагу  на  себе.    У  того,  хто  кидається  брудом,  не  можуть  бути  чисті  руки.
 2.  Правило  болю:
 Ображений  чоловік  сам  завдає  образи  іншим.
 3.  Правило  верхньої  дороги:
 Ми  переходимо  на  більш  високий  рівень,  коли  починаємо  поводитися  з  іншими  краще,  ніж  вони  поводяться  з  нами.
 4.  Правило  бумеранга:
 Коли  ми  допомагаємо  іншим,  ми  допомагаємо  самим  собі.
 5.  Правило  молотка:
 Ніколи  не  використовуйте  молоток,  щоб  вбити  комара  на  чолі  співрозмовника.
 6.  Правило  обміну:
 Замість  того,  щоб  ставити  інших  на  місце,  ми  повинні  поставити  на  їх  місце  себе.
 7.  Правило  навчання:
 Кожна  людина,  яку  ми  зустрічаємо,  потенційно  здатна  нас  чогось  навчити.
 8.  Правило  харизми:
 Люди  проявляють  інтерес  до  людини,  яка  цікавиться  ними.
 9.  Правило  10-ти  балів:
 Віра  в  кращі  якості  людей  зазвичай  змушує  їх  проявляти  свої  найкращі  якості.
 10.  Правило  ситуації:
 Ніколи  не  допускайте,  щоб  ситуація  значила  для  вас  більше,  ніж  взаємини.
 11.  Правило  Боба:
 Коли  у  Боба  проблеми  з  усіма,  звичайно  головною  проблемою  є  сам  Боб.
 12.  Правило  доступності:
 Легкість  у  відносинах  з  собою  допомагає  іншим  відчувати  себе  вільно  з  нами.
 13.  Правило  окопу:
 Коли  готуєшся  до  бою,  викопай  для  себе  такий  окоп,  щоб  у  ньому  помістився  друг.
 14.  Правило  землеробства:
 Усі  взаємовідносини  можна  і  потрібно  культивувати.
 15.  Правило  101  відсотка:
 Відшукати  1  відсоток,  з  яким  ми  згодні,  і  направити  на  нього  100  відсотків  наших  зусиль.
 16.  Правило  терпіння:
 Подорожувати  з  іншими  завжди  повільніше,  ніж  подорожувати  одному.    Хочеш  іти  далеко  -  йдіть  разом,  хочеш  йти  швидко  -  йди  один.
 17.  Правило  двох  сторін  однієї  медалі:
 Справжня  перевірка  взаємин  полягає  не  тільки  в  тому,  наскільки  ми  вірні  друзям,  коли  вони  зазнають  невдачі,  але  і  в  тому,  як  сильно  ми  радіємо,  коли  вони  досягають  успіху.
 18.  Правило  симпатії:
 За  інших  рівних  умов  люди  будуть  прагнути  працювати  з  тими,  хто  їм  подобається;    за  інших  нерівних  умов  вони  все  одно  будуть  це  робити.
 19.  Правило  співпраці:
 Спільна  робота  підвищує  ймовірність  спільної  перемоги.
Переклала  на  українську  мову    4.05.19    18.34

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834738
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Тома

Східної мудрості пост

Східної  мудрості  пост
 
 Східна  філософія  зародилася  практично  одночасно  з  філософією  Стародавньої  Греції  і  являє  собою  великий  пласт  світової  філософії.    Не  дарма  кажуть:  Схід  -  справа  тонка.    Це  відбивається  у  всьому:  в  способі  життя,  менталітеті,  культурі,  духовних  цінностях.    Ми  зібрали  перли  східної  мудрості,  древньої,  як  перли,  і  дорогий,  як  алмаз.
 
 1.  Слово,  викинуте  з  серця,  потрапляє  прямо  в  серце,  а  що  зісковзнув  з  мови  -  не  йде  далі  вух.
 2.  Жалійте  могутнього  -  він  може  втратити  сили;    шкодуйте  багатого  -  він  може  стати  бідняком;    і  пошкодуйте  вченого  -  він  згине  серед  невігласів.
 3.  Той,  хто  займається  астрологією,  загрузне  в  єресі;    той,  хто  займається  алхімією,  загрузне  в  злиднях;    а  той,  хто  займається  законознавством,  загрузне  у  брехні.
 4.  Слово,  утриману  тобою,  -  раб  твій;    слово,  що  вирвалося  у  тебе,  -  господар  твій.
 5.  Смерть  -  це  стріла,  пущена  в  тебе,  а  життя  -  то  мить,  що  вона  до  тебе  долетить.
 6.  У  тих,  хто  здатний  червоніти,  не  може  бути  чорного  серця.
 7.  Перемога  над  слабким  подібна  поразки.
 8.  Найбільше  нещастя  -  потребувати  допомоги  людей,  гідних  нашого  презирства.
 9.  Завжди  дивись  на  речі  зі  світлої  сторони,  а  якщо  таких  немає  -  натирай  темні,  поки  не  заблищать.
 10.  Більшого  не  може  бути  щастя,  ніж  нещасним  приносити  щастя.
 11.  Щастя,  яке  ти  шукаєш,  мов  тінь,  що  йде  разом  з  тобою:  ти  не  зловиш  її,  женучись  за  нею,  побіжиш  від  неї  -  вона  женеться  за  тобою.    Мало  хто  знає,  як  багато  треба  знати  для  того,  щоб  знати,  як  мало  ми  знаємо.
 12.  Апетит  приходить  з  першим  шматком,  а  сварка  -  з  першим  словом.
 13.  Добре  лише  те  занепокоєння,  завдяки  якому  ми  згодом  знаходимо  спокій.
 14.  Не  можна  вразити  однією  стрілою  дві  мішені.
 15.  Справжнім  другом  вважай  ту  людину,  яка  прибирає  камені  і  терни  зі  шляху  твого.
 16.  Вранці,  коли  сходить  сонце,  дозвольте  йому  зійти  і  в  вас  теж.
 17.  Бережіть  людей,  після  зустрічі  з  якими  щось  світле  і  радісне  поселяється  в  вашій  душі.
 18.  Є  краса,  над  якою  роки  не  мають  влади,  -  це  краса  серця.
 19.  У  нас  розквітає  те,  що  ми  маємо,  такий  вічний  закон  природ
Переклала  на  українську  мову    4.05.19    18.40

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834739
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Дмитро Кiбич

Навколовиборчi побрехеньки


[img]https://storage1.censor.net.ua/images/6/5/8/7/65870cae519c0bf3897033eaec135903/550x420.jpg[/img]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PCxsokKlJGM[/youtube]



Якщо  виборiв  "час  Iкс"  пiдходить  -  чого  ж  тягнути  гуму?
Придiлити  тодi  увагу  слiд  -  путiнському  Куму.
Ач,  як  хвацько  громадянин  М.  своїх  людей  розтикав,
Аби  з  кожної  у  нас  партiйки  покидьок  кувiкав.

Вперто  Кивою  з  героєм  нашим  зв'язок  вiдкидається.
А  чия  ж  тiнь  для  полiцейського  в  заставi  проглядається?
Ще  й  морально.  За  -  "Лягай,  Бандеро!"  не  осуд,  а  пiдтримка.*
Спiвпадiннячко  лиш  у  риторицi  сталося  з  таким-то!

"Патрiотичний"  Микола  Габер  країну  любить...  палко.**
А  за  спиною  -  то  що  за  краля?  Миролюб  Наталка!  ***
Недарма  тут!  У  Медведчука  завдання  для  неї  -
Просувати  "Українського  вибору"  iдеї.

Ця  порода  -  ну,  звiсна  рiч,  й  в  командi  Президента.
Вже  Арешонков  Вовка  вскочив,  не  впустив  моменту!
Хоч  до  того  у  блоцi  "Не  так"  мсьє  планував  кар'єру,
Та  спiткала  його  iсторiя  про  Париж  й  фанеру.  ****

При  вмовляннi  усi  ресурси  в  хiд  пускай  спритнiше  -
Й  з  тiтонькою,  та  й  з  косатою  план  дiй  -  найпростiший!
Занесеш  валюту  вчасно,  ледi  Ю.  всмiхнеться  -
I  тягни  в  її  "ансамбль"  -  кого  лиш  заманеться!

Он  же  той,  кого  шукали  ми  -  в  Одеськiй  облрадi.
Олег  Батлюк  -  вiн  у  полiтицi,  як  на  маскарадi!
Обволiкав  "медведчукiзмом"  Пiвденну  Пальмiру  -
Й  раптом  у  бiло-сердечну  заселивсь  квартиру.  *****

"Полiтичного  еквiлiбриста"  добре  б  знов  побачити,
Щоб  нарештi:  "Не  змогли?  Досить!"  -  майстерно  розтлумачити!  ******
Якось  з  Шефом  здискредитували  казковому  герою  -  *******
Iм'я  його.  А,  й  не  дивно,  тут  же  -  обоє  рябоє!

Журналiст  до  БЮТу  "на  вогник"  не  проти  заглянути.
Хоче  ж  Вiтька(читай  -  ФСБ)  його  сюди  приткнути.
Мустафiн  Льошик  з  Агентом  у  такт,  напружуючи  вилицi,
В  "Укр.  виборi",  СДПУ(о),  "Не  так"  -  дихав  у  потилицю.  ********

Повiрте  на  слово  -  тут  точно  зустрiнемо  Бикових  подружжя.
З  того  ж  "Вибору"  наказ  отримали  i  ну  "мiрять  калюжi!"
Знають  Анне  й  Сергiйко  цю  "кухню",  а  нi  -  то  Бос  навчить.  *********
Клич:  "Вони  -  кака,  а  Вона  -  цяця",  -  людство  порiднить!

У  Зеленського  -  Медведчука  слiди  й  непомiтнi  наче,
Але  враження  таке,  що  текст  заяв  привозять  з  його  дачi.
Жарти  -  сумiш  блазня  Задорнова  й  Урганта  Ванюшки.  **********
Витер  ноги  об  "Козакiв"  Дахна,  Д'Артаньян  -  Петрушка.  **********

Дочекавсь  Рамзан  Кадиров  слiв  вибачення  вiд  Зе.
Україна  -  ой,  переб'ється,  прикольно  навiть  це!
Порiвняв  її  замiсть  Maрув  з  фiльмiв  "ню"  актрисою.
Дурниками  ж  усiх  виставити  -  пiдсобляти  Лисому.  ***********

Ух,  постарався  адвокатишко,  що  захищав  Стуса.
Й  зi  слiдством  у  вiсiмдесятому  здiйснював  аншлюса.
Дисидентовi  дали  бiльше,  нiж  спочатку  планували.
Чи  вiдповiв  за  пiдлi  iгрища  герой  того  скандалу?

От  така  от  оказiя,  така  мелодрама!
Тридцять  сiм  аж  кандидатiв,  симпатiй  -  анi  грама.
Мабуть,  знову  перевiрений  метод  застосуємо  -
I  "за  принципом  меншого  зла"  позначку  розташуємо.







*  [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LtbhMFaden8[/youtube]

Враховучи  той  факт,  що  кандидат  у  Президенти  України  Iлля  Кива  вносив  заставу  за  полiцейського  Василя  Мельникова,  який  бив  активiстiв  ногами  i  гумовими  кийками,  вигукуючи  при  цьому  "Лягай,  Бандеро!"
http://ukrreporter.com.ua/politic/kyva-vnis-zastavu-za-politsejskogo-yakyj-krychav-lyagaj-bandera.html

[img]https://storage5.censor.net/proxy/U2FsdGVkX18x3ULJ5Vj6gUuZeOD_m64TWsaSA8IgPwgm8MvjYDJfJuOFgLoK-GJE8WoKdrxiF9PHIRDZX9-tccTy4xTkNgWWgE_UHGho8MBLn_QiaVPT7DgttvP9C06v-GAQp9bRbU8xIo47QK2GgIYYWi2xTgXd[/img]

**  кандидат  у  Президенти  України  Микола  Габер  -  голова  Патрiотичної  партiї  України.

[img]https://2019ua.com/assets/img/candidates/Haber/Haber.png[/img]

***  одна  з  керiвникiв  Виборчого  штабу  Миколи  Габера  -  Наталя  Миролюб.  До  недавнього  часу  була  в  органiзацiї  "Український  вибiр"

http://vybor.ua/video/Tradicii/nataliya-mirolyub-mi-povinni-jiti-po-kanonam-predkiv.html

****  депутат  Верховної  Ради  України  вiд  партiї  "Блок  Петра  Порошенка  "Солiдарнiсть"  Володимир  Арешонков.  У  минулому  -  балотувався  в  депутати  вiд  блоку  "Не  так",  лiдером  якого  був  Вiктор  Медведчук.

http://dovidka.com.ua/user/?code=293524  

*****  Олег  Батлюк  -  був  в  органiзацii  "Український  вибор",  на  даний  момент  -  депутат  Одеської  облради  вiд  БЮТ,  партiї  "Батькiвщина".

http://vybor.ua/video/vneshnjaja_politika/oleg-batlyuk-esli-my-obedinimsya-my-poydem-eshche-dalshe.html

http://oblrada.odessa.gov.ua/blog/deputy-fraction/deputatska-fraktsiya-batkivshhyna/

******  колишнiй  Президент  України  Леонiд  Кравчук.  Балотувався  в  депутати  вiд  блоку  "Не  так",  на  даний  момент  -  у  виборчому  штабi  Юлiї  Тимошенко.

[img]https://ic.pics.livejournal.com/oleg_leusenko/26655385/3908000/3908000_original.jpg[/img]

[img]https://www.volynnews.com/files/news/2011/04-05/23036-1u.jpg[/img]

*******  один  з  персонажiв  казкової  повiстi  письменника  Юхима  Чеповецького  "Непосида,  М'якуш  i  Нетак"  i  однойменного  мультфiльму,  у  якого  було  iм'я  -  Нетак.

[img]https://i.ytimg.com/vi/W-b4U7Zlxz8/hqdefault.jpg[/img]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1a0d-Hs4Yh0[/youtube]

********  журналiст  Олексiй  Мустафiн  -  балотувався  в  депутати  вiд  блоку  "Не  так",  був  в  органiзацii  "Український  вибiр",  на  даний  момент  -  у  виборчому  штабi  Юлiї  Тимошенко.

https://ru.espreso.tv/news/2018/04/28/eks_zamestytel_glavy_sdpuo_stal_konsultantom_quotbatkyvschynyquot

http://vybor.ua/video/sistemnye_problemy_gosudarstvennosti/v-jenskom-politicheskom-klube-obsudili-kak-sformirovat-jurnalistskuyu-solidarnost-inogo-kachestva.html

*********  полiтологи  Cергiй  та  Анне  Бикови  -  ранiше  були  в  органiзацiї  "Український  вибiр",  на  даний  момент  -  у  виборчому  штабi  Юлiї  Тимошенко.

http://navarti.in.ua/10823-anne-bikova-ta-sergiy-bikov-pisali-novu-konstitutsiyu-yuliyi-timoshenko-tilki-politolog-prorosiyskiy-i-shhe-donedavna-podruzhzhya-pidtrimuvalo-medvedchuka.html

**********  [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WhXm71TAarA[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9fjlfqgwtPQ[/youtube]

**********  [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=shXeetvJbZE[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4ZD-t0hbJLw[/youtube]

***********  [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JIMGsVMTFrw[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831027
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 09.05.2019


Ольга Калина

Донецький аеропорт (слова до пісні)

Здіймалася  в  небо  із  диму  завіса,
Снаряди  зривались  прицільним  вогнем.
По  аеропорту  Донецька  стріляли  з-за  лісу  –
Із  обстрілу  цього  не  вийти  живцем.

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

Вже  падають  стіни  й  уламки  бетону
Собою  накрили  відважних  бійців.  
Залишилось  троє  із  їхнього  взводу
І  вже  не  чекають  підмоги  й  гінців.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.

Із  стін  терміналу  зостались  руїни,  
Там  кіборг  залишивсь  навік  не  один.
За  мир  для  народу,  за  Неньку-Вкраїну
Життям  не  один  заплатив  її  син.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834924
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
не  лю́блю,  як  кітчливі  та  пихаті  
ллють  марнослів’я    у  родинний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  чудотворних,
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Хай  припаде  у  пеклі  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю….  коли  клинком  –  у  душу,
коли    на  сміх  втрапляє    сивина…
Тоді  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  чашу  зла  не    випити  до  дна!

Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові!  
До  неньки-України  –  мій  уклін…
Не  полюблю  найпаче    Неньки  болю:
моя  Земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 08.05.2019


Валентина Ланевич

Як жаль, що роки проминули.

Як  жаль,  що  роки  проминули
І  згірклі  бажання  за  ними  пішли.
У  повінь  весняну  втонули,
Стою  одиноко  на  греблі  ріки.

А  поряд  так  пахне  черешня,
Медово  дурманить  застигле  єство.
Кохання,  мов  ракова  клешня:
-  Скажи,  що  між  нами  насправді  було?

Думки  безперевно  тривожать
Дрібнички,  здавалось,  забавно  прості.
І  серце  безпечне  триножать
Слова,  що  від  тебе  я  чула  в  житті.

Слова,  що  душа  скам’яніла,
Як  губка:  вбирала,  раділа  в  цвіту.
Торкалися  звабою  тіла,
Тобою  одним  лиш  всечасно  живу.

Здригаюсь  ночами  в  безсонні,
Шум  тихий  ловлю  я  за  темним  вікном.
І  жилка  тремтяча  на  скроні:
-  Вборонь  його,  Боже!  Молю  із  теплом.

28.04.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833871
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 08.05.2019


Ганна Верес

Вони зустрілись на дорогах фронтових

Вони  зустрілись  на  дорогах  фронтових:
І  син,  і  батько  –  у  іпостасях  нових.
Солдатами  були.  Обидва  мали  рани.
Йшли  нарізно  лише  вночі  і  рано.
Найбільш  боялися  потрапити  в  полон.
Далеко  десь  був  синів  батальйон.
Ніс  кулю  батько  у  нозі  із  бою,
Людей  боявся  й  зустрічі  з  ганьбою.

Він  повз,  блукав  лісами,  лікувавсь,
Геть  напівдиким  збоку  видававсь.
Впізнати  чоловіка  просто  неможливо:
Худий,  зарослий,  випинались  жили,
Й  на  ногу  праву  трохи  він  кульгав.
Та  погляд  гострий  мав  –  оглянути  встигав
Кущі  й  дерева  лісу,  що  стояв  навколо.
Впізнать  його  ніхто  б  не  зміг  ніколи.

Син  на  кульгавого  вороже  спогляда,
Перед  собою  автомат-трофей  скида
Він  цілиться  прямісінько  у  серце.
Пильнують  постать  сині  два  озерця…
Мов  звірі  два,  зустрілись:  хто  –  кого,
Бо  звикли:  у  бою  нема  свого…
Заклекотіла    кров  у  венах  сина:
 Зорять  на  нього  очі  рідні,  сині…

Не  окрик  –  поклик  крові  врятував.
А  чад  війни  ще  довго  їх  тримав…
І  батько,  й  син  знайшли  для  себе  змогу
Наблизити  велику  Перемогу.
***              
Літа  старого  в  сивині  скупались.
У  венах  синіх  прихолола  кров,
Адже  держава  та,  його,  розпалась.
В  очах  застигла  туга  і  любов.

Це  він  тоді  у  лісі  з  батьком  стрівся,
Не  синій  –  сивий  колір  став  очей.
Біля  чужого  вогнища  не  грівся  –
Трудивсь,  учивсь,  недосипав  ночей…
Усе  частіше  батько  в  сни  приходить,
Одне  складне  питання  задає:
Чи  відповіді  син  його  знаходить,
Чом  спать  тепер  Росія  не  дає?
19.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834931
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019


Лилея

Ведь мы все дети Бога

Если  вас  обидят...
Не  печальтесь...
Главное,  чтоб  не  обидели  вы...
И  в  свою  Душу  обид  не  принимайте...
Тот,  кто  обижается,  с  обидчиком  равны...
Надо  с  мудростью  решать  проблемы...
И  искать  Пути...
Находить  и  видеть  перемены
Ведь  главное  -  Рост  Души!
В  "  мелочах"забываете  о  Главном...
Собирая  в  себя"  мусор"...  -  "  им"  становитесь  и  вы...
А  для  чего?
Душа  ведь  "  грязь"  не  принимает...
Она  ж  Божественный    Источник  -  
Храм  Души!
Плохое  слово  Душу  ранит...
Задумайтесь!
Не  "  загрязняйтесь"...
Ведь  мы  все  дети  Бога  -
Дочери,  сыны...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834599
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 08.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поспішаю до тебе ( слова до пісні)

Зашуміли  вітри,  закружляли,
Впали  краплями  тихі  дощі.
Вони  в  тебе  мене  закохали,
Ти  кохання  затримай  мерщій.

Хай  воно  розквітає  в  тумані,
Нехай  ллється  у  душу  твою.
Буде  щастя  для  нас  у  коханні
І  підвладне,  як  слово  люблю.

Ти  для  мене,  як  зірка  на  небі,
Засвітилася  у  темноті.
Поспішаю  кохана  до  тебе,
По  житті  будем  разом  іти.

Будем  міцно  триматись  за  руки,
Будем  разом  співати  пісень.
І  не  буде  між  нами  розлуки,
Буде  світлим  і  радісним  день...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834800
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 08.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Розростеться

Крізь  асфальт  проростають  пагони  юності
І  смарагдом  блищать  під  сонячним  ликом.
Навіть  травень  здається  незрілим,  як  юнга,
Бо  кохання  уперше  тріпоче  листям.

Шелестіти  удвох,  брунькувати  серцями,
Розквітати  пелюстками  щастя  в  імлі,
Берегти  побудовані  душами  храми,
Щоби  вірності  промінь  не  зник  на  землі.

І  тоді  вже  чекати  повторення  знову,
Щоб  розбити  єднанням  важкості  камінь.
Розростеться  гілля  із  плодами  любові.
І  коріння  чеснот  зміцніє  з  роками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834680
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Valentyna_S

В тім сні…

Розцвіли  небеса  незабудками,
Росяниста  парча  сонцеграє.
Розлетілись  бажання  голубками
Й  залишилися  за  виднокраєм.

Розливається  сонце  озерцями  —
Міріади  блистять  на  стави́ську.
Плачуть  верби  в  режимі  інерції,
До  води  нахиляючись  низько.

Ледь  гойдається  чайка  на  промені,
Виглядаючи  в  ки́п’яті  здобич.
Викликаю  без  успіху  спомини,
Супокій  окликаю      на  поміч.


Я  знаходжусь  по  той  бік  реальності,
Де  зникає  буденність  спесива.
Хоч  просте  тут  усе  до  банальності,
Я  щаслива  в  тім  сні…  Я  щаслива!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834491
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Валентина Ланевич

На ялині, на високій воркували голубки.

На  ялині,  на  високій  воркували  голубки,
Гілля  в  дзьобиках  носили  та  гніздечко  там  плели.
Воркували,  токували  про  два  берега  в  ріки,
Про  кохання  поміж  ними,  що  у  вічність  вдвох  несли.

Бо  кохання  щиро-чисте  не  зникає  з  плином  літ,
Бо  у  нім  Господня  сила,  бо  у  нім  весняний  цвіт.
Бо  у  нім  в  безкраїм  небі  високостості  політ,
Два  сердечка  шлють  назустріч  одне  одному  привіт.

Пригортаються  словами    -  із  душі  в  душу  з  теплом
І  так  гарно,  щемко  в  грудях,  і  так  лагідно  обом.
Сивий  вечір  надбігає,  обволокує  їх  сном,
Соловей  в  садочку  співом  б’є  за  вірність  їм  чолом.

01.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834097
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 06.05.2019


Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Колись  тут  на  кручі  полковник  козацький
За  сином  у  відчаї  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  степах  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  тане  у  битвах  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Я  з  круч  твоїх  древніх  дивлюсь,  Україно,
Як  тіні  від  хмарок  біжать  по  землі.
А  сонце  малює  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.05.2019


Тома

20 безцінних порад лікаря-психотерапевта Володимира Леві

20  безцінних  порад  лікаря-психотерапевта  Володимира  Леві
 
 Письменник  і  лікар-психотерапевт  Володимир  Леві  був  одним  з  перших,  хто  працював  в  області  суїцидології  (вивчення  і  профілактики  самогубств)  брав  участь  у  створенні  «телефону  довіри»  і  кризового  стаціонару,  а  також  займався  психологією  музичного  сприйняття  і  музикотерапії.    У  його  роботах  -  безліч  порад,  до  яких  варто  прислухатися:
 1.  Цікавість  –  надійніші    ліки  від  заздрості:  проникнувши  за  покрив  зовнішнього,  завжди  виявляєш,  що  заздрити  нема  чому.
 2.  Найцінніша    якість  співрозмовника  -  вміння  слухати!
 3.  Найважливіше  з  почуттів  -  почуття  міри,  в  якому  теж  належить  дотримуватися  почуття  міри  ...
 4.  У  натовпі,  де  кожен  кричить,  більше  всіх  привертає  увагу  той,  хто  мовчить.
 5.  Мудрий  правитель  управляє  так,  що  його  не  помічають.
 6.  Досвідчені  тренери  екстремальних  видів  спорту  кажуть:  «Страх  як  вогонь:  якщо  ти  його  контролюєш,  він  тебе  гріє,  а  якщо  не  контролюєш,  то  спалює».    Те  ж  саме  можна  сказати  і  про  оціночні    залежності.      Не  «зірватися»,  а  контролювати,  -  щоб  гріла  і  заводила,  але  не  спалювала  і  не  топила.
 7.  Відпочинок  -  це  мистецтво.    Відпочинок  -  робота  не  менш  відповідальна,  ніж  сама  робота,  і  людей,  які  вміють  відпочивати,  рівно  стільки  ж,  скільки  вміють  добре  працювати:  обидва  вміння  завжди  збігаються.
 8.  Людина  -  це  багатошарова  плівка,  на  якій  в  прихованому  вигляді  відзнято  багато  всякої  всячини,  а  проявники  цієї  плівки  -  інші  люди,  ролі  і  ситуації.    Як  знають  фотографи,  знайти  хороший  проявник  не  так  легко.
 9.  Щоб  успішно  користуватися  порадами  з  розвитку  сили  волі,  потрібна  чимала  сила  волі.
 10.  Лінь  -  це  інстинкт  самозбереження  від  зайвих  дій.
 11.  Крім  жартів,  зіткнення  -  усунення  фізичної  дистанції  -  усуває  і  психологічну.
 12.  З  життя  ніколи  не  можна  виключити  три  речі:  ризик,  гріх  і  можливість  щастя.
 13.  Принизити  тебе  може  тільки  одна  людина  на  світі.    І  ця  людина  -  ти  сам.
 14.  Трагедія  дурня  не  в  дурості,  а  в  домаганні  на  розум.
 15.  Депресія  -  стан,  в  якому  легше  вивантажити  вагон  цегли,  ніж  підняти  телефонну  трубку.
 16.  Страх,  як  боягузлива  дворняжка,  біжить  тільки  за  тим,  хто  біжить  від  нього,  але  відступає,  коли  на  нього  йдуть  прямо.
 17.  Вихід  з  безвиході  там  же,  де  вхід.
 18.  Хто  говорить  правду  відповідає  втричі:  за  саму  правду,  за  себе,  за  того,  кому  він  її  повідомляє.
 19.  Настрій  -  це  те,  як  душа  знає  минуле,  як  відчуває  сьогодення  і  як  будує  майбутнє.
 20.    Не  подобатися  треба,  щоб  щасливою  бути,  а  навпаки,  щасливою  бути,  щоб  подобатися.
Переклала  на  українську  мову  1.05.19                16.50
20  бесценных  советов  врача-психотерапевта  Владимира  Леви
 
Писатель  и  врач-психотерапевт  Владимир  Леви  был  одним  из  первых,  кто  работал  в  области  суицидологии  (изучения  и  профилактики  самоубийств)  участвовал  в  создании  «телефона  доверия»  и  кризисного  стационара,  а  также  занимался  психологией  музыкального  восприятия  и  музыкотерапии.  В  его  работах  –  множество  советов,  к  которым  стоит  прислушаться:
1. Любопытство  —  надежнейшее  лекарство  от  зависти:  проникнув  за  покров  внешнего,  всегда  обнаруживаешь,  что  завидовать  нечему.
2. Самое  ценное  качество  собеседника  —  умение  слушать!
3. Самое  важное  из  чувств  –  чувство  меры,  в  котором  тоже  надлежит  соблюдать  чувство  меры…
4. В  толпе,  где  каждый  орет,  больше  всех  привлекает  внимание  тот,  кто  молчит.
5. Мудрый  правитель  управляет  так,  что  его  не  замечают.
6. Опытные  тренеры  экстремальных  видов  спорта  говорят:  «Страх  как  огонь:  если  ты  его  контролируешь,  он  тебя  греет,  а  если  не  контролируешь,  то  сжигает».  То  же  самое  можно  сказать  и  об  оценочной  зависимости.  Не  «сорваться»,  а  контролировать,  —  чтобы  грела  и  заводила,  но  не  сжигала  и  не  топила.
7. Отдых  —  это  искусство.  Отдых  —  работа  не  менее  ответственная,  чем  сама  работа,  и  людей,  умеющих  отдыхать,  ровно  столько  же,  сколько  умеющих  хорошо  работать:  оба  умения  всегда  совпадают.
8. Человек  —  это  многослойная  пленка,  на  которой  в  скрытом  виде  отснято  много  всякой  всячины,  а  проявители  этой  пленки  —  другие  люди,  роли  и  ситуации.  Как  знают  фотографы,  найти  хороший  проявитель  не  так  легко.
9. Чтобы  успешно  пользоваться  советами  по  развитию  силы  воли,  нужна  немалая  сила  воли.
10. Лень  —  это  инстинкт  самосохранения  от  излишних  действий.
11. Кроме  шуток,  соприкосновение  —  устранение  физической  дистанции  —  устраняет  и  психологическую.
12. Из  жизни  никогда  нельзя  исключить  три  вещи:  риск,  грех  и  возможность  счастья.
13. Унизить  тебя  может  только  один  человек  на  свете.  И  этот  человек  —  ты  сам.
14. Трагедия  дурака  не  в  глупости,  а  в  притязании  на  ум.
15. Депрессия  —  состояние,  в  котором  легче  выгрузить  вагон  кирпича,  чем  поднять  телефонную  трубку.
16. Страх,  как  трусливая  дворняжка,  бежит  только  за  тем,  кто  бежит  от  него,  но  отступает,  когда  на  него  идут  прямо.
17. Выход  из  безвыходного  положения  там  же,  где  вход.
18. Говорящий  правду  отвечает  втройне:  за  саму  правду,  за  себя,  за  того,  кому  он  её  сообщает.
19. Настроение  —  это  то,  как  душа  знает  прошлое,  как  чувствует  настоящее  и  как  строит  будущее.
20. Не  нравиться  надо,  чтобы  счастливой  быть,  а  наоборот,  счастливой  быть,  чтобы  нравиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834532
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Сіроманка

Ірина Вовк. Видання "СТЕЖКАМИ "ЖИВОПИСНОЇ УКРАЇНИ" ТАРАСА ШЕВЧЕНКА"

[color="#ff0000"][b]Видавництво  "СПОЛОМ",  2019.[/b][/color]

[color="#ff0000"][i]Щойно  у  видавництві  "СПОЛОМ"  у  Львові  побачили  світ  сигнальні  примірники  мого  альбому  "СТЕЖКАМИ  "ЖИВОПИСНОЇ  УКРАЇНИ"  ТАРАСА  ШЕВЧЕНКА".  Окрім  цього  видання  окремі  статті  циклу  були  видрукувані  і  далі  друкуються  у  часописі  "Дзвін"  та  у  науковому  "ВІСНИКУ  Львівського  Музею  Історії  Релігії".  До  слова,  мій  32-літній  науковий  шлях  як  співробітника  Львівського  музею  історії  релігії  і  22-літній  стаж  як  зав.відділу  Інституту  релігієзнавства  -  філії  музею    несподівано  завершився  обірваною  атестацією  в  п'ятницю  3  травня  2019,  бо,  як  виявилося  зі  слів  Директорової  Інституту,  пані  Омельчук  М.М.  "Вона  Інституту  не  потрібна"  і  Директор  музею,  Малиць  Орест  Григорович,  їй  не  перечив,  а  навпаки  намагався  підтримати.  Отож,  я  прощаюся  з  музейним  середовищем  саме  виходом  у  світ  цього  видання,  яке  директор  музею  охрестив  "позаплановим"  і  музею  нецікавим.

Оскільки  на  моїй  сторінці  Клубу  Поезїї  є  окремий  розділ  циклу  під  однойменною  назвою,  де  видрукувані  всі  9  статей,  а  також  нещодавня  публікація  "До  205-ліття  Великого  Кобзаря",  то  завершую  цю  тему  довідкою  про  Шевченків  АЛЬБОМ  "ЖИВОПИСНА  УКРАЇНА"[/i][/color]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828383

[color="#ff0000"][b]Альбом  «Живописна  Україна»,  «Мальовнича  Україна»  («Живописная  Украина»  у  Шевченка)[/b][/color]  –  серія  малюнків  Тараса  Григоровича  Шевченка,  виконаних  у  техніці  офорту  в  1844  році.  Шевченко-художник  прагнув  видавати  по  12  естампів  щороку,  але  через  матеріальну  скруту  цей  грандіозний  задум  реалізувати  не  вдалося.  Замість  того,  було  видано  лише  один  альбом,  куди  ввійшло  6  естампів:[b]  [color="#ff0000"]«У  Києві»,  «Видубицький  монастир»,  «Судна  рада»,  «Старости»,  «Казка»,  «Дари  в  Чигирині».[/b]  [/color]
Задум  видання  серії  офортів,  що  оспівують  красу  України  виник  у  Тараса  Шевченка  в  1843  році  під  час  його  Першої  подорожі  Батьківщиною,  про  що  свідчать  його  малюнки  та  замальовки,  зроблені  під  час  цієї  поїздки.  Рішення  автора  виконати  задуману  серію  саме  в  офорті  було  для  його  часу  сміливим  і  новим,  так  як  в  Імператорській  академії  мистецтв,  де  в  цей  час  панувала  класична  різцева  гравюра,  офортом  практично  ніхто  не  займався.
Повернувшись  до  Петербурга  в  березні  1844,  Шевченко  почав  працювати  над  підготовкою  до  видання  альбому  [b]«Живописной  Украины»[/b].  Митець  прагнув  оформити  свої  твори  як  художнє  періодичне  видання  про  історичне  минуле,  народний  побут,  звичаї  і  фольклор,  природу  й  історичні  пам'ятники  України.  Над  цією  серією  він  продовжував  роботу  упродовж  всього  1844  року  і  далі  –  у  1845  році.  Шевченко  сам  працює  над  виготовленням  гравюр,  в  процесі  роботи  освоюючи  складну  техніку.
З  початком  роботи  над  виданням,  Тарас  Шевченко  одночасно  звертається  листовно  до  різних  осіб  з  проханням  допомогти  йому  розповсюдити  [b]«Живописну  Україну».[/b]  В  листі  від  1  жовтня  1844,  адресованому  чернігівському  цивільному  губернатору  П.  І.  Гессе,  він  пояснює  мету  задуманого  видання:[color="#ff0000"][b][i]«Мне  кажется,  будь  родина  моя  самая  бедная,  ничтожная  на  земле  –  и  то  бы  она  мне  казалась  краше  Швейцарии  и  всей  Италии.  Те,  которые  видели  однажды  нашу  Краину,  говорят,  что  желали  бы  жить  и  умереть  на  ее  прекрасных  полях.  Что  же  нам  сказать  ее  детям?  Должно  любить  и  гордиться  своею  прекраснейшею  матерью.  Я  как  член  ее  великого  семейства  служу  ей  ежели  не  на  существенную  пользу,  то  по  крайней  мере  на  славу  имени  Украины.  Обладая  в  мале  искусством  в  живописи,  предпринял  я  издание,  названное  мною  «Живописная  Украина».[/i][/color][/b]
Тарасу  Григоровичу  довелося  займатися  цією  новою  для  себе  роботою  майже  самостійно.  Матеріалу,  привезеного  з  України,  Шевченку  вистачало,  треба  було  тільки  вибрати  сюжети,  які  відповідають  задуманій  ним  програмі.  В  листі  до  Осипа  Бодянського  від  6-7  травня  1844  він  повідомляє:[i]  «Три  естампи  уже  готові  –  [b]"Печерська  Київська  криниця"[/b],  [b]"Судня  в  селі  рада"[/b]  і  [b]"Дари  Богданові  і  українському  народові"».[/i][/b]
Три  інші  офорти  –  [b]«Видубецький  монастир»,  «Старости»  [/b]та  [b]«Казку»  [/b]Шевченко  мав  закінчити  в  серпні:  [i]«…ще  три  будуть  готові  у  августі»[/i]  (Лист  до  О.  М.  Бодянського  від  29  червня  1844  р.).  Проте  в  серпні  1844  року  Шевченко  зміг  закінчити  лише  офорт  [b]«Казка»[/b],  про  що  свідчить  опублікована  в  газеті  «Северная  пчела»  об’ява  від  24  серпня  1844.  Щоб  остаточно  закінчити  роботу  над  виданням,  в  цьому  ж  місяці  Шевченко  звернувся  до  Товариства  заохочування  художників  з  проханням  надати  йому  грошову  допомогу:[color="#ff0000"][b][i]«…беру  смелость  просить  о  помощи  в  предпринятом  мною  деле.  И  почту  себя  счастливым,  ежели  общество  благоволит  мне  дать  возможность  от[п]ечатать  первые  два  выпуска,  состоящие  из  6-ти  эстампов,  в  количестве  600-т  экземпляров,  и  соизволит  принять  от  меня  100  или  более  экземпляров  моего  издания».[/i][/b][/color]
Товариство  заохочування  художників  надало  Шевченкові  допомогу  в  сумі  300  карбованців.  Як  свідчить  лист  Шевченка  до  Я.  Г.  Кухаренка,  всі  шість  офортів  вийшли  з  друку  в  кінці  листопада  1844  року:«На  тім  тижні  вийде  6-ть  картин…»  (Лист  до  Кухаренка  від  26  листопада  1844  р.).
На  підставі  цього  листа  і  визначено  остаточну  дату  виходу  в  світ  художнього  альбому  «Живописної  України».  У  1845  році  повинен  був  вийти  другий  випуск  із  цієї  серії.  Задум  Тараса  Шевченка  з  ентузіазмом  підтримали  його  однодумці.  Ідею  випуску  видання,  а  згодом  і  його  поширення,  гаряче  підтримала  княжна  Варвара  Рєпніна,  дочка  колишнього  генерал-губернатора  Миколи  Григоровича  Рєпніна-Волконського:[i]  «...  одержавши  Вашого  листа,  я  часто  молилася  за  Вас  або,  краще  сказати,  за  успіх  Вашого  діла»[/i].  Але  для  успішного  здійснення  свого  грандіозного  проекту  Тарасу  Г  ригоровичу  знадобилася  допомога  (особливо,  матеріальна)  і  взагалі  всіляке  сприяння  офіційних  осіб  і  установ.  Княжна  Варвара  Рєпніна  провела  підписку  на  «Мальовничу  Україну»  з  допомогою  друзів  Шевченка  та  за  сприяння  офіційних  осіб.  Так,  6  вересня  вийшов  рапорт  з  повідомленням  про  організацію  передплати  на  це  видання.  
20  жовтня  1844  року  на  ім'я  харківського  генерал-губернатора  надходить  повідомлення  виконуючого  обов'язки  предводителя  дворянства  Полтавського  повіту  про  вжиті  заходи  щодо  поширення  видання.  Цим  же  днем  датовано  лист  чернігівського  губернського  предводителя  дворянства  В.  М.  Ладомирского  чернігівському,  полтавському  і  харківському  генерал-губернатору  М.  А.  Долгорукову  з  повідомленням  про  підписку  на  естампи  «Мальовнича  Україна»:  

[color="#ff0000"][i]«  Ваше  сиятельство  милостивый  государь
               князь  Николай  Андреевич!
 
               Отношение  вашего  сиятельства  я  сообщил  г.г.  уездным  предводителям  дворянства  для  приглашения  г.г.  дворян  к  подписке  на  периодическое  издание  г[осподина]  Шевченка  под  названием:  «Живописная  Украина»,  и  просил  их  подписку  на  это  издание,  препроводить  прямо  от  себя  в  канцелярию  вашего  сіятельства».
[/i][/color]
Це  була  відповідь  на  вже  згадуваний  лист  М.  А.  Долгорукова  (вересень  1844)  з  проханням  про  поширення  передплати  на  «Мальовничої  України»  серед  дворян.  А  незабаром,  3  листопада,  в  канцелярію  генерал-губернатора  М.  А.  Долгорукова  звернувся  харківський  цивільний  губернатор  С.  Н.  Муханов  з  проханням  надіслати  йому  естампи  Т.Г.  Шевченка.
Наприкінці  листопада  1844  вийшов  друком  повністю  весь  альбом  офортів  під  назвою  «Живописна  Україна».  До  автора  продовжували  надходити  неофіційні  та  офіційні  замовлення  на  це  видання.  Так,  у  листі  від  13  грудня  1844  княжна  Рєпніна  просить  вислати  їй  "на  перший  випадок  хоча  б  100  примірників  «Живописної  України»".
У  1845  році,  вдруге  подорожуючи  Україною,  Тарас  Шевченко  запланував  продовжити  видання  і  підготувати  до  друку  другий  випуск  «Живописної  України»,  але  через  брак  грошей  мав  припинити  цю  справу.  Перший  випуск  не  приніс  йому  очікуваних  коштів  на  запланований  ним  викуп  з  кріпацтва  родичів  Шевченка.

[color="#ff0000"][b][i]"...Хочу  рисовать  нашу  Украину  (...)  
Я  нарисую  ее  в  трех  книгах,  а  в  первой  будут  виды,  то  по  красоте  своей,  или  по  истории  заметны,  а  во  второй  настоящий  человеческий  быт,  а  втретьей  историю"

ТАРАС  ШЕВЧЕНКО  (  з  листа  другу)
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834563
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


НАДЕЖДА М.

Лаштує дощ на нові вже думки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7UUdJyaci4s[/youtube]

Лаштує  дощ  на  нові  вже  думки,
Бо  тільки  з  ним  відкрити  можу  душу.
Течуть  по  склу  стрункі,  стімкі  струмки.
Відкритою  з  тобою  бути  мушу.

Як  швидко  плине  невблаганний  час.
Минуле  хіба  можна  повернути?
На  це  давно ми  втратили  свій   шанс,
Та  іноді  туди  так  хочем  зазирнути..

Давно  уже  не  боляче  й  не  гірко,
І  рани  уже  майже  не  болять.
Лише  з  -  за  хмар  видніється  та  зірка,
Яка  приречена  одна  літать.

На  довгу  згадку  кинув  ти  ПРОЩАЙ!
Так  боляче  ударив  тим  в  лице.
Але  себе  тепер   цим  не  картай,
Мине  ще  час,  забудеться  і  це.

І  між  зірок,  народжених  на  небі,
Самотня  буде  довго  ще  горіть.
Але  колись,  впаде  собі   далебі*,
Бо  нікому  їй  буде  вже  світить...
--------------------------------------------
Далебі*  -Уживається у  знач. вставних  слів:
 правду  кажучи, справді,  дійсно.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834578
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Віталій Назарук

СВІТІТЬ

Навчіться  керувати  почуттями,
Наповніть  серце  радістю  й  теплом.
Кохаєте  –  кохайте  до  нестями,
Діліться  завжди  із  людьми  добром.

Відкиньте  зло,  неприязнь  відстороньте,
З  букетом  квітів  йдіть  напереріз.
Полиньте  в  небеса  з  добром  полиньте,
Ніколи  зла  у  серці  не  носіть.

Коли  є  ціль,  то  добивайтесь  свого,
Яке  б  вас  не  чекало  майбуття…
Бо  суд  отой,  що  буде  перед  Богом,
Колись  сприймете    ви  із  каяттям.

Допоки  сонце  і  синіє  небо,
Цвітуть  сади  надії,  то  живіть...
І  доки  не  затих  пташиний  щебет,
Світіть,  як  сонце,  все  життя  світіть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834545
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Ірина Кохан

Живі мерці

Скажи,  куди  іти,  куди  втікати?
Хаос  життя  затягує,  мов  смерч.
Ми  просто  душ  чиїхось  дублікати
Тих,  що  раніше  зважились  до  втеч.

Ми  просто  бранці  власної  зневіри,
Такі  собі  мерці,  нехай  живі...
І  поки  весни  стелять  саван  білий,
Осінній  сплін  дзвенить  на  тятиві.

Ми  добровільно  йдем  на  ешафоти,
Нема  страху,  здались  за  мідяки,
Забули,  що  гріх  Каїна  навпроти
І,  що  живем  не  ДЛЯ,  а  ЗАВДЯКИ.

І  часто  так,  рятуючи  тілесне,
В  рідкий  азот  занурюєм  думки.
Та  крига  з  душ  все  рівно  колись  скресне,
Хай  не  сьогодні,  хай  минуть  віки.

В  один  кінець  квиток,  і  все  по  тому,
Що  буде  далі  -  неважлива  суть.
Живі  мерці  по  колу  золотому
В  хаос  життя  вростаючи,  ідуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Яблуневим цвітом яблунька цілує ( слова до пісні)

Пелена  накрила  сірим  димом  небо,
Сльози  проливають  проливні  дощі.
Я  у  даль  вдивляюсь,  думаю  про  тебе,
А  душа  складає  з  Музою  вірші.

Де  ти  мій  коханий,  яблуневим  цвітом,
Застеляє  вітер  трави  навесні.
Зеленіє  в  полі,  підростає  жито,
А  в  садах  співають  птахи  голосні.

Лине  пісня  дзвінко,  лине  понад  краєм
І  коханням  гріє  серденько  моє.
А  сад  яблуневий,  знову  нас  чекає,
Білим,  білим  цвітом  стежку  нам  снує.

Як  тебе  кохаю,  як  тебе  люблю  я,
Почуття  не  згасли,  полум'ям  горять.
Яблуневим  цвітом  яблунька  цілує,
А  роки  рахує  наш  з  тобою  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834592
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Надія Башинська

ЦВІТЕ ВЕСНА…

Яким  же  гарним  був  татусів  сад...
(я  згадую  свого  дитинства  пору).
Були  великі  там  й  маленькі  деревця.
З  великими  -  мужніли  тут  батьки.
За  молодими  -  ми  тягнулись  вгору.

Не  в  багатьох  в  селі  були  такі  садки
(це  тато  наш  з  деревами  братався).
Сестричок  сливок  посадив  був  раз:
червону,  синю,  жовту...  Де  їх  взяв?
Так  непомітно  сад  наш  розростався.

Як  гарно  квітнув  сад  наш  навесні...
(на  нього  перехожі  задивлялись)
Сюди  приходило  і  літо  золоте.
Радів  і  барбарис,  і  виноград.
Від  теплоти  плоди  всі  наливались.

На  райці  нашій  сім  гілок  було
(прищеплених,  із  різними  плодами).
Частенько  прибігали  ми  сюди
на  диво-дивне  подивитися  оте.
Мічурінцем  всі  ж  тата  називали!

То  ж  гнулись  рясні  віти  до  землі
(що  дякувать  за  ласку  треба...  знали).
А  ми  раділи,  як  збирали  урожай.
І  від  душі  усіх,  хто  завітав  до  нас,
із  радістю  так  щедро  частували!

Цвіте  весна...  Ой  скільки  ж  літ  пройшло!
(Вже  багатьох  нема  дерев...  Минулось.)
А  босоноге  те  дитинство  золоте
у  пам'яті  моїй  і  до  тепер  живе.
Весняним  цвітом  знову  повернулось.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833553
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 04.05.2019


Катерина Собова

В нiчному клубi

Підійшла    до    кума    Миті
З    допитом    кума    Марійка:
-Ви    подряпані,    побиті,
Це    аварія,    чи    бійка?

-Із    дружиною    зустрілись
Ми    в    нічному    клубі    вчора.
Зразу    страсті    розгорілись
(Це    підтвердить    друг    мій    Жора).

Жінка    знала,    що    я    зранку
У    відрядження    поїхав,
(Я    її    сказав    цю    байку),
А    сам    враз    знайшов    утіху.

Хто    б    подумав,    що    я    Марту
Можу    тут    вночі    зустріти?
Ну,    не    сходяться    ці    карти,
Адже    в    нас    маленькі    діти!

Німа    сцена      для    всіх      стала,
Як    у    тому    «Ревізорі»,
І    дружина      показала,
Дії    всі    свої    прозорі.

Рукопашна    зав’язалась,
Крик,    істерика,    удари,
Всі    у    клубі      позбігались
І    знімали    нашу    пару.

Аж    під    ранок    помирились,
Де    вже    правду    цю    подіти:
Погуляли,    показились,
І    згадали    -    вдома    ж    діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833890
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 04.05.2019


Valentyna_S

Один хід…

Один  хід—й  певний  «мат».
Я  іду  з  барикад
І  себе  повертаю  собі.
Десь  оглянусь  назад--
Ще  лунає  розкат,
Не  затих  нами  програний  бій.

Хтось  кричить  з  перехресть,
Щоб  поставить  там  хрест,
Бо  коритися  долі  пора.
Не  пройшли  нині  тест,
Захистити  б  хоч  честь…
А  насупроти  ждане    «ура!»

Не  чекає  нас  час,
І  порив  не  погас  …
Що  ж,  хай    вщухне  в    криївці  душі.
Зерно  визріє  сперш,
Щоб  не  втратити  сенс
І  навік  не  завмерти  в  глуші.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833893
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 04.05.2019


Олеся Лісова

Оберіг Любові


Із  дня  у  день  з  смиренністю  і  тихо
В  людські  серця  заходила  любов.
Приносила  тепло,  кохання,  втіху
Підступності  не  бачила  оков.

Сп’янілі  від  жадоби,  несвідомі
(В  байдужості  їй  місця  не  знайшлось).
Як  злидарку,  штовхали  невагому
(Терпіти  їх  знущання  довелось).

Не  сердилася,  навіть  не  благала.
Підлікувавши  душу  далі  йшла.
Молилася  за  нас,  усе  прощала,
Надія  в  серці  все  іще  жила.

Ми  ж  байдуже  від  неї  відрікались
І  розпинали  вкотре  знову  й  знов.
Вона  ж  ніколи  нам  не  дорікала,
Що  проганяємо  Святу  Любов.

В  чеснотах  всіх  була  над  нами  вище
І  світлу  -  ні  початку,  ні  кінця…
Ми  потім  зрозумієм  це,  пізніше
Коли  її  благатимем  в  Творця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834151
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Дякуйте Йому

У  колір  малахіту  увібрався  травень.
Рожево-білий  пахне  всюди  дивоцвіт,
Його  батист  тендітний  падає  у  трави,
Немов  метелики  заполонили  світ.

І  сонячний  бурштин  серед  блакиті  неба
Тепло  і  світло  Боже  сипле  до  землі.
Дзвінкий  пташиний  чути  стоголосий  щебет.
Життю  дається  знову  шанс  -  ото  ж  в  політ!

Для  нас  усіх  оці  земні  принади,  люди.
Щоби  без  війн,  без  бід,  без  горя,  без  страждань.
І  попри  все,  не  забувайте:  Бог  всіх  любить,
То  ж  дякуйте  Йому  за  здійснення  бажань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834185
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Ніна-Марія

У БОТАНІЧНОМУ

Ще  травень  розкішний  буяв  дивоцвітом,
Каштани  в  саду  цілували  дощі,
Ми  стрілись,  де  вперше  кохання  розквітло,
Завітні  слова  ти  сказав  від  душі.

Весняна  краса  вся  до  ніг  враз  упала,
Змінився,  засяяв  весь  світ,  як  свіча.
В  обіймах  твоїх  я  про  все  забувала,
Й  купалась  у  синіх  озерцях-очах.

В  саду  солов'ї  заливалися  співом,
Немовби  напоєні  нашим  коханням.
І  сад  Ботанічний  нас  вабив  красиво,
Ми  в  ньому  блукали  до  самого  рання.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833963
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 04.05.2019


Іванюк Ірина

Давай на зліт! Ось смуга ліхтарів…


Давай  на  зліт!  Ось  смуга  ліхтарів...
А  понад  нею  втоми  насолода...
Упасти  б  в  цю  глибоку,  синю  воду...
І  знати  певно:  Істини  шлях  -  Твій!

Було,  там  чумаки  котили  віз...
Між  кам"яних  проваль  свого  безсилля!...
Долаючи  священну  відстань  миль...
Вогні  живі  по  собі  запалили!

Експлозія!...  То  вимір  для  сердець...
Що  повінню  стають  травневих  видив...
Думок  та  мрій  Молитвослов  свій  видай!
А  там  лишень  -  півкроку  до  зірок...

02.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834290
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Валентина Ланевич

Плакала розлука у саду вишневім.

Плакала  розлука  у  саду  вишневім,
Рожеву  пелюстку  вітер  колисав.
Пустоцвіт  у  серці  в  теплім  дні  травневім
Болісно  на  клапті  груди  розривав.

Поривалась  в  просинь  та  безсилі  крила
Раптом  знеживіло  впали  до  землі.
Любий  мій,  коханий,  -  в  схлипі  голосила,  -
Як  без  тебе  жити?  Вклякла  на  ріллі.

А  із  вуст  мольбою  полилась  молитва,
Просила  у  Бога  долі  й  не  собі.
Щоб  не  було  в  душах  гіркого  сирітства,
Щоб  не  було  місця  там  глухій  тяжбі.

Щоб  сонце  ласкало  закриті  фіранки,
Завше  просинатись  на  любім  плечі.
І  тихо  радіти,  що  прийшли  світанки,
А  коханий  поруч  наяву  -  не  в  сні.

01.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834133
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Ірина Кохан

Сніги яблуневі

Ці  сніги,  ці  сніги  яблуневі!
Порух  вітру  -  і  стеляться  в  ноги.
Щовесни,  заблукавши  у  мреві,  
Серцем  п`ю  білоцвітні  пожоги.

І  так  робиться  дивно  й  бентежно:
Йде  навшпиньки  душа  поміж  віти
Аж  до  неба,  в  захмарені  вежі,
Щоб  миттєвість  цю  квітну  надпити,

Причаститися  краплею  світу,
Розщепитись  на  атоми  щастя!
І  летіти,  летіти,  летіти
Мимовільно,  мов  сніг...  і  не  впасти.

Відчувати,  як  лоскітно-ніжно
Проростає  життя  новизною...
Відцвітає  нечутно  і  спішно
Й  наливається  силою  знову.

Доторкати  пелюстя  вустами,
Осягнувши  всю  суть  неземного...
Пряно  тануть  сніги  над  містами,
Вершать  волю...задуману  Богом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834382
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Торкаюсь таємниць

Дощі,дощі...  Напився  Стир  водиці,
Набрався  сил  неначе  богатир.
В  повітрі  сосни  запах  і  кориці,
У  цій  місцині  наберуся  сил.

Торкнусь  трави,  росою  вмию  ноги,
Медунки  замилують  погляд  мій.
Он  виросли  гриби  біля  дороги,
Немов  кептурик  хочуть  зняти  свій.

Іду  у  глиб,  заквітчені  суниці
І  килим  з  листя  прілого  лежить.
Ввижаються  в  деревах  казки  лиця,
В  чупринах  їхніх  вітерець  шумить.

А  ось  старезний  дуб  собі  дрімає,
Його  двома  руками  не  обнять.
За  стільки  літ,  що  він  прожив,  все  знає,
Ти  підійди  й  тихенько  під  ним  сядь.

Послухай,  що  тобі  він  нашепоче
І  про  минуле  разом  нагадай.
Закохана  була  в  блакитні  очі,
А  ночі  наші,  мов  солодкий  рай...


Стир  -  назва  річки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834153
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019


A.Kar-Te

Ностальгия

Не  та  весна  теперь...  Бывало  -
Март  зимний,  белый...  Лишь  апрель
Дырявил  снега  покрывало,
Призвав  любимицу  капель.

Снег  исходил  ажуром  нежным,
Покрывшись  тонкой  коркой  льда...
Глядишь  -  сугроб  огромный,  снежный,
Подмыла  талая  вода...

А  сколько  мы  сосулек  съели  ?
А  помнишь,  мастерили  плот..?
Чтоб  в  лужах  он  не  сел  на  мели,
Тащили  к  морю  талых  вод...

Весна  резвилась  и  играла,
А  вместе  с  нею  детвора.
Нам  было  дня  и  жизни  мало  !
Что  не  затеешь  -  на  "Ура!!!"

Не  та  весна  теперь...  Бывало...
Да  что  весна  ?  Весь  мир  иной.
Вернуть  бы  эту  жизнь  с  начала...
Да  только  где  тот  путь  домой  ?


(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830637
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 18.04.2019


Valentyna_S

Тук-тук,--кує  підкови  дятел,
Бо  в  мандри  звуть  віки  діброву.
Димить  над  видноколом  факел
Й  багрить  дубам  кущасті  брови.

Весна  вчуває  трепет  лона
Життєплодющої  планети,
Земні  сповідує  канони
Й  насправді    зна  її  секрети.

Вже  й  вись  відімкнуто  птахами,
Рясніють  зграйки  чорним  просом.
А  ми…  що  діється  із  нами?
Блукаєм  знову  «між  двох  сосен»?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832131
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов буває різною

Любов  буває  різною,
Щасливою  і  пізньою.
Мрійливою,  брехливою
І  навіть  вередливою.

А  ще  буває  чистою,
Казковою,  речистою.
Пісенною,  віршовою
І  навіть  кольоровою.

Любов  буває  вірною,
Вродливою  і  сильною.
Вона  буває  хворою,
Палкою  і  суворою.

Вона  є  терпеливою,
А  іноді  грайливою.
З  гарячими  цілунками
І  навіть  подарунками.

Буває  ще  мінливою,
Чарівною,  вразливою.
Вона  є  особливою,
Відважною,  сміливою.

Вона  бува  прозорою,
Назначеною  долею.
До  сонечка  піднятою,
На  почуття  багатою.

Любов  буває  різною,  
То  теплою,  то  грізною.
Буває  ще  лукавою,
Таємною,  цікавою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833090
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 18.04.2019


Любов Вишневецька

Под цветущей акацией…

Под  цветущей  акацией  в  мае
целовал  мой  любимый  меня...
-  Только  Ангелы  наши  все  знают...
Да  еще  вот...  на  небе  Луна.

Серебрилась  дорожка  на  речке...
Приглашала  купаться  вдвоем.
Мы  купались!..  Под  сладкие  речи...
-  Бог  ты  мой,  ведь  все  мысли  о  нем!..

Так  кружились  в  заоблачной  выси!..
Путь  туда...  кто-то  нам  осветил...
Звезды  сыпались...  будто  бы  бисер!
-  Это  счастье...  друг  друга  найти!

Лучше  всех  мой  любимый...  бесспорно!
-  Он  мой  раб!..  И  еще...  господин...
На  край  света  спешила  покорно...
Пусть  ведет  меня  в  сказочный  мир!

Резких  много  в  судьбе  ситуаций...
-  Ты,  душа,  за  родного  держись!..
Нежный  запах  цветущих  акаций
Пронесем  с  милым...  целую  жизнь.

                                                                                                                                                                 4.04.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831831
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Валентина Ланевич

У час складний добре міркуйте.

У  час  складний  добре  міркуйте,
Гляньте,  що  діється  кругом.
Любов  ви  зберегти  зумійте,
У  серці  майте,  як  пором.

Чужу  біду  прийміть,  як  власну,
Хай  має  співчуття  душа.
Зробивши  вірну  справу  вчасну,
Не  буде  гризти  каяття.

Хай  пам’ять  не  тривожить  долю
В  тих  поворотах,  що  без  вороття.
Зберіть  зусилля  в  сильну  волю,
Щоб  йти  вперед  чистим  шляхом  життя.

Терпіння,  чуйність  і  порядність,
Вагомі  віхи,  щоб  ти  не  робив.
Відновлюватись,  чуда  здатність,
Для  нас  Господь  його  не  відмінив.

26.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830594
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 06.04.2019


Оля Андрієвська

Теплі руки моєї весни

В  небі  хмари  летять,  обіймаються,
Закривають  ворота  зими.
Птахи  з  вирію  знову  вертаються,
рідний  край  пригортають  крильми.

Ніжать  погляд  вербові  муркотики,
Зеленіє  долина  й  горбок,
І  від  теплого  рідного  дотику
Першоцвітами  вкрився  садок.

Сонця  промінь  ясний  прокидається
І  сріблясті    коротшають  сни.
Та  до  яблуньки  ніжно  торкаються
Теплі  руки  моєї  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831451
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Катерина Собова

Кругообiг води в природi

Вчитель    каже:    -У    довкіллі
Є    цікаві    в    нас    уроки,
Ми    у  вивченні    природи
Робимо    помітні    кроки.

Опади    ідуть    в    нас    рясно:
Дощ,    чи    сніг  -    завжди    у  моді.
Хто    на    прикладі    пояснить
Кругообіг    у    природі?

-Я!  –  схопився    першим    Вася,-
Вчора      ясна    була    днина,
Тато    гарно    так    старався    -
Зранку    мив    свою    машину.

Вся    волога    піднялася,
З  неї    хмара    утворилась,
А    під    вечір    вся    ця    маса,
Мов    з    відра    на    землю    лилась.

 -Тепер,    діти,    поміркуйте
І    скажіть,    а    хто    з    вас    знає,
Як    же    він,    цей    кругообіг,
На    життя    людей    впливає?

-Я    скажу!    -  продовжив    Вася,-
Дощ    впливає,    та    ще    й    дуже!
Тато    довго    матюкався
В    своїй      «Ниві»      у    калюжі.

Це    була    страшна    картина:
Було    видно    всім    відразу,
Бо    задрипана    машина
Тата    довела    до    сказу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831720
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

За тебе найдорожчої нема ( слова до пісні)

Розквітли  яблуні  рожевим  цвітом,
Всміхаються  від  радості  уста.
Весна,  весна,  а  у  очах  вже  літо,
Волошками  квітують  небеса.

Приспів:

Хай  пролітають  роки  -  за  -  роками,
Нехай  минає  осінь  і  зима.
Палке  кохання  буде  завжди  з  нами,
За  тебе  найдорожчої  нема.

Дивлюсь  у  твої  оченьки  кохана,
Твій  погляд  заворожує  мене.
Твоя  усмішка  ніжна,  незрівнянна,
У  грудях  б'ється  серце  вогняне.

У  небі  промінь  грає  веселково,
В  душі  пульсують  ніжні  почуття.
В  яскравих  кольорах  усе  довкола,
Удаль  тікає  із  під  ніг  земля.

Я  пригорнусь  до  тебе  моя  мила,
Голубко  сизокрила,  чарівна.
В  коханні  нашім  є  велика  сила,
Ту  силу  дарувала  нам  весна...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831647
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Ніна-Марія

Завесніло

"А  я  стою  і  слухаю  весну..."
П'янке  повітря  розпирає  груди,
Усе  живе  прокинулось  від  сну,
Зело  природа  розстилає  всюди.

Струмочки  поять  землю,  жебонять,
Їх  музика  весела  тішить  душу.
Пташки  й  собі  радіють,  гомонять,
Вітрисько  бавить  одиноку  грушу.

Ген  сонце  визирає  з-поміж  хмар,
Донизу  сипле  промені-цілунки.
У  цім  полоні  золотавих  чар
Весна  нові  лаштує  обладунки.

Вже  набухають  пуп'янки  тугі,
Ураз  розкритись  пишним  дивоцвітом.
Зазеленіли  ніжно  береги.
Ну,  як  красі  цій  можна  не  радіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830237
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 04.04.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На висоті, щоб бути

Буття  щоденне  в  різних  міркуваннях,
І  знову  дихає,  мов  міх  баяна.
В  мінорних  інколи  бува  ваганнях,
То  враз  мажором  усміхнеться  ранок.

Тоді  душа  твоя,  мов  сонце  сяє,
І  подає  надії,  безперечно,
Хоча  важкі  бувають  денні  сакви,
Ламай  скоріш  і  злу,  й  обману  ребра.

Бо  тільки  та  людина  зветься  справжня,
Хто  відсіч  зразу  дасть  нахабним  скулам,
Хто  бореться  за  совість  чисту  й  правду.
На  висоті,  щоб  бути,  а  не  в  мулі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830810
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 04.04.2019


Катерина Собова

Найкращий подарунок

Кум    Петро    і    кум    Микола,
Як    на    диво,    стрілись    знову,
І    за    келихами    пива
Почали    таку    розмову:

-Восьме    березня    на    носі,
Я    не    знаю,    що    й    казати,
Бо    гадаю    іще    й    досі    -
Жінці    що    подарувати?

-Не    поріть    гарячку,    куме,
Ця    проблема    в    нас    одвічна,
Тут    не    треба    довго    думать,
Будем    міркувать    логічно:

Нашу    жінку    що    хвилює?
-Ну…    щоб    був    порядок    в    хаті…
-Куме,    ні!    Лякають    жінку
Зморшки    й    ноги    волохаті!

Чув    я    від    сусідки    Цілі  –
Вже    чогось    так    повелося,
Що    в    жінок    по    всьому    тілі
Скрізь    небажане    волосся.

І    це    ж    треба    -    на    гоління
Скільки    часу    витрачати!
Всі    місця    ті    потаємні…
Навіть    соромно    казати.

Жінка    -    це    таке    створіння,
Що    вже    хочеться    кричати,
Крем    і    леза    для    гоління  –
Ось    для    неї      справжнє    свято!
Вашій    Галі    й    моїй    Насті  –
Бритви    вищого    ґатунку,
Будуть    сяяти    від    щастя
Від    такого    подарунку!

В    магазин    ходімо    зразу,
(Бігти    треба    нам    щосили),
Щоб    жінки,    такі    зарази,
Цей    товар    не    розкупили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830347
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 04.04.2019


Катерина Собова

Курортний роман

На    курорті    у    Одесі
Слюсар    із    села    Данило
Покохав    блондинку    Лесю,
І    тут    враз    їх    закрутило…

У    любовному    романі
Вже    літав    щасливий    Даня:
Поцілунки    на    лимані,
Страсті    звечора    до    рання!

Радісна    була    і    Леся,
Така    лагідна    і    мила,
Бо    жила    вона    в    Одесі,
Простаків    з    села    ловила.

Через    тиждень    вже    Данило
Раптом    дуже    зажурився,
І    став    світ    йому    не    милий,
Їсти    й    пити    розучився.

Леся    зразу:    -Ти    голодний
І    сердитий,    мій    хороший…
-Бо    на    тебе,    таку    стерву,
Я    потратив    усі    гроші!

Цілував    тобі    я    ручки
І    водив    до    ресторану,
Купив    сукню    і    обручку,
А    ти    вже    з    якимось    паном!

-Бачиш,    милий,    -  каже    Леся,-
Що    живу    я    без    зарплати,
Поки    тут    сезон    курортний,
Так    я    мушу    заробляти.

Це    у    мене    така    звичка
(І,    як    бачиш,    непогана),-
Цьомнула    Данила    в  личко
І    пішла    на    зустріч    з    паном.

В    роздумах    тепер    Данило,
І    хоч    спогади    хороші,
Ліпить    байку    для    дружини,
Де    поділися    всі    гроші?

Мусить    так    переконати,
Щоб    не    трапилось    відмови,
Гривні    встигла    переслати
Хоч    би    на    квиток    додому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831032
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 04.04.2019


Ольга Калина

Де ти, весно, забарилась (слова до пісні)

Ой,  де  ж  ти,  весно,  забарилась?
Дістали  так  мороз  й  вітри..
Тебе  чекати  я  втомилась,  
Давай  мерщій  іди  сюди.  

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

А  я  піду  у  сад  зелений,
Щоб  слухати  спів  солов’їв,
Бо  місяць  ясний  там  для  мене
Під  вечір  стежку  освітив.  

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

Я  розжену  туман  руками  
І  вранішню  зіб’ю  росу.  
В  душі  молодшаю  роками,  
Хоч  білий  цвіт  заплівсь  в  косу.

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830186
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 04.04.2019


Іванюк Ірина

Трансмісія любові

На  моніторі  вічності  -  пряма...
Лиш  ламана  душі  -  екзистенційна!
Я  білим  шумом  стати  не  хотіла.
Мені  би  бути  поруч,  поміж  нас...

Тож  ламаній  моїх  кардіограм
не  треба  більших  доз  адреналіну!
Трансмісія  любові  -  вище  диво!...
Укотре  пік  росте  -  долає  злам.

27.03.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830762
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 04.04.2019


Valentyna_S

Ти справжня українка…

Ти  справжня  українка,  люба  доцю,
У  тій  святковій  вишитій  сорочці.
Придбаємо    ще  стрічку  чи    віночок  —
Флешмоби  ти  прикрасиш  чи  таночки.  

На  жаль,  віночок  із  шовкових  квітів,
Ще  не  наткало  килимів  нам    літо.
У  зіллі  --  захист,  так  вважали    предки
Й  передавали  мудрість  цю  нащадкам.      

Для  дівчинки,  що  мала  лиш  три  рочки,
З  рум’янку    і  барвінку    був  віночок.
Ще  уплітали  чорнобривців  пару,
І    незабутків    синяву  безхмарну.

Чотирирічній--  вишень  й  яблунь  віття,
Знак  найніжнішої  любові  в  світі.
Нема  вірнішого,  як  серце  мами--
Вона  із  дітьми    днями  і  ночами.

В  шість  рочків  –  додавали  мак  й  волошки,
У  сім--  уже  віночок  більшав  трошки.
Дванадцять  квіток  у  вінку  дівчини:
Любисток  й  ружі,  мальви  і  калина,

І  скромна,  мужня  врода    деревію,
Й  пучечок  гілочок  гінкого  хмелю…
Цвіте  в  нас      оберегом    кожна  квітка.
Їх,  доню  моя,  назбираєм  влітку.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830960
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 04.04.2019


Ганна Верес

Березнева казка

Я  в  казку  березневу  заблукаю
І  сонечку,  мов  Богу,  помолюсь.
Зима  зі  стріх  краплинками  стікає
На  землю,  що  колись  назвалась  Русь.

Це  край,  де  вись  небесна  найсиніша,
Тополі  край,  калини  і  верби,
Де  колискова  мами  найніжніша,
Й  народ  живе  на  хвилях  боротьби.

У  край  у  цей  закохані  лелеки,
Й  радіють  веснам  жури-журавлі,
Що  тужать  за  тими,  хто  десь  далеко.
Нема  для  них  святішої  землі.
29.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831574
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Любов Вишневецька

Теплым Солнцем.

-  Помнишь,  милый,  как  были  на  море  вдвоем?..
Словно  сказкой...  накрыла  волна...
Вместо  камешков...  звезды  сияли  огнем...
И  о  чем-то  шептала  Луна.

Я  на  этой  планете  единственная...
Просто  кладезь  мечты  и  надежд.
-  Прошу  очень  тебя...  со  мной  искренним  будь!..
Если  душу  мою  украдешь...

-  Обещай,  ненаглядный,  мне  вечной  любви!
Круглый  год  -  восхитительный  май...
Мой  единственный  тоже...  -  В  объятья  зови!..
Теплым  Солнцем  судьбу  обнимай...

                                                                                                                     2.04.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831609
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Галина_Литовченко

КВІТЕНЬ

Рясту  по  вінця,  
сонця  по  вінця  –  
квітень.
Виставив  бусол  
гострі  колінця  
гріти.
Понад  дахами  
знявся  ранковий
клекіт  –  
чується  голос  
радості  повен
далеко.
Димом  рожевим  
персик  у  небо  
диха.
Часом  забудеш,  
що  десь  панує
лихо.
Кинув  довкіллю
цвіту  чимало
квітень.
Від  нетерплячки  
затупцювало
літо.
30.03.19


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831585
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Надія Башинська

КРАПЛИНКИ ДОБРОТИ

Краплинки  доброти  розсипали  дощі  
на  квіти,  на  траву  й  калинові  кущі.
Веселочка  ясна  в  них  барвами  цвіте,
і  весело  сміється  сонце  золоте.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти...
         розсипали  навкруг  рясні  дощі.
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є  і  я,  і  ти!

Ми  будемо  разом  щасливим  дням  радіть
із  сонечком  ясним,  що  вміє  всіх  любить.
Дарує  нам  воно,  немов  дзвінкі  пісні,
краплинки  доброти  -  промінчики  ясні.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         промінчики    оті...    такі  дзвінкі!    
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є  і  я,  і  ти!  

Розсіємо  і  ми  краплинки  доброти,
щоб  світ  навколо  нас  міг  барвами  цвісти.
Вони  зуміють  всіх  і  в  холоди  зігріть,
бо  добротою  світ  уміє  говорить.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти...
         розсипали  навкруг  рясні  дощі.
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є    і  я,  і  ти!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829973
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Тома

Як знайти гармонію

Як  знайти  гармонію:  6  японських  ритуалів
Хочете  очистити  розум,  знизити  рівень  стресу  і  знайти  стан  спокою?  Придивіться  до  традиційних  ритуалів  японської  культури,  яка  понад  усе  ставить  внутрішню  гармонію.
Всі  ці  японські  ритуали  допомагають  прислухатися  до  себе,  уповільнити  шалений  ритм  життя  і  насолодитися  красою  життя.  Нюансам  цих  церемоній  в  ідеалі  потрібно  вчитися  довгі  роки.  Однак  ніхто  не  заважає  вам  освоїти  і  застосувати  їх  елементи.  Отонамакі
Цей  метод  релаксації  імітує  сповивання  дорослої  людини,  винайшла  його  акушерка  Нобукі  Ватанабе.  Ритуал  дозволяє  знизити  напругу,  як  фізичну,  так  і  психологічну.
З  боку  весь  процес  виглядає  трохи  дивно:  дорослі  люди  приймають  позу
ембріона,  з  головою  «пеленаються  »  в  простирадло  і  гойдаються  з  боку  в  бік,  щоб  розслабити  м'язи  і  відчути  себе  в  безпеці.
За  словами  фахівців,  в  такому  положенні  людина  повертається  в  стан  немовляти  в  утробі  матері  і  знову  знаходить  відчуття  гармонії.
Вам  знадобиться  помічник.  Ляжте  в  центр  світлого    простирадла,  притисніть  коліна  до  грудей  або  живота  і  обхопіть  їх  руками.  Попросіть  помічника  зав'язати  кінці  тканини  у  вас  над  колінами.  Закрийте  очі,  почніть  акуратно  хитатися  з  боку  на  бік.  Не  забувайте  глибоко  дихати.  Продовжуйте  протягом  10-15  хвилин.
Японська  ванна
Спочатку  лазні  в  Японії  будувалися  при  храмах.  І  основною    їх  ідеєю  було  очищення  розуму,  а  не  тіла,  як  в  Європі.  Традиційні  японські  ванни  роблять  повністю  з
деревини.  Чан  закривається  широкою  кришкою,  щоб  вода  повільніше  остигала  -  її  нагрівають  до  42  градусів.  Така  температура  дозволяє  краще  розслабити  м'язи  і  вивести  токсини.
Ефект  чуттєвої  насолоди  досягається  за  рахунок  використання  різноманітних  ефірних  масел  і  пелюсток  квітів.  У  такій  ванні  не  прийнято  намилюватися  або  митися,  лягати  в  неї  потрібно  вже  чистим.
Прийміть  душ  з  гелем  або  милом,  потім  наберіть  ванну.  Додайте  кілька  крапель  ароматичних  масел,  за  бажанням  -  сіль  для  ванни,  сухі  або  живі  квіти,  цедру  лимона  або  мандарина.  Розставте  ароматичні  свічки.  Подбайте  про  тьмяне  освітлення.  Пориньте  в  теплу  воду  і  відчуйте  максимальне  розслаблення.
Церемонія  Кодо
Кодо  -  це  мистецтво  насолоди  від  пахощів  смол  рідкісних  порід  вічнозелених  дерев.  Навчитися  розпізнавати  численні  відтінки  аромату  ладану  не  так  просто.  Кодо  -  одне  з  трьох  традиційних  видів  мистецтва  в  Японії,  поряд  з  чайною
церемонією  і  ікебаною.
Церемонія  кодо  має  на  увазі  особливий  етикет.  Однак  якщо  не  надто  вникати  в  усі  тонкощі,  можна  відпочити  і  розвинути  нюх.  Вам  знадобиться  фіміам  або  ароматичні  палички  і  чаша  для  їх  куріння.  Виберіть  аромат  собі  до  душі  -  кипарис,  сандалового  дерева  або  кедр.  Розташуєтеся  на  килимі,  вимкніть  світло  і  насолодитеся  ароматом  пахощів.
Шиатцу
Шиатцу  -  давня  масажна  техніка,  назва  якої  походить  від  слів  «ши»  (палець)  і  «атцу»  (тиск).  За  рахунок  впливу  на  особливі  точки  ця  практика  допомагає
налагодити  ток  енергії  ци  по  меридіанах.
Масаж  шиацу  практикують  у  багатьох  клініках  і  центрах  краси.  Звичайно,  правильніше  записуватися  в  автентичне  місце.  Краще  -  до  майстра  з  Китаю.  Але  деякі  елементи  можна  спробувати  виконати  вдома  самостійно.
Спочатку  розітріть  потилицю  кінчиками  пальців,  щоб  зняти  накопичилася  за  день.  Потім  натискайте  кулаками  на  верхню  частину  плечей,  щоб  зменшити  відчуття  втоми.  І  нарешті,  натисніть  великим  пальцем  на  брови  -  це  допоможе  розслабити  м'язи  обличчя.
Чайна  церемонія
З  чаєм  японців  познайомили  буддійські  ченці  приблизно  в  IX  столітті.  У  цій  церемонії  використовується  матчу,  тобто  зелений  чай,  розтертий  в  порошок.  Йому  приписують  цілющі  і  тонізуючі  властивості.
Процес  його  приготування  вимагає  спокійного  і  медитативного  підходу.  Ритуал  займає  близько  45  хвилин,  а  проводять  його  в  спеціальних  чайних  будинках.Як  повторити?
Матчу  заварюють  двома  способами  -  міцним  (Койта)  і  слабким  (усутя).  Для  першого  4  грами  порошку  заливають  50  мл  води.  Для  слабкого  на  2  грами  заварки  використовують  80  мл  води.
Чай  засипають  в  суху  і  підігріту  піалу.  Заливають  водою,  а  отриману  суміш  розмішують  бамбуковій  пензликом-віночком  до  повного  зникнення  грудочок.  При  будь-якому  способі  заварювання  чай  випивають  разом  з  заваркою,  що  підсилює  корисну  дію  на  організм.
Ранкова  гімнастика
У  цього  ритуалу,  на  відміну  від  інших,  немає  багатовікової  історії.  Ранкова  гімнастика  -  або  ж  rajio  taiso  -  з'явилася  в  1928  році  і  швидко  стала  популярна  завдяки  зусиллям  японських  ЗМІ.
Сьогодні  нею    займаються  в  парках,  офісах  і  інших  громадських  місцях.  Вправи  дозволяють  підтримувати  форму,  привести  м'язи  в  тонус,  поліпшити  відчуття  рівноваги  і,  знову  ж  таки,  зняти  напругу.
За  запитом  rajio  taisô  в  інтернеті  можна  знайти  відео  вправ.  А  виконувати  їх  можна  вдома  або,  в  гарну  погоду,  в  парку.  Краще  в  компанії  однодумців.
 Чистота  в  житті  японців  -  основоположний  принцип,  а  проявом  внутрішньої  чистоти  вони  завжди  вважали  щирість.    У  ній  бачили  і  велику  Істину  -  Макото,  що  в  перекладі  з  японської  означає  «Те,  як  воно  є».    Не  випадково,  напевно,  однією  з  головних  синтоїстських  святинь  є  дзеркало,  яке  колись,  згідно  з  міфами,  сама  богиня  сонця  Аматерасу  передала  в  якості  основних  регалій  влади  своєму  онукові  і  першому  легендарному  імператору  Японії.    Адже  дзеркало  відображає  все,  як  воно  є,  без  прикрас.    Дзеркало  символізує  і  серце  людини,  яке  в  ідеальному  чистому  стані  відображає  образ  самого  божества.
Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову  16.08.18  14.55

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829975
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Валентина Ланевич

Плине сонечко за обрій.

Плине  сонечко  за  обрій,
Рожевіють  в  небі  хмари.
Вітер  шарпає  неспокій,
Не  знайде  собі  він  пари.

То  біжить  у  степ  широкий,
То  штурмує  морські  хвилі.
То  впаде  у  сон  глибокий,
То  рахує  нові  милі.

І  тополі  при  дорозі
Заціловує  по  черзі.
І,  здається,  що  при  змозі,
Королем  стати  на  торзі.  

Та  торги  бувають  всякі
І  по  совісті  й  по  честі.
І  бестижі  та  двоякі,
І  такі,  що  повні  жесті.

І  любові,  ласки  повні,
Що  добро  несуть,  повагу.
Ті,  що  вузи  мають  кровні
І  не  знають  в  житті  краху.

І  живе  в  погоні  вітер
За  душевним  порятунком.
Блудить  доля  поміж  літер,
Що  лежать  в  заплічнім  клунку.

10.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828537
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Ірина Кохан

Юніє світ

Юніє  світ,  юнію  разом  з  ним,
Сьогодні  я  зі  світом  в  суголоссі.
Муркоче  пісню  вітер  у  волоссі,
Правічний  ліс  здається  молодим.

Так  сяйно  і  так  тепло  на  душі!
Сніги  давно  здали  вже  нормативи
І  до  старої  схиленої  сливи
Зеленим  зойком  пнуться  спориші.

Тріщать  по  швах  вже  сонячні  мішки,
Під  зав'язку  в  них  сонячної  втіхи.
Небесну  синь  погойдують  горіхи,
Що  поміж  віти  ллється  навпрошки.

Оце  б  злетіти  з  хмарами  в  юрбі!
В  політ  узявши  лиш  думок  вітрила,
Цвісти,  цвісти,  бо  стримати  несила
Квітучу  юність  весен  у  собі!
22.03.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828583
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Артур Сіренко

Чужа самотність

                                             «Чужа  самотинність
                                                 Була  відчутна  на  дотик,  ти  тоді
                                                 Майже
                                                 Жив.»
                                                                                                                 (Пауль  Целан)

Щемливо
Проростають  дерева  непам’яті  
Крізь  конюшиновий  ґрунт.  
Дарма
Аромат  тогорічних  квітів
Медоборів  медових
Ти
Наче  джміль  волохатий  (зайда)
Ковтав.
Чужа  самотність  холодним  снігом,
Колючим  повітрям
У  світ  недосказанним  «майже»
Твій.
Хотів  падати  в  запашну  траву  спогадів
І  спати
До  Судного  Дня  
Бородатого  прокурора  і  адвоката    
(Одночасно,  дочасно,  невчасно  -  чесно),
А  навколо  тільки  
Сніги  чужої  самотності  
І  жодного  кольору,
Жодної  барви:
Біло  і  порожньо  так,
Що  око  не  хоче  бачити,
Скрипка  не  хоче  грати
І  про  життя  недовершене  
Хочеться  мовити:  «Майже».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818221
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 22.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Плакала весна

Сьогодні  плакала  весна,
Рукавом  сльози  витирала.
Була  вона  така  сумна,
Журба  за  серце  мене  брала.

Хотілось  їй  допомогти,
Щоб  посміхнулася  привітно.
Пісень  співали  їй  вітри,
Щоби  підсніжником  розквітла.

Текли  струмочки  по  стежках,
Спускалися  в  луги,  до  яру.
Блакиті  не  було  в  очах,
Лиш  біль  торкав  у  плечі  хмару.

Весні  промовила  вона:
"  Чому  сумуєш,що  з  тобою".
А  їй  у  відповідь  весна,
Болить  душа,  в  ній  стільки  болю...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829993
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Любов Вишневецька

Клевера листик.

Клевера  листик  искала
Девушка  в  летнем  саду.
Вытерла  слезы  сначала...
Села...  рассыпав  беду.

Клевера  листик  искала,  
чтобы  себя  удивить.
Счастья  всегда  было  мало...
Сердце  хотело  любви...

Ночь...  Недостаточно  света...
-  Как  повстречать  ей  любовь?!
Просит  крупицу  совета...
Шепчет  молитву  без  слов...

В  сад  опустилась  прохлада...
Сон  потеряла  Луна...
Глупая  девушка  рада
счастье  искать  допоздна.

Милая  с  верой  взлетала...
Чтоб  отыскать  звездопад.
Только  судьба  уже  знала...
Ждет  впереди...  листопад.

Жизнь  пролетает  мгновенно...
Не  поменяешь  тропу.
Каждый...  кто  ждет  перемены...
Позже  узнает  судьбу.

Клевера  листик  искала
Девушка  в  летнем  саду.
Вытерла  слезы  сначала...
Сердце...  как  будто  в  бреду.

                               19.03.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829942
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


laura1

Білі троянди!

Подаруй  мені  білі  троянди!
Як  в  далекі,  забуті  часи!
Пригадай  звуки  нашого  танго!
Що  звучали  колись  навесні!

Давай  разом  з  тобою  в  минуле
Помандруємо  хоч  би  на  мить!
Там  літа  наші  десь  промайнули,
Загубився  з  тобою  наш  слід.

Давай  вдягнемо  юності  крила
Й  злетимо́  у  небесну  блакить!
Де  зали́́шились  райдужні  мрії,
І  лиш  спогад  струною  бринить.

Давай  знайдемо  наші  вітрила,
Що  несли  нас  на  хвилях  життя.
Там  серця  від  кохання  тремтіли,
Та  немає  назад  вороття.

І  нехай  Новорічні  гірлянди
Запалили  зимові  вогні!
Подаруй  мені  білі  троянди,
Як  колись  дарував  навесні!

03.  01.  2018                        Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819972
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 21.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не відпущу ( слова до пісні)

У  минуле  спішу  по  стежині,
По  якій  ми  з  тобою  ішли.
Несуть  крила  мене  лебедині,
Ми  любов  свою  знов  віднайшли.

Не  відпустимо  більше  від  себе,
Не  дамо  забруднити  її.
Жити  люба  не  можу  без  тебе,
Ти  одна  лиш  така  на  землі.

Приспів:
Зі  мною  поруч  лиш  ти  одна,
Зігріє  серце  обом  весна.
Тебе  кохана  в  життя  візьму
І  більш  від  себе  не  відпущу.
Я  не  втомлюся  любить  тебе,
Я  не  втомлюся  кохать  тебе.
На  крилах  щастя  лечу  туди,
В  моєму  серці  одна  лиш  ти.

У  очах  твоїх  синьо  -  блакитних,
Я  топлюся  не  можу  спастись.
Нагадає  весна  нам  і  літо,
Як  лугами  блукали  колись.

Було  чути  в  тумані  дзвіночки,
Пасовисько  стрічало  коней.
Своє  щастя  вплітали  в  віночки,
Ти  горнулась  до  мо́їх  грудей.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829924
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Ганна Верес

Ангелом я повернусь

Через  сотні  космічних  літ
Білим  ангелом  я  вернуся,
До  крила  твого  пригорнуся…
Інші  будемо  ми  і  світ.
Але  душі  в  нас  будуть  ті  ж,
Де  мережкою  –  слід  кохання…
Це  кохання,  перше  й  останнє,
Недопите  у  цім  житті.

Сонце  знов  буде  дарувать
Світло  нам  і  тепло,  і  ніжність…
Про  людську  й  лебедину  вірність
Стануть  зайвими  вже  слова.
В  світі  цьому  –  лиш  ти  і  я  –
І  по  вінця  в  серцях  любові,
Подарованої  нам  Богом…
А  під  нами  –  свята  земля!
28.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812191
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 21.03.2019


Елена Марс

Весна - всегда весна

 

Ну  вот  и  солнышко  пригрело
И  ожила  земля  моя.  
Ещё  чуть-чуть,  и  в  платье  белом...  
Как  жаль,  что  снова  еду  я...  

В  краю  не  ласковом  далёком
Чужой  гуляет  аромат,  
В  садах  экзотики  востока.  
Их  лижет  пламенем  закат...

Я  -  той  весной  мечты  раскрашу,  
Коль  так  уж  пала  карта  мне,  
И  буду  пить  дурмана  чашу,  
Как  будто  я  -  в  своей  весне...  

Пускай  -  не  яблони,  не  вишни,  
А  цитрусовых  солнц  лучи
Меня  в  объятьях  заколышут,  
Найдя  к  душе  моей  ключи.

Весна  -  всегда  весна.  Целебна
Она  во  всех  углах  земли.  
В  своей  прелюдии  волшебной  -
Сродни  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829488
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Valentyna_S

Пам'ять

У  двір  заходить  ніч-черниця,
Лишивши  втому  в  росах  споришів.
Спадає  з  невідь  сиза  мжиця
На  порошню,  що  день  нам  залишив.

Сховався  місяць  білолиций
У  мичку  льону  барви  бузини.
Вода  солодка  у  криниці
Студенно    дзвоном  срібним  з  дна  дзвенить.

Єдина,  кліпнувши,  зірниця
Спустилася  до  дзеркала  води,
Бо  там  живе  всесвітня  таємниця,
Чому  ж  щодня  приходить  всяк  сюди?

Стара  вже  вишенька  крекоче
Замшілої  цямрини  поблизу́.
Про  себе  листячком    шепоче,
Змахнувши  краплю,  мов    журну  сльозу,

Бо  пам’ятає:    молодою
Її  колись  мій  батько  посадив,
Солодкою  поїв  водою,
Викохував  роками  і  годив.

Тепер-от  часто  вишні  сниться,
Намисто  пишне  й  довге--    до  землі,
Й  зіниця    зоряна  криниці
Сплакне  за  тим,  хто  викопав  її.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829274
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Надія Башинська

ЛЕТИ, ЛЕТИ, ЛАСТІВКО!

Лети,  лети,  ластівко!
Лети,  лети,  світлая.
Бо  чекає,  ластівко,  
тебе  земля  рідная.
Лети,  лети,  ластівко.
Ой  лети,  співучая.
Порадує  колосом  
нас  земля  родючая.

Лети,  лети,  ластівко!
Розцвітають  квіточки.
Лети,  лети,  ластівко,
бо  чекають  діточки.
Звий  гніздечко,  ластівко,
Під  нашим  віконечком.
Будемо  радіти  ми
тобі  разом  з  сонечком.

Лети,  лети,  ластівко!
Ой  лети  швидесенько.
Над  землею,  пташечко,
покружляй  низесенько.
Послухай,  як  весело  
ми  разом  співаємо.
Лети,  лети,  ластівко,
ми  тебе  чекаємо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829652
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Ірина Кохан

Веста

Острів'янине  мій,  як  ти  там?
А  у  нас  вже  весна.
Сонце  жовтим  ласо
ловить  неба  пошерхлого  тіні,  
Десь  з-за  пагорба  чується
перше  "курли"  в  далечіні
І  твої  океани  шумлять
у  збентежених  снах.

Архаїчність  зими  збереглась
лиш  на  фото  й  в  думках,  
Її  срібні  сліди  знайшли  сховок
в  торішньому  листі.
Острів'янине  мій,    чи
здолаєш  дороги  імлисті,  
Щоб  черкнути  крилом
рідний  обрій,    мов  з  вирію  птах?

Зовсім  скоро  сади
зашампанять  у  первісність  трав,  
Обпадуть  білим  снігом,  
укривши  наш  острів  цнотою.
Повертайся  домів,    взявши
хвиль  шепотіння  з  собою  -  
Наші  мрії  тут  сплять.
Їх  гіллям  старий  клен  вколисав.

Острів'янине,    вір,  
тебе  стріне  твоя  голубінь,  
Абрикосовим  цвітом
запахнуть  небесні  розхрестя.
Сотні  літ  тихі  весни
пливуть  до  твоїх  володінь,  
Сотні  весен  п'янких
я  чекаю  тебе.
Твоя  Веста.

Веста  -  у  давн.  римській  міфології  -  богиня  домашнього  вогнища.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829439
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Ганна Верес

Вітри

Одягну  новеньку  вишиванку,
Простелю  стежину  в  поле  зранку,
Де  вітри,  мов  привиди  живі,
Сплять  всю  нічку  в  росяній  траві.

А  як  сонце  випливе  щасливе,
Збудить  птаство,  дике,  галасливе,
Збуджені  їх  звуками  вітри
Осідлають  коників  зо  три

Та  й  помчать  у  даль  вони  щосили,
Де  в  жита  упало  небо  синє,
Полини  п’янять  де  і  дурман,
Крутить  сиві  кучері  туман.

Позбирають  роси  на  покосах,
Вербам  розплетуть  шовкові  коси.
Пробіжать  сто  миль  вони  за  день,
Поки  нічка  знову  упаде.
24.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829287
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Валентина Ланевич

Злетіла ввись зазивна пісня.

Злетіла  ввись  зазивна  пісня,
Синичка  сповіщала  про  весну.
Завіса  скрипнула  горішня,
Фіртка  збудилася  із  напівсну.

Спориш  проклюнувся  вздовж  стежки,
Що  бігла  звивисто  десь  в  далину.
Сонечко  гладило  сережки,
Тріпав  їх  теплий  вітер  в  дивину.

Рясніли  грона  калинові,
Мов  краплі  рудуватого  вогню.
Шпаки  щось  чубились  в  полові,
У  небі  цапля  кликала  рідню.

І  білизна  лилась  по  сині,
Славили  в  церкві  дзвони  новий  день.
І  річка  хлюпалась  в  долині,
І  в  серці  радість  билась,  що  живем.

17.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829389
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Катерина Собова

Перед весiллям

-Ой,    Богданчику,    вже    завтра
Буде    свято!    В    нас  –  весілля!-
Щебетала    у    суботу
Наречена    файна    -    Міля.

-Тобі,    милий,    кожен    вечір
Тільки    голову    морочу:
У    своїх    гріхах    минулих
Я    тобі    признатись    хочу.

-Ти    ж    призналась    позавчора,
Ми    це    все    обговорили,
Що    було    -    для    нас    не    горе,
І    цю    тему    вже    закрили.

-Ти    учора  ,  як    на    лихо,  
Був    в    відрядженні,    Богдане,
З    цього    приводу    у    мене
Вже    з’явились    нові    дані.

Була    віддана    роботі:
Тут    ні    сіло,    ані    впало  –
Я    незчулась,    як    з    Ашотом
Ненароком    переспала.

Щоб    ніколи    ти    не    думав,
Де    собака    та    зарита  –
Просто    знай,    що    я    для    тебе
Завжди    чесна    і    відкрита!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829732
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Валентина Ланевич

Висить місяць в небі синім, ясніє боками.

Висить  місяць  в  небі  синім,  ясніє  боками,
Мерзла  земля  поміж  тінню  іскриться  вогнями.
Обіймаються  дерева  гілками-руками,
Щоб  у  тиші  вечоровій  обмінятись  снами.

Серцевинами  по  кільцях  сік  тече  у  крони,
З  надр  глибинних  підіймає  життя,  те  -  закони.
У  природі  ритм  циклічний  б’є  у  звичні  дзвони,
Чередою  пори  року  біжать,  мов  вагони.

Весна  несе  сонця  зливу,  тепло  й  благодаття,
Розцвітає  орхідея  й  болотне  латаття.
Зеленіє  ліс  і  поле  між  озерць,  що  браття,
Де  у  зарослях  тернових  шерсті  висить  шмаття.

Звірі  в  чесних  поєдинках  стають  вожаками:
Вовк  і  лось,  й  руда  лисиця,  їжак  з  колючками.
І  куниця  вертихвістка,  й  білка  із  зайцями,
Хоч  зайці,  на  наший  погляд,  є  лишень  зайцями.

Літо  в  осінь  переходить,  пахота  чорніє,
Налітає  дужий  вітер,  земля  знов  тужіє.
Зима  віхолить  до  часу,  як  весна  замріє,
Все  в  природі  в  розрахунку  в  дні  новім  зоріє.

14.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828957
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До джерел

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

Виблискує  ставка  дзеркально-чиста  гладь,
Стоїть  стіною  очерет  з  волоттям,
Немов  очам,  дарунок  цей,  природи  клад.
Милуюся  пташиним  я  польотом.

А  далі  -  у  садках  купається  село
Малий  Фонтан  -  і  серце  завмирає.
Від  вітру  розкішшю  бринить-бринить  зело.
Який  же  ти  чарівний,  рідний  краю!

Летять,  летять  крилаті  спогади  життя,
Щемливо-ніжні  і  дитинно-світлі.
Частішає,  мов  маятник,  сердцебиття,
І  вишень  гладжу  я  крислате  віття.

Бо  кожна  квітка  знову  пишно  розцвіла,
І  перше  тут  зустрілося  кохання,
Яке  промчало,  ніби  спритнонога  лань,
І  залишило  чистоту  серпанку.

А  біля  школи  голосиста  дітвора
Нагадує  і  клас,  й  уроки  знову.
Яка  ж  чудова  трепітна  шкільна  пора,
Коли  вчительське  нам  лунало  слово!

Я  дякую  батькам  своїм  і  вчителям
І  за  життя,  за  щастя  і  науку.
Любов  і  віру  сіяли  вони  на  лан,
Ці  теплі  душі  й  працьовиті  руки.

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829780
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний передзвін

Сьогодні  мене  обіймала  весна,
Так  ніжно  теплом  пригортала.
Блакиттю  світилась  у  небі  вона,
У  казку  свою  повертала.

На  гілках  розсілись  пернаті  птахи,
Вони  акапельно  співали.
Внизу  веселились  гуртом  дітлахи,
І  весело  м'яч  підкидали.

На  вулиці  гамірно  після  зими,
Роботи  у  полі  хватає.
Впряглися  у  неї  стальні  трактори,
Весна  за  роботу  спитає.

І  падає  в  землю  промоклу,  зерно,
Воно  набереться  в  ній  сили.
Всю  зиму  лежало  в  коморі  воно,
Тепер  його  в  поле  просили.

Зігріється  сонця  промінням  земля,
І  з'являться  перші  вже  сходи.
І  буде  виднітися  килим  здаля,
А  літечко  плідно  зародить...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Любов Ігнатова

Мигдаль

Ви  знов  мені  наснилися  сьогодні.
Якийсь  чужинський...  В  посмішці  печаль...
А  очі...  як  в  покійника  —  холодні...
Ви  —  даль...

І  руки...  Я  ж  любила  Ваші  руки!
Вони  для  мене  —  як  святий  грааль!
А  уві  сні  вони  подібні  крукам...
На  жаль...

І  чорна  сукня  у  червоних  маках,
Шампанське  переповнює  кришталь...
А  я...  Мені  так  хочеться  заплакать...
Ви  ж  —  сталь...

Прокинулася  серед  ночі  —  змерзла.
У  шибці  хмарно-місячна  вуаль...
Уже  не  сплю,  та  гіркота  не  щезла.
Мигдаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Ганна Верес

Загляну у минуле-каламуть

Мережить  доля  коси,  та  душа
Така  ж  розкута,  молода  і  щира.
Не  вся  вона  ще  вилита  в  віршах  –
Ще  в  пошуках  надії  і  кумира.
Загляну  у  минуле-каламуть
І  часто  пережитого  лякаюсь.
А  може,  в  цім  і  є  життєва  суть,
Що  й  я,  як  всі,  грішу,  а  потім  каюсь?!
21.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829708
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Ірина Кохан

Дощове інтермеццо

І  знов  дощить.  Люблю  я  миті  ці,
Коли  весь  світ  в  одній  лише  краплині.
А  ти  його  тримаєш  у  руці,
Тримаєш,  наче  небо  на  стеблині.

І  чуєш,  чуєш  кожен  видих  -  вдих
Глибин  планетних  в  клаптику  калюжі,
О,  скільки  ж  сили  у  речах  простих!
Як  часто  ми  до  них  такі  байдужі.

Дощить,  дощить,  симфонія  води,
Напнуті  струни  з  хмар  і  аж  до  серця.
Цей  сірий  дощ  мій  друг,  мій  поводир,
В  життєвім  плині  тихе  інтермеццо.
         21.04.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
приносить  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Любов Ігнатова

Замальовка

Кава  з  ваніллю  і  дрібка  кориці.
Затишна  книга  і  сніг  за  вікном.
Фото  старе,  дерев‘яні  полиці,
Хата  огорнена  спокоєм-сном.

Ранок  вже  стука  в  віконниці  сині.
Десь  там,  за  обрієм,  сонце  встає.
Вітер  дріма  у  безплідній  калині.  
Пташка  шукає  зернятко  своє.

Кицька  згорнулась  клубком  –  до  морозу,
А  до  весни  залишився  лиш  крок...
Сплять  у  бруньках  нерозплющених  грози,
Теплі  дощі  і  надії  ковток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ольга Калина

Моя мова

Моя  ти  мово  калинова,  
Барвиста,  ніжна  і  чудова,
Звучиш,  як  пісня  солов’їна.
Для  мене  в  світі  ти  –  єдина,
Джерельна,  чистая  водиця,  
Душі  вкраїнської  скарбниця.  
Ще  з  колискової  вкладаєм
У  рідну  мову  все,  що  маєм.  
В  ній  Дух  Вкраїнський,  Гідність,  Воля,  
І  піт  засіяного  поля,
Козацька  Слава  нездоланна,  
Що  Духу  Січі  притаманна.  
І  квіт  вишневий  у  садах
Цвіте  в  барвистих  рушниках.  
Усе  це  маємо  ми  в  мові.
Вона  всьому  для  нас  основа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826604
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 06.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Краса зачарувала душу

Прийшла  у  край  весна  зеленоока,
Теплом  торкнулась  серця  і  душі.
Розли́лась  річка  в  береги  широка,
Прийшло  натхнення  Музи  і  вірші.

Співати  стали  птахи  стоголосо,
Прибрався  ліс  у  ніжний  первоцвіт.
І  заблищали  оксамитом  роси,
Мінявсь  калейдоскопом  дивосвіт.

Весна  тихенько  будить  звірів  в  норах,
Всміхаються  їй  сонце  й  небеса.
Земля  прокинулась,  широке  поле,
Довкола  нас  чаруюча  краса.

На  річці  оселилась  гусей  зграя,
Про  свій  розповідають  переліт.
Десь  вітерець  поміж  гіллям  літає,
Вербові  котики  вже  бачать  світ.

І  стали  довші  дні,  коротші  ночі,
Від  радості  заплакали  дощі.
За  цим  усім,  спостерігали  очі,
Красу  душі  думками  несучи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827973
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаю еліксир

Вдихаю  еліксир  чарівної  весни,
Бо  час  прийшов  екстравагантної  панянки.
Мені  повітряні  і  легкі  сняться  сни,  
І  мариться  зеленоока  німфа-нявка,

Яка  цілує  ніжно  гілочки  дерев,
Пташиним  диригує  вміло  щебетанням,  
І  знов  стрибає  сонця  золотавий  лев,
В  серцях  зароджуються  паростки  кохання.

Щезають  миттю  і  проблеми,  й  суєта,
Мелодію  весни,  мов  хіт  не  зупинити.
Злилися  спраглі  в  поцілунку  двох  уста,
Підморгують  їм  вії  сині  первоцвітів.



Шановні  друзі,  одноклубники,  рада  вас  бачити.  Тільки  виписали  з  лікарні.  Дякую  за  підтримку.  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Катерина Собова

Врятувала

Діда    привезли    в    лікарню  –
Опіки    на    грудях    має.
Лікар    все    оглянув    гарно:
-Як    це    сталося?  -    питає.

-Трішки    випив    (дві    чарчини),
Запалив    тоді    цигарку,
Думаю,    перепочину,
І    заснув,    бо    після    чарки.

Чую,    щось    пече    у    грудях,
Тут    я    став    уже    кричати,
А    це    тліла    вже    сорочка  –
Баба    стала    рятувати.

Лікар    каже:    -    Тут    серйозно:
Все    в    синцях,    усе    побите…
Які    ще    були    курйози?
Чого    ребра    перебиті?

-Я    ж    кажу,    що    моя    баба
З    переляку    голосила,
Тоді    кинулась    до    мене
І    лопатою    гасила.

Так    гамселила    щосили,
Що    і    ребра    поламала,
Та    до    смерті    ж    не    забила,
А    життя    порятувала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827800
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Valentyna_S

***

Вітальні  листівки  від  тата  й  родини,
Листи  у  конвертах,  малесенький  хрестик…
Іконка  від  мами--  свята  Валентина,--
Віночок  весільний,  мій  перший  наперсток…

Бабусин  пожовклий  старий    молитовник.
Поміж  сторінок  --  дві  закладки  з  газети.
Читала  вона,  як  приходила  втома
І  сили  душевні  просили  зціляти.  

Торкаюсь  його  –й  чую  ласку  бабусі,
Її  милосердя,  любов  всеосяжну.
А  ввечері    завжди  у  небо  дивлюся:
Вона  десь  отам,  де  всевладна  безмежність…

Де  світяться  також  усю  ніч    лампадки--
Й  від  того  мені    і  спокійно,  і  мирно…
Реліквія  та,  що  лишилась  на  згадку,--
Зв’язок  поколінь,  тому  й  цінна  безмірно.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827912
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Валентина Ланевич

А я ж тебе, мій миленький, кохала, кохала.

А  я  ж  тебе,  мій  миленький,  кохала,  кохала,
Біля  тебе,  мій  соколе,  до  зірок  злітала.
Паленіла  від  любові,  впивалась  тобою
І  тремтіли  сльози  щастя  теплою  росою.

Цілувала  стан  пригожий,  ясні  очі,  брови,
Милувались  до  світання  під  шелест  діброви.
Воркували  голубками,  обіймі  гарячі,
Не  забудуться  ніколи  ті  ласки  козачі.

Я  була  лоза  гнучкая,  ти  був  виноградом,
Завмирало  серце  в  грудях,  бухкало,  ти  рядом.
Пишні  вуса  лоскотали  з  приємністю  груди,
Я  любила,  я  кохала,  ти  мій  світ,  ти  всюди.

05.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827906
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


OlgaSydoruk

Тишу - ледве колисаю…

Місяць  вповні  (крізь  фіранку)
Наче  злодій  заглядав.
У  прозорій  філіжанці  чорну  каву  смакував…
У  тумані,  посивілім,  загубилися  зірки…
Від  тієї  ночі,  милий,  зморшка  всілась  на  чолі…
Тиша  -  голосно  волає…Тиша  -  голосно  мовчить…
Тиша  -  сумом  надихає  (за  одну  єдину  мить)…
Тишу  -  ледве  колисаю  ,як  пишу  оті  вірші…
Я  тобі  пишу…І  знаю,  що  кохаю…  як  тоді…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827861
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ганна Верес

Моно-вірш

Зима  засніжена  забула
Зібрати  звечора  зірки,
Замилувавшися,  знебулась,
Зоріла  звично  залюбки.
Закрався  задум  застарілий
Засіять  зрихлену  зерном.
Земля  зрадіє,  зарясніє,
Заграє  злаками-зелом.
23.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828029
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Надія Башинська

ТАМ ВЕСЕЛО УСІМ!

Не  клич  його...    І  не  проси.  
Не  спиниться  й  на  мить.
Отак  минає  день  за  днем.
Наш  час  вперед  летить.

Куди,  скажіть,  йому  спішить?
Присів  би.  Відпочив.
Поговорити  є  про  що.
Багато  в  світі  див.

Тут  бурі  й  грози  сильні  є.
Вітри  грізні  гудуть.
Та  є  тут  й  сонце  золоте.  
Його  вперед  лиш  путь.  

Із  часом  в  дружбі  сонцю  жить
дано...  то  ж  разом  йдуть.
А  ми...  хто  з  боку,  хто  відстав.
Хтось  заблудивсь...  Зовуть.

Зовуть  з  собою.  Не  проси.
Не  спиняться...  А  в  тім,
Де  з  сонцем  й  часом  в  ногу  йдуть,
Там  весело  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ольга Калина

Березень прийшов

Постукав    Березень  в  вікно:
"Скоріше  двері    відкривайте!
До  вас  спішу    уже  давно,    
Навстріч  біжіть  і  зустрічайте!"  

Відкрила  двері:  "  Що  ж,  заходь
Я  так  давно  тебе  чекаю."
Даю  стілець:  "..  спочинь,  посидь"  -
І  чай  духмяний    наливаю.  

-Ну  що  повідаєш  мені?
Де  в  світі  був  і  що  там  бачив?
Дорогу  ти  вказав  Весні?
Вона  спізнилася  неначе…  

Крізь  хуртовини  зимові,
Тебе  в  віконце  виглядала.  
Щоночі  снився  ти  мені..
Як  довго  я  тебе  чекала..  

Удвох  сиділи  за  столом,  
За  чаєм  довго  гомоніли.  
А  дощ  із  снігом  за  вікном
 Від  злості  вили  й  стугоніли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827695
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Valentyna_S

Немовби рожевий фламінго, світанок…

Немовби  рожевий  фламінго,  світанок
Пливе  по  розісланім    синім  серпанку.
Спиняється  в  сув’язі  вишеньок  –  шпанок,
Аж  поки  росу  не  зіп’є  до  останку.

Спалахують  промені  в  трепетних  іграх,
Стрибають  на  сітку  з  легкого  туману,
Лоскочуть  берези  за  талії  й  ікра
Й  спішать  щонайшвидше  влягтись  на  парканах…

Іду  я  до  річки  —  там  блиск  перламутру,
Тихенько  зітхають  у  снах  очерети.  
Вниз  кинуло  небо  свій  погляд,  у  люстро,--
Під  обрієм  мріють  старі  силуети…

До  ранку  турботи  зайдуть  в  передпокій.
На  когось  очікують  втрати  і  горе…
Щодня  панувати  не  може  в  нас    спокій:
Не  рай  на  землі  й  людські    долі--  суворі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826743
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 05.03.2019


Уляна Яресько

Сутеніє. Місяць ще не вповні…

Сутеніє.  Місяць  ще  не  вповні.
Небо.  Річка.  Зоряне  3D.
Вітер  шепче  строфи  молитовні,
вечір  тіні,  мов  кужі́ль,  пряде.

Охопили  місто  мляві  темпи,
в  кулаці  пітьми  вмирає  рух.
Спить,  як  немовля,  у  водах  Кемпа,
пестить  берег  повечірній  Буг.

Стиглі  зорі  ляжуть  на  долівку,
ніч  із  тиші  схованку  зітче.
А  моя  огрійлива  криївка  –  
це  твоє  безбоязне  плече.

Заколише  перелітна  втома
і  «під  нуль»  тривоги  зістриже.
Ми  і  син.  Утіха  -  троє  вдома.
Споночіло.  Місяць  вповні  вже.

26.02.2019

Уляна  Яресько

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827206
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 05.03.2019


Любов Ігнатова

Тихий дощ

Цей  тихий  дощ  про  вічність  шелестить,
Освячує  молитвою  вікно.
Осіння  мить  щемить...
                                                         щемить...
                                                                               ще  мить-
Глінтвейном  стане  сутінків  вино

Із  ароматом  падолисту  й  снів,
Із  присмаком  морозу  на  вустах,
З  мускатним  шлейфом  перезрілих  днів,
Що  губляться  у  пам‘яті  й  літах.

А  тихий  дощ  іде  собі  й  іде,
В  свідомість  падає  і  мрячить  у  думках...
Знов  схуднув  календар  на  цілий  день
І  хризантемить  світ  Чумацький  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 05.03.2019


Валентина Ланевич

Уже не плачу, в грудях камінь.

Уже  не  плачу,  в  грудях  камінь,
Де  серце  б’ється  й  так  болить.
Колись,  здавалось,  буде  кремінь,
Насправді,  тисне  кожну  мить.

Неначе,  пташка,  котра  в  клітці,
На  волю  рветься  день  при  дні.
Пісень  співати  б  їй  на  вітці,
Як  сонце  зрине  по  весні.

І  пам’ять,  пам’ять,  як  зумисне,
Спиняє  Щастя  час  покров.
В  душі  кохання,  що  не  гасне,
Живе  з  поклонів  молитов.

Цілує  шрами,  зморшки,  рани,
Гарячні  скроні  в  сивині.
В  крові  пульсує  подих  прани,
Любов  не  хоче  чути:  ні.

04.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827754
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Любов Вишневецька

С душою нараспашку…

Соломенною  шляпой
Свою  прикрою  мысль...
О  том,  что  сердце  плачет...
Потерян  жизни  смысл.

-  Так  больно  мне,  любимый!
Судьбе  не  нужно  мук!..
Но  он  ушел  красиво...
Не  слышал  сердца  стук.

Грусть  тащит  тело  в  омут...
Холодный  и  жесток...
-  А  мне  к  нему...  родному!..
Но  он...  не  одинок.

Оборванной  ромашкой,
Где  крест  из  двух  дорог,
С  душою  нараспашку...
Держала  лепесток...

Потом  вдруг  закричала:
-  Дай  воздуха  глоток!!!
Давай  начнем  сначала!..
Останься  на  чуток...

Но  лишь  слепое  эхо
Вернулось  из-за  туч...
Ему  была  потехой...
А  ей  он...  Солнца  луч!

Колола,  жгла,  крушила
Разорвана  душа...
Чужим  ее  стал  милый!..
Не  дал  последний  шанс.

Не  был  великодушным...
Исчез  вдали  ходок.
-  Не  буду  веру  слушать!
Сожгу  ее  клочок...

Отчаянье...  до  дрожи!
Любви  такой  итог.
-  Навечно  боль  под  кожей!..
И  памяти  поток...

Соломенною  шляпой
Свою  прикрою  мысль...
О  том,  что  сердце  плачет...
Потерян  жизни  смысл.

                                                                       28.02.2019  г.
Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827103
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ірина Кохан

У хвилини такі…

Із  небесних  гілок
розлітаються  зорі,  мов  сови,
Загусають,  мов  мед,
рештки  ночі  на  спраглих  губах.
У  хвилини  такі
недоречні  і  зайві  розмови,
У  хвилини  такі
ходить  янгол  по  білих  снігах.

Горизонту  кайма
ще  тоненька  й  блискуча,  мов  лезо.
Лиш  піввдих,  лиш  півкрок  -  
і  проріжеться  сонця  бутон,
Мовчазні  ліхтарі,
тьмяні  свідки  нічної  імпрези
Душі  кутають  змерзлі
у  передранковий  бостон.

У  хвилини  такі
ходять  сни  по  стежинах  ще  босі,
Оті  що  не  збулись
і  вертають  із  зоряних  веж.
У  хвилини  такі
розумієш,  для  щастя  лиш  досить
Чути  серцем  цей  світ
і  радіти,  що  в  ньому  живеш...

бостон*  -  дорогий  сорт  тонкого  сукна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима вертається у весну

Знов  зима  повертається  в  весну,
Білим  інеєм  вкрила  дахи.
Зникло  з  неба  ясне  перевесло
І  примерзли  у  лісі  мохи.

Знов  зима  стелить  снігом  по  полю,
Кличе  віхолу  в  гості  вона.
Лютий  дав  їй  на  те  таку  волю,
Щоби  ще  відпочила  весна.

То  нічого,що  крига  розтала
І  від  сонця  проснулись  бруньки.
То  зима  з  лютим  пожартувала,
Заморозить  мороз  ще  струмки.

Заскрипіла  журливо  тополя,
Прилетіли  холодні  вітри.
Ось  така  у  зими  мабуть  воля,
Щоби  снігом  мести  до  весни.

Коли  березень  посохом  гримне,
І  довкола  прокинеться  все.
Звеличають  весну  мов  царівну,
А  вона,  нам  тепло  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826433
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Сумирний

Що ми почерпаємо із більшості віршованих текстів ресурсу КЛУБУ ПОЕЗІЇ ( актуальне продовження)

УВАГА!

Нижче  подано  ЛИШЕ  конспект  нарису,  який  у  розгорнутому  вигляді  (із  посиланнями  на  ресурс  КП)  буде  опубліковано  на  сторінках  міжнародного  літературно-мистецького  журналу  "Склянка  Часу*Zeitglas"  у  березневому  його  номері  89.


Продовження  /початок  нарису  див.  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822715

Мобілізувавши  свої  спогади  та  досвід,  дарую  усім  креативщикам  самодіяльний  музичний  твір  мого  товариша  юнацьких  ще  років,  задля  бадьорого  й  вдумливого  настрою,  творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM

Ото  ж  бо,  зупинившись  на  власному  слогані  "Переглядаючи  десятки,  начеб-то  абсолютно  різних  авторес,  дивуєшся  їх  одноманітності  слово-одягу.  Такими  ж  і  приходять  до  них  коменти:  куцихвостими,  недолугими  на  кшталт  "чудово",  "класно",  "супер".  Нащо  й  поетеси  відповідають:  "дякую",  "  приємно",  інколи  навіть  ширше  -  "дуже  приємно"...  (  Хто  не  вірить,  запросто  -  погляньте  навіть  декілька  коментарів  нижче  (  думай  як  хочеш)  унизу  цього  нарису...  За  невеликим,  втім  удвічи  приємним,  вийнятком...  Ось  про  таку  вийнятковість  й  поведу  далі  мову...

...Із  цікавістю  читаю  нові  дописи.  Адже  -  цікавість  -  то  шлях  до  комори  знань...


Замислити  хочу  адміністраторів  сату,  чи  мають  право  взагалі  такі  соплі  у  вигляді  "рим"  на  цьму  ресурсі?    Шедевровач  на  титул    Coin  Gualter  із  воїм  розкошним  пам*ятником  дієслівного  віршотворення  гімназисткам  -  колежанкам  Проні  Прокопівні  Сєркової  "Кохання  зле"

Кохання  зле,
Знущається  над  нами
Руки  викручує,
І  очі  зав'язує

Ми  дивимося,
Через  тканину  не  бачимо
Сліпо  ідемо,
Все  забуваємо

Мучимось,  думаючи,
Все  ще  налагодиться
Мене  полюбить,
Життя  закрутить

Но  її  все  немає,
Любові  не  відчуває
І  здається  живеш,
Але  по  трохи  вмираєш

Не  дивно,  що  такий    сурдо-панегирик    подобається  0  голосів...  Адже  ця  "поеза",  навіть  у  неуявімім  конкурсі  псевдодискуссії  у  межах  одної  стотисячної,  буде  дорівнювити  величині  із  мінусами....  Перефразуючи  Льва  Толстого  про  те,  що  всі  люди  щасливі  одинаково,  але  нещасні  по-різному,  зазначу  -  віршописець  Coin  Gualter    -занадто  щасливий.  Адже  його  витвір  оприлюднено...    Посміхаючись,  на  одному  промені  із  прийдешньою  колись  то  пасхою,  можна  все  пробачити...  А  чи  треба???

Лаконічним  панегіриком  багатостраждальникам  любові  адресовано  й  рядки  "Кохання  -  любов"  від    автора  Женьшень...  Себто  коеня  життя...  Ядрьоний  корінь  такий  любові  не  відчуває,  про  що  і  зізнається...  З  роками  невмираючий  римоутворювач,  зовсям  незаплутано  і  безо  всякої  ізотерики...


Кохання  -  любов
Вітри  поміж  нами
Думки  -  почуття
І  сльози  ріками

І  грає  струна
Про  вічне  й  святе
Про  те  що  у  душах
З  роками  не  вмре

От  і  міркуйте  "про  вічне  і  святе"...

Туди  ж  і  соннік  Оксани  Осовської  із  двома  вболівальниками  такого  класу  гри  у  футбол  словами...

Може,    буває    на    світі    любов    без    печалі  –  
Радість    чиясь    досягає    постійних    висот,
І    рівновага    приность    плоди    небувалі  –  
Рай    на    Землі.    А    в    раю    не    буває    турбот  !
©  Оксана  Осовська

Зовсім  про  іншу  любов  мріється,  навіть  героїням  Одрі  Хепбборн,  незамислуватим...  На  знак  великого  запитання,  а,  може,  на  знак  вибачення,  що  я  й  про  такі  речі  живописую,  із  піднесеною  посмішкою,  задля  годиться...    Тут  кожен  робить  свої  висновки...

І  добиттям  вищеописаного  лунає  вірш  якогось  там  Протоієрея  Романа
під  палким  титлом  "Нам  гордість  коштує  дорожче!"

Ранкове  місто  дощ  полоще,
Встромилась  в  небо  телевежа...
Нам  гордість  коштує  дорожче,
Ніж  голод,  холод  і  пожежа!

Гірку  вона  віщує  повість,
Вона  —  нутро  людей  зрадливих,
Вона  зрікає  на  самотність  
Насамперед  жінок  вродливих!

Гординя  спокою  не  знає  
І  не  дає  очей  зімкнути,
Вона  жорстоко  заважає
Любити  і  любимим  бути!

На  час  мого  коменту  твір  цей  набрав  0  голоса(ів).  Але  -  у  ньому  є  суть.  Щоправда,  розгледіти  та  упритомнити  нею  мое  не  кожнний,  особливо  -  не  кожна.    Будь-яка  поетка  від  такого  несподіваного  (  втім,  сподіваного  й  знаного)  ставлення  до  себе,  ледь  стерпить  нитиск  чоловіка  (  а  чи  чоловіка?,  коли  він  якийсь  там  протоієрей,  можливо  й  католицького  ухилу...),    неначе  змія  скине  із  себе  шкіру...  та  як  укусить,  у  саме  болюче....  
Одначе,  ніде  правди  діти...  Довершеність  створених  образів  більшості  поеток  КП  безперечно  млява...  Здебільш-поголовно  -то  віршики  дієслівних  витребеньок,  вони  не  зрушують  поезії  сьогодення  із  місця...  

Про  такі  тексти  далі  не  вестиму  й  мови...  Мій  супровід  їх  страчено...


Із  вкрай  значних  творів  зазначу  вірш  Ольги  Берези,  уривок  з  якого  приведу  нижче:

Мені  бракує  стежки  до  села,
гори  до  неба,  
тріщини  у  скелі.
…  щоб  но́ги  лоскотала  ковила,
а  небо  розчиняло  акварелі.
А  ще  —  води  живої  із  криниці,
старої  хвіртки,  
мого  Бровка-пса…
І  молока,  й  жаркої  косовиці...

Такий  вірш  не  може  стати  спамом.  Ніколи.  І  мало  знайдеться  йому  рівних  коротких  творів  на  усьому  ресурсі  КП.  Адже,  при  читанні  таких  рядків,  все  забуте  з  дитинства  -  постає    перед  очима,  картиною,  живою,  яскравою,  дорогою...  Тому,  я  сприймаю  таке  віршоване  творіння  як  своє...  За  що  -  вдячний  авторці...  Втім,  ми  продовжимо  наш  розгляд...

Напрочуд  вдалі  короткі,  але  влучні  рядки    І.  Терен  у  "ляпасиках  наугад"...
Навожу  фрагмент:

А  мутанти  дуже  неуважні,  і  у  декларації  –  бомжі,  вірні  пси  у  будь-якої  влади,  ради  зради  і  наїдку  ради  –  слуги  у  народу  і  ...чужі.

Далі  йдеться,  між  іншим  і  про  повсякчасних  "Неронів"...  Що  виказує  неаби-який  обрій  автора.  Приємно  це  зазначити...  І  ці  Нерони  не  здатні  повік  спинитися  напівдорозі  і  отямитися...  У  автора  І.Терен  талант  приникливості  у  суть  речей...  Вітаю  всіх  прихильників  вдумливої  сентенціальної  поетики  із  таким  членом  КП!  

Аж  раз  -  і  натрапив  на  ще  один  талановитий  вірш...  Автор  (чи  авторка)  його  Ulcus...  Дивно  утаємничений  псевдонім.  Такий  перекласти  може  дохідливо  лише  латиніст  добрячий,  скінчивший  факультет  медицини.  Я  навчався  у  берлінському  закладі  подібному.  По-німецьки  Ulcus  означає  "tiefliegenden  Substanzdefekt“.  Тобто  глибокоприхований  дефект  субстанції,  дохідливіше  "вада  тіла"...  Одначе,  повернемося  до  самого  твору.  А  зветься  він  теж  досить  таємниче-авантюрно  "Про  "кишенькову"  любов.  Ось  рядки  із  нього,  аби  мене  не  обізвали  невігласом:


ще  мить  -  і  ми  розійдемося  по  кишенях
я  -  у  твою,  а  ти  затихнеш  у  моїм  пальті
це  так,  як  сонце  потримати  в  жмені
і  відпустити...  щоб  лишитися  на  самоті


І  напівзабуті  почуття  пригадаєш,  коли  натрапиться  майстерні  рядки.  Про  які  я  наразі  пишу.  Хотів  це  зробити  в  окремому  нарисі.  Але  "Окремо"  мені  щось  не  кортить.  А    у  зв*язку  із  розглядом  інших  вдалих  віршів  на  КП.-варта  справа.  А,  як  про  сонце  у  жмені...  Це,  приміром,  на  морі  -  простягеш  долоню  під  схід  світила,  і  воно  на  ній....  А  ти  -  у  воді.    А  сонце  -у  тебе...  І  ціле  життя  попереду...  Аж,  прибрав  руку  -  й  нема...  Як  і  не  було...  А  далі  -вже  сам  читач  хай  домислює...  А  я  поки  що,  ДЯКУЮ  за  приемний  спогадів  асоціативний  ланцюжок....

Розпізнати  істину  можна  досить  швидко.  По  її  простому  викладу  і  привабливості,  ха  хоч  і  відаленій.  Це,  на  мою  думку  й  доводить  короткий  твір    "Чому  так  довго?",  що  виклала  читачам  авторка  Патара:

Чому  так  довго  ти  до  мене  йшов?
Можливо  заблукав  десь  по  дорозі
В  чужій,  яскраво-виписаній,  прозі,
Де  за  сюжетом  вирувала  кров.
І  ось  нарешті  вирвався  з  полону,
Пірнув  з  розбігу  в  вир  моїх  очей...
Мене  ж  лякає  знатний  цей  трофей,
Бо  якось  все  у  нас  поза  законом.

Довгі  часи  залишався  усілякий  зв*язок  у  природі  поза  законами...  Втім,  сама  натура  (природа)  завжди  уникає  того,  що  занадто...  І  не  тільки  із  економічних  (  у  сенсі  нерозбазарювання)  вигід...  Текст  твору  -  вправа  для  мізків.  

Спорідненої  вдачі  і  текст  "А  хотілося  б  навпаки",  що  виклала  Патара:

Нас  розводить  у  різні  бо́ки
Невблаганний  та  мудрий  час,
Це  було  не  один  вже  раз
І  просвітку  не  видно  поки.
І  задумаєшся  таки:
Так,  напевно,  все  має  бути...
За  вікном  гірко  плаче  Лютий,
А  хотілося  б  навпаки  —
Щоб  було  досить  снігу  нині,
Щоб  мороз  завітав  сюди
І  траплялись  твої  сліди
Дорогій  по  життю  людині.


Однорідний  туман  нерозділеного  навіки  кохання  та  сподівань  і  невблаганність  законів  життя  -  чи  не  є  все  це  потроєним  надміром  життєдайності  творчості?  Бажання  часто  не  відповідають  навіть  нашим  намірам...,  коли  пригадаєш  деякі  з  них,  зустрівши  раптом  іншу  -  нову  "по  життю"  людину.  Поміркуймо  разом...

У  проміжку  міжтематики  подам,  задля  помсіху,  -  а  то  усе  веду  наче  академіст,  -  фрагмент  метаморфозуючого  тексту  від  псевдоніма  tosikosan  "Валентина".

Яскраве  свято  Валентина
І  мріям  геть  бракує  меж
В  феєрії  кожна  клітина
Летить  із  квітами  кортеж
....

Флюїди  пруть  неначе  праска
Весна  чатує,  день  бігцем
Мрієш  тюльпанами?  Будьласка!
Бо  ж  вани  пахнуть  чабрецем!!!

Яскраве  свято  Валентина
Ще  ожеледиця  й  мороз
На  думці  та...  -  одна  єдина
Шалений  день  метаморфоз"

У  тексті  я  жодної  букви  не  чіпав.  Це  -  вважаю  -  мій  приклад  незлобливості,  адже  і  я  переконаний  у  тім,  що  благотворна  влада  розуму  колись  то  одержить  гору  над  сизим  невіглаством...
Як  справедливо  підмітив  з  приводу  свята  Св.Валентина  один    мій  друг  -  Вдаримо  добим  старим  рок-доробком  по  св.  Валентину!!!  Адже  той,  бідолажко,  занадто  постраждав  від  днів  закоханих...,  так  постраждав,  аж  до  святців  західнянських  угемселився...  Однак  і  католицька  церква  схаменулася  -  бо  у  1969  році,  переглянувши  загальний  літургічний  календар,  св.  Валентина  геть  виключила  із  списку  святих,  чия  пам*ять  обов*язкова  до  літургійного  славословія...  Оттакої!  Хоча,  кожна  доброчинність  -  має  свої  зиски  і,  певно,  його  пісні,  а  може,  й  віршоскладанням  він,  сердега,  грішив,  билися  у  його  серце...  і  б*ються  із  епохи  в  епоху,  дедалі...  Ну,  як  і  у  псевдоніма  tosikosan.  Адже,  матерія  та  енергія  не  зникають,    повчав  невмирущий  Ленін  та  довів-таки  теоретично  Енштейн...  Тож,  терпіння...

Бувають  і  твори,  де  сама  суть  знервованої  осообистості  проривається  криком  незмоги  подальшого  терпіння.  От,  приміром,  у  рядках  "Плем*я"  автора  на  нік  Інфант  (  себ  то  "підліток"),  зверніть  увагу,  вдумливим  читанням,  пробачаючи  огріхи  розміру:

Люди  -  плем'я.  Споконвічно.
І  не  парився  ніхто.й  ніде.
Люди-пари  -  не  логічно,
Люди-тварі  -  саме  те...

Ситій  захланності  цей  твір  саме  у  пику.  Втім,  не  всі  люди  -  тварі...  Трапляються  й  філософи...  До  таких  і  перейдемо  у  настпному  фрагменті...  


Не  далеко  шукаючи,  натапляю  на  текст,  за  авторством    kristin  "Віртуальні  люди",

Як  хочеться  розбити  телефон
Й  всі  гаджети  аби  не  було  інтернету
...
Порою  вимкнути  "продвинутий"  андроїд
Оком  поглянути  навколо  не  завадить,
А  може  потребуючий  хтось  поряд
Саме  без  тебе  не  знаходить  ради.
...

Твір  подано  під  грифом  "Громадянська  лірика".  А  дарма.  Це  -  життя  у  стислім  сурогаті.  Саме  на  сурогатах  жиріють  політичні  вурдалаки.  Вони  то  вже  знають,  що  через  айфони,  смартфони  та  інші  рідери  -  вже  утворено  ящика  тюремного...  Електрон,  вчить  наука  фізика,  вийде  із  закритого  ящика  за  принципом  так  званого  тунелюання,  а  коли  вийде  людина  із  лабет  перманентних  політичних  злодіїв?...  Та  чи  вийде  взагалі?...  

 
А  почнемо  із  простенької  на  перший  погляд  притчі    Міли  Перлини  Кошеня  "Сніжок"  із  підзаголовком  (оповідання  для  дітей).  Текст  маленький  за  розміром,  втім  -  не  за  змістом,  наповненям  і  символікою.  Я  наведу  його  цілком:  
 
Вітер  жбурляв  сніжинки  у  вікно.    Закрутила,  завертіла  снігову  карусель  хуга.  
Катерина  не  могла  спати,  бо  думки    про  малого  пухнастика  мучили.  
"Де  зараз  кошеня?  Холодно?  Завтра  погодую  його...  Надворi  зима",  -  вона  міркувала,  ховаючись  під  теплу  ковдру.
Кожний  день  кошеня  її  зустрічало,  даруючи  котячу  пісню...
Увечері  Катерина  до  кишені  сховала  шматок  ковбаски,  а  зранку    шерстяну  хустку  ще  приготувала,  щоб  тепло  було  йому.  Але  матуся  запитала:
-  Для  кого    все,  дитинонько,  приготувала?
-  Для  кошеняти,  яке  зі  школи  зустрічає  та  додому  проводжає...
-  Бачу,  що  це  справжній  друг,  а  справжнім  друзям  варто  допомагати,  тож    заберiмо  його...
Так  здружилися  назавжди  дівчинка  Катерина  й  пухнасте  кошеня  Сніжок.


Що  може  бути  більшим  у  світі  людських  взаємовідносин  ніж  дружба.  Це  заради  неї  поет  Андрій  Малишко  готовий  був  писати  стоси  віршів.  Наведу  лише  фрагмент  одноно,  по  пам*яті.  Бо  пам*ять  утримує  суто  головне:

...Щоб  друг  -
як  брат,
Бо  у  тім  потреба...,
Та  хліба  шмат,  Та  хустина  неба!...

Не  зрівнятися  у  філософському  просторі  жодним  прагненням  із  ДРУЖБОЮ...

Філософію  нині  замішують  із  мораллю,  ідеологією,  політичними  плітками...  А  вона  залишається  сама-собою.  Найвищим  набутком  роумових  здібностей  людини.  Для  цього  не  обов*язкове  читання  моральних  постулатів  Канта,  а  можна  натрапити  і  у  новому  чотирьох  рядковому  рефераті  Євген  Юхниці.  Ось  -  нате:

Сьома  ранку.  Лютий
Ху́хкає  снігами.
Вийшов  не  зітхнути  –
Дихати  світами.

Саме  так  -  "дихати  світами"  здатний  справжній  поет.  Й  незавадить  назвати  його  філософом,  у  самому  доброму  розумінні  цього  терміну...


До  сперечання  із  несправедливістю,  що  залива  Вкраїни  береги  належить  твір  "Жадібні  тролі",  що  подав  на  КП  Маг  Грінчук

Кровавим  мороком  сповита  вся  українська  земля.
В  годину  чорну  зрадники  мозок  точать,  неначе  тля.
Кому  потрібна  ця  братовбивча,  ненаситна  війна,
Вписавши  свинцем  на  віки  полеглих  синів  імена.

Зневажена  і  зраджена  ктистами  наша  країна.
У  пам*яті  правда  Майдану.  Всюди  зрада  понині.
Гнітить  звіряче  зло  гідність  людську  до  рабської  долі.
Калічать,  труять,  знищують  народ  ці  жадібні  тролі.

На  поверхні  (  із  врахуванням  псевдоніму  атворського)  наче  щось  фентезійне...  Але  якщо  копнути  глибше  -відкривається  багатошаровість  твору...  Де  запитання,  що  переходить  у  вічне,  креше  довготривалий  конфлікт,  закликаючи  дати  відповідь...  


Навіки  вкарбовано  в  історію  філосфії  ім*я  гуманістів-природолюбів.  До  таких  я  б  відніс  і  твір    Ніни  Багатої  "Сосни".  Пересвідитись  може  кожен  читач,  неупереджений:

Здрастуйте,  матусі  любі  –  сосни
У  незвично  білих  куфайках!
Що  за  вісті  вам  вітри  приносять?
Вас  куди  хурделиця  гука?
Блудить  сон  уже  не  перший  місяць
Поміж  липових,  дубових  віт.
Тільки  вам  не  спиться  на  узліссі,
Мудрі  берегині  вікові.
Заздрю  я  зеленій  вашій  силі…
Розкажіть,  чим  славен  в  лісі  день!
Це  ж  бо  вам  дерева  доручили
Зустрічати  сонце  і  людей?!

Без  природолюбства  немає  справжньої  поетики.  Тому,  моя  пошана  авторці!

Інколи  твір  всотується  очима,  попри  бажання.  Тоді  він  стає  частиною  нашого  єства.  Така  діалектика  -  що  миле  серцю,  мило  й  світогляду.  Тим  паче,  коли  так  вдало  подані  рядки,  як  у  Наталі  Кривун,  пересвідчитися?    -  будь  ласка:  

Вже  й  зима  не  зима,  то  пелюстки  вишневі  в  траві.
То  серпанок  ранковий,  що  ліг  відпочити  за  горами.  
На  морозі,  як  згадка  про  літо,  висять  кептарі.  
А  весна  вже  дзюрчить  попід  льодом  глибокими  зворами.  

Цілком  вдале  тлумачення  поезії.  Тут  у  повній  тиші,  зосереджено  увагу  на  звучних  інструментах  самого  слова,  влучного,  простого,  поетично-правдивого.  А  самий  лаконізм  викладу  -  безмежжя  простору  уяви  читачеві...    Я  думаю,  що  такі  твори  здатні  прикрасити  найліпші  поетичні  антології.

Коли  вже  йшлося  про  лаконізм,  слід  навести  (цілком)  і  твір  автора  нід    псевдо  "Справжній",  а  зветься  римований  чотирирядник  
"Та,  ні…"


Та,  ні...  Не  скинули  ярмо.
І  зовсім  не  самі  ми  ідемо.
Нас  впевнено  туди  женуть,
Де  ми  забудем  свою  дійсну  суть.

Є  у  тлі  твору  декілька  пауз.  Хто  їх  відчує,  збагне  їх  неочікуваний  смисл,  новий.  Інформацію  для  роздумів.  Оттак  і  виникає  основне,  заради  чого  й  творяться  вірші  -  авторська  оцінка  того,  про  що  йдеться...  Втім,  не  нав*язлива  й  доволі  психологічно  нейтральна...  

До  кагорти  віршів  нестерпного  крику  я  б  додав  твір  Юлії  Ебервейн  "Ми  звикли  до  хрестів  на  вікнах"

Ми  звикли  до  хрестів  на  вікнах,
Що  кожен  другий  клеїв  скотчем,
До  вулиць  ввечері  принишклих,  
До  канонад  посеред  ночі.

Ми  звикли  до  тремтіння  стелі
І  до  сирен  швидких  тривожних,
Але  до  випадків  смертельних  
Нам  звикнути  ніяк  не  можна.

Не  можна  чути  ті  новини,
Де  "тиша  і  без  втрат  сьогодні",
Коли  "таблетки"*  мчать  невпинно
Бійців  в  крові,  важких,  безногих;

Коли  дитина  не  добігла
Півметра,  щоб  сховатись  в  льосі,
В  очах  жага  життя  застигла
І  мати  нам  не  вірить  досі...

Війни  немає,  кажуть  люди,  
Яким  не  чути  мінометів.
Війни  немає.  Поки  в  груди
Не  вдарить  біль  від  втрат  і  смерті.

Авторка  подає  слушне  роз*яснення:  "Таблетками"  називають  УАЗ-452,  які  часто  використовуються  військовими  медиками  у  зоні  АТО.  
Простір  інформативної  ідеології,  як  і  сама  будь-яка  ідеологія,    завжи  відстає  від  розвитку  світу,  його  реалій  і  перспектив.  А  те,  що  відбулося  і,  нажаль,  продовжує  відбуватися  на  Сході  України  -  наслідок  безтямності  держаних  керманичів...  Щож  лишається    поету  і  громадянам  -  робитися  апокапаліптичними  нігілістами?    Виходить  наявно  лише  одна  аксіома:  усі  політики  -  злочинці!  І  за  великим  рахунком,  їм  байдуже  -  кому  і  де  вдарить  в  груди  біль  від  втрат  і  смерті...  Адже,  їм  особисто  та  їх  оточенню  це  не  загрожує...  А  простому  смертному  (  із  сторослав*янської  -смерду)    лишається  хіба  що  есхатологічна  втіха    одкровіння  про  кінець  світу  та  царство  божеє...    Багатогранність  думок,  а  найбільше  -  переживань  вжатих  у  названий  твір  -  буде  достатнім  для  філософських  та  соціо-моральних  монографій...  Є,  паі  та  панове,  над  чим  поміркувати...  Є...      


Саме  такі  креативні  тексти  і  здатні  уримувати  доволі  високу  планку  ресурсу  КП,  на  відміну,  скажімо  від  ГАКу  (при  всій  повазі  до  останнього  й  братів  його  Капранвих).  Тому    перебіг  моїх  думок  та  можливих  подальших  критичних  варіацій  маю  намір  продовжити.    Адже,  що  не  кажи,  а  ресурс  КП  почасти  радує  ідеями,  а  подекуди  й  справжніми  відкриттями.  Про  що,  я  ще  хочу  написати...  Думаю,  хто  захоче  переконатися,  буде  цікаво...

Аж  ось  і  приклад,  свіжий  -  вірш    Тетяни  Прозорової  "А  в  сильної  жінки  душа  –  незабудка…"

***  
А  в  сильної  жінки  душа  –  незабудка...
Турботлива  й  щира,  щаслива  й  щемка!
Вона  усміхнеться  –  й  теплішає  всюди,
В  засніженім  обрії  чиста  ріка.
У  крешаній  кризі  надію  зігріти
Для  долі,  дітей,  запашної  весни.
Вона  розуміє  мелодію  вітру,  
Вона  заколисує  сонячні  сни.

У  сильної  жінки  –  прозорі  вітрила,
Легкі  і  надійні,  бентежні  й  стрімкі!
І  втримають  Всесвіт  її  щедрі  крила
(Ах,  що  за  дрібниці,  адже  ми  –  жінки!)
У  вирі  подій  –  недосліджений  острів,
У  спрагу  –твій  трунок  спасіння  терпкий,
І  мріється  й  сніжиться,  складно  і  просто,
Такі  незабутні  ці  сильні  жінки!


Я  наваів  тут  текст  цілком.  Адже  не  знайшов  у  ньому  жодногого  слова,  яке  здавалося  б  мені  зайвим  чи  недолугим...  Дивує  лишень  прізвище  авторки  "Прозорова"???    Невже  це  псевдонім???  Коли  так?,  -  досить  влучний.  Вірш  цей  світиться.  Не  переховуються  думки  за  апофегмами,  а  викладені  так,  наче  виспівані,  правдиво,  ясно,  душевно.  І  це  у  той  час,  коли  натовпи  "гомосапієнсів"  злодійствують,  нашорхані  політичними  прихвостнями  та  тіньми  жупелів  минулого...    А  вірш,  вищенаведений,  то  дійсно  соєрідний  "трунок  спасіння  терпкий"...  І  розумієш:  де  немає  любові  жіночої,  там  немає  душевності...  Моє  шанування,  пані  Тетяно!

І  контрастом  згадаю  верлібр-неверлібр,  одначе  талановитий  текст  Олени  Брикси    "Ти  це  відчуєш"

Дорости,  дожити,  вистраждати,
Щоб  стати  нелюбленим
У  своєму  краю.
Не  пророч  про  майбутнє,
Розкажи,  чи  скоро
Йтиме  дощ.
Нам  треба  знати
Від  імені  землі.
У  неї  сили
Повно,  
Вона  усе  прийме...  

Твір  подаю  фрагментарно.  Не  тому,  що  решта  -  слабка,  ні.  Просто  й  наведеним  уривком  мої  думки  вже  розбурхано.  А  це  -основне,  заради  чого  утворена  поетика...  Здавалося  б,  чого  страждати  молодій  дівчині,  котра  (так  за  змістом)  вступає  в  дорослий  світ,  а  вже  їй  (її  героїні)  довелося  зазнати  гіркоти...  А  далі  -  домислює  вже  читач...  


Знову  нуртує  душа,  неначе  степ.  Безмежжя  самотності  простору,  по  якому  несе  до  краю  автора,  прихованого  за  логіном    Анатолій  В.  
Вірш  названо  "Не  привчай  мене  жити  без  тебе"
Наведу  декілька  рядків,  адже  і  вних  розкрито  рушій  всього  тору.  Розкрито,  наголошую,  вдало.  Тут  відчувається  гармонічність,  закладена  у  текст  дійсно  творчою  людиною.

Не  привчай  мене  жити  без  тебе,
Бо  я  звикну,  і  що  тоді  буде?
Жовтий  місяць  і  зоряне  небо
Тягарем  розірвуть  навпіл  груди...

Вже  зима  зачиня  свої  двері,
Засинає  в  мереживній  льолі,
Та  крижинками  сплять  на  папері
Мої  вірші-надії  схололі.

Нажаль,  зараз  бракує  (втім,  як  і  повсякчас)  таких  творів,  здатних  свого  роду  пришвидшити  розуміння  справжнього  красного  словотворення.  Діяльності  якої  потребує  живе  суспільство...

Жити  у  суспільстіві  й  лишатися  від  нього  вільним    -  неможливо.  Цю  істину  опісля  Marx(а)  ще  раз,  майже  афористично,    у  текксті  "Все  важче"  справедливо  доводить  Richter.  Такий  дотепний  (з  огляду  на  тівр  нік).  Переконаймося:  

Суспільство  перекисло,  ніби  бражка,
гірчить  все  більше  батьківщини  дим…
Усім  останнім  часом  жити  важко:
одним  –  брехати,  вірити  –  другим!

Сам  автор  відніс  ці  рядки  до  ліричного  розділу.  Я  б  -  до  драматичного.  Правда  завжди  була  із  присмаком  цибулі.  Нині  й  поготів,  вичавлюється  сльози  самотужки,  киньте  погляд  на  дійсне  наше  оточення.  Тільки  не  додавайте  добавки  загляданням  на  телеекран.  Телебачення  сьогодні  -  розкладання  совісті  й  притомності  людей...  

Не  йме  віри  перевертням-політикам  та  їх  пасіпакам  й  текст  автора  YarSlav(а)  "Стадо"

Для    нас    видумують
іконостаси  
(сьогодні    -  чорні  
і  червоні    -  вчора  )

Та    ті  хто
так    співав    Хвалу  
Москві  й    Союзу  -
Сьогодні    каже  -

"Геть  нам    від    Москви  "

Загадкові  кульбіти  верхівки  за  принципом  "бреши  більше,  щось  та  й  осяде"  зворушують  не  лише  мізки  довірливого  електорату,  але  й  тривожать  письменників,  поетів.    З  огляду  на  вищенаведений  твір  -  не  всі  переймаються  довірою  варіаціям  високозлетілих  "обранців",  що  вже  давно  одірвалися  від  народу  і  його  довіри  -  найбільншого  скарбу  будь-якої  демократичної  країни.  Респект  авторові  YarSlav  (у)!  

Бадьоро  і  проникливо.  А  за  своїми  драматично-соціальними  реаліями  навіть  –  героїчне  віршування  подає  Серго  Сокольник  у  стислому  сатиро-епосі  "Тенденція  одначе,  як  чукча  казав"
 
В  інтернеті  «висять»  до  зорі  літератори.  ...
щойно  подумав  
Про  тенденцію,  як  «лайкарі»  
Тичуть  смайли-  за  дурість!  За  дурість!..
-  Одне  одному  і  верещать  
Під  трембіту,  чи  під  балалайку  Кон"юнктуру...  
Ось  виклав  на  сайт  Твір  художній.  
Бо  -  жодного  лайку.  

Погоджуватись  чи  ні  із  автором  -справа  читацька.    Але  я  сподіваюсь,  що  у  "гастрольний  тур"  по  ресурсам  і-нету  цей  твір  таки  вирушить...  А,  може,  й  дасть  поштовх  розвитку  подібного  ін-лайк-креативу,  на  кшталт  штурхану  під  зад  чоботом...

 

Прогалини  соціального  просвіту,  певно,  не  скоро  надибаються...  Про  це  думають  маси  нашого  люду.    І  цей  "тренд"  проривається  у  творі    Яноша  Бусела  "Смерть  пенсіонерки…"
                                       
Ти  жила    як    умiла,-
Утiкла    iз    села,
В    цеху    вiкна    ти    мила
I    пiдлогу    мела.
....
I    пiшли  -  полетiли
Швидкоплиннi    лiта...
Десь    розтринькались    сили,
Стала    постать    не    та.
....
...
Втягнув    вiчностi    вир...
Трусять    гiлки    зеленi
На    запльований    двiр.

Гiлки    тi    замiтає
Снiжно  -  бiла    зима  -
I    ялини    немає,
I    людини    нема...

Тут  ніякою  громадянською  лірикою  не  відбудешся...  Тут  -  хочеться  щезнути...,  зробити,  подібно  кванту,  стрибок  через  неодолимі  перепони  рідної  спільноти...  Громади  трудящих  людей,  із  роботящими  руками  та  полум*яними  серцями,  ошуканих  політичними  гебельсами  та  фюрерами  різних  розливів...    Оці,  останні  живуть  жируючи,  а  такі,  як  героїня  цього  твору-реквієму  (хоч  автор  додав  до  тла  тексту  гіркоти  гумору  -  у  рядках,  що  я  примостив  крапками  скорочень)  -втягуються  у  вир  вічності...,  із  запльованих  дворів,  де  топчуть  чоботи  таких-самих  трудяг  зелень  гілок  ялини  у  прощальній  ході,  мовчазній,  за  труною...      Коли  ж  "вічна  пам*ять"  переросте  у  щось  позитивне  для  народу,  пересічного,  трудящого,  бідолашного,  не  втікаючого  із  рідної  землі  по  закордонню...  


Пам*ять  перебувається  випадками.  У  той  час  як  руйнували  Берлінський  мур,  я  міркував  про  волю  перехожих...  Вони  саме  тоді  тинялися  туди-сюди,  у  захваті  та  хмелю...  Часи  пройшли...  І  натрапив  я,  теж  випадком,  на  добротний  текст  автора  на  ймення    Шон  Маклех.    Рядки  згрупувалися  у  верлібр  під  назвою  "Перехожий".  Подаю  фрагменти  під  зазначений  самим  автором  епіграф  Гійома  Аполінера  

                                           «…  Ти  сумний  Перехожий
                                                     Перехожий,  що  бідний  так  само  як  я…»
                                                                                                                                   (Гійом  Аполлінер)  

Я  би  відчинив  сіру  вулицю,
Як  відчиняють  ковані  двері  
....
Відчинив  би  для  перехожих
Не  зайд,  не  пророків  і  не  жебраків,
А  саме  для  перехожих  у  капелюхах,
Перехожих  -  бідних  як  я.  
....
Наче  наше  життя  сірою.
Я  писав  би  на  хмарах  слова  Істини,
Щоб  перехожі  (сумні  особливо)
Інколи  споглядали  Небо
....
Аби  якось  його  розрадити,
....
Я  би  розрадив  його  сонячними  зайчиками
До  пори  в  скриню  мою  схованими,
Якби  в  місті  цьому  
Не  було  так  порожньо….
І  жодного  перехожого…
Жодного…

У  свідомості  (можливо  й  мільонів)  людей  відбуваєтся  справжній  переворот  перехожих  (  від  бомжів  до  політичних  злодюг),  повсякчас...  Світ  ошалешується  щодня  випадками...  Аж  ось  з*явився  і  поет  на  КП,  що  зумів  зімпровізувати  прагнення  людської  участі  до  смутку  навіть  незнаного  перехожого...    Вочевидь,  як  на  мене,  -  це  здобуття  усього  ресурсу  Клубу  Поетів,  із  чим  всіх  його  учасників  і  вітаю.  

У  цей  бранші  додаю  і  суперечливо-вірогідний  опус  криптоніма  Ти  не  осліп  із  його    "Жорстокою  грою"

Ти  припустився  помилок,
Коли  ступив  на  хибний  шлях,
На  мить  здалося,  що  надія
Тебе  покинула  на  час.
Коли  безжальна  кров  пролилась
За  боротьбу  сліпого  щастя,
Ти  похилився  на  коліна
І  став  вблагати  допомоги.
Зі  мною  хочеш  ти  зіграти
У  гру  понуру  на  землі,
У  світ  поринути  жорстокий,
В  якому  я  прожив  життя?
Де  мрію  в  нас  у  всіх  забрали,
Давили  все  собі  згрібали,
Коли  упали  до  землі,
Шукаючи  собі  дорогу  в  тіні
Усі  блукали  в  забутті,
Коли  ступили  у  те  пекло,
У  гру  жорстоку  на  землі.

У  ритмованій  грі  є  все,  що  необхідне  для  роздумів.  Втім,  дещо  замало  для  зв*язку  із  депресивною  тенденцією  дійсності.  Одначе,  дуже  дієво  йде  на  підкуп  читачевої  уваги  сама  відвертість  твору.  І  це  вже  його  виправдовує,  як  занчимість.

Актуальною  перебуває  і  тривога  кожної  мислячої  людини  про  спад  тенденції  читання  книжок.  І  тут  не  дієве  -  чи  то  паперових  носіїв,  чи  то  -електронних...
Любов  до  читанки  прищеплюється  змалечку.  А  із  цим  у  нашої  держави  -невпереливки...  Тому,  із  позитивом,  повідаю  і  про  твори  для  дітей.  А  на  КП  є,  хвала  небу,  й  такі.    Живий  приклад  -  Оксана  Батицька  із  віршем  "Підприємниця  зима"

Запустила  всі  артілі
Підприємниця  зима.
Вся  при  ділі,  вся  у  ділі.
Розкрутилася  сама.
Гобелени,  покривала,  
Ковдри,  коци,  хідники,
Скатертини,  пледи,  шалі,
Шуби,  шапки,  кожухи…
Сріблом,  сріблом  вишиває,
Прикраша  і  прикраша.
І  до  себе  промовляє:
"Хай  натішиться  душа!"

Вдалий  вірш-промовка.  Лаконічний.  Образний.  Простий.  Нині  не  часто  зустрінеш  корисне  й  нетупе  віршоукладання,  придатне  для  дитячих  розваг,  і  у  такий  спосіб  -  задля  популяризації  бажання  читання,  завчання  на  пам*ять,  декламування.  Одним  словом  -  для  розвитку  творчого  сприйняття  світу  й  себе  у  ньому,  як  частини  його,  з  самого  малечку...  

До  цієї  полички  творів,  які  б  я  сам  прочитав  дітям,  щоправда,    -  дещо  старших  років,  відношу  й  твір  "Білі  ґудзики"  Лесі  Утриско.

Нашила  білих  ґудзиків  зима,
Гіллям  казково  холод  прикривала
І  марила,  і  світ  свій  доживала,
Така  чудна  -  що  іншої  нема.

Спіймала  тінь  старого  горобця  -
В  ній  оживала,  марила,  сміялась,
У  білій  свиті  гордо  милувалась-
Здавалось  світ  вдягнула  до  вінця.

І  забавлялась  променем  на  тілі,
Той  по  весняному  їй  душу  лоскотав,
Мінливим  днем  їй  весело  співав,
Де  ґудзики  казково  білі,  білі...

Сама  авторка  розмістила  вірш  у  розділ  лірики.  Та  одне  іншому  не  завадить.  Адже,  написати  твір  для  дітей  -  то  непроста  задача.  Дуже  мало,  навіть  видатних  красномовців  літератури  упоралася  із  нею.  Тим  приємніше  привітати  авторку  із  удачею!!!

Не  хочу  оминути  добрим  словом  і  вірш,  що  розмістила  Lana  P.  під  назвою  "ВИШИВАЛЬНИЦЯ  НАСТУСЯ"

Притомились  в  мене  ніжки,
Наберусь  терпіння  трішки,
Полотно  візьму  у  ручки  —
Гладдю  ляжуть  закарлючки.

Протягну  крізь  вушко  нитку,
Білу  вишию  лебідку,
Що  над  озером  літає,
Де  латаття  розцвітає.

Вправна  голка  гостозуба
В  зелен-листя  вдягне  дуба.
Чарівні  в  Настусі  п’яльці  —
Не  вколоти  б  тільки  пальці!      

Не  маю  ніякого  сумніву,  що  такий  твір  сподобається  багатьом  молодим  батькам.  І  по  праву!    Таких  простих  за  формою,  втім  -  розлогих  і  змістовних  за  наповненям  (виховним  -прищеплення,  ненав*язливе,  до  праці  -  "відтягування"  від  комп*юторних  ігриш  вбивчого  характеру  тощо)  тлом  поетичних  навчань  нині  обмаль.  Тож,  привітаємо  ресурс  КП  із  новим  здобутком.

У  цім  сенсі  хочу  назвати  й  твір  "Вона  прийде  вже  скоро",  що  розмістила  пані  Крилата.  Подам  уривки:

Зима  ще.    Лютий.  Все  довкола  біле  –  
Сиди,  ліси  і  ниви,  і  луги.
Льоди  у  грудні  ще  на  ріки  сіли
І  думають,  тут  житимуть  віки.

Її  зірковий  час  ось-ось  настане  –  
Ведмідь  чекає,  пролісок,  боцюн.
Ще  трохи  –  сніг  зійде  і  лід  розтане,
Зустріне  радо  край  красуню    цю.

Хтось,  як  і  сама  поетка  поначить  такі  рядки  терміном  "Пейзажна  лірика"...,  але  -  ніякого  пейзажу  тут  немає.  Зате  присутнє  більше,  гіж  пейзаж...  Якийсь  утончений  зв*язок  між  словами  та  почуттями  бажання  приходу  теплих  днів...  І  мимоволі  вириться,  що  "ще  трохи  –  сніг  зійде  і  лід  розтане..."

До  певноі  мірою  пророцтв,  чи  точніше,  просвітництва  я  зазначаю  коротенький  твір  "  Человечек-дурачок…"  Сергія  Дунаева  із  присвятою
Ларисі  Міллер.    Через  його  ужатість,  наводжу  цілком:  

Человечек-дурачок,
у  Земли  крутой  бочок,
и  к  тому  ж  она  кругла:
нет  ни  норки,  ни  угла.
Чуть  покрутишься  на  ней
и  слетишь  в  один  из  дней.
А  она  и  не  заметит,
и  не  крикнешь  ей:  «Приветик!»

Опус  цей  подано  у  рубриці  "Філософська  лірика"  і  я  не  стану  сперечатися.  Однак,  ще  раз  зроблю  наголос  на  тому,  що  далеко  не  кожному  авторові  КП  властиво  укласти  таку  аппеляцію  до  наївності  неосвідчених  (  а  таких  нині,  за  нової  системи  освіти  -  хоч  греблю  гати),  аби  заоохочити  читача  поміркувати  над  читанним...  А  тим  часом  із  швидкістю  370  кілометрів  на  секунду  чимчикує  наш  всесвіт  у  відношенні  до  галлактики...  Навіть  попри  кількість  біл-бордів  кандидатів  у  президенти...  Тут  вже  точно,  не  встигнеш  і  "приветик"  вигукнути...  Доречний  твір.      

Дедалі  більше  втім  захоплює  пристрастність  самих  невід*ємних  почуттів  -кохання.  Це  вівковічний  діалого  двох,  до  якого  нині  додався  твір,  що  подала  авторка  Окрилена.  Він  так  і  зветься    "Di  (алогічне)".

Привіт!  
Я  знову  
в  турбулентній  зоні.
Пасок  безпеки?  
Він  не  рятівний.
Порушую  
повітряні  кордони  
прозорі  і  невидимі.  
Земні  
услід  тяжіють  
кроки  і  зусилля,  
немов  фантоми  
чуються  дзвінки.
зима  дахівкам  
снігу  натрусила  ,  
обдало  плечі  
холодом  мені.    

І  я  стою  
на  чорно-білій  
смузі,  
і  сумнівів  
нависли  кажани.
Вуста  твої  
в    усміхненому  прузі?
Скажи  мені...
                           нічого  не  кажи.

Тяжко  уявити  ситість  у  коханні,  де  смуток  мілких  непорозумінь  часто  й  густо  домінує  над  величчу  проблем  закоханих.    Адже  кохання,  мов  трунок,  увесь  час  (поки  бродить  і  зріє)  у  темних  бутлях  наших  сердець...  Аж  допоки  не  розірве  їх    мовчанням...  звички...  
 
 

Далі  буде.

А  поки  що,  мобілізувавши  свої  спогади  та  досвід,  дарую  усім  креативщикам  самодіяльний  музичний  твір  мого  товариша  юнацьких  ще  років,  задля  бадьорого  й  вдумливого  настрою,  творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824244
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Ніна Незламна

Не їдь далеко… / проза /

[youtube]https://youtu.be/eb66OvmLPmw[/youtube]

Зимовий  вечір…  Хурделиця  співала,  завивала…  Повсюди  пагорби,  як  гори  біля  кожної  хати…  Десь  в  вікнах  темно,  а  десь  світло  проникає  через  замерзлі  шибки…  Вона  йшла,  розкрита,  без  головного  убору.  По  плечах  русяве,  волосся  припадало  снігом  і  тут  же  розсипалося  вітром  на  оголені  плечі.  З  під  коричневої  осінньої  курточки  виднілася  легенька  сукня…  Сніг  западав  туди,  топився  на  гарячому  тілі.  Ледь  тремтячою  лівою  рукою  прикривала  груди,  а  правою  рукою  притискала    величенький  пакунок…  Здаля  ніхто  й  не  скаже,  що  то  дитя,  маленьку  донечку  несла…  Як  та  вовчиця,  від  відчаю    іскрились  очі,  йшла    несла  дитя,  куди  не  знати.    Холодний  погляд,  то  вперед,,  а  то  назад…    Завивав  вітер,    то  рідше,  то  густіше  перед  очами  сіяв  сніжинки,  їх  блиск  і  мерехтіння  заважали  бачити  все,  що  попереду.  За  мить  різко  нахилилась,  за  щось  зашпортнулась,  ледь  втрималась  на  ногах.  Вся  затремтіла,  просила  Бога,  щоб  вибратися  допоміг  з  цієї  дороги.  У  чобітки  набралось  снігу,  відчула  холод  по  оголених  ногах,  вже  падала,  обхвативши  обома  руками  дитя,  почула  плач…
       Все  тіло  пронизало  струмом…  Вона  відкрила  очі  і  почула  плач  донечки…О  Господи!  Це  ж  треба  такому  наснитись?!  Себе  бачила  вісні…  Хай  йому  грець!  За  цілий  день  пристала,  думала  спатиме  міцно  -  міцно  та  на  тобі,  таке  привиділось  ..    Поправивши  волосся  на  своїх  плечах,  приклала  доню  до  груді,  за  мить  небажана  сльозина  покотилася  по  щоці…
         Думки  роїлись  в  голові;  моя  маленька,  сонечко  моє,  все  буде  добре,  скоро  приїде  тато,  підемо  на  квартиру,  обов`язково…  Щоб  тільки  втрьох,  ти,  я  і  тато,  щоб  ніхто  не  бурчав,  щоб  ми  нікому  не  заважали  спати.  Нараз,  як  ведіння  мамині  очі,  наче  чула  її  слова  -  »  Не  їдь  далеко,  доню!  На  чужині  важко….  Хто  хоче  до  себе  в  хату  чужу  дитину.  Пригадай  слова  пісні  «  Постав  хату  з  лободи  та  в  чужую  не  веди».  На  душі  гірко,  боляче,  сповивали  журливі  думки.  Як  день  так  і  важче  було  терпіти  неповагу  і  приниження  від  свекрухи.
         Вони  побралися  навесні,  не  в  супереч    його  матері.  Хоч  Тоня  й  здалеку  та  його  мама  з  ним  разом  приїхала  за  нею.  Родинне  коло  зібралося  за  столом,  це  не  весілля,  а  так  невеличке  свято  в  честь  реєстрації  шлюбу.  Вітання,    поцілунки,  два  дні  і  вже  прощання  із  родиною  й  з  батьками.    Тоді,  здавалося  все  добре,  що  ж  тут  такого,  мало  хто  йде  далеко  заміж,  то  й  нічого.  Чому  у  мене  має  бути,  щось  погано?!  
     По  приїзду  на  чужину,  все,  як  по  маслу,  проблем  з  роботою  не  було,  у  колективі  знайшла  однодумців.    Віктор  постарався  влаштувати  на  роботу.  Сам  серйозний,  обіцяв  разом  з  мамою  не  житимуть,  а  житимуть  окремо,  винайматимуть  квартиру.  Так  і  вона  гадала,  бо  ж  де  тут  всім…  Невеличка  хатина,  коридор,  з  якого  ледь  відкриваються  двері  в  хату,  маленька  кухня  -  кімната    три  на    два  метра  і  одна  кімната  три  на    чотири,  де  навіть  між  ними  не  було  дверей.
   Свекруха,  працювала  прибиральницею  в  редакції  міської  газети.  Йшла  на  роботу  о  шостій  годині  ранку  і  вже  о  десятій  годині  була  вдома.  Тоня  працювала    телефоністкою  в  зміні,  це  не  подобалося  свекрусі,  вона  чомусь  не  розуміла,  чи  то  не  хотіла  розуміти,  що  після  нічної  зміни,  хоч  години  дві  чи  три  треба  поспати.  Жінка  намагалася  включити  голосніше  радіо,  бо  вона  так  любила  його  слухати.  А  інколи,  коли  в  хаті  не  було  свекрухи,  Тоня  прикручувала  звук  на  тихіше,  але  тільки  свекруха  ступне  на  поріг,  відразу  почервоніє,  суворо  кине  погляд  і      про  себе,  щось  бурчить,  а  потім  в  голос  скаже  кілька  раз  підряд,  -  »  Що  хочу,  те  й  роблю  у  своїй  хаті,  сама  собі  господарка.»
       Віктор  працював  щодня,  приходив  додому  о  вісімнадцятій  годині,  а  іноді  і  пізніше,  займався  монтуванням  АТС.  Тоня  не  наважилась,  щось  розповідати  чоловікові,  нащо    псувати  відносити,  тож  мали  йти    винаймати  квартиру.  Та  не  все  так  склалося,  як  гадалося.  Віктор  поступив  заочно  навчатися  в  КЄМТ.  Та,  ще  одна  новина,  Тоня  чекала  дитину.  Той  пронизливий  погляд  свекрухи,  коли  вона  дізналася  в  розмові  між  подружжям,  як    в  серце  голкою  її  слова,  -  »Що  з  першої  ночі  голова  й  очі!»,  мабуть  запам`ятає  на  все  життя.
         Чоловік  дуже  любив  читати,  особливо  технічні  журнали  і  літературу.  Це  успадкував  від  свекрухи  та  і  днями  й  часом  ночами,  в  маленькій  кімнаті,  при  включеній  настільній  лампі  читала    в  «запій»  художню  літературу  та  газети.
     В  вересні  місяці  Віктор  поїхав  на  сесію,  винаймати  квартиру  на  зиму  не  наважився,  гадав,  що  й  тут  не  погано.  Пообіцяв  Тоні,  що  навесні  вже  точно  підуть  жити  окремо.  Батьки  Тоні  прислали  гроші,  щоб  вклали  на  будівництво  приватного  житла.  Воно  й  нічого  наче,  свекруха  якийсь  час  була  задоволена,  що  є  підмога.  Та  це  було  лише  на  кілька  днів.  Тільки  Тоня  залишалася  один  на  один  з  свекрухою  та  розпочинала  мову  за  гроші,  весь  час  тільки  й  мови  -«За  мого  сина  треба  золоті  гори  дати,  а  то  не  гроші,  за  них  хати  не  купиш».  Молоді  ж    планували  жити  окремо,  по  можливості  складати  гроші  на  житло,  чи  стати  на  роботі  в  чергу  на  квартиру.
 Звичайно  Тоня  дивувалася  її  поведінці,  чи  можна  так  поводитися,  адже  знала,  що  батьки  давно  пенсійного  віку  і  до  цього  ніякої  розмови  про  гроші  не  було.  До  того  ж  свекруха  знала,  що  пенсію  отримував  лише  батько,  бо  мама  господарювала  вдома,  виховувала  семеро  дітей.  Свекруха  ж    працювала  на  пів  ставки,  звичайно  де  ті  гроші,  щоб,  щось  допомогти  на  будівництво.    Її  дивна  поведінка  визивала  здивування,  в  якійсь  мірі  розчарування,  коли  тільки  одружилися  й    Тоня  вийшла  на  роботу,  свекруха  наполягла  взяли  їй  в  кредит  зимове  пальто.  Звичайно  хто  міг  відказати,  це  ж    його  мама.  Здивувалася  й  Тоня,  коли  в  розмові  з  чоловіком  дізналася,  що  через  рік  свекруха  піде  на  пенсію,  що  їй  самій  буде  важко,  бо  стажу  всього  п`ятнадцять  років,  тож  на  гарну  пенсію  нема  чого  розраховувати.  Віктор  не  знав  батька,  свекруха  все  тримала  в  секреті,  хто  він.  Тоня    цим    і  не  цікавилася,  вона  дивилася  в  ясні  очі  Віктора,  кохала,  довіряла  йому,  гадала  все  буде  добре.  В  душі,  під  серцем,  як  сонячне  тепло  гріла  надія,  в  них  все  вийде!  
       Наче  й  притерлися    жінки  в  домі,  якби  ж  не    була  невістка  чужа  кістка.  То  не  в  те  одяглася,  то  де  ходила  після  роботи?  Хоча  продукти    купувати  більше  приходилося  Тоні,  майже  завжди,  коли  йшла  з  нічної  зміни,  треба  було  постояти  в  чергах.  Все  інше  просто  дрібниці;  то  приший  ґудзика  в  халаті,  ще  одного,  бо  груди  виставила,  то  вже  не  дівка,  щоб  коротке  носити  і  все  сердитий  погляд      і  вслід    слова  -  »От,  нещастя,  де  ти  взялася  на  його  голову».
   Люди  кажуть,  коли  в  хаті    менше  людей  то  й  менше  клопоту,  замороки,  тоді    й  спокійніше  живеться.  Та  життя  продовжувалось.  В  кінці  лютого  Тоня  народила  дівчинку.  Дякувати  Богу  все  добре,  хоча  знала,  що  свекруха  хотіла  онука.    Тоню    з  лікарні  виписали  в  п`ятницю,  Віктор  радо  поцілував  дружину  в  щоку  й  сказав,
-  Ну  ти  молодець!  Як  добре,  що  не  довго  в  лікарні  була,  я  вже  й  сумував  без  тебе.
Тоня  тішилася,  було    приємно  чути  ці  слова,  але    й  трохи  здивувалася,  коли  дізналася,  що  пошкодував  п`ять  карбованців    на  «  таксі».  Та  чому  так,  з  пологового  можна  було  й  на  «таксі»  добратися  та  вже,  як  є,  думала  Тоня,  то  дрібниці,  їхали  додому  маршрутним  автобусом.
 Коли    переступили  поріг  до  хати,  Віктор  радо  сказав,
-  Ну,  от  ми  і  вдома.
 Мати  сиділа  за  столом  читала  книгу,  позирнувши,  криво  посміхнулася,  ніякого  вітання.  Віктор  з  дитиною,  не  роздягаючись  пішов  в    кімнату  покласти  доньку  на  ліжко.
Тоня  намагаючись  швидко  зняти  одяг,  сказала
-  Та  ми  автобуса  чекали,  їздять  без  графіка,  як  заманеться,  тому  й  затрималися  трохи..
Свекруха,  дивлячись  поверх  окулярів,  сказала,
-  Тож  не  принцеса,  щоб  тебе  на  «таксі»  возили.  Йди    краще  до  дитини,  тепер  будеш    замороку  мати,  але  й  про  чоловіка  дивися  не  забувай….
       Та  такого    й    ніколи  не  було,  щоб  Тоня  забувала  про  чоловіка.  Не  лінувалася  готувати  їсти,  варила  перші  страви,  робила  пельмені,  вареники,  смажила  сирники,  які  він  обожнював.  В  шафі  завжди  випрасувані  сорочки  й  штани.    Окрім  того,  готувала  йому  сюрприз,  на  день  народження  готувала  подарунок,  вже  майже  закінчила    в`язати    светра.  Привітно    проводжала  чоловіка  на  роботу    й  радісно  зустрічала  його,  цілуючи  в  щоку.    Коли  це  було  при  свекрусі,  вона  різко,  то  блідніла,  то  червоніла,  починала  ходити  по  хаті,  наче  намагалася  десь  присісти.    А  іншим  разом,  коли  сиділа  за  столом  читала  книжку,  то  стукала  по  столі  пальцями,  наче  вибивала    танець  «чечітку»  і  сердито  дивилася  на  Тоню.  А  було  й  таке,  що,  як  обпечена  зривалася  зі  стільця,  починала,  щось  шукати  в  шафі,    при  цьому,  щось  бурчала  про  себе.  Коли  ж  Віктор  помічав  її  холодний  погляд,  вона  тут  же  на  мить  мило  посміхалася  і  опускала  очі  донизу,  вдавала,  що  читає  книгу.  Інколи  він  помічав  відношення  матері  до  Тоні  та  їй  не  наважувався  щось  сказати,  до  дружини  було  посміхнеться  й  скаже  -«  Та  не  звертай  уваги!  Побурчить  та  й  перестане…».
       Як    ведеться  в  людей,  так  і  Тоня  знала,  що  треба  в  перший  же  день  після  лікарні  викупати  донечку.    Вже  закипіла  вода,  Тоня  запарила  траву  «  дідові  воші».  Їй  вдома  доводилося  з  мамою  купати  племінників,  в  корито  підливала  теплу  воду    і  хлюпала  її  то  на  грудці,  то  на  чоло  дитині.  Але  вперше  бути  відповідальною  за  це    самій  було  страшнувато,  хвилювалася.  Віктор  же  був  єдиний  син,  він  навіть  не  бачив,  як    купають  малят.  Йому  довелося  допомагати  Тоні,  бо  тільки,  як    закипіла  вода  для  купеля,  свекруху,  як  вітром  здуло  з  хати.  Молоді  здивувалися,  коли  та  наче  поспішала  на  роботу,  швидко  взулася  в  валянки,  накинула  пальто  на  плечі  й  сказала,
 -Я  піду  до  сусідки,  мені  до  неї  треба….
 В  Тоні  трусилися  руки,  як  сповивала  у  воді  в  пелюшки  донечку,  намагалася  заховати  ті  рученятка,  а  вона  все  тягнула  їх  догори.  Добре,  що  народилася  близько  чотирьох  кілограм,  то,  як  кажуть  хоч  було  за,  що  взяти.    »Не  святі  горшки  ліплять»  -  так  і  молоді,  обоє  усміхнені,  задоволено  дивилися  на  маленьке  боже  творіння,  яке  в  кориті  в  воді  від  задоволення  закривало  оченята.  
         Після  купеля,  розчервоніла  донечка  насмокталася  материнського  молока  і  вже  солодко  спала,  коли  прийшла  свекруха.  За  цей  час  Тоня  випрала  пеленки  і    в  алюмінієвому  тазу    винесла  в  коридор,  щоб  завтра  зранку  повісити  надвір.  Хоч  їй  було  всього  двадцять  один  рік  та  пам`ятала,  що  дитячі  речі  на  ніч  надвір  вішати  не  можна.  Чи  то  забобони,  чи  щось  інше  та  робила  так,  як  колись  вдома  робила    її  мама.
     Переступивши  поріг,  свекруха  відкрила  навстіж  двері,
-  А  пару  напустили,  хай  провітриться.
Віктор  закрив  штори  на  дверях  в  іншу  кімнату  та  все  ж  сказав,
 -  Я  відразу  кватирку  відкрив  і  де  та  пара,  ми  ж  купали  в  теплій  воді.  
Підморгнув  до  дружини  і  кивнув  рукою,  тихо  сказав,
-  Не  звертай  уваги!  Все  обійдеться.  Звичайно  нас  четверо  трохи  затісно  та    навесні  після  сесії    будемо  винаймати  квартиру.  
             Наступного  дня,  хоч  це  й  була  субота  Віктор  йшов  на  роботу,  на  позапланову  перевірку.  Тоні  молока,  купленого  напередодні,  ще  вистачало  на  пару  днів,  тож  зранку  не  треба  було  бігти  в  магазин.    Вже  коли  чоловік  був  в  дверях  гукнула,
-  Вікторе,  візьми  пеленки  ті,  що  в  тазу,  вивісь  на  мотузку  надвір,  а  то  поки  я  ще  вдягнуся  тепліше,  в  халатику  ж  не  піду.  Він  кивнув  головою  і  вийшов.  Свекруха  в  цей  час  наливала  собі  чай,  покачуючи  головою  сказала,
-  О  -  хо  -  хо,  молодь  -  молодь…  А  я  свого  чоловіка  не  заставляла  вішати  пелюшки,  люди  будуть  сміятися,  скажуть  під  підбори  взяла  чоловіка.
     Тоня  промовчала,  повернулася  до  доньки  в  кімнату,  прасувала  дитячі  речі.  Весь  час,  як    пташка  біля  пташеняти,  весело  говорила  до  неї,  коли  вкладала  спати,  тихенько,  щоб  не  заважати  свекрусі,  співала  колискову.
   Час  поспішав,  після  вихідного  дня,  чоловік  пішов  на  роботу,  свекруха  ж  пішла  раніше  за  нього.  Коли  Тоня  розпалила  пічку,  на  столі  помітила  відкриту  книжку  і    поруч  два  маленькі  календарі.  Здивуванню  не  було  меж,  коли  побачила  закреслені  дні  в  обох  календарях,  закреслено  сорок  два  тижні  від  їхнього  весілля.  Ледь  всміхнулася,  про  себе,  ну  –  ну    і  чого  б  це  їй  в  голову  прийшло  лічити,  що  не  вірить,  що  донька  від  Віктора?!    Та  довго  думати  за  це  не  прийшлося.  Свекруха  прийшла  з  роботи,    привіталася.  Зняла  пальто  заглянувши  в  кімнату,  де  сиділа  Тоня,  годувала  дитя,  сказала,
-  Ну,  що  справляєшся  з  своїми  обов`язками…Справляйся  –  справляйся,  тільки    не  можу  зрозуміти,  чого    в  малої  коси  чорні  -  чорні,  як  смола,    ми  з  сином  світло  русі  і  ти  руса,  а  мала  хоч  і  тіло  біленьке  та  коси  занадто  чорні.  
Тоня  не  змогла  зрозуміти  до  чого  ця  мова.  Вона  ледь-ледь  посміхалася,  дивлячись  на  маленьку  сказала,
-  А  ми  звідки  знаємо  в  кого  ми  вдалися,  правда  сонечко  моє,  напевно  в  родині  є  чорняві.
Свекруха  зміряла  сердитим  поглядом,  наважилась  щось  сказати  та  Тоня  відразу  продовжила,
-  Моя  мама  чорнява,  правда  зараз  сива,  тож  до  бабусі  вдалася  наша  Валюша.  
   Пройшло  два  тижні.  Часом  донечка  добре  спала,  а  було  вночі  й  капризувала.  Звичайно  свекруха  чула  це  та  двері  заказати,  щоб  навісити  в  кімнату  не  дозволила.  Коли  маленька  плакала  тільки  й  чути  було    слова  »От  нещастя,  коли  це  закінчиться».  Тоня  сама  чекала  цього,  чекала  весни,  в  надії,  що  підуть  окремо  жити.
       Через  тиждень  Віктор  поїхав  на  сесію  в  Київ,  тож  Тоня  залишилася  знову    з  свекрухою.  Їй  було  дуже    важко    зрозуміти  її,  чому  наодинці  за  дрібниці  чіплялася  до  неї.  При  синові  ніяких  нарікань,  зовсім  інше  відношення,  навіть  онучку  брала  на  руки  та  коли  син  тільки  за  поріг,  то  все  їй  не  так.  Боліла  душа  та  знала  свою  роботу,  зрозуміла,  що  допомоги  від  свекрухи  годі  й  чекати.  Вставала  рано,  палила  пічку,  готувала  їсти.  Часом  і  дров  нарубаних  не  було,  чомусь  Віктор  мало  заготовить,  то  приходилося  й  самій  рубати.  А,  ще  були  проблеми  з  молоком,  в  магазині  люди  завжди  займали  черги  в  шість  -  сім  годин  ранку,  хоча  магазин  працював  з  восьмої  години.  А  без  молока  ніяк,  треба  ж  годувати  доньку,  значить    треба  самій  пити  молоко,  чи  то  з  чаєм,  чи  без  нього.    Добре,  коли  мала  спить,  швидко  перебіжить  займе  чергу,  а  потім  після  восьмої  ранку  знов,  як  пташка  летить,  щоб  швидко  повернутися  назад.  Дехто  з  старих  людей  розумів,  що  залишала  дитину  саму,  пропускав  взяти  без  черги,  бо  треба  було,  ще  з  пів  години  постояти,  а  інколи  приходилося    сповивати  доньку  і  йти  з  нею  до  магазину.  Воно  й  незручно  й  холодно,  хоч  і  початок  березня  та  весною,  ще  й  не  пахло…
Якось  зранку  Тоня  займалася  прибиранням  в  кімнаті,  побачила  на  останній  полиці  етажерки  поверх  книг  фотоальбом,  з  нього    тирчало  декілька  фото.  Хоча  й  часу  було  мало  до  приходу  свекрухи  з  роботи  та  цікавість  зробила  своє  діло.  Вона  роздивлялася  старі,  пошарпані  фото.  Для  неї  майже  всі  були  незнайомі.  Та  одне  фото  нагадало    слова  свекрухи  -    в  кого  доня  чорнява?  На  фото  була  свекруха,  її  одна  сестра  риженька,  Тоня  її  бачила,  якось  в  гості  заходила.  А  інша  жінка  схожа  до  свекрухи  і  волосся  в  неї  було  чорне,  як  смола.  Оце  так  -  так,  то  в  їхній  родині  теж  є  чорняві,  що  за  підозри,  дивувалася  про  себе.
         Пройшов  лише  тиждень,  як  Віктор  поїхав  на  сесію,  мав  там  бути  п`ятнадцять  днів.  А  Тоні  здавалося,  що  пройшла  вічність.  Вона  намагалася  з  дитиною  не  заважати  свекрусі  та  тільки  прийде  з  роботи,  то  відразу  йшла  гуляти  надвір.  Інколи  свекруха  лягала  спати,  а  інколи  включить  радіо  на  всю  гучність,  слухала  веселі  пісні.  Після  обіду  Тоня  знову  гуляла  з  малою  на  руках,  сусідка  тітка  Феня,  підбадьорювала  її,  мило  посміхалася,  інколи  розпитувала  про  доню  та  розповідала  про  своє  молоде  життя  з  чоловіком  Ігнатом.  Обоє  привітні,  приємні  люди.  Вона  низенька,  повненька  жінка,  роками  така,  як  і  свекруха,  він  трохи  старший,  високий  дядько,  про  таких  кажуть  -  велетень.  Тітка  Феня  інколи  займала  чергу  в  магазині  для  Тоні,  як  кажуть  світ,  не  без  добрих  людей.  
   Одного  дня  після  обіду    Тоня  гуляла  з  малою  надворі,  вже  майже  темніло,  в  хвіртці  гукнула  жінка,  в  руках  тримала  велику  чорну  сумку,  запитала,  чи  вдома  свекруха.  Вона  пропустила  її  вперед,  в  коридор,  сама  віником  змітала  сніг,  раптом  почула  в  хаті  дзявкання  собаки.  Ото  дивина,  поспішила  зайти  в  хату.  Тільки  відкрила  двері,  як  під  ногами  два  песики  почали  гучно  гавкати,  навіть  ричати.  Жінка  весело  сказала,
-  Та  це  вони  так  полякають  і  все,  не  кусаються,  не  бійся.
Тоня  пішла  в  свою  кімнату,  займалася  дитиною,  песики  побігли  за  нею,  вже  виляли  хвостами.  Вони  швидко  забралися  на  диван,  обнюхували  все,  нишпорили  по  всіх  кутках.  Отакої!  Тоня  здивовано  сіла  на  стілець,  що  ж  це  буде?  Якось  треба  вхід  загородити  в  кімнату,  чи  що?  Такі  спритні  вже  й  на  етажерці  обнюхали  все,  так  і  до  дитини  в  коляску  з  стільця  можуть  добратися.
   Вона  чула  веселий  сміх  двох  жінок  в  кімнаті,    майже  не  можна  було  розібрати  про,  що  говорили,  бо  з  радіо  гучно  линула  весела  музика.  Тоня  погодувала  дитину,  чекала  коли  стихне  той  гамір.  Близько  двадцятої  години  жінка  прощалася  з  свекрухою,  чула  голоси,  дякували  одна  одній.  Ну  нарешті  хлопнули  двері,  в  хаті  стало  тихо….  Здивуванню  не  було  меж,  коли  Тоня,  переступивши  поріг,  побачила  песиків,  ті  мирно  спали  скрутившись  клубочком  один  біля  одного.  Що  можна  хіба  було,  щось  сказати,  звичайно  ні,  господар  –  пан.  Та  Їй  в  голові  не  вкладалося,  як  це  має  бути    в  хаті,  вони  ж  як  нишпорки,  по  них  видно  було,  бо,  ще  молоденькі.  Хоча  б  до  посуди  в  тумбочки  не  лазили  та  не  дай  Бог  за  стіл  не  лізли.  Тоня  помила  посуду,  що  залишили  після  вечері  жінки,  до  хати  зайшла  свекруха,
-  От  і  мені  буде  веселіше.  Ти  ж  завтра  будеш  малу  купати,  то  я  зараз  в  тазу  їх  викупаю,  щоб  були  чисті.
   Тоня  з  думками  лягала  спати…  Вночі  донечка  проснулася  їсти,  песики  відразу    були  під  ногами,  а  згодом  вже  й  поруч  на  дивані.  Жах,  думки,  де  той  Віктор,  чи  він  знав,  що  свекруха  має  взяти  кімнатних  песиків?  З  розмови  між  жінками,  з  тих  слів,  що  вона  ледь  чула,  зрозуміла,  що  свекруха  їх  давно  замовила,  ще  перед  Новим  роком  мали  принести.  Але  ж  так  тісно,  треба  було  йти  винаймати  квартиру,  чи  може  він  нічого  не  знав?  Не  вкладалося  в  голові.  Хай  би  вже  пішли  окремо  жити,  тоді  б  вже  взяла,  чи    хоча  б  весни    дочекалася,  тепла,    адже  й  так  тісно  й  маленька  дитина  в  хаті.  Оце  так  сюрприз!  Щоб  позбутися  песиків,  наважилася  в  дверях  поставила  два  стільці  і  заклала  валізами.
   За  вікном    густо  падав  сніг….  Оце  так  весна,  треба  йти  розчистити  сніг.  Доня  солодко  спала,  ну  то  й  добре,  подумала  Тоня,  але  ж  відразу  нагадала  за  песиків.  Щось  дуже  тихо,  можливо  свекруха  їх  залишила  в  коридорі,  коли  йшла  на  роботу.  Швидко  вдягнулася,  прибрала  на  місце  валізи  й  тихо,  підкрадаючись,  подивилася  в  кімнату,  ледь  не  схватилася  за  голову.  Рушники,  що  висіли  на  рукомийнику  валялися  на  підлозі,  тут  же  розлите  молоко  з  собачої  тарілки.  На  кухонному  столі  перевернуті  чашки  з  під  чаю,  напевно  свекруха  залишила.  Вона  вже  пішла  на  роботу,    в  її  розстеленому  ліжку  спали  песики.  О,  Боже,  треба  все  прибрати,  як  метеор  металася  по  кімнаті.  Прийшлося  в  воді  з  пральним  порошком  і  замочити  рушники  і  скатертину  зі  столу,  бо  заварка  чаю  залишила  чорні  плями.  Полегшено  зітхнула,  коли  все  прибрала  й    розпалила  пічку.  Песики    час  від  часу  відкривали  очі,    озираючись  зівали  і  знову  дрімали.  Добре,  що  за  молоком  сьогодні  непотрібно  було  йти,  вскочила  в  чобітки,  пішла  розчистити  стежки  від  снігу.
       Незабаром  прийшла  з  роботи  свекруха.  Озирнулась  по  кімнаті,  запитала,
-  А  де  поділась  скатертина?
Тоня  щойно  погодувала  малу,  тримаючи  її  на  руках  відповіла,
-  Так  вона  ж    в  плямах  від  чаю,  на  столі  були  перевернуті  чашки,  я  замочила  з  порошком,  нехай  трохи  від`їсть.  І  рушники  всі  були  на  підлозі,  мокрі,  в    молоці….
Песики  почувши  розмову,  зірвалися  з  ліжка,  лащитися  до  свекрухи,  нюшкувати.  Вона  цілуючи,  весело  до  них,
-  Ах  ви  мої  хороші,  ах  ви  моя  радість!
   Очманіти  можна!  Очі  полізли  на  лоба,  ну-ну,  що  буде  далі?  Повернулася  йти  в  кімнату  до  себе,  збиралася  піти  з  малою  надвір,  їй  услід  свекруха,
-  Могла  відразу  й  попрати,  нащо  було  залишати,  де  поставила,  що  не  бачу?
Тоня  кивнула  рукою,
-  Так  я  спочатку  в  холодній  воді  виполоскала,  а  потім  гарячою  водою  залила,    в  коридор  винесла,  зараз  з  малою  погуляю,  засне,  тоді  буду  прати.    
   Добре,  хоч  мороз  невеличкий,  можна  з  малою  й  годину  погуляти  надворі,  щоб  не  повертатися  в  хату.  Як  це  все  витримати,  хай  би    швидше  минав  час.  До  приїзду  Віктора    залишався  тиждень.
       Два  дні  поспіль,  зранку  на  Тоню  чекала  та  сама  картина  в  кімнаті.  Правда,  на  столі  не  було  скатертини,  лежали  газети.  І  по  кімнаті  шматки    розірваних  газет.  В  кутку,  біля  рукомийника  дуже  смерділо,  виднілися  сліди  сечі.  Ой,  яка  гидота,  можливо  треба  було  в  коридорі  пісок  чи,  що  поставити.  Прийде  свекруха,  треба  запитати,  як  краще  зробити.  Вона  мила  підлогу,  котилися  сльози.  Перед  нею  бігали  песики,  заважали,  хотіли  гратися,  напевно,  ще  й  чули  запах  молока,  бо  попискували,    підстрибували,  заглядали  в  очі.  Їй  було  і  їх  шкода,  а  себе  й  дитину,  ще  більше.    Добре,  що  додумалася  закриватися  на  ніч,  бо  вже  б  напевно  і  соску  з  коляски  забрали.  Як  по  молоко  йти,  адже  лізуть  геть,  аж  на  стільці,  а  потім  і  на  стіл,  і  на  підвіконня.
       Наступного  дня,  вона  закрила    песиків  в  коридорі,  коли  йшла  по  молоко,  свекруха  прийшла  пізніше.  Тоня  була  задоволена,  що  все  обійшлося,  боялася,  що  як  дізнається  не  знати,  що  буде.  Вже  трохи  знала  свекруху,  тому  не  наважилася  й  нічого  сказати,  нащо  ці  сварки?  Віктора  немає,  все  рівно  без  нього    вона  нічого  не  вирішить.
Два  дні  в  хаті  галас,  дзявкання  песиків,  це  так  свекруха  їх  готувала  до  життя,  як  вона  сказала.  Дала  їм  ім`я  -    Міккі  і  Нік.  Дразнила  їх,  тицяла  в  писок  свої  ноги,  ті  хапали  за  носки,  тягнули  до  себе,    коли  свекруха  забирала,  дзявкали.    Вже  й  книжок  майже  не  читала,  хіба,  що  під  музику  з  радіо,  їх  вчила  служити,  щоб  становилися  на  задні  лапи.  
     Тоді  була  субота,  коли  вона  побачила  той  сон…    Вночі  три  рази  просиналася  доня,  чому  плакала  й  не  знати,  можливо  настрій  передався  з  материнським  молоком.  В  душу  засіла  тревога,  хоча  б  не  захворіла.  Сльози  котились,    тремтячою  рукою  легенько  струшувала  їх,  щоб  не  попали  на  чоло  дитині.  Ще  трішки,  вмовляла  себе,  ось  понеділок  і    вже  приїде  тато,  можливо  тоді  закінчиться  цей  кошмар  в  хаті.  Нехай  і  не  весна  та  треба  терміново  йти  винаймати  квартиру.  Ці  песики  її  дістали,  вони  скрізь  лазили,  все  діставали,  тягнули  на  підлогу,    вилізши  на  стілець,  лискали  стіл,  визивали  огиду,  неприязнь  до  себе.
   Нагодувавши  дитину,  приспала  її,  сумно  кинувши  погляд  до  вікна,  поспішала  в  магазин  за  молоком.  Вона  вчора,  як  надворі  гуляла  з  малою,  продавщиці  банку  занесла  для  молока.  Бо  останнім  часом,  привозили  всього  один  бідон  молока,  не  всім  бажаючим  діставалось,  люди  кричали,  сварилися  в  черзі.
 Біля  ліжка  на  стільчику  стояла  включена  настільна  лампа,    свекруха  вже  не  спала,  лежачи  читала  книгу,  поруч  дрімали  песики.  Тоня  привіталася  й  сказала  сказала,
-  Валя  заснула,  я  перейду  в  магазин  за  молоком,  вчора  банку  залишила  продавщиці,  там  Світлана  чергує,  обіцяла  мені  залишити,  щоб  в  черзі  не  стояла.
Вона  кивнула  головою,  відповіла,
-  Тільки  не  вештайся  більше  ніде,  як  проснеться,  що  я  з  нею  буду  робити?
Холодний  вітер,  вдарив  в  обличчя,  коли  вийшла  надвір.  Вгамовувала  неприємні  думки,  вмовляла  себе,  щоб  не  плакати,  бо  ж  пропаде  молоко  в  грудях,  цього  ж  неможна  допустити.  Хвилина  -    дві,  почав  падати  густий  сніг,  сильнішав,  зривався,  кружляв  вітер,  ніс  з  заходу  темно  -  сіру  хмару,  напевно    хурделиця  буде,  треба  йти  швидше.
 Біля  магазину    людно,  хто  з  бідончиками,  хто  з    банками.  Черга  велика,  розмови,  що  пізно  привезли  молоко  і  тільки  один  бідон.  Розчарування  охватило  душу,  як  пробитися  до  прилавка?  Треба  забрати  банку  з  молоком  та  чи  Світлана  вже  встигла  його  налити    в  банку?  Треба  швидко,  бо  ж  бурчатиме  свекруха,  наче  знала,  що  багато  людей  буде,  попереджала,  щоб  недовго  ходила.
   Хай  би    песиків  не  було,  то  не  так  би  хвилювалася,  ще    до  дитини  в  кімнату  полізуть.  Дякувати  Богу  і  Світлані,  що    побачила  її  в  дверях  і    кивнула  рукою,
-  Тоню!  Зачекай  трохи,  я  зараз…
В  черзі  гомоніли,  в  основному  люди  похилого  віку,  кожен  намагався  швидше  підійти  до  прилавка.
Хвилин  десять  прийшлося  Тоні  зачекати,  коли  нарешті  їй  передали  банку  з  молоком.  Світлана  привітно  посміхнулася,
-  Гроші  потім  віддаси.
А  потім  до  покупців,
-    А  ви  не  кричіть,  в  неї  дитина  маленька,  тому  й  даю  в  першу  чергу.    
Потепліло  на  душі,  заясніли  радістю  очі,  добре,  що  в  Світлани  є  малі  діти,  все  розуміє.
     Вона  з  піднесеним  настроєм  поверталася  додому,  все  ж  швидко  справилася.  Та  коли  відкрила  двері  в  коридор,  ледь  не  вирвала.    Прямо  під  ногами  собаче  лайно  і  не  одна  купка,  а  кілька,  в  ньому    копошилося  щось    біле.  Вискочила  надвір,  стиснуло  в  горлі.
 О  Боже!  В  хаті  мала  дитина,  а  тут  таке!    Здавило  в  скронях,  душа  хотіла  кричати,  вити,  як  вовчиця,  щоб  захистити  своє  дитя  від  цього.  Зняла  хустину,  витирала  піт,  де  взявся  і  не  знала.  Та,  як  свекрусі  сказати?  Чи  вона  не  бачила?  Адже  випускала    песиків  сюди,  їх  тут  немає,  значить  забрала  в  хату….    Від  хвилювання  тремтіли  руки,  ледь  не  упустила  банку  з  молоком.  О  Боже,  дай  мені  сили  стерпіти  все  це,  дай  сили  угамувати  цей  біль,    дочекатися  чоловіка.
Переступила  поріг  в  хату,  песики  під  ногами  з  тарілки  пили  молоко.  Свекруха  за  столом  читала  книгу.
-  Мала  спить?  -  тремтячим  голосом  запитала.
 Свекруха  дивилась  поверх  окулярів,
-  Щось  там  пару  раз  кевкнула,  напевно  не  спить,  я  не  дивилася,  тож  не  плаче.  
-  Той  добре,  -      тихо  відповіла,    хотіла  зняти  пальто.
Свекруха  кивнула  рукою
-  Там  прибереш,  в  коридорі,  я  постелила  їм  газету,  а  вони,  паршуки  такі,  скрізь  наклали.    І    підмети  сніг  біля  дверей,  до  мене  подружка  обіцяла  прийти.
 Поки  свекруха  говорила,  трохи  заспокоїлася,  відповіла,  
-  Заплаче  мала,    погукаєте  мене.  
 Після  обіду  Тоня  не  наважилася  йти  надвір  з  малою,  хоч  снігу  вже  не  було  та  розгулявся  холодний  вітер,  в  грубі,  аж  свистіло,  завивало.
   Хоч  на  душі  було  гидко  та  зварила  бараболі,  збиралася  пообідати.  З  тарілкою  направилася  йти  в    кімнату  до  доньки.  Та  її  зупинила  свекруха,  тримаючи  на  руках  песиків,  посміхаючись,  ледь  не  цілуючи  їх    сказала,
-  Чого  тікаєш,  що  тут  не  можна  поїсти…
Тоню  кинуло  в  піт,  ледь  стримувала  сльози,
-  Мамо,  ви  бачили,  що  в  коридорі?  Я  боюся,  це  ж  заразне,
-  Тю  ,  -  засміялася  свекруха  і  продовжила,
-  Таке  в  кожної  людини  є,  ти  думаєш,  що  ти  свята,    одна  така  чистьоха?
 Ні,  не  втримала  сліз,  голос  прихрип,  сказала,
-  Я  боюся  за  дитину,  вона  ж  зовсім  маленька,  вони  скрізь  все  лискають,  кидають  на  підлогу  рушники  і    ті,  що  витираємо  посуд.
 -  Ну  й,  що?!  Нічого  не  буде  твоїй  дитині,  подумаєш  принцеса.
По  тілу  холод,  хотілося  виплеснути  все,  що  накипіло  на  душі,  не  витримала  запропонувала,
-  Може  б  в  коридорі  їх  тримати,  там  же  не  настільки  холодно,  в  ящик  постелити  якісь  лахи…
І  не  хотіла  говорити  та  наче  вирвалося,
-  Чи  вам  малої  зовсім  не  шкода?
 Свекруха  посміхнулася,  демонстративно  обійняла  руками  песиків,  тулила  до  обличчя,  весело  сказала,
-  А,  що  мені  твоя  дитина?  Я  песиків  люблю,  не  збираюся    тобі  поступатися.  Куди  хочеш,  туди  і  йди,  хоч  зараз!  Тебе  тут  тримати  ніхто  не  буде.  І  я  тебе  сюди  не  звала…  Моя  хата,  що  хочу,  те  й  роблю.  Чи  не  в  мене  виріс  син,  за  якого  треба  золоті  гори  дати?  Нічого,  виріс!    І  до  речі  теж  була  собачка  в  хаті,  а  в  неї  бачте,  донька  принцеса….
     Душило  в  горлі,  немає  слів…      Змовчала,  йшла  в  кімнату,  раптово  відчула  холод,  на  тілі  виступили  сироти.  Яке  там  їдло,  поклала  тарілку  на  підвіконня.  Єдиний  син  і  одна  онучка,  і  ось  так!    Раптом  пригадала,  одного  разу  в  розмові  чоловік  проговорився,  що  три  рази  був  у  притулку.  Вона  бачила,  як  він  тоді  змінився  на  обличчі,  тож  не  наважилася  запитати,  як  це  сталося  і  чому?  По  ньому  бачила,  що  пригадувати  минуле  життя,  йому  спричиняло  біль.  Така  любов  материнська?  Невже  не  бачить,  що  він  коли  дивиться  на  неї,  то  щастям  сяють    очі?  Невже  не  бачить,  що  одне  одного  варте?  О,  Господи,  невже  то  ревність?
       Ковтала  сльози,  то  правда,  слів  не  підібрати…  О  Боже,  дай  терпіння,  думками  вмовляла  себе.  Той  сон    не  віщій,  ні!  Треба  терпіння  мати,  ,  тож  не  піду  кудись  з  дитиною  на  руках,  в  таку  погоду  і  куди  йти?    Йти  до  сусідів  соромно…  Змиритись  і  змовчати  треба,  дочекатися  чоловіка.  А  потім,  як  найшвидше  тікати  звідси,  чого  було  тягнути,  все  зачекай  та  й  зачекай,  їй  самій  буде  важко  матеріально.  Та  краще  хай  допомагає  грішми,  тільки  б  окремо  жити.  Треба  терміново  шукати  квартиру  в  оренду.
         Тоня  годувала  доньку,    її  маленькі  оченята,  як  сонячні  промінчики,  гріли  їй  душу,  пробуджували  надію,  що  має  бути  все  добре.  А  за  вікном  знову  розгулявся  вітер,  час  від  часу  бив  в  шибку,  підкидав  у  скло  пухкий  сніг.  Вона  ховала  в  ньому  свій  біль  і  сум,  і  водночас  згадувала  мамині  слова.  Як  наче  в  воду  дивилася  мама,  звідки  знала,  що  важко  жити  на  чужині,  далеко  від    рідної  домівки,  від  родини….

                                                                                                                                         В  прозі  реальні  події  1974р.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823925
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Елена Марс

Не злічити живих почуттів

Чи  то  пташка  щебече  у  гаю,  
Ніби  сонцю  шле  теплий  привіт?..  
Чи  то  -  віршем  -  душа  розмовляє
І  закохано  дивиться  в  світ?..  

Так  натхненно  вдивляється  в  вічі  -
І  Землі,  і  Святим  небесам...  
Хтось  у  небі  роки  її  лічить,  
Та  немає  рахунку  словам...  

І  пісням  не  буває  рахунку,  
Як  і  квітам  безкрайніх  полів...  
А  ні  мріям  нема,  ні  цілункам!..
Не  злічити  живих  почуттів!  

Тільки  -  серце  закохане  знає  -
Скільки  в  ньому  буває  томлінь!..  
І  -  пташиною  ніжно  співає...  
І  летить...  і  летить  в  далечінь  -

Заколихане  вітром:  "цвірінь........  "

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826279
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоїм коханням я зостанусь

Колише  трави  в  лузі  вітер,
Він  пісню  грає  на  струні.
Складає  у  букети  квіти
І  надсилає  їх  мені.

Бентежить  серце  невідомість,
Давно  не  бачила  тебе.
Втрачаю  від  думок  свідомість
А  в  голові  моїй  сумне.

Та  вірю,  що  з  думками  справлюсь
І  весну  подарю  тобі.
Твоїм  коханням  я  зостанусь,
Вернувши  роки  молоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826312
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Катерина Собова

В дитсадочку

Баба    Ганя    додаткові
Клопоти    щоденні    має,
Бо    під    вечір    з    дитсадочка
Свого    внука    забирає.

По    дорозі    розпитає:
-Не    порвав,    бува,    сорочку?
Що    робили    і    що    їли,
І    чи    топлять    в    дитсадочку?

-Ні,    бабусю,    нас    не    топлять,
Тільки    ставлять    у    куточок…
Кажуть,    в    нас    батьки    дебіли,
Що    ведуть    у    дитсадочок.

Бо    нормальні    -    няню    мають
(Тихий    голос,    ніжні    руки),
І    їх    діточки    не    знають
Виховательки  –  зміюки.

І    на    мене    теж    кричала:
-Як    ти    в    світі    будеш    жити?
Твої    батьки    тільки    вміють
Вилупків    таких    робити!

Батько    -    що    із    нього    взяти?
Мати    -    корчить    з    себе    пані,
А    як    гроші    сюди    здати,
То    вони    завжди    останні!

Себе    внуку    присвятити
Від    сьогодні    до    останку
Вирішила    баба    Ганя:
Чим    вона    не    гувернантка?

Всіх    бабусь    вже    залучала
Піклуватись    про    онуків,
Щоб    лишились      без    роботи
Виховательки  –  зміюки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826146
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Valentyna_S

Манить невагомість…

Закінчив  день  тяжку  повинність
І  серп  повісив  в  стрісі  на  стіжок.
Смуглява  ніч,  сама  невинність,
Йде  нишком  ворожити  до  зірок.

Холодна  крапле  невідомість,
Тривога  доторкається  до  вуст.
Земля  втікає.  Манить  невагомість
Отих,  кого  ще  не  прирік  Прокруст.

Туринські  зоряні  ворота
Відчиняться  нарозтіж  у  ту  ж  мить.
А  там  струмують  інші  ноти…
Свята  любов?!  Вона  також  там  є?

А  як  без  неї  бути  людям?..
(Чому  ж  мовчанням  втомлює  сурмач?)
Земна    любов  печалить  груди,
Це  таємниця,  світло,  радість,  плач…

Скінчила  ніч  свою  повинність,
Вернулась  в  таємничий  зимний  грот.
А  день  новий,  сама  невинність,
Нас  в    звичний  захопив    коловорот.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826252
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Тетяна Луківська

Зимові перипетії



Зима  змагається  з  дощами.
Снігами  вкрилася  б  -  нема.
Останні  крихти  під  ногами
Топталися…  Усе  дарма...
Дарма  в  холодному  полоні
Відточувала  ніч  мечі.
Стежки  мостила  з  льоду-  броні,
Що  вдень  зливалися  в  дощі.
Зима  ущент  себе  журила:
-Пора  ж  моя  і  лютий  мій...
Снігами  -  грудами  б  укрила,
Дихнула  б  кручами  завій...
Десь  там,  вгорі,  небесні  мури
Снігам  дорогу  перейшли.
Останні  змито  кучугури,
Що  геть  калюжами  зійшли.
Пора,  насправді,  розгубила
Свою  красу,  сріблястий  дзвін.
Невже  здалася,  склала  крила?
Чи  то  заснула,чи  то  лінь…
Отак  у  думах  із  собою
У  монолозі  тет-  а-тет
Притишила…  А  за  спиною  -
Замета  білою  каймою
Сніги  припрошує  юрбою  -
Зима  продовжує  сюжет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825303
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ніна-Марія

ГУРТУЙСЯ, РІДНИЙ ДИВОКРАЮ!

І  знову  куцих  днів  цих  круговерть
Удаль  нас  стрімко  понесе  незриму.
Де  кожен  з  них,заповнений  ущерть,
Із  буднів  загадкового  екстриму.

Де  стільки  мрій,  надій  і  сподівань!..
Як  виповзти  з  цієї  нам  безодні?..
Тобі,  Вкраїно,  досить  вже  страждань,
Ти  жити  мусиш  краще  вже  сьогодні!

Авжеж  не  легко  торувать  цей  шлях,
В  буденність  сіру  поглядом  уп'явшись.
Сміливо  йдеш  до  зоряних  звитяг,
Із  вірою  й  надією  обнявшись!

Від  обіцянок  стомлений  украй,
Мій  гордий  і  знедолений  народе,
Свій  крок  на  півдорозі  не  спиняй,
Віками  ти  ж  в  борні  кував  свободу!

Заради  і  спасіння,  і  добра
Міцній,  гуртуйся,  рідний  дивокраю!
Прозріння  завесніє  хай  пора,
І  в  мудрості  Господь  нас  поєднає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824871
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Іванюк Ірина

Коли мовчать слова - говорить тиша…

Коли  мовчать  слова  -  говорить  тиша.
...Ти  чуєш,  як  видзвонює  кришталь?
Так  щирі  дотики  посвячений  дзвонар
вклада,  мов  душу-зведену  дзвіницю.

Передзвону  сердець  ...  ніхто  не  руш!
Їм  не  страшні  дощі  в  лютневу  повінь...
Вітри  минуть,-  цей  простір  не  неволить.
Пізнати  б  тільки  справжню,  вищу  суть!

...Мовчатиму.  Весна!...
Тепер  говорить  хай  вона.

17.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825747
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Надія Башинська

СПИТЬ СТАВОК ПІД СНІГОМ…

         Спить  ставок  під  снігом...  верби  ще  дрімають.
Очерет  тихенько  шелестить.
-  Тихо,  тихо...  вітре!  Перестань  кружляти.  Тут  все  
спить.
Не  буди.  Не  треба.  Зимі  панувати.  Хай  солодкі  ба-
чать  сни.  Ще  присип  їх  снігом  білим-білим,  ясним.
Нехай  відпочинуть  до  весни.
А  весна-царівна,  як  сипне  проміння!  Від  його  теп-
ла  проснеться  став.  І  розпустять  коси  верби  на-
ші  гарні.  Схочуть,  щоб  ти,  вітре,  розчесав.
         Усміхнувся  вітер,  підморгнув  хмарині,  й  білий-
білий  сніг  уже  летить!
Біло-біло  стало...  Біла  ковдра  вкрила  все  навколо.  
Хай  поспить.
Верби  наші  пишні  стоять  білі-білі.  Біло  ніжні  віти  
розцвіли.
         Спить  ставок  під  снігом...  й  верби  кучеряві  
край  води  солодкі  бачать  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824969
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ірина Кохан

Передвесняне

Зимою  лютень  вже  перехворів,
Зібрав  у  клунок  висніжену  ризу.
Молочно-білі  кільця  з  димарів
Набубнявіло  хиляться  донизу.

Замерзлі  сопки  будяться  від  сну,
Струмки  біжать,  немов  прудкі  куниці,
Віщують  нам  заквітчану  весну.
Скидають  сосни  теплі  рукавиці.

Хлюпоче  медом  сонечко  довкруж,
Вощені  буклі  вмощує  на  стріхи.
І  цокотять  у  блюдечках  калюж
Скляних  бурульок  визрілі  горіхи.

Пускає  небо  льону  пагінці
Крізь  сірі  шати  вогкого  туману,
Річок  крилатих  пінні  гребінці
Несуть  про  ве́сну  звістку  довгожданну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весна навшпиньках

Весна  навшпиньках  лагідним  піано
Крадеться  по  землі  і  дихає  легенько.
І  розквітають  первоцвіти  рано,
Вбирають  пахощі  п*янкі  життя  легені.

Весна  сердець  пелюстки  розкриває.
Цей  атрибут  любові  із  початку  світу.
Натхнення  неба,  і  краса,  і  ваба,
Джерельність  свіжих  почуттів  і  звуків  світлість.

Весна  й  кохання  неподільні,  злиті,
І  ось  жива  душа  енергію  вбирає.
Бруньки  розпустять  зело  -  клейкість  листя,
І  знов  продовжиться  буття  земного  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826340
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Олена Жежук

нове ім'я

Щовечора  
сонцю  тричі
вклонялась  
моя  душа.
А  місяць  
дививсь  у  вічі:
чужа  я  йому,  
чужа...
Як  погляд  мій  
аж  за  обрій
забрів
і  спинив  глибінь…
І  сутінь  –  
важкі  голоблі
ковзнула  
моїх  колін.
То  світ  
умістивсь  в  долоні.
Ой  леле!  -  
гойдаю  я.
З  весною    
несу  у  лоні
у  світ  цей  
         нове  
                   ім’я...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ганна Верес

Вітрам навстріч

Я  всього  досягла  сама,
Хоч  були  поряд  інші  плечі.
І  життя  не  пройшло  дарма:
Рідні  поряд  і  сміх  малечі.
Все  було:  і  тривоги,  й  сни,
І  кохання  безсонні  ночі,
Й  щастя  усмішка,  і  весни,
І  сльозинки  сріблили  очі.

Йшла,  тамуючи  часто  біль,
Щоб  ніхто  не  міг  здогадатись,
І  наказувала  собі,
Що  біді  не  повинна  здатись.
Так  і  йду  всім  вітрам  навстріч,
Вони  й  досі  дмуть  без  упину,
Не  збагну  лиш  одну  я  річ:
Коли  ж  будуть  мені  у  спину?
22.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826381
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Валентина Ланевич

А я тебе, любий, безтямно кохала.

А  я  тебе,  любий,  безтямно  кохала,
А  я  тебе,  любий,  з  путі  виглядала.
Роки  проминали  у  вірнім  чеканні,
А  тіло  здригалось  у  раннім  світанні.
А  тіло  тремтіло  у  млості  гарячій,
Віддатись  хотіло  тій  примсі  незрячій.  
А,  може,  не  примсі?  Кохання  всесуще,
Воно,  що  те  око,  воно  невмируще.
Ні  сонце,  ні  дощ,  ані  вітер,  ні  стужа,
Ніщо  не  завада,  якщо  й  бачиш  вужа,
Що  вжалити  може  в  любую  хвилину,
А  серце  так  билось  і,  стук,  беззупину.
А  серце  так  рвалось  назустріч  твоєму
Й  не  мало  на  думці  шукати  дилему.
Назирці  ступало  думками  в  погоні,
Коханий  мій,  милий,  чи  вже  на  припоні,
Потік  безневинний  душевної  муки,
Що  ллється  назустріч  у  дні,  де  розлуки?
Ніхто  не  зупинить  того,  що  не  бачить,
Того,  що  не  чує  й  йому  те  не  значить,
Не  значить  нічого,  бо  те  є  химерне,
Мій  любий,  єдиний,  як  світ  воно  древнє.
В  мені  воно  завше,  в  любую  хвилину,
Чому  ми  залежим  від  дійсності  плину?
І  тільки  кохання  не  знає  кордонів,
Кохання  належить  до  вічних  канонів.
В  мені  ти,  -  казала  не  раз  і  не  двічі,
Скажу,  якщо  треба,  сто  раз  ще  по  тричі.

21.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826390
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Любов Ігнатова

Білий вірш

Дивлюсь,  як  плачуть  абрикоси
Пелюстям  білим,  наче  сніг,
Неначе  іній  білий  в  роси
Зірками  білими  приліг...

І  білі  хмари  метушаться  —
Жене  їх  вітру  білий  сон,
Дрімає  на  гілках  акацій
Весільний  завтрашній  вельон...

І  білий  терен  огортає
Мої  думки  у  гронах  днів...
І  лине  квітень  небокраєм,
Туманом  білим  посивів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 22.02.2019


Valentyna_S

За руку лютень наречену вів…

Заржа́вів  сад  від    нудно-вільгих  днів,
Убрався  в  креп  з  печаткою  скорботи.
За  руку  лютень  наречену  вів,
Щоб  молодістю  лютість  побороти.

На  пальцях  йшла,  немов  по  битім  склі,
І  п’я́лись  криги  в  тіло  остюками.
Пекучий  болю,  вгомонись,  засни,-
Весна  ридала  краплеледівками.

Розм’якло  серце  в  лютня  наче  віск:
Коли  не  пара  —  не  поможуть  й  чари.
Хурделиці  дерев  спиняють  тріск…
Весна  про  березоля  потай  марить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825591
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Ганна Верес

Життя пробігло

Весна  красою  всіх  зачарувала,
Втекла  й  зима,  а  з  нею  і  сніги…
Пісні  свої  веснянка  відспівала,
Та  до  життя  не  меншає  снаги,
Хоч  все  мине:  й  осіння  позолота,
І  неповторна  літечка  пора,
Й  крило  ослабне  трохи  від  польоту,
Та  свій  політ  вже  мітить  дітвора.

Як  осінь  відголосить  журавлями,
Туманами  відплаче  і  дощем,
Вітрами  в  чистім  полі  відгуляє,
Поселиться  у  серці  ніжний  щем
За  шумом  загадковим  падолисту,
За  килимами,  що  впадуть  до  ніг,
За  мріями,  що  так  і  не  збулися,
За  співом  у  гаю,  що  віддзвенів..

Це  з  ними  наші  роки  обнялися,
І  запросили  в  коси  перший  сніг,
У  вирій  вже  й  онуки  піднялися.
Життя  пробігло,  ніби  уві  сні.
І  хоча  тіло  втома  нам  скувала,
Та  ще  живе  те  вічне  джерело,
Що  рушієм  життя  завжди  ставало,
І  завдяки  якому  все  збулось!
18.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825177
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Valentyna_S

Тягнеться берег до річки губами…

Тягнеться  берег  до  річки  губами,
Хвилі  цілує  у  гребені  білі.
Спів  солов’їний  застиг  між  чубами
Верб  сизочолих,  від  спеки  зомлілих.

Небо  за  дня  споліскує  ризи,
Барва  блакиті  підсинила  плесо.
В  травах  очікує  коник  імпрези,
Сюркіт  тремтить  під  лунким  перевеслом.

Легіт  грайливий  майнув  легкокрило,
Щік  доторкнувся  --й  злетів  з  траєкторій…
Ми  із  тобою,  як  в  юності,  милий,
Тонемо  в  пишності  фантасмагорій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825203
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Катерина Собова

Подружнi обов`язки

Музикант    Михайло    Львович
Керував    дитячим    хором,
Потім    вивчивсь    в    інституті
І    ведучим    став    актором.

В    обласному    грав    театрі
Головні    й    важливі    ролі,
Від’їжджав    на    ціле    літо
З    колективом    на    гастролі.

Оженивсь    Михайло    рано.
Молода    дружина    Іра
Працювала    в    ресторані
(Була      донею    банкіра).

Міша    так    кохав    дружину,
І    наліво    десь    не    лазив,
Кожен  день    дзвонив    Ірині,
Іноді  по    два,    три    рази:

-Все    для    тебе    я    стараюсь,
Тож    працюю    без    обіду,
А    обов’язки    подружні
Компенсую,    як    приїду.

В    ліжку    я    захоплюсь    грою,
Тут    немає    що    казати:
Я    в    боргу    перед    тобою  –
Буду    чесно    відробляти.

-Не    хвилюйся    так,    коханий,
Будеш    все    робити    в      міру,
І    обідай    в    ресторані,-
Щебетала    в    трубку    Іра.

Поки    ти    на    своїй    сцені
 Розпинаєшся    щосили,
Ми    твої    борги    подружні
Вже    з    сусідом    погасили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824211
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і печаль

Де  є  любов  -  там  слів  не  треба,
Де  є  печаль  -  там  сльози  й  біль.
То  світить  сонце  ясне  в  небі,
А  то  холодна  заметіль.

Де  є  любов  -  сади  квітують,
Де  є  печаль  -  там  сум  щодня.
Вітри  за  вікнами  лютують
Із  ночі  до  самого  дня.

Де  є  любов  і  розуміння,
Там  завжди  дружня  є  сім'я.
Де  є  печаль,  го́ри  каміння,
Над  ним  літає  вороння.

Коли  прокинешся  ти  рано,
Тобі  привітно  скаже  день.
Той  хто  люби́ть  не  перестане,
Птахи  співатимуть  пісень.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Ірина Кохан

Так просто

Це  просто  осінь  за  вікном.
Вона  щораз  приходить  в  гості
З  рябим  духмяним  кавуном,
Що  зніжився  у  літній  млості.
З  очима  кольору  дощів,
Холодними  і  ледь  сумними.
Калини  кущ  зніяковів...
Мої  думки,  мов  пілігрими,
Пливуть  за  хмарами  услід,
Над  душами  садів  журливих.
Вже  стільки  літ,  вже  стільки  літ
Гублю  я  мрії  в  сірих  зливах.
Це  просто  осінь,  подивись,
Як  личить  їй  намисто  з  глоду,
О  цій  порі  і  глибша  вись,
І  приспаніші,  тихші  води.
О  цій  порі  смачніший  мед,
Розмови  довші  і  тепліші,
Прощальний  журавлиний  злет
І  ми  в  цій  осені  геть  інші.
***
Це  просто  осінь,  просто  мить,
В  життєвім  океані  острів,
Відзолотіє,  відшумить,
Вона  завжди  минає...
Просто...
8.09.2018.


 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824022
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Valentyna_S

Етюд

Здалека  летіли  й  на  гілля  присіли    
Наївних  сніжинок  рахманні  рої.
Чомусь  метушились,  про  щось  говорили--
Ту  мову  розчути  могли  лиш  свої.

Хорами  співали  відчайно  й  велично,
Тримались  руками  за  комір  зими.
Вдалося  учути    нам  гімн  урочистий--
Невтішні  жалі  осягнуть  не  змогли.

Ще  тьма  розсідається    пізніх  сніжинок--
А  рання  весна  уже    кидає    міт.
Сльозиться  додолу  зимовий  обжинок,  
Клекоче  струмками    повз  моїх  воріт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824422
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Валентина Ланевич

Люблю, - набатом у надвечір’я ввись.

Люблю,  -  набатом  у  надвечір’я  ввись,
Де  сонце  заступають  темні  хмари.
Дякую  долі  за  те,  що  є,  -  колись,
Де  він  був  мій  і  не  було  печалі.

Збігають  дні  у  мовчазнім  рятунку
Від  холоду  у  серці  та  за  вікном.
Чуднішого  не  втрапиш  подарунку,
Аніж  кохання,  що  личить  обидвом.

Кохання,  -  сонце,  що  з  пітьми  тікає,
Душа  без  нього  в  утробі  сирота.
Віро  моя,  ти  де,  -  душа  питає,
До  світла  лине  укотре  навмання.

03.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823973
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

І не котись, мов степовий курай

Туманний  день  -  дизайн  природи,  сирість...
Навіює  чомусь  мотив  журби.
Існує  животіння  нудно-сіре,
Сповив,  мабуть,  той  розум  міцно  бинт.

І  скільки  ж  можна  безладом  снувати,
Химерне  ж  павутиння  павука.
І  покривалом  укриватись  ватним...
Знайди  вже  силу  вирватись  з  кутка.

Бо  вірю,  що  туман  цей  ненадовго.
Тримайсь,  борись  за  рідний  серцю  край.
І  не  приймай  той  сірий  слова  допінг,
І  не  котись,  мов  степовий  курай.


(Снувати  -  у  значенні  -  ходити  без  певної  мети.  Курай  -  рослина  із  групи  перекотиполя.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823978
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Катерина Собова

Іскра

Надивився    мій    Микола
Фільмів    тих      американських,
Став    лінивий,    як    ніколи,
Десь    взялись    манери    панські:

Смокче    содову    і    віскі
(Я    до    цього    геть    не    звикла),
В    ліжку    став    уже    ніякий,
Іскра    в    нього,    бачте,    зникла!

Я    взяла    електрошокер
(Треба    ж    дійсно    щось    робити)
І    до    Колі    враз    приклала,
Щоб    цю    іскру    відновити.

Тепер    ось    сиджу,    чекаю,
Поки    він    прийде    до  тями…
Буде    іскра,    добре  знаю
Я    без    всякої    реклами,

Де    торочать    про    Віагру,  
Камасутру,    різні    трави…
Знаю,    що    електрошокер
Більш    надійний    у    цій    справі.

Вже    ворушиться    Микола,
Бачу,    довго    буде    жити,
Як    не    з’явиться    ця    іскра    -
Доведеться    повторити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818247
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Надія Таршин

Святий вечір

Усе  навкруг  закутане  снігами,
Зими  давно  такої  не  було,
Як  добре  свято  зустрічати  в  мами  –
До  неї  завітати  у  село.

Різдвяний  вечір,  прибрана  хатина
Із  вікон  сяйво  падає  навстріч…
У  Святий  вечір  кожен  з  нас  -  дитина,  
Літа  на  мить  скидаємо  із  пліч.

І  спогади,  як  на  Різдво  гостинці:
Там  на  ялинці  -  мамині  коржі,
На  сірнику  горішок  у  сріблинці,
А  вікна  –  дивовижні  вітражі.

А  біля  ліжка  гілочка  ялинки,
На  ній  цукерка  сяє  і  манить.
І  ланцюжки  з  паперу  і  сніжинки…
Благословенна  Богом  -  свЯта  мить.

Обтрушує  від  снігу  ноги  тато,
Несе  у  хату  оберемок  дрів,
Щоб  у  морози  тепла  була  хата.
Під  образ  дідуха  для  врожаїв.

А  мама,  розрум’янена  від  печі,
Виймає  довгождані  пироги
І  щедро  наділяє  їх  –  малечі  –
Дитинства  незабутні  береги…

06.01.2015р.  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819066
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Безцінний скарб

Я  мріяла  про  щастя  кожен  раз
І  кожен  раз,  його  у  мене  крали.
Весна  і  літо  зближували  нас,
На  жаль  з  тобою  ми  про  це  не  знали.

В  очах  світилось  небо  голубе,
А  у  моїх  ти  бачив  ясні  зорі.
Як  би  ж  ти  знав,  як  я  люблю  тебе,
В  твоїх  очах  топлюся  наче  в  морі.

Безцінний  скарб,  кохання  ніжний  дар,
Шукаємо  усе  життя  з  тобою.
І  летимо  у  простір,  мов  Ікар,
Для  нас  стає  цей  подвиг  дивиною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819061
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Сутінковими фарбами бавиться вечір

Сутінковими  фарбами  бавиться  вечір.
Ось  і  грудень  закінчує  рік.
І  на  площах  ялинки  високі,  мов  вежі,
Час  веде  невмолимо  свій  лік.

І  зима  не  шкодує  сріблястих  сніжинок,
Виганяє  тривогу  з  душі,
Бо  людині  у  мирі  так  хочеться  жити,
Хай  для  щастя  знайдеться  рушій.

Сутінковими  фарбами  бавиться  вечір.
Не  згасає  в  серці  надія,
Що  розгадані  будуть  життєві  всі  квести,
Не  розійдеться  слово  з  ділом.


(Світлини  під  час  свята  Святого  Миколая  у  нашому  місті.)    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819057
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Валентина Ланевич

Не забувай про мене, любий.

-  Не  забувай  про  мене,  любий,  -
Шепочуть  губи  скусані  в  кров.
Спинилась  поглядом,  де  груди,
Де  хрест  на  тілі,  серця  заклик.

Вдивляєшся  у  далеч  сиву,  
Запах  степових  вдихаєш  трав.
Душі  безмежного  пориву
Проникливий  зір  все  увібрав.

Нелегка  служба  у  солдата,
Поміж  зморшок  мужність  на  лиці.
Для  ворога  єдина  плата,  
Відлита  куля,  що  у  руці.

І  шлях  додому  -  Перемога,
Я  чекатиму  тебе,  ти,  знай.
Твоєю  бути  воля  Бога,
У  тривозі  ніжність  через  край.

25.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818967
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я мрії так свої кохаю…

Без  мрії  жити  так  погано,
Вона  підтримує  мене.
У  ній,  для  когось  я  кохана
І  щастя,  щастя  неземне.

Лягаю  спати,  засинаю,
А  мрія  знову  тут  -  як  -  тут.
Я  мрії  так  свої  кохаю,
Вони  в  душі  моїй  живуть.

Я  з  ними  розпускаю  крила,
Піднявшись  в  небо  голубе.
Несуть  у  даль  мене  вітрила,
Там  зустрічаю  я  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818698
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Для нас кохання несли голубки

Минуло  стільки  вже  багато  літ,
Як  ми  уперше  бачились  з  тобою.
Розквітла  ти,  мов  яблуневий  цвіт,
Стискалось  серце  у  ті  дні  до  болю.

Для  мене  ти  красунею  була,
Оберігав  тебе  завжди  і  всюди.
Зимою  ти  трояндою  цвіла,
Бувало,що  і  заздрили  нам  люди.

Я  прокидався,чувши  голос  твій,
Ти  щебетала,  наче  рання  пташка.
Було  не  здійснено  багато  мрій,
Коли  я  згадую,  на  серці  важко.

Та  я  кохаю,  хоч  пройшли  роки,
Думками  кожен  раз  до  тебе  лину.
Для  нас  кохання  несли  голубки,
Прийди  до  мене  люба  на  гостину...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818784
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Ніна-Марія

Зима з мого вікна

Надворі  ранок  вибілено  чистий.
Пухнасте  пір'я  сиплеться  з  небес.
У  срібних  свитках  дерево  безлисте.
З  вікна  милуюсь  казкою  чудес...
Наспівує  мінорні  гами  вітер,
Немов  чиїсь  виплакує  жалі.
Мороз  на  склі  малює  мертві  квіти
Узорами  на  сніжному  гіллі...
Не  вишити  ніякими  нитками
Краси  тієї  дивне  полотно,
Лише  Його  -  Всевишнього  руками
Мережити  ці  витвори  дано!
Зима  манірна  і  вельможна  пані
Наводить  лад  у  скверах  і  дворах.
Калини  кущ  хизується  в  жупані,
Радіє  снігу  мила  дітвора!..

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQv6KBqzTKGud52Zdvxsf9KNig8WeE2zmdV-sBak8TLOAEB7Vl25w[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818647
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Надія Башинська

ТИ СВІТИ, ЯСКРАВА ЗІРКО!

Ясна  зірка  засвітилась,
                     добром-ласкою  розлилась
                                                                 на  весь  світ.    

Найясніша,  найсвітліша
                     і  для  серця  наймиліша  
                                                                 стільки  літ!

Засвітилась  там,  де  мати
                     із  дитиною...  Шукати  
                                                                 стали  їх.

Не  хотіли,  щоб  ясніли,
                     лиш  собі  добра  хотіли...
                                                                 Не  для  всіх!

Ти  для  тих,  яскрава  й  ясна,
                     в  кого  віра  ще  не  згасла.
                                                                   То  ж  зорій!

Кожне  лагідне  словечко,
                     кожне  любляче  сердечко  
                                                                     ти  зігрій.

Ти  світи,  яскрава  зірко!
                       Тут  є  солодко  і  гірко.
                                                                     Сили  дай!

Щоби  доленька  щаслива
                       засміялась,  заясніла...
                                                                       де  наш  край!

Щоби  доленька  щаслива
                       засміялась,  заясніла...
                                                                 на  весь  світ.  

Тут  співає  мати  сину,  
                     вірить  в  доленьку  щасливу.
                                                                   Стільки  літ....  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818824
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Valentyna_S

Дивина

Біло-біло--ані  сліду.
Спить  земля  під  теплим  пледом.
Гілля  пишне  —  в  снігоцвітті,
Іскри  сіються  крізь  сито
На  рум’янці  горобини
І  самшиту  одежину,
На  стовпці  в  овечих  шапках,
Гуні  яблунь  в  сизих  латках,
Шпажки  дикої  ожини,
Теплі  валянки  стежини.

Чимсь  сипнув  вітрець  в  обличчя.
Що  це?  Що?  Чи  мені  сниться?
В  срібло  вбралися  ялини,
В  пачках  кружать  балерини…
Козуб  повний  носить  білка,
В  ньому  гриб,  горіх  й  мобілка  …
Скрекотять  сороки  вперті,
Крила  враз  почали  терти:
--Це  ж  бо  радість  —  не  абищо,
Харч  збирать  тепер  навіщо?
Білка  –  добра  господиня,
В  неї  скарбу  повні  скрині.
Змилосердиться,  напевно,
У  дуплі  ж    горіхів  повно!..

Протираю  очі,  Щезло…
Зникло  все:  сороки  й  білка.
Вихор  мчиться  до  присілка…
Дивина  зі  мною  сталась,
Бо  земля  до  свят  прибралась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816561
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Valentyna_S

Замальовка 2

Упала  з  неба  чиясь  зірка,
Здійнялась  ввись  чиясь  душа.
Три  рази  сич  десь  крикнув  гірко
Й  згубив  неспокій  у  кущах.

Пливе  без  весел  часу  човник,
Хмарини  в  за́світ  ніч  жене.
Закляк  на  місці  місяць  повний,
Мов  вперше  бачить  він  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817790
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Валентина Ланевич

Ти - моє кохання в сніжній заметілі.

Ти  -  моє  кохання  в  сніжній  заметілі,
Замітають  кроки  зимнії  вітри.
Притихлі  дерева  стоять  занімілі,
Милий,  у  розлуці  серце  не  ятри.

Відгукнись  словами,  що  зігріють  душу,
Студеницю  в  тілі  замінять  теплом.
Не  клянусь  я  Богу,  що  любити  мушу,
Щоб  вберіг  в  дорозі,  низько  б’ю  чолом.

Бо  в  Господа  волі  дарувати  долю,
Надію  на  щастя  в  ночі  з  чорноти.
Щоб  не  було  більше  безпросвіти-болю
Та  вели  до  мене  знов  твої  сліди.

15.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817686
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Катерина Собова

Сiно

У    суд    скарги    полетіли
На    старезну    бабу    Ніну,
Що    та    в    себе    на    подвір’ї
Запалила      купу    сіна.

В    суді    бабі    пояснили:
-Така    дія    є    злочинна,
І    за    вчинення    пожежі
Заплатити    штраф    повинна.

Відстояти    честь    і    право
Гордо    встала    баба    Ніна:
-Ваша    честь,    це    було    лихо,
А    не    просто    купа    сіна.

Там    завжди    росла    капуста,
Потім    я    там    склала    сіно,
Так    з’явився    дім    розпусти
На    подвір’ї    в    баби    Ніни.

Хто    там    тільки    не    виводивсь!
І    таке    там    виробляли,
Що    моє    те    бідне    сіно
Разом    з    ними    теж    стогнало.

І    я    зовсім    не    палійка,
Ви    мені    скажіть    ще    «Браво!»,
Я    спалила    цю    борделю  –
На    це    маю    повне    право.

І    як    чесна    громадянка
Посаджу    там    знов    капусту,
За    це    випишіть    подяку,  
Що    закрила    дім    розпусти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817586
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Ніна Незламна

Дорога додому / проза /

             Заросле  широке  поле  із  трав  і  квітів  стелилося  вздовж  дороги  й  посадки….  Колись  тут  морем  колихалися  жита,  а  зараз  то  наче  степ,  майже  по  коліна  квіти  й  трави.…  Ромашки  більше  трималися  купами,  а  волошки  де  –  інде  розсипані  повсюди,  тягнулися  догори,  ближче  до  сонця,  в  надії  отримати  більше  тепла  після  прохолодної  ночі.  Деякі  квіти  відцвіли,  трави  ледь  -  ледь    присохли,  чи  то  змінили  кольори  на  темно  -  зелені  жовті  й  рижі.  Серпневий  вітер  гойдав  квіти,  загравав  з  ними,  легенько  прихиляв  до  землі,  витанцьовував  по  травах,  ховався  поміж  них  і  наче  дрімав…  Та  то  лише  на  кілька  секунд,  а  потім  знову  десь  летів  і  часом    пробуджував  птахів.  Ті  стрімко  вилітали  з  густішої,  напівсухої    трави.  А  часом  з  під  листків  великих    будяків  -  лопухів,  що  почувалися  тут  королями.  Височіли  над  всіма,  принижуючи  позирали  на  все,  що  довкола,  виставляли  наперед      свої  пишні,  квітучі  голови.  Вдавали  із  себе  володарів  цього  покинутого  поля.
               Роман  і  Оксана,  посміхаючись  один  до  одного,  щойно  вийшли  з  міжміського  автобуса,  вони  повернулися  з  лікарні.  Він  отримав  поранення  під  Луганськом,  більше  трьох  місяців  провалявся  в  лікарні,  переніс    чотири  операції.  Його  чорне  волосся  підкреслювало  кожну  деталь  блідого,  скрапленого  потом  обличчя.  Трохи  змоклий  чуб,  спадав  на  чоло,  він  зробив  декілька  кроків,  глухо  сказав,    
-  Слухай,    не  поспішай,  дуже  жарко…  Куди  нам  спішити,  три  кілометра  навпростець  і  будемо  вдома.
Вона  поправила    коротке,  русяве  волосся,  ледь  надула  свої    круглі  щоки,  стурбовано  до  нього,
-  Та  ні,  навпростець  не  підемо,  де  там  вже  нам,  там  кроти  горбів  понаривали,  ще  й  трава  висока,  наберемося  реп`яхів….
Вона  витягнула  телефон  з  сумки,  заклопотано,
-  О!  І  тут  немає  мережі,  десь  -  то  хвилюються  наші,  що  довго  нас  не  чути.
             Вони  трималися  за  руки,  дивилися  один  одному  в  очі,  намагалася  побачити  в  них  те,  чого  так  чекали,  ніжності  і  любові,  без  якої  пробули  три  роки  поспіль.  Поранення  далося  взнаки,  він  трохи  шкутильгав  на  праву  ногу,  осколки  снаряду  зрешетили  її.  Дякувати  Богу,  молоде  тіло  спроможне  загоїти  рани,  шкода,  що  вся  нога  в  шрамах,  але  й  добре,  що  все  ж    вдалося  її  зберегти.
         Яскраве  сонце  підіймалося  вище,  розсипало  ясні  промені,  добре  пригрівало,  висушувало  останні  роси  в  густих  травах.  Поодинокі  метелики  перелітали  з  однієї  квітки  на  іншу,  при  цьому  то  швидко  підіймалися  вище,  то  повільно  спускалися  донизу  і  десь  зовсім  зникали  поміж  трав.  А  трохи  далі,  з  посадки,  линув  дзвінкоголосий  переспів  птахів.  Роман  вдивлявся  туди  й  прислухався,  наче  намагався  відрізнити,  чи  то  спів  пташиний,  чи  звук  снарядів,  які  доводилося  часто  чути.
     Вітерець  пестив  їх  обличчя,  очі    сяяли  від  радості.  Оксана  зорила  своїми  ясними  смарагдовими  очами    і  все,  ще  не  вірила,  що  він  тепер  буде  поруч.  Що    буде  вдома  з  дітьми,  які  так  чекають  на  нього,  невже  й  насправді  позаду  туга,  всі  хвилювання  і  недоспані  ночі….
   Йти  жарко  під  гарячим  сонцем,  воєнний  одяг  зберігав  тепло,  йому  хотілося,  як  швидше  збутися  його.  Відчути  подих  неньки  -  землі,  цього  рідного  поля,  що  колись    сам  орав  його  трактором.
Вона  вирвалася  вперед,  майже  зайшла  між  дерев  посадки,
-  Давай  сюди,  ось  тут,  за  шипшиною  відпочинемо.  Рідненький  мій,  зовсім  пристав…  Давай  руку,  допоможу  присісти,  спирайся  чи  тримайся  за  мене,  як  тобі  краще,  сам  дивися.…
Вона  торкнулася  його  чола  рукою,  хотіла  витерти  краплини,  що  з`явилися  знову.  Він  перехопив  рукою  її  руку      і    міцно  притулив  до  себе,
-  Якби  ж  ти  знала,  як  я  сильно  скучив  за  тобою,  за  твоїм  голосом,  волоссям,  як  пахнеш  вся,  просто  п`яниш….
Солодкий  ніжний  поцілунок,  для  них  щаслива  долі  мить…  Гучно  забилися  серця,  здавалося  затихло  все  навкруги  і  спів  птахів,  і  шелест  листя  на  деревах.
 Вона  ховалася  в  його  обіймах,  сама  ж  в  душі  немов  замала  крила,  здавалося  летіла  назустріч  сонцю  –  жаром  обпікало  все  тіло.  Як  добре,  що  він  є,  це  щастя,  моя  доля,  не  буду  я  сама,  як  та  тополя  серед  поля.  Сльозинки  радості  в  очах  і  теплі  погляди.
   Роман  присідав  до  землі,  вона  сама  худенька,  як  тростинка,  все  ж  намагалася  підтримати  його,  щоб  безболісно  це  вдалося  зробити,
 -  Ну  ось  відпочинемо  трохи,  давай  зніму  ці  берци  …
 Злегка  почервонівши  швидко  присіла  біля  нього,  старанно  розшнурувала  взуття,  поспіхом  знімала,  ледь  торкнулася  раненої  ноги,  
-  Дуже  болить?  Будемо  йти  не  поспішаючи  і  правда  куди  й  чого  нам  квапитися…
     Час  від  часу  шелестіло  листя  дерев….  Вони  радісно  перекусили  бутербродами  з  ковбасою  й  сиром,  пили  чай  с  термоса.  Оксана  задивилася  на  нього,  помітивши  сивину  на  скронях,  щось    хотіла  сказати  та  відразу  передумала.  Адже  він  раніше,  ще  в  лікарні,  просив  її,  щоб  про  війну  ні  слова,  щоб  не  сипати  сіль  на  рану,  що  запала  глибоко  в  душі,  яка  не  знати  коли  затягнеться.  Важко  переніс  втрату  побратимів,  молодших  за  нього  хлопців,  які  загинули  на  полі  бою.  Просив  не  торкатися  цієї  теми,  бо  і  так  ночами  здригався,  все  здавалося,  що  десь  знову  свистить  і  рветься  земля  на  шматки.  А  іншого  разу  чувся  стогін  і    нестерпний  крик,  від  якого,  аж  гуділо  в  голові….  
Роман  приліг  спиною  на  траву,  підклав  руки  під  голову,  любувався  небесною  синявою.  Де  –  не  де  білі,  маленькі  розпливчаті  хмаринки  здавалося  стояли  непорушно,  але  все  ж  ледь  помітно  здригалися,  наче  човни  в  тихому  морі.  Як  гарно!  Яка  краса,  думки  летять  в  сонячний  простір,  Боже  дай  мені  душевний  спокій.  Лежачи,  рукою  зірвав  кілька  травин,  підніс  під  ніс,  нюхав,
-  Оксанко,  ти  відчуваєш  запах  трави?  Оце  лежу,  насолоджуюся  пахощами  й  свіжим  повітрям,  мене  аж  п`янить…
Сидячи  біля  нього,  крутнула  головою  в  сторону,
-  О!  Та  це  ось,  чебрець  росте  близько,  вітер  віє  в  нашу  сторону...
Похапцем  підійнялася,  весело  й  радісно  з  усмішкою  на  обличчі,  рвала  листочки  і  ледь  присохлі  квіти  чебрецю,
-  Нарву  на  чай.  А  ти  не  п`яній,  а  то,  як  доберемося  додому.
Недовго  думаючи,  Роман  дістав  з  сумки  тапочки,  взувся,
-  Подай  руку,  цьому  немічному  інваліду,  хай  я  встану….
Оксана  звела  брови  докупи,    трохи  підвищеним  голосом  сказала,  
-  Почекай  траву  покладу  в  пакет.  Ти  це  слово  забудь  Романчику,  все  буде  добре.  Он  поле,  це  покинуте….  На  тебе  чекає  вже  три  роки  пустує,  далеченько  від  села,  немає  бажаючих  зорати!
               Він  піднявшись,  випрямився,  примружив  очі  від  сонця,  задивлявся  на  поле,
-  Ой  ти  знаєш,  я  б  і  босий  пішов  по  цій  рідній  землі,    так  за  нею  сумував,  хай  би  відчув  її,  думаю,  придала  б  мені  сили.  Інший  раз,  як  на  мить    було  задрімаю  в  бліндажі,  поле  насниться,  хвилясте,  то  наче  море  лагідне,  а  колоски  довгі,  повні,  аж  блищали  на  сонці…
Ніжний  погляд  до  нього,
-  Ромчику,  ще  находишся  босоніж,  на  подвір`ї  споришу  багато,  зелений,  м`якенький,  волохатий,  ще  й  височенький  -    в  ньому  купатися  можна….    А,  як  поле  з  житом,  чи  з  пшеницею  побачиш  уві  сні,    люди  кажуть,  на  щасливе    сімейне  життя.    От  бачиш  любий,  все  збулося,  радіймо,  живемо  один  раз  на  світі….      
   Вони  йшли  вздовж  посадки…  Ледь  –  ледь  шелестіло  листя  дерев,    чоловік,  дивлячись  вперед,  про  щось  думав,  мовчав.  Вона    йшла  за  ним  не  поспішаючи,  сумку  й  пакет,  перекинула  через  плече,    в  руці  тримала  телефон.,
-  О!  Вже  є  мережа,  зараз  до  наших  подзвоню.
Усміхаючись,  призупинилася,  набрала  номер  телефону,  голосно  заговорила,
-  Мамо  Привіт!  Це  я!  У  нас  все  в  порядку.  Ми  приїхали,  зараз    йдемо  по  дорозі,  вздовж  посадки…
Потім  слухала,  що  говорить  мати,  продовжила,
-  Не  було  зв`язку,  тому  й  не  дзвонила.  Гаразд,  до  зустрічі.
Легенько  торкнулася  його  плеча,
-  Не  поспішай,  зараз  назустріч  машиною  виїдуть.  Сусід  наш,  дід  Микола…      То  старий  козак,  пізнав  колись,  що  таке  війна,  часто  розпитував,  хвилювався  за  тебе,  хвалив,  що  пішов  захищати  нашу  землю.
Роман  кивнув  головою,  посміхнувся,  ніжно  взяв  її  за  руку,
-  Оксанко,  я  тебе  просив,  менше  розмов,  де  я  був,  що  робив…  Я  просто  виконував  борг  переду  Україною,  якби  не  пішов,  якби  дивився  родині  і  односельчанам  в  очі.  Досить  про  це…
Їм  назустріч  їхав  старенький  «  Запорожець.  Оксана,  побачивши  машину,  як  дитина,  аж  підскочила  від  радості,
-Он!  Вже  їдуть,  бачиш?!
Легкова  машина  під`їхала  й  зупинилася.  Різко  відкрилися  двері.  Як  пташенята  вилетіли  із  гнізда,  так  син  і  донька,  вилізли  з  машини,  махаючи  руками  бігли  до  батька.
-Тату!  Тату!  -    гучно  покотилося  полем.  
В  Романа  на  очах  сльози,
-  А  підросли!
Оксана  рукою  змахувала  сльози  радості,  ледь  хвилюючись  сказала,
-Та,  що  ж  ти  хочеш,  Марійка  перейшла  в  п`ятий  клас,  а  Сергійко  в  третій.  
Здавило  в  горлі  від  хвилювання,  вона  не  змогла  більше  нічого  сказати.  Крізь  сльози  дивилася,  як  діти  тулилися  до  батька,  він  ледь  тримався  на  ногах,  боявся  впасти  від  обіймів.
Дід  Микола  тим  часом  виліз  із  машини,  події  розчулили  його,  краплини  сліз  витирав  на  худорлявому  обличчі.  
-  А  ну,  покажись  соколе,  герою  наш!  Молодець!  Помужнів,  справжній  воїн!
Роман  нахилившись,  обіймав  сусіда,  а  той,  допинався  ,  чмокав  його  в  щоку.
Старенький  похлопав  по  плечі,
-  Ну  гайда,  їдемо!  З  самого  ранку,  біля  сільради,  з  хлібом-сіллю  чекають  на  тебе  односельчани  й  родина...  Поспішаймо!    
   Оксана,  розпашіла,  як  троянда,  весело    сідала  в  машину  на  переднє  сидіння.  Їй  було  дуже  приємно  чути  такі  слова  від  діда,  гордилася  чоловіком.
   На  задньому  сидінні  діти,  з  обох  боків,  обсіли  тата,  один  поперед  одного  задавали  питання,  а  він  з  сяючими  очима    пригорнув  їх  до  себе,  гладив  голови,  цілував  в  чоло.
     Машина  рушила  з  місця….  Роман  чомусь  хвилювався…  Відчуття  радості  гріло  серце,  він  чув  як  воно  гучно  б`ється.  Яке  то    безмежне  щастя  повернутися  додому…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818181
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Феєрія зими

До  нас  завітала  зима,
Насипала  снігу  багато.
Трудилась  вона  не  дарма
Її  не  прийшлось  доганяти.

Феєрія  снігу  вгорі,
То  вправо  летить,  а  то  вліво.
На  гілках  сумні  снігурі,
Для  них  снігопад  ціле  диво.

Шапки́  одягнули  хати,
Викурюють  комини  люльку.
І  дують  холодні  вітри,
А  хмари  накинули  куртку.

Співає  вночі  заметіль
І  хриплі  доносяться  звуки.
Мабуть  не  солодко  і  їй,
Шепоче  мороз  про  розлуку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Ганна Верес

Полину в весни

В  сонній  темряві,  непрозорій,
Нічка  пестила  світлозорі,
Думи  ніжила  теж  рясні,
Що  приходили  і  у  сні.
Я  життя  свого  перевесла
Розв’яжу  і  полину  в  весни,
Де  принишкли  й  мої  роки,
Що  з  ромашок  вдягли  вінки.

Ой,  ви  думи-пташки  крилаті,
Понесіть  до  тієї  хати,
Що  сховалась  під  явори.
Ллється  сяєво  ізгори.
Там  матуся  жила  і  тато,
Й  ми,  маленькі,  обоє  з  братом,
У  вишневих  літали  снах.
А  навколо  цвіла  весна…

Ой,  ти  ніченько  зореока,
Не  лічи  моїх  диво-років,
В  сиві  спогади  загорни…
Порадіють  нехай  вони.
І  яснітимуть  щастям  очі
В  сонній  темряві  серед  ночі.
Серце  стукатиме  частіш…
Душу,  нічко,  мені  утіш!
2.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818219
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Тетяна Луківська

Зимовий спомин



Закружляла  зима  візерунками,
Нахуртечила  в  клинах  полів.
Намостила  горби  снігом-клунками,
Закрутила  усюди  шпилів.
Нахитрила,  збілила,  завіяла
І  морозом  шибки  узялись.
А  снігами  версти  переміряла  -
Нагадала  сьогодні  й  колись...
Так  здавна  зимовієм  метелила,
У  порі  замітала  сліди.
На  стежинку  з  дитинства  хурделила…
Не  вернутися  більше  туди.
Ось,  здається,  біжу  за  санчатами
Та,  насправді,  на  згірку  стою...
А  обабіч  льодянки  з  малятами
Вимальовують  зиму  свою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818194
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Мазур Наталя

Чом, каштане, пожовк

Чом,  каштане,  пожовк?  Може,  ночі  вже  зовсім  холодні?
Чи  боїшся,  що  рине  хурделиці  білий  загін?
Ти  так  довго  стояв  у  зеленім  вбранні,  а  сьогодні
Уночі  пожовтів,  мов  за  сонцем  побіг  навздогін.

Ніч  минула-майнула,  немов  надломилася  доля,
Хоч,  насправді,  убрання  жовтіюче  –  теж  до  лиця.
Не  зітхай,  не  сумуй  –  це  під  осінь  міняються  ролі
І  пора  позументи  скидати  з  міцного  плеча.

Ми  з  тобою,  каштане,  підемо  до  осені  в  гості
З  кособоким  дощем  –  сіруватим,  неначе  полин.
Про  гостини  оті  –  різнобарвні  та  золотокосі,
Попрохаєм  у  неї  на  спомин  хоч  кілька  світлин.

З  нею  будем  ходити  по  ще  невідомих  маршрутах,
Аж  допоки  зима  їй  не  вручить  свої  постоли,
А  твої  каштанята,  позбувшись  колючого  пута,
Побіжать  увсебіч  –  ти  їм  листям  стежки  застели.


10  жовтня  2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817078
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Збережемо любий щастя

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці
І  у  тебе  коханий  зима.
Я  в  долоні  ловлю  наше  щастя,
Щоб  воно  не  втекло  нам  бува.

Вже  сховались  під  снігом  діброви,
Покривалом  накрились  поля.
Я  не  можу  прожить  без  любові,
Бо  любов  і  кохання,  то  я.

В  ніч  зимову  дивлюся  на  небо,
Там  така  безкінечність  зірок.
Вони  шлях  прокладають  до  тебе,
Я  на  зустріч  роблю  тобі  крок.

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці
І  у  тебе  коханий  зима.
Збережемо  своє  любий  щастя,
Бо  ж  живем  на  землі  недарма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817965
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У ніч на Андрія

Мете  біленький  сніг  в  вікні,
Немов  зерно  хтось  сіє.
Згадалося  в  думках  мені,
Гадання  на  Андрія.

Смачні  пеклися  пампушки,
Варенички  варились.
В  печі  кипіли  галушки.
У  ніч  свічки  палились.

На  небі  вже  зійшла  зоря
І  почалось  гадання.
Побачив  хтось  богатиря,
А  хтось  палке  кохання.

Вгорі  висіла  калита́́,
Її  вкусити  треба.
В  різні  боки  вона  хита,
А  в  ній  така  потреба.

Дзвеніли  співанки  гуртом
І  саме  на  Андрія,
Дружив  собака  із  котом,
В  дівчат  збувалась  мрія.

Чию  пампушку  першу  з'їсть,
Сірко  чи  Мурчик  швидко.
До  того  завітає  гість,
Промовить  їй  "лебідко..."

Зима  трусила  білий  сніг,
У  день  той  кожен  мріяв.
Це  свято  радісне  для  всіх,
Первозванного  Андрія.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817384
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]        Квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       а  ключ  від  нього    -  
       в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси...
Й  не  смій  питущого  тягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  раю  –  у  руці  у  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Valentyna_S

Всю ніч зима складала оригамі

Всю  ніч  зима  складала  оригамі,    
Мороз  виводив    квіти  на  вікні.    
Вже  розсіває  блискітки  світанок    
По  первозданнім  білім  полотні.    

На  вулиці  заохкала  криниця,
В  прозоре  небо  дише  з-під  дашка,
Гойдається  на  яблуні  синиця
І  чистить  пір’я  свого  фартушка.

Зміїться  вузько  стежка  по  заметі.
Біляве  сонце  будить  увесь  двір.
Із  снігу  баба  цілить  арбалетом  —
Хай  обминає  хитрий  з  лісу  звір.

Вже  достеляє  грудень  білий  килим.
Почне  ходу  рік  з  чистого  листа,
Додасть  нам  віри,  сили  і  окрилить,
З'єднає  колядою  на  вустах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817564
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

А ми зустрілись невипадково

А    ми    зустрілись  
  невипадково,
І    наша    зустріч  
 була    знакова    –
Усім    здалося,
    і    перехожим,
Що    ми    з    тобою
 аж    надто    схожі…
Усім    здалося,  
  що    ми      є    пара,
Але    я    щастя  
 своє    проспала…
А    як    настала
  пора    осіння,
І    залунали    
пісні    весільні,
Ти    для    почину
 пішов    до    війська…
А    я    ж…    нічия  
  була    невістка.
У    серці    в    мене  
щось    обірвалось.
Коханням    першим  
 те    щось    назвалось.
Чеканням    вбита,  
  листів    не    мала,
І    що    робити    –  
 сама    не      знала.
Вже    пролетіла    
і    друга    осінь,
А    я    чекала    
на      тебе    й    досі.
Та    раптом        рідним    –
  таємна    звістка,
Щоб    вони    стріли
   сина    й…  невістку…
Ой    доле,    доле,  
  чому    мовчала?
Може    не    так  
  я    його    стрічала?..
Адже    не    тільки  
  були    ми    друзі,
Коли    ще    квіти
    рвали    у    лузі.
І    все    ж    кохати  
  не    перестану,
Лише    для    нього  
 зорею    стану…
5.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817241
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ти не журись

Рука  дощу  старанно  креслить  день  ескізом,
Втрачає  сніг  грудневий  білизну.
І  водомузика  звучить  в  гулкій  репризі,
Думок  потік  снується  в  шумний  нурт.

Хоч  не  буває  все  в  житті  людей  гладенько,  
І  негаразди  крутяться  в  душі.
Цей  дощ  гуде,  ятрить,  мов  резонатор-дека,
Впадать  у  відчай,  друже,  не  спіши.

Ти  не  журись,  бо  злива  смутку  ненадовго.
Ще  глянець  сонця  в  небі  заблищить.  
І  рідний  хтось  знайдеться,  втішить  теплим  словом,
Відчуєш  силу  і  надійний  щит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817290
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Valentyna_S

Замальовка

Присадкувата  хата  сховалась  в  базнику.
Застиг  зневіри  погляд  в  тінях  хащі.
--Заходь,  хто  хоче,--риплять  дверцята  в  сіннику.
Горіх  рогами  вдерся  на  горище.
Лиш  забреде,  бува,  кульгавий  дощ-всюдирозлий.
Постукає  він  костуром  у  вікна:
--В  оцій  хатині  ще  є  хоч  хто-небудь  живий?—
Й  потупцювавши  трішки,  також  зникне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817324
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Галина_Литовченко

ВЕЧІРНІЙ СНІГОПАД

Вечірній  снігопад  відваджує  від  сну,  
цяткує  шибу  зграями  сніжинок,
господарці  зимі  під  сосонку  рясну
наносить  кучугуру  на  зажинок.

Приховує  стежки  в  безлюдному  дворі,
зірки  раніш  засунув  у  кишені.
Під  світло  ліхтаря  злетів  пухнастий  рій  –  
метеликами  пурхає  у  темінь.

В  захоплені  чолом  тулюся  до  вікна,
дивлюся  на  оте  грудневе  диво.  
Хай  вибачить  моє  відступництво  весна,
бо  взимку  теж  буваю  я  щаслива.  
11.12.18
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817233
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Катерина Собова

Брехливий тато

Хлопчик    Вітя    каже    мамі:
-Тато    наш      -  не    молодець,
Мене    вчив    казати    правду,
А    сам    -    той    ще    брехунець!

Набрехав    він    тьоті    Ірі
(Двері    он    її    навпроти,
Як    тебе    не    було    вдома    -
Тато    їй    приносив    шпроти).

Намолов    наш    чесний    тато,
Що    тут    поруч,    недалечко,
Десь    живе    корова    в    нього,
Ще    є    курка    і    овечка.

Він    казав    учора    Ірі:
-Ти    -    модель,    повинна    знати,
Що    з    коровою    моєю
Тут    тебе    не    порівняти.

Моя    курка    -    геть    без    мозку,
Синя,    наче    не    прилавку,
Вся    обскубана    й    облізла
І    страшна,    неначе    Мавка.

Тьотя    Іра    так    сміялась,
(Тато    їй    приносив    гречку)
І    сказав,    що    лягла    спати
Десь    його    дурна    овечка.

Отак    тато    забрехався,
Та    нехай    він    міру    знає,
Бо    таких    тварин    і    близько
У    квартирі    в    нас    немає.

Вдома    ввечері    сьогодні
(Татові    таке    й    не    сниться),
Що    зустріне    його    курка
Дуже    схожа    на    тигрицю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816976
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Ганна Верес

Коли засинають верби

Коли  засинають  верби,
То  близько  уже  зима,
В  зажурі  сіріє  небо,
Хмаринок  легких  нема.

Тоді  засинають  верби,
Впаде  як  останній  лист,
Птахам  рятуватись  треба  –
У  вирій  вже  подались.

Коли  засинають  верби,
Не  затишно  і  в  душі…
Злітають  думки  у  небо  –
Немає  для  них  межі…
 4.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817045
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В моєму серці залишився ти

Не  змиє  дощ  закохані  сліди,
Вночі  не  заморозять  їх  морози.
В  моєму  серці  залишився  ти,
Й  мої  холодні  на  обличі  сльози.

Живуть  ті  відчуття  весь  вік  в  мені,
Не  стерти  їх,  не  викинути  з  долі.
Коли  на  небі  з'являться  вогні,
Тоді  я  привітаюся  з  тобою.

Думками  я  скажу  тобі  люблю,
Думками  розкажу,  що  так  страждаю.
Про  тебе  пам'ять  в  серці  бережу,
Ти  не  повернешся  до  мене,  знаю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817202
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Надія Башинська

ЗНОВ ЛЕТИТЬ ПУХНАСТИЙ СНІГ…

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.Попова

Знов  летить  пухнастий  сніг,
всім  нам  падає  до  ніг.
Дуже  раді  ми  зимі.
Є  в  нас  лижі  й  ковзани.

Віхола  співає...  Землю  замітає.(2р.)

Йшла  зима  через  поля,  
веселилася  земля.
В  білій  ковдрі  пуховій,
буде  добре  спати  їй.

Віхола  співає...  Землю  замітає.(2р.)

Йшла  зима  через  лісок,
розсипала  там  сніжок.
Всі  ялиночки  й  дубки
мають  шапочки  легкі.

Віхола  співає...  Землю  замітає.(2р.)

Вже  під  льодом  річка  й  став,
бо  сніжок  і  тут  кружляв.
Будуть  спати  до  весни
і  солодкі  бачить  сни.

Віхола  співає...  Землю  замітає.(2р.)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817101
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не губись серед зими ( слова до пісні)

Знову  прийшла  зима,  падає  сніг  у  долоні,
А  у  твоїх  руках,  ніжні  троянди  червоні.
Ти  їх  несеш  мені,  щастя  в  душі  відчуваю,
Чую  слова  твої,  кохаю  люба,  кохаю.

   Не  губись  я  шепочу  тобі,
   Не  зникай  я  молю  не  треба.
   Нехай  будуть  щасливими  дні,                  
   Нехай  світить  зорями  небо.

Гріють  серця  почуття,  лагідним  поцілунком,
В  зиму  любов  поверта,  ніжності  подарунком.
Очі  мов  зорі  твої,  сяють  яскравим  блиском,
Білі  сніжинки  зима,  сипе  немов  намисто.

     
   Не  губись  я  шепочу  тобі,
   Не  зникай  я  молю  не  треба.
   Нехай  будуть  щасливими  дні,                        
   Нехай  світить  зорями  небо.

Нам  не  страшні  холоди,  нам  не  страшні  морози,
Лиш  би  був  поруч  ти  і  не  текли  з  очей  сльози.
Буду  в  обіймах  твоїх,  любий,  коханий  грітись,
Дякую  радо  зимі,  допомогла    зустрітись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816902
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Яке ж холодне серце

В  обіймах  опинилась  непомітно.  
Ти  ж  кликав,  і  летіла  я  чимдуж,
Немов  метелик  на  примарне  світло,
І  тіло  обдавав  контрастний  душ.

В  обіймах  опинилась  непомітно.
Ти  ж  вабив  -  я  покірно  піддалась.
Якби  ж  знаття,  що  то  лиш  щастя  міфи,
Хоч  не  жалів  ти  ніжних  перлів-ласк.

В  обіймах  опинилась  непомітно,  
І  зрозуміла,  що  прийшла  зима.
Яке  ж  холодне  серце  в  неї  й  міра:
Забрала  все,  і  разом  нас  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816913
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Валентина Ланевич

Чи то зима холодить груди…

Чи  то  зима  холодить  груди,
Чи  серце  тисне  холодом  війни.
Дороги,  що  ведуть  в  нікуди,
Розбиті  вщент  під  проводом  пітьми.

Пітьма  затуманила  розум,
Втонула  в  закривавленій  сльозі.
І  розливавсь  повільно  бітум,
І  чорнотою  оселявсь  в  душі.

І  піднімав  у  душах  бурю,
І  віри  запалив  вогонь  в  серцях.
Підлив  у  силу  духу  суму,
Щоб  Перемоги,  Миру    зринув  стяг.

10.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816967
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Ніна Незламна

Коли ж буде літо… / проза /

Цього  року  видалося  занадто  плаксиве  літо…  Часті  дощі  стали  всім  на  заваді…  Ще  червень  місяць  куди  не  йшло,  був  більше  приємнішим,  більш  -  менш  сонячним,  хоча  не  таким  теплим,  як  годиться  для  літнього  місяця.  А  ночі,  що  вже  за  них  сказати,  такими  прохолодними,  що  зранку  навіть  не  хотілося  виткнути  носа  з  хати.  А  липень  перевершив  всі  сподівання,  майже  весь  місяць  дощить,  грози  за  грозами  ділили  навпіл    небесну  вись.  А  так  всім  хотілося  відчути  справжнє  привітне,  тепле,  сонячне  літо.
       Марина,    вчителька  початкових  класів,  як  і  всі  вчителі,  мала  літню    відпустку.  Тільки  цього  року  пішла  в  відпустку  в  кінці  червня,  а  не  на  початку  місяця,  як  того  року.  Максимко  дуже  зрадів,  що  вже  не  піде  в  садочок.  Адже  з  мамою  і  татом  вдома  краще,  тим  паче  знав,  що  влітку  поїде  на  море.  Він  його,  правда,  смутно  пам`ятає,  але  пісочок  і  те  місиво,  що  він  робив    з  нього,    йому  було  до  вподоби,  згадуючи  всміхався  і  мріяв,  не  міг  дочекатися,  коли  ж  знову  поїде  туди….    
       Йому  було  два    з  половиною  роки,  коли  мама  вийшла  на  роботу  з  декретної  відпустки.  Зразу  батьки  няньчилися  з  онуком,  а  коли  виповнилося    йому  три  роки,  він  пішов    до  дитсадка.  Тато  Максимка  працював  на  залізниці  ревізором,  тому  часто  був  у  відрядженнях.  Хлопчик  більше  часу  проводив  з  мамою  і  з  дідусем  та  бабусею,  вони  жили  майже  поруч,  через  два  обійстя.
     Хлопчик  був  сміливим…  Як  всі  діти,  трохи  вередливим,  але  занадто  наполегливим.  Хитрощів  йому  теж  не  завадило,  хоча  тільки  недавно  виповнилося  чотири  роки  та  пам`ять  він  мав  відмінну.
     В  селищі  гарний  дитсадочок,  вихователі    багато  приділяли  уваги  дітям,  тому  знали  кожну  дитину  і  часто  хвалили  хлопчика.  І    мама  вчителька,  хоча  була  строга  і  дуже  любила  свого  синочка  та  завжди  тримала  все  на  контролі,  про  все  пояснювала,    навчала  розуму.  
         Сьогодні  зранку  пройшла  гроза….  Хоча  надворі    вже  липень  та  нажаль    сонячних  днів  було  замало.  Здавалося  цей  день  не  буде  похмурим,  високо  в  небі  швидко  пропливали  сірі  й  темно  -  сірі  хмари,  між  них  все  більше  з`являлося  білих.
 Марина  часто  сварилася  на  сина,  щоб  не  потрапив  під  дощ,  не  виходив  з  хати.  А  він,  все  ж  висуне  голову  в  відкрите  вікно  з  своєї  кімнати,  не  звертаючи  уваги  на  її  попередження,  підставить  свого  білявого  чубчика  під  краплі  дощу  і  кричить,
-А  я    кажу  вже  досить!    Досить  лити,  я  хочу  літа!
Так    було  і  цього  дня…    Знову  накрапав  дощик…Почувши  його  голос  Марина  зайшла  до  нього  в  кімнату,
-  Максимко!  Вгомонися  нарешті,  щодня  кричиш,  наберися  терпіння.    І  не  вилазь  в  вікно,  бо  звалишся,  заб`єшся,  а  потім  рюмсатимеш,  як  сусідська  Наталочка.
Хлопчик  спустився  з  стільця,  рукою  помацав    вологого  чубчика.  В  його    смарагдових  оченятах  сонячно,  всміхаючись,  вертів  головою,  задоволено  і  весело  до  неї,
-  Мамо,  а  дощик  тепленький.  То  коли  ж  буде  літо?
Кліпав  очима,
-Чуєш!    Ти  так  не  кажи,  я  ж  не  Наталочка,  що  хіба  такий,  як  вона?  Їй  лишень  три  роки,  а  мені  вже  чотири,  значить  я  великий,  тож  сама  так  казала….
Малий    на  руці  загнув  великий  палець,  показував  їй  чотири  пальчики,  крутив  перед  нею  рукою  і  морщив  носика.
 Жінка  обійняла,  своє  мале  чадо,  поцілувала.
-  Ой  радість  ти  моя!    Це  не  на  цілий  день,  он  бачиш  хмаринка  синьо  –  сіра,  вона  невеличка,  тож  зараз  пропливе  і  дощик  перестане.  Я    вже  не  раз  пояснювала  тобі,  що  зараз  теж  літо.
Він  відкопилив  нижню  губу,  качав  головою  і  вирячивши  оченята  до  неї  хитро,
-  Ага  літо…..  Сама  казала,  коли  тепло,  коли  ми  поїдемо  на  море,  тоді  літо.
-Поїдемо,  поїдемо,  не  хвилюйся,  ще  нахлюпаєшся  в  воді,  відчуєш  справжнє    літечко,  -  Марина  погладила  сина  по  голові  і  виходила  з  кімнати,
-  Ти  пограйся  трошки  сам,  мені  дещо  треба  зробити  на  кухні.
Максимко  взяв  іграшкову  машинку  »  Пожарну»  і  почав  нею  гратися  на  підвіконні.  Їздив,  буркав,  гучно  видавав  сирену  і  час  від  часу  позирав  надвір,  все  чекав,  коли  ж  нарешті  перестане  цей  надоїдливий  дощ.
       Пройшло  хвилин  тридцять,  сонячні  промені  засліпили  хлопчикові  оченята.  Ну  нарешті,  зрадів  він,  усмішка  на  обличчі,  дочекався.  Швидко  заліз  на  підвіконня,  спустивши    босі  ноги  донизу.  А  біля  підвіконня  лежала  купа  складених  дошок,    покрита  товстою  плівкою.  Максимко  знав,  це,  колись,  мають    перекривати  дах,  тато  так  казав,  коли  привіз  їх  навесні  і  накрив,  щоб  часом  не  намочили  дощі.
Хитро  озирнувся  назад,  чи  часом  мами  немає,    поставив  босі  ноги  на  плівку.  Вона  була,  ще  покрита  краплинами  води,  але  вже  ледь  –  ледь  тепленька.  О  як  добре,  подумав  малий  і  похапцем  гепнувся  сідницями  на  плівку.  Оглядаючи  все  довкола,  помітив,  як  стікали  краплинки  дощу  з  великого  куща  троянд.  По  квітах  мерехтіло  сонячне  проміння,  краплини  наче  золотилися  від  нього.  Він  задоволено  усміхнувся,  помітивши  цю  красу  і    задоволено  з`їхав  з  дошок  до  землі,  від  радості  прикрив  очі.  А  потім  пригинаючись,  тишком  -  нишком,  прошмигнув  за  хату….  Вирішив  побродити  по  росистій  від  дощу  траві,  поки  мама  не  бачить  та  від  здивування  зупинився,  роззявивши  рота.  Тут,  по  дорозі  до  садка  прямо  в  траві  вчора  була  мала  калюжа  води,  а  сьогодні  її  вид  його  вразив,  вона  стала  така  завелика…    Що  його  найбільше  вразило,  то  це  зграя  горобців,  що  дуже  цвірінькали.  Декілька  горобчиків  сиділо  на  калині,  ну,  це  не  можна  сказати  сиділи,  вони  такі  непосидющі,  раз  –  по  –  раз  перелітали  з  одного  місця  на  друге.  А  деякі  горобчики,  сміливо  і  весело  купалися  в  калюжі.  Максимко  кілька  раз  поглянув  в  напрямку  хати,  а  потім  сміливо  побіг  в  калюжу.  В  очах  сяяли  іскринки,  він  відчув  насолоду  від  теплої  води  і  м`якенької  трави  під  нею.  Цвірінькаючи,  горобці  миттєво  розлетілися  в  різні  сторони.  Малий  задоволено  тупотів  по  воді,  не  звертаючи  уваги,  що  вже  замочив  бриджі.
-О  тепер  я  розумію,  що  це  вже  насправді  літо,  -  повторював  про  себе,  тупцяючись,  в  калюжі.
Він  то  розводив  воду  ногою,  то  бив  по  ній,  бризки  летіли  в  різні  сторони,  від  задоволення  хіхікав…..  -Ой,  як  класно,  я  ,як  горобчик,  теж  похлюпаюся  трішки.
       Раптом  почув  ґелготання  гусей…  Із-за  хати,  сміливо,  виходив  старий  гусак,  витягнувши  шию,  впевнено  прямував  до  калюжі.  Ото  біда,  адже  Максимко  дуже  боявся  гусака,  бо  той  все  шипів  на  нього,  коли  йому  так  хотілося  взяти  маленьке  гусенятко  до  рук.  Поряд  з  ним  гордо  крокувала  гуска.  Побачивши  малого  в  калюжі  гусак  і  гуска  почали  гучно  ґелготати,  а  маленькі    гусенята  і  собі  почали  голосно  пищати.
В  який  бік  тікати,  розгубився  хлопчик,  назад  не  залізе,  бо  майже  весь  мокрий,  як  заховатись  від  мами,  бо  ж  знав,  що  почне  сваритися…..
 Аж  тут    мама  вибігла  із-за  хати,  плескаючи  в  долоні,
-  Ой  лишенько,  що  ж  ти  тут  робиш,  як  потрапив  сюди?  Добре,  що  побачила,  а  то  б  гусак  тебе  покусав!
Вона  підхопила  сина  на  руки,  поцілувала  в  щічку,  ніжно  пригорнула  до  себе.  Він  тулився,  хитро  зазирнув  в  її  очі,
М-а  –а-м,  а  водичка  тепленька.  Ти,  що  будеш  сваритися?
Та  яке  там  сваритися,  хіба  б  змогла.  Дивлячись  на  сина,  пригадала  своє  дитинство,  як  задираючи  спідницю,  ледь  не  вище  голови,  майже  по  коліна  залазила  в  великі  калюжі  з  багнюкою.  А  земля,  справді,  після  дощу  була  тепла  -  тепла,  аж  парувала.
Він  перебив  її  спогади,
 -  Мамусю,  я  так  дуже  хотів  відчути  літо!  От  і  не  втримався.  Он  бачиш,  як  горобчики,  вони  такі  веселі,  купалися  в  калюжі  і  мені    захотілося  похлюпатися  в  воді…  
Його  очі  світилися  щастям,  обійнявши  її  за  шию  обома  рученятами  продовжив,
-  Он  через  віконечко  потрапив,  я  раз  і  з`їхав  на  попі.  Ти  не  бійся,  не  поранився  і  водичка  тепла,  не  захворію…  Ось  тепер    я  вже  вірю,  що  це  справді  літо.
                                                                                                                                             Липень  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803754
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 09.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

На відстані

Сніжинки,  ніби  піктограми  в  інтерфейсі,
Летять  і  припадають  до  землі.
А  ми  з  тобою,  мабуть,  в  міжпланетнім  рейсі,
На  відстані  блукаємо  в  імлі.

Замети  снігу  і  шалена  даль  між  нами,
Поглинула  безодня  всі  слова.
Покрила  вмить  зима  серця  холодним  крамом.
Невже  тепер  вона  одна  права?

Хоча  повітря  зараз  свіже  і  морозне,
Все  ж  тисне  і  болить  мені  зима.
І  почуттів  ятрить  це  невимовне  рондо.
І  лиш  мигтить  надія  крадькома.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816750
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Надія Башинська

НАДІЙМОСЬ!

Подивіться  на  світ...  Він  веселий!
Це  буваєм  ми  в  ньому  сумні.
Подивіться  на  світ...  Він  щасливий!
Ми  нещасними  робимо  дні.

Сонце  завжди  усіх  обігріє.
Зорі  ясні  блищать  для  усіх.
Чому  серце  в  тривозі  німіє?
Чому  рідко  так  чується  сміх?

Навіть  пісня  дзвінка,  легкокрила,  
вже  боїться  у  небо  злетіть.
Світе  наш  неповторний,  єдиний,
ти  колиска  для  добрих  і  злих.

Зло  панує?..  Хто  ж  йому  дозволив
гіркотою  у  душах  цвісти?
Сіймо  добре  зерно  і  надіймось,
що  дасть  Бог  йому  прорости!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816339
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Лилея

Любовь помогает жить!

Любовь  помогает  выжить!
От  всех  невзгод...
С  Любовью  поднимаешься  всё  выше!
Уже  виден  Небосвод!
От  Любви  вырастают  Крылья!
Большущие  два  Крыла́!
Мир  во  всех  красках  ви́ден!
Голуби  на  воле!
Они  умеют    нежно  ворковать...
Заботится  друг  о  друге...
В  танце  Любви  танцевать!
Мороз  ждёт  Солнце!
Зима  -  Весну!
Хоть  в  этом  Мире  всё  не  просто...
Забудь  про  суету!
Всё  ,  что  нас  окружает  -  тленно...
Бесконечна  лишь  Душа!
Всё  в  Природе  закономерно...
А  ты  иди  по  жизни  не  спеша...
Сумей  насладиться,  всем,  что  окружает!
С  восторгом!
Вдыхай,  чем  радуется  Душа!
На  Земле  мы  -  временно...
Живи!
Взлетай!
Пусть  воскресает  Душа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816604
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Ольга Калина

Під сніжно-білим покривалом (тріолет)

Під  сніжно-білим  покривалом
Дрімає  солодко  земля.
Куди  не  глянь  -  там  сніг  навалом
Під  сніжно-білим  покривалом.
Туди  аж  ген  за  перевалом
Так  добре  вкриті  всі  поля.
Під  сніжно-білим  покривалом
Дрімає  солодко  земля.














ТРІОЛЕТ  (франц.  triolet)  -  одна  з  особливих,  так  наз.  "твердих"  форм  ліричної  поезії,  французького  походження,  висхідна  до  старофранцузскому  рондо.  Т.  складається  з  восьми  віршів  і  будується  тільки  на  двох  римах  -  одній  чоловічій  і  одній  жіночій,  розташованих  за  схемою:  abaaabab.  Своєрідність  форми  Т.  полягає  в  повторах  цілих  віршів,  к-рые,  проте,  не  підходять  під  тип  відособленого  рефрену,  а  тісно  сплітаються  з  тканиною  вірша.  Ці  повтори  з'являються  в  Т.  двічі:
1)  перший  вірш  відтворюється  буквально  в  четвертому  вірші;
2)  перший  і  другий  вірші  повторюються  без  змін  в  сьомому  і  восьмому  віршах.
Якщо  виділити  елементи  Т.,  що  повторюються,  прописними  буквами,  то  приведена  вище  схема  набуває  наступного  вигляду:АВаАавАВ.



тріолі́т
(франц.  triolet)тверда  форма;  8-рядковий  вірш  на  дві  рими,  в  якому  з  1-м  рядком  співпадає  4-а  і  7-а,  а  з  2-м  рядком  -  8-а.  Ця  рання  форма  рондо,  що  відрізняється  тематичною  широтою,  виникла  у  Франції  у  кінці  13  ст.  і  отримала  широке  поширення  в  ліриці  14-16  вв.  У  Росії  була  популярна  у  поетів  "срібного  століття".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816795
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Олена Жежук

У ніч п'янку

У  ніч  п’янку    тремтінням  на    спині
Жаске  бажання,  мов  жертовні  птиці,  
Мене  вертало  у  твої    зіниці,  
Палало  в  блискавичному  вогні.

Шепталися  по  вигинах  слова,
Що  диким  хмелем  обвивали  груди  –
Ти  ж    поспіхом  малюючи  етюди
Торкався  зміїв,  оминувши  страх.

Жеврів  світанок  –  ти  ж  зорів  в  мені.
Десь  світ  вставав…  Ми  ж  поза  ним  з  тобою
Ковтали  цвіт,  невипитий  весною,
Що  вибухав  і  падав  нам    до  ніг.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816791
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Valentyna_S

Торкнулась ніч сорочачим крилом

Торкнулась  ніч  сорочачим  крилом
Скарбів  небесних  таємниці.
Заграло    самоцвітами  кругом,
Мигтять  зимові    плетениці.

Сновида  місяць—майстер-ретушер--
Сяйливості  додав  опалам
І  стелить  білий  трендовий  мохер
На  листя  вижухле  опале.

Чарує  цноти  світла    благодать,
І  пахне  ладаном  святечним.
А  десь  в  селі  розлився  сміх  дівчат
Й  поплив  по    світу  безкінечнім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816762
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моїм коханням будеш ти

Усе  життя  я  так  люблю  тебе,
Як  прокидаюсь,  як  лягаю  спати.
Як  світить  в  небі  сонце  золоте
І  як  торкає  вітерець  кирпатий.

Люблю  тебе,  коли  на  дво́рі  сніг,
Коли  метуть  за  вікнами  хурделі.
Коли  течуть  струмочки  навесні
Як  літо  нам  дарує  каруселі...

Люблю  тебе,  коли  впаде  листок,
Для  нас  їх  осінь  з  дерева  зриває.
Вдихну  повітря  свіжого  ковток,
Мене  любов  в  цю  пору  зігріває...

Люблю  тоді,  коли  цвітуть  сади,
Коли  роса  на  трави  пада  дзвінко.
Мені  сказати  хочеться  тобі:
"Коханий!  Подивись,  як  світить  зірка!".

Торкнися  пальцем  шибки,  до  зорі
І  усміхнись  мені,  я  так  чекаю.
Блакитні  бачу  оченьки  твої,
Моїм  коханням  завжди  будеш,  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816249
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Ганна Верес

Люблю осінні вечори

Люблю  осінні  довгі  вечори,
Хоча  темніє  надто  таки  рано,
З  вікна  невидимі  ні  сад,  ні  явори,
І  місяць,  і  зірки  неначе  вкрали.

А  ми  із  музою  чаюємо  в  теплі,
Домовились  не  поспішать  нікуди,
Здається,  ми  одні  на  всій  землі…
І  спогадів,  і  планів  у  нас  –  пуди.

Коли  ж  у  нічку  вечір  заблука,
Посіє  букви  строго  у  рядочки,
А  в  них  –  про  нас,  героя-вояка,
То  кров  вистукує  у  скронях  молоточком.

Завмерли  у  шерензі  і  думки:
Комфортно  їм  у  довгому  чеканні,
Осінній  темній  ночі  завдяки,
Побачать  світ  і  вірші  про  кохання.

Люблю  я  довжелезні  вечори,
Коли  думкам  у  голові  не  тісно,
Коли  диктує  хтось  мені  згори
Наступний  вірш,  а  чи  слова  для  пісні.
22.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816804
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй мені коханий

Подаруй  мені  коханий,  зиму  кольорову,
Щоб  в  блакитному  тумані,  ніч  була  казкова.
Щоби  зорі  золотаві,  розцвіли,  як  квіти,
Свої  фарби  різнобарвні  дарувало  літо.

Подаруй  мені  коханий,  голубі  світанки
І  гарячі  поцілунки,  і  щасливі  ранки.
Щоб  тепло  твоє  душевне  у  морози  гріло,
Щоби  сонце  в  небі  темнім,  радісно    світило.

Подаруй  мені  коханий,  заповітну  мрію,
Серцем  я  тебе  кохаю  і  в  душі  лелію.
Я  з  тобою  буду  поруч,  любий  мій,  у  свято
І  розквітне  літо  в  зиму,  і  чудес  багато...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Valentyna_S

На цій главі не ставитиму крапки…

На  цій  главі  не  ставитиму    крапки,  
Бо  мариться  продовження    колізій.
В  страждання  не  закохана,  як  Кафка,--
Скажу,  однак,  поменшало  ілюзій.  

І  крила  ще  літають  —  вже  не  юні,--
Бо  так  душа  ще  рветься  до  польоту.
Гортаю  сторінки  я  незабутні,
Щоб  відновити  хоч  частину  соту

Того,  що    ви́крали      літа-злодії,
Лишивши  в  пам’яті  з  омрій  руїни.
Щоб  не  позбавив  нині    ще  надії--
Одного  в  Бога  я  прошу  незмінно.

Щоби    душі́,  живій  і  невсипущій,
Котра  з  іржавої  поверне  да́лі,
Більш  не  пекло  за  тим  давно  минущим
Й  життєпис  мій  не  ве́ршили  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816333
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Надія Башинська

ХОЧ ТИ Й НЕ БЕГЕМОТ…

         Якось  у  зоопарку  зчинився  шум  та  гам.  
Кричали  мавпи:
-  Там  ...  великий  Бегемот  відкрив  великий  рот!
-  С-с-с...  -  Удавчик  засичав.  -  Я  бачив  рот  той  сам!
-  Той  рот  такий  великий!  -  ґелґочуть  вже  й  Індики!
-  Гав-гав!  Гав-гав!  Гав-гав!  Півдня  не  закривав!  -  це  
підтвердив  й  Шакал.
         Отак  кричали  тут  усі  вони  три  дні.  Багато  було  чути  
усякої  брехні.
Хто  що  хотів  -  казав.  Лиш  Бегемот  мовчав.  Що  сталось?
Не  збагнув.  Бо  він  лиш  позіхнув!
         Хоч  ти  й  не  Бегемот,  та  контролюй  свій  рот.
Не  встигнеш  щось  сказать,  як  будуть  всі  те  знать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816243
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Тетяна Мерега

Краплями дощу

Шепочу  краплями  дощу,
Що  падають  тобі  на  губи,
Як  сильно  я  тебе  люблю́,
Безтямно-ніжно,  аж  до  згуби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801796
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гаряче серце й почуття

А  за  вікном  летить  сніжок
І  нічка  з  місяцем  радіє.
На  річці  сріблом  вкривсь  місток,
Він  про  закоханих  так  мріє.

З  тобою  при́йдем  ми  туди,
Зігрієш  ти  мої  долоні.
Там  наші  лишаться  сліди
І  пульсувати  будуть  скроні.

Гаряче  серце  й  почуття,
Нас  грітимуть  в  зимовий  вечір.
І  лишиться  на  все  життя,
Твій  дотик,  що  лягав  на  плечі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815960
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Ганна Верес

Їх не можливо забуть

Стукає  осінь  в  віконце…
В  вальсі  кружляє  листок…
Долі  стомилося  сонце  –
Знову  чекає  місток.
Тиснуть  життя  перевесла
І  заважають  пройти…
Важче  утримати  весла,
Щоб  на  той  бік  пропливти.

Час  тоді  той  наступає,
Котрий  стежину  снує,
Всюди  і  все  він  встигає,
Навіть  суддею  стає.
Він,  як  і  доля,  крилатий.
Те  не  можливо  збагнуть
Й  ані  конем  обігнати,  
Ані  назад  повернуть!..
26.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816173
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Валентина Рубан

ЯКА ГАРНА ВИДАЛАСЬ ДНИНА


Яка  грана  видалась  днина,
Яка  зачарована  мить…
В  долині  широкій  калина.
У  листі  пожовклім  горить.

Край  ставу  верба  нахилилась,
Вдивляється  в  воду,  дріма.
Берізка  чомусь  зажурилась,
Листки  іі  вітер  займа.

Трава  ще  кругом  зеленіє.
Купаючись  в  ранній  росі.
Ставок,  ніби  небо  синіє,
Радіючи  дивній  красі.

А  лебеді  он,  білосніжні.
Хлюпочуть,  неначе  в  раю.
Красу  таку  чисті  і  ніжну,
Зустрінеш  лиш  у  ріднім  краю.

02.11.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812363
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.12.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Сніжить молочний ранок

Стоїть  надворі  тиша  неймовірна,
сніжить  молочний  ранок  за  вікном,
зима,  вельможна  пані  і  манірна,
крокує,  поряд  сильний  вітролом…

Стежини  вкриті  пухом  лебединим,
кришталь  висить  прозорий  на  дахах,
дерева  квітнуть  біло,  мов  жоржини,
в  товстих  заметах  заховався  шлях…

А  я,  пірнувши  у  міцну  дрімоту,
чекаю  знов,  коли  настане  день,
медовим  чаєм  розпочну  суботу,
відразу  зникне  смуток  і  мігрень…  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815858
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Надія Башинська

СЬОГОДНІ ДОВГО СПАЛО СОНЦЕ…

         Сьогодні  довго  спало  сонце...  Проснулось.  Глянуло  в  віконце.
А  світ  увесь  у  білім  цвіті.  Подивувалось:  -  Невже  літо?
         Сипнули  ясні  променята  всі  до  землі...    перевіряти,  що  це  за  
диво-дивина:  за  осінню  прийшла  весна?!
Як  до  землі  вони  злетіли,  на  яблуневі  віти  сіли,  на  вишеньку  струнку,
гарненьку,  на  грушку  нашу  молоденьку.  Як  підлетіли  до  ялинкики  -
побачили,  що  це  сніжинки!
         Сказали  сонцю  промінці:
-  Дуже  красиві  квіти  ці!  Та  ми  їх  можем  розтопити.  Що  нам  робити?
-  Ви  залишайтесь  на  землі,  мої  промінчики  малі!  Світіть,  ріднесенькі.
Горіть.  Ясними  барвами  цвітіть.  Не  буде  до  весни  тепла.  Хай  сріблом  
сіється  зима,  -  сказало  сонце.  -  Бо  дуже  гарний  білий  сніг.
 У  ньому  барвами  цвітіть  у  сонячні  морозні  дні.  Час  панувать  прийшов  
зимі.  Зігріють  землю  в  холоди  її  сріблястії  сніги!
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816106
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Між мною і тобою грань

Ходою  впевнено  зима  крокує,
І  не  шкодує  сніжну  філігрань.
Пряде  й  пряде  білясто-срібний  кужіль,
Лише  між  мною  і  тобою  грань.

Чому  ж  ми  віддалились  берегами,
Згубили  перли  щастя  у  снігу.
І  гордості  стоїть  кремезна  брама,
І  буревію  чується  "гу-гу".

Спліталися  колись  ліанно  долі,
А  потім  -  роздоріжжя  і  зима.
Вдихаєм  холоду  і  смутку  дозу.
Тепер  тепліє  в  снах  любов  німа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816149
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаємо парфум холодної зими

Велюр  сніжинок  простеляє  вміло  грудень.
Вдихаємо  парфум  холодної  зими.
І  знову  ми  у  коливаннях  амплітуди
Від  білого  сніжку  до  темної  сурми.

Висять  у  небі  смутку  сіропінні  хмари,  
Мов  жмуток  мовчазних  терпінь  прадавніх  хвиль.
Коли  ж  розсіються  оманні  хитрі  чари,  
І  розплескається  гряда  німих  безсиль?

По  білому  снігу  ганяє  чорна  ґа́ва,
Спіткається  у  білизні  і  чистоті.  
Скоріш  весною  таємниць  прийде  розгадка.
Людської  правди  бережімо  гарт  і  тік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815915
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Ганна Верес

Лунає «кру» журливе з піднебесся

Лунає  «кру»  журливе  з  піднебесся  –
То  залишають  край  свій  журавлі,
Вони  на  крилах  літечко  понесли
Туди,  де  найтепліше  на  землі.
Під  ними  річки  голуба  підкова,
Лісів  моря  багряні  і  поля,
І  гори,  мов  казкові  терикони,
Їм  велетнів  нагадують  здаля.

Вода  дзеркалить,  казкою  упившись,
У  ній  пливуть  журавлики  й  хмарки,
І  хвилькою  автограф  вітер  пише  –
Такий  є  витвір  Божої  руки.
8.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815833
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Новоградець

Найкраща земля

Високо-високо,  що  ледве  їх  видно,
Повільно  по  небу  пливуть  журавлі.
До  рідних  домівок,  з  далекого  півдня
Летять  за  вожатим,  від  краю  землі.

Під  крилами  хата,  знайомий  садочок,
Уже  побілілий  під  цвітом  вишень,
А  поряд  дівчатко  спитати  в  них  хоче:
Про  землі  далекі  дізнатись  лишень.

-  Скажіть,  дикі  птахи,  куди  ви  літали?
Вас  з  осені  в  наших  краях  не  було,
Вам  пальми  тропічні  на  вітрі  співали
І  море  вам  довго  під  крила  пливло.

Що  бачили  ви  у  квітучій  савані?
Які  пролітали  заморські  міста?
А  правда,  що  з  сіллю  вода  в  океані?..
Бо  в  нас  у  струмочку  лиш  тільки  проста.

Притихло  дівчатко,  напружило  сили
І  знову  до  птахів  гукає  здаля:
-  Журавлики  милі,  скажіть,  білокрилі,
А  де  найгарніша  у  світі  земля?

Летіли  поважно  створіння  крилаті  -
Якраз  над  садочком  вишневим  були  -
І  відповідь  мудро  промовив  маляті
Вожак  журавлиним  протяжним  "курли":

-  На  південь,  маленька,  ми  в  жовтні  летіли,
Коли  відхилялась  від  сонця  земля.
На  тепле  проміння,  за  ходом  світила
Спрямовано  в  небі  політ  журавля.

Жили  ми  в  затоці  за  містом  портовим,
Над  морем  солоним  закінчивши  путь,
І  чули  як  пальми  шумлять  у  дібровах
І  бачили  як  там  савани  цвітуть.

Там  в  диких  пустелях  біжать  антилопи
І  трави  під  сніг  не  ховає  зима.
Там,  в  Африці  тепло  і  гарно  в  Європі,
А  краще  від  твого  садочка  нема.

Промовили  птахи  і  вдаль  потяглися,
Лиш  рідне  повітря  рубали  з  плеча.
Вони  вже  на  гнізда  дивилися  в  лісі,
А  вслід  їм  дивилось  притихле  дівча.

Під  пальми  тропічні,  з  вишневого  цвіту,
Так  в  землі  далекі  хотіла  мала,
А  зграя  пташина,  шляхом  у  півсвіту,
Повільно  по  небу  додому  пливла.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Valentyna_S

Пізньоосіннє

Смикає  осінь  з  хмарин  павутини,
Кидає  їх  у  задуму  просторів.
Вкутала  землю  в  шовкову  хустину:
Поле  і    сад,  і  далеку  діброву.

Ледве  проб’ється  промінчик  безсилий,
Ніжним  цілунком  пробудить  зітхання.
Немолодий  дощ,  а  все  ж  легкокрило
Густо  озветься  сльотавим  ячанням.

Чубом  розхитує  сум  яворина,
Змерзли  над  ставом  старі  верболози.
Молодість  бачить  у  снах  сокорина,
Клени  й  тополі  стоять,  мовби  бонзи.


Листя    шерхоче    німими  вустами,
Жаром  любові,  теплом  підвечір’я.
Полум’я  спогадів  лишиться  з  нами,
Як    лебедино  світ  вкриється  пір’ям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815587
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодійні звуки скрипки

Ой  заграй,  скрипалю,  на  скрипочці  ніжно,
Про  далекі  гори  й  зими  білосніжні.
Хай  чарівна  пісня  доторкнеться  серця,
Сколихне  долини,  оживуть  озерця.

Жартувати  буде  Полонина  з  вітром,
Хай  серця  коханих  від  любові  квітнуть.
А  душа,  як  скрипка  на  струнах  все  грає,
Бо  вона  так  любить,  вона  так  кохає.

Як  почують  хмари  музику  чарівну
То  розбудить  дощик,  польову  -  царівну.
Впадуть  краплі  срібні  на  гучні  цимбали,
Заворожать  звуки,  мелодійні  чари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815667
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мольфарка - Осінь

Мольфарка  -  Осінь  ворожила,
У  ніч  холодну  і  сумну.
Далека  зіронька  світила,
Комусь  дорогу  провідну.

Її  також  торкались  чари,
Мольфарки  дивна  ворожба.
І  ночі  наче  б  то  примари,
Не  додавали  їй  тепла.

Почув  про  чари  дощ  і  вітер,
Підняли  з  місця  листопад.
І  той  Мольфарки  дивний  витвір,
Зими  засніжив  снігопад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815810
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018


НАДЕЖДА М.

Який це гриб? ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4LsFZZekEu0[/youtube]

Незвичний   зовні,  ніби  оцей  гриб,
А  скільки  умістилось  в  ньому  яду!
Подивишся  уважно  йому  вглиб,
Побачиш,  що  він  з  іншого  все  ж  ряду.

Якісь  комахи  поселились  в  ніжці.
(Спілкуються,  напевно,  вони  так),
Красива  окантовує  маніжка.
Ніхто  не  хоче  взнати  його  смак.

Не  в  дружбі  він  із  іншими  грибами,
Вважає  себе  красенем  лісів,
Бо  шапочки  прикраса  -  білі  плями.
Вважає:  перше  місце  тут  посів.(Мухомор)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815786
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Закоханим заздрили зорі

«Уста  запам'ятають  силуети
твоїх  таких  сподіваних  нестям.
І  десь  там  на  околицях  планети
насняться  білі  заздрості  світам»
#Богдан_Томенчук

Розхристане  ліжко  і  ніч  за  вікном,
Волосся  зміїлось  і  кликали  очі,
Повільно  вуста  смакував,  мов  вино,
І  зваблював  ніжно  принади  дівочі…

Пірнав  у  глибини,  до  самого  дна,
Наосліп  блукав  лабіринтами  тіла,
Бриніла  у  грудях  надривно  струна,
І  серце  скажено,  як  шторм,  шаленіло…

А  потім  летіли  удвох  в  небеса
Пашіли  від  радості  щоки  рум’яні,
І  сльози  іскрились  в  очах,  як  роса  -
Закоханим  заздрили  зорі  багряні…

#Ольга_Шнуренко

P.S.  Дякую  Богдану  Томенчуку  за  натхнення...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814720
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Ольга Калина

Мова

Нічого  немає  у  світі
Миліше    за  мову  мою.
Я  бачу  в  квітучому  цвіті
Прекрасну,  вкраїнську,  свою.

Сприймала  її  із  дитинства,  
З  колиски,  з  грудним  молоком,  
Вслухалась  в  чарівність  таїнства
Як  вишні  цвіли  за  вікном.

Як  слухала  спів  солов’їний,
Хрущів,  як  гули  у  садку.  
Вбирала  казкові  перлини,  
Веселку,  що  йшла  у  вінку.

Її,  як  цілющу  водицю,
У  серці  своїм  берегла.  
Бо  мова  –  бездонна  криниця,  
Водиці  ковток  з  джерела.

Тож  пиймо  її  і  черпаймо,
Даруймо  навколо  усім,
Збагачуймо  і  очищаймо,
Плекаймо  її  й  бережім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813765
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У казку нестимуть вітрила

Сніжинки  неначе  метелики  білі,
Тихенько  на  віти  ялиноньки  сіли.
Всміхнулись  до  мене,  так  весело  й  ніжно
І  нас  запросили  у  зиму  цю  сніжну.

До  тебе  спішу  мій  коханий  із  вітром,
А  місяць  в  дорозі  для  нас  буде  світлом.
В  обійми  мене  ти  пригорнеш  до  себе,
Зима  закружляє  у  парі  із  небом.

З  тобою  ми  поруч,  а  з  нами  наш  вечір,
Торкаються  руки,  лягають  на  плечі.
Мов  лебеді  білі  піднімуть  на  крила,
У  казку  з  тобою  нестимуть  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815545
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Світлана Моренець

ТИ БЕРЕЖИ ЇХ, БОЖЕ!

Вже  день  спішив  за  обрій  і  котив
поперед  себе  диск  вогненний  сонця,
збавляв  шалений  темп,  губив  мотив
і  блискотів  прощально  у  віконцях.

Запалювали  люльки  димарі,
пихтіли  в  чисте  небо  теплим  духом.
Давно  поснули  мухи  й  комарі,
бо  холодно,  тож  не  гули  над  вухом.

Лиш  зрідка  голос  птаха  долинав,
та  й  знову  панувала  райська  тиша.
Яскраві  барви  вечір  поглинав.
Спалахували  зорі.  Місяць  вийшов.

Повільно  вечір  плив,  як  мед  густий.
Нірвана...  Але  враз  прийшла  до  тями:
за  мирні  миті  –  Господи,  прости!  –
на  фронті  платять  кров'ю  і  життями.

Благословенний  спокій  і  оця
краса,  немов  по  Божому  закону  –
все  завдяки  нескореним  бійцям,
що  тілом  закривають  шлях  дракону.

І  хвиля  смутку...  Й  звичний  епілог  –
благання  до  Небес,  слова  молитви,
бо  захистить  захисників  лиш  Бог...
–  Ти  бережи  їх,  Спасе,  в  кожній  битві.

                                             2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Valentyna_S

Я щаслива…

Я  щаслива,  бо  ще  живу,
                             Пишу  суєт  своїх  главу  ,
                             Люблю  людей  і  глиб  небес
                             Й  без  нарікань  несу  свій  хрест.

                             Іще  бентежать  в  тім  житті
                             Шляхи  прокладені  сліпі--
                             І  не  пригне    журба-печаль,
                             Й  засвітня  синьо-срібна  даль.

Я  щаслива,  бо  ще  живу,
                             Мій  корабель  ще  на  плаву.
                             А  в  нім  зневіри    ревний  біль--
                             І  це  життя    людського  сіль.

Я  щаслива,  бо  ще  живу.
                             Своїми  мріями  пливу
                             У  день  буденний  черговий--
                             Який-небудь  —  та  дорогий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814643
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Valentyna_S

Не приміряю мантії Поета

Не  приміряю  мантії  Поета,
Лиш  пошанівок  слову  віддаю.
Небавом  кануть    вірші  мої  в  Лету,
Котрими  просто  нині  я  живу.

Я  й  не  торкаюсь  мантії  Поета,
Щоб  не  лишався  пальців  моїх  слід,
Бо  слово  справжнє  свіже  й  у  заґратах,  
Ще  й  здужає  гранітний      моноліт.

Пишу  я  вірші  простосердні,  щирі.
Мов  квіти  сонце,  пещу  їх  всякчас.
Як  зникнуть  безвість    у  клекітнім  вирі-
Здихне    вгорі  з  полегшенням  Парнас.

Не  одягаю  мантії  Поета,  
Лиш  пошані́вок  слову  віддаю.
Я  лірі  правом  вірного  фаната
Хвалу,  як  вмію,  чесно    воздаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814880
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Ганна Верес

Розлилося горе морем

Щодня  ґвалтує  Україну  ворог:
Роки  –  на  суші,  вчора  –  й  на  воді…
І  розлилося  горе  наше  морем.
Не  просто  цій  зарадити  біді…

Європа  знов  підтримує  нас  словом,
Несміло  сварить  пальцем  США.
Кипить  вода  вкраїнського  Азову
Й  мого  народу  праведна  душа.

Адже  свобода  –  ось  вона,  жадана,
Іще  у  наших  тішиться  руках…
За  неї  кров  сьогоднішня  й  прадавня
Героїв  ллється  і  лилась  в  віках.

Тож  перед  пам’яттю  борців  за  світлу  долю
Ми  не  клястися  маєм  –  інший  час…
Зберігши  гідність,  встаньмо  всі  за  волю,
За  наш  Азов  і  скривджений  Донбас!
26.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815355
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А сніг летить

А  сніг  летить,  а  сніг  летить
І  нам  його  не  зупинить.
Закидав  він  ліси,  поля
І  стала  білою  земля.

А  я  іду,  спішу  туди,
Куди  ведуть  твої  сліди.
Там  щастя  є  й  зустріне  нас,
Чарівно  так  в  зимовий  час.

З  тобою  ми  у  заметіль,
Я  лиш  твоя,  ти  тільки  мій.
І  сніг  довкола  нас  кружля,
Щасливий  ти,  щаслива  я.

А  сніг  летить,  а  сніг  летить
І  нам  його  не  зупинить.
Зима  докупи  нас  звела,
Вона  чаклункою  була.

Ми  будем  завжди  вдячні  їй,
Люблю  тебе,  коханий  мій.
І  сніг  нехай  летить,  летить,
Для  нас  то  дивовижна  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815303
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Срібляста втіха

Пухом  білим-білим  за  вікном  сніжить.
Зачарована  очей  не  зводжу:
Ось  в  дрібненькі  цяточки  укривсь  самшит,
І  змережена  осіння  вохра.

Перший  сніг  цілує  ніжно  восени,
Диво  янгольське  крилато-світле.
У  задУмі  сніжній  липи,  ясени
І  смерек,  ялин  сапфірні  віти.

Закохалась  я  у  перший  чистий  сніг.
Мов  у  казці,  стало  тихо-тихо.
Вже  виходжу  в  двір,  і  падає  до  ніг
Серед  осені  срібляста  втіха.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814730
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вічне кохання

Сніжинка,  доторкнулася  обличчя,  
Сльоза  холодна  по  щоці  спливла.
Кохання,  кажуть,  не  вмирає  -  вічне,
Такою  ж  вічною  й  любов  була.

Від  холоду  вона  не  замерзала,
Ніколи  не  тонула  у  воді.
Стріла  Амура  в  серце  потрапляла,
В  чеканні  дні  летіли  молоді.

Гаряче  щось,  так  пульсувало  в  скронях
І  не  давало  інколи  заснуть.
Лягали  руки  у  твої  долоні
Й  коханням  зігрівалися  мабуть.

Воно  було  з  тобою  в  нас  взаємне,
Не  покидало,  кожен  рік,  жило.
На  небі  зорі  в  ніч  з'являлись  темну
І  заглядали  радісно  в  вікно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815040
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Валентина Ланевич

Сніжна осене, вітром підбита.

Сніжна  осене,  вітром  підбита,
З  відголоском  лихої  війни.
В  землю  скапує  кров,  що  пролита,
Ти  сльозу  мою  гірку  прийми.

Доєднай  до  пролитих  жіночих
І  скупих  чоловічих  -  терпких.
Скільки  ще  має  бути  охочих
До  наживи,  де  Господа  гріх?

Де  немає  у  душах  святого,
Де  зчерствілі  в  безчесті  серця.
Позабутого  слова  простого
Не  почуєш,  де  тіло  мерця.

Студениця  калатає  дзвоном,
Де  любов  мала  в  грудях  цвісти.
Живеш,  осене,  вічним  каноном,
Ми  ж  "за  пайку"  гриземось  що  пси.

20.11.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814636
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Валентина Ланевич

Що минуле кромсати, ковтати.

Що  минуле  кромсати,  ковтати,
Як  мікстуру  від  грипу  гірку.
Слину  згуслу  збирати,  тримати
В  горлі  стиснуту,  як  у  мішку.

У  житті  не  буває  дороги,
Щоб  не  вклинилась  в  неї  крива.
І  турбують  невчасні  тривоги,
Хилить  плечі  в  думках  голова.

Опускаються  руки,  де  важко,
Раптом  стало  поклажу  нести.
В  невідомість  кричиш:  моя  пташко,
Моя  доле,  зведи  всі  мости.

Щоб  любов  і  усмішка,  кохання
Заясніли  в  ранковім  вікні.
Щоб  минуле  знайшло  покаяння
На  відпущеній  легко  стіні.

25.11.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815235
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Галина_Литовченко

ЛІТО У СЕЛІ


Стелиться  ранок  тихенько  повійкою,
викупав  тихі  левади  росою.
З  яру  туман  вихиляється  змійкою
в  напрямку  звичному  до  водопою.

Гріє  проміння  горища  під  бляхою,
пестить  заквітчані  мальви  за  тином.
Котик  хвостом  на  осонні  помахує,
мати  в  колисці  гойдає  дитину.

В  небі  хмарин  білосніжна  флотилія  
плине  блакиттю,  вітрильники  наче.
Літо  в  селі  –  споконвічна  ідилія.
Жаль  мені  тих,  хто  це  диво  не  бачив.

(На  фото  картина  мого  земляка  Заслуженого  художника  України  Юрія  Пацана)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813911
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Надія Башинська

УСІ ПРИЗНАЛИ ЙОГО СВОЇМ ЦАРЕМ!

         Проснувся  якось  Тигр...  Був  сильний,  молодий.
Себе  в  ріці  побачив  й  подумав:  "Он  який!  Мені  б
царем  тут  бути,  щоб  кланялись  усі.  То  не  мочив  би
лапи  у  мокрій  цій  росі."
         Ото  ж  пішов  по  лісу.  "Цар  звірів  я!"  -  казав  
усім,  кого  він  бачив,  кого  там  зустрічав.        
         А  ж  тут  назустріч  Лев...  здалека  чути  рик.
Та  молодий  наш  Тигр  вже  перейшов  на  крик.
"Давай,  -  сказав,  -  змагатись!  Хто  перший  добіжить
на  кручу  ту  найвищу,  де  річка  ця  шумить".
         Він  навіть  не  послухав,  що  Лев  сказать  хотів,  а  
миттю  розвернувся  й  стрілою  полетів.  Ламав  кущі  
й  дерева,  бо  ж  дуже  поспішав.  Він  багатьох  пора-
нив,  багато  затоптав.  Коли  прибіг  до  кручі  -  там  Лев  
уже  стояв!  
         Отак  провчив  нахабу  могутній,  мудрий  Лев.
Не  сам...  усі  признали  його  своїм  царем.
Бо  знав  той  Лев  дорогу,  якою  треба  йти,  щоб  швидко  
і  успішно  добратись  до  мети.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815189
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Непросто

Непросто  все...непросто  все  між  нами.
Закоханість  схопила  у  тенета  скотчем.
І  душі  вигравали  теплі  гами,
У  зачарованім  ми  опинились  колі.

Непросто  все...непросто  все  між  нами.
Зависли  раптом  міцно  в  межах  віртуалу.
Тебе,  неначе  сотню  літ  я  знаю.
На  світ  навколишній  накинув  хтось  вуалі.

Непросто  все...непросто  все  між  нами.  
Реальність  завтра  може  інше  заспівати.
Чи  вбереже  закоханості  дамба?
Чи  змиє  в  суєті  її  дев*ятим  валом?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815211
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Надія Башинська

І НІ ЗА ЯКИЙ СКАРБ НЕ МОЖНА ЦЕ КУПИТИ!

Ясніє  неба  просинь...  Золотокоса  осінь
не  плакала  дощами.  Трудилась  разом  з  нами.

Похмурі  дні  й  ясні  хоч  осінь  наша  мала.
У  зошитах  в  косу  теж  літери  писала.

Найкраще  слово  "мир",  найперше  слово  "мама".
Всі  літери  вона  з  нами  в  разок  збирала.

Тут:  тато  і  дідусь,  бабуся,  брат,  сестричка.
Виводила  з  дітьми:  "Красива  наша  річка!"

Любити  рідний  край  з  нею  навчались  діти.
І  ні  за  який  скарб  не  можна  це  купити!

Не  варті  ж  ні  гроша  рахунки  ті  багаті,
Із-за  яких  сльоза,  біда  у  нашій  хаті.

Нехай  ростуть  в  труді  маленькі  наші  діти
І  знають,  що  любов  нікому  не  купити.

І  мрію  ту  ясну,  що  в  дітях  заясніла,
як  доленьку  святу,  плекає  вся  Вкраїна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814778
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Тетяна Луківська

Отак…


Іду...  і,  здається,  пройшла,
Відміряла  день  у  зеніті.
І  крихти  від  щастя  змела,
Бо  де  ж  учорашні  подіти.
Прихмарена  неба  блакить
Осінні  веде  передзвони.
І  втома  уже  не  болить,
І  вітер  звиває  канцони.
Пройшла,  і  зібравши  щодень  -
У  вигук  прожитого  віку,
Я,  попри  своїх  одкровень,-
В  спротив  викладаю  субліку.
Довкілля  ж  замовчує  крик,
Що  клято  штовхається,  зримо.
А  світ  так,  неначе  і  звик,
...і  ми  поміж  ним,  чомусь,  мимо.

Субліка  -  скарга.
Канцони  -  пісня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814229
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Ольга Калина

Як довго на тебе чекаю

Як  довго  на  тебе  чекаю
Всі  дні  і  всі  ночі  підряд.
У  віконце  весь  час  виглядаю
І  часто  виходжу  я  в    сад.
   
Іду  на  широку  дорогу,                                                      
Яка  веде  вдаль  за  село.
В  собі    все  тамую    тривогу:
Минуло,  пройшло,  відгуло.    

Та  серце  змиритись  не  хоче,  
Не  прийме  реальність  ніяк,  
Журба  все  ятрить  і  лоскоче,  
Й  жевріє  надії  маяк.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814373
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Ганна Верес

Бігла життєва стежина

Йду  по  життєвій  стежині,
Ноги  колю  у  стерні,
Хоч  не  вдова  я  –  дружина,
Та  в  лабіринті  складнім.
В  вишивках  сивої  долі
Стежка  тікала  з-під  ніг,
Десь  надважка,  невідома,
Десь,  мов  розпатланий  сніг.

Не  здобула  собі  злата,
Не  підкорила  висот,
Лиш  натрудила  крилята.
Душу  поранив  осот.
Та  розцвіли  перевесла,
Мов  у  чарівному  сні,
Осені,  зими  і  весни
Переливались  в  пісні.
21.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814508
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Крилата

ПІЗНЯ ОСІНЬ

Дотанцьовує  осінь  балет.
Кілька  па  ще  –      і    сцена  фінальна.    
Грудень  їй  подарує  букет.  
Заспіває  їй  вітер  прощальну.  

Ну,  а  осінь,      вклонившись    до  п’ят
Глядачам  свого  вдалого  лету,  
Вип’є  мжички  зо  кілька  горнят  –  
Візьме  в  іншому  боці  планету.

З  того  там  розпочне,  що  і  тут  –  
Буде  тіло  крутити    у  танці,
Літо  брати  потрохи  до  пут,
З  його  щік  витирати  рум’янці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814515
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти нашепотіла про кохання

Ти  нашепотіла  осінь  про  кохання,
Ранок  вередливий  доторкнувся  губ.
Я  прокинулась  з  тобою  на  світанні
І  зраділа,  що  не  буде  більш  розлук.

Твій  блакитний  погляд,  мов  відтінок  неба,
Усмішка  для  мене,  сонячне  тепло.
Як  могла  я  бути,  довго  так  без  тебе?
Зустріч  із  тобою  -  осені  крило.

Я  тепер  щаслива  у  осінню  пору,
Бо  вона  для  мене,  загадкова  мить.
Нас  єднає  щастя  і  в  душі  не  коле,
Серце  б'ється  дзвінко  -  більше  не  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814514
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Ганна Верес

Про час і нас

Летять  за  обрій  птахи  і  літа:
Одні,  щоб  повернутися  додому,
Та  час  не  повертається,  відомо,
Як  не  тече  до  витоку  ріка.

Такий  закон  у  вічності,  мабуть,
Що  час  тікає,  мов  пісок  крізь  пальці,
Та  й  ми  давно  вже  не  неандертальці,
Бо  на  регресії  лежить  табу.

Нема  і  лиха  в  світі  без  вини,
Своє  тавро  на  внуках  ставить,  дітях,
Нагадує,  що  є  вона  у  світі,
І  тиша  не  німа  –  вона  дзвенить.
22.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814510
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Світлана Моренець

ОСІННІЙ СУМ

Непрохана,  осінні  теплі  дні
зима  так  передчасно  засніжила.
Заклякла  осінь  у  холоднім  сні,
безсила,  збайдужіла  і  безкрила.
А  вчора  загравала  із  дощем,
ховалась  в  зелен-листячку  тополі.
Сьогодні,  ледь  жива,  долає  щем,
розгублена  від  повороту  долі...

Так  і  в  житті:  неждані  холоди
морозом  обпечуть  твої  бажання...
І  крижаніє  серце  від  біди,
обкрадене,  спустошене  прощанням.
І  ти  надовго  осінню  замреш.
В  минулому  –  душа  і  думи,  й  погляд,
де  келих  щастя  повним  був,  по  креш...
А  нині  –  тільки  спогади...  лиш  спогад...

14.11.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Лилея

Зёрнышко Любви…

Зёрнышко  Любви
Попало  в  сердце...
Зёрнышко!
Живи!
Прорастай!
С  тобой  теплей  и  легче!
Жизнь  ДАна  Любви!
С  Ней  Мир  Све́тел!
Пусть  прорастает!
Све́том!
Любовь  -  живи!
Она  -  Радость!
Любовь  -  Дари!
Не  иссякнет!
Верьте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814339
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Олекса Удайко

ЗАГУБЛІ

         [i]Сокровенне...
                                                   стривожене,    
                                                                                             та  не  стриножене...

   
[i][/i][/i]

[youtube]https://youtu.be/cVGSjxoolCA[/youtube]

[i][b][color="#cf0808"]блукаєм,  блукальці,
                   та  все  –  манівцями:
                                                     намотуєм    п’яльці  –
                                                                                 живем    до  нестями

                                                                                 блукаємо  вирвами
                                                   і  виєм  вовками  –
                   ні  в  що  вже  не  віримо
свято...  роками

було  б  не  так  страшно,
                   аби  йшли  по  колу
                                                       а  то  по  спіралі  –
                                                                                               не  прийдем  ніко́ли:              
                                                                                                     
                                                                                               бредем  по  дорозі,    
                                                       до  рвоти  обридлій,
                   в  кошари  на  розі,
вготовані  бидлу  

шляхи  наші  хибні
                   прямують  в  нікуди,
                                                       та  проби  потрібні  –
                                                                                             довкола  ж  бо  люди!

                                                                                             ватаг*  –  явний  покруч,  
                                                     глава  –    що  капуста,
                 а  ті,  хто...  упоруч  –  
що    ґерґелі  тлусті**

о  квапний  блукарю,
                   не  квапся  до  згуби,
                                                     теліжась  в  отарі,  
                                                                                               твоя  ж  бо  рахуба***:

                                                                                               мужі  звіроликі  –  
                                                     мізка́ми  задублі  –
                 опудала  дикі,    
собою  загублі...
   [/color][/b]

18.11.2018
_________
       *  провідник,  вождь..
   **  жирні  та  нечуйні  до  потреб  громади.
***  тут  причина,  привід.

[b]Примітка[/b]:      Дієприкметник    «загублений»    автор
       вживає  тут  у  активній  формі,  подібно  до    «загиблий»,  
       підкреслюючи  цим    можливість  «самозагублення»,  
       надавши  слову  нового  семантичного  значення.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814321
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Ганна Верес

Поезія – політ

Поезія  –  політ  у  світ  фантазій
І  в  глибину,  у  тихе  дно  душі,
А  цінність  її  є  й  була  щоразу,
Щоб  вірші  людям  не  були  чужі.

Поезія  –  політ  у  вись,  неспинний,
Коли,  здається,  світ  уже  в  руках…
Від  неї,  справжньої,  і  кров  у  венах  стигне,
І  легше  сяяти  у  темряві  зіркам.
2.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812189
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Новоградець

Київська гроза

Травневою  грозою  над  бульваром
Ти  раптом  нагадаєш  про  cебе  -
Ти  йшла,  пливла  метеликом,  а  хмари
Затягували  небо  голубе.

Палили  свічі  київські  каштани
І  краплями  гасила  їх  гроза,
Й  на  платтячку,  прилиплому  до  стану,
Лежала  твоя  вимокла  коса.

Хай  місто  обезлюдніло  при  зливі
І  дощ  ішов  завісою  тоді,
То  був  наш  час  і  ми  були  щасливі,
Під  блискавки  бредучи  по  воді.

Нагріта  і  підтоплена  місцями,
Паруюча  під  шквалом  грозовим,
Була  в  цвіту  бруківка  перед  нами,
А  світ  був  безтурботно  молодим.

І  нам  тоді,  ще  зовсім  юній  парі,
Було  іти  й  дивитись  залюбки,
Як  крутячись  в  струмочках,  по  бульвару,
Каштанові  спливали  пелюстки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814392
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Танцює осінь листопадом

Осінь  ластиться  руда,  як  кішка,
листячком  торкається  до  ніг,
вітер  в  листя  кидає  горішки,
в  небі  світить  сонце-оберіг…

Зморщився,  висить  на  голім  гіллі
темно-синій,  дикий  виноград,
знов  шпаки  танцюють  на  весіллі,
а  в  повітрі  -  ягід  зорепад…

Спіле  яблуко  жовтить  боками,
світить  між  гілками,  як  ліхтар,
тулиться,  як  сирота,  до  брами,
мов  бездомний,  сірий  пес-туман…

Знов  танцює  осінь  листопадом,
кожен  день  трапляються  дива,
небо  тішить  щедро  сонцепадом,
і  душа  від  сонця  ожива…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814473
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Valentyna_S

Плаче осінь мокрим листопадом…

Знов  плаче  осінь  мокрим  листопадом.
Відлуння  стихло  бабиного  літа.
Не  хочеться  сміятись  до  упаду,
Не  зможуть  й    світлі  споминки  зцілити.

Покірно  осені  стоптую  стерню,
Уже  й  зима  не  проти  увірватись.
Життя  напружилось  в  скрипкову  струну,
Та  легко  та́к  не  хочеться  здаватись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814384
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Valentyna_S

Пізній дощ

Рвав  нині  душу  пізній  дощ,
Строчив  востаннє  по  гілках.
В  дзвінких    краплинах  дрібних  сліз
Згадав  усе,  що  мав  в  думках.

У  темряву  сховавшись,  сам
Свій  розпач  випивав  до  дна.
Хоч  не  герой  він  мелодрам,
Та  вийшла  розповідь    сумна.

У  тьмянім  світлі  ліхтарів
Немов  алмазами  іскрив,
Проте  так  плакати  хотів,
Що  віршем  враз  заговорив…

Все  про  колишнє  скі́млив  дощ,
На  свій  він  ремствував    уділ,
На  доль  людських  життєвих  трощ--
І  подив  малював  довкіл.

Прикрила  спрагу  темнота…
Потоки  тихнуть  нарікань.
Діймала  душу  розпач  та,
Поки  не  щезла  в  глухомань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814355
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Для життєвої віри

Жирну  крапку  поставити  просто,
А  чи  варто  зразу  так  різко?
Як  квиток  пробиває  компостер,
Чи  шмагає  по  тілу  різка.

Помиляється  кожна  людина.
Дайте  шанс,  не  ламайте  мрії.
Може,  в  неї  надія  єдина,
Що  хоч  хтось  її  зрозуміє.

Жирну  крапку  поставити  легко.
Не  шкодуйте,  добавте  ще  дві.
Для  життєвої  віри  -  це  лема,
Спілкування  удвох  -  візаві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814443
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


НАДЕЖДА М.

Колись торкнувся ти руки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YCBvw1M8Z5o[/youtube]
В  житті,  не  взнавши  насолоди,
Не  скуштувавши  щастя,  яке   є,
Бредуть,  забувши  про  свободу,
Хоч  болю  шлях  цей  завдає...

Це  -  дві  душі,  безвинні,  ніжні,  чисті,
Колись  були  торкнулися  руки,
Приречені   долать  шляхи  тернисті,
Не  день  один,  не  місяць,  а  роки.

Тернистий  шлях  нелегкий,  заметілі.
Дурне  завзяття  забиває  дух.
Як  розігнать  думки  ці   обважнілі,
Звільнити  оці  душі  від  задух?

Ці  дві  душі  надіються  на  щастя,
Бредуть  йому  назустріч  день  і  ніч.
Та  чи  зустрітися  колись  їм  вдасться?..
Холодний  вітер  дме  весь  час  навстріч...

-------------------------------------------------
Натисніть  на  картинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814492
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Валентина Ланевич

З неба сипле, падає сніг.

З  неба  сипле,  падає  сніг.
Білі  летять  сніжинки,
Собою  встеляють  поріг.

Пишуть  доріжку  пухнасту,
Чорним  петляє  лиш  слід
Душу  турбуючи  чисту.

Гілку  оголену  в  шубку
Вбрала  легка  заметіль.
Серце  стискається  в  грудку.

Осінь  голосить  зимою,
Ще  одним  роком  новим.
Залишайся  Людиною.

18.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814351
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Осіння мудрість

Осінній  бал  відтанцювало  листя,
Встелилося  в  шовковий  легкий  шурхіт,
І  сірий  ранок  подививсь  імлисто:
Дерева  височіли,  ніби  шули.

Осіння  мудрість  після  листопаду
Дає  для  роздумів  час  міжсезоння.
Прощає  всі  образи  слізна  пам*ять,
Бо  в  кожнім  дні  свої  нові  резони.

Людина  прагне  затишку  і  миру,
Для  щастя  зовсім  небагато  треба:
Любов,  надію  в  серці  й  силу  віри  -
Буває  й  восени  прихильним  Небо.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814179
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Ганна Верес

Серцям у грудях тісно

Вже  сивина  з  літами  обнялася,  

Хоч  мав  і  не  такий  солідний  вік,

Душа  ж  вогнем  кохання  зайнялася,

Що  сяяло  з-під  стомлених  повік.


Давно  пішла  з  життя  його  дружина,

Мов  краплі  дві,  на  неї  схожий  син.

Обидва  надто  честю  дорожили  –

Ніхто  не  бачив  в  їх  очах  роси.


Зарубцювалась  рана  тої  втрати…

Зустрілась  інша  жінка  на  шляху.

Вона  синочка  й  донечки  є  мати

І  долю  мала  зовсім  не  лиху.


Але  в  життя  свої  на  все  закони

А  часто  потребує  й  коректив.

Здавалось,  жити  будуть  так  до  скону,

Та  інше  бачить  долі  об’єктив:


Їх  зустріч.  А  чи  справді  випадкова?

А  може,  влаштував  її  сам  Бог?

Бо  щастя  підняли  вони  підкову,

Що  поєднала  серденька  обох.


Ідуть  вони,  за  руки  взявшись,  містом,

Ніхто  їм  і  нічим  не  заважа.

Серцям  у  грудях  від  кохання  тісно

Й  теплом  зігріта  кожного  душа.


Спадає  осінь  золотом  на  плечі,

Але  у  душах  їх  цвіте  весна!

На  них  дивився  дивовижний  вечір.

Його  стрічали  двоє:  ВІН  –  ВОНА!
13.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813689
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ось так впритул зійшлись

Долоні  неба  розсипали  сніжність,
І  пахло  восени  зимою.
Згори  летіли  філігранно-ніжні
Сніжинки  на  земельний  смокінг.

Дерева  ще  подекуди  в  листочках,
Що  мерехтіли  прапорцями.
Оздоблені  в  зимовій  білій  строчці,
Демонстрували  жовті  цятки.

Ось  так  впритул  зійшлись  зима  і  осінь,
Кортіло  разом  обійнятись.
А  може,  людям  це  підказки  спосіб,
Щоб  Божі  розпізнали  знаки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813902
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Valentyna_S

Хотіла б тебе нарікати

Хотіла  б  тебе  наріка́ти
Дівчам  у  вінку  калиновім.
Щоб    славною    була  присвята,
Додала  би  со́лоду  в  слово.

Згадала  би,  мабуть  ,  уко́тре,
Як  синь  воз’єдналась  із  злотом
Й  про  небо,  дубами  підперте,
Й  до  обрію  ниви  поко́том.

Згадала  б  я  сині  волошки,
Ярке  перевесло  веселки.
Та  враз  постає  Попелюшка
У  строї,  на  жаль,      українки.

Тебе  нарекла  б  я  «мадонна»
З  усмішкою  теплою  неньки,
Та  жінка  зрина    з  закордоння,
Удома  жде  мати  старенька.

Як  звати  тебе,  Україно,
Покинуту  й  зраджену  нині?
Вже  душі  людськії  —  руїни,
І  чути  лиш  «кру»  журавлине…

Хотіла  б  тебе  нарікати
Дівчам  у  вінку  калиновім,
Священним    зворушливим  «мати»…
Не  можу    я  більш  дорікати,
Як  шля́хом  простуєш  терновим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814115
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Ольга Калина

Поволі йде сердита осінь

Поволі  йде  сердита  осінь
Із  жмутом  сильних  холодів.  
Сіренький  плащ  наділа  просинь
Й  пішла  шукати  теплих  днів.  

А  темні  хмари  небо  вкрили
І    затулили  все  навкруг.
Та  й  вітер  десь  набрався  сили
І  їх  зігнав  у  сірий  луг.  

Змішалось  разом  небо  й  поле
Туманом  зрошених  надій.
У  сірій  млі  витає  болем
Загублених  дівочих  мрій.  

І  осінь  гордо  походжає
По  краю  скошених  полів.
За  рогом  вже  зима  чекає
З  корзиною  морозних  днів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814043
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Світла (Імашева Світлана)

"Сучасна" мова

 Наші  діти  підросли:
 Вільні,  серцю  милі,
 Різні  мови  вчать  вони,  
 Тож  заговорили:
     
 Мовить  внук  меткий  бабусі:
-О  гросс-мутер,  сюсі-пусі
Не  прикольно  вже  мені,
Стрьомно  з  вашої  фігні.

З  чуваками  йдем  на  паті,
Гьорли-тьолки  будуть  в  хаті,
Я  від  них  конкретно  прусь,
Не  грузи  мене,  бабусь!

Буде  класна  веселуха,
Та  спокуха:  не  порнуха,
Будем  дрінкати  бухло,
Ваші  причіпки  -  фуфло.

Був  сьогодні  кльовий  шопінг:
Відірвав  неслабий  смокінг,
Шузи  класні  -  це  прикид,
Етикет  ваш  геть  обрид.

Ти  ж  на  стіл  метай  скоріше
Пудинг,  сендвіч  -  все  смачніше,
Кекс,  біфштекс  -  давай  жратви,
Все  прикольне  для  братви.

-  О,  май  лав  балбес  онук,
 Ти  відбився  геть  від  рук,-
 Мудра  мовила  бабуся.-
 Що  ти  кажеш?  Я  боюся,
 Що  з  тобою  щось  не  так.
 Що  за  мова?  Хто  чувак?

Я  тебе  не  андестенд,
Тож  лови  такий  момент:
Мовить  рідною  не  вмієш,
Я  тебе  не  розумію,
Тож  говорю  напрямки:
-  Вчіться  мови,  хлопаки.

 І  на  паті  не  шмигляйте,
 А  на  сендвіч  заробляйте,
 Ну,  а  в  мене  -  форс-мажор,
 Оголошую  терор.
         **********

Живемо  в  часи  новітні,
В  третьому  тисячолітті,
А  проблеми  все  такі,  вічні:
Діти  і  батьки.
І  чудову  нашу  мову,
Солов'їну,  калинову,
Рятувати  мусим  знову
Від  чужинської  полови.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813953
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Valentyna_S

Паганіні

Чом  серце  краєш  
                                                   боляче
І  звуки    твої  –  смутні?
Кровавиш  рани                                                      
                                                   гоячи…
Догоджаєш  мені?
Вдягнув  Бог  голос                                                            
                                                   в  дерево,
засі́яв  втіху  і  біль…
Багаття  іскри  чи                                                            
                                                   жариво-
Й  улучаєш  у  ціль.
Мереживне    нот                                                          
                                                   плетиво-
На  віях  чуття  -  мов  роса.
Напруга  немов                                                          
                                                   тя́тива  —
І  струниться  краса.
За  скрипку  --  душу                                                          
                                                     демону,
Кому  же  апофеоз?
В  засвІтті  --                                                          
                                                   світлому?  темному  ?—
Дограє́  віртуоз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813948
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Надія Башинська

БОГ РАНО-РАНЕНЬКО ЗБУДИВ СОНЦЕ СВІТЛЕ…

Бог  рано-раненько  збудив  сонце  світле:
-  Пора  прокидатись...  Вставай,  моє  рідне!
Земля  вже  чекає  тебе  в  ряснім  цвіті.
Даруй  свою  ласку  усім,  хто  є  в  світі.

І  пташку  збудив  Він  (година  ж  досвітня),
Щоб  пісня  летіла  над  світом  привітна.
-  Вставай...  Прокидайся!  Співаєш  гарненько.
Ти  кожному  вмієш  зігріти  серденько!

Бог  вітра  збудив.  Той  ніч  спав  десь  у  просі.
-  Пора  тобі,  Вітре,  пострушувать  роси.
Вже  промені  ясні  горять  у  краплинках.
Земля  хай  умиється  зранку  в  росинках!

До  хмар  Бог  звернувся:  -  Ви  часу  не  гайте!
Як  стане  спекотно,  всю  Землю  скупайте.
Рослини  й  тварини  вам  будуть  радіти.
Під  теплим  дощем  хай  побігають  діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Олена Жежук

Тремти, душе

Тремти,  душе,  багрянцем  полонена,
Бо  час  прийшов  на  роздуми  й  слова.
Спустилась  осінь  тихо  на  рамена,
Так  злотоцвітно…  Та  чому  ж  сльоза

Скотилася,  мов  той  багдадський  злодій?
Не  прохана,  не  прощена,  одна.
І  сивий  сум  сховавсь  в  очах  на  споді,
Мов  безталання  долі  спив  до  дна.

Тремти,  душе!  Краса  оця  не  вічна,
В  такім  тремтінні  Бог  тебе  творив,
І  Слово  дав  гаряче  і  величне,
Щоб  у  сльозі  не  згас  людський  порив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811643
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 14.11.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Весняні акварелі

(спогад  про  дитинство)

В  обіймах  оксамиту  винограду,
у  купелі  прозорої  роси,  
на  фоні  білосніжного  фасаду,
промінчик  сонця  ранок  воскресив…

У  затишку  подвір`я  на  осонні
розкрили  квіти  сонні  пелюстки,
в  простенькій  сукні  вийшла  в  двір  босоніж
білявка  невимовної  краси…

До  ніг  спориш  м`який  торкався  ніжно,
земля  ще  прохолодною  була,
сіяли  очі  радісно  й  утішно,
усмішка  щастя  на  вустах  цвіла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813759
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 14.11.2018


laura1

Нехай добром наповниться Земля!

"Добро"  і  "зло"давно  мандрують  білим  світом!
Між  ними  точиться  одвічна  боротьба!
Там  де  "добро"  -  земля  цвіте  весня́ним  квітом,
Де  ступить  "зло"  -  там  сльози,  розпач  і  журба.

Де  править  балом  "зло"  -  там  віє  чорним  димом!
В'ють  гнізда  круки!  Непролазна  гущина́!
Там  де  "добро"  -  життя  стає  казковим  дивом,
Кружляє  пташкою  в  піднесенні  душа.  

Чому  ж  серця  наші  покрились  сірим  пилом?
Чому  ж,  панове,  так  багато  в  світі  зла?
Чому  ж  добро  не  стане  совісті  мірилом?
Адже  так  прагнемо  ми  щастя  і  добра!

Нехай  одвічна  казка  ходить  білим  світом!
Даруймо,  панство,  один  одному  добро!
Хай  сяє  в  душах  воно  ніжним  оксамитом!
Дарує  ніжності  і  щедрості  тепло!

13.  11.  2018                              Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813748
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Любов Іванова

ВРЯТУЙ ВІД ДУМ ГІРКО ОСІННІХ

[b][i][color="#1007bd"][color="#a1082c"]В[/color]  душі  за  присмаком    полин,
[color="#a1082c"]Р[/color]озлуки  біль  від  розставання.
[color="#a1082c"]Я[/color]  би  спинила  часу  плин,
[color="#a1082c"]Т[/color]а  замість  цього  лиш  зітхання.
[color="#a1082c"]У[/color]  даль  не  пройдених  доріг
[color="#a1082c"]Й[/color]тимемо  далі  та  не  разом.

[color="#a1082c"]В[/color]  тім  біль,  що  НАС  ти  не  зберіг
[color="#a1082c"]І[/color]  прохолодою  образив.
[color="#a1082c"]Д[/color]есь  серед  лютих  холодів,

[color="#a1082c"]Д[/color]есь  поміж  перших  заметілей
[color="#a1082c"]У[/color]явно  не  знайти  слідів
[color="#a1082c"]М[/color]оїх  болючих  перевтілень.

[color="#a1082c"]Г[/color]учніше  грому  тиша  знов
[color="#a1082c"]І[/color]  лист  з  дощем  злітає  долі...
[color="#a1082c"]Р[/color]озплата  смутком  за  любов,
[color="#b01313"]К[/color]оли  все  тьмяне  мимоволі.
[color="#a1082c"]О[/color]дначе,  можеш  ти  спасти,

[color="#a1082c"]О[/color]дин  лиш  ти...отой  ...  тодішній.
[color="#a1082c"]С[/color]палив  між  нами  ти  мости
[color="#a1082c"]І[/color]  зникло  все,  як  сніг  торішній.
[color="#a1082c"]Н[/color]а  серці  мряка  і....  дощі,
[color="#a1082c"]Н[/color]евже  нічого  з  цим  не  вдію?
[color="#a1082c"]І[/color]  лише  віра  у  душі
[color="#a1082c"]Х[/color]оває  сум  мій  за  надію.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813742
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Оригамі осені

Розучує  вітер  за  вікнами  гами
І  скроплюють  землю  холодні  дощі.
А  осінь  складає  з  листків  оригамі,
Одіта  в  яскравім,  багровім  плащі.

Давно  відлетіли  до  вирію  птахи,
Діброви  у  сонному  царстві  стоять.
Пішли  на  земівлю,  сховались  комахи
І  звірі  у  сплячці  давно  уже  сплять.

У  сірім  кафтані  осіннього  ранку,
Сумують  хмаринки,  пливуть  вдалину.
Туман  зажурився  у  тихім  світанку,
Мелодію  слухає  знову  сумну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813680
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Наталя Данилюк

Листопад прощається…

Природа  вже  готується  до  сну,
Сади  скидають  золото  сусальне.
Є  щось  таке  високе  і  печальне
У  цій  порі  –  сама  і  не  збагну…

Бо  вже  душа  –  самотнє  деревце,
Розвінчане  з  медовим  сяйвом  літа.
Ще  в  айвах  сад  горить,  мов  у  софітах,
Та  вже  хмарніє  осені  лице.

Мов  сірничок,  надламується  звук,
Щоб  скалкою  застрягнути  у  грудях…
Пора  самозаглиблення  й  безлюддя,
Терпких  чаїв  і  захололих  рук…

Несправджених  ілюзій,  прийняття,
Бо  як-не-як,  тепла  було  чимало:
Шмагали  зливи,  втім,  не  бракувало
Ін’єкцій  сонця  у  твоє  життя.

Сумна  пора  сповільнення,  коли
Вже  не  женешся  за  шаленим  темпом.
А  листопад  прощається  контемпом
І  все  ніяк  тобі  не  відболить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813676
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бринить джерельною водою мова

Бринить  джерельною  водою  мова,
Бо  чисті  животворні  слів  краплини.
Не  зраджуйте  духовній  цій  основі,
Вона  бере  початок  із  родини.

З  дитячої  колиски,  з  пісні  мами,
Із  батьківської  мудрої  науки.
В  ній  волелюбного  народу  тяма,
І  гідність,  що  пройшла  крізь  лихо  й  муки.

У  душу  нації  хай  ллється  мова  -
Велична,  неповторна,  серцю  рідна.
То  ж  бережіте  джерело  з  любов*ю,
Слова  єднайте  українські  плідно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813693
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Ніна-Марія

МОЛЬФАРКА ОСІНЬ

[color="#613b07"]Мольфарка  Осінь  змінює  палітру,
Вчаровує  богемність  кольорів.
Золочений  колишеться  від  вітру
Той  клен,  що  разом  з  нами  постарів.

І  ліс  багрянцем  виграє  на  сонці,
Й  дощі  перуть  цю  листяну  красу!..
Ловлю  скупий  промінчик  у  віконці,
Його  з  собою  в  зиму  понесу.

Бринить  відлуння  бабиного  літа.
Я  відчуваю  ще  його  тепло.
Моя  самотність,  спомином  зігріта,
Присіла  злегка  вітру  на  крило.

Щоб  закружляти  з  ним  у  падолисті
Й  лишити  Осені  мої  жалі  –
З  чарівних  мрій  низатиму  намисто,
Доки  Весну  повернуть  журавлі.[/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


lionet

про БАОБАБА

     12.11.18
–  Смердючка…
на  лавра  бурчить
БАОБАБ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813610
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Крилата

І КОЛИ…

І  коли  його  бачила  я  на  світлині,  
На  ефірі  ТБ  чи  наживо  де-де,  
Моє  серце  тремтіло,  мов  лист  на  билині.
Мої  ноги    хотіли  іти  в    па-де-де.

І  коли  його  слухала,  ширшали  очі,
Вухо  слово  вбирало,  мов  пил  пилотяг,  
Укривались  зірками  захмарені  ночі  
Від  харизми  його  й  усіляких  звитяг.  

А  коли  він  ішов,  щоб  колись  повернутись,  
Бігли  зорі  за  ним,  мов  за  мишами  кіт.
Так  до  серця  його  й  не  змогла  пригорнутись,
На  колодці  тримав  він  від  мене  свій    світ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813611
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


геометрія

Я САМА СОБІ ГОСПОДАР…

                                         Я  живу  у  самотині,-
                                         в  кінці  міста,як  в  селі...
                                         І  сьогодні,  і  щоднини,-
                                         тут  приємно  жить  мені...
                                                                 У  просторі  осяйному
                                                                 розглядаюсь  навкруги,-
                                                                 і  поля,й  садки  розлогі,
                                                                 річка  плинна  й  береги...
                                         Дивлюсь  зрідка  телевізор,-
                                         він  наповнений  брехні...
                                         Я  сама  собі  провізор,
                                         й  сама  собі  на  умі...
                                                                 Знаю,  там  "гризуться"  люди,
                                                                 і  базари  там  гучні...
                                                                 Негаразди  ллються  всюди,
                                                                 несприятливі  й  мені...
                                         Часом  я  іду  до  річки,
                                         води  манять  й  береги...
                                         Притуляюсь    до  вербички,
                                         як  до  рідної  сестри...
                                                                   Там  у  спогади  я  лину,
                                                                   мені  є  що  пригадать:
                                                                   і  дитинство,й  юність  чиста,
                                                                   й  зрілих  років  благодать...
                                         Працювала,як  співала,
                                         повна  сили  і  ідей,
                                         свою  долю  будувала
                                         між  сільських  добрих  людей...
                                                                   Біля  річки  стає  вільно,
                                                                   і  спокійно  на  душі,
                                                                   її  води  течуть  вічно,
                                                                   і  вітри  там  не  гучні...
                                         Жаль  роки  швидко  минають,
                                         та  і  сили  вже  не  ті,
                                         мої  рідні  спочивають,
                                         тому  й  боляче  мені...
                                                                   Є  сусіди  й  більш  нікого...
                                                                   Сад,  город,  квіти  й  кущі,
                                                                   не  залежу  ні  від  чого,
                                                                   варю  каші  і  борщі...
                                         Я  сама  собі  господар,
                                         не  скоряюсь  метушні...
                                         Лише  час  життя  володар,
                                         та  байдужий  й  він  мені...
                                                                   Скільки  житиму  ще  років,-
                                                                   невідомо  це  мені...
                                                                   Не  рахую  своїх  кроків,
                                                                   ходжу  тихо  по  землі...
                                         Жду  дітей  я  і  онуків,
                                         їх  увага  до  душі...
                                         Приїжджають  й  часто  дзвонять,
                                         додають  снаги  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813426
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не нагадуй

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Бо  валізи  осінь  готує.
Заблокую  споминів  сервер,
Все  минуле  сховаю  в  тубу.

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Зона  серця  вже  недосяжна.
Не  для  мене  моделінг-вебка,
На  замках  важкі  саквояжі.

Не  нагадуй  мені  про  себе.
Посилання  навіщо  скинув?
Вже  осіннє  хмариться  небо,
А  я  досі...чайкою  скиглю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 12.11.2018


Ганна Верес

В єднанні є найвища суть

Чи  є  щось  краще  на  землі,
Як  віра  й  правдонька  святая,
Земля  у  вишивках  полів
І  неба  тиша,  як  світає,
Й  той  шепіт  стиглих  колосків,
Що  з  вітром  в  полі  розмовляють,
Й  безсмертна  слава  козаків,
Й  знамена,  що  на  вітрі  грають?
Нема  й  чарівніших  пісень,
Як  наша  пісня  й  солов’їна,
Й  Дніпро,  що  віддано  несе
На  хвилях  долю  України!


Чи  є  в  світах  такий  народ,
Щоб  так  умів  життя  любити,
Найвищу  має  з  нагород  –
Уміння  честю  дорожити?
Немає  й  кращих  трударів,
Аніж  народ    мій,  незборимий,
Що  був  у  кожнім  з  таборів,
Та  всіх  не  перехоронили,
Бо  українства  й  волі  дух
Тримав  його  у  непокорі,
Він  переміг  свою  біду,
Не  дався  знищитись  під  корінь.

І  хай  скрегочуть  вороги  –
Не  панувати  їм  над  нами,
Хоч  оточили  навкруги…
Крим  і  Донбас,  мов  під  цунамі.
Та  внуки  славу  понесуть
Про  Україну  незалежну,
В  єднанні  є  найвища  суть,
Тоді  можливості  безмежні.
Нема  дорожчої  землі,
Як  наша,  зрошеная  кров’ю,
Її  Всевишній  нам  зберіг
І  нас  нагородив  любов’ю!  
12.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813553
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


ВАЛЕНТИНАV

Мудрість

Навіщо  приходить  минуле
у  згадках  моїх  та  думкАх?
Щоб  радість  та  біль  не  забула,
та  мудрість  збагнула  в  літах.

Щоб  висновки  шляхом  просторим
зробила  зболіла  Душа…
і  те,  що  вважалося  горем,  –
затяти  на  лезі  ножа.

У  думках  вчорашніх  –  сьогодні,
у  мріях  –  майбутнє  завжди.
А  роки  пластами,  мов  в  бодні...
будуємо  щастя  самі…
12.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813556
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Валентина Ланевич

Амністія!

Амністія!  Еге-гей!  Вже  не  пишу!
Десь  заховалась  Муза  ув  опалім  листі.
Пегас  безкрилий  принишкнув  у  ліску,
Тремтить  від  холоду,  але  завмер  на  місці.

Йому  би  плед  на  спину,  аби  зігрівсь,
Та  осінь  роздягати  все  і  всіх  бо  звична.
В  поміч  гукнула  бешкетників  вітрів,
Пестять,  гуляють  -  місія  у  них  владична.

Нагнали  хмар,  клубляться  котрі  вгорі,
Вороння  чорне  каркає  у  піруеті.
Мерзлякувато  беззахисній  душі,
Мовчить,  душу  притисла  сірість  долі  в  злеті.

12.11.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813595
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Ганна Верес

Заплаче небо сірими дощами

Заплаче  небо  сірими  дощами,

Застогне  сумом  журавлине  «кру»,

І  осінь  над  деревами  й  кущами

Затіє  з  вітром  незвичайну  гру.

То    всядеться  на    жовтому  листочку,

То  кров’ю  бризне  на  горобину,

В  калині  запалає  у  ярочку,

Чи  зеленню  затче  озимину.

Або  ж  підхопить  посивілі  хмари,

Прикриє  сонце,  вимиє  дощем,

Тоді  слабкий  і  немічний  комарик

Притулок  знайде  під  старим  кущем.

Та  осінь  вже  від  нього  не  відстане:

Шука  в    траві,  в  пенькові,  під  грибом,

А  той  –  у  кожушину  до  каштана,

Бо  так  не  хоче  вмерти  він  рабом.

Укутавшись  в  колюче  гарбузиння,

Не  хоче  осінь  видимою  буть,

Стрибне,  бува,  грибочком  до  корзини.

Та  ви  й  самі  це  знаєте,  мабуть?!
30.01.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813460
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

І ще раз про самотність

"Нема  кому  сказать:  "Кохаю",
Нема  кому  сказать:  "Прийди".
Сама  усіх  я  обминаю,
або  заплутую  сліди"
#Ліна_Костенко,  збірка  "Проміння  землі"

У  самотності  багато  привілеїв  -
забаганки  дозволяю  без  вагань,
найвірніші  друзі  –  ямби  і  хореї,
віршування,  як  оазис  для  бажань…

Я  давно  забула,  що  таке  кохати,
і  пірнати  у  чуттєвий  океан,
зачинила  двері  у  душі  пенати  -
не  проникне  в  мушлю  жоден  ураган…

Усміхаюся  привітно  перехожим,
попри  те,  що  інша  думка  в  голові,
обережна  в  спілкуванні,  на  сторожі  -
від  людей  завжди  тримаюсь  в  стороні…

Але  час  від  часу  думка  серце  крає  -
ти  даруєш  миті  щастя  не  мені,
у  твоїх  обіймах  інша  завмирає,
і  згорає,  ніби  Фенікс,  у  вогні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813405
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Осінній смуток за вікном

(за  мотивами)

«The  falling  leaves  drift  by  my  window
The  autumn  leaves  of  red  and  gold
I  see  your  lips,  the  summer  kisses
The  sunburned  hand  I  used  to  hold»
(фрагмент  пісні  «Autumn  leaves»)

Осінній  смуток  за  моїм  вікном,
вальсує  листя  золоте  й  червоне,
вуста  я  бачу  і  твоє  чоло,
цілунки  літа  на  твоїх  долонях  …

З  тих  пір  без  тебе  стали  довші  дні,
і  скоро  зазвучить  зима  в  ефірі,
осінній  смуток  бачу  у  вікні  -
це  дощ  осінній  грає  на  клавірі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813402
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Анатолій Розумний

ДО МОГО ДОМУ ПРИЛЕТІВ ЛЕЛЕКА …

У  цей  осінній,  теплий  день  з  далека,
Долаючи  негоду,  терплячи  жагу,
До  мого  дому  прилетів  лелека,
Й  приніс  з  собою  в  дзьобі  дівчинку-красу.

Зовсім  маленьке,  крихітне  дівчатко,
З`явилося  на  світ  цей  нині  чарівний.
Відкрило  вперше  сині  оченятка,
Свій  голосочок  вперше  подало  дзвінкий.  

Ми  так  усі  Тебе  давно  чекали,
І  мріяли  усі  -  якою  ж  будеш  Ти?
Ти  ж  перевершила  всі  сподівання,
Бо  Ти  найкраща  в  світі!  Ти  -  вінець  краси!

І  хоч  на  дворі  осінь  вже  вирує,
І  хоч  вона  уже  давно  в  житті  моїм,
У  моє  серце  весну  Ти  вернула,
Та  радість  принесла  з  собою  у  наш  дім.

Віднині  я  дідусем  називаюсь,
Бо  є  у  мене  вже  онученька  мала.
І  більш  за  все  на  світі  сподіваюсь,
Що  буде  доленька  щасливою  твоя.

Рости  щасливою,  моє  Дівчатко!
Ти  розквітай  на  радість  й  втіху  нам  усім!
Ти  наша  Крихітко,  ти  -  Янголятко!
Хай  буде  завжди  сонячно  в  житті  Твоїм!

Анатолій  Розумний
30.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813303
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Valentyna_S

Пройшлась в личаках…

Пройшлась  в  личаках  не  по  крину--
По  збудливій  землі  перед  сном.
З  голівки  барвисту  хустину
Простеляє  під  свій  часослов.

Роко́че  вкорочену  днину,
Листопаду  готує  печать.
У  ве́тху  зовсім  сірячину
Облачила  дерев  мужню  рать.

Зеґар  підганяє  вороння,
Наполохало  чорний  базник.
В  блаватах    осінніх  осоння--
Застелив    уже  іній    ліжник.

Гортає  листки    чимраз  швидше,
Поспішає  в  далекі    світи.
Зима    підкрадається  ближче--
Залиши́лось  їй  міст    перейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813380
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Валентина Рубан

БУК І СМЕРІЧКА

У  горах  високих,  де  мрії  живуть,
Куди  лише  хмари  сягають.
Отам,    звідки  Місяць  бере  собі  путь,
Де  сині  тумани  лягають,
Смерека  зростала,  і  вгору  тяглась,
Цілована  вітром  ласкавим.
Де  пісня  трембіти  мрійливо    лилась,
Під  поглядом  ,  бука,  лукавим.
Просила,  молила,  благала  Смерічка.
Гілками  до  нього  тяглася.
-«  Хіба  ж  на  заваді  Тобі  оця  річка,
Що  так  поміж  нами  вляглася?»
У  розпачі  руки  йому  простягала.
Кричала  гіллям  на  високім    роздолі.
Росинки  -  сльозинки  під  ноги  лягали.
Ніхто  не  зарадить,  нещасній  .  їх  долі…
Боліло  й  у  Бука    від  болю  серденько,
І  рвало  навпіл    його  груди.
Чого  ж  так  далеко  зростала,  бідненька.
Хіба  ж  це  він  поряд  не  буде?
Гуде      Бук  зелений  десь  у  верховині.
А    там,  край  гірського  потічка,
В  зажурі      ридають  обоє  й  по  нині  –
Бук  –  красень  і  ніжна  Смерічка.

14.  10.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813143
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Валентина Рубан

ПАМОРОЗЬ

Вранці  все  навколо  біло,
Це  мороз  ліг  спочивать.
Памороззю  все  накрило,
А  міг  трішки  б  підождать!

До  тепла  ще  всі  охочі,
Не  спроста  його  забуть.
І  вдивляються  всіх  очі
В  Літечко,  що  не  вернуть.

Не  вернуть  грайливих  ранків,
В  теплій,    скупаних,  росі.
Не  вернуть  квіток  на  ганку  –
Що  застигли  у  красі.

І  про  квіти  і  про  сонце.
Про  тепло  –  лиш  пам’ятай.
Зима  близько,    під  віконцем,
Їй  вже  двері  відчиняй.

Замете,  задме  снігами,
Запорошить  всі  путі.
Тільки  те,  що  було  з  нами.
Будем  згадувать    в  житті.

07.1.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813006
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Шостацька Людмила

ПАМ'ЯТІ ІВАНА НИЗОВОГО


З  «низів»  піднявся  Низовий.
Піднявся  сам  без  мами  й  тата.
Когось  штовхала  волохата,
Комусь  він  був  тоді  –  нічий.  
Його  не  бачили  й  не  чули,
Сирітський  смуток  -  що  комусь?
Та  був  в  пошані  він  у  Муз,
Гуділи  вірші,  наче  вулик.
І  не  в  угоду  різним  кланам  -
На  рідній  мовили  вони,
Твої,  Вкраїнонько,  сини
Тебе  тримали  із  Іваном.
Їх  на  руках  несла  епоха,
З  низів  ішли  аж  до  вершин.
Попавши  в  леміш  до  машин  –
Були  найпершими  у  Бога.
Я  чую  шелест  їх  думок,
Без  них  збідніла  б  Україна,
Тримала  міцно  пуповина
Й  той  глас  могутній  не  замовк!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813262
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Олекса Удайко

СТАРЕЗНА ЯК СВІТ

       [i]Нашій...  
       Рідненькій!...  [/i]          
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]

[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська  мова  –  не  лише  для  кухні,
Вона  –  у  серці…  і  глибинах  знань
О,  скільки  ворогів  її  оглухло!
О,скільки  в  душах  мук,  розчарувань!

Вона  усотана  дитям  від  мами
Разом  з  грудним,  цілющим  молоком…
Вона  –  як  материнське    оригамі:
Її  з  душі  не  виб’єш…  й  молотком!

Вкраїнська  і  санскрит  –  немов  близнята  –
Родились  враз…  І  не  в  багні  боліт…
З  вершечків    вітровію  зняті,
Щоб  в  майбуття  втокмити  свій  політ!

Санскрит  як  закарваш*  для  індуїзму
Втонув  у  фіміамній  млі  церков,
Вкраїнська  ж  –  войовнича,  як  залізна  –
Звільнялась  від  кайданок  і  оков!

Козацький  дух  підтримувався  мовно  
Із  уст  Нечая  і  Залізняка,
Як  ворогів  –  «братів»  своїх  некрових  –
Із  Рошу**  гнали...  Мова  ось  така!

За  неї  йшли  в  атаку  бандері́вці,
Вмирали  Йвани  в  Другу  світову…
В  історії,  на  траунійій  доріжці  
Тлумила  біль  й  вощила  тятиву!

Не  вмерла  мова  в  карцерах  “гестапо”,
Як  помирав  за  неї  гордий  Стус.
Борців  за  правду  гнали  по  етапу  –
Та  зради  мові  не  було  спокус…

В    часи  нові  за  матернім***  інстинктом
Ділили  нас  на  рідних  і  чужих,
Щоб  досягти  покори  в  “сиротинці”,
У  душах  мас  плекали  мовний  “жмих”.  .

Та  не  вдалося  їм…  Уже  й  не  вдасться
Із  мовних  чвар  влаштовувать  жнива!  
Всім  нечестивцям,  котрі  прагнуть  власті:
“Та  мова  є!  
                                             Відроджена!  
                                                                                                 Жива!”
 
Й  державна  вже    –  далеко  не  на  кухні,
Вона  –    в  прицілі  лінгвістичних  знань.

О,  скільки    ворогів  рідненької  потухло!
О,  скільки  гріховин!    
                                                                         І  –
                                                                                         покаянь!..  [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг,  чохол,  кобура.
**Русь  в  окремих  джерелах  часів  Середньовіччя.
***Тут  в  значенні  "матерня",  рідна  мова.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Галина_Литовченко

МАЙСТРИНЯ

Тітка  Ганна  з  дівоцтва  відома  в  районі  майстриня  –
заслужила  в  людей  неабиякий  авторитет.
Її  витворами  аж  по  віко  наповнена  скриня:
кожна  річ  –  то  шедевр,  ні  для  кого  в  селі  не  секрет.

Має  душу  тонку  і  на  вигляд  вдалася  нівроку.
Їй  вклоняються  друзі,  а  недруг  плете  екстремізм.  
На  полотнах  її  розцвітає  вкраїнське  бароко  –  
заявляють  знавці  –  й  неокласика,  й  сюрреалізм.

Тільки  всі  ці  слова  тітці  Ганні  не  дуже  знайомі.
Вишиває  своє,  те  що  здавна  на  серці  лежить.
Подушки,  скатерки,  рушники  в  її  світлому  домі
грають  в  барвах  ниток,  і  хвилюють,  і  радують  мить.

Кожен  вишитий  твір,  наче  пісня  звучить  солов’їна.
В’ється  хміль  полотном,  розсипаються  грона  калин…
В  сповитку  рушників  на  стіні  милі  оку  світлини  –  
кожен  має  свого:  і  онуки,  і  донька,  і  син.

Заслужили  на  честь  рушника  мати  зять  і  невістка,
бо  ж  продовжують  гідно  початий  прапращуром  рід.
І  чекає  щодня  про  гостину  дітей  своїх  звістку,
щоб  спекти  коровай  і  зустріти  родину,  як  слід.

На  світлини  дівчат  сокирки  надивилися  сині,
візерунки  з  дубів  додають  козачатам  снаги.
Має  силу  рушник,  і  відоме  те  кожній  майстрині,
що  від  чарів  його  України  міцні  береги.
20.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813056
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Шостацька Людмила

СИЛА РІДНОЇ МОВИ

         
Рвали  тебе  на  шматки,
           Вислали  на  Соловки.
           Кулі,  мечі,  каземати,
                         Стерпіла  все,  наша  Мати.
   Вся  у  крові  вишиванка,
                             Серце  болить,  лихоманка.
                     Словом  замовила  рану,
                         Витерла  сльози  вітрами.
Далі  стоїш  непохитно
                         З  поглядом  жовто-блакитним.
             Ти  –  така  вільна,  як  воля,
                     І  ані  крок  –  справжня  доля!
                 Скроплене  кров’ю  коріння,
           Ти  –  на  порі  воскресіння.
               Вже  язики  не  у  моді,
                       Місце  твоє  –  у  господі!
       Світу  скажи  своє  слово,
       Матінко,  сонячна  Мово!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813243
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


СЕЛЮК

КРАСА ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ

Іду  по  полю…  Вже  глибока  осінь…
Нові  хліба  відправили  клини.
Серце  співає  і  у  Бога  просить,
Ще  теплої  в  природи  данини.

Змінило  кольори  давно  Полісся,
У  мул  залізли  жовті  карасі.  
Останній  лист  і  той  кудись  подівся,
Його  не  стало  в  осені  на  всіх.

Грузне  земля  -  ні  вітру,  ні  пташини,
Осінній  дощ  готує  ліс  до  сну.
Біжать  на  схід  густі-густі  хмарини,
Водою  заливають  борозну.

Та  щоб  не  говорили  в  світі  люди,
Я  свою  осінь  в  серці  понесу.
І  хай  в  житті  вона  не  раз  ще  буде,
Бо  пізня  осінь  має  теж  красу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813244
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Олекса Удайко

БЕЗ ПРЕАМБУЛИ

         [i]"[color="#f04d0c"]Я  бачу  близьку  загибель  тієї  держави,  де  закон  
             не  має  сили  і  перебуває  під  чиєюсь  владою....        
           Там  же,  де  закон    –    владика  над  правителями,  
             а  вони  –  його  раби,  я  вбачаю  порятунок  держави  
             і  всіх  благ,  які  можуть  дарувати  нам  тільки  боги[/color]".
                                                                                                               [b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В  стагнаціях  кровить  вся  Україна,
І  мається  печалями  народ…
Чи  ждав  хоч  хтось  такої  ось  руїни?
Чи  вартий  він  таких  ось  “нагород”?!

Та  все  ж  не  скаже  жоден  з  президентів,
Що  був  він  нікудишній  президент…
На  ску́зу*  ж,    мов,  –  «не  мали  прецедентів»
Лиш  має  право...  двієчник-студент.

Один  –  продав  за  безцінь  наше  «Бласко»
Й  створив  такий,  як  «маємо  ми»,  Крим,
Між  крапельок,  як  по  дорозі  ласка,
Шмигнув  в  кущі  безславно,  невреди́м…    

А  той  –  раз-президентський  строк  учився    
І  ва́йкав**  ще:  «що  строїть  –  підкажіть!»,
А  люд  чекав    рішучості  і  чину…
Натомість  –  торг:  з  сусідами  як  жить...

Бідак-бджоляр  –  мав  гендерні  проблеми    –
У  боротьбі  із  «леді  Ю»    застряг…  
Хоч  не  було  там  жодної  дилеми:
ЄеС-НАТО́  –  не  тонучий  «Варяг»!

Йому  Майдан  вручив  гетьма́н-клейноди
Й  важку  гетьма́нську  кормчу  булаву….
Та  вийшов,  певно,  скоро  в  нього  з  моди
Козацький  дух!  –    Ослабив  тятиву.  

Й  рецидивісту-зеку  на  поталу,  
Що  коїв  як  хозарський  резидент,
Віддав  казну,  і  військо…  Промотали...
Кому  такий  потрібен  президент?!

А  цей,  що  фе́йково  стрибнув  в  бульдозер,
Що  Україну  нищить  квапно  вщент?..
Брехні  й  прожектів  лиш  підносить  дози...
Десь  
                       забаривсь  
                                                               народний  
                                                                                                     президент!  
   
Та  чи  знайдеться  «свій»    в  країні  хлопець?!
Де  Голя,  Піночетенка  найнять?..

А  то  прийде  до  нас  заморський  OPEZ***,
А  з  ним  на  та́нку  (в  гості)  й    «…-она  мать»![/color]  
[/color][/b]
07.11.2018
_________
 *Оправдання.
   **Нарікав.
   ***Образ,  що  втілює  інтервента:  автор  ще
   пам’ятає  з  війни  німецького  коменданта  селища
   Дігтярів,  що  на  Чернігівщині,  під  цим  іменем.
   Загинув  від    партизанської  кулі  і  похоронений  
   ма  місцевому  ринку  під  вербою.  Пам’ятник,  звісно,
   відсутній…Печально,  та  повчально...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Галина_Литовченко

"Зніс вечірній легіт…"

***
Зніс  вечірній  легіт  з  виду  хмари  кволі  –  
зорянисте  небо  засіяло  вмить.
Наколовся  місяць  на  вершок  тополі  –  
наче  скибка  дині  на  ножі  стримить.

Збувся  день  нарешті.  Скинув  перевтому,
розтягнувсь  до  ранку  у  м’якій  траві.
Повернувся  бусел  на  вербу  додому,
нагадали  пісню  квіти  степові.

Про  червоні  маки  та  волошки  сині,
ніжні  материнки  й  сиві  чебреці…
Скочила  з  тополі  врешті  скибка  дині,  
місяцю  лишила  незначні  рубці.  

Ніч  взялася  хутко  господарювати:
вигнала  на  грушу  із  дупла  сову,
з  вулиці  загнала  дітвору  до  хати;
вечір  –  добровільно  влігся  у  траву.
30.10.18
На  фото  "Зоряна  ніч!  Ван  Гог

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813157
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Ганна Верес

Підкрадається вже осінь

Підкрадається  вже  осінь  –
Обережний  чути  крок  –
Золоті  обнови  просить
У  завбачливих  зірок.
Ще  отаву  коси  косять;
Це  –  остання  сіножать,
Ластівки  снують-голосять,
Навівають  тихий  жаль.
У  садочках  рум’яніють,
Посміхаються    плоди.
Як  тумани  засивіють,
Осінь  зайде  і  сюди.
Сяде  бджілкою  на  віти,
На  дерева  чи  кущі,
Зацілує  ніжно  квіти
Й  тепло  стане  на  душі…
6.09.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813199
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на двох

Я  у  тебе  один,  ти  у  мене  одна,
Доля  щастя  на  двох  дарувала.
Зігрівала  любов  і  раділа  весна,
Осінь  в  танці  своєму  кружляла.

Доля  наша  -  життя,  а  життя  -  довгий  шлях,
Ми  з  тобою  не  схибили  в  ньому.
Усміхаюсь  тобі,  бачу  ніжність  в  очах,
Що  даруєш  мені  лиш  одному.

Хоч  за  вікнами  дощ,  чи  лютує  мороз,
Зігріває  палке  нас  кохання.
Дивний  запах  ловлю  від  розпущених  кос,
Ти  лебідко  моя  -  зірка  рання.

Промінь  сонця    загляне  у  наше  вікно
І  цілунком  обох  приласкає.
У  житті  ми  пили,  лиш  солодке  вино
І  солодшого  більш  не  буває...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813082
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Valentyna_S

Покинуті

Троянди,  намоклі  від  сизої  мли,
Лежали  на  лавці  у  сквері.
Покинуті  розпачем,  мабуть,  вони--
Як  звично  юначій  манері!
Погордо  й  поважно  біліли  у  тьмі,
В  безлюдному  тихому  місці.
Достойні  воліли  красуні    собі,
Найкращої  з  кращих  у  місті.
Жадали,  довершені,  пестощів  рук
Доглянутих,  із  манікюром--
Та  глухо  довкола,  лиш  потягів  гук,
Й  вітрець  шарудів  за  бордюром.
Гоно́рні  троянди  чекали  дарма  —
Вже  й  ніч  до  пелюсть  доторкнулась.
І  в’янули  квіти    на  лавці  ницьма
Й  одна  до  одної  горнулись.
І  никла  краса,  хоч  вмивала  роса.
Богині  не  брали    їх  в  руки.
Аж  човгає  жінка  —  срібле́на    коса,
І  одяг  старий,  в  руках--  жмут́и.
Розквітло  обличчя  в  безхатьки  ураз:
Навіяли  спогади  квіти.
Не  плакали  очі  її  від  образ,
Яких  заподіяли  діти.
Згадала  щасливі  свої  всі  роки
І  білі  троянди  від  нього.
Прозора  краплина  скотилась  з  щоки
І  з  серця    людського,  живого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812962
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Чайківчанка

СКАЖИ СЛОВА

СКАЖИ  СЛОВА  
Ти,  скажи  ,слова  мені  ласкаво-ніжні,
щоб  зійшло  сонце  золоте  наді  мною...
розтанули  ,між  нами  дороги  сніжні,
від  подиху,  воскресну,    оживу  душою.
Віднайди,  стежку  і  ключ  до  мого  серця,
я  тобі  ,відкрию  двері  серед  ночі-
 полинемо,  з  тобою  в  сині  озерця...
де  квітне,  зореквіт  скарби  найдорожчі.
Ти  поклич,    озовусь-  зіркою  у  вікні,
із-за    хмар  ,проллюсь  весняною  грозою,
з  під  снігу,  розцвіту    проліском  у  росі...
і  щоб  знову.  прийти  до  тебе  весною.
Я  розбуджу  ,тебе  ясним  сяйвом  від  сну,
сузір'ям  ,яскравим    променем      засяю,
а  в  долонях  ,квітку  надію  принесу...
і  пелюстками  встелю  стежку  до  раю.
Підемо,  де    пахущі  липи  духмяні,
з  чаші  літа  зіп'ємо    суцвіття  медове
там  купаються  лебеді  у  коханні
і    листям  шелескоче  зелене  море.  
На  світанку,  злетимо  у  стиглі  жита
там  заблукаєм    із  тобою  до  зими,
 потім  полинемо  у  далекі  края...
і  нам  будуть  снитись  казкові  сни.  
М  ЧАЙКІВЧАНКА

і

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813014
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Ганна Верес

Осінь нинішня саме така є


Хоч  вітрами  гуде  всюди  осінь,

Свіжі  квіти  сміються  ще  й  досі:

В  різнотрав’я  стрибнув  деревій,

Білі  очі  до  неба  підвів,

Просить  осінь  дощами  умити,

Бо  без  них  важко  квіточці  жити.

А  з  садка  хризантема  благає  –

До  зими  відцвістись  не  встигає.

Осінь  мудра    дивилась  на  це

Тай  сховалась  аж  за  озерце  –

Хай  природа  іще  поквітує,

І  з  водою  іще  пожартує:

Кине  хвилькам  погратись  листок  –

Хай  померзне  вербиці  синок,

Очеретом  його  полякає…

Осінь  нинішня  саме  така  є.
17.11.2012

Ганна  Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812849
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Валентина Ланевич

Кайдани - воля, воля - кайдани.

Кайдани  -  воля,  воля  -  кайдани,
В  звичних  словах  кохання  цільна  суть.
Немов  тремтячі  сиві  тумани
Всі  почуття,  котрі  серця  несуть.

Легкі,  крилаті,  світлом  налиті,
У  миті  осяйній  летять  без  миль.
Теплом  любові  душі  сповиті,
Кристали  падають,  де  біла  сіль.

Відверта  чесність  перед  собою,
То  запорука  спірності  життя.
Життя  тканина  різного  крою,
Прийми  одне  на  двох  серцебиття.

06.11.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812869
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тендітна квітка

О,  ці  троянди!  Ніжний,  дивний  запах,
У  росах  оксамитних  пелюстки.
Їх  плетиво  чаруюче  на  рамках,
Пурпурний  колір,  сонячні  квітки.

Красуня  серед  квітів,  королева,
Пора  осіння  не  псує  її.
Додолу  листя  скинули  дерева,
Ну  а  вона,  квітує  в  цій  порі.

Милується  красою  її  осінь,
Тендітна  квітка,  горда  на  стеблі.
Буває,  вітер  пелюстки  відносить,
Але  вона,  не  губиться  у  млі...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812848
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Ганна Верес

Далеке і близьке моє село

Далеке  і  близьке  моє  село,
В  житті  моїм  ти,  справді,  відбулось.
Відтоді,  як  залишила  тебе,
Щораз  картаю-мучу  я  себе.  

Й  вина  моя  у  тім  і  є,  й  була,
Що  корені  мої  таки  з  села,
Гірчить  в  душі  моїй  постійний  біль,
Не  можу  я  пробачити  собі,
Що  на  очах  село  моє  вмира
Й  нема  того  веселого  двора,
Де  вечір  божеволів  від  краси,
А  ранок  трави  косами  косив.

Впивався  м’ятою  частенько  і  цвіркун,
Листок  верби  під  дощик,  мов  дикун,
Заводив  танці  в  мене  на  очах.
Там    я  зростала  смирним  онучам.
Тяглися  й  мальви  стрімко  в  небеса
(Навік  лишилась  в  пам’яті  краса).
Лиш  за  одне  не  картаю  себе,
Що  залишила  в  снах,  село,  тебе.
30.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812719
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти мене пригорни

Тихо  плачуть  дощі  у  осіннім  тумані,
Сивий  морок  блукає  під  вікнами  знов.
Трусить  осінь  під  ноги  листки  полум'яні
І  дарує  обом  неповторну  любов.

Подивлюся  у  очі  блакитні  -  глибинні,
В  них  прозорість  озер  і  безмежність  морів.
І  нестимуть  нас  крила  увись  -  лебедині,
В  казку  щастя,  кохання,  яку  ти  створив.

Закружляють  вітри  в  листопадовім  танці,
Нас  з  собою  покличуть  у  мандри  вони.
Прокидаюсь  з  тобою,  щасливою  вранці
І  шепочуть  уста:"Ти  мене  пригорни."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812700
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Гойдається у ретро стилі осінь

Гойдається  у  ретро  стилі  осінь...
Той  парк  рудий  із  фейєрверком  листя,
Той  падолист  триває  наче  досі,
І  сонце  те  ж  із  променистим  диском.

І  кличе  в  юність  неба  сіть  бездонна,
Під  ним  зустрілись  очі  сині  вперше,
Не  знаючи,  що  приготує  доля,
Який  для  них  у  неї  щастя  сервіс.

Гойдається  у  ретро  стилі  осінь...
Невже  промчалось  те  кохання  ланню?
Крилата  пам*ять,  ніби  в  долі  просить...
Продовження  осіннього  роману.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812424
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Надія Башинська

МОВО МОЯ! БОЖА ЛАСКО СВЯТА…

Вмієш  зігріти,  мов  сонце  ясне.
Світишся  зір  всіх  ясніше.
Як  слово  почую,  рідне,  своє.
Стане  на  серці  тепліше.

Ти  мов  джерельна,  іскриста,  свята,
чиста,  прозора  водиця.
Слів  мов  зернят  в  золотих  колосках,  
що  у  полях  колоситься.

Ти  як  мелодія  ніжна  дзвениш,  
в  хвилях  морських  тебе  бачу.
Мово  моя!  Я  тобою  сміюсь,  
щастю  радію...    і  плачу.

Лиш  доброту  сієш  в  серденько  ти,
в  усмішках  світишся  ласкою.
А  в  колисковій  матусиній,  в  снах...
ти  розсипаєшся  казкою.

Слово  твоє  можна  мовити.  Так!
Бачити,  чути  і  сіяти.
Вчить  воно  нас  відчувати  й  любить,
і  спонукати,  і  вірити.

А  у  вінку  твоїм  пишнім  слова
барвами  літніми  світяться.
В  чистих  злітають  до  Бога  думках,
мріями  світлими  тішаться.

Хто  оцінить  тебе  може?  І  як?
Божий  мій  світлий  дарунку!
Слово  твоє  є  легким,  ніби  птах,
і  у  палкім  поцілунку.

Ти,  мов  та  пісня,  весела  й  дзвінка,
скрізь  над  землею  злітаєш.
Мово  моя!  Божа  ласко  свята...
Меж  ти  у  світі  не  маєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812336
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Valentyna_S

Не розлучаймось

З-за  горизонту  випливає    вечір
Й    півсутінки  зганяє  зі  шпаринок.
Цвіркун  сердитий  —  сурм  не  чути    ночі--
Заграв    своє  на  срібних  павутинах.

Алеями  ідуть  і  йдуть  поволі  
Гурти  дітей    й  поважні  перехожі,
А  ранній  вечір,  зовсім  розімлілий,
Печаль  нагонить  в  ці  години  гожі.

І  я  знесилено  блукаю  парком,
Шукаю  марно  втомі  сво́їй  спокій,
Та  раптом  якось  зовсім  ненароком
Перехрестився    погляд  мій  із  тво́їм.

Переді  мною    знову  ж  тії    очі,
Хоч  посмутила  їх  роками  осінь.
Ту  ж  саму  явно  рідну  постать    бачу,
Яка  мені  ввижається  ще  досі.

І  усміх,  янгельський,  ласкавий,
Негодами  не  стертий  й  іншим  кимось.
Тремтливе  серце,  втішене,  голосить:
--Не  розлучаймось  більш!
                                                   Не  розлучаймось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812078
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 04.11.2018


Ніна-Марія

Вишивана Україна

[img]http://pannochka-rukodelie.com/products_pictures/fotor3760_1435918174.jpg[/img]


Твою  я  долю  вишию,  мій  краю,
Візьму  веселки  гаму  кольорів.
Хай  барвами  яскравими  заграє,
А  чорному  не  буде  місця  в  ній.

Калини  грона  вишию  червоним,
Хай  пломеніє  символ  у  віках.
І  прапор  України  –  синьо-жовтим,
Щоб  славив  рідну  Неньку  у  світах!

Вкладу  тепла  шматочок  в  кожен  хрестик
І  замережу  золотом  поля.
Хай  в  нашій  Україні  мир  воскресне
Й  достатком  щедрим  повниться  земля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810222
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 04.11.2018


Ганна Верес

Йдемо стернею

Тікають  дні,
А  з  ними  ночі  й  сни  –
Так  плине  час,  немов  вода,  у  вічність.
Не  в  полотні
Букет  життя  рясний,
А  в  дійсності,  де  зоряна  магічність.

Летить  Земля
У  просторі  буття  –
Не  може  бути  повним  світ  без  неї.
Він  не  спиня
Й  не  чинить  вороття,
А  нас  веде  життєвою  стернею.

Стежина  ця
У  кожного  своя,
І  в  кожного  свої  життєві  грані:
В  одних  –  борця,
У  інших  –  глитая,
Та  кожен  є  зигзаг  життя-спіралі.
19.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812599
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Valentyna_S

Мій листопад

Зітхає  тихим  смутком    листопад
І  потай  підморгує    до  мене:
--Ти  не  бентежся,  не  скоро  снігопад,
Ще  листя    не  все  зронили  клени.

У  долі  твоїй  впав    ще  один  рік…
Не  переймайся  дуже  тим,  даремно…
Я  втратив  їм,  опалим,  уже  лік.
Що  вдієш,  стається  це  системно.

Зірки  також  згорають  кожен  день
Й  без  сліду  зникають  в    піднебессі.
Весною  цвіт  обсиплеться    з  вишень,
Щезає  десь-то  час.  Й  ти  змирися…

До  тебе  ще  прийде  не  раз  весна,
Й  світ  знову  завруниться  бруньково.
А  з  вирію  повернеться  вона,
Надія…  Повір  моєму  слову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812598
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Solomia

БЕЗМІРНО ЖАЛЬ…


Безмірно  жаль,що  ми  всього  лиш  мить,
тож  безпідставно  приміряти  маски,
Буває  десь  глибоко  защемить,
солодким  болем  часу  злої  пастки.

Наразі  справжня  суть  в  самій  душі,
от  тільки  ризик  все  ж  її  відкрити,
Простіше  вже  піддатись  метушні,
так  менш  помітні  серця  колорити.

Чудова  річ,в  очах-жива  блакить,
хоч  в  тій  безодні  щось  таке  містичне.
Безмірно  жаль,що  ми  всього  лиш  мить,
бо  миті  не  дано  сягнути  вічне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812459
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серед осінніх звуків

Десь  там,  серед  осінніх  звуків,
Лунає  ніжний,  мелодійний  вальс.
Бере  він  тихо  двох  за  руки
Й  веде  у  казку  неповторну  нас.

Ми  разом  в  вихорі  отому,
Закохані  кружляємо  одні.
В  пейзажі  ніжно  -  золотому,
В  яскравому,  блискучому  вогні.

З  тобою  бути  поруч  -  щастя,
Твоє  тепло  зливається  з  моїм.
І  б'ється  серце  в  ритмі  часто,
Серед  осінніх  рим  й  холодних  зим.

Багрове  листя  під  ногами,
В  осінньому  тумані  шелестить.
І  місяць  в  човнику  ночами,
Закоханий  у  неповторну  мить...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812403
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бо листопад прийшов

Ранкового  туману  повний  келих
П*ють  вулиці,  будинки  і  дерева.
Меланж  скидає  в  місті  осінь  з  кленів,
Тріпоче  вправно  осокора  гребінь.

Малюнком  із  відтінками  гризайлю
Спадає  знову  листя  раритетне,
І  вітерець  летить  самітник-зайда,
І  дощ  наповнює  осінній  тендер.

Бо  листопад  прийшов  до  нас  у  гості.
Розпалюєм  камін...вже  вогник  красний,
Ми  тет-а-тет,  і  ллється  тихий  говір,
Від  слів  любові  тепло  нам  і  ясно.

(Красний  -  у  значенні-приємний)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Світлана Моренець

Осінній блюз

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють  барви,  злото  менше  сяє.
Пташина  мокне.  Холодно  кущу.
Це  Осінь  гасне.  Осінь  вже  згасає
у  зливі  падолисту  і  дощу.

А  Жовтень-красень  від  кохання  сохне,
вітрів  благає,  щоб  тримали  "плюс".
Від  їх  поривів  Осінь  тихо  охне,
зронивши  листя  в  ностальгійний  блюз.

Невже  старіє?  Царський  шарм  зникає.
Пік  пройдено  -  повернення  не  жди.
Зі  смутком  Осінь  Жовтень  відпускає,
під  шепіт  листя:  "Відлюбила...  Йди..."[/color][/i][/b]

30.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 02.11.2018


Ольга Калина

Бик ( брахіколон)

Аж
Там,
Де    
Луг
І
Кущ
Втік  
Бик.
-Стій,
Бик,
Не  
Йди  
Ти  
В  ліс.
Там  
Вовк,
Той  
З'їсть.
А
Бик,
Як  
Бик  -
Топ
Топ,  
Туп
Туп.
Аж
 Тут  
І
Вовк,
Тай
Хап
За
Чуб.
Той  
 В  плач  -
І
Бе,
І
Ме.
Та
Вже..  
І  
Все.











Брахіколон  -  однодольний  розмір,  при  якому  в  кожнійстопі  міститься  слово,  що  складається  тільки  з  одного  складу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812067
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 02.11.2018


Надія Башинська

ДОТИК РУК СОЛОДКИЙ…

Дотик  рук  солодкий  і  слова  медові.
А  який  жагучий  погляд  твій...
Зустрічі  всі  наші  є  невипадкові.
Хто,  скажи,  все  це  підсолодив?

Як  тебе  зустріну  -  серденько  заб'ється.
Мов  пташа  тріпочеться  крильми.
А  твій  погляд  ясний  все  мені  розкаже.
Хтось  схотів,  щоб  разом  були  ми.

Кожне  твоє  слово  ніжністю  озветься.
Назавжди  залишиться  в  душі.
Відчуваєш,  знаю,  й  ти  моє  серденько.
Хто  від  нього  дав  тобі  ключі?

Дотик  рук  солодкий  і  слова  медові.
Є  насправді  в  світі  безліч  див.
Зустрічі  всі  наші  є  невипадкові.
Хто,  скажи,  все  це  підсолодив?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812116
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Катерина Собова

Сiмейний альбом

Дівчинка    Натуся    з    татом
Відпочинок    влаштували
І    в    сімейному    альбомі
Всі    світлини    розглядали.

Тато    з    мамою    -    туристи
(Гарно    знято    на    світлині),
Ось    із    ними    -    альпіністи
На    засніженій    вершині.

Мама    там    струнка,    тоненька,
Підкоряла    скелі    просто,
Зараз    в    гори    не    полізе  –
Важить    вже    за    дев’яносто.

Дуже    пильно    і    уважно
Роздивлялась    фото    Ната
І    в    розпліднику    приматів
Дівчинка    впізнала    тата.

Милувалась,    дивувалась,
І    до    тата    обізвалась:
-Тебе    мавпи    оточили,
А    матуся    десь    сховалась?

-Ось    же    мама,-    тато    каже,-
Ззаду    неї    став    горила,
Він    сердитий,    бо    матуся
Всю    красу    його    закрила.

Відібрала    в    нього    кашу…
-Дуже    дивно,-    каже    Ната,-
Серед    мавп    матусю    нашу
Навіть    важко    розпізнати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810725
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 02.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь - Фея в стилі ретро…

Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  І  сердита  і  смішна,
То  буває  вередлива,  то  від  яблук  запашна.
То  біжить  у  луг,  де  вітер,  грає  в  піжмурки  з  дощем,
То  зриває  в  букет  квіти,  то  приносить  в  серце  щем.

Зрозуміти  її  складно,  бо  ж  вона  у  нас  така,
Свиту    із  листків  одягне  й  витинає  гопака.  
То  вона  неначе  пані,  повелителька  дощів,
Щічки  в  неї,  то  рум'яні,  а  то  просто  нема  слів...

Ось  така  вона  буває,  то  танцює  ніжний  вальс,
В  листопаді  закружляє  і  здивує  усіх  нас.
То  сміється,  а  то  плаче,  то  співає,  то  мовчить,
А  буває  ще  й  терпляча,  а  то  хоче  відпочить...

В  ясний  день,  в  погожу  днину,  пензля  узяла  до  рук,
Ось  шедевр,  її  картина  і  не  буде  більш  розлук.
Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  Дивиться  згори  на  нас,
Як  зима  одіне  светра,  заспіває  свій  романс...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810380
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 02.11.2018


Тетяна Луківська

Осінній…

Осінній...
Осінній  день,  таки  осінній...
Холодний  подих  з-за  плеча.
І  ранки  присипає  іній,
І  вітер  грає  у  “  квача”.
Жбурляє  листя  на  долоні,
Неначе  злитки  самоти.
Стоять  берези  у  поклоні
З  вітрами  вже  давно  на  “  ти”.
А  верби    віття  похилили
Букетами  осінніх  свіч.
Дощі  фіранки  перемили
Небесних  вікон  навсібіч.
Жовтаво  фарба  розлилася
У  вишиту  канву  окрас.
І  по-осінньому    тераса
Розквітла  в  “профіль  і  анфас”.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812042
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 02.11.2018


горлиця

Найкращі спогади

 Найкращі  спогади  -  дитинство,  
Це  казка,  що  спиняє  час,  
Той  ніжний  дотик  -материнство,  
 Завжди  залишиться    у  нас.  

Пройшли  роки  ,щаслива  днина!  
Вже  виросло  й  моє    дитя,  
А  я  ,у  серці,  ще  дитина,  
Таке  леліяне  чуття!  

Хоч  завела  дорога  в  далі,  
Завжди  в  моєму  серці  дім.  
Несу,  мов  хрест,  свої  печалі  
І  дух  Вітчизни,  над  усім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811819
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 02.11.2018


Ніна-Марія

ВИШИВАНКА В ПАРИЖІ

Іду  я  гордо  по  Парижу,
У  вишиваночці  своїй.
Тут  Лувр  і  вежа  -  дивовижні!
Немов  із  казки  давніх  мрій.

Старий  Нотр-Дам  в  погожу  днину
Завмер  у  величі  своїй.
Тут  помолюсь  за  Україну.
Вона  болить  душі  моїй.

Монмартр...  Люблю  ним  поблукати,
Де  зібраний  митців  бомонд.
Художники  тут,  музиканти,
І  для  душі  відкритий  фронт.

Ось  погляди  ловлю  привітні,
Що  стрілами  летять  в  мій  бік.
Мадам,  ви  з  України,  звідти?..
Почула  я  неподалік.

І  враз  стає  все  зрозумілим...
Сльозинка  в  мене  на  очах.
Візитну  картку  України
Несу  я  на  своїх  плечах.

Та  де  б  по  світу  не  ходила,
А  лиш  ступаю  за  поріг,
Якась  додому  кличе  сила,
Де  вишиванка  -  оберіг!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811634
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 02.11.2018


Ганна Верес

Я серце своє в осінь закохаю

Я  серце  своє  в  осінь  закохаю
І  подарую  ніжності  красу,
Щоби  вітри  північні  затихали
І  берегли  узорчату  росу.
А  потім  закохаю  в  осінь  зорі,
Щоб  землю  берегли  від  холодів,
І  води  неглибокі  і  прозорі
Купали  їх,  де  верби  молоді.
Я  в  осінь  закохаю  ліс  і  гори,
Струною  замузичу  на  вітрах
І  піснею  пливтиму  над  простором,
Щоб  потонуть  в  осінніх  кольорах!
4.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811811
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 02.11.2018


Valentyna_S

Забігла антилопа в осінь (дитяче)

Забігла  з  казки  антилопа,
Об  землю  б’є    копитцем  .
Жадний  раджа  її  не  схопить--
Прикрив  недосвіт      ситцем.

Довкола  сиплються  червінці,--
А  осінь  просить  й  просить,
Біжить  за  нею  навзд