Ой , молодчики-добры молодцы, собирайтеся!
За неправдушку душу юную ли положити ?
Та неправдушка за рябиною за раскраснею —
Мы ли с вами герои отечества, али жители?
Али жители пьяненькие вдрызг о политике
Да на сходочках подзаборненьких сокрушаемся?
В этот час пока мы ругаемся, ако нытики,
Весь бензинчик да газик выкачивают СШАтики...
И зовут нас, бесправных, во Евросоюз, как во тьму.
Колониальных-оккупационных дел мастера,
Они неразумных нас, зазомбированых, — в кагал тюрьму
Потомков русичей, потомков скифов, володетелей пера.
Ой, как нам терпеть непогодушку? Ой, на деревнях
Дядя Коля мой да не знает как дале гнуть спиной....
Поразрушены да колхозики, да школы, да на ровнях
Со великою и безжалостной к ворогу стороной.
И за двадцать лет только говору да всё присказки.
Вся надежда на нас, зорки соколы, на счёт раз-два-три —
Мы обязаны, как народ простой: и заводы, и прииски
Всё прибрать к рукам ко народным, как богатыри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500782
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 23.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2014
Как трудно быть патриотами,
Когда убивает родная страна.
Жаль только что идиотами,
Больна и богата сегодня она.
И деток своих посылает на смерть,
Как смогут сироты ее полюбить,
Как вдовам в глаза она сможет смотреть,
И боль матерей ей ни как не смягчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499816
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014
поклонникам Анастасии Дмитрук читать особо внимательно
Когда небо раскрылось на склоне зимы,
и над сгустком задымленных дней,
солнце, глянув на юг, не узнало страны -
стало проще, острей и честней.
Площадь вздрогнула от перестука шагов,
отраженная сотнями глаз,
и февраль пил тревогу из душ земляков,
пробудившихся в первый свой раз.
Когда здравого смысла последний оплот
сила глупости всторчь опрокинула,
и терзали уже слобожанскую плоть
метастазы майданного Киева,
люди вышли, стирая с замерзшей души
колкий лед многолетнего инея.
С каждым шагом - в эфире чуть менее лжи,
и чуть меньше в крови желто-синего.
Их достаточно было за сгинувший век -
разноленточных революций.
Но осталось чуть гордости в голове,
не проколотой ржавым трезубцем.
Начинать всегда трудно. В чужие пути
оторвав от компа и дивана
бросить тело. Но если сейчас не пойти
Можно стать расой homo maidanus.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490546
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 18.05.2014
Я перестаю оставлять на этом "поэтическом сайте" свои стихи. Очень много здесь стало хвалебных од ублюдкам нацистского рода. Сегодня у нас, в Донбассе умирают люди, которых убивают мрази под бендеровскими флагами. Кто не боится правды кроме той, что льется в виде новостных помоев из официальных украинских телеканалов можете пойти по этой ссылке. Только уберите детей.
http://colonelcassad.livejournal.com/1570374.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498135
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2014
Звёзды красные,
Как глаза, блестят.
По болоту вглубь,
Штык наперевес —
Сорок шесть бойцов —
Наш костяк-отряд —
Сквозь огонь и мглу,
Через топь и лес.
Вот она пришла
Гостья жуткая...
Но ты видел даль,
Лучик с неба, свет.
Поднимайся, брат,
Над минуткою,
Над холодной тьмой
Невозвратных лет.
Коли есть пока
Тёплой горсть земли —
Не скрипи, малок,
Подожди, родной —
Слышишь, колокол
Полыхнул вдали? —
Яко солнышко
Утром над страной!
Чёртик, не смеши
Грязной рожицей.
Улезай обрать,
Леший, к ведьмочкам...
Знаю наперёд:
Песня сложится,
Как ни страшен ты
В жизни деточкам.
Во спасение-
Избавление
Через тьму часов
Наш последний взвод —
Потому что мы
Поколение
Обращённых вспять —
Дабы не вперёд.
Через топь и смерть
На огонь и тьму
Сорок шесть бойцов —
Наш костяк-отряд.
Спаси, сохрани.
Не грустя, мамуль,
Крестик — так и знай —
Бьётся о приклад.
Нам легко узнать
Страшный в битве путь,
Свет-зарю нагнать,
Даль лампасную —
Выходи на твердь,
Чтобы развернуть
В наступление
Знамя красное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496611
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 10.05.2014
... once more ( так сталось )
Куди ти пливеш, божевільний сумний корабель?
У діри крізь дно запливають медузи і риби.
Хоч кволо шепочуть вітрила: "До кращих земель!"
втікають щурі,прихопивши водиці і хліба...
У шапочці блазня стрибає паяц-капітан,
смішним "Ку-ку-РІК " імітуючи рик леопарда.
А п'яна команда, наливши текіли в стакан,
азартно меДАльками грається в... шахи і нарди!
В той час, коли з палуб стікає не МИРО,а КРОВ,
і лізуть по ЩОглах із кожної шпарки - мокриці,
зневіра гвалтує підстрелену вкотре любов,
а в кожному мозку - вже Каїн чи Авель гніздиться...
Зникає у безвісті СВІТЛИХ ГЕРОЇВ парад,
що в темряві ночі згоріли дотла - МАЯКАМИ!
Засліплений Брут... Тобі й досі ввижається "БРАТ"?
На РАБСЬКИХ галерах МАЙБУТНЄ гримить кандалами!
Куди ти пливеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497696
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 10.05.2014
Последней звезды этой ночи отсвет потух,
и в Чёрное Море опустят лучи весло,
Одесса к утру не отыщет сорока двух,
детей своих лучших, своих - дочерей, сынов.
Что с ними, и где они? - чайки застынет крик,
и пена волны, накатившейся на причал,
кровавую почву старается убелить,
хоть этим утешить нагрянувшую печаль.
Что с ними и где они? - спросит гитары звон,
своим дребезжаньем тревожа Пересыпь, и
своё материнское, чуткое естество
Одесса гнездом, из которого выпали,
на землю холодную, дети её, птенцы,
совьёт на ветвях райской яблони. Даже ад
не сможет продолжить хтонический геноцид,
птенцы оперятся и к Небу Небес взлетят.
А дальше - всё просто, и проще не может быть,
пока нам трамвайные трели вослед слышны,
пока край приморский, уткнувшись в подушки спит,
пока календарно считаем земные дни -
они охраняют покой, бестревожный сон,
у ангелов есть и земные, поверь, дела.
Ведь враг у ворот - не окончен наш бой со злом,
сигналят церковные звоны - колокола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496648
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 06.05.2014
З ладу в лад—душа не рада,
Не продаться б сатані,
Все сильніше п’ята влада
В спину дихає мені.
Я упав, та мушу встати,
Зняти біль з людських сердець.
Руки ж крутить, хоче п’ята
Задум звести нанівець.
Друга краде, краде перша,
Третя з бандою злилась,
Вся держава-- чорна верша,
З неї вибратися зась.
Друга зовсім ожиріла,
Третя крові обпилась,
Перша дишел натворила,
А четверта продалась.
Ці гріхи не замолити,
Марна віра в чудеса.
Все покрали і схопити
Пройди хочуть Небеса.
Українські чисті, сині,
Знані в світі цім здавна.
Скільки ж треба в нас людині,
Щоб нажерлася вона?
Перша, друга і четверта.
Третя, п’ята! Хай вам біс!
Я кричу: «Вітчизна мертва!»
Задихаючись від сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493213
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Спорожніла скриня,
В ній добра нема.
Люд до одуріння
Довела богиня -
Ринкова богиня -
Гірша, ніж чума.
А на річці човен.
Осінь вже в гаю.
Був же край цей повен.
Цвів добром і словом.
Опустів. Лиш спомин
Душу рве мою.
Вітер віє – хвилю гонить,
Човен далі все пливе.
І розтоптано червоне
Мовчазне і завжди сонне
Покоління трудове.
А за річкою, далеко,
В сивій димці -- інший світ.
І летять туди лелеки,
І всміхаються смереки
Зелен – листом їм у слід.
І на чемне, на слухняне,
На людське лягає тінь.
Помолюся – легше стане,
Потім знову серце ранить
Вир життєвих перемін.
Так від холоду і спеки
Не буятиме тут цвіт,
А лелеки так далеко,
І заплакали смереки,
Сльози впали долу з віт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493537
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Подайте, людоньки, ціпок
Мені, злидарську торбу дайте,
І я піду, за кроком крок,
Лише не гудьте і не лайте.
Нехай сухар черствий в торбині,
Чорнозем міряє ціпок,
Я—жебраком по Україні –
За кроком крок, за кроком крок.
О ви, вельможі ясночолі,
Нові буржуї та пани,
Я вовком витиму у полі,
Де замість жита-- бур’яни.
Хай здичавію, відіб’юся,
Забуду батьківський поріг,
Додому більш не повернуся,
І Бог простить мені цей гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493620
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Було недавно, ще учора
Від передач, реклам і кліпів
Моя уява, квола й хвора,
Жадала спокою і ліків.
В безмежнім просторі та часі
Я загубився, заблукав
І в неприглядній іпостасі
Перед собою сам постав.
Торкнулась горла гостра бритва,
Спинилось серце, дух завмер.
І плач, і стогін, і молитва
В один клубок сплелись тепер.
Як смертно я боявсь вінчання,
Добра поєднання і зла,
Колючий присмерк на світанні
Не обіцяв удень тепла.
І я лежу—лежу без дії
Людським стражданням збитий з ніг,
І на мої вологі вії
Ляга холодний перший сніг
Я ще живий і сніг ще тане,
І я кричу, лечу в віки,
А плем’я гине, плем’я в’яне -
Нові гулаги, соловки.
З газет продажних та екранів
Нам про рожевий чешуть світ,
А ми раби німі у кланів,
Під корінь ріжеться наш рід.
Озирнуся—подивлюся,
Вечір станув, знову ніч.
Жити страшно, жить боюся,
Де ти, Січ? Де ж ти, Ілліч?
Один-- далеко в мавзолеї,
А та-- глибоко у землі,
А ми раби. Раби. Плебеї.
Тавро в нас рабське на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493819
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Галюни нинчє неожидано ісчєзли напрочь.
Без ісключєнія, бо таблєтики щастя закочилися.
Неожидано і так впєчетляюще подло.
Хавчик для здравого ума токо не лімітірована…
Ліріка безпредєльного вопіющего шабашу.
Шукав безнадьожно хоть якийсь виход і…
Неожидано прокусив собі пальця.
Для нових впєчєтлєній, не от скуки.
Правого указатєльного. Видавлював кров…
І писав, за отсутствієм бумаги, нею на свойому.
Отражєніі в вітрині ювелірного магазінчика:
”Продаю душу Сатані за уйму бумажних дєнег.
І возможность побуть шось тіпа Бога.
Но нє болєє пари часов. Мені хвате.”
Дописав. Улибнувся довольний.
Поставив дату, лічну подпісь під написаним.
Неожидано проявилася горяща пєчать.
Возлє подпісі в відє рогатого круга.
І зразу в руках начали появляця купюри.
Стояв окутаний блаженним недоумєнієм.
Не міг привикнуть до отсутствія привичной сказки.
Тупо жував разноцвєтні листки бумаги.
На якій були напєчатані дєнєжні разлічія.
Разного номіналу. Тепер він знав ціну своєї лічності.
Зразу почуствував себе мощним всевишнім.
Бо начав пєріодічєскі випльовувать готове оригамі.
Безсмислєнних тепер мислей в відє фігурок.
Непредсказуємих собитій і порядка вєщей
Ці плювки, які ще вчора були…
Мєчтами мільйонів таких, як він. А він вже не вони!
За содержінієм. Підштовхував виплюнуте.
Ногами до одної кучі, шоб було удобніше...
Шоб приходящі з молитвами могли вибрать собі.
Каждий по вкусу і мєрє жадності до дармового.
Довольний і з високо піднятою головою стояв.
Тепер йому по крайнєй мєрє не скучно.
Главне не возгордиця більше положеного...
Не потєрять нове ліцо так сказать…
Він січас є врєменним сильним богом.
Поки в нього є время ці бумажки він буде…
Безкорисно плюваця желаніями і мєчтами.
А потом… А яка разниця! Він вже Бог.
Шо можна щє желать?... Нічого. Бо опісля…
Тупик і возврат в одноклєточне сущєствованіє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493344
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2014
От белого вина – не стихнет музыка,
Не смолкнет улица, не меркнет зарево.
На всходы семена – ложатся музами,
Ложатся – хмурятся, гниют в испарине.
На небе – тишина, и ночь – на площади:
Держаться за руки сквозь одиночество.
Похоже на песке тюльпаны брошены,
Сухие паростки – иного зодчества.
Похоже, ночь не в нас, не в подсознании,
Не в предсказаниях, и не за окнами,
А лишь в глотке вина, горчит признаньями,
Потом терзает нас мечом дамокловым
Весь город – у окна, и жаждет знания,
Не скроет слёзный лик асфальта мокрого.
01.03 – 26.03.2014
Художник Александр Ковалев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488597
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
[color="#1a00ff"][i]необходимо не только оторвать, но и противопоставить Украину России, стравить две части единого народа и наблюдать, как брат будет убивать брата. Для этого нужно только найти и взрастить предателей среди национальной элиты и с их помощью изменить самосознание одной части великого народа до такой степени, что он будет ненавидеть всё русское, ненавидеть свой род, не осознавая этого. Всё остальное — дело времени...
[/i]
Отто фон Бисмарк, 1865г.
[/color]
.................................................................................................................
о, мій гуцуле, за що так люто ненAвидиш мене?
за те, що прадід мій степів спокуту
і Русь забуту – не відстібне
від правнуків, від роду
від вітру того, що тріпоче хорогви,
що ми пили кроваву воду,
що ми,отут, на січі, - полягли????
о, мій гуцуле, за що навколішки
мене ти ставиш – ми не раби,-
в нас вольниця гуділа,
московія тремтіла,
коли ви ляхам славили герби…
о, оступися!...
о заступися, Божа Матір,
за кровиноньку оту, що в колисці спить.
нас-від-нас не треба визволяти
не треба виручати
бо мста прапрадідів над степом прогримить…
о, мій гуцуле,
нам обрій не замкнути
невже нам мир змілів???
і наші вишаться редути,
і наші схрещені шаблІ???
о, мій гуцуле, ти руку злагоди подай мені.
------------------------------------------------------------------------------
[color="#425752"]p.s.
– слова навіяні тим, що наші вельмишановні Тягнибок і Ляшко зі своїми компаніями у ВР показують верх інтелігентності, якщо хтось виступає із східних та південних регіонів вони дружно кричать: «окупант», «вбивця» - нагадує шаманські ритуали в джунглях…
- Корчинський та ін.. радикальні патріоти знову готують похід на схід (в рамках ІІ-го етапу революції), агітуючи при цьому жителів західних обл.. Укр.
- стало модно говорити на вихідців з південно-східних областей Укр. – окупанти (сама чула), - чи веде це до злагоди та миру ????
- історична довідка – більшість областей лівобережжя Днiпра переходячи на частину Росії – це козацька вольниця – держава в державі, з тих пір коли Російська імперія витіснила монголо-татар з терен Русі.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487483
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Я ухожу,
Насильно мил не будешь.
Я не обиделся,
Я просто так устал.
Тебя на отдых звал,
Нес виноград на блюде.
И теплым морем
Летом обмывал.
Но ты на это искоса
смотрела,
Пыталась научит
как надо жить.
Как пить вино,
учила винодела.
Как мне писать и
как мне говорить.
Лицом ко мне никак не
Обращалась,
Не слушала советы и
Мольбы.
Ты мне совсем , совсем не
Помогала.
Ты устранялась от моей
судьбы.
И вот я ухожу к чему
вопросы,
К чему отныне обещаний
рой.
Ведь ты ошиблась, мы не
малороссы.
Мы просто очень разные с
тобой.
Прощай на веки ненька
Украина.
Уж все прошло как с
белых яблонь дым.
Не полюбила ты меня как
сына.
Я ухожу тихонько,
Подпись
Крым.
18.03.2014 Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486689
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 22.03.2014
а я опять, шепчу тебе: "спасибо..."
родной по крови, дружеский солдат
не ангел, не пророк и не миссия
понюхать дал нацизму свой кулак
спасибо, друг, что защищаешь землю
моей страны от нечисти ворон
тебе, как к Богу, с упованьем внемлю
сквозь приглушенный каркающий звон
не колоколен, возведенных к небу
святым распятием на семи холмах,
а перебранок взмыленную небыль
на натовских коротких сапогах
ты отстоишь мой мир без предрассудков
исчезнет зло пророчества беды
и вот, когда окрепнут мира узы,
уйдешь в свою в сияющую суз_даль
оплотом незадавшейся войны...
http://www.youtube.com/watch?v=pQoPWvvrLYU
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484489
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014
успокоилось, стало тихо,
копоть мягко слетает с крыш
смотрит в щели до срока лихо -
символ верований - фетиш*
ощущение фейерверка
угодившего в динамит
и партер в огне и галерка,
только крыша слегка дымит
раскаляется черно-красным -
золотая заря во мгле
оказалось было напрасным
все что в жизни нравилось мне
оказалось, что идеалы
все не те и те тот уклад
только душит меня черно-алый
обгоревшей руины смрад
переменчивы разговоры,
а реальность рисует гарь
всё раскроется очень скоро,
только прошлого будет жаль...
http://server40.livejournal.com/455904.html
*[i]Значение слова Фетиш по словарю Ушакова:
ФЕТИШ,
1. В верованиях первобытных племен - обожествляемая вещь (этнол.)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482175
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Господи Всемогущий! Ты же все с неба видишь!
Или закрыли тучи, или дано так свыше?
Зло и порок на воле крутят беды шарманку
Купленный правый Смольный выпустил шарлатанку...
Жесть!
Что витает в грозах перед девятым валом?
Ложь!
Повсеместно правит над сатанинским балом.
Что это, Боже правый, грешников отпевают?
Поп сквернословит:"Слава!" словно вбивает сваи...
Дикий хазар лютует - чует своих по крови
Неба застывший студень сдвинул седые брови...
Господи Всемогущий! Не оставляй в неволе,
Не оставляй зовущих в грязной хазарской штольне!
В силе Твоей и власти, если на то есть воля,
Предотвратить напасти вымышленных героев.
Слава, Тебе, вовеки, чтобы там не случилось,
Рвутся на волю реки в недрах Твоих чистилищ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482200
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Помилуй меня, Боже. Прости...
Нет границ Твоей милости.
Щедротам Твоим нет числа.
Очисти меня от зла.
Грехи свои знаю, вижу.
Себя за них ненавижу.
Ведь только Тебе грешу.
Не строго судить прошу.
В грехах все мы рождены.
Сверх меры у всех вины.
Но истина - Ты, и свет,
Заблудшей душе совет.
Омоешь меня лишь Ты.
Пусть мысли будут чисты.
Чтобы радость жила внутри -
Все слёзы мои сотри.
Забудь о моих грехах.
Беду отврати и страх.
И сердце очисти вновь,
Пусть в нём оживёт любовь.
Смотри на меня добрым взглядом.
Пусть Дух Твой Святой будет рядом.
Дай радость спастись и жить,
Добро на земле творить.
Ты - страж у моих ворот.
Пусть грешник к Тебе придёт.
К Тебе укажу я путь.
Услышь нас и не забудь.
Избави нас от вражды.
Глоток дай святой воды.
Хвалу Тебе вознесём.
Смиренно к Тебе придём.
Униженных не унизь.
Прими на алтарь нашу жизнь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482121
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
"Всім найжахливішим в людині ми зобов'язані патріотизму. Патріотизм руйнівний, він нічого не створює крім тріскотні, брехні, шарлатанства, лицемірства ..."
(Ксенія Ларіна, журналістка).
Воскресло з праху "Слава Україні!",
Немов багрянокрила птаха Фенікс,
З ротів мільйонних гасло давнє пінить
Гучними бурунами Борисфену.
Блаженні ці слова в устах народних,
Горять від них серця, мов смолоскипи,
"Героям слава!" - чується з безодні
Незламних душ, любовію налитих.
Та Кривда враз лисицею підкралась,
І птаха розтоптала черевиком,
Рікою кров, хати горять, квартали
Під "Слава Україні" те дволике.
Брати стають братам своїм на горло -
Все стерпить гасло пращурів нетлінне.
І небо не блакитне вже, а чорне -
Земля горить під "Слава Україні".
Пани - не дУрні, нащо бій відкритий?
Чуби тріщать у вірних їм героїв,
"Героям слава!" - ствердно линуть крики
З-за братської могили молодої.
Звучить потрійне: "Слава, слава, слава!"
Життя за те звання посмертне - плата,
Сміється за лаштунками лукавий.
Чи Україні слава та? Як знати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482166
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Кто на крови Отчизну будет строить,
Тому дорога выстелена в ад!
Пусть не сегодня раны дождь омоет,
Героев кто законы выполнял !
В крови их, счастья для народа не найдёте,
Хотя его не ищут никогда !
Те кто с призывами к оружию восходят,
Как тучи у открытого окна!
Подует ветер, кровью дождь заплачет,
И стоном отзовётся тишина,
И птица Беркут в небе засияет,
И мать за тужит горько у крыльца!
Они стояли, все за справедливость,
В предательство не веря до конца!
Телами устилая площадь мира,
«Майдан» съедал их храбрые сердца!
Как брошенные у границы танки,
Когда фашист на Родину пошёл!
Так и они стояли одиноко,
Против толпы в безумии одном!
Им многим было только восемнадцать,
А их стреляли, мучили и жгли!
Врагами называли очень яро,
Но разве дети в доме нам враги?
Без правды, без оружия стояли
Надеясь что команда будет в БОЙ!
А в место этого, расстреливают в клочья,
И говорят что здесь не ты герой !
В истории уже не первый случай,
Когда бросают воинов для толпы!
За деньги, баксы Родину продали,
И говорят – «Что лучшие они!»
Политики мне жаль Вас не напрасно,
Дорога уже выстелена в ад!
А Беркут птица будет жить как счастье,
В сердцах и в жизни молодых ребят!!!
25.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481987
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2014
Не хватит жизни высмотреть предел
Нечеловеческих насилия и злобы
Который раз твориться передел
С очередной формулировкой "чтобы"?
Задуман план - слетелось вороньё
Выклевывать скукоженные души
Над траурными лентами имен...
Им хорошо, когда другим всем хуже.
Пищу от гнева, горя и обид!
Реву белугой над остывшей плотью:
- За что, скажи солдатик, ты убит
Родным нацистом, возглавлявшим сотню?!
- За что пойдет земля моих отцов,
Под евротраки НАТОвских амбиций?!
Как сохранить и душу и лицо,
И хоть какой-то мало-мальский принцип?
Прощай страна, дарованная нам
Немыслимой победой над фашизмом!
Тебя мы проиграли подлецам
Своим "авось" - славянским пофигизмом...
https://vk.com/id4866342?z=video-56182693_167577300%2F6538ffac86f8519687
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481313
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Тиша бринить, ні авто, ні людини.
Вулиця – з жаків кіно?
Стерпли військові, по нірках, частини.
Всюди - Козацький район!.
Нові керманичі через підсилювач
Голосно правлять, відверто.
І оборона глядить, чи є «цілячі».
Плаче по стріляних церква.
Людно втекли гальмувалі країни -
Грош волочуть оберемком,
Кроввю зашкалюють андриналіни.
Бій - вимагає ще спеки...
Що принесе нам весна – струмки чи́стенькі,
Чи грізний паводок з гір?
Час для відлову цепних співумисників.
Чи – війна ще, командир?
22.02.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481072
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
[i]всё это мы уже проходили... неужели мало[/i]
не о чем писать сумасшедший дом -
стая идиотов против стаи воров
выжжена земля, с молотка торги
даже тополя молят за грехи
паника и бред толпы в магазин
на заправках всех кончился бензин...
резервация - киев на замке
оккупация в каждом коготке
рвется оторвать чувственный реванш
не дают забыть в шушенском шалаш...
[b]***[/b]
вроде бы солнце, весна на подходе
только зима на душе хороводит
воет метелями злобного хаоса
и рассыпается звоном стекляруса
солнце выходит погреться на крыши
тянут кусочки съедобного мыши
крысы разъели все сердце столицы
моськами тычут, в надежде, что лица
вырастут резко под грохот и пламя
что это... что это! что это с вами?!
смерть за меня??? не трудитесь! не нужно!
поберегите крысиные душки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480689
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014
А вчора зірвалася знову війна,
Безглузда, пуста і кривава –
І болі спиває народ мій до дна,
Гірку пожинаючи славу.
Зірвалась з-за ситих та ласих панів,
Що крадуть або недокрали –
Тож ллється народу зневірений гнів,
Та плачуть матусі немало:
Голови склали сини дорогі
За совість, за честь, за свободу –
А смерті радіють одні вороги,
Вготовивши ланці народу.
Каміння, гранати, пляшки і вогонь
Життя в них забрали навіки –
Лиш Матінка Божа збира до долонь
Горя пролитого ріки.
Вливається з болем до кіс сивина,
І плаче уся Україна:
«Війна ж ти проклята, проклята війна!
Для чого забрала ти сина?..
Він сіяв на ниві зерно осяйне,
Він мріяв до зір долітати…
Прошу ж тебе, клята, зроби хоч одне:
Верни мого сина до хати…»
«Боже мій милий! - Крізь плач жебонить. –
Зціли Україні всі рани,
Спини братовбивство лихе в оцю мить,
Дай миру від Дону до Сяну!
Народе! Ти чуєш? То хочуть пани
Нас вкорте в шматки розірвати,
Для цього вготовили ланці війни,
Каміння, пляшки та гранати!
Народе мій, чуєш? Спинись у бою!
Бо дзвонять всі церкви набати,
Бо ділять єдинеє – волю твою
Бо в крові Україна-мати!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480570
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
А может быть мне говорят правду?
Может ты просто не тот, кто будет меня любить?
Но я сознательно иду за тобой без оглядки
И слепо продолжаю по тебе ныть.
А может быть ты просто измучился?
Может тебе просто нужен покой?
Да, я вижу. Ты в собственной жизни запутался
Но ты не бойся, я с тобой. Я с тобой, родной.
А может быть ты позвонишь мне в среду утром?
Может даже лучше в воскресенье ровно в три.
Солнце засветит тебе в лицо ярко жутко
А я буду читать тебе свои стихи.
Но... что говоришь? Дать тебе пощаду?
Не беспокоить? И что порванная нить?
[i] О Боже, значит мне говорили правду.
Ты просто не тот, кто будет меня Любить. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479654
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Пастельний вечір…
Тихий плин розмови…
Сакральним світлом
Сповнені світи…
Кохання пізнє -
Вогник волошковий,
Який в долонях
Випало нести.
Від нього в душах
Сяють білі свічі,
Спорідненістю
Дотиків і слів,
І щось у романтичну
Далеч кличе,
До тих чотирикрилих
Вітряків, що так хотіли,
Не змогли злетіти,
Не дотягнувшись
Клину журавлів,
Й спинились на
Околиці спочити
Під зорями,
Небесних вівтарів
Мовчать слова…
Чи ж треба говорити,
Коли за нас
Сказала все роса?
-Ти любиш?
-Я не можу не любити…
А свідками -
Вітряк і небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479280
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Горе адово...
Пахнет ладаном...
Я неспешно рисую крест.
Слёзы речечкой
да над свечечкой -
не бывает плохих чудес...
От своей судьбы
отвернулась бы,
не оглядываясь ушла...
Грань нечёткая,
жизнь короткая -
я её уже прожила.
А Христовую
жизнь, как новую,
не примерить и не сносить.
Только грешники,
как преспешники,
на Земле будут вечно жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479267
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Якось кум Петро зостався в кума Гната на нічліг,
З кумом разом повечеряв та й раненько спати ліг.
Спав, не спав, вночі як глипне - Гнат з рушницею стоїть,
І прицілився на нього... У Петра душа тремтить...
- Ну, молись, - Петру він каже, бо я зараз тебе вб"ю,
Ти - шпигун російський, куме, вдерся у мою сім"ю!
- Ти що, куме! Схаменися! Звідкіля ти все це взяв?!!
- А я чув, як у ві сні ти по-російськи розмовляв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478827
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Дикие звери вошли в мой дом
Стали глумиться и гадить.
Перевернули все к верху дном
Злые небритые дяди.
Сверху над ними стоят три жлоба
Вскормлены западной жабой.
В синем кафтане покрытом камчой,
Звездато-полосатой.
Вся эта нечисть творит беспредел
В чистом уютном доме.
Словно Батый сквозь века пролетел
С дикой своей ордою.
Словно поднялся из недр Вельзевул,
Вызваный полной луною.
С челядью нечести, что расползлась
С поднятой головою.
Что ж, окропившись святою водой
И облачившись в латы,
Встанем ка , брат и поганой метлой
Выметем ката с хаты.
Выпрем мерзотников твердой рукой,
Как гнали в войну фашиста.
Вместе возьмемся и все ключевой,
Водою отмоем чисто.
08.02.14. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478099
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Чашка горячего кофе,
Кошка мурчит под ухом.
Может ты был и против,
Но ты мне всегда был другом,
Советчиком,братом, любовью.
Такой себе органайзер,
Наполенный теплой кровью
И одетый в любимый блайзер.
Ты для меня - луч света.
Звезда самая яркая,
Самая длинная комета,
И любимая вата сладкая..
Ты - самый сильный наркотик,
На котором четыре года.
Ты мой прочный зонтик,
Защищаешь в непогоду.
Ты - мой плед, а я твоя зая,
Ходь ко мне, а то замерзаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478724
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2014
Плывёт Эней по Эвксинскому Понту,
подгребает к днепровскому лиману.
Видит в воде Галю, а с нею Оксану,
что смывают с себя позолоту,
что купают свою сметану.
Толи плавают бесстыжие сирены,
то ли русалки не ведают сраму.
Подплывает ближе к женскому народу,
хочет разглядеть научную их природу,
ниже ватерлинии опустил усы в воду.
Завидев гостей, обрадовались девки,
машут иноземцам бюстгальтером красным -
то ли римляне плывут, то ли древние греки -
говорят путешественникам: здрастье.
Welcomе to Ukraine. Бажаем всем счастья.
Как попрыгали троянцы в голую воду,
стали девушек хватать пустыми руками,
позарились хлопцы на женскую вроду.
Хоть и русалки, но меж плавниками
всё, что нужно для продления рода.
Стали они в скрытных камышах встречаться,
целовать друг друга, как взрослые люди,
стали любовь крутить по самые яйца,
увеличились у русалок молочные груди,
впалый живот начал округляться
и пошли они в декрет на осенний нерест,
метать чёрную икру полную троянцев.
Словно осетры, женщины рожали
толстым слоем икры поверх бутербродов
(славные Оксаны, красавицы Гали).
Заблудилась хромосома между двух народов
и наполнилась река живыми мальками
с необыкновенным генетическим кодом.
Стало тесно в воде от щуки и рака.
Разветвляется вширь эволюции древо,
выползают из Днепра люди в вышиванках.
На прощание рукой машет им русалка.
Плавает беременной украинская Ева,
листья распускает брошенная палка.
А на суше у народа - только он вышел -
отросли молодые зеленые ноги,
а от ног пошли вдаль пыльные дороги,
заржавела солома на скошенной крыше.
Пресноводные люди на воздухе сохли -
половые признаки зашумели под мышкой.
Слава тебе Рама, хара тебе Кришна.
Но любовь прошла, огурцы увяли,
почернели без любви глубокие помидоры.
Выросли мальки спелыми хохлами
и вот через реки, через вены и поры,
во имя Отца, Сына и тибетского Ламы,
понесли свою стать на земные просторы.
А русалки всё плачут крымскими слезами,
выливая в Днепр своё Чёрное море.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478054
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2014
как волки загнанные в цепь
флажков кровавых
гнусных татей
живём, как можем,
но предатель
со всех сторон готовит
сеть из паутины недомолвок
ну, что же,
значит, пусть винтовки
отстрелят ссученную ветвь…
гарант, ответь!
как ты сдавал нас
евросоюзу за полушку,
за пост солидный,
за избушку на курьих ножках
злобных масс?
как наблюдатели закрыли
своё прищученное око
на прошлых подвигов далёко,
фальсификацию на раз?..
но, ты не глядя на Парнас,
упорно взятый злом и ложью,
чирикнуть перышком
до дрожи такой заветный договор
никак не мог…
не мог ты, шалый!
сказать бы, что тебе мешало
убрать оскал свой
под забрало
лжепатриотам вдуть в орала
заокеанский вязкий смог?
и занялись срамные танцы
друзей твоих заокеанских
и тех, кто ближе – прикордонных
прикормленных и истощенных
буквально всех, кто вился рядом,
потом фашистские отряды
в защиту нации пошли,
чтоб не спустить свои баши
и, чтоб еще подзаработать
на бедах родины былых:
рубили лавки,
стены дома,
булыжник многовековой
тащили из земли родной,
громили памятники ломом,
покрышки жгли и били тех,
кто вынужден служить за всех…
за всех студентов и косящих
под немощных, больных и падших…
а как им быть? веселый смех
от отрока давно не слышен -
пацан под пулями крещен
он у страны родной, как нищий –
и обездолен и прощен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475243
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 28.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2014
[b]Кто знал?! Кто знал?! Девятый вал
Сомкнул – в швыряющих презреньях,
Злой оголившийся – оскал
С горячим дрыном – челюсть рвенья
И зубы смерти – пред огнём
И днём… и ночью с алым льдом
Жуют смолу – без просветлений
В плену – дымящихся сражений
Молитвы… Рясы… Крестный стон
И – Звон… Набат… Войны затменье
Готовит доски – без оков
На судный день – без промедленья…[/b]
23. 01. 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474645
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 24.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2014
Хороший человек Иван Перчин затеял поэтический зачин.
В родном посёлке Ржанское-Петров был пастухом и вот среди коров,
которых ежедневно выпасал, стихи писал и, там же, их читал.
Сначала был эффект, почти что, нуль, бранил его зав.хоз Иосиф Шмуль,
Мозг, дескать, зесераешь им нытьём, а вдруг случится, с этим вот бабьём,
депрессия какая, например, а ты затеял, тоже мне бодлер.
От тех поэзий - гормональный сбой, надой, конечно, станет никакой,
и более того, наверняка, к себе не станут подпускать быка.
Ты сделаешь из стада, лицедей, из женской части, точно, чистых фей.
Хоть Ваня слушал, но пером скрипел, а через время, средь окрестных сел,
пронёся слух – в Петрове возросли надои, и теперь, во всю, бурлит
вокруг посёлка, что порос быльём, экстаз – экономический подъём.
Вложений - ноль, дохода сотни тыщ…
И далее по тексту…
Пыщ
Пыщ
Пыщ…
Всё это – правда, бдел Перчин Иван, был, по обыкновению, не пьян,
напротив, чрезвычайно вдохновен – бурлил и фонтанировал. Контент
его произведений, вашу мать, таким стал, что хоть сборник издавать
уже пора. Он стал известен тем, что организовал в посёлке слэм,
тот самый, на котором Шмуль прочёл, да занял место первое. В зачОт
Иосифом поставлен был пастух, а потому, чтоб свет глаз не потух,
уже у просветлённых, жителЕй, истратили количество рублей
на Интернет – Кафе, компьютерА. Ждут не дождутся раннего утра
ржан-петровчане, дабы в сеть войти (иного не имеется пути).
Полны стихирных сайтов закрома рифмованного всякого всего.
Так какова мораль подобных строк, извлечь который можно в них урок?
Во-первых, если с ваших палестин поэтов только горку наскрести,
с того получится уже немалый толк, глядишь, а через время, целый полк
движение продолжит –
ать
два
три!
Извне обдастся тем, что во внутри копилось для рожденья естества
преображённым словом, это два.
И в-третьих, что резонно для житья, трудиться нужно будет ничего.
Наступит всепрощенье, сгинет грусть.
А за людей коровы пашут пусть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326937
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 21.01.2014
За что боролись - тем и напряглись.
Чего ещё нам в мире капитала?
Упали когти в почву - разрослись
Когтистой лапой мшистой и беспалой...
Защита мира криминальных сил
Путем законных правил и судейства?!
Так весь устроен капитала мир -
Мир толстосумов, бедности и шествий
За право жить, работать и дышать
Зловонной ложью средств дезинформаций,
А лучше, просто - сосуществовать
В пространстве ограниченности наций.
Какая жесть! Какой коварный лоск
В крутых лохмотьях буржуазных сливок...
Какой тяжелый - неподъёмный смог
Добротной упряжи, надетой на загривок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473944
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко,
Я до твого серця кладку прокладу.
На обрії гори зорю зустрічають,
Над ними лиш простір небесний і час.
Вони, як вартові, усіх захищають,
І нас від душманів, і духів від нас.
Лиш перше проміння пестливо торкнеться
Цієї, забутої Богом землі,
Як з серця у небо із тугою рветься
Мотив, котрий з дому несуть журавлі.
Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко,
Я до твого серця кладку прокладу.
«В Кабул супроводити автоколону.
Вертушок не буде, - зітхає комбат, -
Тому, не жалійте, солдати, патронів,
Тому беріть більше з собою гранат».
«Двадцятий, двадцятий, потрібна підмога.
Набої не того калібру дали!»
Остання граната і згадка про Бога,
І пісню останню вітри понесли.
Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко,
Я до твого серця кладку прокладу.
Останнії залпи в параді останнім,
Закована юність у цинк домовин.
Додому вертається в «чорнім тюльпані»
Розстріляне щастя, загублений син.
В небесному храмі скорботно палає
Засвічений Богом далекий стожар.
А вітер мелодію тужну зриває
З ридаючих струн овдовілих гітар.
Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко,
Я до твого серця кладку прокладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473841
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2014
Вже тисяча плюс четверть ще століття -
Пройшла річниця хрещення Русі.
Хтось скаже: "Стали в кращім жити світі
Прамами наші і прататусі."
Потужний супер-стрижень - духовенство,
Ви скажете, принесло Благодать,
Єпископи для нас долали версти
З країв заморських - дух наш об'єднать.
Язичником до цього був наш пращур,
Сказали: "Він, по суті, був вандал!",
А віра християнська, звісно, краще,
Ніж те, чим хижий пращур наш страждав.
Він, темний кровопийця, мусив жерти
Братів молодших, буцімто, - тварин,
Приносив їх тіла безжально в жертву,
В угоду тим божкам, що сам створив.
І ось явився влади самодержець,
Щоб згуртувати "дикі" племена,
Він, начебто, забив князівством стержень,
І диво: дикунів тих об'єднав!
Ще вчора - розпорядником-лакеєм...
Ти ба?! - Вже князь із посохом в руці!
Лукаву він підтримав-бо ідею
Таємного агента від жерців:
Очолили князі війська-дружини,
Щоб родових посунути старшин,
З тих пір - війна за владу без упину,
Добробут би прийшов хоч на аршин...
Взамін лиш міжусобиці й податки,
А жрець верховний тішиться собі.
Народе! Ти, що квітнув у достатку,
Тепер - кріпак, життя твоє в журбі.
Тебе поработив Константинополь, -
Духовності колиска - свій указ
Він видав про кріпацтво, мов окропом
Обдало християнство кріпака.
Привів колись чужинців Володимир,
Щоб владу укріпить чрез них свою,
Єпископи без шуму і без диму
Осіли у слов'янському краю.
Обжилися церковні феодали
На Руській, вчора вільній ще, землі:
Третину-бо під себе підібгали,
Побори встановивши чималі.
Нестерпними ката́ми для народу
Вже стали і князі, і їх церкви,
Не дивно: В Чингисханові походи
Не взяли люди списи й корогви.
Підтримували в масах-бо монголів,
Все ж виявилась мудрою орда:
Вогнем гармат і порохом пістолів
На знать упала кара їх тверда.
Радів народ: не ворог! - визволитель
З далекої Монголії степів
Прийшов тоді, щоб кривдника побити,
Від котрого знущання він терпів.
До слова, наші пращури далекі
Язичниками, дійсно, все ж були,
Та наглі і брехливі то наклепи,
Що віра їх - немов кривавий млин.
Не вірте брехунам! В обличчя плюньте!
Не здатен той на вбивство, хто Любов
Ще істинну плекав, ще не забуту,
І знав ще не з догматів, хто є Бог!
Він чув його з творінь прекрасно-вічних,
І мудрість по його пізнав плодам,
Зв'язок тримав із Всесвітом космічний,
Не було місця в серці холодам.
То ж як тепер назвати ту річницю,
Що князя восхваляє, шле вірші?
І як така духовність вам, що ницість
За догмами приховує в душі?
осінь 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472325
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2014
Новый год к нам мчится,
Скоро все случится,
Прилетит синица в светлое окно.
Тихо постучится ,
Желтенькая птица.
Новость нам подарит сизое крыло.
Новость неплохую,
Теплую такую:
Что идет к нам в гости новый Новый год.
И в том году лошадки,
Будут будни гладки,
А не будни- сладки, счастье к нам придет.
Счастье на перроне ,
Полные ладони
Надо не просыпать и не расплескать.
Счастье берегите,
Сильно не дышите,
И оно сторицей будет проростать.
В общем не грустите,
Все как есть примите.
Год змеюки подлой проводите в даль.
Год лошадки скроет
В гриве все плохое,
И уйдут на веки горе и печаль.
В общем так , ребятки.
Чтоб у вас в порядке,
Было все в квартире в новогодний час.
Ярко и красиво,
Весело, игриво
Я хочу поздравить с Новым годом ВАС!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468954
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 28.12.2013
( з Лашковец,- се точно)
Наш провдивий Галичанин
Всьо любит збирати
Най воно на ніц не здатне,
Не викине з хати.
В него кажда комірчина
Дрантьом вщент забита,
Від ржєвого вохналє
До з дєрков корита.
Старі відра там без дна
Ланци від роверів ,
Висохлі баньки від фарби
Ще купа паперів.
Перев’єзані ґазети,
Без зубів там вила
Поламані рискалі
І гусєчі крила .
Заєржавлені там цьвєки
Флєшки пластмасОві ,
Ружні флєшки від горівки
Й слоїки в полові.
І то всьо сє береже,
А коли напАсть ?
Може се си всьо тогди
Якраз і придасть.
Як вилєє молоко
До банєка з флєшки,
Флєшку сполосне водов
Й в молоко ті лишки.
Газ не буде виключєти,
Шкода сєрника,
Менше газу в москалів -
Логіка така.
Всі люди побожні в нас
Б’ют в церквах поклони ,
Та не менше вірут в нас
Люди й в забобони.
Най би тета перейшла
Вас з пустим відром -
Каждий цофнесє назад ,
Єнакше облом.
Пусту флєшку на столі
Ніхто не лишєє ,
Зразу кладут ї під стів ,
Тілько сє розлєє.
Як забули щось там в хаті
Ніхто сє не верне,
Бо єнакше нинька з вами
Станесє щось скверне.
Якщо перейшла вас кітка
Чорна-францувата ,
То добра вже не чекайте
Щитайте загата !
Ще в нас всі сє в політиці
Добре розбирают,
Що робити, як робити ,
Як «Отче наш…» знают
І хто винен знают добре
Й чо пішло не так ,
Що в «Михальді» написано,
Який був там знак.
Сперечатисє нема чо,
Бо се Бігме провда
Із надійних джерел знаєм
Нам не траба Сновда.
Каждий б’є сє в груди впалі,
Аж вочи блищут ,
В суперечці тут любого
За пояс заткнут.
За вопшивку опонента
Возьмут і докажут,
Що в нас хліб з смальцем мастєт,
Мастєт, - а не мажут !
От такі ми Галичани,
Данилові діти
Хіба тєжко нас туво
Тако зрозуміти ?
25.12.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468582
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2013
"Хто не скаче той москаль",
Ідіоти на майдані,
На Росію зуби скалять,
Від Європи вони п'яні.
Хочуть їздити без віз,
Ковбасу халявну, лахи,
Суне єврофіл свій ніс,
До ЄСівської сраки.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eneguiTEM-w[/youtube]
[url=""]https://www.youtube.com/watch?v=eneguiTEM-w[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464783
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 17.12.2013
[i][b]Как же вы надоели
С вашей борьбой за власть
Люди вы или звери,
Или поперла масть?
Алую черву крови
В пиках сплошных измен
Выбил бубновый Виктор
Трефами хитрых дел…
Как же вы надоели
Пиром взрастив чуму
Пели в посту и ели –
Горькие по уму.
Толком никто не скажет
Целей и перспектив…
Лозунги в бочках сажи –
Путь в никуда… обрыв.
Центр любимых улиц –
Свалка из баррикад
Вьет дымовые букли
«Мирных» котлов ломбард…
Вам же: что власть, что рабство –
Скука найдет сама,
Игрища в святотатство…
Вот и пришла зима. [/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466105
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Бунт злидарів, гопоти на майдані,
Як у 17-ому, коли ними керували теж жиди,
Вони свободою і вседозволеністю п’яні,
Купляйте зброю – час для громадянської війни.
Раби, пани, скажені українські уніати,
І праві радикали, фріки, вуйки, всі разом,
Мойша командує: гайда всі Беркут убивати,
Влаштуймо для міліції зараз содом.
Лaйном їх ЗМІ поллють, які до нас лояльні,
Повії-журналісти рідні нам тепер брати,
В своїх статтях, новинах відробляють вони гранти,
Американські грантососи – горді з цього ми.
Диви які на площі всі членороздільні і гаркаво мовлять,
Ленін у Петрограді, а Луценко помаранчевий майдан,
І знову «р» не вимовляє Парубій – ця технологія,
Аля циганське забалакування, що уводить в транс.
Ура, біжіть зомбовані гайда на барикади,
Калічте, нищіть органи правопорядку як каже Госдеп,
Заради США і європейців варто українців повбивати,
Так трохи, тих, які вже не влаштовують тебе.
Себе ж ти любиш, свої погляди шануєш,
На інших наплювати і насрати, то є другий сорт,
У небезпечну граєш гру, мій майданутий друже,
Злизався із запроданцями і попутав тебе чорт.
Кидаєш камінь в огород, плюєш в святу криницю,
Гілку пиляєш на якій і сам сидиш,
Шкода, що хочеш у помиях євр(оп)ейських ритися,
Петля затягується, на гілляці ти напівживий висиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465698
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Ночь птицей упала на сонный Майдан,
уснул даже правозащитник,
храпит Тягнибок, кролик Сеня устал,
Клычко засопел...
слив засчитан?
Но нет, вот фигура видна вдалеке,
чтоб где провокаций не вышло,
с повязкой \"Дежурный\", на правой руке,
с заправским лицом журнализда,
проходит дозором, товарищей меж,
холодный декабрьский воздух
вбирая ноздрями (небрит и несвеж),
майора Гагарина тёзка.
Покой охраняя, устало следит,
очками блестит его тыква,
чтоб \"клятый москаль\"(с) ли, \"донецкий бандит\"(с),
запчасти от ЙОЛКИ не выкрал.
Кругом неспокойно - осада и мрак,
герои пока на подушки
склонёны главами, приблизится враг -
тупой и бездушный \"титушка\" -
на ЙОЛКУ подвесит тротила заряд,
того, что вручил Вова Путин(с),
и - грянет разрывов смертельный каскад,
и...
больше Майдана не будет...
Погибнет Надежда.
Об этом всерьёз
мечтает донецкая банда,
растает Снегурочка и Дед Мороз,
не зная, что он Клаус Санта
(что по-европейски звучит - Николя,
так мило, легко...по-козацки)
А после - Таможенный...
в зоне рубля окажется мир
(может статься)...
Стряхнув тяжких дум накатившую мглу,
в преддверии Нового Года,
он видит украинской хвои иглу,
в Свободной Европе - Свободной!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464626
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 11.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2013
Обама, здравствуй, чернозадый друг,
пишу тебе, позавтракавши плотно,
эпистолярный свой, нетленный труд,
с заглавием «Всесильный Глас Народа».
И не скрывая пыл свой и восторг
американским обустройством перед,
прошу, забей на Ближний, на Восток,
плыви сюда - на украинский берег.
Здесь чернозёмно и труба идёт,
Европу кормит - нет в Европе хлопот,
и на майданах всякий идиот
осознаёт, хотим туда - в Европу.
У нас, в сравнении с культурою иной,
царит естественной природы голос грубый,
цивилизации не вброшено зерно,
обеспокоены: нехваткою гей-клубов,
миграции оттуда и туда,
Нам не хватает, бесконечно мало
к вам тянется цепочка из путан
украинских, да, что-же мы - вандалы?
Мы сифилис хотим сменить на СПИД,
он в тренде - очень модно и престижно,
козацкий дух, в связи с таким вот, спит,
увы, перед Европою пристыжен.
На нас бросает тень, к тому ж ещё,
отсутствие в заду славянском клизмы,
мне выговорить сложно, что за чёрт,
вот этого - мультИкультУралИзма.
Ещё бы шоу всем хотелось нам,
парадов «эгегей» и авторалли,
быть в топе самых просвещённых стран,
и чтоб правительства кредитов поднабрали.
и органов здоровых есть пока:
печёнки-селезёнки-сердце-почки...
Всё, подустала набирать рука
и тянется она к финальной точке…
Но перед тем как щёлкну я по ней,
Я повторюсь:
- Обама, родный, зайка,
свой знаменитый флот бери, скорей -
плыви сюда. Всё будет млеко, яйки,
хлеб-солью встретим, расквартировать
сумеем, опыт есть уже, нетрудно...
Всю ночь пил на Майдане, трэба спать.
Всегда твой раб,
холуй Степан Иуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463573
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 09.12.2013
Народ мой богат умом,
и даже, когда не трезвый,
когда захмелевшая грусть
бросается в омут грешный,
распутствует Русь-душа,
от Балтики до Курилов.
Широкая! Хороша!
Страна великих дебилов.
А с Запада лязг зубов:
«О! Пьяный Иван проснулся!»
Смешные! Иван не спал!
Домой, он, к себе вернулся,
из странствия пустотой
придуманных вами правил,
целительной красоты
просторы руками гладил,
в платочке - родной землей,
измятым комочком-грудкой,
глазастою синевой,
российскою незабудкой.
Где в мире еще, скажи,
рассадник такой талантов?
Подумай, не поспеши,
«дар Божий» не путай с «хваткой»,
с усердием, как мешком,
пришитым к широкой попе…
Нет! Мой Иван – не таков,
нет лишних жиров в холопе.
И, все-таки, он – Левша,
он – Невский, Чайковский, Пелевин,
Кулибин, Суворов, Маршак,
Распутин, и даже – Ленин.
Он – Пушкин, Беляев, Блок,
Сергей Васнецов, Чкалов,
он – Солнце, Ярило бог!
Солдаты и генералы,
прогнавшие «в гриву и в хвост»:
французов, татар, крестоносцев,
немецкий фашизм, в полный рост,
а с ним, и косых японцев.
Иван мой – непобедим
на поле открытой брани,
в науке, искусстве – один,
такой есть народ – славяне!
Терпи, богатырская Русь,
осталось совсем немножко,
в единстве русявых путь,
Иванов – Котигорошков,
славянский спасти удел
и землю от разорений.
У наших детей Судьба –
умножить славянский гений!
И пусть, задыхаясь, шипят
в углах своих нор чужестранцы,
я видела, наш Иван,
не больше пьет этих засранцев.
Он просто – широк, открыт,
нательным крестом богатый,
что видит – про то кричит,
забитый Иван и знатный.
Рожденный среди равнин,
лесов и гористых кряжей,
как перст, может встать один,
пред силой несметной вражьей.
Впитавший степей полынь,
цветущих лугов усладу,
и неба, такую синь,
какую дают в награду:
за многие версты лет
беспутного бездорожья,
за то, что не гаснет Свет,
за то, что в нас искра Божья,
за то, что живем душой,
что светлою бьемся болью,
что каждый второй – Левша,
вся жизнь «на авось», с любовью!
Люблю тебя, Русь-душа!
И Киевской, и Московской.
Любовью такой – не грешат,
за зелень листов савойских.
Люблю тебя от основ,
от самых твоих истоков
разгульности и постов,
блаженности и пороков!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159234
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464994
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2013
ЄВРОМАЙДАН
Євромайдан - вже лохи на майдані,
Під прапорами євр(оп)ейськими кричать,
Уражені єврофілією, вони мов п’яні,
Готові Україну до ЄСу продавать.
За ковбасу дешеву, за дешевий одяг,
Безвізовий режим, так жадно дивляться туди,
Спішать на євр(оп)ейський гейський потяг,
Повіями під євр(оп)ейців швидше щоб лягти.
Такі нікчемні, у рожевих окулярах,
Хоч одним оком хочуть подивитися як там,
Покакати у євр(оп)ейських пісуарах,
В Європі ж рай усім, навіть таким рабам.
Чекають дядю Сема, німця із порядком,
Які научать жити, доларів дадуть мішок,
Ці яничари, малороси, у ярмо впряглися радо,
В гонитві за халявою й євросовком.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zFeNyI6zRTc[/youtube]
[url=""]https://www.youtube.com/watch?v=zFeNyI6zRTc[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462293
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 02.12.2013
Наївся грибів з утра натощак.
Лізе рифма упорно: Ніштяк.
Нє, не моє, напишу по простому.
Корявим верлібром, шоб понятно.
Без метафор вичурних, і смислов двойних.
Так от... Гриби учора куплені, свіжі.
Укусні, даже жарить не... не нада.
Пішли за милу душу з хлєбом і соллю.
А дальше все фантастічно. Ну а шо...
Продавчиня грибів не люди чи шо?
Прийшла моментально вона і сіла возле на пол.
Під столом тоєсть і заспівала пісень красивих.
Мелодічних, задушевних і жизнєних.
Тіпа: Без мєня тебе любімий мой...
Поза якась у неї нова, необична, презентабельна.
Я поздоровкався, заспівв в унісон разом з нею.
І предложив їй тоже трохи своєй снєді.
Не отказалась. Покушала, прицмакуючи.
Вона всігда так: приходе і співать зразу.
Да, це вона продає гриби возлє вокзала.
Всігда у неї купляю коли гарний настрій.
У неї все хароше: і яблука, і груші, і помідори.
Шо ни купи в неї все по дєлу. Качєствєнне.
Та ще й вона надодачу вмєстє з ситостю жилудка.
Появляєця і радує душу своєй непосрєдствєнностю.
А мені для вдохновєнія вона підходе.
Сидить собі під столом співає, не мішає творить.
Даже наоборот, якось уютніше з нею.
Як її звать не питав. Та й нашо. Яка разниця.
Аби душевно все і обоім нравилось вмєстє буть.
Допишу це і предложу їй остаця на деньок-другий.
Думаю шо нада про неї написать крутий шедеврік.
То єсть якусь вещь з натури тіки не красками.
Харошими, не нудними словами, так як є – сказочно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457718
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013