Андре Ільєн*: Вибране

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2020


TetianaBerezova99

Танго

Мамо,  чому  ти  не  навчила  кохати
Тепер  я  танцюю  танго
Та  не  в  змозі  нічого  відчувати

Я  відчуваю  ритм  серця  
Його  руки  на  моїй  талії  
Але  все  одно  не  зможу  знайти  собі  місця
Його  подих  на  моїй  шиї  
Та  це  все  марно
Я  продовжую  своє  танго
Виглядає  це  бездарно
Немає  жодних  почуттів
Кохання  відсутнє
Сьогодні  вночі  попрошу  допомогу  у  чортів
Нехай  розкажуть  про  пусте  майбутнє

Мамо,  чому  ти  не  навчила  кохати  
Щоб  я  танго  змогла  затанцювати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868498
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 04.04.2020


Sukhovilova

Штучна квітка

Вона  щоранку  поливала  штучну  квітку
В  сліпих  надіях,  що  розквітне...що  жива...
Із  сподівань  густих  собі  сплітала  клітку,
Що  обпікали  руки,  наче  кропива.
Листочки  квітки,  мов  часописи  жовтіли,
І  сохла  фарба,  наче  сльози  на  очах,
А  десь,  так  близько,  зовсім  поруч  майоріли
Живі,  пахучі,  свіжі  квіти  у  дощах.
Для  неї  квітка  стала  горе-порятунком,
Оази  привид  у  розпечених  пісках,
Щодня  сиділа  за  тінистим  візерунком
Допоки  сонце  кволо  плавилось  в  хмарках.
Враз  дмухнув  вітер  -  штучна  квітка  полетіла,
А  з  нею  разом  -  і  пекуча  кропива,
На  місці  штучної  з'явилась  біла-біла,
Духмяна  квітка,  сріблом  зрошена...жива...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870398
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Юля Гармаш

Сними меня!

Знаешь,  мне  всегда  нравились  длинные  пальцы  и  ломаные  линии.
Я  сегодня  как  двушка  -  сдаюсь.  Сними  меня!
Зрачки  расширяются,  какая  разница  где  именно,
Когда  под  моими  джинсами  кружевное  темно-синее?

Чертов  триггер  эти  твои  ласкательные  на  шипящие!
Когда  с  придыханием  и  хрипом,  то,  вроде  бы,  по-настоящему,
Раздеваешь  наглее,  обнимаешь  слаще,
Сильнее  держишь,  двигаешься  чаще...

А  потом  еще  поцелуи  с  сигаретным  дымом,  
И  разговоры  по  пол  ночи,  и  туманные  недозимы,  
Все  вещи  по  комнате,  никак  не  найду  свои  скинни,
Ты  наливаешь  кофе,  я  пью,  хоть  и  не  люблю  растворимый...


instagram:  @j.s.garmasch

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860681
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 31.03.2020


Анастасия Яковлева

Мріяття

А  промінчики  сонячні  в  серпні
Випаровують  сум  з  наших  душ,
І  стирають,  як  ластик,  нестерпні
Чорні  дні  і  здувають  чимдуж.

Не  завжди  фарби  має  всі  пензель,
Що  виводить  картину  життя,
Але  кожен  важливий  в  ній  вензель,
Що  на  фоні  хмарок  з  мріяття.

Сонце  всім  нам  однаково  світить,
З  неба  не  посилають  дрібниць,
Лиш  добро,  і  усі  ми  зігріті
Теплим  світлом  небесних  зірниць.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868567
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020


Alisson

Дюралюміній

як  це  тупо:  когось  шукати
в  лабіринтах  старих  околиць,
щоб  тинятись  від  хати  до  хати,
наче  зомбі  або  комсомолець.

зазирати,  немов  до  криниць,
до  погаслих  очей-самокруток,
де  вляглася  пітьма  горілиць
в  безнадію,  занепад  і  смуток.

–  тут  не  можна  тебе  зустріти:
тут  твій  втомлений  розум  спить,
і  лиш  плачуть  невмивані  діти
на  могилках  нічних  страхіть:

на  кота,  що  сидів  на  ґанку,
впав  туман  і  ранковий  іній.
він  сидів  і  чекав  доостанку  –  
він  твердий,  як  дюралюміній.

__________
Тема:  Alisson
Редакція:  naquadria

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864301
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 16.03.2020


Вікторія Грошовик

Розмови за кавою

У  говорі  між  тим  і  іншим  днем,
сполуки  різних  відчуттів  спливають,
за  столиком  з  букетом  хризантем,
слова  півметра  відстані  долають,
в  надії  зрозуміти  в  чому  сенс,
а  може  загубитись  хочем  просто,
у  світі  щирих  принців  і  принцес
які  щодня  десь  там  стрибають  з  мосту?
Холо́дно-сніжна  третя  ця  весна́,
не  дасть  посіять  кукурудзу  в  полі,
не  виростуть  на  ньому  ті  моря́,
в  яких  колись  злелися  наші  долі.
Чарівно  як  сплановане  життя,-
на  цій  землі  все  кориться  моменту!
Працюєм  заради  фешн  відчуття,
яке  покла́дуть  нам  до  постаменту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868046
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020


C.GREY

АНАГРАММАНИЯ-100


091.      согласно  ИСКУ,  СУКИ  покусали  КИСУ  да  и  УСИК.

092.      мне  кажется  –  мой  МОПС  зовётся  ПСОМ...

093.      ТАКСА  СКАТА  не  кусала  –  запрещала  КАСТА.

094.      ...аж  КОНИ  прыгают  с  ИКОН,  так  молится  ИНОК!

095.      вот  ВОЛКИ  были  ЛОВКИ,  ну  а  овцы  были  сыты…  

096.      а  провоцирует  БАСОК  –  СКОБА  на  шеях  у  СОБАК…

097.      плыть  рядом  с  БАРСОМ  можно  только  БРАСОМ…

098.      в  цветах  ужасно  ЯРКИХ  эти  ХРЯКИ  так  прекрасны…

099.      свинья  не  ЧВАНИТСЯ,  коль  люди  не  СВИНЯЧАТ.

100. мой  ПЁСИК  рад  –  ему  сосиску  я  ИСПЁК,  и  едем  мы  в  ПИСЁК!

                     *  ПИСЁК  –  город  на  юге  Чехии
.......................................................................

ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867383
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 09.03.2020


Richter

Хто швидше

Запалав  у  діда  хлів,
ледь  старенький  не  зомлів,
а  коли  зайнявся  тин
він  згадав  про  101.
Не  пройшло  і  пів  години
як  наїхали  машини,
наробили  куряви,
розіслали  рукави,
підключились  до  гідранта,
та  усе  змінилось  раптом…

Налетіла  чорна  хмара
і  зависла  над  пожаром,
пролилася  шалена  злива,
справжнє  трапилося  диво  –
з  неба  втрутилася  сила
і  пожежу  загасила!
В  чім  мораль  цієї  байки
і  за  що  їй  ставить  лайки?
Мабуть  має  Божий  син
також  номер  101!

Все  ж  хто  швидше?  Треба,  братці,
тут  серйозно  розібраться:
згідно  відомчих  вимог
за  пожарних  –  тільки  Бог!

18.02.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865587
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Марамі

Кольорова й німа

Стаю  безіменною  вкотре?.  Торкаючись  слова
Під  зламаним  нігтем  чорнило  і  крихти  від  спроб
На  завтра  як  завжди  проснуся  ще  більш  кольорова
Та  очі  твої  наче  сірий  туман,  і  я  втратила  стоп

Стаю  майстром  зламаних  речень.  Обірваних  фраз
І  все  ще  записую,  у  неспроможності  вголос
Стаю  безіменною  в  сотий,  і  тисячний  раз
По  колу  танцюють  шалені  думки,  знов  по  колу...

Без  тебе  так  прісно  й  безпечно,  писати  в  нікуди
Подертий  папір,  під  ногами  гостріший  від  скла
Стаю  безіменною,  такою  простіше  бути
На  завтра  я  знов  кольорова  й  німа

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865619
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Анастасі С.

Ти зриваєш мене

Ти  зриваєш  мене,  як  з  верхів'я  дерев  вітер  зносить  зелені  листки,
Відбираєш  мій  спокій,  якого  так  важко  щораз  досягала.
Я  з  тобою  не  можу,  і  більше  не  можу  ні  з  ким,
Бо  ні  з  ким  так  приємно  до  болю  іще  не  мовчала.

Ти  дурманиш  мене,  зводиш  з  глузду  і  топиш  в  собі,
Розчиняєш  в  своїй  зачарованій  тихій  безодні,
Позбавляєш  і  шансу  на  виграш  у  цій  боротьбі.
Я  тобою  щораз  обпікаюсь,  а  руки  холодні.

Ти  руйнуєш  мене,  як  повсталий  із  хаосу  смерч,
Божеволіє  кров  і  шалено  вдаряє  в  виски.
Ти  -  як  швидкість,  з  якою  розбитися  можна  на  смерть.
Я  з  тобою  не  можу,  та  більше  не  можу  ні  з  ким.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861686
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 19.01.2020


† божевілля †

Не знайдеш


Припинити  безглузду  гру.
Обірвати  цю  чергу  невдач...
Я  без  тебе,  повір,  не  помру.
Завтра  стихне  моє  «пробач».
.
Знов  глухих  кільканадцять  гудків  -
Рівно  стільки  ж  відкритих  ран.
Захлинулась  в  калюжі  років:
Там  колись  нам  бринів  океан.
.
Фотознімки  і  теплі  листи
Тихо  щезнуть  у  тінях  мереж.
Я  забуду  тебе  -  а  ти
Більш  ніколи  мене  не  знайдеш.
_______________________
08.01.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861693
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 18.01.2020


Комета

Вогні померлого міста

немає  нічого  красивішого  
вогнів  померлого  міста  
в  твоїх  долонях  
збирайся  докупи  
як  старий  поламаний  резистор  
тримай  руки  на  скронях  
тримай  очі  сухими  
як  влітку  потрісканий  грунт
раз  в  рік  промовиш  -  прости,  ма,
десь  дівся  юначий  мій  бунт  

немає  нічого  добрішого  
очей  незнайомки  на  вулицях
що  простягає  книгу
що  простягає  руки
що  просто  сидить  і  молиться
що  збирає  лопатою  кригу
годує  птахів  сухим  хлібом  
всміхається  на  прощання
годує  птахів  останнім

ходити  дорогами  пішими
торкатись  дерев  мов  ікони
зірвати  палючий  сонях
немає  нічого  сумнішого
ніж  ловити  останній  подих  
вогнів  померлого  міста  
в  твоїх  долонях

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861173
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020


Darya Bordo

Різні

Ти  не  астероїд
Я  не  комета
Я  і  ти  –  це  два  схожих  об'єкта.
Ми  співпали,  як  пазли  різних  узорів.
Тисячі  махінацій  –  уламки  метеорів.
Ми  із  різних  світів
Кохання  якого  не  було.
Ми  –  одноіменні  полюси  магнітів,
Нас  обох  відштовхнуло.
Ми  в  одинакових  автобусах,
Проте  вони  різних  маршрутів.
Ми  граєм  одну  в  різних  п'єсах,
Але  "нас"  ніколи  не  буде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747160
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 18.12.2019


Марамі

Дотиків наших попіл

Я  на  тобі  залипну  десь  на  три  чверті
Я  у  тобі  із  запахом  диму  й  нестерпності
Крізь  коридори  сірості,  хочеться  вдертись
В  погляді  переконатись  що  стала  причетною

Я  у  тобі,  між  пальцями  й  на  губах
Дівчат  пристойних  так  не  учили  кричати
Сій  мої  сумніви  ситом,  десь  там  Пробач
Тінь  моя  сита,  а  тіло  чекає  відплати

Темрява  проковтне,  що  світло  соромить
Я  у  тобі,  ти  просто  послухай  тишу
Відкрий  долоню,  там  дотиків  попіл
Сірість  твоя  поглинає  й  підносить  вище

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857028
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Ірина Комендант

Те , що є важливим

Подобаються  так  прогулянки  вночі  
Коли  на  небі  світить  місяць  ясно
І  море  зір,  неначе  ліхтарі,  хтось  взяв  
І  порозувшував  на  небі  ,так  прекрасно,
І  ось  ти  йдеш  ,  а  свіжий  вітер,  так  кумедно  ,
Знову  і  знову  бавиться  твоїм  волоссям
І  щось  шепочуть  по  дорозі  всі  дерева  
Йдеш  слухаєш  :  напевне  -  це  мені  здалося  
І  силует  твій  проводжають  море  тіней  ,
І  чути  хвиль  морських  прибої  десь  далеко  ,
І  крики  чайок  ,  що  у  вишині  шмигають  ,
І  відчуваєш  ,  що  на  серці  знову    стає  легко  
І  розумієш  ти  :  о  ,  як  чудово  просто  ,  жити  ,
Всі  другорядні  речі  залишати  у  тіні  дерев  ,
Бо  що  приносить  щастя  -  це  ти  добре  знаєш  -
Природа  ,  віра  ,  мрії  сподівання  і  любов  
Все  ,  що  було  важливим  ,  стало  лиш  банальним
Найважливішим  бо  є  лиш    насправді  те    -  
Що  ти  живий  здоровий  і  щасливий  ходиш  ,
На  цій  землі  ,  радієш  всьому  що  росте  й  живе
Бо  всі  матеріальні  речі  є  лиш  необхідністю  ,
Вони  важливі  ,  але  не  настільки  й  то  -  не  те  
Бо  все  важливе  не  приносить  смутку  й  сльозів  
І  не  приносить  зависті  ,  війни  ,  хворобів  і  смертей  
І  ані  плачу  не  несе  з  собою    ,  ані  болю  бо  те  ,
що  всі  важливим  ,  необхідним    називають  -  
Те  завжди  у  гармонії  із  твоїм  ближнім  і  з  тобою.  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855425
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019


Akvarel'

Нявка в кедах

По  Замковій*  прошкує  нявка*  в  кедах,
В  русяві  пасма  вплелися  вітри...
Шумлять  віки  в  багряночолих  кленах
Від  доторку  дівочої  руки.

Бринить  бруківка,  сонцем  розігріта.
Он  той  камінчик  знав  іще  князів.
Він,  може,  у  двохсотих*  пряним  літом
І  ліг  в  основу  Замку*  на  горі.

Старі  будинки  з-під  повік-фронтонів
Шибками  вікон  зиркають  на  світ:
В  зіницях  —  зорецвіти  пеларгоній,
Забута  книга  і  лінивий  кіт.

Кошлаті  гори  дихають  під  боком.
Давно  відсинявіли  полини...
По  Замковій  легким  нечутним  кроком
Прошкує  нявка  у  забуті  сни.

А  поруч  десь  —  півподиху,  півжесту!  —  
Примарні  коні  вершників  несуть...
І  простір-час,  на  мить,  мов  крига,  скресне  —
Його  Максима*  шаблі  розітнуть.

Прогрес  летить  в  ракетах,  естакадах.
Шалене  двадцять  перше,  як  мара...
По  Замковій  прошкує  нявка  в  кедах.
Краде  забуті  душі  крадькома.


________________________________________

Мається  на  увазі  Замкова  вулиця  у  Львові  (знаходиться  неподалік  від  колишнього  місцезнаходження  Високого  Замку)*

Нявка*  —  те  саме,  що  і  мавка.

Приблизна  дата  заснування  Львова  лежить  десь  в  межах  1240  -  1247  років*

Високий  Замок*  —  замок,  збудований  князем  Левом  Даниловичем  на  однойменному  пагорбі.  Насправді  фортеця  Лева  була  дерев'яною,  повністю  кам'яну  споруду  звели  вже  за  Польщі  аж  у  ХІV  ст.  ,  так  що  тут  я  трохи  відступилася  від  реальності.

Максим  Кривоніс*(Перебийніс)  —    полковник  Б.  Хмельницького,  брав  участь  в  облозі  Львова,  15  жовтня  1648  р.  разом  зі  своїми  загонами  взяв  штурмом  Високий  Замок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606603
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 05.11.2019


Дзвінка Тиха

Він вижив тоді…

Вона  прикладала  до  ран  йому
Подорожник,
Невміло  мотала  бинти,
Щоби  кров  спинити.
Їй  вісім  всього.
Так  учинила  б  не  кожна.
Її  ця  війна  навчила
По  іншому  жити.

Він  мовчки  лежав,
Тамуючи  стогони  болю,
У  власному  вимірі
Дихав  повільно  і  важко.
І  раптом,  крізь  силу,
Поволечки,  дуже  поволі
Промовив  до  неї:
- Спасибі  тобі,  
Моя  пташко…

Вона  усміхнулась
Так  якось  по-материнськи,
Долонею  ніжно  торкнулась  
Щоки,  підборіддя.
- Тікай  же,  мала,
Вони  вже  підходять  близько.
За  тебе  хвилюються  вдома
Усі  твої  рідні.

І  тиха  сльоза.
Скупа,  чоловіча,  солона
Котилася  долі,  в  траву,
Що  змішалась  з  землею.
- Ти  знаєш,  маленька,
Ти  –  краща  в  житті  охорона.
Ти  будеш  для  мене  світити
Ясною  зорею.

Підбігла  підмога,
Він  вижив  тоді,  після  бою.
Тиснули  лиш  спогади  
У  чоловічі  плечі.
Заплющував  очі
І  бачив  перед  собою
Ту  посмішку  ніжну
І  руки  тієї  малечі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849222
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019


Анна Януш

Монстр

Мій  монстр  живе  у  моєму  домі  в  підлозі,
Щоночі  скрегоче  зубами  і  рве  паркет
І  виє  стомленим  вовком  на  лютім  морозі,
Йому  ж  в  унісон  нізвідки  звучить  кларнет.

Сховашись  в  кутку  до  болю  кричу  нанімо,
Шукаю  рятунок  в  пилюці  забутих  книг.
Мій  монстр  протягує  руку,  шепоче:  -  Ходімо,
І,  я  затуляючи  очі,  йду  до  них  .

Моя  уява  яскраво  малює  пекельні  фонтани,
Розплющую  очі  і  бачу  зелений  двір.
Мій  монстр  сміється,  рве  яблука,  їсть  банани,
Мій  монстр  насправді  зовсім  не  дикий  звір.

Подихом  вітру  спускаюсь  в  незвідані  хащі,
Цупке  полотно  тримає  в  полоні  слів.
Ті  монстри  насправді  більше,  ніж  ми  нещасні  
В  постійних  пошуках  кращих  собі  світів.

Мій  монстр  протягує  руку  і  каже:  -  Пора  додому,
Сміливо  за  ним  ступаю  крізь  дощ  і  грім
І  засинаю  в  дорозі  під  мелодійну  втому  ...
Сьогодні  мій  монстр  поїхав  у  інший  дім.

3.08.19.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844578
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 10.08.2019


Анна Яковчук

Травневий вечір

Дощ  порушив  ніжну  гладь  води,
Чорні  хмари  небо  заступили.
Два  красиві  чорні  журавлі
Тихо  й  боязко  до  озера  ступили.

Вітер  дудку  взяв  і  засвистів,
До  танку  запрошує  калину,
Та  з  куща  враз  голос  забринів
Й  спів  соловейка  сколихнув  долину.

І  лунає  пісня  ніжна  навкруги.
Небо  землю  радо  напуває.
А  на  березі  лишились  лиш  сліди  –  
Щаслива  пара  в  небесах  кружляє

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793923
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 30.07.2019


Кучерявка

Куди поділись світлі душі?

Куди  поділись  світлі  душі?
Куди  поділося  добро?
Вони  на  морі?  Чи  на  суші?
Де  почуттів  живе  тепло?

Чому  наш  світ,  наче  пустеля,
Де  повно  зради  і  ганьби?
Де  ділась  чесності  оселя-
Вівтар  цілющої  роси?

Де  випадає  дощ  надії?
І  де  проходить  віри  струм?
Всі  істини  такі  простії-
Ти  сам  створив  неправди  мур.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583755
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 14.07.2019


Анна Януш

Розмова з містом

[color="#5e1345"]А  що  тобі  нагадує  це  літо  ?
А  що  ж  воно  нагадує  мені  ?
У  травах  заховались  жовті  квіти,
А  в  чистім  небі  мерехтять  вогні.

І  запах  диму  сухо  ріже  очі
Чужий  лунає,  з  гіркотою,  сміх
А  я  б  в  дорозі  всі  згубила  ночі,
А  ти  чомусь  чекаєш  перший  сніг.

Ти  вже  не  віриш,  що  буває  диво,
А  я  його  торкаюсь  крізь  світи
І  мчу  вперед  так  віддано  й  сміливо
Залюблена  в  незвідані  шляхи.

А  ти  мене  питаєш:  "Ну  для  чого?
Хіба  тобі  погано  тут  де  я  ?"
Прошу  заради  усього  святого  
Пусти  мене  торкнутися  життя.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838915
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Алёнчик

Что со мной происходит, или мысли в слух

Одиночество!  без  сомнения!
Не  пророчество,  не  забвение.
И  действительно  как  в  прострации.
Жизни  мрачные  иллюстрации.
Над  тобою  смех  саркастический
Времени  бег  катастрофический
Тяжесть  мучает  непосильная
Против  этого  я  бессильная..
Где  зачатие  смысла  здравого
Не  ехидного,  не  лукавого
Почему  без  любви  и  нежности
Без  гармонии  и    безмятежности
Ни  теплом  ни  заботой  окутанна
По  рукам  и  ногам  связана  путами
Одинокая,  Богом  забытая
Не  мертва  ,  но  по-немногу  убитая..
Бремя  ,  немощь,  болезнь,  угнетение
Горе,  слабость,  недуг,  сокрушение..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833347
дата надходження 19.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Олеся Лісова

Шукаю правду

В  заході  сонця  шукаю  правду:
-Де  вона?  Йде  на  покій?
Чому  не  можу  знайти  розраду?
Лиш  заздрість,  брехня…  -  Час  лихий,
Говорять  люди  у  виправдання,
Наче  раніше  легше  жилось
Коли  у  чергах  стояли  до  рання.
Усе  дефіцит,  купити    б  хоч  щось.

Коли  мішок  макаронів  розплати
За  місяць  праці  несли  у  дім.
-Немає  грошей,  нема  зарплати.
Та  всі  людьми  залишались  при  цім.
По-доброму,  тепло  світилися  очі.
Ватра  майбутнього  гріла  всякчас…
Не  додивились,  що  нечисть  волочить
Наші  душі  під  чорний  обчас.

Світло  і  правду  ховають  гроші.
На  вагу  золота  щирий  сміх.
Не  домінують  справи  хороші,
А  відрізнятися  вже  наче  гріх.
Зовні  все  гарно:  будинки  великі,
В  крамницях,  кіосках  повний  запас.
Та  тільки  люди,  ніби  безликі
Ходять,  мов  тіні,  сірий  окрас.

-Де  взяти  гроші?,  кожен  гадає.
Хто  в  заробітки  десь  за  кордон.
Лиш  в  їхніх  діток  серце  волає,
Обняти  матусю  –  це  лише  сон.  
Отак  й  живемо:  на  бабцях  діти.
Пиво,  горілка,  до  всього  лінь…
Невже  ніхто  не  хоче  прозріти?
Душі  від  сонця  закрила  тінь.

Може  пора  всім  відкрити  очі?
Земля  ридає  від  наших  справ.
Живемо  «сьогодні»,  «завтра»  -  як  хоче.
Лукавий  радіє,  бо  совість  забрав.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830568
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 05.04.2019


Поліна Лісовська

Безлад, дурість, безум

Відрікаюсь  від  цього  світу  -  
він  у  безладі,  дурості,  безумі.
І  ніхто  не  бажає  нести  покуту,  
всі  в  багнюці  свого  Егоїзму.

Замість  крові  -  кипить  ненависть;
пащи  та  маски  замість  облич.
Ми  за  декілька  кроків  до  безвісті  -  
на  поміч  ніхто  не  прийде.  Не  клич.

Відрікаюсь  від  цього  світу  у  безумі,
Відрікаюсь  від  цих  облич.
Відрікаюсь  і  каюсь  у  безвісті.
Але  може  хтось  і  прийде?  Поклич.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831590
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Липнева ніч

Мій світ погас.

у  мене  ніколи  не  було  талантів,
а  якщо  і  були,  то  що  з  того?  
Моя  невіра  згубила  їх.

Розчинялась  в  тобі,  згорала  дотла,
а  з  початком  осені  опала,
.  .  (не  варто  було  покладатись)
Я  -  багряне  листя.
я
л  и  с  т  я

Інші  про  мене  пишуть  поеми,  
я  надихаю,  створюю  настрій.
ти  ніколи  не  любив  листопад.

Буває,  кидаєш  мене,  штовхаєш,
проходиш,  переступаєш.
Любиш  небо,

Мені  до  нього  далеко...
бо  я  ж  лише  падаю  вниз.
далеко
далеко.

ще  трішки,  дістану  рукою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727990
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 22.03.2019


Ольга Береза

ДОНЮ, КВІТОЧКО

Доню,  квіточко,  чічко,  лелітко…
Така  ладна,  як  ружа-потіха!
Позолочена  льоском,  позлітко,
ви́чепурена  дзвоником-сміхом.

На  щоках  грає  латво  рум’янок,
на  вустах  вогких  ―  сонце  у  росах.
У  зіницях  ―  грайливий  кришталик,
ясні  китиці  ―  в  шовко́вих  косах.

Цвітко,  зіронько,  мамина  пташко,
пам’ятай  про  своє  коріння.
Хоч  як  у  житті  було  б  важко,
бережи  свого  серця  проміння.

Слухай  Ангела.  Він  тобі  скаже
про  невпіймані  таємниці.
Вказівним  тобі  пальцем  вкаже
шлях  до  Божої  до  правиці.

Розглядай  свої  сни  в  насолоду,
то  є  інший  світ  ―  нетутешній.
Спозирай  у  рухому  воду,
вона  знає  твій  день  прийдешній.

Смійся  серцем,  тримай  добро  в  оці,
люби  Божий  світ  і  кохай.
Проявляй  лиш  хороші  емоції,
а  недобрі  ―  ліпше  не  знай.

В  тому  світі  ніц  не  є  вічно.
Ти  живи,  доню,  так,  щоб  світити.
Все  найкраще  тримай  в  душі  міцно
і  ніколи  не  квапся  жити.
©  Ольга  Береза

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827055
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 22.03.2019


*Уляна Квітка*

Пригадай мені…

Пригадай  мені  день  і  рік,  
Якщо  раптом  почну  забувати  
Як  поклялись  з  тобою  навік  
Без  обману  і  зради  кохати  

Пригадай  мені  всі  вірші,  
Якщо  раптом  закину  писати  ,  
І  безсонні  пориви  вночі,  
Й  як  до  ранку  люблю  танцювати.

Пригадай  мені  дзвінкий  сміх,  
Якщо    раптом  не  захочу  сміятись,  
І  світанок  багряний  між  стріх,  
Й  як  до  сліз  не  люблю  я  прощатись.

Пригадай  мені  все  тепло,  
Якщо  раптом  почну  замерзати,  
Що  в  серпневому  вітрі  жило,  
І  ті  зорі,  яких  не  дістати  

Пригадай  мені...  не  мовчи  
Бо  лиш  тишу  забути  важко,  
Й  ненароком  дотик  руки  
Розбудить,  здавалося  б,  мертву  пташку...

Уляна  Квітка  
20/03/2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829913
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2019


blackberry_poems

гори!

гори!  
можливо,  світанки  чиїсь  займуться,  
можливо,  душа  чиясь  змінить  напрямок,  
можливо,  когось  із  безодні  врятуєш,  
можливо,  милішим  комусь  стане  ранок.  

не  бійся  своїх  почуттів  і  бажань,  
бо  іншого  шансу  для  них  не  буде!  
бо  іншого  часу  для  них  нема!  
яка  різниця,  що  скажуть  люди?  

живи  тут  і  зараз!  живи  кожним  днем!  
не  просто  чекай  вихідних  і  дати.  
гори  безупину  гарячим  вогнем!  
сьогодні!  
бо  завтра  може  вже  не  настати..  



01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822707
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 05.02.2019


Akvarel'

Долоні

Я,  напевно,  трішечки  кішка  і  трішки  птиця.  
І  свободою  мені  не  нажитися,  не  напиться.  
І,  напевно,  мені  летіти  вічно  без  дому,
І  належати  всьому  світу  —  значить  нікому.  
Я,  напевно,  вродилась  дикою  і  чудною.  
Обходити  обійстя  й  вогники  стороною,  
Облітати  затишні  вікна,  чужі  квартири...
І,  можливо,  любити  правильно  не  навчили.
І,  можливо,  шукати  правильного  не  вдасться:
Кішці  дикій  у  клітці  вікон  немає  щастя,
Птасі  дикій  сидіти  в  вітті,  а  не  в  долонях...
Чуєш,  чуєш:  десь  там  далеко  по  комусь  дзвонять?  
Чуєш,  чуєш:  вогонь  тріскоче,  вогню  не  спиться,  
І  фарбує  у  жовтий  колір  кленові  лиця,
І  згорає  в  червоно-яре  в  дворі  осика  —  
Жовтень  золотом  і  вугіллям  під  ноги  сипе,  
Жовтень  сонцем  хоронить  літо,  і  саван  —  хмари.  
Бачиш,  бачиш:  як  краплі  жару  горять  стожари?  
Бачиш,  бачиш:  птахи  до  вирію  полетіли?  
(я  б  із  ними  —  душа  пташина,  та  людське  тіло)
Бачиш,  бачиш:  ідуть  морози,  ідуть  тумани.  
Знаєш  завтра  листок  останній  в  траві  розтане.  
Знаєш,  завтра  сніжинки  ляжуть  плащем  на  плечі  —
Так  красиво,  так  світло,  холодно  й  не  до  речі.  

Я,  напевно,  вродилась  дикою  і  чудною...  
Тільки  —  поки  ніхто  не  бачить  —  підстав  долоню.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812736
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 28.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2019


кавоманка

зів'ялі квіти мовчи в'януть далі

прислухаюсь  до  голосу  пустих  сторінок
книги,  назва  якої  поки  мені  невідома.
раптом  застала  осіння  втома.
сиджу  на  підвіконні  у  себе  вдома
 й  чую  такий  потрібний  мені  дзвінок.

холод  віє  з  вікна  ,    з  байдужого  світу,
келих  падає  з  рук  ,
і  вино  розливається  слідом.
чую  твій  голос-  ноги  одразу  мліють
уявляю  дотик  –  тіло  безжалісно  тліє.

Сенсу  нема
Його  не  існує  в  природі
Пишу  вірші.  Зупиняюсь.  Кричу  собі  «  Годі»
Пусті  сторінки  вилітаюсь  із  книги,
Яку  я  пишу  більше  ,  ніж  дві  години.

Зів’ялі  квіти  мочки  в’януть  далі
Мої  слова  теж  в’януть  у  віршах
хоч  ти  скажи,
чи  справді  ми  кохали?
чи  то  було  кохання  на  словах?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806772
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 02.01.2019


Nota|Bene

Зникає щастя….

Зникає  щастя  між  сумних  рядочків,
Зникає  посмішка  із  втомлених  очей.
Життя  лиш  починається  в  ці  роки,
А  ти  ще  не  цінуєш  багатьох  речей...

І  ще  попереду  багато  помилок,
Ще  вмиєшся  росою  сліз  солоних.
Хоч  зважувати  будеш  кожен  крок,  
Не  раз  ще  щастя  промайне  поміж  долоней.

І  вже,  здається,  бачив  ти  багато,
І  знаєш,  що  написано  в  книжках,
Та  ще  не  вмієш  цінувати  маму  й  тата,
Не  вмієш  дякувати  своїм  ворогам...

Життя  колись  мине,    ти  й  не  помітиш,
Багато  щастя  промайне  поміж  рядків...
Вже  виростуть  твої  дорослі  діти,
І  зрозумієш  ти,  що  саме  зараз  жив.
28.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819285
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Nota|Bene

Колись

Колись  настане  час  піти,
Колись  не  зможем  ми  лишитись...
Тоді  настане  час  нести
Усім  забутим  білі  квіти...

Колись  не  стане  більше  слів,
Сум  буде  по  пляшкам  розлитий...
Розтане  біль,  неначе  сніг
Розтанув  би  спекотним  літом...

Колись  настане  час  такий,
Що  наче  сон  стане  минуле...
Тоді  настане  час  піти,  
Лишивши  все,  що  тільки  було.
15.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799521
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 30.12.2018


Амадей

Нірвана (гумореска)

Захотілось  мені  на  дивані,
Погрузитися  тілом  в  нірвану.
Відключив  я  всі  прилади  в  хаті,
Випив  чарку,  став  медитувати.
Вже  і  в  стан  увійшов,  вже  на  небі,
Ніби  більше  нічого  й  не  треба,
Тут  кума  завітала  в  гостини,
Півень  смажений  в  неі  в  торбині,
Ще  й  вареників  ціла  макітра,
І  кума,  мов  троянда  розквітла.
Кума  думала  зразу  що  п"яний,
Бо  ж  не  знала,  що  я  у  нірвані.
Вона  зразу  подумала  може,
Я  лежу,  бо  заслаб,  боронь  Боже.
До  чола  доторкнулась  губами,
Під  сорочку  полізла  руками,
Щоб  почути  як  серце  у  грудях
В  мене  б"ється,  чи  не  занедужав?
Як  відчула  що  б"ється  серденько,
Притулилась  до  мене  гарненько,
В  мене  серце  від  щастя  тріпоче,
Я  відчув  що  вареників  хочу.
Випив  чарку  горілки  з  кумою,
Та  за  лапу  взяв  півня  рукою,
З"ів  вареників  миску  в  сметані,
І  начхать  мені  вже  на  нірвану.
Захотілося  свята  й  для  тіла,
Кума  зіркою  вмить  заясніла,
Ми  щасливі  з  кумою  в  коханні,
І  навіщо  нам  ваша  нірвана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818576
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Galkka2

Коли проміння проб'ється крізь фіранку….

Коли  проміння  проб'ється  крізь  фіранку,
І,  неначе  котик,  згорнеться  на  тобі,
Ти  пригорнеш  мене,  немов  фіалку,
І  аромат  залишеш  на  собі.
Коли  годинник  стрілки  десь  розгубить,
І  ми,  нарешті,  тишу  призовем,
Твої  уста  мої  голублять,
В  блаженстві  день  ми    розпочнем.
Коли  табачний  дим  злітає  знов  до  неба,
А  пори  року  різні  за  вікном,
Мені  нічого  більш  не  треба,
Лишень,  щоб  були  ми  разом..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810459
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018


live love

велико-дорослий він, розкриваючи душу

намертво  переплетені  букви  в  словах  
ліпиш  завзятостями  в  смисли  
з  любов'ю  до  кожного  елемента  душі  звука,
лиєш  чуття  в  думку,    
малюючи  сяючі  елементи  глибокі/мілкіші  
з  пристрастю  скаженого  пса      
без  вагань  рвеш  кишки  
задля  сонячного  оргазму      себе  в  текстах,  
завзято  витягаючи    сокровенне      фантазій  нагора    
з  глибин  мозку  і  серця,
гнеш  палку  вздовж    для  того,  
щоб  її  таки  не  зламати,  
а  залишити    огризки  шматтям    розтріпаними    висіти  
поверх  всіх  вигадок,  
з  яких  сплетений  ,  
проникаючи  в  букви  твоїх  блокнотів,  
зошитів,  
ручо́к,  
звуків  голосу,  
крику,  
ридань,  
страждань,  
сліз  і  крові  душі  
у  безмежно-великій  любові  
мати  щастя  вести  бесіду  з  ним/нею  
неустанно-безперервно    
і    уві  сні
також



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798315
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018


live love

Тому, що вміє безмежно

ти  сидиш  у  своїй  бочці  уже  півроку,
стелиш  ліжко,  пишеш  книжку,
серце  лікуєш  поглядами  на  краєвид,  що  малює  вікно,
виходиш  на  станції  вечір  і  ніч,
бачиш  небо  крізь  гілля  модрини,  
що  вмостилась  над  лавкою  біля  ялини,
папіросиш  повітря  струмками  думок  в  білі  папери  рвано,  під  настрій,  і  зовсім  без  нього,  
пишеш  своє  нутро,    букви  вплітаєш    думками,
вивертаєш      душу  ,    і    поклавши  назад  під  сорочки  ситець,
зовсім  не  бачиш  за  веселкою  фей  ,
римуючи  смисли    далі,

йдеш  навпростець    гладдю  води  назад  в  прірву  її  душі  топитися,  бо  інакше  .......


просто  здохнеш!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796827
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 28.06.2018


Елена Черкашина

Пошукай

Пошукай  мене  на  вулиці,я  там  є,
я  на  паркові  алеї  світлом  падаю,
пропускаючи  крізь  себе  листя  клятеє...
І  не  те  щоб  щось  шукаю,  швидше...  Згадую.
Ти  не  знаєш  як  це  "марити"  -  і  не  знай!
Пошукай  мене  в  пташиному  гомоні...
А  у  тиші  ліжка  нашого  не  шукай  -  
то  крізь  квіточки  гардин  промені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521821
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 21.06.2018


Кароліна Дар

Я теж хочу жити!

Я  хочу  просто  розчинитись  у  повітрі
Щоби  ніхто  не  міг  уже  заборонити
Літать  по  світу  і  купатися  у  вітрі,
Бо  без  свободи  неможливо  мені  жити.
Не  можна  жити  у  постійному  контролі,
Все  набридає  й  сил  уже  немає
Як  серце  б'ється  й  тихо  прагне  волі,
Здається,  цілу  вічність  вже  чекає.
Лиш  самостійність,  самостійність,  самостійність...
Та  дайте  хоч  можливість  проявити!
А  потім  сварите  мене  за  емоційність  
Не  бачу  сенсу  лиш  в  будинку  жити.
Як  пташка  прагне  полетіти  в  небо,
Розкрити  крила  в  вільному  польоті
Так  і  мені  свободи  тепер  треба,
Уже  набридло  жити  в  позолоті!
Навіщо  обрізати  пташці  крила,  
Від  небезпек  її  застерігати?  
Коли  достатньо  щоб  була  вона  щаслива  
Трішки  свободи  їй  подарувати...
Ви  можете  замкнути  мене  в  клітку
І  ще  ланцюг  на  шию  причепити,
Та  говорити  лиш  через  решітку,
Дорослішання  вже  не  зупинити!
Не  розуміють,  навіть  слухати  не  хочуть!
І  як  же  бути  далі?  Що  робити?
Як  обіцянками  лиш  голову  морочать
Мені  шістнадцять,  я  теж  хочу  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793880
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 02.06.2018


Ганна Мала

Нить оборвалась

Нить  оборвалась.  
Ее  больше  нет.  
Жизнь  не  удалась  -  
Вот  и  весь  аргумент.  
Мир  ей  не  мил  
И  все  стало  туманным,
Когда  он  позабыл  
О  том  дне  долгожданном.

Нить  оборвалась.  
Его  больше  нет.  
Жизнь  не  удалась  -
Вот  и  весь  аргумент.  
Он  был  горд  и  красив,  
И  достаточно  дам,  
Но  мир  что-то  не  мил
Без  ее  шумных  драм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789880
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 02.05.2018


Sofúndrýk

Забытая всеми. .

[i]Стол.  Одиночество.  Тусклая  лампа.  
Луна  озаряет  комнату  светом.  

Лист  бумаги.  Чернила.  Перо.  
Завывания  ветра  в  пустое  окно.  

Письмо.  Почта.  Стук  в  дверь.  
Шелест  конверта.  

Дрожащие  руки.  Метель.  
Закрытая  дверь.  

Стол.  Одиночество.  Тусклая  лампа.  
Зажатый  курок  у  виска.  

И  строчки  заляпаны  красным:
"Я  не  любила  тебя  никогда".[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779731
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 23.04.2018


Крісті К.

Твоя безглуздо прозора тінь. .

Твоя  безглуздо  прозора  тінь,  що  уникає  сонця,
Між  гірських  височінь
Встромляє  руку,  копирсається  в  серці.
Не  чуєш  пронизливого  звуку
І  далі  вириваєш  нерви.
На  що  тобі  серце?  Хіба  ти  не  посол  Венери?
Чи  може  Люцифера,  якщо  завдаєш  болю?
Не  скривдиш?  Манери?
Всі  демони  брешуть,  коли  псують  долю.
Жують  і  випльовують,  а  що  далі?
А  далі  живи  паралізована.
Один,  два,  три,  тривожить  мене  це  "випльовують".
Що  ж  вони  тоді  забирають?
Хоча,  я  знаю,
Знаю,  звідки  ця  порожнеча!
Це  вони  організували  втечу  моїй  душі,
А  плоть  залишили.
Щоб  уночі  жувати,  жувати,  а  потім  виплюнути
Мертве  бездушне  тіло.
Твоя  безглуздо  прозора  тінь  все  ще  крадеться  слідом
Між  засніжених  гірських  височінь,
До  коріння  просякнутих  гнітом.
А  я  стою...  Стоюрозгублена  і  п'ю
Дурман  із  твоїх  очей,  повних  темряви,
Не  підозрюючи,  що  лечу
У  ту  саму  вічно  потворну  темряву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785569
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Тетяна Рейне

ПОЕТ

Як  бувають  ромашки  у  літі,
А  з  ліричних  рядочків-  сонет.
Я  не  знаю  хто  вигадав  в  світі,
Що  буває  людина-поет.

А  в  поета  в  думках  арсенал,
Різних  здогадок,  тайн  і  фантазій,  
І  кружляє  в  словах  карнавал,
Неймовірних  для  світу  оказій.

Серед  барв  кольорів,  серед  квітів,
Відчайдушний  до  болю  естет.
Я  не  знаю  хто  вигадав  в  світі,  
Що  буває  людина-поет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780593
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018


serovodorod

Блакитні очі хочуть, щоб я стала юристом

Я  їду  в  маршрутці  
Їду  додому,
Зморена  буденностями
У  вухах  музика  
Навушники  незручні  та  ще  й  один  погано  працює  
Але  це  краще,  ніж  маршруточний  шансон

сумно
не  розумію,
як  можна  любити  алгебру
та  ми  зараз  не  про  це
я  їду
їдуть    і  люди
їдуть  і  пожовклі  заплямовані  штори  маршрутки
і  курчата  в  коробці  бабусі  також  їдуть
куди  ми  їдемо  і  що  на  нас  чекає?
та  хоча  
 курчат  це  навряд  чи  хвилює

сморід
тхне    брудом  і  сигаретами  водія  
і  неважливо,  що  вони  ще  в  упаковці
від  них  все  одно  тхне  раком  легенів


маршрут  полтава-супрунівка  
завертає  на  автовокзал
завалюють  люди
і  мене  притискує  до  запиленого  вікна  
немає  чим  дихати  
та  ще  й  навушники-зрадники  висмукуються  з  вух

чую  лайку
чую  нецензурні  слова
відчуваю  чийсь  погляд  на  собі
придавлений  ззаду  до  мене  п'яниця  щось  до  мене  бурмоче
виймаю  склеяні  скотчем  навушнки
знову  чую  мати
скарги  на  життя
"Та  чи  ти  щось  розумієш  в  цьому  житті?  "
Я  роблю  вигляд,  що  не  чую  його,
Але  всі  знають,  що  чую.
І  він,  і  я,  і  курчата  в  коробці,  і  заплямовані  штори  також  це  чують.

"Та  чи  ти  розумієш  в  щось    цьому  житті?  -
знову  звертаються  до  мене  блакитні  очі,  розведені  в  різні  сторони.
відвожу  погляд
Та  куди?
на  заплямовані  жовті  штори  в  маршрутці?
а  за  вікном  осінь.ненавиджу  осінь
брудна  і  сіра,  як  вікно  у  маршрутці
та  вже  краще  дивитись  на  п'яницю,  ніж  на  осінь.
Скільки  тобі  років?
15  
Та  хіба  ти  можеш  щось  розуміти  в  15?
Так
Ні.  Ось  зараз  я  тебе  навчу  як  слід  жити
та  як  ви  можете  мене  навчити  життю  ,коли  ви  п'яний  і  ледве  тримаєтеся  на  ногах  в  12  ранку?

моя  зупинка
випустіть  будь  ласка
блакитні  очі  все  ще  розповідають  мені,  що  в  країні  безлад  і  що  мені  треба  вчитись  на  юриста
випустіть  будь  ласка
але  вища  освіта  це  дорого  ,  тому  займайся  спортом  і  йди  на  завод
пропустіть,  будь  ласка  

галас
Так  ти  й  слухати  мене  не  хочеш?
Він  дихнув  на  мене  перегаром  так  ,  що  здалось,  що  я  навіть  сп'яніла.
Щосили  набираю  повітря  і  кричу  ПРОПУСТІТЬ
мене  виштовхують
і  наостанок  блакитні  очі  вслід  кидають
Шлюха  

я  вибігаю
це  мене  вразило  
на  секунду  я  зупиняюсь  
починається  злива
на  вулиці  мокро  сіро  і  холодно
осінь
я  стою  і  відчуваю,  як  вода  затікає  у  чоботи
а  мама  попереджала,  шо  треба  вдягтись  потепліше
стою
стою
сльози  котяться  і  змішуються  з  дощем  
я  ніколи  не  вміла  і  не  вмію
стримувати  сльози  
та  може  це  й  на  краще
проїждає  машина  і  оббризкує  моє  біле  пальто  брудною  осінню
я  опам'ятплась  
я  прийшла  додому  
я  ніби  оте  курча,  що  сидить  в  тісній  коробці  в  смердючій  маршрутці  

набрала  гарячу  ванну
розгорнула  книгу
читаю  .  це  заспокоює
мені  вже  все  одно  що  в  мене  набрана  ванна  та  незроблена  алгебра  
а  бликитні  очі    все  ще  хочуть,  щоб  я  стала  юристом




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779271
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018


almost_happy

Сподіватися

Жити  з  думками  "як  ти?",  
Сподіватися.  Милуватися
Твоїми  мимовільними  фотографіями.

День  за  днем,  ніч  у  ніч,
Сподіватися.  ображатися
На  твоє  суворе  мовчання.

Відчувати  кляту  самотність.  
Сподіватися.  Забуватися.
Бо  інакше  з'їхати  з  глузду.  

Розуміти  своє  беззсилля.
Сподіватися.  Вибачатися
Просто  інших  слів  не  потрібно.  

І  невпинно  чогось  чекати.
Сподіватися.  Посміхатися.  
І  повільно  повільно  вмирати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778968
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018


Miroslava Rizhuk

Рух назустріч

я  хочу  знати  ,вірити,  плекати
надії  мої  не  відняти
що  ми  зустрінемося  там  
де  сонце  вийде  з  поміж  хмар
де  співають  ті  птахи
що  однією  з  них  і  будеш  ти
навесні?
бо  взимку  жайворонки  не  співають
вони  мовчать,а  з  ними  ми
вони  від  холоду,  зими.
а  я  від  страху,  від  нудьги
боючись  тобі  защебетати
огорнути  крилами,  і  не  відпускати
злякалася  зими

а  страх  цей  вірний  ще  тому
що  зараз  пташку  маєш  ти  одну
іншу  пташку,  не  свою
сказав  ти  річ  собі  одну
–  досить  болю    і  жалю
крила  вона  має,  а  все  інше  нехай  почекає
та  ти  все  ж  таки  повинен  знати
правду  нікуди  сховати
крила  мають  всі  птахи
та  не  для  того  щоб  просто  махати,  а  відштовхнутись
і  разом  літати
куди  свої  крила  ховатимеш  ти?
ти  ж  вже  літав  і  бачив  світи
ти  бачив  те  місце,  що  зветься  коханням  
так,  саме  коханням,  та  не  маханням.

коли  прилечу  я  до  тебе  на  грушку
скажеш  тихенько  на  моє  вушко
що  ти  зі  мною  навчився  літати
та  падати  більше  не  хочеш,  і  знати
що  є  такі  крила  які  маю  я
болючі,  побиті,  великі,  а  я  
скажу  що  зовсім  вони  не  побиті,
просто  чекали  однієї  миті
коли  полетять  вони  високо  в  небо.

те  небо  жорстоке  і  бачили  очі,  тоді,  
лиш  свободу  і  пройдені  ночі
не  думала  зовсім  про  тебе,  коли  залишився  ти  тут,  на  землі,
а  я  полетіла  в  придумане  небо.

тож  зараз  я  буду  просити,  благати
доведеться  –  і  на  коліна  ставати!
пусти  мене  пташко  під  своє  крило
тепле,  затишне,  щоб  мене  не  змело
ні  снігом,  ні  вітром,  ні  болем
ні  вічно  п’янким  алкоголем  

сказав  ти    «лети  де  була,  моя  миленька  пташко,  ти  ж  і  не  знаєш  як  було  мені  важко»

та  я  вже  немаю  до  кого  летіти,  кого  відчувати  і  знову  любити
я  більше  не  буду,  не  вмію  хотіти
і  до  завтра  не  хочу  дожити
залишуся  тут  і  буду  чекати,  аж  поки  не  схочеш  мене  ти  прийняти
на  холоді  впаду,  замерзну,  
хай  топчуть    всі  люди
сміятися,  бити,  кривдити  будуть.
без  тебе  згорю,  замерзну  я  ,  вмру.
без  тебе  не  я  
я  вже  не  живу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778340
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Натта Лі

Жінка-любов

Коли  дощ  на  шибках  вимальовує  вальси,
Коли  споює  душу  чар-зіллям  весна,
І  коли  заметіль  шаленіє  у  танці,
Сива  жінка-надія  сидить  край  вікна.

«Де  б  стежини  твої  не  блукали  світами,
Хай  завжди  повертають  на  рідний  поріг,
Щоб  печалі  в  дорозі  тебе  не  застали,
Доню.  Доню,  сльозинко  на  віях  моїх…»

Закрутилася  виром  натомлена  доля,
Обернулась  рікою  –  втопити  жалі.
«Я  тобі  віддаю  свого  янгола,  доню…»  –  
Лопотіли  мені  на  зорі  журавлі.

Мамо,  матінко,  нене!  Не  треба  дарунків,
Хай  лиш  очі  твої  сяють  ніжним  теплом!
…Коли  білить  зима  загадки-візерунки,
Виглядає  мене  світла  жінка-любов.
2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739400
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 03.02.2018


Anna Kharlamova

Твоє життя

Прогулюється  щастя  десь  за  рогом,
І  листя  опадає,  мов  кудись  біжить.
А  ти  стоїш,  волосся  опустивши  в  осінь,
І  в  голові  прокручується  одна  й  та  сама    мить.

Тривожний  сон,  який  не  дасть    спокою,
Він  подумки  з  тобою    ́буде́́  ́  завжди́.
А  ти  стоїш,  схилившись  над  водою  
Прощаєшся  так  тепло  й  легковажно  

Моя  тобі  порада  :  забудь!
нехай  загасне!
Крокуй  до  цілі,  впевнено  крокуй.
Нехай  життя  твоє  стане  прекрасним,
Цінуй  ,  що  маєш,  бо  час  не  повернуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751907
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 03.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2018


Zarina

Давай…

Давай  потанцюємо....  
За  руку  візьми...
І  ми  повальсуємо
Тихо  і  легко.  

Давай  поговоримо...  
Дивись,  як  бузки,  
В  саду  розцвіли,  
І  стало  так  тепло...  

Давай  поведи
Серед  магії  ночі...  
Прошу  обійми...  
Серце  шепоче....

Руки  твої
Такі  рідні  і  теплі...
Очі  чарівні
Як  зорі  на  небі...

Давай  повальсуємо...  
В  музику  ночі...  
Давай  поговоримо
Просяться  очі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761075
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 29.01.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2018


Eleonora Vesta

Хвилина мовчання

Безкінечні  бої.  Нескінченні  хвилини.  Незлічені  втрати
Назавжди  у  думках.  Не  проходила  кров.  Не  проходили  кулі.
Лиш  мінялись  тіла  у  червоних  ровах...  Їм  шукати
Б  миру,  їм  би  щастя  шукати.  Розгинати  сутулі
Зміцнілі  спини,  а  не  в  полі  смерть  уникати.
Їм  би  серцем  кохати...  Всі  світанки  напам'ять
З  страхом  в'їлися  в  очі,  кожні  очі  у  страти,
Кожні  страти  в  життя,  а  воно  лиш  у  груди  ранить
Бо  нема  забуття...  Бо  не  має  вже  більше  спокійного
Ранку,  приємної  ночі  й  звичайного  сну.
Бо  немає  нічого,  немає,  немає  ..!  Лиш  покійного
Сльози,  в  найщасливішу  в  світі  весну...
Люди  плачуть  у  свято.  Люди  палять  свічки  на  вікні.
Вони  дякують  небу,  і  богу,  і  волі.
Вони  знають,  що  поки  що  тут  не  одні.
І  на  мить  замовчавши,  дякують  долі.
Вони  вставши  змовчать,  затамують  дихання
І  вшанують  пам'ять  загиблих  в  війні.
Бо  це  буде  хвилина.  Хвилина  мовчання.
Бо  це  будуть  секунди  сумні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739695
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 17.01.2018


Lesyunya

…Відтінки пустоти…

Солоні  сльози  витри  з  її  щік
Поцілуй  лоба,  кажучи  що  з  нею
Не  станеться  ніякої  біди
Усе  пройде,  як  тінь,  як  день  натхненно...

Розкрий  їй  світ  ти  у  відтінках  пустоти
В  самотності  розвішай  їй  гірлянди
Щоб  більше  не  боялась  темноти
І  відрізнялась  дотиками  правди...

Їй  подаруй  світанки  і  дощі
Ти  знаєш,  вона  досі  їх  збирає
Складає  у  коробки  з-під  взуття
Нікому  серця  більш  не  обіцяє...

Обіймами  їй  душу  ти  зігрій
Так  легко,  просто  ззаду  обійнявши
Щоб  більше  не  втрачала  вона  мрій
А  йшла,  тебе  у  собі  відчувавши...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752956
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Христина Рикмас

Хоч - не - хоч

Хтозна  –  відколи  люблю  його  безумовно.  
Він  хтозна  –  звідки  приходить  у  мої  сни
І  чи  зумисне  чи  дійсно    лиш  випадково
Потроху  згладжує  гострі  мої  кути.
В  серці  знедавна  так  сонячно,  так  просторо...
В  серці  розквітла  незвична  мені  весна…
І  не  потрібне  «потім»  мені  без  нього,
Я    б  в  тому    «потім»  -  дихати    не  змогла.
І  хоч  –  не  –  хоч  я  ніжнішаю  на  півслові
І  вкотре  вперше  цілую  його    вуста…
Очі  навпроти  –  то  мій  шоколадний  колір,
А  очі  навпроти  нього  –  то  бірюза.
І  хтозна  –  скільки  відведено  нам  любові,
Усмішок  спільних,  обіймів  на  двох  –  хтозна…
Знаю  лишень,  що  для  себе  я  в  нім  вже  сьогодні  
Знайшла  все  те,  про  що  й  мріяти  не  могла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752181
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Helen Ka

sex життя

“Так,  подобається  бути  собою”,  -
усміхнулась  беззвучно  вона.
Наче  вітер  у  тихій  діброві
пролітають  над  вухом  слова.

“Так,  обожнюю  я  свій  характер!”
Промовляє  непевно  до  дна
Цигарки  у  руках  як  забавка,
закурити  вона  не  змогла

“І  себе  у  собі  покохала”,-
по  щоці  проскользнула  сльоза.
Подивилась  у  звичні  ті  карі
та  його  там  чомусь  не  знайшла.

“Не  кричи,  помовчи,  я  благаю”,-
і  по  вигинах  губ  провела.
Він  мовчав,  та  вона  так  чекає
аби  з  уст  пролунали  слова.

Роздягнувшись,    почала  кохати
без  обіймів,  без  хвилі  тепла.
Та  його  руки  сильно  стискати,
Поєднавшись  бедром  до  бедра.

Обціловував  він  її  палко
язичком  діставав  ті  місця,
Про  які  вона  згадує  жарко
у  нотатках  свого  sex  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751793
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Infenochka

Кайданами до Тебе прикована…

Кайданами  до  Тебе  прикована:
Ні  права  голосу,  ні  власного  життя..    
В  межах  серця  образа  прихована,  
Немає  місця  вже  на  інші  почуття...  

Від  Твоїх  вчинків  знову  віє  холодом,  
Слова  фальшиві,  псевдопідігріті,  
Ілюзія  реальністю  спотворена
Чому  мене  не  хочеш  відпустити?

Розчарована,  знесилена,  втомлена...  
Хто  Ти  такий,  щоби  вершити  долі?  
Я  Твоїм  егоїзмом  знедолена...  
З  мене  досить!    Я  хочу  на  волю!  

Хочу  щастям  до  краю  наповнитись!  
Бути  КИМОСЬ,  чиєюсь  опорою,  
Ти  примусив  летіти  вниз,  
А  я  хочу  небесних  просторів!  

Ніж  у  спину,і  просиш  пробачення...  
Згадав  про  мене,дитину,сім'ю?  
Відучора  це  втратило  значення,
Даю  СВОБОДУ,  поверни  МОЮ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749277
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Катерина Трач

Думки - комети…

Думки-комети..  Спробуйте  зловити!
Обпечетесь  і  тільки;  та  й  сама  Земля
Залишиться  ні  з  чим  -  лиш  з  попелом  в  повітрі,
Не  знаючи,  що  сталось,  до  пуття.

НескІченність  пустот,  й  достаток  -  назагал.
Стомився  всяк  від  уявляння  Ноші  -  
Десь  в  грудях  -  щоб  уникнути  скандалу;
Десь  в  мізках,  щоб  здаватись  здібним  досі.

Хто  вигадав  її,  дорога  -  непроста,
І  крихта  думки  видасться  горою.
Отак  живемо  -  від  містка  і  до  містка,
Невпинно  насолоджуючись  Грою,

Яку  придумали  самі  і  обізвали,
Забувши,  чиї  авторські  права.
Обвішані  іконками  й  хрестами,
Ми  вже  самі  не  знаємо  Христа.

Позбувшись  ненадовго  цвілі,
З  занедбаної  й  кволої  душі,
Як  висновок  вкладаю  вам:  спасибі,
Ті  хто  іще  з  Любов'ю  на  Землі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748177
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Adelaide

Прагнення

Круговерті
Коловороти
Я  всередині.  Я  йду  за  віссю.  
Я  ловлю  себе  за  хвіст.  Хвіст  тягнеться  в  бік  безмежності.  Нікому  його  не  схопити
Як  тяжко  бігти,  не  знаючи  за  чим
Не  знаючи  навіщо
А  кому  це  потрібно?
Мені?
Богові?
Фатуму?
Кому  потрібен  хвіст  звичайної  дівчинки.
Хто  хоче,  щоб  вона  сама  ж  його  спіймала.
Я  відкриваю  очі
Я  відчуваю  тіло
Очі  тяжкі
Тіло  непідйомне
Дайте  мені  сили
Дайте  сили
Хоч  хтось
Бог?
Фатум?
Невже  я  сама?
Невже  я  все  маю  робити  сама.
Я  підіймаю  тяжезне  тіло.  Воно  хилиться  до  землі
Прагне  теплої  землі
Прагне  гарячого  щастя
Прагне  
Прагне
Спрагле  тіло
Молоде  прекрасне  тіло
Яке  готове  бігти
Хоч  до  вічності
Не  знаючи,  для  чого
І  кому  це  потрібно
Але  знаючи,  що  рух  зараз  вирішує  все
Знаючи,  що  рух  хоче  мене  підняти
До  невідкритих  вершин
До  небуденного  повсякдення
Що  стане  мрією
Про  спокій
Про  щастя
Про  життя
Про  все  що  оточує  нас
Сьогодні  і  завжди
Завтра  й  ніколи

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730401
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 21.06.2017


Only god can judge me

А что ты можешь дать такой, как я?

А  что  ты  можешь  дать  такой,  как  я
Недельки  три  безудержного  секса,
Неловко  страстного  забытия
Во  время,  так  сказать,  соития?

Тебя  интересует  что  внутри
Внутри  такой  красивой  оболочки?
Не  спеши  с  ответом  -  докури!
-  Иль  волнует  только,  что  в  чулочке?

Ты  ответь  себе  сначала
Не  торопясь,  обдумай  хорошо
Видать  тебя  я  взволновала
Но  ты  же  в  нас  вооружён!

Забыл  всего  одно  ты  рассчитать,
Но  я  не  дура,  это  предсказала
Мальчик,  там,  где  ты  учился  врать
Я  давным-давно  преподавала!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734587
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 23.05.2017


Галина Дзіворонюк

Ти забув уже давно моє ім'я

Ти  забув  уже  давно  моє  ім'я,
Ти  не  знаєш  чи  далеко  я,  чи  близько.
Лиш  одне  "Не  буду  більш  твоя!"
Здатне  ставити  тебе  від  рівня  низько.

Ти  не  кличеш  більше  мене  в  сни,
І  пісень  моїх  тепер  ти  теж  не  чуєш.
Лиш  живеш  чекаючи  весни,
Ніби  там  нове  щось  ти  відчуєш.

Але  час  на  місці  не  стоїть,
Він  летить  із  швидкістю  комети.
Тільки  ти  рахуєш  це  як  мить,
У  самотності  читаючи  сонети.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733226
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Нея Легна

На грані

Зачинеш  вікна  у  Європу,
Засунеш  саморобні  штори  в  щастя,
Кинеш  надію  у  відро  окропу  ,
Зшиєш  собі  нове  анабіозне  плаття…

Останню  віру  в  серці  легко  гасиш:
Не  хочеш,  щоб  було  так  як  колись.
Замаринуєш  почуття  усі  або  заквасиш,
Скажеш  душі  тихесенько:  «Змирись».

Ти  залишатимеш  на  зиму  всі  емоції,
Адже  тоді  їх  легше  пережити.
У  світі  йдуть  суцільні  революції:
Ніхто  ж  із  нас  не  хоче  припинити,

Відмовитись  від  чаю  з  сміхом
Чи  хоч  би  кави  з  горем  пополам…
Ми  звиклі  жити  між  добром  і  лихом,
Це  наша  їжа,  в  цьому  й  наш  талан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398384
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.05.2017


Іванна Шкромида

втрати останніх буднів

Дерева  твоїх  дворів  
пестять  дахи.  Ти  звично,
давши  нові  імена  кожному,
бавишся  в  тиші.

Звівши  усе  до  гілок  -  
втрати  останніх  буднів  -
стежиш,  як  б'ється  об  скло
твоя  недоречна  байдужість.

І  потайки  від  усіх
рахуєш  шпарини  у  небі:
безхмар'я,  що  розрослось
занадто  крикливим  нервом.

У  просторі,  де  дахи
ховають  тобі  знайомих  -  
однакових  дідусів
з  обвислою  шкірою  втоми.

І  миті  не  розбереш,
коли  оповиє  спогад
про  справжній  найперший  день,
на  інший  такий  не  схожий.

З  деревами,  що  вгорі,
ховають  тебе  від  спеки.
Гілки  опускаються  вниз,
заплющують  очі...

01.05.17,  Київ  #dysonansne

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731454
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017


Julia Light.

В твоїх обіймах байдуже на всі новини

В  твоїх  обіймах  байдуже  на  всі  новини,  
На  сніг,  на  дощ,  на  злісні  хуртовини,  
У  них,  мабуть,  народжується  сонце,  
Лишаючись  назавжди  в  мене  у  долоньці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727582
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Mariania

І що у тебе на душі?

І  що  у  тебе  на  душі?
Нема  нічого  окрім  неба.
Одні  здогадки  та  вірші,
Та  більш  нічого  і  не  треба.
А  що  у  тебе  на  вустах?
Слова,  що  грають  у  мовчанку,
Шалена  пристрасть,  дикий  страх,
Солодкий  присмак  на  світанку.
То  що  ж  ти  маєш  у  житті?
Амбіцій  сплав,  шалені  мрії
І  люди  теплі,  що  "твої"
І  холод  свій,  що  сонцем  віє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725943
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ольга Баландюх (Victoria Karmen)

Сонет

Коли  на  сонці  згасне  день,
І  затремтить  на  крилах  ночі
Згадаєш  ти  слова  свої
І  зазирнеш  собі  у  очі.

Поглянеш  в  небо  –  там  лиш  пустка,
Для  тебе  там  життя  нема.
І  серце  твоє  вибухає
Немов  та  зірка  наднова.

Мою  печаль  вітри  колишуть
І  в  голові  пульсує  кров
До  сходу  сонця  не  забуду
Тепла  твоїх  м’яких  долонь.

Я  бачу  зорі  в  серці  моря.
Я  йду  до  нього,  я  лечу.
Вже  відчуваючи  обійми
Про  тебе  спогад  допущу.

І  він  мене  накриє  з  головою.
Затопить,  схопить  у  полон!
Останній  подих…
Поринаю  у  вічний,
Безпробудний  сон.


©  Ольга  Баландюх  (Victoria  Karmen),  20.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723931
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2017


Єва Lemberg

Скільки тої осені?

Скільки  тої  осені?..-  
скажеш  ти  мені  на  замітку.
Я  налию  птахам  вина,
а  собі  води.  Відцвітають
кленами,  
Що  зайнялись  влітку
ті,  ледь  приспані,  
грудневі  холоди.
Щоб  то  випити  нишком
і  чого  би  то  відкусити,
Щоб  закрити  рота
і  забити  звук..
Щоб  то  стиха  в  осені
попросити,
Щоби  стати  скрипкою
й  полонити  слух.
Хліб  стоїть  розрізаний
на  кавалки
І  жовтіють  груші  як
кленовий  мед.
Попільничка  з  яблуком
на  краю  лавки.
Закипає  чайник,  чай  холоне,  гусне  мед...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525969
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 15.03.2017


Kira

У пошуках гармонії

Постійно  вдосконалюватися
Постійно  вчитись
Не  нервувати
Біди  вміти  гідно  пережити
Не  поспішати
І  нікого  також  не  спішити
Прощати  інших
Та  й  себе
 за  помилки  свої
 простити
У  сірих  буднях
Час  знайти
Щоб  із  душею  
щиро  щиро  говорити
Любити  інших
Та  й  себе  
себе  також  любити
Займатись  справами
Які  дають  наснагу  жити
Не  втратитися  у  гріхах
У  злобі  не  згубитись
Лиш  в  Бога  вірити
і  мир  в  очах  носити
і  дорожити
кожним  днем  прожитим
 дорожити
щоб  мудрість  цю
у  старість  в  торбі  принести
і  нею  з  внуками  неначе  
яблуком  смачним  ділитись

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717493
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 14.03.2017


Alyaska

Я думала, що це поїхав дах

Вода  стікала  кров'ю  по  гілках,
З  прозорою  із  цноти  пеленою.
Я  думала,  що  це  поїхав  дах,
Мене  ж  вітали  радісно  з  весною.

Огидний  колір  перегнивших  трав,  
Що  пережили  місяці  під  гнітом  снігу,
Мов  ковдра  все  навколо  огортав,
Не  натякаючи  нам  на  весняну  втіху.

Я  була  впевнена,  що  мозок  кудись  зник,
Забравши  сприйняття  навік  з  собою,
Та  раптом  наш  місцевий  жартівник
Спитав,  наскільки  "схудла"  я  зимою.

Я  не  помітила,  як  враз  розтанув  сніг,
Неначе  оголивши  землі  душу.
Невже  на  совісті  такий  жахливий  гріх,
Що  знов  з  зимою  я  прощатись  мушу?

Я  сподівалась,  що  це  просто  страшний  сон,
Що  п'ять  хвилин  і  все  ж  от-от  проснуся,
Та  раптом  сніг  з  зимою  в  унісон
Промовили:"Я  скоро  повернуся.."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720931
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 13.03.2017


Ніким не зрозуміла

"Довіра"

Я  перестала  тобі  довіряти.
Ще  до  того,як  випав  перший  сніг.
Напевно,добре  не  згадаю,
Але  добре  пам'ятаю,що  тоді  в  мені  пропав  весь  світ.
Якось  в  одну  мить,просто  нічого  не  стало.
Снігу  не  було,але  я  почала  замерзать.
Напевно,ти  мене  за  це  ненавидиш?
Повір,зрозумію.
Мене  дуже  тяжко  кохать.
Але  прочитавши  це  й  вірш,
Повір,в  рядок  нижче.
"Я  до  божевілля  тебе  кохаю"
Та  ще  й  так,що  не  дібрати  слів.
Я  хочу,  щоб  ти  правду  знав,яка  б  гірка  вона  не  була,але:
"Я  перестала  тобі  довіряти,
Ще  до  того,як  випав  перший  сніг"..|

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721446
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Христина Рикмас

Опорою

Ми  самі  собі  мусимо  бути  опорою  
У  цьому  хиткому  світі.
В  ньому  стеля  поволі  стає  підлогою,  
По  якій  знов  вчимось  ходити.

Світ  -  кімната  зі  Сходу  стає  коморою,
Що  дошкАми  глухо  забита.
В  ній  тепло  усе    сковане  хакі  –  комою,
Її  стіни  не    бачать  світла.

Світ  –  комора  зі  Сходу  стає    палатою,
Чиї  вікна  військами  розбиті.          
Там,  в  палаті  останні  надії  отрутою
Просякнуті,  людьми  ж  вбиті!

Оминути,  не  взнати  б  по  світлу  голоду
Й    по  любові  ,що  тільки  в  книжках.
Лютий  вдягнений  ще  в  пінгвінячий  холод,
Люди  ж  взуті  вже  в  босоніжки…

Ми  самі  собі  мусимо  бути  опорою  
У  цьому  хиткому  світі,
Бо  стеля  так  невблаганно  стає  підлогою,
Що  кулями  вщент  пробита...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718744
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 27.02.2017


*Уляна Квітка*

Очі кольору кави

Її  очі  кольору  кави  ,
Строгий  погляд  і  мила  усмішка  ,
Щось  невідоме  і  мудре  ховали  ,
Незрозуміле  для  інших  трішки  .

Її  мрії  шаленство  для  тих  ,
Хто  звик  вибирати  шляхи  що  по-легше  ,
Бажати  багато  не  завжди  є  гріх  ,
Без  цілі  людина  в  сто  разів  гірша  !

Вона  збудувала  всередині  світ  ,
Повний  надії  й  розумних  підтверджень  ,
Її  розумовий,  широкий  політ  ,
ДАє  поштовх  для  нових  і  нових  звершень  .

Її  очі  здається  як  в  всіх,
Та  цей  блиск  тушшю  не  на  малюєш  ,
Колір  кави  з  вІдтінком  змін,
І  думки  ,  яких  не  вгадаєш  .

25.01.2017
Уляна  Квітка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714468
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 04.02.2017


Комета

Пиши

Не  теряя  рассудок,  пиши!
Беспринципно  озвучивай  мысли.
Будто  в  первый  раз  в  жизни  -  греши.
На  твоих  руках  слезы  и  числа.
На  ладони  замерзли  гроши.
У  виска  потерялись  все  грани.
Недостаток  любви  у  левши  
Возмещает  достаток  сознания.

Там  стеклянный  игрушечный  ангел
На  иголках  засохшей  сосны.
Он  во  тьме  лишь  сверкает  и  манит,
Он  родился  из  этой  же  тьмы.
Будто  в  первый  раз  в  жизни  родился,
Будто  в  первый  раз  в  жизни  летал.
Потерялся.  Нашелся.  Влюбился.  
Как  в  последний  раз  в  жизни  мечтал.

По  неписаных  в  книгах  законах,
В  месте  встреч  параллельных  прямых,
Расцветают  букеты  пионов
На  иголках  засохшей  сосны.
На  большом  королевском  приеме
И  в  проеме  скрипящей  двери
Не  прописаны  эти  законы,
По  которым  поют  снегири,
По  которым  все  чувства  аморфны,
Но  об  них  разбивали  колени.
Сколько  сахара  ты  кладешь  в  кофе?
Сколько  сахара  -  столько  и  мнений.
Вместо  тысячи  лестничных  клеток,
Что  ведут  на  чертоги  забвений,
Садись  в  лифт.
Только  тросы  поднимут
На  высоты  твоих  поражений.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714122
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Іра Табак

Вона йшла до тебе крізь сотні чужих голосів…

Вона  йшла  до  тебе  крізь  сотні  чужих  голосів,
крізь  тисячі  доріг,  вритих  пилом  і  брудом.
вона  спотикалась  об  камені,  слова  і  погляди  усі,
яких  ще  на  дорозі  цій  багато  буде.
та  байдуже  було  тоді,  коли  ішла  крізь  сніг,
заметілі,  дощі,  хурделиці,  зливи…
не  чуючи  власного  голосу,  не  відчуваючи  ніг,
була  такою  сильною,  але  чомусь  вразливою…
ішла  крізь  чужі  двері,  гублячи  свій  дім,
сміялась,  коли  ти  здивовано  не  тямив  навіщо
їй  вічна  утеча  до  тебе  і  ти,  звісно,  в  ній,
ти  просто  не  знав,  що  любов  її  вічна.
що  так  буває  –  зачепить,  і  вирве  з-під  ніг
земну  твердь,  кидаючи  все  до  твоїх  долонь.
вона  молилась  щоночі,  певно,  молилась  тобі,
всередині  жеврів  ледь  теплий  на  дотик  вогонь.
вона  мовчки  дивилась  на  тріщини  чашки,
на  обдерту  стелю  і  стіни,  затоплені  повінню.
терпіла  усіх  твоїх  випадкових,  повій,  і  заввишки
з  «Бурдж-Халіфа»  тягнулась  до  тебе  полум’ям…
летіла  до  тебе,  ламаючи  крила  у  котре,
повзла  на  колінах,  здираючи  тіло  в  кров.
ніщо  не  спиняло,  лише  вибивало  подих,
бо  знала,  що  треба  заслужити  цю  любов.
спина    прогиналась  від  тяги  сліпої  залежності,
І  всі  кораблі  зненацька  втрачали  курс.
вона  йшла  до  тебе…  не  враховуючи  всіх  протилежностей,
йшла  наперекір  усьому…

та  одного  ранку  не  повернулась.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708856
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Альонушка

Що далі?

А  я  живу,  живу  собі...Що  далі?
Чомусь,  вже  не  горю  у  почуттях.
Не  рвуся  уперед  по  золоті  медалі..
спокійно  тлію...живучи  в  думках.

Я  не  спішу...уже  не  шаленію...
І  не  дивуюсь  я  чомусь  брехні...
Усі  живуть  як  можуть...Я  їх  розумію...
Знесилена...байдужа...може  ні...

Можливо,  виросла...тепер    доросла...
А  може  просто.....просто  десь  в  пітьмі..
У  пошуках,  заснула  совість  стоголоса...
І  спить..а  я  байдужа...чом  би  й  ні!?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708720
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Olesia Bellamy

Мереживо крові

Я  змережила  кілька  віршів  на  папері
Тоненькою  ниткою  крові.
І  тепер  я  безсила  лежу  на  фанері,
А  вірші  мої  вже  кольорові.

Те  мереживо  гарно  лягло  на  вірша
Не  ховаючи  слова  й  чорнила.
І  у  вірші  вирує  маленька  душа,
Що  так  скоро  отримає  крила.

Моя  кров  все  мережить  довкола,  весь  світ
Я  не  в  змозі  ковточка  зробити.
І  я  прошу:  "Будь-ласка,  не  лийся  з  орбіт
Я  так  хочу  ще  трішки  пожити!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595763
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 04.12.2016


Твоя Сніжинка

Дві реальності

За  вікном  минають  дні  і  ночі.
Ті  ж  самі  та  кардинально  нові.
Ти  прокинутись  і  хочеш,  і  не  хочеш.
Час  пливе  повільно,  як  в  неволі.
Дві  реальності,  неначе  у  фантаста.
Тут  одна  ти,  зовсім  інша  там  ти:
сильна,  вміла,  гарна,  товариська
жінка,  подруга,  дочка  і  мати.
А  закриєш  очі  -  знов  чекання.
Та,  вже  інша,  хоче  знов  з'явитись.
Та,  що  хоче  сильно  так  кохання
і  ніяк  не  може  зупинитись.
Та,  що  хоче  квітів,  море  сміху,
і  розмов  цікавих  до  світання.
Хоче  розділити  тіла  втіху
з  тим,  хто  розуміє  смак  чекання.
Хоче  впасти  навзнак  в  свіжі  трави,
споглядати  як  пливуть  хмаринки.
Чути  звуки,  відчувати  барви,
зупинити  час,  завмерти  на  хвилинку.
Знати,  відчувати  що  потрібно
бути  саме  тут,  в  потрібний  час,
а  не  бути  просто  гарним  тілом,
бранкою  обставин.  Без  образ.
Та,  що  прагне  більшого  не  знає,
в  когось,  десь  на  неї  інші  плани.
Хтось  її  уже  давно  чекає
сильною.  Прощай  душевний  стане!!  
Поле,  квіти  -  дитячі  то  забави.
Є  реальність  зубата,  справедлива.
Є  обов'язки,  турботи,  знову  справи.
Й  так  без  лірики,  без  сліз  і  беззупинно.
Смішно  й  гірко,  все  ж  неначе  класно?
Що  ж  їй  треба?  -  скажуть  певно  люди.
Дві  реальності,  неначе  у  фантаста.
І  нехай!!!  Так  цікавіше  буде.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594646
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 02.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2016


Королева ночі

Червоне з білим

Червоне  з  білим  шоколадом,
І  аромат  суцвіть  п'янкий.
Мороз  чекає  сонця  зранку,
Я  не  проста,  ти  не  святий.

І  наче  домішки  кохання,
Злились  докупи  щастя  й  біль.
І  що  чекає  на  світанні
Червоний  дим  всіх  сновидінь?

І  знову  вип'ється  червоне,
Увійде  так  бадьоро  в  кров.
І  засмакує  ніжний,білий
І  смак  згадаю  його  знов.

І  вже  зима  у  гості  просить-
І  міцно  втілює  думки.
Моє  душевне  -  тихе  й  босе,
Останній  залишок  весни.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701564
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Кушнір Марина

Зумій на зло добром віддати

Болить?  Щемить?  –  Ти  не  спіши
робити  в  відповідь  погане.
Ти  все  пробач  і  залиши,
і  пройде  час,  загоїть  рани.

Ти  не  такий,  Ти  не  як  всі,
На  зло  у  відповідь  робити.
Колись  сказали  мудреці:
«Що  зло  потрібно  відпустити»!

Бо  відпускаючи  його
Ти  маєш  місце  добрим  вчинкам.
Не  добрий  той,  хто  робить  зло,
А  добрий  –  білий  як  сніжинка.

Тоді  у  тебе  у  житті
Лунати  звуки  будуть  щастя,
А  щастя  -  жити  в  доброті,
Це  як  в  душі  прийняв  причастя.

Ти  це  собі  запам*ятай:
Добро  у  серці  треба  мати!
На  зло  ніколи  не  звертай
Й  зумій  на  зло  добром  віддати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693431
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 17.11.2016


Юля Туманова

Мои черти танцуют канкан

Мои  черти  танцуют  канкан
И  мурашки  порхают  по  коже,
Превращаюсь  в  безликий  туман,
Мы  с  тобою  так  сильно  похожи  -
За  грехи  нам  гореть  в  Аду,
А  пока  в  ритме  страсти  закружим,
Ты  плохой,  говоришь?  Ну-ну....

P.S.  Только  я  еще  хуже.


2  июня  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650662
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 26.10.2016


Lesyunya

…Від ангела…

Ми  стали  занадто  самозапиленими
Насправді  мучимо  поряд  людей
Розмовляємо  стисло,  коротко,  відносно,
Як  в’язні,  яких  підслуховує  вартовий.
Мені  здається,  наші  камери  стоять  поруч  -
І  тому  я  виливаю  в  твою  душу  свою  примху
Ти,  як  звично,  змовчиш  про  себе,
Як  добрий  і  чужий.
Вислухаєш  і  подаш  носовичка:
Я  безмірно  буду  вдячна,
Що  я  -  на  перехресті  сьогодні,не  зовсім  сама...
І  вже  завтра  трошки  більше  відкрию  двері
І  не  побачу,  як  ти  увійдеш  і  затулиш  вікна
Я  завжди  думала,  що  в  тобі  є  крихти  від  ангела:
Тоді  чому  без  тебе  стало  не  вистачати  повітря?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696343
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Kind Witch

Круговороти долі

Круговороти  долі,  перехрестя,
Заплутано,  закручено  в  вузли.
До  істини  навряд  чи  доберешся,
Бо  демони  неправду  розвели.

Життя  як  спалах,  як  німе  кіно,
Як  стежка,  що  раптово  обірветься,
Як  динаміт,  як  блискавка  воно,
І  через  роки  миттю  обізветься.

І  як  ти  з  цього  світу  утечеш?
У  космосі  немає  порятунку.  
А  час  як  навіжений,  все  тече,
Всі  ж  хочуть  бути  "вищого  гатунку".

Ми  -  мінотаври,  ми  мандрівники,
Ми  просто  йдемо  по  одній  дорозі,
Не  подаєм  -  чекаємо  руки,
Але  допомогти  ніхто  не  в  змозі.  




https://vk.com/red_tulip

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675199
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 20.10.2016


Julia :)

Пізня осінь

А  пізня  осінь  -  час  меланхолії,
Безмежного  кохання  до  дощу.
Від  запаху  твого  я  часом  млію,
Усе  тобі,  як  Бог,  ураз  прощу.

Дерева  всі  такі  прекрасні:
Залені  ще  і  жовті  вже,  й  червоні.
А  пізня  осінь  -  то  період  щастя,
Я  жити  хочу  в  твоєму́  полоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695004
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Nadiya_Kolb

Просто іноді не відпускає…

Просто  іноді  не  відпускає...
Минуле  не  вернеш  ані  на  мить.
Та  щось  у  середині  міцно  тримає...
Приємна  тУга  моє  серце  щемить...

Давно  не  дитина  та  не  зрозуміла,
Була  де  межа  у  доросле  життя...
Де  лишити  встигла  юнацькії  крила?
Коли  так  змінилось  моє  сприйняття?

Так  дивно,  що  поруч  тепер  інші  люди...
Зі  зрадой  знайомлять  найближчі  з  усіх..  
Та  обриси  їх  переслідують  всюди...
Й  далеко  не  завжди  вже  щирим  є  сміх.

Не  завжди  вдається  змиритись  з  роками,
Забути  змарновані  дні  й  місяці.
І  мрії,  які  вже  не  втілю  -  сльозами
Відблискують  часто  тепер  на  щоці...

Ця  слабкість  хвилинна...Життя  вир  навколо
На  спогади  й  сум  не  лишає  часУ.
Жаліти  не  раджу  нікому  й  ніколи...
Та,  все  ж,  пам'ятати...і  біль,  і  красу...

©  Надія  Колб
07.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682317
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 19.10.2016


Анічка Заровська

Хвора чи божевільна

Буває,  так  сумно  там  бути,  де  люди.
Та  гірше  на  самоті.
І  дивні  ці  звуки.  і  тіні  повсюди,
І  шепіт  десь  в  темноті.

Можливо  я  хвора,  чи  божевільна,
Та  правду  я  маю  свою.
Усе,  про  що  думаю,  все,  про  що  мрію
Я  просто  безмежно  люблю.

Можливо  не  всі  мене  розуміють,
А  я  і  не  мрію  про  це.
Ті,  що  мають  віру  –  ті  точно  зуміють
Здолати  погане  усе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694037
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Bogdanka Kalush

Не знаю

А  я  не  знаю  що  тепер  мені  робити,
Куди  втекти  щоб  більше  не  знайшли.
Я  так  далеко  хочу  опинитись
Від  тебе  хоч  на  край  землі.

А  я  не  знаю  що  тепер  мені  робити,
Куди  сховатися  щоб  більше  не  знайшли.
Я  так  далеко  хочу  затаїтись
Від  тебе  хоч  на  дно  ріки.

А  я  не  знаю  що  тепер  мені  зробити,  
Куди  подіти  все  щоб  більше  не  знайти.
Я  так  далеко  хочу  залишити
Від  себе  спогади  про  тебе  назавжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694843
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016


ДрожеННікова

Я саме та

Я  та,  від  якої  хочуть  дитину,
Я  та,  що  свідомо  життя  даю,
Я  там,  з  ким  створюють  міцну  родину,
І  та,  з  ким  хочуть  пліч-о-пліч  йти

Я  та,  що  дарує  тепло  і  ласку,
Не  прагну  медалі,  просто  люблю,
Я  та,  з  ким  створюють  життєву  казку,  
Обіймаючи  серцем  родину  свою

Я  та,  що  не  має  до  тебе  претензій,  
Бо  знаю,  що  кожен  шукає  своє,
І  кожна  душа,  це  безліч  конфесій,  
Яка,  із  віком,  свій  шлях  віднайде

Сім`я,  то  не  клітка,  сім`я  –  це  свобода  –
Загальний  ваш  простір  і  суто  твоє,
Коли  не  тримаєш,  то  біля  себе  маєш,
Стискаючи  –  втратиш...так  воно  є

Я  та,  що  є  поруч  і  та,  що  далеко,
Я  та,  кого  все  життя  пізнають.
Зі  мною  ти  поруч  відчуєш  безпеку,
Бо  моє  коріння  повсюди  і  одночасно  тут

Я  тобі  подарую  дитину!
Я  тобі  подарую  сім`ю!
Я,  як  і  ти  відкрила  стежку  до  неба!
І  я  обіцяю  –  тебе  я  знайду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694118
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 16.10.2016


НаталкаСвятозар

Цілий світ…

Тихий  дощ  за  вікном
Знов  дарує  мені  серенаду,
Знову  він,  а  не  ти  шле
Мені  той  безмовний  привіт...
Не  комусь-нам  обом
Не  уникнути  більше  обману,
Не  бувати  тому,  
Не  стрічатись  нам  біля  воріт....

Лиш  одна  світла  мить..
Вона  стала  для  нас  недосяжна,
Тільки  спогад  ночей
І  твій  погляд  такий  неземний...
Як  же  далі  нам  жить
Між  нас  прірва  така  неосяжна....
Те  безглуздя  речей....
Крик  душі  моєї,  німий....

Полюбила  тебе  так  негадано,
Ніжно  і  щиро,
Як  мрійливо  ховав  нас
Пахучий  яблуні  цвіт,
Я  пізнала  тебе,  назавжди
Загубивши  душу,
Ти  для  мене  усе,  ти  для  мене  тепер
Цілий  світ...

11.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694055
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Masha+

Я хотіла, а ти…

Тримай  мене  міцно  ,як  вітер  те  листя.
Тримай  мене  ніжно  ,як  місяць  зірки
Я  хочу  кричати  ,зараз  на  місці  ,
Бо,  немає    в  руці  твоєї  руки.

Так  хочу  побачити  очі  твої,
Такі  бездонні,такі  голубі,
Я  буду  кричати,  всім  і  завжди,
Але,  щоб  не  чули  усі,  а  почув  саме  ти.

Я  хотіла  з  тобою,і  думала  назавжди,
А  ти  викидав  всі  мої  листи.
І  навіть  перед  почуттями  широкими,  
Ти  ламав  усе!Усе  крок  за  кроками!

Я  намагалась  терпіти,сміятись  крізь  сльози,
А  ти,  наче  списи  ,кидав  свої  фрази,
Мені  залишалось  тільки  мовчати,
Схиливши  голову  тихо  ридати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693974
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016


t_korn_

солодке, аж приторне

Ти  моє  солодке,аж  приторне
Ти  найкраще  і  невмируще
Ти  той,хто  в  мені  переверне  
Все,що  колись  було  суще.

Ти  терпке  вино,аж  по  самі  вінця
Дай  трохи  холоду  і  самоти
Дай  трохи  спраги,і  дай  зігріться
Усе,що  найкраще  моє-це  все  ти

Ти  відкопаєш,зумієш,  ти  знайдеш
В  мені  те,про  що  я  мовчу
Ти  почекаєш,ти  відшукаєш
Мене,коли  я  втечу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689140
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016


lesi4ka0104

Танцюю під дощем, і скаженію!


Танцюю  під  дощем,́́́́́́  і  скаженію!
До  нитки  вся  промокла,  ну    і  що?
Тебе  на  дотик  відчувати  більш  не  мрію...
Лише  б  побачити,  тільки  б  спитать:  -За  що?

Ти  так  зі  мною!?  За  кохання  й    ласку?
За    ту  турботу,  що  давала  щогодини  ?
Та  більш  й  ногою  не  ступлю  у  хижу  пастку!
А  по  лицю  не  скотяться  вже  сліз  краплини  !

Стає  всерівно,  холодно  чи  тепло...
Злодійці  –  долі  щиросердно  посміхнусь  ,
Часом  життя  бува  схоже  на  пекло  ....
Чекай  у  сні  мене  ,  я  скоро    там  явлюсь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684704
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 14.09.2016


Ирина Лысюченко

Дивитись в очі

Дивитись  в  очі  прямо,  як  ніколи,  
Відвести  погляд  –  сил  не  вистачає.  
Й  секунди  ці  так  схожі  на  уколи,  
Це  зрозуміє  той  лиш,  хто  кохає.  

Не  треба  слів,  бо  зараз  вони  зайві,  
Усі  слова  вже  сказані  до  нас.  
І  темна  ніч  розвіється  у  сяйві,  
Бо  так  кохати  можемо  лиш  раз.  

І  не  порушить  тишини  святої,  
Завмерти  і  не  дихати,  мовчать.  
Всі  хочуть  щастя  і  любові  тої,  
Яка  дає  нам  крила,  щоб  літать…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685413
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Tina Volnikova

Кава

Я  п'ю  його  як  каву  з  молоком
Ковтаю  з  відчуттям  бажання  й  спраги
Горня  обнявши  тепле  під  вікном
Допити  до  кінця  не  вистача  відваги

Я  захлинаюся,  солодкі  краплі  по  лицю  течуть
Потоками,  ровом,  зволожуючи  губи
Секунди  дві  і  вони  перетнуть
Межу  обличчя,  не  видавши  моєї  згуби

Я  п'ю  його  так  жадібно,  нестримно
Смакую  кожну  частку  і  граминку
Тягнусь  до  дна  з  всіх  сил  невтримно
Ще  мить,  і  досягну  нарешті  ту  начинку

Ту  найсолодшу,  найсмачнішу
Де  цукор  розчиняється,  мов  не  було
Солену  ніби,  але  найгіркішу
М'яку,  сріблясту,  мов  розбите  шкло

Я  все  ковтаю,п'ю,  ковтаю
Не  в  силах  випити  до  дна
Хоча  й  втомилась,  відчуваю
Як  в  грудях  полум'ям  тече  гаряча  рідина

-"Стій,  зупинись,  не  можна  більше  пити
Його,  мов  воду,  чисте  джерело
Ти  зрозумій,  не  треба  це  любити
Це  кава,  а  не  він,  що  було,  те  пройшло!"

Почула  голос  раптом  цей,  
завмерла  на  хвилину
"але  ж  одною  з  безлічі  найкращих  панацей
Була  оця  людина...."

Що  ж,  помилялась,  марила,  можливо
Не  повернусь  ніколи,  ні,  не  буду
Самотню  кави  на  землі  краплину
Розтерла  і  сказала  "я  забуду  ".

Минають  дні.  Коло  вікна  з  горнятком  і  теплом
Потроху  до  нових  днів  я  звикаю
Знов  п'ю  його  як  каву  з  молоком
Але  смаку  того  я  вже  не  відчуваю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476647
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 23.08.2016


*Уляна Квітка*

Мода, тренди, суспільний хаос !

Мода,  тренди,  суспільний  хаос,
Створений  стиль,  мов  бірка  одна,
Від  особистостей  нічо  не  зосталось,
Лиш  написана  кимось  ціна!

Намальовані  брови,  нарощені  вії,
І  скули  ,  будь  ласка,  мені  як  у  всіх,
Без  почуттів  ,  одні  лицедії,
Ти  не  такий?  Викличеш  сміх.

В  головах  пусто,  усе  в  телефоні,
Очі  ,  які  не  живі  вже  давно
І  душі  ,  які  у  грошах  в  полоні
Всі  знають  і  всім  все  одно

Це  ж  не  престижно  ,  іти  проти  маси
Краще  таку,  як  вони  удавати,
Спускаючи  гроші  на  нові  прикраси
Не  помічаючи  деградувати!  

Уляна  Квітка  17.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684312
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Lesyunya

Читай мене у тональності Ля.

Читай  мене  у  тональності  Ля,
Як  сьому  сонату  Бетховена,
Як  лист  на  чуже  ім’я,
Як  душу,  яка  не  заповнена…
Читай  мене  у  тональності  Ля,
Як  симфонію  номер  чотири,
Мендельсон  написав  її,
Щоб  сказати,  як  в  світі  любили.
Читай  мене  у  тональності  Ля,
Як  Моцарт  з  оркестром  фортепіано
Де  не  треба  зайвих  думок
А  достатньо  відчувати  правду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685242
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Іра Клочанюк

Я сама собі ворог, я сама собі кат.

[b]Я  сама  собі  ворог,
я  сама  собі  кат.
У  гарматах  я  -  порох,
у  рушницях  -  заряд.

Я  сама  собі  клітка,
я  сама  собі  межі,
нерозірвана  сітка
й  неподолані  вежі.

Я  сама  собі  рухи,
я  сама  собі  "СТОП",
серед  літа  -  посуха,
серед  вулиць  -  потоп.

І  який  в  мене  вибір?
Тут  виходить  дилема.
Всюди  там  де  є  вихід,
я  шукаю  проблеми.[i][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683717
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Олена Галунець

П'ять якщо

Якщо  з  думок  розхлюпались  слова  брехливо,
Що  на  людей  наводять  чорноту  фальшиву,
Згадай  дев’яту  заповідь.  Судити  не  дано.

Якщо  напився  сам,  то  поділись  водою.
Душа  вкривається  холодною  слюдою,
Коли  в  байдужості  сліпі,  коли  усе  одно.

Якщо  забризкав  підлістю  обличчя  світлі,
І  відчаю  терпкого  знов  накинув  петлі,
То  пам’ятай:  біда  постукає  в  твоє  вікно.

Якщо  сказав  «люблю»,  то  не  криви  душею.
Віддайся  на  всі  сто,  і  навіть  за  межею
Будь,  як  Орфей,  чия  любов  живе  в  піснях  давно.

Якщо  топитись  –  тільки  у  глибоких  людях.
Затримайте  повітря  не  в  устах,  а  в  грудях,  
Щоб  віднайти  між  рифами  безцінне,  а  не  дно.


©  Олена  Галунець


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666520
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.07.2016


Марамі

Соняхами в лютий

Мріяти  про  тебе  соняхами  в  лютий
Снігом  в  степ  липневий
І  нехай  в  діряві  будеш  кеди  взутий
Ти  святий  для  мене

Божевільним  стримом  не  благати  смерті
Коли  твій  листопад  журавлі  засіють
Обкусати  лікті,  і  червоне  стерти
То  її  цілунки  зі  смаком  полину

Мріяти  про  тебе,  дотиком  гарячим
Поки  наші  правди  з  різними  стежками
Хвоєю  гріхи  і  стаю  незряча
До  твоїх  побічних,  основних  й  незваних

Поки  пальцям  холодно  і  брудно
Поки  руки  із  відбитком  сталі
Я  тобі  молитимусь  ледь  чутно
І  збирати  зернята,  що  впали

Й  мріяти  про  тебе  так  натхненно
Виграти  у  березня  двобій
Хай  сьогодні  ти  не  біля  мене
Вірю,  що  цей  серпень  буде  спільний

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678328
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Леся Мюллер

ЯК ВОНО ХОЛОНЕ…

Ти  знаєш  як  холоне  в  грудях?
Коли  не  знаєш  чого  іще  чекать.  ..
Ти  знаєш  як  важко  не  заплакати  на  людях?
Коли  струни  душі  тяжко  тремтять..

А  знаєш,  воно  так  холодно  у  грудях.
Від  того,  чому  ніколи  і  не  бути...
І  вже  не  тяжко  плакати  на  людях.
То  важче  мрії  всі  позаду  залишити  і  забути...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661148
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 18.07.2016


Чудна Пташина

Чуєш, а налий мені вина.

Чуєш,  а  налий  мені  вина.
Ось  там  стоять  бокали.
Мовчатимем,  гортаючи  журнали.
Нас  вразить  очей  глибина.

Чуєш,  а  налий  мені  вина.
Можливо,  поговорим  трошки.
Як  на  обличчі  ні  одної  зморшки,
А  у  очах  видніє  сивина.

Чуєш,  а  налий  мені  вина.
Трохи  прикрась  мою  самотність.
Нехай  панує  безтурботність,
Натягнута,  немов  струна.

Чуєш,  а  налий  мені  вина.
І  в  світі  більшого  не  треба.
Руками  я  торкнулась  неба,
Воно  для  мене  -  чужина.

Чуєш,  а  налий  мені  вина.
Забудь  вже  про  звання  своє
І  відповідь  дай  на  моє:
"Чуєш,  а  налий  мені  вина."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676937
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 18.07.2016


уляна задарма

12. 06

Забуто  кОмпаси  і  глобуси  -
Lovestory  кришене  бізе,
де  літо  рейсовим  автобусом
кудись  печаль  мою  везе.

А  ще  -  везе  мого  наплічника
і  напідпитку  фраєрка.
А  ще  -  руду  кирпату  дівчинку
й  "  Така  як  ти"  Вакарчука.

Ще  трійко  краль  -  у  них  з  Мальдівами
на  майках  зроблено  принти.

І  стріне  море...  Несподівано...
І  поцілує...

Так,  як  Ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672150
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016


† божевілля †

Кривавий захід сонця тихенько догорає…

Кривавий  захід  сонця  тихенько  догорає,
Стривожено  дерева  шепочуть  каяття́...
А  ти  біжиш  нестримно...  Ти  знов  кудись  тікаєш.
Так  любиш  грати  в  хо́ванки  з  життям?

Ось-ось  достигне  місяць,  впаде́  печаль  росою,
Ще  мить  -  спокійні  зорі  утворять  наднові́...
А  ти  зійде́ш  у  вічність  лукавою  сльозою,
Питаючи  себе:  а  ми  живі?

Ми  є?!  Чи  все  довкола  -  дивний  сон?..
Розвинена  уява  надістоти?..
Світи  в  світах?  Комп'ютерний  закон?
Хай  буде  так.  Як  за́вжди,  ти  не  проти,

Чи  жити,  чи  вмирати...  Все  одно.
Але...  я  знаю:  ти  боїшся,  друже,
Боїшся  то́го,  що́  там  за  вікном...
А  як  у  пеклі?  Спека  чи  не  дуже?

Чи  може,  там,  за  краєм,  тільки  ніч,
Пекучий  мо́рок,  що  тече  крізь  пальці?!
Ти  віриш  у  життя...  То  в  чому  ж  річ?
Не  бійся.  Перебо́ремо.  Бува́льці...

Ми  є...  Ми  є!  Живе́мо!  Пожежі  в  наших  душах!
Розпря́мимо  ми  плечі,  і  очі  догори!
Та  я  з  тобою  далі,  на  жаль,  іти  не  мушу...
Від  вітру  вбережу  -  а  ти  гори...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610840
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 13.05.2016


Марічка9

Собі

Не  сперечайся,  так  повинно  бути,
На  те  вони  лишень  твої  хрести.
В  хвилини  жалю,  болю  і  розпуки  -
Будеш  один-однісінький  нести.
Прийде  момент,  -  ніхто  не  зрозуміє.
Такий  момент  настане  й  не  один.
Увесь  твій  всесвіт  гірко  посіріє,
Не  залишивши  променю  щілин.
А  ти  ж  не  зможеш  краще  пояснити,
Коли  болить,  -  лякаються  слова.
Душа-душа...  То  тихе  поле  битви,
Найбільша  таємниця  вікова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660313
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 08.05.2016


Світлана Крижановська

Тет-а-тет із весною

Сповила  весняна  ніжність,
Щебече  пташкою  душа,
Чарує  квітів  білосніжність,
Захоплює  в  полон  краса!

Блакитне  небо,  щедре  сонце,
Дерева,  мовби  наречені.
Проміння  радісно  лоскоче.
Літак  летить  далеко  в  небі.

І  аромат.  Він  геть  п'янить!
Пташина  музика  лунає.
Це  тет-а-тет,  чарівна  мить,  -
Весна  зі  мною  розмовляє.  (10.03.2016)

     Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
     м.  Хмельницький.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650718
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016


Анастасія Кравець

ледь-ледь

*  *  *
Чому  ти  вирішив,  що  близький,
Із  чого  смілі  гіпотези  маєш?  
Можливо,  часу  поріг  низький
Колись  надумаєш  і  зламаєш.

Чому  ти  вирішив,  що  твоя,
Навіщо  простір  руками  стискаєш?
На  хвилях  музи  літаю  я,
А  ти  ледь-ледь  мої  сни  торкаєш..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648842
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 11.03.2016


Кіт

вулиця

пуста  вулиця
пів  друга  ночі
чутно  лише  тих
які  щось  дуже  хочуть
або  не

мовчки  йдеш
в  думках  одне
що  після  погляду  у  очі
непомітно  змінює  себе

ліхтар
чийсь  сміх
і  скрегіт  гальм  десь  поруч

привіт
бувай
і  все  зіпсовано  власноруч

крок  за  кроком
наліво
прямо

пересторога
зирк
чи  не  шпигує  хто  за  нами

відносна  тиша  довкола
спрагу  тамує
легкий  вітерець
так  провокує

та  невпинно  кудись
йдеш  собі  далі
ця  дорога  як  небо
ні  початку  ні  краю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635487
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 12.02.2016


Кіт

Кава

ця  шльондра  мене  наповняє
їй  єдиній  під  силу  це
ні  на  що  її  не  міняю
вона  мені  вірна
цим  сказано  все

хоч  часто  
до  біса
запаси  зникають
і  в  паніці  
майже
в  магазини  біжу

без  неї  від  смутку
я  мов  помираю
її  так  жадаю
і  з  нею  дружу

ця  шльондра  дарує
насолоди  миті
даром
без  наслідків  й  жертв

ця  шльондра  вбиває
повільно  і  тихо
та  вона  того  варта
її  любить  смерть

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631805
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 12.02.2016


makova_kvitkа

Сон

Мені  снився  сон,а  там  ти...
Такий  рідний,до  болю  знайомий.
Місто  вночі  розводить  мости,
І  ми  стоїмо,  наче  вчора.
Ти  дивишся  в  мої  очі
І  хочеш  мені  щось  сказати.
Ох,як  я  люблю  ці  довгі  ночі,
Коли  можна  просто  мовчати!
Візьми  за  руку  і  обійми
Невже  це  так  важко?
Місто  вночі  розводить  мости
Ох,як  з  тобою  то  тяжко.
Ну  і  мовчи,раз  нема,  що  сказати
Тільки  приходь  до  мене
Я  уві  сні  буду  чекати
Там,де  мости  розводять  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632688
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016


Аліна Закорко

Смуток? – Тиша.

Смуток?  –  Тиша.
Вечір?  -  Темно.
Біль?  –  З’їдає.
Відійде?  –  Напевно.
Ти?  –  Спокуса.
Я?  –  Сумую.
Тиша?  –  Грає.
Ніч?  –  Не  вкусить.
Погляд?  -  Доза.
Поруч?  –  Вічність.
Я?  –  Кохаю.
Сильно?  –  Дуже.
Голос?  –  Ніжний.
Тіло?  –  Пекло.
Очі?  –  Сяйво.
Життя?  –  Нестерпне.
Час?  –  Невпинний.
Літо?  –  Осінь.
Дощик?  –  Грози.
Сумно?  –  Пройде.
Спати?  –  Треба.
Підеш?  –  Хтозна.
Кава?  –  Зранку.
Пополошить?  –  Мозок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623385
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 24.11.2015


Єва Романенко

• ЗАТИШОК •

Вечоріє,  і  сонячне  світло
З  краю  неба  осяює  зведення  хмар.
Милий  двір  зустрічає  привітно
Нас  з  тобою.  Блищить  тротуар...

Кілька  кроків  —  і  ми  у  квартирі;
Запах  прянощів  пестить  знесилений  нюх.
Все  навколо  у  злагоді  й  мирі.
Ти  знімаєш  сережки  із  вух...

Нафарбована,  стомлена,  боса,
Відігнавши  від  себе  настирні  думки,
Я  торкаюся  кінчиком  носа
До  твоєї  блідої  щоки...

Я  руками  тримаю  перлину,
Що  наповнює  сонцем  похмуре  життя  —
Найкоштовнішу  в  світі  людину  —
І  обожнюю  це  відчуття...

Оживає  душа  моя  чиста
У  гарячих  і  щирих  обіймах  твоїх,
Що  окутують  наче  намисто
Ніжну  шию,  білясту  мов  сніг...

Враз  підлогу  оздобив  наш  одяг,
Що  тримався  на  стегнах  й  безсилих  плечах;
Сіру  втому  замінює  потяг,
Сяє  вогником  в  наших  очах...

Палко  спраглими  ласки  вустами
Розціловую  сповнений  жару  живіт;
Безкінечність  постала  за  нами,
Затуливши  собою  весь  світ...  

Наші  голі  стрункі  силуети
Неквапливо  збігаються  в  цілісну  суть;
Поміж  нами  зникають  секрети
І  барвінки  у  душах  цвітуть...

•  07.11.2015  •

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619099
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015


atamanka

Нічого путнього

Стерти  з  пам'яті  всі  теорії,  
Загубитись  у  морі  відчаю,  
Ці  вірші  -  лиш  симптоми  хворої  
Яка  стати  хотіла  іншою.  

Ці  вірші  -  лиш  симптоми  осені,  
Що  вбиває  всю  мужність  почерком.  
Лише  мрії  мої  нескорені,  
Та  здадуться  із  першим  дотиком.  

Ці  вірші  -  лише  сповідь  грішниці,  
Що  шукає  не  там  майбутнього,  
Яка  мріє  втекти  від  дійсності  
Й  пише  вірші  -  нічого  путнього.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616511
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 05.11.2015


Вікторія Суворова

Дівчина із моєї мрії

Вродлива,  щира,  дещо  загадкова
Чарівна  дівчина,  ще  зовсім  юних  літ
Своєю  неповторною  красою
Щоденно  зводить  з  розуму  весь  світ

Її  зелені,  незрівнянні  очі
Немов  магніт  притягують  до  себе
І  посмішка  так  таємниче  ніжна
Як  та  зоря,  що  прикрашає  вночі  небо

До  всіх  не  схожа,  чимось  особлива
Лише  вона  уміє  так  любити
Й  своєю  чистою  й  ранимою  душею
Вогонь  кохання  в  серці  розпалити

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615110
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015


Луноокая

Забирайся. Негайно. Геть

Забирайся.  Негайно.  Геть.
Падай  крихтами  з  мого  столу.
Ні  ногою  в  мою  мечеть.
Додолу!  Падай  щосили  додолу!

Розвертайся  і  йди  до  біса.
Я  не  можу  з  тобою  дихати.
Я  не  хочу  без  тебе  дихати!
Не  прив'язуй  до  себе.  Молю,  гульвісо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593103
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 02.09.2015


Night

Усе навколо забувати

Усе  навколо  забувати
Від  погляду,  де  тоне  біль.
На  мої  рани  б  твою  сіль.
Під  спільні  зорі  засинати.
Під  звуки  давніх  поколінь.
Ці  теплі  вулиці  мов  лінь.
А  ми  вогонь,  що  звик  тікати
У  димні  сутінки  видінь,
У  сині  килими  кімнати
Із  континентами  книжок.
Між  них  безпечно  засинати,
Закривши  дім  на  ланцюжок.
Вдихати  пряні  візерунки
І  голос  мрійників  Землі.
А  на  їх  фоні  тихі  струнні,
Немов  розчинені  в  імлі.
Тобі  одному  розкривати
Відбитки  часу  на  душі.
І  поринати,  поринати
У  очі  гамлета  ясні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603372
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015


Цілковито незалежна

І кожного з нас викидали на смітник

І  кожного  з  нас  викидали  на  смітник
Топтали  наче  квіти  в  чистім  полі,
Бруднили  душу  наче  чагарник,
А  серце  прагнуло  крізь  терни  відшукати  зорі.
І  кожен  бачив  як  душа  горить
Яскравим  і  далеко  непростим  багаттям,
Як  у  очах  спалахували  вмить
Маленькі  відблиски  промінчиків  кохання.
І  кожен  знав,  те,  як  воно  болить,
Коли  один  хтось  просто  не  кохає,
До  цього  не  готовий  ти  зазделегідь,
Бо  не  зародиш  почуття  яких  немає.
А  згодом,  просто  сил  піти
Знайти  потрібно  десь  в  собі  глибоко,
Щоб  ні  себе  не  мучити  ні  тих,
Хто  просто  в  когось  іншого  закоханий.
18.07.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566131
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 01.09.2015


Ярина Вогель

Маленька відьма

Загублена  в  лісах,
і  з  ними  залишилась
з  деревами  говорить,
забула  вже  про  страх.
Маленька  відьма
вчиться  ворожити
на  травах,
що  збирала  на  стежках.
І  слухається  вітер
ту  малу  дитину,
що  серце  покололи  колючки.
Ті  колючки  кохання,
як  без  нього  жити?
Без  нього  замість  серця  будячки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598225
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 09.08.2015


Ліда

Рідна душа

Рука  в  руці...  І  світ  наче  співає...
Так  люди  переплетуться  не  раз.
Та  мало  хто  з  них  насправді  знає,
Що  саме  це  -  найкращий  час.  

Коли  ти  чуєш  бій  того  серця  
Коли  в  очах  тих  -  образ  твій.
І  все  лихе  в  раз  відженеться,  
А  ти  не  йди!  Ти  ще  постій!  

Такі  чужі  ми,  рідним  нам  серцям,  
Такі  холодні,  найтеплішому  теплу.
А  ми  колись  подякуєм  творцям,  
За  Любов  цю,  вічну  й  неземну.

За  душі  тих,  хто  найдорожчий,
За  їхній  сміх,  та  їхній  плач.
За  те,  що  можна  спостерігати
За  ними,  але  нажаль,  як  вільний  глядач.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597327
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 04.08.2015


Karo

Прихована автопригода

[i]Ми  колись  розминулись  у  місті  чужому,
Розважалися  по́різно  хто  як  хотів...
І  дорога  в  тролейбусі  мрій,  що  додому,
Поєднала  нас  ближче,  ніж  небо  птахів.

І  початок  поклали  слова  про  погоду,
І  фіксація  нас  молодих  в  фотоплівці...
Та  хто  ж  знав,  що  прихована  автопригода
Відіб`ється  коханням  в  тоненькій  листівці.

І  тепер  ми  удвох  на  розбитій  машині,
Покидаємо  вулиці  кинуті  й  знов...
Я  ховаю  від  себе  реальність  у  скриню,
Що  розсипала  повністю  слово  "любов".

Всі  криштальні  слова  підхвачу  у  повітрі.
Твої  родимки  ніжні  на  сильних  руках,
Будуть  спогадом  чистим  у  темній  палітрі,
Стануть  болем  глибоким  в  чиїхось  думках.[/i]


●  Sunguns  –  Портрет  ●

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594985
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 04.08.2015


Марія Зінченко

Вдихай

Ти  спокуса,  ти  натхнення,  
     ти  суцільна  таємничість
Я  немов  у  трепеті,
     під  тиском  сильного  вогню
Ти  так  нещадно  змушуєш
     відкрити  двері  в  імпульсивність
Проникаючи  як  струм
       сильно,  ніжно,  в  глибину
Час  втрачає  весь  свій  плин,  
       всю  свою  присутність
Викликаючи  безсилля,
         шепіт  грається  водночас
Я  немов  пливу  в  знемозі,  
         все  шукаю  цю  могутність
Затамовує  мій  подих  
         все  впадає  в  сильний  окрас
Відчуваю  все  одразу,
         стоячи  з  тобою  поряд
Страх,  неспокій,  трепіт,  щастя,  
         силу  в  відчутті  бажання
Ти  крадеш  у  мене  подих,
         серце  зупинив  твій  погляд
Я  вмираю,  задихаюсь  
         безкінечним  хвилюванням
Наполегливо  і  вперто  
         обвиваєш  мов  наркотик
В  невідоме,  загадкове,  
           в  щось  величне,  в  щось  казкове
Відчуваю  стукіт  серця,  
         тихий  подих,  ніжний  дотик
Я  п’янію,  затерпаю,  
           утекти  сили  немає
Без  зупину,  без  вагання  
           все  втрачає  всій  контроль
Затуманює  весь  розум,
             все  зірвалось  з  під  оков
Все  безсильне  зупинити  
             сильний  пристрасний  вогонь
Ти  спокусник,  темний  ангел,  
           ти  кохання  віднайшов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596690
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015


Лісна Олена

брехлива ваніль

Що  сказати  тобі,  не  знаю.
Написати  листа  -  та  ні.
Все  кохання  своє  відпускаю,
відпускаю  думки  всі  сумні.

Хай  летять,  не  вертаються  знову,
бо  приносять  вони  тільки  біль.
Я  візьму  вже  тепер  за  основу:
"Та  до  біса  брехливу  ваніль!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591094
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 24.07.2015


Галина Шамаріна

Вона йшла топитись…

Вона  йшла  топитись  –
Життя  вже  не  склалось:
Десь  майорів  успіх,
Та  то  їй  ввижалось!
Вона  йшла  по  парку
Й  з  нудьги  роздивлялась,
Що  там  за  сміття
Під  ногами  валялось.
На  очі  попався  
Листок  із  віршем,
Що  біля  лави  лежав,
Під  зеленим  кущем.
З  цікавості,  дівчина
 Все  прочитала
(Чотири  рядки  –  
Ні  багато,  ні  мало!),
Всміхнулася  гірко,  
Й  додому  пішла…
І  ось  вам  на  розсуд
Той  клаптик  вірша:
«Зміняє  день  –  ніч,
Та  далі  йде  ранок  –  
За  всякою  мрякою  
Буде  світанок!».
©  Шамаріна  Галина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584951
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 21.07.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2015


Майя Грозова

схожа на дерево жінка.

схожа  на  дерево  жінка,  що  виношує  в  собі  дитину:
заглиблюючи  руку  по  лікоть  у  саму  серцевину,
не  знаєш  напевно,  що  схопиш  кінчиком  нігтя  -
м'якість  хутра  чи  холод  зміїної  шкіри..
щебече  зграя  думок  у  чорній  фаті  волосся,
гудуть  почуття  у  медових  сотах
і  жалять  найбільш  близького  -
бо  той  зазвичай  і  ховає  сокиру
поза  спиною..
і  ріже  слово  коротке,  немов  спалах  блискавки,
двоїть  гнучке  і  тендітне  тіло,
коли  жінці  не  пробачають  всередині  дівчинку,
вона  мертвіє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504687
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.07.2015


Мар’я Гафінець

Голос 16+………. .

Кохатись,  мов  перші  коханці.
З  надривом,  розпачливо,  грішно;
невинно  так,  свято  і  вічно.
…загублений  в  простинях  волос…
Із  раю  –  в  Любов  ми  вигнанці!  
…шепоче  жаги  повен  голос…

Тамований  нерв  розпашілий:
вітатись,  немов  незнайомці.
Холодних  умовностей  бранці.
…в  обійми  б,  як  скошений  колос…
Налитий  теплом,  отяжілий!
…крізь  відстань  до  тебе  мій  голос…

Крізь  час,  крізь  роки  і  тривоги,
як  вперше,  в  цілунку  стрічатись.
І,  мов  назавжди  все,  прощатись.
…міняти  щось  болісно  й  пізно…
Крізь  довгі,  далекі  дороги
…голубить  тебе  голос  ніжно…
........................................

[b]Голос  16-  (переспів)[u][/u][/b]

Всміхатись  до  тебе  уранці.
Крізь  сон  так  мрійливо  і  ніжно,
забувши,  що  вже  ми  нарізно
зустрінемо  свій  новий  день….
…А  сонце  із  вітром  –  коханці  –
грайливих  заводять  пісень!

Затихне  мій  спогад  щемливо.
Той  сум  утоплю  в  сотнях  справ.
Удасть  Час,  що  НАС  він  не  знав!
…Старатимусь  бути  без  себе
собою  все  ж,  навіть,  щасливо...
…безболісно  б  мить  хоч  без  тебе…

Крізь  вічність,  повз  час  і  тривоги
мій  голос  крізь  сни:  все  -  до  тебе!
Із  вітром,  і  з  сонцем,  під  небом,
в  мелодії,  зітканій  з  мрій,
без  напряму,  карти  й  дороги:
…світ  пестить  так…  (слухай!)  ..знов  твій…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592543
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015


Мілена Ділан

Коли не запануєш у собі…

       У  галасі  не  знайдеш  тиші,
       Й  не  знайдеш  спокій  у  війні.
       Усе  буде  марним  та  лишнім,-
       Коли  не  запануєш  у  собі...
                                       Коли  не  запануєш  у  собі,-
                                       Забудеш  правду  та  красу.
                                       Не  буде  світла  вже  у  тобі
                                       У  серці  щоб  знайти  весну…
Душевні  сили  днями  гаснуть,
Надії  фоліант  як  тінь  німа.
Та  очі  й  розум  мій  ще  ясні,
До  того  ж  йду  я  не  сама…
                                     Твоя  підтримка  є  безмежна-
                                     Долаю  з  нею  атоми  біди.
                                     Любов  Твоя  така  чудесна,  
                                     Що  з  легкістю  досягну  я  мети!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592029
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2015


*Марічка*

Напиши мені листа

Напиши  мені  хоч  якогось    листа  -
Нехай  це  буде  навіть  спроста…
Прочитаю  від  початку  до  кінця,
При  світлі  молодого  місяця…
Прощупуватиму  кожне  слівце,
Затягнеться  думок  кільце…
Під  серцем  бережу    купу  твоїх  літер  -
Не  вивітрює  їх  звідти  навіть  сильний  вітер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587635
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 18.06.2015


Інга Хухра

Буремні 26… (Переосмислення)

Не  вистачає  віри  і,  напевне,  сил...
І  так  багато  сказано  пустого:  
«Візьми  себе  у  руки!  Пересиль!»
 Не  стерпиш  і  не  звідаєш  чужого...

 Я  знаю,  кожному  болить  свій  біль...

 Вже  завтра  перегорне  календар
 Сторінку  ще  одну,  і  все  почне  спочатку...
 Яким  буде    для  мене  новий  старт?
 І  що  залишить  по  собі  на  згадку?

 І  скільки  рік  прийдешній  прогнозує  втрат?

   Минуло  25...  І  вже  нема.  
   Час  так  біжить.  Його  нам  не  спинити.
   Натягнута,  дзвінка,  немов  струна..!
   Втомилась...  Хочеться  усе  змінити!

   І  страшно  взвити!  І  послати  на..!!!

   Ми  боїмося  смерті!  Дивні...  Страшно  –    жити!  
   Коли,  здається,  мимоволі  день  
   Спливає,  мов  вода  крізь  сито....
   І  у  долонях  –  мокрий  слід  лишень...

   Нас  знову  не  зуміли  оцінити....

   Усе  по  колу,  плавно,  з  року  в  рік:
   Терпіння.  Примус.  Правила.  Провина.
   Час  невблаганно  свій  тримає  лік.
   І  від  суспільних  рамок  ломить  спину.

   Усе,  як  завжди.  Інший  тільки  вік.

   Невідповідність,  непотрібність...  Сміх...
   Гучний,  пронизливий,  їдкий  і  злісний.
   І  не  існує  тут  поняття  «гріх»..
   Цей  світ  простий,  порожній,  прісний...

   В  ілюзіях  ти  не  віднайдеш  втіх!

     І  все-таки,  що  зміниться  за  рік?
   Чи  зможу  я  себе  переламати?
   Як  трансформується  мій  сірниковий  світ,
   Якщо  зумію  страх  в  собі    здолати?

     І  хто,  з  нас  всіх,  зробити  це  вже  зміг?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580531
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 12.06.2015


Катя Львівська

Табу

Ще  миля,  й  протопчу  дорогу  в  пекло,    
ти  заборонене,  якого  не  сприйму.
Мить  біля  тебе  —  тільки  пастка  смертна,
а  я  ту  мить  у  вічність  оберну.

Скінчився  день  і  витоки  неслави.
Вже  не  щемить,  не  коле  під  грудьми.
Твоя  присутність,  мов  дурманні  трави,
одній  дарує  крила  між  людьми.

І  справжнє  щастя  в  голосі  і  думці,
що  спопеляє  відстанню  дзвінка.
Слова  тепер  чомусь  солодше  трунку.
В  них  слід  ловлю,  який  і  не  втікав.

Табу,  що  вже  межує  з  божевіллям,
із  присмаком  поранених  надій.
І  щоб  в  куточку  Бога  не  молило,
ти  заборонене  навіть  для  моїх  мрій.

Народжений  втрачати    мовчки  плаче.
Безпечно  креслить  хрест,  ховає  день.
Запам'ятовуєш  між  мріями  неначе,
і  ноти  з  щастя,    і  слова  з  пісень.

19.05.2012  року
Н.К.О.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479053
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 19.05.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2015


Darine Dragomanova

Головне, щоб не забракло спогадів





Головне,  щоб  не  забракло  спогадів,
Головне,  щоб  не  хотілось  вбитися.
Інше  все  ми  вже  якось  поборемо,
З  іншим  всім  ми  вже  якось  звиклися.

Головне,  щоб  і  небо  плакало,
Хай  вже  ллють  ці  дощі  знедолені.
Та  й  змивають,  розмиті  барвами,
Мої  ві́́рші  недовподовані.

Головне,  щоб  ми  чули  музику,
Що  лунає  з  кварталів  Києва.
Головне,  щоб  усі  ці  вузлики
Вмить  не  стали  одним  -  Гордіївим.

Головне,  щоб  солдати  й  матері
Разом  сіли  за  стіл  поснідати,
Най  на  серці  ці  лунні  кратери  -
Най  це  глупо,  та  буду  мріяти  .

Головне,  щоби  враз  не  забулося,
Як  творили  ми  цю  eternity
Аж  не  віриться,  все  минулося,
А  ми  навіть  і  не  загинули.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570349
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 05.04.2015


Олександра Воротiлова

Ось так i станеться з людьми.

Нiч  темна.  Вулиця.  Лiхтарик..
Ранiше  тут  бували  ми.
Зiрки  на  небi  падали  й  злiтали,
́Ось  так  i  станеться  з  людьми.

Алея.  Квiти  i  Лiхтарик..
Не  дочекалися  зими,
Немов  би  в  в  пам'яті  примари.
Ось  так  i  сталося  з  людьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566785
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015


Помаранчева дівчинка

шукати

вокзали,  вокзали
колії,  колії
залізниці

їхати  і  гадати:  як  без  мене  тепер
що  сниться?

що  сниться?  чи  бачиться  обрис  чийогось  раю
чийогось  -  не  мого.  а  що?  моя  хата  скраю

з  самої  окраїни,  що  не  дійдуть  подорожні
дерева  мої  сухі,  криниці  мої  порожні
свічки  мої  не  горять,  не  білені  мої  стіни
бо  в  мене  одна  робота  -  довіку  шукати  винних

довіку  кудись  ходити.  ходити  самій  по  світу
тебе  одного  пригадувати,  тебе  одного  сповідувати
тебе  одного  чекати  і  приймати  в  сніги  і  зливи
бо  так,  любий,  певно,  виживу.  бо  так,  любий,  буду  щасливою

а  сірими,  трохи  буденними  і  швидкоплинними  днями
спливатиме  наше  з  тобою  життя  і  довгими  вечорами
коли  вкотре  і  знову  шукатимеш  втіхи  у  істинах  і  вині
діставай  мене  з  свого  дна.  пригадуй  мої  пісні

Помаранчева  дівчинка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560924
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 05.03.2015


just me

Метелики

Як  тяжко  сильно  так  чогось  хотіти
Не  знаючи  на  чому  ти  стоїш
Мовчати?  Чи  тихенько  говорити..
Летіти  вверх,  чи  падати  униз.
І  тяжко  так  сприймати  ту  пораду
Коли  не  відчуваєш  теплоти
Не  знаю.  Чи  сховати  чи  дістати
Метеликів  з  моєї  голови.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231526
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 05.03.2015


Tania Kyrylenko

Герда

Без  імені  твого  листя  влітку  жовте

крокую  самотньо  на  трамвай

там  найбільше  самітників
і  нема  музики  


Без  імені  твого  біліють  скроні

запроси  мене  на  каву-чай

горнятка  —  відра  смітників
для  тіл  Лімптона


Без  імені  твого  втрачаються  дотики

я  -  лід,  ти  —  Кай

покладаюсь  на  сонячних  зайчиків
сьогодні  обіцяли  хорошу  погоду


Без  імені  твого  лікуюсь  мужністю

з  очей  у  неба  водограй

там  зверху  не  вистачає  гвинтиків
одні  діркИ

зате  часом  падають  ангели

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266654
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 05.03.2015


Vikki

Впіймай мене, бо я падаю…

Впіймай  мене,  бо  я  падаю...
Збита  з  ніг  твоїми  силами
Повалена  повністю  твоїм  поглядом
І  розбита  вщент  твоїми  крилами

Лови  мене,  бо  я  падаю...
Збита  з  толку  твоїми  мріями
Роздроблена  на  шматки  твоїм  холодом
І  вибита  з  сил  твоїми  надіями

Хапай  мене,  бо  я  падаю...
Не  взмозі  піднятися  своїми  силами
Забувши  про  все  з  твоєю  допомогою
Ховаючись  повністю  за  твоїми  починами

Бери  мене,  поки  я  падаю...
Розгромлена  знов  твоїми  кпинами
Завалена  вщерть  твоєю  турботою
Позбавлена  сну  твоїми  мотивами

Впіймай  мене,  бо  я  падаю...
Збита  з  ніг  твоїми  променями
Повалена  повністю  твоїм  доторком
І  розбита  вщент  твоїми  посмішками
 
Злови  мене,  поки  я  падаю...
Заключи  в  обійми  останніми  силами
Підніми  мене,  своїм  поглядом!
І  захисти  мене  від  погибелі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559930
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 01.03.2015


уляна задарма

Сла Бо

...Догорають  вогні  на  примарних  мостах  Мірабо...
І  виходять  з  води  гостродзьобі  химернії  риби-
виглядають  з  вологих  лускатих  сріблястих  авто,
в  декольтованих  сукнях...боа...діамантах...жабо...
у  дірявих  губах  -  риболовні  гачечки  із  хлібом...

І  читають  з  афіш...І  сідають  на  березі,бо
у  програмі  сьогодні  -  печальний  добродій  Сла  Бо...
У  програмі  "Увага!  -  стрибає  добродій  Сла  Бо!"
(...він  вже  -  бачте  -  дозрів:його  серце  -  повнісіньке  криги...)
просто  в  темряву  Річки  -  з  перилець  моста  Мірабо...

...я  зніму  свій  плавник...я  покину  свій  офіс  і  Дно...
(Бо  Директору  Дна  -  теж  кортить  і  видовищ,і  хліба...)

Ген  -  добродій  Сла  Бо  допиває  прощальне  вино...
Нетерпляче  ведуть  плавниками  фарбовані  риби...
і  лунає  із  натовпу  -Ну  ж  бо...Давай-но...СлаБО?
бо  добродій  завмер  на  перильцях  моста  Мірабо...

він  кохає...кохав...та  кохання  -  минуло  давно...

Його  очі  -  сумні...  Його  серце  -  повнісіньке  криги...

.............................хлюп..............


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561339
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015


уляна задарма

Літери "П" і "З" (можливості мови…)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752


...Пливу  понад  прірвою
пір"ячком...  пухом  пташиним...
Покосами  пахне,  п"янить
перестиглий  полин...
Печальна  пора  понад  полем
поораним  плине...
Прозрінь  Позолота  Пожухла,
Подінься...Покинь!

Залиш...  засвітися,  Забута  
загублена  Зірка  ...
Знайду  -  заховаю...
Замерзлим  зайчам  -  збережу...
Зиму-  залюЛЯю...  заспЛЮ...
Загойдаю  ...засТЕЛЮ
замети  засніжені...

...Знаю  -  знайду  і...
згубЛЮ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 21.02.2015


Валерія Скубій

Коли усе здобуто і все втрачено

"Коли  усе  здобуто  і  все  втрачено"

Іронія  долі  нахабно  всміхнулась,  
Хто  виграв  все,  вмить  програв.  
Колісниця  щастя,  якось  хитнулась  
Собі  здобув  і  в  себе  ж  вкрав.  

Зробивши  занадто  високі  ставки,  
Перехилившись  спиною  за  край.  
Свій  розпач  здирав,  як  п'явки,
Шукаючи  в  грошах  особистий  рай.  

Зустрічаючи  з  самотністю  ранок,  
З  алкоголем  тримав  діалог.  
Скільки  за  життя  мав  коханок?  
І  в  чому  ж  сумний  епілог?  

Чи  щастя  не  в  нажитих  джипах?!  
За  що  ж  полюбив  мене  світ?  
Як  би  я  вмирав  в  тяжких  хрипах,
Хто  б  перший  підклав  динаміт?...  

Чи  за  життя  здобув  я  друга?  
Часом  боровся  навіть  сам  з  собою...  
Між  щастям  трималась  напруга,
Але  від  щастя  не  було  відбою...  

Коли  усе  здобуто  і  все  втрачено,  
Коли  з  собою  залишився  наодинці.  
Гроші  за  брехню  всі  страчено!  
Ми  -  свого  життя  злочинці...  

Автор:  Валерія  Скубій

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560254
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 17.02.2015


Катеринка

В глибинах океану

Простір
Скільки  вільних  крапель..
Вони  як  час,    як  відстань
Наближені  у  вічність.    

Постріл
Підступливо  раптовий.
В  відкриті  води  каменем
Кружляє  дійсність.

Дихать
Ловить  даремну  втому
В  пропалених  легенях
наскрізь

Воля
Та  дика  й  нерухома
Я  –  вигнанець,    чужинець  
В  гибинах  океану

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554699
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 08.02.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2015


Альона Вікторівна

Чиясь любов і твій врятує світ

Не  налюбитись  у  шістнадцять  літ,
Кохання  не  скачати  з  інтернету.
Чиясь  любов  і  твій  врятує  світ,
Назвавши  твоїм  іменем  планету.

У  заметіль  прийде  чиясь  весна,
З-під  кучугур  проб'ються  перші  квіти
І  розцвітуть  з  незнаного  зерна,
Хтось  і  тебе  навчить  тоді  любити.

Не  треба  неможливе  у  просте.
Хтось  набрехав,  що  ми  уже  не  ті.
Та  не  знайдеш  на  кожнім  кроці  те,
Що  може  бути  тільки  раз  в  житті.

А  про  любов  не  пишуть  у  газетах,
Її  не  змінить  ні  зима,  ні  літо.
Можливо,  й  ти  врятуєш  всю  планету,
Для  когось  ставши  вимріяним  світом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556516
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Олена Мальва

Бездоганність

Вже  довго  гуляємо  парком  осіннім,
Тут  спокій  живе  і  це  наше  спасіння.
Щось  романтичне  шепоче  нам  листя
І  з  ніжністю  пальці  наші  сплелися.

Я  не  хочу  йти  грітися  та  пити  каву,
Хоча  з  тобою  будь-де  дуже  цікаво.
Я  лишуся  тут,  в  золотому  безмежжі,
В  легендах  осінніх  в  осінній  одежі.

Твоє  волосся  на  дотик  як  я  уявляла,
Від  погляду  грітись  собі  дозволяла.
Моя  відмова  від  кави  дещо  спонтанна,
Бо  зараз,  в  цю  мить,  ТИ  БЕЗДОГАННИЙ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517638
дата надходження 16.08.2014
дата закладки 04.01.2015


Ir_En

Наївність втіх…

Світ  забруднений  злим  духом
Наївність  втіх  таїть  в  собі  усмішка
Люди  бачать  в  грішному  спокусу
Лиш  до  пекла  веде  ця  доріжка
Коли  бачиш  навколо  лиш  заздрість
Коли  підступність  –  це  фірмова  фішка
Тоді  хочеться  в  зорях  пропасти…
Що  кричати?  До  кого  звернутись?
Що  порадять?  ..  І  хто?  –  головне!
В  голові,    мов  від  сканера  видно  -  у  всіх  лиш  одне..
Чому  так?  І  чому  ти  самотня?
Хтось  все  ж  вірить  отим    злим  чуткам
Ти  одна,  і  ти  знаєш  ,  так  легше
Дала  волю  своїм  почуттям..
Ти  літаєш,  шукаєш  стежину
Що  до  щастя  тебе  приведе
Ти  живеш  і  не  ждеш  ту  людину,
А  вона  лиш  тобою  живе
Стільки  всього  все  ж  сталося…прикро..
І  надії  вже  майже  нема
Ти  не  віриш  нікому,  й  ти  звикла
Й  ти  одна  в  цьому  світі,  ти  майже  одна
Зимній  вечір.  Так  тепло…й  не  дивно
І  в  душі  вже  не  холод  й  туман…
Сталось  так  і  ти  в  цьому  не  винна
В  голові  від  думок  лиш  дурман
Думаєш  все  те  що  було,  згадуєш  кожну  мить
То  сльоза  бринить  безупинно,  
То  усмішку  не  зупинить
Ти  не  віриш  що  так  може  бути
І  що  це  не  ілюзія  снів…
Те  що  серце  тримає,  не  пробуй  позбутись
Навіть  як  сильно  ти  б  цього  хотів….!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544108
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Юлія Бричко

Залиш…

Залиш  мені  смак  твоїх  ніжних  губ
І  поцілуй  мене  так,  наче  це  востаннє.
По  тілу  ще  відчутний  дотик  рук...
Почуй  моє  безмовнеє  благання!!!

Візьми  в  обійми,  як  мале  дитя,
І  пригорни  до  себе,  наче  рідну.
Я  прошепчу  тихенько:  "Я  твоя..."
А  ти,  всміхнувшись,  скажеш:  "Юль,  я  вірю!"

Поглянь  у  вічі,  наче  вже  помру,
З  тією  ніжністю,  з  останньою  любов'ю.
Давай  зіграємо  в  одну  буденну  гру:
Ти  будеш  вірить,  що  я  лиш  з  тобою.

Давай  з  тобою  будем  жити  так,
Неначе  завтра  з  нас  когось  не  стане,
Любов  нехай  летить,  неначе  птах,
І  проліта  над  нашими  містами.

Між  нами  кілометрів  сотні  дві,
Південно-західна  між  нами  залізниця,
Але  приїду  я  на  вихідні
І  пристрасть  запала  в  моїх  зінницях.

Залиш  мені  смак  твоїх  ніжних  губ
І  поцілуй  так,  наче  це  востаннє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507399
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 19.10.2014


Дотик вітру

. . . Люди не вміють


Люди  не  вміють  слухати,  читати  усмішки.
Напхані  душі  байдужості,  ховають  за  одягом.
Люди  стали  холодні,  трохи  простуджені.
І  кожен  тепер  розраду  знаходить  у  музиці.
Осінь  не  радує,  ще  напихає  сумом.
Повні  кишені  пхає  тобі,щоб  хватило.
А  ти  їй  коришся  зовсім  безсилий  і  змучений.
Просиш  ночами  серце,щоб  більш  не  любило.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528372
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Бариловська

Ж… (малечі)

Жмонька  моторна
У  жменці  несла
Коржики  з  бабиним  літом.

Жмаха  соборна,
Що  бджілки  пасла,
Жмоньку  пристріла  привітом.

Жмаха  безжурна,
Скажена  до  втіх,
Змучила  Жмоньку  питанням:

"Хто  підселяє
Тренованих  бліх
В  серце,  побите  коханням"?

Жмонька  примудра,
Наливши  мастил,
Жмаху  в'язнила  в  ґринджоли.

Видала  пудру,
Зоряний  пил
І,  на  всяк-раптом,  уколи.

"Мчи  за  струмочком
Не  спи,  не  жени"  -  
Жмонька  дала  настанову.

"Ген,  за  горбочком  -
Божі  штани.
З  ними  й  будуй  розмову"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529324
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014


Іванна Вишневська

Сон - то є марення

Сон  -  то  є  марення,  а  в  маренні  –  правда
Тому  в  сні  є  істина.  Мов  би  насправді
Події  складаються  у  дивні  сюжети
Ще  не  розгадані  вільні  сонети

У  кожному  «ні»  є  трошечки  згоди
У  кожній  дитині  від  Бога  є  вроди
У  кожному  «Так»  є  трохи  вагання
У  темряві  ночі  є  завше  світання

У  кожному  «байдуже»  є  трохи  серця
І  кожна  людина  на  половину  черства
І  кожен  із  нас  вибирає  для  себе
Яку  половину  віддалить  від  себе

У  кожному  «знаю»  є  трохи  лукавства
Добре  слово  –  це  вірне  лікарство
І  будь-яка  чиста  душа  у  вітанні
Все  ж  має  силу  у  темнім  пізнанні

І  в  кожній  посмішці  є  своя  правда
Та  кожне  сьогодні  вміщує  завтра
Кожне  життя  –  людини  не  варте
І  кожна  людина  життя  того  варта!

Кожне  «Забудьте»  просить  пам’ятати
Кожне  «Не  знайте»  хоче  пізнати
Глибину  слова  і  душу  вітання
Без  цього  і  слава  робиться  марна

І  в  кожній  неволі  для  волі  є  місце
Та  є  трохи  твого  в  душі  іновірця
І  є  правда-леля  у  кожного  своя
І  перемога  не  буває  без  бою

І  кожне  «Прощай!»  залишає  бажання
І  кожне  «Добридень!»  містить  прощання
А  кожне  «Пробачте»  не  змінює  душу
Кожне  «повинна»  не  говорить  «мушу»

І  кожен  кінець  містить  світлий  початок,
Як  кожна  дорога  завертає  добряче
І  кожне  «ненавиджу»  має  долю  кохання
І  в  будь-якій  миті  є  трохи  вагання

2011
#IvannaVyshnevska

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526229
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014


Щастячко

Ви вірите у літо?

Скажіть  мені,  ви  вірите  у  літо?
У  те  зрадливе  сонце  із  небес,
У  ніжність  повівання  вітру,
Й  пташок  закоханих  політ?

Чи  вірите  у  щастя  й  вічність?
У  подив  серед  буденних  справ,
І  в  те  безкрає  синє  небо?
Чесно  Вам  скажу:  "Я  -  так!".

Немає  кращого  на  світі
Ніж  вірити  у  когось  чи  у  щось,
На  нас  усіх  -  одна  дорога,
Вірити  у  світло  і  добро!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417711
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 28.09.2014


Щастячко

Наївна Я …

І  толку  з  того,  що  навколо  всіх  багато
Коли  в  серці  давно  не  панує  свято
Знову  дощ  і  знову  осінь
Літо  не  йди,  залишся  назовсім

Нехай  хоч  хтось  буде  поруч
Зруйнувала  я  щастя  власноруч
Вибігла  надвір  роздіта
Та  де  ти,  де  ти  ...  літо?

У  вірність  давно  вже  не  вірю
Скажи  правду  -  я  все  зрозумію
Хочу  бути  твоєю  стіною?
Та  не  зі  мною  це,  не  зі  мною...

Закоханий  погляд,  палаючі  очі?
Усього  цього  як  не  було  зовсім
А  може  то  все  мені  наснилось
Безодня  неба  ...  усе  змінилось

От  йо-п-р-с-т,  ото  я  наївна!
Одна  із  мільйона  Youth  покоління
Піду  зроблю  собі  мабуть  кави
Нехай  хоч  вона  мене  зігріває

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526337
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014


Наталя Гайдамака

@@@

Заплакати  очі
І  буцім  так  легше
Життя  переждати
В  останнє  і  в  перше.
Липуче  та  брудно
Багряним  суцвіттям
Розперте  повітря
У  хмару  зрослось.
Роздвоєні  душі,
В  чорнотах  заблудші,
За  що  вас  багато
На  ганках  стоїть?
А  ти  похилилась,
Найвіддана  постать.
Заціплено-в'яла
І  шлях  твій  мовчить.
Лягають  поквапло
На  збіжжя  дорог
Кумедні  принади
Хотінь  і  вимог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526260
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014


Кавалева

До моєї Лелі…

Над  океанами  бурі  непомітні,
вони  розчиняться  в  хребтах  хвиль..
як  сльози  маленької  Лелі,
що  ніколи  не  перекричать  мій  біль.

Моя  Лелі,  чому  ти  така  непривітна,
наче  колюча  жоржина  під  мрякою  зір?
Навіщо  тепер,  восени,  розквітла,
своєю  красою  ночам  холодним  наперекір?

Ти  чекала  мене.  Наче  мудрий  янгол
берегла  від  високих  польотів.
Але  танцюючи  з  лютою  долею  танго,
Леле,  ти  навіки  втратила  спокій.

Довго  я  шукаю  тебе  скрізь  по  світі,
в  океанах,піснях  та  осінніх  букетах.
Ти  болиш  мені,  Лелю,  щомиті,
твої  сльози  дощем  на  моїх  щоках.

Знаю,  ти  все  ще  десь  поряд,
тримаєш  в  долонях  останні  квіти.
У  тебе,  Леле,  проникливий  погляд,
який  не  холоне  з-під  гранітної  плити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524978
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014


kore

ссс

Самотнім  спокоєм  скована  система
символи  скалічені,  сичать  старі  стихії
слова  січуть  симфонію  себто  стара  схема:
стоголоссям  світ  собі  самотньо  скніє.

Схизматки  старіють,  сиплються  святині
статути  самозречення  -  спосіб  сталювання    
силуети  суджень  стають  станком  сатири
сакральний  спомин  слугує  сповіданням.

Санскрити  спопеляють,  сіються  сюжети
ску́льптури  сплітають  софізму  сто  споруд
століття  самозвершень  спалює  сонети
субтильний  соціум  складає  самосуд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524950
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 22.09.2014


Маленька лялька

Гануся. . і війна…

Уже  посутеніло...  і  свіча  вже  горить
А  коло  віконця  постать  мерехтить
Упало  на  колінця  і  рученьки  склада
Так  це  ж  мала  Гануся,  так  молиться  щодня.

І  просить,  просить  в  Бозі
Здоров’ячка  й  добра
І  щоб  не  було  в  світі....
Таке  як  в  нас...  війна…
І  просить,  щоби  тато
Скоріш  й  скоріш  вернувсь!
А  то  вбивають  інших…
І  тата…  теж  уб’ють
І  знає  вже  Гануся:  
І  що  таке  війна,
І  хто  такий  агресор,
Й  яка  в  війни  ціна.
І  слізоньки  втирає  
У  мами  із  лиця
І  вперто  вірить  ….  скоро
Закінчиться  війна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520658
дата надходження 31.08.2014
дата закладки 31.08.2014


Ольга Но-Марен

Люди-мурашки

А  скрізь  якісь  люди-мурашки,
Не  знаю  я  жодного  з  них.
Із  їхнього  світу  (мов  пташка)
Я  просто  не  витримав  –  втік.
А  скрізь  якісь  люди  –  не  люди,
Мов  клоуни  ходять  усі.
Там  сміх  і  радість  повсюди,
А  вдома  в  них  пЕтлі  косі.
І  тут  я  не  витримав  –  вийшов
З  воріт  із  містечка  того.
А  там  висять  дУші  на  вишнях.
Там  є  шматок  серця  й  мого.
І  знов  якісь  люди-мурашки
Їдять  ті  висячі  серця.
І  в  тому  звичайному  місці
Нічому  немає  кінця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517563
дата надходження 16.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Олеся Новик

мовчать ті

мовчать  ті
хто  залишається  
поза  зоною  відправлення
не  моїх  валіз  у  майбутнє

і  я  промовчу
про  калюжі  налиті
чомусь  такими  як  я
та  не  мною

чому  всі  змовкли
що  дощ  ллє  на  всіх  однаково
викарбовує  не  свої  імена
і  не  моє  на  інших

мовчання
про  все  що  торкається
холодною  водою  ніг  подорожніх
та  не  мене

коли  заговорять?
про  що  і  про  кого?
аби  тільки  чули
і  відчували

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517761
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Олександра Кійко

…мета здіймає крила

Не  кожному  піднятися  під  силу
Угору  до  засніжених  вершин,
Крім  тих,  чия  мета  здіймає  крила,  
Крім  тих,  у  кого  шлях  вперед  один.

(квітень,  2013)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515799
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Зорегляда

Маленька хатина за садом

Маленька  хатина  за  садом,
І  ти  із  роботи  додому.
Я  медом  із  рук,  кольорово,
Твою  замалюю  утому.
Тебе  я  зігрію  словами,
З  моїх  невгамовних  сонетів.
Піснями  наповню  я    сповна,
Твої    у  очах  барельєфи.
Загублене  сонце  відтане,
В  моїх    відчайдушних  молитвах.
Хоч  осінь  вже  сипить  листами,
У  нас  буде    тепло  та  тихо.
Кохання  не  випита  повінь
Мов  лава,  ошпарить  бажано,
Мої    ще  не  заспані  рани
Залічить    твоїх  слів  світання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515577
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Inness911

Іду й всміхаюсь всім підряд

Шукаю  посмішки  в  обличчях  

Іду  й  всміхаюсь  всім  підряд  

Така  у  мене  дивна  звичка  

Без  неї  не  живу  ні  дня  

 

Ховають  очі  перехожі  

А  декотрі  бурчать  «Чудна»  

Ловлю  я  погляди  ворожі  

І  іскра  інколи  зі  дна  

 

Але  ота  одна  іскринка  

Зігріє  душу  нам  обом  

Лікує  посмішки  краплинка  

І  прикрашає  наш  дурдом  

 

Я  посміхаюсь  на  базарі  

Я  посміхаюся  в  метро  

Я  посміхаюсь  на  вокзалі  

Тепло  міняю  на  добро  

 

Ми  вже  не  вміємо  радіти  

Речам  звичайним  як  колись  

А  що  мені,  в  душі  дитині?  

Ти  не  сумуй,  а  просто  посміхнись!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515580
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014


kore

Навчитися дихати

Вона  знову  кричить  -  не  хоче  чекати  завтра
струмом  по  тілу  -  словом  затерта  мішень
всі  як  завше  холодні,  а  вона  нескорима  й  гаряча
прийде  собі  тихо,  мов  війна  в  непроханий  день.

Мов  кулі  у  тілі,  гниють  розтріпані  рани
та  що  їй  до  того,  як  вона  є  сильніша  від  втрат
сьогодні-не  завтра,  рештки  стирати  зарано
що  живуть  собі  разом  поблизу  убогих  кімнат

Звиклий  до  тіней,  натовп  не  чує  свободи
нащо  ж  це  небо,  що  б'є  у  вісімсот  кіловат
він  тихо  кричить  про  старцями  розтоптану  сповідь
й  про  те  що  довкола  -  тривожо-нестримний  набат

Та  їй  не  до  того,  бо  надто  втікає  той  час
що  був  у  долонях,  неначе  в  страшному  полоні
тепер  він  чужий,  задушений  сотнями  фраз
і  вона  тепер  зайва,  байдужа  і  болісно  квола

Але  вона  є,    й    вона  знову  пакує  валізи
примчить  на  вокзал,  чужі  зігріватиме  виходи
і  байдуже  те,  що  довкола  лиш  звуки  колізій  
бо  чекання  її  -  це  бажання  навчитися  дихати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515581
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014


veselka

Так через тебе хочеться кричати…

Які  слова  я  маю  підібрати,
Щоб  розказати,  що  відчула  я  тоді?
Я  ніби  прочитала  заборонені  трактати,
які  були  призначені  не  мені  одній.

Це  все  так  боляче  і  сумно  визнавати,
що  я  не  стала  тим  омріяним  кінцем.
Так  через  тебе  хочеться  кричати
і  стати  тим  палючим  й  недоступним  сонцем.

Мені,  здається,  що  лишень  тоді  я  зможу
відчути  повноту  усіх  своїх  бажань.
І  віднайти  складну,  але  свою  дорогу
У  вирі  цих  страждань  і  сподівань..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513466
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 05.08.2014


Light-In-Sky

Душа за безцінь

[i]Ми  відкриваємо  мрії  наголо,
Людям  що  душу  продали.
Серце  співає  сумне  тихе  соло,
Бо  в  нього  святе  усе  вкрали.

Люди  бездушні  не  вміють  відчути,
Не  знають  кохання,  не  вірять  добру,
Та  всі  хочуть  щасливими  бути,
Продаючи  душу  свою.

Продав  ти.  І  що?  Де  щастя  безмежне?
Сховалось?  Забулось?  Кудись  утекло?
Щастя  далеке  від  душ  світлих  залежне,
Як  у  серці  темно,  як  зникло  добро,

То  і  щастя  не  буде  в  людини  такої,
Не  буде  у  неї  життя  на  землі,
Їй  Бог  дасть  долі,  та  злої,
А  люди  назавжди  проклянуть  її.
[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502923
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Божена Гетьманчук

Кохання - хвороба

Дотиковонюхововізуальні  ілюзії  чи  ейфорія  -  
це  типовий  симптом  для  хвороби  "кохання".
Коли  постать  однієї  людини  дорівнює  мрія,
вітаю,  ви  захворіли  і  це  без  вагання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503862
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2014


Lena Greys

інколи, деколи, часом буває

мрію  жити  там,  де  МРІЮ...
 Де  можу  ЖИТИ  і  дихати.
 Де  ніхто  й  ніколи  не  посміє
 Крила  мої  відрізати...

 Я  мрію  думати  так,  як  вмію,
 Так,  як  я  це  роблю  зАвжди...
 Своїми  віршами  я  руки  грію,
 а  як  зле  мені,  то  де  ти,  ДЕ  ТИ?..

 Я  мрію  забирати  волосся
 в  тугу  кОсу,  ходити  боса...
 Я  мрію  не  чути  нісенітницю,
 яку  верзеш  ти,  як  провидиця...

 Я  мрію  бути  такою,
 Яку  боїшся  ти,  яку  не  знаєш  ти...
 І  в  гучнім  співі  весною,
 щоб  загубив  весь  зміст,  і  щоб  спалив  думки...

 ...  я  якась  божевільна...
 ІНКОЛИ,  ДЕКОЛИ,  ЧАСОМ,  БУВАЄ...

 GREYS

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497529
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014


Лейла

під настрій

Я  так  боюся  втратити  надію,
І  так  не  хочу  думати  про  це.
Боюся,  що  колись  я  не  зумію
Обдумати  життя  своє  усе.
А  ще  боюся  кожної  хвилини,
Яка  між  нами  буде  не  відверта.
Боюся  я  боятися  щосили,
Але  найбільше  я  боюсь  померти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497300
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Анна Черненко

Ми маємо спогади незабутні

Ми  маємо  спогади  незабутні
Та  я  стомилася  жити  казками,
Говорити  про  щасливе  майбутнє,
Втрачаючи  грунт  під  ногами.
Мріяти  як  в  останнє,  іноді,  згадавши  про  пульс...
Прокидатись  під  ранок  без  тями,
Відчувати  крізь  сон  як  молюсь.  

По  факту,  ми  вічно  живими  не  будем.
Насправді,  ми  будемо  жити  в  людському  умі.
І  тих,  хто  загине  забудем,
Лише,  спочивавши  в  холодній  землі.

А  зараз,  я  можу  просто  випити  кави,
вдихнути  повітря,даруючи  тілу  силу  життя.
Кохати  так,  щоб  порушити  ще  одне  правило.
Обрати  дорогу,  абияк...  навмання.

І  хай  не  судять  ті,  що  живуть  правидно,
адже,  хтозна  чи  вистоять  на  фінальному  суді.
Надіюся,  що  кожна  свічка,  яку  віруючи  ставимо.
Зотліє  із  місією  у  вогні...

Грішник  Ти,  чи  просто  нещасний,
Бачимо  з  тобою,  єдине  небо...  єдине  сонце...і  лиш  різні  долі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497302
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Софія Герасимюк

Цінуйте

Душа  колись  зірветься  і  вилізе  на  хмару,
А  поки  що  я  маю  лише  стару  гітару.
Перебираю  струни  і  терпнуть  мої  пальці,
І  серце  із  душею  зливається  у  танці.

Колись  порвуться  струни  і  щезне  тонка  нитка,
Що  стримувала  душу,  як  та  стара  калитка.
І  серце  із  душею  не  застрибоче  в  танці,
І  не  проснешся,  друже,  у  понеділок  вранці.

Цінуй  же  кожен  ранок,  молись  і  дякуй  Богу!
І  не  жалійсь  на  долю,  і  не  кажи,  що  вбога.
Ніколи  ж  бо  не  знаєш,  чи  ти  проснешся  вранці,
Ніколи  ж  бо  не  знаєш,  коли  заснеш  у  танці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495270
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Fairytale

Несполучені Штати

Ти  закінчишся  знов  -  я  навчуся  ходити  по  стелі.
І,  давно  окупована,  лізтиму  в  твої  ґрати.
Ми  глобально  чужі:  нетривкі  Несполучені  Штати,
І  у  нас  не  країна,  а  просто  терпкі  пустелі.

Тут  пророчать  нам  неминучість  та  непогоду,
Експонатно-музейні  війни  з  синдромом  казки.
Що  під  силу  мені  -  близьке  надто  до  поразки,
А  ти  лишишся  ворогом  вічно  свого  народу.

І  доводиться  бути  самій  собі  терористом.
У  новинах  говорять  про  крахи  і  неврожаї.
До  зупинки,  де  ти,  небезпечно  не  йдуть  трамваї.
Я  закінчуюсь  знов.  А  решта  все  особисте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495216
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Favord

Відвертість

Найгірше  -  це  зневіритись  у  людях,
Не  бачити  добра  в  них  чи  жалю.
Не  знаю,  я,  по  чому  людей  судять,
Та  певно,  вже,  і  знати  не  волю.

Я  й  не  помітила,  коли  змінилась.
Душі  частина,  ніби  полягла.
Напевно  почуттями  я  упилась,
А  протрезвіти,  так  і  не  змогла.

Любов  -  наркотик?  Боже,  як  банально!
Любовя,  не  панацея,  а  чума.
Лиш  дотик  -  і  це  кінчиться  фатально.
Лиш  дотик,  і  мене  більше  нема...

Хто  змушував  мене,  людей,  любити?
Це,  певно,  я  придумала  сама.
І  щоб  себе  у  решті  решт  добити,
Питала:"Де  ти  є?"...Тебе  нема.

Я  хвора,  я  напевно  божевільна,
Без  тебе  і  життя  мені  нема.
Радію,  що  в  житті  я  цьому  вільна,
А  потім  плачу,  що  живу  сама.

Як  гірко,  що  сама  себе  зламала,
І  від  любові  я  не  вбереглась.
Якого  чорта  я  людей  кохала?
Для  чого,  в  те  кохання  уп'ялась?

І  знову,  як  впаду  і  піднімусь,
Спіткнувшись  об  закоханий  поріг,
Я,  певно,  просто,  богу  помолюсь.
І  хоч-би  він  мені  тоді  поміг.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470638
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 27.04.2014


Lena Greys

entr

Кожну  хвилину
 Відчуваю  у  скронях...  У  спИні...
 Кожним  подихом  фізично
 Відчуваю  душу...  
 Жити...  За  необхідності
 але  змовчено  ЯК?...
 Твій  погляд
 У  моїх  очах,  наче  крізь  них...
 На  самому  верху,
 Просто  під  небом,
 Де  живе  любов...
 Відчуваю  Тебе,
 Твій  запах...
 Лише  один  пОмах
 І  ми  в  польоті...
 Вічно  разом!  Уявляєш?..
 За  необхідності  поки  що  ЖИТИ...  Самій...
Elena  Greys

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493874
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Fishка

Крок вперед

Кохати  без  довіри  можуть  тільки  егоїсти,
Їхня  любов  вбиває  ту  краплинку  почуття,  
В  якій  надія  є  ще,  і  важко  оповісти,  
Чи  це  кінець  початку,  або  ж  кінець  кінця.  

Кохання  й  пристрасть  не  можна  порівняти:
«Стандарт  любові»    -  безглуздий  ланцюжок;
Ненависть  з  ніжністю  не  можна  розміняти,
Й  для  поштовху  потрібен  лише  один  ривок.  

-  Сказати  собі  впевнено  -  це  справді  вже  кінець!
Піти  назустріч  щастю,  послідувать  меті.
Усі  минулі  відчаї  хай  щезнуть  нанівець,
Почати  все  спочатку,  знайти  свій  сенс  в  житті.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492796
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 20.04.2014


уляна задарма

смакота

Не  день  -  а  Велика  Турбота!
Сьогоднi  на  свято  до  ФЕЙ
з  країни  ТАК-ХОЧЕТЬСЯ-ТоРТА
прибуде  багато  гостей!

Я  торт  приготую  на  славу!-
стрибатимуть  ФЕЇ  до  хмар!
(  Я  знаюся  добре  на  справi-
я  номер(№1)  кулiнар!  )

Тому  я  беру:ПОЛИВАЛКУ,
ВIДЕРЦЕ,КАСТРУЛЬКУ,САЧОК,
ЧАРIВНУЮ  ПАЛКУ-КОПАЛКУ,
ДIРЯВИЙ  ПРОЗОРИЙ  МIШОК,
ПОЦУПЛЕНЕ  НИШКОМ  ЯЕЧКО,
в  кишеню  -  ПIВ-ЖМЕНI  МУКИ,
(...здивованi  гостi  i  ФЕЄЧКИ
мiй  тортик  з"Їдять  -  залюбки!  )
ДЛЯ  КРЕМУ  Ж  ПОТРIБНО  ЗМIШАТИ
З  ПIСОЧКОМ  -  СМАЧНИХ  ЧЕРВ'ЯКIВ,
ВОДИ  IЗ  КАЛЮЖI  ДОДАТИ,
ШКАРПЕТКУ,що  Хтось  загубив,
РОЖЕВИХ  ПЕЛЮСТОК  ТРОЯНДИ,
СКЛЯНУ  НАМИСТИНУ,ЖУКА,
КАРТИНКУ  З  ЗОБРАЖЕННЯМ  ПАНДИ
I  ЛАПКУ  СУХУ  ПАВУКА...

Трудилася  цiлу  годину...
(  з  пiсочницi  кроку  -  нi-нi...)
Та  щось  на  святкову  гостину-
нi  ФЕЙ,нi  гостей  на  конi...

То  ж  МАМА  сьогоднi  -  за  ФЕЮ,
у  гостi  запросим  -  Кота...
(дарма  вiн  втiкає  вiд  мене!...)

-Зозулько,яка  СМАКОТА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493518
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Прокудіна Вікторія

А ти мрієш?…

А  ти  мрієш  про  нескінченність  теплих  снів?
Коли  тебе  ковдра  ніжно  обіймає,
Коли  живеш  у  почуттях,де  не  потрібно  жодних  слів.
Де  так  солодко  й  гіркого  ніколи  немає.

А  ти  мрієш  відчути  пташиний  політ?
Побувати  у  горах,відвідавши  Аляску.
Обійняти  крилами  нескінченний  світ,
А  згодом,описати  свої  мандри-казку.

А  ти  мрієш  про  дитячу  безтурботність?
Як  у  дитинстві,граючись  сміятись.
Коли  не  знаєш,що  таке  самотність,
Й  коли  не  знаєш  що  й  кого  боятись.

А  ти  мрієш?  Просто…мрієш?
Це  так  вагомо  й  важливо  у  житті.
Без  мрії  білої  ти  просто  не  зумієш,
Віднайти  себе  у  сірому  бутті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491782
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Аліна Звіздецька

Бо надто міцними бувають лише алкогольні напої

можливо  не  час  не  місце  
для  декорацій  відступів
ти  свОє  лишив  у  місті
всіх  злому  відданних
загиблих  було  немало
а  буде  ще  всотні  більше
все  спільне  кудись  зникало
все  наше  ніяк  не  вічне
на  вічність  лиш  мають  право
боги  поети  і  воля
а  наша  з  тобою  справа
молити  когось  про  долю

любити  кого  лишилось
міняючи  час  на  відстань
вмирати  між  ребрами  колій
шукаючи  свою  пристань
формуючи  те  що  снилось
за  прикладом  кіногероїв
важливий  лиш  час  і  місце
без  помилки  у  вагонах
й  триматися  нам  з  тобою  
у  недосяжних  зонах
читаючи  власні  книги
ліпити  нові  обої
бо  надто  міцними  бувають
лише  алкогольні  напої

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491501
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014


Галинк@

автор нічого не хоче сказати

автор  нічого  не  хоче  сказати,  
автору  тиша  наповнила  душу
добре,  що  в  моді  сьогодні  мовчати.  
він  цю  мовчанку  уже  не  порушить
хай  слова  проступають,  як  вени  на  тілі,  
хай  у  горлі  застрягнуть  облущені  фрази
головне  –  не  питатися:  «чи  зрозуміли?»
не  носити  під  нігтями  бруд  і  відразу
можна  рота  зашити  й  кричати  всередину
можна  самого  себе  заморити  тишею
залишайся,  авторе,  сірою  мишею
так  тобі  й  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481953
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 06.04.2014


Olenka

Залиш мене і просто йди. .

Для  чого  ці  пусті  слова,
До  болю  знов  розчарування..
Ти  не  даєш  мені  надії,
Ти  знищуєш  мою  довіру..

Втомилась  я,  прошу  не  треба,
Сьогодні  не  потрібно  щось  казать.
Вже  вдосталь  сказано  повір...

Я  вже  давно  не  вірю  знаєш
В  твої  слова    -  люблю  безмежно
Це  все  негадує  неписані  романи,
В  яких  я  залишаюся  ні  з  чим..

Я  вже  змирилась  і  не  хочу  ,
Щораз  тобі  все  пробачать
Щоночі  засинати  і  гадати,
Коли  ж  нарешті  ти    прийдеш...

Скажи  лишень  для  чого  знову,
Ти  залишаєш  на  столі  троянди,
Запалюєш  вогні  бажання,
Й  шепочеш  у  ночі  прощання...

Скажи  чому  так  важко  думать,
Повірити  що  все  пройде..
Коли  щораз  вдивляючись  у  вічі,
Я  не  знаходжу  в  них  себе..

Скажи  а  краще  промовчи,
Залиш  все  й  просто  йди,
В  чужі  обійми  що  ніколи,
Не  відчуватимуть  тепла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489906
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Light-In-Sky

Брехня

Як  багато  ми  говоримо  не  те,
Як  довго  ми  вміємо  мовчати,
А  час  потрохи  собі  та  й  іде,
Ніхто  не  хоче  його  зупиняти.

Чому  всі  так  хочуть  всім  брехати?
Невже  не  легше  щиро  говорити?
Так  можна  легко  себе  в  стіну  загнати,
Потрібно  чесно  й  щиро  жити.

Але  коли  ти  брешеш  сам  собі,
Коли  життя  своє  ти  б’єш  на  друзки,
Ти  бережи  слова  пусті  свої,
Бо  стане  все  твоє  життя,  мов  пустка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490663
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Кавалева

Довгоочікуваний і невчасний.

ніч.квітнева,  холодна,  довга,як  лекція
біла  місячна  тінь-силуету  проекція.
я  вже  відчуваю  твій  подих-біла  пара.
так  вірила  в  твої  кроки,  життя  чекала

А  ти  прийшов  зненацька,  як  хижак
вночі.в  холоді,  в  зорях  і  хтознаяк-
неважливо,  що  без  ніжних  дотиків
і  через  десятенну  кількість  років.

Я  все  ще  тут  із  своєю  любов"ю,
ти-мої  крила,  коли  стоїш  за  спиною,
дихаєш  хрипко  на  плечі,  зриваюсь
обійми,  цілунки,  політ-прощаюсь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490591
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Долинська Людмила

ОБРАЗИ

Образи,  як  липучі  перепони,
Чіпляються  за  всі  твої  боки,
Здається,  що  малі,  як  гноми,
Насправді  –  як  лишайні  балачки.

Розгульний  гомін  на  базарі  вранці,
Чи  в  супермаркетах  касирів  стук,
Образи  поверхово-безпощадні,
У  них  завжди  такий  безцільний  звук.

Образи,  мов  заїжджені  півфрази,
Малі  злостивенькі  маразми,
Обмежені  в  глухому  і  кутку,  і  часі,
В  ріці  тотожних  станцій.
31/03/2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489482
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 01.04.2014


Наталія Горобець

Осінь

Золотими  фарбами  сяє,
Місто  жовтневого  світла.
Вітер  в  полоні  тримає
Розкоші  теплого  літа.

У  парку  сумніші  обличчя,
У  небі  летять  журавлі.
Засипане  листям  узбіччя,
Коротші,похмуріші  дні.

Художник  малює  картину,
З  гарячим  відтінком  на  ній.
Візьме  лиш  найкращу  тканину,
Подарує  коханій  своїй.

У  саду  не  такий  уже  спів,
Там  вітер  співа  колискову,
Не  чути  дзвінких  голосів,
Птахи  відлітають  додому.

Осінь.Самотній  лист
Із  вітром  у  вальсі  кружляє,
Жителі  сотень  міст,
Зимових  днів  всі  чекають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489481
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 01.04.2014


ЇЇ ТІНЬ

пішли, нап'ємося) …

пішли,  нап'ємося)  водички,  
того  березового  соку  
вмиємо  руки  біле  личко  
слізьми  чарівної  берізки  
нахилим  гілочку  до  щічки  
і  поцілуємось  глибоко)  
твій  язичок  такий  гостренький  
надріж  зроби  у  мому  ранку  
щоби  тримати  біля  себе  
хоч  би  не  жінку  то  коханку  
пішли,  нап'ємося)  я  вперта  
і  краща  не  стаю  щороку  
все  хочу  більше  більше  треба  
стрічати  в  спокої  світанки..  
з  тобою..  
в  мирі  з  теплим  небом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489150
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Софія Герасимюк

Все добре

Все  добре.
Все  настільки  добре,  
Що  хочу  втекти  в  іншу  галактику.
знаю,  головне  -  не  плакати,
Головне  -  зберегти  серце  хоробре.

Ти  добрий.
Ти  настільки  добрий,
Що  ламаєш  мені  ребра  зсередини.
Залишаєш  там  глибокі  западини.
Залишаєш  лиш  спогад  прикрий.

Я  щира.
Я  настільки  щира,
Що  віддала  б  тобі  радощі,
Що  віддала  б  тобі  прикрощі,
Залишилась  лиш  біла  квартира.

Я  ж  вільна!
Я  настільки  вільна,
Що  від  волі  замкнула  себе  в  пустоті,
Я  навіки  замкнула  себе  у  тобі.
О,  Боже,  я  вільна?  Я  тепер  божевільна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489062
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Анастасія Натхненна

Недитяча казочка

Тихо,  тихо  сон  приходить
У  проліски  і  діброви,
Присипля  старий  Дніпро  -
на  печаль  чи  на  добро.

Чорне  море  засинає,
По  Карпатах  сон  гуляє...
Сплять  дорослі  і  малі,
Сплять  у  місті    і  в  селі.

Ніч  сховала  в  смутну  темінь
Україну  нашу  неню.  
Сняться  нам  кошмарні  сни,
без  надії  і  весни.

Та  одначе  прийде  ранок,
Сонцем  стріне  нас  світанок.
Посміхнеться  новий  день,
Повний  щастя  і  пісень.

І  засяють  наші  гори,
наші  ріки,  Чорне  море.
Сни  забудуться  страшні....
Що  ж,  чекаємо  зорі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488832
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014


Марійка Гаманець

А на дворі…

А  на  дворі  холодними  китицями
Проростає  мороз  зусібіч.
Жартівливо  показує  вилиці,
Жартівливо  розмахує  віями.
Приготуйтесь  розпалювать  піч.

А  на  дворі  пухнастими  барвами  
Проростають  сніги  замість  квітів.
Замальовано  білими  фарбами,
Зацятковано  білими  мальвами  -  
І  ні  сліду  весняних  привітів.

А  на  дворі  гуляють  вітрища.
Сонце  більше  не  хоче  зігріти.
Заберусь  на  тепленьке  горище,
Де  вітрище  жахливо  не  свище  -  
Перестану  скажено  тремтіти.

А  на  дворі  все  тихо  й  печально  -
Лиш  з  вікон  виростають  голови.
Всі  чекають  весну.  Ще  рано.
Ще  не  час  для  тепла  казкового.

Ще  зима  -  засипаєм,  як  сови.
Як  ведмеді  в  лісах  задрімаємо.
Дочекаємось  теплих  умов...
Як  прокинемось  -  вип'ємо  чаю,-
І  тихенько  весну  привітаєм.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477216
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 29.03.2014


Yoyo

Дихай зі мною

Дихай  зі  мною,
Вдихай  зі  мною  озон  -  
свіжість  вологого  лісу.
Крізь  мереживо  спраглого  листу
стікає  холодний  струм...

Над  нами  здіймається  шум...

Біжи  за  мною!
Бос́оніж,  в  болоті  по  кісточки,
розмитою  стежкою  в  місто,
я  хочу  тобі  розповісти,  
як  пахне  мокрий  асфальт...

Нам  грає  альт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484437
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 28.03.2014


Божена Гетьманчук

Я до тебе прийшла за покаянням …

Я  до  Тебе  прийшла  за  покаянням,
У  обіймах  Твоїх  ніжних  примостилась.
Ти  прости,  я  вже  давненько  не  молилась,
І  тому  неспокій  в  серці  —  хвилювання.

Я  до  Тебе  йшла  за  добрим  словом,
Світло  й  радість  я  в  Тобі  шукала.
Божа  Мати,  під  твоїм  покровом
Я  неначе  щасливіша  стала.

Стри  з  лиця  усе  моє  безчестя,
Попроси  у  Бога  благодаті,
Щоб  прийняти  те  святе  причастя.
Будь  же  милостива  Божа  Мати.

І  слова  мої  ідуть  від  серця,
Та  й  душа  потрохи  оживає,
Матіночко,  ти  ж  не  відвернешся?
Хай  Твоя  любов  в  мені  буяє!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486019
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2014


Lili

Без надії

[b]Напевно,[/b]  треба  вчитися  жити,  
Насолоджуватися  весною.
Сміятись,  "горіти",  творити,
Не  сумувати  за  колишньою  собою.  

[b]Ймовірно,  [/b]не  шукати  казки,
Любити  усіх,  не  кохати  нікого.
Не  можна  не  вдягнути  маски,
Відказавшись  від  принципу  свого.

[b]Мабуть,[/b]  цю  мить  треба  залишити
Викинути  із  думок  усі  мрії.  
Картинку  то  можна  вишити,  
А  згодом  залишитись  без  надії.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485929
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 16.03.2014


Софія Герасимюк

О приличных девочках

приличные  девочки  не  курят  канабис.
это  ведь  слабость.
приличные  девочки  должны  быть  сильными,
так  природой  заложено,  трудами  посильными.
приличные  после  встречи  литклуба
завалятся  пьяными  на  заднее  кресло  ютуба,
разнесут  табуреткой  аквариум,
где  аристократки-рыбки  безшумно  и  мелко  плавали.
приличные  обычно  всегда  на  поверхности  -
общества,  юности  и  черезмерности.
их  воспитывали  аристократы-рыбки,  
а  приличных  всегда  так  и  тянет  делать  ошибки.
и  курить  канабис,
и  мутить  с  таксистами,
и  глотать  в  грязных  клубах
зависть.
многозначная  была  пауза  в  предложении,
не  правда  ли?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484897
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014


To-Vi

До цифри вiсiм, що в падiннi

Коли  зустрічаєш  людину
і  розумієш:  вона  тебе  доповнить.
Ти  хочеш  слухати  вік,  а  не  годину
про  що  вона  говорить.
Це  хтось,  саме  той,  на  кому  світ  клином  сходить.
Вона  не  зрадить,  не  покине,  не  обмовить.
Коли  ти  звикаєш  не  за  місяць,  а  за  день
до  того  голосу,  смішненьких  звичок  і  очей.
Не  знаю,  як  це  пояснить,  лишень...
Ти  чомусь  все  частіше  думаєш  про  спільну  шафу  для  ваших  речей.
І  уже  не  тільки  на  свій  смак  вибираєш  обої;
купуєш  не  душ,  а  ванну,  де  б  поміщались  двоє.
Замовляєш  не  одну,  а  дві  путівки  на  море;
і  береш  не  один,  а  два  спальники  в  гори.
Коли  з  нетерпінням  чекаєш  вихідних,  а  ще  краще  -  відпустки.
Коли  ти  додому  повертатися  ХОЧЕШ,  а  не  просто  мусиш...
Коли  вона  зберігає  від  тебе  не  тільки  квіти,  але  й  від  них  пелюстки
Ти  знаєш,  це  та,  яку  ти    не  відпустиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484336
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014


Smeri4ka)))))

Я ЖІНКА!!

Свою  сльозу  я  заховаю  в  жмені,
Поселю  її  із  болем  поруч  жить…
Більш  не  побачить  світ,  як  очі  півзелені
Сльозинки  ранять  у  болючу  мить…
Візьму  всі  біди  -  стисну  у  кулак,
Щоби  ніхто    ніколи  й  думати  не  став,
Що  жінки  слабкі,  бо  «влаштовані  вже  так»  
Що  красою  лиш  Господь  обдарував…
Більш  не  побачить  світ  мого  упадку,
А  упаду…  так  перед  Богом  у  молитві
Я  сильна,  люди,  у  мене  все  в  порядку
Я  ЖІНКА  ЩИРА  ВМІЮЧА  ЛЮБИТИ!!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480809
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Лушпайка

Чекаєм…

Життя  чи  доля  так  несправедливо
У  ігри  злі  постійно  з  нами  грає.
Час  зупинити  не  можливо,
І  ми  постійно  зустрічей  чекаєм.

Чекаєм  аж  до  болю  в  грудях,
Ховаєм  очі  від  людей,
І  так  здається  вічно  буде,
До  поки  не  відкриєш  ти  моїх  дверей...

А  потім  знову  все  спочатку,
Заплачуть  стіни  й  дзеркала.
 Я  вже  втомилась  прокидатися  щоранку,
А  поруч  тут  тебе  нема...

Ти  більше  ніж  моя  родина
Ти  більше  ніж  моя  сім'я,
Ти  душі  моєї  більша  половина,
І  просто  більше  ніж  сестра..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467136
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 04.02.2014


Божена Гетьманчук

Ніколи не кажи "завжди"

просторі  вікна  з  білого  паперу,
химерні  двері  із  сухого  дерева,
я  знов  нап*юся  подумки  лікеру
і  схаменусь  з  питанням:"Боже,де  це  я?"

я  замахнуся  ложкою  на  каву
і  розчиню  її  у  чашечці  води,
ти  вип*єш  поспіхом  солодку  цю  отраву,
а  я  скажу  в  цей  час  "..  рада  вам  завжди".

в  мені  були  присутні  риси  етикету,
а  ще  улесливість  (це  майже  як  брехня),
що  притаманно,мабуть,кожному  поету
і  не  захоплюйтесь,  будь  ласка  навмання.

Не  зігрівайте    теплими  словами,
Коли  холодні  залишаєте  сліди,
Найкраще  нам  чужими  бути  з  вами,
Ніколи  не  говорячи  "завжди".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475026
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014


Ірен Сьомик

Почуй мене

Давай  ти  закриєш  свої  очі
І  уявиш,  що  поруч  біля  тебе  я.
Мені  набридли  одинокі  ночі,
Знаєш,  що  я  можу  бути  твоя.
Якщо  відштовхнеш  -  я  зникну.
Залишусь  спогадом  в  твоїм  житті.
Я  не  знаю,  чи  потім  ще  прилину
Чи  буду  потім  у  твоєму  майбутті,
Не  відпускай  мене,  чуєш,  ніколи,
Жінка,  як  птах,  має  красивії  крила.
Вона  може  самотньо  літати  на  волі,
А  може  разом  з  коханим  підняти  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474806
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014


velvet_girl

Осінній вітер


Осінній  вітер  сильно  дує
І  листя  під  ногами  шелестить,
Він  йде  по  вулиці  і  мріє
А  в  серці  музика  звучить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474610
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 25.01.2014


mariannastarling

День

З  чого  варто  почати?  Я  навіть  не  знаю.
Все  заплелось  в  моїй  голові...
Почну  мабуть  з  того,  що  відчуваю,
в  цій  зовсім  не  білій  похмурій  зимі.  

Я  довго  лежу,  дивлячись  в  вікна,
на  хмарні,  зимові,  пусті  небеса.
Хтось,  дивлячись  в  небо  -  хоче  летіти!
А  я  ,  ніби  згасла...  я  ,  ніби  пуста.

Десь  там  за  горами,  далеко  від  мене,
ти  п'єш  міцну  каву,  вдихаючи  дим.
А  я  тут,  давно  всіх  дістала  віршами,
про  те  ,  як  шкідливий  тобі  нікотин.

Проходить  година,  дві  проминає...
Я  роблю  сніданок  і  чай  запашний.
Цікаво,  ти  снідав?  Бо,  тут  вже  чекає,
для  тебе  гостинно  накритий  весь  стіл.

Вже  майже  під  вечір,  день  швидко  минає.
я  в  котре  дивлюся    в  те  саме  вікно.
Так  дивно,  що  сердце  все  пам'ятає,
наше  коротке  й  бурхливе  кіно.

Дев'ята  година,  місяць  сміється.
Я  тепло  вдягнувшись,  вийду  на  двір.
Тепла  так  бракує  у  моєму  сердці,
що  хочеться  вити,  мов  загнаний  звір.

Через  сотню  кілометрів,  ти  в  темній  кімнаті,
можливо,  не  спиш  -  вибираючи  фільм.
А  я  ж,  тут  готова  всі  зорі  зірвати,
щоб  просто  побути  фільмом  отим.

Такий  кожен  день,  ось  так  він  минає...
Таке  не  бажаю  тобі...лише  знай!
Хто  справді  тебе  всім  сердцем  кохає,
не  просячи  в  відповідь  жодних  признань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474602
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 25.01.2014


Катя Черемнова

Нехай свобода буде…

(До  200-річчя  з  Дня  Народження  Тараса  Григоровича  Шевченка)

Душа  поета  не  лише  в  словах
І  не  тільки  в  римуванні;
Душа  поета  в  відчуттях,
У  їх  щирому  зізнанні.

Не  кожен  зможе  донести,
Від  серця  написати;
Не  легко  всім  розповісти,  
За  що  душа  може  палати.

Його  яскравий  силует
Нікому  не  дано  забути…
Такий  від  Бога  він  поет,
Лиш  до  свободи  що  прикутий!

Тарас  Шевченко  –  образ  волі,
Того,  хто  завжди  йде  вперед.
І,  в  очі  дивлячись  він  долі,
Свободи  бачить  там  портрет.

Йому  набридли  всі  знущання,
Ці  славнозвісні  злі  кайдани!
Душі  народу  катування,
Що  після  них  глибокі  рани!

Брехня  і  підлість…  і  брехня,
Усе  навколо  вирувало.
І  українець,  як  ягня,
Що  в  тому  бруді  застрягало.
«Не  добито!  Стрепенися!»  -  
Так  писав  заступник  волі.
Правильно!  Борися!
Важко,  легко  –  вже  не  грає  ролі!

Кожне  слово  штовхає  уперед,
Кожне  слово  пробуджує  свідомість.
Не  треба  для  щастя  ні  купюр,  ні  монет,
Добра  та  свободи  –  натомість.  

Він  пише  про  українськую  долю  -
Відданий  темі  лише  одній:
Як  би  здолати  тую  неволю?
Як  би  згасити  знущань  буревій?

Він  щиро  хоче  розказати,
Він  палко  хоче  донести,
Щоб  не  кидали  свою  мати,
В  чужу  країну  ідучи!

«Собака  десь  помандрувала,
І  в  хаті  вибито  вікно».
Він  хоче  щоб  сьогодні  знали  –  
Не  зраджуй  ріднеє  гніздо!

Свободу  ти  шукай  в  собі,
В  своєму  серці  та  у  діях.
Не  здаючися,  ти  іди!
Не  залишай  усе  лиш  в  мріях…

«Любітеся,  брати  мої,
Україну  любіте
І  за  неї,  безталанну,
Господа  моліте».

Саме  так  буває  віддають
Серця  свої  поети,
Саме  так  вони  живуть  –  
Перові  силуети.

Мету  одну  лиш  мають,
Із  нею  вони  йдуть.
За  неї  в  Бога  прохають,
Її  на  папері  кладуть.

Шевченків  силует  –  свобода.
Її  брак  надмірно  дошкуляв,
Майже  кожен  вірш  –  то  для  неї  ода,
Кожним  словом  –  до  неї  закликав!

«Смирітеся,  молітесь  Богу…»  -
У  віршах  своїх  писав.
«І  згадуйте  один  другого»,  
Як  волі  Господи  не  дав.

То  й  справді,  головнеє,  -  
Щоб  люди  залишалися  людьми.
Яке  б  і  горе  не  було  страшнеє,
Перш  за  все  –  під  Богом  ходиш  ти!

Кобзар  –  книга  досвіду  в  словах.
Там  наука,  писана  роками,
Де  Шевченко  у  думках,
Де  діливсь  він  почуттями.

Так!  Це  не  просто  слова!
В  них  таїться  все,  що  боліло.
До  небес  то  сильна  мольба
Про  те,  що  бурлило,  кипіло!

Сьогодні  тебе  розуміють…
Тоді  ж  було  зовсім  інакше:
З  тебе  сміються,  ганьблять  і  радіють,
Що  ти  безсилий  і  павший.

А  всередині  біль,  а  всередині  розпач;
Хочеш  піднятися,  встати,
А  тобі  по  обличчю  «Бач!
Хотів  щось  сказати?»

Тяжко  жити  спокійно,
Коли  відбирають  свободу,
Коли  плачуть  постійно,
Коли  втрачають  вроду.

І  печаль  бере,  коли  ти  розумієш,
Що  набридло  всім  уже  боротись:
Ягня  під  вовком  –  що  ж  удієш,
Коли  вже  рад  об  пазурі  колотись!

Як  же  так?
Невже  буває?
Найзавзятіший  «козак»
Вкраїну  забуває?

«Подивіться  на  рай  тихий,
На  свою  країну,
Полюбіте  щирим  серцем
Велику  руїну…»

Правда!  Правда!
Ось  яка  вона!
Сьогодні,  а  не  завтра
Закінчиться  війна!

Війна,  що  в  серці  українця…
Тепер  хай  він  завжди
Як  оту  ока  зіницю
Буде  Україну  берегти!

Нехай  свобода  буде  не  лише  в  словах,
А,  як  в  Шевченкових  писаннях:
У  щирості,  в  любові,  у  ділах,
До  брата  й  мами  усміханнях!

«Обніміте  ж,  брати  мої,
Найменшого  брата,  -  
Нехай  мати  усміхнеться,
Заплакана  мати.
Благословить  дітей  своїх
Твердими  руками
І  діточок  поцілує
Вольними  устами.
І  забудеться  срамотня
Давняя  година,
І  оживе  добра  слава,
Слава  України,
І  світ  ясний,  невечерній
Тихо  засіяє…
Обніміться  ж,  брати  мої,
Молю  вас,  благаю!»

Живіте,  радійте,
Свободи  не  втрачайте!
Любіте,  мрійте,
Батьківщини  не  забувайте!

Слова  Шевченка  дорогі
Ми  завжди  пам’ятаєм  
«Обніміться  ж,  брати  мої,
Молю  вас,  благаю!»
2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474194
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 25.01.2014


Божена Гетьманчук

Разговор со счастьем

—  Смотри!  Видишь?  Там  вверху  Большая  Ведмеца.
     Взгляни-вгляни...с  нею  рядом  Малая.
     (  А  знаешь)  Иногда  я  чувствую  ,  как  Земля  под  ногами  вертится.

—  Хм.  (Знаю  )  Как  не  странно  ..,  но  я  чувствую  тоже  самое.

—  Смотри  -смотри.  Там  с  неба  что-то  упало.
     Звезда  иль  комета,  не  знаю  наверняка.

—  Это  кому-то  сегодня,  счастье  в  дверь  постучало.
       Кому-то,  кто  долго  ждал  среди  холодов  огонька.

—  Скажи-скажи...А  ты  был  когда-нибуть  счастлив  ?
     А  правда  ,  что  от  него  кружится  голова?

—  Глупышка-малышка,  ведь  ты  и  есть  мое  счастье,
     Ты  самая  яркая  в  мире  моя  звезда!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472602
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014


kore

Залиш

знову  залито  розмиту  молитву,
знову  клубочиться  роз'ятрений  дим
залиш  ти  мені  хоча  би  субтитри,
коли  ти  ідеш,  кіно  виходить  німим

коли  ти  ідеш,  тиша  моя  на  грані
літає  в    канонах  промоклих  ідей,
пульсують  і  ниють  порожні  тумани
та  обрієм  висне  ще  один  день

коли  ти  ідеш,  картини  мої  із  воску,
ті  що  сарказм  малює  на  грані  "чекай"
зрештою,  знаєш,  все  не  так  просто,
краще  не  йди,  залиш  обіцяний  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469395
дата надходження 30.12.2013
дата закладки 11.01.2014


dianavladyka

Страхи.

Так  страшно  втрачати  те,  що  цінував.  
І  боятися,  що  воно  більше  не  повернеться.  
Скільки  зусиль  кожен  із  нас  би  приклав,    
щоб  тихо  і  щиросердечно  промовить:  *і  це  минеться*.  
В  радості,  в  горі,  в  сумні  і  в  веселі  дні    
Згадував  би  про  почуття,  що  давно  минули.  
В  кожного  з  нас  точно  були  люди  в  житті,  
Які  нас  любили,  а  потім  про  нас  забули.  
Кинув  необережне  слово,  лукаву  посмішку.  
Знов  новий  спалений  міст.  Нюанси,  тонкощі.  
Колишній  запах  троянд  тепер  з  болем  домішком.  
Він  нагадав,  що  ти  зруйував  все  відсутністю  совісті.  
Так  страшно  втрачати  те,  що  не  повернеш.  
Скільки  б  не  тратив  сил,  навіть  руки  до  крові.  
На  жаль,  надто  пізно  ти  все  ж  збагнеш,  
Те,  що  більше  кохання  нема,  
А  лиш  порвані  частки  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471650
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014


Finding Myself

тону

море,  почекай,  ще  трохи  і  я  засну
ти  мій  єдиний  ,  той  хто  не  покине
широкий,  вірний  і  безмежний
та  більше  і  бажати  гріх  для  мене
ти  вибачай,  що  в  тобі  сумнівалась
в  людях  щось  шукати
марно  намагалась
спочатку  мовчала  і  пошепки  просила
потім  кричала  та  й  то  не  помогло
я  знаю  ти  не  просиш  ні  пояснень  ні  подробиць
а  їм  лише  пікантні  місива  давай
своїм  теплом  ти  лиш  мене  укриєш
своїми  хвилями  ти  лиш  мене  поцілуєш
безмежністю  своєю  лиш  мене  обнімеш
і  я  тону

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471678
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014


del Consuelo

брама, що серце стереже

Стій!  Хто  йде  до  тої  брами,
Що  серце  стереже  моє?
Вона  міцнішала  роками...
Хіба  ключі  від  неї  є?

Застигли  кроки...  і  не  варто.
Дзеркальні  наміри  твої.
Якщо  для  тебе  серце  -  жарти,
То  краще  йди,  лиши  її.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471430
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2014


teodora_daisy

Обабіч долі

Мовчу  і  падаю  навколішки.
Тремтиш.  -  Ось  моя  рука.
Служити  приводом  твоїм  усмішкам...
За  це  всі  зірки  віддам.

На  мовчазній  сопілці  гратиму,
аби  повстала  тиша  пуста,
бо  лиш  вона,  найважча,  знатиме
чи  тисне  руку,  цілує  вуста?

Чи  носить  на  шиї  серця  половину?
Оточив  думок  караван?
Потрапивши  у  цю  трясовину,
приймає  свій  особливий  сан.

Мовчу  і  падаю  навколішки.
Тремчу.  -Ось  моя  рука.
Комусь,  не  мені,  боляче.
Нужденний  завжди  відшука.  

В  передчутті  опору  двері  відчиняться,
впаде  старовинна  стіна.
Ніжні  хвилі  в  грудях  розчиняться,
забринить  ледь  чутно  струна.

Твоє  серце  застигло  камінчиком.
Не  змигнув,  торкнувшись  рукава.
Ми  звикли  казати:  "Все  скінчено",
хоч  ти  ось,  і  я  жива.

Мовчу  і  рахую  зморщечки,
що  з'явились  у  губ  кутках.
Зникли  б  ми,  ще  б  трошечки,
та  уклали  мир  на  руках.

Так  жадали  тіл  війни  жорстокої,
рвались  в  бій  лукаві  вуста.
Стоїмо  обабіч  річки  широкої.
Обабіч  зруйнованого  моста.

Не  віддавали  мир  одне  одному.
Його  пропити  -  справа  проста.
Не  подарую,  на  жаль,  жодному,-
то  вогонь,  то  наша  мета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467791
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 01.01.2014


Вікторія Циц

Коли на небі згасне сонце

Коли  на  небі  згасне  сонце,  
Погаснуть  зорі  й  місяць  пропаде.
Ти  прийдеш  із  словами  :  "Люба,  досить.  На  жаль,  закінчилось  усе!"  

Одразу  сльози  потечуть  рікою,  
Залишиться  пуста  моя  душа.
Я  відповім  тобі:  "  Коханий,  я  з  тобою.  Ти  сенс  мого  буття  !"  

А  ти,  розводячи  руками,
Опустиш  очі  й  тихо  пропадеш.  
Я  кохав  тебе  і  був  з  тобою,  
Та    холод  огорнув  мене.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468895
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 28.12.2013


Вікторія Циц

Пам'ять

[i]Я  пам'ятаю  кожне  твоє  слово.
Кожен  подих,  погляд,  рух.
Це  так  прекрасно  та  чудово,
Хоча  не  можу  говорити  цього  вслух.

Я  залишаю  це  у  серці  свому.
Залишаю  назавжди.
Як  прекрасний  спогад  того,
Якими  молодими  ми  були!  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468847
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 28.12.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2013


Валентина Капшук

Моменти

Моменти  не  повторюються  двічі,
І  кожен  з  них  однАково  вагомий,
Щороку  задуваєш  свічі..
Та  навкруги  все  інше,  світ  свідомий.

Ми  змінюємося,  ростЕмо,  бачим,
Та  знаємо  вже  істину  просту,
Із  часом..так,  зовсІм  не  плачем,
Від  щастя  лиш..і  бачимо  мету..

Моменти  не  повторюються  двічі,
Цінуй  же  радість,  кожен  подих,
Біжать,  мов  хмарки,  дні  і  ночі,
Тож  відчувай  життя..зробивши  видих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464902
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 09.12.2013


М. Вольная

сам на всій землі

ліса  кістлявими  пальцями  гілок
встромились  в  небо  і  рвуть  там  хмари,
як  подушки,
і  снігу  пір'я  засипає  кожний  крок  -
тебе  не  видасть,  в  собі  сховає.

сивіє  місто  десь  в  далині,
під  впливом  часу  -  впливом  зими.
і  зараз  в  тиші  в  цій  тобі
здається,  що  ти  сам  на  всій  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463051
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 08.12.2013


Essentiel

Сьогодні

Сьогодні  світ  вже  інший  безперечно,
Уже  не  модно  бути  не  таким,  як  всі,
І  кожен  крок  на  життєвій  стежині,
Є  завжди  під  контролем  у  юрби.

Уже  не  модно  мислити  самому,
Немає  часу  для  таких  «дрібниць».
Важливо  інше:  де  поставиш  кому,
Коли  напишеш  скаргу  до  дільниць.

Не  модно  піклуватись  про  духовність,
Коли  навколо  безлічі  розваг,
Якщо  уже  так  хочеш  неповторність,
Звернися  до  поетів  та  невдах.

Сьогодні  світ  вже  інший  й  усі  люди
Але  проблема  залишається  одна
Талановитість  й  неповторність  всюди
Цінують  менше,  ніж  бокал  вина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464716
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 08.12.2013


Оля Бреславська

Герої вмирають стоячи

Коли  день  починається  ввечері,  коли  ніч-  безконечна  сієста,
Побратими  рятуються  втечею;  їхнє  "разом"  –  монетна  решта
За  майбутнє  давно  проплачено,  чийсь  прибуток-  то  твоя  жертва
Ще  не  раз  за  гріхи  заплачемо.Ми  налякані,  надто  вперті!
Чи  не  вперше  любов  шматуємо,  а  на  ранок  вона  загоїться
Ми  ненавидим,  потім  любимо,а  за  нас  на  колінах  моляться
Буде  завтра  уже  не  боляче  -  ніч  зробила  блаженне  диво:
Ти  герой,    бо  молився  стоячи,  коли  нелюди  тіло  били…
Ти  герой,  та  що  варта  слава,  коли  душу  зім"яли  в  пригорщу?
І  втоптали  налякану  правду  у  стурбовано-сонну  площу?
Повернувся!  А  там  вже  тисячі,  сотні  тисяч  сердець  гарячих!
У  голодній  і  зимній  тисняві,  вже  немає  сліпих,  ледачих!
Буде  завтра  уже  не  боляче,  ніч  зробила  блаженне  диво:
Герої  вмирають  стоячи,  але  ніч  їх  життям  причастила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464507
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013


Юлія Антоняк

"Чого я дійсно хочу? Померти біля тебе серед ночі. "

Чого  я  хочу?  Чого  я  дійсно  хочу?
Померти  біля  тебе  серед  ночі.

Щоб  місяць  освітлював  моє  волосся.
Палало  б  обличчя  твоє  й  зайнялося.
Щоб  в  моїх  очах  тільки  радість  ясніла.
Щоб  я  побіліла  ,й  від  страху  марніла…

Нехай  це  відбудеться  десь  із  тобою.
Щоб  я  вже  не  була  такою  живою.
Щоб  раз,  і  померла  і  очі  закрила,
Але  щоб  думками  твоїми  ще  тліла.

Я  хочу  заснути  спокійно,  без  крику
На  твоїх  руках.  Так  ,щоб  тихо  без  ліку.
Я  хочу,  щоб  сльози  твої  омивали
Мої  темні  коси  ,й  зірки  щоб  співали…

Це  дивно  казати,  але  того  хочу.
Щоб  просто  заснути  десь  так  серед  ночі.
Щоб  губи  кусати  до  крові  рясної.
Та  так  помирати  нема  в  Бога  волі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461022
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Анастасія Натхненна

«Будьте уважні та обережні!»

«Будьте  уважні  та  обережні!»  -  
Поїзд  приїхав,  рахую  вагон...
Навколо  тих  потягів  люду  безмежно  –  
До  кожного  прийде  на  власний  перон.

У  мене  плацкарт,  бокове  та  ще  й  верхнє,
А  в  тебе  –  навпроти,  а  в  них  –  унизу.
Ще  трохи  і  сонце  за  обрій  поверне,
І  місце  призначення  вже  поблизу.

А  там  знов  вокзал,  і  знову  той  натовп.
Дивися  –  її  зустрічає  сім’я,
А  ти  ще  лишився  когось  почекати,
А  я  покрокую  додому  сама.

Отак  наші  долі  зустрілись  на  вечір,
А  з  кимось  на  місяць,  а  може  на  рік.
«Будьте  уважні!...»,  бо  з  кимось  напевно,
Нам  їхать  в  одному  вагоні  навік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459647
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013


Olekcienko

У тиші причаїлася гроза…

У  тиші  причаїлася  гроза
І  порожнеча  полонила  очі,
Лише  зрадливо  забринить  сльоза,
прихована  од  всіх  у  темінь  ночі.

Нема  думок,  немає  відчуттів,
Хто  і  коли  украв  моє  світання…
Я  потемки  іду  у  самоті,
Забувши  про  свої  розчарування.

Цей  дикий  спокій  душу  розрива,
Давно  себе  не  можу  зрозуміти.
Я  загубила  правильні  слова,  
Я  ніби  розучилась  говорити…

Та  у  мовчанні  сотні  тисяч  слів,
Які  не  зможу  більше  я  забути.
А  все  так  просто,  тільки  б  захотів
Хоча  б  хто-небудь  ті  слова  почути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459193
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 10.11.2013


Божена Гетьманчук

(Автобіографічне)

Хто  я?    Досвід?  
Чи  минувша  любов?
А  любов  минає?!

М́а́́буть  все  ж  таки  досвід,
Бо  гаряча  кров  .  .  .
аж  до  смерті  палає.

Для  чого  це?  Просто?
Чи  якийсь  певний  знак
мені  доля  кидає  ?

Тільки  зім"ята  постіль
нагадає  про  смак
отого  "не  буває".  .  .

Бо  не  може  так  бути,
щоб  закохані  люди,
як  ти    вчиняли!

Як  не  можна  збагнути,
як  твої  теплі  руки
не  мене  обіймали.

І  не  можна  заснути,
коли  думаєш  раптом
"  це  все  вбиває".

Тільки  зуби  стиснути.
Постаратись  забути.
Таке  ж  буває.


Маб́уть,  я  твій  досвід.
Хоч  у  мене  любов,
А  у  тебе  немає.

Я  закохана  досі,
і  розбитая  знов,
бо  любов  не  минає!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458044
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013


Божена Гетьманчук

86 маршрут

Твій  86-тий.
Пам"ятаю.  .  .
Вкотре  сідаю  і  проїжджаю.

Вкотре  хочеться  до  тебе  прийти.
Але  ти  вже  не  ти.  .  .
Вкотре  хочеться  обійняти,сказати:
 "Ти  мусиш  мене  кохати!"

Але  я  проїжджаю.  ..
Неначе  сон,
Надіюсь  побачити  світло  з  віќон.

Потім  я  повертаюсь
туди  де  живу,
Не  вмикаючаючи  світла,
Сідаю,пишу.

І  одразу  хапаю  чистий  листок
набираю  по  пам'яті  перший  рядок  :

 "Я  не  почую  твій  голос.Нехай.
Просто  я  ще  існую.,  запам"ятай".


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458050
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013


Масявка_Я

Пам"ятаю твій запах…

Пам’ятаю  твій  запах...
Ще  люблю  твої  губи.
А  в  очах  же  навічно
Застигла  зима...
Я  хвилююсь  за  завтра...
І  боюсь  я  що  буде...
Я  не  можу  забути
Хвилини  тепла...
Це  в  мені  вся  пролема...
В    моїх  страхах  дитячих...
В  моїх  принципах  тихо
Застигла  журба...
Я  ж  не  хочу  навіки
Без  тебе  зостатись...
Пам’ятаю  ж  твій  запах
І  пишу  все  в  віршах...
Ти  ж  ніколи,  ніколи
Ці  вірші  не  читаєш...
Ти  ніколи  не  бачиш,  
В  них  про  себе  слова...
І  життя  твоє  мчиться...
Все  без  мене  минає...
Ти  ж  так  любиш  
Солодкі,  красиві  тіла...
Тільки  віриш  Коханий...
Тіло  пахне  і  манить..
А  от  серцю  потрібна,
Чиста,  справжня  сльоза...
Пам’ятаю  твій  запах...
Все  люблю  твої  губи...
Все  самотня  без  тебе...
Все  одна,  і  одна...
Знаю  ти  пам’ятаєш...
Вірю  ти  не  забудеш...
А  от  в  серці  назавжди
Завиває  зима...
Ніби  котиться  стрімко...
Гірка  падає  в  губи...
Не  дає  все  забути  
Гаряча  сльоза...
Я  тобі  не  потрібна...
Завжди  лишня  я  буду
І  ніколи  не  скажеш...
Ти  моя...  Лиш  моя...
Але  знай  що  завжди,
Я  залишуся  другом.
І  хоть  що  б  там  не  сталось…
Буду  вірна…твоя…


Слава  Ф.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458085
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2013


Тесса Колейс

Наслідки надмірного вживання кави

Наслідки  надмірного  вживання  кави,
Кожен  осінній  ранок  ти  мені  лукавив,
Передранкова  драма  і  нічна  застуда,
Розірваного  серця  кінцева  амплітуда.

Твоя  усмішка  з  кожного  бігборду,
Ти  пам’ятаєш  ще  мене,  ту  горду,
Нестерпну,  сонну  і  мрійливу,
Плекала  я  уяву  хворобливу.

Осінні  дні  залишили  пожовкле  листя,
А  ти  мені  продовжуєш  молиться,
Несеш  пожертви  до  німого  храму,
Поїхали  скоріш  до  Амстердаму.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457311
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013


Alex Kotsar

Мотивація

Люби  цей  світ  й  полюбить  він  тебе.
Веди  просте  життя,  цінуй  що  маєш.
Звільни  від  страху  серце  ти  своє
І  досягай  того,  чого  бажаєш.

Мчись  навтьоки  від  гніву  та  образ,
Бо  в  більшості  даремні  всі  вони.
І  усміхнись  навколишнім  хоч  раз,
Забудь,  що  в  тебе  вороги  були.

Цінуй  себе  та  інших  поважай.
Життя  упевнено  крокує  в  ногу  з  часом
І  ти  іди  вперед,  назад  не  повертай.
Знай  -  буде  в  тебе  все,  та  не  одразу.

Працюй,  навчайся,  веселись,  кохай.
Пізнай  себе  -  відчуй  свободу.
І  іншим  щиро  теж  допомагай.
Твори  добро.  Воно  завжди  у  моді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456561
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 28.10.2013


Luchina

Жовтневі дні

Жовтневі  дні  ще  сонячні,  яскраві,
Берези  як  свічки  горять.
Повсюди    видно  жолуді  смагляві,
кружляє  тихо  листопад.

Сьогодні    квіти  осені  для  Тебе!
Матусю,  рідна,  –  щедрий  зорепад!
Поглянь  яке  безхмаре,  синє  небо,
Тобі  сьогодні  рівно  шістдесят…
     
Ранковий  іній  трави  укриває,
тумани  в  яблуневому  саду...
Хай  смутку  серденько  твоє  не  знає,
пробач  за  передчасну  сивину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456820
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013


Нова Планета

бути птахами

бути  птахами  важко
їх  крила  надто  прозорі
аби  переносити  кимсь  намальоване
море
в  старі  магістралі  зими
їх  вчаділа  осінь  давно  підробляє  на  ринку
колише  колиску  з  народженим  вчора  дитям
щоранку  проціджує  лімфу  від  залишків  голосу
від  кроків  і  спогадів  заварює  чай
чомусь  так  вже  плямиться    в  стіні  протилежностей
одне  із  сотень  причасть
птахам  надто  сухо
в  подертій  тканині  мовчань
а  небо  обвуглене  прасує  у  листі  слова
птахи  ще  не  вміють
любити  Юду
та  вже  розуміють
для  них  я  своя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456831
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013


Ninellka

Ностальгія

Вогонь  в  долонях  моєї  осені,
Я  потопаю  в  морі  потрясінь.
Благаєм  в  неба  зупинити  час,
Та  не  жаліє  він  й  не  чує  нас.

Дощ  змиє  сльози  і  погані  сни,
А  я  чекатиму  знов  до  весни,
Коли  проснеться  знов  моя  земля,
А  з  нею  оживе  любов-душа.

Із  листопадом  нахлинає  сум,
Я  потерпаю  від  холодних  дум.
Там  літо,а  у  нас  морозні  дні,
Коли  ж  настануть  ці  часи  чудні?

Закутай  в  ковдрі  ніжно  ти  мене
І  ностальгія  ця  умить  мине.
Давай  по  чашці  кави  вип'ємо,
А  потім  в  мріях  поблукаємо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455624
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013


уляна задарма

не забути взяти в дорогу

   для  кiстки  -фруктовий  кальцiй,
   для  дотику  -  теплi  пальцi,
   для  страви  -  горошком  перцю,
   для  зради-  жорстоке  серце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451540
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 20.10.2013


уляна задарма

Про кашу мамину

Дві  Ворони-Каркарони
одягнулися  в  корони-
хочуть  їсти  ці  Ворони
тільки  сир  і  макарони!

Не  батони,не  лимони-
тільки  сир  і  макарони!

Дві  Синички  невеличкі
заплели  в  косички  стрічки,
хочуть  їсти  ці  Синички
тільки  свіжі  полунички!

Не  сухарики  з  пшенички-
тільки  свіжі  полунички!

А  моя  маленька  доня
в  люлі  смокче  пальчик  сонний,
сняться-сняться  любій  доні
не  батони,не  лимони,
не  солодкі  макарони,
не  Синички  невеличкі
і  не  бублики  з  пшенички

не  ковбаски,не  сосиски,
не  іриски-барбариски,
не  халва  з  бананами-
сниться  КАША  мамина!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454915
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 20.10.2013


уляна задарма

Про кісточку

жила-була  Ванесса-
справжнісінька  принцеса!
Принцеса,ще  й  -Ванесса...
Така  от  дивина.
І  був  у  неї  песик-
маленький  чемний  песик,
слухняний,чемний  песик,
що  з"їв-би  і  СЛОНА!!!

(-ні,не  слона,а  кісточку!)

Та  в  замку  королівськім
Ванесса  їсть  іриски,
варення  повні  миски,
мільйон  солодких  страв...
І  мріє  чемний  песик,
слухняний,чемний  песик,
щоб  на  його  адресу
хтось  кісточку  прислав!

(Адресу  питати  у  автора)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453660
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Стелла

Ви сумували за людиною, що для вас чужа?

Ви  сумували  за  людиною,  що  для  вас  чужа?
Вас  рвало  на  частини  і  рвалась  душа?
Коли  поглядом  проводжають  в  останній  раз
А  після  цього  згадують  тривалий  час

Вас  забувала  людина  ,  яка  для  вас  дорога?
Був  час,  коли  вас  не  покидала  тривога?
Коли  повертаєшся  в  минуле  з  дня  у  день
І  так  проходить  кожен  тиждень.

Ви  бачились  з  людиною,  що  давно  пішла?
Вона  дивившись  в  землю  повз  вас  пройшла?
Коли  хочеться  зникнути  з  цих  світів
І  більше  не  слати  нікчемних  привітів.

Ви  знаєте  як  це,  коли  не  вистачає  головного?
Коли  маючи  сотні  інших,  хочеться  бачити  одного?
Коли  у  тебе  і  друзі,  й  кохана  людина
А  без  одного  чужого  гниє  середина..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455508
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Tkach Nataliya

Кроками, милями. кілометрами

Кроками,милями,кілометрами
Йти  по  дорозі  життя.
Кутатись  теплими,зимніми  светрами
Летіть  кудись  в  небуття.
Стінами,ковдрами,навіть  хмарами
Ховатись  від  всіх  проблем.
Помалу  ставати  примарними,
Руйнуючи  свій  Едем.
Бігти,летіти,врешті  розбитися
В  шаленому  ритмі  міста.
Немає  навіть  коли  помолитися-
Ми  в  душі  атеїсти.
Квітами,морем  і  просто  лиш  вітром
Насолодитись  не  можем.
Вони  ж-бо,  із  техногенним  віком,
Самі  на  себе  не  схожі.
Добрими,  злими,  досить  наївними
Кожен  із  нас  колись  ставав.
Тільки-от  не  буваємо  щирими:
Чесності  Бог  нам  чомусь  не  дав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450383
дата надходження 21.09.2013
дата закладки 20.10.2013


Тетяна Мерега

Я б ринула лебідкою…

Я  б  ринула  лебідкою  у  чисті  неба  просині.
Летіла  б  не  вервúчкою,  не  в  вирій,  а  до  осені.

Ту  осінь  вже  загублено,  роками  запорошено,
Та  серце  ще  наповнено  отим  чуттям  непрошено.

Думками  нерозкритими,  словами,  що  несказані,
І  мріями  неспитими,  які  ще  досі  бажані…

Я  б  ринула  лебідкою  у  чисті  неба  просині.
На  зустріч  із  погубою  –  у  рай  тієї  осені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455474
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Кавалева

Сквозить

ніжний  голос,  далеко
я  чую  тебе
коли  в  серці  відкрито
співаєш  мені  щось  печальне
сумно  так,  аж  щемить
моя  душа  гостинна  вітальня
та  часом  сквозить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454324
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013


Ідо-Кіт

Різке

Комусь  –  за  двері
Комусь  –  у  руки  ніж
Хтось  –  жертвою,  свідком  –  нікому,  
Ці  –  падуть  на  поріг  і  не  
доходять  додому

А  комусь  –  достатньо
Бути
Набожно  склавши  руки
Стерегти  проходи  попередніх
І  ними  між

Кесарю  –  кесареве
Належне  собі  -  бери
І  йди
Чи  то  хрест,  чи  то  ніж
Свого  не  втрать
Не  залиш

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454239
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2013


Марічка Берізко

Вона

Уже  немає  того,  що  хотіла,
Бо  вже  і  віра  у  очах  збриніла,
І  заховались  кучеряві  мрії.
Хтось  скаже,  що  нема  в    житті  надії.
Усе  життя  вона  отак  старалась  –
Лише  для  когось,  не  для  себе  лиш,
І  ось  тепер  вона  одна  зосталась,
Одна-одна  і  смерті  боячись.
Ніхто  не  скаже:  „Та  живи  для  себе,
Люби  себе  й  всміхайся  кожну  мить!”
Отак  залишилась  одна  із  небом,
Вона  одна  -  і  сонце  не  блищить.
Коли  вона  отямитись  хотіла,
Ніхто  її  ніде  не  розумів,
То  де  ж  надію  би  вона  зустріла,
Коли  шукати  вже  не  було  сил?
І  вже  здаватися  в  обійми  смерті
В  такому  віці  не  хотілось  їй,
Хотілось  заховатися  від  світу
І  тихо  плисти  в  течії  своїй.
А  ось  і  думка  в  голові  з’явилась:
„Чому  так  швидко  я  вже  зупинилась,
Я  що  не  варта  бути  головною
Й  тягнути  гору  щастя  за  собою?”
Тепер  вона  до  себе  посміхнулась,
Від  радості  аж  повністю  здригнулась,
І  щастя  полилось  по  всьому  тілі  -
Тепер  багато  у  житті  надії!
Історія  щасливо  закінчилась,
А  жінка  ніби  знову  народилась
І  дякувати  треба  її  долі,
Яка  знайшла  в  людині  силу  волі.
Квітень  2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454246
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013


kore

Мій хлопчику

Мій  хлопчику,
чи  знаєш,  як  пахне  далекоглядна  весна?
чи  досі  живеш  тихою  минулою  осінню?
чи  хочеш  ти
відчути  тілом,  як  приходить  наша  зима,
і  всі  зорі,  які  падають  з  неба  так  голосно?

мій  хлопчику,
знаєш,  як  тісно  й  самотньо  з  чужими  людьми?
бо  вони  не  твої,  не  мої,  вони  чиїсь  інші
чи  зможеш  ти
обійти  всі  капкани  та  розмиті  кути,
щоб  навчитися  жити  в  моїх  загублених  віршах?






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454268
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013


Помаранчева дівчинка

Болить.

Поки  він,  Господи,  варить  їй  каву  і  на  прощання  цілує  в  лоба,  я  збожеволіла  зовсім.  Уже  й  не  людина,  лише  подоба.

В  мій  дім  не  прийде  весна,  та  й  будь  -  яка  пора  року.  Сусіди  дивляться  жалісно,  мов  я  жертва  якого  пороку.

Може  давай  від  всіх  втечемо?  Нікому  не  скажемо.  Спалим  мости.  Вітер  мені  щось  нашіптує.  Вітер  шепоче.  Майже  як  ти.

З  кожним  днем  усе  більше  втрачаю  точку  своєї  опори,  впускаю  свою  самотність  в  й  без  того  пусті  коридори.

Поки  ти,  мій  коханий,  прокидаєшся  десь  у  чужій  постелі,  я  зберігаю  тебе  у  квартирі.  Всього  до  крихти,  навіть  тарелі.

Я  повільно  прощаюся  з  глуздом,  а  його  почуття  не  воскреснуть.
Щасливі  люди  не  моляться,  а  так,  Господи,  не  чесно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451673
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013


Yana Тymur

Коли ти послухаєш дощ

Коли  ти  послухаєш  дощ,
То  знатимеш  пісню  печалі,
Він  опадає  в  мені,
Наче  пелюстки  останні.

Коли  ти  почуєш  шум  хвиль,
Знатимеш  пісню  нірвани,
Коли  абсолютно  тобі  все  одно
Життєві  проблеми  звичайні.

Коли  ти  почуєш  мій  плач,
Знай,  що  це  пісня  страждання,
Я  втомилась  шукати  опліт,
Я  заблукала  в  безкраї.

Коли  ти  відчуєш  у  грудях  тепло,
Пам’ятай,  що  це  хвиля  кохання
Вона  наповнює  твоє  єство,
Незбагненою  суттю  єднання.  

Коли  десь  лунає  дитячий  сміх,
Це  прокидається  щастя,
Він  наділяє  цей  світ,
Змістом,  що  долає  безладдя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449072
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Окрилена

Між іншим (інтер’єрне)

Відбувся  день.
Розлито  чорну  каву.
На  небі  гуща.
Тільки  пектораль  
вдягає  місяць  
золото-рудаву
і  дощ  об  шибку  б’ється,  
мов  кришталь.
У  вазі  сонце  –  
жовті  хризантеми,  
вони  про  Вас  нагадують  мені.
коли  погляну,  
то  зникає  темінь
і  промені  з  них  ллються
неземні.
Каштани  багряніють  у  пожежах.
У  різні  боки  –  
іскри-кожушки.
І  карі  очі  поглядами  стежать  –
передчуттями  
всипані  стежки.
Листи  читаю,  
писані  «між  іншим»
і,  наче  чую  голос  вдалині,
що  не  погас,  
а  став  іще  ніжнішим…
як  жовті  хризантеми  на  вікні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Оксана Сова

Einige bin ich. Розділ 13

Чорний  килим-доріжка,  вистелений  у  коридорі,  довжиною  наче  у  десятки  кілометрів.  Я  йшов  і  не  розумів,  куди  і  навіщо.  Ніде  не  було  жодного  натяку  на  якийсь  мінімальний  предмет,  а  тим  паче  на  якусь  людину.  І  тут  нізвідки  з'явився  Браян.  
–  Здоровенькі  були,  –  якось  аж  занадто  жваво  він  привітався,  –  як  ся  маєш?  
–  Я..  нормально!  Де  я?  
–  Ти  пам'ятаєш  нашу  останню  зустріч?  Ти  погодився  на  пропозицію,  аби  втрапити  СЮДИ.  Я  щойно  бачився  з  Ісусом  Боговичем,  і  Він  сказав,  що  на  тебе  чекає  несподіванка.  Ти  ж  дуже  хотів  з  Ірою  побачитись,  так?  Вона    чекає  на  тебе!  Але..  Вона  в  Чистилищі,а  ми  зараз  –  у  Пеклі.  Для  того,  аби  ти  міг  потрапити  в  Рай,  потрібно  пройти  кількість  випробувань,  яка  дорівнює  твоєму  віку.  В  твоєму  випадку  це  тридцять  п'ять.  Поки  що  сказати  їх  точну  кількість,аби  втрапити  конкретно  в  Чистилище  я  не  можу.  Зараз  тобі  потрібно  прочитати  це,  –  він  простягнув  мені  аркуш  паперу,  –  і  підписати,  –  а  тепер  простягнув  ручку.  
–  Що  це?..  Договір,  –  прочитав  я  червоні  літери  на  пожовклому  папері.  Не  читаючи,  підписав.  Браян  здивовано  подивився  на  мене  і  промовив:  
–  А  не  страшно,  що  там  може  бути  щось  таке,  що  тобі  не  підійде?  Ну,  наприклад,  що  тобі  потрібно  бути  горіти  в  Пеклі  чотирнадцять  років,аби  втрапити  в  Чистилище?  Ех,  люди..  Ви  такі..  Люди!..  –  Браян  хитав  головою,  що  мало  б  означати,  що  я  абсолютно  розуму  не  маю.  –  Сміливий  ти,  Вольфі.  Ну  гаразд,  віддай,  раз  вже  підписав.  Чи  прочитаєш?  
–  Не  буду  читати.  Тримай  цей  договір.  Що  мені  потрібно  робити?  
–  Йди  прямо,  а  там  поверни  наліво.  Там  на  тебе  чекають,  –  сказав  Браян  з  усмішкою  на  губах.  І  зник.  Усмішка  ця  була..  Підступна  якась,  чи  що.  Це  була  ПОСМІШКА,  насмішка,  якщо  вам  завгодно.  Це  було  те,  що  часто  сплутують  з  добродушною  усмішкою..  
Я  йшов  коридором,  а  потім,  за  вказівкою  янгола,  повернув  наліво.  Там  стояла  висока  темноволоса  дівчина  у  червоній  атласній  сукні.  Вона  нічого  не  говорила,  простягнула  лиш  руку,  і  повела  мене  кудись  вглиб...  
Очевидно,  я  втратив  свідомість.  Ми  були  у  величезній  вогняно-червоній  приймальні  з  величезною  кількістю  людей,  столів,  стелажів  з  картками,  як  у  реєстратурах  поліклініки,дивними  предметами  інтер'єру  –  замість  звичайних  квітів  у  вазах  чи  вазонів,  як    у  звичайних  приймальнях,  там  були  такі,  що  дмухали  вогнем.  Такі  собі  рослино-дракони.  Я  пробрався  до  одного  зі  столів,  і  хотів  уже  заговорити,  аби  запитати,що  мене  чекає,  як  на  мене  накинулись,  певно,  з  двадцять-тридцять  озлоблених  осіб,  які  стверджували,  що  мені  ще  далеко  не  черга,  застосовуючи  для  своїх  пояснень  крики  та  ненормативну  лексику.  Все  приміщення  було  забитим.  Тобто  навіть  стояти  там  було  важко,  я  вже  мовчу,щоби  сидіти.  Звісно,  сиділи  найбільш  злісні  представниці  жіночого  роду,які  тільки  й  могли,  що  обговорювати  кожного  з  приймальні.  
Прочекавши  невідомо  скільки,  я  нарешті  "дійшов  до  своєї  черги"  і  мене  направили  в  кабінет  №  112,  видали  мені  товсту  картку,  на  якій  було  написано:  "Життєва  картка  Вольфґанґа  Амадея  Моцарта".  
Вийшов  з  приміщення  у  пошуках  кабінету  номер  сто  дванадцять,  вирішив  погортати  картку  і  прочитати,що  ж  там  написано.  А  там  було  про  кожен  мій  крик  до  Констанц,  про  кожен  непослух  стосовно  батька,  про  кожну  негарну  витівку,  кожне  зловживання  алкоголем  та  марнославством,  про  кожну  брехню  і  ночівлю  з  "друзями",  а  не  з  дружиною...  
–  Ти  хочеш  зустрітись  з  Нею?  –  раптом  голос  Браяна  прозвучав  ніби  в  моїй  голові.  
–  Не  знаю,  не  знаю..  Я  нічого  не  знаю!..  –  я  був  до  жаху  розгубленим.  Але  я  знав,  що  бути  постійно  в  Пеклі  –  це  погано,  а  тому  потрібно  хоча  би  до  Чистилища  добратись.  Я  не  хочу,  аби  мені  було  боляче,  –  оце  вже  говорила  моя  гордість.  Перш  за  все  треба  позбутись  саме  її,  саме  гордості...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449683
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013


Кетрінс

Дeнь за днем минає…

 Дeнь  за  днем  минає,
опала  вже  листва,
Я  день  той  памятаю,
як  падала  зоря.

Я  памятаю  погляд,
і  сміх  із  твоїх  вуст,
Та  все  ж  життя  триває,
я  мушу  йти  у  путь.

Я  мушу  відпустити,
твій  погляд,  рук  тепло,
Закрити  своє  серце,
і  кинуть  ключ  на  дно.

На  дно  морське,  глибоке,
щоб  змила  все  вода,
Щоб  не  зосталось  сліду,
щоб  висохла  сльоза.

Щоб  не  мокріли  очі,
і  не  пекла  та  сіль,
що  сипиш  ти  на  рану,
дивлячись  мені  у  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449263
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 16.09.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2013


Совушкіна

Істина

Й  хоч  всяке  у  житті  буває,
Але  ж  то  істина  зовсім  проста:
Ти  пробачай  того,  кого  душа  не  пробачає,
І  відпускай  того,  за  ким  бринить  сльоза.

Зла  не  тримай  на  того  хто  образив,
Про  помсту  навіть  й  думати  не  смій,
Усі  ми  помиляємось,  хоча  й  не  всі  одразу,
Але  ж  життя  покаже  хто  є  свій.

Забудь  всіх  тих,  хто  просить  так  забути,
І  не  чекай  на  тих,  хто  вже  пішли.
Повір,  ти  ще  не  раз  зможеш  відчути
Оте,  що  інші  так  і  не  знайшли.

Якщо  кохаєш,  то  кохай  всею  душею,
І  не  проси,  натомість,  різних  благ.
І  навіть  якщо  розбиваєшся  зорею,
Все  ж  пам'ятай,  що  все  в  твоїх  руках.

Ти  завжди,  чуєш,  завжди  зможеш  все  змінити.
Не  забувай  ніколи,  ким  є  ти.
Ніхто  не  зможе  так  як  ти  -  любити,
Ніхто  не  зможе  так  як  ти  -  цвісти.

Й  хоч  всяке  у  житті  буває,
Але  ж  то  істина  зовсім  проста:
Й  на  тебе  хтось  так  само  десь  чекає,
Для  когось  й  ти  єдина  з  поміж  ста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448653
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013


kappa

Мої  теплі,  мої  теплі.  Мої  добрі  люди.  З  очима  щирими,  як  ранок.  Як  найранковіший  світанок  у  вибіленій  тихій  хаті.  Навколо  якої  мальви.  Мальви  кольору  і  дотику  губ.  Дотику  губ  до  проясненого  навкруг  повітря-цвітіння.  

Мальви  кольору  губ,  мої  теплі  добрі  люди,  що  зникли,  як  усе  зникає,  що  пішли,  як  усе  йде,  що  відбулись,  як  і  мальви  відцвітають  щороку,  і  щоки  їх  ніби  вечоріння  в  паскудному  брудному  місті  –  запалі,  затовчені  темінню,  тиснені  втомою;  і  плечі  їх  ніби  спадаючі  до  канав  цівки  стічної  води  –  опущені,  заплямлені  хворобами,  заплямлені  мороком;  і  плечі  їх  ніби  два  крила  засохлі  чайкині,  скручені  і  стовчені  якоюсь  судомою,  і  чайка  сама  мертва  в  дірах  їхніх  грудей  –  по  усіх  тих  дірах,  велика  і  мертва  чайка,  велика  і  мертва.

Вони  з  зігнутими  вчетверо  шиями.  Мої  теплі  люди  з  розірваними,  як  телефонні  лінії  під  час  війни,  сухожиллями.  Моєї  війни.  Виплеканої  війни  моєї,  гримучої,  голосної,  захворілої.  Як  снопи,  скошені  теплі  люди  разом  зі  своїми  рваними  сухожиллями  і  щоками  запалими  аж  до  самого  дна.  Навіть  глибше.  
Мої  теплі,  мої  теплі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448350
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013


Божена Гетьманчук

Коли серденько не спить малюк.

Коли  ночі  твої  безсонні,
а  обіди  вже  без  обіду,
коли  рветься  маля-серденьо,
крізь  твою  грудную  клітку.
Коли  очі  налиті  смутком,
а  рум*янці  сяють    redом,
Коли  думка  твоя  заклопотана
лиш  одним  єдиним  портретом.
Ти  не  засмучуйся,не  лякайся,
не  розгублюйся  в  різних  питаннях...
Я  відкрию  тобі  секретик  -
це  до  тебе  прийшло  кохання  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446368
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 10.09.2013


Інга Хухра

Мінорне

Мінорне

Стукоче  осінь  в  шибку  кулачком,
Шепоче  вранці  падолистом  ревним.
Красуне,  може,  сон  повернеш?
За  теплу  зустріч  дякують  добром.

Мій  сон  сховався  за  вікном.
Я  поряд,  зайчику.  Будь  певним  –
Ти  закохав  у  себе  вельми...
Мов  сонце,  пестиш  вранішнім  теплом.

Неспішно  догорить  зола.
За  літом  вгнатися  несила.
Хтось  запитає:  «Ти  щаслива?»  -  
Скажу  лиш:  «Більше  не  сама».

Картатим  пледом  кутаю  коліна.
Горнятко  чаю  гріє  не  сповна.
Може,  по  келиху  вина?  
Повірю  в  диво  захмеліла.

Мов  листя,  струшую  тривогу.
Змагаюсь.  -  Виходу  нема...
Всі  хворі  зникніть!  Я  жива!
Зніміть  з  душі  скоріш  облогу!

Надали  би  мені  лиш  змогу
Дістатись  перлів,  доторкнутись  дна.
Яка,  скажіть,  стабільності  ціна?
І  чи  адресувати  дяку  Богу?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447772
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013


Влада Грушицька

людям ніколи

Персіли,  рексони,  смартфони  і  нікони
А  людям  так  само  до  сраки  і  нІколи
Бездушні  біжать,  спотикаються,  падають
Шукають,  винюхують,  чухають,  лапають
Вчорашні  сніданки  гниють  під  прилавками
Пропахло  бензином,  бомжами  під  лавками
Автівки,  метро,  люди  грошей  випрошують
Взуття  обирають,  купують  і  зношують
Стоять  смітники,  притрушені  пачками
А  люди  хизуються  новими  тачками
Буває,  що  спиняться,  стануть,  та  інколи.
Бо  людям,  на  жаль,  все  до  сраки  і  нІколи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447481
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013


kore

ми всі митці

твій  парус  тоне  в  ущелинах  дешевих  коливань
без  змін,без  страху  самотності  та  відчаю
ти  всоте  здираєш  слід  від  почорнілих  часом  ран
подихом  на  грані  фальшиво-підлих  свідчень

нестримно  й  глухо  час  ламає    тонкі  силуети
струмом  совісті  проходить  криком  диких  злив
ми  всі  митці,  художники,  поети
та  як  же  мало  тих,  хто  це  в  собі  відкрив.

під  ризами  святості  спустошено  буденністю  віки
лиш  сіра  маса  розгулює  тихо  по  колу
потрощено  і  спалено    до  тла  живі  мости
нове  "сьогодні"  стане  знову  крихким  "вчора".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446485
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 03.09.2013


Незрозуміла

Впаде.

Не  маю  права.
Не  моя  справа.
І  так  минущість  усе  зжере.

А  я  кохала.
А  я  гадала.
Не  відпускають,  що  дороге.

Все  ж  помилилась.
Все  ж  опустилась.
А  біль  –  вода.

Пробач,  не  зразу.
Пробач,  заразу.
Мале,  дурне.

Тепер  –  не  вірю.
Тепер  –  не  мрію.
Життя  таке.

Той  хто  літає.
Той  хто  не  знає.
Той  впаде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447024
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013


Katy_M

Я піду*

 Я  піду,  незважаючи  на  ніщо,  
Через  ваші  слова  зухвалі,
 А  ви  казали  завжди  будь  що,  
Ну  що  ж  ми  не  досконалі.  
Я  піду  і  не  озирнусь,  
Просто  від  вас  відвернусь.  
Повторю  ваше  ставлення  до  мене,
 І  ніхто  не  врятує  моє  серце  зранене.  
Я  піду,  бо  ви  образили  мене  підсвідомо,  
І  відчуття  самотності  мені  уже  відомо.  
Вам  просто  на  мене  начхати,  
Ви  почали  мене  приручати.
 Я  піду,  і  ви  зрозумієте  що  я  уже  не  вернуся,
 І  у  слід  вам  хіба  що  посміхнуся.  
Я  стала  сильною,  
І  особливо  пильною.  

САМА  НАПИСАЛА*))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447013
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013


Ірина Овчіннікова

друг

Пробач  що  не  було  мене  поряд
Коли  тобі  було  дуже  погано.
Не  звертай  увагу  на  те  що  говорять,
Пліток  не  буває  замало.
Ти  бездоганний  і  найкращий  в  світі,
Ти  завжди  до  кінця  тримаєшся.
Я  не  зможу  тебе  у  біді  лишити.
Ти  в  мене  сильний,  ти  не  ламаєшся.
Пробач  за  те  що  я  змінююсь,
Можливо,  навіть  у  гіршу  сторону.
Але  ,  буває,  я  часто  замислююсь
Що  говорю  тобі  маячню.  Мені  за  це  соромно.
Спасибі  тобі  що  завжди  підтримував,
Ти  завжди  знаходив  потрібні  слова.
І  всі  капризи  мої  ти  витримував.
Колись  говорив  мені  навіть  що  я  чудова.
Будь  ласка  залишайся  зі  мною  завжди.
Таким  як  ти  є  добрий  й  спокійний,
І  з  моєї  пам’яті  фрагменти  усі  збережи
Адже  ти  той  найкращий  друг  
який  мені  був  потрібний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446890
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 03.09.2013


перлинка

Я не пробачу

І  знову  мокро  за  вікном.
Все  плаче  й  плаче  нічне  небо.
Чому  приходиш  з  кожним  сном?
Ти  зупинись,  постій,  не  треба.


Я  говорила  що  люблю.
Ти  пам'ятаєш,  обіцяла.
Але  без  тебе  я  живу.
Ти  так  змінився,  я  й  не  знала.


В  тобі  тебе  не  впізнаю.
А  твоє  серце  в  грудях  бачу.
Немов  й  не  кликали  біду.
Але  пробач,  я  не  пробачу.
                                                                 1.09.2013  рік

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446727
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 02.09.2013


Ліна Біла

Прискаче осінь…*

Прискаче  осінь  на  буланому  коні.
Своєю  гривою  підійме  вітровії.
А  літо-літо  вже  минає,  й  поготів,  -  
собі  займає  чергу  в  журавлиний  ірій.

Так  щедро  пахне  це  ласкаве  міжсезоння.
Повсюди  мед.  Вмокай!  І  випий  з  молоком!
Усе  квітує!  Навіть  дике  підвіконня
упавших  зір  центнери  злиже  язичком...

А  у  садочку,  притуляючий  до  тину,
готують  айстри  букетований  вінок.
І  навіть  шаль  мережить  біла  павутина
для  пави-осені  із  тисячі  жінок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444970
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 28.08.2013


Miss Devil

Ми живі

Твої  крила  дають  мені  шанс  на  політ-
На  політ  у  безодню  й  до  неба.
Не  потрібно  шукати  ключі  до  воріт,
Яких  не  існує.Не  треба.

Твої  очі  дають  мені  шанс  на  життя.
Ми  безсмертні  на  мить,ми  живі!
Як  усе,що  навколо:дерева,трава,
Як  оті  електрони  твої.

Твої  промені  світлі  дарують  тепло,
Проникають  у  чорні  простори.
Знаходять  світи,яких  не  було
І  більше  не  буде  ніколи.

В  нас  своя  реальність,свій  простір  і  час,
Де  затишно,де  нема  болю.
А  ілюзії  стануть  частиною  нас.
Як  підеш,забери  їх  з  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437225
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 26.08.2013


Lili

без обіцянок

Знайди  мене  у  далечі  доріг,
У  світі  світлому  простому.
Не  треба  падати  до  ніг,
Я  тільки  прагну  загубити  втому.

Не  варто  відриватись  від  землі,
Чи  божеволіти  від  миті.
Досить  ходити  ніжно  по  воді,
Душі  нехай  не  будуть  ситі!

_________________________________

Хочу  потрібною  засинати,
Знати,  що  прийде  ранок.
Твоє  тепло  тихо  відчувати,
Без  далекоглядних  обіцянок.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443828
дата надходження 17.08.2013
дата закладки 26.08.2013


Luchina

Цінності

Найкращі  свої  мотиви  
відтворюй  у  танці    життя,
бо  люди  тоді  вродливі,
коли  у  них  щирі  серця.

Прикраси  –  для  ока  магніти.
Софітовий  блиск?  Дарма…
Поглянь  як  радіють  діти  -
Хоч  золота  в  них  нема.

Довірою  очі  повні
і  сумнів  для  них  чужий,
що  світ  є  не  тільки  зовні  –
зсередини  теж  золотий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441180
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 26.08.2013


MMS

У твоїх палких небесах

У  твоїх  палких  небесах,
що  у  моїй  душі  завжди,
хочу  бути  як  сизий  птах,
щоб  читати  твої  сліди.
Щоб  крилом  закривати  жаль.
І  злітати  на  край  думок!
Щоб  вбивати  твою  печаль.
Мені  б  лиш  Тебе  ковток!

Може  згубиш  все…  як  колись…
Й  стрімголов  полечу  униз!
Помолюся  за  серце  твоє,
що  так  ніжно  зігріло  мене.

Але  крила  і  спів  душі,
теплоту  у  своїй  руці…
Дикий  шепіт  і  серця  крик
Я  залишу  Тобі  навік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440895
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 26.08.2013


Тетяна Хвильова

Без крил

Я  не  янгол  тепер.  Я  тепер  непотрібна.
Вирвав  крила,  а  з  пір'я  багаття  горить.
Некохана  тепер.  Ні  на  що  я  не  здібна.
Чуєш,  серце  моє,  годі  жить.

Годі  битись  завзято,  бо  немає  причини.
Все  скінчилось.  Підпалюй  листи!
Все  життя  моє  було  в  одної  людини,
котрій  гидко  було  цей  тягар  понести.

Я,  бувало,  крилатою  тільки  й  сміялась!
В  піднебессі  не  всі  так  уміють  літать.
Ти  ж  мене  з  неба  зняв.  Я  самотня  зосталась.
І  без  крил,  і  без  сміху  тепер  благодать.

Важко  докір  в  душі  мене  душить  щоночі.
Нащо  згодилась  полюбить?
Та  тоді  лише  бачила  неземні  твої  очі.
А  тепер  я  своїх  не  зумію  відкрить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445276
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013


Іванна

Ой як важко на душі

Ой  як  важко  на  душі!
Часто  мучуся  вночі
Як  тільки  я    засинаю
Так  одразу  й  прокидаюсь

Прокидаюсь  з  душевним  болем
Що  ніяк  уже  пройти  не  може
Про  щось  думаю,на  когось  чекаю
Тільки  на  що  сподіватися?Не  знаю!

Болить  дуже,болить  у  душі!
Спати  зовсім  не  хочеться  мені
Не  можу  я  нічого  вже  забути
Як  же  оці  муки  перебути?

Напевно  так  доля  присудила
Щоб  ніколи  не  була  щаслива!
Та  я  людина  духом  сильна...
Трохи  помучусь  і  буду  вільна!!!

Я  вірю!Я  знаю!  
Надія  -  сильніша  за  кохання
І  скоро  зможу  так  зробити
Щоб  нікого  вже  ніколи  не  любити.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445357
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2013


Blondberry

Живу

Я  все  ще  живу  тими  днями,
Що  стали  далеким  минулим.
Листами,  місцями,  піснями  -  
Усім  тим,  що  я  не  забула.  

Живу  у  нездійснених  мріях,  
У  снах,  що  приснились  з  тобою.
Твої  поцілунки  на  віях
Першою  пахнуть  весною.

Живу  у  далекому  щасті,
Живу  у  колишній  любові.  
Дарма  я  довірилась  часу,  
Бо  все  ще  живу  я  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444306
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 21.08.2013


Jugo

скажіть мені

скажіть  мені,  ну  звідки  ж  стільки  злості?
навіщо  кричите  і  сваритесь  весь  час?
ми  всі  у  цьому  світі  тільки  гості,
пройдуть  роки  -  забудуть  і  про  нас.

роки  пройдуть  і  пройдемо  ми  з  ними,
станцюємо  отой  останній  вальс.
залиште  тільки  плівкам  негативи,
все  відпустіть  і  не  прогавте  шанс!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439344
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 03.08.2013


bilo4ka158

Під тобою мій страх втік

Під  тобою  мій  страх  втік,
Коли  диханням  своїм  ти  ледь  не  обпік,
Коли  з  чола  забирав  волосся  і  пилинки  здував  з  повік.
Здоровий  глузд  та  сором  геть  полетіли,
Коли  руки  твої  тремтіли  над  моїм  оголеним  тілом.
Коли  на  вушко  тобі  шепотіла,
Як  сильно  тебе  хотіла,  з  першого  ж  дня,  як  тільки  зустріла.
 Кусав  за  шию,  цілував  плечі,
І  не  знала  кого  просити,  щоб  не  скінчався  цей  вечір.
В  той  момент  ми  єдиним  цілим  стали,
І  якби  один  від  одного  не  втікали-  доля  назад  нас  повертала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440981
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 03.08.2013


Повзик Рома

дзен-п'яниці

кожна  випита  пляшка  підносить  тебе  до  нірвани
кожен  келих  прочищає  тобі  чакри
твій  особистий  дзен-буддизм  
у
   кожній  
                   піцерії  
                                   і  
                                       пивниці

усі  ці  будди  що  люблять  живе  нефільтроване
говорять  про  щось  своє  певно  шепочуть  мантри
беруть  арахіс  наче  перебирають  чотки
вони  
         кожного  
                         вечора  
                                       шукають  
                                                       просвітлення

і  час  від  часу  приєднуючись  до  них
помічаєш  у  їхніх  очах  спустошеність
вони
         так
                 і
                     не
                           змогли
                                       знайти
                                                     свого  
                                                                 Вчителя

08/06/12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342821
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 03.08.2013


Нова Планета

всоте

ти  всоте  мене  перепишеш
зриваючи  зайві  години  з  густих  світлотіней  займенника  «ми»
а  я  в  тісноті
як  маленька  дитина
зшиватиму  дотики  що  вийняла  з  попелу
у  слово  свинцеве  «іти»
ти  всоте  чорнітимеш  у  димі  вчорашнього  поспіху
рівнятимеш  простір
в  котрому  не  буде  лиця
на  заході  холодно
і  падаєш  м'якістю  серпневого  голоду  на  кінчик  свого  язика
ти  всоте  мною  відбудешся  у  змовклому  шепоті  вуст
обпалюєш  сон
мінливістю  втомлений
урочо  втрачаючи  глузд
ти  всоте  мене  перепишеш  у  повноголоссі  світла
крізь  всі  перепони  слів
жінок  про  яких  говорив
нервових  закінчень  повітря
оглухнеш  у  кожній  найменшій  кліточці  тіла
аби  я  усоте  тебе  відпустила


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441161
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013


Gabriet Ksenia

Терпну

Овдовіли  вулиці  без  твоїх  перехресть.  
Опівночі  так  холодно.  
І  терпко  в  моєму  лоні.  
Твої  розбіжності  
тепер  
збіглися  до  купи.  
Ридають,  
мабуть  проклинають  
мою  траєкторію  думок.  
Вона  замаленька  для  мене  
одної,  
тому  я  витіснена  сама  із  себе.  
Зніяковіло  дивитись  мабуть,
боляче  і  приторно.  
Без  тебе.  
Коли  позаду  нікого  нема
 і  спереду  пустка.  
Мені  смішно.  
Тому  що  нема  до  кого  усміхнутись,  хоча...
Це  життя  таке  хороше  і  коротке.
Я  терпну  біля  твоїх  колін  і  забуваю  хто  я.
Коли  я  лежу  така  вся  розписана  хною,  то  бачу  дощ  і  сніг
і  маленьке  янголятко
воно  плаче.  
Тому  що  я  терпну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441156
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013


Яна Янчік

Кімната моя

Не  можу  знайти  в  цій  кімнаті  дверей,  
Здається,  що  зовсім  немає  тут  виходу,
Лиш  тихе  дихання  і  безліч  очей,
І  погляд  сталевий  вишукує  вигоду.

Як  клітка  новенька,  кімната  моя,
Вуста  теплий  пар  у  світ  випускають,
Я  схожа  на  птаха,  мабуть,  солов’я,
Але  солов’ї    тут  давно  не  співають.

Від  дотиків  теплих  я  млію  тепер,
В  долонях  вогонь  давно  вже  погас,
Кімната  моя  без  вікон  й  шпалер,
Яку  зачинили  й  забули  про  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441154
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013


Яна Янчік

Послання майбутньому мужчині

Мені  зовсім  не  потрібні  твої  гроші,
Я  не  буду  докучати,  мов  похмілля,
Подаруй  мені  цілунки  найсолодші,
Ну  будь  ласка,  доведи  до  божевілля.

Мені  нафіг  не  потрібні  твої  нерви,
Хоча  ні,  собі  залишу  зовсім  трохи,
Ти  кричатимеш:  «Ходи  до  мене,  стерв  о!»
І  я  вже  поволі  стягую  панчохи.

Мені  даром  не  потрібен  ідеальний,
Я  любитиму  тебе  за  твої  вади,
Будеш  ти  чи  ніжним,  чи  брутальним,
Лиш  не  забувай  мене  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440940
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013


Ninellka

Легше…

Легше  дихати,коли  ти  впевнений,що  завтрашній  день  прийде...
Легше  вірити  в  те,  у  що  всі  вірять...
Легше  кохати  того,хто  кохає  тебе  і  приймає  тебе  таким,як  ти  є...
Легше  знати  те,що  й  так  усім  відоме...
Легше  досягати  тих  цілей,які  так  просто,мов  на  долоні  відкриваються  тобі...
Легше  залишатися  друзями  із  тими,хто  ніколи  тебе  не  зраджував...
Легше  тратити  гроші,аніж  заробляти  їх...
Легше  отримувати  любов,  турботу  і  ласку,ніж  віддавати  її  комусь...
Легше  вчитися  на  чужих  помилках...
Легше  йти  тим  шляхом,  який  хтось  провірив  до  тебе...
Легше  закрити  очі  на  брехню,  ніж  ковтнути  гірку  правду...
Легше  лягати  спати  з  приємними  думками,  аніж  із  докорами  сумління  чи  тривогами...
Легше  бути  молодим  і  здоровим,  ніж  старим  та  немічним...
Легше  ображатися  та  не  вітатися  зовсім,  робити  вигляд,  що  ти  не  знайомий  з  цією  людиною...
Легше  пам'ятати,  аніж  забути...
Легше  знемагати  від  спеки,  ніж  "труситися"  від  холоду...
Легше  робити  завжди  те,  що  хочеш...
Легше  те  і  легше  се...Але  життя  таке  НЕЛЕГКЕ.  У  нього  немає  правил,  немає  меж  чи  певних  вподобань.  Можливо,  ти  -  улюбленець  долі,  проте  життя  б'є  і  тебе...  Миритися  з  цим?  Скаржитися?  Ні.  потрібно  просто  жити  і  не  шукати  легких  шляхів.  Легше  буде  потім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440915
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013


Lili

наше місто

Ти  залишив  мені  у  спадок  наше  місто.  

Знаєш,  я  кохала  його  ще  задовго  до  тебе.  
Ця  старовинність  і  мудрість  вабили  та  манили  завжди.  
Ще  тоді,  коли  відбувся  мій  перший  візит  до  цирку...  Зелений  коник  із  надувних  шаріків,  найсмачніше  у  світі    рафаелло  -  безмежна  любов  батька  до  свої  дочки.  
 
А  ще  незвіданий  пейзаж...  

Я  тут  захотіла  вчитися  і  жити,  знаходити  себе,  збагачуватися,  а  у  результаті  -  натрапила  на  ніжність,  поряд  із  якою  увесь  світ  стає  другорядним.

Зараз  дивлюся  на  сотні  облич,  тисячі  рук,  поглядів  і  обійм...  І  десь  десяток  у  мене.  Та  усе  це  якесь  не  таке,  воно  не  щире.  Я  відчуваю  себе  чужою,  не  на  своєму  місці,  із  викраденою  у  когось  людиною.  

Більше  не  зігрівають  вечірні  прогулянки,  стіни  університету  стали  холодними,  а  друзі  уже  не  такими  близькими.  

У  кожного  є  власні  турботи  і  свій  №1  у  списку  найдорожчих.  

Я  зрозуміла,  незмінне  у  житті  -  це  тільки  батьківська  любов.  Час,  як  гумка,  витирає  і  біль,  і  розчарування,  і  навіть  нас  колишніх.  

Минулих,  теперішніх  і  майбутніх  будуть  любити  завжди  тільки  ті  люди,  які  нас  виховали,  виростили  і  підтримували  у  найщасливіші  і  найжахливіші  моменти  життя.  

Атмосфера  нашого  міста,  як  і  батьківська  любов  -  незмінна.

У  мене  є  усе,  чого  я  бажала  та  хотіла,  тільки  от  як  часто  ми  не  знаємо,  чого  насправді  прагнемо:)

Я  насолоджуюся  його  обіймами,  черпаю  його  неоціненний  досвід,  стараюся  жити  його  проблеми,  радію    його  успіхам  та,  поряд  із  цим  усім,    не  забуваю  про  свою  миттєвість.  

Усі  ми  ми  тимчасові,  вічне  тільки  справжнє  кохання,  яке  поза  світом.  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439915
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Вулична Хуліганка

театр

Знаєш,  зараз  і  в  театр  марно  ходити,
Марно  купляти  квитки  і  в  кіно,
Життя-  тепер  постановка,
Дешеві  актори,  сценарій,  вино.
Красиві  манери,  найсолодша  брехня,
Манить  екранів  блиск  і  гламур,
Я  грати  відмовилась,
не  бачу  себе  серед  скульптур.
Їхні  вуста  озвучують  давно  визначений  текст.
Вони  -богині  цього  жанру,
Вони  красу  перетворюють  в  процес.
Їм  мало  пафосу,  гламуру  і  сарказму.
Маска  їхня,  замість  лиця,
Штучні  вії,  штучні  ікони,  
Штучна  пісня,  штучна  душа
-  Такими  долають,  ляльки,  перепони.
Маючи  гроші,  славу  ,  піар,
Дорогі  камінці,  шикарні  машини,  
ідучи  під  оплески,  звучання  фанфар.  
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ  ,  ВОНИ  НІКОЛИ  НЕ  БУДУТЬ  ЖИВИМИ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439766
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013


Марічка9

Кораблі

Не  змовкають  думки...Де-не-де  лиш  пульсує  годинник.
Ніч  розкидала  зорі,  мов  бісер  на  темному  тлі.
І  на  ньому  мені,  наче  тінь  днів  чомусь  невловимих,  -  
Із  минулих  років  у  безодню  пливуть  кораблі...

Білим  шляхом  пройдусь  вказівним,  не  моргнувши  і  оком.
Кажуть,  зветься  "чумацьким",  а  я  би  сказала  -  "людським".
На  дорозі  небесній  безсонних  ночей  так  нівроку,
Так  немало  життя  за  солодким  вином  і  гірким.

Найбагатше  у  світі  -  то  небо  скорботної  ночі:
Там  обличчя  без  масок,  молитви  без  пафосу  слів,
І  пливуть  безупинно  у  тиші  прозоро-урочій
В  світлу  гавань  до  краю  мільярди  таких  кораблів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013


Яна Фурман

Й. С. Бах - Чакона з партіти ре мінор

Таку  музику  людина  не  напише,
Таку  музику  земнi  не  заспiвають,
Така  музика  страшнiша  за  тишу,
I  гарнiша  за  квiти  в  гаю.

Нiжну  душу  в  шмаття  розiрве,
Мертву  душу  може  оживити.
Штовхала  в  забуття  i  в  прiрву,
Дарувала  бажання  жити,
Дарувала  бажання  вмерти,
Золотiша  нiж  в  полi  жито,
I  до  нестями  така  вiдверта,
I  до  страху  така  могутня,
I  до  плачу  така  нестерпна,
Така  далека  i  така  вiдсутня...

...Могутнiй  написав  її.
Душа  його  перетворилась  в  ноти
I  навiкИ  залишилась  жива  у  нотнiм  папiрцi.
Заграти  кожен  виконавиць  би  не  проти,
I  всi  ми  наче  музиканти  i  митцi,
Але  не  боги,  щоб  творити  диво,
Тримаючи  блажену  музику  в  руцi.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438948
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013


Bellatrix

Вечірня пустота

Вечірня,звична,тиха  пустота
Ховає  все  в  солодкому  тумані
Порожній  погляд,і  німі  уста
Що  тонуть  у  бездонному  мовчанні

Я  доторкнуся  словом  до  небес,
І  поверну  назад  усі  ті  мрії
Я  зважу  всі  "з  тобою"  й  навіть    "без"
І  потону  в  глибокій  безнадії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438924
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013


Рижулька

СТАРА КАВ'ЯРНЯ

Стара  кав'ярня  наче  львівська  панна  -  
І  стриманість,  й  ошатність  водночас.
І  вишуканість    в  всьому  притаманна.
Вона  -  неначе  з  Відня  ніжний  вальс.

Гардини,  старі  фото  й  таємничість,
Та  запах  кави  гіркуватий  і  п'янкий.
І  слів  зізнання  зберігає  тих  відвертість
Вогонь  свічі  на  столику  м'який.

Вона  огорне  нас  своєю  таїною,
Сховає  дотиків  й  цілунків  палких  жар.  
Місток  невидимий  між  мною  і  тобою...
А  чорна  кава  -  найсолодший  наш  нектар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438861
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2013


метелик вітру

У неї

У  неї  розкидані,  розхристяні  думки
І  почуття  -  суцільний  хаос
Він  самовпевнений  і  гордий  егоїст
Від  нього  в  неї  у  душі  панує  пафос
Він  спалює  дівоче  серце
І  дивиться  на  попел  через  скельце
Вона  в  обіймах  мліє
ЇЇ  банально  ще  надія  гріє
"Вона  для  нього"  лиш  одна
Він  егоїст  і  випиває  все  до  дна
Не  залишаючи  ні  краплі  совісті  й  тепла
У  нього  в  кожному  куточку  любовна  жриця
А  вона  все  тупо  вірить  в  чудеса
Розхристані  думки  й  не  сказані  слова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438636
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Kriss

В голові не вкладається

І  всерівно,  в  голові  не  вкладається,  
Як  посмів  ти  так  поступити?
Ця  біль  мені  в  серце  вїдається,
Так,  що  хочеться  тебе  утопити.  
Ти  став  мені  огидний  ,  нехочу  тебе  бачити
Ніколи  я  не  зможу  тобі  уже  пробачити.
Ти  пожалієш  дуже  сильно,  тобі  я  обіцяю
Усе  настільки  божевільно,  що  я  уже  згораю.
Кохаю  тебе,  але  ненавиджу  ще  більше,
І  пишу  ці  дурні  ніким  не  читані  вірші....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438582
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Оленка Руденко

Аборт

Мамо,  матусю,  стій!
Мамо,  мила,  не  гріши!
Знайди  сили  ти,  зумій
Дитячої  не  загубить  душі!

Я  тебе  так  благала
Мовчала  і  кричала  в  такт
Не  зупинилась  ти,  сказала:
"Авжеж,  робимо...Так!..Так!"

Прокляте  "так"  мене  убило
Згубило  душу,  вийняло  тільце
А  я  кричала,  рвалася  щосили
Ще  мить...і  вирвали  кільцем.

Моя  душа  летіла  вгору
І  поривалася  щомить.
Так,  ти  уникнула  "позору"
А  душа  летить,  душа  летить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438572
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Яна Янчік

брехунам

Маєш  все,  що  хочеш.
Краєш  мене,  точиш.
Бачиш,  все  даремно,
Дивись!  Вже  стало  темно.

Ліпше,  стало  легше.
Тішить,  як  хтось  бреше.
Захоплюєшся  грою,
А  що,  якби  погралися  тобою?

Боляче?  Мабуть…не  знаю,
Погано?  Так,  таки  страждаю.
І  щирість  поглинає  тиша,
Я  дякую  вам,  люди,  я  сильніша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437993
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013


Роксолана-Марія

Закоханий у ніч

Співає  небо  срібними  зірками,
і  розсипає  тишу  над  селом.
Кричить  ця  ніч  грозли́вими  рядками
і  накриває  вечір  золотим  крилом.

Дрімає  вітер  в  закутках  саду,
мереживо  блакитного  прозріння.
Шепоче  ніч:  "Я  швидко  знов  прийду",
і  небо  слухає  її  веління.

Криниця  спокою  гойдає  трави,
у  темряві  нічній  блукавши,
і  вітер  знову  кричить  ночі:"Браво!",
бо  без  взаємності  турботно  закохавшись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438000
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013


Aelit@

Останнє бажання

Бунтарськими  рисами
Хтивими  фразами
Славили  власну  країну

Природними  брехнями
Злими  образами
Спустошили  свої  святині

Кордоном  широким
Парканом  високим
Сховали  збіднілі  родини

Кричали  про  правду
Гріхи  омивали
За  зламану  долю  країни

І  в  кожного  кожен  кидався  словами
Брехнею  лив  як  з  кулемета,  
не  думав,  щоб  краще  не  буть  ворогами
А  разом  ділити  намета

Зривали  живе  і  топили  в  неволі
Нечувши  чужого  благання
Продали  вкраїну,немов  неживе
Забувши  останнє  бажання

А  що  ж  захотіла  країна  моя
коли  розривалося  в  грудях
щоб  жИла  щасливо  вкраїнська  рідня
і  дружніми  знов  стали  люди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437763
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 17.07.2013


Марічка9

Помовчимо

Помовчимо.  Слова  вже  відбулися.
Несказане  -  залишиться  таким.
Бо  фрази  ті,  яких  давно  зреклися  -  
Забули  й  нас  і  маревом  блідим

Розвіялися,  ніби  на  світанні
Холодні  зорі  з  купола  небес...
Вмирає  непочате  запитання,
Німий  душі  приборкавши  протест.

Помовчимо.  Це  добре  в  нас  виходить,
А  потім  кожен  тихо  прокричить:
"Ну  не  мовчи,  благаю  тебе,  годі"!
І  вкотре  ж  розійдемося  за  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436248
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 15.07.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013


Нова Планета

+ літо

липне  липень  до  тіла  як  чорна  смола
календар  виокремлює  простір  датами
дощопадом  промокли  твої  рукава
сьома  спека  кілометру  дев'ятого
докипають  піски  поранені  морем
ми  були  в  тому  році  каліками
одягають  спідницю  покошені  гори
залишаючи  нас  перед    хвірткою
і  кипить  десь  між  подихом  твоя  сльоза
понад    лісом  тремтливими  буднями
вперто  небо  крокує  в  новіших  очах
щоб  втопитись  у  батьковій  студні
                           і  коли  виливається  літо  у  кров
                           я  навмисне  до  тебе  глухну
                           жовті  рими  на  кленах  бавляться  в  гру
                           хто  чекатиме  нас  до  лютого


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437507
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2013


E. Insomnia

Мінливо-незмінний

Нечутно  відшуміли  білі  грози,
Залишивши  мене  і  пустоту
Мінливий  світ…  чи  може  мої  сльози
Забрали  душ  сріблисту  чистоту?

Чи  хтось  пішов?  Чи  все  життя  скрижалі
Ховає  у  бурхливий    океан?
Мінливий  світ,  чи  ти  вже  рушив  далі?
Чи  лиш  тамуєш  біль  нестерпних  ран?

Немов  все  інше,  але  ні,  незмінне,
Як  тон  натягнутих  душевних  струн,
А  світ  –  він  сталий,  флегматично-тлінний,
Завжди  карбує  час  у  віхах  рун…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434108
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013


Христина Рикмас

Не віддавай

Не  віддавай  на  здичавілий  страх,
Не  заставляй  примушену    кружляти
Й  всміхаючись  гасити  зорепад...
За  усміхом-обпеченість  ховати...
Не  полишай  і  не  підмінюй  ціль.
Не  підгодовуй  вигадками-ситих,
Бо  так  багато  ємкостей  налитих
Напитками    з  занедбаності  слів...
Не  визначай  всі  збитки  наперед,
Не  підраховуй  витрати  сердечні!
І  безвиглядність  усмішок  статечних
Зумій  віддать..а  ні-то  вишли  чек!
Не  прирікай  на  цей  зухвалий  біль,
Що  ще  учора  впевнено  схибнувся,
Клубочком  на  плечі  твоїм  згорнувся
Накрившись  теплим  серденьком  моїм...
Не  віддавай...
Хоч  ні,прошу-залиш...  
І    розчинись  у  секторах  галактик...
Лишень  не  треба  цих  холодних  тактик-
На  перший  погляд:щирих  й  запальних...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433934
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 28.06.2013


Масявка

Вдома…

Так  хочу  в  поле  волошкове
У  хвилях  синіх  потонуть
Так  добре,  ніжно,  як  ніколи
Торкнутись  сонця,  теплих  рук  

І  колоски  пшениці,  жовті,
Пахучі,  справжні,  золоті!
Зірвати,  та  принести  мамі,
Цей  рідний,  синьо-жовтий  цвіт…

Ой  мамочко,  як  добре  вдома,  
Як  тихо,  та  спокійно  тут…
Так  хочу  молока  парного,  
З  печеним  хлібом,  хоч  на  зуб…

Я  так  сумую  за  дощами,  
Я  так  сумую  за  теплом
До  вас  я  хочу,  тато  й  мама…
Бо,  щоб  там  в  світі  не  було

Яка  б  водиця  не  дзюрчала
Щоб  не  виспівував  народ
А  вдома…  там  де  рідна  хата
Там  найчистіше  джерело!!!

Слава  Ф.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434017
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013


Твоя Наталка

Пекло

Тіло,  облите  потом
Кликало  дощ  на  поміч.
Душі,  продані  оптом,
Бродять  по  пеклу  босоніж.

Більше  не  в  радість  засмага.
Жар  пропікає  мізки.
Вчора  твоя  перевага,
Сьогодні    -  лише  обрізки.

Тут  не  керує  валюта.
Діють  не  ті  закони.
Всіх  посилав  до  чорта.
Зараз  –  до  Бога  в  поклони.

Тут  не  у  тренді  Armani,
Від  «місця  під  сонцем»  нудить.
Попіл  думок  у  дурмані
Совість  запізно  розбудить.

Зараз  отак  буває  :  
За  владу  лютуєш  запекло,
А  розкіш  здається  раєм,  
Поки  не  потрапиш  у  пекло.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434012
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013


drowned in the summer

Ти поруч

Між  нами  залишилось  трохи  неба,
що  клаптики  його  в  твоїх  очах.
За  сотні  кілометрів  я  від  тебе,
і  втратити  тебе  боюся  –  страх.

Хай  всі  відмінять  у  таблицях  рейси,
хай  всі  зламає  небо  літаки.
За  сотні  кілометрів,  що  до  тебе,
я  зрозуміла  –  ти  один  такий.

Ти  мені  снишся  довгими  ночами,
у  снах  ми  поряд:  ти  і  я.
На  сотні  кілометрів,  що  до  тебе,
для  мене  поділилася  Земля.

Нас  із  тобою  поєднало  щастя
любити,  вірити,  чекати,  берегти.
Хай  зараз  ти  за  сотні  кілометрів,
але  в  моєму  серці  поряд  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433636
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 27.06.2013


Юліанка Бойчук

Ти ж був колись дитиною?

Ти  ж  був  колись  дитиною?Авжеж?
Згадай,  для  діточок  немає  меж.
І  штурмувати  страх  високих  веж,
Системи  будувать  своїх  мереж  -  

Було  можливо,  весело,  цікаво...
Життя  було  тоді  таким  яскравим.
І  кожен  день  до  вечора  із  ранку
У  світ  нести  новеньку  забаганку,

Робити  важливіші  відкриття  -  
Ми  граючи  лиш  пізнаєм  життя...
Усі  ті  дні  великих  заворушень,
Досліджень,  задоволень,  "перероджень",
Забруднень  і  поранень  -  як  без  них?
Але  ж  все  далі  до  вершин  нових!

До  чого  взагалі  це  все  згадала?
Та  ж  дива  в  цьому  світі  менш  не  стало!  
Чи  ти  пізнав  глибини  всіх  дивин?
Чи  всі  вірші  і  справи  завершив?

На  всі  питання  відповідь  знайшов?
Всі  мрії  світлі  втілив,  віднайшов?
А  може  більшість,  як  і  всі  забув?
І  ручки  склав,  спокійненько  зітхнув?

І  хай  банальністю  те  буде,  що  скажу  -  
Своє  дитинство  не  тримай  у  багажу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433960
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013


ЕТ

Хто сказав?

Шановні,  вибачте  за  суржик.  Але  ниньче  люди  так  розмовляють...  :(

Хто  тобі  сказав,  що  я    прикольна?
Ти  сам  придумав  і  повірив  в  казку.
А  я  була  тоді  така  довольна,
Волосся  фарбувала  в  синю  краску.

Хто  тобі  сказав,  що  я  щаслива?
Я  просто  так  до  тебе  усміхалась.
І  я  маріхуану  не  курила,
Прости  мене,  така  я  -  як  здавалась.

Хто  сказав  тобі,  що  не  кохаю?
Буває,  знову  ти  мені  приснишся.
Усе  проходить  і    життя  минає.
Минулому  кричала  я:  "Залишся!"

Хто  сказав  -  взуваю  тільки  кеди?
Коли  треба  -  я  ходжу  на  шпильках!
Шоколадка  ліпше,  банки  меду
Може  все  це  лиш  для  мене  тільки...

Хто  тобі  казав,  що  я  людина?!
Мабуть,  я  звичайна  етікєтка
Бо  не  дарують  почуття  картинам...
А  дівчатам  просто  так  -  конфєткі.

Хто  сказав,  що  я  померти  хочу?
Бо  без  тебе  не  хотілось  жити...
Без  любові  ці  стрічки  -  лиш  почерк
Без  душі  це  тіло  можна  вбити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433952
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013


Fairytale

Давно

Увірвавшись  в  спустошене  літо  чужими  словами,  
Ця  покусана  відстань  змістилась  до  позначки  "нуль".
Але  я  вже  навчилася  жити  без  тебе,  без  драми.
Не  заплутаюсь  більше  в  безмежності  кинутих  куль.

Навіть  дихати  легше,  хоч  з  часом  не  гояться  рани.
Їх  зализує  вічність  на  тлі  випадкових  прощань.
Після  всіх  катастроф  ще  не  зникли  кудись  океани,
Тож  й  не  втонемо  ми  в  атмосфері  пустих  запитань.

Ти  давно  розучився  писати  в  блокнотах:  "Додому".
Я  давно  перестала  шукати  повсюди  тебе.
А  продовження  буде  з  поміткою  "майже  нікому".
А  продовження  буде..  А  інше  все  час  зішкребе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432715
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 27.06.2013


Нова Планета

моє

бо  коли  дме  вітер
у  твоєму  погляді  ховається  моє  причастя
я  минаю  точку  зіткнення  і  непокори
з  самим  собою
аби  нас  завжди  було  двоє
аби  десь  всередині  мене  росло  нове  зело
воно  потім  стане  сміхом
і  може  картавістю  для  цього  великого  світу
а  поки  мала  квасолина  відчуває  музику  кімнати
вчиться  плавати
і  більше  спати
бо  коли  вітер  стихає
у  її  погляді  ховається  наше  щастя
люби
на  відстані
тихо
похапцем
бо  десь  у  її  маленьких  зіницях
достигає  любисток
що  читатиметься  новими  віршами
на  стареньких
книжкових  полицях

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432049
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 25.06.2013


kappa

безхрам ́я

безхрам  ́я  моє  очорнене
де  ще  змалку  дзвіниць  наплакано
вниз  по  схилах  знедолених  лиць
обережність  твоєї  синхронності
із  моїм  понадземним  поклоном

схаменувшись  торкаєшся  дзвону
тут  під  пропасть  знаходжено  вироки

залишись  малокрів    ́ям  падіння
всі  ми  сироти  в  виспівах  хору

і  безхрам    ́я  моє  очорнене
що  коругви  сліпили  кульгаючи
по  дорогах  в  простиглість  заплутаних
між  полюддям  нещасні  і  близькості
забагато  у  дзвонах  на  двох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431914
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 25.06.2013


При Мара

Серед поля кімнати стоячи

Стінами  обрамлена  тепер
Чи  це  ти  стоїш,  дівчино
Серед  поля  кімнати  втомлена
Скажена
Двійників  у  дзеркалі  не  знаходячи
І  не  шукаючи
Як  вулиці  змінюють  взуття  не  чуєш

Ти  серед  поля  кімнати  вигадай  
Як  край  неба  заївся  вишнями
Літо  твоє  ковтаючи  небо  дихає
Розгойдує
Заляпані  думками  простирадла  хмар
У  архів  минулого  
М’ятні  лисенята  цілунків  його  ховаючи

Серед  поля  кімнати  мертвої
З  вуст  теплу  пташку  імені  випусти
Запах  вітру  тепер  обійми  
Бо  не  спиш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430137
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 22.06.2013


Вадім Шевчук

Майка і труси

Так  хочеться  зібрати  всі  манатки,
І  виглянути  просто  в  темну  ніч,
Іти  все  далі  й  далі  без  оглядки,
Присунутись  в  густий  холодний  ліс.

Він  зустрічає  мене  буйними  вітрами,
І  застилає  все  туманом  до  землі.
Я  б  обійняв  його,  так  міцно,  наче  маму,
Той  ліс,  що  так  буяє  у  мені.

Та  я  сиджу  лиш  в  майці  із  трусами,
І  снігом  всі  дороги  замело.
Далеко  ти,  розкинулась  лісами,
Далеко  твоє,  сонечко,  село((((

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432654
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013


kore

Ти теж чекав

ти  теж  чекав  чогось  правда?
тримаючи  весь  світ  у  руці
слухав  нікчемні  поради
а  навіщо?
невже  мало  на  душі  синців?

тебе  теж  боліло  я  знаю
коли  до  крові  здирали  коліна
будували  стіни  між  нами,
холодні  мури
об  які  ми  далі  стирали  тіло

ти  також  плакав,  не  бійся
що  побачило  сльози  небо
нехай  все  летить    до  біса  
домовились?
створюємо  свою  планету

ти  теж  зажеврієш  утретє
і  горизонт  відімкне  береги
і  наша  з  тобою  планета
ще  запалає
ти  лиш  живи,  світи,  гори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432648
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2013


Христина Рикмас

Шибка

Шибка  хитається:..
Куля  купається  під  муркотіннями  злив.
Світ  роз'їдається:...
В  клунок  згортається,мов  здичавілий  папір.

Шибка  вмивається:...
Сонцем  втирається  під    вже  пригаслий  вогонь.
Світ  не  шифрується  й  серцем  торгується!
Зниження  цін  в  аукціон...

Шибка  встидається:...
Й  клямка  згинається  під  грубим  тиском  дубових  долонь.
Світ    абсорбується:..
Від  ліків  жмуриться,
Здійнявшись  злітною  смугою  скронь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431632
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 18.06.2013


kore

Можна тебе?

Життя  розділене  на  до  і  після
твого  довгого-довгого  дотику,
що  розтоплює  повністю  тіло
у  риси  темної  готики
не  сміливо,  але  так  вміло
розкриває  закриті  завіси
можна  води?прі́сної.

горизонт  підіймає  весь  простір,
який  наново  створює  лінії,
я  чекатиму  рівно  о  шостій
твої  очі,  засипані  інеєм.

Ти  правда  підеш  за  мною?
відкривати  багряні  світанки
у  кронах  небесних  колізій
разом  до  шостої  ранку
пірнати  в  спалах  ілюзій
чи  то  літом,  чи  навіть  весною
можна  тебе?з  собою?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429416
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 17.06.2013


Настя Кривець

Осінь тане у поглядах

Осінь  тане  у  поглядах
Очі  всотують  осінь  і  світяться
Так,  мабуть,  осінь  –  це  світло

Небо  синє,  сапфірове
В  ньому  тонуть  погляди
В  нього  вростають  подихи
Так,  мабуть,  небо  -  це  дихання

Твоє  повітря  пахне  теплом
Водою  чистою,  свіжим  вітром
Так,  мабуть,  ми  одне  для  одного,
Назавжди  діти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431952
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013


Філіжанка_Кави

сухоцвіт

моя  квітка  -  безсмертник.
завчасно  вже  мертва,
сухоцвіт  за  життя,
жива.  нежива.
між  пахучих  ланів,
поміж  квіти  веселі,
між  зелену  траву,
негожа  одна.  колюча.  суха.
безталанна,
вродилась  такою
нездатна  до  щирих  чуттів:
ані  для  дружби,
ні  для  любові,
а  кохання...  того  й  поготів.
і  ніби  то  серце  є,
і  ніби  то  душу  маю.
та  все  воно  якось  не  те.
та  все  воно  чогось  бракує...

сама  собі  пишу  вірші,  
сама  собі  і  читаю.
як  і  я,  тії  рядки
нічого  в  собі  не  мають.
як  і  я,  безнадійно  пусті
бездарно  збиті  докупи.
слова  без  смислу:
одинокі.  сухі.
у  грубу  риму  закуті.
вже  забуті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431942
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2013


Лілея Лозова

Не вірю

Я  не  маю  вже  сили  кричати,
Але  й  здатись  не  можу,  повір,
Я  мов  бранка  у  межах  кімнати,
Безнадією  загнаний  звір.

Ти  не  міг  мене  зрадити,  любий,
Я  не  можу  таке  осягнуть,
Не  відчують  тепла  твої  губи,
Погляд  іншої  -  це  каламуть.

Ти  казав:  не  віддам  -  і  покинув,
Хіба  ж  міг  це  коханий  зробить?
Моє  серце  неспокій  поглинув,
Вся  для  мене  сіріє  блакить.

Я  шукаю  поради  у  чарці  -
Зле  сміється  прозореє  дно.
Вже  забули  акорди  ті  пальці,
Які  пісню  творили  давно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431757
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013


Birdy

На віки вічні

В  мене  на  шиї,  в  пам'ять  про  нього,
Перша  літера  його  імені.
Як  символ.
Символ  перемоги.
Це  все,  що  він  лишив  мені.

Вже  закінчились  сльози
І  серце  болить  до  знемоги.
Для  мене  надворі,  як  і  в  душі  -
Завжди  грози.
Його  мама  завжди  охайно  прибирає  могилку,
Та  не  хоче  вірити,  що  він  більш  не  ступить  на  її  пороги.

Напевне  мені  ніколи  не  набридне
Говорити  до  чорного  каменю
 і  декількох  квадратних  метрів  ґрунту.
Смерть  вже  відкрила  меню  і  зробила  чергове  замовлення  –  
Вона  не  потерпить  бунту.

Тепер  як  ніколи  розумію,  що  колись
Зупиниться  і  моє  серце,  та  до  того
Я  буду  довго  терпіти  біль  в  душі,  
Ніби  її  посипали  перцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431745
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013


Ксенія К.

бажаю

Нехай  тебе  охороняє  Бог,
бажаю  щастя  своє  віднайти,
хай  ангел  твій  меленький  охронець
збереже  тебе  від  злиднів  і  нужди.
Нехай  любов,  яку  напевне  ти  знайдеш,
буйно  розквітне  у  душі.
Нехай  життя  засяє  барвами  веселки,
живи  щасливо,  не  блуди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429905
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 07.06.2013


БГІ

Д О Ц І Л Ь Н І С Т Ь

Земне    й    неземне.    Живе    й    неживе.  
Зірок    мільярди    і    сонечко    сяє.
Земля    в    круговерті    нестримно    пливе,
Народжує    все    і    усе    поглинає.
Гори    ростуть,    ріки    течуть,
Лісами,    рослинами    вкрита    рівнина,
Моря    омивають,    океани    стискають  -
Все    взаємопов’язано    і    доцільно.
Думка    витає,    у    суть    проникає,
Та    все  ж    осягнути    не    може:
Як    надто    мудро    усе    це    ладнає
Веління    і    Промисел    Божий.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428682
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013


Нова Планета

поряд

я  волоссям  причетна  до  осені
десь  заповсталось  в  ній  моє  море
і  приреченість  до  молитовності
завше  стукає  в  скроневій  долі
я  зіницями  схожа  до  простору
він  ніколи  не  мав  кольоровості
і  мабуть  до  застиглого  часу
який  досі  ніким  не  цілований
я  тобою  міряюсь  запахом
прісним  запахом  якогось  паперу
що  всихає  під  віршами  шепотом
в'ялим  шелестом  слів-акварелей


                                 ми  суцільність  з  окремішніх  винятків
                                 сентиментів  з  тутешніх  околиць
розпорядженням  нитки  червоної
зшиті  міцно  у  літери
п  о  р  я  д

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428620
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013


Lonely

Ти моє життя

Ти  моє  життя,
Моя  душа,
моє  повітря,
Останній  ковток  води  на  землі,
Моя  вічність,
Частинка  серця  мого,
А  я  половинка  твого,
Назавжди  в  пам'яті  моїй
Твої  очі,  усмішка,  твій  голос,
Ти  моя  вічність,
Ти  назавди,  єдиний  ти,
У  серці  мому  не  знайти,
І  дня  такого,
щоб  не  могла  не  думати,
про  тебе,  дивлюсь  в  небо,
Наш  роз'єднують  лиш
Кілометри  й  стіни,
І  дрож  іде  по  сантиметру,  і  до  нині,
Ти  назавжди  в  мені,
Завжди  зі  мною,
Де  б  не  був,  де  б  не  блукав,
Живу  тобою,  лиш  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428655
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013


Валерія Донецька

Дай йому щастя справжнього, Боже…

Дай  йому  щастя  справжнього,  Боже,
Від  злих  людей  його  захисти.
Хто  не  любив,  зрозуміти  не  зможе
Але  як  ніхто  зрозумієш  все  ти.

Я  більше  для  себе  не  буду  просити,
Все,  що  потрібно  тепер  в  мене  є.
Був  час  я  хотіла  когось  полюбити
І  ти  відповів  на  прохання  моє.

Тепер  не  за  себе  щоночі  молюся,
Про  свій  егоїзм  забула  давно.
Зустріну  його  іще  раз,  посміхнуся,
А  більшого,  мабуть,  не  буде  дано...

Нехай  він  сердечної  болі  не  знає,
Хай  рани  душевні  його  заживуть.
Коли  прийде  час,  він  когось  покохає,
А  я  і  одна  проживу  як-небудь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428584
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013


Сашка Якімцова

Фурія Ейфорія

Я  бачила  прозорість,  глибину!
Вона  така  помпезна  і  повільна;
Я  чула  тишу,  наче  божевільна,
Не  боячись,що  я  в  ній  потону.

Я  раптом  у  свідомість  зазирну:
Чи  це  навіки,  чи  лише  сьогодні
Моє  натхнення  глибше  за  безодню?!
Та  в  нього  я  із  радістю  пірну!

Мої  думки  гайнули  в  височінь...
Яка  ж  вона  нестримна  та  шалена!
І  небо  доторкнулося  до  мене,
Залишивши  в  душі  своє  "Амінь!"

Мене  за  руку  схибленість  трима.
Я  ще  ніколи  не  була  такою!
Я  зараз  не  спілкуюсь  з  головою,
Тому  що  в  щастя  розуму  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428451
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013


Solomia

запізніле

Запізнілі  маршрути  ведуть  до  дрібних  уламків,
уповільнених  дій  або  навіть  не  тих  людей.
Kоли  важко  іти  -  краще  просто  почати  зранку,
щоб  дійти  до  мети  поки  ляже  тягар  ночей.

Поки    тіні  мрій  не  зайдуть  за  далекий  обрій,
і  не  стихнуть  вітри,що  вирують  у  юних  снах.
Бо  не  стягне  душа  від  старих  всім  відомих  оргій  -
запізнілі  мости  не  зійдуться  в  суцільний  шлях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428236
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


kappa

супутнику (дорожнє)

десятками  несезонних  ридань
рвуться  зап  ́ястя,  мов  босі  брили.
прощаючись,  стає  страшно

мені  неспокійно,  коли  ти  не  поряд

спотикання  над  рівністю  автострад.
і  розлогість  литого  бетону  кроною.
за  тобою  чуже  тупотіння  ніг.

мені  неспокійно,  коли  ти  не  поряд

ніч  наша,  випита,  шибки  -
скляні  всередині.
та,  що  справа,  чому  розбита?

мені  неспокійно,  коли  ти  не  поряд.

здмухнеш  раптом  прочанство
як  пилюку,  розпалену  милями.
кашляєш  дорогами,  ніби  кров  'ю.

мені  неспокійно,  коли  ти  не  поряд.

погляд  м  ́якістю  не  торкається
тоді  рве  всі  пункти  призначення,
мій  дім  страчено,  і  гучне  віддалення  твоє

стій

мені  неспокійно,  коли  ти  не  поряд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428219
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Катерина Дмитрецька

Весна…Яка краса!

Мовчить  душа  напоєна  весною,
Напоєна      сповна    і      до    країв!
Рука  в  руці    ідемо    ми  з  тобою,
І      чутно      серенади      солов'їв...

Палюча  хвиля  огортає  з  головою
І      розквітають      ніжно      небеса,
Струмок  шепоче  тихо  за  горою,
Рука  в  руці...Весна...Яка  краса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427460
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 28.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2013


Комета

Я (стихія)

Я  -  
буревій.
Неосяжним  крилом  обіймаю
Кожну  мить  твого  сонного  лаю
Поцілунками  для  твоїх  вій.
Не  надій.

Я  -  
водоспад.
Ніагарський,  а  може  небесний.
Рясний,  щирий,  віщаючий  в́есну.
Доброзичливий  звук  канонад.
Не  назад.  

Я  -  
землетрус.
В  моїй  владі  усе,  що  захочу.
Тільки  тіло  твоє  не  лоскочу.
Як  багато  у  тебе  спокус...
Боягуз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427694
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2013


Іванна Шкромида

Меланхолії

Лісові  меланхолії  поросли  між  ребрами,
тріскають  сухі  галузки  по  черзі.
І  ті  останні  прорізи  сонця  смертного
торкають  зволожені  очі.  Це  дещо
двояко  блукати  сонливою
у  тілі,  обрамленому  листовинням...
Порухи  дня  звивають  коренем
під  стовбуром  нічної  синяви.  Тиша.
В  мені  занадто  багато  простору,
ковтки,  мов  дріб'язки  -  дно  витрушують.
Я  бачу,  як  ситими  ходять  інші.
В  задусі.  Кожного  дня  в  задусі...
Не  пийте  більше  повітря,  схлипую...
Бо  справді  мало.  І  ця  вичерпність
синхронно  водить  моїми  нетрями
собі  залежних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427593
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013


Elfi Sevenlen-Rosayr

Істина.

Я  немаю  друзів..  
Напевно,істина  мій  друг,
що  при  смутку  та  біді  здатна  розімкнути  круг.

Круг  нерозумінь,переживань  та  проблем,  
вона  відносить  далеко  ці  речі,
створюючи  духовний  едем,
який  мені  як  раз  до  речі.  

Я  ніколи  не  роповідаю  іншим  те,
що  накипіло  у  моїй  душі,
я  виливаю  на  аркуш  паперу
слова  посеред  глибокої  ночі.

Мене  слухають  стіни,
наді  мною,бувало,плачуть  зорі,
вони  розділяють  мої  проблеми,  
які  у  цей  час  зовсім  невагомі.  

Саме  тоді  я  розумію,  
що  мені  нічого  не  потрібно  з  цього  світу,
мені  лише  б  взлетіти,взлетіти..  

Через  відчинені  вікна  у  теплі  літні  ночі,
податися  в  паралелі  світів,
жаль,у  мене  немає  того,
хто  б  мене  зараз  зрозумів...  

У  цей  час  я  сама  собі  ворог  і  той  бажаний  друг,  
що  любить  теплі  літні  ночі
і  ненавидить  замкнyтий  круг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427611
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013


Замріяна...♫

Вперед!

Бачиш  мрію?  Досягай  вершини!
Як  нема  -  то  йди  шукай!
У  світі  немає  такої  людини,
Яка  б  не  змогла  заслужити  рай...
Попри  всю  недосконалість  існування
Є  і  такі,  що  задоволені  життям...
Можливо,  це  й  наївність  крайня,
Але  я  вірю,  що  усе  підвласне  людським  мріям  й  почуттям...
Тому  будь  ласка...  Мрій  про  щось  хороше,
Йди  до  мети,  цінуй  єдиний  шанс  -  життя...
Не  забувай  про  найсвітліше  й  найдорожче...
Бо  навіть  з  темряви  існує  вороття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426679
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 25.05.2013


Валіко Коробкадзе

мир уже умер

Під  впливом  оцінок,    корисливих  балів
пройшла  рейнкарнація  з  довгого  сну.
ось  не  дотримався  всіх  отих  правил,  
а  он  ти  умер,  бо  так  треба  Йому.

Стипендії,  плюси,  могили  пляшок,
перебрані  струни,  і  запахи  диму
коли  молодий  більше  слухаєш  рок,
коли  молодий  не  загубиш  хвилину.

Дахами  розкиданий  хмаристий  дим.
У  трансі  від  крику,  під  вікнами  час,
у  посмішці  пара  блискучих  зубів
і  нас  тут  нема,  як  і  там  нема  нас.

Одинадцять  літ  всі  учили  дурню,
вбивали  у  голову  купу  лахміття,
кохані  вмирали,  хтось  йшов  на  війну,
дурний  посміхавсь  від  того  лихоліття.

У  складностях  грубих,  в  компанії  див,
у  кожному  погляді  щирих  очей,
у  знайдених  значущих  фразах  -  розрив...
Тут  кожен  вмира,  бо  він  Доріан  Грей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425456
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Last song

То була би романтика. .

Ти  стояв  зовсім  поруч,
І  зовсім  далеко..
Ти  дививсь  мені  в  очі,
Та  здавалось  -  крізь  мене..

Ти  казав,  що  не  сталось
Аж  нічого  "такого"..
Що  то  "кров  так  згорталась"
Від  бажання  живого.

Я  питала  "Навіщо?"
-  "Це  не  ти  така..
Просто  аби  було  Щось
То  була  би  романтика.."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421505
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 22.05.2013


Таня Сугай

Скоро жовтень

                                                                                                                                         Присвячується  
                                                                                                               Назарові  Лесюку-  людині,  яка
                                                                                                                 стала  моїм  другим  диханням...

               Скоро  жовтень

Скоро  жовтень-зів'яне  печаль...
Ти  приїдеш  і  висохнуть  сльози.
Тільки  тягнеться  час,  тільки  жаль,
що  покрилися  інеєм  коси.

Душу  тихо  сріблить  сивина...
Нас  кидає  по  світу  розлука.
Мені  тихо  шепоче  весна,
що  ти  біль-моя  радісна  мука.

Хай  бринить  в  семи  нотах  любов...
Нас  лиш  доля  могла  поєднати.
Хай  відлуння  моїх  молитов
допоможе  нам  відстань  здолати.

Я  раніше  незнала  тебе,
та  ти  став  моїм  проблиском  світла.
Я  в  тобі  відшукала  себе,
наче  запах  минулого  літа.

Завітай  хоч  на  хвилю  в  мій  сон,
там  щасливими  будем  з  тобою.
Б'ються  наші  серця  в  унісон,
оповиті  святою  красою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426501
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013


kore

Далеко ще до птахів

Нестерпно  швидко  згасає  те,  що  горіло  віками,
що  поривалось  всім  тілом  до  світу  багряних  ідей,
ще  намагаєшся  зловити  мить  своїми  руками  
та  куди  ж  це  ти?  Там  прірва,  охоплена  тиском  ночей.

Розкритими  стінами  тиша  німа  давить  у  скронях,
(десь  між  страхом  ілюзій  оповитих  раннім  світанком)
сховано  на  карнизах  спогади  вчорашнього  моря,
а  на  стелях  відбито  невправно-обшарпані  рамки.

Розбито  ущент  давні  зорі,  що  світили  для  тебе
може,  згасли  вони,  може,  просто  згоріли  в  системі  
тільки  ти  не  зникай,  не  оголюй  пошарпані  ребра,
бо    далеко  ще  так  до  птахів,  що  кружляють  у  небі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426414
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013


Mishel`

Нічого кращого немає

Нічого  кращого  немає...
Недільний  ранок,  
Кава,  ми  разOм.
І  сонце  світить  так  яскраво
Назавжди.  Це  -  любов.

Нічого  кращого  немає,
Ніж  вечір,  захід,
Ще  не  спалені  мости
І  твій,  до  болю,  рідний  запах
Ми  перейшли  тоді  на  "ти".

Нічого  кращого  немає,
Ніж  друзі,
Зокрема,  вона,
Що  так  багато  означає
Рідна.  Близька.  Дорога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412689
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 19.05.2013


Дивна

злива

весняна  злива  змила  все  навкруг.
твоє  "кохана"  зникло  в  стоголоссі.
промокли  й  нахапалися  недуг.
і  яблуневий  цвіт  забився  у  волосся.

ховалися  від  вітру  і  дощу
із  друзями,  гітарою  й  вином.
ти  не  прикрив,  та  я  усе  прощу.
усі  образи  до  конверту.  і  клеймом.

а  дощ  ішов,  ховавши  мої  сльози.
світив  ліхтар,  він  рятував  від  темноти.
ти  так  й  не  зрозумів  моїх  причин  образи.
грів  того  вечора  мене  не  ти.


весняна  злива  змила  все  навкруг.
твоє  "кохана"  зникло  в  стоголоссі.
промокли  й  нахапалися  недуг.
і  яблуневий  цвіт  забився  у  волосся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425842
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013


Нова Планета

щоб

розплітає  повільно  дощ  на  вікні  довжелезні  коси,
травень  вже  домиває  скло,  щоб  гоїти  коліна  весни.
ти  народжуєшся  в  мені  кілограмами  згустків  від  нашого:
перелічені  кимось  птахи  повертають  у  тишу  води.
вечір  сивий  позаду  штовхне  запізнілий  натяк  на  світло:
ти  відбудешся  знов  в  мені  криголамом,  як  завше  нізвідки,
           набряк  мови  від  жестів  лишатися  поруч,
           набряк  шкіри  від  нерозривності  доль,
           зашиваю  в  легені  твій  втомлений  голос,
           щоб  по  венах  квіти  вміли  цвісти.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425839
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013


Веруш Далі

не судилось…

Сходинка  перша,  друга,  п'ята,
Зашпорталась  і  впала  в  ніч  трикляту.
В  обіймах  твоїх  задушилась,
Закінчити  кіно  вже  не  судилось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425624
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013


леся B

Мовчання

Я  мовчу...бо  сказати  не  можу  ні  слова...
Ні  тобі..ні  собі...геть  нікому,
Я  горіла  у  пеклі  палкому,
Вогняних  ,весняних  поцілунків,
То  твої  обпікали  уста
Моє  тіло!  Розносили  пристрасті  трунок  ...
Бачив?  Я  ж  звичайна,  проста...

Зняв  же  з  мене  мій  одяг,
Оголив  навіть  зранену  душу...
Мрійник  мій  Прометей...жити  мушу!
А  кохання  за́горну  у  папір  обгортковий
В  подарунок  тобі...ось  тримай...
Мого  серця  широкий  розмай!
Не  згуби  лиш,  коханий...

Знаєш  очі  навіщо  закрила?
Щоб  твій  погляд  не  стріти  й  не  бачити,
Бо  ж  боюся  його  розтлумачити.
Але  в  нім  не  була  пустота.....
Я  мовчу....і  мовчатиму
Ні  про  що  не  благатиму.
Ані  в  Бога,  ні  в  тебе..ні  в  кого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425627
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013


Маргарита Цемох

Собою

Для  тебе  всим  я    була,
для  тебе  зірками  руки  пекла,
Для  тебе  я  мрії  плекала,
Ради  тебе  роки  я  чекала
Чому  ж  зірки  так  зі  мною  вчинили?
Чому  ж  від  біди  не  боронили?
Чому  ж  я  страждаю  собою?
А  напевне  повинна  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425264
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013


kore

Тонути

Тонути  у  морі,  розкиданому  по  узбережжях,
В  такому,  де  холод  проходить  до  прозорих  кісток,
І  відпускає  воно,  і  далі  тримає  у  межах
Так  міцно,  що  знемагає  навіть  гарячий  пісок.

У  кожного  своя  дорога  і  рай  на  двох  островах
Який  вже  нікому  осягнути  більше  не  можна,
Жевріють  зорі  в  невтомно-палючих,  криштальних  очах,
Де  біль  розсипається  попелом  тихо  й  тривожно.

В  пориві  пізнього  вітру  не  видно  чайок  над  морем,
Які  так  тихо  кружляють  в  тінях  небесних  вітрил,
Тонути  в  глибинах,  таких  зовсім  покинутих  й  кволих,
Долаючи  хвилі.  Щоб  здійнявся  крихкий  небосхил.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425239
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Юлія Пташка

Падали  зорі  краплями
з  Твоїх  очей.
Перламутровим  блиском  
осяяли  тіні  забутих  ночей.
Легким  дотиком  й
подихом  з  губ
в  танець  ніжний,
легкий,  але  згубний
вп'ялись  намертво
з  несамовитим,  палким
і  нестерпним  вогнем
обпікаючим,  з  ним
шаленіючи  від  
поцілунків  з  дощу
всеж,  далеко  я  поміж  
хмарин  полечу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424498
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013


Просто Тетяночка

Я придумаю наше кохання

Я  придумаю  наше  кохання,
Божевільне,  п*янке  до  нестями
І  замкну  за  міцними  замками
Від  липкого  чужого  втручання.

Я  придумаю  щастя  сплетіння,
Всім  печалям  на  зло  і  тривогам.
Слід  у  слід  по  тернистим  дорогам
За  тобою  піду  тихше  тіні.

Я  придумаю  казку  між  нами,
Щоб  летіти  до  тебе  щоночі,
А  зустрівшись,  відводити  очі,
Боячись  доторкнутись  руками.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424484
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2013


Замріяна...♫

Ненавиджу цю відстань в кілометрах

Ненавиджу  цю  відстань  в  кілометрах!
Я  хочу  бути  там,  а  маю  тут…
Вже  плутаюсь  в  думкових  нетрях,
Щоночі  бачу  лиш  один  маршрут.

Це  та  дорога,  що  веде  до  мрії.
До  того  місця,  де  реальні  сни.
Нам  б  тільки  зберегти  надію
І  кожен  з  нас  дістанеться  туди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424369
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013


Дивна

Надто

любов  лишилась  недописаною,
а  твій  цукор  занадто  солодким  для  моєї  кави.
свідомість  так  наскрізь.  так  гостро  срібними  списами.
і  надто  солодку.  швидкими  смішними  ковтками.

душа  лишилась  недоспіваною,
а  твоє  біле  вино  занадто  червоним.
здавалося,  вільно.  насправді  ж,  силою.
Ну  ,  а  піт,  не  таким  він  вже  був  і  солоним.

ті  поцілунки  залишились  недослухані,
а  чай  занадто  чорним  ,  як  для  зеленого.
наші  пісні  заслухані  й  обдмухані.
тіні  від  тіл  на  стінах  видались  химерами.

стони  і  крики  залишилися  незіграні,
а  твої  маски  надто  справжніми  й  тонкими.
по  світу.  голі,  босі  і  обідрані.
добре,  хоч  ноги  залишилися  стрункими.

дотики  наші  зникнуть  недосказані,
як  твоє  біле  і  морозне  літо.
як  твої  фрази  ,  мов  на  плівку  записані.
щось  типу:  "Зай,  ну  кидай  вже  палити"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424421
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013


Аня Гаврилець

Серце

О  любе  серце,  схаменися,
Вже  досить,  досить  цього  болю,
У  океанах  сліз  втопися,
Щоб  вгамувалась  твоя  воля.

Я  знаю:  рвешся  до  любові,
А  бач,  мене  любить  не  хочуть,
Терпи,  терпи  ж  усі  недолі,
А  мої  сльози  тебе  змочуть.

Ми  лиш  удвох  з  тобою,  серце,
О  любе  серце,  що  ж  за  мука?
Коли  не  здатен  полюбити  той,
Чиє  лише  я  серце  слуха.

І  що  та  відстань?  Аж  нічого!
Бо  перешкода  не  вона,
Якби  ж  знайшла  я  вже  такого,
Щоб  серце  полюбив  сповна.

Але  ж,  як  кажуть,  час  усьому,
Та  й  вірю  я,  а  що  ж  мені.
Нехай  лиш  сльози  змиють  втому,
І  ти  з'явись  в  нічному  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424236
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013


Комета

Рубай!

Скалічене  невинне  серце  рви!
Нехай  проллється  кров.
Не  досить  дров.
Гори!

Просочуються  сочні  соки  в  рай,
де  впитує  земля  
своє  дитя.
Рубай!

Під  себе  все  незаймане  скори
на  лічені  віки.
Рахуй  роки.
Умри!  

Покорені  тіла  мерщій  складай,
неначе  неживі.
В  огні
Палай!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424064
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013


Fairytale

Ти ніколи не вміла…

Ти  ніколи  не  вміла  лиш  бути  ляльково-тендітною,
Бо  у  тебе  завжди  землетруси  душевних  світів.
Ти  б  воліла  лишитися  римою,  хай  непомітною,
Та  такою,  яка  б  не  вбивала  твоїх  відчуттів.

Ти  ніколи  не  вміла  ще  бути  казково-щасливою,
Бо  сама  -  ураган,  без  якого  не  жити  тепер.
І  якби  ти  могла,  то  би  впала  на  вірші  лиш  зливою,
Поки  хтось  розривав  би  частинки  твоїх  атмосфер.

Ти  ніколи  не  вміла.  Ніколи  вже,  мабуть,  не  вмітимеш
Просто  йти  назавжди,  не  чекати  нікого  й  ніяк.
Ти  горітимеш.  Так,  ти  занадто  яскраво  горітимеш
І  для  когось  ти  станеш  спасінням,  неначе  маяк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423881
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 10.05.2013


@Сон-трава@

Ти відчуваєш, як росте трава?

Ти  відчуваєш,  як  росте  трава?
Як  тягнуться  до  сонця  рученята?
Не  віриш?  Подивись,  вона  жива!
Живі  кульбаба,  ряст,  любисток,  м’ята.
Сьогодні  у  садку  джмелі  гудуть,
Їх  на  весілля  вишні  запросили,
Природа,  люди  знову  чуда  ждуть,
Тепло  з  весною  цю  красу  створили!
Ось  сон-трава  пухнаста  вигляда,
Синенькими  пелюстками  сміється,
Конвалія  співає  молода,
Дзвіночків  білосніжна    пісня  ллється.
Народяться  пташата  у  лісах,
Заметушаться  їжачки,  лисички.
Пищатимуть  курчата  у  дворах,
Грайливо  зацвірінькають  синички.  
Вклонись  їм,  друже,  низько  до  землі.
Пізнай  чарівність  Божого  створіння,
І  вийдуть  з  тебе  сльози  і  жалі,
І  станеш  ти  на  шлях  свого  спасіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423842
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013


ЛелЯ

Космічний масштаб

Здавило  серце,  скалками  зайшли  у  груди
 Слова  колючі  з  твого  смс.
 Невже  ніколи  знов  не  буде
 Отого  підіймання  до  небес?

 Твої  цілунки  гвинтокрилі
 Здіймали  бурю  у  душі,
 А  руки  -  ніжні,  теплі,  милі...
 Чи  стало  тісно  в  шалаші?

 Десь  там,  за  тисячі  парсек,
 Сплели  з  любові  особистий  рай.
 І  знаючи,  що  Бог  нам  рек,
 Ти  шепотів:  "Кохай,  кохай..."

 Аж  ось  рвонуло  атомним  снарядом  -
 "Кохана,  треба  розійтись!".
 Уп’ялись  в  мозок  сіро-чорним  гадом
 Ті  літери,  в  одну  злились

 Гірку  безмежну  пляму.
 А  чи  побачать,  власне,  люди
 Оту  діру  космічну,  рану?
 Здавило  серце,  закровили  груди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423804
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013


Шопенівна

не

Ніколи  не  ідеалізуйте  людей.
Не  шукайте  краси  у  кожному  вигині  тіла.
Не  загоряйтесь,  щоби  швидко  не  зотліли.
Не  уявляйте  неіснуючих  посмішок
І  не  кажіть  як  вам  добре  і  затишно.  
Не  домальовуйте  їм  за  спиною  крила,  
Коли  насправді  це  -  лише  сколіоз.
А  німби  зверху  –  це  лише  розтріпане  волосся.  
Не  ангел  він.  Тобі  лише  здалось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423246
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013


Тетяна Мерега

Я біля тебе хочу бути

Я  біля  тебе  хочу  бути.
Не  потім  –  зараз.  У  цю  мить!
Хоча  би  голос  твій  почути  –
А  телефон,  німий,  мовчить…

В  твоїх  очах  хочу  тонути
І  відчувати  ніжність  рук…
Я  біля  тебе  хочу  бути,
Щоб  чути  подих,  серця  стук…

Себе  не  можу  зрозуміти:
Я  і  щаслива,  і  сумна.
Я  біля  тебе  хочу  бути
В  цю  мить  –  та  зараз  я  одна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348440
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 07.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2013


Шопенівна

сто одна

Подзвони  мені  рівно  о  восьмій,
запроси  мене  на  міцний  чай.
Згадуй  запах  мого  волосся
Постав  чайник,  й  на  мене  чекай.

Викуриш  сто  одну  сигарету,
розіллєш  кип’яток  на  паркет
Розідреш  вчорашню  газету
і  нарвеш  мені  квітів  букет.

Я  прийду,  коли  вистигне  кружка
Зупинюсь  коло  вхідних  дверей
В  тебе,  певно,  сто  перша  затяжка
в  мене  серце  летить  із  грудей.

Я  ввійду  тихо,  наче  додому,
Усміхнусь  і  застигну  на  місці
Ось  вона  -  моя  власна  кома
Я  неначе  у  часі  зависла.

Мовчки  йду,  тихо  впаду  в  обійми
і  вдихатиму  ніжно-терпкий  запах
“Я  шукав  тебе,  моя  рідна!”
та  любов  не  шукають  на  мапах.

Тремтять  руки,  220  у  тілі
Твої  очі  такі  голубі!
Я  не  чаю  -  до  тебе  хотіла!
Я  знайшла  своє  серце  в  тобі!

Вип’ємо  цілу  пачку  кави
Ти  спитаєш  чого  я  сумна,
я  хотіла  тобі  бути  музою
але  в  тебе  таких  сто  одна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423087
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2013


Замріяна...♫

Не знаю де, але в житті є сенс…

Аж  жити  знову  захотілося…
Не  знаю  де,  але  в  житті  є  сенс!
Ті  посмішки,  що  у  душі  десь  крилися,
Осяяли  усе  навколо  до  небес.
Полярну  ніч,  яка  жила  в  душі,
Змінив  весняний  сонячний  світанок…
Я  тут  перебуваю  на  межі,
Де  непроглядну  тьму  перемагає  ранок.
Не  знаю  чому…  Але  світ  мій  ожив.
Я  чую  радість  навіть  в  цілковитій  тиші!
Щоб  не  було,  шукаю  всюди  Позитив…
Зірки  чомусь  чарівніші,  коли  немає  криші!:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421719
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 06.05.2013


Demetris

"Цей травень став мені отрутою…. "

Цей  травень  став  мені  отрутою
Впорскуючи  у  вени  нектар  гіркотливий
Обабіч  дороги  встеляються  цвітом  забуті  мої  імена

Мене  називав  ти  так  просто,  Морською
Це  стало  нам  згубою
Стало  рікою
І  спробуй  тепер,  поєднай  береги
Але  не  чекай,  що  все  буде  так  просто
Ти  впадеш,  підведешся  і  трішки  загостреним  поглядом  шукатимеш  нові  шляхи

Я  вкотре  стоятиму  на  роздоріжжі
Спинятиму  коней  своїх
Намертво  триматиму  віжки
І  ще  раз  думки  мене  ранять  так  гостро:
«Не  стати  вам  морем  навік»

Чи  слухати  розум?  Чи  слухати  серце?
Я  безліч  разів  руйнувала  осердя  лишень  через  острах  обману,  зневіри
Я  дивлюсь  ув  очі  твої
Але  сили  свої  я  сама  знов  звела  нанівець

Цей  травень  розтане  під  сонцем  пекучим
Я  досі  оспівую  дні  ті  минулі
Коли  я  уперше  торкнулась  біди
Тепер  відчайдушно  вдихаю  повітря
Ти  –  моє  причастя
Ти  –  моя  віра
Мені  ще  рости  і  рости

Навряд  чи  чекатимеш  ти  мене  знову
Я  стала  вразливою
Стала  слабкою
Постійно  шкодую  та  спльовую  жовч
Рідко  завершую  те,  що  починаю
Живу,  ховаючись,  від  краю  до  краю
І  нерв  мій  –  не  сталь
Але  досі  ще  є.  Забагато

04(05)2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422836
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013


Лілія Ніколаєнко

Ноти і рими 3

[b]ДО[/b]вічна  кара  –  знати  те,  чого  не  можна  відвернути.
[b]РЕ[/b]альність  –  наслідок  чиїхось  надмогутньо-злих  фантазій.
[b]МІ[/b]стерія  безумства  відшумить,  залишивши  спокуту.
[b]ФА[/b]нтоми  пристрасті  заб’ються  у  смертельному  екстазі.

[b]СОЛ[/b]оні  перли  –  сльози  спогадів,  у  вічності  застиглі,  –
[b]ЛЯ[/b]лькар  земних  блукань  складає  в  незбагненні  орігамі.
[b]СІ[/b]зіф  докотить  відчай  до  пустого  неба  і  заскиглить.
[b]ДО[/b]рога  долі  -  лиш  вистава,  що  написана  богами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422716
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013


Aelit@

А мій сарказм добив тебе до решти

А  мій  сарказм  добив  тебе  до  решти,  
І  егоїзм  збиває  з  пантелику,
Ти  так  чекав,  що  взую  гарні  мешти,
Та  й  напишу  поему  невелику.

Та  вибачай,ніяк  не  стати  леді,
Давно  помер  той  дух  в  колючім  світі,
Накрилася  любов  в  похмурім  пледі,
Не  написати  про  кохання  в  звіті.

І  у  колонках  не  почуєш  Баха,
Не  надихнуть  і  Репіна  картини,
Нехай  вважаєш  ти,що  я  невдаха,
А  я  з  кохання  зроблю  ЗАПЧАСТИНИ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411100
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 03.05.2013


Марта Ворон

Мій божевільний Янгол.

Мій  божевільний  Янгол.
Хто  ти?
Я  знаю  точно  що  поет.
І  кожен  день  і  кожну  ніч
Катуєш  ти  такі  незаймані
Й  безахисні  перед  пером  твоїм
Не  винні  аркуші  паперу.
Ти  їх  замучив
Прозою  своїх  думок.
Я  знаю...
Ти  таки  величний.
За  свою  велич
Ти  отримав  ціний  подарунок.
Божевілля  найвищого  гатунку.

Мій  божевільний  Янгол.
Хто  ти?
Я  знаю  точно  що  божевільний.
Ніхто  й  ніколи  кохать
Не  зможе  так  як  божевільний
Не  милий  світ  тобі.
Не  милі  ранки  й  ночі.
Не  милі  навіть  зорі
Що  так  схожі  на  коханої  очі.
Я  знаю...
Що  життя  твоє  в  долонях.
Ти  як  метелик  чекаєш  вирок.
Зімкнуться  ті  долоні  й  тобі  не  жить.
А  розімкнуться  то  вільний  ти.

Мій  божевільний  Янгол.
Хто  ти?
Я  знаю  точно  що  ти  грішник.
Ти  проклятий  цим  небом.
Страшне  прокляття  на  тобі
Ти  змушений  його  нести.
Ти  вже  не  смертний,  та  ще  живий.
Ти  Янгол  Небесний.
Але  живеш  на  землі.
Я  знаю...
Ти  когось  чекаєш.
Такую  ж  як  ти.
Що  прийде  вбити  тебе.
І  цим  спасти.

Мій  божевільний  Янгол
Хто  ти?
Я  знаю  точно,  ти  нещасний.
Ти  ходиш  по  землі  цій
У  пошуках  нового  кохання.
А  як  знаходиш  то  втрачаєш.
Ти  такий  же  як  і  я
Ти  Янгол  смерті  
Що  веде  душу  у  Рай.
Тепер  я  знаю...
Ти  той  чию  душу  у  мене
Замовили  для  себе  Небеса.
Я  прийшла  за  тобою.
І  тепер  я  знову  вдова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422594
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013


Нова Планета

вона шила квіти



                                                                                               інколи  Мойри  плетуть  вінки


і  коли  вона  шила  квіти  а  з  їх  пелюсток  скапувало  холодне  молоко  хмар
довкола  все  перетворювалось  на  крапку
з  них  легко  робити  коми  і  з’єднувати  розпечені  долоні
в  кулаки
а  потім  шиби  венозно  тріскались
палились  мости
будувались  нові  продовження  весен
таких  же  розпатланих  і  хмільних
таких  же  комусь  писаних  і  продивлених  зсередини
таких  же  димких  і  перенаповнених  бузком


вона  шила  квіти
а  він  цілував  повітря
що  торкалось  її  рук
навзаєм  люблячи  ліхтарі  старого  міста
і  в  той  час
її  повіки  здатні  були  розсікати  простір
бо  ж  все  справжнє
   просто
   коли  вона  шиє  квіти  
   а  він  лише  ними  вміє  дихати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422574
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013


Ліна Біла

акварелева блакить*

Щебече  травень.  Морем  зелені  хвилює
і  заховається  десь  по  сільських  садках.
Шукай-шукай!  А  я  поки  малюю
ранкове  сонце  в  горизо́нтових  руках.

Ще  три  хвилини  -  і  я  небом  буду  бігти,
наздоганяй,  бо  ще  коли  така  гульба?
Коли  цим  запахом  пропахли  мої  клітки  -  
любов-магнолія  між  нами  розцвіла.

По  венах  наскрізно  літають  дикі  бджоли,
а  очі  раптом  застигають  тільки  мить...
А  далі  я  собі  нааївно-просторова
іду...  зраділа...  акварелева  блакить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422087
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 01.05.2013


Doll

Небажані діти помирають

Небажані  діти  помирають...  кожного  дня  свого  нікчемного  життя,  кожного  вечора,  простого  вечора,  а  зранку  знову  встають  з  ліжка,  щоб  вкотре  померти...  ввечері.
Вони  народжуються  мертвими.
Життя  померло  в  них  перед  тим,  як  самі  з'явилися  на  світ.
Звичайно,  ці  діти  відчувають  щось  і  ,  в  переважній  більшості,  це  біль,  розчарування  і  ще  десяток  негативних  настроїв.  Їх  просто  не  навчили  любити  щиро,  безневинно;  вони  люблять  лише  за  потребою.
Щастя  для  них  -  помста  комусь,  чужі  сльози  -  задоволення,  бо  плачуть  не  тільки  вони,  страждають  не  лише  вони.
Вони  не  хочуть  приносити  насолоду  іншим,  бо  одного  разу  вже  були  відвернуті.  Цього,  як  виявляється,  вистачило.
Небажані  діти  не  мають  душі,  вони  щось  проміжне  між  світлим  і  темним.
Зовнішньо  нічим  не  відрізняються  від  оточуючих,  такі  ж  звичайні,  але  всередині  -  особливі.  Нікому  не  дано  туди  заглянути  хоча  б  раз,  ніхто  не  знає,  що  там,  навіть  сам  власник,  він  боїться...  боїться  побачити  себе...  ненародженим.  Нехай  його  не  люблять  найрідніші  і  так  само  він  їх  не  любить,  але  ж  це  не  означає,  щ  освіт  теж  не  хотів  його  появи!
Проте  вони  все  одно  помирають...  своїми  мріями,  бажаннями,  поривами,  діями.  
Небажані  не  вимирають  як  вид,  навпаки,  самі  помирають  кожного  дня,  коли  залишаються  на  самоті,  тобто  живують,  помираючи.
Наше  життя  -  момент  до  смерті.  Вних  життя  -  смерть  до  якогось  моменту.
Небажані  діти  помирають...  на  очах  у  всіх,  але  залишаються  з  собою  завжди,  частіше  інших  хворіють  на...  гнів  і  чисте  серце,  яке  загубили...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422063
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 01.05.2013


*Мар`яна*

Минає день. .

Минає  день..                                
Минає  тиждень,  місяць,  рік..
Життя  так  швидко  плине,
Позаду  щастя,  радість,  біль
Тепло  коханої  людини.
Минуло  все..
Ця  посмішка,  кохані  губи,  рідні  руки.
Залишився  лиш  слід  
І  біль  через  розлуку..
Та  все  це  щастя  ми  руйнуєм  власноруч.
Хоч  знаємо..
Що  не  забути  дотик  ніжних  його  рук,
І  серця  тихий  стук..
Проте  час  швидко  плине
І  ось  знайшлась  людина,
Яку  ти  ніжно  полюбила..
Він  допоміг  про  тугу  й  біль  забути,
Твою  довіру  зміг  здобути
І  своє  серце  ти  йому  дала..
Та  десь  там  в  глибині  душі
Ти  розумієш  що  настануть  дні
Коли  ти  знов  залишишся  сама
І  знов  залишиться  лише  туга..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419356
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Ірена Юрковська

Не бий

Не  бий  мої  слова  холодними  руками,  
Яка  різниця,  що  і  як  було.  
То  дурість  –  довгими,  вечірніми  роками  
Шукати  омертвіле  джерело.  

Не  каламуть  бажання,  бо  навряд  чи  схоче  
Знов  добровільно  лізти  попід  ніж.  
Ти  замахнувсь  на  мене  якось  проти  ночі  
А  я  стояла  і  благала  «ріж».  

Не  присягайся  більше,  не  кажи  ні  слова.  
Ти  так  не  можеш  .  І  не  обіцяй  .  
То  була  помилка  –  кумедна  й  випадкова,  
А  я  тепер  щаслива,  вибачай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422032
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Ruzhena

Страхи…

Сидять  мої  страхи  на  підвіконні,
й  сміються  між  собою  жартома.
В  обгортку  сіру  запаковане  безсоння
із  шаною  та  почестю  вруча.

Світанок  проспіває:"все  наснилось!"
Відкрию  очі  -  ці  вже  тут,як  тут.
"Ти  відпочинь"  -  шепочуть."Ти  втомилась,
а  справи,люди  -  підождуть".

І  так  проходять  дні  за  днями...
А  світ  навколо  все  міняє  кольори.
Живемо  дружно  зі  страхами,
повільно  вниз....А  мали  б  до  гори.

Вони  нашіптують  щомить  нові  прогнози.
Все  вужчі  рамки...Більше  забуття.
Нанизані  на  нитку  перли-сльози,
а  за  вікном  буяє  і  цвіте  життя.

І  так  воно,мабуть,усе  б  тягнулось,
та  увірвалась  в  дім  непрошена  весна.
Страхи  пішли...Лиш  на  прощання  озирнулись.
Чи  ще  повернуться  коли?Хто  зна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422017
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Марамі

Марево (Стіни)

Не  підходь  до  мене  близько
Марю...  Може  й  справді  марю
Може  я  і  є  примара
В  нашім  вимірі  так  слизько

І  гірчичники  на  грудях
Вигрівають  нові  гріхи
Витягаєм  щодня  цвяхи
Поки  люди  грають  в  суддів

Не  підходь...  Ще  крок  і  пастка
Не  стопити  очима  сніг
Один  пальцями  легкий  смик
Та  й  розвіється  вся  казка

Марево  скидає  тіні...
Може  я  є  одна  із  них?
Та  чому  тоді  Ти  враз  зник
Й  словесні  незламні  стіни

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421415
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013


Яна Котик

Просто натхнення…

Моя  окрилена  душа
Летить  у  вись!
Летить  до  неба!
Тобі  скажу  я  :  "Посміхнись",
Бо  щастя  більшого  не  треба

Як  чути  з  вуст  твоїх  слова,
Що  з  серця  проганяють  смуток.
Вона  жива...Любов  жива!
Я  сонця  чую  поцілунок!
І  неповторний  запах  літа  
Ловлю  між  хмарами.
                                                     Лечу!
А  на  Землі  цвітуть,  мов  квіти  -
                                                                         Людські  серця.
Тобі  кричу:  "Залиш  позаду  всі  турботи
І  всі  буденні  сірі  дні!"
Почуй  свій  поклик  :  "Хто  ти?  Хто  ти?!"
Іди  до  здійснення  мети!
цінуй  життя,  люби  безтямно  
похмурі  й  сонячні  часи,
Бо  ти  прекрасна  й  неповторна
Людина  на  усій  Землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420445
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 28.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2013


kore

Карбуючи в ямбах свій біль

Розливається  проміння  між  римами
шукаючи  свіжі  крихти  віршів
слова  падають  нестерпними  зливами,
карбуючи  в  тихих  ямбах  свій  біль.

У  неповному  змісті  ліричних  ідей,
що  проростають  дужим  корінням,
нестриманий  кожен  наступний  катрен
породжує  нове  творіння.

Змальовуючи  чорно-синє  чорнило,
пером  обводити  лінії,
такі  зовсім  неясні  та  полохливі,
створювати  віршовані  виміри.

Вигин  на  зовні  розлогих  метафор
вимальовує  правду  над  небом,
описана  тиша  зміцнілих  ще  амфор
застигла  досконалим  сонетом.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421112
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 28.04.2013


Ninellka

Словами й почуттями

Живемо  від  суботи  до  суботи  ,
А  в  голові  одні  турботи.
У  когось  сміх,  у  когось  сльози,
А  в  мене  разом  сонце  й  грози.

Придумав  хтось  любов  і  щастя-
Можливо  Костя,а  може  й  Настя.
1  й  1  -  це  серця  два  навіки,
Чому  ж  ці  сльози  лізуть  на  повіки?

Для  чого  ця  печаль  у  гарний  день?
Я  потерпаю  від  сумних  пісень.
Для  чого  ця  розмова  про  майбутнє,
Живи  сьогодні!Мить  ця  незабутня.

Не  бався  із  словами  й  почуттями,
Бо  дойдеш  до  комедії  чи  драми.
З  тобою  смішно  й  якось  сумно,
А  в  цьому  залі  досить  шумно.

Заради  тебе  я  готова  залишитись,
Та  так  боюся  в  дурниках  лишитись.
Покинь  всі  дурощі  й  лихі  думки-
Сьогодні  й  зараз  лише  Я  і  ТИ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421308
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013


Fairytale

Мої вітання

Мої  вітання.  Це  уже  твій  рай.
Долий  ще  трохи  спогадів  до  кави,
А  потім  підпали  свій  небокрай
І  не  забудь  просити  в  когось  слави.

Чому  б  і  ні?  Допий  холодний  чай,
Лікуй  застуди  або  свою  душу.
І  більш  чудес  ніколи  не  чекай.
Впади  із  неба  на  пекельну  сушу.

Мої  вітання.  Це  уже  фінал.
Пограйся  в  вічність,  викинь  сподівання.  
Гортай  життя,  немов  старий  журнал.
Забудь  усе.  Перебинтуй  чекання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421162
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013


La Presse

вона ж подохне

як  думаєш,  їй  буде  добре?
Давай  без  пафосу,  твоїх  доріг,  трамваїв,  колій,  сухожилля  у  два  світи:  реальний  і  її
як  думаєш,  куди  подіне  крила?
зіжре,  підпалить,  може  полетить?  Давитись  буде
сльозами  і  пір'ям
глухим.  німим.  твоїм.  таким  чужим.
вона  ж  подохне.  вся  оця  невчасна.
у  твоїх  снах,  розламана  й  пуста.
і  крила  не  поможуть  і  повір'я
і  дим,  в  якому  себе  розчиня.  до  тла.
як  думаєш,  чи  довго  так  протягне?
сама.  чужа.  дурна  й  така  пуста.
а  може  ти  у  цьому  винна?
бо  ця  пуста-  твоя,  і  нічія

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421157
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 27.04.2013


Ліда Байрова1

Зізнання мовою жовтих тюльпанів

Я  до  скону  тобі  говоритиму,
Мабуть,  мовою  жовтих  тюльпанів:
"Одного  лиш  тебе  любитиму
Серед  звуків  далеких  орга́нів".
І  втрачатиму  розум  щоразу,
Щоб  довести  любов  свою.
Залунали  тонкі  ноти  джазу  -
Повернулись  у  казку  твою.
Зупинились  усі  пори  року,
Захлинулась  в  тобі  вода.
Все,  достатньо.  Більше  жодного  кроку  -
Хай  наступить  у  серці  весна.
Моє  серце,  розбите  тобою!
Надто  безліч  займенників  "я",
І  стежина  життєва  моя
Переповнена  спогадів  злою.
Хай  прощення  наступить  не  раз.
Я  прощаю  тобі  свою  долю...
Непідкупна  підступність  фраз
І  улюблені  квіти  болю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420979
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 26.04.2013


Подих Забуття

Безмежність…

Вийду  на  світанку,  стану  серед  поля.
Стану  зустрічати  вранішній  туман.
Друг  -  моя  самотність,  мати  -  моя  воля,
Думи  мої  дивні,  наче  той  буран.

Загорнусь  в  накидку,  гляну  в  далечінь.
Що  ніхто  не  бачить,  вмить  побачу  там.
Он  розкрила  крила  дивна  височінь,
Он  сріблясті  роси  розклали  свій  крам.

І  без  меж  кінечність  кличе  в  дивний  храм,
Де  дрімає  тихо  неупинний  час.
Й  лиш  пізнавши  правду,  що  бувала  там,
Ти  заснеш  навічно,  прокинувшись  нараз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298258
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 25.04.2013


kore

На розгорнутих вулицях

На  розгорнутих  зруйнованих  вулицях
заржавіли  обличчя  розтріпаних  мас,
застиг  сталевий  вигляд  на  вилицях
і  відстань  розпусних  розпливчастих  трас.
Німі  ліхтарі,  що  бачили  так  забагато,
свідчать  у  залі  присяжних  ідей,
бо  розкинуті  ночі  такі  пелехаті
забруднені  століттям  нових  людей.
І  знову  дорога,  довга  нестерпна  дорога,
якою  завжди  ідуть  всі  ночі  та  дні,
виривається  з  неї  тіниста  свобода
що  так  давно  палає  у  чужому  вогні.
Морщиться  вітер  від  розкинутих  злив
й  знову  час  проходить  крізь  нові  фрагменти
тут  вже  нічого,  світ  все  спопелив  
свою  історію,  свої  забуті  легенди.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420947
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013


Олена Вєчканова

Ода ревнощам

Від  нього  ніколи  парфумом  жіночим  не  пахло.  
Чужої  помади  на  шиї  не  бачила  я.  
Та  бУли,  я  знаю,  у  нього  найкращі  коханки,  
Я  вчора  уранці  з  останньою  каву  пила.  
   
Вона  усміхалась:  привітная,  щира,  відверта;  
Казала:  «Марія.  Як  Матір  Пречистую  звуть…»  
А  я  все  міцніше  стискала  в  руці  револьвера:  
Як  же  вирішить,  скільки  потрібно  їй  пуль?  
   
Як  завжди  пунктуальний,  він  приїхав  додому  учасно.  
А  я  тут  –  не  сама,  бо  ж  хотілось  зробити  сюрприз.  
"В  нашім  ліжку  сьогодні  на  тебе  чекають  контрасти:  
Мертва  дівка  і  кава.  От  тільки  солодка.  Без  сліз.  
   
Розкажи,  я  не  знаю,  -  про  Ольгу,  про  Віку  й  Тетяну?  
Може  я  пропустила  ще  котрусь  з  твоїх  отих  хвойд?  
Я  тобі  відомстила.  І  хоч  помста  з  гірчицею  страва,  
Але  краще  з  усього  смакує  в  тобі  мій  патрон".  
   
Ні  надії  на  втечу.  Не  забракне  на  постріл  повітря.  
І  багряні  краплини  стечуть  по  спітнілім  чолі.  
"Ти  був  правим,  коханий,  -  бо  я  дещо  таки  божевільна,  
Та  тебе  вже  нема.  То  ж  ти  спробуй,  оце  доведи…"  (23.04.2013)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420928
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013


Ірина Овчіннікова

….

Тобі  потрібен  час  змінитись.
Мені  потрібен  час  забутись.
Найкраще  буде  певно  вихід,
Розійтись  і  розминутись.
Не  потрібно  поруч  бути,
І  як  я  плачу  знову  чути.
Мені  в  очі  не  дивись,  будь  ласка.
Я  хочу  знову  все  забути.
Ти  сприймаєш  це  як  жарти,
А  я  говорю  знов  серйозно.
Стверджую  що  :"буде  марно".
Ти  повториш  :"все  ж  так  просто!"́.́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420926
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013


Марьяна Глодан

життя-гра

Життя  –  це  гра.
В  якій  ти  ніколи  не  програва.
Кінця  в  ній  нема  
 поки  ти  жива.
Чи  поділитися  актору    
Його  мистецтвом  з  тобою,
 Щоб  тільки  вдавати  ,
Що  ти  вмієш  страждати.
Мабуть,краще  грати,
Чим  себе  муками  і  сльозами  вбивати.
Грати,але  шкоди  грою  не  завдавати!
Грати,  але  не  граючи  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420311
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 25.04.2013


Натхненна

Нічка темна. Пахне травою,

Нічка  темна.  Пахне  травою.  
І  чути  далеко  запах  м'яти.
А  у  повітрі  пахне  травою.
 І  хтось  мов  кличе  тебе  до  хати.

 Вітер,  хмари,  дощ  і  сирість.
Дивний  мороз  іде  по  тілу.
А  в  моїм  серці  одна  лиш  щирість
Заполонила  холодну  віру.

Вітер  на  полі  дерева  колиша.
І  ще  десь  чути  запах  м'яти.
 Серце  мовчить,  навколо  тиша.
А  я  не  хочу  іти  до  хати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420914
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013


La Presse

павуки

я  є,  бо  я  є  екзистенція
повуком  по  стіні,  лови  лови
у  очі,  у  вени,  течу,  лечу
кричи
Я  жива,  бо  я  в  ефірі
олією  в  небо  і  спи
не  мовчи
кричи
таргани  поплетені,  на  сонці
згорають  єретики
лети
мовчи  
кричи
я  в  тобі,  світи  вогнем
у  ночі,  очі
птахами  в  крила
і  спину  лезом,  цвяхом  у  плечі
палити,  лічити
рани  втечі
курличуть  в  небі
думки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420785
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013


Люба Скоробогата

Сутінки в кімнаті.

Заходить  сонце  і  блищить  крізь  шибку,
І  розтікається  від  мирту  тінь  на  стіл.
А  потім  майже  сутінь,що  не  видко
Очей  ікон  і  їхніх  вигаданих  тіл.

У  стінах  холод,  вбрались  килимами.
І  закохалась  в  березень  собі  зима.
А  темрява,як  дама,зняла  з  себе  рами,
Та  я  із  себе  тіло  не  змогла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411789
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 25.04.2013


Анеля

квітка

Нам  для  життя  потрібен  вітер,
Щоб  думки  проганять  сумні.
Нам  сонце  треба,  щоб  при  світлі
Шлях  правильний  собі  знайти.
Потрібні  люди  і  будинки,
Без  них  ми  будемо  самі.
Потрібні  нам  птахи  і  квіти,
Щоб  ми  раділи  по  весні.
Серед  такого  розмаїття,
Буяння  трав  і  крон  дерев,
Серед  калини  у  гайочку,
Спочив  уже  вчорашній  день.
Той  день  буяв  казковим  виром.
Була  там  пісня  і  душа.
Там  очі  яснії  світились  
Чи  то  від  щастя,чи  добра…
Там  квітка  мила  розпустилась
Символ  кохання  ,
Символ  мрій.
Там  пісня  дівчини  пустилась
В  танок,  мов  то  був  хижий  звір.
Примарні  пелюстки  бажання,
Охоплюють  єство  людське.
Як  квітка  сповнила  бажання,
Так  й  забере  вона  усе.
Ми  лиш  не  ціним    те  що  маєм,
Ми  всі  забули  про  добро,
Про  поміч,  а  самі  бажаєм,
щоб  в  нас  це  щастя  все  було.
Ми  нівичим  святиню  світу
Ми  йдемо  прямо  навпростець,
Не  видячи,  як  коло  квітки
Лежить  непотріб-папірець.
Нам  вже  байдужа  доля  наша,
Але  про  квітку  хто  б  подбав,
Хто  стежив  би,  щоб  ненароком
Їй  стебельце  хтось  не  зламав.
І  цю  красу,  цю  дивовижу,
Цю  героїню  втіх-казок
Врятує  наша  небайдужість
Наше  бажання  до  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420316
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013


kore

Загублені

Ти  загублений  у  сузір'ях  зірок,
у  суцвіттях  прозорих  небосхилів,
ти  думаєш  достатньо  розмов,
коли  жару  бракує  кадилу?
Коли  горизонт  співпадає  із  тінню,
яка  колише  розтріпаний  вітер,
той,  що  в  римах,  десь  між  корінням,
де  вже  засохли  розкидані  квіти.
Немає  мостів,  що  б  єднались  в  єдине,
лиш  думки,  які  розсипались  втомою,
ти  думаєш  достатньо  години  
до  меж,  покритих  іконами?
Віковічні  епохи  моралі
залишились  в  минулих  канонах.
Як  холодно  на  пустому  вокзалі.
Як  тихо  на  крикливих  перонах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420024
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013


Білий Лотос

Примхлива ве́сно

Примхлива  ве́сно  ще  цвіти  в  мені!
Будуй  мости  до  щастя  веселкові!
Ще  не  останній  промінь  забринів
В  очах  ясних  для  спраглої  Любові!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419541
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 20.04.2013


Ві Костюк

ти - не друг. .

твоя  рука  в  моїй  руці.
я  більшого  не  вимагаю.
живу  у  фантастичнім  сні,
бо  ти  -
мій  друг,
а  я  кохаю.
твій  погляд  у  моїх  очах.
я  більшого  не  вимагаю.
живу,  як  одинокий  птах,
бо  ти  -
мій  друг,
а  я  кохаю.
твої  думки  в  моїх  думках.
я  більшого  не  вимагаю.
тримаю  всесвіт  у  руках,
бо  ти  -  
мій  друг,
а  я  кохаю.
Твоя  душа  в  моїй  душі,
я  більшого  не  вимагаю.
зійшлися  долі  в  почутті,
бо  ти  -  
не  друг,
бо  ти  кохаєш.

©  Віталія  Костюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419646
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 20.04.2013


Яна Янчік

Я знаю одну щиру людину

Я  знаю  одну  щиру  людину,
У  всякому  разі,  на  це  сподіваюся,
Можливо  на  чверть  чи  на  полову,
Та  він  все  одно  серед  вас  виділяється.

Я  чула  той  голос,  я  бачила  очі
Хтось  скаже:  «У  цьому  щирості  немає»,
А  я,  як  дурненька,  вірю  охоче
І  все  це,  здається,  мене  поглинає.

Хотіла  би  знати  шкідливі  звички,
Бачити  в  вікно,  як  він  йде  на  роботу,
Говорити  на  прощання  якісь  дурнички,
У  погляді  бачити  тепло  і  турботу.

Я  б  була  як  вірний  і  приязний  друг,
Раділа  б  за  діток  його  і  дружину,
Мені  все  одно,  що  буде  навкруг,
Залиште  лиш  щирості,  хоч  половину

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418993
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Опівнічниця

Ненародженій

[i]Ти  завжди  була  частинкою  мене.  –  Мама[/i].


Ти  пробач  мені,  крихітко,  що  не  надмір  тебе  хочу,
Що  брешу  нам  обом,  ніби  гіршими,  зайвими  є
На  землі  я  і  ти.  Що  ховаю  знебарвлені  очі,
Відчуваючи  щось  ненароджене,  та  вже  моє.

Ти  прости  мені.  Просто  чиєюсь  я  бути  не  звикла.
Я  не  встигну  наш  збочений  світ  довести  до  ладу:
Насаджати  дерев,  підпиляти  перевертням  ікла…
Що  як  я,  несучи  на  руках  тебе,  раптом  впаду?

Замість  чарів  в  мені  порожнеча,  до  хрускоту  згусла,
Та  ще  й  острах  бридким  черв’яком  до  кишені  заліз.
Якщо  чесно,  маленька,  то  мати  твоя  -  боягузка.
Не  за  себе,  повір,  я  за  тебе  боюся  до  сліз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418195
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013


Юрій Вітяк

Вранова радість

Вранова  радість,  мов  квіти  на  віко.
Важко  прощатись  з  вогнем  на  повіках,
Йти  по-англійськи  чи,  вибивши  посуд,
Знати,  що  завтра  попереду  осуд.
Блискавки,  блиски  і  позирки  в  спину,
Кряж  громіздкий,  як  небесну  данину,
Кожен  несе  на  питому  Голготу,
Споєний  зрадою,  скроплений  потом.
Пробує  долю  земну  чоловіка
В  темряві,  світлі,  нескорений  вікінг,
Ген  вирушає  шукати  пристанок,
Там,  де  не  буде  сум'ять  наостанок.
Тільки  чомусь  чує  радості  врана
Трохи  зарано,  незгоїна  рана,
Сліпить  майбутнє,  вкорочує  віку  -
Ти  не  здавайся  до  квітів  на  віко.
21:20
13.04.2013
Тернопіль

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418189
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013


Квітка Надії

Люблю цей світ

Мені  моя  весна  вже  заплітає  сонце-квіти
Й  пливе  молитвою:  спини  свій  сум,  спини,
Душа  так  прагне  напуватись  світлом  й  жити,  жити,
Рушай  за  сонцем  в  бік  щасливої  весни!

І  нехай  течуть  повз  нас  похмурі  неудачі,
Нам  квітучі    весни  цілунком  надсилають  привіт!
Так  натхненно  вміють  битись  лиш  серця  гарячі,
Що  так  солодко  кохають  цей  блакитноокий  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418185
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013


anlove

Чи я Кохаю?

Я  сиджу  і  незважаю.
Дощ  іде,а  я  кохаю
Все  що  було  уже  немає
Уже  немає....
А  я  сдижу  і  страждаю
Весна  прийшла,а  я  й  незнаю
Вже  і  день  так  розцвітає
В  Чернівцях  весна  співає
А  я  все  слухаю  й  незнаю
Весна  прийшла  чи  я  кохаю?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418178
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013


Маруся Мовчазна

Не повертайся!

Не  повертайся.Щоб  тобі  не  сталось.
Не  повертайся.Хай  минуле  відійде.
Не  повертайся:  що,  дарма  прощались?
Ти  прийдеш  в  нікуди,в  ніщо  й  в  ніде.

Не  повертайся.Ані  в  зле,  ні  в  добре.
Нещасна  чи  щаслива  ти  була.
Не  згадуй,ані  радості  ні  горя.
Ненависть  зникла.Та  й  любов  пройшла.

Не  повертайся.Спогади  безцінні.
Не  повертайся.Та  не  забувай.
Гаряче  літо.І  вітри  осінні.
Зимове  пекло.І  весняний  рай.

Не  повертайся.Спопеляй  минуле.
Не  повертайся.Відпусти  усе.
Воно  згоріло,прогнило,втонуло...
Зотлілий  спогад  тільки  біль  несе.

Не  повертайся.Дій  сміливо  далі.
Не  повертайся:  он,  є  далі  світ.
Фортеці  щастя.Острови  печалі.
Вони  ніщо  вже  через  кілька  літ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417203
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 11.04.2013


Окрилена

Колись…

Немов  десерта  подали  невчасно  -
квітневий  сніг  обабіч    як  халва.
Коли  навколо  тане,  небо  гасне  -
у  босих  снах  куйовдиться  трава.

Як  добре,  що  Ти  є:  це  так  важливо  -
У  грудях  чую  клекіт  лелечат
і  навіть  у  думках  стаю  щаслива,
бо  носиш  ясне  сонце  на  плечах.

Потоки  не  спинити,  бо  розлито
у  часі  водопілля  затяжне…
А  хочеться  повірити  у  літо:
прийде  учасно  –  тепле,  осяйне.

Покриється  рум’янцями  суниця,
Запахне  медом  і  зійде  підбіл...
А  Ти  не  перестанеш  мені  сниться  –
можливо  як  і  я?  Колись…  тобі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416070
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 11.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2013


Bonne Fille

Осінній шепіт листя

Ти  сонця  променем  лягаєш  на  вуста
І  вітру  подихом  так  ніжно  обіймаєш.
Знов  крізь  виткі  дороги  і  сумні  міста
Весняним  ароматом  серце  наповняєш.

Ти  краплями  дощу  вмиваєш  мої  очі
І  листям  восени  нашіптуєш  слова,
А  я  крізь  тихі  дні  й  самотньо-сірі  ночі
Так  віддано  несу  кохання  почуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416850
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 10.04.2013


Єва Августинова

Digital

сміх,  плач  
адьйос  і  хардер,
сильніше  смикай  провід  
наших  цифрових  екранів,
сильніші  струми  наших  планів
від  шуму  вулиці  
гарячі  вилиці  
і  розріз  прет-а-порте
ледве  ховає  просмалені  шрами,
шрами  мене.
і  це,  мабуть,  ніколи  не  мине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417415
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013


Альонушка

Сховалася в бузкОвих мріях


Сховалася  в  бузкОвих  мріях,
Розтанула  у  тебе  на  губах.
З  коханням  плавала  на  хвилях,
І  з  ейфорією  гуляла  в  снах.

Як  архітектор  -щастя  я  зліпила,
І  як  митець,  прикрасила  наш  світ.
Віночок  з  мяти,  в  домі  почепила,
Ромашковий  ,туди  додала  цвіт.

З  надій  зіткала  сонячну  долину,
Намалювала  пензлем  майбуття.
Закуталась  в  довіри-павутину,
Призналася  про  свої  почуття.

Мене  почувши  -розізлився,
Побачив  все,як  мак  почервонів.
Влюбитись,відкритись-злякався.
А  я  ,ти  знай....Не  люблю  втікачів.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417408
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013


Кіра Рубінова

Довершена краса

Це  ж  треба  бути  геніальним  
Що  би  створить  таку  красу,
У  ній  немаэ  жодних  граней,
Вона  подібна  міражу,
Така  ж  тонка  і  ледь  помітна,
Потрібне  слово  -  це  шедевр,
Моя  ти  досконала  квітко,
Твій  майстер  Бог,  він  твій  творець,
Цей  запах,  лінії  листочків,
Цей  колір,  ніжний  оксамит,
Яка  ж  ти  безпорадна  в  полі,
І  сильна,  коли  є  букет,
Тебе  плекає  промінь  сонця,
Годує  дощова  вода,
Пробач  мені!  чарівна  квітко,
Що  вб’є  тебе  людська  рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417321
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013


Demetris

Якщо життя…

Якщо  життя  -  це  всього  лише  воля  випадку
Ти  відпусти  мене  у  лоно  вічних  шляхів
Я  міцна,  ти  знаєш
Маю  життєву  витримку
Хоч  мені  зовсім  мало
Зовсім  мало  років

Будь  ласка,  не  бійся
Я,  напевно,  усе  витримаю
Тож  не  ходи  назирці  за  мною
Пусти  мене  в  бій!
Мені  не  милі  ці  чортові  стіни
Поле  -  це  рідний  дім
Кожному  сміливцю,  що  пам*ятає  гіркоту  вин

Якщо  життя  -  це  всього  лише  Господня  забавка
Ти  не  тримай  мене
Все  одно  я  колись  піду
Хоча,  шукатиму  тебе  у  кожному  закапелку  пам*яті  
Буду  й  надалі  збирати  у  собі  всю  гіркоту
Тому  що  одного  дня  хтось  прийде  до  мене
Дуже  схожий  на  тебе
І  запитає:  а  в  чому  є  сенс  життя?
Я  відповім  йому  досить  просто:
Та  хіба  ж  я  знаю

Ти  не  питай  мене  більш
Тільки  не  завертай  назад

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417034
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Bernadette

бара- (ра-ра) -бани

бара-ра-ра-банить  раптова  рапсодія,
перебираючи,  перебиваючи,  перериваючи
ритм  тиші.
я
відстоюю  права  на  шматки  тебе.
а  ти
не  існуєш.
добре,  що  хоч  мені  є  що  сказати.
а  то  б  і  мене  не  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416607
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Комета

А деколи хочеться так рукою торкнутися неба.

А  деколи  хочеться  так  рукою  торкнутися  неба.  
Піднятись  на  дах,  і  легенько  провести  по  хмарах.
Та  ніжність,  якої  нема  на  землі,  буває  так  треба.  
Занурити  пальці  в  мільйонній  частинці  гектара.

В  ту  м'якість  тверду  гарячо-холодного  газу.
В  ту  тишу  гучну  безмежно  короткої  миті.
Як  хочеться  впасти-злетіти,  і  все  це  одразу.
Це  ніби  кохання-ненависть  у  серці  розмиті.

Це  ніби  життя-смерть  на  дні  незначної  безодні.
Це  ніби  безвихідь-можливість  -  їх  дуже  багато.  
А  деколи  хочеться  так  рукою  торкнутися  сотні
маленьких  хмаринок,  незаймано-палко  зачатих.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416431
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Нова Планета

навзаєм

у  мовчанні  навзаєм  одне  величезне                    серце
виткане  з  недостатностей
сірих  птахів                          тиші
у  нього  свій                          сад
там  своя                                вишня
і  кілька  доріг  з  вузлуватими  принципами
його  старі  рукавиці  ніколи  не  зношуються
сорочка  завжди  чиста  й  випрасувана
обидва  будинки-людинки
                             вже  майже  мотанки-ляльки


у  мовчанні  навзаєм  ніколи  нема  взаємностей
тонни  слів  плодяться  комашинням
на  вікнах  порожніх  осель
де  вчора  горіло  світло
мовчання  навзаєм  зрідка  лише  розмагнічується
об  електрику  голосу
воно  настільки  звикле
до  грудня  і  холоду
що  ніколи  не  вкривається  ковдрою
                                                     у  нього  лише  один  літепний  мінус
                                                     живе  доти
                                                         допоки  ти  віриш  в  його
                                                     криптограму  архівів
                                                     

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416264
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Трояндочка

Дивовижний стоїть ліс.

Дивовижний  стоїть  ліс:
Тут  дерева  всі  красиві,
І  звірятка  всі  щасливі.
Тато  нам  грибків  приніс!

06.04.2013

Фото  з  інтернету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416145
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Іванна Шкромида

Перевтрати

Виплутані  механізми  із  
спокоїв  однодення  -
рівно  день,  як  накрило...
до  горла    -  межею  часів
вісімнадятим  місяцем  ревно
мозолила  двері,
доки  стіни  не  зсипались
дірками  зшитих  хребців..
Доки  навколо  спека
занедбано  в  пазуху  шпорталась...
Підіймала  допоки  розвішані  
в  стелі  хрести..
Сухість  неба  молилась
на  лікті  ,  укриті  мозолями,
вісімнядцятим  місяцем
пальцями  гризла  ключі
попри  звук  магнетизмів
настінних  прикрас  -  вередливостей
моя  крайність  сходила
за  межі  безлюдних  світлин...
я  любила  дивитись
на  тих,  кого  кликали  вічності,
аж  щеміли  розвалини
млосних  сліпих  глядачів...
Перекрили  драбинами
верхні  покриви  віконниць...
і  не  глянути  в  тебе  -  
ще,  певно,  віки  пробіжать..
мене  спокій  любив
укладати  на  фото  мисливиці  -  
аби  в  закутку  жертвою  
бути
своїх  перевтрат

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415775
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013


Божена Гетьманчук

Якщо містом вечірнім пройтися.

Я  без  поспіху  йду    по  вечірньому,
а  воно  собі  тихо  бурмоче.
Розглядаю  щось  в  небі  синьому,
ось    година  пройшла  неохоче.
Час  все  ходить  нудними  колами,
Зоряниста  пора  згасає,
Все  так  манить  своїми  просторами,
От  і  стежка  моя  звертає.
Йду  назустріч  світанкам  рожевим,
і  куди  ж  ти  тепер  тиха  ноче?
Ти  тікаєш  за  море  квітневе,
чи  за  серце  палке  парубоче?
Чи  босоніж  колючими  скелями  
Ти  протоптуєш  нові  дороги?
Чи  весняно-вогкими  алеями
розсипаєш  безсонно  тривоги?
Якщо  містом  вечірнім  пройтися,
можна  сотню  знайти  співрозмовників,
і  почути  тремтіння  листя
від  холодних  повітряних  дотиків.
Треба  з  містом  вечірнім  вітатися,
Чи  з  дощем  зазвичай  мовчазливим,
в  них  чимало  можна  дізнатися,
і  з  туманом  здружитись  сонливим.
В  мерехтінні  нічнім  приголомшливім,
Місто  дивне  й  напрочуд  красиве,
Та  не  знати,що  в  сні  його  шовковім...
Відчуваю,це  щось  особливе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415734
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013


Кіра Рубінова

Побічні ефекти…

Колір  тільки  яскравий,
Жовтий,  зелений,  білий,
Снилося,  що  у  раї,
Завжди  відсутній  сірий,
Там  не  має  скорботи,
Сліз  чи  подвійних  ролей,
Там  взагалі  відсутні,
Принципи  і  закони,
В  день  тільки  голос  сміху,
В  ніч  тиша,  спокій  мертвий,
В  Ранків  солодкий  присмак  ,
Ввечір,без  акцентів,
Синій,  бузок  з  ліловим,
Крапля  води  джерельна,
Запахи  квітів,    поля,
Кілька  кусочків  неба,
Голос,  ти  його  чуєш?
Він  у  твоєму  серці,
Я  захворіла  вчора,
Це  побічні  ефекти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415603
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013


IrenaKos

Ти ще ніхто…

Ти  ще  ніхто,  а  вже  забрав  мій  спокій.
Я  одинока,  ти  одинокий.
Це  я  така  слабка,  чи  ти  така  нездара?
Чи  зовсім  ми  погана  пара?
Питаю  я  своєї  долі.
Чи  я  не  маю  ані  духу,  ані  волі?    
Я  часто  в  роздуми  душевні  опускаюсь,  
Пірнаю  глибоко,  і  довго  розбираюсь.
І  почуваюсь  дуже  прикро  я.  
Сумна,  слабка,  розчавлена.
Тоді  до  зриву  я  Тебе  довожу.
І  запросто  втопитись  можу.  
Мене  не  відпускає  чорне  дно.
Тобі  як  за́вжди  все  одно.  
Я  ще  не  плачу,  та  сльози  близько-близько.
Ти  кажеш  досить  нити,  сильною  будь!
І  стався  до  речей  простіше,  все  забудь!
А  я  вважаю,  холоднокровність  -
Це  вада  серця  і  душі!
І  значить  так  вже  хай  і  буде!  
Аби  вернутись  з  дна  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413687
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 02.04.2013


Blue sky

Родзинки спогадів твоїх

Холодна  кава  гріє  твої  теплі  руки,
Хоч  осінь  в  душах  терпне  золота.
Я  ностальгую  під  ніжніші  звуки,
Ніжніші,  навіть,  за  твої  уста.

Родзинки  спогадів  твоїх  я  пам’ятаю  досі:
Чекав  коралово-блакитних  вечорів,
І  рахував  на  небі  безкінечні  осі,
Теплом  своїм,  не  мов  гуашшю,  ти  лелів.

Мені  пастельно  заживали  рани,
Коли  торкався  ти  моїх  плечей.
Змовкали  тоді  шторми  й  урагани,
Ховаючи  на  дні  розмови  зоряних  ночей.

Блакитні  хмари  розганяв  руками,
І  небо  все  ж  здавалося  в  полон.
Своїми  ніжними  та  чуйними  словами,
Ти  малював  в  душі  свій  неймовірний  тон.

Холодна  кава  гріє  твої  теплі  руки.
Мов  справжня  осінь  –  лірика  душі.
Ти  ж  добре  знаєш  –  не  терплю  розлуки,
Так  само  як  і  ти  ненавидиш  дощі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412437
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 02.04.2013


Уляна Вівторок

все наполовину

я  вмію  все  наполовину
а  тобто  нічого  
пишу  співаю  якось  живу
намагаюся  жити  для  нього
а  він  не  цінує

я  намагалась  щось  зробити..
я…  я  повбивала  всі  думки
я  так  хотіла..  
так  хотіла  його  любити
але  життя  це  не  кіно

напевно  моїх  слів  замало
ніхто  не  чує
ніхто
бо  всі  дивуються  тим  ранам  
що  на  душі  видніються  на  самоті
бо  всі  не  можуть  жити  без  кохання
їм  треба  бути  разом  
треба  бути  назавжди

але  так  не  виходить
міняються  партнери  міняються  звички
проходить  зима  а  за  нею  весна
люди  руйнують  
руйнують  себе
і  інших
руйнують  власне  життя
а  потім  ниють

я  так  тебе  кохав
я  так  тебе  кохала
чому  ми  не  разом
ми  ж  були  такі  ідеальні
аж  смішно
але  так  завжди

кохання  як  продажна  повія
платиш  гроші  кохаєш  отримуєш  насолоду
а  потім..
потім  крах  
крах  усім  вашим  сподівання  
бо  вас  зрадили
вам  плюнули  в  лице

от  з  того  часу  ви  й  не  вірите
і  не  сподіваєтесь
не  чекаєте
і  робите  все  наполовину  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414861
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2013


Божена Гетьманчук

Моя розпатлана, небесним шлейфом вкритая…чому згасаєш ти. ?

Моя  розпатлана,скуйовджена,
розшарпана  фантазіє,
куди  ведеш  мене?
Куди  женешся  вже?
Ген  там  іздалеку  засніжена
закляклая  акація,
колись  весняная  ,
тепер  пригнічена.
Моя  незграбная,грайливая,
невитончена  граціє,
куди  ти  хилишся?
Із  ким  ти  бавишся?
Якимсь  шматком-небесним  холодом
повіяло,
і  понесло  ,
і  залишилося.
Моя  смарагдова,безпаросткова,
юная  поезіє,
Чому  згасаєш  ти
і  де  ховаєшся?
Наче  невиправдана,вбогая,
розмитая  ілюзія,
зі  мною  граєшся  
і  одурманюєш.
Моя  розпатлана,засніжена,
грайливая,
небесним  шлейфом  вкритая,
Не  ошукай  мене,
не  покидай  тепер.
Нехай  ти  птах,наче  душа,
як  муза  вільная,
крилатим  яструбом  вертай  до  скель  своїх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414787
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


Sweet Natali

Неминуча буденність

неминуча  буденність,
тихо  падає  дощ....
любов  схожа  на  ревність,
але  то  не  любов....

ходять  люди  веселі,
чорно-білі,сумні....
ті  смішні  каруселі,
і  ми  ніби  в  вогні...

пахне  листям  пожовклим,
та  прив*ялов  травов....
з  неба  падає  осінь,
але  то  не  любов....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414784
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


Софія Пасічник

Витвір уяви осіннього сну

                                                                     "Згуба  та,  що  осінь  зветься,  раптом  в  сон  мій  задивилась,  
                                                                     та  чи  знала  вже  про  все  це,  що  сама  мені  наснилась?.."



В  шатах  бронзи,  через  край  йшли  думки  мої  у  ніч,  
Сіли  в  спогадів  трамвай  і  зустрілись  віч-на-віч.  

Навіть  осінь-чарівниця  не  пізнала  тих  думок,      
Ну  хіба  ж  це  таємниця:  думи  -  як  букет  квіток!

Чорнобривців,  хризантем,  ніжно  вбраних  у  осіннє,  
І  в  магічнім  тім  тандемі  перли  білі,  мов  весільні.

Листям  падають  думки  у  безмежжя  листопаду,  
І  скрегочуть,  байстрюки,  не  знайдуть  собі  розраду.

Ледь  відчутний  теплий  вітер  промайне  і  залоскоче,  
Стрипинеться  і  застигне:  знов  і  знов,  -  ну  що  він  хоче?  

Ось  і  місяць  зазира  в  непроглядну  сіру  тишу,  
Щоб  закохана  зоря  тихо  мовила:  "Не  лишу".  

Капне  дощик  в  унісон,  зашурхоче  лист  від  нього,  
Знов  пробудить  гарнізон  всього  тихого,  старого.  

Причаївся  дуб  старезний;  затаївсь  в  своєму  сні  
Навіть  вітер  навіжений  у  багряному  човні.  

Верби  віти  розпустили,  простягли  барвисті  коси,  
І  степи  всі  напоїли  миром  тим,  що  зветься  роси.

Чарувала  осінь-мати,  милувалася  творінням,  
Одягла  дива  у  шати  за  омріяним  велінням.  

Завертілась,  закружляла  у  барвистому  вінку,  
З  вітром  вальс  все  танцювала  у  весільному  танку.

Не  спинялась  ні  на  мить,  невблаганна,  чаклувала,
Дивувала  всіх  старанням,  цілу  ніч  отак  не  спала!..



...В  марафоні  гармонійнім  зародилося  життя,
У  мелодії  осінній  все  знайшло  свої  місця.  

Задивилась  осінь-мати  на  надуману  красу,  
Так  не  хочу  прокидатись  із  уяви  свого  сну!..                                                                                                                                          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414566
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


Тетяна Жернова

Злива

Коли  горе  зустріне  з  обіймами,
І  життя  моє  випаде  зливою,
Всеодно  я  залишуся  сильною,
Всеодно  я  залишусь  щасливою!

Нерви  точно  з  заліза  не  сковані,
І  душа  без  щита  захищається,
Та  терпіння  є  нам  подароване  -  
Все  для  чогось  в  житті  відбувається.

Фотографії  давні  порадують,
Доля  в  них  як  нікому  всміхається.
І  за  все,  що  було,  я  подякую  -  
Все  для  чогось  в  житті  відбувається.

Завтра  злива  ущухне  на  пристані,
Після  зливи  усе  розпускається  -  
Пам'ятай  цю  нескорену  істину  -  
Все  для  чогось  в  житті  відбувається!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414565
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


Марія Гвоздікова

Якось так

Якось    так  сумно,  не  дивлячись  на  мажорні  акорди
Та  начебто  звикла  втрачати  шмаття  думок  
А  все-таки  лячно  жити  без  всілякої  погорди
Вгорі  ж  бо  лиш  місяць  і  жменька  зірок…

Телефонні  гудки  доводять  до  відчаю  часом,
Коли  вони  лунають  десь  на  самоті
Не  скаже  більш  ніхто  нікому  басом,
Про  те,  що  час  комусь  піти…

І  тиша  загризає  гнітюче-неупинно
В  той  час,  коли  в  очах  порожній  дзвін
І  лиш  годинник  час  зміряє  щохвилинно
Не  варто  мчати  долі  навздогін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406452
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Gabriet Ksenia

Свобода польоту

Що  ти  будеш  за  птах,  якщо  все  життя  літатимеш  попід  землею?  Що  ти  будеш  за  птах,  якщо  ні  разу  не  зрозумієш,  що  таке  свобода,  що  таке  свобода  польоту?

Що  ти  будеш  за  людина,  якщо  все  життя  промарнуєш  на  не  потрібне  тобі  і  не  цікаве  тобі?  На  те,  що  тебе  вбиває!  Так  і  ні  разу  не  відчувши,  що  таке  життя?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411122
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Іванна Шкромида

Придорожні рутини

Придорожні  рутини    ,
мов  днищами  вкладені  діти,
заповзли  в  тепловіння  -  
тенетами  снів  повесні…
Метушня    -  не  тутешньою  -  
кволо,  розтягнуто  свище  -  
і  фалангами  звуків
тремтливо  за  рогом    згаса…
Замела  обрій  чадом,
загостреним  келихом    вітру  -
не  барися  в  рутинах
скуйовджених  псевдоптахів  -  
по  спіралі  ходи,  мов
у  чорне  одягнута  злива  -  
на  обтяжених  відхилах
мало-помалу  лягла…
Ця  сонлива  облуда
зі  шкірою  з-під  переломів
до  твоєї  ключиці
впритул  прикладає  синці…
Грішно  капають  сивості
 -  меншають  білі  покриви  …
З  придорожніми  дітьми
рутини  ганяють  квача…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413501
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Оксана Стадник

Кішка

Десь  далеко,  на  запилених  вулицях  покинутого  міста,  жила  Дика  Кішка.  Місто  було  повністю  підвладне  їй.  Залишене  людьми,  воно  все  ж  продовжувало  жити  своїм  таємним  життям.  У  будинках  з  розбитими  вікнами  та  тріснутими  рамами  назавжди  в’їлися  дитячий  плач,  сміх  молодої  дівчини,  гіркі  сльози  матері,  що  втратила  сина…  Сум,  печаль,  злість,  ненависть  дивним  чином  переплелися  тут  із  щастям,  спокоєм,  домашнім  теплом  та  затишком.  Усе  це  промовляло  до  неї.  Воно  потребувало  слухача.

Кішка  рідко  звертала  на  це  увагу.  Її  життя,  хоч  і  залежне  від  Міста,  йшло  своїм  власним  шляхом.  Воно  було  диким  і  самодостатнім,  як  і  сама  Кішка.  Інколи,  зовсім  рідко,  їй  ставало  сумно.  В  такі  хвилини  вона  вирушала  у  гори,  полювала  там  і  гралася  бризками  гірських  потоків.

Інколи  вона  зустрічала  інших  кішок,  але  завжди  трималася  осторонь.  Вона  спостерігала  за  ними  з  майже  мисливською  цікавістю  і  ніяк  не  могла  зрозуміти  способу  їх  життя.  Вони  були  іншими.

Інші  це  помічали.  Вони  вважали  Кішку  дивакуватою  і,  навіть,  трішки  несповна  розуму  і,  самі  не  бажаючи  того,  творили  про  неї  легенди.  Кішка  знала  їх  всіх.  Їй  розповідав  ті  легенди  вітер.  Вона  хитро  посміхалася  у  свої  довгі  вуса  і,  гордо  задерши  хвоста,  поверталася  назад  в  Місто.  Його  покинули  так  само,  як  і  її…  вони  були  нерозлучні.

Місто  стояло  на  колись  активному  шляху,  на  якому  процвітало  ремесло  і  торгівля.  А  також  грабежі.  Тепер  про  цю  дорогу  пам'ятало  зовсім  небагато  людей.  Її  остерігалися.  Люди  боялися  невідомої  дороги,  на  якій  їх  чекали  моторошні  істоти  забутої  пам'яті,  хижі  звірі,  покинуте  Місто  з  його  привидами  і  вона,  Кішка.

Вона  ніколи  не  нападала  на  людей.  На  відміну  від  своїх  родичок,  Кішка  вважала  людей  розумними  істотами,  здатними  на  великі  почуття  та  власний  розвиток.  І  серед  них  справді  були  герої,  справжні  мандрівники  життя.  Вони  шукали  Шлях.  Вони  майже  нічого  не  знали  про  нього  і  йшли  за  ним,  як  сліпі  кошенята,  що  йдуть  на  крик  матері.  І  хоч  Шлях  часом  заводив  у  нетрі,  губився  і  повертав  назад,  його  подорожні  ніколи  не  зраджували  йому.

Кішка  знала  все  це.  Вона  спостерігала  за  тими  мандрівниками  й  таємно  прямувала  за  ними  в  гори.  Часто,  дуже  часто,  майже  всі  вони,  сміливці,  що  ризикнули  вирушити  у  Дорогу,  залишалися  на  спочинок  у  Місті.  Їх  думки  відлунням  відбивалися  від  покинутих  стін.  Кожен  із  них  розумів,  що  відправитись  у  дорогу  означало  втратити  все,  що  було  до  цього.  Інші  відверталися  від  них,  боялися  і  ніколи  не  підпускали  своїх  дітей,  а  самі  швидко  звертали  з  їх  шляху.  Кішка  вже  пройшла  крізь  це.

Ночами  вона  сиділа  і  думала.  Вона  відчувала  зв'язок  з  людьми.  Вона  відчувала,  що  все  у  світі  пов'язане  між  собою,  але  кожен  продовжує  йти  своїм  Шляхом  і  шукає  своє  Місто.  Кішка  давно  знайшла  його.  Вона  була  вдома.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413893
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Линска

…де ховалося сонце…

...Навіть  якщо  б  утворились  пустоти,  в  схвильованих  лініях,
У  зморшках  –  на  обличчі    старих,
У  теплому    подиху  вітру  знайомого,
У  сірих,  затертих  проекціях,  
Я  б  повернулася  в  край,там    де  колись  закохалася  в  тебе.
В  душу  ,  ще  трішки  і  можна  втонути,
В  очі,  ясні,  чисті,  такі  дивовижні,
В  усмішку,  де  ховалося  сонце.
Я  б  зупинила  всі  стрілки  одразу  –  ми  були  б  разом…
Разом  в  обіймах,  у  поцілунках,  
В  ліжку,  в  степу,  і  у  мріях  лілових,
Разом  у  радості,  разом  у  горі.
Я  б  рано  вранці  вставала  для  тебе,  ми  б  споглядали,
На  легкий  димок  ранньої  кави,
На  осінь,  що  всміхалась  лише  дощами,
На  діточок,  які    тихо  ще  досі  сопіли.
Навіть  якщо  б  утворились  пустоти,  і  неважливо  ..
Нас  розлучили    довгі,  шалені    літа:
В  мене  зовсім  інша  сім'я,  інша  усмішка,  
Сонце  сховатись,  не  може  туди,
Відстань  в  обіймах,  у  поцілунках,
Дітки,  які  вже    побігли  кудись.
Змінений  час,  та  я  знаю,  -    десь  є  і  ти,  коханий.
Ти    і  я    б  повернулася  в  край,  де  закохалась  в  тебе  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413814
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013


Валерія Донецька

Чи є у цьому світі справедливість?

Чи  є  у  цьому  світі  справедливість?
І  де  її  в  наш  час  шукати?
Ми  сподіваємось  на  Божу  милість
І  карою  звемо  всі  втрати.

Але  чи  справді  втрати-кара?
А,  може,  все  це  випадково.
Ця  справедливість  як  примара,
Її  чомусь  нема  ні  в  кого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413797
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013


DolceVita

Записки піаніста

І  відіграла  вирішальна  нота.
Тобі  вже  крикнули  на  біс.
І  ти  спішиш  зіграти  знову,
На  клавіші  поставити  весь  світ.

Як  інструмент  той  чорно-білий.
Рутиною  захоплене  життя.
Лиш  музика  –  моє  чуття.
Мій  космос,Всесвіт  цілий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413189
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013


Ліна Біла

метелики***

Розгулялися  метелики  
у  пахощах  весни.
Трішки  крильцями  
сей  вітер  розтрусили.
І  в  повітрі  налягають
на  волосся  крапинки́
і  флюїди,  що  за  ними
шлейфон  ви́лись.


Ніч  із  кави  народилась
у  прозорі  кришталі.
проростила  зелень  -  
виткала  долівку.
Все  літали  диким  пухом  
ті  метелики  малі,
мов  зібгавши  простір  -
нескінченну  плівку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412499
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Нова Планета

another day

                                                             Фільми  -  законсервовані  життя  героїв,  тіла  яких  ми  носимо.            






ще  зовсім  солоність  і  МИ  запахне  окремістю
я  майже  згубила  тебе  у    своїх  апокаліпсах
ще  кілька  останніх
чорнозаляпаних  літер
аби  відкрохмалитись
від  снігу
що  промокає  квітнем
в  мені  народившись  зухвалістю
нехай  закипає    відлуння  твоїх  інтонацій
залишених  у  коридорі  під  килимом
із  крану  на  кухні
кілограмовими  хвилями
ще  зовсім  нічого
і  кров  без  червоного
вертатиме  в  синій  
тебе  б  посадити  у  добре  просіянім  грунті
де  в'януть  на  поспіх
всі  чартерні  рейси  судимостей
тобі  б  трохи  склеїти  ребра
розбиті  об  мою  залежність

мені  б  надто  дуже  аби  вже  без  тебе

ще  зовсім  цукровість  і  хай  продаються  самітності
обдерті  об  цифри  затермінованих  чисел


вже  навіть  не  треба
довкола  однаковість
що  бачить  люстерко
на  тілі
сухої  троянди
мені  б  пережити    тебе  на  тверезо
і  стати  лівшею
так  ближче  до  серця



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412164
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 27.03.2013


svitlana

Навіяно холодом

Холодний  вечір  за  вікном  моїм
Холодна  ніч  його  заступить  скоро.
Холодне  ліжко  й  простирадла  в  нім
такі  ж  холодні  як  і  все  навколо.

Як  хочеться  твого  тепла  й  душі!
Щоби  зігріли  у  морозяну  негоду.
І  ніжних  доторків  на  тілі  занімілім.
Аби  ожило,розцвіло  й  в  злетіло.

Прийди    коханий  –    лід  цей  розтопи
До  себе  пригорни  що  маєш  сили.
Внеси  весну  із  затишком  п’янким
Щоб  більше  холоду  я  не  відчула.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412905
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Олена Євтушенко

Танцюють лелеки

Навколо  тихо.
Десь  далеко
В  безмежній  дикій  тишині,
На  фоні  темної  блакиті,
Неначе  безтурботні  діти,
Танцюють  танець  свій  лелеки  -
Вони  на  цілий  світ  одні.
Самі...

Виводять  па
В  німому  ритмі:
То  він  підскочить,  підлетить;
Вона  ж  у  танці  закружляє,
Бо  ніжно  й  палко  так  кохає.
Поглянь  на  погляди  тендітні  -
Ніхто  не  може  так  любить
І  вільно  жить...

Вони  одні
На  цілий  світ.
Їм  музику  серця  клекочуть.
І  в  такт,  закривши  свої  очі,
Танцюють  танець  цей  щоночі.
Кохання  в  них  ніколи  не  згорить.
Навік  у  серденьку  тріпоче...
І  нам  би  так  навчитися  любить!..



30.01.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412875
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Наташа Воронова

Made in China.

Ти  приходиш  додому  втомлений.  
Висмоктаний.  Виснажений.
Пережований  і  виплюнутий
В  натовп  метро.  В  самий  кінець
Черги  у  супермаркеті
(  -  Хліба  не  забудь  купити!
-  Хліба  немає  в  хаті!)
Ти  приходиш  додому,
Де  тебе  вже  чекають  стоптані  тапки.
Йдеш  на  кухню.  Сідаєш  за  стіл  –  
Обличчям  до  стіни.
Щоб  бути  розстріляним
Її  прискіпливим  поглядом.
(  -  Ну,  що  там?  )
Життя  таке  неконкретне.
Життя  таке  абстрактне.  
Чорне  і  безспросвітнє,  як  квадрат  
Малевича.
Вона  ставить  перед  тобою  тарілку  
Гарячих,  пекучих,  пересолених  слів.
(  -  Будеш  вечеряти?  )
Оце  майже  і  все  з  чого  складається  твоє  життя.
Це  найточніша  його  ілюстрація.
А,  ну  так.  Є  ще  дитина,
Яку  потрібно  вивчити,  й  поставити  на  ноги.
Хоча,  якщо  по-чесному  –  то  на  коліна.  
Усе  нормально.  Як  у  всіх  –  за  планом.
Тільки  часом  буває  шкода,
Що  не  помітив,  коли  вперше  зняв  із  неї  одяг,
На  зворотному  боці  її  серця
Дрібними  літерами  надпис  -  
Made  in  China.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412834
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013


Скалевська Ганна

ті що світяться у пітьмі…

спраглі  легені  моєї  свідомості
навалюються  мов  піщана  круча
спадають
мілко  осипаючись  навкруги
гублячи  мої  подихи  щастя
без  болю
без  жодної  крихти  страждання.

ані  краплини
ні  мізерного  натяку  гніву
образи
жодного  пасма  волосся
жодної  сірої  зморшки.
лише  зорі.

очі
що  світяться  у  пітьмі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412757
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013


Комета

Забери мене.

Я  прошу,  забери  мене  додому.  
На  теплий  чай,  якого  не  доп'єм.
Ми  будем  заціловувати  втому,
Свою  любов,  якої  не  знайдем.

Я  прошу,  обійми  мене  сильніше.
В  твоїх  гарячих  дотиках  душі,  
в  маленьких  кубометрах  під  горищем
я  найщасливіша  людина  на  землі.  

Я  хочу  зупинити  час  назавжди.  
Або  ж  принаймні  на  маленьку  мить.
Замкну  всі  двері  зсередини  завше.
Відкрию  серце  -  більше  не  болить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409952
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 26.03.2013


Альонушка

Як дощ –завжди сумна

Моментами  дурна  ,моментами  я  дика,
Як  дощ  –завжди  сумна,
Як  сонце-  зорелика.
Я  знаю  що  життя  важке
Що  доля  балує  казками.
І  що  кохання  те  крихке,
Яке  опишеш  ти  словами.
І  розумію  я  не  та
Не  та  ,  що  у  душі    витає,
В  якої  доля  буде  золота,
Якщо  у  зірки  попрохає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412820
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013


Маруся Корольова

Одна площина

Думки  юнака-гітариста-романтика

 Ми  в  одній  площині,
 Але  ми  мимобіжні.
 Ти  витаєш  у  сні,
 Все  нагадуєш  ніжність.
 Дух  твій  в  кожному  дні,
 Його  шлейф  не  лишає
 Мене  на  самоті,
 Але  в  прірву  кидає.
 Ми  ідемо  разом,
 Та  водночас  окремо  -  
 Кожен  своїм  шляхом
 Відкрива  собі  небо.
 Ти  взяла  у  полон.
 Після  нього  -  лиш  страта.
 Це  була  непомітна
 І  солодка  атака.
 Знову  цей  п'янкий  сон
 Мене  кинув  за  грати.
 Я  не  вирвусь  один
 Із  обмежень  кохання,
 А  не  вистачить  сил
 На  мовчазне  прощання.
 Стала  міць  моїх  крил
 Важконосним  стражданням.
 Тож  іду  по  землі,
 Сріблом  куль  твоїх  збитий
 І  прикутий  крильми
 До  зів'ялого  цвіту
 Почуттів,  що  у  сні
 Ще  несуть  в  собі  ніжність.
 Ми  в  одній  площині,
 Але  ми  мимобіжні.

10.05.12

Якось  мені  довелося  зустрітись  із  надзвичайно  творчим  та  чуттєвим  юнаком.  Він  гітарист,  і  відчуває  душу  людини,  як  струна  гітари  відчуває  найлегший  дотик.  Ми  із  ним  "на  одній  хвилі",  тому  повідали  один  одному  власні  інтимні  історії  кохання.  Після  цієї  розмови  юнак  створив  меланхолійно-чуттєву  композицію,  а  я  написала  цей  вірш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412666
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013


Софія Пасічник

Нічний трамвай

Нічна  напруга,  паралель,
Летить  у  космос  мій  трамвай,
Душа  вже  стоптаних  алей  
Шукає  в  безвісті  свій  рай.

О  водію,  не  зупиняйся,
Рушай  в  незвідані  світи,
Спіши!  Спіши!  Не  озирайся!
У  цей  момент  лиш  я  і  ТИ!

Сміливо  вікна  відчини
Назустріч  невгамовній  тиші.
Прошу  -  приспи  її  чи  розбуди,
Та  обіцяй  мені,  що  не  залишиш!..

Поборем  час,  його  немає,
В  цю  вічну  мить  лиш  я  і  ТИ.
Трамвай  же  їхать  не  вщухає,  
Між  нами  спалені  мости...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411878
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013


Іринка Свердан

Людина пхається на дно

Думками,  вчинками,  словами
Людина  пхається  на  дно
Туди  куди  душа  не  виростає  
Вона  все  рветься  вище  всеодно  
Летить  у  небо,  але  падає  на  дно
Й  сидить  на  дні  пустого  океану  
Пусте  створіння  і  пуста  душа
Одного  відчаю,  а  не  страждання
Пустоголова  половина  людства
А  може  й  ціла  грішна  є  земля
Живуть  в  брехні  й  не  мучить  їх  сумлінння
Тому  що  людяність  відсутня  в  них
Жахливі  речі  творяться  у  серці
Та  й  у  думках  і  діях  і  словах
Втрачання  людяності  й  почуття  сумління
Найгірше  що  буває  у  людей  ...І

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410592
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2013


Любов Чернуха

Сирітський дім

Сирітський  дім
Скрипучі  половиці
Музично  супроводжували  крок.
Десятки  зим
У  поглядах  іскриться
Надій  весняних  лагідний  росток.
Ступає  день
Крізь  шибок  заборону
Не  скрипне  переляком  у  серцях.
З  теплом  прийде
У  напівтінь  бездонну
Веснянками  до  сонного  лиця.
З  останніх  сил
Утримується  спокій,
Сопуть  носи  торкнувшись  подушок.
Перетрусив
Стежки  й  пороги  вогкі
Вчорашній  вечір  підстелив  сніжок.
Прощай  зима!
Співали  Божі  діти,
Вогні  стрічок,  як  кольори  весни.
Хоч  ще  здійма
Хурделицю  по  світу,
Весна  надії  малюків  здійснить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409860
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013


Нова Планета

мінливе

поясни  йому
що  зелені  сніги  то  надщербнуті  ребра  Адама
яким  легше  зживатися  в  березні
надто  слизько  хотіти  весни
і  не  впасти  зі  скелі
відчайдушною  сповіддю  племені
я  прокушую  руку  до  крові
щоб  не  вміла  вертати  до  лютого
він  насправді  лише  паперовий
дивний  сніг
який  пахне    квітами
його  голос  захрипне  від  крику
і  по  кнайпах  загубиться  завтра
поясни
що  той  сніг
то  маленька  молитва
яка  зцілить  ребра  Адама

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409853
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013


LyutaOla

Зачарувала . Крила .

Розповім  тобі  про  свої  чари.
Знаю,  ти  цього  давно  чекаєш.
Розжену  рукою  темні  хмари,
Ти  мене  одну  таку  пізнав  лиш.

Вітер  стан  мій  ніжно  обіймає,
Промінь  яскравіє  ластовиння.
Тонкі  віти  у  руці  тримаєш,
Та  перед  тобою  трохи  винна.

Що  тоді  була  така  зваблива,
Що  співала  пісню  в  тихий  шепіт,
Знаю,  я  накрила,  наче  злива,
І  вбачається  крізь  хмари  блемкіт.

Але  я  твоє  прозріння  чисте,
Хочу  небом  лиш  для  тебе  стати.
Руку  пальцями  сильніше  стисне,
Та  вже  не  боюсь  з  тобою  грати.

13/03/13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408792
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 15.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013


Єва Августинова

«До» і «після»

Склянка  тріснута  на  «до»  і  «після»,
надпита  й  зопалу  кинута  на  постіль…
Нікому  не  потрібна  розхристана  на  душу  пісня,
все  ллється  з  неї,  хоч  болю  тріщин  вже  доволі  досить.
Не  питай  мене,  чи  буде  далі  радість,
лиш  не  питай  навіщо  я  відріжу  сумнів.
Вже  сонце  низько,
вже  низько  совість,  страх  і  заздрість,
ми  поруч,  ми  вже  зовсім  близько…  
Торкнулися  дроту  оголеними  пальцями,
і  наче  по  інерції  заіскрилися  серця.
Потекло  нове  щось  капілярними  канальцями,
розіп’ято  прапор  нового  майбуття.
Тобі  варто  присвятити  вічність,
для  тебе  світ  лиш  розкриває  грані.
Прости  мене,  роздерта  й  грязна  моя  грішність,
прости,  шляхи  не  завжди  правильно  обрані…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409071
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013


Юлія Турелик

Інший світ

Gut  Morning!  І  так  все  життя,
Ніколи  любий,  не  тікай  в  майбуття,
Бо  там  лицемірство,  нашестя  нещастя,
Там  безліч  сміття  й  непотрібне  багатство.

Там  день  чорно-білий,  вповитий  брехнею,
Там  пекло,  неначе  твір-епопея.
Скалічені  душі,  нездійсненні  бажання,
Там  схильні  до  сили  та  немає  кохання.

Я  хочу,  щоб  ти  ніколи  не  плакав  від  болю,
Хай  зробиш  ти  гріх,  але  я  все  з  тобою.
Не  завжди,  не  поруч,  а  тільки  в  думках.
Цінуй  це.  Спасибі.  Я  повертаюсь  назад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328265
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 14.03.2013


Ейфорія

Про рай

Найбільше  шкода  витраченого  часу,  
На  тих,  хто  стрімко  біжить  від  нас.
Ми  просто  не  вміємо  довіряти.
Ми  -  лиш  частинки  сірих  мас.

Найважче  пережити  зраду.
Надіям,  мріям  чи  переконанням.
Ми  маємо  спільну  ваду  -  
відсутність  контролю  над  бажаннями.

Й  думки,  і  мрії,  й  сподівання
ні  в  чому  вартості  немає.
Що  ж  поробиш,  таке  життя...
а  хтось  це  називає  "раєм".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408247
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013


kore

Володіти людьми

Володіти  людьми  чи  просто  чужими  душами,
відчинивши  вікна,  вимальовувати  їх  контури
слухати  вулиці,  забиті  нестримними  віршами,
дивитись  у  очі,  пожовклі  такі,  розтоптані.

Давно  стало  не  модно  жити  епохами  вічності,
виробляючи  з  ідей  невдало  поспішні  розтини,
у  всесвіті,  де  всі  схожі,  тисячі  розбіжностей
канони  життя  бувають  до  болю  таки  сполохані.

Руками  торкатися,  на  шматки  розбирати  тіло,
обвите  самотністю,  болючими  гіркими  спазмами
музика  роз'ятрює  все,  що  не  зовсім  ще  обгоріло,
в  людях  іноді  тісно,  там  все  ділиться  класами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408169
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013


Мельничук Тетяна

О2

Ти  не  такий  як  всі,  незвичного  кольору  очі,
А  вії  довгі-довгі,  аж  по  щоці  лоскочуть.
Пронизуючий  голос,  що  пробирає  до  крові,
наповнений  барвистості  із  присмаком  любові.

І  руки  як  карбовані,
Але  не  із  металу.
Хапузі  дадуть  відсічі,
Чи  звільнять  від  навали.

І  друзі  бачачи  їх,
Бувають  навіть  здивовані,
Адже  закохані  милуються
І  на  половинок  фото  цифровані.

Це  може  банальні  риси,
Але  для  всіх  однакові,
Для  тих  хто  ходить  в  серці
із  купідонів  знаками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407712
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013


Марамі

Віршоголізм

Давно
Страждаю
На  віршоголізм

Справно
Зшиваю
Парасолю  з  слів

Знайду
Будинок
Зклеєний  з  небом

Візьму
Годинник
Відлік  -  до  тебе

Один
Тільки  крок
Римам  назустріч

Мовчи
Мій  вінок
Терновий...  Вистріл

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407705
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013


Нова Планета

читай мене о 4 ранку

читай    мене  о  4  ранку
тоді  мої  вірші  пахнуть  мінорністю
згустками  тиші  
висот
і  блакитним  кольором
читай  мене  завжди  пошепки
вони  тривожаться  голосу
вилітають  через  вікно
і  падають  додолу
злітаються  тінями  до  когось  на  плече
і  затягуються  петлею  з  ворогом
читай  мене  без  одягу
вони  теплі
і  тобі  не  буде  холодно
читай  їх  в  темряві
ти  відчуватимеш  пульс
кожного  слова  зірваного  з  дерева
чи  стукіт  його  у  двері
вони  тупцюватимуть  по  твоїм  тілі
босими  ногами
ковтатимуть  кожен  твій  порух
і  підноситимуться  кивками  в  стелю
читай  їх  повільно
і  обов'язково  з  паперу
читай  і  не  дихай
аби  не  сполохати
накрий  їх  ковдрою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407044
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 09.03.2013


Fairytale

Несказанне

Спогади  дряпають  знову  несказану  осінь.
Тиша,  як  завжди,  тремтить  у  моїх  півсловах.
Вперто  доводжу  собі,  що  забула  назовсім.
Кажу,  що  це  вже  кінець.  Розумієш,  це  крах!

Вірю  у  тебе  ще  трохи.  Лише  календарно.
Ти  зачепив  за  живе  і  порвав  міражі.
Знаю,  що  ти  все  ж  пішов.  І  насправді  так  марно
Вкотре  писати,  що  я  вже  давно  на  межі.

Скільки  несказаних  слів  і  безглуздних  поверень,
Віршів  і  метрів,  що  тонуть  в  полоні  чекань.
Віриш,  я  досі  пишу  ще  мільйони  цих  звернень.
Віриш,  ти  -  перша  піврима  у  списку  бажань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406627
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 09.03.2013


eshlie

мені не писали ніколи віршів

мені  не  писали  ніколи  віршів
і  кохана  ніколи  ніхто  не  казав
не  дивились  без  тями  захоплено-вбивчо
і  за  руку  подовгу  ніхто  не  тримав
не  боялись  зустрітись  очима
і  вночі  не  дзвонили  бо  хочуть  почути
знать  не  хотіли  у  чому  причина
і  на  смак  не  хотіли  мій  простір  відчути
не  було  кому  розказати
слухати  й  близько  ніхто  не  хотів
мою  душу  нікому  взяти
за  мною  ніколи  ніхто  не  болів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407357
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013


Єва Августинова

Я виростила в собі бездушність

Я  виростила  в  собі  бездушність.  
Віддав  ти  останню  сорочку  мені  на  осуд.
Як  завше,  ти  очікуєш  грози  
і  ховаєш  подалі  посуд..
Смішний,  надутий  гумор  у  словах
не  кличе  сміх  на  тет-а-тет.
Плями  на  твоїй  вчорашній  біографії
полощуть  мені  рани,
стирають  наш  менталітет.
Ховай  і  далі  свої  очі,  втікай  за  ріг  
сусіднього  пабу..
замов  як  завжди  і  втикай  
на  старого  піаніста  з  досвідом  
глибиною  океану.
Він  розкаже  мовчки
і  проведе  тихо,
зачепить  і  відпустить..
Не  тобі  він  грає,  та  тебе  він  судить..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407358
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013


IrishaV29

Ранок. Поцілунок. Промінь сонця

Ранок.Поцілунок.Промінь  сонця
Поруч  ти.І  тепла  чашка  кави
Теплота  прямує  до  віконця
І  лише  кохання  знов  між  нами
Звук  будильника  пронизує  світанок
А  за  вікном  усе  у  теплих  кольорах
І  вийшовши  з  тобою  на  наш  ґанок
Ми  зрозуміємо,  що  щастя  вже  не  в  снах

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407282
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013


Катерина Дмитрецька

Над кольоровим світом… (у співавторстві з Іриною Кохан)

Весна!  Радіє  вся  земля!
Квітучим  сонцем  зріють  хмари.
Квітуєм  щастям  ти  і  я,
Зриваєм  з  райдуги  опали...

Весна  серця  повнить  любов'ю,
Душа  іскриться  різноцвітом.
На  крилах  щастя  ми  з  тобою
Летим  над  кольоровим  світом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407259
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013


тепла осінь

Секундна слабкість

Так,  затуливши  буденністю  щастя,
знов  не  письменною  втома  стає  -  
мабуть,  вином  лікувати  не  вдасться.
Що  ж...на  останок  ще  ти  в  мене  є.

Сумніви  десь  між  рядками  затліють.
Так,  як,  між  іншим,  згоряють  зірки  -  
тонко-секундно  кров  -  враз!  -  заніміє!
Допоки  словами  не  зрушиш  мости.

Линути  з  клітки  між  ребер  не  зможу..
Грати  із  кальцію  стримують  суть.
Вітер  в  свідомості  -  справи  не  гожі...-  
дихати  важко,  мабуть  скоро  в  путь?

Знали  би  очі  і  руки  безкрилі
ті,  що  навпроти,  що  долю  тримали!!!
Так,  як  нікого  ніколи  донині,
так,  як  тебе  я,  -  іще  не  кохали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407254
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013


При Мара

Колапс

Артеріальний  тиск  цього  міста  впав
Воно  давно  втратило  свідомість  
На  розлитому  асфальті  

Голодні  двори  цього  міста  
Кожен  вечір  розтуляють  пащі
І  чекають  на  ковток  світла  

Порожні  дороги  цього  міста  
Щоразу  приводять  тебе  до  них
І  ти  маєш  увійти

Тому  стисні  свій  заржавілий  
Від  сонного  мовчання  голос  
Щоб  не  скрипіли  сухі  слова  

Знайди  у  кишенях  свого  пальто  
Скляні  руки    і  торкнись  темряви
Темрява  цього  міста  порожня  

Жодної  мотузки  
Жодного  скальпеля
Жодної  думки

Хіба  що  в  тебе  є  ліхтар

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405666
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013


янгол з душею

МРІЯПРО НОВЕ ЖИТТЯ

Туманний  ранок,пізня  осінь  
листопад  за  вікном  стоїть
і  як  завжди  о  сьомій  ранку
будильник  голосно  дзвенить.
Ця  осінь  тугою  повита
безмежно  довга  і  пянка
і  кожен  день  несамовито
холодний  вітер,дощик  полива.
Проснешся  зранку,треба  бігти
поспати  ще  хоча  б  лиш  мить
напевно  я  невмію  жити
і  розум  ще  мабуть  мій  спить.
А  просто  хочеться  забутись,
і  з  ритму  цього  збитись  назавжди
дурних  привичок  цих  позбутись
в  нове  життя  новою  увійти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405634
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013


АсЬкА152

Закриваю очі…

Я  закриваю  очі,
А  перед  ними  ти.
І  в  ці  безсонні  ночі,
Я  мрію  шлях  знайти.

Той  шлях  під  чистим  небом,
Укритий  теплим  сном.
І  він  веде  до  тебе.
В  обійми  твої  знов.

А  серце  швидко  б*ється,
Пульсує  в  жилах  кров.
В  душі,  неначе,  в*ється
Розпечена  любов.

І  я  сиджу,  не  знаю,
Як  подолати  біль.
І,  наче,  не  ридаю,
А  серце  повне  сліз.

Хотіла  б  я  відчути
Тепло  твоїх  долонь.
У  них  би  потонути,
Пробути  вік  разом.

Я  вірю,  що  здійсниться
Моє  бажання.  Глянь!
Летить  у  небі  зірка!
Дивись,  не  прогадай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405614
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013


Божена Гетьманчук

До губ твоїх . . .

До  губ  твоїх  я  подумки  торкнусь
і  запалюсь.  .  .
Неспішно  по  їх  контурах  пройдусь
--  нап*юсь.  .  .
Стрибатиму  по  кінчиках  зіниць
--  впаду
І  в  глиб  твоїх  розжарених  очиць
--  пірну.
Холодні  пальці  впнуться  в  твоє  тіло
--  сміло,
Ковтаючи  любов  свою  невміло
--мліла.
Ховалась  в  недописаних  рядках
--хотілось.  .  .
Десь  там  неопис`анне  почуття
--  таїлось.
Несказане  щось  нишком  причаїлось
--  снилось,
Розсипані  думки  кудись  поділись
--грілись,
Два  різблені  серця  в  одне  скріппились
--злились,
Нестримні  почуття    в  них  зародились
--зжились.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403176
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 02.03.2013


Наталія Шафран

Хронічна нестача ніжності

Хронічна  нестача  ніжності,
Забуті  уривки  долі,
Краще  додати  грішності,
Цілуй  її  долоні!

Забрати  з  очей  оману,
Не  думати  про  заборони,
Відчути  оту  незнану,
Стерти  пусті  кордони!

Просто  сміятись  по-справжньому,
Не  думати,  що  буде  далі,
Не  вірити  на  слово  кожному,
І  зникнуть  усі  вуалі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405002
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013


Валіко Коробкадзе

люблю, колись казали двоє…

Так  от  зустрілись  з  тобою,
а  чи  любив,  розкажи?
тінь  у  очах  із  журбою...
Боже,  мені  поможи!

Бачив  тебе  я  щасливу,
квіти,  носив  на  руках,
ну,  а  мене  чи  любила?
маю  якийсь  за  це  страх...

Поглядами  зустрілись
двоє  далеких  людей..
"Нащо  з  тобою  ми  стрілись?",
"Бачить  не  хочу  очей!"

Іноді  так  і  буває  -
двоє  і  слово  "люблю".
Часто  це  час  убиває
й  тьмянить  старечу  зорю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404964
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013


IrishaV29

прохідні

Останнім  часом  краще  б  ти  мовчала  
Не  говорила  ані  слова  ти  мені  
Повір,  це  було  б  краще  
Ніж  всі  ці  ночі  прохідні  

Світанки  вже  давно  холодні  
І  заморожені  маршрути  днів  
Сухі  всі  ритми  і  самотні  
Без  натяків  вже  між  рядків  

Останнім  часом  краще  б  ти  мовчала  
Істерики  твої  я  не  люблю  
Напевно  краще  б  щоб  душа  кричала  
Аніж  забилась  у  похмурому  кутку  

Останнім  часом  краще  б  ти  мовчала  
І  не  кидала  б  ти  знервовану  тугу  
Здавалося  б  нічим  не  діставала  
І  просто  так  відходила  у  тьму  

Останнім  часом  краще  б  ти  мовчала  
Не  так  би  боляче  було  б  душі  
А  ти  мені  усе  сказала  
Забувши  про  всі  ночі  прохідні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404461
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 28.02.2013


Марамі

Втрачаєм і нищимо

Розпростерлись  дерев  широкі  крони
Ховають  тих,  що  шукають  корони
Мавки  обріжуть  невинність  з  волоссям
Втратить  останню  незайманість  босість

Зеленкуватість  -  тільки  в  очах
Під  ногами  коси  в'януть
Іржавіли  повільно  серця
Поки  корону  шукали

Ми  втрачаємо  те,  що  не  винайти
Не  відкрити,  не  вийняти  із  чогось
Наскільки  треба  себе  ще  знищити
Щоби  золотом  наситись  удосталь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404397
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 28.02.2013


кавоман

світ

галактик    безмежні    простори    є    в    тобі
я    їх    відкривати    хочу
з    кожним    днем…
кожним    подихом…
з    кожним    дотиком…
з    кожним    приходом    ночі
ти    -    світ    неозорий        із    присмаком    кави
з    її    темнотою    
з    її    гіркотою
без    тебе    мені    вже    як    без    наркотику
все    не    таке
 все    не    дофарбоване
повноцінна    цілісність    моя    вже    втрачена
і    мрії    розбавлені    твоїми    частинами
все    що    до    тебе    -    
не    має        ніякого    значення
поринаю    в    цей    світ    безупинно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404834
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013


Ліна Біла

Новороджені:)

Скотилось  сонце  на  пів  вулиці  і  нижче
на  міліметрик  підживилася  трава.
Перемінився  вітер  і  легенько  свище,
гойдає  гілля  -  новий  дім  гостя-шпака́.

На  четверть  пальчика  зігрілася  поверхня
і  де-не-де  на  острівках  посходив  сніг.
Тремтить  оманливо  у  лютому  черешня  -  
бруньки  так  хочуть  лоскотати  дивний  світ.

Світає  скоро,  а  темніє  вже  пізніше...
А  тихі  сутінки  -  вже  зрадили  зимі!
Їх  попросили  новоро́джені  із  лісу,́
малі  підсніжники  із  серцем  весняним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404574
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013


Настя Ковал

ЗАКОХАЛАСЯ В ПОЕТА…

Край  дороги  похилилась  в  зажурі  калина,
Закохалася  в  поета  молода  дівчина.
Закохалась  в  щирі  вірші  і  слова  красиві,
Дзвінкий  голос,  гарну  мову,  очі  незрадливі.
Кожен  ранок,  кожен  вечір  про  поета  мріє...
Від  шаленого  кохання  серденько  аж  мліє.
Заспіває  соловейко  весело  в  садочку,
Одіває  дівчинонька  вишиту  сорочку,
І  біжить  вже  по  стежині  в  зелену  діброву,
Де  почує  любі  вірші,  гарну  рідну  мову.
Вона  лине  мов  пташина  до  весни,  до  сонця,
Повертається  –  лиш  вечір  загляне  в  віконце.
Йде,  в  думках  Його  цілує,  пригорта  до  серця,
А  в  очах  бринять  сльозинки  наче  два  озерцях.
Мило-любо  так  на  серці…,  а  в  душі  тривога...
Чи  її  оця  стежина,    до  щастя  дорога…?
Чи  для  неї  пише  вірші  і  пісні  співає?
А  чи  іншу  десь  красуню  серцем  вже  кохає?
Сонце  сходить  ген  за  обрій,  небо  багряніє,
А  над  лісом  густа  хмара  на  очах  чорніє...
А  над  ранок  грім  ударив,  небо  розступилось,
І  водою  мов  сльозами  на  землю  полилось.
Нашептали,  що  поет  вже  сватів  засилає
До  дівчини,  що  за  лугом    сама  проживає.
Ця  дівчина  не  красуня,  проте  чарівниця,
І  від  чар  її  врятує  лиш  свята  водиця.
А  ще  щире  незрадливе  і  любляче  серце.
Той,  хто  воду  відшукає  в  чарівнім  озерці.
Зажурилася  красуня  і  давай  збиратись,
Бо  кохала  вона  щиро  ,  їй  і  рятувати…
Тільки  вийшла  на  дорогу  –  їй  поет  стрічає
Зазирає    в  сині  очі,  й  стиха  промовляє:
«Як  тоді  тебе  я  вперше  у  гаю  побачив  -
Зрозумів,  що  мою  долю  Бог  вже  передбачив.
Не  дарма  з  тобою  стрілись,  серцю  не  накажеш,
І  з  нелюбою  надовго  доленьку  не  зв’яжеш…
Лиш  для  тебе  свої  вірші  і  пісні  складаю,
Лиш  з  тобою  хочу  бути,  серденьком  палаю!
 Ти  пробач,  моя  кохана,  за  усі  ці  муки,
Вже  ніколи  поміж  нами  не  буде  розлуки»
На  подвір’ї,  коло  хати  цвіт  вже  на  калині,
Дарував  безмежне  щастя  молодій  дівчині.
Дарував  любов  і  ласку  поет  наймиліший,
Чоловіком  став  для  неї  -  в  світі  найріднішим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404139
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 27.02.2013


Marianna Tenetko

Світить наді мною неба височінь.

Світить  наді  мною  неба  височінь…
Я  стою  у  полі  між  житами,
І  зоріє  поперéду  далечінь
Невідомими  життєвими  літами.
І  не  зналося,  що  буде  в  далині,
І  незчулося,  що  залишилося  позаду.
Лише  у  небі  пролетіли  журавлі,
Немов  думки,  котрі  роїлися  без  ладу.
 Поле,  поле,  де  ж  тобі  кінець?
 Закричала  та  нічого  не  почула.
І  голос  мій  заплівся  у  невидимий  вінець,
А  серцем,  мимовільно,  відповідь    відчула.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404213
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 27.02.2013


Анастасія Попова

До волі… Каяття

чого  вірші  лиш  про  кохання?
про  душу  про  любов?
для  когось  це  лише  страждання
пусті  слова  і  руки  вкров  ...

ніхто  не  зна  як  серце  рветься
як  лиш  боліє  і  кричить
і  як  відлунням  одізветься
й  чого  воно  тебе  навчить  ...

не  крайся  серце  ти  в  полоні
і  не  належиш  лиш  собі
ти  непотрібне  ні  нікому
зостанься  тут  на  самоті  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404756
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2013


перлинка

Коли сміється сонце

Коли  сміється  сонце
І  тане  білий  сніг,
Тоді  подивишся  в  віконце,-  
Там  ріки  вздовж  течуть  доріг.

Пташки  щебечуть  голосніше,
Стибає  білка  по  гіллі.
В  душі  таки  стає  тепліше,
Заквітли  проліски  малі.

Вона  підкралась  тихо-тихо.
Деревам  ніжно  щось  шепоче.
Під  ключ  кудись  сховала  лихо,
І  дарувати  щастя  хоче.
                                                       25.02.2013  рік

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404539
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013


Марічка9

Всесвіт і весна

На  серці  ранок  краплями  роси,
Промінням  чистим  і  звучанням  тиші.
А  ще  бажання  світу  довести,
Що  ти  -    моє  найкраще  в  ньому,  вище.

Що  ти  -  любов  незнана  до  сих  пір,
Що  кожне  слово  -  заповідь  й  наука.
Що  у  житті  всьому  наперекір
Буду  з  тобою,  бо  без  тебе  -  мука.

У  цьому  сенс.  Єднання.  Однина.
А  інше  -  так,    штрихи,  деталі,  коми...
Бо  ми  з  тобою  всесвіт  і  весна,
Які  не  будуть  жити  без  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403968
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013


Марія Левківна

Непокірна

В  такт  б'ється  із  серцем  у  грудях  любов
Не  схожа  на  ту,  що  інсценують  в  кіно.
Їй  мінімум  сил  і  прокрадеться  в  кров
Непомітна  злодійка  п'янка,  мов  вино.
В  знак  приязні  з  панною  йду  у  полон
Назустріч  Йому,  наче  знаю  давно,
Не  зачиню  від  долі  дверей  на  замок,
Дощ  раптово  всміхнеться  у  моє  вікно.
Море  щастя  в  обіймах  здається  лиш  сном,
Та  оду  напишу  коханому  знов.
Без  супутника  човен  потоне  на  дно,
Непокірна...  чи  зможу  жити  цим  сном...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403931
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Juliet

На крилах думок…

На  крилах  думок,
На  тлі  своїх  мрій,  
Ми  йдемо  у  цьому  житті.
Щасливі  усі  ,  лиш  тільки,  коли    
повірять  самому  собі.

Ми  мрії  свої  
бачимо  в  сні,
Тримаємо  в  серці  надію,
І  віримо,що  напевно  колись  
втілимо  всі  свої  мрії.

На  крилах  думок,  
На  тлі  своїх  мрій  
Ми  йдемо  у  цьому  житті.
Ми  бачимо  шлях,-
шлях  не  легкий
і  хочемо  швидше  пройти.

Та  шлях  не  закінчити,
поки  життя  ,
буде  завжди  поруч  із  нами,
і  тільки  в  кінці  нема  вороття,
на  крилах  думок  ми  зникаєм.

Тож  віримо  ,  друзі,
Любімо  цей  світ,
і  втілюєм  всі  свої  мрії,
бо  будкм  щасливі  ми  тільки  коли  
повіримо  всі  в  свої  сили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403914
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Doll

він для неї втома

я  загублена  між  кубиками  твого  ребусу
а  ти  спиш  думками  непотрібного  пафосу
більше  
не  дзвониш    
не  любиш
уникаєш  погляду  через  кілометри
хочеш  ванільної  надії  планети
лише
єдиний
особливий
мій  тичасовий  абонент  слабкості
біль  страху  на  кінчиках  колючості    
прошу
не  йди
не  відпускай
нехай  ще  запах  твій  живе
у  річці  моїх  карих  очей
знаю
хочеш
будеш
поряд  у  телефонної  трубки
казати,  що  скучаєш  дуже
можливе
продовження
холодності
через  дотики  небажаних  губ
і  лак  чорного  кольору  дикості
діагноз
весни
"втомливість"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403904
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Мар`я Чумак

Моє прекрасне божевілля

Як  спалахнуло  старе  вугілля!
Сердито  визвірилось  іскрою.
Моє  прекрасне  божевілля.
Як  же  важко  бути  з  тобою.

Ламаєш  всі  стереотипи...
це  як  кістки  тільки  трохи  більше.
Та  я  не  зможу  більше  прожити,
як  ти  остаточно  мене  залишиш.

Ти  -  найскладніша  людина  в  світі,
але  так  само  і  найважливіша.
Я  безкінечно  могла  б  хотіти,
та,  все  одно,  віддаватиму  більше.

І  не  шкода,  забирай  що  хочеш.
Мені  це  честю  стоїть  а  не  грою.
Які  б  страждання  ти  не  пророчив  -  
я  все  життя  проживу  з  тобою.

Я  на  колінах  молюсь  вже  пів  ночі.
Болить.  Нестерпно.  Це,  все  ж,  переломи.
Та  ще  сильніше  сльозяться  очі.
Мій  Боже.  Спасибі,  що  він  зі  мною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403891
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Іванна Шкромида

Легка інвалідність

мій  спокій  -    ментальний,
мій  розум  -  легка  інвалідність
щоразу  на  ставку
вертаюсь  без  решти  води
зізморщую  очі,  
викручую  первісні  лати
молочні  затрати  додатком
до  тла  білизни
мій  метод  -  валідність,
мій  фатум  -  браковане  тіло
з  гачками  кортіло
чіпляти  перони,
порти
до  слів  гіркоти
за    чайним  туманним  порталом
мене  стало  мало...
...гойдали  фіранкою  сни

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403690
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013


AngelEyes

Як серце підказує…

Як  серце  підказує  вчини,
Іди  до  мети  своєї,  іди!
Та  подумай  спочатку  чи  це
Не  буде  твоїм  кінцем.


                                                                                             Аоста,  Італія
                                                                                             6  лютого  2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399032
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Качмар Ольга

Грішна весна

Струмки  хлюпочуть
І  небо  висне,
Вітри  запекло
Жахають  свистом
Похмурі  ранки,
Нудні  обличчя
Байдужість  стогне
В  обіймах  звичних.
Замерзли  в  серці
Бруньки  надії
Весняне  сонце
Їх  не  зігріє
В  очах  скресає
Наївна  крига
Сльоза  стікає  -
Це  не  відлига.
Струмки  хлюпочуть
І  дума  сниться:
Душа  в  калюжі
Висить  на  нитці.
Згори  грязюку
Відображає
Пречисте  небо
Життя  минає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403798
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Karina Palkivska

танец души.

Душа  открыла  дверь  в  страну  любви  и  блага,  
Лучами  солнца  согревала  тень,  
И  силуэт  прошедших  дней  печали  -
в  глазурном  небе  прошептал  ответ...

И  радостно,  и  тихо,  и  спокойно,  
Во  сне  ,  глядя  на  образ  нежный  твой,  
Мне  кажется  ,  что  мир,  упавший  под  ногами  
Вальсирует  в  танце  в  небе  голубом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403775
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013


ГАЛИНА КОРИЗМА

Творча зустріч "За крок до весни".

Шановні        поетклубівці!

Хай  ваша  зустріч  буде  переповнена  весняною  втіхою,  збуджена  першою  пташкою,  пригорнутим  теплим  променем,  втішним  клекотом  журавликів,  розквітлими  тюльпанами  та  нарцисами,  білим  первоцвітом,  крокусами,  а  ще  збагачена  щирими  і  привітними  словами.
З  любов'ю  Галина  Коризма.

 За  крок  до  весни  чарівниці,
Ще  трішки,  бо  квапиться  час.
Радіє  земля,  люди,  птиці,
І  навіть  слова  у  віршах.

Живе  все  радіє  на  світі,
Збудилась  природа  в  гаю,
Вже  пролісок  прагне  розцвісти,
Роздати  чарівну  красу.

Милує  земля  своїм  станом,
За  крок  до  весни  залишивсь.
Так  хочеться  бути  із  вами,
Де  спогад  в  душі  залишивсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403764
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013


Нова Планета

гірське (чисте)

я  маю  стільки  простору  що  здатна  вмістити  у  себе  весну
вона  танцюватиме  на  моїй  скроні  і  сплітатиме  мені  вінок
з  усіх  бескидів  що  стояли  вчора  поруч  мого  серця
з  моїх  ненароджених  мрій  і  інших  життів
які  досі  в  мені  протікають  рікою  гірського  холоду
неспокійною  
і  б'ються  щосили  об  камінь
об  девер'яні  мости  які  все  життя  на  мотузці
висять  над  безоднею  спокою

я  маю  стільки  незайманого  ніким  не  забрудненого  простору

що  здатна  впустити  нові  сторінки
у  книжку
відновлення
проспати  із  ними  цілющими  до  серпня
і  там  не  писатиме  більше  рука
старого  поета
там  житимусь  стежки  що  доторки  неба  дарують
без  зайвого  поруху  листя
без  поглядів  міста
без  мене  котра  несумісна
з  криштально  ясною  душею
була

я  маю  доволі  квітучого  простору
від  якого  лякається  небо
привезеного  з  краю  мольфарів
де  був  колись  рай

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403536
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013


Олеся Шевчук

А небо також плаче…

А  небо  також  плаче,  і  сльози  наче  бісер
Розсипались  додолу,  зібравши  з  неба  пил.  
На  підвіконнях  срібних    малює  щедрий  вітер
Маленькі  зорепади  -    людських  великих  мрій.
І  мовчки  п’є  з  поверхні  німу,  свавільну  тишу,
Що  заховалась  нишком  у  обрисах  дерев.  
А  небо  також  плаче,  гнів  кидає  донизу,
І  чути  стоголосний  бентежний  грізний  рев.  



21.02.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403090
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 24.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2013


Кучерява

Такого вірного кохання у світі більше не знайдеш!

Такого  вірного  кохання  у  світі  більше  не  знайдеш,
Таких  очей,  що  сяють  щастям,  у  натовпі  не  віднайдеш,
Такої  пристрасті  в  коханні  ти  не  відчуєш  вже  ні  з  ким,
І  пустоти  тієї  в  серці  ти  не  заміниш  вже  нічим!
І  все,  що  ожило  зі  мною,  зав’яне  відтепер  навік,
Й  з  болем  в  серці  проживеш  бездарно  не  один  ще  рік,
Забудеш:  що  таке  відвертість,  забудеш,  що  таке  любов,
Лишень  душа  буде  благати,  аби  впустив  її  ти  знов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403447
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013


Душа,що рветься в бій.

Закликаю всіх) )

А  давайте  всі  замовкнем.
Й  слова  не  промовим.
Нехай  тишина  і  спокій.
З  вітром  заговорять.
А  давайте  дамо  слово.
Лиш  струмочку  в  полі.
Нехай  з  ним  про  свою  долю.
Верби  заговорять.
А  давайте  без  обману.
Жити  щиро,сміло.
Бо  брехня-  стає  ударом.
А  правдивість  -  крилом.
Хай  панує  вічність  слова.
Не  тільк  на  папері.
Нехай  книга  усім  людям.
В  світ  відчинить  двері.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403226
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013


Нова Планета

to be or…

Мені  сковують  ноги  усі  твої  перемотані  нитки,  що  живуть  на  стінах  днів,  які  минули  вже.  І  коли  хтось  стукає  у  вікно,  передчасності  звуку  у  моїй  гортані  знаходять  віддалини  обпечених  морем  свіжостей,  втамовують  спрагу  моїх  кораблів  і  знову  перемальовуються  на  крайності  горизонталей,  що  тримають  небокрай  і  крайозем.  Такі  потоки  найкращі  для  осмислення  відношень  себе  в  собі,  вирахування  відсоткової  маси  відчувань  у  погляді  і  сприйняття  крейдового  осаду  минулорічних  відцвілих  дерев,  що  намагаються  жити  в  поезії.
 Тоді  ти  наростаєш  товстим  шаром  рим  на  стосах  пожовклих  сторінок  якигось  пліснявих  газет,  вміло  витираєш  сліди  на  снігах  півночі,  переймаєш  хронології  історизмів,  які  давно  вийшли  з  вжитку,  як  і  твоє  дихання,  пишеш  про  невідредагований  кругообіг  пір  року,  спалюючи  солоність  цукрової  тростини,  що  гріє  твої  квіткові  легені.
 Все  воно  має  своє  призначення,  своє  зіткнення  з  паралелями  світла,  які  впевнено  зв'язують  у  вузли  рівноденності  і  зміни  суттєвостей  новизни.

***

витри  усі  тумани    що  збиті  були  у  купу
вони  прокидатимуться  поруч  чернеток
невідісланих  листів
і  шарпатимуть  кожну  букву
аби  та  вмістила  їх  крики
їх  рядки  нескінченної  плинності
їх  пустот
і  їх  молодостей
витри  усі  тумани  що  застили  на  он  тому  портреті
їх  єдність  вмирає  хвилями
у  скроневій  долі  сплячого  листя
вона  в’яне  магноліями  
вкривається  пролежнями
і  намагається  вийти  з  колючих  зір
витри  усі  тумани  з  свого  забобонного  пориву  бути  поетом
підстав  їм  плече
хай  ще  переночують  сьогодні  у  тому  конверті
що  пах  разючим  морозом
а  завтра  звільни  свої  руки
від  блукання  у  прозі  
сотень  малих  ренесансів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403139
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013


кудлата

світ

галактик  безмежні  простори  є  в  тобі
я  їх  відкривати  хочу
з  кожним  днем…
кожним  подихом…
з  кожним  дотиком…
з  кожним  приходом  ночі
ти  -  світ  неозорий    із  присмаком  кави
з  її  темнотою  
з  її  гіркотою
без  тебе  мені  вже  як  без  наркотику
все  не  таке
 все  не  дофарбоване
повноцінна  цілісність  моя  вже  втрачена
і  мрії  розбавлені  твоїми  частинами
все  що  до  тебе  -  
не  має    ніякого  значення
поринаю  в  цей  світ  безупинно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402921
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013


Sama_po_Sobi

Уходи!

Не  извиняясь,ты  просто  уходишь,
И  не  меняясь,как  будто  не  помнишь,
ты  не  со  всеми,  один  на  один,
снова  ныряешь  в  свой  медленный  сплин.
мне  надоело,  не  буду  я  больше
пусть  все  уйдет,  меня  больше  не  гложет,
кто  будет  рядом,что  будет  завтра
мне  безразлично  где  ложь,  а  где  правда
больше  не  помню  я  твой  телефон,
я  все  забуду,  как  будто  бы  сон,
время  пришло,  пора  жечь  мосты,
жизнь  на  весах,  но  чаши  пусты
нету  терпения,  стало  неважно
взять  и  уйти  -  сможет  так  каждый,
я  не  сопливая,  плакать  не  буду,
не  обещаю,  что  скоро  забуду,
просто  нельзя  память  стереть,
а  время  идет,за  ним  не  успеть,
но  хватит  уже,  не  буду  об  этом
мы  не  враги,  не  будет  вендетты,
многое  ждет  нас  впереди,
только  вот  вместе  уже  не  идти
у  нас  ничего  уже  вместе  не  будет,
правда  одна  -  мы  разные  люди
дай  Бог  удачи  тебе  на  пути,
мы  не  чужие,  как  ни  крути,
просто  так  вышло,  виновных  тут  нет,
все,запечатан  историй  конверт.
Точка,и  все  оборвалось  внутри.
Больно,  но  нова  скажу:  Уходи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402919
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013


alalal_v

будь зі мною останні 9 хвилин до кінця ночі

будь  зі  мною  останні  9  хвилин  до  кінця  ночі.
дивись,  як  я  тану  разом  із  нею.  
прислухайся  до  ледь  чутного  потріскування  запаленої  цигарки.  
воно  стає  голоснішим,  коли  цигарка  догорає.  все  голоснішим,  голоснішим..  
і  раптом  обривається  на  найвищій  ноті  свого  реквієму.  
будь  зі  мною  останні  9  хвилин  до  кінця  ночі.  
дивись,  як  по  черзі,  один  за  одним  на  вулицях  гаснуть  ліхтарі,  даючи  дорогу  більшому  Світлу,  котре,  втім,  не  поспішає  приходити  і  є  далеко  не  таким  лагідним  і  м"яким.
вдихай  запах  попелу,  поки  він  ще  не  розвіявся.  
вбирай  ніч  у  всі  рецептори,  поки  вона  не  розсіялася.  
злизуй  її  по  краплі  зі  свого  вікна,  нанизуй  на  тонку  голку  своєї  зневіри.
тебе  замало,  щоб  увібрати  всю  ніч,  тому  це  зроблю  я.  
я  стану  для  тебе  постійною  ніччю,  щоб  ти  ніколи  не  втікав  від  світла.  
бо  ж  ніч  ще  світліша,  ніж  день,  коли  ти  її  розумієш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393950
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.02.2013


Марія Дачковська

Я буду вічно берегти твій сон

Я  буду  вічно  берегти  твій  сон.  
І  поправляти  ковдру  серед  ночі.  
Серця  у  грудях  б’ються  в  унісон…  
А  погляд  все  шукає  рідні  очі.  
   
Я  буду  вічно  берегти  тебе  
І  коли  світ  збереженим  не  буде.  
Нас  небо  вдвох  таємно  пригорне,  
А  поки  твої  губи  мене  будять…  

Я  буду  вічно  берегти  твій  сон.
І  нести  воду,  як  лишень  захочеш.
Долоні  легко  доторкнуться  скронь...
І  ти  вустами  ніжно  зашепочеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402884
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013


Scarlett

Затиснути би серце

Затиснути  би  серце  своє  у  сталевих  лещатах
Щоби  жодного  поруху,  подиху,  жодних  віршів.
Перескочити  б  все,  що  було,  з  незворушністю  ката
Щоби  більше  ніколи  не  грати  на  струнах  душі.

Обминути  б  ті  миті,  коли  розпинається  серце,
Відвернутись,  заснути  чи  впасти  в  німе  забуття.
Засушити  б  навіки  на  зошиті  слізні  озерця
Щоб  слова  із  рядків  не  втікали  на  їх  кораблях.

І…  пробачити  б!  Кожен  синець  і  кожнісіньку  ранку.
Щоб  ми  стали  без  шляху  назад  остаточно  чужі.
Щоб  розвіяти  попіл  минулого  ввечері  з  ґанку.
…А  опівночі  в  спальні  порізати  знову  свій  світ  на  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392431
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 19.02.2013


del Consuelo

криза вражень

Щось,  охорона,  друзі,  нікудишня!
Назлазилось  непроханих  гостей...
Пора  б  зібрати  воленьку  і  лишніх
Таки  змести  з-перед  своїх  очей!

Пробралась  в  мене  нишком  криза  вражень...
Відправила  думки  в  анабіоз.
Гостила  тижнями,  а  згодом  й  каже:
"Чи  мала  б  я  заколоситись  повз?

У  тебе  ж  тут  така  родюча  нива!
Куди  не  плюнь  -  зійдуть  мої  плоди.
Не  через  те,  що  ти  така  лінива  -
А  через  те,  що  надвразлива  ти.

Не  відаєш  чого  насправді  хочеш,
Ні  мрій,  ні  прагнень  творчості,  ідей...
А  воля(?)-  Тільки  пір'ячком  лоскоче...
То  ж  не  дивуйся  і  чекай  гостей"  :)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402312
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013


Олена Вєчканова

Вибач

Вибач,  я  сьогодні  трохи  п’яна.
Вибач,  бо  сьогодні  я  люблю.
Вибач,  я  не  та,  що  так  кохана.
Вибач,  бо  цілунок  я  вкраду.

Вибач,  що  лише  сьогодні  кАжу:
«Вибач.  За  усе,  що  відбулось».
Вибач,  я  вину  свою  загладжу.
Вибач,  усміхнутись  не  вдалось.

Вибач,  що  пишу  тобі  ізнову.
Вибач,  то  не  я.  Все  алкоголь.
Вибач.  Ти  її  чекаєш,  тую  долю.
Вибач.  Через  мене  ж  не  знайшов.

Вибач,  я  сьогодні  трохи  п’яна.
Вибач,  пити  не  бажаю  я  сама.
Вибач…  То  коньяк…  і  я  палала.
Вибач,  що  не  впив  мене.  До  дна.  (19.02.2013)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402359
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013


Solnishko-‘๑’-

Дивна…

ви  забудьте  ті  теплі  стіни
їхні  думки  уже  пропадають
це  тепер  лиш  холодні  руїни
почучть  її  сили  вмирають

ви  не  почуєте  радісних  слів
не  побачите  блиск  у  очах  
і  соловїний  враз  завяне  спів  
і  буде  плакати  душа  по  ночах

це  вже  тепер  не  наївне  дівча
тепер  насторожі  вовча  душа
тепер  не  буде  цього  кохання
буде  лише  егоїстичне  бажання
 
та  така  стара  бажана  мрія
і  лише  дивна  ностальгія...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402348
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2013


Божена Гетьманчук

В поезію потрібно закохатися

В  поезію  потрібно  закохатися,
Щоб  пряні  спогади  як  косу  розплести.
І  до  рядків  її  потрібно  доторкатися
душею  й  серцем  нетлінним  та  крихким.
Солодких  слів  потрібно  не  цуратися,
Щоб  не    згубити  гамму  почуттів,
Про  свою  музу  треба  піклуватися,
Щоб  в  час  незгод  її  вогонь  завжди  горів.
В  поезію  потрібно  закохатися,
Щоб  розродилася  душа  мільярдом  слів,
І  знаєте,нам  варто  посміхатися,
Щоб  світ  для  нас  взаємністю  горів.
В  поезію  все  ж  треба  закохатися,
Щоб  дати  змогу  римі  розцвісти,
І  досхочу  й  доп"яну  напиватися  
Її  нектаром,не  дати  їй  втекти.  .  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402005
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013


Усміхнено-заплакана

Отрута

Така  весела  і  розкута…
Така  солодка  і  терпка…
Іскриста  і  оманлива  –  отрута…
Я  поманю  тебе  із  кришталя.
Замружиш  очі  і  підеш  за  мною,
І  не  важливо,як,куди,коли.
Ти  просто  упиватимешся  грою,
Яку  ми  так  раптово  почали.
Я  ніжно  подивлюсь  тобі  у  вічі,
Ти  будеш  танути  від  дотику  руки,
Повіриш  в  те,що  ці  хвилини  вічні,
Що  я  на  віки  буду  там,де  ти.
Пробач,маленький,це  не  в  моїх  планах.
Ти  дуже  милий,тільки  не  сумуй.
В  моїх  очах,неначе  на  екранах,
Не  ти  один,та  тільки  не  ревнуй.
Ти  зрозумій,твоєю  я  не  стану.
Належати  я  можу  лиш  СОБІ.
Гортати  кадри  ці  не  перестану.
На  мить  лиш  зупинюся  на  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402190
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013


Ника Вербинская

Долгие отношения мужчины и женщины.

Он  говорил  :"Я  видел  многих  женщин.Я  их  любил.И  скучно  мне  с  одной".

                 Она  лишь  улыбалась,  словно  меньшим  казалось  зло,  что  выбрано  самой.

                 Сказал  он  просто:  "Волк  я.  Одиночка.  Сам  по  себе.  Не  должен  ни-ко-му".

                 Она  курила  нервно.  В  одну  точку  глаза  ее  смотрели,  как  сквозь  тьму.

                 Он  ей  твердил:"  Я  так  люблю  свободу;  тех  женщин,  что  готовы  принимать    мой,  жизни,  стиль.  Меня.  Мою  природу".

                 Она  и  не  пыталась  понимать.  Лишь  ухмыльнулась,  выдав  струйку  дыма...

                 Но  он  твердил:  "Ты  так  мне  по  душе!  Нам  вместе  быть  с  тобой  необходимо!  Со  мною  рай  найдешь  и  в  шалаше!"

                 Она  лишь  затушила  сигарету,  и  посмотрела  пристально  в  глаза.

                 Он  понял,  что  не  будет  без  ответа,  и  что  она  не  будет  возражать...      Спросил:  "Какой  по  счету  я  мужчина?"    Она  его  сильнее  обняла.  Наивно  улыбалась  беспричинно,  как  будто  бы  вопрос  не  поняла.

                 А  он  спросил:  "Ну  как  тебе  со  мною?  Надеюсь,  "это"  было  хорошо?"  
Она  лишь  покачала  головою  и  улыбнулась,хоть  и  не  смешно...

               Под  утро,  уходя,  у  самой  двери,  он  потрепал  рукою  по  щеке:  "Ты  молодчина!  Сам  себе  не  верю!  Все  было  супер!  Но  теперь  -уже...Пусть  это  будет  только  между  нами,  и  это  будет  только  наш  секрет!"  Она  смотрела  влажными  глазами...Кивнула,  резко  дверь  закрыв  в  ответ.

               Он  позвонил  ей    утром,  пред  рассветом.  Она  не  отвечала  на  звонки.
Лишь  поздно  ночью,  на  звонок,  ответом,  услышал:  "На  неделе  .  Заходи."

               Спросил  он  нервно:  "Как  поразвлекались?  Ведь  нынче  не  скучала  без  меня?"  Она  чему-то  молча  улыбалась.  И  кофе  предложила,  не  виня.

               Теперь  звонил  он  часто,ежедневно.  Но  не  всегда  ответы  получал...Он  ждал,  просил  .  Превозмогая  ревность,  на  встречу  неизменно  приезжал.

               Она  не  объясняла,  почему  же  их  встречи  непростительно  редки.      А  он  вдруг  понял  -  и  в  жару,  и  в  стужу  он  ждать  готов,  страдая  от  тоски.  И  то,  что  хочет    быть  всегда  ей  нужен.  Чтоб  -  только  он!  Другие  -  пустяки!

               Он  нервничал  -  она  не  отвечала...Сходил  с  ума,  услышав,  что    с  другим  она  недавно  в  парке  целовалась.  Хотел,  чтоб  знали  все,  что  только  с  ним!  Чтоб  знали  все  об  их  греховной  связи...

               Она  спокойно  отрицала  все.

               А  он  витал  в  плену  своих  фантазий,  ведь  видеть  только  с  ней  себя      хотел.  Мечтал  о  том,  что  только  он  -  с  ней  рядом.  И  чтобы  с  ним,  и  только  с  ним  -  она.  Взрывались  чтобы  чувства  звездопадом,и  в  мир  любви  их  чтоб  вела  луна.

             Приехал  к  ней  с  огромнейшим  букетом.  Она  букет  забыла  у  дверей...Вопрос  о  встрече  -  снова  без  ответа.  Весь  день  ее  расписан.  Для  друзей.

           Он  попросил  руки  ее.  И  сердце.  В  ответ:  "Я  ведь  живу  себе  -  сама.По  жизни  я  летаю  вольной  птицей.  И  не  спешу  еще  сходить  с  ума".

         Он  закурил.  Дрожала  сигарета...

         Она  опять:  "Свобода  мне  важна!".  Его  морозным  тронула  ответом:  "И  никому    я  вовсе  не  должна!"

         Вмиг  для  него  весь  мир  перевернулся.  В  клочки  исполосована  душа.  И  в  сердце  словно  черный  шар  замкнулся.  За  жизнь  свою  не  дал  бы  и  гроша...

         Она  сказала:  "Мне  идти  своей  дорогой.  Не  собираюсь  возвращать  все  вспять.  С  тобою  жизнь  мне  видится  убогой.  И  ни  к  чему  мне  что-то  изменять..."

         И  он  пошел...  Растоптанный,смиренный.  Не  понимая  -  в  чем  же  виноват.  Под  хлестким  взглядом  глаз  ее  надменных.  И  путь  его  лежал  -  в  свой  личный  ад...С  ног  сбитый  неожиданным  отказом  той,  что  была  когда-то  не  нужна,  той,  что  давно  была  его  соблазном,  которой  не  сказать  теперь:  "Жена"...

         Она  осталась  в  собственной  квартире,  букет  поставив  бережно  в  вазон.  Сомненья  придавили,  словно  гирей...Все  пронеслось,  как  будто  полусон.  Вот  он  ушел  -  единственно  любимый,такой  желанный  и  такой  родной...Ведь  был  всегда  такой  необходимый...

         А  получилось  -  стал  совсем  чужой...

5.01.2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402271
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013


Іванка Палійчук

Холодно і тьмяно

Холодні  ночі  за  вікном
Пливе  у  сірі  безвісті  нудьга  
Пливе  і  щось  шукає
Плачуть  темнії  ночі
І  стиха  хлипає  сум
Плачуть  голі  дерева,  
Плачуть  соломяні  стріхи
Бо  йдуть  нещасні,
Немов  каліки-журавлі
І  тьмяно  на  душі  
Бо  плаче  зажурене  серце
Де  ж  ті  молоді  надії,
Де  ж  молоді  сили,
А  все  це  тепер  немов  чуже
Немов  так  і  треба
А  ночі  довгі  холодні  
І  пливе  у  сірі  безвісті  нудьга.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401824
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013


Дагней

про РОМАНТИКУ

В  що  я,  напевно,  ніколи  не  повірю,  так  це  в  те,  що  людина  не  має  романтики  в  душі.  Кожен  з  нас  має  таємну  ниточку,  потягнувши  за  яку  просинаються  всі  прекрасні  почуття  в  душі,  просинається  ніжність  і  трепет,  для  любові  як  відлік  запускається.  Лише  в  деяких  людей  ці  нитки  далеко  заховані.  А    може,  я  наївно  помиляюсь,  бо  боюсь  одного  дня  прокинутись  і  лежачи  на  спині  та  дивлячись  в  стелю  зрозуміти,  що  не  у  всіх  людей  є  ці  нитки  в  серці  і  як  же  я  гірко  помилялась,  витрачаючи  на  беззмістовне  копирсання  у  серці  якогось  перехожого  у  моєму  житті  стільки  свого  дорогоцінного  часу.  А  може,  страшніше  буде  розуміти  те,  що  людей  з  нитками  в  серці  мало.  І  що  очі  –  не  рентген,  простим  поглядом  не  видно,  в  кого  що  там  під  одягом.  Може,  на  щастя.  А  може,  й  ні.  Бо  скільки  б  ми  помилок  не  зробили,  сприймаючи  людей  не  так,вважаючи  їх  не  тими,  хто  вони  є  насправді.  Можливо,  це  все  принади  життя,  воно,  бачте,  таке-от  оригінальне.  

Кожна  душа  то  є  темний  ліс.  Правда.  Але  що  ж  тоді  дає  нам  пізнавати  цю  хащу?  Людина,яка  відкриває  душу,  запускає  у  неї  легенький  промінь  світла.    Він  є  світочем  в  темряві  душі.  Але  людина  повинна  хотіти  відкритись.  Важко  захотіти.  Вилізти  зі  своєї  мушлі.  Сидіти  в  мушлі  -  це  як  брати  і  нічого  не  давати.  Важко  одного  дня  встати  з  правої  ноги,  а  не  зі  звичної  лівої  і  почати  давати  часточки  своєї  душі  наліво  і  направо.  

Можливо,  світ  став  би  іншим,  якби  ми  віддали  часточки  своєї  душі  тим,  хто  свою  душу  продав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392549
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 17.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2013


Марамі

Стриптиз душі

Стриптиз  душі...  Спадають  на  підлогу
Не  надто  переконливі  не  хочу
Не  розумію  тих  хто  вірить  в  бога
НЕ  МОЖНА  дарувати  такі  очі

Чесно  скажи,  чого  від  мене  хочеш
Хоч  не  питай...  Все  рівно  скажу  ні
Я  маю  дещо  світле  й  не  порочне
Жаль  тільки  не  йому  пишу  вірші

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401822
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013


Тетяна Хоронжук

Іще не кінець

Іще  не  все.  Це  не  кінець,
Це  лиш  початок  спраглий  і  голодний,
Байдужість  надію  веде  під  вінець
І  день  не  від  холоду  такий  вже  холодний.
Це  ще  не  кінець.  Це  все  лиш  початок.  
Затьмарені  очі  дивляться  вдаль
І  ночі  підло  дається  завдаток,
Щоб  далі  давала  лиш  смуток  й  печаль.
Це  ще  не  все.  Ще  вічність  чекає.
Тужливо  доля  веде  по  шляху
І  під  ногами  все  розквітає,  
І  вяне  так  скоро,  і  входить  в  пітьму.  
Все  минає.  Все  іде  щохвилини...
Мені  ж  все  одно.  Нехай  тому  грець.
Усе  колись  в'яне.  Все  колись  гине.
Для  мене  ж  не  все  ще.  Іще  не  кінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401792
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2013


не_твоя

Ідеали

Її  ім'я  промовляє  так  часто,
І  думає  він  безупину,
Сім'я-  це  найкраще  щастя
Родина,  родина,  родина.

Вона  прокидається  рано,
І  каву  міцну  попиває,
Кар'єра,  робота,  начальство,
Її  це  найбільше  втішає.

Він  знову  бере  телефона,
І  номер  її  набирає,
Гудки  сумні,  ніжно-тривожні
Ніхто  більш  не  відповідає.

Вона  зайнята,  містом  блукає
В  думках  її  тільки  робота,
І  навіть  їй  заважає  
Його  так  звана  "забота".

Роз'їхались  тихо  та  мирно  
І  в  кожного  знов  своє  щастя,  
Вона  по  ночах  на  роботі,
А  він  вже  дитя  обіймає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401556
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013


Зоряна_Ніч

У моїх снах не так. .

Стільки  хотілося  тобі  розповісти  ,  

За  стільки  літ  я  зсумувалась  за  тобою.  

І  вся  любов  давно  сплелась  з  журбою.  

Я  пам’ятатиму  тебе..а  ти?  

 

 

Побачити  хотілося  б  тебе  .  

А  знаєш,у  нас  знову  осінь  

Повіриш,  пам’ятаю  тебе  й  досі.  

Та  все  вдивляюсь  в  небо  голубе.  

 

 

Ні,  звідти  я  тебе  вже  не  чекаю.  

Не  повертаються  ж  бо  з  тої  далини.  

І  душу  здавлює  тяжкий  ланцюг  вини.  

А  так  хотілося  почуть:  «  Прощаю»..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401545
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013


Іванка Палійчук

Як би ж!

Як  би  ж  можна  було
Взяти  і  зачерпнути  
Хоч  каплю  щастя,  
Каплю,  прекрасного,
Щоб  стати  цілими.
Але  усе  таке  брудне
Усе  давно  вже  не  біле
Граємся  темнотою
І  лякаємся  світла
Пірнаючи  все  більше  на  дно
Хочем  і  шукаєм  істини
Тіло  пітніє  від  невідомості
Очі  блистять  брехньою,
А  правда  ріже  до  болі.
Погані  привички
Тепер  -  це  нормально
П`яні  стакани,  
Заплакані  ночі.
Прощай  назавжди!
Хочеться  сказати  і  піти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401463
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 16.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2013


Олена Євтушенко

Твори́!

Заплющивши  очі,  ти  бачиш  
                       незвідані  фарби,
Невідомі  світи;
Підійми  погляд  в  небо  -  і  у  сяйві  туману
Ранкові  краплинки  тобі  пишуть:
"Твори́!"

Твори́!

Сміливо  землі  відривайся!  У  небо!
У  вись  із  висот.
Невідому  блакить.
Дай  серцю  нектар  і  напій  із  натхнення,
Даруй  для  душі  словотвірний  букет.
     Хай  в  грації  слів,  між  рядками,  у  буквах
     Живе  і  співає  твоя  вільна  душа.
     Відчуваєш?  Земля  на  орбіті  відцуралась  від  руху,
     Ма́буть,  до  слів  прислухалась  вона!

Твори́!
Нехай  небо  і  сонце  дарують  наснагу,
Відносять  на  крилах  в  поетичний  політ,
Дають  тобі  сил  для  піднесень  і  слави
І  новесенькі  крила  для  наступних  робіт!
́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́                                                                                                                            
                                                                                                                               
                                                                                                                                 08.04.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401452
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013


kore

Бережіть собори своїх душ

                                                                                   «Бережіть  собори  своїх  душ»
                                                                                                                                       О.  Гончар
Що  ж  небо  розпилене  мільйонами  зламаних  фраз,
кричить  горілими,  нестримними  зливами,
це  ж  не  іронія  долі  та  й,  мабу́ть,  не  сарказм
людино,  чому  вдовольняєшся  схилами?

Людино,  покривджене  тобою  створене  місто,
брехнею,  що  осіла  на  скронях  спалених  зір,
немає  ідей  та  й  немає  запалених  іскор,
все  поглинуте  подихом  палючих  зневір.

Всі  святині,  що  ти  так  і  не  змогла  вберегти,
всі  чаші  загублено,  у  яких  лиш  твоя  провина,
зруйновано  в  душах  собори  та  твої  церкви,
чуєш?  ти  лиш  згадай,  що  ти  у  житті  -  людина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401455
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013


Христина Спринь

Подивись…

Повір,  не  маю  я  до  тебе  зла!

Моя  любов  …  Розтрачена  й  німа,
Моя  душа  ,яку  так  берегла  …  
І  я  сама,  мов  осінь  нежива  …

То  тихий  відчай.  Тут  немає  зла  …

Проходь  у  моє  серце  і  дивись.
Немає  вже  тут  щастя  як  колись,
І  мрій  шитво,  що  так  і  не  збулись,
На  серці  тліти  раною  взялись…

Прийди  сюди  як  завше  й  подивись…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400247
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 15.02.2013


Хвостатий Їжак

Роздуми в кав'ярні

Запахло  кавою  із  теплим  молоком,
а  тиша  відізвалася  гудком.
Спітнілі  вікна  тихого  кафе...
Дзвінка  нема.  надія  ще  живе.
На  фоні  музика,  на  фоні  сірі  люди,
і  щось  не  те.  І  те  "не  те"  усюди.
Душа  самотня,  тиха  і  покірна,
та  захотілось  бунту...  неймовірно!..
Бруківка  чорна,  каблуки  і  пальта,
сміються  лиця  у  газетних  шпальтах.
Чудове  місто,  ранок,  день  і  вечір,  -
тягар  незмінності  втиснувся  вже  у  плечі.
Було  щось  нове,  та,  на  жаль,  миттєве.
Як  швидко  воно  стало  несуттєве!
Любов  і  дружба  десь  поміж  науки...
Аж  дивно...  не  повисли  досі  руки.
До  речі,  віддзвонились.  Все  нормально.
Не  знати,  як  насправді.  Хоч  формально.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401447
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013


Божена Гетьманчук

Глухонемота

Рояль    и    я    :    две    тени    возле    сада,
 Ни    шорохов,ни    звуков,просто    мы.
 Сижу,гляжу,    наверное    так    надо,
 Летая    в    мире    глухонемоты.

 Сидим,глядим    -    две    вечные    печали,
 Он    -    не    звучит,и    я    молчу,
 Не    вдохновляемы    друг    другом,знали
 Знали    судьбу    свою.

 Он    инструмент,пленен    различьем    звуков,
 А    я    как    узник    перипетий    судьбы.
 Но    вот    слегка    приподнимаю    руку,
 Не    извлекая    нот    -    они    скупы.

 Мелодий    нет,немое    всё    в    округе,
 Будто    начертано    чернилом    на    листу.
 уже    привычно    и    не    впервой    подруге
 Искать    причины    для    безмолвия    во    рту.

 Немой  рояль,немая  я  и  звёзды,
 Немое    небо,а    с    небес    луна    молчит
 Но    знаю    --    иногда    приходят    грезы
 И    в    том    миру    глушы    и    немоты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401058
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 15.02.2013


Sans phrases

Якщо ви впадете, піднімайтесь!

Кожен  з  нас  хоча  б  раз  у  житті  спіткнеться,  впаде.  
Кажуть  "хто  високо  літає,  той  низько  падає".
Але  як  на  мене  це  придумали  люди,  які  ніколи  і  не  пробували  літати,  боягузи!
Розправте  свої  крила,  відкиньте  сумніви,  по  вінця  наповніть  свої  легені  свіжим  повітрям  і  летіть,  стрімко,  швидко,  далеко,  не  оглядаючись.  Минуле  не  повернути,  не  виправити.  Воно  було  і  цього  не  змінити.  Просто  подякуйте  за  досвід.  
Здіймайтесь  усе  вище,  покоряйте  невідоме!  Не  зупиняйтесь!
Якщо  ви  впадете,  ви  будете  знати,  що  ви  літали,  що  ви  не  упустили  свій  шанс.
Якщо  ви  впадете,  піднімайтесь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400395
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013


Марамі

Сивина твоїх скронь

Сніг  притрушує  в  памяті  різьблені  образи
Й  почуття  в  глибині  очей  асфальту
Щастям  хочеться  у  зіницях  твоїх  ковзати
Їсти  голос,  і  імя  твоє  на  шпальтах

Щось  крихке  неймовірно,  горобино-червоне
Грію  руки  до  вогнища  серцевих  стріл
І  любити,  так  само,  з  сивиною  на  скронях
Щоб  завжди  так  гарячо  багряно  горів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400505
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013


Наталя Есте

Ти - мій синій птах…

Про  розлуку  писати  легше,
Про  щастя  так  не  напишеш.
Тих  слів,  що  в  моєму  запасі,
Так  мало  для  моїх  експресій))).

Дивилась  в  очі  -  навпроти,
і  просто  -  ловила  момент.
Знаю,  що  не  зустрів  ти  тієї,
на  яку  встановив  би  патент.

Наші  душі  зійшлися  в  астралі,
не  скажу,  про  що  мова  була,
не  робила  з  тобою    я  фотографій.
Ох,  ця  надмірна  скромність  моя.

Якісь  хлопці  поруч  крутились,
ховали  каблучки  з  руки,
та  потім  тихенько  дівались
Від  стріл  твоїх  огняних.

Дякую  за  щирі  карі  очі,
Дякую  за  посмішку  твою,
Дякую,  за  те,  що  зрозуміла,
Чому  досі    нікого  не  люблю.

Ти  є  -  я  від  цього  щаслива,
ти  існуєш,  не  лише  у  снах,
Я  звісно  тебе  відпустила,
Для  мене  -  ти  мій  синій  птах)!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399777
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013


hindi7797

Небо

Нас  небо  не  може  тоді  рятувати
Від  долі  тяжкої,  ударів  легких,
Коли  не  хотів  ти  життя  таке  мати
І  рішень  настільки  важливих  важких…
Боявся  їх  так,  як  вогню  чи  пожеж..
Ховався  за  щось,  молив,мов:  «Прости!
Мій  Господе,  Боже,  я  краще!»,авжеж,
Лиш  після  того,  як  гаркнув:  «Пусти!»
Всім  тим,  що  так  без  надій  сподівались
На  думку  твою,  чи  поміч  кому…
Тепер  усі  просто  пішли,  поховались,
Канули  безвісти,  десь  у  пітьму…


Але  ж  подивившись  на  тебе  згори,
Небо  зуміє  усе  те  пробачить,
Скаже:«Є  в  тебе  шанс,  скоріш  забери!
Щоб  долю  свою  зміг  далі  побачить!  »…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388971
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 10.02.2013


Lucre

Вже ніколи

Малоймовірне
           покриття    досяжністю
           власного    розуміння    оточуючого
 Змушує    
           кидатися    камінням
           у    нові    знайомства,
           лити    канави    бруду
           в    їх    наміри    добряків.

 Крутяться
               спіралями
                               знехтуваного    
                                               безмежжя
                               розкуті
               клубки
 спроб.

 Запізно    чи    зарано    -    вже    ніколи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399738
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013


кохананірвана

тепле. домашнє.

Стала  домашньою.  Десь  заподілися  рими.
Шаленість  змінила  на  теплий  зелений  чай.
А  пам'ятаєш?  Колись  ми  були  чужими.
Я  була  Герда.  Ти  -  неприступний  Кай.

 Як  все  змінилося!  Днів  тих  потік  нестримний.
Рідко  пишу  про  колишніх  і  про  дощі.
Знаєш,  з  тобою  забула,  як  бути  сильною,
Як  римувати  знайомі  колись  вірші.

Стала  домашньою.  Рідше  ношу  підбори.
Хочу  уже  не  свободу,  а  затишний  дім.

...Тільки  це  все  неважливо.  Бо  зовсім  скоро
Стану  й  для  тебе  єдиним  твоїм  усім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399700
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013


Качмар Ольга

Осіння пісня

Золотаве  осіннє  сонце,

Пригорни,  приголуб  самотність,

Небо  плаче  від  болю  розлуки,

Дощу  краплі  -  заплакані  звуки.


Юне  серце  того  не  знало:

Мов  ножем  по  живому  крає

Відчайдушна  й  нестримна  надія,

Що  повірила  сліпо  у  мрії.



І  болить  все  нутро,  й  від  туги

Пісня  смутку  живе  у  грудях.

Забуття  хтось  у  ній  напророчив.

Все  ж,  любов  випромінюють  очі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399691
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013


Fairytale

Знову криза

Знову  криза.  І  вкотре  думки  не  вплітаються  в  рими.
Треба  звикнути.  Знаю,  та  все  ж  повертаюсь  туди.
Ми  з  тобою,  напевне,  завжди  були  надто  складними.
І  терпіння  тремтить,  але  знов  механічно:  "Не  йди".

Вкотре  криза.  Вже  навіть  зима  починає  боліти.
Забагато  думок  і,  мабуть,  забагато  чекань.
Треба  кисню  і  поруч  тебе,  щоб  хоч  хтось  вмів  зігріти,
Та  натомість  повітряні  замки  з  пустих  сподівань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399666
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013


Марамі

Відсутність вчинків

Це  стало  звичкою  рахувати  причини  чому  не  разом
Безнадійно,  як  і  тарганів  в  голові
І  відсутності  вчинків  повні  камази
Стало  звичкою  молитись  тільки  тобі

Мокрі  ситцеві  простирадла  ховаю  подалі
Я  забула,  як  пахнеш  ти  щастям
Стало  звичкою  небо  твоє  носити  шматками
Рахувати  зустрічі  навіть  в  снах

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399528
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2013


Lili

твої очі забрали роки

Є  миті,  де  слова  несумісні,
Де  сонце  яскраво  палає.
Де  зв`язують  вузи  тісні,
Яких  ніхто  не  розгадає.

Цей  рай  на  землі  -подарунок,
Весь  світ  стає  кольоровим.
І  ніжний  ранковий  поцілунок,
Здавалось,  ми  Всесвіт  очолим.  

Я  танула    у  твоїх  руках,
Ти  тримав  усю  мене  у  долонях.
Із  середини  проривався  страх,
Розійшлись  у  щоденних  погонях.


Роки  твої  очі  забрали,
В  яких  я  так  любила  пониряти.
Холодними  мої  ночі  стали,
Встигла  тебе  у  пам`яті  заховати!

Цей  фільм  прокручую  у  думках,
Ніяк  не  можу  я  збагнути.
Чому  моє  серце  не  у  твоїх  руках,
Та,  напевно,  так  повинно  бути!  

Відлітай,  нехай  усе  стане  класно,
Наші  спогади  -  прочитана  книга.
Часові,  кажуть,  усе  підвласно,
У  струмок  перетвориться  крига!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399209
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013


November 20th

*****

Цей  світ  з'їхав  з  глузду,
Хлопці  з  дівчатими  обмінялись  містами,  
І  кохання  з  сексом  стало  забавой.
Брехня  для  нас  стала  втіхою,  
А  правда  -  її  взагалі  немає.
Замість  красивих  вчинків,  
Краще  смс  вконтакті,  
А  місто  ніжностей,  жорсткий  трах  до  ранку.
Дівчата  втратили  честь,  а  хлопці  відвагу,  
Перші  ж  хочуть  бмв,  
Останні  -  кохану.  
Як  трактують  любов?
Це  просто  "встічання",  
Те,  що  зараз  секс,  
Раніше  звали  коханням.
Молодь  навчилась  бездоганно  брехати,  
Щоб  просто  побільше  партнерів  зібрати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399205
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2013


лоя

Украдена любов……. .

Не  забирай  надію  ту  останню,
Ту  віру  у  кохання  молоде...
Навіщо  доля,знаючи  всю  правду,
Любов  взаємну  в  мене  знов  краде...
Навіщо  забирає  те  останнє,
Що  по  житті  стежиною  веде.
Колиска  мрії  перетворює  бажання
Й  виблискує  в  душі  щось  золоте
Це  серце  марить,виходу  не  знає,
Топтаючи  душевну  доброту.
Чому  не  йде,коли  його  чекають?
Чому  не  ставить  у  житті  мету?
Ламає  долі,щастя  забирає,
Приносить  смуток,навіть  і  журбу..
Не  всіх  людей  кохання  так  ламає-
Я  дуже  вірю-долю  я  знайду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399108
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013


Vlasyuk Julia

ВЕЧІР….

Вечір  тихо  наступає,  сум  серце  тихо  накриває.
Воно  тихенько  так  питає:  Чому  не  можу  я  забути,
Ті  теплі  ночі,  яскраві  зорі,  добрі  очі,  добрий  погляд,  теплі  руки...
Чому  не  можу  я  забути  –  пекельний  біль  розлуки…
Чому  приходить  він  щоночі???????
Чому  побачити  його  я  хочу?
Чому,  чому,  чому,  лунає  дзвінко  в  голові.
Невже  прожити  мушу  в  глибокій  самоті?
Чому  стається  так  в  житті?
Цю  відповідь  давно  шукаю!!!
І  в  БОГА  часто  я  питаю  –  Чому  в  житті  це  все  несу,
Мене  лишили  всі  одну,  лиш  темна  ніч  завжди  зі  мною!
Не  можу  більше  я  так  жити!!!!  
Не  можу  більше  вірити  любити.
Не  маю  сили  для  життя!!!!!!!
Я  залишилася  ОДНА...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398883
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2013


Романюк Марина

Надія після відчаю

Вчорашній  дощ  змиває  давній  спогад,
Наповнив  пам’ять  метушнею  слів.
Досяг  кінцевої  вже  мій  дитячий  потяг
І  я  не  відчуваю  плинність  днів.

Я  ніби  хліб,  якій  колись  так  тепло
Наповнював  хатинку  ароматом,
Черствію    і  не  виділяю  світла,
І  почала  висловлюватись  матом.

Ганьба.  Собі  клялася,  що  не  змінить
Мене  життя  невтомна  метушня,
Та  все  ж  зламалась,  хоч  і  серце  вірить,
Що  все  назад  згадати  зможу  я.

Болить  в  мені  надія,  що  я  зможу
Наповнити  цей  світ  теплом  любові.
Та  тільки  перед  цим,  мені  потрібно,
В  чуття  прийти  від  гніву  і  від  болі.

2012©Романюк  Марина  Володимирівна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398013
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013


Яна Янчік

Невидимий зв'язок

І  все  не  так,  і  всі  тепер  –  не  ті,
Не  їх  я  згадую,  коли  на  самоті,
І  не  вони  володарі  моїх  думок,
У  мене  виник  з  ним  невидимий  зв’язок.

Волають  не  про  них  мої  пісні,
Вони  якісь  сухі,  черстві,  чужі,  прісні.
І  стали  вже  для  мене  просто  дріб’язком,
Бо  я  не  з  ними  з’єднана  невидимим  зв’язком.

І  не  вони  мені  приходять  в  кожнім  сні,
Не  їхні  очі  такі  приязні,  сумні.
Тож  не  вони  мій  ідеал  і  мій  зразок,
Мене  тримає  з  іншим  той  невидимий  зв’язок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397985
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013


Аня Тет

Я подарую тобі сон.

Я  віддаю  тобі  свій  сон,
Щоб  не  змогла  проспати
Пробудження  твоїх  долонь  
Світанком  пелехатим.

Я  подарую  тобі  сон.
І  вечір  синьоокий,
І  запах  тиші  за  вікном
Щоб  ти  вдихав  глибоко.

Бери  я  віддаю  свій  сон.
В  той  час  буду  на  варті,
Помолюсь  тихо  до  ікон,
Бо  ти  для  цього  вартий!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397979
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013


DaBe

викид внутрішнього. емоції не римуються

Я  зробила  депресивність  мистецтвом
І  пензлем  малюю  так  тонко
Рівними,ламаними  лініями
Фарбами
Чи  то  темними  чи  то  сірими

На  емоційному  рівні  зважена
Втихомирена  і  розчавлена
Своїми  руками
Тими,  що  і  пензлем  малюють

Не  відкриваючи  думок  своїх
Не  дихаючи  внутрішньо
Задихатись  можна  і  люблячи
А  можна  коли  порожньо

Та  не  у  вікна  щодня  вдивлятися
А  у  очі  що  більш  є  просторіші
Замість  пера  тепер  ручка  кулькова  
Замість  щирості  –  лестощі.

Маяком  для  когось  придатною
Щоб  рукою  вказати  на  рішення
Не  учителем,  не  суддею
Приятелем,  а  краще  соратником

І  відсахнутись  затулившись  долонями
Обхопити  себе  і  тримати  
Тримати  себе  із  безвиході  
Бо  і  за  власне  волосся
 хапається  потопаючий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397962
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013


Софія Герасимюк

Пишіть листи!

А  знаєте,  пишіть  усім  листи!
Не  електронні,  зовсім  ні!
Виводьте  букви,  як  авангардисти,
Пишіть  навіть  у  темноті!

Пишіть  листи  своїм  коханим
З  одним  лише  простим  "Люблю",
А  мамі  напишіть  сльозами:
"Рідненька,  лиш  живи,  молю!"

Ви  друзям  напишіть:  "Назавжди".
Ще  ворогу  ви  напишіть  "Прощу"
Можливо,  напишіть  "Прости".
Пишіть  листи,  пишіть,  як  я  усім  пишу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397956
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013


gala.vita

сон давида.

Скреготав  самотньо  ланцюг,  
Червень  плутав  думки,
Метеликом  билось  безсоння
Угледівши  вогники  мрій.
Як  манило  принадами  тіло,
Вигиналося  пружно...
Він  бачив  вузенькі  долоні,  
Якими  черпала  вологу
І  плюскала,плюскала
В  спраглі  вуста,
А  потім  дивилась  зорею
Під  брезентовий  спокій
Затишного  сну.
Цілувала  заплющені  очі,  
Гоїла,  гоїла  рани.
Кружляла  голубкою,  
Стукала  дзьобиком  в  двері...
А  він  обіймав  надчутливість,  
Закіпав  білопінно,
Тремтячи,  як  Везувій
І  благав  вгамувати  жагу.
Просинаючись    -  слухав:
"Може  вона?"
...Дощ  чалапав  поволі,
Струшуючи  ще  зелені
Малесенькі  яблука,
Які  падали  у  пітьму...
   Ох  ,  Вірсавіє,  Вірсавіє...


малюнок  з  інтернету:  Давид  і  Вірсавія  -  Марк  Шагал

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397747
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013


Janine Vive

Пробачте, я із того світу

Дозвольте  пані,  я  із  того  світу.
ви  не  судіть  мене  за  ароматом  слів.
можливо  то  лише  моя    освіта,
яку  тоді  ще  я  не  зрозумів.

Пробачте  тьотю,  але  як  вас  звати?!
Я  лиш  хотів  одне  спитать,
навіщо  вам  в  серцях  стільки  розплати
ви  хочете  людей  перемагать?!

Тримай,  дитинко,  але  все  не  бійся,
не  спогад  я,  лише  сумні  часи.
Коли  всі  знали,  що  таке  обійстя,
не  чулись  сміхотливі  голоси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397702
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013


Mira Qeen

Століттями

Через  колючий  терен  квітами  росла,  
Історія  столітть,  історія  життя.

Несла  руїни  замкових  споруд
І  шаблі  гострі  й  воїнську  могуть.

Вельмож  вбрання  шовкові,  пишні  шати
І  кришталевий  фарфор  й  кованії  грати.

Кривавою  війною,  кривдою  ходила,
Землі  синів  до  міжусобиць  все  хилила.

До  влади  спокушала  царський  люд,
Митців  дарунки  втоптувала  в  бруд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397120
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013


Janine Vive

Не викликай мене

Не  викликай  мене  на  чай,
бо  якщо  чесно,  хочу  кави.
Вона  палюча  і  нехай,
так  буде  навіть  не  цікаво.

Не  викликай  мене  на  бій!
Ти  знаєш,  це  не  має  сенсу,
бо  маємо  лише  консенсус,
а  не  палючий  запах  мрій.

Будь  не  моїм,  давай  зіграєм.
Будь  всим  чужий  і  навіть  тілом.
Чекай  на  іншу  і  під  впливом,
хай  твоє  серце  догорає.

Не  викликай  мене  з  дощу!
Я  хочу  досхочу  умитись,
а  потім  ввечері  напитись
і  в  пекло  знову  полечу.

Не  викликай  мене  на  чай!
Мене  не  мучить  більше  спрага!
Мені  потрібна  лиш  відвага.
Не  викликай  мене  прошу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396868
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2013


gala.vita

Чому ти боїшся безсоння

"  Я  хочу  заходить  к  тебе  в  сон,  воскресая,  наполняясь  тобой,  и  в  тебе  оставаться,  прорастать,  принимать  твои  теплые  соки,  распускаться  цветком,  раздвигая  границы  ощутимого  мира…  Ты  не  знаешь,  насколько  я  люблю  тебя.
Нет.  Я  хочу  тебе  сниться."

Светлана  Лаврентьева  http://skazzka.2bb.ru/viewtopic.php?id=930




Чому  ти  боїшся  безсоння?…
Чому  не  чекаєш  дощів?…
Бо    мотузочку  кроків  коханих
Змиє  водою  до  центру  землі…

Час  стугонить  під  колесами  днів
Рахує  зупинки,  стовпи,  пасажирів  …
 Я  завжди  виходжу  тут.

Каву  з  автомату  чомусь  не  люблю.
Та  питиму,  що  вдієш  о  цій  порі.
.....Керуючись  першоінстинктами,
На  нюх    гострий  сподіваюсь,  
           на  те,  що  ти  не  змінив  звички
Курити  саме  ці,  неміцні  цигарки,
І  пахнути  лезом  бритви
З  відтінком  терпких  вітрів.
.....Маю  надію  на  гострий  слух,
Що  в  самому  серці  міста
Відсіює  кроки  твої  з  поміж  натовпу
тутешніх  людей  і  туристів.
.....Ще  покладаюсь  на  тебе,  
               що  у  хвилину  сну
Ти  йтимеш  упевненим  кроком,
Не  помічаючи    більше  нікого,
Не    дбаючи  про  гарні  манери
Ввійдеш  до  мене  у  спальню.
Візьмеш  за  руку,
Як  то  раніш  бувало,  
     і  я  прокинусь,  
Розімліло  рожевощока,
Збентежена  і  трохи  зніяковіла
У  твоєму  купе.
Колеса  в  цей  час  туркотять  про  своє.
Смішно  фиркає  потяг
І  тріпоче  вагонна  фіранка
По  вуха  закохана  в  небо  нічне.

Я  страшенно  боюся  безсоння,
Щоб  не  проґавити  мить
Поєднання  лунких  коридорів
В  точці  торкання  світів.
...мого  і  твого...

Змиють  дощі  наші  впевнені  кроки
Десь  під  коріння  космічного  гаю.
Котиком  тулиться  сон  по-під  боком
Морфеєві  чари    простір  долають….

30.01.13

малюнок  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396602
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013


Твоя_Айя

А давай…

А  давай  втечемо  на  безлюдний  острів?
А  давай,  щоб  тільки    я  і  ти,
Щоб  вітер  роздував  знову  волосся,
Щоб  разом  шлях  з  тобою  цей  пройти!

Давай  без  слів,  без  сварок,  без  нікого!
Без  принципів,  стереотипів  і  думок.
Не  хочу  більш  тепер  нічого,
Лише  часу  з  тобою  хоч  ковток…

Давай  усе  життя  разом  з  тобою  проживемо?
Давай  народим  двійко  діточок,
Давай  сюди  ж,  літ  через  сто  прийдемо,
У  наш  таємний  зустрічі  куток…

Давай  поглянемо  на  світ  інакше?
Не  так  як  всі  –  по-своєму,  дивись,
Як  осінь  листопадом  тихо  плаче.
Заплачемо  і  ми  колись,

Як  хтось  із  нас  піде  у  неминучість...
Хто  перший  з  нас?  Якби  ж  це  хтось  та  знав…
І  біль  буде  у  серці  знов  пекучий...
Згадаю  я  як  ти  мене  кохав.

Згадаєш  ти,  як  було  разом  добре
І  підемо  обоє  в  небуття…
В  закоханих  серця  хоробрі!
Давай  лиш  так,  щоби  на  все  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396598
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2013


Люба Василик

Іноді хочеться стати прозорою…

Іноді  хочеться  стати  прозорою,
Щоб  не  помітив  ніхто  твоїх  сліз,
Щоб  наодинці  з  січневими  зорями  
Сніг  танцював  вальс  на  біс.

Іноді  хочеться  власну  депресію  
Знов  утопити  в  калюжі  думок.
Іноді  хочеться  зникнути  повністю,
Щоб  уникнути  старих  помилок.

Іноді  хочеться  знов  розчинитися
Серед  мільярдів  розкиданих  слів,
Щоб  на  хвилинку  хоча  б  опинитися
Поруч  із  зорями  серед  вітрів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396574
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013


Твоя Наталка

Сукня

Ти  була  колись  платтям  вечірнім,
Дорогим,  діамантом  оздобленим.
Зараз  стала  ти  просто  ганчір’ям,
І  розтріпаним,  і  потоптаним.

В  шафі  довго  висіла  самотньою.
Виїдалися  дирки  комахами.
Так  ставала  на  сито  подібною.
Зачіпляли  зазубринки  цвяхами.

Тебе,  люба,  під  ноги  кид̀али,
Витирали  взуття  із  грязюкою.
Полоскали  і  знов  викидали.
Припадала  гидкою  пилюкою..

А  коли  ще  здалося  замало,  
Безсердечно  частинами  рвали.
А  де  рвати  погано  вдавалось,
Гострим  лезом  живе  дорізали.

А  було,  перед  тобою  божилися,
Милувались  твоїми  деталями.
Зараз,  мила,  ти  просто  зносилася.
Й  перекочуєшся  магістралями.

Порятунку  щоразу  шукаючи,
За  всі  тонкії  гілки  чіплялася.
Злі  ж  вітри  до  тебе  доторкаючись
З  них  зривали  і  знову  валялася..

Вийшла  з  моди,  постарішала,  вицвіла  –  
Перестали  тобою  цікавитись.
Вже  не  станеш  такою,  як  ти  була.
Вся  синтетика  встигла  поплавитись.

Вже  навіки  усім  чужа
Моя  сукня  –  моя  душа…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396342
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013


Марія Радіонова

Несказане (Прошу зверніть увагу!)

Несказане  завжди  приречене  померти,
Якщо  це  вчасно  не  змінити  на  відверте.
Якщо  словами  не  примусити  завмерти,
Якщо  ховати  очі  і  життя  давно  потерте.

Несказане  завжди  приречене  померти,
Якщо  до  серця  не  дібрати  риму,
Якщо  писати  олівцем,  а  потім  стерти,
Якщо  в  душі  розвести  суцільну  зиму.

Несказане  завжди  приречене  вбивати  -  
Серця  людей,  що  не  почули  слів.
Життя  з  очей  знайомих  випивати
І  той  прошарок  погляду,  що  все  ж  вцілів.

Несказане  завжди  приречене  вбивати  -
Людей,  що  не  осмілились  сказати.  
Думки,  яким  не  дали  виживати,
Які  потрапили  за  страху  грати.

Несказане  завжди  приречене  боротись
За  звабливий  погляд  й  ніжність  на  вустах,
За  слова,  якими  боїмося  ми  вколотись,
За  почуття,  що  на  подарованих  намистах.

Несказане  вмирає  не  зірвавшись  з  вуст
І  задихається  в  астматичних  приступах.
Несказане  повинне  стати  однією  із  відпуст
І  жити  на  розмов  душевних  виступах.

Присвячується  тому,  що  боюсь  сказати....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396289
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013


Марамі

Проростає з кишені

Насіння  проростає  в  моїй  кишені
Куди  спадає  попіл  вбитих  мрій
Сльозами  живеться  соленими  лишень
І  образами  чорно-білих  снів

Що  вилелію  дозами  сприртовими
Байдужість,  або  ще  одну  залежність
Я  побілила  стіни  кольорові
Бо  вже  давно  не  вірю  у  приреченість

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395837
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Сонцеслава

"27"

Віддай  усе,  що  мав,  для  одної  миті  радості,
Не  в  твоєму,  а  в  іншому  житті.
Чужій,  невідомій  людині.
Віддай  те,  що  здобув  важкою  працею  -
Хай  відновиться  кров  стороннього  тіла,
Не  твого.
Віддай  дорогоцінний  час
Самотньому.
Дивись,  як  радість  миготить  в  його  очах.
Вже  не  самотніх.
Віддай  свою  волю,  свободу  і  спостерігай
За  дітьми,  що  зростають  вільними.
Віддай  свій  зір  сліпцю  -  і
Відчуй  серцем  його  захоплення:  
У  світі  є,  на  що  дивитись.
Віддай  свої  легені  тому,  хто  давно  задихнувся.
Віддай  серце  тому,  хто  давно  своє  убив.
Або  тому,  кого  за  ворога  приймаєш.
І  наостанок,  віддай  своє  прощення
Тому,  хто  присвятив  своє  життя
люті  і  кпинам  до  тебе.

Чи  так  багато  ти  віддаєш?
Вирішуй  ти,  багато  це
Чи  мало.  Та  для  щирості  немає  кордонів.
Приймай  чужу  радість  як  свою.

27.I.2013р.́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395959
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


БарабашКа

Роздуми божевільної…

Звуки  годинника  
В  серці  тривають
Час  подарують,
В  душі  заховають.
Знову  ховають,
шукають,  не  знають.
Питають,  гукають,
знайти  де  не  знають.
Де  справжнє  життя,
Де  є  всі  почуття,
промінчик  від  сонця
знайде  вороття.
Рукою  подати,
Не  знати,  де  взяти.
Ходити  між  світом
знайти  пустоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395886
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Аль Денте

Чайтен

мені  мало  місця
в  будинках  твоїх  думок
мало  сеця  твого
навіть  на  сніданок
така  любов
для  сиріт
ти  мій  Чайте́н
і  я  надсилаю  конверти  
тобі  без  марок






*Чайте́н  (ісп.  Chaitén,  що  означає  «корзина  води»  мовою  уїїче,  діалектом  арауканської)  —  містечко  і  комуна  в  чилійській  провінції  Палена,  в  регіоні  Лос-Лаґос.  Комуна  розташована  приблизно  в  центрі  провінції.  Однойменне  поселення  також  існує  в  аргентинській  Патагонії.
2  травня  2008  року  виверження  вулкана  Чайтен,  розташованого  за  10  км  від  містечка,  змусило  уряд  провести  евакуацію  його  мешканців,  що  фактично  перетворило  місто  на  мертве.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395099
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 26.01.2013


Ліна Біла

пів ніч*

Скотилась  північ  
і  напнула  сніжну  хустку.
Взяла  годинник
і  спинила  його  час.
Іду  межею,
наступаючи  на  хрустик  -  
Пломбірний  простір
і  хурделиться  крупа...

Настала  повна  ніч  
-  важка  і  безсекундна.
Це  тільки  мить
без  широти  і  висоти.
А  ще  можливість  будь  потрібним,
хоч  безлюдно,
Маленьким  ангелам,
що  зирять  з-за  спини...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395519
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013


dada_

Безкінечність

Дистанційні  виклики  серця,  
Звукові  коливання  душі.  
Й  краплі  справжнього  тут  не  знайдеться,  
Й  всі,  що  поруч,  усе  ще  -  не  ті..

Необхідною  є  купа  ліків,  
Неодмінною  є  залежність.
Цих  гучних  кілометрів  -  стільки,  
Що  я  вірю  лише  в  безкінечність.

http://vk.com/dada_poeziya

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395512
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013


Siya

Ворони

Во́рони-во́рони,
Ніччю  ціловані,
Держать  від  неба  ключі.
Чом  же  ви,  ворони,  
Кіннота  зоряна,
Щастя  собі  не  взяли.
Зморені  хмарами,
Мовби  із  марева,
Вітер  несете  в  серцях.
Одкрийте  чарами
Замки  стожареві  -  
Щастя  відчуйте  на  смак.
Ви  тоді  крилами,
Вітром  замріяним,
Щастя  на  землю  несіть.  
Радістю  щирою,
Миру  сузір'ями
Сипте  на  люд  з  верховіть.
Мов  над  колискою,
Тихі,  замислені,
Щастя  співайте  вночі.
Ворони-ворони,
Птаство  нескорене,
Мають  від  неба  ключі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395476
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013


Даша Зайцева

І ти мовчав…. . і я мовчала

І  ти  мовчав…..  і  я  мовчала
Ми  поглядами  спілкувались.
Світанки  ми  разом  не  зустрічали,
Бо  один  одного  боялись.

Ми  долю  обмануть  хотіли  –  
У  різні  сторони  пішли.  
Та  не  зуміли  ми  зробити  це,  ми  не  зуміли
І  все  одно  переплелись  наші  стежки.

Дивлюсь  тепер  на  тебе  крадькома,
Щоночі  п’ю  самотність  я  до  дна,  
Цілує  вже  тебе    тепер  вона  -
Ти  не  один  -    я  не  одна.

А  що  любов?
Вона  як  марево  блука.

І  ти  мовчав  і  я  мовчала,
Коли  другим  у  вірності  клялись,
Та  доля  гріх  цей  вкотре  вибачала,
І  знов  стежки  наші  переплелись.

Палке  кохання  не  згаса,
А  лиш  пливе  до  старого  причалу  –  
Бувають  завжди  долі  чудеса
І  ти  мовчав  і  я  мовчала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395456
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2013


СТАСЯ****

Не так.

А  на  дворі  не  так  як  раніше
Сірий  асфальт  уже  мокрим  буває  частіше
І  листя  від  сонця  уже  не  сховає
І  пташка  уранці  не  заспіває
Від  сну  не  пробудять  сонця  проміння
Тепер  вже  не  так...
Тепер  погода  осіння...
Листя  пожовкле,  дощі  не  солодкі
Сіре  без  посмішки  небо...
Так  буде  не  довго
Так  буде  з  місяців  три  напевно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395428
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013


Solomia

просто…

Ти  просто  будь...
Мені  цього  вже  досить.
У  тихім  шумі  теплих  літніх  злив,
у  вільних  рисах  нашої  епохи,
У  змісті  ще  встидливих  перших  слів,
в  руці  моїй,що  рухом  ще  непевним,
малює  досі  розчерком  пера,
в  солодкім  щемі  зраненого  серця-
допоки  в  нім  горітиме  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395247
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013


Катерина Truth

Біль…

Як  важко  мені  в  серці  й  на  душі.
Як  важко  із  грудей  повітря  видихати,
Так  хочеться  побути  в  самоті,
Так  хочеться  щосили  закричати!

Коли  вже  помилки  у  цім  житті
Навчусь  я  не  робить,  а  виправляти?  
Коли  складу  я  руки  в  каятті?...
Коли  чолом  я  буду  припадати?...

А  в  грудях  в  мене  повний  лантух  сліз,
Коли  я  буду  всіх  їх  виливати?...
Куди  не  гляну,  то  чужа  я  скрізь,
А  сльози  душать,  хочу  вже  ридати!

Я  хочу  плакати  й  кричати  так,
Щоб  розлягались  гори  і  рівнини,
Щоб  аж  у  небі  здригнувся  літак,
Щоб  зорі  теплом  на  нас  засвітили!

І  хочу  тихо  сісти  в  темноті
Й  про  біль  свою  тихенько  заспівати,
Й  побачити  хмаринку  в  висоті...
Й  себе  на  місці  неї  уявляти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394775
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013


Марамі

Еволюція вбиває (про любов)

Відбитки  медових  пальців
Касети
І  Телескопи

Ми  давно  вже  не  повстанці
Планету
Рука  не  вхопить

Хвилюється  чорнотою
Ядуча
Плавлена  плівка

Зимно  коли  не    з  тобою
Задушить
Срібна  шнурівка

Гортаю  теки  досліджень
Шукаю
Революцію

Скільки  було  попереджень
Вбиває  
Еволюція

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394768
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013


Аліна Звіздецька

А мені би…

А  мені  би  тільки  писати  вірші
І  дихати  твоєю  (при)сутністю
Заповняти  собою  всі  ніші
Твоєї  непідвладної  сутності

Хронічно  любити  безсонні  ночі
І  капризи  духовної  недуховності
Завмирати  від  шалено-ніжного..  в  очі
І  відчувати(сь)  твоєю  повністю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394733
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013


Tkach Nataliya

Більше немає болю…

Більше  немає  болю.
Більше  я  не  боюсь.
Знов  спілкуюсь  доволі,
Знов  від  душі  сміюсь.
Вже  тебе  не  кохаю,
В  душу  весна  прийшла.
В  серці  безкраїм  гаєм
Радість  буяла,цвіла.
Хмари  туги  розійшлись,
Висохли  сльози  дощу.
Сонце  зійшло...Подивись!
Всміхаюсь  знову  життю.
І  хоч  нема  вже  болю,  
Хоча  тепер  не  боюсь,
Ти  знай:  до  життя  свого
Вже  тебе  не  впущу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394671
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013


ШуФлЯдКа

Для тих кому розбили серце вщенд

а  моя  біль  голодна  і    смішна
а  мої  сьози  чомусь  не  солоні
ти  знав  що  так  закінчиться  це  гра
ти  добра  грав,а  я  тепер  в  полоні

і  добре  знав  які  вже  важелі  включати
ти  добре  знав  що  буде  тільки  біль
а  я  смішна,наївна  й  тільки  втрата
у  нетямущі  несвідомі  лапи
затягує  мене  щоб  щераз  проживати
момент  коли  я  втратила  тебе.

а  я  дивлюся  як  спливає  час
повільно  так  ціково  аж  до  млості
здавалось  день  живу  а  ніби  два
так  тягнуться  хвилини  що  від  злості
я  розбиваю  всі  годинники  ущент
я  знищую  цей  час  що  біль  приносить
можливо  я  дурна,та  вже  та  вже
я  усвідомлюю  що  я  вже  без  душі,
я  загнане  в  куток  мале  дитя
я  прошу  час  вери  мене  у  щастя
поки  я  геть  не  одуріла  без  тепла



Цінуйте  кожну  хвилину  проведену  з  коханою  людиною......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394480
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013


Качмар Ольга

Той біль…

Дай  мені  ластик,  подаруй  білило…

Чи  фарбу  чорну...  Серце  так  щемить…

Нехай  воно  тобі  вже  не  болить…

Нехай  би  нам  обом  переболіло….
 

Я  витру  ті  рядки…  Рядном  накрию,

Чи  темінню  здолаю  світлу  мить…

Мелодія  любові  забринить  …

Ні,  не  у  нас…  бо  втрачено  надію.
 

Свіча  горить.  Та  хочу  я  волати:

Пітьмою  світло  ввіки  не  здолати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394663
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013


Окрилена

До весни…

Сніжить  на  руки.
Кутаюсь  у  вовну.
Зима  безжальна    
(я  у  ній  слабка),
у  холоді  свавільно,  
нетактовно
хребці  рахує.
Струмом  по  щоках  -
Змерзає  відчай,  
що  такий  невчасний,
неначе  гул  від  
потягу  гучний…

Я  хочу,  щоби  Ти  
мене  привласнив.
В  кишені  теплій
грів  аж  до  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393859
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2013


Наталя Есте

Заблудитись у місті геніїв…

Заблудитись  у  місті  геніїв,
Йти  на  схід  -  і  звернути  у  яму,
Йти  до  сонця  -  й  надибати  холод...
Мати  мрії  -  і  здатись  на  фініші,
Нам  так  легше,  простіше,  доступніше!
Не  змагатись  -  й  чекати  на  істину.

Заблудитись  у  місті  геніїв,
що  рахують  на  калькуляторах,
що  читають  лише  бестселери,
що  не  знають  поетів,  крім  визнаних...
Бути  сильними...  і  хамити  в  автобусах,
бути  мудрими,  сперечатись  із  дурнями,
кохати  за  щось:  за  житло,  чи  за  золото...
Залишатись  при  цьому  щирими...

Заблудитись  у  місті  прекрасного,
силіконового  та  напудреного.
Жити  в  хаті,  отій,  що  скраю.
Ми  -  герої  часу  нашого,  саме  ті,  
що  чесно  заслужені.
Мовчимо,  коли  треба  підтримати,
Кричимо,  наче  простужені...

Заблудитись  у  місті  геніїв,  
Нам  так  легше,  простіше,  доступніше...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391660
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Твоя_Айя

***

Доп'ю  свій  чай.  Посталю  книгу  долі...
Візьму  блокнот  і  напишу  сім  слів:
"Я  хочу,  щоб  він  грів  мої  долоні..."
Так,  як  ніхто  до  нього  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392965
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Biryuza

моя дитина

жодного  натяку  на  те,
що  в  тобі  запалала  інакша  ера,-
все  так  само  мовчить,
визираючи  слушні  нагоди.
біля  ніг  у  калачик  згорнувся
слухняний  Цербер
і  у  неба  твого
так  невчасно  відходять  води.
ніч  із  танень  зійде
і  опуститься  нам  на  спини
в  ковдру  з  мовних  чудес
загорне  хтось  мою  дитину.
їй  не  стане  плачу,
тільки  чутка  про  це  пришестя.
сліпотіючи  холод  чуй,
кожне  зморене  сном  "нарешті"
без  арешту  в  неволю  
і  за  плащем,
щоб  всі  схови  
між  нас  надійно.
із  далекої  рідності
надплемен
досі  кличе  стара  дитина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393637
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013


placebo

чека

розчиняюсь  на  папері  голосом  
відчиняю  дивні  вікна
ніби  в  полі  залишитись  колоском
й  танцювати  з  улюбленим  вітром
почути  єдину  мелодію
       чути  єдину  мелодію
безмежно  у  часі,  завжди
дуже  тихо  і  дуже  голосно
Це  безглуздо  хотіти  іти?  (і  Ти)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393705
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013


yul4ik27

Ми не розлучні-нас єднає небо…

Вже  ніч  накрила  небо  пеленою.
Згустивсь  туман.І  тихо  наді  мною
Сіренький  кіт  згорнувся  у  калач.
Я  йду.Й  прошу  тебе:не  плач.

Зірки  байдужі  світять  в  високості.
Чекай  i  я  прийду  до  тебе  в  гості!
Ти  плачеш?Ні,прошу,не  треба!
Ми  не  розлучні-нас  єднає  небо...́́́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393697
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Кучерява

Його душа була німа…

Схопив  її  за  руку  дуже  міцно
Як  не  тримав  її  ніхто.
У  відповідь  поцілувала  ніжно-ніжно
Й  душу  відпустила  у  вікно.
І  очі  загорілись  від  кохання,
І  серце  виривалося  з  грудей.
Лиш  доля  шепотіла  про  страждання,
Які  чекають  всіх  закоханих  людей.
Летіли  дні  і  ночі  швидкоплинно.
Життя  проходило  неначе  одна  мить,
І  все  ж  вона  кохала  безупинно.
Й  без  нього  не  хотіла  вона  жить,
А  він  закохувався  в  іншу  неквапливо,
Хоча  «Кохаю»  мовили  його  вуста
І  обіймав  він  її  плечі  так  сміливо,
Але  ж  душа  його  була  німа.
Пішов  він  тихо,  не  сказав  ні  слова,
Залишивши  лиш  спогади  на  все  життя.
Її  душа  хотіла  повернутись  знову,
Але  назад  не  було  вороття…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393687
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Dreaming of You

Я рук твоїх уже забула доторк

Я  рук  твоїх  уже  забула  доторк,
лише  відгомін  голосу,  пробач..,
а  ангел  мені  шепче  десь  поблизу:
"ти  витри  сльози,  не  сумуй,  не  плач.."

Чекаю,  вірю,  жити  намагаюсь
і  кожна  мить  надіями  жива,  
в  твоїй  душі,  я  знаю,  оселилась
завмерла  тихо  все  ж  моя  душа.  

І  кожен  день  Він  насторожі  слова  
і  совість  знає,  що  єднає  час.  
Лиш  погляд  той..  загублений,  покірний,
але  в  моїх  очах  зринає  повсякчас.  

І  знову  ніч  вкриває  простинями,  
спішить  шаленим  маревом  своїм
забути,  стерти,  що  було  між  нами  
та  знаю  -  непідвладний  цей  мотив.

Усе,  що  було  -  у  минулім  часі,  
усі  слова,  і  жести,  і  шляхи..
Туманом  ранок  серед  всіх  пробачень..
і  руки  ангела  ледь  чутно  на  плечі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393578
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013


Марамі

Светрик

Ти  попросив  мене  зв'язати  светрик
А  я  -  клубок  чорно-білих  нИток
Ти  все  гадаєш  шахматка  чи  зебра
Я  захотіла  хаос  клітинок

Він  пасуватиме  до  твоїх  джинсів
Що  цілували  мою  підлогу
Так  боляче  згадувати  зусилля
Що  привели  не  в  ті  епілоги

Я  фарбуватиму  червоним  нігті
Кімната  втратила  запах  диму
Не  знаю  де  той  светр,  чи  загубив  ти
Весь  хаос  лишився  в  наших  римах

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393528
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013


Ниагара

Проклинаю

Нехай!  Воно  колись  минеться!
Той  біль,  що  ллється  через  край,
Журбою  втомленого  серця
Тобі  озветься  ...  Зачекай!
Напевно  ти  гадав  здурію
У  цій  жахливій  самоті?
Та  нездійсненну    свою  мрію,
Пробачу  зглянувшись  тобі?

Ні.  Не  чекай  таких  дарунків!
Я  кожним  подихом  своїм,
Без  сумніву,  без  порятунку,
Благаю  Бога,  щоб  це  він
Всі  муки  справжнього  кохання
Примусив  би  до  краплі  пить,
Із  відчуттям,  немов  остання
Дзеркалить  у  очах  блакить.

І  серця  бій  несамовитий!
Щоб  невблаганний  час-крадій,
Забрав  по  краплі  віру  світлу
У  втілення  твоїх  надій!
Так!  Я  коханням    проклинаю!
Бо  впевнилась  у    тім  сама  -
Із  почуттів,  що  убивають,
За  це  страшнішого  нема!

Наталія  Козак

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393423
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013


Звична

Легка наркоманія

озброєні  до  зубів
тримають  криваві  твої  легені
бачила  я  тих  душогубів,
що  життя  витряхали  з  твоєї  кишені

вузлики  батіку    тримаю  під  серцем
 у  тебе  воно  холодне,руки  теплі
ти  живий,а  якщо  ні-вкрию  тебе  папірцем
і  на  твою  честь  косяка  закурю  коноплі

чим  далі  цей  вірш  складається
тим  більше  серце  крається
а  чому  ж?чому  твоє  ніколи  не  розбивається?..


ну  а  ти  читач,крепко  не  лайся
у  мене  нарконамія.я  наркобаронша
з  любов*ю
звична

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393409
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013


Dreaming of You

Я душу Вашу небом зігрівала. .

Я  душу  Вашу  небом  зігрівала,  -  
для  мене  щастя  більшого  нема.  
Себе  питала,  мріями  страждала  
й  хотіла  правди  крихітну  межу.

Я  ваші  очі  грозами  вмивала,  -  
і  все  шукала  зоряних  доріг.
Та  доля  щемно  снами  згордувала  
і  не  зоставила  для  нас  коханий  сміх.  

І  не  кажіть,  що  в  серці  раптом  пусто,  
що  осінь  залишає  тінь  журби.  
Бо  хто  ж  відчує  неба  сірі  згустки?
На  Долю  схожий  "хтось"?..

Але  чомусь  не  Ви..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393401
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013


Яна Янчік

Що ти називаєш коханням?

Що  ти  називаєш  коханням?
Яке  значення  такого  слова?
Яким  характеризуєш  поняттям?
Коли  відчуваєш,  про  що  йдеться  мова?

Любов,  то  не  слів  ціла  зграя,
Не  смайли  й  картинки  ванільні,
Спочатку  вона  з  тобою  пограє,
А  потім  з’їдає  й  ковтає  повільно.

Любов  –  не  «сєрдєчки»  й  «цвіточки»,
І  навіть  не  «мішки  громадні».
Любов,  коли  хочеш  сина  і  дочку,
І  тобі  стихії  природні  підвладні.

Любов  –  не  пафос  і  гламур,
А  лиш  відмовитись  від  лощених  манер,
Не  помічатимеш  ти  мудаків  і  дур,
І  зрозумієш,  що  помилявся  Бегбедер.

Любов  –  то  не  казки  про  вічне  щастя,
А  допомога  у  скрутну  хвилину,
То  вірність,  щирість  і  правдива  радість
І  вчасно  сказане:  «Ніколи  не  покину».

Любов  –  коли  вона  без  тонни  гриму,
А  він  не  понтується  своєю  машиною.
Любов’ю  я  зву  силу  незриму,
Вона  прийде,  достатньо  бути  людиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392846
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013


toma

Була надворі люта осінь

Була  надворі  люта  осінь
І  все  вмирало  навкруги.
На  трави  впали  мокрі  роси,
Так  з  нас  знущалися  боги.
Та  хто  знав,  що  в  цю  пору
Проти  старенької  бабусі
Вони  надумали  люту  змову
І  смерть  у  сташному  капелюсі
Навідає  її...
Ніхто  стареньку  не  жалів.
У  плечах  мала  понад  сто  ножів  .
Онуки  борячись  з  щосил
Просили  щастя  у  світил...
Та  що  богам  до  них,
Вони  ж  там  своє  знають,
Не  цінують  людей  благих,
З  щирих  сердець  життя  виривають…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393149
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Аліна Звіздецька

Невиліковно щасливі!

Вони  були  невиліковно  інші!
Творили  пальцями  красу  і  ноти.
Сьогодні  -  вільні,  завтра  -  грішні.
Курили  правду  аж  до  рвоти.

Відкрите  серце,  щирий  погляд.
Слова  -  без  пафосу  і  бруду.
Майбутнє  завтра  -  лише  здогад.
Столичне  ехо  -  лялька-вуду.

Їм  не  вдягнуть  важку  корону,
Вони  й  без  неї  стануть  сиві!
Кохають,  наче  вітер  -  крону...
Тому  божественно  щасливі!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393147
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Олена Вєчканова

Години із третьої

Години  із  третьої  раннього  ранку
Чека  когось  пес  на  старім  полустанку.
Ні  рельсів,  ні  шпал  вже  давно  там  нема,
Лишилась  лиш  вірність,  щира  й  німа.

Нема  в  нього  пейджера  і  телефону,
Та  йде  пес  на  станцію.  Знову  і  знову.
І  вчора,  й  сьогодні  він  друга  чекає.
Що  той  вже  не  прийде,  щеня  ще  не  знає.

Завершить  історію  уже  б  тут  і  варто,  
Та  доля  із  нами  грать  любить  у  жарти:
Ранку  одного  відкрилися  двері  –
Від  пса  незнайомцю  враз  погляд  відвертий.

«Ти  чий?  Як  ся  маєш?  А  як  тебе  звати?»,  -  
Старий  дідуган  ніби  став  сповідати.  
«Собака  кусачою  й  справді  буває?»
А  пес  що  робити  в  момент  цей  –  не  знає.

І  лащиться,  й  гавкає  пес  той  на  нього.
Ставлення  гарне  -  для  нього  щось  нове.
«Ну  ж  бо,  собако,  на  мене  не  сердься!
В  тобі  добра  більше,  ніж  в  людському  серці».

…  Якось  притерлись,  пригрілись  і  звикли,  -
Старий  дідуган  і  пес  незавидний.
Та  доля  знов  грається:  й  раннього  ранку
Пес  плаче  за  другом  на  старім  полустанку.

Це  дружба  чи  вірність?  Різниця  велика!
А  хтось  цуценят  забива  черевиком…
Чим  людей  знаю  краще,  -  упевнююсь  знову,
Що  краще  з  звірима  дружити.  Їй-Богу.  (10.01.2013)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393134
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Лілея Лозова

Коктейль розбитої довіри

Встати  зранку,  щоб  слухати  наївно  тишу,
надіятися  почути  тебе,  хоч  хвилину,
але  ти  не  знаходиш  для  мене  часу.
Жорстокий  милий  кат  карає  байдужістю.
Він  проткнув  металевим  прутом  живе
і  кинув  залізяку  поруч,
навіть  не  дивлячись  на  муки  любої  жертви.

Ми  багато  чого  розуміємо  у  цьому  абсурдному  світі,
але  кам'яне  обличчя  стає  верховним  суддею,
його  холодна  рука  провокує  напівепілептичні  напади,
паніка  і  страх  змішуються  з  гарячим  морозом  -  
коктейль  розбитої  довіри  -  пий  кохана!

Байдужість  стала  мірилом  істини,
заповнила  всі  шпаринки  безнадійно  доброї  свідомості.
Ти  як  фатальний  маркіз  де  Сад  упиваєшся  стражданням,
але  це  не  суть,  я  бачу  більше...
Сьогодні  у  відкритих  небес  я  попрошу  лише  одного  -  
ти  знаєш  чого,
я  лише  хочу  щоб  у  тебе  все  було  добре.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392057
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Нова Планета

втомлене

я  втомився:
твої  синтагми  не  лікують  мене  більше,
фігурні    вірші  завжди  у  формі  хрестів,
я  ж  лише  сполучник  твого  імені,
а  бути  часткою  хотів.
навіть  якщо  й  без  значення,
без  питань  і  синтаксичної  ролі  
у  твоєму  життя  чи  паролі
до  нього,
чи  хоча  б  вигуком
у    стінах  будинку,  який  тебе  любить.
емфатичний  наголос  рук  моїх
не  здатен  більше  на  редукцію,
навіть  якщо  вона  кількісна.
я  досі    асиміляція  у  межах  відстані  твоєї
до  Арктики,
прогресивна  чи  регресивна  -  
то  байдуже,
але  кожен  мій  подих  впливає  на  твій  попередній.
в  нас  одна  атмосфера
і  одна  метатеза
і  все  те  хворе,
бо  фонема  то  найменша  звукова  одиниця
мови  тіла
між  нами,
а  ти  її  білість  віконна
і  мій  глобулін,
який  губиться  у  чужих  сорочках
на  розмитому  склі
асфальту
заляпаного  відчаєм  чи  відчалюванням
географічної  карти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393062
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2013


Злата Наркевич

Чужа

Я  тікаю  подалі  від  всіх,
І  від  жаху  заплющую  очі,
Щоб  не  впасти  у  ваш  божевільний  світ
-Не  розчинитись  в  темряві  ночі.

Я  спіткаюсь  об  мертві  струни,
Народжені  в  хаосі  ваших  думок
Ви  кричали,та  я  вас  не  чула
-Мої  мрії  торкались  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393044
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013


Хвостатий Їжак

Інструкція розлуки

Поплач.  На  мене  подивися.
Пожуй  гіркого  болю  трави.
В  обману  кокон  загорнися,
І  з  гідністю  заверши  справу.
Піди.  Й  назад  не  озирайся.
Не  зупинись  біля  дверей.
Нізащо  ти  не  вибачайся
В  присутності  чужих  очей.
Я  маю  думати  про  що.
Мені  ще  є  для  кого  жити.
Тебе  нема  -  ти  вже  пішов.
Мені  ще  є  кого  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393022
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2013


Вікторія Фещук

Не відійти

Не  відійти.  Не  зупинитись.  Не

злякатися    відбитків  власних  сходжень.

Тріумф  все  ж  вічний.  Болість  промине

і  тихо  стерпне  в  сяйві  перероджень.

Ще  буде  важко.  І  ,напевно,  гірш.

Ще  боса  віра  не  лічила  рани.

Та  синтез  дум,  що  має  назву  вірш,

я  вірю,  воскресить  стемнілий  ранок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392418
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013


Dreaming of You

Коли боляче. .

Коли  серце  болить  від  несказаних  слів,  
від  моментів  холодних  душа  завмирає
десь  поблизу  іде  Ангел-Мрій,
він  щасливу  мелодію  тихо  співає.

І  сліди,  мов  розлука,  на  мокрім  піску,
дві  краплини  надій,  безкінечності  миті  
й  Ангел-Щастя  ступає  услід,
він  добро  роздає  в  сонця  світлі.

А  іще  є  чуттєвості  ніжна  струна:
Ангел-Казка,  Любов  і  Зізнання.
І  коли  без  надії  здавалось  -  стіна,
хтось  підтримає  просто  мовчанням..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391611
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 14.01.2013


Інна А.

Любов-страх-похмілля.

В  нерівній  боротьбі  любов  і  страх
породжують  свавілля.
Сьогодні  ти  читаєш  по  його  губах,
а  завтра  він  вже  гнеться  від  похмілля.
Ти  кидаєшся  з  кутка  в  куток
надієшся  на  краще.
А  може  це  останній  вже  ковток?
А  може  після  цього  він  вже  здасться?
Кричиш,  вмовляєш,  плачеш,  б'єшся.
Він  обіцяє,  що  це  все  кінець.
Та  знову  сила  волі  його  рветься.
І  ти  в  черговий  раз  жалкуєш,що  пішла  з  ним  під  вінець.
Отак  прожила  ти  своє  життя
небачивши  нічого  крім  похмілля.
Та  шкодА,  назад  немає  вороття.
А  скільки  ти  його  поїла  зіллям?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392304
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013


Ковила

"Красоті" доведеться вмирать!

У  людей  покоротшала  пам’ять,
Стала  наче  обточений  пень.
Там  де  голкою  в  небо  дивилась  -  
Обсипається  листям,  як  день.
У  людей  зогниває  надія,
Наче  штиль,  що  торкнувся  сердець,
Наче  в  небо  розкидане  пір’я,
Каменюкою    падає  ниць!
У  людей  покалічені  очі,
Прілий  смак  і  базар  у  вухах.
Від  естетики  гузно    не  товще  -  ё
«Красоті»  доведеться  вмирать!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371316
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 14.01.2013


БылОсніжка

Фальшива  посмішка  і  кілограми  туші,
І  погляду  не  можеш  відвести.
Я  сотням  інших  нагло  плюю  в  душі...
А  мою  душу  полонив  лиш  ти.

Сережки  срібні  й  зачіска  в  стиліста,
Глибоке  декольте  й  нещира  маска,
Фанатів  в  "Твітері"  вже  близько  двісті...
Та  іншого  героя  хоче  казка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392245
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013


mary_mary

біль…

Біль  крався  тихо…  ти  біжиш  від  нього,  до  судом  в  ногах,  страшно    подумати  що  він  наздожене  і  що  буде  потім.  Жахи,  кожну  ніч  у  ліжку  під  ковдрою,  чекають  жахи  від  яких  кидаєшся  з  мурашками  по  шкірі…    а  біль    стає  все  ближче  й  ближче,  навіть  в  той  момент  коли  думаєш  що  все  вже  переборено,  що  все  вже  пересилено…  приспавши  пильність  і  прикинувшись  неіснуючим,  мертвим,  він  все  ж  таки  крався…  позаду  нього  було  темно,  багато  смутку  та  журби.    Страх  охоплює.  Обернувшись  одного  разу,  розумієш  –  він  вже  близько,  він  дихає  вже  в  спину,  відчуваєш  його  холодне  дихання,  що  доводить  до  сказу…  і  ось  пік…  він  наздогнав,  охопив  своїми  чорними  крилами  і  не  відпускає…  кричиш  та  ніхто  не  чує,  адже  цей  біль  тільки  твій,  тільки  ти  відчуваєш  ці  чорні  крила  на  собі,  тільки  ти  знаєш  наскільки  холодний  подих  у  нього…  всім  байдуже,  хоч  на  стіни  дерися…  проходить  час,  біль  уже  вселився  в  тебе,  більше  він  тебе  не  покине  ніколи,  жити  тепер  доведеться  з  ним.  Змиряєшся  живеш  з  болем…    Аж  ось,  знову  женеться  за  тобою,  озираєшся  а  там  ще  густіша  тьма,  ще  холодніший  подих.  Та  вже  не  тікаєш,  просто  йдеш  тихо  мирно,  бо  знаєш  що  як  не  біжи,  все  одно  наздожене…    потім  живеш  ще  більшою  тугою  на  душі,  тьма  заповнює  душу  і    тоді  холодний  подих  за  спиною  не  стає  вже  таким  страшним,  ти  просто  звик  і  все.  З  приходом  нового  болю  уже  не  відчуваєш  нічого…  просто  пустоту,  і  більше  нічого,  дивишся  на  світ  уже  не  з  широко  відкритими  очима,  а  з  очима  повними  безнадії…    Нічого  нема  тоді  важливого,  не  живеш  а  просто  існуєш…  Біль  осідлав  твою  душу,  заповнив  її  тьмою  до  країв….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391745
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013


GRIEF

Вітрила першого кохання…

Мов  чашу  обману  її  випиваєш,
Додна  випиваєш  і  тут  же  п'янієш,
Знов,  очі  закривши,  із  нею  літаєш,
Цілуєш,  ласкаєш  та  другою  млієш.

Тією,  що  в  думці,  і  в  подихах  вітру,
І    в  кожному  звуці  нестримного  світу...
У  посмішці  кожній,  у  травах  і  квітах,
Пониклих  тополей  запутаних  вітах...

Її  не  забути,  ту,  що  запалила...
Ту,  що  підійняла  вперше  вітрила.
Хоч  спогадом  стала,  що  більше  не  гріє
Та  серце  твоє  іще  тліє,  і  тліє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392215
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Ardoss

Все приходить вчасно

А  насправді  -  все  приходить  вчасно,
І  не  вір  байкам  про  те  "раптово",
Раньше  сроку  не  жовтіє  листя,
Й  не  засвітить  сонце,  щоб  цілодобово.
Вбридло  виглядати  остогидлу  долю,
Береги  пустинні  і  засохли  води,
Кличеш,  як  востаннє,  молиш,  ніби  ката  -
І  для  кого  врода?  Чий  прогноз  погоди?
Затягло  туманом  опустівшу  душу,
Скільки  вже  стрічала  кораблів  світання?
А  забула  -  20  і  сусід  навпроти...
Відкривайте  очі!  Бережіть  кохання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392210
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013


Мар`яна Бойко

перефарбовані стіни…

Перефарбовані  стіни,    рвані  навпіл  фотографії
ніби  лікують.
Хоча  насправді,
у  твоїй  душевній  монографії
його  все  ще  безмежно  бракує.
Стертий  телефонний  номер
ще  залишився  в  пам'яті,
мабуть  навічно.
І  жоден,  хоч  навіть  найкращий,  гример
не  створить  посмішку  на  твоєму  обличчі,
не  змусить  твої  очі  сяяти.

Ти  так  бездумно  дозволила  йому  піти!

Ридаючи  не  хапала  за  пальто,
з  рук  валізи  не  виривала.
Просто  мовчки  відпустила  його
й  холодним  поглядом  проводжала.
Ти  не  стояла  навколішки,
робивши  з  себе  горду,  не  дозволявши  злитись.
Благаючи,  молячи
ти  не  просила  його  залишитись.

Дурепа,

 ти  так  і  не  схаменулась  вчасто!
Тепер  ти  така,  як  хотіла:
Горда,вільна  й....нещасна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392169
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Fairytale

Ти б хотів?

Я  би  тільки  хотіла,  щоб  ти  був  банально  поруч
І  щоб  дні  починались  не  з  поглядів  на  календар.
Знаєш,  замість  дороги  впред  я  пішла  все  ж  ліворуч,
Щоб  побути  з  тобою  ще  мить  і  сховатись  від  хмар.

Я  б  хотіла,  щоб  час  не  тікав  отак  невблаганно,
Щоб  мовчалось  від  щастя,  а  не  від  нестачі  цих  слів.
Та  якщо  у  житті  і  надалі  буде  туманно,
Я  б  хотіла  лишитись  з  тобою.  А  ти?  Ти  б  хотів?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392166
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Качмар Ольга

На відстані часу

Мої  очі  приховують  смуток,

Біль  у  серці  втопила  глибоко...

Я  не  видам  із  вуст  ані  звуку...

Душу  розпач  шматує  жорстоко...

І  боротись  не  варто,  несила,

Доля  нас  жартома  розкидала

Між  роки,  кілометри...  Щаслива

Є  та  мить,  яка  нас  поєднала.

Нерозгадана  магія  слова,

Погляд,  пісня...  І  зустріч,  й  розлука  -

Все  водночас  -  і  радість,  і  мука...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392162
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Ольга Ліва

Історія метелика

Своє  життя  я  розпочав  із  гусіні  ―
Слизької  й  волохатої  тварюки.
Люди  бризгливо  оминали  мене,  
Неначе  я  міг  з’їсти  їх  чи  покусати,
Ласкавих  слів  ніхто  не  дарував,
Лиш  було  чути:  «фу»,  «яка  бридота»,  
«Заберіть  від  мене  якнайдалі  це!»,
Аж  поки  час  змінитися  мій  не  настав:
Замурувався  в  коконі  від  всього  світу,
Осмисливши  себе,  забув  про  зовнішню  красу,
А  потім  враз  метеликом  взлетів  у  небо  ―
Витончено,  прекрасно  і  невловимо.
Зачаровані  погляди  тягнулись  звідусіль,  
Всі  прагнули  впіймати  і  приласкати,  
Забувши  якою  жахливою  істотою  я  був.
Але  не  так-то  просто  тепер  мене  вловити
Душа  і  тіло  стали  вільні  від  людських  думок
І  в  клітку  рук  чужих  їх  вже  не  загнати  .
І  лиш  тому  готовий  сісти  я  на  руки,
Хто,  дивлячись  на  мене,  як  на  гусінь  –
Розгледіти  всередині  метелика  зумів!

́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392158
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Karina Palkivska

останнє.

..ось  ще  одна  тиха,  спокійна,  домашня  ,  святкова  ніч!  ммм,  пахощі  цукерок  з-під  ялинки,  печево  з  чаєм  на  столі  -  довгожданна  ейфорія,  незабутні  відчуття  екстазу.Так,  збулось!  Нарешті!

Зрештою,  в  серці  залишились  лише  хороші  спогади.  Фрагменти  з  минулого  року  уже  різко  почали  змінювати  свій  ракурс  в  інше  "майбуття"  минулого  життя.

Хочеться  багато  чого  зазначити  і  викинути  з  пам'яті  тих,  чи  інших  людей,  неприємні  враження,  переживаня,  можливо,  безліч  пустих,  але  тривожних  сцен  із  архіву    своїх  життєвих  сторінок.Всі  ті  прикрощі,  радощі,  смуток  нехай  залишуться  в  тому  уже  Старому  Році,  нехай  ця  ще  занадто  гаряча  чашка  чаю  буде  гріти  кожен  дім  наших  вулиць  та  будинків.  І  вже,  либонь,  хочеться  сказати  і  зробити  як  умога  більше  висновків  ,  пережитих  ситуацій,  історій,  але  кожна  історія  -  це  новий  крок  нового,  чогось  ще,  можливо,  незбагненного,  проте  захоплюючого  та  непередбачуваного.Всі  ті  рядки  ,  які  присвячувалися  особливим  людям,  нехай  вони  знайдуть  в  них  хоча  б  часточку  моєї  душі,  яку  я  глибоко  вкладала,  занотовуючи  їх  на  аркуші  паперу.  І  прикро  усвідомлювати,  все  те,  що  щиро  цінувалося  мною,  не  виправдали  моїх  надій,  проте,  не  скорилася,  не  злякалася,  і  скоротовши  свій  путь  та  потік  думок  до  тих  людей,  виразила  свої  почуття,  переживання...  І  не  жалкую  про  це.  І  мабуть,  не  хочеться  залишати  їх  в  минулому,  адже  завдяки  їм  я  знайшла  себе,  я  намагалась  втілитись  більше  в  життя,  разом  зі  слізьми  я  створювала  в  собі  сильну  опору  справжньої  людини.  Дякую  їм!

Батьки!  Скільки  щастя  та  добра  вони  принесли,  несуть  і  будуть  приносити  в  моє  життя.  З  народження  і  по  цей  час  я  ніколи  не  припиняла  говорити,  що  вони  найкращі  і  найрідніші,  хто  в  мене  були,  є  і  будуть!  Вони  єдині  люди,  які  по-справжньому  мене  люблять  і  ті,  хто  творять  для  мене  добро  та  щастя!  Хочеться  як  умога  більше  говорити,  співати,  присвячувать  свої  вірші  своїм  рідним.  Найрідніші  люди,  які  ніколи  не  переставали  вірити  в  мене,  які  допомагали  і  супроводжували  мене  в  усьому.  Вже  час  змістив  мою  дорогу  в  майбуття,  але  де  б  я  не  була,  далеко,  чи  близько,  я  завжди  знайду  час  для  того,  щоб  хоча  б  почути  голос  мами.  На  жаль,  через  відстань,  мені  сильно  не  вистачає  люблячого  серця  мами...Мама  й  тато,  я  вас  люблю!  Дякую  вам!

Друзі!  Ох  скільки  ж  мені  хочеться  виразити  своїх  почуттів  вам.Хоч  я  й  втратила  своїх  найблищих  друзів,  які  в  мене  були,  але  я  вірю,  що  в  кожного  із  них  залишилися  деякі  фрагменти  з  нашої  шумної  компанії.Це  були  найкращі  роки  з  вами!  Дякую  вам!  

І  не  зупинився  час  на  одному...  Час  минив,  і  вже  разом  з  ним  на  моєму  шляху  з'явилися  саме  ті  люди,  яких  я  щиро  полюбила  ,  внесла  в  свою  душу  не  прото  людей,  а  як  людей  з  добрими  серцями,  чистим  розумами    та  щирою    дружньою  любов'ю.Ви  -  саме  ті,  від  яких  моя  душа  сама  по  собі    посміхається,  збагачується  вашою  енергією!Нереальне  спасибі  вам  за  те,  що  ви  в  мене  є!  Люблю  вас  ,  мої  любі!



І  наостанок  хочеться  сказати,  -  ким  би  ми  не  були,  які  б  люди  на  нашому  путі  не  траплялися,-    а  разом  з  ними  приходили    прикрощі  ,  чи  радощі,-    не  можна  губити  самого  себе  в  хащах  тієї  безмежної  рутини  під  назвою  -  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392192
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Іванна Шкромида

Нашу відстань ковтали…

Нашу  відстань  ковтали  швидкі  паротяги,
і  на  ринвах  вокзальних  -  оскоми.
Скільки  знало  нас  станцій
за  колір  смолястий
на  руках  закіптюжених  тіл

Стяги  сивих  очей  попід  мерзлі  долоні,
й  ледь  нашіптував  рейсами  вітер.
Ти  так  часто  хворів
від  перетягу  слів,
що  зривались  комусь  під  ногами.

Я  чужими  слідами  минала  перон,
продава  за  безцінь  свідомість.
Тебе  поспіхом  мчав
на  далекий  причал
паротяг,  що  ковтав  юну  осінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391646
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Злата Наркевич

Розбиті мрії

Чи  можна  звикнути  до  цього  світу?
Любити  й  призирати  як  усі
Вдягати  маску,коли  просто  йдеш  по  місту
Коли  на  волю  рветься  щось  в  душі.

Чи  можна  заховатися  від  злості?
Котра  полює  в  лабіринті  мрій
Вона  прийде  колись  посеред  ночі,
І  вп'ється  жадібно  в  твій  біль.

Чи  можна  жити  без  надії,
Коли  туман  ілюзії  розвіявся  у  вихорі  думок
Розбивши  вщент  всі  твої  мрії
І  до  ненависті  залишився  лиш  крок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392141
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Синяя Шапочка

часть под номером невозмутимости

когда  приоткрываю  дверцы  шкафа,  попадаю  в  твой  мир.  Нарнии  не  тягаться  с  твоими  лабиринтами






Вчера  мы  познакомились  с  тобой.  А  сегодня  я  уже  тебя  не  знаю.  Каждый  новый  день  я  узнаю  тебя  нового,  почти  привыкаю  до  вечера.  А  утром  я  снова  знакомлюсь  с  тобой.
         Сегодня  мы  познакомились  прикосновением.  Долгожданное  рукопожатие.  Болтовня  обо  всем  на  свете  заставляла  утопать  в  мыслях  ни  о  чем.  Мне  нравится  в  тебе  все  –  твоя  неубранная  квартира  и  дурацкий  шкаф.  Балкон,  который  зарос  виноградником,  превосходен,  он  схож  с  твоими  мыслями,  которые  тоже  временами  проблескивают  неочищенными  стеклышками  среди  лозы  и  листьев.  Помню  раздавленные  виноградины  на  белой  поверхности,  все  так  символично!  Все  в  тебе  так  пропитано  древностью,  вином  и  легендой,  что  хочется  проникнуть  вглубь  этой  виноградной  плоти.  Хочется  открыть  твой  стремный  шкаф  и  пошарить  вглубине  пыльных  полок.  Пауки  –  не  беда!  Жуть  от  того,  что  неведомо  моему  сознанию,  тому,  что  прячется  за  кроватью.  Ты  не  зависим  от  внешнего  мира,  да  в  твоей  комнате  даже  нет  ни  одной  розетки!  Огосподибожемой,  чем  же  ты  питаешься,  почему  работает  твой  компьютер,  где  генератор  серой  жидкости?  Ты  замкнут  на  секстиллиарды  замков  и  замочков,  а  двери  в  твои  комнаты  по  прежнему  не  существуют  -    есть  арки,  проходя  в  которые,  ты  задеваешь  петлю  времени,  границ  и  законов  гравитации,  ты  невесом  и  в  то  же  время,  твои  мысли  становятся  вескими,  сердце  замирает  но  бьется  чаще  обычного.  Лишь  преодолев  страх  перед  сумрачной  неизвестностью,  можно  остаться  здесь  до  рассвета.  Твоя  комната  без  света,  и  причина  не  в  лампочке,  я  помню  твое  оправдание.  Причины  не  нужно,  причин  не  существует,  их  придумали  глупые  люди.  Если  нет  причины  –  нет  следствия.  Это  просто  особенность  твоей  души.  Дыши.  Только  дыши.  И  можно  жить  наощупь.    Зачем  все  эти  потребляющие  энергию  штуки?  Ты  не  расточаешь  такое  попусту,  это  дороже  бабла.  А  люди  –  глупцы  и  дряни.  Давай  оставим  разговор  о  них.  Они  и  сами  о  себе  научились  разговаривать,  о  себе  и  о  погоде.  Ты  помнишь  наше  первое  знакомство,  ведь  была  весна?  И  был  джин  без  всяких  тоников  и  прочей  ерунды.  И  музыка  была  без  ерунды.  Утром  мы  знакомились  опять.  После  часовой  попытки  разбудить  тебя,  оставалось  только  уснуть  рядом.  На  твоей  кровати  с  привидениями  и  причудами.  А  потом  мы  знакомились.  Я  точно  помню.  Звенел  будильник.  И  были  холодные  гренки  и  салат  с  киви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391391
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 13.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013


Rika Markus

Твоє тепло

Самотні  ранки  і  зелений  чай
І  знову  треба  привикати
Дві  ночі  ліжко  зігрівати
Щоб  не  замерзнути  у  снах
Ховати  руки  у  кишені
Бо  там  ще  є  твоє  тепло
Шукати  дотиком  його
І  ці  години  нескінченні
А  на  губах  ще  є  твій  смак
Ще  твої  руки  у  волоссі
І  ще  тобою  пахнуть  ночі
І  тільки  відстань  у  очах
І  ще  лежить  на  бік  волосся
Як  ти  руками  поправляв
Губами  сльози  витирав  
Все  залишилося  і  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392029
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013


Кучерява

Цінуй та оберігай свою ти душу!!

Давно  просила  написать  тобі  вірша
Про  те,  чого  жадає  твоя  німа  душа
Не  хочу  я  писать  про  твоє  життя,
Про  те,  як  виросла,  про  те  твоє  буття.
А  хочу  написать  про  стан  душі  твоєї
І  хочу,  щоб  прислухалась  до  думки  ти  моєї.
ти  молода  така,  така  ще  легковажна,
Крокуєш  впевнено  по  вулиці,  ідеш  така  поважна,
Життю  ти  тільки  вчишся,  його  ти  пізнаєш.
І  дуже  часто  за  течією  ти  пливеш.
Однак  ти  дуже  щира,  усміхнена  й  щаслива,
І  настрій  твій,  як  і  погода,  такий  ж  мінливий,
Живеш  ти  так,  як  хочеться,  на  інших  не  зважаєш.
Кохання  хочеш,  але  яке  воно  не  знаєш,
тому  того  єдиного  так  впевнено  шукаєш,
Збираєш  для  підтримки  футбольну  ти  команду,
Самотності  боїшся,  треба  щоб  поруч  був  відразу
Якийсь  хлопчина,  що  дасть  тобі  відраду,
Який  полюбить  і  не  піде  на  зраду.
І  наостанок  ось  що  напишу:
Цінуй  та  оберігай  свою  ти  душу!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391990
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Аня Тет

Я буду сильною!

Я  буду  посміхатись  і  ніхто  не  взнає,
Що  моя  посмішка  насправді  означає.
Буду  світитись,  випромінюючи  щастя,
Щораз  сльозою  на  очах,  якщо  удасться.

Я  буду  першою,  найліпшою  у  справах,
Такою,  про  яку  читають  в  мемуарах.
Яку  ніхто,  ніколи  не  забуде  більше.
Таку  прекрасну  і  щасливу,  ніжну.

Я  буду,  стану  і  залишусь  ідеалом,
Яких  не  має  в  світі,  або  дуже  мало.
Яку  ти  втратив  й  начебто  любив…
Я  буду  сильною!  Як  ти  мене  просив!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391978
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Яна Жданова

УКРАЇНА

Країн    на    світі    є    багато  
 Моя    ж    країна    -    Україна  !    
 І    слово  –  Батьківщина  –  звучить    свято  !
 Вона    одна    на    світі  ,  одна    єдина.
 
Україно,  рідна    земле
Що    випало    на    твою    долю?
І    революції    ,  і    війни
І    вічна    боротьба    за    волю.

І    кров  ,    і    горе  ,    і    людські    страждання
Сивих    матерів  ,  сестер  ,    братів
Зазнала    наша    Україна
Від    супостатів  ,    від    катів

Скількох    героїв    народила
Українська    священна    земля
Тут    козаки    в    похід    ходили,
І    «вольниця»    гуляла    у    полях.

Великі    українці:Шевченко,Котляревський,Володимир,
Сковорода,  Гребінка,  Вишня.
Їх    наша    Батьківщина    породила,
Вони    із    України    вийшли.

І    вірю    я  ,  пройдуть    віки
Спаде    імла  ,  згинуть    вороги
Підніметься    зморена      з    коліна
Розквітне      славна    Україна.  

І    буду    я  ,  й    моя    родина
Хрести    над    куполом    дзвіниці,
Старенька    батьківська    хатина,
Ковток    води    з    холодної    криниці.

Ліса    безмежні  ,  гаї    ,  поля
Всюди    ніжні    ароматні    квіти.
Одвіку    рідна    тут    земля    
І    ми    її    щасливі    діти.

Полечу    над    лісом  ,  пробіжусь    по    полю
Де    жита    налиті  ,  і    волошки    сині
Щастя    відшукаю  ,  відшукаю    долю
Пригорнусь    до    тебе  ,  рідна    Україна.

І    над    горами  ,  над    ланами  ,
І    над    садками    і    лісами
Полине    тихий  спів…Моя    країна…
Бо    ще    жива  !!  Бо    ще    не    вмерла    Україна  !!!

Слава    Україні  !!  Героям    слава  !!    

                                                                                         Яна    Жданова,  13  років
                                                                                         Полтава,  зош№25,  8-Б  клас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391974
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2013


yul4ik27

Хорхе Луї Борхесу

Він    долі      не      скорився,    не    зламався
І    темряві    навіки    не    віддався,!
Він    йшов    повз    гнів,    байдужість    і    обман,
Бо    бачив      промінь    світла    крізь    туман.

На    фатум    свій    не    став    він    нарікати  ,
А  вирішив  старанно  працювати.
Шліфуючи  невтомно  свій  талант
Перетворив  каміння  в  діамант.

Прекрасне  все  він  відчував  душею
Не  вмів  і  не  хотів  кривити  нею.
Наповнювали  кожен  день  його  життя  
Не  радість  й  сміх,а  туга  й  забуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391168
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013


ТаЩоПройшлаКрізьВогонь

---

усе  життя  застеленре  рядном
та  де  звернути  знати  нам  не  дано  
і  не  збагнуть  чи  вечір  це,  чи  рано  
лиш  пробігають  хмари  поза  шклом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391124
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013


Хестер

…журналюга…

Ти  любиш  лізти  у  душу,
Питаєш  інтимні  речі,
Виправдовуєшся  словом  "мушу"
Продовжуєш  типу  "до  речі"...

Намагаєшся  бути  попереду,
Написати  найкращі  статті,
Щоб  друкуватись  не  тільки  у  середу,
А  й  щогодини  у  цьому  житі...

Журналюга-чуєш  щоразу,
Не  зупиняєшся,  продовжуєш  справу,
Описуєш  сум  і  образу
В  кліше,наче  поварську  страву...

А  може  вже  й  тобі  досить?
Пора  вже  по-своєму  жити,
Написала  ти  більше  ніж  вдосталь,
Пора  і  тобі  полюбити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390515
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2013


vova_zip

Малюнок 6. Казка про ніч

Пливе  поволі  Місяць  по  воді;
Долає  каміння,  хвилі  й  береги.
Жевріють  в  небі  зорі  молоді,
Кудись  у  сіру  даль  летять  птахи.

А  вітер  згинає  дерева  у  двоє,
Змітає  із  сонних  хатинок  сніги,
А  ніч  морозна  думає  про  своє;
Заговорила  вголос,  ніби  пусто  навкруги.

Їй  би  видертись  на  самотню  горУ,
Їй  би  розглядати  краєвиди  казкові,
В  домівки  загнати  веселу  дітвору,
Та  й  заснути  у  тихій  діброві...

А  десь  розгулявся  навіжений  мороз;
З  неба  спустився  -  та  й  малює,  малює.
А  вітер,  брат  його,  запеклий  віртуоз,
Разом  із  ним  на  шибах  щось  чарує.

Пугач  старезний  розплющив  очі,
Крильми  зірвався  й  знов  заснув.
І  знову  вітер,  як  постріл  серед  ночі,
Дмухнув  -  і  в  сон  півлісу  колихнув.

А  з-за  дубів  високих  на  санках  зима
В  невідомість  кудись  собі  помчала.
То  виринає,  то  зникає  і  місця  нема,
Де  б  вона  чаром  свої    не  бувала.

І  небо,  що  має  крила  із  хмар,  
Сьогодні  сміялось,  мерехтіло  зірками.
І  тіні  дерев,  немов  скелети  примар,
Були  привітні.(  ну  це  так,  між  нами)

А  з  висот  неземних  летять  снігопади,
Хтось  долоні  до  неба  підняв:  щасливий…
А  в  долинах  ріки  співають  балади,
Ледь  перекричавши  сорок  галасливих.

Іде  Зима:  холодна  і  водночас  прекрасна,
В  руках  –  вітри,  а  на  обличчі  –  маска.
Жаль,  мабуть,  ця  мить  невчасна,
Але  має  останні  рядки  і  ця  казка…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389954
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013


пташина

Я чекаю на ТЕБЕ

Якби  в  цей  момент  ми  були  поряд...
   Ти  обійняв  би  мене  ніжно,  я  прихилилась  би  до  тебе  спиною,  
а  щока  моя  тулилася  б  до  твоєї  і  руки  наші  були  б  переплетені...
   Ми  дивимось  на  вогонь,  слухаємо,  як  він  потріскує,  нам  так  затишно  і  спокійно...  
   Я  співаю  тобі  колискову,  обіймаю  і  кажу:  "Ти  -  мій  загадковий,  мій  сонячний,  мій  солодкий...".  
   Ти  кажеш:  "Ти  -  моя  зіронька,  моя  ніжність,  мій  сум  і  моя  радість..."
   -  Я  люблю  Тебе...
   -  Я  люблю  Тебе...
   Я  торкаюсь  твого  волосся  руками,  дивлюся  в  твої  очі  тихо  і  лагідно,  
потім  -  благословляю  Тебе..  
ділюся  з  Тобою  найсокровеннішим...  
дарую  Тобі  своє  серце...

30.12.2012,  вечір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389790
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


філі-Жанка

Солоне

Єва  та  вітрильники


Що  ти  першим  ділом  зробиш,  прокинувшись  зранку  в  кімнаті,  яка    перетворилася  на  океан?  І  це  зовсім  не  метафора,  не  гарний  зворот  –  аби  прикрасити  речення.  Що,  коли  усі  томики  Кафки  дивними  рибинами  плавають  біля  люстри,  а  колекція  крихітних  кактусів,  що  налічує  аж  три  екземпляри,  вальсує  у  вихрі  води?  
Шукатимеш  неіснуючий  акваланг?  Помацаєш  шию,  нажахана  думкою  знайти  там  бридотні  зябра?  Може,  добряче  протиратимеш  очі,  намагаючись  розвіяти  цю  мокру  ілюзію?  
«Тік  –так»  -  трохи  приглушено  рахуватиме  секунди  підмоклий  годинник  із  зозулею  десь  глибоко  всередині.  У  неї,  либонь,  алергія  на  воду.  Час  пливе  набагато  швидше,  ніж  тлусті  Кафкориби,  які  досі  ще  повільно  рухаються,  розкланюючись  матінці-люстрі.
Ти  глибоко  вдихаєш  розчинений  кисень.  Вода  не  лоскоче  ніздрі,  не  топить  легені.  Ти  просто  собі  дихаєш,  так  вільно  і  гарно,  немов  у  парку  ранньою  весною.
Відштовхуєшся  від  ліжка,  всього  кілька  гребків  –  ти  біля  вікна.
Що  ти  бачиш  там,  люба  Єво?  Чому    сама  схожа  зараз  на  рибу  із  великим  відкритим  ротом  –  немов  повний  місяць?
Все  навколо  –  океан,  солона  вода.  Барвисті  парасольки  табунцями  плавають  коло  сусіднього  будинку,  немов  розчинна  веселка.  Білизна  тікає  зі  шворок,  напинається  і  білими  привидами  мчить  за  підводною  течією.  Оберемки  квітів  із  квіткового  магазину  поблизу,  танцюють  дивні  танки,  сплітаючи  вінки  своїми  пахучими  тілами.    Щойноспечені  пухкі  хлібини    легко  застрибують  у  відчинені  кватирки.  Єва  у  велетенському  захопленні.  Шукає  поляроїд.  Як  же  іще  пересвідчитись  у  реальності  того,  що  навколо?
Поляроїд  ніяк  не  знаходиться.  Єва  байдуже  махає  рукою  і  відчиняє  вікно.  Теплий  потік  води  приємною  ковдрою  огортає  її  вкутане  в  піжаму  тіло.
Єва  випливає  на  вулицю.
Тут  геть  порожньо.
Ти  тільки  зараз  це  помітила,  чи  не  так?
Абсолютна  відсутність  людей.  Воно  і  добре  –  люди  завжди  все  псують.
Гадаєш,  Єво,  тебе  вже  ніщо  не  здивує    -  після  ранкового  кімнатного  океану?  А  що,  коли  я  трішки  поверну  твою  голову  вбік  та  покажу  неймовірний  корабель  із  кораловими  вітрилами?  Не  здивуєшся,  Єво-Ассоль?
Тільки  мить  –  і  вона  міцно  тримає  гладенький  штурвал,  схожий  на  сонце.  
Що  це?  Різкий  удар,  світ  догори  дриґом.  Дощ  із  білих  кристаликів.  Сніг  (?)
Чорт  забирай,  що  коїться?
Жахливий  тріск,  неймовірний  вихор  води  легко  підхоплює  судно,  тягне  до  утвореної  вирви.  Єва  не  встигає  навіть  закричати.

Дитячий  плач.
Бідолашко,  чого  –  сльози?
Чудова  снігова  куля,  подарована  любим  татусем,  та,  де  цілий  світ  всередині  та  ще  казковий  вітрильник  просто  в  серцевині  -    вкотре  розбита.  Яка  жахлива  випадковість.
О,  Єво.  Не  плач,  люба.  Купимо  нову.
Пограй  краще  із  Адамом.  Він  нудиться  сам  у  саду.  
І,  бога  ради,  не  лізь  до  яблук!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389784
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


Марамі

Дні бувають самотні

Дні    бувають    самотні    як    люди
Коли    небо    зимою    плаче
Я    чекатиму    звідусюди
Ти    не    прийдеш    до    мене    одначе

Дні    бувають    під    смак    валер'янки
Із    дотичністю    мозолів
Розбиваються    обіцянки
Що    почуті    від    ангелів

Дні    впиваються    ніжно    у    пальці
Струни    ріжуть    так    солодко    шкіру
Жаль    самотність    гітарних    танців
Не    дійде    в    радіоефіри

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389771
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


космічна

А хто……?

А  хто  не  хотів  у  небо  взлетіти?
А  хто  б  не  хотів  мрію  здійснити?  не  хотів  би  літати  до  сонця  дістати,
кохану  людину  з  собою  підняти?

А  хто  ж  нездійсняв  в  своїх  снах  польоти?
А  хто  ж  не  любив  хмаринок  турботи?
Напевне  таких,  у  світі  не  має,
бо  кожен  у  мріях  своїх,
десь  літає.......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389748
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


kore

Мовою дотиків

Мова  дотиків  багатша  від  гри  палаючих  слів,
від  неї    аж  кров  нестигла  забивається  в  венах,
коли  відчуваєш  суть  двох  нестримних  світів  ,
коли,  мов  голкою,  так  ніжно  проводять  по  ребрах.

Кожною  клітиною  тіла  відчувати  ночі  тепло,
яке  розливається  морем,  що  щемом  лягає  на  скроні,
навіть  тиша,  яка  беззвучно  впадає  на  дно,
не  спроможна  стримати  навали  німої  розмови.

Угору,  де  літають  пориви  людського  бажання,
підійматись  хвилину  і  чекати  неба  півподиху  ,
віями  торкнутись  до  тіла  крикливим  мовчанням
і  обгорнутись  дотиком,  оголеним  порухом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389694
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


Хестер

Мишеня…

Збираємось  у  затишній  хатині,
Різдвяним  вечором,  біля  каміну,
Міркуємо,  спілкуємось  і  тиша,
Хіба  що  десь  вкраде  кусочок  сиру  миша...

Нехай  і  так,  сьогодні  не  шкода...
Це  ж  свято,  хай  радіє  і  вона...
У  дружнім  колі  тиха  коляда,
Це  ще  одна  Різдвяна  дивина...

В  каміні  вогники  вальсують  ніжно,
І  ми  спілкуємось  у  дружнім  колі...
А  поруч  з  нами  сир  куштує  миша,
Це  вечір  лірики  п'янкої  й  алкоголю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389287
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013


Лілея

Старий рояль.

Пуста  кімната,  попелом  розсіяні  думки,
Старий  рояль  мовчить  забувши  ноти.
Настане  мить,  коли  всі  наші  помилки  
З"єднаються  у  вибухові  електричні  дроти.

Розірвуть  наші  серця  на  друзки
І  за  брехню  важку,  о  Боже,  Боже,
Ми  в"яжемо  собі  тісні  на  руки  мотузки,
Ми  заручаємо  себе  самі,
То  хто  ж  нам  в  цьому  світі  допоможе?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389335
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013


Оксана Смішко

Це не любов – психіатрія

Не  тіш  себе…  Це  не  Любов  –  Психіатрія!
Я  витримала  твій  болючий  тест…
Хто  винен,  що  по-іншому  не  вмію
Явити  світові  свій  внутрішній  протест?!!
Не  тіш  себе  –  не  ти  тому  причина,
Що  десять  діб  я  майже  вже  не  сплю…
Є  інший  із  блакитними  очима,
Чий  погляд…  у  твоїх  очах  ловлю…
Не  тіш  себе…  Бо  це  не  випадковість,
Що  в  нас…    одна  на  двох  вирує  кров…
Запрошую  тебе  в  свою  свідомість  –
Шизофренія  –  плата  за  Любов!
                                                               02.01.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389329
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013


Конвалія

Карпати-гори

Всього  лиш  день,  та  вартий  пів  життя.
Схід  сонця  в  Мармаросах  і  тиша-забуття.
І  небо  так  низько,  -  ось  вже  на  долоні.
В  живу  росу  я  занурюсь  по  скроні.

Якщо  є  рай,  то  він  ось  тут  —  у  горах:
В  величних  соснах,  ріках,  потічках,
В  солодко-рум”яних  та  пахких  світанках
У  місячно-зоряних  диво-ночах.

Та  більше  щастя  —  поруч  Ваші  очі.
Спокійно  й  легко  на  душі  цієї  ночі.
Я  Вас  люблю!  І  що  із  цим    робити?
Сказати?  Мліти?  Серцем  обігріти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389327
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013


Дивна

Мої чайки і твій океан

В  чому  річ?  Чому  так  тихо  і  самотньо?
Чи  то  просто  банальна  тиша  перед  бурею?
Від  берега  тікали  хвилі  щастя  незворотньо,
До  океану,  який  зветься  долею.

Мої  чайки  і  твій  океан.
Що  було  б,  якби  все  навпаки?
Моя  солоність  не  гоїла  б  ран,
А  твої  чайки  втратили  б  голоси.

Якби  твої  чайки  літали  над  моїм  океаном,
Я  б  віддала  всю  рибу  їм,  тільки  б  жили.
Я  б  провела  по  собі  караваном
Човни  твої,  хай  би  пливли.

Я  б  стала  дзеркалом  для  твого  неба,
Щоб  ти  всі  зорі  зміг  порахувати  в  мені.
Море  для  чайок  –  не  просто  потреба,
Це,  як  тотем  культу  племені.

Мої  чайки  і  твій  океан.
Що  було  б,  якби  все  навпаки?
Моя  солоність  не  гоїла  б  ран,
А  твої  чайки  втратили  б  голоси.

А  ти  вічно  топиш  мої  човни
І  ти  б  не  провів  по  собі  караваном.
Просто  прошу,  на  дно  не  тягни,
Адже  МОЇ  чайки  занадто  часто  плакали  над  ТВОЇМ  океаном…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389347
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013


Rekha

Саме так

Знову  цей  ранок!  Господи,  я  божевільна...
Я  саме  так  божеволію,  і  неспроста.
Присмак  дощу  –  то  така  собі  смуга  суцільна,
від  підвіконня  до  скронь.  
Як  торкались  вуста,
як  шаленіли  в  двобої  до  опіків  шкіри,
як  від  поранень  наскрізних  твоїм  «ти  –  моя»
я  бо-же-во-лі-ла,  падала,  падала  в  прірву…
знову  наснилось.  
Моя  найпрекрасніша  яв  –  
бачити  світло  щоранку  твоїми  очима,
голос  твій  знову  впускати  в  аорту,  мов  щем,
чути  життя  ним.  Свої  залишати  ключі,  там,
де  ти  шукаєш  їх,  щоб  затопити  дощем
кожен  мій  день,  він  злітає  з  небес,  як  пелюстка
щастя,  що  ніжно-червоним  у  серці,  мов  мак.
Ти  –  моє  все.  А  все  те,  що  не  ти,  не  люблю  я!
Саме  так!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351717
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 02.01.2013


Дивна

Зима.

Холодна  погода.  Ця  така  дивна  жінка  в  білому  ніяк  не  дає  до  себе  звикнути...  То  холодить  і  сипле  снігом,  то  поливає  сірим  дощем.  А  так  хотілося  би  її  зрозуміти.  Щось  таке  неспокійне  мучає  її  душу...  І  через  ОТЕ  вона  така  неоднозначна...  Холодна  біла  жінка...  Самозакохана.

В  таку  погоду  хочеться  теплого  чаю  і  м*якої  кольорової  ковдри.  хочеться  романтичної  комедії  і  хороших  емоцій.  Та  від  цього  тепліше  стане  тільки  в  середині  ,  зовні  все  залишишається  холодним.  хочеться  ,  щоб  ще  хтось  був  поруч.  щоб  чиїхось  три  з  половиною  сантиметра  ртутного  стовпчика  тебе  зігріли.  чиїхось  36  і  6.  хочеться  яскравої  барвистості...  і  хочеться  випити  трохи  веселки.  я  б  пила  її  з  різнокольорових  чашок.  для  кожного  кольору  в  мене  була  б  окрема  чашка.  це  було  б  чудово.  в  понеділок  я  б  смакувала  веселку  з  червоної  чашки,  а  в  неділю  закінчувала  б  пити  з  фіолетової.  

а  як  добре  було  б  закохати  Зиму  у  когось  ніжного.  у  того,  хто  зміг  би  розтопити  льодяну  душу  цієї  морозної  леді  і  приборкати  її  примхливий  характер.  було  б  добре.  були  б  сонячні  грози  замість  білих  снігопадів  і  нестримні  вибухи  полуничної  радості.

та  поки  Зима  самотня,  доводиться  терпіти  всі  її  вишукані  і  такі  ретельно  сплановані  капризи.  граємо  з  нею  в  гру,  зрозумілу  тільки  їй  самій.  і  поки  програєм.

Холодна  погода.  Ця  така  дивна  жінка  в  білому  ніяк  не  дає  до  себе  звикнути...  То  холодить  і  сипле  снігом,  то  поливає  сірим  дощем.  А  так  хотілося  би  її  зрозуміти.

ось  бачу,  як  маленький  сонячний  промінчик  своїм  тремтливим  єством,  пробивши  собі  шлях  крізь  сірі  хмари,  намагається  зігріти  світ.  крізь  тонку  кірку  льодянистого  снігу  тянеться  до  нього  зелений  пагінець  чогось  прекрасного  і  нового.  природа  бунтує.  бунтує  проти  безсердечної  Зими.  а  може  хтось  такий  ніжний  і  турботливий  все-таки  закохав  її  у  себе?  напевно,  що  так.
холодна  біла  жінка  закохалася  і  стала  гарною  чуттєвою  дівчинкою.

Весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389255
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013


inna-spring

Емоції рухають життя!

Емоції  рухають  життя!
Без  них  не  бачим  сенс  буття.
Без  них  ми  мучимось,  страждаєм.
Чому?  Для  чого?..  Я  не  знаю.

Але  ж  емоції  -  важливі!
З  душевної  пустелі  -  ниву..,
вони  перетворяють  враз!
А  інколи  -  калічать  нас...

Емоції,  чуття,  Любов...
Ми  прагнемо  їх  знов  і  знов.
ОкрАса  будь-якого  слова  -
Вони  -  рушійна  сила  всього!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252291
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 29.12.2012


Софія Герасимюк

Знову

Кожен  день  починаєш  це  знову:
цю  безгуздість  і  певний  гнів.
Кожен  ранок  ти  йдеш  біля  дому,
де  злиття  відбулось  почуттів.

Пам'ятаю  я  твоє  волосся.
В  ньому  ж  ціле  сплетіння  снів.
Я  не  знаю,  як  це  відбулося,
але  вмить  ти  кудись  полетів.

Палко  вітер  плекає  весняний
Кожен  взмах  твоїх  чорних  вій.
Найрідніший  ти  мій,  коханий,
залишився  у  вирі  мрій.

Залишився  без  тебе  лиш  ранок,
залишився  пустим  той  дім,
де  з  тобою  ми  пили  каву
й  не  пускав  ти  з  міцних  обійм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388410
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012


sweet_lana

Моє бажання….

Хочу,  щоб  ти  був  поруч.  І  назавжди
Без  жодних:  «Я  не  можу»,  «Мені  треба  йти»
Хочу  знати,  що  я  для  тебе  важлива
І  мені  достатньо  твоїх:  «Ти  -  красива».

Хочу,  щоб  нарешті,  ця  відстань  скоротилась
Щоб,  нарешті,  головна  моя  мрія  здійснилась
І  не  потрібно  було  спішити  нікуди
Хочу,  бути  там  де  й  ти.  Завжди!

Я  знаю,  що  це  таке  просте  і  наївне  бажання
Та  на  даний  час  воно  найбільш  жадане
То  ж  я  просто  закрию  очі  і  попрошу
«Будь  поруч»  -  це  все  чого  я  зараз  хочу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387979
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 28.12.2012


Куценко Альона

Двоє

Ми  поряд  стоїмо.  Чорніє  грунт.
І  слабне  сонця  світ  за  горизонтом.
І  нас  так  мало.  Двоє.  Та  ми  -  гурт.
І  наше  серце  стане  скоро  фронтом.

Знімає  вітер  ембієнт  розлуки.
І  ми  чіпляєм  бант  на  меч  і  щит.
Нас  так  багато.  Двоє.  Наші  руки
Вбивають  грубість  і  знаходять  оксамит.

Ми  не  почнемо  ані  війн,  ні  міжусобиць.
І  двоє  рук  підіймуть  білі  прапори.
Нам  так  приємно,  що  нас  двоє.  З  цих  подробиць
Ми  створим  довгі  і  кохані  вечори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388121
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2012


БлукаючА ЗіркА

"Подруга"

От  боли  человек  становится  сильней,
у  всех  от  боли  появляется  закалка!  
Он  разговаривает  с  ней-  
она  подруга  и  ей  меня  не  жалко.
Бывает  так,  что  люди  расстаются,  
бывает,  что  и  навсегда.  
Но  сердце  рвется,
 если  над  тобой  смеются,  
а  если  близкие,  больней  тогда.  
Сижу,  пишу,  стараюсь  не  заплакать,  
а  сердце  сквозь  слезы,  не  может  стучать.  
На  нём  теперь  вето,  большая  печать!!!  
Я  не  игрушка-не  надо  мной  играть!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387978
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Надія Таршин

Сину

Молюсь  Богу  кожну  днину
Я  за  тебе,  любий  сину,
Материнської  любові
Не  поменшає  ніколи,
І  на  всіх  твоїх  дорогах
Я  в  надії  і  в    тривогах,
Щоб  біда  тебе  минула,
І  щоб  доля  пригорнула.
Хоч  від  зла  і  від  напасті
Не  завжди  прикрити  
                                                 вдасться,
Все  одно  молюся  сину
Кожну  Божу    світлу  днину.  

2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387829
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Вразлива

Добрий ангел

Душа    самотньо  мерзала    у    снігах,
 А    згори    місяць,  мовчазний  монах,  
 З    ним    свита    зіркова,освітлювала  шлях
 А    тіло  німо    борсалось    в    спокусах.

 Серце    гаряче    спалахом    свічі,
 Змарнілу    тінь  ,  виводячи    вночі.
 Безсило    билися    думки  в  тривозі  ,    
 Не  загубитися        поспіхом  в    дорозі.

.
 Людська    Надія    жевріюяча    в    очах,
 Розпука    відчаю,  вагання  страх.
 Та    добрий    ангел    у      Різдв*яну  ніч,
 Благословення    посилає    увсебіч.
 

 І    подорожнього,      ніжним    крилом
 У    хуртовину,  вкрив    своїм    шатром.
 Доки      Віфлеємська    зоря    палає,  
 Всевишнього    покров    благословляє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388051
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2012


Марамі

Мрія

Ти  як  мрія  засклена
Маниш  світлом  і  своїм  холодним  теплом
І  мені  б  доторкнутись,  відчути  той  смак  язиком
Чи  ти  справді,  як  сльози  солена

Сонце  манить  потой  бік  екрану
Недосяжна,  лиш  атоми  твої  підносять  у  небо
Переконує  музика  все  це  не  марно,  ще  треба
Та  все  далі  втікає  та  мрія  шукана

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388068
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Марія Семенюк

НА МЕЖІ

Хаос.  Суцільна  темрява.
Уривки.  Діафільм.
Калейдоскоп  із  клаптиків
фантазій  і  надій.

Дзеркальне  відображення.
В  сльозах  поміж  калюж.
Скляна  гора.  Із  льоду  брухт.
Це  наслідки  причин.

З  вікна  не  віє  холодом.
Лиш  сирість.  І  в  душі.
Так  моторошно  й  жалісно.
І  жихають  грачі.

Сховатися.  Навколішки.
Поміж  вогнів  хрести.
Примарні  звуки  радості.
Все  в  хаосі.  І  йти.

Навпомацки.  До  виходу.
Навшпиньках  з  темноти.
Не  бачити,  що  коїться.
Шукати  і  знайти.

Дощ  виринає  спогади.
І  топить  сірий  день.
Відновлення  ілюзіїї
могутності  людей.

Надія  на  примирення.
Війна.  Знову  війна...
Калейдоскоп  розсипаний.
Фантазія  дотла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388043
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012


DeaD>< dreem

Без тебе

Кожен  день  без  тебе  –  це  мука,
Гірше  за  це  є  напевно  розлука.
Мрію  про  тебе  щодень,
Лиш  не  пишу  я  пісень.
Зате  у  віршах  виражаю,
Свою  любов  я  безкраю.
Хоч  разом  нам  вже  не  бути,
Та  не  можу  тебе  я  забути.
Через  тебе  я  дуже  страждаю,
Тому  я  постійно  ридаю.
Я  дуже  люблю  тебе,  
На  цьому  й  усе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159553
дата надходження 06.12.2009
дата закладки 25.12.2012


софія Потоцька

не знаю…

не  знаю,..не  знаю...
від  твоїх  слів  я  просто  помираю...
від  болі  в  серці  бринить  сльоза  розлуки...
якби  ми  знали,що  будуть  такі  муки...
якби  ми  знали,що  на  нас  чекає,
чому  в  житті  так  дивно  все  буває,
чому  не  разом  і  чому  все  так...
там  тепла  осінь,а  тепер  холодний  мрак,
там  ніжність,незабутні  почуття,
 а  що  тепер,болить  моя  душа,
сумління  наче  пошепки  мовляє,
за  все  життя  і  не  таке  буває,
ви  хтіли  цього  ,ось  і  получили,
а  за  всі  наслідки  не  думали,а  жили...
жили  щасливо  і  наче  в  перший  раз,
ця  осінь  і  цей  сніг  звізали  нас,
це  небо  і  і  ці  зорі  не  земні,
і  танці  при  закоханній  луні,
розмови  наші  зранку  до  світання,
і  не  стримане  шалене  це  бажання...
та  все  закіінчилось,
і  ми  це  зрозуміли,
та  наші  душі  навіть  трошки  не  остили,
та  нам  потрібно  далі  жити...
тебе  як  просто  друга  буде  важко  полюбити...
за  тебе  буду  завжди  Бога  я  просити!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387382
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Іванка Прокопишин

Кохання не минатиме роками.

Кохання  не  минатиме  роками.
Якщо  воно  і  справді  в  нас  було.
Мене  лиш  так  кохати  зміг  без  тями.
Котру  тобі  снігами  принесло.

Хоча  воно  жило  у  нас  думками.
І  щастя  наяву  вже  не  прийшло.
Не  можна  ж  описати  це  словами,
що  в  серці  твоїм  і  моїм  було.

13  грудня

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387373
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012


Незрозуміла

Нещирість

Так  боляче  сміятися  крізь  сльози
й  ридати  боляче  як  щастя  на  душі.

Та  що  зроблю,як  заметілі  й  грози
затьмарюють  свідомість  -  і  щодня

Все  знов  і  знов  повторюється  колом  -
нещирі  усмішки,емоції,слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387698
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2012


ШуФлЯдКа

напевне то ЗиМа. .

А  за  вікном  вирують  почуття
І  замітає  сніг  образи  люті
На  жаль  сьогодні  я  вже  не  твоя
Мій  сніг  поможе  мені  ще  до  лютого

Мені  подобається  вальс  сніжинок
Сьогодні  дивовижніший  з  усіх
Твою  гординю  замітають  сміло
І  закружляють  в  танці  милих  снів

Мій  чай  осигнити  вже  встиг
Задумалась  про  те  що  буде
Вже  треба  іхати,зібратися  не  встигла
Але  нічого  час  ще  буде

Нам  часу  вистачить  на  те
Щоб  все  забути,якось  пережити
Нам  часу  вистачить  щоб  знов
Когось  любити,чи  когось  хотіти

І  знову  удивлятися  в  вікно
Як  там  вирують  справжні  почуття
І  знов  жаліти  що  сьогодні  я
Навіки  стала  не  твоя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386875
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 23.12.2012


М. Вольная

хаос в

напів-збережена
під  над-враженням
частково  впевнена,
але  оскаржена
іду  супротивом
ні  за,  ні  проти
занадто  зрадливо
усе  навколо.
квадрат  квартир,
і  кути  відносин,
кричать  "за  мир",
гвинтівки  ж  носять
собаки  злижуть  
всю  кров  із  рани,
а  "друзі"  впевнено
лиш  словом  стануть.
в  напів-  незмінності
і  недоречності
цей  світ,  як  сон
у  безкінечності
і  голова  -  приймач
давно  зіпсований
де  вимикач?
від  зрад  і  споменів..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379824
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.12.2012


Biryuza

оплаканий мною воїн

спроба  осилити  схему  дощу,
вмовити  хмари  рухатись  в  напрямку  часу.
вечір  смакує  гарячу  залежність,
відбираючи  ковдру  озброєнь.
з  тобою  поруч  занадто  людей,
мій  розбещений  воїне...
наче  силкуєшся  йти,
опустивши  очі  в  глибокі  кишені,
озираючись  навсебіч.
тебе  зовсім  не  кличуть
в  країни,  де  спокою  вщент.
місце  твоє  на  схилі  кволого  бунту,
ти  мусиш  бути  в'язницею  всім,
ти  безперервно  нам  мусиш  бути,
креслити  скаліченими  руками  опади
і  вмовляти...
направду  це  важливіше.
ніша  твоя  непосильна,  воїне,
затхлий  мир  -  тільки  відступ,
вбогі  недоїдки  знань.
і  коли  ти  востаннє  
опустишся  на  коліна,
всіляки  провини  
зійдуть  нанівець.
повернеться  забуте  із  мертвих.
воїне,  дихаєш  голосно  й  ледве
наче  й  сам  ти  оплаканий  мною
мрець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387059
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012


frolovaviki

І гаснуть за миті маленькії сонця в родинах…

Зникають  мотиви  мов  плессо  на  водних  вершинах,
минаються  дні.  З  ними  ночі,  роки,  місяці.
І  гаснуть  за  миті  маленькії  сонця  в  родинах  -
де  нині  ніколи  не  буде  "руки  у  руці".

Тепер  в  їх  серцях  стільки  болі  і  жаху,
що  соромно  навіть  плекати  щасливії  сни.
Колись  мене  доля  навчила  мовчати  -  
та  без  почуттів  залишатись  ніхто  не  навчив.

І  скільки  обмежених  горем,  надією,  світлом  -  
родин  українських  на  нашій  "щасливій"  землі.
Для  них  не  настане  ніколи  прекраснеє  літо  -
лиш  осінню  тихо  на  південь  летять  журавлі.

А  з  ними  туди  відлітаюсь  осінніє  диво,
дзвінкі,  молоді  голоси  і  чарівні  казки.
Можливо  таких  не  бува  в  українських  родинах,
та  сльози  нещасних  дітей  проростають  немов  колоски.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387045
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012


NenSy

Малятко

Привіт,  моє  малятко  миле!
Не  знаю  як  Його,  а  я  Тебе  кохаю  щиро.
Цілую  ніжно  твої  ручки
І  то  пусте,  що  без  обручки
Я  вже  давно  сама  ходжу.

Ти  моє  сонечко  прекрасне.
Для  мене  ти  сіяєш  ясно.
І  що  без  тебе  я  б  робила?
До  кого  б  зараз  говорила?
Кому  були  б  оці  слова?

Ти  знай,  малесенька  людино,
Що  ти  в  цім  світі  не  одна  єдина,
А  є  ще  я  –  твоя  матуся.
Любить  тебе  завжди  клянуся!
Ти  будь  спокійна  і  не  плач.

Моє  маля,  моя  кровинка,
Душі  моєї  половинка,
Моє  ти  щастя  неземне!
Нехай  тебе  біда  мине,
І  оминають  лихі  люди.
Нехай  тебе  твій  ангел  береже.

А  я  ж  кохатиму  тебе  безтями,
Аж  до  холодної,  сирої  ями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386986
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012


Harmonika

подорож

Мене  з"їдають  хвороби.
Надто  серйозні  і  надто
несмертельні  у  двадцять.
Такі  речі  траплятимуться
настільки  у  сорок.
Організм  гасне  в  думках.
Кожна  рана-  наслідок.
Я  бачу  свою  затруєну  душу,
що  вже  давно  не  звучить
у  соль  мінорі.
Мої  руки  прозорі,  вражені.
Ми-  прокажені.
Життя  не  така  вже  й  подорож
далека.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386981
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012


Blondberry

Дівчинко

Тихше,  дівчинко.  Вже  не  час.
Вже  не  можна  трощити  душу.
Вже  ніколи  не  буде  «вас».
«Ви»  були.  Він  пішов.  Він  мусив.

Знаєш,  дівчинко,  вже  пора.
Вже  пора  відучитись  любити,
Бо  у  тебе  ж  душа  –  не  вокзал,
Щоб  там  вічно  шуміти,  ходити.

Люба  дівчинко,  все  мине.
Все  переболить  і  затихне.
Після  нього  інший  прийде,
І  для  тебе  писатиме  вірші.

Ти  лиш  пам'ять  свою  бережи,
Хай  залишаться  спогади  ваші.
Та  кохання  із  серця  зітри.
Знаєш,  дівчинко,  це  ж  бо  найважче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386742
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012


Інна А.

Біль

Біль.Шалена  біль
серце  розриває.
Як  на  живу  рану  сіль
хтось  навмисно  посипає.
Говорять:"Час  лікує".
Та  це  неправда.
Зовсім  біль  він  не  блокує,
і  це  неначе  зрада.
Щодня  я  прокидаюся
з  великим  бажанням,
що  сьогодні  попрощаюся
зі  своїм  стражданням.
Та  я  обманюю
сама  себе,
відразу  згадую
...Тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386595
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012


Тетяна Полярна

Вже не байдужа егоїстка

Вже  не  байдужа  егоїстка,
Не  критик  вад  твого  життя.
І  не  шалена  фаталістка,
Яка  плюндрує  небуття.

У  снах  твоїх  -  колюча  сітка,
А  у  думках  -  нестерпний  ток.
Вже  не  твоя  єдина  квітка
Не  згадуй  той  мізерний  строк.

Трави  себе  гріхом  спокуси,
Давися  страхом  заборон,
І  не  прощай  життю  укуси,
Що  вкрили  тіла  електрон...

Залиш  у  пам'яті  лиш  ранок,
Легенькі  подихи  зими,
Не  розігрітий  ще  сніданок
І  незабутнє  слово:"Ми".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386643
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012


Патара

Ніч на Миколая.

Шурхіт  нині  по  господах  усю  ніч  ми  чули,
Це  не  миші,  що  шукають  чим  поласувати,
Наче  бджілки,  для  роботи,  покинули  вулик,
Ангелята  прилетіли  у  кожніську  хату.

Бо  Святому  Миколаю  допомогти  треба,
Щоби  жодної  дитини  не  минути  часом,
Передати  всім  гостинці  від  Посланця  Неба,
Їх  у  нього  в  торбі  доста,  як-то  кажуть  масса!!!  

19.12.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386014
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012


Емілія Вейн

Я зовсім не проти

бути  тою  дівчиною,
на  яку  ти  витріщаєшся  на  декілька  секунд.
І  от  вже  знову
Про  суху  рутину,  чергова  розмова.
Ти  не  ділишся  своїми  
найбільшими  мріями,
Страхами  найглибшими,
Та  я  не  проти,  вже  звикла,
розказуй  швидше.

Краще  скажи,  
що  в  тих  скринях  старих,
у  тих,  що  ховаєш  під  сходами.
Зморщені  часом  листи?
Чи  якісь  давні  секрети?
Я  чую  як  твої  книги  припадають  пилом,
як  солодкі  запахи  з  кухні
Пробираються  у  кімнату,
Чую  твій  голос  рідний,  незабутній.
Він  клеїть  слова  докупи  краще,ніж  мій.

Ті  скрині  несправжні,  нереальні,
Ховаєш  їх  в  куточках  свого  розуму,
Кажеш,  що  буде  фатально,
Якщо  я  їх  відкрию.
Іноді  кінчики  твоїх  пальців
були  теплішими  за  обійми.
Цікаво,  а  обійми  були  здатні  обпекти?
Так,що  хотілося  б  подалі  втекти?

Твої  слова  були  глибокі
(вже  не  кажу  нічого  про  очі)
Глибші  за  океан
Там  можна  прочитати  все,навіть  обман
Час  сипався  крізь  пальці,мов  пісок
Підійди  ж  ближче  і  тримайся
Бо  це  в  один  кінець  квиток.
А  хочеш,то  на  декілька  секунд
як  і  раніше,  далі  витріщайся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385800
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2012


Інна С.

Посміхнися, коханий!

Невже  тобі  шкода  посмішки  для  мене?
Ну  посміхнись  мені,  будь-ласка,
Скажи  мені  тихенько  «здрастуй»
І  посміхнись…  ніжно-шалено…
Ти  ж  також  думав  увесь  час  про  мене!..

Розлука,  милий,  добре  нам  знайома,  
А  люди  підло  виграють  на  цьому,
Упевнюють  мене  у  тому,
Що  буцім  тобі  добре  і  без  мене…
Але  їм  Бог  все  зло  їхнє  поверне…

Я  ж  знаю,  що  для  тебе  я  єдина  ,
Я  відчуваю  це,  бо  вчинки  не  лукавлять,
А  чужі  домисли,  повір,  мало  цікавлять.
Важливіше,  коли  поруч  людина,  
Що  хоче  бути  поруч  щохвилини…

Ну  посміхниь,  будь-ласочка,  всміхнися!
Я  так  тебе  чекала,  рідний,  милий,
Я  впевнена,  що  вистачить  нам  сили,  
Щоб  подолати  всіх,  хто  не  змирився
Із  тим,  що  в  нас  серця  в  одне  сплелися…
Коханий,  я  люблю  тебе,  всміхнися!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385253
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 16.12.2012


moonfairy

Копировать - вставить

Копировать  –  вставить.
Выпить  –  отлично.
В  твоих  руках  
уже  очень  привычно.
На  минуту  –  забыть,
На  века  –  его  профиль,
На  секунду  –  остыть,
а  потом  –  мрачный  кафель.
Нестерпимо  от  кайфа,
До  безобразного  хочется…
Стыжусь  мыслей  в  тряпку
И  от  этого  –  не  терпится
Внутри.  Без  отчетливо
Мерзкого  «ясно»,
Но  с  молитвенно
Вечным  «мрачно».
Соскользнуть  –  и  не  видимо,
Завалиться  на  облако.
С  тобою  –  лишь  косвенно,  –  
Это  наше  пророчество:
Наши  веки  без  света,
Наши  кремА  без  загара,
Наши  речи-кастеты,
Наш  дурдом  без  обмана.

Копировать  –  вставить.
Забыть  –  не  забыться.
Мне  тебя  не  оставить,  
Тебе  бы  лишь  сбыться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385145
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012


Gabriet Ksenia

Є стільки слів не сказаних

Час,  як  одна  мить  його  плин  неможливо  не  помітити.  Він  змінює,  корегує,  додає  своїх  нот  і  фарб  у  загальну  картину  життя.  Він  іде…  не  зупиняючись,  не  затиняючись  і  навіть  не  спотикаючись.  Біжить  кудись  у  невідомість  розкидаючи  усе  в  себе  на  шляху…

       Одного  разу  ідучи  засніженими  вулицями  ти  усвідомиш,  що  насправді  ти  не  жив,  а  лише  мчався  за  часом  і  тільки  тоді,  коли  ти  зупинишся  ти  починаєш  жити.

         Зупинка  –  це  всього  на  всього  мить.  Ти  живеш  миттю.  Ми  всі  мабуть  живемо  миттю.  І  як  мильні  бульбашки  надуваємось,  злітаємо,  а  потім  віддаляємось  у  вічність  туди  далеко  у  небо,  так  і  до  кінця  не  усвідомивши,  що  життя  –  це  зупинка,  а  зупинка  –  це  мить.

         Часом  є  стільки  слів  не  сказаних,  часом  є  стільки  чорнил  не  списаних,  а  мали  б  бути…

           Жаль  ми  хочемо  але  не  можемо.  Ми  можемо  але  не  робимо.  Ми  самі  себе  стримуємо.  Стримуємо  своє  життя.  І  воно  іде  тоді,  коли  стільки  ще  не  сказано,  воно  іде  у  не  підходящий  для  цього  момент,  воно  іде  у  небо…

           А  хотілось  б  бути  як  дитина,  говорити  про  все  на  світі,  бути  вільним  і  летіти  і  зупинятись  не  на  мить  і  сказати  стільки  не  сказаного.
Але  ми  себе  закупорюємо,  ми  мовчимо,  чинимо  насильницький  акт  над  душею  і  падаємо  не  встаючи…  мовчимо…

           Час  іде  коригуючи,  перетворюючи  нас  у  попіл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384915
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 15.12.2012


Ласунка

Мова серця

Наймайстерніша  розмова...
В  поцілунку  очі  злила!
Непромовивши  ні  слова,
Видає  нас  мова  тіла...

Поглядом  торкнулись  душі.
Ти  вриваєшся  в  свідомість!
Думати  по  тебе  мушу!
Що  ж  ти  думаєш  натомість??

Серце  розколотить  груди...
Знову  дихати  не  можу!
Ти  в  житті  моєму  чудо!
А  чи  я  тебе  стривожу?

Ледве  лиш  землі  торкнувшись!
Рівний  подих  розіграю...
Руду  пристрасть  проковтнувши.
Ти  ж  це  саме  відчуваєш???

Не  мовчи…….!!!!!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319728
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 15.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2012


kore

Океани й свобода

У  смуток  горнулися,  бачили  не  сповнені  сни.
У  тиші  під'їздів  вбивали  розшматоване  світло.
У  кронах  дерев  ми  вбачали  незнайомі  сліди.
Пройшов  кінець,  тож  шукати  початок  запізно.

Пройшли  ті  хвилини,  що  щастям  кричали  без  тями.
Забули  ми  стежку,  якою  вічність,  здавалось  би,  йшли.
Немає  там  щастя,  де  біль  обнімає  вітрами,
Де  реквієм    грають  покинуті  нами    мости.

Де  тісно  у  рамках,  самотність  сама  не  буває.
Вона,  як  той  човен,  кружляє  у  морі  життя.
Поруч  і  хвилі,  і  сонце,  і  небо  безкрає  -
океани  й  свобода,  а  не  гніт  і  людська  метушня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384936
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


космічна

Коли дні холодні…

Коли  дні  холодні,
коли  сірі  дні,
коли  просто  погано,
допоможи  мені....

Коли  пальці  замерзли,
коли  чорні  думки,
просто  зігрій  мої  руки,
просто  допоможи  мені...

Прошепочи  на  вухо,
чарівні  слова,
що  я  тобі,просто  потрібна,
що  без  мене  темнота....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384062
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Solnishko-‘๑’-

для чого?

Світанок.  Сонце  прокидається.
Світ.  Щастя  ясне  просинається.
Ластівка  над  полем  кружляє
Дитя  своє  давно  виглядає

Кожен  усе  це  зле  відчуття  має
таке  враження  ніби  хтось  карає
уже  не  знаю,  коли  легко  засинаю
мрію,  що  в  твої  думки  поринаю...

але  тебе  я  з  легкістю  запевняю
в  мить  жахнуся,  це  чудово  знаю
тому  навіть  не  хочу  туди  заглядати
для  чого  буду  дуркою  страдати?

в  одному  лише  впевнилась  я  
це  уже  напевно  не  те  життя,  
де  помилки  потрібно  виправляти
їх  просто  потрібно  не  сотворяти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384308
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Олена Вєчканова

У короткій чорній сукеночці

У  короткій  чорній  сукеночці
(заповідала  як  Коко  Шанель)
я  надішлю  тобі  месседжа.
Про  зустріч  на  англійський  манер.

Скажеш  "Ні!"?  Налякаю  образою.
Хоча  ж  знаю,  ти  не  з  боязких.  
Скажеш  "Так!"?  Не  здивуюся,  вражена.
Не  забув  ще  цілунків  терпких.

Ми  з  тобою  не  будем  вітатися,
й  без  прощання  розійдемся  знов.
Нам  же  нічого  більше  боятися,
розчинилася  в  крові  любов.

То  можливо  було  лише  екстазі,
та  вже  зараз  різниці  нема.
У  короткій  чорній  сукеночці
я  від  тебе  схід  сонця  пішла...  (17.05.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384536
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012


Тетяна Мерега

Я розчиняюсь в самоті

Лиш  вдих  і  видих.  Тишина.
Навкруг  нічого.  Я  одна.
Висить  в  повітрі  дух  вина.
Усе  повила  таїна.

Палає  свічка  в  темноті.
Турботи  зникли  в  пустоті.
Нема  потреби  в  правоті.
Я  розчиняюсь  в  самоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384560
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012


та що пише

тік так

Тік  так    тік  так
уже  новенький  день
Стукоче,  час  по  колії  стукоче
Не  встигнеш  ти  зануритись  у  сни
Як  новий  день  за  п’яти  залоскоче
Тік  так  тік  так
Не  втома  не  журба
Якісь  дівочі  віхоли  й  замети
По  один  бік  екрану  білий  птах
По  другий  ти  неначе  хвіст  комети
Тік  так  тік  так
Замуркав  сонно  кіт
Чи  може  він  хропів  якось  невміло
Можливо  ти  подумав  у  цю  мить
Як  є  без  тебе  сумно  і  не  мило
Тік  так  тік  так
І  день  новий  уже
Й  погода  зимна  запалила  скроні
Здається  все  попереду  буде
Бо  ми  як  час  до  болі  неповторні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384559
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2012


olhakvitka

***хто кохав***

Хто  кохав  в  житті  той  знає,
Що  любов  так  просто  не  минає.
Що  вона  ще  довго  душу  мучить
й  спати  не  дає...

А  ти  пішов...
назад  дороги  не  знайшов.
Та  я  тебе  іще  чекаю
хоча  надії  й  мало  маю.

Коханий,  твоє  ім*я  таке  бажанне,
Коханий,  про  тебе  думаю  завжди...
Коханий,  твоє  ім*я  таке  жаданне,
Коханий,  прошу  тебе  не  забувай!

Дороги  наші  не  зійшлися
У  мене  інший,  в  тебе  інша,
Але  холодними  ночами
Про  тебе  думаю  завжди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384045
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Шалена помаранча Лорна

демони моря.

моє  море  блакитне,  а  губи  бездонні  -
Світлосолоні,  темносолоні.
В  спраглі  бажання  беззвучні,  бездомні
Здавалось  свідомі.  А  чи  підсвідомі?
Прокралась  спокуса,  вкусила,  запала
Я  прокидалась,  сходила,  світала...  
Беззвучно  співала,  беззвучно  кричала.
Небо  знаходила,  сонце  втрачала
Забула,  забила  цвяшок  у  серце,
Знаходила  в  шафі  причаєні  дверця,
Губила  ключі,  так  притрушені  перцем,
Ховала  свій  щастя  клубок  у  кубельце.
 Купляла  неспокій,  продала  свій  спокій
Дівчині  моря,  худій  і  високій,
зЕленоокій,  сОлоноокій...
Ці  демонони  моря  занадто  жорстокі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384048
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Lady Christianna

Осіння елегія

Осіння  елегія  сонця,
Що  йде  безупинно  за  хмари…
Осіння  елегія  серця,
Що  вкотре  танцює  без  пари…

Осіння  елегія  вітру,
Що  жовте  й  печальне  єднає…
Осіння  елегія  світу,
В  котрому  тебе  вже  немає.

Осіння  елегія  в  римах,
В  устах  що  згорають  одразу.
Осіння  елегія  в  зимах,
Що  холод  приводять  завчасу…

Осіння  елегія  в  душах,
Що  вмиті  дощами-сльозами...
В  осінній  елегії  мушу,
Спалити  мости  поміж  нами…  

Осінньою  згадкою  будеш  
Ти  в  серці  моїм,  а  не  болем.
А  золото  осені  згубиш…
Й  не  купиш  кохання  у  долі.

Осінні  крапки  в  цій  новелі
Три  крапки,  три  крапки…занадто!
Пора  вже  тікати  з  пустелі,
Елегій  де  надто  багато…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383523
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


owl silence

По вітру…. .

Скотилась…
Солона  сльоза,
Зламалась  на  хвилину  воля
З’явилася  щілина  в  темному  куті,
Втаємничена,  проплила  мов  ріка  по  долі.
Сумовита  від  нічого,  забутого  когось
Непотрібна  сльоза,  така  скупа  доволі.
Скрутила  душу  зсередини,    не  змогти…
Не  проведу  рукою  по  сріблястих  скронях…

Не  шкода  мого  світу,
Шаленого,  такого  рідного
Викинутого  на  смітник  –  забирайте,
Розвіяв  на  всі  боки  мене  по  вітру…
Не  зібрати  прогалини,  не  повернути
Втрачене,  не  мною  закопане…
І  як  у  в  вісні  у  безвість  стрибнути,
Віднайти  і  відродити  занедбане,
Тебе  якби  повернути….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383498
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Юлія Ярема

Не в змозі

Закрити  очі.  Плакати…
Та  висохли  всі  сльози.
Закінчилися  натяки.
Боротися  не  в  змозі.
Солодкий  чай  лікує  страх
Залишитись  самотній.
Усе  чудово  на  словах,
А  у  душі  –  безодня.
Її  б  заповнить  почуттям,
Що  обіцяє  крила!
Щоб  два  життя  в  одне  життя…
Мені  уже  не  сила
Пливти  по  мутній  течії
Холодних,  сірих  буднів,
Де  всі  свої  і  нічиї  
У  пустоті  безлюдній.
Я  б  так  багато  щирих  слів
Тобі  наговорила,
Якби  ти  тільки  захотів!
І  вірші  б  присвятила,
Якби  ти  тільки  їх  читав.
Я  б  не  змогла  без  тебе,
Якби  кохав,  лише  кохав…
Бо  більшого  й  не  треба!
А  я  сиджу  у  темноті.
Підлога,  стеля,  стіни.
Думки  не  ті,  слова  не  ті.
Пожежа,  дим,  руїни.
Солодкий  чай  лікує  біль
Гіркої  безнадії.
І  я  в  полоні  божевіль
Вигадую  події.
Я  ілюструю  їх  у  снах,
Втрачаючи  реальність.
Проснусь.  Підлога,  стіни,  дах…
Життя  –  проста  банальність.
Якби  крутилась  голова,
Кохали  б  до  нестями
І  вулицями  Києва
Бродили  б  вечорами.
Пішли  б  нічним  Хрещатиком,
Байдужі  до  морозів!
Та  я  сама…  Заплакати?
Боротися  не  в  змозі…

30.11.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381511
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 09.12.2012


Di Agonal

Не хочу.

Швиденько  так  дні  збігають,
 Тихо  скрадаються  ночі,
 Ранки  світанками  сяють,  
 Люди  кудись  поспішають,
 А  я  не  хочу...

 Лащиться  час  біля  ніг,
 Каже  слова  пророчі,
 Хтось  когось  переміг,
 Знову  хтось  першим  прибіг,
 А  я  не  хочу!

 Ой  спориші-стежки!
 Сиплю  долю  з  руки,
 Сльози  виїли  очі!
 Хтось  порахує  роки,
 А  я  не  хочу!!!

 А  угорі  ластівки
 Крильцями  небо  лоскочуть,
 Небо  дістати  хочуть,
 А  я  не  хочу!

 Долі  зерно  з  руки...
 Висходять  віршів  рядки  –  
 Не  зашкодять  холодні  ночі!
 Віршики  жити  хочуть!!!

 А  я  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383477
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Рижулька

ВІДПУСТИ…

Ті  очі  твої,  руки  ніжні  ці  -
Від  них  на  серці  болісне  тавро.
Так  б  взяти  й  обірвати  всі  кінці!
Та  щось  хвилює  ще  моє  нутро.

Коханням  своїм  взяв  мене  в  полон,
І  прикував  із  ласки  ланцюгами.
Хоч  жевріє  ще  почуттів  вогонь,
Та  не  воскресне  вже  любов  між  нами.

Я  хочу  вирватись.  Мене  ти  відпусти!
Нащо  тримаєш  десь  в  куточку  серця.
Хоч  й  дуже  боляче,  та  треба  мені  йти,
Бо  тут  немає  більше  мого  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383127
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Нова Планета

хроніки старого годиНника (озвучене)

Хроніки  старого  годинника
(озвучене  ритмом  серцебиття)
Сукупність  образів  засуджує  сам  факт  існування  здорової  поезії.
Бо  має  простежуватись  зміст…  чи  то  прямий,  чи  то  прихований.
Слова,  що  лягли  на  папір  безпосередньо  повинні  малювати  щось…  комусь…  для  чогось.
Кордонами  тих  слів  мають  бути  роздіЛові  знаки,  великі  літери  і  присмак  «ніби  то  шедевру».
Бо  за  теоріями  осучасненого  талановитого  письменства,
Адресат  є  одним  цілим  з  адресантом.
…Тік–так,  тік-так,  тік-так
Зворотній  відлік  кілометрових  діалогів  розпочато…

Клаптик  1

«...а  я  все  кружляю  біля  твого  життя...Венера  готує  каву  по-східному,  чекаючи  тебе  на  сніданок,  небо  п'є  травнем  обцілований  день,  а  минулорічні  трамвайні  зупинки,  облиплі    часом  і  пасажирськими  валізами,  чекають  нового  інтер'єру...  Впускаю  в  двері  вітер  з  розкуйовдженим  волоссям,  шматок  паперового  сонця  на  високих  підборах,  осінь  з    намальованими  губами,  теорії  всесвіту,  отруєні  нетівськими  вірусами,  книги,  талановито  написані  графоманами!  Я  в  життя  запрошую  трішки  життя…»

Клаптик  2

"...люблю  парасольки...під  ними  легко  сховатися  від  безлистого  міста  з  його  джинсовими  мріями  і  грейфрутовим  рингтонним  коханням:  корисним  і  гіркуватим.."

Клаптик  3

«…нап'ємось  настояного  на  вишневому  цвіті  почуття,  тихо  так  притулимось  до  горизонту  землі  і  помовчимо...І  не  давай  подиху,  і  не  давай  крику,  і  не  давай  погляду-  я  все  те  вже  маю.  А  сонна  пам'ять  все  стукатиме  у  зачинене  вікно-  не  відчиняй!  Подивись,в  твоїх  долонях  танцює  світ,  а  ти  шукаєш  приземленості...Сирістю  ми  нагодовані,  імунітет  маємо  до  буденності...Бракує  запаху  книжкових  сторінок...  і  справжнього  щастя..»

Клаптик  4

«…один  день  має  1400  хвилин,  а  ти  схопилась  за  33-тю  і  не  відпускаєш,  закоркувавши  її  в  пляшку  з-під  вчорашнього  вина.  Десяте  сонце  одягає  відверту  сукню  і  незрозумілими  теоремами  намагається  посперечатися  з  твоїми  мокрими  очима.  Прямокутно  говорить  чиясь  безпідставна  заздрість,  обросла  суржиком  душа,  потрібні  ліки,  треба  відпустки.  Один  день  має  1400  хвилин-  починай  жити  34-ю...»

Клаптик  5

«…і    що  з  того,  що  спомин  кишеньковий?(В  нас  і  час  кишеньковий  є,  і  гроші,  і  слова,  і  люди  кишенькові  ходять).  Зате  той  спомин  завше  заплетений  у  посмішку  вітру  і  погляд  чужого  неба...  Міцніше  тримай  себе!  Себе  не  віддавай  нікому,  не  позичай  навіть  на  мить,  навіть  собі!»

Клаптик  6

Сьогодні  море  плакало  жовтими  шпалерами,
А  пісок  червонів  із  сорому.
Ще  вчора  чайки  були  птахами,
Зараз-  залишки  від  шоколадних  обгорток.
Фантасмагоричні  образи  заволоділи  моїм  світом
Без  світла
Намацай  мене  у  темній  кімнаті:
Я  біля  вимикача.
У  маленькому  літньому  платті
Досі  тебе  чекаю.
Не  знаю
Чи  то  літо  наді  мною,чи  осінь.
Та  пахне  сивиною  і  гіркуватим  лікером.
Прикрий  вікно  або  двері-
Холодно  якось

Клаптик  7

…  цукрово-серпнева  спека  п’янить  залишки  здорового  глузду-
Я  грузну.
Шорсткі  п’яти  одягають  відкриті  босоніжки-
Ніжно.
Намагаюсь  втриматись  на  хвилі  ейфорії-
Грію.
Існуванням  музи  себе  і  її
В  мрії.

Клаптик  8

…В  метушливому  місті
Обідня  перерва.
Зашнуровують  розпач  швейцарські  години.
Я  для  тебе,
Між  іншим,
Залишуся  перша,
Як  вакцина  вплітатимусь
По  хвилині.


Слово  має  право  на  подих…навіть  якщо  його  не  всі  можуть  вдихнути…
Кисневе  голодування  гірше  Апокаліпсису.
Голодування  словесне  призводить  до  виразок  та  черствості.
Незрозумілість  всім-то  лише  хід  конем,
Бо  відкритість  для  світу-смерть  для  себе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383301
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Incredible

ПАРАЛЕЛІ ДУМОК

Пізньою  осінню  знову  згадаю  про  тебе,  
знайомі  пісні  сплетуть  паралелі  думок.
Змовчу,  хай  за  мене  говорять  ті  верби,
що  роками  нашіптують  в  пам*яті  вічність  казок.

Запалюю  свічку,  рукою  проводжу  над  нею,
та  ледь  відчуваю  на  собі  я  іскор  тепло.
Дойшли  до  кінця,  разом  досягли  апогею,
а  зараз  мов  гніт  той  в  своєму  вогні  горемо.

Подивлюсь  в  вікно,  а  за  ним  вже  зима  вже  не  осінь,  
покрито  все  білим,  в  душі  ж  чорноти  пустота,
розтала  надія  неначе  той  сніг  на  волоссі,
змінилося  все,  ну  і  я  уже  зовсім  не  та...!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376704
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 08.12.2012


atb

Відьма

Хто  сказав  тобі,що  не  любила?
Хто  сказав  тобі,що  віру  загубила?
Я  лиш  хотіла  бути  щасливою,
А  всі  мої  мрії  пролилися  сльозами  зливою.
Хто  сказав  тобі,що  я  тікаю?
Хто  сказав  тобі,що  я  вночі  шепочу?
Я  лиш  тобі  нещастя  наврочу
І  віку  недовгого    вкорочу...
Ну  хто  ж  сказав  тобі,що  я  відьма?
Милий,це  тобі  не  сюжет  фільма.
Хто  сказав  тобі,що  не  любила?
Милий,через    тебе  я  душу  загубила…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382898
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Злата Конгсберг

Бо я не ти

Чекати  тебе,  наче  хмари?
Зламані  струни  гітари.
Я  не  для  тебе,  я  не  вмію  тримати.
Я  вже  навчилась  втрачати,
Мені  не  звикати.

Помовч,  мені  зле  до  болю  у  скронях.
Я  не  триматиму  рук  в  твоїх  холодних  долонях.
І  якби  сильно  я  не  любила,
я  все  ж  не  вмію  любити.
Бо  я  не  ти,  бо  я  не  ти.
А  ти  ще  смієш  мене  губити?!

Кожного  ранку  чашка  гіркого  чаю.
Із  пам’яті  тебе  навмання  стираю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383443
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Оля Смілянець

Три метри над рівнем неба…

Ти  думаєш,  я  забула?  Ні,  просто  рідше  згадую…  Думаєш,  можливо  все  забути?  Слова,  погляди,  обійми,  поцілунки,  дотики…  Це  ніби  маленький  всесвіт  на  дні  моєї  душі,  без  якого  я  не  можу  жити…  
Кажуть  –  час  лікує…  А  він  не  лікує!  Лікують  вулиці,  вітер,  хвилини,  проведені  з  кимось  іншим,  випадкові  знайомства,  мрії  про  майбутнє,  музика…  А  час…  Час  не  лікує…  Він  просто  мимобіжно  біжить,  і  нічого  не  змінюється…
Коли  справді  болить,    музика  стає  єдиним  рятівником…  Ми  починаємо  розуміти  зміст  слів,  які  раніше  були  для  нас  просто  «гарними»…  Шукаємо  пісні,  в  яких  хоч  одна  фраза  із  нашого  життя…  Ми  слухаємо  ці  пісні,  плачемо,  кричимо,  до  надриву,  до  істерики,  заспокоюємося  і  знову  плачемо…  Тихо,  так,  щоб  ніхто  не  почув,  адже  ми  сильні…  Тоді  сльози  капають  всередину,  на  серце,  залишаючи  там  свій  відбиток…
Я  плачу…  Мені  стає  важко  дихати…  Починає  боліти  голова…    Я  хочу  розібратися  у  своїх  думках,  але  не  можу…  Мені  нічого  не  хочеться,  не  хочу  нікого  бачити,  чути…  Світ  стає  для  мене  чужим…  
Проходить  час,  я  знайомлюся  з  новими  людьми.  Хоч  і  несвідомо,  але  вони  допомагають  мені  забути  минуле…    Я  помічаєш,    що  мені  справді  легше…  Уже  не  хвилює  серце  випадкова  зустріч,  не  тремтять  руки  від  пропущеного  дзвінка..  Я,  нарешті,  перегортаю  цю  сторінку  свого  життя  і  починаю  писати  нову…  Але  якісь  маленькі  дрібнички,  сни  з  твоєю  участю  не  дають  мені  почати  нову  історію…
Знову  сльози…  Тихо!  Тихо!  Досить!  Не  плач!  Тремтять  руки,  голос…  Навіщо  я  згадую?  Щоб  знову  плакати?  Тихо!  Перестань!  Він  не  вартий!  У  тебе  нове  життя  –  без  нього!  Змирися  з  цим!..  Я  перестаю  плакати,  заспокоююся…  Але  все  одно,  наче  багатосерійний  фільм,  перегортаю  сюжети  із  своєї  пам’яті…  Згадую  кожну  дрібничку:  перший  дзвінок,  першу  розмову,  зустріч,  погляд,  поцілунок,  згадую,  як  ми  завжди  ходили,  тримаючись  за  руки,  яку  святкували  кожного  місяця  нашу  маленьку  річницю,  як  я  осінню  гріла  свої  руки  у  тебе  під  светром,  а  взимку  в  твоїх  кишенях,  як  ми  разом  дивилися  на  зоряне  небо,  як  ти  любив  вдихати  аромат  мого  волосся,  як  на  моєму  пальті  завжди  залишався  твій  запах,  як  я  ковзалася  по  льоду,  а  ти  тримав  мене  за  руку,  як  ми  сміялися,  як  клялись  один  одному,  що  ніколи  не  відпустимо,  не  розлюбимо…  З  тобою  я  дізналася,  що  таке  бути  разом,  що  таке  кохати,  сумувати…  Що  означає  сходити  з  розуму  від  обіймів…  Коли  по  тілу  мурашки  від  поцілунків…  Коли  після  твоїх  повідомлень  у  мене  піднімався  настрій…  Коли  тільки  ти…
Зараз  я  сиджу  і  розумієш,  що  все  було  обманом…  Всі  слова,  погляди,  обіцянки,  клятви  і,  навіть,    дотики…  Я  не  можеш  полюбити,  адже  знаю,  на  скільки  це  боляче…  Не  вірю  нікому,  адже  колись  мене  зрадила  та  людина,  яка  була  для  мене  всім…  
Завжди  є  момент,  коли  дороги  розходяться.  Кожен  вибирає  свій  шлях  в  надії,  що  їх  дороги  знову  зійдуться.  І  раптом  ти  усвідомлюєш,  що  все  закінчилося.  Насправді.  Ти  не  можеш  повернути  минуле...  На  жаль.  І  тоді,  ти  намагаєшся  згадати  момент,  коли  все  починалося.  І  розумієш,  щ  все  почалося  набагато  раніше,  ніж  ти  думав.  Набагато  раніше.  І  в  цей  момент,  ти  розумієш,  що  деякі  речі  трапляються  всього  раз  в  житті.  І  не  важливо,  на  скільки  сильно  ти  будеш  намагатися  відчути  це  знову.  Ти  більше  ніколи  не  піднімешся  на  три  метри  над  рівнем  неба…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383440
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2012


Олеся Глібка

Мрія-сон.

За  вікнами  блукають  кілометри,
І  стук  коліс  прямує  в  мої  сни...
Де  були  ми  частиною  палітри,
Й  вечірньої  картини  восени.

Романтика  мандрівки  -  потяг  в  мрії.
Тепло  обійм  і  посмішка  твоя...
Щасливі  очі  сповнені  надії,
Любові,  ніжності  і  віри  в  почуття...

...Вогні  химерні,  постаті  і  тіні...
Рука  в  руці  -  так  затишно  разом.
Життя  відчутне  в  серця  мерехтінні...
Ти  поруч...Щастя...Це  уже  не  сон.

Казковість  вуличок  цього  старого  міста
Ялинок  шепіт,  подих  вічних  стін.
Нічні  вогні  -  авантюринове  намисто...
Секстету  звуки,  ніжний,  тихий  дзвін...

[...Так  легко  мрія-сон  в  пра-правду  стала.]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379361
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 08.12.2012


malunivna

на прощання

Остання  павутинка  осені  полетіла..
Роз*єднала  нас,як  відрізана  пуповина
Не  торкнешся  більше  мого  тіла
Не  прийде  для  нас  така  година
Ніби  стало  легше  говорити
Й  дихати  тепер  куди  простіше
Не  вдалося  нам  любов  творити,
Лиш  думки,щоби  писати  вірші
Дякую  за  щастя,що  було
Знай,що  зла  я  не  тримаю
Шкода,що  так  скоро  все  пройшло
Я  вже  більш  нічого  не  відчуваю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383392
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Романюк Марина

Розмова з Янголом…

- Солодка  вода  у  вашій  криниці,  Пане.
Така  солодка,  як  мед  молодий  запашний.
Як  ви  так  вміло  її  відкопали?  
Собі  відкопаю  я  скарб  такий…
- Я  не  копав,  милий  подорожній
Від  діда  прадіда  вода  така.
Мені  казали,  що  в  хаті  кожній  
Раніше  була  оця  смакота.
Але    людина  створіння  хибне
Добру  не  раді,  його  псують.
І  у  свої  криниці  надвірні
Не  раз  для  сміху  вони  плюють.
А  що  вода  –  вода  як  душі,
Коли  з  дитинства  кришталь  дзвінкий
І  не  бува  у  людини  суму  
Душа  радіє  і  сяє  всім.
Така  душа  навкруги  блискоче,
Зігріти  може  твердішу  кригу,
Біліше  зробить  чорні  ночі,
Якщо  чистіша  вона  від  снігу.
Душа  ж  нечиста  -  не  сіє  радість,
Отруту  гІрку  несе  у  світ.
У  неї  у  осаді    гнів  і  заздрість,
Баюра  то  -  не  криничний  рід.
- Та  як  же  ви  дбали  за  криницю?
Її  не  раз  чистили,  мабуть,
Щоб  бруд  не  сів  на  таку  водицю
І  гарним  був  подорожнім  путь  .
- Не  чистив  я,  милий  подорожній,
Лише  не  кидаю  туди  сміття.
І  так  як  ти,  п’є  з  криниці  кожний,
То  заповіт  діда  і  отця.
Мене  так  вчили:  як  змарніло  тіло
В  людини  -  дай  склянку  їй  води,
А  як  душа  втомилась  від  дороги
То  добрим  словом  відігрій  її.
І  кожен  добрий  та  змарнілий  гостю
Подякой  платить  -  то  мій  обегір.
Заходьте  ж,  пане  подорожній,  в  хату
Там  на  столі  теплий  ще  пиріг.
- Смачний  в  вас  хліб,  такого  ще  не  їв  я.
Що  ж  ви  у  нього  кинули  таке?
- Все  як  у  всіх,  мука  й  водиця  з    сіллю
І  пісня  добра,  щоб  було  м’яке.
Бо  хліб,  як  думка,    добрий  у  людини,
Яка  співа  коли  й  болить  печаль
Й  коли  тяжка  і  дуже  сумна  днина  ,
Вона  співа  хоч  голову  с  плеча.
Бо  день  сумний  бадьора  думка  зрадить.
Веселий  стан  любу  тугу  здола.  
Лиш  думка  може  всій  біді  зарадить,
Від  думки  починаються  діла.
- Подякував,  Вам,  добрий  сивий  пане,
За  хліб,  за  воду  і  за  гарне  слово.
Вже  гостювати  пізня  є  година  ,
Піду  я  знов  шукати  шляху  свого.
- Куди  ж  ти  підеш,  милий  подорожній,
Вже  ніч  на  дворі.  Місце  є  у  хаті.
Втомився  ж  бо,  то  зрозуміє  кожний.
Не  гоже  в  ніч  людину  відпускати.
Лягай  на  ковдру.  Піч  натоплю  палко,
Щоб  сон  лиха  погода  не  злякала.
І  спи  мій  гостю  до  самого  ранку,
А  далі  в  путь  підеш  як  сонце  встало.

І  ніч  тихенько  зазирнула  в  хату,
Поклавши  сон  –  здоров’я  на  людей,
Щоб  гість  набрався  сил  нових  багато
І  міг  шукати  вартісних  ідей.

- Я  спав  сьогодні,  як  в  житті  ніколи.
О,  милий  пане,  в  чим  такий  був  сон?
Можливо  тут  повітря  інше  з  поля?
Чи  вітром  принесло    з  чужих  сторін?
- Не  в  тому  діло,  хоч  повітря  й  чисте,
Сон  то  здоров’я,    добрий  подорожній,
Воно  у  раді  та  достатньо  міцне,
Коли  душа  й  думки  малим  заможні.
Коли  не  злість,  не  жадібний  затінок
Не  в  змозі  скривдити  ні  думку  а  ні  дух.
Мій  милий  добрий  хлопчик  подорожній,
Ти  хлібом  і  водою  наживитись  зміг!

- Багато  мудрих  слів  почув  від  тебе,  
За  все  велике  дякую  моє.
А  зараз,  милий  пане,  далі  треба
Іти  шукати  в  світі  щось  своє…

І  хлопець  при  нових  чудових  силах
На  путь    щоб  далі  шлях  вести  вступив,
Та  хтів  спитати,  ще  чогось  у  діда,
 А  обернувшись  так  і  обомлів…

Не  стало  хати,  і  криниці  –  диво,
І  лагідним  вогнем    вже  піч  не  гріла,  
Лише  до  неба  гарне  щось  злетіло
Та  на  прощання  замахали  крила…

04/12/2012  Луцьк  ©  Романюк  Марина  Володимирівна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383401
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


космічна

Осінь

А  сонця  уже,  
Два  тижня  немає  ...
Воно  десь  за  обрієм  
Напевне  спочіває...

Йому,  мабуть,  добре,
А  мені  щось  не  дуже...
Чому  я  сумую?
Скажи  мені  друже.

Навколо  лиш  сум...
Та  чому  тут  радіти?  
На  дворі  вже  холод,
Треба  шапку  надіти...

Лиш  голе  гілля,
І  сіра  картина
Щорання  з  вікна.

Як  осиротіла  дитина,
Останній  листочок,
Спустивсь  до  землі...

Скажи  мені  осінь,
Чому  сумно  мені  ?́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383352
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Іванна Шкромида

Ці спазми в ногах…

ці  спазми  в  ногах...
не  можу  зрушити    з  місця
я  умовними  кроками
лишаю  у  тобі  сліди
тління  вечора  вщухло,
хворітиму  скутістю  тіла,
поки  вигини  в  ліжку
не  стануть  докором  днів
перейди  по  поверхні
мій  запах  нервових  парфумів,
говори  до  хрипіння,
трамбуй  цей  потік  слуховий...
мій  останній  ривок
перекинутись  у  твоє  місто,
аби  знав  ти,  як  тісно
лежати  між  двох  подушок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382994
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Aelita Bostock

Просто я

Я  викохана  в  дощі
І  вирощена  на  дні.
Я  троянда  навіки  сумна,
Я  -  вона.

Я  бачила  майже  все,
Я  бачу  настрізь  тебе.
Хай  ґвалтують  мене  міста,
Я  -  одна.

Я  збитая  з  лез  та  шипів,
Заґартована  вістрями  слів.
Я  сильна  й  водночас  слабка,
Я  -  сама.

Хай  колишуться  пісні  мантр,
Я  повернуся  знову  із  мандр.
Я  не  знаю  ні  зла,  ні  добра,
Я  -  нова.

Я  найдревніша  з  ялин,
Та  не  прожила  й  кількох  годин.
Вбиство  -  робота  надто  марка,
Я  -  не  та.

Я  роздерта  маньяком  у  ніч,
Я  не  мертва  згнущанням  опріч.
Я  навіки  віків  жива,
Я  -  це  я.́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381877
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 07.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012


E. Insomnia

Spirit

Один,  забутий  всіма  нами,
Він  відчайдушно  йшов  вперед
Летів  з  попутними  вітрами,
Неначе  дим  від  сигарет…

Один,  забутий  всіма  нами,
Для  нас,  сліпців,  він  –  це  пророк.
Коли  ми  стали  всі  рабами,
Він  вирвав  з  серця  той  порок.  

Один,  забутий  всіма  нами,
Любов’ю  день  знаменував
Отими  теплими  вустами.
Він  так  горів…Він  так  палав…

Один,  забутий  всіма  нами,
Нечутно,  пристрасно  кричав.
У  душах,  збуджених  штормами,
Самотній  бриз  уже  мовчав.

Один,  забутий  всіма  нами,
Він  вперто  стукав  у  серця,
Безрезультатно…  Зі  сльозами
Він  прощення  благав  в  Отця.

Один,  забутий  всіма  нами,
Надію  у  душі  розбив…
Пішов  за  нами,  за  синами,
Тих  поривань,  що  їх  втопив.

Один,  забутий  всіма  нами,
Упав.  І  жар  його  затих
Спустошений.  Він  –  жертва  драми,
Що  вивела  в  житті  триптих…

Один,  забутий  всіма  нами,
Він,  як  сірник,  дотла  згорів.
Лиш  упокоївся  зі  снами
В  любові  трепетних  вітрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382741
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Solitary Witch

Солодкий листопад

Я  відпускаю  власну  душу,
Нехай  летить  у  безвість  восени.
Твоє  ім’я  в  стражданнях  мушу
На  трон  любові  донести.

Не  стало  сліду  у  сьогодні.
З’ятрила  серце  самота.
Шукають  прихисту  мінорні
Надовго  схиблені  слова.

І  не  врятують  мертві  знаки.
Повіє  вітер  в  сонну  даль.
І  пристрасті  червоні  маки…
Забрав  листопад  їх,  на  жаль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383184
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Олена Водошняк

Історія дванадцяти секунд

Один
Повітря  затишно  вмостилось  у  кріслі
Забувши  показати  нікому  квиток
Два
Ангел  загубив  крила
І  абсурдно  намагається  злетіти  
Три
Троянда  впала  на  асфальт
І  змусила  повітря  заплакати  від  болю  
краплями  дощу  на  шибках
Чотири
Хтось  зламав  підбор  об  листя
Не  подумавши,  що  в  передсмертному  стані  воно  стає  готрим  
П'ять
Серце  спіткнулося  від  невдалої  думки
І  побігло  секундою  наздоганяти  минулу  мить
Шість
Зірка  загадала  бажання
Побачивши,  як  перед  нею  падає  Земля
Сім
Годинник  хвилюється
Бо  забув  котра  година
Вісім
Дзеркало  відпочиває  від  зображень
Імітуючи  вимкнений  телевізор
Дев'ять
Безсоння  поспішило  викликати  таксі
Залишивши  мій  час  у  спокої
Десять  
Бажання  правильності  вимагає  воскрешувати  пам'ять
Щоб  знову  викликати  давно  забутих  свідків
Одинадцять
Сповідь  перед  сою  дає  шанс  втіленню  ідеальності
А  здоровий  глузд  той  шанс  одразу  ж  забирає
Дванадцять
Але  ні
мовчу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383136
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Наталя Данилюк

Груднева ніч

Груднева  ніч.Барвиста  мішура
Міські  вогні,  підборів  перестуки.
Йдемо  удвох,  тримаючись  за  руки,
Мов  безтурботна  щира  дітвора.

Зимовий  килим  ковзає  з-під  ніг,
Тобі  за  комір  снігу  натрусило-
Який  чудний!(і  посміхаюсь  мило,
Так  неквапливо  струшуючи  сніг).

В  обіймах  ночі  змерзли  ліхтарі,
Розсипавши  медово-жовті  плями.
Уздовж  вітрин,  освітлених  вогнями,
Ми,  наче  дві  загублені  зорі,

В  застиглій  тиші  довго  снуємо,
Замерзлі  пальці  гріємо  вустами,
Дзвенить  повітря  свіже  поміж  нами,
Ох,  не  лякай  так  холодом,  зимо́!

Бо  що  нам  сніг,  мороз  чи  вітровій,
Коли  удвох,  замріяні  й  щасливі
Ми,  наче  зорі,  світло-мерехтливі,
Торкаєм  неба  кінчиками  вій!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Яна Фурман

Вибачте

Мене  досить  багато  у  цьому  життi  турбує,
Щоб  промОвчати  там,  де  не  треба  нiчого  казати.
Це  вже  назавжди,  мене  вже  не  врятуєш,
Вибачте,  та  цього  вам  не  вдасться  забрати.

Вибачте,  що  я  нелогiчна  та  дивна  до  того,
Що  я  не  прогнуся,  не  здамся  !  Пробачте,
Що  для  мене  небесне  важнiше  земного,
Що  я  бачу  те,  що  вам  вже  не  побачить.

Мене  досить  багато  у  цьому  життi  турбує.
Щоб  знайти  хоч  на  мить  спiльну  мову  iз  вами.
Слiпого  красою  не  зачаруєш,
Глухого  не  зачаруєш  словами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383043
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012


Ксенія Завальнюк

задоволення від тиші

задоволення  від  тиші
він  чесності  
і  від  сорому
ховатися  наче  миші
від  хоробрості
і  любові
зневага  до  слабкості
до  вірності  
і  сумління
сташно  від  старості
дійсності
і  терпіння

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383029
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Таїса

Фінальні титри

Я  віддала  тебе  без  бою  -  
Ти,  милий,  вибач,  і  прости.
Я  не  владнала  рай  з  собою,
Куди  ж  мені  тепер  рости?

У  камінь  серце  обернулось  -  
Крижина  в  погляді  блищить.
Відколи  все  так  повернулось?
Коли  настала  страшна  мить?

Тепер  шукать  не  має  сенсу  -  
Любов  -  то  сон  без  вороття.
І  не  ходи  до  екстрасенсу  -  
Наступним  буде  забуття....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382705
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Solnishko-‘๑’-

Душа

холодне  море  вітром  повіває
не  кожен  сам  собі  так  дорікає
усіма  словами  себе  картає
через  дурне  кохання  страдає

усе  здавалось  буде  вічно
інколи  усе  було  цинічно
але  все  ж  кожен  раз  повертав
він  тобі  так  солодко  в  очі  брехав

уже  болі  не  витримуєш  ні  дня
лише  тепер  бачиш,  усе  брехня  
кожну  секунду  ти  чекаєш  дзвінка
і  тебе  добиває  уся  ця  тишина  

уже  який  день  сльози  проливаєш
він  не  прийде,  ти  ж  його  знаєш
але  щось  із  середени  рве,  розриває
невже  твоя  душа  так  його  кохає

ти  досі  в  серці  його  чекаєш
сама  себе  оцим  вбиваєш
ти  розумієш  ,  що  так  буває
холодне  море  вітром  повіває!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383020
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012


Божена Гетьманчук

В стилі Аполлінера (верлібр)

Нехай  звучить  хай  лине
Хай  дзвінко  гомонить
Най  б"ється  безупинно
Щоб  згасла  тьмяна  мить
Нехай  тремтить  всім  нервом
Най  сколихне  серця
Нехай  зустріне  світло  
Розколота  душа
Хай  синтез  повсякдення
Не  вплине  на  життя
Нехай  порветься  стрічка
Обману  на  очах
Най  день  за  днем  минає
Пронизують  думки
Нехай  вогонь  згасає
Під  впливами  дощів
Нехай  журба  і  втіха
Клубок  противоріч
Най  сльози  не  чіпають
Твоїх  глибоких  віч

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382497
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 06.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2012


Ляля Бо

терпко

дівчинко,  щось  з  тим  роби:
після  сліз  твоїх,  як  гриби  
на  його  коробках  з-під  антидепресантів  з"являються  тексти
ти  наївно  пишеш  листи  до  Санти,  
поки  він  після  чергового  випадкового  сексу,
примружуючи  очі,  не  може  позбутись  
відчуття  твоїх  вічно-холодних  пальців  на  своїх  ключицях
і  під  небом  одного  міста,  вам  обом  би  хотілось  не_бути
просто  зникнути,  відключитись
темно,  бо  він  не_той
в"яжеш  браслети  собі  з  ниток
він  з  тих  замовчаних  параной,
які  не  бачить  ніхто.
ти  з  тих,  що  дихають  на  плечі,
гублять  ключі,  а  свої  плачі  
не  переводять  в  істерики.
а  як  болітиме,  зможеш  -  кричи
випадуть  літери  -  настрочи.
буде  й  тобі  суконка  з  парчі...
тільки,  чому  ж  так  терпко?

http://vk.com/ljaljabo  (с)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382787
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012


placebo

бук-куб

у  вирі  днів  і  слів  -  

відсутні  обкладинки

без  nota  bene  і  полів

безколірні  картинки

герой  блукає  серед  прерій

наклад  –  єдиний  екземпляр

автор  залишиться  без  премій

сховає  ручку  у  футляр

це  ж  я(!)  залишусь  сторінками

свого  і  вашого  життя

з  чорнильних  літер  стануть  плями

замість  полиць  –  сира  земля

цитати-  тимчасова  вічність,

а  потім-  вічне  забуття

герой  полине  в  дійсність

назва  якої  –  Небуття

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382783
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2012


Олена Вєчканова

Потяг

Я  надішлю  тобі  останнього  листа,    
Додам  до  нього  свій  квиток  на  потяг.    
І  скрасить  посмішка  твої  тонкі  вуста,    
а  відповідь  загине  в  темних  дротах.    

Валізу  завтра  я  збираю  без  жалю.    
Всі  спогади  в  будинку  залишаю.    
І  ту  твою  підвіску  з  кришталю    
Подарувала  я  на  вулиці  скрипалю.    

Мені  лишилось  сорок  дві  хвилини.    
З  нервовим  зривом  я  давно  знайома.    
У  підсвідомості  –  якісь  чудні  картини,    
де  ти  мене  спиняєш  на  пероні.    

Зачинить  двері  у  вагоні  провідниця,    
Наївність  мені  очі  застелила.    
В  тіснім  купе,  на  горішній  полиці,    
Своє  кохання  я  навіки  придушила.    

Чи  дійсно  було  правильно  втікати?    
Тобі  це  не  цікаво,  а  даремно.    
У  нашім  світі  дуже  легко  заблукати…    
Та  потяги  з  перону  йдуть  щоденно.  (03.02.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382547
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Юлия Несс

Я твій герой! Вбивай до кінця!

Заляканий  світ
Захоплений  моїми  монстрами
Ви  не  пізнаєте  їх
Страчені    менструаціями
Кого  хвилює  чуже
Воно  потрапило  в  спам
Ви  відсилаєте  всіх
Неначе  не  потрібний  хлам
Спаскуджене    вкотре
Без  лінійне  життя
Немов  лійкою  наповнене
незрозумілим  сенсом
Буття..
Проміжний  етап  ти
Я  навіки  твоя,пане
Пройдений  на  відмінно
Пом’ятий  на  ліжку
Не  нами
Вдягнені  постаті  керують  життя
Ми  дійство,ми  гра
Привіт  персонаже!
Я  твій  герой  
Вбивай  до  кінця!
Протерті  нашими  підошвами  
Дороги  
Де  ми  зіткаємось  кожного  дня
Щасливі  моменти
Пробач  що  це  рідко
Вже  вміння  показую,вчителя!
Спокусившись    на  шматочок
Чи  щастя  чи  горя  
Невідомо  де  і  з  ким  тепер
Ти  терпітимеш
Наповнюючись  пійлом
І  вказавши  що  так  і  було
А  я    завжди  під  ковдрою
Можливо  дивитимусь  різнобарвні  сни
Де  ми  любити    уміємо
Десь    4  години  раненько
А  ти  спи
 А  я  додивлюсь
 Ати  спи..
Хоч  і  п’яний
А  я  додивлюсь….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382546
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Biryuza

відступаю розплетеними розмовами

відступаю  розплетеними  розмовами
коли  знову  ти  геть  небачений
у  нарадчій  кімнаті  друкуєш  нові  хрести.
відпусти  в  день  коли  обірвуться  здогади
в  час  коли  перемолоте  
щастя  піде  на  спад.
дублікат  залишу  під  килимом
через  те,
що  не  так  молили  їх,
загубили  їдкий  азарт.
відступаю  додому  гордою,
захист  ковдрою,
ніч  пустелею.
все  так  само  цей  жест  одобрюю,
все  так  само  дороги  стелю  я.
відступаю  туди  де  зречення,
де  розмова  з  терпінь  гарячою.
кожне  речення  -  сум  за  втечею,-
втечі  більше  нам  не  побачити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382515
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Хельга Ластівка

Син

Я  хочу  працьовитого,  мудрого  сина
З  високим  і  мудрим  чолом.
Щоб  простою  була  його  свитина,
І  щоб  ставив  крапки  після  ком.

Хочу,  щоб  кохав  взаємно,
Хочу  щоб  подорожував.
Дай  же,  Боже,  жити  недаремно!
Скористати  в  благо  те,  що  вже  пізнав!

Ненароджене  дитя  моє!  З  віршами
Упереміш  поки  ти  живеш.
В  мить,  коли  ти  будеш  поруч  з  нами,
Ти  почнеш  свій  поступ  до  безмеж.

Ми  ідем,  клянуся,  з  відступанням.
В  цій  війні  з  непотребом  є  глузд.
У  майбутті  твоє  існування
Вивільняє  з  міліонів  уз!

Вириває  мене  з  петель  смерті,
До  роботи  кличе  й  заклика
Кожен  день  прожити  у  безсмерті
І  чекати  тебе  дуже  здалека...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382157
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Шалена помаранча Лорна

в житті нема ідеальних статистик

в  житті  нема  ідеальних  статистик:
Хтось  вмирає  від  браку  емоцій,
Часу,
Відсутності  сексу,  чи  його  надлишку.
Хтось  -  отруївшись  крабовою  паличкою,
А  хтось,  вколовши  вкотре  коаксил.  Головне  в  новинах  сказати
Що  все  стабільно,  долар  виріс,
Котрась  зі  співачок  поголила  собі  голову,
Крокодил  з'їв  Стіва  Ірвіна,
І  все  ще  не  дуже  погано,  бо  що  ж  таке  17000
людей  що  загинули  від  чергового  урагану  з  жіночим  ім'ям.
Так  от,  любий,
Давай  краще  почитаємо  книжку,
Вип'ємо  свій  мандариновий  лікер,
І  нікому  не  будемо  псувати  статистику

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382060
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Labeo

З кінця

Просто  так,  для  себе,  закінчу  цю  історію  сумним  кінцем.
Не  через  біль,  не  через  страх,  а  просто  так.
І  більше  слів  я  не  промовлю,  лиш  згадки  тай  і  ті  ловлю.
Це  все  ж  кінець,  а  отже  досить,  брехню  ковтати...
кохання  починається  з  кінця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382057
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Надвідна Лілія

Навіяло…

Осінній  сум,  осіння  радість,
Осінні  модні  чобітки.
А  я  одна  стою  над  краєм
Позаторішньої  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382038
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Bellatrix

Пливуть мої мрії

Пливуть  мої  мрії,                            
Мов  хвилі  прозорі                        
По  теплому  морю                        
Збираючи  зорі.                              

По  ночі  безхмарній,                  
По  сонцю  ясному                        
Проміння  збираючи                  
Знову  і  знову                                  

Грайливий  світанок
І  зоряні  ночі
Співаючи,нам    
Таємницю  шепочуть    

Про  плин  моїх  мрій,      
І  про  хвилі  прозорі    
Співають,шепочуть          
Збираючи  зорі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381846
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Наталя Данилюк

Біла ворожбитка

Розстелила  сріблястий  перкаль
На  стерню,  перемлілу  од  вітру,
І  густу  сніжно-білу  емаль
На    убогу    осінню    палітру
Розілляла.Шовковим  крилом
Поторочила    пасма    туману,
Процідила    останнє    тепло
Крізь  надбиту  крихку  порцеляну
Білощокого    сивого    дня.
Заморозила  крізні  патьоки,
Осідлала    вітриська-коня
І  хутчій  подалася  навтьоки.
Захурделивши  біливом  світ,
Розчинилася  в  мареві  панна!..
Срібний  клен  шепотів  їй  услід:
"Ворожбитко  моя  невблаганна..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Олена Вєчканова

Омріяній Життям

О.Ж.  присвячую

Саркастичний  погляд  у  вічі,  
Твоя  мрія  куплена  двічі.  
На  жаль,  вона  трохи  продажна.  
Та  звикай,  бо  так  зараз  сучасно...  

Крива  посмішка  більш  не  зігріє,  
Твоє  слово  тихенько  хворіє.  
На  жаль,  ліків  для  нього  немає.  
Його  вмиєш  моїми  сльозами...  

Гостра  думка  помирає  в  душі,  
Під  твій  шепіт  знайдуться  ключі.  
На  жаль,  я  вже  до  нього  байдужа.  
Емоційно  розтанула,  друже...  

Гіркі  сльози  зібрали  в  дарунок,  
Моїм  болем  поповниш  рахунок.  
На  жаль,  далі  я  буду  мовчати.  
Мені  губи  печаль  запечата.  /04.11.2011/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381813
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Марамі

Це не ти…

Я  вiдправила  сотнi  непiдписаних  конвертiв
Написала  тисячi  не  для  тебе  слiв
Так  буваэ  iнколи,  що  втрачаэш  всесвiт
Коли  трiскаэ  тиша,  що  з  "не  буду"  плiв..
Це  не  ти  iй  учора  пiд  вечiр  дзвонив.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381805
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Даринка Цікава

Намріяна колискова

Спи  малесенький  мій  синку
Завтра  буде  новий  день.
Я  накрию  тобі  спинку,
Поспіваю  ще  пісень.

Хай  тобі  у  снах  насниться,
Що  казковий  ти  герой.
Ти  непереможний  лицар,
Принц,  а  навіть  і  король.

Хай  тобі  у  снах  насниться,
Що  ти  мудрий  чарівник.
В  морі  вже  вода  піниться,
Бо  малий  ти  мандрівник.

Хай  тобі  у  снах  насниться,
Що  великий  вчений  ти.
Світ  увесь  тобі  кориться,
Йдеш  уперто  до  мети.

Хай  тобі  у  снах  насниться,
Що  людей  лікуєш  ти,
Ти  це  робиш  як  годиться,
Лікар  ти  передовий.

Хай  тобі  у  снах  насниться  -
Знаменитий  ти  артист.
Гра  твоя  подобається,
Бо  у  ній  життєвий  зміст.

Хай  тобі  у  снах  насниться,  
Що  щасливе  ти  дитя.
Буду  Богу  я  молиться,
Шепотіть  твоє  ім"я.

Ну  й  намріяла  ,дитинко,
Ну  і  списочок  бажань!
Спи  малесенький  мій  синку
Завтра  буде  новий  день.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381779
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Poeta a terra deserta

Я зими цієї ще не спав

Я  зими  цієї  ще  не  спав
Боже  збав  хоч  мить  її  проспати
Глузд  мені  подібне  пробачав
А  тепер  і  він  почав  з'їжджати

Не  стомився  -  падаю  -  лежу
Чи  не  гріх  бува  ховати  погляд
Ні...  далебі  тихого  плачу
Не  почує  люд  що  ходить  поряд

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381621
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


Юлия Несс

Похороните меня за плинтусом…

Похороните  меня  за  плинтусом.
Чтобы  без  адреса  и  почтового  индекса.
Чтобы  найти  можно  только  по  памяти.
Я  -  всего-то  сумма  квадратов
Косинуса  и  синуса.
Да,  помню,  что  человеку  нужен  человек,
Иначе  он  просто  невозможен.
Ведь  даже  целая  жизнь
Может  оставаться  ложью
Если  ты  никогда  никого  не  любил..
Ты  уткнёшься  носом  в  любимую  постель
И  даже  не  припомнив
Что  там  кто  то  страстно  любил
А  может  все  же?  Мы  просто  придумали  себе  любовь
Чтобы  как  у  всех
Очень  мило
А  сами  завариваем  только  один  чай
Себе  любимому
А  где  то  в  прохладном  застеклённом  мире
Так  чтобы  никому  известным
Так  чтобы  некогда  было
Рисовать  по  морозу  снежинки
И  танцевать,  танцевать,  танцевать
А  я  только  прислушиваться
Как  ногами  по  полу  стучат  
Или  твои  руки
Может  и  тело
Может  все  что  тебе  не  хотелось
Сейчас  выплеснулось  наружу
Ты  же  сам  когда-то  говорил  мне
Что  для  страсти  тебе  нужна  музыка
Ну  и  чувства  конечно  же
Точно
Мы  хороним  себя  заживо  не  замечая  причин
Мы  на  курящих  смотрим  з  предвзятые
Ну  а  сами  себя  же  губим
Намного  хуже
Они  хоть  за  деньги  
А  мы  бесплатно  истомляем  ножи
И  друг  другу  чтобы  сильнее
Со  всеми  глупостями  внутри


похороните  меня  за  плинтусом.
чтобы  без  адреса  и  почтового  индекса.
чтобы  найти  нельзя  даже  по  радио.
я  синус  ста  восьмидесяти  градусов.
Да  я  может  и  не  понятная
Да  и  вовсе  не  люблю  оправдываться
Я  просто  очень  упрямая
Я  не  такая
Увы  давай  прощаться
Не  идеальная  не  стремлюсь  пока
Полна  изюма  и  своих  привычек
Я  вредна,  возможно  сильно
Перед  тобою  я  буду  честной
Все  кто  знал  очень  долго  просились
Я  увы  не  люблю  таких  сцен
Умоляю,  пустите  в  мир  свой
Я  тут  уже  на  исходе  сил
Очень  мило  люблю  улыбаться
Никогда  не  скажу  вам  люблю
Ну  когда  не  правда  ведь  можно?
А  может  просто  промолчу..

похороните  меня  за  плинтусом.
Можно  просто  наедине  с  птицами
Чтобы  не  так  грустно  мне
Казался  конец  света…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381609
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


Тайна Джой

безіменна

Цей  смуток  і  здавалось  що  на  дні
З'їдають  знов  думки  сумні
Ще  щось  болить  там  в  глибині
Ті  спогади  все  як  у  сні
Все  це  наснилося  мені  

Плейлист.  де  грає  Парк  Хей  Рі
Тут  навіть  плачуть  ліхтарі
Тепла  нема,  холодне  світло  -  крижане
Тихенько  шепче  кличе  зве
невже  мене  

Чомусь  здається  що  одна...
кружля  навколо  тишина
Забута  Вами  на  завжди
Ніхто  не  скаже  Гей  зажди
не  поспішай...  не  йди..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249405
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 01.12.2012


Олена Вєчканова

Сьогодні я

Сьогодні  я  -  болюча  рана,  
В  якій  гарячої  сповна,  
Тієї  крові,  що  в  омані  
Тобі  я  випити  дала.  

Сьогодні  я  -  щемляче  серце,  
В  якому  загубилось  вже,  
Оте  кохання  у  два  Герци,  
Що  чулося  тобі.  Невже?  

Сьогодні  я  -  бридка  облуда,  
В  якій  залишилось  тоді  
Жорстоке  покарання  суду,  
Натянутій  душі-струні.  

Сьогодні  я  -  легка  примара,  
В  якій  видніються  важкі,  
Солоні  сльози,  що  з  екрану  
Колись  повернуться  мені.  

Сьогодні  я  -  рядок  без  рими,  
В  якому  більше  не  знайдеш  
Новин  змістовних,  невловимих...  
Та  в  них  і  ти  колись  ввійдеш.  (23.10.2011)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381590
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


Примха щастя

Про рудих

По  вашій  статистиці  кожна  руда  безсердечна  сука,
що  все  псує,каламутить,надгризає  й  кида,
вміє  професійно  у  очі  напускати  пилюку
й  на  по  готові  завжди  носить  кинджал...

По  вашій  статистиці  кожна  руда  не  вміє  кохати,
тільки  пограється  й  швидко  каже  "прощай",
думаєте,що  такі  навчені  тільки  ламати
й  не  світить  з  ними  дорога  у  рай...

По  вашій  статистиці  кожна  руда  ніколи  не  плаче,
завжди  сміється  й  поруч  всіх  веселить,
а  знаєте,в  рудих  серце  собаче.
що  зрадить  не  може  та  часто  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380668
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012


Андрій Гагін

Ілюзії імли (Всі слова на літеру «І»)

Інкрустує  іскринами  інею
Інтриганка  ілюзій  імла.
Інтенсивна,  інкогніто  іншою,
Ілюзорно-інакша  ішла.  

Іпомеї  інверсія  істинна,
Ідеальним  ірисам  іржа.
Ілюструє  інертність  із  іспитом  –
Інсталює  ідеї  імла.

Існували  ізвечора  ірієм
(Інтонації  інде  іще).
І  імлиста  ілюзія  іноді
Імпонує  істотам.    Іде…

9-10.11.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380662
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012


Альонка*

любити можна…

Любити  можна  до  безтями,
І  губ  торкатися  губами,
Сплітати  руки  воєдино,
І  бути  разом  щохвилини.
Любити  можна  до  останку,
Щоб  зустрічати  всі  світанки,
Незгоди  завжди  розганяти,
І  смутку  навіть  і  не  знати.
любити  можна,навіть  дуже,
знайти  того  кому  байдуже
Твоє  минуле  й  помилки,
Але  щоб  поряд  була  ти!
Любов  звичайно  це  важливо,
Адже  вона  надає  крила,  
Зливає  душі  в  одне  ціле,
Життя  без  неї  неможливе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380283
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012


Яна Фурман

Безлiч разiв

Безлiч  разiв  переступила  через  себе
Безлiч  разiв  не  вiрили  в  мене
Безлiч  разiв  закрили  шлях  до  неба
Безлiч  разiв  торкали  за  живе

Безлiч  разiв  я  уявляла  перемогу
Безлiч  разiв  питала  я  себе  :
"Чи  вiрну  обираю  я  дорогу  ?
Чи  досить  працi  зроблено  за  те  ?"

Безлiч  разiв  просила  дати  спробу
Безлiч  разiв  вiдмовили  менi.
Безлiч  разiв  просила  "дайте  воду!"
Бо  мiж  людей  неначе  у  вогнi.

Безлiч  разiв  я  вiрила  тим  людям
Що  безлiч  раз  не  вiрили  в  мене
Їхнi  слова  пекли  отрутою  у  грудях
А  я  терпiла  й  сподiвалась,  що  мине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379434
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 25.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012


Anna Juli

Дивний сон

Мій  дивний  сон,і  знову  не  про  тебе
Я  забуваю  все-це  дивно,але  так  треба  
Прочитані  листи  ,зіставлені  малюнки
Та  в  них    є  знову  ти,як  подарунки
Записую  усі  відомі  фрази
Ти-  поруч,  забуваю  їх  одразу
Сказала  б  не  люблю  –та  я  не  брешу
І  знову  все  зітру,вогонь  воскресне
Ми  падаємо  вниз  і  хто  подасть  нам  руку?
Чекаєм  допомоги,а  в  відповідь  лиш  звуки
Пролистую  альбом  ,там  наші    сподівання
Якийсь    плаксивий    звук  прощання
Це  плаче  дощ  ,який  усе  те  бачив
Мелодію  ,яку  пробачив
Це  він  акомпанемент  нашого  вальсу
Останній  звук  дощу  сумного  танцю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380096
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 25.11.2012


мальва-ді

фатум

я  люблю  тебе  вчора  й  сьогодні
я  любитиму  завтра  ще  більше
ти  єдиний  в  моїй  безодні
поціновувач  моїх  віршів
хоч  і  кава  давно  холодна
кольори  розмішали  сум
я  тобою  тепер  голодна
ти  -  це  доля,  ти  мій  фатум
я  за  гратами  у  чеканні
я  чекаю  на  тебе,  чуєш?
лиш  для  тебе  мої  зізнання
я  для  тебе  любов  будую
і  фарбовані  рими  мої
я  підпишу  твоїм  ім*ям  
домалюю  маленькі  сердечка
всі  ті  вірші  тобі  віддам

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380061
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2012


Марина Ковирiна

Чарівна мить

Казковий  ліс,  так  віє  прохолода...
Крізь  віти  стікають  краплини  дощу.  
Гілля  колисає  осіння  дрімота,    
Між  непохитних  дерев  я  стою.    

Вони,  мов  завмерли,  величні  титани.    
І  їх  так  уже  називали  колись,      
Якщо  доторкнутись  –  загоюють  рани.    
Корою  укриті.  Он  де,  дивись!    

А  бачиш,  мов  золото,  листячко  сяє,    
Це  сонячний  промінь,  не  так,  як  вночі.
Уже  ніжно  вітер  верхівки  хитає,
Така  щира  тиша  –  це  рай  для  душі.

Ні  звуку  не  чути,  крім  пісні  природи,  
Мелодії  мова  так  живо  шумить.    
Момент  забуття,  відчуття  насолоди,    
Яка  чарівна  й  незабутня  ця  мить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376100
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 24.11.2012


TanitB_lan

Тиша

Тиша…
Щось  глибоке,  незвідане,  незнане.
Так  і    пише…
Відлунням  дотиків,  чуттів.  І  манить.
Спокоєм  чарує.

Тиша,  немов  той  колір  білий,
Немов  ковдра,  зіткана  з  думок.
Всі  тони  у  ній:  яскравий,  темний,  світлий.
…пелюстки  зів’ялих  і  живих  квіток.

Безголосся  –  це  спектр  почуттів,
Плетиво  надій  і  розумінь.
Тиша  містить  все:  радість,  гнів.
Невидна  ж  вона,  як  небесна  тінь.

Коли  ж  душа  вся  ниє  плачем,
Коли  ж  думки  кричать  щосили.
Тиша  огорне  ковдрою  неначе
Матінка,  свої  віддавши  крила.

Тиша  знає  все.
Лиш  з  нею  діляться  усім  таємним.
Так  що  ж  це?
Те,  що  так  і  залишиться  незвіданим,  приємним…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378639
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Анастасія Мосевич

Акторка

А  вона  хотіла  колись  акторкою  стати,

Потопати  у  квітах  і  дратувати  своєю  славою,

Хотіла  сторінки  життя  гортати,

Так  ніби  все,  що  має  значення,  -  це  лиш  рожеве  тістечко  із  вранішньою  кавою.



Хотіла  слухати  поезії  про  свою  красу

І  кожного  дня  ласувати  білосніжним  "Рафаелло",

Кожної  прем'єри  чути  тисячі  слів  "Обожнюю"  і  "Люблю!",

Хотіла,  щоб  хтось  приносив  сніданки  до  ліжка,  а  життя  було  солодкою  "Нутеллою".




А  вона  просто  хотіла  жити

І  бути  героїнею  власного  пригодницького  фільму,

Всім  серцем  намагалась  любити

Фонтан  феєрверків  шампанського,та  любила  почуття  польоту  вільне.



А  вона  хотіла  колись...Та  це  вже  не  має  значення,

Сьогодні  вона  не  знаменитість  і  не  акторка,  хоча...

Та  ні,  вона  не  змінила  ні  статусу,  ні  світобачення

Щодо  всього,  що  залишилось  на  дні  недопитої  чарки  вина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379323
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Марія Радіонова

Українська осінь безробіття принесла

Ви  чуєте  хтось  стукає  у  двері?
Це  осінь  знов  прийшла.
Ну  привіт!  Проходь,  вже  зачекались.
Що  в  пакеті?  Знову  листя  позривала?
Може  чаю?  А  то  усе  дощі  й  дощі.
А  пігулки  "дипресії"  принесла?
Що  кажеш?
Лише  свинячий  грип  і  сироп  із  меланхолії?
Нічого  проживемо!  І  не  таке  було...
Пам’ятаєш  війни  і  ракети?
Голодні  й  босі  діти  на  дорозі?
Я  знаю,  все  ти  пам’ятаєш!
Ти  біль  увесь  в  руці  завжди  тримаєш.
Тобі  здається  треба  до  стиліста,
А  то  все  носиш  дрантя  і  колосся  у  волоссі.
Скільки  їх  там  вплела?  П’ять?
Немає  коштів?  А  ти  кризу  прожени  з  порогу!
О  їй  уже  прописку  дали  в  Україні?!  Не  знала.
Дякую  за  яблука,  вони  чарівні,
Нагадують  про  матір  й  рідний  дім.
Осінь  дякую  тобі  за  тебе!
Як  курси  по  дизайну?
Бачу,  чоботи  у  фарбі  золотій...
Дивись  в  вікно!  Твоя  краса...
І  Амурам  місця  вдосталь.
Ти  здається  знову  безробіття  бідним  роздала.
Та  вони  ж  не  розуміють,  що  помилилась  ти!  От  біда!
Ну  нічого.  Знов  проживемо...
Ти  тільки  людяності  роздавай  побільше
І  частіш  заходь  у  гості!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378543
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Уходя гасите всех

Людина посмішка

Людина  посмішка  блукає  по  землі
Людина  посмішка  не  плаче  у  вісь-ні
Вона  дарує  всім  якісь  листи  
Комусь  хороші  а  комусь  дурні  

Вона  являється  хоть    раз  в  житті
Вона  всміхається  і  сумно  на  душі
Вона  торкається  до  шкіри  і  тікає
Й  ніхто  її  у  вічі  не  впізнає  

Ця  посмішка  є  символом  дороги  
Ця  посмішка  є  символом  журби
Вона  всміхається  й  показує  минуле
Яке  прожив,  у  марні  ти  роки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379293
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Даринка Цікава

Зоряні танці

Показався  із-за  хмари
Місяць  кутиком  яскравим
І  розсипав  як  перлини
Зорі  по  своїм  килимі.

Розкотились,  розбрелися,
І  в  сузір"я  заплелися,
І  засяяли  яскраво
Зорі  своїм  дивним  сяйвом.

Поливають  сріблом  все
І  загадка  в  цьому  є.
Звівши  очі  угору
Бачиш  срібну  дітвору,

Що  танцює  у  висотах
Лиш  для  тебе.  І  в  дрімоті
Посміхаєшся  собі
Й  місяцевій  дітворі.

А  прокинувшись  уранці
Думаєш:  "От  були  танці!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379232
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Ilsa

Гострим лезом…

Гострим  лезом  по  шкірі  -  до  кістки,
Крізь  тканини,  а  вени  -  назовні
Діставай.  Твоя  пікова  шістка  -
На  погану  дорогу.  Безкровні
Пальці  тремор  незвичний  проймає.
Не  тремти,  швидше  ріж  і  не  бійся  -
За  межею  спасіння  чекає.
Плач  востаннє,  мала,  плач  і  смійся,
Тут  пройти  -  трохи  болю  і...  тиша.
Чорт,  як  батько,  тебе  привітає,
Смерть,  як  мати,  тебе  заколише,
Мертве  тіло  живі  поховають.

Шворка,  вузлик  -  ось  зашморг  на  шию,
Ось  карниз,  ось  хистка  табуретка.  
Шнур  натягнеться,  вдих  перекриє...
Романтизм...  Так  вмирають  поетки!
Ноги  в  ритмі  a  la  тарантела,
Відпливає  у  безвість  свідомість...
Що  ж  ти,  люба  моя,  невесела?
Жах  обличчя  спотворив  натомість.
Не  триває  агонія  довго  -
Серце  стихло,  і  очі  "скляні"...
Дух  сидить  у  приймальні  у  Бога,
Ну  а  тіло...  спочине  в  труні.

Спробуй  ще  кільканадцяць  пігулок  -
Випий  залпом,  колесам  автівки
Кинь  себе,  як  в  останній  притулок,
Чи  єдиним  зарядом  гвинтівки
Скористайся,  щоб  звести  рахунки
Із  життям.  Вибирай  на  свій  розсуд.
Заховався  десь  Бог  за  лаштунки,
Він  не  здатен  на  більше,  ніж  осуд.
Покінчи  з  цим,  ти  можеш,  я  знаю,
Легше  так,  аніж  втратою  жити...
Ти  -  це  я,  і  тебе  проклинаю!
То  ж  знайди  в  собі  сили  нас  вбити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379224
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Наталя Данилюк

Передгрудневе

Вже  листопад  рихтує  довгу  фіру*
Вбирає  в  у́пряж  білого  коня.
Так  мало  сонця  кинуто  в  офіру
Цим  перепрілим  вистудженим  дням.

Дме  вітерець  в  калинову  свирівку*,
Тріщить  над  ставом  схилена  лоза,
Сухий  листок  скотився  на  долівку-
Сумного  клена  трепетна  сльоза.

Таке  німе  зворушливе  прощання...
Холонуть  стрази  чистої  роси.
Ну,  відпустімо  осінь  без  вагання,
Мабуть,  і  в  грудня  є  свої  плюси:

Зимових  ранків  блискітки  яскраві
На  тонкорунних  прядивах  снігів
Дзвінкої  річки  пасма  кучеряві,
Закуті  в  кригу  сонних  берегів...

Дрібних  сніжинок  пишні  візерунки,
На  мокрих  вітах  паморозь  крихка,
А  ще  -  морозу  щирі  поцілунки,
Що  рум'яніють  в  тебе  на  щоках.


*Фіра(діалектне)-підвода.
*Свирівка(діалектне)-сопілка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379220
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Невпіймана

№9 "Ревність"

І  зовсім  безпідставно,
скажу,  що  і  без  права,
тебе  заревнувала  -
так  сильно  і  так  вдало,
що  в  серці  тягне  сумом,
таким,  що  не  заснути,
бо  твої  очі  поруч
і  хоч  би  раз  вдихнути.
Бач,  очі  твої  поруч,
та  не  мої  так  близько,
тому  на  серці  снігом
заметено  і  слизько.
Тому  ні  надобраніч,
ні  ранком  тихим  свіжим
не  зазирну  як  завжди...
У  серці  зимна  крижа.
Та  все  одно  вразлива,
Бо  очі  твої  милі-
всміхненні  і  щасливі
у  золотавім  світлі.
Байдужість  зазиваю-
так  легше  спокійніше...
Щасливим  будь  як  завжди,
а  я  зявлюсь  пізніше...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379209
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Юлія Мрійна

"Болючий знак на серці"

На  чорно-білий  світ  дивлюся  скрізь  долоні,
І  серце  в  грудях  шалено  стукотить,
У  тебе,  любий,  вже  посивіли  скроні,
А  пристрасть  почуттів  ніяк  не  догорить.

Тобі  чужа  я,  але  серцю  люба,
Твої  цілунки  як  п’янкий  дурман,
Без  тебе  день  і  ніч  болюча  згуба,
Невже  про  нас  цей  недописаний  роман?

Дозволь  мені  мелодію  кохання,
На  струнах  твоїх  тіла    і    душі,
Зіграть  як  вперше  і  немов  востаннє,
Допоки  слід  не  змили    мій  дощі.

Втамую  спрагу,  прикрию  двері  стиха
На  зустріч  ночі  побреду    у  заметіль,
І  так  накоїла  в  житті  багато  лиха,
Тепер  ти  вільний,  а  я  тамую  біль.

Ця  ніч  була  солодка  наче  трунок,
Та  я  не  можу,  любий,    більше  так,
В  нас  різні  долі…  зрозумій…  і  поцілунок,
Який  на  серці  залишив  болючий  знак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379199
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Соломійка Дворжак

Брутальний віршик

*****************************
Коханий,  залити  б  тебе  бетоном...
Переїхати  б  вагоном....
Слухати  в  громофонах...
               І  ...
...  чисти  гідрохлором...
Напоїти  бульйоном...  
І  щоб  не  було  невідомим
Де  ти  ходиш  притомний
...  чи  непритомний

Коханий,  любити  б  тебе  до  впʹяну
Сама  я  від  цього  «в  шоці»....
...  лиш  би  ти  не  валявся,  Коханий,
Під  парканом  чужих  емоцій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379190
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012


del

хм

Закриваю;  відкидаю  подалі  очі:
всередині  не  очні  яблука,  
не  темрява,  не  сон  -  фрактали.
Фрактали  літали,  крутились
і  впали.
Ще  так  довго,  так  довго  до  ночі!

Пдіймали
трикутники,  тримаючи  їх  обережно  пальцями
за  кутики

(чужі  руки).

Столиця  має  мільярди  рук;
кожні  з  них  тримають  мене
за  мої  трикутники,
стискають  холодними  пальцями
мої  три  рівномірні  кутики.

Тишина  -  мій  улюблений  звук  -  
з  неї  шию  собі  парашутики.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379189
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Юлия Несс

Хореограф

А  ти  не  бійся  а  просто  спробуй
І  рух  піде  за  тобою  сам
Хореограф
Ніби  танцюєш  на  легенях
По  сердечним  вузлам
По  душевним  тривогам
Зі  страхом  в  колінних  суглобах
Під  тиском  моралі
Під  пресингом  слів
У  болі  сердечній
Мурашкам  по  тілу
Оголеному  правдою
І  пристрастю  дій…
Підступні  думки  суспільства
Що  лишають  тебе
Миті
Зникаюча  біль
Від  чужих  обіймів
Замість  рідних
Не  можлива,  believe…
Ми  ніби  позбавлені  права  на  слово
Ми  постаті  часу
Ми  душі  без  тіл
Коханні  без  вірності
Без  пориву
Ніби  танець  без  музики-
Німий..
Залишилось  лиш  спати  в  чужих  обіймах
Поповнювати  келихи  питвом
І  за  минуле  ричати  гірко
Ти  хореограф
Ти  чужий…
Захлинатись  ночами  від  страху
І  кричати  що  є  сил
Ти  не  станцюєш  мені  на  похоронах
Хореограф,please  come  back  to  me..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378993
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012


Оля Тигра

Ти поспiшав

Не  поспішай  мене  переконати,  
 Що  встиг  пізнати  гіркоту  розлук,  
 Що  насолоди  ти  не  зміг  пізнати,  -  
 Тремтіння  пам'ятаю  твоїх  рук.  

 Із  того  дня  минуло  більше  року,  
 А  я  і  досі  згадую  щодня  
 Оті  схвильовані  незграбні  наші  кроки,  -  
 Як  жовтень  нас  з  тобою  поєднав…  

 Дерева  сріблом  мені  стежку  посипають,  
 І  кожен  крок  нагадує  тебе,
 Вони  про  нас  одне  єдине  знають,  -  
 Що  ми  обманюєм  чомусь  самі  себе.  

 Так  поспішав  мене  переконати,  
 Що  вже  не  сам,  що  вже  мене  забув,  
 Та  зрозумів  -  було  не  варто  поспішати,  
 Я  рада,  що  нарешті  все  збагнув.  

 Та  вже  не  варто  щось  мені  казати,  
 Твоя  то  справа,  -  не  суддя  тобі,  
 Не  намагайся  зустрічі  шукати,  
 Тепер  вже  почуття  залиш  собі…  

 Тепер  вже  вірити  тобі  навряд  чи  буду,  
 Лишень  Спасибі,  що  отак  навчив  кохати,  
 Я  вже  пробачила,  та  зраду  не  забути…  
 Не  намагайся  собі  виправдань  шукати...  

 13  января  2011  
 Copyright  ©  Оля  Тигра  2012  Все  права  защищены

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378869
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


Pallada

Так хочеться

Так  хочеться  пробачити  його,
 забути  все  що  в  запалі  сказали
і  воскресити  добрі  почуття
які  давно  залишились  позаду

Сумуєш  ненароком  серед    дня
Вночі  не  спиш,  лиш  борешся  з  собою
Шукаєш  вихід  там  де  виходу  нема
І  зачиняєш  двері  власною  рукою

Так  хочеш  щастя  й  доброти,
І  жити  наживо,  щоб  менше    фонограми
Найважливішу  відповідь  знайти,  
Тоді  б  поменшало  в  житті  моєму  драми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378520
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2012


Оксана Юрченко

вір у небеса

Лови  вустами  сни  достиглі
І  вір,і  вір  у  небеса!
Ще  поки  світу  віщі  стигми
Не  проступили  на  руках.

Пригріють  сонячні  зеніти,
Дозріє  споконвічне  зло,
Венозні  згустки  чорних  квітів
Зав"ють  ліанами  чоло

і  тяжко  вирватись  з  липких  тенетів
Із  сумнівів  і  протиріч,
Кардіограма  гордих  злетів
Обірветься  в  клінічну  ніч.

Ну  а  поки  ще  грає  в  кеглі  
З  безпосередністю  краса,
Лови  вустами  сни  достиглі
І  вір,і  вір  у  небеса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377799
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Вероніка Стрельченко

Люблю…

А  через  тебе  у  мене  болить  голова,
Зводить  кров  у  судинах.
А  через  тебе,  проводжу  ночі  без  сна
І  рахую  дні  по  годинах.

А  я,  лиш  для  тебе,  підбираю  слова,
Що  складаю  зараз  у  риму.
А  я,  лиш  для  тебе,  хочу  бути  одна
І  спільного  щастя  малювати  картину.

Тебе  мені  вже  не  скоро  зустріти.
Лишається  в  пам’яті    сторінки  перегортати…
Тебе  мені  вже  і  не  обійняти.
Лишається  мовчки  про  кохання  кричати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377301
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Маєвська

ТАК ХОЛОДНО…

ТАК  ХОЛОДНО  ВІД  ТВОГО  ХОЛОДУ
І  РАНОК  ДЕСЬ,  АЛЕ  НЕ  БЛИЗЬКО,
ЧОМУ  І  ЯК?ОДНІ  ЛИШ  ЗДОГАДИ,
І  ЙТИ  ТАК  ВАЖКО,  ЙТИ  ТАК  СЛИЗЬКО...

ТАК  ХОЛОДНО  ВІД  ТВОГО  ХОЛОДУ,
ОПАЛЕ  ЛИСТЯ  В  ДУШУ  ПРОСИТЬСЯ,
А  ТАМ  ТАК  СВІТЛО,  ТАМ  Є  СПОГАДИ,
ВІДЛУННЯ  НАС  ТАМ  СКРІЗЬ  ДОНОСИТЬСЯ.

ТАК  ХОЛОДНО  ВІД  ТВОГО  ХОЛОДУ,
І  ЯК  СЛІПЦІ  ВОНИ  БЛУКАЛИ,
НАВІЩО  ВТЕЧА  ДВОХ  САМОТНІХ  ПОГЛЯДІВ?
НАВІЩО  МРІЮ  ДВОЄ  РОЗТОПТАЛИ?...
́́́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377475
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Марічка9

Незакінчений лист

Загорнулося  небо  у  спогади,  
І  мовчить  їх  потомлений  зміст.  
Сірим  димом  втікає  із  комину  
Мій  сумний  незакінчений  лист.  

І  тріпочуть  дерева  сполохані  
Сильним  вітром,  бо  скоро  зима,
Золотої  і  теплої  осені  
не  буде́,  не  було́  і  нема.

За  водою  пливуть,  ніби  лебеді  -  
Білі  тіні  несповнених  мрій.
Бо  ніхто  так,  як  ти  не  вмів  трепетно  
До  моїх  доторкатися  вій.

Бо  ніхто  так,  як  ти  не  полюбиться.
Випадковості  мають  свій  шарм...
Хай  степліє  хоч  трохи  на  вулиці,  -  
Мій  до  тебе  наспіє  поштар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Юлія Гординська

Синочкам від мамусі.

Сини  мої!  Сини  мої!  Синята
візьміть  від  мами  ніжність,  строгість  тата.
від  діда  -  мудрість  і  ідіть  між  люди.
Нехай  молитва  бабці  з  вами  буде.

Сини  мої,  синочки,  ангелята,
не  бійтеся  ви  труднощі  долати.
Вони  навчать  вас  як  міцнішим  бути,
як  стежку  до  матусі  не  забути.

Сини  мої,  синульки,  мої  діти,
Ви  все  для  мене!  Як  Вам  не  радіти!
Нехай  із  вами  будуть  добрі  люди
Божа  любов  Вас  огорта  повсюди!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377443
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Milk Chocolate

Хворію почуттями

Тривожно  серце  моє  б'ється,
Бо  знову  має,що  втрачати..
Бо  натерпілось  й  наболілось,
Не  день,  не  ніч,  не  тиждень..два,

Блукала  довго  я  по  краю,  
Шукала  щастя...і  знайшла
Тепер  боюсь  себе  згубити
Так  щиро  знову  полюбити

Бо  я  хворію  почуттями,
А  він  іще  цього  не  знає
не  хочу  серце  відкривати
не  хочу  знову  все  втрачати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377371
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Віталіна Кузьмич

Не хочу кохати!

Побіжу  за  тобою  слідом…
 а  насправді,я  просто  стою…
 Ти  стаєш  моїм  білим  світом,
 я  не  можу  без  тебе…  люблю?
 Я  так  хочу  багато  сказати,
 та  німіє  моя  душа,
 я  не  вмію,  не  хочу  кохати…
 не  шукала  я  те,  що  знайшла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377179
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Аліса Ель

Если  лень  придумать  вывод
смело  ставьте-ка  три  точки
Пусть  додумают  мотивы,
кто  заказчик  и  чей  почерк

Вот  сюжет  смотрю  хороший:
он,  она,  сплелись  коленки
Зритель  хлопает  в  ладоши
Чья-то  тень  ползет  по  стенке

Ну,  а  что  же  дальше  было?
Знать  хочу  я  очень  точно
Только  автор  (вот  мудила!)
ставит  дальше  троеточье...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377413
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2012


Півник Ольга

Моя Полтавщина

Моя  Полтавщина  прекрасна,
Тобі  б  калиною  цвісти!
Моя  колиска,зоре  ясна,
Процвітай  вічно  і  рости!

Ще  майорять  поля  пшениці,
Ще  чути  щебет  солов'я,
Ще  не  зникли  вечорниці,
Бо  ще  живе  моя  земля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377365
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Віктор Насипаний

ДОБРА ДИТИНА ( усмішка )

Йдуть  додому  вже  під  вечір
                           тато  й  донька  Іра:
-  Важко  бути  нам  в  садочку,-
                           та  зітхає  щира-
Я  весь  день  тебе  чекала.
                           Щось  спитать  хотіла.
Може,  зробим  ми  з  тобою,
                           татку,  добре  діло?
Враз  мала  спинилась  Іра,
                             шепче  щось  татусю:
-  Хочу  кілька  гривень  дати
                             бідній  он  бабусі.
-  Ох,  яка  ж  ти  в  мене,  доню,
                             добра  і  мудренька!
Тільки  я  чомусь  не  бачу,
                             де  ота  старенька?      
-  Там,  за  тим  будинком,  тату,-
                             каже  рада  Іра,-
Коло  неї  скриня  повна
                             ескімо  й  пломбіра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376982
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Юра...

Ми відвикаємо писати листи…

Ми  відвикаємо  писати  листи,
все  частіше  електронна  пошта…
Слова  ховаємо  в  вай  фай  і  дроти,
так  і  почерк  забути  свій  можна…

Ми  вже  не  так  відчуваємо  слова,
вони  мов  всі  однакові,  рівні,
і  ніби  то  мова  наша  і  жива,
...  вже  якось  не  так  звучить  постійно…

В  поштовій  скриньці  лише  комунальні,
купа  пилу,  й  дешеві  реклами…
Хоч  кажіть  мені,  що  я  ненормальний
чекаю  на  листа,  як  ночами

чекають  на  сон,  ніжний  і  теплий,
як  на  потяг  в  якому  кохана…
Напиши  листа  від  серця,  відверто,
як  вперше  сказане  слово  «Мама»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376981
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Наталія Ярема

ОСІННІЙ ПАРК

Тихе  осіннє  листя  шепотіло  під  ногами  про  те,  що  уже  пізня  осінь,  а  ми  –  люди  –  ще  й  досі  насолоджуємося  літнім  теплом.  І  за  таку  райську  насолоду  повинні  дякувати  Богу.
Давненько  такого  не  було,  щоб  пізній  листопад  узявся  за  переписку  з  мрійливою  весною.  І  ця,  відповідаючи  на  листи  старого  ловеласа,  разом  з  ними  присилала  йому  пригорщі  тепла  та  сонця.  А  цей  щедро  роздавав  їх  людям.
Парк.  Люблю  його  за  свою  юність.  Біля  однієї  з  лавочок  товпився  гурт  студентів.  На  іншій  –  обнімалася  молода  пара.  Вони  милувалися  одне  одним,  грайливо  усміхались  і  думали  про  те,  що  таких  днів  у  їх  житті  ще  сила  силенна,  що  все  у  них  попереду,  і  нема  чого  турбуватись,  і  спішити  теж  нема  куди.    
Трохи  далі  сиділо  три  молоді  матусі  з  дитячими  колясками,  в  яких  тихенько  сопіли  маленькі  карапузи.  Щасливі!  Вони  уві  сні  усміхались  своїм  матусям,  осінньому  сонечку  і  разом  з  тим  цілому  світу.  
На  гойдалках  –  дві  дівчинки-красунечки    сперечались  про  те,  в  кого  кращі  черевички.  Дві    студентки  читали    конспекти  з  якогось  зовсім  нецікавого  предмету,  намагаючись  швидше  засвоїти  матеріал.  Напевно,  готувались  до    модуля.  До  них  підійшли  два  юнаки.  Вони,  звичайно,  були  цікавішими  за  ці    конспекти.  Життя!  Знайомство!
І  тільки  старенькі  бабусі  та  дідусі    принишкли  на  лавочках  і  кожен  з  них  думав…  про  своє    життя,  про  минулі  літа,  про  далеку  молодість  і  невеселу  старість.  А    дехто  з  них  думав  про  те,  що,  можливо,  ця  прекрасна  осінь  вже  остання…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376969
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Крилата

А далі, далі що буде?

Був    час,    коли    шапки    крали,    
З    голів    у    людей    здирали,
Тягли    приймачі    і    шини,
Мопеди,    автомашини,
Із    рук    гаманці    хапали,
Нагими    п'яних    лишали,
Коли    обчищали    хати,
Обмінники,    банкомати.
Тепер    пішла    нова    мода    –
На    фабрики    і    заводи
Злодійське    око    кидати,
Рахунки    їх        блокувати.
А    далі,    далі    що    буде?!    
Почнуть    пропадати    люди,
Як    в    час    тоталітаризму?
А    чорний    морок    навис    вже.
Нас  хоче  в  лещата  взяти.
А,  може,  до  зброї,  брате,
Пора,  щоб  той    смог    розбити,
Для    світу    життя  лишити?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376965
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Ліна Біла

Постривай, господар!

Замете  скоро  в  полі
щілинки,  
всі  пагорби-хвилі.
Чорний  крук  передбачить
як  завжди  
стихію  вітрів.
Що  йому,  одинокому?  
День  -  
у  секунді  дотлів,
скоротивши  у  просторі  
світло  
на  тисячні  милі...

Ледь  жеврі́ючі  свічі  
покажуть,  
де  вуличні  грані,
де  господаря  видно  -  
шукає  
сільгосп.  інвентар.
Постривай!  
Ще  ж  зима  не  відкрила  
свій  бліц-календар,
навіть  діти  не  встигли
від  радощів
сісти  у  сані!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376962
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Halyna*

Просто йди

Ти  просто  йди  і  більше  не  приходь,
І  не  тривож  свою  намарне  душу.
Бо  осінь  вже  змінила  позолоть
І  скоро  сніг  засипле  чорну  сушу.

Ти  не  шукай  тепер  в  моїх  очах,  
На  милість  Бога,  іскорку  любові…
Не  збіглась  ліній  стежка  на  руках,
Від  болю  губи  скусані  до  крові…

Якщо  простіше,  хочеш,  -  прокляни,
І  вже  не  клич:  вертатися  не  хочу.
Не  нам  з  тобою  снились  віщі  сни
Щасливих  днів,  хмільних  солодких  ночей.

…Та  і  не  нам  змінити  хід  життя,
А  ми  у  нім  така  коротка  казка…
Ти  просто  йди,  без  слів  і  співчуття,
Не  повертайся,  не  боли,  будь  ласка…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376909
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Fairytale

Міцнішого чаю

Міцнішого  чаю,  трохи  яскравих  моментів.
Це  п'ятниця,  отже,  для  спогадів  -  саме  час.
У  мене  замало  вартих  уваги  фрагментів.
Мені  б  хоч  трішечки  більше  історій  про  нас.

Мабуть,  із  мене  осінніх  мотивів  вже  досить.
Була  ж  бо  за  планом,  холодна  і  дощова.
Я  тепер  знаю,  що  тиша  чудес  не  приносить.
Дякую,  осінь,  за  те,  що  душа  ще  жива.

Я  листопадних  казок  вже  наслухалась,  друже!
Вірю  у  краще,  бо  так  попросив  мене  ти.
Досі  сумую,  та  брешу  лише,  що  не  дуже.
Я  й  не  подумаю  просто  забути  й  піти.

Міцнішого  чаю,  трохи  міцнішої  віри.
Може,  порадиш  для  неї  ще  й  вітаміни?
Я  підлікуюсь,  в  душі  залатаю  всі  діри.
Тоді  почну  розбивати  між  нами  стіни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376661
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012


vova_zip

Малюнок 1

Крізь  тихий  гомін  часу  і  епох,
На  роздоріжжі  у  небеснім  дворі
Писали  свій  вічно-довгий  епілог,
Немов  з  уяви,  п’ятигранні  зорі.

І  ріки  ввібрали  весь  холод  і  сум,
А  також  тривогу  й  пташину  печаль.
Вітер,  скуштувавши  гірку  правду  дум,
На  камені  тесав  нову  скрижаль.

І  земля  гуділа  тихо,  монотонно  –
З  неба  дітей  гукала  крилатих  .
І  ті  журбою  гучнодзвонно
Летіли  з  висоти  хмар  патлатих  

І  з’являлись  повільно    на  небосхилі
Маленькі  тіні  крилатих  дітей.
А  земля  гуділа:  “Летіть,  сизокрилі,
Я  чекаю  від  вас  осінніх  вістей”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376566
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012


Влада Грушицька

Лялька

Взяла  б  тебе,  наче  ляльку,  
Вирвала  б  із  її  рук.  
Вкрала  б  тебе  і  сховала,  
З  думкою,  що  не  знайдуть.  

Клала  б  в  ліжко  біля  себе,  
Цілувала  б  перед  сном.  
Готувала  б  ще  й  сніданки,  
Зігрівала  лиш  теплом.  

Я  б  пісні  тобі  співала,  
Розважала  б  як  могла.  
Від  усіх  тебе  ховала  б,  
І  вона  щоб  не  знайшла.  

І  мені  було  б  все  рівно,  
Чи  ти  любиш,  чи  вже  ні.  
Я  б  дивилась  тільки  в  очі  
Ці  холодні  в  тишині.  

Я  сховала  б  тебе  швидко,  
І  подалі  від  подій.  
Я,  повір,  на  все  готова,  
Щоб  назвати  тебе  «МІЙ»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376498
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012


Паперова Думка

Про що говорити, коли заплющую стомлені очі?

Про  що  говорити,  коли  заплющую  стомлені  очі?
Що  пише  буденне  в  свідомості,  тим  ми  зараз  і  є.  
 Ці  люди,  планета,  втома  й  осінні  негоди
Виказують  правду  як  продажний  круп*є.

Про  що  промовчати  сьогодні,  щоб  настрій  залишився  в  нормі?
Коли  за  вікном  роз*їжджають  холодні  таксі.
Ти  знаєш,  моє  життя  теж  ніби  в  нормі.
Аби  не  згасали  повільно  іскри  в  душі.

Як  ставитися,  коли  прогнозують  кінець  цього  світу?
Коли  з  телевізору  кажуть,  що  всі  ми  помремО.
Я  так  засмучусь,  якщо  навіть  в  той  день  в  нас  не  вийде
Провести  побільше  останніх  моментів  разом.

Давай  заплануємо  щось  на  найближче  майбутнє
Хоча  б  на  перші  весінні  дні.
Ти  знаєш,  мені  в  цій  осені  так  паскудно
Забери  мене  кудись  хоча  б  на  вихідні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376138
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Дарія Альошкіна

«Сонцепоклоники»

Танцюючи  летять  у  вись,  
Магічні  думи  таїни,
Гарячий  спів  –  ти  подивись,
І  ти  в  полон  летиш  із  ним

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376108
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012


kvitochka13

Мрія

Цвіли  десь  квіти  і  росла  печаль,
Пройшов  десь  повінь  чи  страшна  гроза,
Зловив  десь  дівчину  самотності  скрижаль,
Прийшла  у  душу  сліпість  й  німота.

Стояла  дівчина  не  бачила  пітьми.
Стояла  й  думала  втекти  з  в'язниці,
Та  червень  вкрав  ключі  всі  від  тюрми,
І  мрією  назвали  її  птиці.

Вже  голос  не  дзвенить  у  тисячах  криниць,
Листки  долонь  посохли  на  вікні.
Пов'яли  квіти  всі  її  зіниць,
А  розум  десь  бродив  в  смутній  імглі.

Облізла  шкіра  вся  з  забруднених  кісток,
Заполонила  простір  у  душі
Настала  спека  і  пішов  димок,
З  запеченого  серця  у  її  руці.

І  полетіла  мрія  із  високої  гори  
Асфальт  поцілував  їїв  лице,
Побачила  всі  тілом  куполи,
Згадала  дому  рідного  крильце.

І  що  робити?Як  пережити  пустоту?
не  знала  мрія  як  змиритись,
Хотіла  знищити  всю  доброту,
Та  вирішила  взяти  та  розбитись.

Заполонила  світлом  темний  небокрай
Останню  пісню  проспівавши  на  очах,
Вже  понесе  далеко  водограй
Вже  занесе  нещасну  в  небеса.

І  стала  мрія  думати,чи  треба?
Чи  варто  вбитися  ось  так?
Чи  в  цьому  є  якась  потреба?
І  зрозуміла  дивний  знак.

Змахнула  мрія  білими  крильми,
Злетіла  вниз,спустила  кров.
Ввійшла  в  дитину  дивної  краси,
І  зародила  в  ній  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375553
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Кіра Рубінова

Крапка

Нехай  згорить  у  памяті  минуле,
Назад  не  буде  вороття,
Давно  забула  чи  забуті,
У  голос  сказані  слова.
Розвіє  вітер  чорний  попіл,
Страждань  і  сліз  гіркий  полин,
Нехай  закінчеться  ця  повісь,
Бо  в  ній  дощі  щось  затяглись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376099
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Оксана Юрченко

сучасниикам

Ми  вийшли  в  ніч,в  шаленну  студінь
Суворі  й  вперті.Наче  дощ  в  пітьмі:
Липкі  торкання-поцілунки  Юдині
Вишукують  обранця  у  Юрбі.

Йдемо  наосліп,крізь  пітьму  і  терни.
Хто  сильний-хай  підтримає  слабких.
Йдемо  шукати  полум"яний  обрій
За  нами  вслід  ідуть  напівсліпі.

Кричать  нам  в  слід:"навіщо?Можна  ж  легше:
Ліхтариком  дорогу  присвіти-
І  видно  все,як  вдень,ба,навіть  краще!
І  маєш  власне  сонце  в  кулаці!"

Ми  ж,божевільні,прагнемо  світила!
Нам  сонця  не  замінять  ліхтарі!
Йдемо  шукать  свої  величні  крила
У  чистих  променях  ранкової  зорі.

Ми  недоцільні  в  часі  і  в  історії
І  серце  розіб"ємо  об  бетон.
На  фоні  нечіткої  кокофонії
Наш  голос-наче  чистий  камертон.

Та  все  ж  до  нас  ішли  і  після  нас  ітимуть.
Чи  недостатньо  іще  крові  лито?
Але  чомусь  живе  в  тисячоліттях
Оця  потреба  світла,як  молитви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376088
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Luchina

Пошепки…

Такої  осені  давно  вже  не  було,
таких  предив  не  ткали  журавлята,
щоб  аж  до  Сонця  підіймалося  крило
і  пошепки  хотілось  розмовляти.

Простори  ширити,  нетанучу  глибінь
торкнутись  тепло,  згладжуючи  вітер.
У  тишу  вслухатись  -  почути  далечінь...
....і  першим  снігом  біло  розговіти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376055
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Lady Christianna

Мовчання для поета гірше смерті…

Мовчання  для  поета  гірше  смерті!
Коли  душа  знімівши    йде  собі
Стежиною,  де  всі  сліди  вже  стерті…
Коли  натхнення  тоне  у  юрбі…

Коли  ,  як  всіх,  ураз  сп'янила  осінь  -  
І  жовкнеш  ,  і  сивієш  мимохіть…
Коли  вже  зникли  чари  у  волоссі…
Коли  нема  і  спокою,  й  жахіть…

Коли,  зустрівши  мрію,  повз  проходиш,  
А  не  щосили  просиш  -повернись!
Коли  у  мареві  щораз  знаходиш
Ерзаци  щастя  ,  що  було  колись…


Кричіть  про  зраду  і  серця  роздерті!
Поети,  вас  благаю,  не  мовчіть!
Тоді  вірші  повстануть  проти  смерті,
Весняним  стане  цей  осінній  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375635
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012


Rocky_Grace

Без назви

Я  відчуваю,
що  небо  зникло,
я  ступаю,
але  під  ногами  стихло.

Не  чутно  кроків  
мільйонів  потоків,
не  чутно  голосів  
стільки  років.

Не  потрібно  більше  кохати,
не  потрібно  дружити,
просто  зупинитися  вдихати,
перестати  жити.

Все  так  просто  стала,
а  як  багато  колись  означало,
все  так  переживалось,
а  тепер  нічого  не  зосталось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375624
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012


taniyaa

ЛЮБОВ

Очі  в  очі,
уста  в  уста,
коли  паморочиться  голова,
коли  слова  в  єдиний  такт,
коли  злітаєш  наче  птах,
коли  ти  линеш  до  небес,
коли  для  тебе  він  -  УСЕ,
коли  любов  з'єднала  Вас,
коли  Ви  разом  увесь  час,
коли  він  руку  до  руки,
коли  всередині  -  пала,
коли  не  спиш  ночами  вся,
коли  чекаєш  на  дзвінок,
коли  ти  з  ним,  а  не  одна,
коли  без  нього  -  не  своя,
коли  він  квіти  подарує,
коли  обніме  й  поцілує,
коли  до  нього  все  -  ніщо,
коли  без  нього  -  наче  зло..

коли  тремтить  твоя  рука,
коли  мова  твоя  -  німа,
коли  душа  твоя  -  одна,
коли  не  можеш  ти  йти,
коли  забула  усе  ти,
коли  чекаєш,  а  нема,
коли  страждаєш  і  вмира,
коли  ти  плачеш  не  встаєш,
коли  ти  любиш  і  не  ждеш,
коли  ти  любиш  і  кида,
коли  без  нього  ти  вмира,
тоді  немовби  усе  враз..
і  знову-знову,  
раз  у  раз,
і  кожен  день,  
і  кожен  час,
ті
очі  в  очі,
уста  в  уста,
і  мова  та  німа,  німа
немовби  все  в  життя  не  так.
неначе  хтось  змінив  той  такт..
той  ритм..
усе  життя..
неначе  біль  і  почуття..
тривога,  
сльози,
боротьба,
усе  життя,
усе  життя..
і  потім  знову
ці  уста
і  знову  мова  та  німа.
і  знову  очі
й  та  рука
і  серце,
розум,
голова,
душа  кипить,
усе  палає,
усе  горить
і  не  згасає,
а  потім
море,  
дітвора,
гаряче  сонце  і  трава,
й  те  чудове  почуття
кохання  чи..
любов  проста.
знову-знову
очі  в  очі
уста  в  уста
любов  була  така  пуста.
мілка.
але  була  вона.
була.
одна  була.
була  одна.
єдина  .
вірна.
й  дурна.
курила
пила.
говорила.
чужих  і  своїх  не  любила.
не  йшла.
не  плакала.
не  страждала.
а  крала,
била  
і  вбивала.
і  все  текло  
і  червоніло
і  все  було
і  все  те  мліло
ховалось  в  чорнії  кімнати
на  чорнії  ліжка  йшло  спати.
задумалось,
помріяло,
заснуло,
і  далі  знову  все  вернуло.
і  далі  
очі
знову  й  уста
душа,
і  мозок  
й  голова.
і  все  з  початку.
й  до  кінця.
і  так  усе,  усе  життя.
життя.
усе.
до  кінця..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375309
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012


MriyaMariya

Ти є? Тебе немає… Нас немає.

Вагон  пустий,  вагон  такий  порожній,
Звичайний  перехожий-подорожній.
Звичайні  сходи,  колії  і  потяг,
Звичайний  і  пустий  життєвий  протяг.
Звичайний  настрій,  звична  атмосфера,
Звичайна  під  ногами  літосфера.
Звичайні  стіни  і  звичайна  стеля,
Звичайна  вдома  пустота-пустеля.
Але  в  цій  звичності  чогось  не  вистачає.
Ти  є?Тебе  немає...  Нас  немає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374790
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012


Твоя Наталка

Втома

Закінчився  день  -  і,  нарешті,  я  вдома.  
Чотири  стіни,  чашка  чаю  і  втома...  
А  ще  -  телефонна  коротка  розмова:  
"Привіт!"  і  ще  на  прощання  два  слова.  

А  далі  -  лиш  очі  зімкнути  бажаю!  
І  все  -  я  реальність  земну  покидаю.  
Полину  до  неба,  до  зір  доторкнуся,  
У  мріях  й  бажання  своїх  розчинюся.  

У  сні  я  зустрінусь  з  тобою,  коханий  
І  вже  розставатись  ніколи  не  стану.  
Мій  сон  -  це  мій  світ,  що  до  ранку  існує.  
Здалося  б,  ніщо  вже  його  не  зруйнує.  

Будильник...  О  ні!..  У  реальність  назад.  
Дзвінок  обірвав  сновидінь  зорепад.  
І  я  піднімаюсь,  вдягаюсь..  Не  хочу!!!  
О,  як  набридаютья  недоспані  ночі.  

А  потім  -  робота,  робота  і  люди  -  
Байдужі,  нещасні,  жорстокі...  Повсюди!  
Навколо  усіх  метушня  і  проблеми,  
Важливі  питання,  безглузді  дилеми.  

А  стрілки  годинника  ходять  по  колу  
І  час  не  зупинить  ніхто  і  ніколи.  
І  знову  закінчиться  день  -  і  я  вдома...  
Чотири  стіни,  чашка  чаю  і  втома..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374788
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012


"Чужа серед своїх"

Час

Час  пливе  невпинно,
Лється  як  вода,
І  тому  настав  період:
Вибору  на  все  життя.
З  цим  спішити  не  потрібно
Скажуть  вам  усі.
Та  потрібно  підібрати  його  -
Під  знання  і  здібності  свої

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374786
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2012


taniyaa

Камінь

У  серці  важко  й  на  душі,  
Немовби  камінь  на  землі
Сидить  .

І  все  він  мучить,  мучить
І  там  треться,
І  все  хороше  гине  й  рветься  .
І  все  зникає  і  тьманіє,
І  через  нього  все  німіє  .
Стає  сумне  усе  довкола,
Усе  помітно  помира  .

А  камінь  все  росте  й  росте
І  через  це  загине  все  :
Любов  до  всесвіту,  життя,
І  дружба,  і  молоді  літа.
Зітрються  спогади  і  мрії,
Хороші  вчинки  і  надії  .
І  пусто  стане  навкруги  ,
І  чути  буде  тільки  :  
"Ври  !
Залиш  усе,  залиш  усіх
І  поринь  у  "казковий  світ"  .
"Помри,  щоб  більше  не  страждати.
Помри,  щоб  більше  не  кохати  .
Забудь,  забудь,  забудь
і  вмри  .
І  більше  ні  про  що  не  попроси.
Помри,  щоб  більше  не  згадати,  
не  зрадити  і  не  цілувати.
Помри,  щоб  всі  про  все  забули,
і  все  пробачили  і  не  жбурнули
той  камінь,  що  росте  й  росте,
що  з  часом  він  зруйнує  ВСЕ  !
Кінець  усьому  
і  все  пройде..

Зітреться,  згине,  полетить  .
Немовби  лист  усе  впаде
Розкришеться  й  назавжди  вмре.
Пройдуть  роки.
Погаснуть  мрії.
І  вже  літа  не  молодії.
І  вже  і  камінь  не  такий  :
Старий,  безпомічний  й  німий  .
І  вже  бажа,  щоб  ти  цвіла,
Як  квіточка  та  чарівна
Але  вже  пізно  ..

Пройде  час,  
Коли  бажання  Є  для  нас,
Коли  ти  хочеш,  але  "Ні!"  ,  
Коли  ти  прагнеш  і  вмира,  
Коли  не  бачить  Він  й  вона
Пройдуть  оці  літа  і  все.
Забудеш  ти  про  все.

І  ти  вже  більше  не  дитина.
Не  дівчинка,  а  вже  людина.
І  той  вже  камінь  -  він  твій  тато
Який  не  скаже  більше  :
"  Хватить  !"
Уже  не  скаже  :
"Ні,  не  йди  .
Із  тим  не  дружи,  а  того  не  люби  !"
Уже  запізно  для  от  цього,  
для  того  і  для  всього  .
Він  бачить,  
що  уже  пора  любити,  
ходити,  
мріяти  ,  
дружити,
Але  вже  в  неї  сил  нема.
Але  не  хоче  вже  вона
І  все.
Кінець.

От  так  в  житті  буває,
Коли  батьки  нас  "  убивають",  
Коли  усе  в  житті  здається
Немовби  камінь  на  землі
Сидить  ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374272
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Радомір

Спи, моя люба

Cпи,  моя    люба,    спи.
Спроба  мовчати  -  сни.
Спокій  до  хати  звик,
Хата  до  спокою  ні.

Білим  по  чорному  дні...
Сонця  вчорашнього  крик...
Сьогодні  іду  в  заметіль,
Звик  я  напевно,  звик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374028
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2012


Катя Куприна

Листопад

Мені  наснилось,  що  ввірвався  листопад
Знайоме  місто  стало  монохромним  і  вологим
Він  подзвонив  у  дзвоник  і  затис  курок,
І  впав  обірваним  листком  мені  під  ноги...

Мені  наснилось,  ніби  разом  з  ним  прийшов  туман,
Що  він  курив  і  враз  заполонив  мою  кімнату,
А  я  приречено  дивилась  на  годинник,
Неначе  в'язень,  вже  давно  чекаючий  на  страту.

Мені  наснилось,  ніби  я  напружена  мов  струм,
І  ніби  випадково  я  розсипала  солянку  солі,
Що  я  тиняюсь  містом,  убиваючи  осінній  сум,
І  випадково  зазираю  у  вікно,  де  ви  цілуєтесь,
І  ви  вже  майже  голі....

Мені  наснились  діти  з  синіми  очима,
Що  в  листопад  стають  химерами  й  круками,
І  ще  наснилось,  ніби  я  провалююсь  під  кригу,
І  марно  намагаюсь  проломить  її  руками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368882
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Хельга Ластівка

Ж.

Жінки  цінують  не  владу,  жінки  цінують  не  секс,
Не  молодість,  не  привабу  і  не  тіла  білий  біфштекс.
Не  здатність  до  поцілунку,  не  гроші  по  кишеням.
А  те,  чи  сама  залишиться  після  втіхи  смурним  ранням.

Їх  треба  за  руку  брати,  щоб  погляд  сильнішим  був,
Щоб  зрадити  чи  продатись  не  спокусив  Везельвул.
їх  треба  за  руку  брати,  так  ніжно  аби  не  злякати
Потоку  їх  тихого  світла  -  з  небес  до  коханих  скул.

Улюблене  слово  -  поряд.  Бо  більше  всього  на  світі
Бояться  жінки  не  коменти  в  фейсбук  і  навіть  не  твіттер.
Бояться  жінки  залишитись.  Бояться  жінки  не  знайтись.
Будь  поруч,  поки  ви  стрітились.  Іди,  якщо  час  розійтись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373761
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


jelleeze

Чай.

Всі  люди  кудись  мчаться,
А  я  пью  цукор  з  чаєм.
Так  дивно  і  незвично  ...


Не  те,  щоб  я  любила
Той  дивний  цукор  з  чаєм,
Проте  стереотипи  ламати  не  у  звичку.

Хотілося  б  так  просто
Піти  по  місту  боса,  
Зайти  на  ескалатор,  спуститися  в  метро.

Та  замість  цього,  друже,
Я,  знищена  думками,
Сиджу  за  монітором
І  п'ю  той  цукор  з  чаєм

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373753
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Яна Фурман

Як менi смiшно слухати брехнi

I  в  нерiвнiй  боротьбi  я  залишИлась  переможцем,
Пройшовши  крiзь  заздрiсть,  я  вийшла  жива.
Менi  кричали  я  нездатна,  неспроможна...
А  перемога  вже  була  моя.

Та  ви  знайдете  сотнi  виправдань  для  себе,
I  тону  звинувачень  кинете  менi.
А  я  от  тiльки  хочу,  щоб  ви  знали  -
Як  менi  смiшно  слухати  брехнi.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373354
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Світлана Пражко

і хто б міг подумати!

і  хто  б  міг  подумати!  -  хризантеми-
від  дракона,  предивного  у  самоті.
цього  вечора  ми  відхилились  від  теми,
і  портер  з  куантро  єдналися  в  спільній  меті.
ми  котушку  смаку  намотали  на  тонкі  фонеми.
нас  було  cкількись  і  -  так!-  ми  були  молоді.

у  нас  струнки  напружились  в  пальцях
 від  холодних  свинцевих  поручнів.
о  скільки  ніжності  в  буденних  калатальцях!
о  скільки  вдихів  в  вітрі  оцім  сонячнім!
наших  рук  переплетені  протуберанці,
прямокутники  вікон,  віконечок...

і  поки  кров  наша  не  старша  за  блискітки,
що  з  рук  розсипає  хтось  в  небі  прозорім,
і  до  пікантного  місця  нам  відстані,
і  серця  шаленіють,  і  справжні  історії
трапляються  з  нами,  а  ми,  як  не  дивно,  з  ними,

і  поки  детально  й  уважно  ми  слухаєм  ці  історії,
доки  ми  міні-вогником  ділимось  з  подорожніми,
і  доки  тіла  наші  чемно  сумують  за  морем,

доки  ми  молоді-  залишаємось  непереможними.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373608
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2012


идеальное несовершенство

Морально вбиті

І  дні  проходять  ...день  за  днями
І  нас  вбивають,  мов  мечеми
Не  те  ,щоб  тіло  було  мертвим  ,
а  свою  душу  ми  приносим  в  жертви
Кожен  день  нові  є  шрами
З  якими  ходимо  поки  немає  рани,
а  рана  більш  і  більш  зростає
Невже  тут  нас  ніхто  вже  не  чекає
Ніхто  не  зрозуміє  не  поможе
І  тільки  вдарить  і  стривожить
У  цьому  світі  немає  нам  похожих
Так,  що  ніхто  на  милість  вже  не  гожий
Ти  даєш  меча  ,  щоб  захистили,
а  тебе  ззаді  вдаряють  щосили
Довіритись  ти  вже  нікому  не  спроможен
Будеш  в  собі  тримати  все  ,що  зможеш
Нас  вбивають  днями  і  ночами,
якщо  не  мечами  то  словами..
Та  навіть  мовчання  калічить  часами
коли  вже  немає  слів  про  рани

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373529
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


yul4ik27

Все бачать небеса

Сидить  на  ліжку  янгол  ,тихо  плаче
І  білі  опустились  крила-сил  нема
"Прокинься  я  тебе  прошу  ,юначе!
Весна  прийшла!Там  за  вікном  весна!"

Юнак  мовчить.Німі  вуста  поблідли
Летить  душа,назад  вже  вороття  нема.
Спинився  час.Обличчя  стало  мідне
Настав  кінець  дороги.Всюди  тьма

А  все  так  веселково  починалось:
Ішов  по  вулиці  з  трояндами  в  руках
Поміж  будинків  сонце  посміхалось
Та  раптом  біль.Удар  у  спину.Жах

А  скільки  планував  всього  зробити!
І  сміх  дзвінкий  дітей  своїх  почуть
Щасливо  він  хотів  життя  прожити...
А  що  тепер?Лиш  сльози  на  щоках,мов  ртуть

Жевріє  свічка,ледве  чутний  голос
Йому  шепоче  "Прокидайсь!Весна!"
Та  вже  не  в  змозі  він  відкрити  очі
В  полон  забрала  вічная  зима...

У  кого  піднялась  рука  отак  зробити?
І  совість  як  дозволила  вчинити  гріх?
Як  можна  після  цього  по  землі  ходити?
Все  бачать  небеса...І  суд  чекає  всіх

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373465
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012


LyutaOla

3/10/12 . Я так хочу .

Я  так  хочу,  чтоб  не  было  веселья,  
Когда  так  хочется  грустить.
Я  так  хочу,  чтоб  не  было  похмелья,
Когда  нам  хочется  запить.

Еще  бывает  на  душе  так  плохо,  
Когда  нам  хочется  завыть.  
Бывает  же:  об  стену  хоть  горохом,
Когда  так  хочется  забыть.

Я  так  хочу,  чтоб  не  было  сомненья,
Когда  нам  хочется  послать.
Потом  бывает  совести  грызенье,  
А  хочется  ведь  так  поспать.

Я  это  все  веду  к  тому,
Что  есть  такое  состоянье,  
Когда  не  хочешь  никому  
Показывать  свое  признанье.

И  ненавидя  всех  и  все,  
Заводишь  ты  себя  в  изгнанье.
Там  запускаешь  колесо
Жизни  своей,  найдя  призванье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373439
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012


Дивна

Сепія. особисте

Сьогодні  я  відмовила  йому  вперше.
море  сліз,  криків,  і  навіть  крові  розбитих  рук.
та  все,  що  у  мене  є  -  це  він  в  теперішнім.
дарма,  що  птиці  відлітали  від  надлишку  мук.

я  сиділа  з  чашкою  траурної  кави  на  йоговім  ґанку,
намагаючись  не  курити,  відкривалась  небу.
мені  б  дожити  убогим  тілом  своїм  хоча  б  до  ранку.
але  навіщо?  воно  йому  вже  не  треба.

крапля  прозорого  дощу  з  сірим  відтінком
вона  упала  крізь  відчинені  очі  прямо  в  мене.
асоціація  світу  зі  старим  чорно-білим  знімком.
або  із  сепією.  де  ти  притягуєш  мій  силует  до  себе.

ти  тримав  мене  на  занадто  короткій  витримці
діафрагму  звузивши  майже  повністю.
ти  відмовився  дати  шанс  щастю-крихітці.
був  захоплений  фільтрів  надлишковістю.

я  годувала  зі  своїх  рух  птахів,  сидячи  на  йоговім  ґанку
печивом,  що  покришилося  від  наших  занадто  міцних  обіймів,
майже  впевнена,  з  ним  би  дожила  до  ранку.
надивившися  його  фото-дюймів,  наївшись  алгоритмів.


Сьогодні  я  відмовила  йому  вперше.
море  сліз,  криків,  і  навіть  крові  розбитих  рук.
та  все,  що  у  мене  є  -  це  він  в  теперішнім.
дарма,  що  птиці  відлітали  від  надлишку  мук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373362
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012


Марина Смагіна

читай їй вірші

читай  їй  вірші,  поки  вона  засинає,
рахуй  їй  зірки  і  цілуй  кожен  раз
ніжно  і  палко,  так,  ніби  востаннє:
хто  знає,  скільки  ще  часу  у  вас...

даруй  їй  квіти,  її  улюблені,  свіжі,
купуй  шоколад  і  каву  завжди  з  молоком,
читай  її  позначки  в  улюбленій  книзі,
бережи  від  жахів,  а  вдень  -  від  утом.

вона  -  твоя  дівчинка,  єдина,  довірлива,
заради  тебе  пройде  крізь  усе.
кохання,  ти  знай,  не  буває  надмірне,
коли  віддаєш  цьому  всього  себе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373305
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Ляля Бо

жінко…

Жінко,  що  маєш  в  очах  стільки  полум"я,  
Що  можна  спалити  Содом  і  три  Вавилони,
Водиш  його  колами,  колами...
А  на  твоїх  долонях
Записане  пів  Євангелія
Трьома  простими  акордами.
Над  тобою  сміються  ангели  
І  накривають  ковдрою.
Над  тобою  ридають  сутності
Без  імен  і  без  облич.
...коли  забракне  його  присутності  -
поклич.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373169
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Марина Смагіна

не застудись

зроби  мені  солодкі  сни,
створи  чаруючі  світанки,
нехай  вітри  й  дощі  рясні
залишуться  десь  поза  ганком,
нехай  залишиться  тепло,
тепло  вогню,  тепло  утоми,
не  застудись:  ми  все  одно
уже  невиліковно  хворі.
частіше  пий  гарячий  чай,
з  лимоном,  медом  (навіть  з  цукром),
долоні  зимні  зігрівай,
щоб  гріти  потім  мої  руки,
не  забувай  мої  думки
і  спільне  надзвичайне  щастя.
не  застудися,  любий  мій.
не  застудись  тільки,  будь  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373137
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Siya

Долоні до неба

Долоні  до  неба,  -  і  сонцю  привіт!
Зв'язок  між  землею  і  Богом...
Зв'язок  між  журбою  щоденних  корид
І  сяйвом,  велично  бузковим.

Долоні  до  неба,  -  стеля  орбіт
У  ніг  простелилась  священно:
Є  істина  серця  -  життєвий  нефрит,
Для  іншого  -  жити  даремно...

Долоні  до  неба,  -  а  душу  на  хрест,
І  небо  усе  в  перехрестях...
Хай  крає  чоло  незів'ялий  вінець,
Аби  не  карали  безчестям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373161
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Ilsa

Його очі не бувають порожніми…

Його  очі  не  бувають  порожніми.
Коли  він  самотньо  стоїть  на  причалі,
Думки,  наполохані  придорожніми
Ліхтарями,  снують  крихкі    магістралі.

І  здається  йому  крізь  дими  сигарети,  -
Дим,  буває,  не  згірше  оптичної  лінзи
Виділяє  найменші  дефекти,  -  планета
Затісна,  вже  пора  пакувати  валізи.

Марить  спокоєм,  прагне  пізнати  свободу,
На  собі  носить  море,  як  синій  піджак.
Із  самих  лише  "джокерів"  доля  колоду
Карт  тасує  для  нього.  Солоний  на  смак,

Як  текіла  із  сіллю  надвечір  в  неділю,
Як  нічний  діалог  в  соціальній  мережі,
Як  сліпа,  відчайдушно  смілива  надія
Подолати  кордони,  бар'єри  і  межі.

І  так  зручно  мовчати  про  все  на  світі...
Він  стоїть,  поховавши  руки  в  кишені.
Прокладає  у  Всеcвті  власні  орбіти,
Пропускаючи  дим  цигарок  крізь  легені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371870
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Helen Birets

ДОЩ

Як    заворожує    цей    холод    крапель,
Що    струмом    відчуваєш    на    собі,
Вони    несуться    з    неба    благодаттю,    
І    сила    ця  дарована    тобі.

І    квапишся    намокнути    побільше,
Ввібравши  в  себе  краплі.  Сміючись  
Від    радості,    і    дощ    стає    ріднішим,
Розчулившись  на  сльози  і  б’ючись  

Розсиплеться  дрібненькими    дарами,  
А    ти    бери,    відразу  й  досхочу,
Бо    ж    понесеться    ген,  кудись    з    вітрами,
Думками    ж:    "Лиш    до    тебе    прилечу!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373024
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Люба Василик

Затишок…

Розсипати  всю  ніжність  по  сходах
На  шляху  до  осіннього  затишку.
Чай  із  запахом  м'яти.  Без  льоду.
На  сторінках  -  емоції  в  надлишку.

Розгадати  дощів  нерозгаданість.
Одягати  знов  спогади  зношені.
В  шарфи  кутати  свою  прив'язаність
Чи  до  тебе,  чи,  може,  до  осені...?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371787
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 24.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012


Ірина Овчіннікова

.

Що  таке  кохання,  поясни  будь  ласка
Бо  я  літаю  в  небесах,  не  розумію
Де  реальність  а  де  казка
Що  таке  безсонні  сни,  і  як  їх  розпізнати
Розкажи  будь  ласка  а  хто  ти?
І  як  ти  в  сни  мої  потрапив?
Може  ми  зустрічались  десь  раніше?
Не  біжи!  Стій!  Йди  повільніше
Чому  мовчиш?  Не  знаєш  що  сказати?
Не  розумію  я  ,  навіщо  це  ховати
Життя  все-рівно  скаже  всі  секрети
Розкаже  що  і  як  і  розповість  нарешті  де  ти.
Я  тебе  шукала  дивними  ночами
У  снах  моїх  знов  на  зустріч  я  чекала
А  ось  і  ти,  ти  знову  в  моїх  снах
Тримаєш  дивну  річ  у  своїх  руках
Я  підбігла  ближче,  а  ти  знову  зник
Ховатися  від  мене  ти  напевно  звик
Мої  очі  розбігались,  бігли  за  тобою
Але  ти  не  чекав  мене,  знаючи,  що  я  вже  поряд
Я  прийшла  до  тебе,  ти  не  посміхнувся
Я  хотіла  підійти,  а  ти  відвернувся
І  ось  звучать  слова  банальні:
"Навіщо  же  ти  так?".
А  відповідь  була  проста:
"Ми  побачимось  ще  в  твоїх  снах".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372835
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Інга Хухра

Ми (єдиному)

Cолодко.  Кориця  з  медом.  Запашний  карпатський  чай.
Ллє  дощ.  Я  згадую  давно  забуті  Веди.
Я  більш  не  чую  рване  «прощавай»,
І  не  холоне  кров  від  страху  в  венах.
Всміхається  синичка  за  вікном.
Ми  всі  без  винятків  жадаємо  підтримки,  ласки.
Я  забуваюсь  шоколадним  сном,
Знімаючи  під  вечір  стильну  маску.
Осипався  старий  могутній  клен.
Перегоріли  жовтнем  всі  листочки.
Ми  на  одній  з  найголовніших  сцен
Зриваєм  з  душ  колодки  і  замочки.
Тепер  вже  не  кричати  в  пустоту.
Не  лити  сльози  над  життям  нікчемним.
Допоки  можу  –  мрію  і  лечу
Над  містом  дощовим  і  темним-темним.
Тепер  вже  не  окремо  «я»  і  «ти»
Тепер  ми  разом.  Ми  –  одна  фортеця.
Ти  лиш  любов  моя,  живи!  Живи!
Я  стукіт  серця  виміряю  в  герцах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370986
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Яна Бім

КОЛИСКОВА

Спить  ангел  маленький  –
Спить  моє  дитя..
Ти  мій  скарб  рідненький,
Ти  моє  життя!
Ти  собі  дрімаєш,
Носиком  сопеш.
Я  дивлюсь  на  тебе  –
Милуюсь  тай  все!
Спить  мамин  синочок,
Спить  мале  дитя.
Ти  моя  кровинка,
Крихітка  моя.
Ти  собі  дрімаєш,
Золотко  моє!
Я  тобі  потрібна  –
Й  ти  у  мене  є!
Спить  мій  солоденький
В  мене  на  руках...
Хай  бринить  лиш  щастя
У  твоїх  очах!
Ти  собі  дрімаєш,
Носиком  сопеш.
Спи  мені  на  втіху,
Сонечко  моє!
Рости  здоровеньким,
Сонце  мамине! 10.11.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372999
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Бульбашка

Бажаєм

Не  питаю  "чому?",  бо  розумію,  що  так  має  бути.

Напевно,  не  буду  старатись  це  все  забути.

Не  хочеш,  але  підкоряєшся  долі.

Напевно,  це  щастя,  що  веде  до  волі.

З  часом  заспокоюєшся  та  згадуєш  як  сон.

Тоді  наші  душі  співають  в  унісон.

Бажаєм  мати  більще  ніж  маєм,

 але  про  те  що  є  ми  забуваєм...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372776
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012


owl silence

Я майже здалась….

Я  майже  здалась....
періщить  дощ  в  душі  позавчорашній
я  намагаюсь    знайти  втіху  у  погоді,
ранковій  суєті  я  вдячна...  була  спляча....
за  все  що  маю,  та  за  що  це  нагорода...?
Я  майже  здалась...
ти  зовсім  знову    такий  захмарний  
чужий  стабільно  і  далекий  надто,  
не  знаю  яким  чином  почуття    безкарне...
почутий  голос,    неспокій  -  плата.
Я  майже  здалась…
перекопані  дороги    не  пускають,
монетами  навіть  сіяла  шлях,  
докори  сумління  нас  оберігають
безвихідь...сірість...  порожнеча….
         крах….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372207
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 24.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012


del Consuelo

"Божественна форма твоя, Agnus dei…

Божественну  маючи    форму    природи,
У    вічності    силу    творити    дива    -
Чому      нас    заковує    страх  і    незгоди?
Життя    не    пізнавши,    людина    вмира...

Коли    ми    почнемо    по-справжньому    жити,
Відкривши    гармоній    космічний    закон?
Коли    вже  для    нас,    мої    Божії    діти,
Скінчиться    ілюзія,    марення,    сон...

В  мені  проростають  не  зрілі  ідеї
І  мовить  до  мене  квітка  життя  -
"Божественна  форма  твоя,  Agnus  dei,
Чого  ж  ти  блукаєш,  Дитино  моя?"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369303
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Мері Benovski

Не треба, певно, доливати в каву молока

Не  треба  ,певно,доливати  в  каву  молока,  
нехай  темній,нехай  насичується  гуща.
Пітніє  шкло  в  оправі  окуляр,
а  на  підлозі  розвалився  старий,зачуханий  футляр.
Так  важко  дихає  вона,
в  пустому  домі  хрип  звучить  гучніше  ніж  зазвичай.
Одівши  покоцаний  светр  на  неї,
ним  оволодів  відчай.
Скільки  всього  було,
скільки  над  головами  листя  кружляло,
скільки  дощів  життя  на  простинь  їхню  пролляло.
А  тепер  над  ним  одним  лиє.

Просохли  над  мисом  старезні  трави,
а  йому  зосталася  ця  любов.
І  надщерблена  кружка  з  під  кави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372985
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Квіточка)

Залишилось одне

Залишилось  одне  -  ВСЕСВІТНІЙ  БІЛЬ!
Всесвітній  біль  у  мене  в  середині.
Дивись,  як  він  дарує  квіти  їй,
А  ти  втираєш  хусткой  сльози  сині...

Залишилось  одне  -  фото  його
Фото  -  це  лиш  ілюзії  думок.
І  крик:"Не  покохати  іншого!"
Вдихаю  я  тебе  неначе  smoke.

Залишилось  одне  -  майбутній  день,
Майбутній  день...і  знову  ти  без  нього.
Немає  більше  у  душі  пісень,
По  старій  рані  ріже  він  наново!

Залишилось  одне  -  "Пусти,  прошу!
Пусти  -  ти  кажеш  -  йти  вже  треба!"
А  я..я  купу  віршів  напишу,
Це  все,  що  я  залишу  після  себе......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285512
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 24.10.2012


Світлана Пражко

тутітепер

коли  будуть  пізнані  всі  різниці
і  знайдені  всі  спільні  знаменники
коли  набриднуть  нічні  залізниці
і  перечитування  щоденників

коли  біль  твій  погодиться  зі  знеболювальним
коли  нарешті  увімкнеться  настрій
коли  прислів*я  про  себе  повторювані
втратять  слова  як  жовтневі  айстри

коли  від  нещадного  застосування
притупиться  лезо  страху  панічне
і  з  місця  постійного  перебування
опівночі  тебе  зганятиме  відчай

коли  перестанеш  боятись  появи
у  ранкових  новинах  знайомих  прізвищ
повиганяєш  монстрів  з  уяви
щоб  перед  сном  сумувати  за  ними  ж

коли  все  так  погано  і  так  само  добре
коли  світло  на  скроні  послаблює  натиск
не  знає  серце  твоє  хоробре
до  чого  тягнутись  від  чого  стискатись

зникає  вся  певність  і  йде  за  туманом
у  ньому  ми  всі  надійно  потоплені
зникає  час  так  так  невпинно  і  плавно
і  ти  стоїш  у  німому  захопленні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372969
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Luda

Знак

Субота,  вечір,  важко  так.
А  я  чекала  на  твій  знак.
Чекала  зустрічі  з  тобою.
Уявою  уже  віталася  з  тобою.

Твої  я  плечі  обіймала,
Й  на  вушко  миле  щось  шептала.
Не  можу  звикнути  до  того-
Що  тобі  байдуже  до  усього.

Усього,  що  пов"язане  зі  мною.
Не  тішать  будні  вже  мене-
Бо  тут  немає  і  тебе.
Нічого!  Звикну.  Розумію

Що  ти  від  іншої  дурієш!
Приймаю  серцем  все  як  є
І  відпускаю  я  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372960
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Любов Вакуленко

ПРО ДОБРО

Де  море  хвилі  кида  на  пісок,
Де  люди  гріють  душі  і  тіла,
Біля  води  сиділа  зграйка  діточок,
До  них  старенька  бабця  підійшла...

Була  вона  вся  чорна  і  суха,
А  одежина  на  плечах  зітліла,
І  ніби  щось  в  піску  вона  шука...
Знаходила  -  і  як  дитя  раділа.

-  Тікайте,  діти!  -  це  батьки  кричать  -
Вона  страшна,  її  боятись  варто!
Та  у  бабусі  усмішки  печать,
І  сльози  по  щоці.  А  дітям  -  жарти.

Вони  кидали  в  неї  камінці  -
Вона  лиш  тамувала  в  серці  рани...
Стискала  бите  скло  в  своїй  руці,
Щоб  діти  ніжки  не  змогли  поранить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372889
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Mellani

. . за осінню я слідом. . (Шум моря пОряд та клекіт старого лелЕки)

Твої  слова  знов  підрізАють  мої  крила
Ну,  а  мовчання  підривАє  мою  вись..
Вже  наша  осінь  давно  в  вирій  полетіла,
(А  ти  мені,  чомусь,  знов  вчора  снИвсь)
І  потемніло  небо,  ПодивИсь!

Ще  десь  літають  мрІї  -  бАбине  лІто
Та  хто  в  них  тепер  вірить,  в  них  журбА.
Ти  не  шукАй..  за  осінню  я  слІдом..
Ловлю  десь  нами  втрачені  літА..

Твої  слова  вже  зовсім  ледве  чУти..
Для  мене  вонИ,  тепер,  такі  далЕкі..
Мені  назад  вже  більш  не  повернУти
Шум  моря  пОряд  та  клекіт  старого  лелЕки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372928
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Шкурак Таня

В долонях ти тримаєш чашку чаю.

В  долонях  ти  тримаєш  чашку  чаю.
Від  неї  забираєш  все  тепло.
Я  по  інстинкту  чітко  відчуваю,
Що  там  в  душі,  все  снігом  замело...
Ти  хочеш  розтопити  -  не  виходить.
Багато  льоду,  та  розчарувань.
І  пар  від  чаю  у  повітрі  бродить,
Немов  відлуння  всіх  твоїх  бажань.
Година..Друга...  Час  від  нас  тікає...
Ми  мовчимо.  Навіщо  ті  слова?
Нехай  у  чашці  вже  тепла  немає,
Наші  думки  й  енергія  жива.
Вона  дає  наснагу  і  надію.
Такий  собі,  коловорот  подій...
Поглянь  у  очі.  Бачиш  мою  мрію?
Це  задзеркалля  всіх  твоїх  надій...
Ну  що,  продовжим?  Я  уже  й  не  знаю...
Твої  й  мої  змішались  почуття.
Гарячий  чай  у  чашку  наливаю,
Немов  новий  період  у  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372921
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012


Нана Заєць

Те , що маємо

Знову  бачу  скули,
Значить  образу  не  забули.
Це  осінь  нас  дощами  вмиває
Листям  жовтим  засипає.
Щоб  там  не  було  між  двома,
Не  хочу,  щоб  приходила  зима.
Варіювання  наших  слів
Допомагає  розуміти  -  не  перегорів.
Приємно  дні  вологі  вбирати
Словами,як  бальзамом  душу  вкривати.
Я  краще  зломалю  голову  
Слухаючи  твою  розмову,
Ніж  чекатиму  простоти
Чиєїсь  душевної  німоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372664
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2012


Весняна Осінь

Не знай (такою мене Ти не знаєш)

А  за  вікнами  згустки  вчорашньої  тиші,
Невимовність  несказаних  слів  завмирає.
У  кімнаті  п'ють  каву  осіннії  вірші,
І  такою  мене    Ти  ніколи    не  взнаєш.

Неприборканий  світ  на  папері  і  ручка,
А  в  душі  якось  сіро,  не  просто  і  тихо,
Хіба  весни  у  серце  приходять  так  рвучко,
Залишаючи  в  мріях  пекучую  втіху?

Календар  не  розкаже  про    сонячні  весни,
Тільки  те,  що  шукати  потрібно  лиш  осінь.
Пригортай  кожну  мить  мої  втомлені  плечі,
І  не  знай,    що  у  душу  приходять  і  грози...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372638
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012


kore

Нескорена світом

Не  сповнена  щастям,  розвіяна  морем,
думками  покрита,  нескорена    світом,
під  місячним  небом,  без  точки  опори
доля...народжена  в  хвилини  без  світла.

Живе  без  надій  і  повітряних  замків,
лише  спогад  про  вічність  тримає  в  руці,
там,  де  немає  вщент  розбитих  світанків
тільки  чиста  сльоза  на  холодній  щоці.

Без  погляду  вгору  свідомість  на  грані,
слова  потонулі  не  зможуть  повстати,
боляче  дивитись  на  роз'ятрені  рани...
жаль  що  є  крила,  але  не  можна  літати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372615
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Lucre

Я малюватими стелю на склі

Я  малюватими  стелю  на  склі  різнокольоровими  фломастерами.

Я  здійснюватиму  плани  втеч  із  зв'язниць  спогадів  засобами  роздрібного  уособлення.

Я  удосконалюватиму  культи  поклоніння  взуттю.


Бо  літати  привчені  лише  боязливі  привиди  вбивчих  мрій,  що  сукупностями  намірів  псують  надмірність  покликань.
Бо  коли  з  тріщин  світобудови  вилізуть  справжні  творці  замаскованого  безглуздя,  із  неба  сипатиметься  попіл  неба,  заблудлого  в  своїх  хмарах,  а  світло  втече  до  колодязів  спраглого  вогню,  аби  заманювати  до  смерті  честолюбних  поціновувачів  марної  емоційності.

Усе  можна  побачити  крізь  майже  півкола  вічного  споглядання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372608
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Олена Литвин

не можу спати

Ну  не  можу  я  спати  коли
Розкрадають  і  топчуть,  і  палять
Але  винні  у  тім  не  "вони"
Винні  ми,  бо  усе  дозволяєм

Незалежність  жадана  така
Перекреслена  синім  чорнилом
І  за  предків  гордість  моя
Осідає  туманом  із  пилу

Воювали  за  землю,  людей
Вигризали  зубами  свободу
А  тепер  у  нас  -  вільних  людей
Не  завжди  є  на  їжу  і  воду

Де  моя  Україна  в  цвіту?
Посіріло  блакитне  і  жовте
Відмовляєм  у  всьому  собі
Та  хоч  дітям  своїм  не  відмовте!

Прокидайтесь,  вставайте  і  йдіть
Голосуйте,  вирішуйте  долю!!!
Бо  вирішувать  маємо  ми
Скільки  буде  добробуту  й  волі!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372580
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Кришталь

Так близько світанок незборимий

Так  близько  світанок  незборимий.
Сумирно,  лагідно  з  contra-вітрами
Дихає  принадно  на  дно  нічної  глибини,
Чаруючи  зором  і  останніми  снами.

У  боротьбі  світила  з  тьмою
Засяяли  сильніш  світлячки  нічні  .
В  мить    пломінь  сонця  наді  мною
Розлив  осінні  квіти,  запашні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372567
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Дивна

Без крил

Вона  б  хотіла  закохатися  у  ангела...

Ну  закохалася  б...і  що  тоді?  
Він  би  полетів...  
А  вона  Сиділа  б,закутана  в  теплу  ковдру  одного  дощаного  вечора  біля  вікна...Дихала  б  гарячим  повітрям  на  скло  і  писала  би  небу  листи...Ні,не  небу...Йому...Згадувала  б  широкий  ро3мах  крил  і  останній,по  вінця  наповнений  прощанням  Його  погляд...
А  колись  же  літали  удвох...Над  всеньким  світом  удвох...І  не  боялися