У туманів - біляві коси.
У туманів - волога суть.
В них під ранок приходять лосі
і на рогах казки несуть.
Тишу боязко рвуть губами
під хитання сохатих веж.
Пахне осінню та грибами.
І казками, звичайно, теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862227
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Осиротів музичний лад дротів,
Ключем скрипічним грак сидить суворий.
Вакансії відкрив для скрипалів
Ласкавий вітер – віртуоз відомий.
Збирає вітер ноти – ластівки
До купки. Розлетілися по світу.
А , може в ріднім краї , не з руки,
Вірніш не з крил, виконувать сюїту ?
В оркестрах грають у чужій землі,
Чужому вітру підбирають ноти
Відомі ластів’ята – скрипалі
Удома не знайшли собі роботи.
Та мріють,- повернутися в краї
У чорних фраках сісти за пюпітри
Звітають їх засмучені граки
Запросять в диригенти літні вітри.
У злагоді оркестр тоді зіграє
Високовольтні оживив дроти,
І ластівки згніздившись в ріднім краї
Уп’ються нотами найвищої краси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861874
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
коли іржаве гілля тоне у лоні
свинцевих дощів
який доречний цей
як завжди запізнілий жаль
ця мокра оголеність і
надмірні сутінки осені
треш червоні очі
на зупинці під лісом
позаду
м’яке літепло червоного золота
але небо як цинкові ночви
ця печаль як невгамовний чос
хлюпаєш носом
краплі роси стікають за комір
знеможений капітулюєш
перед цим надміром
перед цими
карколомними перспективами
листя по кісточки
потім по кісточки буде снігу
обіцяють небувало сувору зиму
втім як завжди щороку
слід забитись у барліг і
не прокинутись навесні
нарешті торкнулось потилиці
ковзнуло спиною звело живіт
відчуваєш навіть полегшення
поки тремтиш від холоду
трохи відпускає ця
надмірна печаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853442
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
так буває
тихої літньої ночі
один по одному
мовби тоненькі свічечки
загоряються вогники приземкуватих
хат у селі
і звідти безмовно ідуть
до заспокійливої води
рибалки в клобуках глухих
вигрібати сни
стривожених риб.
так буває,
тихої літньої ночі
вітер на березі моря
шепоче молитви у вуха
вустами солоними.
а місячне сяйво облизує
тонкострунне волосся
тоді набирається смуток терпкий
у мої пальці по вінця
і лине у скроню шалено вируючи
я затамовую подих
і відчуваю як в груди раз по раз гупає серце
в такт ледь чутним словам:
«Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє,
Господь з тобою. Благословенна ти між жінками,
і благословенний плід лона твого...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853485
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
Золотою каблучкою котяться сонячні промені
Відкривають скрипічним ключем сіре небо з-за хмар,
Прокидається світ і звучить у пташиному гомоні
Переможний мотив. Відступає зима. Вже фінал.
Хтось уже розкидає по світу біленькі підсніжники
Чую кроки весни… Вона стукає вже каблучком
Так ласкаво голублять і ваблять обіймами ніжності
Неповторні й п’янкі аромати тепла за вікном.
І хоч лютий бува ненароком на весну насвариться,
Ну аякже інакше – зима ще на календарі,
Та вже котик вербовий на гілці із сонечком бавиться
Із далеких країв теплу весну несуть журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826714
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Зима. Хода вбиває сон.
Морозом тішиться погода.
Гучний закашлявся клаксон
(комусь ізнову недогода).
Пливуть рожеві плями лиць,
У звичних губляться проблемах.
Жовтаві яблука синиць
На посірілих зріють кленах.
Хтось відганяє самоту,
Воює в запалі з буденним,
А я підморгую коту,
Що насолоджується дзеном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818436
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Зима. Хода вбиває сон.
Морозом тішиться погода.
Гучний закашлявся клаксон
(комусь ізнову недогода).
Пливуть рожеві плями лиць,
У звичних губляться проблемах.
Жовтаві яблука синиць
На посірілих зріють кленах.
Хтось відганяє самоту,
Воює в запалі з буденним,
А я підморгую коту,
Що насолоджується дзеном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818436
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Скромність - не в моді.
Щирість - не в шані.
Все продається, як речі в "Ашані".
"Знижки" на дружбу, акційні товари.
Лаври - за "службу", за хитрість - фанфари.
Глянцеві душі.
Зарплати в конверті.
Мода на "seksi" та джинси подерті.
Що відбувається в світі цім, люди?
Наче театр абсурду усюди.
"Влада і гроші..." - ніхто й не згадає:
все - тимчасово, було і немає.
Слава й публічність теж швидко минає,
нині ти в тренді, а завтра - немає.
Мода закохана щиро лиш в себе.
Вірність - не бренд, і не всім вона треба.
Не переймайся віянням моди.
Будь режисером своєї свободи.
Будь актуальним та совість не знищ -
час відділяє "овець від козлищ".*
Небо вивчає кожного з нас,
Всім підсумують життєвий баланс.
Не відкрутитись, душевний стриптиз
Нас резюмує - хто вверх, а хто - вниз.
* Із Біблії. Євангеліє від Матвія ( 25)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817689
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Дванадцята. Недільний Ренесанс.
Відновлення загубленого спокою.
На прощення новий з’явився шанс
І прірва в ніч здається неглибокою.
Немає неприємностей та згуб,
Думки непосидючі теж знеболені,
І тихо місяць моститься на дуб,
Бо спати там збирається вдоволений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816930
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Заціловує осінь холодні вуста листопаду,
Міріади листків облітають зірками з гілок,
Догорають вогні по алеях зів’ялого саду,
Сонце теплий палац зачиняє уже на замок.
Нерозгадана казка яскравих осінніх мелодій
Відлітає у вічність за обрій сумним журавлем,
Затихають загублені звуки останніх акордів,
Лиш останній пожовклий листок затанцює з дощем.
Сірий день на оголений світ уже диха морозом.
І пухнасті хмарини вкривають небес береги.
Притрусив снігопад чорну землю, як біла пороша,
Короновану зиму вітають найперші сніги.
Заціловує осінь холодні вуста листопаду,
Розмінявши в цілунку свої золоті килими,
А він знову тікає вперед по стежках снігопаду,
А він все ж невблаганно спішить у обійми зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814645
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
я зовсім не вмію писати віршів,
рими все ніяк не вишикуються
у струнку шеренгу,
не розрахуються на "перший-другий",
я просто вихлюпую на папір
те, що намарилося безсонної ночі,
те, що нашепотіли потуги вітру,
те, що набриніла деренчлива шибка у вікні.
я ловлю рими, але вони втікають,
мов шнур повітряного змія -
він вже близько, але ніяк не дотягнутись.
так само втікає життя,
я збираю рими і життя, мов пазли,
а вони все ніяк не лягають в полотно.
це фатум такий чи просто збіг обставин?
чи це моє прокляття -
намагатися поєднати непоєднуване?
що це? жодна відповідь не задовольнить мене,
поки я не знайду її сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764341
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 30.12.2017
Блукає грудень сірим містом –
Розгублено шукає сніг.
Немає діду й де присісти –
Болото липне скрізь до ніг.
На сонній річці скресла крига.
Приліг додолу сніговик.
Розчулила мороз відлига
І він…Пустив сльозу і…Зник…
Сховавсь від вітру і негоди
У темні хмари небокрай.
Змінив санчата на підводу –
Не розгубився, Миколай.
Мабуть, подалась на Мальдіви
За квітнем-красенем зима,
Тому й розперезались зливи,
Гаї дубові обійма…
Чи січень поверне втікачку,
Чи та отямиться сама,
Палка, закохана дивачка,
Чи з березнем прийде вона???
Кіндрат & Корінь. 26.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768365
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Вранішня мла, мов кефір, прохолодна й густа,
Краплі загуслі, як бісер, срібляться на сходах…
Є такі дні, коли слово вмерзає в гортань,
Міцно стискає за горло, спираючи подих.
І ні ковтнути, ні вирвати з себе клубок,
Не розімкнути зненацька це замкнуте коло!..
Поки планета Земля робить звичний виток,
Ти випадаєш з реалій і стишуєш голос.
Ти намагаєшся скласти докупи свій день
З крихітних дивних відрізків, з мозаїки митей,
Поки над хмарами віхолу грудень пряде,
Поки вікно твого серця од світу закрите.
І не важливо, що кілька худих сторінок
В календарі залишилось до року Нового…
Є такі дні, коли робиш невпевнено крок
І розумієш, що тут, між людей і зірок,
Можна в житті покладатися тільки на Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Звивається вітрило, ніби вуж
В підліска напівсонному подолі.
Чаїнками на дно мілких калюж,
Набрякле листя стелиться поволі.
Дитя мокви – здобрілий боровик,
У ластовинні крижаних родзинок,
Запрошує, мов ґречний домовик.
Зайти на чашку в моховий будинок.
Питва його зімлілий аромат,
Серпанком пряним в’ється між ліщини.
Впадає у тужливий перекат,
Де берег цукром всіяли піщини.
У зморшкуватих блюдцях стиглих грон,
Мед виноградний дише перезріло.
Вітається крізь хмар сипкий капрон
Млинець світила, трохи пригоріло…
Осінній чай з нюансом теплоти -
Шипшини сповідь, м’яти покаяння,
Смакую між підліска дрімоти
Під листовиння трепетне кружляння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759954
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Весною, щойно сонечко пригріло –
Кульбабка в полі вмить зазеленіла.
Та трішки змерзла польова панянка,
Бо прохолодні ще весняні ранки.
Тож, сонечко зіткало для кульбабки,
З промінчиків, м'якеньку жовту шапку.
Пухнаста шапочка зігріла квітку,
Та жарко в ній рослинці стало влітку.
Тож, сонце взяло ниточки з хмаринки,
І квіточці сплело легку косинку:
Таку мереживну, прозору, світлу…
Але сподобалась косинка вітру, -
Бо дуже вже легенька і красива,
Тож він дмухнув – і розлетілось диво!
І знову, в бідолашної кульбабки,
Нема - ані косинки, ані шапки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744906
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 19.11.2017
Я не зійшла до тебе з полотна
Картин Далі,да Вінчі,Рафаеля...
Я просто жінка,грішна і земна-
Часом сумбурна й дика,мов пустеля...
А часом свіжа,сповнена снаги,
Немов оаза,буйна і квітуча!
То,наче Ніл,ламаю береги,
То,мов ручай,стрімкі долаю кручі.
Я не прийшла богинею зі снів,
Твоїм думкам не дарувала крила,
І поміж щастя виливала гнів,
Тривожилась,раділа і любила.
І ти не раз,траплялося,надпив
Ту чашу смутку сам-один без мене,
І я для тебе не творила див,
Не відкривала вічність незбагненну...
І не завжди п'янила без вина,
Чи поцілунком спопеляла губи...
Я ж просто жінка,грішна і земна,
Спасибі,що мене такою любиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 13.11.2013
Я сьогодні нестримно гаряча
Кумедна і трохи вперта
Цілий день я тебе шукала
А під вечір знайшла і з'їла
Ти пробач за відкушені вушка
Твої лапки й обгортку обдерту
Я невтрималась розтопила
Твоє серце хрустке і гіркуче
Насолода моя безутішна
Калорійна моя приправа
Я залишила трішки...до ночі
Все вдивлятимусь в твої очі
Покладу їх на край подушки
Поцілую їх ліве праве
Цілуватиму до останку
Які ж вони солодючі
Шоколадні нестримні палючі
Моя згуба...моя забава
Ти пробач за відкушені вушка
Знаю казку про попелюшку
Уявляєш якби нам спалось(((
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331885
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Напівзалежна у напівсвіті
Закохана в власну залежність
Вона любила його по-іншому
Бо він її протилежність.
Обіцяючи рай для нього,
У власному рідному пеклі
Даруючи ніжність рук своїх
Чи щось не зовсім конкретне.
Готувала для нього каву емоцій
З пристрастю й чимісь солодким
Спалюючи душу пекла свого
Аби разом не були в болоті.
Писала слова на папері в клітинку
В блокноті формату А5
Хотіла до нього в п’яти по верхівку
Кохатись чи щось зовсім інше
Але дякувала йому за все
Бо він давав її більше.
4.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331901
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
Живи в моей голове, веди себя неадекватно
Прижигай сигаретой мысли не о тебе
Ты же знаешь, быть сумасшедшим довольно приятно
Будь моей Бонни, живи в моей голове
Приходи по ночам, будем ходить по карнизам
Кормить друг друга поцелуями, вопреки врачам
Будем пить вино, и стремится к самому низу
Стань моей болезнью, приходи по ночам
Растворись во мне, пьяни своим запахом
Давай будем спать в одной на двоих простыне
Или вдвоем автостопом к северо-западу
Считывай меня, растворись во мне
Живи в моей голове, будь кисло-сладкой
Стань нескромной, словно ведьма на костре
Будь ст...вой, будь ненормальной, будь лихорадкой
Будь моей Бонни, живи в моей голове…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205815
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 19.11.2011
Бабочки-самоубийцы хороводят вокруг фонарей
Безнадежность стонет в заочно оскверненном теле
Трудно сказать, чья правда сегодня храбрей
Кто главною ролью блеснет на безвинной постели
Поздно бежать, теплеет чуть выше колен
Уже не загнать в вольер бешеное искушение
Дай напряженье, включи кипятильник вен
Это пауза разума, а не сношение…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160340
дата надходження 10.12.2009
дата закладки 19.11.2011