Журавлі кричать на болоті,
День вітаючи золотий.
При веселій оцій погоді
Світ без тебе мені сумний.
Вийду в поле, де груддя голе,
Чи води зачерпну з струмка -
Мені очі сльозина коле,
Кров у жилах - руда важка.
Ні слідів, ні шляхів, ні дому,
Серед поля стою одна.
Наді мною лиш гуркіт грому -
По дорогах іде війна.
Птахи милі, сурміть на сході
Світу вранішньому навстріч.
Де ти, друже? В бою? В поході?
День без тебе мені - як ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984251
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Я втомилася від того, що усе не так як треба
Покажіть мені будь ласка, де поділось мирне небо.
Скільки можна катувати той народ ні в чом не винний,
Який хоче щастя й волі- ось уся його провина.
Я не знаю кому вірить і як правду відшукати,
Кожен день в брехні тенетах дуже легко заблукати..
Та єдине чого прагну - не боятись й не здаватись,
І усім важким проблемам зі сльозами посміхатись.
І нехай покинуть сили, та душа не оніміє:
З щирим серцем наостанок з перемоги порадіє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480561
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 10.08.2015
Той світ навколо.
Світ, що вирує, шумить,
віддається гомоном всередині.
Інколи ти просто не розумієш
скільки всього невіданого
перед тобою.
Ти починаєш мріяти, думати...
і падаєш далеко у невагомість.
Там ти знаєш,
що вже спокійно і
нічого не варто боятися.
Там ти сам на сам
перед зорями.
Вони дивляться на тебе,
говорять осяяним промінням,
що варто лишень прокинутись –
і ти побачиш справжній світ...
Я прощаюсь із вами, зорі.
Сьогодні я вирішую йти від вас,
лишень для того,
щоб колись досягти вашої висоти.
Любі мої зорі.
То побажайте ж мені
нестримної надії та сили.
Любі мої зорі…
Я відчиняю двері до нового і
справжнього життя.
І воно не таке,
як ми бачимо його щодня.
В тому справжньому
тримаються за руки,
посміхаються і підтримують.
Там немає різниці у речах,
там є різниця лише у серцях.
Те життя гомонить не містами,
а свіжим вітром.
Люди.
А люди там щирі.
До нестями...
І тоді я згадую інше,
оте саме,
звичне для усіх.
Де вимірюють один одного
грошовим оком.
Де гомін міст
розриває подихи вітру.
Де не тримаються за руки, а
ламають їх.
Де не хочуть інакше.
Де йдуть за натовпом.
Де не берегтимуть душі.
І я згадую, розуміючи,
що то не життя зовсім.
То існування...
О, любі мої зорі, я повертаюсь
у звичне для усіх життя,
таке тьмяне і сіре,
щоб потім відчинити двері
до справжнього.
Я не зможу відчути щасливого буття,
залишивши повну темряву, знаючи,
як вона вбиває саму себе.
О, любі мої зорі,
я йду від вас,
лишень для того,
щоб колись досягти вашої висоти...
Я повертаюсь і будую життя.
Не існування.
Сподіваюсь на твоє плече.
Без тебе нічого не вийде.
Відкрий очі.
Ввімкни серце.
Кожен потрібен.
Кожне плече.
І тоді справжнє стане,
дійсно, Справжнім...
Коли ми разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478408
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Поверніть мені моє дитинство!
Чом його жорстоко так забрали?
Це ж було справжнісіньке злочинство:
Не спитали - а доросла стала.
Може недоспала я в садочку,
Бо малою не любила спати,
А любила грати в холодочку
Хто вам дозволяв це відбирати?
Де поділи всі мої цукерки?
Хто забрав маленьке ведмежатко?
Ми з сестрою були фантазерки -
всіх малих курчат вкладали спатки..
І нехай вони мені що хочуть кажуть,
Все одно їм вірить не повинна.
Навіть якщо докази покажуть -
Буде це для мене не причина
Бо дитиною була я і зосталась,
Але знаю - зовні не помітно.
Просто я всередині сховалась,
Хоч мені тут трохи і самітно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478136
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот много лет спустя мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 21.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2013
Допиваешь мате,
Крутишь волос.
.
.
.
А я сорвал
Свой
Внутренний
Голос!
2008 (2015)г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319184
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 19.04.2012
- Ты ждала меня
На третьем этаже
Одноэтажного дома.
- Я ждала, когда постучит твое сердце.
- Я шёл, спотыкаясь о города,
В которых никогда не был.
- Ты шел, переступая через мост,
Который так и не был
Построен между нами.
- В какой-то момент солнце,
Сопровождающее меня,
Остановилось и превратилось в луну,
И она также принялась меня догонять.
- Меня закуривали сигареты за сигаретой.
- Казалось, что все звезды небосвода
Ютились в моих карманах.
- Дальний угол комнаты запрятал
Меня от всей суеты.
- Я продвигался по своим же следам:
Правая нога ступала на след
От левого ботинка и наоборот.
- Отблески фонарей
Ловили светящиеся страхом глаза
В пустой комнате.
- Руки держали цветы,
А ноги оживляли дорогу.
- Твои стихи читали меня,
А твоя музыка слушала.
- Это был особенный день.
- Это был особенный день!
Потому что дождь шёл вверх...
- А мысли падали вниз…
Подумав это, я и не заметил,
Что мои шаги закончились,
И я стою на краю Земли.
Я прыгнул вслед за своими мыслями,
Но не разбился -
Я оказался в невесомости,
Где и нашел твой дом…
- Да, ты нашёл его…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155897
дата надходження 16.11.2009
дата закладки 13.12.2011
Малюю серце на вікні.
Сміюсь крізь сльози.
Тебе нагадують мені
Весняні грози.
Кусаю губи і лечу
До твого неба,
Та наче сніг, зриваюсь вниз,
Від слів "Не треба".
Ховаю очі, бо брехня
Безжально коле....
Я не зізнаюсь, що люблю,
Тобі ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299308
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Я не попрошу в тебе більш нічого,
Ні погляду, ні слова навздогін.
Відвоювали ми… Кінець епохи!
У хрипоті сконав прощальний дзвін.
На полі бою вже сидять ворони,
Останній камінь в серце полетів.
Але за що? О Боже!!! В ранах стогне
Наївність світлочола… Дощ із слів
Вчорашніх залишив в душі болото
І пам'ять заплямована уся,
Над мріями танцює ніч холодна
І неба майорить роздертий стяг.
Вони ж лежать убиті – не воскреснуть,
А на весні шипами проростуть
В пустелі серця… Постаріють весни,
Гіркої правди розпізнавши суть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299115
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
Пустота. Ни заснуть, ни проснуться
В этом доме, то старом, то новом.
Я дышу, но могу задохнуться -
Даже дьявол приятно взволнован.
Я не вижу знакомых созвездий,
Зарисовки разорваны в клочья;
На каналах транслируют вести,
Карандаш, как всегда, не наточен.
Безнадежно изношены чувства,
Нетоксично вчерашнее жало.
Если фальшь не замена искусству,
Почему она подорожала?
Не свернуть пресловутые горы
Да без риска попутной потери;
Отыщу свои точки опоры,
Как враги бы того ни хотели.
Все прекрасное стало банальным,
Выживая в сигналах эфира.
Пустота - это тоже нормально
Для чертовски огромного мира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298531
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Безмежна ніч, від краю і до краю
Дрімотний рай, від гаю до дібров
Десь вітер нюха згаслі смолоскипи
Та закликає: „Годі вже розмов”.
Чарівна ніч, від вечора до ранку
Води святої, випитий ковток
Пролита кава, мимо філіжанки
Та ковдра на підлозі із квіток.
Шалена ніч, з жагою до світанку
Віднесла нас у вирій почуттів
Стрімке кохання, пестощі на ґанку
Це те усе, що довго я так хтів.
Хіба ми грішні, цим коханням палким
Невже, Господь, в житті так не робив
Його завіти, знаю я ще змалку
Най і Йому, як я в цю ніч любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295393
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 05.12.2011
Свет погас, когда ты засыпала
Без молитвы к печальной Луне.
Почему ты меня не искала?
Я вернулся на ржавом коне;
И в ответ всевозможные догмы
Предоставили шанс помечтать
Мне, смотрящему в черные окна,
Да тебе, обуздавшей кровать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227954
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 02.12.2011
Его выцветший взгляд
Будоражит сознанье,
В прошлом сильную грудь
Разъедают увечья.
Богом изгнанный, пал
На пустынную землю
Тихо крылья влачить
В распростертую вечность.
2008г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100850
дата надходження 02.11.2008
дата закладки 02.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2011