Мішталь Наталя: Вибране

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2016


wonderlifer

Он был неправ

Он  не  просил  прощенья,  он  рыдал
Не  на  показ,  а  где-то  в  глубине
Что  не  случилось  так,  как  ожидал
Что  был  неправ,  неправ  вдвойне

Эго  ошибка  стояла  любви
Израненных  и  искалеченных  сердец
Кому  какое  дело  до  "прости"
Кому  какое  дело  до  "подлец"

Он  был  неправ,  и  осознав
Что  потерялся  жизни  ориентир
Он  дальше  шел  и  больше  не  рыдал
Меняя  сотни  на  пути  квартир

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565102
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Калиновий

Ти починаєшся з очей

Ти        починаєшся        з        очей        –
 Із        двох        джерел        першопочатку
 Із        зародку        святих        речей,
 В        яких        нетлінності        печатка.
         Ти        починаєшся        в        собі,
         Тікаєш        в        голосі        від        себе.
         Луною        поверну        тобі
         Твій        подих        із        блакиті        неба.

 Ти        починаєшся        з        тенет
 Що        їх        твої        сплітають        руки,
 Разом        звиваючи        сюжет
 Від        зустрічі        аж        до        розлуки.

         Ти        починаєшся        з        очей,
         В́́        них        відзеркалюєшся        нині
         Бо        серед        натовпу        людей
         Потреба        є        в        одній        людині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565877
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2013


Віктор Непомнящий

Манія

Гарячий  чай  після  вечірньої  прогулянки  під  місяцем,
Холодний  бриз  що  залишився  після  п’яних  ночей,
Брудне  волосся  й  сповнений  надій  про  грішницю,
Все  що  лишилося,  усе  що  трапилось  в  той  час  на  очі.

Її  тонкі  вуста  і  худорлява  постать  –  лагідні,
Бліде  обличчя  з  білим  наче  сніг,  прямим  волоссям,
Та  посмішка  що  в’їлася  у  пам'ять  й  наче  манія,  
Для  мене  стала  незнайомка  та,  що  не  знайома  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396997
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 06.02.2013


Віктор Непомнящий

Отче наш …

Ѿче  на́шъ  иже  еси  на  н[е]б[е]сѣ[хъ],
да  с[вѧ]ти́тсѧ  и́мѧ  Твое́,
да  прїидетъ  ц[а]рствїе  Твое́,
да  буде[тъ]  волѧ  Твоѧ,
ѧко  на  н[е]б[е]си  и  на  земли́.
Хлѣбъ  на́шъ  насущныи  да́ждь  на́мъ  дне́сь
и  оста́ви  на́мъ  дол[ъ]гы  на́ша,
ѧко  и  мы  оставлѧемъ  дол[ъ]жникомъ  на́ши[мъ]
и  не  в[ъ]веди  на́съ  в  напа́сть
но  изба́ви  на[съ]  ѿ  лоука́ваго.[4]
                                                                                                             –  1581  р.  ,  Острозька  Біблія.

Боже  всемогутні й,  якщо  ти  є,  кинь  свій  погляд  на  раба  свого,
Я  здебільшого  у  тебе  не  вірю,  я  здебільшого  поки  не  бачу  не  здаюся,
Покоління  за  поколінням  вбивали  во  ім’я  твоє  прикриваючи  гріхи  свої  ім’ям  лукавого,
Як  і  тоді  так  і  зараз  во  славу  твою,  кров’яні    ріки  ллються  …

Нехай  буде  воля  твоя,  але  не  руками  дітей  наших,  
Нехай  буде  царство  твоє,  але  не  збудоване  на  черепах,  
Не  знаю  як  на  небі,  та  на  землі  лишилося  мало  кращих,
Нехай  буде  царство  твоє,  нехай  буде  воля  твоя,  
Та  вже  на  мертвих  планетах,  у  мертвих  серцях  …  

Визволи  нас  від  залежності    і  ідолів  могутніх,
Перестань  омивати  кров’ю  шматок  твоєї  землі  на  землі,
Прости  наші  гріхи  як  стараємось  прощати  ми  винуватцям  нашим,
Чи  ти  не  бачиш,  що  ми  вже  дві  тисячі  років,  
горимо  у  вогні  …

Отче  наш,  що  єси  на  небесах,
нехай  святиться  ім'я  Твоє.
нехай  прийде  Царство  Твоє,
нехай  буде  воля  Твоя,  як  на  небі,  так  і  на  землі.
Хліб  наш  насущний  дай  нам  сьогодні;
і  прости  нам  провини  наші,  як  і  ми  прощаємо  винуватцям  нашим;
і  не  введи  нас  у  спокусу,
але  визволи  нас  від  лукавого.
але  визволи  нас  від  лукавого.
але  визволи,  нас  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379310
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Віктор Непомнящий

Special for LaLuna …

Ти  відпустила,  я  ж  бо  не  просився,
Ти,  відвертаєшся  коли  прийду,
Хотів  би,  щоб  і  я  тобі  так  снився,
Так,  що  не  знаю  де  я,  в  сні  чи  на  яву  …  

Так,  я  вкладаю  у  вірші  свої  багато,
Та  справитись  з  собою  вже  не  по  зубам,
Пробач  якщо  тобі  вже  став  проклятим,
Та  вірю  лише  вчинкам  і  словам  …

Не  пощастило,  ти  пішла,  переступила,
Дереш  вже  носа  і  ідеш  на  смуги  зліт,
Та  ти  для  завжди  будеш  мила,
Мені  ж  потрібно  небагато,  зараз  лиш  привіт  …  

Ти  відпустила,  вже  пройшло  багато  часу,
Та  нас  згадай,  згадай  що  відчувала,
Як  я  дивись  на  тебе  поглядом  дитячим,
І  ти  не  знаєш  що  на  серці  зараз  маю  …

Чим  більше  самовбивць,  ти  їх  все  менше,
Чим  більше  доторків  тим  більше  снів,
Я  наче  пес  що  загнаний  у  кут  не  вперше,
Я  клятий  месник  і  в  мені  лишився  гнів  …

Не  бійся  я  тебе  ж  бо  не  тривожу,
Я  не  пишу,  хоча  люблю  -  люблю  –  люблю,  
Мене  ж  ти  рідко  бачиш,  і  тим  більш  не  хочеш,  
Ну  а  момент  я  свій  надіюсь  ще  зловлю  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378785
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012


Віктор Непомнящий

Світи … (МОСТИ)

Втрачаючи  спокій  потроху  втрачаю  і  розум,
Шукаю  глузд  у  несказаних  мною  словах,
Та  пишучи  хоч  і  не  зовсім  шокуючу  прозу,
Шукаю  тебе  в  недописаних  мною  віршах.

Шукаю  тебе  по  вулицях  нашого  міста,
Вигадую  плани,  зустрічам  наших  мости,
Тебе  уявляю  в  червоних  прекрасних  намистах,
У  них  і  кричу:  Ти  світи,  
                                       ти  світи,
                                                   ти  світи  …  

Мене  доїдають  мої  незакінчені  фрази,
І  воля  і  розум  палають  в  пекельнім  вогні,
Та  спогади  ті  у  яких  ми  бували  разом,
Для  мене  назавжди  зостались,  святі.

Нехай  мої  вчинки  спіткає  жахлива  невдача,
Нехай  я  спалив  ті  мости,  що  між  нами  були,
Для  мене  твій  погляд  багато  говорить  і  значить,  
Тому  я  кричу  :  Ти  свята,  
                                               ти  свята,  
                                                               ти  світи  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365853
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 24.09.2012


Володимир Шевчук

Наречена

(Олесі  Рикмас)


Ще  ніколи  так  близько  не  був  із  бажанням  завітним  
Наш  світанок  життя,  що  так  радістю  дня  заяснів;  
Ще  ніколи  у  квітні  так  тепло  не  було  мені,  –  
Хай  життя  наше  стане  цим  світлим  і  сонячним  квітнем.  

Двадцять  п’ята  весна  як  ніколи  зелена-зелена.    
Навіть  всесвіт  холодний  зірвався  подвійним  теплом  
І  у  серце  надій  –  як  ніколи!  –  надій  намело…  
Ти  ж  тепер  наречена  моя,  ти  моя  наречена.  

Ми  з  тобою,  узявшись  за  руки,  збудуємо  нішу
Прислухаючись  завжди  до  серця  святих  голосів.  
Може  Бог  уже  бачив  подібних  нам  сотню  разів,  
А  от  я  сумніваюсь,  чи  є  наречена  гарніша…  


29.04.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334588
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Калиновий

ЕДЕМ

Все  менше  слів  по  телефону,  
Все  менше  в  голосі  образи.
В  минулому  чуття  потонуть,  
Іще  не  зірвані  ні  разу,
Все  більше  почуття  спокою,  
Все  менше  пахощі  спокуси,  
Достиглі  яблука  любові  
Морози-хижаки  обтрусять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310452
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012


Калиновий

Сад

Я  –син  землі,  люблю  всі  пори  року:
білу  зиму  і  жовтий  листопад,  
червоне  літо,  весну  синьооку
як  теплим  травнем  розцвітає  сад.
Тягар  зимовий  поскидавши  з  себе
дерева  раді,  що    весна  прийшла,
і  тягнуть  руки  –  віти  аж  до  неба,  
і  просять  в  Бога  сонця  і  тепла,
Стоять  поважно  посивілі  вишні
вглядаються  в  далеку  синю  даль
немов  дівчата  з  вечорниців  вийшли
в  руках  тримають  скинуту  вуаль.
Неначе  люди,  що  стомились  бігом
сплять  яблуні,  облиті  молоком,
 і  сіють  пелюстками  –  білим  снігом
вкривають  гашанем  вапном.
Земля  убралась  килимом  зеленим
нема  йому  ні  краю,  ні  кінця,  
про  щастя  мріють  сливи-наречені
засватані  зібралися  до  вінця
Вінком  жовтавим  світиться  калина,
у  гурт  побігли  і  її  кортить,
ось-ось  суцвіттям  вкривається  малина,
весь  сад  буяє,  квітне  і  пахнить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309860
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012


Іван Блиндюк

Частина душі

Кого  ти  все  життя  кохала?
Кого  ласкала  ти  теплом?
Для  кого  ніч  недосипала,
Співала  пісню  перед  сном?

Кого  тримаєш  в  себе  в  серці?
Хто  став  частиною  душі?
Кого  ховала  ти  під  крильцем
Від  снігу,  спеки  і  дощів?

Чиї  лякливі  оченята
Щоночі  бачиш  уві  сні?
Хто  міг  «Люблю»  за  так  сказати,
В  обійми  тиснувся  міцні?

Хто  був  найбільшим  твоїм  скарбом?
Хто  завжди  в  щоку  цілував?
Кого  казать  навчила  правду?
Хто  вперше  мамою  назвав?

Кого  постійно  виглядаєш?
Для  кого  місце  за  столом?
Багато  років  вже  чекаєш,
Та  він  не  йде,  не  йде  додом.

Хто  не  провів  у  путь  останню?
Хто  не  зронив  від  сліз  краплин?
Він  щирим  був  твоїм  коханням.
Кого  забув,  забув  твій  син?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308924
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 29.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012


Олекса Терен

КРИЛА

Були  в  мене  крила,  я  на  них  літав,
Були  в  мене  крила,  -  тільки  я  не  знав,
Я  не  знав,  що  з  часом  пилом  припадуть,
Я  не  знав,  що  з  часом  у  вись  не  знесуть…
У  вись  мрій  сміливих  без  границь,  без  меж
Де  гордо  літають  безліч  юних  теж.
Юних  і  сміливих,  готових  на  все
І  їм  всім  байдуже  куди  занесе
Їх  попутній  вітер,  -  тільки  б  висота…
Тільки  б  даль  без  краю,  -  тільки  б  широта  …

Де  ви  мої  крила  ?  -  під  пилом  густим,
Де  ви  мої  крила  ?  -  окутав  вас  дим,
Дим  буднів,  суєт,  -  часу  плин  ріки,
А  здавалось  крила  будуть  на  віки...
Не  знайти,  не  взнати  де  вас  полишив,
Де  мрії,  надії  марно  загубив.

По  землі  ходжУ  я  ,  висота  ж  зове
Може  і  чекають  крила  десь  мене,
Може  ще  одіну,  може  полечу  ?  …
Та  змінився  розмір,  -  вже  не  по  плечу
Оті  крила  юні…  так,  -  всьому  свій  час
І  мрій  висота  тепер  не  для  нас.

Якщо  є  в  вас  крила,  -  то  летіть  у  вись,
Щоби  не  жаліти  про  політ  колись,
Якщо  є  в  вас  мрія,  -  то  не  зволікайте,
А  вперто  щодень  її  наближайте  !


08.01.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305200
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 22.01.2012


Калиновий

I love you

I  love  you
I  want  you
You  need  me.
Do  you  love  me?

Люби  як  можеш  тільки  ти
Завжди  із  Богом  ти  ходи
Людей  дарма  ти  не  гніви
Натомість  ти  їх  всіх  люби!

Пока  мы  дышим  –  нам  еще  не  поздно  
Летать…любить…
свой  день  встречать  улыбкой,
Поверить  в  сказку…  совершать  ошибки  
И  на  вопрос  искать  ответ
 по  звездам.

За  что  мы  любим???  
За  слова???
Да  нет,  слова  бывают  слишком  лживы…
Быть  может  за  красивые  глаза???
Нет.  нет,  еще  раз  нет,  ведь  не  всегда  они  красивы…
Быть  может  любим  за  дела  и  за  поступки,
Что  ради  нас  свершаются  в  пылу???
И  снова  нет,  тогда  б  не  продержаться  нам  и  сутки,
Любовь  поступки  те  развеют  на  ветру…
Так  что  же  двигает  любовь???
 За  что  прощаются  ошибки???
И  почему  же  вновь  и  вновь,
 мы,  понимая,  что  вокруг  все  зыбко,
Вступаем  на  тропу  —  любовь,
 порою  разбиваясь  в  кровь…
И  все  равно  идем  по  тонкой  нитке…
Да  потому  что  жизнь  одна,  
что  в  этой  жизни  важен  тот,  кто  нужен,
Что  забываешь  все  обиды  и  слова,  
когда  есть  рядом  тот,  кто  сужен…
А  главное,  все  происходит  потому,  
что  и  во  сне,и  даже  на  яву
Мы  любим  ни  «за  что»,  а  вопреки  всему..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308232
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2012


Михайло Плосковітов

моєму Ангелу…

стомився  ангел  за  моїм  плечем
крильми  торкнувся  скронь,  присівши  стиха
плачем  і  сміхом,  словом  і  мечем
відважно  боронив  від  горя-лиха

знесилено  заснув  в  моїх  руках
згорнувши  в    благодаті  книгу-повість
я  знаю:  Ти  –  печаль  моя  гірка,
моя  журба  і  –  небайдужа  совість  -  
 
душа  на  шмаття,  шрами  від  боїв
удень,  у  ніч,  у  спеку,  у  морози
щораз  мене  гарячим  серцем  грів
(та  мовчки  витирав  з  обличчя  сльози)

жалів…надіявсь…за  гріхи  –  молився  -  
підносив  в  небо,  піднімав  у  вись…
боявсь,  коли  я  каменем  котився
та  підставляв  плече,  щоб  не  розбивсь

гіркого  трунку  випивши  до  краю
пробач,  що  проганяв  до  брами  в  рай
хоч  раз  в  житті  –  тебе  заколихаю…
спи,  Ангел  мій,  спи  Ангел,  засинай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237440
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 21.01.2012


Элин

В память о тебе…

Сижу  на  песке  я  у  самого  моря
Капают  слезы    и  сердце  сжимается  от  горя
Сумрачное  небо..  Красивый  чарующий  закат
Я  больше  тебя  не  увижу..  Ты  никогда  не  вернешься  назад
Теплый  ветер  обвивает  мои  плечи,  волосы
Ну  зачем  в  жизни  существуют  черные  полосы
Где  ты  теперь?  Где  летает  душа?
Прислушиваюсь  к  волнам  еле  дыша..
Может  пытаешься  мне  что-то  сказать?
Как  мне  хочется  увидеть  тебя  и  обнять!
Прости,  что  чего-то  не  понимала..
Так  дико,  так  больно,  так  воздуха  мало!
Наверное  память  дана  в  наказание
Как  мало  тебе  уделяла  внимания..
Как  хочется  мне  куда-то  бежать  и  кричать!
Но  увы  невозможно  у  смерти  жизнь  отобрать!
Такое  тихое  море..  Безмолвная  луна..
Сижу  я  на  пляже  совершенно  одна..
Время  застыло,  эмоции  нет
На  многие  вопросы  не  получаю  ответ..
Грустно  мне  очень,  в  душе  пустота,
Звезды  сияют,  а  вокруг  темнота..
А  может  и  ты  превратился  в  звезду?
Когда-нибудь,  может,  тебя  я  найду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307710
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2012


Володимир Шевчук

Ремонтник взуття (історія у вірші)

Михайлу  Плосковітову  
Міша,  усі  чекають  на  Твої  нові  вірші  :)


Ще  так  ніхто  не  сумував  за  світом,  
Як  ти,  коли  відчула  небуття…  
Він  був  простим  ремонтником  взуття,  
А  ти  була  його  яскравим  літом.  

Яскрава,  красивіша  за  богиню.  
Тебе  любили  всі  без  таємниць,  
І  тільки  в  тіні  татових  крамниць,  
Поставив  свою  ятку  темно-синю  

Ремонтник,  що  по-справжньому  кохає.  
На  тебе  він  дивився,  і  літав  
Під  звук  любові  радісних  октав…  
Та  хто  там  на  ремонтника  зважає!  

Та  сталось  так,  що  ти  верталась  з  бару,  
В  компанії  нових  багатіїв,  
Ремонтник  у  цей  час  обідав,  їв,  
Коли  побачив  над  тобою  хмару.  

Один  тебе  схопив  за  коси  тяжко,  
А  інший  рот  долонею  закрив…  
Ремонтник  знав,  що  це  крутий  обрив  –  
Спішив  на  допомогу  своїй  пташці!  

Вони  хотіли  ніжностей  дівочих?
І  тут  один  з  багатіїв  замовк,  
Усе  ще  лютий,  як  голодний  вовк,  
Отримав  шилом  прямо  межи  очі.  

А  іншому  ж  ремонтника  не  треба!  
З  кишені  найчорніший  пістолет  
(Та  це  ж  падіння,  а  не  вірний  злет!)
Він  витягнув,  і  вистрілив  у  тебе,  

А  захисник  махнув  удруге  шилом…  
Взуття  ремонтник  все  життя  латав,  
Він  за  хвилину  вже  і  не  літав!  –  
Убив  обох,  щоб  врятувати  диво…  

Ще  так  ніхто  не  сумував  за  світом,  
Як  ти,  коли  відчула  небуття…  
Він  був  простим  ремонтником  взуття,  
А  ти  була  його  яскравим  літом.  

Стікала  кров’ю,  падала,  молилась,  
Дивилась  на  його  брудне  лице,  
Ти  плакала!  –  а  втім,  до  чого  це?  –  
Ти  вижила,  однак,  сама  лишилась.  

28.12.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302895
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 19.01.2012


Межа реальності

Боже, Боже…

Біда  не  принесе  розписки,
і  щастя  не  подружиться  навік,-
читаю  я  сторінку  із  Твоєї  книжки,
і  між  рядків,я  бачу  свій  гріховний  лик...
Боже,Боже,  спокушаюсь  у  нещасті,
і  в  доброті  твоїй,також  грішу,
і  на  хресті,я  б  поміняв  би  колір  масті,
й,  наперекір  Тобі,  кудись  спішу.
Слабкий  я  волею,  мій  Батьку,
у  гніві,  докоряю,  навіть  небесам!
а  Ти  не  бачиш  у  мені  безхатька,
і  віриш  в    мене,і  чекаєш  терпеливо  там...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301528
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Віктор Непомнящий

Знайомий почерк ваш, до болю…

Знайомий  почерк  ваш,  до  болю,
Так  хочу  крикнути  люблю,
Та  в  середині  щось  шепоче,
І  перед    вами  я  стою  …

Стою  ,  й  не  знаю  що  сказати,
Люблю  і  все,  причин  нема,
І  якщо  треба  доказати  …  
Я  пригну  в  прірву  ,  та  стіна,

Між  вами,  мною,  нами,  я  не  знаю…
Чому  не  можу  підібрати  слів  ?
І  я  не  можу  передбачить  долю  свою,
А  ті  хто  можуть,  сто  відсотків  міф…

Не  знаю  я,  чи  зроблю  вас  щасливою,
Не  знаю  досягну  небес  чи  ні,
Та  зроблю  все,  що  в  моїх  силах,
Щоб  вас  підняти  ,  ну  хоча  б  до  зір  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293491
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 22.11.2011


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

НЕ ВБИВАЙТЕ НЕНАРОДЖЕНИХ

Послухай,  зачекай  -
Хай  він  побачить
сонце,
Почує  як  весняний
дощ  шумить,
Хай  гляне  хоч  на  мить
в  віконце,
На  небо  голубе
Де  білий  парус  мчить...

Тобі  я  знаю  легко
загубити,
Це  крихітне  іще  
напівжиття,
Воно  не  зможе
захиститись,
піднятись,  бігти
навмання...

Невже  б  ти  не  могла
З  ним  поділитись
Прекрасним  світом,
ласкою,  теплом,
Привівши  в  дім  свій,
потіснитись,
Дать  йому  місце  
за  столом...

І  може  саме  він,
не  інший,
Життя  чиє  на  ниточці
висить,
Для  тебе  стане
наймилішим  
і  буде  так  
             ТЕБЕ  
                       ЛЮБИТЬ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289749
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 05.11.2011


Володимир Шевчук

Ви можете не знати…

Ви  можете  не  знати,  
що  сади  
Весною  квітнуть  
для  
людського  ока…    
То  чом  же  знову  
туга  
сивобока  
Скувала  день,  
і  осені  лади  
Так  швидко  наступили,  аж  печаль?  
Ви  можете  не  знати,  
тільки  осінь,  
Така  чудова  
і  
пахуча  
досі  
Лишень  тому,  
що  зазиває  даль.  
Не  знаючи,  
куди  життя  
тече,  
Ви  озирнутись  можете  –  
напевне!  –  
Та  хай  вагання  не  
спиняє  ревне  
І  ще  –  
тримає  другове  плече.  
Живіть.  
На  схилах  осені  живіть!  
Шукайте  щастя  
не  
в  чужих  
тенетах,  
А  у  душі-галактики  
планетах,  
У  серці,  
що  для  щастя  –  
цілий  світ.  
Ви  ж  можете  не  знати,  
що  душа  
Творилася  
із  чистої  любові…  
То  чом  же  зараз  очі  ці  чудові  
Горять  так  блідо,  зовсім  не  спішать?  
…Шукайте  у  душі  
любові  хіть.  
Шукайте  же  
уважно  
і  
старанно,  
Звертаючись  до  неї:  
«Люба  панно!..»  
А  віднайшовши  –  просто  бережіть.  

03.11.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 05.11.2011


Дівчина_з_Іншого _життя

Знову ті граблі

щож  і  знову  ті  самі  граблі
 знову  ніж  дістаю  зі  спини
помираю  здається  від  спраги,
хоча  досхочу  навколо  води
знову  там  у  душі  щось  палає
той  вогонь  не  погасне  й  на  мить
із  солодко  -  думки  до  чаю
щось  всередині  тихо  болить
знову  осінь  за  літом  невпинно
наступає,і  змінює  час
як  же  хочу  я  хоч  хвилину
забутись  й  забути  про  Вас
і  пропасти  в  обіймах  печалі
пригорнутись  до  вітру  думок
А  чи  Ви  колись  помічали
що  без  Вас  пропадає  любов
знову  сіль  додаю  до  отрути
рану  знов  розрізаю  у  кров
де  ж  поділися  совісті  муки
знову  все  повертається,  знов
а  на  місце  ніяк  і  не  стане
то  наркотик  у  хворій  душі
уталити  безжалісну  спрагу
щоб  зникли  палкі  міражі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290399
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011


Настя Мозгова

вовчиця

а  знаєш..  я  вже  не  реву  ночами,  тільки  так…  час-від-часу,  важкий  стогін  проривається  крізь  тишу…  неприємний  звук…  нагадує  крик  пораненого  звіра…  одна  секунда…  лише  одна  секунда,  яка  пронизує  барабанні  перетинки  наскрізь..  і  тиша,  знову  тиша…звуки  просто  вмирають…  вони  розчиняються…  зникають  невідомо  куди…  а  потім  все  як  і  раніше:  пустий  погляд  і  фальшива  усмішка…  така  собі  лялька…красива,  але  порожня…не  вартує  нічого…  а  деколи…  деколи,  знаєш…  хочеться  бігти…  не  обертаючись…  бо  мене  душить,  щось  чи  хтось,  там…  всередині…  і  просто  здається,  що  мало  місця  і  нікуди  дітися…напевне,  це  воно  і  є…напевне,  саме  так  і  вмирає  любов…або  те,  що  залишилося  від  неї…  і  ось,    в  погоні  від  самої  себе,  як  поранена  вовчиця,  з  очима  налитими  кров*ю  ,  я  біжу…  і  намагаюся  втекти…безрезультатно.    вовчиця  біжить  на  шаленій  швидкості,  без  перешкод,  пробігає  кілометри…  долає  все  на  своєму  шляху,  але  коли    чує  виття,  знайоме  до  болю  виття…очі  знову  стають  блакитними,  блакитними  до  неможливості…біле  м*яке  хутро  ніжно  виблискує  у  сріблястій  грі  місяця…вовчиця  розвертається  і  ледь  чутними  кроками  йде  туди,  звідки  прийшла…    повільно  ступаючи,  вона  залишає    на  снігу  відбитки…  і  знову  опиняється  там…там,  звідки  втікала,  втікала,  стираючи  лапи    в  кров…  знову  зализує  рани,    і  через  деякий  час  все  повторюється…  і  так  вона  бігає  туди-сюди…метається  із  одного  краю  в  інший…тільки  от  до  того  іншого  краю,  так  і  не  добігає….не  добігає  якихось  два  кроки,  бо  боїться…  боїться,  що  не  чекають…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289103
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011


Володимир Шевчук

Він її поміж ранки невиспані…

Він  її  поміж  ранки  невиспані  
В  юній  вірності  клявся  на  слово;  
Він  сказав:  «Я  не  витерплю  відстані»,  
А  вона  відповіла:  «Чудово…»  

Його  сльози  душили,  і  подиву
Не  зборола  і  царська  опала;  
Він  сказав:  «Я  без  тебе  не  виживу»,  
А  вона,  як  на  зло,  промовчала…  

22.06.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197136
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 25.10.2011


Володимир Шевчук

На могилі (МАМІ)

На  могилі  загиблої  матері  плаче  юнак,  
І  ті  сльози  його  невеселі  курган  оросили…  
«Знай  матусю,  в  цей  день  я  б  сміявся  –  ти  дай  тільки  знак,  
Та  немає  тебе,  як  немає  в  мені  більше  сили.»  

На  могилі  загиблої  матері  траур  постав:  
«Боже,  мамо,  це  так  роздирає  мій  дух,  мою  волю!..  
У  скорботному  журі,  під  звук  тогосвітніх  октав,  
Більше  я  собі  жодних  утіх  тут  земних  не  дозволю.»  

На  могилі  загиблої  матері  голос  гіркий:  
«Я,  матусю,  давно  розучився  леліяти  мрію,  
Я  пізнав  гіркоту!  Світ  гіркий…  (Світ  –  так  ось  ти  який!)  
А  без  тебе  я  –  тінь,  а  без  тебе  я  тихо  дурію.»  

На  могилі  загиблої  матері  хвиля  ридань:  
«А  недавно  я,  мамо,  красуню  зустрів  нетутешню.  
Вона  райська,  свята!..  –  я  покину  її,  це  як  дань,
Що  без  тебе  мені  не  пізнати  кохання  черешню.»  

На  могилі  загиблої  матері  біль  з-під  повік,  
Бо  немає  легкого  в  розлуці  –  у  вічнім  арешті…  
Він  упав  на  могилу  безсилий,  заснувши  навік,    
Щоб  в  едемських  садах  прокидатись  щасливим  нарешті.  

07.05.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 24.10.2011