Ти десь там, а я ось тут блукаю.
Ти далеко, ти мене не бачиш...
Та повір - я якось відчуваю
коли ти смієшся, коли плачеш...
Я тебе не бачив і не знаю...
Різні ми, як зорі і тюльпани.
Та тебе я завжди відчуваю,
ти щоночі йдеш до мене снами...
Губи твої стиглі, мов комети,
У очах я бачу спів ланів...
Ти прекрасна! Не тікай з планети
І не йди, благаю, з моїх снів!
Бачу я думки твої прозорі.
Я знайду, я відшукаю тебе!
Бо у нас з тобою спільні зорі
І на двох у нас єдине небо!
Ще душа - також вона єдина!
І думки... Вірші оці і джаз...
В нас з тобою спільна Україна...
Все, що є довкола - все для нас!
Люди йдуть по вулицях, мов тіні...
Ну а я одне напевно знаю -
Ми зустрінемось днем літнім чи осіннім.
Ти прийди, ти знай, що я чекаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485027
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 05.04.2023
[i][b]Як хочеться багато Вам сказати!
Про все на світі. Господи, про все!
Як літній захід, лебедем пернатим
По тихім плесі річеньки пливе.
Як помінялись дні, епохи, люди,
Десяті сонця й тисячі зірок.
І, що, за Вас, вже кращої не буде,
Хіба з десяток нових помилок.
В бентежний час малинового соку
Й таємних змовин вітру й ковили,
У привідкриту шибку ненароком,
Ви повінню у згадки припливли.
Й хоча, не сам я Сандро Боттічеллі
І не рівня всесвітньому митцю.
Та після холостяцької вечері,
Присвяту ручка шепче папірцю.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800236
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 05.04.2023
Что наша жизнь?Короче лишь строка…
Тебя влечет мой выбившийся локон,
Ревнивый свет из любопытных окон
И ощущенье кружева чулка.
Почти религия. Искусство во плоти,
Эстетика немого превращенья,
В котором все, от слез и отвращенья,
До внутренней душевной наготы.
Ты открывал касанием и взглядом,
Моих страстей клокочущую силу.
Под треск осиротевшего винила
Отравлен (Окрылен?) любовным ядом.
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645516
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 05.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2018
Він заплітав її волосся,
Любив торкатися веснянок,
Мабуть, йому це все здалося
І поцілунок наостанок.
Він так любив її усмі́шку
І цілувати до півночі.
Такі знайомі, щирі, вірні
До болю рідні карі очі.
Він дарував їй ніжні квіти,
Варив їй каву в зимній ранок.
Він так любив її любити
І поцілунок наостанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614092
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 05.01.2018
Де на землю без страху падають дикі тіні,
де ламають вітри нещадно мости й кордони,
я римую рядки і словами будую стіни.
І на стінах карбую світу нові закони.
Де стихають моря і торує хтось знов їх води,
де вивчають на пам'ять Біблії і Корани,
я готовий від злості нищити всі народи,
що не вміють читати суті поміж рядками.
Ми всі ладні проклясти Богом нам дані ролі,
боїмося відкрити очі, долати хвилі,
наче стадо, в жорстоких лапах чужої долі.
"Заслужили" - кимось написано в нас на рилі.
І поети зі страхом знову ламають пера,
продаються заради слави в суспільне рабство.
Я чекаю коли настане нарешті ера,
в якій правда буде найбільшим в житті багатством.
Та набридло. Я вибухаю на всі планети.
І руйную усе навколо одним ударом.
Так, бувають в житті, напевно, такі моменти.
Це на мене, мабуть, вже сходить небесна кара.
Де на землю без страху падають дикі тіні,
наші душі давно постали страшними жертвами.
Я римую рядки. І словами будую стіни.
І народжуються мої вірші, та знову
мертвими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609465
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 03.12.2017
А ти була до відчаю моя
І я твоїм був також до нестями
Єдине фото там де ти і я
Між нашими фальшивими світами
Немає ні кордонів ні мостів
Ні радості немає ні печалі
Лиш сотні ненаписаних листів
І пам'ять з нержавіючої сталі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609915
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 03.12.2017
1. Предистория. Мы живем в другом измерении?
Календарь майя устанавливает дату Апокалипсиса – 2012 год нашей эры.
Так мы же живы и ничего не произошло! Как же мы ничего не заметили?!
Так был или нет?
2. Микрофизика.
Вот уже почти 6 лет наш мир, наша планета живут в совсем ином измерении, в котором действуют другие физические законы, наука – в панике. Внешне это проявляется очень мало, тем более, что эта информация тщательно дозируется, если не сказать большего - скрывается. Но..
Вот факты научных исследований этих последних лет, как квантовый переход проявился в строении материи, ее атомно-молекулярной основе:
• Ядерная физика. Начало 2013. Исследования непонятной пульсации протона в атоме водорода. Изменение основных свойств и характеристик (масса, диаметр, скорость вращение и т.п.). Изменение свойств коснулось практически всех элементарных частиц. Прежние физические законы перестали работать.
• Ведущие мировые Институты физики элементарных частиц перепроверили константы атома водорода. Старый диаметр атома водорода был 0,87*10-15 m, новый – 0,84*10-15 m. Для погрешности разница велика. Все исследования проводились с 1999 г. по 2013 г. Но физики пришли к выводу, что новые константы невозможны для нашего трехмерного мира. Т.е. – наш мир изменился и существует уже в другом измерении, с иными физическими законами, т.к. в 2012 году произошел квантовый переход.
• Коллайдер. Его главная задача – не только декларируемое открытие новых элементарных частиц, но и получение фантома прачастицы, эксперименты с мини Черными Дырами и т.п. Эти исследования чреваты разрывом пространства-времени, проникновением в наш мир чуждых эманаций из параллельных, сопредельных миров – и как следствие, катаклизмами, болезнями, нарушением причинно-следственных связей.
3. Астрофизика.
• Макрофизика – физика Вселенной.
• Открытие ультракрасного и ультрафиолетового излучения планеты Земля (орбитальный телескоп Шпицер-Германия). Шкала электромагнитных излучений расширена на шесть октав (по три с каждой стороны).
• Черная Дыра в центре Нашей Галактики. Вы, наверное, уже забыли, как в 2012 г. астрономы пугали нас, что Земля движется в сторону Черной дыры, и никто не знает, какие беды и несчастья нас там ждут. А потом замолчали – с 2014 года. Что Дыра исчезла, или мы прошли Горизонт Событий – дверь в эту самую Черную Дыру? Наверно, но вместо Черной дыры появился новый объект – Магнитар – звезда, выбрасывающая жидкое магнитное поле (есть предположение, что поле - разумная субстанция).
• Плотные формы нашего мира пока стабильны. Но прежнего тонкого плана нет. Атомарная (и молекулярная) симметрия иная. Элементарные частицы – ведут себя как центры иных химических реакций и новых органических соединений. Поэтому лекарства изменяют действие, иногда становясь ядом.
4. Биофизика. Мы живем в другом измерении.
Академик Мария Миронова (Биофизик) утверждает, что квантовый переход 2012 года состоялся, только основная масса людей его даже не заметила.
• Если происходит модернизация протона (считай, атома водорода), эти изменения обязательно скажутся на всех живущих на планете, т.к. органическая жизнь основывается именно на водороде (вода, белок, жиры и пр. – чем-то напоминает воздействие геномодифицированных продуктов).
• При изменении основных параметров химических элементов, составляющих основу материи, изменяется ее плотность. И, соответственно - качества.
• Многие «невостребованные» элементы и органы в генах и организме человека, ранее спавшие и объявленные биологами «мусором», начинают просыпаться и выполнять свои функции. Например, гипокамп, - синее пятно в мозгу человека, - никто даже не пытался определить его предназначение (жизнь человека на тонком плане). Так вот в 2014 году оно засветилось и практически у всех людей на Земле. Ритм его пульсаций – в унисон с Магнитаром (вышеупомянутая звезда в центре галактики).
• Пробуждение гипокампа обуславливают новые свойства и качества человека. Первое изменение – синий нимб над головой (вместо золотого). Его мы можем увидеть, если слегка прищуриться.
• Второе изменение – новое зрение. Многомерное видение за счет активации слепого пятна в глазном яблоке.
• Третье изменение - материализация наших мыслей (активация вилочной железы Тимуса). Бойтесь плохих мыслей, теперь возможно их мгновенное исполнение!
• Остальные изменения, ждущие своей очереди – на подходе:
-стирание из памяти всего ненужного (псевдозабывчивость)
-яснознание, получение знаний из Вселенской Инфосферы (Базы Знаний)
-самодиагностика -самолечение
- телекинез (перемещение предметов мыслью, взглядом)
- телепортация (мгновенное перемещение объектов в пространстве и времени)
• Все перечисленное – это только первый этап преобразований человека для жизни в новом мире и людей 6 расы уже живущих в нем.
5. Послесловие.
Я не претендую на новизну идей, изложенных в статье, - частично об этом пишут СМИ, частично – Интернет (см., например, академик Валентина Миронова).
Но положение событий таково, что многие проходят мимо, даже не задумываясь над тем, что наш мир уже изменился. Если квантовый переход покажется Вам сказкой, выдумкой – дело Ваше. Но в новый (астральный) мир смогут перейти только те, кто к нему адаптирован (своего рода имеет скафандр) и выбрал путь духовной эволюции.
Те же, кто не желает такого перехода, остается приверженцем пути материалистического совершенствования через страдания, - никогда не смогут в нем жить. И не могут остаться жить на Земле.
Для них, конечно жизнь не кончается: они будут помещены на планету, где условия жизни будут даже комфортабельнее, чем на Земле.
Но жить смогут только на материально-физическом плане. Жаль их.
Что принесет нам квантовый переход в новое измерение?!
Илл. из Интернета
В продолжение темы:
https://www.youtube.com/watch?v=G402UHlnDNI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706338
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 27.11.2017
А жить, пойми, совсем не страшно,
Страшней молчать... не говорить,
Толкаться в дверь...и есть, и пить
А время проживать напрасно.
Забросить старые дела
Не начинать, не знать начала,
Не понимать, что это мало
Жить, как обычно, как всегда.
Не страшно падать, подниматься
Лечить разбитые коленки
И даже упираться в стенки
СтраншО на месте оставаться.
И постепенно, в паутину
Свернуться , в этот странный плащ
Когда ты сам себе палач,
Рисуешь грустную картину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762425
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
[b]«Лифт плавно и мягко доставил на 150-й этаж. …Кажется вся вселенская усталость легла на мои хрупкие женские плечи. Мегаполис умеет высасывать силы из человека… Что уж о нас говорить. Офисный планктон. Слово то какое придумали. Планктон хоть живой, а здесь полуживая возвращаешься. Работа с 8 до 20. Перерыв только на 20 минут, и ещё три по 10 минут. За всем строго следит «офисный коммуникатор», считывающий инфу с нашей головы через обязательный внутричерепной микрочип.
Хорошо, что о нём вспомнила, пора к доктору… менять батарейку… В левом глазу начал помигивать раз в два часа огонёк подсветки: она подсела. А так не хочется тормошить причёску! Распустила каштановые волосы перед зеркалом. Они блестящими тяжёлыми волнами упали на плечи.
Кошка Джесси встретила меня, потёрлась об ноги. Моя милая! Подняла этот пушистый комочек и прижала к лицу. Вдохнула аромат жизни. Ей чип вживлять наотрез отказалась. Пусть хоть она будет свободной. В этом чёртовом механическом мире…
Домашний робот, («домовичок»), как всегда тепло поздоровался голосом Дейва. Запустил мягкую музыку, наполнил залу ароматом луговых трав. Упала в кресло, скинула туфли, закрыв глаза размяла затёкшие пальцы ног. Как я устала!! Зуммер: ванна наполнилась. Спасибо домовичку.
Дейв!!!! Уже пять лет как нет Дейва... Рак. Говорят, из-за этих чёртовых чипов в голове…
Он мечтал о детях. Но разрешение на них мы получить так и не успели.
Вспомнился наш с ним десятидневный отпуск, положенный молодожёнам.
…Тропический остров, шорох бриза в пальмовых листьях. Плеск волн, пряный запах океана. И мы. Только мы и никого вокруг. Это был рай земной! Мы просто на время слились воедино! Как были сладки его жаркие объятия. Просто иногда даже теряла сознание в сильных мужских руках. А его глаза, ЕГО ГЛАЗА! Просто проникали сквозь меня, и я таяла как воск. Мы там были словно целую вечность , и одновременно так мало...
…Откинулась в ванной. Коснулась подушечками пальчиков упругих грудей. Вдохнула аромат лаванды. Поласкала бархатную кожу на бёдрах. Мурашки пошли по телу, но расслабиться не удавалось. Горькая тоска незаметно, но неотвратимо, начала подниматься со дна души.
Вроде бы совершенно без причины. У меня хорошая работа, очень хорошая зарплата, которой многие позавидовали бы. Успешно двигаюсь по служебной лестнице. Коллектив хороший, но пообщаться на работе невозможно. Только короткие, там не пообщаешься, каждый занят собой.
Мелодично звякнул экран телекомпа. Включился. Обязательная для просмотра реклама полилась мутным потоком. И не спрячешься от неё, экраны включаются на автомате. в каждой комнате и ещё поворачиваются вслед. Закрыла глаза и ставила беруши. Из ванны не хотелось вылезать...
Накинула халат, подошла к окну. Набрала полную грудь воздуха и медленно выдохнула. Внизу расстилалась знакомая, вечная картина мегаполиса. Мерцающие огни до горизонта. Свечки коробчатых зданий. Жаль, не видно искусственной зелени. Слишком высоко.
Чтобы увидеть живую зелень, надо ехать сотни километров…
..Вдруг я почувствовала мягкое прикосновение тёплых рук. Он подошёл сзади. Охватил мои плечи крепкими руками, поцеловал в шею и нежно провёл ими по изгибам моего тела. Откинул локоны наперёд, поцеловал в ухо. Нежность мягко начала меня обволакивать… Как я истосковалась по сильным мужским рукам!! С тихим шорохом упал халат с моих плеч, ласки стали настойчивее. Он поднял меня на руки и понёс в спальню. Плавно покрыл влажными поцелуями…
…Тёплый язычок коснулся сладкого места и я вся отдалась накатившей волне чувств, широко раскинув ноги и забыв о всём на свете.
…Новый аромат тропических цветов усилил желание. И вот он во мне… Откинула руки за голову и уцепилась за спинку кровати. Ещё, ещё, милый. Покусывай груди и входи глубже!!! Давай ещё и ещё!! Бери меня всю без остатка!!!
Вдруг он весь окаменел и замер. Мой Оскар. Только не это!!! Только не это!!! Истощился его аккумулятор. Сама виновата, не проверила... Сняла его из себя и понесла в ванную. Ополаскивать в душе. Слёзы беззвучно полились из моих глаз. Бросила Оскара в ванной, а сама уцепилась за её край и дала волю чувствам. Рыдала, горько и долго.
Прозвенел зуммер отбоя. Да пошёл ты нафиг! Пошли вы все к чёртям!!! ВСЕ!!!!
РАЗВЕ МОЖНО ЖИТЬ В ТАКОМ ПЕРЕВЁРНУТОМ МИРЕ!!! Это же просто УЖАС!!!
ЭТО УЖАС!!! Это всё ложь! Большая ложь!.
Упала на кровать вцепилась в подушку, которая мгновенно стала мокрой. Не могу прогнать тоску… Чувствую, как она меня заживо сьедает. Горит прямо всё внутри… Испепеляет… Почему уходят от нас те, кого мы любим? Почему, когда нас миллиарды на Земле, так тяжело найти родственную душу? Почему так несправедливо устроен мир? Не могу я так больше…
Медленно и основательно оделась. Проверила и приладила все пряжки и застёжки. Вложила контейнеры с едой в кормоавтомат, для Джессики. Вышла в коридор. Лифт беззвучно открыл двери. И вот я уже внизу. Тронула клавишу вызова. Из ниши выкатилась мой электромобиль. Отключила автоводителя, сама села за руль.
Многие сотни километров позади.
Мегаполис давно закончился.
Вот и утёс над океаном. Крутой обрыв. К нему ровная как стол дорога на каменистом плато. Полная луна серебряным светом освещала всё вокруг.
Мы с Дейвом часто здесь бывали. Наше любимое место воскресного отдыха. Сидели на краю утёса, тесно прижавшись, друг к другу. Он и сейчас здесь. Я это чувствую. Он со мной. И всегда будет со мной.
Нажала кнопку и рядом возникла голограмма певицы. Сладкий голос пел нежную песню. Вот и педаль газа.
Я еду к тебе, Дейв!»[/b]
Инспектор Сосновски дочитал последние иероглифы в дневнике коммуникатора. Медленно и аккуратно стёр с него остатки придорожной пыли, и положил в карман пальто.
Диск Солнца краешком осветил совершенно неподвижную, стеклянную гладь океана.
Тишину нарушали только голоса бригады, работавшей внизу, возле обломков.
Инспектор ещё долго стоял на краю обрыва.
Наступило завтра.
1.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616369
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 25.11.2017
...Був Король.
І Королева-
в Короля також буЛА...
На тарілках кришталевих
рожевіла пастила...
На шпалерах БУли квіти,
А у вікнах - вітражі,
у аптечці - йод і бинтик,
в кухні - сріблені ножі...
У садку - грушКИ і персик,
на горищах - кажани,
в теплій буді -злющий песик,
на ногах - нові штани.
У фонтані - три амури,
у капусті - слимаки,
в зоопарку-сто лемурів,
у пантофлів - каблуки...
Рахувати не беруся
скільки там- куди- чого...
..Ще буЛИ колючі вуса
у Величності Його...
Як страждала Королева
знали Спальня і зірки...
Бо щодня мастила кремом
дві подряпані щоКИ...
Накладала фарби густо,
зверху трішечки рум"ян...
Та якось,наївшись мусу,
так сказала:
Любий пан,
поголіть,будь-ласка,вуса...
поголіть,нарешті,вуса...
ПОГОЛІТЬ КОЛЮЧІ ВУСА!!!
Ви із ними... як Тарган!
...Місяць обрієм котився,
"серенадила" струна...
Вмить Король перетворився
на рудого Таргана...
( Він у паспорт - не дивився,
закохався - одружився!
і не знав,що наречена-
рідна доця Чаклуна...)
...Королеву крутить,нудить,
побіліла,як стіна...
Бо в чаклунськім інституті
кепсько вчилася вона...
Пропускала семінари,
і конспектів -не вела...
Як наслать закляття- знала...
Ну а зняти - вже не зна...
Щось белькоче - знову й знову...
все даремно! І вона
У коробку сірникову
посадила Таргана...
...Королева у печалі,
все тепер- ні се,ні те...
І коробочку ховає
у глибокім декольте...
Продала кришталь,шпалери,
бинтик,сріблені ножі,
будку з песиком,гантелі,
вікна,потім - вітражі...
Пастилу,штани,пантофлі,
мило,грушок кілограм,
патефон,мішок картоплі-
щедро платить лікарям...
Оглядали-лікували
Тарганиська лікарі-
присідати заставляли,
нагинатись до землі...
Виміряли довгі вуса,
у очне дивились дно,
все намацували пульса,
пить не радили вино...
всі рефлекси без ускладнень,
а нітрати - на нулі...
на аналізи направлень
цілих вісім штук дали!
УЗД,флюрограФІя,
п"явки,курс кефірних ванн...
Та в діагнозі чорніє:
НЕ ЛІКУЄТЬСЯ.ТАРГАН.
Торбу ж золота-нівроку-
у лікарні узяЛИ,
з ТАРГАНОМ лише коробку
Королеві віддали...
...у полях блукають коні...
...пастухи пасуть корів...
Королева у короні,
у загальному вагоні
їде-їде світ-за-очі-
попішає проти ночі
по-по-потяг "Рахів - Львів"...
ва-ва-гон тру-тру-тру-трусить-
сльози капають у чай...
тут Дідок якийсь торкнувся
до Величності плеча...
Не журіться,Королево,
хоч задачка - нелегка...
За Корону кришталеву
дам чарівного Грибка...
З"ж грибок - підуть лісами
чари,як в пісок - вода...
З Королем твоїм Вусатим
буде Горе-не-Біда...
Зник Дідок( забрав корону)
той грибок красуня - ГАМ!
СТАЛА ГАРНА ТАРГАНИЧКА
всім на заздрість тарганам!!!
Я ж в той час тихенько спала
на полиці тридцять три (33 )...
Таргани зачули сало -
у наплічник заповзли...
МИ ТЕПЕР ЖИВЕМО РАЗОМ-
в нашій кухні - справжній рай...
Я в ночі складаю ВІрші,
про кохання... осінь... вишні...
і про вуса - куці й пишні...
Таргани ж під табуретом
п"ють солодкий чорний чай...
Де ж мораль цієї "басні"?
та нема моралі тут...
Королі,голіться вчасно!
Королеви,вчіться класно-
не соромте інститут...
І грибків,мабуть, не варто
нерозумно так ковтать,
щоби потім в третій ночі
отакі казки писать...
Надобраніч! Я вже -спать...
*це просто жарт ...+безсоння :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528747
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 28.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2015
Я смотрю на испуганных птиц,
Закружились снежинки, как стая.
На секунду коснулись ресниц,
Побежали водой, вмиг расстаяв.
По щеке покатились слезой..
Неужели причина есть плакать?
Пусть задет тут твой нерв болевой,
Не старайся слезу свою прятать..
Если это устала душа
От холодной назойливой вьюги,
Научись просто глубже дышать.
Вот увидишь: излечит недуги.
Может, кто-то забыл в кутерьме,
Как ты долго его ожидаешь,
Помолись за него в тишине...
Обещай, что его ты прощаешь.
Посмотри, как плывут облака,
На свету, как снежинки сверкают.
И душа облегчится слегка.
Незаметно обиды расстают.
Облегченье.. Как камень с души.
Только, что ж заставляет нас плакать?
Почему так бывает: спешим
Наши слёзы от глаз людских прятать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552567
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 14.08.2015
Мені тебе не вистачає
І, знаєш, так самотньо тут…
Я інших пригощаю чаєм,
Трую себе – ходжу в фаст-фуд.
Я не з тобою зараз поряд.
Іду крізь парк. Звучить гітара…
Хм… наші друзі всі говорять,
Що ми з тобою гарна пара…
Вони праві! І, знаєш, рідна,
Із ким би й де б не був би я,
Ти все одно мені потрібна,
Потрібна посмішка твоя…
Вони холодні і байдужі,
До них не хочеться іти:
Тіла в них є, душа – не дуже,
От інша справа, рідна, - ти!
Чи знаєш, як би я хотів,
Якби я міг так просто взяти,
Накраплю твоїх почуттів
Усе, що маю обміняти?!..
Чи знаєш, як я хочу чути
Твоє «кохаю», «як спалося?»,
«тебе не зможу я забути»,
І… «це не я, тобі здалося»…
Всміхаюсь… Ти така, така…
Не зрозуміти, не збагнути.
Ти – тепле світло маяка,
Лише з тобою зможу бути!..
Лиш ти турбуєшся і плачеш
Пробач за сльози – знов благаю…
Ти янгол мій і ти неначе
Мій на землі шматочок раю.
Дивлюсь – і знов замкнувся круг.
Обпікся я гарячим чаєм.
Чи знаєш, як самотньо тут?
Мені тебе не вистачає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575169
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 20.04.2015
І якщо вже палити мости, то без жалю, без страху, навіки.
Не дивитись назад що залишилось ще за спиною.
Хтось сказав те, що час - це найкращий у світі лікар.
Але де ж лікарі , коли світ мій стікає кров'ю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549829
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Від пострілів твоїх очей нема рятунку.
І не спасуть шоломи й бронжелети,
тобі ж байдуже що я в обладунках,
і що в озброєнні римовані куплети.
Без промаху ти раниш прямо в серце -
і я прошу у віршах про пощаду,
та рими всі давно уже затерті
в чужих піснях для тебе і баладах...
І я паду на землю, лихоманить,
стікаю я безумними рядками,
і бачу сон як ти мої всі рани
лікуєш ніжними , солодкими губами...
Спочатку жар, потім мороз по шкірі...
Більше нічого вже не пам\'ятаю...
Отямившись, в реальність вже не вірю,
тільки твій образ поглядом шукаю...
Від пострілів твоїх очей нема рятунку,
і не спасуть шоломи й бронжелети...
І якщо смерть мені заломить руки,
то саме так хотів би я померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489708
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 02.04.2014
Прекрасный дождливый день для того, чтобы выйти за пределы быта и свершить малую часть паломничества в себя, в глубины разума и души. Вспомнить или узнать, то, чего не помнится, но то, что есть во мне. Главное понимать, что внутри не пустота, а безграничное пространство, которое наполняют всевозможные знания. И знающий это, будет вести игру со своим разумом и жизнью, стараясь разгадать и то и другое. Выбирая всевозможные стратегии и тщательно наблюдая за развитием ленты событий.
У меня никогда не вызывало особого интереса мнение окружающих обо мне, впрочем как и для всех зрелых личностей, для меня это было всего лишь некой формальностью или дескать частью социальной системы, которою я с раннего детства наблюдала со стороны, но и гармонично в нее вливалась по мере нужды. Сейчас я знаю, что я одиночка, но крайне редко чувствую себя так. У меня есть единицы людей, которые принимают меня такой,какая я есть,возможно и не в полной мере, но мне пока этого достаточно; и есть десятки или сотни людей,которых принимаю я, поэтому мне редко приходиться печалиться от одиночества.
Какой видят меня окружающие?
Каждый видит в другом то, что ему позволяют видеть. Но также каждый видит в другом то, что ему позволяет увидеть собственная глубина понимания мира. Бесспорным остается тот факт, что каждый человек утаивает самую сокровенную часть своей души от окружающих. Но цена сокровища у каждого разная. Кто-то таит свое истинное "Я", по той причине, что боится отпугивать уродством и дешевизной своей "сердцевины", другой не хочет быть не понятым и высмеянным.
Так и я, бережно храню самую сокровенную часть моей личности от глаз чужих. Но вечно храня, можно похоронить. То, что не имеет конца, не имеет и никакого смысла. Поэтому все мы ищем, но не всегда находим истинную любовь. Нами движет желание поделиться своим самым сокровенным, самой тайной частью души и быть принятым и понятым. Лишь тогда личность полностью раскрывается; чувствуя единство; будучи частью огромной Вселенной и маленького мирка еще одного человека.
Но пока я не увижу чистых и нежных рук, способных ощутить тонкость каждой детали; пока не посмотрю в глаза, способные созерцать мерцание тонких граней моей души; пока буду бояться, что мое нутро могут запачкать или из недобрых намерений захотеть сломать, до тех пор никто не будет видеть меня полностью, до тех пор, я буду лишь частью себя.
Ведь не бывает грязных рук у того, кто сердцем чист. Так же как не бывает мутных глаз у того, кто светел душой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479213
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Хто другом був, нехай і не моїм.
Кого я бачила наскрізь, але не поряд.
Присвячувала вірші лише тим,
Хто чарував, та був холодним морем.
Як манить те, до чого не дістатись,
Чого не мати і не вберегти.
Якщо йому не доля в мене закохатись,
Я буду завджи вслід за ним іти .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470630
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 06.01.2014
Отаке от щастя
для кожного своє, але не вічне
і кожен у масці,
без щирих емоцій - тепер це звично
ідеш і смієшся,
а очі сірі, думки понурі
а серце ледь б*ється
і зранку нервово куриш...
Так, саме зранку,
бо знаєш:проснувся він з нею,
їй поцілунки-сніданки,
її називеє своєю...
Така і любов,
у кожного своя, у когось може вічна...
А в тебе лже-щастя,
й лже посмішка -автоматично...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455139
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 10.12.2013
Він не може повірити, що все так швидко між ними минуло,
або ж, швидше за все, він просто цього не хоче.
Її почуття всі згоріли, немов би нічого і не було,
але про неї і досі він думає кожної ночі.
Він не може забути номер її телефону.
Він спраглий без неї , утомлений і голодний.
Вона не дзвонить йому, коли йде по дорозі додому,
а її погляд до нього байдужий, сумний і холодний.
У дощі за вікном вона ховає нестримні сльози,
а на людях вдягає щастя солодкі маски.
Йому не допоможе підвищення алкогольної дози,
бо на серці у нього без неї по справжньому важко.
Кажуть, болючі моменти з часом завжди забуваються,
та для нього вони особливі, тому не хоче він їх забувати.
Все минає на світі , лиш його почуття тримаються.
Зараз без неї, але не виходить , на жаль, її не кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461911
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Я все іще вдивляюсь у вікно,
Коли твою зупинку проїзжаю.
Збрешу, якщо скажу, що всеодно.
Збрешу, якщо скажу, що не кохаю.
Інакше не було би цих рядків
І ти, мабуть, мені б не снився.
Для інших рік як місяць пролетів,
Для мене ж час неначе зупинився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434553
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 02.11.2013
Ти
Не ле ти
Не спи няй дихання.
Твої нерви погано воховані,
Твої нерви зразу зраджують,
На обличчі – усе. Наче почерком Караваджіо
/ Це той, що вималовував бруд під нігтями
І зморшку аж до вуха /.
І ти стоїш.
Птахи на тілі
Горизонту
Птахи – мов тіні. Вже який резон? Ти
Запізно.
І валізи
Спогадів підхопить вітер.
А ти вертайся, - скаже хтось, - до світу,
А ти стоїш… Та не спиняй же дихання!
Рентгенокопія покаже дві, подвійно вирвані
Попарно паралельні нейронитки, що летять за горизонт.
Це не твій день, не твій фасон.
Летять птахи по шпалах
Стукотом коліс десь аж по той бік дихання
Дві нейронитки, що шукають виходу,
Допоки спалах…
Та змирися!
Не можу.
Так дано Богом.
Твій по саг
Не бо го
Спізнився
Твій по тяг
В небо
ЛЬвів. 30.06.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434559
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 02.11.2013
Якби твої губи були еліксиром –
Я пити б не став їх, здається.
Я краще б дивився, спокійно і щиро
Як ти собі просто смієшся.
Якби твоє тіло було цілим світом –
Я жити би в ньому не прагнув.
Я краще у дощ неласкавого літа
У теплі думки тебе вдягну.
Якби твої очі були океаном –
Я плавати в них би не вчився.
Я став би єдиним хто мирно, кохана,
Навіки б у них утопився.
Якби твої руки були золотими –
Обійми б мені не світили…
О Боже, чому ми так рідко із тими
Кого до душі полюбили?
Якби. О якби ж то із тими нам бути
Кому зізнаємось в коханні!..
Якби ж ти змогла хоч увагу звернути
На мої скупі потурання.
30.10.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457698
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 01.11.2013
Давай закроем двери в доме,
Откроем окна, разрисуем потолки.
А на стене с тобою нарисуем море,
И белых чаек, что кружатся над ним.
На пол с тобою разольем мы краски,
Из самых ярких, радужных цветов.
Возьмём и просто здесь устроим праздник,
И в комнате костёр мы разведём.
Включим музыку с летним настроением,
Дом немного этот оживим.
Устроим вечное веселье,
И нечего что мы соседей удивим.
Из окон в небо пустим фейерверки,
Пусть всех накроет громкая волна.
И кто бы к нам не ломился в двери,
А нас здесь нет, у нас своя страна.
Откроем краны, пусть вода всё льется,
С дивана мы корабль соорудим.
Возьмём кота и под тёплым солнцем,
Мы будем открывать подводный мир.
Мы моря покорим с тобою все глубины,
Сокровища поднимем с его дна.
А вот смотри, плывут дельфины,
И в путь зовёт нас яркая звезда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447811
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 25.10.2013
Конкурентів поет не має,
адже слово одне для всіх.
Але хтось тим словом ридає,
а у іншого - лине сміх.
Нам немає чого ділити:
У поетів нема зарплатні...
Жити маємо ми і творити,
А щоб славу шукати - НІ!
Все мінливе у цьому світі...
Все тут є, але не для нас.
Нам немає чого ділити...
все поділить безжальний час.
Час зітре геть усі страждання,
шепіт вітру і спів комет.
А до кого прийде визнання
через сотні років, той - поет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440502
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Те, що приховано ніччю:
Сповнена теплих пісень,
Омита місяцем річка,
Твоє неймовірне обличчя
І мантри містичних вчень.
Улюблені ноти літа:
Відстібнуто зайві паски
І дівчина, мною зігріта,
Збирає цілунками мито,
Збиває мої літаки.
Емоції кращі за розум,
Хоч вічна ця боротьба,
Зі щастям тебе перемножу,
Нестримано вільну і схожу
На першу дитину раба.
Кричи, відбивайся зухвало,
Біжи від культури, біжи.
Свобода цінніша за славу,
Неси у собі свою лаву.
Для тебе всі люди - чужі.
Втопись у натхненні поета!
Бо влітку - купатися час.
Тебе не зачепить ні Лета,
Ні жодна небесна комета.
У тебе - свій власний Парнас.
P.S.Випадкові люди часто вчать нас найважливішим речам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434199
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 30.06.2013
А ты попробуй меня забыть:
Как познакомились невзначай,
Как я умею чудн`о чудить
И не прощаться, а лишь прощать.
А ты попробуй забыть меня:
Стихов волнующую волну,
Как мои губы тебя томят -
И ты ручьями бежишь в весну.
А ты попробуй не вспоминать,
Как постоянно тебя смешил,
Как хорошо со мной танцевать
И листопадный сон ворошить -
Его охапками вверх бросать
Под струн невидимых перезвон.
И разноцветно-тепло молчать
Под еле слышимое - динь-дон...
А ты попробуй теперь - вот так...
Раз, по словам твоим, - не судьба.
И на меня навесь всех собак,
И прошлогодним отдай снегам
Все наши сбывшиеся мечты
И те, которым уже не быть.
...Нет, никогда не забудешься ты.
А вот меня попробуй забыть.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413801
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Все можливо. З кожним те і станеться –
Те, чого в думках не відібрати.
Рози в серці, хоч душа хурделиться,
Сльози, хоч на серці вічне свято.
Так, можливо! Все буває з вірою:
Хмара снігу над квітучим раєм,
І зоря далека в сонця виграє...
Лиш одне на світі не буває.
Швидше буде райдуга під місяцем,
А у грудні загуркочуть громи
І ці львівські, коротенькі вулиці
Стануть мені найріднішим домом.
Швидше сонце добротою випалить, –
Ранньою весною це й не диво!..
Тільки твоя усмішка у відповідь
Неможлива.
12.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408455
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Все что писал, мне кажется смешным,
Проходит время, изменив сознанье,
Кому я клялся, и писал признанья?
Тем, кто меня не признавал своим…
Я забывал прекрасные мгновенья,
Мечты чужие приняв как свои,
Я сам с собой устраивал бои,
В чужих глазах искал себе спасенья…
Кто закричал, что счастье есть в любви?
Вы виноваты перед миром этим,
А ведь счастливее других лишь дети
Не знавшие амура тетивы…
А дело в том, что счастье в нас самих,
В том, что мы можем широко расправить веки,
А не в другом каком-то человеке,
Лишь в наших мыслях и мечтах своих.
И лишь познав себя, познав свои мечты,
И научившись жить, от жизни быть счастливым,
Ты мыслями окажешься красивым,
Лишь потому, что это будешь ТЫ.
Вот лишь тогда научишься любить,
По настоящему, без точек, без остатка,
Весь этот мир, не видя недостатков
Лишь оттого, что счастье – это жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407565
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 12.03.2013
я до визга смешная.совсем истеричка.
до крови на ладонях глупа.
только в небо ушла твоя электричка,
и по венам морозом дурные слова.
снова мокрые спички упрямо не жгутся.
в жёлтой чашке лёдом покрылся мой чай.
а из сердца отчаянно хрипы всё рвутся.
сейчас в рифму подходит "пока, не скучай"...
да какие "пока",если сердце под пресом?!
если скулит душа в углу под столом?!
одиночество,сука, забилось под кресло...
какие "пока", если мир весь вверх дном?!
какие тут строки о "прошлом,забытом"?
какие "прости,прости,что ушла"?
и какие тут мысли?...ах!сердце разбито?
я своё до сих пор ещё не нашла!
ветер банку погнал с "та-ра-ра"по асфальту.
а бродяге поёт ветер оду про дом...
и мне жалко вот эту вот банку....
да пусть катится!пусть горит всё огнём!
ты скажи мне ещё раз,что больше не нужно
мне варить по утрам на двоих чёрный чай.
ты скажи, что мой голос противен.простужен.
и скажи мне коронное "Оль, не скучай!"
снова сбрось меня в пропасть или с тротуара.
ну туда, где свистят тормоза.
я с катушек слетела.чертовски устала.
посмотреть бы в твои хоть разочек глаза.
только ты всё ж толкни под колёса машины.
пусть хрустят мои кости,как тоненький лёд.
улыбнись лишь в моргу так любезно,фальшиво,
и в раздробленый череп шепни "заживёт"...
Ву Олька Оленька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408006
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Странно-
престранно
состояние пространное
мысли
какие-то рваные
неподвижные
и, если честно,
бесстыжие
кто же знал
что семьдесят первый
не такой уж суровый
автобус
не такой уж он
виноватый
что всегда приходил чуть раньше
(хоть и сам огибал весь глобус)
моего бесконечного
(с водителем
вечно
помятым, небритым)
двухвосьмеричного
кто же знал, что я в ожидании
на его сиденье
как на кровати
расползусь в ожидании объятий
а внутри -
разлитый
ералаш истеричный
а внутри -
картины
Рене Магритта
кто же знал
что всё
ненужное
само отойдёт с месяцами
а родное -
сильнее привяжется
кто же знал
что чужими
чайными
кружками
лечат надёжнее,
чем шприцами
перемелется всё,
уляжется
не уляжется — сломим сами
и пойдёт всё как по накатанной
только всё же намного приятнее
кондукторы неопрятные
их пальцы — в морщинах — холодные
уголки их губ вечно опавшие
(быть задумчивым снова в моде)
выражение глаз непонятное
потом — улыбаться им вежливо
мой родной — остановка прежняя
секунды-минуты...года
и вроде так было всегда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374838
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 11.03.2013
Я - талий сніг, а ти - моя Земля,
Я - вітер, ти - хмаринка сніжно-біла,
Промінчик Сонця я, ти - брунька на гіллях,
Я - в небі птах, а ти - моя пір"їна.
Ти - лірика, я - автор твоїх слів.
Коли ж я простір, ти - моя всебічність.
Я твій, свідомосте, політ барвистих снів,
Я просто час твій, ти ж бо - моя... ВІЧНІСТЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400331
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 06.03.2013
Муза устала плясать на столе
Бедного горе-поэта!
Градус терпенья ее на нуле,
Это плохая примета...
Лучше у барда,что молод и юн,
Будет она на подпевках,
Главное,чтоб средь серебряных струн,
Не отцвела однодневкой!
После - фотографа будет черёд,
Пусть поснимает нагую,
Чем не играет причудливый чёрт!
Может быть всё - не впустую?
Ну,и художник придёт рисовать
Профиль,а может быть - тело...
Муза готова Собой рисковать,
Ради признанья и дела!
23.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394897
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 05.03.2013
Порожньо… ти пішла…
Не залишивши тепла…
Зимно навколо…, і ти,
Всі зруйнувала мости,
Якось не стало бажань,
Все без надії, без сподівань,
Стало самотньо між стін,
Поволі вмираю один.
Пам’ять на дотик як хміль,
Душу пронизує біль,
Запах парфумів твоїх,
Ти зникла як перший сніг.
Більше нічого нема,
Ти тихо пішла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397794
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.03.2013
́утро дышит тобой,
вечер полный тобой,
я летаю в мечтах и теряюсь в желаньях.
Что ты сделал со мной?
Что творится со мной?
Я молчу в пустоте и убила страданье.
Посмотри на меня
И почувствуй меня.
Эти слезы в глазах от тебя и от счастья.
Просто времени нет
И приходит рассвет
И сейчас только мы- позади все ненастья.
Ты живешь и твой пульс
Развивает мне грусть
Ты же робкий такой, сладкий и настоящий.
Наполняешь меня
Смыслом каждого дня.
Этот стих для тебя. Он тобою дышащий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405764
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Мені сковують ноги усі твої перемотані нитки, що живуть на стінах днів, які минули вже. І коли хтось стукає у вікно, передчасності звуку у моїй гортані знаходять віддалини обпечених морем свіжостей, втамовують спрагу моїх кораблів і знову перемальовуються на крайності горизонталей, що тримають небокрай і крайозем. Такі потоки найкращі для осмислення відношень себе в собі, вирахування відсоткової маси відчувань у погляді і сприйняття крейдового осаду минулорічних відцвілих дерев, що намагаються жити в поезії.
Тоді ти наростаєш товстим шаром рим на стосах пожовклих сторінок якигось пліснявих газет, вміло витираєш сліди на снігах півночі, переймаєш хронології історизмів, які давно вийшли з вжитку, як і твоє дихання, пишеш про невідредагований кругообіг пір року, спалюючи солоність цукрової тростини, що гріє твої квіткові легені.
Все воно має своє призначення, своє зіткнення з паралелями світла, які впевнено зв'язують у вузли рівноденності і зміни суттєвостей новизни.
***
витри усі тумани що збиті були у купу
вони прокидатимуться поруч чернеток
невідісланих листів
і шарпатимуть кожну букву
аби та вмістила їх крики
їх рядки нескінченної плинності
їх пустот
і їх молодостей
витри усі тумани що застили на он тому портреті
їх єдність вмирає хвилями
у скроневій долі сплячого листя
вона в’яне магноліями
вкривається пролежнями
і намагається вийти з колючих зір
витри усі тумани з свого забобонного пориву бути поетом
підстав їм плече
хай ще переночують сьогодні у тому конверті
що пах разючим морозом
а завтра звільни свої руки
від блукання у прозі
сотень малих ренесансів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403139
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Прощай, пробач. Не плач за мною,
Коли сріблястою габою
Мороз напише на шибках.
Моє їм'я в твоїх очах,
Більше не з'явиться ніколи.
Прощай. забудь і не суди.
Просто ми різні: я і ти.
І по одній дорозі йти,
Нам не судилося...
Прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402033
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
[img]http://cs406417.userapi.com/v406417008/40f9/F9slRkvEF6c.jpg[/img]
Ти не любиш мене.
Я не люблю тебе.
Тільки знову здається ми в фальші.
Рік за роком іде,
а я знаю одне,
Що любов просто так не минеться.
Ти уже не одна,
але часто сумна,
Хоч смієшся на людях щоденно.
Уникаєш мене,
та і я тебе теж -
Боїмося зустрітись напевно.
А я втратив тебе,
хоч любив над усе,
І я знаю – любила не менше.
Тільки де та любов,
що була ніби сон,
Як дві краплі ранкового сонця.
Не змогли вберегти,
ці дві краплі води,
Що злилися колись випадково.
І збагнув лиш тепер –
(дощ так рясно іде)
Їх мільйони цих крапель навколо.
Пощастило обом.
Та не йшли напролом,
І ми здались так легко без бою.
Обійшли всі шляхи,
що тернисті були,
І знайшли, ніби кращу дорогу.
А на мОїх очах,
як у твОїх думках,
Тане сніг випадково в морози,
Я б повірити зміг,
але ж тане не сніг –
Це кохання прощається з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393090
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 31.01.2013
// Сьогодні на парі в нас було завдання описати смітник. Нетривіально і небанально. От... Викладачка поставила мені високий бал. Цікаво що скаже читацька аудиторія:)\\
Він схожий на кабінет психотерапевта, так само буває вщент наповнений зім’ятими почуттями і мріями, котрі пережили свій термін придатності.
Він – всього лиш смітник, але то скоріше його перевага. Він може бачити всіх нас через призму всього намивикинутого і намизабутого.
Ми з ним страшенно схожі. Такі ж порожні вранці, з сіточкою таких же тонких синіх пластикових капілярів на надкушених снами повіках.
Ми такі ж переповнені ввечері, нам так само важко дихати від кілобайтів сміття, що вп’ялося у волосся, залізло між вії, в’їлося татуюванням в шкіру.
Ми переповнені смітниковими синдромами, коли бережемо в собі фундамент розламаних світів, які ще вчора були замками щастя. Ми смітниково ховаємо старі спогади, листи і непотрібних людей у шухлядах свого мозку.
А великі говорили, що ми – те, чим ми хочемо бути.
А ми – смітники.
Правда все буде добре, вранці знову будемо ранок. Нас хтось витрусить, вичистить до глибинок душі і ми станемо… знову смітниками.
Правда чистими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379605
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Для тебе особливою не стала,
Хоча, чомусь хотілося, повір.
Та наша зірка у провалля впала
І більше вже не світить серед зір.
Через цей факт я сліз не буду лити
Й трагедій з цього також не зроблю,
Бо ти не встиг ще серце полонити
Й не прозвучало трепетне «люблю».
Звичайний жест… Зустрілись. Подружились.
Знайшли щось спільне в вихорі життя.
Але настільки в ньому закрутились,
Що не розклали сіті почуттям.
Я, все ж, чекала на чуттєвий спалах.
Та він, на жаль, в тобі не спалахнув.
Я кожне слово в пам’яті гортала…
Пустельним міражем твій образ був.
Міраж чи мрія… А яка різниця?..
Натхнення злет. Захоплення. Рядки.
Все ж, дякую тобі за ту криницю,
Що напувала трепетом думки.
… Не занесла тебе я в список чорний.
На стежках мрій не виросла трава.
Світ - чарівнИй. Ти в ньому – неповторний.
Й життя прекрасне! – це твої слова…
07. 02. 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321043
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 22.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2012
Не хвилюйся, що надворі осінь,
На порозі лютая зима,
Хай тебе зігріють на морозі,
Ну хоча б скупі мої слова.
Осінь сипле золотом яскравим,
Голосом твоїм шумлять вітри,
Всі слова заплутаються в травах,
Затремтять краплинками роси.
Біль і щем у серці від розлуки,
Осінь ця закрила всі мости,
А скрипаль мінорно грає звуки,
Де щасливі були я і ти.
Ніби душі сплетені в акорди,
За вікном танцює листопад,
Тільки ми усе виводим ноти,
Ті, що разом вже не зазвучать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377997
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Затмение... кружится сладко голова...
И до мурашек... в волосах дыхание.
Остановить и убежать бы,но слова
Беззвучны, скованы, подчинены желанию...
Так хочется довериться твоим рукам,
И кажется, в объятиях - Вселенная...
Иллюзию мечты читаю по зрачкам,
Реальность снов смущённо-откровенная...
Нет сил - уйти, и до черты - мгновение...
Грешнеют мысли,только твои руки
И их касание - слепое вожделение...
Люблю... но ухожу, прости за муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376983
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
всякое искусство совершенно бесполезно
всякие стихи рождаются болезненно
не всякий "поэт" жаждет читателя
всякий, кто жаждет похож на предателя.
всякие мысли преобразуются в строки
умные мысли и недалекие
у всяких есть право на существование
в избранных - право на почитание.
всякий кто пишет лихорадочно мечется
в поэтов как в пьяниц душа покалечена
мысли на волю и этому рады
ведь только стихи для поэта отрада
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376479
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Сквозь пространство прохожие пересекают границы интима.
Трезвонят в все звонки, двери, нагло врываясь во внутрь мира.
Составляющий композицию явно не в духе или же точно спятил,
Скрыл четырьмя от солнца, вот так и зависла в квадрате.
Можно плевать в потолок, можно забиться в угол,
А лучше отправить всех по домам, можно грубо.
Останется только тот, кто ценит или любит даже,
Тот, что не поменяет на жизненной распродаже.
Я не буду перебивать, я не буду читать цитаты,
Словно кто-то там лучше знает с чего начато.
Я останусь рвать волосы по одному в день, срочно на пол,
Кто-то не любит потерь, а кто-то и их утратил.
Там за стенами - в каждого свое неоспоримое место.
Там за стенами - вновь мошенники пьют два по двести.
Там за стенами - все мы плохо знакомы.
Давай сделаем чай, и останемся двое дома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244138
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 07.11.2012
Вітром до тебе проникати,
Спостерігати як ти спиш.
Дивитись просто і мовчати,
Як ти завжди мовчиш.
Нічого не змінилось зовсім,
Мольберт стоїть де і стояв.
Картини,книги ніч навколо,
Без мене світ твій не зникав.
Я мить забута,літній вітер,
Ти мною дихала колись.
Там мої речі он лежали,
Забуті мрії не збулись.
Ми прокидались колись разом,
Зустрівши сонце вдвох були.
Тут чиїсь очі дали клятву,
Яку не стримали вони.
Ми щастя мали і надію,
Мої думки,моя душа.
І фанатична моя мрія,
Разом дійдемо до кінця.
Я тільки вітер,тільки правда,
З тобою поруч я завжди.
І кожну ніч холодним вітром,
Твій сон я буду берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373846
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 28.10.2012
На згадку про часи,
коли я ангела любила,
не дивлячись на те,
що він слабка людина,
я вірила,
я бачила у нього крила,
в його руках
я задихалась і летіла.
Я грілась від
тепла його очей,
той погляд коштував
недоспаних ночей.
До нього все життя:
це просто сниться,
а потім я збагнула
світ в його зіницях.
Зійшлись наші стежки,
ніби для жарту,
шалена доля
ще й не так тасує карти.
і перед примхами її
чого ми варті?
Про "завтра"
ми дізнаємось лиш вранці.
Наше "сьогодні"
доп'ємо до дна,
бо, що там далі -
знає лиш Вона.
Нехай наказує
все у вчора залишити,
та я не зможу
його руку відустити.
Ми стоїмо над прірвою
тримаючсь за руки
і далі в небо,
чи розбитися об гострі каменюки.
Я вірю у дива,
я згодна ризикнути,
а він у те,
що фізики закон не обманути.
Для нього хочу
крила з хмар зіткати.
ці довгі дні й самотні ночі
так пронудьгувати.
Я все пройду,
я за любов умію воювати.
Але чи здатен він
отак кохати?
Аби лиш знати
чи він здатен поруч стати
Мене собою
від розлюченої долі затуляти.
Перш ніж у руки брати меч і одягати лати
Аби лиш знати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318162
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 24.10.2012
Саше
Эта осень – первая, без тебя, любимый,
Собираю рыжую, яркую листву,
И любуюсь небом, красною калиной,
Знать душа не умерла, значит я живу,
Сколько ж надо времени чтобы позабыться,
Чтоб без боли помнить руки и слова?
Ах, какая птица там, в ветвях, гнездится,
Знать душа не умерла, значит я жива,
Эта осень – первая, без тебя, любимый,
Клином потянулись к югу журавли,
Слышу издалека голос твой родимый:
«Не горюй, мы встретимся, а сейчас –живи!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370832
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Вже непотрібно,досить,чуєш зупинився.
Я в грудях більше здавлену любов
Нести не буду,вибач я змирився.
Я зрозумів і далі не пішов.
У нових днях я щастя не знаходжу,
З тобою все і серце і душа.
Зустрівши мимо тихо я проходжу,
Пробач мене та більше вже нема.
Я вічно тліти,вірячи даремно
Не зможу більше,не горить душа.
Спокійно так,коли в душі все мертве,
Замість кохання в серці пустота.
Коли немає мрій,коли зникаєш,
Страху для тебе більше вже нема.
Коли пишу рядки котрі не прочитаєш,
Не зрозумієш,що життям була.
А ти без серця залишила жити,
І без очей дивитися на світ.
Любити те,що не дано любити,
Щоб вірив в те,в що вірити не слід.
І хай ціною стане моє серце,
Своє життя присвячував тобі.
Ти чуєш,зупинилось серце,
І разом з серцем зупинився світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362668
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Скорись, Поезіє, скорись мені - ти жінка:
Одіж ошатну з себе скинь; я роздягну.
Я покохаю твою ніжність, стан тендітний,
В себе влюблЮ твоЮ оголену красу.
Дозволь торкнутись пелюсток своїх - ти квітка..,
Жадним вустам палким припасти до пилку;
Кров"ю налитись дай сповнА всім мОїм кліткам
І в світ ввійти твій, скуштувавши смак гріху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362260
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Вічно самотня Осінь
Просить у всіх тепла…
Я під порогом босу
Вранці її знайшла.
Руки їй зігрівала
Ніжні, тонкі, бліді,
Вкутала покривалом
Ніжки замерзлі їй…
Пізно заснула в ліжку
Осінь моя руда…
Вранці цукерок трішки
Й теплого чаю дам.
Осінь всміхнеться мило,
Дякуючи за чай,
Й, сонячна вся, прихилить
Голову до плеча…
1 вересня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361565
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Стоїть при дорозі старенька тополя,
Неначе не в змозі кивнути гіллям!
Та тільки ж лиш вітер зігне тополинки -
Хитнеться враз крона - і вітру нема!
Приспів:
Матінко мила, тополе тужлива!
Матінко рідна, Ви - міцність землі!
Мали б Ви крила, то птахом б летіли
Понаді мною в дорозі життя!
Доля Вас била та сили свої
Для нас зберегли Ви, крізь біди усі,
Наче в долонях полум'я сонях
Б'ється серденько жертовне в грудях!
Тополе, тополе! Дітей своїх доле!
Не сип Ти листками, святине Земна!
Ти знай, що ніколи синівськеє поле
Не зможе забути Твоїх молитов!
Приспів.
Тополя, мов руки, угору здійняла!
І в неба благала про щастя дітей!
Себе всю трусила й у неба просила:
"Візьми все від мене й збережи для дітей!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351074
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Кожен з нас повсякчас
По дорозі іде!
І усе, що дав Бог,
Із собою несе!
Та коли кожен крок
Біль несе від думок
Та душа, що жива,
В серця завжди пита.
Приспів:
Де ти сили береш?
Від неба!
Де ти волю береш?
Від долі!
Де терпіння береш?
З надії?
А любов де береш?
Від Діви Марії!
І не раз кожен з нас
У своєму житті
Зустрічав часу мить
Туги на самоті!
І коли той тягар
До землі пригина
Та душа, що жива,
В серця завжди пита.
Приспів.
Та не кожен із нас
Зміг пройти до кінця
З честю все, що дають
Нам усім небеса!
Бо в дорозі життя
Не лиш щирість чека,
Але й заздрість брудна,
Котра в серця пита.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351686
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Зорі над хмарами, долі над парами
Кожна шукає свою,
Мов за туманами,день поза днями ми
Долю шукаєм свою.
Деколи крилами, деколи брилами
Доля лягає на нас.
Деколи зернами, деколи дернами
Доля вкриває всіх нас.
ПР.
Доля,доля,доленько!
Не шукай Ти горенько!
Не літай далеченько!
Щастя дай, лелеченько!
Відгадай моє бажання!
Із небес врятуй кохання!
Сили дай,зірви кайдани
Бід життя й гріху омани!
Море між землями, ріки під вербами
Берег у кожного свій!
Поле між горами,гори між долами
Терен у кожного свій!
Деколи з любими, деколи з згубами
Доля єднає серця.
Деколи винами,деколи кригами
Доля частує життя.
м. Галич
М.Джумак
Контакти : 0968937764/ 03431-22272
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245508
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 21.07.2012
Коли згасити сонце у весни,
Коли забрати зорі з висоти,
Весна не буде гріти нам серця,
Любов не буде символом життя!
Коли ти любиш – серце збережи,
Коли кохаєш – храм той бережи,
Через негоду вірність пронеси,
Очей зрадливих заздрість відведи!
Приспів:
Полин розлук,полин чекань!
Полин гіркий сльози кохань!
Попід вікном мого життя
Зійшов із заздрості зерна!
Полинь,полинь у небеса,
Полинь,полинь де є весна!
Полинь життя моє туди,
Де щастя є й нема біди!
Коли забрати вітер із полів,
Коли згасити полум*я вогнів,
Тоді не буде чутно солов*їв,
Любов не буде долею в житті!
Коли ти любиш –душу збережи,
Коли кохаєш – жінку бережи!
Через негоду вірність пронеси,
Очей зрадливих заздрість відведи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351138
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Так добре, що ти не побачиш,
Як з ранку роблю собі каву.
Як чашку розбила… Пробачиш?
Як кішкой потягуюсь мляво.
Як добре, що тОбі не чутно
Спів в ванній (цей звук є найгіршим).
Блокнот мій….в якім баламутно
Живуть недописані вірші.
І добре, що, мабуть, ніколи
Ти вже не помітиш того,
Як ,забрана в мрії простори,
Я знов засинаю в метро.
Як я розмовляю з містами,
Кормлю чорним хлібом ворон.
Прощаюсь завжди зі сльозами,
І швидко ховаюсь в вагон.
Як бачу ведмедя в хмаринці.
Як стукає серце у грудях.
На звичній трамвайній зупинці
Похмурим всміхаюся людям.
Як я – на подушку щокою
І в сон – там цікавий сюжет.
Нас зв’язує щось із тобою.
А що – то вже долі секрет.
Не бачиш, не чуєш, не знаєш.
Від цього нікому не гірше.
Тссс…Трошки помовч. Світ зникає…
Відчуй мене. Я – твоя тиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351868
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Майже допита. Уже охолола.
Кава стоїть на столі край вікна.
Я – королева. Але без престолу.
Я – не погана. Але не Вона.
Майже добита моральним стражданням.
Біль, як і кава, допитий зрання.
Разом з тобою. Але без кохання.
Я – не кохана. Кохана – не я.
Я не із тих, хто втече від проблеми.
Знову до чашки тулю я вуста.
Я все ще прима. Без фанів і сцени.
Я – ще не гірша. Я просто не та.
Знаєш, на каву я схожою стала.
Осад на дні у душі не чіпай.
Я – не жахлива. Я просто як кава.
Хто ж тобі винен, що ти любиш чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351867
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
99,9% (КАКАЯ ПРЕЛЕСТЬ!)
________________________________
Какая прелесть!
Кукольный домик...
Взгляните:
Вот просто
пьют чай
за игрушечным столиком
две маленьких куклы -
дядя
и тётя.
У них нарисованы краской алой
такие яркие
улыбки.
У них милые глазки,
стильные причёски,
модные одежды
и
никто из них
никогда никогда не грустит,
ведь нет в пластмассовом тельце
сердца.
Они просто пьют чай
в своём кукольном домике.
Но вот
они оставили свои игрушечные чашечки,
такие красивые,
и вышли в кукольный мир...
огромный,
прекрасный,
сказочный мир,
где много
очень-очень много
таких же кукол,
и так похожих
на живых...
так похожих...
и у всех
на пластмассовых лицах
всё те же улыбки
и никто не печалится,
ведь пусто у них внутри...
нет ничего
абсолютно!
только
штамп стоит заводской,
а на шее
ценник со скидкой,
уже,
девяносто девять и девять десятых процентов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278987
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 19.07.2012
Привет закат и здравствуй ночь,
Могу просить об одолжении?
Не знаю сможете ль помочь
Мне в столь неловком положении.
Я человек других миров
И мне так хочется вернутся
В мир где получен будет кров
И где дано мне вновь влюбится.
Ушол закат , осталась ночь...
На едине мы не смутились,
Я все смотрела ей в лицо,
И ночь растаяла , простилась.
Встречая розовый рассвет
Я будто в нежность облачилась
Какой без слов прекрасен свет,
Но в сей красе я огорчилась...
Рассвет не долго нежен был,
Недолгой радость получилась
Настал тот день ,где жизни плед
В лучах горящих солнца скрылся
И некому пойти им вселд :
Моей душе и пледу жизни,
Ведь ето пламя - омут бед,
По мне так казнь от жажди мести .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348094
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Нет хуже обиженной леди...
Она не кричит, не дерется...
Укутавшись в Burberry пледик,
В глаза лишь тебе рассмеется.
Нет хуже обиженной леди...
Не дрогнет и мышца лица...
Она равнодушно и цельно,
Унизит тебя подлеца!
Она не изменит, не нужно...
Ей эта низость мирская...
Она назовет это "дружбой"
И станет совсем другая!
Нет хуже обиженной леди...
Ты лучше не стой на пути...
Обидел?
Беги ты к медведям!
Есть шанс, что не сможет найти...
Иначе вся жизнь пойдет прахом,
Не сможешь ее ты забыть...
И даже пол мира оттрахав,
Не сможешь ее разлюбить!
Ведь истинна мести таится,
Не в том чтоб тебя уличить...
А в том, чтобы так элегантно,
На волю тебя отпустить!
Нет боли страшнее на свете,
Чем ЛЕДИ отверженным быть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291205
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 22.06.2012
Я забуду тебе, як помре почуття голосне;
Я забуду тебе, коли стишаться грому гармати;
Я забуду тебе, коли жайворон в небі засне,
А піснями на небі хмарини спроможуться стати.
Я забуду тебе, як дощі перестануть іти,
Коли сніг повесні просто тихо розтане без бруду
І на радіо зникнуть усі про кохання хіти, –
Я забуду тебе! Я ніколи тебе не забуду…
05.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 22.06.2012
Я би встати хотіла й піти.
Ти пустий і від цього сумно.
Я втомилася від сліпоти
І чекати тебе бездумно.
Я б хотіла тебе забути
На десятки чи сотню років.
Хоч на мить би тебе збагнути,
Зазирнути в ті очі глибокі.
Я б, напевно, тебе згубила
Своїм вічним щасливим життям,
Як страждання твоє розбила
Своїм дивним і вірним чуттям!
----------------------------------------
Просто дай загубитись й піти.
Як багато у погляді фальші!
Нас з тобою навік не спасти.
Ти пустий, а знаєш,
Це страшно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338088
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 22.06.2012
Надати дивного змісту віршам.
Прикувати очі свої до неба.
Прошептати: "...за любов усе віддам."
Певно, зараз саме цього треба!
Страшно прокидатись на світанку,
Не відчувши подиху твого й тепла,
І безтямно вірити (аж до останку),
Що сьогодні буду я твоя.
Я тобі байдужа, як та стеля,
Що замінює мені без тебе світ.
Як порожня і глуха моя оселя,
Як прийти до мене ти не зміг!
Відчайдушно... тихо у душі...
Я для тебе вже не буду надкохана.
Лиш присвячую тобі свої вірші,
Бо тебе у серці я навічно
поховала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343882
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Знаєш, не хочу я більше так вірити,
Зерна надії пов’ялої сіяти,
Марити звуками, ритмами, зорями,
Слухати серце, розтяте і зболене…
Жити надіями, мріями, римами,
Важко тепер коли стали чужими ми.
Годі себе марно спогадом тішити,
Краще усе так, як є - так залишити.
Віриш, забуду усе, що не сказане,
Щастя завмерло між твоїми фразами,
Згасло усе в що хотіли ми вірити…
Болі розлуки словами не зміряти.
Скину любові я ідола грішного,
І самотою, вже звичною, втішуся.
І на жертовнику полум’я стишиться…
Згасне навік… Тільки попіл залишиться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291454
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 15.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2012
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 13.06.2012
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Как бы хотелось хоть каплю таланта,
Чтоб безбоязненно сесть за рояль
И с вдохновеньем заправского франта
Ноты сложить в музыкальную шаль.
Чтоб, развернувшись, она зазвучала
Тысячей звуков такой красоты,
Коих страна никогда не слыхала,
Коих вовеки не слышала ты.
Чтоб эти ноты бальзамом пролились,
Прямо в глубины любимой души,
Чтоб как о камень они не разбились,
Но на перину вдруг мягко легли.
Будут симфонии, будут сонеты,
Будет народом забит полон зал,
Жаль, не взяла ты когда-то билеты,
Те, что маэстро тебе даровал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302338
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 13.06.2012
тиша тисне на серце поривами осіннього вітру,
твої троянди неполиті в'януть, а їх намиста пелюстки
в мої озерах сліз згорають.
чи я кохаю?
/ сльозлива за вікном спита верба /
ні, я дихаюживустраждаю,
твій аромат, мов густий туман
на вечір літній, коли застоєне
цими непотрібними людьми,
повітря ввись злітає.
сірі тони розбавляю фарбами поезії.
Жадан. Лілі Марлен.
ти пам'ятаєш вечори зимові,
коли додому повертались
заколисані лимоновим чаєм
та іскристими снігами ночі!?
під "смерть моряка річкового флоту".
тоді я вмирав від щастя, що з тобою.
я сумую за тобою. я сумую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341529
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Проснулся под мокрым, огромным снегом, и был уверен,
Что ветер над мостовой клокочет шагами арок.
Дяденька, можно я больше не буду спать головой на север?
Сегодня полярный обруч был слишком горяч и ярок.
Сегодня он мне совал под подушку старые фотки,
С пальцем на уголке, с солнцем из детства, с папкой..
И я выводил на стекле "что сгорело, уже не утонет",
Всю ночь, как дурак, вспоминая лица на заднем плане.
С тех пор их не видел. Спасибо, что выжег на память.
Мне некуда их девать, - я закутался серыми тряпками,
Чтобы не видеть, не помнить, не слышать, не думать.
А они проходили мимо меня и, наверное, умирали..
Проснулся ещё раз - под мокрым идущим тяжёлым снегом.
Просунулся там где умыться под дулом винтовки крана.
Тонущий в зеркалах, потерял в расслоившемся небе
Такой безобразный кусок себя, что не о чем даже плакать.
Вышел, и всё как тогда, - также давяще, необъяснимо,
Как давеча липкие сны с едким привкусом ацетона,
С млечным путёёём под шапкой прохожих, истинно-мимо
Шагающих с мыслями ямщика до ближайшего дома.
Захотелось накрыть всё это брезентовым покрывалом.
Дяденька, можно мне выйти просохнуть на свежем воздухе?
А когда я вернусь, - я буду давить этих тараканов,
И заколачивать окна крест на крест занозными досками.
Вечером буду играть с соседской собакой в мячик,
Кидать, с жалким тоненьким голоском - "беги, Женька!"
Уже отпросился ещё на пятнадцать минут, и начал,
Как вспомнил - давно уже нет, что, суки, свернули шею..
Проснулся, а снег всё идёт - какой он сырой и гадкий!
И гадкие облака, висящие на сетях полумёртвого леса,
Дубы, дочерна раскалёнными, прутьями обволакивали,
И стягивали на меня, всё плотней прижимая к месту.
И я представлял, как ужасно они будут корчиться,
Когда я в упор буду им шептать из ледового месива,
Что дом их затоплен свинцом под полярным обручем,
И даль их распята звёздами - искрами глаз повешенных..
Дяденька, можно я больше не буду смотреть такими глазами,
Ворочаться, кистями синих рук слякоть дня перекрашивать?
Когда я проснусь, пожалуйста, путь этот снег растает.
Когда я проснусь, пожалуйста, пусть этот снег не падает..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321858
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 06.06.2012
А ти усміхайся частіше, щоб сонце вуста цілувало,
Щоб вітер наніс на обличчя осяйного щастя скрижалі.
А ти усміхайся частіше, скрізь сльози, журбу і печалі,
І небо тобі усміхнеться, розкривши блакитні вуалі.
А ти усміхайся частіше, бо усмішка - зброя нехитра,
Вона угамує незгоди, вона утамовує вітер.
А ти усміхайся частіше, а ти усміхайся частіше,
І може світ стане світлішим, хоча б на людину добрішим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334127
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 18.05.2012
Безтурботна моя надіє,
І куди поділася ти?
Ледве тіло моє жевріє
У тяжких кайданах самоти.
Я не чую чарівних звуків
І не бачу казкових снів,
Мене стогін проймає щодужче,
Регіт злий тисячі голосів.
Моє стомлене тіло згасає
І холодная кров не тече.
Чи прийду я у завтра не знаю.
Може ще один день в мене є.
Моя здушена болем, надіє...
Ти скалічена світом й людьми.
Твоє сонце вже майже не гріє
Захололі думи мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337325
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Життя - театр, всі в ньому - актори.
Всі грають ролі вивчені на зуб.
П`янкі розмови й тихий шелест губ
Переступають впевнено пороги.
Всі грають ролі вивчені на зуб,
Читають писані їм кимось діалоги.
Спостерігають вигадані боги
П`янкі розмови й тихий шелест губ.
Читають писані їм кимось діалоги,
Й сценарій цей мені не до душі -
Стандартні сцени, схожі та нудні
Спостерігають вигадані боги.
Й сценарій цей мені не до душі .
Забуду роль свою і не зіграю.
Я збоку плин життя спостерігаю -
Стандартні сцени, схожі та нудні.
Забула роль свою і не зіграю,
Тому сама собі я розпишу життя,
Не буде там ні сліз, ні каяття,
Що збоку я в житті спостерігаю.
Сама собі я розпишу життя,
З коханням справжнім й щирими друзьми,
Із усмішками й радості слізьми,
Не буде там ні сліз, ні каяття.
З коханням справжнім й щирими друзьми,
В житті - театрі, де усі актори,
Переступають впевнено пороги
Із усмішками й радості слізьми.
2 листопада 2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324542
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Вiн тебе не чує …. .
Холодний дощ стікає по вікні,
Змиваючи з весни немиті шиби,
Наспівує мелодії сумні
Про те кохання,що його ви вбили.
Біжить краплинка по його щоці
Немов сльоза і капає під ноги,
Тепло ще відчуваю у руці,
Останній скарб ,залишений тобою.
Холодним лезом вдарили слова,
Холодним душем окропило тіло,
Раніше ти ж такою небула-
Душа счерствіла,серце заніміло.
Невже кохання зовсім не було?
Його ж приймала ніби для забави.
А пам'ятаєш,як колись цвіло,
Оте кохання ,яке вдвох шукали?
Пройдуть роки і прийде ще той час,
Коли сама залишившись з собою,
Згадаєш,що об'єднувало вас,
І що втекло за бистрою водою.
На твій дзвінок ніхто не відповість,
А в відповідь-,,Цей номер не існує!,,
Ти не тримай в собі на нього злість.
Любов заснула-він тебе не чує.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11201189916
ID: 307455
Рубрика: Вірші, Лірика
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321868
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Я вашу долю не займаю – йдіть
Моє зітхання не злетить за Вами
Забороню йому зійти сльозами,
Даремним смутком стежку засмітить . . .
Я відшмагаю крик. І він змовчить
Забороню очам на Вас дивитись,
щоби кохання дурно не збудить –
Бо вашу долю не займаю – йдіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319192
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Если уже никогда я не сумею отличить ложь от правды и все будут казаться лжецами,я закрою глаза и в темноте не буду видеть ни фальши ни света....
Ведь мне не зачем слышать пустые слова,это все ровно что смотреть закат на болоте,слова без души,как робот говорящий "ай лав ю", живому плачущему человеку.
Ложь измеряется не словами,а объемом пустоты, наполняющей ее дегустатора. Тот кто узнал,что сказанное было обманом,подобно тому,кто узнает что выпитое вино вовсе не вино,а вода,чувствует себя глупее всех дураков. Потом каждый раз когда его хотят угостить вином,он подозрительно смотрит в чашу,делает глоток и опасается...Ведь однажды родившееся недоверие к тому,кто его обманул распространяется на всех.
И хорошо если все ограничивается только страхом выпить води.Плохо если ты уже начинаешь боятся выпить яду. Хорошо если ты ожидаешь этого от кого-то определенно. Плохо когда ты не знаешь от кого ожидать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283058
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 07.03.2012
Амелин: Продолжим?
Ну зачем же так жестоко?!
Муся! Фролу! Вилкой!! В попу!!!
Ведь на улице – зима!
Не подумала она…
Через ватные штаны!!..
Это ж как всадить должны?!
И к тому же он – дебил!
Хорошо, что не убил…
Что творится в кукурузе!!
Ох и бедная та Муся…
Да и Фрол уже с ружьём,
Ох, что будет!.. Подождем…
НЛОшники очнуться
И со всеми разберутся:
Где весь мак и конопля?!!
Ох, что будет!.. Дело тля…
Ответ Амелину.
Для дебила не важны
даже ватные штаны -
потому он и дебил,
что их сроду не носил!
То, что Бог беречь велел,
сохранить он не сумел...
Потому он и дебил,
и процесс ему не мил...
(Скромно я пишу - "процесс",
вы же поняли...Ну..."Секс"...)
А без этого процесса
плох хоть конюх, хоть прЫнцесса...
Если б он штаны носил,
был бы полон конских сил,
Славно б Мусе угодил!
Ну а так... Тля... И дебил!
Яков же наоборот -
лютый холод не проймёт!
Он исправно круглый год
водит девок хоровод!
Зависть НЛО берёт -
хороводы круглый год?!
Открывай причину, тля -
мак, дурман иль конопля?
Но ответа не дождались -
с ружьём Ваньку испугались
и бесславно, без ответа
отвалили за край света,
растворились, как комета...
Я ж скажу - брехня всё это!
Хитрой мистики петля -
мозготопка, сказка...Тля!
05.03.2012 - 14:12 Амелин:
Да, тут уже с самого начала всё
читать нужно, чтоб было понятней...
То, что было НЛО
Подтверждает всё село.
Участковый вон не пил –
Не свезло – в район ходил!
А в отсутствие его
Это всё произошло…
Те за ним потом слетали,
Ведь в селе все забухали.
Приземлились вон на пляже
Разобраться с этой лажей:
Лето там или зима?
Не осталось ли, бухла?
Кто село всё напоил?
Кто по ним с ружья палил?
В регистрации ль двустволка?
Да и с Якова сноровкой…
Что ещё здесь учудили?
Да и как корабль разбили?
ДТП то или нет…
(На земле ж остался след!)
В самом деле ль Фрол дебил?
И куда вчера ходил?
И где делись Яков с Фролом?
Всё запишет участковый!
Пишет тот, да выпить хочет,
Вон какой неровный почерк!
Глядь – пропало НЛО!..
«Вот… и с ним не повезло…».
Записал всё… Только зря…
Не несут, тля, пузыря!..
Втихаря побрёл домой,
Хорошо – подать рукой!
Ой, вы, нивы и поля,
Мак, дурман и конопля…
Успокоилось село…
Слава Богу – пронесло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318949
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 05.03.2012
я тебя
помню лишь отчасти,
и твои рукогубоволосы
в безуспешном моем одиночестве
зажигают огни
внутри.
если хочешь бери
всю мою одержимую молодость
и, похоже,
что зимнюю оттепель
разрушают твои незвонки.
а в киеве
снова галактики
разделяют нас на квадратики,
твой квадратик и мой квадратик
и какие теперь январи?
когда сердце уже не колотится,
я тобою в вены кололась бы,
я пила бы тебя утром\вечером
лишь бы чувствовать где-то внутри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317687
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Спит луна, качаясь в речке.
Домовой спит возле печки.
Рядом с кошкой пять котят,
Тоже уже спят-сопят.
На болоте спят лягушки.
Спят мышата за кадушкой.
Старый пёс тоже заснул,
Лапу сонно протянул.
Аисты спят на столбе,
Цапля на одной ноге.
Воробьи под крышей спят,
Накричались, не шумят.
Спит дорога за домами,
По полям ложась волнами.
Ветер спит, уставший дуть,
Лёг за лесом отдохнуть.
Спят на тёмном небе тучки.
И твои устали ручки,
За день рисовать, писать.
Они тоже хотят спать.
Глазки закрывай быстрее,
Чтобы снились сны добрее.
В страну снов везёт кровать,
Доброй ночи, пора спать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319316
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
На краю деревни, где ночует ветер,
Где поля укрылись хлеба бахромой.
Одиноко груша наклонила ветви,
Что-то шепча тихо позднею листвой.
А через дорогу, прямо у колодца,
Гость земель далёких, абрикос стоял.
Каждый день под вечер, провожая солнце,
Он тихонько груше песню напевал, -
Как привязан крепко я к земле корнями,
Никогда дорогу мне не перейти.
Не обнять мне грушу, не ласкать ветвями.
Никуда нам вместе с нею не уйти…
Ну а вы, ребята? Ведь у вас есть ноги.
Вы же не деревья, отчего стоим?
Почему не можем перейти дороги.
Всё сказать боимся, о любви молчим.
Подойдите ближе, обнимите нежно,
Прошепчите ласково – я люблю тебя.
Для любимых солнцем вы в метели снежной,
За слова такие будете всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319370
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
ДВ
Я полишаю працювать
на всезбереження,
мені наказано ставать
до спостереження.
Спадають маски із квартир,
життям намічені.
Усі ми дихаєм у вир,
ми - обезличені.
Усі ми горщики ліпні
із крові пращура,
Усі ми - гори та вітри
З глибин найкращого...
Усім довірено мовчать
і роздивлятися.
не вироблять, не споживать,
а забуватися.
Усім байдуже до мене,
посеред натовпу.
Вітрами голови жене,
весна у наступу.
Я простягаю вам листа
посеред вулиці,
не можу зрушити з поста.
Вуста розтуляться
та я співатиму для вас,
мої гонителі,
ви всі прекрасні як міста
та їхні жителі.
Ви всі - розжарені світи
в горнилі стислості.
Насправді ми усі на "Ти",
на "ти" із Вічністю.
Я на асфальтному столі
чекаю пильності
Я-звук, занесений з полів
усепроникності.
Я-побратим йому і їй,
старому й сильному.
Я-жар з напіводкритих вій,
я-розстріл винному.
Тепер ви бачите мене,
тепер я видимий.
Віки забутістю кляне
буття розділене.
Життя позбавлене тебе
ридає зраджене,
і ось я свідок одтепер,
життям заражений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225284
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 05.03.2012
Печаль в моих глазах,
Расскажет очень много.
О том как в суе дней
Я забываю бога.
О том как ночью плачу,
О том как днем грущу,
О том как неудачи
Бьют сзади по плечу.
О том как я бросаю,
О том как брошен был,
О том как в пламе страсти
Душою я остыл,
В глазах моих надежда,
Что я не одинок.
Что я живу как надо,
Но просто мир жесток,
Что завтра будет лучше,
Что это полоса.
И если хочешь грусти,
СМОТРИ В МОИ ГЛАЗА !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216319
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 26.01.2012
Зітхнуть знайомі непомітно,
Щоб не завважила на те,
й ковтнуть співчутливо-привітно.
Снування слів для них – пусте…
А ті ж слова – дзвінка цеберка,
Що дзенькає об зруб думок…
Її новини якось меркнуть
На фоні цих мужчин, жінок.
Через хвилину й не згадають:
Чим вона все-таки живе?..
Щось наче пише… чи співає…
Намалювала щось нове?..
«Чудна!» - махнуть услід рукою
І пожаліють, як щеня.
Себе хоронить молодою,
А ще б її любить щодня…
«Вона, здається, пише вірші! –
Дзижчить іронії комар. –
А коли їх складати більше,
Чи буде більшим гонорар?..»
…Вона несла відро з криниці –
Ні, не пусте, а повне слів.
На завтра спраглим дасть напиться –
Тим, хто поетом буть не вмів.
6.11.1998.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305880
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Тобі відкрив я не приступне его,
і двері навстіж змученого серця…
як добре, що не чуєш ти той скрегіт
душі моєї, що в пориві б’ється,
бігає в питанні, як бути далі?
і розбиває вщент пусту кімнату…
влаштовує для мене ці скандали,
заганяє по кутках…ставить мати…
Ну, що ж душа… ти знаєш, мені важко…
та в мене є вона… І справді годі
іржаві забивати в тебе цвяшки,
які не можу вийнять при нагоді,
навіть згодом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305777
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Притишую… і намагаюся тримати рівновагу…трохи слизько, але байдуже я ж так довго чекав на цю зиму, і на цей сніг…
Вечоріє… небо темно-синім покривалом, падає на дахи сірих будинків, які жовтими плямами роздирають тишу змерзлих вулиць…
Пусті дороги… нікого немає, лише асфальт захований під кригу, і під сліди байдужих людей, котрі поспішали весь день, ніби намагалися зупинити час, або хоча би його наздогнати…
А…я нарешті змерз не сам… не сам, ковтав холодне повітря, не сам, дивився в перед і в небо…не сам…
Притишую свої кроки, щоб почути як б’ється твоє серце… сповільнюю свій погляд, щоб подивитися в твої очі і залишитися в них… зупиняю дотик, щоб згубитися в ніжності твоїх рук…
Нас двоє…нехай зараз нам холодно, але….я знаю, що холод – це лише привід, щоб зігрітися…
Ми попрощалися, щоб завтра знов зустрітися…
І мені ніколи не було ще так тепло, коли насправді холодне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301825
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 10.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2011
Єй, «боги» могутні й сильні
вам байдужі наші злидні?
Подивіться з гори вниз
вас чекає тут сюрприз!
Все правління ваше зрада
і пекельна ваша влада,
бо продали ви країну
нашу славну Україну!
Треба гнати вас з пристолу,
«Дай дорогу молодому!»
поколінню кам’яному!
Нестрашні нам не погрози,
ні над тихим морем грози.
Загартовані життям
і столітнім забуттям!
Нас віками зневажали,
чужу віру насаджали.
Намагались полонить,
волю нашу підкорить!
Намагалися війною
ми – небоемося болю;
Голод нас лише здолав
і мільйони тіл поклав!
Але зараз не той час,
не обдуриш більше нас,
якщо хліб наш забереш
від руки тої й помреш!
Ти не смій нас ображати,
бо не зможеш подолати
найсильніший в світі род
український наш народ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297581
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Ти знаєш, а пробачити можливо все:
Брехню, ненависть, заздрість, навіть зраду.
Хтозна, куди тебе образа занесе,
Але прощення зразу принесе розраду.
Лише пробачити і відпустити біль,
Знайшовши в собі силу й волю.
І викинути з серця гніву хміль,
Щоб не отруював життя і долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292361
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Последние штрихи:
Улыбка, взгляд, кивок...
А прошлого грехи,
Как взведенный курок.
И откружит листва,
И заснежит печаль.
Уляжется молва
Легко и невзначай.
Как странно, разве нам
В разлуке легче жить?
Искромсанным словам
Себя не повторить.
Обрывки горьких фраз -
Пощёчины судьбы.
Любимый нами джаз,
В нём звуки так грубы.
Замкнулся боли круг...
И боли больше нет.
Ты даже мне не друг
И не в окошке свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289652
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2011
ява вісімнадцята
ПОХІД НА ВОЛИНЬ
Кобзар
Батурин спить.
Далеко ще до свiту.
Пообiймались верби, наче дiти.
I мiсяць уповні́, як срiбна пава,
Гойдається на хвилях серед ставу.
Щось про своє столiтнiй дуб рипить...
Батурин спить.
...А неба темно-синi оксамити
Сiяють зорями, як росами, увитi -
Аж криницям в зiницях мерехтить!
Шлях на Волинь серед полiв блищить...
Батурин спить.
Вкраїна спочива - велична мить.
Почиє свiт на крилах сновидiнь...
Хiба що десь спросоння форкне кiнь
I, мов струна, вуздечка забринить,
Чи злякано осика затремтить -
А то все тихо.
Тихо, тихо, цить –
Батурин спить...
I так-но у Мазепинiм покої
Ще свiчка слі́пає - ускорiм догорить.
Як сивий сич, Мазепа сам сидить,
На руку похилившись головою:
Чолом печаль оре глибокий слiд -
Уже й свiтатиме. Удо́світа - похiд.
I хоч не на вiйну, та проводжати
Аж за Батурин вийдуть - кого мати,
Кого дружина, а кого - кохана...
Лише за Гетьманом, немов за бусурманом,
Нiхто не вийде вдосвiта на шлях,
На грудях не заб'ється, наче птах,
Не припаде з плачем до стремена́,
Бо мати - в Києві, на цвинтарi жона,
А Кочубеївна...
Немов свiччаний пломiнь
Її любов Мазепа не вберiг.
Якби прийшла - упав би їй до нiг
I запалав би, як снiпок соломи -
Аби простила зраду несвiдому,
Аби лиш скрес у гордiм серцi лiд!
Та вже не скресне.
Досвiт.
У похiд!
Зале́дь сiрiє схiд окрайцем неба,
Чiткiшають верхи́ щербатих веж.
Кiнь пiд сiдлом. Пора тiка́ть од себе.
Тiкай-тiкай... од себе не втечеш.
Бо скрiзь наздожене печаль-гризота,
Їй не вiдоме iснування меж.
У душу серця всмокчеться сторото -
Од неї, як од себе, не втечеш.
Печаль п'явка́, печаль, то ненаси́та.
Їй ви́грашки усi земнi путi.
Не розiб'ють її об шлях тугi копита -
Ти з нею всюди, скрiзь на самотi.
Печаль стожа́ла,
по сто раз - стокри́ла.
Куди не кинься - слiдом, як мана́,
Iтиме на́глядцi до самої могили
I душу осушатиме до дна.
То не спасуть тебе суворi далi,
Не порятує анi глиб, нi вись.
Єдиний спосiб збутися печалi -
Не боронитися.
Змирись i впокорись:
Вона тобi напоїть трунком жили,
Щоби розкiшно ві́дчаю цвiсти.
Опустиш крила, далi втратиш крила,
І, врешті решт, збагнеш: вона - це ти.
Прийми ж її, як данiсть, без вагання.
Печаль - це пiслямова до кохання,
Яке ти не зумiв уберегти.
Од неї не втекти.
Вона - це ти.
...Прощай, Батурине! В дорогу!
Знялася пiсня в височінь
I ге-е-ен полинула до Бога -
А вiйсько шляхом, на Волинь.
Гарцують конi нетерплячi,
Як на цимбалах - вудила́ !
Рiшать державнії дiла
Знялось в похiд вiйсько́ козаче
З сiдим пророком па чолi -
Напрочуд спритним у сiдлi.
Видать здалеку, що то воїн,
Поваги й почестей достоїн:
Удався зростом, вийшов станом,
Умом багатий, серцем теж -
Хiба природу обiйдеш,
Як сотворила отаманом?
Як-но ще зернятком, в рiллi,
Йому вже визначено долю -
Вернуть заярмленiй землi
Звитяжну славу й вольну волю?
Чи хто змiнити долю може? -
Героя серце - в ру́ці Божiй.
...Мазепа тайнi вiстi має,
Тому на захiд поспiшає,
Вiдкiль Стані́слав ля́дський басом
Давно вже зирка на Петра -
То скористатись слушним часом
Настала Гетьману пора.
Пора закручувати справу,
Щоби гуртом шукать управу
Проти московського царя.
Iван Вкраїну на поталу
Не дасть Петровi, що помалу
Гетьма́нщинi вчиняє шкоду,
Законних позбавляє прав:
Богданом складену угоду
Про сувереннiсть двох держав
Цар-самодержець потоптав.
Мазепа рушив у дорогу
Шукать проти Петра пiдмогу.
А там: чи пан, а чи пропав...
«Авжеж, хотiлось би, щоб "пан"» -
Всмiхнувсь думкам своїм Iван.
Над ним хоругви виграють -
Це Бог благословляє путь.
...Заходить по́лудень поволi,
Пiдбилось сонце в височiнь,
Враз серед шляху в чистiм полi
Майнула, наче хустка, тiнь -
Пiд Гетьманом спiткнувся кiнь,
Спинивсь зненацька, наче врiс,
Рвонув i зо́палу понiс!
Хоч вершник цей не знає стра́ху -
Вiн зупинить з їдного маху
Мiг лет сполоханий коня -
Та Йван його не зупиня,
Бо серце обгорнула туга,
Незрозумiла, мов у снi:
Вiн бачить, як розді́лом-лугом
Проворно й плавно, як в човнi,
Прошкує серед трав черниця...
Така легка́ - iде, мов сниться...
Високостана, блiдолиця...
Мазепа з подиву нiмiє:
- Невже?..
Та буть того не може!
Вiдкiль?!. - але ж яка похожа...
До нiг їй хилиться трава -
Тi ж рухи... плечi... голова...
Таки Марiя! - Боже правий!
Її хода! її постава!
З-пiд хустки - двi коси, як змії.
- Марiє! Звiдки тут?! Марiє!
Кобзар
Вона ж не чує, не спинилась.
Мазепа осадив коня,
За мить єдину долу скочив,
Продерся через верболiз
I кинувся наперерiз -
Черницю наздогнати хоче!
Кiнь схарапуджено хропiв...
Догнав i наче остовпiв:
Мазепа
Вiдкiль ти тут?!. Верхом пiв дня!..
Вiдкiль ти тут?.. Скажи на милiсть!..
Кобзар
Черниця ж навiть не знiтилась
I так байду́же подивилась,
Що Гетьман, як трава, поник,
І мовби проковтнув язик,
Зробивсь, мов скеля безгомiнний.
I впав до нiг їй, на колiна,
Готовий каяться, вини́ться -
Та враз розтанула черниця,
Лиш злякана перепелиця
Навтiч пустилася з-пiд нiг.
Iван отямиться не встиг,
Як та одбiгла, стрепенулась
I ластiвкою обернулась -
Шубовсть у небо, як у воду,
I зникла в сторону походу...
...Iван пiдвiвсь,
гойднувсь, як п'яний.
Хтось обiзвавсь: - Живi, ГетьмАне?..
Оглянувсь: Орлик недалечко
Коня тримає за вуздечку.
Йшла обертами голова,
Тiльки й спромiгся на:
- Дива-а...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289338
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
На карту жизнь.
Я не азартен - просто надоело.
То падать камнем вниз,
То подниматься неумело.
На карту душу,
Все, что есть - на карту.
Коль хочет, пусть судьба разрушит
Мир молодого барда.
Я так сыграю -
Все на кон.
Быть может, счастье отыграю,
А может буду побежден.
Воле случайнсти отдамся,
Где вероятность близится к нулю.
Ну что ж, похоже, доигрался,
Но о пощаде не молю.
26/10/2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289076
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Красоты-то в Вас собственно нет,
Вы не маните пьяной усладой,
И скорее в палящее лето,
Мне покажитесь томной прохладой.
Вы подобно зиме со снегами,
Ваше сердце холодно как лед,
Вы все больше продажны с годами,
Блудный взгляд беззастенчиво врет.
Вы умны, грациозны, игривы,
С долей шарма Ваш стиль, а ля вамп,
Только знайте, Вы насквозь фальшивы,
В бледном свете неоновых ламп.
Вы умеете быть всегда разной,
Ваша мина иль легкое па,
Для любви так порочно заразна,
Так доверчиво сводят с ума.
Вы актриса с талантливым даром,
Вы игрою пленяли мужчин,
Ваша роль в алкогольном угаре,
Приплюсует Вам пару морщин.
Только знайте, придут перемены,
Как бы Вы не жалели себя,
Снизойдете бесшумно со сцены,
Никого никогда не любя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55244
дата надходження 20.01.2008
дата закладки 28.10.2011
По дороге окутанной ветром,
Наступая на пух облаков,
Обдуваемый ласковым ветром,
Нес амур в своих стрелах любовь.
Он готовился в зиму и лето,
Он готовился в осень с весной,
В этих стрелах минута рассвета,
И июльский сжигающий зной.
В этих стрелах первые грозы,
Аромат земляничных полей,
Да в зеленых платьях березы,
И витающий пух тополей.
Есть и ветер то лютый, то нежный,
Чистота задремавших снегов,
В небе месяц средь звезд безмятежный,
Необъятность широких лугов.
Перезвоны церквей захудалых,
Песни те, что поет соловей,
И касание губ сладко алых,
И изгиб чьих-то черных бровей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122584
дата надходження 22.03.2009
дата закладки 28.10.2011
Давайте прошлого не вспомним,
Забудем, что была любовь,
Давайте чувства похороним,
Среди скалистых берегов.
Давайте все начнем сначала,
Не споря, кто был виноват,
И с края старого причала,
Обнявшись, проведем закат.
Вдоль полосы пустынных пляжей,
Я уведу Вас за собой,
Устав, на камень мы приляжем,
Нас убаюкает прибой.
Я буду Вас ласкать губами,
Вдыхать чуть сладкие духи,
И под небесными огнями,
Читать наивные стихи.
А утром мы, продолжив шалость,
Рассеем жиденький туман,
И поборов свою усталость,
Ворвемся в теплый океан.
Я Вам со дна достану краба,
И буду в шутку им пугать,
Смеясь, Вы скажете: - “Не надо!”,
Но право, хочется играть.
А рядом волны разбивая,
На водяной взбираясь, скат,
Чуть белым парусом кивая,
Нас поприветствует фрегат.
Давайте прошлого не вспомним,
Забудем, что была любовь,
Давайте чувства похороним,
Среди скалистых берегов.
Давайте все начнем с начала,
Не споря, кто был виноват,
И с края старого причала,
Обнявшись, проведем закат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11762
дата надходження 22.02.2006
дата закладки 28.10.2011
Куди зникають тіні,
Коли приходить ніч?
Напевне, розмовляють
Із Богом віч-на-віч.
Про радощі, про болі,
Невигоди зими,
Що змушені без волі
Ходити за людьми.
Що день у день без змісту -
Благенька їхня суть.
Тиняючись по місту,
Користі не несуть,
Ковзаючись, зникають
На стінах, на шляхах,
Від сонечка тікають,
Сховавшись по кутках.
В своїм нещасті кволі,
Чужим життям живуть,
Без мрії і без долі
Чужою смертю вмруть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289160
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Мені так добре зараз, м'яко...
Навколо тиша, спокій спить...
А за вікном - дрібненька мряка,
Ледь чутно листя шелестить...
Осінній вечір кинув штори,
Тепло розбіглось по хатках,
Закутались у хмарах зорі,
Вмостилась ласка в подушках...
На склі промінчик колихнувся
Моїх солодких юних мрій...
Прилинув сон і доторкнувся
Устами ніжними до вій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289162
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
VAM
Хочу я сына, но, сначала, - дочь.
Хочу я сына, но, сначала, - дочь.
Хочу я дочь от женщины одной,
С которой у меня была лишь ночь.
От женщины — не ставшей мне женой.
Хочу я дочь лишь от неё, единой,
Чтобы потом в ней замечать черты
Той, которую я звал красивой
И узнавал в ней детские мечты!
Хочу я сына. Но сначала дочь.
От женщины, такой мне сердцу милой!
Хочу её, пускай одну лишь ночь,
Последний раз, назвать своей любимой.
Галина Верд
Літературний переклад
Я хочу доньку, та ще й згодом сина,
Доньку від жінки тільки однієї,
З котрою в мене ніч була єдина,
Що жінкою я не назвав своєю.
Я доньку хочу мати лиш від неї,
Щоб з часом помічати у малій
Ті риси, що дісталися від нені:
Грайливі очі, погляд чарівний.
Я хочу доню, та ще й згодом сина
Від жінки, що із серця не дістати!
Її я хочу, хай лиш ніч єдину,
В останній раз коханою назвати.
лютий 2010 р.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139489
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173552
дата надходження 23.02.2010
дата закладки 26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2011
Только не надо думать, что это когда-то пройдет,
Если ты так попалась, значит так и должно быть.
Ты не кричи, что поздно, что уже все ушло.
Значит так было надо, чтобы он тебя не нашел
Может он будет рядом, может он будет чужим,
Тебе ничего не надо, ты, ведь, не будешь с ним.
Ты отвергнешь все чувства, может быть, даже соврешь,
Но посчитаешь, что лучше уйти навсегда от него.
Он, может, даже не станет тебя слишком крепко держать.
Ты уйдешь навсегда не прощаясь, посчитав верным просто молчать…
29.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190088
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 25.10.2011
Що в ній приховано? А в ній сховалась мрія.
Без мрії вона буде не така
Незнана, загадкова і красива.
Шалена мрія – це і є вона.
Для неї Всесвіт – безкінечний мультик.
Немов дитина вона дивиться його.
Вона створила таємничий культ свій,
Їй більше не потрібно нічого.
Її взяла в полон отая мрія
І вигнала із голови думки.
Вона тендітно так і несміливо
Пішла блукати в лабіринти снів.
І заблукала… не знайти дороги
В цей світ скуйовджених реалій.
А може і не варто тої спроби
Вертатися у світ матеріальний?
Вона мрійлива, нащо їй реальність?
Вона живе бажаннями і снами,
А він – її єдина слабкість
З попсованими геть думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203148
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 25.10.2011
Не можеш визначить – чому ти так живеш?
Чому страждаєш, любиш, віриш?
Через життя таке питання тихо пронесеш,
Лиш повз холодних стін, жахливої зневіри…
-----------------------------------------------
На всі питання, якби не хотілось,
Нема роз’яснень точних і простих
Чи може – те бажання не з’явилось,
Розкрити сутність тих питань важких?
Лише заглянь в свої ти грані,
Розкрий перед собою власний світ
Не перебувай в старій «нірвані»,
Вже досить замкнутості стільки літ!
Ти особистість, ти значная сила,
Ось сам подумай і задай:
«Чому існую так? Чи я безсилий?»
Своє єство, ти власне запитай!
Лиш ти творець, ровесник своїй долі,
Зміни життя, зміни цей світ!
Реалізуй у дійсність власну волю,
Запропонуй буттю свій «нестандартний» хід!
---------------------------------------------------
Розкрив свою, ти власну грань?
Тепер за неї загляни:
Побачив що хотів?А можеш більше!
Ступай на шлях, повільно йди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287845
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
Есть облака как дым от сигареты,
Есть просто небо в облачном дыму,
Все закоулки сплюснутой планеты
Я обошёл, но, где ты, не пойму.
Ты человек иль призрак, что в тумане?
Ты плод фантазий иль материал?
Тебя искал в астрале и в кармане,
Всё, что нашёл, я тут же потерял.
А, может, ты живёшь в моём желудке,
А, может, печень - твой земной удел?
Моя любовь в душе или в рассудке,
А, может, в песне, что я не допел.
22.10.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287848
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Я напишу рассказ о лете,
О ярких красках солнечного дня,
О звездах, и о лунном свете,
О том, как изменилась жизнь моя!
Еще недавно грусть меня съедала.
Улыбка появлялась не всегда.
В душе одна зима гуляла,
Лишь оттепель гостила иногда.
Вдруг в мою жизнь ворвалось лето.
Зажглась счастливая звезда.
Пробился в душу лучик света,
И озарил мой путь тогда.
Я поняла, что знак был свыше!
Есть шанс начать все с чистого листа!
И, чтобы аист свил гнездо на крыше,
Потребуется лишь терпенье и мечта.
Собравшись с духом, верой и надеждой,
Отправилась я в поиски любви.
И только сбросив с сердца темные одежды,
Смогла в святое место я прийти.
Очистив свои помыслы и душу,
Прозрели и мои глаза.
Не встречу больше среди лета стужу.
Я верить стала в чудеса!
Какой же мир прекрасный летом!
Я бабочкой порхаю, улыбки не тая.
Душа моя теплом согрета,
И даже радует мелодия дождя.
Мне хочется обнять бескрайние просторы,
И птицей ввысь взлететь к небесной синеве.
Я нарисую чувствами летние узоры,
На сотканном с любимым полотне.
Я напишу рассказ о лете.
О том, как счастье обрела,
И верю - есть Амур на свете.
Уже летит в меня его стрела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287857
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Скажи же стоп! Скажи не стоит!
Скажи, что время все забыть.
Не бойся жизнь ему расстроить,
Не бойся все остановить.
Он лишний здесь, он нужен там.
Назойливость умрет однажды.
Все ж больно видеть по глазам
Свирепый взгляд от чувства жажды.
Пусти его! Оставь все в прошлом.
Сотри слова. Оставь ты гада.
Он был с тобой неосторожным.
Принцев нет – дерьма не надо!
16.09.2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287872
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
…є такий час коли не пишеться і майже не живеться
день жалоби за словом знехтуваним у будні…
засинаю на ранок не знаходячи в тілі серця…
і холодно так немов торік у грудні…
я сповідую музику твоїх кроків у спокій
де немає нічого окрім стін із фанери…
і виникає лиш одне запитання «доки»?
ти не випускатимеш мене із душі своєї
немов би із темної печери?...
я там задихаюсь втрачаюсь малію
стаю непомітною неспокійною злою…
треба ж так полюбити і сказати що вірю
вірою непохитною хоча все таки людською…
в нас людей посезонно змінюються боги
хоча одного тримаємо під невпинним серцем
він потайки пише всі анотації та епілоги
на частоті життя у сотні тисяч мегагерців…
бо є такий час коли замовкає навіть тиша
і в чашку улюблену капає дощ на терасі
немає брехні більшої ніж та коли нишком
ховаєш недопалки у старенькій китайській вазі
і кажеш собі що ніхто не помітить змови
твого серця і навдивовижу терпкої осені…
але пам’ятай що є такий час коли слово
шукає тебе загубленого у часі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287692
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 22.10.2011