Есть женщины в русских селеньях
(а шо - в украінських нема?)
с красивою силой в движеньях
(у нас таких - кожна кума!)
Пройдёт - словно солнце осветит,
посмотрит - рублём одарит!
(У нас - кожна друга, чи третя,
для хлопців вони - як магніт!)
В игре её конный не словит,
(та й нашу... Хіба "Мерседес"...)
Коня на скаку остановит,
(та шо там коня - табун весь!)
Коли вже пожежні не в змозі -
в горящую избу войдёт,
у полум"ї, в димній облозі -
в беде не сробеет, спасёт!
Красавица, миру на диво,
румяна, стройна, высока -
це ж наша, украінська діва,
що око і серце ласкА.
Во всякой одежде красива,
ко всякой работе ловка,
розумна, проста, жартівлива,
до смаку така парубкам.
И по сердцу эта картина
всем, любящим русский народ!
А я - патріот Украіни!
Я наших дівчат патріот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007699
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Проклюнулась підсніжником з-під ніг,
Жовтавим осяваючи осердям.
Вітри шмагають землю навідліг,
Немов ревнивець любку спересердя.
Струмує венами закохана весна,
Щоб забуяти раннім цвітопадом.
І хоч війна нас поливає градом,
Весну спинить не може і вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007546
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Мій антидепресант, потік думок,
Як званий демонстрант, іде на досвід.
Й де можуть пряморогий реп’яшок
Підкинуть у траву со́конаро́слу
Отруйним у колю́чках медоносом:
Чи натяком, чи згадкою,…мовчанням.
…А блюз-потік думок тече вітаннями.
05.03.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007540
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Муза:
Зима люля́є у колисці усю надмірність почуттів,
Які перлинами в намисті лягли у витвори митців.
Січневе сонячне проміння лише умовно гріє дах,
Мабу́ть, тому живі творіння неначе стигнуть у льодах,
Де світ немов утратив душу в полоні зимних сновидінь.
Тож я коритись долі мушу, бо живлять сни владущу тінь.
Боре́й* вколисує свідомість й туманить світосприйняття,
А я отримую натомість із надр землі передчуття,
Які утілювати в образ не маю наміру, бо суть
Отих пророцтв не дуже добра – вони теперішнє псують.
Хоча, невтішне й сьогодення – ми в нім позбавлені тепла.
І я з крижин складаю ймення давно відцвілого стебла́...
Митець:
Моя місткине* всевидю́ща, ясна́ прибулице зі сну,
Гадаю, А́тма* всюдисуща крізь тебе втілює весну.
Але в епоху Ка́лі-ю́ґи* усе неначе сторчголі́в.
Душа втомилась від наруги чортяк з маро́ю на чолі.
Завмерло все живе у сту́мі*, занепад сил бере в сильце.
І ніби зник живильний струмінь, не гоїть лагідне слівце.
Вітри розхитують ялицю, яка поснула у снігу,
А сплін спустошує скарбницю, всипляє пильність і снагу.
Кудись поділось розуміння і якось зимно наокі́л.
Чи світ жадатиме прозріння, аби з очей прибрати пил?
Понурий настрій – то не вперше. На все про все дається час.
Гадаю, певна низка звершень в прийдешню мить зустріне нас.
16-17.01.2024
*Боре́й - північний вітер.
*Містки́ня - жін. до містик.
*А́тма - вічна, незмінна духовна сутність, абсолют, який усвідомлює своє власне існування.
*Ка́лі-ю́ґа - в індуїзмі є останньою епохою (юґою), після якої починається оновлення часу.
*Сту́ма - напівморок, напівтемрява.
Муза та митець (діалог)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996893
Муза та митець - 2 (діалог)
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998051
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003325
дата надходження 17.01.2024
дата закладки 04.03.2024
Муза:
Пожовкла паркова алея в осінній рине напівсон.
А я неначе Галатея, яку створив Пігмаліон.
Коли зійшлися дві планети – а це буває раз на рік –
В уяві виплекав мене ти, своєю музою нарік,
Аби безмежно надихала на прояв творчої снаги
Та палко так тебе кохала, щоб навіть заздрили боги.
Щодня опівночі зринаю, а зранку тінню кану в ніч,
Проте лишаю цвіт розмаю*, аби нових жадав ти стріч.
Але у світі все минуще – усе приходить, щоб піти.
Либонь і всесвіт невсипущий зітре сформовані світи...
Коли я з часом загублюся на схресті вуличних доріг,
То не дивуйся... не дивуйся, що долю втримати не зміг...
Митець:
Думок барвистих галерея складає нам оксиморо́н*,
Де ти – довічна Галатея, яку створив Пігмаліон!
Моя ти вигадка тямуща, фрази́ста тиша вдалину,
Що всюди є, бо всюдисуща – хіба тебе я не збагну?
Існує певний рух по колу, повічний плин веде до змін –
То вгору дме, то кине долу... із пилу в пил... із тліну в тлін...
Так часом тліє поза гаєм вечірнє небо від заграв,
Але у серці не згасає той за́пал, що мене пройняв.
Завжди чекатиму на тебе, бо вірю, прийдеш ти ізнов
В уборі мрій з квітучих стебел під тихий шепіт молитов.
Ти кажеш: "З часом загублюся на схресті вуличних доріг..." –
То не дивуйся... не дивуйся, що я сприйняти це не зміг...
16-17.10.2023
*РОЗМА́Й (нар.-поет.)
1. Що-небудь буйно розквітле, зелене (ліс, гай і т. ін.).
2. Приворотне, чарівне зілля.
Розмай, розмай-зілля – рослина, про яку співається у піснях.
*ОКСИ́МОРО́Н - стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття, які разом складають нове уявлення.
Муза та митець - 2 (діалог)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998051
Муза та митець - 3 (діалог)
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003325
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996893
дата надходження 24.10.2023
дата закладки 04.03.2024
Муза:
Чомусь мені здається нині, що час мій вичерпав себе.
Якщо ми долі чимось винні, то хай поквапить – цоб-цобе́!*
Й бере усе, що має брати. Усе, що да́но не навік:
Лане́ць, кайдани, пу́то, ґрати – до чого фатум нас обрік.
Нехай бере уяви діжку й кміту́є прийшлості кросворд.
А листя у трав'ястім ліжку складе мінорний септако́рд
Про плинність часу й безпорадність, про тління світу й забуття,
Де тимчасовою є радість й недовговічні почуття.
А я дивитимусь на спади моїх знекрилених жадань...
Мабу́ть, якісь незнані вади формують образи страждань.
Чомусь, коли створив ти крила, мені здалося – то на двох!
Але я йду кудись по брилах... зі мною поруч тільки Бог...
Митець:
Відносин стверджена шаблонність руйнує створені світи,
Де доля пташкою в долоні, яку відчули я і ти.
Лане́ць, кайдани, пу́то, ґрати – один суцільний антипод
Думкам, які летять у кратер в імення праведних свобод.
Життю не стане на заваді мінорний лад, що навкруги.
Під час проходжень певних стадій аби не втратити снаги...
Напевно то хандра осіння тебе бере з обох боків –
Усе нагадує про тління: пожовклий лист, відліт птахів.
Того тобі здається, мила, що час твій вичерпав себе.
І ти ідеш кудись по брилах... і все тобі ні се ні те...
Повір, твій настрій розумію й чуттів твоїх вразливий стан,
Тому... химеристому змію тебе на втіху не віддам...
28.10.2023
*ЦОБ-ЦОБЕ́ ( розм.) - вигук, яким навертають запряжених волів ліворуч-праворуч. Якщо кажеш "цоб" – повертає ліворуч, якщо "цобе" – праворуч. Ну а якщо "цоб-цобе" – то йде прямо.
Муза та митець (діалог)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996893
Муза та митець - 3 (діалог)
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003325
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998051
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 04.03.2024
І цілував її ребра
Й кожну родимку на животі
Диханням накривав, мов небом
Розсипалася ніжність по тілу , мов лапотиння..вночі
Розмовами гладив душу,
Сльози стирав - її біль.
Сміхом загоював рани ,
Задля неї ішов у бій.
Тихо палало небо
Голосно стиралосья з небом життя
В її сина були його очі.
В її сина його вуста.
7.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005244
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 03.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2023
Дівчина-бариста
Горнятко вулиць вечір сутінками сповнив.
Вона варить каву, осіння, стомлена, сонна...
Кава грає відтінками смаку столикими.
Бариста за фахом,
Художниця за покликанням..
Й було відчуття, що диво ось-ось і станеться,
І тіні вечірні з'являлись, мов привид Станіса...
- Чекайте хвилинку, кава ще трошки й звариться...
У ній уся суть, у ній уся мудрість Варіса...
Кава - це вірші поетів у стані рідкому,
Кава - це в почуттях замість крапки - кома,
Людина без кави, мов Курт Кобейн без конверсів..
Кава - це магія,
Кав'ярні - маленькі Гоґвортси..
Ти входиш до неї смиренно, мов грішник до храму,
Просиш, як покаяння, міцного, мов сталь, еспрессо
І дудлиш його до останнього міліграма,
Замість молитви - чорна ранкова месса..
Замість молитви - очі, лагідні і знайомі,
Замість кадила - чашка, замість свічок - цукерки,
Замість хрестів - кориця, турка - замість ікони,
Запах її парфюмів - ніжно-солодко-терпкий..
І висне над головами спокуса, мов меч Дамоклів,
І висне свідомість, наче старий процесор,
І зорі спостерігають нас крізь біноклі,
Вони усе знають ліпше, ніж Ванга та Мессінг..
І світло дарують, далекі такі й молочні...
Шкода, що не можна їх замість вершків у мокко..
А може і можна, якби ми були молодші,
Якби час не вкрив наші душі буденності мохом..
Якби був не Київ, а був би, наприклад, Гоґсмід,
Якби все було, мов у казці дитячій, просто..
Якби я був Гаррі, а ти, ну приміром, Джині,
Якби ми знайшли лампадку з чарівним джином,
Якби всі проблеми зникали велінням щуки,
Якби враз всі війни і катаклізми вщухли...
Ще сотні ''якби'', що серце шрамують лезом...
Бариста за фахом,
У душі поетеса..
Туман-чародій затягнув щільно небо димкою,
Злива дурна вкрила місто плащем-невидимкою,
Один помах палички — день перевтілився в спомин.
Вона варить каву, осіння, стомлена, сонна..
© Паша Броський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739091
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 02.02.2023
ніч гупне і з оголених гілляк
пострушує мінливі оберемки
віконних вогників
і місто побережне
різноголосо помине чортяк
які з болотних марив зводять рим
бач знов про них на те воно і ворог
щоб знищувати все і цей вівторок
почнеться знову дриґом догори
та світло виливає переляк
рожевий віск тече вві млу спроквола
виразно проступають темні кола
сторонній місяць в дзеркалі закляк
це все не з нами це усе про них
коли би ніч була настільки зла що
не поглинала людського нізащо
повір у ній навіки б недруг зник
басовий рев виорює асфальт
новини в стрічці вперті мов прочани
ловлю цілунок радіомовчальний
як прихисток від них і білих пальт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971956
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 02.02.2023
Мо́розно січню,
Зи́мно березам,
Інею – звичні
Танці на лезах.
Я разом з ними
Сонцю радію.
Шостий мій вимір –
Тиха надія.
Хвиля по хвилі
Сиплються в жмені.
Страчую сили
Дрібнобуденним.
Видихну ранок,
Небом нап’юся,
Легше як стане, -
Знову у русі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971830
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 02.02.2023
Відпалають останні акорди.
Зотліє трава.
Ще болітиме довго… (до часу, пташино, до часу)
Не римуються більше ні кров, ні любов… і слова
шкутильгають повільно й незграбно,
мов бідний на касу.
…іще стрінеться хтось,
що вітри у долонях несе
…ще спізнається той, що водицю освятить студену
Не розхитуй пітьму, бо у тебе є, зрештою, все --
і небесна блакить,
і весна, і твій вихід з Едему
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971717
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 23.01.2023
любовь оставляет пятна, узлы на лимфе
хлеб терапевту, или пилоту - авто,
поэту, что больше всего любит лифты
за их прямоту, за их поэтажную правду -
бегство в горящие звезды и в проливные ливни
из супермаркетов, мы же с тобой - гастронавты,
с кредом фотографа - видеть весь мир объективно,
работника крематория - жгите, аффтар!
а по весне распускаются руки, цветы и раны
мне не хватает тебя, как иглолки в душу.
двух голосов в одну ночь, что закручивал краны,
тайный язык за семью поцелуями слушал.
любовь - это дарственный нож с рукояткой острой,
сумма слагаемых вместе под весом тела,
где ты мне сдана, моя милая, в частую собственность
словно бумага и белые, белые стены
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254274
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 22.01.2023
Сорвались круглогубцы, и стиралке -
Скусился кабель, корпус коротит.
Я - пятый год, некомпетентный, в браке:
Все, кроме тут - меня, богатыри.
Надписую на счётчике – локации.
Подтянутым, её встречаю жарко.
А мне, жена, вечерней аттестацией:
...Что курсы есть электрики и сварки…
09.01.2023г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970510
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Озёрные чаши – ламбарды воды.
Им, вялые реки-бега́ – тамады,
Которых зовут – расплеска́ть черезме́рье
Накопленного для нужды чьей-то, трели.
…Озёра-художники, формы котлов
С лягушкою меж колдовских берегов,
Меняют под зелья охот – незаметно.
…И омут внутри – сучит стены-рельефы.
21.01.2023г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971564
дата надходження 21.01.2023
дата закладки 22.01.2023
О, з'єднання-ру́ди,
Сірчані, з металлами.
В обіймах-Бермудах
У блиску, завалами.
У різних відношеннях,
Пристрасть, й нерівних -
...Які чекають забо́женням,
Коли їх розі́рвуть
Сажисті-пухкі,
І балансові руди.
Комусь – беручкі,
А для інших – зануди.
На всіх – й полювання,
Аби розлучити,
Й ліпити з них – сані,
Гаражні полички.
Їдке змийкоді́йне,
Усе що завгодно,
Якщо з руди - цінне
…Здобудуть, в поло́ни.
21.01.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971567
дата надходження 21.01.2023
дата закладки 22.01.2023
приїхала Стефа
на білім коні
приїхала Стефа
а лютий ще ні
приїхала Стефа
ти сяєш увесь
розкрилася вічність
і кавою з джезв
розлиються вірші
народиться світ
кохання у тиші
омана і міт
приїхала Стефа
на конях весни
у пазусі - літо
у родимках - сни
приїхала Стефа
привезла теплінь
і стало вам терпко
так янь входить в інь
06.01. 2023
Живопис - Всеволод Максимович «Поцілунок».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971217
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 20.01.2023
У хаті густо баговиння.
То берці, в суглинках наскрізь,
Принишкли, ніби справді винні,
Що смуток рудкою поліз.
Крізь сльози глину замітаю,
Збираю в пуделко старе
Дещицю пекла, жменю раю,
Бо це ніхто не відбере.
Хто я? як звати? скільки років?
Причинна… голема ліплю
Із глини, із минулих кроків,
Що десь загрузли у ріллю.
На помсту велетня відправлю,
Як стрілки схрестять дзиґарі.
Сама – на плаху – до шпиталю,
Коли дозволять «нагорі».
Хоч вийти! Та хоча б дихнути
На повну! З берцями в багні
Прошкую у свою покуту
Жінками, що живуть в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971214
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 20.01.2023
Стучится снова листопад по жести,
Хотя и тучи в небе проредило,
Его спокойный тон, созвучен сердцу
До ночи перешёл в тахикардию.
Спеша упасть, друг друга догоняют
Несбывшееся на зиму снежинки.
Мультяшным капитошкою мигая,
На тонком подоконнике пружинят.
Который день подряд рыдает осень.
Недавно пылким чаровала взглядом,
И вот сера, скучна прощенья просит
За то, что оказалась дождепадом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966508
дата надходження 24.11.2022
дата закладки 17.01.2023
Не столкнуться с темнотой сплошной,
полного блэкаута безумия
избежать суметь любой ценой –
в ночь, слепоглухую и безлунную,
и в рассвет, прилётами чумной!
Задержись, прошу, у края рва,
бедное сознанье, - даже пропасти –
мигов и часов поникли лопасти,
для меня вращаются едва…
Но ещё не выплакано слёз
и потерей клины журавлиные
надо мной не все ещё раскинулись.
Не иди ж, рассудок мой, вразнос!
На юру печалей, на стремнине ли,
в ливнях, заливающих откос
(не вода в них – горечь дней полынная),
в грозовом закате сбереги меня!..
6-9 января 2023 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970599
дата надходження 10.01.2023
дата закладки 10.01.2023
Дніпру, митець-мороз
Пан-пастелями йогуртів
Й сметанним лайнером*
Ажурює вітраж.
І річкови́й гіпноз
Підлідних заворотів
Кидає картами -
На ранок-вернісаж.
08.01.2023р. ( «Якби не війна» )
*Лінери, лайнери - різновид капілярної ручки, яка за своїми властивостями і зовнішнім виглядом нагадує щось середнє між фломастером, ручкою і пером, разом узятих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970612
дата надходження 10.01.2023
дата закладки 10.01.2023
Родных, друзей теряем мы с годами.
И это невозможно изменить.
Судьба жестоко поступает с нами.
Но бесполезно нам её винить.
Мы обижаться на судьбу не вправе.
Порой беспечно наша жизнь текла.
А детство было в золотой оправе.
И молодость сиренево цвела.
Познали мы тревожные моменты –
Последствия кровавых лет войны.
Но радовали нас аплодисменты –
Успехи процветающей страны.
Наш мирный труд – бесценное богатство.
Он был залогом радости в семье.
А добрые традиции и братство
Не подавали повода войне…
Сегодня вся Планета жаждет МИРА!
Судьба опять меняет свой вердикт.
С небес звучит божественная лира:
Здоровый Разум злобу победит!
О5. 01. 2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970225
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Срібною монетою
Місяць над планетою,
Крізь чуттєві пальми пальці
Сіє промені на гальці.
Омиває їх вода,
Колихає: "гойда-да".
Посріблилися двох тіні,
У натхненному сплетінні.
Напівсонні береги
Смокчуть бризи від нудьги,
Через трубку з океану,
Напускаючи оману.
Підкорилися й ми повні -
Вклякли острови безмовні. 7.12.22
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969690
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 31.12.2022
«Бджоли без радості тягнуть з долин пилок,
Вівці й олені ідуть все далі в гори,
Лише мураха бенкетує на славу…»
(Скелла «Народження Фінна»)
Коли твоє племя виходить на стежку війни,
Коли шаман чи друїд, чи жрець, чи брахман
Жертву приносять чорному каменю смерті –
Лань ясночолу в офіру, орла і змію,
Коли стріли збирають у сагайдак своїх мрій,
Гострять вістря списів і мечі своїх сил,
Небо байдужим оком споглядає пристрасть ловців
Дичини з твоїх снів, оленів з твоїх пісень,
Торкнися кори високого явору, листя збирай
Цілий жмуток – з бересту, грабу та клену
Гілку зірви бересклету та корінь копай ялівцю
Вогонь розпали та дим ароматний богам подаруй!
Танець вовка біля святого вогню на вершині танцюй!
Бубон звучить над долиною Синьої річки
Стадо зубрів біжить у ліси потойбічних рівнин,
Білка шишки збирає тільки з ялиці Білого Неба,
У водоспаді стрибає лосось і вогонь тріскотить
Чуючи клекіт орла з плямистими пір’ями хмар…
Тіло мужів розмалюй чорними й білими смугами,
На ланітах й раменах черленим познач знак вогню,
На обличчях жінок намалюй знак води – синім і жовтим –
Знак Сонця й Світанку. Й протяжно співай
Під бубен пророчий – завтра мисливців вести
За хребет Чорного Крука, де на галявині Мертвих Дерев
Землю поїти мужі будуть водою кольору охри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368456
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 24.12.2022
Темнота шелестит неуютом.
И не каждый свет, отблеском – счастье.
Навоспитывали бультыхнутых,
Для которых пожары – пузастость.
Миллионам сегодня – приюты
Из чужих, незнакомых, случайных.
И забота, шаблон пресловутый,
Трафареты - оттенков бескрайних…
23.12.2022г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969041
дата надходження 23.12.2022
дата закладки 24.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2022
А полум*яний серпень догорає,
Минає густар поступово.
Ще живо тріпотить і ще моргає,
Сказати ніби хоче слово,
Голублячи промінням землю з цебра,
Цей хлібочолий, копень, жнивець,
Городник, зоряничний, тепло-щедрий
Збирає урожай - щасливець.
А вересень підхопить естафету -
З оселі серпня добрий спадок.
Вогнем осіння заблищить монета, -
Життя триває - пиймо радість.
(Серпень ще з давнини має назви: густар, хлібочолий, копень, жнивець, городник, зоряничний).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887087
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 12.12.2022
Неусыпный, плаксивый, завистливый страх
в этих лживых – пока они живы – глазах:
заключить бы в объятья (в темницу и тьму) –
чтоб бесстрастный твой свет не сиял никому!..
Но насмешливо мертвая светит звезда:
что тебе до меня, нищебродка-беда?
Подойди, погляди – я беднее, чем ты.
Ничего не отнять у моей пустоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968018
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Небесного дерева стогнуть гілки, обтяжені хмарою сірою.
Лелеки встромили дзьобаті голки у вишивку стежки до вирію.
Розгублений сад пише зжовклі листи промінням рудої чорнильниці
Лелекам: спішіть, вам ще треба пройти негоди повітряні митниці...
Якісь
Сумні
Передкурличні дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745318
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 22.11.2021
Не на шутку намедни разгневался Марс, -
Забодал его бешеный Овен...
Из глобальных проблем он устраивал фарс
И во всём оказался виновен...
Бьёт копытом Венеру упрямый Телец,
Отгоняя рогами ракеты...
Он вообще-то довольно успешный делец
И не хочет пойти на котлеты...
Красноречием блещут в ночи Близнецы,
А с утра корчат в зеркало рожи...
Но по жизни вообще-то они молодцы
И весьма друг на друга похожи...
На Луне как на сцене топорщится Рак,
Залихватские вертит коленца...
Помечтать-покапризничать он не дурак,
Не приемля ничьих конкуренций...
Самолюбием тешится царственный Лев,
Как зарницы сверкают зеницы...
Беспощаден его сокрушительный гнев,
Не боятся его только львицы...
На Меркурии Дева сама не своя,
Совершенствует меридианы...
Скрупулёзностью тешится словно швея
И весьма ненавидит изъяны...
Не от мира сего суетятся Весы,
Вносят вклад во всемирную повесть...
Им бы взять да отвесить кило колбасы,
Но приходится взвешивать совесть...
Неземными страстями кипит Скорпион,
Но умело их прячет в забрало...
По любовным страстям он вообще — чемпион,
Но не будет дружить с кем попало...
На бескрайних просторах резвится Стрелец,
Мечет стрелы, куда ни попало...
Он по жизни всегда был лихой сорванец,
Но ему даже этого мало...
Свысока на округу глядит Козерог
И гордится своим постоянством...
Он сметает хвостом пыль с небесных дорог
С характерно-завидным упрямством...
Среди звёздных полей воду льёт Водолей,
Тырындит про высокие чувства...
Он наивно считает, - какой дуралей, -
Что харизма — основа искусства...
Ошарашен Нептун экзальтацией Рыб, -
Вопреки межпланетным сюрпризам,
Посреди необъятных космических глыб
Сохраняется их альтруизм...
Неспроста приключился такой ералаш,
Голова как встревоженный улей...
А учёные этот вселенский шаба́ш
Называют магнитною бурей...
август 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886816
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2020
Холодний місяць гострить лезо.
Крихкий будує тиша храм.
Чого Ви плачете, принцесо?
Ви й досі вірите казкам?
Хіба для смутку є причина?
Пощо ганьбить свою судьбу?
Бо рицар хто? Брудний мужчина,
що любить бійку і гульбу.
Він не полюбить Вас до скону.
Він у походи дремене.
Повірте, серденько, дракону.
Кохайте, серденько, мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877694
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 30.05.2020
За синім-синім льоном,
За білим-білим днем,
Де небо б’є поклони,
Спливаючи вогнем,
Де сяє хмарне титло
Над стовбуром сосни,
Живуть надії світлі,
І добрі-добрі сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876760
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Гойдає дощ лаштунки моїх дум,
У теплу ковдру заповзає спокій,
Під музику тонких небесних струн
Промокла ніч стирає денні кроки.
Перлиночки дощу тук-тук, тук-тук
Відмірюють по крапельці наркозу…
Зі стелі опускають, з божих рук
Намисто мрій захмарні віртуози.
Лоскоче серце дощовий скрипаль,
Цілунку сну чекають спраглі губи,
Закутуюсь в тонку, прозору шаль
Де дрімота ніжнесенько голубить.
Спускаюсь в задзеркальну глибочінь
Під чарами Морфеєвого трунку
У магію солодких сновидінь
Нектар яким несе весна-чаклунка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Хвилі бузкові в травневім розмаї,
Мов в океані сапфірових вод.
Очі зелені і карі єднали.
Разом у парі - незвичний клейнод.
Хвилі бузкові в травневім розмаї.
Пахощів жмені, стійкий аромат.
Скромний букетик - кохання без краю.
Сонця скотився блискучий дукат.
Хвилі бузкові і легкість цілунків.
Ніч вже зірчасте плела макроме.
І солов*їної звучності лункість
Ніжно проникла у мево моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876110
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
У хаті пахне пирогами,
Варення з вишень на столі.
В гостях я нібито у мами,
Все так, як ми були малі.
Весела мама і щаслива,
У очі дивиться мені.
В вікно заглядує калина,
Обоє раді ми весні.
Ну як живеш?- мене спитала.
А в мене сльози полились.
Мою руку в своїй тримала.
Зі мною, дочко, поділись..
Та що казать, всього бувало,
Життя не мед, ти не хвилюйсь.
Її в щоку поцілувала.
Почула слово: ти тримайсь.
Вона мені ще щось казала,
Та вже не чула я її....
Гірка сльоза з щоки сповзала,
Було так боляче мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875724
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 16.05.2020
У хаті синьо.
Носиться тепло
з кутка в куток, як дід виходить в сіни.
А у дворі вирує вітер сильний,
пилюку вибиває з кволих тіней,
і соняха розхитує стебло.
У соняха зелена голова –
ще не зацвів.
А от у діда – сива.
І просяться якісь такі слова…
Та дід не знайде й видихне – овва…
І, вже гучніше, вголос – буде злива.
І знов мовчить, бо не знаходить слів.
Він ще цвіте – він сорок років цвів
таким сріблясто-тоскним, сніжно-білим...
І світ здається діду зрозумілим
і надприродним, як церковний спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872551
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Писанко барвиста, візерунчаста,
Благодаті всім нам прихили!
Вже сади пробуджені розбруньчились,
У цвітінні ви́шень попливли.
День такий - аж боязко зурочити,
Сколихнути дихання трави!..
І полощуть бані позолочені
У небесній купелі церкви.
Сповіщають дзвонами щасливими
Світлу, благодатну новину.
Господи, прошу, благослови мене
У смиренні провести весну...
Дай мені набутися у спокої
Із близькими, щирими людьми,
Дай терпіння й мудрості високої
Не ворожість сіяти, а мир.
З тріском не зламатись, не заче́рствіти,
Не збідніти серцем на любов,
В самоті не розгубити безвісти
Оберіг родинних молитов!..
Не дозволь, щоб кинула під колесо
Безппосвітних буднів суєта...
Дай, щоб у душі розвеликоднилось,
Як у храмі нашого Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872720
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Не мовчіть барабани і труби!
Сійте щедро мелодію справ!
Забуття переможених любить,
а не тих, хто свій острах здолав.
Не давайте всевладдя століттю,
бо затопче, знеславить, зітре.
Розсипайтеся громом і міддю,
омолоджуйте звуком старе!
Розганяйте у спогадах морок!
Вкорінитись не дайте ганьбі!
Бо інакше історію ворог
забере неодмінно собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872792
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Дрібні, життя щасливого, уламки
Так хочеш ти і склеїть, і зліпить.
Самотність виє вовком спозаранку
І хвіртка до хатини не рипить.
Холодний попіл сірості світанків:
Там палить туга вицвілі листи
З долоней повних радісних серпанків,
Років прожитих зоряні мости.
Годинник стрілки повертає в осінь,
Вітри ж несуть і хлюпають у вись
Вербові струни і весняну повінь
Шепочуть тихо до тебе: Дивись!
Там ваші мрії… Небо не вміщає
Намисто всіх тих райдужних перлин.
Сердець проміння ночі освітляє
Фарбує чорну темряву в кармін.
Як мало треба – крапельку любові
І ніжно-теплу руку на плече,
І тихе слово в барви вечорові,
Як ніч полотна зорянисті тче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868585
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 01.04.2020
***
Мовчу. Ім’я моєї музи – Тиша.
Пекуча і гучна лавина мрій
Пустелю ночі у душі залишить.
В чорнилі оніміє гріх і грім.
Мовчи. Хай душу до кінця розчинить
Вино ілюзій та нектар зі сліз.
Розсій по небу золоті перлини.
Думками не торкнися до землі.
Мовчання нас погубить і врятує.
Віддам я вітру безсловесний лист.
Не промовляй ім’я любові всує…
Хай вічно в тиші мріє і болить.
***
Моє мовчання і твоя байдужість
Змикаються в обіймах самоти.
Я замерзаю у пекельній стужі
Між мертвих фраз, які тепер нести.
Несказані мотиви, як і вірші,
Давно розтали, наче перший сніг,
І ми удвох серед німої тиші
Героями зробились інших книг.
Я залишаю ці блокноти датам —
Нехай розкинуть вірші в календар.
Я зачиняюсь у пустій кімнаті
З тобою, музо... Вип’ємо нектар?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858529
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 02.01.2020
Непомітно для всіх конкурентів,
Не рахуючи їх голоси,
Осінь безліч знайшла аргументів ,
Щоб відкрити салони краси.
Фарбувала патлаті берези,
І тонесенькі пасма верби,
Готувала ліси до «Імпрези»,
У солярії гріла дуби.
Нанесла ледь легку позолоту,
На гіллячок новий манікюр,
І прибрала покоси з долини –
Епіляція всіх шевелюр.
Норум’янила яблукам щоки,
Динь – скоріш засмагати на пляж,
Аромат кавунів на всі боки,
Горобині – новий макіяж.
Масажисти-вітри чаклували,
М’яли вправно із боку на бік,
Листя хвилями перевертали -
Кріп, петрушку, щавель, базилік…
Хоч затіяла дуже зарано,
Бо буяє серпнева трава,
Але в осені є свої плани -
Швидше в літа забрати права…
14.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844972
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019
На фоні ранкового неба
Ти на мітлі
Така ж красива,
Як і без неї.
У костюмі відьми,
У образі босоркані
Ти позбавляєш здоров’я,
Забираєш пам’ять,
Висмоктуєш розум,
Зводиш у могилу…
Я вже відчуваю
Холод землі…
Але вночі
Ти перетворюєшся на мамбо –
чаклунку вуду,
Щоб повернути мене з потойбіччя
І перетворити на зомбі
Для того,
Щоб не тільки завтра,
Але і щодня
У костюмі відьми,
У образі босоркані
Позбавляти мене здоров’я,
Забирати пам’ять,
Висмоктувати розум,
Зводити у могилу…
Бо я
Ніби зрадив
Тобі.
Босорканя (діал) - закарпатська відьма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287089
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 11.08.2019
Полечу у мріях
Я у піднебесся
Позбиваю дощик
Із м’яких перин.
Ніжна ностальгія
Тихо в сад проллється
Під ногами змокне
Осені бурштин.
Хвиля-феєрія
Заколише мідно
Уночі безсоння
Срібних намистин.
Огорну, зігрію
Твоє серце, рідний!
І морських дістану,
Й зоряних перлин.
І прилине пісня,
І засвітить сяйво, -
Обігріє дійсність
Неземних хвилин.
Пристрасна стихія
Забринить струною,
На світанку зійде
Сонячний цитрин.
Осінь-чарівниця,
Мов любов остання...
Закружляє нами
Доля – серпантин.
Жовтий Чорнобривцю,
На вікні геранню
Не судилось бути
Інеєм з гардин
Цих дерев осінніх,
Цих садів біблійних,-
Млію у полоні
Гострих павутин
Нині! Ну а завтра
Полечу у мріях
Я у піднебесся
Зачарую танцем
Сніжних балерин...
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288790
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 11.08.2019
Моя мелодія вітрів
несе тобі у вікна листя.
Клавіатуру пальці тиснуть,
ти йдеш по римах, як по вістрях.
А серпень рано догорів…
Джазує вересень дощем,
фонять відкриті парасолі,
О скільки слів! Які прозорі!
Який високий тон! О солі-
сти осені... І ще
потому тиша, як в раю.
І ти у римах, як в нірвані,
До півночі або до рання
на незастеленім дивані
ушосте ямбом виграю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281889
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 11.08.2019
Перелітних пісень і листів
Дочекайся – ще навіть не квітень.
Пілігримові мрією – дім,
Як святе, а мені б – долетіти.
А мені – найдорожче ім'я –
І водою живою, і силою.
...Ти чекаєш мене, тільки я
Надто довго вертаюся з вирію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249522
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 11.08.2019
так безпомічно,
так безпечно
в райських дзвонах сказала: мій…
до полинних дощів причетний,
утішати мене
не смій!
у роздвоєнні –
не зберемо, –
я розбила яйце-райце.
брат мій – янгол
і брат мій – демон
не осудять мене за це!
але ти –
забуття кленове,
мого дару крило легке,
помолися,
щоб стати поруч
із душею,
що йде в піке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274311
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 11.08.2019
Ці слова на вушко - медоносна пісня,
Це торкання пальців - світлячкова даль...
Над лелечим раєм розговілась пізня
Зіронька любові, затужив скрипаль.
І вповило душу в шовковиті треми.
Ночі наливної золотий драпер.
Соловейко-місяць, кришталевий тенор,
Співами святими небеса підпер.
А на плечі коси - трави напашені,
А на груди сяйво, ру́жові уста.
Стоголосся зваби - цвіркуни шалені,
Де на луці щастя сонце вироста.
І на лірі вітру серцемовні ноти,
Лоскотом до щічки ніжності вуаль:
Ці слова на вушко - медоточні соти,
Це торкання пальців - світлострунна даль...
(27.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373812
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 24.07.2019
Ти - не вічність... Ти - вічна невічність.
Обезкрилена зграйка думок.
Тільки долі... Лиш долями - стрічні
Під наметом холодних зірок.
Сиві тіні, довкруг - сиві тіні...
Не зови до світань - їх нема!
Полотніє душа в голосінні,
Де в заметах раює зима.
І намарно не жди, бо чужинка...
Вже у жилах розбавлена кров.
На щоці у лампадки крижинка -
Замерзає востаннє любов.
На вікні, мов суха витинанка.
Тільки й того - смертельний вогонь...
Безголоса покірна вигнанка
Наусебіч зо серця твого.
То ж - не вічність, я знала - не вічність!
До очей - наполохана ніч.
Наші долі - лиш долі навстрічні
Під наметом розпатланих свіч...
(12.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384461
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 24.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nDE5dXlkTy4[/youtube]
Літали мрії -
розвіяв вітер.
Мабуть, безкрилі,
бо час все витер.
Чи слабосилі,
тому й замовкли.
Чи дощ стіною,
вони й намокли.
Слабке цвітіння,
довге мовчання.
Ледь- ледь жевріння,
чи небажання.
І знову спроба -
піднятись в хмари....
Надії мрії..
Хто
цим
не марив?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839994
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 20.07.2019
Від губ слова стираються до дір.
У просвіт зазирає клаптик сонця.
Лягає думка рвано на папір
В римованій прозорій оболонці.
Найменший нерв - чутливіший приймач.
Рядки потроху набувають сенсу.
Кружляю понад смугою невдач,
Дань віддаю дозлітному шаленству.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842110
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Тут полини змережели стежки,
Тут ранки - короваєм на долонях,
Тут їжаки годуються з руки,
А сонце градус міряє об сонях.
Яка легка, правічна благодать!
Ця тиша - перевтілена на спокій,
А пісня одуда, не значить, що біда
До когось повернула свої кроки.
Тут затишно. Тут час завмер і, вмер.
Яскраві зорі ніч свою боронять,
А потім забирає від химер
Проміння тепле доторком на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841697
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Притилепалам* сі з полі - сіно з мо складали,
Би го дощ не замочив, перед хмарів гнали.
Стефко квочку відвізав, я сі води впила,
Граблі кинув до стодоли, а за ними й вила.
Тілько в літі памітаю того депутата,
Чось із вилами літає - певно жи з загатов.
Шось му певно пороблено - вічно репетує,
Видно цівком глухуватий, або слабо чує.
Як но Стефко вила тєгне... просит вишиванку,
А я тихо ї ховаю за міртов* на ґанку .
Нема чого в вишиванці вилами махати,
Юш їден сі домахав, жи сі можна всрати.
Обійшлись мо господарку, вечерю втоптали,
Юш напевно спати з Сефцьом будемо лігали.
Поки я си ноги вмила, вийшла в коридор,
Стефко вперсі своїм писком у телевізор.
А там крику повні майтки, так сі всі жерут,
Хто кого, тай де, за шо- мало сі не трут.
До корита пре сі нарід, як би зварював,
Так всі хочут керувати, аби хто но дав.
Я сі дивлю до екрану... стоят два «Антошки»,
Іден в дзюрах на колінах, а другий з гармошков...
Натігнула м вукуляри - та то фейст лопата,
Той напевно бульбу має - то юш не загата.
Другого м впізнала з писка - таке, старе шило,
Купа літ уже минула, як на зорі вило.
І не можу тями дати, при чім та лопата?
Йой, та певно його жінка юш трохи горбата.
Від коли, мій Стефцю любий, хлопи грядки полят?
Бо туті, як не співают, то моцно говорят.
Та ті, Касю, йдут до ради, хочут в депутати,
Шось їм певно пороблено - мікрофон, лопати...
Грасівничка тоже з ними, бо має три зуби -
Так їм слинка юш тече, аж попухли губи.
То купіт си машинки губи закатати,
Бо вам можут на фуярці* тоненько заграти.
Мірта- вид вазону, фуярка- губний музичний інструмент, на подобі сопілки, притилепалася - прийшла.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841020
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
А я добавлю горечи корицы
В осенний кофе, аромат творя,
И с нежностью бессовестной блудницы
Волшебным пледом соблазню тебя...
Вдыхая грудью утренность прохлады,
Проваливаясь в омут сентября,
Сорвём любовь в лианах винограда
Садов безумств постельного белья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605703
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 27.06.2019
І, хоча, нелегко зрозуміти різницю між поетичним світосприйняттям і приватною думкою, у співвідношенні з життєвою правдою, у будь-якої людини є покликання – бути свідомим громадянином і мислячою істотою.
Тож,і я щиро запрошую таланти КП до участі у десятому міжнародному поетичному конкурсі “Чатує в століттях Чернеча Гора”.
Тема якого - творче ставлення до сьогодення.
Більш доокладно на про цей проект можна дізнатися сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2639795/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838759
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 27.06.2019
Зникай…
Не вір ніколи і нічому.
Змивай з кривавих губ цукровий грим.
Під хаотичний гул нічного грому
………………ввійди у Рим
…минай
Вінтажну велич передмістя.
Впусти в серцевий шлюз солоний дим.
Спини свій гнів на сонячному вістрі.
……………….побудь ніким
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839676
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Ой, стиглі черешні у кошик складала,
Для тебе, мій милий, коралі вдягала,
Розшиту спідничку барвистим намистом,
І стрічки в волосся заплела навмисно…
Ой, вишні вклонились низенько додолу,
А сонце сховалось у хмари ще вчора,
Чи прийде, рідненький, тихенько до плоту,
З тобою стояла, хоч мала роботу.
Ой, коле у руки достигла ожина,
Розкриє обійми розлога шипшина,
Студена водиця в глибокій криниці,
Я глечик тримаю – чи хочеш напиться?
Ой, манить солодка, налита малина,
Для тебе я стану чудова дружина,
Де слива співала пісні з осокою,
Я хочу вінчатись у серпні з тобою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839972
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Хмару тримаю за руку.
Цілую палкими устами.
Загортаюся в неї.
Всесвіт пригортаю до себе.
Зливаюся із всіма зірками.
Наповнююсь щастям.
Дерево скинуло насінину.
Воно заповзло до мене в серце.
Корінням проросло.
Квіти виростають з очей,
З грудей вилітають птахи,
Коли поруч ти.
Тепле літо грає по тілу,
Хвилями моря заспокоює душу
Словами кохання.
Лісове повітря застрибує в мене.
Без крил починаю літати.
Ти тримаєш мене за руку.
З рук плететься листя. Я - дерево.
З ніг хлюпоче вода. Я - ріка.
В голові танцюють планети. Я - зірка...
Лиш від одного променя ліхтаря.
© Ольга Баландюх, 03.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798224
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 26.06.2019
А зозуля закувала рано-вранці на зорі,
Сонце лагідно стрічала, облітала димарі,
В кожну хатку зазирала, нагадала : «А я є!»,
У селі всі рахували, як пустуночка кує…
Заховалась у ліщині та чекає сизу ніч,
Скелі встали старовинні, ключик мають від сторіч,
Пташка спритно підстрибнула, просить тихо : «Поможіть!...»,
Колись в вічність зазирнула, марить нею кожну мить.
Підійшов владика часу (сива в нього борода),
Посох різко підіймає – зникла птаха, от біда,
У годинник оселилась, серце – точений метал,
І співає щогодини – має новий п'єдестал.
За вікном шумить ліщина, а зозуленьки нема,
Зажурилася дівчина, бо чекала, а дарма….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839882
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2019
Мне ангел дал своей любви,
Что после ныла лавой в венах.
Тогда во мне безбожный демон
Нимб грешный проклял на крови.
Касался хладного чела
С любовью, нежностью и лаской
Перст бледный, а сорвав все маски
Смертельно жалил как пчела.
Текли года в часах песочных,
Но каждый год длинной был в лимб.
В углу лежал небрежно нимб
И пара крыльев цвета ночи.
Со мною как-то разделил
Беспечный ангел ветер встречный.
И так же мерзко и беспечно
В святую нечисть обратил.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hbe3CQamF8k[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829526
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 21.06.2019
Тихенько...ццццц
У залі повна тиша...
Завмерло все, застигла в жилах кров...
Душа тремтить...чи стала ще густіша...
Ще мить стою....спокійний видих...крок...
Увертюра….
Взяла я першу скрипку..
І в руку вклала наче диво-смик….
Із перших нот розбуджу чудо-книгу,
А світ навколо у софітах зник….
На каблуках, що гострі наче шпильки,
Впиваюсь в сцену сірого життя,
Повстане вмить торнадо з ното-хвильки,
Нема завіс, немає й вороття.
Не діва я, не фея, не блудниця,
Мадонна десь за гранями буття,
Та де пройдусь – посіється пшениця,
У ній від сліз ховаю почуття.
Не ангел я, та маю його крила,
Їх вже давно для тебе берегла,
У темну ніч від зла під зорі скрила,
Тепер тобі на плечі одягла.
Йде перший акт….
Усі вдягнули маски,
Лиш я одна для тебе мов нага,
Сценарій є, у ньому море ласки,
Для майбуття прокинеться жага..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839529
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Дощ у обробці сонця –
Грає оркестр веселки.
Може, мені здалося?
Ні! Невимовно легко –
Наче не злива вранці,
Наче не грім душею.
Думи кружляють в танці:
Ходить Господь Землею.
Барви горять завіту –
Радість зростає в грудях:
Будеш! Ще будеш, Світе!
Ти не помер у людях
Втомлених та жорстоких,
Наче вітри колючих.
Бачить всезриме око
Крізь непроглядні тучі
Скільки кого і звідки,
Скільки чого у кому.
У веселковій річці
Серце змиває втому.
Дощ у обробці світла.
Усміх Землі картатий –
Вміє вона, як діти,
На голові стояти
І посміхатись щиро
Всупереч всім баластам.
Світу сторін – чотири,
Райдужність миті – п’ята.
Без дисонансу єдність –
Класики рок обробка:
Наше життя – приємність
+
Наше життя – коротке
=
Насолоджуйтеся веселкою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839333
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 20.06.2019
Хвилини тихо сіє час.
Події пишуть епілоги.
Спочиньте. Більше не до вас,
Мої невтомлені тривоги.
Он завтра буде ще доба,
І градус почуттів високий.
А зараз… зараз не судьба.
Тривогам теж потрібний спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839331
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 20.06.2019
Чи янгол - на свiтанку,
Чи демон - увI снI,
Стрибок у нереальнicть,
Чи спалах у ночI?!
Невже таке буваэ
Потвора чи полон,
Бурхлива сюреальнicть,
Земний Армагеддон?
16.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839359
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 20.06.2019
Кульбабки в саду і цікаві факти про них.
Ранньою весною, як тільки зійде сніг, в саду першими з’являються жовтенькі, сонячні кульбаби. А через декілька днів вкривають землю жовтим килимом.
Мені дуже подобаються ці чудові, зігріваючі погляд ,корисні для сада і людини рослини.
Вчора в захваті прочитавши цікаві факти і легенди про ці квіти. Ще більше переконалась в іх цілющих властивостях і позитивно впливаючих якостях в весняний період, коли навкруги ще все сіре, ішші рослини ще не прокинулись від зимової спячки, а ці маленькі, яскраві сонечка ранком розкриваються, зігрівають погляд і піднімають настрій.
В травні прочитавши цікаву статтю про цілющі властивості коренів одуванчика, які мають сильніші властивості ніж любий антибіотик, попросила чоловіка викопати корінців. Корінці добре промила, просушила, а потім заварювала і пила приємний на смак напій.
Щодня звертаюсь до Всевишнього з подякою за все, що маємо і користуємось, що дає оточуюча природа, яка змінюється кожного дня, чарує погляд, заряжає позитивом, а крім всього ще багато рослин і плодів корисні і поживні!!!
18.06.19 15.48
На фото одуванчики в нашому саду.
Цікаві факти про кульбаби
Повсюдно ростучі кульбаби добре відомі людству з давніх часів, тому що ці звичайні, здавалося б, квіти мають ряд дуже корисних властивостей. Але, звичайно, більшості з нас вони знайомі по дитинству, коли так весело здувати їх пухнасті насіння і дивитися, як вони летять за вітром. А ось античні вчені швидко розпізнали цілющі властивості цієї рослини, і навчилися застосовувати його в медицині. Втім, ці квітки можуть похвалитися дійсно великим спектром свого застосування
Факти про кульбаби
• Звичні нам кульбаби цілком офіційно називаються «лікарськими», так як саме вони використовуються в народній медицині вже багато століть.
• Коріння деяких видів кульбаб містять каучук, тому ці види колись розлучалися з метою виробництва гуми. Потім з витіснили каучукові дерева, але зараз ведуться розробки по виробництву гуми з соку кульбаб.
• При укусі бджоли молочний сік кульбаби позбавляє від болю і пухлини (цікаві факти про бджіл).
• На одній голівці кульбаби близько 200 пухнастих насіння, а загальна їх кількість з куща може досягати 7000.
• З пелюсток кульбаб роблять варення і вино.
По кульбаби можна стежити за часом. На світанку, близько шостої ранку (в середній смузі Росії) ці квіти розкриваються, а о третій годині дня закриваються, з точністю до декількох хвилин.
• У Китаї кульбаба називають овочем, оскільки тут він часто вживається для приготування різних страв.
• З підсмажених коренів звичайного кульбаби роблять напій, який може служити сурогатом кави.
• Кульбаба - дуже популярна їжа в Італії. У багатьох ресторанах можна знайти в меню страви з кульбаб, які навіть подають на урочистостях. Для місцевих ця квітка вважається делікатесом (цікаві факти про Італію).
Позбутися від кульбаб непросто - ця рослина має вражаючими здібностями до регенерації, і може відновити популяцію навіть з частини сильно пошкодженою кореневої системи.
• У передгір'ях Кавказьких гір зустрічається незвичайний вид кульбаб, з пелюстками пурпурного кольору.
• Кульбаба відвіку використовувався в їжу різними народами, його вживали ще як індіанці, так і перші колоністи в Північній Америці (цікаві факти про Північну Америку).
У США, штат Огайо, кожну першу суботу травня святкується День кульбаби. У цей день люди прикрашають одяг кульбабами і готують з цих квіток різні страви.
• У бельгійському місті Оі з кульбаб варять пиво. Тут же ці квіти додають навіть в паштет.
• На території Кольського півострова в Росії росте Кульбаба белоязичковий, що має білі пелюсточки з жовтою серединою. Це рідкісна рослина занесено в Росії в Червону книгу. Більше ніде цей унікальний квітка не зустрічається (цікаві факти про квіти).
Кульбаба користується широкою популярністю і в народній косметиці: маска з його свіжого листя живить, зволожує і омолоджує шкіру, а настій квіток відбілює ластовиння і пігментні плями.
• Кульбаби, яких існує понад тисячу «дрібних» видів і близько сімдесяти так званих «великих», поширені повсюдно, за винятком високогірних районів і арктичних широт.
Переклала на українську мову 18.06.19 15.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839208
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Неділенька. Зеленосвяття.
В повітрі повно світла й див!
Немов коралове багаття
У полі червень розпалив –
І полились шовкові маки
У волошкову голубінь.
Зі сну прокинулись байраки,
Розкинувши крислату тінь.
Забили дзвони величальні –
І покотилася луна.
Заквітла в зелені клечальній
Хатина кожна чепурна.
Невтомні бджоли розгойдали
У сонці скупані двори.
Мов перламутрові опали,
Міняють трави кольори,
Ввібравши золото небесне
Намистом срібної роси.
А серце – чшш, анішелесне
Від благодатної краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838950
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Ці тексти - відсотків на дев’яносто переклади і відсотків на десять - інтерпретації. Втім, коли переклади робляться з перекладів, інакше й неможливо. Та й взагалі будь-який переклад - це інтерпретація. І втім же, головне, найцікавіше, що в цих віршах є, сподіваюся, збережено.
ПОЕЗІЯ
Що більше замислюєшся над тим,
що думаєш написати,
то дужче тобі паморочиться в голові
від спроби зануритися
в темну неосяжну глибину.
І на дні цієї безодні,
з іншого боку тіней,
ледве видніє
непіддатна виявленню
форма істинного писання.
ВІТЕР
В деревах,
колючих кущах,
у листі, пелюстках, воді,
скрипучою тінню
по коренях
жилавого моху.
КОЛИ МАТИМУ ГРОШІ
Коли матиму гроші,
куплю собі чорну кобилу
і білого жеребця.
Побачиш мене, як я впевнено скачу
й навіть заснувши не падаю.
Навіть коли налякаєш коня.
Заскакую хвацько на білого,
поважно сиджу на чорній.
Ще настане той день, брате,
коли матиму гроші.
Куплю собі чорного пса
і білу кицьку.
ЗАЄЦЬ НА МІСЯЦІ
Нічні птахи
залишилися вдома;
дуже дощило опівночі.
А коли розбіглися чорні хмари,
птахи закружляли.
Мабуть, побачили зайця на місяці.
І я зміг побачити їх
і зайця на місяці.
ВІРШ
Річка біжить,
не спиняється.
Вітер летить,
не спиняється.
Життя біжить, аж летить,
і не повертається.
Я ПЛАЧУ
Я плачу, сівши отут
на цьому камені.
Плакати тут варто,
тут добре плачеться:
очі мої вже попухли.
Ми всі чомусь плачемо;
хтось більше, хтось менше.
Я плачу сьогодні,
крізь сльози дивлячись на світ.
Іноді не хочеш,
але тебе змусять плакати,
плач нас наздогяняє
й мусимо з ним помирати.
Немає спеціального дня
для плачу.
Тому плачу зараз,
поки можу,
поки вмію плакати,
поки очі не всохли.
Плач не продається,
плач священний для того, хто плаче,
і одна щиро виплакана сльоза
варта поваги того,
що не плаче.
ПТАШКА
Це не зірка прудка,
оце, що зблиснуло між соснами.
Це блакитна пташка.
ДУША ТВОГО ІСНУВАННЯ
Хай ніщо не злякає тебе на землі,
бо вкупі з тобою
народилося те,
що пильнує твої кроки.
Це душа твого існування,
її тебе берегти послали
звірі,
дерева,
скелі.
ОКО ВОДИ
В час найбільшої спеки
скипає бульбашками вода,
відновлена ритуальним танцем комах.
З дерева падає листя,
гойдаючись у повітрі.
Якісь листки заплутуються в павутинні,
якісь падають на воду
і пливуть по ній
без певного напрямку.
Подорожній вибирає плавуче листя,
щоб загасити спрагу,
що йому горло палить.
СПІВУЧА ПТАШКА
- Пташко, чому ти співаєш?
- Співаю, бо я весела,
бо щоранку світає.
А ти чому не співаєш?
- Пташко, чому ти співаєш?
- Співаю, бо я жива,
бо мене ще не вбито.
А ти чому не співаєш?
- Пташко, чому ти співаєш?
- Співаю, бо гарно довкола,
бо на небі є сонце.
А ти чому не співаєш?
ЩОДНЯ Й ЦІЛИЙ ДЕНЬ
Щодня й цілий день думаю,
що слід зробити,
скільки винен,
як платитиму,
куди йти, щоб віддати...
Краще бути койотом, вивіркою, вороною!
ЦІЄЇ НОЧІ СНИВ
Цієї ночі снив,
що несу на собі світ;
був на моєму плечі,
як величезна корзина.
Потім себе побачив
на ріжку молодого місяця
і знав, що якщо мене скине додолу,
помру від болю.
А потім побачив себе підсадженим
на хмаровий стіг.
Я розстібав зорі,
щоб частувати струмки.
Струс, що валив доми,
струсонув моє існування.
Це була моя мати, що струсонула гамак,
аби мене розбудити.
Тремтячи з переляку, підвівся,
а батько сміявся.
"Подайте йому води!" -
вигукнув він поблажливо.
Цієї ночі я снив,
що несу на собі світ.
Треба було продати його,
щоб не тремтіти.
ПАПЕРОВИЙ ЗМІЙ
Спогад -
це паперовий змій.
Помалу його відпускаєш,
дивишся, як він летить.
А в найбільшій височині
рветься нитка пам'яті,
й ти сідаєш думати, як нею панує відстань.
ЖІНОЧА ВИШИТА СОРОЧКА
Лицем до сонця, як ящірку,
кладеш її до скриньки, що пахне сосною.
Твою шкіру печуть квітки на твоїй одежі.
Цієї ночі, мабуть, тебе щипатимуть чоловіки та пташки колібрі.
А твоя радість - то нектар, що зі шкіри виступить.
Танцювати йдеш на свята, і коли задощить,
серце дня вивергає райдугу
на очі твої, на твою вишиванку.
Коли падає промінь, він підпалює небо,
і тоді розтуляєш свого ящіркового рота,
щоб пити його вогонь.
СУТІНКОВА КВІТКА
Ти сонце ночі,
що вибухаєш своїм віночком у сутінках,
коли денне світило ховається,
тихо прекрасне, в золотому вбранні,
ти втішаєш життя, поки ніч забирає собі своє.
Тільки знавець оцінить твою красу.
Сновида знайде собі мир у тобі.
Хто не цінує життя,
той не має очей тебе видіти.
Зможе лише коли серце його зміцніє.
Я ж не втомлюся тебе віншувати,
бо з дитинства ти частка мене.
Сутінкова квітко.
НАШЕ МІСЦЕ
Каже моя прабабця,
що коли знаходимо своє місце,
вже важко його покинути.
Також каже, що ми як метелики,
що літають десь далеко,
але завжди повертаються,
якщо знов не шукають шляху...
Шукаємо повернутися,
де зродиться надія,
де вітер сприятливий
і де кава пахне мокрою землею.
Наше місце може бути тут,
а може бути й там.
Наше місце - там, де серце тремтить як у танці
й очі мають свій блиск,
і тіло легке,
і крила готові до лету.
І де можемо бути вдячні за те,
що ми тут.
ПРАЦІВНИЦІ
Того дня, коли я помру,
як помирають зорі,
погасне вся моя втіха.
Поглянь, які гарні ці працівниці в полі.
Ходім танцювати з ними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838694
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019
Дощ зарядив ще з ночі. А я вже кілька годин стояла біля вікна в кухні і з сумом проводжала свої плани на день, що летіли шкереберть просто у брудні калюжи. Ще вчора гідроміцентр обіцяв на сьогодні ясний сонячний, безхмарний день. А вже зранку...
Цей день з давніх давен вважається найсприятливішим для збирання деяких цілющих і магічних трав. Вже завтра збирати їх буде безглуздо - для цілющих настоянок ще знадобляться, а от для чаклунських... А я ж мала на них велике сподівання, адже я відьма!
Так, я справжня родовита відьма у сьомому коліні, з досвідом предків та власним потенціалом. Та, напевно, я безталанніша за увесь свій рід. Від мами я отримала багатий спадок: приваблива зовнішність (струнка фігура вкупі з довгим русявим волоссям і яскраво-зеленими очима), сильний відьомський дар та затишну двокімнатну квартиру на сьомому поверсі багатоповерхівки у спальному районі. Від батька - лише ім'я, родимку над коліном та тотальне невезіння. А не повезло йому в житті крупно - він одружився з моєю мамою. А вона ще та була відьма!!!
Мені ж не щастить у всьому! У професійному плані я чудово справляюся, але чомусь усі мої зілля мають непередбачуванні побічні ефекти: засіб для жіночої привабливості супроводжувався послаблюючою дією, а настоянка для потенції виявила побічний снодійний ефект. І підступність мого зілля в тому, що побічна дія проявляється у найвідповідальніші моменти. Скількох клієнтів втратила!!!
Я виправляла рецептуру, змінювала складові. Мої зілля мали стовідсоткову ефективність. Та побічна дія залишалася, лише змінювалась зі зміною складових.
В особистому житті мені не щастило катастрофічно! Кілька нетривалих романів закінчувалися після того, як чоловіки дізнавалися про рід моєї діяльності, або зникали по-англійськи, коли зранку, готуючи сніданок або шукаючи каву, знаходили у кухонних шафках склянки з сушеними лапками павуків та заспиртованими очима ящірок. А мені вже двадцять п'ять! Я заміж хочу!
Сьогодні мені не поталанило вкількасоте. Сприятливий день для чаклунської практики на свіжому повітрі у лісі та полі, а погода з мене насміхається. Я сумно зітхнула, проводжаючи поглядом струмені води, що линули вниз, до бурхливого потоку, який нісся асфальтовим руслом. Відвернулася від вікна і пішла прибирати приготовані з вечора кошики для трав.
Щоб не втрачати зіпсований день, вирішила приготувати приворотне зілля. Готове вже закінчується, а розпочнеться навчальний рік - студентки косяком підуть.
Я пошаруділа в шафах та озброїлася дюжиною скляночок та пакуночків з травками та настоянками і приготувалася до таїнства.
Ви не думайте, що у ХХІ столітті відьми готують свої зілля у котлах і на відкритому вогнищі. Сучасні відьми знаходять прогресивні засоби, модне обладнання та використовують передові технології. Я от, наприклад, готую зілля у... мультиварці. І час економлю і місце, ще й функцій там безліч.
Кухнею розсіялися запахи ромашки та м'яти, кориці та мускатного горіху, лимону та розмарину. Я швидко зсипала всі складники у мультиварку, залила водою, білим сухим вином, обрала потрібний режим та натисла кнопку старту.
День минав бездарно й безцільно. Приворотне зілля настоювалося. Дощ не вщухав ні на мить. Я ж ходила квартирою, не знаючи чим себе зайняти.
Врятував мене дзвінок від подруги:
- Алько! - крикнула вона у слухавку.- Едік Мене кинув! Ти мені потрібна у нашому барі. Я хочу напитися! - і, не чекаючи моєї згоди, закінчила розмову.
Я визирнула у вікно. Брррр! Дощ глузливо задріботів по шибці. Сірий насуплений день вкривався ще сірішими сутінками. Ні! Виходити надвір, не хотілося аніскілечки. Та прохання подруги звучало досить безапеляційно. І сумління не дозволило мені залишити дівчину, що страждає, напризволяще. Швидко вдягнувшись, взувши гумові чоботи, схопивши плащ та парасольку, помчала рятувати подругу.
Поки чекала тролейбус, змокла навіть у плащі та під парасолькою. Штовханина у тролейбусі була гіршою, ніж у час пік, тому вивалилася на своїй зупинці я досить пом'ятою, ледь встигла сховатися під навіс від дощу.
У бар заходила в не досить презентабельному вигляді. Роззирнулася у пошуках подруги. Її не було. Зателефонувала їй, дізнатися, чому вона запізнюється.
- Алько! - щасливий дівочий голос не дав мені навіть рота відкрити. - Все! Відбій! Едік попросив вибачення. Ми помирилися! Ну добре, бувай!
В цю мить мене добряче штувхонули в спину:
- Чого стала? - пробасив бугай, який штовхнув мене, заходячи до зали.
А я й не помітила, що й досі стою у дверях. Тепер мені самій захотілося напитися, як інакше боротися зі своїм невезінням?
За стійкою сидів лише один чоловік. Мимохідь глянула на нього, сідаючи на стілець біля стійки. Гарний. Чорнявий. Років тридцяти. Має брутальний неохайно-стильний вигляд. Та ще й триденна стерня на щоках та підборідді. Не люблю таких. Брюнетів не люблю. Неголених не люблю. Поглянула - і забула. Не мій стиль.
- Подвійний еспрессо. - замовила.
Подумала про своє бажання напитися.
- Додайте кон'яку. - попросила.
- Не варто. - чоловік за стійкою заперечливим жестом відмінив у бармена моє друге замовлення.
- Чому це не варто? - обурилася я. - Я випити хочу!
Незнайомець навіть не повернувся, лише усміхнувся у свій бокал на мій гнівливий випад.
- Для кави зараз занадто пізно.- менторським тоном промовив він.
Я поглянула на паруючу чашечку перед собою, що вабила неповторним кавовим ароматом та спокусливою пінкою. Не втрималася і сьорбнула. Я відверто не погоджуюся з цим невігласом: для кави ніколи не буває пізно.
- Не варто змішувати такі благородні напої з багатим глибоким смаком. Нищити цю гармонію - справжнє блюзнірство. - продовжував філософствувати мій сусід. Він зовсім не дивився на мене, та усміхався моїм словам, діям, і, здавалося, навіть думкам.
Не люблю невігласів. Не люблю моралістів.
- А якщо хочеться випити, я запропоную ідеальний варіант.- мовив він.
- Який це? - мені стало навіть цікаво.
Я з чеканням подивилася на його усміхнений профіль, та в цю мить він обернувся на мене. В його зелених очах здивування змінилося задоволенням, а губи, що спочатку здивовано округлилися, знов розтяглися у сліпучій щирій посмішці.
- А ти гарна!
Не люблю зеленооких чоловіків. А підлесників взагалі ненавиджу. Де він побачив у жалюгідному, мокрому, розтріпаному опудалі красуню?! Я знов повернулася до свого напою.
Хлопець жестом покликав бармена, тим часом нахабно пересідаючи ближче до мене.
- Будь ласка, "Приворотне зілля". - замовив він, а я тохи не вдавилася кавою.
Коли бармен поставив на стійку коктейльний бокал з прозорим напоєм та маслинкою, я здивовано запитала:
- Мартіні?
Нахаба заперечно похитав головою:
- Вермут. Мартіні - то лише марка. Або коктейль. А це справжній вермут, настояний на диких лугових травах. - він з таким захватом розповідав, наче сам особисто настоював оте вино на травах. - Ти вдихни, відчуваєш, який купаж ароматів?
Я обережно вдихнула. Справді, на мене війнуло літнім різнотрав'ям: свіжість м'яти, терпкість деревію, пряність гвоздики, м'якість ванілі та гіркота полину. Я із задоволенням пригубила, примружуючи очі від насолоди.
- Вермут має основний таємний інгредієнт, про який всі знають - це полин. - чула я далі голос нового знайомого, роблячи ще один ковток солодкої зваби.- Про те, що полин - є основним компонентом вермуту, знають всі, а те, що саме він робить вермут приворотним зіллям, лише обрані.
Цієї миті я розплющила очі. Він так само усміхнено дивився на мене, та це чомусь вже не дратувало.
- І не раджу пити його нерозбавленим, можна швидко сп'яніти. - він поклав металевими щипчиками шматочок льоду до мого бокалу.
****
Я прокинулася від яскравого світла, що заливало мою кімнату. Голова боліла.Скільки ж я вчора випила? Згадала вчорашній вечір. Як просила бармена поновити. Як поглянула в ті зелені усміхнені очі - і затягло в їхню трясовину. Як підхопили міцні чоловічі руки і віднесли до таксі. З яким жаром сама цілувала його вуста та безсоромно тулилася до дужого тіла на задньому сидінні таксі.
Повернула обличчя. На сусідній подушці примостилася чорнява голова потилицею до мене. Усміхнулася і зашарілася від наступної згадки: гарячі вологі губи залишають доріжку з цілунків на моїх грудях, на животі, а жорстка колюча щетина, ледь торкаючись, породжує в тілі яскрафий фейєрверк відчуттів. Лише від згадки накотило збудження. Час випити кави. Він правий, це її час.
Дві ложки кави до мідної джезви, вода і, подумавши, кинулася до шафки, розтерла пальцями дрібку полину та додала до кави.
Напевно аромат збудив мого чорнявого відьмака, адже він підійшов і обійняв мене ззаду, залишивши на шиї шалено збуджуючий цілунок.
- Ах ти моя маленька відьмочка! Готуєш для мене приворотне зілля?
Я вже казала, що люблю брюнетів? Просто обожнюю зеленооких чоловіків. А від неголених я просто в захваті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838597
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 14.06.2019
Домерехтить і ця доба.
Минуле стане письменами.
Ми перевтілимось в прапра,
І все, що трапилося з нами.
Та поки ще нема пітьми,
Допоки вічність не спіймала,
Давайте будемо людьми,
Для цього треба зовсім мало.
Малюнок Ніно Чакветадзе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838576
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019
Лето ещё не наступило(хотя его приход по календарю уже очень близок), а мне уже пришлось защищаться от комаров!...
Сейчас расскажу как?...
В очередной наступивший вечер я с удовольствием отправилась в свою кроватку, чтобы погрузиться в сладкий сон и набраться сил для следующего дня, но не тут то было... только я закрыла глаза и расслабилась, как услышала возле себя противный писк комара... какая досада! Я ведь понимаю, что просто так он от меня не отстанет, пока не получит своё!... к тому же, комара легко не поймать, умеют они быстро уворачиваться, и сразу не увидишь где он затаился, когда включаешь свет... но я твёрдо решила, что в этом поединке я должна победить! Спать ведь хочется... и я вспомнила про свои любимые эфирные масла!
В данном случае это были масло лаванды и масло аниса. Масло лаванды я капнула прямо на подушку у изголовья, по несколько капель с обеих сторон, а масло аниса нанесла на салфетку (2-3 капли) и положила её недалеко возле кровати.
Постепенно моя спальня наполнилась мягким, свежим, тонким, лёгким запахом лаванды и пряно-сладким, весёлым, тёплым ароматом аниса...
А я легла обратно в постель и стала прислушиваться к звукам в ночной тишине... через время я снова услышала противный писк комара, но в этот раз уже на приличном расстоянии от меня...а потом и вовсе стало тихо... и я незаметно уснула... проснувшись утром решила осмотреть себя на предмет укусов — нигде не обнаружила следов своего ночного врага! Эфирные масла действительно помогли мне!
Помимо того, что запах эфирного масла лаванды является эффективным от многих типов насекомых, таких как комары, мошки и моль, он ещё устраняет нервное напряжение, способствует засыпанию, и в целом благоприятно влияет на нервную систему. Также масло лаванды может быть полезно при лечении мигрени, головной боли, депрессии, нервного напряжения и эмоционального стресса. Освежающий аромат снимает нервное истощение и беспокойство, в то же время увеличивая умственную активность.
Нанесение лавандового масла на открытые участки кожи предотвращает укусы насекомых.
Масло аниса - это природный репеллент, которого как огня боятся комары, блохи. Его дезодорирующий эффект используют для освежения воздуха в помещении. Средство устраняет неприятные запахи в ванной, туалете.
К тому же, масла аниса и лаванды хорошо сочетаются друг с другом, и их можно использовать композиционно в аромолампе. Незадолго до отхода ко сну зажечь в спальне лампу со смесью этих двух масел. Аромат наполнит помещение, выполняя одновременно двойную задачу — защита от комаров и расслабляющий эффект.
Желаю всем приятного лета во всех отношениях!... особенно, чтобы комары не мешали наслаждаться летним времяпрепровождением ни днём, ни ночью!...
Благодарю за доброе внимание! Всех благ!
(c) Марина Малиновская, / 19.05.2019 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836912
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 02.06.2019
Тут всі актори! Супровід куроко...
Сплітаються дві тіні... Дивна роль
Нам випала з тобою... Наші кроки
Такі повільні, наче в slow-mo.
І не дійти до тебе, всі дороги
Змішалися у часі. Ремесло
Моє кінцугі, власні епілоги
Повинен я з'єднати у те скло,
Що істину осяє. Для театру
Фантомами залишимося ми...
І після нас жагуча сяйна ватра
У факелах палатиме віки...
Скажи, о музо! Що готує завтра?..
...Нашіптують щось Місяцю зірки.
© Володимир Верста
Дата написання: 02.10.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836903
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 29.05.2019
Ми — янголи, що грішниками стали.
Гріховність стяла наші білі крила
І шарами непробивної сталі
Вона серця чутливі наші вкрила.
Любов, що всіх єднає нас із Богом,
Гріховність наша в хіть перетворила,
Від щастя не залишила нічого —
Спотворила його в утіху тіла.
Гріховність — це синонім егоїзму,
Що обертає янголів у зміїв,
Що гірше будь-якого катаклізму,
Що все перетворити в пекло вміє.
Тож егоїзм — єдиний гріх у світі,
А наслідок його — всі інші вади,
Тому найголовнішим у освіті
Є безкорисливість в нас розвивати.
Мета освіти — щастя — те, що може
З'явитися лише у чистім серці.
Якщо ми егоїзм не переможем,
Нам не відкриються у щастя дверці.
Як егоїзма сталь у нас розтане,
Розквітне щастя скрізь у світі цьому,
І Божими ми янголами станем,
Щоб зрештою вернутися додому.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742520
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 28.05.2019
Чуєш, мамо, а зозуля кличе мене в поле,
Заховала під крилечка десь дівочу долю,
У гаєчку загубила, місяцю віддала,
Я за нею, чуєш ненько, по лісах блукала.
Закувала тихо-тихо та й у ніч пірнула,
Вкрала моє ніжне серце, більше не вернула,
Поза гори, поза ріки на хмаринку вклала,
Я співала поруч з нею, доки ти ще спала.
На росі розплелись коси, квіти випадали,
Посплітали трави ноги, в сад вже не пускали,
Чуєш, мамо, а зозуля мала свої чари,
Душу мою у струмочку бачили мольфари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836753
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Малахітом устелилось поле чорноброве,
Квіти голови тягнули - диво кольорове,
Заливає ниву пісня - розпочався ранок,
А лелела покружляла, сіла нам на ґанок.
Утомилась, наліталась, щастя роздавала,
А у спеку білі крила більше не здіймала,
Принесла я їй водиці, і у тінь забрала,
Підморгнула мені дивно, коли відлітала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836751
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Не причитай, Судьба, молитву:
Бояться поздно... среди волн,
Когда Нептун затеял битву -
Роняя ярость... на твой чёлн;
Когда свободная стихия
Взорвалась бешеным рывком:
Вздымает волны голубые,
Кидает их в плавучий дом.
Швыряет щепкой твою веру
В господство преданных друзей,
И кто измерит эту меру,
Кто друг тебе – среди зверей.
Уже сломлён твой норов гордый,
Вот-вот… и паника придёт!
И ты чутьём…звериной мордой
Ревёшь, но не сдаёшь – живьём
Свой чёлн. Твоё – предназначенье,-
Дойти под флагом до конца.
И только знанием, терпеньем –
Почить под лаврами венца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754464
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 25.05.2019
***
просто дышать тобой:
остальное –
другая реальность
ЖЕНЩИНА КОТОРУЮ ЛЮБЛЮ
Женщина которую люблю
Высока далека непостижима
В недостижимости своей
На себя непохожа
Когда любит меня нежно-страстно
Забываясь себя не помня
И каждый раз влюбляясь в нее снова
Я понимаю что она мне
Просто снится
ЗНАКИ СУДЬБЫ
Lullaby
Нежно ветер поет
Иероглиф любви
Иероглиф разлуки
У тебя в изголовье
*
На сердце вишни
Наши имена
Грядущей встречи знак
ЛАВАНДОВАЯ ОБИТЕЛЬ
материнская грудь древних гор
оживает весной, возрождается
наполняется новыми соками
и твердеют ее соски
ароматная, свежая, нежная –
теперь это наша обитель
мы стали ее детьми
мы живем на кромке рассвета
ПЕСНЯ СВОБОДЫ
Птице певчей в клетке золотой – тесно.
Сколько песен было спето: кто их слышал?
Сердце рвется на свободу – к песне новой.
SURRENDER
Руки крылья
Голос песня
Волосы ветер
Плененный тобой
Я забыл что такое
Свобода
НОЧНАЯ ПТИЦА
Зачем ты приходишь в мой сон?
Остаешься на пару часов
птицей
улыбаешься нежно
укрываешь крылами
смеешься ласкаешь плачешь
в истоме
поешь на прощание и исчезаешь
вместе с первым лучом.
Зачем?
Кутаюсь в плед одиночества.
И день словно год без тебя...
БЕЗМЯТЕЖНОСТЬ
влагу слез
шепот губ
осязаю
нежность
и отступает
страх
в моих руках
ты обретаешь
безмятежность
КОЛИБРИ
неуловимы
движения крыльев
колибри
с цветка на цветок
нашей встречи мгновений
летают
лепестки новых грез
срывают пальцы
волнуясь
О ЧЕМ КРИЧИТ ВОРОН
Ноябрь.
Прячу весла до весны,
Сушу челнок.
Покрылся позолотой
Мой сонный берег.
За густым туманом
Не вижу даль,
Где ты по мне скучаешь,
Пытаясь БЫТЬ
Со мной и без меня.
Уснул мой лес.
Не спит лишь эхо лета
Да черный ворон
Каркает о неизбежном...
Теперь мы встретимся
Лишь в зимних снах
И грезах вешних...
СЕРДЦЕМ
за туманами
спряталась даль
но я вижу тебя
сердцем
БИРЮЗА
Смотрю на снег
А вижу бирюзу
Не безразличие зимы
Но нежность лета
На море бархата
И отражение
Рассветных бликов
В глазах любимой
ВТОРОЕ СЕРДЦЕ
Амуром легким прилететь к тебе в ночи,
Уснуть на холмике Венеры в кущах райских,
Где бьется трепетно твое второе сердце.
НАДЕЖДА
Благоухает
Нежная Gloria Dei
В саду моих грез.
Огонь желания
Всю влагу выпил.
Но не увянет роза.
МАЙТХУНА
кутаюсь в тебя как в одеяло
окунаюсь младенцем в купель
погружаюсь в твои мечты
проникаю в сердце
читаю желания
растворяюсь в тебе
становлюсь тобой
мы – единое
БЕЗ ТЕБЯ
ты без меня – не ты,
я без тебя – никто:
без тебя меня просто нет
***
Музыка: “Surrender” by Omar Akram
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350835
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 24.05.2019
Чай зелений, ночі трішки –
От і щастячка рецепт.
У кутку дивану кішка,
Сну десятого адепт.
У годинника утома,
Навіть цокання не те.
Ваблять зорі невідомі
У віконнім декольте.
Щось в душі шкребеться нишком.
Хай шкребеться, в мене є
Чай зелений, ночі трішки,
Й звісно, щастячко моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836312
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 24.05.2019
Сірістю світяться шибки.
Ночі завершився строк.
День налаштовує скрипку
Непосидючих думок.
Поки немає мороки
Та біганини епох,
Просто послухаєм спокій
Й тишу розділим на двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836231
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 21.05.2019
Печера....тиша....холод...
Так темно....страшно....голод...
Жадоба, фальш і злоба,
У пекло це дорога!!!!
Блюзнірство, зрада, помста,
Для рідних надто гостра,
Гріхом отруту впустить,
Довіку не відпустить.
Спокуси взяли владу,
Байдужість править радо,
А з ними заздрість тиха,
Робила людям лихо....
Піднялась вгору зброя,
Спитай себе все ж:"Хто я?"
Росте в душі пухлина,
Свідомість - вічна злива.
Бо царство із орбази,
Токсичні творить фрази...
Із раю вже пустеля,
Поглянь лишень : ти - скеля!
Розїло серце в діри,
Ця погань жре без міри,
А далі що? Самотність!
А це вже незворотність!
Нема душі живої,
Де кожен став ізгоєм....
А в зла червоні очі,
Гуляє серед ночі....
Не слухай шепіт з прірви,
Вона святе розірве.
Все світло затуляє,
Тебе це не лякає?....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836192
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 21.05.2019
З одним чоловіком, якого звали Богданом, трапилася біда – велика! В одну мить він втратив дім, сад, город і, що найпечальніше, родину. Все через землетрус – не тривалий за часом, але лихий за наслідками, під час якого земля, мов якийсь велетенський хижий звір, розкрила свою пащу і заковтнула в себе частину вулиці з будинками, садибами й людьми. Лише двох із них живими рятувальникам вдалося витягнути з-під ґрунту. Решта загинули, задушилися без повітря під товщею землі. Пан Богдан втратив дружину і трьох дітей. В той час, коли його село трясло, він перебував на віддалі 50 кілометрів від дому, будував одному багатому підприємцеві дачу в селі. Коли дізнався про трагедію, яка сталася, все кинув і примчав додому. З того, що встиг заробити під час роботи на будові, ледве вистачило на те, щоб поховати рідних. Зажурився Богдан, почорнів на лиці. Їхав на заробітки – родина була-жила, проводжала його, мрії про краще життя пестила. А приїхав – ніого і нічого. Поховав чоловік близьких, переночував у хаті одного зі своїх друзів. А вранці встав, подякував за нічліг і пішов, куди очі глядять. Ноги вивели його на луг, де коні паслися. «Ось, - подумав собі Богдан, - зараз тут печериць назбираю, посмажу їх на вогні тай підживлюся трохи. Ходив, ходив – не побачив жодного гриба. Зате знайшов у траві під кущем калини мотузку. «Мабуть, це саме те, що мені зараз потрібно», - вирішив. Узяв він ту мотузку і пішов з нею до лісу. Вирішив, Господи помилуй, самогубство вчинити. Та поки йшов, стомився. Тож сів на мох під деревом перепочити. Глянув навкруги – гарно: зелене листя під музику вітру на деревах танцює, мурахи по мурашнику бігають, клопочуться днем, в якому живуть, квіти виткнули голівки з-під трави, дивляться на світ Божий янгольськими очима, красу йому свою показують, метелики над ними кружляють, барвами своїх крилець обшир наповнюють-звеселяють. Але що Богданові до цього всього, коли у нього таке горе? Не тішить його ніщо. Заридав чоловік, та так голосно, що аж ліс здригнувся, що аж затремтіло дерево, під яким він сидів і на якому мала гніздо біла сова. Сіла вона навпроти чоловіка, спитала його:
- Чого ти так гірко плачеш?
- Як мені не плакати, совко, коли все, що я мав, утратив за день? Накину собі зараз на шию мотузку, бо не бачу смислу далі жити.
- Чи ти здурів, чоловіче? Смисл завжди можна знайти. А якщо я тобі дам три великі золоті монети, за які ти зможеш собі купити хату і шматок землі, ти не вчиниш самогубство?
- Три золоті монети?... А ти їх справді маєш?
- Так. Зараз покажу.
Сова залетіла до своєї хати, запхала до дзьоба три монети, які лежали в неї на полиці, вилетіла і показала їх чоловіку.
- Гаразд. Я згідний, - мовив чоловік. – Дай мені ці монети. Може й справді з ними я віднайду свій смисл життя.
- Бери.
Взяв їх Богдан та й побіг до сусіднього селища, яке вціліло. Там продавалася хата – з городом і садом. Купив її чоловік і зажив собі потихеньку. Через рік знайшов жінку – вдовицю, оженився з нею, забрав до своєї хати. А ще через рік в того багача, якому він будував колись дачу, захворів син – спадкоємець. Ніхто з лікарів не міг його вилікувати. Тільки один народний цілитель з гір, до якого їздив багатій, не дав його надії вмерти. «Твого сина може врятувати тільки свіжа кров білої сови», - сказав він. «Де ж її взяти?» – спитав багач. «А ти скрізь, де можеш, розмісти оголошення, в якому опиши свою потребу. Може, хтось принесе тобі цю кров. Але у тебе є тільки три дні на лікування. Як за це час син не вип’є свіжої крові білої сови, то помре». «За що мені така кара?» - спитав багатій у цілителя. «Через те, що ти обдурював людей. Але як даси щедру плату тому, хто принесе кров сови, то зменшиш свою вину». Багач розвісив оголошення по всьому краю. Написав, що тому, хто зловить білу сову і привезе йому її за вказаною адресою, дасть п’ятдесят великих золотих монет. Прочитав це оголошення Богдан й каже своїй жінці: «Я знаю, де живе біла сова. Я її зловлю, привезу тому багачеві, і ми отримаємо п’ятдесят золотих монет». «Але ж ця сова, ти мені розповідав, врятувала тебе колись від смерті!» «Так. Але ж вона дала мені три золоті монети, а цей чоловік може дати п’ятдесят. За ці гроші ми можемо поїхати з тобою на море відпочити, можемо купити автомобіль, новий одяг, меблі». «І все ж я не раджу тобі, чоловіче, вбивати білу сову», - відповіла дружина. «Хіба ліс це якось відчує, як у ньому стане на одну сову менше? А багатій дуже зрадіє, коли я врятую його сина, і ми отримаємо гарну плату», - відказав. Стунула жнка плечима. Пішла козу до хліва доїти.А Богдан швидко змайстрував клітку, знайшов гострий камінь, який вклав до кишені куртки, і подався до лісу. Сів під те дерево, що й тоді, коли хотів собі зробити смерть, та й став жалісливо стогнати. Почула його голос біла сова, вилетіла з хати.
- А, це знову ти? Що цього разу сталося?
- Підлети ближче, мені важко говорити, від плачу голос сів.
Сова підлетіла. Богдан вдарив її по голові каменем, а тоді її, непритомну, запхав до клітки й поніс додому. Коли пройшов зо три десятки метрів стежкою, сова прийшла до пам’яті й каже чоловікові:
- Навіщо ти мене запхав до клітки?
- Віддам тебе багатієві. Його син захворів. Йому потрібна кров білої сови.
- Я подарую тобі ще три золоті монети, тільки відпусти мене, чоловіче.
- Три монети? Той багатій обіцяв дати п’ятдесят!
Сова нічого не відповіла, тільки заплакала. Та Богдан не змилосердився над нею. Тоді вона плюнула йому на лоба. Чоловік відчув, як з місця, на яке впала совина слина, почало щось лізти. Помацав рукою – роги, такі ж, як в оленя. «Як я буду ходити з ними між людьми ходити? – подумав. – Тепер мене й жінка покине». «Слухай, птахо, - мовив, - я відпущу тебе, тільки зроби так, щоб я знову був таким, як раніше, щоб у мене рогів на чолі не було». «Гаразд. Відчиняй клітку». «Е, ні, так не буде. Ти спершу роги прибери, тоді відчиню». «Тепер я диктуватиму умови, чоловіче. А як ні, то ходи собі з рогами до смерті. Навіть як захочеш їх зрізати, вони знову виростуть. Так діє моя слина, коли попадає на того, хто мене роізлив». «Добре. Я тебе випущу. Тільки не обдури мене, прошу». Богдан відкрив клітку, сова вилетіла, знову плюнула йому на лоба й полетіла до лісу. Потер чоловік лоба, нема рогів. Зрадів, подався додому. Та коли переступив поріг хати, жінка, побачивши його, сплеснула в долоні:
- Свят-свят-свят! Що з тобою?
- А що не так?
- В тебе роги на чолі.
Доторкнувся Богдан до лоба, а й справді, є. Заплакав гірко. Розказав дружині все, як було.
- Недобре ти вчинив зі совою. Піду я від тебе. Навіщо мені здався такий лукавий, невдячний чоловік та ще й з рогами?
Та й покинула його. Отак і жив Богдан до кінця днів своїх – сам і з рогами. Нікуди не їздив, соромився людей. А коли якийсь заїжджий бачив його в селищі й питав його мешканців, хто він, вони відповідали: «Це той чоловік, що хотів за п’ятдесят золотих монет убити свою рятівницю – білу совицю, й поплатився за це».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836144
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 21.05.2019
В саду суцвіттям зацвіла калина,
Вдягнулася в яскраво-білий цвіт.
Весна зв’язала сукню з павутини:
Мереживо звисає з голих віт.
Цвіркун. Вистава. Зоряні сюїти…
Дерева оживають навкруги.
Виблискують, мов сяючі софіти,
Зірки на небі в дзеркалі ріки.
А над горою лине спів зозулі.
Вона уважно слухає з вікна
Та й згадує його і те минуле…
Мелодія проноситься сумна.
І оживають спогади: він поряд,
Цілує в губи, ніжно обійняв…
Застиг перед очима милий погляд
І вмить згубився в шелестінні трав…
«О де ж ти, милий?..» — покотились сльози.
Не покидають думи. Пишний сад
Цвіте самотньо, поливають грози.
Хоча б на мить вернули небеса,
Та не вернуть. Не повернути часу…
Співає соловей самотній блюз.
Мелодія являє знову ясно
Його в думках, пришвидшуючи пульс.
«Не плач, кохана, відпусти, благаю,
Мене до Раю. Разом там удвох
Зустрінемося ми, я обіцяю!
А поки ти живи за нас обох.
Я знаю, ти сумуєш. Та не варто!
Зітри сльозинки і поглянь до зір.
Я тут, у серці, де палає ватра
Твоєї віри і кохання. Вір!
Мені повір! Але живи ти. Смуток…
Забудь! Не варто! Серце хай живе.
Звільни печаль — вона їдка отрута.
Лише вбиває! Стукіт оживе…
Прощай, кохана! Поцілунок-промінь
Від мене передасть для тебе синь.
Залиш про нас один-єдиний спомин —
Найкращий, той, щоб пам’ять не згасив…
Я буду поряд!.. Янгол-охоронець
Тебе оберігатиме завжди…
Своє життя віддав для охорони
Твого я від запеклої орди.»
…Цвіте калина у саду самотньо,
На небі зорі сяють де-не-де.
Зозуля, соловей співають ноти.
Життя не зупиняється, а йде!..
© Володимир Верста
Дата написання: 06.05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835604
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 21.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2019
Падают, падают листья,
Летят по следам дождя.
Мне бы с ними кружиться
В танце осени и октября.
Капают, капают капли
На мои губы, на щеки, на нос.
Ночь укрывает сонные дали.
Руки целует первый мороз.
Бегают, бегают звезды
По далеким небесным ''полям",
Посвящая влюбленным оды -
Своим самым давним друзьям.
Падают, падают листья
Застилая город собой.
Мне бы с головою укрыться
И впустить в свою душу покой.
Падают, падают листья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755223
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 21.05.2019
Місяць вірш читає ночі.
У зірок – новий сезон.
Сни вертатися не хочуть,
Та й який від них резон?
Хто від снів тих користь має?
На брехню вони слабкі.
Хочеш, краще почитаю,
Як і місяць, щось тобі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835936
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019
***
Он видел четкие картины.
Ему твердили, что обман!
Кричал : "Послушайте дельфина,
Зовут дельфина - Дориан!"
Его вязали и кололи,
Возили в синюю тюрьму.
А он шептал: "Скажите Оле,
Я вижу в будущем войну".
Профессора умом блистали,
Медбратья били по ночам.
Больной кричал: "Биенна... але!"
И был в иллюзиях упрям.
Он утверждал, что слышит море,
Что волны тоже говорят.
Бубнил: "- Невиданное горе
Уже встречает всех ребят."
Он видел танки, брызги крови,
Под чёрным небом - стар и млад.
И ощущал он столько боли,
Что был готов забить в набат.
Его насильно одевали,
Забили в горло жесткий кляп.
Его к кровати приковали,
Почти... практически... распяв.
Он лишь мычал. Вращал зрачками.
Синела жилка на виске.
Затем умолк, мол дальше сами,-
Ваш мир повис на волоске!
... он видел четкие картины,
ходить умел он по воде
но задохнулся в нашей тине,
как и распятый... на кресте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835711
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019
Вам не грустно,что когда-то…
Что когда-то навсегда
Уведут и вас куда-то?..
И неведомо куда…
Украдёт когда-то вечность -
И малиновый рассвет,
И сандаловые свечи,
Что пылали столько лет…
Уворует сука-вечность
И янтарный амулет,..
И ажурные корсеты,
И затопленный корвет…
И виниловое эхо,
И разбитый патефон,
Искромсавши болью тихой
(Под молельный перезвон…)
И оставит только ноты…
С параллелями планет…
Дав мгновение (за что-то) -
Не тушить горячий свет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019
«Іриси зів’януть ледве
Торкнеться їх голос мій
Заплямней кров’ю заграви…»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Іриси – квіти веселки,
Сині квіти босоногих арфістів
В’януть в солоній Італії
На квітнику дожа –
Незачесаного Франческо
На дикому квітнику неохайному,
Що сам собі виріс обабіч
Виноградника важких сонетів,
Біля розтрощених діжок,
Біля старої халупи –
Помешкання бородатого сторожа
Шевця зашкарублих постолів Сонця
І кравця білої свити Місяця.
Обабіч.
Метелики зі сумними очима
І крилами кольору фролентійського оксамиту
(Три флорини для монаха,
Три флорини для жебрачки,
Три флорини для опудала –
Усього дев’ять)
Очікують п’янкої осені –
Осені дивака Петрарки.
А вона все не йде,
А вона все не вірить,
А вона все комизиться
(Наче не матрона вона, а діва –
Артеміда лісу оленів.)
Я хотів побачити човен –
Той самий, зі скляною чашею,
Той самий – без вітрила і якоря,
Що зробили з старої газети,
Чавунної, як і все ренесансне.
Хотів лише побачити,
Але де там…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835780
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019
[color="#ff0000"]З авторського циклу радіопрограм "Стежками "Живописної України" Тараса Шевченка", записаних на радіо "Воскресіння" до 200-ліття Кобзаря.[/color]
У середині лютого 1844 року Шевченко-художник прощався з багатьма друзями та знайомими. Його подорож пролягла знову через Москву до Петербурга.
У столиці Росії Шевченко оселився у будинку Костюріної на п’ятій лінії Васильєвського острова, де він жив із художником Олександром Козловим (1818-1884). Крім іспитів із малювання у квітні, травні та в жовтні поет займався щоденними справами, яких у нього не бракувало. Писав вірші, поеми й, як зазвичай, готував офорти для [color="#ff0000"]альбому «Живописна Україна»[/color]. Після виходу друком у серпні-вересні 1844 року цей альбом, де було вміщено шість офортів художника, здобув високу оцінку передової критики та мав великий вплив на дальший розвиток українського образотворчого мистецтва.
22 березня 1845 року на підставі поданої Тарасом заяви рада Академії мистецтв у Петербурзі постановила присвоїти йому звання художника. Того ж дня, після закінчення навчання в Академії мистецтв, Шевченко звернувся до її правління з проханням видачі йому білета для ІІ подорожі в Україну. Подорожний білет із датою «25 березня» вказував, що його відправляють «у малороссийские губернии» для художніх занять.
І знову з Петербурга – до Москви, а звідти його шлях пролягав через Подольськ, Тулу, Орел, Есмань, Глухів і Кролевець до села Мар’янського. 31-річний мистець подолав далеку і нелегку дорогу потягом. Приїхавши туди у квітні на запрошення поміщика Олександра Лук’яновича, малював портрети членів його родини, подорожував Полтавщиною, робив зарисовки. У червні поет жив у Києві. Мабуть,це Михайло Максимович запропонував Київській археографічній комісії запросити Шевченка для роботи в змальовуванні історичних і архітектурних пам’яток в Україні. На завданням комісії художник уже в червні1845 року побував у Прилуках — повітовому місті, де познайомився з отцем протоієреєм Ілією Бодянським. Усе, що той розповів маляреві про місцевий монастир у селі Густині, він занотував, зокрема, що було його поставлено коштом і працею гетьмана Самойловича (1664).
[color="#ff0000"]Густи́нський Свято-Троїцький жіночий монасти́р [/color]розташований на правому березі річки Удай біля міста Прилуки Чернігівської області. Початки Густинського монастиря сягають 1600 року. Засновником його був ченець Йоасаф, який разом з ієромонахом Афанасієм прийшов з Афонської гори і з благословення настоятеля Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького оселився тут для усамітнення. Для облаштування монастиря Йоасаф уподобав землі князів Вишневецьких по течії річки Удай, де зі своїми учнями оселився на острові, що заріс густим віковим лісом, звідки і пішла назва монастиря – [color="#ff0000"][b]Густи́ня.[/b][/color]
Серед засновників монастиря було чимало козаків, які, передчуваючи близьку смерть, йшли у ченці – але смерть відступала, ченці жили ще довго, розповідаючи про цілюще повітря і «живу воду» з підземних ключів.
Відразу на острів почали прибувати люди з усіх усюд заради монашого житія і спасіння.
Місцеве населення допомагало монахам харчовими запасами, грошима, будівельним матеріалом. Завдяки цьому в 1614 році була споруджена мала дерев'яна церква на честь Пресвятої Живоначальної Трійці (Троїцька церква).
Так виник монастир. Ігуменом вибрали старця Йоасафа. В допомогу собі з керування Густинським монастирем Йоасаф обравІсаю Копинського –ігумена і настоятеля Антонієвих (ближніх) печер при Києво-Печерській лаврі.
Оглянувши і схваливши обране для монастиря місце, Ісая виклопотав у православного князя Михайла Корибута Вишневецького, у володінні якого перебував тоді острів, право на володіння ним. В 1615 році Михайло Вишневецький дає монастирю грамоту на володіння островом Густинь, навколишніх лісів, лук та орних земель. Після її отримання монастир забезпечив своє подальше існування, Ісая приступив до його розбудови.
В 1620 році, в часі повернення із Москви через Україну, Густинський монастир на запрошення гетьмана Петра Сагайдачного відвідав єрусалимський патріарх Феофан (Теофан) ІІІ. У Києві патріарх, на прохання гетьмана і згідно зі своїм виключним правом, висвятив Київського митрополита Іова Борецького та п'ятьох єпископів. Так було відновлено вищу ієрархію української православної Церкви. Серед нових єпископів був фундатор монастирів на Прилуччині, тоді ігумен Києво-Братського монастиря Ісая Копинський. Його висвятили єпископом у Перемишлі, через гоніння та переслідування він змушений був повернутися до Києва. Святитель продовжував опікуватись православними монастирями в Україні, згодом зовсім перебрався знову до Густині. Ісая Копинський при житті першого ігумена Йоасафа (починаючи десь з 1615 року) протягом двох десятиліть управляв Густинським монастирем, а всі настоятелі в ті роки фактично були його намісниками.
У 1624 році Святитель переніс із Густині до Ладана Троїцьку церкву, а на її місці побудував нову, набагато більшу й красивішу. Як записав густинський літописець: [i]«…создаша зело красну»[/i] церкву. Тоді ж були побудовані келії для братії й трапезна з церквою Успіння Богородиці.
Пожежі, які були в 1625 та 1636 роках, знищили майже всі будівлі. В 1636 році монастир згорів до тла, «со всією окрасою і ліпотою». Згарище було настільки жахливим, що ченці вирішили відбудувати монастир на новому місці, біля гаті, що вела через Удай до Роменського шляху. Лише за два роки (1636–1637) вдалося побудувати Успенську церкву з трапезною, братські келії, перенести стару дзвіницю, обгородити монастир і обкопати його ровом.
У цей час за підтримки лівобережними монастирями народних повстань проти шляхти, Ярема Вишневецький почав карати не тільки козаків і посполитих, але й ченців. Ігумен Василій із братією Густинського монастиря, не чекаючи своєї черги та прихопивши все найцінніше, втік до Путивля, [i]«в чужую землю Московськую»[/i], як записав літописець.
У 1639 році монастир відвідав митрополит Петро Могила і привіз із собою нового ігумена з Лаври Іллю Торського. Митрополит Петро Могила встановлює хрест на місці, де має бути нова церква. Він назначив нового ігумена та наказав збудувати нову велику церкву. На будівництво нової церкви у 1641 році ігумен випросив значну допомогу від молдавського господаря Василія та від московськогоцаря Михайла Федоровича.
За п'ять років монастир був відновлений, побудована небаченої краси Троїцька церква. В 1641 році вона була закладена, а в 1644році вона була побудована та посвячена, як Церква святої Трійці.
Густинський літопис, розповідає, що Троїцька церква стоїть на тілах трьох мучеників. З літопису дізнаємося і про трагедію, яка розігралася у 1640 році.
Татарська орда з Криму дійшла під самий Київ і лише там, одержавши грізну відсіч, пронеслась назад до Перекопу, люто випалюючи на своєму шляху козацькі села й хутори. Дуже постраждала й Прилуччина. Коли все вгамувалося, через три дні, подорожні поблизу монастиря натрапили на порізаних дітей, кинутих на роздоріжжі й доправили до монастиря. Ігумена Іллі на той час не було, а хтось із монахів розпорядився поховати дітей у старій келії. А потім про це й зовсім забули, і навіть отцю-ігумену не доповіли. Якось отець Ілля уві сні побачив трьох діток, які молилися перед Всевишнім, прохаючи милості Божої Густинській обителі та її братії. Ігумен розповів про це братії, тоді ж хтось і згадав про поховання, їх розкопали, знайшовши тіла мучеників-немовлят нетлінними і, поклавши до гробниці-раки, урочисто поховали посеред монастиря, де розпочалося будівництво нової церкви. І саме над могилою спорудили вівтар на честь Святої Трійці.
В 1648 році монастир зруйнували повстанці, але Богдан Хмельницький взяв цю обитель під свою «протекцію й оборону» та забезпечив її земельні володіння, що ствердила також своїм універсалом 1655 року гетьманова дружина Ганна Золотаренко.
У 1654 році, їдучи з Києва до Москви, Густинювідвідав антіохійський патріарх Макарій із сином Павлом Алеппським, який залишив чудовий опис монастиря. Особливо високоповажних арабських мандрівників вразила краса іконостасуТроїцької церкви.
Пожежа 1671 року знищила Троїцьку церкву, дзвіницю, келії та побутові будівлі. Залишилися тільки Успенська трапезна церква, церква Петра і Павла. Відновлення почалося з ігуменського, або Варваринського корпусу з келіями, брамою й дзвіницею. До 1672 року зведено нові будівлі замість знищених, а в 1674–1676 роках на кошти гетьманаІвана Самойловича було розпочато будівництво нової великої кам'яної п'ятиглавої Троїцької церкви, яка існує і понині.
23 травня 1675 року Троїцька церква була освячена архієпископом Чернігівським Лазарем Барановичем. У 1670–1680 роках монастиреві всіляко допомагали і про нього опікувалися гетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа, прилуцький полковник Лазар Горленко, а в 1690-х роках його син, теж прилуцький полковникДмитро Лазарович Горленко. На цей час припадає найбільший розквіт Густині. Монастир прикрашається новими монументальними спорудами, збагачується новими володіннями. За кошти полковника Дмитра Горленка звели високі цеглянімури навколо монастиря, побудували кам'яні надбрамні церкви — Миколаївську із заходу й Петропавлівську зі сходу.
Наприкінці XVII століття полковник Дмитро Горленко, щоб надійно захистити монастир, побудував навколо нього грандіозні мури з брамами й баштами. Були вони з двоярусними аркадами, внутрішніми проходами всередині стіни і з вузькими бійницями. Це була унікальна архітектурна пам'ятка.
У 1734 році східну частину мурів, яка виходила до Удаю, перебудували, нові стіни декорували з внутрішнього боку фігурними арками. Значна перебудова стін відбулася у 1754–1756 роках, загальна довжина їх сягала 558 метрів. Реставрацію їх провели і в 1850-х роках. Нині фортечні мури втрачені майже повністю, їх будують заново.
Крім Самойловича й інші гетьмани, а також козацька старшина дарувала монастирю землі, села та хутори. В середині XVIII століття монастирю належало більше трьох тисяч десятин в Чернігівській губернії та більше трьох тисяч душ селян. Багатством монастир поступався лише Києво-Печерській лаврі. Гетьман Мазепа збудував кам'яну церкву Успіння Богородиці.
В кінці XVIII століття цей монастир був одним із найбагатших в Україні, але 1786 року російський уряд секуляризувавйого володіння. Катерина II, указом 1786 року перевела монастир до розряду «позаштатних», а потім і зовсім ліквідувала. Після затвердження штатів для монастирів в 1793 році Густинський монастир був закритий. Більш ніж 50 років він простояв недіючим, огорожа, будівлі, церкви було пошкоджено, напівзруйновано.
Відновлення почалося в 1841 році зі збору коштів серед населення Полтавщини, до якого і звернувся Гедеон із відозвою. У 1843 році вийшов указ Синоду про присвоєння монастиреві 3-го класу, а ще через півроку —15 травня 1844 року, на храмове свято, в день Святої Трійці відбулося урочисте відкриття монастиря. Але з відбудовою не поспішали. Тоді ж, у1844 році, настоятелем у Густиню Синод призначив колишньогоархімандрита одного з монастирів Санкт-Петербурзької єпархії - Варсонофія.
Як зазначає український письменник Олександр Кониський,[i]«…першим ділом таких оновителів — знівечити в монастирі і по церквах все, що нагадує українську окремішність, усе, що не підходить під мірку й смак московсько-візантійського чернечого деспотизму й аскетизму».[/i]
В головній Троїцькій церкві знищили портрети князя Вишневецького і гетьмана Мазепи, засипали родовий склеп Горленків, познімали з образів і переплавили дорогоцінні шати з гербами Горленків і Самойловичів. Старовинні іконостаси й козацькі ікони замінили новими, замовленими вПетербурзі. Ось, що встиг за роки свого правління Варсонофій. Проте за цей же час він відновив напівзруйновані церкви, спорудив дзвіницю, побудував також готель, два флігелі для монахів, господарчий двір із коморами й стайнями.
В монастирі після відродження його, одна за другою відновлювались церкви. Усі вони в якійсь мірі були перебудовані, модернізовані, деякі споруди від цього значно втратили, залишилася непорушною й незмінною лише головна Троїцька церква.
Як уже згадувалося раніше,28 червня 1845 року на Прилуччині побував Тарас Шевченко, маючи за мету змалювати архітектурні й історичні пам'ятки стародавньої Густині.
У тому ж 1845 році на території монастиря був похований генерал-губернатор Малоросії князь Микола Григорович Рєпнін. Згодом під Трапезною церквою був влаштований родинний склеп Рєпніних-Волконських. Під Троїцькою церквою є склеп Горленкових та Марковичів. В церкві з лівого боку іконостасу знаходиться чудотворна Густинська ікона Богоматері з Передвічним Немовлям на руках.
Уприлуцькому селі Густині крім зарисовок Густинського монастиря Шевченко мав нагоду зробити ще три акварельних малюнки однакового розміру, які ввійшли до альбому 1845 року: [color="#ff0000"][b]«В Густині. Церква Петра і Павла», «Брама в Густині. Церква св. Миколи» та «В Густині. Трапезна церква».[/b]
[/color]
13 листопада 1845 р. Тарас Шевченко написав поему[color="#ff0000"] [b]«Наймичка»[/b].[/color]
Вже будучи на засланні в Новопетровському укріпленні, Шевченко напише і свою повість «Наймичка»,поставивши з конспіративних міркувань дату написання 1845 роком.Підписуючи фіктивні дати під своїми російськими повістями [b](«Наймичка», «Варнак», «Княгиня»)[/b] Шевченко мав намір заплутати сліди, коли йшлося про царську надсувору(«строжайшую»)заборону поету на засланні писати і малювати.
Так, у повісті [b]«Наймичка»[/b] докладно описуються археологічні пам'ятки Полтавщини, які Шевченко вивчав восени 1845 р. за дорученням Київської археографічної комісії. До речі, опис давніх курганів у [b]«Наймичці»[/b] відповідає археографічній нотатці [color="#ff0000"][b]«Миргород»[/b][/color], складе-ній у жовтні 1845 р.:
[color="#ff0000"][i]«Между г[ородом] Миргородом и местечками Богачкой, Устывицей и Сорочинцями все возвышенности заняты разной величины укреплениями, я насчитал более сорока, исключая сторожевых курганов, некоторые из них имеют названия, как-то: Мордачевы, Дубовы, Королевы, но когда, для чего они построены — народное предание молчит. Самое огромное из этих укреплений — это Королевы могилы, близ местечка Сорочинец».[/i][/color]
У повісті «Наймичка» згадано про відновлення Густинського монастиря, який мала намір відвідати Лукія:
[color="#ff0000"][i]«Она хотела зайти в Густыню, в то время только возобновлявшуюся…».[/i]
[/color]
Офіційне відкриття Густинського монастиря відбулося 15 травня 1844 році. Три Шевченкові малюнки Густинських монастирських споруд [b](«В Густині. Церква Петра і Павла», «Брама в Густині. Церква св. Миколи», «В Густині. Трапезна церква»)[/b] свідчать, що й через рік після відкриття цієї пам'ятки архітектури відбудова її була ще далекою від завершення.
Архімандрит Нектарій, що правив у Густині наприкінці XIX століття довершив відродження монастиря. Він подбав про те, щоб створити людям усі умови для спілкування з Богом. Густиня стала прекрасним місцем для душевного спокою та відпочинку. Нектарій відновив стару валківськугреблю з п'ятьма містками, сад біля монастиря, започаткував декоративнийпарк навколо монастирських мурів. Були вже висаджені дерева, влаштовані квітники, алеї з альтанками і зручними лавами, побудована загорожа з хвіртками. Перед монастирем дивував богомольців сонячний годинник із чудернацькими знаками зодіаку. Густиня знову стала місцем паломництва і святим місцем. Під її стінами збиралися велелюдні ярмарки, ікону Густинської Божої Матері урочисто виносили з Троїцької церкви і ставили у капличці посеред ярмарку.
У наш час в монастирі перебуває Густинська чудотворна ікона Божої Матері та мощевичок із часточками мощів святих Феодосія Чернігівського, Йоасафа Білгородського, преподобних Лаврентія Чернігівського, Кукші Одеського, великомучеників Варвари й інших святих, а також святині, зібрані із усього православного світу й Святої землі.
Коло монастирського паркану влаштоване цілюще джерело.
День у монастирі починається із калатання дзвіночка в 5 годин 30 хвилин, що скликає насельниць на «полуночницю» (так називається ранкова храмова молитва). Після неї сестри підходять до матушки Ігуменії під благословення і одержують кожна свій послух.
Послухи різні: крилас, келарня, просфорня, церковниці, городниці, швачки, трапезниці, птахівниці, коровниці й таке інше.
В монастирі іде повсякденне життя: відбуваються Богослужіння,читається Неусипний Псалтир – поминаються мертві і живі, і всі православні християни, моляться до Небесної Цариці України за батьків і дітей наших, за мир і спокій та Благодать Небесну в українських оселях, як молилися в часи буремних сторінок неспокійної Історії нашого народу.
[color="#ff0000"][i]«Пом’янем ім’я Твоє в усякому роді
і роді!
Прибігаємо до Тебе, Царице наша,
і ревно Тя просимо –
заступи нас Своїм омофором,
як заступила ти наших гетьманів,
що їхняя слава ввесь світ наповнила...
Влий і в наші серця
Ти надію великої радости...
І причини сили нашим змаганням,
і покрий нас від всякого зла...
Да устоїм перед ворогом
отчої віри і всего народу...
І двигни наш нарід з неволі
до колишньої слави. Амінь»![/i][/color]
На фото: Акварель Тараса Шевченка [b]"Брама в Густині. Церква св. Ніколая"[/b], 1845.
2014 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782312
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 10.05.2019
Он был обычным трактористом…
Когда нагрянула война,
Попал, естественно, в танкисты
И всё своё хлебнул до дна…
По буеракам и бульварам
Водил железного коня...
Ничуть не хуже сталевара
Узнал, как плавится броня…
Не вдруг в округе стало тихо,
Не вдруг закончились бои…
Прошло очередное лихо
И оклемались соловьи…
И можно не считать патроны,
Не прятать нос в сырой песок…
И покатились эшелоны
На искорёженный восток…
Туда, где было так уютно,
Так ароматен сеновал…
И где теперь гремят салюты,
А отчий дом не устоял…
Хлебнул солдат из кружки брагу…
С цветка вспорхнула стрекоза…
А по медали «За отвагу»
Катилась горькая слеза…
май 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579633
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 10.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2019
Так тихо, ще не сказано ні слова,
Над ставом верби ходять хто куди.
Лишає ніч по собі терпкий спомин,
Табун зірок зігнавши до води.
Ще хвилі сплять, їм сняться океани,
Безмежні далі й сині кораблі.
І хтось мені намріється незнаний
До цього часу в ранішній імлі.
Ані слівця, ні звуку, тільки тиша -
Стає поволі небо голубим.
Якийсь поет колись про це напише,
А поки лиш полин, неначе дим,
Сивіє гіркотою край дороги,
Долоні степу взявши у полон.
Жалі принишкли, смуток і тривоги
Допоки світ додивлюється сон.
А вже за мить розкрилиться узвишшя!
П`янким нектаром, дзвоном кришталю,
І буде сміх, і сльози, все крім тиші,
І загука хтось голосно: "Люблю"!
На оксамитом виткані стежини
Впадуть краплини нового життя...
І завирують сонця хуртовини,
І буде слово...
Гріх...
І каяття...
25.08.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832863
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 08.05.2019
19 золотих правил життя
19 золотих правил життя, які працюють завжди:
1. Правило взаємності:
Перш ніж судити помилки інших, зверніть увагу на себе. У того, хто кидається брудом, не можуть бути чисті руки.
2. Правило болю:
Ображений чоловік сам завдає образи іншим.
3. Правило верхньої дороги:
Ми переходимо на більш високий рівень, коли починаємо поводитися з іншими краще, ніж вони поводяться з нами.
4. Правило бумеранга:
Коли ми допомагаємо іншим, ми допомагаємо самим собі.
5. Правило молотка:
Ніколи не використовуйте молоток, щоб вбити комара на чолі співрозмовника.
6. Правило обміну:
Замість того, щоб ставити інших на місце, ми повинні поставити на їх місце себе.
7. Правило навчання:
Кожна людина, яку ми зустрічаємо, потенційно здатна нас чогось навчити.
8. Правило харизми:
Люди проявляють інтерес до людини, яка цікавиться ними.
9. Правило 10-ти балів:
Віра в кращі якості людей зазвичай змушує їх проявляти свої найкращі якості.
10. Правило ситуації:
Ніколи не допускайте, щоб ситуація значила для вас більше, ніж взаємини.
11. Правило Боба:
Коли у Боба проблеми з усіма, звичайно головною проблемою є сам Боб.
12. Правило доступності:
Легкість у відносинах з собою допомагає іншим відчувати себе вільно з нами.
13. Правило окопу:
Коли готуєшся до бою, викопай для себе такий окоп, щоб у ньому помістився друг.
14. Правило землеробства:
Усі взаємовідносини можна і потрібно культивувати.
15. Правило 101 відсотка:
Відшукати 1 відсоток, з яким ми згодні, і направити на нього 100 відсотків наших зусиль.
16. Правило терпіння:
Подорожувати з іншими завжди повільніше, ніж подорожувати одному. Хочеш іти далеко - йдіть разом, хочеш йти швидко - йди один.
17. Правило двох сторін однієї медалі:
Справжня перевірка взаємин полягає не тільки в тому, наскільки ми вірні друзям, коли вони зазнають невдачі, але і в тому, як сильно ми радіємо, коли вони досягають успіху.
18. Правило симпатії:
За інших рівних умов люди будуть прагнути працювати з тими, хто їм подобається; за інших нерівних умов вони все одно будуть це робити.
19. Правило співпраці:
Спільна робота підвищує ймовірність спільної перемоги.
Переклала на українську мову 4.05.19 18.34
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834738
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Східної мудрості пост
Східна філософія зародилася практично одночасно з філософією Стародавньої Греції і являє собою великий пласт світової філософії. Не дарма кажуть: Схід - справа тонка. Це відбивається у всьому: в способі життя, менталітеті, культурі, духовних цінностях. Ми зібрали перли східної мудрості, древньої, як перли, і дорогий, як алмаз.
1. Слово, викинуте з серця, потрапляє прямо в серце, а що зісковзнув з мови - не йде далі вух.
2. Жалійте могутнього - він може втратити сили; шкодуйте багатого - він може стати бідняком; і пошкодуйте вченого - він згине серед невігласів.
3. Той, хто займається астрологією, загрузне в єресі; той, хто займається алхімією, загрузне в злиднях; а той, хто займається законознавством, загрузне у брехні.
4. Слово, утриману тобою, - раб твій; слово, що вирвалося у тебе, - господар твій.
5. Смерть - це стріла, пущена в тебе, а життя - то мить, що вона до тебе долетить.
6. У тих, хто здатний червоніти, не може бути чорного серця.
7. Перемога над слабким подібна поразки.
8. Найбільше нещастя - потребувати допомоги людей, гідних нашого презирства.
9. Завжди дивись на речі зі світлої сторони, а якщо таких немає - натирай темні, поки не заблищать.
10. Більшого не може бути щастя, ніж нещасним приносити щастя.
11. Щастя, яке ти шукаєш, мов тінь, що йде разом з тобою: ти не зловиш її, женучись за нею, побіжиш від неї - вона женеться за тобою. Мало хто знає, як багато треба знати для того, щоб знати, як мало ми знаємо.
12. Апетит приходить з першим шматком, а сварка - з першим словом.
13. Добре лише те занепокоєння, завдяки якому ми згодом знаходимо спокій.
14. Не можна вразити однією стрілою дві мішені.
15. Справжнім другом вважай ту людину, яка прибирає камені і терни зі шляху твого.
16. Вранці, коли сходить сонце, дозвольте йому зійти і в вас теж.
17. Бережіть людей, після зустрічі з якими щось світле і радісне поселяється в вашій душі.
18. Є краса, над якою роки не мають влади, - це краса серця.
19. У нас розквітає те, що ми маємо, такий вічний закон природ
Переклала на українську мову 4.05.19 18.40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834739
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019
О mon amour, Selene, o mon cher.
Серця палають нотами... Ножем
Не ріж, благаю, violon прошу!
Я знаю âme чує тільки шум...
О mon amour, Selene, o mon cher.
Горю тобою, знаєш це лише!
Je t'aime – величністю лунають скрипалі!
І вічністю блукаю по землі...
О mon amour, Selene, o mon cher.
Я знаю, не знайду тебе уже...
La lune вкриє ніжна пелена!
І майже розірвалася струна...
О mon amour, Selene, o mon cher.
Ці ноти не проб'ють броню? Невже?
Le secret пронесеться на зорі.
І сіроманці chantent на горі.
© Володимир Верста
Дата написання: 13.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787355
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 07.05.2019
Скажи, куди іти, куди втікати?
Хаос життя затягує, мов смерч.
Ми просто душ чиїхось дублікати
Тих, що раніше зважились до втеч.
Ми просто бранці власної зневіри,
Такі собі мерці, нехай живі...
І поки весни стелять саван білий,
Осінній сплін дзвенить на тятиві.
Ми добровільно йдем на ешафоти,
Нема страху, здались за мідяки,
Забули, що гріх Каїна навпроти
І, що живем не ДЛЯ, а ЗАВДЯКИ.
І часто так, рятуючи тілесне,
В рідкий азот занурюєм думки.
Та крига з душ все рівно колись скресне,
Хай не сьогодні, хай минуть віки.
В один кінець квиток, і все по тому,
Що буде далі - неважлива суть.
Живі мерці по колу золотому
В хаос життя вростаючи, ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 06.05.2019
20 безцінних порад лікаря-психотерапевта Володимира Леві
Письменник і лікар-психотерапевт Володимир Леві був одним з перших, хто працював в області суїцидології (вивчення і профілактики самогубств) брав участь у створенні «телефону довіри» і кризового стаціонару, а також займався психологією музичного сприйняття і музикотерапії. У його роботах - безліч порад, до яких варто прислухатися:
1. Цікавість – надійніші ліки від заздрості: проникнувши за покрив зовнішнього, завжди виявляєш, що заздрити нема чому.
2. Найцінніша якість співрозмовника - вміння слухати!
3. Найважливіше з почуттів - почуття міри, в якому теж належить дотримуватися почуття міри ...
4. У натовпі, де кожен кричить, більше всіх привертає увагу той, хто мовчить.
5. Мудрий правитель управляє так, що його не помічають.
6. Досвідчені тренери екстремальних видів спорту кажуть: «Страх як вогонь: якщо ти його контролюєш, він тебе гріє, а якщо не контролюєш, то спалює». Те ж саме можна сказати і про оціночні залежності. Не «зірватися», а контролювати, - щоб гріла і заводила, але не спалювала і не топила.
7. Відпочинок - це мистецтво. Відпочинок - робота не менш відповідальна, ніж сама робота, і людей, які вміють відпочивати, рівно стільки ж, скільки вміють добре працювати: обидва вміння завжди збігаються.
8. Людина - це багатошарова плівка, на якій в прихованому вигляді відзнято багато всякої всячини, а проявники цієї плівки - інші люди, ролі і ситуації. Як знають фотографи, знайти хороший проявник не так легко.
9. Щоб успішно користуватися порадами з розвитку сили волі, потрібна чимала сила волі.
10. Лінь - це інстинкт самозбереження від зайвих дій.
11. Крім жартів, зіткнення - усунення фізичної дистанції - усуває і психологічну.
12. З життя ніколи не можна виключити три речі: ризик, гріх і можливість щастя.
13. Принизити тебе може тільки одна людина на світі. І ця людина - ти сам.
14. Трагедія дурня не в дурості, а в домаганні на розум.
15. Депресія - стан, в якому легше вивантажити вагон цегли, ніж підняти телефонну трубку.
16. Страх, як боягузлива дворняжка, біжить тільки за тим, хто біжить від нього, але відступає, коли на нього йдуть прямо.
17. Вихід з безвиході там же, де вхід.
18. Хто говорить правду відповідає втричі: за саму правду, за себе, за того, кому він її повідомляє.
19. Настрій - це те, як душа знає минуле, як відчуває сьогодення і як будує майбутнє.
20. Не подобатися треба, щоб щасливою бути, а навпаки, щасливою бути, щоб подобатися.
Переклала на українську мову 1.05.19 16.50
20 бесценных советов врача-психотерапевта Владимира Леви
Писатель и врач-психотерапевт Владимир Леви был одним из первых, кто работал в области суицидологии (изучения и профилактики самоубийств) участвовал в создании «телефона доверия» и кризисного стационара, а также занимался психологией музыкального восприятия и музыкотерапии. В его работах – множество советов, к которым стоит прислушаться:
1. Любопытство — надежнейшее лекарство от зависти: проникнув за покров внешнего, всегда обнаруживаешь, что завидовать нечему.
2. Самое ценное качество собеседника — умение слушать!
3. Самое важное из чувств – чувство меры, в котором тоже надлежит соблюдать чувство меры…
4. В толпе, где каждый орет, больше всех привлекает внимание тот, кто молчит.
5. Мудрый правитель управляет так, что его не замечают.
6. Опытные тренеры экстремальных видов спорта говорят: «Страх как огонь: если ты его контролируешь, он тебя греет, а если не контролируешь, то сжигает». То же самое можно сказать и об оценочной зависимости. Не «сорваться», а контролировать, — чтобы грела и заводила, но не сжигала и не топила.
7. Отдых — это искусство. Отдых — работа не менее ответственная, чем сама работа, и людей, умеющих отдыхать, ровно столько же, сколько умеющих хорошо работать: оба умения всегда совпадают.
8. Человек — это многослойная пленка, на которой в скрытом виде отснято много всякой всячины, а проявители этой пленки — другие люди, роли и ситуации. Как знают фотографы, найти хороший проявитель не так легко.
9. Чтобы успешно пользоваться советами по развитию силы воли, нужна немалая сила воли.
10. Лень — это инстинкт самосохранения от излишних действий.
11. Кроме шуток, соприкосновение — устранение физической дистанции — устраняет и психологическую.
12. Из жизни никогда нельзя исключить три вещи: риск, грех и возможность счастья.
13. Унизить тебя может только один человек на свете. И этот человек — ты сам.
14. Трагедия дурака не в глупости, а в притязании на ум.
15. Депрессия — состояние, в котором легче выгрузить вагон кирпича, чем поднять телефонную трубку.
16. Страх, как трусливая дворняжка, бежит только за тем, кто бежит от него, но отступает, когда на него идут прямо.
17. Выход из безвыходного положения там же, где вход.
18. Говорящий правду отвечает втройне: за саму правду, за себя, за того, кому он её сообщает.
19. Настроение — это то, как душа знает прошлое, как чувствует настоящее и как строит будущее.
20. Не нравиться надо, чтобы счастливой быть, а наоборот, счастливой быть, чтобы нравиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834532
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019
Коли ще не придумали законів
І полум’ям ганяли хижаків,
Не малювали жодної ікони
І в жодного не вірили з богів,
Всесильній підкорялися стихії,
І панувала в поглядах імла,
Уже тоді малесенька надія
За вчинками тихесенько ішла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834366
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 04.05.2019
225* на краю своїх днів запитаю…
Коли настане день – останній мій під небом –
І сонце згасне, і Чумацький Шлях мов гребінь
Зламається об Час – в Творця одне спитаю:
«Що ж дав так мало днів? що – смерть моя для Тебе?!.»
226* не встигаєш впитися життям,
а Благий говорить: «вже твій фініш!..»
А Ти станеш карати за кожен мій гріх? –
Ти ж привити душі стільки пристрастей зміг,
Щоб цей світ я пізнав, чари весен, і жінку,
І кохання, й батьківство, і днів легкий біг!..
227* все закінчиться тут… – все цінуй!
Пізнав хто вчень, кохання, щастя глибину?
А хто від смерті – відкупитись! – данину
Приніс, щоб вічно тут любить, сміятись, жити?
– Кому в небес вдалося виграти війну?!.
228* у заповітах днів:
«стане прахом земним кожне серце, що дихало тут…»
Обережно стаю на закурений шлях:
В цих пилинках – поет, гречкосій, і монах,
І відважних серця, і закоханих очі –
Буду пилом і я на чиїхось ногах…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825630
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 03.05.2019
25 кращих цитат Ернеста Хемінгуея
Ернест Хемінгуей прославився завдяки своїм романам та численним розповідям - з одного боку, і свого життя, сповнене пригод і несподіванок, - з іншого. Його стиль, короткий і насичений, значно вплинув на літературу XX століття. Цього року виповнилося 115 років від дня народження цього великого письменника.
Головні цитати Ернеста Хемінгуея, які багато розкажуть нам про самих себе:
1. «Всі люди на світі діляться на дві категорії. З першими легко, як легко і без них. З другими дуже складно, але жити без них неможливо зовсім ».
2. «Писати насправді дуже просто. Ти просто сідаєш перед друкарською машинкою і починаєш спливати кров'ю ».
3. «Найрідше в житті я зустрічав розумних людей, які були б ще й щасливі».
4. «Війна, яка б вона не була необхідна і справедлива, завжди злочин».
5. «Ніколи не вирушайте в подорож з тими, кого не любите».
6. «Більшість людей ніколи не чують один одного».
7. «Я п'ю, щоб оточуючі мене люди ставали цікавіше».
8. «В колишні дні часто писали про те, як солодко і прекрасно померти за батьківщину. Але в сучасних війнах немає нічого солодкого і прекрасного. Ти помреш як собака без всякої на те причини ».
9. «Найогидніше слово на світі -« пенсія ».
10. «Люди з віком не розумнішають. Вони просто стають обережнішими ».
11. «Той, хто хизується ерудицією або вченістю, не має ні того, ні іншого».
12. «Переїжджаючи з одного місця в інше, ви все одно не можете втекти від себе».
13. «Якщо ви перестали робити якісь речі просто для задоволення, вважайте, що ви більше не живете».
14. «Якщо двоє люблять один одного, це не може скінчитися щасливо».
15. «На світі так багато жінок, з якими можна переспати, і так мало жінок, з якими можна поговорити».
16. «Якщо вам хочеться позбутися від якоїсь думки, запишіть її».
17. «Найкраща можливість дізнатися, чи можеш ти довіряти людині, - довіритися йому».
18. «Будь-яка боягузтво походить від нелюбові».
19. «У Достоєвського є речі, яким віриш і яким не віриш, але є і такі правдиві, що, читаючи їх, відчуваєш, як змінюєшся сам».
20. «Все сентиментальні люди дуже жорстокі».
21. «По-справжньому хоробрим людям нема чого битися на дуелі, але це постійно роблять багато труси, щоб запевнити себе у власній хоробрості».
22. «Якщо вас щось ранить, значить, вам не все одно».
23. «Кращі люди на Землі вміють відчувати красу, мають сміливість ризикувати і сили говорити правду. І саме ці позитивні якості роблять їх дуже вразливими. Саме тому кращі люди часто зруйновані зсередини ».
24. «Ми всі зламані. І саме в місцях надламів ми часто найсильніше ».
25. «Секрет успіху простий: ніколи не падайте духом. Ніколи не падайте духом. Ніколи не падайте духом на людях ».
Переклала на українську мову 1.05.19 16.35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834175
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019
Ми пасивні вивчаємо ролі,
У життєве – граматику вносим:
Нам не личать ні очі розкосі,
Ані дике, що брало престоли.
…Чинно, мирно пасеться отара,
Що на па́стиря вічно чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831258
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 18.04.2019
“Sie sind so still, fast gleichen sie den Dingen.
Und wenn man sich sie in die Stube lädt…”
(Rainer Rilke)*
У часи античності – в часи гонорового Перикла, сумного Софокла і злого сміху Аристофана люди більше нагадували бджіл, а не полисілих мавп: цінували все бронзове і золотисте – від гарячого сонця до кольору людських тіл і вигнутих поверхонь глеків. Тоді вміли цінувати красу і вибудовували свій світ (з дозволу сказати, цивілізацію) гармонійним. Це стосується не тільки античної Еллади чи пихатого закону Риму (dura lex, sed lex), але і орієнтальних світів. Не дарма Конфуцій так цінував гармонію: ритуал для нього був фактором гармонізації діянь людей, а не законом суспільства. Це стосується цивілізації, а не світу варварів – байдуже якого: жаркого з його невблаганним піском пустель, що все поглинав, чи холодного і крижаного – світу вбраних у шкіру й хутро блідих і грубих бореальних людей-ведмедів. Так от, серед людей лагідного моря, запашного лавру і важких оливок лунала легенда про далеку ріку Ерідан і казковий незнаний світ за нею. Це на північ від скіфів та жорстоких андрофагів живуть блаженні гіпербореї. А що так за Еріданом – не знано, не відано. Казкова країна бурштину – такого ж сонячного каменю як електрон – метал поєднання ночі і дня. Я часто думаю, що легенди про Ерідан це відгомін переказів про Рейн (вибачаюсь, Рейнос чи то Ріназ) – ріки країни незнаної – Terra incognita. Ще Геродот (чи то вже Геродот) писав: невідомо, що там в глибинах Європи, опівнічній її частині. Гомер був впевнений, що там живуть люди, що не знають весла і назвали би його лопатою. Гомер просто ніколи не думав про те, що рибалки – це не просто орачі моря, але й землероби води. Вони не розгрібають воду веслами, а скопують, сподіваючись на сріблястий врожай. Еллінам були знані кельти – з їх точки зору володарі всього містичного і звитяжного, жорстокі дикуни, шанувальники незрозумілих богів. Тонка поетична душа кельта була грекам невідома. Так само вони не чули та й не могли чути легенди про дітей богині Дану, що шанували лісові горіхи та хвостату форель, вбачаючи в них символи і джерела мудрості. Так от, кельти називали землі і людей за Рейном Germani – ті, що живуть за Рікою – за Плинною. Може вони вважали, що Рейн це не просто вода, це сам час, що тече в море нескінченності і плодить у своїх верхів’ях плямистих пстругів. Для них світ за рікою був таким же далеким і чужим як і для народів моря світ похмурих лісів півночі. Степ ще якось нагадував їм море, його ще можна було зрозуміти: коні це теж кораблі, а номади теж моряки, тільки бородаті і пропахлі кінським потом замість солоного бризу. Але там – у бореальних лісових хащах – там справді щось незбагненне. Чуже по суті своїй. Вони навіть у найхимерніших фантазіях не могли уявити собі: ті землі можуть народити свого Орфея, що не буде товаришувати з дельфінами і буде прислухатися не до шуму морських хвиль чи їх відгомону в закручених мушлях, а до шуму вітру у верховіттях кремезних дубів та зажурених сосон.
Початок ХХ століття в Європі та Азії був глибоко антиаристократичним. В Китаї Конфуцій був забутий – мало не остаточно, в Японії самураїв стали сприймати не як аристократів меча та віршів («Серед квітів – вишня, серед людей – самурай»**), а як солдатів, що вдягнені в однаковий одяг і йдуть помирати – дружно. У старенькій матінці Європі, що розрослась раптом до небачених розмірів, як грибниця, охопивши жарку Австралію, Нову Зеландію – країну туманів, обидві кактусові Америки, нескінченний Сибір та бозна-які острови було ще гірше. Аристократичність стала чимось ганебним, її соромились, її зневажали. Навіть, якщо це була аристократичність духу, а не крові. Всім так хотілось наблизитись до якоїсь «простоти». Це Ян Гус міг кинути з вогнища в юрбу: «O sancta simplicitatis notas!» - «О, свята простота!», зневажаючи оцей примітив, а тоді – ні. Пройшло, як не як, 500 років з часів Великого Єретика, тут вже не до елегій – всі хотіли милуватись світосприйманням людини «від сохи», забувши, що і в тому середовищі є свої аристократи духу і свої невігласи – маленькі люди сірості.
Серед країн, в яких аристократичність письма (не тільки поезії) помирала особливо повільно, була Австро-Угорщина – ця стара «бабця Австрія», ця дивна трансформація германського світу (може тому, що була перенесена в свій час штучно з холодних і туманних берегів Ельби та Одеру на більш лагідно-виноградні береги Дунаю – цієї ріки вічної межі. Істр – це звісно не Рейн, тут можлива «гонитва до мосту», тут за ним номади степу, а не жителі похмурих лісів, але все одно). Ми звикли бачити в Австро-Угорщині лише військову машину Габсбургів – цих сторожів кресів християнства і європейської цивілізації взагалі (ах, ці османи! Що вони наробили! Вони скаламутили всю історію нелогічними псевдовізантійськими трансформаціями!), з якої не зле посміятися (Ярослав Гашек чи той же Імре Кальман). Кожна імперія потворна. Це аксіома. Це закономірність. Навіть Британська імперія набула все тих же потворних рис, що і Російська – потворна початково, ще з часів Батия. Австрійській імперії потворність була властива теж: служба цісарю, шандари і говенди, неповага до старовини підвладних народів і таке інше. Але Австро-Угорщина це ще був уламок аристократичної старої Європи – країни лицарства та менестрелів, а не тільки священних каменів варварів – будівничих космічних менгірів та дольменів. Принаймні, там панували витончена аристократичність в музиці та літературі. Не дарма Ґреґор Мендель – цей музика квіткових забав і одкровень спадковості виріс саме там – серед її тонкого мистецького світу. І ця от повітряна аристократичність в літературі мало не померла разом з меланхолійним Францом-Йозефом, чиї портрети прикрашали мало не кожен галицьких шинок. Далі все – галасливий Веймар, гіперінфляція, чорний джаз саксофонів, твіст, сінематограф, шансон, Едіт Піаф, комуністи, «Ми», «Котлован», Чарлі Чаплін. Але в цей же час аеропланів та електричних жарівок, патефонів та ікс-променів, пролетаріату та «білих комірців» жив останній аристократ захмарної поезії, останній Орфей духу – Райнер Рільке.
Поезію Рільке не прийнято аналізувати, не прийнято розшифровувати його алюзії. І не тому, що це неможливо в принципі. Рільке сприймають як останнього фантазера передодня апокаліпсису культури (коли хапаються за пістолет тільки почувши це слово), як адресата метафізичних листів, як символ агонізуючої класичної системи метафор (не дарма, мовляв, він свої останні твори писав в повільній агонії, помираючи від лейкозу). Тільки зараз Рільке повертається до нас – напівзабутим, чужим, екзотичним. Хоча Русь не була для нього абстракцією – Райнер в Україні бував і Дніпро чи Дністер для нього така ж тема як і Дунай чи Рейн. Елегії йому творилися в замках, могли б творитися і серед руїн замків: львівська цитадель в ті час ще не була таким похмурим символом італійських межичасів. Ми звикли поетичними рядками Рільке милуватися як музикою, а не питати себе: «Про що це?» А треба.
Я не критик. І навіть не філософ. Не мені пояснювати що і до чого в поезії, яка так до нас і не прийшла вчасно. До нас нічого не приходить вчасно. Навіть комунізм. Мав би прийти в часи Маркса і львівських барикад біля ратуші 1848 року, а прийшов у часи кремлівських людожерів і садистів. Як нам з усім цим не щастить – на цьому пароплаві історії: постійно не та погода і не ті рифи під кілем. А ми все не можемо набрати нормальну команду матросів. Я тільки читач. І трохи писака. Ну, зовсім трохи. Так, що не ображайтесь, що я пишу про Рільке. Я хотів написати про Орфея і вакханок, про Діоніса і нектар, який нам дарували боги. А вийшло про Рільке. Так судилось. Даруйте мені. І не тільки за те, що вечір настав.
Райнер Рільке самотній. Таким самотнім може бути тільки останній лицар доби трубадурів та честі. Він сам це відчував. Однодумці або бозна-де (далеко), існують тільки на папері – в листах, або це псевдооднодумці – люди, що тільки вдають розуміння, грають роль друзів. З точки зору Рільке людина завжди самотня. І не тільки коли справа доходить до смерті – це само собою розуміється. Смерть – справа самотніх. Людина самотня завжди. Одкровення ніколи не стають здобутками юрби – тільки геніїв. Юрба тільки здатна спотворити одкровення, перетворити його в ерзац, підмінивши поняття, спотворивши значення слів. Недарма він стільки всього писав про самотність:
«Ця самота – дощі неспинні,
Зринає з моря в сутінкові тіні,
З віддалини, що тане у рівнині,
Злинає ввись, до неба дороста
І з неба звільна на міста…»***
Автори переважно цураються самотності, вбачають у ній мало не прокляття. Тут же – оспівування самотності, як джерела одкровень, джерела натхнення і поезії. Це самотність добровільна, самотність відлюдника, результат втечі від божевільного суспільства, від людей, що втратили розуміння буття, в тому числі і розуміння Бога (ХХ століття стало століттям атеїзму, стоїки, що шукали шлях до розуміння Бога відішли в минуле і то, певно, назавжди. Модним стало епікурейство з його зумисним нешуканням шляху розуміння Бога, бо, мовляв, йому теж немає до нас ніякого діла…). Самотніми з точки зору Рільке є не тільки генії чи надлюди (це в Ніцше тільки на вершинах духу є холодно і самотньо, а внизу тепло), у Рільке самотніми є всі люди – навіть ті, хто в парі на одному шлюбному ложі, бо настала епоха самотності, епоха повного нерозуміння людей – кожен живе сам по собі, в своїй біді сам. Лишилась тільки ілюзія колективу, дружби, любові, зрештою. Спільна праця перетворилась в спільне рабство, де кожній самотній. А спільна війна в ілюзію спільної смерті. Ілюзію, бо смерть – це справа самотніх. Самотніми є не тільки люди, але і речі навколо людей. Речі та предмети для Рільке – аборигени якогось безлюдного для цивілізованих людей (не дикунів) острова, що живуть самі по собі, незалежно від мислячої людини:
«Як той, що до чужих морів пристав,
Я у тутешніх завше наче вдома,
Де незліченних днів одвічна втома –
Далечина незлічених постав…»
Оці от мотиви одвічного чужого – всі навколо чужі, все навколо чуже, нічого, що можна було б назвати своїм. Так почуває себе мандрівник викинутий хвилями на острів і змушений жити серед дикунів, що не розуміють ні мови його, ні звичаїв. У ХХ столітті інтелігент в кращому випадку Робінзон серед аборигенів. У гіршому – жертва, об’єкт полювання для здичавілих мисливців. І це при тому, що комунізм Рільке не зачепив своїм мертвим крилом залізного птаха, хіба його знайомих по перу, які самі про це ніколи йому не писали і не збирались писати.
Чомусь прийнято вважати, що німецький світ закінчився після Другої світової війни, бо бути в німецькій культурі стало ганебно і соромно, лишалося бути космополітом і творити світову культуру. Це насправді не так. Німецький світ завершився в 1918 році. Далі все – почався псевдонімецький світ, світ хворих містичних фантазій і новостворених міфів про те, чого не було. Рільке це відчув і пішов в єдину можливу втечу – пішов у свій світ. Бо цей світ, це світ де:
«… Бездомний вже не матиме житла,
Самотній завше буде в самотині,
Писатиме листи свої осінні,
Брестиме там, де жовта кушпела
Оповила алеї безгомінні.»
І це не тому, що прийшла осінь світу сього. Не тому, що час піти – будь-куди, навіть у Ніщо, або лишень піти зі світу ерзацу, а тому, що лишилися стежки і шляхи які ні для кого, якщо є десь парк споглядання, сад раю, то він чужий, не для тебе:
«Дві стежки ні для кого. В тій ході
Примареній тебе веде єдина,
І ти примарений, ти наче зник…»
І в цьому світі одвічної самотності, в світі, де Бог втомився і бачить нас як сон, єдиний досвід, який чогось вартує, це досвід смерті – досвід оцього останнього одкровення, досвід агонії свідомості, злиття чи то з Богом, чи то з абсолютом, чи то з порожнечею Будди. Але про цей досвід готі комусь розповісти. Якщо і є можливість повернутись і розповісти, то все намарно: ніхто не зрозуміє, ніхто не повірить:
«Нам цей відхід не знаний, той що є
Чужіння. Ми не маємо підстав
Ні захват, ні розлючення своє
Являти смерті, коли їй постав
Трагічний рот у голосінні де
Ще ми у світі граєм наші ролі…»
Світ в якому живе автор (він же літературний герой, бо в Рільке різні літературні герої це лише різні форми оцього «Я», що постійно змінюється, постійно трансформується, і є навіть не «друге я», а множинне я – кожна людина це багато світів, що перетинаються, переплітаються в клубок) давно втратив віру, саме розуміння релігії як такої. Світ став механістичним, світом матерії і все, і ніякого духу, ніяких злетів і недосяжну висоту чи занурення у таємні глибини містики. Навіть містика перетворилась в ерзац. Тому його релігійні пошуки ніхто не розуміє. Молитва стала чимось забутим – для всіх, тільки не для автора, не для самого Рільке:
«Моя молитва не блюзнірство, ні:
Це наче давні книги, де щодня
Тисячократно – я твоя рідня…»
У цьому світі автор ще має виправдовуватись, пояснювати. Що його молитва це глибинно, це сокровенно. А не фарс, не показний ритуал.
У ХХ столітті поет став не пророком, навіть не відлюдником, що ховає свої істини у темряві печер від ока нечистих, що можуть отруїти навіть сам Дух. Поет в ХХ столітті став жебраком:
«Ти є жебрак, ні дещиці не стало,
Ти камінь, що не вклублиться ніде,
Ти прокажений, мавши калатало,
Ти той, що з ним навколо міста йде…»
Метафори Рільке інколи лагідні, але інколи страшні. Інколи кора дерева йому нагадує хвилі океану і відгомін давніх предковічних буревіїв, але інколи метафори страшні, бо головним рушієм життя людини у світі електрики та аеростатів став страх. Всепроникний і всюдисущий. Це в епоху лицарства всюдисущим був Бог – добрий і справедливий, а в ХХ столітті всюдисущим став страх – злий і несправедливий. Як російський диктатор. Тодішній чи не тодішній. Страх літає чорним птахом в людській свідомості. І тільки сильні здатні його здолати. Назавжди.
Рільке близька естетика буревію, краса буремної ночі. Бо в нову епоху надто багато буревіїв, що ладні зламати все. І треба не тільки вміти жити в цьому буревії, але і вміти творити під час буремної ночі, бо серця лицарів і королів, що лежать у саркофагах знову починають калатати, їх тіні ступають по непотрібному золоту і кинутих розсипах діамантів. І дзвони гудуть, хитаючись під поривами нестримного вітру. Нехай міста і собори повзуть крізь час кам’яними черепахами, час для поетів настав, бо для поетів завжди час настав – не залежно від епохи і обставин. Автор як поет усвідомлює своє призначення – навіть у світі, де він нікому не потрібен. Але автор має прохання до творця світобудови, бо жадань не дано не мати нікому:
«При власних далечах на чати
Постав мене, вчувати дай
Самотній камінь, добачати
Моря самотні, ще бодай
Понад річками йти…»
Далечі поета можуть бути лише власні. Чужі далечі бути і не можуть, та й не потрібні. Поет стає на невідому стежину Духу як стають на тверду дорогу прощі, навіть, якщо доведеться йти за старим сліпцем. Гомер теж був старим сліпцем, але бачив більше, аніж його зрячі сучасники. Навколо все одно тьма – тьма незнаного. І розгадати незнане нам допоможе тільки розум і відчуття краси:
«Згадаймо, як розгадувало тьму
Дитинство, коли в ньому день по дневі
Пливли години післяполудневі,
Зникоме й недоторкане – чому?»
Навколо буденність. Світ людей надто далекий від поезії, яка його оточує, яка вривається в його буття. Тому поет має бути подібний дзвону – бути вісником і нести людям заклик до істинного буття – не марнотного:
«… Бронзовий дзвін серцевину щоденно підносить
Проти шорсткої буденності – наче нове.»
Бо для поета все нове. Навіть осінь, що приходить з дивовижної регулярністю щороку, теж щоразу нова. І можна, звісно, усвідомити настання осені і просити творця завершити те, що вже відбувається чи відбулось:
«Час, Боже. Безмір літньої пори.
Кинь горню тінь на сонячний годинник,
Понад полями вивільни вітри…»
А можна просто оспівати те, що гідно пісні в цю пору дочасної осені.
Райнер Рільке справді останній Орфей. Під час Першої світової війни Поезія – Еврідіка померла. І Рільке як і личить Орфею спустився за рею в Тартар, вивів її знову на Світ Божий. І за це заплатив життям. Нині істинна поезія (не графоманія в стилі Дєм’яна Бєдного, а справжня поезія) живе завдяки йому – диваку Райнеру – мандрівнику у захмарні метафори.
Нині Рільке близький багатьом інтелектуалам, Рільке лунає (нарешті!) – не для всіх, звісно. Може тому, що нині Росія, яку він так любив, культуру якої він так цінував, знову перетворилася в імперію зла, поширює по світу війну і страждання, біду і зубожіння – як духовне, так і матеріальне, і тільки окремі мислячі люди протистоять цьому здичавінню. Так само, як і німецький світ в двадцятих та тридцятих роках століття двадцятого. Все повторюється. І мені шкода, що я мушу бути свідком цього. Рільке пощастило – він не побачив гріхопадіння німецької культури – він просто не дожив до цього. Багатьом із нас пощастило менше – ми бачимо нові сумні часи. Але мусимо протистояти цьому в першу чергу в царині духу. Рільке судилось стати останнім Орфеєм класичної культури. Його на берег – на скелястий берег його самотнього скелястого острова Духу викинули хвилі історії. Нині нам жити у світі, де Орфей лишився тільки у спогадах. І лишається виховати, виростити, виплекати, якщо вже не Орфея, то хоча б Діогена, що шукав би з ліхтарем людину у цьому світі продубльованого ерзацу. Світі псевдо.
Я пишу цей текст коли падає перший весняний дощ. Падає на квіти вишні, які щойно зацвіли. І мені, так само як колись Йоса Бусону шкода людей, що не вміють писати вірші…
Примітки:
* - «Вони щонайтихіші, наче речі.
Неначе друзі, звані віддалік…»
(Райнер Рільке)
(Переклад Мойсея Фішбейна)
** - さくらの花の中で、人々の中に侍があります – Сакура но хана но нака де, хітобіто но сака ні самурай ґа арімасу - давня японська приказка. Ще тих часів – не наших.
*** - переклад Мойсея Фішбейна. Тут і надалі в цьому есеї. У мене є і власні переклади Рільке, але вони бліді і недосконалі, ніщо в порівнянні з перекладами Мойсея Фішбейна – найкращим перекладачем Рільке всіх часів і народів, перекладача від Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832398
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 12.04.2019
Вінок сонетів
Глава І
Загублений лист
Холодний поцілунок і прощання...
Танцює місяць одинокий вальс,
На вістрі леза, тихого світання
Я починаю зоряний романс.
Вітрилами казкового звучання
Пливтиме корабель мій у Парнас,
Де хвилями магічного снування
Лунатиме феєрія для нас...
Мереживо із нот та акварелі
Біжить до океану, мов струмок.
Кружляють в стрімголовій каруселі
Емоції, заходячи в танок.
Та все ж мене чекає ця пустеля –
Темниця слів, кайдани із думок...
Глава ІІ
Донжон
Темниця слів, кайдани із думок...
І до основи випалене місто,
В якому я блукаю між пасток.
Загублених тобою дивних іскор
Я не знайду! Лише один пісок
Крізь пальці осипається огнисто,
Та знову загоряється листок,
Для тебе я збираю це намисто.
Проміння днів давно забутих меж
Виблискує руїнами печалі.
Будуємо тепер ми сотні веж,
Аби душа не мучилась ночами.
Мені вони лишаються, та все ж
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Глава ІІІ
Примарна площа
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Самотнє танго з тінню. Я один
Кружляю лабіринтами. Скитання…
Мої давно у пошуках твердинь
Розвалених ілюзій... І збирання
Розбитих та понищених вітрин
Не повернути, тільки чергування
Давно уже неправильних стежин,
Якими не пройти та не вернутись.
Горять мости та котиться клубок,
Де Аріадна йде не озирнувшись...
Сплелись шляхи незвіданих ниток,
Тримаючи ключі та все забувши.
Я знову закриваю на замок.
Глава IV
Фінальний танець
Я знову закриваю на замок,
Колодками міцними замикаю,
Шукаю між потертих сторінок,
Закляття з гримуару закликаю.
Вогнями спопелю сліди стежок,
У димі розчинившись я зникаю,
Та важко розірвати цей зв'язок,
Пергамент у руках усе стискаю.
Вона все тягне, кличе, хоч і сил
Немає, залишаються благання.
Та не відпустить, тільки небосхил
Розділить біль зі мною, ці страждання...
Осяють темні промені світил
Фортецю почуттів, душі блукання...
Глава V
Діалог з ̶т̶е̶м̶р̶я̶в̶о̶ю̶̶ нею
Фортецю почуттів, душі блукання...
Я проклинаю! Темрява одна
У факелах згоряє без вагання...
Ну а світанок? Тут його нема!
І не було! Пусте лише спливання
Хвилин забутих. Тільки письмена
Лишилися на стінах лікуванням,
Але їх також вразила пітьма.
Не розібрати! Справді так потрібно
Знайти новий, довершений виток?
Дороги тут сплелися непокірно,
Вузлами зав'язались в ланцюжок.
Я знову опиняюся ймовірно
У лабіринтах вічних помилок.
Глава VІ
Галерея «Лицемір’я»
У лабіринтах вічних помилок
Блукаю галереями розлуки,
Ось там вітрини, я ступаю крок,
Вдивляючись в картини та у звуки…
Вслухаюся. Я бачу там садок,
Тоді ще не було вогнів розрухи,
І зацвітали тисячі квіток...
Змінилось все і замінили муки.
Картинами для них вже стали ми...
Наповнені пустого фальшування,
Всі їх слова, хоч і стоять грудьми.
Несуть в серця жорстоке руйнування...
В обійми відправляюся пітьми.
Вже не знайти надії та кохання.
Глава VІІ
Останній політ
Вже не знайти надії та кохання...
Космічний пил зі спалених планет
Осяде на старі мої писання,
А поряд з ними твій висить портрет...
Супутники очікують завдання
У проблисках заплутаних тенет,
Хоча б ще раз злетіти у востаннє,
Та не змінити темряви сюжет…
Вона розбила сяючі скрижалі –
Цей біль – відчутний зламаних кісток,
Свідомість утікає в задзеркалля,
Та шлях не відшукати до казок.
І я злітаю, тут лише провалля...
Кометою літати між зірок...
Глава VIII
Марево субстанцій
Кометою літати між зірок,
Вдивляючись в незвідані палаци,
Що тягнуться до сонячних річок,
Сплітаючи небесних тіл вібрацій.
Торкнутися згасаючих свічок,
Які застигли в мареві субстанцій,
І чорних дір закручених стрічок
Нікому невідомих ілюстрацій.
Я зупинився, мить краси оця
Наповнила яскрава ейфорія.
Раніше невідоме, інше «я»
Пізнало таємниці фантазійні.
Хоча не розгадати до кінця
Фінали драм, написаних сузір’ям.
Глава IX
Пов'ялі квіти
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Горять в камінах, гаснучи в очах.
Слова, що я беріг і так леліяв,
Згубилися в далеких вже світах.
Знайти? Не варто! Вітер їх розвіяв,
Пилюкою літають в небесах.
І те, що у фортеці я насіяв,
Засохло, розсипаючись у прах...
І тліють недописані сувої,
Полиці з ними вічність стереже.
Чекають ролі згублені герої
На те, що автор їх ще збереже.
Історії цієї неземної
Написане не викреслити вже.
Глава X
Обійми темрями
Написане не викреслити вже,
І Мойри перекроїти не зможуть.
Виблискують на стелях вітражем,
Малюнки траєкторії укажуть.
Магічність застелила, хоча день –
Не видно! Загадковістю проляжуть
Дороги, простягнулися в едем....
І таїни ніколи не розкажуть
Зірки на небі, як її кохав,
Та я шукав шляхи у безнадії…
Фрагменти ночі, довго їх вивчав,
Аби знайти її, де сніг завіяв...
Я темряві себе подарував!
Віддавши долю сяючим стихіям...
Глава XI
Знайдений лист
Віддавши долю сяючим стихіям...
Я кинув погляд на далекий диск,
Хоча він серце більше не зігріє,
Я зустрічаю радо його блиск,
Як і фортеця, що тепер пустіє...
Лише вона, читаючи мій лист,
Бажає помсти, ненависть жаріє,
Я відчуваю в грудях її спис…
Примарно... Все! Бажає відібрати,
Свій дар із мертвих, чорних хризантем,
Які прийняв я вічно зігрівати
І захищати з піднятим мечем.
Немає сенсу вже кудись тікати.
Сховатися під зоряним плащем.
Глава XII
Подарований талісман
Сховатися під зоряним плащем,
А хризантеми вічно зберігати
І поміж тисяч сонячних систем
Нести їх і на узбіч не звертати.
Шляхами невідомих теорем
Координати краю відшукати,
Де перестануть бути тягарем
І відродитись й зможуть зацвітати...
Тримаю у руках я талісман,
У ньому легке сяйво струменіє,
Що вкаже путь крізь сірості туман,
Вбере вуаль. Грайливо там синіє
Величний, неосяжний океан.
В космічних далях, де є тільки мрії.
Глава XIII
Елізіум – загублений рай
В космічних далях, де є тільки мрії,
Потрапив я до неземних красот,
Від див тропічних тіло цепеніє,
І я п'янію від отих широт.
Портал замкнувся, небо пломеніє...
Це найдорожче всіх земних висот...
І хризантеми пахнучи біліють...
Завершений останній епізод...
Та не фінал! Історія триває,
Закручено кидає між поем,
Весна їх під імлою заховає,
Пізніше опадуть вони дощем...
Знамена піднімаю, обираю
Де-факто залишитись міражем.
Глава ХIV
Останній лист
Де-факто залишитись міражем,
Сторінку, що у часі прогортають,
Де-юре на папері ліхтарем,
Яку не раз іще перечитають.
Та завжди йтиму зі своїм вогнем.
Ці квіти у садах лиш розцвітають.
Життя мистецтву на вівтар кладем,
І вірші-журавлі до нас вертають...
Синиці? Журавлі? Не в тому суть!
Весною поміж снігом все розтане...
Сонети кораблями відпливуть
У небо метушливе і безкрайнє.
Синиці нам три слова принесуть:
Холодний поцілунок і прощання...
Магістрал
Фортеця падаючих зір
Холодний поцілунок і прощання...
Темниця слів, кайдани із думок...
Хвилини смутку, трепету мовчання…
Я знову закриваю на замок
Фортецю почуттів, душі блукання
У лабіринтах вічних помилок,
Вже не знайти надії та кохання.
Кометою літати між зірок...
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Написане не викреслити вже.
Віддавши долю сяючим стихіям...
Сховатися під зоряним плащем,
В космічних далях, де є тільки мрії,
Де-факто залишитись міражем.
Елі́сій, Елі́зій, Елі́зіум, Єлисе́йські поля́ — в античній міфології частина потойбічного світу, де перебувають душі блаженних і праведників; чудесна країна вічної весни на крайньому заході землі, де немає хвороб, страждань, де панує вічний мир.
© Володимир Верста
Дата написання: січень - березень 2018
Зі збірки «Кінцугі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831674
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 11.04.2019
Цей світ постав зі сніжної безодні
І ви́прозорився, немов кристал.
Висить Земля на вервиці Господній
Між галактичних вигаслих дзеркал.
І світиться у темені космічній –
Така складна будова й простота!
Із року в рік традиції предвічні
Наповнюють сакральністю свята.
І додають упевненості й віри
У те, що з Богом розпочато рік,
Що цих зірок розсипані сапфіри –
Це сльози щастя з янгольських повік.
Що ці леткі посріблені сніжинки –
Лелітки наших чистих молитов,
А ці поля багаті на ужинки,
Бо сам Господь їх плугом перейшов.
Отак з правіку, з давніх літочислень,
Коли ще люди вчились у лісів
Красу вдихати спрагло, наче кисень,
Радіти дню, умитому в росі…
І не тягнутись на стеблі гордині,
Щоб замогти Творця і сивий час!..
А мудрість – не захована у скрині,
А на поверхні, справжня, без прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825284
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Пройшлась в личаках не по крину--
По збудливій землі перед сном.
З голівки барвисту хустину
Простеляє під свій часослов.
Роко́че вкорочену днину,
Листопаду готує печать.
У ве́тху зовсім сірячину
Облачила дерев мужню рать.
Зеґар підганяє вороння,
Наполохало чорний базник.
В блаватах осінніх осоння--
Застелив уже іній ліжник.
Гортає листки чимраз швидше,
Поспішає в далекі світи.
Зима підкрадається ближче--
Залиши́лось їй міст перейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813380
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Мошки и мухи песьи –
Снег на неровность стен.
Божие – Богу, кесарь
Пусть семенит ни с чем.
Божие – Богу. Света -
В стекла, чтоб хлорофилл
Лился из глаз поэта
Греческих Фермопил.
...Станут стихами камни,
Звуками – лебеда,
Утки слетятся в плавни,
Солнце заснет во льдах.
Над камышовой рожью
Тихо садится снег...
Богу отдайте Божье,
Снежье оставьте мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779392
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 12.11.2018
Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812559
Ой, летіла Іріс сяйна,
жезл несла в правиці,
бо живе преславна Дана,
де Дземброня й ріки.
Отам вона сипле роси
і туманом змочить,
воду світом розливає
і річки наповнить.
Бо живе прегарна Дана
й діє у Карпатах,
а на горі із Чугайстром
палить бува ватру.
Як увечері запалить
ватру ще із вітром,
прилітай, славная Іріс,
просимо присісти.
Обговорять тихо-швидко
листи від Зевеса,
зміст листів отих буває
не завжди для преси.
Сидить Дана, палить ватру,
прилетіла Іріс,
дві богині – віри різні,
а турботи спільні.
Як же лихам запобігти
Аїда страшного,
а для цього і потрібна
всіх богів підмога.
А як дружно богам жити,
ще й допомагати,
то земелька наша - матір
буде розквітати.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814361
26.10.2018.-11.11.2018.
Картина Жозефіни Волл
(Josephine Wall)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813498
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Південь Янцзи квіти лотоса вкрили.
Яскраво-червоно смарагд потопили.
Багрянцем кохання мовчать полохливо,
А в серці — єдине зізнання правдиве.
Коріння окреме кожен з них має.
Серця — у насінні, що душі єднає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813492
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Ішов за мною слід у слід,
Сліпий у помсті,
А я летіла, мов болід,
На землю в гості.
Яскраво сяяло мені
Знамення давнє,
Що з ним були повінчані
Коханням справжнім.
Та розійшлися я́кось ми
У піднебессі,
І стали просто лиш людьми -
На антитезі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812897
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 08.11.2018
Ця ніч на дива багата,
Тож, ставши на грань світів,
Я буду тобі мовчати,
Пробач, це так час схотів.
Це він, поводир до раю,
Хиткий рятівник від скрут,
Ніколи нас не питає,
Що хочемо ми отут.
Його почуття – холодні,
Його не турбує плач,
Тож буду я відсьогодні
Мовчати тобі, пробач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811541
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Коли ще не відкрили Антарктиди,
В лісах молились привидам вовків,
Уже на світ Великі піраміди
Дивилися із безміру віків.
Ніхто не мав про зорельоти мрії,
Новин не пив брехливої смоли,
Ніхто не знав маленького Месії,
А піраміди древні вже були.
Усе мине, що зараз модне дуже,
Розвіється у часі і воді,
І ми з тобою теж минемо, друже,
Та піраміди будуть і тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810929
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 23.10.2018
Скінчився день. Скінчилися емоції.
На ритми справ почеплено вінок.
Вже сон новий стару вивчає лоцію,
Шукаючи фарватер до думок.
Хтось у дворі збудив чужого тузика,
Блукає місяць – жовтий пілігрим.
А що мені? У мене знову музика
З натхнення невагомого і рим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810818
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Заплутані дилеми... Гострі леза
На скрипці виграють сумний мотив.
І знову постає одвічна теза,
Захована у тінях самоти...
Така велична, мов багатство Креза,
Виблискує посеред темноти...
Пурпурна і захоплююча роза,
Являючи собою лейтмотив...
У такт хвилини стукають повільно,
Ловлю момент секунди... Осяйну
Троянду цю довершену і вільну
Крізь хвилі океанів і вогню
Несу тобі, хоч урагани сильні
Штурмують корабель... Не зупиню!
Крез — цар Лідії.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792932
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 21.10.2018
Сповзли тумани із гірських вершин –
Важкі, як рядна, витягнуті з річки.
І клен, мов ґніт запаленої свічки,
Розплився воском посеред модрин.
Смереки наїжачили гілки,
Сполохані різким похолоданням…
Немов лисиця перед полюванням,
Хитрунка-осінь звідує стежки.
З-під купи листя зиркають гриби,
Вилискують вологими шапками.
Ще ліс осінній тішиться дарами:
Якби ж то не розтратити, якби…
Не перейти тумани ці убрід,
Не розгубити золото сусальне…
І гарбузів лампадки поминальні
Палахкотять в долині вздовж полів.
На вовні моху – жолудів бурштин
І трюфелі каштанів шоколадних.
Тримаюсь, мов за нитку Аріадни,
За плай, що в’ється, ніби серпантин.
Щоб не пірнути соняхом рудим
В розхлюпану жентицю* сих туманів…
Допоки літо гусне у гортані –
Цукрується, як золоті меди.
[i]*Жентиця – сиворотка з молока.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810717
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018
«Полічи миґдаль,
Полічи, що було в нім гірким
І веліло тобі пильнувати.
Долучи і мене до нього…»
(Пауль Целан)
Кількість дерев
На вулиці Кленів
Рівне числу днів,
Які ховає грак
На ймення Тіберій Гракх
У шпарку – в щілину
Потрісканих мурів
Міста нашої совісті.
Кількість ягід
У гронах дикого винограду,
Що звисає з гілок
Сухого дерева осені патріарха
Рівне числу зітхань
Хворої дівчини Кліо
З червоними від журби очима.
Вона давно не бачила снів –
Навіть тих – тролейбусних,
Які бачать пасажири
З чорними сумками,
Що втомилися споглядати
Обертання гумових коліс
І воліють заплющити очі.
Кількість зернят миґдалю,
Які роздають замість квитків кондуктори
Двоповерхових сердитих автобусів,
Що їдуть прямісінько в рай
Експресом –
З відчиненими дверима і вікнами,
Рівне числу крапель брому,
Що міряє в свою чарку
Банкір Апостроф
Перш ніж дарувати автографи
Безхатькам останнього дня.
А ви кажете: «Квазімодо»,
А ви зітхаєте: «Марк Аврелій»,
А ви гортаєте сутри,
Такі ж гіркі, як миґдаль
Гішпанський,
Що так смакує гідальго
Та емоційним сеньйорам,
Що споглядають кориду,
І юнака-самогубця,
Що так ґраційно уникнув
Гострих рогів Мінотавра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809818
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 20.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLvTvn3z16U[/youtube]
Друкується вдруге, трохи перероблене.
Упали перші роси з трав,
Земля нап"ється досхочу.
А перший промінь добре знав:
До тебе птахом я лечу.
Поки росу не з"їло сонце,
Поки не спалені думки...
Вже день родивсь на горизонті,
Он кучерявляться хмарки..
І ти не спатимеш до ранку.
Думки: а як мене зустріть?
Одягнеш нову вишиванку.
От головне: не пропустить.
Дорога зовсім недалека,
Всього на відстані руки..
От чи пізнаєш? Я - лелека,
Боюсь: не взнаєш.. Бо роки...
Я покружляю над тобою,
В руці твоїй, дивлюсь, зерно.
Чи перекинутись вербою,
Що заглядатиме в вікно?
Та ні! таке спекотне літо,
От, чи приймЕться деревце?
Додому краще полетіти...
Бува: присниться ж ось таке
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810558
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Наступає пустеля і сходимо ми на пісок,
Колісниці вітрів засипають протоптану стежку.
Пірамідам, джерелам і людям - свій строк
А за ними сплітаються нові, незнані мережки.
І самотня ця путь, одинокий і голос в пустелі,
І блукать сорок літ у своїх і чужих міражах.
Проводжать каравани в піснях невеселих,
Мудрість слів по пилинці збирать у віршах
Вибір тільки один: правди манну шукать чи омани,
В арабесках років загубитись чи далі піти.
Бачить Бога лице, а чи тільки самого шайтана,
Бути витоком чи всохлим руслом німої ріки.
Та, якої подоби б не мав, шлях який би не міряв
Всім солона вода Мертвомор’я в обличчя дихне.
Та залишу собі ще таємну і радісну віру,
Що із моїх слідів по мені ще оазис зросте
17.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608966
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 19.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2018
І сяяв день, й гуділи децибели,
Сплітаючись із музики і слів,
Хтось в небесах дописував новели,
Хтось на землі без пам’яті грішив,
Хтось до нового залишався ласим,
Когось минуле вабило бліде,
І кожен слід стирався мовчки часом,
Який не терпить вічного ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810093
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Затьмарила землю і небо покрила
Сріблястими зорями ніч.
Зі сходу на захід повзуть небосхилом
Мільйони палаючих свіч.
Пливуть вони дружно, мигають звисока,
Не сходять зі шляху ніде.
А з ними сузір'ям, завжди одиноким,
Велика Ведмедиця йде.
Далеко на Північ, проходить по небу
Маленька сестричка одна,
І з нею Великій зустрітися треба,
Та тільки не може - сумна.
Їх в просторі космос з своєї колиски
Розкидав ще зовсім малих.
Під розміром різним, горінням і тиском
Вирує життя своє в них.
Летять вони двоє, кружляють по колу,
По тверді своїй голубій,
І жаль, що не зможе Велика ніколи
Потиснути лапку Малій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 15.10.2018
Зазиває Зима місяць Лютий, свій посох даруючи...
Знов вальсує сама, про січневе уже не сумуючи...
„Лютий-місяцю мій, младий Княже мій, владний муженьку,
намети сніги, забіли дахи, кликни стуженьку!”
Погуляємо ще, поміж віхол-стуж, погуляємо –
поміж білих руж, сніжинко́вих руж, Долю вкраємо...
„Хто мене таку за жону візьме! - то здивує світ,
Між гарячих зір, білих чистих зір, між ледових віт –
На баскім коні пролечу вві сні Нареченою, -
Закую мости, уберу сади та й пеле́ною:
„Лютий-місяцю мій, младий Княже мій, милий друженьку,
намети сніги, забіли дахи, кликни стуженьку”...
Ох же буде ніч, сім весільних свіч в Нареченої,
У вінок із руж, білих сніжних руж, обрамленної,
На семи вітрах та по всіх світах шати віються –
Та по всіх кутках, по усіх стежках снігом сіються...
І біжить Зима на баскім коні ощасливлена,
На семи вітрах на Чумацький шлях, в Ніч задивлена...
„Лютий-місяцю мій, младий Княже мій, невпокорений,
Та лютуй-лети, та мети – не жди, сніг незораний”...
І лютує Князь, та дарує Князь дар-за-да́рами,
Веселиться Князь, п’є-гуляє Князь із боярами...
І мете – не жде між гарячих зір білу віхолу...
...І минає в нас цей зимовий час щастям-втіхою...
3.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775063
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 14.10.2018
Моя принцесо, слів моїх богине,
Володарко граційної краси.
Тобою марю і до тебе лину,
Міняючи епохи та часи.
Незримо в бій, затоптану долину,
Мене з собою вітром пронеси
Дорогою крізь простір часоплину.
Всі спогади примарно воскреси.
Даруй знання забутих вже імперій
Та покажи у відблиску меча
Ті сокровення схованих містерій,
Що тліють, як остання ця свіча,
Згоряє словом сіро на папері
І осідає на моїх плечах.
Калліо́па — в давньогрецькій міфології найстарша серед дев'яти муз; первісно богиня співів, згодом покровителька епічної поезії й науки.
© Володимир Верста
Дата написання: 15.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746250
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 13.10.2018
Війни – зморшки століть,
Скалки пам’ятних знаків :
Розшматована мить,
в лабіринті атаки,
дикі очі ріки,
стислий вигук : «Не здати!»
віщий палець руки,
на гачку автомата,
зойк останніх зізнань,
коли й тінь догоріла,
а душа без вагань,
розлучилася з тілом,
розфасована ніч,
під крилом мессершмідта,
коли в сотнях облич –
жаху зоряні діти,
коли в смужці вини,
десь далеко-далеко,
грізним небом війни,
задихнулись лелеки,
вічний погляд землі,
крізь берізку, крізь хату,
на дорогу в імлі,
на зажурену матір,
на гайок неживий,
де підошви від танків,
не лишили надій,
для роси на світанку,
на оті ордени,
молодих Невідомих,
що у бронзі вини
(бо ж не дійдуть додому)
Засмутившись стоять,
за селом, біля груші,
Обеліском розп`ять,
За врятовані душі.
Всі – великі й малі,
Попрохаймо у долі :
Хай набої Землі,
Стануть маками в полі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790980
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 13.10.2018
Осінні вівтарі лелек,
За п’ять хвилин до сенсу слова.
Вечірнє сонце в жовтий глек,
Вливає лагідна Покрова.
Іду туди, де ще не був,
І звідти, де уже не буду,
Кудись на захід, бо відчув :
За мною квапляться Бермуди…
Зникає обрій у імлі,
І розчиняються дерева.
Врятуй мене на цій землі,
Від смутку, пізня Королево
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809852
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018
Полісся. Полісся… По лісу
Грибами розкидані хатки,
Де вітер, прилігши на стрісі,
Співає пісні кошенятком.
Там Вольги красиві, як осінь.
Там п’ють журавлі із криниці
(Порипують, наче голосять,
Цибаті задумані птиці).
Полісся. Під листом по лісу
Брушниці, чорниць, журафіни
Збирай, мов легенди, нанизуй
На нитку смачні намистини.
Там древньо. Там тихо. Там мудро.
Там рідної мови напиться
Ще можна. Там душу розбудить,
Пустивши в ній пагін, Полісся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809344
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 09.10.2018
«Вона години лічить, я – поліття,
Ми пили зливу. Зливу пили ми…»
(Пауль Целан)
Вино дощів
Наповнює наші чаші
Кольорів осені,
Де кожна краплинка
Ягодою винограду
Падає на жовте листя ясена
І на блискучі горіхи
Гірких, наче життя, каштанів,
Але таких же прекрасних і сонячних,
Як воно –
Оце буття під зорями,
Що теж зливами –
Зорепадами
У ті ж келихи глиняні
Трипільскі – з малюнком Галактики.
Нас п’янить це вино
Сильніше, ніж віскі
Скелястих берегів Карбері,
Бадьорить сильніше, аніж кокаїн
Вологої сельви кайманів.
Ми п’ємо вино дощу,
Як після конкісти
П’яніли повітрям Кордови
Старі кабальєро.
Небо.
Воно теж сельва,
Теж загірна країна конкісти,
Де стріли і кулі
З камінням утворюють хаос.
Ми вічно в дорозі з тобою
У тій – нескінченній.
І келихи в торбах
Чекають на зливу
Нестерпну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808995
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Справдешній скарб – посохла давня скриня,
У нас ще кажуть «куфер» на селі.
Мойого роду пам’ять і святиня,
Якій вже не один десяток літ.
Зіпрілий запах дерева старого,
В якому закодовані віки,
Таять послання до самого Бога
Цих візерунків ромби і квітки.
Відкриєш вічко – і дари нетлінні
Війнуть в обличчя ветхим полотном,
І порох, мов зимовий сивий іній,
Закружеляє над твоїм чолом.
Змахне сорочка крильми-рукавами,
Немов журавка, що смакує вись,
Весняними живими кольорами
Її бабуся вишила колись.
А цей обрус, як сонце у тороччю,
Іскриться, намаґльований*, мов сіль,
Не вилиняв, бо й досі сліпить очі
Й вертає у минувшину застіль.
І запаска квітчаста, і спідниця,
І ґорсик* розцяцькований! І все
Так урочисто барвами іскриться,
З минулих поколінь зв’язок несе…
Щоби не обірвати пуповину,
Яка глибо́ко в землю цю вросла.
І пам’ять роду дихає у спину –
Отих, далеких, що уже пра-пра…
Перебираю пальцями святині,
Немов руками тісто свіже мну…
Струмує час із бабиної скрині,
Ховає неосяжну таїну.
*Намаґльований (діал.)– накрохмалений.
*Ґорсик (діал.) – декоративно розшита квітастим орнаментом безрукавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808815
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 05.10.2018
У небі сяє Хрест - свята надія,
А хмари наче біліі престоли...
Закінчиться Святая Літургія,
А її Таїнство Воістину ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807983
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Переламані кості та смисли
І загублена сутність часів
Тобі тридцять і думаєш дійсно
Я не той ким би бути хотів
І тепер посеред Рубікону
В ямі буднів неначе в бою
Ти жуєш сірих днів беладонну
І полатану душу свою
Одягаєш немовби сорочку
Прадідівську чужу незручну
На перетині ліній ти – точка
Чия дійсність дорівнює сну
В тому сні ти невдаха-алхімік
А пошуки камінь марнота лиш
Твоє серце криваве як фінік
Із яким обіймається ніж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807575
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 26.09.2018
слова Наталії Волошко
музика alfa
виконує Ірина Беза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789662
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 26.09.2018
Ранок осінню вбраний,
В небі – сонця таріль,
Водоспадом з паркану
Дикий котиться хміль.
Погляд пестить погода.
У диму хризантем
Оселилася врода
Та ліхтарний тотем.
Подих парою лине
У дрімоті німій,
І нема біганини
За примарами мрій.
Фото Андрія Дзюби
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807825
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Мы все канатоходцы в тонком плане
И в толстом тоже, так устроен мир:
То невесомость, как на дельтаплане
И головокруженье от вершин,
То легкий вздох или покашлял кто-то -
Нога скользнула, ло'нжа заплелась
И радости необычайной квота
На ровном месте, вдруг, оборвалась...
И ты летишь, цепляя всё что можно
Задеть, чтобы полёт притормозить,
А на душе и пусто, и тревожно...
И это тоже нужно пережить!
Экспромтик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806393
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Як перейдуть у вирій таємниці
Мої слова і телефонний дзвін,
Коли зима закружить білолиця
Про мене згад під скрегіт хуртовин,
Коли в морозі задубіють втрати,
І невблаганні заревуть вітри,
Я буду, мов весну, тебе чекати,
І майструвати човника з кори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806304
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Й через сотню душ до сто першої,
Через сліз потік і проклять,
Зрозуміть одне має кожен з нас,
Що життя верне нам встократ.
Всі обмани поверне сторицею,
Всі крадіжки і знудки з душі,
І слова, що злітають птицею,
Повертаються все ж тобі.
Погляд злий і лихі звинувачення
Ти зустрінеш десь на шляху
І "За що?" серце тисне питаннями
"Я отримую це все. Чому?"
Бо ж давно і відомо це кожному,
Біль чужий зовсім не болить,
І у стані постійно тривожному
Серце тужить і в небо летить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805403
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Давай раскрутим это колесо
Сансары, чтоб не елось и не спалось,
Заскринив напоследок страшный сон,
В котором ночь - обманщица, "кидала"
Осколками от счастья ранит нас,
Не выдав для сердец бронежилеты,
Где я - твоя религия, балласт
Любви, ещё изменой не отпетый;
Где небо подвенечное - молчит,
И арфа лжи звучит так натурально...
Язык не осязает слов-горчиц,
Которые взрываются напалмом...
Где ты настолько торкаешь меня,
Что кант зрачка расширен до предела...
Где кухонная наша болтовня -
И есть сансара, что сама вертелась.
Мила Машнова
01.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805243
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 02.09.2018
От чую, що добре,
От чую, що вчасно,
От чую, що це і потрібно мені:
Замріяна музика,
Тиха, прекрасна,
Історії каже
Свої неземні.
І те, що цим світом
Ще ходить свавілля,
Яке відпустили на волю чорти,
Уже не важливо,
Бо музика – в силі,
І більше немає
В душі пустоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792242
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 28.08.2018
манекены подолгу в витринах
смотрят вслед равнодушным прохожим,
и мне кажется, я уже тоже,
как из пластика наполовину...
словно кукла, совсем без эмоций,
и внутри стала тихо и пусто,
убежали за тридевять чувства,
мои вечные канатоходцы...
мир внутри отзывается эхом,
так пропитан он весь сквозняками...
я, как робот внутри с проводками,
что порой заливается смехом.
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry #poetry #life #emotion #odessa⚓️
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804595
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2018
Після грози вгорі стає тихіше,
Мов білий янгол світ перелетів.
Трава дощі нанизує, колише,
Вони ж на сонці грають – золоті!
І міняться палітрою веселки,
Лише збери в намисто – і носи.
Птахи лишають мокрі закапелки,
Розспівують медові голоси.
Янтарний джміль у пазусі квітковій
Просушує дбайливо крилець льон.
Радіють діамантовій обнові
Зелені абажури буйних крон.
Ще звуки грому вдалині, як згустки,
Розсмоктує й ковтає висота,
І соняшник обтрушує пелюстки,
Мов пір’ячко намокле гордий птах.
Вібрує звук, насичується колір,
Розсіюється хмар густий меланж,
Привітно виграє на видноколі
Веселки семибарвний декупаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Розбиту чашу, амфору, посуду
Ще можна відновити!... Серце? Ні!
Зібрати по частинках, що повсюди
Розкидані уламки кам'яні...
І швами золотими, щоби люди
Узріти не змогли у далині
Ці тріщини, заховані у грудях,
І шрами, що присипав білий сніг...
Так ніжно, пензлем, барвами уру́сі
З'єднати скалки жовтим порошком.
Відкинути світ внутрішніх дискусій.
Довершеним, ридаючим мазком
Закінчити роботу у спокусі...
І серце залишити між рядком...
Кінцугі або кінцукурой - японське мистецтво реставрації керамічних виробів за допомогою лаку, отриманого з соку дерева Уруша, змішаного з золотим, срібним або платиновим порошком.
Філософська основа мистецтва кінцугі полягає насамперед у тому, що поломки і тріщини невід'ємні від історії об'єкта, і тому не заслуговують забуття і маскування.
Урусі — лак на основі живиці з вмістом урусіолу, що добувається з смоли японського лакового дерева родини сумахових.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796139
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 11.07.2018
[b]Акцентний вірш[/b] [i](лат. accentus: наголос, слово і versus: повтор, поворот)[/i] — тонічний вірш, ритміка якого ґрунтується на відносному врівноваженні кількості наголосів, тобто на однаковій кількості акцентів (від одного до чотирьох) у версі* при різній кількості ненаголошених складів у межах віршових рядків та між наголосами в середині цих рядків, динамічніший порівняно з дольником чи тактовиком.
Кількість складів у рядку та ненаголошених складів довільна, непередбачувана, найпоширеніші триіктовий та чотириіктовий верси, часто спостерігається їх чергування: чотири — три — чотири — три. Коливання кількості акцентів у версах зумовлене межами ритмічної норми, завдяки якій досягається єдність вірша, воно ритмічно урізноманітнює акцентний вірш:
Моє серце прагне неіснуючих квітів.
Моє серце квітне у болях шукань.
Я не сам, я не сам на світі
Моя буря у фарбах світань (М. Семенко).
Акцентний вірш вважається однією з основних версифікаційних одиниць тонічної системи, завдяки йому посилюється ритмо-інтонаційна динаміка поетичного мовлення, збільшується роль мовних відрізків у наголошеній позиції, пауз тощо. Найстрогіша його організація спостерігається у райошниках із парним римуванням.
Акцентний вірш запроваджувався символістами («Хвала Сонцю» В’яч. Іванова, «Блакитна панна» М. Вороного), посідав помітне місце у доробку В. Маяковського та ін. футуристів, які полюбляли чотириакцентовий верс. Одним із перших висвітлив специфіку акцентного вірша у праці «Вступ до метрики. Теорія вірша» (Л., 1935) B. Жирмунський.
*[b]Верс[/b], або [b]Віршовий рядок[/b] [i](нім. Ziele, англ. line, франц. vers, польс. wers, рос. строка, стих, лат. versus: лінія, риска, рядок вірша)[/i], — єдність будови віршового рядка відповідно до нормативів віршування (розмір, ритмічна композиція, довжина); іноді зображується у вигляді графічно фіксованого дубліката (версетів), який відтворює самостійну лінію тексту, його інтонаційно-структурну специфіку, відмінну для кожної версифікаційної системи (квалітативної, квантитативної, силабічної, силабо-тонічної, тонічної) і водночас розмаїту в межах кожної з них. Контур верса виявляє його внутрішнє відносно стійке і водночас гнучке інтонаційне членування, позначене у середині рядка завдяки особливій паузі — цезурі, а наприкінці — клаузулі, що спостерігається у різних типах віршування. Воно може не збігатися із синтаксичним членуванням, відображатися паузами.
Джерело: Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.1 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К : ВЦ «Академія», 2007. — С. 47; 167 (Енциклопедія ерудита)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765594
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 09.07.2018
Стремится ввысь богиня на заре,
Ночь подмигнула ей красиво в танце,
Смотря высоко на неё, быстрей —
Поют ей волки тихо сероманцы.
И взор умчался к той уже поре,
Где мысли тонут в тысяче субстанций.
И не найти красавицы Луны,
Не покорить божественных дистанций.
Селена, я прошу: оставь хоть след!
Теперь мне в жизни не сыскать покоя.
А в сердце у неё одно лишь «нет».
Я буду ждать на берегу у моря
И созерцать твой лунный легкий свет.
Пока! Последняя волна прибоя...
© Володимир Верста
Дата написання: 30.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739970
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 20.12.2017
[b]
На сонячні троянди
Сльозою роси
Літнього ранку
Трохи снігу намело
Якби щасливим
Можна було бути
Завжди...
Та чи щастя
Б то було?
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738398
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 20.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2017
шиплять калюжі під колесами автівки
на сірих шибках - вени дощових потоків
людське життя - також лише чиясь мандрівка
дорога довжиною кілометри років
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754875
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017
.................. Пам'яті Віталія Стецули
А він був зовсім поруч, одним повітрям дихав,
Вірші талановиті лилися – на віки,
Здавалось – вічно буде і не зачепить лихо,
Не всохне життєдайне джерельної ріки.
Здавалося – ще встигну сказати добре слово,
Напитися удосталь криштальної води,
А він пішов у вічність без галасу раптово
І тільки янголятком загляне лиш сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754531
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
…Бо на те вона й осінь, щоб дощ лебедів за вікном
Під журливу мелодію Вагнера, Баха чи Верді,
Коли небо, мов чан, перекинутий догори дном,
А природі ще хочеться пульсу й тепла, а не смерті.
Ще у затишних клумбах медові й густі кольори,
І деревам довкола не бракне зеленого глянцю!..
Та у шереху крон відчуваються нотки хандри,
І в осикове листя вплітаються плями багрянцю…
Ще теплінь пообіді тягуча, як сливовий глей,
Ще в дібровах щоранку лунає пташина забава,
І, здавалося б, ось тобі грушка смачна і глінтвейн,
Чистий аркуш паперу, натхнення і з пінкою кава.
Бо на те вона й осінь, щоб ніжити серце в теплі,
Римувати думки й розкладати по ветхих полицях,
Відпускати терпку ностальгію у вільний політ ─
Хай собі покружляє і віршем під ранок насниться.
Тож допоки довкола такі ще живі кольори,
Й на світанку розгойдують тишу гаї пишнокосі,
Насолоджуйся світом, закохуйся, мрій і твори,
Бо на те вона й осінь, поете, на те вона й осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750069
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Таке життя – шалена колісниця,
Яка крізь нетрі мчиться напролом!..
І добре, що зринають рідні лиця
У пам’яті, овіяні теплом.
Що можна доторкнутись до дитинства,
Де все таке намолене, просте,
Як Божий дар святого материнства,
Як паросток, що з-під землі росте…
Нехай стезя до правди вужча й вужча,
Й куди не глянеш – терня, болота…
Та мамина любов непроминуща,
Безмежна, всепрощаюча, свята.
Вона у вирві – рятівна мотузка,
Яка мене тримає на плаву.
Хай мрії розбиваються на друзки,
Та я до світла тягнуся, живу,
Ще змалечку злеліяна у слові,
У чистоті пісень і молитов,
Де щирість материнської любові
З упадку піднімала знов і знов,
І дарувала у зневірі крила,
В сльозі – розраду, в гніві – каяття…
Спасибі, мамо, що благословила
Мою дорогу у земне життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Вербна Неділя сонячна –
Мед в молоці!
Моляться дню навстоячки
Верби в ріці.
Небо – склепіння це́рковці,
Лагідна синь!
Світ у воді, як в дзеркальці, –
Стільки краси!
Хлюпни собі на личенько
І просвітлій!
Ве́рбо моя, верби́ченько,
Паростку мій.
Сяють вохристо котики,
Вербні дари,
Мов підпалило ґнотики
Сонце згори.
Світ, у весну залюблений,
Білий, як дим.
Квітню мій, приголуб мене,
Переведи
Через сади просвітлені,
Серед юрби.
Хай же окропить світ мені
Гілка верби.
Днино моя розвеснена,
Вдарить-бо дзвін!
З Богом і ми воскреснемо
З-поміж руїн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727941
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 10.04.2017
***
Август густ…
Анатолий Мельник
Август густ,
февраль – врунишка,
в мае мается сирень,
март мартини любит слишком,
а июль юлит весь день.
В сентябре так пахнет сеном,
ноет жалобно ноябрь,
юн июнь,
январь степенно
варит изморозь, как встарь.
В декабре длинны декады,
зорко око октября,
а в апреле неприглядно
преет снег, мечтая зря.
Каждый месяц самобытен.
Только, без сомнения,
лучший,
что ни говорите, –
месяц Дня рождения!
31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719017
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Час, тільки час
Кохання твоє поверне́ -
Вірю у те... вірю у те;
Сам, знаю сам -
Ще досі воно в тебе є -
Вірю у те... вірю у те...
Шанс, чуєш, шанс
Минулу любов віднайде
Вірю у те... вірю у те;
Знай, так і знай
Стіна поміж нами впаде
Вірю у те... вірю у те...
Знов почати все,
Чим наша пам'ять жива;
Хай вона несе
Справжні кохання слова;
(Та) став між нами мур, його
Сам я не звалю…
Все, що нам не чуже,
Загине невже?!
Тебе я люблю
Раз, іще раз
Кохання відкриєш моє -
Вірю у те... вірю у те;
Нам, треба нам
Забути змагання сумне -
Вірю у те... вірю у те...
[i]Знов почати все,
Чим наша пам'ять жива;
Хай вона несе
Справжні кохання слова;
Розтопити лід старих
Палких образ...
Долі наперекір
Варто, повір!
[/i]
Знов почати все,
Чим наша пам'ять жива;
Хай вона несе
Справжні кохання слова;
Мені надію дай - знов і знов
Я тебе молю…
Ще вогонь спалахне,
Кохання верне…
Я просто люблю…
Я просто люблю, шанс мені дай
Я просто люблю…
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7pOr3dBFAeY[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kAI0ZixbKX4[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gFBfGbI30F4[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/RVs0jQHblxU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719048
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2017
Дорога стелиться снігами –
Цупка стерильна пелена.
І кінострічка панорами
Біжить у рамочці вікна.
Таке німе красиве ретро
У ґлянці білої зими!
Летять у безвість кілометри,
Мережить гума килими.
Дерев ондатрове убрання
У стружці інею ряхтить…
Це тимчасове обмирання,
Ця перестуджена блакить,
В якій ні поруху, ні звуку,
Хіба що пирсне горобець.
Мороз пропхав колючу руку
Мені за теплий комірець,
І так пощипує зухвало, –
Мовляв, попалася, ага!
І за́шпорів пекучі жала
Пульсують спазмами в ногах.
А я хапаюся вустами
За пару дихання твого,
Мов літо те́плиться між нами,
І лід розплавлює вогонь!..
Летить захекана автівка
Крізь охололу плазму дня…
І ми удвох, і ця мандрівка
В сідлі залізного коня.
[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Час для сну вже минув - скинув хмарне лахміття в багаття
Уколисаних днів, що тавровані сірим «колись».
Як набридло мені гострі кігті покірно ховати,
Ледь гамуючи рик – оксамитову пісню левиць…
Мармурові дахи – мов шляхи від цього підвіконня
І до краю землі, до розкрилля найвищих олив:
В серці синіх небес проростають дерева-безодні,
Розкидають плоди та вкорінюють в серце: «Боли!»
Там нічний заклинач оминає доріжки зірчасті -
Добирає слова, що долають непізнаність меж,
Щоб одній із левиць, найчорнішій, винової масті,
В срібній мові його чулась терпкість морських узбереж...
Січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Снігопадять шляхи тополині,
Білопінно квітують сади -
Порошить пух із хмар неупинно
Лютий місяць, юнак молодий.
Одягає в кришталь він озера,
Землю кутає в спокій м’який,
З крил небесних висмикує пера,
Пише долі нерівні рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716573
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 16.02.2017
[img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1091/Sp-YY2SaTYI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10cc/GfircNp8xYQ.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10e0/FoKEMDJtwgY.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10ea/5MhNeymi0-w.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1024/mnR8QLgUgTc.jpg[/img]
Січневий ранок. Снігу стоси.
Терпке повітря горло дре,
І водохрещенські морози
Скриплять суглобами дерев.
Ялинка пишна і зелена
Напнула з паморозі шаль,
І Ра́дова*, мов наречена,
Закута в матовий кришталь,
Переливається водою,
Вітає сонце молоде!
І молитовною ходою
Між берегами люд іде –
Напитись чистої водиці
І просвітліти ще на рік!
Пухкий, мов з хутра рукавиці,
З кущів злітає білий сніг.
І в цій святковій благодаті,
Напившись чистих молитов,
Ми повертаємось багаті
На світло, щедрість і любов.
*Радова – річка, яка протікає через селище Перегінське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713138
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 24.01.2017
За картиною Р.Гонсалвеса (версія 2; версія 1 - "Мушля")
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/9.jpg[/img]
Прочинено всесвіт наро́зхрист - в чотири вікна.
Розлито по мушлях холодні запінені хвилі,
Солоно-солодкі, п'янкіші за келих вина,
В них тоне твій острів - непізнана п'ята стихія.
У сітці стежинок наживкою серце пливе,
А шосте чуття спанієлем несеться по мапі.
Це море - як небо. На сьомому бачу тебе -
Легеньку хмаринку у сонних обіймах канапи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671621
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 10.01.2017
О, не сумуйте –
сніг таки розтане.
Жадане сонце
вигулькне з-за хмар,
Мольфар відкриє в небі
теплі крани –
настане час ірисів.
Календар
перегорнЕ сторінку
жовто – синю:
Богинею
зостанетесь.
Мені.
Ясні пісні
нестиму, як Святині:
дитинне серце,
очі –
неземні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321318
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 31.12.2016
твір було написано 10 років тому,
а присвячено тепер знаменитій спеції,
щоб була здорова та весела.
каже: "ви мені ще жодної поеми не присвятили"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669879
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 17.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2016
Україна. Тридцяті… Холодна стерильна імла.
Я вже майже не сплю, але вірю, що все тільки сниться:
Я – змарніле худюще дівча із глухого села
Десь на Сході, а може, і в Центрі – яка вже різниця?
Холод лютий, як звір, пропікає мене до кісток
І судомою зводить живіт від голодної муки!..
Це остання межа, чуєш, Боже? Я майже за крок…
І коли я впаду, підхопи моє тіло на руки.
Поклади мене там – недалечко, побіля своїх.
На потріскані пальчики дмухаю, подихом гою…
А чи є у людської душі той найвищий поріг,
За яким ти вже більше не чуєш розпуки і болю?
Я не знаю, я просто дитина, зернинка мала
В цій звірячій машині, яку запустив сам диявол!..
Все забрали до крихти – ні двору нема, ні села,
У народу мого й на життя вже відібране право.
Україна. Двотисячні… Місто залите в бетон.
Смітники переповнені їжею, голови – брудом.
Ти шукаєш, де можна дешевше купити «айфон»,
Напихаючи шлунок масним калорійним «фастфудом»?
Зупинися й подумай: тридцяті, маленьке село
В коматозному голоді, кинуте напризволяще!..
Що ти знаєш про спрагу боротися смерті на зло?
Про терору червоного люту оскалену пащу?
Та нічого… А може, і добре, що це вже – архів,
Що десь там загубилась і я у стотисячних списках…
Інфіковані душі прогресом, тому і глухі,
Не розгледиш на відстані те, що не бачиться зблизька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697240
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 05.11.2016
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 05.11.2016
Десь, у місячній безодні,
Гаснуть зорі,
Тіні постають холодні
І прозорі,
І думки стають твердими,
Ніби криця,
І літають Херувими,
Наче птиці...
Десь, у місячній безодні, -
Інший вимір.
Там гуляє Звір голодний
(ще не вимер),
Іклами і пазурами
Тягне світло
До задимленої ями -
Щоб не квітло.
Десь, у місячній безодні,
Дні - пустелі:
І безлюдні, і безводні -
Невеселі.
Замість перекотиполя -
Мертві душі.
І жене їх вітер-доля
За край суші...
Десь, у місячній безодні,
Сни про тебе,
Що наснилися сьогодні
Без потреби...
Розсівають хмари просо
Небокраєм :
Чи то сльози, чи то роси -
Хто їх знає?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Слова твої пахнуть лавандою -
Як спокій...як місяць...як ніч,
Де я між сузір'їв розгадую
Тайнопис твоїх протиріч...
Думки твої пахнуть поли'ново-
Як вітер спекотного дня,
Де кисло - солодко - ожиново
Нам сонячні струни бринять...
Мовчання твоє пахне холодом -
Як сни-візерунки на склі...
Сміється Мороз в сиву бороду
І сипле снігів кришталі...
І пахнуть цілунки цукатами...
Гіпотез кружляють рої :
Якими п'янять ароматами
Мене теплі очі твої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Візьми мене до рук своїх -
Не відпускай!..
Допоки вітер, поки сніг
Мете за край,
Допоки вишні сплять в саду
І сонце снять,
Не відпускай, бо я впаду
У жар багать...
Тримай мене за крила снів,
За сяйво рим,
За сіру тугу журавлів,
За сльози ринв.
Тримай міцніше - не пусти
Моїх долонь,
Бо лиже язиком мости
Страху вогонь...
Ти знаєш, не боюсь падінь -
Боюся втрат...
Дзвенить тривожно височінь,
Немов набат,
Бо Звір Страшний на волі знов,
Що душі п'є...
І ставить на зеро любов
Старий Круп'є...
Тримай мене - не відпусти
В буремний час -
Хисткі руйнуються світи
Довкола нас.
Холоне сонце у бруньках -
Мете зима.
І тільки ниточка тонка
Мене трима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 15.04.2016
--Сніданки – в нас, з дітьми, які? Із настроями моря:
То горотру́си хвиль, а то - нірванна сонць Тайланду!
...Раз ...босими ногами ...з ванни - в постіль ...заакто́рив -
Й ми снідали із сином ...на зупинці «троля»*, скра́дом.
--Та що ти там казка́риш, чоловік? Це Вам – так можна:
Нервуєте – десь зникнути, хворієте – ґвалт...шо́ки...
Відносини – це зовні: синьо-жовті і пригожі,
Як мирність моря з огляду поверхні, в штиль, в бінокль.
P.S.
А у неділю вранці, ми сім,єю, задоволено -
Злітаємо гуляти, схожі чимсь, ...розкольоровані.
04.03.16 р. ("Сім,я.")
Від авт. : *Троль – тролейбус
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649100
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Не оставляются следы
на снах.
День для весны не теплый.
Усталый снег стучится в окна,
замерзнув в облаках.
А я тебе почти звонила,
но память брошенным листом,
накинув тонкое пальто,
ушла в прошедшее.
Остыло
грустит мой дом (моя вина?)
без старых песен и рассказов.
А помнишь выцветшую фразу
"... когда закончится война..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649133
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
[i]Волошки небом у траві -
Зійшли голівки наче пісня,
Неначе доля в рукаві
Щось приготовила опісля
Такої глупої зими,
Таких поранених ілюзій,
Як пінне море килими
Розхвилювалися у лузі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649150
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Новороси...Малороси...
Над всім прокляття ну і що ж?
Шаліють смерті гострі коси
І на хресті конає Бож,
А поруч з ним вмирають анти
І підпливає кров*ю край...
Геройських скіфів та вагантів
Під руки Бог веде у рай.
*Бож (Бус) - (319 - бл.375 р.) король праслов*янського племінного союзу антів,страчений готським вождем Вінітарієм шляхом розп*яття разом з найближчими боярами.
**Ваганти - мандрівні поети-співці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644903
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Тоді, у таборі, і ми, дев,ятикласники...
Вона завжди скидала руку: «Жень, не треба..."
І я, покірний, (...от капу́тець недотепний!)
...Терпів, І щічки доторка́вся вустомасником.
Обіймні ноченьки дубового узлісся
Чомусь ...пришвидшували танучий світанок.
...Вертав ...під ручку трошки ...засердиту панну.
І ...тішивсь знайденому ...ніби – компромісу...
09.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]
[i]Слова: Наталя Данилюк
Аранжування, запис і виконання: Володимир Сірий.
[/i]
Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна - це жінка. Жінка - це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Строчки цифр на гранитных полосках…
Осознаешь… и жалости шок.
Тридцать семь… и ушёл Маяковский.
Уже в тридцать Есенин ушёл.
Двадцать семь лишь… и Лермонтов тоже.
Киселёв… ведь мальчишка ещё.
Что-то сердце мне жалостью гложет,
Продолжая безжалостный счёт.
Коротка жизнь поэта – от Бога,
Он раб божий, но больше ничей...
Ты – кому так отпущено много,
Ты – раб времени, денег, вещей,
Ты – который смеёшься так часто,
Эту острую чувствуешь щемь?
Ты – которому в жизни всё ясно,
Вопрошаешь у Бога – зачем?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643485
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Що таке життєплин,як не прагнення змін
Й не бажання мети? У глибини світи:
У небесні шатри і у надра земні
У сплетінні борні безсумнівно гори!
Як Атланти живи,
Святославом "на ви!"
До основи руйнуй каганати.
Заратустри книжки і канати
Без вагання спали і обріж.
Ось - бери в руки предківський ніж,
Хай летить все у чортову прірву,
Це кінець всім набридлого міфу
І початок нового ( напевно).
Убивай світ відверто і ревно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642472
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
[img]http://vignette3.wikia.nocookie.net/all-interesting/images/c/c9/-0.jpg/revision/latest?cb=20140918133328&path-prefix=ru[/img]
Льодохід. Скресає на небі крига,
І несе її бистрина.
А на серці синиці відлигу
Нацвірінькали.
Таловина
Проглядає синім, зеленим, карим.
Пригадати б: які [i]твої[/i]?
Пам'ятаю жовту стару гітару,
Переборами струн пісні.
Довгих пальців теплий нервовий
дотик.
[i]Двох октав[/i] загублені сни.
Жовтий лист гарячим цілунком.
Опік.
Пухирці снігів до весни…
Льодохід сьогодні. У грудяхі тісно.
І ні обрію, ні землі.
Семиструнна лине над світом пісня.
І назустріч – очі… [i]твої[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641990
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
«Так это она, кошка, ...манипулирует», -
Жена объясняла для мужа – котячьи
Сначала - «примурку», потом – игнорированье...,
Как будто манеры девичьи ...ягнячьи –
Близки и понятны, милы и приемлемы...
...Как вовремя вклю́ченный фут-чик с пельменями́,
Понятны, любимы - ему, мужику...
...И муж. - ...за стопа́рик ....заспи́ртить тоску.
31.01.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640295
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Царьки, амби́шники ...своими «...мой-не мой, не твой» ...земля...
Нас – то в войну, то в переру́г, на баррикады...
...Подумал...сколько б нам тех счастий не профинькалось зазря,
Если бы мы - не танцевали в их парадах...
31.01.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640599
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Зронеш бо, у відповідь, де – не так... як – зразу:
---От, ковіньку б в руки, так ... й дам - по ко́сих пазлах!..
І ...годинна лекція – як «не так» живу я...
Як не так працюємо, де в усіх - «отруї»...
...За гардинами вже вечір, так нічо й не встигли,
А начальницькі «дочу́йки» порохом і пилом
Гнали сонечко за обрій, і мене – десь в хащі,
Де, як зу́бить Головніший - «Не такі ледащі...»
По дорозі ж з пра́цьниці - І пани і пані -
Приязно всміхалися вечором слав,я́ним!
Що ж, то може в ме́не все – і не так погано?..
Чи то ...спритна п,ятниця до субот - кальяном...
28.01.16 р. («З частин робочої доби, чи «Пра́цьниця»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639760
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Шукай мене від ранку і до вечора
У вікнах, перехожих, ув очах
Кожніської хвилини, бо наре́чена
Тобі святою ношею плеча.
Шукай мене між квітами чудесними,
У ніжних, оксамитних пелюстках,
Бо я для тебе долею накреслена
Любов*ю на життєвих сторінках.
Шукай мене за хмарами, між зорями,
У вітру перепитуй сотні раз -
І знайдемось, і щиро поговоримо,
І щастя закружляє в танці нас.
Лиш не втомися, о солодка радосте!
Не забарися думкою ніде,
А нині, й завтра, й після, аж до старості
Шукай і віднаходь щодня мене...
(25.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638745
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
--Ну ти й вмієш бо́мки гнути, аби не платити, -
В очі скок ...одпити смальця - продавальник плаття, -
...Ну, не збувся, інше ж носять, зараз – бути б ситим...
--За три місяці – ні нитки?...Жаб тобі в штаня́ти...
Свідки, дійки ми щоденних виробничих будніх сварок.
...Мо́я любка ...жене́ зразу:
--Збрий свою романтику...,--
І шпурляє від нагрійки безборщеві казаня́ри.
Каже, - Досить вже казо́к, хочеться салатику!
--Та вона мені й сьогодні – найвродливіша й найкраща.
Це – пусте, що за роботу - обзивається «ледащим».
Я...я люблю Україну, й вірю в даль жовтобакитну:
Хтось й для нас, простих прода́йків, дасть реформи, щоб – прожити.
Й пан з обертків магазинних доназби́рав екібану:
--Замість квітів подарую, - каже, - і прийду неп,яним.
24.01.16 р. («З розмови у лавці біля стелажу хліба»)
Від авт.: З подякою пані Hammouda Nataliya та пані Людмила Строцень за цікаві бабусині вирази!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638455
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016
[img]https://img-fotki.yandex.ru/get/15481/234806620.4/0_1191d9_10744470_orig.gif[/img]
Дрібний сніжок хурделиться вгорі,
Обабіч лиш кущі стирчать, як мітли…
Не падай!
У долонях ліхтарів
Іскриться світло.
Дорогу – білим – вказує зима,
Холодний килим тчеться – не зігрітись.
Не падай!
Обіймала недарма
Тебе я влітку…
Ти згадуєш. Прискорюєш ходу.
Шукаєш на стіні – моє віконце.
Ми – разом,
Отже, точно не впаду,
Моє ти сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637166
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Там так темно
и холодом оттуда веет.
Горячий кофе
не обжигает – греет, греет…
Мы не в раю…
Не споришь? Это очевидно.
Мы на краю, а с края
лучше будет видно.
Как там темно.
И здесь совсем не много света.
Всё суета. От осени
сквозь зиму в лето.
Через весну,
где неминуемы напасти.
А там внизу -
всё страсти, страсти, страсти, страсти…
Сети раскинуты.
На души адская облава,
а там внизу –
власть, алчность, слава, слава…
Там так темно.
В костре поленья догорают.
Уносит дым
и мысли тают, тают, тают…
Так холодно.
Укрыться крыльями по уши.
Смотреть на звёзды,
И слушать, слушать, слушать, слушать …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636764
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Минорные стихи влюблённого поэта -
Крещённые слезой,губами обогреты...
Рождённые зимой,краплённые сандалом...
И талою водой(из самой -самой алой)...
Опаленные днём,написанные летом
На вёслах каравелл...(Любимым амулеты)...
В одну и ту же реку его заводят дважды...
И совести его даруют те же тяжбы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636541
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 18.01.2016
[img]https://cs7058.vk.me/c540105/v540105690/3d0a5/Oik8kjPZsc4.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c627928/v627928401/367dd/cq_cyvy5cyI.jpg[/img]
Коли крізь густу заметіль ти вертаєш додому –
У затишну й теплу оселю, де світло горить,
За битим порогом зі снігом обтрушуєш втому,
Приймаєш обіймів і слів благодатні дари…
І свіжістю дихаєш в рідні щасливі обличчя,
Сніжинками з одягу срібно ряхтиш навсібіч…
І щедрим столом зустрічає тебе добрий звичай,
І зашпори з пальців замерзлих втікають у ніч…
Рябіє в очах кольорами, вогнями і гріє
Цей прихисток світло-родинний одвічним теплом!
І поки за вікнами сипле, мете, біловіє,
Оселя тебе пригортає ворсистим крилом…
І зовсім не колеться, ніби улюблений светр,
Що вже залежався, зносився і трохи розм’як.
Вогонь у печі шурхотить, як пожовклі газети,
І кави гіркої лікує терпкий післясмак.
Отак і вертаєшся вкотре з дороги до хати,
Зима під ногами рипить, мов хрумкий пінопласт…
І добре, що можна всміхнутись комусь, обійняти,
І скинути все за порогом, як зайвий баласт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636498
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Віруючи,вклинююсь у цю незгоду мерзлоти:
Дух стигне,коли яріє шал тіл.
Передо мною палахкотить огонь,
Мов причинний звір.
Простощі не ростуть якором кореня,
Гинуть до тла без причин:
То не тобі,не мені,навіть не нам,
Бо тепер зодягнусь у самість,
Вона приросте мохом світла,
Воно орієнтуватиме на схід
Палахкотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623238
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 15.01.2016
[color="#72489c"][i]...Солнце уходит за горизонт,
чтобы завтра родится снова...[/i][/color]
Вот, как-то так – звездою о песок
И тихо тлеть в солёной кромке моря,
И жизни чудодейственной ласс`о
Хранить в шкатулке мира и покоя…
Вот, как-то так: с расчетом – наугад
Спешить всю жизнь, ломить потяжелее,
Чтобы мечты неистовый наряд
Воочию узреть, да поскорее…
Вот, как-то так: «терпи и всё пройдет»…
И терпит всё, и новое приходит,
Впечатывать неизгладимый код
В блестящий лик бороздками пародий.
Вот, как-то так, и силы нет вдохнуть
Во весь объём, срывая диафрагму,
Лежит в солёной пене под дождём
Таким чужим ей, меленьким и гадким.
Вот, как-то так, и вроде: ты – не ты
В нелепости рефлексов и желаний –
Не клеится реальность и мечты,
Как ни крути сундук воспоминаний.
Вот, как-то так… и падает звезда,
Шипит от злости в сизой кромке пены,
А ледяная талая вода
Нашептывает что-то о нетленном…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635434
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016
По улице, шумной и пыльной,
Вблизи Елисейских полей
В карете богатой и стильной
Катился отец де Верлей.
Его дорогое убранство,
Украшенное серебром,
Скорее роднило с дворянством...
(Монахи не держат хором).
Карета подъехала к церкви,
И двери открыл свой лакей,
Как лев выползает за жертвой,
Так батюшка шёл на людей.
- Вас гость тайный ждёт за обедом,-
Взволновано выдал слуга.
- Уймись и иди за мной следом,
А гости, пожалуй, к деньгам.
Служитель задёргался нервно:
- Мадам попросила сама...
Лишь с глазу на глаз, непременно.
Ей исповедь видно нужна.
Отец одобрительно бросил:
- Ступай, помолись за откат,
Быть может, и в этом вопросе
Монетою нам зазвонят.
С ехидной такою улыбкой
В приёмную шёл наш отец:
"Похоже, богатую рыбку
Отведаю я наконец".
И двери открыл он спокойно
И вдруг, обомлевший, застыл...
Фигурой красивою стройной
Пред ним добрый ангел светил:
"Ты грешник отец и преступник,
С людей собираешь гроши,
И алчность - твой преданный спутник,
Молчи и главой не маши.
Тебе предстоит испытанье,
Нелёгкий и тягостный путь,
Он должен твоё осознанье
На правильный курс подтолкнуть".
.................................
День судный открылся: пустыня,
Кругом раскалённый песок,
"Святая моя герцогиня,
Я слаб и не выдержу срок.
Верни меня лучше обратно,
Здесь жажда съедает меня,
Я исповедь сделаю платной
Лишь для самого короля"
И мигом пред ним появился
Кувшин со студёной водой,
Священник пред чудом склонился,
Дрожащей сухою рукой
Хотел было взять, чтоб напиться,
Но голос его оборвал -
На дюне стояла блудница,
Отец де Верлей проворчал:
"Что делаешь ты средь пустыни?"
- Не гневайся, добрый монах,
Была я обычной рабыней,
Служила в публичных домах.
Но выгнали нынче оттуда
Меня и моих же подруг,
Скитаюсь по свету я всюду,
И жизнь моя - замкнутый круг.
Наверно, такая судьбина,
Тяжёлый, безжалостный рок,
Я скорую слышу кончину,
Пожалуйста, дай мне глоток
Водицы своей из кувшина,
Мне правда так хочется пить,
Сейчас я спущуся с вершины,
Чтоб горло своё освежить.
"Постой, молодая чертовка,
Меж нами приличная грань,
Я знаю, что это уловка,
Вонючая мерзкая дрянь!
Воды на двоих здесь не хватит,
Кувшин слишком мал, невелик,
Ты по уши в грешном разврате,
На мне же священника лик."
И бросился пить ненасытно,
И с жадностью делать глотки,
И в этом порыве завидном
Не слушались обе руки:
Уж слишком подняли посуду,
Отец подавился слегка,
Но дальше продолжил, покуда
К нему не подкралась беда:
Закашлялся как, завопил он,
Не выдохнуть и не вдохнуть,
Руками лицо обхватил, но
Успел только щёки раздуть.
С минуту иль две прометался
На жёлтом-прежёлтом песке,
Кувшин в это время качался
В ногах...но застыл на виске.
................................
Как странны порою дуэты:
Монах и охапка грехов,
И правду толкуют поэты:
У истины нет берегов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635058
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
[img][/img]
За екраном Чорного квадрата
Цілий світ живе на полотні:
Піраміди зводять акробати,
Набувають значення нулі,
Чорний ворон кряче над містами,
Чорні діри замість образ[i]і́[/i]в,
Чорні душі у чорнильних плямах…
Чорним страхом скутий чорний мир…
Порожнеча… криза у мистецтві…
А над нею привидом – король,
Що весь час, вдивляючись в люстерце,
Бачить панталони та камзол,
Хоч на ньому – ні рубця, ні нитки…
І сто років знічена юрба
Аплодує образам, що зникли…
Чорний гумор чи невдалий жарт?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593671
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 10.01.2016
На Рождество, кутёю - долгожданный снег.
...Друг другу сыгранное на святой струне
Нам очищает восхищения и цели.
И ...как мы с радостью – на снежные аллеи.
А вкусность дома и сближает и роднит.
Так, после служб, и новогодней беготни -
Тепло сердечку, мы, к другим, шептаньем свя́тым,
Несём щедроты и уют - заваркой мятной.
06.01.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633827
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Зима суха - ні снігу, ні дощів,
Об лід крихкий щоночі б'ються зорі...
І все частіше ві́холить в душі,
Аніж надворі.
Поволі відпускаю, хай пливе
Усе, що справді досі мало вартість.
Цей світ, мій друже, дзеркало криве,
Тож будь на старті.
Перепливи, перебіжи, пере́-...
Бо й кут глухий в собі ховає про́світ.
Життя тебе, як липку, оббере,
Та все це - досвід.
Тож не здавайся відчаю, не стій,
Дарма, що бракне простору і руху!..
Бо в оболонці, хай і заслабкій,
Є сила духу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631143
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 27.12.2015
На углу декабря и улицы трех нолей
старый скрипач продавал мелодии Богу
Жить становилось трудно и все страшней
Снег одевал в кимоно пустую дорогу
Тускло мерцают фонарики близких друзей
На том берегу все печальней улыбка мамы
Жить становилось страшно и все трудней
И уже не приходит счастье между полстами
Выйду во двор
где угрюмо кончается век
Северный ветер приносит обрывки детства
И я уже не герой
но еще человек
Зима стрельнула курить и легла по соседству
Я замерзал
но ты растоптала снег
вырвав из бездны травы
суицида и водки
Жизнь превратилась в сказку
но кончился век
И я стал ненужным
как старые черные четки
Шире и глубже копаю свою нору
чтоб никакая мразь не нашла и следа
Если когда-нибудь вспомнишь меня поутру
я под землей увижу луч света
Старый скрипач устал и побрел домой
Век закончился
Век начался снова
Я останусь в будущем – я живой
О том что я умер –
больше ни слова
"Ключи от сумерек"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631246
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Здравому
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sYrmH_LtE8E[/youtube]
Все чаще брежу, что мое имя твоим голосом.
В настоящем же всё лишь твое моим.
И отчего-то все тише, скромней и отдаленней.
Но это не излечение, не выздоровление, а, кажется, упоительное
проникновение, вонзание все глубже.
Моя хроника тобою превращена в константное погружение, в
провал-путешествие манией тобоюзависимости.
Усиление связи, обострение хвори особо заметны в сезоны дождей.
Тогда, вот так, как в эту крайнюю декаду, начинаю не-спать, говор на
твоем языке, от которого Другие обретают стойкие когнитивные диссонансы,
а Луи рад подтверждениям его желания молчания.
Самое приметное, что сон прекращает интересовать мозг, лишь бренное
отключается на пару сотен минут раз в двое суток.
А главное, мне вкусны эти выпадения в тебя и состояния без сна.
(Кто выдумал непременно спать?)
Дождь, мгла, уязвимость...
Не спать, видно, уже в принципе своем на каком-то уровне инстинкта -
быть в тонусе, готовность, бодрость попытки сберечь важное... важных.
С рецидивами тобоюзависимости в дар принимаю и бдение, как побочный
эффект, фоновую инфекцию.
В дождь, в ночь или на рассвете, блуждая мимо, приятно осознавать, что
тебе виден этот кусок мира: был виден за десяток часов до, и будет
виден через пару часов, долгие годы.
Смысловые галлюцинации чувственного, переход на замедленное время
(может, постепенно его, наконец, отменят: вне времени жить роскошно и
удобно), тоска в дожде и инстинкт сохранения наиважнейшего, - не
свидетельство ли все это того, что ты во мне тяжело, весомо, где-то на
уровне лимбической системы и предвкушений чаяний под сплетением
солнца?..
А может ли не стать Времени для конкретной материальной точки?
А Пространства?
Вдруг это той самой точки не становится более для Них?
Вот пытаюсь не стать для тебя, но ты поглощаешь, в втягиваешь в свою
орбиту, хотя осведомлен о губительности гравитации.
Боюсь схлопывания.
Страхи побеждают воления.
Твои?
Еще бывают?
Или победа увенчалась забытьем и отработанностью материала?
Кстати, о замедлении времени, помнишь у тех спелеологов то же самое
наблюдалось?
Я, верно, твой спелеолог.
Дождь способствует обновлению почв и моему привлечению.
Но лучше таки молчать.
Взаимно молчать, себе молчать, им молчать.
Но ты должен знать: был некто как-ты.
Недавно был.
Недолго был.
Не успев вспыхнуть, истлела.
Ты побеждаешь.
Это НАВСЕГДА? На ВНЕВРЕМЯ?
Быть. Вне времени. Вне физики. Без места. Где?
Быть в единении единства ЕДИНОГО. Чем?
Связь. Не чувственна, не материальна. Какова?
Если графомания понятна, знаю - найдешь.
Если не забудешь вспомнить.
Лучше: всё вневремя думая, прорвешься в настоящее с мыслью о связи единого.
Забавно, что годы как дни, а дни как годы (уже читалось о таком, помнишь?)
Похоже Немесида подговорила Лахесис потомкам в судьбах спутывать нити,
и вместо цельного полотна снует она сети.
И лишь Афина вольна жаловать участь паука.
09.IV.2012
07:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332370
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 24.12.2015
Куди ведеш...дорога серед поля,
В обіймах скованих від холоду ланів,
Ранковим інеєм відбілена до болю,
Серед забутих чорно-білих снів...
Хто тут ходив, хто може піде завтра,
Кого жінки у лонах понесуть,
Кому вітри поклоняться доземно -
В останню, найсвятішу путь...
Куди ведеш...а може просто в небо,
Зимове сонце перегорне дні,
Ти лиш не поверни, бо незнайдуть на щастя,
Стару підкову...збоку на стерні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630295
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
[i][b]Секунды – в минутах… Минуты – в часах
Ушедшее – время по жизни – в бегах
Народ и торсида – группа любви
На многие годы – в любые часы[/b]…[/i]
10. 12. 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627565
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Как вышагнул из детства колобок из теста?
•
На рычажном взводе был начальник взвода?
•
Ви́на лились не брезгливо – в чём же?– винных брызг вина́…
•
Варикоз водоснабженья погубил питейность коз?!
•
В праздничный обед вместо денег дал обет!
•
Тройки в школе у детей загнали тройкой лошадей…
•
В му́ках сложного помола – сорт – обойная мука́…
•
Заводи́ весенний трактор – вешней за́води – мотор …
•
Хло́пок в бизнесе – высок! – сверхзвуковой хлопо́к…
•
Це́лую строку любую любо с музою целу́ю!
•
Ль просто так Славянский Род открывает сфинктер-рот?
09. 12. 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627359
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Экспромт
Упало белое на снег перо...
Белее белого...(Мой Ангел пролетал)...
И было то знамением до...
Так долго ничего не предвещал...
Белее белого перо - остро...
Острее красного... (чернил)...
Касаясь,еле видимых, вершин Таро...
Оно мне подарило сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626941
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Мій миршавий і стокайданний мире,
Нависло коло лих навколо тебе...
Не відчинивши рота проти роти,
Не відтоптавши степ посеред степу,
В скрипінні милиць між скрипками вулиць
Винагороди жде вина свободи.
Порину в хвилі неба до пори,
Щоб образи́ терпляче приєднати
Між грона кропо-ватяних образ…
Сон, знічений, у безборонну ніч
Без тями закую серцебиттями
До сонця шин на тілі тишини.
На ранок не злічу на серці ранок…
Війни мені теплом серед війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626822
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Обычный мишка любит мёд,
Он только панду не влечёт.
Ведь ей все сладости вокруг
Способен заменить бамбук.
Я расскажу один секрет:
Бамбука нет- и панды нет.
Прошу китайцев всех в Тибете-
Не трогайте кустов вы этих!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427616
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 06.12.2015
Три создания в одном-
Поразительный бульон!
Скунс, гиена и медведь-
Росомаха это ведь.
Даже рысь, лисица, волк
В странном звере знают толк.
К югу ту абракадабру
Называют чупакаброй.
Но, заметьте, тайну эту
Я сказал вам по секрету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440763
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 06.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2015
1.
Ти,
Моя левина величносте,
Покарана котячим богом
На термін вічності,
Ось і стала звичайною кицею,
Мінілевицею.
І тільки очі
Насторожені
Сяють дзеркалами дикими.
І тільки з уст
Заворожено
Межи схлипувань – рикання.
І тільки вп’ялась у серце
Сотня болюча крижинок,
А все інше – мед із перцем,
Як і у кожної з жінок.
2.
А гривастого веселкуватого лева
Вже гладить новА королева,
Граційна, прудка, красива,
Легенько кусає, сміється дзвінко,
В його вухах кришталево
Коханням дзвенять її смішинки.
О як він слідкує
ревниво,
нещасний,
На кого полює дружина,
І сивіє,
Сивіє дочасно
Могутня грива левина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611043
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 30.11.2015
В сарабанде дождя - меланхолии бремя...
Сила нежности - холодом дней.
Зажимая до спазмов,отпускает на время...
Расскажи про него,..про себя...Пожалей...
Расскажи не тая,вспоминая былое...
Пусть прольётся слеза из солёных морей...
Откровения жду,откровение - святое...
Пусть - мне станет немного теплей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624856
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Чом ти знов не спиш, моя тривого?
Чом шкребеш на серці пазурами?..
Розійшлись із осінню дороги,
Встелені промоклими вітрами...
Хтось у небі розтрощив клепсидру -
Час водою котрий день стікає...
І мугиче пісеньку нехитру
Ліс безлистий - сторож виднокраю...
Чи зима тривожить мою душу?
Чи туман- обманщик і нероба?
Чи то знов піщаний замок рушить
Недовіри здавнена хвороба?
Чом же ти не спиш, моя тривого?
Чом на серце каменем лягаєш,
Сиплешся думками на підлогу,
Котишся по снах моїх курАєм?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 27.11.2015
[quote]Тебе не по силам более она, твоя властительница – судьба? Возлюби ее, тебе больше ничего не остается.
[/quote]
__________________________________________________
Ха-ха!
Чертовка!
В ярком свете дня,
Без тени состраданий,
Запутала, сманила ведь меня
Из лабиринта рабских заклинаний.
О, боги!
… смотри глазами птицы:
Мелким озерцом,
Я омываю берег Человека
И жду –
Когда глухой, идущий за слепцом,
Скользнёт в меня за правильным ответом.
О, боги!
Не я - над Девой,
Дева – надо мной,
Дурманит запахом, лишает сил глазами,
И всё смеётся: «Может ты – домой,
Собрался вдруг?»…
И след мой путает волшебными руками.
О, боги!
Я – сын Эллина,
Внук Девкалиона,
Ведомый – Девой!
Кто мир в себе замкнул –
Пусть скажет Слово…
Чей путь – растратиться, раздаться до предела
Тому я – брат…
А кто молчит, чей рот зашит цепями…
Стань на колени предо мной –
Ты
Раб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503937
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 23.11.2015
[quote]Несправедливость и грязь бросают вослед одинокому: но если хочешь ты стать звездой, ты все равно должен светить им! [/quote]
____________________________________Ф-Н. Ницше.
Он метит в грудь твою...
Он бьет прицельно в спину...
Он ядовит … Таков его удел.
Он хочет кровь твою — смешать с полынью...
Ну что ж... И твой... таков удел!
Не мсти им, брат...
Пусть сердце со стрелою,
Научится питаться новой кровью....
Таков удел всех тех...
Кто в силах быть собою.
А — их... Прости. И всё.
Ведь ты и так — в пути,
Оставил медленных и нерадивых
Как хочешь:
Снизу... или -
Позади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540459
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 23.11.2015
[i]Памяти Марины Цветаевой[/i]
Она ходила по земле, неся в душе рябины кисти.
Я появилась в декабре. Ни ягод, ни цветов, ни листьев.
Психея. Чистая душа, не защищённая от тела.
От мира грубости дрожа, она любви, любви хотела!
Не плотской, не земной любви, что закрепляет узел брачный.
Она летит в мечтах – лови!!! Живёт, и чувствует – иначе.
Едва очнувшейся от сна, любовь придумывает снова…
А вот зачем она нужна – молчит. Не вымолвит и слова.
Не успокоить, не понять, не дорасти – до этой муки,
А быт по нервам бьёт опять, а быт заламывает руки.
Не понимает ни народ, ни воспалённая держава,
Наотмашь отчужденье бьёт, гвоздём в мозгу впиваясь ржавым.
Мы с ней висим на том гвозде. Над бездной недопониманья.
Здесь, и практически нигде. Неизмеримы расстоянья,
И нет на свете никого, кто обогреет и поможет.
Мечта о праведной звезде – стара. Коль Бог – и тот не может.
Висим – над пропастью своей. Она – давно, а я – на грани.
Но как подумаю о ней… Ушла, оставив только раны.
Опять пронизывает боль всю сущность странную Психеи…
Мы с ней взлетаем над судьбой с верёвкой длинною на шее.
Опять горчат мои стихи, опять никто, никто не нужен…
Так давят: пол, и потолки, и вечный быт – что там на ужин?
Проблемы режут без ножа. Вновь чьи-то пальцы леденеют,
Устав над пропастью – держать. Но верю я, что ты – сумеешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622978
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Гармоніями місячного пилу
притрушено мелізми.
Так хмариться забрьоханий бемоль.
Що чуємо з під чорних клавіш?
Білі десь запали.
Порушили порядок серед хроматизмів
і пентатоніки взірець.
Серпанок знаної чаклунської сонати
затнув собою ніч.
Не спить лиман
Мандрує в ірій променем печальним.
А нам куди? Туди?
Де ти? Де сни
світанок розбудив?
А думала безсоння.
Знову днем кінець
Мелодії, що зорі тут складали.
Чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617567
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Увага! Дозвіл UNESCO на будь-яке використання відсутній.
Хто не знає іноземних мов, той нічого
не розуміє і у своїй рідній мові.
Йо́ганн Во́льфґанґ фон Ґе́те
Універсальний алфавіт
Косінцев І.Г.
01.08.2022
Добре відомо, що латина і кирилиця походять з грецького алфавіту, і однакові звуки міжнародної транскрипції позначаються в них різними буквами. Це не зручно, а тому постійно виникає питання: чому люди, ще з дитинства, повинні страждати все своє життя тільки тому, що хтось колись вирішив, що він патріот і краще за всіх інших вірить у бога? Поступово стає зрозумілим, що необхідно повернутись до єдиного універсального алфавіту, але з розширеним і зі зміненим сучасним звукорядом. Бажано зробити це без суттєвих змін в існуючих інформаційних технологіях 21-го сторіччя.
Проблему можна вирішити, якщо об'єднати кирилицю різних мов і за допомогою транскрипції перейти до сучасної французької системи письма (FR), тобто латини з діакритичними знаками. Але саме ця спадщина минулих століть виявилася непридатною в сучасному світі надшвидкостей і культурного примітивізму.
Історичний підхід, як завжди, є більш правильним і скоріше веде до мети. Треба повернутись до грецької мови, яка свого часу була мовою освіченої Європи. Тож перейдімо з українськиого (болгарськиого) алфавіту й латини на грецький консонантно-вокальний алфавіт, за допомогою гармонійного психічно-рефлекторного компромісу між фонетикою, графікою і друком. Вимова слів при транскрипції залишається незмінною.
Єдиний православний алфавіт (ЄПА) має вигляд:
Ноиер Грецька літера Латина (ASCII) Кирилиця
1. Α α alpha /a/, /aː/ Aa А а (Яя)
2. Β β beta /b/ Bb Бб
3. Γ γ gamma /ɡ/ Gg Гг (Ґ ґ)
4. Δ δ delta /d/ Dd Дд
5. Ε ε epsilon /e/, /eː/ Ee Ее (Єє)
6. Ζ ζ zeta [zd] Zz Зз (Жж)
7. Η η eta /h/, /ɛː/ Hh Йй (ь)
8. Θ θ theta /tʰ/ Cc Шш (Щщ)
9. Ι ι iota /i/, /iː/ Ii Іі (Ї ї)
10. Κ κ kappa /k/ Kk Кк
11. Λ λ lambda /l/ Ll Лл
12. Μ μ mu /m/ Mm Мм
13. Ν ν nu /n/ Nn Нн
14. Ξ ξ xi /ks/ Qq Цц (Чч)
15. Ο ο omicron /o/, /oː/ Oo Оо
16. Π π pi /p/ Pp Пп
17. Ρ ρ rho /r/ Rr Рр
18. Σ σ/ς sigma /s/ Ss Сс
19. Τ τ tau /t/ Tt Тт
20. Υ υ upsilon /u/, /uː/ Yy Ии ( ')
21. Φ φ phi /pʰ/ Ff Фф
22. Χ χ chi /kʰ/ Xx Хх
23. Ψ ψ psi /ps/ Vv Вв
24. Ω ω omega /ɔː/ Uu Уу (Юю)
Як приклад надрукуємо відомий вірш Лесі Українкі (Косач Л.П.)
Contra spem spero!
Κοντρα ςπεμ ςπερο!
Γετητε, δωμυ, ψυ χμαρυ οςιννι!
Τοζ τεπερα ψεςνα ζολοτα!
Ξυ το τακ ω ζαλώ, ψ γολοςιννι,
Προμυνωτη μολοδιί λιτα?
Νι, ά χοξω κριζη ςληοζυ ςμιάτυςη,
Σερεδ λυχα ςπιψατυ πιςνι,
Βεζ ναδιί τακυ ςποδιψατυςη,
Ζυτυ χοξω! Γετη δωμυ ςωμνι!
Ά να ψβογιμ ςωμνιμ περελοζι
Βωδω ςιάτη βαρψυςτι κψιτκυ,
Βωδω ςιάτη κψιτκυ να μοροζι,
Βωδω λυτη να νυχ ςληοζυ γιρκι.
Ι ψιδ ςλιζ τυχ γαράξυχ ροζτανε
Τα κορα ληοδοψαά, μιξνα,
Μοζε, κψιτυ ζιηδωτη ι ναςτανε
Θε η δλά μενε ψεςελα ψεςνα.
Ά να γορω κρωτω κρεμυάνωώ
Βωδω καμινη ψαζκυη πιδιηματη,
ι, νεςωξυ ψαγω τω ςτραθνωώ,
Βωδω πιςνώ ψεςελω ςπιψατη.
Ψ δοψγω, τεμνωώ νιξκω νεψυδνω,
Νε ςτωλώ νι να χψυληκω οξεη,
Ψςε Θωκατυμω ζιρκω προψιδνω,
Άςνω ψλαδαρκω τεμνυχ νοξεη.
Ά νε δαμ ςψομω ςερδενηκω ςπατυ,
Χοξ κρωγομ βωδε τημα τα νωδηγα,
Χοξ ά βωδω ςσμα ποξωψατυ,
Θο να γρωδυ ψζε ςμερτη ναλάγλα.
Σμερτη ναλάζε να γρωδυ ψαζενηκο,
Σνιγ ζαςτελε ςωψορα ιμλα,
Αλε δωζε ζαβηέτηςά ςερδενηκο, --
Μοζε, λώτωώ ςμερτη ποδολα.
Τακ, ά βωδω κριζη ςληοζυ ςμιάτυςη,
Σερεδ λυχα ςπιψατυ πιςνι,
Βεζ ναδιί τακυ ςποδιψατυςη,
Ζυτυ βωδω! Γετη δωμυ ςωμνι!
1890
Отже, виникає новий універсальний алфавіт, скорочено UA (Universum Alphabetum), який доцільно назвати Ελικον або просто абетка Σοφιά, бо він у порівнянні з класичними алфавітaми має більше можливостей для застосування в різних мовах.
Зрозуміло, що UA дозволяє використовувати українську мову в Internet-i без жодних перешкод і будь-де. Таким чином (і це треба добре усвідомлювати) об'єктивно забезпечує їй перевагу над іншими мовами. Важливо, щоб перехід на UA для суто національних (українських) потреб здійснювався якомога швидше, але виключно за міжнародними домовленостями.
Саме в поезії, де каліграфія і художній друк мають надзвичайно важливе значення, використання UA стає необхідним.
На доказ наведемо відомий вірш Івана Франка зі збірки "З вершин і низин" (De Profundis) "Гімн", надрукований UA:
Γιμν
Ψιξνυη ρεψολώξιονερ --
Δωχ, θο τιλο ρψε δο βοώ,
Ρψε ζα ποςτωπ, θαςτά η ψολώ, --
Ψιν ζυψε, ψιν θε νε ψμερ.
Νι ποπιψςηκιί τορτωρυ,
Νι τώρεμνι ξαρςηκι μωρυ,
Ανι ψιηςκα μωθτροψανι,
Νι γαρματυ λαθτοψανι,
Νι θπιονςηκε ρεμεςλο
Ψ γριβ ηογο θε νε ζψελο.
Ψιν νε ψμερ, ψιν θε ζυψε!
Χοξ ψιδ τυςάξ λιτ ροδυψςά,
Τα αζ ψξορα ροζποψυψςά
Ι ο ψλαςνιη ςυλι ηδε.
Ι προςτωέτηςά, μιξνιέ,
Ι ςπιθυτη τωδυ, δε δνιέ;
Σλοψομ ςυληνυμ, μοψ τρωβοώ,
Μιλιονυ ζψε ζ ςοβοώ, --
Μιλιονυ ραδο ηδωτη,
Βο ςε γολος δωχα ξωτη.
Γολος δωχα ξωτυ ςκριζη:
Πο κωρνυχ χαταχ μωζυξηκυχ,
Πο ψερςταταχ ρεμιςνυξηκυχ,
Πο μιςξάχ νεδολι η ςλιζ.
Ι δε τιληκυ ψιν ροζδαςτηςά,
Θεζνυτη ςλιοζυ, ςωμ νεθαςτά,
Συλα ροδυτηςά η ζαψζάττά
Νε ρυδατη, α δοβωψατυ,
Χοξ ςυναμ, άκ νε ςοβι,
Κραθω δολώ ψ βοροτηβι.
Ψιξνυη ρεψολώξιονερ --
Δωχ, ναωκα, δωμκα, ψολά --
Νε ωςτωπυτη πιτημι πολά,
Νε δαςτη ςπωτατυςη τεπερ.
Ροζψαλυλαςη ζλα ρωίνα,
Ποκοτυλαςά λαψυνα,
Ι δε ψ ςψιτι ταά ςυλα,
Θοβ ψ βιγω ίί ςπυνυλα,
Θοβ ζγαςυλα, μοψ ογενη,
Ροζψυδνάώθυηςά δενη?
1880
На довершення, щоб розвіяти академічну нудьгу, наведемо початок поеми Івана Котляревського Енеїда.
Ενείδα
Ενεη βωψ παρωβοκ μοτορνυη
Ι χλοπεξη χοτη κωδυ κοζακ,
Ωδαψςη να ψςεέ ζλε προψορνυη,
Ζαψζάτιθυη οδ ψςιχ βωρλακ.
Νο γρεκυ, άκ ςπαλυψθυ Τροώ,
Ζροβυλυ ζ νεί ςκυρτω γνοώ,
Ψιν, ψζάψθυ τορβω, τάγω δαψ;
Ζαβραψθυ δεάκυχ τροάνξιψ,
Οςμαλενυχ, άκ γυρά, λανξιψ,
Πυάταμυ ζ Τροί νακυψαψ.
1842
Необхідність впровадження UA обумовлена прогресом інформаційної техніки. Запропонована інформаційна технологія дозволяє суттєво спростити користування засобами телекомунікації та зв'язку (INTERNET), а також обчислювальної техніки для людей з середнім і низьким рівнем освіти, іноземців, дітей і значно збільшити кількість користувачів.
Перехід на UA як з технічної, так і з організаційної сторони при загальноприйнятому у світі обчислювальної та інформаційної техніки стандарті ASCII не створює будь-яких проблем. Безнадійна архаїчність як православних алфавітів (кирилиці), так і класичної латини й перевага UA очевидні. На заваді тільки звички та консерватизм людей.
Практичне впровадження такої технології дозволяє також суттєво послабити політичні, релігійні та етнічні розбіжності у світі, особливо в Європі. Але розгляд цієї проблеми виходить за межі компетентності автора і безумовно залишається прерогативою UNESCO.
Література:
1. Тітов X.
Стара вища освіта в Київській Україні 16-поч.19 в.
К., Друкарня Української академії наук, 1924.
2. Довідник з української мови.
http://javot.net/mova/movva.html
3. Українська мова.
http://uk.wikipedia.org/wiki/
4. Куліш П. О.
Граматка.
СПб, 1857.
5. Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка.
http://hrinchenko.com/
6. Український правопис.
К., Наук. думка, 2015.
http://litopys.org.ua/pravopys/pravopys2015.htm
7. Німчук В. В.
Київськи глаголичні листки.
К., Наукова думка, 1983.
8. Франко І.Я.
Зібрання творів у 50-и томах.
К., Наукова думка, 1986 р.,
т. 47, с. 549 – 650,
Азбучна війна в Галичині 1859 р.
https://www.i-franko.name/uk/History/AzbuchnaVijna1859.html
9. Леся Українка.
Зібрання творів у 12 тт.
К. , Наукова думка, 1975.
10. Енеида на Малороссійскій языкъ перелицїованная И. Котляревскимъ. Въ трехъ частяхъ.
СПб., 1798.
11. Хориков И.П. Учебник греческого языка в 2-х томах.
Троице-Сергиева Лавра, 2006.
12. Кацман Н.Л., Покровская З.А. Латинский язык.
5-е изд., М., 1999.
13. Попова И.Н., Казакова Ж.А., Ковальчук Г.М.
Французский язык. Учебник.
20-е изд., перераб. и дополн. - М., 2004.
14. Кротовская Я.А., Лесная Г.М., Селиванова Н.В.
Практический курс польского языка.
M., Lingua, 2014.
15. Українська латинка.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_латинка
16. Чорновол І.
Латинка в українському правописі: ретроспектива і perspektyva.
2001.
http://www.ji.lviv.ua/n23texts/chornovol.htm
17. Lozinskiy J.
Ruskoje wesile.
W Peremyszły, w Typografii Władycznój gr. kat. 1835.
18. Drahomanov M.
Wid wydawcia (передмова до Кобзаря).
19. Грушевський М. Історія України-Руси.
http://litopys.org.ua/hrushrus/iur.htm
20. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України у двох томах,
3-тє видання 1995
21. В. Г. Белинский.
Собрание сочинений в трех томах. Т. II Статьи и рецензии. 1841-1845 ОГИЗ, ГИХЛ, М.
(Западники и славянофилы.)
22. Письма К. Дм. Кавелина и Ив. С. Тургенева к Ал. Ив. Герцену.
С объясн. примеч. М. Драгоманова. Женева, 1892.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433534
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 20.10.2015
Серой нитью сентября
Душу мне прошила осень,
Говорят, что жизнь – не зря
И за семь случится восемь.
Я, пожалуй, промолчу
Им на речи о загробном –
Да, со смертью я шучу,
Не печась о встрече в лобном.
Может, стоит быть скромней,
Прикрывать лицо руками,
Только осень все сильней
Шелестит под сапогами...
Говорят, что жизнь – не зря,
А за семь случится восемь,
Но ведь нити сентября
Никого, увы, не спросят.
*бабушке. ее забрал сентябрь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607281
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Якийсь не літній липень цей... Здається :
Ось-ось затужать в небі журавлі,
І перші ноти листопадних терцій
Долонями торкнуться до землі...
Шепоче дощ вже котрий день сюїту,
Наносячи на шибку вітражі ;
І розбивають гострокриллям вітер
У піднебессі ватянім стрижі...
Покоси пахнуть холодом туманів,
Босоніж ходить ранок по стерні ;
З упертістю затятих кавоманів,
Спивають ночі по краплині дні...
Якийсь не літній липень цей... Одначе
У тихому мінорі дощоднів
Він - той, єдиний, хто зі мною плаче
На перехресті зоряних шляхів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593370
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 15.09.2015
[img]http://cs621631.vk.me/v621631433/43d5b/NEynCHKBTwg.jpg[/img] [img]http://cs540107.vk.me/c7003/v7003382/d813/_CfcgyQ8LEo.jpg[/img] [img]http://cs540105.vk.me/c7002/v7002312/41ea/P_2i2DasZ5M.jpg[/img]
Озеро зранку,
неначе
під плівкою скла –
анішелесть!
Навіть верби
застигли замріяно…
Бійся тієї,
в котрої
бурштинна смола
переливається
під шовковистими
віями.
Бійся данайки,
що тихо приносить
дари
і зазирає у вічі
невинно, з довірою…
Попелом вітер
розвіє
палкі кольори,
пригорщі золота
ляжуть під ноги
офірою.
Закружеляє,
завихрить думки
листовій,
потім
усе позбирає
і викладе стосами…
Бійся тієї,
в котрої сміються
з-під вій
теплі зіниці
і жалять
пекучими осами.
Знаєш,
вона обережна,
як мудра змія,
порухом жодним
сум’яття свого
не виказує…
Бійся тієї,
що знає тебе
на ім’я,
входить
улесливо в дім
і виходить з образою.
Бійся князівни
в розшитій листками
парчі,
сонця,
що в косах її
мерехтить діадемою –
так,
як боїшся любові
у власній душі,
світлої,
справжньої,
та, попри все, –
невзаємної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606542
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 05.07.2015
А, знаєш, про що мені мріється?
А, знаєш, чого мені хочеться?..
У ніч повновидого місяця
Знайти ту єдину пророчицю,
Що Книгу читає Зоряну
І знає, ЩО в ній написано
Від сАмого Літостворення -
До звершення Літочислення...
І стати її ученицею,
Обітницю дати Усесвіту,
У нім розчинитись корицею,
Дружиною ставши для Леготу...
І стати , як він - крилатою,
Утративши тіла видимість,
ЗАвжди тебе цілуватиму...
Я іноді тобі снитимусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590986
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Варіант Державного Гімну України на конкурс
Слався мужня Україно,
Край щедрот безмежних,
Слався, розквітай країна
Мудрих, незалежних.
Славтесь нації численні
Дружністю, братерством.
Нам співає Божий Геній,
Нам щастить партнерством.
Слався трудівна людина,
Скарб чеснот безцінних.
Вдача українців гідна,
Мирний шлях наш вірний!
Слався правова держава,
Злагоди надія!
Україні дужій - слава!
В мріях, в гаслах, в діях!
Січень,1997р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587288
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 05.07.2015
[img]http://muzmix.com/images/songs/80856/2.jpg[/img] [img]https://cs7058.vk.me/c540102/v540102906/5a637/WIDDvCydRpI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c625823/v625823731/28078/z0gGP25U6Es.jpg[/img]
Травню, поклади мене на музику –
Ніжно-ніжно, нотками весни…
Вже бруньки, зав’язані у вузлики,
Вибухнули вицвітом* лляним.
День, як вулик, бджолами махровими
Аж гуде і хлюпає увись!
І гаї милуються обновами,
Травню мій бузковий, подивись!
Доторком розбурхай сонні клавіші,
Випусти крилатий нотний рій
І вербові струни найяскра́віші
Підіграють музиці твоїй…
Мій натхненний звабнику і злодію,
Це для нас весна полотна тче!
Поклади мій настрій на мелодію,
А долоню теплу на плече.
[i]*Вицвіт (діал.) – цвіт.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578484
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Я ─ бірюза,
інкрустована
в перстень весни,
камінь
солоного моря
і вільного вітру…
Ніч розчинила в мені
свої кавові сни,
темні прожилки вплела
у яскраву палітру.
Я ─ німфаліда небесна,
що снить на плечі
літа
з відтінком шафранним
густої засмаги…
Крил моїх цятки ─
розтоплений віск
на парчі,
море збирає його
у смарагдові фляги.
Я ─ на осінній долоні
ще теплий бурштин,
пам’ять застигла в мені,
мов скрипуча цикада…
Час перемеле на жорнах
роки,
наче млин,
тільки моя таємниця
йому непідвладна.
Я ─ намистинка прозора
з ґердану зими,
криги уламок
у серці ображенім Кая…
Вирви мене,
якщо зможеш,
візьми й розломи!..
Розум забуде про все.
А душа?
Пам’ятає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560833
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Коли за обрії спадає знову ніч
І місяць прикрашає душу неба,
Створи мене із тисячі облич -
Такою, як захочеш ти... Як треба...
І оживи!.. Лиш помахом пера...
Чи світлом серця... Може, поцілунком?..
Я -просто Єва... із твого ребра...
Я -поєднання снів твоїх і думки...
Створи мене! Вітрам наперекір!
Мечем створи чи обладунком долі!
Щоби печалі гнилозубий звір
Сам захлинувся у своїй крамолі!...
***
...Зима за вікнами... І в душу пада сніг...
Я -на долоні....З каменю камея...
Вдихни життя в творіння рук своїх -
Колись же оживала Галатея!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015
А сніг до взуття прилипає, мов жуйка,
Вкриває дорогу рядном
І серце моє — то повітряна кулька,
Яку ти наповнив теплом.
Тримаю її за мотузку думками,
Ще мить — відпущу, полетить!..
Так пахне ваніллю повітря між нами,
Аж гусне зефірно блакить.
За промені світлі, неначе за віжки,
Хапаємось міцно удвох,
Мов сонця налив із медової діжки
Нам добрий усміхнений Бог!
Іще не пора березнева, лиш лютий,
Та щастя зриває нам дах!..
Мій погляд замріяний, ніби прикутий
До блиску в коханих очах.
Минаємо натовпу тьму кольорову,
Маячимо в люстрах вітрин...
Тримай моє серце за нитку шовкову,
Тримай, бо втече догори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558693
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015
Жінка із місяцем в теплих руках,
Жінка із сонцем у міді волоссі.
Солод і ніжність тремтять на устах:
Міст із весни у задумливу осінь.
Жінка,яка засіває слова,
Вічність,яка обіцяє безсмертя...
Світла,гаряча,як перші жнива-
Точка опори в земній круговерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558651
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015
это действительно странное
и совершенно неожиданное
для меня стихотворение
было написано мною сразу после
публикации моего
экспромта в память Кузьмы...
я не стал ничего менять в нём,
ни дописывать не существующее
начало, ни пытаться осмыслить конец...
оно произвело на меня какое-то
мистическое впечатление и я предлагаю
его Вам таким, каким оно пришло ко мне...
...................................................
…и явятся\"эти"\ – не многие
И скажут тебе – увы!
Какие они короткие
Дороги твоей столбы,
Какие они не ровные
И всё по твоей вине…
А тени у \"этих"\... темные,
На фоне других теней.
Такие кривые… скверные…
...и чуя не добрый знак,
/"Другие"/ войдут, наверное,
И скажут, что всё не так...
Не ставя в вину охальное,
Прикрикнут на \"этих"\ – сгинь!..
Засветят свечу прощальную...
Положат мак и полынь…
Послышится плач и пение
И станет так больно аж…
На сердце замрет мгновение,
Когда заиграют марш.
Взлетев, закружатся вороны,
Закаркают что-то зло,
И ветер четыре стороны
Очертит тебе крылом.
Дороги – простынку смятую
Простелют, – чего ж ты ждешь?..
И в смерти всё станет правдою,
А в жизни всё будет ложь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557656
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Не пиши мне о мире, мам - время разорвано в клочья.
На столбах придорожных- не пыль. Только стылая кровь.
Мы играли в войну. Нас земля испытала на прочность.
Излечив напоследок зачем-то разлитую боль.
Нас пытали огнем. Нас увечили жаром и страхом.
Нам внушали азы безразличия перед упрямой судьбой.
Кто-то руки тянул, кто-то сыпал отборнейшим матом
и упорно войну называл очищающей верной борьбой.
Нас зачем-то столкнули, а мы, не увидевши света,
словно овцы пошли на убой к палачам-пастухам
Знаешь, мам, нам наверное лучше ослепнуть,
чтоб не видеть ни боли ни слез, что рассыпаны там,
на когда-то богатой земле, что родила пророков.
Что кормила хлебами и грела добытым углем.
Не пиши мне о мире, мам. Он в перепутанном прошлом.
Мы стираем свою человечность пылающим острым мечом
====================================
Догорает земля - ей немного, пожалуй осталось.
Детский плачь не разжалобит, мам, ни одну из сторон.
Нам бы, мам, человечности. Мам, хоть бы самую малость -
и война б захлебнулась.
Да только... мы с нею умрем....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557409
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 07.02.2015
[i]Ти брав живцем зомлілу душу...
Добряк, дивак між хробаків...
І як я небо нині змушу
Не красти в людства добряків?!
Твої птахи гніздили скроні.
Твої дощі до сліз пекли.
Ти завше мав слова солоні
До тих, що серце обпекли.
"Щось зимно" - радіо мінорить...
"Логічно", - кажуть, бо зима.
Та мозок всі думки ігнорить.
ЩОСЬ ЗИМНО, БО ТЕБЕ НЕМА![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556742
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Возможно, это интеллект искусственный
Повсюду на́чал убивать самцов и мужество...
По сёлам в Украине – безмущи́нье.
Кто выехал в ...Росиию от ...России.
Кто дом свил на колёсах, дом в машине.
Кто в Квэ́бэки-Берлины, в летье, в зимье...
Вновь стали украиночки – солдатками...
Одни, работа, дом, хозяйство, сапки.
Война, что мор – для мужиков, семейств, династий.
И взрыв демографический – невестам, холостячкам.
И так производительных рук мало.
Война – родившихся ...и тех забра́ла.
Возможно, это интеллект искусственный
Повсюду на́чал убивать самцов и мужество...
Болезнь-инфекцию мы с вами - обнаружили!
Теперь, в программы каждых гаджетов - мир, дружбу!
01.02.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556537
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Скло прозорих небес
Зацвіло візерунками хмар.
Забіліли дими –
Траєкторія янгольських крил.
Крапле-пальці буруль
Розливають на сонці кришталь
По роялях дахів,
Де на клавішах спогадом сніг.
По дієзах дерев
Підвальсовує заспаний сад,
Голосами синиць
Розбиває на такти зими
Календар хуртовин –
Пересипаних нотами дат –
По бемолях душі,
Де біліють підсніжники рим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554533
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 26.01.2015
ГОрнуться сніжинки до вікна
Сутністю зимового чекання ...
А ще вчора сонячна весна
Поміж трав розсИпала клечання ...
А сьогодні ...Рвучко стугонить
Дід - вітрисько у холодну шибку,
І ховає у кишені мить
Місяцем, розрізаним на скИбки ...
І думки, розсипаним зерном
Об підлогу стукають прийдешнім ...
...А мені згадались перед сном
Намистинки літа на черешні ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471742
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 19.01.2015
Власний варіант поезії за картиною, яку підгледіла в автора *SELENA*
Де ж ви поділися, Пані-із-Кавових-Снів?
Ранок у щасті заспав, ви ж розтали туманом…
Колір вогню півприглушених мідних тонів
Скиглить в мені цуценям і вилизує рани…
Каву розлито в душі візерунком чудним…
Я задивляюсь у плями пунктирів і ліній…
Бачу дві цятки родзинок на правім плечі...
Локони… вигини тіла дрімотно-звабливі…
Не оголошення – з запахом кави гризайль
Я розішлю по зірках в листопадовий Всесвіт:
Хай розшукають тебе – безпритульну печаль…
Рудоволосу, осінню, самотню комету…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550933
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Изоучаемъ стародавню мову.
Приведенные два вирша, конечно же, не написаны на стародавней мове, но содержат древние слова, прилежи и глаголы.
Тех, кто будет это читать, спрошу вас: поняли ли вы о чем идет речь? Сохранилась ли у вас генетическая память? Отметьте ″да″ или ″нет″ в комментариях.
Пояснения.
Ѧ – Я, Ѫ – У, Ѩ – ИЯ или просто Я, Ђ можно читать как Е, но лучше – Ё. На Ђ всегда падает ударение. Ъ в середине слова читается, как короткое О, а Ь – как короткое Е.
Значения непонятных вам слов попробуйте додумать сами.
1. Врђмєнь – Корь въ моєй Крови…
Врђмєнь –
Корь въ моєй Крови,
Врђмєнь –
Вторь вопро Повтора…
Лђты, Лђты
Птицєй-Ви,
Вьєтєсь въ Озъ,
ѩкъ Скры изъ Кóра.
Азъ охоть
и нђ хочѫ
водворить
Сѧ въ Озє хмоуромъ…
Скоро ль въ Озъ навђкъ оумчѫ
съ чєрьмнымъ Крєсомъ,
съ бђлымъ Кѫромъ?
2. Кътра Чась?
Кътра Чась?
Чась – это Врђмєнь,
та, что въ Кори, въ Рђдинє,
что изъ Срђдца томитъ Сємєнь,
воздымая Сѧ во мнє.
Кътра Чась?
Чась значитъ Жидка,
Чась – тђка,
Чась боудђтъ тђчь.
Чась – Вода
въ повторє прытка,
Чась – Рђжа, Рђка и Рђчь.
Кътра Чась?
вмђстоимєньемъ
Чась означєна:
″Сє Мья″.
Кътра Чась?
Моя Имєнья
мєжи Дђнью и Потмья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548068
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 10.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2015
На скляному аркуші – імпрЕсія,
Осінь виливає почуття:
Акварельних днів туман сугЕстії
Розбавляє краплями життя;
Плямами від листя листопадово
За мазком дощу кладе мазок,
А пролита фарба лунко капає
Кавою в калюжу на пісок.
Залишивши підпис під роботою
Пензлями із журавлиних крил,
Подалась у вирій. А за осінню
Відлітає спогадів акрил.
А господар-час, по днях блукаючи,
З вікон змив зів'ялі вітражі…
Хай тепер зима на чистім аркуші
Намалює літа міражі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550040
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.01.2015
[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]
Ніч обростає снігом, мов деревій,
Знову на небі борошно труть крізь сито...
Снишся мені у пору рясних завій ─
В час, коли вітром шибку душі розбито.
Виють крізь неї протяги, як вовки,
Б'ються крильми замети, мов дикі гуси...
Ти говори зі мною, сотай думки,
В серці вгамуй цунамі і землетруси!..
Взявши за руку, в далеч мене веди ─
Десь у надхмарний простір, а може й вище!..
Не озирайся ─ сніг замете сліди,
Не прислухайся ─ вітер дротами свище...
Ліпить хуртеча в очі ─ ну, хай їй грець!
Комин коптить у небо, немов сигара,
Вітром розсіяний відгомін двох сердець
Ловлять з висот небесних земні радари.
Так мені легко в аурі світлій цій,
Проз хуртовину світить щаслива зірка!..
Просто приходь у пору рясних завій ─
В час, коли серце гупає до одвірка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Він – пробачатися, йому ж: «Більш - не дзвони».
Він - до симпатії, вона: «Ой, не сьогодні...»
У Новорічну ніч ...екранні тамади -
Посли вітаннь і губи, овочі сезонні.
...Кохана, мрію: так! врятує! , чи ...прийде́
Мо, щось напише, може думкою посріблить.
У Новорічну ніч ...надії – хтозна-де:
...Шукають нам заколисаємого зілля.
31.12.14 р.
(Експромтна колядка)
Де ти козонька- коза.
Зачекалися ліса,
Зачекались за столом -
Ти заходь до нас з добром!
Ось і сіно, і ячміння,
Кукурузка і насіння.
Шоколадка і напій,
Ой, ...останнє – не тобі.
В нас - і діти, мами, гості,
Цілу ніч і вечір – тости,
За козу наколядуймо.
Їстимем - за тебе, люба.
Бабця, дай салатику!
Й охоронцю-братику,
І сестрічці-волонтерці -
Ковть шампанського відерце,
Й скибку поросяченьки -
Гавчикам і мявчикам,
Мир - козі, і нам – кав,ярку.
Й добру новорічну чарку!
Зустрічаєм тебе – смачно!
Козонька, і ти будь вдячна.
Даш нам щастя й ковбаси -
І назвемо рік – Кози!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547719
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014
Не то лото не то ладья,
Не то трюмо с вальяжной рожей -
Судьбинный приставной судья,
Всклокоченный под никлой кожей...
Не то пары не то чадЫ,
Не то туманные колодки -
Казненной бытности следы,
Отряженной на обработки...
Не то пленил не то в плену,
Не то любовь прибилась с браком...
И в эпилоге белену
Обязан мир приправить маком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540577
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 22.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2014
Єва із Раю у полум'я впевнено йшла,
Пристрасть співала весільні пісні під ногами.
А на Землі знемагала в утомі імла:
Снила і марила ніжними, з глини, руками.
Де ж господиня, що вимиє радісно дім,
Свічку запалить самими лиш тільки словами,
Темінь розважить казками про богатирів,
Ковдрою вкриє й душі не остудить вітрами?
Він же вагавсь: а чи варта спокуса ціни?
Чи безтурботність міняти на радощі тіла?
Мучили глиняне серце негарні від слабкості сни…
Єва ж не йшла, а метеликом смажила крила,
Яблуком стигла під поглядом дивних очей…
Зроблений з глини розм'як від солодкого соку…
Єва пливла у неспокій прийдешніх ночей –
Він безпорадно губився у швидкості
жінчиних
кроків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543667
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Комусь, не степовикові, не зрозуміло,
як живуть люди на голій, порожній рівнині…
Ю.Яновський. "Вершники"
Залізниця через дикий степ –
Струн сталевих клавіші роялю
Свій шалений бренькіт зупиняють,
Щоб побути в просторі без меж.
Зеброю цокоче час прудкий,
Але рейкам байдуже (хвилини!..)…
Коники виводять безупинно
У траві концертній соло мрій.
І шляхи всі сходяться сюди,
І нікуди не тікають звідси.
Степ… Привілля – наче крила птиці…
І бажань приховані сліди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543059
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
На весь зріст простягнувся
натомлений степ,
Скинув чоботи, руки розкинув
І в безмежжя галактик поринув
Споглядати сузір'їв вертеп.
А пилок осипАвся із крил
Нереальних цяткованих птАхів –
В діаманти вдягались комахи,
Перли падали в хутро трави.
І мінились навколо світи,
Віражились зелені савани –
Й розганяли молочні тумани
Дивних коней смугастих хвости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543058
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Захід поїть вином золотисті від променів хвилі –
І у мрій виростають вітрила пташиних надій,
На припоні лопочуть і рвуться у далеч чаїну,
Задіваючи хмари монохромним рухом розкриль.
Море пробує ноту, октаву, на клавішах гаму –
І ноктюрн розлітається бризками піни в ефір…
І скерований мушлею, мов камертоном, й вітрами,
Прокидається в небі чаруючий зоряний спів.
І летять над планетою ритми, акорди і рими…
І в бокалі душі тепла вільгість п'янить почуття.
На вустах поцілунок, застиглий, солоний донині…
І обіцянка щастя солодка – на ціле життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542561
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014
Надкушене яблуко часу завчасно залишило гілку.
І промінь вечірній стомився. Й лишився невипитим день.
А листя кружляло пір'їнами золота, падало й нишкло,
Лишаючи, замість мелодій казкових, лиш шурхіт пісень.
А Єва все йшла у не знані й не вІдомі серцеві далі,
Не кличучи слідом у безвість, та знаючи: треба долать
Дистанцій до весен душі сотні сот кілометрів печалі,
Щоб мати можливість Адаму "кохаю!" безцінне сказать.
І тінь самоти на жіноче плече не лягала печаттю –
У далеч світили янтарно дерев золоті ліхтарі.
В Едемськім саду догоряло прощальне осіннє багаття.
А весни чекали закоханих тут, на зеленій Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542563
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540103/v540103614/62f12/-f-6oXC-X4M.jpg[/img] [img]https://fbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpf1/v/t1.0-9/10417460_577476412352032_7608391884958944755_n.jpg?oh=e8c0f5261b3277f3e83f5d76ffaf4a75&oe=5502A76D&__gda__=1427875591_72b1c78e761b325f6730831b32319f07[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c622820/v622820913/a8e8/rlg2LQUYZWY.jpg[/img]
Притрусило пудрою легкою
Листопадом випрані плаї,
І пірнули в купіль супокою
Мовчазні оголені гаї.
Де-не-де поцвіркують синиці,
Чубляться пискливі горобці
І гойдає вітер годівниці
На гілках, неначе каганці.
Нависає ковдрою важкою
Сиве небо. Гранули краплин,
Наче бісер, обліпили хвою.
Інею тендітний серпантин
Замережив білопавутинно
Мокрі віти й шишки-їжачки.
День чи два – обсипляться жасмином
Хмар пухкі шовкові подушки.
Вдарить в очі свіжими снігами,
Від морозу дихання зіпре́!..
Зарипить приємно під ногами
Білизна́, немов білковий крем!
І, зігрівшись кавою терпкою
В затишній кав’ярні край вікна,
Я пірну у купіль супокою,
Від краси зимової хмільна!
Розчинивши пінку в порцеляні,
Наслухати буду залюбки,
Як шустять* у дні передріздвяні
Ласими цукерками думки.
[i]*Шустіти - шурхотіти. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540734
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 07.12.2014
ДИАЛОГ У ТЕЛЕВИЗОРА: ВАНЯ - ЗИНА (подражание В.Высоцкому).
- Ой, Вань, гляди-кось, депутатики!
Все поскакали со скамей!
Мы избирали этих братиков,
Сейчас посмотрим, кто сильней!
Хоть куча больше у ПР,
А Чечетов как будто зверь
На всех кидается теперь.
Пойди, проверь!
- Ох, Зин, достали эти сессии,
Я ж никого не выбирал!
- Гляди, Пинзенику подвесили
Под глазом вот такой фингал!
А вон «Удар», боксер Кличко,
Сейчас ответит кулачком,
Уж пробирается бочком…
Тю! Лег ничком!
- Подножка! Это все неправильно!
Туда по дракам бы судью...
А это кто бьет телекамеру?
Чего-то я не узнаю!
- Ой, Вань, гляди, какой амбал,
Всех нападавших раскидал!
С трибун бумаги разодрал.
И сам упал!
- А это кто стоит под стенкою
Закинув руки на карниз?
- Да это Петя Симоненко там,
Он самый главный коммунист
Нам обещал вернуть страну,
И олигархов в рог согнуть,
И молодую взял жену…
Когось боднул!
- Смотри, дерутся и нардеповки,
Остались дыры от одёж!
Ты, Зина, со своими девками
Тож так на фабрике даёшь?
А там, гляди, вскочил Рыбак,
Кричит: «Не Рада, а бардак!»
Без рукава на нем пиджак,
На лбу синяк!
- А это, Вань, какая фракция?
Гурьбой столпилась у трибун
И все кричат про мову нации?
Ты ж в украинском ни бум-бум!
А вот Ирина Фарион,
Она схватила микрофон,
Кричит, что не пройдет закон.
Какой видон!
- То, Зин, парламентская практика –
За каждый голос есть навар!
Тебе ж на вашей швейной фабрике
Лишь от жилетки рукава!
Директор сколько раз грозил.
Когда зарплата будет, Зин?
А цены лезут на бензин.
Нет, правда, Зин?
- Те б, Вань, зарплату депутатскую,
Руками тоже ты мастак!
Нажретесь с шурином и братцами
И рожи бьете просто так!
- Так то с палёнки, знаешь, Зин,
Что нам завозят в магазин.
Козлами делает мужчин!
Понятно, Зин?!
- Эх, Ваня, был бы ты мужчиною –
Не бабьих ожидал зарплат!
Шел в Раду. С кем? Хоть с «Батькивщиною»
И был отменный депутат.
У них какие мужики?
Как бабы в драке слабаки
Одно фуфло, Яценюки!.
Где кулаки?!
- Так в Раде, Зин, все мертво схвачено,
Там не прорвешься без бабла.
Одни «лимоны» омандатчены
У нас с тобою ж ни кола!
Там, говорят, не в драках прок,
Хоть глотки рвут как волку волк,
С бюджета больше кто сволок -
В том главный толк!
---------------------------------------------
Драки депутатов в украинской Верховной Раде были обыденным явлением. Захватывающее зрелище!
2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541003
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Когда говорит он ложь - говорит свое, ибо лжец он и
отец лжи
Де сонця монету уносять ворони,
де небо присохло до рани, як вата,
там старі гробці нас 'стрічають червоним -
то глід прорастає з грудей у солдата.
ВІн вицідів кров під ридання сурми,
на камені вибито "все".
Але знов скавчання та відьомський сміх
західний вітер несе.
Де попільний квіт королевських лілей
осипався в тяжкий пил -
на вогнутих душах здрібнілих людей
зростає болотна цвіль.
І сивих отців, і вчорашніх мерців
охоплює полум'я танка.
Кинь погляд - шмат неба на гострім хресті
болотна трясе лихоманка.
Він вийшов із урвища Лядських воріт
де тріскались губи морозу,
і, тіло звільнивши від старих вериг
взяв серце людей в огорожу.
І ніч, що роззявила чорний свій рот,
до нижчого поверху жерло,
на оклик його відригнула породу
безоких, але ще не вмерлих.
Він князь на забутій на небі землі,
наближуються роковини,
як трон його, кутий із проданих слів
покірні піддержують спини
із пастви сліпих. Між незлічених дір
донбаськой розшарпаной ночі
на донці їх душ завиває упир
і крові твоєї хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538519
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Утаємнич мене.
І ні при кому не називай моє ім’я,
Не обіймай очима при сторонніх…
У таїни, що ніби перший сніг,
Є щось величне і прекрасне...
Утаємнич мене від людства,
Від потепління, танення крижин,
Від люті, кіптяви, старіння світу,
Від папараці і всюдисущих геніїв балачки.
Сховай мене, мов то я скарб,
Чи недоторканий запас чогось корисного й смачного.
І лише спраглий відкриттів,
немов то я тобі вода джерельна,
Зірви печатку сну
Викручуй корок!
І в місці теплому, й нікому невідомому
Напийся трунку переможців,
Прошепочи вуста в вуста моє ім’я,
Хмільна настоянка огорне тебе млістю
І милістю богів
Розстелить тобі світ.
19.11.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537934
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Лебединым крылом я укрою наш мир от безумия
Щит поставлю из света, добра и вселенской любви
Чистотой заряжусь в светлый день полнолуния,
Не проникнет беда через щит, сколь ее не зови.
Может, были когда-то мы с перьями черными,
Обгоревшими в адском, кровавом, негласном бою.
Только снегом умылись, озерами слезными,
И сегодня я вдаль светлым взглядом надежды смотрю.
Пожелтели страницы людского безумия,
Не гремят автоматы, низложена власть.
Что теперь обрели, кроме тяжких раздумий
В покалеченном разуме горькая сласть.
Не скажу оглянись, я закрою тебе обозрение,
Слезных далей задернута темная, страшная мгла.
Я крылом протяну нить границы слепого безмолвия,
И свечой выжгу горькую память до самого дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537037
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Марно...
Місцями хмарно...
Вищевзірцевоїї проби
Душедразливі мікроби
Тінь підкидає у пастку -
Воєн уїдливих частку.
Ліки колотять нездарно.
Й марно...
Спритно...
Місцями блакитно...
Скривджене бабине літо
На забаганки надіто -
Згризти хвости драконів
І накоптити мільйонів.
Тінь чемчикує несхитно.
І спритно...
Лячно...
Темнішає значно...
І закрадається в хату
Мода на кров картату.
Кориться Тіні Троя-
Оскаженіла зброя.
Горе ковтає нас смачно.
Лячно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532425
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Цей дощ - для двох , а я у нім сама...
В душі капіжить -нащо парасоля?..
Під ноги пада осінь, і зима
Давно вже майорить на видноколі...
Хмаріє небо -і йому болить
Безликий сум, що завиває вітром...
І осідає білосніжна мить
На вигорілу вщент життя палітру...
Цей дощ -для двох...тоді злочинці ми,
Бо порізну збираємо краплини...
Вже відлунали пристрасні громи....
Вже відлетіли в літо павутини...
Сивіє іній у моїй душі...
ТумАниться давно забута рима...
Ведмедиця в захмарному ковші
Ніяк, напевно, сліз моїх не втрима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
[i]
[b]Смотрю я на небо и звёзды считаю…
Считаю, что небу дуршлаг не к лицу…
_______
Из дальности светлой лучистые стрелы
Стреляют игриво подобно вину…
Столетние пери, дубы вековые,
Историй движенье и вера огню
Сложили строенье для тесной квартиры,
Где вдоволь считаю я метры в раю…
_______
Я жду огневого вина из-под луний,
Визувий кромешный (однако?!) молчит…
Моя ли вина в том, что в мире иллюзий
Дурящий обман бытия не горит[/b]… [/i]
16. 10. 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530245
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 16.10.2014
[i] Ріднюся, сестрюся з Тобою, огнистости Жрице,
у звичаї скіфів - бо глас давнини не ущух.
У венах мені хлюпочи, відігрійся...Чи ти це -
у oсінь облачена, Долe? Чи Oсені дух?
Роксолана Вірлан[/i]
Міднокоса мольфарко,
в руках твоїх сонце, як бубон,
по лискучій мембрані
вдаряєш долонею в такт
захмелілим вітрам...
Кароока спокуснице-згубо,
перед сяйвом твоїм
навіть кетяг калини побляк.
Відспівали жита,
поспліталися туго снопами
і добірним зерном
обважніли тугі колоски...
Ну, а ти, невгамовна,
дивуєш усіх кольорами
і лелітки роями
летять з-під легкої руки!
Заклинаєш дощі
і вишіптуєш ранки погожі,
гонихмарнице - та,
що приборкує норов стихій!
І в покорі дерева вклякають,
як вірні сторожі,
перед блиском огненним,
що грає рубіном з-під вій.
Як тебе не любити,
моя кароока чаклунко,
не купатись у барвах,
не пити янтарне вино?
Упиваюсь красою твоєю,
немов диво-трунком,
огортаюся теплим багрянцем,
неначе рядном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528211
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Луна серебристым диском
Плывёт в шелковистой мгле...
Со льдом подружился виски,
А с креслом - мохнатый плед.
"Адажио" Альбинони.
Слёз памяти пелена.
В мелодии сердце тонет.
Которая ночь без сна.
Настенную пантомиму
Показывает свеча.
В седом сигаретном дыме
Находит приют печаль.
Не можешь никак согреться -
Характер озноба твёрд.
Но боль оставляет сердце,
И, значит, оно живёт...
Восток розовеет нежно,
Роняет в глаза рассвет
Уверенный луч надежды
Укутавшей ноги в плед...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372054
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 01.10.2014
Беспокойством прихода грядущего
Обусловлено вьюги нытьё.
Выпить стопку не грех и непьющему
За побитого трижды битьё.
За него двух подобных обещано
По прошествии множества лет.
Жизнь, смиренно дававшая трещины,
Проглотила несчастный билет.
И никто не управился с сошкою -
Рыжим стать ни один не хотел.
Но скребли яро семеро ложками
Дно котла, что давно опустел.
Был исчерпан лимит подытоженных
Семерых безответственных бед.
Страх покинул обитель под кожею,
Но судьёю не стал сам себе.
Не хотел верить мир в апокалипсис,
В горний суд и повторный потоп.
Одного только жадно алкали все,
Чтобы втиснуться в рейтинг и топ.
Звуки лир незаметно утихли тут,
Дымный смрад исходил из земли.
Вожделенно на откуп антихристу
Зомби души толпой понесли...
Тем, кто страстно молил от лукавого
Их избавить, осталось одно –
Ведать Правду, и, как ни горька она,
Сохранить в себе Веры зерно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477718
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 01.10.2014
[img]http://grandwallpapers.net/photo/osennii-park-640x480.jpg[/img]
Стихли натруджені бджоли,
Вигорів буйний спориш,
Вересню мій мідночолий,
Як невблаганно мовчиш...
Мов розгойдали смереки
Неба вселенську печаль,
Міряють крила лелеки,
Кличе незвідана даль.
Сонце тримає гілками
Явір, що майже зачах,
Скелі лягли кістяками
В темних вологих лісах.
Пахнуть грибами і мохом
Теплі осінні вітри,
Серце моє ненароком
Впало кудись догори.
І загубилось в лелітках,
Мов у крупинках перги!..
Листя тонка сухозлітка
Вкрила пусті береги.
В сиву ріку по судинах
Збігли гірські потічки.
Я - невловима краплина
В ю́рмищі течій гірських...
Я в нерозпізнані крики
Тихі вплела́ молитви...
Вересню мій мідноликий,
Тріснуло сонце. Кровить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522976
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014
От меня до тебя - девять жизней и семь шагов
по карнизу. Считая звезды. Сшивая раны.
От меня до тебя слишком поздно и слишком рано.
И не ищет дорог никто,
что короче. Идем по длинной. По кольцевой.
От меня до... на мягких ступая лапах
по канату меж светом в окнах. К себе домой
в твою душу. Чтоб без нее по ночам не плакать.
По-кошачьи... Иду без страха. Опять молчу.
Подо мною - лишь ночь и дыхание тихого ветра.
Небо звезды стирает. Гаснут остатки света...
я иду по лучу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507535
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/8/101/640/101640858_Stanislav_Sidorov__TuttArt___9_.jpg[/img]
[i]Дожди, как жизнь, всегда разнообразные...
Нет в жизни одинаковых путей...
Как судьбы у людей, бывают разные...
Так и характер разный... у дождей... [/i]
[i]автор: невідомий, на вірш натрапила в інтернеті[/i]
Буває дощ тонкий, мов павутинка,
Ковзне по шкірі лоскотом легким ─
І невагома вовняна хмаринка
По небу розтечеться, як вершки.
Буває дощ насуплений, понурий,
Заторохтить по плитах черепиць,
Деревам розкуйовдить шевелюри,
Неоном навіжених блискавиць
Розріже небо, кашляне громами
І в сиві пасма щільно заплете
Веселку кольоровими стрічками,
Розсіє в полі мрево золоте.
Буває дощ веселий і грайливий,
Або ж мінорний, тихий і сумний:
То награє піднесені мотиви,
То ностальгує в дотику струни.
А ще буває ніжний, мов романтик,
Вінки сонетів пише на шибках!..
Тополям розплете шовкові банти,
Сховається хлопчиськом у кущах
І радісно хіхікає, бешкетник,
Крізь зуби цідить іскорками сміх!
То розсипає жменями монети,
То затрубить у кришталевий ріг.
Дощі бувають різними, як люди:
У кожного свій норов і струна,
Свої ескізи, нариси, етюди,
Свій почерк і космічна глибина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506834
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Розхристані думки
у пошматованому світі,
Гойдає еліпс хвиль,
Сліпці блукають поміж сіті,
Невиваженість зв"язана в куски.
Дрімота... йой у тілі,
Так ниє, вивертаючи кістки,
Немає досконалості свободи
Пошарпані,оголені думки.
Так завивають кулі у прицілі
Так моторошно,кепсько в пустоті,
Немає ніц, безликої свободи,
Розправа доганяє на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505683
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Художник пише вірші на мольберті -
В римовані й верліброві мазки
Вплітає свої роздуми відверті:
Поеми, оповідки і казки...
Він пише грози і ранкову тишу,
Гарячу каву і холодний дощ,
І вітерець, що лагідно колише
Гармонію звучань вечірніх площ...
На кожнім полотні зростає вічність,
Змережана любов'ю до землі,
Бурштинова осіння канонічність,
Весняні говірливі журавлі....
І оживають мрії і надії
У рухах пензлів, у єднані фарб;
В картині кожній райдужно зорІє
Його душі дорогоцінний скарб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505687
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
[img]http://www.tudosobreplantas.net/wp-content/uploads/2009/10/castanheiro-castanhas.jpg[/img]
Пузця зелених їжачків напились кави.
Чекай доки луснуть.
І зиркнуть на тебе, мов я, карооко,
Щоб ти був здоровий,
Тобі посміхнусь.
А ти знов набиватимеш лискучими круглячками кишені.
Скоро.
Щодня.
Просто, щоб були під рукою
Веселі і теплі, звичайно, чарівні
Прості обереги. В кишенях.
В оселі.
Напиюсь кави…
02.06.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502739
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014
Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2014
"Казалось, что весь шар земной оглох"(с) *
Не верую. В безвольности кричу
без звука на израненной гортани.
Дарована свобода палачу
и бог изранен.
Без вдоха выдыхаю колкий слог,
царапая холодную тетрадность.
Но смешана строка у чьих-то ног
и безотрадна.
Не слышу - звуки глохнут в смуте дня,
протекшего смолой горяче-липкой.
Становится кровавая земля
чернее ликом...
(* из стихотворения Балабашкиной Марины
"Был Бог высок — не человек был низок…")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491525
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
«Зі свого квітучого саду
Назбирай запахущих споминів про квіти,
Що зникли століття тому.»
(Рабіндранат Тагор)
Весна – це хатинка для їжаків:
Всі мої думки колючі,
Як апострофи у книзі Судного Дня.
Нагромаджую фрази,
Як каміння, що назбирав
На вбогому полі
Волошкових сутінок.
З чорної тканини ночі
Шию собі сутану монаха-схимника,
З тонких ниток місячних променів
Плету собі хітон орфіка дня.
Мої нічні пісні тихі,
Мої прозорі думки підняті
З бездонного колодязя чорноти,
Мої рядки незачесані
На папірусі пелюсток вишні.
Напишу заповіт:
Слова мої повітряні –
Їжакам лісу темного:
Най бережуть їх на досвітках
Від поглядів злих і колючих,
Черевики мої стоптані –
Синицям пагорбів тисових –
Най зів’ють у кожному
Гніздо маленької істини,
Мій дім відлюдника –
Старому пугачу:
Най живе на його горищі,
Най прокричить серед ночі
Світу сього цинічного
Правду-матінку моторошну,
Мої рукописи вицвілі -
Старому круку чорному:
Най читає їх оком блискучим,
Най береже таїну літер
Аж до Суду Страшного Божого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490132
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Семиколірний міст простягнувсь між розколотим небом.
Перебудемо дощ,перетерпляться відчаї зим.
Колихатиме нас океан сивочолого степу.
Виливається світ у туманну й незвідану синь
Безборонно і тихо у двері постукала вічність.
Семиколірна флейта і місяць, що обрій украв,
Колихнеться тривожно на тлі опівнічної свічки..
...за хвилину до сонця ховаєш веселку в рукав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489723
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 02.04.2014
На павутинну ниточку душі
Нанизую думки, немов коралі,
Весна аромить ніжністю конвалій,
Перейдено останні рубежі.
Шовкові мрії в пуп'янки тугі
Затягнуті й чекають, щоб розкритись
Плеядами квітково-пишних китиць,
На випраних веретах берегів
Розбудять білосніжну заметіль,
Вальсуючи дрібними пелюстками.
Тонує квітень теплими мазками
Залишену зимою вогку цвіль.
Природа молодіє на очах,
А з нею і душа квітує щедро,
Пахтять ліси смерекою і кедром,
Пливуть гаївки чистого ключа.
І дні, налиті сонячним вином,
Замайоріли рясно і строкато,
А поміж ними дощику стаккато
Раптово пролунає за вікном
І обірветься... Ранок на горі,
Запалить люльку, запарує чаєм,
Весні русявій коси заквітчає,
Уплівши дві загублені зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489344
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Нею хворіють навіть безгрішні,
Нею грішать, в основному, кращі.
Оманливо підкравшись,
Стоїть за спиною великих умів.
Вона – там, де слава, успіх, досягнення,
Там, де поборені інші гріхи.
Коли у спочинку заслуженому
Людина чекає на Бога,
На благодать і восхвалення,
Ось тут і вона
Улесливо шепоче:
«Ти великий, найкращий, могутній,
Чесний, моральний, святий».
Після важкої праці
Чи відкритого бою
З ворогом … і з собою,
Де все зрозуміло –
«Ось це зло, я його борю»,
Перемога приходить,
Розслаблення.
Не ждеш
Підступності хижої
З самого дна людського,
З маленької чорної плямки,
На тлі загального вознесення,
На фоні радості
Зростає найтихіше
Лиходілля
В самій людині,
Її темне єство піднімає голову
І возсідає…
Перед нею безсилі найкращі,
І навіть ангел не встояв,
І так воно сталось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485202
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 19.03.2014
А небо гладеньке, мов льон:
Ні сивого пасма, ні хмарки.
Розхристані кінчики крон
Вистукують, ніби дзиґарки,
По світло-плаксивих шибках,
Така розпогоджена днина!
Немов павутинка крихка,
Тремтить на шовкових гардинах
З ниток золотих макраме -
Дарована сонцем відрада!
Вітрисько в сопілочку дме,
Скородить калюжні свічада,
Здіймає дрібні гребінці
І тішиться, ніби дитина!
Розплавлена крапля в руці,
А в ній - живописна картина:
Відбитий довколишній світ,
Весняні дива́ і щедроти,
І сонце - руде, наче кіт,
І в небі пташині польоти,
І росяних крапель пунктир,
І димка рожева над гаєм,
І спокій довкола, і мир...
Без миру весни не буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484944
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Відходиш тихо. Мовчки, по-англійськи.
Ледь чутний скрип розхристаних воріт,
З важкого сну прокинулись берізки,
Тобі кивають вітами услід.
Надворі сиро, крапельки вологи
Тремтять, мов піт, на вижухій корі,
Верхівки крон настромлюють на роги
Кудлату пряжу з темних димарів.
Твоїх думок розірвані конверти
Шматує пам'ять, ніби вітровій!..
Благенький плащик, сірий і потертий,
Не так вже й личить величі твоїй,
Як пишні шуби з норки і ондатри,
Скупе в цю пору небо на сніги...
Вже де-не-де підсніжників кліп-арти
Вкривають голі мокрі береги.
У свіже небо куряться духмяно
Набухлі жили вимоклих гілок,
Ще край городу знизу, під парканом,
Сіріє сніг, мов попіл цигарок.
Зібравши кволе виснажене військо
Вітрів колючих, віхол навісних,
Капітулюєш. Мовчки, по-англійськи,
Без тріумфальних почестей весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481852
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 06.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2013
У хуртовинах пудряться гаї,
Стрункі тополі в білому, як пави!
Снігів рясні сполохані рої
Влягаються на вітах кучерявих.
Дрібна поземка стелиться, як дим,
Вкриває землю рунною габою,
Під ореолом місячно-блідим
Сріблиться крига світлою фольгою.
Старий ліхтар, закутавшись у шаль,
Ховає в охрі сльози кришталеві.
З тонких бурульок диво-пектораль
Мороз кує зимовій королеві.
Дрімають вишні в тихому дворі,
Гортають сни в казковому полоні,
Чаклунка-ніч сидить на димарі
І пудру снігу здмухує з долоні.
Дрібних сніжинок сивий молочай
Сріблить чуприну стомленому саду.
А на столі парує теплий чай,
На блюдці тануть крихти шоколаду.
Вогонь із печі світло процідив
Крізь темне скло в зимових акварелях.
В передчутті різдвяних добрих див
Блищить і пахне затишна оселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 18.12.2013
«… І тут
Між неподобством тіла і свідомості…»
(Вільям Батлер Єтс)
Калюжі – це дзеркала
Виставлені на вулиці
Сумних міст людей
З кам’яними обличчями
Старим сумним філософом -
Щоб ці люди
З летаргічною совістю
В сірих костюмах буденності
Зазирали в ці свічада
І бачили ту каламуть,
Що лишається
На дні їхніх душ і облич
(Бо обличчя – теж дзеркало),
Могли зазирнути
У свою істинну суть
Коли весна
(А вона – етюд картини
На яку ніхто не дивиться)
Духмянить світ
Байдужих
Безбородих жебраків.
У цьому місті
Суцільних дзеркал
Тиняюсь безцільно
Промінчиком світла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419934
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 18.12.2013
*
(досмотрите картинку до конца)
Как быстро сумрак стынет.
Ни искорки огня.
На скользкой топкой глине –
Оскал гнилого пня.
В болотный рай нет хода,
Там – ведьмино гнездо.
И при любой погоде
Не бродит там никто.
Деревьев корни гнуты,
Как будто кочерги,
А может, даже спруты.
Темно… Вокруг – ни зги.
То гриб нагой моргает
В бесстыдстве под сосной.
И свет луны то тает,
То вновь горит под вой
Волков голодных, лютых,
Под привидений зов,
Что в башмачки** обуты,
Под смех серьезных сов.
В болотный рай тропинка
Ведет в один конец –
Ты с лешим без заминки
Пойдешь там под венец.
И ведьмы заиграют,
Подсыпав приворот.
О, не ходи по краю
Черниговских болот.
*- воспомининия о путешествии по лесам Черниговщины
**венерины башмачки – лесное растение
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466691
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 18.12.2013
«Ви, що, не знаючи мети,
Спиняли стомлені здорового,
Лежіть собі – до неба йти
Ще довго.»
(Майк Йогансен)
Колись давно я жив кілька тижнів на маленькому острові біля берегів Суомі – милувався старезними соснами на велетенських каменях, слухав шум вітру, мріяв стати відлюдником і оселитись тут назавжди. Якось згадав ті дні і написав таке:
Крутиться сонце колом,
Божевільним колом
По небу-кладовищу,
Куди відлітають душі
Неприкаянні,
Як храм Артеміди.
Недарма в землі Соумі*
Серед нескінченних боліт
Кажуть, що круки
Літають «колані»**
Бо вони крутяться
Шляхами шаленого сонця,
Вони пантрують
Наші стривожені душі,
Що летять у прірву безмежжя,
Отуди – між галактиками.
Серед північних боліт
Добре бути відлюдником
І дивитись на зорі
Очима оленя-схимника
Чи ведмедя єретика.
А ви спробуйте тут –
У степах, де душа розхристана,
На всіх вітрах розіп’ята,
Сонцем надії спалена…
Примітки:
* - поверніть їм Інгерланмандію – майте совість… (це я не до вас).
** - круків вони називають kaarneet, kolani означає «літати колом».
*** - на світлині – наш сучасник. Але не мій – в мене немає сучасників.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452322
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Заграй мені скрипалю
Мелодію сумну,..
Бо в серці стільки жалю,
Але не зна... чому.
Напевне то вже осінь
Загля́нула у сад
І вітер листя носить,
І знову листопад...
Та то ж летить не листя,
Та то мої роки -
Калиновії кисті
Попадали з руки...
І котятся жаринками
У росяній траві,
І десь поміж будинками
Згубились в пустирі...
Іграй скрипалю, грай
Свою сумну мелодію,
Буди у серці рай -
Я заплачу, добродію...
... Я все колись віддам,
Усі свої вірші...
І в "Сад" ніби Адам
Піду вже без душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452261
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Десь на крайньому сході
Прибоями піняться хмари,
І тендітними фразами
Глибшає колія дня,
Крізь шпарини тонкі
Проглядають руді комісари,
Та копититься грім
І пришпорює швидкість коня.
Неприкаяні душі знімають свої вишиванки,
Лід січуть у міхи і розв’язують в різних місцях,
Невмолимий підтекст витікає в розкриту фіранку,
Сіру рясу на світ приміряє небесний монах.
І гострішають запахи,
Губляться ліс і долина,
Закипає ріка,
Виявляючи внутрішню суть,
Недомовлені речі пакують
Лімітні хвилини ,
І небесну вологу
Земні океани крадуть.
Прогримлять тарантаси,
І десь над заплаканим садом,
Хтось палітру веселки
Небесним квачем накида,
А між нами і досі,
Мігрують словесні номади,
Й монотонно по ринві
Стікає серпнева вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446109
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 20.09.2013
Ми збирали у пригорщі бронзові кульки каштанів,
До пори,доки вечір старі черевики зносив,
Й заблудився в тонких лабіринтах осінніх туманів,
У далеких гаях з жовторунних прив`ялених див.
Нам за зорями б йти по каштановим пізнім алеям,
До примружених обріїв трохи торкнутись плечем,
Та стоїм зачаровані в тих вересневих музеях,
У дочасних обіймах удвох під єдиним плащем.
Закосичена ніч вже по зорях майнула світами,
Тепле літо недавнє неквапно лягло у архів,
Розмовляти навіщо, коли тільки тиша між нами,
Тільки зорі в очах - світла пам'ять каштанових днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450299
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Невтішний день…
Птахи летять за обрій.
І рветься в небо
Тихий сум полів.
Я слухаю
В замріяній жалобі
Тужливий гук
Далеких журавлів.
Зостаньтесь!
Бо хвилюються озера!
Куди ж ви?
Зашуміли береги.
Нам любі
Ваші
Рицарські манери.
Заждіть!
Ще стільки
Сонця навкруги.
Та невмолимий,
Мов закон природи,
Той помах крил
Приречено-тяжкий.
А осінь
Вже
В моїй оселі бродить.
Весняних мрій
Затоптує стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447448
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 19.09.2013
«Цвіте навколо верес,
А меду не п’ємо…»
(Р. Стівенсон)
У Дубліні дощ:
Літній і сумний –
Піснями ірландських пастухів
Пестить траву мокрими руками
Вічності.
Недарма люди,
Що живуть на цих пагорбах
Плутають його з піснею.
І забувають,
Де закінчується дощ,
А де починається пісня.
Земля, що пам’ятає занадто багато,
Трава, що навчилась забувати
Шовкові літери книг
Вдягнені в шкіру рудих биків,
Що звикли блукати пагорбами,
Які ховають
у собі минуле,
Яке для веслярів трави
Лишається зримим,
Більш реальним,
Аніж промені Сонця,
А воно теж ірландець рудоволосий*.
Камені ковтають тисячоліття
Разом з юрмами землеробів,
Які несли свої мрії
Через хащі жорстоких легенд.
Руді сини королів!
Вони пливли у потойбіччя
На кораблях з потріпаними вітрилами,
Вони мріяли про справжнє,
Вони міряли землю довгими мечами,
Вони міряли час піснями,
Вони сонце бачили
Таким же рудим і патлатим
Як чуприна дивака Кондли мак Конна**,
Який думав що потойбіччя
Більш казкове, ніж оце сум’яття,
Оцей вихор кланів,
Воїнів у картаті тканини загорнутих…
Примітка:
** - Кондла мак Конн – йдеться про Кондлу Рудого (він же Кондла Черлений) – сина короля Ірландії Конна Ста Битв. Він побачив жінку з сіду з країни Тір Нам Бо – Країни Вічноживучих і був настільки зачарований цієї жінкою і тією країною, що стрибнив у їхній корабель і більше його ніхто не бачив.
* - щодо Сонця, то я перебільшив, звісно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426898
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 16.09.2013
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 16.09.2013
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м'якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Ця липа спить, загорнута в тумани,
У позолоту щедрої парчі,
Їй на долоні золотом багряним
Кленова гілка плаче уночі.
Кущі малини, сірі і безлисті,
Шепочуть їй про березень хмільний.
Вже поруділи трави шовковисті
І невгамовні стихли цвіркуни.
Ця липа спить, напоєна вітрами,
Обшарпана непроханим дощем.
Дарма, що серпня вирізьблені брами
Закрила осінь бронзовим ключем.
І може їй не випаде у квітні
Зазнати вкотре цих метаморфоз,
І гілочки, оголені тендітні,
Скує нещадний вранішній мороз...
Та всеодно ці мрії щонайвищі
Не спопелити. Буде ще весна!
Ця липа спить... Прислухайся у тиші,
Як невагомо дихає вона...
Колись, отак заснувши ненароком
Під тихий шепіт листя восени,
Піду і я легким повільним кроком
В розмай п'янкої вічної весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447515
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Снує над садом прядиво дощів,
Плоди намоклі гупають в отаву,
Бешкетник-вітер яблуньку розплів,
Пірнув у хмарку димно-кучеряву.
Дрібні краплини, зібрані в разки,
Замерехтіли в літа на долоні.
Шовкових лілій ніжні пелюстки,
Мов полохливі крильця безборонні,
Заграли щедро барвами в саду.
Легких думок в'юниться веретено:
Дитинних мрій хурделицю пряду,
Лелійний пух лягає на рамено.
І так на серці радісно мені!
Дзвенять калюжі струнами кіфари,
Тонкі патьоки грають на вікні -
Дощу дзвінкого мокрі мемуари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440428
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 01.08.2013
[i]Там у травах мене ти кохала,
В ароматах духмяних цвітінь.
Папороть-квітом у ніч на Купала,
Я згорав від солодких тремтінь...
(Роман Бойчук: "Папороть-квітом у ніч на Купала")[/i]
Веди мене у цей сосновий храм,
Де холодком приємним віє м'ята
І де трава духмяна, не прим'ята
Шовкові п'яти ніжитиме нам.
Вогнів купальських теплі каганці
Освітять нам гаптовану стежину,
Змахну роси криштальну намистину,
Що на твоїй вилискує щоці...
Там, у густому затінку дібров
Палахкотить багрянцем дивна рута
І пісня предків, давня, призабута,
В обіймах ночі залоскоче кров.
П'янким чар-зіллям споєна душа,
Немов метелик ніжний стрепенеться!..
Тулюся до твого палкого серця,
Як Мавка лісова до Лукаша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434876
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Збираю хмиз,
щоб запалить світанки,
нагріть вірші,
потішити рудих котів.
Збираю світ,
аби співать, сміятись зранку
і загрубілу душу
розмочить у теплім молоці.
В долонях гріти
світлячків малих юрбу.
Пускати у політ,
навпроти твоїх вікон.
Складуть мозаїку
із тисячі тремтячих каганців,
напишуть іскрами,
вогнем у просторі живе: "кохаю!"
Збираю тіні,
збираю довгі пасма ночі,
вузлом на пам"ять
зав"яжу стару підтоптану пітьму.
Сховаю злість
у чарівну шухляду із довгим дном.
Любовні світлячки
наповнять несвідомо всі думки,
і порожнеча здохне,
мов не було ніколи смутку!
Збираю світлячків,
щоб запалить прозору одіж.
Накидати за пазуху
веселих маячків на острови спокус,
Аби вустам твоїм
не збитись з курсу...
...Збираєш маячки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436325
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Хлопчику Липню,
твій голос сьогодні
невтішний,
краплями ртуті
застигла на віях
роса.
Вітер наслідує
схлипи,
немов пересмішник,
в мокрій травичці
посвистує
срібна коса.
Маки згорнули
вітрила свої
пурпурові,
срібною змійкою
річка додолу
сповзла,
бедрик застиг
на стеблині
краплиною крові -
пальчик вколола
духмяна
гнучка ковила.
Свіже повітря
світанок настояв
на липі,
крепові хмари
Ярило згорнув
у сувій.
Вгадую кроки
твої
у паркетному скрипі,
з мушлі гірчичної
шепіт
виловлюю твій.
Росами плаче
землиця іще
не прогріта,
квіти вологі
розлили
солодкий парфум...
Хлопчику Липню,
дитино
медового літа,
як же не личить
тобі
цей фісташковий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434079
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 02.07.2013
[img]http://ic.pics.livejournal.com/tetya_motte/12779365/142365/142365_640.jpg[/img]
Місяць.
Тиша.
А я на балконі…
В полоні нічних сорочок, балахонів,
Що пахощі літа навколо нап’яли.
Я полонянка безсоння.
Пропала…
Ніч бубоніла про дещо звабливе.
Проникала у всі закуточки,
Будила.
Задихала часто,
Синіми тінями лізла на ганок,
Вивела сірих котів на паркани…
Плаче Харизма.
Не рано?
Вгамуй мене, ранок,
Гарячність мою остуди.
Чаю пила, -
Не втамувала……
І ще й ці коти!..
Ніч.
Тиша…котячі сонети …
А я на балконі…
розв’язую пута безсоння.
Рахую комети…
Скрипнули двері балконні.
Чую пальці лоскочуть мене там де можна,
Тай вище уже підкрадаються нагло…
Сміюся,
Примружую очі,
Навмисне тебе не впізнаю,
Вцарапну….
А може…
Знайомі вуста цілують у скроню.
Спати, спати, спати…
Бачиш, неквапні мої ноженята,
Ні, сам на руках віднеси!
Скрипнули двері балконні.
Ранок малює осоння.
…підіймається сонях…
10.06.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430567
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Де трави гнучкі і духмяні
Купають коралі суниць,
Де світлі сузір'я медвяні
Спустились у люстра криниць...
Де річка в посріблені коси
Купальські вінки заплела,
В пахкі зеленкаві покоси
Пірнула дражлива бджола -
Поснити у скошених квітах,
В намистечку диво-перлин.
Де вітру гірського трембіта
Гуде між високих модрин...
Де бинди* вплітають строкаті
Русалки у коси верби,
Де в куфері, в дідовій хаті,
Лежать незліченні скарби -
Душа невмируща народу,
Правічні пісні і казки...
Де руни мого родоводу
Лягли на цупкі рушники,
Де виткала доля стежину
Початку мого і кінця...
Тут змалку мене, як зернину,
Плекала долоня Творця.
*Бинда (діал.) - стрічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433676
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Розвісить ніч зірок тремкі гірлянди,
Віджилий день засне у борозні.
Розпустяться агатові троянди -
Потемку наречені мовчазні.
Пелюстя їх, коштовним срібним пилом,
Окропить місяченько садівник,
Що поміж хмар блукає небосхилом,
Як вічно невгомонний кочівник.
Пастельний вітер, лагідним повівом
Стиха поніжить невловимість тіл.
Озвуться квіти ледь відчутним співом.
Серпанком той розі́ллється довкіл.
Пітьми, на ранок закінчаться чари,
Розтануть диво-квіти у ясі.
Лиш, з місяченька срібної байдари,
Впаде пелюстка в зоряній росі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433600
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 28.06.2013
[img]http://s45.radikal.ru/i109/1306/73/3563663049ea.jpg[/img]
[b][i][color="#8e0dd9"]***
Любовь, любовь - сестра разлук:
Для чувств - мечта, для слуха - звук,
Для взора - свет, для сердца - стук,
А для души, что ждёт в тиши -
Извечный поиск сладких мук!
18.06.10. [/color]
[/i]
[/b]
Фото: Стив Ханкс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432072
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 20.06.2013
На блюдечку шовкового латаття
Згорнувся червень котиком рудим,
А вітерець розчісує багаття,
Жаринки тануть в дзеркалі води,
Немов огненне зоряне намисто,
Що, розірвавшись, котиться по склі.
Повітря пахне солодко і чисто,
В піалах цвіту ніжаться джмелі,
Вдихають м'ятну свіжу прохолоду
Між пелюсткових ніжних пелюшок.
Берізка задивилася на вроду,
Розсипавши сережки у ставок.
Смаглявий вечір тихо пропливає
Між очеретом сонним у човні.
Медова зірка зблиснула над плаєм,
Янтарним оком кліпнула мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432558
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Ти вийдеш,
Винесеш золоте цебро,
Нахилиш його,
Напоїш густу травицю,
Срібну вервечку лун
Наточиш у зелені блюдця ставу.
Вийди над моїм дахом,
Сплети із чорних пасом мотузяну драбинку,
Дай кошик повен снів бузкових,
І жовтих-жовтих пензликів кульбабок,
Щоб малювати хитрі очі небу.
Гукни мене, як вийдеш!
Стули наді мною долоні –
Тепліше так.
Закутай у пахощі темних долин,
У безкінечно весняні звуки
Співочих ропух -
Затишніше так…
Кожен твій пальчик цілую.
Безцінна твоя нічна пісня
В серці моєму.
05.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423011
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Вже теплий травень дихає між крон,
Строката клумба грає кольорами
І пелюстки зірчастих анемон
Впиваються мигдальними вітрами.
Уже й тюльпан проклюнувся палкий,
За мить розгорне крильцята багряні,
Стрункі нарциси, горді парубки,
В біло-блакитній неба порцеляні
Медово-ніжні ловлять промінці,
Вони ж петляють в безмірі ясному.
Патлатий джміль у вишні на руці
Полоще тільце в літеплі м'якому.
А сонний кіт приліг на моріжку,
З квіткових мушель вловлює пахтіння.
Такий розмай у маминім садку,
Така шовкова магія цвітіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420641
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 06.05.2013
Розкульбабився травень пахучий,
Черешнева розквітла фата,
По парче́вих долинах і кручах
Розіллялася гладь золота.
І пташині розсипались трелі
Кришталевим серпанком довкруг.
Вже квіткові рясні акварелі
Полонили смарагдовий луг.
Мов княгиня, земля чепуриться,
Випікає смачні калачі,
Мліє сонця пухка паляниця
Із хрумкими боками в печі́.
А розпушені віти вербові
У травневих мелодіях лір
Наслухають, як в да́лі шовковій
Трембітає Великдень між гір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421943
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 06.05.2013
…шовко́вію шкірою,
атла́сно дотикові́ю…
зло́тося́ю
пелюстям лататтячка,
до́вго-тичи́нко-ві́ю…
обліпили шибку зірки
проро́щеним маком…
на лівій руці –
позолочені два годинники
символом-знаком…
чутливим краєчком
вказівного пальця
делікатно торкаю зірки́ –
гладенькі,
наче вербові котики…
на мої дотики
розпускають шибки́
срібними колами хви́льки –
десь аж об рами га́сяться
потривожено сонні брижки…
ховаються у бережки́
…зірки,
як у любовнім екстазі метелики
білі –
після спраги липневої,
після теплої зливи
на вологій землі
живим простирадлом тремтливим –
вікон моїх шибки́
гірляндами обліпили
зірки…
…і ти сяєш?
розбита моя
і склеєна –
Кассіопея?..
і ти!.. –
сяй і світи…
…зірки –
пророщеним маком
по березневій ріллі…
як у дзеркалі! –
у моїй свідомості сонній
споглядають самих себе
проз незасло́нні
шиби
віконні
06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406565
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Хмари падали в море,
облизане хвилями небо
обливалось слізьми
і ховало нажахані зорі.
Перелякані скелі
чорніли в безсилій покорі,
тільки обрій раз по раз
над чимсь реготався вогнево
Божевілля стихій
обгризало терпляче каміння,
диким звіром тягнулось
до постатей на узбережжі.
Буревій білопінно
пісок біля ніг розмережив.
Оніміло ворушаться губи -
чи плач, чи моління...
Сім надій-безнадій,
сім терпінь в нетерпінні сплелися,
як жіноча приреченість,
стиснута в згусток чекання.
Нагорода за гріх
перейшла в покарання коханням.
Сім знедолених доль
піднялися в розбурхані висі...
...У човні розшматоване впало вітрило додолу,
хто молився, хто плакав, хто берегом марив.
Та на мить розійшлись, розчахнулись розхристані хмари -
сім зірок показали рибалкам дорогу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407638
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Цей вересень ізнов формує запах цноти
Із пахощів шафрану, кави і кориці,
Із меду, що із тіл дівочих вже сочиться
В передчутті незнаної ще насолоди,
Із аромату рому, м’яти і ялиці.
В основу запаху кладе він хтивий мускус
І додає осінніх квітів – більше, більше,
І цинамону півтони, і ніжну свіжість
Шкільного фартуха, крохмаленого густо,
Зітхання опівнічні перші й перші вірші.
І запахом новим, незайманим і чистим,
Вгортає юнку, що у хвилях біоритму
Не спить біля вікна, гаряча і розкрита,
А нижче поверхом чиїсь тріпочуть ніздрі –
Там спить безумний парфумер, і поруч – бритва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208843
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 09.12.2012
Відгомоніли віденські бали,
Відкружеляли мідним листопадом,
Молочний саван білої імли
Осінній день розгойдує над садом.
Десь в рівчаку наспівує ручай-
Вслухається у срібні ноти осінь,
Вже відзвенів багряний листограй
В її хмільному житньому волоссі.
Бліді агати блимають з-під брів,
Мов сивий льон, біліє за плечима
Холодна шаль мереживних дощів.
Вже кроки грудня чутно за дверима.
Ще мить і біле прядиво зими
Загорне все в бавовняну пелюшку.
Мов затулила теплими крильми
Журлива осінь перемлілу грушку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380638
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 30.11.2012
В чашку двору нападало неба…
Зазираю у прожилки часу,
Де шанс, є крихітний шанс набратись сонця…
В мені танцює осені перелюб,
В мені палає листопадова зрада,
В мені сміється дивний пересмішник,
Злидень, що викрав сонце,
Викрав сонне, усміхнене сонце!
Моє ,
Нещодавно моє, Сонце!
Листопад промовчав,
Розповзлася посмішка хтива
П’ятниці,
Тягнулися рукава
Обшарпані,
Руки невпевнені, рухи кволі,
Але сонце сховали поволі
У брудну торбину,
В стару лахмітину зими….
Де тепер ти,
Сонце,
Де Ти?!
Зазираю в шпарину,
Розшнуровую днину:
промінчик-мізинчик,
ще пальчик, ще й долонька…
й далі ..
торкаю твої, сонце, вуста,
я сама посміхаю,
себе посміхаю,
тебе в боки штовхаю,
спати облиш,
спати годі,
поки спить сивий злодій,
поки час на колоді, мов кіт, приліг,
до серця мене пригортай,
від зими утікай!!!
Вмастилася сонцем,
Руки, лице і ребра,
Наїмся сонця, жодним шматком не погребую,
У чашку двору, накидаю спори,
Най проростає!
Сонячних сходів,
напроростаєєє…
собі сховаю…
Сонце,
Це Ти?!
30.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381405
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Зелена музика трави,
Блакитна музика небесна –
Серед зими в мені воскресла
Яскравим образом живим,
Де повні луки цвіркунів,
І в небі жайворонкам тісно...
Дзвенить мелодія первісна
У лоні висніжених днів.
Дзизкочуть мухами шибки,
Гуде хурделиця джмелино.
А я, забравшись під перину,
Милуюсь літом залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380385
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
бліді твої скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 17.06.2012
(Низка хокку)
* * *
Терпке вино
Осіннього вечора
У келиху часу...
* * *
Світ дивних людей.
Розфарбовує сонце.
Щодня... Охрою…
* * *
У землю рідну
Чужі квіти посадив.
Зів’яли з нудьги…
* * *
Про міста сумні
Тихі тужливі пісні
Співають люди…
* * *
Замерзли квіти.
Сумом мій дух напоїв
Холод осінній…
* * *
Загуслий туман.
Він домом став нетривким
Для верби сумної...
* * *
Сонце в калюжі.
Холод колючого снігу.
Кудлатий пес.
* * *
З деревом цим
Вранці прощатись прийшов
У небо іду…
* * *
Сніг - біла каша.
Для крука самотнього
Розкішний обід...
* * *
Зимовий день. Вітер.
Навіть Ленін замерз
На постаменті…
* * *
Холодний ранок.
Землю весняну топчу
Черевиками.
* * *
Холодна весна.
Неіснуючі квіти
Згадую… Сіро.
* * *
Світ без місяця.
Дорогою спогадів
Тяжко блукати…
* * *
Маленький жмуток
Маю останніх "вчора".
Вчусь забувати…
* * *
Сніг, порожнеча.
Нічого не чекаю.
Навіть смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341349
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 11.06.2012
* * *
Аромат гербати.
Занесе снігом мене
У цьому селі...
* * *
Тільки дощ прийшов
На зустріч з поетом
Дивним….
* * *
Гріють небо
Самотніми вогнями
Сумні люди…
* * *
Ми теж
У порожнечі розтанемо
Як цей дим…
* * *
У дзеркалі своєї душі
Бачимо дивні тіні...
Осінні дні.
(Світлина автора віршів. Тут він в горах на одинці зі свою тінню - як завжди...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343221
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Шумить ріка, в долинах-снах, одна на самоті.
Вода гірка – бо й там життя, хвилини-хвилі, дні.
Мов справжня: тиснуть береги, сум-хмароньки-рої;
Сумбурне небо у воді та відлиски гаї…
Проснувся, глянув, подививсь: тече, біжить ріка:
то крихти-зорі-ліхтарі ясніють у вікні.
Неначе небо з реп’яхів – спросоння, суть така;
Здається тоне все у снах, не спиться лиш мені.
Тече сюди вогонь-потік, під триста тисяч, вік:
Зоря насправді не швидка, і світлу край є, лік.
Так, спіть вже думи-дітвора! Хай лине-мчить стрімка
Під світлом, тиха дивина - вже нових, снів ріка.
07.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343047
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
МУСТАНГ
остановись стреножься отдохни!
смахни пыль со своих седин!
разве ты
не устал от дорог и разлук
дикий ветер
с растрепанной гривой?
ТОРНАДО
Налетел торнадо
и сорвал мне крышу.
Но без крыши над головой
я обрел свободу.
А без крыши на голове
я могу тебя просто любить
не волнуясь ни о чем и не парясь
ЧТО мне скажут другие.
Не улетай, любовь!
Останься моим торнадо!
ОНА...
невесома неслышна прозрачна
танцует почти не дыша грациозно
дурманит ее аромат. она
поет – и только ветер слышит
и вторит ей дуэтом в унисон
погоде, и нежно
треплет ей влажные кудри –
призрачной птице дождя
ЛОВЕЦ ТУМАНОВ
Бродил по осени и увидел его
на перекрестке с зимой.
Я спросил у него, почему
он не идет домой:
холодно, полночь, ноябрь?
И он ответил, что еще
не выпил до дна весь туман.
Но вчера я тоже тебя видел:
ты торчал всю ночь под моим окном.
И он ответил, что вчера
он пил дождь –
и выпил весь до капли. А потом
он с грустью посмотрел
в глаза больной собаки и спросил:
а хочешь, изопью твою печаль –
и ты никогда не будешь плакать?
И я ответил: нет, не хочу.
Что мне останется в ноябре,
если ты это выпьешь до дна?
Он улыбнулся и сказал:
ты прав, старик: ноябрь и февраль –
для слез, туманов и дождей.
Выпей со мной: мне не жалко.
ДЖИН
выползает из глубокого
колодца
словно джин из бутылки
тяжело и размеренно
дышит
пеленает февраль
в оттепель
исполнить желание трудно
нелегко излечить память
пью туман
забываюсь в нем
становлюсь туманом
СНЕГОМ
Холодным и белым, как первая проседь
И с ветром на пару гулять в чистом поле
Которое больше ничто не согреет
Свободным и чистым однажды стать снегом
С холодным мистралем в разлуке с любимой
***
Когда нагрянула
неумолимая зима
он превратился
в чистый белый
снег, который
падал неслышно
к легким ногам
его далекого
нежного Ангела
ОЧИЩЕНИЕ
Звезды осколки памяти
Как холодны поцелуи
Зимнего неба ночью
Лета пожар сжег нас дотла
Белый пепел
Развеял ветер в горах
Мы с тобой
Стали чистым снегом
ЦЕЛОМУДРИЕ
девственные облака –
неоплодотворенные
дождем тучи
НОЧНОЙ ЛИВЕНЬ
Ты помнишь, как мы, сгорая от зноя,
призвали спасительный ливень?
Как мы, нагие, бежали по лужам
и пили его живительную силу?
Как ты хотела лишь одного –
и я овладел тобой с такой
жаждой,
с какой пил этот ливень?
Как молнии вонзались в земную твердь,
а я проникал в твое лоно неистово?
Как мы уходили вместе с дождем –
туда, где тучи скрывают звезды?
Как, слушая чистую капель в ночи,
озябшие и утомленные,
мы согревали друг друга теплом
нашей любви –
одни во всей вселенной?
Как мы улетали всё дальше и дальше,
забывшись в прозрачных снах
на зыбком утесе нашей мечты –
на самом краю мироздания?..
Ты так давно мне не снилась.
Молю тебя, приди ко мне
хотя бы сном... в ливень.
НЕУГОМОННЫЙ
На стопах твоих –
пыль далеких дорог.
На крыльях твоих –
облаков усталость.
Обветренны щеки,
глаза дальнозорки.
Свобода – твое кредо.
Куда полетим сегодня,
неугомонный Ветер?
СВОБОДА КРЫЛЬЕВ
Разве крылья свободны,
если они привязаны
к своему гнезду?
Разве крылья свободны,
если они зависят
от воли ветра?
Разве крылья свободны,
если они принадлежат
небу?
Крылья – это свобода.
Но свобода – в твоей голове.
ЖАЖДА
крылья грозы еще машут
еще доится туча еще
слух мой ласкают
нежные грома раскаты
и небо рвется на части
будто занавес
старинного театра
но разве способна буря
утолить жажду души
и унять
волнение сердца?
ВЕТРОМ
В прозрачных снах*
мне ничего не стоит превратиться
из флейты в дирижабль
и наоборот, или
стать семенем одуванчика с пушистым белым зонтиком
и улететь на Фиджи...
Но что всего душе милей, так это –
превращаться в ветер:
он полетит, куда захочет,
потому что владеет свободой.
Я часто
бываю ветром
в своих прозрачных снах.
* «прозрачные» сны – осознанные, управляемые сновидения
СИРОККО
Дикий мистраль
стебли бамбука колышет.
Теплую песню
кому ты сейчас напеваешь,
Спутник мой добрый –
зеленоглазый Сирокко?
* Scirocco (итал.) – Сирокко: название теплого южного ветра
ПИЛИГРИМ
Он потрудился сегодня на славу:
утешил печальный дождь –
и тот утер свои трехдневные слезы,
расчесал облакам белоснежные кудри,
зажег костер багряного заката,
спел колыбельную птицам усталым –
и сам забылся сном безмятежным,
свернувшись в клубочек
на свежей траве
среди поющих ландышей...
Счастливых снов тебе, неугомонный
Ветер-пилигрим!
ЕГО ОБИТЕЛЬ
Над морем живым
без конца и без края
И в свежих отавах
с травою по пояс
И в крыльях арамов
что ловят поток
В сединах моих
обитает ветер
ЗОЛОТАЯ
Сделаешь больше –
выкипит,
сделаешь меньше –
не сварится.
И поэтому я
постоянно ищу
золотую
средину огня.
ГАРМОНИЯ
Туман и ветер, земля и небо – влюбленных пары.
Огонь и воздух, вода и пламя – точно люди.
Как обрести гармонию в любви стихиям?
ШТОРМ
неистовый шторм сошедший
с ума
сломана мачта в клочья разорван
парус
моей надежды
сушу весла
несбыточных грез
на солнцепеке одиночества
учусь у любви привыкаю к потерям
в бурях
ПОСЛЕ ШТОРМА
После шторма
Кулаками не машут:
Теплый бриз,
Улыбка в душе,
Ракушка в ладошке.
DESTINATION
Существует большая разница
между птицами и облаками.
Первые всегда летят туда,
где их дом. Рано или поздно
они достигают цели.
Вторые плывут туда,
куда им прикажет ветер.
И они никогда не знают,
где окажутся завтра.
В этом смысле
я больше похож на птиц.
Но всегда лечу туда,
куда зовет меня сердце.
К тому же, я сам себе ветер.
И сегодня мой ветер
стремится к тебе...
Каждый день
я учусь быть ветром.
ДОЖДИК
Дождик
бежит по
зонтикам
скачет
поет
веселится
красные
синие
желтые
какой из них твой, любимая?
сегодня... я стану Дождем
БОЛЬ ВОДЫ
Ночью весло
разрезает нежное тело
воды.
Замерло сердце
и слушает тихие всхлипы
воды.
Ей, наверное, больно...
Жадно костер
пожирает дерево утром.
И на костре – вода.
И я снова чувствую
боль воды.
И уже не хочется кофе.
Она так много терпит из-за нас!
Остановились мысли
у реки.
Я учусь быть с тобой
водой...
ДОРОГА ОГНЯ
Мой костер говорит языками огня.
Рыжие локоны пламени
отрываются от костра
и начинают жить своей жизнью.
Они летят к тебе
через тысячи миль,
чтобы согреть твое
озябшее сердце, –
языки огня моей души,
что горит в разлуке с твоей.
Я учусь быть огнем, любимая.
БЕЗ КАНЗАШИ
растрепанные
кудри облаков
напоминают
локоны любимой
после ночного шторма
* канзаши (яп. kanzashi) – длинная шпилька для традиционной японской женской прически
СТИХИИ
Земля и небо –
борьба и единство.
Огонь и воздух –
родственные души.
Огонь и вода –
извечный конфликт.
Океан и небо –
близнецовые пламена.
Кто мы с тобой, любимая?
ЯЗЫКИ ОГНЯ
Ты никогда
Не станешь прахом
Я никогда не стану пеплом
Мы – языки огня танцующие
Мимолетный танец жизни
Возвращаясь домой –
По дороге цветов
Вместе
__________________________________
«Стихии» (2009 – 2012)
Музыка: Rondo Veneziano – La Serenissima
Альбом: “Stagioni di Venezia” (1992)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341768
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 08.06.2012
***
В том краю, что не знает ни зимы, ни осени,
но в котором всегда лишь весна и лето;
в том далеком краю, где живут два больших солнца –
Ра и Пора, а ночь прогнали;
в том чудесном краю, где так много цветов,
что ими можно украсить радугу –
каждый день после дождя из сновидений;
в том небесном краю, где бабочки
умеют петь и приносят нектар –
там растет вечнозеленое Дерево, которое исполняет желания,
стоит лишь прикоснуться к нему и подумать с любовью о том,
чего ты желаешь всем сердцем.
В том волшебном краю, где живет Древо желаний,
нет добра и зла – там всё добро;
нет любви и ненависти – там всё любовь;
нет жизни и смерти, там всё – жизнь.
Там каждое существо – это маленькое древо желаний,
и даже камень умеет мечтать.
Туда, мой друг, – туда отправляется всё несбывшееся,
чтобы сбыться, когда придет час.
Туда возвращаются те, кто приходит в наш мир,
чтобы стать древом желаний для других на время.
Туда нас несет сейчас добрая рыба по имени Сом
с огромными глазами цвета неба из сияющих звезд.
***
Авторская мелодекламация
Музыка: “Wings of Sound” by Peter Kater
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342337
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 08.06.2012
В РАЗЛУКЕ. ЦЫ
И Новый год, и Валентинов день:
Восьмое новолуние – в разлуке.
Расцвел подснежник на моем окне,
В твоем краю благоухает мэйхуа...
О, если бы могли мы вместе, ты и я,
Полюбоваться ими в этот вечер!
Но холод белых снов лишь отдаляет
В цветущем мае встречу двух сердец.
В ЖАСМИНОВОМ РАЮ. СИДЖО
В саду я слышу: плачет иволга печально.
Ее гнездо пустует в кустике жасмина –
И белоснежные цветы не в радость птице.
Так мое сердце плачет от любви в разлуке:
Еще шестнадцать долгих лет и зим осталось –
В раю жасминовом я буду ждать с тобою встречи.
***
Музыка: Lei Guang Xia – You listen quietly
Альбом: Secret Words of Time (2003)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340912
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 08.06.2012
PURITY
насколько быстротечнее
жизни цветка гибискуса
одно мгновение облака:
вдох и выдох – и стало
небом
а небо
бесконечное свежее чистое
своих берегов не знает
тает и тонет в себе
и манит
прикоснуться
к своей чистоте
прикасаюсь
боюсь испачкать
облака на холсте Дебюсси
ПРОДЛИТЬ ЖИЗНЬ
В самый последний момент встань на цыпочки
изо всех сил
вытянись в синее небо
всмотрись
в отчаянно румяную краюху солнца
которое
уже успело сесть за горизонт
прежде –
и ты на миг
или на несколько мгновений
продлишь жизнь
уходящего дня
МОЕ СОЛНЦЕ
Я знаю, мое солнце никогда не погаснет,
не померкнет, не зайдет,
не спрячется, –
даже когда дожди заплачут
и небо
будет серым от грусти,
даже когда день станет таким коротким,
что, не успев родиться,
будет думать о смерти.
Мой долгий день теперь не знает темной ночи,
и я могу не спать круглые сутки,
и успевать так много дел за день:
перечитать всего Шекспира на английском
и переслушать всего Георга Телеманна,
пересмотреть всего Чаплина
и всего Лелюша. А еще
дописать свою рапсодию и неоконченный роман.
Да, у меня так много дел на завтра...
Я знаю, мое солнце никогда не зайдет,
даже когда моя песня прервется
и обо мне будут помнить лишь звезды, –
потому что сегодня
я нарисовал его акварелью
на моем окне, которое
смотрит на запад.
***
Музыка: Клод Дебюсси. Ноктюрн «Облака»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342792
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Моєму верблюду присвячую. Щиро.
Життя пустеля!
По ній поведу
Свій сумний караван
В пошуках
Криниці чистої.
По зорях
Вибираючи шлях...
Буду слухати
Як пісок шумить
В клапсидрі Всесвіту.
Нагадайте мені
Куди повертатись
І навіщо
Старому номаду -
Бедуїну забутих слів
Та оаз медитацій.
Місяцю!
Свідок сліпий
Моїх одкровень
І прозрінь недоречних!
Промені кволі кинь
На сандалі подерті
Нашого часу сухотного.
Погрітися дай
На світлі твоєму хворому
Дай дочекатись
Світанку
В цій дикій пустелі!
Побачити дай
Тіні шакалів
І слід скорпіона
Поки буревій
Все піском не засипав...
(Написано в ніч повного місяця під час зупинки каравану на шляху між оазами Томбукту та Руфан. Світлина з мережі.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330607
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
(Низка хокку)
* * *
Жовті кульбаби
У сад мій старий прийшли
Наче марево…
* * *
Птахом крилатим
Туди, де боги живуть –
У небо злечу…
* * *
Сірий тьмяний світ!
Я в царство снів полечу
Фарби шукати…
* * *
Кудлаті бджоли
Нехай мені принесуть
Мед весни гіркий…
* * *
Бджоли гублять
З лап своїх кудлатих
Запашний пилок…
* * *
Марні пошуки.
Все тільки сон гнітючий.
Травневі дощі.
* * *
Вишні цвітуть.
Мою весну сумну
Вітер обірве…
* * *
Мій сон прожени!
Кудлате створіннячко
Хати моєї…
* * *
Травневі квіти.
Богиня весни Ґорґан
Вінок дарує…
* * *
Стара монетка
Завалялась в кишені.
Жебраку кину…
* * *
Весняні дощі.
У цьому лісі сумному
Милуюсь струмком.
* * *
Квітень. Вишні цвіт.
Далека Фукусіма
Спокій забрала.
* * *
Качки на воді.
Навіть вони принишкли.
Весняна вода.
* * *
Ранковий холод.
Біля вогню жовтого
Я руки зігрів…
* * *
Тихий сад. Весна.
Хвилями ароматів
Наповнений сум…
(світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330153
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 15.04.2012
(Хайбун*)
* * *
Один мій хороший знайомий, втомившись від політичних інтриг та суспільної діяльності, купив собі хатинку в горах поблизу села Осмолода і оселившись там, став складати вірші у стилі «Вітер і потік». Він вирішив решту свого життя присвятити вдосконаленню свого поетичного мистецтва, віддав перевагу тиші і спокою, залишив «пил міст» та шум людської юрби. Я знав його як майстра каліграфії і неперевершеного коментатора віршів Оно-но Коматі. Я відвідав його хатинку цієї осені коли повітря було особливо прозорим, а листя на деревах тільки почало облітати. Ми довго розмовляли про творчість Кавахігасі Хекігодо, пили чай, споглядаючи стару столітню смереку на подвір’ї, милувались осіннім вечором та загравою. На прощання я склав йому в подарунок ось таке танка:
Осінній вечір
Тільки він нам повідав
Суть слів таємних
Будди Аміди. Осінь
І вітер пронизливий…
* * *
Друг мого дитинства - Олександр Миколайович Кравченко в молодості пішов служити на річковий флот щоб слухати зачаровано плюскіт річкових хвиль. Він дослужився до капітана, водив вантажний корабель «Весняний туман» по Дніпру з Вишгорода до Ржищева, перевозячи пісок, щебінь та інші будівельні матеріали. Одного разу восени я відвідав його корабель коли він стояв на рейді біля гирла Десни серед жовтих сухих очеретів та тихої води. Ми милувались осіннім туманом, споглядали верболози берега, пили чай зі старовинного китайського порцелянового посуду епохи Сун зроблений майстром Чженом Лі. Потім розмовляли про вірші Танеди Сантока. Мій знайомив був тоді відомий як кращий знавець творчості цього поета серед усіх річкових капітанів Дніпра і міг цитувати на пам’ять цього хайдзіна годинами. Під час дружньої бесіди ми прийшли до висновку, що субкультура хіпі насправді далека від буддизму і її носії у своїй емоційності і неприйнятті буденності світу сього далекі від Серединного шляху. На прощання я попросив капітана скласти мені вірш і він, подивившись з сумом на осінню річкову воду, продекламував:
Осінній вітер!
Безтурботність поета
Поніс далеко…
Листя верби падають
На хвилі темні ріки…
* * *
Одного осіннього вечора я вирішив зайти з візитом до одного старого знайомого, який був хорошим знавцем літератури епохи Хейан та й був цікавим хайдзіном – його танка були відомі у певних колах знавців сучасної поезії. Крім того він був знавцем японської поезії епохи Мейдзі. Виявилось, що мій візит був дещо невчасним – він якраз збирався здійснити самогубство – якраз в той день помер президент Янукович і він, будучи його фанатичним прихильником, вирішив супроводжувати його у потойбічний світ. Довідавшись про це, я зажурився і сказав, що нікому тепер буде оцінити мої хокку і доведеться «розірвати струни кото», і говорити про поезію епохи Мейдзі мені не буде з ким. На останок ми вирішили цей вечір – останній для мого старого співбесідника - провести за бесідою про старовинну китайську поезію, цитували Ван Вея та Су Ші, потім перейшли до японської поезії часів Бусона. Потім повправлялись трохи у складанні ренга і прийшовши до висновку, що ренга має складатись тільки трьома поетами одночасно, спалили свої віршовані спроби. Завершили вечір хорошим чаєм сорту «Вушка дракона» з провінції Юнь-Нань. Розстаючись назавжди, я скромно відмовився бути асистентом у самогубстві мого знайомого зіславшись на необхідність редагувати поетичний збірник «Осінній туман». Знайомий з розумінням кивнув головою і посміхнувся. Я з жалем подумав про те, скільки людей цієї ночі покинуть добровільно світ йдучи у Велику Порожнечу супроводжувати покійного президента і попросив знайомого прочитати останнє танка, яке прийнято складати перед самогубством. Тоді він сказав:
Білі пелюстки
Квітів осінніх сумних
Несе течія.
Суха трава завмерла -
Скоро паморозь вкриє…
(Примітка: Хайбун - традиційна японська прозова мініатюра з вкрапленими в неї віршами танка та хокку. Хайбун пошеться згідно певних канонів.
Світлина автора.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329698
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
(Бейти та рубайят)
* * *
Забувши гіркоту марнотного життя,
Спокійно споглядаючи цей тлін до забуття
І осягнувши, що майбутнє – прах…
Живі ми – так хвала тобі, Аллах!
* * *
Наш світ – то глек марноти і брехні.
Життя з туману йде й проходить в самоті,
І будні сірі краплями мов ртуть…
Та є і радісні сторінки - Хайяма рубайяти квітами ростуть!
* * *
Хто для скорботи двері відчинив
Тому життя – пустеля хоч і повна див.
Хто радість віднайшов в простих речах
Тому життя яскраве дарував Аллах!
* * *
Нехай весь світ нудьга і Батьківщина – рідна чужина
Від смутку я далекий доки келих є вина:
Я радість віднайду в миттєвостях щоденних -
Ковток вина, краса коханки – й де вона, журба?
* * *
Весняні квіти, подих вітру,
Крапельки дощу і лісова луна -
Все, все мені будило спогад про коханку
Яка, на жаль, пішла у небуття…
* * *
Нехай обірве вітер білий цвіт,
Нехай весни минає швидко міт
В душі залишаться пісні які співав нам квітень.
Нехай на п’ять хвилин – ми зачаруєм світ…
* * *
Весь світ – ніщо, даремні сподівання,
Зів’януть квіти мрій – залишиться страждання
Налий вина! У владі цього трунку
Забудемо життя химерні візерунки…
* * *
Удвох з самотністю пів світу обійшов
Наслухався віршів, і прози, і промов
Нехай страждань я відшукав не в міру
В горах я рай собі знайшов і віру…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329694
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Т.П.
Багато літ
вздовж білої стіни
Ми йшли до Брами.
І впирались в стІну.
І ми любили кроки ці гучні,
Які вели нас
крізь літа і зими.
В провулку тихому
Ми до Священних Врат
Підходили... й долонями торкались...
І ця стіна для нас
завжди́-завжди́
Від дотику - у думці - відчинялась...
І ось настала мить - нема стіни:
Воріт чавунні кованії шати...
І трішки острах - зможемо тут ми
Крізь ці ворота й Браму проходжати?
А там Софія - Вічна і Свята...
Ми ближче з кожним подихом до неї.
Які іще муровані Врата
Відкриємо лиш думкою своєю?
06.02.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328608
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Шовкові коси доторкають плеса...
Чи ти в житті моєму завше був,
Чи я тебе намріяла між весен?
І посадила спогадом в душі,
Мов гіацинт прегордий, синьоокий...
Там,де сльоза, там пишуться вірші,
А там, де щастя, там панує спокій.
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Тремтить смола, мов свіжі краплі крові...
Посію в серці попелом журбу-
А раптом зійдуть проліски шовкові..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323791
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Поезія – це завжди неповторність,
Тонка пронизливість у сутність і буття.
Відверта, мов свята церковна сповідь,
Розмова з світом про гармонію життя.
Не кожен зможе зрозуміти вічність
І в майбуття не всім ввійти дано.
Та для людей життєва необхідність
Крізь перешкоди подолати зло.
Поет – це вічний месник з того світу,
Він вміє все розставить по місцях.
Його думки, мов сплетені із цвіту,
Суцвіття розуму і мудрості в очах.
Те гостре слово пролетить стрілою
І розіб’є одвічний біль в душі.
Поезія не визначає твою долю,
Але прислухатись до неї можуть всі.
Буває так, що стане зовсім важко,
І я відкрию ті подерті сторінки.
Буду ковтати, буду пити спрагло
Життєву мудрість, зібрану в роки.
Душа воскресне і неначе пташка,
Затягне ніжної мелодії мотив.
Пройде життя, як незабутня казка,
Яку завжди у мріях я носив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323442
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
я войду в этот мир кошкой
на бесшумных бархатных лапах,
королевой мартовских крыш -
медноглазой муаровой дамой.
я тебя отыщу, слышишь?
где бы не был ты, чтобы ночью
на тетрадях твоих пыльных - возлежать
и ловить строки, по бумаге бегущие резво.
я прочту их, конечно, первой,
в желтом свете настольной лампы.
переводчица на кошачий,
я тебя как никто понимаю -
промурлычу твою нежность...
жаль, не мне... только пусть она знает,
что ты любишь ее. мне же -
сливок блюдце, на шею бантик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322938
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
З мокрою гривою – Зевс –
Долоні викрешують струм
І струмені сміху з небес
Душу виймають зі струн.
Б’є по нервам танець дощу
Шибки вібрують в такт
Ніч для шаленства мого і вогню
Небо твоє тримаю в руках.
Мов шкіру здираю одяг –
Нарешті вільний політ
Кігті блискавок, ніби добродії,
Видирають тебе з пітьми.
Ніч шаленства мене провокує.
Хижо підморгує Зевс.
І струмом мене вже цілують
Струни твоїх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322877
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Коли світило уквітчає синь
Над кручами, лісами і полями,
З’являюсь я – німа й убога Тінь,
І невідступно рухаюсь за вами.
Найменшу волю вашу, як свою
Повинна повторити неодмінно:
Ви йдете – йду, спинилися – стою,
Присіли – нахилилася уклінно.
Маріонетка я в чужих руках,
Такий мій хрест… Та в чім моя провина,
Що по багну життя в дрібних грішках,
Тріщить під вами чесна моя спина?!
За що мене ви тягнете в обман,
У спільники убивств, насилля, зради?
Чому повинна, мов отой баран,
Мовчазно йти на бійню..? Бога ради,
Звільніть мене від порохних окуть,
І дайте жити так, як я бажаю!!!
Не здичавілу мавпувати лють,
А маяком світить стезю до Раю!
Якщо не можна, то хоча б в зеніт
Злетіти жайворонком над полями,
І привітати піснею весь світ!
…А не безславно леститись під вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320552
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Ты так отчаянно молчишь,
что гаснут свечи.
Тень лижет окна. С темных крыш
сползает Вечер, -
несет два звездных башмачка
для юной Ночи,
и серп луны ей подарить
сегодня хочет.
Срывает сквозняки с петель
проказник-Ветер.
И старая бранится Дверь,
грозится плетью.
Глотает спелость фонарей
седая Темень,
и пьет из лужи прошлый день,
став на колени.
Спускаясь с млечной высоты
на мягких лапках,
мурлычут лунные коты
и шепчут сказки.
Ты засыпаешь. Завтра День
обнимет плечи,
и Солнце сбросит ночи тень.
Пусть гаснут свечи...
------------------------------------------------------------
Лана Сянська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
Мовчиш настирливо, без слів,
Аж гаснуть свічі.
А шибку лиже тінь… З сумних дахів
Сповзає Вечір,-
Два мешти зоряних несе
Для панни Ночі,
окрайця місячного їй
подарувати хоче.
Висмикує з завісів протяг
Збиточник Вітер.
І Двері на сварливій ноті
Змовкають хитро.
Пожовклу спілість ліхтарів
Ковтає Темінь,
Минулий день із дощових ровів
П’є теревені.
З молочної прокравшись висоти
На зоряне узбіччя
Муркочуть місячні коти
Казки одвічні.
Ти засинаєш. Завтра День -
Коротка вічність,
І Сонце скине ніч з рамен.
Хай гаснуть свічі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319638
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Гарцюють запряжені коні, по небу мчить колісниця –
Це їде Нюкта, богиня Ночі, а з нею - Зоря, мов цариця...
Засяяла темрява Ночі, і зорі від радості мліють –
на небо виходить Селена, зустріти коханого мріє…
Велично їде карета - везуть бики круторогі,
Серпанок у косах Селени освічує в небі дорогу…
Усіх, на землі і на небі, ласкавим світлом приспала,
Об‘їхала всі володіння, в глибокий грот завітала…
Занурений в вічну дрімоту, коханий-красень дрімає,
Так холодно й сумно у гроті - Селена до ранку ридає...
Все ближче і ближче Світанок, Селена зникає квапливо,
На сході зажевріло Сонце, промінням налите барило...
Я широко вікна відкрила, звернулась в молитві до Бога -
Шафранно-рожевії крила окреслили в небі дорогу...
Із глечика неба росою обсипані трави і квіти -
Вмивається Ранок промінням і День обіймає привітно...
Летить золота колісниця - в упряжці окрилені коні,
На небо, з глибин океану, з’являється Сонце уповні...
Вогнем заливає довкілля, зникають у темряві зорі,
Все швидше мчить колісниця, схиляються хмари в покорі…
Скінчилися денні турботи, і стомлене Сонце зітхає,
На хвилях небес-океану чарівний човен чекає...
І Сонце в той човен сідає, на захід пливе відпочити,
А завтра повернеться знову - життя на Землі освятити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318690
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
если всмотреться в небо
то можно увидеть
как выдох
становится облаком
облако приобретает
черты любимой
готовой пролиться
на тебя слезами счастья
сразу
после следующего твоего вдоха
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318286
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Оригінал - SCORPIONS
STILL LOVING YOU
Вірш за мотивами
* * *
Мені потрібен час,
Щоб знову заіскрилося кохання
Там, де для нас
Лунатимуть слова зізнання.
Одного дня я поверну любов,
Щоб разом бути з тобою знов.
Як мужній воїн у двобої,
Я завоюю тебе знову.
Я буду там, я буду там,
Де від кохання горять вуста.
Настане день і рушиться стіна,
В очах засяє зірка осяйна.
Якби ми знову
Повернулися в минуле,
Туди, де зародилося кохання,
Тебе кохав би кожен раз
Так, ніби це востаннє!
Твоя стіна гордині
Настільки сильна -
Її не можу зруйнувати!
Невже немає шансу
В обіймах знову помирати,
І до без тями тебе кохати?
Кохана, спробуй, тебе благаю
Знов повернутися до раю!
Я буду там, я буду там,
Де від кохання горять вуста.
Не слід від цього відмовлятися,
Нам ліпше знову закохатися!
Якби ми знову
Повернулися в минуле,
Туди, де зародилося кохання,
Тебе кохав би кожен раз
Так, ніби це востаннє!
Твоя стіна гордині
Настільки сильна -
Її не можу зруйнувати!
Невже немає шансу
В обіймах знову помирати,
І до без тями тебе кохати?
Якби настала мить жадана,
Ми повернулися в минуле,
Я все зробив би для кохання,
і, навіть жодним словом,
не спричинив твої страждання -
Щоб знову ти відчула,
Що ти моя кохана!
Ти мусиш дати мені шанс,
Кінець коханню – ще не час!
Все ще тебе кохаю.
Вернись до мене,
тебе благаю…
* * *
Time, it needs time
To win back your love again
I will be there, I will be there
Love, only love
Can bring back your love someday
I will be there, I will be there
I'll fight, babe, I'll fight
To win back your love again
I will be there, I will be there
Love, only love
Can break down the walls someday
I will be there, I will be there
If we'd go again
All the way from the start
I would try to change
The things that killed our love
Your pride has built a wall so strong
That I can't get through
Is there really no chance
To start once again
I'm loving you
Try, baby, try
To trust in my love again
I will be there, I will be there
Love, our love
Just shouldn't be thrown away
I will be there, I will be there
If we'd go again
All the way from the start
I would try to change
The things that killed our love
Your pride has built a wall so strong
That I can't get through
Is there really no chance
To start once again
If we'd go again
All the way from the start
I would try to change
The things that killed our love
Yes, I've hurt your pride and I know
What you've been through
You should give me a chance
This can't be the end
I'm still loving you
I'm still loving, I need your love
I'm still loving you
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317362
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Ще не весна, ще тільки-но відлига-
І за вікном, і в тебе на душі...
Хоч і тріщить, та ще тримає крига,
Ще снять в землі принишклі спориші.
Ще не весна.І мружиться спросоння
Ліниве сонце між пухких перин...
Цей світлий день на біле підвіконня
Тобі насипав росяних перлин.
І за вікном розплакались ледІвки*:
Намисто сліз, провісників весни,
Немов разки, спадає на долівку,
Розносить дзвін, мов порухи струни.
І б'ється в шибку у поривах гніву
Такий нестримний впертий вітровій!..
Ще не весна.Та стільки в серці співу
І стільки сонця в посмішці твоїй!
*Ледівки-бурульки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316951
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Моститься лагідний промінь
На моє підвіконня.
Весна?!
Гукають до тебе мої думки…
Безсоння…
Зійшли нанівець любовні послання -
На світі білих нестача полотен.
Малюю твої вуста у себе на долоні,
Малюю очі, чоло, волосся, скроні…
Цілую…
Липнуть думки, мов медом змащені млинці…
Кружляють за площиною скла,
Тендітні тонконогі балерини
Білі,
Пірнають у кишені димарів
І мовчазних ротів кватирок
Грітись.
Ненадовго…
Ховається в шухлядку щастя.
Пірнаю в глибину безмежжя,
У відстань між твоїм вікном і моїм сном,
У близькість миті першого цілунку.
Торкаюсь -
Струмом обпікає плоть.
Запалені думки
тобою,
Вже марю,
Твоє ім’я вигукую крізь ополонку часу,
Рибиною скидаючись над світом.
Берег близько...
Сухий язик
Вшкрябнув несміло піднебіння.
Подрібнений на літери шматочок почуття
приблудою залишився мовчати.
Німа…
Моя любов німа.
…тремчу.
Малюю пучками гарячих пальців
Звабливий вигин твоїх вуст…
Цілую…
27.02.2012р.
(муз оформлення: Maksim Mrvica - Hana's Eyes(The Piano Player))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317233
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Оригінал - Send Me an Angel -
Scorpions
Переспів - О. Шнуренко
* * *
Мольфар навіщував мені дорогу,
що приведе до витоків світанку,
що буде вітер, як віщун негоди,
і буде обійматись ніч із ранком.
«Почуй свій голос в глибині душі -
Це поклик твого серця! Ненароком
заплющуй очі і знайди ключі
до світла!» І я звернувся до Пророка:
«Ось тут я !
Пришлеш ти ангела мені, чи ні?
Ось тут я -
піщинка осяйної зірки»…
Мольфар сказав: «Знайди себе
В самому центрі буре-ночі.
Шукай троянди, попри все,
які одягнені в шипи колючі».
«Ось тут я !
Пришлеш ти ангела мені, чи ні?
Ось тут я -
піщинка осяйної зірки»…
Мольфар сказав: «Я закликаю -
Звернись думками до небо-дива,
І відшукай там двері Раю -
Повір в мої слова правдиві!»
«Почуй свій голос в глибині душі -
Це поклик твого серця! Ненароком
заплющуй очі – ти знайдеш ключі
до світла!» І я звернувся до Пророка:
«Ось тут я !
Пришлеш ти ангела мені, чи ні?
Ось тут я -
піщинка осяйної зірки»…
* * *
The wise man said just walk this way
To the dawn of the light
The wind will blow into your face
As the years pass you by
Hear this voice from deep inside
Its the call of your heart
Close your eyes and your will find
The passage out of the dark
Here I am
Will you send me an angel
Here I am
In the land of the morning star
The wise man said just find your place
In the eye of the storm
Seek the roses along the way
Just beware of the thorns
Here I am
Will you send me an angel
Here I am
In the land of the morning star
The wise man said just raise your hand
And reach out for the spell
Find the door to the promised land
Just believe in yourself
Hear this voice from deep inside
Its the call of your heart
Close your eyes and your will find
The way out of the dark
Here I am
Will you send me an angel
Here I am
In the land of the morning star
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317059
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Цілую Осінь в золоті вуста,
Печальний обіймаю ніжно стан,
Голублю пасма мокрого листа
І розумію, що усе обман.
Її слова - лиш вітру тільки гук,
А усмішка, то «бабине» тепло.
Душа – озимок, серце – чорний крук…
Обітниць небо, в яр дощем стекло.
Журавликом надія в далині
Розтане. А на ранок між льодин,
Всміхатиметься Зимонька мені
Й радітиме, що знову я один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313237
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Листопад. Падолист. Жовте листя на бурім асфальті. Ми з тобою удвох, у журбі й самоті, йдемо поряд. Тремтять від вітру гілки і листя - осінь до нас завітала золотим падолистом... Пам'ятаєш, в промінні яснім палахкотіли наші бажання? Ми кохали, летіли й згоріли - залишився лиш спогад й чекання. Чекання чогость такого світлого, чистого, п'янкого, а насправді прийшла вже осінь, смутком оповита і самотою... То були почутя гарячі - залишився у серці лиш щем і біль. Ми кохали, так, ми кохали напівсвідомо - душею й тілом, зовсім без слів!... Наші бажання переповняли душу і від того наливались соком вуста, а руки шукали опору, бо падали небеса і втікала від нас земля - ми любили до забуття.. Йдемо поряд, зовсім близько, а насправді далеко - там за осінню й падолистом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287957
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 19.02.2012
Танцює свічка сріблясто - сіра,
Протяг вітру дихає в плече.
По розмитих сторінках клавіра,
Дощова симфонія тече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224076
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 17.02.2012
Картинка мені прийшла у сні.
Сон супроводжувався піснею, деякі слова запам"яталися .
На мій подив, по ним пісню вдалося розшукати в Інтернеті.
(Малюнок - gala.vita - див. в фотоальбомі і в кінці сторінки)
Сумерки Волхва
Музыка - "Васудэва"
Текст песни - "Васудэва"
Ветер дует песок время томна.
Месяц ходит кругом, солнце - ярко.
Утонула река в Океане -
Не найти ни конца и ни края.
Этот Черный Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Звездном Свете,
в Черном Небе.
Собирается в путь Светлый Город.
День и ночь понесли колесницу.
Сто веков пронеслось за мгновенье.
Опустел Город, жив лишь возница.
Этот Звездный Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Черном Свете,
в Звездном Небе.
Оглянулась Душа одиноко -
День и ночь, жизнь и смерть - сердце пусто.
Позабыл сам себя в Вечном Круге.
Чудный Голос зовет у Истока.
Этот Жгучий Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Ярком Свете,
в Вечном Небе.
Кто ж не плачет в сердечном просторе.
Глаз роса - чудный Голос Покоя.
В миг Ни-света-ни-тьмы - где же горе.
Дух Душою пылает на Воле.
Этот Яркий Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Ясном Небе,
в Чистом Свете.
Серебрится Луна в небо темно,
Золотой купол ночью окутан.
Океан возвратился к Истоку,
Чудный Голос струится безмолвно.
Этот Ясный Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Чистом Небе,
в Ясном Свете.
Ветер дует песок вечна рока,
Месяц ходит кругом, солнце - ярко.
Утонула река в Океане.
Дивный Голос зовет у Истока.
Этот Чудный Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Ясном Небе,
в Дивном Свете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310711
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Февраль-синеок
чуть улыбнулся... Тает
покров от Небес
***
Неожиданно:
вишня в облаках цветов -
в Нагое праздник!
Но на горе Ёсино
снег продолжает падать...
***
Летние мечты
греют дыханье зимы...
...................
***
Заснеженный рай...
Зацепилась за сосны
ночь лунным оком
серебря белую гладь
следа не оставляет
***
Тень в лунную ночь
бредёт обезноженной -
снег по колено
***
Как не истаять
снежным гроздьям акаций
дождь, что зимою,
смыл аромат фантазий
будто весну явивший
***
Луной любуюсь
дыхание затаив
за снежным тюлем
***
Даль белым-бела...
Снова метут метели
душу не греют
ночи глаза пустые
словно шёлком увиты
***
Белый-белый снег
кладёт заплаты наземь...
Души латает
***
Мороз штопает
льдинками то, что рвётся
скорей бы весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313005
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
и ты создаешь обо мне миф
рвутся цепи колоколов
возвещая вторжение солнца
окна заколоченные
до воскрешения нового дня
пропускают твои слова
в воронку ночи
эхом они в ней дрожат
меняя свой облик
меняя твой облик
за чертой сердцебиения
света
в глубине подземелий
вышагивает некто свой путь
в поисках нашего голоса
и слышен его путь
у нас под ногами
он возвещает твой миф
обо мне
за чертой глаза закрытого
солнце всходит
верь в то что будет
создано нами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296379
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 07.02.2012
Затихає життя. В листопадних палатах,
Розшива гобелен осінь, жовтим вогнем.
А в садочку моїм, у розбещених шатах,
Водить свій карнавал кущ п’янких хризантем.
Безсоромно суцвіть, випинаючи вроду,
Насміхається він із безлистя осин.
Ніби сонце пала у промоклу негоду
І гойдає в танку золотих балерин.
Скоро пиха мине – ранок інеєм дише.
Розвінчає красу норовистий мороз,
Що в калюжах брудних, вже крижинками пише,
Снігової царівни, незабарвлених проз.
Та це буде колись. Тож, милуюсь я нині
Злотокудрим гульвісою – дивним кущем…
Той, байдуже хита вогневищем гордині,
В такт осінній журбі, що струмує дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312121
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Задивляюсь тобі ув очі,
Хочу душу пізнати в глибінь.
Наче в шибку дивлюсь серед ночі,
А за шибкою –
темінь і тінь.
Там душа твоя варить чари,
Й таїну свою береже.
Ой, ви очі, троянди карі,
Я нікому про вас
а-ні-жЕ!
Та собі хоч признатись мушу,
Що в трояндовім карім раю
Я шукала зустріть твою душу,
А побачила там –
свою.
[i][/i](а ні же -- нічого, тобто, ні звука, тобто, не скажу…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273044
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 07.02.2012
Зійшло сонце любові над обрієм літа.
Окреслена лінія Щастя на небі дощів.
Підсвідомо малюють автографи миті...
По днях... По долі... І по душі...
Тихим шелестом мрій співа надвечір'я,
Зорі здалеку дивляться в очі Віків...
Я не знаю, якого б напитися зілля,
Щоб мій світ перед Ним не згорів.
Задивитися б так у його темно-карії очі,
Не тонути б повік в марноті сірих днів! -
Пише вечір. Впізнаю його авторський почерк!
Пише Щастям... По долі... І по душі!
24.04.11 22.35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255858
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 07.02.2012
- Чому саме скрипка
Так ніжно співає,
Щиро хвилює,
Розпачем крає?!..
- Тому, що Орфей
Скрипці велів -
Шукати у душах
Острів скарбів!
Цей острів - початок
Людської краси,
Бере свої сили
Із серця – лози!
Лоза поєднавши:
Душу, майстерність,
Талант, професійність,
Харизму і впертість -
Віддасть себе всю,
Як хліб у жнива -
І скрипка співатиме
Наче жива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247076
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 06.02.2012
Maybe I Maybe You (оригінал Scorpions)
О. Шнуренко - переспів з англійської
* * *
Можливо Я, а може ТИ,
Змінити можемо життя.
Шукаємо, в полоні темноти,
Ми душу втрачену - для каяття.
Можливо Я, а може ТИ
від неба ключ спроможні віднайти,
надії дух святий спіймати,
І душу втрачену порятувати.
Ти в небо дивишся крізь скельця,
В думках у тебе тисячі питань.
Все, що тобі почути треба -
Це тільки голос твого серця!
У світі біль, і горе, і печаль -
Сам БОГ боротись закликає!
Всі мрії втілити в життя
Ми можемо з тобою – Ти і Я.
Можливо я, а може ти,
Живемо наче уві сні,
Але холодним буде світ
Без таких мрійників, як ми.
Можливо я, а може ти -
У вірі в Бога як брати,
Народжені любов плекати,
І нести світло в кожну хату.
Ти в небо дивишся крізь скельця,
В думках у тебе тисячі питань.
Все, що тобі почути треба -
Це тільки голос твого серця!
У світі біль, і горе, і печаль…
Сам БОГ боротись закликає!
Всі мрії втілити в життя
Ми можемо з тобою – Ти і Я!
* * *
Maybe I, maybe you
Can make a change to the world
We're reaching out for a soul
That's kind of lost in the dark
Maybe I, maybe you
Can find the key to the stars
To catch the spirit of hope
To save one hopeless heart
You look up to the sky
With all those questions in mind
All you need is to hear
The voice of your heart
In a world full of pain
Someone's calling your name
Why don't we make if true
Maybe I, maybe you
Maybe I, maybe you
Are just dreaming sometimes
But the world would be cold
Without dreamers Ilke you
Maybe I, maybe you
Aree just soldiers of love
Born to carry the flame
Bringin' light to the dark
You look up to the sky
With all those questions in mind
All you need is to hear
The voice of your heart
In a world full of pain
Someone's calling your name
Why don't we make if true
Maybe I, maybe you
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309877
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Палає степ у сонячнім промінні.
Горить,мов золото стерня,
Між бур`янами дибиться каміння,
Від спраги тріскає земля.
На обрії високі терикони
Пливуть у мареві,неначе кораблі.
І залізниці довгі перегони
Летять,ледь-ледь торкаючись землі.
Полин гіркий лоскоче ніздрі,
То тягне з териконів чад.
І степу запахи терпкі і рідні,
І яблуками пахне сад.
Луганка,стиха,щось лопоче,
Кудись,між вербами,біжить,
То качка дзьобом ряст толоче,
То вітер осокою зашумить.
А за Луганкою яри,
Здалека,крейдою біпіють,
Тополі,зрідка,зеленіють,
Й дорога лізе догори.
Ген-ген,аж на Бахмутський шлях,
Що йде по гребню між полями.
Пропах увесь він кавунами
І виноградом,й динями пропах.
Спека і спокій.Знов Донбас
Мене теплом своїм вітає.
Сюди я їду кожен раз
І радість серце обіймає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309005
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012
Прийди, приснись, намрійся.
Торкнись мого чола ти, як колись.
Тихенько прошепчи мені :" Не бійся."
Щоб страху хмари швидко розійшлись.
Ніхто, повір, не може захистити.
Твоє дитя, як вмієш рідна ти.
Усе прощати і для нього жити.
Любити вірно, щиро й назавжди.
Ніхто не в силі завжди розуміти.
І небо прихиляти до землі.
Взамін нічого не чекати.
Уміють тільки наші матері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308729
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
(ПРИСВЯЧЕННЯ ДРУЗЯМ,
ЯКИХ ЛЮБЛЮ, ЦІНУЮ, ПОВАЖАЮ,
БО Є ЗА ЩО - Я ДОБРЕ ЗНАЮ!)
* * *
ютий
Чи можна повернутися в дитинство?
Кожна людина – завжди в душі дитина!
Куди роки зникають -
Мене ти запитаєш…
Роки насправді не зникають,
Вони в дітей перетікають!
Чому так швидко молодість минає ?
Старіє тіло, а душа ніколи!
Якщо таке питання виникає,
то справжній лікар – тепле слово!
Чи варто старості боятися?
Ні! краще просто посміхатися!
Чому не можемо радіти
Як роблять це наївні діти?
І смуток серце крає
Душа вже більше не співає?
Радіти можна без причини,
І відчувати, що щасливий!
І смуток легко відігнати –
Неначе сонце посміхатись!
Куди зникає ласка і тепло?
Чому старання марні?
Чому в житті не повезло?
У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ВЛАСНА КАРМА!
SELENA
ВПЛЕЛА СЛОВА У ВИЧУРНІ ВІРВЕЧКИ,
ЗАЯНТАРІЛА ДНЕМ ПРИЙДЕШНІМ,
ЗАМИСЛИТИСЬ НАД ЩАСТЯМ СПОНУКАЛА,
І В РІЗНІ КОЛЬОРИ РОЗМАЛЮВАЛА.
ЖИВИМ КОРІННЯМ - ДИВИНОЮ ЗАМАНИЛА,
У ЦЬОМУ ПОЛЯГАЄ ЇЇ СЛОВА СИЛА.
РОСОЮ НАПОЇЛА ЩИРО СВІТОГРАННОЮ -
ЦЕЙ ВІРШ, ЯК ЗАВЖДИ, В НЕЇ ФІЛІГРАННИЙ!
* * *
ПЕРЕЛІТАЛА, ПЕРЕПЛІТАЛА -
У СИВИЙ РАНОК ЗАВІТАЛА...
ПОЧУЛА ШЕПІТ СВЯТИХ ТОПОЛЬ,
ЗІГРІЛА ЇХ ТЕПЛОМ ДОЛОНЬ...
КОЛИ НАСТАЛО НАДВЕЧІР‘Я,
ВСМІХНУЛОСЯ ТОБІ СУЗІР‘Я.
ОКРИЛЕНА НІЧНИМИ ЧАРАМИ,
ТИ ТАНЦЮВАЛА З ХМАРАМИ.
КОЛИ ХУРДЕЛИЦЯ НАСТАЛА,
ЧОМУСЬ ТИ ВРАЗ ЗАСУМУВАЛА,
І ЩЕМНО ЗАБОЛІЛО В ГРУДЯХ -
АЖ ДО ВЕСНИ ТЕПЛА НЕ БУДЕ...
Світанок
ІСТОРІЯ ТВОЯ ПРАВДИВА,
АЛЕ У ПРАВДИ ДВА КРИЛА -
КОЛИСЬ КОМПЬЮТЕР БУВ ЯК ДИВО,
ТЕПЕР ДЛЯ НАС, ЯК ДВІЧІ - ДВА…
ТЕПЕР ДИЛЕМА ВИНИКАЄ -
ЧИ ІНТЕРНЕТ ДЛЯ НАС Є РАЄМ?
ЗВИЧАЙНО, ЦЕ ВАЖЛИВА ТЕМА,
АЛЕ НЕ ЩЕЗНЕ ЦЯ ПРОБЛЕМА…
НЕ ВИНЕН В ЦЬОМУ ІНТЕРНЕТ,
А ТОЙ, ДЛЯ КОГО ВІН "КЛІЄНТ"
* * *
БУТИ СИЛЬНОЮ НАМАГАЛАСЯ,
ЗГОДОМ СТРУНИ ДУШІ ПОРВАЛИСЯ -
АЛЕ СКРИПКА ОСТАЛАСЯ...
НОВІ СТРУНИ ЇЙ ПРИЛАДНАЄШ
І ЩЕ КРАЩЕ НАМ ЗАСПІВАЄШ!
* * *
ЩО РОБИТИ - ІСНУЄ ВІЧНЕ ПИТАННЯ!
У КОЖНОГО Є ВІДПОВІДЬ СВОЯ!
НАСПРАВДІ, ТРЕБА ПРОСТО ЧЕСНО ЖИТИ,
ТВОРИТИ НИНІ СВІТЛЕ МАЙБУТТЯ!
ЯКЩО ТАК КОЖЕН З НАС БУДЕ РОБИТИ,
ТО В РЕЗУЛЬТАТІ - МИ ЗМІНИМО УСЕ ЖИТТЯ!
АнГеЛіНа
ТАКІ НЕЗВИЧНІ ПОРІВНЯННЯ
І ІДЕАЛЬНЕ РИМУВАННЯ!
ПРИЙМИ НАЙКРАЩІ ПОБАЖАННЯ -
МОЇ ТОБІ ВІТАННЯ!
СТІЛЬКИ ОПТИМІЗМУ ЗНОВУ У ВІРШАХ,
ВІРИ У МАЙБУТНЄ У ТВОЇХ СЛОВАХ.
ТИ ЩЕ КРАЩЕ ЗАСПІВАЛА -
НЕНАЧЕ СОНЦЕ ЗАСІЯЛА!
Insolito
ЛЮБИ ЙОГО - НЕ ПОКИНЬ!
СОЛОДКИМ ХАЙ СТАНЕ ПОЛИН!
ХАЙ НЕБО НА ЗЕМЛЮ ЗІЙДЕ
І СЕРЦЕ З‘ЄДНАЄ ЙОГО І ТВОЄ!
СРІБНА СИВИНА НА СКРОНЯХ -
ВИШИВАНКА ЙОГО ДОЛІ.
ТИ ЗІГРІЙ В СВОЇХ ДОЛОНЯХ,
ТЕ, ЩО ЗВЕМО МИ ЛЮБОВ‘Ю!
СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО -
ПОТІМ РОЗМОВА,
ЗА ТИМ ЖАГА КОХАННЯ
І МИТЬ ОСТАННЯ...
ДЕСЬ МУЗИКАНТИ ГРАЛИ -
НА НЕБІ НОЧІ БАРВИ...
В ОЧАХ ЙОГО ВТОПИЛАСЯ,
В РУКАХ ЙОГО ЗІГРІЛАСЯ,
Й ЗАСНУЛА - БО СТОМИЛАСЯ...
* * *
ЧОМУ ТАК СИЛЬНО БОЛИТЬ ДУША? -
КОХАННЯ СПРАВЖНЬОГО НЕМАЄ...
АЛЕ ПЕРЕБОЛИТЬ - ПРИЙДЕ ПОРА,
КОЛИ ДО ТЕБЕ МУДРІСТЬ ЗАВІТАЄ...
ТОДІ ТИ ЗРОЗУМІЄШ, З ПЛИНОМ ЛІТ,
ЩО КРАШЕ ПОКОХАТИ ЦІЛИЙ СВІТ,
А НЕ ТОГО, ЙОГО ЄДИНОГО -
ТАКЕ КОХАННЯ ШВИДКОПЛИННЕ...
Tatapoli
Б_УДЕМ ВІРШІ НІЖНІ ВІРШУВАТИ,
Р_АДІ БУДУТЬ БАТЬКО Й МАТИ!
А_ ДИТИНКА УСМІХНЕТЬСЯ МИЛО,
В_АС ПРИВІТНО ОБІЙМЕ РОДИНА
О_ЧІ ЗАСІЯЮТЬ - ВИ ЩАСЛИВА!
* * *
ВІТАЮ ТЕТЯНКУ ВІДРАЗУ ЗРАНКУ!!!
ХАЙ ДОЛЯ БУДЕ ПРИВІТНА,
КОХАННЯ ВЕЛИКЕ Й ТЕНДІТНЕ!
БАЖАЮ НАСЛАГИ Й НАТХНЕННЯ!
ХАЙ БУДЕ СВЯТО ЩОДЕННО!
IgorKo
ЛЮБІТЬ БАТЬКІВ, ПОКИ ВОНИ ЖИВІ
І ПАМ‘ЯТАЙТЕ, ВЖЕ КОЛИ НЕМАЄ.
ПИШІТЬ ПРО НИХ ПАЛКІ ВІРШІ,
І СУМ У СЕРЦІ НАЗАВЖДИ ЗНИКАЄ...
Soul
ЛЕГКА І СВІТЛА МУЗИКА СЛІВ -
ДУШІ ТВОЄЇ ПЕРЕСПІВ!
Діана Сушко
НЕ НАДО СЧАСТЬЯ ТАК БОЯТЬСЯ -
ДАВАЙТЕ БУДЕМ ЖИЗНИ УЛЫБАТЬСЯ!
ОТКРОЙТЕ ТАЙНЫ КОНТИНЕНТА,
ЦЕНИТЕ СКАЗОЧНОСТЬ МОМЕНТА!
ИДИТЕ СМЕЛО НАВСТРЕЧУ ВЕТРУ,
В ЛЮБОВЬ ПРЕКРАСНУЮ ПОВЕРЬТЕ!
Akiliana
КОЛИ КОХАНІ РОЗЛУЧАЮТЬСЯ,
ТО ЩО РОБИТИ ЗАЛИШАЄТЬСЯ?
ЯК РОЗПОВІСТИ ПРО СВІЙ БІЛЬ?
ЗВИЧАЙНО, В РУКИ ТИ БЕРЕШ ПАПІР...
АЛЕ ЖИТТЯ НА ЦЬОМУ НЕ КІНЧАЄТЬСЯ,
І ДОЛЯ ЗАВЖДИ ЛЮДЯМ ПОСМІХАЄТЬСЯ.
ТИ ПРОСТО В ЦЕ БЕЗМЕЖНО ВІР -
І ПРИЙДЕ МУЗА В РОЗМАЇТТІ СЛІВ!
Галина Коризма
ТВОЇ СЛОВА ЗАВЖДИ ПРАВДИВІ,
А ПОБАЖАННЯ - ДУЖЕ ЩИРІ!
РАДІЮ - ЛЮБИШ УКРАЇНУ,
І НАС ТАКОЖ, НЕМОВ РОДИНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308099
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012
SMOKIE - "Will You Still Love Me Tomorrow"
http://www.youtube.com/watch?v=eigiIRJF9Oc&feature=related - ВІДЕО
О. Шнуренко - переспів з англійської
* * *
Цієї ночі ти повністю моя -
Так солодко даруєш своє кохання.
Цієї ночі світло любові в твоїх очах,
Чи будеш ти любити мене завтра?
Чи це постійний скарб,
Чи всього лиш моменти насолоди?
Скажи мені, і більш про це не запитаю -
Чи будеш ти любити мене завтра?
Навіть без слів цієї ночі
говориш, в тебе я - єдиний,
Але чи буде серце моє розбите,
Коли зустріне ніч ранкове сонце,
Чи будеш ти любити мене завтра?
Навіть без слів цієї ночі
Говориш, в тебе я - єдиний,
Але чи буде серце моє розбите,
Коли зустріне ніч ранкове сонце?
Я хочу знати, що твоя любов -
Це почуття, яким я можу довіряти.
Тому скажи, і більш про це не запитаю -
Чи завтра знов почую – "Тебе кохаю",
Чи завтра знов почую – "Тебе кохаю"...
* * *
Tonight you're mine completely
You give your love so sweetly
Tonight the light of love is in your eyes
But will you love me tomorrow?
Is this a lasting treasure
Or just a moment's pleasure?
Can I believe the magic of your sighs?
Will you still love me tomorrow?
Tonight with words unspoken
You say that I'm the only one
But will my heart be broken
When the night meets the morning sun?
I'd like to know that your love
Is love I can be sure of
So tell me now, and I won't ask again:
Will you still love me tomorrow?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307515
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012
Triangle Sun - 100 stars - ВІДЕО
http://www.youtube.com/watch?v=3cxZ8f93D5s
О. Шнуренко - переспів з англійської
* * *
В твоїх очах - рефлексія мого життя…
Кожен раз, коли я чую, як ти плачеш -
Ти розбиваєш моє серце…
Чому не відчуваю порожнечу?
Тому, що ти завжди в моїх думках -
Я певен, ти мене такОж кохаєш!
Нікого крім тебе мені не треба -
Так добре й затишно мені з тобою!
Ти моє чудо незрівняне!
Ти завжди поряд у думках зі мною -
нікого крім тебе мені не треба!
Так добре й затишно мені з тобою!
Моєму серцю у твоїх руках тепліше,
І день за днем тебе кохаю ще сильніше!
Коли ти розмовляєш,
Це схоже, ніби ангели співають,
і тисячі дзвіночків у Всесвіті лунають…
Коли торкаєшся до мене,
Нікого не існує окрім тебе.
Ніхто не може порівнятися з тобою,
Ніколи так себе не відчував -
Тому що в серці ТИ разом зі мною…
Нікого крім тебе мені не треба -
Так добре й затишно мені з тобою!
Ти моє чудо незрівняне!
Ти завжди поряд у думках зі мною -
нікого крім тебе мені не треба!
Так добре й затишно мені з тобою!
Моєму серцю у твоїх руках тепліше,
І день за днем тебе кохаю ще сильніше!
* * *
In your eyes, I see reflections of my life
And every time, I hear you cry, it breaks my heart
I know why I feel no emptiness inside
Because you’re always on my mind
I know that you love me too
I need no body but you
‘Cause you make me feel all right
You are my only wonder
I'm always by your side
I need nobody but you
‘Cause you make me feel this way
I lay my heart into your hand
I love you more day by day
When you speak, it’s like a million angels singing
Just like a thousand bells are ringing
When you touch my hand
I see no other girls
That can compare to you
I never felt the way I do
When my heart's close to you
I need no body but you
‘Cause you make me feel all right
You are my only wonder
I'm always by your side
I need nobody but you
‘Cause you make me feel this way
I lay my heart into your hand
I love you more day by day
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306992
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012
ВСІМ, З КИМ СПІЛКУЮСЬ ТУТ НА САЙТІ...
*************************************
МЕНЕ ЗАВЖДИ ЗАВОРОЖУЄ ГАРМОНІЯ
МІЖ ВІРШЕМ І МУЗИКОЮ!!!
ЦЕ ЯК МІСТОЧОК, АБО ЯК КОРОМИСЛО,
ЯКЕ ТРИМАЄ ПОВНЕ ПО ВІНЦЯ
ВІДЕРЦЕ МОГО СЕРЦЯ!
ЯК ПОЦІЛУНОК МЕЛОДІЇ І СЛІВ,
Я ТУТ ВИКЛАДАЮ НА САЙТІ
ДУШІ ЧУЖОЇ ПЕРЕСПІВ...
У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ СИМФОНІЯ СВОЯ,
І КОЖЕН З НАС ОСПІВУЄ СВОЄ ЖИТТЯ...
* * *
Я ЛЮБЛЮ ВЕСНУ, БО НАРОДИЛАСЯ У ТРАВНІ!
А ОСІНЬ - ЦЕ МОЄ НИНІШНЄ ЖИТТЯ -
ЧАС ЗБИРАТИ КАМІННЯ…
* * *
ХОТІЛА Б ЗНОВУ ОСВЯТИТИСЬ
ОБРІЄМ ЙОГО ОМРІЯНИХ ДОЛОНЬ,
І ПЕРШИМ СНІГОМ ДОТОРКНУТИСЬ
ДО НІЖНО-СИВИХ СКРОНЬ…
НЕ ДИВЛЯЧИСЬ НА ТЕ,
ЩО КОХАННЯ - ЦЕ ПРЕКРАСНА ПРИСТРАСТЬ,
РАНО ЧИ ПІЗНО ВОНО СТИХАЄ, АБО ЗНИКАЄ...
І ТУТ ВАЖЛИВО СТВОРИТИ ТАКІ СТОСУНКИ,
ЩОБ БУЛО ВСЕ ОДНО ТЕПЛО І ЗАТИШНО ВДВОХ...
АЛЕ ЦЕ НЕ ЛЕГКЕ ЗАВДАННЯ...
* * *
РІЗДВО - ЦЕ СВЯТО СВІТЛОЇ ЛЮБОВІ,
ПОЧАТОК РАДІСНОГО, НОВОГО ЖИТТЯ!
НЕХАЙ ВІРШІ ЛЕТЯТЬ НА ВОЛЮ
І СЛАВЛЯТЬ НАШЕ СЬОГОДЕННЯ,
ВЕДУТЬ ЗА РУКУ В КРАЩЕ МАЙБУТТЯ!!!
* * *
СЬОГОДНІ У МОЛИТВІ, ВСІ
ЗВЕРТАЙМОСЯ ДО НЕБА,
ЩОБ БОГ ПОСЛАВ НАМ СНІГ,
ЙОГО УСІМ НАМ ТРЕБА…
ДУЖЕ ДОБРЕ, КОЛИ ЛЮДИ ЗА ВАС РАДІЮТЬ,
А НЕ ТІЛЬКИ ВІД ЗАЗДРОЩІВ МЛІЮТЬ.
Я ЗАВЖДИ РАДА НОВИМ ДРУЗЯМ ЩИРО -
БАЖАЮ ВАМ НАСНАГИ, ЗЛЕТУ, МИРУ!
****************************************
На-д-е-ж-да
Не зрадити, любити, співчувати,
Чужу біду приймати, як свою.
Лиш при такій умові зможеш мати
Людей, що обізвУться й на твою...
(ЦІ СЛОВА, ЯКІ НАПИСАЛА НАДІЯ,
ДЛЯ МЕНЕ ЯК ДОРОГОВКАЗ)
* * *
СТИХИ КРАСИВЫЕ У НАДЕЖДЫ,
КОТОРЫЕ ЗВУЧАТ В УНИСОН
СТИХАМ МАРИНЫ ЦВЕТАЕВОЙ...
ИНТЕРЕСНО ЧИТАТЬ ТЕКСТЫ
И СЛУШАТЬ ИСПОЛНЕНИЕ ПЕСЕН!
* * *
"IgorKo"
Солодкі звуки фортепіано -
І її серце сите й п‘яне.
Даруйте квіти не дорогі -
хай вони будуть польові.
Усмішка - це найголовніше!
Пишіть побільше позитивних віршів!!!
* * *
МЕТЕЛИК ЩАСТЯ ЦІЛУЄ КВТКУ,
КОХАННЯ СПРАВЖНЄ ВЕСНОЮ Й ВЛІТКУ!
* * *
ІГОРЕ, У ВАС НАДЗВИЧАЙНО ГАРНА
ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА!!!
Трава пожухла - минула тепла осінь,
Прийшла зима - холодна неба просінь...
Мережка спогадів мене зігріє -
Читаю ваші вірші і серце моє мліє…
* * *
"Марина Морская"
О. Шнуренко за Т. Гірич
Переспів з російської
Така витончена і ніжна,
Білим аркушем наворожена,
У ритмі вальсу запорошена
Печаль твоя білосніжна…
Загублена у муках творчості,
Снігами білими стривожена…
Пухнасту, замість самотності,
кладе на плечі шаль тобі...
* * *
Моїй мамі
Не вірю, що батьків немає –
Ця думка моє серце крає,
І хата рідна ночами сниться –
Калини кущ біля криниці,
А на порозі рідна ненька,
Усміхнена й така рідненька…
* * *
"SELENA"
В КАПРИЗНОМ СПЛЕТЕНИИ СЛОВ,
В ЛАБИРИНТАХ ЧУДЕСНЫХ ОБРАЗОВ,
Я ВИЖУ ТВОЮ ЛЮБОВЬ,
РАСПИСАННУЮ ПО НОТАМ…
* * *
Мы с тобой - всего лишь тени
В призрачном театре бытия.
Странная игра, но в изумлении
Стоя рукоплещем – ТЫ и Я.
А когда они уйдут со сцены,
В эхо превратятся голоса,
Кровь застынет в наших венах.
Занавес – окончена игра…
* * *
СЬОГОДНІ ЗНОВУ ЗАЛЕТІЛА,
ЯК ЛАСТІВКА НА ЛЕГКИХ КРИЛАХ,
ГІРЛЯНДАМИ ЧАРІВНИХ СЛІВ
ТИ НАС, СЕЛЕНО, ЗВЕСЕЛИЛА!
І МИ ВІДЧУЛИ ТВОЄ ЛІТО,
В ДУШІ ФІАЛКАМИ ЗІГРІТЕ!
СМАРАГДОВІ СЛОВА ПРОРОЧІ,
НЕНАЧЕ ВЕСНЯНИЙ ВІНОЧОК…
* * *
СЛОВА КОЛИШУТЬ ГАМИ - так мелодійно!
ВІТРАМИ РОЗНОСЯТЬ СОН - звучить в унісон.
РОСИ ВІЩІ - люблю я твої вірші.
СЛОВА ЯК СПОКІЙ - про це давно я мрію.
РЯСНИСТИЙ НОВИЙ ДЕНЬ - мене зігріє!
СМАКУЮ НЕОЛОГІЗМИ, АРХАЇЗМИ,
ЗАПИВАЮ П"ЯНКИМ ВИНОМ -
ПРИЄМНО ХМЕЛІЮ І ПОРИНАЮ
У ДИВНО-КАЗКОВИЙ СОН…
* * *
Краешком мысли проникаю в строчки,
Чувствую изморозь твоих слов.
Вместо запятых одни лишь точки -
в израненном сердце догорает любовь…
НО НЕЖНЫЙ ЗВУК ЛЮБВИ РОЖДАЕТ МАНТРА,
И РАСЦВЕТЕТ ЛЮБОВЬ НА ПОКРЫВАЛЕ ЗАВТРА!
* * *
ПЕРЕспівую вкотре - ТРЕПЕТНО,
ПЕРЕчитую спогади - БОЛІСНО,
ПЕРЕкличу ТЕБЕ - НЕЗРІВНЯНОЮ,
ПЕЕРЕплачу - Й ПІДУ В НІРВАНУ Я…
* * *
"oduvan4ik"
Гарно, обдаровано, чисто-сніжно,
пухнасто, легко, тендітно,
музично і феєрично звучать твої слова…
* * *
ТВОЇ ВІРШІ ЗВУЧАТЬ МИЛОЗВУЧНО,
ЕПІТЕТИ Й ОБРАЗИ ЗАВЖДИ ВЛУЧНІ,
ЧУДОВІ ОДИ ПАЛКОМУ КОХАННЮ -
ЗВУЧАТЬ ТАК ЩИРО СЛОВА ЗІЗНАННЯ!
* * *
ВІРШІ ЧИТАЮ, ЗАТАМУВАВШИ ПОДИХ,
ОТРИМУЮ РЕАЛЬНУ НАСОЛОДУ!
У ВІРШАХ КРІМ ЖАЛЮ - ДОСТАТНЬО КРИШТАЛЮ...
УСЕ ЛІКУЄ ЧАСОПЛИН - БІДА РОЗВІЄТЬСЯ, ЯК ДИМ,
ЗІЙДЕ НА ТЕБЕ БЛАГОДАТЬ НЕБЕСНА,
КОХАННЯ ЗНОВ В ДУШІ ВОСКРЕСНЕ!!!
* * *
Пересипати сни, пересіяти, перетліти
І ДАЛІ ЛЕТІТИ!
Кружляти, вальсувати, зірки торкати
І СОЛОДКО СПАТИ!
Зривати, долати, бути з життям на ТИ
І ДАЛІ У СНАХ ПЛИВТИ...
* * *
ЯКЩО БАГАТО ПРОТИРІЧ,
ТО МОЖЕ НЕ ВТІКАЙ?
КОХАННЯ ДУЖЕ ДИВНА РІЧ -
ЕМОЦІЙ ЧЕРЕЗ КРАЙ!
* * *
Білосіжні верби-пави
враз мене зачарували.
Висріблені довгі коси,
кришталеві змерзлі роси -
Гарну казку написала,
На душі світліше стало!!!
* * *
"Валькірія"
СИНОНІМИ Й АНТОНІМИ ЖИТТЯ,
ЛУНАЮТЬ ЧАСТО АФОРМИЗМИ...
ТАКЕ ВОНО НАШЕ ЖИТТЯ -
ТО ЗЛЕТИ, ТО ГЛОБАЛЬНІ КРИЗИ…
* * *
СЕНС НАШОГО ЖИТТЯ -
ЦЕ ВІРА В МАЙБУТТЯ
І РОЗДУМИ ПРО СЬОГОДЕННЯ -
А ЩЕ ВАЖЛИВЕ КАЯТТЯ
Й СЛОВА ЗІЗНАННЯ...
* * *
"Soul"
СЧАСТЛИВОЙ БУДЬ В ЖАРУ И СТУЖУ,
В ДЕНЬ ЯСНЫЙ И КОГДА ПОВСЮДУ ЛУЖИ!
СНЕЖИНКИ ТАЮТ НА ЩЕКАХ, А НЕ СЛЕЗИНКИ,
БУДЬ СЧАСТЛИВА ВСЕГДА, И БЕЗ СЛЕДА
В ГЛАЗАХ ТВОИХ ИСЧЕЗНЕТ СЛЕД ГРУСТИНКИ,
И ПУСТЬ НЕ СТАРЯТСЯ ТВОИ ГОДА!
* * *
ДОЖИВЕМО, ЯКЩО ЗАХОЧЕМО ЖИТИ!
СИЛИ ОРГАНІЗМУ ЩЕ НЕ ВИВЧЕНІ ДО КІНЦЯ...
БАЖАННЯ ЖИТИ НІЧИМ НЕ ЗАМІНИТИ -
ЦЕ КРАПЕЛЬНИЦЯ ВІД УСЬОГО - ГОЛОВНА!
* * *
"Патара Бачія"
ВИ ДИВОВИЖНА, НЕПОВТОРНА
РОЗУМНА, ЩИРА, НЕЗРІВНЯНА!
ЛІРИЧНО-ІРОНІЧНА, ОРИГІНАЛЬНА!
ХАЙ ВАШЕ ЖИТТЯ ЩАСТИТЬСЯ,
ХАЙ МРІЯ ВАША ЗДІЙСНИТЬСЯ!
ЗДОРОВ‘Я НА МНОГІЇ ЛІТА,
МАЙБУТНЄ ХАЙ БУДЕ ПРИВІТНИМ!
* * *
"АнГеЛіНа"
ТИ ЯНГОЛ, ЩО СПУСТИВСЯ З НЕБА,
ДЛЯ ТЕБЕ МИ, НЕМОВ СІМ’Я!
ВЕЛИКОДУШНЕ СЕРЦЕ, ДУША ЧИСТА
ТАЛАНОВИТА, НЕЗРІВНЯНА ПОЕЗІЯ ТВОЯ!!!
* * *
В ТЕБЕ, АНГЕЛІНОЧКО, ЗРІЛІ І ПРАВИЛЬНІ
ДУМКИ СФОРМОВАНОЇ ЮНОЇ ОСОБИСТОСТІ!
САМЕ ТАКІ, ЯК ТИ, ЯНГОЛЯТКО - СВІТЛЕ
МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!
ЦЕ НЕ ПРОСТО СЛОВА ЗІЗНАННЯ -
А ГЛИБОКІ МОЇ ПЕРЕКОНАННЯ!
ЗАВЖДИ, КОЛИ ЧИТАЮ ТВОЇ ВІРШІ,
ПЕРЕД ОЧИМА ЩИРА УКРАЇНОЧКА
У ВІНОЧКУ І ВИШИВАНЦІ...
ТИ НАША ЗІРОЧКА -
ВІД НАС ТОБІ П"ЯТІРОЧКА!
* * *
"insolito"
У ТЕБЕ ДИВОВИЖНА ПАМ‘ЯТЬ,
КОЛИ ТИ ПИШЕШ ПРО КОХАННЯ!
ТАКА ЖАГУЧА ПРИСТРАСТЬ!
ЗАШКАЛЯЮТЬ РЕАЛЬНІ ПОЧУТТЯ,
БО ЦЕ МИТТЄВОСТІ ТВОГО ЖИТТЯ!
* * *
СЬОГОДНІ ПОДАРУЮ ГАРНІ КВІТИ -
ТАК ХОЧУ ДУШУ ТВОЮ ЗІГРІТИ!
ХАЙ БУДЕ БІЛЬШЕ КВІТКОВИХ ВІРШІВ,
ЖИТТЯ ХАЙ СТАНЕ ВЕСЕЛІШЕ!
* * *
"Світанок"
ДИВОВИЖНИЙ У ВАС ПСЕВДОНІМ!
ДЛЯ МЕНЕ ЗАВЖДИ СВІТАНОК -
НЕ ПРОСТО СОНЯЧНИЙ РАНОК,
ЦЕ ВСЬОГО СВІТЛОГО ПОЧАТОК,
НАРОДЖЕННЯ ТАКОГО ЧИСТОГО,
ІСКРИСТО-СВІТЛОГО, П‘ЯНКОГО...
СУМУЄМ МИ, КОЛИ КОХАННЯ МАЛО,
КОЛИ КОХАННЯ ВЗАГАЛІ НЕМАЄ,
ДУША ЯК ВОГНИЩЕ ЗГАСАЄ...
ДЛЯ МЕНЕ ДІЙСНО, ЯК СВІТАНОК,
ІСКРЯТЬСЯ СОНЕЧКОМ ТВОЇ СЛОВА.
ДУША ВІД ЩАСТЯ ЗАСПІВАЛА
ВІД ТВОГО СВІТЛОГО ВІРША!
* * *
Тетяна Луківська
ЛЮБЛЮ Я ВАШЕ ВІРШУВАННЯ,
ЦІНУЮ ІДЕАЛЬНЕ РИМУВАННЯ.
ВІРШІ ЗВУЧАТЬ, НЕНАЧЕ ГАМИ,
ЗАВЖДИ ТАК МЕЛОДІЙНО Й ГАРНО!
* * *
"Romantic lady"
Чудові образи, слова виблискують сліпучо-ніжно,
оптимістий настрій, вірші звучать як пісня…
* * *
"Графиня"
КОЛИ ПОВІТРЯ ДИХАЄ КОХАННЯМ,
ТАКИМ СОЛОДКО-ЩЕМНИМ ПОЧУТЯМ,
ТИ ЩЕ НЕ ЗНАЄШ - ЩО, КОЛИ І В КОГО..
ХАЙ СПРАВДИТЬСЯ ТВОЄ ПЕРЕДЧУТТЯ!!!
* * *
Юлія Фінковська
Багата кольором поезія твоя,
Звучать натхненно росяні слова,
промінням сонця зігрівають читача,
і кришталевим блиском западають в душу!
Твоя любов до музики барвиста,
ніжна, глибока, емоційна і чиста!
* * *
Akiliana
ТВОЇ ВІРШІ ЩИРІ, ПРАВДИВІ, ВІДВЕРТІ!!!
ВИСОКОХУДОЖНІ, ФІЛОСОФСЬКІ, ПСИХОЛОГІЧНІ!
НЕ питай, чому в неї заплакані очі,
Чому серце так тужить дівоче -
Бо в очах його НЕБО лишилось,
І кохання кудись поділось...
Стань над світом і веселково
Усміхнись поетичним словом!
* * *
СоНеЧкО
Дуже гарна лірика,
слова проникають в душу,
в кожному слові мінорність,
але є промінчик надії,
що настане сніжна пора,
і СОНЕЧКО знову
буде переливатися
золотими промінчиками
на білосніжному покривалі землі...
* * *
Валя Савелюк
Якби навіть не було посилання на рубрику,
все рівно всі вірші твої, ВАЛЮ, сприймаються,
як філософські роздуми про чисте і глибоке почуття,
про високі стосунки, про духовні потреби людини,
яка переоцінила земні цінності, осмислила суть життя,
відкинула всякий другорядний непотріб і бачить,
що є головне, і що є цінне; що людину звеличує,
а що принижує; що дає реальну найвищу насолоду...
Є багато ще запитань, на які треба шукати відповіді;
є багато ще справ, які ми не доробили,
тому треба продовжувати жити, любити і творити...
ТВОРЧОЇ НАСНАГИ ТОБІ, ВАЛЮ!!!
РАДУЙ НАС СВОЇМИ ЗМІСТОВНИМИ, ПРОФЕСІЙНИМИ
І ТАЛАНОВИТИМИ ВІРШАМИ!!!
Хай пребуде Вселюблячий Бог з усіма нами!
Хай життя не остудить в серці вогонь!
І ніколи життя льодяними вустами
не остудить палку і щиру,
твою світлу й духовну ЛЮБОВ!
**********************************
P. S. Я НАМАГАЮСЬ ЗРОЗУМІТИ ПОЕТІВ,
ЯКІ ПИШУТЬ ЗАНАДТО СУМНІ
І БЕЗНАДІЙНІ ВІРШІ, АЛЕ ЦЕ НЕЛЕГКО…
Я ВСЕ ЖИТТЯ НА САМОТІ,
АЛЕ САМОТНЬОЮ СЕБЕ НЕ ПОЧУВАЮ!
Я ТАКОЖ ВТРАЧАЛА РІДНИХ,
КОХАНИХ І БЛИЗЬКИХ -
БЕЗ ЦЬОГО ЖИТТЯ НЕ БУВАЄ…
Я НЕ ВІРЮ, ЩО Є ТІЛЬКИ ОДНА
ПОЛОВИНКА У БІЛОМУ СВІТІ -
БО СВІТ ТАКИЙ ПОЛІГАМНИЙ…
ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ТІЛЬКИ ВІД ЛЮДИНИ,
ВІД ЇЇ БАЖАННЯ ЖИТИ, МРІЯТИ,
ЛЮБИТИ Й ТВОРИТИ!!
НЕ ЗАМИКАЙТЕСЯ В СОБІ,
ВІДКРИЙТЕ ЛЮДЯМ СВОЄ СЕРЦЕ
І ВАМ НЕ БУДЕ САМОТНЬО
ПОПРИ ВСІ НЕГАРАЗДИ...
БАЖАЮ ВАМ ЩАСТЯ,
КОХАННЯ, ЗДОРОВ‘Я І РАДОСТІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306138
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Схрестилось все:і спокій, й суєта
в моїх листах, що я тобі писала...
Так схрещуються руки і вуста
під стразово-шовковим покривалом
в холодну ніч.Відтанувши на крок,
я так боюся подих твій впустити.
А відстань тисне, тисне на курок,
думки зринають почерком розмитим,
і десь між ними часом промайне,
що ми з тобою чимось навіть схожі,
що серця два єднаються в одне,
як хмарні дні вливаються в погожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Madonna - La Isla Bonita - ВІДЕО
http://www.youtube.com/watch?v=_nOidKudfJM&feature=related
О.Шнуренко за Madonna
La Isla Bonita
Переспів з англійської
* * *
Невже це правда?
Невже не сон?
Минулої ночі сон на яву з’явився –
Острів Сан-Педро мені наснився,
Ніби я там ще й нині…
Піснею серця лине
Юне дівча з очима газелі.
Здається, було це вчора,
В тропічній купелі…
[Приспів:]
Бриз цілує тропічний острів,
Природа дика й вільна...
Ось де я прагнy з’явитися,
На острові щастя зцілитися.
Як тільки самби звуки лунали,
За обрій сонце зникало.
Сльози в очах рікою,
коли я чую слова
іспанської колискової.
Прекрасний острів!
Я закохана в острів Сан Педро!
Теплий вітер, із запахом моря,
шепотів : "Ти моя кохана".
Я благала, щоб час зупинився,
Але дні пролетіли так швидко.
Він казав : "ТИ моя кохана".
[Приспів]
Я хочу бути там,
де сонце небо пестить.
Коли під час сієсти,
навколо народ юрбиться,
Я бачу гарні обличчя.
У тому світі без турбот,
я знаю достеменно,
Кохання лиш взаємне.
Минулої ночі сон на яву з’явився –
Острів Сан-Педро мені наснився,
Здається, було це вчора, зовсім близько…
Він казав: "ТИ моя кохана"…
Шепотів - "Я ТЕБЕ КОХАЮ!"
* * *
Como puede ser verdad
How could it be true?
Last night I dreamt of San Pedro
Just like I'd never gone, I knew the song
A young girl with eyes like the desert
It all seems like yesterday, not far away
[Chorus:]
Tropical the island breeze
All of nature wild and free
This is where I long to be
La isla bonita
And when the samba played
The sun would set so high
Ring through my ears and sting my eyes
Your Spanish lullaby
The beautiful island
I fell in love with San Pedro
Warm wind carried on the sea, he called to me
Te dijo te amo
I prayed that the days would last
They went so fast
He told you, "I love you"
[Chorus]
I want to be where the sun warms the sky
When it's time for siesta you can watch them go by
Beautiful faces, no cares in this world
Where a girl loves a boy, and a boy loves a girl
Last night I dreamt of San Pedro
It all seems like yesterday, not far away
He told you, "I love you"
He said he loves you
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303162
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 03.01.2012
О. Шнуренко за Elton John
Shooting Star
Музика Елтона Джона
Слова Гері Осборн
Переспів з англійської
* * *
Ще й досі я тебе кохаю,
Яскрава зіронько моя!
Коли гадаю, з ким ти, й де ти -
То відчуваю, що ти поряд,
Кохана зіронько моя!
З твоїм я поглядом зустрівся,
На репетиції ранковій,
Сидів замріяно дивився -
напрочуд настрій був святковий.
Давно вже моєю ти стала,
Тоді обоє ми добре знали,
Ти дійсно станеш зіркова,
Кохана моя веселкова!
Блискуче сяйво в твоїх очах -
Іноді важко знайти твій шлях!
Але, можливо, закривши очі,
Здійсниться мрія моя осяйна…
Думай про мене, посеред ночі,
Зіронько, люба моя!
Коли нарешті мить жадана
настане, і ти згадаєш, хто є я -
насправді я прийду до тебе,
І буду поряд, зіронько моя…
* * *
I'm still in love with you oh shooting star
And when I start to wonder where you are
There you are, there you are, shooting star
You may have seen me at the early show
I sat and watched you from the second row
Oh you were mine long ago way back when
Even then we both knew you'd go far oh shooting star
And with the spotlight shining in your eyes
It's sometimes hard to find your way
But maybe some night you might
Think of me, shooting star
And when that moment comes at last
And you remember who you are
Here I'll be, shooting star, shooting star
Here I'll be, shooting star, shooting star, shooting star
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303731
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Мы венчаны с тобою в тех стихах
слепым дождем,
что шел опять на запад,
когда под черным маленьким зонтом,
вдохнув друг друга,
пили этот запах,
как яд, как исцеляющий бальзам
в одном бокале.
Смешанные мысли
нас уводили
к боговым слезам,
как будто в них застыл остаток жизни
прозрачной радугой,
разводами тепла,
рисуя краски неба
в нашем вдохе.
Мы нашу нежность плавили по крохам
сокровищем муранского стекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301727
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011
. ."У человека нельзя отнять то, что он увидел."
. .Древняя индейская поговорка.
Разорвать бы плёнку неба,
словно в ветхом парнике,
и в краях, где раньше не был,
оказаться вдалеке...
Выбираю время года!
Будет лето. Будет свет.
Мифы древнего народа.
И мне снова двадцать лет...
17.11.10
*Я собираюсь в полёт! (англ.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156024
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 13.12.2011
Чай с тобою пью.
Я говорю, что я люблю,
В твоих глазах ответ ловлю.
Край, где нет дождей,
Ты мне шампанского налей
И с губ моих его ты пей.
С грустью я допью
Свою последнюю «Шабли»,
Чтоб в Париже зиму пережить.
А здесь на пляже Сан-Тропе,
Твоя рука в моей руке,
И я шепчу тебе «Мон шер»,
Моя любовь.
А здесь на пляже Сан-Тропе,
Ты словно музыка в душЕ,
И мы с ума сошли уже,
Моя любовь.
Пьём мы лимонад,
И в казино идёт игра,
Потом полночный маскарад.
Здесь плейбои в ряд,
Миллиардеров полный зал.
Кашоги* комплимент сказал.
С грустью я допью
Свою последнюю «Шабли»,
Чтоб в Париже зиму пережить.
А здесь на пляже Сан-Тропе,
Твоя рука в моей руке,
И я шепчу тебе «Мон шер»,
Моя любовь.
А здесь на пляже Сан-Тропе,
Ты словно музыка в душЕ,
И мы с ума сошли уже,
Моя любовь.
*Кашоги - миллиардер, торговец оружием, прославился своей расточительностью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299470
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Падала зірка, падала.
Місяць в предтечі кінця.
Зрадами нічка, зрадами
по горизонту Тільця.
Все. Відпалала осінь.
Зманює небо палаюче.
Відлистопадило зовсім,
зовсім устам не гаряче.
Вечір неспрагло вабить
в зоряну далину.
В лініях зорепаду
зірку шукала одну.
У листопаді та грудні спостерігаються повільні метеорні потоки. Один з них , метеори Таурид, проходить в сузір`ї Тільця, якого в цей час можна бачити близько до лінії горизонту.
22.11.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297710
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Garou, Daniel Lavoie and Patrick Fiori - Belle
Переспів - О. Шнуренко
http://www.youtube.com/watch?v=KUXGVfmrEN4
* * *
БЕЛЬ -
Єдине слово, що більше їй пасує.
Коли вона танцює й дратує тілом,
Як птаха крила розправляє і відлітає -
Я в пекло поринаю, з-під ніг земля зникає…
Очима проникнув під плаття циганки…
Навіщо тепер Нотр-Даму мої молитви?
Свій перший камінь в красуню хто кине -
Відразу той загине…
О, Люцифер! Дозволь мені хоч раз
торкнутися волосся Есмеральди.
БЕЛЬ –
Єдине слово, що більше їй пасує.
Коли танцює, неначе казка оживає,
Як птаха крила розправляє і відлітає -
Я в пекло поринаю, з-під ніг земля зникає…
В моїй душі оголена танцює і сон зникає-
Мої молитви Нотр Даму ні до чого.
Хто здатен камінь в красуню кинути-
Його повішу - він має загинути.
О, Люцифер, дозволь хоч раз
торкнутися волосся Есмеральди
БЕЛЬ,
Єдине слово, що їй пасує!
Ти бачиш рухи тіла стрункого ,
Готовий убити заради нього.
Летить, як птаха, змушує тремтіти.
З-під ніг земля зникає у білім світі…
А в її сукні живе чуттєвість.
Мої молитви Нотр-Даму ні до чого…
Хто перший камінь в Есмеральду кине –
відразу той загине…
О, Люцифер, дозволь хоч раз
торкнутися волосся Есмеральди…
Торкнутися хоч раз..
* * *
Belle
C'est un mot qu'on dirait inventé pour elle
Quand elle danse et qu'elle met son corps à jour, tel
Un oiseau qui étend ses ailes pour s'envoler
Alors je sens l'enfer s'ouvrir sous mes pieds
J'ai posé mes yeux sous sa robe de gitane
A quoi me sert encore de prier Notre-Dame ?
Quel est celui qui lui jettera la première pierre ?
Celui-là ne mérite pas d'être sur terre
Ô Lucifer ! Oh ! Laisse-moi rien qu'une fois
Glisser mes doigts dans les cheveux d'Esmeralda
Belle
Is the only word I know that suits her well
When she dances, oh the story she can tell
A free bird trying out her wings to fly away
And when I see her move, I see hell to pay
She dances naked in my soul and sleep won't come
And it's no use to pray these prayers to Notre Dame
Tell, who'd be the first to raise his hand and throw a stone
I'd hang him high and laugh to see him die alone
Oh Lucifer please let me go beyond God's law
And run my fingers through her hair, Esmeralda!
Belle,
La palabra se inventó para su piel1
Al mover su cuerpo
matarás por él
Volar de un ave que me hace estremecer
Un gran infierno se abrirá a mis pies
En su vestido tiembla la sensualidad
De qué me servirá rezar a Notre Dame
¿Quién de tirar la primera piedra es capaz?
Porque ese hombre no podrá vivir en paz
Oh, Lucifer, oh, déjame por una vez
Que acaricie el cabello de Esmeralda
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296968
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 04.12.2011
Отзывом на "Срежиссируй мне день" автора Inki
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297144
------------------------------------------------------
Напои мою тень винным соком слепого рассвета.
Опьяни, может быть она выживет нынче. Её
разрывают ветра, размывают дожди. Ей с востока
шлют метель и туманы рассыпанных слов вороньё.
Окропи мои тропы небесной прозрачной капелью,
пусть снегами сойдет леденящая душу тоска.
Пусть ростками тепла из сковавших ее подземелий
прорастет-просочится лекарством живая трава
и прольется росой изумрудно-пьянящей в ладони...
напои мою тень... свой бокал лунным светом наполнив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297585
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Garou and Celine Dion "Sous le vent".
Переспів - О. Шнуренко
* * *
Якщо гадаєш, що злякався-
то це не так!
Я просто відпускаю серце-
нехай спочине.
Якщо вважаєш, що я винен -
не поспішай,
вдихни золотаве повітря,
яке вперед мене штовхає і ...
Все так, неначе вийшов у море,
розкрив велике вітрило,
за вітром лечу немов на крилах.
Неначе відірвався від землі,
знайшовши зірку свою,
пішов за нею у пітьмі
за вітром.
Якщо вважаєш - це фінал,
Ніколи,чуєш ніколи!
Це просто пауза для відпочинку
Від небезпечних справ.
Якщо гадаєш - тебе забув,
Послухай,
Віддайся вітру ночі,
Закрий свої очі і ...
Все так, неначе у морі знов -
розкрив велике вітрило,
за вітром лечу немов на крилах.
Неначе відірвався від землі,
знайшовши зірку свою,
пішов за нею у пітьмі
за вітром.
Якщо вважаєш - це фінал,
Ніколи,чуєш ніколи!
Це просто пауза для відпочинку
Від небезпечних справ.
Все так, неначе у морі знов -
розкрив велике вітрило,
за вітром лечу немов на крилах.
Неначе відірвався від землі,
знайшовши зірку свою,
пішов за нею у пітьмі
За вітром.
* * *
Et si tu crois que j'ai eu peur
C'est faux
Je donne des vacances à mon coeur
Un peu de repos
Et si tu crois que j'ai eu tort
Attends
Respire un peu le souffle d'or
Qui me pousse en avant et
Fais comme si j'avais pris la mer
J'ai sorti la grand'voile
Et j'ai glissé sous le vent
Fais comme si je quittais la terre
J'ai trouvé mon étoile
Je l'ai suivie un instant
Sous le vent
Et si tu crois que c'est fini
Jamais
C'est juste une pause un répit
Après les dangers
Et si tu crois que je t'oublie
écoute
Ouvre ton corps aux vents de la nuit
Ferme les yeux et
Fais comme si j'avais pris la mer
J'ai sorti la grand'voile
Et j'ai glissé sous le vent
Fais comme si je quittais la terre
J'ai trouvé mon étoile
Je l'ai suivie un instant
Sous le vent
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296435
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Freddie Mercury - Love of my life
Переспів - О. Шнуренко
http://www.youtube.com/watch?v=MDsAFlei0yI&feature=related
Любов на все життя – зробив ти боляче мені,
Розбив моє серце, і тепер мене залишаєш .
Кохання на все життя - невже ти не бачиш?
Поверни його назад, поверни його мені
Не забирай його від мене
Ти навіть не знаєш, -
Що для мене це означає …
Любов на все життя - не залишай мене!
Ти вкрав моє серце, і спустошив мене.
Кохання на все життя, невже ти не бачиш?
Поверни його назад, поверни його мені
Не забирай його від мене
Ти навіть не знаєш, -
Що для мене це означає …
Ти ще згадаєш мене -
Коли все піде прахом,
Коли все скінчиться…
До речі, коли постарію я,
То буду поруч і тобі нагадаю
Як я кохаю тебе - як ще тебе кохаю…
Вертайся - скоріше вертайся!
Прошу повернути моє кохання,
Тому що ти навіть не знаєш,
Що для мене це означає …
Любов на все життя,
На все життя кохання ...
* * *
Love of my life - you've hurt me
You've broken my heart and now you leave me
Love of my life can't you see
Bring it back, bring it back
Don't take it away from me
Because you don't know -
What it means to me
Love of my life - don't leave me
You've stolen my heart and now desert me
Love of my life can't you see
Bring it back, bring it back
Don't take it away from me
Because you don't know -
What it means to me
You will remember -
When this is blown over
And everything's all by the way -
When I grow older
I will be there at your side to remind you
How I still love you - I still love you
Back - hurry back
please bring it back home to me
Because you don't know
What it means to me
Love of my life
Love of my life ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295769
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Ты судьбой мне дан. Я все песни люблю, что ты пишешь сам.
Эти песни всегда ветер навевал.
Я мелодию слышу вновь и вновь, словно весть о том,
Что люблю тебя. Я услышу тебя, где бы ни был ты.
Единственный, в мире нет лирики, если нет тебя со мной.
И я знаю одно, бейби:
Припев:
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
Я нажимаю на Repeat-peat-peat-peat-peat.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
Я нажимаю на Repeat-peat-peat-peat-peat.
Слышишь ли? Эта песня изменит судьбу мою.
И для песни слова я придумаю.
Я придумаю. Я найду.
Ты услышишь эту песню, что не спета.
Под гипнозом я от твоей любви.
Полон магии, лирики, будь собой всегда.
И я знаю одно, бейби:
Припев.
Когда ты здесь, весь мир, как сон. Пусть не закончится он.
Нам нет преград, и спеть ты рад
Со мной в унисон, come on:
Припев:
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
И я хочу всё повторить-рит-рит-рит-рить.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
А-алло, ты сладкий сон мой, бейби.
Я нажимаю на Repeat-peat-peat-peat-peat.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295057
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 24.11.2011
ненависть?
да много
чести для вас
так
муторная неприязнь
граничащая с
отвращением
ненавидеть вас?
ненависть
тоже по-своему
прекрасна
так же сильна
и захватывающа -
страстью
ненастьем
стихийным бедствием
сумасшествием
а вы?
достойны ли
крови моей
кипения?
так
легкое отвращение
граничащее
с муторной
неприязнью
моим завистникам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295167
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Щоденно, навіть спокійно ідучи вулицею, ми знаходимося під прицілом чужих поглядів, думок, суджень...
Ну що ж,
стріляйте...
пекзлем кольоровим
з чола мого мішень собі зробіте.
А розстріл ваш - є заняттям не новим -
вбивати завжди легше, ніж творити.
....не зволікайте...
...я чекаю...
Тож стріляйте...
не цільтесь довго,
бо самі впадете,
не зловтішайтесь,
не дразніте вовка,
і ваше ціле може
стати колись битим.
Стою!..
Стріляйте!..
Нічого тікати,
хоч є куди,
нема мети, ідеї.
...не вперше, мабуть,
гвалтувати думки чужої галереї?..
Не схибте,
зручно умостившись.
Чекаю...ціль не впізнаєте?
Стою!.. Стріляйте!..
Затамую подих!...
До смерті все одно не вб"єте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295100
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Мій Боже!
Коли я впаду під хрестом – дай мені сили.
Коли я визнаю свій гріх – відкрий вуста.
Коли зневірюсь – не покинь, згрішу – помилуй,
Коли шукатиму – прийди в моє життя!
Коли я згіркну від біди - дай мені Віри,
Коли я висохну від сліз - Любові дай,
Коли збіднію, захворію – дай Надію,
Коли занапащусь – спаси мене!
Спаси і не покинь мене, бо ввірую!
Під хрест Твій прибігаю і покров,
Коли радію й плачу – Тобі вірую!
І дякую, мій Боже, за Любов.
Друковано в книзі "Під арками", 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247573
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 20.11.2011
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Коли любов торкається до скронь,
Вдаряє серце в кришталеві струни,
І поміж ліній двох чужих долонь
Виводить доля життєдайні руни.
Коли любов торкається до вуст,
Холодна сталь спалахує вогненно,
І відпускає пристрасть тятиву,
Вогнем палким пронизує рамЕно.
Коли любов торкається душі,
Із берегів виходять океани!..
І проза буднів ллється у вірші,
Коли любов приходить довгожданна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285575
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 17.11.2011
Настояна на шепотінні трав,
Ця тиша надто загадкова.
Мольфаре, починайте ритуал!
Готова я. Проводьте коло –
Замкніть мій простір вже і тут.
Клекоче нетерпінням чаша.
Давайте - не боюсь отрут –
До дна. Любов сильніша завше.
Запалюйте свічу від зір
І замоліть цю ніч на попіл.
Законам всім наперекір
Я пронесу вогонь крізь спокій.
Мольфаре, бачте, я жива –
Як дикий звір чи вільна птиця.
Тож хай шепочеться трава
Про те, що ранкові насниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240304
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 15.11.2011
нечто ненастное
В троне печки лечь
щепкой для костра
спичкой воздух ссечь
искра жжёт дрова…
Дымка кроет ночь
молча спит луна
слышен запах рощ
храп былого дня…
С неба пала гроздь
взвыли небеса
белым грянул вождь
в теле плазмина…
Стрелы словно плоть
с кровью лишь одна
душу сводит прочь
тенью из перста…
Грозна выси плеть
пепел да вода
больше не гореть
снова ждём огня?!
16.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229093
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 10.11.2011
C Небесной реки
Луна опускается
плывёт за нами
цветущей аллейкой в Храм
вдыхаем любовь Земли...
В росинках прозрачных цвет
***
Студёный ветер,
что дует так сегодня,
напомнил осень...
Тоскливый скрип калитки
сильней печалит душу
***
Закат мерцает
на краешках лепестков
цветущих сакур
в сочащейся зелени
гранатовых слёз россыпь
***
Весны аромат
зыбким мостом меж нами
парящим высью
"Пока не смыли ливни
сирени запах - пой мне..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255726
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 10.11.2011
Майское небо,
гжелью расписанное,
вдруг встрепенулось
стайкой белых голубей.
Светло душе... Печально
***
Будто бы кистью
тополь пирамидальный
с ветром рисуют
цветом надежды картины...
Взор отдыхает, душа
***
С призывным звоном
весёлых сямисэнов
трудно устоять
в качающейся лодке
в свете ущербной луны
***
Тебе ли не знать
как душист майский ветер
с вечерней зарёй
лишь коснётся дыханьем -
всю печаль забываю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259151
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 10.11.2011
Ночь Персеиды...
Как заснуть!? Возможно ли!?
Шелест звёзд слышен
***
Этой весною
в Волосы Вероники*
ландыши вплела
слышится тихий их звон
с каждой звездой упавшей
*созвездие
***
Загляделся ты
в соловьиные очи*
моих не видишь
*дырочки на вышиванке
***
Около берёз
будто пляс половецкий -
искры от костра
ночью в небо взметнулись
слёзы в глазах Медведиц
полны Земного огня
***
Звёздные дожди...
Землю оросила Высь
ждёт теперь всходы
***
Красные луны...
Столько повисло в саду -
яблок душистых -
звёздного августа рай
краешком сердца храню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275049
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 10.11.2011
Осень в багрянце
выводит к водопою
белого коня
***
Чарует осень
сусальной святостью так -
причащаемся...
***
Тайным санскритом
на пергамент души - вязь
листьев ложится
***
Золотом - за взгляд
зелёных очей лета
платят деревья
***
Златогривый клён
за ночь лишившись кроны
грустит... И я с ним...
***
Ветер всколыхнул
стаю кленовых листьев
кружат над лужей
***
Непрошенный гость
в дождь и ветер явится -
сопливый ноябрь
***
Осень ревнует:
хочу зиме наследить -
снег обещали
***
Чуть - чуть и зима:
тёмно - серое небо
беременно снегом
***
Торговец хурмы
улыбаясь, сметает
с плодов первый снег
***
Клубочком спит кот
грея бок у камина
уютно душе
Благодарна oduvantik(у) за три образа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292060
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Ділитися зорями
розділовими знаками
нероздільні значення
як поділити константу
су/спільних емоцій?
як перенести безцінність
у мізерну цінність?
супроти
самого себе..
супроти
власного всесвіту
разом/
окремо
між нами/
зірками
на рівні таємного..
вголос
звільни летючим змієм
зірку
що падатиме
вгору
у власновигадане сузір*я
знайди ж ту таємницю
яка вже давно втратила
будь-яку таємничість..
знайди..
у моєму сузір*ї
його я назвала щойно
чомусь
саме
твоїм
ім*ям
......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290726
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Моя відвертість до життя
Осуджена Артемідою твоєї душі
Храмом правосуддя і вироком долі…
Найвища апеляція лише Бог
І той сьогодні зайнятий не нами!
Люди можуть втомити навіть його…
Спокою, хочеться всім! Лише, осінь ,
Призвана виконувати розпорядження,
Роздягнувши дерева з мантій кольору сонця...
Тінями по вікнах твого серця,
Холодного вечора сухий надобраніч,
Відвертість, до життя
Осуджена Артемідою твоєї душі,
Прощається листям з асфальту кохання
Не твого, не мого, не нашого…
Забутого кимось - відвертість в мовчанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290391
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Твоя любов цвіте мені жасмином
В холодну зиму,в тихі вечори,
Коли душа зривається і лине
Туди,де зорі сипляться згори!..
Твоя любов-гаряча крапля літа
На білій ковдрі вимерзлих снігів.
Душа тобою в спогадах зігріта,
Душа вирує в морі почуттів!..
І білим цвітом сиплеться в долоні,
Терпким вином стікає по руках!..
Твоя любов,як квіти безборонні-
Така прекрасна і така крихка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286410
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 02.11.2011
Вітер блукає,
Плутається в косах,
Вітер шукає раю.
А знаходить колосся…
Вітер гукає,
До мого світу,
Вітер шугає з краю,
Пірнає у світло…
Вітер зникає,
Хапаю за плечі,
Пастка ридає –
В ній порожнеча!
Вітер зростає,
В мені танцює.
Я уже з краю раю,
Оживає малюнок…
Цідиться вітер
Крізь очі світанку,
Крізь отвори світу,
У серце бранки.
Тріщать моралі
Стерзані шви....
Гранітні сваї вбиваю
Для весняних мостів
Без одягу дихаю,
Без заборони
Злітаю на спинах
Вітрастих драконів
До центру криків
Горластих котів.
До зламу криги
З вітром летим…
16.02.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241399
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 30.10.2011
Кузнец в кипящей огненной пучине
Свирепствует на кузне, словно бог огня,
рождая острие стрелы.
Гудят меха, читает молот заклинанья,
блестит, играя мускулами торс,
Сверкают пота капли,
словно ордена за доблесть,
добытые в боях за горсть любви.
Не торопись приказы отдвать.
Любовь, ты ненасытна, ты готова драться,
за каждую подлунную прогулку,
за каждую живую каплю тела и души...
за всю меня...
за ночь любви…
Вонзай не спешно наконечник золотой,
Судьбой назаченной стрелы.
Готово сердце чашу осушить до дна,
К творенью мира прикасаясь.
08.08.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274085
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 30.10.2011
судя по ветру
в твоей голове
твое призвание
охотник за ураганами
ты рвешься навстречу
мне
все тайфуны
с женскими именами
жадный к таким страстям
что не всегда
под силу
смотришь в мои глаза -
бесстрашно
словно в зеленые
глаза стихии
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288793
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
я осколок звезды
взорвавшейся
миллиарды лет
назад
на сумрачных
задворках
мира
хроники Вселенной
не сохранили
для памяти
человечества
ее имя
я берегу в
сердце ее огонь
и свет
последний миллиард лет
он точно
со мной
я берегу его
для тебя
я твоя позабытая
всеми
безымянная звезда
одним лишь атомом
погибшего Света
этой зимой
я верну
тебе
ЛЕТО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287196
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Вже вечір тулиться до хати,
Несміло дивиться в вікно...
Дерева голі, кострубаті
Згубили листя вже давно.
Ліхтар підсліпуватий блима,
В імлу закуталась блакить.
А вітер грюка за дверима,
І дощ осінній моросить.
А пам"ять, ніби біла пташка,
До тебе в час такий летить.
Надію має бідолашка
Весну в цю осінь воскресить...
Промокли в осені повіки,
Зів"яв давно опалий лист,
Від сліз наповнилися ріки...
Не плач, не треба, падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287961
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 22.10.2011
О слово,над прірвою світу
Гориш,мов прозорий кристал!
Довкола зірки на орбітах
Ведуть безкінечний свій бал.
І тягнуться цілі епохи
До променів чистих твоїх,
Щоб душі зігріти хоч трохи.
А ти-наче той оберіг.
А ти під небесним склепінням,
Де часто вмирають зірки,
Гориш незгасимим промінням
Крізь довгі космічні рокИ!
Над трупами тлінних ілюзій
Ти-вічне світило епох!
До тебе в самотності й тузі
Приходить довіритись Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281440
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 21.10.2011
НОЧИ БРОСАЕТ ВЫЗОВ
СТАЯ БЕЗЖАЛОСТНЫХ МЫСЛЕЙ…
ГЕЙЗЕРЫ БЕЗСОННИЦЫ БЪЮТ ПО РУКАМ:
ТРОГАТЬ, ДУМАТЬ, ЖЕЛАТЬ – НЕСМЕЙ!
ЗАВЛЕКАЮТ ПОТОКИ
ЗОЛОТИСТЫХ ЛУЧЕЙ –
ЛЕЧУ НАВСТРЕЧУ СОЛНЦУ!
ВОСК ПРЕДАТЕЛЬСКИ СЛАБ,
ЖАР РЕЗВИТСЯ НА КОЖЕ,
НЕПОРОЧНЫМ БЕЗУМНЫМ ПОЛЁТАМ ПРИХОДИТ КОНЕЦ!
ЦЕЛЬ ДАЛЕКА,
МАЯК ИЛЮЗОРЕН,
КАК ТВОИ ГУБЫ…
ПОВТОРЯЯ ПОЗУ ИКАРА ,(никто не подставит ладони)
ПУТАЮСЬ В ПРОСТЫНЯХ ПОДСОЗНАНИЯ…
СМОТРЮ НА СЕБЯ С ВЕРХУ В НИЗ, НАПОЛНЯЮСЬ СОБОЙ,
ИСПИВАЮ ПРЕКРАСТНОЕ ЭГО…
ГЛАЗА В ГЛАЗА…
Я И Я…УЗНАЮ СВОЙ ЗНАКОМЫЙ КИВОК ГОЛОВЫ.
ВОЗВРАЩАЮСЬ…
В БЕЗМОЛВНУЮ ЧАЩУ, В УЮТНЫЙ СОСУД
ПРОХЛАДНЫМ ВЛИВАЮСЬ НАПИТКОМ,
ГУБЫ ТВОИ НА СЕБЕ ОЩУЩАЮ…
ГАРЯЧИЕ!
ПРЕДРАССВЕТНЫЕ СУМЕРКИ
ТЕМНЕЕ ВСЕГО.
ЯСНОСТЬ ОБРЕТАЕТСЯ, СЛОВНО НОВАЯ ЖИЗНЬ,
КОЖЕЙ ЧУВСТВУЮ
ЗАПАХ
СОЗНАНИЯ.
НАСЛАЖДАЮСЬ СВОИМ ВНОВЬСОЗДАНИЕМ!
…И ТОБОЙ,
УЦЕЛЕВЩИМ
В МЕЧТАХ…
21.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287575
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Я не зійшла до тебе з полотна
Картин Далі,да Вінчі,Рафаеля...
Я просто жінка,грішна і земна-
Часом сумбурна й дика,мов пустеля...
А часом свіжа,сповнена снаги,
Немов оаза,буйна і квітуча!
То,наче Ніл,ламаю береги,
То,мов ручай,стрімкі долаю кручі.
Я не прийшла богинею зі снів,
Твоїм думкам не дарувала крила,
І поміж щастя виливала гнів,
Тривожилась,раділа і любила.
І ти не раз,траплялося,надпив
Ту чашу смутку сам-один без мене,
І я для тебе не творила див,
Не відкривала вічність незбагненну...
І не завжди п'янила без вина,
Чи поцілунком спопеляла губи...
Я ж просто жінка,грішна і земна,
Спасибі,що мене такою любиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 18.10.2011