Одного разу у дівчинки не стало тата.......Сіла дівчинка ...і не плакала, й не сміялась....думалось їй....скільки ж слів...слів несказаних йому з нею, коло неї, поруч....зосталось. Стала вона ті слова намистинами на голку нанизувати і людям роздавати.
- Візьміть намисто,- вкрадливо просила перехожих.
- Скільки хочеш за них?
- Ніскільки. Просто візьміть...Важкі вони мені.
Хтось брав, хтось шарахався від дивачки, що вешталась з коралями немов блаженна.
Так не було спокою їй поки останнє намисто птахові на шию намотала, та у небо випустила з клітки....хто зна де її, чи його (тата) намистини "ходять"?
Може й Ви їх............читали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331677
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Стоїть серед села самотня хата
І очі-вікна дивляться в світи.
Жила тут жінка на добро багата,
Та час прийшов і мусила піти.
Лишилася хатина сиротою,
Одним-одна, сарай – і той згорів.
Стікала крейда разом зі сльозою.
Єдина радість – зграйка яворів.
А ще так тішив хату спів пташиний,
У ньому чулось давнє, молоде,
Коли сюди збігалися стежини
І хлібом пахло літо золоте.
Ти зажурилась, бідолаго-хато?
Нехай до тебе прийде хоч у сни
Таке жадане і тепло, і свято,
Де за столами дочки і сини…
…Стоїть серед села самотня хата…
Грудень 2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328532
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Ти пахнеш чаєм
Спогадом минулого життя.
Мовчки,мабуть у сотий раз,
мого щоденника гортаєш сторінки
А у душі твоїй останні пам*ятаються рядки.
Повільно дихаєш,пліткуючи....
Ти кольоровим сном даруеш небо.
А квітами цілуєш серце.
Ти навіть плачеш.
Жаль,але фальшиво.
Вітаєш ніч,припиняючи день,рожевим платком,
Дивний чи Сучасний?!
Твоя незвичність збуджує,
гріючи холодом привселюдний інтим.
Суміш болю ти,поглинаєш щастям -скоріш формальним.
Секунда...сота. Ну нарешті,я зрозуміла.
- Ти крик...
Крик,що глибоко.
Надто глибоко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328064
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012