Презрен и умален - стоял Он на Голгофе,
Муж скорби, горя и изъявленных болезней,
С презреньем люди отводили свои взгляды,
С распятого «злодея от бесчестья».
Он, истязаем был, страдая добровольно,
В заклании овцой - за беззакония людей,
Терпел, как агнец - пред толпою разъяренной,
И жертвой пал от рук безбожных палачей.
Он взял грехи их на Себя и волею Господней
Воскрес для исполнения познания ЕГО -
Отдавши, Свою душу на страданье
И смертью искупив грехи народа своего.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251090
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 24.09.2011
ЛЮБОВЬ - когда она взаимна,
Божественный очаг тепла,
Живой родник, где непременно,
Ликует тело и душа.
Она, как птица на свободе,
Парит от счастья выше гор,
И сыпет самоцветов горсти
На видимый для глаз простор,
Воспетая веками страстность,
Пульсирующий ток крови,
Творит земную благодарность -
Во имя ВЕЧНОСТИ любви.
(Рисунок из Интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245808
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Любовь, соединивши двух влюбленных -
Для их сердец открыла мирозданье,
Творец, благословив свои творенья,
Наполнил смыслом это созиданье!
Живой родник - любовь наша земная,
НачАло мощных притяжений на земле,
Неисчерпаема гармония любви до края -
Парит она в лазурном торжестве!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249764
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Дід Петро в четвер раненько
Їхав до базару,
Погрузив в стареньку шістку
Торби, хліб і тару.
Стрітив друга по дорозі:
«Сідай, Гнате, в «ложе»!
Їдьмо разом до базару -
Бог нам допоможе!»
Гнат не довго сумнівався -
Рішив собі: «Їду!»
Сів за штурмана рядочком,
Мовив: «В п е р е д, діду!»
Їдуть полем та співають
Українську думу,
Не замітили як сталось -
Зачепили тумбу.
Розвалився старий кузов
На дві половини -
Із машини було видно
Петра й Гната спини.
Кузов – друга половина
Ззаду захиталась,
Торби, сало, скляна тара
В траву висипались.
Вийшли в поле два козаки
Потилиці чухати,
Дід Петро тоді і каже:
«Треба бабу слухати!»
Говорила мені Мотря:
« Ти чомусь навчися?!?!
Бачиш, слизька ще дорога -
На базар не рвися!»
« О-о-о, це баба мені чуба
Добре буде м’яти!...
Що його тепер робити?!
Треба с т р е с у зняти!...»
Обнялися двоє друзів
Та й пішли до шинку,
Що стояв як стара шкапа
На злощаснім ринку.
Та невдовзі вже співали
Знов козацькі пісні….
Ніччю дід гримів на Мотрю:
«Цить мені – не писни!...»
Потім він наліг на Храпа
Аж шибки дрижали
На околиці села -
Коні з ляку ржали.
Мотря мовчки ждала ранку:
«Спи ж бо вражий сину! …
Твого чуба старий дурень
Вір мені - не кину!...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245273
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Дядько Федір був не майстер
УАЗа зробити,
Та пробилась якось шина
Прийшлось замінити.
Зняв цю драну, стару шину
Та поставив нову,
Бити став себе у груди:
«О це клас! Чудово!»
Посадив вперед начальство,
Гордо мовив: «Ґазда!!!»,
Добре, що він був не гонщик –
«З’їли» б негаразди…
Вже проїхали чимало,
Пилюку трусили,
«Старий кінь» - це про УАЗа,
Вибивавсь із сили.
Щось в машині загарчало,
У судомах билось,
Раптом колесо нове
В траву покотилось.
Добре, що швидкість ніяка,
Тільки з старту знялись,
А то разом із УАЗом
В кюветі б валялись.
Дядько Федір був не майстер,
А «гарна людина»,
Поставили його потім
Глядіти скотину.
Це йому було, звичайно,
Як «пробіг по трасі»,
Заявив він: «Це не діло –
Я піду у маси!»
Дядько Федір крім «безрукий!»
Не мав більше вади,
С часом став він депутатом
Від сільської Ради.
Взагалі людина чуйна -
З виду геть порядна,
Нишком зводив собі дачу
Гарну та огрядну.
Дядько Федір часто - густо
Ходив поміж «люди»,
Щоб «не втратити лице»,
В авангарді бути.
Так пройшло з десяток літ -
Розкусили блазня,
З депутатів дралу дав,
Сторожує в лазні.
Лазня поки що стоїть –
Покрівля не знята,
Ось така ця правда є -
Гола, з життя взята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245278
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Два брати - Степан та Федір -
«Сидячи на мілині»,
Стрітили своїх знайомих,
Що тинялись по селі!
Їх знайомі - давні друзі -
Дід Петро і дядько Гнат,
Завели т а к у … розмову,
Що зрадів їй кожний брат!
В чотирьох пішли до шинку,
Заказали літру -
Гарно, гучно заспівали
Про дівчину хитру!
Показалось потім – мало!
Випили по п’ятдесят,
Сперечались:«Хто сильніший?» -
Та побились об заклад.
Поборотись з дядьком Гнатом
Зголосився менший брат,
В хід пішли шершаві руки -
Та в нулях був результат!
Дід Петро з Степаном разом
Завмирали майже час -
Вперто сила гнула силу,
«Нічия!»…. І так щораз!
Дід Петро в серцях питав:
«То як силу звірити?!»
Гнат йому відповідав:
«Гопаками міряти!»
Покликали музикантів -
Скрипалів та трубачів,
В барабани загриміли
Пара дужих усачів.
Назбирались в шинку люди,
Бились об заклади -
Хто з танцюючих заробить
Схвалення громади.
Поскидали дядьки шапки,
Розім’яли спини,
Пішли скоком, кругом, боком
Під ревучі плини!
Потім вдарили в присядку,
Стеля задрижала,
А народ, гудів мов вулик -
Аж шинок качало!
А хазяїн розкричався:
«Розвалите шинок!
Танцювати йдіть на двір -
К бісу поєдинок!»
Вже на дворі, до нестями,
Танцювали гопака,
Поховалися собаки
Від такого чортяка!
Гнат і Федір поєдинок,
Звели на «нічийну!»
Обнялися та до шинку
Пішли за «снодійним!»
Дід Петро звернувсь у натовп:
«Що стоїте, мов глухі?!
Ділу треба помагати -
Підключайтесь, парубки!»
Площа вся гуде, танцює,
Хтось підбори загубив,
Дід Петро стоїть, жалкує -
Черевики розлупив!....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246442
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Чтобы "свободой насладиться",
Пришлось в пивнушку удалиться….
Когда супруг прилично стал «косой»,
Жена с претензией вела его домой:
-Ты, лодырь, пьяница, тюфяк!
Какой же из тебя казак?!
Опухла харя, нос разбит,
Синяк под глазом, мутный вид!
Весь день тебя ищи-свищи,
Несчастный выродок Сечи!
Мужик от злости замычал:
«Уйди, старуха, кончен бал!!
Чего ты начала двоиться?!
Тебе давно пора лечиться!!
Чего ты тянешь меня в ад?!
Уйми свой мерзкий, тусклый взгляд!!
А ну-ка, черти, врассыпную!!!
За мать родную - повоюю!!!"
Жена его домой втянула -
И с облегчением вздохнула:
- Ну, слава Богу, жив казак,
Ведь без него - поди никак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244451
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Любовь была, как ночь святая,
Оазис посреди песков,
И для двоих казалось счастье,
Свободным от земных оков…
Соединенные любовью,
Они парили над землей,
Но каждодневные заботы,
Ворвались к ним однажды в дом...
Со временем - любви осколки,
Рассыпалась на сотни дней,
Теряя блеск и притяженье,
Все утихающих страстей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266780
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2011
На всем скаку остановила всадница,
Разгоряченного в движенье скакуна,
Во взгляде гордой, грациозной амазонки,
Скользит парадность и уверенность видна.
Восторженно с балкона смотрит девочка,
На вздыбленного ржущего коня -
От резкого движенья в торможении,
Испуганно залаял пес, его браня.
Волнуется пейзаж от ветра набежавшего,
Кренятся вправо мощные стволы,
Тревожно в небе облаку перистому,
Терзаются лучи в волнении листвы.
Заходит солнце, облака сгущаются,
Из поднебесья чувствуешь грозу -
От шквала ветра резкого, внезапного -
Качнуло бархата тяжелую кайму.
Легко и плавно, без запинок в исполнении,
Умело, тонко передавши свет,
Брюллов уверенно изобразил решение,
Подавши мастерски декор - сюжет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254241
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 24.09.2011
Неведома и бесконечна Вечность,
Она не знает ни начала, ни конца
Откроется душе покой вселенский,
Когда в лазури неба...скроется душа!
И в торжестве величия небесного,
В великолепье повторенья бытия,
Увидевши Творца - разумного и вечного,
Душа найдет причал у таинств жития
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255674
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 24.09.2011
Из синтеза мелодий стран Европы,
Америки и Африканских ритмов -
В свободной форме утвердилось танго,
Неся основы древних алгоритмов.
Разнообразные фигуры, повороты,
Изысканность и изощренность стиля,
Импровизация поддержек, композиций,
Фантазия огня и охлажденность в штиле.
Всемирное наследие ЮНЕСКО,
Прославлено ГардЕлем с Аргентины -
Ушедшего со славою из жизни,
Известного танцора и поныне....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250235
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Морской великанше скучающей,
Закутанной в пену волны -
Топить – высший пик наслаждения,
Восторг божества-сатаны….
Она укрывалась за скалами,
Накинув громадную сеть,
На воды морские Исландии,
Готовя для викингов смерть.
...В тумане рассвета-погибели,
Ладья еле слышно плывет,
На кормчего вместе с командой
Морское безумие ждет...
Плеснула богиня коварная
Огромную сверху волну -
Ладья устремилась на скалы -
Пробоины видны по дну.
Людей собиралась похитить,
Внезапно накинувши сеть,
Но только сорвалась «наживка»,
Открылась для викингов клеть...
...Не раз бороздил кормчий море -
Отец его с детства учил -
Он знал все морские уловки,
И дело морское любил.
Спокойно, со знанием дела
Команде приказы давал -
Пробоину быстро забили,
И вырвались с гибельных скал.
Почувствовав, что ускользают
И ей моряков не достать,
Своих девять дочек-русалок
Богиня решила призвать.
Они беглецов окружили,
Раскачивать стали ладью,
И страстных ночей обещали,
Чтоб их заманить в западню.
Вскричал тогда кормчий команде:
«Пониже глаза опустить!»,
И чары колдуний поющих
Гребцов не смогли погубить.
Прикрывши глаза от напасти,
Усиленно стали грести,
Согнувшись пониже до весел,
На всем подневольном пути.
Красавицы грустно вздохнули,
В пучину морскую нырнув -
Богиня других поджидает,
За скалами сладко зевнув…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264590
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 24.09.2011
В Балтийском море остров Готланд,
Хранит предание древней старины -
О неизбежности судьбы назначенной
Тому, кто виноватый без вины…
Однажды, в час морского плаванья,
Так видно было суждено,
Пучина с лодкою расправилась -
Разбила, утащив на дно…
Русалка рыцаря в тот миг заметила,
И вовремя от гибели спасла -
Он клятву дал, что в час назначенный
Вернется к ней, и чтоб его ждала...
Час пробил, девушка влюбленная
Послала как-то весточку ему,
Что ждет его желанного, по вечеру,
Когда луна посеребрит волну.
В морской волне ждала она любимого,
Перебирая серебро струны
Дорожек лунных, отблески творения
Ее напарницы загадочной луны…
Гуннар - так люди звали рыцаря
Уже забыл о том, что обещал,
Земную девушку красивую, любимую
Он этой ночью страстно обнимал…
В русалке сердце болью ранено,
Измены не простит она,
От ярости и оскорбления
Вскипела грозная волна.
Отдала приказание озеру:
"Подняться выше стен и крыш!",
Непроходимой чащей встал барьер -
Послушный дикой ярости камыш...
Искал спасенье от русалки суженой
На самых высших этажах дворца,
Вода преступная, как ночь коварная,
Стегала ноги лезвием ножа...
Доверил лодке парень судьбу горькую,
Пытаясь дальше от греха уплыть,
Но ей, русалке для него назначенной,
За счастье было рыцаря сгубить...
Русалка с рыцарем теперь вдвоем -
Неразделима колея...
Судьба решила - только он -
Годиться на века в мужья...
Он утонул у камня черного,
И разнеслась об этом весть,
Минуя камень люди времени
Снимают шляпу в его честь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264308
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 24.09.2011
Венский вальс изменчивый по темпу -
Поворотов бесконечных повторенье,
Левых, правых, быстрое круженье,
Без манерности, с изяществом в движеньях.
Вальсы Штрауса, бессмертные творенья,
Атмосфера фраков и шикарных платьев-
Двум партнерам танца в технике скольженья
Распахнули широко чудные объятья!
Символ романтической влюбленности,
Грациозность - в исполненье страстном,
Обороты полные в счете «Раз-два-три»,
На два такта три шага и так в такте каждом.
С давних пор звучало много вальсов
Танец популярный и всегда любим -
Увлеченье вальсом - яркий, светлый праздник
Дарит, по желанью, романтизм двоим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251874
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 24.09.2011
Ах, это просто сказка чудо-скрипка!
Взлетающий, как ласточка смычок
И околдован мир дыханием эфира,
И внемлет торжествующий урок!
В изысканном фигурном теле скрипки,
Магическая сила красоты,
В ней бесподобные рождаются творенья -
Материя из звуков и мечты!
Ах, это просто сказка чудо-скрипка!
Сердечных ритмов стайки беглых нот -
Душевность скрипки очарует душу
И унесет от будничных забот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256211
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 24.09.2011
Тревожно время текло в разлуке,
Печально плыли в эфире звуки,
Чернели краски, провисшей тучей
И слезы лились потоком жгучим.
Вдруг ритм печали, терявший герцы,
Захлопнул счастью навеки дверцу,
Взывая к небу и корчась в муках,
Окаменела... тоска - разлука…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265700
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 24.09.2011
Бесконечно, в стройной связи,
Чередуются недели,
Сказка стала вновь легендой,
В летних красках акварели.
Чуткость легких переливов,
Разноцветность дивных красок,
Ярким веером раскрыла
Романтичность летних сказок.
Отразилось дивно лето
В водах чистых и зеркальных;
Преломилось гармонично
В сферах капелек хрустальных;
Подружилось с милой ивой,
Утонувшей в птичьей трели,
И застыло удивленно,
В серебре ее купели….
В феерических каскадах,
Под серебряной листвою,
Сочетались краски лета
С родниковою водою….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268376
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 24.09.2011
Всплеск ярких красок - это лето,
Букет цветущих хризантем,
Герберы, розы, море, отпуск -
Ликующий земной эдем!
В разливах - нежные рассветы,
В закатах дивных - красок плен,
Как гений, управляет лето
Палитрой ярких перемен.
Ориентируюсь на отдых,
На зов дубрав и тополей,
Спешу на встречу с жарким летом
В тени заброшенных аллей…
Густая зелень надо мною,
Луч солнца на листве остыл -
Он изумрудным переливом
Волной волшебною проплыл…
Сливаясь с зеленью дубравы,
Чеканя лета перезвон,
В объятьях лета и прохлады
Запели птицы в унисон….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272279
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 24.09.2011
На поляну Солнце ласково взглянуло,
Теплое дыханье до Земли коснулось,
Первоцветы стали быстро подниматься,
В зонтики-наряды смело одеваться.
Улыбнулись Солнцу нежные нарциссы,
К маю ожидают выхода ирисы,
Травы будоражит легкий ветерок,
Плавает по озеру желтый лепесток.
В кружевах-оборках Солнышко лучистое,
Смотрится, как в зеркало в эти воды чистые,
В башмачках из золота по дорожкам носится
И в душе у каждого улыбнуться просится!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257817
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 24.09.2011
Сільську хату, вікна, двері -
Зовсім покосило,
І знаряддя, що для праці,
Гарно поржавіло!
Бур’яни високим лісом
Обліпили хату,
На городі кілька років
Не брали лопату!
Сторонньому страшно й дико -
Реп’яхи кусають,
А кроти ходи порили -
Вже в хату влізають!
А «філософ» собі гадки
На умі не має,
Що потрібно щось робити
У цім дикім краї.
Сидить собі та читає
Філософські книжки,
Втяв собі, що він все знає -
Тож людей повчає.
Вчить малого і старого,
Що в житті робити,
Та не знає - як на світі
Самому прожити.
Позлітали з петель двері,
Покосилась хата,
Зовсім він тут ні до чого -
Винувата влада.
Всіх навколо донімає:
«Чого це я бідний?!
Працювати?! Не люблю!
Я на краще гідний!»
Бо ворожка обіцяла
Грошенят туманно -
Все життя тепер чекає
Небесної манни
Цілий рік собі читає
Філософські книги -
В огороді вже під осінь
Виростають «фіги»
Знову влада винувата:
«Що за непорядок?!?!»
Не підтримали його!
Не дали достаток!
О така в селі людина
Живе – поживає,
Не робити – часу є!
Робити – немає!
Якби тільки про читання
Була б тут розмова !
Як він любить випивати -
Зовсім тема нова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246221
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Любовь влюбленной юной пары
Была оазисом Добра,
Что вызывала в злой Колдунье
Потоки ярости и зла.
Любовь земная раздражала,
Сиянье глаз бросало в дрожь,
Чтоб отомстить за эти муки
Колдунья сочинила Ложь.
И как-то ночью полнолунной
Она прокралась в храм Любви,
Подсунув Ложь, двоим влюбленным,
Сменив подлогом ход судьбы.
Под утро хмуро закатилась
Все вездесущая Луна,
Заря, опешив, отшатнулась
От незакрытого окна…
Любимый равнодушным тоном
Прощался с девушкой своей,
Поверив злобности навета
Из хитросплетенных теней…
Она растерянно застыла -
Ведь рушилась ее судьба,
В глазах метался дикий ужас,
Из сердца вырвались слова.
Взывала небо заступиться,
Клялась в безвинности своей,
И накалились белым страсти
Неведомых судьбе цепей…
С небес вниманье обратили
На молодых двоих людей
И в тот же миг поднялись крылья
Двух белогрудых лебедей.
И в лебединой белой стае
Они вновь счастье обрели,
А озеро, где птицы вместе
«Любовь и Верность» нарекли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266116
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 24.09.2011
Волшебный, дивный голос ночи,
ПарИл над чувствами души,
Открыв заветным словом двери
Для музыки в ночной тиши.
И в сказочном потоке света,
Смутивши яркую Луну,
Любовь играла на кларнете,
Свою хрустальную мечту.
Внезапно ветер подыграл ей
На струнах летнего дождя,
И серебром разлилась песня -
Напевом душу бередя.
Потом запела где-то скрипка
Чудесным голосом сирен,
И тайны ночи оживились,
Манили в сказочный свой плен…
Волшебный, дивный голос ночи,
ПарИл над чувствами души,
Благословив любовь земную
В серебряной ночной тиши...
Остатки ночи собирала
Любвеобильная зарЯ,
Алмазные вплетая слезы
В те струны дивного дождя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266938
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 24.09.2011
Сосны в шубах стояли нарядных -
Белых, мягких, пушистых и ладных.
Тихо было в лесу – день погожий,
Но взгрустнулось гордячкам тревожно...
Зимний ветер к ночевке вернулся,
Белый шлейф за ним долго тянулся.
Он тревожил спящие ветки -
Раздевал их быстро и метко.
Ночь и ветер в обнимку промчались -
Сосны в рваных шубах остались.
Они ветками грустно качали,
Долго взглядом друзей провожали.
Вереница белых снежинок,
Кристаллических маленьких льдинок,
В ритме вальса под утро спускалась-
В это время заря разгоралась….
Преломлялся луч в каждой льдинке
И над лесом парили снежинки
Голубые, лиловые, синие ….
И венчались, вздыхая, с инеем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248165
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Познание духовности и истины,
Эротики сближений, красоты,
Наполнит сердце, если вы пригубите -
Незабываемый восторг любви!..
В великолепии физическом,
В соитии двух чувств в одно,
Сжигает глубина взаимодействия,
Ликует и пьянит-как доброе вино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245438
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Зачерпни в ладони лучик,
И неси... до мамы -
Мир откроется тебе
Яркой панорамой.
Ты узнаешь, как живут
Люди на планете,
Как в саду цветы растут,
Подрастают дети,
Как с улыбкою заря -
О Любви мечтает,
Как живет твоя Земля -
И Весны желает!
Для тебя, душа моя,
Звезды улыбнутся -
И в подарок для тебя
Тучи разойдутся.
Лучик солнца золотой.
Прыгнет в твои руки -
Испугается Печаль -
И умрет от скуки!
(Рисунок из Интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245786
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Почему ты Ива плачешь,
Косы разметав свои?!
- Потому, что милый Ветер
Я чужая средь своих!
Клен влюбился в Георгину,
А Рябину любит Дуб,
Ты один и то, случайно,
Раз коснулся моих губ!
- Ты бы в Ясеня влюбилась!
- У него… Береза есть!
Ветер хмуро отвернулся,
Услыхавши эту весть.
Белокожую Березку
Он с любовью б обнимал,
Не один бы раз, а сотню,
В губы нежно целовал.
Ветер грустно улыбнулся:
- Я не свой среди чужих!
Он расстался быстро с Ивой -
Чтоб не выдать чувств своих.
(Фото из Интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245033
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Сквозь тонкий слой дождливых туч,
Пробился солнца яркий луч...
И отразился в капельке дождя,
Проникнул в сферу – капли суть,
Сжигал он страстью водный путь -
Легко, как в небе - ласточкой скользя…
Вдвоем парили – чудный миг!
И от соития двоих -
С ума сходила в капле синева,
И от безумия любви –
Фонтаном брызнули огни,
И радугой всплывали кружева!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244904
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Твои глаза - как ночь святая,
Оазис посреди песков,
И...сладострастно в них растаять,
Срывая цепь земных оков!
Свечой расплыться восковою,
Сжигая сердце вновь и вновь,
И, бесконечно, утверждая,
Что душу - воскресит любовь!
Везёт Вам в жизни, Вячеслав,
Не просто так, а между прочим,-
Везет Вам в том, что не Удав,
Смотрел в компьютерные очи,
Что он/а/ со зла Вас не душил/а/,-
Оставил жизнь для наслажденья,
Всё остальное трын - трава,
И мимолётное виденье...
Жена-любовница?! Мираж!
Ягушка! И попутный ветер!
Ей Ваш таинственный кураж,
Под каждой строчкою заметен,
Читает боль чужой души,
И слышит голос многоточий,
Скользя по матрице живой,
Как лекарь или тайный зодчий...
Ей жизнь открыла свой нарыв,
За тыщу лет бессонных ночей,
В душе её нашла ответ
За бессловесность многоточий,
За то, что не успел прожить,
За пагубность жестокой страсти,
За ночь без ласки и любви
За годы без тепла и счастья…
Видишь – там в углу Мальвина,
поэтесса от сохи.
За неё Пьеро, скотина
по ночам строчит стехи.
Для постыдной бабьей славы,
(ямб ей в зад, хорей в живот!)
стёр уже четыре клавы
сей влюблённый идиот.
Не выдумывай, Любезный,
Ерунды и чепухи,
Для Мальвины, хоть ты тресни,
Жизнь сама пишет стихи
А постылой бабьей славы,-
Я сама себе нашла,
У меня вы два гусара
Из свинцового ядра
Заряжай, Браток, картечью,
Ночь! Луна! Неравный бой,-
Кто останется с победой,
Тот и будет Нечужой….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244286
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Островок березок на холме стоит,
Ветер не стихает - листья теребит.
Ветки заплетает - расплетает вновь,
Каждой из березок шепчет про любовь.
Над холмами небо – купол голубой,
Согревает землю – лучик золотой.
А березки белые самые счастливые,
Каждая услышала, что она «красивая».
На краю околицы тополя стоят,
Что-то растревожился этот стройный ряд.
Сговорились - ветер на себя отвлечь,
Что б своих подружек как-то уберечь
Распушили кисти, разлетелся пух,
Ветер, повернулся, тут же выдал: «Ух!»
Покружиться с пухом сразу захотел,
Белой тучей снялся - дальше полетел.
Долго он носился по полям, лесам
Вскоре стало скучно, и остался сам…
Радостно березкам тополя кивали,
А березки дружно, как одна, молчали!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249748
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Улетала Любовь до восхода зари
С поднебесья взглянуть на влюбленных,
Родники светлых душ освещали ей путь
Энергетикой в сердце рожденной.
Лебединым крылом заполняла эфир
Тонкострунными звуками арфы,
Чувства душ бередя до хрустальной зари
Неземною палитрою правды.
Лучезарность игры наливала в бокал,
Подносила как нерв оголенный
И пылали костром пары нежных сердец,
Познавая восторги влюбленных.
Мощный импульсный ток в океане любви
Разбудил задремавшее солнце,
Золотые лучи, словно пальцы с небес,
Застучали тихонько в оконца.
В золотых башмачках по тропинкам Судьбы,
Перезвон колокольный внимая,
Поспешала Любовь до влюбленных своих,
Как на исповедь Вера Святая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261663
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 24.09.2011
Соприкоснулись наши мысли на мгновенье,
И для души открылись ритмы в тот же час,
Звучала музыка - предвестница момента,
И мир реальных ощущений вдруг погас…
Как в забытье, слились в едино души,
Сбивая пульс с привычного пути,
И поддалИсь мы искушению желанья,-
Не в силах просто и бесследно разойтись...
Рояль звучал, роняя звуки вальса,
На клавишах - безудержной волной,
А мы, влюбленные, танцуя отрешенно,
Сошли с ума в тот вечер неземной....
Тот мир, куда ворвались наши души -
Прозрачен, симметричен, как кристалл,
Там друг на друга смотрят дивно звезды,
Соприкасаясь с помощью зеркал…
Звенящее душевное блаженство,
Ступая нежно по алмазам из росы,
Встречало нас с востогом и улыбкой,
В лучах хрустальной, совершенной чистоты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275632
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 24.09.2011
В полупрозрачных тенях лета,
Под звуки теплого дождя,
Богиня музыки сердечной -
Резвилась нежно, как дитя.
Струились теплые потоки
Серебряных дождинок - нот,
И в души пар людей влюбленных
Плыл гармонический поток.
Чернели тени, ночь глубОко
Дышала воздухом любви,
Луна, плывущая по небу,
Считала пары... до зари.
Любовь крылатая, незримо,
порхала меж влюбленных пар,
И пары с ней взлетали вместе,
В пылу сердечных, сладких чар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274970
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 24.09.2011
Взаимная любовь, как фея,
открыла свой небесный лик,
Сердец коснулась беззаветно,
в один прекрасный, чудный миг...
Движенье душ, без промедления,
вместил в себя любви шатер,
Волшебный отодвинув полог,
на красный, чайных роз ковер…
Соприкоснулись тесно души
на ложе дивного шатра -
Хрустальное, как диво, счастье
пленяло звезды до утра.
Минуты страстного полета,
стыдливость прогоняли прочь,
Блаженством наполняя сердце,
благословляя день, и ночь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276315
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 24.09.2011
У Счастья бы росточек одолжить -
С приходом ночи, в чистом поле, посадить,
Где под присмотром призрачной луны,
За ночь созрели бы счастливые плоды!
Под утро "семечки счастливые" собрать
И всем живущим на земле в подарок разослать -
Хватило бы нам Счастья - Радости на всех,
А в Тучах Жизни поселился б золотистый Смех!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278565
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Сьогодні осіння чудова днина,
Яскраво сонце сяє.
У лузі стоїть червона калина
І пташка на ній співає.
Співає про те, як хороше їй,
Як гарно на світі живеться
А поряд струмочок -
Як серденько в ній
Тихесенько, лагідно б’ється.
Сіренький горобчик сюди прилетів,
Хотів скуштувати калину,
Попити водички, послухати спів
Дзвінкої малої пташини.
Калина стояла, як сонце палала,
Коси свої розпустивши,
Чомусь сумувала,
Бо сонце сідало
І пташка кудись відлітала.
Кінчається осінь! Скоро зима!
До березня дуже далеко.
На тебе чекаємо, мила весна,
А поки… прощайте лелеки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245035
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Ланцюжок берізок на горі стоїть,
Вітер грає листям, тихо шелестить.
Гілки заплітає - розплітає знову,
Кожній із берізок каже ніжне слово.
А над ними небо - купол голубий,
Зігріває землю - промінь золотий.
Молодим берізкам весело та гарно,
Жодне слово вітру не пропало марно!
На краю околиці тополі стоять,
Висаджені наче під лінійку в ряд.
Від берізок взялися відвернуть увагу -
Закинули вітру веселу розвагу.
Розпустили китиці - розлітався пух
Вітер розвернувся тільки мовив “У…х!”
Дзиґою крутитись дуже захотів,
Хмарою піднявся - далі полетів.
Довго він ще грався, створював бедлам,
Потім зажурився та й зостався сам.
Тополі берізкам радісно кивали,
А вони всі дружньо, як одна, мовчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244909
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 24.09.2011
На чужій незасіяній ниві
Проросте лише тільки бур’ян,
Та якщо старі спогади живі -
Не зітре святу правду обман.
Свята правда – окопи, розруха,
Голод, холод, кривава війна -
Розривається серце від болю,
Стільки горя принесла вона.
Сльози сиріт, батьків та коханих
Позливались в одну течію,
Розлились озерцята солоні
В море горя, печалі і сну.
Сплять загублені браття і сестри,
Бо зіткнулися з лихом страшним,
Списки їхніх імен на граніті -
Озаряються духом святим.
Не чужа це, а рідна нам нива!
Пам’ятаймо, про горе людське!
Про батьків - вони вірно служили,
Обминаючи в думках «слизьке».
За Вітчизну! Коханих! Свободу!
Не жалілись, що смерть живих ж н е,
Поклялися своєму народу -
«Ворог згине і лихо мине!»
Поклонімося братнім могилам -
Це обов’язок наший святий.
Хай же пухом земля буде - ч е с н и м
І камінням - хто зраджував їм!
Поклонімося нині живучим
Ветеранам та дітям війни,
Стільки років багато минуло -
Знову сльози роняють вони!
Поклонімося братнім народам,
В лихоліття були ми - сім’я,
Всі разом добували Свободу,
Братство, Мир і щасливе Життя!
В серці знову печаль та тривога,
Наче вчора війна ця була -
Яке щастя, що довга дорога
Від страхіть нас вперед повела.
Та на новій життєвій дорозі
Знову жахи Афгана, Чечні,
Я благаю живих: «Люди добрі!
Схаменіться! Не треба різні!
На Землі ми лише тільки гості
І життя, мов струна та бринить,
То для чого скажіть треба гостям
Іншим смерть і страждання чинить?!»
Поклонімося всім «хто не з нами»
Та забудемо про ворожбу,
Хай колосся Поваги і Братства
Заплітаються в косу одну!
Не чужа це, а рідна нам нива!
Пам’ятаймо, чиї ми сини!
Я молюся: «Спаси, боже, людство -
Від страждань та страшної війни!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243607
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 24.09.2011
Про стандартні вчинки Муза -
Ліниться писати -
Довго й часто позіхає
Лягає дрімати!
Нудно їй в законах ритись,
Писати замітки,
На стандарти налягати,
Плести «пусті плітки»!
Н е с т а н д а р т и уловив
Муза стріпонеться -
Та нав’яже вірші, прозу,
Аж серце заб’ється!
Стає випуклим, дебелим
«Ґедзик» на папері…
Муза його просить з хати,
зачиняє двері!
«Лети собі поміж люди
Та вчи людей жити -
Нехай вони з тебе вчаться
З розумом дружити!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244455
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Сніжна Зима до нас завітала,
Мерзлій Землі накидку зв’язала,
Біла, м’якенька - немов та перина,
Блиску від неї - як від жарини!
Голі дерева сніжком накриває,
Вікна химерно вона прикрашає.
Гарно, аж дивно!.. Оце так Зима!..
Краще за тебе - нічого нема!…
Санки та лижі, возки, ковзанки,
Вузькі стежинки та дуже слизькі,
Все тут катається, грузне, гуркоче,
Діти додому ідуть неохоче!..
Сніжки та бабки, колядки та сміх,
Біла красуня порадує всіх,
Щоки рожеві, задимлені вії -
Кличе Зима до активної дії !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246686
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Ой, Весна, Весна-як той мак рясна,
До святої Землі посміхалася,
Дарувати добро не вагалася,
Фарбувала навколо ліси, поля,
Наливалася силою-наша Земля.
В голубі стрічки нарядилася,
У земних річках заблудилася,
Заспівали пташки-стало весело,
Чути спів було на усе село.
В лісах проліски розпустилися,
По зеленій траві розстелилися,
Люди знову Весну дочекалися,
За роботу взялись, не вагалися.
Життя знову тече не кінчається,
Нове коло для всіх починається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246693
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 24.09.2011
І буде день, і знову ніч,
І зрозумію, що кохання
Не в моїх силах відвернуть,
Від долі гіркого прощання.
Не повернути вже роки,
Які спливли в житті рікою,
Не повернути перемог,
Які простилися зі мною.
Подій вантаж–глибокий вир -
Сердешній рані сіро й їдко,
Малює в'яззю перехід
В минуле пам’ять моя швидко...
І на душі знов ставить слід,
Змочивши кров'ю старі рани,
Щоб доля зважуючи все,
Мене вела до свого Храму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274438
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 24.09.2011
Біжить Колобок,
А назустріч Лисичка,
Як кажуть в народі,
Хитренька «сестричка».
Лисичці аж бемкнуло,
Дух захопило,
На личко кругленьке
Вона задивилась.
Разів кільканадцять
Вуста облизнула,
Що бігла на курник
Вже зовсім забула.
Уперлася в боки
Та ну ж бо хитрити,
За тактику взяла
Малого хвалити:
«Пухкенький, гарненький,
Як сонце кругленький!..»
А подумки мріяла:
«Мабуть смачненький!...»
Малий від захоплення
Аж підхопився…
Та трапилось лихо -
В зубах опинився!
Лисичка поснідавши,
Думала: «Мало!»,
На курник гайнула -
Добавити вдало!!!
*****
На жаль таке часто
Буває в житті,
Коли від похвал -
Ти пливеш в забутті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247297
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Ліхтарики – намисто,
Розсипане навмисно,
І подив викликає,
Це загадкове місце.
Намисто жовте й біле
Містично виглядає,
Висить воно в повітрі
І дивний вигляд має.
Ліхтарики хіба це ?
Чого їх так багато?
Чомусь незрозуміло -
Це марево, чи свято?!..
Скоріше це загадка
Саме фотокамер,
Які при позуванні
Химерний взяли замір!
Всі розгадки візьмуся
В рядок порахувати,
А що було насправді -
Не знаю що й казати!
Можливо….
• Це відлуння
фари до машин;
• Неоновий, холодний
блиск очей вітрин;
• Невизначені «гості»,
а саме: НЛО;
• Летючі, грішні душі,
яким не повезло.
Що думати-гадати?...
І як ту правду взнати!..»
Так можна нескінченно
Про фото міркувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246005
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Якось троє на рибалці,
Випивши по добрій чарці,
Згадували про минуле ,
Що і як у кого було.
Довго й мудро говорили,
Слів для діла не жаліли -
Про роботу, про рибалку,
Гроші, тещу, спорт і чарку.
Раптом вскочив дід Петро:
«Ой, забувсь, давно було!
Розкажу про билину,
Що була у давнину!
Ловив рибу на макуху,
А спіймав сусіда вухо,
Про це знало все село,
Аж до місто донесло!
Як це трапилось?!.. Скажу!
Чисту правду докажу!»
В руки вудочку схопив -
Чарку всю до дна допив:
«Побожуся, геть не знав,
Що за мною Гнат стояв,
Розмахнувся я як слід -
Та й попався мій сусід!
Він аж зойкнув, заволав -
Гачок з вуха провисав,
Витягти його не зміг -
Тож сусід в медпункт побіг!
А за ним і я туди -
Треба ж виручать з біди!
Фельдшер витяг крючка з вуха,
Я ж сусіда тільки й слухав!…
Показати, як було ?!?!..»
Діда вліво повело...
Достає з мішка макуху -
Двоє вскочили щодуху.
Репетують: «Дід, не рухай!,
«Обережно! Вчешеш вухо!»,
Але дід «бувалий» був -
Обережність - не забув!
З діда довго реготали
По чарчині добрій втяли.
Позбиравши свої речі,
В магазин зайшли під вечір,
А на ранок знов село
І шуміло, і гуло….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247300
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Пелюстки ніжні - ви на сяйво схожі,
Неначе сонячний промінчик дня,
Троянду називаю - «пані Люба»,
І доглядаю у садку щодня.
Зростай, красуне, радуй моє серце,
Не бійсь, що скоро станеться зима,
Не одірву тебе від свої неньки,
Бо ненька твоя Матінка-Земля.
Легенько обійму твоє стебельце,
Воно колюче, але це дарма….
Притиснула б тебе до свого серця,
Але на жаль колюча, хоть мала.
Коли настане час тобі спочити,
Прикрию я тебе від лютої зими -
Не дам тобі загинути, замерзнуть
Разом ми дочекаємось весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246721
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Летять великі птахи
Ліси, поля минають
Ту хату де осядуть -
Щасливою вважають.
Лелека-чорногузка
Це - символ України,
Як оберіг у хаті
Великої родини.
На білих крилах птаха-
Хвиляста чорна смуга,
Неначе розлилася
За рідним краєм туга.
Бояться його миші
Та пухлі, товсті жаби,
Але про нього кажуть
Лелека щастя вабить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248166
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 24.09.2011
Любов не зникла до остання,
Вона пульсує ще в крові,
Та бувша пристрасть догорає
На ледь жевріючим вогні.
Виблискують події жваво,
Танцюють наче в дивині,
Любов невдовзі стане тінню
В смертельно полум'яній грі…
Вона байдуже зводить очі
На догораючий обман,
В золу, згорнувши полог ночі,
Мов забуття іде туман…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274791
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 24.09.2011
Чом же ти, Доле, такая зрадлива,
Вразила серце моє полохливе?!
Сльози в очах та невинна душа,
Вилились смутком в рядочки вірша.
Біль та страждання пекучої зради,
В серці шалено шукають поради,
Муки відчужень та морок журби -
Тихо завмерли в краплинах сльози...
В сльзи з кришталю, полине душа,
Чиста та вільна майне в небеса,
Ритми страждання, втративши герци,
Хвилею зникнуть в блакитних озерцях,
Звуки, чаруючу скрипку покинуть,
Ніжністю пісні смуток поглинуть,
Душу вблагає безкрайня краса,
Що благодаттю зійде в небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274243
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 24.09.2011
Поміж гір та долин-пролітала душа,
Із казковими феями зустрічалась вона,
Хороводи водила між кремезних дубів -
Та чекала веселку в оксамиті лісів.
Зачарована мрійниця полетіла туди,
Де тумани та сонечко в сферах крапель води.
Там над річкою тихою ніжна діва-верба,
В її косах звисаючих, притаїлась журба.
Там трава ще неходжена та барвінковий цвіт
С переливом шовковисті-не одну сотню літ.
Кришталевими росами напилася душа
Та раділа на вранішні, голубі небеса,
Обійнявши берізоньку на росистій траві,
Звуки скрипки чаруючи розлились по зорі,
Виливали кохання, наче стогін–вірші,
П’янка ніжність яких поглиналась в душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252950
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 24.09.2011
«Ти чуеш, милий, серце наче птах!
Давай з тобою злетимо ми над імлою,
Веселкою купатися в росі,
Та сумувати під плакучою вербою…»
Шиплять вже в спину заздрісні стріли,
То цілять в білі крила, або цілять в серце,
Щоб зупинити щастя назавжди,
Та посміятися над ним безглуздо й черство…
Холодні стріли заздрості й зневаги
Літали та не зачепили серця й крила,
Бо боронила щирість і кохання,
І боже слово, і духовна сила...
«Ти чуеш, милий, серце наче птах!
Давай з тобою злетимо ми над імлою,
Для щастя нам потрібно…мало крихт,
Та щоб запити тільки свіжою водою!»
Яка бездонна глибина в її словах,
Вона мов вічність у безхмарному коханні -
З’єднає крила двох палких сердець,
Які злетять в щасливому єднанні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275312
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 24.09.2011
На дворі Осінь–витвір майстра,
На клумбі мріють сині Айстри,
Калина посміхнулась Глоду
І він завмер від її вроди.
Жоржина-Квітка, ніжна діва -
Струнка, висока та красива,
На Клен захоплено гляділа,
Що поруч він-цьому раділа.
І Клен на Квітку задивився
В багряну тогу нарядився.
Червоне листя дарував -
І в ньому серце розкривав....
Їх привітала голубінь-
Безкрайня неба далечінь-
Земля барвистим листям вкрита
Подарувала пізнє літо.
Це літо, цей жіночий блиск
Зробило з серця Клена віск!…
*******************
Водою в річці плине час,
Природа міниться щораз.
Частіше став осінній день
Дощить з розірваних кишень.
І Сонечко раніш сідає,
Дрімота хмарам докоряє:
“Не стане Місяць до роботи,
Бо в чоботи набрав він воду!!!”
Зажурені осінні квіти
Стоять геть мокрі, ледь одіті.
Шепочуть, тихо розмовляють,
Чого чекати їм не знають.
Зненацька Вітер розлютився,
Зривати листя заходився,
Коли втомився-то не ліг -
Пішов шукати... дощ чи сніг!
Пожовкле, мокре листя КлЕна,
Немов освячені письмЕна,
Жоржину вкрили від біди -
СПРОМІГСЯ КЛЕН ДОПОМОГТИ!
********************
Зима стрічатиме Весну -
Відкриються обійми сну,
Клен і Жоржина будуть разом
І знову все вернеться з часом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277793
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 24.09.2011
Барвисті фарби, нам на двох,
Розлились оксамитом,
Не кваплячись пливли хмарки,
Прощаючись із літом.
Десь в схованках глибин душі,
Щось наче заспівало,
Невдовзі, в ритмі двох сердець,
Сопілочка заграла.
Розкинув віті, клен стояв,
Всміхаючись до мене,
Він вже давно на нас чекав,
В м’якій траві зеленій.
Твій погляд, ніжно поглинавсь
В очах моїх щасливих,
Кохання усміхнулось нам
Під шепіт слів красивих …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281154
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 24.09.2011