Лоредана: Вибране

J. Serg

Вечер в городе

Скачут  белки  по  лавкам  парка,
забивают  на  елках  стрелки,
рот  разинув,  глотают  арки
человеков  больших  и  мелких.

Бродят  голуби  по  аллеям,
в  ожидании  хлебных  крошек.
Разодетые,  словно  феи,
разминают  красотки  ножки.

Кабыздох,  как  медведь,  косматый
поднимает  на  урну  лапу.
У  кофейного  автомата
ищет  ревом  ребенок  папу.

Две  участливые  старушки,
успокоить  хотят  дитину,
карамельку  суют  и  сушки,
и  отца  матерят,  скотину.

Стайка  девушек-старшеклассниц
выпускают  колечки  дыма.
Просит  деньги,  читая  басни,
настоящий  Кащей  без  грима.

И  бесформенной  серой  грудой
алкоголик  лакает  водку.
В  наливайке  гремят  посудой,
Тащат  сумки  со  снедью  тетки.

И  с  трудом  попадает  в  ноты
у  метро  гитарист  убогий.
Шпили  двух  молодых  высоток
режут  тесто  крутое  смога.

У  киоска  стоят  бандиты,
и  о  чем-то  своем  судачат.
Луч  чрез  тучек  тщедушных  сито
освещает  за  парком  дачи.

На  проспекте  звенят  трамваи,
пробка  двигается  неспешно,
а  деревья  как-будто  сваи
небо  держат  над  миром  нежно.

Электрички  змеится  тело,
в  город  с  тыла  вползает  вечер,
и  бормочет  фонарь  несмело
первым  сумеркам  свои  речи.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705863
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 07.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2017


Серго Сокольник

Чекання

В  синьому  мареві  сонячний  гасне  ліхтар...
Ніч  розправляє  потроху  воронячі  крила...
Звістки  від  любої  серця  чекає  радар...
Звістки  немає  весь  день...  Що  ж-бо  трапилось,  мила?

Може,  забувшись,  блукаєш  у  соннім  гаю,
Тішачись  співом  пташок,  що  вертаються  з  раю,
Вдома,  мов  смуток,  лишивши  "мобілку"  свою,
І  у  легені  весняне  повітря  вдихаєш?..

В  темному  небі,  немов  на  написаний  твір,
Смуток  тривоги  розлив  з  авторучки  чорнило.
Віти  дерев,  мов  антени,  торкають  ефір,
Ловлячи  звістку  від  тебе...  Що  трапилось,  мила?

День,  що  скінчився  без  тебе-  скінчився,  чи  ні?
Як  до  мовчання  одвічності  важко  звикати...
Щось  відбулося.  Чи  трапилось.  Ти  подзвони.
Вечір.  І  ніч  ще  попереду.  Буду  чекати...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116032601262  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654629
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Серго Сокольник

ШЕВЧЕНКО І Я. Маленька сюрреалістична поема

Поема  перемогла  на  конкурсі  “І  мене  в  сім”ї  великій...”  Спілки  літераторів  Славутич,  перше  місце,  березень  2016  р.

Тюльпани  Афгану...  Мов  кров...  Дивина...
Весна  в  чужім  краї...  Я  хворий...  Весна...  
Торкаючи  ранню  свою  сивину
Я  марю  в  пітьмі  хворобливого  сну...  
.........................................................
Ось  книжка,  що  мов  дорогий  експонат...
Не  наша  країна...  Не  наша  війна...
Її  в  госпітальній  книгарні  узяв-
Шевченків  "Кобзар"...  Цілий  день  я  читав...
Схилився  над  постіллю  хтось  уночі...
Невже  санітар...  Ні...  хтось  інший...  Мовчить...
...Посвячених  маса,    як  гинув  Амін...
І...  голос  Тараса  я  чую  в  пітьмі-
-  Що  брате  солдате?  Нелегко  тобі?
Народ,  що  затятий  в  своїй  боротьбі
За  землю,  за  волю,  за  віру  свою,
Довіку  ніхто  не  здолає  в  бою.
Невільні  Імперії  Воїни  Ночі...
Ми  в  інші  часи  помандруємо,    хочеш?
Дай,  руку,  солдате!  Ми  підемо  нині
Туди,  де  димиться  земля  України,
Де  буде  Імперії  "Чорний  квадрат"
Також  зазіхати  на  ласий  цей  шмат,
Як-  ось  зазіхає...  Як-  он  зазіхав...
Як  ти,  у  казахських  степах  я  страждав,
І  думка  єдина...  І  мара  єдина...
Чи  знову  побачу  тебе,  Україно?
Нещасна  Вкраїна...  Загони  рабів
Вже  скільки  раз    нищили    волю  тобі...
І  зовнішні  чари...  І  внутрішні  чвари...
-То  сядемо  й  чаю  міцного  заварим,
І  будем  зі  смутком  співати  сумні
Ми  ще  Коліївщини  давні  пісні,
І  в  серці  твоїм  обірветься  струна...
Сльозою  проллється  вже  котра  весна,
Бо  десь  покриває  туман  а  чи  дим
Священного  краю  покинутий  Дім...
Бо  десь-таки  знову  приховану  Волю
Лукавий  Микола  пускає  по  колу...
-Бо  досі  немає  вас  там,  Гайдамаки,
Де  любу  Вітчизну  терзають  собаки...
Отямся  з  відчАю!  Бо-  БУДЕМО  ЖИТЬ!
Дай  чаю!  Та  руки  мені  розв"яжи,
Що  зв"язані  в  мене  з  одвічних  часів,
Бо  дуже  ненависть  шалена  до  псів,
Що  тільки  жирують,  і  крАдуть,  і  п"ють,
І  землю,  що  РАЄМ  я  звав,  продають...
Шо?  Зв"язані  руки  у  тебе  й  у  мене?
Цей  шал...  Шаленіти...  Шаленство...  Шалене...
Шиплю...  Чи  то  дихання  в  мене  звело?..
Тарасе!  Можливо  тебе  й  не  було
Отут,  біля  мене,  в  останній  мій  час...
Та  жити  шалено  жадаю,  Тарас!..
Бо  я  повернусь  із  печального  краю
Додому.  До  неньки-  Вкраїни.  До  Раю!
Щоб  Дім  цей  потрохи  хоч  Раєм  ставав...
........................................................
...Я  вижив.  Бо  я  тобі  клятву  давав.

29.  02.  2016.  Ніч...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116030809783  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Серго Сокольник

Офисный сон. Сюр. Маленькая поэма

Дремлет  офисных  суток
Антракт.  Тишина.
И  сиеста...  С  минутой  
Обеднего  сна...
................................
...Догорает  огонь.
Улетает  зола
В  неба  томную    вонь...
...Память  мне  помогла
Удержать  на  плаву  
Этот  странный  сюжет...
...Я  на  остров  плыву,
Где  тебя  уже  нет...
...Он  ужат  и  отмыт,
Этот  взрослости  мир,
Словно  мысли,  
Забитые  в  темный  сортир,
И  когда-то  сольется  
Вода  в  туалет,
Подтверждая,  что  НЕТ.  
Ничего  больше  нет...
....................................
...Да,  "вернемся  к  баранам"...
...Плыву  я  к  тебе,
Будто  вдаль  утром  ранним  
Навстречу  судьбе...
-Помнишь  залитый  светом
Песочек  у  скал?..
...Из  окна  кабинета
До  детства  рука
Протянулась...  И  снова
К  тебе  я  плыву.
Это  жизни  основа...
-Тебя  как  зовут?
Валя?  Таня?  Аленка?
Надежда?  Скажи,
И  разливисто-звонко  
Дружить  предложи...
Ты  откуда  такая?
Ага,  из  Москвы.
Здесь  семьей  отдыхая,
Бываете  вы...
Ну,  а  я  киевлянин,
И  это  совсем
В  дружбе  нам  не  доставит
Недетских  проблем...
...Эти  важные  тетки-
Гранд-  офис-  прокат,
Словно  в  бочке  селедки
Лоснятся  бока...
...Да...  Ты  вышла  на  берег,
В  трусишках  ХэБэ.
Я  еще  не  умею
Сознаться  тебе,
Что  тобою  любуюсь...  
Наверно,  люблю...
Я  еще  не  целуюсь,
Но-  на!  Подарю
С  уваженьем  глубоким
Роскошный  улов-
Банку  сока  (без  сока,
Но  с  рыбой-иглой,
Что  я  выловил  в  море)
Подарок  прими!
...Все  изменится  вскоре...
-Меня  обними!..
...Резкий  цокот  от  шпилек
Врывается  в  сон...
-Вот  тебя  бы  пришпилить,
Да  вымести  вон!..
...Наши  ноги  босые...
Морская  вода...
Украина...  Россия...
Куда  вы?  Куда?..
Это  иглами  в  сердце
Понятье-  война...
Словно  детство,
Ветра  унесли  времена...
........................................
Сон  прошел.  Неуклонным
Пробужденьем  объят
Деловито-  районный
Офис...  Военкомат.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116021800523  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644800
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 29.02.2016


J. Serg

Язычники

Затертые  до  страшных  черных  дыр,  
Стихи  кровятся  раною  живою.  
Сжимается  в  зерно  огромный  мир  
и  серебрится,  вдруг,  над  головою.  

Из  множества  развернутых  пространств  
мы  оказались  на  конце  спирали.  
Мы  молимся  на  языки  костра,  
чтоб  мотыльками  души  не  сгорали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640450
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016


J. Serg

Мирская круговерть

Реанимировав  квёлого  Бога
ветхою  верою  в  силу  завета,
в  кровь  разбивая  усталые  ноги,
бродим  по  грязным  шляхам  интернета.  

Хлещут  и  хлещут  дожди  за  дождями,
небо  подходит  на  дрожжах  лучистых.
Время  не  брезгует  даже  вождями,
К  лику  святых  протянув  атеистов.

Враз  достигают  в  ладонях  стигматы,
мат,  как  и  мачеха  -  материален.
Стоило  ль  грызть  нам  основы  физмата,
если  сквозь  строчки  не  видим  деталей.

Падают  с  неба  горячие  камни,
тупятся  когти  имперской  химеры,
но  не  ржавеют  железные  ставни,
и  оцифрованы  таинства  веры.

В  эпилептических  черных  потугах
корчится  хрупкое  тело  свободы.
Мы  же  как  зайцев  стреляем  друг  друга,
падая  в  Стикса  утробные  воды.

И  воскресаем  в  душистых  дубравах,
душными  днями  июльских  бессмертий,
сказками  о  победителях  бравых
этой  великой  мирской  круговерти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640422
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016


J. Serg

Никополь

Курит  Никополь  трав  отраву
Гложет  землю  карьеров  сыпь.
Запорожских  стрельцов  державу
Растерзали  царицы  псы.  

Коммунизма  российский  Голем    -
Сечь  утопленница  на  дне.
Вербы  сохнут.  Пылится  поле
И  погосты  смывает  Днепр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637601
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 03.02.2016


J. Serg

Сны о снах

Гордость,  горечь,  горе,  речь.
Провинился  -  ну-ка  в  печь!
Повинился  -  марш  на  кухню!..
Я  пока  на  койку  рухну.
Я  пока  во  сне  усну,
Втисну  я  в  сосну  весну,
И  в  иголках  серебрясь,
Я  во  сне  воскресну  -  Князь!

Княжить  буду,  не  проснусь.
Нареку  страну  я  -  Русь.
В  реку  Волгу  окунусь,
Мёдом  я  развею  грусть,
И  возьму  себе  в  народ
Из  болот  и  чащи  сброд:
Вепсы,  коми,  чудь,  мордва  -
Различаю  их  едва...

Горе-горе,  луг  и  лук,
Тетивы  звенящий  звук.
Небо  чёрное  от  стрел...
Надо  мною  флаг  пестрел,
И  монгольский  был  Урал.
И  во  сне  я  умирал.
И  гортанной  речи  горечь
Разумел  во  сне  я  вскоре,
Кровь  моя  впадала  в  Каспий,
Схоронили  меня  наспех...

Умер  там  -  проснулся  здесь,
Где  же  гордость?  Где  же  спесь?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634595
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 03.02.2016


J. Serg

Луизе

Декабрьская  хандра  -  зимы  печальной  слякоть.
Тщеславие  мое  и  то  устало  якать.
И  сны  длиннее  дня  о  горестях,  разлуках,
а  письма  и  стихи  все  о  душевых  муках.

Подростки-тополя  окна  немого  стражи,
Им  небо  целый  день  из  снега  кофты  вяжет.
А  сумерки  стоят  гостями  на  пороге,
в  котомках  и  мешках  они  хранят  тревоги.

Озябшие  мечты  дрожат  под  одеялом.  
Как  без  любви  тепла  и  света  в  мире  мало!
Но  нежности  твоей  спасает  притяженье  -
Судеб  материки  приводятся  в  движенье!

Тьмы  черный  океан  качает  лодку  сказки,
Красавица,  закрой  на  миг  волшебный  глазки  -
Увидишь,  как  блестит  апрель  в  зеркальной  глади
И  как  цветет  любовь  стихами  из  тетради!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630461
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 03.02.2016


J. Serg

Ковчег рифм

Белеет  рифма  одиноко
в  просторе  многозвучных  строк
высокого  искусства  речи
в  морских  владениях  стиха.
 
Волною  пенятся  верлибры.
И  ямбы  чайками  кружат.
А  рифм  ковчег  несет  на  рифы  -
Не  будет  в  мире  больше  пар....
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626447
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 21.12.2015


J. Serg

Пионерское

Братское  равенство  детства,
игры  в  войну.
Нет  у  прощения  средства  
сгладить  вину.
 
Преданность  идолу  учит  -
близких  предать.
Совесть  бессовестно  глючит,
ширится  ад.

Жирною  зеленью  мая,
кровью  травы,  
в  облаке  флёра  витая,  
с  другом  на  "Вы"  -  

маялся,  маялся,  мая...  
Слушал  огонь.  
В  куртки  рукав,  засыпая,  
прятал  ладонь.

Снов  необъятная  вера
в  сильный  кулак  
красный  окрасила  в  серый
страшный  гулаг...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624957
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 21.12.2015


J. Serg

Голодомор

Степ  і  стежка  в  село.  Село  
Сиве-сиве  старе-старе  
Хилить  долу  своє  чоло,  
І  хатами,  хатами  мре.  

Сум  сумує.  Мовчить  народ.  
Сумнів  суне  сумління.  Смерть.  
Голод  порає  тут  город.  
І  живими  лишає  чверть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624630
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 21.12.2015


J. Serg

Второбытные люди

 Второбытные  люди  свидетели  цен  сэконд-хенда,
укротители  стаи  горячих  и  сытных  собак,
заклинатели  нета,
их  терпит  больная  планета,
в  их  глазах  зеленеет  масонский  пупырчатый  бакс.

Второбытные  люди  батыевым  бытом  забиты
их  мечты  о  вещах,  а  их  вещие  сны  о  еде...
В  спорах  их  аргумент  -  монтировки,  кастеты  и  биты,
а  любовь  и  достоинство  им  -  что  круги  на  воде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624600
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 21.12.2015


J. Serg

Дождливые стихи

Нетвердым  шагом  лето  угодило  
в  грузовиками  измочаленную  грязь.  
Над  нами  туча  третий  день  чудила,  
с  плащей  стекали  капли  общих  фраз.  

А  слов  тяжелых  рыбины  бродили  
аквариумом  трепетной  души,  
Мы  на  мякину  их  всю  ночь  удили,  
заточенные  взяв  карандаши.  

Стихали  ливни  в  серебре  рассвета.  
Стихи  струились  плавною  рекой.  
И  задохнулась  дымом  сигарета,  
И  тишиной  заслушался  покой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621592
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 21.12.2015


J. Serg

Первому снегу

первому  снегу

Боль  под  пластами  пыли  -
эхом  унылых  дней.
Грусть  окопалась  с  тыла.
Щурится  свет  в  окне.

Прошлое  зло  и  пошло.
Пала  любовь  в  траву.
Выйду  один  на  площадь:
-  Будущее,  ау!

Кружится  снег  пушистый.
Все  нипочем  ему.
Только  душою  чистой  
я  одолею  тьму.

Шорохов  тихих  крохи,
суммы    иных  шумов,
вдруг,  обернутся  в  строки,
стихотвореньем  снов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621586
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 21.12.2015


J. Serg

Первому снегу

первому  снегу

Боль  под  пластами  пыли  -
эхом  унылых  дней.
Грусть  окопалась  с  тыла.
Щурится  свет  в  окне.

Прошлое  зло  и  пошло.
Пала  любовь  в  траву.
Выйду  один  на  площадь:
-  Будущее,  ау!

Кружится  снег  пушистый.
Все  нипочем  ему.
Только  душою  чистой  
я  одолею  тьму.

Шорохов  тихих  крохи,
суммы    иных  шумов,
вдруг,  обернутся  в  строки,
стихотвореньем  снов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621586
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 21.12.2015


Серго Сокольник

ЛЕГЕНДА ПРО ДОВБУША. Поема

Поема  написана  у  співавторстві  з  поетесою  Іриною  Лівобережною

 ПРОЛОГ
 Що  за  постать  стоїть
 Вдалині  від  людської  оселі,
 Наче  хвиля  тремтить,
 І  зникає  у  темряві  скелі?
 Це  фантазії  плід?
 Чи  відлуння  гірської  природи?
 Чи  одвічний  політ
 До  свободи  -  у  скруті  народу?
 Хто  ти,  Довбуше,  -  хлоп
 Чи  розбійник,  хоча  й  благородний?
 Доля  випала,  щоб
 Жив  ти  вічно,  Герою  народний.
 ..................................
 У  ПОШУКАХ  МОЛЬФАРА
 Не  флояри  приглушений  спів.
 Не  вітрів  завивання  і  чари…
 В  глибині  непролазних  лісів
 Віднайду  я  криївку  Мольфара.
 Стежка  вгору  крута  і  слизька.
 Над  потічком  місток,  наче  стрічка
 Ненадійна,  легка  та  хитка,
 Та  нема  що  втрачати  Марічці…
 Бо  коханий  пішов  в  небуття…
 Помирав  він  у  муках  пекельних.
 То  навіщо  –  без  нього  життя?
 Полонини  ридають  і  скелі.
 Вже  темніє…  Невже  не  дійду?
 Доведеться  ховатись  до  ранку,
 Колисати  болючу  біду,
 Та  ятрити  негоєні  рани  -
 Біль  душі…  Ай!  Провалля!  Усе!...
 Хто  це?  Звіром,  немов  блискавицею,
 Хто  мене,  безпорадну,  несе
 Очі  –  владною  сірою  крицею?…
 .................................
 Чи  людина  ти,  чи  звір,
 Чарівник-мольфаре?
 Посеред  величних  гір
 Волоха*  примара?
 Із  глухих  часів  прадавніх
 Ти  живеш  і  нині
 Десь  в  Бескидах,  в  кожній  дАні
 Лісу  й  полонині.
 .................................
 *Багато  хто  споріднює  мольфарів
 зі  старослов’янськими  волхвами.
 Слов’янські  волхви  –  це,  можливо,
 карпатська  жрецько-шаманська  група
 кельтів  –  волохи  (галл.  Volcae),
 пов'язана  з  тотемом  вовка.
 .................................
 ЗУСТРІЧ  З  МОЛЬФАРОМ
 Він  дивився  на  мене.
 Здригалася  кожна  клітинка...
 Чорні  прядки  волосся  його
 Тріпотіли  під  вітром  Карпат,
 Ніби  кублище  змій…

 Він  дивився  крізь  мене…
 І  голос  пронизливий:  «Дзвінка?...
 Ти  прийшла  до  обійстя  мого
 Після  жаху  від  страт,
 По  отруту.  Брехати  не  смій!...»

 -Я  бажала,  бажала  шалено
 Коханою  зватися  жінкою.
 Я  позбулася  всього,
 Бо  стікали  і  доли,  і  гори
 Сльозами  журби…

 Ось  намисто  черлене
 І  талярів  срібних  торбинка.
 Проведи  мене  шляхом  –  до  нього…
 Дай  мені  забуття  мандрагори,
 Чарівник-ворожбит!
 .................................
 Чи  людина  ти,  чи  звір,
 Чарівник-мольфаре?
 Посеред  величних  гір
 Волоха  примара?
 В  громовицях  і  стрімнинах
 Дримбу  твою  чути.
 Та  чи  можеш  ти  людину
 З  небуття  вернути?
 .................................
 СПОГАД  МОЛЬФАРА
 Як  пізнали  круті  гори,  наші  полонини
 Де  опришки  –  діти  лісу  -  стежками  ходили.
 Два  пістолі  за  чересом,  топірці  та  кріси,
 Танцювали  арканА  –  аж  луна  над  лісом!

 Ватажок  Олекса  Довбуш  знав  таємні  чари,
 Бо  колись  зустрів  хлопчина  чаклуна-мольфара.
 Величезні  каменюки  підіймав  він  легко.
 Із  корінням  вирвав  якось  молоду  смереку.

 Заговорений  був  легінь  дивними  словами:
 «Не  пролий  ти  кров  невинну.  Не  живи  з  жінками.
 Три  зернини  я  вкладаю  у  твою  правицю.
 Третє  слово  -  не  виказуй  нашу  таємницю»
 .................................
 КАРТИНИ  З  МИНУЛОГО:
 .................................
 ОЛЕКСА  ДО  МАРІЧКИ
 Стан  твій  гнучкий,  як  у  ласки,
 Коси  –  як  звивиста  річка.
 Вийди,  кохана  любаска,
 Вийди  до  мене,  Марічко!
 Стала  ти  сяйвом  зірниці,
 Прихистком  дикому  звіру…
 Знаєш  мою  таємницю,
 Та  як  собі  –  тобі  вірю.
 .................................
 НАОДИНЦІ
 Ах,  Марічко!  Які
 В  тебе  ніжки  стрункі...
 Як  купалась  ти  щойно
 У  вирі  ріки,
 Я  від  хіті  завмер,
 Все  тебе  виглядав...
 Йди  до  мене!
 І  ніжку  на  мене  постав!..
 Ох,  ці  ніжки...
 Вони  ж  чи  туди  завели?...
 Наче  ліжко,
 Нам  вранішні  трави  були...
 Чи  на  щастя
 Ми  разом,  а  чи  на  біду...
 Своєчасно
 У  хату  до  тебе  прийду!..
 ...........................
 СТЕФАН  ДЗВІНКА
 Ой,  Олексо,  дні  минулі,
 З  любкою  не  бути!
 Вже  скували  тобі  кулю
 На  загибель  люту.
 Тре  12  служб  над  нею
 В  церквах  відслужити,
 Щоб  з  наступною  зорею
 Вже  тобі  не  жити.
 Кулю  ту  налаштували
 Зерна,  і  пір’їни.
 Підла  зрада  підкладала
 Чорну  волосину
 Із  твого  чола,  опришку,
 Наймитовий  сину!
 Я  звільнюсь  від  тебе  в  ліжку,
 Від  ярма  й  данини!
 .................................
 ...Сиплеться  порох  по  люфі...
 ...Серце  п"яніє  від  люті...
 -Ти  за  Дверима,  Олексо?
 Скоро  відійдеш  далеко...

 Сивий  від  пороху  дим...
 Будеш  повік  молодим...
 Хочеш  Марічки?  Тримай
 Кулю!  У  вічність  рушай!!!...
 .................................
 ОСТАННЯ  ЗУСТРІЧ
 -Тебе  я  кликала,  коханий  мій,
 Бо  бачу  снів  тривожний  плин:
 Стікаєш  ти  страшною  раною,
 Під  деревом,  де  сам-один,

 Без  зброї…  гавкіт  наближається
 Собачий…  Стефан  –  на  чолі…
 -Дурниці  щось  тобі  ввижаються!
 Немає  зброї  на  землі,

 Такої,  щоб  завдати  шкоди  нам!
 Хай  навіть  дідьк-о  на  чолі!..
 Отак  життям,  мов  лезом  ходимо...
 Усе  блукаємо  в  імлі...
 ......................................
 ...Давно  несу  я  смерть  панам,
 Не  проливаю  кров  невинну,
 Та  тільки  ти  –  моя  провина…
 Чи  ж  ця  любов  зашкодить  нам?
 Повір  мені,  моя  єдина…
 .................................
 НІЧНИЙ  ВІЗИТ  ДОВБУША
 -Ти  за  дверима,  чи  любка?
 Най  поговорим,  як  люди?
 Ходять  чутки  у  громаді:
 Стефан  –  причетний  до  зради?
 .................................
 Не  врятує  дивний  звір,
 Що  сидить  у  грудях…
 Гей,  Олексо,  сину  гір,
 Кара  тобі  буде!

 Бо  багатства  не  беріг,
 Щедрий  будь  до  кого,
 А  кохання,  як  на  гріх,
 Зажадав  чужого...
 ................................
 ОСТАННІ  ХВИЛИНИ
 ...Куля  пробила  плече.
 Кров  безупинно  тече.
 Сутінки  стали  густими…
 Де  ж  ви,  мої  побратими?

 Бартка  з  пістолями  –  вам!
 Ніц  не  віддам  ворогам.
 Куля  –  відплата  за  хіть…
 В  гори  мене  віднесіть!..
 .................................
 Буде  зі  мною    розп’яття
 В  ніч,  коли  знято  закляття…
 .................................
 Чи  людина  ти,  чи  звір,
 Чарівник-мольфаре?
 Посеред  величних  гір
 Волоха  примара?
 Бачиш  вглиб  і  бачиш  ввись
 Ти  завжди  далеко…
 То  чому  ж  не  зупинивсь
 У  той  день  Олекса?
 .................................
 МОЛЬФАР  ТА  ДЗВІНКА
 -Що  ж...  -  задумливо  мовив  Мольфар  -
 Дивно  склалось...  А  може  -  не  склалось
 У  Олекси  життя...  Щедрий  дар,
 Бачу  дав  я  даремно.  Так  сталось,

 Що  не  зміг  попередити  я
 Вашу  зустріч,  що  долею  стала.
 Дзвоном  стало  останнім  ім’я,
 Що  дзвенить...  Що  у  серце  запало.

 Як  я  врізав  йому  три  зерна
 У  долоню,  поставивши  захист,
 Знав,  що  згуба  для  нього  одна  -
 Буть  коханням  охопленим  навхрест...

 Не  по  тебе  прийшов  він  у  світ.
 Не  для  пестощів  згуби  хмільної.
 Він  змарнілий  людський  родовід
 Мав  полити  живою  водою,

 Чи-то  кров’ю  зажерливих  псів,
 Що  народ  наш  щоденно  терзали,
 Наших  гір,  і  річок,  і  лісів
 Хазяями  облудливо  стали!

 Він  надію  народу  надав!..
 А  загинув,  мов  зрізаний  колос...
 ...і  здригнувся,  неначе  упав,
 у  Мольфара  від  розпачу  голос.

 Хочеш,  Дзвінко,  отрути?  Бери.
 Мандрагора  сльозою  стікає.
 Це  останні  Мольфара  дари.
 Йди  до  Нього.  Мерщій!  Він  чекає!..

 ...і  як  Дзвінка  отруту  взяла
 Що  зведе  її  вмить  в  домовину,
 Був  Мольфаром  задуманий  план...
 Знов  у  нього  в  руках  три  зернини...
 .................................
 ...Десь  простує  Дзвінка  боса...
 Там  трава  м"яка...
 Ноги  змочені  у  росах...
 І  в  руці  рука...
 І  голівку  похилила
 На  ЙОГО  плече...
 ..Не  віднайдена  могила,
 Де  ріка  тече,
 Де  смереки  над  водою,
 Наче  вояки,
 Налаштовані  до  бою,
 Стали  край  ріки...
 Сірий  камінь  під  горою,
 Вкритий  тліном  чар,
 І  неспішною  ходою
 Йде  туди  Мольфар...
 Три  зернини...  Поцілунок,
 Міць,  гаряча  кров...
 Так  освячений  дарунок
 Оживає  знов.
 .................................
 ЕПІЛОГ
 Рвуться  в  серці  кайдани  -  дивись!
 Пломеніють  майдани  -  дивись!
 Революція  дзвонами  б’є!
 За  свободу!  За  щастя  своє!

 Задум  втілив  карпатський  Мольфар.
 Три  зернини  -  опришкові  дар  -
 Повернув.  І  вживив  у  серця...
 ...Як  тобі  боротьба  до  лиця,

 Український  народе-герою!
 Ти  за  Волю  готовий  до  бою.
 Зріє  часточка  Довбуша  в  нас,
 Бо  порив  до  Свободи  -  не  згас.

 Ми  йдемо.  Бо  майбутнє  нас  кличе!..
 .................................
 ...А  у  Довбуша  мужнє  обличчя...
 ...А  в  Марічки  постава  струнка...
 Поміж  гір  протікає  ріка,

 Понад  нею  місток  чарівний
 Де,  як  цвіт  розквітає  нічний,
 Душі  поряд  Олекси  й  Марічки…
 Та  далеко...  У  вічності  річка…  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115112811204

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624640
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Серго Сокольник

Відхід осені. Коханій

Закотилось  сонце  за  світи...
В  темряві  згубивсь  совиний  крик...
В  молочаю  парості  застиг
Цей  останній  осені  розбіг-

Золотаво-  попелястий  арт
Мов  на  паті  зібраних  дерев...
Наче  пар  кружляння,  листопад...
Спів  птахів,  що  зА  душу  бере...

Розчинились  в  сірості  міста...
Розчинились  в  сірості  поля...
В  серці  розлилася  пустота,
Вихор  смутку  у  душі  кружля...

Тільки  ти,  благаю,  не  згубись
У  безликій  холоду  юрбі!..
Прихились  до  мене,  прихились!-
Відігріюсь  серцем  на  тобі.

Наші  ночі,  сповнені  тепла,
Наші  дні,  що  світло  ллють  надій,
Наші  нероз"єднані  тіла,
Мов  в"юнок,    що  вплівся  в  деревій,

Допоможуть  в  сірості  журби
За  осіннім  сонцем,  що  пішло.
Відігріюсь  серцем  на  тобі-
Прийде  час  зимових  насолод!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115110700229  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618970
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Серго Сокольник

Поденки

День  осенний.  Пронзительно-звонкий.
В  синем  небе  кружит  листопад,
И  парят  над  водою  поденки,
Словно  лето  вернулось  назад...

Словно  время  сместилось  незримо,
Очертив  повторения  круг,
Возвратив  все  прошедшее    мимо,
Сделав  все,  что  в  былом  недосуг.

В  солнцерадостном  свете  струится
Божья  милость,  зовущая  вдаль-
Долюбить,  долетать,  докружиться,
Сознавая,  что  ждут  холода,

Что  смененный  свинцовою  мглою,
Этот  день  вникуда  отойдет...
И  поденки  творят  над  водою
Свой  последний  предсмертный  полет.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115102901014  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616827
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Серго Сокольник

Долг

Полночь  отдых  несет,
Как  цыганский  бивак  у  дороги.
Битвы  близок  исход-
Видно,  мне  не  дождаться  подмоги.
Выпью  чашу  до  дна.
Хоть  за  то,  чтоб  из  Рая  изгнали.
Не  звенят  ордена
Тем,  кто  битву  свою  проиграли.
Им  метели  поют,
Стебли  высохших  трав  беспокоя.
Их  последний  приют-
Край  дорог,  словно  выход  из  строя.
Тех  дорог  на  войне,
По  которым  вслепую  блуждали...
Спой,  цыганочка,  мне
Задушевную  песню  печали!..
Я  тебе  подпою-
С  песней  часто  вливаются  силы.
Что  мне  место  в  Раю?
Долг  исполнен-  на  том  и  спасибо.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115102400330  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615584
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 28.10.2015


Tshway

Немая совесть

Немая  совесть
осваивает  язык  жестов,
чтобы  кричать
о  неправдах
мира...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596798
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 22.10.2015


Серго Сокольник

БІмба! От воно яке, кохання нелегке. Маленька поема 16+

Так  добре  все...  Немає  щастю  меж...
До  кави  ранок...  Чи...  до  ранку  кава...
Ти  сон  його  цнотливо  бережеш...
Така  ласкава...  кава...  НЕЦІКАВО?
......................................
Ця  хиткість  невблаганна...
Де  ДОБРЕ-  там  ПОГАНО!!!
І  уві  сні  ти  напівспиш,
Так...  Упівока...  І  не  диш-
Бо  зрада  тихо  підійде...
Бо  шлях  до  ревнощів  веде...
Не  відкриття  Америки-
Від  шалу  до  істерики
Згорів  місток  на  попіл...
...-Тримай  ляща  по  попі,
Моя  коханко  чарівна,
Моя  омріяна  весна,
Бо  наші  ночі-  то  не  сон...
Тіла  зіллються  в  унісон,
Як  я  тебе,  коханко,
Терзатиму  до  ранку,
І  гратимусь  суворо  я,
Немов  "Содом  з  Гоморою"
(так  дід  один  мені  казав,
усіх  він  тонкощів  не  знав,
І  думав  так  довіку-
Це  жінка  з  чоловіком))),
Бо  цього  прагне  тіло,
Бо  ти  сама  схотіла-
Ночей,  наповнених  вогню,
І  фотографій  в  стилі  НЮ,
І  хрестного  розп"яття,
І  страти  на  багатті
(чи-  через  вогнище  стрибків...
Купальська  ніч...  Ти  залюбки,
Милуючись  собою,  
Насолодишся  мною)
Бо  ми-  єдине.  Ми-  такі.
Ми-  хулігани.  Ми-  ділки.
І  в  нас  горить  вогонь  небес.
І  ти  уже  не  зможеш  без
Цього  усього  жити...
А  зрада  сторожити
Нас  буде  в  темних  закутках,
І  ревнощі...  Тримай  в  руках
Характер  свій!..  Бо  далі...
Ну  все!..  Скидай  сандалі
І  плаття  на  підлогу!..
Вся  гола  й  босонога
Іди  до  мене  в  ночі  шал...
І  хай  здригається  душа
Всередині  лілеї-
Дістану  і  до  неї!..
...................................
А  десь  напівсонна  хазяйка  ворушиться  біля  плити...
І  труться  об  ноги  у  капцях  огрядні  домашні  коти...
І,  наче  до  кави  канапка,  чалапає  твій  чоловік,
Гладенько-ніякий,  мов...  Крапка.  Цього  не  позбутись  повік.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115102200595  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615099
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015


Шон Маклех

Пам’яті Томаса МакДонаха

                                           «Доки  колір  зелений  в  нас
                                               Перед  поглядами  зрина,
                                               З  нами  цей  і  майбутній  час:
                                               Народилась  жахлива  краса.»
                                                                         (Вільям  Батлер  Єйтс)

Небо  калатає  дзвоном:  «Ерінн!»
Кожен  камінь  бруківки  –  дзеркало
В  якому  ми  бачимо  не  себе,  а  тіні
Бородатих  феніїв,  мужів  меча  і  честі.
Це  не  вулиці  Дубліна  –  це  ріки,
Якими  пливуть  кораблі  майбутнього,
Це  не  будівля  пошти  –  це  врата,
У  нескінченність  часу.  
Це  не  світанок  Великодня  –  це  час  офіри:
Цієї  весни  замість  квітів
Милуватися  будемо  листочками  шамроку,
Що  проростають  у  зболених  душах
Кількох  захмарних  мрійників
Що  вирішили  –  краще  вмерти,
Ніж  бачити  сутінки  кельтів.
Він  знав,  «коли  настане  світанок»,
Зробивши  крок  у  темряву,
Сказавши  своїм  небуттям:
«Прокиньтеся,  ґели!
Ми  вмерли,  щоб  Ерінн  жила!»

Коли  замовкли  постріли
Гавкаючих  англійських  крісів,
Сама  Тиша  промовила:
«Ерінн  го  бра...»

Він  писав  вірші  –  і  останній  –  своєю  кров’ю,
Він  писав  драми  –  і  зіграв  останню  –  свою,
Він  думав  стати  пастором,  а  став  комбатантом,
Вчив  студентів  поезії,  а  навчився  тримати  рушницю,
Він  любив  життя,  а  зустрів  сиву  гостю  –  смерть  –  
Дочасно.  

Примітка:
На  світлині:  Томас  МакДонах  (ThomasMacDonagh,  ірл.-  Tomás  Mac  Donnchadha)  (1878  –  1916)  за  мить  до  розстрілу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611466
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015


Серго Сокольник

Питання

От  скажи-  може  плюнути  на?..
Бо  розсипано  бісер  для  кого?..  Ну?
Це  ж  стіна...
І  замовкне  в  безодні  луна
Непотрібно-почутого  стогону.  
Ти  ж-бо  на-
солодитися  тілом  моїм
Сотню  раз
Мала  час.
То  чи  варто  у  долі
Просити
Стонадцятий  раз?
Та  й  не  бісер
Це  зовсім  скотився  з  долоні.
Це  скінчилось  кохання,
І  сльози  солоні
Покотились  по  стежці  життя-  
В  забуття...
...вимітаєм  сміття?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115100500821  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611326
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015


J. Serg

Вечер в кафе

Кот  Тумблер  кошке  Флешке
вылизывает  спинку.
Воняет  псом  в  кафешке,
динамик  губит  Глинку.

"Мороженое-Воды".
Девчонки,  как  картинки.
В  окошке  на  природу
звезда  на  паутинке.

Из  лукоморья  пляжа
выходят  черноморы,
а  летней  ночи  сажа
чернит  леса  и  горы.

А  на  волнах  покатых
качается  дорожка.
Оставив  Землю  брату,
к  Луне  умчалась  кошка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596814
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 09.09.2015


Шон Маклех

Бажання

                                           «die  ratten  mögen
                                               in  ihren  löchern  bleiben
                                               das  haus  noch  lange  stehen…»
                                                                                                     (Gerhard  Jaschke)*

Бажання
Сповнює  кожен  листок
Осіннього  дерева  листомрій.
(Хоча,  час  їм  уже  облітати)
(Час  змінювати  колір)
(Час  помирати)
Я  хочу  знати,
Чому  так  розходяться  кола
В  калюжах  вітряного  вересня,
Коли  важкі  ваговиті  води  краплі
Падають  з  сірого  неба
(Не  неба  –  чавунного  дзвону)
(А  вже  йдуть  дзвонарі,
Що  будуть  калатати  реквієм:
Голос  Неба.
Хоч  жодний  із  дзвонарів
Не  схожий  на  Квазімодо  –  
Реквієм.)
Тобі  не  пасує  бути  вульгарною,
А  ти  йшла  калюжами  віршів,
Чи  то  віршоподібних  ієрогліфів  асфальту
(Скільки  років  пройшло!)
Як  добре  знати
(Яка  насолода!)
Бажання  сірих  щурів,
Що  ховають  свої  чорні  вологі  носи
Серед  тріщин  минулого,
Серед  пивниць  вічного  вчора,
Серед  позавчора  середи
(Місто,  де  кожна  П’ятниця  Скорботна),  
Після  якої  інколи  йде  дощ
І  настає  четвер
(Молодість  –  теж  четвер),
Знати
Бажання  іржаводахих  споруд
(Будинків  –  стіни  цеглою),
Що  вже  тисячу  літ
Кажуть  сновидам:  «Двері!»
(Тобі  так  не  пасує  дивитись  на  осінь)
(Але  я  про  це  тоді  не  сказав)
(Нічого)
(Хоча  все  навколо  кричало
Про  свої  недоречні  бажання
Навіть  місто,  якого  немає)
Я  загорнусь  в  чорний  плащ,
Буду  йти  вулицями  того  вересового  міста
(Вікна  кольору  вересу)
Один,
Доки  не  настане  вічність.


Примітки:

*  -  «щурі  бажають
             лишитися  у  своїх  норах
             будинок  –  стояти  далі...»
                                                         (Герхард  Яшке)  (нім.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605236
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 09.09.2015


Артур Сіренко

Спека

                                 «Містер  Джінкс  пішов  у  самого  себе,  
                                   бо  це  було  єдине  місце,  
                                   куди  він  міг  би  піти...»
                                                                                         (Чарльз  Дікенс)

Над  степом  –  спека.  Серед  опаленої  сонцем  і  пожовклої  трави  і  вже  брунатної  нетреби  зацвів  петрів  батіг,  цмин  та  деревій  –  значить  літо  вже  в  апогеї,  в  апофеозі.  Намагаюсь  пригадати,  як  у  цих  же  місцях  мордував  мене  півроку  тому  мороз  і  зимовий  вітер.  Намагаюсь  і  не  можу  –  не  вірю,  що  це  було:  спека  вимордовує  не  менше  морозу.  Людині,  загалі,  властиво  «не  пригадувати».  Колись  я  буду  не  пригадувати  війну,  не  вірити,  що  це  все  було.  І  не  десь  там  в  Африці,  а  саме  зі  мною.  Пробував  читати  вірші  Варлаама  Шаламова  (в  офіцерській  сумці  була  в  мене  тоненька  книжечка  «З  колимських  зошитів»)  –  уява  працює  важко  –  край  вічного  холоду  ніяк  не  вповзає  в  свідомість  серед  цього  гарячого  степу.  

Два  бліндажі  з’єднані  шанцями  –  в  них  (крім  мене  –  дивака  з  гарячковою  свідомістю)  двоє  солдатів  –  моїх  супутників  на  цей  довжелезний  день:  один  селянин  з  Черкащини,  а  інший  –  типовий  люмпен-пролетарій  (ще  того  зразку,  НЕПівського)  із  Запоріжжя.  Десь  далеко  –  канонада.  Чужа.  Докучлива.  Глухий  удар  в  землю  (недалеко):  «Бум!».  Потім  огидний  звук:  «Фур-фур-фур-фур-фур...»  і  «Бах!»  -  високо  в  небі,  тільки  чорна  куляста  хмарка.  І  потім  металевий  дощ  на  землю.  

-  Сепари  з  «Гвоздики»  пальнули.  Від  землі  зрикошетило.  «Підривник  фугасний.  –  (це  моя  репліка  у  цій  римській  гладіаторській  виставі.)

-  Точно.  Сто  двадцять  два  міліметри.

-  Турбуючий  вогонь.  Провокують  на  «відповідку».  Така  «балалайка»  судячи  по  всьому  буде  до  самого  вечора!

-  В  натурє?

-  У  натурі  не  буває  обстрілу  фугасами.  Він  буває  тільки  в  тільки  в  техногенному  світі  спотвореному  урбаністичною  постіндустріальною  цивілізацією.

Люмпен-пролетарій  подивився  на  мене  таким  поглядом,  яким  дивляться  хіба  що  з-за  високого  кам’яного  муру  чи  в  задзеркалля.  Десь,  виявляється,  існує  інший,  небачений  йому  світ...  Знову  бабахнуло  –  на  цей  раз  ближче,  і  фугас  вибухнув  у  землі,  здійнявши  хмару  куряви.

-  Знову  не  влучили.  Це  кажу  світові  я  –  людина-мішень.  Ви  чомусь  виглядаєте  сьогодні  дуже  сумним.

-  ???

-  У  Вас  меланхолійно-зажурений  вираз  обличчя.

-  Ви  помиляєтесь,  капітане.  Це  ілюзія.  

Далі  мовчання.  Слухаємо  музику  вибухів.  А  потім  розмова  знову  виринає  з  нічого,  з  тої  порожнечі  між  словами.  
-  А  я  на  своїх  сотках  пшениченьку  посіяв.  Земельки  в  мене  всього  нічого,  але  зібрав  п’ять  центнерів.  Бо  я  пшеничку  підживлював  і  на  сніг,  і  на  корню.  

-  Не  розумію,  чому  втіленням  англійської  поезії  вважається  Кітс.  Це  ніяка  не  англійська  поезія,  і  навіть  не  британська.  Це  академізм  в  чистому  вигляді.  У  цій  поезії  повністю  відсутній  колорит!  Може  тому,  що  Британія  занадто  рано  стала  світовою  імперією,  а  йомени  (ці  носії  англо-саксонського  духу  і  традицій)  зникли  з  культурного  світу  Англії  теж  надто  рано.  У  слов’ян  і  різних  там  італійців  селяни  –  ось  вони.  А  в  Англії  –  орендарі,  наймані  робітники  на  землі.  Ось  і  почали  творити  культуру  клерки  та  відірвані  від  реальності  аристократи.  Теж  мені  джентльмени  знайшлися!

-  В  натурє!  

-  А  я  коли  взяв  пшениченьку  до  рук,  одразу  сказав  –  вологість  тут  вісімнадцять  відсотків.  Треба  покласти  на  брезент  і  сушити.  Інакше  пропаде.

-  Якщо  ви  хочете  знайти  справжню  британську  поезію,  шукайте  її  серед  кельтів.  Англомовних  кельтів,  звісно.  Після  смерті  Турлафа  О'Каролана  безглуздо  говорити  про  кельтомовну  поезію.  Роберт  Бернс,  Томас  Мур,  Єйтс,  Стівенсон  –  шукайте  там.  Британські  острови  –  це  кельтський  світ.  Англо-сакси  потрапили  в  нього  і  загубились  там.  Не  змогли  створити  власної  окремішньої  культури  на  цих  островах-уламках  старої  Європи.  Тільки  синтез,  тільки  трансформація    -  і  кельтських  елементів,  і  германських.  І  можливо,  ще  взагалі  якихось  невідомих  нам  до  індоєвропейських.  Тільки  не  кажіть  мені,  що  кельти  там  теж  зайди.  Не  треба.  

-  А  один  мій  знайомий  привіз  з  Харкова  насіння  соняшника.  Отаке  велике  і  з  металевим  блиском.  Соняхи  виросли  такі  як  колеса  від  возу.  І  горобці  їх  не  дзьобали.  Але  через  пару  років  стали  звичайнісінькі  –  сорт  зіпсувався.  та  я  соняхи  і  не  вирощую.  Після  них  земелька  виснажується  і  не  родить.

«Ба-бах!»  -  знову  землю  струсонуло  –  ще  ближче  до  нас.  Явно  стріляли  навмання  по  нашим  позиціям  –  без  будь-якої  конкретної  цілі.  Аби  стріляти.  

-  Йо-майо!  Фіга  сє  вєсєлуха!

-  Я  раніше  не  знав,  що  Конан-Дойл  ірландець.  Пізно  довідався.  Раніше  просто  не  розумів,  чому  його  твори  набувають  такої  виразності,  такого  поетичного  щему  тільки  тоді,  коли  торкаються  кельтського  ґрунту:  чи  то  Шотландії,  чи  то  кельтських  слідів  в  Корнуолі,  чи  то  ірландців,  які  тиняються  світами.  Ірландська  література  мала  величезний  вплив  на  європейську  цивілізацію  взагалі.  тільки  не  кажіть  мені,  що  ірландська  література  це  міф,  що  Джонатан  Свіфт  –  це  тільки  пересмішник  і  фантазер,  що  Бернард  Шоу  дивак,  що  Вільям  Батлер  Єтс  –  містик,  Томас  Мур  –  католицький  теолог,  Оскар  Вальд  –  неправильний  страждалець,  Шеймус  Гіні  –  банальний  реаліст.  Це  неправда.

-  А  шахта  N-ська  самая  нова  з  усіх,  але  там,  як  на  зоні!  Бєспрєдєл.  Кеп,  щщщас  у  нас  болванка  попаде,  я  хочу  сказати  важне:  ірландці  –  це  самий  хароший  народ!

Земля  струсонулась  від  чергового  вибуху.  Не  влучили.  Нам  пощастило  в  черговий  раз.  

...Я  раптом  подумав,  що  все  на  світі  перетворюється  у  суцільний  абсурд.  Троє  зовсім  різних  людей  сидять  в  одній  ямі  і  розмовляють.  Кожен  по  суті  пішов  у  себе  і  розмовляє  не  з  товаришем  по  війні,  а  з  уявним  співбесідником,  тільки  інколи  вириваючись  в  реальність.  Що  поєднує  нас  –  цю  химерну  трійцю?  Війна,  Вітчизна,  вир  життя  і  смерті,  що  затягує,  поглинає,  знищує  твоє  «я».  

...Пригадалося  раптом:  кілька  тижнів  тому  я  приймав  присягу  у  щойно  мобілізованих.  Люди  різного  віку:  і  молоді  хлопці  і  сиві  діди  стояли  на  майданчику  біля  техніки,  підходили  до  столу,  брали  зброю  і  клялися  померти  за  Вітчизну.  У  голосах  метал  і  жадання  до  бою.  Почався  дощ.  Краплі  падали  і  на  зброю,  і  на  листок  з  присягою,  і  на  список  з  підписами,  і  на  обличчя  людей,  що  ставали  на  очах  солдатами.  Небо,  певно,  знало  щось,  багато  з  цих  людей  загине,  і  плакало  за  ними.  Солдати  бадьоро  вигукували  слова  –  вони  рвалися  в  бій.  Кожному  з  них  я  тис  руку  і  говорив  схожі  прості  фрази.  Але  найважливіше  було  в  погляді,  в  оцьому  обміні  поглядами.  Кожен  погляд  говорив  своє,  але  переважно:  «Я  знаю,  на  що  йду,  але  так  треба.  Це  неминуче.  Я  інакше  не  можу.»  Підійшов  до  столу  солдат  з  ім’ям  Махмуд  Саворай-Озоді.  Я  все  боявся,  що  він  не  зможе  прочитати  текст  українською  мовою.  Хоч  йому  перед  тим  і  пояснили,  як  вимовляються  українські  літери.  Але  він  прочитав  майже  без  акценту.  Певно,  громадянином  України  він  став  не  вчора.  Я  потис  руку  і  ми  теж  обмінялися  поглядами:  «Ти  йдеш  помирати  за  мою  Вітчизну?  Чи  ця  земля  стала  і  твоєю  Вітчизно?»  «Я  йду  вмирати  за  свободу.  Твоєї  і  моєї  Вітчизни.  Моя  земля  теж  поневолена.  Визволю  твою  землю,  а  значить  потім  визволю  і  свою.»

Я  не  планував  і  не  очікував,  що  я  повернусь  додому  живим,  а  не  в  дерев’яному  макінтоші.  Але  виглядає  так,  що  я  таки  повернуся  живим.  Невже  я  все  забуду?  І  обличчя  цих  солдат,  і  шматки  людських  тіл  на  землі?  Невже  я  хоч  щось  комусь  пробачу?  Невже  я  забуду  солдата,  що  кинувши  мені  фразу:  «Це  не  війна,  а  м’ясорубка!»,  застрелився  в  мене  на  очах...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597237
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 03.08.2015


J. Serg

Одуванчиковые просторы

!Одуванчиковые  просторы
захватили  меня,
это  фон  карамельной  love  story,
это  корм  для  коня.
 
Лучше  берега  нет  для  могилы.
и  земли  для  крота.
Лошадиные  дозы  и  силы  –
красоты  красота.

Вмиг  врастают  в  растения  стопы,
грудь  моя,  голова,
муравьиные  торятся  тропы
и  желтеют  слова.
 
Но  созревшие  зонтики-дроны
в  рот  поротно  летят.
А  закатного  неба  иконы
отпевать  не  хотят.
 
Только  старость  осталось  осилить
и  забросить  дела.
Поднимай-ка,  блаженный  Василий,
надо  мной  купола!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595037
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015


Шон Маклех

З темряви в темряву

                               «На  чорному  небі
                                   Мідяні  змії.
                                   Я  на  світ  прийшов  з  очима,
                                   А  йду  безокий.»
                                                         (Федеріко  Гарсіа  Лорка)
 
Між  двома  темними  безоднями,
Між  двома  нескінченностями,
На  мить  зазирнув  я  у  мить  світла,
У  мить  кольорів  і  запахів,  
Звуків  і  дотиків,
Я  з’явився  на  мить  
У  цю  смужку  світла
З  очима  повними  радості
А  тут  –  у  чорному  небі
Мідні  змії,
На  хворій  землі  –  
Залізні  почвари,
Люди  сповнені  ненависті,
Квіти,  заплямовані  кров’ю,
Очі  сповнені  жахом.
Залишу  я  вам  свої  –  
На  згадку  –  
Навіть  не  окуляри  –  очі,
Дивіться  крізь  них  на  світ,
Щоб  побачити:
Небо  синє  і  воду  прозору,
Квіти  маленьких  радостей:
Нехай  це  і  не  справжнє  –  
Вигадане,  але  воно  існувало
У  моїй  свідомості...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594665
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015


Михаил Брук

«Arbeit macht frei» («Труд делает свободным»)

Районный  суд  Орловской  области  вынес  обвинительный  приговор  Александру  Бывшеву,  учителю  немецкого  языка,  написавшему  стихотворение  в  поддержку  Украины.
Судья  Маргарита  Гридина  приговорила  Бывшева  к  300  часам  исправительных  работ,  а  также  постановила  изъять  у  него  «орудие  преступления»  —  ноутбук  —  и  на  2  года  лишить  права  заниматься  педагогической  деятельностью.  

Сочувствие  есть  грех,
Надежда  –  преступленье,
Но  в  городе  Орле  не  ведают  сомненья,
А  в  УПК  России  нет  «прорех».

Всех  в  кандалы…
Блиц-криг  на  Украине…
Провал…  Захвачен  Крым  лишь  ныне.
И  стихотворцам  мстят  суды.

Да,  рифма,  что  Судьба!
Ее  никто  не  просит.
Свободу,  то  есть  «крамолу»  разносит.  
А  от  обеих  лишь  одна  беда.

Закон  на  стрАже.
Он  не  терпит  экстремизма,
Свободы  ненавистной  эвфемизма.
От  слов  Души  чиновник  в  рАже.

Читая  на  стене  те  предсказанья*,
Что  выжжены  огнем  из  Ада,
Он  понимает:  нет,  не  ждет  его  пощада.
Неотвратимо  будет  наказанье.

Как  все-таки  смешны  их  всех  потуги!
Пытаясь  отравить  людей  сознанье,
Их  несуразные  законы  и  старанья
Пред  Главным  тщатся  выдать  за  заслуги.    

Да…  в  городе  Орле
Судили  за  стишок.
Поэту  не  грозил  острог,
Принудили  к  метле…

 (ДАХАУ  лозунг    «Arbeit  macht  frei»)  
 «Труд  делает  свободным».  Вспоминай.

*  мене,  текел,  перес».  –
Мене  -  исчислено;  Текел  —взвешено;  Перес  —  разделено  царство  твое.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593674
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015


J. Serg

Я вышел из воды ( дубль два)

Я  вышел  из  воды,
я  -  щелочной  остаток,
я  -  запах  резеды,
мой  слог  и  строг,  и  краток.

Мое  дыханье  -  пар,
а  облако  -  обличье.
Стихосложенья  дар  -
мои  потуги  птичьи.

Синица  и  щегол,
ваш  свист  и  треск,  и  щебет,
предлог,  союз,  глагол  -
мой  сумасшедший  лепет.

Ручья  речитатив,  
свечи  оплывшей  плечи,
грозы  глухой  мотив  -
мои  частицы  речи!

В  эдемские  сады
за  верой  и  любовью
я  вышел  из  воды,
и  стал  огнем  и  болью!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589177
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 28.06.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2015


Левчишин Віктор

СТАРІСТЬ

Мої  діти,  що  тоді  ми  ще  не  народили,
Шепотіли  мені:  "Привіт!  Привіт,  батьку!",
А  я  не  знав,  що  маю  могутні  крила,
І  тому  жив  недбало  як  безпорадько.

Замріяні  крила  мої  тепер  нерухомі,
Бо  планерую  тихо/справно  в  подяку  -
Фотокартки  дітей  застигли  в  альбомі  -
Це  все,  що  про  них  тепер  маю  на  згадку.

25.06.2015
К.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590375
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015


Артур Сіренко

Відправка

                             «Прощавайте  Прощавайте  
                                 Сонцю  перерізали  горло»
                                                                     (Гійом  Аполлінер)

Відправка.  Хто  не  знає  цього  слова,  той,  можна  сказати,  і  не  був  на  нинішній  війні.  Той  не  пережив  цього  щемного  відчуття  прощання  з  бойовими  товаришами,  яких  відправляють  на  передову,  на  фронт,  а  ти  лишаєшся  чекати  своєї  черги,  свого  наказу.  

Завжди  відправка  відбувається  несподівано.  Восьма  ранку.  Все  таборове  військове  містечко  шикується  на  імпровізованому  плацу.  Всі  чекають  слів:  перший  взвод  –  на  обслуговування  техніки,  другий  взвод  –  чистити  гармати,  третій  взвод  –  вантажити  боєприпаси  і  таке  інше.  Але  замість  цього  зачитують  прізвища.  Потім:  «Вийти  зі  строю!»  Значить  відправка.  Давно  очікувана.  Кілька  днів  тільки  й  було  чути  розмов:  «Коли,  нарешті,  нас  відправлять  на  фронт?!  Ми  приїхали  сюди  воювати,  а  не  стирчати  в  таборі!»  І  нарешті  відправка:  тих  туди,  цих  сюди,  а  цим  –  лишатися  в  таборі  і  чекати  (поки  що).  Потім  пакування  речей  (нехитрих  і  найнеобхідніших),  автобуси  чи  машини  криті  брезентом  під’їжджають  і,  нарешті,  прощання.  

Мій  взвод  відправляють  майже  у  повному  складі  –  і  то  в  різні  місця  фронту,  в  різні  бойові  бригади,  в  різні  частини  і  батареї.  Це  мить,  коли  емоції  доречні  і  чоловіки  їх  не  соромляться.  Люди,  які  разом  служили,  разом  були  під  обстрілами,  ділилися  останнім,  разом  терпіли  і  холод,  і  спеку,  і  важку  працю  війни,  їдуть  тепер  під  кулі  на  різні  ділянки  фронту.  Багато  хто  бачить  друга  і  товариша  востаннє  і  всі  це  прекрасно  розуміють.  Традиційне:

-  Прощавай,  солдате!
-  Прощавай,  капітане!  Побачимось  після  війни,  о  шостій  вечора,  в  пивниці  «Старий  монах»  в  Ужгороді!  
(Варіанти  –  різні  назви  міст  і  шинків  чи  то  пабів.  Але  неодмінно  –  о  шостій  вечора  після  війни  –  класика  –  цитата  з  Гашека.  Сепари  в  Донецьку  не  так  давно  вчинили  автодафе  –  публічно  спалили  твори  Ярослава  Гашека.  Чого-чого,  а  цього  я  їм  точно  не  пробачу!)

Тисну  кожному  солдату  руку,  кожен  лишається  в  пам’яті  –  назавжди.  Вкотре.  Скільки  разів  це  було  –  але  кожного  разу  як  вперше  –  щемно  і  хапає  серце.  За  чотирма  солдатами  з  мого  взводу  машина  ще  не  прийшла.  Прощання  може  тривати  довше  і  супроводжуватись  сентиментальними  розмовами  і  одкровеннями.  

Один  солдат  родом  з  Закарпаття.  Каже,  що  в  нього  є  дві  пляшки  чудового  домашнього  вина  власного  виробництва.  Я,  звісно,  відмовляюсь  –  крім  того,  що  я  взагалі  не  п’ю,  особливо  на  службі,  я  намагаюсь  тримати  у  взводі  сухий  закон.  Солдат  запевняє,  що  це  дегустація  його  витвору  мистецтва.  Виявилось,  що  в  цивільному  житті  він  був  майстром-виноробом  (а  я  і  не  знав).  Погоджуюсь  –  і  не  шкодую.  Крім  того,  що  вина  справді  чудові  –  крім  вишуканих  сортів  винограду  до  одного  вина  при  виготовленні  додавали  вишні,  а  до  іншого  –  персики.  Справді,  вийшли  два  шедеври  гідні  каламу  старини  Омара  Хайяма.  Я  хотів  стукнутись  келішками  і  процитувати  цього  класика  життєлюбства,  але  солдат  сказав,  що  сьогодні  п’ємо  без  цього.  Помітивши  мій  здивований  погляд  він  сказав:  
-  Я  давно  вже  живу  в  Закарпатті,  а  старі  батьки  мої  жили  в  місті  Красний  Луч,  що  на  Луганщині.  Жили,  бо  вчора  їх  розстріляли  сепаратисти  за  те,  що  я  служу  в  українській  армії...
Цитата  Омара  Хайяма  застрягла  в  мене  в  горлі...

Я  вийшов  з  солдатського  намету:  небо  тоді  було  особливо  прекрасним  –  хмари  утворювали  щільне  кільце,  яке  закривало  сонце,  і  крізь  це  кільце  пробивались  пучки  променів.  Я  дивився  в  небо  і  думав:  «А  хто  виживе  в  цій  війні?  Може  Джім  Джармуш  правий  і  «виживуть  тільки  коханці»?  Нинішня  війна  –  це  війна  людей  з  зомбі.  Але  такі  війни  вже  були...  Були...  І  чому  я  мушу  турбуватися  цим  –  хто  виживе?    Адже  у  мене  попереду  вічність...  Це  у  мене.  А  в  інших?  В  оцього  сентиментального  солдата?  Теж  вічність?  Я  цього  не  знаю...  

Мені  давно  вже  не  сниться  Італія:  ні  храми  Равенни  з  мозаїками  буття,  ні  плетиво  вуличок  Болонї,  ні  мармуровий  міст  в  Ріміні  –  нічого  цього  давно  не  сниться  і  не  згадується...  Чому?  ...  Найчастіше  мені  сниться  війна.  На  війні  сниться  війна  –  замкнене  коло  з  якого  немає  виходу.  Але  останнім  часом  сняться  якісь  огидні  неприємні  сни.  Тої  ночі  снились  диктатори  і  тирани  минулого,  які  встають  з  домовин.  Прокинувся  з  відчуттям  огиди...

Не  встиг  я  остаточно  прокинутьсь  і  зрозуміти,  що  кожен  ранок  прекрасний,  особливо  в  таку  теплу  пору,  як  мене  викликали  до  комдива:

-  Їдете  у  відрядження.  З  речами.  Двадцять  хвилин  на  збори.  І  поголіться.  Ви  ж  офіцер!  Що  за  щетина?
-  А  куди  відрядження?
-  Побачите!  Чекайте  в  парку  біля  КШМ-ки.  

У  парку  мене  вже  чекав  капітан  К.  з  запитанням:  «Куди  і  навіщо  нас  відправляють?»  Під’їхала  машина  –  водій  теж  офіцер.  Поїхали.  Їхати  мовчки  набридло.  Я  запитав  водія  –  куди  ми  їдемо.  Він  у  відповідь:  «Не  знаю!»  Не  встиг  я  здивуватися,  як  машину  смикнуло,  похилило  і  розвернуло  поперек  дороги:  відвалилося  колесо.  Водій  трохи  пофілософствував,  споглядаючи  відірване  колесо,  сказав,  що  навіть  якщо  ми  відремонтуємо  це  самотужки,  то  доїхати  він  зможе  тільки  до  найближчої  майстерні.  Довелось  дзвонити  комдиву  –  пообіцяли  негайно  прислати  іншу  машину.  Чекаючи  на  продовження  подорожі,  я  вирішив  оглянути  місцину,  де  нас  зупинила  оказія.  Поруч  була  гора,  вкрита  віковим  сосновим  лісом,  під  горою  дерев’яна  каплиця  і  криниця  з  солодкою  водою.  Я  піднявся  на  вершину  гори  –  вітер  шумів  у  кронах  старезних  сосон.  На  вершині  гори,  як  на  голгофі,  височіло  величезне  майстерно  зроблене  бронзове  розп’яття.  Повернувся  я  до  розбитої  машини  з  думкою,  що  все  не  випадково  в  цьому  світі  –  навіть  ця  аварія  –  вона  сталася  для  того,  щоб  я  зійшов  на  вершину  цієї  гори  до  розіп’ятого  Христа,  здійснив  це  несподіване  паломництво.  

Приїхала  нова  машина  з  новим  водієм,  теж  офіцером:
-  І  куди  ми  їдемо  і  для  чого?
-  А  я  звідки  знаю?
-  Вперше  їду  з  водієм,  який  прямує  не  знати  куди!
-  Ось  навігатор  –  він  жіночим  голосом  каже  куди  повертати  –  туди  я  і  їду.  Там  знають,  що  до  чого.

Їхали  цілий  день.  Всю  дорогу  водій  розмовляв  по  телефону  з  якимось  зайчиком  і  котиком  (чи  то  кицею).  Я  прийшов  до  висновку,  що  в  нього  вдома  живуть  домашні  тварини,  які  вміють  розмовляти  і  користуватись  телефоном.  Доволі  смішно  було  слухати:

-  Кицю,  а  якщо  ти  будеш  неслухняна,  то  я  смикну  тебе  за  твій  пухнастий  хвостик!

І  таке  інше...  Під  кінець  дня  після  нескінченних:  «Через  чотириста  метрів  поверніть  наліво»,  навігатор  сказав,  що  ми  вже  приїхали.  Це  було  якесь  Богом  забуте  село  Л.  Колись  у  давнину,  тут  було  славне  місто  Л.,  від  якого  не  лишилося  і  сліду,  але  є  село  з  подібною  назвою.  Нічого  схожого  на  мету  нашої  подорожі  не  видно.  Водій,  побачивши  в  мене  в  руках  карту,  доволі  меланхолійним  тоном  прорік:

-  Ну  от,  військові  приїхали,  карти  розгортають,  зараз  дорогу  питати  будуть...

Побачивши  серед  безлюдної  вулиці  діда,  я  справді  запитав  (чисто  інтуїтивно):

-  Діду,  а  де  тут  є  військові?
-  А  верніться  тою  дорогою,  що  ви  приїхали,  на  дорогу,  а  потім  наліво,  а  потім  направо,  а  потім  прямо,  потім  знову  наліво,  потім  направо,  потім  буде  дорога  (там  ще  білий  песик  біля  дороги  сидів),  так  ви  нею  не  їдьте,  а  їдьте  тою,  що  через  ліс,  і  там  буде  військова  частина.

Ну,  все  зрозуміло!  Але  інтуїція  не  підвела  –  через  лічені  хвилини  ми  були  під  воротами  військової  частини.  Водій,  потиснувши  нам  руки,  сказав:  «Тут  знають,  для  чого  вас  сюди  прислали.  Я  поїхав  назад.  Якщо  будуть  проблеми  чи  питання  –  дзвоніть  полковнику  С.»  І  справді  –  там  знали.  Виявилось,  що  мені  тут  треба  було  забрати  більше  тисячі  солдат  і  відвести  їх  в  N-ську,  M-ську  та    NN-ську  бригади  на  фронт.  Довідавшись  це,  я  випав  в  глибокий  осад    -  не  уявляв  просто,  як  я  цю  місію  здійсню.  Але  вирішив,  що  якось  воно  буде  і  завалився  спати  в  солдатському  наметі.  Засинаючи  я  почув  голоси:  «Покупець  приїхав!  Покупець  приїхав!»  

«Це  про  мене!»  -  сумно  подумав  я  і  заснув.  А  зранку  почалося!  Тисячу  чоловік  вишикували  на  плацу  з  речами.  Мені  тут  же  дзвінок:  «Хворих  не  брати!  Солдат  без  форми  –  не  брати!  Без  документів  –  не  брати!  Аватарів  –  не  брати!»  Звичайно,  тут  же  знайшлося  кілька  чоловік,  яких  явно  треба  було  негайно  класти  до  шпиталю,  виявився  один  солдат  велетенського  зросту  і  габаритів,  на  якого  не  знайшлося  форми  і  один  солдат  мініатюрних  розмірів,  на  якого  теж  не  знайшлося  форми.  Ця  пара  солдат  стояла  і  дивувала  своїми  контрастами.  Тут  же  з  лав  я  вивів  трьох  явних  і  типових  аватарів.  Крім  того,  я  помітив,  що  на  краю  плацу  стоїть  жіночий  взвод.  Тільки  цього  ще  бракувало!  Доповів  своєму  командуванню.  Звідти:

-  Які  ще  жінки?!  Ви  уявляєте  жінок  в  артилерії?!  Жінок  не  брати!

Тутешнє  командування:
-  Ви  маєте  забрати  всіх  без  винятку!  Таке  нам  поступило  розпорядження!  Хворих  нехай  відправляють  в  шпиталь  в  бригадах!  Форму  нехай  шукають  там  же  –  в  частинах.  Забирайте  всіх  –  нам  вони  теж  тут  не  потрібні  і  лишати  нікого  не  будемо!
-  Ні,  хворих  треба  відправити  в  шпиталь  звідси!  Ще  бракувало  мені  по  дорозі  когось  втратити  і  привести  двохсотим!  

Жінки:
-  Це  дискримінація!  Нас  вчили  воювати!  Ми  хочемо  на  фронт!
Хворий:
-  Я  не  хворий,  я  здоровий,  лікар  неправильно  мене  комісую,  я  можу  воювати  і  хочу  на  фронт!

Почалися  сварки  і  суперечки.  Обходжу  лави  і  розпитую  в  кого  які  проблеми.  Тут  же  з’явилися  люди,  які  заявили,  що  вони  не  хочуть  служити  в  артилерії,  а  хочуть  в  піхоту,  хочуть  на  передову  –  валити  сепарів,  а  не  підносити  снаряди  і  стріляти  здалеку.  Аргументи  про  те,  що  артилерія  буває  різною,  є  артилерія  і  на  передовій,  не  діяли.  Хочемо  в  піхоту  і  все.  Цілий  взвод  заявив,  що  вони  по  спеціальності  розвідники-диверсанти  і  в  артилерії  служити  не  будуть  категорично  і  нікуди  не  поїдуть  –  вони  хочуть  воювати  за  фахом.  Аргументи,  що  в  артилерії  теж  є  розвідка  –  не  діяли.  

Ще  один  старий  солдат:
-  Я  родом  з  Луганщини,  з  Краснодона,  мій  син  воює  під  Луганськом  в  Н-ському  артилерійському  дивізіоні,  я  хочу  служити  саме  там!  
-  А  я  родом  зі  Сніжного  –  земляки.  Зараз  я  не  можу  Вам  допомогти  –  приїдете  в  бригаду  –  зверніться  з  цим  проханням  до  командування.  

Ще  один  солдат  з  трагічним  виразом  обличчя:
-  Це  неправда,  що  ми  їдемо  служити  в  артилерію!  Ви  нас  везете  в  піхотні  батальйони,  які  кинуть  без  зброї  під  обстріл  на  фарш  і  гарматне  м'ясо!  
-  І  який  сенс  мені  вас  оманювати?  Для  чого?  Якби  так  було  –  я  би  так  і  сказав.  Я  вже  рік  служу  і  воюю  в  артилерії.  

Інший  солдат:
-  А  я  насправді  не  здоровий,  а  хворий,  лікар  нічого  не  розуміє.  У  мене  тільки  одна  нога,  а  те,  що  Ви  бачите  в  мене  дві  ноги,  так  це  ілюзія,  подвоєння  картини  буття.  
-  Ну,  то  Ви  дуже  вдало  вписуєтесь  у  цей  ілюзорний  світ  своїми  ілюзорними  ногами.  Вам  лишається  тільки  знищити  ілюзорних  сепаратистів.  

Ще  один  солдат  –  стоїть  одягнений  в  цивільне,  форма  в  торбі:
-  А  я  людина  цивільна  і  військову  форму  носити  не  буду!
-  То  я  зараз  покличу  офіцера  контррозвідки  і  продовжите  цю  розмову  з  ним!  Одягніть  форму  і  станьте  до  строю!

Ще  один  (особливо  сумний):
-  Я  лікар,  працював  на  швидкій  та  чергував  в  реанімації.  Я  хочу  служити  за  фахом  –  лікарем.  А  мене  направляють  в  артилерію...
-  О,  колего!  Я  теж  чергував  в  реанімації,  працював  десять  років  в  лікарні,  захистив  дисертацію  по  лейкозам.  Зараз  артилерист.  Більше  того  –  у  мене  виявися  талант  стрільби  з  гармат.  Кажуть,  що  я  стріляю  занадто  точно.  що  в  артилерії  не  потрібно  такої  високої  точності.  Спробуйте  і  Ви.  Повірте,  людей  вбивати  набагато  цікавіше  ніж  рятувати.  Нічим  не  можу  Вам  допомогти.  Приїдете  в  бригаду  –  зверніться  до  командира  –  лікарів  на  передовій  теж  не  вистачає.

Я  думав,  що  я  звихнусь  від  цього  божевілля!  Але,  зрештою,  все  владналося:  хворих  відвезли  в  шпиталь,  диверсантів  автобусом  відправили  в  НН-ську  бригаду  служити  розвідниками  (на  їхню  велику  радість),  однострій  для  неймовірної  парочки  –  гіганта  та  коротуна  знайшли,  але  жіночій  взвод  мені  довелось  взяти  з  собою.  Лікаря  та  бажаючих  служити  в  піхоті  теж.  

І  колона  рушила  в  напрямку  найближчої  залізничної  станції:  виявилось,  що  нам  замовили  спеціальний  поїзд.  По  дорозі  колона  побачила  продуктову  крамницю  і  солдати  тут  же  розкупили  все,  що  там  було.  Мій  вигук:  «Солдатам  пива  не  давати!!!»  так  і  лишився  гласом  вопіющого  в  пустелі..  Але  відповіді  типу:  «Хто  сказав  –  солдатам  пива  не  давати?!»  -  я  не  почув.  Натомість:  «Дайте  командиру  мінеральної  води!»

Ось  і  станція,  і  поїзд.  Я  то  думав  –  зараз  буде  класична  теплушка  –  товарняк,  як  в  другу  світову,  окріп  на  станціях,  гудки  паротягів...  Романтичні  фантазії.  Поїзд  як  поїзд.  Всі  розмістились,  а  для  офіцерів  –  окремий  офіцерський  вагон.  У  дорозі  я  думав  почитати  Чарльза  Дікенса  «Холодний  дім»,  але  не  читалося  і  не  спалося  –  чомусь  я  був  впевнений,  що  в  дорозі  конче  щось  трапиться  і  я  буду  крайнім,  як  завжди.  Ще  перед  відправкою  на  пероні  тої  глухої  станції  зявилась  якась  бабуся,  яка  почала  зі  сльозами  промовляти  (мало  не  голосити):

-  Бідні  солдатики!  Голодні,  нещасні!  

(Це  при  тому,  що  половина  в  стані  повної  ейфорії:  «Ура!  Ми,  нарешті,  їдемо  на  фронт!»)

Я:
-  Та  їх  годують  краще  ніж  вдома!
(Не  діє.  Далі  те  саме:  «Бідні  солдатики!  Голодні...»)

А  тут  ще  якийсь  дідусь  з’явився:
-  Ти  куди,  офіцере,  солдат  везеш?  На  погибель  везеш?  На  смерть  везеш?
(О!  Як  мені  щастить!)

Всю  дорогу  капітан  В.  філософствував  про  тенденції  французького  малярства  другої  половини  XVII  століття.  Розмову  підтримати  я  не  міг,  бо  щодо  цієї  епохи  у  французькому  малярстві  у  мене  провал  –  якби  він  зачепив  XVIIІ  століття,  або  XVI  століття,  то  тут  би  я  кваліфіковано  висловив  би  свою  думку.  Майор  Д.  говорив  весь  час  про  те,  як  чудово  грає  «Барселона»,  особливо  останнім  часом,  і  як  слабко  в  порівняні  з  «Барселоною»  грає  «Волинь»,  хоча...  Обидва  мої  співбесідники  один  одного  не  чули,  чи  то  не  розуміли:
-  Пізній  ренесанс  у  Франції  подарував  тамтешньому  малярству  вишуканість  і  довершеність  у  стилістиці...
-  А  я  пам’ятаю  той  матч  «Барселони»  у  Мадриді,  як  він  і  який  забив  гол  на  одинадцятій  хвилині...

А  я  тим  часом  слухаючи  їх  думав  про  Чарльза  Дікенса.  Подумалось,  що  Дікенс  не  спонукає  до  поезії.  Я  ще  не  читав  більш  прозаїчного  майстра  пера,  аніж  Дікенс.  «Холодний  дім»  -  і  не  тільки  він  –  це  досконала  достоєвщина  –  ще  до  самого  Достоєвського,  це  Гоголь  на  британському  ґрунті...  Поїзд  хитало,  як  хитало  колись  море  кораблі  Джеймса  Кука    і  згадав  цитату  з  Дікенса:  «Море  не  цінує  великих  людей  –  гойдає  їх,  як  і  всіляку  дрібну  рибку...»  Так  і  нас  гойдає  нині  життя.  

Поїзд  їхав  майже  без  зупинок,  але  на  вузловій  станції  К.  він  таки  зупинився.  Тут  же  солдати  повистрибували  з  вагонів  і  побігли  до  кіоску  за  морозивом,  інші  висунулись  з  вікон  і  почали  кричати  патріотичні  гасла,  тут  же  з’явилися  на  пероні  пасажири  і  місцеві  жителі,  які  почали  їм  махати  руками,  з’явилися  якісь  бабусі  і  жіночки,  які  почали  плакати  і  ридати,  хреститися  і  хрестити  солдат.  Я  вже  думав,  що  не  один  солдат  загубиться  і  відстане  від  поїзда,  і  з  жахом  думав  про  ще  одну  зупинку.  Але  все  обійшлося.  Поїзд  привіз  всіх  на  кінцеву  станцію  нашої  подорожі  всіх  цілих  і  неушкоджених,  тверезих  і  бадьорих.  Там  нас  чекав  цілий  караван  «Уралів»,  «Кразів»  і  «шишариків».  А  далі  –  шеренги  –  список  –  перша  машина!  Список  –  друга  машина!  А  в  голові  цитата:  «Боїться  смерті  лише  той,  хто  боїться  життя.»  Шкода,  що  я  не  пам’ятаю,  хто  це  сказав.  

Я  це  зробив.  Минув  для  мене  ще  один  епізод  війни...  Перед  очима  стояли  картини  –  пейзажі  за  вікном.  Світ  прекрасний.  Повірте  мені  –  це  сказав  я  –  той,  хто  багато  разів  бачив  смерть...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588680
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015


J. Serg

Рай наш

Трепещут  народы  Европы,
мы  славно,  как  зевсы,  быкуем.
И  торим  забытые  тропы,
и  в  танках  кукуем.

Нас  любит  богиня  Победа,
мы  племя  ордынского  рода,
Нам  смысл  либерального  бреда
страшнее  свободы!

У  нас  волосатые  лапы,
фуфайки  не  спрятать  под  фраком.
Пусть  ждут  королевы  и  папы,
и  ангел  в  бараке.

За  нашу  аннексию  рая,
мы  вынесем  адовы  муки  -
на  пляже  в  трусах  загорая
в  прицеле  базуки.
 
Рай  наш  по  природе  и  точка!
Над  сердцем  герб  синий  наколот:
Колосья,  знамена,  цветочки,
В  звезде  серп  и  молот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586757
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015


Лао Лю

Сумна арифметика

Сьогодні  тобі  мало  б  виповниться  45...
Але  ти  помер  коли  тобі  було  7...
38  років  я  тягну  гарбу  скорбти,  брате.
Твоя  смерть  була  для  мене  більше  ніж  смерть,
бо  разом  з  тобою  померло  моє  дитинство  
і  народилась  туга.
Я  кохав  дівчину,  котра  народилась  в  день  твоєї  смерті.
Можливо  це  маячня,  
але  коли  я  пестив  її  мені  здавалось,  
що  я  зраджую  тебе,  брате.
Світ  дуже  змінився  з  часу,  коли  ти  був  живим,
і  не  на  краще,
тому,  що  тебе  в  цім  світі  
немає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580708
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 30.05.2015


Лао Лю

Модняча хатинка

Старесенька  хатинка
приміряє
новітьні  окуляри  вікон
й  прислухається
до  розмов  етеру
пароболічним  вухом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578518
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 30.05.2015


J. Serg

Да здравствует Путлер!

Да  здравствует  Путлер!
Да  скроется  тьма!  
Рассея  восходит  над  миром!  
Воняет  клозетом  народов  тюрьма,  
От  Мурманска  до  Армавира.  
Чеченцы  и  чукчи,  татары,  мордва,  
Великая  русская  раса,  
Два  карлика  властвуют  вами  едва,  
А  может  и  два  пи...раста?!  
Не  бойтесь  разрухи,  не  бойтесь  оков,  
Рассея  от  моря  -  до  моря!  
Сияние  славы  грядущих  веков  
Затмит  вашу  глупость  и  горе.  
Идите  на  запад,  пусть  НАТО  дрожит,  
Пусть  злобствует  молча  Обама.  
Точите  для  мира  кривые  ножи  
Во  имя  рассейского  Храма.  
О,  Путлер  скорее  стишочек  читай  
На  ухо  глухому  Медведю,  
Пока  не  кусает  за  пятки  Китай,  
Ты  Крымом  тандырным  обедай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582258
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 30.05.2015


Касьян Благоєв

На вірш Л. Сердуніч


(відповідь,  -  до  вірша  Любові  Сердуніч
"Хай  відповість  мені  Мсоква")

**
МОСКВА  ЩОБ  ВІДПОВІДЬ?!  –  КАТ'МА!


ВОНА  ЗАВЖДИ  БУЛА  НІМА!  
СЛІПА.  

ЯК  ГОЛОВА  ГОРГОНИ,  
МОГЛА  ЛИШ  ЖАЛИТИ!  

ДАРМА!  –  
ДО  НЕЇ  НЕ  "ДОХОДЯТЬ"  ДЗВОНИ  
ВІД  СОВІСТІ!

І  БОЛЮ  КРИК  
ВІД  ЛЮДОМОРІВ  НЕНАСИТНИХ,
ДІТЕЙ  РОЗТЕРЗАНИХ  І  ВБИТИХ,
ЧИ  ТИХ,  
ЩО  ЦІЛИЙ  МАТЕРИК  
ВСТЕЛИЛИ  ПЛОТТЮ...  
В  СНІГ  ЗАРИТИХ  
НА  СОЛОВКАХ  ЧИ  ГЕН  В  ТАЙЗІ,  –  

ЇХ  ТАМ  НЕ  СОТНІ  –  
ЇХ  МІЛЬЙОНИ!!

А  ЩО  Ж  МОСКВА?  
ВОНА  СЛЬОЗІ
НЕ  ВІРИТЬ,  НИЦА,  
СУЧА  
ШЛЬОНДРА...

І  ДЕНЬ  НАШ  -  ЗНОВУ
СВІДКОМ  ЗЛА
І  СМЕРТІ
ВІД  МОСКВИ-ПРИБЛУДИ!  –  
І  ПРОКЛИНАТЬ  
НАЩАДОК  НАШ
ДО  СЬОМОГО  КОЛІНА
БУДЕ

ОТУ  МОСКВУ!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581864
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 20.05.2015


Tshway

Слепну

Слепну,
звезды  считая.

Учусь  геометрии,
расплетая  лучи.

Бьюсь  лбом
о  черную  твердь
каменного  неба,    
увязнув  в  земле
по  грудь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582034
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015


Шон Маклех

Клаповухі вітрильники

                       «…  І  темрява  злякалась  сама  себе
                                 І  накинулась  на  блідих
                                 Кажанів,  -  і  досі  тремтять…»
                                                                     (Райнер  М.  Рільке)

Яблуко-сонце
Кинув  у  глибінь  моря
Бородатий  Бог
За  виднокрай-риску:
Туди,  куди  пливли-не-вертались
Клаповухі  вітрильники  –  
Білі,  як  шерсть  овець-неслухів.
Долинає  шум:  весняний  вітер:
Коли  блукає  островом  –  запашний,
Коли  прилітає  з  моря  –  солоний.
Був  би  єретиком,  якби  жив  давно,
У  темних  хащах  минулого,
Був  би  книжником,
Якби  за  стінами  кляштору
Шукав  би  забутої  істини
Волохатий  хвіст
У  темному  лісі  літер,
Був  би  блукальцем,
Якби  море  покликало
Кинути  людей  свого  клану.
Лишилося  тільки  чекати,
Що  в  пошерхлих  долонях
Старий  пересмішник  Бог
Знову  принесе  нам  яблуко-сонце,
Яке  кинув  так  необачно
Він
В  океан  спогадів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581803
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015


Ольга Плай

Куди поділось вічнеє буття?

Куди  поділось  вічнеє  буття,
Ота  моя  одвічна  насолода?
Коли,  здавалось,  почалось  життя  -
Тепер  одна  одній  стає  пригода.

Куди  подівся  час  дитинства  і  краси?
Колись  душа  в  людей  горіла  цвітом:
Коли  блистіли  трави  вранці  від  роси,
Коли  чекали  осінь  золоту  за  літом.

Куди  поділась  чесність  у  людей?
Любов  одвічна,  вірність,  ласка.
За  ваше  щастя  згинув  Протемей!  -
Не  погубіть  ви  їх,  будь  ласка.

Не  повернеться  вічнеє  буття,
Не  буде  знову  вічна  насолода;
Переплелось  спотворене  життя,
Коли  такою  є  людська  природа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580241
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015


Лі Чень Дао

Сонце весняного вечора

                                 «У  відкритих  дверях
                                   Вечірнє  сонце  стоїть.»
                                                                           (Гао  Ці)

Двері  відкриті  для  вітру  весни,
Білі  квіти  шепочуть:  «Засни!»
Вечір  краплями  трунку
Наповнив  моє  буття,
Гілку  квітучу  сливи
Кладу  біля  леза  меча.
Сонце  оком  морського  дракона
Зазирає  в  мій  тихий  дім
І  літописи  царства  Чжоу.
Келих  вина
Наповнюю  смутком  днів:
Далеко  на  сході,  на  землях  Янь
Йде  жорстока  війна.

         (Мелодія  «Фен  чжун  дуань  мей  хуа»)


春晚上的太陽

                       “的大門是敞開的
                         傍晚太陽“
                                               (高啟)

門打開春天的風
白色的花竊竊私語睡覺
晚上喝滴
充滿了我的存在
開花李子分行
我把周圍的劍刀片。
孫海龍睛
一看我靜靜的房子
週國編年史。
一杯酒
充滿悲情日子
燕國的遙遠的東方地政
有一個殘酷的戰爭。

         (旋律風打斷梅花)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579490
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015


Артур Сіренко

Озирнутись назад

               «Я  мужність  знайшов  озирнутись  назад
                   Трупи  прожитих  днів
                   Встилають  мій  шлях
                   Я  хочу  оплакати  їх…»
                                                                                 (Гійом  Аполлінер)  

Якби  тільки  мертві  дні
Були  позаду  (коли  озирнемось  назад),
Якби  тільки  мертві  ночі
Ми  бачили  на  шляху
Розбитому  і  навіть  давньому,
Якби  тільки  вони
Дивились  на  нас  скляними  очима
Із  загублених  і  забутих  календариків,
Де  рудими  котами  дивиться  минуле,
Заглядає  у  темні  закутки  старої  пам’яті:
Там  друзі
Яких  ми  не  зустрінемо  більше  ніде.
Тільки  там  -  в  минулому,
У  тумані  прожитих  днів.
Ми  їх  побачимо.
Якщо  віднайдемо  мужність
Озирнутись  назад…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578639
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Михаил Брук

Ах, не спится сексоту платному…

Этот  стишок  не  имеет  никакого  отношения  к  этой  литстранице,
где  я  встретил  лишь  море  добрых  пожеланий,  понимание
и  сочувствие.  Но  раз  я  разместил  его  на  российских  литсайтах,
то  почему  я  должен  обделить  украинский?  Вдруг,  сюда  забредут...
некоторые  "россияне".  Кстати,  ссылочку  хочу  дать  http://russianpoetry.ru/stihi/muchiteljam-nadezhdy-savchenko.html  ,  чтобы  не  так  уж  безадресно  все  звучало.  

Ах,  не  спится  сексоту  платному,  
Как  откроешь  страницу,  он  там.  
Расписанию  следует  штатному,  
Роясь  в  прозе,  цепляясь  к  стихам.

Ищет  крамолу  и  измену,  
Пишет  жалобы,  троллит,  вопит,  
И,  подобно  сухому  полену,  
На  работе  своей  «горит».  

Угольки  -  добровольцев  массовка,
Подвывают  ему  гурьбой,  
Провоцируя  потасовку,  
Ведь  агент  этот  –  их  герой.  

Упрекают:  живешь  в  Ашдоде!  
И  покинул  Рассеюшку-мать.
Был  бы  здесь,  научили  б  «свободе»,
И  законы  РФ  соблюдать.

А  законы-то  их  –  понятия,  
По  ним  судят,  по  ним  же  живут,  
Так  жила  хитрованская  братия,  
И  с  нее  все  пример  берут.  

Ну,  увидел  свое  отраженье,  
«Благодетель»  ты,  мой  сексот,
Коли  так,  жду  опроверженья,
Прояви  свой  талант,  «патриот».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578633
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Tshway

Печаль

дождь  и  дождь
и  слеза
одна
миллиарды  капель  бездушных
и  печаль

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578661
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Шон Маклех

Подарунки тиші

             «Я  спокійний,  я  знаю:  заповітна  Тиша
                 Блукає,  сміється,  насичує  серце  своє
                 У  бджіл  і  горлиць…»
                                                                                     (Вільям  Батлер  Єйтс)

Сьогодні  тиша  роздає  подарунки:
Кожному  схимнику  і  жебраку
По  одному  рожевому  зайцю:
З  величезними  вухами-парасольками,
Якими  він  прикриє  Всесвіт
Щоб  не  поглухли  всі
Від  сурми  Судного  Дня.
Сьогодні  (не  вчора)  тиша  з  торбою:
Цяцькованою-строкатою,  
Кольоровою  і  залатаною,
Вистачить  всім  подарунків:
І  пастухам  волохатих  тижнів,
І  королям  безлюдних  земель,
І  капітанам  загиблих  кораблів,
Що  спочивають  
На  самому  глибокому  дні  темряви.
Кожному  тиша  подарує
Іграшкового  зайчика,
Бо  з  живими  вуханями  я  попливу
На  дерев’яному  човні  мрій
Вздовж  промінчика  Місяця
До  острова  сподівань,
Де  будемо  ми  слухати
І  чекати…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578667
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


J. Serg

Перевод с укр. стих. Лины Костенко "Открылась даль траве…"

*        *        *

Открылась  даль  траве  -  упали  густо  росы!
Еще  не  будет  чуточку  зимы.
В  лесу  блуждают  сгорбленно  колоссы  -
Деревья,  непоседы,  как  и  мы.

Им  грустно,  как  и  нам,  не  отыскать  им  лето.
Синеют  по  утрам  от  холода  дубы.
Лишь  там,  где  лось  лежал,  земля  была  согрета,-
Тихонечко  растут  наивные  грибы.

Ліна  Костенко

*        *        *

Розвиднилось  траві  —  упали  такі  роси!
Ще,  може,  буде  трішки  не  зими.
В  лісах  блукають  згорблені  колоси  —
Дерева,  неприкаяні,  як  ми.

Їм  сумно,  як  і  нам.  Ніде  немає  літа.
От  холоду  в  ногах  посиніли  дуби.
Лиш  там,  де  лось  лежав,  земля  була  зігріта,  —
Тихесенько  ростуть  здивовані  гриби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578109
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 01.05.2015


Лао Лю

Майбутнє

здалеку
з  віків
зоряними  шляхами
по  наших  кістках
йде  майбутнє

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578288
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015


Лао Лю

Тіло і душа

Тільки  тіло  моє
чує,
як  важко  човгає  
нікчемна  старість
на  шляху  до  майбутнього.  

А  душа  поспішає,
та  попереду
чимчикує
молодесенька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562946
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 29.04.2015


Лао Лю

Вірші

Круки,
що  з  неба  на  серце  падали,
били  крилами  повітря,
лишали  чорне  пір'я,
щоб  я  писав  вірші
на  сірому  папері  ранку
чорнилами  ночі.

Але  я  пишу  вірші
пір'ям  лебедів,
що  пливуть  в  озерах  твоїх  очей,
на  синьому  папері  ночі
барвами  кохання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551735
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 29.04.2015


J. Serg

Перевод с укр. Стихтворения Лины Костенко "Я Вами тежело и долго отболела…"

*        *        *

Я  Вами  тяжело  и  долго  отболела...
Все  это  было,  как  виденье  -  сон.
Любовь  подкралась  тихо,  как  Далила,
Ум  спал  себе,  доверчивый  Самсон.

Пора  проститься.  Стынет  серый  будень
На  белых  окнах  мерзнут  витражи.
И  как  мы  будем,  как  теперь  мы  будем?!...
Родные  мы,  чужие  ль?  -  нет  межи.

Та  сказка  дней  вела  нас  за  собою.
У  светлых  снов  недолгие  года
Но  тихий  свет,  горящий  над  судьбою,
Останется  со  мною  навсегда.  

ЛІНА  КОСТЕНКО

*        *        *
Я    дуже    тяжко    Вами    відболіла.    
Це    все    було    як    марення,    як    сон.    
Любов    підкралась    тихо,    як    Даліла,    
А    розум    спав,    довірливий    Самсон.    

Тепер    пора    прощатися    нам.    Будень.    
На    білих    вікнах    змерзли    вітражі.    
І    як    ми    будем,    як    тепер    ми    будем?!    
Такі    вже    рідні,    і    такі    чужі.    

Ця    казка    днів    –    вона    була    недовгою.    
Цей    світлий    сон    –    пішов    без    вороття.    
Це    тихе    сяйво    над    моєю    долею!    –    
Воно    лишилось    на    усе    життя.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567945
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 29.04.2015


J. Serg

Перевод с укр. Стихотворения Лины Костенко

*        *        *
И  как  забыть  тебя  теперь?
Душа  до  края  добрела.
Такой  отравы  верь  -  не  верь,
Я  в  этой  жизни  не  пила.
Такой  пронзительной  печали,
Желаний  жажды  жгучий  круг,
И  крик,  когда  слова  молчали,
И  света  струи,  вдруг,  вокруг.
И  звезд  рассеянные  крохи,
И  бесконечности  в  судьбе.
И  это  не  стихи,  не  вздохи,  
А  розы  под  ноги  тебе.

 ЛІНА  КОСТЕНКО

*        *        *

І  як  тепер  тебе  забути?
Душа  до  краю  добрела.
Такої  дивної  отрути
я  ще  ніколи  не  пила
Такої  чистої  печалі,
Такої  спраглої  жаги,
Такого  зойку  у  мовчанні,
Такого  сяйва  навкруги.
Такої  зоряної  тиші.
Такого  безміру  в  добі!..
Це,  може,  навіть  і  не  вірші,
А  квіти,  кинуті  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567957
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 29.04.2015


Tshway

Правдохновение

Мое  вдохновение  старше  меня  на  век.
Век  короче  сна.
Сон  перфорирован  пробуждениями.
Веки  -  граница  сна  и  яви.
За  решетками  моих  клеток
томятся  верлибры.
Не  кормите  их,  люди,  
сладкими  буквами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574005
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 29.04.2015


Tshway

И пришел Господь

...  и  пришел  Господь.
В  разорванной  рубахе,
с  нечесаной  бородой,
босяком.  
За  его  спиной
переминался  январь,
поскрипывая  на  снегу
своими  пудовыми  сапожищами
и  шепча  стихи  вьюги
на  ухо  Господу.

А  в  руках  Господа
кровоточил  мак  июня,
горячий,
как  поцелуй
на  исходе  сна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572998
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 12.04.2015


Tshway

Небесная дорога

Небесная  дорога.
Белая  на  голубом.
Я  легко  ступаю  взглядом
и  бегу,
догоняя  серебристый  хвост
самолета.

А  ему  достаточно  и  бездорожья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571164
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 12.04.2015


Tshway

Верлибр летней ночи

Шепот  листвы,
собачий  диалог,
девичий  перестук  каблучков,
комариный  писк
и  далекий  тепловоза    -
верлибр  летней  ночи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570893
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 12.04.2015


Tshway

Притяжение времени

Падение  в  небытиё  -
это  сила  притяжения  времени.

А  каждая  мысль  каменеет
верлибром.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565400
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 12.04.2015


Артур Сіренко

Виноградарі

                                 «...Це  означає  що  зібрали  виноград
                                           І  грона  мертвих  тіл  довкіл  лежать...»
                                                                                                             (Гійом  Аполлінер)

Ми  виноградарі  колючої  лози,
Що  росте  на  безплідному  полі,
Ми  винороби  чорного  вина  часу.
Зрізуємо  грона  достиглі,
Що  тяжіють  запереченнями,
Сталевими  гострими  інструментами,
Чавимо  сік  з  цих  важких  ягід
І  робимо  гірке  вино-трунок
У  кам’яних  діжках  Небуття
Тесаних  з  гостролистого  клена
З  листям  лезом,
Що  ріс  на  роздоріжжі  Долі  –  
Перехресті  нескінченних  доріг,
Що  обирали  вершники
Сивих  коней  межичасся.
Ми  виноградарі:
Ця  земля  здатна  плодоносити
Тільки  терпкі  грона  ночі
Для  густого  непрозорого  напою  –  
Впивайтеся  ним,  божевільні!
Ніхто  з  нас  не  знав,  що  судилось
Плекати  залізну  іржаву  лозу,  
Садити  отруйні  сірі  кущі
На  землі,  що  не  хоче  нічого  приймати
У  свої  зрихлені  нутрощі
Крім  оцих  зерен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570061
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


Bogdan_Сhorniy

Россия потеряла Украину навсегда. СТАТЬЯ

Павел  Казарин
Автор  Slon.ru,  обозреватель  Крым.Реалии  и  ведущий  телеканала  ICTV

http://obozrevatel.com/blogs/70426-rossiya-poteryala-ukrainu-navsegda.htm

Время  от  времени  натыкаешься  в  соцсетях  на  тех,  кто  пишет,  что  Украина  загнала  себя  в  угол  и  рано  или  поздно  вернется  к  России.  И  думаешь  в  этот  момент  –  а  что  вообще  у  людей  в  головах?  Как  они  себе  это  видят?
Нет,  ну  честно.  То  есть  выходит  главный  киевский  чиновник  и  говорит,  что  Киев  с  Москвой  восстанавливает  отношения,  перелистывает  страницу  и  вообще,  мол,  кто  старое  помянет  –  тому  глаз  вон?  Мол,  идем  в  Таможенный  союз  и  прочее  ОДКБ.  И  Украина  ему  –  ура,  даешь,  правильно,  Михалыч.  Так  что  ли?  Пишет  Павел  Казарин  для  издания  "Крым.Реалии"
В  этом  и  состоит,  быть  может,  главное  заблуждение  сторонников  Кремля.  Они  никак  не  возьмут  в  толк,  что  все  случившееся  за  минувший  год  –  это  война.  Самая  настоящая  война.  И  что  в  домах  граждан  Украины  лежат  похоронки  и  флаги  их  сыновей.  И  Россия  может  сколько  угодно  думать,  что  она  не  является  стороной  конфликта,  и  что  на  Донбассе  полыхает  гражданская.  А  для  Украины  война  идет  именно  с  Россией  и  война  эта  –  вполне  себе  отечественная.
Кто-то  может  начать  приводить  в  пример  Грузию,  которая  в  2008  году  воевала  с  Россией,  а  затем  избрала  себе  руководство,  начавшее  размораживать  двусторонние  контакты.  Но  грузинско-российская  война  длилась  пять  дней,  общие  потери  в  ней  не  превышали  трех  сотен  человек.  Это  сложно  сравнить  с  Украиной,  которая  воюет  уже  год,  и  в  которой  счет  погибших  идет  на  тысячи.  И  даже  пятидневная  война  2008-го  совершила  необратимые  изменения  в  самой  Грузии.  И  мы  даже  не  удивляемся,  когда  президент  страны  Георгий  Маргвелашвили  в  своих  публичных  выступлениях  выражает  солидарность  с  Киевом  и  говорит  о  схожести  исторического  опыта  двух  стран.  А  замглавы  МИДа  Леван  Изория  заявляет,  что  никто  не  будет  преследовать  тех  граждан  Грузии,  которые  сражаются  в  Украине  на  стороне  официальных  властей.
В  этом  и  состоит  итог  любой  войны  –  она  полностью  меняет  ландшафт  настроений.  Потому  что  война  –  это  всегда  модерн,  а  модерн  –  это  всегда  по-настоящему.  В  том  числе,  в  отношении  слов  и  поступков.  И  не  случайно  все  те  политики  из  прежней  политической  реальности  Украины,  которые  пытаются  усидеть  на  двух  стульях,  оказались  в  историческом  прошлом.
Все  происходящее  меняет  даже  риторику  исторических  параллелей.  У  России  история  Великой  Отечественной  выполняет  роль  гражданской  религии  –  она  сакральна,  любым  рефлексиям  не  подлежит  и  отношение  к  событиям  той  войны  служит  главным  водоразделом  по  линии  свой-чужой.  А  в  Украине  водоразделом  служит  именно  нынешняя  война:  на  этом  фоне  абсолютно  неважно,  кто  ты  по  национальности,  во  что  веришь  и  на  какие  буквы  заканчивается  твоя  фамилия.
То,  что  происходит  сегодня  –  это  ковка  нового  украинского  мифа.  Свой  пантеон  героев,  свой  набор  важных  каждому  топонимов,  свои  "сталинграды"  и  "курские  дуги".  И  в  этом  всем  так  или  иначе  участвует  страна.  Еще  год  назад  тот  же  лозунг  "Слава  Украине  –  героям  слава"  был  еще  оттуда  –  из  мира  ушедшей  несколько  десятилетий  назад  в  небытие  реальности.  А  теперь  он  из  настоящего,  из  повседневного.  И  герои  –  это  не  только  украинские  юнкера,  которые  сражались  под  Крутами  с  наступающими  частями  Муравьева,  но,  в  первую  очередь,  те,  кто  сражается  за  то,  чтобы  Украина  не  стала  Донбассом.
Маховик  провернулся.  2015-й  –  это  не  2005-й.  Это  десять  лет  назад  можно  было  предрекать  скорое  и  заслуженное  банкротство  "Нашей  Украины"  и  рассуждать  о  конкурентных  преимуществах  "Партии  регионов".  Это  тогда  можно  было  говорить,  что  управленческое  бессилие  украинских  евроинтеграторов  вернет  страну  под  крышу  Москвы.  А  теперь  это  все  не  имеет  смысла.  И  те,  кто  продолжают  писать  благоглупости  в  социальных  сетях,  так  и  не  поняли,  что  именно  произошло  за  минувший  год.
Все  постсоветские  годы  Россия  была  готова  соглашаться  с  существованием  лишь  той  Украины,  которая  мало  бы  чем  отличалась  от  УССР  –  по  степени  самостоятельности  и  субъектности.  Так  вот.  УССР  больше  не  будет.  Ее  убила  аннексия  Крыма  и  похоронила  война  на  Донбассе.
Привыкайте  к  этой  мысли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569464
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Михаил Брук

САРАТОВСКИЕ ДЕТИ. (10)

В  Праздничный  для  всех  истинно  русских
людей  день,  день  «Воссоединения  России  и  Крыма»,
восемь  школьников  из  Саратова  вышли  на  улицу
с  желто-синими  ленточками.  И  их  тут  же  арестовали…
 
[color="#ff0000"]
России  троекратное  «УРА!!!УРА!!!  УРА!!!»[/color]

 
Все  мы  слышали  про  Донбасс,
И  про  «жовто-блакитное  знамя»,
Вот,  дождались.  О,  ужас!  У    НАС?
Вдруг,  зажглось  запретное  «пламя»!


Как  «бандеровцев»  дух  силен!
Аж,  в  Саратов  сумел  пробраться.
Детям  в  головы  был  внедрен…
Но  не  дремлют  сексоты  в  штатском.
 

«Жалко,  -  думают,  -  был  же  указ,
И  12-ти  летних  стреляли.
Ах,  нет  Сталина  на  вас!»
И  в  участок  подростков  забрали.
 

Там  допрос:  Кто  их  подучил?
И  где  ленточки  вражьи  взяли?
На  какие  деньги  купил?
И  рубли,  как  на  гривны  меняли.
 

Ложка  дегтя  в  родимом  меду!
Надо  ж,  где  подложил  вражина!
У  нас  праздник:  уж  год,  как  в  Крыму!
А  Саратов  теперь…  Украина?

 
Нет,  не  быть  посему  никогда!
Есть  же  разница  между  нами.
Ведь  Россия  всегда  Права!
А  весь  мир  остальной  с  врагами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568303
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015


boroda-64

Осінній водевіль

Ще  теплий  цей  осінній  ранок,
Туман  над  річкою  встає,
Ти  робиш  крок  на  світлий  ганок,
У  подумках  бажання  є.
Бажання  є  у  луг  податись,
Пройтись,  по  жовтій,  вже  траві,
На  схід,  на  сонце  надивитись,
На  листя,  поки  ще  живі.
Бажання  є  вдихнути  чистий,
Срібла  росяного  ковток,
Він  заворожує,  барвистий,
До  нього  стежка  і  місток.
До  нього  линуть  ноти-звуки,
До  нього  птаха  звідусіль,
Мій  милий  луг  -  лікар  від  скуки,
Ти  запахів  осінніх  водевіль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551027
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 08.03.2015


J. Serg

Моцарт

Моцарт,  Моцарт  ,  царь  и  Бог,  
Хлынут  звуки  и  до  нитки...  
Я  от  музыки  продрог,
 Ухо  -  домик  для  улитки.  

Скрипки,  флейта  и  фагот,  
По  зеленой  глади  мира  
Вязь  плетут  который  год
От  клавира,  до  клавира.
 
И  щекочет  душу  свет,
И  елей  прозрачный  льется.
В  ливне  звука  смерти  нет,
И  живой  смеется  Моцарт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564385
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015


Артур Сіренко

Лицар Початку

                   «Вчора  помер  сіроокий  король.»
                                                                         (Ганна  Ахматова)

Він  не  знав,  що  ця  війна  Столітня.
Він  не  знав,  що  битва  під  Кресі  не  остання.
Не  знав,  що  епоха  лицарства  минула,
І  попереду
Ще  сто  років  жорстокої  різанини.
Не  знав,  що  слова  «честь»  і  «обов’язок»
Хтось  викинув  на  смітник,  як  іржаві  лати,
Що  замість  лицарів
Потрібні  у  цій  м’ясорубці
Найманці  та  бриганди.
Він  просто  був  Вершником  Долі,
Воїном  честі  (можливо,  останнім),
Знав  милість  до  переможених,
І  що  гідність  дорожча  життя,
Він  лише  нагострив  меч,
Міцно  затис  у  лівиці  щит,
І  пришпорив  коня,
Рушаючи  на  війну  
За  Вітчизну  і  короля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562585
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015


Шон Маклех

Останнє яблуко

 «А  ти  сам  –  останнє  яблуко  на  дереві,
     чекаєш,  поки  вітер  поволі  розхитає  тебе…»
                                                                                   (Рей  Бредбері)

Я  останнє  яблуко
На  дереві  пізнання  добра  і  зла.
Висну  червоним  сонцем
Над  зеленим  моріжком  невідання,
Марно  чіпляючись  
До  зламаної  гілки  істини.
Отак  і  висну  між  синім  небом  віршів
І  м’якою  землею  кудлатих  зайців,
І  знаю,  що  падати
(Не  те  саме,  що  літати)
Мій  обов’язок  прочанина  повітра
(Бо  повітря  це  теж  храм).
Було  колись  бажання  літати
Між  зеленого  листя  оновлення
У  крислатій  кроні  пізнання,
Тікаючи  від  важких  рук  
Неандертальця  Адама
І  твердих  дзьобів  пташок  навіювання,
А  зараз  тільки  очікування:
Холодного  вітру  книг.
Наразі  тільки  метелики  й  бджоли
Дивляться  у  синяву  Неба  просвітлення
І  думають,  що  то  не  яблуко,  а  зірка
Чи  то  палаючий  астероїд,
І  чекають  мого  падіння,
Як  появи  нового  пророка
Чи  то  нетлінної  істини
(Бодай  шматочка),
І  думають,  що  вони  не  бджоли,
Не  лускокрилі  квітокрили,
І  не  літуни  крилотихі,
І  не  дзижали  волохатопилкові,
А  шестиногі  Ньютони
Чи  то  вусоворушильні  Кальвіни.
Не  сприймайте  мене  як  знак  –  
Я  просто  останнє  яблуко:
Самодостатнє,  як  крапка
У  книзі  буття  людства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562598
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Tshway

Искра

Прах  повседневности.
Пепел  воспоминаний.
И  только  в  глубине
искра  нашей  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559420
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Tshway

Оцифрованы

Числами  славимся,  чувствуем  числами.
Метр  геометрии  пьем  приблизительный.
Щами-дождями  питаемся  кислыми,
Порознь  вступаем  на  путь  поразительный.
Цыпками  циркулей,  эквилибристикой
Строим  великое  мертвое  полчище.
Мистикой  Стикса  уходим  в  статистику
И  наполняем  озерное  очище,
Охая,  ухая,  хмелем  закрученным
Души  уродуем,  цифрами  стройными
Сходим  на  берег  мы  возле  излучины
И  исчезаем  в  пространстве  покойными.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561323
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Артур Сіренко

Лицар-прочанин

                   «Ох,  лицарю!  Видно,  давно  Ви  не  були  в  Англії!»
                                                                                                                 (Вальтер  Скотт)

Джентльмени!
Ви  чіпляєте  біля  серця
Хто  білу,  хто  червону  троянди,
Запитуєте  мене,  прочанина,
За  кого  я  –  за  Йорків  чи  за  Ланкастерів.
А  я  просто  давно  не  був  в  Англії.
Джентльмени!
Ви  їдете  воювати
Не  в  гори  Шотландії,
Не  до  замків  Шампані,
Не  на  зелені  схили  Ірландії
І  навіть  не  до  скелястого  Вельсу
(Не  розумію!  
Я  просто  давно  не  був  в  Англії…)
Джентльмени!
Вам  залюбки  щербити  мечі
Тут  –  у  Нотінгемширі
І  на  луках  медових  графства  Кент,
Вас  дивує,  
Чому  мене  не  сповнює  ненависть
До  Йорків  чи  то  до  Ланкастерів,
Чому  я  досі  не  підшукав  зброєносця,
Не  начистив  до  блиску  лати,
Не  додав  троянду  до  герба
Свого  гонорового  роду
(Певного  кольору).
А  я  просто  давно  не  був  в  Англії.
Джентльмени!
Я  не  проти  пролити  трохи
(А  може  й  не  трохи)
Червоної  англійської  крові  –  
Таки  своєї.
Тільки  поясніть  мені  –  за  що?
В  ім’я  якої  мети  священної?
Бо  давно  я  не  був  в  Англії…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562576
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Serg

Не вперше…

Відповідь  на
Альбина:  «Не  вперше  вірш,  присвячений  тобі…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560532


Не  вперше  я  присвячений  тобі,
Цей  вірш  читаю,  як  і  сотні  інших.
Я  з  одиниць  таких  же  й  так  же  грішних,  -
Не  можу  заховатись  у  юрбі.

Нехай  ідуть.  Десь  далі  й  назавжди,
В  незвичну  нам  реальність  антиподів,
А  ми  знайдем  сердечних  зореходів
Чудові  заримовані  сліди.

Не  в  тому  річ,  що  сльози  із  вином,
Й  у  кожнім  слові  у  чорнилах  сльози,
А  в  тім,  що  вся  буденність  прози
Давно  змістовність  підмінила  дном.

Та  байдуже.  Бо  кожна  із  ночей
Мене  годує  полум'ям  казковим,
Це  дійство  вже  таке  обов'язкове,  
Неначе  погляд  зачарованих  очей.

То  щастя?  Так,  воно  там  є!
Закуте  у  Поезію  рядками,
Нехай  воно  залишиться  між  нами,
Бо  інший  ненароком  зіпсує...

Там  суть  у  серці  кішкою  шкребе,
Та  значно  більша  за  тривке  терпіння...
Щоразу  неодмінно  і  сумлінно,
Як  вперше  я  читатиму  тебе.

То  ж  знай,  що  я  давно  знайшов
Чуттєву  нитку,  радше  волосину,
Та  краще  весь  піду  під  гільйотину,
Ніж  зраджу  до  Поезії  любов!

18.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560566
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Сокольник

К годовщине вывода войск из Афганистана

 Я  не  первым  входил  в  Афган...
 И  на  выводе  также  не  был...
 Мой  недетский  войны  роман
 Начат  был  под  весенним  небом...

 И  неспешно  шел  эшелон-
 До  Термеза  десяток  суток...
 Был  затерян  в  степи  вагон,
 Словно    в  узел  судьбы  запутан...

 ...и  два  года  спустя  тому
 Возвращался  к  родному  дому,
 И  с  надеждой  в  ночную  тьму
 Я  глядел  сквозь  окно  вагона...

 Все  мечталось-  пройдут  года,
 И  исчезнут  причины  воен.
 И  стремилась  душа  туда,
 Где  в  гармонии  мир  устроен...

 Это  жизнь,  это  целый  пласт,
 Тот,  что  помнится  сладкой  болью...
 Безвременье,  избравши  нас,
 Расплатилось  за  нас  "по  полной".

 И  сейчас,  пароксизмом  тьмы,
 В  ад  войны  войдя  неизбежно,
 Утеряли  сегодня  мы
 Все,  о  чем  так  мечтали  прежде.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115021500040

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559782
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 16.02.2015


Михаил Брук

НАДЕЖДЕ.


Страх  за  нее  исчез,  спокоен,
На  свете  Честь  и  Совесть  есть,
И  Дух  злой  воле  не  приклонен,
А  месть?  Всего  лишь  только  месть.

Кощей  смешон  в  своих  попытках,
Он  не  бессмертен,  так  прохвост.
Ведь  верит  только  в  подлость,  пытку,
Увы,  с  Надеждой    сорвалось.

Не  сдастся  подлому  тирану,
Теперь  уж  ясно  это  всем,
Не  верит  гнусному  обману,
Что  прет  из-за  кремлевских  стен.

Пошел  уж  третий  месяц,  голод…
И  на  войне,  как  на  войне,
А  жить  так  хочется,  ведь  молод,
Но  сдаться  им  -  позор  вдвойне.

Да,  есть  Америка,  Свобода,
Где  сытость,  говорят,  и  Рай…
И  есть  еще  страна  урода,
Где  водку  хлещут  в  Первомай.

Есть  Украина,  где  дерутся,
С  ордой  обманутых  невежд,
Где  мира  ждут  и  не  дождутся,
Ведь  без  Свободы  нет  Надежд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559495
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Tshway

Порхать и куражится

Расписание  убийств
уже  подписано  и  заверено.
Но  весенний  сквозняк
похитил  белый  лист
с  массивного  дубового  стола,
и  вынес  на  улицу,
порхать  и  куражится.
Потому  вместо  сотни
сегодня  убьют  только  одного  -  
секретаря.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559308
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Tshway

Млечный Путь

В  Млечному  Пути
целую  ночь
взглядом  брожу.
Звезды  из-под  глаз
выскользывают
и  падают
с  небес.
Утром  я  ищу  их  в  степи,
но  нахожу
только
ртутные  шарики  росы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551730
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 11.02.2015


Tshway

Любовь

Я  писал  стихи.

В  них  сон  и    явь  сплетались

в    страстном  танце  фантазии.

Когда  смолкла  музыка  в  моей  голове,

я  вычеркнул  все  ненужные  слова.

И  осталось  одно  -  

ЛЮБОВЬ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549125
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 11.02.2015


Tshway

Иду

Жизнь  -
длинная  ухабистая  дорога,
а  перпендикулярная  полоска  горизонта  -
смерть.
Я  неторопливо  иду  по  обочине.
Мимо  проносятся  автомобили
набитые
бледными  испуганными  людьми  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558222
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


J. Serg

Сублимация

"Отчего  порноактрисы  чешки,
так  легко  сдаются  в  плен  фашистам?"

Necrofeet

Жарят  спину  нещадно  софиты.
Главный  грозно  рокочет:  "Мотор!"
Входит  пестик  с  тычинками  свиты,
Раздувает  потухший  костёр.

Мощным  торсом  расплющены  груди,
Ягодицы  затмили  звезду,
Превращаются  в  окорок  люди,
И  сношаются  долго  за  мзду.

Сперма  немца  на  губки  славянки.
На  рассвете  прощания  вальс.
Разрывается  сердце  тальянки
Лотарингским  прононсом  Каас.

Шито-крыто  и  наголо  брито,
Глаз  сваровски  сверкает  в  пупке.
Рио-рита,  звучит,  рио-рита
Вожделения  на  языке.

Крестоносцы,  рабы,  иудеи,
Самураи  в  банзайном  раю,
Размножаются  здесь  по-идее,
Сублимируя  мысли  в  струю.

Здесь  фонтаном  фантазии  плещут,
Чередуя  с  аналом  орал,
Здесь  сюжета  стесняются  вещи,
И  дрожит  в  лихорадке  мораль.

Мир,  как  член,  закруглен  на  макушке,
Сдёрли  в  кровь  простыней  кожуру,
Жмутся  в  страхе  к  матрасу  подушки
И  пространство  уходит  в  дыру..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557703
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


J. Serg

Маине

Априори  апрель  придет!
Рассосется  рубец  -  рубеж.
Канет  в  вечность  военный  год,
Солнце  в  тучах  прорубит  брешь!

Воссияет  над  миром  мир
и  свернется  в  клубочек  тьма.
Протирает  в  стихах  до  дыр
Душу  слово  одно  -  "ВОЙНА".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556065
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 04.02.2015


J. Serg

Контуженный стих

Соло  на  голого  нерва  струне  -
Правда  последней  войны.
Музыка,  музыка  -  рана  страны,
Фортепиано  вины.

Там  где  там-тамы  разрывов  сердец,
Флейты  небес  золотых  -
В  землю  уходят  и  сын,  и  отец,
Плачет  контуженный  стих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556061
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 04.02.2015


J. Serg

Беженцы

Бежит  и  брюзжит  Бриджит  Бордо,  
за  русским  тянется  паспортом.  
Тянулась  за  русским  и  Виардо.  
В  Париже  плачет  диаспора.  

Портянки  нюхает  наш  портье,  
Ржавеет  Эйфеля  чудище.  
Бежит  в  Россию  и  Депардье,  
мошною  тряся,  иудище.  

Их  ждет  холодный  ватер-клозет,  
Деревни  с  гнилыми  избами,  
и  тихий  ясный  вечерний  свет,  
замученный  всякими  измами.

6.01.13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556886
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015


J. Serg

Перевод с укр. стихотворения Лао Лю

Вселенная  
тех  мыслей  злых,  
где  колыбелью  
нега  гроба,  
там  эхо  эха,  
пыль  золы  
там  души  мертвых
спят  в  сугробах.
Там  город  бредит  
пеньем  дев,
и  шепотом    
во  сне  греховным...
Зима,  зима  
тех  голосов.  
И  тиши  тишь
лишь  чистокровна.

ЛАО  ЛЮ
Блажена  тиша

холодний  всесвіт  
крига  дум  
колиска  світу  
біле  поле  
луни  відлуння  
лютий  сум  
та  мертві  душі  
сплять  навколо  
і  мари  міста  
дивний  спів  
і  шепіт  шепіт  
навіжений  
зима  зима  
тих  голосів  
та  лише  тиша  
снів  блажена

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532651
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 27.01.2015


J. Serg

Дядя Гриша

Январская  весна,  сосульчатая  крыша.
Голубоватый  вяленький  дымок.
Весь  ватный  до  костей  в  фуфайке  дядя  Гриша
В  калитке  чинит  смерзшийся  замок.
В  сугробах  желтые  и  частые  потеки.
Осиротело  косится  клозет.
Восходит  русский  мир,  как  солнце,  на  востоке,
Гуманитарку  тащит  на  козе.
В  саду  за  хатой  танк  нацеленный  на  Киев,
Казак  бухой,  кадыровцев  пяток,
Три  русских  пацана,  один  внучек  Батыя,
Истории  изящный  завиток.
На  западе  во  льдах  суровая  Гейропа  -
Соседнее  разбитое  село.
"Там  хунта  и  майдан,  там  воинство  Укропа"  -
Вздыхает  дядя  Гриша  тяжело.  -
"Всю  жизнь  бандер  голодных  мы  кормили,
Витюшу  им  избрали  своего.
Они  добро  и  ласку  не  ценили,
В  Ростов  царя  загнали  сапогом.
А  вдруг  придут  в  Донбасс  америкосы?!
На  мове  шпрехать  станут  заставлять!
И  вилы  отберут,  лопаты,  грабли,  косы.
Диды  за  то  не  воевали!  ...ять!"  -
Он  горбится  устало,  и  тревожно,
Идет  домой  послушать  Киселя,
Как  в  мире  все  запутанно  и  сложно,
И  за  победу  выпить  опосля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550379
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015


J. Serg

Человек-овца

"Тишину  можно  слышать."
                                 Харуки  Мураками

-  Проклянув  чтеца,  я  сошел  с  лица  -
говорил  со  мной  человек-овца.

Он  смотрел  изо  тьмы  вольера
и  читал  наизусть  Бодлера.

Сумасшедшие  обезьяны,
Поправляли  его  изъяны.

Он  внутри  был  почти  пустой
и  ходил  по  углям  босой.

Его  слов  слюдяных  пласты
наводили  легко  мосты

В  небесах  голубого  ситца,
Заводную  пленяя  птицу.

И  зловещая  тишина
Говорила  устами  сна.

Я  боялся  ходить  по  льду
мелкой  лужи  в  моем  саду.

Потому  я  зимой  летал
и  болтал  о  стихах,  болтал.

Для  меня  человек-овца
был  роднее  тогда  отца.

Но  гвоздики  и  розы  зла
нам  нелегкая  принесла.

Мы  спустились  на  дно  колодца,
там  не  выпить,  не  уколоться.

Мы  ловили  Луну  руками,
и  лучился  вверху  Мураками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548341
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 05.01.2015


J. Serg

Ядовитые стихи

В  моем    пространстве  эфемерном
Росли  стихи,  как  мухоморы.
                                       ("Мухоморы")

Помёрли  хилые  поморы  -
стихов  лесных  нащадны  яды,
снимают  шляпы  мухоморы,
шипят  опаснейшие  гады.

Гадают  юноши  по  строчкам,
Подстрочно  гопники  бухают.
Слова  блудливо  и  порочно
О  непорочной  воздыхают.

Пищит  комар,  жужжит  жучило
И  вертолет  вдали  стрекочет.
Свою  любовь  поэт  на  мыло
Красивой  Музе  часто  строчит.

Когда  ж  в  ловушке  макраме
забьется  девушка  нагая.
Поэт  молчит  -  ни  бэ  ни  мэ:
Он  ставит  точку,  убегая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548777
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Tshway

Варвары

Варвары  сокрушили  Римскую  империю.
Потом,
они  принялись  за  телефоны-автоматы,
урны  и  фонари.
Наконец,
когда
им  дали  танки  и  грады  -
они  замахнулись  на
цивилизацию.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548463
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Tshway

Во имя

Убийцы  примеряют  мантии.
Любовь  сидит  на  лавке  
в  ожидании  своей  участи.
Война  кормит  Смерть  с  руки.
Ненависть  и  Злодейство
перемывают  косточки  Добродетели.
И  только  Глупость  устраивает  объяснение,
что  все  это  во  имя    
Великого  Будущего.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548462
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Шон Маклех

Погляди назустріч вітру

                                           «Але  чому  б  тобі,  хто  все  пізнав,
                                               До  нього  не  постукати,  не  кинути
                                               Натяк  на  істину…»
                                                                                                   (Вільям  Батлер  Єтс)

Грудневе  сонце  підсліпкуватим  монахом
Зазирає  в  студені  болота  замшілого  Тірону,
Білою  сутаною  бовваніє  у  лабіринтах
Монастиря  наших  сумнівів,
Читає  більмами  незрячих  очей
Книгу  єресі  нашого  дому-каліки,
Книгу  з  недоречною  назвою  «Людина»
З  якої  джентльмен  Дарвін
Видер  недоречні  сторінки
І  вклеїв  ерзац-обкладинку
З  поміткою  «одруківки»
По  завершенню  тексту,
Який  ніколи  не  буде  дописаний
Кволою  рукою  старого  паламаря-схизмата,
Що  на  руїнах  Пергаму  –
Прямо  на  його  білуватих  каменях
Розлив  оксамитове  чорнило  вечора
І  сказав  «Амен!»  галатам-непослухам,
Хотів  нашкрябати  щось  на  каменях
Чи  то  на  плитах  саркофага
Останнього  царя  античності
(Таки  цензурне  і  дозволене),
Але  згадав  (і  то  вчасно),
Що  будь-яке  слово  в  устах  босоногих  –  
Єресь,
Будь-який  епіграф  на  палімпсестах  гностиків  –  
Недоречний,
І  навіть  якби  він  не  був  занімілим,
І  пророчив  би  на  схилах  Арарату  про  Вічність
Церкви  сивих  вірмен-хранителів
Одвічних  манускриптів  долонь  Ноя,
Все  одно
Слова  обернулись  би  на  птахів  –  
Тих,  що  відлітають  і  не  повертаються,
Як  погляди,  кинуті  назустріч  вітру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545489
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 30.12.2014


Ксенофонт Обычайкин

География коленки

"Я  сижу  над  картою  Австралии..."
                                                                               Nekrofeet

Задолбала  с  детства  геометрия,
Биология  тычинками  запарила.
Щурилась  историчка  приветливо,
И  о  партии  великой  нам  гутарила.

А  под  партой  с  голыми  коленками
Ленка  краше  всякой  анатомии...
Физичка  с  накрашенными  зенками
Молнией  грозила  нам  и  громами.

Лишь  дымилась  далью  география.
Клумбою  казалась  мне  Колумбия.
И  звалась  Москвою  фотография,
Где  столица  мирового  миролюбия

Пушками  и  танками  ракетными
Мимо  самого  живого  из  покойников
На  параде  лязгала  приветливо...
И  звучала  за  стеной  ионика.

А  теперь  сижу  я  над  Австралией,
Яндекс  карту  мышью  юркой  трогаю.
Вечером  жену  возьму  за  талию
Побредем  проторенной  дорогою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529787
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 30.12.2014


Tshway

Неба желаю

неба
обычного  неба
безоблачного  неба
больного  бездонной  голубизной
желаю
но  декабрь
снежными  тучами
сердце
пеленает

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542425
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Tshway

Однажды

И  смерть  жила  —
в  ветке,  стучащей  в  окно  по  утрам,
и  однажды    вечером,  
срезанной  отцом  острой  пилой  по  плечо  вишни.
В  птице,  часто  сидевшей  на  ветке,  
и  изловленной  однажды  
хитрым  соседским  котом.
В  коте,  поющем  по  ночам  арию  страсти
противным  голосом,
раздавленным  однажды
грузовиком  на  дворовой  дорожке.
И  во  мне  
однажды...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535949
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 29.11.2014


Лао Лю

Зло і добро.

Інколи  треба  зробити  вибір
між  злом  і  добром.
Злодії  інколи  вибирають  добро,
а  добродії  -  зло.
Але  коли  добродії  вибирають  тільки  добро,
злодії  сатаніють.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534407
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 29.11.2014


Лі Чень Дао

Незламні

                   “Він  був  кмітливий,  любив  вчитися
                         і  не  соромився  звертатися  за  порадою
                         до  нижчих,  саме  тому  його  і  назвали
                         Просвітленим.”
                                                             (Конфуцій  “Лунь  Юй”  5.15)

Шалений  вітер  хитав  дерева,
Зривав  листя  з  могутніх  ясенів,
Шматував  пальцекрили  кленів,
Пригинав  до  землі  бамбук
У  гаю  Одкровення  над  потоком  Буття,
Хмари  перетворював  в  місиво,
Трусив  стіни  дому
Старого  вчителя  з  царства  Лу,
Дому,  якому  судилося
Простояти  тисячоліття.
Учні,  які  зібралися
Цієї  вітряної  днини,
Години  Великої  Бурі,
Часу  безсезоння,
Коли  не  могли  зрозуміти  люди,
Чи  вже  весна  це,  чи  ще  осінь.
А  на  обличчях  учнів  сум'яття?
Яке  зовсім  не  личить
Школі  Великого  Вчителя.
І  тоді  Ранішенароджений,
Щоб  розвіяти  цю  недоречність
І  повернути  у  душі  спокій
Сказав:
“Не  зустрічав  я
Ще  твердих  людей  та  незламних.”
І  хтось  зауважив:
“Ось  Шень  Чен.”
Але  Вчитель  на  це  заперечив:
“Як  може  бути  він  негнучким,  
Коли  так  багато  бажає?”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538267
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Артур Сіренко

Дороги моєї музи

                     “Муза  пішла  по  дорозі,
                         Осінній,  вузькій,  крутій...”
                                                                 (А.  Ахматова)

У  моєї  музи
Дороги  нині  важкі:
Розбиті  і  понівечені,
Вузькі  і  осінні  -  
Вітри  цього  падолисту  злого
Наповнили  дороги  моєї  музи
Відчаєм  та  смутком.
Тому  в  верлібрах  моїх
Лише  відтінки  сірого,
Лише  холодна  вода
І  крижане  небо  невчасності.
Добре,  хоч  моя  муза-жебрачка
У  туніці  своїй  плямистій
Кольору  мертвої  трави  і  цвілі,
З  ліхтариком  тьмяним
У  Данте  старого  позиченим,
Цими  дорогами  мовчання,
Дорогами  крижаного  вітру
За  мною  втомлено  плентається,
Інакше  подер  би  я  цю  книжечку
Записну  на  клаптики,  слова  —  на  звуки,
І  запалив  би  з  тих  клаптиків  вогник
(Навіть  не  вогнище),
Щоб  зігріти  замерзлі  руки,
Які  втомились  стріляти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537530
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014


Шон Маклех

На горі, де холодно

               “Це  дерево  росте  самотою  тут,  
                     на  горі;
                     піднялось  воно  високо  
                     над  людиною  і  звіром.
                     І  якби  воно  захотіло  сказати  щось,
                     то  не  мало  б  нікого,  хто  б  зрозумів  -  
                       так  високо  виросло  дерево.”
                                                                                                 (Ф.  Ніцше)

На  вершинах  гір  людського  буття
Інколи  ростуть  дерева.  
(Майже  як  у  нас  в  Ірландії)
Ці  дерева  бувають  молоді  і  ніжні,
Бувають  старі  і  порепані
(Хоча  теж  помирати  не  хочуть),
Але  завжди  потріпані  вітром
(Таким  шаленим  у  верховині),
Завжди  самотні  і  мовчазні
(Як  сліпий  скрипаль),
Завжди  сухими  гілками  тичуться  в  Небо,
Марно  намагаючись  зловити  хмари,
Марно  здіймаючи  у  синю  байдужість
Втомлені  руки  відчаю.
Ці  дерева  виросли  з  насінин  радості,
Які  випадково  занесли  на  вершини  птахи
(Бо  на  вершинах  людського  духу
Завжди  пурхають  птахи  -  
Інколи  навіть  співають)
Бо  на  цих  вершинах
Завжди  самотньо  і  холодно.
І  дивно,  що  там  виростають  дерева.
Все  таки.  Попри  все.  Дивно...
Інколи  ці  вершини  лисі  -  
Там  збираються  відьми
І  запалюють  свої  злі  вогнища.
А  інколи  ці  верхівки  
Поростають  травою  -  
Густою,  гіркою  і  високою.
І  жодна  стежина  не  веде  до  них  -  
Жодна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537579
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014


Артур Сіренко

Дім без запаху

           “Квітів  та  неживих  речей
               Приємний  запах  в  оцьому  домі...”
                                                                                 (А.  Ахматова)

А  я  оселився  в  домі,
Де  давно  не  було  квітів,
Де  всі  речі  давно  мертві,  
Хоч  колись  і  були  живими,  
Бо  ловили  тепло  рук
Своїх  безтурботних  господарів,
І  оживали,  гріючи  погляди
Дітей  та  жінок  замріяних.
Колись  у  цьому  домі
Стояли  у  вазах  квіти  -  
Жовті  й  червоні,
І  своїм  ароматом  легким
Сповнювали  повітря  кімнат  і  одяг,
Що  висів  недбало  в  шафах.
Нині  цей  дім
Роздер  сорочку  стін,
Відкрив  свою  хвору  сироту-душу
Злому  й  жорстокому  небу:
Дивиться  дірами  порожніх  зіниць
На  сире  й  сіре  місиво  простору.
Нині  я  в  цьому  домі
Не  живу,  а  шукаю  сховок,
Не  мрію,  а  стискаю  метал
Пальцями,  що  сплелися  ліанами
З  холодним  знаряддям  знищення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536687
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014


J. Serg

Звезда Психоз

               Necrofeetу

Звезда  Психоз,  Психея  мотылек.
Эрот  урод  преследователь  смрадный.
Горит,  горит  в  буржуйке  уголек
А  на  Олимпе  все  давно  не  ладно.

Арба  орды  натружено  скрипит,
Раздали  боги  черни  арбалеты.
Хоронятся  покойники  в  степи
И  продают  живым  во  тьму  билеты.

Армада  снов  над  бытом  бытия.
Желтеет  кровь  песчаная  Батыя.
Мы  в  этом  мире  гибнем,  ты  и  я,
И  грешники,  и  боги,  и  святые...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536633
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014


J. Serg

Мухоморы

Когда  пороли  все  пароли,
И  шилом  память  прошивали,
Тогда  рингтон  на  мотороле
Мотив  утюжил  -  трали-вали...
 
Винда  закатом  отгорала,
Гудел  натружено  процессор.
Меча  союзник  и  орала
Поил  кагором  поэтессу.
 
Порхали  птички  и  стрекозы,
Весна  очнулась  от  наркоза,
Сосед  для  будущей  глюкозы
Свой  виноградник  занавозил.
 
Я  сквернословил,  пахло  скверно.
Над  сквером  сфера  голубела.
Либидо  медленно  и  верно
Над  телом  юным  задубело.
 
Играли  роли  лицедеи.
От  ласк  моих  росли  надои.
Попы  крестились  и  злодеи,
Козлы  питались  лебедою.

Природа    сочно    зеленела.
Дожди  созрели  пополудни.
За  неименьем  больше  дела
Чихал  далекий  гром  простудно.
 
Девица  пьяная  икала.
Искомых  слов  скакали  звуки.
Печаль  в  душе  не  умолкала,
И  комары  кусали,  суки.
 
На  обнаженную  натуру
В  окно  глядел  платан  подросток,
Сквозняк  листал  макулатуру.
Все  разрешилось  очень  просто  -
 
В  моем    пространстве  эфемерном
Росли  стихи,  как  мухоморы.
Чтоб  вы  их  приняли  на  веру,
А  не  читали  для  уморы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535285
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 13.11.2014


Лі Чень Дао

Дізнання

                                                     «Хочу  там  поблукати.
                                                         Бо  великий  океан  –  це  те,
                                                         що  не  наповнюється,  
                                                         скільки  б  у  нього  не  вливалося...»
                                                                                                                                                   (Чжуан  Цзи)

Рання  осінь
Зробила  воду  прозорою,
А  ліс  тихим,
Ніби  сумним.
І  в  цю  пору  
Спокійну  і  благодатну
Чжуан  Чжоу  походжав
З  вчителем  на  ймення  Творець  Блага
На  мосту  через  річку  Хао,
І  споглядаючи  воду  прозору
Чжуан  Чжоу  сказав:
«Риби  вільно  у  воді  бавляться,
У  цьому  їх  радість!»
«Ти  ж  не  риба,  -  
Заперечив  йому  Творець  Блага.  –  
Звідки  знати  тобі
У  чому  їх  радість?»
«Ти  ж  не  я,  -  заперечив  Чжуан  Чжоу,  -  
Як  тобі  відати,  що  знаю  я,
А  чого  не  знаю?»
«Я  не  ти,  -  продовжив  Творець  Блага,  -  
І  звісно  не  відаю,  що  знаєш  ти,
А  що  для  тебе  невідоме.
Але  ж  ти  не  риба,
І  тому  не  можеш  знати,
У  чому  риб’яча  радість.»
На  це  Чжуан  Цзи  
Лише  посміхнувся
І  мовив  так  легко,
Як  мовить  тільки  осінній  вітер:
«Повернемось  краще  до  початку,  -  
Звідки  тобі  знати,
У  чому  їх  радість?  –  
Спитав  ти,    і  я  відповів
І  ти  дізнався,  що  знав  я.
Я  ж  дізнався  про  це,
Гуляючи  над  річкою  Хао.»
А  рання  осінь  
Цю  розмову  слухала,
Навіть  листям  не  шаруділа,
І  посміхалась
Порізаними  листками  клена,
Що  мали  почервоніти
Від  сорому  –  
У  близькому  майбутньому…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514180
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 01.11.2014


J. Serg

Подзаборное

Позор  забора  -  закосил,
я  так  же  в  жизни  накосячил.
И  выбиваюсь  я  из  сил,
Тяну  стихи  худою  клячей.

Вода,  вода,  вода  течет,
а  я  гадаю  -  чет,  иль  не  чет?
и,  опираясь  на  плечо,
я  задуваю  рифмы  свечи.

26.10.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532631
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 27.10.2014


Лао Лю

Нісенітниця

Мої  твори  -  
нісенітниця,
то  чому  ти  над  ними  плакала?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532129
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014


J. Serg

На злобу дня

Трофейный  танк,  разбитый  гипер,
Над  полем  брани  мотылек.  
Луганда  кровью  пишет  в  твиттер.  
Ворует  тихо  уголек  
из  Зазеркалья  новый  кормчий,  
шубохранилища  вассал.  
А  Рим  последний  рожи  корчит,
 он  мавру  в  тапочки  нассал...  
И  тонет,  тонет,  тонет  лодка,  
ей  курс  проложен  был  на  Курск.  
Встает  над  миром  слово  "Водка"  -  
Россия  в  собственном  соку.  
Пока  я  множу  мир  Эзопа  
Дружбан  мой  мирный,  Лао  Лю,  
Толкает  Азию  в  Европу,  
Слагая  хайку  по  рублю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531206
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 25.10.2014


J. Serg

Я - осень

"И  слышу  -  осень,  я  -  осень..."
                                                                       Ковыль

Осень,  я  -  осень,  я  -  осень.
Черная  вызрела  грязь.
Дождик  слезливый  несносен.
Глючит  мобильная  связь.

Осень,  мне  снова  на  восемь
в  людоворот  суеты...
Хмурое  утро  уносит
снов  фееричных  цветы...

Осень  я...    Сердце  остыло.
Грусть  поселилась  в  саду.
Смерть  подбирается  с  тыла.
Лето  утопло  в  пруду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530320
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 25.10.2014


Bogdan_Сhorniy

Осінні хризантеми

Осінні  квіти…  Золото  перлин.
Коли  вночі  від  інею  сивіють,
А  вранці  сонця  колотий  бурштин
Ще  світить,  та  уже  ніяк  не  гріє…

Але  вони  –  усупереч!  –  цвітуть!
Милують  око  сяєвом  вогненим!
В  людині  кожній  є  таємна  суть.
Але  не  всі  подібні  хризантемам…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532021
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 25.10.2014


Bogdan_Сhorniy

Пародія на Бариловську

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530407

Хоч  пищИ,  хоч  гарчИ,
Та  дарма  ти  кричиш!
Бо  на  свій  сум  і  страх
Ти  ідеш  по  кістках,
В  тебе  стріха  «поїхала»,
Не  пенсійного  віку  Віхола…

Хоч  на  вахті  ти  стій,
Хоч  в  печі  димовій
Твої  скИгло-віршІ
Не  торкають  душІ
Бо  давно  ти  з  кебети  людської  з’їхала
Солодкоголоса  пОтороч-  Віхола.

Я  жену,  я  кляну,
Ти  –  програла  війну!
Твоє  місце  –  в  ярах
У  засланнях  –  горах
Бо  такого  як  ти  блюзнІра  –
Покарання  чекає,  Ліра!
(І  не  корчи  із  себе  [b]заручницю[/b]…  мученицю…
Бо  ти  така  берлидуля,  Куля!)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530510
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 22.10.2014


Артур Сіренко

Уламки

                                                         «Дивно,
                                                               все,  що  було  застиглим,  літаючим  бачити
                                                               в  просторі.»
                                                                                                                                           (Р.  М.  Рільке)

         *            *          *
Коли  пишеш  про  цю  війну  –  зриваєшся:  починаєш  усвідомлювати,  що  пишеш  про  війну  взагалі.  Хочеш  написати  якщо  не  про  епоху  сірого  попелу,  то  про  подію  в  історії  –  репортаж.  Але  знову  і  знову  пишеш  про  те,  яке  то  паскудне  і  жахливе  явище  –  війна.  Може  тому,  що  всі  війни  так  чи  інакше  однакові:  на  кожній  війні  є  герої  і  негідники,  але  всі  герої  на  одне  лице  і  всі  негідники  на  одну  морду.  Приходить  нова  війна,  а  люди  все  ті  ж.  Мародер  –  він  завжди  мародер:  що  в  часи  Юлія  Цезаря,  що  в  часи  Авраама  Лінкольна.  І  в  армії  Річарда  левове  Серце,  і  в  армії  генерала  Чан  Кай  Ші  були  свої  герої,  що  йшли  вперед,  бо  так  треба,  бо  іншим  треба  жити,  і  свої  боягузи,  що  думали  тільки  про  свою  шкіру.  Просто  в  різних  арміях  відсоток  тих  і  інших  був  різний…  

         *            *            *
Під  кулями  приходять  до  голови  несподівані  думки.  Під  кулями  думки  не  бувають  сподіваними:  вони  або  відсутні,  або  приходять  невідомо  звідки.  Думалось:  неправда,  що  християнські  і  буддистські  монастирі  подібні  і  по  формі,  і  по  суті.  У  буддистських  монастирях  шукають  істину  без  особливої  надії  її  знайти,  а  в  християнських  істина  дана  початково,  треба  лише  прикласти  зусилля,  щоб  не  віддалитись  від  неї,  лишитися  у  її  казковому  лоні…

         *            *            *
Я  ніколи  не  напишу  про  те,  що  бачив  на  війні.  Про  це  написати  неможливо.  Люди  не  повинні  знати  і  відчути  все,  що  бачив  ти  на  війні  –  це  не  повинна  бачити  нормальна  людина.  І  ці  жахи  описати  неможливо.  

Саме  перо  протестує  і  відмовляється  писати.  Як  описати  те,  що  люди  –  мислячі  істоти,  що  відчувають,  думають,  пізнають  світ,  створені  по  образу  і  подобію  Божому  за  якусь  мить  перетворюються  на  криваве  місиво  з  кісток,  ганчірок  і  м’яса?  «Я  ходжу  серед  людей,  а  бачу  уламки  людей.»  Ніцше  писав  про  це  як  про  метафору:  писав  про  духовні  уламки  людей.  А  як  описати  це  не  як  метафору,  а  як  реальність  –  уламки  людей  на  землі  після  обстрілу?  Про  шматки  людських  тіл,  які  лежать  серед  руїн  села  після  вогню  москальських  «градів»?  Як  описати  відчуття  людини,  що  побачила  яр  заповнений  людськими  тілами?  (Сепаратисти  там  розстрілювали  людей,  яких  вони  підозрювали  у  нелояльності,  а  потім  скидали  туди  ж  тіла  і  власних  вбитих  бойовиків.)  Як  описати  поле,  всіяне  вбитими  солдатами,  яких  ніхто  не  ховає,  які  так  і  лежать  під  байдужим  небом?  (Ми  забираємо  тіла  тільки  своїх  вбитих  солдатів  і  то  після  того,  як  вщухне  перестрілка,  і  сапери  перевірять  і  відтягнуть  тіло  –  сепаратисти  заміновують  тіла  наших  вбитих  солдатів.  А  тіла  сепаратистів  чи  москальських  солдатів  –  кому  ж  хочеться  ризикувати  життям,  щоб  їх  поховати?  Так  і  лежать…)  

Бабуся  щось  несе  мимо  блок-посту.
-  Що  несете?
-  Ноги.
Показує  –  справді  несе  людські  ноги.  Пояснює:
-  Лежали  біля  хати,  треба  поховати,  негарно  якось…

Звільнили  з  полону  наших  полонених  солдат.  Один  солдат  був  без  рук.  Сепаратисти  відрубали  йому  руки.  Як  описати  все  це???

         *            *            *
Я  довго  думав  (колись):  для  чого  я  живу  на  світі?  Який  сенс  життя?  Мого,  зокрема.  Але  я  все  зрозумів,  коли  в  Луганській  області  люди  вітали  нас  як  визволителів.  І  плакали,  коли  ми  змушені  відступати…  Для  цього  я  зараз  і  живу  щоб  захистити  наших  людей  від  тих  озвірілих  виродків,  що  по  той  бік  фронту.  

Не  всі,  звичайно,  сприймали  нас  як  визволителів  і  захисників.  Один  місцевий  виродок  показав  нам  середній  палець  руки,  коли  ми  їхали  броні.  Тільки  він  не  врахував,  що  в  мене  патрон  був  у  патроннику,  а  коли  я  бачу  сепаратиста,  то  руки  автоматично  скидують  зброю  догори  і  сепаратист  опиняється  в  прицілі.  Я  навіть  не  встигаю  подумати.  Реакція  в  нього  теж  була  нівроку  –  кинувся  тікати.  Але  куля  літає  швидше,  ніж  він  бігав  –  він  таки  отримав  два  набої  між  лопатками.  Більше  середній  палець  він  не  буде  показувати  нікому.  На  війні  як  на  війні…

         *            *            *
Солдати  з’їли  БТРа.  Шкода.  Біля  річки  ми  зловили  здоровенну  черепаху  (на  ній  не  було  давніх  ієрогліфів,  інакше  це  був  би  китайський  міф,  а  не  сучасна  війна).  Я  намалював  на  панцирі  дві  білі  смуги.  Назвали  черепаху  БТРом.  Вона  дуже  кумедно  повзала  біля  табору.  Але  хтось  сказав  солдатам,  що  юшка  з  черепахи  дуже  смачна.  А  їм  так  набридла  одноманітна  армійська  їжа  (якої  до  того  ж  бракувало).  І  з  тої  черепахи  зварили  юшку.  Казали,  що  вийшло  смачно.  Я,  щоправда,  так  і  не  куштував  –  мені  було  шкода  нашого  БТРа…

         *            *            *
Це  війна.  Ернест  Гемінгвей  був  правий:  чим  ближче  до  передової,  тим  більше  трапляється  прекрасних  людей.  Негідники  ховаються  в  тилу.  Або  по  той  бік  фронту  –  серед  мародерів  і  тих,  хто  катує  наших  полонених.  Це  віна.  Тут  –  біля  себе  –  я  бачу  різних  людей  –  але  більшість  з  них  чисті  і  прекрасні.  Але  ці  прекрасні  люди  гинуть.  Війна  знищує  найкращих.  І  плодить  негідників.  Колись  Діоген,  почувши  фразу,  що  віна  буцім  то,  знищує  бідняків.  Сказав:  «Навпаки!  Вона  плодить  їх  у  неймовірній  кількості!»  Ця  війна  крім  бідняків  плодить  ще  й  негідників.  

         *            *            *
Біля  нас  постійно  крутився  кумедний  песик.  Ми  любили  його  і  годували.  Війна  породжує  у  солдат  жорстокість,  але  одночасно  і  протилежне  –  сентиментальність.  Солдати  на  війні  особливо  жаліють  тварин.  Того  песика  ми  назвали  Чебурашкою  –  за  клаповухість.  Він  завжди  був  біля  нас,  навіть  коли  ми  стріляли  –  не  боявся.  Але  за  день  до  того,  як  наш  взвод  жорстоко  обстріляли  «градом»,  песик  втік.  Вони  теж  здатні  передбачати  майбутнє  –  песики…  

         *            *            *
Солдати  сусіднього  взводу  поміняли  полоненого  сепаратиста  на  тушонку  –  на  банки  «п’ятачка  в  бронежилеті»  (бо  голодні).  Чомусь  мене  це  зачепило:  до  чого  дійшло  –  людину  міняють  на  продукти.  У  душі  росло  темним  безлистим  деревом  якесь  обурення  і  відраза  до  всього  (о,  не  сприймайте  мене  як  мізантропа!).  Потім  я  раптом  зрозумів:  моє  крислате  обурення  викликане  не  натуральним  обміном  (на  війні  натуральним  обмін  популярний  як  в  епоху  раннього  середньовіччя  –  бо  кожна  війна  це  раннє  середньовіччя  –  повернення  темних  віків,  тільки  в  людську  свідомість,  а  не  на  сторінки  підручника)  з  участю  людини  (работоргівля),  а  самим  фактом,  що  сепаратиста  взяли  в  полон.  Я  сепаратистів  ніколи  в  полон  не  брав  і  солдати  мого  взводу  теж...  Нічого  так  не  принижує  людину  як  полон  –  це  найогидніше,  що  буває  на  війні.  Краще  вже  подарувати  ворожому  солдату  смерть.  Тим  паче,  якщо  він  сепаратист...  

           *            *            *
Солдатські  розмови  інколи  докучають:  замість  того  щоб  зосередитись  на  чищенні  гармат  і  кулеметів,  вони  починають  точити  ляси  (а  що  на  війні  не  надокучає?)  Розмова  починається  з  однієї  фрази,  яку  хтось  кидає  у  простір:  

-  А  Рільке  теж  служив  в  армії.

-  Але  його  естетика  не  те  що  не  армійська,  вона  антимілітарна:  такий  світогляд  не  сумісний  з  армією  та  війною.

-  Не  кажи.  А  ти  читав  його  «Кам’яних  черепах»?

-  Це  виняток.  Рільке  сентиментальний.  Його  містицизм  відірваний  не  тільки  від  життя,  але  і  від  буття.  Війна  повертає  до  реальності.  Навіть  до  критичного  реалізму  Антона  Чехова.  Хто  зумів  писати  вірші  про  армію,  так  це  Кіплінг.  А  прозу  –  Гемінгвей.  

-  Ернест  суперечливий  дивак  по  суті  –  початково  суперечливий.  Він  роздирався  між  пацифізмом  і  грубою  реальністю  життя,  що  знаходить  своє  найбільш  відверте  на  війні,  яка  по  суті  і  сформувала  його  як  письменника.  Не  був  би  він  на  фронті  в  Італії  в  Першу  світову  –  не  було  б  ніякого  письменника  Гемінгвея.  Може  був  би  хороший  рибалка  і  мисливець  з  відповідними  нарисами...  У  його  творчості  немає  цілісності.  Все  розірвано.  І  фрази  і  свідомість.  Немає  концептуальності  якщо  хочеш...  Може  тому  він  і  застрелився.  Людина  повинна  розуміти  для  чого  вона  пише.  Не  можна  писати  «Прощавай,  зброє»  і  водночас  ладувати  карабін  для  сафарі.  Або  –  або...

-  Але  так  чи  інакше,  його  реалізм  ближчий  воїну,  ніж  безнадійність  Барбюса  з  його  «Вогнем»  чи  приреченість,  що  звучить  в  романі  Еріха  Ремарка  «На  західному  фронті  без  змін».  Правдиво,  так.  Але  після  такого  роману  хочеться  застрелитись.  Проза  Гемінгвея  –  це  слова  сильної  людини,  що  лишається  чоловіком  в  нелюдських  умовах,  витримує  випробування  і  перемагає...  Тут  треба  розуміти,  що  «Прощавай,  зброє»  і  «По  кому  подзвін»  писали  два  різних  автори  –  два  різних  Гемінгвея,  бо  це  були  різні  війни,  а  значить  і  людина  ставала  інакшою.  Це  все  одно,  що  порівнювати  армію  Гарібальді  з  армією  найманців  Борджіа...

-  Цікаво,  чому  саме  Борджіа  вважають  чи  не  найгіршим  Папою  в  історії:  певно,  за  те,  що  він  носив  тіару  напередодні  реформації  –  справді  найбільшого  з  можливих  великого  розколу  християнства  –  духовного  розколу.  І  його  бачать  причиною  цього  розколу.  
-  Зовсім  не  тому.  Борджіа  ввів  ratio  в  церковне  життя,  ставши  найбільшим  прагматиком,  а  значить  найбільш  світським  Папою  на  святому  престолі  (антипап  я  не  враховую).  Ось  вона  –  вершина  ренесансу:  на  папський  престол  всадився  Арістотель-матеріаліст.  

-  Цікаво,  якби  Папою  в  той  час  став  Джироламо  Савонарола:  сама  історія  повернула  би  в  інший  бік.  Реформація  стала  б  ренесансом  релігійної  свідомості.  

-  Вона  і  так  була  ренесансом  релігійної  свідомості.  Без  перебільшень.  Ренесанс  був  епохою  перетворення  релігії  в  античне  філософствування  і  естетизм.  Лютер  спробував  повернути  релігії  її  початковий  зміст.  А  заодно  перетворити  світські  установи  в  церкву,  або  хоча  б  у  частину  церкви.  Щоправда,  вийшло  навпаки  –  церква  стала  світською  установою  –  новою...  Недарма  Кальвін  вирішив  стати  світським  Папою  –  релігія  губила  свій  сенс,  якщо  все  наперед  визначено:  якийсь  апофеоз  фаталізму.  Майже,  як  в  сучасній  війні  –  все  буде.  як  тому  судилось  бути...

І  це  говорили  люди,  які  кілька  хвилин  тому  були  під  обстрілом,  а  потім  гатили  з  «Акації»  у  відповідь  –  так,  що  земля  двигтіла...    Світ  остаточно  перетворився  на  п’єсу-абсурд.  Семюель  Беккет  відпочиває.  Точніше  він  був  пророком.  Всі  ми  тепер  чекаємо  на  Ґодо...  А  сонце  поволі  сходило,  туман  танув,  я  чомусь  думав  про  протопопа  Аввакума  та  його  слова  про  «корабель  вогняний»  -  ці  уривки  містичної  метафізики:  «Перш  ніж  народитись,  був  у  Граді  Сонячному,  Небесному  Єрусалимі:  бачив  сонце,  розчахнуте  як  колодязь...  Був  я  неначе  вугілля  розпечене,  і  раптом  згас,  і  чорним  став,  і  попелом  власним  одягнувшись,  був  скинутий  у  місиво  весняне...»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530994
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Шон Маклех

Мураха-день

                   «І,  вийшовши  звідти,
                     Він  прийшов  до  своєї  батьківщини,
                     А  з  Ним  ішли  учні  Його.»
                                     (Євангеліє  від  Св.  Марка.  6.1)

Жовтим  мурахою  повзе  день,
Осінь  звучить  нотами  ірландських  пісень,
Сонце  блискучим  ґудзиком  на  платті  дня,
Хмара  самотня  на  полі  неба  –  біле  ягня.
Дім,  що  не  звик  до  тиші  –  нині  жебрак:
Просить  людей,  господарів  –  пустка,  однак.
Господар  минуле  кроками  міряє  до  гори  Круахан,
Чи  то  життя,  чи  спалений  вівсяний  лан.
Знак:  сивиною  ірландською  старий  друїд.
Земля  моя:  теплих  спогадів  осінній  мід.
Тепер  і  я  монахом-відлюдником  тобі  услід  –  
Моя  Вітчизна  –  Ерінн  колисана  –  прадавній  міт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530852
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Артур Сіренко

Шлях у майбутнє

                     «…Шлях  у  майбутнє
                             Втрачений  тобою.»
                                               (Р.  М.  Рільке)

Тобі  лишився  шлях  в  сьогодні.
Не  в  майбуття,
І  навіть  не  в  минуле,
Не  у  вчорашній  літній  день,
А  тільки  у  сьогодні
Лишився  шлях.
(Бо  осінь)
Тому  сприймай
Свою  потріпану  свідомість
Як  флейту
На  якій  осінній  вітер
Нині  грає
Мелодію  війни
Чи  то  журби
Дочасної.
(Бо  ти  іще  живий,
Ще  дихаєш  і  мислиш)
Просто  осінь.
І  ти.
А  ще  твоє  «сьогодні»  -  
Вічне.
Бо  існує  лише  воно.
Такий  от  дзен
Війни.
І  втіха  –  для  тебе,
Що  шляхи  в  майбутнє
Торуєш  іншим.

(Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530850
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Артур Сіренко

Моє індіанське літо

                   «Кому  журбу  довіриш,  серце?  
                       Ухиляється  все  більш  
                       твій  шлях  проходить  незрозумілих
                       людей.»
                                                                               (Р.  М.  Рільке)

Нема  кому  довірити  журбу,
Нема  кому  розповісти
Про  клена  мить  черлену
Про  тріпотіння  жовтої  осики,
Коли  шалений  падолист
Ще  не  зірвав  її  одежу
І  літо  індіанське  ще  дарує
Тепло  останнє.
Хоч  відкричали  журавлі
Своє
З  тобою  попрощавшись,
Поруч  люди
З  якими  вмерти  радісно,
Й  не  шкода
Ці  залишки  життя
Нести  в  офіру
Вітчизні.
Та  нікому  довірити  печаль:
Хіба  що  мертвим.
Хіба  що  їм…

(Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530849
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014


J. Serg

Эпоха накала

Бродят  Донбассом  зеленые  люди,
в  шахтах  устроили  капища  Будды,
Битое  время  на  порох  сточили,
так  их  за  Родину  жить  научили!

Я  не  свидетель  святого  футбола,
Мыло  спасает  меня  от  Эбола.
Чувствую  меркнет  эпоха  накала,
Долго  безумным  она  потакала.

Сонный  Медведев  Пу  лапу  сосёт,
скоро  в  бамбук  превратится  осот.
Барынька  Нефть  на  коленях  стоит.
И  экономикой  бредит  пиит!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530010
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2014


Владимир Зозуля

Тебе, любимая

Любимая…  Ты  видишь,  голова
Моя  уже  от  снега  стала  белой…
А  я  еще  ищу  в  себе  слова,
Которые  услышать  Ты  хотела…

Но  видно  слов  обычных  больше  нет.
И  не  слова,  а  чувства  взор  мне  застят.
Слова  остались  где-то  там…  во  мне…
Моим  навек  невысказанным  счастьем…

...Усилием  стирая  грусть  свою
Заглянешь  мне  в  глаза  с  улыбкой  милой…
И  я  сильнее  не  сказать  боюсь…
Хочу  сказать…  но  не  имею  силы…

А  ты  рукою  гладишь  белый  цвет
Моих  волос,  не  требуя  ответа.
И  узким  клином  сводишь  белый  свет
На  сердце  онемевшего  поэта.

А  я  молчу…  я  высказать  не  смог
Всего  того,  чему  молился  всуе  –
Прося  у  неба  только  пары  строк,
Чтоб  выразить  любовь  свою  земную…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527965
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 12.10.2014


Bogdan_Сhorniy

Знову маски

Знову  маски…
Інакші,  такі  ж,  приховані,  чи  оголені.
Щоб  знайти
Ту  ж  душу,  підвішену  до  особи  вкляклої,
Не  треба  бути  психологом…
Обережніше
З  почуттями,  думкАми,  пристрастями,  
Переконаннями…
Влізе  маска  чужа  в  оселю  твою
Зі  своїми  зізнаннями…
Відкриєшся…
І  враз  стане  холодно…
Бо  вона  –  не  стала  іншою,  
Суть  не  змінилася!
А  може,  їй  ще  й  погіршало  збОлено...
Принишкла,
ТремтЯчи  в  норі  затаїлася…
Жде
Свого  часу,  месії,  видоху,  осуду,  вироку…
Бережи
Свою  світлу  душу  чисту,  в  росі…
Маскам  тихо
Шансу  не  дай  в  тобі  посіяти  лихо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529197
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 12.10.2014


Лао Лю

Світ мій

Мій  світ,
котрий  засліпив,
але  не  засмутив,
впізнаю  навпомацки.
Очі,  ніс,  шия,  перси...
Світ  мій,  
ти  надзвичайно  красива  жінка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528862
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014


Tshway

Снилось

Снилась  теща,
молодая  и  красивая.
Снились  друзья,
тоже  покойники.
Снилась  дорога  
под  гору  и  вся  в  ухабах.
Снился  город  незнакомый,
похожий  на  огромное  село.
Снилось,  что  я  должен,
просто  обязан  попасть,
но  куда  не  до  снилось.
Снилось,  что  это  все  мне  снится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528322
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Tshway

Смерть

Смерть  -
розовая  резинка
на  веточке  придорожного  шиповника,
наполненная  миллионами
воинов  и  красавиц,
ученых  и  идиотов,
уродов  и  гениев,
а  водородная  бомба,
спрятанная  в  игле  ракеты,
мерзнущая  в  сырой  шахте  -
только  ее  небольшая  вероятность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527979
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014


Лао Лю

Коріння

Ти  видерла  мою  душу
з  корінням.
І  тепер
моє  серце  -птах,
а  очі  мої  -  скло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527983
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014


Владимир Зозуля

А у Вас так бывает?

Бывает  у  Вас  это  чувство?
Коснется  тоска  тебя  жалом
И  холодно  станет,  и  пусто,
И  места  под  крышею  мало…

Вдруг  небо  покажется  серым,
Каким-то  бездонным  и  стылым…
И  льется  оттуда  без  меры…
И  давит  тебя,  что  есть  силы…

Смешавшись  и  сбившись  так  густо,
Как  птичья  голодная  стая
Кружит  это  темное  чувство
С  холодного  неба  слетая.  

И  то,  что  стекало  водою,
Когда  тебе  было  под  тридцать,
Сегодня  тоской  дождевою
На  мокрые  пряди  ложится.

Паскудным  желтушечным  цветом
Оттенок  лица  тебе  красит,
Мешая  с  остатками  лета
Густые  осенние  грязи.

Ты  полон  тревог  и  сомнений...
Тебе  одиноко  и  грустно...
Твой  холоден  вечер  осенний…
БЫВАЕТ  У  ВАС  ЭТО  ЧУВСТВО??????????


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526647
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 03.10.2014


Владимир Зозуля

Осень

Уже,  наверно  ничего  не  будет…
Уже  стучат  дожди  по  мостовой…
И  монотонность  наших  серых  буден
Ложится  под  ноги  опавшею  листвой…

Уже  сегодня  не  хватает  солнца…
И  на  призывный  взгляд  из  под  зонта
Своим  лучом  навстречу  отзовется
Оно  теперь  лишь  только  иногда…
 
Уже,  как  раньше,  ничего  не  будет…
И,  словно,  пряча  друг  от  друга  взгляд,
На  улицах  растерянные  люди,
Завороженно  под  ноги  глядят.

Им  хочется  идти  теперь  быстрее.
Ведь  в  дождь  всегда  торопишься,  спешишь.
И  осенью  быстрей  всего  стареешь
В  дождливом  одиночестве  души…

Как  больно  колют  нас  осколки  чувства
В  осеннем  одиночестве  своём…
Как  глупо,  нерешительно  и  грустно
Мы  в  осени  своей  чего-то  ждем…

Но  ничего  не  будет  так,  как  прежде…
Не  возвратится  то,  чего  так  ждем.
И  все  свои  напрасные  надежды
Забудет  осень…  выплакав  дождем…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527546
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Михаил Брук

То не история любви

То  не  история  любви,
А  лишь  общенье  в  интернете.
И  у  души  своей  спроси:
«Ну,  как  зовутся  чувства  эти?»

Ты  незаметно  входишь  в  круг
Друзей  и  бед,  бесед,  событий
И  посвящаешь  свой  досуг
Тому,  с  кем  связан  сетью  нитей.

Усмешки,  комплименты,  лесть
А  так  же  ругань,  крики,  стоны,
Порой  угрозы,  даже  месть
Тебе  готовят  через  «клоны».

И  уничтожить  норовят,
А  то  и  флирт  затеять  бурный…
Все  та  же  жизнь,  на  первый  взгляд,
И  даже  блеск…  теней  гламурный.  

Все  та  же  плетка  и  донос,
Царят  по  воле  Карабаса,
Но,  Артемон,  честнейший  пес,
Вас  не  утешит  здесь  и  часа.

Мальвина,  дивная  краса,  
Набита  дурью  предрассудков.
Ей  ненавистны  чудеса,
И  бескорыстие  поступков.

Полон  -  для  кукол  тот  сундук,
Что  назван  ныне  интернетом.
Но  дух  остался,  затхлый  дух,
Когда  есть  жизнь,  зачем  нам  ЭТО?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527387
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014


Bogdan_Сhorniy

Дорожная история

Я  снова  в  дороге.  Люблю  это  состояние  –  движения.  Не  могу  долго  –  на  одном  месте.  Рутина…
Другое  дело  –  открывать  новые  для  себя  места  и  горизонты.  Красота!  Может,  поэтому  и  привязанностей  у  меня  нету  никаких.  Свобода,  простор  и  надёжный  механический  конь!  Вот  и  сейчас.  Можно  было  бы  заночевать  в  каком-то  придорожном  мотеле.  Но  не  спится…  И  трасса  ночью  свободнее.  Никто  не  мешает.
И  краевид  открывается  –  заглядение!  В  предрассветной  мгле  чуть  светлеет  край  горизонта.  Пелена  туч  закрыла  полотно  неба,  будто  накрыла  видимое  полушарие  гигантским  куполом.  Мотор    работает  как  часы.  Я,  простор  и  дорога.  Красота!  Но  взгляд  почему-то  невольно  скользит  по  мобилке,  небрежно  брошенной  на  пассажирское  сидение.  Позвонить  Тане?
Познакомились  мы,  в  общем-то  банально  просто.  Она  голосовала.  Я  её  подвёз.  У  неё  не  оказалось  денег.  Ну  и  не  надо  –  говорю.  Спасибо,  что  составила  мне  компанию.  Так  бы  и  разошлись.  Но  она  настояла  «Оставьте  мне  свой  номер  телефона!  Я  расплачусь».  Я  хотел  было  отказать.  Но  было  в  её  взгляде  что-то…  
Через  пару  дней  она  позвонила.  Нет,  я  отказывался  брать  деньги.  В  конце  концов  договорились  встретиться  в  кафе,  обмыть  знакомство.  Говорили  вроде  бы  ни  о  чём.  Она  немного  о  себе.  Я  немного  о  себе.  Много  смеялись.  Я  не  имел  на  неё  никаких  «видов».  Обычная  девчонка.  Может,  поэтому  разговор  вышел  лёгкий  и  непринужденный.  Славно  посидели.  Я  провёл  её  до  остановки,  и  собирался  уходить.  Она  как-то  замялась  :  «Спасибо,  чудесный  был  вечер.  Могу  я  вас  о  чём-то  попросить?»  «Что,  это  не  всё?»  -  едва  не  сказал  я  вслух.  Но,  как  человек  вежливый  ответил  :  «Да,  пожалуйста»
«Можно  я  вам  ещё  когда-нибудь  позвоню?  Когда  тишина  будет  невыносимой…»  Поначалу  это  было  просто  прикольно  –  разгонять  её  тишину.  Мы  болтали  о  том,  о  сём,  я  рассказывал,  в  каких  местах  побывал,  она  –  о  своей  учёбе.  О  маме.  О  даче.  Такие  маленькие  жизненные  пустячки.  Незаметно  звонки  стали  почти  ежедневными.  Привязанность?  Да  нет,  брат  Антон,  я  делал  это  для  неё.  Если  мне  это  не  трудно,  то  почему  бы  и  нет?  Она  не  путается  у  меня  перед  глазами,  не  заслоняет  мой  жизненный  простор.  Не  ограничивает  свободу.  Я  сегодня  –  здесь,  а  завтра  –  ищи-свищи!  Перелётная  птица!  Мне  нравилось  быть  эдакой  жилеткой,  которая  сушила  слёзы.  Потом  я  стал  замечать,  что  невольно  вспоминаю  фрагменты  разговора.  Интонацию.  Переливы  смеха.  Внезапное  тепло  в  голосе.  И  непроизвольно  улыбаюсь.  Моё  хорошее  настроение,  её  хорошее  настроение  –  что  может  быть  лучше?
…  Ещё  рано.  Таня,  наверное,  спит.  Я  уехал  внезапно,  не  предупредил  вчера,  что  с  самого  утра  звонить  не  стОит.  У  меня  важная  деловая  встреча.  Позвонить?  Если  после  четвёртого  звонка  не  возьмёт  трубку,  нажму  «отбой».  У  нас  –  обычная  дружба,  что  я  волнуюсь,  как  мальчишка?  Позвоню.    «Алло!?»
«–Привет!  Как  ты  угадал?  Я  думала  о  тебе…Где  ты?  Что-то  случилось?»
На  горизонте  край  неба  приподнялся,  и  оттуда  брызнули  первые  лучи  поднимающегося  солнца!
«Нет,  нет,  ничего  не  случилось!  Я  в  дороге.  Рассвет!  Тут  на  полнеба  –  рассвет!  Слышишь?»
«Слышу!  Конечно,  слышу!  Рассвет…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526759
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 01.10.2014


Бойчук Роман

Чом, Осінь, обрала мене ти. . ?

Затисну  акорди  і  вдарю  по  струнах  гітари,
Та  так,  щоб  душа  розгорнулась  й  торкнулася  вуст.
Чом,  Осінь,  мені  ти  наносиш  печалі  удари?
Заплаканий  клен  я,  а  сльози  мої  -  падолист.

І  плаче  гітара,  душа  виливається  в  пісню...
На  вітрі  твоїм  я  стою,  мов  оголений  нерв.
Назад  озиратися  в  літо  тепер  надто  пізно...
Чом,  Осінь,  обрала  мене  ти  з  між  інших  дерев?

Скажи,  ну  навіщо  холодиш  ти  поглядом  душу,
На  струни  мого  серця  лиєш  безжально  іржу?..
Зітхаючим  холодом  чую  у  відповідь:  "Мушу
Між  літом  й  зимою  свою  я  прокласти  межу..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526598
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Bogdan_Сhorniy

Підслухана розмова…

Я,  повір,  тебе  не  обрАжу…
І  дитину  твою  –  хвалю…
Та,  пробач,
Зайвих  слів  –  не  скАжу…
Бо  не  можу  тебе  –
В  петлю…
Стрілись  темною  ми  грозою,
Вас  закутав  у  свій  піджак…
Та  слова  всі  мої  –
ПрозОві…
Я  –  далеко  вже
Не  юнак…
Ціну  щастю,  і  горю  знаю,
І  життя  більш  за  все  люблю.
Не  порушу
Твойого  раю.
В  твані  постіль  –
Не  постелю…
Медом  коржиків  не  намажу,
Бо  непевні  рокИ  мої…
Зайвих  слів,
Ти  пробач,
Не  скАжу…
Бо  не  можна  мені  –  сім’ї…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525860
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 29.09.2014


Михаил Брук

Пару слов о Львiве.

Заранее  приношу  извинения  за
смесь  русского  и  украинского  языков.
Но  украинским  не  владею.  А  писать  о
Львове  только  по  русски  как-то  не  выходит.

Давненько,  давненько  тебя  я  узнал,
Костьоли  и  замки,  центральный  вокзал.

Парк  Стрийскiï,  брусчатка  и  звенящий  трамвай.
Да,  улицы-змейки,  ведущие  в  Рай.

Сады  и  аллеи,  домов  теснота,
Кафейни  и  бары,  и,  вдруг  …  пустота!

На  площади  Ринок,  где  нет  и  машин,
Аптека  с  пестами,  кафе,  магазин.

Вірменська  вулиця,  церьков,  замок,
Чей  колокол  вот  как  полвека  умолк.      

Мицкевича  ангел  крылами  взмахнет,
Лишь  гарная  дивчина  рядом  пройдет*.

Над  Замком  Высоким  царит  варьете.
Дорожки  тенистые  тонут  во  тьме…

Теперь  все  иначе,  сам  город    другой,
Названья  сменились,  но  тот  же  настрой,

В  загадочных  улицах  дремлет  покой…
Когда  же  увижусь  я  снова  с  тобой?

*Это  я  так,  для  красного  словца,  хотя  
доподлинно  знаю,    в  каких  случаях  ангел  
на  памятнике  Адаму  Мицкевичу  начинает
бить  крылами  (автор).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525989
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Bogdan_Сhorniy

10 фактов о Московии

[b]СТАТЬЯ  ИЗ  ИНЕТА[/b]

Пусть  россияне  опровергнут  эти  10  фактов:

1.  Державу  с  названием  -  Московия  царь  Петр  1  переименовал  в  Россию,  аж  в  18  веке,  в  1721  году.

2.  Племя  Мокши  назвало  свою  речку  Москва,а  перевод  этого  названия,  с  языка  Мокши,  звучит  как  "грязная  вода".  Любые  другие  языки  Мира  не  могут  перевести  слово  Москва.  Слово  "кремль"-  татарское  и  обозначает  укрепления  на  возвышенности.

З.  В  средние  века  все  картографы  Европы  писали  и  проводили  границу  Европы  вдоль  границ  Руси  (Русь  -  это  территория  нынешней  Украины!!!)  Московия  -  улус,  со  своими  финскими  народами,  всегда  была  составляющей  Орды  и  ее  Европа  справедливо  относила  к  Азии.

4.  Московия  (Россия)  платила  дань  Крымскому  Хану(!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!),  своему  СУВЕРЕНУ  и  ХОЗЯИНУ  ,который  был  правоприемником  Золотой  Орды,  вплоть  до  1700  года.  Царь  Московии  встречал  крымского  посла  на  Поклонной  горе,  садил  его  на  своего  коня,  сам  пешим,  под  узду,  вел  коня  с  крымским  послом  в  Кремль,
садил  его  на  свой  трон  и  вставал  перед  ним  на  колени!?

5.  В  1610  году,  в  Московии  на  Борисе  Годунове  (мурза  Гудун)  закончилась  династия  Ченгиз  идов  (родственник  Чингисхана)  и  на  трон  возвели  Алексея  Кошку  с  финского  рода  Кобылы,  а  при  венчании  его  на  Царство  церковь  дала  ему  фамилию  Романов,  якобы  прибывший  с  Рима  править  Московией!

6.  Екатерина  2-я,  после  оккупации  последней  свободной  Руськой  Державы-Великого  Княжества  Литовского  (тер.  Беларуси)  в  1795  г.,  своим  приказом  велела  назвать  угро-финские  племена  Московии  какими-то  великороссами,  а  украинцев  -  истинных  русичей  -  малороссами!

7.  Никто  и  никогда  не  видел  в  оригинале  договор  о  воссоединении  между  Московией  и  Украиной  якобы  подписанный  Б.Хмельницким  и  Царем  А.Романовым!?

8.  Уже  несколько  столетий  археологи  Московии  ищут  артефакты  подтверждающие  достоверность  Куликовской  битвы,  но  пока  безуспешно,  вот  только  басню  о  победе  Д.Донского  над  Мамаем  распевают  до  сих  пор,  на  все  голоса!?

9.  Псковская,  Новгородская,  Смоленская  области  России,-  это  бывшие  славяно-руськие  Княжества  и  до  угро-финской  Московии  не  имели  никакого  отношения,  покуда  Московия  -  Орда  не  оккупировала  их  соответственно  в  1462,  в  1478,  и  в  1654  годах.  А  в  других  областях  РФ  (Московии)  никогда  не  обитали  славянские  племена  и  народы.

10.  Золотая  Орда  и  ее  дочь  -  Московия,-  это  единственные  страны  Мира,  которые  держали  в  рабах  собственный  народ.  Это  и  объясняет  вечную  отсталость  богатой  на  природные  ископаемые  Московии  от  сравнительно  обделенных  на  природные  ресурсы  европейских  стран.  Ведь  эффективность  работы  свободных  людей  гораздо  выше,  чем  рабов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525265
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014


J. Serg

Восемь

Завывало  лето,  кусались  осы,  
у  матросов  были  ко  мне  вопросы,  
о  верлибрах  складных,  нескладных  одах,
о  стихах  штормящих  в  утробных  водах.  

Куковали  стены,  часы  болтались,
И  до  счастья  мне  не  хватало  малость,
То  ли  двух,  иль  трех  степеней  свободы,
То  ли  двух,  иль  трех  слов  во  славу  моды.  

Надрывался  телик,  томилось  тело.
Высоко,  как  Ту,  птица  пролетела.
Я  тянулся  рьяно.  
ты  тянулась  тоже,
и  любовь  прыщами  пошла  по  коже.
 
Корабли  ржавели,  паслись  верблюды,
опускалось  солнце  на  Арала  блюдо,
закипало  море,  кренились  строчки,
на  просторах  снов  три  блудили  точки...
 
Уходили  листья,  молчала  осень,  
дважды  два  -  четыре,  
если  нужно  -  восемь.
Все  равно  нам  денег  случалось  мало.
Нас  зима,  как  сад,  без  одежд  застала.
 
А  теперь  молчу,  судаком  по  ГОСТу,
И  цветы  ношу  для  тебя  погосту.
Помнишь,  на  заре  загорались  сосны?
Там  теперь  живут  будущие  весны.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525107
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2014


J. Serg

В Балаклаве

В  Балаклаве  хлопцы  в  балаклавах,
девки  в  стрингах,  стрингеры  в  дерьме.
Всем  по-горло  не  хватает  славы,
шиш  в  кармане,  ни  шиша  в  уме.

Ша!  Шуршат  и  шепчут  волны  в  бухте,
листригоны  давят  виноград.
Вон  в  чалму  врастает  местный  муфтий,
а  в  горе  зияет  чернью  ад.

Продавцы  и  лодочники  скупы,
бывшие  подводники  пьяны.
Ложь  вещает  Ягушка  из  ступы
о  судьбе  захваченной  страны.

Бабки  делят  под  подъездом  бабки,
брызгает  под  кустиком  москвич...
Я  молчу,  в  блокноте  ставлю  крапку,
И  молюсь  за  правидную  Сичь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523946
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Ксенофонт Обычайкин

Злобный стих

Стих  о  стихе,  стих  о  стихе  
В  мозгу  моём  не  стих,  
Зачат  в  грехе,  варён  в  ухе,  
Одной  из  поварих.

Пока  словами  истекал  
на  грудь  ей  и  живот,  
он  вдохновение  алкал,  
как  злобный  идиот.  

Он  небо  поднял  за  грудки,  
к  ногам  её  швырнул,  
потом  тату  её,  цветки  
сорвал,  мне  рот  заткнул.  

Пока  тычинки,  лепестки  
я  языком  искал,  
он  голым  влез  в  мои  носки,  
за  стол  мой  ускакал.

В  блокнот  вошёл,  слова  нашёл,
и  спит  теперь,  испит...  
Я  а  корю  себя  -  осёл,  
какой  же  я  пиит?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523220
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Ксенофонт Обычайкин

Птицы и злаки

Когда  стихи  в  печали  замолчат,  
Когда  стихи  покинут  этот  чат  
и  клиньями  потянутся  на  юг,  
Возьмите  мышь  и  запрягите  в  плуг,  
И  сайт  осенний  весь  перепашите,  
Посейте  буквы,  дальше  -  не  спешите...  
Проклюнутся  весною  дружно  знаки,  
И  зазвучат,  и  вложат  рифмы  в  злаки.  
Взойдут  озимые  зелёные  стихи!  
Да  здравствуют  поэты  от  сохи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523142
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 15.09.2014


J. Serg

Мезозой

 Когда  во  мраке  плещется  Донец,
а  на  начало  восстает  конец,
тогда  рычат  взаправдашние  тигры,
и  Жизнь,  дитя  ещё,  играет  в  свои  игры.

В  Европе  Боинги  взлетают  косяками,
и  воздух  пробуют  озябшими  руками,
война  за  мир  воюет  на  Донбассе,
и  человеков  на  шашлык  колбасит.

Хазария  кругом  и  армии  армада.
Луганск  и  Лисичанск  уже  преддверье  ада.
Солирует  трубач  в  степи  иерихонской
и  падают  тела  в  зеленый  щавель  конский.

Волнуется  огонь,  гудит  под  нос,  гундосит,
и  Марсу  на  порог  дары  свои  приносит  -
железо  и  людей,  погонщиков  и  стадо,
и  требует  взамен  три  колесницы  Града.
 
А  в  Газе  газзоват,  еврей  гнобит  араба,
и  как  там  не  крути,  а  рак  не  круче  краба.
Гробы  из  граба  лучше,  чем  из  бука.
В  наш  дом  приходит  Смерть,  как  водится,  без  стука.
 
Блестит  Владивосток  китайскою  звездою,
а  век  наш  с  каждым  днем  все  ближе  к  мезозою,
Великий  мудрый  Пу  вновь  делает  вираж,
Восторженный  плебей  визжит:  "Крымнаш!  Крымнаш!"
 
Как  не  видать  теперь  Обаме  рельсы  БАМа,
так  нам  не  целовать  ни  фрау,  ни  мадаму.
Как  мантру  мы  твертим  про    Мориса  Тореза,
и  глупость  признаем  за  таинство  прогресса.
 
Дымит  Армагеддон,  иль  сопло  террикона,
а  в  хатке  вековой  кровит  в  углу  икона.
На  желтом  минном  поле  зреет  море  хлеба,
а  мертвые  глаза  глядят  в  пустыню  неба.

Кадыровский  чечен  славянского  разлива
Народ  свой  предает  с  улыбкой,  горделиво,
он  оккупантский  стяг  лелеит  на  плече,
и  говорит:  "Земляк"  про  каманданте  Че.
 
Лабазный  коммунизм  и  Овощ  самодержный,
здесь  ватник  эталон  надежды  и  одежды.
Орда  берет  своё,  но  похищает  имя,
и  катится  "Ура!"  от  Мурманска  до  Крыма.

Красавицу  Любовь  и  Ненависть  уродку
От  прелестей  войны  спасает  только  водка.
Два  ворона  во  сне  по-ангельски  судачат,
И  молится  за  нас  распутная  Удача.
 
Огромная  Луна,  взойдя  над  горизонтом,
Парит,  как    лысый    Бог,  над  Понтом,  светит  спонтом,
И  шепчет    ветер  тополю  псалмы,
И  поминаем  Севастополь  мы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523565
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Шон Маклех

Серед ляльок

                                               «Я  не  люблю  кривляння  напівмасок,
                                                   Ляльки  –  то  ліпше.  Повністю.  
                                                   І  я  стерплю  їх  жести…»
                                                                                                       (Р.  М.  Рільке)

Поету  важко  жити  серед  масок,
Бачити  фальш  штучних  облич,
Примітивну  гру  підроблених  людей,
Які  є  не  тільки  поганими  акторами,
Але  і  просто  несправжніми  –  
Просто  ерзацем  –  
Пародією  на  людей,
Що  сіє  навколо  лише  зло.
Серед  ляльок  легше:
Самотність  відвертіша.
І  на  ляльку  ображатися  годі.
Хіба  на  лялькаря.
Але  він  сховався.
І  наперед  відомо,
Що  він  негідник.
Так,  так,  серед  ляльок  легше.
Ляльки  не  бувають  жорстокими.
Вони  лише  маріонетки.
Лише  інструмент.
Серед  них  (не  з  ними!)  зрозуміти  легше,
Що  все  не  насправді,
Це  все  вигадка
Божевільного  режисера…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522986
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Артур Сіренко

Короткі сни

Сам  собі
Нагадував  отамана
Лівобережжя
Божевільного1919  року,
Коли  ненароком  зазирав  у  дзеркало,
Щоб  пошкрябати  обличчя  бритвою,
Пошерхле  від  вітру  війни.
У  снах  навіть  відчувалась  важкість  шаблі
У  зашкарублих  долонях  орача,
І  тріскотіння  коників
Цокотіло,  як  голос  скоростріла.
У  цій  несправжній  пам’яті
Я  так  само  вбивав
Сірих  зайд-покидьків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522964
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Артур Сіренко

Бліндаж

                                                                       «О,  свята  моя  самотності  –  ти!
                                                                           І  дні  прості,  світлі  і  чисті…»
                                                                                                                                             (Р.  М.  Рільке)

За  що  я  люблю  степ  –  так  це  за  світанки.  Особливо,  коли  стоїш  на  висоті  чи  на  кургані  і  споглядаєш  споконвічне  світило,  яке  викочується  з-за  обрію.  (Як  так  звик  нині  мислити  себе  в  третій  особі,  що  це  назавжди  –  я  забуваю  про  себе.)  Тим  паче  коли  все  одно  мусиш  постійно  дивитися  на  Схід  –  в  бінокль.  

А  світанок  був  сьогодні  особливо  красивим  і  дарував  відчуття  якогось  особливого  спокою.  Тим  паче  –  ні  вночі  ні  зранку  не  стріляли,  дим  від  згарищ  розвіявся  і  знову  пахло  степом,  а  не  горілим  порохом.  (Постійно  відчуваю,  що  я  потрапив  в  якусь  анти  утопію,  в  чиюсь  божевільну  вигадку,  що  це  все  просто  не  може  бути  насправді.)  За  що  я  люблю  нинішню  армію,  так  це  за  можливість  цілодобово  знаходитись  на  свіжому  повітрі.  І  можна  без  перешкод  милуватися  світанками  –  інколи  це  просто  входить  до  службових  обов’язків.  

Сонце  здіймалось  все  вище.  Над  головою  з’явилися  ластівки  –  мої  улюблені  птахи.  І  де  вони  тут  гніздяться  серед  степу?  Роздивляюсь  у  бінокль  пагорби,  що  стирчать  за  два  кілометри  на  схід  затуляючи  шмат  виднокраю.  Раптом  на  пагорбі  виникає  москальський  танк  і  повзе  в  нашу  сторону.  Ого!  Несподівано.  Без  попередньої  стрілянини.  

«Танк  на  одинадцять  годин,  «Фаготом»  знищити!»  -  це  вже  мій  голос  і  одночасно  чужий.  

Солдати  стрепенулися,  кинулися  до  зброї,  розрахунок  «Фагота»  (о,  ці  «фаготики»)  до  свого  «інструмента»  -  зараз  вони  заграють  музику  війни.  Помітив:  в  очах  солдата  жах,  руки  трусяться  (це  його  перший  бій)  –  цей  влучить,  а  як  же!  

«У  бліндаж!!!»  -  це  я  вже  не  крикнув,  а  прогарчав  і  кидаюсь  до  «Фагота»  сам.  

У  голові  лунає  внутрішній  голос:  «Ногами  перпендикулярно  до  ракети!»  «Та  пішов  ти!  Сам  знаю!»  -  це  я  внутрішньому  голосу  у  відповідь.  Він  не  вперше  говорить  банальності  не  в  тему.  Я  за  це  на  нього  злий  –  теж  не  вперше.  

За  якусь  мить,  зауваживши,  що  ракета  встановлена  правильно  –  оком  до  прицілу.  Танк  уже  в  центральному  кружечку.  Швидко  вийшло  його  зловити.  У  мене,  можливо,  тільки  один  шанс.  Потім  почнуть  гатити  по  нас.  І  то  невідомо  чим.  Можливо,  всім.  

Пуск!  Бабах!  І  ракета  пішла.  Пішла,  полетіла  моя  ластівка,  тільки  б  не  підвела,  інакше  нам  тут  кінець.  Танк  повзе,  я  веду  приціл  за  танком,  ракета  слухняно  повертає.  Маю  одинадцять  секунд  поки  моя  пташка  долетить.  Так  це  ціла  вічність,  а  не  одинадцять  секунд.  Спалах!  Влучив!  Звук  від  вибуху  долетить  до  мене  через  шість  секунд.  Але  раптом  на  місці,  де  щойно  був  москальський  танк  злітає  в  небо  цілий  гейзер  вогню  і  летять  в  небо  шматки  заліза.  Такого  моя  ракета  зробити  не  могла:  це  вибухнув  боєзапас  танка.  Ще  два  танки,  які  було  з’явилися  на  пагорбі  різко  розвернулися  і  поповзли  назад  –  злякалися,  зрозуміли,  що  справи  тут  погані,  тут  засіли  люди  з  серйозною  зброєю.  Ех,  влупити  б  їм  навздогін  ще  одну  ракету,  але  не  встигну…  

Встаю  на  повний  зріст  біля  «Фагота».  Я  переміг.  Удача  і  цього  разу  зі  мною.  Бій,  який  тривав  лічені  секунди,  відгримів.  Можливо,  я  навіть  змінив  хід  історії.  Ось  вони  –  мої  кілька  секунд  тріумфу.  Мої  солдати  в  окопах,  шанцях,  «щілинах».  Я  стою  над  ними  і  дивлюся  зверху  вниз  –  і  на  своїх  солдат  і  на  весь  світ,  зрештою.  

Раптом  справа  бабахнуло.  Це  сусіди  –  третій  взвод  теж  шандарахнув  з  «Фагота».  Ех,  що  ж  ви  так  запізно  –  не  встигнете  –  ті  два  танки  вже  ховаються  за  пагорб.  Ракета  злітає,  але  раптом  замість  того  щоб  летіти  горизонтально  в  напрямку  ворожих  танків,  різко  злітає  в  гору  і  починає  виписувати  в  повітрі  викрутаси.  Чи  то  бракована  (совок  він  і  є  совок)  чи  то  контакти  підвели  –  сорок  років  все  таки  на  складах  лежала.  Покрутившись,  ракета  розвертається  і  летить  прямо  на  мене.  Мої  солдати  дивляться  на  мене  –  в  очах  жах.  Хто  падає  на  дно  окопу,  хто  кидається  в  «щілину».  

Один  солдат,  дивлячись  на  мене  знизу  вверх  кричить:  «Падай,  командире!  Падай!!!»  Сам  ти  падай!  Я  зі  смертю  граю  в  свою  гру.  Якось  стає  байдуже.  Просто  все  одно:  вічна  темрява  саме  зараз  чи  колись  пізніше.  І  що  буде  після  і  чи  буде  оте  «щось»  -  теж  все  одно.  Скільки  разів  я  був  за  крок  чи  за  мить  до  смерті,  кожного  разу  переживались  ці  «останні  хвилини»  інакше,  але  ніколи  не  було  так  спокійно  і  так  байдуже.  Продовжую  стояти,  навіть  не  пригинаюсь,  відчуваю,  що  на  обличчі  з’являється  посмішка.  Ракета  падає  в  тридцяти  метрах  від  мене.  Вибух!  Сніп  вогню,  диму,  землі  злітає  вгору.  Грім  і  запах  паленого.  Пронесло.  Мене  навіть  не  зачепило.  

Поступово  все  заспокоюється  –  і  степ,  і  люди.  Іду  в  бліндаж,  виганяю  солдатів:  «На  позиції!  Спостерігати!»  

Сідаю  в  бліндажі  на  гілки,  що  колись  були  руками  дерев  і  думаю  про  вічне.  Кількох  чи  то  сепаратистів,  чи  то  москалів  я  щойно  перетворив  на  ніщо:  атоми  їхніх  тіл  розсіялись  над  степом,  продовжують  вічний  кругообіг.  Їхні  душі  пішли  чи  то  у  Велике  Ніщо,  чи  то  у  сансару  і  втілюються    зараз  у  нових  живих  істот,  чи  то  в  нірвану  (що  сумнівно).  Ну  і  що?  Що  від  цього  змінилося?  Моя  карма?  Ні.  Світ?  Теж  ні.  

Я  знову  відчув,  що  хтось  стоїть  за  правим  моїм  плечем.  Я  ніколи  не  озираюся,  коли  приходить  таке  відчуття:  знаю,  що  побачу  худорляву  бліду  жінку  вдягнену  в  біле  з  блискучими  очима.  Раптом  чую  тонкий  (трохи  хрипотою)  жіночий  голос:

-  Ти  думаєш,  що  бавишся  зі  мною?

-  Ні,  я  ні  про  що  не  думаю.  І  мені  не  цікава  ніяка  гра.  Особливо  з  Вами,  пані.  Я  ніколи  не  граю  ні  в  які  азартні  ігри  з  жінками,  особливо  з  тими,  яких  поважаю…

-  І  все  таки  ти  думав,  що  бавився  зі  мною,  але  насправді  це  я  граюся  з  тобою.
 
-  Якщо  чесно,  ясновельможна  пані,  я  не  вірю  в  Ваше  існування.  Ви  моя  вигадка,  плід  моєї  хворобливої  уяви.  Вас  не  існує.  Ви  лише  місток  між  двома  існуваннями,  або  між  існуванням  і  надіснуванням  –  злиттям  з  першоосновою  Всесвіту,  втіленням  у  сам  Всесвіт.  Чому  Вас,  моя  королево,  бояться  люди  –  я  не  знаю.  Я  сприймав  Вас  раніше  як  добру  маму,  що  колисає  своїх  діточок  і  веде  їх  до  солодкого  сну.  А  тепер  я  Вас  сприймаю  як  подругу.  Стару  подругу,  з  якою  можна  поговорити  по  душам,  яка  завжди  зрозуміє.
 
-  Добре,  хоч  бабусею  ти  мене  не  назвав,  юначе.  Хоча  я  і  стара  як  світ,  але  жінки  не  люблять,  коли  їм  про  це  нагадують.
 
-  Ви  вічно  юна,  повелителько.  Навіть,  коли  світ  зістариться,  Ви  все  одно  залишитесь  вічно  юною.
 
-  Дякую  за  комплімент,  офіцере!  Але  погодьтеся,  що  Вам  не  хотілося  б  сьогодні  народитися  щуром  чи  їжаком,  а  карми  не  знає  ніхто  –  навіть  я  не  знаю  твоєї  карми.  А  якби  знала,  все  одно  би  не  сказала,  навіть  по  старій  дружбі…  

Потім  почувся  сміх  –  здалося,  що  зловтішний.  І  все  стихло  –  у  моїй  свідомості,  звісно.  

До  бліндажа  зайшов  старший  лейтенант  С.  –  командир  сусіднього  взводу  –  того  самого,  що  довбанув  ненароком  по  мені  ракетою.  Він  приніс  пляшку  мінералки:  програв  суперечку.  Ми  сперечалися,  що  москалі  і  сепаратисти  сьогодні  не  полізуть  (я  казав,  що  полізуть).  П’ю  воду  з  насолодою.  Він  в  тому  житті    був  істориком,  доцентом  університетським  –  я  теж,  але  не  істориком.  Він  продовжує  розмову,  яку  розпочав  ще  кілька  днів  тому:

-  Причина  кожної  війни  –  жінка.  Якщо  ми  хочемо  зрозуміти  чому  почалась  та  чи  інша  війна,  треба  шукати  жінку  в  тій  історії.  Нинішня  війна  –  не  виняток.  А  причиною  столітньої  війни  була  не  одна,  а  три  жінки.
 
-  Теза  якась  не  звична  для  Вас.  Я  Вас  сприймаю  як  доконаного  прагматика,  що  дивно.  Кожен  історик  –  романтик.  Ви  рідкісний  виняток.  Але  схоже,  сьогодні  Вас  потягло  на  романтизм.

-  Я  не  прагматик,  я  реаліст.  А  реалісти  не  мріють.  Вони  можуть  лише  бажати  якоїсь  конкретики.  От  Ви  зараз  про  щось  мрієте?
 
Якось  вихопилось  у  мене  зовсім  несподівано,  пригадався  чомусь  Акутагава  Рюноске:

-  Я  мрію,  щоб  хтось  задушив  мене,  коли  я  сплю…

-  Говорити  це,  значить  нарікати  на  Бога.  Докоряти  йому.
 
-  Чому?!

-  Бо  Ви  сумніваєтесь  у  його  майстерності,  у  досконалості  форм,  які  він  створює.

-  Так  Ви  вважаєте,  що  я  творіння  Боже,  його  досконалий  шедевр?

-  Безумовно!  Щоправда,  коли  народжувались  сепари,  то  Бог  спав.  І  ми  мусимо  виправити  його  помилку  знищивши  їх.  А  може  він  творив  сепарів  з  похмілля.
 
-  Ти  вже  богохульствуєш.

-  Ні…

А  над  степом  знову  здіймалася  спека.  Якщо  буде  тихо,  то  я  знову  буду  читати  Апокаліпсис  і  думати  про  часи  Римської  імперії…

(Світлина  автора  віршів.  На  світлині  -  автор  з  товаришем  по  зброї.  Написано  на  основі  реальних  подій.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522960
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Артур Сіренко

Книга пилу

                                       «…  Знаю  діла  твої,  
                                                 і  труд  твій,  
                                                 і  терпеливість  твою…»
                                                                                   (Апокаліпсис.  2.2)

         *        *        *
Це  писалося  у  потріпаний  записник  у  темному  і  сирому  бліндажі,  коли  стихали  вибухи  і  постріли.  Або  у  солдатському  наметі  –  або  в  мокрому  і  холодному  або  в  душному  –  знову  ж  таки  в  короткі  хвилини  відпочинку  яких  було  на  війні  мало.  Якби  це  я  писав  зараз  (хоча  я  і  досі  на  війні)  я  писав  би  все  це  зовсім  інакше.  Хоча  пройшло  зовсім  мало  часу  –  але  на  війні  час  вимірюється  інакше  –  хвилини  об’ємніші,  вагоміші,  іноді  просто  довжелезні.  Забагато  всього  було  пережито  за  ці  місяці.  Але  ці  нотатки  мені  дорогі  саме  тими  миттєвими  переживаннями  і  відчуттями,  які  я  намагався  схопити  і  втілити  в  слова  і  літери.  Я  ніколи  не  сподівався,  що  мені  вдасться  опублікувати  це  –  я  гадав,  що  ці  слова  кануть  у  небуття,  як  кануло  багато  чого  і  багато  хто.  Якщо  ви  читаєте  це  –  значить  мені  це  вдалося…  Це  етюди.  Це  просто  етюди  з  натури.

       *        *        *
Під  крислатими  старими  соснами  танки.  Повітря  сповнене  гуркотом  та  запахом  гіркого  диму.  На  мені  одяг  кольору  трави,  бруду  та  глини.  Люди  втомленими  очима  дивляться  в  небо  –  на  хмари,  що  принесли  жадану  прохолоду.  А  я  на  піску  накреслив  багнетом  ієрогліф  «Дао».  І  все  згадується  Конфуцій:  «Все  кінчено!  Я  не  зустрів  ще  людину,  що  може  засудити  себе  подумки,  коли  бачить,  що  помилився.»  А  якщо  не  подумки?  Якщо  засудити  себе  залізною  штукою,  що  плюється  металевими  сливами?  Але  ні!  Я  мушу  спочатку  засудити  ворогів.  Оцим  же  шматком  заліза.  А  мене  судити  буде  один  бородатий  дід  –  після  завершення  мого  «Дао»  -  мого  шляху.  

       *        *        *
На  війні  страшно  тільки  в  перші  дні  –  відчуття  того,  що  ми  всі  завтра  помремо  викликає  відчуття  жаху.  Потім  стає  байдуже.  Потім  думка,  що  ми  всі  завтра  помремо  викликає  відчуття  ейфорії:  «Ура!  Ми  всі  завтра  помремо!»  А  потім  уже  хочеться,  щоб  мене  вбили.  І  це  бажання  стає  нестерпним.  Стримує  це  бажання  померти  тільки  погляд  на  людей  –  на  людей,  що  змушені  виконувати  мою  волю  –  втілювати  у  вчинки  мої  слова.  Думка:  «Я  мушу  цих  людей  завтра  повести  на  смерть!»  -  стає  нестерпною,  спалює  розум,  знищує  волю.  Дивлюсь  на  цих  людей:  кожен  з  них  просто  впевнений,  що  смерть  стосується  когось  іншого  –  тільки  не  його.  І  ніхто  з  них  не  вірить,  що  життя  –  це  тільки  ілюзія,  короткий  спалах,  мить.  Саме  мить.  А  смерть  –  лише  хиткий  місток  між  двома  існуваннями.  Ніхто  не  вірить…

         *          *        *
Питаю  солдат:  «Коли  народився  Сітхартха  Шак’ямуні  Гаутама  якого  називають  Буддою?»  Всі  тільки  пожимають  плечима  –  мовляв,  не  знаю.  Один  солдат  з  мого  взводу  на  це  сказав:  «Будда  народився  дох…я  років  тому!»  Зрештою,  він  правий,  цей  солдат…  Ще  один  солдат  додав,  що  треба  спочатку  знищити  сепаратистів,  а  потім  згадувати,  коли  народився  Будда.  Зрештою,  він  теж  правий…

       *        *        *
Як  мало  людині  треба  для  щастя  (нехай  короткого)  –  тиша,  не  стріляють,  ковток  чистої  холодної  води  (а  день  спекотний),  листок  паперу  і  можливість  просто  подумати  і  щось  написати…  Тільки  на  війні  розумієш  важливість  правильних  слів.  Як  це  важливо,  щоб  хтось  сказав  тобі  правильні  –  прості,  банальні,  але  такі  потрібні  і  такі  правильні…

       *        *        *
…А  хмари,  як  завжди,  красиві.  Навіть  тоді,  коли  повітря  пахне  трупами.  Не  знаю,  як  можна  звикнути  до  мерців.  Як  може  це  не  викликати  відчуття  жаху.  Навіть  якщо  це  трупи  доконаних  негідників  –  сепарів…

                                                                                   «Як  важко  бути  разом  цілий  день
                                                                                       і  захоплено  філософствувати,
                                                                                       не  заводячи  мову  про  справедливість.»
                                                                                                                                                             (Конфуцій)

     *        *        *
Природа  тут  просто  чарівна  –  байраки,  діброви  у  глибоких  оксамитових  балках,  висока  трава,  квіти  звіробою  та  деревію  (нам  ними  пурхають  хвостаті  метелики-синявці).  Небо  високе  і  вигоріле  –  як  і  належить  бути  серпневому  небу.  Трава  пухнаста  і  запашна.  У  видолинку  кілька  розбитих  танків  –  хтось  тут  серйозно  «мочив  сепарів».  Здалеку  доноситься  мінометна  канонада  –  не  ясно  хто  по  кому  стріляє  –  чи  то  наші  по  сепарам,  чи  навпаки.  Риємо  бліндажі,  шанці  і  «щілини».  Ех,  мені  б  ще  пару  крупнокаліберних  кулеметів…  Під  час  відпочинку  читав  по  пам’яті  вірші  Р.  Кіплінга  –  «Холерний  табір».  Солдати  сказали,  що  я  неймовірний  оптиміст.  Потім  я  прочитав  їм  військові  епітафії  того  ж  Кіплінга  і  кілька  рубаятів  Омара  Хайяма.  Солдати  відповіли,  що  я  ще  більший  оптиміст,  ніж  вони  собі  уявляли.  Приємно  мати  солдатів  з  вищою  освітою.  Як  завжди  у  нас  неймовірна  армія  –  «армія,  що  народжується  раз  на  тисячоліття».  І  як  завжди  ця  армія  гине…  Коли  закинули  наш  взвод  у  цей  безлюдний  район,  де  тільки  степ  і  байраки,  і  якісь  руїни,  я  попросив  тільки  одне  –  карту…  Почув  у  відповідь:  «Для  чого  тобі  карта,  лейтенанте?  Тебе  все  одно  завтра  вб’ють!»  Так  настрій  зразу  покращав…  Я  зауважив:  «Старший  лейтенант!»  Зловив  дивний  погляд  на  прощання:  «Качай  шини,  старлєй!  І  вчи  гімн  України…»  Ну,  що  ж…  Як  судилось,  так  і  буде.  Очікуємо.  Найгірше  на  війні  це  не  страх  смерті  –  він  іноді  минає  і  переходить  в  ейфорію.  Найгірше  на  війні  –  це  очікування.  Невідомо  чого.  Отож  чекаємо…  Вночі  я  споглядав  повний  місяць,  що  викотився  і  зазирав  сумними  очима  меланхоліка  у  простір  між  байраками.  У  траві  помітив  змію  –  вона  повзає,  плазує  по  цій  землі.  Ми  не  плазуємо  –  ми  зариваємось  у  цю  землю,  щоб  втримати  її  і  вибити  звідси  ворога…

                                                                                               «…  Полиши  свій  серп  гострий  
                                                                                                             і  збирай  китиці  винограду  землі,
                                                                                                             бо  дозрілі  грона  його…»
                                                                                                                                         (Апокаліпсис.  14.18)

         *        *        *
Прочісували  ліс.  Той  самий,  з  якого  цілий  тиждень  стріляли  по  нас  з  мінометів.  Над  лісовою  дорогою  бачив  чорного  лелеку.  Рідкісний  птах.  Подумалось:  «Але  не  нині.  Тепер  у  Донецькому  краї  всі  лелеки  стануть  чорними.  Це  білі  лелеки  приносять  душі  дітей  у  цей  світ.  А  чорні  лелеки  відносять  душі  вбитих  людей  у  потойбічний  світ…»  Це  просто  я  зрозумів  ще  одну  маленьку  істину…

       *        *          *
Ось  і  скінчилася  війна  в  лісі  (а  я  так  люблю  ліс),  ось  і  довершився  степ  (а  як  він  пахне  влітку!).  Закинули  до  якихось  руїн:  розбиті  будинки,  понівечені  вагони  на  колії,  залишки  якихось  споруд  незрозумілого  походження  і  призначення.  Наказали  захопити  залишки  якоїсь  будівлі  і  утримувати  їх.  Докучливий  дрібний  дощ,  мокрий  одяг,  морі  слизькі  бетеери  і  беемпе  –  «бехи».  Тіло  не  хоче  слухатись  і  мозок  не  хоче  керувати  неслухняним  тілом.  Навколо  бруд,  багнюка,  уламки  цегли,  якісь  іржаві  залізяки.  У  повітрі  висить  сморід  –  тхне  чимось  огидним.  Така  вона  –  війна.  Руїни  виявились  порожніми:  тільки  гільзи  дзвеніли  під  ногами.  І  знову  очікування  біля  порожніх  вікон-бійниць.  Несподівано  згадав,  що  років  десять  тому  мені  часто  снився  саме  цей  будинок  зі  сходами,  що  ведуть  у  нікуди  і  з  дірками  в  стінах…  Все,  що  відбувається  зараз  зі  мною  мені  колись  снилося:  що  я  в  армії,  що  йде  війна,  і  саме  ось  ці  будинки  –  у  найменших  деталях  саме  ця  картина  мені  снилася…  

       *        *        *
У  взводі  з  30  чоловік  лишилося  19  –  взвод  тане  як  крига  на  весні.  Сьогодні  загинув  ще  один  солдат.  А  в  іншого  солдата  сьогодні  був  День  народження.  Як  співпало  –  в  одного  день  смерті,  а  в  іншого  –  день  народження.  І  спробуй  зрозуміти,  що  святкувати  –  яке  свято  важливіше.  Солдати  чомусь  у  перерві  між  боями  святкували  день  народження.  Було  скромно,  але  щиро  і  радісно.  Подарували  імениннику  стріляну  гільзу  (а  ними  тут  все  всіяне).  Сказали  прості,  але  потрібні  слова:  побажали  повернутися  додому  живим  і  здоровим.  Мені  як  командиру  і  просто  найстаршому  за  віком  у  взводі  теж  треба  було  щось  сказати.  Я  процитував  Омара  Хайяма:

                                                 «Про  завтра  не  гадай  –  воно  ще  не  настало,
                                                     Про  вчора  не  гадай  –  воно  навік  зів’яло,
                                                     Минуле  й  прийдешнє  –  опора  ненадійна,
                                                     Живи  хвилинами,  бо  їх  у  тебе  мало…»

Про  вино  і  жінок  я,  звісно,  не  говорив.  Нині  цим  людям  не  до  вина,  і  не  до  жінок…

       *        *        *
Сьогодні  День  Незалежності.  Зі  стріляних  гільз  від  гармат  2-42  з  БМП  («бехи»)  ми  виклали  на  землі  напис:  «З  Днем  Народження,  Україно!»  Мусить  же  бути  і  в  нас  свято…  Замість  салюту  стріляли  по  «сепарам»,  що  засіли  в  «зеленці»…

       *        *        *
Я  тепер  знаю,  як  пахне  війна.  Запах  війни  –  це  їдкий  запах  –  суміш  запаху  солярки  та  згорілого  пороху.  Цим  запахом  просякнуто  все  –  повітря,  руки,  одяг,  їжа.  Навіть  цей  нотатник  теж…

       *        *        *
Ця  війна  відрізняється  від  інших  тим,  що  можна  прямо  з  війни  подзвонити  додому.  Якщо  науковий  прогрес  і  далі  буде  йти  вперед  таким  темпом,  то  незабаром  можна  буде  подзвонити  вбитому  солдату  з  того  світу.  От  і  я  інколи  дзвоню  різним  знайомим  і  в  їх  тихе  життя  вривається  війна  звуками  пострілів  та  вибухів.  У  кожного  із  знайомих  свої  справи  –  буденні  і  важливі  (безсумнівно).  Тільки  в  мене  лишилася  всього  одна  справа,  яка  називається  смерть.    

       *        *        *
Вчора  приблудив  у  наш  бліндаж  якийсь  хлопець.  Сказав,  що  він  хоче  бути  добровольцем  і  воювати  за  Україну.  Ми  дали  йому  однострій  вбитого  солдата  і  автомат.  Тест  «свій-чужий»  здійснили  подивившись  йому  в  очі.  Так  тепер  розрізняють  своїх:  дивляться  людині  в  очі.  Це  вже  третій  воїн  в  нашому  взводі  з  Донецького  краю  (зі  мною  включно).  Один  з  них  врятував  все,  коли  я  сів  на  місце  вбитого  стрільця  в  БМП,  а  той  солдат  з  Донеччини  зарядив  гармату,  яку  я  самостійно  просто  би  тоді  зарядити  не  зміг…

       *        *        *
Погода  видалась  паскудна  –  з  самого  ранку  лив  дощ  (нудний,  дрібний,  майже  осінній).  Передчувалася  осінь.  Холод  і  сирість  пробирали  наскрізь.  Ще  й  поруч  хтось  «повісив»  димову  завісу.  І  так  туманно,  а  тут  ще  цей  дим  війни…  Почали  стріляти  –  і  вони  і  ми,  звісно.  А  я  вже  думав,  що  сьогодні  буде  спокійно.  Можна  було  б  відкласти  стрілянину  хоч  би  до  більш-менш  нормальної  погоди.  Стало  тоскно.  Але  чим  інтенсивніша  ставала  перестрілка,  тим  більше  ми  «розігрівалися»  і  негоду  перестали  відчувати.  Один  із  солдатів  сказав  мені:  «Професоре!»  (Солдати  іноді  називали  мене  фамільярно  –  не  «товариш  старший  лейтенанте»,  а  «професоре».  Хоча  я  в  тому  житті  зовсім  не  професор,  а  доцент).  Отже  солдат  запитав:  «Професоре!  А  Вам  не  доводилось  стріляти  з  мокрого  і  слизького  танку?»  «Ні,  не  доводилось!»  «А  доведеться!»  Я  подумав,  що  справді  доведеться.  Коли  командир  взводу  змушений  стріляти  –  значить,  зовсім  погано.  Але  нині  саме  так.  Саме  це.  Крім  того  у  взводі  я  стріляв  краще  за  будь-кого.  І  всі  це  знали.  Тут  почалась  просто  катавасія  зі  стріляниною.  Я  просто  відчув  нутром  і  шкірою  –  зараз  полізуть.  Заскочив  в  БМП  на  місце  стрільця  в  стані  якоїсь  ейфорії.  Почалось!  Справді,  із-за  лісочку  і  кущів  виповз  БТР  сепарів.  Це  я  вже  бачив  через  приціл.  Руки  якось  самостійно  від  мозку  смикнулись  і  навели  на  ціль  за  якісь  частки  секунди.  Постріл!  (Чергою  з  автоматичної  гармати).  Влучив!  В  далині  пожежа  і  дим  –  удача  зі  мною!  Придyрки,  навіщо  було  бортом  до  мене  повертатись?  Біля  підбитого  БТРа  з’явилися  людські  фігури  –  чи  то  з  машини  повискакували,  чи  то  вони  бігли  слідом.  Тут  вже  просто  з  кулемета  –  я  ще  ніколи  не  відчував  такої  радості  скосивши  довгою  чергою  двоногих  істот,  що  нагадували  людей.  На  війні  є  один  важливий  момент  –  його  не  можна  пропускати  і  потрібно  сказати  собі:  «Стоп!!!»  Це  коли  відчуваєш,  що  вороги  –  це  не  люди,  а  істоти,  лише  схожі  на  людей.  І  вбивати  їх  радісно  і  приємно.  Це  приносить  задоволенні.  І  хочеться  вбивати  ще  і  ще.  Тут  важливо  зупинитися  і  сказати  собі,  що  війна  це  не  нормальний  стан  людини.  Це  вимушено,  це  тимчасово.  Потім  треба  повернутися  у  нормальний  світ,  де  люди  є  людьми,  а  не  мішенями.  Але  коли  настане  оце  «потім»?  Ну,  от  і  все  –  бій  відгримів.  Все  тривало  якісь  лічені  хвилини.  Затихає.  Все.  І  світ,  і  люди,  і  машини.  Знову  нудьга  у  сірих  і  холодних  бліндажах.  Потім  чистити  гармати  і  кулемети  на  «бехах».  Потім  знову  очікування.  Вислуховування  розмов  солдатів  –  все  тих  же  і  ті  ж  розмови.  Один  солдат  з  Одеси  постійно  розповідає  мені  про  свою  сестру,  яка  служить  в  армії  Ізраїлю.  «…  От  закінчиться  війна  і  поїду  я  в  Італію…»  А  коли  вона  закінчиться?  Ще  один  солдат  (москаль  з  Криму,  але  воює  за  нас  –  бо  Україна  –  це  наша  спільна  Батьківщина  і  він  вірний  присязі)  сказав,  що  йому  тяжко  залазити  в  БМП  –  клаустрофобія,  мовляв.  Особливо  тяжко  йому  витягувати  з  БМП  «крабів»  та  гільзи.  Я  йому  відповів,  що  в  індійській  армії  «краби»  з  БМП  витягують  спеціально  видресирувані  для  цього  мавпочки.  Він  чомусь  не  повірив…

       *        *        *
З  нашого  взводу  з  30  чоловік  в  строю  лишилося  тільки  троє.  Але  ми  втримали  висоту,  яку  нам  наказали  обороняти  будь-що.  Те,  що  я  лишився  живий  –  випадковість.  Я  не  ховався  від  москальських  куль  за  солдатські  спини.  А  солдати  мого  взводу  полягли  –  православні  і  католики,  греко-католики  і  протестанти,  юдеї  і  мусульмани  –  за  свою  Батьківщину  і  за  свободу  людини.  Згадуйте  інколи  про  нас  –  ми  чесно  гинули  і  гинемо  за  Україну.          
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522007
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Bogdan_Сhorniy

Лиш добро врятує нас

А  пісня  летить  у  вись  у  тривожний  час!
І  слухають  душі  зболілі,  і  чують  люди  :
Добро  –  тільки  парость  добра  порятує  нас!
І  сонце  зійде!  І  усе  іще  добре  буде!

До  Бога  слова  вириваються  із  сердець,
З  землі  –  до  небес  ця  чудова  мелодія  лине!
Воскресне  земля,  як  Син  Божий  колись  воскрес!
І  спокій,  і  мир  –  запанують  на  Україні!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5x1TFeSDTyE[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522439
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 10.09.2014


Serg

Ти знайшла мене!

Відповідь  на  вірш
Любов  Ігнатова:    Я  тебе  віднайшла…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611



Я  ховався  у  сотнях  пробачень
Серед  тисяч  несказаних  слів
Поміж  мрій  моїх  дивних  означень...
Ти  знайшла  мене?
Я  і  не  смів...

Я  зростав  в  розмаїтті  осіннім
Заховавшись  у  колір-печаль
Десь  у  дивному  світі  інтимнім...
Ти  знайшла  мене?
Свічка  й  мораль...

Я  наївно  ховався  у  зливах
В  піднебессях  веселки-краси
Й  розчинявся  росою  в  краплинах...
Ти  знайшла  мене!
Маєш?  Проси!

Все  що  хочеш  й  бажаєш  у  світі,
Навіть  більше,  -  усього  мене...
Тільки  знай,
Моє  серце  в  зеніті,
А  Кохання  святе  й  неземне!


10.10.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453797
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 08.09.2014


J. Serg

Война уснула


Война  уснула.  Две  худые  тучи
Несут  по  небу  мертвую  сестру,
И  слезы  льют  на  мусорные  кучи,
Мешают  тлеть  вчерашнему  костру.

Я  жив  еще,  мои  глаза  открыты.
Дым  руку  тянет  в  сторону  куста.
А  лодка  дня  -  дырявое  корыто
Вот-вот  утонет  прямо  у  моста.

У  автомата  чешутся  патроны,
Приставлен  к  стенке  глупый  миномет.
Убитого  щенка  клюют  вороны.
У  страха  по  спине  стекает  пот.

Уходит  прочь  разбитая  дорога.
Хромает  вечер  мимо  в  медсанбат.
И  спит  война.  Она  убила  Бога.
К  чему  теперь  молитвы  и  набат?!
                                                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519424
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 08.09.2014


Tshway

Фестиваль

Сотня  поэтов
читают  и  читают
стихи
друг  другу.

Весьма  прозаичное  зрелище...

И  только  огромный  белый  кот  Есенин,    
спящий  на  столе  консьержа,
врезался  в  мою  память..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521458
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Tshway

Схожесть

Я  давно  заметил,
что  удивительно  похож  на    трамвай,
следующий  по  кольцевому  маршруту..
Старательно
поворачиваю  и  поворачиваю
направо.

А  когда,
усилием  воли  переведя    стрелки,
поворачиваю  налево,
вдруг,
оказываюсь  в  депо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521428
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Лао Лю

Чверть

як  зріє  сон
важкі  долоні
на  віях  Вія
степ  і  смерть

чорніє  крук
і  плине  горе
мандрує  світом
мертва  тінь

кульгає  нічь
війна  жартує
повітря  му-
ляє  гливке

так  лише  дзвін
шалені  коні
життя  години
може  чверть


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521390
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Лао Лю

Блажена тиша

холодний  всесвіт
крига  дум
колиска  світу
біле  поле
луни  відлуння
лютий  сум
та  мертві  душі
сплять  навколо
і  мари  міста
дивний  спів
і  шепіт  шепіт
навіжений
зима  зима
тих  голосів
та  лише  тиша
снів  блажена

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521947
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Ксенофонт Обычайкин

Окаянный

Вот  и  все  -  война  и  мир,
Колокольчики,  грибочки,
Кто  протер  страну  до  дыр  -
не  поставит  жирной  точки.

Вьются  крестики,  кресты,
вязь  бесформенных  растений,  
звезды,  свастики,  мосты,
полусвет  и  полутени.

Путь  неблизкий  -  мир,  война.
Марта  облик  оловянный.
Но  жива  еще  страна,
и  поэт  ваш  окаянный...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488424
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 06.09.2014


Лао Лю

Жито віршів

сміття  і  безлад
сивий  день
сторінка    тиші
крізь  залізо
очей  осіннє
скло  пісень
і  біль  і  легіт
і  валіза
і  вирій    рими
Рим  і  Крим
і  краму  мури
товстелезні
помру  як  стану
геть  старим
та  житом  віршів
я  воскресну

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521520
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Serg

ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ: ГіберНація…*

До  Дня  Незалежності  України

У  світі  великім  і  гарнім,
Де  люди  щасливо  живуть
А  небо  блакитне  й  безхмарне
І  квіти  повсюди  цвітуть,  -
Колись  там  і  я  народився
І  зріс  у  коханні  святім,
Ще  в  юному  віці  гордився
Безмежністю  думки  і  тим,
Що  тільки  краса  неймовірна
Крізь  щирість  божественних  мрій
У  римах  душі  ювелірних
Впливає  на  сутність  подій.
В  тім  світі  дитинства  й  уяви,
Солодкої  вати  бажань
Були  лише  добрії  справи
Без  краплі  тяжких  зазіхань...

Це  ж  треба?  Видіння  під  ранок:
Щасливе  і  світле  життя,
Виходжу  на  сонячний  ганок
І  знов  відчуваю  злиття
Сердечного  ритму  і  волі
У  вищім  стремлінні  про  те,
Що  хочеться  кращої  долі,
Що  стигле  зерно  проросте
Й  з'єднається  нива  з  блакиттю
Чарівних  моїх  сподівань
Струмочком  дзвінким  розмаїття,
Плекаючи  силу  зізнань,
Де  Віра  єдина  а  Мова
Навколо  вустами  звучить
Красою  величного  слова
Й  веселкою  в  небо  летить...

Скажіть,  що  потрібно  Вам,  люди?
Що  мушу  зробити  за  те,
Щоб  сумнівів  чорнії  груди
Полишили  зовсім!..  Святе
Стародавнє  писання  
Тлумачити  можна  повсяк,
Та  Віри  нема  без  єднання
Роз'єднаних  храмів!  Не  дяк,
Не  в  рясі  попівській  духовність,
А  в  душах  простих  прихожан,
Будівлі  й  хрести  -  то  умовність,
Як,  власне,  й  прикуплений  сан.
Сказати  Вам  хочу  і  мушу:  
Щасливе  життя  -  то  не  блат,
Сповідуйте  грішнії  душі,
І  слухайте  серця  набат...

Ми  люди  прості  та  звичайні
І  Мова  з  дитинства  -  ЛЮДСЬКА,
Нам  все  зрозуміло,  принаймні
До  серця  вона  нам  близька,
У  когось  вона  Українська,
Англійською  «чеше»  мій  сват,
Говорить  сусід  на  Російській,  -
І  перший  і  другий  -  мій  брат!
Істерику  нам  роздувають
Політики  наші  дурні,
Та  самі  з  дитинства  не  можуть
Два  слова  промовить!  Сумні
Тут  висновки,  як  не  сказати,
Якою  їм  мовою  враз?
Потрібно  думки  поміняти,
(А  може  ту  владу  прогнати)
Щоб  з  мовою  був  лиш  гаразд...

Можливо,  мені  то  наснилось,
Занадто  мрійлива  душа
На  грішную  землю  спустилась,
Пізнавши  спокусу  гроша,
Де  вчинки  -  не  міра,  а  сила,
Де  сила  -  не  дух,  а  кулак,
Знаряддя  -  не  сапа  чи  вила,
А  кожен  з  нас  -  влади  кріпак!
Невже  це  і  є  оте  справжнє
Щасливе  життя  на  землі?
Що  так  резонансно  й  поважно
Розводить  бажання  в  вині
І  б'є  нас  по  лівій  і  правій,
Не  можеш?  Підстав  ще  й  живіт,
Щоб  зовсім  загинути  в  лаві
Брехні,  що  скувала  політ...

Країно  моя  дивовижна!
Давай-но  вставай  вже  з  колін,
Щоб  сила  ідей  центробіжних
Вела  нас  до  звершень  і  змін,
Щоб  кожен  тобою  гордився,
Й,  віддавши  частинку  навік,
У  полум'ї  нації  злився
В  єдиний  щасливий  потік!
Поборемо  труднощі  й  злидні,
Усіх  ворогів  проженем,
І  західні  землі  і  східні,
Окроплені  сльозним  дощем
Й  тілами  героїв  майданів,
Нарешті  проникли  у  суть:
Кохання  не  знає  кайданів!
Свободу  життям  дістають!

Можливо,  це  щире  бажання
Те  замкнуте  коло  змести
Сердечної  рими  старанням,
Щоб  вільними  далі  іти,
Й  щодня  у  собі  відчувати:
Я  справжній  і  відданий  син,
Свою  Батьківщину  кохати
І  знати,  що  ти  не  один!

24.08.2014

*  (лат.  hibernatio-  зимівля,  зимова  сплячка,  від  hi-bernus  -  зимовий)  -  1)  Г.  природна  -  те  саме,  що  й  сплячка.  2)  Г.  штучна  -  глибока  блокада  реакцій  вегетативної  і  гормональної  систем  організму  людини  чи  тварин  за  допомогою  комплексного  застосування  фармакологічних  засобів.  Віддалено  нагадує  стан  зимової  сплячки  тварин.  Створюється  на  допомогу  організму  в  його  боротьбі  із  загрозливими  для  життя  діяннями  зовн.  і  внутр.  середовища.  Призводить  до  уповільнення  життєвих  процесів,  що  знижує  гол.  чин.  потребу  організму  в  кисні.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519212
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 28.08.2014


Ксенофонт Обычайкин

Псков молчит

Псков  молчит,  молчит  и  Псаки.
Улыбается  тиран:
"Про  убитых  -  это  враки,
Обманул  и  вас  экран."

Спят  обманутые  жены,
их  мужья  в  могилах  спят,
безголовы,  обожжены,
кто  без  кистей,  кто  без  пят.

"Русь  святую  защищали
на  украинской  земле"  .-
киселевы  вам  вещали
о  добре  с  ружьем  и  зле.

Чтобы  нас,  русскоязычных  ,
превратить  в  огонь  и  дым,
К  нам  чеченцев  слали  зычных,
и  казаков  пьяных  в  дым.

Чтобы  было  неповадно
ампираторов  взашей,
хунтой  нас  назвали  ладно,
вынув  вату  из  ушей.

А  теперь  солдат  невинных
жгут  в  горниле  мерзкой  лжи...

Псков,  тиран,  готовит  шины,
Точит  Вологда  ножи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519981
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014


Tshway

Звезды созрели

В  августе  жарком
в  небе  вечернем
звезды  созрели.  

В  Лиры  лукошко
буду  срывать  их
ночь  неустанно.  

Зимнею  мглою
пусть  освещают
к  счастью  дорогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519300
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Bogdan_Сhorniy

Ці фантастичні українці

[i][b]СТАТТЯ  З  КОНТАКТУ.  ВИБАЧТЕ,  ЗБЕРЕЖЕНО  МОВУ  ОРИГІНАЛУ.[/b][/i]

[b]Ці  фантастичні  українці.  Варте  того,  щоб  дочитати  до  кінця.[/b]

Пятница,  первый  час  ночи.  Круглосуточный  супермаркет  "Велика  кишеня"  на  улице  Академика  Вернадского.

Вхожу  и  возле  фруктов  вижу  нацгвардейца...  Лицо  обветренное,  весь  пыльный,  крепкий  запах  мужского  пота...  Все  было  очевидно  -  человек  вернулся  из  зоны  АТО,  и  пытался  не  прийти  домой  с  пустыми  руками.

Тут  зазвонил  мой  телефон.  Пока  я  говорила,  он  посматривал  на  меня.  Его  глаза...  У  нас  были  такие  глаза  18-20  февраля.  В  этих  глазах  был  тот  микс  эмоций  и  переживаний,  которые  еще  не  мог  осознать  мозг  человека,  побывавшего  в  аду  и  не  сломавшегося  там.  

-  А  вы  домой  вернулись?  -спросила  я.

-  Ну,  еще  один  квартал  не  вернулся.  Зашел  в  магазин.  А  Вы-  журналист?

-  Да.  У  вас  есть  семья,  ребенок?

-  Да,  жена  Оля  и  дочка  Вита,  4  года.  

-  Вас  как  зовут?

-  Саша!

-  К  Вите  точно  с  пустыми  руками  нельзя.  Я  хочу  вам  подарить  эти  персики,  а  вы  купите  все  остальное,  что  она  любит.

-  Да,  особо  не  разгуляешься.  Денег  на  карточке  пока  нет.  Вот  только  40  гривен.  Родина  оценила...

И  тут  меня  понесло!  Откровенно  говоря,  мой  мозг  слетел  с  катушек...  За  плечами  была  тяжелая  неделя  фактически  круглосуточной  борьбы  с  государственной  машиной,  с  ее  враньем  и  попытками  скрыть  правду,  волонтерство,  розыск  людей,  успокаивание  мам...  И  тут  -  конкретный  Саша  без  денег...  

-  Родина  -  это  не  Минфин,  Родина  -  это  люди....  Вот  смотрите...  

Фрукты  стоят  близко  к  кассам.  Ночью  -  один  кассир.  И  там  вечная  очередь  человек  10-12.  В  основном,  мужчины,  студенческие  компашки...  По  залу  еще  народ  парочками  бродил...  И  я  громко  обратилась  к  очереди.

-  Познакомьтесь,  это-  Саша.  Он  возвращается  к  дочке  Вите  домой  из  зоны  АТО.  

Начались  аплодисменты...  А  потом  люди  пошли  ему  жать  руки,  хлопать  по  плечу.  И  главное,  -  начались  предметные  мужские  вопросы...  А  не  "ну,  как  там?"

-  Ты  пустой?  Так,  на  тебе,  Саня...  Мужские  портмоне  открывались,  и  наши  люди  просто  доставали  купюры  по  100  и  200  гривен.  Александр  сначала  онемел,  потом  начал  отказываться,  краснея  до  ушей,  упирался,  говорил,  что  он  -  не  побирушка.

-  Ты  не  отказывайся,  а  бери  и  отвечай  на  вопросы.

-  Ты  там  народ  защищаешь  или  кого?  -Народ.  -  Вот  народ  тебя  и  поддерживает..  -  И  в  том  же  духе...

-  Ты  надолго?

-  Пока  на  месяц.

-  Вернешься  туда?

-  Да,  главное,  чтобы  п*здуны  и  плесень  не  вернулась.  Есть  такие...  Тут  единство  надо,  а  они  сопли  разводят...  Пристрелил  бы  сук  на  месте....  Я  накладывала  персики,  рядом  девушка  выбирала  бананы,  еще  одна  -  сливы.  Мы  друг  за  другом  пошли  к  опустевшей  кассе.  Я  оплатила.  В  мой  пакет  с  персиками,  девушка  предложила  положить  бананы  и  сливы.  Оказалось,  это  девочки  для  Саши,  а  не  для  себя  выбирали.  Рядом  взгромоздился  второй  пакет  и  громкий  женский  голос  женщины  лет  55.

-Так,  мужики,  обменяйтесь  телефонами,  и  потом  будете  войну  обсуждать.  А  вы,  Саша,  берите  эти  пакеты  и  бегом  домой.  А  то  тут  овощи,  мясо  ...  Жарко...

-  Да,-  раздался  еще  один  женский  голос...  -  и  еще  один  полный  пакет  грохнул.-  А  у  меня  тут  для  вас  йогурты,  творог,  сметана...  Это  все  в  холодильник  надо  побыстрей...

-  А  у  нас  торт  -  добавила  еще  одна  девушка,  окруженная  компашкой,  у  меня  за  спиной,  уже  отходя  от  кассы.

-  И  мороженого  10  пачек...  и  сок,  -  еще  одна  девушка  с  подружкой  уже  у  кассы...

-  И  сигареты  с  пивом...  Хо-о-олодным!  -  ребята-студенты...

Воцарилась  пауза.  Растерянный  Саша,  выпучив  глаза,  на  нас  молча  смотрел.  А  потом  сказал:  "Да,  не  надо!!!  Вы  чтоо-о-о-о?"  Народ  начал  возмущаться...

-  Так,  я  -  на  машине,-  сказал  мужчина.-  Деньги  бери.  Сейчас  я  оплачу  свое  и  отвезу  тебя.

Когда  мы  все  это  погрузили  в  машину.  Растерянный  Саша,  поблагодарив  каждого,  посмотрел  на  нас  и  выдал:  

-  Народ,  ну,  я  от  вас  ох**ваю...  Ты  -  реальная  Родина.

*************************
[i]Я  звичайно  під  "чижими"  творами  закриваю  коменти.  Та  мені  хтось  сказав,  що  не  варто.  Не  знаю  як  правильно.  Нічого  закривати  не  буду.  Та  якщо  ви  просто  ПОЧИТАЄТЕ,  буду  вдячний.  Мене  ця  розповідь  розчулила[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518385
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014


J. Serg

Пересуды

На  вечерней  аллее  танцует  девица  манерно  и  плохо.
Я  втираю  в  твои  обожженные  плечики  сливки.
Из  балкона  виднеется  краешек  темного  моря
и  кафешек  светящихся  два,  или  больше  навскидку,  десятка.
Какафонит  нещадно  суббота,  а  ты  после  долгого  вздоха  
расстегнуть  позволяешь  невинный  сиреневый  лифчик.
Я  целую  соленые  губы,  как  это  занятие  сладко!  

Ты  играешь  на  флейте  мелодию  нежную  страсти,
вспоминаешь,  смеясь,  о  забытой  на  пляже  бутылочке  колы,
прерываешься,  вдруг,  и  уходишь,  ругая  из  комнаты  власти,
возвращаешься  с  пивом  в  бокале  такой  ослепительно  голой!

И  куницы,  и  лисы,  и  гуси,  и  ласки  таят  куннилингус,
и  вплетаются  в  пряди  твои  хрипловатые  стоны...
Побеждает  в  кафешках  серебряный  голос  Доминго.
А  лицо  твое  в  страсти  достойно  иконы.

А  когда  после  шторма  смешаем  мы  соки  и  воды,
из  пучины  морской,  где  живут  кистеперые  люди,
выйдет  увалень  славный,  своей  не  стесняясь  природы,
и  по  свету  пойдут  пересуды.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517872
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Bogdan_Сhorniy

Ты - господин? ) ) ) ) ) ) ) ) ) )

Кричит  х*ло  -  Я  -  ВОЛЬНЫЙ  ЦАРЬ!
Да  ты  -  никто!  Ты  просто  тварь!
Ты  захватить  мечтаешь  МИРЪ????
Смотри,  х*ло,  уже  Сибирь
Поднялась,  гнёту  вопреки!
Г*овном  не  запрудить  реки!!!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517802
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Bogdan_Сhorniy

ГОРДИТЕСЬ АРМИЕЙ УКРАИНЫ

11  ПРИЧИН  ГОРДИТЬСЯ  АРМИЕЙ  УКРАИНЫ

У  них  нет  даже  одинаковой  формы,  что  уж  говорить  про  «броники»  и  другое  снаряжение.  Сумма  зарплаты  может  вызвать  смех  даже  у  московского  дворника  с  раскосыми  глазами.  Но  они  стоят  до  конца,  если  проанализировать  некоторые  факты,  можно  смело  сказать  –  наша  армия  одна  из  лучших  в  мире,  ей  можно  гордится.  Солдаты  достойны  звания  Воинов  Света.  Для  этого  есть  целых  десять  веских  причин.

1.  Наши  вооруженные  силы  восстали  как  птица  Феникс  из  пепла.

После  развала  СССР  нам  досталось  огромное  количество  войск  и  вооружения,  эту  армию  можно  было  сравнить  (по  крайней  мере,  количественно)  с  войсками  всех  западноевропейских  стран.  Но  практически  23  года  шло  планомерное  уничтожение  вооруженных  сил.  Техника  и  вооружение  продавались,  бюджет  сокращался,  но  даже  те  средства,  что  выделялись,  шли  в  карманы  генералов,  а  не  на  заправку  танков  или  проведение  учений.  И  после  всего  этого  армия  проявила  боеспособность  и  стойкость.

2.  Изменилась  логика  ведения  войны

«Победа  любой  ценой,  захват  больших  городов  к  праздничной  дате»  –  Вот  советская  логика  ведения  войны.  Как  говорил  маршал  Жуков  генералу  Эйзенхауэру  «Наши  солдаты  наступают  через  минное  поле  так,  как  будто  его  там  нет».  Только  во  время  взятия  Берлина  красная  армия  потеряла  столько  же  солдат  убитыми,  как  американцы  за  всю  европейскую  компанию.  А  для  чего?  Чтобы  первыми  войти  в  Берлин  –  взятие  города  важнее  человеческой  жизни.  И  до  самого  конца  СССР  ничего  не  менялось  –  воины-афганцы  помнят,  как  их  заставляли  брать  высоту  или  зачищать  горный  аул  только  для  того,  чтобы  порадовать  приехавшего  из  Москвы  с  инспекцией  генерала.

Сейчас  все  поменялось.  Гибель  более  десяти  солдат  в  одном  бою  (вспомните  Волноваху  или  недавние  события  под  Шахтерском)  вызывает  у  всей  страны  настоящий  шок.  Первым  делом  закупаются  не  прицелы  или  вооружения,  а  бронежилеты  и  каски,  то  есть  средства  индивидуальной  защиты.  Переход  на  западную  логику  ведения  войны,  которая  ставит  человеческие  жизни  наивысшей  ценностью,  замечается  буквально  во  всем.

3.  Нет  бездумных  наступлений

Обратите  внимание,  что  наименьшие  потери  наши  войска  несут  во  время  наступательных  операций.  Нападение  на  колонны  на  марше,  засады,  обстрел  окопавшихся  войск,  находящихся  в  обороне  –  вот  главные  источники  потерь.

Да,  наши  генералы  –  не  самые  лучшие.  Да,  они  тоже  совершают  ошибки.  Но  те  операции,  которые  они  планируют,  рассчитаны  таким  образом,  чтобы  сохранить  личный  состав.

4.  Террористы  за  все  время  войны  не  одержали  ни  одной  победы

Все,  что  боевики  могут  записать  себе  в  актив,  произошло  возле  границы  с  РФ.  Так  что,  все  эти  «котлы»,  все  эти  сожженные  танки  и  автомобили,  все  это  –  заслуга  регулярной  армии  РФ,  артиллеристов  и  диверсантов.  Отряды  этих  Гиркиных-Безлеров-Мозговых  даже  не  могут  захватить  окруженный  аэродром  (по  сути  –  небольшой  участок  ровной  земли),  который  простреливается  со  всех  сторон  их  артиллерией.

Все  успехи  террористов/наемников  РФ/оккупантов  –  это  исключительно  заслуга  вооруженных  сил  РФ.  Но  и  российские  солдаты  не  могут  ей  гордится,  ведь  наши  не  могли  им  ответить.  А  так  –  стрелять,  зная,  что  тебе  не  ответят  –  любимое  занятие  российской  армии.  Как  и  прикрываться  детьми.

5.  Чтобы  освободить  город,  нашей  армии  совсем  не  нужно  его  разрушать.

Конечно,  совсем  без  разрушений  не  обойтись,  но  они  минимальны.  Не  верите?  Взгляните  на  фотографии  из  Чечни.  А  ведь  у  чеченцев  не  было  такого  количества  бронетехники,  средств  ПВО,  артиллерии  и  даже  стрелкового  оружия.

6.  У  нас  очень  мало  дезертиров  и  предателей

За  все  время  конфликта,  оружие  бросили  не  более  ста  человек.  Если  предположить,  что  общая  численность  нашей  группировки  около  30  000,  то  это  составляет  всего  0,33%.  Когда  «дедывоевали»,  то  даже  по  официальным  данным  процент  дезертиров  составил  3-4%.  Из  30  миллионов,  призванных,  не  захотел  защищать  Родину  1  000  000  человек.  Это  самые  «скромные  данные»,  от  коммунистических  историков,  любой  другой  автор  приведет  вам  большие  цифры.

Необстрелянные,  не  умеющие  толком  держать  в  руках  автомат  призывники,  находящиеся  под  постоянным  артиллерийским  обстрелом  из-за  границы  с  РФ,  в  большинстве  своем  стоят  до  конца.  Что  характерно,  больше  всего  происшествий  случилось  с  одной  и  той  же  бригадой.

7.  У  нас  есть  настоящий  Спецназ

А  вы  знаете,  кто  захватил  аэродром  в  Краматорске  и  удерживал  его,  не  получая  не  только  боеприпасов,  но  даже  воды?  К  сожалению,  номера  частей  пока  не  называются,  можно  только  назвать  командира  –  Сергей  Кривонос.

Еще  можно  вспомнить  о  других  аэродромах.  Например,  в  Луганске  его  «держит»  80  полк  и  другие  части  ВДВ.  В  Донецке  –  то  же  самое.  Нет  возможности  вывести  раненых,  постоянная  нехватка  воды,  боеприпасов,  медикаментов  –  всего.  И  эти  части  меньше  всего  жалуются  на  жизнь.  Герои  стоят  до  конца,  они  знают,  что  если  аэродром  попадет  в  лапы  террористов,  российская  авиация  получит  формальное  оправдание  для  бомбежки  наших  городов  –  мол,  это  все  ополченцы,  захватившие  технику  на  аэродроме.  У  нас  есть  связь  с  одним  офицером,  который  уже  давно  на  Луганском  аэродроме.  Что  он  говорит?  «Мама,  у  меня  все  хорошо,  вернусь  домой  с  победой».  Одно  слово  –  Спецназ.

8.  Наши  танки  ездят  и  стреляют

Вы  когда-нибудь  пробовали  держать  машину  в  гараже  целый  год,  а  потом  ее  завести?  А  два  года?  А  пять,  десять,  двадцать  лет?  Танки  и  бронетранспортеры,  БТР  и  БМП,  да  практически  вся  техника  нашей  армии  стояла  в  боксах  и  не  выезжала  десятилетиями.  На  минимальное  техническое  обслуживание  деньги  не  выделялись.

И  вот,  когда  началась  война,  танки  поехали.  Да,  техника  ломается,  она  не  выдерживает  такого  интенсивного  использования.  Но  ее  тут  же  возвращают  в  строй.

9.  В  армии  люди  позабыли  о  противоречиях

Куда  попали  первые  добровольцы,  активисты  Майдана?  В  Национальную  Гвардию.  А  что  такое  Национальная  Гвардия?  Это  бывшие  внутренние  войска,  именно  они  стояли  на  Майдане  против  активистов.

Теперь  эти  люди  воюют  бок  о  бок,  они  делят  хлеб  и  патроны.  Они  готовы  отдать  жизнь  друг  за  друга,  хотя  всего  лишь  пару  месяцев  назад  между  ними  была  только  пропасть  из  ненависти.  Одно  слово,  патриоты.

10.  Вокруг  армии  сплотилось  все  общество

«Крылья  Феникса»,  «Армия  SOS»,  «Народный  проект»  –  список  организаций  и  отдельных  волонтеров  можно  продолжать  до  бесконечности.  Сумма,  которую  переводили  на  нужды  армии  через  звонки  на  короткий  номер,  очень  быстро  достигла  отметки  в  100  000  000  гривен  и  перевалила  за  нее.  Люди  отдают  для  армии  последнее  и  ни  о  чем  не  жалеют.

Да  что  тут  говорить,  вот  тут  собраны  координаты  практически  всех  основных  волонтеров.  Заходите,  выбирайте  удобный  вам  способ  и  помогайте.

11.  Даже  враг  признает  силу  нашей  армии

Откройте  любое  российское  СМИ.  Почитайте  любую  группу  рашистов  в  социальных  сетях.  Везде  только  и  криков  об  иностранных  наемниках,  поставках  вооружения  от  стран  НАТО,  присутствии  военных  инструкторов  и  наемников  из  частных  военных  компаний.

Нашим  врагам  просто  стыдно  признать,  что  их  планомерно,  спокойно  побеждает  Армия  Украины.  Хотя  наша  страна  обороняет  территорию  и  имеет  право  привлекать  иностранную  военную  помощь,  все  прекрасно  знают  –  АТО  проводится  без  иностранцев.  Это  наши  Воины  Света  побеждают  террористов,  поддерживаемых  могущественной  нефтяной  империей.

[b]З  ІНЕТУ.  АВТОР  НЕВІДОМИЙ[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517137
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Bogdan_Сhorniy

Что у Путина на уме…

[b][i]СТАТТЯ  З  ІНЕТУ[/i][/b]

[b]Что  у  Путина  на  уме,  то  у  Жириновского  на  языке.[/b]  

Самый  известный  сумасшедший  российского  политикума  давно  уже  выполняет  роль  грозного  шута  при  царе.  Очень  удобная  схема  –  то,  что  президенту  нельзя  говорить  из  соображений  дипломатии,  одиозный  лидер  фракции  в  Госдуме  может  выдавать  без  всяких  ограничений.

Конечно,  чушь  лучше  нести  бережно,  чтобы  не  расплескать.  Чушь  хороша,  когда  она  полная.  Но  широта  русской  души  требует  размаха  –  вот  и  получается  Жириновский.  В  принципе,  такой  шумный  и  скандальный  соратник  всегда  был  очень  удобен  Путину.  Излагал,  что  требуется,  пугал,  нес  полную  ерунду.  На  его  фоне  Владимир  Владимирович  выглядел  умеренным  и  разумным  человеком.  Но  лучше  с  умным  потерять,  чем  с  дураком  найти.  В  последние  дни  шут  оказал  царю  медвежью  услугу.  И  очень  пригодился  Украине.  
 
На  днях  «сын  русской  и  юриста»  Жириновский  сделал  целый  ряд  громких  заявлений.  Хотя,  лучше  сказать  не  сделал,  а  именно  наделал.  Он  рассказал,  что  Путин  может  начать  третью  мировую  войну,  и  если  Европа  не  изменит  свою  политику  в  отношении  Украины,  то  она  может  быть  сожжена.  "Судьба  прибалтийских  государств  и  Польши  уже  определена.  Они  будут  стерты  с  лица  земли.  Ничего  там  не  останется",  -  сказал  Жириновский  в  эфире  "Россия-24".  
 
Естественно,  польский  МИД  не  мог  игнорировать  подобные  высказывания  и  пригласил  посла  России  для  пояснений.  Какими  были  эти  пояснения,  можно  представить,  но  дело  совершенно  не  в  них.  Жириновский  оказал  услугу  Украине.  Он  фактически  от  имени  России  озвучил  то,  что  украинские  политики  пытаются  донести  до  коллег  из  ЕС  уже  несколько  месяцев.  Балансируя  на  грани  экономической  катастрофы,  Россия  не  способна  развиваться  в  созидательном  ключе.  Падение  уровня  жизни,  дефицит  бюджета  и  пустые    полки  магазинов  представляют  куда  большую  угрозу  правящему  в  Кремле  режиму,  чем  любая  внешняя  угроза.  Именно  эта  ситуация  диктует  логику  действий.  
 
Чтобы  отвлечь  собственный  народ  от  экономических  проблем  Путин  будет  играть  на  эмоциях  по  привычной  схеме  –  «всюду  враги,  русских  обижают,  Крымнаш  и  наваляемпиндосам».  При  чем  тут  харчи,  когда  весь  мир  против  России?  Сожрать  Крым  и  Донбасс  в  этой  ситуации  мало.  И  даже  Украины  Путину  мало.  Он  будет  воевать,  пока  не  свернет  себе  шею,  потому  что  результаты  его  правления  уже  не  позволяют  жить  в  мире  и  сохранить  власть  –  свои  же  снесут.  Так  что  будет  воевать.  
 
Шею  себе  он  безусловно  свернет.  Вопрос  только  –  какой  ценой  и  за  какое  время.  Страны  Балтии,  Польша,  Молдова…  а  может  и  до  Берлина?  А  что  –  «Непосрамимдедов»  тоже  раскрученный  мем.  Вот  и  выходит,  что  дешевле  и  лучше  для  всех  будет  остановить  его  еще  в  Донбассе.  Общими  усилиями.  А  Жириновскому  скажем  спасибо  за  предупреждение.  Дай  Бог  ему  здоровья,  хорошего  врача,  палату  с  видом  на  сад  и  санитаров  без  склонности  к  садизму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517401
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Tshway

Бесстыдница

Красная  река,
почти  черный  лес
на  дальнем  берегу
и  за  ним
полуприкрытый  оранжевый  зрачек
Солнца.

А  на  ближнем  берегу,
на  золотом  песке
сплетаются  влюбленные.

И  ночь  бесстыдница
не  торопится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517363
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014


J. Serg

Классики

Война  за  мир  решила  воевать,
А  город  Глупов    выбился  в  столицы,
Как  горько  слышать  на  прощанье  "мать",
И  укрывать  шинелью  ягодицы.
Украинский  чахоточный  паэт,
Как  незабвенный  Овощ  отчебучил,
Несет  в  Россию  просвещенья  свет,
чинуш  попутно  превращая  в  чучел.  
В  степи  крыжовник  вовсе  не  растет,
А  кот  ученый  варит  ширку  в  цирке,
И  в  нашем  веке  Мастер  -  идиот,
Он  словно  бублик  исчезает  в  дырке...
Ступая  слово  в  слово  вслед  за  ним,
В  накал  страстей,  что  измеряют  в  вольтах,
Я  говорю,  и  сизый  речи  дым,
Неволит  слух  в  преддверии  дефолта.  

---------------------------------------
По  мотивам:
А.С.Пушкин  "Руслан  и  Людмила"
Л.Н.Толстой  "Война  и  мир"
Н.В.Гоголь  "Шинель"
Ф.М.Достоевский  "Идиот"
М.Е.Салтыков-Щедрин  "История  одного  города"
А.М.Горький  "Мать"
А.П.Чехов  "Крыжовник",  "Степь"
М.А.Булгаков  "Мастер  и  Маргарита"
В.Ф  Янукович  "Речь  в  Ялте"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517413
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014


J. Serg

Глухая эпоха

Городские  руины,  умерших  трамваев  тела,
в  восхитительном  небе  глаза  неусыпные  дрона.
Здесь  и  Смерть,  лишь  бродячая  нищенка  дядюшки  Зла,
а  Добро,  как  и  Жизнь  -  вне  закона.

Брат  большой  и  великий  не  чает  разбухшей  души,
а  солдаты  его  наигравшись  в  войнушку  бухают,
расцветают  на  клумбах  амброзия  и  калаши.
И  немеет  эпоха    глухая.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517215
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 16.08.2014


inki

когда нас просто ждут

она  его  ждала
как  время  первых  схваток
а  трубы  гон  агоний
упавших  с  неба  в  жизнь
и  пес  бродячий  ласк
подачку  на  перроне
где  люди  еще  есть

она  его  ждала
как  ветер  листопада
а  первый  снег  согреться
опавший  голый  сад
как  одинокий  взгляда
бумага  снов  костра
дорога  пыль  машин
мужчины  добрых  женщин
а  женщины  живых
то  с  пьянки  то  с  войны

она  его  ждала
как  страшные  признаний
в  приютах  дни  приездов
оставивших  их  там
как  скорлупа  руки
касания  на  пасху
тревожного  тепла

она  его  ждала
как  здесь  дано  не  ждут
ни  писем  ни  гостей
и  девочки  венчаний
сбежав  от  колдовства
монтекикопуляцци
в  псалмы  запрятав  страх
остаться  с  животом

она  его  ждала
как  спицы  пенелопу
дно  море  якоря
а  вечный  грешник  повод
еще  раз  потерять
всю  совесть  навсегда

она  его  ждала
как  брошенка  руки
не  с  лестниц  а  в  замужье
прошения  там  быть
хоть  пылью  хоть  метлой


она  его  ждала
как  кошку  подворотня
зеленый  свет  такси
спешащее  на  рейс
несущийся  в  судьбу...

он  мог  но  не  хотел
боялся  что  она
возьмет  его  за  руку

и  перестанет  ждать
а  ближе  у  него  на  свете  никого
кто  мог  так  долго  ждать  его  не  королем
а  просто  человеком...
уставшим  от  богов

она  его  ждала...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516760
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014


Tshway

Сундук

Приливная  волна  многословия
вынесла  стихотворение
на  рифы  рифм.
От  многочисленных  пробоин
оно  дало  течь  и  затонуло
в  пучине  графоманства.
Теперь  я  живу  на  необитаемом  острове,
а  сундук,  служащий  мне  и  столом,  и  постелью,
набит  верлибрами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515346
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Tshway

Самые-самые

Мы  самые-самые!
И  потому  не  самых-самых
не  любим.
А  если  не  самые-самые
не  любят  нас,
то  мы  их  ненавидим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515989
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Tshway

Заложники

Ты  хотела  меня  
и  я  хотел  тебя.
Но  мы  говорили  о  погоде,
о  ценах  и  об  агрессии,
о  Пастернаке  и  о  Тарковском,
ты  -  о  твоем  коте,  я  -  о  моей  собаке,  
ты  -  о  муже,  я  -  о  жене,
ты  -  о  верности,  я  -  о  духовности...

Так  мы  стали  заложниками
порядочности.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516503
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Михаил Брук

Как укротить троллей.

Похоже  мне  перекрыли  доступ  на  сайт  Литсовет.ру
Но  ведь  это  же  страх!  Иначе  и  не  назовешь  подобный  поступок.
У  них,  у  литераторов  кончились  слова  и  доводы.
В  таких  случаях  девушка  молча  отдается  мужчине,
а  "литературный"  сайт  закрывает  свои  двери  от  беспомощности.  

М  не  очень  не  хотелось  спорить.
А  н,  нет!  Не  заключать  же  мир?
К  огда  вас  продолжают  троллить,
О  т  злобы  потерявший  ум,  вампир.
Ш  утливой  фразой  нетипичной  
С  трасть  эту  следует  унять.
Т  акой  совет  вполне  приличный…
Е  го  не  стоит  забывать.
Р  адушно  принимать  всю  ругань.
В  ответ  молчать,  лишь  поминая  «мать»,
А  яростный  пузырик  мыльный,  пусть  лопнет,  коль  не  хочет  вас  понять.

Кстати,  это  акростих.  И  первые  буквы  говорят  о  той,  кто  там  всем  
заправляет.  Звать  эту  с...  МАКОШЬ.  Впрочем  есть  и  другие.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516355
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014


Bogdan_Сhorniy

Мне хочется думать

Страна  в  огне.
Там  рвут  «кордоны».
И  тучей  накрывает  «град».
Из-за  границы  эшелоны
С  оружьем  посылает  «брат».
Калечит  и  людей,  и  судьбы.
Наёмников  –  не  перечесть.
А  кто-то  «растопырил  губы»,
Забыл  и  мужество,  и  честь.
Совсем-совсем  не  хочет  ДУМАТЬ.
Твердит,  что  нам  угрозой  США.
Надеется,  что  «ваша  раша»
Рублём  одарит  не  спеша…
Страны  устои  -  на  ночь  глядя  -
Сдаёт  врагу  за  медный  грош.
Зовёт  «Приди,  российский  дядя!
Так  сладко  песенки  поёшь!»
Уже  Европа  вся  восстала!
И  санкций  разных  уж  не  счесть!
Но  подчинённые  вассалы
Моей  стране  готовят  месть.
То  мост  случайно  подрывают,
То  в  душу  плюнут  не  спеша.
Тот  воет.  Этот  подвывает…
В  них  пророссийская  душа.
В  них  лепет  -  вроде  полоумных,
В  них  вместо  глаз  –  одни  рубли.
Когда-то  разучились  ДУМАТЬ.
И  больше,  в  общем,  не  смогли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515713
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Bogdan_Сhorniy

Лоредані

Лоредана…
Незнана  таїна…
Бо  волосся  гінке
Розмаяне…
Бо  чарівні
Яскраві  очі.
Губи  пристрасно
Щось  шепочуть…

Наче  музика  -
Звуки  імені…
Диво-квіти
Під  ноги
Кину  їй!
Усміхайся,  зваблива  панна!
Бо  народжена
       Бути
             Коханою…

Відповідь  чарівної  незнайомки...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510311

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510199
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 05.08.2014


Шон Маклех

Синя сорочка

   «Яка  різниця  між  реальністю  та  вигадкою?
       Вигадка  має  сенс!»
                                                                             (Том  Кленсі)

Дні  мої  світлі  в  синій  сорочці:
Дарую  вас  туманному  світанку.  
Літо  прийшло  суничне
У  мою  осінь  бересклетову:
З  того  часу  черлені  світанки  
Кожного  ранку  полуничного*
Гасять  голос  дзвону  старого  храму
Чи  то  в  сліпоті  туману  «минуле»,
Чи  то  в  кислуватому  присмаку
Недозрілих  ягід  радості**.
Пахне  трава  –  як  пахне  тільки  тут  –  
На  вологих  росяних  луках  Ерінн,
Де  тиша  тільки  червневої  ночі,
Коли  птахи-поети  сплять
У  верховітті  дерев  буття.
Хтось  одягнув  сині  шати  неба
На  ці  зелені  пагорби  Керрі***,
Хтось  поселив  чорноту  ночі
У  кинутих  замках  Голуей****.
А  я  –  сивобородий  мандрівець  
У  сивому  тумані  «сьогодні»
Розчиняюсь…  

Примітки:

*  -  колись  в  графстві  Роскоммон  колишній  поштар  Даніел  Догерті  вирощував  дуже  смачну  полуницю.  Казали,  що  цей  сорт  полуниць  він  сам  створив,  але  це  неправда.  Це  сорт  «Джорней»  -  він  привіз  розсаду  з  Вірджинії  у  1959  році.  

**  -  а  радість  завжди  кислувата  на  смак.  Ейфорія  не  рахується  –  це  інша  пара  кльошів.  Я  це  зрозумів,  коли  в  свій  час  після  п’яти  днів  блукання  в  тайзі  на  Юконі  ми  раптом  вийшли  на  селище  індіанців.  Давненько  то  було…  

***  -  до  речі,  в  графстві  Керрі  в  мене  є  хороший  знайомий  –  Ронан  МакНейлл.  Крім  того,  що  він  хороший  скрипаль,  він  ще  знає  на  пам'ять  купу  давніх  ірландських  скел,  в  тому  числі  скелу  «Руйнування  дому  Да  Хока»  («Togail  Bruidne  Da  Choca»).  Він  живе  в  місті  Дінгл  на  вулиці  Ан  Гарран.  Колись  він  мав  власну  крамницю  –  що  там  тільки  не  продавалось,  але  і  чудове  віскі  «Тірконелл».  Це  віскі  з  моєї  маленької  батьківщини  –  з  Донеголу  (Дун  на  нГаллу)…  

****  -  правильно  все  таки  казати  не  «Голуей»  і  не  «Голвей»,  а  Галлів.  Старих  кинутих  замків  там  багато,  але  є  один  особливий  –  замок  Фіддон  біля  селища  Туббер.  Там  місцеві  жителі  бачили  привид  О’Фіахраха  Айдне  –  чесне  слово!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503082
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.08.2014


Шон Маклех

Діти Дубліна. Вулиці.

                                                   «Пиши  в  темноті,
                                                       Де  живуть  тільки  тіні.
                                                       Від  полярного  сяйва
                                                       Не  чекай  осяяння…»
                                                                                       (Шеймас  Гіні)

Діти  старого  Дубліна:
Я  теж  колись  з  вами  босоногими
Жив  у  країнах  ліхтарних
Жовтого  світла  містовечора,
У  часи  не  дуже  електричні,
Бавився  в  буття  казкове,
Світ  міряв  провулками  і  під’їздами,
Двір  між  кам’яницями  вікторіанськми
Бачив  Галактикою  поснулою,
Гадав,  що  завтра  буде  через  тисячоліття,
Рік  уявляв  вічністю,
Цукерку  мрією,  
А  дерев’яного  паровозика
Таємницею  таємниць  і  сенсом  буття.  
Всі  люди  здавались  добрими,
Всі  казки  правдою,
Всі  годинники  таємничими,
А  батьки  вічними:
Бо  думалось,  
Що  дитинство  не  закінчиться,
Бо  до  юності  ще  безодня  часу,
А  місто  це  просто  колодязь,
Де  люди  звикли  діставати  відрами
Свої  маленькі  й  великі  радості.
Вулиці  були  затишними,
А  коти  мурчиками.
Де  ж  той  клубок  закотився,
З  якого  бабуся  в’язала  мені  
Не  светр  –  долю  –  
Ірландця  дивакуватого…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514326
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 03.08.2014


J. Serg

Переклад з російської вірша В. Пуханова

*        *        *

Я  сам  собі  і  Моцарт  і  Сальєрі.
Маєстро  мертвий,  музика  жива.
Що  сам  відкрив,  що  тільки  перевірив  -
Хто  відрізнить,  того  давно  нема.

Ніхто  не  в  силі  -  музика  тече,
Коли  Великдень  відчиняє  двері,
Приходить  Бах.  Він  може,  він  мовчить,
Він  сам  собі  і  Моцарт  і  Сальєрі.



Виталий  Пуханов

*        *        *

Я  сам  себе  и  Моцарт  и  Сальери.
Маэстро  мертв,  но  музыка  звучит,  -
Что  сотворил,  что  алгеброй  поверил  -
Уже  никто  не  сможет  различить.

Никто  не  сможет  -  музыка  звучит,
Когда  горят  пасхальные  свирели,
Приходит  Бах.  Он  может,  он  молчит,
Он  сам  себе  и  Моцарт  и  Сальери.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515186
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 03.08.2014


Bogdan_Сhorniy

Что происходит на Донбассе. Алексей ЗАВОДЮК.

Давно  я  не  писал  про  #Донбасс.  Собралось  инфы  на  хороший  пост,  думаю  стоит  поделиться.  О  том,  как  идут  дела  на  фронте,  хорошо  информирует  руководство#АТО,  а  вот  о  том,  что  творится  в  головах  у  простого  народа  попробую  рассказать  я.

Кто  остался  воевать
Местное  ополчение  практически  полностью  разбежалось.  Наемники  также  бегут  как  тараканы.  Воюют  с  нашими  российские  кадровые  #военные  и  #казаки,  которые  на  треть  это  спецы  #ГРУ.  Их  задача  не  столько  воевать,  сколько  рушить  инфраструктуру.  В  боевые  столкновения  они  вступают  только  при  серьезном  количественном  преимуществе  над  нашими  батальонами,  если  серьезного  преимущества  нет,  то  отступают.  Это  не  значит,  что  наши  там  как  на  курорте.  Воюют  действительно  здорово  и  красиво.
Есть  шансы,  что  основная  фаза  войны  закончится  через  несколько  недель,  если#Путин  не  выкинет  какой-нибудь  фортель.  Но  партизанская  война  может  растянуться  на  долго.  Возможно  2-3  года.  Чтобы  прекратить  партизанское  движение  на  Донбассе  придется  выселить  оттуда  всех  местных,  кто  будет  поддерживать  эту  нечисть.  Нынешняя  украинская  элита  не  способна  на  такие  меры,  поэтому  чтобы  закончить  войну  на  Донбассе,  придется  поменять  и  ее.

Курево
Один  из  самых  главных  факторов,  приведших  к  фактическому  поражению  Луганды  -  отсутствие  курева  в  оккупированных  повстанцами  и  российскими  боевиками  городах.  Украину  там  конечно  не  любят,  но  так  чтобы  ради  войны  с  Украиной  отказаться  от  курева  -  на  такие  подвиги  там  никак  не  готовы.  Так  что  если  в  ваши  планы  входит  поднятие  восстания  в  какой-нибудь  промзоне,  помните,  кроме  оружия  нужно  много  курева.  #Гиркин  похоже  не  учел  этот  факт,  за  что  и  будет  повешен.

Вставай  в  4  утра  и  жди  карателей
Главное  развлечение  в  селах  –  встать  в  4  утра,  сесть  на  завалинку  и  ждать  карателей.  Народ  зашуган  очень  сильно.  Очень  удивляются,  когда  каратели  вместо  виселиц  привозят  сосиски.  Армия  Луганды,  доберись  она  не  дай  Бог  до#Киев'а  и  #Львов'а  именно  виселицы  бы  и  поставила.  А  тут  разрыв  шаблона  каратели  с  сосисками.  Впрочем,  не  думайте,  что  это  как-то  снижает  градус  ненависти  к  Украине.  Старая  мудрость,  про  волка  которого  бесполезно  кормить  здесь  действует  и  будет  действовать  безотказно.

Вопрос  похлеще  гамлетовского
-  Ну  почему  они  к  нам  лезут?
Имеются  ввиду  украинские  войска.  Этот  вопрос  в  той  или  иной  вариации,  задают  практически  все.
-  Мы  не  хотим  #Украины!
-  Не  надо  нас  освобождать!
-  Оставьте  нас  в  покое!  Мы  не  хотим  в  #Украину!
Аки  малые  дети  они  не  понимают,  почему  украинская  армия  не  разрешает  на  Донбассе  деятельность  террористических  организаций.  Не  понимают  потому  что  в  головах  сознание  детей.  И  не  просто  детей,  а  детей  умственно  отсталых.  Жестоко,  но  из  песни  слов  не  выкинешь.  Главная  проблема  Донбасса  в  отсутствии  элементарного  житейского  ума.
Нужно  чтобы  кто-то  из  руководства  Украины  объяснил  этим  людям,  что  украинская  армия  идет  освобождать  не  их,  а  украинцев  и  украинские  земли.  Им  также  стоит  объяснить,  что  на  территории  Украины  нельзя  строить  Новороссии  и  бегать  с  автоматом  Калашникова  и  с  колорадской  ленточкой  на  жопе.  Такое  поведение  опасно  для  имущества  и  для  жизни.  Есть  прекрасный  город  #Москва,  езжайте  туда  и  стройте.

Настроения  людей
Сразу  предупреждаю,  что  цифры  никто  не  мерял,  поэтому  они  сугубо  условные,  на  мой  субъективный  взгляд.  Тем  более  что  Донбасс  он  все-таки  разный.
Примерно  процентов  30  –  это  этнические  россияне,  которым  вообще  все  похер.  Они  готовы  разрушить  весь  Донбасс  лишь  бы  там  не  было  Украины.  Вычислить  этнических  россиян  очень  просто  –  они  самые  агрессивные,  зомбированные  и  ненависть  против  Украины  там  просто  дикая.
Приведу  один  пример.  Я  лично  знаю  одну  малахольную,  которая  страшно  ненавидит  Украину.  Ненависть  такая,  что  она  неистово  ждет  контратаку  боевиков  на  #Лутугино.  И  это  не  смотря  на  то,  что  в  Лутугино  живет  ее  дочь  и  сестра.  Представляете  себя  весь  идиотизм  этой  тети,  которой  похер  даже  родная  дочь  и  родная  сестра.  И  таких  там  очень  много.  Если  кто-то  будет  вам  рассказывать,  что  народ  там  прозрел  –  не  верьте.  Ничего  подобного  и  близко  нет.
Движет  ими  только  ненависть  к  Украине.  Поэтому  апеллировать  к  логике  бесполезно.  В  идеале  их  надо  оттуда  отселять  в  Россию,  потому  что  они  и  сами  не  живут  и  другим  людям  жизни  не  дадут.
Есть  и  другой  контингент,  который  условно  можно  назвать  обманутыми  дурачками.  Эти  уже  поняли,  что  их  просто  обманули  и  больше  в  Луганду  они  не  хотят.
А  вообще  дам  совет  тем,  кто  парится  о  том,  кто  там  что-то  говорит  или  думает,  или  прикидывает  проценты  за  Украину  или  против.  Мой  вам  совет  –  забейте  на  них.  Победитель  войны  –  #Украина,  а  правила  устанавливает  победитель.  Как  скажем,  так  и  будет.  Кому  не  нравится  –  на  выход  с  вещами.

Как  понять  этих  людей
Очень  просто  –  это  типичные  заробитчане.  Главное  колбаса,  а  #Родина  на  десятом  месте.  В  91-м  году  они  предали  Россию,  потому  что  в  Украине  было  больше  колбасы.  В  2014-м  году  они  также  предали  Украину,  потому  что  в  России  больше  пенсия.  Они  будут  предавать  снова  и  снова.  Такие  граждане  не  нужны  никому,  даже  Путину.  И  Украина  будет  полной  дурочкой  если  снова  пригреет  этих  гадюк  на  своей  груди.
Многие  украинцы  недоумевают,  почему  не  поступить  просто:  Не  любишь  страну  –  просто  возьми  и  уедь  из  нее.  Россия  большая,  места  много,  работы  тоже  хватает.
Но  здесь  не  все  так  просто.  На  протяжении  20  лет,  антиукраинская  сволота  вбивала  в  их  головы  тезис,  что  никакой  Украины  нет  и  Донбасс  —  это  чисто  русская  земля,  и  они  там  хозяева,  а  украинцы  там  вообще  никто.
И  надо  сказать,  что  Украина  все  эти  20  лет  молчала  и  никак  эти  утверждения  не  опровергала.  Власть  на  такую  риторику  чаще  всего  закрывала  глаза.  Что  там  расценивали  как  согласие.  А  теперь  вот  такой  неожиданный  поворот.  20  лет  там  правила  бал  нечисть,  и  Украина  закрывала  на  это  глаза,  а  теперь  вошли  войска.
Местный  люмпен,  который  в  массе  своей  мало  чем  отличается  от  киногероя  Шарикова  искренне  верит,  что  Донбасс  –  это  Россия,  а  не  Украина.  И  переубедить  их  практически  невозможно,  да  и  не  нужно.

Причина  ненависти  к  Украине
Ненависть  к  Украине  сеют  на  Донбассе  этнические  россияне.  Хотя  какие  они  россияне?  Кацапье  лапотное.  Собственно,  они  ненавидят  всех  и  везде.  Силой  присоединив  к  себе  Кавказ  –  они  ненавидят  кавказцев  и  вопят  лозунг  Россия  –  только  для  русских.  Умом  их  и  правда  не  понять.  Такой  народ  –  ничего  кроме  ненависти  в  нем  нет.  Так  получилось,  что  они  живут  в  нашем  доме  и  нас  украинцев,  законных  хозяев  этого  дома  ненавидят.
Неправильно  пытаться  с  ними  договариваться  или  пытаться  их  как-то  задобрить.  Они  уже  никогда  не  изменятся.  Они  будут  и  дальше  сеять  ненависть  к  Украине,  ждать  Путина,  голосовать  за  антиукраинские  партии  и  делать  все  возможные  гадости  для  нашей  страны.
Есть  только  один  вариант  решения  этой  проблемы  –  выселить  это  отродье  из  Украины.  Сделать  это  не  сложно.  По  своей  сути  –  они  все  заробитчане.  Если  не  будет  работы,  они  уедут.  В  России  работа  есть  –  вот  туда  они  и  направятся.
Украине  следует  лишить  всю  эту  публику  гражданства,  а  лицам  без  гражданства  не  давать  права  на  работу.  Не  имея  работы  они  уедут  в  свою  Россию  и  всем  будет  хорошо.  И  нам  и  им.
Конечно,  будет  много  крика  и  соплей  о  нарушении  прав  человека.  Но  после  того,  что  Россия  устроила  на  Донбассе  я  уверен,  весь  цивилизованный  мир  будет  счастлив  если  удастся  развести  две  враждующие  стороны  по  разным  квартирам.
Уверен,  что  эта  идея  будет  поддержана  большинством  украинцев.  Дело  осталось  за  малым  –  добиться  от  власти  выполнения  этого  плана.

Алексей  #Заводюк,  специально  для  Политикум

[b]ВЗЯТО  З  КОНТАКТУ[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515055
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 03.08.2014


Bogdan_Сhorniy

Двоє під дощем

Вони  стояли…
І  слухали  дощ.
І  бАйдуже  їм  було
До  цілого  світу…

Чи  щось  збулось…
Чи  може  не  відбулось…
На  плечі  оголенім
Чорним  оксамитом
Волосся  її  виблискувало.
Струменів
Плаття  шовк.
І  в  його  дужих  руках
Така  тендітна,
Вона  завмерла…
Подихом  вітру
Краплі  
Падали  на  піджак,
А  він  притискав  її
Все  міцніше.

Двоє  і  дощ.
Дівчина  та  юнак.
Розмова  душ
В  неймовірній  тиші…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512371
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Наталя Данилюк

У прадавньому лісі

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img]  [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]

Прадавній  лісе,  вкрий  і  прихисти
Нас,  пілігримів,  у  своїй  дрімоті,
Де  сивих  гір  потріскані  хребти
Ряхтять  на  сонці,  ніби  в  позолоті.

Тут  зупинився  звичний  часоплин,
Мов  збився  з  ритму  суєти  мирської,
В  затишші  хвойно-букових  гардин
Гриби  собі  дрімають  в  супокої.

Вузенька  стежка  мохом  поросла  –
Ступати  м'яко,  мов  по  ковроліні,
Янтарним  воском  скапує  смола
І  мерехтить  у  теплому  промінні.  

Застигла  брила  ве́тха,  мов  ковчег,
Посеред  моря  зелені  і  моху,
Грайлива  річка  піниться,  тече
Отарою  овець  з  переполоху.

Фарбує  день  медовим  олівцем
Прозорі  хвилі,  схожі  на  цирконій.
Тут  кожен  з  нас  –  тендітне  деревце
У  мудрого  пралісу  на  долоні.

П'ємо  ковтками  спраглими  озон,
Вростаємо  у  пам'ять  корінцями.
Могутня  скеля,  дужа,  мов  бізон,
Згори  до  себе  манить  манівцями.

Тут  по  обіді  небо  в  молоці
Купає  соснам  чубчики  колючі,
Важкі  думки  летять,  мов  камінці,
У  пащу  прірви  зі  стрімкої  кручі.

І  вже  душа,  просвітлена,  легка,
В  обіймах  лісу  наслухає  го́вір.
Чиясь  міцна  невидима  рука
Збиває  хмар  подушечки  пухо́ві.

Така  краса,  аж  розум  солодить,
Очима  не  вловити  всю  палітру!
Тримаємось  думками  за  блакить,
А  крила  –  невловимі  руки  вітру!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2014


Tshway

Одинаковые

Я  думал,  что  все  люди  одинаковы.
Меня  убеждали,  что  не  все.
Что  есть  евреи  и  арабы,
хохлы  и  кацапы,
янки  и  урки,
орки  и  турки,
тролли  и  боты,
богатые  и  бедные,
голубые  и  розовые,
белые,  желтые  и  черные,
черно-белые  и  желто-черные
и  все  они  очень  разные.
Меня  называли  тупицей,  дегенератом  и  дебилом.
Они  даже  готовы  были  убить  меня,
дабы  убедить.
Но  я  все  равно  думаю,
что  все  люди  одинаковые.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513593
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


J. Serg

Камешек

Драма  -  камешек  мелкий  и  колкий,  трагедия  -  гвоздь.
Жизнь  по  тропке  под  гору  бежит  и  изрядно  хромает.
Канет  в  глуби  травы  и  замрет  пока  вызреет  гроздь
Серебристых  искринок  вселенского  черного  мая.

Размещается  смерть  на  просторах  ничейной  земли.
И  вращается  шар  комариного    грозного  гула.
Корабли  облаков  океанских  зарю  разрезают  вдали,
И  звучит  над  планетой  любовная  ересь  Катулла.

В  этом  вареве  мутном  струится  горячечный  бред
Языков  вавилонских  рассеянных  ветром  раздора,
И  любовь  золотится,    из  черни  рождается  свет,
И  кровавая  роза  впивается  в  лапу  Азора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511481
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Tshway

Белый призрак прибоя

Бреду  по  дну  древнего  океана.
Сосны  смыкают  лапы  над  моей  головой.
Небо  падает  и  падает,
и  низко,
у  самого  мха
клубится,
будто
белый  призрак  прибоя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511686
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Tshway

Дышать

Воздухом
светлеющим
густым,  полынным  до  горечи
и  фиалковым  до  сладости
дышать,
пока  ангелы  сворачивают  ночное  небо  в  рулон,
а  сверчки  немеют.
Но  война...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511713
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Tshway

Коричневые пуговки

Две  коричневые  пуговки.
Приглядевшись,  я  увидел  в  них
и  добро,  и  надежду.  и  верность.
В  них  не  было  только  осуждения,
хотя  именно  этого  я  
заслуживал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512021
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 24.07.2014


мирика

жалеть будет поздно

Мне,  сущему  мира  в  земной  ипостаси
В  ДЫВлении*    вечном,  вся  правда  видна.  
Сколь  спесь  и  гордыню  ты  скрыть  не  старайся,
Мирская  -  заядлая  духа  борьба.

Кто  правы,  кто  левы?  Где  ложь  и  надежда?
Колотит  умы  в  негараздах  судьбы.
Умом  не  прожить  без  души  сокровенной,
А  с  душами  нужно  по  жизни  дружить.

Всего  лишь  одно  воплощенье  осталось
И  кончена  будет  земная  стезя.
Ужель  не  задуматься  сколько  осталось
Прожить  бездуховному,  вспять  воротя…

Материя,  статки,  пустая  бравада,
Бездушное    счастье,  коль  дух  не  силен.
Утратишь  возможность,  и  в  вечности  канешь,
Жалеть  будет  поздно,  проснись,  коль  умен!


*  Состояние  ДЫВ  или  дывление  –  естественное  состояние  медитации,  как  сейчас  принято  называть.  На  самом  деле,  это  абсолютно  нормальное,  необходимое  человеку  состояние  общения  с  Высшим,  в  котором  приходят  знания  и  видна  личная  земная  дорога.  
К  сожалению,  способность  естественно  входить  в  это  состояние,  почти  полностью  утраченная  современными    русскими  людьми  из-за  разрушительного  влияния  шума  и  агрессивной  информационной  нагрузки,  тяжело  возрождается.  Приходится  идти  через    индийские  знания.  
А  в  Индию  знание  о  медитации(дывлении)  принесли  наши  предки.  
Что  ж,  мы  научились  медитировать,  теперь  приходим  к  родному  ДЫВлению.  Просто,  живем  в  этом  состоянии,  в  полном  расслаблении,  в  единении  с  Высшим.  Все  вокруг  решается  само  собой.  Через  такого  человека  идет  свет  вокруг.  В  этом  свете  даже  растения  ведут  себя  иначе  –  плоды  и  цветы  без  удобрений,  выздоравливают  больные  животные,  люди  приходят  к  духу  своему,  просыпаются,  понимают,  что  они  –  Боги…
Единственным  препятствием  к  такому  состоянии,  является  Эго.
 

Дополнения.
Статья  Казакова  Виталия.
МЕДИтация  и  МЕДИцина  имеют  общий  корень  МЕДИА,  что  значит  ЗРЕНИЕ.
Это  словечко  употребляют  сейчас  и  в  названиях  СМРАДовских  (СМРАД  –  Средства  Массовой  Рекламы  Агитации  и  Дезинформации)  суррогатов,  как  то:  мультиМЕДИА,  МЕДИАгрупп,  МЕДИАфайл  и  так  далее,  что  не  очень  соответствует  корню  МЕДИА,  ибо  суррогаты  эти  в  основе  имеют  смысловое  значение  ВИДЕО.  А  ВИДеть  и  ЗРИть  это  далеко  не  одно  и  то  же.
Видеть  это  значит  смотреть,  глядеть,  окоёмить,  а  зрить  значит  созерцать,  проникать  в  суть  увиденного.
Как  там  у  Пруткова:  Зри  в  корень...

У  нас  даже  поговорка  есть:  гляди  в  оба,  а  зри  в  три.  Правда  не  многие  знают  её  полностью,  в  прочем,  как  и  Третьим  Глазом  (Интуиция)  вЛАДеют  далеко  не  все.  
Так  же  не  многие  медитирующие  знают,  что  показать  им  могут  всё,  что  угодно,  ибо  ПОЛЕ  МЫСЛЕННОЕ  безгранично,  и  без  умения  РазЛичать  можно  попасть  под  влияние  не  очень  светлых,  и  даже  тёмных  сил...
Это  свойство  используют  в  собственных  интересах  всевозможные  учителя,  так  называемые  Гуру,  увлекая  своих  подопечных  в  необъятные  просторы  Поля  Мысленного,  а  там  уже,  показав  всевозможные  ЧУДЕСА,  можно  и  воздействие  оказывать  на  учеников  в  соответствии  с  поставленными  целями,  которые  не  всегда  являются  благими.
А  меж  тем  отличить  ТЁМНЫХ  от  СВЕТЛЫХ  очень  просто.
Светлые,  в  отличие  от  тёмных  ничего  не  навязывают,  предоставляют  Вам  полное  право  выбора  и  ничего  не  требуют  взамен  –  обмен  энергиями  и  информацией  происходит  на  абсолютно  ДоброВольной  ОсНове,  причём  это  ВСЕГДА  ВзаимоОбмен,  и  отдают  Они  Вам  гораздо  БОЛЬШЕ,  чем  получают  от  Вас.  
Темные    обычно  требуют  от  Вас  безусловного  и  бездоказательного  принятия  чего  либо,  причём  называют  это  словом  ВеРа,  а  это  тоже  есть  обман,  ибо  есть  действие  в  обход  Вашего  СоЗнания.
ВеРа  значит  Ве  –  Ведать,  то  есть  Знать  и  вЛАДеть,  Ра  –  Сияние,  Свет,  Основа  Мироздания.  Посему  Светлые  всегда  охотно  и  подробно  объясняют  суть  происходящего,  помогают  Вам  в  оСоЗнании,  то  есть  поступают  по  СоВести.
Мир  Вам,  Люди!  
Живите  по  СоВести,  находясь  в  СоЗнании!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512988
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Bogdan_Сhorniy

Знайомтеся - ЛЯЛЯ РУБАН

[i]Ляля  Рубан.
Член  гуртка  «Пегасик»  в  період  початку  60-х  рр.
 
Поет.  Автор  поетичних  збірок  «Біла  вишня»,  «Незраджена  любов»,  «Сонце  опівночі».[/i]

[b]Ляля  Даниловна  Рубан  
Солнце  в  полночь
:  Стихотворения  /  Ляля  Рубан
103  с.  16  см
Киев  Молодь  1982
1982[/b]

[i]Мама  показала  стару  сторінку  журналу  "Радянська  жінка".  Шукав  таку  поетесу  в  інеті.  І  знайшов  лише  декілька  віршів...  Це  було  1  рік  тому...  Сьогодні  немає  жодної  згадки  про  людину,  окрім  отого  видання  СОЛНЦЕ  В  ПОЛНОЧЬ...  Наче  людини  і  не  було...[/i]

[b]ЗНАЙОМТЕСЯ!!!
[/b]

*****
Прокинулась  -  довкіль  пустеля  дика,  і  небеса  в  палаючім  вогні,
А  наді  мною  із  закритим  ликом  сяйлива  постать  в  білому  вбранні.
-  Чого  мовчиш?  -  запитує  у  мене,  у  серці  давній  запаливши  біль.
-  Я  –  Доля,  Невідома,  Незбагненна.  Але  сьогодні  я  служу  тобі.  
Чого  бажаєш?  Забуття  чи  дива?  Для  тебе  все,  не  гаючись,  зроблю!
І  я  відповіла:  “  Нехай  щасливим  буде  той  кого  я  так  люблю!  “

-  Цей  той,  хто  серцем  грав  твоїм  лукаво  й,  награвшись,  навіть  спогади  жене?
-  О  ні,  неправда!  Він  в  усьому  правий,  і  навіть  в  тому,  що  забув  мене.
-  Навіщо  це?  І  ти  забудь  про  нього,  новим  коханням  розжени  пітьму.
-  Я  знаю,  що  важка  його  дорога,  як  можеш  дати  щастя  -  дай  йому!
-  Ах,  ти  вважаєш,  ніби  він  і  досі  ще  не  зазнав  життя  ясних  принад?!
-  Як  щастя  у  житті  його  збулося,  нехай  воно  помножиться  стократ!

-  А  ревність?!  Може,  у  чуттях  шалених  він  припадає  до  чужих  колін!
-  Яке  це  має  значення  для  мене!  Вже  тим  щаслива,  що  щасливий  він...
Все  не  згасала  в  небесах  пожежа,  крізь  покривало  лик  судьби  сіяв.
-  Проси  для  себе!  Я  тобі  належу.  Збагни,  у  нього  Доля  є  своя!
Я  задихалась  полум’ям  хапливим  і  вже  сама  ледь  чула,  як  молю:
-  Я  щастя  хочу!  І  тому  щасливим  хай  буде  той,  кого  я  так  люблю!..

*****
Кожній  людині  потрібен  дім.
Якщо  не  дім  –  то  хоча  б  кімната,
Хоча  б  чотири  стіни  і  німб
Вікна,  та  отвір  дверей  крилатий!
 
Бо  жодна  людина  важкі  почуття
Від  зору  сторонніх  сховать  не  вміє.
Життя  –  це  радість,  робота,  мрія.
Але  ж  і  відчай  –  це  теж  життя!
 
Якщо  існує  насправді  гріх,
Який  спокутувать  ми  повинні,
То  це  –  лише  на  очах  у  всіх
Страждання  змученої  людини.
 
Я  впевнена  в  тому,  що  перший  дім
Людина  поставила  лиш  для  того,
Щоб  чорного  настрою  чорний  дим
Не  простягнувся  далі  порога.
 
Чуєте,  серце  нещасне  знов
Плаче  і  стогне,  і  нудить  світом!
Відчай  –  інтимніший  за  любов.
Дайте  можливість  його  пережити!

*****
Шукаю  слово  –  те,  єдине,
Без  котрого  не  проживу,
Питаю  сонце,  сніг,  траву
І  душу  мучу  щохвилини.
За  суть  його  віддам  життя.
О  щастя,  голуба  омано!..
І  тільки  літери  не  в’януть,  –
Серцебиття  –  словобуття!
На  всіх  вогнях  себе  палю,
Пірнаю  в  найтемнішу  воду,
Бо  слово,
котре  я  люблю,  –
Це  слово  рідного  народу.

*****
Сумісність  душ  –
 
це  не  сумісність  форм,
 
Не  єдність  мрій,
 
не  цілковита  згода,
 
Сумісність  душ  –  
 
це  океанський  шторм
 
І  відчуття  безмежної  свободи!
 
Це  біль  –
 
високий,  як  гора  Ельбрус,
 
Це  радість  –
 
молода,  як  перший  промінь!  
 
А  я  тебе  образити  боюсь
 
І  все  голублю  посивілі  скроні,
 
І  промовляю  завчені  слова,
 
Мов  на  відвертість
 
вже  не  маю  права…
 
Чому  мене  примушують  лукавить
 
Тобою  завойовані  права?!
 
Допоможи  в  ці  хвилі  вечорові
 
Із  серця  позривати
 
мотлох  штор!
 
У  нас  була  лише  сумісність  крові,
 
Ми  –  донори…
 
Душі  ж  потрібен  шторм!

*****
У  весняні  вечірні  години
Гарно  мріять  мені  про  майбутнє.
Вийдеш  в  поле,  душа  України  –
Наче  пісня,  повік  незабутня.
І  якась  доброта  незвичайна
З  тої  пісні  вливається  в  груди,
Й  відкривається  вперше,  як  тайна,  –
Лиш  у  щасті  щаслИвіють  люди.
Я  дивлюсь  то  на  зорі  сріблясті,
То  на  рідне  засіяне  поле…
Ностальгія  –  це  туга  за  щастям,
Тим,  яке  не  минає  ніколи…

*****

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511399
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 22.07.2014


Михаил Брук

Четыре рубаи… или, вроде того.

У  пламенной  любви,  как  у  звезды,
Нет  срока,  есть  лишь  миг,
Чтобы  сгореть,  упасть  мгновенно
И  этим  доказать,все  временно,  все  тленно.

*********************
Дежурных  фраз  пустой  набор?
Фальшивый  макияж  и  что  же?
Дрова  сырые  брось  в  костер,  повалит  дым,
С  огнем  любви,  случится  тоже.
***********************

Прощенья  не  к  чему,  любовь  нужна,
Которая  сочтет  ошибки  и  проступки.
И  вынесет  вердикт  она,  одна,
Как  дальше  жить  им,  вместе  иль  в  разлуке.

***********************
Но  почему  она  несбыточна,  Мечта?
Возможно,  не  хотим?  Быть  может,  нам  мешают?
Увы,  все  просто,  мы  спешим,
А  думать  впопыхах  мозги  не  позволяют.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512727
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2014


Відочка Вансель

Простите…Что я столько намечтала…

Простите.Я  давно  Вам  не  писала.
Что  рассказать?Да,я  еще  люблю.
Я  просто  Вас  сто  тысяч  лет  искала.
А  Вы  ушли.А  я...Я  Вас  ищу...

Простите.Разучилась  снова  плакать.
Стихи  пишу  с  тех  букв,что  ветер  дал.
Он  просто  превращал  дождь  в  грязь  и  слякоть,
И  мне  такой  словарь  он  предлагал.

Читать?Читали.Глупость,холод,скука.
И  солнцем  иссушили  и  сожгли.
А  Вы  мне  протяните  свою  руку.
Вы  просто  полюбить  меня  б  смогли?

Простите.Я  давно  Вам  не  писала.
Вы  встретили  меня  на  том  мосту...
Вы  помните?Там  нищенка  стояла.
И  платье  мое  рваное  в  снегу...

Вы  бросили  монетки  две.Как  кошке...
Купить  бы  себе  хлеба  и  воды.
Но  я  хотела  дом...И  чтоб  немножко
Увидеть  в  нем  хотя  б...Ваши  следы...

Простите...Что  я  так  о  Вас  мечтала...
Хотела  дом  купить...И  старый  плед...
Я  бы  Вас  очень  нежно  укрывала.
И  чтоб  зашел  какой-нибудь  сосед...

Чтоб  посмотрел.Завидовал.
-Красотка...
Мила...Умна...Ну  как  Вам  повезло!..
На  том  мосту  мне  спать...Вот  эта  лодка...
Посплю  еще...Да  как  здесь  хорошо...

Простите...Что  я  столько  намечтала...
Вот  Вы...Сейчас...Узнаете  меня...
Который  день  я  на  мосту  стояла...
Который  месяц...Верить  я  могла...

Простите...Я  пишу...Я  научилась...
Вот  буква  Л...Вот  Ю...Вот  Б...Смогла...
Моя  ладонь  в  грязи...Но  я  крестилась...
Пусть  на  мосту...И  пусть  совсем  ничья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512497
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Крига

ἀρχαῖος

міста  оперюються    
переливаючись  у  сон  не  царство
перехід  ної  форми
де  кожен  довершений    у  своїх  маневрах
та  по  при  при  належність  до  класу    не  здатен  літати
тягар  подовження  20-21  хребця                                                
наділяє  здатністю  плазувати
ми  ви  мрем    так  і  не  навчившись  левітувати
нас  затягнуть  потоки  у  круговерть  вихору  переміщень
будем  
                                                                   переплітатись
                                                                   поглинати  хвости
                                                                   злущувати  шкіру  
                                                                   пл  ями  на  сон  ці
                                                                   о  падати  лускою
                                                                   на  замерзлі  по  
віки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512516
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Михаил Брук

Что ж, для мужчин война и драки…

Что  ж,  для  мужчин  война  и  драки,
И    бой  за  место  под  Луной,
Напоры  бешенной  атаки...
Все  предначертано  Судьбой.

Желанье  громко  хлопнуть  дверью,
Ведь  есть  еще  азарт,  МЕЧТА.
Согласно  древнему  поверью
ЛЮБОВЬ,  желанна,  не  война.

Война  не  двигатель  прогресса!
Не  верь  всему,  что    говорят,
Бессилью  немощных  от  стресса,
И  тем,  кто  жалобно  скулят.

А  верь  лишь  яростным  желаньям,
Признаньям,  что  стучат  в  виски,
И  милым,  тихими  покаяньям,
И  так,  до  гробовой  доски.

Не  стоит  за  Судьбу  бояться.
Молчать,  молиться,  трепетать.
Уж,  лучше  просто  рассмеяться.
И  на  дуэль  весь  мир  позвать.

Конец,  к  нему  уж  не  придраться,
Вдруг,  от  укола  шпаги  пасть.
Сталь,  словно  в  масло,  входит  в  сердце...
Да,  не  везет  пошел  не  в  масть.

Последний  час  на  свете  этом,
Но  сочиняешь  каламбур.
Весельчаком  прожил,  поэтом,
И,  вот,  глаза  закрыл...  уснул.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511355
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014


Лі Чень Дао

Радiсть осiннього вiтру

               «Вчений  не  може  не  бути  твердим  і  рішучим,
                     бо  ноша  його  важка,  а  шлях  далекий.
                     Ношею  в  нього  людяність  –  чи  це  тягар?
                     Завершує  шлях,  лише  помираючи  –  чи  це  не  далечінь?»
                                                                                                 (Кун  Фу  Цю  Цзи  «Лунь  Юй»)

Холодний  осінній  вітер
Обривав  черлені  листя  кленів,
Холодний  осінній  вітер
Нагадував  всім  
Про  чистоту  помислів.  
Як  порожньо  стало  
У  його  розкошах!  
Гори  й  ліси  царства  Лу
Втратили  своє  золото  –  
Золото  листя  жовтня.
Навіть  гора  Тай  Шань
Не  приймає  нині  жертву  –  
Бичка  з  крутими  рогами,
Що  давно  для  офіри  знайдений.
Навіть  гора  Тай  Шань
Відкрита  нині  Небу
Високому  і  порожньому,
Чистому  і  глибокому.
І  вчитель  (зажурена  посмішка)
На  учнів  задуманих  глянувши,
Лише  одного  (найкращого)
В  їх  юрбі  не  помітивши
Сказав  чи  то  учням
Чи  то  осінньому  вітру:
«Яка  гідна  людина  Люй!
Живе  на  вбогій  вулиці,
Де  одні  жебраки  мешкають,
Вдовольняється  жменькою  рису
Та  глеком  води.
Інші  не  витримують  таких  труднощів.
Та  він  не  зраджує  цим  радощам.
Яка  гідна  й  достойна
Людина  Люй!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511238
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014


Радченко Дмитрий

Анастасии Новых

Во  времена  военной  смуты
В  период  Духовного  безверия
В  тот  час  когда  фасад  занЯли  баламуты
Лишь  "настоящее"  во  всём  достойно  моего  доверия

Я  слышу  как  поёт  Душа  астральной  каратистки
Как  падают  в  сознание  жемчужины  её  ударов
А  демоны  проводят  черные  "зачистки"
Она  как  ниндзя  ускользает  от  лучей  радаров

И  белым  творчеством  вооружает  рать  славян
Круша  пессимистический  душевный  плен
Летает  знаками  по  золотым  полям
И  подымает  Духом  сломленных  с  колен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510910
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 13.07.2014


Шон Маклех

Вітрило храмовиків

             «Полум’ярем  горю  між  вас  храмовики
                 Пророкуватимем  разом  як  хоч  магістре…»
                                                                                                                   (Гійом  Аполлінер)

Я  теж  язики  полум’я
Здіймав  як  вітрила
Над  кораблем  своєї  душі
(З  тобою,  старий  магістре!)
Я  теж  знемагав  від  спраги
В  камінній  землі  прочан,
Серед  піску,  що  тікає  з  рук
(Як  час).  Я  теж
Був  серед  монахів,  що  замість  хреста
Прикладали  до  вуст  руків’я  меча
І  слухали  шум  хвиль  Кіприди
Зрікаючись  радощів  буденності,
Шукаючі  обрій  і  слід  корабля  на  воді.
Я  теж  снив  Безансоном  –  
Уривками  спогадів,  перерваних
Дзвоном  щитів  залізних  блукальців.
І  на  площі  в  Парижі  
Посилав  крізь  дим  прокляття
Сребролюбим  мантійоносцям
І  здіймався  з  гарячим  повітрям
У  височінь  Ніщо.
Я  теж  вогняне  вітрило
Порівнював  з  тим  –  
Конопляним,  шматованим  вітром,
Що  несло  нас  –  позначених  знаками
До  Землі  Святої.
Але  розчинившись  в  небі,
Ставши  жменею  попелу,
Збирав  потім  мозолястими  руками
З  вільними  каменярами
Важкі  сірі  брили
Для  злету  у  височінь
Ґотичної  вежі…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510185
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014


Михаил Брук

У звуков музыки, как будто нет и смысла .

У  звуков  музыки,  как  будто  нет  и  смысла.
Ла-ла,  Ла-ла,  Трень,  Бум,  Бам,  Бах
Мелодия  то  медленна,  то  быстра,
А  в  результате  смех  иль  страх.

Порою  слух  пронзает  вопль  страстный...
Кларнет  замолк...  Ударил  барабан,
Извергнув  из  пучины  вопль  ужасный,
Порыв  души,  узнавшей  про  обман.

Иль  ручейком,  вдруг,  зажурчит  надежда
И  пенье  скрипки  превозможет  боль…
Как  здесь  нам  не  увидеть  леса,
За  кроной  чувств,  нависших  над  тобой?

Покой  и  буря,  радость  и  волненья…
Капель  и    дождь,  шум  волн,  раскат  грозы
Неужто  только  звуки,  ощущенья,
А  тема  не  понятна  для  души?

Так  и  стихи,  сюжета  нет  –  звучанье
Переплетение  мотивов,  слов.
И  радость,  сожаленье,  состраданье
Все  чувствуем,  переживаем  вновь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510135
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 09.07.2014


Лі Чень Дао

Фея рiчки Ло

Предковічна  ріка  Ло
Несе  свої  води  на  Схід
До  тьмяної  затоки  Бо  Хай,  
До  східного  моря  Дун  Хай
Де  острів  безсмертя  Пен  Лай
Дарує  нам  істинний  Шлях!
На  берегах  ріки  Ло
Мислив  про  вічне  Вень  Ван
Зустрів  фею  ріки,
Співав  з  нею  пісню  про  Небо,
Про  таємничий  місяць
Де  веселий  вухань  Юе  Ту
Товче  в  ступі  зілля.
Фея  ріки  Ло!
Тобі  лунають  пісні
Старого  співця  Су  Дун  По,
Тобі  дарую  квітучу  гілку  
Священної  сливи  Мей  –  
Кидаю  в  потік  бурхливий
Дарунок  поета  безсмертним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509970
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 09.07.2014


Лі Чень Дао

Царство Е

«У  варварів  з  імператором  гірше,
 ніж  в  Серединному  царстві  без  нього…»
                                                   (Кун  Фу  Цю  Цзи)

Давні  легенди
Нам  розказали  
Про  дивне  царство  Е.
Царство  холодних  рік,
Царство  землі  студеної,
Царство  північних  варварів,
Царство  вітрів  і  риб.
Там  на  царстві
На  його  золотому  троні
Сидить  жорстокий  карлик,
Що  всім  війною  погрожує,
Що  закони  гуманності
Давно  свавільно  порушив.
Але  розгніване  Небо
Вже  дивиться  оком  сердитим
На  його  бліде  обличчя,
На  його  лисий  череп,
Давно  вже  сердите  Небо
Свій  гнів  збирає  у  жменю
І  колись  кине  
До  його  чорного  трону
Цього  правителя  варварів…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509748
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Лі Чень Дао

Епоха великої осенi

             «Настає  пора,
               Коли  зірка  Да  Хо  все  нижче…»
                                                                   (Лі  Бо)

В’яне  епоха,  квіти  відходять  в  ніщо,
Стає  минулим  весна  кольорів  і  літо,
Велику  ріку  перетинає  жовтий  дракон,
Між  сторінками  пожовклими  «Весни  і  осені»
Вчителя  вічності  та  ритуалу  забутого
Побачив  суху  квітку  пу-гун-ін,
Зрозумів,  що  нині  епоха  Великої  Осені,
Епоха  Занепаду
Прийшла  в  край  весни  дочасно,
Прийшла  в  країну  квітів,  
На  землю  ніжного  лотоса.

Принесу  я  офіру  вином  рисовим
Синім,  як  наші  мрії,
Семи  Зіркам  Неба.
Збудую  великий  човен
Кольору  темної  яшми
І  відпливу  від  берега  
Цієї  дочасної  осені,
І  попливу  на  пошуки
Квітучого  білого  лотоса
До  берегів  далеких  
Вічновесняного  царства  У.

Над  баштами  Тай  Юані
Сходить  (як  завше)  Сонце,
Я  дочекаюсь,  як  західний  вітер
Відкриє  нарешті  ворота,
І  зацвітуть  сто  квітів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509550
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 08.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2014


Михаил Брук

Осенний парк с желтеющей листвою… (18)

Осенний  парк  с  желтеющей  листвою
Дорожек  нити,  слякоть,  листьев  дрожь.
Без  шляпы  незнакомец    с  бородою…
Наверно,  бомж,  с  бродягой  больно  схож.

И  вдруг,  поклон  и  тень  улыбки
Скользнула  по  лицу.  В  глазах  вопрос,
Хоть  на  ответ  надежды  очень  зыбки,
Но  он  стоит,  как  будто  в  землю  врос.

Тяжелый  вздох:  «Иное  нынче  время,
Профессор,  словно,  пугало  в  саду.
А  званье,  что?  Оно  смешное  бремя.
Вот,  на  работу...  сторожем  иду.
     
Не  ведал  прежде  дней  я  скучных,  нудных,  
На  кафедру  всходил,  как  на  помост.
Зал  умолкал.  Все  ждали  лекций  чудных.
О  тайнах  мирозданья,  Солнца,  звезд.

Слова  лились,  что  в  водопадах  бурных,
То  тихим  ручейком  журчали,  вдруг,
И  дамы  млели,  как  от  слов  амурных
От  мыслей,  что  высказывал    я  вслух.

М-да,  осень  -    не  «очей  очарованье».
Тоскливая  пора…  Оно  верней.
Забвение...  Расплата  за  мечтанья…
Подумали,  что  бомж?  Что  ж,  вам  видней».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509101
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 04.07.2014


Михаил Брук

Царская Spirochaetale*.

"Революция  –  это  приз  «Худшему  из  клиентов»,
который  народ  преподносит  власти".
                                               Максимы  от  Михаила  Брука.


Мало  радости  в  царских  покоях.
Блеск  фальшивых  зеркал,  позолот
Утопает  в  смердящих  помоях,
Тех  интриг,  что  есть  власти  оплот.

Шаркунов  на  скользящем  паркете
Нескончаем  поток-хоровод,
От  улыбок  в  неоновом  свете
Лишь  прохладой  могилы  несет.

Здесь  решаются  судьбы  людские,
Восседает  безумный  царек,
Что  ему  все  заботы  мирские,
Ныне  он  всемогущий,  как  Бог.

Пожелает,  отнимет  свободу
И  в  тюрьме  проведешь  целый  век.
Он  свою  так  лелеет  особу,  
Будто  в  мире  один  человек.

Фейерверки,  спортивная  слава,
Для  него  звук  совсем  не  пустой.
Взбунтовалась  под  боком  держава,
Что  ж,  расчет  с  нею  будет  простой.

Человечки  в  заляпанных  хаки
Померещатся,    как  с  бодуна.
У  них  много  оружия…  Знаки…
Скромность,  знаете  ли,  тоже  нужна.  

Так  учтивы,  настойчивы,  бравы,
Что  отдаться  им  право  не  грех.
Ведь  мутантик  когтистый,  двуглавый,
Обещающает  богатство,  успех…

Правда,  царь  их,  помазанник  Божий,  
У  которого  сносит  башку,
Позабыл  про  обычай  придворный,
Апоплексию  поутру.

Да,  к  чему  все  это  заметил?
И  зачем  мой  мечтательный  стих?
Ну,  конечно  ж,  чтоб  люди  сумели
Различить,  кто  нормальный,  кто  псих.

И  увидев  с  экрана  те  морды,
Что  несут  несусветную  гнусь,
Мол,  «фашистов»,  «бандеровцев»,  орды
Покусились  на  бедную  Русь.

Отключив  тут  же  эту  заразу,
Поражающую  телеэфир,
Зададутся  вопросами  сразу:
Кто  и  где  этот  бред  сочинил?

А  подумав,  решат:  в  кабинетах,
В  затхлом  воздухе  царских  дворцов,
Появилась  сия  Spirochaetale,
Порожденье  продажных  «умов».

 *Spirochaetale  -  латынь



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509176
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014


Михаил Брук

Дурное воспитание… Извлечения


«МиниМЫСЛИ».
     
           Человек  не  способен  идти  наперекор  желаниям.  И  коли  «СОВЕСТЬ»  велит  обманывать,  то  он  врет  и  мошенничает.  Не  верьте,  будто  обстоятельства  заставляют  лгать  и  нарушать  обещания.  Ни  один  фрукт  не  упадет  с  дерева,  если  не  созрел  или  его  не  подточил  червь.  Так  и  люди,  наливаясь  сладким  соком  низменных  страстей,  привлекают  вредных  паразитов,  довершающих  их  полное  разложение…

               ПРАВДА  скучна.  Много  ли  от  нее  пользы,  кроме  неприятностей?  Кому  нужны  разоблаченные  кумиры?  Болезненному  самолюбию?  И  только…

               ЧЕСТНОСТЬ,  ПРИНЦИПИАЛЬНОСТЬ,  НЕПОДКУПНОСТЬ    -  обратные  стороны  ГРЕХА.  Немного  тепла,  внимания,  участия…  И  они  расцветают  цветами  порочных  фантазий.  Насыщая  жизнь  ароматами  соблазнов.  Низвергаются  плодами    «запретных»  наслаждений...

               ИСТИНЫ  -  всего  лишь  призрачные  насекомые.    Они  жалят,  кусают,  напоминая  надоедливых  мух,  слепней,  комаров,  способных  отравить  существование  добропорядочного  человека.  Потому,  оказавшись  в  Райском  Саду  Благих  Намерений,  отмахнитесь  от  зудящих  над  головою  «вампиров»  и  наедайтесь  до  отвала  сочными  плодами  спелой  лжи...


«МиниНАБРОСКИ».

           «ПЕНЕК  С  УШАМИ».  От  остальных  человеков-пней  отличается  только  наличием  этих  отростков.  Невезуч.  Именно  потому,  что  их  (уши)  могут  надрать,  а  то  и  оторвать  вовсе.  Но,  лишившись    последнего  сходства  с  людьми,  обретает  счастье.  Теперь  он  неуязвим    и  может  гадить  безнаказанно.
             
           «ДОН  МЕРЗАВЕЦ».    Вредное,  глумливое  существо,  насмешливо  взирающее  на  мир?  Ленивое  и  избалованное,  способное  изгадить  одним  словцом  лучшие  чувства.  Подавить  неприличным  жестом  зарождающееся  сострадание.
         Скотинка  с  усиками-ниточками  и  омерзительной  бородкой  клинышком.              Тасующая  моральные  устои,  словно  колоду  карт.    Превращающая  ЖИЗНЬ  в  Буффонаду.
           Паяц,  клоун,  готовый  плясать  на  крышке  гроба,  дабы  соблазнить  красавицу  вдову,  в  главный  день  ее  жизни.  День  ВАШИХ  похорон.                        

           «ХРЕСТОМАТИЙНЫЙ  НЕГОДЯЙ».  Серьезный  взгляд  плохо  сочетается  с  бегающими  глазками.  Очки  и  отутюженный  костюм    не  придают  солидности.  Дрожащие  похмельем  пальцы  всегда  попадают  в  цель,  находя  чужие  ошибки.
             Он  видит  ваши  недостатки  потому,  что  сам  обладает  еще  большими.      
             Учтив  до  отчаянья.  Он  льстит  вам  в  лицо  с  не  меньшей  уверенностью,  чем  гадит  за  вашей  спиной.
             Он  держит  в  секрете  то,  что  ел  на  завтрак.  Инстинкт  самосохранения  заставляет  из  всего  делать  тайну,  запирать  на  ключ  кабинет,  засиживаться  в  туалете,  выуживая  чужие  секреты.
               Каждое  оброненное  им  слово  -  платок  Яго,  подброшенный  доверчивому  мавру,  «Вершителю»  вашей  судьбы.
                       
           «МЕЛКИЙ  ПАКОСТНИК».    Жизнь  -  скучна.  Правила  хорошего  тона  -  омерзительны.  Лишь  мелкие  гадости  ближнему  способны  придать  ей  вкус  и  восстановить  консенсус.
             Пакости  придумывают  в  младенчестве.  Безнаказанность  и  совершенство  достигаются  чуть  позже.
             Взрослому  человеку  уже  нет  нужды  мочиться  в  собственные  штаны,  зато  посадить  в  лужу  товарища  -  святое  дело.  Была  бы  лужа.
             Эксперименты  с  кошкой  просты  и  доступны  в  любом  возрасте.  Хвост  всегда  хвост.  Увы,  не  исключены  и  неожиданности.  Кисточка  на  конце  иногда  принадлежит  льву…      
             Но  главное,  Мечты  Сбываются…
             …  и  то,  что  раньше  дети  писАли  на  заборах,  теперь  можно  опубликовать  в  Интернете.
                       

         «ХАНЖА».  Шуток  и  намеков  –  не  терпит.  Обожает  подавать  пример  трудолюбия,  серьезности,  благовоспитанности.  Форму  предпочитает  содержанию.  Гонит  все,  что  не  может  унизить.  Чужой  ум  и  способности  не  переносит.      
           Он  -  бомонд  ПОРОКА,  а  потому  свято  блюдет  условности  на  торжествах,  именуемых  ЗВЕЗДНЫМ  ЧАСОМ.  ЧАСОМ  ТРИУМФА,  когда  открывается  беспрепятственный  путь  в  ЧИСТИЛИЩЕ,  «Салон    Красоты»,  придающий  его  Лицемерию  еще  больший  лоск  НЕСОВЕРШЕНСТВА...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507897
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014


Михаил Брук

ВЫ не похожи на любую…

ВЫ?  ВЫ  не  похожи  на  любую.
Вы,  слово  чувствуя,  играя,
Способны  стать  Судьбой  и  Песней…
Сирен,  что  душу  забирают.

В  свои  объятиях,  как  в  теснинах
Расплющить  сердце  и  дыханье.
И  утащить  в  Аид  бездонный
Пообещав  кусочек  Рая.

Вольно  же  Вам  винить  мужчину.
Что  скачет  козликом  по  травке.
Да,он  беспечен,  глуп  и  прыток,
Но  безобиден,  хоть  и  гадок.

Вам  интересно,  что  он  хочет?
Оставьте!  Это  уж  не  тайна.
Мужчина  –  муха  в  паутине.
Какие  могут  быть  желанья?

Вот  галерея  томных  взглядов,
Призывных  стонов  и  отчаянья
Да,  да  тот  самый  сладкий  соус,
Не  обходимый  для  венчанья.

За  что  винить  нас  бедных,  скромных?
За  то,  что  есть  на  свете  дамы?
Увы,  мы  любим  вас…  без  счета.
А  вы  устраиваете  драмы.

*  *  *  *  *

О,Сердце!  Сердце!  Что  с  ним  делать?
Любовь?  Иного  чувства  я  не  знаю.
Все  остальное  просто  мелочь.
А  обвиненья  отметаю.

Ну,  есть  грешки,  и  в  том  причины
Для  шума  я  не  вижу  право.
Журить  меня  -  пустое  дело
Упреков,  слез  не  понимаю.

Ведь,  чтоб  дышать,  нам  нужен  воздух.
А,  чтоб  любить,  нужны  нам  дамы.
Единым  вздохом  жить  не  сможешь.
А  чувствам  чужды  мелодрамы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506129
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 20.06.2014


boroda-64

у Чернівцях

Бруком    фігурно,
погляд  ймовірно,
звуки  натхненно,
дуже  мінорно,
люди  попарно,
квіти,    ліхтарно,
крапля  ажурно,
руки  покірно,
сакура,  гарно,
як  неповторно,
подихом  вільно,
губами  ніжно,
та  неодмінно,
тільки  повільно…



на  вірш  Лоредани
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533042

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505926
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014


Tshway

Репейник

Ложь  прорастает  
и  колосится.
Поле  лжи,  и  за  полем  -  поле.
Вдоль  дороги  на  обочине  -  
правда  
репейником...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505601
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Ніла Волкова

Монолог в дачном автобусе

Транспорт  был  дорогами  убитый
И  так  долго  ждать  его  пришлось…
Дребезжал,  как  старое  корыто,  
Но  местечко,  все-таки,  нашлось.

Я  устала  в  этот  день  на  диво
И  нигде  не  ладилось  ни  в  чем.
-  Вы,  мадам,  изысканно-красивы,  -
Вдруг  сказал  мне  кто-то  за  плечом.

-  Не  смотря  на  прожитые  годы,
Вы  вошли,  и  в  сердце  грянул  гром!
Вы  –  восьмое  чудо  у  природы,
Даже  с  этой  сумкой  и  ведром!

Выпил  я  на  отдыхе  немного  –
Не  посмел  бы  обратиться  к  Вам:
С  виду,  Вы  такая  недотрога,
Гордая  и  строгая  мадам!

Вы  светлы,  чисты  и  благородны,
Несмотря  на  этот  антураж,
И  к  лицу  так  здОрово  подходит
Ваш  дорожный,  легкий  макияж.

Ваша  шляпка,  ситцевое  платье  –
Просто  восхитительный  наряд!
И  теперь  согласен  все  отдать  я
За  улыбку  Вашу  и  за  взгляд.

Я,  мадам,  заметил,  между  прочим,
Вы  молчите,  а  ведь  я  хотел
И  старался,  знайте,  очень-очень
Вас  отвлечь  от  Ваших  грустных  дел.

Вот,  Вы  улыбнулись  и  признаюсь.
Я,  как  будто,  встретился  с  мечтой…
Здесь  я  выхожу,  а  Вам  желаю:
Оставайтесь  навсегда  такой!

И  хотя  мы  незнакомы  были,
Говорил  он,  в  общем,  пустяки,
Но  домой  летела,  как  на  крыльях!
Хорошо,  что  есть  Вы  –  Мужики!

2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505539
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014


boroda-64

Немытая Россия

Умри,  немытая  Рассея,
На  фоне  бройлерных  цыплят,
Весь  мир  сказал:  «Ты  -  не  мессия»,
Из  клюва  брызжет  струйкой  яд.
Ты  унаследовала  царский,
Кровью  политый,  чахлый  трон,
Людей  гнобишъ    рукою  барской,
В  церьквях  звонят  -  могильный  звон…
Ты  возвела  царька  в  ранг  Бога!
Сама  не  ведая  того,
Тебе  так  нравится,  убогой,
Когда  в  ушах  торчит  дерьмо!
Когда  тебя  нагнули  раком,
Заставили  кричать  –УРА,
Ты  гордо  машешь  красным    флагом,
Свой    труп  несешь  к  ногам  царя…
Крым  ваш,  Обама  –  пепел,  -  хаос?
Союз  имперский  пал  давно!
И  лишь  гранитный  Ленин  –  фаллос,
Как  черно  –  белое  кино….
Умри  немытая  Россия!
На  фоне  путинских  огней,
Мне  жаль,  ты  больше  не  мессия,
Ты  страх,  и  горечь  всех  потерь.




рис.  Юрия  Журавля

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505486
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Михаил Брук

Рыжее Солнце

       Любовь  –  не  идеологическая  нагрузка  к  репродукционному  процессу.  Кто  не  осознал.  Тот  не  испытал.
       Собаки,  между  прочим,  давно  уловили  различие.  Лишь  человек,  парвеню  природы,  продолжает  блуждать  в  потемках.  Людям  свойственна  неразборчивость  в  своих  привязанностях.  А  недоразвитый  мозг  высокоорганизованных  приматов  лишь  поддерживает  в  них  заблуждение…

       Пробуждение  маленькой  сучки,  по  имени  Ора  (Рыжее  Солнце  в  переводе  с  древнего  языка  каких-то  индейцев),  как  и  восход  ее  могущественной  родственницы,  дарящей  свет  миру,  сопровождалось  трелями  птиц  и  легким  дуновением  ветерка  (грубое  слово  «сучка»  для  красновато–желтого  двухмесячного  существа  придумали  те  же  выскочки,  HOMO  SAPIENSы).
           С  темнотой  исчезли  зловещие,  пугающие  малышку,  тени.  А  вместо  холодной,  равнодушной  Луны  на  нее  ласково  смотрел  бородатый  мужчина,  нежно  прижавший  щенка  к  груди.
           «Я  полюбила!  -  воскликнула  она  на  собачьем  языке  и  радостно  залаяла  на  неуклюжего  хозяина.-  Гав-в,  Гав-в-в!»
             Громила  не  выглядел  философом.  От  того  лучше  разбирался  в  интонациях  и  взглядах  разумных  существ.  Он  легко  уловил  их  смысл.  Ведь  быть  любимым  легко  и  приятно.
               Ора  ловко  выскользнула  из  объятий  и  оказалась  в  диких  зарослях.  Сухая  трава  непривычно  колола  нежные  лапки.  Противный  запах,  оставленный  кошками,  заставлял  чихать  и  морщиться.  Но  мелкие  неприятности  уносились  прочь,  стоило  ощутить  прикосновение  знакомой  руки,  к  непокорной  шерстке.
           Неведомый  мир  пробудил  в  щенке  безумную  радость.  Зрение,  слух,  обоняние  улавливали  каждый  оттенок…

         Говорят,  собаки  дальтоники.  Не  спорю.  Но,  кто  более  способен  понять  игру  черно-белых  красок,  пробужденную  тончайшими  переливами  звуков  и  неуловимых  ароматов?  Симфонию  жизни,  недоступную  людям.
         Волшебное  видение  не  завладевало  Орой  без  остатка.  Она  то  и  дело  с  обожанием  посматривала  на  спутника  и  пискливым  рычанием  отгоняла  навязчивых  соплеменников  от  обретенного  Счастья.
           «Ну,  и  пара!  -  слышались  завистливые  возгласы  обитателей  двора.  –  Мяу-мяу!  Кар-Кар!  Фьюти-фью!»    Длинноносые  удоды  с  деланным  безразличием  тыкали  в  землю  изогнутыми  клювами,  время  от  времени  бросая  дерзкие  взгляды  в  сторону  влюбленных.        
 
             Идиллия  продолжалась  изо  дня  в  день,  из  месяца  в  месяц.  Щенок  рос.  И,  два  года  спустя,  превратился  в  ловкое,  сильное  создание,  напоминавшее  волчицу.  Только  рыжий  окрас  отличал  Ору  от  вольнолюбивых  принцесс  леса.  Только  возрастающая  привязанность  и  верность  другу  роднили  с  собачьим  родом.
       Недолгое  отсутствие  хозяина  вызывало  у  нее  черную  меланхолию.  Но,  часы  разлуки  скрашивали  сны.  Вряд  ли  надо  объяснять,  кого  она  видела  в  них.
       Его  появление    сопровождали  бурные  сцены.  Упреки,  жалобы,  признания…  Тоскливый  лай,  и  протяжный  вой  оглашали  дом,  но  за  ними  следовало  примирение.  Бородатый  идол,  вылизанный  с  головы  до  ног,  брал  подружку  на  поводок,  отправляясь  с  ней  туда,  куда  стремятся  все  счастливые  пары.  На  Край  Света.      
       Вы  думаете  Земля  круглая?  Возможно.  Но  край  у  нее  все-таки  есть.  В  тех  местах  он  находился  в  дюнах.  Здесь  водились  зайцы,  лисицы,  антилопы.  И  Ора,  не  чуя  ног,  преследовала  их.  Не  затем,  чтобы  поймать.  Просто,  радость  не  давала  стоять  на  месте.
         Иногда,  песчаные  холмы  прерывались  обрывом,  и  погоня  превращалась  в  полет.  Распластавшиеся  бегуны  на  миг  взмывали  в  воздух,    заставляя  заходящее  Солнце  краснеть  от  возмущения.  Ведь  в  небе  появлялась  ее  Рыжая  соперница.
       Затем  на  землю  опускались  сумерки.  Наступала  ночь…  И  в  свете  костра,  можно  было  различить  две  застывшие  фигуры,  смотревшие  на  звезды.
         Мужчина  жаловался  на  жизнь  и  пил  вино,  не  понимая,  что  у  него  есть  все.  Ора  снисходительно  выслушивала  стенания  и  пыталась  лизнуть  друга  в  нос.  Собаки  точно  знают,  если  держать  его  по  ветру,  все  будет  в  порядке.    Определить  же  направление  воздуха,  когда  нос  сухой,  невозможно.  
           
         Случалось,  в  их  дом  заглядывали  знакомые,  побывавшие  в  Риме,  Венеции,  Нью-Йорке.  «Удивительные  города,  -  нудно  вещали  они,  -  каналы,  небоскребы,  колизеи…  Надо  обязательно  увидеть!»  
       «Обязательно…»  -  соглашался  хозяин  и  смотрел  на  Ору.  Ора  грустно  молчала.  Но  он  научился  угадывать  ее  мысли.
       «Твой  отъезд,  разобьет  мое  сердце,  -  говорили  глаза  подруги.  -  Колизеи,  небоскребы,  каналы…  Конечно,  интересно…  А  как  же  наши  вечера  в  дюнах?»
         Жизнь  человека  разнообразнее  собачей.  Поэтому  люди  до  сих  пор  спорят  о  ее  смысле,  так  и  не  ответив  на  вопрос:  «Что  же  такое  СЧАСТЬЕ?»
Вот  и  у  хозяина  возникли  неотложные  дела  вдалеке  от  дома.  Всего  на  полгода.  И  после  долгих  объяснений  и  обещаний  он  уехал.
       Ора  не  осталась  одна.  Добрые  родственники  заботились  о  ней.  Кормили,  водили  в  дюны.  Сообщали  обо  всех  новостях,  приходивших  от  любимого.  Увы,  радость  исчезла.  Песчаные  холмы  больше  не  вызывали  учащенного  биения  сердца.  Сердца,  стучавшего  теперь  медленно  и  с  перебоями…

       Однажды  дверь  распахнулась.  На  пороге  стоял  ее  ненаглядный  друг.  Наконец-то!  Вернулся!!!  И  жизнь…  снова  потекла,  как  прежде.  Почти,  как  прежде.
       Перемены…  Они  казались  едва  заметными.  Шерсть  местами  побелела.  Прыжки  и  полет  над  дюнами,  погоня  за  антилопами,  лисицами,  зайцами  не  выглядели  столь  впечатляющими.  Ора  чувствовала  это,  но  изо  всех  сил  старалась  вернуть  былую    силу  и  ловкость.  Собаки  оптимисты.
       Друг  же  продолжал  жаловаться.  А  потому  получал  собачьи  поцелуи  в  нос  все  чаще  и  чаще.
 
       Они  опять  вместе.  И  каждый  день,  каждый  вечер  снова  незабываемы...    Только…  только  грусть,  непонятная  грусть  все  чаще  овладевала  Рыжим  Солнцем.  
       Порой  тревога  охватывала  ее,  заставляя  замереть  на  месте.  Тревога,  переходящая  в  непонятный  страх,  отнимающая  силы.  Ора  неожиданно  прекращала  погоню,  игры  и  пыталась  понять:  «Но  почему,  почему  на  душе  так  горько?»
         Собакам  дарована  благодать,  не  чувствовать  времени.  Они  не  ощущают  приближение  старости.  А  лишь  осознают,  что  не  способны  восхищать  друга,  а  потому,  как  им  кажется,  приносить  Счастье.
         Человек  же  наказан  пониманием.  Перемены  не  ускользали.  От  того  печальные  мысли  все  чаще  посещали  бородача.  Назойливые  же  советы,  «не  мучь  животное…»,  возмущали  и  приводили  в  отчаяние...
           Он  прогнал  «доброжелателей».  Не  отлучался  от  подруги.  Старался  увлечь  прогулками  в  новые  незнакомые  уголки  дюн.  Но  Рыжее  Солнце  ложилась  на  песок,  и  отказывалась  продолжать  путешествие.  Болели  ноги,  ныла  душа.
             «Я  не  хочу  оставлять  его!  Он  не  должен  быть  один!  –  молила  она  Солнце.  –  Забудь  мои  глупые  выходки,  ПОМОГИ  ЕМУ!  Ведь  мы  почти  сестры!»
               Светило  казалось  равнодушным  к  просьбам.  Но  почему-то  именно  в  тот  момент  на  него  набегали  тучи  и  на  землю  падали  капли  дождя.
             Однажды  пошел  сильный  ливень.  Молнии  с  сухим  треском  разрывали  небо.  Ора  с  немым  восхищением  наблюдала  безумства  природы.  Мысли,  вдруг,  обрели  ясность.
               «Пора…»,  -  решила  она.  Неподвижные  глаза  наполнились  ПОКОЕМ  и  СЧАСТЬЕМ  …
     
           
                                               *                                *
                                                                 *

           В  сумерках,  у  костра  сидел  одинокий  мужчина.  Он  с  трудом  различал  окружавшие  дюны,  мучительно  пытаясь  что-то  вспомнить…
           Солнце  скрылось  за  песчаными  холмами.  Безмолвный  мир  безучастно  взирал  на  попытки  чужака  вернуть  утраченную  память…
           «Главное,  держать  нос  по  ветру»,  -  принес  подсказку  вечерний  бриз…
           И,  невесть  откуда  взявшийся,  рыжий  щенок  лизнул  руку,  затем  нос,  и  прижался  к  нему  своим  крохотным  тельцем.      
           «Гав-в!  Гав-в-в!»  -  послышалось  в  наступившей  темноте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505349
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Tshway

Два старика.

Пока  я  держал  за  руку
юное  солнце,
наступил  декабрь.
Так  теперь  и  идем.
Два  старика.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505423
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Tshway

Помолчали

Заблудился  на  кладбище.
Встретил  старого  приятеля.
Улыбка  на  черном  граните.
Помолчали.
Я  о  смерти,
а  он  -  о  жизни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505119
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Tshway

Трепет

Густая  листва  тополя
трепещет  на  ветру,
а  душа  моя  -
от  твоего  дыхания,
любимая!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504749
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Tshway

Островок

Проза  вокруг,

до  горизонта,

безбрежная,

зыбкая,

ревущая.

А  я  на  маленьком  островке

Поэзии...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504707
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Tshway

Далеко и печально…

Поют  далеко  и  долго,  и  печально.

Вечер  слушает,  затаив  дыхание.

Электричка

ослепила  и  оглушила  грусть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503980
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


Tshway

Тени

Гоголь
и  души  мёртвых  в  его  голове

все  ещё  живы,  
 
и  странствуют  по  стране  
странным  фантомом:  
 
он  -  тенью  от  рваной  тучи,
они  -  тенями  от  дождинок...
 
А  солнце  утро  за  утром

убивает  во  мне

тень  бессмертного  Вия.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503903
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2014


Левчишин Віктор

СУМ

Я  пам'ятаю  твої  болі
Та  тимчасову  втрату  волі,
Твої  понівечені  крила.
Собою  я  тебе  закрила.
Я  поборола  ворожій  глум.
То  вибач,  милий,  мені  мій  сум.

К.
06.06.2014

Примітка:  малюнок  зроблений  на  основі  палітри,  яка  залишилась  після  того,  як  син  малював  пейзаж;  я  трохи  допрацював  її  кольоровими  олівцями,  бо  перед  цим  побачив  обличчя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503598
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014


Троянда Пустелі

… лиш поглядом

Дозволь  доторкнутись  до  тебе  хоч  раз…
Та  ні,  не  рукою…  лиш  поглядом.
Сказати  натхненно  лише  пару  фраз,
Потому  завіятись  порохом

Дозволь  подивитись  у  очі  сумні,
У  їхню  янтарну  глибінь.
За  мной  не  сумуй,  я  благаю,  о  ні!
Не  варто  питати  про  біль

Мені  лише  доста  спогадок  про  тебе,
Про  міцне  кремезне  плече
А  більше  повір,  мені  зовсім  не  треба…
Лише  щось  у  серці  пече…

                                                 то  кров,  ніби  струмом,  тече…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501711
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 05.06.2014


Андрій Дзюба

Рондо

Ты  нежности  моей  предел.
Как  брошенный  в  карьер  старатель,
я  стал  началом  наших  тел,
фактурою  бугров  и  вмятин.

Моей  бессмертною  душой
под  Рождество  орехи  лущит
весёлый  Ангел...  Он  большой
придумщик.

Он  научил  меня  делить
и  умножать  «вчера»  на  «завтра».
Веди  нас,  Ариадны  нить,
из  лабиринта  Минотавра!

Сна  скорлупа  не  так  крепка,
всю  на  себя  беру  вину  я,
за  вкус  парного  молока
и  поцелуя.

Прикосновением,  едва
к  тебе  приблизившись  опасно,
я  расползаюсь,  мясом  шва
впитав  оливковое  масло.

Касаюсь  губ...  и  влага  их,
земных  желаний  моих  влага,
слеза  грехов  земных  и  рифм
...в  бумагу.

Касаюсь  твоего  плеча
от  солнца  тёплого  и  тише,
и  легче  я,  только  кричат
четверостишья.

Как  южного  вина  глоток,
луча  царапина  на  коже
Ты…  мои  святость  и  порок,
они  похожи.

Касаюсь  я  твоей  груди
и  к  животу  горячей  каплей
теку,  как  тёмный  паладин
к  Альгамбре.

Касаюсь  бездны,  и  меня
непостижимые  начала
влекут  в  мир  тайного  огня
коралла.

Ты  –  откровение  моё,
дели  на  вечности  мгновенье,
пусть  птица  певчая  клюёт
стихотворенье.

Ты  –  ось,  сияющая,  дня.
Я  тяжелею  от  метафор.
И  бес,  вселившийся  в  меня,  –
твой  запах.

По  тонкому  карандашу
графит  течёт  высокой  метой,
и  я...  за  росчерком  спешу
в  рассветы.

Я  совершенен,  как  нарцисс,
а  ты  камелии  нежнее.
Тумана  каплей  я  повис
у  твоей  шеи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503197
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014


Исаак

Каждой твари по паре…

Каждой  твари  по  паре  
 взял  в  чудесный  ковчег
 Ной  –  божественный  старец.
Умный  был  человек!

От  цветка  до  гиены
 от  потопа  он  спас.
Почему  его  гены  
 уничтожены  в  нас?

Не  храним,  что  имеем  –
нам  на  всё  наплевать.
Можем  глупым  идеям  
 принести  в  жертву  мать.

Потому  мир  в  терроре.
Мир,  объятый  войной,
бесконечное  горе
 смог  увидеть  бы  Ной,
если  б  только  вернулся  
 к  нам  сегодня  опять.  
Как  бы  он  ужаснулся,  
что  сегодня  не  взять
 каждой  твари  по  паре
 перед  новым  потопом.

Всё  похерили,  старец,
мы  безжалостно  скопом
 безответственно,  пошло
 и  бездумно.  Притом,
не  заботясь  о  прошлом  
 и  о  завтра  своём.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503198
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014


Tshway

Брату

Жасмин  в  твоих  ногах.
Ландыши  на  груди,
в  голове  и  дальше,
за  ограду...

А  я  сорняком  по  жизни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502994
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014


Михаил Брук

Приглашение к Счаcтью. Храни мечты, безумный!


Когда  у  Сатаны  в  науке
Ты  совершенства  не  достиг,
Брось!  Не  поймешь  ты  этот  крик
И  скажешь:  он  блажит  от  скуки.

Шарль  Бодлер  «Цветы  Зла»

           
             Все  сказки  начинаются  одинаково.  «Жил-был»  и  дальше  какой-то  очень  не  точный  адрес.  В  тридевятом  царстве,  за  морем  –  океаном,    за  полями  за  долами…  Поэтому-то  взрослому  человеку  они  не  интересны.  В  чудеса,  происшедшие  неизвестно  где,  верить  трудно.  В  них  и  не  верят.  От  того  жизнь  становится  тоскливой,  до  боли  предсказуемой,  а  потому  и  лишенной  смысла.  Нельзя  же,  право,  полагать,  что  зарабатывание  денег,  каждодневная  беготня  и  волнения  по  самым  ничтожным  поводам  и  есть  те  причины,  из-за  которых  мы  так  за  нее  цепляемся.
           Ведь  цепляемся,  приводим  тысячи  оправданий,  почему  это  делаем.  И,  пожалуй,  самое  глупое  из  них  о  доме,  дереве  и  продолжателе  рода,  сыне.  Мол,  дерево  не  успели  посадить,  канализацию  починить,  дитяти  на  ноги  поставить.
             Кому  нужно  ваше  дерево?    Про  сына  можно  вообще  не  вспоминать.  Вырастет  как  трава  в  поле.  И  еще  выиграет,  что  не  успел  перенять  занудство  и  мелкие  недостатки  своих  родителей,  а  крупных  при  такой  жизни  у  вас  и  быть  не  может.  Вот  сантехника…  это  действительно  серьезно.  Дом  порядка  требует.  И  если  не  желаете  слышать  там,  наверху,  запоздалых  проклятий  за  прорванную  трубу  или  затопленный  нечистотами  подвал,  сделайте  все  заблаговременно.
           А  теперь  об  истинных  причинах,  побуждающих  нас  терпеть  все  жизненные  невзгоды.  Мы,  все-таки,  ждем    ЧУДА!!!  Да,  не  одного,  а  целой  вереницы  чудес,  которые  вызывают  наше  любопытство,  восхищение  и  делают  нас  счастливыми.  Только  бы  знать,  когда  это  произойдет…
           Увы,  не  дано.  Лишь  спустя  некоторое  время,  начинаешь  понимать:  да,  случилось!  Случилось,  и  жизнь  резко  повернула  в  какую-то  неведомую  сторону.  Но  поздно,  тебя  уже  несет  по  каким-то  дорогам.  Попутчики,  попутчики.  Совершенно  новые,  незнакомые  люди.  Слова,  мысли….  Их  определенно  не  хватает,  чтобы  описать  свое  состояние  и  ощущения.
             Вы,  видели  картину  Николая  Рериха  «Гонец»?  Всего  лишь  дипломная  работа  студента….  Всего  лишь  река  и  лодка  …  Всего  лишь  робкая  попытка  показать  человека,  вырвавшегося  из  своего  тесного  мирка  в  огромный,полный  неизвестности  мир…  Ну,  а  дальше?  Дальше…  смотрите,  что  родилось  из  сумрачных  красок  первого  полотна.  Чудо  Древней  Руси!  Чудо  Гималаев!  Чудо!  Чудо!  Чудо!        
         И,  если  до  той  поры  эти  видения  казались  лишь  фантазией,  то  неожиданно  выясняется…  Они  не  менее  реальны,  чем  вся  остальная  жизнь.  Свершилось!  Мир  стал  иным.
         Пробуждается  тяга  странствий.  Ну,  это,  когда  стулья,  кресла,  кровать  неожиданно  прорастают  острыми  шипами.    Любое  неосторожное  движение  или  случайная  мысль,  и    вы  ощущаете  резкую  боль.  Внутреннюю  боль,  боль  души.  
         Пространство  вашей  комнаты,  квартиры,  дома,  как  бы  велико  оно  не  казалось,  резко  уменьшается.  Теснота,  удушье…                                                                                    

                   Как  обмирающий  на  гребнях  волн  пловец,
                   Мой  дух  возносится  к  мирам    необозримым;
                   Восторгом  схваченный  ничем  не  выразимым,
                   Безбрежность  бороздит  он  из  конца  в  конец!

             Пора,  определено  пора  в  погоню  за  вешними  водами,  бегущими  облаками  по  тому  сомнительному  адресу,  о  котором  только  что  шла  речь…  В  погоню  за  ЧУДЕСАМИ.
             Взрослые,  остепенившиеся  люди,  давно  променяли  свои  мечты  на  повседневные  заботы.    Заботы,  которые,  скажем  прямо,  доставляют  им  мало  радости.  Но  трусость,  человеческая  трусость  безгранична.  Жесткий  окрик,  ожидание  наказания  за  мелочный  проступок  порождают  в  них  суеверный  страх.  Страх  лишиться  сомнительных  удобств  бытия,  с  которыми  они  сжились,  и  твердо  решили  не  расставаться  до  гробовой  доски.
               Раз  так,  пускай  сносят  унижения,  пусть,  затаившись,  подстерегают  свой  «звездный  час»:
     
                   Из-за  куста  на  нас,  худая,  вся  в  коросте,
                   Косила  сука    злой  зрачок,
                   И  выжидала  миг,  чтоб  отхватить  от  кости
                   И  лакомый  сожрать  кусок.

         Вы  же  с  теми,  кто  бежит  от  них?  С  теми,  кто  уже  поверил  в  ЧУДО.  Увидел  горные  тропы  и  бескрайние  степи,  услышал  ласкающие  слух  скрип  седла  и  стук  конских  копыт,  узнал  вкус  победы  над  поверженным  противником….  Не  в  мечтах,  в  реальности….      
             Смешно,  не  правда  ли?  Романтики  в  наше  время….  Они  всегда  вызывали  настороженное  отношение  общества.  А  стоило  идеям  выживания  и  обогащения  овладеть  массами,  их  просто  перестали  замечать.
             Ну,  как  хорошо  вымытое  стекло,  которое  только  и  удается  обнаружить,  когда  солнечный  луч  нечаянно  коснется  его.  Ослепительная  вспышка  и  снова  ничего….  Как  пустота  бездонных  глубин.  Пустота,  проникнуть  сквозь  которую  удается  далеко  не  каждому.  Потому,  что  каждый  дышит    смесью  кислорода  и  азота,  а  вы  уже  можете  обходиться  и  без  нее.  Была  бы  мечта.
               Но  о  какой  мечте  сегодня  можно  говорить    в  здравом  уме  и  твердой  памяти?  Выигрыш  миллионов  в  лото,  рулетку  или  покер  понятно  не  рассматриваются.  Мы  же  ведем  речь  не  о  безумцах  и  мошенниках….              
           Ну,  и  понятно  не  о  всяких  там  немощных  декадентах,  живущих  одними  галлюцинациями.    Наш  романтик  –  это  …  широкополая  шляпа,  бронзовый  загар,  бычья  шея.  Шея,  которую  венчает  Голова…  И,  конечно,  лицо…    Лицо  с  глазами…  такими  ласковыми  и  снисходительными  к  человеческим  слабостям.  Но  строгими  и  бескомпромиссными  ко  всякой  несправедливости.    Не  дай-то  Бог,  вам  заслужить  их  неодобрительный  взгляд…  Не  приведи  Господи,  попасть  под  горячую,  разящую  наповал  руку…  

                 И  вот  –  ударит  час,  когда  воскликнут  грозно…
                                   ………………………………………………………
               «Погибни  жалкий  трус!  О,  поздно,  слишком  поздно!»
                   
             А…  Вы  уже  настроились,  представили  себе  Пьеро,  не  просыхающего  от  слез.  Скрипочку  и  белые  одежды  печального  клоуна.  Что  ж,  и  поплакать    иногда  не  вредно….  Но  потом….  прочь  эту  сырость!  Долой  помпоны  и  балахоны!  Коня,  сапоги  со  шпорами  и  хлыст.  Непременно  хлыст.  Как  же  иначе  творить  добро?
             Все  это,  конечно,  не  отменяет  некоторой  тонкости  восприятия  окружающего  мира.  Буйной  радости,  охватывающей  при  виде  первых  лучей  восходящего  Солнца.  Безысходной  грусти  при  последнем  отблеске  светила,  уходящего  за  горизонт.  Бархатного  мрака  ночи.  Костра,  плеска  морской  волны  и  бокала  вина,  впитавшего  пряные  ароматы  лета.  Череды  простеньких  ЧУДЕС  природы.

                 Уж  вечер.  Все  цветущие  растенья,
                 Как  дым  кадил,  роняют  аромат;
                 За  звуком  звук  по  воздуху  летят;
                 Печальный  вальс  и  томное  круженье!

             Музыка,  еще  одно  Чудо!  Как  же  без  нее?  Некоторые  сегодня  предпочитают  джаз.  Это  их  выбор.  Вершины  нашего  героя  -  созвучия  восемнадцатого  века,  когда  каждому  инструменту  дозволялось  проявить  свою  индивидуальность.  Лютня,  виола  да  гамба,  клавесин,  орган  –  всем  им  отводилась  самостоятельная  роль  в  творениях  Баха,  Рамо,  Куперена,  Бреваля…
               И  книги.  Музыку  ведь  можно  не  только  слушать,  но  и  созерцать.  Слова  –  это  те  же  звуки.  Из  них  слагаются  мелодии.  А  в  мелодиях  заключается  глубокий  смысл.  Так  и  рождается  философия,  пища  для  ума.            
                   
                   Блажен  лишь  тот,  чья  мысль,  окрылена  зарею,
                   Свободной  птицею  стремится  в  небеса,-
                   Кто  внял  цветов  и  трав  немые  голоса,
                   Чей  дух  возносится  высоко  над  землею!
                       
               Да….  Ну,  и  герой  у  меня  вышел…  Одиночка,  отщепенец….
               Правда?  Предпочитаете  тех,  кто  книги  читает  хором?  И  музыку  слушает  в  тесных  и  душных  концертных  залах?  Боюсь  этим  любителям  не  уловить    звуки  чудных  творений  природы?  Им  не  грозит  нечаянная  встреча    со  скрывшимся  от  назойливой  публики  музыкантом  -  виртуозом.  Да,  и  нуждаются  ли  они  в  Чуде?  
             Хотя…  Кто  говорил  об  одиночестве?  Чтобы  без  фальши  исполнить  свою  партию  в    общем  концерте,  каждый  инструмент  настраивают  в  тишине  и  уединении.  Так  и  человеку  требуются  время  и  впечатления.  Тогда  и  только  тогда  он  сможет  привлечь  внимание  друзей,  будет  понят  и  услышан.        
                     Друзья,  конечно,  друзья…  Они  есть.  Все,  как  один,    люди,  достойные  внимания.    Во-первых,  дамы.    Полагаете,  женщина  не  может  быть  другом?  Любовница,  жена  -    ее  удел.  Вы,  просто,  не  встретили  такой  женщины.  Женщины,  снисходительной  к  нашим  мужским  недостаткам.Женщины,  способной  одним-  двумя  словами  разделать  вас  под  орех,  или  вознести  на  пьедестал.  Даже  не  пытайтесь  заводить  с  ней  роман.  Покроете  себя  вечным,  несмываемым  позором,  прослывете  неудачником.  
                       Начните  с  самого  простого,  произнесите  вслух  что-нибудь  вразумительное.  Можно  и  поступок  совершить.  Не  обязательно  героический.  Но  уж  точно  не  пошлый,  не  банальный.  И  уберите  свои  деньги.  Хотите  купить  ее  внимание?  Вы  пропащий  человек.  Ваше  место  за  дверью.
                   Думайте,  думайте!  У  вас  не  так  много  шансов.  Да  и    те  скоро  превратятся  в  ничто.  Сообразили?    Да,  да,  именно,  покажите,  что  и  вы  разумное  существо,  способное  не  терять  голову  при  встрече  с  изнеженной  феей.

                   Я  расскажу  тебе,  изнеженная  фея,
                   Все  прелести  твои,  в  своих  мечтах  лелея,
                   Что  блеск  твоих  красот…
                   Сливает  детства  цвет  и  молодости  плод!

                   Твой  плавный,  мерный  шаг  края  одежд  колышет,
                   Как  медленный  корабль,  что  ширью  моря  дышит,
                   Раскинув  парус  свой,
                   Едва  колеблемый  ритмической  волной.

           Теперь  вас  заметили.  Совсем  не  плохо  отрекомендовались,  для  первого  раза.  Правда,  немного  длинновато,  и  голову  все-таки  потеряли.Не  беда,  дружба  с  женщиной,  с  такой  женщиной  вовсе  не  исключает  влюбленности.  Так  что  обойдетесь  и  без  этого  украшения  с  большими  залысинами.
               Главное:  вы  в  числе  избранных.  Среди  своих.  Ваши  «чудачества»,  пристрастия  и  колкие  замечания  не  вызовут  удивленных  взглядов,  презрительных  гримас  и  гнева  близких  по  духу  людей.    Скорее  наоборот.  Получите  полный  набор  достойных  ответов.  Будете  вызваны  на  дуэль,  в  которой  не  прольется  ни  капли  крови,  но  от  этого  она  не  станет  менее  ожесточенной,  полной  изящных    движений  мысли  и  слога:  «батман»,  «кор-а-кор»,  «флеш»,  «туше»,  «ремиз».
                   Победа?  О,  Чудо!  Победа!  Вы  –  герой!  По  крайней  мере,  так  считает  та,  чье  внимание  удалось  привлечь  при  первом  представлении.  А  потому    галантный  поклон  в  ее  сторону  и…,  чтобы  закрепить  успех,  еще  несколько  строчек,  позаимствованных  у  Шарля  Бодлера.  На  этот  раз  с  оттенком  легкого  упрека.

                   Не  стану  спорить,  ты  умна!
                   Но  женщин  украшают  слезы.
                   Так  будь  красива  и  грустна,
                   В  пейзаже  зыбь  воды  нужна                                    
                   И  зелень  украшают  грозы.

                                                           *                    *
                                                                     *

             Ну,  так  я  убедил  вас?  Или  вы  все  еще  подстерегаете  в  кустах  свой  «звездный  час»?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502968
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014


Лілія Ніколаєнко

Гріхи античного саду

(вінок  сонетів)

1.
В  античному  саду  гріхи  доспіли,
Їх  жадібно  збирав  голодний  люд.
Плодами  зваб  втішалось  кожне  тіло,
А  душі  мерли  від  отруйних  пут.

Тим  оргіям  земним  боги  раділи,
Плануючи  усім  жахливий  суд.
Та  люди  і  донині  не  прозріли,
І  п’ють  із  чаші  зла  солодкий  бруд.

А  мудрість  у  лахмітті  самозречень
Жебрачкою  блукала  по  світах.
Приходила  невчасно  й  недоречно,

Цнотливістю  бентежила  невдах,
Хоч  гріла  віра  їй  кістки  старечі,
Неправдою  заріс  камінний  шлях.

2.
Неправдою  заріс  камінний  шлях.
Яким  ходили  воїни  й  народи.
Шукали  люди  у  чужих  слідах  –
Хто  істини,  а  хто  –  винагороди.

Та  всі  перетворилися  у  прах,
На  ньому  протиріччя  щедро  родять,
А  правда  –  у  колючих  бур’янах,
І  лютий  меч  скосив  зерно  свободи.

Збивала  мудрість  ноги  об  ганьбу,
І  руки  в  жилах  від  безсилля  мліли…
Олімп  давно  про  неї  вже  забув,

А  смертні,  від  жорстокості  сп’янілі,
Продовжували  марну  боротьбу.
Тьмяніла  правда  перед  культом  сили.

3.
Тьмяніла  правда  перед  культом  сили,
Бо  люд  кумирів  обирає  сам.
Гріхи  йому  молитви  шепотіли,
Спокуси  будували  скверний  храм.

Статут  природи  –  основне  мірило
Канонів  диких  і  абсурдних  драм.
І  навіть  мудрі  божевілля  пили,
Вихлюпуючи  відчай  із  пера.

Жерці  розпусти  моляться  порокам,
Олтар  гріхів  огидою  пропах.
У  воїнів  –  боги  завжди  жорстокі,

Їх  образи  таять  величний  жах.
За  покликом  безумних  лжепророків
Несла  у  бій  жадоба  чорний  стяг.

4.
Несла  у  бій  жадоба  чорний  стяг,
Бо  з  волі  Зевса  –  грізного  тирана  –
Програли  у  божественних  боях
Атлант  і  Прометей  –  боги-титани.

Один  тримає  небо  на  плечах,
Страждає  у  невидимих  кайданах.
А  іншого  карає  хижий  птах,
Сльозами  людства  кровоточить  рана.

Якщо  немає  правди  між  богів,
То  як  можливо  людям  жити  в  мирі?
Хто  розгадає  суть  священних  слів?

Чи  є  спасіння  у  сумнівній  вірі?
За  відданість  дарують  лютий  гнів
Їх  ідоли,  в  гордині  скам’янілі.

5.
Їх  ідоли,  в  гордині  скам’янілі,
Насититись  безумством  не  могли.
В  людей  у  жилах  пристрасті  кипіли,
Чесноти  вкрила  пелена  імли.

Як  точать  черви  цвіт  невинно-білий,
Що  вже  не  знає  дотику  бджоли  –
Пороки  юні  душі  полонили,
А  мудрість  не  діждалася  хвали.

Щасливий  той,  хто  розумом  убогий,
Хто  по  тернистих  не  ходив  стежках,
Шукаючи  до  істини  дороги.

Щасливі  ті,  хто  у  чужих  гріхах
Трагічного  не  бачать  епілогу,
Не  чують  неминучий  смертний  крах.

6.
Не  чують  неминучий  смертний  крах
Раби  і  дурні,  що  нагі  душею,
У  долі  не  благають  більших  благ.
У  корені  зав’ялились  ідеї.

І  дух  свободи  у  ярмі  зачах,
Дістала  кривда  дорогі  трофеї,
І  золото  –  ціна  усіх  звитяг  –
Бездарний  автор  злої  епопеї.

Щасливий  той,  хто  істини  не  знав,
Кому  жорстока  правда  не  боліла,
Хто  шмат  черствий  у  спокої  жував,

Хто  розум  не  виплакував  чорнилом.
Бо  не  мінявся  світовий  устав,
А  мудрість  все  жебрачкою  ходила…

7.
А  мудрість  все  жебрачкою  ходила
Туди,  де  ткалось  плетиво  спокус,
Де  в  голоді  марнів  Пегас  безкрилий,
Поети  скніли  на  могилах  муз,

Де  мрії  нездійсненні  миготіли,
Де  місяця  ріжок  у  сонце  вгруз,
Де  кров’ю  заплямоване  світило
Пекельно  рвало  піднебесний  шлюз.

Хотіла  мудрість  стати  молодою,
Про  щастя  ворожити  на  зірках,
Скорити  світ  граційною  ходою,

Забути  назавжди  про  біль  і  страх…
Та  люд  її  залишив  поза  грою  –
Буяла  дикість  у  гнилих  серцях.

8.
Буяла  дикість  у  гнилих  серцях,
Розбещених  у  розкоші  та  блуді,
Кривавий  Колізей  збирав  аншлаг  –
За  злочини  юрбу  ніхто  не  судить.

Анархія  жадоби  і  розваг
Свавільно-ницо  панувала  всюди,
В  прекрасних  нестаріючих  садах,
Отруйним  бур’яном  зросли  облуди.

Бо  світ  пішов  дорогою  гріха,
І  рухається  в  прірву  без  упину.
О,  доля  людства  –  пафосно-лиха!

Джерела  правди,  чисті  та  дитинні,
Замулює  гординя  і  пиха.
Але  життя  людське  –  лише  піщина.

9.
Але  життя  людське  –  лише  піщина
У  хаосі  космічної  води.
На  дно  небес  ведуть  земні  вершини,
І  байдуже  –  летіти,  чи  повзти.

Людьми  керують  поклики  тваринні,
Їх  манять  заборонені  плоди.
Нікчемна  перед  Всесвітом  людина,
Хоч  до  богів  рівнялася  завжди.

Хто  пише  для  людей  дурні  вистави,
І  як  змінити  їх  абсурдний  хід?
Для  когось  цілий  світ  –  лише  забава.

Його  жадоба,  ненависть  і  хіть,
Звитяга,  велич,  боротьба  і  слава  –
Трагічна  метушня,  комічна  мить…

10.
Трагічна  метушня,  комічна  мить  –
О,  скільки  в  неї  вкладено  нектару,
Натхнення,  і  отрути,  що  п’янить,
Вина  і  крові,  злочинів  і  кари!

Земних  ілюзій  нерозривну  сіть
Майстерно  зав’язав  Олімп  захмарний.
Жага  протесту  в  німоті  кричить,
Та  утекти  з  цього  полону  марно.

Між  днем  і  ніччю  невідчутна  грань,
Добро  і  зло  злилися  воєдино,
Набуло  щастя  кольору  страждань.

Немає  в  тім  ні  честі,  ні  провини  –
Душа  –  до  зір,  а  тіло  –  до  бажань…
Статут  природи  буде  завжди  чинним.

11.
Статут  природи  буде  завжди  чинним,
Його  табу  –  солодшими  за  мед.
В  багнюку  розкидаються  перлини,
Гучні  пророки  ждуть  своїх  комет.

Феміда  ж  не  помилує  невинних.
Сліпа  вона,  та  чує  дзвін  монет.
Плете  Арахна  жертвам  павутину,
І  сходяться  пороки  на  бенкет.

Мінялись  імператори  й  герої,
Сріблили  зорі  сивину  століть,
Та  час  на  тілі  людства  ран  не  гоїть.

Нутро  його,  загноєне,  болить.
Вкарбований  інстинктами  у  крові,
Божественний  рукопис  не  згорить.

12.
Божественний  рукопис  не  згорить,
Зникають  лиш  переклади  і  форми.
Він  увібрав  безумство  лихоліть,
Нащадкам  передавши  сталі  норми.

Коли  краса  приховує  огидь,
І  грація  наслідує  потворність,
Буяє  гордість,  а  сумління  спить,
Сплітаються  у  душах  біле  й  чорне  –

Тоді  приходить  процвітанню  край,
І  падають  держави  на  коліна,
Пекельним  терном  заростає  рай,

Отрутою  стають  солодкі  вина,
Панує  ненаситність  хижих  зграй,
А  створене  людиною  –  загине.

13.
А  створене  людиною  –  загине.
Якщо  не  буде  миру  і  добра,
Бо  юні  насолоди  швидкоплинні,
А  мудрість  завжди  бідна  і  стара.

Цей  вічний  маскарад  ніхто  не  спинить,
Та  може  бути  чесною  ця  гра,
Щоб  ніж  підступний  не  всадила  в  спину
Ганьба  поразок  і  огида  зрад.

Яскраві  маски  і  вбрання  строкаті
Закрили  душі,  як  залізний  щит.
Царі,  паяци,  генії,  солдати!  –

Усім  гріхів  напитися  кортить!
Та  все  на  світі  вимагає  плати,
Довівши  долю  до  могильних  плит.

14.
Довівши  долю  до  могильних  плит,
Заміють  і  тріумфи,  і  поразки.
Хто  в  долі  був  не  раб,  а  фаворит,
Той  навіть  смерть  перехитрити  ласий.

Потік  бажань  приречених  бурлить,
В  передчутті  смертельного  екстазу,
Але  пітьма  миліша  за  блакить,
Коли  єство  людини  гріх  уразить.

Людська  душа  –  це  амфора  без  дна,
І  скільки  б  каяття  туди  не  лили,
Бажання  не  втамуються  сповна.

Солодкий  біль  несуть  отруйні  стріли.
Шалено  розродилася  весна  –
В  античному  саду  гріхи  доспіли.

МАГІСТРАЛ

В  античному  саду  гріхи  доспіли,
Неправдою  заріс  камінний  шлях.
Тьмяніла  правда  перед  культом  сили.
Несла  у  бій  жадоба  чорний  стяг.

Їх  ідоли,  в  гордині  скам’янілі,
Не  чують  неминучий  смертний  крах.
А  мудрість  все  жебрачкою  ходила.
Буяла  дикість  у  гнилих  серцях.

Але  життя  людське  –  лише  піщина,
Трагічна  метушня,  комічна  мить…
Статут  природи  завжди  буде  чинним.

Божественний  рукопис  не  згорить,
А  створене  людиною  –  загине,
Довівши  долю  до  могильних  плит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502057
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 02.06.2014


Михаил Брук

Мистерия солнечный свет. Начало всех начал

     ТАЙНА.  ТАЙНА  СВЕТА.  ТАЙНА  СОЛНЕЧНОГО  СВЕТА.  СОЛНЦЕ  И  ГОРА  КАРАДАГ.  ЧЕРНЫЕ  СКАЛЫ  И  ПОСЕЛОК  КОКТЕБЕЛЬ  НА  ФОНЕ  РОЗОВОГО  НЕБА.      ЕЩЕ  МИГ.  И  УЖЕ  РАСТЕРЯВШИЕ  ПЕРВОНАЧАЛЬНЫЙ  ПЫЛ  СОЛНЕЧНЫЕ  ЛУЧИ  ОКРАШИВАЮТ  МИР  В  ПОВСЕДНЕВНЫЕ  ЦВЕТА:  ГОЛУБОЙ,  АКВАМАРИН,  ЗЕЛЕНЫЙ,  ЖЕЛТЫЙ,  КОРИЧНЕВЫЙ….  КОНЕЦ  МИСТЕРИИ.
     
     Тайна  нашего  происхождения,  увы,  неизвестна.  И  первый  вопрос:  для  чего?  Для  чего  мы  потребовались  миру?  Он,  этот  мир,  был  прекрасен  и  до  нас.  Может  быть,  как  и  всегда,  природа  нуждалась  в  равновесии?  Но  так  ли  уж  наша  глупость  и  пошлость    способна  сбалансировать  ее  мудрый  замысел?  Вряд  ли.  Скорее,  появилась  необходимость  в  не  слишком  взыскательном  зрителе….
     Так,  много-много  лет  назад  мне  открылась  одна  из  тайн.  Природа  -  тщеславна.  Иначе,  как  объяснить  появление  на  свет  божий  разумных,  не  очень  разумных  и  совсем  неразумных,  но  зато  очень  впечатлительных  существ,  именуемых  людьми?
         Только  взгляните,  два  абзаца  и  пять  вопросительных  знаков.  Ну,  да!  Я  один  из  вас.  Такой  же  любопытный,  непонимающий  и  восторженный.  Молния  –  ах!  Восход  и  заход  Солнца  –  ух!  Извержение  вулкана  –  ма…  твою!
         Но  не  все  же  нам  в  зрителях  ходить.  Пора  уже  и  самим  научиться  удивлять.  Ведь  мы  не  просто  сторонние  наблюдатели,  а  часть  этого  мира.
Удовлетворение  тщеславия  -  наша  потребность.  Только  поглядите:  сколько  народу  желает  стать  поэтами  и  прозаиками,  учеными  и  начальниками.  Даже  этими,  как  их,  бизнесменами.  Хотя  последние    только  и  могут  получить  известность,  благодаря  судебным  хроникам  и  некрологам  на  страницах  популярных  газет.
         Вот  и  я  взялся  за  перо  в  очень  раннем  возрасте.  Не  совсем  уж  в  младенческие  годы,  а  тогда,  когда  у  девушек  появляется  томный  взгляд,  а  юноши  покрываются  прыщами,  изрыгают  гортанные  звуки,  вызывают  на  бой  сотоварищей  и,  что  есть  мочи,  колотят  кулаками    по  своей  грудной  клетке.
           Создать  что-нибудь  лирическое,  конечно,  не  составляло  труда.  Но  у  меня  были  грозные  соперники.  Иван  Тургенев,  Блок  и  Есенин  имели  такую  бешеную,  хоть  и  посмертную,  популярность,  что  соученицы  своими  презрительными  гримасами,  наверняка  похоронили  бы  попытки  отличиться  перед  ними.
           И  все-таки  желание  завладеть  их  помыслами  будоражило  мою  с  каждым  днем  все  более  мужающую  натуру.    Помогла  арифметика,  точнее  простой  расчет.  В  школьной  программе  по  литературе  значилось  много  лириков,  а  вот  баснописец  только  один.  И  тот,  всем  надоевший  до  чертиков,  дедушка  Крылов.  
         «Тягаться  со  стариком»,-  презрительно  скажете  вы.
           Ну,  так,  что  с  того.  Важен  же  результат.  Есенину,  принимая  во  внимания  его  репутацию,  я  бы  проиграл  сразу  и  по  всем  статьям.  А  тут  тучный  мужчина,  в  годах,  окруженный  всяким  зверьем,  почивает  в  домашнем  халате  на  пьедестале.  Не  противник,  а  загляденье….
             Недооценил  я  его.  Седовласый  моралист  оказался  совсем  непрост.  Он  умел  выбирать  объект  для  критики.  Незатейливый  каламбур,  легкий  ненавязчивый  укор,    и  порок  пригвожден  к  позорному  столбу.  Порок,  а  не  человек.  Мои  же  творения  были  гораздо  откровеннее.  Что  может  знать  отрок  о  темных  сторонах  жизни?  Зато  о  товарищах  по  классу,  о  преподавателях  совсем  не  мало.  Улавливаете  разницу?
         Бестелесный  порок,  распятый  дедушкой    Крыловым,  молчал.  Баснописец  получал  ордена,  награды,  пользовался  всеобщей  любовью  и  уважением.  Даже  персонажи,  униженные,    да  и  просто  уничтоженные  его  беспощадной  критикой,    воздавали  поэту  по  заслугам.  Посмотрите  композицию  на  Патриарших  прудах  в  Москве.
         Мне  же  доставались  тумаки  от  мужской  половины  класса  и  презрительные  взгляды  от  женской.    В  пылу  творчества  я  забывался  окончательно  и,  подобно  отчаянному  кавалеристу  рубаке,  разил  направо  и  налево  без  разбору.
       Мораль  в  баснях  Крылова  была  мягкой,  ненавязчивой.  Негоже,  мол,  то  и  это.  В  сравнении  с  нею,  мои  выводы,  или,  если  хотите  приговоры,  звучали  подобно  залпу  расстрельного  взвода.
         Настоящие  же  неприятности  ожидали  меня  впереди.  Уже  было  помянуто  о  соотношении  лириков  и  баснописцев  в  школьной  программе.  Пропорция  сия  оказалась  совсем  неслучайной.  Лирика  пробуждала  в  нас  возвышенные  чувства,  а  морализаторство  нездоровое  критиканство.  И  когда  к  вздохам  «Шаганэ,  ты  моя  Шаганэ…»  прибавлялись  трубные  вопли  о  Татьянах,  Светах  и  Галинах,  с  этим  еще  можно  было  мириться  даже  в  те  пуританские  времена.
           Откровенные  же  издевательства  над  одноклассниками,  сквозь  которые  явно  проглядывало  неодобрительное  отношение  к  педагогическому  составу,  а  равнозначно  и,  следовательно,  к  начальству,  руководству,  руководителям  пар…  и  пр…  ,  не  могли  остаться  без  ответа.  
             И  собрался  совет  из  шести  человек.    В  достопамятные  времена  различных  уклонистов,  троцкистов  и  прочих  инсургентов  судили  тройки.  Для  меня  состав  чрезвычайной  комиссии,  видно,  решили  расширить,  принимая  во  внимание  серьезность  случая.  Председатель,  он  же  представитель  Отдела  Народного  Образования,  зачитал  состав  обвинения.
А  затем,  как  бы  наивно,  поинтересовался,  не  мои  ли  это  творения.  Комиссия  однозначно  подтвердила,  будто  по  команде,  кивнув  головами.  Тогда  последовал  вопрос.  А  что  собственно  этим,  автор,  то  есть  я,  хотел  сказать?
И  головы  собравшихся  стали  раскачиваться  из  стороны  в  стороны,  выказывая  
явное  неодобрение  скрытым  и  явным  мыслям,  заключенным  в  представленных  отрывках.
       Но  главный    неожиданно  пожелал  услышать  и  мое  мнение.  Инквизитор-либерал  был  изощрен  в  способах  ведения  следствия.    А  в  это  время,  мне  никак  не  удавалось  переиначить  строки  моего  конкурента-баснописца:
 
                                                           …  И  если  бы  с  его  умом  была  возможность
                                                             Почувствовать  свою  перед  тобой  ничтожность…

           У  чрезвычайной  педагогической  комиссии,  как  вы  понимаете,  тоже  не  нашлось  подходящего  эквивалента.  Валидол,  который  они,  узнав  о  моей  проблеме,  словно  по  команде,  положили  себе  под  язык,  в  счет  не  шел.

СНЕГ,  ОТДАЮЩИЙ  СИНЕВОЙ  –  ПОРОЖДЕНИЕ  ЛУНЫ.    СНЕГ,  ОТЛИВАЮЩИЙ  ВСЕМИ  ЦВЕТАМИ  РАДУГИ,  -  ТВОРЕНИЕ  ВОСХОДЯЩЕГО  СОЛНЦА.  СНЕГ,  СВЕРКАЮЩИЙ  ПОДОБНО  АЛМАЗНОЙ    ПЫЛИ,  –  ЗНАК  ТОГО,  ЧТО  СОЛНЦЕ  В  ЗЕНИТЕ.
РУЧЬИ,  КАПЕЛЬ,  ГРЯЗНЫЕ  ЛУЖИ….  КОНЕЦ  МИСТЕРИИ.  
           
         И  опять  о  тщеславии.  Определенно,  наши  создатели,  кем  бы  или  чем  бы  они  ни    были,  здорово  промахнулись.  Зрителю  быстро  наскучили  их  спецэффекты.  Теперь  уже  они  (зрители)  стали  уподоблять  себя  творцам.
       Взять,  хотя  бы  нас,  поэтов.  Даже    не  углубляясь  в  историю  и    не  поднимаясь  до  Байрона  и  Пушкина,  мы  заставили  забыть  почитателей  нашего  таланта  о  росе  и  снежной  пороше,  о  бабочках  и  травках,  цветах  и  деревьях.  И  заставили  трепетать  от  грохота  будней,  наслаждаться  бессонницей  и  прочими  недомоганиями  расстроенного  организма.  И    о,    творец,  а  может  быть  и  творцы,  рифмовать  ненормативную  лексику.  
         Но,  вернемся  к  повествованию.  Случай  с  комиссией  так  и  не  смог  остановить  моего  поэтического  порыва.  Скорее  наоборот.  Да    и  кто  бы,  одержав  столь  сокрушительную  победу  над  высокопоставленными  дядями,    не  возгордился?  Оставались,  правда,  недоброжелатели  сверстники,  продолжающие  поколачивать  меня.  Никчемные  зрители,  для  которых  грубая  сила  стала  единственным  аргументом  самоутверждения.  Что  для  них  мое  моральное  превосходство?  У  этих  кулак  -  всему  голова.
         Впрочем,  романтик  не  всегда  хил  и  беззащитен.  Случается  и  наоборот,  когда  возвышенная  натура  становится  бедствием  для  окружающих.  Взять,  хотя  бы  Сирано  де  Бержерака.  Поэт,  герой,  ученый,  дуэлянт.  Басен,  правда,  не  писал.  Зато  своими  эпиграммами  проходу  никому  не  давал.  А  ежели    кто  возмущался,  очень    доходчиво  объяснял,  как  следует  себя  вести:
           
             …  Hy-с,  кто  задел  меня?  Кто  мною  был  задет?
Я  вызываю  всех.  Вы?  Нет?  Вы?  Нет?
Вы?  Тоже  нет?  Однако  это  странно.
 Какая  тишина!  Вот  и  молчите  впредь:
   Меня  нервируют  бессмысленные  звуки.

А  если  кто-нибудь  желает  умереть,
Прошу  вас:  молча  поднимите  руки!...                                                
                       
         Ух!  Аж    мороз  по  коже.    «Подходит»,-  решил  я.  И  стал  борцом.
Нет,  не  за  гражданские  права.  А  просто  борцом  вольного  стиля.  И  ситуация  изменилась  коренным  образом.  Если  раньше  меня  считали    хлюпиком  диссидентом  (уязвил  таки  власть  -  комиссию  из  РОНО),  то  теперь,  вооруженного  знанием  и  умением,    стали  рассматривать,  как  опасного  для  общества  смутьяна.  Не  Сирано,  конечно,  но  тоже  не  подарок.
           Так  и  рос  лет  до  тридцати,  удивляя  друзей  и  знакомых  скандальными  высказываниями,  непостоянством  занятий  и  непредсказуемыми  выходками.
Что  стоило,  например,  замечание  о  «джинсовых»  зубах  для  начальства.  Для  тех,  кому  не  довелось  жить  в  то  время,  сообщаю:  более  престижной  одежды  и  выдумать  было  невозможно.  Из  нее  (джинсы),  разве  что  фраки  не  шили.
Вот  и  указал  как-то  одному  комсомольскому  лидеру  на  несоответствие  в  его  гардеробе.  Зубы  золотые,  а  все  остальное  затянуто  в  материю  цвета  индиго.
           Стоит  ли  объяснять,  что  упомянутое  непостоянство  увлечений  и  занятий  являлось  прямым  следствием  игры  воображения  и  несдержанности  речи.  Ну,  и  докатился  до  редакции  одного  глянцевого  журнала.  Не  худший  вариант.
         Здесь  все  и  завертелось.  Понятно,  сначала  наступила  весна.  Как  же  еще  могла  отреагировать  Природа  на  столь  счастливый  исход  моих  метаний?    А  по  весне  случилась  Феерия.    Именно  так,    с  большой  буквы.  Потому    что  есть  вещи,  происходящие  время  от  времени,  периодически,  ну  там  затмение  Луны,  парад  звезд  (не  голливудских,  а  настоящих),  цунами….  И  их  следует  писать  с  прописной.    Когда  же  Земля  и  Небо  меняются  местами,  а  время  перестает  отмеряться  занудливым  тиканьем  часов,  тогда  следует  употреблять    заглавные  буквы.
             Утром  весь  город  еще  задыхался  от  газов  и  дыма,  а  черные,  голые  стволы  деревьев  только  усиливали  всеобщую  депрессию.  Но  уже  к  полудню  Воробьевы  горы  покрыла  взрывная  волна  зелени,  охватившая  Лужники,  Нескучный  сад  и  покатилась  дальше  и  дальше  по  проспектам  и  улицам  Москвы.
             Вот  и  у  меня  что-то  лопнуло,  треснуло  в  голове  и  сразу  же  захотелось  описать  всю  эту  метаморфозу.  Но  как  быть  с  критическим  и  даже  с  критиканским  взглядом  на  мир?  Соперничество  с  дедушкой  Крыловым  так  и  оставило  отпечаток  на  всю  жизнь
             Понятно,  восхититься  Феерией  не  удалось.  В  памяти  всплыли  воспоминания  о  родной  Alma  Mater,  где    учили:  ничто  в  природе  не  происходит  само  собой.  «Вот  и  сейчас,–  шептал  мне  на  ухо  чей-то  ехидный  голос,-  это  всего  лишь  избыток  углекислого  газа  и  прочей  дряни  в  воздухе».
             Испуганное  моим  открытием  руководство  журнала,  тоже,  между  прочим,  с  золотыми  зубами,  велело  выкинуть  статью  в  мусорную  корзину.  А  самому  убираться  куда-нибудь  подальше,  на  неделю,  на  месяц.  Короче  в  отпуск.
         Страшное  разоблачение,  по  тем  временам  любая  новость  считалась  опасной  провокацией,  лишило  моих  боссов  разума.  Сегодня  террорист  с  бомбой  в  руках  –  набившая  оскомину  обыденность.  Все,    на  что  он  способен  –  это  отправить  к  праотцам  себя  и  себе  подобных.  Но  тогда  обнародовать  пустячный  факт  означало  произвести  террористический  акт  против  самого  святого,  что  было  у  народа,  против  их  начальников.      
             И  все  же  Феерия  околдовала  город.    Более  того,  расколола  на  два  враждующих  лагеря.  Иначе  чем  же  объяснить,  что  мои  разоблачения,  изложенные,  впрочем,  не  дурным  языком,  стихами  в  прозе,  охотно  приняли  во  флагмане  российской  литературы.  Куда  я  и  направился  сразу  же  после  беседы  с  золотозубым  боссом.
           Главный,  сам  главный  редактор  вышел  из  своего  кабинета,  чтобы  пожать  мне  руку  и  сообщить,  что  отныне  я  их  соратник,  плоть  от  плоти,  кровь  от  крови….  Дальше  сопоставления  нашей  общности  зашли  слегка  в  тупик.  Ну,  не  хватало  у  литератора  знаний  в  анатомии.      
             Все  покатилось,  все  поехало.  Теперь  я  только  успевал  разоблачать    всякие  там  министерства  сельского  хозяйства  и  мелиорации.  Иногда,  по  праздникам  меня  на  руках  выносили  в  народ,  как  символ  борьбы  с  губителями  природы.  А  мою  душу  все  больше  и  больше  одолевала  тоска.  Тоска  по  красоте,  которую  напрочь  изгнали  со  страниц  этого  броненосца  литературы,  грусть  оттого,  что  я  из  живого  существа  постепенно  превращался  в  какой-то  бездушный  символ  борьбы  кого-то  с  кем-то.
         Да,  и  для  человека,  знакомого  с  советской  классикой,  такая  популярность  не  могла  ни  вызвать  неприятные  аналогии.  Припоминаете  «геркулесовцев»  из  романа  Ильфа  и  Петрова  «Золотой  теленок».  Так  вот,  те  тоже    по  торжественным  дням  шествовали  по  городу  с…  гробом,  который  символизировал  и  провозглашал  «Смерть  бюрократизму».        
         Советские  учреждения  были  косны  и  неповоротливы.  С  гробом  они  бы  смирились.  Но  живой  человек,  обличающий  во  всех  смертных  грехах,  не  чуждый  поэзии  и  умело  расставляющий  акценты  на  каждом  из  их  деяний,  цитирующий  классиков  и  откровенно  бросающий  им  вызов  –  это  уж  слишком.
           Не  скрою,  была  сделана  попытка  силе  противопоставить  силу.  Но  в  их  прокуренных  помещениях  не  удалось  сыскать  ни  одного  достойного  противника.  Сегодня,  конечно,  нашелся  бы  кто-нибудь  на  стороне.  Но  даже  в  те  времена  попытка  отыскать  киллера  за  безналичный  расчет  не    считалась  серьезной  затеей.
           Впрочем,  на  то  оно  и  государство,  чтобы  все  знать.  Подняли  бумаги,  просмотрели  документы  и  выяснили….  Выяснили!  Этот  поэт,  этот  погубитель    мелиорации  ….  О,  ужас!  Он  сам  мелиоратор!!!  Плоть  от  плоти,  кровь  от  крови…  А-А-А-А-А!!!  (Вы  спрашиваете,  почему  я  об  этом  молчал?  Вы  не  читали  другие  мои  рассказы:  IQ-13,  IQ-14?  Ну,  так  живо  исправьте  эту  непростительную  ошибку!  А  то…  «Ну-с,  кто  задел  меня?».  Поняли,  что  вас  ждет?)
             Вы,  разумеется,  помните  фильм  Никиты  Михалкова  «Свой  среди  чужих,  чужой  среди  своих».  Жаль  не  знаком  с  режиссером.  Подсказал  бы  продолжение.  Создали  бы  новый  сериал  и  назвали  «ЧУЖОЙ».
           Потому    что  те  же  руки,  носившие  меня  по  праздникам,  открыв  страшную  тайну  моего  происхождения,  в  том  же  миг  осуществили  давнюю  мечту  футуристов.  «Бросили  с    Парохода  современности»,  если  не  столь  поэтично,  то  с  борта  флагмана  советской  литературы,  а  совсем  по-простому,  выкинули  из  окна  редакции  вместе  с  пожитками.  Заставили  отдуваться  за  Толстого,  Достоевского  и  Пушкина  (за  объяснениями  отсылаю  к  В.  Маяковскому,  Д.  Бурлюку,  В.  Хлебникову).
             О,  простота,  святая  простота!  Кто  же  такое  оставляет  бесхозным  на  улице?  Через  несколько  секунд,  после  того,  как  я  приземлился  на  асфальте,  подъехала  черная  машина  и  ласковые,  бережные  руки  уложили  меня  на  заднее  сиденье.  Внутри  сидели  толстые,  улыбчивые  люди,  родные  мелиораторы.

СОЛНЦЕ  И  ВОДА  ТВОРЯТ  ЦВЕТА  РАДУГИ.  ВОДА  И  СОЛНЦЕ  ДАРЯТ  ЖИЗНЬ  ЗЕМЛЕ.  РАДУГА  И  ЖИЗНЬ  –  СУТЬ  ОДНОЙ  БЕСКОНЕЧНОЙ  МИСТЕРИИ.  МИСТЕРИИ  «СОЛНЕЧНЫЙ  СВЕТ».

         Где-то  мне  уже  доводилось  писать,  что  профессия  выбирает  нас.  Повторяю,  если  вы  поэт  с  нежной  ранимой  душой,  крепкой  спиной,  здоровенными  бицепсами  и  бычьей  шеей,  ну  нет  для  вас  иного  выбора,  чем  землица  и  водичка.  Можно  и  наоборот.
           Признаюсь,  ущерб,  нанесенный  мной,  оказался  велик.  Все  стройки    века,  а  ничем  другим  мои  новые  друзья  и  не  занимались,  остановились.  Реки,  было  повернутые  вспять,  метались  словно  безумные.  Метались  и  не  находили  выхода.  Старые  русла  уже  засыпали,  новые  не  прорыли.
             Да    что  мне  до  них,  когда  душа  и  сердце,  сердце  и  душа,  бесновались  внутри  нехилого  тела  в  поисках  красоты  и  понимания.  Новые  же  друзья  требовали  положить  конец  тем  безобразиям,  что  случились  по  моей  вине.    Мое  же  взбудораженное  нутро  пело  и  вибрировало  от  каждого  вздоха.  Мелиораторы  желали  крови.  А  я  маршировал  по  коридорам  учреждения,  распевая  бравурные  гимны.  Спасители,  подобравшие  меня  на  тротуаре,  умоляли  приступить  к  работе,  начать  борьбу:  «Ну,  хотя  бы  журнал-флагман,  это  белогвардейское  логово!  Ну,  писатели-деревенщики,  ну  –  этот  позолоченный  фонд  нашей  литературы!».  И  в  ответ  получали  трубный  гимн  ВЕСНЕ  СВЯЩЕННОЙ,  хотя  на  дворе  уже  стояла  осень.
         Наконец,  им  удалось  усадить  меня  за  стол  с  пишущей  машинкой.  Вы  уже,  наверное,  забыли,  как  выглядел  этот  ундервуд,  по  имени  «ЯТРАНЬ»,  этот  электроорган  поэтов  и  писателей.  И  с    первыми  аккордами  на  чистом,  белом  листе  бумаги  проступили  слова  великого  Дидро:

«Когда  хочешь  писать  о  женщине,  обмакни  перо  в  радугу  и  стряхни  пыльцу  с  крыльев  бабочки»….
                 
МЕДЬ  И  ЗОЛОТО.  ЗЕЛЕНЬ  ПАТИНЫ  И  ЖЕЛТЫЙ  ЦВЕТ  НЕПОДВЛАСТНОГО  ВРЕМЕНИ  МЕТАЛЛА.  СТРАСТЬ,  БОРЬБА,  СТРАДАНИЕ  И  БЕЗРАЗЛИЧИЕ  УМЕРШЕЙ  ДУШИ.    ЖИЗНЬ  И  БЕССМЕРТИЕ  -  ДВЕ  СТОРОНЫ  ОДНОГО  ТАИНСТВА.  МИСТЕРИИ  «СОЛНЕЧНЫЙ  СВЕТ».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502486
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014


Шон Маклех

Острів червоних ягід

   «На  острові  росли  дерева  
       з  великими  червоними  ягодами,  
       в  яких  був  п’янкий  хмільний  сік.»
                           (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

Після  синяви  неба  і  моря,
Після  сталевих  вечорів  півночі
І  сірих  хмар  вітряного  неба,
Після  темного  дерева  весел
І  чорного  кольору  одягу
Старих  волоцюг,  вбраних
В  шкіру  биків  та  плащі,
Що  нагадуюсь  ряси  монахів  –  
Ягоди  –  великі  червоні  ягоди
На  острові  ,  що  загубився  
Серед  пустелі  солоних  хвиль.
Після  холодного  розуму
Північного  суворого  вітру,
Після  солоного  присмаку
Бризок  нескінченного  Океану  –  
Напою  вічних  номадів
Пустелі  води  кольору  криці  –  
П’янкі    солодкі  ягоди.
Їх  густий  сік  розтікається
Зашкарублими  пальцями,
Він  так  болісно  нагадує
Нашу  ірландську  кров,
Що  так  само  хмільна  і  весела,
Яку  ми  так  проливали  легко
У  тій  війні  нескінченній,
Що  зветься  «Буття  Ірландії»,
Як  і  цей  сік  п’янкий  черлений
З  водою  його  розмішуючи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502543
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014


Андрій Дзюба

Ялта

Туман  от  набережной  плыл,
по-рыбьи  шевеля  губами,
я  в  подстаканник  ставил  Крым,
не  дожидаясь  встречи  с  Вами.

Когда  по  Солнечной  тропе,
касаясь  пальчиками  лета,
в  стране  дельфинов  и  торпед
Вы  шли,  в  апрель  едва  одеты,

когда  швартовые  на  бак,
когда  казалось  утро  глыбой,
потёртый  времени  пятак
скормили  Вы  глубинным  рыбам,

чтобы  вернуться  без  меня
на  ливадийские  террасы,
туда,  где  брошены  баркасы
в  полоске  мокнущего  дня.

Мой  собутыльник  с  островов
чернее  африканской  ночи,  
вязальщик  вёдерных  узлов,
был  в  выражениях  не  точен.

Он  говорил  про  сырость  дня,
про  безобразия  на  рынке,
что  жмут  ему  мои  ботинки,
что  Вы  не  любите  меня.

Я  рассердился  и  сказал,
что  он  подлец  и  подстрекатель.
Поймал  такси  и  на  вокзал
уехал,  сотенку  взлохматив.  

Там  посетил  я  винный  ряд,
вкусил  чудес  из  винных  бочек.
Ботинки  на  крыльце  стоят,
но  их  носить  никто  не  хочет.

Лишь  чёрный  собутыльник  мой
босой,  худой,  в  звенящих  бусах
шагает  Солнечной  тропой,
следя  за  тенью  Иисуса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502529
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014


Шон Маклех

Острів скляного мосту

               «…На  острові  стояла  фортеця  
                       з  бронзовими  воротами,  
                       до  неї  вів  скляний  міст…»
                               (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

Там  все  прозоро  –  і  внизу  вода,
Ми  бачимо  минуле  й  майбутнє,
Нам  треба  йти,  але  вертаємось  назад:
У  часі,  в  просторі.  Присутні  тут  ми
Але  не  знаємо,  не  відаємо  де  –  
В  якій  ще  божевільній  круговерті?
Ми  тут,  ми  на  мосту,  на  острові  –  
Це  сон  чи  просто  на  порозі  смерті
Ми  –  волоцюги  моря  на  межі
Одвічного,  таємного,  земного.
Шукаємо.  Таємні  сторожі
Нам  музику  подарували  сну
І  жінка  в  білому  несла  у  чаші  воду
Сандалі  срібні  й  невагомий  шовк  –  
Як  мариво  ми  бачили  свободу
І  знову  сон…  Коли  ж  прокинулись,
Побачили  у  вранішній  імлі:
Навколо  море.  Ми  на  кораблі…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502097
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014


Шон Маклех

Острів млина

       «Половина  зерна  вашої  країни  
           мелеться  тут,  -  сказав  він.  –  
           Все,  що  приносить  горе,  
           мелеться  на  цьому  млині.»
             (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)


Острів,  який  виринув  з  туману  «нічого»,
Який  з’явився  на  видноколі  ранком,
Що  називався  в  календарі  осені  «можливо»,  
Ми  побачили  млин  з  крилами  приречення.
Похмурий  мельник  з  поглядом  «бути»
Сказав  голосом  глухим  як  обкладинка
Замшілої  Біблії  переписаної  в  Клонмакнойсі  –  
В  його  глухих  стінах  святого  Кіарана,  
У  круглій  вежі  сліпого  короля,
Де  помирають  молодими  всі  ченці-скрипторії,
Сказав  словами,  гідними  літер  огама,
Говорив,  наче  кидав  слова-каміння:
«Тут  мелеться  половина  хліба
Вашої  сумної  вересової  Ірландії,
Що  дивиться  очима  повними  сліз
На  похмурий  обрій  майбутнього,
Тут  мелеться  все,  що  горе  чорне
Приносить  на  ваш  острів  сумних  пісень,
Візьміть  цього  сірого  борошна,
Наповніть  ним  ваші  трюми,
Цього  корабля  –  чорного  пса  вітрів,
Може  відвезете  його  кудись  за  море,
А  не  на  вашу  землю  неорану,
Де  скорботи  більше  ніж  очерету
На  болотах  Монтех  Хларай,
Тільки  не  просійте  його  крізь  пальці
Бо  море  і  так  скорботне…
Ви  –  блукальці  одвічні…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501752
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


Михаил Брук

Женюсь! Женюсь!

           «Какие  могут  быть  игрушки,  и  буду,  счастлив  я  вполне,  но  вы,  но  вы  мои  вчерашние  подружки  напрасно  плачете  по  мне…».  Хорошая,  очень  хорошая  песня.  А  когда  ее  исполнял  Андрей  Миронов,  пробирало  аж  до  самых  костей.  Глаза  увлажнялись,  и  жениться  хотелось  еще  сильнее.  Хотя  бывало,  что  и  не  на  ком.
             Вообще,  матримониальные  поползновения  проявились  у  меня  рано.  Лет  с  шести.  Уж  не  помню  почему.  И  кто  стал  объектом  моих  грез.  Но  желание  бросить  к  чьим-либо  ногам  свое  разбитое  сердце  безмерно  усиливалось  с  возрастом.  Хочу  и  все  тут.
         Вряд  ли  я  подозревал  о  тех  обязанностях,  которые  должны  лечь,  хотя  бы  формально,  на  плечи  женатого  мужчины.  Но  и  дети,  мечтавшие  стать  космонавтами,  моряками  или  полярниками  не  особенно  утруждались  изучением  географии,  техники  и  прочих    необходимых  для  этого  премудростей.  О  трудностях  выбранной  профессии  они  просто  не  задумывались.  В  моем  же  случае  все  казалось  простым  и  достижимым.  Вот  только  желающих  свить  со  мной  семейное  гнездышко,  почему-то  не  находилось.  Да  и  в  ЗАГСе  не  расписывали.  Так  что  с  того?  Хотение  становилось  лишь  сильнее.
           А  этого  было  вполне  достаточно,  чтобы  продолжать  свои  попытки  обрести  покой  и  счастье.  К  сожалению,  познавать  жизнь  я  начал  не  стой  книги.  Прочитал  «Три  мушкетера».  Замечательный  роман.  Только  вот  семейная  жизнь  всех  его  героев  не  сложилась.  Ну,  помните.  Королева,  жена  Людовика    Тринадцатого,  флиртовала  с  герцогом  Бэкингемом,  Д  Артаньян  волочился  за  женой  трактирщика  Бонасье,  Арамис  вел  безнравственную  жизнь,  а  про  Атоса  с  Миледи  вообще  вспоминать  страшно.  Пьянство,  разврат,  предательство  и,  как  полагается,  заслуженная  расплата.  Эшафот.
             Но  почему-то  мне  это  очень  понравилось.  Уроков  из  сего  поучительного  произведения  я  не  извлек  никаких.    Наоборот,  даже  старался  подражать  некоторым  из  персонажей.  Драться  на  дуэлях,  конечно,  не  приходилось.  Хотя  и  без  них  доставалось,  мало  не  покажется.  Постоянно  разбитый  нос,  не  переходящие  синяки,  царапины  и  никакого  уважения  со  стороны  дам,  из-за  которых  все  это  случалось.  Времена  не  те.  Но  попытки  отдаться  без  остатка  объектам  свого  обожания  не  прекращались.  Безуспешные  попытки.
             Теперь  вам  понятны  мои  проблемы.  Так  сказать,  их  общая  канва.  А  чтобы  перейти  к  частностям,  надо  решить,  в  каком  порядке  их  излагать.
               Скажем,  вы  –  человек  серьезный,  начальник,  да  к  тому  же  мужчина.  Семья,  дети  и  уже  устали  выслушивать  излияния  моей  души.  Так  заткните  свои  уши,  и  не  попадайтесь  мне  на  глаза.  Из-за  таких,  как  вы,  у  меня  в  жизни  одни  неприятности.
                 Совсем  другое  дело,  если  вы  женщина.  Здесь  семья,  работа  уже  не  имеют  никакого  значения.  Понятно,  все,  что  мужики  -  зануды  называют  вашими  недостатками  –  лишь  их  извращенный  взгляд  на  действительность.
Прежде  всего,  предложите  им  сделать  то  же,  что  и  я  абзацем  выше.  Можете  добавить  и  от  себя.  Вам  воображения  не  занимать.
                 Теперь  же,  когда  мы  остались  наедине,  попробуем  набросать  план  дальнейшей  беседы.  
                 Разместить  все  происшествия  в  алфавитном  порядке?  Плохая  идея.
Что  в  имени  твоем?
                 Расставить  особ,  с  которыми  меня  свела  жизнь,  по  темпераменту?  Эклектика.  Вам  ли  не  знать  женскую  душу?
               Внешность?  Красота  неповторима  и  не  терпит  сравнений.
               Увы,  остается  обратиться  к  старому  испытанному  способу.  Вспомнить,  когда  и  как  мысль  о  женитьбе  стала  овладевать  мной.
                 
УЛИЦА  ИЗВОЗНАЯ,  ДОМ  19.

                   Именно  здесь  все  и  начиналось.  Кирпичный  дом,  окруженный  бараками.  Тесный  дворик.  Шпана,  хулиганы,  пьяницы  забивают  «козла»  с  утра  до  вечера.  И  два  мальчика,  пятиклассника.  Один  сын  отставного  генерала.  Его  опекает  няня-гувернантка.  Другой  –  это  я.  За  мной  из  окна  пятого  этажа  изредка  следят  родители.  Нужно  время  от  времени  подавать  голос.  Мол,  все  в  порядке,  ребенок  цел.
                   Мы,  в  общем-то,  не  друзья.  А  так  отщепенцы.  Пролетариат  нас  не  признает.  Шаг  в  сторону,  попытка  к  общению,  и  тут  же  жесткий  ответ  классово  чуждому  элементу,  то  есть  нам.  Хорошо,  если  словами.
                   Опасность  не  сблизила  нас.  Он  –  маменькин  сынок,  даже  по  моим  понятиям.  Я,  хоть  и  не  хулиган,  но  по-французски  ни  бум-бум,  бабочек  не  коллекционирую  (жалко  протыкать  их  иголками).  И  потому  все  не  истраченные  чувства  пришлось  отдать    девочкам.
                   Мне  уже  где-то  приходилось  говорить,  что  женщины  демократичнее  и    либеральнее  мужчин.  А  уж  мужчин-пролетариев  и  подавно.  Именно,  потому  наше  внимание,  без  тени  издевки  и  насилия,  восприняли  благожелательно.
                   Когда  не  пытаешься  доказывать  свое  мнимое  превосходство,  начинаешь  многое  замечать.  Например,  голова  –  это  не  просто  одна  из  оконечностей  туловища.  На  ней  можно  соорудить  красивую  прическу.  Нос    не  всегда  «рубильник».  Случается,  просто  маленький  аккуратненький  носик.  Глаза,  так  живо  отражающие  испуг,  радость,  признательность,  способные  неожиданно  наполняться  слезами,  переворачивающими  всю  душу….  Голубые  и  черные,  зеленые  и  карие….  Здесь  уж  вы  сами  придумайте  что-нибудь  для  сравнения.  У  меня  просто  не  хватает  слов.  А  такое  случается  не  часто.
                   Генеральский  сынок  обошел  меня  уже  на  первом  же  круге.  Французская  речь,  воспитание,  как  все  поверхностное  и  легковесное,  вскружили  головки    обитательницам  нашего  сада.  
                   Ну,  а  я?  Кому  интересны  фантастические  истории  из  «Библиотеки  Приключений».  Луи  Буссенар,  Александр  Дюма,  Стивенсон….  Графы,  маркизы,  охотники  на  львов….    Слишком  не  реально  для  женского  практического  взгляда  на  жизнь.    Мой  соперник  подобных  книг  не  читал.  Гувернантка  запрещала.  Рано  еще  посвящать  ребенка  в  эти  ужасы.  Для  не  окрепшей  души  специально  подбиралась  нейтральная  литература,  без  сцен  насилия  и  человеческих  переживаний.  Где  они  находили  такую  преснятину,  ума  не  приложу.
                     Сообразив,  что  и  мне  пора  приобщаться  к  более  важным  проблемам,  я  открыл  томик  Александра  Сергеевича  Пушкина.  Разные  там  мелкие  стишки  показались  не  серьезными.  А  вот  большая  поэма  "Гавриилиада"  живо  привлекла  внимание.  Можно  сказать,  открыла  глаза  на  некоторые  еще  мало  знакомые  стороны  жизни.
                     Мальчик  с  томиком  Пушкина  под  мышкой  всегда  вызывает  умиление  у  взрослых.  Вот  и  гувернантка  похвалила  меня  и  даже  поставила  в  пример  своему  подопечному.  В  это  время  во  двор  вышел  папаша-генерал.  Рявкнул  что-то  одобрительное  в  мой  адрес  и  пожелал  послушать  классику.
                       Отказаться  невозможно.  Ну,  я  и  продекламировал  им  то,  что  так  глубоко  запало  в  душу.  О  томлении  молодой  Марии,  ее  встрече  со    змием  искусителем,  о  вовремя  подоспевшем  архангеле  Гаврииле.  И  чем  дальше  читал,  тем  больше  увлекался.  Наверное,  самого  Пушкина,  выступавшего    перед  поэтом  Державиным,  не  охватывало  такое  воодушевление.  Мой  голос  гремел  на  весь  двор.  Жестикуляция  позволяла  слушателям  еще  глубже  воспринять  смысл  происходящего  между  героями  поэмы.
                   И  они,  слушатели,  восприняли.  Гувернантка,  старая  высохшая  кляча,  неожиданно  похорошела.  Глаза  заблестели,  впалые  щеки,  шея,  дальше  было  не  разглядеть,  покрылись  все  набирающим  густоту  румянцем.  Она  как-то  странно  посмотрела  на  генерала,  и  уже  сделала  шаг  в  его  сторону.  Но  многоопытный  военный,  даром,  что  генерал,  быстро  оценил  ситуацию.    Привычным  движением  вставил  обойму  в  наградной  пистолет.  (Он  затем  и  вышел  на  улицу,  чтобы  разобрать  и  почистить  оружие).  Проворно  увернулся  от  теряющей  над  собой  контроль  женщины….
               Сцену  безуспешного  преследования  описывать  не  буду.    В  галифе  и  в  тапочках  на  босую  ногу  быстро  не  побегаешь,  через  заборы  не  попрыгаешь.    К  тому  же,  хулиганы  и  пьяницы  неожиданно  стали  на  мою  сторону.  Простой  народ  всегда  уважал  Пушкина.  В  отличие  от  всяких  там  царедворцев  и  прочей  публики,  толпившейся  у  трона.  А  генерал,  по  чину,  был  все-таки  ближе  к  недоброжелателям  поэта.
                 Мой  же  приятель-соперник  покраснел  от  макушки  до  пяток.  Натуральный  вареный  рак.    На  лице  отобразилось    неописуемое  блаженство.  Он,  несмотря  на  старания  воспитателей,  понял  все.  Что  и  говорить,  перед  правдой  жизни  не  устоят  никакие  искусственные  преграды.            
                   С  того  памятного  события  двор  преобразился.  Выражаясь    современным  языком,  былая  много  полярность  перестала  существовать.  Мир  в  нашем  микрорайоне  стал  однополярным.  И  этим  полюсом,  объединившим  любителей  домино  и  дешевого  портвейна,  с,  так  сказать,  интеллектуальной  элитой,  был  я.  Декламации  уже  помянутого  произведения  великого  Пушкина,  дополненные  другими  не  менее  значимыми  стихотворениями  Михаила  Юрьевича  Лермонтова,  историями  из  «Декамерона»  Джованни  Боккаччо,  проходили  в  полной  тишине.  Ни  тебе  пьяных  криков,  ругани,  детского  визга.  Все,  затаив  дыхание,  внимали  классике.
                 Только  во  время  кратких  перерывов,  когда  у  меня  пересыхало  во  рту  от  постоянного  чтения  вслух,  слышалось    учащенное  дыхание  возбужденной  публики.  Время  от  времени,  как  бы  невзначай,    мимо  пробегал  генеральский  сынок.  Его  занятия  спортом  могли  обмануть,  разве  что  размечтавшуюся  гувернантку.  Делая  круги  по  саду,  он  все  время  приближался  к  импровизированной  сцене.  Девочки,  так  же  выбирали  места  по  удобнее.  Не  слишком  далеко  от  рассказчика.  И  по  взволнованным  лицам  было  видно:  ни  одно  слово  не  пролетает  мимо  их  ушей.
                 Неважно,  как  выглядит  Казанова,  он  всегда  желанен  в  женском  обществе.  Ну,  хотя  бы  потому,  что  с  ним  не  скучно.  Да,  и  о  чем  печалиться,  когда  мир  дворика  на  улице  Извозной,  вдруг  расцвечивается  пикантными  событиями  из  легкомысленной  итальянской  жизни.  Или  историями  из  многотомного  издания  (для  взрослых)  «Тысяча  и  одной  ночи».  Выгодно  отличавшихся  от  рассказов  о  подвигах  пионеров-партизан,  которыми  забивали  голову  подрастающему  поколению  в  школе.  И,  как-то    незаметно,  Казанова  становится  «своим  парнем»,  вернее  даже  подружкой,  которой  можно  поведать  все  секреты  и  переживания.  При  нем  не  стесняются,  ему  доверяют.
                 Вот  я  и  оказался  тем  самым  хранилищем,  «дуплом»,  владельцем  самых  сокровенных  тайн  нашего  двора.  Всех  это  устраивало.  Всех,  кроме  меня.  То  же  ведь  не  бревно  бесчувственное.  Как  не  растаять,  не  поддаться  обаянию,  когда  на  тебя  устремлен  такой  открытый  взволнованный  взгляд,  когда  все  сказанное,  сказанное  шепотом,  предназначено  только  тебе  одному.
             Секреты  и  проблемы  случались  разные.  Беда  состояла  в  том,  что  ко  мне  они  не  имели  ни  малейшего  отношения.  Признания,  чувства  моих  доверительниц  оказались  совсем  не  детские.  Даже  этот  противный  генеральский  сынок  вызывал  у  некоторых  из  них  вожделение  и  симпатии.
                 Ну,  а  кому  в  голову  придет  испытывать  нечто  подобное  к  говорящему  почтовому  ящику?
                     «Мертвая  зыбь»,  как  говорят  моряки,  продолжалась  до  того  момента,  пока  во  дворе  не  появился  ангел,  АНГЕЛ.  Крыльев  у  него,  точнее  у  нее  не  было.  Зато  все  остальные,  необходимые  небожителям  аксессуары  присутствовали  с  избытком.  Пепельно-белая  копна  волос,  глаза  чистый  аквамарин.  Голос,  заставлявший  умолкнуть  даже  пернатых,  дабы  не  омрачить  своим  щебетанием  сладостные  переливы,  вызывающие  трепет  все  мужского  окружения.
                     Ангелы  обычно  бесчувственные  существа.  Но  в  те  атеистические  времена,  кто  об  этом  подозревал.  Особенно,  если  тебя  встречают  сверкающей  улыбкой,  нетерпеливыми,  манящими  жестами  и  совершенными,  будоражащими  воображение  и  все  твое  существо  интонациями.
                     Гипноз,  зомбирование,  называйте,  как  хотите,  продолжалось  до  того  самого  момента,  когда  вы  хотели  излить  свои  ответные  чувства,  словами  и  жестами.  Вот  здесь-то  и  обнаруживалось:  все  это  предназначено  не  вам.  Вообще  никому.  Мона  Лиза  на  картине  Леонардо  да  Винчи  тоже  улыбается,  но  смешно  принимать  это  на  свой  счет.  Правда,  есть  некоторые  различия  между  живым  человеком  и  изображением  на  холсте.  Как  я  думал.  И,  вероятно,  ошибался.      
                       Несколько  бесплодных  попыток  очаровать  небо  жительницу  закончились  оглушительным  провалом.  Она  снисходительно  выслушала  отрывки  из  самых  сокровенных  сочинений  античных  авторов.  «Золотой  осел»  Апулея  заставил  ее  сладостно  зевнуть.  «Дафнис  и  Хлоя»  Лонга  усыпили  окончательно.  Ничего  более  сильнодействующего  и  откровенного  в  литературной  продукции  того    времени  казалось  найти  невозможно.  Разве,  что  рисунки  и  надписи  на  заборах.  Но  они  находились,  так  сказать,  за  пределами  добра  и  зла.
                     Видя  мою  растерянность,  Ангел  нежно  улыбнулся.  На  щечках  обозначились  ямочки.  А  затем  полилась  музыка  сфер.  Она  сама  решила  удивить  меня  и  всех  обитателей  двора  своей  начитанностью  и  способностями  к  декламации.  Так  и  начала:
                       
                                                                                   В  Замоскворечье,  на  Полянке
                                                                                   Стоял  домишко  в  два  окна.
                                                                                     Принадлежал  тот  дом  мещанке
                                                                                     Матрене  Марковне,  она….      
             
               Чтобы  освежить  в  памяти,  чем  занималась  Матрена  Марковна,  и  к  чему  это  привело,  перечитайте  известное  произведение  Ивана  Баркова  про  Луку.  Помню,  как  сейчас,  для  нас  эта  история  стала  чем-то  вроде  откровений,  полученных  на  горе  Синай.  И  от  такой  откровенности  пролетарии  оцепенели,  а  затем  покраснели.  Да  так,  что  румянец  недавно  помянутой  гувернантки  сошел  бы  на  их  фоне  за  болезненную  бледность.  Генеральский  сынок  застыл  на  месте,  как  бы  повиснув  в  воздухе.  Девицы,  дослушав  до  конца  и  узнав  о  печальной  участи  героев  поэмы,  в  ужасе  разбежались.  Сама  же  небо  жительница  окинула  слушателей  презрительным  взглядом,  пожала  плечиками  и  удалилась,  поражаясь  нашему  бескультурью.  Ну,  а  я  понял,  что  лозунг,  висевший  над  входом  в  школу  и  призывавший  «Учиться,  учиться  и  еще  раз  учиться»,  совсем  не  пустые  слова.        
                 Понятно,  сделать  предложение  или  просто  отдать  свое  сердце  Ангелу  после  случившегося  не  представлялось  возможным.  Конфликт  культур  и  цивилизаций,  он,  знаете  ли,  трудно  преодолим.  Да,  и,  судя  по  интересу  к  поэзии  русского  ренессанса,  эта  часть  человеческой  натуры  привлекала  ее  меньше  всего.

ГУСАР-ДЕВИЦЫ  ИЛИ  УЛИЦА  БЕГОВАЯ.

           И,  тем  не  менее,  сила  моих  чувств  нарастала  непропорционально  возмужанию.  Вы,  наверное,  слышали  про  всякие  там  гормоны,  переходный  возраст.  Спорить  не  стану.  У  кого  другого  может  с  этого  и  начиналось.  У  меня  все  шло  от  душевного  порыва.  А  он,  этот  порыв,  возник  от  прочтения  уже  помянутых  "Трех  мушкетеров".  Вряд  ли  физиология  и  литература  настолько  взаимозависимы.  
           Своему  же  идеалу  надо  соответствовать.  Ну,  основы  рукопашного  боя,  как  вы  знаете,  удалось  освоить  уже  в  раннем  возрасте.  А  вот  верховой  езде    еще  следовало  учиться.  То  было  не  простое  подражание  героям  романа.  Ипподром  привлекал  большое  количество  девушек.  Час  удовольствия,  то  есть  верховой  езды  (а  вы  что  подумали?),  стоил  всего  один  рубль.  А  за  одно  обеспечивал  общность  интересов  и  переживаний.
               В  какие-нибудь  супермодные  кафе  не  попасть,  да  и  денег  на  них  не  напасешься.  Вот  и  приходилось  чуть  не  каждый  день  трястись  в  седле,  озираясь  по  сторонам.  Расслабишься,  потеряешь  бдительность,  и  тут  же  из-под  носа  уведут  объект  твоих  очередных  мечтаний.
                 Признаюсь,  за  годы,  проведенные  на  манеже,  дарить  свое  сердце  приходилось  часто.  Очень  часто.  Принимали  не  всегда.  Зато  возвращали  постоянно.  Увы,  даже  романтически  настроенные  наездницы  видели  в  моем  самопожертвовании  что-то  чрезмерное,  пугающее.      
                   Пока  не  появилась  она.  В  предыдущей  главе  речь  шла  об  ангеле.  На  этот  раз  я  встретил  нечто  противоположное.  Выскочила  девушка  не  из-под  земли.  Из  денника,  лошадиного  стойла,  для  незнакомых  с  терминологией.
 Где  довольно  внятно  объясняла  строптивому  коню,  зачем  ему  нужны  село  и  уздечка.  Вредная  скотина  вела  себя  не  по-мужски.  Попеременно  лягаясь  и  делая  попытку  ущипнуть  всадницу.  Последнее  удалось.  И  на  соблазнительном  животике  теперь  красовался  след  здоровенных  зубов.  Он  дорого  заплатил  за  эту  вольность  на  манеже.
               Проскакав  несколько  кругов  бешеным  аллюром,    скандалист  смирился  со  своей  участью.  От  него  шел  пар.  Переходя  с  рыси  на  галоп  и  обратно,  он  только  и  мечтал,  чтобы  время  бежало  быстрее.  Ни  один  мужчина  не  страдал  так  за  поцелуй,  который  удалось  урвать  у  дамы  без  ее  согласия.  В  конце  сеанса  наездница  ловко  соскочила  на  землю,  и,  ухватившись  за  ремни,  оплетавшие  голову  лошади,  заглянула  в  глаза  измученному  животному.  Конь  беспомощно  заржал  и  пал  на  колени.        
                   Мне  удалось  перехватить  ее  взгляд.  От  него  веяло  леденящим  душу  спокойствием.  Так  львы  в  саванне  смотрят  на  свои  жертвы.  Правда,  у  львов  глаза  чаще  бывают  желтые  и  бездушные.  А  у  девушки  были  зеленые  и  горели  каким-то  холодным,  ледяным  пламенем.  Снежная  Королева  в  бешенстве  и  та
выглядела  бы  более  приветливой.  Так  ее  и  прозвали.  За  глаза.
                     Напрасно.  При  более  близком  знакомстве  выяснилось.  Метафора  совершенно  беспочвенная.  Нет  никакого  холодного  и,  уж,  тем  более,  ледяного  пламени.  Огонь  всегда  горячий.  И  чем  меньше  в  нем  красных  тонов,  тем  выше  температура.
                         Бросить  свое  безутешное  сердце  в  этот  костер  я  побоялся.  Лучше  уж  гарантированный  возврат.  Но  знакомство  завел.  Впрочем,  и  это  был  поспешный  и  неосмотрительный  шаг.  Самая  невинная  близость  в  отношениях,  как  мы  увидим  дальше,  не  гарантировала  безопасности.
                         Что  же  до  тупых  мужланов,  не  способных  понять  женскую  душу,  но  желавших  во  что  бы  то  ни  стало  утвердить  свое  превосходство  над  "Снежной  Королевой",  то  их  неминуемо  ждала  участь  несчастного  животного  на  манеже.
                       Помню  одного  доцента,  патологоанатома.  Человека,  в  силу  своей  специальности,  не  умевшего  найти  подход  ни  к  чему  живому.  После  двух  звонких  пощечин.  На  глазах  семьи  и  студентов,  он  встал  на  колени  и  покаянно  просил  прощения  за  всю  ту  ложь  и  обиды,  которые  только  помыслил  совершить  против  моей  подруги.
                         Известный  кинорежиссер  умолял  ее  сняться  в    многосерийном  сериале,  лишь  бы  вернуть  былое  расположение.  К  сожалению,  его  сожалению,  на  съемках  он  попробовал  сделать  девушке  замечание.  Стоит  ли  объяснять,  почему  его  павильон  сгорел  вместе  со  всеми  декорациями.
                             Да,  что  там  поклонники.  Даже  меня,  друга  и  наперсника,  за  какую-то  не  очень  уместную  шутку  она  спустила  с  Ленинских  гор  и  чуть  не  утопила  в  Москва  реке.  Но,  одумавшись,  все-таки  оставила  в  живых.  Может,  для  чего-нибудь  и  пригожусь.      
                             Пригодился.  Уж  не  знаю  почему,  но  в  ее  взбалмошную  головку  пришла  мысль.  Поступить  со  мной  так,  как  обычно  она  обходилась  с  лошадьми  на  ипподроме.  Взнуздать  и  оседлать.  Вы,  наверное,  подумаете:  здесь  больше  подходит  словосочетание  "женить  на  себе".  Ошибаетесь.  Я  выразился  точнее.
                   Мысль  об  активном  сопротивлении  пришлось  отбросить  сразу.                        Сначала  был  установлен  круглосуточный  контроль.  Появляться  в  обществе  даже  в  одиночку  стало  не  безопасно.  Поздравления  на  все  мужские  праздники  и  собственный  день  рождения  принимались  под  неусыпным  надзором  зеленых  глаз.  Это  только  зеленый  свет  светофора  разрешает  какую-то  свободу  действий.  Меня  же  этот  цвет  предупреждал  об  опасности.
                       Судьба  теряла  свою  непредсказуемость,  а  жизнь  привлекательность.  Тоска  заставила  перелистать  до  боли  знакомый  роман  о  "Трех  мушкетерах".  Сцена  расправы  над  миледи  навела  на  мысль,  что  еще  не  все  потеряно.  Но  отсутствие  троих  отважных  (в  моем  случае    отважных  до  безрассудства),  преданных  друзей  и  палача,  делало  предприятие  безнадежным.
                       Однако  безвыходных  ситуаций  не  существует.  Можно,  конечно,    укрыться  в  каком-нибудь  монастыре.  Но  монашеский  обет  и  надежность  стен  подобного  убежища  вызывали  сомнения.  Хватит  ли  у  меня  стойкости  остаться  верным  своим  обещаниям?  И  так  ли  уж  крепка  кирпичная  кладка?
                       Спешу  успокоить  вас,  мои  мольбы  были  услышаны.    На  улице  Беговой  я  повстречал  свою  спасительницу.  Ангел,  тот  самый  с  Извозной  улицы,  неожиданно  возник  передо  мною.  Мы  не  виделись  много  лет.  И,  признаюсь,  все  эти  годы  до  единого  пошли  ей  на  пользу.
                     Тогда,  в  нашем  дворе,  припоминаете,  она  поражала  всех  своей  начитанностью.  Теперь  ни  одни  образование  и  культура  стали  достоинствами  небо  жительницы.  Причем,  достоинствами  столь  впечатляющими,  что  движение  на  Беговой  при  ее  появлении  из  двухстороннего  превратилось  в  одностороннее.  Бурные  приветствия  адресовались,  как  всегда,  не  мне.  Но  неотступно  следящие  зеленые  глаза  приняли  их,  именно,  за  таковые.  
                       Рык  «Снежной  Королевы»  и  безмятежное  молчание  ангела  стоили  друг  друга.  Транспорт,  пешеходы,  бездомные  собаки  и  кошки  –  все  замерли.  Напряжение  нарастало.  В  воздухе  потрескивали  электрические  разряды.  Мог  ли  я  допустить  столь  страшную  развязку  этого  уличного  недоразумения?  Разумеется,  нет.  Поэтому,  собрав  всю  оставшуюся  храбрость,  стал  объяснять.  Мол,  подруга  детства,  Извозная  улица,  книги,  стихи,  декламация....
                 Неосторожная  попытка  умиротворения  закончилась  плохо.  Меня  не  просто  отстранили,  отбросили.  Затем,  отчужденно  посмотрели  на  обмякшее  тело,  предмет  их  раздора.  Снова  друг  на  друга,  но  уже  не  понимающим,  вопросительным  взглядом.  Что?  Из-за  кого?  Из-за  этого?    Девушки  дружно  рассмеялись  и,  не  оглядываясь,  побежали  праздновать  мировую.
                   Ну,  а  мне  достались:  долгожданная  свобода,  не  заслуженное  унижение  и,  как  всегда,  неизменный  результат.  Разбитое  сердце.

РЕСТОРАН  «СОВЕТСКИЙ»,  ДЗИНТАРИ,  ДАЛЕЕ  БЕЗ  ОСТАНОВКИ.

               С  ипподромом  решил  заканчивать.  Верховой  ездой  овладел.  Других  успехов  ожидать  не  приходилось.  Пережитое  оставило  в  душе  глубокий  отпечаток.  С  традиционными  предложениями  к  девушкам  больше  не  лез.  Жил  скромно  и  тихо.  Пока  один  из  приятелей  не  попросил  подстраховать.  Что  это  означает  для  женатого  человека  объяснять  не  надо.
                 Вы  знаете,  как  я  отношусь  к  мужчинам.  Никогда  бы  не  согласился  на  подобное,  но  минутная  слабость....  И  потом,  в  ресторан  обещали  сводить.  Уж  лучше  бы  соврал.  Так,  нет,  именно  здесь  он  захотел  проявить  свою  порядочность.  Да  я  и  сам  хорош.  Зачем  потащился  к  "Яру",  в  ту  пору  ресторан  "Советский".
                   Говорят,  что  сегодня  –  это  вполне  приличное  заведение.  А  тогда....  Одних  свадеб  штук  двадцать.  Шампанское,  драки,  милиция.  Ну,  и  мы  средь  бедлама  степенно  потягиваем  свою  "Кровавую  Мэри".  Вышел  покурить.  И,  вдруг,  мне  на  шею  вешается  девица.  Девушка  весьма  и  весьма  достойная,  не  пьяная,  но  зрение  слабое.  А  потом,  с  мужиками  такое  случается,  когда  они  все  на  одно  лицо.  Вот  и  не  разглядела.
                     Но  я-то.  Ну,  знаете.  Иммунитет  ослаблен  алкоголем.  Подхватил  на  руки.  Так  и  унес  из  ресторана.  Кажется,  и  расплатиться  за  выпитое  забыл.  Нес  долго,  почти  до  самой  улицы  Правды.  Как  потом  оказалось,  направление  выбрал  правильное.
             Новая  знакомая  не  сопротивлялась.  То  ли  полагала,  что  отдалась  в  правильные  руки,  то  ли  решив,  что  один  черт,  что  другой.  Какая  разница.
Но  адрес,  куда  нести,  все-таки  сообщила.  Ближе  к  цели,  к  ее  дому,  мы  были  уже  друзьями.  Обменялись  телефонами  и  (не  нынешние  времена)  разошлись.
                 Неделю  продержался,  не  звонил.  Да,  и  приятель  в  тот  же  вечер  попросился  ночевать.  Жена  не  поверила  ни  одному  его  слову.  А,  когда  он  представил  неоспоримое  свидетельство  своей  верности  и  благопристойности,  то  есть  меня,  и  вовсе  выгнала  из  дому.
                   Семь  бокалов  «Кровавой  Мэри»  здесь  ни  при  чем.  Просто,  у  мужчин  нет  обычая  носить  ридикюль  с    самым  необходимым.  А  для  того,  чтобы  заслужить  доверие  женщины,  жены  товарища,  недурно  все-таки  иногда  видеть  свое  отражение  в  зеркале.  У  меня  же  не  то,  чтобы  зеркальца,  носового  платка  в  карманах  никогда  не  водилось.  Естественно,  удалить  следы  прощания  с  новой  знакомой,  ее  яркую  губную  помаду,  во  время  не  успел.  Понятно.  Мое  явление  из  темноты  подъезда  в  ярко  освещенную  прихожую  не  дало  ожидаемого  результата.
                   Через  неделю  разъяренная  женщина  опомнилась  и  забрала  свое  имущество  обратно.  В  конце  концов,  в  их  клятве  перед  алтарем,  ни  словом  не  упоминалось  о  моей  верности  в  печали  и  в  радости.  И  только  за  счастливой  парой  захлопнулась  дверь,  раздался  телефонный  звонок.
                         Теперь  возмущалась  новая  знакомая.  Оказывается,  я  ей  тоже  что-то  пообещал  или  предложил.  Мы  долго  и  безрезультатно  препирались  о  содержании  моей  клятвы.  Каждый  отстаивал  свою  версию.  Спора  не  вызывала  лишь  концовка:  «…  пока  смерть  не  разлучит  нас!».  Сошлись  на  свидании.
                       Это  сегодня  улицы  Москвы  наводнены  толпами  спешащих  деловых  людей.  Они,  как  правило,  не  видят  друг  друга.  И  даже  простой  вопрос:  «Который  сейчас  час?».  Вызывает  непонимание  и  недоумение.  Но  было  время,  когда  праздная,  не  омраченная  заботами  о  выживании  публика  просто  совершала  по  этим  улицам  прогулки.  Вас  выслушивали,  вам  отвечали.  Перекинуться  же  парой  слов  с  совершенно  незнакомыми  людьми  считалось  правилом  хорошего  тона.  Отношения  между  людьми  измерялись  совместно  вышаганными  километрами.
                       За  два  месяца  мы  преодолели  расстояние  в  пол-экватора.  На  посещение  кафе  денег  не  хватало,  поэтому  животрепещущие  вопросы  решались  на  ходу.  Ну,  и,  конечно  же,  вечер  нашего  знакомства  удалось  реконструировать  до  малейших  деталей.  Победила  ее  версия.  Оказывается,  я
не  удержался,  и  отдал  в  ее  полное  распоряжение  все,  чем  обладал.  Вы,  разумеется,  догадались,  речь  идет  о  моем  бедном  неспокойном  сердце.  Другого  имущества,  просто,  не  имелось  в  наличии.
                     О  чем  здесь  еще  говорить?  Оставалось  готовиться  к  торжественной  церемонии  и  всеобщим  поздравлениям.  Вот  и  свершилось!  После  долгих  лет  скитаний  и  поисков  на  горизонте  замаячила  тихая  семейная  гавань.
                   Вам  не  надо  объяснять,  что  миражи  случаются  не  только  в  пустыне.
На  московских  улицах  в  жару  возникают  разные  видения.    Помните:  «  И  тут  знойный  воздух  сгустился  перед  ним,  и  соткался  из  этого  воздуха…».  Ну,  Михаилу  Афанасьевичу  Булгакову  виделось  одно,  мне  другое.  Суть    же  одна.
В  реальности.  Герой  его  романа,  Берлиоз,  откликнулся  на  свои  впечатления  одной  фразой:  «Этого  не  может  быть!».
                   Мне  тоже  не  очень  верилось,  что  все  случится,  как  и  задумано.  Причин  хватало.  Первая,  может  самая  главная.  Моя  новая  пассия  писала  стихи.  А  представить  поэтессу  у  плиты,  моющей  пол  или  посуду  мне  не  доводилось  ни  разу.  Умирающей  от  чахотки,  да.  Выступающей  с  трибуны,  рвущей  на  себе  блузку  и  волосы,  сколько  угодно.  
                   Другое  обстоятельство  так  же  не  внушало  оптимизма.  Невеста  перед  бракосочетанием  не  оставляет  жениха.  И  не  едет  отдыхать  на  Рижское  взморье  одна.  Вряд  ли  это  можно  было  рассматривать,  как  испытание  чувств.  
Оставалось  продемонстрировать  свою  принципиальность.  И  стать  незваным  гостем.
                   Не  скрою,  моего  появления  на  балтийском  побережье  даже  не  предвидели.  Более  того,  в  него  не  верили.  Декаденты,  они  только  с  виду  бунтари  и  ниспровергатели.  На  ПОСТУПОК  никто  из  них  не  способен.  А  потому  и  от  других  ничего  подобного  не  ждут.  Мой  же  «катехизис»,  уже  известный  вам  роман  Дюма,  в  таких  случаях  учил  обратному:  напору  и  натиску.
                   Ранним  утром,  в  широкополой  шляпе,  решительным  шагом  я  пересек  все  городишки  Рижского  взморья.  И  не  обнаружил  ни  единой  души.  Курорт  просыпался  поздно.  Отдельные  личности,  забытые  своими  друзьями  и  подругами  на  пляже,  не  в  счет.
                     Наша  встреча  со  ссуженной  состоялась  несколько  позже,  когда  открылись  двери  известных  ресторанов,  вроде  «Лидо».  Напоминаю,  у  девушки  были  проблемы  со  зрением.  И,  видимо,  это  не  позволяло  ей  трезво  оценить  свое  окружение.  А  оно  состояло  из  цыганского  ансамбля  и  прочей  публики.  Все  вокруг  пело  и  плясало.  И  очень  напоминало  свадебную  церемонию.  Через  несколько  минут  реальность  событий  не  вызывала  сомнений  даже  у  меня.
                   Погода  стояла  прохладная.  Воздух,  как  воздух.  Не  то,  что  в  памятный  день  на  Патриарших  прудах.  Вот  только  реакция  на  увиденное  мной  облеклась  в  те  же  слова:  «Этого  не  может  быть!»
                       Припоминаете,  с  чего  мы  начали  это  душещипательную  историю?  Совершенно  верно,  с  песни  Булата  Окуджавы.  О  подружках.  Как  вы  могли  заметить,  никто  из  них  слез  по  мне  не  лил.  Но,  оказывается,  кое-какие  чувства,  они  все-таки  испытывали.            
                           В  тот  самый  момент,  когда  открылась  вся  правда  о  подслеповатой  поэтессе  и  прозвучали  сакраментальные  слова  о  тщетности  бытия,  сильные  руки  подхватили  меня  и  усадили  за  стол.  Рук  было  четыре.  Девушек  две.  Бокал  шампанского  привел  в  чувство.  Несколько  выразительных  взглядов  зеленых  и  аквамариновых  глаз  заставили  умолкнуть    весь  цыганский  хор,  а  свадьбу  убраться  по  добру  по  здорову,  с  глаз  долой.
                     Снежная  Королева  и  Ангел,  уже  неразлучные  подруги,  снова  возникли  на  моем  пути.  Вовремя  возникли.  На  этот  раз  они  проявили  явное  сочувствие,  внимание,  почти  материнскую  заботу  и  неотвратимое  желание  …  отомстить  за  поруганную  честь  их  давнего  знакомого,  друга,  можно  сказать,  то  есть  меня.  Попробовал  бы  их  кто-нибудь  остановить!
                     Найти  новобрачных  и  гостей  не  составило  труда.  Все  тот  же  ресторан  «Лидо».  Пылкие  цыгане,  когда  им,  для  начала,  предложили    исполнить  траурный  марш  Шопена,  ну,  дабы  настроить  всех  присутствующих  на  соответствующий  лад,  даже  спорить  не  стали.    А  чтобы  отпали  последние  сомнения  в  наших  намерениях,  прозвучал  полонез  Огинского.  Вы,  наверное,  помните  слова.  Все  до  одного  о  разлуке.    За  тем  в  центр  зала  вышли  мои  подружки  и  под  бравурные  звуки  «Прощание  славянки»,  взяв  за  руки,  потерявшего  способность  сопротивляться,  жениха,  чеканя  шаг,  покинули  пепелище.  

«НЕОБЫКНОВЕННЫЙ  КОНЦЕРТ»,  САДОВОЕ  КОЛЬЦО.

                 В  Москву  возвращались  втроем.  Новобрачного,  под  честное  слово,  оставили  в  Риге.  Не  сомневаюсь,  он  его  сдержал.  Ну,  а  моя  судьба,  отныне  стала  предметом  неустанных  забот  спасительниц.  Признаюсь,  они  долго  старались  отвратить  меня  от  маниакального  влечения.  Рассказывали  что-то  о  леммингах.  Есть  такие  мышки  в  Заполярье  совершающие  время  от  времени  коллективное  самоубийство  в  Ледовитом  океане.  Но,  сами  понимаете,  коли  природа  мать,  заложила  что-то  в  человеческую  натуру,  так  тому  и  быть.
               Сострадание  ко  мне,  возрастало  день  ото  дня.  И  они,  наконец,  решили  начать  поиски  подходящей  кандидатуры.  Даже  при  их  энергии,  задача  не  из  легких.  Найти  претендентку  дело  не  сложное,  а  вот  уговорить….  Чтобы  не  терять  время  попусту,  мы  посещали  ВДНХа.  Идея  не  новая.  Помните  фильм  "Свинарка  и  Пастух".  Вот  и  взяли  за  основу  уже  опробованный  сценарий.  Демонстрировали  меня  долго  и  безрезультатно.  Увы,  как  экспонат,  я  более  подходил  для  Кунсткамеры.
                     Народу,  конечно,  приезжало  тьма.  Но  все  больше  толстые,  обрюзгшие  дамы  очень  среднего  возраста.  Да,  и  тех  интересовали  магазины,  а  не  женихи.
                 Моя  идея  объявить  конкурс  красоты,  успеха  не  имела.  По  тем  временам,  лучшего  повода  закрытия  Выставки  Достижений  Народного  Хозяйства  по  причине  идеологической  диверсии  просто  не  существовало.
                   Настроение  у  подружек  упало.  Они  уже  были  готовы  пожертвовать  собой.  Решить  проблему  с  помощью  подброшенной  монетки.  Полагая,  что  год,  другой  совместной  жизни  с  одной  из  них  подействует  на  меня  лучше,  чем  уговоры.  Но  здесь  уже  запротестовать  я.  Шоковая  терапия,  растянувшаяся    на  годы,  безусловно,  дала  бы  результат.  Только  вот  какой?
                 Ангел,  отличавшаяся  образованием  и  интеллектом,  и  Снежная  Королева,  обладавшая  непреклонной  волей,  восприняли  мои  аргументы  с  пониманием  и  не  обиделись.  Решили  дать  еще  один  шанс.  И  отпустили  в  «свободное  плавание»  на  месяц.  С  условием,  что  в  случае  очередного  провала  придется  выбирать  из  того,  что  есть.  То  есть  из  них  двоих.  Не  выбор,  а  мечта,  если  не  знать,  что  за  этим  кроется.
                     Ипподром,  выставки  и  рестораны  по  известным  причинам  отпадали.  О  последних  и  вспоминать  не  хотелось.  Оставались  театры  и  концертные  залы.
                     Под  классическую  музыку  знакомиться  проще.  Полумрак.  Сознание  замутнено.    Но  все  обещания,  вырванные  под  сонаты  и  прелюдии  Баха,  Вивальди  или  Шопена,  настолько  хрупки  и  недолговечны,  что  и  поверить  в  них  невозможно.  Уже  при  последних  аккордах  вас  уверят,  будто  ничего  и  не  случилось.    Всего  лишь  минутный  каприз,  настроение.  Особенно  опасно  дарить  сердце  под  фортепьянную  музыку.  Здесь,  уж  точно,  вас  оставят  с  носом.
                     Цирк  не  в  пример  лучше.  Но  слишком  много  шума.  Да  и  кому  ты  там  нужен,  когда  на  арене  такие  элегантные  и  сильные  мужчины,  тигры,  а  женщины  -  просто  загляденье.
                       В  опере,  постоянно  мешают.  Поди,  перекричи  всех  исполнителей.  Охрипнешь.
                       В  драме  одни  разговоры,  не  поймешь,  кто  к  тебе  обращается.  То  ли  героиня  со  сцены,  то  ли  сосед  в  партере.
                         Оставался  кукольный  театр.  Уверяю  вас  беспроигрышный  вариант.  Кукол  легко  отличить  от  обычного  человека.  Даже,  если  этот  человек  несет  весь  спектакль  что-то  несусветное  о  семье  и  браке.    Потом  вокруг  дети.  Опять  же  не  выругаешься.  К  концу  спектакля,  глядишь,  объект  твоих  ухаживаний  уже  смирился  и  согласен  на  все.                                                                        
                           Вы  не  поверите,  спектакли  в  театре  Сергея  Образцова,    на  Садовом  Кольце,  заканчивались  с  неизменным  результатом.  Не  об  аплодисментах  речь.  О  вопросе,  который  задавали  мне  все  без  исключения  новые  знакомые.  "Ну,  достал!  Что  дальше?"  А  дальше  меня  охватывала  нерешительность.  Может,  не  стоило  так  торопиться?
                             Еще  как  стоило.  Месяц,  отпущенный  мне  подружками,  для  решения  главной  проблемы  жизни  подходил  к  концу.  Монетка  уже  была  подброшена  в  воздух.  И,  вы  не  поверите,  упала  на  ребро.  Знак  судьбы  толковался  по  разному.  Я  воспринял  его,  как  намек  на  многоженство.  Девушки  склонялись  к  ротации  супружеских  уз.    И  все  время  посвящали  свадебным  нарядам.
                               Наступал  последний  день  свободы.  В  театре  на  Садовом  Кольце  давали  "Необыкновенный  концерт".  Пьеса  до  боли  известная  всем.  У  театрального  подъезда  безумная  толпа  требовала  у  входящих  лишние  билеты.  Ну,  а  я  стоял  в  стороне,  понимая,  что  шансы  попасть  на  представление,  и  решить  главную  задачу  всей  жизни,  примерно  равны.  И  с  каждой  минутой  все  стремительнее  приближаются  к  нулю.        
                             Еще  мгновение  и  разудалые  часы  над  театром  пробили    семь  часов  после  полудня.  Поселившееся  в  них  зверье,  стало  распевать  песни,  кружится,  и  выкидывать  разные  коленца.  Даровое  зрелище  привлекло  всеобщее  внимание.  Публика  захлопала  в  ладоши.  Я  не  отставал  от  других.
                         Неожиданно,  кто-то  тронул  меня  за  локоть.  "Вы  не  попадаете  в  такт.  Бедненький,  да  у  вас  совсем  нет  слуха,-  сказала  она.-  Кстати,  вам  не  нужен  лишний  билетик…."                              

*          *          *
           
                     Вы  ждете  продолжения?  Напрасно.  Рассказ  окончен.
                   Что  было  потом?  Ну,  знаете!  Потом  был  НЕОБЫКНОВЕННЫЙ  КОНЦЕРТ.  В  театре  кукол,  дома,  у  подружек.  Во  время  бракосочетания  попросил  вместо  марша  Мендельсона  поставить  любимую  песню  Булата  Окуджавы.  Да,  да  именно  ту,  от  которой  мороз  по  коже.  Ангел  и  Снежная  Королева  прослезились.  Новобрачная  и  бровью  не  повела.  Просто  покрепче  взяла  меня  за  руку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501538
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014


Ольга Плай

Ненароджений

Ще  ненародженим  бувало
 Моє  серденько  сильно  билось,
 Та  так,  що  наче  б  то  здавалось,
 Що  ти  на  мене,  мамо,  злилась.

 Тягнувся  ручками  до  тебе,  —
 Прошу,  матусе,  обійми!
 Та  не  любила  мене,  нене,
 Ти  ненавиділа  завжди.

 Матусе  моя,  ніжна  леле,
 Прошу  щосили,  —  захисти!
 Зостав  пожити  мене,  нене!
 Якщо  згрішив  я,  то  прости!

 Не  було  права  вибирати,
 Схотіла  обірвать  життя...
 Ти  свою  "волю"  обміняла
 На  ненароджене  дитя.

 Скажи,  хіба  я  не  людина?
 Невже  це,  нене,  страшний  сон?
 Колись  ти  б  мала,  мамо,  сина...
 Проте  зостався  ембріон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461239
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 25.05.2014


Ольга Плай

Маріупольський етюд

Синє  море  під  льодом  дрімає,
Вітер  щосили  сніг  намітає.

Ніч  наступає,  уже  вечоріє,
Крига  на  морі  швидко  чорніє.

Яхти  заснули  біля  причалу,
І  чайки  у  небі  крізь  вітер  кричали.

Дерева  над  млою  схилили  скроні,
Ніч  наступає  і  море  в  полоні.

Сплять  береги  пісками  накриті,
Сплять  моряки,  причали  і  риби,

Тільки  в  порту  життя  все  триває  -  
Усе  там  працює  і  спать  не  лягає.

Гудуть  ще  заводи  і  пару  пускають,
Ще  хмари  не  сплять,  бо  сніг  намітають.

Спи,  моє  море,  велике,  безкрає,
Спить  нехай  крига,  що  міцно  вкриває

Вкриє  усе,  що  спокій  шукає,
Зима  заколише,  зима  загортає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478315
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 25.05.2014


Ольга Плай

У пам'ять Небесній Сотні

На  Майдані  дим  до  неба  -  
Все  горить,  палає.
Рідні  дзвонять,  син  в  утомі
Слухавку  тримає.
Кличе  батько  знов  додому  :  
-"Повертайся  сину!
Воювали  ви  й  боролись
За  рідну  країну!"
-"Не  вернуся  я  додому,  -
Передайте  мамі,
Хоч  тут  горе,  вдома  гірше
Поміж  ворогами!
Я  зостанусь,  помолюся
За  свою  країну...
Не  забудьте,  пригадайте,
Ви  свою  дитину!
Я  на  долю,  не  на  смерть
Буду  воювати,
Землю  рвали,  грабували,  -
Досить  потерпати!
Поцілуйте  ви  од  мене
Мамі  моїй  руки,
Хай  простить  мене,  єдина,
І  не  має  муки!
На  Грушевського  покладуть
Мені,  батьку,  квіти.
Ні,  не  треба,  рідні,  плакать,
Треба  порадіти  -  
На  землі  своїй  ми  згодом
Зможем  панувати...
Не  повернуся  додому,
Не  повернусь,  тату!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483312
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 25.05.2014


Шон Маклех

Острів маленького кота

   «Чи  не  для  нас  це  все  приготували?»
 -  спитав  Майл-Дуйн  у  кота.  
     Але  кіт  подивився  на  нього  
     і  продовжив  свою  гру…»
             (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

У  нас  закінчись  яблука  –  ті  солодкі,
Як  закінчиться  колись  все,
Бо  нічого  немає  вічного  –  
Навіть  у  нас  в  оксамиті  Ірландії,
Чи  то  в  її  спогадах  на  човні  надії.
На  острові,  що  нам  трапився  –  
Чи  то  випадково,  чи  то  так  мало  бути,
Бо  давно  ми  не  віримо  у  «випадковість»,
Ми  знайшли  будинки  з  білої-білої  крейди
І  башту  з  такої  ж  крейди  –  з  каменю  снігу  мрій,
Але  будівничі  зникли  –  певно,
Їх  втомлені  руки  зажадав  бачити  Бог
В  раю  на  вічній  будові,  чи  то  просто
Їм  стало  не  потрібно  бути
Серед  острова  крейдяних  скель.
Ми  знайшли  там  тільки  кота  –  
Такого  маленького,  який  знав  істину,
Тільки  ховав  її  на  кінчиках  вух  –  
Така  вона  була  маленька,  але  справжня.
Він  стрибав  на  кам’яних  колонах
Зниклої  цивілізації  мудреців,
Він  бавився  зі  століттями,
Як  бавляться  сірими  мишами  вечора,
Він  сміявся  з  нашого  невідання,  
Він  бачив  нас  тінями  смішного  суспільства,
Він  був  єдиною  реальність  нашої  казки
(Бо  кожне  життя  це  казка,  
Кожна  смерть  вигадка,
Кожен  день  подарунок).
Ми  розвіємо  вітром  попіл
Мертвого  юнака-єретика,
Порушника  давніх  заповідей
І  попливемо  далі…  Бо  час…
Ми  не  хочемо,  щоб  він  зупинився…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500974
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 25.05.2014


Шон Маклех

Острів Очікування

     «Відпливаючи  ,  вони  почули:  
     «Де  вони  тепер?  Вони  віддалились!  
         Це  не  вони!»
                   (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

Вони  очікували  –  але  не  нас.
Вони  теж  –  орачі  холодного  моря,
Вони  теж  дивляться  поглядом  безнадії
На  нескінченну  вервечку  хвиль,
Вони  теж  думали,  що  хвилі  це  гори,
Тільки  солоні,  прозорі  та  сині,
Вони  теж  просякнуті  запахом  риби
І  майструють  човни,  як  колиски,
Вони  закидали  сіті  в  безодню  легенд,
Вони  теж  ловили  рибу  «майбутнє».
Але  вони  чекають  –  вічно  чекають,
Марно  вдивляючись  в  ультрамарин:
Людей  на  човнах  –  але  не  нас!
Людей  вісників  –  але  не  нас!
Людей-блукальців  –  але  інших!
Ми  залишимо  їх  –  в  очікуванні,
Збирати  слова  
В  подерті  мішки  спогадів,
Будувати  свої  хижі  
З  важким  каменів  надії.
Бо  ми  не  ті  ,  ми  завжди  не  ті…
Ми  лише  шукаємо…  
Ми  лише  віримо  і  сподіваємось…  
Лишаємо  за  туманом  острів  Очікування
Який  більше  ніхто  не  знайде…  
Людей,  до  яких  більше
Ніхто  не  прийде…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500878
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 24.05.2014


Шон Маклех

Острів пташиного крику

       «…Вони  гребли  день  і  ніч  
               і  допливли  нарешті  до  острова,  
               де  було  безліч  птахів…»
                     (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

Острів,  де  жили  лише  вільні  птахи
На  сліпих  скелях  сірої  зневіри,
Де  лише  птахи  кричали  чи  то  молилися
Богу  прозорого  повітря,  
Богу  польоту  й  свободи,
Співали  свій  нескінченний  псалом
На  мові  пташиної  Біблії
Пророка  сивокрилонебесного  –  
Чайки  снів  сумного  ірландського  моря.
І  лише  ми  –  хто  ховав  друзів
У  глибині  води,  хто  плив  незбагненним
У  пошуках  острова  мрії  –  лише  ми
Зрозуміли,  що  це  молитва
А  не  крик  обтятої  порожнечі.
І  ці  витерті  епохами  скелі  –  
Не  громада  німого  каміння,
А  храм  предковічної  віри
Давнішої,  аніж  клан  Мак-Артур.*
І  не  птахи  це,  а  душі  монахів,
Що  кинули  нудний  рай
І  моляться  за  скорботну  землю
Залишену  там  –  за  хвилями,
За  нашу  святу  Ірландію…  

Примітка:

*    -  у  ірландців  є  така  приказка:  «Є  три  речі  найдавніші  у  світі:  диявол,  оці  пагорби  і  клан  Мак-Артур.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500676
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 23.05.2014


Віталій Назарук

Вузенька кладка

Вузенька  кладка  через  річку,
З’єднала  люблячі  серця,
По  ній  іду  я  до  Марічки,
Іду,  неначе  до  вінця…

Мене  чекають  чорні  брови
І  стан  стрункий,  як  у  смерек,
Де  очі  сяють  смарагдові,
Де  діточки  в  гнізді  лелек.

Під  зорепад,  у  квіту  вишень,
Іду  до  неї  по  саду,
Вітер  гілки  ледь-ледь  колише,
Прискорюю  свою  ходу…

Місяць  зійшов  і  серед  цвіту,
Стоїть  красуня,  як  весна,
І  зразу  стало  тепло  й  світло,
То  сяє  зіронька  ясна.

Зорі  моргають  в  чистім  небі,
Побігли  хмари  в  далину…  
І  щастя  більшого  не  треба,
Тебе  любити  лиш  одну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500499
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014


Шон Маклех

Острів коней

       «Це  був  великий  плоский  острів,  
           на  який  випало  жеребкуванням  
           висадись  першими  Герману  та  Діурану.»
                               (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)
             
Епона  –  богиня  коней  
Пасе  на  острові  табуни  вітру,
Коней  високого  неба,  коней  часу,
Що  летять  вихором  крізь  повітря  вічності.
Епона  в  травні  –  місяці  коней  і  перегонів
Жене  табуни  островом  буття
Серед  Океану  Небуття  –  жене  вихором
Божевільних  календарів  «завтра»,
Жене  крізь  хмари  днів  і  тумани  ночей.
Ми,  гели,  ми,  нащадки  людей  моря
Славимо  коня  неба,  що  несе  
Срібноруке  сонце  над  островом  мрій
І  смарагдів  зела.  Ми,  гели,
Славимо  тебе,  Епона,  
І  твоїх  велетенських  коней
З  вітрилами  копит  –  коней  синього  неба.
Ми  –  вершники  пагорбів,
Ми  –  діти  Сонця,  пастухи  років,
Століть  і  тисячоліть
Пливемо  нині  
Здійнявши  вітрило  віри
По  морю  життя.
Ми,  ірландці,  роковані  
Вічно  плисти  в  пошуках  острова  –  
Острова  істини…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500437
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 22.05.2014


inki

раунд///

в  этом  раунде
я  хочу  остаться

женщиной

ну
вот
 буду  бегать  к  тебе  на  свидания    в  город
с  маленькой  ма

вот  ты  пролетел
бабочка  с  кружевами  черных  крыльев
мы  люди  так  живем
что  не    только  страны
земли  под  ногами  уже  давно  не  чуем
и  многим  кажется  что  летаем
и  редко  кто  признается  что  зависли...

я  зависла
простименя
я  буду  вырываться  из  этого  круга..
зачем  ты  пригнал  ко  мне  голубей
я  забыла  взять    с  собой  хлеб

и  
понимаю
что  настоящая  свобода
это  выйти  из  дома  без  копейки  и  не  почувствовать  себя  голым
а  наоборот
чистым
хотя  и  немного  еще  пустоватым

прошлогодние  саженцы  сосен  после  волны
все  в  ожогах
для  них  плачу  сразу
и  становится  легче
одной  древней  трансформаторной  будке
по  имени
яга
никто  кроме  тебя  не  догадался
что  ступа
это  тор...
иногда  хочется  сыграть  на  этом  каменном  кобызе
из  моего  каменелого  сердца
я  все  равно
найду  к  тебе  дорожку

у  меня  есть  ариадна
она  сейчас  лопает  траву
это  декоративная  корова
для  захвата
новых  асфальтных  плиток
вместо  электрощитков

я  не  покормила  голубей  и  они  превратились
в  лодочки

а  кобыз  распался  наполопам
и  упали  на  уключины  два  весла
я
и
ты

наверное  подсказки  из  детства  есть  в  каждой  маленькой  жизни
у  меня  это  были
уходы  из  дома
так
что  я  сегодня  точно  знаю
для  меня  Дом  как  явление  существует  для  того
чтобы  я    оттуда  убегала  к  тебе
ребята  
смотрю  на  кузнеца  и  плачу
вспоминая  его  холодные  коленки
потом  идет  паровозик  картинок
с  красивыми  женщинами..да  да..
я  очень  их  тоже  люблю
так  сильно  как  не  люблю  себя
и..
тоже  всхлип
как  можно  разрушить  такую  гармонию  бога..
и  посадить  на  кол
то  что  совершенно  
просто  не  встретило  своего  художника
портного
или  ребенка


научи  как  беречь  тебя  не  только  словами..
а  мечта  о  боинге...
не  иллюзорней  той  бабочки  которую  я  сегодня  увидела...

кружева
это  кинестетический  десерт
с  ударной  силой  коктейля  молотова..если
случайно...и  незнакомо....
но  почему  то  пропадает
когда  рядом  и  

а  тучи  уже  грозовые
если  даст  синоптик  искру
рванет  первый  майский  дождь...
и  я  заплачу  рядом  словами

я  люблю  твою  работу...
но  еще  больше...тебя..

я  иногда  тебе  отражаю  
ответ  на  вопрос
что  такое  любовь...

а  вот  ты
смог  бы
ответить
глубоко  гениально

почему  пауки  без  крыльев....

поверь  в  меня
и  я  начну  выходить
даже  таким  танком  в  город...

и
если  не  боинг
то  хотя
бы  
кукурузник.........

дрозо....филинг...

почему  я  всегда  любила  английский..
что  бы  не  учить
а  просто  любить

но  когда  я  слышу  твой  английский
со  мной
что  то  происходит
очень  доброе
наверное  рыжая  кармическая    память
и  спираль  на  зимней  дороге...


сейчас  я  тоже  ношу  тебя  на  руках
правда
в  черном  ящичке
с    набором
поэтического  света  и  шрифтов..
а  мне
хватило  бы  и  тишины
пять  минут...
и..
можно  умирать..

на  свидании  принято  разговаривать...
а  не  писать

тогда

жэтем....


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498721
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 20.05.2014


Шон Маклех

Острів

Кожна  колиска  –  каравела
Кожна  дитина  –  Колюмб.
Вирушають  океаном  часу
У  невідомість  життя
Не  знаючи,  що  Америка
Давно  вже  відкрита.
Кожна  іграшка  –  компас,
Кожна  дитяча  пісенька  –  вітрило.
Всі  ми  мандрівники,
Всіх  нас  кидають  хвилі
Змушуючи  ставати  рибалками,
Закидати  сіті  у  прозорі  дні
Ловити  химерну  здобич
У  якої  замість  луски  хвилини,
А  замість  зябер  книжки.
Кожна  хата  –  то  острів,
Де  Робінзон  будує
Свою  тимчасову  хижку
Мріючи  про  повернення.
Кожна  смерть  –  відпочинок
Чи  то  маленький  порт
Де  ми  напиваємось
У  брудній  таверні
Перед  наступним  плаванням…

(Малюнок  з  мережі)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363995
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 20.05.2014


Шон Маклех

Острiв долi

Ірландія!
Мрій  моїх  візерунок,
Світло  туманного  дня,
Кров  серця  мого,
Цвіт  вересу
І  грудка  землі
У  руці  затиснена.
Голос  дзвону
І  шум  Океану,
Холод  скель
І  вогню  жар.
Ірландія!
Вітру  подих
Над  вересом
І  сенс  життя  мого,
Свободи  пісня,
Вічно  сумна  вдова,
Що  синів  загиблих  оплакує.
Дерево  вічнозелене,
Дитина  вічно  усміхнена,
Що  бавиться  на  березі
Нескінченної  ріки  часу.
Ірландія!
Роса  на  траві,
що  з  крові  кельтів  виросла,
Хрест  кам’яний
І  зелені  пагорби,
Терпкі  жорстокі  легенди
І  пісні  безтурботні,
Камінь  долі,
Що  кличе  дітей  своїх
До  Волі  -    їм  Богом  даної.
Гели  -
Сини  королів!
Діти  богині  Дану!
Слухайте
Як  Вітчизна  кличе  вас.

Примітки:
Авторський  переклад  з  ірландської.
Написано  під  час  поїздки  в  Коннахт  у  1962  році.
Острів  долі  (Фаль)  -  давня  назва  Ірландії.
Гели  -  назва  ірландців.
Є  така  приказка  в  Ірландії:  "Всі  ми  сини  королів."  -  в  Ірландії  в  старі  часи  було  кілька  десятків  маленьких  самостійних  королівств.  Так  що,  якщо  добре  поритись  в  генеалогії,  кожен  ірландець  знайде  серед  своїх  предків  королівське  коріння.
Згідно  давніх  легенд  -  найдавніше  населення  Ірландії  складали  племена,  які  себе  називали  "Діти  богині  Дану".
На  світлині  -  скелі  Мохер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365000
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 20.05.2014


Шон Маклех

Гексастiхос острова Капрi

«В  зажурі  цей  заклятий  світ…»
                                   (Ф.  Тютчев)

 1.  Тіберій  на  острові  Капрі

 Цей  світ  –  медуза.  Краб  –  архістратиг
 Я  полетів  у  царство  Аполлона
 Фортецю  змурував  із  пустощів  та  книг
 Каміння  цілував  під  знаком  скорпіона.
 Мурахи  світ  мені  будують  кам’яний  
 Вони  ж  зжеруть  і  тіло  кинуть  в  Тібр
 Я  змій  і  сибарит.  Очікую.

 2.  Еміль  Берінг  на  острові  Капрі

 Сатир  з  кудлатими  ногами
 Серед  пахнючого  бузку
 Пелюстки  кидає
 У  амфору  розбиту.
 Розлите  на  столі  вино
 Червоне…

 3.  Владімір  Лєнін  на  острові  Капрі

 Нудистам  нудно
 Полігамам  полігамно.
 Сніданок  із  консерви
 Архіконсервативний.
 Ось  так  то,  батечко…  

 4.  Максим  Горький  на  острові  Капрі

 Білий  кудлатий  пес
 На  білому  снігу
 Ховає  свій  чорний  ніс
 У  кучугуру
 Тільки  очі.  І  вуса.

 5.  Комптон  МакКензі  на  острові  Капрі

 Торкаюсь  хвиль  руками
 Вони  співають  про  човни.
 А  ще  теплі.  І  ласкаві.  
 Зустрівся  вчора
 Одісей  сумний  і  бідний.
 Я  попливу…

 6.  Лючія  Бозе  на  острові  Капрі

 Кіно.  Малюнок  модерніста.
 І  знов  кіно.  Кіно  –  не  сінема.
 Ви  не  у  Франції.
 І  навіть  не  в  Парижі.
 Хто  розповість  мені
 Що  означає  химерне  слово
 Яке  почула  до  обіду
 Таке  незрозуміле…
 Як  воно…
 «Нудьга!»

 Примітки:  

 Тіберій  –  дехто  пише  його  ім’я  через  «в»  -  «Тіверій»  -  але  це  неправильно.

 Еміль  Берінг  –  скидаю  капелюха.  Направду  скидаю.  Без  перебільшення.  А  це  його  роздуми  про  Тіберія.

 Максим  Горький  –  був  такий  чоловік  вусатий…  Був.  Коли  розмовляв  то  часто  замість  звуку  «а»  казав  звук  «о»  і  тягнув  його  до-о-о-о-овго.

 Владімір  Лєнін  –  на  острів  Капрі  приїхав  за  чужі  гроші  до  того  ж  крадені.  Прихильник  нудизму  та  полігамії.  За  словами  Максима  Горького  на  острові  Капрі  цікавився  тільки  старим  вином  та  молодими  повіями.  Все  інше,  що  він  бачив  з  його  точки  зору  було  «архінудно»  та  «архіреакційно».
   
 Комптон  МакКензі  –  знову  скидаю  капелюха  і  кидаю  його  в  море.  Ловіть.  

 Лючія  Бозе  –  бачили  б  ви  її  в  купальнику…  О-о-о-о-о!!!

 Гексастіхос  –  а  ось  і  не  скажу,  що  це  таке.  Не  скажу  і  все  тут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393655
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 20.05.2014


Шон Маклех

Наш острів

     «Таємниця  сія  мені  не  відома.  
       А  знаю,  що  вона  наспівала  мені  багато  чудес,  
       що  збентежили  серце  моє.»
                       (Григорій  Сковорода)

Наш  острів  –  це  скеля,
Що  стирчить  з  океану  часу  
Як  жовта  очеретина  
У  свідомості  мовчазного  монаха,
Як  дикий  камінь,
За  який  постійно  шпортаються
Блукаючі  у  пустелі  істини,
Чи  то  на  якому  точать
Свої  мечі  патлаті  лицарі
Чи  то  картаті  Робін  Гуди
Короля  Конхобара  мак  Доннхада.
Абатство  Алонард.  Твої  холодні  стіни  -  
Замшілі  й  солоні.
Чотири  сини,  як  чотири  стовпи
Зруйнованої  ірландської  церкви:
Атрі,  Кахал,  Еохокан,  Кінаед.
Ким  же  ще  бути  синам  короля
Як  не  священиками?
Клан  Холмайн.  Його  гіркі  легенди
Пахнуть  згарищем  
І  кульбабами  квітня…  
На  сивих  скелях
Виглядаємо  сподівання
Яке  згубили  
Ще  тоді…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470702
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 20.05.2014


Шон Маклех

Лорд Островів

   "Життя  -  це  картина  повішена  у  темному  музеї."
                                             (Гійом  Аполлінер)

Ми  всі  живемо  на  островах.
Навіть  вони  –  бедуїни,
Що  бачили  тільки  море  піску,
Ховаються  в  острівцях  своїх  наметів,
Пливуть  на  островах  своїх  верблюдів.
Бо  кораблі  –  це  теж  острови.
Вівцю  на  голому  пустищі
Назвали  рибою.
Якогось  жебрака,
Що  писав  всеньке  життя  
Свою  автобіографію
Репліками  водіїв
Громадського  транспорту,
Назвали  пророком.  
Якогось  старого  жорстокого  параноїка
Назвали  благодійником
І  почали  ритуали  влаштовувати
Навколо  його  монументу
Зробленого  з  найхолоднішого  каменю
Та  навколо  його  заспиртованого  
Мертвого  тіла.
Островами  скелястими
Блукаю,  як  сновида  вітрильників,
Про  тутешнього  лорда  згадую  -  
І  для  чого  то  він  собі  
Оцей  понурий  замок  вимурував?
Для  чого…

Примітки:

Даруйте  за  такий  сумний  настрій  у  цьому  сьогоднішньому  словесному  етюді.  Але  ж  не  пасує  в  цей  день  так  сумувати,  бо  саме  отакої  ж  календарної  дати  Гійом  Аполлінер  написав  свій  «Міст  Мірабо»,  а  я  про  сумне…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472854
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 20.05.2014


Шон Маклех

Острів монаха

     «Я  родом  з  Тораха
         На  острові  Торах  виріс  я…»
                 (Легенда  «Плавання  Майл-Дуйна»)

На  цьому  острові  всі  птахи  монахи,
Вода  в  долонях  стає  дзеркалом,
А  сиве  волосся  стає  одягом,
Дикі  каміння  –  домом  одвічним,
Хвилі  –  пейзажем,  а  вітер  –  храмом.
Моя  пісня  –  вічне  мовчання  туману,
Мої  слова  стають  тишею  краплі
Ще  до  того  як  вони  були  сказані.
Я  спалив  свій  човен  дірявий
Зроблений  зі  старого  горіха  –  
Той  човен  легенд  і  палімпсестів
На  якому  я  плив  ірландським  морем  –  
Морем  яке  не  повертає  блукальців,
Яке  фарбує  небосхил  віри
Кольорами  дощів  –  тільки  не  літніх.
Якщо  ви  ступили  на  мій  острів  –  
Острів  лише  одного  сивого  монаха,
Що  забув  слова  людей,  але  вивчив
Слова  білих  і  сірих  птахів  скель,
Що  не  звикли  мовчати  чи  повторювати  лжу,
Як  любить  це  робити  більшість  сліпих  людей  
Країни  жорстокого  лисого  карлика.
А  краще  –  пливіть  собі  далі,
Або  до  дому  –  якого  у  вас  немає,
А  є  лише  територія,  на  якій  дозволяє
Вам  жити  ваш  божевільний  король.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499645
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 20.05.2014


Шон Маклех

Острів яблук

         «Три  дні  і  три  ночі  
             вони  пливли  вздовж  скель  
             і  так  і  зуміли  відшукати  місця,  
             де  можна  було  б  
             пристати  до  берега…»
                   (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

Яблука  виснуть  важкими  тягарями
На  островах  нашої  свідомості,
На  гілках  наших  мрій  листянозелених,
Падають  у  траву  життя  –  густу,  як  літо,
Несподівану  як  травневі  зливи,
Гірку  як  полин  нашого  отруєного  часу.
Там  мали  б  водитися  химерні  почварки  –  
Огидні,  як  зайди,  колючі,  як  ці  дні.
Але  там  порожньо.  Стиглі  яблука
Збирають  тільки  втомлені  руки
Моряків  розхристаного  моря  хвилин.
Якби  не  ці  яблука,  якби  не  цей  острів,
Ми  б  не  знали,  що  в  цьому  світі  вітрів
Існує  ще  щось,  крім  солоної  води  «сьогодні»,
Крім  гіркого  присмаку  морської  піни,
Крім  хвиль,  що  співають  пісню  смерті,
Але  острів  яблук  –  нам  трапився…  
Нам  –  орачам  ірландського  моря,
Нам  –  загорненим  в  картаті  тканини,
Нам  –  приреченим  на  блукання…  
Розфарбуйте  це  яблуко  долі
Кольорами  заграви…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499779
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 20.05.2014


Шон Маклех

Острів кам’яних дверей

 «Ще  через  тиждень  плавання  
     вони  знайшли  широкий  та  високий  острів,  
     на  березі  якого  стояв  дім.»
                           (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

Острів,  на  якому  ми  знайшли  блідий  затишок,
Острів,  на  якому  ми  знайшли  безбарвний  захист,
Острів,  на  якому  ми  хоч  трохи  спочили
У  нашій  нескінченній  синій  подорожі
По  океану  життя  –  у  подорожі  кудлатих  мрій,
З  якої  майже  ніхто  не  вертається,
В  якій  навіть  залізні  фенії  широкого  меча*  
Стають  розбійниками  подертих  вітрил.
На  тому  острові  були  кам’яні  двері
Між  одним  людським  буттям  та  іншим  –  
Тим,  що  пахне  гілкою  горобини
Чи  то  листям  крислатого  дерева  Карханн.
Ці  двері  відчиняють  міцні  руки,
У  ці  двері  входять  потріпані  вітром,
Що  несе  брадахів  і  скоттів  хвилями  крику,
Від  берега  високих  трав  Альби  до  берега  сили,
Вітром,  що  грає  на  сопілці  скель,
На  чорному  оргАні  гір  Каледонії,
На  божевільній  флейті  Ойлєнь  Фаро**,
Вітром,  який  регоче  почувши  бажання
Жити  спокійно  на  березі  світанків.
Відчиняємо  ці  важкі  кам’яні  двері  –  
Ми  звикли  йти  в  невідоме…
Ми  –  люди  ірландського  моря…  

Примітки:

*  -  а  був  такий  король  в  Ірландії  -  Еохайд  Айлтлехан  —  (ірл.  —  Eochaid  Ailtlethan)  —Еохайд    Широкий  Меч  (роки  правління  285  —  274  до  н.  е.).  

**  -  Ойлєнь  Фаро  (ірл.  -  Oileáin  Fharó)  –  це  справді  не  острови,  а  якась  божевільна  флейта  північного  вітру…  Недарма  племена  Богині  Дану  припливли  в  Ірландію  саме  з  північних  островів  –  може  саме  з  Ойлєнь  Фаро…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499959
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 20.05.2014


Шон Маклех

Острів Орла

   «Ще  вони  виявили  на  тому  острові  
       маленьку  закинуту  церкву  та  руїни  замку
       і  знайшли  старого  сивого  відлюдника,  
       що  був  вдягнений  лише  
       у  власне  довге  волосся,  що  сягало  землі…»
                                 (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

Я  останній  з  супутників  Брендана,
Останній,  хто  лишився  у  світі  людей,
Останній  прочанин  країни  Високих  Хвиль,
Останній  охоронець  давніх  календарів  Ерінн,
Останній  носій  забутої  істини  знаків  Фаль.
Я  так  давно  жив  на  цьому  острові  Орла,
Що  сам  час  став  єдиним  моїм  сучасником,
Тільки  вітер  простору  лишився  мені  другом,
Свідком  моїх  омовінь  в  озері  історії.
Мої  супутники  стали  супутниками  тіней,
Наш  корабель  став  тліном  минулого,
Спогадом  зашкарублих  старечих  рук,
Трухою  років,  пилом  минувшини.
Їжте  цих  овець,  що  блукати  приречені
Разом  зі  мною  –  відлюдником  одкровення,
Цих  кудлатих  громадян  забутої  республіки,
Цих  волохатих  підданих  давно  зниклого  короля,
Імення  якого  забули  навіть  червоні  зорі  Ведмедя,
Навіть  краплі  туману  не  згадають  його  голосу.
А  ще  виглядайте  величезного  хижого  птаха,
Подивіться  на  диво  з  див  –  озеро  молодості,
Перш  ніж  вирушити  у  нескінченне  море  сучасності
І  лишити  мене  тут  –  чекати  на  одкровення  –  
Століття,  а  може  й  вічність.  На  одкровення
Яке  ніколи  не  прийде  на  цю  землю  руїн…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500158
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 20.05.2014


Левчишин Віктор

ПОЕТЕСАМ, колежанкам

Ваше  вміння  передати  красу
І  говорити  ніжно  про  ніжність,
Забивають  нам  життя  метушню
І  направленість  нашу  на  ситість.

Ваше  вміння  передати  любов
У  віршованих  словах  кохання
Палить  наші  серця  і  нашу  кров,
Ми  шукаємо  слова  благання:
Ми  благаємо  вас  нас  жаліти,
Завжди  бути  такими  як  зараз,
Ми  благаємо  вас:  візьміть  мито  -
Ми  слуги  вам  назавжди,  назараз!

К.
19.05.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499978
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Tshway

Амфора

Над  разбитой  амфорой  сюжета  
склоняюсь
и  пытаюсь  склеить  
черепки  снов.
Снова  и  снова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499967
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Ксенофонт Обычайкин

Читатели

Пойду  читать  я  с  мужиками
Последний  опус  Мураками.
А  что  три  тома  для  гусар?
И  Хулио  нам  Кортасар?!
Потом,  на  будущей  неделе,
Мы  разольем  мусье  Коэльо.
Заполирует  этот  том,
покойный  ныне  Клэнси  Том.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499961
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Троянда Пустелі

***

А  хочеш,  я  муркну,  як  кішечка?
А  хочеш,  скажу,  що  твоя?
Прийду  і  приляжу  на  ліжечко,
І  ми  розпочнемо  з  нуля…

І  ковдру  чіпати  не  станемо,
Бо  досі  нам  вдвох  гаряче!
В  обіймах  інтимних  розтанемо
Й  на  ранок  утнемо  іще…

_________

Хіба  насолода  –  це  гріх?
Хіба  не  для  цього  ми  є?
Якщо  ти  себе  не  зберіг,
Викохуй  знов  серце  своє…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473810
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 19.05.2014


Андрєєв

Мы знакомы лет сто

А.К.


То  ли  суетным  днём,  
То  ль  порою  ночной  -  
Меня  греешь  огнём,  
Пребывая  со  мной.  

Между  нами  никто  
Никогда  не  стоял.  
Мы  знакомы  лет  сто  -  
Верно  ли  сосчитал?  

Нам  не  нужно  учить  
Языка,  чтоб  на  нём  
Меж  собой  говорить  -  
Мы  и  молча  поймём!  

То  ли  суетным  днём,  
То  ль  порою  ночной  
Животворным  огнём  
Ты  -  навечно  со  мной!  

18  мая  2014  года  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499840
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Serg

Без переполоха!

«Кроха  сын  к  отцу  пришел»*...
(Без  переполоха!
Рифму  сам  свою  нашел,
Думаю  –  неплохо).
А  сынишка  вдруг  сказал:
-  Папа,  ты  все  знаешь,  -
Янукович  убежал?
Ты  его  поймаешь?

Призадумался  отец,
Вот  так  жизнь-эпоха,
Был  царем  один  подлец,
Что  за  суматоха?
-  Как  сказать  тебе,  сынок,
Убежал  и  ладно...
А  вернется  -  будет  срок
Вновь  мотать  изрядный!
Посему  как  много  он
Сделал  всем  плохого
И  нарушил  наш  закон,
А  за  это  -  строго!

Что  такое  «хорошо»,
Знает,  вроде,  каждый,
Даже  крохе-малышу
Мне  не  нужно  дважды
Повторять  слова  о  том,
Где  и  в  чем  подвохи,
Так  откуда  же  симптом?
Где  берется  «плохо»?

Может  это  детский  сад
Портит  нам  детишек?
Или  школа  невпопад
Учит  не  по  книжке?
Как,  скажите,  завелось
Это  все,  что  «плохо»?
И  людей  пускает  вкось,
Превращая  в  «лохов»?

Может  это  вирус  масс
«Плохоэндокринный»?
Поражает  прямо  в  глаз
Признаком  старинным:
Чем  повыше  чин  и  сан
Властьимущей  хрюшки,
Тем  сомнительней  дурман
И  манер  «титушки»...

Размышлял  отец  о  том…
А  сынуля-кроха
Наблюдал  с  открытым  ртом
Как  "кисель-пройдоха"
Из  экрана  врал  и  врал...
Нужно  ли  уменья!
...
Что  хотел  -  Вам  рассказал,
Счастья  и  терпенья!

16.05.2014

*
В.В.Маяковский
«Что  такое  хорошо  и  что  такое  плохо»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499286
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Serg

невиліковне…

Відповідь  на
Любов  Ігнатова:  Болючий  вірш
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974


Пісенна  мить...  Чудова  мить...
Із  серця  голосно  у  скроні  стука...
Воно  живе!  То  ж  правильно  болить...
І  незамінна  для  поета  мука!

Гроза...  Всім  бажана  гроза  -
Із  сліз  гірких  пронизала  старанно...
А  колір  рим  -  чудова  бірюза,
Що  світить  небесами  невблаганно...

Вірша!..  Бажає  знов  вірша...
Щоденні  прози  смутку  вже  дістали...
Спів  серця  -  не  сполохане  пташа,
А  одкровення  у  натхненні  стале!..

Світи...  Незаймані  світи
Чекають  в  неземному  ореолі...
Чи  хочу  разом  і  свідомо  йти?
Та  ні,  -  летіти  у  обіймах  волі!

Глибин...  Душевності  глибин,
Без  сумнівів  колючих  і  трагічних,
Бажаю,  щоб  весь  час  -  мов  клин,
Що  журавлями  плине  десь  у  вічність...

...на  перехресті  душ  нема  падінь,
Зректися  суті  просто  неможливо...
Вона  і  є  найвища  височінь!
Можливо  мить?  Та  мить  така  щаслива!

15.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Віталій Назарук

ДОРОГА В СПОРИШАХ

Знов  цвітуть  спориші,  
Дрібно  -  дрібно  обабіч  дороги
І  несуть  вони  спокій  душі,
Ця  дорога  веде  до  порогу…

Переступиш  батьківський  поріг,
За  порогом  є  мама  і  тато,
Поклонись  до  притомлених  ніг,
Бо  батьки  –  це  завжди  для  нас  свято…

Приголубить  матуся  тебе,
А  татусь  дасть  пораду,  як  жити,
Споришева  дорога  веде,
До  хатини,  де  можуть  зігріти…

І  співає  від  щастя  душа,
І  клекочуть  малі  лелечата,
А  додому,  завжди  в  споришах,
Приведе  нас  дорога  квітчата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499074
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Артур Сіренко

Під копитами орди

           «Час  спостерігає  тихо
                 Бунт  квітучих  гекатомб.»
                                                       (Райнер  Марія  Рільке)  

Навіть  квіти  здійняли  бунт
Супроти  хана  Батия,
Навіть  троянди  шипами
Проти  наруги  орди.
Наша  земля  світла
Квітуча  земля  горицвіту
Нині  іде  війною
На  зграю  чорних  
Песигологвців.
Нині  земля  квітів
Стогне  під  їх  копитами,
Нині  зайди  зі  сходу  
Нищать  мої  храми,
Нині  зграя  чужинців
Нищить  мою  землю
Мою  шипшинову  долю.
Та  нині  кожна  пелюстка
Кожна  стеблина  й  квітка  
Чинить  запеклий  супротив
Зграї  східних  вандалів.
Бо  це  земля  квітів!  
Бо  це  земля  нездоланна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498147
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2014


Федір Іліщук

МЕЧТА (песня)

 Давай  мы  с  тобой  останемся  одни.  
 В  этом  мире  только  ты  и  я.
 Давай  мы  с  тобой  куда-то  убежим,  
 Где  нас  никто  не  сможет  отыскать.
   
Припев:
         Ты  -  моя  мечта,
         Ты  -  мой  ангел  неземной,
         Ты  -  моя  любовь,
         Ты  -  мой  единственный  покой...

 Мне  хочется  с  тобой  наедине  останься,
 чтоб  в  тебя  все    сильней  влюбляться.  
 Мне  так  не  хочется  с  тобой  расставаться  -
 Я  прошу,  нет  я  умоляю:    останься!  

Припев:
         Ты  -  моя  мечта,
         Ты  -  мой  ангел  неземной,
         Ты  -  моя  любовь,
         Ты  -  мой  единственный  покой...

 С  тобой  мне  так  легко  и  нежно,
 Что  хочется  к  тебе  прикасаться  вечно,
 Держать  тебя  за  руку    нежно
 И  подставлять  свое  плечо  вечно.  

Припев:
         Ты  -  моя  мечта,
         Ты  -  мой  ангел  неземной,
         Ты  -  моя  любовь,
         Ты  -  мой  единственный  покой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497429
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2014


Артур Сіренко

Все привидно, навіть пси…

           «Серед  квітів  –  вишня,  
               серед  людей  –  самурай.»
             (Японська  народна  приказка)

Я  дуже  давно  хочу  написати  есей  про  фільм  «Пес  привид:  Шлях  самурая»  («Ghost  Dog:  The  Way  of  the  Samurai»  -  англ.),  1999  режисера  Джима  Джармуша.  Але  бажання  наші  не  завжди  співпадають  з  нашими  можливостями:  я  кілька  разів  натикався  на  те,  що  писати  про  цей  фільм  не  те  що  важко  –  неможливо.  Я  маю  на  увазі  неможливо  написати  справжній  текст,  а  не  рекламну  репліку.  Тим  паче,  що  фільм  культовий.  А  ця  категорія  фільмів  невдячна  –  критик  поставлений  в  незручні  умови.  Особливо,  якщо  критик  вважає  фільм  шедевром  (як  і  фанати  цього  фільму)  і  ризикує  виглядати  банальним.  А  я  справді  цим  фільмом  захоплений  –  не  приховую  (та  й  чи  потрібно  щось  приховувати  у  нинішньому  світі,  хоч  він  і  жорстокий?).  І  вважаю  цей  фільм  геніальним.  Хоча  на  мою  суб’єктивну  думку  він  не  є  ні  шедевром,  ні  вершиною  творчості  Джима    Джармуша  –  вершиною  його  творчості  є  фільм  «Мрець»  і  ця  моя  думка  остаточна.  Довести  протилежне  мені  пробували.  Але  марно.  

Цей  фільм  є  зразком  справжнього  постмодернізму  –  Джім  Джармуш  лишився  вірним  собі,  своєму  стилю  і  своєму  часу  (1999  рік  –  вершина  постмодернізму  –  його  апогей,  далі  тільки  звиродніння  літератури,  відсутність  нового  стилю,  доживання  свого  віку  старих).  Причому  саме  справжнього  постмодернізму  –  я  не  помилився.  Постмодернізм  буває  експресивний,  спокійний,  високий…  А  ще  є  справжній.  Так  оце  саме  він.  

Дивлячись  цей  химерний  фільм,  у  якому  все  поєдналося  і  сплелося:  глибока  філософія,  чорний  гумор,  пародія,  оригінальність,  трагедія  і  відвертий  сміх.  Жартувати  зі  смертю  не  прийнято.  Тим  паче  не  прийнято  ставитись  до  неї  несерйозно  чи  сміятися  з  неї.  Але  коли  діалог  з  цієї  старою  глитайкою,  що  так  мало  нам  відпускає  буття  саме  в  цій  реінкарнації  –  то  чому  б  і  не  пожартувати…  Тим  паче,  що  смерті  насправді  немає.  Це  вигадка,  ілюзія.  Так  само  як  і  життя  насправді  немає  –  це  теж  вигадка.  Є  лише  порожнеча.  Все  решта  –  флуктуації  порожнечі,  візерунок  ілюзорних  дхарм,  що  є  видозмінами  порожнечі…  

Дивлячись  цей  фільм  я  подумав:  «Як  давно  я  не  читав  Акутагаву  Рюноске  –  цього  сина  божевільної,  цього  дивака,  що  пізнав  істину,  але  вважав,  що  він  програв…»  І  дістав  з  полички  томик  Акутагави  і  перечитав  –  і  «Ворота  Рсемон»,  і  «Пекло  самотності»,  і  «Зубчасті  колеса»,  і  «Життя  ідіота»,  і  «Сад»…  Навіть  його  вчителя  –  Морі  Огай  –  його  роман  «Самотній  гусак»  теж  перечитав…  Акутагава  –  це  справді  ключ  до  розуміння  цього  фільму.  Саме  не  японська  культура  взагалі,  не  буддизм,  якому  Джім  Джармуш  черговий  раз  сплачував  данину  цим  фільмом,  а  твори  Акутагави.  «Ворота  Расемон»,  зокрема…  Книжка  Акутагави  періодично  з’являється  в  фільмі  при  самих  несподіваних  обставинах:  Вбивця  виконує  замовлення  і  з  випадковим  свідком  вбивства  починає  розмову  про  творчість  Акутагави  і  буддизм  –  бере  в  нього  книжку  (почитати)  під  назвою  «Ворота  Расемон»  (взагалі  в  оригіналі  японською  просто  «Расемон»  -  і  так  зрозуміло,  що  це  знамениті  ворота,  оповиті  легендами…).  

Фільм  будується  на  парадоксах,  що  межують  з  абсурдом  (хоче  цей  абсурд  цілком  реалістичний  –  це  абсурдний  реалізм,  що  закономірно  –  світ  в  якому  ми  живемо  –  абсурдний).  Вибачаюсь  за  купу  тире.  Це  дурна  звичка  моєї  манери  писати.  Але  хай.  Може  потім  хтось  скаже  про  мене:  «Це  той,  хто  писав  з  тире.»  Краще  писати  з  багатьма  тире,  аніж  взагалі  не  писати…  Парадоксом  є  самий  стержень  фільму:  головний  герой  –  афроамериканець  (даруйте  за  банальне  слово,  я  дуже  політ  коректний,  навіть  слово  «москаль»  не  вживаю),  який  настільки  захопився  буддизмом  і  японською  культурою,  що  став  жити  за  законами  Бусідо  –  законами  самураїв  середньовічної  Японії.  І  його  відданість  цим  законам  і  цьому  Шляху  Самурая  доходить  до  того,  що  він  жертвує  своїм  життям  –  йде  на  смерть  тільки  тому,  що  так  велить  закон  Бусідо.  При  цьому  наш  герой  живе  на  даху  (як  Карлсон)  –  спілкується  з  голубами.  По  ходу  фільму  раптом  стає  зрозуміло,  що  дуже  багато  людей  в  нинішньому  світі  живе  на  дахах  будинків  і  спілкуються  з  голубами.  Утворюючи  певний  свій  світ  захмарних  філософів,  що  живуть  не  в  світі  людей  а  НАД  світом  людей.  Такий  собі  Карлсон-філософ.  Карлсон-вбивця.  Ще  й  чорний  як  мої  мехти…  Без  пропелера,  але  з  пістолетом.

Наш  герой  читає  книги  по  буддизму,  філософствує,  медитує  і  одночасно  «працює»  найманим  вбивцею  –  виконує  замовлення  мафіозних  кланів.  Через  людину,  яку  вважає  своїм  сюзереном,  повелителем,  за  якого  готовий  померти  чи  здійснити  сеппуку  якщо  повелитель  раптом  загине  (ніколи  не  кажіть  «харакірі»  -  це  ображає  справжніх  самураїв).  При  цьому  «повелитель»  -  нікчема,  дрібний  італійський  бандит,  «шістка»  в  мафіозному  клані.  Але  для  нашого  героя,  який  забув  своє  ім’я  і  називає  себе  Пес-Привид  важливий  сам  принцип  закону  бусідо,  сам  шлях,  а  не  обставини  в  яких  йому  доводиться  жити.  

А  світ  навколо  потворний  і  люди  якісь  несправжні.  Йде  війна  між  мафіозними  кланами,  але  ватажки  мафії  зістарілись  і  перетворилися  на  повних  маразматиків.  Як  колись  генсеки  компартії.  Були  вождями,  стали  тупими  і  смішними  маразматиками.  Вони  не  викликають  іншого  відчуття  крім  відрази.  Тільки  накази  які  вони  віддають  страшні.  Дурні,  безглузді,  як  маразм  у  їхніх  головах  –  але  страшні  –  бо  це  накази  вбивати.  Ці  мафіозі  нагадують  якусь  пародію  на  мафіозі,  настільки  світ  зіпсувався  і  зійшов  на  пси,  настільки  все  стало  привидним  –  навіть  пси  стали  привидами.  Нинішній  світ  (і  то  не  тільки  світ  дев’яностих  років)  справді  абсурдний  –  ця  абсурдність  підкреслюється  (як  в  коанах)  –  один  з  мафіозі  вбиває  жінку-поліцейського.  На  запитання  «навіщо»  відповідає:  «Вони  хотіли  рівності  –  вони  її  отримали!»  Рівність  в  сучасному  світі  полягає  в  рівних  можливостях  померти.  

У  фільмі  періодично  приходить  до  нашого  героя  пес  –  приходить  як  привид  –  невідомо  звідки  і  йде  невідомо  куди.  І  наш  герой  усвідомлює,  що  це  він  сам  –  самотній  блукалець,  що  з’являється  у  світі  людей  випадково,  щоб  так  само  випадково  зникнути…  

У  фільмі  звучить  фраза:  «Не  середні  ж  у  нас  віки!»  Щоправда,  це  говорять  люди  які  самі  живуть  за  законами  кланів  італійської  мафії  –  законами,  що  якраз  виникли  в  середні  віки.  Фраза  зависає  в  повітрі  –  звучить  безглуздо,  бо  насправді  середні  віки  знову  почалися.  Нехай  ми  такі  вже  нині  «цивілізовані»  -  з  молільниками,  автомобілями,  магнітофонами,  комп’ютерами  –  але  в  головах  у  нас  нині  середні  віки!  У  всіх.  Не  тільки  у  тих,  хто  вважає  себе  самураями  чи  проповідниками  істини.  Але  і  президентів  і  олігархів.  Тому  приїхали,  товариші  і  панове!  Хоча  так  всі  намагаються  це  заперечити!  У  фільмі  на  цю  тему  є  вельми  цікавий  епізод.  Наш  герой  зустрічає  по  дорозі  браконьєрів,  що  вбили  ведмедя.  Ведмідь  у  давній  Японії  (і  не  тільки)  тварина  священна.  Наш  герой  вбиває  браконьєрів,  що  порушили  давній  священний  закон,  пояснюючи  це  їм  перед  тим  як  стріляти.  Вражений  браконьєр  вигукує:  «У  нас  же  не  давня  цивілізація,  містере!»  -  «Часом  давня…»  -  відповідає  наш  герой.  О,  герої  нашого  часу!  Я  знав,  що  деякі  часи  мають  химерних  героїв,  але  щоб  настільки  химерних…  

Втіленням  абсурду  (але  високого  абсурду)  є  персонаж,  що  будує  на  даху  будинку  дерев’яний  корабель.  Наш  герой,  побачивши  це  дійство,  навіть  не  задумується  про  абсурдність  ситуації  –  серед  міста,  далеко  від  будь-якої  водойми  будувати  на  даху  хмарочоса  корабель  –  він  глибоко  розуміє  майстра  і  дарує  йому  фразу:  «Який  красивий  корабель!  Коли  ти  його  збудуєш,  ти  зможеш  полетіти  за  хмари.»  Звісно,  зможе,  у  світі  власного  духу…

Слоганом  фільму  є  одна  цікава  фраза  –  чи  то  взята  з  якогось  давнього  буддистського  трактату,  чи  то  вигадана  в  цьому  ж  стилі:  «Краще  дивитися  на  світ  як  на  сон…»  Справді,  так  краще.  Бо  світ  це  і  є  сон…  Не  хочеться  прокидатися,  але  доведеться.  Щоб  знову  заснути  і  побачити  інший  сон.  

Вперше  цей  фільм  я  подивився  давно  –  ще  тоді  –  коли  постмодернізм  був  живий,  ще  не  пішов  у  світ  книжок  і  бібліотечних  полиць.  І  подивившись  цей  фільм  я  раптом  усвідомив  –  я  ронін  –  я  самурай,  що  втратив  господаря…  

У  фільмі  є  ще  чимало  цікавих  думок  –  та  що  там  казати  –  давні  буддистські  трактати  там  цитуються  абзацами.  «У  всього  є  своя  причина…»  -  та  хто  би  сперечався!  (Але  це  не  салоган!)  «Дух  часу  –  це  те,  до  чого  неможливо  повернутись.»  -  а  це,  справді,  слушно…  Але  я  й  не  збирався  нікуди  повертатися.  У  минулому  було  багато  хорошого  –  у  давньому  минулому,  я  маю  на  увазі.  Але  я  туди  теж  не  збираюсь  повертатись  –  навіть  якби  це  було  можливо…  

(На  світлині  –  кадр  з  фільму).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497207
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Андрєєв

Сколько дней иль часов?

колько  дней  иль  часов  
Мне  осталось  дышать?  
Скоро  ль  чаша  весов  
Не  позволит  -  решать?  

Чьи  же  руки  тогда  
Мой  покров  подоткнут  
И  заботливо  (да!)  
Мои  веки  сомкнут?

Силы  тают  во  мне,  
Словно  выпит  до  дна.  
На  последнем  огне  -  
До  последнего  сна?  

Остывает  чело,  
Руки  стынут.  И  ввысь  
Искромётной  стрелой  
Пролетела  вся  жизнь.  

Обогрей,  огради!  
Что  осталось  просить?  
На  твоей  лишь  груди  
Мне  б  навеки  почить!  

Но  дано  ли  опять  
Нам  увидеться  вновь?  
И  на  лбу  мне  печать  
Пусть  поставит  любовь.  

Мой  последний  покров  
Руки  чьи  подоткнут?  
Сколько  дней  иль  часов  -  
До  последних  минут?  

1  мая  2014  года  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496356
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 05.05.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2014


Андрєєв

На одре

Владыко  Человеколюбче,  неужели  мне  одр  сей  гроб  будет?  
(Молитва  Св.  Иоанна  Дамаскина)



Одр  болезни  моей  
Смертным  будет  ли  мне?  
Меркнет  сила  огней  
Где-то  там,  в  глубине.  

Онемение  ног,  
По  глазам  режет  свет.  
Хвороба  как  -  итог,  
Хвороба  как  -  ответ.  

Одинокая  дрожь,  
Одинокая  боль.  
В  сердце  иглы,  не  нож:  
Я  уже  не  король  -  

Только  слабая  плоть,  
Не  согретая  в  срок,  
Словно  чёрствый  ломоть.  
Хвороба  как  -  порог.  

Сквозь  воздушную  твердь  
Улыбается  Смерть,  
Приближаясь  ко  лбу.  
Ни  к  чему  ворожбу  

Заводить  в  этот  миг:  
Лишь  смиренья  вуаль,  
Словно  саван  -  на  лик.  
Никому  и  не  жаль...  

Одинокая  дрожь  
И  посыл  в  пустоту...  
Не  сбывается  -  ложь.  
И  не  сбыть  -  прямоту...  

И  к  чему  прямота?  -  
Был  прямее,  чем  мог.  
Хвороба  как  -  черта.  
Не  покинет  лишь  Бог.  

На  пустые  листы  
Ляжет  несколько  строк:  
Где  окажешься  ты,  
Когда  мой  придёт  срок?  

Хвороба  как  -  итог.  
Хвороба  как  -  порог.  
Сквозь  воздушную  твердь  
Приближается  Смерть...  

Сколько  лет  или  дней?  
Наяву  ли,  во  сне?  
Одр  хворобы  моей  
Смертным  будет  ли  мне?  


29  апреля  2014  года  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496178
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014


Андрєєв

И солнце не то

Мне  солнце  не  то,  
Мне  звёзды  не  те.  
Не  рвётся  росток  
В  глухой  темноте.  

И  птах  не  поёт,  
И  зори  солгут,  
Немыслим  и  взлёт,  
Немыслимо  -  тут.  

И  ночь  не  нежна,  
И  утро  не  в  счёт,  
Фальшивит  струна,  
Темнеет  киот.  

И  солнце  не  то:  
Напраснейший  свет,  
Когда  слабый  ток,  
Когда  тебя  -  нет...  



21  апреля  2014  года

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496177
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014


Андрєєв

Приветствуй любовь!

Приветствуй  любовь!  
Сквозь  бури  пришла!  
Разгладь  свою  бровь:  
Не  хмурой  росла!  

Возрадуйся  дням,  
Наставшим  теперь!  
Дай  волю  огням:  
Не  сгаснут,  поверь!  

Воспой  явь  и  сны,  
Закат  и  восход!  
Я  этой  весны  
Сто  зим  ждал  приход!  

Восславь  взмах  крыла  
И  песни  всех  птиц!  
И  волны  тепла,  
Свечение  лиц!  

Не  хмурим  мы  бровь:  
Не  хмурой  росла!  
Приветствуй  любовь:  
От  Бога  пришла!  

25  апреля  2014  года  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495157
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Tshway

Сны многосерийные

Сны  многосерийные,
кто  написал  ваш  сценарий?
Переключаю  ночи,
а  вы  все  длитесь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495476
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 30.04.2014


J. Serg

Ртуть

Когда  над  нами  ангел  воспарил
над  таинством  изогнутым  пространства,
в  хмельном  любовным  кураже  и  пьянстве,
он  крыльями  глаза  свои  прикрыл.

Тогда  ты  мне  шептала  блажь  и  чушь,
одетую  в  батист  и  шёлк  поэмы,
клубились  змеями  у  наших  ног  проблемы
и  прерывал  звонками  шепот  муж.

По  родинкам  твоим  я  страсть  учил,
зубрил  холмы,  округлости,  вершины,
а  за  окном  рычали  зло  машины,
и  шаркали  понуро  москвичи.

Но  побил  час,  упало  веко  века.
У  ангела  родился  ангелок.
В  шкафу  немеет  позабытый  Блок
и  свалена  в  чулан  библиотека.

Но  родинок  я  помню  звездный  путь...
По  жилам  катится  любви-отравы  ртуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495922
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Артур Сіренко

Світ, який завжди з тобою

«Як  би  філософи  не  розходились  у  своїх  світоглядах,  вони  не  чинили  явної  шкоди  один  одному,  не  катували  когось-то  з  метою  нав’язати  свої  погляди  або  за  інакодумство.  На  це  здатні  тільки  фанатики,  але  фанатизм  і  філософія  несумісні.»
                                 (Чанишев  А.  Н.)

Я  подивився  фільм  який  дивився  перед  тим  рівно  30  років  тому  –  в  квітні  1984  року  –  день  в  день.  Тоді  цей  фільм  просто  вразив  до  глибини  душі  і  породив  вихор  розкуйовджених  думок,  запам’ятався  –  на  все  життя.  І  не  тільки  мені.  Пройшли  десятиліття    -  майже  третина  століття  –  все  сприймається,  звісно,  більш  критично  –  в  першу  чергу  з  точки  зору  кіномистецтва.  Але  фільм  викликав  той  самий  шалений  вихор  думок  і  почуттів.  Може  тому,  що  все  повторюється.  Може  тому,  що  світ,  нажаль,  мало  змінився  –  диктатори,  тоталітарні  суспільства,  юрба,  що  деградує  та  інтелектуали,  що  переслідуються  диктаторами,  бо  саме  в  інтелекті  кожен  диктатор  бачить  для  себе  найбільшу  небезпеку…  Я  пишу  про  фільм  «Сяючий  світ»  («Блистающий  мир»  -  рос.)  (1984)  режисера  Булата  Мансурова.  Я  взагалі  люблю  писати  про  фільми.  Особливо  якщо  це  справді  фільми  –  твори  мистецтва,  а  не  видовища  епохи  «хліба  й  видовищ»…

Що  мене  найбільше  вразило  після  перегляду  фільму,  так  це  те,  як  цензура  цей  фільм  пропустила.  Ну,  звичайно,  казка  (тільки  для  дорослих),  свого  роду  фентезі  та  ще  й  по  твору  Олександра  Гріна  –  це  дозволяло  обійти  лабети  офіційного  ідеологічного  диктату,  бо  подано  все  натяками,  не  прямим  текстом,  але  все  таки…  Зображено  вигаданий  світ  у  вигаданій  країні,  але  паралелі  дивують…  Тоталітарне  суспільство,  в  якому  контролюють  будь-яке  висловлювання  чи  твір  мистецтва,  де  заарештовують  за  фразу  сказану  в  шинку  і  людина  зникає  назавжди,  вчені,  які  працюють  в  «шарашках»  -  в  ув’язненні,  ізольовані  від  світу,  змушені  винаходити  виключно  нову  зброю,  лицемірний  правитель,  якого  на  словах  обожнює  народ,  а  насправді  ненавидить  –  як  це  все  нагадує  совок  у  найгірших  його  формах.  Чи  голова  таємної  поліції,  що  жорстоко  придушує  будь  який  прояв  думки  і  будь-яку  свободу  у  своїй  країні,  але  одночасно  є  цінителем  старовинних  книжок  та  поезії  –  це  ж  просто  пародія  і  зла  карикатура  на  Андропова  (який  якраз  тоді  і  був  при  владі,  коли  фільм  створювався)  –  це  не  просто  сміливо  –  це  гіперсміливо…  

Нині  б  цей  фільм  в  Росії  точно  би  заборонили.  Якщо  «Чіполіно»  Джанні  Родарі  нині  в  Росії  підпадає  під  цензуру  і  спотворення  –  бо  зображена  революція  проти  диктатора,  то  тут  –  у  фільмі  «Сяючий  світ»  паралелі  з  нинішнім  російським  суспільством  ще  більші,  аніж  з  класичним  совком  (хоча  нинішній  лад  в  Росії  –  і  не  тільки  в  Росії  –  це  метаморфоза  совка):  при  владі  мільярдер  який  таємно  править  країною,  хоча  всі  знають,  що  країною  править  саме  він,  який  панічно  боїться  не  тільки  власного  народу  (що  нібито  його  обожнює),  але  й  найближчого  свого  оточення  і  здатний  знищити  будь-кого,  навіть  брата,  аби  лишень  утриматись  біля  влади.  Старіючі  маразматики  при  владі,  звісно,  нагадують  більше  совітських  геронтократів,  але  нинішнє  керівництво  постсовітських  країн  теж  старіє  –  і  маразм  неминучий.  «Еліта»  -  точніше  ті  хто  вважають  себе  елітою  –  сибарити,  сноби,  садисти,  що  не  цураються  відвертих  дослідів  над  людьми  і  панічно  бояться  будь  чого  нового,  будь-якої  вільної  думки.  Продажна  і  підконтрольна  преса,  яка  напише  будь-яку  брехню,  населення,  яке  готове  будь-якій  брехні  повірити…  Це  все  дуже  щось  мені  нагадує.  Прикро,  що  цей  фільм  став  пророчим.  У  ті  роки  цей  фільм  був  знаменням  епохи  –  глядач  вмів  думати  і  передчувати  зміни,  вірити  в  зміни  і  бачити  в  інтелектуалах  та  дисидентах  провісників  змін.  

Фільм  переповнений  метафорами.  Головний  герой  фільму  –  людина,  що  вміє  літати.  Одночасно  це  морально  чиста  людина,  людина  яка  прилітає  в  цей  брудний  тоталітарний  світ  невідомо  звідки.  І  влада  бачить  в  цій  людині  найбільшу  небезпеку  для  себе  –  бо  той  хто  вміє  літати  він  вільний,  своїм  існуванням  стверджує,  що  є  ще  непізнане,  що  можливо  те,  що  здавалось  досі  неможливим.  Він  є  прикладом  свободи  внутрішньої  –  а  це  для  тоталітаризму  справді  найбільша  небезпека.  Польоти  –  це  звісно,  метафора  –  це  символ  вільної  думки  і  вільної  творчості,  що  виходить  за  рамки  штучних  заборон  і  догм.  Тут  цікаві  паралелі  з  іншим  фільмом  –  «Польоти  у  сні  і  наяву»  режисера  Романа  Балаяна  знятий  за  два  роки  до  того  -  там  взагалі  ніякі  польоти  не  показані,  але  на  це  натякається  –  герой  літає  у  світі  власного  духу.  Тільки  оточуючі  це  не  бачать.  Звісно,  вирватись  зі  світу  тоталітаризму  у  світ  свободи  герой  може  тільки  в  вигаданому  світі,  в  реальному  все  набагато  суворіше  –  це  або  втеча  в  себе,  або  нескінченна  жорстока  боротьба.  

Фільм  завершується  оптимістично  –  на  відміну  від  повісті  Гріна,  де  літаюча  людина  падає  на  бруківку  під  ноги  зневіреної  юрби  –  герой  летить  у  світ  свободи  з  людиною  яка  здатна  навчитися  літати.  Воно  й  не  дивно  –  той  час  був  часом  поміркованого  оптимізму  –  всі  розуміли,  що  система  доживає  кінця,  тоталітарна  система  вичерпалась,  деградує,  будуть  зміни  і  вони  неминучі.  

У  фільми  немає  слогану.  З  цією  тезою  можна  посперечатися,  звісно,  бо  назва  фільму  «Сяючий  світ»  -  мається  на  увазі  світ  людської  душі,  душа  –  це  сяючий  світ.  Це  можна  було  б  оголосити  слоганом  фільму,  але  це  не  так.  Взагалі  у  фільмі  всі  діалоги  чи  монологи  довгі  і  складні,  в  кожному  вислові  філософія,  цілі  пласти  людської  думки.  А  це  не  може  бути  слоганом.  Хтось  може  сказати  –  це  відгомін  епохи  фільмів  без  слоганів.  Це  неправда.  Коли  кіно  перестало  бути  німим  в  кожному  фільмі  з’явилися  свої  салогани  –  навіть  в  найпримітивніших.  І  совкові  фільми  –  не  виняток.  Просто  сам  цей  фільм  виняток.  У  багатьох  аспектах.  Цей  фільм  називають  «радянським»  -  я  би  назвав  його  найбільш  антирадянським  з  усіх  фільмів  тої  доби.  Навіть  Федеріко  Фелліні  чи  Анджей  Вайда  в  цьому  контексті  відпочивають.  Ну  як  можна  виокреслити  чи  вирвати  з  тексту  слоган  з  такого  діалогу  між  вченим  в  «шарашці»,  диктатором  і  його  прислужником:

«  -  …Наша  країна  втратила  ідеали.  Вона  стала  плодити  товстосумів,  нікчемних  діляг,  заздрісників,  падіння  наше  буде  відбуватися  швидше  ніж  падіння  Риму.  У  цьому  винні  Ви  і  ваші  банки.  

-  Неправда!  З  цих  банків  сотні  мільйонів  ідуть  на  створення  університетів  і  бібліотек!

-  Це  не  благо.  Професори  ваші  куплені.  Який-небудь  фізик  чи  хімік  прикидається  блаженним  диваком,  а  сам  винаходить  зброю  для  знищення  всього  людства.

-  Ви  ображаєте  науку.  Ви  ренегат,  зрадник.  

-  Мені  вісімдесят  років.  За  мною  є  один  гріх  в  якому  мені  не  хочеться  признаватись  самому  собі.  Я  служив  науці  зі  страху.  Так  само  як  і  Ви.  А  тепер  я  не  боюсь.  А  вірую.  Не  релігійно  вірую.  А  вірую  в  науку  на  благо  людей.  Я  міг  би  теоретично  пояснити  таємницю  кулі,  але  це  б  означало  знищити  нашу  планету.  А  цей  гріх  я  не  візьму  на  себе  ніколи…»

Вибачаюсь  за  таку  довжелезну  цитату.  Але  інакше  цей  фільм  цитувати  не  можливо.  І  як  ця  цитата  вписується  в  нинішню  Росію…  

В  кінці  фільму  літаюча  людина  покидає  назавжди  тоталітарну  країну  в  якій  тільки  він  один  і  був  вільним.  І  хоча  звучать  у  фільмі  слова  «забудьте  про  мене»,  але  лишаються  в  країні  люди  які  знають,  що  можна  стати  вільною  людиною…  Це  фільм-надія.  Як  тоді  так  і  зараз  лишається  надія,  що  все  це  безглуздя  нинішнього  пост  совкового  світу,  всі  ці  маразми  імперії  та  диктатури  закінчаться.  І  люди  знову  стануть  людьми  –  вільними  людьми.  А  не  ляльками  божевільного  ляльковода…  Я  не  хочу  бути  пророком,  але  всі  імперії  падали,  всі  диктатори  і  диктатури  гинули,  а  народи  і  люди  лишалися.  І  нині  найголовніше  –  внутрішньо  стати  вільними.  Проти  внутрішньо  вільних  людей,  здатних  до  польоту  у  світах  своєї  душі  диктатура  безсильна.

(На  світлині  –  кадр  з  фільму)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495943
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Tshway

Перья

Вороны,  
падающие  с  неба  на  сердце,
бьющие  черными  крыльями  воздух,
оставляют  мне  перья,
чтобы  я  писал  стихи
на  сереньком  отвороте  утра
чернилами  ночи.

Но  я  пишу  стихи
перьями  лебедей,
плавающих  в  озерах  твоих  глаз,
на  черных  листах  ночи
акварельными  красками  любви!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493050
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Tshway

Запруда

печалью
дождь  наполняет
капля  за  каплей
запруду
души  одинокой
 
ты  утром  позвонишь
и  вдруг  заискрятся
лузгой  серебристой
счастливые  рыбы

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493780
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Tshway

Ты виртуальна

Ты  виртуальна,
как  и  мир,
как  и  весна  за  окном...

Беспросветен
склеп  тела
и  сон  не  приходит.

И  Смерть  не  приходит...

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493949
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Андрєєв

Понимаю, что - нет…

Понимаю,  что  -  нет,  
Понимаю,  что  -  вред  
Только  нервам  и  даже  -  дыханью.  
Пусть  смежение  век  
И  апрельский  лишь  снег  
Помешают  напрасным  стараньям.  

Я  же  вижу,  что  -  пуст,  
Я  же  вижу,  что  чувств  
Не  видать,  днём  с  огнём  их  не  сыщешь...  
Так  зачем  же  тогда  
Мне  нужна  глыба  льда,  
Близ  которой  не  спишь  и  не  дышишь?  

Разве  время  пришло  
Потревожить  крыло  
И,  стремглав,  -  вслед  за  стаей  крылатых?  
Чтоб  навеки  -  остыть,  
Чтоб  уже  не  дарить  
Никому  той  любови  проклятой?  

Вздох  мой  -  вздохам  всем  вздох.  
Не  оставит  лишь  Бог.  
В  чём  ещё  предстоит  признаваться?  
Понимаю,  что  -  нет,  
Понимаю,  что  -  бред:  
Так  зачем  же  тогда  оставаться?  

13  -  14  апреля  2014  года  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492960
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Андрєєв

Сбежавший воздух

Воздух  кто-то  украл,  
Воздух  будто  сбежал...  
Даже  быль  не  сбывается  больше...  
Стало  тяжко  дышать,  
Стало  больно  вкушать  
Горечь  слёз  -  льются  дольше  и  дольше...  

И  светило  -  зашло,  
Надорвалось  крыло,  
Правда  дней  больше  не  интересна...  
В  суете  суесловь  
И  убей  же  любовь,  
Чтоб  уже  никогда  не  воскресла...  

За  каким  же  углом  
Ты  скрываешь  тепло?  
Почему  оно  мимо  и  мимо?  
Что  посеем-пожнём?  
Как  быть  дальше  -  вдвоём?  
Я  хочу  без  гримас  и  без  грима!  

Где  забота  твоя?    
За  какие  края  
Скрылась  нежность,  которой  не  видно?  
Умер  вдруг  телефон,  
Скрылись  лики  икон...  
Тишина  лишь  в  ответ  мне.  Обидно?  

Нет,  лишь  горечь  одна,  
И  не  видно  ей  дна...  
Захлебнуться  и  больше  не  выжить...  
Воздух  кто-то  украл,  
Он  как  будто  сбежал,  
Пригибаясь  всё  ниже  и  ниже...  

12  -  13  апреля  2014  года  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492958
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Grigory

ХРИСТОС ВОСКРЕС

Христос  воскрес  у  силі,  славі  й  слові!  
Христос  воскрес  -  і  диво  сотворив!  
Христос  воскрес,  щоб  дні  сіяли  нові,  
Для  міст  і  сіл,  для  гір,  річок,  ланів!

Христос  воскрес,  покинутий  в  печері  –
Мов  сотня  сонць  сіяє  благодать,
І  світло  відкрива  могилам  двері,  
Йому  хвалу  співа  небесна  рать.

Христос  воскрес!  Нема  у  смерті  жала,
Покинуті  темниці  всіх  могил  –
Тож  у  хатИ    нам  Пасха  завітала  
І  додала  нам  щастя,  миру  й  сил.

Весна!  І  птиці  з  Ханаану                                                                        
Несуть  на  крилах  пісню  про  Христа,                            
ВслухАймося  ж  у  музику  незнану,                                          
Вглядаймося  у  диво  крізь  літа.    
                                           
Христос  воскрес!  Погляньмо:  древні  руси  
У  дзвони  дзвонять  музику  небес                                          
І  славлять  Назарянина  Ісуса,  
Що  вмер  за  гріх  -  і  для  життя    воскрес  .              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493764
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Tshway

Лабиринт


Мертвого  Минотавра
доели  крысы.
Семь  юношей  и  семь  девушек
создали  страну  туризма  и  шуб.
Эгейское  море  названо
именем  утопленника.
Черные  паруса  Тесея
раскроили  на  пиратские  флаги.
Ариадна  беременна.
Боги  и  цари  делят  страницы
Великой  книги.
А  пуповина  повествования
перевязана
красной  нитью.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492647
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Андрєєв

С тобой

До  тебя  выли  вещие  вьюги,  
До  тебя  не  стихали  дожди.  
До  тебя  -  только  кольца  кольчуги  
И  суровые  камни  -  в  груди.  

Лишь  с  тобой  этот  мир  пробудился,  
Лишь  теперь  наступила  весна.  
Лишь  с  тобою  лик  солнца  открылся,  
Стала  радовать  даже  луна.  

Как  бы  тут  уберечь  эти  крылья,  
Этим  вёснам  осанну  трубя?  
Лишь  с  тобой  этот  мир  полюбил  я,  
Так  зачем  же  он  мне  без  тебя?  


3  апреля  2014  года

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491380
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014


Tshway

Ток


Чувствуешь?
Как  ток  сгущает  вечер
до  сумерек
и  пронзает  пространство,
напряженное  ожиданием  встречи.
Ток  нежности  и  печали
в  магнитном  поле  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491349
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014


Сокольник

Коричнева пляма (дуже сучасна сюрреалістична байка)

Якось  сімейка  одна  дуже  мила
Дачку  під  ключ  в  передмісті  купила.
Батько  в  міськраді  провадив  афери...
Гроші  водились  в  корупціонера.

От  вся  сімейка  за  стіл  посідала...
Дивляться-  Боже!  На  стелі  зростала
З  кожною  миттю  коричнева  пляма...
Від  переляку  скінчалася  мама.

Що  ж  тут  поробиш?  ЇЇ  поховали.
Тільки  за  стіл  опісля  посідали-
Пляма  на  стелі  нова,  як  на  грець!
Батьку  настав  з  переляку  капець...

Хлопчик-  мажор  залишився  один.
Як  же  то  житиму?-  думає  він-
З  горя  повішусь!-  вірьовку  узяв,
Та  й  на  горище  поліз,  бо  ж  як  знав-

Гак  там  на  стелі  міцнючий  такий...
З  горя  повіситись-  шлях  не  важкий.
Виліз,  та  чує-  "мур-мур"  у  кутку.
Глянув-  картину  побачив  таку-

Он  на  підлозі  сидить  кошеня.
Там  воно...  пісяє...  кожного  дня...
.....                      .....                      .....                        .....

Знаєм  "гаранта"  одного  тепер,
Що  від  яйця  якось  мало  не  вмер.
Зведений  згодом  народом  на  пси,
Втік,  загубивши  червоні  труси.

А  на  трусах  тих  коричневі  плями...
Так  і  пішов...  до  чортячої  мами...
То  ж  перед  тим,  як  добряче  злякатись,
Може,  сходи  з  кошеням...  прогулятись?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Сокольник

Одвічне

Дули  вітри.  Вили  біси.
Мить  падіння.  Злету  мить.
Все  бувало.  Роздивися
На  часописі  століть.

Десь  родилось,  випливало,
З  часом  гинуло  в  пітьмі...
Давні  таїни  сховались
У  рунічному  письмі.

Боги  давні  в  нім  вказали
Черпати  наснаги  й  сил.
Давня  мудрість  засіЯла
Світом  кАмінних  могил.

Тільки  ти,  нащадку  давен,
В  своїм  серці  відтвори
Теплий  світ  прадавніх  таїн
Сходом  сонця  на  зорі.

І  впадуть  облудні  пута,
І  чужинське  відійде,
І  покине  душу  смуток...
Світоч  розуму-  гряде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490818
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014


Сокольник

Незмінність ролей

Як  сказано  колись  було  в  Авесті-
Коли  Ахура  Мазда  світ  творив,
То  душі  ненанорджених  людей
Зібрав,  і    кожній  дав-  кому  дорогу  честі,
Кому  творця  наснагу,  чи  священний  гнів
воїтеля...  І  душу  кожну,    з  любов"ю  пригорнувши  до  грудей,
Спитав,  який  їй  личить  вибір?  І  душа  завзято
Сама  обрала  шлях  собі,  як  роль  на  сцені,
Обітницю  дала  її  зіграти  щиро.
То  ж  граємо  ми  ролі,  в  чім  ми  винуваті,
Що  наші  душі  свОго  часу  так  даремно
Погодились  на  це.  То  чи  ж-бо  будем  в  мирі
Спокійно  жити,  без  війни  і  крові?
Все  вирішено.    Гру  ролей  нам  не  спинити.
Та  пам"ять  серця  нам  підказує,  що  щирі
Обітниці  ми  маєм  відіграти  почасово
В  закладеній  програмі-  як  нам  жити,
Не  маючи  в  незмінність  ролі  віри.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490653
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2014


Сокольник

Сомнения

Мы  по  темному  лесу-
Как  по  отчему  дому.
И  знакомы  все  бесы.
И  все  страхи  знакомы.

Нам  не  спрятаться,  скрыться
От  минувших  напастей.
И  нельзя  изумиться
Неожиданно  счастью.

За  любовью  порою
Нелюбовь  не  видна,
Словно  яд,  растворенный
При  наливе  вина.

Этот  лес-  неизменен.
Этот  лес-  наши  души.
Искушенный  сомненьем,
Голос  сердца  послушай-

Как  загадано  в  Книге,
Все  исполнено  будет
Искаженьем  интриги
От  несыгранных  судеб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Сокольник

Підлим зрадникам

Набридло.  Та  скільки  ж  терпіти?
Вважаю-  настав  саме  час
Негідників-  гадів  чавити,
Що  ходять  сьогодні  між  нас,
Що  жИли  не  як  громадяни
Своєї  країни,  землі,
Що  сіяли  сморід  поганий,
Співаючи  оди  імлі,
Що  ницості  носять  відмітку,
Як  бісове  темне  тавро,
Вітчизну  "зливаючи"  гидко,
Явивши  мерзенне  нутро,
Що  наче  хоч  тут  народились,
Не  ті  їх  поїли  ключі.
Пили...  Та,  нажаль,  не  вдавились
Чужинської  гиді  п"ючи.
Ганьбу  треба  вимести  з  хати.
Не  можна  терпіти.  Карать.
І  бруду  потік  відкривати
Давно  вже  негоже  давать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490392
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Сокольник

Ми із тіні

Сліпуче  сонце?  На  підмостках
Ви  ролі  граєте  невпинно
На  публіці.  Все  дуже  просто.
Та  ми-  складніші.  Ми-  із  тіні.

Це  непогано.  Не  засліпить.  
Кохання  шал  не  виїсть  очі.
Гірка  образа  не  скалічить
Душі  і  тіла.  Ми  не  хочем

Здобутком  бути  на  загальній
Арені  світла-примітиву...
І  тіла  твого  аморальність
Відчути  я  жадаю  хтиво,

Та  не  у  світлі,  що  спаплюжить
зливання  хіті,  поз  сюжети.
Не  дай-  но  Боже  нам  одужать
Від  цього.  Все  ж-бо  ми  поети

Не  наносного  примітиву,
Де  все,  неначе  в  протоколі,
Розписує  кохання  диво,
Як  хрест  тяжкий  лихої  долі.

А  ми,  тіла  у  тінь  вдягнувши,
Від  світла  сонця  нею  вкриті,
Свою  обрАнність  осягнувши,
Досягнемо  блаженства  миті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490235
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014


J. Serg

Хромой дождь

Дома.  Бисквиты-облака.
Пестрят  зонты.  Цветут  каштаны.
Хромает  дождь  без  каблука
Заливом,  старый  сын  путаны.

А  мимо  площади  лошадной
Гребет  троллейбус  налегке,
И  ветер  шаркает  нескладный,
И  склад  чернеет  вдалеке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490148
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Сокольник

Азия

Ах  ты,  Азия,  Азия!  
Сучишь  ноги,  стоишь  у  двери...
Не  Иран,  Не  Малайзия...  
Что  поближе-  поди,  посмотри.

Это  страшное  зрелище
Полувымерших  деревень.
Это  мрак  и  невежество.  
И  народобесправия  тень.

Посмотри  в  эту  сторону-  
Никогда  там  прогрессу  не  быть.
Расклевали  все  вороны.  
Все  захапать  и  все  задавить.

Оглянись  на  распутии-  
Этот  выбор  опасен  вдвойне,
Коль,  опутанный  путами,  
Ты  затихнешь  прижатым  к  стене.

Ах  ты,  Азия,  Азия!...
Путь  в  Европу  заказан  тебе.
Ты  и  Крым,  и  Абхазия-
Воплощенье  обмана  в  борьбе.

Мы  от  Азии  лучшее,  
То,  что  есть,  из  культуры  возьмем.
А  вот  в  грязно-вонючее  
Стойло  быдлорабов  не  пойдем.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489950
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Сокольник

Балакучі хомяки ( така собі цікава байка )

У  одній  країні  милій-
Здогадайся  сам,  якій-
На  прилавках  раз  з"явились
Балакучі  хом"яки...
Та  такі  ж  іще  драйвові-
Що  не  скажеш,  наче  в  сні-
Все  незмінно,  слово  в  слово,
Переказують  мені...
Невідомо,  як  це  стало,
Що  слова  у  хом"яків
Трансформуючись,  міняли
Те,  що  ти  сказать  хотів.
Якось  дивно  відтворилось-
З  чиїсь  легкої  руки
Мова  хазяїв  змінилась
В  виконанні  хом"яків.
Згодом-  хочеш,  чи  не  хочеш,
А-  скачи  вже,  бісів  враже!-
Хом"яки  собі  белькочуть
Не  своє,  сусідське  кажуть.
А  під  ту  сусідську  мову,
Що  її  не  чуєш  суть,
Інші  тихо-хом"яково
Все  несуть,  несуть,  несуть...
Не  помітили,  як  сало,
Неприховане  на  горе,
Під  шумок  перетягали
До  сусідів  у  комору.
Поки  гнати  їх  на  весну
Роздивилися,  нажаль,
З  балачками  перенесли
До  сусідів  весь  врожай.
Врешті-решт,  як  роздивились,
Почали  до  біса  гнати-
Повтікали  до  сусідів,
Ще  й  грозяться  покусати.
.....                .....                .....              .....
То  ж  до  того,  як  ви  спати
Полягаєте  на  лавку,
Перш  сходіть  порозглядати,
Що  з"явилось  на  прилавку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490170
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Віталій Назарук

ЩОБ ТИ ПІСНЕЮ ВІДЧУЛА

     Музика  і  виконання  Миколи  Шевченка
Розірву  сердечні  струни,
Щоб  ти  піснею  відчула,
Мого  серця  спів  далекий
І  мелодію  нову.

І  засяють  в  тебе  очі,
Наче  зорі  серед  ночі,
І  нам  долю  напророчать,
На  життя  одну…

Рветься  серце,  моя  доле,
У  широке  чисте  поле,
На  простори  і  стодоли,
У  кохання  вир.

Квітнуть  знов  волошки  сині,
Стигнуть  грона  горобинні,
І  радіють  люди  нині,
І  радіє  зір…

Місяць  вийшов  із-за  хмари,
Зорі  всі  зігнав  в  кошару,
Під  мою  стару  гітару,
Пісня  зазвучить…

Обніму  тебе  за  плечі,
Щоб  позбутись  холоднечі,
Тихим  голосом  лелечим,
Стрінемо  цю  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441902
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 03.04.2014


Сокольник

Наложница, разденься! ( 16+ )

В  гиперфункции  света
Обнаженно  дрожишь  предо  мной...
В  ожидании  этом-
Подойди.  Свое  тело  открой!

Сбрось  одежды  оковы.
Вся  нагая,  ты  так  хороша!
Мне  отдаться  готова,
Ты  в  томленьи  стоишь,  чуть  дыша...

Подойди  без  смущенья,
Не  прикрыв  свое  лоно  рукой.
И  в  свободном  движеньи
Поколеблен  постели  покой...

Сбрось  сандалии  долу,
И,  ладонью  касаясь  груди,
Босоногостью  пола
Ты  прохлады  покой  ощути.

Упади  на  колени,  
Утопая  в  постели  туман.
Дал  тебе  повеленье
Древний  демон  греха-  Ахриман

Распластать  свое  тело,
Словно  в  жертву  отдав,  предо  мной,
И  мучительно-смело
Насладиться  своей  наготой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489758
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014


Сокольник

ПІАНІНО. ДУЖ-Ж-ЖЕ СТРАШНА ІСТОРІЯ ( ПОЕМА )

Дівчинку  мама  дуже  любила,  
І  піаніно  ій  прикупила,
щоб  люба  доня  вчилася  грати...
Грати-  не  значить  сісти  за  грати.
Грати  учитись  дитина  хотіла.
То  ж  у  бабусі  старої  купила.
У  музикантші  віку  ще  тОго...
Страшно?  Не  дуже?  То  я  продовжу...
Дівчинка  вчиться,  дівчинка  мліє...
Пальці  щось  коле,  личко  марніє...
Що  це  з  дитиною?-  думає  мати,
Мліє  та  терпне...  Лікаря  звати
Кинулась  мама-  дитина  здорова.
Страшно?  Не  дуже?  То  я  продовжу?
Вчиться  дитина,  грає  дитина.
Тільки  зламалося  щось  піаніно.
Треба  старезне  ремонтувати.
А  при  купівлі,  треба  сказати,
Бабця  казала-  як  щось  не  тогО,
Бабця  без  грОшей  настроїть  його.
Правда-  без  грОшей!  Я  без  брехні!
Дивно?  Ото  ж  бо!  Страшно,  чи  ні?
Бабцю  покликали.  Каже  вона-
Я  віднастрою.  Та  тільки  одна,
З  ним  сам-на-сам  у  закритій  кімнаті.
Бабцю  пустили  ремонтувати...
Знов  піаніно  грає,  звучить.
Дівчинка  знову  музику  вчить.
Знову  марніє,  сидить,  мов  вві  сні...
Диво,  та  й  годі...  Страшно,  чи  ні?
Знову  та  сама  історія  сталась.
Лікар.  Здорова.  Зламалось.  Ладналось.
Двері  зачинені.  Бабця  одна.
Що  вона  робить  там?  От  дивина...
Мати  дитини  сокиру  взяла
І  до  кімнати  тихенько  ввійшла...
І  на  обличчі  застиг  переляк...
Що  ж-  то  побачила...  Страшно?  Ще  б  пак!
Все  піаніно  відкрите  стоїть.
Бабця  навколішках  поряд  сидить.
З  клавіш  стікає  кров  в  баняки,
Бабця  цю  кров  собі  п"є  залюбки...
Мати  сокирою  тюк-  і  гаплик!
Крекнула  відьма.  Сплив  її  вік...
Потім  на  слідстві  уже  роздивились-
В  клавіші  гОлки  тонесенькі  в"їлись.
Пальці  кололи  дитині  голкИ.
З  клавіш  стікала  кров  в  баняки.
Відьма,  зачинена,  кров  з  них  пила.
Це  не  брехня.  Така  справа  була.
В  прокуратурі  лежала  в  архіві.
Не  зрозуміє  тут  тільки  лінивий-
Що  за  дурнЯ-  піаніно  тримати?
Вік  Двадцять  Перший!  Купи  синтезатор!!!
...........          ..........        ...........      ...........
От  так  історія.  Я  її  знаю.
За  достовірність  відповідаю.
Це  промугикав  міліціонер
В  барі  за  чаркою...  Страшно  тепер???

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489517
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014


Сокольник

Агрессивная тупость ( ликующим )

Вы  играли  словами,
Тупо  веря  в  награду  в  Раю.
Вы  махали  флажками,
Агрессивно  шагая  в  строю.

Звездам  верили  глупо.
Дождались.  У  дверей  грянул  гром.
Агрессивная  тупость,
Как  змея,  заползает  в  ваш  дом.

Агрессивная  тупость-
Теперь  вне  тебя  вам  не  жить.
Агрессивная  тупость-
Что  можешь  ты  им  предложить?

Черно-белости  мира
Своего  в  разноцветьи  миров?
Сожжены  все  клавиры-
Пусть  свирепствует  скрип  сапогов!

Агрессивная  тупость-
Все  в  колоннах,  в  шеренгах,  в  строю.
Агрессивная  тупость-
Всем  диктуешь  ты  волю  свою,

Эту  волю  неволи,
Безголовой  толпы  сладкий  грех,
И  бездарные  роли,
И  одна  ты  решаешь  за  всех.

Агрессивная  тупость-
И  восстал  Кривоногий  Кумир.
Агрессивная  тупость-
Что  ты  можешь  подать  в  этот  мир?

Полусдавленный  гений,
В  час,  когда  все  решают  скоты?
И  талантов,  и  мнений
Молчаливо  закрытые  рты?

Агрессивная  тупость-
Этот  выбор  для  вас-  приговор.
Агрессивная  тупость-
И  свободу  похитил  не  вор.

Это  сами  свободу  
Променяли  себе  без  затей
На  бесправья  породу,
Обрекая  проклятьем  детей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014


Сокольник

Інтрига поетичного аншлюсу

Хоч  бульки  спливають  в  кориті-
Підступний  не  вимити  грим.
Хоч  клюви  бакланів  відкриті-
Та  риби  не  бачити  їм.

Хто  хоче  пізнать  таємницю
Відносин  поетолюдей,
Хай  Гамлета  сприйме  дещицю,
І  таїну  вирве  з  грудей.

Ми  ходимо  краєм  окраю,
Та  не  подаруємо  мить,
Коли  галогенно  осяєм
Свою  сублімовану  хіть.

То  ж  черпайте  з  ночі  до  рання
Солодкого  таїнства  гріх,
І  терпко-тривожним  незнанням
Спливайте  в  здогадках  своїх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489067
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Сокольник

Ода. Клубу Поэзии посвящается.

Я  в  клубе  всю  ночь  пропадаю,
Читаю,  пишу  и  не  сплю.
Поэты,  я  вас  обнимаю.
Вы  прелесть.  Я  всех  вас  люблю.

Люблю  я  чувствительно-дивных
Изысканнейших  поэтесс,
И  девушек  полуневинных,
И  полных  сарказма  мэтресс.

Люблю  изобилие  стилей,
Прекрасных,  как  ром  и  духи,
Капризы  поэзии  милой,
Ее  неземные  стихи.

Мне  по  сердцу  крепкое  слово
Суровых  поэтов-  мужчин.
Их    истины  поиск  суровый.
Их  поиск  извечных  причин.

Свои  все.  Пусть  в  комменте  ранят-
Прощаю.  Я  зла  не  коплю.
И  даже  тролей  препоганых
Хоть  и  не  читаю,  люблю.

И  каждый  мне  здесь  интересен.
И  каждый  мне  дорог  и  люб.
Любимый  мир  дивных  поэзий-
Да  здравствует  солнце!  И-  Клуб!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488855
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014


J. Serg

Малюта

Ватерлиния  сна,  горизонта  струна,
Перезрелое  пузо  подлодки,
В  перископе  -  Луна,  под  Луною  -  страна
Под  пятою  у  мерзкой  погодки.

Нахлобучив  грозу  на  московский  маяк,
не  узнать  новостей  и  маршрута.
Вот  и  лоцман-упырь  -  престарелый  коряк,
Носит  гордое  имя  -  Малюта.

Давит  больно  удавка  нашейная  -  МКАД,
Жизнь  становится  лучше  и  лучше,
Из  метро  выползает  коричневый  гад,
Исполняет  веление  щучье.

Но  кончается  море  большое  -  Сибирь,
И  вскипает  армада  Китая...
Заварю  от  несчастий  я  корень-имбирь,
Пока  Русь  не  истлела  святая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488958
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014


Шон Маклех

Птах Місто

                     «Те,  що  відбувається  в  моїй  голові  
                         набагато  цікавіше  ніж  те,                                      
                         що  відбувається  за  її  межами.»
                                                           (Лоуренс  Данмор)

У  квітні  1964  року  я  відвідав  Стокгольм.  Під  час  того  епічного  візиту  місто  зовсім  не  нагадувало  мені  ні  місто  єретиків,  ні  (тим  паче!)  місто  вікінгів.  Чомусь  асоціювалось  воно  в  мене  виключно  з  сентиментальністю  Інгвара  Бергмана.  А  ще  з  птахом  –  ні,  не  з  диким  гусаком  Сельми  Лагерлеф,  а  з  сірим  журавлем  епохи  бароко.  Блукаючи  вулицями  цього  ностальгічного  міста,  я  зустрів  вуличного  художника,  що  сказав  мені  таке:  "Ви  не  думайте,  що  Стокгольм  –  місто  ідеальне,  тут  такі  самі  проблеми,  як  і  в  інших  містах…"  І  тоді  я  раптом  зрозумів,  що  єдине  місто  на  Землі,  яке  не  має  проблем,  це  Дублін.  І  тільки  тому,  що  дублінці  (Dubliners)  усвідомили:  проблеми  –  це  щось  не  матеріальне,  це  те,  що  існує  тільки  в  нас  в  голові.  Якщо  в  нас  в  голові  немає  проблем  –  їх  немає  ніде.  Пізніше  (О,  набагато  пізніше!),  згадуючи  це,  я  написав  таке:

Весняне  небо
Зазирає  птахом
У  кратери  площ,
У  каньйони  вулиць.
Чому  я  такий  розхристаний,
Як  пілігрим  слова
З  дірявими  черевиками  палітри?
Весняні  квіти  –  
Це  білі,  жовті  й  сині  привиди  
(Червоних  не  буває  –  
Ні  весняних  квітів,  ні  привидів,
Точніше  –  червоні  привиди  померли)
Ефемерної  епохи  веслярів.
Якщо  ти  плаваєш
По  океану  часу,
Чи  літаєш
У  просторі  прозорих  дерев,  то:
Ти  босоногий  Августин:
Марно  шукаєш
Одкровення  Доната-єретика
Серед  папірусів  –  квітів  вишні.
Ти  –  візантієць  останній:
У  бібліотеці  свого  черепа
Марно  гортаєш
Попіл  спалених  книг
Олександрійської  бібліотеки
Своєї  юності.
Ти  в  межичассі,
Яке  ніколи  не  стане  епохою.
Подушки  хмар
Марно  під  голову  мостиш
Хворому  століттю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488960
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014


Сокольник

Весенние цветы

Весною  пышно  расцветает...  ревность,
Когда  девчонки  одевают  босоножки,
И  прелесть  ног  преодолеет  верность,
Как  корм  не  впрок  коту  при  виде  кошки.

Весною  пышно  расцветают...  ссоры,
Когда,  себя  сомненьем  тяжким  истязая,
Как  птичка,  упорхнет  в  открытые  затворы
Твоя  любимая,  от  ревности  сгорая.

Под  небом  солнечных  дождливых  взвесей,
Когда  так  сладки  эротические  сны,
Порыв  желания  хандрой  уравновесив,
Срывайте  радостно  подснежники  весны.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488838
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014


Сокольник

Ветер. Выбор судьбы

Я  мог  бы  лежать,  укрывшись
С  ногами  пледом  уютным,
И,  в  самозабвенья  тиши,
Писать  о  сиюминутном.

Я  мог  бы  писать  о  шмали,
Я  мог  бы  писать  о  попах,
Писать  о  буддийских  храмах,
О  спорте  и  голеностопах.

Я  мог  бы...  Но  невозможно,
В  моменты  вершения  судеб,
Не  выйти  навстречу  пулям...
Не  выйти  навстречу  людям...

Я  мог  бы...  Да  нет,  не  мог  бы.
Зачем  же  тогда  являться
В  сурового  мира  холод,
Судьбы  чтоб  своей  бояться?

Бояться  объятий  милой,
Коль  знаешь,  что  все  не  вечно?..
Бояться  промчаться  мимо
Судьбы  своей  быстротечной?

Бояться  сыграть  с  судьбою,
Крутнув  колесо  фортуны.
Бояться  спорить  с  собою,
Решив,  кем  я  был  и  буду.

И  пусть  мною  избранный  ветер
Суров  и  колюч  порою,
Он  в  жизни  дарует  встречи,
Которым  нет  равных,  с  тобою.

С  тобою,  с  которой  смело
Испить  я  смогу  свободы,
И,  вместе,  душой  и  телом,
Вдвоем,  опустив  поводья,

Помчимся  во  мраке  ночи,
Мы  к  цели  своей  незримой...
И  в  страсти  огне  захочешь
Остаться  моею  милой.

Я  буду  писать  об  этом...
Я  буду  писать  о  разлуках.
Я  буду  писать  о  встречах.
О  счастье  писать  и  муках...

Порой  надо  делать  выбор.
И  надо  порой  быть  смелым.
Окончилось  "либо-либо".
Час  пробил.  И  выбор  сделан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488714
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014


Serg

Що тепер?. .

«Але  найбільше  змінилися  люди.  
Зверха  глянувши,  то  немовби  змоглася  між  ними  «культура»,
але  на  ділі  виходить,  що  змоглося  тільки  їх  число.»
І.Франко:  «ЗАХАР  БЕРКУТ»


Серед  квітів  людського  терпіння
А  частенько  букетів  із  сліз,
Десь  у  тінях  духовного  тління,
Крізь  щоденний  порок  й  фаталізм
Я  зростав,  наче  зерна  Кохання,
Навіть  більше,  я  вірив  у  те...
Що  тепер?  І  чому  це  питання
Надскладне  і  водночас  просте?

А,  можливо,  так  завжди  і  було?
Й  світ  Кохання  лише  для  зірок?
Почуття,  як  дитинство,  минули
Й  викликають  у  пам'яті  шок,
Бо  навколишнє  дійство  невпинно
Б'є  прямісінько  в  серце  моє
І  щоразу  ще  більше  злочинно
Все,  що  мав,  ненаситно  псує...

Що  потрібно  людині  для  щастя?
Чи  можливо  пізнати  цей  світ
Без  знущань  і  слідів  на  зап'ястях?
І  чому  тільки  чорний  граніт
Розмежовує  правильність  дії
Від  дикунства  і  хибних  утіх?
Крок  вперед  не  змінив  ейфорії
Від  бажання  здолати  свій  гріх...

Надто  мало  пролили  ми  крові?
Скільки  ще?  Хто  наступний  із  нас?..
Задля  чого?..  Щоб  знов  безголові
Й  неспроможні  віддати  наказ
Залицялись  війною  до  смерті,
Самі  ж  нишком  усе  поділив,
Знову  брешуть  цинічно  й  відверто
Навіть  погляд  убік  не  схилив...

То  ж  і  далі  ми  мусимо  жити
І  кохати  вітчизну  свою!
Сльози  відчаю  досить  вже  лити,
Треба  всіх,  хто  в  "наземнім  раю"
Рано-вранці  на  ганок  вигнать,
Взяти  різку  міцну  до  рук
Й  показати  як  сонце  сходить,
В  перших  росах  змочить  падлюк,
Щоби  марилось  ситим  рожам,
Щоб  почали  хоч  щось  робить...
Піп  Іван  хай  співає  "Боже",
А  ми  будем  в  Європі  жить!



27.03.2014

*
Картина:  «Захар  та  беркут»  
Автор  Шупляк  Олег
Картини  з  подвійним  змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/255518/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488432
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014


Сокольник

Я йду

Мені  набридло.  Я  втомився
Тривожити  завмерлу  тишу.
Лиш  смуток  в  серці  залишився.
Дарма.  Тобі  його  залишу.
Твоїх  бажань  метаморфози
Вже  не  торкнуться,  не  зігріють.
Я  йду.  Весняний  цвіт  мімози
Дарую,  як  загибель  мрії.
Ти  не  відчула,  як  змінились
Типові  обриси  кохання.
Тілесний  шал  пікантно  виливсь
В  примарно-марні  сподівання...
Прощай.  Свій  смуток  я  сховаю
Глибоко  так,  що  не  побачиш.
І  ти,  на  те  я  сподіваюсь,
Тим  самим  холодом  віддячиш.
Мене  нема.  Тебе  не  стане
В  холодній  світу  коловерті,
І  сонце,  як  кривава  рана
Сідаючи,  повільно  змеркне.
І  лиш  колись,  коли  світами
Черговий  березень  полине,
Себе  спитаю-  що  ж  це  з  нами?
Навіщо  ж  я  тебе  покинув?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488435
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014


Лао Лю

Квіти війни

Сто  років,
як  квіти  війни
кроваві,
запліднені  цепелінами  
і
бабками  літаків,
принесли  врожай
трупів.

Невже  вони
розквітнуть  знов?
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488506
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014


Сокольник

Несподіванка. У кафе.

З  тобою  у  кафешці
Сиділи.  Йти  вже  мали.
Втомився.  Цілий  вечір  
на  мене  "нависала”...

Претензії  “тулила”,
Що  я  такий-сякий.
Що  не  такий.  І  знову-
Що  знову  не  такий...

І  я  вже  сам  не  знаю,
Навіщо  все  це  слухав.
Вже  приміряв  виделку,
"Лапшу"  знімати  з  вуха...
 
Навіщо  ти  цю  зустріч  
Призначила  мені,
Коли  мене  готова
В  кошмарнім  бачить  сні?

Хотів  вже  розплатитись
І  поскоріш  піти,
Як  раптом  несподівано
Спитала  сумно  ти,

І  дивно  забриніла
У  голосі  любов-
Я  завтра  буду  вільна...
Зустрінемося  знов?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488309
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014


Сокольник

Східний базар. Закупівля джигіта

Сонячно  сяє  квітучий  Хорезм!
Глянь-  на  базарах  крам  світу  увесь-
Коні,  кувшини,  прекрасні  рабині...
Що  подивитись?  Купити  що  нині?
Вправний  джигіт,  і  тенге  при  мені,
Йду  по  базарах,  неначе  вві  сні.
Світ-бо  не  бачив  такої  краси...
В  змозі  купити,  чого  не  даси...
Загнуті  туфлі?    Парчовий  халат?
Може-  рабинь?  Пару  юних  дівчат?
Біля  оази  чудовий  шатер?
Може,  десь  з  часом...  Але  не  тепер.
Вітер  пустелі,  неначе  Ібліс,
Нам  несподівану  звістку  приніс-
Лине  в  квітучі  долини  невпинно
Сморід  навали-  Орда  Темучіна.
Прийде  стенання  і  скрегіт  зубів
Тим,  боронити  ж-бо  хто  не  схотів
Отчі  домівки  і  ріднії  землі...
Сморід  розвіює  вітер  пустелі...
Вже  у  шатрі  не  запестять  коханки,
Вже  не  замилують  з  ночі  до  ранку
Ніжної  пластики  вихили  тіла...
Все  це  чудово...  Та  швидше  до  діла-
Чуєш-  Хорезмського  Хана  наказ-
Вірним  нукерам  зібратись  нараз,
Вийти  у  поле  на  люті  бої,
На  боротьбу  за  оселі  свої,
Світ  не  згасити  великої  Нації-
Сходу  Великого  Цивілізації...
Перше,  що  купить  майбутній  нукер-
Шаблю  та  щит.  Ну  і  також  тепер
Добре  підійде  скакун  довгоногий,
Той,  що  з  тобою  всі  пройде  дороги
Слави  і  чести,  боїв  і  походів,
Вірний  товариш  у  битві  Свободи.
Торба  ще  треба  для  рису  до  плова.
Зварим  його,  порубавши  на  дрова
Буйні  чинари-  оази  окрасу...
Що  тут  поробиш-  війна  ще  ні  разу
Не  обійшлася  без  жертви,  без  втрати...
Треба  з  оази  ще  воду  набрати-
Так  у  пустелі  в  пригоді  вона-
Будеш  терпіть,  доки  вип"єш  до  дна...
Куплено  все.  То  базари,  прощайте,
Дивні  рабині-  коханки,  чекайте!
Як  повернусь-  то  куплю  хоч  одну.
Куплено  все.  Я  іду  на  війну!..

Примітки.

Тенге-  гроші
Ібліс-  Демон
Темучін-  Чингіс-Хан
Нукер-  солдат

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488218
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014


Tshway

Замало величі

Веселка  Венери
і  живе  каміння  Марсу  -
можливо  це  те,
цього  на  Землі  
людям  не  вистачає.

Час  є  суддєю
суворим,  прискіпливим,
невблаганним.

Жалоба  за  втраченим
жалюгідна,
як  гіднісь,
котру  під  впливом  золота,  
ржа  їсть.

Лиш  велетні  духу
не  потребують
матеріального.

Невже  комусь
не  вистачає  величі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488217
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014


Tshway

Крейда кривди

Крейда  кривди
крильцами  на  спині.

Янголи  зради
заради  примхливої  хіті
голубами  в  небо
полинули.

Та  святість  волошкова
в  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488278
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2014


Сокольник

В ванне. На краю ( 16+ )

Проходят  годы.  Вспоминаю,
Как  на  краю  седой  зимы,
Минуты  счастья  прожигая,
С  тобой  сидели  в  ванне  мы.
От  алкоголя  или  дыма
Мозг  поволокой  оповит...
И  чудилось-  мы  в  Древнем  Риме,
И  я-  философ-нигилист...
Казалось-  ты,  моя  рабыня,
Надета  телом  на  меня,
И  в  нем  дрожит  неуловимо
Лампадный  свет  любви  огня...
И  я,  в  экстазе,  отрешенно
Тебя  касаясь,предложил-
Давай  мы  оба,  вскрывши  вены,
Переселимся  в  лучший  мир,
С  достоинством  аристократа,
С  тобой,  наложницей  моею...
Ты  посмотрела  виновато,
И,  изогнув  изящно  шею,
Вся  подалась  навстречу  телом,
И  бритвы  сталь  в  руке  зажглась...
Затем  так  странно  посмотрела...
И  прошептала-  Не  сейчас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487967
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014


Tshway

Човен

Я  снів  перехожу
ріку  неглибоку.
Вода  по-коліна,
та  серце  у  мулі.
 
Як  муляє  очі
в  отарі  зірковій  
пастух  одноокий
крізь  вії  закриті.

Синіє  ранковий
син  сну  і  печалі,
і  човен  хитає
віршів  в  очереті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487859
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014


Шон Маклех

Країна білого неба

             «Ні,  то  була  не  пісня,
                 А  за  рахманним  усміхом
                 Сама  журба  невтішна…»
                                                 (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Країна,  в  яку  прийшла  війна
Має  тепер  землю  не  чорну,  а  сіру:
Кольору  вічно  теплого  попелу,  
Кольору  волосся  вдови,
Кольору  очей  сиріт.
Країна,  в  яку  прийшла  війна
Має  тепер  небо  не  синє,  а  чорне:
Кольору  погляду  втомлених  людей,
Кольору  плаття  сумних  жінок,
Що  вже  не  чекають  –  нікого  і  нічого.
Навіть  небо  білого  дня  –  не  синє,  а  біле:
Вицвіле  від  горя  дітей,  
Що  раптово  стали  дорослими,
Від  суму  спалених  хат,
Від  порожнечі,  що  волає  
Душами,  що  летять  в  байдужий  Космос:
«Все  і  нічого!  Всі  і  ніхто!»  
Країна,  в  яку  прийшла  війна:
Ти  думав  колись  –  це  інша  країна,
Ніколи  не  буде  ця  країна  моя.
Але  ти  помилився.  Це  в  твою  країну
Прийшла  війна…
Її  принесли  на  брудних  чоботах
Люди  з  сліпої  країни,
Люди  з  іржавими  душами,
Люди  без  облич…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487738
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 24.03.2014


Tshway

Попіл

Коли  ти  відчуєш  бажання
бажати  більшого,
ніж  потрібно  тобі,
зупинись  і  озирнись  
навколо.  

Бачиш,  як
жадібність  життя
перетворюється
в  попіл  
на  твоїх  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487768
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014


Сокольник

Награда солдату. Мечты о лете

Зима  отошла.  Снег  кровавою  кашей,
Горящие  шины  и  взрывы  гранат...
Прошел  ледоход.  Это  прошлое  наше
Ушло,  и  уже  не  вернется  назад.

Нежданной  войною  весна  постучала.
Устали  в  надежде.  В  тревоге  устали.
Устали,  измотаны  этой  весною...
И  как  мы  скучаем  по  летнему  зною,

Когда  мы  на  пляжах  от  солнца  растаем,
Когда  мы  обноски  зимы  поснимаем...
Бушлаты  и  берцы-  скорее  долой!
Мы  те  еще  "перцы"-  задор  молодой

Мы  нашим  сердечным  подругам  подарим
На  пляжах  и  в  парках  с  любимыми  в  паре.
Здесь  форму  носить  не  пристало  бойцу.
Футболки  и  шорты-  вы  так  нам  к  лицу!

И  снова  придут  кареглазые  ночи.
Они  пролетают  в  объятьях  короче,
Чем  скорый,  отчаянный  бой  рукопашный...
Его  мы  припомним,  как  отзвук  вчерашний...

Девчонки,  мы-ваши!  Целуйте!  Любите!  
Любовь  и  себя  беззаветно  дарите!
Дарите  рассветы.  Дарите  закаты.
Награда  любовью-  мечта  для  солдата...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487774
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014


Сокольник

Изменников- на гильотину!

Что  за  привычка-  подумай  ты  сам-
На  "покаянье"  тащить  на  Майдан
Тех,  кто  "сливал"  и  "сливает"  страну,
Кто  безнаказанно  грабил  казну,
Тех,  кто  жирел,  отбирая  твой  хлеб,
Мерзких  предателей,  тех,  кто  ослеп
В  подлости  жадной.  Тупых  генералов,
Тех,  что  врагу  Крым  без  боя  отдали,
И-  не  наказаны...  Мать-перемать!
Сколько  же  может  народ  их  прощать?
Всех  их,  продавших  врагу  свой  Народ-
Не  на  Майдан.  А  на  плаху.  Вперед!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487632
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014


Сокольник

Конец любви. Самоубийство

Умирает  любовь.  Умирает  мечта.
И  сегодня  в  мой  дом  ночь  приходит  не  та.
С  темных  стен  безнадежно  глядят  пауки,
И  душе  невозможно  избыться  тоски...

Эта  ночь  обнаженно-кровавою  раной
Режет  душу.  Всплывающий  образ  туманный
Промелькнет,  не  задев,  не  нарушив  покой.
Досылаю  патрон  недрожащей  рукой,

Обреченно  гляжу  в  темноту  потолка,
И  бессильно  свисает  с  постели  рука...
Пистолет  у  виска.  Пуля  в  тело  вошла...
Я  спокоен.  Я  умер.  Любовь  умерла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487590
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014


Tshway

Звёзды не ведают

А  звёзды  не  ведают,
что  листья  устилают
усталой  души  аллеи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454106
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 22.03.2014


Tshway

Одинокий лес

Усыпанная  опавшей  листвой
тропинка,  сбегающая  с  пригорка,
к  ручью  на  поляне
скользка.

Моросящий  дождь
пропитал  одежду.

Тяжело  и  грустно,
и  холодно.

Но  лес  
еще  более  одинок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487385
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014


Андрєєв

Напиток взаимоотношений

Соли  не  надо:  
Плакать  -  пустое.  
В  шаге  от  ада  -  
Место  святое.  

Жёлчи  -  не  место:  
Всей  и  не  хватит.  
Кислое  тесто:  
Где-то  ж  прихватит!  

Злости  -  куда  же?  
Вычернит  сердце.  
Выбелить  -  сажу?  
Снегом  -  одеться?  

Может,  обиды  
Вдоволь  накапать?  
Чтобы  все  виды  
Грязью  -  заляпать?  

Разве  что  -  яду?  
Больно  уж  пресно.  
Соли  -  не  надо:  
Топкое  место!  

Разве  -  слукавить?  
Нет  горше  пыток.  
Что  же  добавить  
В  этот  напиток?  


19  марта  2014  года

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487399
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014


Сокольник

О патриотах, подлинных и мнимых (размышление)

Жжет  обида,  глядишь  когда
Лихорадочно  ищет  страна
Неких  новых  героев  мифических,
В  белоснежно-  белых  одеждах,
Незапятнанно-светлые  образы,
Коих  не  было,  нет,  и  не  будет.
Тех  работников  силовых  министерств,
Тех  начальников  звездно-лампасных,
Кто  себя  сейчас  старается
Позиционировать  патриотами.
Во  все  это  можно  бы  верить,
Если  бы  не  одно  НО  маленькое,  
Заключенное  в  неоспоримый  факт,
Что  никто  из  данных  "героев",
Прихватив  с  собой  табельное  оружие,
Распрощавшись  с  семьей  и  близкими,
Не  шагнул  в  неизвестность  ночью,
Спасая  людей  на  Майдане,
Когда  их  убивали  в  "зачистке".
Или-  тех  горе-начальников,
Кто  прекрасно  в  Крыму  обретался,
Но  в  тот  день,  когда  был  дан  приказ
Открывать  огонь  на  поражение,
Озабочен  был  лишь  обстоятельством
Как  спасти  самого  себя.
Неприступность  стен  крепостных
Равна  мужеству  ее  защитников.
Этой  крепостью  стали  закопченные,
Некрасивые,  неопрятные,
Вовсе  не  всегда  интеллигентные,
Мужественные  защитники  Майдана.
Все,  кому  грозили  расправой,
Обзывали  бандитами  и  бандеровцами,
Терроризировали  угрозами  в  телефон,
Угрожали  судами  и  сроками,
Травили  до  полусмерти  газом,
Расстреливали  в  лицо  резиновыми  пулями,
Смененными  затем  на  боевые.
Но  НИЧТО  не  сломило  их  мужества,
Их  беззаветной  любви  к  Родине,
В  борьбе  за  ее  Свободу.
Именно  поэтому  они  выстояли
В  битве,  где  не  было  шансов  на  победу.
Не  ищите  новых,  назначенных  свыше,
Казенно-  штампованных  "героев",
Наподобии  тех,  кого  власть,  дегенерируя,
Насаждала  двадцать  лет  Нации.
Просто-  думайте,  делайте  выводы,
И  судите  людей  по  поступкам  их.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487389
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014


Сокольник

Котенок

Не  могу  позабыть,  
Хоть  и  время  прошло.
Как  сердечная  боль...
Как  порез  остро-тонкий...
Как  тогда  не  успел
У  взбесившейся-злой,
Озверелой  собаки,
Отобрать  я  котенка...
Я  спасти  не  успел,
Хоть  его  отобрал...
Он  глядел  на  меня,  
Не  мигая  глазами...
И  казалось-  я  с  ним,
Вместе  с  ним  умирал...
Это  детство  мое
Истекало  слезами...
Не  могу  позабыть,
Как  с  укором  глядел
Он  тогда  на  меня,
Тихо  с  миром  прощаясь...
Словно  что-то  сказать
Мне  тогда  он  хотел,
Нечто  мне  передав,
В  детский  Рай  улетая...
Я  не  смог...  Не  успел...
Отчего  не  успел?
Это  совесть  во  мне,
Словно  рана,  зияет...
Этот  мир  черно-бел.
Это-  точка.  Пробел.
Мой  котенок  во  мне
На  руках  умирает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487397
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014


Сокольник

Я один. Тебя нет.

Что  мне  делать,  коль  скоро
Тебя  уже  нет?
Дождь  весенний  стучит,
Отбивая  удары...
Это  демоны  зла  
Собрались  на  банкет...
Это  ведьмами  воют
В  переулках  котяры...
Ты  была-  и  не  стало...
И  вот  я  один
В  переулках  весны,
Словно  зомби,  блуждаю.
Ты  ушла.  Я,  не  нужный
Себе  господин,
К  телефону  беззвучному
Вновь  припадаю.
Связи  рвутся...  Услышь
Стука  сердца  там-там,
Выйди  вновь  на  порог
Чуть  прикрыта...  И  тела
Я  ладонью  тепло
Соберу.  И  отдам.
И  у  ног  опущусь...
Но  мечта  улетела...
Улетела  туда,  
где  на  сердце  тепло,
Где  речная  верба
Нас  ласкает  ветвями,
Где  развеяно  в  прах
Вездесущее  зло,
Где  измены  судьба
В  несогласии  с  нами...
Я  один.  Дождь  стучит
По  разжатой  руке...
В  безнадежной  тоске
Догорает  мой  вечер.
Руны  счастья  черчу  я
На  мокром    песке,
И  стирает  рука
Эфемерную    встречу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487143
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014


Сокольник

Эксгибиционистка ( 16+ )

На  камне  девушка  лежала
Изящно  спинку  изогнув,
Совсем  нагая.  Чуть  дрожала
Воды  поверхность.  Я,  нырнув,

И  вынырнув  чуть-чуть  подале,
Ей  любовался  из  воды.
Пришел  ее  любимый  парень...
Я,  словно  путая  следы,

На  камень  загорать  соседний
Неловко  лег...  Ну  а  она,
Одетая  лишь  в  ветер  летний,
Вдруг  подошла.  И  на  меня

Глядела  как-то  странно  очень...
Затем  вернулась  к  пареньку,
И  предо  мною,  днем,  не  ночью,
Ему  отдавшись,  на  боку

В  изгибе  спинки,  и  со  стоном
Совокуплялась  на  виду,
И  все  глядела,  как  с  укором,
Ну  почему,  мол,  не  иду

Я  третьим  к  ним...  Оцепеневши,
Смотрел  я,  затаивши  дух...
Все  кончилось.  Собрали  вещи...
Уходят...  И  услышал  вдруг-

Ты  извини,  конечно,  парень-
Сказала,  платье  теребя-
Я  виновата...  Как  в  угаре...
Вся  возбудилась...  От  тебя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487031
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Андрєєв

Ты крыло моё

Ты  крыло  моё,  
Я  -  твоё:  
Вместе  -  два.  

На  пути  своём  
Лишь  -  вдвоём.  
Синева!  

Не  упасть  на  дно  
Нам  в  пути  -  
Выстоим!  

Не  страшны  вдали,  
Во  пыли  -  
Выстрелы!  

Я  с  тобою,  друг,  
Всем  вокруг  
Вопреки.  

Оградят  от  зла  
Два  крыла  -  
Не  руки!  

И  в  полёте  том  
Лишь  поём  -  
Во  весь  глас!  

И  спасёмся  мы  
От  злой  тьмы  -  
Светом  глаз!  

Ты  душа  огня  -  
Часть  меня!  
Жизнь  пришла!  

Ты  крыло  -  моё,  
Я  -  твоё:  
Два  крыла!  

Двое  -  нас!  

18  марта  2014  года  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487016
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Андрєєв

Когда ты рядом

Когда  ты  рядом,  
То  нет  других.  
Цветущим  садом  
Пленяет  стих.  

Когда  мы  -  зримы,  
Нас  не  смутят.  
И  даже  зимы  
Не  охладят.  

Когда  мы  -  ближе,  
Другим  -  нет  мест.  
И  в  том  я  вижу  
Лишь  Божий  перст.  

Когда  мы  вместе,  
Хранит  -  Отец.  
И  только  песни  -  
Внутри  сердец.  

Весенним  садом  
Весь  мир  цветёт,  
Когда  ты  рядом.  
И  всё  -  поёт!

16  марта  2014  года  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486998
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Віталій Назарук

КОХАННЯ І УКРАЇНА

Роки  йдуть  в  галоп,  як  несідлані  коні,
Ніхто  їх  не  спинить  в  житті  на  скаку,
Вже  сріблом  давно  припорошено  скроні,
Та  душі  належать  завжди    юнаку.

Злітаємо  вниз,  піднімаємось  вгору,
Троянди  до  рук  і  вечірні  зірки…
І  смак  поцілунку,  мов  випив  кагору,
Завжди  був  солодкий  і  рідко  гіркий.

Омріяне  щастя,  ціловані  плечі,
Лише  щоб  без  зради,  у  вірності  доля,
Щоб  діти  від  Бога,  дарунок  лелечий,
І  пісня  у  серці,  що  нас  лише  двоє…

Шануймо  кохання,  цінуймо  родину,
Бо  щастя  у  ньому  -  це  всі  мають  знати,
А  ще  бережіть,  як  життя  Україну,
Ми  маємо  завжди  її  шанувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486941
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Шон Маклех

Повернення

             «І  натякає  тиша:  повернись…»
                                                   (Майк  Йогансен)

Наша  перша  колиска  –  тиша.
Людське  життя  –  це  вічне  повернення
У  темний  дім  віковічного  «Я»  -
Предковічного  першопочатку,
Де  слова  народжуються
Дітьми  одноокого  Атмана  –
Знаками,  намальованими
На  поверхні  астероїда,
На  хвості  крижаної  комети
Чи  на  ймовірності  
Самотнього  електрона.
Повертаємось:  завертаючи  зірки  
Великого  Воза,
Запрягаючи  Чорного  Дракона  Ніщо,
Завертаючи  рукави  Галактики,
Чи  збираючи  в  кишені  вогники  Стожар
І  знову  запитуючи  себе:
«Хто  ми?  Навіщо  ми  тут  і  для  чого?»
Здогадуємось,  що  ми  уривки
Плинних  думок  Всесвіту,
Цяточки  Великої  Істини,
Дхарми  нескінченної  свідомості.
Дивляться  в  чорне  небо
Поцятковене  вогниками  зір
Двоє  гравців  маленькими  істинами:
Я  і  мій  сірий  кіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486843
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Сокольник

На изломе эпох

Встал  рассвет  в  терновом  венце.
И,  вдыхая  весеннюю  вонь,
Я,  с  гримасой  на  мрачном  лице,
Собираю  осколки  в  ладонь.

Этот  мир  разлетелся  во  прах.
И  осколками  ноги  босые
Мы  изрежем,  блуждая  в  мирах,
Где  ютятся  дожди  косые,

Нас  очистив  от  скверны  былой,
Напитав  живительной  влагой...
И  былого  истлевшее  зло
Упокоится  в  темных  оврагах.

Только  ты  люби  в  этот  час!
Только  телом  меня  согрей!
Это  время  выбрало  нас,
И  несет...    Так  целуй  скорей!..

Холод  мира  поправ,  стоим,
И  в  объятиях  согреваем
Мы  друг  друга.  И  время  с  ним,
Словно  кровь,  в  песок  истекает.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486859
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Віталій Назарук

ПРОХАННЯ

Доборолися,  добалакалися,
Досварилися,  аж  гримить.
Україно,  чи  ти  була  колись  
Незалежною,  хоч  на  мить
Від  кайданів,  що  волю  сковують?
Від  копит,  що  у  душу  б’ють?
Від  чужих,  що  тебе  скуповують?
І  своїх,  що  тебе  продають?

Прости  мені,  мій  змучений  народе,
Що  я  мовчу,  дозволь  мені  мовчать!
Бо  сієш,  сієш,  а  воно  не  сходе,
І  тільки  змії  кубляться  й  сичать.
Всі  проти  всіх,  усі  не  з  ким  не  згодні.
Злість  рухає  людьми,
Але  у  бік  безодні!
                                                                     Ліна  Василівна  Костенко

А  що  ж  тепер?  Невже  усе?
Рвуть  на  куски  мою  країну,
Тож  збережімо  честь,  лице,
Нас  просить  донька  України!!!

Що  присвятила  все  життя,
Служінню  мові  і  народу,
Вона  і  мати,  і  дитя,
У  Бога  молить  за  свободу!

Прислухайтесь,  прошу  і  я...
Шануймо  нашу  Україну,
Бо  бездіяльність,  як  змія,
Залишить  на  землі  руїну!

                                   Віталій  Назарук

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486917
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Сокольник

Пожелание солдата девушке

Смотрит  в  лицо  незнакомый  рассвет.
Рухнуло  прошлое.  Выхода  нет.
Я  ухожу.  Чувство  долга  зовет.
Мы  выступаем  в  кровавый  поход.

В  сорванном  флере  растоптанных  дней,
В  мрачных  картинах  тревожных  ночей,
Верность  храня,  пусть  духовную,  даже
Мне  изменив,  оставайся  моей,

Той,  сохранившей  мой  образ  в  душе.
Той,  удержавшейся  на  вираже.
Искру  надежды  на  встречу  храня,
Главный  подарок  получишь-  меня.

Тело  свое  я  тебе  подарю.
Рунами  верности  заговорю.
Хоть  на  траве,  хоть  на  простыни  белой,
Все,  что  захочешь,  со  мною  ты  делай.

Наших  желаний  сольются  основы.
Сбросив  одежд  неуместных  оковы,
Страстью  наполним  любовное  ложе.
Это  любой  мне  награды  дороже.

Это-  подарок  превратной  судьбы,
Сердцем  твоим  мне  протянутый  смело.
Пали  сомненья  душевной  борьбы.
Ты  подарила    мне  душу  и  тело.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486743
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 19.03.2014


Tshway

Стервятники двухголовые

Благие  слова
и  черные  дела.
Ложь  в  овечьей  шкуре
траками  танков  лязгает.
Правда  хоронится
за  плинтусом.
Стервятники  двухголовые
надо  мной  кружат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486509
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014


Tshway

Истерия истории

Истерия  истории.
Судеты  и  Крым.
Столетие  смерти
кронпринца...
Дожить  бы  до
семнадцатого  года.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486451
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014


Сокольник

Не пишется… Раздумье перед войной

Не  пишется...  Ночью  тревожной
К  окну  подойду,  посмотрю-
Темнеет...  забыть  невозможно
Кровавую  эту  зарю,

Когда  хоронили  погибших
От  пуль  полновесно-литых.
Каштанов  угрюмо  поникших
На  улицах  серых  немых

Понуро  эскорты  стояли,
И  Киев  скорбел  и  молчал...
И  люди  цветы  возлагали
Погибшим.  Всем  тем,  кто  отдал

За  Родину,  Честь  и  Свободу
Свою  молодую  судьбу.
Им,  жизнь  посвятившим  Народу...
Сегодня,  продолжив  борьбу,

Уходят  на  бой  батальоны
С  Майданов,  спасая  Страну.
За  птицею  Счастья  в  погоне,
В  борьбе  за  Свободы  весну...

И  думаю-  если  душитель
Свободы  моей,  оккупант,
Вползает  в  мой  дом-  извините,
Какой  же  он,  к  черту,  мне  брат?

Какие  "славянские  братья"?
Там  Азии  дикая  мгла...
Пошли  они  к  чертовой  матери,
Куда  и  Орда  их  пошла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486421
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014


J. Serg

Империализм, 21 век

Фиолетовой  темной  полоской
На  безоблачном  неба  холсте,
Исключением,  поводом,  сноской
На  романа  истлевшем  листе,
Вызревает  гроза  среди  зноя,
Глаз  циклона  на  битву  глядит,
И  армада  выходит  из  боя,
Адмирала  ж  на  карту  нудит.
Крейсер  "Путин",  бедняга,  потоплен,
"Черномырдин"  подбитый  дымит.
-  Юнга  спрячь  свои  слезы  и  сопли,
Ведь  в  пучине  их  доблестный  "Смит".
Режет  море  линкор,  как  бумагу,
И  штормят  на  бумаге  слова.
Значит  снова  сражаться  "Варягу"
За  Фолклендские,  ...ядь,  острова...  

апрель,  2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486352
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014


Ксенофонт Обычайкин

Война в крови

В  саду  застыла  у  ворот
жасмина  сгорбленная  баба,
и  бьётся  ель  о  ветви  граба...
Война  в  крови  у  нас  живёт.

Сверкают  вспышки,  взрыва  гром,
И  ветер  падает  убитый,
а  небо  сеет  через  сито
слезинки  на  притихший  дом.

Часы  сломались.  Время  -  век.
Висит  ружьё.  Лежит  граната.
Гроза  ни  в  чём  не  виновата,
и  не  виновен  человек.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486158
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014


J. Serg

Нежность

Не  боится  нежность  быть  немою,  
небо  нахлобучит  и  молчит,  
греет  руки  у  костра  зимою,  
буквами  тихонечко  стучит.

Собирает  счастье  из  кусочков,  
на  песочке  бережет  следы,  
и  не  ставит  на  прощанье  точки,  
лишь  молчит  на  разные  лады.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486157
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014


Сокольник

Ночь любви перед войной ( 16+ )

Полежи  со  мной,  моя  девушка,
Подари  мне  еще  раз  весну.
Поцелуй  меня,  моя  милая,
Мне  ведь  завтра  идти  на  войну.

Моя  милая,  моя  сладкая,
Зацелуй  меня,  заласкай.
Дай  мне  пить  тебя,  моя  лапушка,
Дай  любить  себя.  Просто-  дай...

Дай  почувствовать,  дай  утешиться
Гибким  телом  твоим,  любя,
Поглотит  меня  меня  небо  вешнее,
Не  видать  мне  больше  тебя.

Тот,  кто  не  был  там,  кто  не  испытал
Запах  пороха,  смрад  и  гарь,
Не  поймет  меня,  не  почувствует,
Как  ценить,  ловить  этот  дар...

Этот  дар  любви  в  испытаний  час,
Когда  враг  стоит  у  ворот,
Подари  его.  Подари  сейчас,
Завтра  день  испытаний  грядет.

Мы  лежим  во  тьме.  Мы  слились  сейчас
В  обреченном  сплетении  тел.
И  не  ночи  тьма  покрывает  нас.
То  войны  суровая  тень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486195
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014


Сокольник

Стукачам тридцать седьмого года (ста-а-арое)

Когда  позор  в  груди  печет,
И  клеветы  услышишь  слово,
Не  позабудем  мы  еще
О  стукачах  тридцать  седьмого.

О  тех,  кто  рядом,  как  сосед
С  тобою  жил,  и  даже  ближе,
С  кем  разделял  ты  свой  обед...
И  кто  тобою  не  обижен

Ничем,  ни  словом,  ни  письмом,
Ни  даже  денег  одолженьем,
С  кем  вместе  заходили  в  дом,
С  кем  разделял  свои  сомненья,

Кому  ты  тайну  доверял,
Делился  ей,  как  коркой  хлеба...
А  он  тебя,  подонок,  СДАЛ.
СДАЛ,  воздевая  очи  к  небу.

Что  есть  мерзее  стукача?
Идя  на  бой,  оставь  сомненья.
Здесь  именно-  руби  сплеча!
Убей  его    без  сожаленья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485962
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014


Сокольник

Каламбур любви

Люблю  любовь.  Но  не  люблю,
Когда  не  любят.  Но  люблю.

Люблю  любить.  Люблю  хотеть.
Подняться  в  небо,  и  лететь.

Люблю  мечтать.  Мечтать  хочу.
В  мечтах  я  к  женщине  лечу.

Люблю  летать.  Лечу  я  к  ней.
И  только-  к  ней.  Всегда-  моей.

И  если  ты  совсем  моя,
Моя  (наивно  верю  я),

Но  шепчет  мне  второе  Я
О  том,  что  ты  уж  не  моя,

Тогда  любовь  онОвлю  я,
И  вот-  ты  новая  моя...

Вернется  старая  любовь-
Влюбленность  обновится  вновь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485966
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014


Сокольник

Мы не знакомы ( 16+ )

Мы  не  знакомы.  Я  не  помню
Ни  цвета  глаз,  ни  вкуса  губ.
Стриптиз  передо  мной  исполнив,
Ни  платьев  цвет,  ни  мягкость  шуб
Мне  не  почувствовать,  не  видеть
Прохладной  тела  белизны...
Мне  Вас  изменой  не  обидеть
В  несмелом  трепете  весны.
Я  не  познаю,  как  несмело,
Остатки  гордости  храня,
Мне  подарив  нагое  тело,
Вы  вся,  надевшись  на  меня
В  любовном  сладостном  дурмане,
Себя  пронзив  стрелой  любви,
Мне  отдадитесь.  Сам  я  ранен
Мечтой...  Не  ранен.  Се  ля  ви...
Из  непреложенных  усилий,
Фантазий,  не  осуществив
Своих  желаний,  Вы  незримы,
Как  домик  карточный  сложив,
Своим  мечтаньям  потакая.
Мы  не  знакомы.  Я  поник.
Порыв  желаний  истекает,
Как  влагу  поглотил  родник.
Вы  не  приложите  усилий
Ко  встрече.  Но  порой  ночной,
Явившись  в  звезд  небесной  сини,
Во  снах  Вы  будете  со  мной,
Пройдя  прохладой  темных  комнат...
И  я  готов  Вам  обещать-  
Я  Вас  не  помня  буду  помнить...
Не  зная  буду  познавать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014


Вірляна Ясиневська

Б.

Буває  бажання  блукати  бездумно
Безлюдним  бульварчиком,  ба
Байдужі  бараки  бракованих  буднів
Барв  бризнули  блиску  бузка

Буває  бринить  багателем  банджо
Бажання  бунтується  бранль
Бентежить  багряне  бокала  бордо
Безумство  безсонного  баль

Блакитна  безодня  -  бандаж  балюстрад
Безцінний  безкрайній  баланс
Безсмертність  блокнота  бентежних  баллад
Безпечність    безсилля  баласт

Буває  блукаю  бульваром  бездумно
Бажання  –  безмежний  білет
Боротися  бажано  бути  безшумним
Бахвальство  банкротства  букет.







Банджо  –  струнний  щипковий  музичний  інструмент.
Багатель  –  невелика  музична  п’єса,  переважно  для  фортепіано.
Бранль  –  старофранцузький  народний  танець.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485755
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014


Сокольник

ТЛІН МИНУЛОГО. ЗРАДА ( МАЛЕНЬКА ФІЛОСОФСЬКА ПОЕМА )

Квітучого  краю  життя  вирувало...
Фортеця  стара  охороною  стала

Життю,  як  прийшли  орди  кляті
До  краю  чужинських  солдатів.

Фортеця  стояла  на  смерть.  Боронились
Бійці,  що  полону  стиду  не  скорились,

За  тих,  що  за  стінами  захист  знайшли-
Старців,  і  жінок,  і  дітей  ще  малих.  

Кололи  і  різали.  Окріп  лилИ.
Скидали  зі  стін.  Бій  кривавий  вели.

І  так  день  у  день,  до  останку,
Останньо-кривавого  ранку,

Коли  вже  не  втримать  фортеці  було,
Коли  вже  занесено  смерті  крило

Над  усіма  захисниками,
Жінками  і  чоловіками.

Як  сили  не  стало  до  бою-
Без  жалю  кінчали  з  собою.

А  потім,  йдучи  по  коліна  в  крові,
Із  помсти  жагою  в  хмільній  голові,

Солдати  жінок  гвалтували,
Тим  спрагу  свою  тамували,  

За  ночі,  пройшли  що  в  тривозі,  без  сну,
За  те,  що  не  всі  діждалися  весну

В  кривавій  отій  круговерті,
У  диханні  смороду  смерті.

Покірливо  їм  віддавались  жінки,
Тілами  своїми  згасили  поки

Ту  помсту  кривавого  шалу.
Старців  і  дітей  рятували.

Так  зрадили  пам"ять  убитих  мужів-
Усих,  хто  щасливий  був,  що  не  зажив

Такої  ганьби...  Та  минули
Криваві  часи.  Всі  забули

Минулих  часів  ворожнечі  пориви.
Усе  відійшло.  Та  лиш  гляньте-но,  жИві

Нащадки  солдатів  жорстоких...
Нащадки  жінок  яснооких...

Всіх  тих,  не  поліг  хто  в  кривавій  росі.
Згвалтованих  діти,  народжені  всі

По  часі  кривавого  герцу
У  стінах  розбитих  фортеці...
...              ...              ...            ...              ...          ...          ...

Та  вітер  розвіяв  минулого  тлін.
І  знову  з  дзвінниці  ми  чуємо  дзвін.

Відлунює  стукіт  сердечний-
Перебіг  життя  безкінечний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485760
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014


Сокольник

Цікава байка про Гієну

Одна  Гієна-  "Круть  і  верть",
Підліш  трусливого  шакала,  
"Свята  та  божа",  ніби  смерть,
Над  тілом  Лева  завивала-

О  горе,  горе!  Як  болить!-
Не  прислухАлись!  Я  ж  казала-
Не  можна  спротиву  чинить-
От  бачите,  що  з  Левом  стало?

Сидів  би  тихо  у  кущах-  
Не  огризався  на  мисливців,
Все  б  тамував  у  серці  страх-
Не  згинув  би.  Живим  лишився.

У  зоопарку  б  тихо  жив,
Поміж  гієн  й  бридких  шакалів.
Всім  посміховиськом  служив,
І  пальці  в  нього  всі  б  тикАли!..

З  бридкої  пащі  линув  гній,
Коли  Гієна  завивала.
Заслухалась  на  власний  вий...
І  тіло  Лева  розтерзала.
...            ...                ...            ...
Коли  країна  у  вогні-
Не  слухай  підлих  "пацифістів".
Борись  на  смерть.  Скажи  їм-  НІ!!!
Не  слухай  іх  продажну  пісню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485551
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014


Сокольник

Ніч у готелі ( 16+ )

Ми  танемо  в  томному  мороці.
Ми  злилися  двоє  в  одне.
В  скуйовджених  локонів  порослі
Обличчям  покрила  мене

Ти,  в  вигині  ніжного,  спраглого,
Чарівного  тіла  лежиш,
І  в  місячну  повінь  одягнута,
Уся  від  бажання  тремтиш.

Чарівно,  і  солодко,  солодко
Я  тіло  твоє  обійму,
І,  в  шалі  від  доторку  голого,
Беззахисно-палко  візьму.

Яка  ж  ти  красива,  коханочко!..
Венерою  на  полотні
Ти  сяєш  від  ночі  до  раночку,
Коли  віддаєшся  мені...

На  справі  кохання  ми  знаємось,
І  в  подиху  коко  шанель
Так  лагідно  нам  усміхається
Старий  таємничий  готель...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485587
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014


Віталій Назарук

Збирай для відповіді миті

Пройдуть  відспівані  літа,
Замовкнуть  солов’ї  у  гаї
І  відколосяться  жита,
І  панахиду  відспівають…

Таке  життя  у  нас  земне,
Така  у  кожного  дорога,
Є  і  веселе,  і  сумне,
Життєвий  спокій,  і  тривога.

Та  недаремно  ти  прожив,
Ходив  босоніж  по  дорозі,
Збирав  хліба  у  пору  жнив,
Стрічав  кохану  на  порозі…

Родив  дітей,  дождавсь  внучат,
Писав  вірші  і  жив  помалу,
І  щастя  в  тисячі  карат,
Не  розкидав  куди  попало…

Махнула  доленька  крильми,
Підперши  голову  руками,
Ти  дочекався  вже  зими,
І  зупинився  біля  брами…

А  там  спитаються  тебе,
Як  ти  прожив  на  білім  світі,
Доки  живеш,  то  відтепер,
Збирай  для  відповіді  миті!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485419
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Ксенофонт Обычайкин

Одобрямсам Путлера

Безрукову,  Боярскому,  Табакову  и  пр.

Светочи  народные,
Светите  родные?
Путлеропроводные?
Пулепроводные?!

Души  ваши  серые.
Пафосно  кино.
Фимиам  империи
курите  давно?

Долбоящик  Каина
Пудрит  вам  мозги.
Киев  мол  -  окраина,
Зыбкие  пески.

Одобрямсы  верные,
Воинство  пера!  
Вы  на  дело  скверное
Грянули:  "Ура!"

Сталина  вы  хаите,  
Но  бессмертен  он.
Вы  кого  толкаете
На  Кремлевский  трон?

 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485398
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Сокольник

Клінічна смерть ( Одкровення )

Шприц.  Лампи  світ.  Укол  новокаїну...
Масаж  сердечний...  Нитевидний  пульс...
У  вухах  дзвін.    Сьогодні  не  загину.
Не  дочекаєтесь.  Сьогодні  не  загнусь.

Не  дочекаєтесь.  Я  дещо  бачив.  Бачив
Тріпотних  крил  засмучений  політ,
Немов  судомини  і  дрож  сердець  тремтячих.
Останній  плач,  що  линув  ім  услід

Я  відчував.  Та  не  цікаво  навіть
Це  дійство.  І  могутній  линув  Глас-
НЕМА  КІНЦЯ!  І  от  моя  уява
Вернулась  в  світ,  щоб  заспокоїть  вас-

Кінця  нема.  Кінець-  всьому  початок.
І  джерела  нап"єшся  ти  води
За  разом  раз.  Ти  питимеш  багато,
Хоч  і  не  зможеш  бути  там  завжди.

Шприц.  Лампи  світ.  Укол  новокаїну...
Масаж  сердечний...  Нитевидний  пульс...
І  одкровення  в  серце  б"є  невпинно...
Я  повернувся...  Знову  повернусь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485347
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Андрєєв

Волшебный плащ Молчания

О,  Всевышний!  Сколь  непостижимы  пути  Твои!  Как  за  чьими-то  словами,  тяготами  и  посылами  верно  угадать  волю  Твою?  
Каким  скорбным  может  оказаться  путь,  усыпанный  розами,  ибо  острый  шип  способен  притаиться  под  любым  из  лепестков.  Путь  Любви  –  первый  из  таких  путей.  
О,  Молчание  моё!  Притаившееся  под  неокрепшим  солнцем  и  овеваемое  мартовским  ветром,  –  Молчание  моё!  Волшебный  плащ,  укрывший  меня  с  головой,  –  Молчание  моё!  
О,  эхо  шагов  моих!  Не  в  гулких  ли  коридорах  злобы  дня  ты  отдаёшься  во  мне?  Не  тебя  ли  не  удаётся  заглушить  тем  обманчивым  лепесткам  с  притаившимися  под  ними  шипами?  Не  выдай!  
О,  Всевышний!  Сколько  лишь  Ты  один  прозреваешь  за  молчанием  моим!  Сколько  всего  лишь  Тебе  может  сказать  молчание  моё!  Не  оставь  на  всех  путях  Твоих!  И  на  пути  Любви  –  первом  из  этих  путей.


12  марта  2014  года

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485170
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014


Андрєєв

В глазах твоих - остаться

В  глазах  твоих  -  остаться  
Непрошеной  слезой.  
В  глубинах  -  затеряться  
Нехоженой  стезёй.  

И  чтобы  мир  -  не  понял,  
И  чтобы  мир  -  не  знал,  
И  чтобы  мир  -  не  отнял,  
И  чтобы  мир  -  отстал.  

Всегда  должна  быть  тайна,  
Укрытая  от  всех.  
Не  выдаст  взгляд  случайно  -
Укрыт  под  сводом  век.  

Негоже  отрекаться,  
С  решеньями  спешить,  
Лишь  бы  -  навек!  -  остаться  
На  краешке  души  
Твоей!  

10  марта  2014  года  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485159
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014


Сокольник

Война

Война,  камрад,  война.
Открыт  пандоры  ящик.
И  право,  и  вина-
Все  в  зареве  горящем.
Сметенная  стена
Легла  судьбою  рока.
Ни  берега,  ни  дна
Кровавому  потоку.
И  огненный  поток
Смывает  все  сомненья.
Посаженный  росток
Взойдет  травою  мщенья.
Ни  края,  ни  конца
Не  будет  полю  боя.
Кровавая  роса
Стечет  рекою  боли.
И  мы  судьбу  несем
По  огненному  следу.
Горящий  воздух  пьем,
Ловя  глоток  победы.
Развеет  сумрак  тьмы
Взошедший  свет  надежды.
Тогда  оденем  мы
Победные  одежды.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485142
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014


Шон Маклех

Грань леза

   «Похмурий  сон:  на  головах
     Стоять  століття  і  бездумно  марять.»
                                               (Майк  Йогансен)

Туманом  ранковим  з  Борнео  приплив  пароплав.
Весняним  шматочком  кори,  синім  проліском  вітру
Читаю  забутий  трактат  божевільних  заграв
Старого  філософа  прерій  –  провісника  Мітру.
А  місто  дощить  снами  Сени  й  мостів,
А  місто  сіріє  догматами  папського  світу.
Ти  йшов  по  життю  чи  на  крилах  летів?
Чи  дихав  свинцем  газетлярського  міту?
Пощезни  як  тінь  сажотруса  стоока,
Скажи:  що  було?  Якої  релігії  смак
Так  терпко  у  горлі  застряг?  І  глибоко
Світло  незграбне  вдивляється  в  озеро.  Мак
Росте  й  червоніє  полями  Шампані.
А  ти  як  Матей  сон  свій  зелений  комусь  продаєш.
Виблискують  березня  сивого  й  чорного  грані
Як  камінь  коштовний,  як  лезо  –  авжеж.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484949
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014


Андрєєв

Царство Ирбиса-2

Твоя  жертва  не  просит  пощады,  
Твоя  жертва,  наверно,  мудрей.  
Снежный  Барс  в  Царстве  Вечной  Прохлады!  
Ты  коварен,  но  жертва  –  хитрей!  

Ты  Природой  повадкам  обучен,  
Но  не  все  свои  тайны  открыл.  
Снежный  Кот,  ты  ещё  не  приручен!  
Я  –  сумею  умерить  твой  пыл!  

Ты  урча  с  своей  жертвой  играешь,  
В  снежном  танце  в  объятьях  кружась.  
О  себе  ты  не  всё  ещё  знаешь,  
Под  покровом  из  шерсти  таясь.  

Будут  знать  только  горные  кручи
Под  покровом  из  вечных  снегов
Нашу  тайну.  И  серые  тучи
Разлетятся  от  правды  ветров!  

И,  ощерясь  от  страстного  бега,  
Снежный  Барс,  утомлённый,  урчит.
Дикий  Ирбис  из  вечного  снега!  
Я  –  сумею  тебя  приручить!


6  марта  2014  года

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484930
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014


Сокольник

Весняна ніч на Андріївському узвозі

Пливе  над  Києвом  весняна  дивна  ніч,
І,  як  свічки  церковні,  світять  в  небі  зорі,
Немов  прочани  на  молитві  пліч-о-пліч...
І  ніби  церкви  звід  в  пітьмяній  неозорі,

Андріївської  церкви,  що  замріяно  висить
Понад  нічним  Узвозом,  невагома,
І  морок  ночі  зачаровано  бринить,
І  серце  тепло  відчуває-  ти  удома...

Опівніч  відьми  вирушають  у  політ,
Прямують  літ  нічний  на  Замкову,  на  схили,
Туди,  де  місяця  п"ючи  сріблястий  світ,
Весняні  трави  набирають  дивні  сили.

Вже  відчувається    у  Києві  весна.
Прийде  тепло,  прийдуть  весняні  грози...
Душа  Булгакова,  романтика  нічна,
Пливе  старим  Андріївським  Узвозом...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484903
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014


Сокольник

Родина ожидает ( очнись, Украинец )

Очнись  и  взгляни,  Украинец,
Отбрось  интернетные  сны,
"Сюсюкал"  продажных  унынье-
Ведь  ты  на  пороге  войны.

Когда-то  на  этом  пороге
Ты  выбором  выбрал  врага,
И  выбором  этим  убогим
Наказан.  Но  честь  дорога

Тебе,  Украинец.  Ошибку
Свою  искупил  ты  в  борьбе.
И  Родина  наша  защиту
Свою  доверяет  тебе.

И  Родине  ты  обещаешь,
что  голос  сомнений  умолк.
И-  Родина  вновь  ожидает,
Что  каждый  исполнит  свой  долг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484768
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 10.03.2014


Андрєєв

А неба не видно

А  неба  не  видно,  
А  небо  –  в  слезах.  
Кому-то  не  стыдно.  
И  в  чьих-то  глазах  

Застыла  ухмылка,  
И  не  одолеть  
Предавшую  жилку  
На  шее.  Глядеть  

Лишь  молча  на  небо,  
Лишь  молча  на  птиц,  
Промокших  от  снега,  
Подальше  –  от  лиц.  

Уже  не  обидно.  
Лишь  горечь.  И  страх.  
А  неба  –  не  видно.
А  небо  –  в  слезах.


7  марта  2014  года

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484166
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Serg

Дух свободи (до 200-річчя Шевченка)

Мій  любий  і  мудрий  Кобзаре,
Тривожні  настали  часи,
Знов  чорні  згустилися  хмари
Над  нашою  Ненькою,
Пси
Голодні  й  такі  ненависні
Відкрито  у  наступ  ідуть
І  всі  твої  мрії  небесні
Ось-ось  на  очах  розірвуть...
Невже  ми  скотилися  в  прірву
І  втратили  сенс  відчуття
За  що  так  боролись  настирно
Й  свої  віддавали  життя?
Невже  лиш  слова,  а  не  вчинки,
Так  гарно  з  екранів  звучать?
Ще  теплі  з  Майдану  жаринки,  -
То  душі  Небесні  кричать
Рядками  твого  Заповіту:
Кайдани  порвіте  навік
І  кров'ю  тих  псів  окропіте
Святу  нашу  землю!
Убік
Відкинути  сумніви  зайві,
Ніхто  це  не  зробить  за  нас,
Або  ми  народ  одностайний,
Або  продаємось  за  газ,
Щоб  знову  роками  блукати
В  надії  на  кращі  часи
Вдовж  тину  від  "крайньої  хати"
Без  власної  мрії-краси...
Мій  любий  і  мудрий  Кобзаре,
Які  ще  потрібні  слова?
Негайно  відкласти  всі  чвари
І  битись  за  Неньку!
Жива  
Поезія  в  серці  людському
Дві  сотні  нелегких  років,
Тому  не  здолати  нікому
Свободу  і  дух  козаків!

09.03.2014

*
Картина:  "Дух  свободи"  
Автор  Шупляк  Олег
Картини  з  подвійним  змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/284628/


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484541
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014


уляна задарма

доброго ранку

...Очі  мої  -  дві  криниці,
     що  напилися  неба...
     Серце  моє  -  потаємна  скринька
     із  білого  теплого
     каменю...
     Сміх  мій  -  то  сонячні  зблиски
     на  мурах  щасливих
     міст...
     Я  вмію  цілувати  так,
     наче  це  -  вперше
     й  востаннє...

...Тіло  моє  -  то  земля,
     що  просить  зерна
     і  ласки...
     Я  вмію  народжувати
     вірШІ  і  золоточубих
     дітей...
     Ніжністю  уночі  топити
     льоДИ  і  стирати
     маски...
     Але  сьогодні  вранці  я  
     зрозуміла  :важливо
     тепер  не  це,
     а  те...
   
...те,
     що  я  можу  пробігти
     без  зупинки  три
     кілометри...
     перепливати  водойми  -
     якщо
     доведеться...
     Накладати  жгути
     і  промивати
     рани,
     робити  серця  масаж
     і  внутрішньом"язеві
     ін"єкції...
     А  ще  -  цілувати  так,
     наче  це  -  на
     прощання...

...залишилося  небагато  -
     опанувати  стрiльбу
     з  автомата,
     навчитися
     болю
     не  вiдчувати,
     ділити  довколишніх
     на  "СВОЇХ"  і  
     на...
 
Доброго  ранку,  Війна
               ?
   
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484518
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Сокольник

Сбежал ублюдок Янучар

Сбежал  ублюдок-Янучар
В  чужую  дальнюю  столицу.
Избег  и  пули  он,  и  нар,
И  жрет,  и  пьет,  и  веселится.

Ну...  С  этой  радостью  его
Возможно  мы-таки  поспорим.
Дождемся  дня  мы  своего,
И  будет  червячок  уморен.

Беда  в  другом.  Он,  словно  тать,
В  ночи  прокравшись  за  границу,
Врагов  надумал  призывать
На  нашу  Родину.  Столицу

Он  утопил  свою  в  крови.
Теперь  на  Нацию  зуб  точит
В  объятьях  братца  по  любви,
А  подыхать,  подлец,  не  хочет.

Подлей  что  может  быть?  Призвать
В    страну,  над  коей,  гад,  глумился,
Войска  чужие...  Воевать
С  Народом...  Чтоб  ты  удавился!

Бери  оружие,  Народ!
Сметай  проклятых  оккупантов.
И  не  забудь  про  этот  сброд-
Про  "бандюковича-гаранта"

И  присных-  прихвостней  его.
Не  может  быть  врагам  прощенья.
Мы  победим.  И  для  него
Еще  наступит  миг  отмщенья.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484435
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Сокольник

Литературная заумь ( пожелание поэту )

Прыгают  рифмы  да  по  головам...
Строфы  наелись  пурги...  Трам-пам-пам...
Заумь!-  ну  так  привлекательна  ты
Тем,  кто  красы  не  постиг  простоты.

Если  не  можешь  сложить  пары  фраз,
Если  слова  не  слагаются  в  мысли-
Заумь  пиши.  Испытают  экстаз
Те,  для  кого  эти  мысли  зависли

В  матрице  тупо-сетей  социальных,
В  чакрах  открыто-клоако-анальных,
В  гоноре  псевдо-поэтов  спесивых,
Приторно-сладко-гламурно-красивых...

Заумь  писать  и  легко  и  прятно-
Понепонятней!  Совсем  непонятно!
Что  пред  тобой  приоткроется  тьма-
Сделай  лишь  вид-  вот  и  признак  ума...

Текста  поболее.  Не  расслабляйся.
Мыслей  поменее.  Не  напрягайся.
Ешь  мухоморы.  Вкури  анаши-
И  не  такое  еще  напиши.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484425
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Сокольник

Таинство женщины ( к празднику 8 Марта )

Ах,  эта  женщина!  Задумка  хороша
В  руках  Создателя...  И  тело,  и  душа-
Суть  совершенство...  Из  ребра  Адама-
Творенье  скульптора...  Венера...  Скажем  прямо-

Ты  удалась.  И  все  же-  пар  кипит.
Пар,  не  душа,  у  первой    женщины-  Лилит,  
Не  менее  прекрасной,  чем  вторая
(благодаря  которой  были  изгнаны  из  Рая

Супруги    проклятые-  Ева  и  Адам)...
Ответ  на  многое  она  подскажет  нам
О  том,  что  женщина-  творение  прекрасное,
Но  также-  женщина  творение  опасное...

Ловите  женский  искренний  порыв,
Но  осторожно,  а  иначе  будет  взрыв,
С  которым  ядерный  смешным  бы  показался!
О  Боже!..  Я  погиб!  О  Тайне  проболтался...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Сокольник

О свободе любовных отношений ( мнение )

Люблю  тебя.  Но  более-  свободу.
Мы  разошлись.  Теперь  я  буду  сам
Сносить  порывов  одиночества  невзгоды.
Страдать  и  мучиться.  Но  все  же  не  отдам

Я  прав  своих.  Действительных  и  в  жизни,
востребованных  также  и  в  любви.
Не  первый  раз  присутствую  на  тризне,
Оплакав  счастья  радости  свои.

Официоза  штампы  паспортно-чеканные-
Все  это  жизни  пройденный  этап,
Былых  эпох  обрывки  призрачно-  туманные.
Пусть  я  один.  Но  я-  свободен.  Я-  не  раб

Тех  отношений  затхло-  принудительных.
Тех  рудиментов,  что  повиснув  на  плече,
Сплетают  дух  сильней  рубах  смирительных.
Свободен  я.  Все  прочее-  во  тще...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484190
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Сокольник

Конец любви. Непонимание.

Изорваны  клятвы  в  клочья-
Да  много  ли  стоят  клятвы?
Мы  гибель  видим  воочию
Любви.  Это  так  понятно.  

Мы  это  преодолеем,
Да  только  все  будет  напрасно.
И  парка  пуста  аллея
Как  сердца  разрыв  опасный.

Что  делать  тебе  со  мною?
Скажи,  что  с  тобой  мне  делать?
Я  весь  обнажен  пред  тобою-
Возьми  мою  душу.  И  тело.

Я  буду  твоей  болезнью.  
Я  стану  твоим  лекарством.
Я  буду  тебе  полезным.
Я  стану  тебе  опасным...

Я  филина  ухну  смехом.
Ты  крикни  совой  ночною.
И  крик  отразится  эхом
Сознания-  будь  со  мною!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484170
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Віталій Назарук

ПОЕТЕСАМ КЛУБУ З ЛЮБОВ’Ю

Частиночку  себе  для  кожної  із  Вас,
І  слово  –  квітку,  проліском  духмяним,
На  день  такий  припас  я  про  запас,
Щоб  привітати  у  цей  день  весняний!

Кохані,  любі,  віддані,  свої…
Чарівні,  ненаглядні,  небайдужі,
Ви  всі  із  клубу,  з  нашої  рідні,
Будьте  щасливі,  гарні,  щирі,  дужі!!!

Бракує  слів,  а  серце  соловей,
Виводить  трелі,  хоч  ще  сніг  біліє,
Тепло  моє,  що  лине  із  грудей,
Вогнем  ясним  у  слові  пломеніє…

Чудових  рим,  щоб  поруч  був  Пегас,
Щоб  Музою  для  Вас  було  кохання,
Весна  прийшла,  в  цей  благодатний  час,
Прийміть  мої    сердечні  привітання!!!

       МИРНОГО  НЕБА  ВСІМ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483823
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014


Сокольник

Таинство встречи ( 16+ )

Этой  встречи  сладкая  дрожь,
Как  по  телу  ток...  Ты  нетвердо
Вся  в  борьбе  с  собою  идешь,
Трепеща,  хоть  и  держишься  гордо...

От  чего  печаль  на  лице?
Ты  подавлена?  Ты  взволнована?
Как  икона  в  терновом  венце,
Ты  стоишь,  собой  заколдована...

Ощути,  что  ждет  впереди!
Сделай  шаг!  Сделай  шаг  навстречу!
Грудью  на  руки  упади!
Дай  мне  пить!  Дай  мне  пить  этот  вечер!..

Ты  на  ложе  со  мною  взойди,
Вся  дрожащая,  вся  нагая,
Ощути  томленье  в  груди,
Сладкий  миг,  меня  принимая...

Это  таинство-  я  в  тебе...
Мы  сейчас-  единое  целое...
И  измята  в  любви  борьбе,
Вся  искомкана  простынь  белая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483813
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014


Исаак

Стих пишу без содержания и смысла…

Стих  пишу  без  содержания  и  смысла  
 и  не  скован  никакими  целями.

Над  мошавом  радуга  повисла,  
ноги  растопырив  над  ущельями.
Красотища  необыкновенная!
Только  неуместна  в  данном  случае,  
так  же,  как  политика  военная,  
коей  Путин  Украину  мучает.

Облажался  с  ней,  конечно,  нынче  он,  
но,  выкручиваясь,  перед  миром  пыжится
 и  ведёт  себя  наивным  дурачком,
думая,  что  мир  забудет  и…  оближется*.  

Так  же  думают  в  правительстве  другие.
Там  такая  повсеместно  мода:  
воевать!  –  так  тож  дела  благие,
это  ж  польза  для  России  и  народа

 А  что  президент  проворовался,
ну,  и  что,  так  он  ведь  легитимный.
Правда,  Путин,  нехотя,  признался:
Янукович  и  ему  противный.  

…Всяк  себя,  как  может,  ублажает.  
Для  того  ворует,  душу  радуя.
Но  однажды  вдруг  он  оплошает  
 и  проявится,  как  эта  радуга.

В  оправданье  не  дадут  и  пикнуть,  
но  подтрунивать  все  будут,  что  попался.
А  ведь  надо  нам  уже  привыкнуть,  
что  давно  весь  мир  порочным  стался.

Радуга  хоть  вызывает  восхищенье,  
но  она  лишь  –  преломленье  в  каплях  света.
И  исчезнет  скоро  это  вот  явленье,  
нас  оставив  без  привета  и  ответа.

 *  Интервью  Путина  журнвлистам  в  Борвихе  4.03.2014.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483719
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2014


Сокольник

Весна прийшла

Весна  прийшла,  крізь  млу,  крізь  морок  ночі.
Вже  легше  дихати,  хоч  сморід  ще  пливе.
І  в  краще  вірити  я  знову  й  знову  хочу.
І  відчуваю-  Україна  оживе.

Дощі  весняні  надійдуть,  і  теплі  грози
Омиють  чорний  шинно-палений  Майдан,
І  знову  в  серці  легко-радісні  курй"ози
Потішать  долю.  В  цьому  буду  я  не  сам,

Моя  коханко.  Знову  будеш  ти  зі  мною.
В  коханні  шалу  ніч  щасливо  промине.
За  хресний  шлях  ти  цей  стежиною  нічною
Уже  не  будеш  хвилюватись  за  мене...

Ми  всі  стомилися.  У  втомі  ціпеніють  
Тіла  і  душі,  у  які  вселився  страх.
І  дух  борців,  що  мужньо-стомлено  радіє,
Знайде  наснагу  у  весняних  небесах.

Ми  переможемо,  здолаєм  всі  припони.
І  в  серці  більше  не  гніздиться  сім"я  зла...
І  знов  природи  будуть  правити  закони...
І  ми  відчуємо-  весна-таки  прийшла.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483548
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Борода

Реінкарнація фашизму

Фашисти  майбутнього  будуть  називати  себе  антифашистами.
                                                                       В.  Черчіль

Фашизм  змінив  обличчя,  мову,  стяг  -
Росією  керують  сатаністи
і  внуків  тих,  хто  брав  колись  Рейхстаг,
вожді  обули  в  чоботи  фашистів.
Брехня  відкрита  оправданням  дій,
підступність  хамська  -  честю  офіцера,
повзе  орда  фашистська,  наче  змій,
і  вже  в  Європу  прочинила  двері.
Наче  й  не  було  сім  десятиліть,
неначе  вчора  Австрія,  Судети,
знов  замахнувсь  фашизм  на  цілий  світ
і  мир  поклав  на  мушку  кулемета.
Певно  забули  Нюрбегський  процес  -
за  кожну  смерть  буде  покара  кату,
а  з  нами  Бог  і  Сотня  та  з  небес,
які  Вітчизну  кличуть  захищати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483347
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Сокольник

НА КЛАДОВИЩІ легенда ( МАЛЕНЬКА ПОЕМА 16+ )

Як  хиляться  верби  у  темряві  ночі  над  яром,
І  вітер  студений  їх  пестить,  розчісує  коси,
То  вдовж  огорожі  по  цвинтарю  бродить  примара-
Дівчина  струнка,  молода,  з  посивілим  волоссям...

Це  місце  страшне...  Не  підійде  ніхто,  не  спитає-
Чого  ж-бо  не  спиться  спокійно  тобі  в  домовині?
Лиш  стовбур  у  дерева  стогне,  як  вітер  хитає
його...  -Розкажи,  ким  була  і  ким  стала  ти  нині?...

І  дівчина  з  тугою  стовбур  холодний  обійме...
І  груди  оголені  ніжно  торкне  огорожа...
Пройде  між  могилами,  квітку  лежачу  підійме,
І  в  сиве  волосся  вплете,  мов  живу,  жухлу  рожу...

Одна  лиш  ти,  вербонько,  знаєш  про  їхнє  кохання,
Як  хлопця  кохала,  як  в  шалі  кохання  зливалась
З  коханцем,  як  втомлено  з  ночі  до  рання
Кохання  пила,  як  жертовно  йому  віддавалась...

Як  зрадив  її,  як  покинув,  кохання  напившись,
Волосся  розкішне  руде  вже  руками  не  тішив...
Спокійне  кохання  знайшов,  від  нестями  втомившись.
Вона  ж  як  шалена  була,  то  й  зосталась...  Залишив

У  пам"яті  серця  здригання  чутливого  тіла,
І  смак  на  губах,  що  усюди  його  цілувала...
Забути  політ  відчуттів  не  змогла.  Не  зуміла.
Вона  не  стерпіла.  І  руки  на  себе  наклала...

І  як  понесли  у  скорботну  останню  дорогу
У  білому  платті,  красиву  таку,  одиноку,
Лиш  верби  вклонились  над  нею,  мов  молячи  Бога
Простити  її  і  прийняти  в  безодню  високу...

І  бачили  верби,  як  колір  рудого  волосся
Неначе  болотний  туман  оповив  сивиною,
І  коси  верби  наче  пестили  дівчини  коси,
Допоки  її  не  покрило  землею  важкою...

Та  тільки-но  ніч  в  повнолуння  усе  оповине,
І  світло  нічне  над  землею  розкидає  шати,
Вона  покидає  у  смутку  свою  домовину,
І  до  огорожі  виходить  когось  виглядати...

Кого?  Може  хлопця?  Та  ні.  Він  забутий.  Забутий
У  спокої  світу  сьогО  упокоївся  свОго.
Давно  ланцюгом  ефімерного  шлюбу  прикутий.
Він  їй  нецікавий.  Вона  виглядає-  нового.

Когось,  хто  запестить,  розчеше    розпатлані  коси,
І  в  його  руках  вони  колір  шалений  відновлять,
Мрійливо  хто  гляне,  як  пристрасно  гола  і  боса
торкнеться  його,  і  ні  в  чому  йому  не  відмовить...

То  мрії  дівочі,  овіяні  вітром  бажання.
Було  все  колись.  Все  здійснилося...  І  не  збулося...
Скінчилось  життя.  Та  безсмертне  дівоче  кохання.
І  верби  скорботно  розчісують  сиве  волосся...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483372
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Сокольник

Момент істини

Звершилось.  Розірвалося.  НамИстини
Розсипані  підлогою  країни...
В  крові  збагнем  прихід  Моменту  Істини-
Чи  вистоїм  сьогодні,  чи  загинем.

Ми  вистоїм.  Тут  сумнівів  немає-
Чимало  нас.  Тих  славних  козаків,
Що,  вкриті  кригою,  коліна  не  згинає.
Арійська  доблесть  сивини  віків.

Не  в  тому  справа.  І  не  в  тім  питання-
Чи  вистоїм.  Питання-  як  це  зрада
Звила  кубло  зміїне  без  вагання
В  країні  нашій?  Кров  пила  з  нас  радо?

Лиш  гляньте  на  колони  генералів-
Лампасами  екватор  обернути
З  них  можна.  Та  нащо  ж    іх  "наваяли",
Коли  довіри  їм  не  може  бути?

Дивись  на  наші  "силові  структури"-
На  зраді  зрада.  Вчора  лиш  стріляли
В  обличчя  Нації.  Суди,  прокуратура-
Продажні  наскрізь,  і  усе  їм  мало...

Важкий  і  довгий  шлях  до  перемоги.
Все  чистити.  Змітати  невблаганно.
Ми  вистоїм.  Не  звернемо  з  дороги.
На  чатах.  Сила  й  Віра.  Стій,  Майдане!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483358
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Андрєєв

Когда ты исчезнешь

Когда  ты  исчезнешь,  
Когда  ты  уйдёшь,  
Разверзнутся  бездны!
Извергнется  дождь!

И  станет  безмолвной  
Далёкая  даль.  
И  станет  бездонной  
Слепая  печаль.

И  ясные  зори  
Померкнут  навек.  
Растянется  горе  
Рекою  всех  рек.  

И  солнце  наутро  
Уже  не  взойдёт.  
И  даже  минута  
Растянется  -  в  год!

И  гулкие  бездны  
Разверзнутся  -  в  дрожь!  -  
Когда  ты  исчезнешь,  
Когда  ты  уйдёшь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482916
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014


Сокольник

Тема любви ( 16+ )

Час  вечерний.  Сказать  пора,
Объяснить,  что  сыграна  роль.
Рубль  на  входе,  любви  игра,
Рубль  на  выходе.  Разница-  ноль.

Этот  темно-вишневый  закат
Нам  напомнит,  что  кончился  день.
Струны  рвутся  опять  и  опять.
Это  нервы-  прошлого  тень.

Только  снова  и  снова  мы
Как  в  атаку  идем  друг  на  друга.
Как  страшит  ощущение  тьмы...
Как  пугает  зимняя  вьюга...

Вот  и  полночь.  Лови,  лови
Миг  слиянья!..  Вновь  я  в  тебе
Упиваюсь  темой  любви,
И  сдаюсь,  утомясь  в  борьбе...

Ты  устало  лежишь  на  плече,
И  плечу  от  тебя  тепло.
Мы  продолжим  в  этом  ключе.
Успокойся.  Утро  пришло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483130
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014


Сокольник

Нічний політ відьми

Летіла  відьма  понад  темною  землею,
І  на  політ  її  небачений,  стрімкий,
Дивилися  відкриті  в  ніч  лілеї,
Дивився  вилізлий  з  нори  підземний  Вій,

Дивились  Мавки  лісові  тендітні,
Дививсь  розкритий  папороті  цвіт,
Дивились  світляки  болотні  літні,
Відображався  в  дзеркалі  політ

Нічних  озер...  Її  дівоче  тіло
Оголене  вмостилось  на  мітлі,
І  світло  місяця  його  все  освітило,
Як  промінь  срібний  у  нічній  імлі.

Дивилась  ніч  у  зорянім  багатті
На  таїну  казкову,  чарівну.
Ця  дивна  ніч...  Вона  як  шал  завзяття...
Я  бачив  відьму...  Я  вже  не  засну...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482656
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 03.03.2014


Ксенофонт Обычайкин

Вокзал собаки и бомжа

Вокзал  собаки  и  бомжа  -  
колонны  пальм  ,  ряды  скамеек,  
мирок  ручного  багажа,  
и  грохот  пассажирских  змеек.  
Когда  пора  пришла  уснуть,  
замерзнуть  пьяным  на  морозе,  
в  рай  проложить  железный  путь,  
и  замереть  в  нелепой  позе,  
тогда  ободранным  хвостом,  
вилять  казалось  неуместно...  
Промчался  скорый  номер  сто,  
обходчик  крикнул  злобно  :  "Место!"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482649
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014


Сокольник

Ночная улица. Путь любви ( 16+ )

Свет  луны.  Свет  фонарный.  Ночь
Зыбким  светом  окрасила  улицу...
Ты  по  ней  мне  навстречу  идешь,
От  рекламного  света  жмуришься.

Снова  встретились,  снова  вдвоем,
И  как  будто  разлуки  не  было...
Вновь,  обнявшись,  с  тобой  пойдем...
Вновь  счастливою  тебя  сделаю

В  дом  войдя,  и  ступив  на  порог,
Зацелую,  тебя  раздевая...
Это  лучшая  из  дорог,
Это-  путь  любви,  дорогая...

Бархат  тела  мне  подарив,
Ты,  нагая,  взойдешь  на  ложе.
До  рассвета  мне  говори
Те  слова,  что  всего  дороже...

Зацелуй  меня,  заласкай,
В  жажде  страсти,  моя  недотрога!
Я  в  тебе,  и  твоя  рука
Голубеет  от  света  ночного...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482636
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014


Андрєєв

Ястреб

Е.Г.


Больше,  чем  брат.
Больше,  чем  друг.  
Снова  возврат:  
Каторжный  круг  –  

Бег  во  всю  прыть,  
Шаг  во  всю  мочь.  
Не  разлюбить,  
Не  превозмочь.  

Чтоб  остудить
Жар-кровоток,  
Разве  вкусить
Неба  глоток?

Ястреб,  вперёд!
Не  прекословь.  
Выше  –  полёт,  
Выше  –  любовь!

В  сердце  –  вот  тут!  –  
Радость  (строкой!)  
Выси  зовут!  
В  высях  –  покой!  

Солнца  лишь  круг!
К  небу  возврат!  
Выше,  чем  друг!  
Выше,  чем  брат!


27  февраля  2014  года

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482468
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Сокольник

Свидание

Как  в  бокале  искрится  вино-
Как  алеющий  отблеск  заката...
И  скажу  я  тебе  лишь  одно-
Я  мечтал  тебя  встретить  когда-то.

В  те  года,  что  исчезли  вдали,
Что  запутались  в  летней  траве,
И  сегодня  туманом  легли
Седины  на  моей  голове.

Встреча  в  жизни  всегда  только  раз.
Это  жизни  суровая  сводня.
Пусть-  сейчас.  Даже  лучше-  сейчас.
Я  познаю  тебя  сегодня

Как,  наверное,  раньше  не  смог,
Не  имея  памяти  ран.
Встречи  таинство-  это  Бог
Дал  нам  шанс.  Этот  праздник  дан

Нам  за  то,    что  помнит  душа
О  задуманном  предначертании.
Ток  вина...  Поцелуй,  чуть  дыша-
Путь  любви-  это  путь  познания...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482435
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Шон Маклех

Стіни, печаль і плащ

       «У  плащ  кольоровий  вдягну  я  печаль…»
                                                                                           (В.  Б.  Єтс)

Коли  я  втому  назбирав  у  кошик  ночі,
Коли  вірші  не  пишуться  пророчі,
І  на  папір  лягає  лише  вбога  тінь,
Коли  в  душі  зневіра,  а  не  лінь,
І  навіть  Місяць  –  цей  блідий  Сократ
Цей  друг  -  забув  і  не  заходить,  і  стократ
Мій  вечір  став  самотнішим  між  книг,
Серед  минулого  –  серед  його  вериг.
Мій  кіт  мовчить  –  свої  старі  розмови
Про  суть  життя,  весну  й  котячі  змови
Не  хоче  муркати  мені  на  вухо  стиха.
І  серед  пустки  стін,  серед  мовчання  лиха
Посеред  порожнечі  тьми  віків  і  чорноти,
Посеред  забуття,  відрази  до  життя  і  німоти
Торкаюся  рукою  я  старих  своїх  речей:
Ось  плед,  ось  кілт  і  окуляри  для  очей,
А  ще  старенький  плащ  зелений
Як  острів  наш,  як  листя  кленів,  
Як  Слайне  пагорбу  жива  й  м’яка  трава
Як  море  серпня,  як  легенд  слова,
Як  промінь,  що  втомився  в  небесах*,
Як  мох,  що  нам  нагадує,  що  прах
То  сутність  світу…  І  під  цим  плащем
Я  згадую  про  все  –  про  цей  порив  і  щем
Який  звемо  життям,  про  Бога,  про  Тартар  
Проте,  що  маю  я  безцінний  дар  –  
Журбу  самотності  посеред  дива  із  чудес  –  
Життя  одвічного  під  куполом  небес.    

Примітка:
*    -  іноді  як  дивитися  зі  скель  Донеголу  в  далечінь  океану,  коли  в  нього  падає  втомлене  Сонце,  то  можна  побачити  зелений  промінь  –  прощання  Сонця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481967
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 27.02.2014


Борода

Ще запах диму йде від барикад


Ще  запах  диму  йде  від  барикад,
ще  кров  героїв  на  щитах  багриться,
як  барабани  знову  б"ють  в  набат  -
у  триколорах  заблистіла  криця.
Ніяк  наш  не  вгамується  сусід
імперські  плани  чешуть  йому  руки  -
одних  бандитам  плюнули  услід,
а  він  нових  нам  підсилає  круків.
Неофашистським  смородом  пропах,
своє  криваве  рило  суне  всюди
та  бачить  Бог  -  впаде  двохглавий  птах
й  здихнуть  щасливо  на  планеті  люди.
І  від  уламків  смертоносних  зір,
останньої  імперії  терору
залишиться  хіба-що  сувенір
в  музеї  людства,  наче  кров,  червоний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482334
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014


Ян Шанли

Я вас обманывать не стану

***
Я  вас  обманывать  не  стану
И    с  одинаковой  душой
Готов    вернуться  к  океану
И  к  сказке  в  тишине  ночной
Что  бы  наследникам  оттуда
Не  околачивая  груш
Переносить    беседы  с  Буддой
О  приключеньях  наших  душ.
Но  я,  грядущим  поколеньям,
Назначен  положить  в  уста
Через  мои  стихотворенья
Прикосновение  Христа.
И  чтоб  они  не  удивляясь
И  пробуя  стихи  на  вкус
В  них  ощущали  что  китаец
А  по  структуре        Иисус
Господь  значения  иного  
Мне  не  оставил  с  той  поры,
Когда  в  начале  было  слово,
А  из  него  уже      -        миры.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482217
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014


Сокольник

Пожелание идущим во власть с Майдана

Багрово-свинцовые  тучи  заката  кроваво  висят
Над  сценой,  над  "Елкой",  над  дымом  от  печек  Майдана.
И  души  еще  не  достигшие  неба  убитых  солдат
Глядят  на  победу  с  небес,  улыбаются  странно...

Вчера-  неизвестно,  ты  будешь  в  живых  или  нет...  
Вчера-  смрадный  дым,  грохот  взрывов,  кровавая  каша...
А  ныне  блаженство  покоя  и  сытный  обед.
А  ныне  портфели  берут  победители  наши.

И  мы  им  с  опаской,  но  все-таки  власть  отдаем-
Они  были  с  нами,  мы  с  ними,  и  в  них  наша  Вера.
Мы  помним,  что  сами  себя  мы  порой  предаем...
Но  все-таки  мера  Победы-  кровавая  мера.

Что  делать?  Победа  всегда  лишь  счастливый  билет.
Достался  он  вам.  А  иным  не  достался...  Идите!
Мы  вам  доверяем  отчизну  избавить  от  бед.
Мы  видим.  Мы  помним.  И  верим,  что  не  предадите!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482201
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014


Сокольник

Старенькій торгівці

На  вулиці  узбіччі,  де  поки
Міліція  ще  не  здирає  мито,
Старенька  бабця  продає  грушки.
Я  підійшов  і  зажадав  купити.

Купити?..  Ні...  Я  гроші  всі  віддам
В  твої  від  старості  і  праці  спраглі  руки.
Стою  і  сили  не  даю  сльозам,
Збагнувши,  як  в  житті  терпіла  муки

Від  влади,  від  жорстокості  людей,
Як  зрадила  тебе  твоя  держава,
Як  "мусор"  гроші  вимагав  з  тебе,
Забувши,  що  таке  і  честь  і  слава...

Старенька,  дай  тебе  я  обійму!
Ти-  честь.  Ти-  слава.  Незалежна.  Сильна.
Ти  як  могла,  все  йшла  скрізь  цю  пітьму,
Як  Україна.  Вільна.  І-  не  вільна.

Дай  Боже,  щоб  ти  вдало  продала
Нехитрий  свій  товар,  дарунок  літа,
Доїхала  щасливо  до  села,
І  мала  вдома  їсти  що  і  пити.

Онучкам  любим  щоби  ти  змогла
За  продане  гостинців  накупити,
Для  діток  тягарем  щоб  не  була...
І-  щоб  ніхто  не  заважав  дожити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481974
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014


J. Serg

Только, Господь, живи!

Господи,  твоя  воля,  
ну  перестань,  не  плачь!
Всходит  над  бранным  полем
Твой  баскетбольный  мяч.

Снайпер-палач  на  крыше,
Шины  внизу  дымят.
Господи,  чей  из  ниши
кашляет  автомат?  

Видишь,  царек  с  царьками
Спрятались  во  дворце?
Господи,  ты  ведь  с  нами,
С  марлею  на  лице?!

Бронежилет  прострелен,
Свитер  и  плащ  в  крови.
Ранено  твое  тело?...
Только,  Господь,  живи!

Молятся  небу  слуги.
Не  было  дольше  дня.
Вынесли  тебя  други,
Господи,  из  огня!

Падают  люди  на  земь.
Славен  конец  пути.
Видно  решили  разом
В  царство  твоё  взойти!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481941
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014


Galkka

На стику поколінь!

А  хтось  казав,  що  молодь  вже  не  та,
Та  ветерани  жмуть  вже  руки,
З  сльозами,  болем,  зжаті  їх  вуста,
Вони  не  знали,  що  придуть  ще  муки.
Не  знали,  що  почують  ще,
Як  розриває  тишу  крик  і  куля,
Що  першим  побіжить  студент,
А  вже  за  ним  знесилений  дідуля.
Не  знали,  що  прийде  той  час,  
Коли  їх  душі  позлітають  в  небо,
А  ти  молитву  скажеш  ще  не  раз,
Ти  пригорни  сердця  їх,  вербо!
Хай  змалечку  росте  герой,
І  не  марнують  час  по  підворотням,
Учись,  оце  найкраща  роль,
А  я  вклонюся  мужнім  сотням!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481770
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Grigory

Небесна Сотня - Небесні Вої

[i]Блаженні  миротворці,  бо  вони  будуть  названі  Синами  Божими.
Блаженні  вигнані  за  правду,  тому  що  їх  є  Царство  Небесне.[/i]
                                                                                                                         Матв.  5:9-10.

Вас    не  прогнали,  а  хижо  вбили:
Прицільно  й  точно,  мов  у  мішень  –
І  бездиханним  спадало  тіло,
А  у  зіницях  світився  день.

«Живи,  НАРОДЕ!»  -  вуста  шептали,
Як  холод  дикий  до  серця  ліз…
Земних  доріг  ви  стоптали  мало,
Ну  зовсім  мало  до  болі  й  сліз…

Тепер  ви,  браття,  в  Небеснім  Царстві
Аж  біля  Бога  йдете  в  дозір,
Щоб  на  землі  всі  до  грошей  ласі
Народ  не  рвали,  мов  хижий  звір.

«Небесна  Сотня»  так  звуть  вас  люди  –
Сини  ви  Божі  і  вартові.
Спасайте,  браття,  наш  мир  повсюди
І  зберігайте  від  зла  й  крові!

У  сни  заходьте  до  тих,  що  вкрали
На  замки  й  дачі  рабівський  гріш,
Щоб  гріх  пекельний    не  забували,
Щоб  день  від  того  ставав  їм  гірш.

Ідіть  до  тих,  хто  уже  б  сьогодні
Нам  у  світлицю  завів    війська  –
За  їх  словами  ми  жить  не  годні
Та  ще  й  дурніші  від  хробака.

Турбуйте  тих  ви,  хто  Україну
В  шматочках  бачить  та  в  хомуті,
Хай  сняться  сни  їм  завжди  без  впину,
Що  ми  єдині  в  своїм  житті.

Кажіть:  «  Народ  ми!  Ми  –  українці!
І  Україна  –  єдина  мати!
Ми  –  не  раби,  не  підніжки  ниці!
Ні  військ,  ні  ярм  ми  не  хочем  знати!»

Небесна  Сотня,  Небесні  Вої,
Прохайте  Бога  за  нас  земних:
Ми  хочем  жити  в  новім  розвої
Без  війн,  без  горя,  без  сліз  та  лих.

25.02.2014  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481760
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Дід Миколай

Не підем браття ми з Майдану.

І  хто  сказав,  політики  не  треба,
Це  хто  сказав,  потрібно  розійтись.
Ні  нам  говорить,  Сотня  з  неба,  
Щоби  щурі,  старі  не  завелись.

Бо  до  кінця,  не  виконані  плани,
Там  на  Печерах,  повна  каламуть.
Отож  не  підем,  доти  ми  з  Майдану,
Допоки  ці,  підмурки  не  впадуть.
                         
Аби  онуки,  ранок  зустрічали,
Пора  змію,  зажучити  в  кулак.                                                
Гнилі  почистим,  душі  і  завали,
Щоби  скінчити,  друзі  кавардак.

Не  буде  там,  облуди  і  дурману,
Не  буде  там,  принижень  і  проклять.
Очистим  хату,  світлу  від  обману,
Й  настане  спокій,  мир  і  благодать.

Тож  хто  сказав,  політики  не  треба,
Нам  хто  сказав  з  Майдану  розійтись.
Ми  зробим  все,  бо  виникла  потреба,
Аби  старі,  щурі  перевелись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481741
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Сокольник

Расставание

В  сером  мареве  автовокзал...
Я  уехал,  а  ты  осталась...
Где-то  в  сердце  больном  печаль
Острой  раною  отозвалась.

Нам  не  свидеться  никогда.
Все,  что  было-  неповторимо.
Ирреальные  города
Не  спеша  проплывают  мимо...

Ты  сама  эти  дни  сполна
Разделила  с  моей  судьбой.
Так  скажи,  в  чем  моя  вина?
Это  боль,  это  просто  боль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Сокольник

Рассвет у моря ( 16+ )

Песок  прибрежный.  Рассвет  дрожит.
Девчонку  нежно  обняв,  лежит
Мальчишка  голый.  Они  вдвоем
Влились  в  прибоя  морские  волны
Вчерашним  днем

На  пляже  этом.  Про  все  забыв,
Соединили  закат  с  рассветом,
Кусочек  счастья,  кусочек  лета,
В  самозабвенной  утехе  этой
Себе  купив.

Рассвета  солнце  встает  несмело,
И  ветер  тонкий  смирил  порыв,
Два  совершенных,  два  загорелых,
Соединенных  любовью  тела,
не  остудив...  

И  счастье  жизни  лишь  на  пороге.
Ласкает  берег  морской  прибой...
И  им  волною  ласкает  ноги,
И  их  желанья,  и  их  дороги
Ведут  домой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481751
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Salvador

Небесна Сотня

                         «Якщо  мені  судилося  померти,
                           то  це  не  найгірша  смерть…»
                           Богдан  Сольчаник,  загинув  20.02.2014р.

На  межі  пекельного  вогню
Стали  Сотні  Самооборони,
Без  вагань  вступили  у  борню
Українських  Соколів  загони.

Кулі  зупиняючи  грудьми,
Гинучи  від  рук  кривавих  зграї,
Щоб  життям  могли  втішатись  ми
В  світлому,  оновленому  краї.

Юнь  повстала  і  немолоді,
Серце  несучи  на  барикади,
За  майбутнє  світло  у  житті,
Супротив  корупції  і  зради,

Щоб  здолати,  винищити  вщерть
Банду  межигірського  шакала
З  гаслом  вічним:  «Воля  або  смерть!»,
Щоб  нова  історія  настала.

Та  не  всім  судилося,  на  жаль,
В  переможний  день  тріумфувати:
Піднялась  «Небесна  Сотня»  вдаль
Спокій  наш  з  Небес  оберігати.

…Плачуть  гори,  сумно  на  морях
І  степи  в  жалобі  завмирають.
Ви  назавжди  лишитесь  в  серцях  –
Віримо:  Герої  не  вмирають!

24.02.14      День  жалоби
=Олекса  Бригас=

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481679
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2014


Андрєєв

Заря прорезалась

Заря  немыслимой
Казалась  издали,
Как  гость  непрошеный,  
Как  путник  брошенный.

Слепой  влюблённостью
С  бесцеремонностью
Назвать  не  хочется.
Сосредоточиться?

Сокрыться  в  панцире
С  улыбкой  глянцевой?
Сгорая  заживо,  
И  не  отважиться?

Вопросы  множатся.
Все  пазлы  сложатся
Со  всеми  сроками  -  
Дождаться  только  бы.

Сквозь  тьму  нетрезвую
Заря  прорезалась,  
Хоть  и  немыслимой
Казалась  издали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481601
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Serg

Героям Майдану присвячується

Взяв  ручку  до  рук  і  листочок  паперу,
Хотів  написати  про  все  і  для  всіх,
Про  те,  як  здолали  страшенну  химеру,
Чи  радість  завчасна  у  віршах  моїх?..
Бо  біль  від  утрат  незворотньо-вразлива
Й  сльозами  стікає  у  роздумах  рим,
Велика  ціна!  Неймовірно  жахлива!!!
А  розвиток  дій  аж  занадто  стрімким...

Байдужим  до  всього  і  просто  цинічним
Одразу  скажу:  не  чіпайте  мене,
Бо  всі  ваші  фрази  лайн*м  утопічні,
Свідомість  людська  їх  завжди  омине,
А  справжня  (читай  християнська)  натура,
Коханням  та  Вірою  сильна  душа  -
То  нації  суть,  як  міцна  арматура,
І  завжди  країну  свою  прикраша...

Народ  неможливо  ярмом  підкорити,
Історія  надто  і  гарно  нас  вчить,
Та  злодій  захтів  ту  могилу  розрити*,
Вже  матінка  мудра,  не  дасть  обдурить!
Ні  час  ні  спокута  катам  не  зарадять,
Країну  до  прірви  царьки  довели...
Палає  та  міцно  стоїть  барикада,  -
То  Сотня  Героїв  вогонь  розвели...

Кому  прислужилися  ви,  беркутята?
Стріляєш  з  рушниці  у  власний  народ!
Не  чує.  Бо  розум  грошима  відтятий,
Чи,  може,  змарнів  від  бляшок-нагород?..
Та  ні,  ті  злочинці  стріляли  свідомо,
Вести  перемовини  з  ними  дарма...
Чекає  дружина  і  діточки  дома...
Не  буде  вам  прощення!  Суд  і  тюрма!

Фінальні  реалії  значно  складніші,
Чи  доля  така,  чи  трагічні  всі  дні,
Та  мушу  крізь  біль  дописати  ці  вірші,
Хоч  рими,  мов  рани  -  тяжкі  і  складні,
Бо  тільки  на  крилах  свідомості  й  правди
Летіти  можливо  з  підбитим  крилом,
Складати  Героям  чудові  балади
Й  крізь  прірву  на  світло  іти  напролом...

Звичайно,  у  когось  є  думка  інакша,
Лиш  вчинки  і  дії  -  моє  реноме...
Вітчизно  моя,  ти  моя  і  найкраща!
Все  інше  -  не  суть,  і  воно  промайне.
А  Сотня  Небесна  загиблих  героїв
Довічно  на  варті  твоїх  сподівань,
Щоб  кожен  чинуша  назавжди  засвоїв:
Спокута  настане  без  зайвих  вагань!
 
23.02.2014


*  «Розрита  могила»
       Тарас  Шевченко.  Зібрання  творів:  
       У6т.—К.,2003.—Т.1:Поезія  1837-1847.—  С.252-253;С.691-694.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481513
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


J. Serg

Круги

Гулкая  тишина.
Черный  пролом  стены.
Звезды  пасет  Луна.
Грусть  пеленает  сны.

Мученица  руки
Коврик  елозит  мышь.
Тихо  мои  стихи
Шепчет  во  тьме  камыш.  

Дуб  и  толпа  рябин.
Озера  полынья.
Жизни  каких  глубин
Словом  постигну  я?

Чтоб  не  боялась  ты
В  пасть  забытья  попасть,  
Буду  из  букв  святых
Складывать  боль  и  страсть.

В  сонме  планетных  сфер
Зыбки  времен  шаги.
Брошу  я  в  воду  смерть  -
Небом  пойдут  круги

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481503
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Сокольник

Панцеркнакке ( щипцы для брони )

Когда  весенние  капели  
По  жести  крыши  зазвенят,
Зимы  утехи  этой,  ЦЕЛИ,
Не  позабудьте,  как  горят
На  улицах  моей  столицы
Бронемашины  у  того
Кто,  сволочь,  вздумал  покуситься
На  честь  народа  моего.
Спадет  накал,  и  в  свете  белом
Омоет  чистый  дождь  поля...
Не  позабудем,  как  горела
Под  гадом  Киева  земля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481508
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Сокольник

Минута встречи

В  эпоху,  когда  рушатся  миры,
И  мера  жизни  слишком  коротка,
И  на  пороге  чУмные  пиры,
Минута  встречи-  как  же  ты  сладка!..

И  ожиданье  встречи  сквозь  тебя
Пройдет,  как  "дней  связующая  нить",
И  из  последних  сил  крепишь  себя
Желанием  единственным-  дожить.

Дожить,  чтоб  из  протянутой  руки
Испить  любви  короткой  звездопада.
Мы  наших  тел  сплетенные  венки
Наденем  друг  на  друга,  как  награду

За  все,  за  все,  что  испытали  мы
Идя  дорогою  тернистой  к  этой  цели.
Она,  как  свет  среди  кромешной  тьмы-
Для  этого  мы  только  уцелели.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Андрєєв

К душе уклончивой

Слезу  украдкою  -  
Да  без  оглядки  я.
И  путь  не  мерится.
Дорога  -  стелется.  

Шагнуть  -  да  боязно:
Как  в  топь  -  до  пояса,
Как  в  глушь  -  без  продыху,
Как  в  труд  -  без  отдыха.

К  душе  уклончивой  -  
Душа  настойчива.
И  с  дрожью  в  голосе,
И  дыбом  волосы.  

Обнять  -  и  спрятаться:
Котёнком  ластиться,
И  так  до  самого  -  
До  дня  закатного.

Мы  то,  что  велено,
Проверим  -  временем.
Смахну  украдкою
Слезу  -  несладкую.


20  февраля  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480906
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Tshway

Героям слава!

Мы  не  экстремисты,
Мы  не  радикалы,
Мы  не  зэки,
Мы  не  хамы,
Мы  не  титушки,
Мы  -  народ!
Мы  -  украинцы,
Мы  -  русские,
Мы  -  белорусы,
Мы  -  татары,
Мы  -  армяне,
Мы  -  грузины,
Мы  все  любим  свою  родину  Украину!
Мы  ненавидим  воров  и  убийц,
предателей  и  подлецов,
а  так  же  их  прихвостней  в  погонах  и  без,
убивающих  наши  мечты  о  прекрасной  стране,
а  теперь,  убивающих  и  нас.
Наша  сила  в  правде,
наша  воля  в  вере
и  потому  мы  победим!
Слава  Украине!
Героям  слава!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480790
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014


Андрєєв

На самом краешке души

На  самом  краешке  души  -  
Никто  и  не  заметит!  -  
Ты  схорониться  поспешишь
От  всех,  кто  есть  на  свете.

Нас  не  обидела  молва,  
Хотя  и  стены  слышат.
Но  мы  ронять  платки-слова
Не  станем  дружно  с  крыши.

Тебя  сокрою  в  тишине
(И  сыщик  не  достанет!)  -  
В  душе  -  на  самом  её  дне!  -  
Как  в  потайном  кармане!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480499
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 20.02.2014


Сокольник

СЕКРЕТ ВІРИ ( ПОЕМА 16+ )

Він  був  патрицій.  Ще  колись  давно
Служив  у  Азії.  І  звідти  зі  скарбами
Привіз  рабів,  що  їх  було  дано
Йому  за  битву  Риму  з  ворогами.

Був  поміж  них  суворий  чоловік,
В  якому  виділялась  сила  й  гідність.
Незлим  патрицій  був,  і  дав  йому  повік
Вести  будинок,  чистить  труби  мідні,

Та  наглядать,  що  дієься  в  саду-
Робота  неважка.  Не  те,  що  в  полі
Зігнувши  спину,  наче  ту  біду,
У  тяжкій  праці  нести  свою  долю.

Цей  чолов"яга  вправно  наглядав
За  справами.  Але,  крім  керувати,
Якусь  незриму  Таїну  він  знав,
І  став  підлеглим  всим  передавати.

Хазяїн  в  цім  не  заважав  йому.
Як  справи  йдуть-  навіщо  заважати?
Та  Імператор  Риму  у  тюрму
Рабів-  сектантів  повелів  забрати...
 
Юнак  і  дівчина,  досвічені  раби,
Із  дня  народження  жили  в  його  оселі.
Зростали  разом,  І  обіцяні  були
Ім  воля  й  шлюбні  радощі  веселі...

Був  суд  суворим-  Імператорів  наказ.
Усим  рабам  життя  пообіцяли,
Й  прощення  повне,  та  лише  нараз
Від  Віри  відректися  наказали.

Тремтіли  всі,  старі  і  молоді...
Суворий  Вождь  на  них  дивився  грізно,
Коли  пропонували  на  суді
Від  Віри  відректись,  доки  не  пізно.

Юнак  і  дівчина,  тремтячи  обнялись
І  невідомо,  чи  його  боялись,
Чи  суду...  Ніжно  за  руки  взялись,
І...    відректись  від  Віри  відказались.

Був  вибір  зроблено...  Остання  їхня  ніч,  
Коротка  ніч  Незрадженої  Віри,
Пройшла  цнотливо,  з  іншими  опліч...  
А  в  клітках  вже  на  них  чекали  звірі...

Та  от-  арена.  Вивели  юрбу
Повз  глядачів    облич  цікавих  море,  
І  поставали  люди  на  мольбу
Навколішки  перед  Вождем  суворим.

Ніхто  не  знає,  що  він  їм  казав,
Як  відкривав  ім  таїнство  пізнання,
Життя  одвічне  як  пообіцяв
Взамін  за  смерть  страшну  від  розтерзання.

Всі  ще  молились,  та  позаду  їх
Із  кліток  звірі-  так  це  любить  Рим!-
І  з  ревом  хижим  кинулись  на  них,
Хапаючи  одного  за  одним.

Все  менше  тих,  хто  молиться...  Одні
Скупались  в  пазурах  кривавих  трунку,
Тікають  інші...  Наче  уві  сні
Стоять  фігури  юнака  та  юнки

Навколішках  перед  Вождем...  Він  знав...
Він  віру  дав!  Він  захистить!  Одмолить...
От  лев  на  хлопці  одяг  розірвав,
І  по  арені  тягне  тіло  голе...

Лиш  Вождь  стоїть...  І  дівчина...  Вона
Як  уві  сні  з  колін  тремтячи  встала,
Сама  до  лева  гола  підійшла...
Як  віддалась,  себе  йому  віддала...

Оголена,  красива,  молода...
Ні  разу  ще  кохання  не  пізнавши,
Від  страху,  чи  від  пристрасті-  бліда,
Чекає  вся,  навколішки  упавши...

Стрибок-  і  з  нею  кінчено  нараз.
І  в  пазурах  її  тендітне  тіло
Пізнало  шалу  таїнства  екстаз...
Ну,  а  душа-  до  неба  відлетіла...

Скінчилась  травля,  вигуки  дзвінкі...
Кривавим  пиром  вдовольнились  звірі.
Їх  заганяють  знову  у  клітки...
І...    Неушкоджений  стоїть  загиблих  Лідер...

Ця  дивина  по  Риму  розійшлась...
Чимало  віривших  у  Аполона,  в  Гора,  в  Сета,
В  Ізиду,  бачили-  стара  їм  віра-  зась...
І  Вождь  знайшов  у  них  собі  нових  адептів.

....          ....          .....        ....        ....      .....

Коли  людей  ведеш  у  боротьбі,
Ти  знай  лиш  сам-  усім  не  варто  знати
Секрет  пізнань,  відомий  лиш  тобі.
Життя  одвічне  як  же  легко  обіцяти...


примітка.  У  творі  Автор  не  приводить  аналогій  з  зародженням  Християнства.  У  стародавньому  світі  існувало  безліч  сект,  що  сповідували  вічне  життя.  Вірш-  про  лідерів,  як  таких.  Читайте.  Думайте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479982
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Сокольник

Пізнання жінки ( наукове дослідження 16+ )

Жінко-  що  ти  є?  Серденько  моє,
Розкажи  на  запитання,  що  життя  дає,
Хто  ж  ти-  каламуть?...  Чи  рухлива  ртуть?
Так  же  ж  бажано  пізнати  всю  жіночу  суть...

Броунівський  рух?..  Парфумерний  дух?..
Мушля  равлика  підкаже-  приклади  до  вух...
Це  жіноче  тіло  без  кінця  грішило...
Все  ж  я  знаюсь  на  цій  справі-неодмінний  нюх.

От  цнотлива  ця.  Дивишся-  вівця...
А  приділиш  їй  увагу-  затріпоче  вся...
Річки  беріжки-  ніжки  дві  стрункі...
Камінь  шалу  у  вологе-  теми,  ще  й  які...

Твій  кохання  шал-  пара  чи  душа?
Ти  створіння  ентропії-  хаосу  межа.
У  кохання  ти  наведеш  мости,
І  нараз  щасливим  шлюбом  зможеш  розвести...

Чи  дитя,  чи  мати-  як  тебе  пізнати?
Цю  оголеність  чутливу  прикривають  шати
Правди  і  брехні...  Розкажи  мені
Ти  секрети  ці  жіночі...  Ні?  -Ідемо  спати!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014


Сокольник

Ночь любви в поле ( 16+ )

Эта  дивная  ночь  так  тревожно-сладка...
Несозревшая  рожь  шелестит  у  виска...
Мы  с  тобою  лежим  да  на  грешной  земле,
И  любовь  нам  двоим  дарят  звезды  во  мгле...

Было  таинство  дня,  и  вечерний  закат...
И  безумство  огня,  словно  пламенный  ад...
Охладила  порыв  вездесущая  мгла....
Ты  коснулась  меня...  Словно  в  душу  вошла...

Мы  нагие  лежим  да  на  поле  ржаном...
Я  в  тебе  недвижим...  И  движим...  А  потом
За  разрывом-травой  потянулась  рука,
И  дрожит  свет  ночной,  словно  жилка  виска...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014


Сокольник

Стремление к победе

Бывает,  что  надо  все  силы  копить,
Готовить  и  нервы,  и  тело,
И  в  битву  святую  готовому  быть
Ввязаться  за  правое  дело.

Бывает,  годами  ты  силы  хранишь,
Напрасно  их  не  разменяешь,
И  выстрела  ждешь,  разорвущего  тишь,
И  меру  победы  познаешь.

Бывает...  Однако  мне  все  же  милей,
Как  с  силой  горячего  бреда
Рванешься  в  атаку-  Рази!  Не  жалей!
Почувствовав  привкус  победы.

И  рвешься  к  победе,  себя  не  любя,
Рассчитывая  лишь  на  случай,
Вперед!  Оставляя  частицы  себя
На  проволоке  колючей.

Вперед!  Ну,  а  павших  мы  после  сочтем,
И  горечь  победы  оплачем.
И  все  потеряем.  И  все  обретем
В  победном  порыве  горячем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479339
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014


Сокольник

Ночь любви

Во  тьме...  Идешь  ко  мне,  не  опираясь.
Во  сне...  Иль  наяву...  Слегка  касаясь
Рукой  меня,  и  я  горю,  как  свечка...
С  тобою  это  чувство  длится  вечно.

Лежишь...  Как  будто  соткана  из  света...
Во  тьме  прекрасна  обнаженность  эта...
Ты  вся  изгибы  статуи  Родена
Творишь,  меня  желая  неизменно...

Моя...  И  голова  горит  в  экстазе...
И  я  хочу  тебя,  и  всю,  и  сразу
Любить...  Пронзить  тебя  желаньем  этим,
И  быть  с  тобой  счастливей  всех  на  свете...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479111
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014


Сокольник

Ярость обиды ( ссора )

Спальни  раскрытая  скорбно  скрипит
Дверь.
Кошка  проснулась,  и  кошка  теперь-
Зверь.

Вот  пред  тобой  вся  нагая  стоит
Девушка.
Выпил  любви,  и  глазенки  твои
Бегают...

Если  ты  хочешь  ей  что-то  сказать-
Встань!
Встань,  и  взгляни  ей  прямо  в  глаза,  
Дрянь.

Ты  хоть  подумал,  что  ей  причинил
Боль?
Что,  одноразовы  чувства  твои,
Что  ль?

Все,  что  хотел  ты,  тебе  отдала
Она.
Ты  просто  взял,  но  любви  не  познал
Дна.

Девичья  гордость-  сгоревшей  души
Стон.
Встань,  собирайся,  и  быстро  пошел
Вон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478898
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Сокольник

Забавы юности ( 16+ )

Над  землею  солнышко  ласково  смеется.
На  поляне  девушка  парню  отдается...
Вся  одежда  сброшена,  и  в  траве  густой
Озорные,  голые,  двое-  мы  с  тобой.

Неглубокой  речки  берег  не  изрыт...
Позабыт  навечно,  котелок  кипит...
Слилось  тело  с  телом,  юности  задор!
Мы  дровишки  дружбы  да  в  любви  костер

Все  себе  бросаем  в  упоеньи  дня...
-Ляг  ко  мне  нагая!  Поцелуй  меня!
-Дай,  тебя  за  руку  отведу  к  воде...
Ты  желанья  муку  ощути  везде...

Встали,  искупались,  в  воду  занырнув,
И  опять  упали,  в  счастье  утонув,
В  луговые  травы  берега  реки...
Юности  забавы...Как  же  вы  сладки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478776
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014


Сокольник

Вставай, Римский патриот

Вставай,  патриот,  на  защиту  Страны!
Ведь  завтра  может  быть  поздно.
Продажных  мерзавцев  мутной  волны,
Вершителей  кучи  навозной,

Отнюдь  не  патрициев,  даже  не  плебс-
В  догадках  лишь  мысли  немеют-
Тупых  беспринципных  зверосуществ
Тебе  насадили  на  шею,

Свободу  выбора  отобрав,
Как  вор,  ее  выкрав  ночью.
Очнись  же,  намеренье  власти  познав-
Ты  продан,  и  продан  заочно.

Взгляни,  патриот,  ты  свободен,  иль  раб,
Но  завтра  все  будет  неважно.
Сегодня  ты  жив,  но  для  правящих  жаб
Ты  жив  лишь  в  сводке  бумажной.

Сплотимся  стеною!  Сегодня  нам  всем
Сплочение  необходимо.
Взгляни,  как  как  со  злостью  грозит  Карфаген
Стенам  неприступного  Рима.

Сегодня  чертою  проходит  твой  Рим
Сквозь  серце,  голову,  нервы.
Вставай  же!  Своей  ты  судьбы  господин,
И  Воин  Свободы  будь  первый.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478669
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014


Сокольник

Нічна дорога в нікуди

В  тумани  сиві  пірнають  фари...
За  борт  хапають  нічні  кошмари...
Куди  я  їду?  Куди  мій  шлях?
Спитай  у  крука  в  нічних  полях...

Це  зустріч?  Мара?  П"янке  видіння?
На  зов  Мольфара  нічне  створіння?
Лиш  звук  сопілки...  Чи  вітру  свист...
По-між  світами  ажурний  міст...

Що  я  покинув?  Що  я  отримав?
Де  я  щасливий-  чи  там,  чи  нині?
Совиний  стогін  в  питаннях  цих
На  перехрестях  нічних  доріг...

Чимало  знаю.  Чимало  бачив.
За  шал  кохання  чим  я  віддячу?
Куди  прямує  мій  корабель?
Пливу  до  неї...  Можливо-в  Хель...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478447
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014


Сокольник

Вопрос к усталой от любви

Какая  жалость,  ах,  какая  жалость,
Что  утомились  Вы,  и  связь  со  мной  порвалась....
И  вот...  Глаза  подернуты  тоскою,
И  нет  согласия  у  Вас  самой  с  собою.

Как  далеко  Вас  занесла  усталость...
В  миры,  где  боль,  тревога,
Где  печаль  в  пустыне  сердца...
А  любовь-  осталась?

Что?  Нет  ее?
Вот  это  правда-  жаль...  ***

***последняя  фраза  дописана  по  пожеланию  читательницы...
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478449
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014


Сокольник

Жертве аборта ( 16+ )

Красивая  женщина  в  сладкой  истоме
Любви  предавалась  судьбы  на  изломе.
Змеей  извиваясь,  в  изыске  маня-  
Ты  любишь?  Ты  любишь?  Ты  любишь  меня?

Зачатое  в    брызжущей  неге,  шутя,
Под  сердцем  теплом  согревалось  дитя.
Резвясь,  ожидало  урочного  дня-
Вы  ждете?  Вы  ждете?  Вы  ждете  меня?

Холодных  ланцетов  чеканная  сталь.
Вопрос  без  ответа.  Былого  не  жаль.
Холодное  сердце.  Душа,  как  броня...
Спасите!  Спасите!  Спасите  меня!...

Горячего  тела  кровавый  комок
В  эмалевый  таз  у  ее  стройных  ног
Был  выброшен,  жизни  тепла  не  храня.
За  что  вы?  За  что  вы?  За  что  вы  меня?..

В  поту  просыпаюсь  в  ночи  и  хриплю-
Люблю  я  тебя?  Нет...  Уже  не  люблю...
И  сердце  горит,  как  свеча  от  огня-
Простите.  Простите.  Простите  меня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466110
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 09.02.2014


Сокольник

Мимолетное ( 16+ )

Где-то  спит  моя  девчонка
Душным,  беспокойным  сном...
Пусть  она  смеется  звонко
В  час,  когда  нам  быть  вдвоем!..

Сбрось  порывисто  юбчонку-
Сердцу  радостно  в  груди...
Поцелуй    меня,  девчонка-
Наше  счастье  впереди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467212
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 09.02.2014


Сокольник

ГІЛЬЙОТИНА ( ПОЕМА 16+ )

Ca  ira!  Ca  ira!  Ca  ira!-
Революції  лине  набат!

Ca  ira!  Ca  ira!  Ca  ira!-
Гільйотина-  найкраще  із  свят!

Зістриже  сволоту  до  ноги,
Збриє  зрадників  та  ворогів!
...              ...            ...                  ...                  ...

У  Парижі  свято  зі  свят-
Це  не  просто  дзвони  дзвенять!
Люду  вир.  То  усі  гомонять-
Заговірників  треба  скарать!

Тягне  кат  із  візка  ворогів-
Гільотина  їм  шию  намуляє!
Серед  них  мадам  Дюбаррі-
Короля  коханка  минулого.

Так  було.  Тебе  вибрав  Король
Як  кохану  у  свою  оселю...
Як  коханки  подбалась  роль-
Іскрометна,  дивна,  весела!..

Своє  тіло,  тріпотне  й  струнке,
З  насолодою  подарувала
Королю,  як  і  серце  м"яке.
Ти  його  ї  справді  кохала.

Ті  ніколи  зла  не  була,
Ні  на  кого  злості  не  мала...
Просто  Ера  інша  прийшла-
І  тебе  віддали  Трибуналу.

Трибунал  розібрався,  як  міг-
На  народ  не  міг  не  вважати-
На  поталу  криваву  товпі
Дюбаррі  ешафоту    віддати...

Про  брехливий  не  думала  мул,
Як  король  твоє  зніжував  тіло...
Наближатись  до  сонця  впритул
Небезпеки  ти  не  розуміла...

Час  настав.  Тебе  тягне  Сансон
За  волосся  до  ешафоту...
Це  якийсь  невблаганний  сон...
Ти  благаєш-  Не  хочу!  Не  хочу!

Ти  ще  гарна.  У  тілі  шал,
Груди  дихають  важко,  виразно...
Так  це  любить  кривава  юрба-
Наче  весь  тебе  хоче...  насилувать.

-Ще  хвилиночку,  Пане  Кат!
-Ще  хвилиночку!  Дайте  сонечком
Милуватись,  в  дитинстві  як!  
Милуватись  церковними  дзвонами!

Ще  повітря  ковток  вдихнуть!
Ще  відчути  руками  скутими
Невблаганності  важкість  пут...
Ще  відчути...  відчути...  відчути...

Невблаганний  плин  часу-  мить,
І  Сансон  твоє  тіло  зв"язане,
Що  немов  від  бажання  тремтить,
До  дошки  гільйотини  прив"язує.

Ти  на  дошці  лежиш  нараз
Під  сокири  кривавою  пащею.
І  сокири  кривавий  паз
Як  тоді...  олією  змащений...

Полетів  ніж  сокири  униз...
Ти  напружилась,  закричала...
І  душа  відлетіла  у  вись,
Як  коли  з  Королем  "кінчала"...

Натовп,  наче  в  екстазі,  волав-
Ca  ira!-  тому  катові  кволому,
За  волосся  як  він  підійняв
Миловидну  жіночу  голову...

Твоє  тіло,  що  ти  була
Горда  ним,  бо  була  найкращою,
Не  церковна  земля  прийняла-
Темна  яма  з  вапном  негашеним...
...          ...            ...          ...            ...            ....

Наче  Ера  нова  надійшла
Та  не  раз  ще  скажемо  нині  ми-
О  Свободо!  Скільки  ж-то  зла
В  світі  вершиться  від  твого  імені  !..


Примітки.
Дюбаррі  Марі  Жанна-  коханка  Короля  Франції  Людовіка  П"ятнадцятого,
гільотинована  в  епоху  Революції
Ca  ira-  приспів  революційної  пісні  "піде",  "наладиться"
Сансон-  кат  міста  Парижа  в  епоху  Великої  Французької  Революції

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477259
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2014


Сокольник

Побажання покинутій дівчині

Гарненька  дівчина,  покинута  коханцем,
Бреде  одна  в  сніговій  круговерті.
Не  стрівся  справжній,  цей  же  був  поганцем...
Здається-  драма,  краще  б  вже  померти...

Прийди  додому,  свічку  запали
Ти  перед  дзеркалом.  Зніми  повільно  плаття,
Сама  себе,  красиву,  полюби
У  шалі  витончено-ніжного  завзяття...

Вина  бокал  п"янкий  і  сигарети  дим,
І  попіл,  що  солодким  смутком  впав  на  груди...
Скажи  минулому  коханню-  біс  із  ним!..
Не  плач.  Перегорить.  Нове  кохання  буде!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477093
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014


Сокольник

Рабиня ( 16+ )

У  залі,  де  віск,  мов  сльоза,  омиває  свічки,
Оголена  вся,  білотіла,  цнотлива  Рабиня,
Присвяту  Господарю,  ніжний  танок,  залюбки
Для  мене  ти  з  шалом  коханки    виконуєш  нині.

Тобі  ці  жорстокі  світи  непотрібні  були,
Навіщо  холодна  потреба  буремної  волі?
Кайдани,  тоненькі  і  ніжні,  намистом  лягли
На  шию,  і  тіло  стікає  бажаннями.  Доля

Твоя  не  у  тому,  щоб  шмата  черствого  шукать,
Втішаючись  думкою,  що  от  одірвешся,  вскочиш,
Та  підеш  від  мене...  Як  гарно  в  таночку  кружлять
З  таким  відчуттям,  що  для  мене  ти  створена.  Ночі

Наповнені  трунком  п"янким  поцілунків.  Грудей
Тих  подихів  ніжних,  і  лона  вологого  шалу...
В  неволі  солодкій  щасливіша  серед  людей-
Уява  не  висвітлить  наших  "Пирів  Валтасара"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476992
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014


Сокольник

Трагічне

Осінній  вітер  вщент  мене  заколисав,
Як  я  ішов  із  цвинтаря,  хитаючись,
В  крамниць  вітринах  погляд  твій  шукав,
Все  сліз  потік  сховати  намагаючись...

А  думи  йшли  в  такі  стрімкі  висоти,
Коли  у  смутку  я  дививсь  осиротіло,
Як  трунарі,  раби  одвічної  скорботи,  
Вкладали  в  витвір  свій  твоє  прекрасне  тіло...  

Землі-земне...  Та  марні  сподівання
Що  серце  обрете  із  плином  часу  спокій...
Незгасла  пам"ять  невичерпного  кохання
Додасть  тепла    у  смуток  одинокий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476747
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


Сокольник

Одной…

Когда  печальный  свет  далеких  звезд,
Порой  уже  угасших,  с  опозданьем
до  нас  доходит,  вспоминаем  мы
О  всем  прошедшем,  что  случилось  с  нами...

Когда  же  солнце  ясное  взойдет,
Мы  окрыленно  жаждем  новой  встречи...
Любимая,  Вы  все,  что  есть  на  свете-
Сиянье  солнца  и  мерцанье  звезд!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467425
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 02.02.2014


Сокольник

Разрыв

Когда  любимая,  как  трепетный  листок,
Кружится  в  вихре  хоровода  дней,
А  я  не  в  силах  удержать  поток
Невзгод,  мне  жизнь  постылей  все,  и  все  грустней...

Как  ручеек  уносит  вдаль,  звеня,
В  него  упавшей  розы  лепесток,
Так  милую  уносит  от  меня
Бурлящий  жизненный  поток...

Когда,  холодным  вихрем  удручен,
Один,  взгляну  в  седеющую  высь-
Открою  двери  памяти  ключом,
И  прокричу-  Любимая,  вернись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476526
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014


Сокольник

Встреча

Мы  встретились  снова.  Перейден  порог
Разлуки,  что  встала  меж  нами...
И  бремя  печали  упало  у  ног,
Омытое  счастья  слезами.

Мы  долго  блуждали  во  мраке  ночей,
Лишь  чуя  присутствие  в  мире
Скрещение  душ,  и  твоей,  и  моей...
Тяжки  расставания  гири....

И  сердце  в  желаньи  забилось  сильней,  
И  дверь  твоей  спальни  открыта...
И  мы  влюблены  до  скончания  дней,
Как  будто  Перрон  и  Эвита...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476494
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014


Сокольник

Паук и бабочка

Бабочка  в  красивом  опереньи
Над  цветком  порхала  вся,  пока,
Радуясь  полета  наслажденью,
В  сети  угодила  паука...

И  врала,  вся  ужасом  объята-
Без  него,  мол,  белый  свет  не  мил.
Все  пыталась  вырваться  куда-то...
Не  смогла,  и  выбилась  из  сил.

Покорясь  случайному  плененью,
Согласилась  сети  убирать,
Отдаваться  сладко  без  смущенья,
И  паучьи  ласки  принимать...

Так  жила,  объята  то  ли  страхом,
То  ли  страстью-  ты  поди,  пойми...
Не  порвать  сетей  единым  махом...
Так  бывает  даже  и  с  людьми...  

Но  порыв  к  цветам  не  остановишь,
Красочных  желаний  не  убьешь,
Даже  если  пут  порвать  не  можешь,
Если  к  горлу  приставляют  нож...

И-  паучьей  ревностью  убита.
Высосана  страстью  паука.
Лишь  цветные  крылышки  раскрыты
В  трепетном  порыве  ветерка.

Тела  нет,  остался  легкий  кокон,
Как  напоминание  о  том,
Что  парила  в  небе  одиноко
Одухотворенная  цветком...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476290
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Сокольник

ВОРОВКА ( НЕБОЛЬШАЯ ПОЭМА - ШАНСОН ( 16+ ) )

Раз  парнишка  на  Вокзал  заходил,  на  почту.
Выходя,  плечом  задел  даму  ненарочно.
Извинился,  пригласил  голосом  несмелым
По  рюмашке  коньячку  выпить  между  делом.

А  девчонка  хороша.  С  ласковой  улыбкой
Предложила  погулять  ,  и  конечно,  выпить
согласилась  от  души.  И  рукой  лаская,
Попросилась  в  номера.  Томная  такая...

Номер  сняли,  решено.  Нежно  обнимаясь,
На  постели  пьют  вино,  аж  кровать  промялась.
Поцелуи  жарких  губ  голову  дурманят,
И  сплетенья  ног  и  рук  сладко  сердце  ранят...

Разыгралось  от  любви  их  воображенье,
И  придумали  в  игре  смелое  решенье-
Дай-ка  я  тебя  свяжу-  девушка  просила...
Дай  глаза  я  завяжу-  поиграем,  милый!

Не  унять  девчонки  пыл-  сладкий  яд  излился...
Парень  все  ей  разрешил,  робко  согласился...
И  она  его  тогда  вся  зацеловала.
Утомила  парня  в  прах.  И  сама  устала.

В  сладкой  неге  полегли.  В  дремоте  дурмана
Встала  девушка,  и  так  утомленно  в  ванну
Шагом  трепетным  пошла...  В  ванной  окунулась,
Тихо  вышла  в  коридор...  Да  и  не  вернулась...

Паренек  проснулся,  сел,  связанный  в  кровати.
Кое-как  повязку  с  глаз  сбросил...  Где  же  платье,
То,  что  на  пол  сгоряча  сбросила  девчонка?
Как-то  руки  развязал...  Засмеялся  звонко...

Да.  Украдены  часы.  Денежек  немножко,  
Да  бутылка  коньяку  взята  "на  дорожку".
Слава  Богу,  что  трусы,  брюки,  остальное
Все  оставила  ему,  не  взяла  с  собою.

Паренек  оделся,  встал,  хлопнул  громко  дверью,
И  поехал  на  вокзал,  веря  и  не  веря,
Что  остался  он  один,  что  девчонкой  брошен...
Завернул  и  в  магазин,  взял  коньяк  хороший,

И...  при  входе  на  вокзал  встретился  с  девчонкой...
Ничего  ей  не  сказал.  Рассмеялся  только.
Просто  руку  протянул-  что  ж  ты  мол,  воровка,
Утомленного  меня  "развела"  так  ловко?

И  девчонка  на  него  смотрит,  улыбаясь,
И  смутилась.  И  часы  отдала,  смущаясь.
Ну,  воровка.  Ну  и  что  ?-  ласково  спросила.
Нам  ведь  было  хорошо,  правда  же,  мой  милый?

Развязался  ты  зачем?  Я  бы  окунулась,
По  вокзалу  бы  прошлась,  и  сама  вернулась...
Засмущался  паренек,  улыбнулся  мило-
Я  коньяк  тебе  принес.  Думал  -  не  хватило...

И  присели  паренек  с  девушкой  так  мило,
И  заветный  коньячок  весело  распили,
И  о  том,  что  влюблены,  стало  им  понятно...
И  в  гостинницу  вдвоем  тронулись  обратно...


***поема  опублікована  в  журналі  Дніпро,  за  2014р.,№3  (березень)***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476319
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


J. Serg

Ушла с миром

Синька  на  груди:  "Ушла  с  миром  в  пятки",
Среди  косм  седеющих  и  царапин.
Ей  бессмертной  что,  наши  взятки  -  гладки,
Ишь,  мутит  её  от  креста  и  храпа.

Ишь,  не  ймется  ей  средь  костров  майданных,
Подавай  ей  снег  и  звездей  экрана,
Не  вернешь  её  и  ведром  сметаны...
Бьёт  фонтаном  стих  из  открытой  раны!

И  вдыхай  теперь  пустотою  воздух,
То  ль  Исусу  верь,  то  ли  верь  Чапаю.
Не  сори  сурой,  зарываясь  в  прозу,
И  хвосты  руби  за  Читой  Китаю.

И  чеши  скорей  в  лоно  Мухосранска,
Отрывай  нору  для  любви  и  быта,
Там  кефир  и  с  маком  всегда  баранка,
и  такая  тишь,  что  и  жизнь  забыта.

Собирай  значки,  коробки,  лохмотья,
Бормотуху  пей  за  Мумбай  Бомбея,
Потому  что  лошадь  судьбы,  Авдотья,
На  погост  свезет  в  город  Балаклею...

Сердце  ж  без  души  не  имеет  страху,
Генеральских  жён  посылая  на  ...,
Может  снять  портки  и  сжевать  папаху,
Сохранив  последнюю  для  неё  рубаху!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472834
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 31.01.2014


Ксенофонт Обычайкин

Про полупопие

Кленовый  шум  и  шелест  перепуганный,  
скамейками  заведует  июль,  
крикливыми  воронами  поруганный,    
безделием  помноженный  на  нуль.  

Сиди  во  тьме  и  носа  не  высовывай,  
аллеи  дух  на  дьявола  похож,  
сжимай  в  зубах  мелодию  попсовую,  
гляди,  как  шоблу  собирает  ёж.  

Пока  пес-вечер,  Цербера  подобие,  
лакает  скуку  прямо  из  пруда  -  
ласкай  тугое  милки  полупопие,  
и  горячо  целуй  её  туда.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476064
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 31.01.2014


Сокольник

ЛЕТНИЙ ОТПУСК ( НЕБОЛЬШАЯ ПОЭМА 16+ )

На  юг,  любимая,  вперед!
Пришла  пора  любимой
Понежить  спинку  и  живот
Под  южным  солнцем  Крыма!

Приедем  в  тихий  городок,
Уютный  снимем  домик.
В  чудесный  солнечный  денек
Идем  на  пляж.  Ты  томик

Стихов  любимых  для  души
Несешь  в  руке..  Мы  шорты
И  майки,  точно  малыши,
Одели  на  курорте.

Долой  забот  тяжелый  груз!
Ни  слова  о  заботах
Не  говорим,  едим  арбуз,
Смеемся  до  икоты...

Подходим  к  морю.  Не  туда,
Где  люди,  точно  свинки,
На  полотенцах  в  три  ряда
Поджаривают  спинки,

Идем  на  камни  под  скалой
Мы  на  любимый  наш
Нудистский,  голый,  молодой,
Веселый,  добрый  пляж.

Здесь  изумительный  настрой,
Здесь  каждый  друг  и  брат.
Куда  ты  камень  за  душой
Запрячешь?  В  голый  зад?

Расположимся  на  камнях,
Вдвоем  пакет  вина
Меж  поцелуев  и  в  стихах
Мы  разопьем  до  дна.

А  рядом  парочки  сидят,
Любуются  на  нас.
К  себе  на  ужин  пригласят,
Смеются  всякий  раз,

Как  ты  стеснительно  идешь
Купаться,  прикрываясь...
Как  в  воду  плавно  ты  нырнешь,
Стыдливо  улыбаясь.

А  я  вослед  тебе  нырну
Решительно  и  смело,
И  под  водою  обниму  
Твое  нагое  тело.

Ты  отдалась  морской  волне,
А  я  тебя  ласкаю...
Лишь  рыбки  видят  в  глубине
Как  я  тобой  играю...

Заходит  солнце...  На  воде
Лишь  лунная  дорожка...
Я  на  тебе...  И  я  в  тебе...
И  под  тобой-  немножко...

Ты  восхитительна.  Нежна.
Пьяна.  Ты  морем  пахнешь...
Самозабвенно  влюблена
В  меня.  Желанья  наши,  

Безумства  наши  мы  с  тобой
осуществим  на  пляже,
И  утомленные,  домой
Уносим  счастье  наше.

И  настроения  полет
Летит,  не  прерываясь!
А  завтра  новый  день  придет
Навстречу,  улыбаясь.

Пусть  месяц  смотрит  к  нам  в  окно,
Как  ласковый    хазяин.
Тебе  нас  видно-  все  равно!
Смотри-  МЫ  ОТДЫХАЕМ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476100
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014


Сокольник

Крига

Кригою  вкрилася  рідна  земля.
Заледеніли  ліси  і  поля.
З  лютістю  гне  придорожні  тополі
Вітер  суворої  нашої  долі.

Вітер  недолі  лютує  над  краєм
Сонця,  тепла,  видатного  врожаю...
Що  ж  то  за  лихо  нам  сліпить  у  очі?
Вітер  розбою  та  темної  ночі.

Ні,  не  сама  ця  чума  надійшла.
Зграя,  що  рідний  народ  продала,
Травить  людей,  що  собак,  між  собою.
Віра  та  розум  вестимуть  до  бою

Наші  серця.  Хай  Земля  наша  мила,
Та,  що  Шевченка  на  світ  народила,
Зграю  змете  і  розколе  той  лід.
Прийде  весна,  і  оновиться  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476101
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014


Сокольник

Одиночество ( 16+ )

В  полночный  час
Танцуешь    в  комнате
Во  мраке  ночи...

Ты  мне  сейчас,
как  кукла  голая,
Отдаться  хочешь.

Обнажена,
Движенья  плавные,
И  ты    одна...

Ты  влюблена...
Мотив  печальный...
Бокал  вина...

Я  далеко.
Но  расстояния
Нам  не  преграда.

Мне  нелегко,  
Но  ожидание-
Моя  отрада...
 
И  до  тебя  
В  своих  мечтаниях  
Я  дотянусь.

Рукой  тепла,  
Рукой  желания,
Тебя  коснусь.

Я  дотянусь-
И  ты  почувствуешь...
И  вздрогнет  тело...

Исчезнет  грусть.
В  изгибе  чувственном
Ты  вся  несмело

Сама  возьмешь
Себя  изысканно...  
И  при  луне

Оргазма  стон,
Живой  и  искренний,
Подаришь  мне.

Умолкнет  стон...
Умолкнет  музыка...
Ты  голышом

Стихи  любви
Напишешь  памяти
Карандашом.

И  ляжешь  спать.
И  в  утомлении
Окончишь  вечер...

Ты  будешь  ждать.
И  будешь  верною.
И  будет  встреча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475872
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014


Сокольник

Хокку

У  кошки,  изящно  прилегшей  под  сакурой  в  цвету  отдохнуть,

Очевидно,  четыре  ноги,  усталых,  как  дремлющий  вулкан  Фудзияма.

Самурай,  познай  высшее  таинство  соития  миров!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475887
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014


Сокольник

Жіноча роздвоєність ( 16+ )

Жіноча  роздвоєність-  ніжна  чутливість,
Завзята  жагою  бажання  буремною.
І  поряд  настраханість  зради,  вразливість,
Засліплена  тою  підозрою  темною-

Це  все  у  природі  будови  жіночої.
Мабуть  недаремно  Природа  створила
Той  розріз  красивий  між  ніжок  дівочих...
Така  вже  будова  жіночого  тіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014


Сокольник

Осінній настрій

Осіннім  парком  ми  йдемо.
За  руки,  наче  діти,
Одне  одного  беремо.  
В  руках  осінні  квіти...

Злітає  листячко  з  дерев,
Ти,  мов  дитя,  ним  граєш.
Долоні  повні  набереш,
Мене  ним  осипаєш...

Сміється  сонечко  ясне...
Ти,  наче  сонце,  сяєш!
Бажання  шал  бере  мене,
Як  ти  із  листям  граєш.

Така  гарненька,  молода,
Сучасна  і  худенька.
Самозакохана-  біда!
І  в  мене-  чималенько...

Як  я  кохаю  чарівну
Тебе!..  Прийдем  до  хати,
Нараз  під  каву  роздягну,
І  буду  милувати...

А  за  вікном  кружляє  лист,
У  вікна  заглядає...
Злітай  в  віконце,  і  дивись,  
Як  я  тебе  кохаю!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475666
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014


Сокольник

Призраки ( 16+ )

Мы  всего  лишь  призраки...  виденья...
Нас  страшатся...  Полночь  бьет...  И  вот
На  могильных  плитах  без  смущенья
В  лунном  свете    водим  хоровод...

Мы  безумны,  молоды,  красивы...
Лунный  свет  покрыл  тебя  фатой...
Трепетные  ветви  мерзлой  ивы
Как  шатром,  укрыли  нас  с  тобой...

Холодна,  красива,  сексапильна...
Закружила  в  танце...  Отдохну,
И  нагую  на  плите  могильной
Лишь  в  одной  фате  тебя  возьму...

Я  красив...  И  ты  была  красива...
И  ревнива...  И  порой  ночной
Моего  случайного  порыва
Не  простила.  Кончила  с  собой...

Потерять  любимую  несложно...
Обрести...  Попробуй  обрети,
Коль  сравнить  с  тобою  невозможно
Каждую,  что  встретишь  на  пути...

В  свете  звезд  глаза  твои  я  видел,
И  взывал    печально  к  небесам,
Чтоб  простила,  коль  тебя  обидел...
И  в  тоске  с  собою  кончил  сам.

Живы  мы...  Блестят  во  мраке  очи...
От  всего  земного  мы  ушли.
И  кружится  в  снежном  вихре  ночи
Тема  нашей  жертвенной  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475485
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Сокольник

Воинам- Афганцам Майдана

Нам  еще  вспоминать,  и  солдатская  совесть  чиста,
И  "на  грани"  стоять  у  сожженного  нами  моста.
Нет  дороги  назад.  Мы  прикрыли  избитых  детей.
Можем  мы  рассказать,  как  любовью  покрыли  своей

Нашу  Родину-Мать.  Украину  должны  мы  спасти.
Мы  пройдем  сто  преград,  повстречавшихся  нам  на  пути.
Дома  не  ночевать-  ты,  родная,  пойми  и  прости-
Честь  Солдата  стоять  за  Свободу  всегда  впереди.

Я  еще  напишу,  как  холодные  ночи  легли.
Я  еще  расскажу,  как  гремели  разрывы  вдали.
Мы  на  наш  Третий  тост  вспомним  имя  твое,  Нигоян!
Мы  еще  допоем...  Дай  нам  мужество,    Афганистан!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475464
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Сокольник

Таксист ( Памяти Афгана )

Ночью  дорога
Кажется  долгой.
«Вжалась»  в  дорогу
Старая  "Волга".
"Едем,  начальник"-
И  путь  я  держу.
И  по  дороге
Тебе  расскажу-

припев
Как  шли  машины
По  серпантинам...
Копоть  соляры...
Запах  бензина...
Мины  душманов,  
Тревожные  сны...
Запах  Афгана...
Память  войны...

Черные  тени
Проносятся  мимо...
Не  БэТээР  у  меня,  
А  машина.
Не  «шурави»,  
А  водитель  такси...
Я  расскажу  тебе,
Только  спроси-

припев
Как  шли  колонны
По  серпантинам...
Копоть  соляры...
Запах  бензина...
Мины  душманов,  
Тревожные  сны...
Запах  Афгана...
Память  войны...

Чтобы  не  уснуть-
Поддержи,  друг,  беседу.
Вот  довезу,
И  домой  я  приеду,
выпью  я  стопку,
Лягу  в  кровать,
И  эти  сны
Мне  приснятся  опять-

припев
Как  шли  машины
По  серпантинам...
Копоть  соляры...
Запах  бензина...
Мины  душманов...  
Тревожные  сны...
Запах  Афгана...
Эхо  войны...

Сокольник          22.12.  2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475231
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Сокольник

Дим вітчизни

Край  задумливий  серця  мого...
Над  полями  холодними  мла...
Я  повік  не  полишу  його,
Землю  цю,  що  життя  надала.

Я  не  можу  залишити  світ
Мрій  дитячих,  юнацьких    забав,
Днів  суворих,  закутих  у  лід,
Щастя  час,  де  кохання  пізнав...

Світ  великий-  є  час  вирушать
Пізнавати  краї  чарівні..
Я  піду...  та  повернусь  назад.
Це-  коріння...  Без  нього  мені

Не  живеться...    Душа  України...
Дим  Вітчизни...  Малиновий  дзвін
Над  землею  вечїрньою  лине...
Просто  в  серце  вливається  він.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475236
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Сокольник

Пыль веков ( осада Акры )

Акра  в  Сирии-  старая  крепость
Полпути  от  Индии  до  Египта.
Ветхой  древности  вся  нелепость.
Пыль  веков  по  пескам  разлита...

Пал  Египет,    Бонапартом  взят,
Неожиданно,  дерзко,  смело,
Только  в  нем  оставаться  нельзя-
Он  блокадой  сдавлен  умелой.

Это  Англия,  гроза  морей,
Это  Англия,  враг  опасный,
Дело  их-  мировая  империя.
Лозунг  их-  разделяй  и  властвуй.

Поразить,  ухватить  за  шею
Англичан  мировую  идею
Выступают  в  путь  легионы
Сквозь  пески  веков  Вавилона.

Лишь  бы  в  Индию  им  прорваться-
Ждут  измученные  легионы
Индии  сказочные  богатства.
Индии  ждущие  миллионы.

Бонапарт  осаждает  Акру-
Крепость  древнюю,живую  еле.
Лишь  порыв,  чтоб  сломить,  прорваться-
И  свободен  путь  ему  к  цели.

Но  упорно  держится  старое,
Но,  сплотившись,  держится  древнее,  
И  в  жестоких  боях  наравно
Гибнут  праведники  и  неверные.

И  боев,  и  чумы  жар  познавшие,
Тают  храбрых  его  легионы,
Без  еды,  без  питья,  уставшие.
Так  жестоки  войны  законы.

И  от  ярости  обезумев,
От  усталости  обессилев,
Натыкается  порыв  юный
На  арабскую  сталь  ассасинов.

И  под  солнца  жаром  палящим
из  последних  сил  и  досадно,
Он  ведет  легионов  остатки
Тем  же  самым  путем  обратно.

Так  идее  великой,  новой,
Древний  бог,  кровожадный  Молох
Распростертые  крылья  ломает.
Пыль  веков  преграждает  дорогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475071
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014


Сокольник

Молотовский коктейль любви ( 16+ )

Рушится  прошлое  на  площадях.
Рушится,  рушится  все  в  головах.
Ночи  пронизаны  снежною  мглою...
Мы  в  эту  ночь  не  замерзнем  с  тобою.
Сладковозвышенно  в  мир  влюблены,
Видим  вдвоем  Революции  сны.

Здесь,  в  уголке  потаенных  желаний,
Мы  отогреемся  в  неге  слияний.
Родина  время  нам  даст  отдохнуть,
Просто  согреться  любовью  чуть-чуть...
В  жажде  любовной  измята  постель...
"Молотовский"  изготовим  "коктейль"...

Этот  рецепт  в  совершенстве  познали.
Кровь  площадей  в  свое  тело  впитали.
В  жажде  познанья  вхожу  я  в  тебя,
В  ушко  желанья  шепчу  я,  любя  -
Рушится  прошлое  на  площадях,
Кружится,  кружится  мед  в  головах...

Родине  нашей  сейчас  мы  поможем.
Ингредиенты  смешаем,  умножим
Страсть  первобытную  с  дрожью  сольем,
Трепетом  наши  тела  обовьем,
Девичью  гордость  сольем  с  униженьем
Поз  утонченных..  Глубоких  вхождений...

Этой  энергии  темная  сила
В  сладкой  истоме  нас  соединила...
Мы  отогреемся,  мы  отдохнем,
И  леденеющий  мир  подожжем!!!
Рушится  прошлое  на  площадях...
Кружится  счастье  у  нас  в  головах...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014


J. Serg

Перевод с укр. стихотворения Р. Скыбы

*        *        *

Не  закрывайте  окнам  свет.  
Пусть  смотрят  на  дожди.
Пусть  небеса  стекают  с  вет-
вей  нам  на  плащи.
Я  -  тот,  кто  вымок  и  замерз,
я  ролью  жить  готов.
Со  мной  согласен  бурый  пес  -
враг  тентов  и  зонтов.
Закончат  звезды  свой  полет
средь  лужи  бытия.
Не  закрывайте  окнам  свет.
Там  бурый  пес  и  я.

РОМАН  СКИБА

*        *        *

Не  зачиняйте  вікнам  світ.
Хай  дивляться  в  дощі.
Хай  небеса  стікають  з  віт
На  ваші  на  плащі…
Я  —  той,  хто  трохи  змок  і  змерз.
Це  теж  важлива  роль.
Зі  мною  згідний  бурий  пес  —
Противник  парасоль.
Завершать  зорі  свій  політ
На  дні  калюжних  плес.
Не  зачиняйте  вікнам  світ.
Там  я  і  бурий  пес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474911
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014


Сокольник

РИМ ( ПОЕМА 16+ )

Сяйте,  палаци  Великого  Рима!-
Міста  величного,  світу  окраси!
Де  ще  побачиш  такі  акведуки?
Де  ще  побачиш  Величчя  таке?

Вулиці,    де  гомінливого  люду
Натовп  змішався  багатих  і  бідних?
Де  ще  побачиш  піднесення  духу?
Де  ще  побачиш  театру  розцвіт?

Де  ще  у  світі  існують  Закони,
Більш  досконалі  від  Римського  Права?
Де  ще  побачиш  величчя  Арени,
Смерті  порив-  гладіаторів  бій?..

...Пир  у  Нерона  в  величнім  палаці
Фрукти  у  вазах,  у  келихах  вина...
Юні  раби  в  білосніжних  туніках
Страви  підносять  поважним  гостям.

Гості  хмільні  полулежать  на  лавах,
Їх  обіймають  гетери-  коханки,
Діви,  з  якими  красою  зрівнятись
В  світі  не  зможе  і  Сонце  саме.

Вже  виступали  чудові  актори,
Вірші  і  оди  співали  Нерону...
Зранені  воїни-  преторианці
Мовчки  похмуро  на  чатах  стоять.

Все  остобридло...  Пісні  надоїли,
Вихили  мімів,  кривляння  акторів.
Нині  Нерон  не  читатиме  віршів-
Наче  натхнення  сьогодні  нема...

Що  ж  бо  придумать,  щоб  час  скоротити?
Чим  ще  зайнятись?  На  що  подивитись,
Щоби  натхнення  для  віршів  з"явилось?-
Думає  в  смутку  Великий  Нерон...

Двое  дівчат,  зовсім  юні  рабині,
В  білих  туніках,  з  стрункими  ногами,
Взутими  в  грецькі  красиві  сандалі,
В  горщиках  вина  підлить  принесли.

"Гляньте,  які-ж  бо  красиві  дівчатка!
Де  вас  купили?  Звідкіль?  Ви  цнотливі?
Нумо  сюди!"  -  І  Нерон  підійнявся-
"Будете  битись  для  мене  на  смерть  !

Зараз-но  скиньте,  дівчата,  туніки!
В  руки  мечі  вам,  щити  і  шоломи.
Хочу  дивитись,  як  б"єтеся  голі.
Хто  переможе-  я  цноти  лишу."

З  гомоном  зразу  палац  підійнявся-
"Мудрий  Нероне!  Повік  тобі  слава!
Лиш  Син  Богів  так  надумати  може!"-
Гості  прокинулись  з  п"яного  сну.

Місце  звільнили  миттєво  актори...
Гомін  ущух...  Зброю  внесли  до  зали.
Дивляться  всі...  І  стоять  серед  зали
Двоє  оголених  юних  дівчат...

...Бачили  ви  гладіаторів  битви?  
Воїни  б"ються  сміливо  і  мужньо...
Що  тут  поробиш?-  дівчата  з  наказу
Кинулись  битись  одна  на  одну.

Рухи  їх  ніжні,  пластичні,  дівочі...
Їхні  тіла  вкриті  потом,  вологі...
Гості-цінителі  судять  зі  смаком
Хто  переможе...  Складають  заклад.

Битись  дівчата  зусім  не  уміють.
Руки  тонкі  ледве  зброю  тримають.
Ніжки  тремтять,  важко  дихають  груди...
І  не  підняти  важкого  щита...

Та  незважають  на  страх  і  на  втому...
Лязкіт  мечів  дзеленчить  все  сильніше.
Що  може  бути  величніше  цілі-
Цноти  лишить  Небожитель-  Нерон?

І-  кульмінація-  рухом  сміливим
Подруга  рветься  затято  до  цілі!
Подруги  руку  підняту  відбивши,
Груди  маленькі  пробила  мечем...

Дівчина  бідна  додолу  упала,
Ноги  красиві  в  судомині  звились,
Тіло  здригнулось...  Меч  гострий  у  серце
Як  чоловічий...  в  жіночу...  ввійшов.

Взяли  дівчину  раби  чорнолиці
Просто  за  ноги,  і  тіло  біляве
Витягли  з  зали,  підняли  на  руки,  
Та  до  гемоній  віднесли  нараз.

А  переможиця,  горда  й  смілива,
Кинувши  зброю,  розпечена  з  шалу,
Стала  навколішки  перед  Нероном
І  на  підлозі  йому  віддалась.
...          ...        ...        ...        ...

Весело,  шумно  в  величнім  палаці.
Про  непоборну  жагу  перемоги,  
Попри  припони  досягнення  цілі
Вірші  натхненні  читає  Нерон!..
...        ...        ...        ...        ...

В  ямі  бридкій,  де  скидають  відходи,
Де  лиш  зневажені  шлюхи-повії
Плотських  утіх  тих  сумні  артефакти,
Мертвих  дітей  викидають  своїх,

Тіло  дівоче  цнотливо  лежало,
Наче  на  темному  сонячний  промінь...
Мов  перламутр...  і  бродячі  собаки
з  хижим  гарчанням  терзали  його...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474845
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014


Сокольник

Непонимание

Я  пытался  тебе  объяснить-
Ты  не  слушаешь  голос  любви...
Как  же  просто  меня  обвинить,
Прикрывая  обиды  свои!

Я  пытался  тебе  позвонить-
Только  ты  лишь  молчишь  в  телефон...
Между  тем,  как  понять  и  простить-
Непреложный  житейский  закон.

Я  пытался  тебе  написать-
Но  письмо  возврашает  ИНЕТ...
Очевидно,  меня  понимать
Никакого  желания  нет.

Дней  потоком  печаль  излечу-
Стиснуть  зубы,  и  молча  страдать...
Ничего  от  тебя  не  хочу-
Силы  кончились  бисер  метать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474204
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Сокольник

Умейте любоваться

Умея  любоваться  красотой
Разливов  рек,  закатом  и  восходом,
Любуйся  уходящими  на  бой
Последними  солдатами  свободы.

Впитай  в  себя,  любуясь  красотой
В  огнях  тревожных,  в  зареве  пожаров,
Суровых  лиц  поток  волны  морской,
Как  сагу  о  парижских  коммунарах.

Умейте  любоваться  красотой
Последнего  форпоста  баррикад,
Омытых  кровью  грешной  и  святой,
С  которых  больше  нет  пути  назад.

Проникшись  грохотом  набатных  барабанов,
Суровым  обликом  восставшего  народа,
Огнем  в  глазах  и  боевой  кровавой  раной,
Любуйся  заревом  пришествия  Свободы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474036
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Левчишин Віктор

КОХАЮТЬСЯ ДВОЄ

[i]Дарунок  Лоредані[/i]


Гарно,  коли  кохаються  двоє,
Навіть  якщо  тільки  вербально  -
Фізично  вони  не  торкаються,
Кохання  у  них  віртуальне.

Вони  пишуть  красиві  сонети,
Але  частіше  -  щирі  вірші,
Високі  мрії  їх  мінарети  -
Далеко  пісні  линуть  вночі.

Увесь  світ  зачаровано  чує,
Як  б'ються  в  такт  їх  радо  серця,
І  шепочемо  ми:  "Алілуя!
Почуттів  хай  вирує  життя!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473858
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Сокольник

Літні люди

Старенькі  кволі  люди
В  немодній  одежині,
Як  згорблені  верблюди,
Крокують  по  стежині...

Вона  його  тримає
Щоб  він,  бодай,  не  впав.
А  серце  пам"ятає,
Як  він  її  тримав...

Кохання  відлетіло
Невідомо  куди...
Лиш  вірність  залишилась-
Минулого  сліди.

Немов  шепоче  доля-
Мине  усе,  мине!..
І  серце  мимоволі
Схиля  до  них  мене.

Старенький  та  старенька,
Ви  листя  золоте,
Мов  таїнство  натхнення-
Високе  та  просте...

Вони,  старі,  пізнали
Всі  таїни  буття.
Як  час  телеканалу
Кінчається  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473941
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Сокольник

Останні

Вони  останні  мали  в  битві  відійти,
Коли  все  гинуло  і  сенсу  вже  не  мало,
Сувору  долю  розділивши,  мов  брати,
Прикривши  всіх,  поволі  відступали...

Не  встигли...  Та  стоятимуть,  поки
Холодні  губи  прошепочуть  "мамо"...
Закриють  очі  листя-мідяки,
Проллється  дощ,  змочивши  їх  сльозами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473811
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014


Каминский ДА

Женщинам Клуба

Наш  Клуб  Поэзий  –  наш  ковчег.
Уж  как  сказать  –  не  знаю!
Почти  эдем,    души  запев
(Эдем  –  синоним  рая).
Здесь  есть  Любовь,  здесь  Вера  есть,
Надежды  окрыляют.
Здесь  есть,  кто  от  рожденья  здесь,
Кто  дело  продолжает.
Здесь  есть  кому,  за  что  любить,
Здесь  крылья  вырастают.
Возможно,  ль  цветик  не  любить,
Когда  благоухает?
В  ваш  женский  день,  в  весенний  день
Цветите,  расцветайте.
Пусть  прочь  бежит  печали  тень  –
Вас  ценят  здесь,  уж  знайте.
Затмить  умом  и  красотой,
Улыбкой,  вдохновеньем?..
Секрет  таите  не  простой.
Успехов  вам,  везенья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405936
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 19.01.2014


Ксенофонт Обычайкин

Проституция…

Проституция  президентская,
молодецкая  стать  предательства.
Эх,  страна  моя,  волость  энская,
где  сиятельство  от  стяжательства.

Богословие  в  нас  фамильное,
и  оранжевость  кривобокая...
Повяжите  бондану  стильную,
и  читайте  молитву  окая.

Птицы  беркуты,  птицы  курицы
ощитинились,  одубинились.
Небо  Киева  нынче  хмурится.
Йолку  вдруг  в  партизаны  приняли.

Все  путем.  Не  зовите  Путина.
Он  границы  завел  колючие.
А  калужский  старик,  иудина,
Папередников  словом  мучает.

Пароходы  и  луноходики,
винтокрылые  вертолётики  -
пусть  над  нами  взлетают  ходики
и  сдувают  песчинки  готики.

Пробиотики,  биороботы  -
так  внутри  вызревает  музыка,
мы  не  люди  уже,  а  хоббиты,
по  майданам  не  ходим  -  юзаем.

Дай,  Бог,  силы  нам  балалаечной,
от  орды  златой  дай  нам  волюшку!  
Захвати  с  собой  ключик  гаечный
чтоб  чинить  добро  в  чистом  полюшке!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463683
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 18.01.2014


Сокольник

Вірність

Коли  я  в  дальній  стороні,
Крізь  морок  ночі
Я  чую-  серце  по  мені
Твоє  тріпоче.

Як  крізь  вітри  шляхом  своїм
Пройти  зумію,
Кохання  полум"ям  твоїм
Себе  зігрію.

Не  вразить  сумніву  змія
Сердечну  гідність.
Понад  усе  ціную  я
Жіночу    вірність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473415
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014


Biryuza

**

жодних  старих  портретів  тобі  над  ліжком,
тільки  краєчок  світла  й  холодна  ковдра.
нишком  рахуєш  дні  і  малюєш  знижки
на  самоту  й  давно  перестиглу  гордість.
жодних  тобі  листів  у  поштовій  скрині,
кіт  відібрав  тепло  і  собі  на  вихід.
лінії  страху  повз  сон  у  дичаві  тіні,
лихо  ж  дається  тим  хто  боїться  лиха.
жодних  тобі  дзеркал  і  країн  казкових,
супровід  -  ранок  в  кістлявих  римах.
мова  ж  дається  тим,  хто  боїться  мови,
і  якщо  в  безвість,  
то  неодмінно  з  ними...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473200
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014


Наталя Данилюк

Допоки посвіт…

[img]http://cs616719.vk.me/v616719136/249d/TcBBUghrz-I.jpg[/img]

Мені  тепер  поїхати,  як  вмерти,
Як  кинутись  у  прірву  з  висоти!..
Потрошить  вітер  вижухлі  конверти,
В  яких  твої  нечитані  листи.

Мені  би  десь  укритися,  та  сила
Взаємного  тяжіння,  як  магніт,
Мене  знаходить,  де  б  я  не  ходила,
І  штормом  розколисує  мій  світ.

Аж  у  сплетінні  тріскають  волокна
І  рвуться  жили  струнами  в  мені...
Тремтить  душа,  до  ниточки  промокла,
І  гасить  місто  цятками  вогні.

Під  хриплий  гул  останнього  трамваю
Твоє  спокійне  дихання  ловлю
І  край  вікна,  мов  скрипка,  завмираю:
Ні  поруху,  ні  зойку,  ні  жалю

За  тим,  що  відійшло  і  не  збулося,
Хіба  щось  буде  вартісним  без  нас?
Пірнало  світло  у  твоє  волосся,
Допоки  по́світ    сонний  не  погас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473190
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014


Сокольник

Літній настрій

Літній  дощ  веселий,  ніжний,  сонячний...
В  сяйві  світла,  ніби  вся  оголена,
Ти  мандруєш  в  сонячному  промені
у  прозорість  платтячка  огорнута.

Струмінь  сонця  з  неба  б"є  напружено...
Літній  настрій...  У  себе  закохана,
Ти  зняла  сандалі.  Між  калюжами
Ти  стрибаєш  ніженьками  босими...

Ти  всим  тілом  рвешся  на  побачення,
Вся  легка,  мов    пташка  наполохана.
Зачекався  під  дощем,  та  бачу  я-
Боже,  як  же  я  в  тебе  закоханий!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472916
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014


Сокольник

ЛЕДЕНЦЫ ( рассказ о тех, кто повидал печальный край)

С  утра  Серегу  снова  тошнило.  Он  уже  привык  к  этому  муторному  состоянию  больного  гепатитом,  этим  бичом  ТуркВО,  когда  человек  ходит  желтый,  как  лимон,  и  от  одного  вида  пищи  его  выворачивает  наружу.  Кто-то,  видимо  считавший  себя  весьма  умным  и  прозорливым,  некогда  сказал,  что  это,  мол,  «болезнь  грязных  рук».  Беда  лишь  в  том,  что  когда,  а  главное-  зачастую  где  солдату  мыть  их,  эти  руки?  Оттого  они  у  него  в  том  же  состоянии  мытости,  как  и  алюминиевая  ложка  в  кармане…
В  данном  же  случае  руки  были  вовсе  ни  при  чем.    Всю  ночь  Серега  мучился,  развороченный,  резаный-перерезаный  живот  болел  всю  ночь,  температурило  и  знобило,  сна  не  было,  было  какое-то  полузабытье,  казенное  тонкое  одеяло  в  плохо  протопленном  коридоре  столетней  давности  одноэтажного  барака  инфекционного  отделения  термезского  госпиталя  не  грело.  Все  же  Серега  был  рад  этому  коридору.  После  того,  как  несколько  дней  назад  он  был  «изгнан  из  рая»  переполненной    палаты  гнойной  хирургии  такого  же  вот  древнего  здания,  пришлось  прожить  несколько  дней  в  холодной  и  вонючей  солдатской  палатке,  набитой  больными  гепатитом  и  тифом.  
Беда  никогда  не  приходит  одна,  и  начавший  было  приходить  в  себя  изрезанный  организм  был  «добит»  гепатитом,  явно  «подхваченным  уже  в  госпитале.    Место  в  палате  у  печки  в  хирургии  пришлось  покинуть,  а  ведь  как  там  казалось  уютно  и  хорошо.  Целый  день  можно  было  лежать,  просто  лежать,  даже  вот  так,  ничего  не  делая,  в  приятной  легкости  температуры  и  просто  беседовать  с  соседом-  парнем  из  чечни  с  оторванной  по  колено  ногой,  или  слушать,  как  скребут  мыши  под  половицами…  Часто  ли  такое  выпадает  солдату?  Ценим  ли  мы  подобные  моменты  безмятежности  на  гражданке?...
Серега  не  успел  особо  подружиться  с  кем-либо  из  палатки,  ему  было  плохо,  он  кое-как  ходил,  скорчившись  и  неся  себя,  как  переполненный  бокал,  на  перевязки,  пытался  «вдавить»  в  себя  отвратительной  варево  солдатской  полевой  кухни-  кухня  стояла  тут  же,  среди  палаток,  на  заднем  дворе  инфекционного  отделения,  и  поварюга  помешивал  в  ней  то  «кирзу»,  то  рис,  то  макароны-  все  одинаково  несъедобное  даже  здоровому  человеку,  и  уж  вовсе  немыслимое  в  его,  Сереги  состоянии.
Но  вчера  на  обходе  врач  узбек  шушукнулся  с  сестрой,  Серега  и  не  прислушиваясь  понял,  что  дело  вовсе  плохо,  и  сестра,  вернувшись  после  обхода,  отвела  его  в  этот  вот  коридор.  Здесь  Серега  тоже  был  не  один,  коридор  был  забит  койками,  однако  все  же  было  не  в  пример  комфортнее.  Единственно,  поговорить    было  вовсе  не  с  кем,  ходить,  кроме  перевязок  и  сортира  сил  было  маловато,  а  сосед,  парень  узбек  с  отмороженными  почками  и  тем  же  гепатитом,  по  русски  почти  не  говорил,  лишь  порой  мычал  от  боли.
Все  эти  последние  дни  Серега  не  разговаривал  ни  с  кем,  но  сегодня,  несмотря  на  жар  и  тошноту,  он  почувствовал  какую-то  торжественную  особенность  этого  дня.  И  правда-  шел  последний  день  уходящего,  1982  года.  Весь  незамысловатый  персонал  отделения,  кроме  дежурящих,  уже  готовился  к  празднованию,  кто  дома  в  семьях,  кто    в  кампаниях  и  общагах,  и  мысли  их  были  уже  далеко  от  этого  Богом  забытого  госпиталя.  Госпиталь  был  переполнен,  он  был  явно  не  рассчитан  на  такой  наплыв  больных  и  раненых,  которых  стальной  вьюгой  принес  в  эти  края  Афган.  Да  и  сам  Термез,  прежде,  видимо,  уютный  провинциальный  пограничный  городок,  превратился  с  приходом  в  жизнь  страны  Афгана  в  набитый  битком  войсками  прифронтовой  город,  с  патрулями,  грозящими  солдату  «зинданом»  (так  нарекла  в  этих  краях  солдатская  молва  гауптвахту)  на  каждом  шагу.    
Термезская  зима  как  русская  осень,  чувствуется  сырая  близость  Аму-Дарьи,  мрачно  и  зябко,  часто  дует  многодневный  унылый  ветер-  «Афганец»,  и  в  душе  у  людей  ощущение  какой-то  мышеловки,  какой-то  безысходности,  что  ли,  чувство,  что  вот  вырвался  ты  из  края  земли-  Афганистана,  и  опять  оказался  на  каком-то  унылом  краю  земли.    С  этой  неустроенностью  быта,  с  этой  трудностью  отсюда  уехать,  билетов  ведь  хронически  нет  ни  на  поезда,  ни  на  самолеты,  с  этим  постоянным  ощущением  присутствия  войск  и  приснопамятного  полигона,  с  этим  реальным  ощущением  присутствия  «речки»  и  возможностью  в  любой  миг  оказаться  «за  ней»…
И  все  же  не  только  приближение  Нового  года  вносило  какою-то  необычное  ощущение  торжественности  в  Серегину  душу.  Что-то  еще  более  важное  должно  было  вот-вот  случиться.  В  душе  уже  несколько  дней  царило  успокоение,  какая-то  отрешенность.  Много  дней  Серега  не  мог  заставить  себя  написать  письма.  И  родные,  и  друзья,  и  уже  подзабывшая  его  и  исчезающая  знакомая  девчонка,  они  все  давно  уже  были  где-то  там,  за  гранью    той  иной  жизни,  к  которой  есть  ли  возврат?    Теперь  же  и  сами  они  казались  ему  кем-то  из  вовсе  уж  иного,  потустороннего  мира,  и  интерес  к  этому  миру  стремительно  угасал,  как  болезнь  угасила  аппетит.  
День  был  длинным,  необычно  длинным,  хотя  ничего  особого  не  происходило.  Сестра  принесла  капельницу,  но  сама  мысль  о  царапании  иглы  по  исколотым  венам  была  столь  невыносима,  что  Серега  уперся,  и  милосердная  сестричка  пожалела  его  и  унесла  капельницу.  Затем  он  попытался  съесть  что-то  из  этого  госпитального  варева  (  о,  где  вы,  «афганский»  паштет,  тушенка  и  сгущенка!-  в  Афганистане  правда  солдат  кормили  неплохо,  но  в  этот  день  вовсе  уже  не  думалось  даже  о  настоящей  еде),  съесть  ничего  не  смог,  отхлебнул  противно-сладковатой  воды  из  трехлитровой  банки,  и  встал.
Это  был  просто  подсознательный  последний  рывок  к  движению,  как  выражению  жизни.  Мысль  запаздывала.  «Надо…  Надо…»-  а  что  надо?  Желание  чего-то  пробудилось  раньше,  чем  понимание  действия.  Серега  встал  и  пошел  под  хирургический  корпус.  Он  просто  уже  не  мог  быть  в  этом  инфекционном,  казалось,  что    сам  вид  его  обитателей  разъедает  его  изнутри.
 Здесь  Серега    встретил  у  крыльца  хирургии  знакомого  по  палате  парня,  попросил  закурить.  Парень  был  «самострел»,  но  "самострел"  невольный,  и  эта  невольность  была  настолько  очевидна,  что  заподозрить  парня  в  умышленном  увечьи  было  невозможно.  По  боевой  тревоге,  ночью,  спросонок,  он,  схватив  автомат,  случайно  сам  послал  себе  в  живот  пулю.  Сейчас,  как  и  Серега,  он  мучился  страшными  болями  в  животе,  но  заражение  гепатитом  его  миновало,  и  парень  теперь  рассчитывал  на  комиссию  и  возвращение  домой.  
Посидели,  покурили.  Солдаты    постоянно  «стреляют»  курево  друг  у  друга,    даже  слова  из  песни-  «друг,  оставь  покурить-  а  в  ответ  тишина…»  приобретают  иной,  юмористический  смысл.  
«Знаешь  ведь,  как  ТуркВО  расшифровывается?-  Только  Умершим  Разрешено  Командованием  Вернуться  Обратно.  А  я  вот  эту  поговорку  обману.  Комиссуют,  поеду  домой,  долечусь,  и  по  девчонкам…»-  мечтательно  говорил,  затягиваясь  сигаретой  парень,  а  Серега  вдруг  поймал  себя  на  мысли,  что  сейчас  отчего-то  совсем  не  завидует  ему.  Его  уже  интересовало  иное.  Воздух  был  чист  и  прозрачен,  и  хмурое  термезское  небо  ему  показалось  таким  необъятно  большим…  
Как-то  безрадостно  поздравили  друг  друга  с  наступающим  Новым  Годом,  как-то  неуверенно  пожелали  встретиться  завтра,  и  Серега  вдоль  забора,  обгаженного    дерьмом  (под  него  постоянно  ходили  солдаты-  палаток  было  много,  а  сортиров  мало,  да  и  ходить    далеко)  поплелся  в  свой  инфекционный  корпус.  
Он  еще  сходил  на  перевязку.  Рана  не  заживала,  гноилась  все  больше,  но  его  это  уже  как-то  не  отчаивало.  Торжественное  успокоение    заполняло  душу.  Он  пришел  в  коридор  и  лег  на  койку.    Вечерело.  Серега  укрылся  с  головой,  пытаясь  угреться,  не  смотря  на  бьющий  его  озноб,  и  уснул.  И  увидел  яркие  цветные  сны.  Снов  было  два.  В  первом  он  с  другом  детства  запускал  в  чистое  летнее  небо  кордовую  модель  самолета.  Сон  был  до  того  яркий,  что  Серега  даже  ощутил  во  сне  непередаваемый  аромат  эфира  и  керосина.  Было  здорово,  солнечно    и  интересно.  Друг  сейчас  успешно  «отмазался»  с  помощью  «родаков»,  убедительно  «косит»  от  армии,    хотя  и  здоров,  как  бык,  но  хотя  сознание  этой  несправедливости    отчего-то  присутствовало  даже  в  таком,  «детском»  сне,    никакой  обиды  не  было.  
А  во  второй  сон  пришла  девчонка-одноклассница,  они  вдруг  оказались  одни  в  пустом  и  гулком  подъезде  дома,  сквозь  пыльное  окно  струились  потоки  света,  в  этих  лучах  Серега  увидел    гибкое,  изящное,  как  бы  нагое,  упругое  девичье  тело  под  облегающей  школьной  формой,  и  так  захотел  дотронуться  до  ее…  Он  уже  потянулся  к  ней,  даже  почувствовал,  как  рука  скользнула  под  платье…  Девчонка    нежно  посмотрела  на  него  и  спросила  -«Ты  с  полевой  почты?»
Кто-то  тряс  его  за  плечо.    В  полумраке  коридора  над  ним  стояла  незнакомая  медсестра  с  каким-то  пакетиком  в  руке,  а  за  ее  спиной  стоял  нерусский  солдат  с  мешком,  полным  таких  пакетиков.  «Ты  с  полевой  почты?»-  торопливо  и  сурово  спросила  сестра,  нерешительно  держа  в  руке  пакет  с  леденцами.  Еще  не  расставшись  до  конца  с  таким  желанным,    блаженным  сном,  Серега,  ничего  не  поняв,    буркнул  нечто  невразумительное,  отдаленно  напоминавшее  «а  пошли  вы…»,  сестричка  отдернула  пакетик,  и  они  с  солдатом  поспешили  дальше.  Очевидно,  его  сочли  солдатом  не  с  полевой  почты,  а    солдатам  не  с  полевой  почты  (то  есть  несшим  службу  в  "союзе",  по  "эту  сторону  речки")  подобный  изыск  гастрономии  не  полагался  по  статусу.  
Только  теперь  Серега  очнулся  и  привстал  на  кровати.  В  недалеком  проеме  открытой  двери  офицерской  палаты  бубнил  принесенный  кем-то  телевизор.  Впервые  на  экране  шел  яркий,  как  брызги  шампанского,  веселый,  беспечный,вовсе  из  другого  мира,  из  другой  жизни,  фильм  «Чародеи»,  из  палаты  доносились  радостные  возгласы-  офицеры,  разумеется,