[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vz5EAQUZpAY[/youtube]
Є слова такі, що надихають,
Як у спраглий день жива вода.
Болі і питання всі зникають,
І від них упевнена хода.
ДОБРИЙ ДЕНЬ,СПАСИБІ, ТОБІ РАДА!
Стоголоссям линьте на весь світ!
Ці слова завжди душі відрада,
Дивослів"я кличуть нас в політ.
І немов на зріст стаємо вищі,
І біда уже не є біда.
Ось такі властивості цілющі,
Ніжне слово ось, як вигляда!
І теплом зігріті, ми - щасливі.
Не такий жорстокий уже світ,
І здається все тоді можливе...
Хай цвіте в серцях цей дивоцвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848902
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 03.02.2024
[youtube]https://youtu.be/3zmxJXBEkmc[/youtube]
[i][b][color="#316306"]Зі старістю стаємо ми скрипучими,
як дерево старезне на вітрах,
але ж, дав Бог, ще не такі старющі ми,
щоб допустити випадковий страх.
Xоч скрипимо потертими кістяшками,
йдучи, неначе в пекло, в нікудѝ,
літа свої несучи тяжко, ми
й не мислимо про Божії суди.
Отож, наперекір смертей живучості,
упевненість в живучості живе –
беруть в будові світу участь ті,
хто й в смертнім одрі мріє про живе.
Й живучою в народі є сентенція,
живуча, знать, як дерево живе –
повідати тут маю вам протѐ це й я –
корода, що скипить, вік проживе.
Скрипучість древ – вкрай знакова прикмета
нового часу, що крізь твань гряде…
Не згаяти б – мета старого кметя:
коли той світ відродиться... І – де.[/color]
[/b]
27.05.2023
_______
*сукувате дерево (https://slovnyk.me)
На світлині - "вузлувате" дерево в парку
Кельна, що надиxнуло автора на роздуми.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984463
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 03.02.2024
Осінь малювала фарбами в саду.
Айстрам та жоржинам — колір до ладу.
Небо заколисував зоряний скрипаль,
У вечірніх сутінках гасла пастораль.
Промінь відтворила між багряних віт,
Стежку застелила до моїх воріт.
Як ішла по вулиці вербам молодим
Фарбувала листячко кольором рудим.
Вгледіла калину, близько підійшла,
Щось поміркувала, пензлем повела.
І тепер від осені багряніє сік
З гіркуватим присмаком в ягодах щорік.
Скинув камизельку величавий дуб,
Виграє на сонці золотавий чуб.
Скільки літ — то байдуже… Що йому мороз!
Хоч малюй, художнице, вітер серед гроз.
Кольором брунатним підвела красу,
Яблукам і грушам додала росу.
А коли втомилася, то спочити сіла,
В неї залишилася тільки фарба біла.
Що робити з нею думала-гадала
Та й перед світанком грудневі віддала.
Грудневі віддала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935749
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 06.01.2022
Не страшні́ буревії, коли серце гаряче,
Не живем без надії і сміємся і плачем.
Наше перше кохання, все життя зігріває
І думками так ніжно до грудей пригортає.
Так, як зорі яскраві в небі темному сяють,
Так птахи перелітні знов додому вертають.
Коли сонце до себе, закликатиме весну,
Дощ веселкою в небі залишить перевесло.
В кольорах тих і радість і думки не здійсне́нні,
Лиш би тільки лукавість не ловити у жмені.
Лиш би тільки кохання не було у дурмані,
Не зростала безодня, та глибока між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895662
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 09.07.2021
Я твої цілую руки
І топлюсь в твоїх очах.
Роз'єднала нас розлука,
Та вернув до тебе шлях...
Довго, довго йшов по ньому,
Лабиринтами кружляв.
Та повір, що ту дорогу,
З перешкодами долав...
Як лили́ дощі осінні,
Слухав їх мелодії.
Як лягав на вії іній,
Вії згадував твої.
А коли весна всміхалась
І стелила білий цвіт.
Ти у снах моїх з'являлась
І від того меркнув світ.
Зігрівало тепле літо,
Разом з ним любов твоя.
Маковим торкала цвітом
І волошками в полях...
Обійняв, притис до себе,
Ти навік любов моя.
Посміхалось до нас небо,
З нами серце розмовля.
І тепер, коли зустрілись,
Руки ніжно цілував.
Все збулося, як хотілось,
Вітерець пісень співав...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918318
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 09.07.2021
Бринить сльоза і серце ниє –
Вмирають бурні почуття:
Обвалом пронеслись надії,
Обвалом котиться життя.
Тяжка, хвилююча година…
Все, що цвіло – кругом зола…
Зійшло, немов прибійна піна,
Немов - пожовкла ковила.
Вже уповільнились потреби,
Немає, бігу без кінця…
Не чую звісточки від тебе,
Не бачу милого лиця.
Осиротіли мої очі,
Опустошилася душа…
Не будять думи серед ночі –
В тумані доленька… Чужа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907441
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.07.2021
Моє життя не назвеш простим ...
Кожна людина проходить власний шлях, не схожий на інших ...
Я думаю, всі хочуть жити правильно, щоб бачити радісні усмішки ...
Хочеться дізнатися багато цікавого, випробувати себе в різних сферах,
Щоб жити інакше, але чомусь нічого не виходить ...
Принаймні, мені вистачило сміливості
Хоча б один раз спробувати змінити своє життя,
Але в підсумку, настільки сильно розчарувався, що вже нічого не хочу міняти ...
Це сон наяву. Це мрія. Все, чого домагався, стало реальністю.
Але я помилився, не знаю, коли саме це сталося ...
Ніхто не крикнув «зупинись» ...
Сміюся, щоб жити і дивитися на наш жорстокий час,
Я сумую, я дійсно сумую,
Хоча, і пам'ятаю щасливі моменти життя ...
І на одному диханні знову настане «завтра» ...
І знову згадаються заховані в найпотаємніші куточки душі, мрії ...
Озираючись назад, бачу стільки болючих спогадів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759900
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 21.02.2021
Місто здичавілих хмарочосів,
місто розкуйовджених церквиць...
Отакі сьогодні в моді льоси:
те, що вишнє має бути - ниць!
Що незрушне має бути - ласо,
попід себе сильні світу мнуть,
скорчивши поблажливу гримасу,
чорну, мов пекельна каламуть.
І схиляють голови побожні -
всемогутнім сили не зітнеш...
Правилом стає колись неможне.
І олжа уже не має меж.
Навіть угорі, де світло неба,
хтось полює на святий софіт.
Втомлено зрікається від себе
і від правди зубожілий світ.
І ростуть угору хмарочососи,
вище вже далеко від церквиць.
Отакі сьогодні правлять льоси:
що низьке - вгорі, а вишнє - ниць...
9.01.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903073
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 02.02.2021
Наша мова українська -
Мова колискових,
Вся уквітчана, барвиста,
Море слів казкових,
Наче стрічки у віночку,
Стелиться в ній рима,
Бережи її, синочку,
Доки серце щире.
Хай летить вона піснями,
Що співає доня,
І звучить під вівтарями,
Як єднає доля,
Хай вогонь у ній зростає,
Слово - також зброя,
Вона у серці, відчуваєш?
З нею знаю - хто я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894467
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 07.01.2021
Привіт, Новий! Що принесеш мені:
Буття рясне – як по траві вві сні,
Чи захмеліле сірістю безмежжя,
Де панування вірусів бентежне,
Розтятий світ увесь на до і після –
Підстріленим пташам додолу пісня?
Стривай, Новий, бо думати не смію,
Що може згаснути свята надія
Й невидиме, як тля у шафі темній,
Зітре сліди людські та змінить землі.
Не дай, Господь, у нашому майбутнім
Так скапарати людства божу сутність!
Нового подих радісно вбираю!
Душею лину геть до небокраю,
Молюсь, благаю сонця і розмаю
Для світу, для знедоленого Краю!
2 січня 2021
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900076
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 05.01.2021
Вони зустрілись в зиму сніжну,
Коли хурделиця мела.
Він дарував їй погляд ніжний,
В її очах весна цвіла.
Сніжинки падали на вії
І розтавали в одну мить.
Та не страшні їм сніговії,
Коли душа вогнем горить.
Сміялись двоє, веселились,
Всміхались навіть до зими.
Зимові слуги на них злились,
Вони збентежені були.
Не зрозуміти їм ніколи,
Що в серці їхнім почуття.
Перевернути можуть гори,
Коли любов на все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900229
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 05.01.2021
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 05.01.2021
Я кожен раз танцюю в сні з тобою,
Той вальс, який не станцювали ми.
Він гріє лебединою любов'ю
І розквітає квітами весни.
Я відчуваю твої теплі руки
І чую тихе ди́хання твоє.
Такою довгою була розлука,
Але любов у серденьку живе.
Вона не лише в сни мої приходить,
Вона крокує поруч все життя.
Буває навіть з розуму так зводить,
Бажає знов коханого злиття.
Та час минув, нічого не поробиш,
Чекаю ночі я, щоб знов у сні.
Мене за плечі ти тихенько збудиш
І танець подаруєш цей мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878605
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.01.2021
Зазиміло, забіліло
Сніг.
Білизною, наче пухом,
Ліг.
Завертілось, закружляло
Враз.
Зазвучало у зимовий
Джаз.
Все засипало снігами
Вмить.
Припорошене довкілля
Снить.
І красою запанілий
Світ -
Запізнілої зими хіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863955
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 05.01.2021
Темний вечір спустився на плечі,
Навіть вітер на хвильку притих.
Пахло хлібом гарячим із печі,
Кіт, учувши, мурликав під ніс.
Пробивався крізь хмари зорею
Блідий місяць, щоб стати у стрій.
Обмінявся із сонцем стезею,
Бо незмінний космічний устрій.
І притягував погляд магнітом,
Вабив очі холодним вогнем.
Жаль, горів у віках пустоцвітом, -
Без вироку суддів став в’язнем.
Свічка тепла в душі, що у грудях,
Має гріти серця багатьох.
Ще слова почуття нехай будять,
Щоб вписати в різницю епох.
28.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899556
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 05.01.2021
Не спинити річку, вона повновода.
Не намилуватись, якщо пишна врода.
Не напитись вволю з джерела водиці,
Не вибрати зорі з чистої криниці.
Проте можна зерна в землю висівати,
і найкращі квіти можна дарувати.
І слова найкращі, ніжні, говорити,
і вірно, і щиро можна полюбити.
Не зламати мужніх тих, хто захищає.
Не спинити часу, що кудись збігає.
Не забрати думку, яка має крила.
Не сховати радість, як душа щаслива.
Проте дано друзів нам багато мати,
радістю наповнить свої світлі хати.
Довірити Богу найясніші мрії,
зустрічати ранки, сповнені надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888143
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Купаючись у злі людськім, безвір’ї,
Захоплена нащадками Орди,
Коли при владі люди, гірші звірів,
Летиш ти, Земле, в космосі куди?
В полон тебе узяв незримий COVID –
Свічками догорає рід людський.
Молитви небу не летять ранкові –
Рівень духовності відсутній, десь – низький…
Невже ми не докличемося Бога?
Невже загинеш, матінко Земля?
Невже це незворотна вже дорога?
Невже не спиним лет цей ти і я?!
6.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888137
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Зазиміло, забіліло
Сніг.
Білизною, наче пухом,
Ліг.
Завертілось, закружляло
Враз.
Зазвучало у зимовий
Джаз.
Все засипало снігами
Вмить.
Припорошене довкілля
Снить.
І красою запанілий
Світ -
Запізнілої зими хіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863955
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 07.09.2020
Викохало літо пташечку-пташину.
Кличе десь у небо тугу журавлину.
Зойкне щем у просинь на зміцнілі крила...
Завтра буде осінь... Напинай вітрила!
Не догнав, щоб вітер, ні дощі, ні грози,
Хоч без пісні птаха навертають сльози.
Догорає літо спалахом зеленим,
Проситься у кошик винограду хмелем
Винограду хмелем, золотом зернини,
Багрянцем покриє гори і рівнини.
Осінь з оксамиту запозиче літа,
Щоб застілля пишне справила Ісіда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747289
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 07.09.2020
Знову відкриває школа для нас двері,
Знову в коридорах задзвенить дзвінок.
Падає під ноги жовте листя в сквері
І звучить у залі зустрічі танок.
Усмішку дарують наші шкільні друзі,
Посивілі скроні хлопців і дівчат.
Та такі щасливі, що ми знову в крузі,
Як були, багато, то́му літ назад.
Не забудем з вами ми тих днів ніколи,
В пам'яті назавжди лишивсь дружній клас.
Зустрічає радо наша рідна школа,
Й буде зустрічати, ще вона нераз.
Радісно хай линуть голоси знайомі,
Пам'ятаєм завжди наших вчителів.
Вони такі рідні у шкільному домі,
До землі низенький шлемо їм уклін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887656
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 06.06.2020
Під сиворунну мряку дощову
Розсмакувати твій солодкий голос!..
І відпустити смутку тятиву -
Нехай летить печаль за видноколо.
І в погляді втопитися, немов
Камінчик у прозорому джерельці!
Хай будуть ніжність, музика й любов,
Нехай весна проклюнеться у серці
І зацвіте духмяно, як айва́,
Розкриливши п'янке пелю́стя травню.
Прислухайся, як дихає трава
В небесну гладь, так лагідно і плавно...
І як вібрують разом в унісон
Серцеві ритми, і думки, і мрії,
Як цей легкий травневий напівсон,
Мов легіт, обціловує нам вії...
Й дарма, що цвітом трусить без жалю
За вікнами такий невчасний вихор,
Ти просто знай, що я тебе люблю -
Так солодко, так лагідно, так тихо.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876433
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 06.06.2020
Мадрид вітає чарівну жінку, маму і бабусю з її повноліттям!
Золотому майстру - золотої дороги в житті, миру, злагоди,
любові найближчих.
ЦЕ ЛІТО БАБИНЕ...
Це літо бабине, закохане у осінь,
Де серпня пізнього - замріяна вуаль.
Світанки росяні, задивлені у просинь,
Відтінків золота статечна пектораль...
Ну що змінилось з весен тих чи літа? -
Дитинний погляд з-під під пухнастих вій,
Попід вікном ті ж самі сходять квіти,
Душа, мов бранка між високих мрій...
Та ж сама талія з її весняних двадцять
І вогник серця, що запалює усіх -
Всеобіймаюча його жертовна таця
Іще несходжених і пройдених доріг...
Чарівна жінка з поглядом дитинним
Іде ув осінь зріло - золоту, -
В душі весна буяє цвітом дивним,
Де мудрість з досвідом зустрілись на мосту.
Н. Карплюк- Залєсова.
1.06.20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878494
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Я кожен раз танцюю в сні з тобою,
Той вальс, який не станцювали ми.
Він гріє лебединою любов'ю
І розквітає квітами весни.
Я відчуваю твої теплі руки
І чую тихе ди́хання твоє.
Такою довгою була розлука,
Але любов у серденьку живе.
Вона не лише в сни мої приходить,
Вона крокує поруч все життя.
Буває навіть з розуму так зводить,
Бажає знов коханого злиття.
Та час минув, нічого не поробиш,
Чекаю ночі я, щоб знов у сні.
Мене за плечі ти тихенько збудиш
І танець подаруєш цей мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878605
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
[b]Іванові Щербатенку –
сімдесят п’ять…
[/b][youtube]https://youtu.be/nXVovKMP-7Y[/youtube]
[i]Шлях важкий та плідний
ми пройшли з тобою,
вже з вершини видно
те, що звем судьбою.
Та тобі я зичу
вниз не оглядатись –
є чого ще жити,
є в чому й кохатись!
[b]© Олекса Удайко, 2005[/b].[/i]
[i][b][color="#05688c"]Як кажуть, не хвались, поки не перескочиш –
на тому боці вже гукнеш побідне "ХОП"...
О, скільки вже купин в твої попало очі!
О, скільки бачив твій життєвий мікроскоп!
Хлопчак і муж вже нині – в іпостасі діда,
на черзі вже й нова у тебе іпостась…
І, дай то Бог, хай все в роду за планом піде –
свою ходу у світ ще прадідом прикрась!
А успіх твій в науці вже не забариться –
до нього ти комп’ютерну стезю проклав!
В лабораторії для нас – це гостра криця,
геноміки всесвітньої міцний анклав!
Мені ж везло з тобою у роботі разом
неповних, але плідних п’ять десятків літ,
нехай були і суперечки, і незгоди часом,
та хай оцінить їх наш науковий світ!
Ось тільки з щуками поки-що в нас проблема –
хочби одну на двох повезло нам зловить!
Коли вжє відпаде цікавостей дилема,
переживемо і таку щасливу мить![/color][/b]
1.03.2020, Чабани
© Олекса Удайко
Ювіляр - відомий вірусолог, доктор біологічних наук,
ерудит в галузі біології та біоінформатики, поет, за
тятий рибалка і просто гарна людини... А ще земляк,
учень і колега автора, з яким пов'язана 50-літня спільна
наукова робота... На фото автора: ювіляр - зверху,
автор - нижче. Святкування 80-річчя Інституту,
де працюють донині ці хлопці...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866665
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 01.06.2020
[i] «Я також, згадай-но,
Пиловбрана, прилетів сюди
Журавлем…»
(Пауль Целан)
[/i]
Твій дім стоїть
У Кварталі Латинському,
В синьоокій Лютеції
У кам’яному Парижі –
Серед міста, в якому немає
Жодної барокової кам’яниці,
Твій дім (наче сірий кляштор)
Бовваніє темним опудалом
На березі Сени –
Ріки непрозорого часу,
В якій Франсуа ловив пічкурів –
Отой, що Війон –
Отой, що розбійник і злодій,
Гравець у слова і майстер ножів.
Твій дім серед міста
Нечесаних галів,
Безхатьок-ваґантів,
Що діжку нечемних пісень
Жбурнули в пивницю.
А з вікна визирає Бодлер,
І щось там про осінь
Холодну і сіру.
Твій дім серед міста,
Де жоден дивак
Залізною вежею небо не ранив.
Ти в місті живеш,
Де ніхто не палив ще на площі
Магістра лицарів Храму,
Де ніхто не пірнав
У потік каламутний
З моста Мірабо,
Поставивши крапку
В сумному вірші про любов.
………………………………
Я бавлюсь словами в тюрмі –
У тюрмі почуттів –
У в’язниці людей.
Прилетів журавлем ненароком
У місто твоє
Оточене мурами слів
І полечу горобцем
Або подихом вітру
У передмістя:
Шукати сліди на воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871674
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 01.06.2020
...слухаючи
Квітку Цісик.
[youtube]https://youtu.be/HavVNW6OhM4[/youtube]
[i][b][color="#0a8a7d"]Ти – мій легкий, та владний подих вітру.
Ти – рясно рястом квітчана весна.
Ти – те, що довіряєш лиш пюпітру.
Ти – чара, де й себе в свій час пізнав.
Тобою упиваюся щоночі,
тобою я втішаюся щодня.
З тобою поспілкуюся охоче,
з тобою запряжу свого коня…
Тобі дарую все, що в серці маю.
Тобі й життя, як треба, все віддам.
Тобі – весняні всі мої розмаї.
Тобі – мій весь і Рим, і Амстердам!
Тебе кохаю вглиб і до нестями –
твою красу упень боготворю!
Тебе я славлю одами й піснями,
За тебе йду з дияволом на прю.
Обоє ми – у розвитку циклічнім.
Обоє ми – спіралі гнуча нить.
Обоє ми…
Та ти існуєш вічно,.
а я в тобі, мій світку, лише мить…[/color][/b]
8.04.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871292
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 01.06.2020
Ну от.
Я повернулася додому
з журавлями.
А тут... Тут все як завжди,
все, як і колись,
Із цябер хлюпають
тумани над полями,
Тривоги, радощі
і сум переплелись.
Гойдає гойдалку
і сипле цвіт черешня,
Тут кожна квітка,
кожен кущ абориген.
Я в цій ідилії невчасна
й нетутешня,
Як гість з майбутнього,
як вождь диких племен.
Так, нетутешня,
бо приходжу дуже рідко,
Лише, коли з собою
кличуть журавлі.
Привітним скрипом
душу рве старенька фіртка
І замість сліз
цв'яхи кидає по траві.
Атлант-горіх тримає
й досі моє небо,
Оте прадавнє й сиве,
зшите із казок.
По ньому Геліос
блукає поміж стебел
Й щоночі трусить
срібні роси на бузок.
Дощата лавка
густо зморшками побита,
На ній давно
вселенський спокій оселивсь.
Я нетутешня тут,
мов сіра тінь ерміта,
Що сотні-сотні літ
не тим богам моливсь.
26.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786201
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 01.06.2020
Весно, прощай... Ми так і не зустрілись -
Ти відцвіла, а я у боротьбі
грудьми ловила гострі чорні стріли,
призначені, розмаєній, тобі.
Мені шкода, що яблуні і вишні
так непомітно обтрусили цвіт.
У сірій тиші, обгорілій тиші
ламає стріли болю всенький світ...
Весно, прощай, моя прекрасна панно!
Душа сльозу ховає в рукаві.
Ми не зустрілись, люба, окаянно, -
підступні тіні всюди, "се ля ві".
Та я Тебе ніколи не забуду,
той віхоть неба чистого вгорі,
коли лежала, заціпивши зуби,
і підіймала чорні тягарі.
Я не забуду вишню біло вбрану,
котра щодня тулилась до вікна,
і яблуньку сусідову прегарну,
й бузку галузку, що уже нема.
Весно, прощай, моя любове щира!
Моя поро з усіх у році най!
Іди в минуле з невідбулим миром
й молись десь там, й мене не забувай.
Бо ми цейріч отак і не зустрілись,
хіба хапцем, на кінчиках надій,
де танцювали танго чорні стріли
і диктували ритм колючий свій...
30.05.20 р.
Фото власне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878083
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Плаче вечір бісером по стрісі,
Мідні струни б'ються об шибки́,
На старому во́гкому горісі
Причаїлись вимоклі шпаки.
І зірки лампадками блідими
Блимають з-під темної чадри.
Візерунки тінями кривими
По траві виводять явори.
І душі моїй сьогодні журно
Під мінорне дріботіння струн,
Мокра шибка світиться ажурно
В переливах висічених рун.
А тополя тулиться до клена,
Захмеліла, наче од вина...
Чи й тобі нашіптує про мене
Літній дощ у рамочці вікна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428469
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 30.04.2020
Умився ранок... Заяснів.
І усміхнувсь, і задзвенів.
- Христос воскрес! - летить у синь.
- Христос воскрес! Він Божий Син.
Всміхгулось Сонце із небес:
- Насправді так. Христос воскрес!
І заціловує усіх,
як променяток золотих.
І розцвіла уся земля...
Христос воскрес у квітні.
Видно це долі гарний знак,
щоб все цвіло. Хай буде так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872608
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Писанко барвиста, візерунчаста,
Благодаті всім нам прихили!
Вже сади пробуджені розбруньчились,
У цвітінні ви́шень попливли.
День такий - аж боязко зурочити,
Сколихнути дихання трави!..
І полощуть бані позолочені
У небесній купелі церкви.
Сповіщають дзвонами щасливими
Світлу, благодатну новину.
Господи, прошу, благослови мене
У смиренні провести весну...
Дай мені набутися у спокої
Із близькими, щирими людьми,
Дай терпіння й мудрості високої
Не ворожість сіяти, а мир.
З тріском не зламатись, не заче́рствіти,
Не збідніти серцем на любов,
В самоті не розгубити безвісти
Оберіг родинних молитов!..
Не дозволь, щоб кинула під колесо
Безппосвітних буднів суєта...
Дай, щоб у душі розвеликоднилось,
Як у храмі нашого Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872720
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Знов у серце проникла зневіра
В ясність світу і цільність буття.
Змовкла сонячних мрій ніжна ліра.
В знак питання скрутилось життя.
В чім шукати сердешну розраду?
Нащо брати у руки перо?
Не питаю ні в кого поради.
Сяду тихо схиливши чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796458
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 16.02.2020
Підійшов до вікна і виглянув. Мряка. Дерева виглядали серед туману як чорні, спалені кущі. Туман був тепер густий; на кожному дереві, кожному пеньку, кожній гілці осіло по десять тисяч малих крапельок, котрі керувалися одним чудесним правом, замерзали, ставали важкими і спадали всі нараз впродовж ночі із шелестом.
Самотність тиснула на мене зі всіх сторін, як холод. Почав сумувати і роздумувати, що те, за чим сумував, це дійсність. Взяв годинника, котрий стояв на комоді і накрутив його. Дивився на коло з цифер і фірмовий знак на тлі годинника і відчував його холодну поверхню. Але годинник нічого мені не розповів та й нічого не мав до розповіді. Алей йшов тепер голосно і дзвінко. Я потягнувся за круглою керамічною вазою, яка стояла на полиці над комодом. Але це була звичайна пуста ваза. Як до такого дійшло.
Не вірю у дійсність, говорив до себе, крокуючи туди сюди по кімнаті і шукаючи по кишенях сигарети, бо яке значення мала правдива дійсність, коли через шість хвилин людина не має вже сили, аби у неї вірити; чи дійсність не є такою великою, тягарем, що лежить на плечах, який не можна скинути, аби одночасно не рухнуло життя і світ. Такої дійсності не знав. Але хто ж її знав? Чи життя не пливе для більшості як подорож у метро, котре виїжджає зненацька на світло, де свідомість пробуджується на момент - і потім знову занурюється у морок, темний тунель, де нема нічого і бути не може.
Існування світу можна довести. Існування всього живого можна довести. Можна це відчути, побачити, почути. Так само діялося з людьми; переставали існувати так швидко, як і з’явилися, сум так само відчував кілька хвилин, минав, як минала закоханість, терпіння, радість; це все протягом життя помирає. У будь-якому разі так було зі мною. Не знав нічого, що було б правдивим, лише короткі променці світла, після яких наступав морок.
Було схоже на те, що мусив спробувати останній раз загрузити чимсь мозок. Вийшов у сад. Навколо росли дерева. Доторкнувся рукою до гілок. Пробував обійняти стовбур дерева. Не вдалося, але це не мало значення, адже знав тепер, що дерева не відповідають людською мовою, а відповідають цвітом і плодами, падають лише від сокири, і ні за ким не сумують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815903
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.01.2020
[i]Ні
про
що... [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла Вона ранковим плаєм тайним,
розливши синьку схилами яруг,
вповзла у душі привидом одчайним
і в дивосвіт впустила вірних слуг…
Взяла зі скринь мольберти і палітри,
гуаші, масло, вохру й акварель…
Та не забула ноти і пюпітри,
щоб розбудить птахів спочилу трель…
І – ну давай ескізити мережки,
що впишутся в природний гобелен,
та майструвати колорити стежки,
де ваблять різнобарв’ям липа й клен…
Малює так, як метри ренесансу,
А то – як справжній імпресіоніст:
контрастами доводить всіх до трансу,́
й пастелями гаптує древній ліс…
Красоти неба з’єднує з земними
і щедро ллє в картин оригінал…
Не подивує творами такими
байдужий до мистецтва маргінал.
Шедеври віддзеркалють мистецьки
і відблиск сонця, й вправність метра рук,
як дім химер, що зліплен Городецьким...
Майстриня вбралась в кращу із перук!
…Пишу етюд. Що начебто вже осінь…
А в серці – сонм непрожитих життів:
коней баских, не бирок-мериносів…
…О, як би я прожити всі хотів![/color][/b]
9.09.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 02.01.2020
[i][b]Tth[/b][/i]
[i] трохи ртероспективно,
але... не без наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
[i][b][color="#065063"]преді мною розбурхане море,
де буяння невгавних стихій,
де ілюзії й темрява спорять
у розхристаній долі моїй…
кванти сонця у хвилі пірнають,
з глибини суть життя дістають…
уявити ж не можу я навіть,
потаємну Ра променя суть!
тут молюски, дельфіни і риби
консервують розмов олів’є…
почуттів резюмую я глибу, –
поетичним є слово моє
мені б долю в подобі амфібій –
Іхтіандром*, напевно б, я став!
жаль, не ті Посейдонові фібри,
не той фейс і заломи постав…
та в душі – наче вічності хвилі:
ком енергій... катарсис**... підйом.
мої думи – незвідані милі
між поверхнею моря і дном
спогад стигми кохання полоще,
побережна шепочеться рінь…
тіло – мов пілігрімови мощі:
ворухнутись бік-набік вже лінь
дух мій – в трансі, в глибокім астралі***…
смак нірвани... блаженний потік…
пруг жаги... амазонки і кралі…
й посмик нерва зрадливого –
тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж з відомого фільу "Человек-амфмбия".
**Очищення, сцілення.
***Енергетичний, тонкий світ в езотериці, аура…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 02.01.2020
Літо... Чи не
найкраща
пора
року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]
[i][b][color="#086b68"]Ой, як не хочеться у осінь…
Побудь ще літечко, побудь!
Орфея клавесин голосить,
у шмаття рвучи черні грудь.
Ой, як не хочеться у зиму,
у царство суму і завій –
я назбираю ще корзину
фантазій літа й теплих мрій.
…Ой, як не хочеться у смуток,
що принесе примарний мир, –
душі влелеченій спокуту
на тлі зачохлених мортир…
Фантомний біль – сумління ниє.
І… темінь, морок, німота:
в буття буденного на шиї –
свобода…
Тиша… Та не та…[/color][/b]
26.07.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 15.08.2019
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 15.08.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 15.08.2019
Моє життя не назвеш простим ...
Кожна людина проходить власний шлях, не схожий на інших ...
Я думаю, всі хочуть жити правильно, щоб бачити радісні усмішки ...
Хочеться дізнатися багато цікавого, випробувати себе в різних сферах,
Щоб жити інакше, але чомусь нічого не виходить ...
Принаймні, мені вистачило сміливості
Хоча б один раз спробувати змінити своє життя,
Але в підсумку, настільки сильно розчарувався, що вже нічого не хочу міняти ...
Це сон наяву. Це мрія. Все, чого домагався, стало реальністю.
Але я помилився, не знаю, коли саме це сталося ...
Ніхто не крикнув «зупинись» ...
Сміюся, щоб жити і дивитися на наш жорстокий час,
Я сумую, я дійсно сумую,
Хоча, і пам'ятаю щасливі моменти життя ...
І на одному диханні знову настане «завтра» ...
І знову згадаються заховані в найпотаємніші куточки душі, мрії ...
Озираючись назад, бачу стільки болючих спогадів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759900
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 06.08.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Бачу очі твої кожен раз,
Як дивлюсь на волошки у полі.
Чую диво - мелодії вальс,
Виграє вітер з листям тополі.
І заслухалися небеса,
Закружляли у танці хмаринки.
Задзвеніла у травах роса,
Вона падала наче сльозинки.
Приспів:
Де ти кохана, скажи,
Хочу зустрітись з тобою.
Ще залишились в душі,
Зустрічі ті під вербою...
Я блукаю з тобою в думках,
В тихім вечорі, ніжного літа.
Вже засяяло небо в зірках,
Вишивали ім'я оксамити.
Несли мрії з тобою у даль
І у вальсі казковім кружляли.
Забирали із серця печаль
І кохання на двох дарували.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841558
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Промінчик від сонця ласкавий,
Несміло фіранку пробив,
І всівшись на чуб кучерявий,
Синочка зі сну розбудив.
Поглянув він сонно в віконце
Розплющивши очі на мить,
Побачив там лагідне сонце
І неба ласкаву блакить.
Шуруючи заспані очі,
В душі ще десь бачачи сни.
з обіймів він вирвався ночі,
Пташині почув голоси.
Дерева ще вкриті росою,
Зі сну прокидається сад
Милуюсь я тою красою
Вдихаючи трав аромат.
Десь півень далеко співає,
Косарка ледь чутно бринить,
Легенько туман огортає,
Село вже дрімає не спить.
Вже вище піднялося сонце,
Проміння у росах блистить.
Я вдячний Небесна Царице
Що бачу сьогодні цю мить.
За все ,люди ,дякуйте Богу
За ранок за день і за ніч
Щасливу,успішну дорогу,
За кожну малесеньку річ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841339
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 12.07.2019
[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]
Весна кличе в гори. Взуваю розтоптані кеди –
Іще від минулого літа. Ну, що ж, в добру путь!
Де сонце – медовий бурштин, інкрустований в небо,
Де чубчики соснам хмарки́, наче вівці, скубуть.
Несу за спиною в наплічнику аркушів стоси –
Давно перепрілі ілюзії ще від зими.
Вливає за пазуху щастя подвоєні дози
Омріяна даль, що вітри підпирає грудьми.
І що мені треба на лоні безмежного світу,
Де я – лиш піщинка дрібна серед тонни піску?
І вітер гуде в мою душу, немов у трембіту,
І космос постійно тримає мене на зв’язку.
І голос мені промовляє: «Алло, абоненте,
Погода сьогодні чудова, тож welcome to please!».
І серце карбує на згадку щасливі моменти,
І камера вкотре фіксує пробуджений ліс.
А він пахне мохом, терпкими оліями хвої,
Обійми свої розкриває і кличе: «Ходи!».
І я усміхаюсь до лісу й до себе самої,
На тілі земної планети лишаю сліди…
Дрібні, ледь помітні – невидимі майже, їй Богу,
На відстані лету пташиного. Квітню, агов!..
Спасибі, що кличеш мене в цю натхненну дорогу –
Звучати на хвилі поезії та молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 12.02.2019
Верни моє.
Цукрову аличу.
Смак повені. Солоний дим анісу.
Ці аромати вічності й дощу –
…………….вітри пралісу
Шумить вода.
Нам сердитись не час.
Минулих битв сумнівні атрибути.
Як сон трава переспіває нас,
……………..дозволь почути
Перегорілу,
Вицвілу іржу
У променях зіниць не розпізнати.
Як чорний місяць перетне межу,
………………..я маю знати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825043
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Дерево безлисте почорніло,
Лист лежить схоронений в снігу.
Знов зима на осінь налетіла,
Захвативши холод на бігу.
Тихо в лісі моляться дерева,
У ставах сонливі карасі.
А зима, неначе королева,
Запишалась у своїй красі.
Спить садок, сміється хуртовина,
Випускають пар колодязі.
І блищить перлинами перина,
Кидають бурульки по сльозі.
На жердину всілася сорока,
Пахкотять димами комини.
Вдалині хатину одиноку,
Скрила хуртовина від зими.
А тумани гоняться до ставу,
Наче сиві птахи на крилі….
Я в кімнаті, п’ю гарячу каву,
Затишно… Не вистачає слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825022
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Коли в тобі колюча нитка болю
нарешті рветься, вивільнивши ніч,
вже не стаєш розпалено до бою,
а просто йдеш собі від нього пріч.
І вже немає сили в цілім світі,
аби спинив оцей упертий крок,
обпалений й водночас обігрітий
розплутаною зав'яззю думок.
І вже тобі ні в чому гул і крики,
і вже тобі без сенсу блискавки,
бо утікає з серця щось предике,
востаннє доторкнувшись до руки.
І що на завтра буде невідомо -
чи спека вдарить, чи зітне мороз,
спадає долі невимовна втома
гіркого болю - болю передоз...
10.02.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825027
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Я до тебе прийду,
коли ти не чекатимеш зовсім,
Коли білим багаттям
цвістимуть узбіччя зими.
Ти загубиш свій погляд
в моєму в'юнкому волоссі -
Десь народиться зірка
із ніжною назвою " Ми ".
На осніжені крила
нічного холодного чтива
Упадуть перші промені
теплого слова " Любов ".
І усмішка твоя -
така щира, така незрадлива
Змусить битися серце
у такт весняних молитов.
Я до тебе прийду,
ми летітимем понад містами,
Будем гріти долоні
в кишенях м'яких ліхтарів.
Ти мене цілуватимеш
вперше, як наче востаннє
Під розливистий гугіт
морозних січневих вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817774
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 12.02.2019
На вузькій-вузькій стежині поміж гір
нещодавно дівчиноньку я зустрів.
І привітною, скажу, була вона.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Я у сині очі-зорі задививсь
і скажу вам всім, по-правді, сну лишивсь.
Полонила вона серденько моє.
Я повірив, що любов у світі є!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Ой дівчино, ніжна квіточко моя,
будить мрію ніжна усмішка твоя.
Недаремно вже квітує скрізь весна.
Вірю є в твоєму серденьку і я!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Там де трави сплелися з дощем,
Де краплини розкидали роси.
Закрадається в серденько щем,
Він в душі моїй тихо голосить.
Я благаю не треба, мовчи,
Не тривож тих думок і печалі.
Краще душу в кохання вмочи
І полинь разом з ним в світлі далі.
Про кохання усім розкажи,
Як же тепло, коли розуміють.
І міняє життя вітражі,
Коли ніжно кохати уміють.
Тихо так шелестить очерет,
Пташка дзвінко пісні заспіває.
Загадковості ніжний сюжет,
Перламутрове сяйво стрічає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
[i]На сайті ЦЕНЗОР.НЕТ Ян Осока виклав статтю [b]«Загиблі Герої року 2018-го. Поіменно. Кожний». [/b]
Автор пише: «Ми безтурботні. Ми розслаблені. Ми спокійні. У нас є свої особисті справи, труднощі та клопоти, але все це тьмяніє на фоні тієї надвисокої ціни, яку сплатили [b]2018[/b] року [b]133 українські герої[/b], які там, у зоні бойових дій, втратили все, щоб нічого не втрачали ми».
Наш святий обов’язок - низько уклонити голову і пам’ятати Кожного ГЕРОЯ, який за мирне небо над нашими головами поклав своє безцінне життя.
[b]Вічна пам’ять, та вічна слава Кожному ГЕРОЮ![/b][/i]
https://censor.net.ua/r3104727
Пам’ятайте його героєм, перед Богом у вічність постав,
На землі він прожив не марно - за Вкраїну життя поклав.
Пам’ятайте його героєм, на війну добровольцем пішов,
Щоб спинити загарбника-погань, аби в хату до нас не прийшов.
Пам’ятайте його героєм, він батьків своїх не пережив,
Як люблячий син збирався, проте в старості не прислужив.
Пам’ятайте його героєм, до сивин він, на жаль, не дожив,
І батьківську любов не розтратив, діточок своїх недолюбив.
Пам’ятайте його героєм, він всю ніжність свою не віддав,
Недостатньо кохану голубив, бо так мало часу в житті мав.
Пам’ятайте його героєм, що бажав, того не зробив,
Не поставив свій дім і навколо дерев так і не посадив.
Пам’ятайте його героєм, він героєм себе не вважав,
Гідно, чесно служив, не ховався, побратимів найкращих мав.
Не забути матері сина, знову прийде на землю весна,
Пам’ятайте його героєм, щоб в душі не настала зима.
Кажуть все забувається з часом в безупинному плині буття,
Пам’ятаймо всіх наших героїв, що Вкраїні віддали життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820452
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Яка ж ця ніч смарагдово-духмяна!
В сапфірових лампадах темна вись.
Поміж сатинних крил Зоря Різдвяна
Нам звістку шле - Месія народивсь!
Святий Малюк - володар над царями
Прийшов у світ в убогому хліві.
Від щастя небо плаче янтарями...
Хвала і слава ллються по землі!
І пряно тане місяця підкова,
Під звуки арфи сіє білий сніг.
Ляга на плечі тиша серпанкова,
Святе Різдво ступає на поріг!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820474
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
[i] З Різдвом Христовим!
З Днем
[b] народ[/b]-
ження, [b]
П
Ц
У[/b]!
[youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[b][color="#8803b0"]Спокій у природі – то Різдва предтеча…
Спокій у душі – предтеча Божих свят!
В Князя Темноти – різдвяна колотнеча:
Новий спурт зими – раптова холоднеча…
Й ніде вже тепла “пророкам” Князя взять!
Щоб не мати в мозку рецидив запалень:
Хроніку хвороби слід “гасить” вапном!
Хай не в середину… Умочіть свій палець
І смокчіть, допоки вас за це похвалять,
Поки з душ рабів не вивітриться “гном"!
Лише боговірні бережуть свій спокій,
(Як свою Вкраїну-неньку берегли…)
Мир, смиріння пронесуть в душі, допоки
Шану і любов лелітимуть глибоку
До синів, що в правій битві полягли!
Тож нехай в олжі біснуються “пророки” –
В прірву їх діяння паству приведуть…
Хай стрекочуть в Раші й медіа-сороки –
Богом в Україні вивірені кроки,
Страдництвом мирян охрещена вже путь!
[/color][/b]
6.01.2019
________
На світлині - реакція Росії на народження
Української Помісної Православної Церкви
(фото із російських соцмереж)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820291
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019
То сніги, а то відлига,
То мороз, а то дощі.
То тріщить на річці крига,
А то вітер у ночі.
У природи переміни,
Що не день, то новина.
То справляє іменини
І від цього вже хмільна.
То буває задрімає,
То танцює цілий день.
Бо такий вже норов має,
То наспівує пісень.
Нам її не зрозуміти,
Бо вона тут головна.
Звеселить буває вітер,
То притихне і одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818974
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 26.12.2018
[i]...вірш написано на клаптику потертої
серветки,
[b]Ідея вірша з об'яв в метро[/b] що трапилась...
випадково
в кишені
[youtube]https://youtu.be/Ru2b_HGJP5g
[/youtube]
[i][b][color="#086573"]Багато послуг люду пропонують…
Мене ж вражає серед них одна:
скляні прикраси й посуд «ремонтують»,
розбиті чаші, випиті до дна!
Ганьба майстрам, що за таке беруться,
не в памку ж бо, що то – даремна річ…
Не звідти в них повиростали руці –
то й дурять люд впродовж усіх сторіч.
Щоб скло розбити, нам ума не треба,
ум в тому є, щоб чашу не розбить…
Шануєш зодчих – починай із себе:
будуй навік – і слався вік, не мить!
Так ні ж таки, співаємо осанну,
обрамлену… у золоту фольгу,
олжі мужів
лукавих,
окаянних,
що сіють в нас зневіру і нудьгу.
[/color][/b]
22.12.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818517
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 26.12.2018
(Їдучи в тролейбусі, побачила скаліченого атовця)
Йому несила заховать шрами,
Що вкрили і потилицю, і руки,
Й в буденному житті його штормить,
Тривожить з побратимами розлука.
У госпіталі вдруге народивсь,
Коли нарешті знов прийшов у себе…
Очима він по стелі поводив
І зрозумів: не час душі на небо.
Ще мозок закривавлений слабів,
Та змалював картину того бою…
Ніколи б не пробачив він собі.
Коли би друга не прикрив собою.
І хоч ціна висока за життя:
Каліцтво там собі тоді отримав –
В душі не мав ніколи каяття,
Адже живі обидва, незборимі.
А це для всіх сьогодні головне,
І я за вояків обох радію:
Хай лихо у житті їх обмине!
Хіба не подвиг це, лише подія?
15.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744615
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 29.11.2018
А ти не йди до осені, зажди!
Побудь у літі, що стікає медом.
Ще сонце гріє втомлені сади,
Ще ніч їх огортає срібним пледом
Із тисяч зір.
Ще котиться у вись
Вощана повня, наче камінь з пращі.
Не йди до осені, а краще помолись
За кожен день прийдешній і вчорашній.
Бо у минулім є своя канва,
Уся тобі відома до дрібниці.
Майбутнє від усіх Господь сховав,
Тобі його ще знати не годиться.
Живи в цю мить!
Хай буде все, як є!
Краплини літа позбирай у полі.
А восени, як вправний сомельє,
Налий у келих, і смакуй поволі.
02.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805423
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
[i]Про красоти і
недоладності
природи...
І життя. [/i]
[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]
[i][b][color="#450870"]Стояла яблунька… І заглядала в вікна,
щоб хтось бодай поглянув на її красу…
А ми, так різні всі за календарним віком,
байдужечки – як тінь – клепаємо косу.
Стояла яблунька… Але відчувши літо,
відгукувалась враз на всі його думки,
ми ж байдужіли далі – не одні ж на світі! –
плекали в темряві нікчемні маячки...
Стояла яблунька… І сипала плодами
в надії, що оцінить хтось оте добро,
а ми знічев’я шту́рхали дари ногами,
аби у небуття прискорити свій крок…
Стояла яблунька… І хукала в долоні:
її душі, напевне, дошкуляв мороз…
А ми, черстві, в теплі, в інформаційнім лоні
вишукували сенс… у віртуальних роз*.
О, Homo sapiens ти наш!.. Поглянь довкола:
як ми, сердешні, живемо без тих щедрот?!
Контентно й ситно…
Та дари Еола**
не оминуть й тобі... відміряний горо́д!.
Стояла яблуня.
Й молила нас...
сльозами..[/color][/b].
22.08.2018[/i]
*До речі, яблуня, за існуючою класифікацією,
належить також до родини [i]Rosaceae[/i]
**В грецькій міфології Еол - повелитель вітрів.
Тут – як символ відповідальності людини за
зло, скоєне нею супроти її власної суті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 26.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KBUwAvnmtCc[/youtube]
Тиша.. Світанок крадеться несміло.
Лагідне літо іще на порі.
Ніжні принади так ллються по тілу,
Тільки зітхають чомусь явори.
Знаю: відчули, що осінь в дорозі.
Гляньте на небо - цвітуть ще шовки.
І заспокойте думки, що в тривозі..
Осінь торкнула одні лиш ставки.
Тільки вони не сумують.. повірте.
Ряска - це тільки прикраса ставкам.
Їм ще не шкодить холодне повітря.
Літнім пробачуть вони помилкам..
Он серед ряски квітує латаття.
Наперекір цьому літу й вітрам.
Лілії ніжні вдягли різні платття...
Вдячна за спомин далекий я вам.
Тиша навколо..Краса ще вирує,
Осінь, пробач..Не твоя ще пора.
Літо ще трошки хай нас почарує,
Хай хазяйнує по нашим дворах..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804173
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Вишию для тебе милий вишиванку,
Вкладу туди небо, тихії світанки.
І любов гарячу, що ношу у серці,
Виложу нитками кольори веселки.
Вишию калину, жолуді із дуба,
В тебе я єдина і для тебе люба.
Милий і коханий я завжди з тобою,
Хай та вишиванка не допустить болю.
Коли ти одінеш мою вишиванку,
Буде пісня линуть по долинах зранку.
Буде сонце ніжно гладити волосся,
Буде шелестіти вітер у колоссі...
Ми з тобою в парі,чого ще бажати,
Будуть в небі ясно Стожари палати.
Казку нам створило долі світле диво,
Ось тому й живеться обом нам щасливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804306
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Тільки мить до осіннього смутку –
Кілька тижнів достиглого літа…
І веде мене серпень за руку,
Де жоржини, мов жевриво, квітнуть,
Де красоля збирає намисто
Й сонях небо цілує з любові,
І під ноги, неначе навмисно,
Пада яблуко з гілки рясної,
Пахне медом і м’ятою вечір,
І вже злежаних груш ароматом…
У високім кружлянні лелечім
Неминучість прощань чуєш разом.
В прохолоді серпневої ночі
Ловиш серцем вогні зорепаду -
Хтось запалює в небі пророче
Мерехтливо-яскраве свічадо.
Серпень підстрибом в осінь прямує,
П’є водицю цілющу з джерельця…
Може, хтось восени й засумує,
Я ж візьму своє літо до серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802795
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Закохана в літо, милуюсь рожевим світанком
І малюнками ранку на мольберті високих небес.
Хтось накинув легенькі прозоро-рожеві серпанки
Над розлогим простором смарагдово зрошених плес.
Легіт дзвонами рос, мов скрипаль, грає світу сонати,
Новизною дивує хор пташиний в розкішних садах.
Літо ходить навшпиньках у квітковім раю біля хати,
Де з гніздечка під дахом ластів‘ятко у світ вигляда…
Дивом сходить в душі незбагненна краса переддення,
Коли жевріє обрій, сяйвом повнить всі далі земні.
І тебе огортає порання цілюще натхнення
На добро, на турботи, на не співані досі пісні.
Й ти вже бачиш, як хтось набирає у жмені любові
І запалює день, наче свічку, й дарує: візьми…
І ти чуєш цей світ ще у пошепки мовленім слові,
І торкаєшся світла, наче птаха своїми крильми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803959
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 26.08.2018
***
Залишаються тільки могили
і задивлені в небо хрести,
із останньої прагнучи сили
світ безпам'ятства переплисти.
Доточити собі на хвилину
не життя, а історії днів,
де б іще не буяли сивини,
засіваючи сум в далині.
Де життя ще могло означати
щось високе й безмежно хмільне,
і смішними здавалися дати,
колихаючи світло земне.
Але час, наче вперта приблуда,
затягає усе у туман,
обпікаючи вичахлі груди
незліковною горсткою ран.
Залишаючи тільки могили
і задивлені в небо хрести,
що з останньої маються сили
світ безпам'ятства переплисти...
10.08.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803425
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Після грози вгорі стає тихіше,
Мов білий янгол світ перелетів.
Трава дощі нанизує, колише,
Вони ж на сонці грають – золоті!
І міняться палітрою веселки,
Лише збери в намисто – і носи.
Птахи лишають мокрі закапелки,
Розспівують медові голоси.
Янтарний джміль у пазусі квітковій
Просушує дбайливо крилець льон.
Радіють діамантовій обнові
Зелені абажури буйних крон.
Ще звуки грому вдалині, як згустки,
Розсмоктує й ковтає висота,
І соняшник обтрушує пелюстки,
Мов пір’ячко намокле гордий птах.
Вібрує звук, насичується колір,
Розсіюється хмар густий меланж,
Привітно виграє на видноколі
Веселки семибарвний декупаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Непросто і неоднозначно
В стрімкому житті поета…
Як часто її він бачить
У тінях чужих силуетів ..
Він все ще банує за нею
І вірить — розвіються хмари!
Лиш попіл від уз Гіменея…
Та далі він нею марить.
Утомлює хиткість-поліття
Нечіткістю “ Раптом? “ і “ Може? “…
Вона — у їх спільних дітях,
Напрочуд на неї схожих.
Не ганить він долю картату,
Ще вірить у щастя родинне —
Він буде її чекати:
Найкращу, кохану, єдину!
© Володимир Присяжнюк
02.08.2018
* Поліття – бур’ян, який треба виполювати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803429
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Хотілося так щастя превеликого
Напитися, мов з лісу меду дикого.
Здавалося, воно в тобі заховане,
В безодні серця ланцюгами сковане.
Бажала я всі радощі крилатіЇ
Помножити на двох і стать багатою.
І сипати з душі барвисте марево,
В твоїм саду сухе квітчати дерево.
Воліла снитись млістю незбагненною,
Із непідвладних хвиль - тобі смиренною.
Дивитися очима вічно спраглими,
Словами говорить неперестиглими.
Початись небом й бути нескінченною,
Щоби вивчав довіку неприземлену.
Щоб щастя відгукнулося оскомою -
Та я, на жаль, була...
лише знайомою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787862
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 09.08.2018
Старий майстер виготовляв багато різних
олівців. Він вибрав самий кращий олівець, узяв
його у руки і сказав йому:
- Малий, не має значення до кого ти попадеш
із моєї майстерні. Але де б ти не був, пам"ятай
три речі.
Олівець з цікавістю глянув на майстра.
- По-перше. Ти будеш чогось вартий тільки тоді,
коли тебе буде тримати чіясь рука.
- Так, майстер, я зрозумів.
- По-друге. Прийдуть часи, коли тебе будуть гострити
бритвою чи ножем... Це буде боляче, але це зробить
тебе ще кращим олівцем.
І третє, мій любий. Не забувай, шо у цьому світі багато
олівців таких, як і ти. Деякі товсті, деякі тонкі, є білі,
червоні, жовті, чорні, деякі довгі, а деякі короткі. Але
головне, що всередині всих цих різних олівців один і
той же графіт.
Так, кожний з нас - маленький олівець, який починає
вартувати чогось тільки тоді, коли він знаходиться у
Його Руці! Нас постійно "загострюють" і будуть
"загострювати", поки ми не станемо зовсім малими - ні,
не розміром - малим стане наше его. А коли ми станемо
настільки малими, що зникнуть наші індивідуальні
особливості і будемо повністю схожі з Його Божою Рукою,
ми не станемо відрізнятися від Нього, ми станемо Ним Самим.
P. S. Люди - как карандаши - каждый рисует жизнь
себе сам. Просто кто-то ломается, кто-то тупит, а
кто-то затачивается и рисует жизнь дальше.
Мудрость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794861
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 09.08.2018
Моє життя не назвеш простим ...
Кожна людина проходить власний шлях, не схожий на інших ...
Я думаю, всі хочуть жити правильно, щоб бачити радісні усмішки ...
Хочеться дізнатися багато цікавого, випробувати себе в різних сферах,
Щоб жити інакше, але чомусь нічого не виходить ...
Принаймні, мені вистачило сміливості
Хоча б один раз спробувати змінити своє життя,
Але в підсумку, настільки сильно розчарувався, що вже нічого не хочу міняти ...
Це сон наяву. Це мрія. Все, чого домагався, стало реальністю.
Але я помилився, не знаю, коли саме це сталося ...
Ніхто не крикнув «зупинись» ...
Сміюся, щоб жити і дивитися на наш жорстокий час,
Я сумую, я дійсно сумую,
Хоча, і пам'ятаю щасливі моменти життя ...
І на одному диханні знову настане «завтра» ...
І знову згадаються заховані в найпотаємніші куточки душі, мрії ...
Озираючись назад, бачу стільки болючих спогадів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759900
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 06.08.2018
Прошу пробачення у моїх друзів з клубу поезії, які не змогли прослухати нашу з Олександром Печорою пісні. Я виставив музику у форматі міді, так як на той час не міг конвертувати в мп3. Виправляю своє недопрацювання і з повагою запрошую на прослуховування!
ГАСНЕ ДЕНЬ
Слова О. Печори, музика С. Голоскевича
За привітною горою
сіло сонце.
Там стрічалися з тобою,
як гаснув день.
Голуб’ятками горнулись,
як були ми молоді.
От би ті літа вернулись
й стало любо, як тоді.
Впали сутінки на плечі.
Тут ніхто мене не жде.
Повернися в теплий вечір.
Де ж ти, де?
Як же швидко відбуяло
тепле літо!
Наші мрії полум’яні,
ой, не збулись!
Заповітною горою
милувалися удвох,
та побратися з тобою
дотепер не дав нам Бог.
Роз’ятрилась в серці рана.
Де ж ти, доле моя, де?
Ой чому ж так дуже рано
гасне день?
Знову й знову палко мрію
лиш про тебе.
Неупинно вечоріє,
та ще не ніч.
Розмітає вітер листя…
Скільки ще шляхів тяжких?
Чи навічно розійшлися
наші зоряні стежки?
Зажурилася на чатах.
Ой про що ж мовчить гора?
Разом сонце зустрічати
нам пора!
------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Болить у мами серце, як дитятко,
Упало, спотикнувшись на путі…
Вона з любов’ю, часом для порядку,
Голубить сину щічки молоді.
І навіть коли виросте, є внуки,
Для мами син, кровиночка її.
Маленьке лихо, вже ламає руки,
Бо син рідніший на усій землі.
Його чекає завжди із роботи,
Ласий шматок від себе відірве.
За стіл сідає так, що син навпроти,
Отак на цьому світі і живе.
А, як же любить, як її за плечі,
Обніме і пригорне рідний син.
Подивиться у карі її очі
І тулиться, бо в неї він один.
Сини, шануйте у житті свою матусю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801640
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Сонячний літній день збігав до кінця…. Над обрієм маленькі білі хмари ледь – ледь пливли до заходу, разом із сонцем готувалися до сну. Легенький, теплий вітерець підбадьорював Вадима.Він похапцем закрив капот автівки. усміхнено позирнув на двох задоволених синів, що сиділи на задньому сидінні,
- Ну, що позаду вихідні, хочемо, чи ні та треба повертатися додому. Гарно відпочили.Тож вирушаймо в дорогу!
Обмацавши обома руками всі кишені, злегка хитнув головою, розвів руки в сторони, озираючись на всі боки продовжив,
- Здається все взяли, все позакривав…
Та раптово почухав чоло,
- От забудько! Тож треба троянди зрізати для моєї леді. Ото буде тішитись, як приїде! Перед самим носом ростуть, а я ледве не забув.
Пишний кущ махрових червоних троянд ріс прямо поруч, під самим вікном дачного будинку. Ці чарівні троянди радують кожного, хто на них подивиться,вони віддзеркалювались в шибці вікна, прикрашали будинок.
Вадим швидко дістав розкладного ножа з кишені штанів, зрізав з куща сім троянд, на високих ніжках,
- Подивіться хлопці, яка краса! Вже добре розцвіли, а пахнуть… Буде гарний сюрприз! Вона ж їх так любить….
Похапцем, на підвіконні взяв трьох літрову банку, набрав з корита води, підніс старшому синові,
- На Олеже, тримай обережно, щоб не облився водою,тож будемо їхати і дивись троянди не притисни, щоб часом не зламав.
Старший син, такий же чорнявий, як батько, обличчям дуже схожий на нього, усміхнено позирнув,
- Ох - ох, дуже хочеш догодити своїй леді!
- Ти б вже краще змовчав, сам бігаєш на побачення, що хіба не даруєш квіти?
Сергійко, набагато менший за брата, йому місяць назад виповнилося шість років. Він спостерігав за розмовою старших, одночасно позирав у вікно, час від часу підскакуючи на сидінні.
Вони з братом зовсім різні, він до мами схожий, білявий, круглолиций, а очі правда карі, як у тата, виріз очей красивий, жіночий. А за характером все навпаки, Олег спокійніший, стриманіший з самого дитинства, на таких кажуть -»Тихенький». А Сергійко,як метеор, чи то - « шило», так його називає мама. І занадто допитливий, і балакучий, ще й дуже хитренький, мама часто на нього каже - «Миле дитятко».Та він розуміє, що має бути чоловіком, тому намагається придивлятися до батька. Думав - я ж не дівчинка, маю бути сильним, сміливим, як мій тато.Теж колись буду навчатися в поліцейській академії, он брат вже туди готується, з репетиторами займається. Тато каже осквернити цю професію не годиться, треба бути гідним її звання.
Батько за кермом, поруч повний кошик стиглих, пахучих полуниць. Автівка рушила з місця….. Сергійко не міг спокійно всидіти, оченята світилися розумом, допитливістю, ледь нахилившись до нього, шепотів на вухо,
- Чуєш тато, а хто така леді? Гадаю це ти так про маму, адже для неї приготував ці троянди?
Батько міцно тримався двома руками за кермо й водночас уважно дивився на дорогу,
- Звичайно їй! Зачекай, виїдемо на трасу, я тобі все розкажу, а зараз не заважай, хай проїду між цих дач, бачиш тут поворот за поворотом, ще й дорога така погана.
Аж ось і траса… По обіч дороги посадка й кольоровий килим з трав і квітів, який тягнеться вздовж дерев. Автівка їхала плавно, часом наче злегка підлітала. Сергійко, протягнувши руку до кошика, взяв полуницю, подув на неї й до батька,
- Вона чиста, дивись, аж блистить на сонці.
Посміхаючись, поклав до рота, проковтнув, прицмокнув від задоволення і доторкнувся рукою до його плеча,
- Ти мені щось пообіцяв, чи вже забув?
- Ні не забув. Слово «леді» синку англійське, значення його – та, що місить хліб, тобто господиня. Це чемне, шанобливе звернення до жінки, ну значить до дружини. А я ж люблю її, ціную, тому так і сказав. Вже завтра, як приїдемо з дитсадка моя леді має бути вдома,- не поспішаючи, пояснив сину.
У відчинене вікно автівки віяло свіжістю, задоволений Сергійко схилився на брата, очі стали закриватися і він тихенько засопів.
Раптово зупинилися. Сергійко протер сонливі очі, за вікном житнє поле і декілька кущів шипшини,
- Щось сталося!
Олег відкрив двері, мовчки віддав банку з трояндами брату, сам швидко попрямував в сторону поля й кущів. Малий від здивування роздявив рота, весело запитав,
- Ха! Це, що він своїй леді хоче привезти букет польових квітів?
Батько голосно засміявся,
- Ну малий, далось тобі це слово. Це можна сказати; майбутній леді, він же, ще з нею не одружився.
Потім повернувся до нього й не поспішаючи продовжив,
- Спочатку треба вивчитися, професію мати, а вже потім одружуватись. А те, що польові квіти його дівчина любить, це її вибір. Жінок, які не люблять квітів – не існує. Загалом вони всі люблять квіти, але які, це вже залежить від вподобання.
-А хіба такі, як я, теж люблять квіти? - запитав, вирячивши оченята.
Батько, від допитливості сина, всміхався й хитав головою,
- Ну такі теж квіти люблять, але в такому віці більше приділяють увагу солодощам, чомусь смачненькому.
Від поспіху Олег розчервонівся…. Він повернувся з красивим букетом квітів, в ньому; ромашки, сокирки, маки, волошки, пахучий чебрець і м`ята. По автівці рознісся приємний запах, Сергійко почухав лоба,
- Ото вже вгодиш своїй майбутній леді.
Батько голосно засміявся, аж затрусилися плечі. А Олег не витримав, рукою з заду по голові підмахнув волосся брата,
-Ну! От базікало! Краще б промовчав!
За пів години були вдома… Батько загнав авто в гараж,
- Олеже, переодягнися й ти вільний! Біжи до дівчини, поки квіти не прив`яли, тільки ж знай свій розпорядок, допізна не гуляйте!
Відразу ж звернувся до молодшого сина,
- Сергію, а ми з тобою переберемо полуницю, вечірній туалет, а потім спати, бо завтра тобі в дитсадок, а мені ж треба на роботу. т
Вадим з сином -справно перемив полуниці, сидячи відривали хвостики. В каструлю клали мілкіші ягоди, які згодом батько мав засипати цукром - це для варення. А саме красивіші полуниці з хвостиками клали в велике блюдо - це мали залишитися на завтра.
Раптом задзвонив телефон Вадима, він кивнув рукою до сина,
- Давай, сам попрацюй, а я зараз поговорю й прийду.
Він вийшов надвір… Сергій задоволено подивився вслід, от добре. Швидко витягнув з серванту пустий прозорий лоточок, поспішаючи наповнив його полуницями. Трохи схвильований, озираючись, ховав лоточок в холодильник, в самий низ, щоб не на виду, щоб ніхто його не помітив.
Надворі стемніло… В будинку тихо і прохолодно…. Задоволений Сергійко лежав в ліжку, з усмішкою на обличчі позирав у вікно, намагався порахувати на небі зорі та пальців не недостатьо на руках. Ледь тремтіли повіки, перед очима мерехтіли, колом крутилися сяючі зірочки, від намагався знову їх рахувати, вже кудись летів з ними, наче доганяв, нарешті сон його здолав.
У вікно заглядав новий день… Вадим першим проснувся від яскравих сонячних променів, що переливалися один поперед іншого по шибках вікон. Вони наче підкрадалися до його обличчя, очі поволі розплющилися від цього сяйва.
Позирнувши на годинник, поспіхом одягався, час підганяв, не давав розслабитися. І вже коли був готовий до від`їзду, відчинив двері в кімнату Сергійка, командним голосом сказав,
- Синку, підйом! Агов! Сергію! Швидко в ванну! Давай підіймайся, ледь не проспали….
Автівка вже стояла біля двору, батько сидів за кермом. Видно було, що дуже поспішав, пальцями однієї руки перебирав по відкритій дверці, другою тримався за кермо, не міг приховати нетерплячки, раз- у - раз позирав, то в сторону сина, то на годинник.
Нарешті з ранцем за плечима вискочив Сергійко, під ліктем лівої руки приховував якийсь пакунок, загорнутий в газету,
- Я вже тату! Двері захлопнув, Олег так міцно спить, хоч за ноги витягуй.
Батько всміхнувся й кілька раз крутнув головою,
- Давай, сідай! Ото, за ноги витягуй! От хлопчисько! Все хапаєш на льоту, де й хто, що скаже…
Малий сідаючи на заднє сидіння, обережно поставив на руки той самий пакунок, прикрив долонями й весело,
- Тату, ти що забув?! Тож так мама завжди каже до Олега, коли той міцно спить. Чуєш, а вона точно сьогодні приїде?
- Точно - точно, заберу тебе з дитсадочка, вона на нас вдома чекатиме. Не хвилюйся, я вранці з нею розмовляв, вже в потязі…
Автівка рушила з місця, Сергій не замовкав,
- І треба їй ті курси? Якогось підвищення…. Я вже так за нею засумував, хочеться налисників з сиром і з сметаною. Як нагадаю, аж слинка тече. Вдома все бутерброди та суп і в садочку весь час каша, суп… Чесно скажу мені таке їдло набридло. Добре хоч на дачу з`їздили, смакота, полуниць наївся досхочу.
П`ять хвилин і вони біля дитсадка. Трохи далі від входу, біля виховательки копошилася юрба дітей. Осторонь стояла чорнява дівчинка, вона побачила авто, що щойно зупинилося, усміхнулася. Сергій з вікна задоволено помахав рукою в її сторону й до батька,
- Все тату, я пішов, бувай!
Спочатку він сам виліз з авто, поправив на плечі ранець, брав пакунок, який залишився на сидінні. Здивований батько нахилився через переднє сидіння,
-Е! А, що то в тебе за пакунок в газеті?
Малий здвинув плечима, блиск в очах, ледь почервонів, при відкрив газету, з прозорого лоточка виднілися полуниці. Він зразу наче зніяковів, потім поправив свого білявого чубчика, сміливо випалив,
-А може в мене теж є майбутня леді, з якою я скоро піду до школи…
Відразу ледь крутнувся на одному підборі й швидко, твердою ходою, не озираючись попрямував до входу дитсадка, йому назустріч йшла чорнява дівчинка.
Час іде, всміхнувшись, помітив батько, таки добре, що син переймає щось гарне, добре, що ніколи не завадить у житті. Можливо з нього виросте справжній джентльмен…
08.06.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796669
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 27.06.2018
Я подивлюся у блакитне небо,
Коли промінчик сонця гладить личко.
В саду вишневім згадую про тебе,
Під звуки вередливого потічка.
М'яка трава із бісером росинок
І вишеньок червоненьке намисто.
Думками доторкнуся до хмаринок,
Тріпоче вітерець зеленим листом.
Твоя любов, твоє палке кохання
І наша зустріч перша, твої очі.
Блакить небесна, ясна зірка рання,
Яка світила радо нам щоночі.
Я не забуду це чарівне диво,
Життя таке прекрасне в цьому світі.
У ньому я і досі так щаслива,
Як бачу очі милого привітні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796365
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Хто дав їм право нищити світи,
Які були у кожній тій людині?..
"Кричать" хрести із рушниками нині:
"Такого, люде, більш не допусти!"
Оті жахіття, вчинені "людьми"
Наш розум відмовляється сприймати.
Хтось раптом перетворюється в ката
І добровільно йде на бік пітьми.
І не пече чужа гірка сльоза,
І біль чужий перестає боліти,
Як смерть комусь присуджують "совіти",
Так легко підійняти руку "за"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792461
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018
ВІЙНА ЗАЖЕРЛИВА ЖРИЦЕ БЕЗ ЛИЦЯ
Війна -зажерлива жрице без лиця!
ти принесла, у наш дім незагоєну рану...
скажи, хто твій господар, яке його ім'я?
якому служиш царю коронованому хану?
Її засуджує - стара мати вдова і сирота...
їх сльози вмивають батька чоловіка і сина
свинцевою кулею пробито серце у козака
калиновий цвіт копають у глибоку могилу.
Плаче ,мати зустрічає дитя в домовині...
весна, для неї чорним цвітом зацвіла...
не бачить ,світку білого,й радості нині,
і до землі, від сліз калиною проросла.
Гне, її біда... нахиляє в різні боки долю...
стоїть, під вітрами блискавицею грози..
ніякий лікар не залікує її душі болю,
сумну пісню їй несуть клени і ясени .
Стоїть, самотня в зажурі на розп'ятті...
вітер роздирає нахиляє додолу до води,
обрубав її руки віти - стоїть у лататті...
падає дощ, і сипле сіль на рану із мерзлоти.
Від крові,-у полі, квітне буйно маків цвіт,
чути голосне ридання стогін мати землі...
війна забрала найкращих у двадцять літ
під небесами , жалісно курличуть журавлі .
Від сльози -мамина душа дзвoном б'є у світи
щоб почув глухий сліпий -небесний глас...
Зупиніть війну!- нехай не топчуть землю кати,
запалює свічу пам'яті і просить миру для нас.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791766
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2018
Заримую цей вітер і дощ
На віки, чи лише на хвилину, -
Повелителька снів і порош,
Що любила казкове дитинно.
Заритмую мовчання і крик,
Затушую загоєні рани,
Спалахну поміж слів, як сірник,
Щоби сонцем зійти на світанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791749
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ydJvGny802c
[/youtube]
Життя — як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає.
Поцілунки і рани, клунки і чемодани..
( Ліна Костенко)
--------------------------------------------
Так! Життя все ж схоже на вокзал.
Ми когось чекаєм, чи втрачаєм,
Схоже на очікування зал:
Чи здійсниться те, чого бажаєм?
Дуже важко мріяти й чекать.
Довжиною в рік чекання миті.
Час іде, примушує звикать,
Бо надії всі вже пережиті.
А коли прийде чекання час,
То здається, ми уже щасливі,
Але вогник вже чекання згас,
Що чекали, те вже неважливе.
На оте, колишнє, дороге,
Дивимось вже іншими очима.
Стало непотрібне і чуже,
І тепер лишилось за плечима.
Знаємо ціну цих почуттів,
Бо когось чекали, чи втрачали.
Не жалійте добрих, щирих слів,
Їх даруйте тим, кого чекали.
Кілометри, відстані, дороги.
Це на другий план колись піде.
Заболить лиш серце від тривоги,
Бо в минуле вже не поверне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791600
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Весняний сонячний день…. В синім небі де – не - де розкидані білі й сірі хмаринки, схожі на невеличкі перинки, а там далі, на довгу павутину, під дійством вітру ледь помітно пливли до заходу.
Часом, їх наче хтось зупиняв, скупчувалися і вже були схожі на височезні сірі й білі гори….
Олеся, задерши голову догори, промовила до дівчат,
- Здається дощу не буде, хоча, хто знає, в цьому році така непередбачена весна.
-У –гу, - підтримала її одна з однокласниць. - Нарешті крокуси в мене на клумбі зацвіли й бузок ледь –ледь зеленіє. Листки тюльпанів доволі великі, але бутонів цвіту, ще не видно.
- А, що ти хочеш!? Тож тільки тиждень, як потепліло, - підтримала розмову Олеся.
Троє світлооких дівчат, в легеньких курточках, після закінчення уроків, зі школи поверталися додому. Вони жили в одному районі містечка, ще з дитинства часто разом. Всі ходили в один садочок, ось і навчаються разом, закінчують восьмий клас.
- Так… дівки, може сьогодні зберемося в мене, почаюємо, відірвемося по повній, ну звичайно, як уроки підготуємо, - запропонувала Олеся, поправляючи русяве, коротко підстрижене, волосся, що спало на чоло.
-О! А в тебе, що, нікого вдома немає? - запитала Люба.
- Краса! Свобода! Ці два дні була бабуся, ото вже керувала мною, те так роби, а те так роби, дістала. А батьки погнали на Польщу за товаром, привезуть мені якісь обновки, замовила їм дещо. Завтра мають приїхати, думаю зранку, якщо на митниці немає великої черги. Якщо ж там, якесь ЧП, то тоді вже, хоча б до вечора дісталися додому. Тож є шанс розважитися без опіки, ночувати буду сама, так добре коли ніхто не заважає, - весело, задравши голову догори, наче в танці, крутилася перед дівчатами Олеся.
- Е ні! На жаль сьогодні я пас, - заперечила Таня.
- Справ багато, точно! - підтримала її Люба, киваючи головою.
Відразу продовжила Таня,
- Ти, що забула, завтра ж відкритий урок з математики! Ні, хай якось, тільки не сьогодні.
Вони саме підійшли до провулка, Олеся всміхнувшись, махнула рукою,
-Ну гаразд! Тоді бувайте! До завтра!
У відповідь дівчата усміхнулися,
-Бувай! Бувай!
Озираючись, кожна махнула рукою, пішли своєю дорогою.
Олеся, щось бурмочачи собі під ніс наспівувала, потім вставила в вуха маленькі навушники, слухала музику. Задоволено, не поспішаючи, прямувала по обіч дороги. Через два чужих обійстя, вже й бабусин паркан. Проходячи мимо, кинула оком до хати, яка ледь виднілася із-за широких воріт. Пригадала, що мама наказувала, щоб коли йшла зі школи, то хоч на хвилинку заходила до бабусі, щоб за неї всі менше хвилювалися. Можливо, щось треба допомогти, бо ж останнім часом тиск не давав спокою старенькій. А, не така вже й стара - подумала дівчина - лише сімдесят два минуло, якби, щось треба було, то напевно б вже разів десять передзвонила.
Наталя, на зріст маленька, худенька жінка, була в городі, не поспішаючи, копала землю під грядки і час від часу кидала погляд до хвіртки. Вона виглядала єдину онучку, хоч дівчинка підросла й стала дуже вередлива та все ж надіялася, що хоч на хвилинку зайде до неї. Як завжди на веранді, на тарілку поклала апельсину і три цукерки, вона так зустрічала онучку, знала, що та любить, коли на неї чекає бабуся і обов`язково пригостить її чим небуть смачненьким. І хоча вже можна сказати виросла дівчинка та все ж коли зайде до хати, скрізь хитренько погляне, знайде гостинці і всміхаючись подякує.
Сонце ховалося за обрій… Темно - сині стрічки, ледь приховували його, від останніх променів змінювали колір на фіолетовий та рожевий. От би Бог дав дощу - в думках Наталя - від вітру швидко сохне земля, зашкарубіла. Журилася, як просапати часник, щоб не пошкодити молоденькі стебельця, ой треба, треба дощику.
Старенька зайшла до хати, як завжди, після любої роботи,читала молитву, молилася до ікони. Поставила чайник, щоб напитися чаю. Раптово, опустивши погляд собі під ноги, похитнулася. Ой, щось заносить! Чи це здалося? У ногах відчула слабкість, ледь втримавшись за стілець, присіла на нього. Заспокоїла себе, тож випила всі ліки, чого б це -знервовано подумала -добре що в фартухові мобільний телефон. Ледь спітніла, тремтячою рукою набрала номер доньки та оператор повідомив про недосяжність, знову набрала онучку. Вона її набирала вже втретє за сьогодні та на жаль, Олеся не відповідала. В очах замерехтіло чорними плямами, ледь - ледь дотягнулася до ручки в газовій плиті, напруживши всі сили вдалося крутнути її, в голові, аж задзвеніло, тихо прошепотіла,
- От добре, я встигла виключити чайник, встигла…..
Олеся після приготування уроків дивилася фільм про Гаррі Понтера, від здивувань й хвилювань підскакувала на дивані. Водночас задоволено хрумала « Чіпси з беконом», насолоджувалася самостійністю.
Була майже північ, коли закінчився фільм, вона поглянула в вікно, а потім на телефон і в голос,
- Ого! От час пролетів!
Дівчина побачивши пропущені три дзвінки від бабусі, відразу себе заспокоїла. Та нічого, гадаю все добре, чи подзвонити? Та ні, напевно вже пізно, хай спить, не варто будити, за цілий день десь – то налазилася в городі, наробилася.
Вона зручно вкладалася в ліжку, запхала в вуха навушники.
Надворі сіріло… Олеся почула голоси батька й матері, потягнулася. О, як добре, вже приїхали, подумала й повернулася до стінки, заховала голову під ковдру, міцно заснула.
Валентина слухала, як плавно сопе доня, всміхнувшись до чоловіка,
- Так міцно спить, нехай, вже розбудемо до школи, чого раніше турбувати. Раз спить, значить все добре, думаю, то щось так мама дзвонила, напевно хотіла дізнатися, коли нарешті будемо вдома.
Чоловік, загнавши автівку на обійстя, прямо не роздягаючись, впав ниць на ліжко,
-Так! Прошу мене не турбувати, я виснажений. Олесю розбудиш, тоді вже побіжиш до тещі, дайте я висплюся.
Валентина швидко, щось наспівуючи собі під ніс, готувала сніданок, позирала на годинника. Зараз поснідаємо й разом підемо, я до мами, вона до школи - планувала в думках.
-Так, гайда, доню, вставай! Ти в скільки вчора лягла спати? Вже втретє кричу вставай, а ти ніяк розплющити оченята не можеш?
Вони швидко, майже находу, допивали каву. Олеся позирнула вкотре в дзеркало, а потім на годинника, який висів над столом,
- Ну все, гайда, а то й справді я запізнюся! Пішли, доганяй!
Валентина догнавши доньку лише тепер запитала,
- Ти вчора до бабусі заходила?
Та наче не почула, вирвалася вперед,
- Все я побігла… Передавай бабусі привіт!
На обійсті тихо, під самими дверима лежав пес, його сумні очі наче ранили Валентині серце,
-А, що це ти під самими дверима? Дружок, вставай, пускай мене до хати.
Пес опустивши голову, пригнувся, повільно підійшов до буди, ліг на землю, на очах блистіли сльози.
-О! Що це ти такий сумний, не скачеш, захворів, чи що?
Взялася за ручку дверей, зачинені….
Після третього уроку Олеся отримала від мами повідомлення «Після уроків терміново зайди до бабусі, я тебе чекаю».
Дівчина не переймалася, після уроків, значить не терміново, тож, як завжди, в хорошому настрої, поверталася зі школи.
Три подружки йшли не поспішаючи, наче озиралися на всі сторони і крутячи головами, позирали до неба, у всіх в вухах виднілися навушники, напевно слухали музику. Погода сприяла настрою, яскраве сонце сліпило очі, які блистіли від задоволення, дівчата час від часу покачували головами. Вони доходили до провулка, коли Олеся запропонувала,
- Підемо до мене, батьки шмотки привезли, разом подивимося. Тільки зайду до бабусі на хвилинку, там, мама, щось хотіла, тож треба зайти, зачекаєте мене, я швидко…
Вони підходили до бабусиного обійстя….
- Що це? - промовила одна з подружок.
- Хвіртка навстіж і ворота, щось привезли твоїй бабусі, Олесю.
Та здивована, кліпала очима, хитнула головою,
- А я звідки знаю, сказали зайти, ось зараз зайду дізнаюся. Мене це зовсім не хвилює, що їй привезли і навіщо….
Підійшовши ближче, дівчата спантеличено дивилися одна на одну. На обійсті, стояла батькова автівка. Дві половинки вхідних дверей веранди відкриті, поруч стояли два похоронні вінки і кришка гроба. Олеся зблідла, стало моторошно й холодно…
Таня взяла її за руку,
-Ми з тобою зайдемо, тримайся…
- Не треба!
Різко й сердито обірвала подружку, а потім тихіше,
- Відчепіться… Краще йдіть, я передзвоню вам…
З острахом, дрібними кроками йшла до будинку. Гучно стукало серце, холод пробрався за спину, тіло чомусь затремтіло.
Олесі, ці два дні, наче в страшному сні. Людей багато…. Плач, розмови, все доходило до свідомості наче з підземелля, час від часу шуміло в голові. Запах запалених свічок, як те похмілля, туман перед очима. Відлуння, шепіт чужих голосів, метушня. А згодом, вже надворі, вітер доніс голос батюшки - «Прощайтесь». А сльози чи були, чи плакала й не пам`ятає, весь час тримала маму за руку. Спітнілі пальці, а ноги немов чужі, ледь - ледь робила кроки, здавалося, хиталася земля. А поруч Таня,їй щоки витирала, а Люба поклала руку Олесі на плече, стояла, схиливши до неї голову.
На обійсті тихо… Сумний Дружок…виглядав із буди. Після поминального обіду в кафе, Олеся з мамою й батьком повернулися до бабусиного будинку. Батько вирішив автівку загнати на своє обійстя.
Мати ледь стримуючи сльози відкрила замок, зайшла до хати. Олеся , на підвіконні веранди, побачила апельсину й цукерки… На якусь мить завмерла…. Думки … спогади, сльози рікою, наче прорвало дамбу… Ридання…..
- Вона мене чекала й цього разу, а я….
Валентина почула, як каялася донька, підійшовши одійняла її,
-Ти виплачся, Олесю…Виплачся, не тримай в собі… Пішли в кімнату…
Вона дивилася на маму, здригнулася, як змінилася вона…. Під очима синій відтінок, постаріла за ці два дні і в цьому теж винна я. Та ці думки в собі тримала, не наважилася сказати мамі, щось не пускало сказати тепле слово. Вони обоє розуміли, що не вберегли найдорожчу людину.
Валентина, деякі речі ховала у шафу, повідчиняла вікна….
Олеся зирнула на годинник, який висів над ліжком. На ньому зупинені стрілки - 22 години 30 хвилин, цей час вона бачила в себе на телефоні, їй дзвонила бабуся.
Дівчина з закритими очима сиділа в кріслі, відкинувши голову назад, час від часу здригалося тіло, перед очима спогад…
Вони з бабусею в лісі… Трава шовкова попід дерева і велика галявина вся в суницях. На траві ряднина, на ній сидить бабуся з букетом квітів, вся осяяна сонячним промінням, махає рукою, кличе до себе,
-Олесю, сонечко моє, йди до мене, навчу віночок плести. Ходи, моя люба, дивись суничок не об`їшся. Ми потім додому назбираємо,тож є кошик. Йди моя зіронько! Йди моя цокотушечко!
Потім бабуся наспівувала веселу пісеньку й Олеся підстрибувала в танці, взявшись руки в боки, задоволено сміялася, підтримувала на голові сплетений віночок. Додому йшли майже мовчки, сонце добре пригрівало, ще й теплий вітерець дмухав у спину, обіймав за плечі, Олесі хотілося спати.
-Бабусю, ноги мої плутаються, болять, давай відпочинемо, - забігала наперед неї, просила, заглядаючи в очі.
- Ну давай моя пташечко, хапайся ззаду за плечі, понесу тебе, мій скарб, ось так, крами баби.
Щеміло під серцем, важкий тягар лежав на душі…
Пройшло три роки…. Олеся закінчувала одинадцятий клас….
За цей час вона подорослішала, стала уважнішою до батьків. Після втрати бабусі зрозуміла, що в житті можна зробити велику, не виправну помилку, якщо не приділити увагу рідним. Дівчина в кінці кожного тижня заходила на бабусине обійстя, довкола все оглядала і знову й знову згадувала ті прекрасні дні дитинства, які проводила з нею.
Коли затримувалася в школі, то попереджала маму, що зайде хоч на хвилинку до бабусиного будинку. В кімнатах фото, вишиті рушники і часті спогади. Бабусині настанови з роками стали для неї правилами в житті, бути зваженою, охайною, щирою і правдивою.
Напередодні останнього дзвоника в школі Олеся підійшла до батька,
- Тату, ти мені дуже потрібен зараз. Поїхали до бабусі на кладовище, мені треба….
Він здивовано подивився, перебив її,
- Ми ж були недавно, тобі сьогодні до цього? В тебе ж завтра святкова лінійка в школі.
Олеся ледь хвилюючись продовжила,
- Треба, тату, дуже треба. І будь ласка, зачекай хвилинку!
Вони під`їхали до центрального входу кладовища.. Олеся з букетом квітів вийшла з автівки,
- Ти зачекай мене тут, добре?! Я хочу сама….
Дівчина пішла знайомою стежкою… Біля пам`ятника розквітлі квіти… Олеся серветкою витерла від пилу бабусине фото, поцілувала,
- Бабусю, я прийшла, бачиш, прийшла сама. Я вже доросла, в мене завтра в школі останній дзвоник. Прошу благослови мене на іспити і прости…
На мить застигла…. Непрохані сльози покотилися по обличчі. Дивилася на фото, шепотіла,
- Рідненька, прости менеа за мою байдужість, за мою помилку… Я так шкодую, що не можна час повернути назад… Що ти пішла так рано від нас і винна в цьому я, прости… Я ж так люблю тебе бабусю…
Легенький вітер...ледь колихав квіти… Олеся відчула його тепло, озирнулась й знову до фото,
- Бабусю, я візьму в школу той рушник, що ми разом з тобою вишивали. Ти скільки слів тоді хороших говорила і побажань. Я все пам`ятаю рідненька, прости мене і благослови….
Вона сиділа в автівці на задньому сидінні, ледь виглядала в вікно… Зустрічний вітер осушував сльози на її обличчі… Батько поглядав в дзеркало над головою, в салоні авто, бачив її припухлі, ледь червоні очі, розумів її, йому не було що сказати, чи про щось запитати.Донька подорослішала, стала серйознішою, мудрішою та на жаль час не повернеш назад…
Травень 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791111
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Залежані будні, мов речі з прадавніх шаф,
Придушують подих на фоні мозаїки міста.
На розі мовчання приховано стільки вже змісту,
Що гусне повітря. Бетонних тенет ландшафт
В'їдається в риси обличчя, поставу, тінь:
Чим далі, тим більше в мені перехресть і провулків,
Частіше стріляють байдужістю в спину /впритул/. І в
Кожному пострілі, мов Великодній дзвін.
А втім, все, як завше: встаю і проходжу повз
Будинки й слова, що ніяк не вкладаються в строфи.
Ми досі піщинки на тілі пустелі епохи,
Рознесені в просторі й в часі міцних оков.
Тому /не зап'ястя/ і давить. Тому й нема
Тут світла від бань позолочених душ і соборів.
На вулицях міста, де я - елемент у декорі,
Купається в сонці холодних сердець пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Які Ви,хлопці,-
Мужні,красиві,дорогії!
Навіть підступний,
Лютий ворог
Цінує Вас!
За сімдесят трьох
Козаків-Героїв
Віддали двісті
Тридцятьох трьох посіпак!
16.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768724
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 25.04.2018
О, лютий кате, є ще час
Затримати фатальне горе,
Ще місяць в небі не загас.
Ще ріки знають хід у море.
Не витягай вогонь з кишень,
Знайди шматочок глузду в стопі.
Раз плюнути – спалити день,
Перетворити землю в попіл,
Спинити людству видих-вдих,
Наповнить трутою грядуще.
На плечиках добра худих
І так ледь держиться все суще.
Отямся, кате, поки ще
Час не відчув смертельну втому,
Ґрунти напоєні дощем
І годить киснем ліс живому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787038
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Епохи кануть - розпадуться трони,
Новітній розум знищить злоби тьму,
Струхлявіють сучасні "фараони",
Що запалили розбрату війну.
Забудуться політики строкаті
І їх словес брехливі міражі.
Залишаться поеми і сонати -
Високі й щирі сповіді Душі.
І в пам'ять подивованого людства
Назавжди як спасіння увійдуть
Творіння геніальні вільнодумства -
Мистецтва Правди вистражданий труд.
І стане над Епохою новою
У гулі галактичному ракет
Новий король глобального розвою
З ім'ям високим - Всесвіту поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785367
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 02.04.2018
Її нема... Лиш збірочка віршів,
Затиснена між іншими книжками…
Не раз здіймалась ввись поміж птахів,
Чи деревцем міцним, понад шляхами,
Протистояла шалу злих вітрів.
Її нема... Згадає, може, хтось,
Заглибившись у вірш непересічний,
Де все, написане збулось, а щось
У часі розчинилося навічно.
Не зникне слово в тиші безголось.
Її нема… У римах тільки пам’ять.
Комусь у поміч вогники тих свіч,
Можливість опиратися на рам’я,
Написаного в розрізах сторічь,
Щоб скинути з душі нелегкий камінь.
Її нема…Його … Вже їх нема,
Лиш згадка залишилася нетлінна,
Вірші, що гріють, як в душі зима,
Й коли життя вас грубо на коліна…
Звучить поезії гучна сурма..
Вони – живі, хоч їх уже нема.
24 березня 2018
(с)Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784190
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Ти сама перекреслюєш ноти -
ті, що пише тобі хтось незнаний,
хтось невіданий і не тутешній,
десь далеко-далеко вгорі.
Ну а потім йодуєш, бинтуєш
розтривожені доторком рани,
і втираєш невтішені сльози,
щоб не бачив ніхто, на зорі.
Ти сама відганяєш музи́ку
за межу, що укрилась туманом.
І міняєш мелодію тиху
на мовчання, таке голосне.
Ну а потім в зажуру впадаєш
неприкаяна і окаянна,
намагаючись втішити серце
новоявленим вічністю днем.
Ти сама відмовляєшся чути,
відмовляєшся влитись у всесвіт
і піддатиcь тому смакуванню,
що зоветься сьогодні життям.
А вишукуєш вперто на струнах
дисонанси, вкорочені сенси,
знемагаючи зовсім від того
і спадаючи долі без тям.
Ти сама обираєш безлюддя
на заселених вулицях долі,
зазираєш у вікна самотні,
за котрими панує зима.
І змагаються білі музики,
і цимбали стають кволі-кволі,
бо їх чути уперто не хочеш
ти сама, ти сама, ти сама...
7.02.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775971
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Пташа сіреньке – у долонях теплих,
Надійних, вірних, тільки замалих,
Щоб вільно розпростерти крила стерплі.
Великий сенс в тих помахах простих.
Постійний рух – з народження до смерті –
Завжди увись. Літати, щоб не вмерти!
13 вересня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775380
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Помолись за мене мамо
В день святковий вранці рано
Може Бог молитву щиру
Материнськими устами
Не відкине, не забуде,
Може й я щасливим буду.
Може й тут, в чужому краі,
Мені сонечко засяє.
Пригорнусь я до калини,
Що буяє ніжним цвітом,
Пригадаю Украіну,
Й найщасливішим на світі,
Стану враз я від молитви.
Пригадаю стежку в житі,
Вишню, мальви біля хати,
Той куточок Украіни,
Де мене чекає мати.
Пригадаю колискову,
Що колись мені матуся
Над колискою співала,
Щиро Богу помолюся,
Доторкнусь світлин устами,
Й найщасливішим я стану.
Помолись за мене, мамо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775347
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Мій теплий згорточок надій і сподівання,
Ангелик мій, жаданий над усе,
Нехай для тебе, мій онучечку солодкий,
Життя вповні всіх благ на таці піднесе.
Мій ніжний згорточку, крикливий до знемоги,
Цілую оченяточка твої.
Якими щедрими для мене були боги,
Як право видали у світ прийти тобі.
Дивлюсь... своїм не налюбуюсь дивощастям,
Вдивляюсь в кожну рисочку його:
Як то жилося нам... собі не уявляю,
Як диворадості такої не було.
Я в небеса молюся кожної хвилини,
Щоб онуча при ангелі було,
Щоб цю дитину добра доля облюбила
І щоб ніколи не торкнулось його зло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767521
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Продати себе -
найвигідніше, найдорожче!
Так, щоб у серці засурмили радісні сурми,
так, щоб очі заіскрилися, наче полярні зорі...
Продано! Продано!
Найцінніший лот, себто мене (моє), куплено
за величезну ціну!
Мене поціновано!!!
А тим часом десь угорі
у долонях білого янгола
дзенькає дріб'язок -
аж ніби зойкує, схлипує...
Бо, бідному, знову не стало грошей, аби...
аби відкупити твою душу
у чорної мамони, яка вдоволено
вишкірює пащеку юродивого старця
з-під кучерів лагідної дитини.
Її рученята на твоїх плечах уже залишають
глибокі вогненні рубці.
Тільки ти чомусь того не відчуваєш.
А, може, не хочеш, бо...
боїшся прозріти
і зрозуміти фатальну дешевизну
свого нібито багатства...
Тому й щоночі пхаєш товсті беруші у свої вуха,
щоб, не дай Боже, не вчути
відчайдушного дзенькоту дріб'язку
в янголових руках...
Продано! Про-да-но...
22.11.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762436
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2017
Куріпки залишають в полі слід,
Горбочки сірі виглядають з снігу…
Біжать до річки, де відсутній лід,
Коли ще річка мріє про відлигу.
Ховаються в густих очеретах,
Посеред поля в ковилі пахучій.
Обабіч гаю, де проходить шлях,
Або у ямах, де співають кручі.
Маленька птаха, що несе в собі,
Краплину волі для землі, де мрії…
Її б я розмістив би на гербі,
Де тризуба вершини золотії.
Щоб нам куріпка несла в хату мир,
Поля були засіяні хлібами.
Щоб для куріпки домом був пустир,
А птахи ці були для нас скарбами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756732
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Осіннє листя впало нам до ніг,
Стоять дерева, мерзнуть без одежі.
Як добре, що любов нашу зберіг
І клятву, що давав мені на вежі.
У свідках було небо голубе
І сонце що ласкало нас і гріло.
Коханий, як же я люблю тебе,
Кохання в серці полум'ям горіло...
Осінній день а на душі тепло,
Твої обійми ніжно зігрівають.
Вже листопадом листя намело,
У край далекий птахи відлітають...
А ми з тобою двоє у човні...
Нас вогнище сімейне зігріває.
Човен... то дім збудований мені,
Він нас з доріг далеких зустрічає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756748
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017
І омріяна, і непрохана,
І близька, і чужа водночас-
Осінь, Бабиним літом сполохана,
Салютує з небесних терас.
Салютує громами- блискавками,
Шле з небес нам усім привіт,
І на листі краплинами- блискітками
За собою украплює слід.
Цей осінній пейзаж- на продиво,
Гомонить всеосіння рясне!
У зимовім засніженім олові
Скоро осінь затихне-засне.
© Володимир Присяжнюк
19.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756827
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі за селом, де жито золоте.
А біжить вона від хати, де мого дитинства дні.
Де щасливі мама й тато... і такі ще молоді!
Тут, де вишні у садочку й кучерявий клен шумить,
Починає біг свій стежка, від воріт у світ спішить.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі за селом, де жито золоте.
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756410
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Твоєї ніжності нестрим...
Твоя роздягненість без міри...
Вирує пристрасть в шалі рим...
Від оксамитовості шкіри....
Нас літо взяло у полон...
Його п'ємо, тамуєм спрагу...
Ти мов казковий, дивний сон,
Дароване цим літом, благо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589822
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 22.10.2017
Гординя виглядала у віконця,
Вмостившись зручно у душі, в очах.
Грішила, все ховаючись від сонця,
Свавільно іншим прищепляла страх.
Ворожістю та заздрістю палала,
Розбурхана гонитвою без меж.
Себе, єдину, тільки вихваляла,
За Бога вища- так вважала теж.
Неслась в шаленстві дикім по просторах,
Кроїла душі болем, як мечем.
Прописувалась у церквах й соборах,
Прикрита, по- злодійськи, калачем.
Хотіла, грішна, в небеса злетіти,
Збирати зорі во хвалу свою.
Але гордині з Господом не жити,
Таким немає місця у раю.
(17 лютого 2016)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644798
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 14.09.2017
Загубила осінь у саду намисто.
А воно красиве, а воно іскристе!
Зібрав у разочок буси-намистини
вересень дбайливо... буде для калини.
Загубила осінь хустину квітчасту.
Дощі зарясніли... ідуть часто-часто.
Обриває вітер листя золотисте,
а воно красиве, а воно іскристе!
Розсипала осінь золоті зернята,
щоб родила нива коровай на свята.
Ще грибів сипнула в лісі, під дубочки,
малі їжачата їх збирають в бочки!
Козенятам ріжки трішки підкрутила.
Рибеняті в річці хвостик золотила.
Каченятам - крильця, щоб гарно літали.
Яблучка малятам, щоб всі підростали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750513
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Повертайтеся, діти, в обпечену болем країну,
Повертайте, як птахи вертають щовесен назад,
Повертайте в святу і, як правду, віками нетлінну,
Та земля вам освітить під гору дорогу стократ
Повертайтеся, дочки, на рідну свою батьківщину,
Помогти її встати з натертих до крові колін,
Не з розлуки їдкої - відвідати лишень родину
Чи до рідної хати, торкнутися спогадом стін
Повертайся додому - твоїх поколінь візерунків,
Щоб мереживом впасти в свою соковиту траву.
Не міняй Україну- на найліпші у світі лаштунки,
Повертайся в нещасну, але , як ніколи живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750540
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Із циклу " Літературні пародії "
“ …ти м’ясо моє і кохання — моє
і риби мої і мій час на зап’ясті…”
Дмитро Лазуткін
http://dotyk.in.ua/lazutkin.html
Стоїш серед трав у ранковій росі —
Дивлюся на тебе я ласо:
Мої ти стерлядочки і карасі,
Моє ти кохання і м’ясо!
Життя повне викликів та перешкод —
Незгоди нам тиснуть на плечі…
Мої ти налисники і антрекот,
Моя фуа-гра і лечо!
Ти — роли, різотто, мохіто і фреш,
Ти перше, і друге, і третє.
З тобою не згинеш і не попадеш
У пащу голодної смерті!
© Володимир Присяжнюк
12.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750336
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Зазирнуло літо у вікно. Щедро так проміння нам
сипнуло.
Ой, як заясніло! Зацвіло... І про мене літо не
забуло.
І покликало мене у гай. Зелено тут і квітнуть
дзвіночки.
В незабудок ніжно-голубих чомусь весело
сміються очки.
Ой, яке тут розмаїття барв! Бджоли та джмелі тут
хазяйнують.
Бо яскравих квіток пелюстки їх до себе манять...
і частують.
Зазируло літо у вікно. І мене покликало із хати.
Засміялось сонце:- Що ж? Пора з літечком тобі
помандрувати!
І ромашок принесло букет. На пелюстки ніжні
надивлюся.
Обривати їх?.. Навіщо ж так?.. Я у твої очі
подивлюся!
А в твоїх очах ... Невже весь світ?! Гори, ріки,
море, океани.
Я з тобою обійду весь світ! Знаю, літо помандрує
з нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750233
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Україно моя! Земле моїх дідів!
Калинова , бузкова й полинна,
Ти , рідненька , стоїш на розпутті шляхів,
Та у цьому ти , ненько ,не винна.
Знемоглася вже ти, бо не легко іти,
По шляхах , що кров"ю политі,
І куди ж то іти , як не видно мети,
І за що ж ті синочки убиті?...
На теренах твоїх торжествує брехня
І мужі , що їх жадність згубила,
Вони сквернять твоє материнське ім"я
Та синів , що ти їх схоронила.
Не сумуй Україно! Ми є діти твої,
За тебе ми станем рядами.
Ніколи не змовкнуть твої солов"ї,
Ти будеш гордитися нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747007
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 13.09.2017
можливо снам властиво розквітати.
бо тане сніг із відчаю, повір
у те що ти, поранений літати,
життям ще зможеш мріями до зір...
чого то так, затискуєш долоні,
в таємний із надії талісман.
у сумнівах, в нестерпному полоні
блукатимеш, ятрючості туман...
бо я тону у визвольному крику.
ти слухай своє серце і повір
що сни пророчі щастями великі
ти тільки дотягнися своїх зір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748634
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 12.09.2017
Рясен смуток - попід хмари,
Наче привиди- примари,
Подивись...
Зойком тихим туга кличе,-
Мо" болить чи кого кличе
У бездонну вись ?
Смуток рясен попід очі...
Як без твого співу ночі?
Опустись,
Де дітей міцніли крила,
А тепер у даль вітрила
Напнялись...
Рясен смуток тягне клином,
Глодом зріє попід тином,
Не журись...
Смутком сієш в сірім небі,
Та рятуєшся, далебі,
Повернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746946
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
…от і спробуй засни,
коли прохолодної тиші кришталь
стальними напи́лками
ограновують цвіркуни…
…шаль
з темно синього оксамиту,
павучками зірок рясно розшиту,
сливі на малахітові плечі
покладає осінній вечір:
красива
слива,
бо щаслива…
19.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746800
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
https://youtu.be/bu-0O7YQQec
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713918
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 14.08.2017
[b][i]Дощечка 7Ж
Течуть ріки великі на Русі,
і многі води їх журчать, співають стародавнє.
Про тії боляри, якії не боялися… і літа многії
боролися о вольність руську.
Ті то славні нічого не берегли, ані життя свого,
– тако ріки о них берегинять. І вітри буйні
гасають над ними, плачуть восени,
а в зимі студеній гурлихають по них.
І голублять дівоньки і ті це говорять,
як погибли тії у славі, а не оставили
землі своєї ворогам.
Ніби є ми, синове, також потомки
і не лишимо ми також землі нашої…
Дощечка 8
«Боронись, земле руська, і борони сама себе,
а щоб інші не були на твоїх крячах,
а тобто ворогам не далася охомитана
і до воза прив’язана, аби тягла той,
куди хотять чужії влади,
а нібито ти хочеш іти сама».
Дощечка 7А
«Єсьми многі, а вороги не суть такі многі,
як ми єсьми, русичі, а ворогів не стільки, як у нас.
А де впала кров наша, там є земля наша,
і це вороги знають, і це на нас стараються,
і ці старання їхні марні будуть,
як вони були і в старі часи отців наших.
Дощечка 2А
«…А богів купальте і Дажба шануйте,
бо оце ж бо ми є русини, Дажбові внуки…»[/i][/b]
[b]Словничок – потайничок[/b]
[b]болярин[/b] – боярин
[b]берегинити[/b] – бити в береги, плескати на береги;
[b]гурлихати [/b]– воркувати по-голубиному;
[b]крячі [/b]– шия або ж плечі, рамена;
[b]охомитати[/b] – накинути «хомут» на шию;
[b]хомут[/b] – петля для запрягання коней;
[b]лик [/b]– обличчя, образ;
[b]лики[/b] – крики радості, веселощів;
[b]многоликий[/b] – різнобарвний, або ж шумний, галасливий;
[b]обоз[/b] – багато возів, таке собі «містечко на колесах», де ховають зброю, одяг і харчі під час облоги і військового походу.
[b]Сторінка – берестинка
[/b]
На Русі течуть ріки великі,
в ріках води журчать многоликі.
Ріки «многая літа» співають,
а роки все течуть, все минають.
Отчі лики в синах не загинуть, –
тако ріки о них берегинять,
а вітри буйно віють над ними,
плачуть в осінь, гурлихають в зими.
І голублять голубки – дівчата
тих, що в ноги не вміли крячати,
ще й тягти на крячах своїх воза
в хомутах до чужого обозу.
[b][i]Єсьми руси і суть такі многі,
що нікому не падали в ноги,
а де падали в битві суровій
там земля наша кровна від крові.[/i][/b]
[b][i]Бережіть свої руки від крові!
Будьте, внуки, живі і здорові!
[/i][/b]
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
[i]Щойно відговорила устами наших пращурів до тебе, люба дитино, Дощечкова читанка» і відкрила тобі сокровенні свої знання. Ох і нелегкий був шлях цієї книжки! Насправді, наче мощений з важкого каменю…А річ у тім, що написана вона ще у 1990 році з таким натхненням, наче подихом божим.
Знаменита дитяча художниця Зеновія Юськів не відразу зілюструвала її. На це пішло довгих два роки, допоки з умілих рук окреслилися божі обличчя Сварога, Числобога, Перуна, Світовида, володарки Мармореї та жар-птиці Матиреслави. Скільки книжок перечитано, енциклопедій та стародруків, аби ці обличчя надихнути правдою життя!
…І ожили ілюстрації. Наче легкий вітерець-Стрибог пройшовся сторінками – такі напоєні зеленню трави, журлячими потічками праісторичних джерел та світлом, що дає любов, новонародженого Сонця-Дажбога. Тут витоки наших звичаїв, обрядів, нашої пам’яті та культури. Тут… у цих сторінках…
Та, здавалося, що довкола «Дощечкової читанки» запала темрява ночі. Минали роки за роками, а голосу натхненних сторінок ніхто не розпізнавав. Пройшло 15 років, потрачених на марні спроби перемогти глупу темінь на німоту.
Аж раптом… не стало Зеновії Юськів, не стало Зені. Душа її тепер буде світити нам зіркою з неба, поруч із душами наших померлих родичів – так розповіла на своїх сторінках заповітна «Дощечкова читанка». Світло Зениної душі таке потужнє, що стало видно кінцеву мету – а це видана книжка!
… О так, вона була б видана, якби хтось із зловмисників з невмирущої армії Чорнобога у службових кабінетах не загубив 50 оригінальних Зениних ілюстрацій.
І знову – темрява, знову – довгі роки чекання: що робити, чи починати усе з початку? Чекати наступні … роки, поки надійде омріяний час…
Так уже сталося – бути «Дощечковій читанці» останньою в переліку Зениних книжок, але це живий пам’ятник талановитій художниці і прекрасній людині.[/i]
[b][i]Автор[/i][/b]
(З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
"Велес-книги" ( у рукописі). Рік написання - 1990)
[b]«Єсьми русичі, Дажбові внуки!»[/b]
[i]Рік написання[/i] – 1990
[i]Малюнки [/i][b]Зеновії Юськів[/b]
[i]Готова до видання [/i]– 1993
[i]Подання до фонду «Відродження» [/i]-- 1997
[i]Подання у в-во «Каменяр»[/i] -- 2005
[i]Подання на обласні програми
по книговиданню[/i] – 2006,2007.
[b][i]Загублені оригінали ілюстрацій [/i][/b]-- 2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744440
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Плететься поволі, натомлений часом і болем –
Старезні калоші, дірява свитина, борги.
А вітер у плечі, то скупо леліє, то коле,
Крізь хмари застояні промінь крадеться тугий.
Усяке бувало – кохав і надіявся, вірив,
Позаду стежина – її перейшов, як зумів.
Дорога у небо громами розорана, сіра
І безвість холодна, безмежно глибока, як рів.
Чи думав, чи мріяв, пішовши крізь повені, драми?..
На древі столітнім – розбите лелече гніздо.
Весна за весною, одвічні вали за валами,
Ні друга, ні брата… в імлі – водевіль, шапіто…
Йде старець (чи митар?), минають негоди, століття,
Обабіч дороги – плакучі рокити, хрести.
Хтось вічний у слові, у промені сонця, у дітях,
А другим судилось у полі зелом прорости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722980
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.08.2017
***
Мій пораднику, Янголе світлий, додай мені сил,
Щоб іще раз у небо, а там – я віддам тобі крила…
Наблагаю у Господа вітру, а ти попроси,
Аби зірка, ота, що між хмар – нашу путь освітила.
Мій заступнику лагідний, знаю, шляхи нелегкі,
Та обоє здолаємо скруту – на те ми у парі.
Пахнуть травнем і тихою звабою трави вогкі,
Клуботять в розпогоджену тишу дими кучеряві.
Ти намолиш мій досвіток, вірю, засвітиться день
І трембіта розбудить ще снігом забілені гори.
Бачиш, щастя сьогодні отими стежками іде,
На котрих нам судилося брати початок учора.
…Кажуть, є десь заобрії, далі – немає межі,
Посивілі тумани уклалися поза світами…
Знов народяться ангели, будуть писатись вірші -
Та не нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732363
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 13.08.2017
Пустым, затасканным словам
Я нашу тайну не доверю.
И пусть уходит, хлопнув дверью
Неразнесённая молва.
Зачем, скажите, знать кому-то,
Что породнились мы с тобой
И в срок, назначенный судьбой,
Ведём отсчёт любви минутам.
Вначале дерево взрастим,
А быть ли плоду - время скажет,
Да в узелок тугой завяжет
Тебя со мной. Ты уж прости!
Но что поделать? Мы готовы
Нести (теперь уж до конца),
Сквозь боль в израненных сердцах,
Любви ажурные оковы...
Пусть наши души навсегда
В одну огромную сольются
И нам на верность поклянутся,
Чтоб не растаться никогда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316467
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 13.08.2017
Подушек измятые рожи,
Перины глубокий вздох.
Звонок мелодичный в прихожей...
- Кого то там чёрт приволок?!
Халат на ходу надеваешь,
На фоне цветастых штор
И мне виновато киваешь -
Пойду, мол, узнаю, кто.
Банальность звонка очевидна -
Соседка лишь может зайти.
И стало немножко обидно
За скомканный в спешке интим.
А утро сквозь щели струится
И тут не приходится ждать,
Что может ещё повторится
Блаженных минут благодать.
На кухне гремит сковородка
А я застилаю кровать
И сонно-ленивой походкой
Иду поцелуи смывать.
Одетый стою у порога:
-До встречи, любимая, жди!
В глазах шевельнулась тревога
И - вздох из красивой груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317272
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 13.08.2017
Ви скажете ніби таке не буває,
щоб білі ворони збиралися в зграї.
На сайт поетичний зайдіть.
Від душі
поети там каркають власні вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439746
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 11.08.2017
Як вже навбридло каркання ворон,
Що за вікном збираються у зграї.
Перебивають наймиліший сон,
Неначе грає кожен свої ролі...
У небі знов воронячий базар,
А он вони вже щось не поділили.
То тут, то там лиш чути їхній гам...
Могутні дзьоби і широкі крила.
Розсілися неначе нотний стан
І кожна вчить навперебійки гами.
Немає у ворон душевних ран,
Строчать вони для когось телеграми...
Лиш коли зійде сонце ввишині
Зігріє землю і тепло гаряче...
Ворони стануть враз такі сумні
І не одна від сонечка заплаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745359
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Давай поговоримо - просто про те, як живеш,
Як будні ковтаєш, чи знов про старе, наболіле,
Послухаю тихо, а потім зізнаюся теж,
Що часто буває задушливо, холодно, сіро.
Про дещо - помовчу, бо те, що на серці – крихке,
Таке полохливе – чи словом утримати зможу?
Найбільше хотіла, щоб ти не впадав у піке,
І щоб оминали нападки й безволля ворожі.
Давай поговоримо. Скільки сказала б всього!..
Поблажливо трохи ти сприймеш чудне воркотіння.
Я ж знатиму просто, що в грудях не згасне вогонь,
Душі не торкнуться іржа та намул збайдужіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745348
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Стоїть в вбранні весільнім абрикоса.
ЇЇ сьогодні квітень під вінець
Веде, скупавшись у весняних росах,
Тим самим освятивши стук сердець.
Марш Мендельсона чутно в її косах -
Благословляють бджоли вдалий шлюб.
І пісня та лунає стоголосо,
І чітко чути: "Я тебе люблю".
Весна у танці їх союз кружляє,
І вітерець їм стелить килимок
Із цвіту, що цнотливо опадає,
Весільний роздягаючи вінок.
І наречена у обіймах квітня
Голівку на плече його кладе
І, зашапівшись, зронює суцвіття,
І розпускає листя молоде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745351
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
У придорожньому кафе сидить солдат,
замовив фронтових сто грам і каву.
Він вижив в пеклі тім. А от його комбат
загинув в двадцять п'ять в ту ніч криваву.
Підпер рукою сиву голову солдат.
Куди іти і хто його чекає?
Там зрозуміло все. Там поряд тебе - брат
і на землі ріднішого немає.
Згадав, як хлопці його несли в медсанбат,
а він стогнав: "Залиште, помираю..."
Уже за мить побачив дім і батьків сад,
й могилу мами в квітах молочаю.
А потім голос вчув: " Вертайсь, солдат,
не твій це час... Тебе я відпускаю."
... І як у сні побачив , молодий комбат
зайшов в відчинені ворота раю.
Душа стражда сильніш, як тіло устократ.
І пам'ять уночі не засипає.
Фантомний біль в нозі мордує, наче кат...
ноги нема... а біль не відпускає.
Скоріше б рана затяглась і знов - назад,
Згадав своїх, кого уже немає...
У придорожньому кафе сидить солдат,
сто фронтових він хлібом накриває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745205
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Люблю їздити на нічну риболовлю. Не те, що дуже подобається процес ловлі риби. Радше спокій душі, що дає природа. Думки впорядковуються. Вода заспокоює. Вогонь від багаття зігріває. А якщо є добре товариство, то приємно вдвічі. І саме в таку пору приходить багато відповідей на запитання, які давно не дають тобі спокою.
На цей раз до поїздки довго не готувалися. Зателефонували друзям, закинули спорядженння у багажник автомобіля і подались на озера. Друзі "підтягнулися" незабаром. А з ними приїхав незнайомий чоловік. Я відразу звернула увагу на його руку. Бо при знайомстві і рукостисканні чоловік подав ліву, замість правиці. На правій в нього не було декількох пальців.
Саша приїхав у Португалію багато років тому. Як і у всіх емігрантів не складалося життя в рідній країні. Вища освіта не давала шансів знайти роботу дома. А на світ, як горошки посипалися діточки. Наймолодший синочок народився невиліковно хворим.Треба було родину годувати і створити хворій дитині більш-менш нормальний догляд. Абсолютно чужа тобі країна. Мова, яку до цього часу й не чув. Тяжеленна робота на будовах. Страшенна туга за родиною.
У хвилини відчаю люди задають собі запитання: чому я? Чому мені випала така гірка доля? Одні починають шукати істину в релігії. Інші - у вині. Ще хтось починає писати музику. А хтось - мемуари, романи, вірші. Комусь додають оптимізму зароблені гроші. А хтось просто замикається у своєму світі....
Мабуть, у таку хвилину до Сашка підійшли люди з релігійною літературою. Помалу він втягнувся у їх віру. Почав відвідувати зібрання, слухати проповідника. З хати щезли образочки. Бо ж там, у новому товаристві "брати та сестри" суворо наказують за подібне.
Замовив із дому Книгу Книг - Біблію. Родина відразу ж передала. Привезли Біблію за деякий час. Лише одне розходження: на Книзі був великий, золотом вималюваний Хрест. А нові браття та сестри це категорично осуджували.
І чоловік почав витирати Хреста на палітурці. Фарба не давался. Хрест не хотів стиратися. Лише до половини він витер його у цей вечір.Вночі снилася Біблія і хтось із великими стражденними очима дивився на нього. Але зранку не було часу обдумувати цей сон, бо знову чекала важка робота.
Щодня Саша виконував одну й ту ж операцію: натискав кнопку і великий сікач відрізував зайву частину труби. А на цей раз... сікач рубанув по руці. Й до цього часу не може пояснити собі, як таке сталося.Пальці відлетіли у різні боки. Втратив свідомість. Прийшов до тями вже у шпиталі. Операція не вдалася, пальці не прижилися.
За деякий час повернувся до хати. На столі лежала Біблія із до половини витертим Хрестом. Положив на неї скалічену руку. Рівно настільки, наскільки у той страшний вечір він встиг витерти Святого Хреста, бракувало пальців.
Оксана Максимишин-Корабель
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744563
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Моєму морю - боляче від люті,
Що люди випромінюють гуртом.
Вони, самі у ланцюги закуті,
Його закути ладні у бетон,
Тому й бунтує, шквальним ураганом
Змітає перепону будь-яку,
А ще недавно ніжно і старанно,
Мов пес, лизало ніжку малюку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744561
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Плекана батьком – Посейдоном сивим,
Владарем мудрим, інколи спесивим, –
В мушелі королевою зростає,
Час перламутром ніжно обгортає.
Краса лише Творцеві є підвладна,
В морських глибинах випещене чадо.
Магічною холодною красою
В безодню кличе звабно, за собою.
Полонить перла розум, серце, очі –
Містерія глибин, окраса ночі.
Далека сонцю, небом не кохана,
Вона із світу, що земним незнаний.
Росте розкішна у своїй хатині,
Під боком у молюска, як в родині.
Життям своїм далека від усього,
Лиш Посейдону знати що у нього…
Та час мине, дістануть руки владні
З глибин морських перлини ті принадні,
Прикрасу дивну для чийогось тіла,
Щоб потім, на землі, вона змарніла…
Не може перла, із буття морського,
Під сонцем жити, ніби в батька свого.
28 травня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668928
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 01.08.2017
Прийшов песик з прогулянки,
Лапки наставляє,
А матуся ганчіркою
Миє, витирає
Маєш, песику, чистенькі
В хаті лапки мати,
Тулишся до Марчика,
Норовиш з ним спати
Собачина не перечить,
Залюбки у ванній
Віддається від душі
Процедурі банній
Ось такого приятеля-
Відданого друга,
Любимо родиною,-
Це його заслуга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744269
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
[i](Прекрасні подихи кохання) [/i]
Побачив ніжність у Твоїх очах,
Коли сказав я радісно «Привіт!»
Із легкістю відкинули ми страх,
Що розділяв нас так багато літ.
Ти не модель спокусливо-тендітна,
Та погляд випромінює тепло.
Дні незабутні нам дарує літо –
Кохання наче квітка розцвіло.
Можливо це здається все мені…
Душа одразу сумнів відкидає –
Римую щиро почуття свої,
В душі кохання музика лунає.
Ти наче скромна польова ромашка,
Яку в косу русяву заплела.
В гаю співає про кохання пташка,
Шепоче з вітром в унісон трава.
В нічному небі хмари дощові,
Лиш де-не-де самотні зорі сяють.
Мого кохання квіти польові
Ранкове сонечко з надією чекають…
© S.Nemo
08.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741188
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Татова любов в його очах,
Не знайдете більш ніде такої,
Пахне, як роса на споришах,
Квіткою дитячої любові.
Татова любов - це в спеку тінь,
Джерело, що утамує спрагу,
Береже дитину від падінь,
Втримати поможе рівновагу.
Кажуть, що любов його скупа,
Ви не вірте, в очі подивіться…
Солодом лягає на губах,
Ця любов нічого не боїться.
Татова любов – це небеса,
Що не видно ні кінця, ні краю…
В пам’яті, як образ воскреса,
Ніжною дугою водограю.
Татова любов – це дивосвіт,
Теплота від чогось неземного.
Неповторний чистий самоцвіт,
Це дарунок від самого Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741127
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
(Миросла́в Іва́нович Ми́сла — український військовик,
молодший лейтенант,
командир взводу окремої зведеної штурмової роти
«Карпатська Січ» 93-ї ОМБ р)
Недарма його прізвище – Мисла –
Мислив він нестандартно, глибоко.
Світлих думань носив коромисло
І вихлюпував ясність крізь око.
Син у мами – один, не сховався
Від липкої в нору павутини.
На Майдан захищати подався
Демократію – гідність людини.
Фану з чорним й червоним на щоглі
Закріпив над будівлею Ради.
Доки міг, напував душі всохлі
Джерелом із нутра свого радо.
Не палив і не пив алкоголю –
В нім голубилось небо безкрає.
Без вагання узявся за зброю,
Як нависла загроза над краєм.
Був бійцем добровільної чоти,
Послужив в ЗСУ за контрактом.
Бути корисним мав він охоту,
Все робив лиш, що міг – це за фактом.
Вчив бійців, соколят, мирну молодь –
Був за фахом історії вчитель.
Вчивсь і сам, знань розширював коло -
Псевдо мав він «мисливець-мислитель».
Світ загас в нім у двадцять чотири…
Після мінських угод бій згорнули
Їх частини. Для ворога ж тиром
На межі їх укріплення були.
Не одному життя тут урвалось
І навіки закрилася очі.
Край підняти з руїн сподівались,
Несли думи Шевченка пророчі
У серцях, з ними ранок стрічали.
Витягали кордон з ешафотів.
Їх у пам'яті книгу вписали –
Мислу й інших своїх патріотів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741104
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
********
Ці виноградні ґрона бурштинові
В вінку зелено-росянім мовчать.
Спадають тихо тіні вечорові
На рясно-кучеряву благодать.
Паде роса - і щось тепліє в грудях,
Малює літо ніжну акварель...
Вечірні згуки сутінками блудять
Між сонних заколисаних осель.
Цей дивний Світ, отінений журбою,
Цей сплеск таланту Вічного Творця,
Що хвилями небесного прибою
Вихлюпує й нуртує без кінця...
Я вся у нім, хоча могла й не бути:
Дарунок - вибір вічного Життя.
Це щастя - рідне Слово серцем чути,
І жити, і любить - до забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741214
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Подаю ще один із віршів Олександра Моренця.
Що робитимеш ти, якщо завтра – війна?
Ні, не та, що АТО, десь далеко на сході,
а твоя вже війна, як чума нищівна,
коли кулі свистять у ТВОЄМУ горо́ді?
А орда – незчисленна й сильніша стократ.
Утечеш від страху́ чи впадеш на коліна?
Чи як воїн затиснеш в руках автомат
і життя віддаси за свою Україну?
Якщо завтра війна – переможе любов
до родини і ближніх, до рідного краю.
За свободу завжди проливалася кров,
і [i]ніколи рабів не пускали до раю.[/i]
21.06.2017 р.
Автор – Олександр Моренець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 09.07.2017
Не шукаю більше цвіту
В ніч Купальську серед лісу.
Дивовижну, розмаїту,
За його не йду завісу.
Квітку вже давно зірвали,
Хто шукав – її знайшов,
Лісу вислухав хорали,
Заховав в собі любов.
Відплили вінки на хвилях,
Мій сховався в комишах.
Юність мчалась на вітрилах,
Пам’ять вся у споришах.
В ніч Купальську ходить казка,
Гріє молодість багаття
Й не закриє ока пташка,
Зірву чашу із лататтям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740854
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 09.07.2017
[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так хочеться зими на півстоліття
Без паузи відлиги і тепла.
Нехай мороз тріщить, немов лахміття,
Що догорає в полум’ї дотла.
Нехай тріщить по закуткам й щілинам,
Хай вимерзне вся нечисть і сльота.
І, може, лиш тоді простить провини
Земля обітована і свята.
Хай щезнуть всі запроданці огидні,
Куми, свати і всякий їхній збрід.
Хай замете усі нажитки видні
І пропаде ганебний того слід.
Хоча і рівність вигадка поетів,
Блукаючий утопії маяк,
Та прірви ті глибокі і нестерпні.
І як тут не озлобитись, ну як?
Не втримався. І в ярості всесильній,
Що ніби пес зірвався із цепів,
Бунтарський дух оскаженілий, синій,
Туманом сів від моря до степів.
Вдихнули всі цей присмак "бути вільним".
Але чому всі стали мов кроти?
Такі чутливі, аж до божевілля.
Проте не бачать справжньої біди.
Немає змін від псевдореволюцій,
Від світлих помаранчевих ідей
І обіцянок всіх, немов пилюка.
(То ширма для засліплення людей).
І знову скажуть: "Стадо ідіотів!
Народ цей, певна річ, що пропаде".
А де вожді і вірні патріоти,
Які б вели обвуглених людей?
Вони горіли в полум’ї воєннім,
Пізнали невідступний страх біди,
Тверділи світлі душі їх щоденно
В ілюзії людської доброти.
Душилась віра в натовпі безлюднім,
Бо всі здавалось статуї німі.
Коли кричало тіло повне люті,
Весь світ ховався знову в тишині.
Та вихід є - зима на півстоліття!
І хай вирує вічна мерзлота!
Бо, може, лиш тоді земля зуміє
Почати все із чистого листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 09.07.2017
[b]Щодень і щоночі , з вечора і до рання,
Твій образ стає перед мої очі, коханий,
Зіткане із серпанку, твоє дивне вбрання,
Ось, ось у вітражах Всесвіту швидко розтане.
Посмішка на блідих вустах доволі сумна,
Ти стоїш десь там, між паралельними світами
І між нами не одна вже розквітла весна
Й не одне літо, осінь, зима...На серці шрами.
А на душі, ще не загоїлися рани,
Гірко від самоти... А ти? Дивишся з висоти
Ванільного неба й тобі в раю так прянно,
Мені від минулого життя нікуди й піти.
Тільки й залишилося йти у Божі храми,
Промовляти під образами свої молитви,
Витирати сіль відчаю під куполами,
Нести свій хрест далі важкий, поки не зійдуть шви.
А ти? Приходиш маревом з потойбіччя в сни,
Бо зв"зані я і ти, кріпко-накріпко вузлами,
Дай ще мені пожити й доленьку доплести,
Закохатись до безтями, кружляти долами...
І співати сонети разом з солов"ями
Й гойдатися на перинах в обіймах нірвани,
Писати вірші та літати між зорями...
Мій Янголе пробач, більше не хочу омани.
[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726582
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 09.07.2017
***
Хоч вискакуй з маршрутки у степ на ходу –
бачу кашки знайому в траві позолоту!
І цикади дзвенять за вікном до ладу,
й стрибунців навперейми пустилась кіннота.
Літо-літечко йде не в обхід манівцем,
зачаровує зір, заворожує сміхом,
розстелило чубатим хмарки ялівцем,
на житло ластівок налаштовує стріхи.
Поміж степом і морем мій дім на межі,
котить хвилі ковил у смарагдові хвилі.
В суходіл уп’ялись хвилерізів ножі
де піщані суглинки і трави похилі.
Жовті мальви цвітуть, відцвітає чебрець,
диха спокоєм степ і неспокоєм море.
Із маршрутки додому іду навпростець –
ігноруючи час, осягаю простори.
09.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741283
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
А жінці для щастя багато не треба,
Лиш поруч надійне відчути б плече.
Відтак – незахмарене війнами небо,
Побувши між зорями – прагнути ще…
Торкатися висі з коханим у парі,
Блукати Шляхами Молочними вдвох…
Ти чуєш цей шепіт, небесний звіздарю?
За нас певно молиться нині сам Бог.
І хай не погаснуть галактики, люди,
Хай пісня не тихне ота, з піднебесь.
Без нас цей Усесвіт лиш крихтою буде,
А з нами він – ціла планета, увесь.
І так буде завтра, і так буде далі –
Померкнуть огні від щасливих очей.
Напишуть вірші мандрівні менестрелі
Про нині, про вічність, про космос оцей.
…А жінці за щастя б ввесь світ обійняти,
Спинити пожарища, війни, біду…
Ти чуєш, Плането, я – жінка, я – мати,
Про щастя не мрію – до нього іду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741183
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Ми ховаєм своїх дітей,
Загубивши рахунок в смерті,
А до раю всього лиш крок -
Покаяння в гріхах одверті
Поглина розлука дітей -
Ненаситно страшна потвора...
Десь народить нових людей
Відчайдушний борець-непокора
Проковтаєм усе, як є,
Щонайгірше, що вже не можна,-
Хай в руїнах... Але ж не моє-
Цятка раю - гріху тотожна
Де ж та сповідь сумлінь і душ
І той рай, що не купиш за гроші?
Збайдужілої темряви глуш
Натягає блискучі колоші
За яким перехрестям любов
До онуків твоїх, мій земляче?
На небесний сподієш покров,
А сумління безбожністю плаче
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741187
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Ображена брехнею і мінливістю,
пішла любов у зоряні краї.
Туди, де почуття будують щирістю,
де їй співають гімни солов'ї.
Пішла вона тихенько, не прощаючись,
втомившись від байдужості й образ,
від нас нічого більше не чекаючи,
роняючи сльозинки, як алмаз.
Любов жила у нас, була довірлива,
Чому з тобою зрадили її?
Пішла, у очі дивлячись докірливо,
забравши світлі усмішки свої.
Чому не зберегли, що нам даровано?
Розбіглись, наламавши купу дров...
Нічний шепоче дощик розчаровано
про те, що нами втрачена любов.
Ілюстрація з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728365
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 08.07.2017
Де подівся небокрай? —
Небо вилилося в море.
Ми пірнули в синій рай,
в ці хвилюючі простори.
Бачиш: небо у воді
фарби сині розчинило,
й пасма світла золоті
сонце в хвилі потопило.
Розрізає цю блакить
білий клин вітрил щасливих.
Човник наш вперед летить,
поспішає він щосили.
Хоче вклинитись у край,
де зливаються стихії:
небо? Море? Обирай...
Летимо у сині мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741164
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Сиджу із горобцями на шовковиці,
Гутаримо і ласуєм гуртом,
Я їм повідую за річку на околиці,
Вони мені – про луки за селом.
І легко так, і зовсім безтурботно,
Так щебетно-шовковично усім,
Малює липень хмарками полотна,
А десь далеко вже гуркоче грім.
Гроза ввірветься з градом блискавицею,
Порозганяє, мов горох сипне́,
Сховаються птахи під черепицею,
А хто сховає під крило мене?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740684
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Чом погляд твій, сумний такий, о, друже?
Невже ти справді думав, що згориш
У вогнищі... І стане все байдужим,
Й любові вже, мабуть, не сотвориш?!
Ти знову в римах тонеш мимовільно.
В сонетах красномовного краю,
У пошуках священного раю,
Скитаєшся світами - підневільним...
Фатального чекаючи фіналу
Від Мойри, що плете цю нитку зла -
До тих шляхів сакрального порталу
Куди тепер вона вже завела...
...В вогні згорю... І Феніксом повстану
Із попелу забутих почуттів!...
У пошуках чарівних берегів -
Я до зірок палаючих дістану.
© Володимир Верста
Дата написання: 05.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740697
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Йшла Зрілість заклопотана з роботи.
У голові - проблеми, плани, звіти.
Попереду ж повільно, так повільно
Йшла Старість сива, спершись на ціпок.
Тут стишила свій крок поважна Зрілість,
Наздоганяючи супутницю свою.
А мимо Юність дзвінко пролетіла,
Не помічаючи нікого на шляху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707200
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 05.07.2017
Новела
Любця була одиначкою. Її батьки вимолили в Бога. Багато років по шлюбі Писаревські не мали дітей. Де тільки не їздили, до яких лиш столичних світил не зверталися, навіть у знахарок були. Усе даремно. Вже й надію втратили. І несподівано таке щастя.
І щастя неабияке. Любця зростала і красунею, і розумничкою. Бог немовляті щедрі дари поклав у колиску. І співала, і танцювала, і змалечку малювала такі картини, що ніхто й не сумнівався: буде художницею. А що добра на вдачу була. Батьки й сусіди натішитись дівчатком не могли. Ніколи тихо не пройшла. Завжди привіталася, завжди мала якесь слово потіхи для заклопотаних сусідів.
Любця закінчила школу з медаллю і вступила в столичний інститут декоративно-прикладного мистецтва. Вступити - вступила. А от закінчити навчання не довелось. Уже на першому курсі ошелешила батьків новиною: "Виходжу заміж." І за кого хотіла віддатися.?За шибайголову із сусідньої вулиці Петька Книша .Закохалася й не було на те ради. Батько хлопця згорів від горілки. Спилася й мама. Хлопець не раз із бару волочив її напівживе тіло. Сусіди давно обминали занедбану халупу Книшів стороною.
Ох, як голосила пані Писаревська - мама Любці, коли вчула, що єдиначка заміж за Петька Книша зібралася:
- Та не пара він тобі! Не пара! З тої хатіи нічого, окрім лайки не чути. Буде зневажати тебе так, як його тато-небіжчик зневажав свою жінку. За кого ти, дитиночко, віддаєшся? Пропаща твоя долечка, а з таким зятем і ми пропадем.
Але Любця стояла на своєму:
- Без нього жити не буду! Кохаю і весь вік буду тільки його любити.
То що мали робити Писаревські з тим коханням. Зладували Любі весілля. Але, коли молодим натягали обручки, то обидвоє ридали так, як на поховку... Передчували, певно , недоленьку своєї одиначки. Батьківське серце все знає.. Ой, Боже, Боже, чом то так: де доньок сім, там і доля всім, а де є одна, там і долі нема.
Який там університет. Петька ревнував Любцю до стовпа. За рік мусіла покинути навчання.Тільки б йому добре було, тільки б він не нервувався, тільки би в хаті криків та бійок не було. Але Петька не вгамовувся. Сиділа в хаті, чому сидиш, йшла з дому, чому пішла... А той на тебе подивився, а той поглядом провів... І за все відповідала Любця. Не раз і не два синці під тональним кремом ховала.
А потім я надовго виїхав з міста. А коли повернувся і випадково зустрів на автобусній зупинці стару жінку, то спочатку й не впізнав у ній Любцю. А ми ж були майже ровесниками. Зі мною привіталася літня пані. Одягнена в зіпраний светр і якусь безрозмірну спідницю. Сиве волосся, затягнене у “кінський хвіст” і головне - в гарних синіх очах не було життя. Невже це була Любця? Перша красуня і реготуха?
Але це була вона, Любця. Моя сусідка. Я запросив її на каву в маленьке кафе, які є на кожній автобусній провінційних містечок. Їй потрібно було виговоритись.Тому говорила лише вона. Це був монолог жінки,яка стояла уже на краю прірви. І одне слово могло вирішити: вона впаде, а чи затримається...
“Він знищив мене. Він розтоптав мене, - розпочала Любця крізь сльози. А ти знаєш, він мене інакше, аніж дурепа не називає. Все, що б я не зробила, що б не сказала - не так! Дурепа, мовчи. Дурепа, твоє місце на кухні. Сина я погано виховую, бо дурепа й погана мама. Кожну копійку я мушу в нього принизливо просити. А він захоче - дасть, а захоче, то й не дасть, що буває частіше. І чим більше я йому догоджаю, тим більше він знущається з мене. Але куди піду? Батьки померли. Хату він змусив мене продати. Дуже хотів бізнесом займатися. Але прогорів. Він внушив мені. Що я дурепа. А я й повірила...”
- Любцю, але ж ти колись малювала такі чудові картини?
- Малювала. Тайком від нього. Годину-другу, коли його дома не було . Але він раз знайшов мою схованку. І все спалив. І фарби, і пензлі. Обзивав нездарою, дурепою , посьміховищем . Лише одну картину якимось чудом вдалось на горищі заховати.
- Любцю, а ти можеш показати мені цю роботу? Я нещодавно робив інтерв’ю із відомим галеристом. Попрошу його оцінити твою роботу , нехай професіонал скаже свою думку.
Ми домовились зустрітися уже ввечері цього ж дня. Вона принесла мені невелику картину замотану в біле простирадло.
За декілька днів я був уже в столиці. І, як обіцяв Любці, показав роботу галеристу. І його слова прозвучали, як вердикт:
- Нічого особливого. Художниця, безумовно,талановита. Але таких сьогодні багато. Нема індивідуального стилю. Нема родзинки...
У цей же вечір я зателефонував Любці.
- Люба, якщо стоїш, то сядь. Він сказав, що твоя картина - шедевр. Вона буде окрасою його галереї. А щепросив і вмовляв мене продати твою роботу. І я погодився. Даруй, але я не встояв перед ним.Бо він так просив, туже так вмовляв.... Завтра відішлю тобі гроші. Купи, будь ласка, фарби. І малюй.
Я збирав гроші на новий ноутбук. Але зрозумів, що старий ще не такий старий і може послужити якийсь час.. Цього ж дня гроші надіслав Любочці.
А потім життя закрутило. То одна країна, то інша. І про Любочку більше нічого не чув, аж до того дня, коли...
коли отримав запрошення на одну міжнародну виставку майстрів пензля. Про неї писали у всіх газетах. А я якраз в той час жив у Лондоні, то з радістю прийняв запрошення.
... Вона сама підійшла до мене. І це вже була зовсім інша людина. Доглянута, красива жінка. Впевнена у собі. А головне - її сині очі випромінювали щастя.Так, це була Любочка. Моя сусідка - Любочка. Вона працювала із відомими галеристами. За її роботами полювали колекціонери.Вона мала ім’я і , звісно, гроші.
- А знаєш, коли в мене почалось інше життя... коли ти сказав, що галерист N. купив мою картину. Спочатку й не повірила, але коли отримала гроші за продану картину, то зрозуміла, що я спраді дурепа. Дурепа, бо так безглуздо витрачала своє життя. Довго розповідати, через що довелось пройти мені в цьому житті. Нерідко обирала, що купити: хліб, чи фарби. І я купувала фарби. Важко мені було, ти й уявити собі не можеш, як важко. Але я знала одне: більше ніхто в світі не посміє назвати мене дурепою. І коли я повірила у себе,прийшов успіх.
Оксана Максимишин-Корабель
5 липня 2017 р
Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740689
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Дивлюсь, як плачуть абрикоси
Пелюстям білим, наче сніг,
Неначе іній білий в роси
Зірками білими приліг...
І білі хмари метушаться —
Жене їх вітру білий сон,
Дрімає на гілках акацій
Весільний завтрашній вельон...
І білий терен огортає
Мої думки у гронах днів...
І лине квітень небокраєм,
Туманом білим посивів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Я визнаю поразку - от і все.
Немає більше гарту і горіння,
в душі завмерло спротиву насіння.
За течією день тепер несе...
Хоч небо й обіцяє блискавицю,
а хвиля підмовляє на протест -
я скорено беру на плечі хрест
і білу стрічку в зранену десницю.
Не озираюсь більше на сурму
і не хапаюсь бити в барабани.
У мрево йду захмерено-безхмарне,
у далечінь усміхнено-сумну.
І хай довкруг ще скачуть поторочі,
уже не має сенсу боротьба.
Перед олжею хилиться юрба,
а я не можу і могти не хочу.
Тож визнаю поразку, от і все.
Не має більше у душі набоїв.
Життя уклалось у німі сувої.
За течією день тепер несе...
22.06.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739936
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 02.07.2017
Вкрив туман свої перші покоси,
Плід вгинає розкішне гілля,
Розмовляють із зорями роси
Під розливистий спів солов"я
На симфонію магії ночі
В нас квитки - на останні ряди,
Подивися закохано в очі,
Про кохання мені розкажи
Матіола, дивись, розмовляє
З вечоровою втомою дня,
Притули до серденька.Кохаю.
В ніч Купали я буду твоя
В ніч коротку шукатимем цвіту-
Цвіту щастя ,- у сонцеворот,
У вінках, що приб"ються по літу,-
Для серденька твого приворот
Прохолоду блаженну і тишу
Наш світанок у серце віллє...
Наколише ... колише, колише,
Квіту щастя- твоє і моє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738781
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Наливсь медами місяць — роздобрів,
Ліниво котиться між зорями до ранку.
Із берега за зграйкою човнів
Спостерігає вітрова коханка —
Гнучка верба, схилившись до води,
Купає в прохолоді довгі коси...
А я приходжу, зранена, сюди,
Коли у душу зазирає осінь,
Коли голосять в тузі журавлі
І дощ-в-мені налагоджує скрипку,
Щоб виплакати всі свої жалі
Вербі і вітру, місяцю і рибкам.
Щоб причаститись співом солов'їв,
Ввійти у чароспокій вечоровий
І віднайти крилатість своїх снів,
Де ти і я, і затишок вербовий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Йшов чоловік сліпий, а з ним дитина,
таке веселе й мудре хлопченя
з допитливими синіми очима.
Куди ішли? Мабуть, й самі не зна.
В бесагах кусень хліба й картоплина,
хто дасть напитися води горня
на добрий люд багата Україна.
Та було різне, ґудзяли і пса.
Сліпий ніс за плечима скарб єдиний,
стареньку кобзу ніжну, як душа,
отак і йшли. Спливали дні й години
Минався час від Трійці до Різдва.
А раз зайшли в село, що у долині,
назустріч вийшла жінка молода,
старий спитався тихо в господині:
"Тут люди вірять в Бога і Христа?"
"Ніхто не вірить. Гроші тут первинні,
громада в нас байдужа і черства,
їх вівці більш цікавлять, гуси й свині
Вас виженуть із нашого села..."
Сліпий погідно мовив до ґаздині:
"Ох, правда ваша! Жінко, ви - права..."
і пріч пішов від дому по стежині
Обпершись на плече поводиря.
А вже за хвилю в бідній одежині
їм стрінулась невіста ще одна,
сліпий вклонивсь доземно господині
Й також спитав, чи віра тут жива.
"В селі живуть всі з Богом, як повинні,
в нас добрі люди й щедрі, як земля
нема розбрату в нас, нема гордині
Не оминайте нашого села."
Всміхнувсь старий. І теж сказав ґаздині:
"Ох, правда ваша! Ви - права! Права!"
... Підняв на діда хлопчик очі сині:
"Чия є правда? В кого з них вона?"
"Запам'ятай цю істину віднині
бо правда, внучку, прецінь є така:
говорить кожен те, що всередині...
Посіяне в душі, словами пророста.
Сказали правду обі господині,
от тільки правда - в кожної своя
душа презла лиш зло бачить в людині
І світла бачить світле, як сама."
Оксана Максимишин-Корабель
14 червня 2017 р.
Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737788
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Мій світе золотий, зеленоокий,
Смарагде між низин Карпатських гір!
Тут губляться мої дитячі кроки,
Ромашкою й любистком пахне двір…
Мов береже той сокровенний спогад
Про безтурботні сонячні літа.
І куриться пилюкою дорога,
Як тютюном задимлена гортань.
А там, на тому боці, онде-онде,–
Де не ступи, не перейти убрід,–
Усмі́шка мами, ніжна, як в Джоконди,
Благословенням дихає услід.
Там тато, молодий ще, косу клепле,
Як червень серпик місячний вгорі…
Шумує молоко в дійниці тепле,
Курчаток водить квочка по дворі.
Закручує у клаптики газети
Дідусь на лавці дрібки тютюну…
Клубком згорнувшись на краю верети,
Куняє кіт у мареві півсну.
Над купою навозу в’ються мухи –
Уперті й надокучливі, ну страх!..
Корівку бабця чухає за вухом,
Галузкою відлякує комах.
Поглипує на «ласю» синьооко
І тішиться: бо хоч уже й стара,
Та молока дає іще нівроку,
Тому й дзюни́ня* сите, й дітвора.
Десь там, серед буденності й привілля,
І я собі блукаю, ще мала,
І білий світ вигойдую на віях,
І слухаю, як молиться бджола…
Бо ще не знаю, що там буде далі,
Яких утрат відміряно і див…
Дрібонькими відбитками сандалій
Лишаю у дворі свої сліди…
[i]*Дзюни́ня – порося.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737642
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Парк Моршина – це завжди свято,
Прекрасного для ока - лови,
Дерева тут, квітки, пташата,
Амфітеатр новий чудовий.
Свої кладуть тут стопи, гості,
Артисти обласні й столичні.
Їм сонце, зорі з високості
Всміхаються і плещуть зично.
Є і для діток кутик славний –
Драбинки, гойдалки та гірки.
Приходьте, люди, в парк державний.
Тут добре! Є пташки й вивірки.
Їм принесіть добра цеберко,
Насіння і горіхів жменьку.
Душа розм’якне, мов цукерка,
Любов заграє у серденьку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737669
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 15.06.2017
В’язала душу на долоні,
Вплітала кожен штрих у долю.
Літа зібралися в полоні —
Я відпустила їх на волю.
Летіть собі у світ з вітрами,
Що не збулося — не жалкуйте,
Благословляю вас думками —
Душевну радість подаруйте! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353570
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 08.06.2017
На міжозим’ї газонів старенького міста
Білим роялем ти музики вічність посій.
Трансцендентальним етюдом маестрівським Ліста
Вкрапни гармонію в простір падінь й вознесінь.
Ти і старенький рояль в перламутровім цвіті-
Відблиском на войовничого часу мечах…
Серед грайливості трав ти- єдина у світі -
Душу тривожиш вологістю в карих очах.
© Володимир Присяжнюк
06.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736800
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Тихо хлюпочеться річка сріблиста,
В царстві вечірнім в розквіті весни,
Сонце сідає за гори лісисті,
Місячний ріг заблистів в далині.
Захід вдягнувся у стяжку рожеву,
З поля вернувся орач до дітей,
А між березами там за межею,
Пісню любові співа соловей.
Слухає ласкаво пісні глибокії
Західня ясна вечірня зоря,
Дивиться ніжно на зорі далекії,
Вічно всміхається небу земля.
ВЕСНА
Тихо струится река серебристая
В царстве вечернем зеленой весны.
Солнце садится за горы лесистые.
Рог золотой выплывает луны.
Запад подернулся лентою розовой,
Пахарь вернулся в избушку с полей,
И за дорогою в чаще березовой
Песню любви затянул соловей.
Слушает ласково песни глубокие
С запада розовой лентой заря.
С нежностью смотрит на звезды далекие
И улыбается небу земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735622
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017
Подрузі
За якою межею, за яким небосхилом і де
Зупинились твої, не запалені сонцем світанки?
Тільки час невблаганний монотонно-байдуже іде
Крізь химерність надій, доль людських непрості витинанки.
Десь в куточках душі пам’ять сміхом-дзвіночком лунає,
Твоїм голосом вітер зронить спогад у серце моє
З ілюзорністю віри, що розлук на землі не буває,
І прихильності світлом, що між давніми друзями є.
Буду грітися ще в твоїй посмішці й щирім вітанні
І невчасності докір відчувати, як втрати сумні,
І молитися тихо в земному без тебе світанні
З почуттями подяки, що ти стрілась в дорозі мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735313
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Сповиті сірістю вітрини,
Бульками мильними доктрини
І чорний дим… гірка сльоза…
Зростає молода лоза –
Хтось тицьнув в землю, біля тину…
Мовчать уста. Незгойні рани.
Нові, щоб збагатитись, плани.
За гроші – ранок із росою,
Земля з пшеничною косою
І темряви фальшиві клани.
Синь задихається від чаду,
Від кого ще чекати раду?..
І топче пагін чобіт грубий –
Життя святе йому нелюбе –
У вічній боротьбі за владу.
Росте, приречене на зраду…
22 травня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735442
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Програла знов… Душа - мов рване небо.
Крізь зливу жертв рятую лиш одну.
Мов той жебрак, що кинуту монету
Не проміняв на гордості струну.
Не в моді нині помисли крилаті,
Щедроти серця, жертви потайні.
А ти слова викохуєш зірчаті
І кожним світ цей грієш у борні.
А ти ще віриш в вічне і красиве,
Довершене, людське… і ловиш мить,
Аби в буденній прозі нещасливим
В серцях мистецтво «жити» запалить.
Хоч сам згоряєш, спопеляєш душу,
І словом зцілюєшся, й волієш знов
Комусь розсипать зорі у калюжу,
Аби на дотик відчувать любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735285
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017
[youtube]https://youtu.be/rfDvjRVT9ds[/youtube]
[color="#b300ff"][i][b]***
Я від народження відчуваю внутрішню потребу
видозмінювать реальність в кращу сторону,
Я хочу щоби все навколо було гармонійним,
щоби не було у житті негативу і «чорних воронів».
Мені ж бо сьогодні сказали,що я якийсь ,по-науковому
«[b]амбіцеребрал[/b]» чи «[b]двойний амбідекстр[/b]»*,
Я це підозрювала завжди і точно знала ,
і сама себе називала [b]індиго- кришталевий[/b] оркестр.
Аналізуючи,говорю,що Моя [b]турбо-свідомість[/b] :)
дуже часто позитивно спрацьовує і в мені , і у соціумі.
Всі мої знайомі,пересічні,сусіди ,зі мною поспілкувавшись,
говорять, що ніби побували в реланіумі.
Я хочу щоби все навколо було гармонійним ,
щоби не було у житті негативу і «чорних воронів»,
Я від народження відчуваю внутрішню потребу
видозмінювать реальність в кращу сторону!!!
08.11.2016р.[/b]
[/i][/color]
[color="#1100ff"][i](світлина зроблена 07.11.20 мобілкою авторки )
[/i]
*[b]амбіцеребрал чи подвійний амбідекстр[/b] --Амбідекстрія (від лат. ambo - обидва, dexer - правий) - двоправорукість, однакова вправність обох рук.
Людина, яка є амбідекстром, в змозі будь-яке завдання виконати однаково гарно тією, чи іншою рукою. Цей стан зустрічається дуже рідко, але важається, що йому можна навчити людину.
Греки намагалися розвивати амбідекстрію, бо це здавалося природним – однаково володіти обома руками замість однієї у спорті та бійках. Комбінуючи різні системи письма, греки виробили таку, де рядки йшли через одну – спочатку справа наліво, потім зліва направо і так далі. З почергованими напрямами читання назад та вперед, читання було набагато легшим та швидким. Відомий [b]англійський художник Генрі Ландсір[/b] міг малювати двома руками одночасно – однією голову коня, а іншою – голову наїздника. Саме він вчив малюванню [b]королеву Вікторію[/b], що була шульгою, але потім стала амбідекстром. А Джеймс Гарфілд міг однаково гарно писати як лівою, так і правою рукою; крім того, він міг писати правою рукою латиною, а лівою - грецькою одночасно!
Дослідження показують, що амбідекстричні люди більш емоційно незалежні, рішучі, легше адаптуються до нових умов і легше переносять труднощі.
[b]Амбідекстрі́я[/b] — термін, який вказує на відсутність явно вираженої мануальної асиметрії; проявляється тим, що людина в рівній мірі володіє обома руками. Амбідекстрія може бути зумовлена генетично або вироблена у результаті тренування.
[b]Відомі амбідекстри[/b]
• [b]Леонардо да Вінчі[/b]
• [b]Святослав Вакарчук[/b] — «Я пишу обома руками однаково вільно, коли пишу лівою — почерк вправо, коли правою — вліво. Хто думає, що жартую — дайте листок — покажу».
• [b]Джимі Хендрикс[/b] — міг грати на гітарі і як правша (затискаючи струни на грифі лівою рукою), і як лівша. При цьому лівою рукою він міг грати, і просто перевернувши наліво "правобічну" гітару (басовими струнами вниз), і натягнувши струни у зворотному порядку, щоб у лівосторонньому варіанті басова струна була вгорі (дзеркально правобічний).
• [b]Адам Левін
• Марія Шарапова
• Нікола Тесла[/b]
[/color]/ [b]відео створила[/b] колега авторки Рекун Галина Тимофіївна,ПОДЯКА! ,готувалося для телепередачі на СТБ "Про людей з надзвичайними здібностями ".А [b]розмістили [/b]в ютюбі- Центральна міська бібліотека для дорослих....Щира подяка!/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699302
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 15.05.2017
Так хотілося б нині матусю обняти,
Пригорнутись до неї, та тихо сказати:
-Нині, мамо, твій день, ти моя, найрідніша,
Із мільйонів матусь, ти одна, наймиліша.
Ти дала нам життя, з Богом долю плекала,
Все найкраще у світі діточкам дарувала,
Рід продовжила в доньках, у любимих онуках,
Віддавалась життю, забувалася в муках.
Християнко свята!- Жила в Божих законах,
Ти горою була, за всіх нас, охороно.
Так хотілося б нині тебе рідна обняти,
Все сказати нараз, та не в змозі сказати,
Ти десь там, поміж зір, коло сонечка сходу,
Стала Божою зіркою- БЕРЕГИНЕЮ РОДУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733398
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Тато з мамою в вальсі кружляв.
- Яка пара! - хтось тихо сказав.
Я ж сиділа в куточку сумна,
Як маленька і горда княжна.
Запроси мене, тату, на вальс.
Хай із заздрістю скажуть про нас:
- Ти поглянь, як вона підросла.
Ой, красуня! Ой, справжня весна!
Мене тато на руки підняв
І як вихор весняний кружляв.
Я мов ангел літала вгорі -
Як я дякую, тату, тобі.
Запросив мене тато на вальс.
Якось з ніжністю так прошептав:
- Не дитина - маленька княжна,
Найчарівніша в світі весна.
Відцвіла вже дитинства весна.
Панна юність прийшла мов княжна.
Закружляв мене бал випускний.
Ти чого такий, тату, сумний?
Запроси мене, тату, на вальс.
Хтось із заздрістю скажуть про нас:
- Ви погляньте на дівчину цю!
Спробуй з батьком отак потанцюй!
Не одна відцвіте ще весна.
Свого князя все ж знайде княжна.
Нас весільний запрошує вальс -
Я іду, рідний тату, до Вас.
Запросіть наречену на вальс,
Проведе мама поглядом нас
І згадає немов уві сні
Давній вальс й мої очі сумні.
Мене тато на руки підняв
І мов вихор весняний кружляв.
Я мов ангел літала вгорі -
Як я дякую, тату, Тобі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732786
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Моя мама пішла в 63, 19 років тому.
Один із віршів, присвячених їй.
Мамо, голубко сива!
Чом не приходиш в сни?
Вишня цвіте і слива.
Запах п'янкий,' міцний
Вітер несе в хатину.
Тішив тебе їх цвіт,
Поки в травневу днину
Ти не пішла за світ -
Гарна така і мила,
Без борозни лице.
Правнуки народились
В тебе. Чи знаєш це?
Діти – моя скарбниця,
Кисню неспинний вдих.
Ти там за них молися,
В Бога проси за них.
Мамо моя рідненька!
Ти хоч приснись мені.
Я тепер теж одненька.
Різне приходить в дні.
Часом така полова
В думах, хоч три до дір.
Мудрого твого слова
Бракне мені, повір.
Я тебе так любила!
Ма!...
Тишина німа.
Вишня квітує, слива,
Буз. А тебе нема.
Буз - бузок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730070
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Нехай весна, капризна і похнюплена,
Така скупа в цю пору на тепло,
Хай буде словом серце приголублене,
Немов лелечим затишним крилом.
Хай гріють світлі спогади про Ра́дову*,
На тлі густого моху й камінців ─
Таку перлинно-ртутну, ледь смарагдову,
Що ковзає по вмоченій руці…
І шелестить між пальців, і видзвонює –
Завжди непроминальна і жива!
Хай дихає між теплими долонями
Росою інкрустована трава…
Хай сниться серцю готика смере́кова
Мов ромбики чіткі на полотні,
Хай голубінь, мережана лелеками,
Дарує золоті й натхненні дні!
І хоч весна, зарюмсана примхливиця,
Така скупа в цю пору на любов,
Хай на душі від теплих слів розвидниться,
Як в церковці від чистих молитов!
[i]*Радова – гірська річка, яка протікає через
селище Перегінське на Івано-Франківщині.[/i]
[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 22.04.2017
В пустотілості слів,
Недомовлених фраз-
Кожен з нас в самоті,
В пустоті кожен з нас.
В безголоссі тривог,
В голосистості днів-
Смуток ранив обох,
Спільний факел дотлів…
Загубились в пітьмі,
У фантомах образ…
В безнадії німій
Порятує нас час!
© Володимир Присяжнюк
13.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729693
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
У Бога просив урожайного, щедрого року…
Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».
Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
Мама вслід нам кричала: «Болітиме, дітки!»… Боліло.
Та чомусь так здавалось, у час той далекий, мені –
Буду тільки міцніти від того… і певно міцніла.
А брати серед поля – довільні, чекають мене,
Назбирали колосся густого повнісінькі жмені.
І не йдемо додому аж поки вже хтось не гукне,
Допоки за обрій не скотиться сонце червлене.
Намолочено збіжжя! Ось-ось запахтять калачі,
Ласкаво відкохані щедрою працею мами.
Добірна і пишна цвітінь, золоті дукачі –
Вродливиться осінь неюна багата хлібами...
…Ще і нині дитина, бо тато чекає жнива,
Ще матуся старенька пече Великодню хлібину.
Я – щаслива… Щаслива! Бо казка не вмерла – жива!
Я – дитина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729842
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Люблю весни перегуки святкові,
присвітанкову пісню за вікном,
дерев обряди, з прадіда знайомі,
і вишиванок трави-полотном...
Тепло кульбаб - орнаментом на грудях,
врочисто тканім на рядні обійм...
Великдень знов Живу Любов пробудить,
вишневим цвітом сонячних надій!
14.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728893
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
[b][i][color="#ff005e"]Люблю...
Люблю, коли в оселі гості,
Коли в трояндах свіжа постіль...
Люблю босоніж йти росою,
Коли весна з дощем й грозою.
Люблю, коли летять лелеки,
Коли в садочку пахнуть глеки...
Люблю березу і вербичку
І щойно скошену травичку.
Люблю, коли в зеніті сонце,
Коли дощ стукає в віконце...
Люблю палітру світанкову,
І українську рідну мову!
Люблю, коли звучать трембіти,
Коли щасливі мої діти!
Люблю вірші, що йдуть від серця
І нічку, що у сни крадеться...
Люблю, коли на згонах літо,
Коли цвітуть в садочку квіти...
Люблю природу до нестями
І посмішку своєї мами!
25 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 15.04.2017
Великий світ маленького дитинства,
Великий... що й не обіймеш.
І спів душі у ньому не дволикий,
І щиру радість в ньому віднайдеш
Ти віднайдеш у цьому світі перли,
Які в дорослому, можливо й не знайдеш,
Бо в нім немає ні краплини скверни,
Хай паралелі з мікроскопом обійдеш!
Великий світ маленького дитинства
Тебе спровадить у дорослий світ :
В батьківства світ і твого материнства
І там залишить свій маленький слід...
Той слід дитинства, вдягнений у зрілість...
Та пам"ятати маємо завжди,
Що з тими буде завше Божа милість,
Хто залишився у душі дітьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728647
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Сонце. Море. Пісок.
Неба спрага.
От водички б ковток —
Хвиль ватага.
Як розпечений жар,
Тане тіло.
Бронзовіє загар
І несміло
Підкрадається тінь
На хмаринці,
Обійма далечінь
Наодинці.
Дражнить спраглих вода,
Б'є у груди
І біжить, як орда, —
Шумно всюди.
Розбиває думки
Об каміння,
Душу рве на шматки
Без прозріння.
Хвилі сушать вуста
У солонці.
Тане піна густа,
Сіль — на сонці. 30/03/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723732
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Якби знати, о, якби знати,
коли щісті ввійде́ до хати,
зготуватися би найкраще
та приймити то щісті наще.
Та убрати нову сорочку,
тай підсипати добру квочку,
аби курітка завеснили
зеленцем оповиті ниви.
Аби щісті росло усюди
аби вже не пішло нікуди -
ні до лісу, ані до міста...
Розчинити б у серці тіста
на паски́, на солодку бабу,
мати в собі відрадну раду -
великодну, таку спасенну,
Богом творену, сокровенну.
Аби кождий продреглий кутик
уродив благовісний прутик.
Аби в небі зійшло житами
те, що сіяне молитвами,
те, що люляне до світанку...
О мій Божечку, любий Па́нку,
якби знати, о, якби знати,
коли щісті зайде́ до хати...
15.03.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723622
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i][b]Ти моє небо, а я твоя земля,
Могутня, міцна і плодовита,
Погляд твоїх очей мене окриля,
В їх безодню дорога відкрита.
Омий мене дощами і напої,
Хай проллються в мене соки твої,
Нехай запалає серце у вогні
Та забурлить нове життя в мені.
Зігрій мою суть сонячним промінням,
Обійми мене місячним сяйвом,
Нехай проросте із зерна коріння,
Ми назвемо це любовним драйвом.
Як проростуть з мене шовкові трави,
То загояться душевні рани,
Як розчешуть мені волосся вітри,
Скинь зі своїх небес землі дари.
Розпустивши зелені руки-віти,
Розквітнуть сади в неземній красі,
Запахнуть тонким ароматом квіти
Й задзвенить хор в тисячу голосів.
Розродиться восени моя земля
Плодами весни з нашого саду
Чи може з небесного раю, хто зна,
І віддасть нам на зиму наш спадок.
Ти моє небо, а я твоя земля,
А між нами літо, осінь, зима
І весна, і Святий грааль простеля,
І нірвана, і прана, і далина одна...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723669
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Як їх багато- не взводи чи роти,
Не батальйони, а вже- полки:
Рвуться до влади лжепатріоти,
Порозповзались на всі боки.
Що їм до того, що мрія гасне,
Все заскорузло, не видно змін…
Далі вони розкидають гасла,
Нас нагинаючи нижче колін…
Їм- щоб світило, а що- байдуже:
Зорі на небі, чи- п’ятикутні-
Кусень урвати свербить їм дуже,
Бджоли- на вигляд, насправді- трутні!
© Володимир Присяжнюк
12.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723348
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Куди не гляну -- всюди: Ти, лиш Ти
І сніжне простирадло – чистотою…
Дозволила безглуздо так піти,
Здригались під словесною пальбою
Привиддя -- вже обвуглені мости…
Морозить, ще й розчахнена кватирка,
На вісточку – з приблудним горобцем,
Бо місця не знаходжу, серцю – гірко…
Витравлюю з душі біль вітерцем,
Хіба світилась в небі наша зірка?..
«Спокійно…» – врівноважуюсь сама,
Вдаряючись у логіку відверто…
Чому так виє за вікном зима?
Чому душа противиться так вперто
У божевільнім: « тільки б не сама…»?
Зима…зима…
26 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723098
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.03.2017
Добром переможемо зло,
Як світло долає пітьму.
Щоб піснею слово зросло,
Відродимо в душах весну.
І щастю не буде кінця,
Як зерням у теплій ріллі.
Щоб стрілись з любов’ю серця,
Посіймо добро на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721812
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Мої спогади пахнуть медом, чебрецем. Та мені все мало.
Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
Мені майже вдається жити, щоб не вірили й не тримали,
Щоб зрадливі червневі зливи не нашіптували: «Спинись!»
Я до спини тулила крила, намагаючись полетіти.
Щогодинно і щосекундно забувала твої сліди.
Але знов зацвіли тумани, обнадіяли зеленню жито.
Прошептала байдужа осінь, що мені це не до снаги.
І тепер моя боса втома зупинилась на роздоріжжі.
Об стерню поколовши ноги, перетнувши твою межу,
Вже не хочу лишатись в літі і ховатись у травах ніжних.
Та проте до зими твоєї вже ніколи не побіжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720811
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 05.03.2017
Відроджуватися… вдихаючи пальцями життя у нібито зовсім бездиханну нотну партитуру. Не звертаючи жодної уваги ані на занадто голосне мовчання слухачів,ані на їх синхронний шепіт,ані тим більше на оплески,озвучені здавалося б задля пристойності і доведені до те і діло цілковитого і безвідмовного автоматизму. Відроджуватися по-дівочому несміливо…мов маленя… Знову й знову віднаходячи для себе ці ніколи не зрозумілі до останку чорні вкраплення,чиїм хвостикам притаманна невловима спонтанність їх «направленості» або вгору(прямісінько до сонця) або півмісяцем (униз сторінки)…
Зароджуватися любов’ю до кожної цілої,до кожної половинки,до кожної надто вже тендітної шістнадцятки,яку те і діло «наздоганяють» завзяті тридцять другі…Розкручувати любов’ю всі без винятку четвертні паузи,що немовби порозкривані рубці заплутались у надто вже прямолінійному(лишень на мій погляд)нотному стані. Зароджуватись любов’ю оминаючи увагою те дріб’язкове,що забирає надто довгу за своєю тривалістю частину нашого життя,тому й надвідчутну …Забирає,безперестанку множачи оті безкінечні паузи, заповнюючи ними практично всі дисонуючі моменти,коли б зарадити пластмасовій очерствілості людей спромоглася б лише цілющість музики.
Ще попередніми катастрофічно необхідними нотними дотиками вона відчайдушно намагалась зробити всесвітні умови гармонійнішими…Ні,не для себе коханої (від її відсутності всесвіт точно не задихнеться від дисгармонії!),а хоча би для небесних створінь,чиї онімілі крила і є тим дійсним свідченням знесилення у боротьбі за дружню згуртованість людиноподібних істот. Істот(і з її участю теж) в яких ще цілком достатньо нахабності для того,щоб називати себе людьми.
Наповнюватися теплом до ще можливо не до кінця відпрацьованого м’язами пальців твору,але до останку зрозумілого твоєю «акапельною душею» і безвідмовно сприйнятого всім обспіваним до консонансної знемоги нутром…Множити розґратоване власними легенями сонячне сяйво заражаючи всіх присутніх своєю нерозсудливою (тільки на їх безапеляційний і єдино-логічний погляд) озвученою залежністю…Втрачати суворість настільки вчасно,наскільки це можливо під час агресивно-байдужої налаштованості вже звикло схибленого оточуючого світу…
Випромінювати отим віднайденим сонцем магічне медово-бурштинове тепло…Зігріватися ним,щоб хоча б на декілька хвилин ,які необхідні для виконання не випадково обраного тобою твору,а власне зумисне обраного властивою тобі ще з восьми років озвученою залежністю нарешті зуміти відігрітись ним!Вщент заповнитись!Щоб усе ж спромогтися до щастя …
Щастя довжиною в такт!
Що ж…Зате ти відчуватимеш оте подароване тобі щастя настільки гостро,наскільки це можливо,відчуватимеш його з такою споконвічною самовідданістю і вдячністю,на яку ти ще тільки спроможна!
І знаєш,впродовж того розсекреченого такту твоє серце уже не здатне буде асинхронно достукуватися до реальності…Адже дійсна реальність перебуватиме не зовні(як могло б здатися збоку),а прямісінько всередині тебе…
*Присвячується І.Г.Балух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567873
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 05.03.2017
Слова - Ірина Гончаренко
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Посилання на звуковий файл:
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/stezhina-dodomu
вірш Іри:
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
Ірина Гончаренко
Світлина скопійована зі сторінки Ірини Гончаренко, нею вона ілюструвала свій вірш, тож я також ілюструю нею новостворену пісню на її прекрасний вірш.дякую всім за увагу і відгуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715801
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 05.03.2017
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи.
Імпульсивність п”янку, цю гарячу пульсуючу лаву,
Відпусти навсібіч!
(якщо хочеш, між два береги…)
Ну, а потім збери
Білі нитки найтонших волокон
В лабіринти бажань… в безнадійно-розпачливі сни…
І комаху безкрилу вклади у мереживний кокон
До якоїсь мари
(що на мові землян - до весни)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721638
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Що ж ти, маленька, тремтиш і ховаєшся в сни?
Ніч обеззброює криком безумства війни,
Вистрелить і промахнеться, не вийти з кола:
Лапи безсоння тримають тебе. Довкола
Гинуть секунди в безлюдному натовпі. Ти
Все б віддала, щоб до ранку живою дійти.
Але в цю мить на задвірках хиткого світу
Кутаєш віру в полатану болем свиту.
Рівні дороги зірвалися різко в пунктир -
Вкотре дочитуєш /наче напам`ять/ Псалтир...
Мов ланцюгом божевілля, думки сповиті,
Але сьогодні відчула: потрібно жити.
Правда, не знаєш навіщо, не бачиш мети.
Пишеш і не відправляєш /свідомо?/ листи.
Просиш у Нього так свято, як тільки діти
Вміють, навчити цей світ у собі любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Чуєш, як тихо, тихо вітер читає молебень:
Став ти сьогодні, синку, той, білокрилий лебідь,
Проліски веснянкові по тобі дзвонами дзвонять,
Фіалочки у поклоні пелюстками душу ронять.
Хто ж бо тебе оплаче, тіло твоє...сиротине?
Хто в голові посадить кущик рясний калини?
Хто зодягне сорочку, вишиту в двох кольорах?
Хто понесе обручку, хто заспіває в хорах?
У двох кольорах, синочку, доля тобі вишивала:
В червонім- життя коротке, в чорнім земля забрала,
Вкрила сирітськії очі небесними пелинами,
Плаче весняне небо зкровавленими сльозами.
Чуєш, як тихо, тихо вітер читає молебень,
Став ти сьогодні, синку, той, білокрилий лебідь,
Крила дісталися неба, пісня сумної співає,
Лебедя з Божим світом скрипка тужливо прощає.
Кругла сирота, двадцять років, помер в лікарні від важких поранень.
Вічна тобі пам'ять, дитино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721681
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Страждали гори- побиті, лисі-
З них видирали смереки й тиси,
Пиляли серце Карпат під корінь-
Вбивали гори- скликали горе…
Хіба кати ті- чужі ординці?-
Свої то люди, то- українці…
В очах їх тільки легка нажива-
Знімали шкіру із гір наживо,
Під дзвін реляцій і шурхіт гривень
Безжально стригли карпатські гриви…
Мовчали гори, і біль терпіли-
Снігами плакали вершини білі…
© Володимир Присяжнюк
04.03.2017
#karpaty #віршіПроКарпати #вирубкалісів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721808
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Спіткнувся кінь – йшов впевнено під гору –
Легенько хтось з-під ніг йому опору
Так, наче зло, лишень, – у супротиві –
Заповнює духовності активи…
Колись про все віки розкажуть, сиві…
І ти спіткнулася, було, до злету,
Хтось камінь – в груди, спопелив комету…
Підступність править навіть у святині,
Без розуміння матір і дитина.
Забулись гідність, єдність і родина…
І друг вчорашній легко так – підніжку,
Сміється ворог – за спиною ніж –
Випробування правди і любові…
Вже друг і недруг – у підступній змові,
Ще б зернята відсіяти з полови.
Бракує в світі правди і любові.
3 жовтня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721747
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
[b][i][color="#0900ff"]Тихий вечір,
Справ нема.
Холод в плечі,
Я сама...
Сумно трішки-
Снігопад...
(Вітер пішки)
Зорепад...
Думи - в герці
Важкість ніг...
Біль - у серці,
В душу сніг...
28 01 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715016
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 04.03.2017
[b]
[i][color="#0015ff"]Мої приховані бажання...
Мої пекельні муки...
Я мрію про кохання,
Про ніжні твої руки.
Зоріє...Ніч розмаю...
Думки дедалі гірші.
Ти чуєш? Я кохаю!
Мій спокій - лиш у віршах.
Розвіє день тривогу -
І я піду шукати
Промінчика живого,
Щоб душу лікувати.
20 02 2017 р
Вікторія р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719554
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 04.03.2017
Якби ж то знати, що там буде далі –
Які падіння й обрії нові?
А час летить і тисне на педалі,
І в цій гонитві ти вже сам не свій…
Бо пережитих днів не наздогнати
І не впіймати втрачену мету…
І добре, що тепло своєї хати
Не дасть у прірву впасти на льоту.
Що вогник той привітний, найрідніший
До себе кличе з диких манівців!
І світ стає прозорішим, теплішим,
А ключ – великим скарбом у руці.
Приходиш відігрітися в кубельце,
Лишаєш за порогом свій тягар,
І щиру простоту приймаєш серцем,
Як дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721181
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Березню мій вербовий,
сонце у молоці!
Хмар сизопері сови
в променів під приці-
лом. І не втекти нікуди
від перемог весни!
Завтра вже так не буде –
тільки тепер і ни-
ні – ця неповторність миті:
крапля, а в центрі – світ,
свіжа гуаш блакиті,
руніка верховіть,
ґрунту набухле тісто,
перша щетина трав.
Проліску стало тісно,
плівку землі прорвав –
вигулькнув синьооко,
мов переможний стяг!
Впевнено, дужим кроком
рухається життя.
Будять пташки діброви,
смолами плачуть пні…
Березню мій вербовий,
вибухни і в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721429
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Йде вже весна? Та ніби.
Снігу нема, відпадав.
В полудень сходять німби
Понад лужком і садом.
Скоро святій землиці
Людям родити зе́ло.
Сріблиться цвіт вербиці,
Подих красою зве́ло.
Тужився і зірвався
З річки крижаний корок.
Хоч молодцем тримався
Лютий, біжить on north. (он нооф).
Йде вже весна. І соком
По́внить березу, клена.
Лютий лютезним оком
Гляне, вітри наже́не.
Схилить́ гіль анемічну.
З личка надію звіє.
Тільки ця лють не вічна.
Крок у весни твердіє.
On north (англ.) – на північ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720882
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017
А ще трішки... а ще трішки - піде сік,
Побіжить, заструменить у жилах весен...
За весною попливи у небовид,
Лиш тримайся вимочених весел...
А ще трішки... а ще трішки - задзвенить,
Вдарить в струни з передзвоном ключ пташиний,
І постане потягами нить,
Що й не вловить погляд соколиний.
На Вкраїну, на Вкраїну - курс додому,-
Рідні гнізда підлатати вже пора,
Батьківщина зацілує вашу втому,
А у гніздах зацвіркоче дітвора.
Зустрічай своїх птахів, моя Вітчизно,
Що тікали з холоду у студ,-
До її високості... до тризни
Птах своїм корінням тільки тут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720913
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017
Поезія, у кожнім з нас,
Живе притишено, до часу.
Як вибухне, то на Парнас
Несе співучу душу вашу.
Свій час відводиться на все:
Пегас, можливість осідлати…
Коли натхнення ввись несе –
Найбільше щастя там літати.
(24 лютого 2017)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720142
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Сперечання, постійні сперечання з самим собою… Дехто
називає це – сперечанням з внутрішнім голосом, я ж називаю –
з душею. Так-так, саме душа і є тим внутрішнім голосом, що
стримує, докоряє, підштовхує, дякує…Вона прилетіла з Небес
від Духа Святого, від Всевишнього.
Вчені навіть робили спроби визначити вагу душі в момент смерті
людини, коли вона покидає тіло. Виявляється, всього кілька грамів,
а яка велич! Душа – могутній транслятор Всесвіту. Коли людина
відчуває докори душі або внутрішнього голосу, значить в її житті
справді є проблеми. Тому потрібно дотримуватись законів Всесвіту,
що дасть можливість вдосконалюватися, розвивати душу. Потім,
більш зрілою, вона зможе влитися в Світовий Океан Духовності і Розуму.
Нинішнє суспільство, на превеликий жаль, проживає доволі
примітивний свій період. Недостатньо розвивається інтелект.
Мозок більшості задіяний до чотирьох відсотків, проте, іноді здається,
що багато-хто взагалі обходиться без нього…
Але ж людину Господь створив за своїм образом і подобою! Тобто,
наділив: душею, духовністю, словом, думкою, вмінням бачити…
Ми можемо робити дива, творити, наповнюючи світ любов’ю і добром.
Натомість, ми тільки руйнуємо…Руйнуємо все, що під руками і ногами,
руйнуємо все, по чому ходимо і що їмо. Простіше кажучи:
« рубаємо гілку, на якій сидимо»…
Змістом життя стали лише гроші, придумані певними силами.
Дивлячись на таке безглуздя, душа пискляво подає свій голос, якого
часто ніхто не хоче навіть дослухатись. Напевно вам знайомий вислів
«товстошкіра» – саме це і є нашаруванням примітивізму, духовної
незрілості і глухоти, що забивають душу. Це властиво як багатим, так
і бідним. А душам, скажу я вам, потрібно розвиватися, бо всі вони різні
і вага в них – різна. Є більш величні, що виступають провідниками
для інших, а є незрілі – тож, допомога потрібна їм. І важко
надіятися на добрий розвиток, якщо ховають нещасну під товщею
сатанинських зваб.
Впевнена, що всім дано прийти до Господа-Творця, просто
у кожного свій шлях, на жаль, не завжди вдалий…
Душі доводиться намотувати кола Всесвіту, щоб
вдосконалитися, бо Всесвіт живе за законами Великої Любові,
Великого Розуму і Досконалості, тому й не приймає примітивізму,
лінощів, невдячності, ненависті, самознищення.
Всесвіт існує в гармонії та постійному творенні, розвитку.
Люди ж на Землі допоки тільки руйнують все: моря, озера, ріки, поля,
ліси, гори. Засмічують довкілля, продукуючи непотрібні матеріали.
Гублять природу, а значить і самих себе, бо людина – частка її.
Живий світ знищується негативом і жорстокістю. Вбивати собі
подібних – стало нормою життя.
Хіба може прийняти все це Творець, коли створений Ним Світ
розвивається за законами Великої Любові?..
На Землі є всі можливості, щоб жити багато, красиво, в любові.
Потрібно спочатку дослухатись себе, своєї душі. Почути, побачити
і полюбити ближнього і нужденного. Допомогти найбіднішому,
з’єднавшись з Господом в Його Великій Любові. Лише жити
і любити! Любити Всевишнього і все створене Ним!
Міцніє і зростає душа, сповнена любові. Вона полетить туди, де
Духовна Велич, Любов, Вселенський Розум. Вона –частка Вічності!
Ось такий він – наш внутрішній голос, наша душа, народжена
Святим Духом, душа, як частка Вічної Матерії Всесвіту!
(10 серпня 2015)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634684
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 24.02.2017
—Ой чого ти, вербонько, та й схилилася?
Ой чого ти, рідная зажурилася?
— Як же мені, вербоньці, не хилитися?
Як же мені, вербоньці, не журитися?
Вітри шумлять сильнії... Потішаються.
Громи гримлять грізнії... всі лякаються!
—Віти твої, вербонько, нахиляються.
Вітри-громи, рідная, хай втішаються.
Зійде сонце яснеє... нижче схилишся,
З трав росою чистою та й умиєшся.
Віти твої, вербонько, мають силоньку.
Любить-береже Бог Україноньку.
Бо хто гнеться, вербонько, нахиляється,
Від землиці силоньки набирається.
Хоч громи розкотисті, та не біймося.
В них немає силоньки. Звеселімося!
...Зійшло, зійшло сонечко! Засвітилося.
Над рікою вербонька нахилилася.
Те проміння яснеє розсипається...
У ріці вербиченька умивається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719108
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
А нині за вікном така зима -
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
І вабить, наче казка, далина,
і ти біжиш туди, і будь шо буде.
Закутуєшся в свіжу заметіль,
пірнаєш у розпушені замети...
А там, а там - і зорі золоті,
і місяць сріблоликий, і комети.
І навіть сонця радісне кубло,
мільйони бджділок пирскають усюди...
Давно зими такої не було,
давно так щиро не всміхались люди.
Не простягали пальці до сніжин,
до зграбних віть, закутаних у іній,
не задивлялись у світла вітрин,
такі чудні і вабно білопінні.
Аж в серці загоряються вогні,
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
Пірнаю, мов дитина, знов у сніг,
щаслива нині, ну а завтра будь що буде.
16.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718704
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Дорога стелиться снігами –
Цупка стерильна пелена.
І кінострічка панорами
Біжить у рамочці вікна.
Таке німе красиве ретро
У ґлянці білої зими!
Летять у безвість кілометри,
Мережить гума килими.
Дерев ондатрове убрання
У стружці інею ряхтить…
Це тимчасове обмирання,
Ця перестуджена блакить,
В якій ні поруху, ні звуку,
Хіба що пирсне горобець.
Мороз пропхав колючу руку
Мені за теплий комірець,
І так пощипує зухвало, –
Мовляв, попалася, ага!
І за́шпорів пекучі жала
Пульсують спазмами в ногах.
А я хапаюся вустами
За пару дихання твого,
Мов літо те́плиться між нами,
І лід розплавлює вогонь!..
Летить захекана автівка
Крізь охололу плазму дня…
І ми удвох, і ця мандрівка
В сідлі залізного коня.
[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Я полюбила милого мальчишку
В его словах была видна печаль
Он говорил, что любит читать книжки,
И научился пить холодный чай.
На той странице - всё в любви и власти:
О, солнце, что не знает теплоты...
И я влюбилась в этого мальчишку
С чужого мира, но - моей мечты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717720
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Іще один крок назад -
в задвер'я чи завіконня.
Бо пан цей тобі не рад -
ти ж бідна нічийна доня!
Ще й, бач, он прийшла сама
до світелка дотулитись,
а місця тобі нема
у цій пишноглядній свиті.
І встромлюються мечі
у серце твоє і груди,
та зойки твої ні в чім
і спуску тобі не буде!
Бо й пані оця ясна
(насправді темніша ночі)
тебе до самого дна
чомусь опустити хоче.
А ти, наче те маля,
виблимуєш лиш очима,
допоки двигтить земля
ненависно за плечима.
Розводиш руками, ба -
нічого не розумієш...
А в тебе летить ганьба,
ще й славу чоренну сіє.
І слово стає не в лад,
стривожує безбороння...
Вступаєшся, крок назад -
в задвер'я, у завіконня...
31.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716676
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
[i]Спонтанно... про сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]
[i][b][color="#004970"]Геть не піду я, гримнувши дверима,
З образою на всіх я не піду!
Мені життя реальне, як і сниме,
Не утворило хиби і біду.
Був, як усі, при участі, при ділі,
Виконував немало важних справ…
Хоч мозолі вже – на мізка́х і тілі,
Ніколи від роботи не стогнав.
А ви, ображені на світ і Всесвіт,
Ідіть всі геть з-перед моїх очей!
Що ви зробили, щоб наш світ воскреснув –
Чи світло запалили між ночей?
Жалітись хоч на щось – усі ми ладні,
Оправдуючи цим свою немі́ч…
Чи засвітили темню, бісу владну,
Чи запалили жар небесних свіч?
Прокльони слати – то останнє діло,
Жалітися на когось – марна річ!
Що ви зробили, щоб серця горіли,
Щоб темність щезла, ранкові навстріч?
То ж не жалійтесь ниці ґалаґани*,
Не злобуйте, пусті балакуни!
Погляньте, як боролися титани –
Вкраїнської минувшини сини!
Я не піду в нікуди – у покуття,
Нехай хоч в річці Удай потону…
Та по мені ще підуть у майбутнє,
Бо жив, бо буду!.. В небіль** не гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці на риболовецьких снастях.
**Великий камінь, піщаник.
31.01.2017.
Світлина: не із інтернету – зі школи життя...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Прохолодно…Поступово підкрадалась пізня осінь….
Дерева де-не-де вже скидали з себе багряне листя, воно неслося вітром, крутилося, обіймалося, збивалося в купи, переверталося і знову розсипалося і летіло,здавалося доганяло одне одного. Деяке лежало, приклеїлось багнюкою до землі. Вчора цілий день мжичив прохолодний дощ. Що вже тепла чекати….. З кожним днем ставало холодніше,небо частіше затягувалося здоровенними темними хмарами,здавалося завісою лягало над землею. Не чути співу пташок, тільки горобці літали зграйками,один перед одним цвірінькали,щось знаходили їсти і десь зникали. Все частіше з`являлися ворони,сердито каркали, кружляли, частіше над деревами горіха і про, щось перегукувалися між собою.
Вранці сизе небо зустріло Миколу, поспішав на станцію. Сирість,аж забивала дух,час від часу зупинявся, покашлював, витирав чоло і кожного разу поправляв мішечок з соняховими зернятами, який чомусь весь час сповзав з плеча.
Вчора майже цілий день палив пічку і смажив просушені зернята. Їх трохи підсолив на пательні, щоб були смачніші, треба ж продати, хай якась копійка. Хоч не молодий, але й не дуже старий, ще треба пожити, роздумував.
Від села до станції добрих кілометрів п`ять, а може й шість, але люди всі раненько поспішали до потягів, щось продати. Дорога встелена давно, частково з щебеню та вапняку, по ній трохи багнюки. В основному йшли в гумових чоботах, дехто в кирзових, жінки ж в бурках з калошами, адже на одному місті холодно простояти годин шість.
Хто жив ближче ніс на продаж картоплю, болгарський перець, молочні продукти, виноград, яблука. А Микола вже три роки, як став вдівцем, тож хазяйства не тримав, гадав без дружини сам не впорається. Мав великий, до сорока соток город, було де сіяти соняшник і садити городину.
Пасажирський потяг подав сигнал, під`їжджав до станції, швидко відкрилися двері, чути галас. Люди наче з мішка вискакували, щоб купити якісь продукти.
-Дідусю... дідусю, заховай мене будь ласка, я не хочу в дитбудинок, я потім, потім тобі все розкажу,чесне слово!- писклявим, тремтячим голосом просило хлоп`я.
У Миколи від несподіванки округлилися очі, не міг толком второпати, що він говорить, але зрозумів, що хоче заховатися. Уважно придивився, перед ним стояв дуже худющий, переляканий, чорнявий хлопчисько, років восьми, чи десяти. Чорні оченята переповнені сліз, погляд бігав, то під прилавок, то на нього, то поміж людей, раз - по - раз трохи пригинався. Замурзане обличчя і його чорне обдерте лахміття підкреслювало смугляву шкіру.
Микола помітив, що з людьми розмовляли заклопотані провідники,озиралися, наче когось шукали і тихо до нього,
-Гайда, йди за мене, ховайся.
Зняв кожух і накинув собі на плечі, сам сів на пустий ящик, який завжди залишав на станції, щоб при нагоді мав на чому посидіти. На базарі, як на базарі, в метушні ніхто не помітив, що хлопчик заховався, він присів за спиною і був накритий кожухом.
Загорівся зелений сигнал, потяг мав відправлятися, провідники поспіхом добігли до Миколи купили три літрові банки зернят, як завжди на всю компанію, бігом, майже на ходу сідали в вагони.
-Ну, що вилазь, партизан. Загроза минула,сьогодні, ще два потяги, а в мене є зернята, якщо хочеш зі мною бути, то треба почекати, щоб я продав свій товар.
-А поки що скажи, як тебе звати?
Хлопчик трохи трусився, чи від страху ,чи від холоду, Микола побачив, що взутий в кросівки, з яких виглядали пальці разом з багнюкою.
-О, то в тебе зовсім кепські діла, замерз чи захворів. Ось на, поки що їж,
- протягнув йому кусок хліба з салом і цибулину.
-Мене звати Ярик… Ой, це так хлопці звали,а справжнє ім`я Ярослав, я з під Києва,- тремтячим голосом сказав він.
Хлопчик притулився до нього, очі наповнилися радістю, не соромлячись, жадібно кусав хліб, здавалося вирвався з голодного краю, прицмокував, кривився від цибулі.
- Це треба їсти, бо скорчуся раніше чим треба, хоч гірка та я сильний,потерплю,- бурчав собі під ніс і все облизував язиком губи, водночас позирав на всі боки.
Чоловік дивився на нього і згадував своє дитинство, війну, після війни, здушило в горлі, непрохані сльози з`явилися на очах.
-Діду,я буду гарним, слухняним, не гони мене... будь ласка! Побачиш, як треба, буду тобі в усьому допомагати, ти тільки скажи.
-Ти не дивись на мене, як на діда, я такий на вид, бо не поголився, тільки розміняв сьомий десяток. І просто теж худий, як ти, краще мене називай дядьком Миколою, домовились?- запитав, уважно дивлячись на нього.
Він посадив хлопчика на ящик, роззув ,замотав холодні,як лід ноги мішком,який завжди з собою носив у торбі.
За пів години був другий потяг, їм пощастило,покупців було багатенько, тож зернят лишилося зовсім мало. Задоволено поглядав на малого,посміхнувся,
-Будемо збиратися додому.
Микола завернув малому ноги в газети, які мав для зернят, щоб хоч трохи було сухіше та тепліше, взув ті, подерті кросівки і приклав руку до лоба.
-В тебе напевно температура,давай швидко зайдемо в магазин, купимо хліба та й будемо потихеньку йти. Тобі не зле, голова не крутиться?
Малий крутнув головою, - Ні, тільки спати хочу.
Неподалік від станції декілька магазинів. Він взяв малого за руку й підморгнувши,
-Ну що зайдемо, подивимося,що там є?!
В магазині два відділення «Продтовари» і «Промтовари».
-Дівчата, ходіть сюди! Ось, пригощайтесь,а нам дайте хліба і он ту курточку покажіть,- звернувся до продавщиці і на газету насипав зернят.
Хлопчик був вражений, дядько приміряв на нього курточку, яка йому дуже сподобалася, але не наважився сказати. Зробився немов німий, тільки з обличчя не сходила усмішка.
-Ну от одягнувся вже, не знімай, а те лахміття викинь в сміттєвий бак.
Ярослав сяяв, як сонце, очі світилися щастям, задоволено позирав на всі боки ,наче хотів сказати, подивіться, яка в мене красива курточка. Він повеселішав,від задоволення примружував оченята. До сонця підставляв обличчя, йому здавалося воно його пестило, ще й трохи теплий вітерець піднімав настрій.
Раптом зупинилися біля іншого магазину, Микола витягнув з нагрудної кишені, замотані у хустинку гроші,порахував, запропонував йому,
-А ну годен порахувати?!
Трохи засороммвся, опустив голову,
-Не дуже….. Та трохи вмію, правда здебільшого копійки.
- Добре, пішли,- підморгнув. Вони зайшли в магазин.
-Гарні чобітки!А скільки коштують? Може в нас грошей не достатньо,- заклопотано звернувся до продавщиці.
-Двадцять п`ять, як не стане, принесете завтра,тож все одно будете йти на базар.
Чоловік повишкрябував всі кишені та таки знайшов гроші.
Це просто диво, думав Ярослав, коли Микола взув йому гумові чобітки з утеплювачем.
Тільки вийшли з магазину хлопчик поцілував йому руку,
-Дякую... дядечку, в мене таких ніколи не було, зроду, їй Богу кажу правду. Я обов`язково, як виросту тобі поверну гроші, за все , все, ти тільки повір мені. Дуже збуджений, хвилювався, тулився, обіймав його за пояс.
Всю дорогу Ярослав розповідав, як був меншим в дитбудинку під Києвом,сам же звідки родом не пам`ятає.
Так немов скрізь туман пригадує, колись з мамою ходив в гори,там обриви були і з гори текла вода. В садочку сказали, що будемо йти в школу,а я взяв та й втік. Спочатку просив у людей гроші, потім познайомився з циганами. Ті підманули до себе, жили на околиці невеличкого села. Заробляли на хліб - як-то кажуть, в електричках,було й на вокзалі в Києві,а часом їздили, аж в Білу Церкву і в Конотоп. Та гроші старші хлопці весь час забирали, було навіть голодував цілими днями. Влітку від них втік, перебивався тим,що знаходив, ходив по садках, їв яблука. У людей просив грошей на булочку, клявся, що не крав, давав голову на відсіч.
По дорозі до села сонце світило прямо в обличчя,Ярослав розчервонівся і навіть трохи впрів. Як підійшли до хати зупинився і помітив,
-О, то мені повезло, справжня в тебе хата, я думав, якась халупа.
Почав гавкати собака, драв задніми лапами землю, аж рвався з ланцюга.
-Дружок, це свої, звикай!- утихомирював Микола.
Собака позирав сердито, кожного разу повертався боком,але з годом почав виляти хвостом.
Чоловік швидко запалив «примус», поставив гріти воду, криниця на обісці, тож далеко йти не прийшлося. У великому кориті, з пахучими травами, чоловік викупав хлопця і вже вечеряли,
-Ти Ярославе кажи всім,що я твій рідний дядько, що приїхав до мене з Саратова, бо лишився сиротою. В мене там справді троюрідний брат Олег живе і жінка Марія, так що, щоб знав,що говорити,скажеш розбилися на автівці,а документи вкрали в потязі.
-Хоч це гріх, але ж треба буде тобі якось документи зробити, якщо ти хочеш зі мною жити.
-Як хтось в Росії тебе захоче шукати, тепер ми незалежна Україна. І більше нікому нічого, тож запишу твоє день народження, щоб не забув, це тобі минуло дев`ять років.І в школу підеш у другий клас, писати і читати хоч трохи умієш ?
Хлопчик уважно слухав і мокав картоплю в олію, коли їв вона стікала по бороді. Кивав головою і знову напихав за щоки їжу. Сидів немов хом`як, ще й розчервонівся, задоволений,час від часу посміхався.
Зовсім стемніло.... Пустився тихенький дощ.... Микола слухав новини,а малий вже солоденько спав на білій постелі,на пухових подушках.
Та все, як гадалось не сталось.....під ранок Ярослав почав кашляти, немов задихався, аж синіли губи. Звичайно серце тьохнуло, що ж робити? Тремтів, біг до Катерини, жінка,напевно трохи молодша за нього, в селі лікувала травами.
-Спасай голубко, хлопчик задихається!
-Який, ще хлопчик? Чий?
-Та він мені, як син, покійного брата з Росії, дай ліків!
-Я маю бачити його, що, як, температура є?
-Та вчора міряв була тридцять сім і два, я його добре в травах викупав,воно бідне добиралося до мене зо два тижні, по вагонах в холоді, в голоді, розповідав по дорозі.Жінка знервувалася,поспішала.
Три дні і три ночі провозилися біля нього, малий бліднів, зривався,потів,температура впала до тридцяти п`яти.
Коли хлопчикові було зле він тулився до Миколи,обіймав його і дивлячись в очі запитував,
-Я, що помру? Не поживу, як люди? Я ж гадав, що ми з тобою довго і добре поживемо. Я ж хочу бути, як всі, вивчитися і щоб ти мені був за батька.
В Миколи текли сльози, обіймав його, гладив по голові і пригадував свого єдиного сина, який, ще в шістнадцять років розбився на чужому мотоциклі. Після тієї трагедії не зважились мати другу дитину, все життя прожили вдвох з дружиною.
Вночі по черзі чергували з Катериною. Вже й фельдшерку, що в селі, визивали, сказала, що запалення легенів. Лікували всім чим знали і травами, і ліками, дві курки зарубали на бульйони,щоб підняти хлопця.
Ярослав два тижні відлежав у ліжку, молитвами, ліками та увагою було подолано хворобу.
За гроші Микола владнав всі справи з оформленням документів на хлопця. І йому зовсім не шкода було тих грошей, добре, що мав заничку, хлопець припав до душі, для нього нічого не жалів.
В селі середня школа,хоч не велика та з багатьох сіл сюди діти автобусами приїжджали вчитися, класи були повні. Ярослав швидко вписався в колектив, в навчанні майже не відставав. Це все завдяки Миколі, який кожного дня, окрім уроків, з ним додатково займався деякими предметами. Хлопець дуже розумівся по математиці і читав книги вголос.
Чоловік тішився, підбадьорював, його,заохочував своїми розповідями про війну. Розповідав, як бідував люд, як голодував і теж, довго ходили всі в лахмітті, бо життя не було легким. Вже, як Ярослав перейшов в п`ятий клас, зважено дивився по телевізору і часто задавав питання, чому так не справедливо, одні мають все, а інші ледь виживають. Пригадував деякі моменти з життя в дитбудинку, як вихователі в обід забирали собі масло,яке мали б дати дітям.
Наважився Микола завести поросятко і свиноматку та побільше курей, щоб здати і мати якусь копійку. Ярослав був, як на долоні, після школи завжди поспішав
додому, без заперечень в усьому допомагав. Хлопець сам умів палити пічку і рубати дрова та нагодувати хазяйство. Інколи бігав до хлопців, які збиралися посеред села, грали в футбол, а здебільшого в волейбол.В школі була волейбольна команда, яка навіть їздила в область на змагання.
А літом.... було справжнє задоволення. Він, Микола та Катерина йшли в ліс та по дорозі в поле збирали лікарські рослини. Це для хлопця була справжня прогулянка,він брав з собою Дружка, задоволено з ним вганяв по траві, аж перевертався, грався і сміх линув, губився по полю, луною віддавався в лісі. Збирати трави - клопітка робота та юрбою, кажуть завжди все робиться веселіше. Приносили цілі тюки трав, Ярослав ліз на горище, розсипав сушити. Які трави збирати, тітка Катерина в них зналася, давно лікувала людей. Трохи лишала собі, а то здавали в приймальний пункт.
Тітка жила сама і частенько приходила до них в гості, навчила Ярослава робити вареники та пельмені. Хвалилася,що син живе в Києві,має престижну роботу, має двох онуків-близнюків.
Микола вечорами часто затівав тему про гроші, що треба більше скласти, для того, щоб Ярослав зміг поїхати в велике місто вчитися. За розмовами запитував хлопця ким хоче бути,той трохи усміхався, а потім говорив,,
-Ось, підтягнуся трохи, може поступлю на адвоката, чи на юриста, хочу книгу велику, бачив в магазині, називається «Право».
Микола тільки весело підморгував, хлопав по плечі,
-Давай... давай, обіцяв бути гарним, слухняним….
Темна ніч за вікном.... хурделиця била в шибки, надворі скрипіло старе дерево. Зима сніжна,часто хурделило і морозець по всіх шибках красиво розмалював узори.
Микола несподівано проснувся, не міг зрозуміти від чого,чи то від вітру ,чи від скрипіння дерева, виглядав у вікно,хотів, щось там побачити, але хіба побачиш, як все скло у візерунках. Увагу привернув Ярослав.На дивані крутився й про щось бурчав та вже зрозуміліше,
-Мамо.... мамо зачекай, зачекай…
Не став чіпати хлопця, але й до ранку не заснув, може розповість, що йому наснилося. Він вранці проснувся, витягувався, різко встав, схопив гантелю, з нею немов грався, робив зарядку.
Микола заніс дрова з вулиці, привітався, поглядав на хлопця і думав, гарний парубок виріс, хоч і шкіра трохи смуглява й чорнявий та на цигана не схожий.
Вже останній, одинадцятий клас, на порозі екзамени,а що далі, інколи сам себе запитував Микола. Та грошей трохи склали, гадав, якщо навіть з ним щось станеться,то йому досить, щоб вивчитися. З роками відчував, що здоров`я підкачує, часом тиск підніметься, а часом серце затремтить. Катерина все тримала на контролі, велику роль зіграла у виховані Ярослава,можна було сказати, була їхня лікарка і порадниця.
-Ти щось сьогодні вертівся, не спокійно спав,чи це від хурделиці,чи може сон який наснився?
Хлопець поправив чуба, трохи зніяковів, а потім серйозно,
-Не хотів тобі казати, вже третій раз поспіль, я бачу один і той же сон. В горах біля стрімкої річки, майже на обриві стоїть жінка, коси розплетені,трохи хвилясті, в синьому платті з білими горохами, гукала, чітко чув ім`я - Захаре-, а потім чийсь голос кричав,- Мамо... мамо зачекай, зачекай.
Це вже втретє таке сниться, не знаю, обличчя тієї жінки не бачив, а ось, місце це здається колись десь бачив, тільки точно не пам`ятаю.
-Не переймайся, може колись, ще щось пригадаєш. Знайдеш своїх батьків, для тебе краще, бо я вже таки трохи старий, хто знає скільки мені, ще залишилося. Основне, щоб ти поступив вчитися, а там я вже спокійно зможу закрити очі.
Ярослав підійшов до Миколи, своїми змужнілими руками міцно обійняв,
-Давай про це краще не говори, ти мені, як справжній батько. Я б напевно пропав без тебе, дякую,що ти мене прийняв і виховуєш,як рідного сина. Не кожному повезе мати такого батька.
Микола виглядав перед ним маленьким, худеньким дідом, в обіймах розчулився, почав шморгати носом, покотилися сльози,
-Ну,ну батьку,не треба,не збирайся помирати, ще стільки роботи. Ти маєш мене, ще вивчити і одружити, а хіба ні? І досить, я вже дорослий, гадаю маю право тебе так називати.
Гарний сонячний день….. Літо добре набирало сили, в садах рясніли і вже достигали вишні, ранні абрикоси. Природа чарувала своєю красою. Теплий літній вітер підіймав настрій. По дорозі вервечкою йшли люди, а під посадкою килимом встелялися суниці. Хтось вже збирав на продаж,а хтось смакував, всі один одного знали, весело спілкувалися, про щось жартували, сміялися. По обіч дороги розквітли барвінок, дзвіночки і ромашки, неначе кольоровий рушник стелився між дорогою і полем.
На станції перед приходом потяга людно, поруч на маленькому базарі, як завжди люди продавали сільські продукти, суниці, вишню, малину, абрикоси.
Микола стояв поруч з Ярославом, тихо надавав поради,
-Ти ж дивися, адресу тобі Катерина дала,так що гадаю на вулиці не залишишся,з грішми будь обережним, ти ж знаєш, який зараз час. Нікому не довіряй, окрім Дмитра,гарного сина виростила жінка, тобі допоможе, побачиш. І напиши мені листа, щоб я спокійно спав. Здаси документи, дізнаєшся коли екзамени,сам вирішиш чи приїхати, чи почекати там. Ти ж знаєш, гроші з неба не падають, тож будь економним, як приїдеш купи хліб і торт до хати, бо пусто йти не можна.
Він уважно прислухався, а серце, аж вискакувало від хвилювання. Вперше за скільки років знову їде і їде сам, але вже дорослий з документами. Тішився, що правильно зробив, коли втік від циганів, що нарешті має освіту, тепер чекав на рівну дорогу в житті.
Київ привітно зустрів хлопця. Сонце ж літом сходить рано, так весело мерехтіли промені по вимитому асфальту. Високі, велетенські каштани придавали краси місту, хоч вже відцвіли та листя гарно блищало на сонці.
Ой,як я тут давно не був, розмірковував, як тут все змінилося. Та де не поглянь, скрізь повно людей, йому здалося, ще більше стало чим в ті роки, коли він тут мандрував. Добре, що рано приїхав, тож ще не всі роз`їхались на роботу,буде хтось вдома.
Двері відчинила жінка років сорока,тільки поглянула і посміхнулась,
-Точно мама описала тебе, красень, заходь не соромся.
-Дмитре, вставай, є наш гість, а ти хвилювався, що вже давно мав добратися. А це, нащо було брати?- сказала,показуючи на торт.
-Досить продукти тягнув, надривався, ще й гроші тратив. Мене звати Надія, а хлопці наші Максим і Сашко - близнюки, відпочивають у таборі. Так що... будь, як вдома, заважати ніхто не буде, готуйся.
Дмитро, за компанію, поїхав з Ярославом, подали документи в Київський національний університет імені Т. Шевченка, на юридичний факультет. Поки хлопець писав заяву в гуртожиток, Дмитро спілкувався в коридорі з знайомим деканом. Надія у хлопця була поступити, так,як по документах він був сиротою.
Дмитро взяв собі відгул, як він сказав, за прогул, бо робота без нього не зупинялася, працював головним економістом у великому торговому центрі.
Ярослав лише два дні побув у Дмитра, дали кімнату у гуртожитку. Вона розрахована на двох чоловік, тож хлопець залишився дуже задоволеним. Але Дмитро наполіг,щоб він приходив, не соромився, якщо щось треба, навідувався в гості і пообіцяв тимчасово працевлаштувати на роботу, до себе в торговий центр, поки немає занять.
Пройшов час…. Ярослав сидів у потязі і просто дивився в вікно. Збігало літо, люди почали копати картоплю. В голові роїлися думки,яке ж щастя, що тоді його хотіли впіймати провідники, як би не помітили,то не тікав би і не попав би в це село.Не попав би до доброго дядька.
На обісці у Миколи людей, як ніколи, автівкою приїхала вся сім`я Дмитра, ще й двоюрідна сестра Наді, Оля, всі чекали Ярослава. Керувала Катерина, готувалися різати порося, треба ж відсвяткувати таку подію, хлопець став студентом.
Микола знав розклад потягів, тож чекав біля хвіртки. Побачивши, ще здалеку, шморгав носом, як мале дитя трусився, витирав сльози.
-Батьку!- Обіймав, підхопив на руки, на місті крутнувся разом з ним.
- Я студент...батьку!Я так скучив за тобою....
І це правда, хлопець вечорами, а то часом і на роботі згадував його настанови та розповіді про життя.
Дмитро працевлаштував його в торговий центр товарознавцем,в його обов`язки входило їздити з водієм за товаром, доставити з бази в торговий центр та інколи розвести по невеликих магазинах. Він там був не один, хлопці, що їздили, домовлялися кому зручніше і в який час зробити рейс,йому це було на руку. Зміг навіть грошей заробити, ще й не поганих, в основному працював ввечері.
Жінки метушилися накривали на стіл, пахощі летіли на все обістя, смажилася свіжина. За столом всі весело спілкувалися. Ярослав сидів поруч з батьком, однією рукою обіймав за плече.
Надія ж звичайно познайомила Ярослава з Олею,дівчина навчалася в торгово-економічному технікумі, на другому курсі.
Вони сиділи навпроти, час від часу Оля уважно придивлялася на нього,хотіла піймати його погляд. Та все було дарма, він всю увагу приділяв Миколі, часто про щось шепотів на вухо.
Два дні і всі поспішали до Києва. Катерина з Миколою у автівку пакували копченості, сало, консервацію.
-Там розберетеся між собою, щоб хлопець не голодував ,- наказувала жінка.
Пройшло три роки… За цей час багато подій відбулося в житті Ярослава. Він справно справлявся з навчанням і в той же час працював в торговому центрі. Уже мав свій бізнес, пополам з Дмитром. На Хрещатику викупили не поганий магазин, в якому працювала Оля і Надія. Ярослава вже всі вважали своїм. Це минуло два роки,як зустрічався з Олею, стосунки були серйозні.
До Миколи приїжджав два рази на рік, щоб трохи побути з ним та біля хати допомогти зробити якийсь невеличкий ремонт.
Ярослав йому зізнався,що закохався в Олю і після закінчення навчання хоче одружитися. Микола радів за нього, вибір схвалив, тішився, що у хлопця буде велика родина. Жалівся, що не доживе, бо вже почував себе зовсім кволим.
Був гарний літній день. Блакитне небо...білі хмари здавалися зовсім не високо, лежали між горами. Траса... Сонячні промені через скло потрапляли на обличчя Олі, відчувала тепло. Вони знаходилися між горами, немов в ямі. Величні дерева ; бук,сосна, ялини, смереки,мелькали з двох сторін.
У вікно,з запахом хвої, віяв теплий вітерець. Ярослав уміло вів автівку,вони їхали відпочивати в Карпати, на базу відпочинку в Яремче. Батьки Олі взяли на роботі путівку. Вони працювали в аеропорту »Жуляни»,мама касиром, батько митником. Для єдиної доньки не жаліли нічого,ось і автівку дали по довіреності на Ярослава. Давно знали про їхні близькі відносини, були прихильні до вибору доньки. Йшов дві тисяча дванадцятий рік, тож не було дивиною, що молоді вирішували стосунки самі, не чекали весілля.
-Ой, дивися Ярославе, яка краса!- відволікала Оля.
-Не заважай, щось мені не подобається гул мотора, напевно треба відпочити.
-Та ми ж майже вже приїхали,вже стільки ідемо від Надвірної?
-Так вже скоро, але й скоро стемніє. Ми допіру проїхали якесь село, може там квартиру знімемо, а автівку хай хтось підтягне на ремонтну станцію, недавно на стовпі бачила знак.
На обійсті гралися діти, побачивши молодих, гукали маму.
Та жінка відказала у квартирі, сказала, що тут скрізь у кожного є туристи,навряд чи знайдуть поблизу. Хіба піднятися по стежці трохи вверх,там є декілька хат,може там хтось прийме. Ярослав попросив господаря відтягнути автівку на ремонт.
Вже почало сутеніти, коли вони підіймалися вгору.
За не високим дерев`яним парканом сидів чоловік, в руках щось стругав. Молодь сміливо привіталася, він підійшов до паркану.
Оля звернула увагу на чоловіка, що він смуглявий,як Ярослав і зростом, статурою теж трохи схожий.
Ярослав відійшов в сторону, почав з чоловіком розмовляти, повідав в свої проблеми. А Оля стояла осторонь, немов остовпіла, очі здавалось вилізуть на орбіту. Вона й справді помітила схожість цих двох чоловіків, їх рухи теж були подібні. Хитро позирала коли завершать розмову, щоб спитати Ярослава,чи часом в нього немає тут родини. Знала, що Ярослав не рідний син дядькові Миколі, але більш нічого не знала.
- Проходьте,проходьте, собаки не маю. Ось ваша кімната, що треба звертайтеся, мене звати Захар.
Ярослав здивовано подивився на чоловіка. В хаті вже було включене світло, тож міг розгледіти краще. Як чоловік зняв капелюха, Ярослав помітив,що чуб майже такий, як у нього,тільки волосся не таке густе, а шкіра теж смугла.
- Я вас погукаю на вечерю, посмакуєте наших страв,там в Києві таких немає.
Оля зайшла в кімнату і усміхнувшись, підійшла поцілувала,
-Ну,що Ярославе, мені здається, чи в тебе і справді тут є родина? Він мовчав, не міг всього переварити,що побачив і те саме ім`я, вкотре пригадав сон. Невже я звідси і хто він той Захар, хто його гукав уві сні?
Вечеряли майже мовчки, чоловік трохи розповідав про своїх овець,яких випасав на пасовищах. Мови ні за дітей, ні за жінку не було. Ярослав не наважувався спитати, все уважніше придивлявся до чоловіка.
-А ти звідки родом,бачу смуглявий, хто за національністю? Бачу не циган,а такий смуглий майже, як я.
-Я українець з під Києва, а ви?
У мене бабця угорка,а дід українець та бачиш покоління пройшло, а трохи передалось у спадок.
-Ну добре, на добраніч. Завтра рано вставати,- заметушився Захар.
Вони пішла в свою кімнату.
На ліжку вже солодко сопіла Оля, а Ярославу не спалося, заснув, аж під ранок. Уві сні здавалося чув якісь голоси та тільки дерева були перед очима.
Проснувся першим, вийшов з кімнати, Захара не було. Дозволив собі підійти до серванту,за склом стояли чорно - білі фото.
Його вразило жіноче обличчя, щось рідне, закололо в області серц. Та товста, до половини розплетена коса, майже до пояса, когось нагадувала. Присів, обома руками взявся за голову, це напевно мама, тільки в неї було синє плаття в білий горошок. І пригадав той сон, де жінка з розпущеним волоссям стояла в такому платті. Зірвався з місця, залетів в кімнату до Олі.
-Олю.... сонечко проснись! Ти знаєш! Ти знаєш ,- присів біля неї.
Вона зірвалася, не могла зрозуміти в чому справа, лише помітила,як по щоках текли сльози. Скули рухалися, обличчя, аж посіріло. Вже обіймала його і запитувала в чому річ. За вікном враз загриміло і полило немов з відра,по шибках річкою стікала вода, шуміло, зовсім стемніло і раз - у - раз блискало і знову гриміло.
-Ой,поглянь,яка гроза,- кинулась Оля до вікна.
А він сидів, руками закрив обличчя, перед очима спогад…
Вони на базарі втрьох, він в тата на руках і гриміло,починався дощ, а мама купила цукерку, на паличці «півника»,якого він так хотів, і згадав мамину усмішку і щасливий блиск карих очей.
-Олю,у неї були карі очі і волосся трохи світле, ну, світло - русяве, я пригадав!Ярослав, хвилюючись, розповів свою історію, як він потрапив до Миколи.
-Але ж ти не впевнений! І де та жінка, якщо вона твоя мама?
-Не поспішаймо ,хай прийде він, є в мене одна задумка.
Дощ вщух, з вікон стікали останні краплі. Знову яскраво світило сонце. Оля відчинила двері навстіж, повіяло свіжістю і сирістю. Захар, трохи змоклий, поспіхом заскочив у хату,в руках тримав майже повне відро молока.
-Доброго ранку! Повставали, оце линуло! Найшла з-за гори хмара, де взялася, не видно було… Добре шарахало, хоч би пожежі ніде не наробило. А ось, молочко,буде бринза, а зараз пішли снідати,-- говорив поспішаючи. І взявся накривати стіл.
Після сніданку подякували, з-за столу не виходили,Оля дивилася на
Ярослава, кивнула, немов підказувала «Запитай,що хотів».
-А тут десь річка є якась поблизу?
-Звичайно, багато невеликих, але дуже стрімкі течуть з гір та впадають в річку Прут.
-Олю підемо, подивимося !
-Ні, ні самі не ходіть, там великі обриви,ще й дощ пройшов, ще чого доброго нещасного випадку. Я краще вас проведу.
Підтримуючи один одного, пробиралися до річки,з дерев летіли великі краплі дощу, попадали за комірець, проймало холодом,Оля щулилася від них. А Ярослав, здавалося не помічав їх, весь час дивився вперед, навіть зашпортувався. Захар не раз попереджав, щоб добре дивилися під ноги і не поспішали. Ярослав побачив те саме місце, що йому наснилося. Захар присів на камінь, зняв каптура,
-Тут сталася страшенна трагедія,я впав з обриву та за мною кинувся син Ян. Йому було лише чотири роки, я залишився живим, а сина не знайшли, пропав, Можливо потрапив у річку, бо все облазили, не знайшли. Вже думали течією в Прут занесло та тіла ніде не було. В той час було багато відпочивальників і цигани кочували, прямо по долинах розбивали свої шатра. Шукали скрізь, подавали в область на розшуки та все даремно.
-А моя Марічка тяжко перенесла втрату, стався інфаркт і вже за три роки не стало, не змогла пробачити себе, за те,що не встигла перехопити сина. Дуже тяжко перенесла втрату та і я від тоді так і не одружився, живу одинаком. Ще молодшим в Польщу на заробітки їздив, а тепер маю вівчарню, ось з цього і живу. Ой, ви мене вибачте, що я все так вам повідав, серце все ще пече,так з цим і живу.
Оля дивилася на Ярослава, а в нього котилися горохом сльози,
-Захаре, а в неї було синє плаття в білий горошок?
Чоловік піднявся, одяг каптура, а ти звідки знаєш?
-Йдемо назад,треба поговорити,- опустивши голову, на ходу сказав Ярослав.
Оля залишилася надворі, чоловіки зайшли до хати. Ледь чути голос Ярослава та не заходила, розуміла, їм треба побути вдвох. Захар вийшов з хати поліз на горище, звідти приволік стару, обдерту валізу,
-Пішли до хати, дещо покажу, - запросив тремтячим голосом. Руки трусилися, коли відкривав валізу, з сльозами на очах позирав на Ярослава.
У валізі фото і синє плаття в білий горошок, який вже від років трохи пожовк. На фото Захар з дружиною і між ними на стільчику маленький хлопчик, розрізом очей схожий на Захара.
Лише кілька днів молоді люди побули на базі відпочинку.
У автівці відчинене вікно, вітер бив в обличчя Ярославу. Він напевно змужнів за ці дні, в душі хвилювався за все, що сталося та щось підказувало, що це батько.
Авто їхало по трасі Яремче - Київ, на задньому сидінні сиділа Оля, в руках тримала сумочку в якій лежали матеріали на аналізи ДНК.
Минув рік…. Ярослав закінчував університет.
Вони з Олею жили в двохкімнатній квартирі, ключі від якої були подаровані батьками на весіллі. На серванті в красивій рамці стояло велике фото трьох чоловіків різного віку, всередині усміхався щасливий Ярослав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714334
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 05.02.2017
[i](Прекрасні подихи закоханої душі)[/i]
Для мене ви – троянда і ромашка,
Що розцвіли у батьківськім саду.
Як вибрати мені між вами важко,
До вас ніяк я стежку не знайду.
Одна була, як кофеїн (наркотик) –
В очах її блистять зернинки кави.
Немов проміння сонячного дотик
Зачарувала усмішка ласкава.
І, як ромашка, скромна і привітна,
Розкрила сонечку повіки-пелюстки.
Душа її, як квітка ця тендітна,
Для мене стала рідна на віки.
А інша, як троянда, з колючками,
Якими береже красу свою.
Мене вколола голками-словами,
І душу розтривожила мою.
Вона собою в зорях милувалась,
Їй в очі заглядали небеса.
Моя любов об кригу розбивалась,
В якій її ховалася краса.
Я відкидаю сумніви й тривоги,
Та зберігаю віру і надію.
Своє кохання довіряю Богу –
Лиш Він мою здійснити може мрію.
Душа вже вкотре лине в дивний сад
І серце б’ється, як в долонях пташка.
Вдихаю квітів ніжний аромат -
Для мене ви – троянда і ромашка…
© S.Nemo
04-05.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716406
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
***
Різдво, вже вкотре, в чужині,
(Хлоп’я дорослим стало мужем)
Смачна кутя, та лиш мені
Рукою в серце підла стужа –
Без рідних холодом вогні...
Таке Різдво у чужині…
***
Господь дає випробування
І кожен власну чашу п’є…
Із ночі знов злет у світання,
Зруйнує хтось, а хтось зів’є,
Бо віра світла та чекання--
Смиренний лиш любов зіп’є.
Надія помира остання…
***
Витає в небі ласка Божа,
Дитям Ісусиком спустивсь
Господь на землю ген із ложа
І Словом в тілі воплотивсь –
Він душі врятувати зможе –
Христос родився! Бог родивсь!
(7 січня 2017)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710732
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Вона тримати буде білу крижму
над пропастю, що впала до грудей,
аж поки Боже сонце муку злиже
та понесе відлуння між людей.
Вона втирати буде білі сльози
за втратою, що зранила її,
аж поки Боже світло допоможе
сполоти болю дужі пирії.
Вона благати буде білу хмару
сповити миле серцю в небесах,
аж поки Бог розвіє чорну кару,
зоставивши на спомин тільки прах.
Та лиш тоді їй забіліють ранки
спасінням для стражденної душі,
коли відсуне врешті Хтось фіранки
на стоптаній розпукою межі.
І лиш тоді їй усміхнуться зорі,
тоді напевне біль її мине,
коли коханий знову заговорить
і знов за руку лагідно візьме.
А доти тільки білослів*я тужить
над розпачем нестриманим її,
та ще Господнє серце небайдуже
пантрує пошматовані краї.
9.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699485
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 21.01.2017
Номери телефонів твої, і емейли, і ніки
Викидаю із пам`яті, як непотрібний вантаж,
Бо слова та ілюзії спомином стали навіки,
І розтанули наміри, наче пустельний міраж.
Може, так тобі краще - комфортно, спокійно і тепло,
А мені до вподоби дощі, що змивають сліди,
Очищають минуле схололе, прогіркле, затерпле,
І загоюють репаний шлях для легкої ходи.
Бо, направду, свобода дорожча усякого злата,
Біла птаха надії махає крилом з висоти,
І сміється життя, і зове мене далеч крилата,
І дорога пряма, по якій ще іти та іти.
13.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712601
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Сопілочки мова - як неньчині руки!
Не хочу я мати з такою розлуки.
Із самого рання спілкуюся нею,
Не тільки лиш я - всією сім'єю!
Моя найрідніша, моя українська!..
Завжди щебетала: і бувши дівчиськом,
І ставши поважною жінкою, досі
Тебе моє серце чути так просить!
Кохана, коханнячко – де б це я чула,
Коли б українкою зовсім не була?
Рідненька, ти файна! – слова, як медочок...
Ти рідної мови навчи синів, дочок!
Як мову не знати своєї країни?
Ти ж тут народилась, й твоя вся родина!
У іншій країні і краще буває,
Та сином чи донькою не називають!..
Чужинцем там звешся, не станеш їй рідним,
Хоч будеш завзятим, хоч будеш там плідним.
Серденько твоє тобі буде казати:
- Вернися додому, до рідної хати,
Туди, де родився, де сонця багато,
Де землі квітучі, де мама і тато!
Є інші країни... Так, кращі бувають,
Та їх Батьківщиною не називають.
Сопілочки мова, в ній неньчині руки,
Не хочу я мати із нею розлуки.
Із самого ранку спілкуюся нею,
Не тільки лиш я – всією сім’єю!
14.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712199
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Дом опустел.. Уж неделя, как мама ушла
В мир, где душа поселиться готова навечно.
Нет с той поры в нашем доме былого тепла.
Все, что жило, все приблизилось к точке конечной.
Мама ушла... Рассказав до того, что и как,
Что раздавать, кому шкаф, а кому-то посуду,
Даже пиджак, свой девичИй потертый пиджак
Глаше - соседке, с одеждой у бабушки худо.
Старый казан был завещан соседке другой..
Будет ей в чем корм скоту собирать и отходы.
Тихо шептала: "Мне надо уйти на покой.
С верою в то, что не зря прожила свои годы...."
Распорядилась.... ушла в предрассветную рань...
Все говорят, что отходит душа на рассвете...
- Мамочка! Мам... А куда же девать мне герань?
Ты же её больше всех обожала на свете.
Старый горшок. В нем вазон, неказистый на вид
Листья свои опустил так, как будто бы плачет..
Каждый листок по-сиротски от страха дрожит
Вроде ему час, как маме ушедшей, назначен.
Что тут решать, это память о маме моей.
Мне уезжать, я присяду в избе на минутку.
Мамин вазон я укутаю кофтой своей,
Надо спешить на последнюю в город маршрутку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712172
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Не щезайте надовго із Клубу,
Милі друзі, поети, митці!
Я за Вас хвилюватися буду,
Факт: зажура на моїм лиці.
Все шукаю фамилии й прізвища,
Чи бува не з’явилися Ви?
Жодних шансів - можливим всім прикрощам,
Посилаю за Вас молитви.
Так радію як Ви засвітились,
Засвітилася з Вами і я,
Через Слово ми всі поріднились -
І тепер – Поетична Сім’я.
Не щезайте надовго із Клубу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711716
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Тільки сонце в житті не плаче –
Не буває у нього сліз.
Скільки горя людського бачить!
Лиш теплом відповість на злість.
От би в нього усім повчитись,
Чи позичить собі тепла,
Від ненависті відпочити,
Закінчилась би враз війна!
16.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711427
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Якась зима -- нестримано-шалена :
Варить чарзілля, дмухає, мете...
Може, стара втомилась з божевілля,
Де світ свавілля тонкої пряде...
Тремтить терпець на кінчику прогноза,-
Чи "плюс", чи "мінус" -- їй не всеодно,
"Останні коні" остеопороза
Копитом б"ють притиснутеє зло.
Іди в свій світ -- пекельної безодні,
Своїх служанок "добрих" не забудь,
Смертями вмитих, мучених, голодних...
В Аіда царство вмощена вам путь...
Гуляй, морозе,війтесь заметілі,
Косіть землі всю нечисть, мов зело,--
Невільно нЕчисті помежи добрі люди,
З діагнозом -- "Безповоротне зло "
Тисни, морозе, тужтесь завірюхи...
Під самий корінь, поки я живу...
Не молода ж-- бо, дайте мені спокій
На другий рік... як знов до вас прийду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712185
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Виводить світ з зимової зажури
Ярило справно порухом руки.
Сміються так, аж трусяться боки,
від лоскоту промінням кучугури.
Бурульки дзвінко падають з дахів,
сліди чобіт наповнились водою.
Суха копиця пахне молодою
й поважні пні вилазять з кожухів.
В дворах сідає у калюжі сніг,
потічкам русла прокладає дехто.
Грачиний ґвалт з весняним діалектом
так веселить, мов співи голосні.
12.01.2016
(На фото полотно Бориса Єрьоміна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711678
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Будь зі мною простою і ніжною,
І без штучних прикрас манірності.
Будь прямою- не мимобіжною,
Будь всесильною силою вірності!
Таємничою будь і дивною,
Будь незвіданою , недоступною.
І будь гордою, та без гордині-
Словом щирим до тебе достукаюсь!
Будь жертовною, але не жертвою,
Будь солодкою, але не миттю!
Щоб за тебе готовий був вмерти,
Щоб для тебе хотілось би жити!
© Володимир Присяжнюк
07.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710747
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Обпалена любов незримим світлом
Злетіла в просинь поміж чорних хмар –
Свіча задута ошалілим вітром…
Роздерті груди… блискавки удар…
Хрестом вже запечатана палітра…
…А люд новий гортає календар,
Де інший буде правити півсвітом…
Нікому ще незнаний його «дар» –
Добром засіє землю, миро- квітом,
Чи знищить… новоявлений сподар…
Любов, зігріта тим небесним літом,
Не вражена облудою злих чвар,
Із сумом озирається на кліті,
В яких роздмухують смертельний жар…
Стара ворона тлумиться на вітті
І небо роздирає теє « карр»,
Коли злітає вічності суцвіттям
Любов- душа, облишивши тягар, –
Шукає у висотах довголіття…
Підступне зло міняє аватар,
Транслюється на вік віків жахіття…
Лиш Світло може стримати удар
І розвернути вектори століття.
Господь Всевишній – світла душ владар.
1січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710290
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Білий сніг летить... Мете.
Яблуневий сад цвіте!
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Ніжно-ніжно, ніжно-ніжно!
І такі вони красиві!
Білі-білі, білі-білі!
Снігурі на них червоні,
ніби яблука в долоні.
Яблуні цвітуть так рясно...
А навколо ясно-ясно.
Білі квіти засвітились,
ніби зорі опустились.
І розсипались над світом,
срібно-білим, ніжним цвітом.
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Біло-біло, ніжно-ніжно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710250
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Творці слова, як транслятори Всесвіту: одні його відчувають світлом, інші – темрявою .
Відповідно і проекції творчості різні. Часом літератор виступає темним руйнівником, хоча
людина, створена за божою подобою, повинна бути творцем. Ми в змозі творити своїм
словом, як творив Господь світ Своїм. Єдина умова – творити все в правді та любові, бо
написане має властивість матеріалізуватися!
(26 лютого 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647371
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 05.01.2017
У саду між пишних віт
Жив князенко Сливоїд.
Мабуть, вже й не варт казати,
Що любив він споживати.
Сливи! Довгі і короткі,
Соковиті і солодкі,
Жовті, сині брав з гіллини,
Їв зі смаком їх щоднини.
Ще й сушив помежи трав.
Висохли? В дупло кидав.
Як дерева були голі,
Витягав сушню поволі.
А як слив вже не було.
Ліз тоді він у дупло.
Спав собі там Сливоїд,
Поки знов не виріс плід.
В снах він бачив Джуді бджілку,
Пташку Куку, Гризю білку,
Ще й руду Муму - корову.
Грався в «Хованки» і «Лови»
З ними в сні, як наяву.
Верещав: «Ховайтесь! Йду!».
Він не знав зими, весни.
Сливи, ігри , довгі сни -
Ось такі його деньки.
А ви знали, хто сливки
Всі в садах густих пожер?
Ні? То знайте це тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708674
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
[i] …у вас – і глибина, і щирість,
і віри шмат, і любові…
[b] Касьян Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]
[b] [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке ти пишеш, неначе я помер,
Але живий, ще й як живий, падлюка!
І що робить дозволите тепер…
Коли любов щоранку в серце стука?
[color="#00a6ff"]2.[/color]
Я вже й не знаю, де коріння
(Копатись в генах не привик):
Твоє веселиків квиління
Чи мій гінця побідний рик?
[color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші тілом, та міцніші духом,
І досвід нам у всьому помічник...
Той має сенс, хто ласку Божу слуха,
Єством своїм до Господа приник.
[color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна фраза - як зараза:
Вклеїть так, що не зітреш!
Пензель влучний богомаза –
Повна чаша, срібна креш…
[color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші писав він лапідарно –
Чи поганенько, а чи гарно:
Вже був такий у нього хист –
Поетом став лапідарист…
[color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми з мене так і пруть!
Бо побував на вулицях Кийова...
О, яка мова! – О, нетлінна «жуть» –
Гаркава,
змішана,
хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016
© Copyright: Олекса Удайко, 2016
Свидетельство о публикации №116121709106 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я прийду,
як ясна зірка угорі на небі зійде.
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я прийду,
як ясний місяць угорі на небо вийде.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
А в тих очах побачу я, як ясно світиться зоря,
й сказати хоче щось мені та ніжна вишня.
Гілками стукає давно, в твоє відчинене вікно,
бо видно хоче, щоб до мене швидше вийшла.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
Розквітла вишня у саду, знає вона, що я люблю,
ясного місяця ріжок вийшов з-за гаю.
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я іду,
бо тебе, вишенько моя, ніжно кохаю.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706831
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 26.12.2016
І дощ, і сніг – і все воно минеться. От тільки щастя хочеться душі.
Ліна Костенко.
Ідуть дощі, а то сніги , як вата,
Час дозріває - все це навпаки…
Мороз річки заковує у лати,
Приходять в хату Різдвяні казки.
Ялинки побіліли в хуртовинах,
Мороз тріщить, аж зашпори беруть.
І бродять сни з Морозом попід тином,
Колядки людям на Різдво несуть.
От нам би миру і шматочок щастя,
Переживемо решту ми якось.
Молитва й «дідух», сповідь і причастя,
Аби це все у сім’ях в нас зійшлось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708356
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
[i][b]Ті бублики по пять копійок.
Ти пам'ятаєш їхній смак?
І склянка молока. Сніданок.
Як хрумкотить зіркатий мак!
І безтурботність... Щастя гомін
дитячих літ навперейми...
Спечу сама той милий спомин,
Та смакуватимемо - ми.
[/b]
[/i]Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708410
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
СОЛДАТСЬКА МАТИ
В глибоких зморшках тонуть краплі поту,
Потерплі руки склала на колінах,
Одна їй залишилася турбота:
Живим із фронту дочекати сина.
Вже цілий рік з полону не вертає,
Та хто б сказав: живий, чи вже на правді?
І молиться щодня, і виглядає
І вірить, що повернеться, насправді.
А уві сні він їй так часто сниться:
То повернувся радісний зі школи,
То воду набирає із криниці,
Чи вдвох із батьком дров на зиму колять.
Вона й себе в них бачить молодою:
Де ще біда обличчя не зорала,
Спливлù роки, немов би за водою,
Вже старість підкрадається помалу.
Вогні Різдвяні миготять у вікнах,
Та зовсім не до радості старенькій.
Із дня на день чекає сина, бідна,
Вже чисто посивіла в горі, ненька.
2016, грудень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708416
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Незбагненності магія дивна
У стисканні двох наших долонь.
І ворожить нам доля примхлива
У нічному палаці безсонь.
Та лякаюче те ворожіння
Не зупинить, бо пристрасті шквал
Нас врятує від нидіння й тління,
Від нудьги хаотичних навал.
Не страшна невідомість- твій дотик
Проведе через морок густий.
Я живу зараз й житиму доти,
Поки є, поки житимеш ти!
© Володимир Присяжнюк
23.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708323
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
На щастя батько яблуні садив,
На щастя мати яблуні плекала,
І пісню українську – диво з див –
Вони в моє життя переливали.
І заспівала вранішня душа,
І молода заквітувала гілка,
І срібно запромінилась роса,
Зачувши весняного дня сопілку.
Приспів:
Лети, лети, моя невиспівана пісня,
Розрадь в біді, в зажурі обійми.
Хай буде так: однині і вовік, і прісно –
Любов і пісня оберегом між людьми.
На щастя я прийшла в безмежний світ,
На щастя людям серцем заспівала,
У пісні мій продовжиться політ ,
Я піснею омріяною стала.
Нехай додасть вам сили і снаги,
Хай не зміліють ні душа, ні слово,
Хай сонячні квітучі береги
Хранять мою Вітчизну калинову.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708341
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Здається, хтось мені обрізав крила,
Хоч болі вже давно пролинув час.
Тебе не стало, десь поділась сила,
Я зрозумів – кохати можна раз…
Чомусь мені усе «по барабану»,
Немає сонця, лише ллють дощі,
Коли втрачаєш бажану, кохану,
Тоді щось обривається в душі.
В життя ніколи весни не заглянуть,
Мороз щоденний до кісток пройме.
Роки, що залишилися – зів’януть
І страшний холод серце обійме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707162
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Якщо навчитель твій лишивсь позаду,
Не міряй зверхньо поглядом кривим…
Згадаєш ще не раз його пораду,
Не раз іще заплачеш перед ним,
Коли не зможеш дати в чомусь раду…
(15 грудня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707002
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
А знаєш, певно є щось в наших генах
І поклик крові … водний Зодіак...
Щось дивовижне – із небес той знак
І гідності, і благородства – в венах –
У роду дереві життя зеленім.
Несхожість ззовні і велика схожість:
На відстані вичитуєш думки,
Зриваєш дамби, береги ріки
Рівняєш, обминаючи ворожість…
Все, що завгодно, тільки не порожність…
Радію, що Ти є на білім світі –
Мені відома доля трьох братів –
Їм різних послано було катів…
Одного Бог забрав іще в розквіті –
Поета роду обламалось віття…
Неси у світ найкраще – спів душі!
Дай Боже, в правді жити та любові
І вірним бути сказаному слові.
Хай благодаті лиються дощі,
Щоб роду не ганьбили злом чужі.
(17 грудня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707141
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2016
Первозванний апостол Андрій...
Не відкинь моє серце, зігрій,-
У турботах земного буття
Буде в радість утіха твоя.
Серед перших снігів і завіїв
Ласки просим для наших Андріїв :
Перш, за тих, хто боронить свій край,-
В лапи смерти, святий, не віддай...
Ну, а потім,- за тих, хто вродився,
Твоїм іменем славним вхрестився,-
Дай їм мудрість, рішучість і долю,
Аби миром відстояти волю.
Дай в серця всіх твоїх підопічних
Віри без сумнівів, зболено- вічних,
Стійкості духу, сили в любові,
Скарби твої і чесноти Хрестові.
Пресвятий і предивний, Андрію,
Кожен має на тебе надію,
Перше - мати, що в світ привела.
Твоїм ім"ям синів нарекла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706401
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Я не буду дивитись приречено,
Але й погляд від тебе- не відведу.
Бо наївно: надіятись втечею
Відвернути розлуки біду.
Бо від себе втекти неможливо,
І сховатись від себе- теж.
Проводжає осіння злива
Моїх спогадів вічний кортеж…
І нелегко позбутись сум’яття,
Що неждано до мене прийшло…
Ще болять мої рани роз’ятрені,
Ще живильне твоє джерело!
© Володимир Присяжнюк
02.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706443
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Хочеш не хочеш,
покличеш по імені, і
Альфа Центавра засяє в дрібних калюжах.
Знаєш, я більше із тіні. Я вся - в тіні…
(смійся не смійся,
та переконливо дуже)
Переспівай
у мені цю тріаду цикад.
Зчитуй із мене навскіс письмена сакральні.
Випий мене, як настояний п' ють виноград.
Дихай зі мною…
ну дихай же, дихай! спальні
Зникнуть поселення,
з карти твоїх зимувань.
Соти зостануться, повні таємного меду.
Спалюй мене на багаттях жертовних заклань.
І відкривай у мені
двадцять сьоме небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706189
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Моя Вкраїна зіткана з любові,
Покликана у світ красу нести,
Не в славі завойовника чи крові,-
Допоки світ ,- калиною цвісти.
Допоки світ - моя Вкраїна буде !
Нікому з супостатів не змести,
В ній будуть діти і щасливі люди,
Вона досягне неба висоти !
Вона здолає хиби обважнілі,
Що ланцюгом оплутала себе,
Лиш згинуть "слуги" - пси оскаженілі
І найостанніший, до себе, що гребе...
Моя Вкраїна зіткана із дива,
Що воскресає щойно по весні,
Найкраща в світі - добра і дбайлива.
Блаженні сходи зійдуть надрясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706201
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
На попелищі згорених віків,
Пора тобі воскреснуть, українцю!
Із хати свої змести ворогів,
Дорогу в пекло вистелить чужинцю.
Він посягнув на славу- твою честь,
На твою волю, та на рід словесний...
Сини твої ідуть на вірну смерть,
Де бачать день у день лиш скал облесний.
Згадай Майдан, гостри свої мечі,
Хай булава під синім небом свище,
У перевертнях ворог йде вночі-
Будь сильний духом, бо інакше знищить.
Зверши свій суд- суд прадідів й дідів,
Тобі одному долю будувати,
Бо світ мовчить... нема у нім братів,
Тобі одному волю здобувати.
На попелищі згорених віків,
Вже час воскреснути і славі й волі,
Вже час у шию гнати чужаків,
Й очистить душу своїй рідній долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706223
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Відішлю слова твої в завію
І тумани загорну в сувій.
Понад світом вітер перевію
І забуду навіть голос твій...
Так себе вмовляла проти ночі,
Щоб у снах іти услід тобі.
І вела думки свої жіночі,
А вони губилися в юрбі.
А зима вже знову норовила…
Снігом засипала… А мороз
Витинав на шибці диво крила,
Сковуючи все у лід-гіпноз.
Віхола злітає понад хмари
Та кружляє у танку дарма.
У словах твоїх не стало пари,
Поміж нами відстань...і зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703877
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Бив зрана дощ у вікна зимний, не осінній.
Нахабно вітер гілля шарпав у садах.
Взялись до дій обоє по чиїмсь велінні
Чи, може, просто влаштували собі змаг?
Брав землю ливень-отчайдух , бісився вітер.
На їхні витівки дивилась крізь вікно.
Протяжно, журно вили чорні голі віти.
Їх звуки небо загортало в полотно.
І так щось скучилось мені за сонцем-літом,
За смаком ягід, прілим запахом лугів.
Зимі прославу вітер за вікном трембітив
А я шукала теплий спогад поміж брів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704280
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот,
Постійно розігруєш фуги, сонати, гами,
Розгойдуєш маятник, чиниш переворот,
Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.
Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...
А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша,
Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій,
Хоч інша з тобою і ти нею дишеш, дишеш...
А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг,
З полону. А ти би тримав мене все сильніше,
Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг,
Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.
Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я
Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...
Плекаю любов, наче жінка своє маля.
Ношу між грудей /наче хрестик/ її - натільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4ScqNM2GFs4[/youtube]
Люблю морозну зиму, кришталеву.
Приводить у порядок всі думки.
Вважаю я її за королеву,
Що розстеляє білі скрізь шовки.
Весну не закликаю я у зиму.
Нема квіток... Чи варто сумувать?
Люблю її такою, хай без гриму...
І білий колір може здивувать..
Люблю, звичайно, квіти я червоні,
Троянди ж білі кинуті на скло.
Я так хотіла б їх зібрать в долоні
От тільки, щоб водою не стекло.
Я подихом наважилась зігріти,
Вустами доторкнутись пелюсток.
Але чому даруєш такі квіти?
Хіба розчарування цей жмуток?
Морозне сонце... Небо зайнялося
І полум"я спахнуло - сто свічок.
І квіти розцвіли, мені здалося.
Букет червоних, ніби схід, квіток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704467
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Час туманами скрізь розвіється,
час усмішками в нас зігріється.
Смутком стелиться, світить втіхою,
час ще радістю є великою.
Час трояндами, час жоржиною,
і вербичкою, і калиною.
Чорнобривцями навкруг хатоньки,
є чебрець у нім, запах м'ятоньки.
Вранці росами рясно сіється,
в ньому любиться, в ньому мріється.
Він несе в собі долю світлую,
то ж подякуймо часу рідному.
Як вода в ріці, розливається,
його слід в душі залишається.
На лиці сліди– борозенками,
в косах... іскрами та й срібненькими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704296
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
- ... А що там у тебе? - У мене… Надворі зима…
На серці посуха, а очі – на мокрому місці.
Так хочу вернутись туди, де колишусь в колисці…
Де снігу замети й невідання благість сама.
Де все ще попереду… Де безтурботності сни.
І щоки рум’яними яблучками на морозі.
Туди де стою зачаровано – сніг на порозі!
Й торкаючись зимна радію – Не хочу весни!
І літа не хочу! Пощо мені?.. – Втіхою час.
…Родина зібралась велика і знов колядує –
за вікнами січень… Я плачу мала, вередую,
бо вуйко вже їде далеко кудись на Донбас…
Чекають у сани запряжені коні… Не сплю,
хоч пізня вже ніч… Вуйко лагідно гладить голівку,
шепоче: не плач, як лише повернусь до домівки,
я знаєш яку тобі ляльку велику куплю?
І вже мені втішно, і усміх крізь сльози з’яснів…
Солодке дитинство… Якби ж і тепер так уміти -
що навіть морозу до серця дотулюєш квіти
й вони не печуть, а розгойдують радості спів.
… Сніжинки літають, як пух… лине пісня сумна.
На серці посуха і очі – на мокрому місці…
Назад не вернутися… Спомин гойдаю в колисці,
а Янгол шепоче – не плач, це всього лиш зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704426
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 03.12.2016
Мені нарешті трапилося літо…
Я з ним плела ромашковий вінок,
Привітністю і сонечком зігріта,
Збирала мед з веселкових квіток.
Воно ж співало в житі над колоссям
І мальвами ясніло край воріт,
Уплівши цвіт в смарагдове волосся,
Сміялось дзвінко, кинувши: «Привіт!»
У спалахах світань звіщало бути,
У променистій сонячності днів…
І так хотілось літо пригорнути,
Всміхнувшись світу без усяких слів…
Землею милуватись в шалі неба
І грітися душею в цій красі…
Можливо, людям дуже того треба –
Зустріти літо серед трав в росі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 03.12.2016
Перші дні листопада не тішать медовим теплом,
Крізь невидиму тріщину в небі сочиться волога.
Перепрілого листя вздовж вулиць вузьких намело,
Оксамитовим килимом стелиться мокра дорога.
Розкорковую спогад про літо – зелений, густий,
З ароматними нотками дині, чере́шень і ягід…
І так хочеться теплим асфальтом поволі пливти
У розлитий на овиді ніжно-кораловий захід.
Відчувати, як шкіру шафранову дублять вітри,
Напарфумлені травами й пряною сумішшю спецій…
Споглядати, як з темної пазухи свіжих модрин
Витікає вершковою кавою лагідний вечір.
Наслухати, як трелі пташині і брязкіт цикад
Заколисують овид, залитий кораловим сяйвом…
Закорковую спогад про літо і йду в листопад,
Де дорогу підсвічують мокрі ліхтарики-айви.
І нехай поруділого листя на гіллі катма,
І лежить під ногами сусальна летка позолота…
Та невдовзі постукає в шибку казкова зима,
І зрадіє натхненна душа, і спитається: «Хто там?».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698914
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Достиглі врожаї збирає осінь
В полях душі, в садах моєї долі.
Хоч манить світлом ще небесна просинь,
Осіння заметіль на видноколі…
Ще айстри квітнуть в затишку садів,
Ще ранок кличе у погожу днину…
Я так не хочу сивих холодів,
Бо просить серце ще тепла дитинно.
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
Ледь чути весен невгамовний сміх,
Що губиться у тиші падолисту.
І тішить день краса пісень твоїх,
Де крізь багрянець світ стає барвистим.
У безміри століть злітає час,
Пожовклим листям опадають миті…
І цей сумний осінній тихий вальс
Знов нагадає про роки прожиті…
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684606
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 06.11.2016
Велика сила Господнього Слова. Велика сила людського слова – по аналогії,
оскільки людина створена за подобою Божою .
Господь творив світ Своїм Словом. Відповідно, людина теж може творити своє
життя словом. Важливо творити правдиво. Рано чи пізно все написане стає дійсністю.
Наприклад, негативні фільми, і про кінець світу також, матеріалізуються, заповнюють
простір, наше життя, віддаляючи, таким чином, від Господа. Все це нагадує
програму знищення або самознищення, бо такі сценарії пишуться темними силами.
Для справжнього творення потрібно поступати як Творець, тобто творити в чистоті.Для цього існують молитви, очищення… І найголовніше – любов. Без любові до людей, до Всевишнього не може бути й мови про високе. Літератори, творці слова, виступають енергетичними трансляторами . Ми самі собі пишемо життя барвистим або сіро-чорним...
(26лютого 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647364
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 29.10.2016
(Присвячується жіночій щирості і чарівності)
Справжня жінка ніби чарівниця,
Погляд щирий наче сонце сяє.
І одразу серце звеселиться –
То любов в ньому запалає.
Справжня жінка мило усміхнеться,
На душі одразу тепло стане.
У житті новий етап почнеться –
Спалахне кохання полум’яне.
Справжня жінка завжди зрозуміє,
У житті якщо ти оступився.
Ніжністю і ласкою зігріє,
Як замерз і від трудів стомився.
Справжня жінка вірність зберігає,
Коли ти подався у світи.
У біді вона не покидає –
Сили знайде, щоб допомогти.
Справжня жінка – господиня й мати,
Що домашній затишок влаштує.
Вміє діток гарно доглядати –
Материнство жінці цій пасує.
Справжню жінку легко упізнати –
Добрі очі наче зорі сяють.
Хто таку зуміє відшукати –
Того щастя і любов чекають…
© S.Nemo
11.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665334
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 29.10.2016
В минуле частіш повертаюсь думками,
Це мабуть вже старість стоїть на порозі.
На хвильку хоча б пригорнутись до мами,
Цього я, на жаль, вже зробити не в змозі.
Теплом огортають ті спомини душу,
В них лиця розмиті і фрази непевні.
І мариться щось, що я з місця не зрушу,
Та й рухати це вже не варто напевно.
Життя прожила, наче книгу писала,
Нізащо не вирву в ній жодну сторінку.
Чогось надзвичайного в книзі тій мало,
Та ще сподіваюсь, на те я є... ЖІНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697051
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 29.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 28.10.2016
[i](Вечірні роздуми про сенс життя)[/i]
Чай з меліси заспокоїв душу,
Аромат мій смуток розчинив.
В тонусі себе тримати мушу –
Я в житті ще мало так зробив…
Канули в лету роки минулі –
Скільки з них потрачено дарма?!
Пролетіли дні неначе кулі,
Зрілість підікралась крадькома…
Час прийшов давати і творити!
Скільки можна брати й руйнувати?
Сенс життя у тому, щоб любити –
Так лиш можна щастя відшукати…
Борг пора свій повернути Богу,
За терпіння, милість і любов…
Дякую Йому за допомогу –
Шлях до Нього вірю віднайшов…
Він мені надію посилає –
Я його завітів не порушу!
Кожен день з молитви починаю…
Чай з меліси заспокоїв душу…
© S.Nemo
09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677085
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 28.10.2016
Лане тремка, не бійся...
Тихо спадає лист...
Котиться вогко лісом
пінний густий батист
здимленоного туману.
Лячно тобі одній...
Сиза густа омана
липне до білих вій...
Ока твого меткого
заполоняє взір.
Чей же учула злого?..
...Диха ледь чутно звір
сторожко і чутливо -
Ось вже й стрибок завис...
Сіється зимне мливо
поміж густих беріз,
Понад черлені трави
суне у глупу ніч...
Бійся, тремтлива лане,
вкритих туманом стріч!
Бійся, втікай невинна,
Прудко біжи, стрімка!..
Поки чужа неспинна
тремом зайшлась рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697029
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Ой в широкім полі високі тополі.
Розлітався вітер вільний тут на волі.
Розлітався вітер, в полі розгулявся.
Тут, де козаченько з милою прощався.
Ой не треба, вітре, віти нагинати.
Бачиш, забирають милого в солдати?
Буде козаченько край свій захищати.
Молода дівчина - милого чекати.
Буде козаченько край свій боронити.
Буде дівчинонька милого любити.
А ти лети, вітре, верби колихати.
Щоби мир і радість прийшли в наші хати!
Ой в широкім полі високі тополі.
Розлітався вітер вільний тут на волі.
Тепер біля річки верби нагинає.
Буде Перемога - про це кожен знає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696739
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Журно в день осінній.
Серце навпіл крається.
Воля Україні
Важко здобувається -
Ранами служивих,
Молитвами матері.
Глухне пульс у жилах,
Як мотор у катері,
Як життя спиняє
Смерть під під воя робою -
Брама, що до раю,
Не закрита дОбово.
В небі - батальйони
Українських воїнів.
І землиці лоно
Кровію напоєне.
Доле-голубичко!
Скинь новий сценарій нам.
Повернися личком
До країни аріїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694453
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Полотна дивні… Рубенса, Далі…
На них жінки– Олена* та Олена –
Найкращі їхні музи дорогі,
Говорять про таких – одна- єдина…
Красуні! Правда, різна врода в них:
Олена – юна, з золотим волоссям,
Вже зріла Гала* – із тендітних тих,
Кому приборкати його вдалося…
Розкішне тіло Рубенс малював
Піднесено, захоплений красою.
В сімнадцятім столітті дарував
Реальність світу, з божою іскрою…
В двадцятому уже Далі творив –
Сюрреалізм і дика геніальність,
І неповторність, що не говори…
Ілюзією збомблена банальність…
Для когось – Рубенс, а комусь – Далі –
Смакам художнім важко догодити.
Ось тільки неможливо взагалі
Байдужими до творчості їх бути…
Полотна геніальні вікові…
*Олена – друга дружина і муза Пітера Пауля Рубенса
* Гала, справжнє ім’я Олена, – дружина і муза Сальвадора Далі
(4 вересня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687704
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 16.10.2016
На нитках павутин, що розвісила осінь між віти,
Грає дощ, як на струнах, перестуком холодних краплин.
Час, заслухавшись грою, у мінорному диханні вітру
Просіває хвилини через сито далеких хмарин.
Край стрімких ручаїв легіт листя збирає у жмені,
Підіймаючи з трав горобини багряну вуаль.
Гасить вечір вогні у лампадах запалених кленів
Там, де з осінню знов обнялась невимовна печаль.
Увібрали й мій сум ці прощальні осінні етюди…
Що привиділось в снах, відпускаю у безмір усе,
Залишивши собі вогник той, що зі мною повсюди,
І той подих небес, що мою парасольку несе.
Ці померклі світи вже пливуть дощовою водою,
Ледь тамуючи голос свого тихого серцебиття.
Відлетять, щоби знов відродитись дзвінкою весною
У цвітінні садів, у буянні нового життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694589
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
2015
Чому в мене відчуття, що все навколо постійно працює на самознищення? Я не працюю на самознищення і не дозволю нікому себе нищити... Чому люди вірять у всі фігові речі, коли фігові речі для боротьби, а не для віри?
Може, ти надто рано стала балакучою, дівчинко, і треба було спочатку самій знайти відповіді на всі свої питання?
Але тоді, ймовірно, довелося б мовчати до смерті, бо питання, і питання, і питання.
Але я так хочу порвати всю ту фігню. Просто у світі стільки всього хорошого.
¥)(?
О.І.У.
Я словами намагаюсь пробити стіну, не просто стіну, а всі на світі стіни.
Слухайте, мені вдається?
Бо я не знаю. Результатів не бачу і навіть не хочу шукати, можливо, мені страшно, що їх нема.
Я свято вірю, що можу пробити цими словами всі на світі стіни, і якщо це не правда, то просто буду битись об стіни головою, доки не помру, до кінця життя.
Я живу, і з цим не можна нічого зробити, тільки жити!!
Але я проб'ю ті стіни, я буду кидатись на них, як дурна і скажена.
І теперішня моя стіна
¥()?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694240
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 14.10.2016
Сонячна дорога,
Золотисте диво –
І я славлю Бога
В мить оцю щасливу.
Я співаю святість –
Пісню я співаю,
І проміння-радість
Душу окриляє.
Ще пишу я вірша
Світлого, мов днина –
Чи то сонце пише,
А сія людина,
Крізь віконце щоку
Гладить промінцями,
Піснею високо
Лине над полями…
Тіло та віконце
Змотують дорогу,
А душа і сонце
Пишуть вірша Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492245
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 14.10.2016
Осінні айстри ранком вересневим
Ще так барвисто квітнуть серед трав,
Немов би хтось тепло ніжно-рожеве
У пелюстках тендітних позбирав.
Грайливо-чисті диво-промінці
Всіх сонць нараз упали край стежини…
І гріє вересень у стомленій руці
Притихлий сум зчарованої днини…
Краса земна - на відстані руки,
Ще сонячна і зовсім не звичайна.
Квітують айстри, наче крізь віки,
Ще акварельно, та уже прощально.
Можливо, й квітка місію свою,
Як все живе, ще завершити має…
Тому спинюсь в бентежності й стою,
Дарунок осені до серця пригортаю.
Поникне світ, неначе під дощем,
За тим, що згасне в завтрашнім світанні.
Усіх розлук невиплаканий щем -
У вересневім золотім мовчанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689752
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 13.10.2016
Життя - це є життя,
Колись давно сказав мій друг.
Тоді не знала допуття,
У чім тут сіль і суть.
Пройшло чимало літ,
Та часто згадую слова...
Складний занадто світ...
Та друга вже давно нема...
--------------------------------------
Що він хотів сказать мені:
Життя не завжди цукор?
Що можуть друзі в метушні
Мене продать й забути?
Пророчі згадую. слова:
Дивись, не помилися..
Ця правда слів його жива:
Йдучи, ти не спіткнися.
Ніхто не гляне, що ти впав...
Кому до того діло?
Але цікаво, як ти встав,
І не спитають, чи боліло...
І упаде нехай сльоза
На груди тих, хто зрадив.
А, може, просто це - роса?..
Та все ж, з одного ряду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694123
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Я не зраню твоє крило.
Не завдам тобі зайвого болю.
Ще розлук у нас не було,
Вузлик зустрічей вів у неволю.
Звеселяю журбу твою,
Посилаю енергію світла,
Щоб відчув ти, як у раю,
Квітка-щастя роменом розквітла.
Я не зраджу твоїх бажань —
Гомін серця туркоче крізь небо.
І не прагну гучних зізнань,
Лиш би знати, що добре все в тебе. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349762
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 13.10.2016
весело
і обережно,
щоб нікому нівроку*,
линути
хвилею попри* і впоперек
через Простір,
доєднавшись одним кінцем
до Джерела-Витоку –
до Бога тобто
віддано люблячим серцем…
проникати крізь і всюди,
проз обмеження-перешкоди,
як проникають зримі хвилі води
проміж густими стеблами комишів –
безперешкодно вільно линути,
завдяки хвильовій природі душі
летячи-плинучи – думкою на ходу творити
сфери-світи
Любові-Миру і Красоти –
спів-Твори-Ти
і водночас щасливо спостерігати -
спогляда-Ти
сфери-світи
Любові-Миру і Красоти
із Джерелом-своїм-Витоком
завжди єднатися вільним кінцем –
власним прохолодно-прозорим
срібно-чисто-співзвучним серцем –
і чужий щоб не чув і бачив
натхненну Богом співтворчість твою,
бо під вагою заздрого погляду
хвиля стає
часткою
і, полонена, падає
відособленим камінцем
на дно озера у каламутну воду…
для відособленого камінця
товща води –
назавжди…
але не
для люблячого,
що вічно прагне до Бога – серця
із каламуті і мулу дна
стежка є одна висхідна –
потаємна:
забути себе і мул, і дно –
до Джерела-свого-Витоку прагнути зосереджено,
орієнтовано – до зірок, що бачать проз товщу-воду
і здійнятися врешті у висі знов,
віднайшовши душі власної
неодмінно даровану хвильову природу…
знов…
не помиляєтесь, так і є –
рима пряма-примітивно-проста підказує,
що споглядання серцем Бога – і є Любов
Любов…
знов
весело – і щоб нікому нівроку –
линути хвилею попри і впоперек
через Простір,
доєднавшись вільним кінцем
до Джерела-Витоку
свого –
щиро люблячим серцем…
проникати крізь і всюди,
проз обмеження-перешкоди,
як проникають зримі хвилі води
між очеретів густими
стеблами…
Краса і Щастя Свободи…
Свобо-ди
03.08.2016
*нівроку – тут у значенні – щоб не нашкодити
*попри – тут у значенні – уздовж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681638
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Літо густе й пахуче,
тане квапливо серпень,
ніби смачний льодяник
в часу на язиці…
Вервиця днів збігає,
серце у грудях терпне,
спогади ще вчорашні –
дим у моїй руці.
В теплому лоні ґрунту
визріла вже картопля,
згодом холодне лезо
споре землі живіт…
Поміж дерев крадеться
вересень у пантофлях –
ніби навшпиньках вийшов
на полювання кіт.
Тане пломбірна кулька,
пружно вібрують оси,
сонце цілує очі
крізь полароїд лінз.
Літо моє пахуче
з ноткою абрикоси,
серце смолою плаче,
мов дерев’яний зріз.
Що ти мені залишиш –
теплий пресвітлий спомин?
Смак соковитих ягід,
вишень і кавунів?
Смалить медова спека
круглі тюки́ соломи,
кануть в сухій полові
мантри серпневих днів.
Стиглий цілунок літа –
спраглій душі відрада,
дрібка терпкої це́дри,
пахне мені й гірчить.
Серпню мій бурштино́вий,
я тобі дуже рада!
Вкотре на зламі вчуся,
як цінувати мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Ми йдемо по мотузці,
Між двома хмарочосами
Ми йдемо легко,
Неначе йдемо по дорозі.
Тендітна тонка лінія йде
Між добром і злом
Горизонт перед нами
Схожий на риму мрії.
До сонця,
Швидка птаха бере нас з собою,
Відносить наші бажання
Від курних вулиць великого міста.
До світла,
Подалі від тіней,
Крок за кроком йде
Молода і смілива душа.
Вітер сильний,
Не лишає часу,
Стежить за нашою дорогою.
Ми йдемо
Між добром і злом,
Впевнено і обережно
Йдемо далі.
До сонця, до світла
Подалі від тіней ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605291
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 04.08.2016
Боже Правий лелій Україну,
Рідну неньку мою бережи.
Возлюби ж її рідну дитину,
Україні моїй послужи.
Розвінчай Сварже бога чужого,
Розбуди ж ти від сну козаків.
На Землі ради всього святого,
Поверни наших рідних Богів.
Розблокуй в тілі чакри мій Боже
З Абсолютом зв'язок віднови.
Впусти в Коло нас знову Свароже,
Віру прадідів в нас оживи.
Душу втішим у Мирі й Злагоді
У Любові… у Щасті й Ладу.
Вкажем двері чужинцю - заброді
Й знову житимем в райськім саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680955
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Все починається з любові.
Тебе й мене ще не було,
Вона бриніла в кожнім слові,
Для неї інше — тільки тло.
Вона не кожному дається.
Це — дар Небес, безцінний дар,
Який об'єднує два серця
І ті літають вище хмар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680954
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Осінній ранок. По перону ходять люди.
Ще мить, і потяг віднесе її далеко,
У інше місто, де про все вона забуде,
Туди, де знову на душі ій стане легко.
Квиток в руці. Такий шалений біль у серці:
Вона прощається із містом, де кохала,
І з тим, кому через свою нестримну ревність
"У мене інший є",- розсержено сказала.
А потім мучилась, ридала до знесилля.
Він не шукав її. Навіщо, раз не милий?
Здавалось, був і сам у стані божевілля,
Про неї думав: тільки, прошу, будь щаслива!
Вона хотіла подзвонити й закричати,
Що то був недолугий жарт. Що то не правда.
Та гордість очі заслонила: буде знати,
Що я ніколи б не змогла простити зраду.
Все зруйнувала. Їдь тепер, зализуй рани,
Сама собі, дурепо, обламала крила...
Та раптом в натовпі майнув її коханий,
Вона до нього, мов на крилах, полетіла.
-Якби ти знав, як я сумую за тобою...
Від'їхав потяг. Їй нікуди вже не треба.
Раділи разом: нам вдалось змінити долю,
А Бог сміявся з їхніх слів високо в небі.
©Н.Хаммоуда
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680991
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Ой літала ластівочка, низько вилась.
Ой літала ластівочка та й журилась.
Чом літаєш, ластівочко, гілля хилиш?
Чом ти над своїм гніздечком журно квилиш?
Як же мені, ластівочці, не журитись?
Над гніздечком стали круки в небі витись.
Гірко плаче й Україна, сльози ллються.
Над соколами - синами круки в'ються.
Ой літала ластівочка низько вилась.
Над гніздечком калинонька нахилилась.
Ой плакала Україна, ще й журилась.
За синочками-соколами молилась.
Ой не плач, не плач, Вкраїно! Усміхнися.
Ще дозріє в полі жито. Звеселися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680990
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Субота. Площа Ринок переповнена,
Мов плодом восени горобина.
Промінням сонця дощенту наповнена
І пахом кави, пива і вина.
Зігріта оком гостя-перехожого,
Від млості тане, як навесні сніг.
Освячується словом Храму Божого,
Хрестами, що над всякий оберіг.
Купається у звуках струнних, клавішних,
П’яніє від мелодій духових.
У кроках застигають найцікавіші,
Немов у океанах острови.
Мотивами заслухуються голуби,
Сидять незрушно, мов у грядці хрін.
І я кидаю радість в діри-проруби
Душі своєї. Львову мій уклін!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680941
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Весілля гуляють в Карпатах
Весілля гуляють в селі,
Всі весело щиро сміються
Та сумно чомусь молоді.
Приспів:
Червона калина в садочку
Червона калина в саду,
Ой гарна дівчина в віночку,
Ой гарна дівчина в вінку.
Хлопчину вона полюбила,
У парку якось на весні,
Вона йому теж,
не байдужа,
Він палко кохає ЇЇ
Приспів:
Та батько її не сподобав
Він вигнав із хати його,
Хлопчина той довго не думав-
Зібрався поїхав в АТО.
ПРИСПІВ:
Дівчина сумує по ньому
Він звідти їй вісточку шле,
Що хоче до неї , до дому,
їй щастя бажає лише.
Приспів:
Цю вісточку лиш на весільлю,
Отримала дівчина та
І зразу немов проведіння-
Упала з голівки фата.
Приспів:
Не слухала більше вже тата,
Побігла немов не своя
В садочок під тую калину,
Де з милим стрічалась вона.
Приспів:
На завтра дізналися люди,
На завтра дізналось село,
Дівчина о та волонтером
Поїхала також в АТО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671991
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2016
1.Там російські пісні лунали
Небо "Мурки" московські рвали,
Снили люди російським «раєм»,
Тільки доля їх переграла:
Не музики тепер там – «гради»,
І «Лезгінку» танцюють «гади»,
Замість пісні – плачі і стогін.
Диму повно всюди густого.
[b]Приспів:[/b]
Добре ж нас ти частуєш, «брате»,
Землю й волю схотів забрати,
Та не та уже Україна,
Підіймає свої коліна.
2.Добре ж нас ти частуєш, брате,
Без покрівель, розбиті хати
Світять ребрами просто неба.
Розтрощив і тополі, й верби.
Небо змучене, аж багрове,
Упилося вогнем і кров’ю,
Мов розіп’яте, поглядає,
Як ті люди під ним страждають.
[b]Приспів.[/b]
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676931
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 06.07.2016
(відгук на вірш-поклик Матері, Жінки, української Берегині,
написаний любов"ю серця її до подій на сході України)
Нестерпно чути з вуст Твоїх,
Жоно предвічна, Берегине:
«Коли закінчиться цей біг
у прірву смерті, до загину
синам моїм, що для життя
я народила тут, під сонцем?!.
Коли відчую у долоньці
твою, дитя мого дитя?!.
Мені б ростити тут синів,
мені б співати колискові
онукам, – квіт плекати новий!
… а серед проклятих цих днів
я чайкою приймаю муки,
над домовинами мій плач!..
О хто ти, долей заклинач,
ти ріки сліз моїх побач,
послухай: смерть віщують круки!..»
Що маю тут сказати я? –
я, чоловік, і син, і тато:
що ворогів у нас багато?
(хоч зло не сіяли в полях!);
що мир наш, дім наш – як більмо
сусіду з півночі на оці?
О Звіре! – Каїна тавро
прийняв коли?! в якому році,
московський Звір, скажи мені,
продав ти душу Сатані,
щоб наших пожирать синів?!.
...
««»»
(на сором свій зізнаюся, не запам"ятав ні назву, ні ім"я авторки,
а вірш той запав у душу темою, настроєм,
і ось таким словом зійшов з мого серця)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576145
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 03.07.2016
Насіяла матуся чорнобривців.
Так гарно вони квітнуть під вікном.
І щастям світяться, ясніють лиця.
Бо чорнобривці тішать усіх знов.
Ті чорнобривці дуже любить мама.
І доглядає, пестить їх щодня.
Цвітуть, ясніють наші чорнобривці.
Дарують людям крапельки добра.
Цвітуть так гарно наші чорнобривці.
В них сонце залишило промінці.
І гріють серце й душу ніжні квіти.
Як в дзеркальці ясніють у вікні.
Я часто-часто бачу їх у мріях.
Коли далеко десь від рідних місць.
Бо зігрівають пелюстки медові,
Що усмішками вміють заясніть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674435
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 03.07.2016
Закручена
Спіралями із буднів,
Воланнями – у серця пустоту,
Питаннями: «Що далі з нами буде?
Чи я колись до себе доросту?»
…Зберу – вузлом закручені спіралі,
Як спраглий кущ листочками росу.
Через потік величний магістральний
У тишу парку біль перенесу.
З асфальту на траву переступаю.
Тут пахнуть медом липи вікові.
Зелені руки міцно біль хапають
І розсипають – цвітом по траві.
Живицею у мене входить тиша.
О, ні! Співає щемом солов’я,
І накривають спогади колишні,
І виринає з пам’яті ім’я…
Цвіте жасмін. О, скільки в ньому сили
Та ніжності! Душа уже щемить.
Ми обійнявшись тут колись ходили…
Не час мені – назад. Іще хоч мить!
Іще хоч мить пилинкою у раї!
Ще накриває голову гілля…
Обов’язки – суворі самураї
На дно ховають все ж твоє ім’я…
Мені пора. Пора. Іти повинна.
Прощаюся, як струшую росу.
Та потайки я квіточку жасміну
В очах, у серці бережно несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671740
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 03.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg [/youtube]
Цей спів тобі,маленьке серце,
Яке ти ніжне, золоте!
Душі багатство - слів озерце,
Де доброти зерня росте.
В серцях хороших дає сходи,
Квітками вдячності цвіте.
Врожаєм сонячним ще родить,
Якщо це слово не пусте.
Із слів складатимуть букети
І даруватимуть їх тим,
Хто втратив віру в душі злети,
Життя відчув своє гірким.
Добавлять сили в час зневіри,
Не стане й сліду гіркоти,
Що полином цвіла безміри,.
Лиш кілька крапель доброти.
Коли ж наткнеться на бездушніть,
Не вб"ється ядом доброта.
Та завжди стримуйте поспішність,
Що часто кидають вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Кожен рік стараюся вибиратися в прощу, до святих місць. Цього разу
побувала у Фатімі, де моїй душі завжди спокійно і затишно, і де 13 травня
1917року відбулося об’явлення Пресвятої Богородиці трьом маленьким
діткам. Матінка довірила їм великі пророцтва, що ввійшли в історію як
« Три таємниці Фатіми». Зрештою, про все це ви зможете прочитати,
при бажанні. Я ж розповім про інше.
Дорогу до Фатіми і назад ми долали в добре запакованім автобусі,
на 60 місць. Моє – коло вікна і «на колесі», що спричинило незручності
для ніг – через додаткові металеві кріплення. Та все пусте: труднощі в
прощі – явище нормальне. Зате Господь винагородив мене в іншому –
цікавим сусідством.
Річ у тім, що до Фатіми ми їхали вночі, отож я не розгледіла своїх сусідів.
Лише на зворотній дорозі познайомилася з двома сонечками, котрі сиділи
переді мною на своїх оплачених місцях, як справжні дорослі.
Дівчатка – сестрички, народилися вже в чужині: семирічна Ана-Марія –
зачаровувала своєю беззубою посмішкою, трирічна Діана, з золотими
кучериками і великими синіми очима – з цікавістю розглядала всіх.
Кожна з дівчаток займала своє місце, часом міняючись. Ана- Марія,
наприклад, полюбляла сидіти біля вікна. На правах старшої сестри
вона повчала маленьку в тім, як потрібно себе поводити і не плакати.
Дівчатка на рівні з дорослими чекали на перерву – після кожного
чотиригодинного переїзду. Батьків не турбували, не кричали, їсти
не просили, не хникали...
Їхні голівки, схожі на великі кульбабки, виглядали по обидва боки
сидіння. Коли маленьким набридав процес сидячої екзекуції , вони
вставали на повен зріст і дарували нам радість спілкування.
Чемні маленькі україночки – в чужому світі... Вже в своєму дитячому віці
вони багато знають. Дівчатка знають про Господа і Матінку Божу. Вміють
молитися. Знають як себе поводити в різних місцях.
Старша, як видно, давно вже за няньку – мамина помічниця.
В автобусі до дітей ставились як до дорослих: ніхто з ними
не сюсюкався, таблетів з мультиками не пропонував…
І коли для нас, паломників, включили фільм про життя Ісуса Христа,
з доволі гучним супроводом і надзвичайно важкий – в емоційному плані,
мої нові колежанки невідривно слідкували за подіями на моніторі…
Я була захваті від тих малолітніх паломниць, від їхніх батьків, дідуся.
Молодці, що зуміли, далеко від рідної землі, у важких умовах, зберегти
своє: виховувати діточок в кращих українських традиціях, в повазі і любові
до рідного Краю, української мови, великій любові до Господа.
Дівчатка чудово володіють українською, зовсім без акценту – відчувається
велика праця батьків, адже в школі та довкіллі в них – чужа мова, що,
за іронією долі, також стала рідною…
У наших гарненьких сестричок любляча і надзвичайно жіночна матуся.
Дивлячись на неї, впевнена, на сто відсотків, що її дівчатка виростуть
справжніми жінками, господинями та українськими берегинями,
нехай і в чужому краї…
Ось такі молоді покоління справжніх, люблячих дітей неньки-України –
в чужині. Не втрачаймо їх!..
(15квітня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659883
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 25.06.2016
Прощалися… Він, матуся…
Ковтала сльозу солону.
– Не плач… я живим вернуся, –
Сказав і пішов від столу.
Він їхав на Схід, у пекло –
Обов’язок чоловіка ж…
А в матері серце… терпло
Від туги, а чи від віку.
Вона, ніби свічка, тліла…
Чекала. (Адже єдиний…)
Душа ще не відболіла,
Бо ж мала іще дитину.
Позаторік поховала.
(Не пахло тоді війною).
Від горя ледь не сконала…
– Ще ж син є. Це що зі мною?!..
А згодом ворожа зграя
Зайшла, щоби Крим забрати…
– За що нас «брати» карають? –
Подумала. – Чорна дата…*
Коли ж Донбас загорівся,
Холодним укрилась потом…
І сон її десь подівся…
Змарніла матусі врода…
Чекала щодня дзвіночка
Й молитви до Бога слала:
– За Костика, за синочка…
І хрест, мов святиню, клала.
А він служив Україні.
Дзвонив. Й жартома до мами:
– Ми дійдемо й до Берліна –
Кубані й Москви нам мало.
Та якось з «Новин» дізналась:
В нерівнім солдати герці.
Здалося, й синка впізнала…
Забилось частіше серце…
Упала на землю мати
Й молитви не закінчила…
В в/ч** уже з військкомату
Депешу про це строчили.
Летів син, немов на крилах,
Щоб матір живу застати,
І сонце сльоза закрила…
Нарешті вже рідна хата…
На руки узяв він неньку
Й привіз до людей в халатах:
– Полагодьте їй серденько,
Моя ж це найкраща мати…
І сам поніс до палати,
Мов не довіряв нікому…
Розплющила очі мати:
– Синок, ти прибув додому?!..
Він ніс на руках… уперше…
Не знав, що може, й востаннє…
Невже йому доля збреше
Й матуся уже не встане?!..
11.06.2016.
*23 лютого 2014року у Крим зайшли російські солдати під виглядом так званих «зелених чоловічків».
**військова частина.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673075
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Мовчи, сиди… Земля волає,
А небо хмари нахиляє,
Щоб захистити від усіх...
І гріх, і сльози, й дикий сміх…
Щурі повзуть захвацько вгору,
Послав нечистий сили впору –
Історію змінити треба,
Отож і пхаються до неба…
Списати сторінки квапливо
Шкарадним почерком, зрадливо
Ввійти у майбуття героєм,
Дарма, що з нечисті конвоєм.
Продажні нині верховодять
І, відповідно, зло лиш плодять.
Начхати їм на душі Божі,
Бо в них – Мамона й гроші, гроші…
Історію москвин міняє,
Від зла, брехні наш Край страждає,
Гріхів набралося доволі,
Життя – як той полин у полі…
Рве землю під собою слава,
Чомусь потрібен всім Варава.
Щоденно Правду розпинають...
Сліпі, глухі, а чи не знають?
Все глибше тріскає земля
З протесту, бо зжирає тля…
В розломах змінених історій –
Анклави… Поділ акваторій…
16 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672780
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Я часто думала, що зло живе не тут,
А десь далеко, у казках, геть сивих,
В краю, де навіть квіти не цвітуть,
Де ані дій, ні почуттів красивих.
Та помилялась я – тепер це визнаю:
Воно є там, ізвідки не чекаєш;
І зло тоді так схоже на змію,
Під власними грудьми що зігріваєш.
І переконуюсь я в цьому знов і знов,
Ковтаючи і зраду, і зневагу.
Скільки життів заплачено за зло,
Бо ж у Росії зараз перевага!
Та переможцем зло не стане, ні!
В цім переконує багатий досвід людства,
Кінець настане і війні, й брехні,
Поки що ж лиш надією зцілюся.
28.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672869
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Літо гаряче пахне суничним джемом,
Ваблять вуста солодкі, як мед, липкі!..
Зорі далекі, ніби вогні Сан-Ремо,
Вкотре нам двом не вистачило квитків…
Жалять високі ціни, немов медузи…
Втім, нам не зле і тут, головне – удвох!
Космосу хвилі ловимо на «блютузи»,
Теплий асфальт провалюється, як мох…
Погляд у тебе – градусів десь під 40,
Аж пропікаєш тіло! .. І я – пломбір:
Тану, немов під сонцем, течу додолу,
Крихтами шоколадними – на папір…
Вулиці людні, збовтані аж до піни,
Літнє кафе – кораблик у місті мрій…
Навперегін автівки, немов дельфіни,
В руки штурвал – і наздоганяй мерщій!
Ві́зьмемо курс туди, на далекий острів –
Ложе, накрите хвилями простирадл…
Свистом тугих коліс розгойдало простір,
Ніби протяжним скрипом нічних цикад.
Поки лечу з тобою і просто мрію,
Кутаюсь, як у плед, у казковий світ,
Ген ліхтарів недопалки млосно тліють,
Іскрами розсипаючись нам услід.
Ну, а коли дістанемося кімнати –
Двійко нічних блукальців у пізній час,
Десь загориться світлом вікна квадратик
І за хвилину кліпне, сховавши нас.
[img]http://41.media.tumblr.com/b1aeca596d77c1d08e2593e95ceabe90/tumblr_nzk9wdZiZW1sqwlqgo1_1280.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672963
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Як зупинити час, той час невпинний,
Мов зорепад стрімких нічних вогнів?
Лиш він один чомусь у всьому винний,
Лиш він десь зупинитись не зумів.
Десь там, де сонце вже нове жевріє,
Десь там, де птаха почина співать,
У тих краях, де лиш любов замріє,
В глибоких снах думки його мовчать.
А він спішить, вистукує моменти,
Моменти істини, моменти забуття,
Відкине всі невдалі аргументи,
Розписане у них твоє життя.
Як зупинити час, той час невпинний,
Мов зорепад стрімких нічних вогнів?
Лиш він один чомусь у всьому винний,
Лиш він десь зупинитись не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670519
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Зорати плугом все глибоко,
Щоб вирвалась земля жива,
Засіяти зерном нівроку,
В надії на святі жнива.
Нехай леліє мирне сонце
Під співи радісних вітрів.
Відчинить хай у світ віконце
Найкращий, той, що вже дозрів…
Лисніє вивернута скиба,
Безжально плуг глибини рве
Безплідної відданки, ніби…
Дасть Бог, народиться нове.
4 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670446
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
Я - вільна! Запахи весни
струмують впевнено в майбутнє!
Душею, серцем тут присутня,
снігів загублено сліди...
Мені їх, наче, трішки жаль,
мережив тих святково-білих,
картин на шибах синьо-срібних,
та вітер вже роздмухав шаль...
З легкого шовку передгроззя,
і з ладанно-кадильних хмар,
і хризопрази спілих трав
уплів в рясне полів волосся...
Пролив він пісню про Весну,
що думку пестить і леліє,
і про любов, що цвітом сіє
у тім фіалковім саду!
08.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642433
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 04.06.2016
Вкраїно моя чорноброва,
Яскрава перлино в зірках.
Віками моя загадкова,
Лежить твоя слава в віках.
Сопілка моя калинова,
Волошко у синіх очах.
Ти спів солов’їний в дібровах,
Джерельна вода у річках.
Як зіронька ночами ясна,
Волошки і маки в житах.
Ти пісня моя колискова,
Як мамина клать на вустах.
Роса світанкова ранкова,
Ти долі широка ріка.
Моя непрочитана мова,
Матуся її золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670117
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Червоно сонце зустрічало літо,
Легенький бриз пробігся по воді,
Ранкова вруна струшувала жито,
Грався туман в зеленій бороді.
Вовтузилась черешня поміж листя,
Ступало літо квітами в траву.
Дарунки літа від весни зреклися
І штилем розляглися по ставу.
Літо надворі, хоч і в прохолоді,
Ще зрідка небо шле до нас дощі,
Та влітку раді ми любій погоді,
Бо серце гріють зеленню кущі.
Суниця літо зустрічає рясно,
Плетуть тенета в лісі павуки,
Весна квіткові залишила пасма,
Літневий колір одягли зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669960
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Волошкове поле з небесами злите,
Соняхи гарячі землю обіймають,
Солов’їна пісня найсолодша в світі
На Землі, я краю кращого не знаю.
Тут жива водиця б’ється у джерелах
І привітні мальви кличуть на гостину,
І лани духмяні, і трава зелена
Це моя колиска – рідна Україна!
Тут сади вишневі вбрані, мов до шлюбу,
І світанки вмиті в барвінкових росах,
Тут куди не глянеш, для очей все любо,
Аромат найкращий – сіно на покосах.
Хоч краї далекі ваблять загадково,
Та немає в світі отакого краю.
Вишивають долю тут на рушникові,
І за Батьківщину гідно помирають!!!!
05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668764
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Як рясно зацвіли грушки,
Їх час настав іти до шлюбу,
Кружляє цвіт, немов пташки,
Зі стиглих трав рихтує шубу.
Поміж біленьких пелюстків,
Пробилася трава зелена,
А вітер, наче захмелів,
Зриває вельон наречених…
І сипле, сипле дивоцвіт,
Немов у вальсі наречені,
І в мить, ось цю, добріє світ,
Трави колишуться зелені.
Хоч скоро відцвітуть грушки,
І цвіт зрідниться із травою.
Плоди впадуть на фартушки,
Як вітер поведе бровою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668615
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Лягла дорога край села,
По ній мене батьки водили,
Тут сила виросла крилА,
Цей шлях мені благословили.
Моя доріженька життя,
Як б’ється серце, коли бачу,
Я згадую років жита,
Часом радію, часом плачу.
Чарує липа ще тепер,
Що зупинилась край дороги,
І час мені роки не стер,
Юначі згадую пороги.
Лягла дорога край села,
По ній мене батьки водили,
Тут сила виросла крила,
Цей шлях мені благословили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667712
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Рабом не бути зміг я, перестав,
поклявшись сам собі, перед собою –
благати я не буду, вірить та
в кохання поринати з головою.
Мені щастило дуже довго в тім…
Чужу став лікувати юність навіть…
Та… в натовпі… розгледів раптом… Ти!
І зрозумів, що сенс життя я знаю!
Завжди… І знову… Всі думки – в тобі…
За кавою, кермом, з журналом Daily…
І в літаку… наснивсь… такий от збіг –
хвилююсь я, стою біля постелі…
Чому тяжіння це в тобі, в мені?!
В тих поглядах, бездонних наче море…
В твоїх долонях на моїй спині…
Миттєвість, зупинись! Ти неповторна!
Обіймів потребую я завжди!
Коліна в насолоду цілувати…
І... що зі мною, що для мене ти,
а я – для тебе, вічно відчувати.
Не закохатися я не боюсь!
Закохуватись буду я щоденно…
Ти посмішку лишень даруй свою
щоранку! Бо найкращий це для мене
дарунок… А назавтра – будуть знов
дорога, постіль, зустрічі, розлуки…
Та в пам’яті моїй – лише любов,
та на спині моїй – ті теплі руки…
*************************************
ОРИГИНАЛ:
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...сам себе... перед собою....
просить не буду... верить и любить
и буду жить... с поднятой головою
и очень долго в этом мне везло...
чужую юность... даже стал лечить...
но вдруг... в толпе... я разглядел лицо...
и понял... без тебя...
......нет смысла... жить...
Опять...
Всегда
Я с мыслью о тебе...
За кофе...
За рулём...
Листая Daily ^...
И в самолёте....
вдруг... прикрыв глаза....
...Стою волнуясь........
...У Твоей Постели.
Так что же так влечёт меня в тебе?
.....?......??.......???..........????............?????.....
Желанье глаз?...
... интимное пространство?...
........................?. ................?. .............? ...
Т В О И Л А Д О Ш К И...
...на моей спине...
0СТАН0ВИСЬ МГН0ВЕНЬЕ!!!!!!
тЫ ............
...прекрасно.
хочу обЪятья...
вечно ощущать...
..... и целовать... ......коленки...
...........наслаждаясь
дарить себя....
...... тебе
и проникать.....
ни днём...
ни в снах....
с тобой не разлучаясь....
я больше не боюсь
что не влюблюсь....
я каждый день
в тебя влюбляться буду...
ты только мне проснувшись
улыбнись...
и я подарок этот
не забуду....
а завтра всё по кругу...
и опять...
постель ...
дорога....
встречи и разлуки....
но я всегда....
сквозь плесень неудач...
с волненьем вспоминаю.....
....... твои руки.
ID: 654710
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 26.03.2016 12:40:37
© дата внесення змiн: 26.03.2016 12:40:37
автор: Rekha
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667520
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Земля і мова – два одвічні коди –
Це не високі пафосні слова:
Без них нема майбутнього в народу
І нація без них не є жива!
Земля і мова – не слова красиві –
Це вільні є підвалини ідей:
Саме вони тебе таким зростили
І стануть кодом для твоїх дітей!
2.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667358
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Грайливим дівчиськом нічка пішла за овид
Вже місяць скликає зорі (старий сурмач!).
Напевно світанок сонний чар-зілля повен
Закохує в себе зірку, та бач, дарма.
Лупаті озерця, шелест, пташині соло
Полоще травневі коси стара верба.
І перші проміння сонця, мов п’яти голі
Вилискують в стиглих росах (не сон, ти ба!).
Прийшло довгождане завтра, ще крок – і мрія!
Вишнево запахнуть знову густі сади.
Не ганю цей світ невільний, люблю, як вмію
По стежці добром свяченій волію йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667492
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала:
Як росла я в поліськім краю,
Там, де хвилі гуляли житами,
Де пташки почувались в раю,
Де росу смакувала устами.
Там цнотлива барвінку краса,
Посміхалась весні і хмаринці,
Там безкраї вгорі небеса,
Й вітерець задрімав на травинці.
В лузі пісню співала коса,
І лягала покірно травиця,
А волошок нетлінна краса
Чарувала собою пшеницю.
Там у мареві білім сади
Вечір слухали й спів солов’їний…
Кличе мрія мене знов сюди,
Хоча скроні прибралися в іній.
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала.
Простелю рушниками літа,
Їх життєвим зв’яжу перевеслом,
Кажуть, пам’ять під осінь не та,
Та живі в ній закохані весни,
Й тепла сонячна літа пора,
Коли я на землі утверждалась,
Галаслива росла дітвора,
І літа в білий іній прибрались.
15.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
[u](Учора в фейсбуці мелькнуло повідомлення про похорон у Конотопі молодого атовця, було й фото. Це Олександр Півень. Скільки ж їх, молодих, гарних, освічених, полягло за Україну і в цій війні! Ця новина заставила взятися за перо).[/u]
Маленьке й славне місто Конотоп,
Та в грізний час героїв мало й має,
Ті ж оборону впевнено тримають
І в бій таких не посила ніхто.
Він мав іще такий короткий вік,
Не знав раніше, що героєм стане,
Що шлях веде його до п’єдесталу,
Бо українець він і справжній чоловік.
Він знав: за ним – не тільки Конотоп,
За ним – народ і вільна Україна,
Такий не стане жити на колінах,
І не злякають спека чи потоп.
Та хтось послав солдатові біду,
Упевненому в власній перемозі,
Хоч не стомився крок його в дорозі,
Спинила куля хлопця на ходу.
Маленьке й славне місто Конотоп
Із молодим атовцем попрощалось:
Герою – слава, пам’ять вічна й шана –
Пройшов він гідно під важким хрестом!
17.05 2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666760
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 21.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016
Івано-Франківська Сотка
Купається у весні,
Довкола розлились нотки
Осонцені голосні!
Івано-Франківська Сотка нарешті проснулась. Усміхається весні, пригортається до перехожих, возносить аж до неба дивовижні мелодії свого пробудження.
Он поміж люд висипала свої зернинки тонкоголоса скрипка. Дрібненькі-дрібненькі, аж душа підставляє свої пригорщі, аби дісталося найбільше. Довкола скрипаля зібрався натовп, зачудовано слухає, дивиться, як той віртуозно виплітає смичком мелодійні узори. Як у такт мелодії підстрибують його плечі, пританцьовують ноги. Час-від-часу він задоволено посміхається – бо щасливий. І дарує щастя.
Трохи далі, де скрипкове відлуння остаточно губиться під кронами молодих декоративних кленів, стоїть юнак у картатій сорочечці. Ніби від вітру, його тоненька фігурка гнеться то в один бік, то в інший. Здається ще трішки і випустить із рук свою гітару. Найнижчі ноти за мить стишуються до ледь-чутного бринькання, а за мить барабанна перетинка вуха мало не лопає від пронизливого вереску струн. Перехожі, видається, щонайскоріше хочуть оминути се джерело голосної какофонії. Тільки кілька фраєрів хвацько піддригують у такт гітарі, чи то у такт вітру, котрий на всі боки нахиляє тонку фігурку енергійного гітариста.
У центрі Івано-Франківської Сотки, щораз привертає увагу її одвічний символ – вже далеко немолодий чолов*яга, котрий вперто чіпляється до всіх: «Пане, дайте пару копійок». Чоловіки роблять вигляд, що його не помічають. Гості міста інколи вибовкують щось погрозливе, або просто образливе. А молоді панянки і статечні пані намагаються якнайдалі його обійти, аби не почути «Але й файну с…ку маєш»… На щастя, шум сотень і сотень кроків поглинають решту слів, котрі навздогін панянкам виплескує чолов*яга, і обривки фраз непривітних відповідей тих же панянок і пань.
А на двох початках Сотки вправляються у грі ще два музики. З того початку, звідки плинуть у гості до Франківська покутяни, всівся на лавочці химерний дідок і безжально мордує благеньку скрипочку, котра йому, певно, дісталась у спадок від якогось талановитого нащадка. Жодна нота, вистругана смичком сего чоловіка, не попадає в такт і тільки крайно глухий чи до тла затолочений слонами хлоп, не почує безкінечного фальшу. Та ще й з*являється відвертий сумнів щодо новоявленого скрипаля – хто він узагалі? Адже червоний ніс і подекуди нескоординовані рухи свідчать скоріше не про артистичність і злиття зі своїм музичним інструментом, а про намагання випросити хоч пару копійок на опохмиляння…
Зовсім іншу картину можна заспостерегти на другому початку Сотки - тому, що від центру. Тут серця перехожих блаженно закутуються у перину найвіртуозніших нот саксофона. Тремка мелодія, здається, збурює все довкола. Жодна людина не проходить мимо, аби хоч на мить не зупинитись, пірнувши у дивне марево звуків. Це марево пташкою злітає догори, потім , натішившись крутими піруетами, безсило падає на віття кленів, стишено пригортається до вікон будинків, до кольорових стін. І навіть вітер боїться дмухнути зайвий раз, аби не сполохати тої дивини. Он заліз на вершечок і накручує кучері двом стареньким липам, що неподалік спинилися у блаженному спогляданні дивного пробудження Івано-Франківської Сотки.
Квітень 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666227
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 16.05.2016
[img]http://kor.ill.in.ua/m/610x385/1518442.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=91iIt-QfhYk[/youtube]
Вона називала своє малювання «святим».
Картини художниця тільки з натури писала.
А квіточку кожну вважала створінням живим,
Тому ні травинки, ні листя ніколи не рвала.
«Наївним мистецтвом» картини назвали «знавці».
Мовляв, Білокур представниця є примітивізму.
Начхати на них! «Фахівці» ті – то лише співці
блювотно-нудотного мертвого соц.реалізму.
Й тепер Катеринині квіти не мертві – живі.
Фантазією і любов’ю просякнута кожна.
В тих квітах і щедра, магічна родючість землі,
і сповнена барвами сила життя переможна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666116
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016
І упала зоря Полин
Чорним болем на наші долі...
І міста неживі, схололі,
Не турбує вже часоплин...
У квітневий гопак садів
Увірвався уламок Сонця,
І зростив "дуже мирний" стронцій
Найпекельніший із грибів...
І весняна гірчить ваніль -
Бо не скоро ще в Лету кане
Ця на тілі планети рана
І цей чорний пекучий біль...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 13.05.2016
…І засурмив Третій Янгол, відкрилось небо,
Впала пекельним болем полин-зоря.
Люди, вогонь, могили, гроби сталеві…
Душі сталеві, безвість…десь ти і я...
«Ми» , всепропахлі ядом, безлуння, вітер,
Сиві безмовні хащі, столикий біс.
Тихо ішла недоля, отак, нізвідки…
Прип’ять… Вкраїна… Мати… сурма на біс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 13.05.2016
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де солов'ї і місячна соната,
Де стерті грані різних протиріч,
Де вітерець грайливий і крилатий.
І я піду з тобою хоч на край
Усесвіту... а може, навіть, далі...
Веди мене, цілуй мене, кохай,
Вплітай мене до сяйва пекторалі!..
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де окрім нас - лиш зорі і дорога,
Де ми з тобою будем віч-на-віч
З собою, з небом і, напевно, з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Захолодало...хмари чорні
Снують, мов привиди страшні.
Кудись поділись дні весняні,
Примарно-теплі і ясні.
Вже вечір супить брови сиві,
Лягають сутінки нічні.
А з неба тихо по краплині
Стікають сльози до землі
Шепочуть ранком трави стиглі,
Вплітають в коси гребінці.
І посміхнеться сонце в річці
Хвилястим променем мені.
І парасольки ніжно-білі
З кульбаб сніжиноньки пухкі
Здіймає вітер, наче хвилі,
А може, мрії весняні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664122
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNOQbLMNO5g[/youtube]
Світлі і чарівні акварелі
вміють передати півтони,
настрої сумні або веселі,
барви осені і настрої весни.
Є якась медитативна сила
в плетиві барвистих плям і смуг.
Таємнича це, незрозуміла
здатність помічати все навкруг.
І народжує тоді художник
зміст і форму, правду і красу.
В речі кожній, у істоті кожній
він і сміх побачить, і сльозу.
------------------------
В кліпі використано картини Ігоря Сави (Igor Sava) - італійського художника-аквареліста
[img]http://cityclass.ru/pub/files/infuso_masterclass/01/1195/igor_sava.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663940
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
На перехресті не будуйте хату,
У темнім місці не садіть калину.
Живіть зі світлом, що до неба лине,
Добро робіть без думки про оплату.
Не називайте ворогом нікого,
Життя за друга не кладіть дарма,
Бо зрада його гірша від ярма,
А недруг – у пригоді, в разі чого…
Батьків шануйте, бо життя коротке.
Дітей зростіть у правді та добрі.
Радіти роду тій святій іскрі
Любові благодатної – вже вкотре.
Єдина поміч нам усім – Господь:
Надія, віра, лікар безкоштовний.
Йому під силу знищити гріховне,
Очистити і кров людську, і плоть.
Читайте Книгу Книг, бо в ній є Шлях
Моліться щиро, щоб Господь був з вами.
І легко буде йти тоді шляхами,
Які ви не здолали попервах.
5травня2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664086
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Лапатий падав сніг,
Скрипів під кожним кроком –
З кутею майже біг,
Христа Різдвяним роком…
Як се давно було,
Та як заблизько серцю.
О ріднеє село –
Твій спомин щемом в’ється…
…До дядини добіг,
Хустину розв’язала,…
Хвалила,… ще пиріг
Свій теж туди поклала;
А в двері вже юрба
Із гомоном веселим,
Йде здравиця, сівба –
То радість світом стелить:
«З Різдвом Христовим Вас,
Зі снігом, урожаєм –
Хай буде все гаразд
Над України краєм!
І біди пройдуть всі
І щастя приголубить,
І спокій у душі
Вас поцілує в губи».
Лапатий знову сніг,
Хоч і часи надворі
Не ті,… лише у сні
У тім зірковім морі
Я привидом… знайду
Стежини в завірюсі –
Кутю,… й життя в меду,
В Різдвянім Світла крузі…
04.11.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387072
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 02.05.2016
Мадрид. Метро. Співає саксофон,
Та так співає, що душа здригнеться,
Проходять люди, наче в унісон,
І кожного з них музика торкнеться.
В ній музикант всю душу вилива,
Де танго й вальс, неначе одне ціле,
Фламенко хмаркою чарівності вита-
Червоне й чорне, ну а може біле.
Щоденно так звучать хмельні акорди,
Із саксофону, що обніме музикант,
У них і леді і розкішні лорди,
Сеньйори, сеньйоріти- людський клан.
І я між них, між ними в однім руслі-
Іду туди, де музика звучить,
Мій саксофон думок відкине гущі,
А десь зі мною тихо помовчить.
Мадрид. Метро. Співає саксофон,
Мені у слід вся музика озветься,
Із нею я сплетуся в унісон-
Мойого серця люб'яче торкнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659368
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Йшли на обрій кохання тумани,
Йшла на обрій кохання ніч,
У зірках мерехтіло "коханий" - "кохана"
В ейфорії ескізів безсонних віч...
Може, ті розійдуться тумани
На орбітах людських бажань
І у яв попливуть каравани
Арганзою одвічних вагань...
Може,щастя забуло дорогу...
То нехай не боїться... а втім...
Я покинула вже засторогу
У однім з паралельних світів.
Легким дотиком подиху мрії
Дмухну шлейф із вагань, хай летить...
І в безсонні лягає на вії,
Наче літа торішнього нить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656203
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 25.04.2016
Ці роздуми навіяні твором Олекси Удайка "О мово вража"
й коментарями до нього, вміщеними на цьому сайті.
...Та що то за мова в болоті з'явилась?
Які в неї корені? Хто їх заклав?..
Олекса Удайко
"Скільки падлюк розмовляють чистою українською
мовою
і ходять в вишиванках ... і скільки воїнів розмовляють
російською. Не мова має значення, а людина та вчинки."
Леонід Жмурко
Вони віки нас бидлом уважали,
"Хохлами", "когутами",-як там ще?
А ми їх "старшим братом" ніжно звали,
Молились на імперське їх лице.
В "ясні часи" тотального застою(роздраю)
Імперія котилась в "комунізм",
І партквиток - "перепустку до раю"-
Всім дарував марксизмо-ленінізм.
Росло мурло чинуші-партократа:
Є влада й гроші - то ж нема проблем,
Й корупція - сестра його заклята -
"Рішала" кожну із нагальних тем.
Багато з вас тоді "Ура!" кричали,
Молились на Союз й КПСС,
Ще й рідною московську мову звали,
Хоч в Україні рід проріс увесь.
Чом ви тоді її ворожою не звали,
Хоча русифікація цвіла?
А вчителі вкраїнської навчали,
Аби народ зберіг своє ім'я.
Як прагнули нас русифікувати,
Та "не буває худа без добра":
Російську всіх примусили вивчати -
І відкривалась істина ота:
Що крім чинуш імперських, духом ницих,
Тих суслових і берій злобних тих,
Був Лермонтов і Гоголь, Солженіцин...
І цвів отой, "тургенєвський язик".
Духовних істин золоті начала,
Глибинні сутності Добра і Зла
Із їхніх книг ми також пізнавали,
Там демократія початок свій знайшла.
Від книг отих мудріли наші мислі:
Пізнали ми, що між земних істот
Є деспоти - й герої, духом чисті,
Що є імперія - і є народ.
І як, скажіть, нам нині заперечить,
Бо факт є фактом, - пам'ятаймо все ж,-
Ми маєм знати - знати всім належить:
Російською писав Шевченко теж.
Той, хто прокляв Московії тиранів,
Хто за Украйну гноблену повстав,
Не лизоблюдив, честі не споганив,-
Він мову ту як зброю обирав.
А нині у кривавій круговерті,
Рятуючи Державу від біди,
Ідуть й російськомовні в жерло смерті -
За Україну - дочки і сини.
Ми знаємо: нема прощення тому,
Хто цю війну цинічну розв'язав,
Хто смерть приніс до батьківського дому,
Вже КАЇНА народ увесь прокляв.
Нема й перевертням Господнього прощення,
Що Україна їм життя дала:
Іуди привид - вічне їх знамення,
Прокляття й гріх - брехня їх і хула.
ЙОГО ж сама історія засудить:
Рашистську кліку виростив свою.
Та ми ще люди, пам'ятаймо, люди,
Не відштовхнімо тих, хто йде в строю...
В однім строю - плече в плече із нами,
Для кого Україна - над усе...
Вивчаймо мови, зміцнюймо Державу.
Хай нас Господь благословить на це.
Є в Україні надскладні проблеми:
Політиків безчесних - в оборот.
Нам вистояти як Державі треба.
І знаймо: Путін - це не весь народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660238
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 24.04.2016
[i]"Господи, відкрий мені двері щедрот твоїх,
і простягни до мене руку твою,
сповнену чудодійних ліків,
щоб зцілити мою душу і тіло"[/i]
Заблукала весна босонога у росах,
Зазвучали в діброві весняні октави
І гойдається сонце в заквітчаних косах,
А проміння дощем пролилося на трави…
Підхопив теплий вітер мелодію щастя,
Я сьогодні прозріла в обіймах світання -
Вирушаю сьогодні на сповідь, причастя,
Промовляю молитву, слова покаяння…
Виганяю мінорні думки і гріховні,
І звільняю для сонячних помислів душу,
Кажуть люди, від болю врятує духовність -
Ось чому кардинально змінитися мушу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648026
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 24.04.2016
Дано нам давним - давно
вміння працювати.
Лиш чогось нам не дано
вміння вибирати.
Тож сидять не ті у нас
у державній владі.
І вже довгий-довгий час
правлять в нас лукаві.
Олігархи, бізнесмени,-
мастаки до кражі...
І пихаті є, й кумедні,
керувать нездатні.
У Верховній нашій Раді,
все більш мільйонери.
Їм підвищили зарплати,
щоб вони не вмерли.
Олігархи дуже хитрі,-
гребуть скільки можуть.
І хоч статки в них великі,
та вони ще й крадуть.
Люди бідні, безталанні,-
"не вписались в двері",
і пенсії нікудишні,
й зарплати нікчемні.
Виживає хто, як може,
бідність є й нестатки.
Хто, скажіть, їм допоможе
встановить порядки.
Об"єднатись треба, друзі,
ми ж брати по крові.
І "віддячити" бандитам
пора буть готовим.
Не потрібна нам підмога
із краю чужого.
Буде наша перемога,
доб"ємося свого.
Де ми схибили, й коли,
не будем шукати.
Ми не ті вже, що були,
вмієм воювати.
В свої руки візьмем владу,
відновим державу,
відвоюємо свободу,
повернемо славу.
І не будемо ніколи
пасти більше задніх.
Доведемо вже сьогодні,
що на краще здатні.
І знамено наше гідне
піднімемо вище.
Україну нашу рідну
змінимо на краще!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661574
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
***
Я - вітру дитя і дощу.
Сльоти непокірна онука.
Про мене ще янгол не чув,
не крила у нього, а руки.
І небо - лишень пелена,
де хмари від краю до краю,
де сонця ніколи нема,
то ж я не негоди не знаю.
Я - слід на вологій землі.
Промоклій, холодній, промерзлій...
Я - свічка загасла в імлі.
Я - тінь, де й без тіні вже темно.
Я - млосний овал протиріч,
що висне на шпицях покути.
Я - крапля жалю, певна річ!
Та схожа на краплю отрути...
29.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661476
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Коли своїх
залишусь берегів,
в туманах білих розчинюсь майстерно,
де ти в мені горів, та не згорів…
Де світ
у хижих лапах постмодерну…
Коли торкнеш
моїх холодних скронь -
не віддавай світам найвищу плату!
Шумерські знаки із моїх долонь -
твій дощ
в долинах Тигру і Євфрату…
Не відречись.
Бо важчі за цемент -
лише слова… (та, зрештою – полова…)
Коли прийду, спустошена ущент,
я знаю,
зрозумієш із півслова………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626935
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 03.04.2016
І, власне,
Ти міг би цю дівчинку все ж полюбити…
Таку непостійну… таку золотаву… однак…
Вона забувала відвідати виставку квітів…
Проте потрапляла
на форум бродячих собак…
У міру нестерпна,
Не краща за інших й не гірша…
Кренделик до столу… чар-зілля у неї в меню…
Її домові вже писали щось схоже на вірші…
Ти завжди позичити
можеш у неї вогню…
Сьогодні у борг…
Тільки завтра із нею ви квити…
Сум синій… сум білий… її кораблі - по морях…
І ти, безперечно, зумів би таку полюбити,
Якби ж не лишала ключі
від квартири в дверях…
Оту, що складала
Примар на гладенькі полиці…
Читала їм кодекси вдячності… і, зазвичай,
Писала свої мемуари пухнастої киці…
І сутінки лила
в духмяний мелісовий чай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Голос тягне аж до неба
Галя у суботу,
Коли рано їй не треба,
Іти на роботу.
Вип'є з тістечками чаю
І давай горлати!
Діти вуха затуляють.
Пес тіка із хати.
Чоловік бере цигарку –
Й на балкон одразу.
Жінка: "Чом тікаєш, Марку?
Поспівали б разом!"
- Цей твій не пташиний щебет
Зветься так: співаю?
Йду, щоб бачили , на тебе
Руку не здіймаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461326
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 29.03.2016
у загусло-прозорій
внутрішній атмосфері,
у еліптично-обтічному просторі
гу́сячого яйця –
латунний жовток світанкового сонця…
дні
весняні́ –
гусенята
пухнаті,
теплими но́чами висиджені…
…Великдень-Паска…
кра́шанки-писанки́ –
символи Сонця*
од серця до серця
і з рук у руки:
БУДЬМО!
на вічні віки
Начал і Енергій злиття-розлиття:
яйце – символ Всесвіту і Життя
крашанка –
в голубоватій сфері білка́
сяє
коловорот жовтка:
символ Сонця,
дарованого – від Початку і без кінця:
де був хаос –
народився Космос...
(…а дари назад – не одбираються…)
…оперяться
гусенята пухнаті
у відповідну пору і строк,
здійме́ться у небо псаломний,
янголо-співний разо́к-шнурок –
наднебесна гусяча ґерелиця…
і
живою низкою – на незапліднений мідний жовток
вересневого сонця
28.03.2016
* Сонце - у Святих Письменах (Слові Божому) символізує Бога, Отця Всевишнього;
**Коловорот або свастика. Класична санскритська назва цього символу походить Від індоєвропейського кореня "swa", що означає "пов'язаний з благом". Згадаємо Богиню Славу - Мати Сва (покровительку Русі), бога Сварога, Сваргу - місцеперебування світлих Богів слав'янських. До цього ж кореня відноситься слово "світло". Проте у слов'ян свастику називали Коловорот або Сонце-ворот. Коловрат в усі віки і у всіх народів був символом Сонця, є підстави вважати, що Сонце в давнину називалося саме "Коло". (http://tryglav.com.ua/index.php?module=news&do=print&id=223)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655192
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Душа жіноча, мов відлуння скрипки:
Торкне скрипаль- мелодія звучить,
Сплетуться струни, мов в узорі нитки,
То стихне подихом, то птахою летить.
Краса жіноча вплетена в волосся,
Немов чарзілля, що скрипаль зіп'є
У звуці скрипки, звуці відголосся-
Вода джерельна, що об скелю б'є.
Любов жіноча лиш ціни не має,
В ній- мати, ніжна жінка та сестра,
Теплом своїм, свій рід весь зігріває,
Межі не має в серці від добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654312
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Вітаю тебе, моя рідна,із святом !
І хай тобі радості буде багато
Від того, що маєш і мати ще будеш,
В любові онуків про горе забудеш...
Що сонце на небі і зливи веселі,
Що квіти ростуть біля твої оселі,
Що маєш родину, що любить тебе,
Що пісня вкраїнська від серця іде.
Вітаю,найкраща, зі святом твоїм,
Бо скарб-у літах, не в" руні золотім" !
Вітаю,що маєш гордитися чим,
А рОки свої не рахуй, не лічи...
Я прошу у Бога здоров"я тобі
Хай сонце сміється багато років,
Хай трави ростуть і в покосах лежать,
Хай всі негаразди довкола засплять...
Ми любим тебе, ти - найкраща у світі !
Ти в нас - молода, у самому розцвіті,
Шануй, бережи себе, мамо, для нас,
І вогник, щоб твій для нас довго не гас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651870
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Проходить день, проходить ранок.
Минає темно-синя ніч,
Зорі незвіданий світанок
І знову вечір за поріг.
Шалений світ летить у вирій,
У далечінь і майбуття,
Черпає ківш людських емоцій
Мільярдів - біль і почуття.
Хто звідав цей скрипучий регіт?
Буття неписаний закон,
Прийшов у світ, щоб щось збагнути,
А взяв пожиток на мільйон?
Минають дні, минають роки,
У ритмі крутиться земля.
У Галлактичний світ глибокий
Летиш Людино - Ти і Я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654199
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016
[i][color="#009dff"]Так склалося, що вірш-пісня, що народися 17
років тому,став актуальним саме сьогодні, коли
неждано випав сніг! Може, то знамення чогось
нового, хорошого?.. Я́к би то не було, радіймо,
друзі!!! [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]Білий сніг 21-го березня
Так привітно під лижу ляга.
Білий сніг 21-го березня –
І з ходою пружніє нога.
Білий сніг 21-го березня –
Наче цвіт яблуневий торік.
Пізній сніг 21-го березня
Мою тугу в весну відволік.
Приспів:
Білий сніг – мов сльоза, притаманна
Тій порі, що збудилась від сну.
Пізній сніг – то солодка омана:
Повернути б жадану весну!
Білий сніг – наче річка чекання,
Що зимою неждано скреса.
Пізній сніг – то вчорашнє кохання...
Чи повернеться давня краса?..
Білий сніг 21-го березня
Пригортається радо до лиж.
Білий сніг 21-го березня –
На повторність надію облиш.
Що було, вже ніколи не вернеться –
Відцвіла едельвейсів пора!
Білий сніг 21-го березня –
Вже збиратись в дорогу пора.[/color][/b]
21.12.1999[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Слова - Віталій Назарук (надихнула - прекрасна українська поетеса Ліна Костенко)
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
...Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю...
©Ліна Костенко
І, власне, пісня:
1
Ти ніколи не будеш сивою,
Пофарбують роки волосся,
Залишайся завжди красивою,
Щоб задумане все збулося…
Не була ти ніколи відьмою,
Не була ти ніколи коброю,
Ти родилась, щоб бути жінкою,
Бути мамою, ласкавою і доброю.
ПРИСПІВ
А постава яка у тебе…
В тебе мудрості вистачає,
Прихилю я для тебе небо,
Бо і нині тебе кохаю.
2
Берегиня ти свого роду
І онукам бабуся люба,
Ти ніколи не втратиш вроду,
А от я вже лишився чуба.
Я без тебе не зможу жити,
Ти для мене не будеш сивою,
Хочу разом кохання пити,
Залишайся завжди красивою.
4 травня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577787
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 24.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZFb7rMkmKsg
[/youtube]
[
Зморився день. Іде на відпочинок.
Останні промені торкнулися вікна.
І попливли вогнем серед хмаринок.
Недовго це тривало - мить, і вже пітьма.
А вечір сивочубий ліг на плечі.
І смуток випитий душею аж до дна.
Лише думки так мріють все про втечу
Туди, де квітами вже дихає весна.
Он за вікном ще сад відпочиває.
Злітають з вишень білі-білі пелюстки.
Та це зима щось знову затіває...
І я міцніше все тримаюся руки
В надії врятуватись в цю погоду.
А темна ніч широкі крила розкрива,
Вона нас двох рятує від негоди.
Весною сніг холодний землю пелена..
Гарячий чай і теплі твої руки...
Зітруть з душі моєї хибну усю суть.
Серед зими почую весни звуки.
Прокинуться квітки від сну і зацвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652979
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 24.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016
Ніжно торкаються берега хвильочки,
Крига зійшла, усміхнулась весна,
Сонце цілує вербовії гілочки,
Пташки паруються ,буде сім`я.
Поле проснулося, дихає парою,
Коні готові , нагострений плуг,
Сонце спішиться ,хоч бореться з хмарою,
Кине проміння, засяє навкруг.
Ось обпереже проміннями теплими,
Сонячним сяйвом обійме поля,
Вийде господар і кроками твердими
Йтиме за плугом, проснеться земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653640
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Принесем тебе любовь нашу
(беседы в дни Великого поста)
Святитель Лука Крымский
Принесу я любов? Чи є вміння таке?
Принесу я турботи і втому,
Бо бажання строкате, дзвінке і стрімке,
Не знак оклику родить, а кому.
Принесу я любов? Що є в серці отім?
То осколки образ в нім панують…
Попри все у тенетах зажурливо з ним
Світла думка, бо звірі полюють.
Та усіх звірів цих я до Тебе несу:
Захисти, поможи, знищ цю роту,
Бо образи та осуд цю свіжу росу
Із любові – задушать цейтнотом.
Принесу я любов? Я не вмію любить,
Але вірю, що можеш навчити.
Хай в букеті скорботи довіри хоч мить
Допоможе посіяти квіти.
25.02.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653254
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 24.03.2016
В той день,коли вгамую серця круговерть,
Стриножу вітер долі у долоні ,
То заридає небо грозовим дощем
І Ангела сльоза впаде мені на скроні .
Ті каплі б"ють , стікають до землі.
Лечу за обрій,геть згубивши втому .
Зливаюсь з Вічністю!Господній бачу лик!
І серця стук:- вернулася додому !
Зійдуться в мить одну століття і роки.
Під руку з Істиною йду Батьківським садом.
Таке блаженство! Поруч Бог ...і я ,
Уже й не я ...а гілка винограду .
Зірковий пил притрусить зранені плоди,
Що на Землі градИ побили-ізціляє!
Світає в серці ! Та розлука знов...
І Ангела сльоза на новий путь земний благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633222
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 24.03.2016
Бабуся задивилась на онучку
і... пригадала юність осяйну,
як ще до серця не злітались тучі,
тривоги не вихоплювали сну.
Як дзеркала усі були за радість,
і так манив у даль широкий світ.
Як потім з лелем воркували в парі,
зціловуючи сонячний зеніт...
І покотився із очей бабусі
невільний жаль перлиночками сліз -
літа квітучі вже не повернуться,
не заспівають радісно "на біс"...
І не запросить лагідно до танцю
ні літо вже, ні осінь золота,
лиш спогади лишилися на таці
бабусиного сивого життя.
Та раптом до плеча весна торкнулась,
то внучка пригорулася тихцем.
Бабуся від задуми стрепенулась,
побачила схвильоване лице.
І заясніла десь глибоко радість,
розтанула непрохана печаль,
бо щасливіє у бабусі старість,
коли до неї горнеться внуча...
15.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653999
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Жоден злодій в тюрмі не сидить…
Справи в нас до судів не доходять.
В кабінетах такий же бандит…
Жулік всьо за манєтку лагодить.
Звіролюди в Печерах – ж.ди…
Дзяблоносі... одні депутати.
Прокурори , менти і суди…
Режисери... від влади кастрати.
Як гадюки зібрались в кублі…
Позлітались, як грифи на падло.
Паразити на нашому тлі…
Україну мою згвалтували.
Та воно ж до нас браття глухе.
Скільки можна ще люди мовчати
Лад навести то діло святе...
Орду викинем з нашої хати !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654182
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
"Небесна сотня" встала і таки
Замироточило снігами небо...
Хрещатих сотень праведні полки
За гріх століть приносять свою требу.
Метал і серце, дух і боротьба
Освячені в бою вогнем єдиним.
Іде ужинок, а за ним сівба,
І з круговерті часу не зійти нам.
Історії безжальне ремесло...
Шурупчики, і гвинтики, і шпиці.
А колесо в безодню занесло
Людської крові, з місивом столиці.
Розхристані із вірою, і все!!!
А правда знов не пізнає людину.
Та кожен на Голгофу хрест несе,
А він вростає в душу і у спину.
19.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557943
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 24.03.2016
Я тебе відриваю від серця, від тіла.
Зорі меркнуть у небі, біснується хіть.
Я тебе відриваю рішуче і сміло,
Як роки відривають на зламі століть,
Наче гілля сухе, як слова недолугі.
Боже, влий мені мудрості й сили до скронь,
Щоб ні кроку назад, ані диху на вугіль.
Я не хочу роздути погаслий вогонь.
Сум порив не зіб'є. Я в бою невідступна.
Відітну, відсічу без жалю всяку нить,
Що в клітини вросла непомітно, підступно.
Я тебе… вже тебе відриваю. Болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654164
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
З синіми очима з русою косою,
Дівчина чекала хлопця під вербою.
Серце так шаленно билося у грудях,
Вкрилось небо темне зорями усюди.
Ось вже зовсім близько чути чиїсь кроки,
А її кортиться запитати хто ти...
Ззаду ніч підкралась і торкнула ніжно,
Погляди злилися в одне ціле слізно.
Ось воно кохання біля тебе поруч,
Ми його зіткади з почутів власноруч.
Місяць мов перлина усміхнувся радо,
Полилися звуки з вишневого саду.
А тоді так тихо... тихо... тихо... стало,
І роса на листі перлами заграла.
Сонце обпалило променем яскравим,
Буде день чудовим, ясним, золотавим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654171
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016
В. С.
А Ви, якось було, наснилися мені,
ще незнайома, зоряна людино.
Я пригорталася до Вас у милім сні,
ви вірш мені читали в ту хвилину.
Ви доторкались словом, як живим єством,
тендітно так, мов Божою рукою.
Та говорили Ви, що то є яв, не сон,
що поведете до зірок з собою...
І так приємно й радісно мені було,
тепло від слів текло і зігрівало,
немов додому серденько моє прийшло,
немов в обійми Лагоди упало.
22. 03. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653888
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
***
Мов пір`їнкою торкнулося крило
до щоки — так подихом весняним
свіже небо розігнало кров,
ніби залишилося востаннє
зустрічати березень мені,
у травневій ніжитись купелі,
а липневі ночі запашні
ввірити мотивам Ботічеллі.
Прийде осінь. Спалахи жоржин —
відчуття довершеної втрати.
І незчуєшся: сніжить, сніжить...
Господи, не хочеться втрачати!
лютий 2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646938
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Проколоти яйце-
Витече цівкою все.
Ось так і життя-
Цівкою в небуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646948
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Я пам’ятаю й досі ніч святу:
На покуті димить Різдвяна свічка,
Витає дух пробачень і освідчень.
Густі дими над стріхою прядуть.
До хати батько молитовно дідух
Святково вносить, укладає гідно
У чепурний і вартий в домі кут.
І так пречисто сяють образи,
Неначе сам Господь помежи нами –
Малий Ісусик щедрими руками
Торкнувсь теплом найменшої сльози .
І закликає мати до молитви
Маленьких нас, щоби благословити
За рік діждати: «Боже, поможи!»
Відтак за стіл. Парують пампушки,
Кутя пахтить горіхами і медом.
У небі зорі запаливши щедро,
Іде колядка світом навпрошки.
…Із року в рік у спогади вертаю,
Коли свята зоря з-за небокраю
Торкає світлом пройдені стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632866
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Згадаю все,що було поміж нас,
Забуду все,що в нас було з тобою,
Чомусь вогонь немов свіча,погас,
Притих мов вітер,що перед грозою!
Чому забув-так легко ти пішов?
Чому зхолола кров у твоїх жилах?
Чому її так просто віднайшов?
Оту розлуку,що так серцю мила!
Я віднайду ту силу в собі знов,
Ту силу серця,що тебе любила,
Не оглядайся,коли вже пішов,
В розлуку,мов обрізанії крила!
Прошу,не оглядайся ти назад,
Без вороття-молю тебе та й прошу!
Сльозиться наш осінній листопад,
Де спогади свої дощами рошу!
Не оглядайся,я тебе прошу,
Де стежку нашу снігом запорошить,
Кохання я у літі збережу,
А ти розлуку забирай у осінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603931
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 20.12.2015
Затишшя також потрібне.
Ще кажуть: либонь, перед бурею...
Буденність краплинно-дрібно
У горлі гірчить мікстурою...
І так чогось мілко-мілко
І тісно душі неприкаяній...
Мов десь дотліває зірка,
Затлумлена братом каїном.
Мов десь вигорає свічка,
Мільйони разів запалювана
і скупо (все рідше й рідше)
теплом мерехтять проталини...
Затишшя... Льодово-зимне...
Зігріти би душечку бурею,
що пристрасно і нестримано
ввірветься у світ Магурою*!
* Донька громовержця Перуна, хмарна діва, у слов'янській міфології прекрасна , крилата , войовнича.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628436
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015
[img]http://stud.udpu.org.ua/wp-content/uploads/2013/11/foto2.jpg[/img]
Мати гойдає колиску,
Наче безмовну труну…
Місяць в надщерблену миску
Глипа крізь шибку мутну.
Голос тремтить від утоми –
Боже, як тягнеться час!..
В чорний застуджений комин
Протяг хрипить парастас.
В хаті нетопленій, наче
В темному по́гребі, тхне.
“Бач, і дитина не плаче,
Схоже, заснуло, чудне!..
Добре, бо їсти не просить…” –
Скривилась, квола, страшна…
Жалять морози, мов оси,
Пружну мембрану вікна.
Боже, як тягнеться спокій –
Зв’я́зки тріщать, мов нитки…
Блимають зорі високі,
Як поминальні свічки.
Не пережити все лихо,
Не осягнути сповна!..
В хаті поскрипує стиха
Хворим суглобом труна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624441
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Допоки існує планета
І небо торкається гір,
Пектиме нам слід від багнета,
Що ним гнав нас "брат" у Сибір.
Пектиме за правду дідівську,
За звалені з храмів хрести,
Насаджену віру блюзнірську,
Що влізла кліщем до клітин,
За допити і за тортури,
За вирвану мову із уст,
За цвіт наш, заточений в мури,
За кісток поламаних хруст.
Пектиме за рік тридцять третій,
За погляд згорілий, пустий…
Допоки життя на планеті,
Цей біль нам у генах нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624486
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Присвячую…
Далеко до ранку… ще зорі, як бите скло
Десь тризна голодна, мольба, чорнота ядуча.
Ще жевріє в тілі невиннім крихке тепло,
Ліниво чадіє в печі півзогниле суччя.
Знеможена мати, задушлива тиша, смерть,
Що глипає хтиво у темні, заплакані вікна.
На покутті свічка у мисці остання дерть
І місяць у небі то спалахне, то зблідне.
«О люлі, синочку, мій янголе, спи, засни…»
Не плакала більше, немала ні сліз, ні моці.
Ввижалося небо і вічко пусте труни,
Розп’ята Мадонна, прокляті дороги отчі.
…Коби ще до ранку, проз ніч перейти, коби…
Ця безвість на голках… тіло також у глицях.
У мареві – небо, а далі гроби, гроби…
Заснула навічно…поруч – дитя в колисці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624601
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Не з мерехтливих гейзерів сліпучих,
А із джерел цілющих Гіпокрена
Черпає, п’є поет натхнення,
Коли побіжно,а коли й щоденно.
Гаптує візерунки строф,катренів,
Вкладає душу,ніби менестрель,
І не квапливо , а розмірено,повагом
Дошукується істини,бентежить дух,увагу.
Невпинно,вперто, з дня у день,
Нанизує,мов перла,значущі слова
І множить почуття дбайливо,
Розбурхує уяву,творить диво.
Крокує по житті,страждає,знемагає,
Бо впевнений щомиті,повсякчас,
Що вірш найкращий ще не складено
І не настав його визнання час…
Ще мусить підійматися по крутозламу,
Завзято і настирно схил долати
Та ще покласти на вівтар доволі сил,
Аби напевне пік завоювати.
Леліє помисли і мріє,марить
Непереборні перешкоди подолати,
Бо він воліє,дослухаючись до мудреців,
Аристократом духу стати.
Аж вже Пегаса осідлавши,
Підніметься ефірно на Парнас,
Щоб зіркою засяяти в пітьмі,
А відблиском тієї зоряниці
Епоху возвеличити і час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411140
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 29.11.2015
Я співчуваю, Франціє, тобі...
І в нас, також, щоднини гинуть люди,
Бо у кремлі сидить новітній Юда,
Орел-мутант у нього на гербі.
Він затаїв образу за "Містралі,"
Тому у вас там шурхоту навів.
Плодити полюбляє в світі вдів,
Хто зна у планах що у нього далі...
Його цілунок нам обпік щоку,
Та лізе цілуватися він знову,
Ми, бачте, ображаєм його мову,
Вбиває за "образу" нас таку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621136
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Мріями заквітчане моє життя,
А вони яскраві і барвисті,
І сміливі, як бува в дитинстві,
І невинні, і безгрішні, як дитя.
Може, щось омріяне і не збулось,
Тільки я ніколи не шкодую:
Так багато зАдумок в житті вдалось,
Бо душею й тілом не ліную.
Я батькам вклоняюсь низько до землі -
Це вони мене життю навчили.
Їх поради торували шлях мені,
Додавали впевненності й сили.
Вірю я, що діти і онуки теж
Пам"ятатимуть мої поради.
Хочу щастя їм, як небеса, без меж,
Щоб життю відверто були раді.
Їхні мрії хай заквітчують життя,
Бо хіба без мрій воно буває.
Знаю: буде в них достойне майбуття -
Моє серце їх благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342529
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 13.11.2015
Вдивляюсь в осінь-чудо із чудес:
Палітра кольорів в однім букеті,
У райдузі неначе світ воскрес,
Дощі і сум зливаються в дуеті.
Знов плаче небо, наче сирота
Що сонечко тепло десь загубило.
Така чаклунка осінь золота
Де листя, трави барвами накрило.
Густі тумани парком пронеслись
Залишили холодний поцілунок.
У вічнім ритуалі заплелись
Несуть у ньому, осені, дарунок.
Холодні дні,морозні тихі ночі
Густі дощі-в них літо відліта.
В палітрі кольорів малює очі
Та, загадкова осінь золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617830
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Холод вужем заповзає в душу, морозить тіло...
Темрява чорнотою крадеться крізь вікна та двері.
Здається, світ стискається до величини софи,
що єдина ще приймає в свої затишні обійми.
Одинокість... аж зводить з розуму...
В сусідній кімнаті вже спить Він...п'яний і щасливий...
14 квітня 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574320
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 05.07.2015
Хай ти не мій, моїм не можеш бути,
І хай тебе прогнала із душі,
Та сутності твоєї атрибути
Ще заповзають в ребра, мов вужі.
Уже не тисне так, перехворіла,
Переборола млості і жалі.
Було, увись, було, долів летіла.
Тепер без крил – забрали журавлі.
Хай ти не мій. Радію пінній хвилі,
Що вгору зносить на собі тебе.
Скупаю небо в чебрецевиім милі –
Хай над тобою буде голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591669
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Будь велетом між націй, мій народе,
Блакитно-жовтий стяг свій розгорни!
Стоять на варті миру і свободи
Твої відважні віддані сини.
Козацька кров нуртує в їхніх жилах
І сонцем сяє тризуб золотий.
Тебе веде могутня Божа сила,
Народе мій, здіймайся і світи!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
Будь гідним предків, гордих і завзятих,
Твори щодень історію нову.
Хай ворог не посміє зазіхати
На гетьманську прадавню булаву.
Залишмо у минулому руїни,
Скажімо ворожнечам твердо “Ні!”.
Будуймо славне “завтра” для Вкраїни –
На благо наших дочок і синів!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Не ворушіть прадавніх поховань
Думками, що" колись було все краще ":
Життя у вимірі" якби "- пропаще
В контексті історичних міркувань...
Нехай і Скіф спочине і Сармат -
Охороняє древній степ могили ;
Вони свій хрест уже давно зносИли...
А ми ніяк не розпочнем свій старт...
Шукати правду нині - моветон :
Історія - одвічна куртизанка :
Лиш тридцять срібних - і вона коханка
Того, хто нині посідає трон...
... Ще безліч бовваніє запитань,
Де відповіді совісті - тернисті...
Сучасності придворні літописці,
Не ворушіть прадавніх поховань....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591287
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 03.07.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Жили гривні довго в світі.
Були ласкою зігріті.
Та якось у воду впали
І до райських врат попали.
Стали в ряд перед проходом.
Тут святий Петро підходить.
Кинув пильне на них око –
Витягнулись, руки в боки.
- Ну, пускаєш в рай? - питають.
- Не усіх, - відповідає.
Тільки гривеньку і дві.
Решта в пекло йдіть собі.
Дві багатенькі красотки
П’ятисотка і двохсотка
Виявили тут злостивість:
- Чом така несправедливість?
Чисті ми, не спали в ямах.
Гривня й дві ж – у брудних плямах.
- А скажіть мені, будь ласка,
Ви у церкві були часто?
Ні! Вони ж, скажу я вам,
Щонеділі були там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583148
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 12.06.2015
[b] [i]tth[/i][/b]
[i] Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!
***
Солов'єва пісня ллється,
Розливається в низах,
Соловей лящить, сміється…
Наче… тоне у сльозах.
Олександр Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось ліс… Галявина… Удвох…
Милуються довкіллям…
Ялина… Явір… Стовбур всох,
Як розум – на дозвіллі…
Плече-в-плече, рука-в-руці…
І вдих, і видих – разом…
Чому ж серця в мовчанні ці –
Не гомонять наразі?..
Про се, про те… Не про любов…
Так... Обмін відчуттями…
Бо від земних отих турбот,
Ще не прийшли до тями,
Що в світі тут вони одні,
Що вколо все буяє…
Що почуття оті на дні
Шамо́тять їм уяву…
…Та ось у вітах перший “тьох”,
Мов юності відлуння…
І тут серця збудились – “ох”…
І рухнула, мов клуня
Стара, гарба земних негод…
І радість “ох” сказала
І завела у них той код,
Де юність не зів’яла…
…Та так вторили солов’ю,
Що той уже й стомився…
…Кохані впали в дежавю,
А “тьох”… в сльозах втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 12.06.2015
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 12.06.2015
Не смійте руйнувати світ, не смійте!
Не для падіння він постав, для лету!
Будуйте краще щось, садіть чи сійте,
Добром вкривайте душі і планету.
Не треба воєн (чуєте?!), не треба -
Вогню, тривоги й болю суголосся!
Хай у блакитних штатах ходить небо,
Тріпоче сонце золотим волоссям.
Крокуйте світом, гімн життю співайте.
Хай кожен день, як диво дивне, казка.
Любов’ю щедро обшир наповняйте.
Це ж зовсім просто! Спробуйте, будь ласка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586766
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Він повернувся в мирний, тихий Львів,
Із потяга зійшов та сів в тролейбус.
Йому додому якнайшвидше треба,
Летів, немов на крилах, до батьків.
Так дивно містом їхати йому,
Ні пострілів, ні вибухів, ні криків...
Серед цієї "тиші' був як дикий,
Бо у собі ще досі віз війну.
Львів дихав миром, спокоєм і сміхом,
Гуляли люди, чувся спів пташок...
У хлопця сивого легенький стався шок...
Шокований отак додому їхав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586750
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Моя внучечка ТАК любить малювати,
Травку,хмарку,небо,сонце на асфальті.
Мама Інна фарби й крейдочку купує,
А дитинка наша залюбки усе малює...
І фломастери купили для дитини,
І багато ще чого у магазині.
Кольоровим став і стіл,і вся кімната,
І долоньки у малої,і у тата...
Я до внучечки своєї завітала,
І про кОльори дитині розказала,
Про веселку різнобарвну і про літо,
І про те,як хтось фарбує усі квіти.
Вчись ,маленька,і писати, й малювати,
Ну,а ми всі допоможем,будем дбати,
Щоби ти росла розумна і гарненька,
Щоб пишалися тобою й тато,й ненька!
11.08.2014р.16.50
* ( фото моєї внучки )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577791
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 12.06.2015
Весняний вітер обвива моє чоло,
Проміння сонця мило заграє зі мною,
Я думаю про те, що вже було,
І у віршАх я говорю з тобою.
Рідненька, люба донечко моя!
Так хочеться,щоб ти була щаслива!!
Щоб посміхалася до тебе долечка твоя,
Щоби сім’ю твою минали зливи!
Не думай про вчорашнє,то- пусте!
І те, що буде, теж хай не тривожить.
А думай, сонечко моє, про те ,
Що душу виліковує, воложить.
Сама з собою,люба,не борись,
Прощай усіх ,люби, берись до діла,
Роби СЬОГОДНІ справи,зараз,не колись,
І буде все у тебе так,як ти хотіла.
Від зливи бережи свою родину,
І дітям дай Любов і Доброту,
Нехай в сім’ї весела пісня лине,
Про сонце, небо, райдугу круту!
Будь берегинею для діток, для сім’ї,
І поважай свою рідню і чоловіка,
Шануючи батьків,-продляться дні твої,
Та і Господь сказав,що додасть віку.
Тепер Про СЛОВО далі буду говорити,
Воно магічне, енергетику несе,
Подумай, потім говори, щоб легше жити
Й не мучити себе за щось … життя усе.
Своїх діток учи фантазувати,
І мріяти , і вірити в ЛЮБОВ!
Я знаю, ТИ У МЕНЕ ---СПРАВЖНЯ МАТИ!!
Ти будеш нею ще не раз,а ….знову й знов!!!
Свою розраду не шукай сама з собою,
Зі мною, з чоловіком поділись,
Ми швидко знайдем рішення з тобою,
Не залишай чогось на потім, на колись.
Рідненька, люба донечко моя!
Так хочеться,щоб ти була щаслива!!
Щоб посміхалася до тебе долечка твоя,
Щоби сім’ю твою минали зливи!
Весняний вітер обвива моє чоло,
Проміння сонця мило заграє зі мною,
Я думаю про те, що вже було,
І у віршАх я говорю з тобою.
06.04.2013 р. 9.00 годин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577790
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 12.06.2015
Бог людині дав дуже багато –
І творить, і можливість пізнань,
Спілкуватися словом, як в Бога,
Щоб читати, набратися знань.
І раніш було Слово від всього,
Поміж люди прийшло із небес –
Бог принизив Себе Самого,
Щоб найменший із грішних воскрес.
Бог – Отець наш, надія єдина,
Слово Боже - безмежна Любов.
Життя вічне – життям Свого Сина,
Врятував людей з грішних оков.
Вже минуло дві тисячі років,
Як Господь вказав праведну путь.
І збулося вказання пророків,
І пізнав світ ту істинну суть.
Путь з Христом всіх провадить до раю,
В правді тільки ступати по ній.
Я дорогу лиш цю вибираю,
Життя вічного мрій і надій.
Слово людське теж сповнене сили,
І життя в собі й смертне несе –
Воскресити та вбити ним сміло.
Думай добре, ніж мовити все.
Думай добре, щоб в гріх не упасти
І не ввести сусіда свого.
Бо, що вилетить – назад не вкласти,
Добре слово – творитель всього.
Як захоплять підступності думи,
Ти подалі гони їх тоді.
Лиш молитва позбавить і суму,
Й слово мудре здарує тобі.
Ми подібні в усьому до Бога,
До небес – і думки і слова,
Бог життя нам дарує для того,
Щоб кріп дух і Любов в нім жива.
березень 2012
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562110
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 06.03.2015
Нещасний люд, нехай Господь простить вас,
Коли почнете ви цього просить...
Коли не зможете з підступною брехнею
І вбивством душ у мирнім світі жить.
Коли відкриються засліплені вам очі
І корки повискакують із вух,
Коли відчуєте ви знову мирний стукіт
Своїх сердець і поклик чистих душ...
Коли позбудетеся злості і вампірів,
І шовіністів, і лихих царів,
І приготуєте святу офіру -
Любов до Бога і народів всіх.
5 березня 2015
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564469
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 06.03.2015
а думки як ріка швидкоплинно пливли проз літа
не минаючи скрути часами вдарялись об скелі
а чимдалі до сонця наспівано день підростав
і крутили вітри межи хмар навісні каруселі
хтось ішов навпрошки оминаючи мислі мої
інший дивно спинявся вдивившись у тиху зажуру
на веснянім облозі розмерзлі струмки-ратаї
рясно плужили землю ще досі терпку і нечулу
розпогодилась даль білопінно замріли гаї
вже до рідних осель стокрилато верталися зграї
і не бракло снаги не ломило нескорених їх
бо думки як птахи вже щасливі отим що літають
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564241
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Ми звикли чути: "Моя хата – скраю"...
Сиділи в хатках... а між ними – зло
гадюччям розповзалося по краю.
Мовчали ми... А зло росло й повзло...
У хватці анаконди змій нас тиснув,
обплутувала армія "чинуш"...
Несмілий (зрідка) спротив – тихо виснув
у вакуумі збайдужілих душ.
А зло росло, як ракова пухлина,
масштаб якої важко вже й збагнуть...
Над пеклом балансує Україна,
а демони повзуть, щоб зіштовхнуть...
Рік боротьби... Просвіток... й чорні дати,
надій переплетіння й темних снів...
І туга обіймає так затято!.. –
боро́нимось... й оплакуєм синів:
своїх вірменів, нам по духу рідних,
чи білорусів... наших вояків,
НЕБЕСНУ СОТНЮ й тисячі загиблих,
і "кіборгів" – незламних, світлих, вірних –
ЦВІТ НАЦІЇ!!!
Болить... Немає слів...
Прийшов важкий, печальний час розплати
за те, що в краї розвели "бардак",
за те, що досі "скраю наші хати"!
... Чи горе об'єднає нас в кулак?
22.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553851
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 02.02.2015
Світ – шокований! Світ здригається
від новин, що летять з ефіру:
кров'ю вулиці вже вмиваються
від безумств кремлівського звіра
в Волновасі, Донецьку, Горлівці...
Маріуполь... а "Боїнг"?.. Боже!
Хто на черзі стоїть в години ці?
Скільки ще він життів положе?!
Скільки болю, смертей, руйнації,
скільки горя іще посіє
цей "спаситель российской нации" –
збожеволівший "цар-месія"?!!
Що з тобою, Росіє, діється?
Глянь-бо, "цар" твій – це біс, лукавий!
Чи проснешся? Чи чад розвіється?..
Схамени їх, о Боже правий!!!
25.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554593
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 02.02.2015
За склом крижин
Поховані надії
На те, що
Задушевністю війне.
Воює кожен за життя,
Як вміє,
Та убуває все піщано
День за днем.
Якщо ж маліє
Видиме фізичне,
Зростає духа
Праведна доба!
Та що до того світу,
Він - язичник,
Якому долар – бог,
А церква - банк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556149
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 02.02.2015
(від імені дітей)
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556105
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015
[i] Холодно. Перший сніг
вкрив ще не змерзлу землю,[/i]
[i][b]Патара Бачія
Перший сніг… Привітно й біло…
Робить радше своє діло:
Біло-ніжною габою
Покриває нас з тобою…
Покривало ніжне й тепле
Кличе в марева нештепні,
Піднімає дух і волю –
Так зворушно… Аж до болю!..
Приспів:
Ой, лапатий, пелехатий,
Стели стежечку до хати,
А у хаті тепла піч –
Буде жарко цілу ніч…
Ранком мусимо проснутись…
Та так любо пригорнутись
До тепленької... черені –
Нащо зайві теревені!
Говорили, жартували,
Перемети враз розтали…
І спустилися до ніг -
З’орем, мила, переліг...
Щоб родила нам пшениця…
- Піди, милий, подивиться:
Чи надвóрі випав сніг?..
Та щоб хутко в хату біг…
Приспів.
…Перший сніг… Привітно й біло…
Бо взялись вони за діло…
Білий пар стовпом з труби…
На горищі голуби…
Між собою щось воркують –
Кращу долю пророкують...
Ну, а нам своє робить –
Покуняємо ще мить!
Приспів.[/b]
22.11.2014 [/i]
[youtube]http://youtu.be/qXk0KmzO_Co[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538684
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 01.02.2015
[i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01. 2015
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 01.02.2015
За стільки днів нарешті просвітліло.
Земля вдягнула сонячний сувій.
Ще не уся туга з душі злетіла.
Та свіжий вітер закрутився в ній.
Чуття розполовинились таємні.
Мережать віру промені ясні.
І світ обійми простяга душевні.
І Бог малює щастя на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556341
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Несуться хмари, мов ординці.
Ковтають місяць і зірки.
Одна стою я на зупинці.
Лише дерева навкруги.
Шукає вітер свою жертву.
Пробравсь крізь шпарку до грудей.
Вужем вповзає тиша мертва
До вулиць і дворів людей.
Стою. Замерзли пальці мої.
Тьма чорним вороном глядить.
А десь на сході наші вої
Отак весь день і бій гримить.
Які ж гіркі солдатів ролі!
А й славні – край наш захищать.
Підступно смерть руйнує долі.
Та Україну їй не взять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556185
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015
Пташко моя, а небо так низько-низько,
Борошно трусить лютий і буде сніг...
Сльози течуть шибками, бо їм там слизько,
Вітер у спину дме і збиває з ніг.
Знай, то є щастя ─ бути крилом для когось,
Знай, що любов ─ насправді свободи вдих!
З давніх давен закладена мудрість Богом
В істинах вічних, наче вода, простих.
Кожна душа ─ то квітка, що сонця просить,
Штучним теплом даремно не приручай.
Є такі крила, що й неба для них не досить,
Розмах такий безмежний, що аж за край!..
Є такі люди, що космос несуть у грудях,
Втрапиш туди і втопишся камінцем!..
Що ж ми так мало тямимо часом в людях ─
Не роздивитись, поки лице в лице...
Не зрозуміти, поки мчимо нестримно,
Поки шалені темпи збивають з ніг!..
_________________________________
Пташко моя, закутайся, буде зимно...
Борошно обертається в білий сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
[b](з циклу "Різдвяне")[/b]
[i][b]Нова радість стала,
Яка не бувала…[/b][/i]
Та не було сьогодні ані старої втіхи, ані нової радості у господі Параски. Не мала чим тішитися цего року – ой не мала! Най би скарав Бог кожного з тих нечестивців, хто не гребує забрати у зболеної жінки найсвітлішу надію, хто тисячі таких, як вона, одиноких матерів, лишає без останньої іскри тепла, любові, сподівання, доживати віку на самотині зі своїм горем і тяжкими думками!
Забрали у Параски сина цего року. Забрали навіки і вже ніколи їй не буде ані весело, ані добре, ані святочно. Вже до останнього подиху буде носити у собі глибу чорної, холодної біди, котру неможливо вибілити, не під силу відогріти.
Спочатку спалахнув Майдан – Майдан Гідности – у Кийові. Не могла не пустити свого Павлика туди, бо гідністю не торгуються, бо гідності не стороняться, бо гідність вимагає того, аби її відстояти. А коли то ще гідність твого народу – цілої країни – навіть нема що думати-гадати!
Поїхав. Був на барикадах, був на Інститутській, цілими днями щогодини співав Славень, страшними ночами стояв лицем до лиця з беркутнею, не даючи прорватися до осердя Майдану. Був у будинку Профспілок, світив своїм ліхтариком на концерті Вакарчука, співав гімн рідного народу разом з усіма майданівцями в першу хвилину нового 2014-го. І колядував того року теж на Майдані. І вечеряв там же. Але ж ВЕЧЕРЯВ!
А цего року вже не вечеряє. І на́рік не буде. Вже ніколи не буде вечеряти, і ніде! Хіба, що на Небі за Отчим столом…
Великі солоні краплі падали у немедову Парасчину кутю – не додала меду, бо хотіла, аби гірко їй було і на смак, аби несолодко. Досипала би ще перцю до тої куті, аби в горлі пекло адським вогнем, так, як пече на серці – може би перепекло, може би тілесна мука заглушила душевну і хоч на мить стало легше. Але чи хотіла Параска полегші? Чи хоча б щось їй зараз хотілося, коли утратила єдиного сина, єдину опору, єдину надію свою на все життя?!
Не втримала Павлика і тоді, коли почалися вогні на Сході. Та й чи могла щось вдіяти? З Майдану приїхав на тиждень, потім більше не був дома, аніж був. А там поставив перед фактом, що іде у добровольці.
Господи, як Параска плакала, як просила сина не йти, ніби чуло серце материнське щось недобре! Але Павло мовчки витирав сльози матері, мовчки витирав свої, а потім безперервно повторював тільки одну фразу: "Мамо, простіть, інакше не можу...".
Таки пішов. Від ротації відмовився: казав – я вже навчений, а інший поки навчиться, час мине, а тут треба обороняти-відстоювати кожний, дорогий серцю, сантиметр Української Землі. Час від часу телефонував Парасці, заспокоював – казав, що все добре, що не мерзне (навіть коли було 20 градусів морозу, говорив, що не змерз!), що не голодний (навіть, коли був на передовій коло Дебальцево, куди волонтери заледве могли доставити хоч якісь харчі!), запевняв, що ще трохи і перемога буде за ними (а в цей час уже далеко не перша колона, так званої, російської гуманітарки висвічувала білими боками на кордоні!).
А нині його нема – нема її дорогого Павлика, і вже ніколи не буде! Три тижні тому навіки віддала свою дорогу дитину чорній землиці, холодній землиці. Були побратими, було чи не все село на похороні, були урядовці з району, навіть з області якийсь пан щось там говорив. Але Параска добре того не чула. Не чула нічого ні поза собою, ні у собі. Бо оселився тільки один великий біль у її серці, здавалось, більший за все виднокілля неба і землі, за все безмежжя відчуттів – незміряний нічим біль утрати.
Не вивели з темного заціпеніння Параску ані поштиві постріли, коли опускали домовину у яму, ані перша грудка замерзлої землі, що відухнула глухим звуком, ударившись об кришку синової труни...
Слабенький вогник свічки вже долав останні краплі воску. Вечеря схолола – Параска так і не змогла торкнутися її. Та й і яка там вечеря? Несолодка кутя і суха картопля, навіть не пообирана від лушпиння? А ще грибна юшка – юшка мусила бути, бо її так любив Павлик! Зо три рази додавала добавки, поки вечеряли…
Ще трішки і свічка догорить, ще трішки і кімнату поглине темрява – така сама чорна, як мука у Парасчиному серці. І буде чорно, чорно і тихо навіть тоді, коли під вікно прийдуть колядники (не будуть обминати хату Героя України!), аби звістити про «нову радість». Але нема вже для передчасно постарілої Параски ані радості, ані доброї новини – най Бог простить, – нема і вже не буде! Не в її господі, не в її серці, а десь інде –
[i][b]Над вертепом звізда ясна
На весь світ засіяла![/b][/i]
[i]Січень 2015 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551905
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Які ж великі зорі! Яке безмежне горе...
Півміста на колінах розпачливо стоїть!
Запались вишні гори. Зчорніло Чорне море.
Усохли буйні крони верховіть.
О, Господи, мій Боже! А, може, то ворожить
Сусідка злоязика на стоптаній межі?!
Заквітували рожі! Та вже холодне ложе.
Нема у грудях там уже душі...
А серпень ще ж далеко. Довкруг січнева спека.
І стрільбища вогненні - не зорепади, ні!
Повніє картотека... Коби нарешті й Зека
Віддати пошматованій Землі!
Аби розбити Пута - навіки розітнути
Несправжнє узобраття! І цю війну химер.
Ридають гірко Крути - бо ж як оте збагнути,
Що крутиться антипко дотепер?!
(12.01.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551162
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
(Ти приходиш у сни… (Любов Ігнатова)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
Не приходиш у сни…
Й не сказав чи у долі чекати,
В паралельних світах, залишивши оскомину днів.
А я в кожному сні намагаюсь сліди відшукати
Тих далеких зізнань, за яких ти в мені відболів.
Не приходиш…
І в снах порожнечею смикає в грудях.
Ще й сніжить-засипає забуті донині стежки.
Десь самотні гілки, зледеніло за вікнами блудять,
Не дістати гінкі тополині, в захмар'ї, вершки.
Не приходиш…
І сон… кольоровими нас не малює,
Лиш тумани густі застелили дороги сувій.
А холодна зима вже, по-своєму, все зафарбує...
Й зникне в білому сні силует запорошений твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549943
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Який ти брат, як ти вбиваєш українця?
Як на руках твоїх вкраїнська кров?
твоїм братерством наситились ми по вінця
Хіба така братерська є любов?
Який ти брат, як ніж встромляєш в спину?
Хіба такими Бог створив братів?
Тобі не бути ним ніколи, сучий сину,
Ми не з однакових походимо родів.
Який ти брат, якщо твоя ненависть,
До українця в серці аж пашить,
У тебе є лише одна цікавість –
Під себе Україну підкосить.
нагородив Господь нас, ось «братами»,
То за яку провину, за який то гріх?
Вже краще сиротами бути, ніж рабами,
Віддавши Україну під батіг.
Тому ніколи мій народ перед тобою
Не стане на коліна, не впаде,
За свою волю кожен візьме зброю,
І до останнього стояти вже буде.
* Вересень, 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547185
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Неспешно бульварное время,
И воздух морской очень жгуч,
Прощаемся снова не с теми,
Под южными сводами туч.
Брусчатку шагами измерив,
Дойдя до белёсых колонн,
К причалам, считая потери,
Не ведая быль или сон…
Слезятся глаза в перерывах,
У гордого утра свой нрав,
Как чайки сорвавшись с обрыва.
Декабрь по-прежнему прав.
Среди фонарей одиноких,
Спешили на гаснущий свет,
В пути забывая все сроки,
Рисуя зимы силуэт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546696
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 27.12.2014
Я вдам, що не вчула слова огудного за спино́ю...
Я вдам, що не взріла глуму несвітлого ув очах...
Сміятися навіть буду, балакати із тобою,
І тихо молити Бога, аби заховав меча.
Бо світ - це не тільки світло, а й тучі, і глупа темінь.
Бо люди - не вічна днина, буває, що й прикра ніч.
Та тільки була би сила у зрадженому рамені,
Трималась би щира віра на лагідному коні.
А сповідь остання прийде до сильного і слабкого,
Високого, певно, схилить, низенького вознесе...
Я вдам, що не знаю болю, благатиму лиш у Бога,
Аби допоміг не впасти і витримати усе.
(25.12.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546318
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Зимове небо сяє Оріоном,
Конячками розбіглися хмаркИ,
І сни казкові кольоровим гроном
Нанизують на ниточку зірки...
Дрімає котик місячним клубочком,
У нього поміж лапок грайлик спить...
Груднева ніч морОзяним дзвіночком
Вже відміряє опівнічну мить...
Віддам тривогу вітру у долоні -
Нехай розвіє безвісти її...
Вже, майже, у дрімОти у полоні
Слова у вірші заплету свої..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
До мене ти приходиш в сні,
Як до світанку йдуть тумани,
Як до землі зірки ясні,
Як до письменника романи.
Я пригорну тебе вві сні
Знов до грудей, до свого тіла.
Приємно буде так мені.
Невже ти цього не хотіла?
Мабуть, це вияв самоти?
Мабуть, це вигадка й омана?
Мені, кохана, снишся ти,
Як морю сняться океани.
19.12.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545946
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Без исключения всем людям на планете
Желаю мира, радости, добра!
Чтоб солнце улыбалось на рассвете,
Искрились звезды светом серебра!
Чтоб каждый-каждый в сказку вдруг поверил,
И отовсюду лился детский смех.
Пусть чудеса распахивают двери,
Во всем всегда сопутствует успех!
Пускай глаза слезятся лишь от счастья,
Пускай в сердцах горит огонь любви,
И стороной обходят все ненастья,
Чтоб всё задуманное совершить смогли!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545904
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]
Мої думки, оголені дерева,
Гілками присягають висоту
І паморозі стружка металева,
Здіймаючись, згасає на льоту.
А спогади – захекані хлопчиська ─
Вже вкотре повертають у Різдво,
Де світ дитинства, як ніколи, близько,
Де з вітром неприборканим удвох
Розхитуємо гойдалку скрипучу ─
Аж п’ятами торкаємося хмар!
На прутику різдвяну зірку кру́чу,
Усівшись на засніжений димар…
І пряники розвішую медові,
Стрічками почепивши за гілки.
Тут відлиски на шибці кольорові
Мені малює місяць від руки.
Вкладає бабця казку сизооку
В картатий вузлик: “Спи, дитино, спи…”
І серце розбігається з півкроку,
В сузір’їв позолочені снопи
Пірнає легко, тоне в мерехтінні,
Вбирає в себе зоряний пилок…
На стику часових космічних ліній
Відлунює кожнісінький мій крок…
Минуле там розсипалось, мов сонях,
Насінням перепріло в рукавах…
І тільки пам’ять гупає у скронях,
Вривається у сни мої безсонням,
Як посвіт із далекого Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 20.12.2014
Скоро ніч підійме чорні крила,
Просом зорі вимережать млу.
Знов матуся плаче посивіла,
Їй старенькій знову не до сну.
В хустку неба сльози загортає,
Очі зводить у бездонну вись.
Може там синочка упізнає?
Він між хмарок,мабуть,забаривсь...
І тамує подих безутішна,
Коли вітер хвірткою скрипить,
Чи коли гіллям похила вишня
Роздирає виболілу мить.
Він пішов усміхнений у осінь.
Двадцять п'ять. Ще майже і не жив...
Як дощила та холодна просинь!
Коли впав журавлик серед нив...
Ріже тишу серце передзвоном,
Тане свічка між старих долонь.
На столі сержантські два погони...
...й безкінечність маминих безсонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544268
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 18.12.2014
Розлінилась моя Муза:
Склала крила у комод
І, почухуючи пузо,
Все горта журнали мод...
Я ходжу довкола неї:
" Ну, давай вже, прокидайсь!
Вірші час писать про фею!... "
А вона мені: " Та зась!
Хочу я відпустку мати,
Щоб усе -як у людей!
А іще -солодку вату
(Для осмислення ідей... )
Хочу гору шоколаду,
А морозива -аж дві!
Хочу бачить водоспади,
Облетіть навкруг Землі..... "
" Ну то що ж", - кажу: "Лінуйся!
Оголошення я дам
І назавтра вже займуся
Виборами Музодам!... "
Стало у кімнаті тихо...
Тільки стрілки: "Цок " та "Цок "...
І бурмочучи: "От лихо... " -
Муза одяга вінок:
"Ну чого ти? Я ж готова!
Маю тисячу думок:
Про курорти, про обнови
І про розсипи зірок;
Про кохання і про каву,
Про людей і про котів...
А ще думка є цікава -
Написати про китів... "
.....
Вже давно завечоріло...
Хлипа дощиком зима...
Моя ж Музочка уміло
У світи яснІ зрина;
І приносить мені світло
У долонечках хутчіш,
Щоб не згасло, а розквітло
І новий з'явився вірш....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544229
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Не судилося - не збулося ...( Любов Ігнатова)
Не збулося, мабуть… судилося
Десь минути тебе на межі.
В квітах поле до ніг хилилося,
А ми все залишались чужі.
Не збулося, таки судилося
У півкварти зібрати сльозу.
А чи небом твоїм дивилася,
Тож не вчула в захмар*ї грозу.
Не збулося, затим, судилося
Засніжити назавжди сліди.
Я назовсім в тобі згубилася,
Мабуть, доля отак, в нікуди…
Не збулося, чому ж судилося
В паралелях шукати мости?
А кохання, на жаль, втомилося
Поміж часом долати версти.
Не збулося… і не судилося
Обопільно дорогу пройти.
У роках надвечір'я вмостилося,
А ми так і не стали на «ти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477819
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 14.12.2014
Побудь зі мною, просто так побудь,
Посидимо, помовчимо про наше.
У кожного окреслений свій путь,
Чи бути взагалі могло інакше?
Не треба слів. Їх вже напевне, досить.
Давно у корж змісились мед і сіль.
І душу знов янтарна гріє осінь,
А ми ще не мовчали так як слід.
Нехай печаль відійде в небуття
У неї вже й самої часу мало
Щоб ми з тобою за усе життя,
Душевно, разом, просто помовчали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541938
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Я так люблю руки твоєї дотик,
Вона тверда і ніжна водночас,
Стираю всю непевність,чую кроки,
Несеш любов, що поєднає нас!
Нарву барвінку, заплету віночок,
Для тебе і для мене, під вінець,
То ж поспішай, іще маленький крочок,
Життя цвіте, самітності кінець.
В твоїх руках і тепло, і затишно,
Тримай мене, неси у даль, неси!
Байдуже де, щоб разом і навічно,
Нехай засну. А ти лиш - колиши!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541606
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Слова - Галина Коризма
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
ДВІ ДОЛІ
За горизонтом, ген на схід, цвітуть гарячі маки,
Шумлять поля у пшеницях, духманять трави злаком.
Коли наллється в небі спів і сонце золотіє,
Радіє втомлена земля і колос ваготіє.
Пшеничний лан чекає жнив і пахне свіжим хлібом,
Не раз ввижається у снах оте, що називаю – рідним.
Летять думки, мов ластівки і сниться Україна,
Несіть мене туди вітри, де пісня солов'їна.
В ласкаву далеч, навмання, густим дощам назустріч
Радіє думка на устах в любові невмирущій.
В глибоких травах до колін скупатись в срібних росах
Торкнутись квітів пелюсток, змочити ноги босі.
Не смію рідного зронити у помислах щоденних,
Тебе оспівую в піснях - нескорену й стражденну.
За Україну - диворай у молитвах безсонних
Благаю кожен Божий день у емігрантськім лоні.
Тут люба ніч, та не зрівнять таких ночей, як вдома
Стожари золотом горять і сяють видноколом.
Скрізь так красиво, але жаль, бо часто сниться хата,
Чому ти, Боже, дав мені - дві долі, як у птаха?
Летять думки, мов ластівки і сниться Україна,
Несіть мене туди вітри, де пісня солов'їна.
Летять роки на чужині, нестримною рікою
На Україну повернусь я журавлем весною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541182
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Ненаписаний лист – одинак, що на дні душі
Звив гніздечко скупе із полинно-терпкої зажури
Осклянілий портрет у думках вже давно замшів,
Вже немає вогню, бо вітри суголосні задули.
І виліплює час аплікації з аве мрій,
Чорно-білі мости споряджає із грудня в січень.
І розгладжує вись паперовий картатий змій
Щоб одну лише мить зазирнути снігам у вічі.
Не лікують думки. Понад берегом чайки крик
І зіщулився в тьмі острівець призабутий нами.
Не напишу листа – ти без мене змирився, звик.
Межи долями – сніг. А чи осінь січе дощами?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541218
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Мені так хочеться ізнов
Пірнути у твої долоні,
І там притихнути. Сторонніх
Не чути звуків та розмов.
Тоді самотність утече
У сіре завіконня дому,
І десь на обрії блідому
Невтішним виллється плачем.
Холодним подихом зима
На склі напише криптограми,
А те, що станеться між нами,
Сховає ночі бахрома.
25.11.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539501
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Сніг лежить поміж травички.
Кіт не вийде й крапка.
- Купіть мені черевички,
Щоб не змерзли лапки.
- Де ж такі маленькі взяти? -
Запитала Злата.
- Хіба латку з шкіри брати
І самій зшивати.
Тиждень черевики шила,
Аж плило волосся.
Голку вигнула і шило.
Та взуття вдалося.
До кота:
- Ходи, мурлико,
Будем приміряти.
Взув пухнастий черевики
І бігом із хати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539654
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 28.11.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Любовь прекрасней всех цветов в саду,
Но у цветов заимствует отчасти –
У белой розы – свет и чистоту,
У красной розы – пламя жгучей страсти.
Но пышный цвет осыплется, увы,
А красота увянет неизбежно,
И лишь сонет, как памятник любви,
Навеки сохранит и страсть, и нежность.
Любовь подобна утренней заре,
Она дарит мечты и возрожденье,
Но тьма святое превратит во грех,
И ночь покроет день коварной тенью.
Любовь погибнет, но в стихах она
Рождаться будет снова, как весна.
(Лилия Николаенко)
***
Любовь черты заимствует у роз
(Хоть всех цветов в саду она прекрасней):
У белых — чистоту невинных слез,
И пылкость страсти огненной — у красных.
Но пышный цвет, как пепел, улетит,
Когда угаснет пламенное лето,
Но нежность и любовь свои пиит
Увековечит рифмами сонета.
Любовь надежду сеет и мечты,
Она сравнима с солнцем светозарным.
Но ослепит глаза от темноты
И свет накроет сумраком коварным
Любовь умрет, но в рифмах вдохновенных
Из праха возродится непременно.
(Юрий Ловкий)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537397
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Коли все поринає у сон
І над містом панує вже тиша,
Ніч бере саксафон,
Ніч бере саксафон,
Ніч
симфонію пише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452953
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 19.11.2014
Він прилітав до неї
тільки вночі,
Брав із собою
у різні світи.
Її забаганки були
як ключі,
Дозвіл, на те,
щоб йому знов прийти.
Поруч неї нікого
не підпускав,
Геть гонив, тільки-но хтось
знову був,
А коли сама -
у долоні плескав,
Бо хотів її мати,
лиш одну...
Вона знала історію
до кінця,
Не боялася впливу
його чар.
Вже й не мріяла,
що візьмуть до вінця,
Допомогу ж міг дати
лиш Мольфар.
Його праця тяжкою була
сто днів
Він на зовсім вернув
її в життя,
Дійство це викликало
із неба гнів,
Що доносилося
згу́бним виттям
Ця історія дійсно
в житті була
(Вічність містить сво́ї
вели́чини)
Як не має кінця
для добра і зла,
...Так і в буденності
є причини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536213
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 12.11.2014
У кожного своя винагорода-
Хтось п'є шампань із кубка золотого,
Хтось із копитця хлеще чорну воду
І вже ніколи не стає на ноги...
У кожного свої прерогативи:
Блакитне небо - чи в'язке болото,
Дивитись вдаль і бачить перспективи
Чи озирнутись , як дружина Лота...
У нас є вибір : чи вівця у стаді
Чи вільна птаха - сильний боривітер ,
Паяцем буть смішним на маскараді,
Чи душу свою щирістю зігріти...
Щомиті доля нас екзаменує...
І кожному своє: чи дно-чи масло:
Чи потонути ,склавши лапки, всує,
А чи горіти, щоб життя не згасло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536016
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Ніщо не втомлює пам"ять так,як брехня...
І ніщо її не освітлює так,як правда.
**********
Не обростайте мохом,як камінь,який не
рухається,будьте завжди в русі,думка теж рух.
************
Не можна бути чистішим,як вода,
але коли влитись з нею,можна досягти блаженства.
*************
Ми старіємо і не хочемо чути про смерть,вона
приходить до нас від забуття.
************
Світ від нас бажає покірності, а нескупої суєтності.
************
Навчіться слухати природу і природа почує вас,
ми піщинка її Вічності.
************
Мудрець не визнає себе мудрим,але сіє
зерно мудрішого пізнання.
************
Міра у чекання одна ...терпіння,яке нагороджене
бажанним.
***********
Не світ змінюється ,змінюємось ми,нам все
більше потрібно від нього,а він просто
самозбережується.
************
Коли Бог дав людині талант,Він дав долі вибір.
************
Зрізавши одне дерево,посади два,удвічі,
додавши чистоти повітря.
*************
Не шукайте крила своїм творчим доробкам,
(не всім це вдається) у свій час вони знайдуть
свого птаха.
*************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535540
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Добрий ранок, Україно!
Добрий ранок, Україно!
Помолюся Богу нині
За наш край, за рідні землі
Щоб були благословенні.
Щоб не знали ми більш горя,
Щоб були усі здорові.
Хай цей гарний новий день
Починається з пісень.
Добрий ранок, Україно!
Помолюся Богу щиро
За діток, що йдуть до школи,
Щоб навчались вони добре,
За батьків в селі стареньких
Хай їм не болить серденько,
Хай насушний буде хліб
В кожнім домі на столі.
Добрий ранок, Україно!
Будь навік благословенна.
Боже, дай нам процвітання,
В добрий справах дай єднання.
Боже, кращу долю нині
Дай моїй Ти Батьківщині.
Краю мій, свята земля!
Помолюсь за тебе я.
19.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532342
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Я ніжною весною своїх губ
Розт́оплю зиму у твоєму серці,
Підсніжником розквітну у саду
І стану сонце-зайчиком в люстерці.
В краплині кожній літнього дощу
Я віднайду веселки восьмий колір...
Мене своїм ти серденьком відчуй
Й побач мене, свого, на видноколі.
А зараз, поки осінь, я і ти -
Кружляємо в барвистім пасадоблі,
У вихорі зриваємо листи
Й вкладаємо їх у долоні долі.
І всі листи римовані пером
З крила любові, з краю наднебесся,
Цілунки золоті вони немов,
І наче літ минулих відголосся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531972
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Це інша осінь, мокра і понура,
Крізь сітку мряки глипає з-під брів...
Вже поріділи пишні шевелюри
У кленів молодих і яворів.
Обсипалось оздоблене убрання
І пліснява покрила теплу мідь,
Бринить в гаю мелодія прощання
Між голих неприкритих верховіть.
Це інша осінь - зраджена коханка,
Загорнута в пожухлий кашемір...
Минулася жовтнева лихоманка
І золото зотліло, мов папір.
Ах, золото!.. На вигрітій долоні
Тремтить листок - загублене крило...
Які ж оті дерева безборонні
У дні, скупі на сонячне тепло!..
У час, коли важкі кудлаті хмари
Торочаться на во́вняні нитки
І тріскають тендітні капіляри,
Знекровлюючи листя і гілки.
Це інша осінь - тріснута лампада,
Вже майже спорожніла, не жахтить
І проситься в обійми листопада,
Щоб душу відігріти хоч на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Щось налягло сумне на серце знову
І голос чийсь лунає з небуття:
Якщо народ свою вбиває мову,
Йому вже не потрібне каяття!
Болить душа у неньки України
Не за своє скалічене життя,
Перед тобою, впавши на коліна,
Знов пеленає в мову, як дитя.
І молиться за тебе, перед Богом,
І тужить, що не все у нас гаразд…
Хто забуває мову за порогом,
Тому в дорогу, мабуть, ще не час…
Облич багато у доби нової
І не розплутать павутинь доріг.
В гущавині подій, згубивши мову,
Знайди її, бо мова – оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532275
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Пече так в душі в глибині,
Що хочеться зброю узяти
Й за всіх матерів і синів –
Стріляти, стріляти … стріляти!
У поле, у небо, у яр…
Звільнити від ворога землю.
І вигнати геть яничар…
Й нарешті, уже …«відокремлю».
О, Боже мій милий, чи ж я
Зумію, так просто, стріляти?!
У кожного ж людське ім*я
Й дорога до рідної хати…
Не чують же слів і благань,
Здавалось, були ще народом…
Не буде ж вам більш виправдань,
Червивим лишилися родом.
Спиніться, бо вже й небеса
Розколюють сльози молитви!
І зорі впадуть…не роса…
І кара зійде за всі битви.
У руки беру автомат ,
Прощення Господнє благаю.
Й за всіх, за усе, супостат!
Стріляю, стріляю… стріляю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518302
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 24.10.2014
Саде мій, напоєний туманом,
Не сумуй, що лист духмяний змок.
Ще вдягнеш вишивану сутану
На промерзле плетиво гілок.
Ще зігрієш в сонячнім наливі
Свої плечі, стомлені плодом.
Вересневі хмароньки грайливі
Табунами ходять над селом,
Пишноцвіті айстри попід тином,
Наче зорі, що забули вись...
Посміхнулось небо так гостинно-
Саде мій зажурний,звеселись!
Зашуми ще вітами до сонця,
Золота у трави ще насип!
Заспівай ще пісню березОньці,
Що,мов змерзла,тулиться до лип.
Друже мій,ще веснонька розмаєм
Замережить заспане гілля.
Зараз бо зима коней сідлає -
Чутно подих вже її здаля.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526518
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 24.10.2014
Ілюзія намовлених огнів,
Коли горить минуле й невідоме,
Коли надія гіркне до оскоми
І день, що подарований мені —
Це всього-на-всього лиш звуки павутини.
І шал рутини...
Ілюзія несказаних думок,
Де всі слова загублені в «сьогодні»,
Від горя слизько — далі йти не годні.
З пісочника розсипався пісок,
Що рахував: «А скільки ще до літа?»
Лишився вітер…
Ілюзія невистиглих бажань
Між «не моли!» і вічністю, що в небі.
Оте столике, стоязике «треба»,
Де кожен крок — на вічних терезах.
І дощ не дощ, а марево зелене,
Що йде крізь мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519519
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 24.10.2014
Плаче красуня осінь , падають сльози, розбиваються на друзки об асфальт ,
Вітер тріпоче золоте її волосся, розійшовся вурдалака не на жарт,
Крутить листя в небеснім обійсті, кидає під ноги, тільки й чується шарп, шарп...
Погадай мені сивий дідуган, розкинь колоду віялом із єгипетських карт...
Не нагонь, не нагонь вітру хмар, я хочу відчути в душі жар від осінніх чар,
Намилуватися, мов в останній раз ,розкішшю мальовничих і неповторних фарб,
Доторкнутись вустами до калинових кетягів- ватр, випити гіркий нектар,
Вдихнути феміам полів, гаїв...Зцілитися від зневіри...То наймудріший скарб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531900
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Цей дощ - для двох , а я у нім сама...
В душі капіжить -нащо парасоля?..
Під ноги пада осінь, і зима
Давно вже майорить на видноколі...
Хмаріє небо -і йому болить
Безликий сум, що завиває вітром...
І осідає білосніжна мить
На вигорілу вщент життя палітру...
Цей дощ -для двох...тоді злочинці ми,
Бо порізну збираємо краплини...
Вже відлунали пристрасні громи....
Вже відлетіли в літо павутини...
Сивіє іній у моїй душі...
ТумАниться давно забута рима...
Ведмедиця в захмарному ковші
Ніяк, напевно, сліз моїх не втрима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 24.10.2014
За вікном сіра осінь.
В"ялий лист почорнів.
Як живеш? - гладить коси,
Бо нема більше слів.
Небо брови все хмурить.
Цілий день іде дощ.
І природа в покорі.
Вся промокла, як хлющ.
От би тільки промінчик,
Знову сили придасть.
Але дощ - це романтик,
А не просто напасть.
Чашка чаю гарячого...
Мрії десь понесуть.
Як втікти від болючого...
Та не в тім тепер суть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531862
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Від ранку задощило, закапіжило.
Укрилось небо сірим кожухом.
Ще вчора сонце тіло щедро ніжило –
Прикрило нині щоки рукавом.
Ключ журавлів відбув із краю рідного,
Щоб відімекнути небо чужини.
Хапа за чуба вітер дуба мідного.
Обшарпує сорочку і штани.
Птахи сховались в туєвому гіллячку.
Відклали виступ, дощик підсобив,
Калюжами розлився по подвір’ячку,
Немов у бубон у шибки забив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531979
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Ультрамарин передноворічного міста...Серпантини напівпорожніх алей...Срібні пелюсти зірок на твоєму волоссі...І берег найглибшого неба,мазка Піросмані...Нарешті ми маємо те,про що довго мріяли,що шукали в метафорах снів,наче формулу істини,а тому сьогоднішня ніч знову народиться,в теплій темряві,наших з тобою рук.Ти щаслива?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312212
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 19.10.2014
А я люблю отак в часи негоди
Із лоджії з відчиненим вікном
Послухати симфонію природи,
Що ллється з двору дзвоном- ручайком.
В обід сьогодні вийшла, подивилась,
Завмерла з дива – красень-кінь забрів
У дворик наш. Земля дощем умилась.
І він від крапель геть увесь змокрів.
Звідкіль прийшов? Господаря не бачу.
Тихенько в грядці зеленець пасе.
То йде неспіхом, то легенько скаче
І сірий простір вухами стриже.
Дзвінок з кімнати. Йду до телефону.
Розказую, хто взяв мене в полон.
Опісля знову – риссю до балкона.
Коня нема…, розтанув, наче сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530775
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014
Ця осінь не народжує поетів,
Ця осінь виколихує печаль...
Хоча й цвіте безмежжями букетів,
Та тільки над могилами, на жаль.
Ця осінь не римує, а ридає
На аркушах нерадісних митців,
Бо матері лишаються без раю
І зостаються без надій вітці.
Ця осінь не співає серенади,
А дико завиває по ночах!
Не золоті, іржаві листопади
У неї цього року на плечах.
Ця осінь не натхненниця, а мука!
Не фея добра - чарівниця зла!
Чаклує неустанно лиш розлуки
І переводить на журу усі слова!
Ця осінь не забудеться ніколи...
О, Боже, більш ТАКЕ не повтори!
Засіяне хрестами, плаче поле,
Летять невинні душі догори...
(17.10.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530887
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014
Я знов закохалась у вітер. Бо він – невловимий.
Палкий Казанова, володар любовних штормів.
Розбились на вірші мої кораблі-пілігрими.
До грішного раю прокладено зоряний міст.
Ефіром сочаться у кров аромати троянди,
Червоні пелюстки, як шкіри його оксамит.
Той погляд – вогонь, а уста – мармеладні принади,
І голос у серці отруєним жалом щемить.
І кришиться небо дощем діамантових літер,
І падає місяць у келих рубінових зваб.
На карті фантазій нектаром сузір’я розлиті,
Цунамі кохання розбурхує пристрасті шквал.
Йому – всі бажання. Бо він – неповторно-шалений.
Йому – всі омани, що гріх перемножив на біль.
Спокуснику-вітре, мій сон заколишуть сирени.
Якщо я прокинусь, дозволь закохатись «на біс»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530836
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014
Блукає сум і плаче жовтим листям,
То тут, то там, присяде відпочить,
Новим поривом по деревах трісне,
Мов біль свою тут хоче причeпить.
І там де сяде, зливою листочки
Посипляться і пелена лежить,
Ані зібрати їх, ані згребти в куточки,
Це сум так хоче зиму пережить.
Ну що, ж поспи ! I біль, як сон, минеться,
В пуховій ковдрі згубиться печаль,
Прийде весна , знов щастя обізветься
Полине пісня в піднебесну даль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529162
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 11.10.2014
О, Мудросте, скажи: Куди іду?...
Нестор Чир
***
Мудросте, скажи: куди іду,
Чи, бува, не збилася з дороги?
Блідне в небі (певно на біду)
Скалка сонця й падає під ноги,
Затуливши вітру тихий стогін.
Я волію йти крізь біль і страх,
Бо назад путі уже немає.
Зірка, розіп’ята на вітрах,
Та, що гріла вись за небокраєм,
З вірою у серці не згасає.
Я не знаю, що чекає нас
В час журби – чи зігнуться коліна.
По стежках, що викарбував час,
Крізь безчестя, морок і руїни
Йде до волі Мати Україна.
Мудросте, додай думкам снаги,
Хай на душу не лягає іній,
Хай Дніпра пречисті береги,
Наче крила, здійме Україна.
Ми живі – хай знають вороги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483109
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 11.10.2014
Злотокоса моя, надпечальна осіння снаго,
Скажи бо мені, моя панно п’янка, ти щаслива?
Обціловує дощ твоє тіло. Ти любиш його?
Чи може немило, нірвано, купатися в зливах?
Забіліли сади – перший іній закравсь у твій світ
І торкає лиця з-поза хмари надломлений промінь.
Затуманюйся, млій, моя ладо в пурпурній листві
Зупинися в росі, що лежить на траві невагомо.
Віддавайся вітрам, окаянні кохають тебе,
Листопадом укрий, як фатою, оголені плечі.
Видно мрійну таку нашептали невинні з небес,
Або висікли з хмар зачаровані зорі-предтечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529122
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 11.10.2014
Світлій пам"яті мами,
Катерини Семенівни, присвячую.
1
Сльотавою видалась осінь,
Полощуть холодні дощі.
Побачити б неба просинь -
Обридли благенькі плащі.
І гичок холодні долоні
Дражливо торкаються ніг;
Волосся прилипло до скроні,
Ще й вітер гуде, як на гріх!
За обрій свинцево-сивий
Він хмари важкі жене.
В холодному герці злостиво
Зійшлося небесне й земне.
А в полі й зігрітися ніде -
Стоїть лише лан буряків
І конче потрібно з обіду
Упорати дев"ять рядків.
Упорати... Легко сказати!
Вручну вже несила копать.
Тверді мозолі від лопати
І годі від подруг відстать.
А спину натруджену ломить
І липне багно до чобіт.
І руки, і ноги судомить
Від цих бурякових робіт.
Тягар непосильної праці
На плечах жіночих повис.
Навряд чи в столичнім палаці
Її пошанують колись.
Бо хто співчуватиме жінці,
Що в полі копа буряки
І в долею міченій гінці
Втрачає найкращі роки?
А вдома ж ще діти чекають -
За мамою скучили всі.
Турботи і ласки шукають,
Та клопіт і тут напосів:
Худобу попорати треба,
Вечерю сім"ї зготувать,
Хоч дві лишень рученьки в тебе
І вдосвіта треба вставать.
Ще небо й на світ не зоріло,
Блукають окрайці пітьми,
Та вгору злітають несміло
Із коминів білі дими.
Нема від роботи спочинку,
Який це здола богатир?
Он знову в причілкову шибку
Б"є пужалном злий бригадир.
І знову робота в полі,
Без продиху, день при дні.
І думка зрина мимоволі:
Чи ж вироблю я трудодні?
2
"Неждано" зима завітала
З морозом і снігом до нас.
Колгоспниць у полі застала,
Що клали кагати якраз.
А ще ж кукурудзу збирати
Жіночим рукам, як завжди.
За що їх, о, Боже, карати,
Прокляття своє відведи!
Нехай хоч узимку спочинуть,
Відчують, що й празники є.
Різдво і Маланку зустрінуть,
Згадають дівоцтво своє.
Обскубаний день зимовий,
Вже й сутінки стали в куток.
Розважлива, тиха розмова
Снується, мов пряжі моток.
А віхола, знай, шаленіє,
У щілину хижо свистить,
Та в грубці вогонь паленіє -
Від холоду він захистить.
А вранці, дивися, знову,
До вікон замети лежать
І треба доїти корову
До школи дітей споряджать.
3
Відлига... Вже ка́піж надворі,
Охота тепла скуштувать.
Гукають жінок до комори -
Насіння в посів готувать.
Весна, розгортаючи крила,
Геть залишки снігу змела,
Живому дорогу відкрила
І знову земля розцвіла.
Робота і в полі, і вдома,
І день пролітає, як мить.
І перша весняна утома,
І грім молоденький гримить.
У мареві дня проглядають
Зелені врунисті рядки.
Це знову політниць чекають -
Цукрові ростуть буряки.
Їх спершу сполоти треба,
І вдруге сапою пройти.
До обрію чисте небо
І сонце взялося пекти.
А спрагу відчуєш швидко,
Як піт на пошерхлих губах.
Ніде водовоза не видко,
Лиш жайвір співає в степах.
До вечора ще так далеко...
Спочити б, та ні́коли все.
Біліють, неначе лелеки,
Що в полі їх вітер пасе.
Додому надвечір вертають,
Ще й пісню затягне котрась!
І втома, і спрага минають,
Луна по ярах розтеклась.
Похвалять чиюсь обнову -
Усмішка лице заснує,
А потім замовкнуть і знову
Обдумують кожна своє.
4
А літо вже майже в зеніті,
Жита половіють... Жнива!
Відомо у всьому світі,
Що хліб - усьому голова.
А жати серпом і в"язати
І в копи складати снопи,
Робота тяжка, що й казати,
Тут серп, ніби родич сапи.
І крутять жінки перевесла,
І в"яжуть, що сніп аж гуде.
До вечора трудяться чесно,
Допоки й роса не впаде.
А потім гуде молотарка,
Пилюка від збіжжя стовпом,
І дружня розмова, і сварка,
І... місяць на небі серпом.
Тим часом пройшли обжинки
Під гомін підпилих дядьків,
І знову над долею жінки,
Громадився лан буряків...
Отут би й поставити крапку,
Та якось не сміє рука,
А хочеться, скинувши шапку,
Доземно вклонитись жінкам.
За їхню жертовну долю,
За вірність своєму селу,
За молодість, віддану полю,
За тиху терплячість незлу.
І все ж, без лукавинки в слові,
Як предківський звичай велів,
Подякую мамі і долі,
Що виріс я в тому селі...
1992 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450209
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 11.10.2014
Ты хотела меня
и я хотел тебя.
Но мы говорили о погоде,
о ценах и об агрессии,
о Пастернаке и о Тарковском,
ты - о твоем коте, я - о моей собаке,
ты - о муже, я - о жене,
ты - о верности, я - о духовности...
Так мы стали заложниками
порядочности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516503
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 11.10.2014
Осінь -в дозрілості весна і літо,
Чудес утворення пора,
Коли Земля листочками прикрита,
Холодними є вечора...
Осінь - твої обійми й теплі пледи,
Коли ще за вікном туман...
Це найсолодший час, як літні ме́ди,
Із почуттями, мов вулкан!
Це пора стиглості в меті, й дозріння.
Вито́к новий у часі днів,
Коли спадає літнє метушіння,
...І дзвін вже проситься - бубні́в!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528410
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
(написано подільською говіркою)
Діло було перед Різдвом.
Я, каже Маня, в область поїду. На базар. Візьму сушені, горіхів, фасолі – продам. На Різдво буде за шо стіл накрити. Думаю, за два дні справлюсь. Візьму з собов Ольку, кума жінку. А як же? Чи місце посторожувати, чи до туалету збігати… А товар на чужі люди не кинеш. То Олька за моїм товаром подивиця, то я за Ольчиним. Так і буде!
А заночуєм у нашої однокласниці Вірки. О, Вірка така гороцька стала, така гороцька! Але казала, як будемо в городі, то шоб звонили. То вона нас, як рідніх, прийме.
А ви удвох тут з кумом, тим часом, кабанчика заколите. Приїдемо ми з Олькою, то й свіжиною почастуємося.
Стало буть, премо ми з кумом в суботу вдосвіта по дві клєчаті сумки до автобуса.
Як двері зачинилися і нас з кумом обдало сизуватою хмарою двигунового вихлопу, кум прояснів на лиці. Всьо, каже! Освобождєніє!
Яке, питаю, освобождєніє?
А тра сказати, шо кум у мене вчоний. Він тоті мильні серіали, шо Маня з Олькою дивляться, не уважає. А шо вони дивляться? Роксолану! Та так, аж позашльохуються обидві, над нещасною Роксоланою, шо ходить в золоті і їсть на золоті.
Я якось се сказав, то мало в чоло не получив. Та шо ти понімаєш, - кричала Олька. А в Мані аж нижня губа засіпалася. Ох, каже, які мужчини були! Їсти на цілий гарем готували! Дівчата з роботи прийдуть, а їм вже обід зготовлено…
Тю, кажу. То ви шо, в гарем обидві захтіли? Маня на мене обидвома очима – луп!
Та я шо? Я ж нічого! Я ж тільки спитав! А сам так боком, боком і в двері, від гріха подальше.
А кум – нє! Кум каже, шо ті всі серіали – бєлєтрістіка. О! Я ж кажу – вчоний! Він передачі по діскавері дивиця. Я тоже пробував був раз подивитися, та Маня до хати зайшла. Та яке вже там діскавері?!
Так ото, яке освобождєніє, питаю в кума.
А таке, каже кум. Не буде наших бабів два дні.
То й шо, не поняв я.
Як то шо? Як то шо, - кип’ятиться кум! Отмєтіть надо. Празнік!
І так мені ті слова до душі припали, так припали… Але ж де ти вдосвіта найдеш, чим отмєчать?
Не тушуйся, каже кум. Всьо пад кантролєм!
Коло дому десь тільки – пурх, і зник. Я й не зоглянувся. Стою, чухаю потилицю. Шо робити? Чи то додому йти, чи кума чекати? А кум тут, як тут!
Пішли, каже, до тебе.
То пішли!
Освобождєніє заключалося в літрі білуватого самогону та літровому слоїку квашених вогирків. А я шо, не хазяїн? Шестеро яєць на пательню – бух, хліба накраїв…
Празнуєм!
Через трохи чую, кабанчик в хліві верещить, їсти просить. Я було вскочив, шоб йому барака втерти.
Сідєть! - скомандував кум. Я й закляк. Йому, каже кум, все йдно, поскольку послєдній день жізні…
І скупа чоловіча сльоза потекла по неголеній кумовій щоці.
Ех! Так стало мені жаль кабанчика, так жаль…. Та вспомнив Маню, і жаль, як рукою зняло.
Пішли, кажу до кума, кабанчика заколимо.
Пішли, каже кум. За кінчик стола вхопився, а встати не може. Я поміг! А як?!
Чи то кабанчик поняв, чого ми до хліва прийшли, чи то йому пороблено було шо, але коли я загорожу відхилив, він мені поміж ноги проскочив.
Тримай! - кричу до кума.
А кум на дверях хліва стояв. Руки розчепірив, ноги розставив. Кабан з розгону кумові межи ноги! Кум падає на кабана зверху. Кабан, разом з кумом на спині, у двері. Кум гримнув з кабана на поріг.
Кабан кувікає, кум верещить!
А я думаю, як же ми того кабана тепер зловимо?
Рішили засаду організувати. Я в загон іду, а кум в засаді з мішком. План такий: я кабанчика в хлів заганяю, а кум із-за угла йому на голову мішок!
Довго я за кабанчиком по подвіру ганявся. От вража скотина! Я зліва захожу, він вправо тікає. Я справа – він уліво. Впрів! Нє, не кабанчик! Я!
Кличу кума на помощь. Від кума ні гу-гу… Захожу в хлів, кум сидить на мішку, голову до стіни прихилив – спить.
Куме!- гукаю. Ви шо се тут робите?
Га? Шо? – крутиться кум, очі не може розтулити. Силується встати.
Куме, кажу, ми ж кабанчика збиралися колоти!
А, да! А, да – каже кум. Пішли!
…Потім сусіди казали моїй Мані, шо порося півдня кувікало і по дворі ганяло.
І ніякі не півдня!
Ми з кумом чин-чинарьом усе швиденько зробили. Кабана впіймали, шпицю під ліву лопатку встромили, кров зцідили в слоїк. Соломою обклали, обсмажили. Сало повідрізали, тушу на кавалки порубали.
Побєда! - каже кум. За побєду тра обязатєльно!
Я до сусідки мотнувся, півлітру на стіл. Отмєчаєм.
Кажу кумові, мо` шось з тим мнясом зробим? Да, - каже кум. Тра шось зробити. А шо?
Та, може, знадвору до хати поносити, аби вночі пси і коти зо всього села баль не справляли?
А давай, - каже кум. Тільки ж куди носити? В тебе в хаті палицця, тепло. Мнясо спортицця. Його в холодильник тра.
Та куме, як ми кабана в холодильник всунемо? Там каструля борщу, Маня наварила, компот з сушені у слоїку, сметана, шкварки. Там і місця немає…
А се шо таке? – показує кум на морозильну камеру.
Тю, я ж забув! Нам теща з місяць тому морозильну камеру подарувала. Акурат на моє дєнь рождєніє. Ше нова, казала. На секонхенді брала, то там казали, шо німецька. А німці як зроблять – на віки.
А позаяк в ту камеру нам нічого було класти, то Маня приспособила її під шкафчик. Наклала всіляких круп, але в розєтку не включала.
Морозильна камера – кажу!
О! Дєло, - каже кум. Витягай торби з крупами, мнясо будемо ховати.
Кум у мене вчоний. Він командує, я – ісполняю. Кум мнясо у воді полокає, аби гразне не було, мені подає, я в морозильну камеру складаю.
Може б то, кажу, куме, по отдєльності? Кожен кусок в целофан покласти?
Ти шо, - хмуриться кум. Целофан – то хімія. А у нас тут натурпродукт! Нікакого целофану!
Я слухаюся. Складаю. Ще й зверху пристукую, аби рівніше лежало.
Далі кум морозіловку в розєтку включив. Всьо, каже, готово!
…Попрощалися ми з кумом пізно. Одразу спати завалився.
Коли це чую – кум! Глянув на часи – по дванадцятій! Дня!
Кум в двері грюкає, кричить. Куме, де ваш тіліфон?! Маня звонила! Казала, шо з Ольгою додому їдуть, абись ми свіжину готовили.
Я очі продер, двері відімкнув. Кум у хату вскочив і до морозіловки. Хапнув кусок мняса, шо зверху лежав і тягне. Не получаєцця! Я на поміч! А мнясо до купи змерзлося. Ми і так, і сяк. Аж морозіловку на п’ядь від землі підняли. Не відривається…
… Коли Маня прийшла до хати, кума вже не було. Під відключеною від розєтки морозіловкою червоніла калабаня, а мнясо ше трималося купи, хоч ти плач.
Казав потім кум, шо в жаднім разі німецької морозіловки купляти не буде. Дуже вже добре морозить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528308
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Десь стукне вітер за дверима,
А я все думаю: це - ти.
І все вдивлятимусь очима.
Ніяк не вірю темноті.
Зашарудить у листі тихо,
То кине жмуток у вікно,
А то здійметься, наче вихор.
Надіюсь - ти, я всеодно.
Коли осіння дрібна мряка
По склу цівками потече,
Ти заспокоїшся, вітряка,
І не обдуриш вже мене.
Нащо тобі зі мною ігри?
Чи, може, жаль тобі мене?
Давно вже дні щасливі збігли...
І що було, вже не торкне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528423
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
У природі зміни помічаю.
Тиша насторожує мене.
Літо, але лист уже злітає.
Значить, осінь все ж не промине.
У любові теж буває осінь,
Коли поцілунків смак забув.
А душа не знає уже млості.
І в собі ти осінь теж відчув.
Притаїлась осінь за віконцем.
Ти сумуєш за вчорашнім днем.
Лиш надія теплиться на донці:
Може, тимчасово й все пройде?
Тільки у природі все по колу:
Літо, осінь, потім йде зима.
Тільки у людини вже ніколи
Повороту з осені нема.
Старість не повернеться в дитинство.
В мами на руках не будеш спать.
Роки позбирай по намистинці.
І зумій до всього вже звикать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516281
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Спекотно було цілий день,
Немов оса пускала жало.
Це сонце пару випускало,
Вдягнувши хмарку набекрень.
Але ніхто не нарікав.
Бабусі йшли до внуків в гості,
Стирали піт і гріли кості,
Раділи – Бог тепло послав.
Годило літо нам усім.
На нього жалітись всує.
Його за щедрість похвалім.
Хто зна, що там зима готує?
14.08.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517406
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=yty0ev3dlRs[/youtube]
На вершинах на карпатських
Бог відпочиває.
І мольфар на дримбі хвацько
коломийки грає.
А в ущелинах глибоких
демони і духи.
В букових лісах високих
ходять відчайдухи.
В кожного свої Карпати
в голові і серці.
Кожен має розшукати
до вершин тих дверці.
Хто шукає у Карпатах
щастя, хто – надію,
кадр для фотоапарата
або амнезію*.
--------------
Написано до кліпа «Карпати» Олексія Тичка
12.08.14
----------------
Амнезія* - нездатність згадувати, або здатність не згадувати минуле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517346
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]
Занурена у музику дощів,
У сиву органзу краплин прозорих,
Бреду босоніж в мокрому плащі
Повз ліхтарів яскраві метеори.
І, плавно розсікаючи озон,
Мов плазму океану каравелла,
Вслухаюся в небесний баритон -
Розспівується грозова капела.
Б'ють на ударних блискавки прудкі
І спалах розсікає темні хмари!
Свої перуки, змоклі і важкі,
Обтрушують на во́гкі тротуари
Акації у гранулах краплин,
Мов парижанки, горді і високі!
Закутана у зливовий сатин,
Вдихаю шепіт вулиці крізь кроки.
І так мені спокійно на душі,
Пряде вечірнє небо сивий ку́жіль...
Пунктиром обриваються вірші
І... плюскаються у дзвінкі калюжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2014
В'ялить сонце скошені отави,
Яблучно-медово пахне Спас.
День такий криштально-золотавий —
Мерехтить, немов іконостас!
Ще тривожить плюскотом грайливим
Плесо невгамовна дітвора.
Достигають синьоокі сливи
В чепурних садочках і дворах.
Гусне медом полудень спекотний,
Шурхотять позліткою снопи,
Вже позаду липень безтурботний,
У полях виблискують серпи.
І кипить до вечора робота,
Виростають скирти у рулон.
Де-не-де торкнулась позолота
Кущиків смарагдових і крон.
Ще так ясно, тихо і прозоро,
Хоч і чутно осені ходу,
І пастельним лагідним декором
Узялися яблука в саду.
Ще душа в легкому мерехтінні
Гладить сонце кінчиками вій!..
Хоч і курить пахощі осінні
У садах медовий Маковій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517224
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Смерті жнива знов збирають на Сході данину,
Знову везуть - а чи сина чи брата з АТО.
Кращі за нас вже давно прилягли... в домовину,
Сонце уранці щоби в Україні зійшло!
Путін ху.ло - дремене, як колись Янукович,
Довго шукатимуть в матриці їхні сліди.
П"яна Рассєя ще довго тягтиме окови,
Доки дійде до очищення і боротьби!
З часом уляжеться, в пам"яті щось розітреться,
Та не забудуться війни і втрати, й Майдан!
Ниточка пам"яті в душах-серцях не порветься,
Та сатана знов малює майбутнього план.
Хто то сценарії кров"ю кривавою пише?
Хто заробляє на горі народів бабло?
Десь опівночі підкрався б до нього...Чи дише?
І придушив би у зародку лютеє зло!
Смерті жнива знов збирають на Сході данину,
Знову везуть - ́а чи сина чи брата з АТО.
Кращі за нас вже давно прилягли... в домовину.
Сонце уранці щоби в Україну прийшло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516375
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Пере мама хмари чорні,
Що над сином висять,
Що важкі, неначе жорна,
І страшні, мов біси.
Руки вкрились мозолями,
Піт збігає градом.
Нема остраху у мами,
Лиш би син жив радо…
Хмари випрані, біленькі
В небо знов полинуть,
Приховавши втому ненька
Усміхнеться сину.
[b]
Володимир Потебня[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516895
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014
Літувало літо… літо літувало…
Розгортало гілля, смикало ростки,
Дарувало вишні, в квіти зазирало,
Плело огудинням на плотах містки.
Бавилося сонцем, пломінь розсипало,
Зеленіло в травах, вмивалось дощем,
Духмяніло садом, зорями шептало,
Височіло небом…а душею щем…
Хіба ж знає літо, що печаль на часі
Яструбом ворожим б'ється звідусіль…
Життя зупиняють кулі на Донбасі
Й невпинно чорніє туманами біль.
І таким пекучим, невимовним жалем
Лягає на плечі щоденна журба!
І гірчить у літі зотлілим мигдалем,
І стискає душу смуток і ганьба.
Літо пестить луки, згорнуті в покоси,
Перешепотіли у вітрах поля.
Літо літувало…висихали роси…
А від сліз тяжіла вкраїнська земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511750
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 13.08.2014
Ой, як то в нас сади цвіли весною,
Як соловей співав ночами у гаю...
Але війна лишила всіх покОю,
Не жити більше людям у раю.
И что же я сказал не так, как надо?
Быть может правду утаил случайно?
Не уж то честь теперь зовется \"Зрада\"
И русский, понимается буквально?
Я вырос здесь и тем всегда гордился.
Мне Украина - добрый отчий дом
И я б хотел, чтоб край мой возродился,
И правнуки чтоб славно жили в нем.
Но... сказка воплощается в реальность:
Чем дальше, тем становится страшней...
И не изменит нашу, Бог, ментальность,
Да и не сделать из собак людей.
И в чем же я не прав, теперь, скажите?
Меня пронзает за Державу стыд.
Вы, очень вас прошу, себе не лгите,
Невже насправді стан Країни не набрид?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508829
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 13.08.2014
Забрали тата в армію давно -
На полігон, а потім на АТО.
З тих пір світлину рідного отця
Дитина притискає до лиця.
Згубили сміх малі її вуста.
Серйозність увірвалася в літа.
Не хоче спілкуватися ні з ким.
Лиш молиться, щоби прийшов живим.
Дзвінок від тата (слава небесам!)
Дарує віру, блиск її очам.
Та смуток не вивітрює чомусь.
І ось з АТО вертається татусь.
Та не додому, в госпіталь іде.
Бо ранений, осколки в тілі є.
Та дух в дитини й татка бойовий.
Спасибі Богу, що лишивсь живий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516926
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014
Ллється життя капілярами світу.
Дихає день голубими легенями.
Літо складає узори із цвіту.
Миті швидкими втікають оленями.
Сонце промінням вирізьблює спеку,
Злоба горить на застояних звалищах.
Бог із гнізда випускає лелеку.
Родиться мир на руїнах і згарищах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515151
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 04.08.2014
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 02.08.2014
Я просто жінка грішна і земна
Я не богиня і не королева
Не схожа я на Марилен
Не тінь я навіть статуї Венери.
Я просто жінка, грішна і земна
Бува безаборонно вільна,
Бува суєтна,як бджола,
Бува до незабутності чарівна.
Я просто жінка грішна і земна
Повторюю гріхи від Єви...
Не знаю,чи я хочу бути,як Свята
Люблю і весь секрет у тому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434538
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 02.08.2014
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/8/101/640/101640858_Stanislav_Sidorov__TuttArt___9_.jpg[/img]
[i]Дожди, как жизнь, всегда разнообразные...
Нет в жизни одинаковых путей...
Как судьбы у людей, бывают разные...
Так и характер разный... у дождей... [/i]
[i]автор: невідомий, на вірш натрапила в інтернеті[/i]
Буває дощ тонкий, мов павутинка,
Ковзне по шкірі лоскотом легким ─
І невагома вовняна хмаринка
По небу розтечеться, як вершки.
Буває дощ насуплений, понурий,
Заторохтить по плитах черепиць,
Деревам розкуйовдить шевелюри,
Неоном навіжених блискавиць
Розріже небо, кашляне громами
І в сиві пасма щільно заплете
Веселку кольоровими стрічками,
Розсіє в полі мрево золоте.
Буває дощ веселий і грайливий,
Або ж мінорний, тихий і сумний:
То награє піднесені мотиви,
То ностальгує в дотику струни.
А ще буває ніжний, мов романтик,
Вінки сонетів пише на шибках!..
Тополям розплете шовкові банти,
Сховається хлопчиськом у кущах
І радісно хіхікає, бешкетник,
Крізь зуби цідить іскорками сміх!
То розсипає жменями монети,
То затрубить у кришталевий ріг.
Дощі бувають різними, як люди:
У кожного свій норов і струна,
Свої ескізи, нариси, етюди,
Свій почерк і космічна глибина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506834
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 01.08.2014
Не дай моїй мушлі закритися знову,
Не дай потонути у світі ілюзій -
Почни щиросердну і дружню розмову
Про пташку, про квітку, калину у лузі .
Давай ми з тобою про все поговорим:
Про місяць і зорі, метелика крила,
Про тепле і лагідно -сонячне море,
Про Грея, Ассоль і червоні вітрила...
Давай вип'єм кави під музику слова,
А, хочеш,- скуштуєм солодкої вати?
Я, навіть, про біль говорити готова...
Ти тільки не дай мені знов замовчати...
Не дай мені в себе сховатися знову....
Не дай відректися надовго від віршів...
Ти ж знаєш: страшним є несказане слово,
Та Муза, розп'ята мовчанням, - ще гірше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 28.07.2014
О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...
Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..
А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...
І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...
...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 28.07.2014
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
На цім світі не знайти куточка,
Прекраснішого рідної землі,
Де гріє душу вишита сорочка,
Вертаються додому журавлі…
Приспів:
Вирій дитинства мого,
Мрій веселкових розмай,
Серця й душі джерело –
Рідний мій бойківський край.
ІІ.
Нема мені милішої країни,
Де люба серцю бойківська земля.
Коріння тут і крона України,
Долини, гори, ріки і поля…
Приспів:
Вирій дитинства мого,
Мрій веселкових розмай,
Серця й душі джерело –
Рідний мій бойківський край.
ІІІ.
Куди б не завела мене дорога,
Яка б не стала домом сторона,
Вертатимусь до рідного порога,
Туди, де вічна юності весна…
Приспів:
Вирій дитинства мого,
Мрій веселкових розмай,
Серця й душі джерело –
Рідний мій бойківський край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513895
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 28.07.2014
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]
Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Іду по землі босоніж,
Торкаюся ніжно трави,
А серце у грудях шепоче:
“Живи… живи… живи…”
Думками світ обіймаю:
Гори, ліси, луги,
А серце у грудях шепоче:
“Люби… люби… люби…”
Я знову весну зустріла,
Надію приніс розмай,
А серце у грудях шепоче:
“Співай… співай… співай…”
Отож я живу і співаю,
І мить, як повітря ловлю,
І серцю відповідаю:
“Люблю…люблю…люблю…”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494456
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 15.07.2014
Замість тисячі слів- кілька серцю важливих зупинок,
неминучість яких відправляє всі відстані вдаль.
Так важливо знайти надорожчу у світі людину,
щоб на двох поділити всі злети і мрії, й печаль...
Як важливо відчути, що життя усміхнулось на мить,
навіть небо нестримно-осіннє чомусь не таке.
Просто впертий наш світ зрозумів, що потрібно любити,
все безмежне в любові: у ній є найкраще людське.
І чи значить щось більше? Чи "більше" насправді існує?
Чи можливо створити із мрій щось далеке й не те?
Не народжуйте гордість, бо гордість все нищить й руйнує,
А любов- це безмежність, це вічне, нестримне, святе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449966
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 15.07.2014
Припорошене сріблом волосся,
Мелодійність блакитних очей...
Вам мене зацікавить вдалося
Колоритом барвистих речей.
Незнайомцю, Ви диво-людина,
Чарівний співрозмовник і друг.
Ваші фото - шедеври-картини!
Зміст життя - небайдужість і рух.
Вам живеться цікаво і гарно.
Ви улюбленець долі й Творця.
Від Вас віє насиченим шармом,
До Вас тягне магнітом серця.
Ви душевні тамуєте болі, -
З слів іскриться дивний позитив.
Тож, завдячую випадку й долі,
Що потрапила в Ваш "об'єктив"!
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114070800215
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509953
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 15.07.2014
[color="#170d00"]Не лишай мене ,коханий, наодинці,
Суне ніч холодна, дощова,
Сум дощу передається жінці,
І вона слізьми його змива.
І ніщо її уже не тішить,
Ані книги, ані сірий кіт,
Сумніви скребуться, як ті миші
У душі й на ранок, й по обід.
Не лишай мене саму коханий,
Відклади усі свої діла,
Залікуй найбільші серця рани,
Віднайди для ніжності слова.
І тоді, ні темряви безодня,
Ні дерев скелети за вікном
Не порушать спокій мій природній,
Створений коханого теплом.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469746
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 11.07.2014
Вітер дихає косовицею -
Чебрецем;
Небо свариться грозовицею,
Б'є дощем...
Десь між хмарами -місяць човником
Без весла;
Стане дуб моїм тихим змовником
Край села...
Втаємничу його про райдужне
І сумне,
Розповім йому , що небАйдуже -
І мине;
Шепотітиму, нерозказане -
Що в думках...
Вузлик пам'яті нерозв'язаний
У зірках...
Розпогодиться - знов захмариться,
Задощить...
В казані, ніби зілля, вариться
Громомить...
Креше сяєвом -блискавицями
Небокрай;
Розлетілися болі птицями -
Не збирай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506396
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 10.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2014
Найкрасивіші квіти перші,
Наймиліші завжди останні,
Все по полю несеться вершник,
Щоб роздмухати нам світання!
Найгрізніша гроза у полі,
Наймиліші громи оркестрів.
Все що вимолим ми у долі -
Лише хліба шматочок черствий.
Та найвище злітає думка,
Найтепліша любов у серці.
Тільки знову стає нам сумно,
Бо нема переможця в тім герці.
Ми живемо, наче, не вперше,
І підем, ніби-то, не востаннє -
Просто збився з дороги вершник,
Зачепившись в житті за кохання.
20.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507051
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 10.07.2014
Ти дивився в обличчя проклятої смерті,
Ти почув її шепіт, зміїно-лихий.
І душа підняла білі крила подерті,
Щоб спокутати людства одвічні гріхи.
Та, мабуть, Бог почув материнське моління.
Залишився живим, та змінився навік.
Хай загояться рани, душа – вже осіння,
І журба сивиною торкнулася вій.
А зозуля рахує не рОки, а вбитих…
Серед літа почався життів падолист.
Ще іскриться надія, та світ оповитий
Гірко-сизим туманом, а серце – болить.
Мовчки згадуєш друзів, що нині в могилі.
Знову небо набрало у рай вартових.
Повінь смутку і сліз Україну накрила.
Більш не треба героїв. Благаю, живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510149
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 10.07.2014
На квіти впала не роса-
Сльоза жіночої образи...
Дощем сумним ллють небеса,
Слова коханого, як стрази.
Навіщо обіцянок сніг,
Льодовий присмак поцілунків...
Навіщо квіти біля ніг,
Та склад коштовних подарунків?
Душі не має пустота,
В пустелі снів твоє кохання...
Ти поруч - поруч самота...
Залиш собі цей скарб страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 10.07.2014
Коли спіткнешся, думай про політ,
Не про каміння, а про світлі зорі.
Яким стрімким не був би цей кульбіт*,
Над долею твоєю Бог в дозо́рі.
Коли життя закрутить дикий вир,
Свободи смак вдихни на повні груди!
Нехай душі́ чіткий орієнтир
Убереже від фальші і облуди.
І вір собі на зло усім вітрам,
Усім життєвим пасткам і невдачам,
Хай віри непорушний світлий храм
Плекає серце мудре і терпляче.
Хай ніжний порух чистої весни
В тобі розбудить вічне і високе!
Коли спіткнешся, крила розгорни,
Спрямуй у небо невагомі кроки.
[i]*Кульбіт - переворот вперед через голову з опорою на руки.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Одвічний острів світла і тепла,
Мій берег рідний і зоря надії!
Куди б мене дорога не вела -
З тобою всі думки мої і мрії.
Бо як інакше? Ми - єдина плоть.
Я, Україно, пагін твого роду!
Дав увійти мені в цей світ Господь
Краплинкою вкраїнського народу.
Як боляче тобі - то плачу й я,
Твої ж бо сльози - то й мої страждання,
Щаслива ти - співа душа моя,
Одні в нас, нене, думи й сподівання.
Вклоняюсь я величності твоїй,
І славі, і здобуткам, і насназі,
Немеркнучій красі твоїй земній,
Козацькій непоборності й відвазі.
Твоє ім`я я світом пронесу
Як Істину святу, як Слово Боже.
Дзвінким хоралом в небо вознесу.
З тобою, Україно, все я зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491307
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.07.2014
***
Волохатий вечір полином пропах.
Я в полиннім смутку розчинилась...
Не схотів до мене прилетіть мій Птах, -
Серце в безнадії утопилось.
Щось регоче вітер в спину навздогін.
В темнім небі зорі погубились.
Б`є безсоння лунко у тривожний дзвін -
Крижане: "Одна", - мені лишилось...
***
Реквіємний спів осміяних надій...
Вітер попелище тліюче ворушить...
В мареві холоднім зник серпанок мрій...
Відчай - чорний демон - серце моє душить.
В темному безсонні - місяця оскал.
Ніч гарчанням хижим тишу розриває.
Зла моя недоля править бучний бал.
Розпач хвору душу болісно терзає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507036
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 10.07.2014
Я соняхи до серця пригорну...
В них стільки літа й неба голубіні!
Зачепить вітер зболену струну,
Сповільнять хід мірильники настінні.
Нехай біжить по коліях життя...
Тихцем зійду на сонячній зупинці.
Дідисько-дуб вже віти он простяг,
Додолу трусить жолуді-гостинці.
Хатина бабці білим реп'яшком
Вчепилася край вулиці,старенька.
І до дверей стежина в'ється швом,
У грудях щось здригнеться і затенька.
Люстерця жовтоокі розцвіли!
Медово плачуть в гущу молочаю,
Вже скоро ніч накрапає смоли...
А я до серця сонях пригортаю....
**Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510369
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Мене знову зустріли дощі,
цього тижня. уже на Поділлі,
торгували турецькі купці
еялетом* на завтра у пільги.
Лише Якобз сьогодні придбав,
і третину бадьорості в бонус
у дорожний мрійливості бал
на горі кременецької Бони.
Звідтіля, удолину Дністра,
де віночки у русло приймає,
і до сонця – одвічного Ра,
там проміння-долоня чекає.
* еялет – у час турецького панування 1672 – 1699 рр., Кам’янець Подільський був центром турецької провінції (еялету) на Україні.
30.05. 08.06. автобус Кам’янець-Подільський – Борщів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509940
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014
Для Вас найкращі побажання -
Букети радості, кохання,
Проміння сонця, запах липи
І дощика легенькі схлипи.
Для Вас чування мого серця,
Приємний холодок озерця
В липневу загустілу спеку,
Кружляння в небесах лелеки
І здійснення всіх мрій, бажань,
Самого Неба цілувань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509942
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014
Дрімає степ в очіпках конюшини,
На небо вийшов білий баранець.
І медом липовим по звивистій стежині
Із глека бронзою розсипався липЕць.
Ставок всміхнувся сонцю бірюзою,
Дозріли в травах пряні купажі.
І в барвінкових келихах росою
Дзеркалять літа крила - вітражі.
1.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509334
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 06.07.2014
Ще один вірш зі збірки "Наодинці зі словом" став піснею. Музика, виконання і запис - мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507377
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Моліться щиро, на колінах,
Сльозами зрошуйте лице -
Сердечно кожен стих, сумлінно,
А не абияк десь хапцем.
З душі зривайте кожне слово
Без лицемірства і жалю!
Благайте Вищого покрову
У всім: беру,даю,люблю...
Та вірте, безконечно вірте -
В молитві певність до кінця...
І Ангел сльози болю витре,
І зцілить Божий Дух серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507979
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 29.06.2014
[i][b]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/b][/i]
І.
Ніч на скрипці грає музику свою
Аж дзвенять склепіння в піднебессі.
В ритмі танго шлях молочний, стежка-в’юн,
Мов смичка розчесане волосся.
Приспів:
В сяйві місяця срібліють небеса:
Кожна зірка – кришталевий ангел.
По дитячому так віриться в дива;
Мрії з ангелами в кришталевім танго...
ІІ.
Зорепадом обірвалася струна,
Розлетілись ангели намистом,
Залишилася від танго лиш луна,
Мрії ж залишилися на місці.
Приспів:
В сяйві місяця срібліють небеса:
Кожна зірка – кришталевий ангел.
По дитячому так віриться в дива;
Мрії з ангелами в кришталевім танго...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507015
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
[img]http://cs606516.vk.me/v606516008/7c/aDVR0CfVSKc.jpg[/img]
Я вперше у житті не хочу мріяти,
Не хочу бачити, як піде перший сніг.
Увіковічений моїми мріями
Він буде танути, а я не так хотів.
Ловлю сніжинки всупереч реальності
І огортаю їх своїм теплом руки.
Нехай розтануть, може за невдячності,
Та краще мить тепла, ніж холод навіки.
Ну а твоє тепло - лише ілюзія,
Примара вирвана з обірваного сну,
І у житті твоїм я був прелюдія,
А хто для мене ти - я досі не збагнув.
І все ж не намагаюсь стерти з пам’яті
Ті почуття, що загорілись на життя.
Заручник я, по власній волі замкнутий,
Забуду все, але не те, чого нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468049
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 23.06.2014
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/504f/Ov03fiiZvas.jpg[/img]
Я напевно помру від міської нудьги,
Від бетонного ґрунту повсюди.
Душу крають мені чорно-білі сніги,
А повітря міське стисло груди.
Проміняв я дерева на сірий пейзаж
Із балкону семиповерхівки,
Кожен ранок вдивляюсь - картина все таж,
А звикати не хочу, ніскільки.
Не літають у місті на жаль журавлі,
Лиш надмірно набиті маршрутки.
Ностальгійно малюю на мокрому склі
Із дитинства свого візерунки:
Ніби сняться мені серцю милі луги,
Старі липи в нічному покрові,
Білі-білі сади майоріли, цвіли -
Я там вперше зізнався в любові.
Ну а місто моє невблаганно пливе
У безодню людського провалля.
Тільки хто вбереже зубожілих людей,
Якщо більшість набита мовчанням?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501133
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 23.06.2014
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/8607/qn1wi1ZG_wg.jpg[/img]
Маленький син не знав розлуки,
Із татом сильним був завжди,
Але тепер затерпли руки -
Він пише татові листи:
«Якби я був хоч трохи старший
І зміг тримати автомат,
Я був би поруч, був би з Вами,
А не ось тут писав листа.
Повірте, тату, так сумую,
Як ще ніколи не умів,
І сам не знаю чим вгамую
Цей недитячий в серці біль.
Я знаю, Вам не дуже легко,
Та не із власної вини
Обрали шлях такий далекий
Братозамовної війни.
Ваш командир сидить у штабі
І лиш команди роздає,
Але ніколи він не взнає,
Як серце татове пече.
Бо завтра, може, день некращий
І сонце більше не зійде,
А душі воїнів пропащих
Ніхто, ніде не віднайде.
Ви знаєте, матуся каже:
Лист не дістанеться до Вас...
Вона весь день сьогодні плаче,
А я не знаю, що не так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505214
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 23.06.2014
***
Вже майже місяць розкошує літо -
Я знаю, як ви любите тепло...
Нехай весна, в душі і в серці, квітне,
І щоб кохання в кожного було!
***
Магія ночі і твій поцілунок -
Нам не потрібні слова...
Дотик до тіла п'янить, наче трунок -
Келих міцного вина...
Кров інтенсивно пульсує у скронях,
Музика в серці звучить...
Міцно тримаємо щастя в долонях -
І летимо у блакить...
***
А погода у нас нині сонячна -
Не дощить,
Усміхається літечко соняхом -
Не гримить,
Аж до ранку гриміло й капіжило -
Вже мовчить,
І ромашками клумбу засніжила
Щастя мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506413
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 23.06.2014
К небу я поднял глаза и просил:
- Боже, понять этот мир дай мне сил!
- Мир – это ты, а вокруг тебя Свет! -
Долго я думал, услышав ответ…
“Не существует ни рая, ни ада?
Значит, за святость не будет награда?
Да и святых нет, а Бог только благ,
Коль Он – Дающий, то мир этот наг?
Как без стыда возвратиться к чертогу?
Как угодить могут грешники Богу?
Как возлюбить тех, кто вас распинает?”
- Семя умрет, но в ростке воскресает…
- Кто воскресит наш запущенный сад?
Где же наш рай?.. Как вернуться назад?
Ангел ответил мне, но невпопад:
- Жизнь без любви на земле – это ад!
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506758
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Він Білий, славний Олександр,
Борець за Україну,
Стояв за волю, за народ
Боровся до загину.
Вас чорна заздрість їсть, жере,
Штовхає на злі вчинки,
А він герой, сміло веде
У бій загін повстанський.
Його світильник не погас,
Хоч ви його убили,
Боровсь за правду, за всіх нас,
Зорю не погасили.
Герой Ічкерії-Чечні,
Свободу захищав,
У ріднім місті, у вогні
Сашко від куль упав.
Його жертовність гріє нас,
До помсти кличе чин,
За Україну тіло й кров
Віддав геройський син.
Він Білий, світлий Олександр,
Герой, святий борець,
Поліг за волю, за народ,
За правду, гідність, честь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489041
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 23.06.2014
Не пишется мне нынче о любви...
Когда тут ЕЖЕДНЕВНО гибнут люди,
Ты ни о чём другом писать не будешь,
И вдохновенье даже не зови.
Вчера пятнадцать, раньше сорок девять,
Сегодня, завтра, через день иль два...
Боль в сердце унимаешь ты едва,
Так хочется, что кончится всё, верить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506248
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014
[b][i]Шугають думки, мов шаленії птиці:
Як жить: зупинитись?.. спочити?.. іти?..
А в небі спалахують Божі зірниці –
То душі стражденні освячуєш Ти!
О Боже мій милий! Чом воля – не криця,
Що кришить незгоди, як промені – лід?
Чом крицевий меч в нас в руках не іскриться,
Долаючи кремінь непроханих бід?
Напевне, тому, що ми – люди, не боги…
Лиш їх повеління нам силу дає!
Початок і право на чин лиш у Бога,
І благословіння на щастя своє!
За це йому наша покора й служіння,
Йому ми і шану, й хвалу воздаєм!
Любов наша вірна, тривка, докорінна...
А Божа Любов – на віки!.. Навзає́м![/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493505
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 17.06.2014
***
Є люди - квіти, люди - бур'яни,
Є люди - велети захмарні, люди - хащі...
Та все ж вирішуємо, певно, тільки ми:
Зростати нелюдами нам, а чи людьми -
Та так, щоб людськість ту не зрадити нізащо!
(10.05.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505480
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 17.06.2014
[i][b]Вечір... Ні хмаринки
На вечірнім прузі...
Тихо дуб дрімає
На спочилім лузі.
А як сонце зайде
За межу планети –
Заведуть про вічність
Дум нічні кларнети.
Приспів:
Думи вечорові,
Думи – і ні слова,
Думи від кохання,
Думи від любові
До Вкраїни-неньки,
До святої мови...
Не дають заснути
Думи вечорові.
Думи про минуле,
Про все пережите,
Як – насупріч долі –
З болем, але жити.
Вечір... Вже хмаринки
На вечірнім прузі...
Ніч гойдає думи
На небеснім крузі.[/b]
[/i]
_____________
На світлині - Лада Лузіна, письменниця,
журналіст, яка в інтернеті анонсувала
ненароком вірш "Спасибі тобі, Ладо" та
псевдонім автора (Олекса Удайко)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Душа пуста, мов в осенИ дерева ,
У серці холодно і сипле сніг ,
А ніч така блискучо - кришталева,
Мов щастя, що втікло з під моїх ніг.
Дивлюсь ,як сяйво місячне ,студене,
Зайшло у хату, сіло відпочить,
Не прошено ,тулилося до мене,
Любов моя, заледеніла, спить!
Як холодом знов розпалить багаття?
Такого ще ніколи не було!
Дай сонця промінь,віднови зачаття-
Верни кохання, що колись цвіло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505153
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Гармати б"ють, осколки ранять душу,
Вже терикони густо заросли,
Приречений! Стоїть клеймо Москви,
Та вистояти, друже мiй, я мушу!
Розруха, та на цвинтар частий шлях,
Не молодi несуть молодших труни,
Вiйськовi б"ють i дiточок, i юних,
Бо в паралельних з ними ми свiтах!
Невже нема над нами бiльше Бога?
Де була хата - купочка смiття,
А де Країна? Тiльки забуття!
У серцi бiль, а на душi тривога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505323
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Не стримуй слів, не треба їх тримати,
Коли їх струмінь рветься із грудей.
В неволі їм від лиха не сховатись,
А так хоч правду проголосять для людей.
Бо правда – то святе і непорушне,
За неї віддавали найцінніше,
І то життя. Що може бути гірше,
Як не померти мужньо?
Не стримуй сліз, оплакуй, мамо, сина,
В небесній сотні спочиває він…
За наш «украй» твоя дитина
Умилась кров’ю, задля змін!
Ми весь свій вік раби одного ката,
І тягнемо одне і те ж ярмо…
Та «буде син і буде мати»,
Себе неволить не дамо!
Не стримуй слів, відтепер наша зброя –
То гостре слово правди вогняне.
І в цьому, хоч нерівному, двобої
Підтримаймо, брати, самих себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505294
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Забракне слів, коли ударить біль
Нещадними громами по надії.
А серце, загубившись у собі,
Залишить вірші – пам’ятники мріям.
Забракне сліз, бо сльози – кров душі.
Їх висушить пекельний жар печалі.
А зброя затупіє від іржі,
Що захищала праведні скрижалі.
І зморшок суму не сховає грим.
Над «і» крапок немає, тільки після
Трикрапки, ніби безголосий крик,
І врізалася в серце тужна пісня.
Колись печаль розвіється, як дим,
Залишить неосяжність порожнечі.
Хто не любив – не зраджений ніким,
З полону волі не жадає втечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476441
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 15.06.2014
Останній вірш. Думок гарячий біль.
Палац вітрів зруйнований прозрінням.
Душа вагітна тишею безсиль.
У серце ж без гріха – летить каміння.
Останній грім розірваних небес.
У літерах-дощах – печальна сповідь.
Не прийме жодна із твоїх адрес
Дарунку запізнілої любові.
Останній Рим ілюзій упаде.
І винесе сумління грізний вирок.
А спокій... Не знайду його ніде.
Та відпущу рядки в далекий вирій.
Останній лист у вічність – епілог,
Тускніє дрібно-зоряний мій почерк.
Не буду я у списку перемог.
А ти не вчиниш цей блаженний злочин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505213
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
[i] В нас руки є, які із автоматом,
Тепер вже незалежні від кремля.[/i]
[b] Віталій Назарук
[/b]
[b][i]В нас руки є, які – із автоматом...
Й не тіш себе, що раптом промахнусь:
Ціну́ високу заплатила мати,
Щоб я від неї підло відвернувсь!
І буду «славу й волю»* пильнувати,
Що нам навіки звоював Майдан!
Шкодую, що мені лихого "брата"
Так необачно вибрав мій Богдан.
Та ще не вечір!.. Нові колорити
Для нас розквітнуть! Бо туди підем,
Де не прийдеться вже окопи рити,
Де в радості буятиме Едем!
В нас руки є, та хочу в них тримати
Не автомат – усміхнене маля...
І буде син і буде щасна мати –
Тарас** з небес пророче промовля![/i][/b]
5.03.2014
________
*Гімн України вже знає напам’ять кожен українець!
**Відомі пророчі слова Тараса Шевченка:
…Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 15.06.2014
[b][i]Світло неба,
промінь сонця –
поклик ранку
з темноти –
стук невгавний
у віконце
Це не ти?
Хмарки-крила,
мов вітрила –
взяв кормило –
і лети!..
Благость враз
покрила тіло…
Це не ти?
В полі жито
колосилось:
як до осені дійти,
щоб нараз
не втрапить в силос.
Ні, не ти це!
Ні не ти!
А в лугах буяли трави:
мо', не стопчуть копити…
Вже крайнебо...
Тінь...
Заграва…
Ні, не ти це!
Ні,
не
ти![/i][/b]
[i]01.04.2010
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 15.06.2014
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Гадаю
Ці дивні дощі сьогодні чекали на мене,
Стікаючи небом впліталися в гілля клена
І в липень ішли, немов на зелене світло,
І сонце з-за хмари то багряніло, то блідло.
Смеркало…
Шаради смеркань розшили заплаканий захід
Згортаючи крила в домівки вертали птахи
Цитринним огнем крізь млу загоралися липи,
Тремтіли сльозою і ніч неспанням попелили.
Так вдало
Сторукі громи шмагали безвольні хмарини
І спрагнене літо впивалось у тінь краплини.
Вже в енне гроза та стрічаю її несміло
Боліло не в неба, здається, мене боліло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505169
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2014
Змінився час. Ми виросли з вождів.
Їх «величчю» наситились по горло.
А в небі будуть вічно-молоді
Сто янголів – болюча наша гордість.
Прийшла пора. Ми виросли з рабів.
Хоч важко так засвоїли науку.
Гримів у душах справедливий гнів,
І нація родилася у муках.
Буяє цвіт. Діждалися весни.
Яка вона заплакано-прекрасна!
Встають за правду дочки і сини.
Із квітами ростуть могили рясно…
Чорніє смерть і червоніє кров.
Та мій народ нескорений від роду.
У нього на душі святе тавро –
Любов до України і свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496564
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 04.05.2014
"Окупантка"
автор: kulbabka (Наталія Данилюк)
[i]Тримайся за небо,
за нитку ворсистої пряжі,
за промені перші -
тонкі наконечники стріл!
Крадеться весна,
синьооке дівча в камуфляжі,
і душу твою
привідкриту бере під приціл.
А зброя у неї -
то світлом налиті гранати,
то кулі посріблені
свіжих ранкових дощів,
любовний полон
і жадані невидимі ґрати,
отрута солодка
духмяного цвіту й кущів.
Тримайся за небо,
розширюй межу горизонту,
і дихай вільніше,
із вітром п'янким в унісон!
Краденься весна,
окупантка з південного фронту,
дивись, не проспи!
І не здайся в солодкий полон.[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791
"Оккупантка" на русском языке:
Держи это небо
За нити той тоненькой пряжи,
За первенцы, струны-лучи,
Наконечники стрел!
Крадется весна синеглазая,
Вся в камуфляже,
И взглядом открытую душу
Берет под прицел.
В ее боевом арсенале:
Гранаты со светом,
Дожди, словно пуль серебро
Рассекают простор,
И жажды любовного плена
Невидимы сети,
И яд слаще меда
Душистых цветов и кустов.
За небо держись,
Расширяя границ горизонты,
Свободнее с ветром пьянящим
Дыши в унисон!
Крадется весна,
Оккупантка из южного фронта,
Смотри не проспи!..
Это сладкая явь, а не сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495620
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Замерзало небо, терпли руки,
Гусла кров на зболених вустах
і душа невинна в хресних муках
Янголом виходила на шлях.
Путь важка, торована сльозою,
Згарищами болю і метань
І вела тривоги за собою
Ревна доля у лютневу рань.
Відмолити б віру, Боже милий,
Відстраждати б і переболіть!..
…А тим часом обгорілі крила
Попелили стомлену блакить.
Вкрилось димом сонце за плечима,
Люта смерть дірявила щити.
Мій стражденний горе-побратиме,
Мій народе, хто ж, коли не ти?!
Окропившись кров’ю свого сина,
Знісши муки грішні та святі -
Воскресала Мати-Україна
В сотий раз прибита на хресті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495120
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 30.04.2014
***
Моя весна сьогодні мовчазна.
Сердешна оніміла, безголоса...
На вітах вітер, дощ і омела,
Та яра стрічка болю у волоссі.
Лелеки повертаються домів
Із ношею невтішної розпуки...
Закутані у чорне матері,
Пішли сини у даль - на Божі луки.
То ж як ростити знову лелечат?
Як дарувати світлі душі світу?!
У храмі дзвони... (вкотре!) не мовчать,
Мовчить весна у пред'яві цвіту...
(28.03.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490841
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Крутить ще упевнено педалі
Капітан кохання у відставці.
Зрілий чоловік - не фрукт зів"ялий, -
Ябко золоте на срібній таці!
Як скуштує дівчинка маленька,
Розіллється ласка дідусева,
А згадає сива днями ненька,
Мов плоди обтрушують дерева.
А як панна з досвідом погляне,
Млість відчує зойку чарівного...
У мужчини серце полум"яне,
Доки жінка є побіля нього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490544
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Шепоче час
Пилинки фраз
Про сни, про нас,
Про біль образ,
Про гордість літ,
Про сонцецвіт,
Мрій зореліт,
Днів моноліт ...
Нитки думок
Змота в клубок ;
Карбує крок -
Все "цок " та "цок "...
Не зупинить
Прийдешню мить,
Не прихилить
Небес блакить ...
Танцює час
Секундовальс
Без космотрас
І без прикрас ;
На згинах вій,
Де зір сувій,
Де буревій
В душі моïй ...
На грані снів,
Під дощоспів,
Де жар вогнів
Від почуттів ...
Шепоче час
Пилинки фраз,
Де лиш каркас
Зостався з НАС...
ЩИРО ДЯКУЮ МИКОЛІ ШЕВЧЕНКУ (НИКОЛЯ-БАБА') ЗА МУЗИКУ І ВИКОНАННЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494022
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Якось борсучок Бориско вирішив зробити матусі приємність. Поки матуся готувала на кухні смачний обід, малюк вибіг з двору, і подався до квіткової галявини, де росли найкрасивіші квіти лісу. Там дбайливо доглядали їх господиньки галявини: Бджілка, Сонечко та Метелик. Прибіг до них Бориско та чемно звернувся:
- Доброго дня вам. Чи можна зірвати кілька гарних квіток для матусі?
- Добрий день Бориску, звичайно можна. Тільки дивися, зривай обережно, не висмикуй з корінцем, не пошкодь інших квітів, що ростуть поряд, – дозволили господиньки галявини.
Борсучок роззирнувся довкола і розгубився, бо квітів було так багато, і всі неймовірно гарні.
- Як же тут вибрати найкращі, коли вони усі такі гарні? – спитав Бориско у про літаючої поблизу Бджілки.
- Ти вибери ті, котрі самі до тебе усміхаються, – порадила Бджілка.
- Гаразд, спробую, – відказав борсучок і пильно став придивлятися до квіткових голівок.
Квіти привітно кивали йому, ніби припрошували. Раптом Бориско побачив, як на одній з ромашок засяяла коштовним камінчиком крапелька роси.
- Ось її візьму, – прошепотів собі під ніс борсучок.
А далі за ромашкою, дзвоники підморгнули Борискові сріблястими краплинками. Потім ще й волошка грайливо посміхнулася росяною посмішкою. Незабаром звірятко тримало у лапках чудовий літній букетик для матусі.
- Спасибі Бджілко, Метелику, Сонечко. Спасибі вам за чудові квіти. Побіжу вже до дому, щоб матуся не хвилювалася. До побачення.
- Бувай, – крикнули йому у слід господиньки галявини. А між собою стали перемовлятися, який вихований та чемний Бориско, і про матусю не забуває, і квітів не нищить, і ввічливий. Ото би всі звірята були такими.
Бориско вже не чув, про що гомонять між собою господиньки квіткової галявини, бо щодуху біг до дому, щоб подарувати матусі чудовий букетик. Матуся саме застеляла стіл скатертиною.
- Матусенько, – промовив захеканий борсучок, – ось цей букетик буде пасувати до нашого обіднього столу, візьми будь ласка, це для тебе.
- Дякую мій рідненький, – зраділа матуся, – саме букетика не вистачало до нашого столу, глянь, як тепер буде гарно й святково. І мама поставила вазу з букетиком у центрі столу.
- То сьогодні свято? – запитав Бориско.
- Так, День гарного настрою, – відповіла посміхаючись матуся. Борсучкові було неймовірно приємно, що він подарував матусі гарний настрій.
– Треба частіше матусі робити приємності, дарувати букетик, чи помити посуд, та й прибрати іграшки без нагадування, щоб її очі сяяли від задоволення, - подумав собі Бориско.
Дітки, а ви часто даруєте матусі гарний настрій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494371
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
(вінок сонетів)
1.
Панує осінь, тихо і велично,
Мережить у повітрі трунок-дим.
Скликає щемні спогади на віче,
Збирає зрілість, як терпкі плоди.
В янтарних вітражах застигла вічність,
Старіє ліс, щоб стати молодим,
І ворони – посли із потойбіччя, –
Приносять вісті у забутий дім.
В палац осінній ще приходять мрії,
Багряний розсипають серпантин.
Крилатим звіром вітер виє-віє,
В садах згасає полум’я жоржин.
Остання невідмолена надія
На полотні небес гаптує синь.
2.
На полотні небес гаптує синь
Холодний день із сизими очима.
Стоїть у полі, як старезний млин,
Усохлий ясен, від життя спочилий.
Як віщий жрець, лякає тишу він,
Поскрипуючи чорними плечима.
Скидають гори паморозь вершин
На простирадло змореного диму.
То палить смуток вицвілі листи.
Приречення цій осені так личить!
Вона жадана гостя самоти.
У небо лине ностальгії річка,
На сивому склепінні висоти
Читають клени роздуми готичні.
3.
Читають клени роздуми готичні,
На шелест перепещують печаль.
Душа умита грозовою ніччю,
Воскреснув день від золотавих чар.
Думки небес тлумачать сни містичні,
В осінніх епілогах тліє час.
Магічний голос в позачасся кличе,
І ллється простір із дірявих чаш.
Обряд журби туманом оповитий.
Намисто із невидимих перлин
Володарці стихій дарує вітер.
На кронах гусне смуток і бурштин.
Краплинами рідкого оксамиту
В повітрі тане смак багряних вин.
4.
В повітрі тане смак багряних вин,
Об небо, загратоване печаллю,
Сумління б’ється крилами провин,
І пам’яттю щемить у серці жало.
Мовчать жалі пожухлої трави,
Бешкетник-вітер бавиться кресалом,
Гірких спокут здіймає хижий вир,
І листя перемішує опале.
А осінь на війну благословить,
І жовтневі на спис пов’яже стрічку,
Ховає в чорні рукава блакить,
Фарбує в колір вічності обличчя.
На небі хмари – ніби срібний щит.
Вишіптують тепло дуби сторічні.
5.
Вишіптують тепло дуби сторічні
Благанням неприкаяно-німим.
Ідуть у бій стихійні протиріччя,
Щоб вирвати знамено у зими.
Блукає жовтень, як печальний лицар,
Простелює янтарні килими.
У душі наливає сум по вінця,
Глухою невідомістю сурмить.
Шукає він того, що не існує,
Вдихає кров’ю висохлий полин.
А кінь його гарцює – вітер буйний.
І воїн той – спокути блудний син,
У неба просить згинути не всує,
А молитви несе журливий плин.
6.
А молитви несе журливий плин,
І павутинням бабиного літа
Вони срібляться у вбранні долин,
Яке не встиг ще чарівник дошити.
У запахи соснової смоли
Терпку печаль з туману перелито,
Старих дібров золотить куполи
Невидима рука рідкого світла.
Із прірви неба голосом палким
Запрошує на танець хаотичний
Спокусник-вітер зболені думки,
Мов тушить у душі бентежну свічку.
І ніби журавлів тонкі рядки,
Високі мрії спогадом курличуть.
7.
Високі мрії спогадом курличуть,
Покладені на музику небес,
І ноти, ніби полохливі птиці,
Ховаються-зливаються у текст.
Гуляє світом золота цариця,
Лишає скрізь її гарячий перст
Розкішні барви – дотик чарівниці.
У неї досконалий кожен жест.
Вона прекрасна, хоч така самотня,
Але щаслива у своїй путі.
Вдихає, ніби солод, біль гіркотний,
Черпає силу з дивних сновидінь.
І під крилом натхненної свободи
Закуталась душа в шовкову тінь.
8.
Закуталась душа в шовкову тінь,
У спокої, – чекає все ж негоди.
Мов лабіринтом із прозорих стін
Сама в собі непримиренно бродить.
Вражає неосяжність володінь
Цариці душ і мертвої природи,
І непохитна міць її твердинь,
Громи співають їй похмурі оди.
В передчутті стихійної краси,
Що намалює підвечірня злива,
Прощення і очищення для всіх
Готує осінь, ніби звичне диво.
Вже кличуть ніч розхристані ліси.
Вбирають біль осінні переливи.
9.
Вбирають біль осінні переливи,
І шепіт листя зцілює серця.
Панує скрізь готична королева
Талантом геніального митця.
Вона могутня, пристрасно-бурхлива,
Хоч світу не показує лиця.
Водночас і похмура, і сяйлива,
Душа в шипах тернового вінця.
Солодких мук нектари і настої
Дарує щедро запізнілий рай.
І рани від оман дбайливо гоїть,
Хоч в пам’яті карбує кожен шрам.
Вітає осінь вже нових героїв,
Сюжети пише для щемливих драм.
10.
Сюжети пише для щемливих драм,
Гортає почуттів затерту книжку.
Між сонцем і дощем проводить грань,
У бій добра і зла шикує військо.
І знову ніч замінить свіжа рань,
Хоч нагадає, що зима вже близько.
На сцені суму – вишукана гра,
Актриса-осінь зачарує блиском.
То грацію вдихає у гілля,
То скрипкою розніжиться журливо.
В багряних снах – натхнення скрипаля,
Немов завмерли в них пташині співи.
Стрічає золотого короля
Володарка закохано-мрійлива.
11.
Володарка закохано-мрійлива
В сумного неба безкінечну даль
За виднокрай буття думками лине,
Сльоза її чистіша за кришталь.
Змокрілі перечитує архіви,
Де плаче правда і регоче фальш.
Спиває повінь тиш велична діва,
І гордо носить срібну пектораль.
У темний пурпур одягнулась осінь,
Немов іде на пишний маскарад.
Як ворона крило, її волосся,
У чорний шовк уплетена жура.
А жовтень-сум коханням стоголосим
Цілує барви сонячних заграв.
12.
Цілує барви сонячних заграв
Шовковий подих осені-чаклунки,
Повільно ніч виходить із шатра,
Приймає небо таїни дарунки.
Відторгнеться минулого кора,
Душа воскресне від бажання-трунку.
Фантазія казкового пера
Виписує магічні візерунки.
Дрімота пестить кароокий глід,
Вечірній промінь визирнув грайливо
Із невагомо-срібних пірамід.
Неорані стоять ще вільні ниви.
Хмільна свобода лихоманить світ,
Розчісує вітрам шалені гриви.
13.
Розчісує вітрам шалені гриви
Гребінка зір. Покрила землю ніч.
Співає скрипка солодко-журливо.
Клубиться низько темрява сторіч.
Полює скрізь невидимий мисливець,
Бентежить тишу одинокий сич.
А в осені душа така вразлива,
Таїть кохання не почутий клич.
Відтінки хмар погрозливо сіріють,
Немов ідуть на битву сотні рас.
Та мить одна – і вітер їх розвіяв.
Із місяцем зустрілось око Ра.
Володарка печальної стихії
Освячує природи древній храм.
14.
Освячує природи древній храм
Могутня жриця і земна богиня.
Граційним жестом воскрешає прах.
Продовження дістане все, що гине.
Містична, нерозгадана пора
Із присмаком нектару і полину,
В передчутті солодких покарань
Вона співає пісню лебедину.
У ній пітьма зі світлом обнялись.
У ній сплелись відродження і відчай,
Похмурні фарби і янтарний блиск.
Її усмішка ніжна і трагічна.
У вальсі мрій кружляє падолист.
Панує осінь, тихо і велично.
МАГІСТРАЛ
Панує осінь, тихо і велично,
На полотні небес гаптує синь.
Читають клени роздуми готичні,
В повітрі тане смак багряних вин.
Вишіптують тепло дуби сторічні,
А молитви несе журливий плин.
Високі мрії спогадом курличуть,
Закуталась душа в шовкову тінь.
Вбирають біль осінні переливи.
Сюжети пише для щемливих драм
Володарка закохано-мрійлива,
Цілує барви сонячних заграв,
Розчісує вітрам шалені гриви,
Освячує природи древній храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454105
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 21.04.2014
(У співавторстві з Юрієм Ловким)
Россия
Нуждой и нищетой ты пленена,
Великой быть тебе не хватит духу...
Ты пьяная беззубая старуха,
Ты грязная, немытая страна.
Для подвигов была ты создана,
Но, вместо них, в тебе царит разруха,
А, вместо крови в жилах, медовуха
Во все года, века и времена.
И ты уже спасения не сыщешь
В своём распятом Боге на кресте:
С рожденья была ты нищей —
Погибнешь и сгниешь ты в нищете,
В ободранном, разрушенном жилище,
Средь голых стен в постыдной наготе.
Росія
Облудна повела тебе рука –
Історії незвідані дороги…
Ти – світлий край, благословенний Богом,
Та твій народ в пустелі заблукав.
Але душа славетна у віках,
Не треба їй ні злого, ні чужого.
Гріху і кривді, не дозволь, убогим,
Дар Божий рахувати в мідяках.
Твої сини – це генії, герої,
Слова поетів – співи солов’я.
Як виростеш перлиною земною,
В саду сумління виполеш бур’ян,
Ти щирою і доброю сестрою,
Зумієш стати для усіх слов’ян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494037
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Ніколи ти не сперечайся з дурнем.
Якщо "наїхав", просто промовчи.
Хоч і вважає він себе розумним,
Сказати, що він дурень, не спіши.
Не треба, щоб коса трощила камінь,
Бо іскри розлетяться врізнобіч.
Так небезпечно гратись з сірниками,
Якщо вогнем даватимеш відсіч.
А люди, звісно, вас не зрозуміють.
Подумають: обидва тут "хворіють"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446511
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 14.04.2014
Дикої черешні стовбур обнімаю,
Де-не-де засохла, бо уже стара.
Глиняна дорога, хата біля гаю,
Зліва і до краю – все поля, поля…
По межі черешні, дворики ошатні,
Дідусева хата на краю села.
Аура рожева, як у шістдесяті –
Це усе насправді чи уяви гра?
Нахиляю гілля, згадую минуле,
Терпко-гіркуваті дістаю плоди.
Раз було дитинство – не буває вдруге,
Жодна моя стежка не веде туди.
Тут усе незмінне, тільки я змінився,
Не біжу босоніж пізнавати світ.
Рву плоди дитинства і торкаю листя –
Вірю і не вірю… Сам уже я дід.
2013.
Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=ajAwqOINvcc
Музика Віктора Охріменка, виконує Володимир Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491984
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 13.04.2014
Хлопчику юний
за сірим пробитим щитом,
що є у тебе зі зброї -
крім віри у Бога?
Лиш оберіг молитовний
над теплим чолом
і материнська любов,
і душевна тривога?
Поки тебе під прицілом
тримають бійці,
рвуться гранати
і кров багряніє невинна,
вервицю мама стискає
у теплій руці
і засинає щоночі
з думками про сина.
Молиться Богу,
щоб рідну кровинку беріг,
тільки б живим повернувся
до отчого дому!..
Поки чекають дітей
із війни матері,
ми сильні духом
і нас не зламати нікому.
Поки на варті свободи
такі, як і ти,
ладні померти
в нерівному лютому герці,
буде міцніти народ
і думками рости!
Хлопчику юний
з кривавою раною в серці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Лиш той поет, хто має силу слова.
Талант, який не тліє, а горить.
Слова душевні в нього за основу.
Від них у інших серце затремтить.
В віршах його знайдуть душі підтримку,
Якщо вона вразлива і болить.
Намалювати слід таку йому картинку,
Коли надії вже нема, щоб запалить.
Коли сльоза бринітиме над словом,
То значить ти достукавсь до сердець.
І твій талант благословенний Богом.
І скажуть всі: народний ти співець...
Віддай талант і душу, якщо маєш
Для тих, кому ти вирішив служить!
Я впевнена: слова ти відшукаєш,
Які в важкі часи підкажуть, як прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Кульбабакове сонце,
Кульбабкові мрії,
Дитинством кульбабковим
пахнуть надії...
Жовтенька,пухнаста
крапелька світу
Зринає із гущі
трави - малахіту.
Медовий нектар
наливає в долоні,
І лине у серце
кульбабковий промінь.
Злотавий клубочок,
Кульбабкове сонце...
Крізь товщу років
зазирає в віконце!!!
21.04.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490742
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Як не любити Дніпр широкий,
Його розлогі береги.
І синє небо яснооке,
Поля зелені і луги...
Як не любити ріки бистрі,
Сади, що квітнуть навесні.
І українські співи чисті,
І літнії дощі рясні...
Як не любити край де виріс
І український свій народ.
Сердець тепло і слова щирість,
Де тихі хвилі серед вод...
Як не любити рідне слово,
Що промовляєш вголос ти.
І солов'їну, ніжну мову,
Її нам треба берегти...
Щоб незабути... пам'ятати,
Бо це для нас понадусе.
А Україна - наша мати,
Низький уклін її за те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485200
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Ти прости мені рідна матусю,
Що поранив серденько твоє,
Я від кулі упав, не вернувся,
Колись знову зустріну тебе.
До тих пір буду в снах оживати,
Ти мене у поля поведеш,
Будем маки червоні зривати,
Ці кровинки ти в хату внесеш!
І поставиш он там на покутті,
Де Марія й Син Бога- Христос,
Він життя відмолив на розп’ятті,
Щоб я жив і тут маком воскрес!
Я цвістиму в пшеничному полі,
На широких просторах землі,
Рідна мамо не плач , ми на волі!
Заспівай колискову мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481021
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Дівчатко біляве не плаче – що візьмеш з малої…
Світлина у рамці. До хати заходять сусіди.
Скажи мені, мамо, а звідки беруться герої?
І де це наш татко? Чому він додому не їде?
І дивляться очі, маленькі дівочі зернятка,
На маму заплакану, горем прибиту бабусю.
І як їй поясниш, що більше немає вже татка,
Що тато із бою нерівного не повернувся.
І як їй поясниш, що татко від кулі загинув.
Вона ще маленька, не знає про волю нічого
Й за мамою плаче, в долоньку ховає сльозину,
І просить за тата у доброго-доброго Бога.
Дівчатко біляве заплакало – серцю несила.
Сусіди і друзі втирають сльозу, за малою.
А як їй поясниш, що татко загинув героєм,
Що любого татка малесенька куля убила….
(малюнок з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]
Ти пахнеш димом вигорілих шин,
Так пахнуть гідність, правда і свобода!
Тебе не раз висміював заброда,
Що ти своїй Вітчизні гідний син.
А ти стояв, упертий і міцний,
Незламний духом нації будитель!
Твій сивий дід, повстанець, довгожитель,
Не раз хрещений в полум’ї війни,
Благословляв тебе на шлях гіркий,
О, нелегкий він, хлопче, і не битий!..
Колючим дротом густо оповитий,
Бо кров’ю вмиті праведні стежки.
Долаючи тривогу, біль і страх,
Твоя завчасно мати посивіла,
Вона тебе, як славного Ахілла,
Щовечора купає в молитвах.
А в день, як стихнуть вибухи пожеж,
Ти зі щитом холодним чи на ньому
Через поріг до батьківського дому
Черлено-чорний прапор занесеш...
[b]Ты пахнешь дымом от сгоревших шин...[/b]
Ты пахнешь дымом от сгоревших шин,
Так пахнут только правда и свобода!
И пусть смеются над тобой уроды,
Что ты отечества достойный сын.
А ты стоял, ты не сгибал спины
Упрямый, крепкий, нации строитель!
Твой дед седой, повстанец, долгожитель,
Не раз крещенный в пламени войны,
Благословил тебя на горький путь,
О, не проторенный он, друг, не битый!..
Колючей проволокой весь увитый,
Умыта кровью праведности суть.
Преодолев тревогу, боль и страх
Так рано твоя мама поседела
Она тебя, как славного Ахилла,
Хранит молитвами в отчаянных боях
А в день, когда повержен будет враг,
Ты со щитом холодным иль на нем
Через порог родительского дома
Внесешь свой красно-черный флаг...
[i](перевод - [b]Светлана Радич[/b])[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Такий широкий світ, а я в ньому одна,
Захмелене вино вип’ю сама до дна.
Впаду в суху траву я яблуком зеленим –
Такий широкий світ, а що йому до мене.
І понесе у світ вітер мою печаль.
Роки своє беруть, а за минулим жаль,
Такий широкий світ, а в ньому сто доріг,
Чому мене колись ти віднайти не зміг?
Чому ми не знайшлись на перехрестку долі?
Рахує нам роки зозуля на тополі.
Я б за тобою в світ пішла і не барилась,
Але в моїм саду калина зажурилась.
Розсипались в траву пелюстки цвітом білим.
Пройшли уже роки, усе переболіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363759
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 14.02.2014
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/3712/sunny-fanny.3f/0_2b82a_3912232d_XL[/img]
Зимове торочиться хутро,
Небесний виблискує льон
І сяють, немов перламутром,
Чудні ієрогліфи крон.
Збігає, дзвенить і хлюпоче
По ринві грайлива вода,
Сповзає сніжок неохоче
Зі стріхи. Густа борода
У комина вже поріділа
Овечий кожух посірів,
Затихла хурделиця біла
У м'ятному сховку лісів.
Дзвінкі канделябри-ледівки
Сльозяться в зимові вершки,
По мокрій позлітці бруківки
Дзюркочуть прудкі потічки.
І слі́пить, і милує око
Ця світла, як сон, дивина:
До лютого, мов ненароком,
Забігла у гості весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477299
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 06.02.2014
[img]http://img-2006-02.photosight.ru/27/1296765.jpg[/img]
Вальсує сніг в моєму завіконні,
На шибці тане ніжно, мов драже...
Біліє янгол в неба на долоні,
Пухнасту вовну жмутками стриже.
Із теплих шкурок заячих, овечих
Зима деревам шиє кожушки,
Хтось перекинув керамічний глечик
І розтеклись бруківкою вершки.
Жахтить калина в сяєвному сидрі,
Вгинають віти кетяги терпкі,
По ринві краплі, ніби у клепсидрі,
Течуть у білі прядива пухкі.
А навкруги - ні шурхоту, ні сплеску,
У ліхтарях застигла карамель...
І опівнічні сонні арабески
Тонує січень в лагідну пастель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472767
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 16.01.2014
Чомусь весною пахло вранці.
А де ж жаданний білий сніг?
Повільно капа, як крізь пальці,
Маленький дощик з мокрих стріх.
Бузок ожив - зелене листя.
Трава забула, що зима.
Зеленим килимом росистим
Вже сонну землю обійма.
Я чую запахи фіалки.
Мрійливий вітер з лісу ніс.
Цікаво, як живуть русалки,
І що вплетуть тепер до кіс?
А, може, це весна наснилась?
І ти виною є тому,
Що у природі все змінилось.
Тобі завдячую цьому.
От і весна прийшла раніше.
Десь заблудилася зима.
Ти - моє диво найдивніше,
Що світ мій крильми обійма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470425
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 06.01.2014
Вже досить терпіти, потупивши очі,
Чи гідність людська не вартує ні йоти?!
Нас мусять почути, хто чути не хоче –
Ми тут, і ми є – монолітна спільнота!
Ми є, ми ідемо, повіривши вкотре
У себе, в народ наш, і духом єдині,
Нарешті готові за СВОЄ боротись –
У дружній, у справжній вкраїнській родині.
Це – волі лавина, її не спинити.
Ми – теплі обійми цього Океану:
Дівчата приносять міліції квіти –
Й сльоза під забралом руйнує оману.
І хоч посіпаки гнітючої сили
Відтиснуть на кроки із місць оборони,
Ми згоди на єдність свою не просили,
Наш захист стоїть, нам відлунюють дзвони!
А ви – на «престолах» – з нудьги чи зі страху
Лялькові паради лаштуєте знову?
Облиште – народ, мов окрилена птаха,
В якої є мужність, і мудрість, і слово.
Отак Україна розправила крила,
І що там той беркут, як віри – по вінця,
Що ми – краплі в морі, що разом ми – сила,
Ми є! Ми пишаємось, ми – українці!
Ми маємо Голос – почуйте усюди.
Ми просто страшенно втомились мовчати!
Тут – щирі, розумні, розважливі люди,
Готові країну нову будувати.
Залежить від нас – куди завтра потрапим,
В долонях замерзлих плекаючи Мрію.
Маленьке дівча заховалось під прапор –
І жовто-блакить, вочевидь, його гріє…
(С), 12.12.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465634
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 02.01.2014
В небі котяться зірки в предковічність дужу,
Віки зболені в віках, падають у душу.
Плачуть доли і луги, випили цикуту.
За які ж іще гріхи нести нам спокуту?
Повилазили з нори звірі знахаблілі.
З крові тішаться тхори в тілі імлілім .
Деж ти Боже забаривсь, серед дня смеркає.
Світ в печалі зупинивсь, а тебе немає.
Гей козаче потерпи, доля виглядає.
Кінь стоїть біля воріт, нічка вже минає.
Ангел небо прихилив, розпалив лампадку,
Путь - дорогу розстелив рушниками кладку.
Промінь сонячний згори, опалив серпанок.
Вже Майдани в кольорах оживили ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468336
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Небо у кишені зорі поховало.
Тільки блідий місяць сяйво випускав.
Трішки того сяйва на траву упало,
Посріблило скроні у зелених трав.
Небо мріє, мліє. Жовтий ріг світліє.
Голії дерева теплим літом снять.
Думка думку гонить, зерна туги сіє:
- А чи переможні сурми засурмлять
В краю, що благає новий день почати
Щирим чесним словом - в світлі, без ярма.
Прийде весна красна, зможе заквітчати
Землю, звук до неба свій подасть сурма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468233
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013
В морозній піні змерзли ліхтарі,
Їм вечорами довгими не спиться,
Десь на криштально-сяючій горі
Кужі́ль пряде зимова сніговиця.
Здається, крок лишився до зими,
Здається, мить - і на́біло всі плями...
Та тільки грудень люлькою димить,
Молочне мрево сіє над гаями.
Така марудна осінь затяжна
І дні - пожухлі аркуші паперу.
У тебе в серці те́плиться весна,
Її флюїди рвуться в атмосферу
Мого безсоння. Місячна канва
Розсікла шибку лазерним прицілом.
Крізь наші пальці дихає трава
І рани затягає хлорофілом.
Тобою го́ю власну гіркоту,
Сортую стоси роздумів по циклах...
Я не впускала в душу самоту,
Та самота до мене майже звикла...
Дрібним піском просіювались дні,
Вона ж мостила затишне кубельце...
Та голос твій розсипався в мені,
В душі застрягло кольорове скельце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468152
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013
У хуртовинах пудряться гаї,
Стрункі тополі в білому, як пави!
Снігів рясні сполохані рої
Влягаються на вітах кучерявих.
Дрібна поземка стелиться, як дим,
Вкриває землю рунною габою,
Під ореолом місячно-блідим
Сріблиться крига світлою фольгою.
Старий ліхтар, закутавшись у шаль,
Ховає в охрі сльози кришталеві.
З тонких бурульок диво-пектораль
Мороз кує зимовій королеві.
Дрімають вишні в тихому дворі,
Гортають сни в казковому полоні,
Чаклунка-ніч сидить на димарі
І пудру снігу здмухує з долоні.
Дрібних сніжинок сивий молочай
Сріблить чуприну стомленому саду.
А на столі парує теплий чай,
На блюдці тануть крихти шоколаду.
Вогонь із печі світло процідив
Крізь темне скло в зимових акварелях.
В передчутті різдвяних добрих див
Блищить і пахне затишна оселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2013
Розтанув день в ліхтарику на розі,
Пантрує кроки тиша сторожка
І горобина терпне на морозі,
Кровить вином заломлена рука.
Осіння ніч блукає в завіконні
Між голих яблунь, схожих на черниць,
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться вгору пасмами дими.
А десь прядуть природі білі шати
Дбайливі ткалі сивої зими.
Настане час і винесуть обнови:
Розкішні хутра, прядива м'які,
Розпорять небо па́вітру підкови
І випурхнуть метелики легкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Така, як ТИ, на сайті тут єдина –
Твої вірші дарують людям крила!
Завжди висока цінність твого слова –
Цікавий зміст і колоритна мова…
В твоїх очах блищить блакить небесна,
І в мене знов весна в душі воскресла!
Таке велике й ніжне твоє серце,
На дні душі, немов кришталь, озерце…
Там поселилась вірність лебедина,
Кохання і любов твоя єдина.
Зростають діточки, як квіти в полі,
Розумні й гарні - в них щаслива доля!
Звичайні люди, мудрістю багаті,
Дитячий сміх і радість в рідній хаті.
Лунає музика в обіймах ночі,
Лягають на папір думки дівочі…
Звичайно, кожен автор унікальний,
Та твій талант феноменальний!
І так вважають всі, знайомі й друзі -
Талант і Муза у міцнім союзі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461623
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2013
***
Обтрусила осінь багряницю
зі своїх натомлених рамен,
оголила сокровенну глицю...
Темновіття вицвіле, сумне
скинулось угору безголосо.
Відбриніла тужна пастораль.
Вже до танцю більше не запросить
сивоокий перестиглий жаль
яре листя...
Під ногами скверу
тіні спопелілих теплоднів.
Прочиняє небо мурі двері
в тишу ще неторканих снігів,
у безмежжя рунних заметілей,
довгополих білотканих тог,
де з неділі й знову до неділі
сторожко чекає змерзлий Бог
на свічу намолено-гарячу -
позачасну світляну печать...
Тихо янголи осінні плачуть,
на прощання дзвоником янчать...
(27.10.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458979
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
А ти для мене вогник засвітила
І день заграв, немов у ворожбі,
Моя натхненна Музо світлокрила,
За кожне слово дякую тобі!
Що я сміялась, плакала й зітхала
В солодкому полоні рим і фраз,
Що по тонких невидимих лекалах
Відточувала слово, мов алмаз...
Що не було мовчання поміж нами
І забуття не штрикали ножі,
Що я кохала завше до нестями,
Що я страждала вкотре на межі.
І милувалась чарами природи,
Розгледівши дива́ у простоті,
І ти мені освічувала сходи,
Вела у даль незвіданих світів.
А скільки весен разом заквітчали,
А скільки зим дмухнули в потічки!
І золотої осені опали
Ми заплітали спільно у рядки!..
І ти, така окрилена й щаслива,
Була зі мною в радості й журбі!..
Моя прекрасна Музо незрадлива,
За кожен подих дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Заздрість... - лиха істота
З чорним великим ротом.
Замість душі - пуст́ота.
Зуби з колючим дротом.
Краде в людини щастя,
Радість, любов і силу.
Трунок дає в причастя,
Щоби загнать в могилу.
Маску напне, запінить.
Чорне на біле - змінить.
Але відкриє рота -
Зуби з колючим дротом.
Крил не згинай у битві.
Фору дай злобі вміло.
Душу скупай в молитві,
Щоб не зчорніло тіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456542
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Не сплю... Дивлюсь у небо серед ночі,
Там таке ясне сяєво зірок,
Я серед них твої шукаю очі,
Гублюсь у мареві своїх думок.
Хвилююся за тебе мій коханий,
І наче птаха, знов лечу туди.
Де світить сонце ніжно, полум*яне,
Де квітами всипаються сади...
З тобою там, були такі щасливі,
І гріло нас тепло палких сердець.
Та не лякали громовиці, зливи,
Широким полем бігли навпростець.
"Ти тільки мій" - так шепотіли губи,
Медовим дотиком були твої.
"Мій найдорожчий, мій єдиний, любий",
А в небі пролітали журавлі...
Ось уже ранок... І дзвінок у двері,
Я стрімголов біжу відкрити їх.
Привіт, кохана, холодно у сквері,
Відчула знову ніжність рук твоїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456559
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Погожий день. Яка чудова осінь!
Яка розкішна золота пора!
В очах її легенька мила просинь.
Вона мені подруга і сестра…
Складає тихо листяні узори
На тепле ще від літа полотно,
Десь вдалині жовтіють мужні гори
Мов у старому давньому кіно…
Загралось сонце листячком кленовим,
Шепоче казку теплий вітерець.
Красується намистом бурштиновим
Посланець сонця – ніжний промінець…
Сади... Вони ще пахнуть трохи медом,
Горіхом, що згубився у траві…
Земля вкриває плечі теплим пледом
І гріє руки в теплім рукаві…
Захоплююсь! Яка прекрасна осінь!
Синь з золотом – ліси і небеса…
Магічний спокій – шелест в безголоссі…
Предивовижна є твоя краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455361
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 20.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2013
Не встигла попрощатися із літом,
А вже у серце осінь зазира
Безвільно догорілим пізньоцвітом -
Холодним торком сивого пера.
Лишилося привілля волошкове
В обіймах медоросяних вітрів,
То ж тягнеться рука тепер до слова,
Розшитого бавовною жалів.
Допоки журавлині перевесла
Маліють у небесній далині,
Останнє світле мрево мляво креслять
Хмаринки позолечено-сумні.
І під крилом у бабиного літа
Корують* душу вижухлі садки,
А на листках віршують пізньоцвіти
Осінні неусміхнені рядки...
(27.08.13)
*корують - в знач. лікують
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451321
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2013
[img]http://www.motosvit.com/Moto%20Guzzi/nevada750/10.jpg[/img]
Гуде мотор, заходиться в ревінні,
Ковтає іскри вранішня імла,
Тримай обличчя в чистому промінні,
Лети до сонця, світла і тепла!
Глянь, золотаву осені палітру
Твій кінь залізний хвацько борознить.
Тримай долоні крилами до вітру,
Спивай ковтками лагідну блакить!
Десь миготять калейдоскопом гори,
Вчорашніх тіней сліду вже нема...
Цей незбагненний Всесвіт неозорий
Ти під прицілом погляду тримай!
Яскравих фар горять метеорити,
Асфальт цілують полиски живі.
Тримай душі віконечко відкритим
Новому дню і посмішці новій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451015
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 27.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2013
Упала осінь листям на долоні.
Земля дощам відкрила навстіж брами.
Та спогадів розмай пульсує в скронях,
Хоч літо бабине не за горами.
З"єднає павутиночка прозора
Незриму суть блаженства та спокути.
І мить, і вічність, Всесвіт неозорий -
Тому, хто на Землі не був почутий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450473
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
На пустищі дикім, де зарослі трав,
Під баком, що повен помиїв,
Ведмедик потертий самотньо лежав
Із бантом рожевим на шиї.
Дощило надворі.
Скуйовджений плюш
Намокнув і злипся.
Недбало
Ведмедик лежав у калюжі.
Довкруж
Нікого не видно.
Смеркало...
Новим він колись подарований був
На свято малому хлопчині,
І довгі роки жив улюбленцем у
Великій і дружній родині.
Він вірним товаришем був у житті,
Ділив із малим перемоги.
Чому ж опинився тепер в забутті,
І кинутий обіч дороги?
Чому по життю не шануємо тих,
Хто нам довіряв,
І з роками
Про них забуваємо?
Звісно, святих
Повік не було поміж нами.
Чому не спиняємось між метушні
Щоденних борінь до знемоги,
Не думаєм, як би жилося мені
Покинутим обіч дороги?
21.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450579
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м'якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 18.09.2013
...Ми так поспішаємо жити, і нам вкотре не вистачає доби на день життя. І так все йде мимо, не встигаємо відчути настрій літнього дощу, пахощів квітів на городі, усмішки перехожих на вулиці. Не встигаємо торкнутись чогось доброго, можемо пропустити якийсь особливий Божий знак, який до нас хоче знову щось сказати. Не чуємо внутрішнього голосу, шелесту думок, себе. А так хочеться іноді зупинитись, торкнутись часу на якійсь старенькій лаві, просто відчути Божу Присутність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432493
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 18.09.2013
Жити, довіряючи Богу на 100 %... Ця фраза присутня у кожній миті мого життя,- там, де сльози, усмішки, тривоги, радості, нотатки у щоденнику, подих віршів, звук надії, запах жовтневого листя, чи травневі пахощі весняного бузку, вчора, завтра, сьогодні, завжди... Я не з тих людей, які чекають есемески з неба, у якій Господь напише мені, що я Його маленька дівчинка, і, що світ й досі прекрасний... Мені достатньо жити, знаючи, що небо нестримне, безмежне і трішечки неймовірне... Що до осені залишилось 92 дні, а весна згасне за кілька годин... І для того, щоб любити не треба й так багато,- кілька мелодій Вашого серця, які світ називає молитвою.. Так... Я не чекаю див, я не вірю в дива, я просто їх знаю... Дива творяться серцем... Завжди, попри все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432495
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 18.09.2013
Так... Я не вмію мріями розпогоджувати небо, не вмію збирати у кошик зорі насвітанку, не вмію добре заварювати каву, танцювати, малювати польові ромашки і прикрашати цими малюнками зболену віршами душу. А ще я не знаю, як пахне розмарин, скільки щастя у жменьці тиші і як упіймати клаптик веселки після осінньої грози. Так мало... І так багато... Дарма, дарма, дарма...Хіба вартісні троянди без колючок? І щоб там не було, я точно знаю, що на відстані молитви знаходиться світ, який називається Життям. І десь там, зліва, на дні мого серця звучать Бог, Весна та Україна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432683
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 18.09.2013
Такий дощовий весняний вечір... Така дзвінке мовчання тиші... Така терпка розрада у чашці гарячого чаю. І саме у такі осінні миті так хочеться крихту мрій, горсточку надії, а ще трішечки тепла, яке б пахло присутністю літа і стиглих черешень. Здається мій світ поміщається у моїй кімнаті, де звичний гармидер із книг на столі і час від часу вривається прохолода з напіввідчиненого вікна, щоб розбудити, приспану зимою душу... І десь там,- між письмовим столом, кульковою ручкою і шматочком серця на папері невпинно шукаю себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432702
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 18.09.2013
Шукати дива у тиші свого серця... Відкривати незвідане між останніми миттєвостями літа... Трішки радості і ще більше хвилювань. Горстка квіткових пахощів у долонях і теплий чай, що пахне сунично- липовими спогадами. Здається, коли світ мовчить, мрії говорять голосніше. Але так тепло, так радісно, так затишно. І дарма, що літні дива добігають кінця, що вересень ще на один день ближчий. Є у цьому всьому надто особливі ноти- незабутність кожного літнього дня, що минув і непередбачливість тих, що попереду. Зупиніться... Вдихніть на повні груди останню жменьку літа і навчіться чути самих себе... Відчувати багатоголосся своїх думок та спогадів. І повірте- світ вміє чекати, якщо Ви навчились дарувати йому свої теплі усмішки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445127
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 18.09.2013
Моя осінь! Моя безмежна терпка осінь! Це у ній заховалися барви весняного літа, які щохвилини торкають справжньою прохолодою вересневого дощу. Хочеться тепла, розмов, посиденьок в компанії чашки чаю, улюбленої книжки та привітного картатого пледу. І тоді мрійливе незвідане вривається у душу, огортає невимовною радістю і особливим відчуттям на дні серця. Здається, осінь- найдивовижніша пора року. Вона вміє зачаровувати, заколисувати мрії, торкнутися повік і просто бути осінню,- такою осінньою, тривкою і нестримною... У такі миті, ти розумієш: щастя є, і не важливо, що там за вікном, скільки століть залишилось до весни, через скільки годин будильник зупинить свої стрілки на позначці "важливе". Як добре, що Бог подарував світу цю неймовірну пору року. Як це гарно, коли щира молитва творить дива та зміни. Як прекрасно знати, що людські мрії мають феноменальну здатність народжувати добро. І у кожного з нас є найкращий дар на цій землі- творити щастя під назвою Любов. Варто спробувати, відчути і ніколи не втрачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447037
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Іноді восени трапляються такі дощові миті, коли світ навколо не тішить своїми барвами. Тоді якось дико і нестерпно на душі. Важко знайти затишок у куточку свого серця, шукаючи себе у безодні думок та людей. Хочеться надії, обіймів, теплих слів, хоча б кілька особливих митей, наділених щастям. І тоді... Якось байдуже і важко... Якось не так... Якийсь неспокій в атмосфері осені... Дива не торкають наше серце, слова не гріють душу, сонце не світить яскравіше після дощу, а мрії забувають про наше існування... Натомість так хочеться безмежності... Хочеться справжньості... Хочеться любові. Хочеться віри в осінню казку, яка творить куточок раю на землі... Хочеться добрих книг і травневого тепла зі смаком лініх волошок. Здається,- світ розівчився пошепки говорити про щастя, люди так і не зуміли тримати небо у долонях, чи знаходити клаптик веселки у своїй кишені. Ми щодня вчимося простих істин, забуваючи про головне: для того, щоб отримати радість,- треба радіти; щоб тішила осінь- потрібно її відчути; щоб здійснювались мрії- їх творити; щоб любити- просто мати серце, на дні якого Бог, молитва, навколишній світ, люди, які наповнюють його своїми мріями та Україна, а все решта... Хіба має значення?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449722
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Вощить мій сад медами у тумани,
В колючу мряку, сиву, ніби льон.
Шовковим лиском, золото-багряним,
Бентежить осінь по́ранками сон
Моїх дерев, закутаних у тишу,
У поторочі свіжого дощу.
В долонях літо бабине колишу,
Твоїм теплом намоленим вощу
У темінь крон, обтяжених плодами,
На кросна виноградні у дворі...
Ще сходи пахнуть теплими слідами,
Що день новий для мене приберіг.
Ще запах твій із мускусним акордом
В'їдається в кожнісінький листок
І погляд, затуманений і гордий,
Пронизує, як протяг, до кісток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448605
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Прийду, як уві сні, твоя Ерато.
Кохай мене шалено, до безтями!
Як солодко в рядки твої вливатись
Вершково-полуничними струмками…
Проснувся твій вулкан, тремтить від жару.
Нестримно закипає в ньому лава.
А погляд блискавицею ударить,
Жагучий і принадливо-ласкавий.
Пиши про мене палко, як і любиш,
Натхненням підривай зірки й планети.
І жадібно цілуй медові губи
В обіймах рим спокусливо-відвертих.
Пиши про мене на склепінні ночі
Зірками і гарячим шоколадом.
Прийду, як уві сні, до тебе… Хочеш?
Небесна і земна…
Твоя Ерато…
Ерато* - у грецькій міфології одна із девяти муз Аполлона, покровителька любовної поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443689
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 01.09.2013
Не зачіпай журливої струни,
Нехай зі сну не будять опівночі
Притихле серце вижухлі тони -
Закутані у сиве поторочі.
Нехай мовчать полинні голоси
Під куполом гіркої безнадії.
Минуле в гості марно не проси,
Сльозою не тривож надарма вії.
Бо згас вогонь і мрево неземне
Розтануло за вікнами у долі,
Тужлива пісня вже не заверне
Чуття п'янкі, безрадно захололі.
І тільки ніч запеленає сум -
Ясою обезкрилене звучання...
Молю, не зачіпай журливих струн,
Хай серцю сниться небо до світання.
(23.08.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446433
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2013
ВИКОНУЄ ТАНЯ ЛЯПУНОВА, СЛОВА Н.ХАММОУДА(заріна), МУЗ. О. РАДЖАБОВ
Я ТАК ДАВНО В СВІТАХ ДАЛЕКИХ,
А СЕРЦЕ Я ЛИШИЛА ТАМ,
ДЕ ГНІЗДА В"ЮТЬ СОБІ ЛЕЛЕКИ,
В ПОЛЯХ КОЛОСЯТЬСЯ ЖИТА.
ТАМ РІДНА ХАТА І КРИНИЦЯ,
БІЛЬШ ЗА УСЕ Я ЇХ ЛЮБЛЮ,
МІЙ РІДНИЙ КРАЙ НОЧАМИ СНИТЬСЯ,
ДЕ М"ЯТА ПАХНЕ У ГАЮ.
приспів
1-ШИЙ ПРИСПІВ:
ДО ТЕБЕ ЗНОВУ У СЛЬОЗАХ,
Я, МОЯ ЗЕМЛЕ ПОВЕРТАЮ,
СВОЇ КОЛІНА У ПОЛЯХ,
ТОБІ Я, РІДНА, ПРИКЛОНЯЮ.
2.
ПРОЙДУСЬ СЕЛОМ, ДУША РАДІЄ,
ЗНАЙОМЕ ТУТ МЕНІ УСЕ,
А В СЕРЦІ Я, ЯК ЗАВЖДИ ВІРЮ.
НЕ ВІД"ЇЗДЖАТИ БІЛЬШ УЖЕ.
ТА ДОЛЯ ЗНОВ МЕНІ ДИКТУЄ
ЛЕТІТЬ В ДАЛЕКУ ЧУЖИНУ.
АЛЕ УСЕ ,ЩО ТАК ЛЮБЛЮ Я,
У СВОЇМ СЕРЦІ БЕРЕЖУ.
2-ГИЙ ПРИСПІВ;
ДО ТЕБЕ ЗНОВУ У СЛЬОЗАХ,
Я ПОВЕРНУСЯ УКРАЇНО.
І В ЧИСТИХ, РОСЯНИХ ПОЛЯХ,
Я ПРИКЛОНЮ СВОЇ КОЛІНА.
ВІЗЬМУ У ПРИГОРЩІ ЗЕМЛІ,
І ЗАДИВЛЮСЬ В ТУМАНМИ СИВІ,
ТА ЗА КЛЮЧАМИ ЖУРАВЛІВ,
Я ЗНОВУ ПОЛЕЧУ У ВИРІЙ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444552
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2013
Она появилась в моей жизни случайно...
В моей жизни всё и все появляются случайно.
Лента новостей в одной из социальных сетей - "Срочно нужна помощь ёжику!"...
а ведь я - ёжик... И я не смогла пройти мимо...
Тем более так давно мечтала о колючем друге.
Афоня... Имя пришло сразу, как взяла на руки это несчастье - бывше-будущего ёжа.
А пока что шкурку с костями и огромной зияющей раной на холке...
Собаки, будь они неладны!
Вы не думайте - я люблю собак, но... НО... чем им не угодило это совсем еще маленькое и беспомощное существо? Неужто нет других объектов для игр?
Рана ребенка кишела опарышами.
Благо ей повезло - она попала в руки очень хорошего мужчины - Алексея, любящего животных.
Первую помощь оказал ей он - состриг иголки вокруг раны, повытаскивал бесконечную кучу опарышей и отвез к замечательному ветеринару - Авраменко Тарасу Олеговичу.
Почти час "доктор Айболит" промывал перекисью и выколупывал червей, промывал и выковыривал и так с десяток раз.
Мелочь попала ко мне не ев и не пив около двух суток.
Хороший спаситель Алексей оставил нам 200 гривен, на которые было закуплено все необходимое. Первым делом куплена еда - баночка кошачьего корма "Рояло Канин БэбиКэт", и вода - детская "Моршинська"
Поход в аптеку опустошил кошелек на 84 гривны. Зато были закуплены антибиотики, шприцы, мазь на основе антибиотиков и главное - "Перекись Водорода".
По приходу домой жутко ароматно пахнущая деть была поставлена на весы - мы завесили аж целых 353 грамма, при норме в нашем возрасте в два раза больше!
Дите все время сопротивлялось, норовило свернутся в клубок, а периодически и цапнуть мимо проплывающие пальцы.
С жадностью набросилось на шприц с водой и выпило сразу 10 миллилитров.
После скрепя сердце и стараясь не дышать я начала промывать рану... О, что это было!!!! Боги, как Вы жестоки к ни в чем не повинному существу! Куча бело-желтой пены, попытки удрать, и глаза полные боли и непонимания.
Но мы справились!
Рана была присыпана антибиотиком и мы приступили к кормлению.
Консервы были разведены водой, затолканы в шприц. Упирающийся ёж свернутый в клубок отчаянно отпихивался всеми лапами от непонятной штуковины, которую пытались ему запихнуть в зубатую, в очень зубатую пасть. Наконец-то у меня получилось. Ребенок замер, глаза удивленно распахнулись и мы начали усиленно чавкать, плямкать и глотать. Так мы съели первые 10 мл еды.
После ребенок был оставлен в покое и уложен в маленькую переноску.
Правда ненадолго, ибо спустя полчаса в рану была заложена мазь и ребенок был вновь напоен и накормлен.
В этот раз мы с жадностью всосали оба шприца с едой и водой и попытались еще активнее искусать столь ненавистные мучащие руки.
Прошло два часа....
Настало время делать ребенку укол....
О, как я боялась!
Вы когда-то кололи ёжа?
Вот. И я нет...
Руки трусились, сердце выпрыгивало из груди, но я смогла!
И вот непокорное создание лежит на столе, из перепуганного клубка торчит задняя лапа.
Очень трудно одновременно держать ёжа, шприц и пытаться не попасть под эти "челюсти".
Получилось!
Малышка вновь была посажена в переноску.
Честно оговорюсь - я все еще в раздумьях, кто оно по полу.
Вот завтра таки разверну ёжа и поищу пипиську)))
В переноске мы начали буянить и пытались выбраться.
В итоге была оборудована большая клетка со всеми удобствами и ребенка была водворена на новое место жительства.
Сколько же моего счастья было, когда мы сами вышли к миске попить водички!
Потом мы попытались прорыть туннель к центру земли, перелезть великую китайскую стену, пробить непокорные стены Трои и огорченно улеглись демонстрируя свою вселенскую грусть-тоску между домиком и стеной клетки...
Я бережно взяла комочек счастья, прочно въевшийся мне в душу, и преложила в домик. Мы горько-горько вздохнули и уснули...
Пускай тебе снятся самые сладкие сны, моя Афоня...
Я обязательно тебя вылечу, и ты станешь самым большим ёжом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444095
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16422
Кліп- Тамари Васильєвої - http://youtu.be/6qY23-sGhio
----------------------------------
[youtube]http://youtu.be/6qY23-sGhio[/youtube]
У пам’ять вічністю струмки
Летять, як диво-каруселі.
В руках у долі акварелі,
А колір золотий таки.
На полотно ти поклади
Кохання наше назавжди.
У пам'яті цвітуть сади.
(На полотно ти поклади.)
Чудові пахощі весни
І жовті квіти на осонні,
Похилі трави безборонні.
Як впасти росам поясни.
Не треба берегом іти,
Мене нема, там тільки ти.
На вітрі хвилі самоти.
(Мене нема, там тільки ти.)
І знову сонце і дощі,
І грози стукають у двері,
І плями мокрі на папері,
І душі наші не в плащі.
Рояться в пам’яті думки,
Життя гортає сторінки.
У пам’ять вічністю струмки…
(У пам’ять вічністю струмки…)
================
P.S. В оригіналі вірша катрени чергуються з терцетами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444025
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Самотній човник плещеться на таці
Дзвінкого плеса між очерети́н.
Серед летких пластичних декорацій
Погойдуються китиці жоржин.
Пряде павук посріблені вітрила,
У мандри кличуть мрійника моря.
Передосінній степ позолотила
Налита білим вермутом зоря.
Як сизий шовк, натягнутий на п'яльці,
Лисніє місяць, піниться вино
Між тополиних вигорілих пальців.
Мережать зорі темне полотно.
Серпнева ніч, немов Шахерезада,
Терпким садам нашіптує казки.
Крадеться по стерні осіння зрада
І факелом запалює листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Заплітають коням гриви хмари сивочолі,
Нектару нап'ються з квітів золотисті бджоли.
Сонця промені ласкаві доторкнуться ніжно,
Зашаріються отави,роси впадуть слізно.
І дощу нап'ються ріки, верби і тополі,
Ляже промінь на повіки, відійдуть геть болі.
Я до тебе пригорнуся, проведу рукою
І в кохання загорнуся разом із тобою.
Бірюзовою блакиттю засяє враз небо
Найчарівнішії миті,інших нам не треба.
Доторкнеться прохолода, усміхнеться літо,
День чудовий розфарбує кольорами квіти.
Щастя буде дарувати ніжності веселки,
І на крила піднімати буде вітер терпкий.
Защебече в лісі пташка радо й голосливо
І розвіє вітер коням шовковисті гриви.
Полетять вони по полю риссю і галопом,
Збереже кохання долю, рознесеться степом.
Понесеться воно в гори, де луна блукає,
Рано - вранці нас з тобою воно повінчає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444010
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2013
Пожежа, вибух, землетрус,
Торнадо,смерч, потоп, війна.
Грабіж, отруйних змій укус,
Убивство, ґрати, чужина.
Безхаття, голод, холод, зло,
Аварія, насилля, крик,
Утрати, зради чорне тло.
У спину звіра дикий рик.
Світова змова, кризи час,
Закон, робота – префікс без.
Паличка Коха, рак і сказ.
Пні в царстві сосен і берез.
Цей список болю, сліз, біди
Можна продовжити. Але ж
Ти встав, і сонце з висоти
Тобі всміхнулося з небес.
Ти каву п’єш, їси калач,
Смак насолоди в груди йде.
Вмикаєш музику, трубач
Виводить соло, душу рве.
Ти відчиняєш в світ вікно.
Вдихаєш кисень, кров бурлить.
Барвисте за вікном кіно:
Дитя щебече, кіт мурлить,
Дідусь пил з килима трясе,
Троянда цвітом майорить,
Юнак із слів картину тче,
Крізь телефон краса летить.
Вдягаєшся. Радієш. Йдеш
Творить звичайне і просте.
Джерелиться у серці фреш,
Любов хлібиною росте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443650
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Цього року остання декада липня промайнула в Карпатах. Це була моя друга подорож у ці мальовничі гори. Так у житті склалося, що останні кілька років, я не тільки нікуди не їздила, а навіть дуже рідко виходила з дому.
Сама я б ніколи не відважилася так далеко поїхати. Але мене в Яремче погостювати запросив мій дуже хороший друг, цікавий поет і співрозмовник, Ігор Стожар. А компаньйонкою стати погодилася юна дівчина, Ірина, майбутній соціолог-журналіст…
Подорож розпочалася дуже вдало. В потягу було чисто, в купе разом із нами їхала молода і мовчазна пара і тільки Іринка щебетала, поки всі не поснули.
Івано-Франківськ зустрів нас сонним вокзалом, зате коли приїхали в Яремче, то на нас чекав енергійний, говіркий, гостинний і привітний господар готелю та його сонячно усміхнена дружина, Марина.
Нас поселили на другому поверсі в номері з балконом, з виглядом на скелю Три слони і на річку та на фрагмент, покритих смереками, зелених гір. Можна було легко здогадатися, що там, біля скелі, шумить річка Прут, про яку я ще до початку подорожі прочитала в Інтернеті.
Яремче – це низькогірний курорт, розташований в надзвичайно мальовничій улоговині між горами на березі Пруту. Через місто пролягає дорога до найвищої вершини Українських Карпат — Говерли, на яку ходила Ірина без мене, бо я не ризикнула.
За легендою назва міста походить від імені гуцула Яреми Годованця, який першим оселився на цій території. Місто почало активно розвиватися після будівництва залізниці Станіслав (тепер Івано-Франківськ) - Яремче - Ворохта - Рахів в 1894р., яка призначалася для вивезення лісу у промислові райони Австро-Угорщини. Ще раніше Яремче почало розвиватися як дачне містечко, де відпочивали жителі Львова, Кракова, Варшави.
Зараз Яремче — найвідоміший туристичний центр Прикарпаття, має понад 40 туристсько-рекреаційних закладів і санаторіїв, більше 50 об'єктів зеленого туризму. Для курортної терапії використовують кліматичне лікування та мінеральні ванни. На половині території Яремчанської міськради розташований перший в Україн , Карпатський Національний природний парк, утворений в 1980 р.
Населення міста зберегло народні звичаї та обряди, найбільш цікаві з них — гуцульська "Розколяда", Андріївські вечорниці, Водохреще, купальське свято "Гуцульська берегиня". День міста відбувається у останню неділю липня.
До 2006 року у вжитку були дві назви міста — Яремча і Яремче. Первісну назву Яремче було уточнено рішенням Верховної Ради.
Найбільш цікавим для мене став каскадний водоспад Пробі́й (інша назва - Яремчанський водоспад), один з найповноводніших водоспадів Карпат. Висота падіння води 8 м, кут нахилу — майже 45 градусів. Утворився він у нижній частині Яремчанського каньйону річки Прут, у місці виходу на поверхню стійких до ерозії гірських порід — ямненських пісковиків (верхні шари) та аргілітів і алевритів (нижні шари).
Водоспад Пробій — популярний туристичний об'єкт, пам'ятка природи. Над водопадом побудований міст заввишки 20 м. Нижче водоспаду є розлога і глибока улоговина зі спокійнішою течією.
За водоспадом міститься другий сувенірний ринок Яремчі, який трохи дешевший за перший, що розташований біля автомобільного моста через Прут.
Саме тут у кафе над прірвою відбулася моя зустріч з поетами Івано-Франківщини. Вже тоді я відчула, що саме цей день стане перлиною мого перебування в Яремче.
Я не забуду усміхнені обличчя, привітні очі, теплі слова і вірші, які по-особливому перекликалися з гуком води, що навіть випадкові люди зупинялися і прислухалися, а одна маленька дівчинка навіть плескала у долоні.
Дуже вразила не тільки атмосфера за столом, а й смачні бутерброди, які так вміло приготувала Маринка з Ігорем, а ще національна страва – кукурудзяна каша «банош», яку варять зі сметаною, маслом та сиром. У нас подібну кашу називають куліш.
Саме у колі друзів на березі річки над водоспадом я відчула, що в мене вперше за довгі роки відкрилося друге дихання…
Наша перша самостійна подорож відбулася до міста Коломия, яке належить до найстаріших в Галичині . Тутешній люд провадить назву міста від назви потоку Коломийка, який так називають, тому що в ньому мили кола». Є ще один варіант, що назву місто отримало від свого розташування біля річки Прут. Колись Прут мав назву «Мий», відповідно місто назвали «Коло Мия», цебто коло Прута.
Коломиї завдячують своєю назвою танець коломийка і короткі пісні, які теж називаються коломийками.
Але ми були у цьому місті тільки проїздом, тому що їхали далі, в місто Косів, щоби побачити особливості архітектури, одягу та карпатських традицій, а ще помилуватися краєвидами з висоти пташиного польоту. Краєвиди ми побачили, але одягнутих в національні костюми людей і якісь гарно розмальовані хатинки не зустріли. Я вже тоді зрозуміла, що по телевізору нам показують тільки рекламу. Про цю подорож можна сказати простими словами – «Тут була Оля і Іра». Але завчасно, ще до початку подорожі, я прочитала і про Коломию, і про Косів, тому намагалася не зважати на розбиті дороги, жахливі автобуси і спекотне сонце, а просто милуватися горами, покритими лісом, які можна було бачити із вікна…
Багато хто знає, що Косів – це невеликий райцентр, відомий своїм суботнім базаром. Це місто вже відсвяткувало свій півтисячолітній ювілей. Шкода, що від минулих віків у цих гордих горах у Косові майже не залишилося нічого, окрім колючих смерекових лісів над містом.
В одній легенді згадується, як князь Данило Галицький послав у гори боярина Косича з наказом зміцнити кордони Галицької землі. Косич оселився в дикому гірському краю і позичив своє ім'я новостворенному поселенню.
Косів і сіль - два слова-близнюки. Але саме природа - головне багатство краю. Чисте повітря і його здатність лікувати, відстороненість від цивілізації, спокій.
Місцеві жителі навчились заробляти на народних промислах - ліжники, вишиванки та місцева буро-зелена кераміка мали неабиякий попит. А ще - "weneckie korale", "венеціанські коралі", великі прикрашені орнаментами кулі, з яких можна було скласти намисто.
З цим містом пов'язана історія найвідомішого опришка, Довбуша. Більше того, в сусідньому з Косовим селі Космачі є пам'ятник народному меснику (авторства Михайла Дідишина з Космача) та музей Довбуша.
Інша дуже змістовна і довготривала подорож буда до Солотвино. Спочатку ми зупинилися біля водоспаду, ім‘я якого Труфанець. Він знаходиться між Ясенями та Квасами, біля самої дороги. З південно-східних схилів Свидовецького хребта, з-під Близниці, з субальпійських лісів і лук, з висоти в 1720 метрів несеться чиста вода - і так спішить до устя великої ріки, що, не витримавши, летить з 36-метрової висоти. Біля підніжжя водопаду є облаштована альтанка для того, щоб помилуватися найвищим природним закарпатським водоспадом зблизька.
Водоспад носить ім'я потічка Труфанець, який є правою притокою Чорної Тиси. На стенді біля водоспаду написано, що довжина Труфанця (потічка) - 2830 метрів, з них 230 він тече під землею.
Далі ми їхали через село Кваси, Закарпатської області, Рахівського району, яке розташоване по обидві сторони річки Чорна Тиса на відстані 14 км від районного центру Рахова і за 26 км від Географічного центру Європи. Кваси відоме тим, що тут дуже багато мінеральних джерел.
Село розташоване в міжгірській долині річки Чорна Тиса, оточене з півночі Полонинсько-Чорногорським пасмом гір (з вершинами Побори - 1076 м, Близниця - 1880 м, Менчул - 1120 м), з півдня - Мармароським кристалічним масивом. У цьому районі розташовані Чорногори (у складі яких знаходиться найвища вершина Українських Карпат г. Говерла - 2061 м, та решта 5 двотисячників, з яких до Квасів найближче розташована г. Петрос, 2020 м). Клімат помірно континентальний. Гори лісисті, займають 6082 га площі. Вище лісистих гір простягаються альпійські луки, які називаються полонинами. Ліс змішаний: бук, ясен, ялина, ліщина, черемха, явір, тополя, береза та ін. Також у лісах зустрічається багато грибів та ягід таких як чорниця, суниця, ожина, калина, горобина, брусниця, шипшина та багато ін. Село перетинає залізниця Львів-Рахів. У Квасах є золото.
Через деякий час ми вже їхали через Рахів- районний центр, який лежить у мальовничій улоговині вздовж ріки Тиса. Перша письмова згадка про місто датується 1447 роком, хоча місцеві дослідники стверджують, що місто існувало вже в 910 році.
В 15 столітті Рахів мав власну печатку і герб і належав до володінь угорських королів. За однією з версій, назва походить від слова "рахувати", оскільки місто лежало на торгових шляхах і купці, зупиняючись тут, перераховували гроші.
Це місто-курорт туристи з-за кордону називали перед другою світовою «Гуцульський Париж». Воно розташоване поміж Карпатських гір. З півночі його обіймають Горгани, на заході височіє Свидовець, на північному сході — Чорногірський хребет, а з півдня наступають Рахівські гори. Ріка розрізає Рахів навпіл і, закована в граніт, тече паралельно центральній міській вулиці.
Рахів - найбільш високогірне місто в Україні, яке розкинулось на висоті 820 м над рівнем моря. Між найнижчою і найвищою вулицями — понад 500 м різниці у висоті.
А ще кажуть місцеві люди, що це місто стихій. Метеорологічні спостереження засвідчують, що в районі Рахова буває найбільше в Україні гроз. Впродовж року тут майже 50 днів припадає на громи та блискавиці.
Рахів — «земля господаря Раха». Шість століть тому це було поселення у чотирнадцять дворів. Перші мешканці — гуцули. Мисливці, вівчарі і пасічники.
Менше ніж за сто останніх років Рахів побував у складі п'яти різних держав. Ним володіли угорські Ракоци та австрійські Габсбурги, тут проходили турецькі завойовники і козацькі сотні Северина Наливайка. Приїздили посланці зі Стамбулу. Кожна епоха залишила свій слід на міських вулицях — в архітектурі, у назвах.
За часів Австро-Угорщини Рахів став містом колоністів. Німці, італійці та французи приїхали вглиб Карпат, щоб побудувати тут залізниці. Ці вузькоколійки збереглися й досі. Тут живуть онуки та правнуки їх будівничих.
Сьогоднішній Рахів — місто багатонаціональне. Із 17 тисяч його мешканців трохи більше половини — українці (етнічна група — гуцули), 14 відсотків — угорці, 10 відсотків — румуни. А ще тут мешкають німці й росіяни, чехи й словаки, поляки й італійці, білоруси, євреї, цигани. На вулиці можна почути різну мову. Однак державною українською володіють усі.
В наш час Рахів — невелике місто з населенням близько 16 тис. осіб. Місто має досить розвинену туристичну інфраструктуру — готелі та приватний сектор, ресторани та кав'ярні, витяги, продовольчі магазини, кілька СТО та АЗС. Дещо гірше з транспортним сполученням, тому доїхати до Рахова можна зі Львова поїздом або з Івано-Франківська дизелем чи автобусом. Всі ці види транспорту ще далекі від комфорту, і разом з пасажирами часом подорожують вівці або домашня птиця.
В с. Ділове, 15 км від м. Рахів, неподалік від географічного центру Европи, поряд із трасою Львів-Рахів-Мукачево знаходиться ресторан - двоповерхова дерев'яна колиба, оздоблена в національному стилі. В колибі представлена велика експозиція старовинних предметів вжитку та одягу. Їжа дуже смачна, а ціни демократичні. Я замовила ніжну телятину з овочами та соусом, а на гарнір - картопляне пюре. Цей смак їжі та аромати нагадали мені домівку…
А тепер нарешті розповім про Географічний центр Європи, місце, де перетинаються уявні лінії між Лісабоном і Уралом, землею Франца-Йосипа і Босфором, Кавказом і Північним морем. Забула сказати, що це вже Закарпаття, цілком відмінний світ, де інший клімат - більш лагідний, інші гори - вже не суцільні кряжі, а окремі, злегка опуклі, подібні на жіночі груди; інша архітектура сільських садиб, інша говірка. Центр Європи розташований поблизу Ділового, обабіч автотраси на Бичків і Тересву.
Шпиль, встановлений на позначення географічного центра Європейського континенту, відкривається несподівано за одним із поворотів гірської дороги. Кам'яний монумент встановлено на невеликому майданчику, а поруч - величезна помпезна стела, біля неї - іще один пам'ятний знак. Напис латиною на мармуровій дошці повідомляє, що в цьому місці перетинаються умовні лінії, які з'єднають найвіддаленіші пункти нашого континенту. Визначення географічної широти і довготи цієї точки, яку було визнано центром Європи, трохи більше століття тому здійснили вчені Віденської цісарсько-королівської академії наук Австро-Угорської імперії.
За якихось пару метрів височіє ще одна відмітка європейського Центру. Стела — виразно соціалістичного стилю. Вона покладена в цьому місці у 70-х роках минулого століття. Очевидно, радянська академія наук не надто довіряла обчисленням цісарських астрономів і географів, тож вирішила трохи посунути позначку.
Поряд із цими пам'ятниками знаходиться третій — встановлений зовсім недавно, у перші роки української незалежності. Монумент, певно, слід сприймати як своєрідний вияв радості: мовляв, серед визначних місць України є ще й таке — промовисте й багатозначне, — як географічний центр Європи.
Трохи вище від пам'ятних знаків, на схилі гори, знаходиться набір інформаційних таблиць. Короткі повідомлення на щитах розповідають про Україну, регіон, Карпатський національний парк, а також про тваринний і рослинний світ цього краю. Просто над ними влаштовано місце відпочинку для туристів і подорожніх — на галявині, схованій за рядом смерек, б'є джерело, поруч з ним — дерев'яна альтанка.
До Центру Європи приїздять і вітчизняні туристи, і зарубіжні гості. Щоправда, іноземців біля меморіалів буває все-таки більше. Проїжджаючи Україною, вони неодмінно повертають туди, де міститься справжня Європа.
Далі наша дорога пролягла до Солотвино. Ми їхали вздовж річки через українські села, а на протилежному боці була вже інша держава, Румунія.
Три речі відрізняють закарпатське Солотвино від усіх інших подібних селищ. Це цілюща ропа солоних озер, лікувальні грязі та унікальна алергологічна лікарня, що використовує спелеотерапію для надання другого дихання астматикам, алергікам, хворим на туберкульоз. Хто чхає на амброзію у прямому розумінні цього слова, той знає про існування селища Солотвино.
На жаль, саме у Солотвино, я більш за все побачила різницю між рекламою цього курорту і реальністю. В Інтернеті ви можете побачити гарні мальовничі фото солених озер, підземні соляні печери, прочитати хвалебні оди про алергологічну лікарню, готелі та магазини. Мені ж відкрився багатолюдний дикий берег навкруг трьох каламутних ковбань, відкрита місцевість, спекотне сонце, солена вода, в якій вовтузилися і борсалися вимазані лікувальною гряззю тіла. Біля пляжу розташовані кілька дерев‘яних будиночків на курячих ніжках, всього лише 4 душеві кабінки, дві брудні роздягальні, про все інше промовчу, бо там було ще гірше!
Ось такий був непередбачуваний фінал нашої довготривалої подорожі в Закарпаття! Можливо у місті Солотвино є все, що обіцяють у рекламі, але я описала те, що побачила на власні очі…
Третя подорож - це Манявський водоспад та скит - аскетичний чоловічий монастир східного обряду (український Афон), визначний осередок духовності, культури й мистецтва України.
Спочатку наша дорога пролягла до Манявського водоспаду. Він розташований в Івано-Франківській області, біля села Манявка. Знаходиться вище Манявського монастиря, у гірській ущелині між стрімчастих скель, куди сонце заглядає дуже рідко і ненадовго.
Івано-Франківська область славиться своїми мальовничими водоспадами, але одним із найвідомиших і найпопулярніших серед туристів є саме Манявський водоспад, висота якого близько 18 метрів.
Це справжнє чудо природи, розташоване неподалік від гірського села Манява, відомого своїм давнім монастирем – Скитом Манявським. Відстань від монастиря до водоспада – 6 км, три з яких тягнуться лісовою стежиною. Отже, чудові краєвиди і свіже повітря гарантовані кожному, хто вирішить пішки здолати цей шлях. Для всіх інших у місцевих мешканців є власний “цікавий транспорт”, який доставить всіх охочих до самого водоспаду.
Саме про Манявський водоспад впевнено можна сказати відому фразу: “Краще один раз побачити, ніж сто раз почути”. Знаходиться він в мальовничому каньйоні, подалі від людського галасу, там де можна відчути всю силу і велич природи. Адже саме поряд із потужним каскадом води людина здатна відновити свої сили і енергетику, очистити думки.
Манявський водоспад - один із самих казкових, красивих і загадкових водоспадів Карпат. Але потрапити туди досить важко. Водоспад являє собою вражаюче видовище. Висота водоспаду близько 20 метрів, вода з нього спадає декількома каскадами. У підніжжя водоспаду - невелике дрібне озерце, у якому при бажанні можна було б викупатися. У старі добрі часи тут відбувалися язичеські обряди. І саме близькі до природи язичеські Боги нібито допомагають зберегти молодість, що уходить.
Саме недалеко від водоспаду в глибині лісу у мене знову відкрилося друге дихання, стала легкою хода, здалося, що виросли крила. А та частина крутої дороги без лісу у напрямку до водоспаду під спекотним сонцем була занадто важка для мене…
Після водоспаду ми поїхали в Манявський монастир - святе місце з цілющою джерельною водою, який знаходиться у мальовничому карпатському міжгір'ї з оздоровлюючим мікрокліматом, первісною дикою природою.
Засновником та першим настоятелем монастиря був Йов (Іван) Княгиницький (1550—1621), родом з м. Тисмениці — один з плеяди видатних представників церкви, котрі активно займалися богослужбовою і культурно-просвітницькою діяльністю. Разом з Іваном Вишенським та Захарією Копистенським у 1606 році створено чернечу общину (громаду). Роки заснування Скита Манявського 1606-1785р.р.
Архітектурний монастирський комплекс будівель становить ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з вежами й бійницями — вдалий синтез гірського рельєфу і фортифікаційних забудов. Між схилами гір, покритих вічнозеленою смерекою, з трьох сторін омивається водами (потік Батерс) (Скитець) правої притоки річки Манявки. Колись це було місце для молитви, очищення, сповіді і причастя, а рівночасно надійне сховище в часи нападів кримських татар і турецьких агресорів. Майдан монастиря має підземні склепінчасті пивниці, справжні лабіринти з потаємними виходами в гори, сполучними переходами між будівлями.
У 1620, а пізніше в 1748 році Скит від Константинополя одержував ставропігію - це означало, що монастир не підлягав ні Львову, ні Києву, ні Москві, ні Риму, тобто був самостійний і незалежний.
У 1628 році на Київському соборі скит був удостоєний звання прота (головуючого монастирів воєводств Руського (Галицького), Белзького і Кам'янець-Подільського). Скитові підпорядковувалось тоді 556 інших монастирів.
28 травня 1998 року було відкрито Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир Івано-Франківської єпархії Української православної церкви — Київського патріархату.
Наступна дуже цікава подорож була на Женецький водоспад та на гірсько-лижний курорт Буковель. Виїхали як завжди із Яремче вранці. Спочатку було маленьке село Ямна, а за ним, ніби в протилежність, довге і розкидане – Микуличин. Всі навколишні гори і горбочки усіяні окремими хатками. Навіть далеко вгорі, майже на вершечку, біліє чиясь садиба. Недарма ж Микуличин вважається найбільшим за площею селом в Україні.
Женецький водоспад розташований на потоці Женець, який впадає в р. Прут, між масивами хребтів Явірника та Хом'яка-Синяка біля сіл Микуличин і Татарів (Надвірнянський район, Івано-Франківська область) на відстані приблизно 5 км від траси, 9 км від станції Татарів і 10 км від станції Микуличин на території Карпатського національного природного парку.
Водоспад Женецький Гук знаходиться на висоті 900 м над рівнем моря. Він утворився у післявоєнні роки в результаті повені. Вода вільно падає з гори з висоти 15 м. Місцеві жителі назвали водоспад Гук через шум, гул, що доноситься від нього.
До Женецького водоспаду від траси Микуличин-Ворохта приблизно 7км). Спочатку йде асфальтована дорога приблизно до середини, а далі грунтова дорога. А ще це місце прославилося тим, що неподалік розташована резиденція колишнього президента України Віктора Ющенка. І замість стежки до водоспаду веде вузька дорога, огороджена при в'їзді шлагбаумом.
Пробігши через все село і минувши його межу, дорога круто повертає вліво і біжить в Татарів. Саме на цьому повороті починається стежка, що веде в бік ріки Прут. І поведе вона вас до шумливого Женецького водоспаду, або відомого як
водоспад Гук. (До речі в Карпатах Гуком називають водоспади, які створюють великий шум, тому необхідно уточнювати про який іде мова.)
Наш мікроавтобус зупинився в спеціально відведеному місці для паркінгу і далі стежкою ми пішли вгору, де перед нами з’явився потік, що тече ніби на вас, але щезає в проваллі, витесаному в скалі. Коли ми наблизилися до провалля, то оцінили роботу води. Ті, хто хотів відчути водоспад зблизька, то йшли прямо по воді, ступаючи по слизькому камінню туди, де з висоти 11 метрів в кам’яний жолоб падає стовп води, розлітаючись в повітрі на краплинки. Біля самого водоспаду вода сягає до колін, але шум, водяний пил і неймовірний протяг перехоплює подих. Враження неймовірне!
Після Женецького водоспаду ми поїхали по новій стрімкій асфальтовій дорозі до Буковелю. Це український гірськолижний курорт біля підніжжя гори Буковель, неподалік від села Поляниця, Яремчанської міської ради, на висоті 900 метрів над рівнем моря, за 30 км від м. Яремче. Найбільший і найсучасніший гірськолижний курорт в Україні.
Буковель має рекордну для України кількість витягів, розвинену інфраструктуру: сім власних комфортабельних готельних комплексів «VIP-резиденція», «Едельвейс», «Буковель», «Шелтер», «Іріс», «Тавель», «Radisson Blu». Транспортне сполучення через гірську дорогу. Додаткові розваги влітку в Буковелі - ратраки, велопарк, електроскутери.
Гарний краєвид на Буковель відкрився ще з високогірної дороги. Котеджі і готелі було видно як на долоні. Коли заїхали на територію курорту, то було таке враження, що ми внизу, як ліліпути, а долину оточують високі гори-гіганти, на схилах яких розташовані цікаві архітектурні споруди. Мені здалося, що я попала в казку…
Вся група піднялася на витягу на вершину гори, щоб ще раз помилуватися краєвидами і штучним озером, яке використовують взимку для виготовлення штучного снігу. Стомлені, але задоволені, ми повернулися увечері до м. Яремче.
Потім ще були пішохідні екскурсії по місту, та на сувенірні ринки.
Коли минули 10 днів, які потрясли мій внутрішній світ, ми повернулися додому, в Київ…
Вже кілька днів мені щоночі сняться гори. Мій мозок ще й досі перенасичений враженнями та емоціями.
Я впевнена, що спогади про зелене місто Яремче, про гостинність і доброзичливість людей та живописні краєвиди Карпатських гір залишаться назавжди у моїй пам‘яті.
Але любов до Карпатського краю поселилася в моєму серці ще раніше, коли багато років тому назад я відпочивала в Передкарпатті, в Сколе та Славському.
Тоді я жила в дрімучому лісі, в будиночку лісника, на березі річки. У дворі бігали курі на чолі з півнем, маленьке цуценятко, старенька конячка була запряжена у віз, а в сараї пахло свіжо-скошеним сіном. Недалеко від будиночку був гірський потічок і невеликий водоспад, в якому ми купалися вранці і ввечері. На сніданок пили парне молоко з чорним хлібом, а вечеряли біля річки, яка заколисувала монотонним шепотом води.
На електричному потязі їздили в Мукачево, на мікроавтобусі - в Дрогобич. Незабутні враження ми отримали на вершині гори Тростяна в Славському. Молочний туман обіймав за плечі, різноманітні, вище росту людини, квіти привітно усміхалися до нас, а чорницю ми смакували губами, лежачи на землі в обіймах густої та соковитої трави…
КАРПАТИ - це справжній рай на ЗЕМЛІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442196
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Її пальці пропахли травами,
Гіркне мед на тонких вустах,
Мріє літо хмільне загравами
В шоколадних палких очах.
А волосся, мов пиво, піниться
По засмаглій її спині...
Зореока печальна схимниця
Пожинає серпневі дні.
Бурштино́ві снопи позліткою
Шурхотять на терпких вітрах,
Порохнявіє плай веріткою
У карпатських густих лісах.
Вона дихає в сад туманами,
Ароматом солодких вин
І дощами блукає п'яними
Між туманних легких гардин.
А на ранок дзвінкими росами
Мерехтить на цупких листках...
О, яка ж ти прекрасна, осене,
Як шафранний акорд п'янка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442864
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 13.08.2013
***
Лиши за своїми дверима слова, що просякнуті грішним,
Не треба тулитись до марно-хвалебних, невартісних од...
Ти бачив, то знаєш: у світі двом правдам недобре, затісно,
Вони між собою не зладять... а душі підуть на киот
Не-божий... І будуть палати у вікнах пекельні очиці,
І будуть боліти-кровити розтерзані райські серця!
Не треба пізнання "не-з-неба", води, що "не-з-чисто-криниці",
Чи варто, ще будучи зрячим, говіти словами сліпця?
(7.08.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442015
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2013
Устами притулюся до землі -
До тої, що найперша, наймиліша.
У рідному, коханому селі
Стареньку хату пригорну, потішу.
Бо десь отут усі мої літа -
Іще такі наївні, світлоокі,
Не страчені намарне по світах,
Дитячі босоного-щирі кроки.
А над вікном ікони пресвяті
Ще й до сих пір молитву пам’ятають
Оту, що матінка на самоті
Вигойдувала аж до небокраю...
І де б життя тепер не повело,
Куди б не простелилися гостинці,
Зусюди повертаю у село,
Тулю уста до рідної землиці.
(12.07.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437062
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 05.08.2013
́́́Складаю оду терпкому напою,
Що бадьорить і робить нас меткими.
О каво! Суть енергії твою
Не порівняти з трунками п'янкими.
Засмаглі зерна, сповнені натхнення,
Готові вмить з окропом поєднатись,
Щоби збагнути кави одкровення
І кожному глиб істини пізнати.
Своєю силою й снагою, ароматний друже,
З Богів напоєм можеш дорівнятись,
Бо в загадковому історії розвої
Прихильники були і будуть поклонятись.
Моя амброзіє ранкова! Духмяна мріє!
Чарівна ти у будь-якій оздобі:
Чи шапочка вершків тебе прикрасить,
А чи присмачить дрібка імбирю, кориці...
І навіть у класичному убранстві
Ти є окраса пані Філіжанки!
Ковточком вишуканим у блаженстві
Забути клопоти земної Забаганки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434459
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 04.08.2013
(присвячую нашим журавочкам-заробітчанкам)
***
Гірко плаче осінь у твої долоні,
Сива моя нене, матінко моя,
Журавлина доля у твоєї доні,
Пригортає на́ніч хата не своя.
Не свої хороми напирають сіро
До утоми-болю струдженим рукам,
Що не раз ведеться падати у прірву
Темної знемоги за мізерний крам.
За надії крихту у пожухлій жмені -
(О, яка ж то ноша, Господи, важка!)
Поки догорають вигони зелені,
Поки скаче сонце дике, як лоша.
Тинною журою вимащені днини,
Виписані слізно на листках душі...
Мов полинним лугом за́прано стежини,
Де зблудило долю в сонні спориші.
Гірко плаче осінь під вікном у мами,
Тулиться устами сумно до землі.
Там ридає й ненька сива молитвами,
Поки відлітають в далеч журавлі...
(25.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417667
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 04.08.2013
Учора ти сказав мені "Люблю"...
Його проміння й досі зігріває
Від холоднечі душу втомлену мою.
У серці воно райдугою грає.
Твоє "Люблю"... Із неба пелюстки
Троянд червоних в вальсі закружляли.
Твоє "Люблю... Мов дотики руки,
Вуста, що поцілунки малювали.
Твоє "Люблю"... І феєрверк душі
З любові трепетної, ніжності і ласки.
Твоє "Люблю"... Мандрівка за межі
Бажань солодких, пристрасної казки.
Твоє "Люблю"... Як зоряний маяк,
Який веде наш корабель любові.
Воно - це щастя, що приніс мені в руках...
Сила кохання лиш в одному слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441225
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Руки терпко пахли тютюном,
Як горнув до себе, ще дитину...
Роки збігли - темним валуном
Покотились ген аж у долину.
І тепер там бовваніє хрест,
Наче знак, зарубаний до болю:
Що ніколи більше не торкнеш
Батьківською щирою любов'ю!
В грудях оселилася сльоза -
Пам'яті нескресла, сива крига...
Прошумить ще не одна гроза,
Пробере ще не одна відлига,
Та ніколи найрідніших рук
Запах не забути тютюновий
І не стерти з плівки серця звук
Таткової дорогої мови...
(10.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441238
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Немає у мене грядки.
Пів дня з онукою бавилась.
Потішне таке малятко.
А усмішка - все віддала би!
Стемніло. Прийшла до хати.
В ній яблука пахнуть м́едами
Так хочеться вірші читати.
Та думать про зиму треба би.
Тож яблука я кромс́аю.
Їх варевом зачарована!
Зимою буде до чаю
Це яблучне диво-творення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441169
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 01.08.2013
Снує над садом прядиво дощів,
Плоди намоклі гупають в отаву,
Бешкетник-вітер яблуньку розплів,
Пірнув у хмарку димно-кучеряву.
Дрібні краплини, зібрані в разки,
Замерехтіли в літа на долоні.
Шовкових лілій ніжні пелюстки,
Мов полохливі крильця безборонні,
Заграли щедро барвами в саду.
Легких думок в'юниться веретено:
Дитинних мрій хурделицю пряду,
Лелійний пух лягає на рамено.
І так на серці радісно мені!
Дзвенять калюжі струнами кіфари,
Тонкі патьоки грають на вікні -
Дощу дзвінкого мокрі мемуари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440428
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 01.08.2013
[i]27 липня на запрошення Ігоря Стожара "Об'єднані словом" побували в самому серці Карпат – мальовничому містечку Яремче. Серед гостей була присутня і Оля Шнуренко (Консуело) - мила і сонячна жінка, яка осяяла наше товариство своїм душевним теплом і щедрим поетичним словом.[/i]
Де водоспад посріблене волосся
Порозсипав поміж холодних брил
І потічків веселе суголосся
Торкає неба лагідний акрил...
Де розмаїті древні візерунки
Мережать домоткане полотно
І камінці видзвонюють так лунко,
Торкнувши Пруту* зеленкаве дно...
А сувенірів – море веселкове!
А вишиття, а посуду – краса!
І поетичне викохане слово,
Як гул трембіти, лине в небеса.
*Прут – річка на території України, Молдови та Румунії, ліва притока Дунаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440657
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 01.08.2013
1.
Зійшла зоря
В срібно-місячній імлі
І тане вечір
В зорепогляді нічнім.
З тобою ми під зорями
Ступаєм по землі
І цілий світ лише для нас.
Ми разом – я і ти!
Приспів:
Серед тисячі зір,
Поміж безліч світів –
Ти зориш мені,
Мріє з найсолодших снів.
Нам на струнах лір
Грають ангели з небес,
А зорі танцюють
Свій полонез.
2.
Собі взяли
У любові два крила,
Злетіли ввись
Ми до місяця-човна.
У погляді ясних очей
Свій спокій загубив.
Ріка життя-молочний шлях
- По ній пливемо ми!
Приспів:
Серед тисячі зір,
Поміж безліч світів –
Ти зориш мені,
Мріє з найсолодших снів.
Нам на струнах лір
Грають ангели з небес,
А зорі танцюють
Свій полонез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440471
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 01.08.2013
Зірвавсь листочок і поніс на крилах,
Чийсь сум, чийсь біль, чиюсь гірку печаль.
Та якось по дитячому невміло,
Упав необережно на асфальт...
Він загубивсь у сизому тумані,
Омивсь росою, проливним дощем.
Стекли росинки наче сльози ранні,
Принісши холод і пекучий щем...
Забилось серце з гіркої печалі,
Відчули зорі цей тривожний звук.
Полинув він в невідані ще далі,
Забрав з собою голоси розлук...
І може ще підніме його вітер,
Торкнеться він гарячої щоки.
І полетить над цим великим світом,
Між білих хмар молочної ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439629
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Ви скажете ніби таке не буває,
щоб білі ворони збиралися в зграї.
На сайт поетичний зайдіть.
Від душі
поети там каркають власні вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439746
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
***
Мрію про чисте небо, сонця медову муку,
Про неозорі хвилі ніжності і тепла...
У вечоровій наві тануть останні звуки,
Наче сумна флояра, мовкнуть усі слова.
Лиється з вікон тиша, сон пеленає стіни,
А під ногами знову - тільки холодний віск...
Вийду за браму ночі, янгола перестріну,
Що за собою тягне долі незримий віз,
І поспитаю в нього: Як осягнути мрію?
Як дотягнутись ген аж до світломовних бань?
Поки іще жадаю, поки болю, говію,
Поки іще голубить серце надії длань...
Мрію про чисте небо, сонця медову муку,
Про неозорі хвилі ніжності і тепла...
У вечоровій наві тануть останні звуки,
Наче сумна флояра, мовкнуть усі слова...
(26.07.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439684
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Цвіту тобою, наче травнем,
навіть у місячній плавбі.
Де стишено лежали трави,
признавсь в коханні я тобі.
Ти усміхнулась, мов світанок,
війнули зоряні вітри,
упали роси на поляни,
на злотоверхі явори.
Й злетіли вгору білі руки,
як я волосся цілував.
Губились божевільні звуки
твого зітхання між отав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438977
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Стара кав'ярня наче львівська панна -
І стриманість, й ошатність водночас.
І вишуканість в всьому притаманна.
Вона - неначе з Відня ніжний вальс.
Гардини, старі фото й таємничість,
Та запах кави гіркуватий і п'янкий.
І слів зізнання зберігає тих відвертість
Вогонь свічі на столику м'який.
Вона огорне нас своєю таїною,
Сховає дотиків й цілунків палких жар.
Місток невидимий між мною і тобою...
А чорна кава - найсолодший наш нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438861
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2013
Вже майже прощаюся з липнем,
Пошерхлою стежкою йду...
Ще трохи - і хвірткою скрипне
Осіння віщунка в саду.
Загубить червоні коралі
В куделях пахучих отав.
Схилилися верби, мов ткалі,
Кужівка бринить золота.
Вилискує сонячна вовна -
Аж гусне цитринна імла!
І, трунку липневого повна,
Шепоче хмільна ковила.
Ще спрагла мелодій і дива,
Спиває душа висоту,
Допоки віщунка зрадлива
Не вилила охру густу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438127
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Абрикосовий джем в ньому цукру по нормі,
Він солодких плодів нам зберіг аромат.
Плаче осінь і дощ тихо капає зовні,
А в кімнаті комфорт, ллється спокій і лад.
Чорний чай королеви останнього балу,
І щемливі світлини пожовклі, шкільні,
Потримали в руках фотографію вдалу,
Два портфелі потерті несу на спині.
Моя сива красуня і чаєм , і джемом,
Пригощала прибульця далеких епох.
Відспівав для закоханих Бітелз і Ленон,
А ми знову побачимось?Знає лиш Бог!
16.07.2011р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272413
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 18.07.2013
В перших променях сонця погасли,
Розчинилися в криках сови.
Невагомі – ні тіла, ні маси,
Нерозгадані в темряві сни.
Роздоріжжя, тупик - а я босий!
Ріжу ноги, хтось кидає скло,
Поскладаю, як книги у стоси
Кадри - згадки, неначе кіно.
Дивні знаки: пророчі, вагомі,
Ретро - фільми й сучасні три – де.
Буде місяць сьогодні у повні
Тож до істини він приведе.
Хай обітницю знімуть і зорі.
Не мовчать, а розкажуть мені.
Сни чому у давучім мінорі,
А терпіння лишилось на дні?
В тиші ночі мелодія суму,
Забирає мене у полон.
Після першої серії в другу -
В серіал мій під назвою «Сон».
13.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332593
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 17.07.2013
Рожевих лілій теплі каганці
Грайливі тіні кидають на сходи.
Чомусь до мене в гості не приходиш...
Зоріє бісер в літа на щоці.
Холоне світло в рамочці вікна,
Де я тебе втомилася чекати.
Хмарки звисають клаптиками вати
З небесно-домотканого рядна.
Немов рубіни, в сонячну імлу
Кривавлять вишні, спекою налиті.
Які чудові неповторні миті -
Лише б радіти світлу і теплу!..
Лише б удвох пірнати в дивосвіт,
Де ми такі усміхнені й щасливі!
Та пролягли сліди твої зрадливі
До інших привідчинених воріт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436415
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Ти була зовсім поруч, найчарівніша жителька Львова.
Зовсім поруч. Й з душі відступала зима.
Ми на парковій лаві по-дружньому вели розмову
Ні про що. І нікого на світі нема!
Та наважся, торкнися... - шелестіли дерева у парку,
Та наважся, скажи... - сам собі у думках шепотів.
Я питався поради у вітру, у сонця, у хмарки -
Не послухав нікого, а себе й поготів.
Ти була... Це назавжди залишиться в пам'яті,
Не зітреться ніколи банальне прощальне "бувай".
І якщо у серцях для кохання всі лави вже зайняті,
Ми навіки залишимось друзями. Ну і нехай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430161
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 07.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2013
"...П'янким чар-зіллям споєна душа,
Немов метелик ніжний стрепенеться!..
Тулюся до твого палкого серця,
Як Мавка лісова до Лукаша."
(kulbabka: "Купальське").
Немов нанизані росинки на стеблі,
Укутані туманом вечоровим;
Снить неба захід соняхом багровим,
Срібліють човник і сузір"я кораблі.
Тебе веде купальська ніч у мої сни
Із помислів моїх фантазій повних.
Я чарами очей твоїх бездонних
В полон узятий. Шепотом "засни"
Ти заколисуєш і пестиш торком рук,
Мене лоскочеш ніжно так вустами...
Останній промінь сонця в обрій канув...
Став Лукашем твоїх солодких, Мавко, мук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435039
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Вже все на так...Перегоріла,
В моїй душі тепла нема.
І холод оверложив тіло,
Покрив все інеєм сповна...
Думки полохають волосся:
- Не гри, любові я хотіла!
Летіла я...лиш Вам "здалося",
Та вуглем стали мої крила...
І ще дивилась до безтями,
У ніч, на темний оксамит
І думала: лише із Вами,
Це небо навпіл і весь світ...
Довіку бути вдвох гадалось,
Від мрій крутилася земля,
І вслід - жорстоке:"Вже так сталось,
Пробач, що більше не моя"...
Тепер не дміть на попелище,
Не зводьте вже святий вогонь!
Не чіркайте сірник, бо свище -
Там вітер, де була любов...
Все в темних кольорах навколо,
Торкає серце заметіль.
Замість "Прощай", кажу: "Ніколи",
Лишилась пам`ять, а в ній біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400255
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 25.06.2013
(один із основоположників української естрадної музики, автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів; професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні; живописець; у 2009 р. удостоєний звання Героя України)
Зійшов ясною зіркою й погас.
Лишив нетлінну в’язанку пісень –
Живуть вони, квітують поміж нас,
Хвилюють серце, мов святковий день.
Наблизився до Сонця… і упав,
На крилах, мов Ікар, злетівши ввись.
Гойдає плоть його коріння трав,
А дух навіки символом зробивсь.
Його «Червона рута», «Водограй!
І інші життєрадісні пісні
Живитимуть ще довго рідний край.
А смерть сіктиме, наче квітень сніг.
Він чистий був, мов ранішня роса,
Багатий, як на плід осінній сад,
Талантом – щирим, як тремка сльоза,
Сочистим, наче спілий виноград.
Ще факти поки що лежать на дні
Про те, хто його з світом розлучив.
Прожив всього лиш тридцять на землі,.
Але себе у пісні залишив!
Відредаговано 16.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433281
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Як жаль.. не можна повернути
Все те, що цінне так душі.
Лиш є можливість - зазирнути
У край смерековий в тиші.
Минуле в спогадах нарушу.
Думки лягають на листок.
І зачіпають мою душу.
Пройшов по тілу холодок.
Стою в задумі.. непорушно.
Я бачу мальву під вікном.
А он розквітла знову груша.
Повітря в грудях вже комком.
Шукаю маму я очима.
Так хочу рідну я спитать:
Чому так рано на спочинок
Пішла й не хоче завітать
В свою домівку, в нашу хату.
Я так сказать тобі хотіла
Те, що не встигла... так багато,
Моя голубко посивіла...
До тебе ніжно прихилитись.
Обличчя, руки цілувать.
За тебе Богу помолитись.
Слова найкращі відшукать...
Але ні звуку... Тільки тиша.
Торкнувся вітер лиш крилом.
Хитнула гілочками вишня...
А так повіяло теплом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433488
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
Коли печаль нефритових очей,
Мов океан в мою стікає душу,
Перебираю пригорщі ночей
І сторінками дні твої ворушу...
Коли печаль крізь відстані земні
Тебе відносить на чужі орбіти,
Я розумію:істина в вині,
Проте ніяк не можу захмеліти...
І не збагну, чи в тім моя вина,
Що цілий світ перед тобою тане...
Коли печаль висушує до дна
Твоїх очей глибокі океани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287300
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.06.2013
Яка це ніжність- знати, що Ви є,
Що серце Ваше мо́їм зігріваю.
І наші весни ра́зом прийдуть в сни,
Запросять в осінь,- й мрії оживають.
Яка це вдячність- жити просто так,
Тому що Бог дарує Вам усмі́шку.
Щодня прошу́ за Вас у молитвах,
За Ваше щастя й долю українську.
Яка безмежність, легкість, який біль!
Невпинно в душу осінь заглядає,
Далекий Ви, і гордий... і не мій...
Я Вас у мріях трепетно кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432312
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2013
Просто жити... Це ж насправді так багато: махрові тапочки на босу ногу, улюблений чай з лимоном, запах яблук у кімнаті, безкінечний потік книг і така п'янка тиша... Або ж ранкове напівсонне місто: усмішки випадкових перехожих, шум міського трамвая, запах кави з кав'ярень, моя молитва в серці... Чи безкрила ніч, де вуличні ліхтарі, захопившись режисурою, створюють нові стрічки про життя, самотня лавка і вічний шепіт закоханих... А ще весна,- здається вона вже зовсім близько, десь на відстані півкроку, ну, майже поруч... Просто жити... Це ж насправді так багато... Іноді й цілий світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432269
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Малює літо райдужне графіті,
Медово гусне тепла акварель.
Йдемо з тобою, сонечком зігріті,
І пряних трав смакуємо коктейль.
Цілує вітер ніжними вустами
Моє засмагле бронзове плече
І чередою поміж берегами
Грайлива річка піниться, тече.
На таці плеса бабки* стрекотливі,
Мов павутиння, промені прядуть,
Полощуть крила в сяєві дражливі,
Дзвінких краплин розпирскується ртуть...
І сліпить зір, куди лише не гляну -
Мов хто розсипав жмені кришталю!
Зірву у травах маківку багряну,
Тобі до прядок темних приколю.
*Бабка - стрекоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430059
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Збирає червень в миску полуниці,
Нагріте сонцем втер собі чоло,
Блакитні очі – радістю зіниці
Все мружаться на небо...на село...
Садок стоїть- не ворухне, не дише,
Убрав собі намисто з черешень,
Матуся дитинча мале колише,
Наспівує колисанок-пісень...
Малятко усміхається до неба,
І ручки до хмаринок простяга,
Ну що для щастя людству всьому треба?
Щоб було сонце, мати та дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430610
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 16.06.2013
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Зазвичай, не їжджу громадським транспортом - Бог дав щастя чи кару мати власний... Однак, трапляються випадки, коли мус користатися саме ним. У один із таких днів мій ранок почався з того, що, втрафивши на потрібний маршрут (номери і все, що пов'язано з цифрами, вкрай не хоче триматися в моїй пам'яті) рушила я до роботи.
Чи то видався такий час, чи то є цілком звична практика для постійних клієнтів маршруток, а була вона на момент поповнення новими пасажирами у числі зо мною ущент заповнена, незважаючи на те, що автобус дістався лише третьої зупинки від початку маршруту – спальний район, ніц не вдієш… Отож, тісно було настільки, що заледве затиснувши своє тіло до салону, мусила хапатися за поруччя, аби втримати рівновагу, а будучи настирливо відштовхуваною тими, хто вже ледве вміщувався у автобусі, таки залишитися усередині.
Маршрутка рушила, а я, мірно заколисалася, погойдуючись у такт коливанню транспортного засобу, ледве втримуючись за трохи зависокі для мого куцого зросту, але такі рятівні поручні над головою, та опираючись об підлогу одною ногою - друга собі метлялася у повітрі десь над сходинками...
Мої пасажиро_сусіди зосереджено сопіли, кожен у роздумах про щось своє, аж добрались ми дружно до наступної зупинки.
Ясна річ - ніхто не виходив, усі чемно стояли в очікуванні продовження руху, а водій, відчиниви двері, ліниво спостерігав, як нова чимала хвиля бажаючих не спізнитись до праці-науки, жваво тиснулась досередини, попихаючи тих, хто стояв на шляху їхнього щастя, себто місця у маршрутці. Мене піднесли трохи вище, і я, що було змоги почала вишукувати бодай хиткої опори для ніг, на сей раз обидвох, тулячи їх, втискуючи, помежи купку таких самих топтальників чужих мештів і псувальників жіночих панчіх... Аж поки видряпалась на якусь сходинку-подіум просто над головою добряги-водія. А що такою була не одна, то знову вхопилася за перекладину-поруччя прямісінько над собою.
Автобус рушив. Водій-віртуоз розганяв свого залізного звіра з упевненістю Шумахера, коли вдало, а коли не дуже, обминаючи вирви на дорозі, асфальт з якої, таки направду стопився разом із снігом, я гойдалася над головою водія, мов павутина на доброму вітрі, раз-по-раз запитуючи себе - чому всі мовчать? Чому жодна пасажирська душа не протестує проти такої, воістину карколомної подорожі і забору купи живих тіл від зупинки до зупинки?
Відповідь напрошувалася сама собою:
"Ану спитайся вголос у водія, навіщо він навантажив такою кількістю людино_тіл свій робочий пересувний засіб? То він тобі скаже, а разом з ним обізвуться, дістануть голос і ті, хто зараз німує поряд з тобою - їдеш? - їдь і мовчи! а ні - шуруй пішки, як така мудра - ногам зарядка, а нам, поспішаючим - місце і кисень!
Наступна зупинка.
Всі стоять.
Озриаюся, незграбно витягуючи шию, аби пересвідчитись, що автобус справді здатний вмістити в своєму безрозмірному(?) череві тих, хто настирливо тиснеться знадвору до салону.
Ой, матінко!... Таки втискаються! Мені сниться?
Зиркаю на водія – незворушно ремигає жуйку, терпляче дочікуючи посадки останнього бажаючого не спізнитися…
Очі ковзають по зосереджених обличчях моїх сусідів. Всім добре!
На цей раз моїм обличчям пробігає вже дурнувата нервова усмішка – добре то добре! А дихати таки нічим!
Зиркаю на побілілі пальці, які, що є моци ціпко вп’ялися в поруччя над тім’ячком. Не дарма ж Дарвін казав, що людина родич мавпі – чим я зараз не макака на ліані? Тільки хвоста не вистачає для кращої чіпкості, бо амплітуда коливання таки хороша.
Та все в нормі! – заспокоюю себе. – ніхто ж не скаржиться. Ох і розманіжилась ти, дівчино, - балакаю з собою подумки, веду внутрішній діалог із своїм зворохобленим «я». Але ж це ненормально – волає воно мені у відповідь. – Подивись, подивись уважно – скільки душо_тіл годен вмістити цей чудо_автобус за техпаспортом? – правильно, сорок п’ять, а скільки вмістив? – утричі більше? Ото ж бо! Моє сумління гризе підозра, що це ще не решта… І що б ви собі гадали? Мої підозри підтверджуються одразу ж на наступній зупинці – виходять двоє, заходять п’ятеро!
О чудо із чудес!
Читаю напис приклеєний, очевидно водієм, над панеллю приладів маршрутки:
«ЗІ СКАРГАМИ І ПРОПОЗИЦІЯМИ
ЗВЕРТАТИСЬ У МІСЬКИЙ ВІДДІЛ ТРАНСПОРТУ
ЗА ТЕЛЕФОНАМИ:
ХХ-ХХ-ХХ, ХХ-ХХ-ХХ»
Уявляю собі, як телефонуючи до цієї поважної установи, чую втомлений голос молодої кралі, що змушена фіксувати скарги-зауваження, відірвавшись перед тим від набагато важливішої і пильнішої роботи – а ви гадали, що перефарбовування нігтів чи перенанесення макіяжу уп’яте легка справа? Дзуськи! Якщо Петро Петрович чи Василь Миколайович несподівано увійде до кабінету і побачить її несвіжий вигляд – вважай пропала надія на похід до престижного дорогого ресторану увечері п’ятниці. А вона, що намарне стільки часу йому очицями стріляла, з наваксованими разів шість пухнастими накладними віями, аби погляд був незабутньо-вражаючим? А якщо ота дурепа з сусіднього кабінету своїми невміру пухкими напомадженими і складеними кокардою губками звабить Петра Петровича швидше, он як старається – шкірить до нього два ряди своїх ретельно відбілених білосніжних голлівудських коронок. А її вічно глибокозяюче декольте?!
Та хіба ж кралі з відділу скарг і пропозицій зараз до якогось там дурнуватого дзвінка з розповідями невротички про не в міру переповнений маршрутний автобус? Ну добре, добре… Запише вона мою скарго-пропозицію. Так, так, обов’язково передасть на розгляд під час засідання ради про вирішення покращення ситуації на автошляхах міста…
Ями і ямочки під колесами автобуса розколісують амплітуду мого макакоподібного колисання під стелею транспортного засобу прямісінько над головою водія. Уявна картинка розвіюється разом із відчиненням дверей автобуса і я, що є сили витискаю своє тіло, разом з потоком інших розігрітих тіл, до прочиненого отвору з пащі авто_монстра на волю, на повітря...
Ох яка ж усе таки благодать - тверда, хай і нерівна опора під ногами і простір з ковтком в міру загазованого міського повітря!
А спізнилася ж зовсім не не на багато, дещицю часу, якісь там нещасні двадцять хвилин…
Життя прекрасне!:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431314
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Слова, неначе намистинки,
Сипнув - й від серця відлягло.
Відчула кожна їх клітинка.
А кажуть: слово - це срібло.
Воно цінніше діаманту,
Якщо ним серце промовля.
Якого треба тут таланту?
Не варто й хисту скрипаля.
Скажи їх так, щоб захмеліти.
Щоб пішла кругом голова.
І щоб хотілося злетіти
Туди, де віра ожива.
Уважно стежу за тобою,
Коли слова твої звучать.
Немов живущою водою
Ти окропляєш наший шлях.
Ти, ніби вітер в чистім полі,
Шепоче росяній траві.
Зникають сумніви і болі.
Такі слова ці, як живі.
Тримаю міцно твою руку,
В тобі увесь талант вмістивсь.
Тобі я вдячна за науку...
І що любити не втомивсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430549
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Зарум'янилось літо у житі,
Заянтарились теплі меди,
Під склепінням ясної блакиті
Захмеліли шовкові сади.
Нанизали черешні коралі,
Задивились у краплі роси,
По ефірно-ажурній вуалі
Розіллялись дзвінкі голоси -
Кришталево-чаруючі трелі.
Під грайливе дрижання бджоли
На мольберті чудні акварелі
Стрепенулись, немов ожили.
Закурились лампадки духмяні,
Наполо́хали залишки снів...
Назбирай мені променів ранніх
І у глечик постав на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429739
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Бажаю Вам, щоби усе життя
Вас оминали смуток і негода...
Й щоб не було у серці каяття,
А панували лиш Любов і Згода…
Або:
Бажаю, щоб усе твоє життя
Тебе минали смуток і негода...
Й щоб не було у серці каяття,
А панували лиш Любов і Згода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428517
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 05.06.2013
Ніч вінчала смарагдами нас,
Золоті розсипаючи зорі.
Не шкодуючи диво-прикрас,
Синій шовк розстеляла прозорий.
Спопеляло бажання дотла,
Замовкали уста у цілунку.
Розпашілі єднались тіла,
Щоб кохання напитися трунку.
"Обійми, пригорни, доторкнись", -
У зіницях тонула глибоких.
Серце рвалося птахом увись
Під вінчальні небесні потоки.
Літом дихали зорі ясні,
Колихаючи тишу довкола...
Чи було... чи наснилось мені,
В час нічний, як цвіла матіола?
04.06.2013р. 00:05
Для ілюстрації використано картину
Ван Гога "Зоряна ніч"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429301
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Плаче вечір бісером по стрісі,
Мідні струни б'ються об шибки́,
На старому во́гкому горісі
Причаїлись вимоклі шпаки.
І зірки лампадками блідими
Блимають з-під темної чадри.
Візерунки тінями кривими
По траві виводять явори.
І душі моїй сьогодні журно
Під мінорне дріботіння струн,
Мокра шибка світиться ажурно
В переливах висічених рун.
А тополя тулиться до клена,
Захмеліла, наче од вина...
Чи й тобі нашіптує про мене
Літній дощ у рамочці вікна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428469
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 02.06.2013
За мотивами "Під мінорну музику дощу"
автор - Наталя Данилюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428469
Про дощі так часто пишуть вірші,
Різні - і мажорні, і сумні…
Я згадала зараз зовсім інше -
Жінку, що навпроти у вікні…
Як вона стоїть біля віконця,
Вже скінчився день, надворі ніч...
Так замало в її серці сонця,
І не знаю я, у чому річ…
Хочеться до себе пригорнути,
І накинути на плечі шаль,
Радість знову в серце повернути,
Та розрадити її печаль…
P.S. http://www.youtube.com/channel/UCymMKUda2xgXIqHmQ5w530w/videos
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428481
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 02.06.2013
відгомін на вірш "День за днем"
автор: АнГеЛіНа
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417386
Я дихаю на повні груди,
Душа, як птах, летить -
Життя прожити, кажуть люди,
Не поле перейти…
На небі сонце-паляниця
Всміхається мені,
Чи правда це, чи може сниться? –
Настали теплі дні!
Хмаринки в небі лебедино
Пливуть як на воді,
Цілує вітер кущ калини
У нашому дворі…
Цвітуть нарциси і тюльпани,
І бджоли п‘ють нектар,
Весна, немов чарівна пані,
В полоні дивних чар…
Милує око й тішить серце
Палітра кольорів.
В саду лунає ніжне скерцо -
Це пісня солов‘їв.
Віночком райдужним веселка
Після дощу висить,
В калюжах, схожих на люстерка,
Купається блакить…
Кульбаба – квітка сонцелика,
Бо жовті пелюстки.
Скрипить старенька хвіртка стиха,
І тин стоїть хиткий…
Цнотливим цвітом вкрились вишні -
Весілля у дворі,
Складаю романтичні вірші –
ВЕСНА В КАЛЕНДАРІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421399
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 29.04.2013
У чорній рамці фото на столі,
Тремтять гвоздики,свічка догоряє,
Йдемо на цвинтар,високо вгорі
Пташина зграя з вирію вертає.
Журливий крик набатом б'є згори,
То, може, душі вмерлих прилетіли
Поглянути на кинуті двори,
В яких колись діток своїх ростили?
А може , там серед журливих птиць
ЇЇ душа кричить несамовито,
Вдивляючись у обриси облич
Близьких людей жалобою покритих?
Кружляли гуси довго над двором,
Кричали, криком серце розривали,
Не раз ще пролітали над селом,
І в небі серед хмар рясних розтали.
Всміхається із фото на столі,
Лиш чорна стрічка біль той нагадає,
Що вже їй не ходити по землі.
Вже відлетіла.Вже її немає.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113041404183
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418453
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 28.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2013
Коли на серці стане тяжко,
Дістане знову мене сум,
Зітхну, як завжди, тихо й важко,
І полечу на крилах дум,
Туди, де вітер вільний в полі,
Де видно світ у всій красі.
Бо там журби нема ніколи.
А трави скупані в росі.
Пройду там босими ногами
По ще нестоптаній стерні.
І доторкнуся я руками
Своєї рідної землі.
Відчую подих різнотрав"я,
Вдихнувши, душу ізцілю.
Як пташка крила знов розправлю,
Услід за вітром полечу.
Туди, де тепле синє море,
(І десь далеко вже журба),
Де небо чисте і прозоре...
І смутку я вже не раба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421201
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
( в унісон, за мотивами вірша
автора - tamriko
"Лишь в волосах проседь…")
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421193
На небі вечір вже зоріє -
Надворі квітень.
Думками про кохання мрієш,
А місяць світить…
Яскрава зірка згасла в серці –
Немає віри,
Бринить роса в очах-озерцях -
ВІН лицемірний!
Із плином часу знов бажання
Розквітне рясно,
Знов ти відчуєш, що кохання -
Це справжнє щастя!
Дарма, що сивина на скронях
Як сніг біліє,
Кохання сонцем у долонях
Тебе зігріє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421211
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2013
Поте́пліло, пахне мигдаль,
Рожево цвітуть абрикоси
І сонця янтарну вуаль
Дзижчанням розгойдують оси.
На матові крильця бджоли
Улігся натомлений промінь
І збігла до сонних долин
Густа малахітова повінь.
І пінний морський лазурит
Нашіптує мушлям сонети,
Вітрисько, п'янкий ворожбит,
Розвісив бруньки-амулети,
Прикрасивши коси беріз
Над чистим оливковим ставом.
А в небі тоненький поріз
Промінням кровить золотаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420181
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Сіють нині льон у полі, ще рілля в росі,
Знову розцвіте Полісся у своїй красі,
Переженять після Паски «кум-кума» усіх,
Через рік у кожнім домі буде чути сміх.
Бо без льону і без діток села всі мовчать,
Трохи хлопців, більше дівок - норма, благодать…
Знову зацвіте Полісся, Мавки вийдуть в світ
І тоді під пліт із ранку сяде сивий дід.
Люльку буркуном напхає, пустить перший дим,
Сонце радість посилає, людям ще живим,
І злетяться на це свято з лісу комарі,
Пустять перший дим угору дивні димарі.
Через трохи квіти льону зацвітуть в полях,
І полине в кожнім гаї пісня солов’я.
Має збутися із ранку чудернацький сон,
Засіяє синє небо, як Поліський льон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419314
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Пробилось сонечко крізь хмари
І серце промінцем зігріло.
Все піднебесся засіяло, -
Привіт Тобі, Пречиста Діво.
Сам Бог обрав Тебе , Єдину,
Маленьким затишком для Сина,
І заховав у Тобі - Диво,
Щоб проросло, заколосилось
Та визріло в погожу днину,
Щоб хлібом, су́щим і на́дсущим,
Прийти в призначену годину.
.......................................................
Сьогодні радість в не́ба си́ні -
Початок нашого спасіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416486
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Чужі слова я зовсім не шукаю,
Із терня для менЕ чужий вінок,
Свої думки я мов той скарб збираю,
І радість й біль складаю у рядок.
Не смійтеся, що я пишу про неї,
Вона заполонила душу й світ,
Вже стільки літ, я лиш її кохаю,
Вона і сонце й неба даль- блакить.
ЇЇ пісні бренять в душі щоденно,
Пташки співають мовою батьків,
А з давнини мандрує зовсім певно,
Моє дитинство з тих безжурних днів.
Лиш той, чия нога була в чужині,
Може відчути цей сердечний біль,
Писать про тебе,милий, більш не вмію,
Бо Україна стала- хліб і сіль!
Якби ж Бог дав мені пташині крила,
Щоб я літати в небеса могла,
На рідну землю зразу б полетіла
І пригорнулась до її чола.
Не треба слів, бо я її кохаю ,
В моїх думках єднаємось в одно,
Молюся Богу, щоб покращав долю,
А ці рядки були в душі давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418960
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
В шибку стукає дощ, наче гість запізнілий.
Я вдивляюсь в сльозливу за віконну пітьму…
Завивають вітри звідусіль знавісніло.
Поштарем їх сьогодні я до тебе найму.
Подих вітру тобі передасть, що сумую
І чекаю дзвінка у полоні думок.
З них щоночі місток знов до тебе будую
У надії наблизить твій незроблений крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416120
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Так буває, хоч руки білі, та чорніша за ніч душа,
Певна річ: у гадючій плоті – вдосконалене гадюча,
Злорадіє: «не ликом шитий», бо на троні – то вже король,
Хоч дволика у нього пика і фальшиву він грає роль.
Товстошкіре нутро, як диня, і без болю йому простіш,
За монету він зрадить брата, та і душу продасть за гріш.
І написані ним закони обіймають гріховну суть,
І його мільйонні клони, наче тіні, за ним повзуть.
Не питаючи волю Божу, топче злобно чужі сліди
І запитує час крізь зуби: «Як нам далі? Тепер куди?!»
Тож яких ти батьків дитина і нащадок племен чиїх,
Що ідеш за гріхом Пилата, учиняючи власний гріх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417117
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 11.04.2013
В.Тегзі
Дивак малює соняшники й гори,
Яскраво-жовті соковиті пелюстки
І верховинські на джергах узори.
Музей в будинку втнув, та ще й який!
Тут тисячами всякого начиння:
Бунди, холошні, стоси сорочок,
Череси, бирки, кручене коріння,
Мотики, чокани, якийсь ціпок,
Старезні кросна, цівки, мотовила,
Пересучові ничилниці, берда, ціп,
Гаршови, довбні, граблі, вила,
Пацьорки, зґарди, гребінці,
Коновки, бочки, бербениці,
Монети, колукул і дзвін,
Банкноти, що не стліли, як столиці,
І тиґлазув, що триста літ без змін.
Здається: предки всі прийшли у гості,
З різних епох, містечок, сіл,
І кожен мислив не про високості,
А про насущний хліб, пісний розсіл.
А щоб злодюга слушного моменту
Не зміг би посягнути на скарби,
Наш предок крім сільського реманенту
Мав під рукою все для боротьби –
Бартки, сокири, шаблі й карабіни,
Пістолі чудернацькі всіх мастей,
А за фортецю слугували й сіни
З засувкою із дуба для дверей.
Окремо на покуті – Божі книги,
З монастиря місцевого, мабуть.
Далеко не усім була до шмиги
Стара друкарня, що з’явилась тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306626
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 09.04.2013
Виблискує, виграє
морозець на сонці.
Чому хмари згустилися
у нашій сторонці?
Заплакала, зажурилась
Україна-мати.
Люд робочий тисячами
Мусить тут страждати.
Подалися світ за очі
із своєї хати.
Залишивши густі сльози
на очах дитяти.
Виблискує, виграє
морозець на сонці.
З ким ви будете вечерять
у чужій сторонці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392899
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 04.04.2013
Шукаю твоє обличчя у натовпі перехожих...
Вслухаюся в кожен голос - а раптом учую твій?
Як ні, то хоча би схожий, на нотку єдину схожий
У цім повеснянім хорі, в гармидерній залі цій.
Вдивляюся і очима, і серцем, і підсвідомим
Невідано-закулісним роздражненим відчуттям.
На тя́тиві сподівання стріла гостроноса втоми
Навощує душу масно розпукою і виттям.
Нема, не стрічаю, марні і погляди, і вдивляння
У кожну найменшу рису байдужо-незнаних лиць.
Не ти, не твоя статура, не кроки твої - й востаннє
Втрачаю надію нині і падаю слабо ниць.
До завтра, до просвітління молитви і тої віри,
Що знову покличе бігти, шукати і... не знайти.
Вдивляючись безустанно у марево сиво-сіре
Напевно і певно знати, що марево це - не ти...
(29.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413793
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Коли сонцем баштан переповниться,
А з овечок закапає жир,
У садах дозріває смоковниця,
Вона ж - фіга, вона ще й - інжир.
Генетично - мені рідне сало
І нудьгую за вишнями я.
Але все ж від життя не відстала -
Пахне фігами хата й моя.
Поважали смоковницю стоїки,
Простолюдини і королі.
Вже готові до розливу слоїки
Й на моєму кухоннім столі.
А про вишні - тут тільки розмови.
Гарний фіги дають урожай!
З екзотичним варенням фі...рмовим
Подаватиму милому чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234930
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 29.03.2013
Я дякую Богу, за хліб на столі,
за ситу сьогодні родину.
Хай Бог відвертає від нас оті дні,
Як голод «косив» Україну…
Як мати варили бур’ян дітворі,
та смерть, забирала родину.
Як збіжжя людське гнило у багні,
а нарід спухав, до загину…
Хай нині свічки, мерехтять у пітьмі,
як пам'ять, про голодну Вкраїну.
Ми дякуймо Богу, за хліб на столі,
за ситу сьогодні родину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380050
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 28.03.2013
Размыты краски за окном
Дождливой серостью природы,
Грохочет в небе грозный гром-
Надежный спутник непогоды.
Замолкли птицы на ветвях,
Под листья от дождя укрывшись
И лишь журчание в ручьях,
Как эхо в даль летит простившись.
Плывут по лужам "корабли",
В свой пузырьково-малый путь...
Не отыскать им край земли...
Об этом можно лишь взгрустнуть.
Зато им весело под дождь,
Они резвятся словно дети,
Их ливень не бросает в дрожь
И только он за них в ответе.
Промчалась майская гроза,
Уже и лужи высыхают
И только грусть хранят глаза,
Дождя картинки вспоминают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411279
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Миллионами маленьких рек,
Вытекают минуты из жизни.
Время делит, остатки, на всех,
Мы ж при этом, не очень капризны.
Выпивая за завтраком чай,
О насущном мы даже не вспомним,
А бывает, порой, невзначай,
Другу лучшему, время, напомним.
Чем мы старше, труднее нам ждать
Вечера, что уходят с зарницей
И совсем уж не хочется знать:
Где минута нам станет границей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413101
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Грає ніжно флейта серед лісу,
Сповіщає, що прийшла весна.
Прийняла засніжену завісу,
Бо ж теплом вона таки міцна.
Потекли струмки, зіллялись в ціле,
Затопили річки береги.
Землю нашу сонечко зігріло,
Нахилились верби до води.
Небо вбралось кольором блакиті,
Вітерець прогнав біленьких хмар.
Найчарівніші весняні миті,
Розірвуть кільце зимових чар.
Повернуться буслі до садиби,
Щебетання переповнить ліс.
Більше не страшні зимові глиби,
Бо веснянку вітерець приніс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412976
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Не люби мене, не люби...
Не люби - любов не сліпа.
Тарас Мельничук
Не люби мене, не люби,
Не люби, не тривож мої ночі,
Я прийду, як цвістимуть сади,
Я прилину, прийду опівночі.
Приголублю чарівний стан,
Тихо впаду на груди сльозою,
Ми пірнемо в любовний тан,
Розтечемося вранці водою.
Не люби мене, не люби,
Не люби, не тривож мої ночі,
Та хоч в сни мої приходи,
Хай любов'ю цвітуть твої очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412766
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Два нумізмати у «Старому місті», не включаючи жінок за сусіднім столиком
Пані та панове, описане нижче, трапилось цілком випадково. Настільки ж випадково, як моя вівчарка Ельза побачила сусідського котика і з того видива вчинила олімпійський стрибок через хвіртку. Так ось, я мав щире бажання показати ново-придбані рідкісної емісії банкноти 1902 р. випуску, ще за бабці Австрії, своєму доброму другу Богдану Івановичу та поділитися непересічною інформацією з ним. Він йшов з бутельками води від освяченого джерела, я йшов вниз – навпроти. І швидкість нашої ходьби була рівносильна зустрічі майже біля, не біля бочки з квасом, а біля кафе «Старе місто». І ми, як поцінувачі всякої старовини, за певним винятком, не змогли піддатися очевидній нагоді, підсиленою моєю пропозицією «вступити».
Всілися, пані офіціантка, без офіціантської посмішки, затрималася дещо довше, ніж слід, аж слід її вже простигав. Якщо б не моя колекція (банкноти були у альбому історичної тематики), ми б встали геть із фуком. Але нас затримали паперова Австрія і винуватий вигляд означеної пані О. – дві жіночки, що сиділи за сусіднім столиком через прохід були більш вибагливі, ніж ми, тому й кухня довше вислуховувала їхні замовлення. Богдан Іванович подивився на двох відвідувачок середнього віку і на вхід у праве крило залу, в якому ми сиділи (а порядні чоловіки не ходять у ліві крила), пригадав юність, в якій бачив аналогічні двері. Проте такий стиль дверей був у вході до коров’ячої стайні, схоже, як у ковбойських фільмах. Нехай, мода є мінлива, як і жінки. Нам принесли 2К – на цей раз дві канапки домашні, хоч я абсолютно певне, що готували їх на кухні, салат, великий і смачний – один на двох, треба бути скромним (Катехізис пише, що переїдання – один з перших гріхів) і 15 по десять грам «Неміроф». Двом жіночкам не юного віку принесли цілу пляшку шампанського, але вони не спішили її відкорковувати і чого там ще немало. Богдан Іванович дійшов у гортаннях до Сербії 1941 р.: на лицевій стороні у кольоровому вигляді зображена рум’яна пані з доволі привабливими обличчям. «А якби вона сиділа біля нас, - мрійливо промовив мій друг. – вона б жартувала з нами». – продовжились усміхнені розмірковування. «А може б сказала, що ми аморальні». – перестрів його перспективи я. наступна пані на банкноті номіналом 100 франків Бельгії 1939 р. була ще кращою (вельми приємно, коли очікують такі сюрпризи) – у повен зріст і «дуже мало вбрана», як би коректно сказали у часи тієї банкноти, на якій був розміщений шедевр фламандського художника. Так ми і позачергово сьорбнули за «мало вбраних дам». Одна тема змінювала іншу, у банкнотах і у спогадах. Богдан Іванович розповів сумну історію про чоловіка, який від осені, коли яблука вже у ящиках, не з’їв жодного доброго плоду. На зиму в ямі ховав добрі яблука, підійде, подивиться, якесь почало гнити, вже має руденьку плямку, обрізав її та й з’їв. І так у тому ж дусі – завжди поспішав з тими, що вже почали псуватись. У римо-католиків великодній піст (на час зустрічі у християн східного календаря посту ще не було), обрали Папу (білого – як Бог людину сотворив), то я розповів бувальщину про постні страви. У «польську страсну п’ятницю» мій друг і його дядько, дружина якого активна полька костьольна, женуть самогонку. Пані в хаті нема. То два хлопи мусять періодично про бувати, що то звідти ллється. Зі слів мого друга: «Лиш ми влили по тіцьково, но до писка хтіли-смо взяти, як заходит отець Ян: «Йой! Шос то є?!», дядько мого друга, теж пан Богдан гречно і поважно відповів: «Слава Ісу! Отче Яне, а вона не масна, вона не жирна».
Приблизно у той час до двох жіночок приєдналася третя значно молодшого віку, не більше чверті століття, не масна. Розігріта поспішанням, вона зняла куртку, так, що аж притягнула мій погляд. Аж тоді вона почали відкривати Шампанське, на що ми вельми уважно спостерігали з певними коментарями – піротехнічної оказії не сталось, але бахнуло. Та невдовзі молода пані одягнула куртку, очевидно, шампанське мало її зігріло, треба було брати приклад з нас по міцності напоїв. То вже і мій погляд менше відволікався – куртка, як куртка. Богдан Іванович розповів, як не так давно був у Тернополі (їх возили від церковного хору на якісь святошні співи), вже після офіційної частини і певного частування, чекають на всю іншу делегацію в холі університету. Бачить, йдуть дівчата афро-українки (з точки зору дурноватої толерантності шкідливій денаціоналізації), підходить, перепросив, повільно питає, чи не мають, може, яких монет зі своєї країни. Зупинились, повільно сказали: «В мене нема». І мій колега зробив такий висновок: «То всяка лінива наволоч (можливо й він інакше сказав), що живе тут роками і не хоче сказати по нашому, а та во, чорна, як смола і відповіла, як треба». Я ще запитав, чи файна була. «О, так…», - одержав я багато значущу відповідь і показав дві дуги дещо нижче своєї шиї. Вжне був час покидати «Старе місто», ми вирішили піддатися жіночкам у змаганні по часі сидіння. Їхні 750 шампанського було все ж таки більші.
На запрошення мого друга, я зайшов ще до його помешкання. Його пані подивилась на нас дещо підозріло і кудись пішла – що їй вмішуватись до справ нумізматичних. Зазначу, ми вже не пили ані дві краплі. Я мав естетичне задоволення від чергового споглядання його колекції. Навіть «акула» - так він назвав мене в контексті боністики, бачила декілька банкнот, які ще не лежать на дні її сховищі. Акула, хоч більше любить жінок, але на 10 злотих 1986 р., які чомусь дуже рідкісні, такий чоловік - що там казати, не маю його у колекції. хоч плач! Але, щоб акула не плакала, він подарував їй 500 франків. Гарбуз акулячої колекція Африки став на зернину більшим. То нехай той гарбуз росте ще. Отож, за зростання, пані та панове…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412038
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Я, єсмь потомок оріїв святих,
про це ви б мали воріженьки знати.
Та що візьмеш з вас олухів лихих:
Ціпи лишилось з схованки виймати.
Я ненавиджу підлість і сексот,
хай обминає всяка нечисть хату.
Моя ж Вкраїна прагне тих висот,
що вам руками з грязі не дістати.
Досіль співає жайвір з піднебес,
щоби здійснилось предками завітне.
Майбутнє наше визріло з чудес,
як Ружа в мами під віконцем квітне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411857
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Ти повертаєшся у сни,
Незабутня юність моя.
Світанком ранньої весни
І ніжним співом солов'я.
Крізь заметілі ти пройдеш,
Переметнеш крізь океан.
Нема ні спинку, а ні меж,
Обіймеш вальсом, ніжний стан.
Полинеш юність в береги,
Води нап'єшся з джерела.
Ти додасиш мені снаги
І додасиш мені тепла.
З тобою ми мов в перший раз,
Пізнаємо кохання смак.
Як швидко юність плине час,
Літа минають швидко так.
І налітавшись досхочу,
Вкусивши смак минулих літ.
Вберешся юність у парчу,
Лишивши в пам'яті свій слід.
Його не змиє давнина,
Студенним, проливним дощем.
Лиш на волоссі сивина
Залишить свій душевний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411949
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
(Тімоні...)
із гнучкої лози,
зелененької рогози
я сплету для тебе
колисочку…
солодко буде
у колисочці плетеній спати,
барвіночку мій…
котик рудий
буде колисочку колихати,
мружитись - вуркотати…
казки
казати
буде колисочку
із лози-рогози
вітерець торкати –
колискових до сну співати…
буде мальва рожево-бліда
молода
під вікном стояти,
квітки
у шибки розтуляти –
тебе забавляти…
буде місяць,
проз мальву,
у віконечко заглядати –
колисочку
за вервечки тримати,
сріблом-золотом вистеляти…
зірочки з неба –
для тебе
будуть персте́ники дарувати…
із покуття –
Божа Мати
буде тебе, мій журавлику,
любов`ю вірною
благословляти…
24.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412045
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
23 березня в м. Івано-Франківську відбулася чергова творча зустріч учасників Міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом» під назвою «На хвилі весняного натхнення». Традиційно, поетклубівці зустрілися у світлиці обласного часопису «Галичина» і на цей раз вона стала справжнім прихистком для своїх гостей від весняної, чи то ще зимової, негоди. Тут хотілося б зацитувати слова одінєї з учасниць зустрічі поетеси Олесі Овчар:
Я б хотіла принести весну,
Але снігу повнісінькі жмені.
Я б хотіла принести тепло -
Та куди зледенілій мені.
Ну то, може, я просто всміхнусь,
Аби хвилі добра незбагненні
Розхмурили природи чоло
Й розтопили навколишній сніг.
Так, чомусь весна ніяк до нас не вибереться цьогоріч… Та, не зважаючи на негоду, у вітальні «Галичини» було таки справді по-весняному затишно і світло.
В ході зустрічі поетклубівці віддали шану великому Кобзареві, зачитавши напам’ять кілька його творів: «Причинна» у виконанні Ольги Кальянової, «Наймичка» - Любов Геник, «Розрита могила» - Романа Бойчука, «Заповіт» - Михайла Гутина та ін., а також виконавши пісню «Думи мої, думи мої…». Пам’ятна свіча Тарасові Григоровичу не стишила свого сяйва ані на мить впродовж усього творчого дійства, а спів Ярослава Чорногуза, у виконанні якого звучали твори нашого батька, тільки додав якогось незбагненного містичного світла…
Далі відбулася невеличка презентація колективної збірочки поезій учасників поетичного сайту «Натхнення» під одноіменною назвою «Натхнення». Присутні співавтори Наталя Данилюк, Віталія Савченко, Адель Станіславська та Леся Геник виступили із своїми схвальними відгуками про книжечку і зачитали по декілька своїх творів з її сторіночок. Також не оминули у своїх виступах й інших співавторів (а їх всього 23), зокрема висловивши щиру подяку Таїсії Цибульській за чудову ідею створення збірочки, Олексію Тичку, Тамарі Васильєвій та Ярославу Чорногузу за організацію і всіляке сприяння з’яві цієї чудової книжечки на світ. Особливе незабутнє враження справила кількахвилинна відеопрезентація авторства Аделі Станіславської.
(Переглянути її можна за адресою http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=Zq4T7lpzUwU
Залишаючись на «Хвилі весняного натхнення» продовжили свої виступи інші учасники зустрічі – Роман Бойчук, Оля Бреславська, Михайло Гутин, Олеся Овчар, Данута Сем’янів, Таня Ралько, Роман Фединяк(Мандрівник), останні, до речі, вперше доєдналися до «Об’єднаних словом». Саме ця обставина – доєднання за щораз нових і нових людей, котрі мають бажання й надалі залишатися в колі поетклубівців, неймовірно тішить і наштовхує на думку, що справді ці зустрічі є необхідні для багатьох і молоді поети роблять якусь потрібну, важливу справу у сфері духовності.
Щодо останнього чинника, то ця творча зустріч була особливою. Зважаючи на те, що ми зараз перебуваємо в часі Великого посту, Оксана Пронюк запросила приєднання кожній душі до глибокого розважання в ці дні. Саме з її ініціативи всі присутні долучилися до прочитання опоетизованої Хресної дороги Богдана Бойчука, таким чином відкривши своє серце для великої сили справжнього духовного чування. А ще учасники зустрічі долучилися до збору коштів на лікування хворого на рак п’ятирічного Миколки Федака - будемо сподіватися всім серцем на його одужання.
То ж можна відверто сказати, що творча зустріч «На хвилі весняного натхнення» надихнула всіх присутніх, збурила в душі якісь глибокі духовні порухи, засіяла зерна доброї пам’яті. Тішить і те, що поетична збірочка «Натхнення» припала усім до смаку, то ж побажаймо їй подальшого вдалого мандрування Україною (невеличкі презентації уже відбулися на Київщині, Полтавщині та Черкащині), а її співавторам і всім учасникам зустрічі нових звершень, наснаги та величного натхнення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411932
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Як тільки сонце рано встало,
Взяла кульки й пошкандибала
У супермаркет за продуктами -
За хлібом, овочами й фруктами.
Мене зустріли кучугури -
Сніг чистити немає «дурнів».
Вже дві доби, як я постилася -
Сьогодні ковбаса наснилася.
Завали снігу – це дрібниця,
Коли вже їжа навіть сниться.
До магазину я допхалася,
З касиром чемно привіталася.
Продуктів в залі було мало -
«корова язиком злизала».
З поличок зникли хліб і булочки,
Кефір, сметана й м'ясо курочки.
Копчена ковбаса зосталась -
Ціна занадто вже кусалась.
Себе не била кулаком у груди -
Я знала наперед, що так і буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411920
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Спокуси йдуть до людства, наче спами.
Та той, кому не зломить душу світ,
Хто бруд почистить, що налип роками,
Поставить антивіруску на вхід,
Здобуде те, що описати трудно:
Не миті щастя – вічну благодать!
Дай Бог, покинуть путь широкий, блудний,
Про праведний, хоч і вузький, подбать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412028
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Течуть хвилини
Піском крізь пальці.
Складаю днини
На правій шальці,
На противагу
Кладу кохання-
Чи рівновага?
Чи коливання?..
В мені чаклунка
Відчула знову
Сумної думки
Складну основу.
Вплітаю нитки
Барвисту сутність
В свої відбитки,
В свою майбутність...
Я плавлю вірші
У мідні зливки;
Окремо- гірші,
А ще- уривки...
Усі чернетки
Тримаю в серці-
Це рим абетки,
Це світ в люстерці...
Течуть хвилини-
Я не жалкую:
Життя невпинне-
Чом скиглить всує?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411590
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2013
Запитай у ранньої зорі
Про мою надуману зажуру.
Жовтобокі сонні ліхтарі
Освітили графіку понуру
Тихих вулиць. В китицях мімоз
Досипає місячна заграва,
На сріблястий озера піднос
Світанково вибілена кава
Розіллялась. В піні мигдалю
Стрепенувся по́лиск пурпуровий.
Запитай, чи я тебе люблю
У легкого шепоту діброви.
І почуй у вранішній імлі
Мого серця трепетне ячання.
На хмаринно-білому крилі
Догорає зіронька остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410629
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Збудили в лісі проліски весну,
коли Вас мама рідна народила,
З руки поклала в люльку Талану,
майбуть рідненька Боженьку зустріла.
Приніс Янгелик сяйво на крилі:
Обіч Дніпра навкружки розвидніло.
Всміхнулась Доля в церкві на шпилі,
то безнадія в хмарках проясніла.
Молили ж в Бога плачем і мечем,
ой, де ж тебе Недоленько водило?
До нас вернулась знову Кобзарем,
душа свята в Шевченкові зродилась.
Велика, сильна духом з джерела,
дали Любов нам , Віру і Надію.
Як Прометей, заточеним пером,
З кусків гранітних вимостили мрію.
Реве ревучий, - котиться Дніпром,
від гніву бісить зголоднілу річку.
Та Вже змостили конику сідло,
і вклали в піхви шабельку сестричку.
Щоби печаль не падала жалем,
щоби скоріше тріснули окови.
Вогнем горіли синім над Дніпрем,
донецькі зайди з сходу – людолови.
Князівно Ліно зникнуть шахраї,
ті що знічев’я Душу осідлали.
Вже в злобі злій здихають хохлуї,
у потойбіччя разом вирушають.
Ще ж дяку Богу голос не погас:
Доки живі Вкраїнонька не згасне.
Завершим справу гідно в одночас.
Засвітить мило сонечко прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410469
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Пам'яті батька
Павла Михайловича Головатого
(06.02.1939-28.07.2012)
Сонця тінь швидко бігла снігами,
Цього року холодна весна.
Я приїхала в гості до мами,
В дім, де тата півроку нема.
Звичні запахи линуть з кімнати.
Серед хати старий, сивий кіт
Тиху пісню почав муркотати,
Язиком причесавши живіт.
Ось і батька кімната маленька.
Перебігла тривога чолом -
Дві фіранки прозорі, біленькі,
За життя його їх не було...
Жаль повільно наповнював хату,
Тихий сум виростав до небес.
Серце гупало: "Та-точ-ку! Та-ту!
Як мені не хватає тебе!"
08-11.03.2013р.
Для ілюстрації використано картину Олександра Зорюкова
"Герань на моем окне"
http://artnow.ru/ru/gallery/3/1204/picture/0/606318.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410155
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Поросли быль-травой, поросли
Их недавние встречи, свиданья.
Затонули любви корабли
В океанской волне расставанья.
Быть вдвоем не осталось причин,
Все закончилось ранней весною.
Уходил он, оставив ключи,
Шумно двери закрыв за собою.
И не ведали, что невзначай
Случай их завлечет в свои сети.
Как-то раз они сели в трамвай.
Как же мог он ее не заметить?
Остановки четыре вдвоем
Они ехали молча. У дома
Он рванулся, догнать чтоб ее,
По дороге, до боли знакомой.
Но догнав, опустил взгляд с тоской.
Понял он, у открывшейся двери:
Ее встретил мужчина родной,
Тот, кто любит ее, кто ей верен.
8-9.03.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410569
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Їй личить ніжність, втишена хода,
ласкавий погляд і сумирна вдача,
розмова тиха, мов жива вода,
і очі, що сміються, а не плачуть.
Їй личать необтяжені думки
і відданість, і трепетна жертовність,
опірна міць тендітної руки
і стримано-тактовна маломовність...
Їй личить все, що личить іншим теж,
та правда ця для дійсності - минуле:
обмеженнями власних стертих меж
чуже сумління хижо розіпнули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410563
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Слово «дякую» - надзвичайно красиве.
Скажеш щиро комусь – піднесуться крила
І душа заблищить, мов золото лите.
Слово «дякую» слід завжди говорити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410252
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 14.03.2013
Недаром Ти родилась навесні,
Як сон- трава будилася зі сну -
Господь на землю Ангела зіслав,
І він Тебе приніс у сповитку .
Веснянко мила! Котику вербовий!
Де ступиш Ти-там квітне сад чеснот:
ти сієш віру,силу, правду , слово
І зводиш Храм Любові з цих щедрот!
Апостол честі, миру й доброти.
Ми хрещення із рук Твоїх прийняли,
Щоб в душі наші увійшов Христос-
Для цього Ти дорогу готувала .
Ми дякуєм Тобі за все,за все .
І щиро зичим в душу Вознесіння !
В день уродин Твоїх-у серденько тепла,
На все життя - дороги до Спасіння !
До привітань нашій дорогій Оксаночці Пронюк (на сайті- Світанок )
приєднуються друзі з Болоньї і фіренце :
Рая Корженко,Оксана Семотюк,Стефа Ярич ,
Анна Синицька і signor Lino Gualandi !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408653
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Московський Самовар при повному параді
по Києву, як вдома, давай собі ходить.
Калина і Вареник були страшенно раді,
старались, з шкури лізли, щоб гостю догодить.
Борщ хоче стати Щами, Бандура – Балалайкою.
Матрьошка для Галу́шки – улюблений кумир.
Всі вчаться спілкуватись «крутим» матюччям-лайкою.
В Горілочки із Водкою братерське свято й мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408765
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Ніжністю підсніжника цілунком
Трепетно торкаю твоїх уст...
Як весна - ввірвалась в серце лунко:
Нотками бажань. Поміж пелюст
(Наших пальців рук), немов суцвіття,
Струменем чуттів пульсує кров.
Стегна-стебла сонце з-поміж віття
Пестить. Тіло прагнуче обнов...
Повниться бажаннями любити
Все навкруг нас. Розчинімось в цій
Магії природи. Мов весна - ти,
Я ж - підсніжник у руці твоїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408786
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013
У жіноче свято - завірюха.
Де ж так забарилася весна?
Білий явір колискову слухав,
Та у сон солодкий поринав.
Як же тепло та спокійно вдома!
І намріялося враз мені чомусь,
Що сьогодні крокусам чудовим
Я холодні стебла обійму.
Чи занурю радісно долоні
У мімози кульки золоті.
Чи букет тюльпанових бутонів
Серце звеселятиме мені.
Та неначе за наказом феї,
Серед заметілей снігових,
Ти приніс розкішні орхідеї
І сказав, що схожа я на них.
8-13.03.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408795
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Чомусь весна тихенько плаче зранку.
А сльози неутішні і гіркі.
Та як узнать таємні забаганки:
Від чого ллються сльози, як людські?
А, може, вона плаче без причини,
Бо іноді душа того бажа.
Поплаче серце й ніби відпочине.
Ну з ким, скажіть, такого не бува?
Півдня лилися сльози горемичні,
А потім враз посипав густий сніг.
Та для весни такі капризи звичні.
Дивися: уже капає із стріх.
А тільки сонце визирне з-за хмари,
Весна про сльози швидко забува.
І на очах збуваються вмить чари:
Із бруньок уже квітка визира.
Весна і жінка з сумом так повінчані.
В обох вразлива лагідна душа.
Красою дивовижною заквітчані,
Яка цим дивом світ весь потіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408539
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Дай, Боже, день,
Дай, Боже ніч,
І засвіти в темряві свіч,
Щоби незрячі
Світло впізнали,
Щоб нетерплячі
Волі зазнали,
Щоб зубожілі
Добра нажили,
Дай, Боже, кожному –
Щоби любили!
Відгороди нас,
Боже, від крою,
Позбав нас стогону
Передпокоїв.
Відмолоди нас,
Зліпи нас з віри.
Дай Боже, щастя,
Так щоб зомліли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408396
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013
У високому небі сніжинок балет .
Чи взялися за руки Ангелики білі?
А може це ми ? Це ми ?
Тут і там ?
Дивись,падає сніг !
Падає сніг !
І сріблясте мереживо тчуть заметілі .
Заметіль! Тобі небо шлюбує любов.
Огорнула світ таїнства біла фата .
А сніжинки летять!
Мов метелик ,летить до вогню.
І падає сніг.
Падає сніг .
Хоче землю спасти від гріха .
На клітинки розділене їхнє єство.
І у кожній із них невідомості щем .
Це і ти! Це і я !
Нас мільйони! Мільйони!
Дивись,падає сніг.
Падає сніг...
Чистим Господнім лицем .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406677
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Нарешті і у нас з Сашою "получилося"!А що - судіть самі!
ВАЛЬС ОДНОКЛАСНИКІВ
Як же стрімко збігає час –
і течуть в океан струмки!
Рідна школа збирає нас
вже посріблених, не струнких.
Звідусіль позліталися,
стогне пам’ять – дев’ятий вал!
Наче знову екзамени –
незабутніх емоцій шквал!
Так багато згадалося:
перший клас і прощальний бал!
За азами граматики
як же скучили ми таки!
Білий світ – непростий такий,
ми ж і досі – романтики!
До лиця – сивина вже нам.
Ой веселий колись був клас!
Повен келих налий вина,
запроси вчителів на вальс.
Рідна школо, щоб ти гула,
пам’ятай молодими нас!
Не сумуй, однокласнику,
посміхнися й сльозу жени.
В школі будуть ще празники,
але вже не для нас вони.
Поклонись вчителям, згадай,
як були ми слухняними.
Срібним птахом отут злітай
над роками рум’яними!
Пам’ятає хай рідний край
завжди нас полум’яними!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404215
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
Нерозказана казка для тебе,
Вечір тихо спадає в траву.
На сторінках закритого неба
Я шукаю останню строфу.
Жовтий місяць засвічує зорі,
Глядить в очі - ніяк не заснеш.
Ти колись обіцяв, що в долонях
Ясну зірку з небес принесеш.
Не неси мені ночі намисто,
Двері дому мого відчини.
Можеш квітів принести врочисто,
Де під зорями в веснах цвіли.
Розпроміниться серце зірками
В діамантах яскравих квіток.
Засміюся дзвінкими піснями
До любові на відстані крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403974
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
В обіймах смутку зустрічаю ранок,
Заснув на небі молодий серпанок,
Приємна прохолода огортає,
На горизонті сонце – вже світає…
Промінчики біжать по небосхилу,
Пірнають хмари у небесні хвилі,
За обрієм зникає таємнича
Безсонна ніч, напрочуд романтична…
Глибокий спокій струменить в судинах,
І виникає у душі світлина –
Небесний простір пестить арфи струни,
І новий день заграв у сонця сурми…
Розправили голівки диво-квіти,
Цілує вітер пелюстки привітно,
Листочки на деревах шаленіють –
Усі довкола сонечку радіють!
Прийшов на землю літній, сонцесяйний,
Приємний новий день, такий жаданий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361456
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 24.02.2013
До мене вірші завітали цієї ночі,
Згадала я роки минулі, мої дівочі…
До мене уві сні прийшли студенти-друзі,
З якими я навчалася в одному ВУЗі…
Солодкий сон п’янив мене дурманом-чарами
Всю ніч вірші писала - це були екзамени…
Кружляли в танці заримовані рядочки,
Думки, як ниточки, спліталися в клубочки…
Так неймовірно зримо і реально уві сні
Слова звучали хором, “a capella”, як пісні…
Усміхнені обличчя. Друзі і знайомі
Слова, як квіти, клали у мої долоні…
Вони лягли вінком весняним на мої скроні,
Чарівні зорі кружляли в небі напівсонні́̀́́…
Мене розбурхав кіт і сонце-ранок світлий,
На підвіконні у горшках весна розквітла…
Фіалки усміхались привітно на осонні,
А в шибку стукав ранок – як голуб невгомонний…
Проміння сонячне - весни палкий цілунок,
Хороший настрій – це найкращий подарунок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403755
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
За крок до весни...
Всього за один лише крок, сповнювалася теплими променями сонячного і людського щирого проміння світлиця обласної газети "Галичина".
Ось ніжним і кульбабковим промінчиком заясніла, переступивши поріг світлиці Наталочка Данилюк, наша світловолоса мавка, майстриня тендітної співучої поезії, посестра самої Весни. А разом із нею до осяйної зали завітала і чарівна жінка-Світанок - справжнє світлоносне диво, Оксаночка Пронюк, що застелила святкові столи барвистими, за прадавнім добрим звичаєм прарідними, дивовижної краси вишиваними рушниками. Причастила світлицю свіжим,солодким, чудодійним ароматом духмяного гіацинту.
А за ними і фея-казкарочка Віталія Савченко поспішила внести промінчик світла, густо переплетений дзвіночками щирого і теплого сміху. Незабарилася за ними й чарівна подружня пара - Ігор Стожар та його ніжна, як погідне небо Мариночка Морська, прихопивши з собою добру порцію енергійних, розбурханих близькістю весни, хвиль позитиву.
Підоспів за ними і наш мрійник-романтик, Ромчик Бойчук, що приніс із собою у цей ще, здавалось би, непривітно-лютневий, але вже такий пронизаний весняними чарами день, енергію тепла, щирості і ніжності почуттів.
Пані Данута Сем"янів, як завжди привітна та усміхнена, чарувала щирістю емоцій та жвавістю думки і слова.
Тендітна дівчина-кішка, Інга Хухра, приємно чарувала запальністю емоцій та викликала теплоту почуттів щирістю вразливої вдачі.
А за нею і пан Артур Сіренко, витончена натура, філософ, що здатен запалювати і дивувати читачів своїм вмінням писати "нотатки, що складаються з розрізнених замальовок пензлем часу на хмарах".
Долучився до нас і Михайло Гутин, дитя Карпат, витончена і волелюбна натура, творчість якого пронизана глибокими почуттями патріотизму та любові до батьківської землі, з умінням переливати їх слухачам короткими та влучними віршованими мережками.
Та чи не найбільшим і найщирішим дивом стала сьогодні у нашій передвесняній світлиці, осяяній стількома яскравими промінчиками Божого світла, новина від, воістину диво-гармонійної поетичної пари непересічних і талановитих душ - Наталочки Крісман та Романа Лесюка, котрі, злегка припізнившись, повідали нам - наша поетична спільнота поповнилась новоствореною поетичною сім'єю!
Привітаймо же їх, друзі, із цим приємним і радісним святом! І, дай Боже нашим молодятам безхмарного щастя, щирої радості, незгасного лебединого кохання та довгих і приємних років вірного подружнього життя!
Скільки ж слів тепла, ніжості, романтики та кохання пролунало сьогодні, западаючи у душі присутніх незбагненною і непереборною силою єднання споріднених і спраглих Живого Слова душ!
Адже воно перебувало сьогодні між нами не тільки завдяки тим, хто завітав на творчу зустріч. Воно лилося через присутніх силою віртуального єднання з усіма, хто з тих чи інших причин не зміг фізично долучитися до цього дійства. Адже вони були з нами, а ми із ними, душею і серцем.
Чи ж не справдешні весняні дива заполонили сьогодні нашу затишну оселю, наповнивши її таким безміром приємних митей та теплом життєдайних енергій, що так щедро витали поміж тими, хто зібрався на цю стрічу?!
Весна близько! Ось вона, уже за крок. Всього тільки єдиний крок!
Весняного сонечка усім!!)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403659
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Тобі коханий і для тебе,
Присвячую свої рядки.
Беру у свідки синє небо
І наші сходжені стежки.
Троянди ніжний поцілунок,
На згадку лишив дотик твій.
І ніч кохання, мов дарунок,
Як терпкий кавовий напій.
Усе було немов в тумані,
Мене тримав ти на руках.
Щаслива, радісна в коханні,
Блакить світилася в очах...
Зустрів теплом нас тихий ранок,
Промінням по руці провів.
Пішов відпочивать світанок,
Лишивши пару голубів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402507
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Знов присвячую весні пейзажні сонети,
Заглядають у вікно для віршів сюжети.
Зранку сіяла зима снігом з піднебесся,
За годину вже весна сонечком воскресла.
Небо заквітчалося, як волошки в полі,
Зручно сонце всілося на царському троні.
Хмари в пишному вбрані, як придворні дами -
Бал весняний спозаранку в небесному храмі.
Концертмейстер-вітерець і зграя пташина,
Тріумфальний звукоряд - пісня журавлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402413
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
(Михайло Плосковітов "Чекаєш свята Валентина")
Лютневий день. В оливкових гардинах
Медовий промінь бавиться, мов джміль.
Ти теж чекаєш свята Валентина...
Терпких думок патлата заметіль
Душі вразливій не дає спочину,
Мов білий пух, роїться в голові.
Зима за ніч зіткала скатертину,
А на світанні зви́ла у сувій...
Порозчищала білі кучугури -
Мов і сама в очікуванні див!
Приблуда вітер вудочку занурив,
Тобі зірок у плесі наловив.
Здмухнув з очей топазових журинку,
Мов чародій, крізь сон прошепотів,
Що і тобі готують валентинку -
В маленькім серці море почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400631
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Мелодія тендітної, чарівної весни
Мені щоночі знов дарує кольорові сни.
Капіжні ноти, соль-бемоль мажорний нотний стан,
Скрипічний ключ у нотному гаремі, як султан.
Мережить клавіші, тривожить звуками рояль,
Танцюють світлотіні в обіймах пастораль.
Дурманить, заколисує весняний аромат,
Лунає ніжно вальс Шопена в глибині кімнат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400677
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Коснулся глаз рассвет желанный.
А сколько радости, тепла!
Приснился сон какой-то странный:
Сирень как будто бы цвела...
А запах! Запах! Одурманил...
Летит в открытое окно.
Меня проснуться он заставил.
Но что же сердцу так тепло?
И вот ты рядом. Снова вместе.
Обжог горячий поцелуй.
Зачем с тобой на ровном месте
Мы испытали столько бурь?
Я провожу рукой несмело...
Вновь рядом милое лицо.
Внутри не всё обледенело:
Твоё расплавило словцо.
Лицо алеет от смущенья.
А на дворе ещё зима...
Какое дивное спасенье
Сейчас мне дарят вновь снега.
Ну почему, когда ты рядом,
Мне снится вешняя капель?
Я знаю: ты чудесным взглядом
Во сне приносишь мне апрель...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400634
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Холодний день. Туманна поволока.
Крупа сльотава липне до вікна.
Тремтить в гаю берізка білобока,
Немов тонка натягнута струна.
Блукає снігом сива потороча,
Крильми снує колючу заметіль,
А серце вперто вірити не хоче -
Його торкнувся теплий березіль.
Залоскотав грайливими струмками,
Надмухав ніжних пахощів бруньо́к,
Розвіяв сум і вправними руками
Розплутав снігу вовняний клубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400105
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
пустотливі струмки
збирають
розсипані білі коси
зими –
бавляться з ними:
сплітають у колоски –
веселі
в`юнкі коси́чки…
вплітають
срібні нитки,
закосичують
у дрібні
кришталеві дзвіночки –
і бринять, і сяють
стрімкі́ колоски,
у всі низи́ни
і долини́ –
розсипаються сріблом
живим
до річки…
…як ніби домовички́
і домови́чки –
грайливі
заплітають удосвіта,
невідь для чого,
білим коням
шовко́ві
розсипчасті білі гриви…
…прокинулась,
глянула у вікно,
устала з ліжка по́хапцем
на землю холодну – боса:
щось не так…
провела долонею –
дивний знак!..
хто?.. посплітав і мені
у колосочки дрібні
по подушках білих
пухнасто-тілих
русяво розсипані
і розмаяні
сонні коси…
…може, ти?..
приходив до́світком
уві сні…
…бринять
у моїй оселі
кришталево-сріб-ні
коси́чки веселі…
10.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399808
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Зібрала сіра хмарка
Сім крапель із трави –
Краплину із кульбабки,
Краплину з кропиви,
А ще із незабудки,
З фіалки узяла,
Роздула свої грудки
Сіренькі, як могла.
Над морквою злетіла –
Оранжевий зманив!
Плід цей у її тіло
Свою краплинку влив.
В мак і волошки сині
Вп'ялася. Ну й краса!.
Зняла з них по краплині,
В нутро своє втягла.
Зробивши «па!» рукою,
Хмарина піднялась,
Веселкою-дугою
Над світом простяглась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399877
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Почубились:старенька і дівчисько.
Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх!
Впрягла у сани дужого вітриська
І ну гасати прудко по снігах!
А що мала́?Похнюпила свій носик,
З очей блакитних ринули струмки...
Та вже до ніжок лагідних і босих
Ще не розкриті лестяться квітки.
От набереться сили ця дрібнота
З вогких проталин вирветься на світ,
По всіх полянах, клумбах і висотах
Духмяно-ніжний рознесе привіт!
Дарма зима насупилась і злиться,
Квітучу юнь старій не замогти!
Здіймає крила біла сніговиця,
Пухкого снігу кидає пласти...
Услід весні жбурляє подушками
З очей злітають докори німі,
А юна панна хлюпає струмками
На черевички замшеві зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399238
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Увечері прийшов з роботи тато.
Не встиг як слід переступити ще й поріг,
В чеканнях син маленький кинувся до ніг
З питанням про його у день зарплату.
"- Чого тобі?! Відстань! Я злий, голодний
З роботи, втомлений і тільки-но прийшов!
Ну сотню гривень в день! Тобі із того що?!"
Упав додолу погляд татком жадний
Й промовили вуста маленькі "- Тату,
Позич, будь ласка, мені гривень двадцять п"ять?"
...А оченятонька надією горять.
"- Які ще гроші?! Марш в свою кімнату!"
Похнюплений пішов маленький спати.
Загризла совість батька, стало йому жаль:
Почав шукати в просьбі сина він мораль.
І з гаманцем подався до кімнати.
"- Ти спиш, синочку? Ось, візьми. І.., вибач."
"- Не сплю," - несміло взявши гроші, відповів.
Доклав купюри з-під подушки й погляд звів
До татка, ледве стримуючи розпач.
"- Ти ж маєш гроші!" - батько вскипів знову.
"- Тут разом сотня, тату. Знаєш, я б хотів...
Не цілий день, хоча б годинку почуттів
Твоїх купити, татку, твоє слово."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398367
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Молодий лелека обліта свій край,
Знає, що вже завтра відлетить у даль,
В далечінь глибоку через океан.
Підіймає крила він у вирій сам.
Залишає з болем в серці молодім,
Свою любу лельку залишає він,
Свою любу лелю з раною в крилі
Залиша лелека з болем у гнізді.
- Прощавай, кохана. В чужину лечу,
Нашу віру в щастя в серці збережу.
...Вже весна надворі. Вже цвітуть сади,
Знову в небі синім стрілися вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324168
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 04.02.2013
Коли я думаю про Вас,
Петляють, губляться думки.
Злітає в небеса Пегас,
Слова встеляють сторінки.
І навіть хвилі вітряні
У насолоді гомонять,
Свої бажання неземні
Переливають в благодать.
А мрії губляться украй,
Запалюють ясну зорю.
Їх поглинає дивограй...
О, як я Вас боготворю!..
Коли я думаю про Вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397599
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Поцілуй - зацвіту трояндою!
Обійми - розкрию пелюстки
І впущу... Ми станемо легендою,
Нас з"єднають стебла - гілочки!
І так вічно. Цвіт наш не зів’яне.
Ранні роси разом будем пить,
Зв’язані любов’ю - без прощання, -
Полум’ям життя буде зорить !
«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»
Знову розцвіли в саду троянди:
Як і ми, розкрили пелюстки
І палають, як і ми, коханням...
Кругообіг! Знову - я і ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397007
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 04.02.2013
Знов поплив по хмарах блідий місяць,
Той, що заховався був в імлі..
Так його дістала та самотність.
І думки замучили сумні.
Посміхнувся зорям яснооким.
В відповідь мигнули всі йому.
І зайнявся вечір яснощокий,
Що тримав в покорі ще пітьму.
Та повільно нічка свої чари
Розлила й дала про себе знать.
І, зрадівши успіху, на лаврах
Почала тихенько споглядать..
Подивилась пильно, ненароком
У моє зашторене вікно.
Кинула в шпаринку зірким оком:
"Ось чого чекала я давно!"
Он у склянці сонячні мімози.
Пахощі шаленної весни.
Щось тут схоже є, хіба, на прозу?
Мить, прошу, послухай, зупинись!
Усміхнулась чарівниця ночі.
Погляд свій цікавий відвела.
Довго ще світились її очі...
Радістю, що бачити змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398012
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WEB2UBjh2LM[/youtube]
Танго –
останнє танго –
урочисто мелодія звучить для нас…
танго –
зимове танго –
нам нагадало раптом той весняний час…
Приспів:
А музика звучить божественно і лагідно:
немов чарівний сон –
сердець свавільний тон;
й солодкий фіміам
з небес спустився нам,
наповнюючи зал духмяно-томним ладаном.
Танго –
останнє танго –
до теплих згадок про любов привело нас….
Танго –
зимове танго –
і в пам’яті вже той щасливий літній час…
Приспів.
Танго –
останнє танго –
і рій думок про почуття весняні в нас…
Танго –
зимове танго...
збудило в серці наш весільний вальс.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397987
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Розлютилась на весну зима за потепління,
Влаштувала серед ночі снігове весілля,
Захиталися від вітру гілки на тополі,
Закружляв у дикім танці сніговій у полі.
Забіліли знов дороги, і стежки у лісі,
Бавовняна біла вата лежить на горісі,
Сизокрилий сильний вітер і туманний ранок,
Знов без сонечка у небі похмурий світанок.
Засіває снігом щедро, клумби та газони,
Сніг засліплює нам очі та цілує в скроні.
Спочиває згодом на дахах, як на перині,
Снігопад, ошатно вбраний, у білім сатині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396926
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Просто пригорнулось дві душі.
Лише погляд теплий, щире слово -
І нема для щастя вже межі,
І весь світ зробився веселковим.
Дивна легкість підняла без крил.
Чи я йду? А, може, я літаю?
Просто пригорнулось дві душі
Не в небесному, а у земному раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367534
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 26.01.2013
Як важко мені в серці й на душі.
Як важко із грудей повітря видихати,
Так хочеться побути в самоті,
Так хочеться щосили закричати!
Коли вже помилки у цім житті
Навчусь я не робить, а виправляти?
Коли складу я руки в каятті?...
Коли чолом я буду припадати?...
А в грудях в мене повний лантух сліз,
Коли я буду всіх їх виливати?...
Куди не гляну, то чужа я скрізь,
А сльози душать, хочу вже ридати!
Я хочу плакати й кричати так,
Щоб розлягались гори і рівнини,
Щоб аж у небі здригнувся літак,
Щоб зорі теплом на нас засвітили!
І хочу тихо сісти в темноті
Й про біль свою тихенько заспівати,
Й побачити хмаринку в висоті...
Й себе на місці неї уявляти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394775
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Ти чуєш, мамо, що крізь мій привіт,
Я більше тобі хочу щось сказати,
Я хочу розказати про мій світ,
Про те, як важко все самій переживати!
Ти чуєш, мамо, інколи як голос мій тремтить,
Він проситься відверто говорити,
Про те, що назбиралось і щемить,
Та тобі дуже важко мене розуміти!
Ти чуєш, мамо, інколи вночі,
Я хочу подзвонити і сказати
Як я сумую і люблю вас всіх,
Як хочу тебе міцно обійняти!
Ти чуєш, мамо, хочу щоб завжди
Могла до твого серця пригорнутись,
І щиру правду всю розповісти,
Й скандалу, й крику в домі не боятись!
Ти чуєш, мамо!!! Я молю!
Почуй і зрозумій ти моє серце,
Ріднішої ніж ти я не знайду.
Ти пригорни мене під своє крильце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395234
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Жадаю розтанути в наших цілунках,
У спразі завмерти на теплих вустах,
По тілу розлитися хмелем і трунком,
Малиновий присмак лишу на губах...
Хай вітер шепоче молитву на вушко,
І вранішній дощик зволожить траву,
А сонце ясне подарує усмішку.
Думками з тобою понині живу... 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384983
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 26.01.2013
Ох, мело, мело, мело,
Снігом вкрилося село
У січневих переметах,
Переплетених заметах.
Ох, сікло, сікло, сікло,
Опадало з неба скло
У хрусталиках сріблястих,
Із хмаринок попелястих.
Ох, гуло, гуло, гуло,
І тепла, як не було.
Зникло вдалечінь крізь комин,
Залишивши вітру спомин.
Ой, зима, зима, зима —
Січень дражнить жартома.
Тільки душі вигравали,
Їх колядки зігрівали. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395208
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Ховається завжди глибоко правда.
Вона, як правило, колюча і бридка.
I той, хто доколупавсь до неї
вдоволеним ніколи не бува.
Брехати ж можуть всі,хто тільки схоче:
Із вигоди, для жарту, із нудьги.
Брехня п'янить, дурманить і лоскоче.
А небу й Богу не до суєти.
Дивлюся на обличчя в електричках –
простий народ, прості манери і думки.
Як збрешуть щось про бурякову гичку,
нікому з того не будѐ біди.
А он в екрані пики можновладців,
що виголошують з трибун слова.
Їм правду говорити завжди важко,
брехня ж сама із язика зліта.
Брехня приносить їм чималі дивіденди:
I долари, і дачі, і звання.
Лукавлять і міністри, й президенти,
I не горить у них під "мерсами" земля.
Із буряківкою простий, народ бідує,
ну,а панам коньяк французький пить.
Хоч правда об'єктивно і існує,
з брехнею в світі цьому легше жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175646
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 26.01.2013
Коли Господь творив першу людину
Та планував продовження людства,
Для прикладу Він дав закон природи,
Змінні сезони, щастя й невигоди,
Щоб цим керовано було людське життя.
Так як весна дає бруньки розквіту,
Людина родиться ,щоб сили набирать,
Сонце оживлює плоди всі соковиті,
Дають поживу, щоб були всі ситі,
Людині дано над землею панувать.
Приходить літо і теплом зігріте,
Зерно достигле косять косарі,
Квіти цвітуть і творчість процвітає,
Людину до висот Бог закликає,
Немає спину помислу землі.
Осінні дні приспішують людину,
Щоб не спізнилася зібрати весь посів,
Тоді Господь у всьому помагає,
Осіннє сонце скоро погасає,
Господарь з поспіхом кладе добро в засів.
А зиму дав, щоб люди відпочили,
Щоб тішились та грілись по хатах.
Хай сніг пушистий стелиться у полі,
Прийшло Різдво і радості доволі,
Христос родився, колядки на устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393543
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Доброта, яка висловлена нам якою-небудь
людиною, прив"язує нас до неї.
(Ж. Руссо )
---------------------------------------------
Хай наповниться серце через вінця добром.
Понеси його в люди. Обігрій їх теплом.
Усміхнись вранці сонцю і збери промінці.
Поділись ними щедро, не тримай у руці.
Не скупися на слово, що лікує серця,
Будь ти щедрим душею, сотвори чудеса.
Хай, як квіти барвисті, напуває роса,
Будуть наміри чисті, як святі небеса.
Не тримай в серці зло. Ти пробач й відпусти.
Ти зумій доброту понад злом піднести.
По житті хай крокують поряд друзі весь час.
Ти цю дружбу цінуй...Не впусти цінний шанс!
Будь і сам добрим другом. Умій руку подать.
Коли в нього проблеми, не дозволь ти страждать.
Ось такі в мене дУмки. Чи підтримаєш ти?
З благородними вчинками по житті нам іти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393728
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z_4z6h_CMuo[/youtube]
І час мине… згорить зоря самотня…
І тільки тінь десь скраю упаде…
Та відповідь між тишею… німотна,
Її слідів у травах не знайде…
Фіалка ніжна, піднебесна сповідь…
О хто коли тих слів палких шукав?
Між квітів розчарованої крові,
Букетів запашних не назбирав…
До ніг не кинув… тій зорі самотній,
Що час ковтає, і без сил згаса…
Лиш на устах тремтять ще спрагло ноти,
Чуттям незвідана її краса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372446
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 18.01.2013
***
Прийди до мене якось опівночі,
Коли у вікна сяєво зірниць
Несуть на крилах піднебесні зодчі
Краплинами дражливих таємниць.
Постукай легко в тулумбасні двері,
Котрі ніяк не стишаться до сну
І я тебе, зустрівши у партері
Своєї мрії, ніжно пригорну.
Торкну уста, солодші марципана,
Блаженствуючи серцем угорі,
Допоки ясноока звабна панна
За садом не запалить ліхтарі.
Допоки роси не засіють перли
Під обеліском ранішніх кущів -
І ти розтанеш тихо менестрелем,
Закутаним у сивому плащі...
(14.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392637
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Тобі весну я подарую,
Коли надворі пада сніг.
І так її в віршах змалюю,
Щоб ти не плакав... Чула сміх!
Он бачиш ти бузок розквітлий?
Не вір, що сніг запорошив!
То від надії такий світлий...
Для тебе взимку він розцвів.
Дерева поряд в білих платтях.
Як до лиця їм цей наряд!
А он шипшинове багаття.
Горить! Й погасне вже навряд...
Чому ж поганий в тебе настрій?
Зі мною, любий, поділись...
Я знаю, любиш іще й айстри..
До мене ближче пригорнись..
Відчуй: у серці моїм квіти...
Жоржини, айстри, нагідки...
Цвітуть духмяні дивоцвіти.
Милуйся ними... Не топчи...
Нехай весь сум в душі розтане,
Як лід у келиху вина.
Серед зими весна нагряне.
Так відчувай її сповна!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392600
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2013
Мете хурделиця і виє як вовчиця,
Регоче, плаче, скаженіє, стогне, злиться.
Завіса сніжна сліпить очі, шаленіє,
Гуляє вітер і танцює сніговієм.
Свинцеве небо нависає ніби стеля
В казково прибраній, засніженій оселі.
Стіною ліс стоїть немов декор-шпалери,
Виблискують джакузі - голубі озера.
Висить на небі світло-жовтий місяць-люстра,
А на землі лежить пухнастий килим з хутра.
Танцюють в небі білосніжні балеринки,
У них спіднички схожі на легкі хмаринки.
Зима, як біла пава, ходить по світлиці,
Закутана у горностай, немов цариця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392734
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Сріблясте сяйво по холодних хвилях,
Виблискує прозорим кришталем.
Сніжинки розтікаються по віях
І світить ніч яскравим ліхтарем.
По небу хтось розсипав намистини,
Очима їх для мене ти збирав
Мій дорогий, коханий і єдиний,
Лиш на світанку їх подарував...
На вушко тихо шепотіли мрії,
Розповідали про палку любов.
Ці почуття моєму серцю милі,
Зустрітись з ними хочу любий, знов.
І хоч довкола грають сніговії,
А деригентом є у них Зима.
Не згаснуть з серця ці мої надії,
Я їх собі придумала сама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392487
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Коханий мій, моя любов,
ПІдняті в нас вітрила
І ми пливем на вічний зов,
Що нам любов відкрила.
Гойдає човен, вітер дме,
Та нам цього і треба,
Любов в обіймах розцвіте,
І виросте до неба.
І там на обрію чудес,
Розтопимось у хмарі,
Коханням вкриєм світ увесь,
З’єднаєм усі далі.
Коханий мій, любов моя,
Ти перший і останній,
Завжди в житті була твоя,
В досмертному коханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392552
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Візьму баян на лаві сяду,
Вже трохи вдарило вино.
Хай пісня котиться по саду,
Біжить луною за село.
Піднявсь в мелодії на крилах,
В чарівність звуків захмелів.
Тож відірватися не сила,
Лечу із клином журавлів.
В Душі приємне розлилося,
Думки роками попливли.
Воно ж за звичай повелося,
Як випєш в памяті спливли.
Так якось склалося донині,
Мене ще балують жінки.
Ох є ж красуні в Україні,
Щасливі ми чоловіки.
Готовий втріскатись щомиті,
Нуртує в серці джерело.
Гарячі файні працьовиті,
Як заглядівся й повело…
Червоні губи як черешні,
Ну як же з них води не пить.
Стан гордовитий, а чересла:
Та як таких їх не любить.
Ой не судіть бо трохи грішний,
Бодай лихе все замело.
Буває часом випю лишнє,
А ще язик як помело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391316
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Шквал емоцій нахлинув зненацька;
Захлинає надмірність думок:
Мов тварина зірвалась хижацька
З ланцюгів - моя Лють. Зла комок
Прагне вирватись фразами лайки:
Пазурями та іклами слів.
Негатив розтерзати щоб тільки,
Настрій мій тільки щоб розвеснів, -
Щоб просякнувся весь оптимізмом:
Прояснів, переріс в позитив,
Боротьбу щоб почав з егоїзмом
І щоб гніву вчинив супротив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389939
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
На верхівку моєї ялинки
Сіло вранці мале Янголятко.
На крильцятах блакитні перлинки,
Усміхається мило малятко…
Прилетіло на Землю з Неба
На хмаринці м’якій та пухнастій,
Бо найбільша у нього потреба –
Дарувати людині щастя.
Посилати спокій у душі
І вселяти Різдвяну казку.
Оздоровлювати недужих,
Тих, що прагнуть здоров’я та ласки.
Сповіщати людям новину,
Що відійде пітьма та тривога…
Що народиться Божа дитина,
І добра над злом перемога!
На верхівці моєї ялинки
Так! насправді сидить янголятко…
У долонях голубить сніжинки
І наспівує ніжно колядки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389938
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Кажеш ти, що я причарувала...
Що без мене ти не можеш жить.
Жаль, що я про це й сама не знала,
А душа до тебе вже летить...
Коли вечір зазирне до хати,
І зірки загорнуться в блакить,
Я до ранку буду все чекати,
За тобою серденько щемить.
Полетіла б, якби мала крила,
У той край, де, любий, ти живеш.
Я на плечі б голову схилила.
Ти ж мене коханою назвеш...
Ти мої розчісував би коси,
І солодкі цілував вуста...
На коліна, чомусь впали сльози...
Та про це лиш знають небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390011
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Читаючи ту чи іншу книгу, читач переноситься, принаймні часткою свого усвідомлення, у побут описуваного періоду. Чим ближче час твору (не про сучасність) до епохи прожитого, тим краще читач відчуває ауру часу. Читання книги – це специфічна мандрівка в минуле.
Не менш вагомою є мандрівка у свої минули роки. Це подорож у той час, коли читач починав читати саме той стиль літератури (як і стиль музики). У час, коли ще ніхто не читав Дена Брауна і навіть Палуо Коельо, а читали Картера Брауна або детективні оповідання про отця Брауна – в англомовних країнах містерів Коричневих є немало, коли слухали Цоя і Висоцького (або інші ретро уподобання), коли читали ще «Ровесник» (на Тернопільщині) і «Західну Україну», не кажучи про одвічну оманливу «Правду», коли по неділях Центральний канал приваблював допитливих читачів і глядачів у «Клуб путишественников».
Це мандрівка у час, коли багато що було ще попереду, десь за горизонтом, а то і виднілося. «Дивись на горизонт» - стверджує Пауло Коельо у «Валькіріях». Мандрівка спогадів, це теж детектив. Це злочин: адміністративний і кримінальний, адже негативні персонажі місіс Долі чи містера Фатума не раз підсували свиню, не на стіл у тарілках, адже вони викрадали сподівання і на завершення розділу – вбивали надію. Це пошук і аналіз, чому головний персонаж поступив саме так, і чи міг Автор надати йому більше свободи помислів і дій, чи це було єдино можливим варіантом, незворотнім шляхом, тобто відсутністю свободи як такої, чи це його свідомий помилковий вчинок? Це пошук злочинця – замовника і виконавця, на відміну від книг, у детективі спогадів буття, не завжди їх знаходять, і ще рідше карають. Це спрагле читання останніх сторінок твору, до завершення, як і лічиш юнацькі хвилини до так бажаного побачення, яким же воно буде? Адже не у всіх детективах епілоги щасливі, це ж не казки. У детективі кожного зокрема, це і очікування, що ж буде завтра, наступного тижня, на Різдво, на Весняне рівнодення? Чи відпише вона, чи зустрінуться врешті вони, а можливо і ще раз, і надалі й надовго? І як обернеться Земля?
Я люблю читати старі детективи. Іноді, раз на 3 – 4 місяці, я відкладаю стос непрочитаних газет і беру домашню чи бібліотечну книгу: Чейза, Гарднера, Френсіса, інших. Я мандрую у час, в якому ще не було Інтернету, мобільних телефонів і цифрових фотоапаратів, коли музиканти і співачки були ближчі до музики і співу, аніж до техно-стриптизу. Стара-нова книга цього пізнього вечора чекає мого читання і мандрівки. А вона приємна й тому, що по-юнацькому віриш у справедливість, яку знайдеш у книзі. Принаймні, мав би знайти її на Бейкер стріт, у іншого англійця - священика-детектива Брауна, в офісі адвоката Перрі Мейсона, у відділку поліції Маямі, чи знову повернемось у у «Шотландський двір» Британії («Scotland yard»). Але немає певності, що вона буде знайдена на своєму дворі. Бо за вікном, у час сутіноквий, сніг знову покрив плитку подвір’я.
05.01. 20.43.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390181
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Сначала оригинал.
Постновогодние слюнки…
Звон кухонных клинков
керамических лезвий,
как исчадье кровавых вендетт.
У меня на столе появился полезный,
весь изрубленный в хлам винегрет.
* * *
Утром взяли Прованс. Ну, почти, без потерь...
Да не дрогнет рука на цевье!
Дробью в крупный горошек,
голоден - как зверь!
Оливье, монсиньор, оливье...
* * *
Ратных подвигов уйма, ристалищ картин,
лоскутов языков и сердец.
Хрен багровый горчит, натурал-желатин,
вождь застолья - литой холодец!
* * *
Древний Рим! Поскорей насуши сухарей,
да вареных курей накроши побыстрей!
Сам палач их на площади резал.
Приговор! Сняли латы - умяли салаты.
Ваш Цезарь!
А какие блюда зарифмуете Вы?
03 янв 2013
ID: 389685
Рубрика: Вірші , Жартівливі вірші
дата надходження: 03.01.2013 23:25:35
© дата внесення змiн: 03.01.2013 23:25:35
автор: Николя-бабА
Продолжение.
То, что я вам сейчас расскажу,
Не считайте снобизмом или шуткой…
Любим мы поддать гостям куражу
Фаршированной яблоками уткой…
Сверху корочка румяная дразнится,
В середине – пупик, печёночка, рядом шейка!
Мне кричат все : "И яблоки!"
Да какая разница!!!
Быстрее под утку сто грамм налей-ка!!!
***
За окном - мороз, холодина,
Небо сердито хмурится…
А у нас за столом - компания
И вкуснющая жаренная курица!
Выкрикивают гости : "Мне крылышко!"
"А мне шейку!", "А мне - тот кусок! Опа!"
А мне по праву досталось (как старейшине)
Самое сладкое и жирное - ПОПА!!!
***
Многие, услышав слово белочка,
Ухмыльнутся… И их можно понять…
А вы посмотрите – вон на той тарелочке
Салатик чудненький. "Белочкою" звать!
Делать легко и весьма экономно –
Сырок натертый, с чесночком и майонезом.
И хоть простоват – спрос за столом огромный,
(Но пусть это не выглядит для вас ликбезом!)
Салат бесподобный, просто высший класс!
Его вкус не забудут все, кто пробовал хоть раз!
***
Какая свадьба без баяна,
какая зорька без росы?
Кто видел праздник без стакана,
сальца, сырка, ветчины, колбасы?
Не побоюсь казаться резким -
застолья нету без нарезки!
***
Карп заливной лежит на блюде,
Охренело таращит глаз…
"Будете?" "Ну, канэшна буду!
С Новым годом!" - и соточку хрясь!
Огурчик солёненький своё место надыбал,
На зубах прохрустев, стопарик догнал…
"Какая прелесть эта Ваша заливная рыба!
Браво, мадам! Заценил! Признал!"
Дополнение
К деликатесам ты, конечно же, привык…
Есть много яств, мой друг, на свете, сердцу милых.
Но стоит лишь услышать - "Заливной язык",
как слюнки удержать во рту уже не в силах …
Как тает ломтик язычка во рту твоём!
Прелестное желе, морковочки кружочки,
петрушки зелень - дифирамбы вам поём,
в честь вашу я пишу восторженные строчки!
* * *
"Я лежу себе тихонько и молчу -
рекламировать себя мне не пристало!
Мне и молча быть любимым по плечу…
Кто меня не любит?! Я же САЛО!"
"Извините, я дополнить Вас хочу,
хоть мне это делать и неловко…
Я не набиваюсь вовсе, не учу,
но забыли Вы, что Ваша я золовка?!"
Смущённо прошептала подчерёвка.
А у меня такое мнение, друзья –
вкусней всего у сала - это шкурка!
Она важна, как дому штукатурка!
Без шкурки салу просто быть нельзя!!!
Ещё прошу заметить, что у сала
хорошей шкурки не должно быть мало!
И ночью мне всё чаще снится сон –
шмат сала в шкурке с четырёх сторон!
И даже высшее природы достижение –
в средине сала –
шкурочки в продольном направлении!!!
* * *
Знают все, что сладкий стол - всему венец!
"Уноси язык, салаты, холодец,
Винегрет, нарезку, хлеб, селёдку,
Курицу… Э –э! Куда?! Поставь-ка водку!"
Кто сказал :"С эклером - только чай?!
К пирожному по стопке - на- ли-вай!"
"Ого -го! Какой у вас «Наполеон»!
Но как-то не идёт без рюмки он"...
"Слышь, Вань, вон ту конфетку передай!
Ну кто опять там говорит про чай?!
С конфетой - чай? И вам не надоело?
По соточке давай! ПошлО!… Другое дело!
Ведь сладкий стол без водки - ерунда!
А кто не понимает - тот балда!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389928
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Ти в сонці зродилась ,моя Україно,
В родючій землі твоє слово зійшло,
Ти гордо витаєш, дітей пригортаєш
І сієш кругом це відвічне зерно.
Всміхаються очі твої волошкові,
Кровинками маки у полі цвітуть,
А мову родини, мов пісню пташини,
Далеко за море вітри понесуть.
Не стихне твій голос, бо воля народу,
Стукоче безсмертям мов подих землі,
То річкою л’ється , то громом несеться
Крильми розтинає минуле імли.
У тихій молитві уста промовляють,
Тебе рідна земле, як матір люблю,
То ж сонцем світися, пишайся, гордися
Єднайся в щасливу єдину сім’ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390015
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
О, доле моя, доле!
Ну, де ходиш-бродиш?
Кому вплітаєш в коси
Яскравий пишний цвіт?
Кому цілунком ніжним
Щовечора ти годиш,
А вранці з першим блиском
Шлеш сонячний привіт?
О, доле моя, доле!
Чи ж я тебе цуралась?
Чи ж я тебе сварила,
Чи ж я тебе кляла?
Із трепетом у серці
Тебе щораз чекала.
Долоньки простягала,
Немов зі сну маля.
О, доле моя, доле!
Вдягни мене в сорочку,
Де вишиті є радість,
Кохання і тепло!
Візьми мене, неначе
Бере під себе квочка
Мале курча – під тепле
І лагідне крило.
О, доле моя, доле!
Небесна моя зоре!
Світи яскраво чисто,
Тьму довкруж розсівай.
Нехай душа розквітне,
Забуде смуток, горе,
Запишніє врочисто,
Неначе коровай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389570
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Вже другу ніч у сни приходиш, мамо,
Ти ніби й тут,та десь стоїш в тіні,
Розплилася по всіх кутках, жадана,
Моя ти скорбна, часточка душі.
Не знаю, може ти моє сумління,
Напевно грішна,й в чомусь винна я,
Прости мені, до Бога шлю моління,
Щоб з тіні вийшла , тебе обняла.
Твою любов нема чим замінити,
Пустує місце біллю у душі,
Я на могилку вчора склала квіти,
Скупала їх в розкаяній сльозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389271
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
За вікном вже примовкли синички,
Свічка гасне в кутку за столом.
Закриваються втомлені очки,
Місяць в небі махає веслом.
Дістав казочку Дідух з занички,
Під подушку поклав наче Гном.
Спіть малятка мої невеличкі,
Осінив Дід Микола перстом.
Замуркотана киця з куточка,
Помахала, - добраніч хвостом.
Прилетів Вогневик із лісочка,
Вкрив малечу до ранку крилом.
В дивовижі чарівниця нічка,
Розгулялась в гаю за селом.
Задоволенням світяться личка,
Упиваються казкою-сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389133
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Така погожа світла вись-
Вогні горять, немов софіти,
А ялинкові пишні віти
У мерехтінні зайнялись.
Хрумтить скоринкою сніжок
І до небесної кошари
Зірок прибилися отари
Скубти́ шовковий моріжок.
Витає світлий дух Різдва:
Горять лампадки веселкові
І пахнуть пряники медові,
Довкола множаться дива́.
Святочно вкуталась земля
У тонкосрібну павутинку,
З долоньки здмухує сніжинку
Рожевокриле янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389121
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Іде життя без тебе нині поза час,
Щасливі миті впевнено відходять,
Усе в тумані і повсюди наче газ
Фальшивої безжальної любові.
І де життя без тебе, квітко? Наче сон
Минають роки злісно в позачассі,
Згрішив таки намарно... Серце в унісон
З твоїм серденьком б’ється у відвазі.
02.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389363
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
У парламенті нацисти,
Лемент в Тель-Авіві,
Розкудахкались на плоті.
Як півні в кропиві.
У Європі завищали,
Ліві, із з притону.
«Помірковані» євреї,
Вилізли із схрону.
Представляєте назвали,
Жидівкою Клуні.
Споконвіку вас так звали:
Не пускайте слюні.
Ви прийшли до нас як гості,
А гостям ми раді.
Ви ж на пагорби забрались:
Скільки терпим в зРаді.
Прийняли у свою хату,
Прошу поважайте.
Мо не так цвіте калина,
Вибір є, бувайте.
Довели нас вовча зграя,
Вже для прірви скраю.
Тож негайно і рішуче.
Щось робити маєм.
У парламенті Свобода,
Лицарі Вкраїни.
Молоді завзяті хлопці,
Піднімуть з руїни.
Вже озвався соловейко,
Хлопці не зівайте.
Наведіть порядок в хаті.
Ви ж його не згайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388517
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 30.12.2012
А грудень вже на фінішній прямій,
Ще трохи і врочистий бій курантів
Наповнить тишу.В кучері зимі
Вплітає ніч коштовні діаманти.
Наткала хуга білих покривал,
Настриг мороз казкових витинанок,
На срібні таці вистиглих дзеркал
Посіяв місяць лагідний серпанок.
Крихких мережив ниточки тонкі
Торочить сяйво з теплої кімнати,
Ялинка віти струшує пухкі,
Прикриті пишно клаптиками вати.
Морозна ніч запалює вогні
В передчутті омріяного дива
І гріє душу затишно мені
Твоя усмішка, ніжна і мрійлива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388646
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Вогниками світиться ялинка,
Іграшки виблискують боками,
Буси білосніжні із перлинок
Зручно умостились між гілками…
Полум‘я танцює у комині,
В кріслах подарунки новорічні,
На стіні всміхаються світлини,
За вікном горять вогні магічні…
Зорі в небі хороводять в танці,
Місяць, як завжди, керує балом,
Сніг кружляє, задрімає вранці,
Землю вкриє білим покривалом…
Новий Рік крокує білим світом,
Знову зазирає в вікна сонні,
Сни рожеві знову сняться дітям,
Ніч цілує ніжно-ніжно в скроні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388702
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
…це ти
розпрозо́рив над яблунею хмарки
і вгніздив між дрібні квіточки –
срібні дзвоники-зірочки –
магічну кулю – кульбабку білу,
те́пло-пухнасто-дозрілу,
щоб у сни магнетично світила…
по́вню
ти
постукав у шибку
гілочкою бузку:
у світло-ліловому гроні –
щастя бузкового
повні
атла́сні твої долоні…
віриш
у щастя бузкове…
трипелюсткове…
а я знаю –
наразі зима…
щастя нема…
дочекаємося весни…
збудуться віщі сни…
місяць – кульбабкою уповні́…
щастя бузкового
трипелюсткового
жменями сиплеш у вікна мені…
30.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388717
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Зима хустину білу довго ткала,
А потім розстелила по землі,
Сніжинок різних ніжних повплітала!
Білесенькі, великі і малі!
А сніговій за вікнами голосить,
Хустину розпускає на вітрах,
Пустіть мене до хати–щиро просить,
Та все з нудьги гуляє по полях!
І морози-художники Рембрандти,
На вікнах вимальовують зірки,
Сріблясті трави і блакитні банти,
Їм , певно, сняться весни молоді!
Ще кілька днів – і Новий рік примчиться
Ялинка закрасується в вікні ,
Різдвяна зірка в небі загориться,
Святковий час – колядки та пісні!!!
Усім –усім натхнення та здоров’я!
Щасливих днів та радісних років !
Щоб жили всі у мирі та любові!
А у душі був затишок та спів!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387564
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Згасає світлий день і скоро вечір -
Засяють вікна міріадами вогнів,
А згодом ляже ніч на старі плечі
Уже не нових придорожніх ліхтарів…
Як світлячки замерехтять у танці,
В обіймах парків, вулиць, на долонях площ,
А потім знову задрімають вранці.
Не дивлячись на мокрий сніг чи рясний дощ,
Дарують світло в будь-яку погоду,
Дарма, що містом колобродить заметіль,
Щоночі нам освітлюють дорогу,
І виганяють темний морок звідусіль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387273
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Не бийся так у шибку, сніговію,
Не огортай трояндові кущі...
Ще крапелину літечка лелію
На денці білокрилої душі.
Іще світанки пахнуть споришами,
У свіжих росах викупався хміль
І теплі ночі срібними дощами
Лавандову цілують заметіль.
Терпких вишень розсипані коралі
На килимках зелених, ніби крам,
І виткали на кроснах верби-ткалі,
Леліткові серпанки вечорам.
І я в житах, як маківка, хмелію
В п'янких обіймах ситцевих вітрів
Допоки ти, мій білий сніговію,
Так безпорадно бавишся у гнів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Знов легкоступом близиться Різдво.
Поза плече сплива чергова віха...
А тиха радість сповнює єство -
дитинства дивна осяйна утіха,
коли прозоро дихає кришталь
у цих сніжинах біломармурових,
накинувши туману сизу шаль
поверх пахучих гілок смерекових.
Коли рипить насніжено мороз
у такті кроків піснею дзвінкою,
немов отой музика-віртуоз,
що ноти виколісує рукою
з глибин душі на диво слухачам...
І вже колядка голос озиває,
до світу лине білим лелечам,
у храмі серця Господа вітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387755
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 26.12.2012
. 2012 року у Луганську побачила світ авторська збірка поета із Житомирщини – Михайла Аркадійовича Плосковітова «Вона кохає». Наклад 100 примірників.
Книга має три розділи: «Життя, яким воно є»; «Доторкнутися до небес»; «На два серця».
Перший розділ вміщує громадянсько-патріотичну лірику, другий – лірику кохання. До третього розділу увійшли вірші, написані у співавторстві з Людмилою Ганяк, Марічкою Юськів, Тарасом Кушніром.
У передмові до книги М.Д.Малахута, головний редактор ТОВ «Книжковий світ», де і вийшла збірка, пише: «Михайло Плосковітов, незважаючи на молодість, талановитий поет і зрілий майстер художнього слова. Вірші його відзначаються оригінальними метафорами, епітетами, порівняннями. Вони глибокозмістовні, виписані на взірцях української поетичної класики, з традиційною українською палітрою, високою культурою ошатної мови».
Читаючи збірку, розумієш, що очі поета бачать усі реалії життя набагато глибше, ніж те видно звичайним людям. Тому не дивно, що його громадянська лірика сповнена болю за безхатченків, за дітей-сиріт, за одиноких людей похилого віку.
Окрасою збірки є лірика кохання. Вірші, що увійшли до цього розділу, відкривають читачеві поета-романтика. Найпалкіші почуття кохання, найщиріші слова палаючого серця звучать у віршах Михайла Плосковітова.
Але кохання, це не лише усміхнене щастя, але й полин розлуки, довгі дні самоти та вимріяна надія на зустріч. Різнобарвна веселка почуттів передана Михайлом Плосковітовим дуже чуттєво і щиро у кожному вірші.
Михайло Плосковітов – талановитий і всебічно обдарований поет. Майстерно виписані ним вірші не залишають байдужими нікого. Його поезія лірична, художньо довершена, витончена, та написана від щирого серця романтика із житомирських шляхів.
Романтик із житомирських шляхів,
Що знає ямби, дактилі, хореї,
Що слову дарував чарівний спів,
Закоханий у землю і… у Неї…
Колись їй дарував своє тепло…
Тепер, позбувшись від усіх ілюзій,
Як журавель з поламаним крилом,
Не зміг летіти й залишився в тузі.
Та він не здався. Він ще повен сил,
Життя торує польову стежину!
Він брат, учитель, друг і добрий син,
А ще, він любить неньку-Україну.
То ж хай зозуля накує роки,
Весна зустріне променистим ранком!
Хай з’явиться сім’я і малюки
Обсядуть стіл у кухні за сніданком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387246
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Засіяла зірка ясна в святім Назареті,
Спалахнуло світло сяйвом по усій планеті.
Благодать нам здарували Ангели з Едему,
Божа мати розродилась в яслях Віфлеєму.
У куточку у хліві свічечки горіли,
Народився Божий син пастушки раділи.
Стало видно як у день у покрові ночі.
Бог прийшов у грішний світ нам розплющить очі.
Гляньте зіронька різдвяна загляда в віконце,
Щоби в кожного з душі в нас світило сонце.
Благословить кожен дім і луги й діброви,
Донесе у кожну хату часточку любови.
Закінчився старий світ, новий наступає,
Тож радійте і любіть Бог цього бажає.
Спалахнула над землею зірка в Назареті,
Щоби сяяло добро на усій планеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387616
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012
У кришталевій заметілі,
Сніжинки закружляли білі.
Ніч заховала таємниці,
У подарунок для сестриці.
Пішли на відпочинок зорі,
Заснули хвилі в Чорнім морі.
Лише гуде сердитий вітер,
А на шибках замерші квіти.
І дивні інеєм узори,
Лягають на палітру в горах.
Ліси притихли сумовито,
Мете - мете немов крізь сито.
І снігом прикриває поле,
Щоб не лишилось воно голе.
Щоб збереглась пшеничка яра.
І навесні, як одна встала...
Заколосилась в полі рясно
І щоб жнива настали вчасно.
Земля зволожиться зимою,
Сніг ніжно вкриє пеленою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386834
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 23.12.2012
На Вкраїні далекій різдвяний розсипався вечір,
А мороз-чудодійник вікна узором квітчає.
Поміж квітами тими дитяче заплакане личко
Маму з далеких країв виглядає .
А від хати до хати іде коляда .
Заплітає в свій голос гармонію й скрипку.
І в німому чеканні застигло мале Янголя,
Й капають сльози на білу святу одежинку .
Лине погляд його до святої ікони в кутку.
Ніч в заплакані очі йому заглядає.
-Мамо ! Матусю моя , подивись,
Як Матінка Божа синочка свого обіймає...
А Матір Небесна голубить своє немовля
І чуже Янголятко покровом любові вкриває:
-Мама прислала тобі подарунки,не плач.
Дивись,які гарні! Кращих уже не буває.
І дзвенить голосочок,і схлипує скрипка ,
Лине відчай і плач над снігами .
Заглядає синочок у морозом мережану шибку:
-Я не хочу дарунків ...я хочу до мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386950
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Незабудки тобі посилаю.
І дарую усмішки свої.
Що ти радий, звичайно ж, я знаю.
І усміхнені губи твої.
Розізлила... На мене сердитий.
Робиш вигляд: тобі всерівно!
Але знаю, нудьгою убитий.
І за мною сумуєш давно.
Я у пошту свою заглядаю.
Напиши хоч два слова. Прошу!!!
Адже, любиш, страждаєш... Я знаю.
За мовчання тебе я прощу.
Бачиш, я винувата. Це точно!
Та пробачення ти попроси.
І підпишемо мир остаточно,
І настануть чарівні часи...
Ось і зараз дзвінка я чекаю!
Не забув ще адресу мою?
Та за шутку тобі співчуваю...
Ну, приборкай же гордість свою!
Чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385002
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Горобці – «ців-ців-це»,
В осінь не дрімали.
Пхали все в черевце,
Жиру нагуляли.
Не страшний для пташок
День зимовий злючий.
Захистить їх жирок
В морозець колючий.
Заховає від бід,
Туя і ялина,
Ягідками в обід
Пригостить шипшина.
Коли голод у дні
Буде дошкуляти,
Пташкам діти тоді
Принесуть зерняток.
Горобоці-молодці
Зиму перебудуть
І веселим «ців-ці»
Весноньку розбудять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383899
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Один з тих віршів, які пишуться на одному диханні, не думаючи про ритм, рими і зміст,- безмістовне, неритмічне, багатьом незрозуміле, однак таке святе і рідне... І тільки своє...
Ти приходи, приходь у мо́ю осінь.
Вона ж блаженна, серцем обійма.
А я її в Твоє життя запро́шу,-
І в світі щастя більшого нема.
Не зрозумів? Це просто ві ́ршів рими.
А осінь промовчить на кінчику пера.
Колись , як будем сивими й старими-
Затріпотить душа між зболених октав.
Ти приходи, залистопадь цю осінь,
Весну посій на аркуші в вірша ́х.
І хай там що, мене кохаєш й досі,
Бо я Твоя, Твоя Весняна Осінь
у кожнім дотику пера...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378938
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 15.12.2012
Сумує день на білому папері,
Розгорнутому снігом по землі,
І збитими вершками акварелі
Загусли на пошерхлому гіллі.
Від подиху морозу перемліли
Вітрами не причесані кущі
І смуток мій сьогодні білий-білий,
Прочинене віконечко душі,
А в ньому стільки білої печалі,
Такого снігу зА ніч намело!..
І зайнялися інеєм скрижалі,
Під кригою застигло джерело...
Вустами пересохлими ворушу
Вогких туманів димчасту вуаль...
Ну, зазирни промінчиком у душу,
Розвій оту засніжену печаль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384810
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Народна мудрість нас повчає:
(Це добре знає кожен з нас)
Що грубе слово нас вбиває,
Яким повчаєм ми підчас.
На посміх людям виставляєм,
Когось вважаємо дурним.
Така людина душу МАЄ?!
А душі ж квіти, не полин!
Усмішка лагідна і слово
Сердешне, ніжне і тепло.
Щоб не зламати помилково
Душі невинної стебло!
Сховаймо ж ми свою жорстокість.
І так не мед у нас життя.
Забудьмо про свою високість!
Нехай добром цвітуть вуста!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384831
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 15.12.2012
ЗдійнЯлась в повітря ледь зрима надії пилинка:
Від подиху Долі - все далі і далі летить.
Упала додолу сльоза, мов полИну краплинка;
Душі не лишилось, що інше, як тільки - щемить.
Спромінена Сонцем пилинка зронила свій прОблиск;
Сльоза проросла диво-цвітом усміхнених мрій.
Від щему в душі залишИвся лиш в пам"яті відтиск;
Торкнулося світло надії до кінчиків вій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384734
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Всміхнись мені сьогодні на прощання,
Невинно, неозначно усміхнись
І я у серці розведу чекання
На завтрашнє-позавтрашнє - колись.
І я собі намрію, ох намрію -
Журавкою у небо дремену!
На стежі заметілевій насію
Любисткового цвіту, зачерпну
В долоні навіть зорі недосяжні -
То що мені захмарна височінь?
Пощо мені бескиди, доли, кряжі,
Коли в душі незнана глибочінь
П"янкого щастя - нібито надії?
А у вікні півонія цвіте...
Не важачи на стуж і вітровії,
Не важачи на сніг, що знов мете,
Твоя усмішка вимріяно вабить,
Зове туди, де весни у саду...
Всміхнись мені на мить одну хоча би -
Я в тій усмішці сонце віднайду...
(13.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384721
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 15.12.2012
В густих заметах губиться світанок,
Завіяло протоптані стежки.
Не гріє сонце цей морозний ранок,
Лягають на папір мої думки.
А за вікном танцює хуртовина,
Летять сніжинки, наче білий пух.
Лягла на землю біла скатертина,
Та не зламався український дух.
Зима, неначе Сніжна королева,
У сани білих коней запрягла.
Розвісила перлини по деревах,
Прибрала все навколо, як могла.
Притихла і засумувала річка,
Мороз скував її аж до весни.
Сховалися від холоду синички,
Ведмідь в барлозі бачить свої сни.
Мете - мете, сердита заверуха,
А в хаті тепло і в печі вогонь.
Її симфонію ти тихо слухай,
Торкнись думками холоду долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384843
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Кожного року , з дитинства , моя мама сповіщала мене про перший сніг. Пам'ятаю , коли я була меншою , я зривалась з ліжка і бігла до вікна. А за ним все білосніжне. Миттєво на моєму обличчі з'являлася посмішка . Перший сніг! Це неймовірне явище.Спочатку довго його чекаєш , а потім з захопленням спостерігаєш за тим , як сніжинки укутують світ білою пилиною. Емоції переповнюють і проявляється бажання скоріше вийти на двір.
Вибігаєш , дивишся , а дахи білі , наче вкриті ковдрою, і ніжний відблиск снігу милує око. Отже наступила зима. Холодна , кришталева , морозяна пора року. Одразу ж згадуєш про санчата , ковзани , сніжки та інші забави , які ми любимо з раннього дитинства .
Ти йдеш по вулиці і відчуваєш, як морозець щипає твої щічки та ніс.Під ногами скрипить сніг , а з неба падають чарівні сніжинки.Зловиш одну та починаєш пильно приглядатися .А вона , ніби виготовлена майстрами-ювелірами і не можна намилуватись візерунками на ній.
Роздивляєшся навкруги і розумієш , що зима це дивовижна пора року.
Срібні дерева,
Срібне гілля,
Сріблом пухнастим
Вкрита земля.
Перший сніг- завжди незабутнє й краще враження , від цієї славної пори року - зими , яка дарує нам новорічні та різдвяні свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384673
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
День холодний, зимовий закружляв снігопадом,
Синя хмарка зависла. Спить над ставом верба.
Чом її листопад знову осінню зрадив?
Залишилася з нею її тиха журба.
Залишились на вікнах намальовані квіти,
Позбирав їх мороз на вчорашніх снігах.
Я візьму їх в долоню, щоб хоч трошки зігріти,
Поки сонця промінчик йде по моїх слідах.
Поки іскра у серці ще горить, променіє,
Поки небо над нами синім птахом пливе.
Дай хоч трошки постою я на краю надії,
Поки віра не згасла, поки мрія живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384601
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Сьогодні знов пишу вірші дуплетом -
засніжені дерева, як букети!
А далі ліс неначе біла клумба -
Зима танцює бальний танець «румба»…
А на снігу сліди – людські підошви,
Собачі лапи, як мережка-прошва...
На білім полотні, немов перлинки,
Сліпучим глянцем світяться сніжинки…
А ще санчата й лижі серпантином
Вкривають рясно гірки і долини...
Свистить надворі вітер навіжений,
А настрій у душі моїй – блаженний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384280
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Єсть ім"я жіноче, м"яке і ясне
М. Рильський
Марія - це ім"я погідне й ясне,
Як спогад, як думка, як мрія,
Дзвенить, немов музика, в серці моїм -
Марія.
В погоду й негоду, в годину тяжку,
Моя ти єдина опора й надія,
Проста й величава Марія.
Весною, як цвіту в повітрі п"янкім
Вишнева цілюща завія,
Як клятву тверджу я
Лиш ім"я одне - Марія.
Це ім"я величне, просте і ясне,
У ньому життя і любов, і надія,
Так будь же завжди і у всьому така:
Ясна і прекрасна і світла, як мрія.
Ти людськості символ краси й доброти,
Твій образ небесний, то віра й надія,
Богиня, кохана і мати - це ти:
Марія! Марія! Марія!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384489
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Які патлаті сніжні кучугури!
Мете-мете і про́світку нема,
Дзвінких бурульок срібні абажури,
Немов гірлянди, туляться до стріх.
Молочним димом викурився ранок,
У кожушку ондатровім горіх
На білу ковдру струшує серпанок.
Вузької стежки вибілився шов,
В овечі дже́рги* вкутало долини
А хтось небесне лоно розпоров -
Закружеляло пухом тополиним.
А сніг на ґа́нок та́тем* крадькома -
Не проженеш прудкого горностая,
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Мов налетіла лебедина зграя.
*Тать - злодій.
*Джерга - гуцульський тканий килим або покривало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Індик стоїть бундючно,
Немов великий пан,
Червоная краватка,
У смужечку жупан.
Ноги в шкіряних чоботях,
Ще й шпори ззаду є,
На голові синя шапка,
Гострим дзьобом клює.
Роздує свої щоки,
Кричить: "Пуль- пуль- пуль- пуль-
До мене не підходьте,
Пташиний я патруль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383438
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Осінь заплела вінок у коси,
Прикріпила вельон із туману,
Запросила всіх до себе в гості -
Дружно за столом сидять гурмани…
Заквітчала плаття пелюстками,
із калини в неї намистини -
Між гостей мережить каблучками,
Усміхається до всіх гостинно…
Поряд парубок міцний і гарний -
Жовтень осінь обіймає ніжно,
В нього також одяг різнобарвний –
А в очах бринить ясна усмішка…
На столі стоїть вино й закуска,
І міцна горілка, ніби сльози,
Холодець та з яблуками гуска,
«Шуба», вінегрет, салат «мімоза»…
Окрім цього ще й гарячі страви -
М‘ясо, риба каша та ковбаси,
Ароматом зваблюють приправи,
Господиня пригощає квасом…
А коли вже добре попоїли,
Зазвучали голосно музики,
Танцювало польку все довкілля,
І тремтіло листя у осики…
Осінь веселилась аж до ранку,
Всіх бурштинним медом пригощала,
Заспівали півні на світанку,
І на небі сонце засіяло…
Наречена одягла хустину,
Гарну стрічку заплела у коси,
У повітку понесла хлібину,
Де кричали кури стоголосо…
І худобу сіном пригостила,
Молоком телятко напоїла…
Осінь-жінка – справжня господиня,
Своїм серцем жовтень обігріла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369745
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.12.2012
Ті очі твої, руки ніжні ці -
Від них на серці болісне тавро.
Так б взяти й обірвати всі кінці!
Та щось хвилює ще моє нутро.
Коханням своїм взяв мене в полон,
І прикував із ласки ланцюгами.
Хоч жевріє ще почуттів вогонь,
Та не воскресне вже любов між нами.
Я хочу вирватись. Мене ти відпусти!
Нащо тримаєш десь в куточку серця.
Хоч й дуже боляче, та треба мені йти,
Бо тут немає більше мого щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383127
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Жах та біль скорботної землі, що палала чорним смолоскипом,
Птахом обезсиленим стоїть, де каміння темний янгол сипав.
В тім безумнім клекоті вогню …падала зоря, земля горіла,
Місяць занеміг… від сліз небес, опустивши почорнівші крила...
Одкровення вічних страшних мук, огортало серце пеленою,
І душа завмерла на хресті та невдовзі вкрилась сивиною...
Пекло вийшло з Чотирьох Воріт... розливало плазму ізотопів,
Та волав до неба світ душі і благав згасити жах та злобу
Подих часу …роки … тиша…млість…божий світ в блаженстві тихо мліє,
Де страждали люди – знову цвіт, чорний ліс …зродився…зеленіє .
Янголи злітаються туди, там сурмач і тихо плачуть верби,-
Та немає в часі вороття, … а душа знеболена все терпить …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383234
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Дозволь мені забути нашу зустріч
І той пронизливий, пекучий погляд.
Душевні рани може час залічить,
Та буде, ще ятрити серце довго...
Дозволь мені непокидати спокій
І дихати так рівно без печалі.
Все що було нам додало мороки,
Пішло у мандри, у далекі далі.
Осінній вітер шле в обличчя холод,
А дощ холодні краплі шле на руки.
Печаль на небі розкидає морок,
До серця наближає час розлуки...
Дозволь думками загорнутись в тишу,
Пірнути з головою в сніжну зиму.
І може про кохання вірш напишу,
Про зустріч нашу зболену й єдину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380695
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 07.12.2012
Мій Боже, я – жінка,
Дозволь мені бути слабкою.
Дозволь мені плакати, Боже, з жалю,
Дозволь мені, Боже, не знати що дію,
Дозволь не судити себе лиш одну,
Дозволь мені, Боже, вночі хоч заснути,
Не дерти, як пір’я нестерпні думки
Дозволь розгнівитись, як звір лютий вити.
Дозволь це паскудство зробити мені.
Мій Боже, я – жінка,
Ти слабість прощаєш,
Чому в мене сили усі вимагають?
Чому я повинна з надривом любити,
З надривом прощати, в надриві цім жити?
Хіба я так вмію, хіба я так можу,
То сором дивитись, як я неспроможу!
Чому, милий Боже,
Безправ’ я жіноче, безсилля і сльози
Ти вищиш і хочеш.
А лише жінка,
Я хочу не знати,
Дозволь мені, Боже, хоч розум сховати,
Дозволь мені жити,
Невже тільки грати?
Я хочу в партері театр споглядати.
Бо я лише жінка,
Надміру, надсилу!
Я - жінка, мій Боже,
Я роджу цю силу!
Беневенто, Італія 2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309136
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 07.12.2012
Берізки, тополі і клени,
Без листя, ну, геть роздяглись!
А верби жовтаво-зелені,
Уперто за руки взялись…
І зовсім не хочуть скидати
Ошатне у сонці вбрання,
Так гордо стоять біля хати,
Неначе осіння рідня.
Тремтливо тріпочуть листочки
В завії холодних вітрів.
І візерунком в сорочки
Лягає осінній мотив.
А верби сьогодні не плачуть,
Вони, просто, трішки сумні.
Гілля опустили, неначе
Задумались в тихому дні.
І сльози колишні у росах,
Згоріли зірками давно...
Зібрала все осінь у посаг.
А вербам, чомусь, все одно.
Вони, наче подихом літа,
Пройшли повз осінню сльоту.
І загорнувшись у віти,
Листочки готують до сну.
Забули , напевно, сердешні,
Що хуга зимова в порі.
А вітер сердито у клешні
Все листя збирає в дворі…
І падає, падає тихо
Вербова краса до землі…
Лиш мить …і уже, наче вихор!
Сяйнула зима на крилі.
Війнула із неба пихато
Білявих сніжинок в танок.
І верби мої біля хати
Сплела у зимовий вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382867
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Цілий день сніжи́ло за вікном,
В горностаях біла королева
В домоткане грубе полотно
Загортала приспані дерева.
На вікні повісила шифон,
Візерунки дивні вишивала
І плелись мережива, мов сон,
Під снігами танули дзеркала
Недопитих осінню калюж.
Стиглі грона мерзли на калині
І пелю́стя випалених руж
Проглядало в білій пелерині.
А під вечір сонні димарі
Розпустили пасма посивілі
І вляглися спати у дворі
Лебедино-сніжні заметілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 07.12.2012
На зорі незалежності, брате,
Ще не впали московські окови,
Нас лякали тобою у хаті,
Сину волі, палкий Чорноволе!
Ти стрімкий, наче зірки політ,
Твої дії швидкі і блискучі,
Чарував мислі творчої літ,
Вчинки смілі, безстрашні, рішучі.
Я зустрівся з тобою в столиці,
Чув промову твою вогняну,
Бачив щирі усміхнені лиця,
Люд стрічав українську весну.
Захід, Схід, Південь, Центр, стольний Київ,
Ми з тобою єдина сім'я,
і очолив ти Рух за наш Київ,
Незалежність - щоб воля жила.
Зашипіло гадюче поріддя,
Що ти голову гордо тримаєш,
По-злодійськи в Рух кидали груддя,
Мабуть ждали, що ти ся злякаєш.
Не відрікся ти Руху, у русі
Підстеріг тебе кат у "Камазі",
Твоя щирість у кожному русі,
Жаль, із нами тебе вже немає.
Квітують думки, твоє слово живе,
А діла ждуть людського прибою,
І не зникне в віках славне ім'я святе,
Ти був завжди готовим до бою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382993
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Відмарила з гарячки, відіснила
Цей солодко-гіркий самообман,
Цей вихор, що мої обшарпав крила,
В душі густий посіявши туман...
Крізь літоднів мереживо зелене
І снігопадів білу пелену
Нова зоря запалиться для мене,
Пробивши світлом темряви стіну.
І я, журби покинувши пенати,
На вільних крилах випурхну у світ!..
Але й тоді я буду пам'ятати
В моєму серці твій гарячий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381663
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Непомітно вечір зайшов в хату.
Обережно став на мій поріг.
Темінь розлилася по кімнатах.
Холодок по спині враз пробіг.
Я одна в кімнаті. Більш нікого..
Лиш самотність вірна біля ніг.
Боязливо дивиться небога.
Думає: вона мій оберіг.
Що ж я можу їй тепер сказати?
Може, що вірніша від усіх?
Хочеться й не можу ублагати,
Щоб звільнила від утіх своїх.
Так, самотність, ніби це свобода.
Зради вже не буду пізнавать.
Це - душевний біль, не насолода.
То ж свободу треба цінувать!
Уже нічка вечір витісняє.
За вікном погасли ліхтарі.
Треба спати... ПОдруга куняє...
В сні спадуть із плеч всі тягарі...
Надобраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381659
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Коріння родини в тобі Україно,
Тут серце своє заховав я в землі,
Пишаюсь тобою єдина країно,
Люблю тебе земле, де є солов’ї.
Не бачив ніде на землі я ожини,
Цих ягід, які бережуть нам тепло,
Живу на землі, маю внуків, дружину,
Мені в цьому плані, ох як повезло.
В нас луки зелені, весною в лататті,
Де сіно дурманить букетом квіток,
Живу в Україні, немов щодня в святі,
І п’ю, наче долю, повітря ковток.
Люблю тебе земле, пишаюсь тобою,
Для мене ти матір, тобою живу,
Вмиваюся вранці твоєю росою,
Оскільки твій син, то тобі я служу.
Коріння родини в тобі Україно,
Ти матінка наша, ти наша земля
І де б не бував, та до тебе я лину,
Бо вріс тут корінням, тут доля моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378529
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 02.12.2012
Відгомоніли віденські бали,
Відкружеляли мідним листопадом,
Молочний саван білої імли
Осінній день розгойдує над садом.
Десь в рівчаку наспівує ручай-
Вслухається у срібні ноти осінь,
Вже відзвенів багряний листограй
В її хмільному житньому волоссі.
Бліді агати блимають з-під брів,
Мов сивий льон, біліє за плечима
Холодна шаль мереживних дощів.
Вже кроки грудня чутно за дверима.
Ще мить і біле прядиво зими
Загорне все в бавовняну пелюшку.
Мов затулила теплими крильми
Журлива осінь перемлілу грушку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380638
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Не дай задути в темряві свічу,
Коли затужать поминальні дзвони
І потьмяніють золотоікони
Від чорної розпуки і плачу.
Не дай задути пам'яті вогонь,
Коли змахнуть крилом ворожі круки,
Щоб заглушити стогони і муки,
І змити кров з осквернених долонь.
Їм не згубити істину в олжі
І крики душ, розтерзаних безвинно...
Бо їхня кров гірчитиме полинно
Тим, хто життя розмінював чужі!..
Хто розтоптав надію чобітьми,
Останні крихти вирвавши із хати.
Їм перед Богом випаде постати-
Тим, хто не зміг залишитись людьми...
Хай затуляють вуха від плачу,
Та правди їм ніколи не збороти!
В цей чорний день полинної скорботи
Не дай задути пам'яті свічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 26.11.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 25.11.2012
Мріють білим інеєм нескошені,
Пишні трави припорошені…
У зими свої до чаю «пряники» -
Синє монпансьє-льодяники…
Небо, як мереживо узорами,
Звеселяє очі зорями…
Зимний вітер бавиться сніжинками,
Хороводить над будинками…
Вранці затихає, з ніччю в унісон
Поринає у глибокий сон…
Білим кольором прикрашений пейзаж –
Це зими прийдешньої колаж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379915
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Дерева засинають - це не смерть,
Тож не оплакуй їхнє обмирання...
Ще буде днів шалена круговерть,
Осяє морок полум'я світання.
Ще забіліє дивоцвітом сад,
П'янка весна дозріє в тепле літо,
Не озирайся з тугою назад,
Нова доба розкрилиться над світом.
Дерева засинають - до весни:
Така в життя задумана циклічність.
Отак і люди падають у сни,
Зірками повертаючись у Вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379680
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Ну де ж ти був, коли цвіли ще весни?
І сонце щедро сіяло добро?
Коли птахи співали в піднебессі?
Коли в руках ще мрія та тепло…
Усе неперехресними стежками
Життя водило нас урізнобіч…
Чому не стала зірка поміж нами
В якусь одну травневу світлу ніч?
Чому тепер? У замкнутому колі?
Де стіни аж до неба заввишки?
Чому всі кажуть не втечеш від долі?
А я б втекла від неї залюбки!
З тобою! В осінь! В небо! В сонце!
З тобою! Де кружляє листопад!
В хатинку, де малесеньке віконце,
Щасливо виглядає в тихий сад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379244
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Я плакала сьогодні із дощем.
Ловила у долоньки сльози неба.
Чому моє серденько так бринить?
Чому душа з грудей рветься до тебе?
А ти сміявся, з іншою удвох
Ховаючись в під’їзді від негоди.
Ти обіймав її за мокрі плечі,
Для вас нема поганої погоди.
Ніколи я не стану поміж вас,
Якщо це доля – сам прийдеш до мене.
А нині я вся змокла під дощем,
І плачу від кохання разом з небом.
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379439
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Дощ її не пускав із вокзалу у потяг:
То вглядався у очі, то стіною ставав.
Виривав із рук двері розгніваний протяг…
А на вулиці вірно змоклий потяг чекав.
Лиш секунда вагань… І у зливу, мов в прірву….
Поїзд «Ковель-Москва»… Небо-армагедон…
Нерви… Сльози:»Стоп-кран, мабуть, зараз я зірву…»
…Вона з тисяч отих, що біжать за кордон.
А вернувшись додому ногами ледь човга,
Хто у тридцять хова сивину волосин…
Вона зникне у зливі… Надовго. Надовго…
А у дома чекає малесенький син….
Дощ її не пускав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342176
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 21.11.2012
І страх і шок на вулиці Бандитській,
забракло мови, вчмарилось хамло.
Не чути бУло де пітон Донецький,
допоки з приту вилізло мурло.
Як від яйця найменше лікувався,
Свобода в Раду бо ж, пройшла.
Та так злякався, що в корчах ховався,
В козла від страху кишечка згнила.
Із джунглів виповз, як же він старався,
Горила бідна, ой це щось було.
Як кліщ у лісі за хутро чіплявся,
брехав по світу аж в трубі гуло.
В нас все було на виборах публічно,
Ой чеше вуха, гонить баєчки
Кін-Конг поняття, парить істерично,
Іде, як бреше, завше навпрошки.
…Нацисти йдуть: кричать у Тель-Авіві,
Скавчать хозари - дикі москалі.
Попи в пархатах скаженіють в гніві,
пігмеї ниці трусяться в Кремлі.
Плюються в злості піною гебреї,
в Нью-Йорку, Лондоні, Ізраїлі, Москві.
Ти бач, проснувся дух Гіпербореї,
Чи мо з Волині віяння нові..?
Здіймає крила вже моя Вкраїна,
до перемог святих, лишилась мить.
Благословляє сина Батьківщина,
в пориві льоту вже не зупинить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378592
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Ещё один листик с березки слетел...
Как буд-то письмо. Что сказать ты хотел?
О том, что скучаешь и ждёшь наших встречь,
Что нашу Любовь будешь в сердце беречь?
Что тонкая нить наши души связала?
Быть может, что сердце любить не устало?
Что нежно целуешь ты кудри волос?
А, может, о том, что так трудно жилось
Без верного сердца и ласковых слов.
Что помнишь ты руки, целовать их готов?
А, может, в письме том, совсем о другом:
Что сердце устало, и снег за окном.
И всё то, что было, останется сном?...
И душу уже не согреешь теплом?
Что ж, сердце моё, ты грустишь о былом?
А листья кружАт и летят за окном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378533
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Я – жінка. А Ви – чоловік…
Не личить Вам, ой, як не личить
ховати від мене обличчя,
а в стуленім склепі повік
дві цятки зіниць винуватих,
що зрадити можуть умить…
Відвагу свою розбудіть,
помпезні вдягаючи лати...
Хіба ж не доволі їй спати,
чи в неї до сну ненасить,
бо Ви й не чували про неї,
а гордим геройським трофеєм
бравада пуста лопотить?
Я щира. А Ви… Словоблуд…
Даруйте, та Ви тільки блазень.
Второпала це не одразу -
на світі доволі іуд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378335
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Не бійся говорити про любов…
Не бійся правди, що життям напита.
І серед білобарви хоругов
не бійся дрібку кольору пролити.
То все наука… Не усякий хист
дається легко рівно без натуги,
ба навіть вітер обриває лист
лише, як люта викрешеться хуга.
І навіть річка добру перегать
ламає тільки, як натужить води.
І рани серцю зовсім не болять,
як серед сонця згубиться негода…
Не бійся навіть чорних кольорів,
вони не здатні світле погубити,
і що б там розум серцю не велів -
відважся душу щирістю налити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378496
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Зіщулився від холоду гербарій на світанку,
Мереживом розмалював листочки маляр-іній,
І новий ранок залетів, як вітер, у фіранку…
Прокинулось похмуре небо, і туман осінній
Старанно загорнув саваном напівсонне місто,
Моргали ліхтарі у скверах ніби світлофори…
До мене завітав осінній день із новим змістом -
Стираю з пам‘яті все те, що відбулося вчора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378359
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Звичайне місто, дощ із хмар похмурих,
Простудна дама-осінь листопадних днів,
Примари крапель виросли на мурах,
Із потойбіччя Падолист їх перевів
Загинули ще краплі в теплім літі,
Забрав їх промінь аж у неба височінь,
Та двері там стоять важкі закриті
Й тривожно б’є копитом хмарний кінь.
Дощі забули скарб у площі міста –
І поспіх-пошук між кольчуг, бетону плит,
У вирій із небес, бо буде пізно.
Все зачарує грудень хмурий ворожбит.
09.11. 14.00.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378323
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 19.11.2012
В білосніжному глечику на підвіконні,
Запишались жоржини тендітними щічками,
На блискучій поверхні у світла в полоні,
Канделябри кружляли у танці зі с́вічками...
Світлотіні блукали в глибокому трансі,
Обіймали за плечі дивовижні парфуми,
І схилялися тіні в низькім реверансі,
Надвечір‘я сурмило в міжзоряні сурми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378278
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Новый год уже не за горой,
И хочу я, надеясь на чудо,
Нашу встречу представить с тобой,
И я верю, когда-то так будет:
Елка дарит нам свой аромат,
И мерцают в подсвечниках свечи.
И ты видеть меня тоже рад
В этот дивный и сказочный вечер.
Капля нежности катится вниз
Запотевшею стенкой бокала.
Ты исполни, судьба, мой каприз,
О котором я долго мечтала.
29.12.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299376
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 18.11.2012
Плейкаст автор AmriLaura можно посмотреть здесь:
http://www.playcast.ru/view/1756624/25d6268c08ee9cedb776425a55858f57affa8464pl
Ночь без сна и подушка в слезах -
Результаты the end this love story...
Впрочем, слез бы хватило на море,
Но нужна ли морям бирюза?
Видно, нашей любви вышел срок:
Все имеет конец и начало...
Видно, сердце твое замолчало,
Или ты по-другому не мог?
Неразгаданный, вечный вопрос...
Разлетелись мечты, как осколки,
Только на сердце татуировка -
Красным
буквы
(латиницей) -
SOS
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313204
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 18.11.2012
Ти не приходь, бо осінь стала ближча,-
Вона ж мене найкраще розуміє:
Розмай збирає з горстки попелища,
Із мрій шукає часточку надії.
І так далеко - близько, наче ве ́сни,
Тремтіння кине вдаль, а Ти зустрінеш.
На відстань в мрію був зі мною чесним,
На крок від щастя бачив лише тіні.
І не кажи, що небо просто плаче,
Що ми не ті, "сьогодні" не судилось.
Я не шукаю жодних в світі значень.
Твоє "люблю" в мені відговорило... ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377565
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Під ніч, зникає річка, в сон верби,
і манить жовтим золотом-водою.
Розсипле осінь зорі із торбин
на стежку, по якій ішли з тобою…
В обіймах вітру мліла осока,
із рук пручалась, трохи важкуватих,
і марно шелестіла: «Не така…
Не дам себе я вітру цілувати.»
Під берег місяць кидався уплав,
трава тремтіла, зіркою прим’ята.
Тебе я під вербою цілував,
і знав, що буду все життя кохати…
Та швидко осінь запрягла гарбу
в твої дороги, крізь мої вокзали,
і ми забули схилену вербу,
напевне, розлюбили-розкохали.
Літа ж як хвилі – гаснуть на воді,
по стежці – сам, не як колись – з тобою.
Цілуються вже інші молоді
під нашою плакучою вербою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Чужа земля, чужі слова,
так наша доля захотіла.
Іти до мети, шукати добра
і не сидіть без діла.
Твоя натомлена рука,
собі слави не шукає.
А мить прожита в рідних
краях, від себе не пускає.
Тебе кличе наша земля
і спів дзвінкий у гаю.
І ця стежина, що
веде із віддаля.
До батьківського дому,
до рідного краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376941
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Вже снігом припорошені світанки,
І листя вкрила біла сивина.
Такі прозорі й свіжі стали ранки.
Зима іде, та це не новина.
А осінь відлітає десь далеко.
Над містом промайнули два крила.
А, може, здоганяє десь лелеки.
Та пізно, треба мчатись, як стріла...
Але вона повільно відлітає...
Не всі ще спопелились кольори.
Вона мене жаліє, добре знає:
Що щастя є осінньої пори.
Я так боюсь: не вбили б щоб морози
Таке крихке це щастя, як кришталь.
Нехай іде й не зІб"ється з дороги,
Бо втрачене кохання буде жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377418
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Як добре, коли затишно в душі -
Заснув тайфун, затихнув буревій,
Не ллються із очей рясні дощі,
І висохла роса в обіймах вій…
Як добре, коли зранку сонце-грай,
Безхмарне небо і ясна блакить,
Коли життя квітує мов розмай,
І вже нічого більше не болить…
Як добре, коли в грудях не пече,
І дивна легкість в тілі і думках,
Коли схилитись можна на плече,
Й довірливо заснути на руках…
Як добре, коли є надійний тил,
Коли в житті ти вибрав вірний шлях...
В полоні неба у вінку світил
Моя душа літає ніби птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377395
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Не знаю банально чи сміло звучать ці відверті рядки....я буду любить твоє тіло так просто,як люблять жінки...
Не кожен хто щастям голодний у власної долі жебрак, за правом життя і природи цілунки солодкі на смак....
Банально про мене не думай...словами мене не суди....розумний-не завжи є мудрим...без плоду сади - не сади....
Допоки цей світ не старіє "ЛЮБЛЮ" не звучит як "ГРІШИ"....
Я буду любить твоє тіло в догоду високій душі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239863
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 14.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2012
Де тихі, сумні чорнобривці
Ще важаться вперто цвісти
Випучує сонце зіниці
І янголи пишуть листи.
А ті непрочитано в’януть
У мареві сонних гілок,
З котрих пообтрушено манну
Убраних у небо думок...
І серце - плакуча береза,
Що втратила одіж на час.
Розсипано вічності леза
В дірявий душі парастас.
Голосять осінні дзвіниці,
Сльозинки, як рій золотий,
Де вперто цвітуть чорнобривці,
А цвіт їх безмежно святий...
(2.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376427
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Сліпуче сонце цілувало вікна,
Блакить небесна милувала очі,
Осінній ранок, ніжний і привітний,
На землю завітав опісля ночі…
На небі хмари, білосніжна вата -
Здавалось літо повернулось знову,
І ліс зелений, пишно-кострубатий,
Пташино з сонцем вів свою розмову…
Аж раптом небо зовсім потемніло,
Сховалось сонце в хмари з переляку,
З‘явився вітер, листя затремтіло,
Прийшов на землю знов туман і мряка…
Так швидко зникло марево осіннє,
Та гріє спогад сонячним промінням…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376275
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Чорнявий красень дівчину струнку
Голубив, пригортаючи до серця.
"Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
Моє кохання ніжністю розлито!" -
Він личко цілував їй, а вона
Дивилася на нього сумовито.
Бо завтра вже його не буде! Ні!
Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
Прощальний погляд милому... Сумні
Зітхання обпекли бузкові квіти:
"Коханий, я чекатиму! Лишень
Скажи, чи буде зустріч довгождана?
Писатимеш мені ти кожен день?"
Він очі цілував: "Щодня, кохана!"
У стоптаній, безросяній траві
Слова прощання танули помалу.
Вона ридала гірко, коли він
Із рекрутами йшов у бік вокзалу.
Гірчила осінь спомин полином,
Бузкове листя стомлено опало.
Вона з дощем зітхала під вікном
І все листа чекала... Все чекала!
Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
Весіль у подруг відбулось чимало.
Її за дружку кликали. Вона
Без нього веселитись не бажала.
Минали дні, ішов за роком рік...
Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку зриває квіти.
В полоні незабутніх почуттів
До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
Він простягнув їй тисячу листів,
Вона міцніш стискала доньці руку.
15.09 - 05.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Об’єднані Словом івано-франківці щиро здоровлять свою колегу
*** ГАЛИНУ КОРИЗМУ ***
з нагоди вродливої Дати!
Запрошуємо і Вас, миле товариство, на ці поетичні гостини:
сотворімо нашій краянці,
котра міряє крильми розлуку у далекій Іспанії,
щедрі і багаті в Божій благодаті
*** МНОГІЇ ЛІТА! ***
Галинко!
Божа осінь тебе обійма
І дарує найкращі слова,
А листочки жовтенькі
позлітались раненько
Заглядають до твого вікна:
- З Днем народження, Птахо земна!
Хай цікавим буде життя:
Хай панує в нім щастя!
Хай прийде Божа ласка!
Хай любов до грудей пригорта!
Пригадаю Вам, що 4 вересня 2012 р. в Івано-Франківську відбулось поетичне знайомство з Галиною Коризмою та презентація її творчого доробку: збірок «На крилах надії»//2002 та «Далекий берег журавлиний»//2009.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13879
Зичимо Галині творчої наснаги на нові творіння!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376163
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Мені не хочеться вивчати клани.
Твої історії, епохи і герби…
Не потрапляти у твої капкани ,
Не бачити, куди ведуть стежки…
Мені не хочеться брехати, що все рівно…
Не хочеться боятися іти.
Болять думки до ломоти у тілі,
І тонуть біля берега плоти…
Мені не хочеться дивитися у вічі,
Я розпікаю душу на хліби…
Нехай прийде скоріш той клятий січень ,
Щоб відспівати пам’ять… і піти.
Мені не хочеться, щоб сни мої втікали…
Щоб сонце помирало під вікном…
Мені для щастя – звареної кави,
І мабуть… трохи тиші під ребром…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375509
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Тобі найяскравіші в світі зорі,
Ставків блакить віддам тобі одній.
Усі перлини в океані, морі,
Я принесу за погляд ніжний твій.
Віддам усе, тобі моя кохана,
Вустами розтоплю грудневий сніг.
Ти дужче за життя мені бажана,
Я серце покладу до твоїх ніг.
Для тебе кароокая красуне,
Я віддаю найкращі почуття.
Тобі співають серця мого струни,
Мабуть, у цьому сенс всього життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233090
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.11.2012
(за адресою) http://youtu.be/s-hbT6SvJ24
На нашу лавку осінь підсідає…
У бесіду осінню з листопадом.
На жаль… уже нас тут немає.
І лише смуток бродить садом.
Туманом щільно листя обгортає,
І не знайти минулого кохання.
Іду до осені, вона лиш знає ,
Що саме зустріч тут була остання.
Тихо злітає золоте листів'я…
В долоні щедро ми його ловили.
В букет складали… та чужим міжгір'ям
Любов надвоє нашу розділили.
Сумую я в осінньому барвисті,
І спомини щораз перегортаю.
ОсІнь моя стоїть в букеті…лИстом.
Твоя ж … у другу долю завертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375027
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Пів ночі дощ сердито бубонів
(ну хай йому – чому ж мені не спиться?)
Потрапила під молодечий гнів
Ще зовсім юна, під вікном, кислиця.
Та й вітер їй заламував гілки
Нахабно під кору благеньку влазив…
А я, колись, у ливень отакий
Зламався. Від холодної образи .
З тих пір чомусь не спиться у дощі.
На них у мене, певне, а-лер-гі-я
Та саме в довгу зливу, уночі
На блиск очей далеких я хворію…
Годинник в тиші, мов далекий грім.
Яка ж стійка ця схилена кислиця!
Піду й напну її плащем своїм
Хай в ливень цей…хоч деревцю
поспиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Я розчинюся у тобі, мов цукор в каві,
Підсолодивши тіла твого гіркоту.
І аромат, і дотик вуст твоїх.., - ласкаві.
До дна п"ю збудження я твого чорноту.
Кожна піщинка моя вищого ґатунку
Своє розчинення віднайде у тобі.
З ковтанням кожним того пристрасного трунку
Я жінку-каву відчуваю на собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375480
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Повільно зазира осінній ранок
В моє вікно, що дивиться у світ.
Дерева одягнулися в серпанок.
Прикрили свій розкішний дивоцвіт.
Поволі з листя падають краплинки.
Сріблясті сльози зрошують траву.
Так хочеться зібрати ті перлинки,
Та нанизать на ниточку тонку.
А ще зірвати китички калини
І коси причепУрити свої...
Зробить намисто із плодів шипшини:
Красою очі напоїть твої.
А ти прийдеш такий мені жаданний.
Такий один на цілий білий світ!
Фортуною в дарунок мені даний.
Я так тебе чекала стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375452
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Обіймає небо сизими крильми -
Злякане довкілля подихом зими.
Причаїлось сонце в золоті дібров,
Листя червоніє, ніби свіжа кров.
Рожевіє обрій – незабаром сніг,
Знов зима казкова прийде на поріг.
Заспівало небо нотами дощу -
Я до себе холод в душу не пущу!
Голосним сопрано, ніби саксофон,
вітер завиває в позолоті крон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374910
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Палко закохалася у небо,
Утопила душу у блакить,
Почуття це не помістиш в себе:
Хай воно в поезії бринить.
Хай весна освятить мою душу,
Щастя переповнює єство ─
Буду дощиком в пекельну сушу
І засяю зіркою в Різдво.
Буду називатися Кохання,
Буду називатися Весна,
Доки зірка не впаде остання,
Доки буде небо хоч у снах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310477
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.11.2012
Твоя троянда не для мене сяє,
Твоя весна буяє — не мені.
Та кожен з нас сьогодні щось втрачає,
Кладе на душу чари навісні.
Мине ще мить — дороги розійдуться,
Життя зітре хвилинні почуття.
Тому дозволь тобі хоч раз всміхнуться
Уперше і востаннє за життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312125
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 01.11.2012
"Ми зустрілись вперше: вперше і востаннє
довелось прожить нам ледь єдину мить.
Хто із двох нас скаже, скаже на прощання,
що за хвилю щастя варто в світі жить?"
Мирослав Кушнір
Наша перша зупинка нестримно вкарбована в пам’яті,
Кольорові трамваї повезли всі мрії у даль,
Кожну мить дощову похвилинно у спогадах згадую,
На прощання- цілунок, в думках- хаотичний вокзал.
Знов минають секунди й зникають вагони у безвісті,
Небокрай запалила остання щаслива зоря.
На пероні прощались герої забутої повісті,
Дописали новелу, а завтра допишуть роман
15. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374426
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 01.11.2012
Коли у Європі заграви заграли,
прийшли комісари зі сходу з імли.
Чим дишуть червон вони показали,
багато щасливців до лісу втікли.
А тих, що не встигли на бійню погнали
під кулями Берії клятих катів.
Життя своє юне за Сталіна клали
в чужинській сторонці бодай він згорів.
За кОго і защо хіба вони знали,
приреченим шати смертей одягли.
Як схили Дніпра голірУч форсували
без зброї мільоном назавжди лягли.
Похилену стеллу в грудях обеліска,
ховають у листі своїм ясени.
Зажурені клени стоять у підліску:
загублена юність в тернах війни.
А скільки вкраїнців без обелісків.
Уже не можливо й могил їх знайти.
Героям , що гинули за Вкраїну
лише віднедавна становлять хрести.
Ще й досі червона приблуда в законі
спішить пофарбована в світле вести .
Стоять, як болвани чужинці в бетоні:
Ідоки ми будем образу нести ?
В яругах розкидані наші могили ,
Дніпро їх єднає з обох берегів.
Вас просить Славутич втомилися схили,
Очистіть його від чужинців - щурів.
Аби вас лиха всіх година забрала,
не лізьте , як пошесть і з різних боків
аби не мішати триматись за рало.
Що вмієм, як предки із сивих віків .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374568
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 01.11.2012
***
Шановні поетклубівці!
Щиро запрошуємо Вас на поетичну зустріч, в якій візьмуть участь талановиті Майстри Слова з Тернопільщини, Львівщини, Черкащини, Полтавщини, Закарпаття та Києва!
Зустріч відбудеться 3 листопада 2012 року в місті Івано-Франківську в приміщенні обласної газети «Галичина» за адресою:
вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал.
Початок о 13.00 год.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Об’єднані словом івано-франківчани
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374616
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 01.11.2012
Він розпочався на годину пізніше. Вівчарки Ельза і Максиміліан разом зі мною йшли до літної (цілорічної) кухні, щоб певною мірою також долучитися до мого сніданку, за маминим авторством. А Дунай у цій порі ще спав, як і до переведення стрілок. Врешті, без п’яти осьма, після реєстрації, вилучення мобільного телефону, про ніж ніхто не питав, то я і не давав, а «Парабелума» - не маю, я стояв струнко в час другого куплету гімну України. Розпочалися вибори у 167 окрузі на дільниці ... СІЗО.
Для короткого викладу електоральних вражень, зазначу те, що помітив, усвідомлено і мимоволі:
- вихованість чи то настановленість окремих груп виборців-арештантів, а можливо, вони сподівались, що будуть перевибори, говорячи «до побачення» до членкинь ДВК, що видавали їм бюлетені;
- один виборець немов би писав листа – через пів прозорі стіни кабіни було видно довге ручководіння, але не було жодного зіпсутого бюлетеня;
- на стенді з історії виправних місць, було вказано, що у 1918 році був народний комісаріат презирства, навіть такий вигадали комунари, який разом з іншими структурами долучився до створення тюремної колегії;
- як і до голосування (логічно припустити), так і після (очевидно) з окремими виборцями працівники СІЗО проводили окремі консультації;
- у знайомої членкині ДВК, яку би моя бабця назвала два в одному – штукарка («приколістка») і ще дещо, не для благородних дівиць - другий зверху не застібнутий ґудзик у декольтованій блузці. Дивно, що перший уперто тримався петельки – по природному рельєфі, тиск вище не такий високий. Можливо й тому немало виборців ставали саме біля її столу;
- чисельні та фахово-різномнаітні спортивні кубки-нагороди працівників СІЗО;
- у стенді з історії Чортківського ізолятору, яка починається з указу Франца Йосифа, жодного слова про період тюрми вересня 1939 – липня 1941 рр. – масові арешти місцевих жителів та катування-страти російсько-більшовицькими окупантами. Не дивно, що в липні 1941 року прихід Вермахту у багатьох місцях України сприймали як визволення;
- прекрасні строфи та цілі вірші Віктора Насипаного у кишеньковому молитовнику (який – «… це збірочка поезій»), що взяв читати для іншого насичення думок. А власне написане на тему виборів було в час передобідньої кави, не вдома;
- доволі недовгу спідницю згаданої членикні ДВК та білу білизну, при іншому кольорі, це вже була б не білизна;
- гру слів спостерігача із головою ДВК, в перерві між групами арештантів. Він каже до голови: «От прийдуть ті бандюки…» - «Зараз перерва» - «Та я до них нічого не маю, я про тих, що вище…» - уточнив спостерігач.
А ті, що нижче – 289, скеровані тими, що вище, проголосували так: 143 – керівна партія совісті епохи, І місце, але менше 50% - не доопрацювали, дальше на 101 менше – всеукраїнська Батьківщина, 35 той, хто б’є, правда, не завше у ціль політичну і 10% - воліли бачити свободу, інше – дрібнота. Результати І місця можна було передбачити наперед, що і було зроблено, але без азартних ставок – прямо протилежна картина, що на усіх інших дільницях.
Отож, за протилежність легітимну і свобідну та з Новим роком політичним та мокрою сніговою зимою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374180
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Відцвіта повільно чарівниця осінь.
І втрача природа всю принаду й блиск.
Лиш пташки літають зовсім безголосі:
Осінню співати треба мати хист.
А пожовкле листя під дощем намокло.
Вже зів"яло поспіль і не шелестить.
Дивлячись навколо, не радіє око.
Осінь зажурилася, все навколо спить.
То бува зірветься вітерець грайливий,
Покепкує з гіллям, розтривожить сон.
Та хіба і вітер теж бува плаксивий?
Загудить, заплаче... Що ж, такий сезон...
А душа все баче, і вона сумує.
Від негоди рани серця так болять.
Бо слівця душевного вже давно не чує.
Лиш дерева голі під вікном скриплять.
За вікном на лавочці одинокий лист.
Він упав із клена, ледь живий лежить.
Зеленів на гілочці він своїй колись.
Знаючи всю правду, на вітрУ тремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372953
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Вони познайомилися в «Бізарі». Як написано у передмові сайту, це чат для дорослих людей.
Вона була так схожа на Скарлет, героїню роману Маргарет Мітчелл «Унесенные ветром», а він – вічний лицар, чи Дон Кіхот, а чи просто рокер-байкер - все в одному...
Вона практична і прагматична, а він – не пристосований до життя, можна навіть сказати, доросла "дитина". Але, обидвоє, вони були творчі люди і романтичні…
Між ними могла бути тільки дружба і більше нічого – тут і велика різниця у віці, і різні погляди на життя, а особливо різні захоплення…
Він був закоханий у прозу, а вона в поезію…
З самого початку жінка відчула себе його Янголом і опікувалася його проблемами. Чоловік підхопив цю ідею і зручно під крилами примостився і зігрівся…
Спочатку було інтенсивне листування, а через кілька тижнів листи стали приходити все рідше і рідше… Чи сказати було вже нічого, чи їх обох повністю поглинула реальність - хто знає…
Почали виникати непорозуміння. Вона ображалася, що молодий чоловік невчасно відповів на її лист, або не зателефонував, а він весь час вибачався і обіцяв, що все виправить, і що не завдасть більше лишніх хвилювань… Але все повторювалося знову і знову, і нарешті жінка-янгол стомилася і вирішила поставити крапку у їхніх віртуальних стосунках…
Ображений чоловік написав, що, незалежно від того, чи дружба віртуальна, чи реальна, треба вміти вибачати і прощати…
Після довгих роздумів жінка зрозуміла, що янголи просто так не зникають...
І якщо не буде обіцянок, то не буде і образи за їх невиконання, а тому не буде за що вибачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373185
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Продолжение http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373041
--------------------------------------------------------------------------
Проливной серый дождик омывает асфальт.
А у счастья былого только слёзы, печаль.
На углу возле дома, где прогнали, стоит.
Мы его не ценили... Жаль.. Бедняга дрожит...
Вот и вечер... Ненастье. Как быть дальше ему?
Кому грусть рассказать? Пожалеться кому?
Только вдруг оно слышит... Рядом чьи-то шаги...
Человек одинокий появился в тиши..
Он увидел вдруг счастье! Как давно он искал!
Благодарен ненастью! Столько лет его ждал!
И озябшее счастье спрятал вмиг под пальто.
Озарила улыбка молодое лицо.
Он понёс его в дом, где уютно, тепло.
Он ведь знал цену счастья... Как ему повезло!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373200
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Сіє дощ на вервечки машин
І автобусів жовто-яскравих.
Край вікна у кав'ярні один
Ти сидиш з філіжанкою кави.
Ароматний напій і терпкий
Закінчився так швидко, як літо,
Наче спогад приємний, який
Знов у пам'ять забрів сумовито.
Може, ти пригадав у цю мить
Почуття, що стелились габою?
У зажурі з дощем гомонить
Пізня осінь - не наша з тобою.
Задощило стакато в душі...
Залишивши усі свої справи,
У кав'ярню заходжу мерщій,
Щоб... замовити чашечку кави.
(Розтривожив мене запах кави)
(Щоб зігрітися чашкою кави.)
16-23.10.2012р. Львів
II варіант
Йду дощем обіч низок машин
І автобусів жовто-яскравих.
Край вікна у кав'ярні один
Ти сумуєш за чашкою кави.
Ароматний напій і терпкий
Закінчився так швидко, як літо,
Наче спогад приємний, який
Знов у пам'ять забрів сумовито.
Очевидно, згадав у цю мить
Почуття, що стелились габою?
У зажурі з дощем гомонить
Пізня осінь - не наша з тобою.
Задощило стакато в душі...
Залишивши усі свої справи,
У кав'ярню заходжу мерщій,
Може, разом ми вип'ємо кави?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373174
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Рижий котик м”явкає,
Чорний песик гавкає.
Розкажи, прошу, мені,
Чому рибки мовчазні? –
Іра так питала брата,
Бо не було вдома тата.
Брат відразу розсміявся:
– Я коли в ставку купався,
Під водою теж мовчав,
Бо у рот води набрав.
Сама спробуй говорити,
Під водою рот розкрити.”
Іра згодилась:”Авжеж!”
І на це сказала теж:
„Це тому, мовчать мабуть,
Що вони в воді живуть!”
07.09.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349737
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 25.10.2012
Стріпатим вінком кленовим
свою прикрашу голівку,
до стиглих листків медових
додам калинову гілку,
з'єднаю зелений погляд
із чистого неба просинню,
й на теплім багрянці поля
на хвилечку стану Осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372746
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Купила я матрац ортопедичний,
Корисний, гарний з вигляду, практичний.
Раніше спала на м‘якім дивані,
Щодня пірнала в сон, як у нірвану…
Поставила ще ліжко на балконі -
Все літо цілувала ніч у скроні.
Матрац лежав у глибині каркасу,
А ковдра й дві подушки, як прикраса…
Аж ось настала вже пора осіння,
І на балконі стало спати зимно.
Я знову повернулася в кімнату,
Та на дивані вже не можу спати…
Поклала на диван матрац «Дормео»,
І знову сон прийшов, немов Ромео!
Ще й завітали зорі на запрошення
У казку про бабусю на горошині…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372736
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
***
Зустрінеться іще тобі ота,
Що заплітає в піднебессі мрії...
В долоні пелюстинка золота,
Сльозинка розтривожена на вії.
Зустрінеться, лише чекай, чекай!
Не поспішай нарвати марноцвіту.
І залопоче в серці світлий рай,
Коли узриш її - в печаль зодіту
Тендітну квітку долі на плаю́,
Що заблукала в ночі тополиній.
Ти віддаси тоді любов свою
Усю лиш їй - лебідоньці єдиній,
Що так чекав! Усе життя чекав
У дощ сумний, безрадні сніговії...
В долоні пелюстинка золота,
У косах неба зореокі мрії...
(24.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373116
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Не проклинай, бо все одно забуду,
Із пам'яті прогоню, наче буревій.
Не зрозуміють нас з Тобою люди
І сльози не успіють висохнуть із вій.
І так безжально стане ком у горлі,
І серце затріпоче, болем защемить.
А ми з Тобою- в розпачі, но горді
Не поєднали разом мрії в одну мить.
Я так тривожно світ Твій забуваю,
І більше не торкнуся я Твоїх грудей.
У серці нелюбов Тобі прощаю,
Не проклени, а світлом будь поміж людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372881
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Було б кохання – не було б скорботи,
Що пройде у даремності життя,
І не гнітили б сумніви гіркотні,
Лякаючи безславним забуттям.
Було б кохання – не було би воєн,
І сенсу опинятись на межі,
Ставати неіснуючим героєм,
Щоб пустоту заповнити в душі.
Але моя душа – пуста скарбниця,
Старий колодязь вичерпаних мрій.
Сумує мого серця мужній лицар,
І знову вирушає в марний бій.
А хочеться знайти від цього ліки,
Кохати… тільки раз, але навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361526
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 21.10.2012
Йому болить за нас тремка душа,
Як прощення гріхів благає в Бога,
Щоб кожен з нас до храму поспішав,
Щоб у серцях розвіялась тривога.
Серед земних принад і протиріч
Сердечно прокладає шлях до Світла,
Де ясний день душі не змінить ніч,
Щоб віра наша у Христі окріпла.
Несе свій Хрест, як заповів Ісус.
До істини лежить вузька дорога.
Відкинувши звабливий світ спокус,
Обрав свій шлях – служити вірно Богу.
Єдиний світлий шлях серед доріг.
Таких в житі багато не буває.
Молитви дух – нетлінний оберіг.
Хай Бог завжди йому допомагає!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369246
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Тебе зустріла на пшеничнім полі,
Де маки розсипали ніжний сміх .
І стрепенулось серденько:ти поряд!
І я повірила-прийшов із снів моїх .
Душа твоя- віночок волошковий,
Що зітканий із сонця і тепла .
Щоб ніжним соняхом схилився ти до мене-
Я б все на світі віддала .
Молитися стаю ,а поряд ти стоїш.
І вже тобі молюсь,тобі-не Богу.
За віщо мучуся,караюся й ...люблю?
Чому ти іншому комусь не перейшов дорогу?
Ти в"яжеш воєдино все моє буття,
Мов золоте пшеничне перевесло.
Та як же я без тебе? Я ж помру!
Хоч мить побудь.Побудь і я...воскресну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362074
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 21.10.2012
Останнє листя впало нам до ніг,
Хмарини в небі стали сніговими.
Вже незабаром землю вкриє сніг,
Заснуть дерева, будуть мовчазними.
Лишивсь холодний вітер за вікном,
Йому погрітись в хаті є бажання.
Все шарпає віконниці кругом,
Дарує Ночі він свої зізнання.
А та мовчить, мабуть вже впала в сон,
Її коханий Місяць вберігає.
І лине в темінь, ніжний вальс - Бостон,
Його чаклунка - Осінь посилає...
Ти чуєш любий, може це для нас...
Торкнуться серця сокровенні ноти.
Зупиняться хвилини,стане час
І зорі заблукають у польоті.
А ми з тобою поруч в дві руки,
Мелодію дарує фортеп'яно.
І милозвучна течія ріки,
Допомагає нам вивчати гамми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371845
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Я встаю о дев'ятій,
Дивлюся на годинник і повертаюся кілька разів.
Потім засинаю ще на година або три.
Іноді так здорово побути мною.
Адже я живу, немов кожен день — неділя.
Люди сміються з мене через це.
Вони вважають, що я нічого не доб'юся,
Живучи так, ніби кожен день — неділя.
Я не працюю,
Але це не моя вина, просто так склалося,
Що робота - це не для мене.
Деяким це складно зрозуміти,
Але я роблю те, що мені подобається -
Пишу вірш,
Про те, як це - жити, як я.
Може, мені варто змінитися?
Спробувати жити, ніби кожен день - субота?
Але мені і так добре,
Адже завтра інший день...
Я все одно живу, наче кожен день неділя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371952
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 20.10.2012
А у снах десь звучить заворожена мріями осінь.
Це вона натще серця співає про весни пісні.
А я просто щодня виглядаю Її поміж сосен.
І щоб там не було: грає пісню на кращій струні.
І ніхто не зумів відвернути правдиво цю зраду:
Щоб тремтіння осіннє звучало палкіше весни.
Ну скажіть, хіба весни приходять у гості до саду,
Розсипають щедроти- солодкі для серця плоди?
І ця осінь терпка незбагненна така таємниця
В неї горсточка мрій: краса з запахом яблук та груш
Це вона -не підкорена у часі Імператриця,
А я просто- Весна, що чекає її поміж руж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372027
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Тиху сумну мелодію
дощик дрібний бринить.
Чуте оте – повторюю,
осені ж – не спинить.
Осінь чарує барвами,
міря вбрання руде.
Радий її забавами,
в такт вітерець гуде.
Музика ніжна, лагідна
глибоко десь луна.
Ніби порватись ладна вже
серця мого струна.
Ой, золотава осене,
гасять дощі вогонь!
Як же на серці росяно!
В пам’яті – жар долонь.
В літі були щасливими.
Час поміж нас летів.
Не розгадали дива ми, –
вічність у миті тій!
Мила левада тулиться, –
тут молодим ходив!
В зливі холодній чується
теплий отой мотив.
Вже павутинки сонячні –
пройдених літ привіт –
трепетно, легко й болісно
впали на крила віт.
Знов – журавлі до вирію.
Як їх дощі січуть!
З ними ще трішки вимрію,
з ними і відлечу.
Буде ще, знаю, вдосвіта –
сповідь на вістрі прощ –
грати на струнах осені
несамовитий дощ!
Поки ж – ще задоволена,
трохи чудна й сумна,
осінь стоїть оголена.
Й небо – не видно дна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370643
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2012
Ходить сон коло вікон, а дрімота - коло плота.
А я стану на коліна,спати не охота.
Вклонятимусь батьку й неньці,які на том світу
моляться за мене грішну чепурну й умиту.
Ще вклонюся до пояса покійній бабусі,
яка мене поучала.Я тепер молюся
за рідного чоловіка,із яким вінчалась,
який зрадив мене:рано вдовою зосталась.
У молитві своїй щирій попрошу Ісуса
душі страждених впокоїть і перехрищуся.
Богу я поклін віддам до землі низенько
й буду просить благодаті, як знає серденько.
Аж до долу я вклонюся Пресвятій Марії,
з вірою у допомогу не втратить надії
у підтримку охоронця Янгола святого,
і щоб хрест на грудях був в старого й малого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370664
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Листям пишно вкрилася земля,
Вже не тішить око зорепад,
І не чути пісню журавля -
Місяць називають (листопад)
Хто гойдає в лісі майже голі віти -
Шарудить у листі розбишака (вітер)
Хто цілує листя й зігріває гілля -
Осінь звеселяє сонячним (промінням)
Заглядає у ставок сіро-синє небо,
Нахилились до води довгокосі (верби),
Спочиває сонце поміж листя на вербі,
Згадує довкілля літні, сонцесяйні (дні)
Осінь мальовнича на столі у мене -
Листя жовте, помаранчеве й зелене,
І рожевий колір з ними в унісон,
Схожий він на дуба - цей вазон (кротон)
На столі біля вікна Тигрик мій дрімає,
Сонячного (зайчика) лапками тримає.
Усміхається у вуса мій любимий (кіт) -
Сонце ніжно зігріває котику (живіт)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370344
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 13.10.2012
***
Бажання між бажання ніжних квітів,
Де пізні роси ранньої весни,
Торкнутись щиро зва́бливих завітів,
Та хоч би скраю обійняти сни...
Котрі уста, котре кохане серце?
Між пальців мрії – той вогонь-пісок...
Під ніч ледь-ледь, та вcе таки знайдеться,
В міжзорянім чеканні пелюсток
Хоробра думка! Дійсності дуелі,
Сади і плід - солодка, ніжна гра...
За вікнами - фігурні паралелі,
Звабливі лінії бажань єства...
(15.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307984
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 12.10.2012
І знову чекати у сірій вітальні
Допоки запалять свічу...
У вікна - зачахлі надії останні,
Міжноття сумного дощу.
Старенький маестро в тінІ за роялем
Ще багне утримати такт,
Та серце незримо вкриває вуаллю:
Не так, все не так, все не так...
А праглося світла, у сонячну купель
Жадало пірнути єство!
Тепер лиш чекання - єдине і глупе,
Де мріями вже одцвіло.
Тепер лише мука впокорена тиші
У сірій вітальні плачу.
Душа розтривожена ниє у вірші
Допоки запалять свічу...
(10.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370047
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Слова сікли мов кулі у бою
Бандитам тюрми!Годі їх терпіти
Гарант не впоравсь зі злочинним світом
Зневіру принесла нам «Леді Ю»
Гірке розчарування від тих слів
Бо тягнуть воза хто з води – хто в воду
Керманичі ніяк не знайдуть згоду
І так завжди на протязі віків
Навпіл образа душу розрива
Слова солодкі зазвичай омана
Ми ж знаємо, що три гетьмана
Потрібно там де українця два
Оранжевий скінчився марафон.
«Шановні друзі» паряться на нарах,
Це правда гірше, краще б на Канарах
Та пізно. Шлях закрито в закордон.
Чом ми із вами злидні й бідарі?
Бо живемо в незгоді та розбраті
Жирують хтиві, ситі та пихаті
Глухі, черстві й бездушні владарі.
На краще не діждемо перемін
Як будем скиглить, нидіти, чекати.
В набат давно вже треба калатати
Щоби пасивних розбудив той дзвін.
Бо вже шматують наш народ на два
Біло-блакитні, сірі, жовто-сині
Їм не болить, що горе в Україні –
Брудна політика, брудні слова.
Тому зусюди їм лише хула.
Заради батьківщини знайдіть згоду
Служіть не долару – служіть народу
Тоді вам буде шана і хвала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359036
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 12.10.2012
Слова лишилися словами
Без почерку й без помилок,
Судіть мене, вибір за вами:
Вдягніть петлю, спустіть курок.
Солодко-приторним "кохаю"
Я не збентежу ваших вух
І впевнена, дійду до краю,
Бо я це знаю... стукіт вщух...
...І не підказує вже серце,
Воно теж зрадило мені,
Поезія із нього ллється,
Мов кров із рани на війні.
Затанцювали в танго рими
І замережали папір -
Так вони істину відкрили -
Бери читай, порівнюй, вір.
І як філософ чи дослідник
Роблю для себе відкриття:
Поезія - це проповідник,
Прекрасний міст в нове життя.
*In poetika veritas - (лат.) істина у поезії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370107
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
В блискучій охрі міняться листки-
Щедротами за літо платить осінь.
Заплутався метеликом крихким
Шовковий промінь в липи у волоссі.
Янтарним медом піниться тепло
У світлотінях бабиного літа,
Блищить ставок осяяний, мов скло.
Тонка верба у сонячних софітах
Полоще пасма, шелестом легким
Ледь доторка небесного склепіння.
Тверді ранетки виперли боки,
Щоби надпити теплого проміння.
Розсипав клен жовтавий оксамит,
Затихла вітру різьблена сопілка,
Крадеться садом жовтень-ворожбит:
Анішелесть!Хіба що...хрусне гілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370136
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Уста ці -криниця без дна,
В ній медової квітки краплини.
Скільки днів я чекала одна
Диво - зустрічі ніжну хвилину.
І не треба дарунків і слів,
Лиш би вірності - повну чашу.
Ти до мене прийшов, мов із снів,
Щоб любов зазорілась наша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340335
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 12.10.2012
Думки розсипались дрібним намистом,
Слова заплутались у ранішнім тумані,
Лиш вітер шелестить опалим листом.
Душа блукає десь у почуттів омані.
Вона хотіла стільки ще сказати,
Словами полетіти за тобою,
Та дощ продовжує твої сліди змивати,
Залишивши її на самоті з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370132
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Намалюй нашу казку (Катка)
Напиши мені казку в минуле,
Ти для мене весь світ обіцяв.
Ми ж кохання там вчора забули,
А сьогодні уже не впізнав.
Загубили всю велич любові,
Спопелила байдужість красу.
Не сказали суттєвого в слові…
Чи ж тепер головне я скажу?
Напиши мені казку в сьогодні
І осіннім листком надішли.
Ти казав, що листи старомодні,
По – сучасному вже напиши.
Я хотіла в теперішнє взяти
Щастя трішки, бо як же це так?
Ми шалено уміли кохати,
Зберегти ж не зуміли ніяк.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Спогад лине в моє незабутнє,
Обгортаючи пам'ять крильми.
Не пиши більше казку…не треба.
Смутком осінь іде дощова…
Нагадала навіщось про тебе
І з минулої казки слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370278
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Було вчора, як вклав на гульні,
Ліз додому…- як був на війні.
Та буває, ну знаєте, зглаз,
Бо я довго шукав перелаз…
На світанку проснувся, кипить.
Моя рибонька бачу ще спить.
Я схопився і шасть у поріг,
Коли чую, що хтось мене впріг…
Ти куди вже начухривсь, петух,
Чом ти вчора іще не потух.
Розпахтілась, як та бузина,
З – за одвірка , як тінь вирина…
Скаже так, що не кожен звика,
Рило вмий, і вали до бика.
Щоби зараз вкосив, гній прибрав,
І чого тебе чорт не забрав…
Пий розсол на столі, розговій,
Й до роботи заразо мерщій.
Чого вилупивсь, як сатана,
А нехай моя доля скона...
Галасує, як в люльці дитя,
Отаке в мене люди життя.
Як не зробиш муриго прибю,
Ну а вечором, може наллю…
Кажуть люди, - мо правда свята,
Що дружина в мене золота.
Може десь, я в холєру й не той,
Знаю сам, не кажіть, не герой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370187
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Крилата пісня, як бешкетник-вітер,
Розбурхала осінній диво-сон,
Індичо набундючилися квіти,
Літало листя з вітром в унісон.
Агатом виглядало хмарне небо,
Тархуном оксамитились гаї,
А осінь усміхалась ніби Геба…
Піастри дарував нам срібний іній,
І милувались верби у воді,
Сумна мелодія - акорд осінній,
Нагадує про роки молоді...
Я ж не сумую - осінь у дворі!
*КРИЛАТА ПІСНЯ – по вертикалі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370115
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Ти знаєш? Мені у житті
Не так і багато треба…
Хоч мрії занадто чудні
І крильми сягають неба…
Та зараз прохання просте,
Послухай мене хвилину...
Якщо кохаєш як жінку-
Люби мене як людину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330345
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 11.10.2012
Я знаю, що ти приходив,
До серця мого стукав, стукав,
Та я Тебе не запросив -
Тепер в житті моїм розпука.
Тепер лиш сльози і печаль,
Лиш смуток, і журба, і туга.
Та я зніму оцю вуаль
І потішу Тебе, як друга.
"Мене, мій Господи, прости,
Прости мені, Ісусе любий,
Твою любов тепер завжди
Ношу у серці я повсюди.
Я став, Ісусе, на твій шлях,
І хочу йти лиш за тобою,
А був, немов невільний птах,
Що у житті не мав спокою.
А потім в небо полетів
І впив чашу цю блаженну.
"О, Боже мій, я полюбив,
І я навіки вже спасенний."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335457
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 11.10.2012
Опалий лист приліг на вітражі,
У світлий розпис примостився сумно.
Та почувався зовсім тут чужим,
Напризволяще кинутим бездумно,
Відірваним, промоченим дощем…
Сюди заніс його гульвіса-вітер.
У барвах розмаїтих - серця щем
Й самотність, що рида несамовито.
Ось так і ти, чужим серед своїх
Впадеш додолу, як пожовкле листя.
Якщо міцне коріння не зберіг,
В житті чужому не віднайдеш місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369489
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 11.10.2012
По стиглому виноградному грону,
Золотистим янтарем наповненому,
Стікає сльоза хмільна та вогниста,
Медового вина, в мої спраглі вуста.
Мов поцілунок осені відвертий,
Солодкий , терпкий і доволі упертий,
Як твій перший, незабутній і чистий,
Такий світло- сонячний та променистий.
Розтікається по тілу, бринить в жилках
Кров густа, хлюпоче любов'ю в мізках,
Наповнює теплом, звабливого літа,
Моє серце. Душа була зігріта,
Духом кохання й чуттєвим ароматом
Пристрасті, що спопеляє. Сонетом
Літньої ночі, в палких вустах солов'я...
Плине в небесну синь молитва моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369328
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 11.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2012
Мине кампанія. Мине епоха урни
І сей, павлінно-випедрений, час...
Позатихають над обійстям луни,
Ногою пнувши надостанній шанс.
Заляже безнадія вже укотре -
Розтрачені між площами слова.
І розпайована душа на лоти
Піде покірно-чемно з-під стола.
Не допоможе ні мольба, ні совість,
Ні честь - обіцянок пошерхле тло.
І віри стоголосої натомість -
Вітри байдужі, наче помело...
Чому ж отак? Чи ми, чи хтось виною?
Причинно розчахається життя!
У вікна зазирає небо млою
Розпуки, безпоради, каяття...
(13.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369738
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 11.10.2012
І починаємо з початку
Перебирати "з" і "без"... (Ксенія Подільська)
Як дві півкулі у душі, лишилися на згадку…
Лечу в крутому віражі… й тримаю в безпорядку
Якнайміцніше мої «без» і «з» твої в додачу…
Заколошматив вітер й щез… та я уже не плачу.
Світанки сяяли для нас, безмежжям в днях зорили.
Здавалося, що у цей час нам небо нахилили.
Плескали пломені теплом останнє наше літо…
Й ховалось срібло над чолом з любов*ю непомітно.
Вербове віття обняло, здавалось, нашу долю.
Ти ж памˊятаєш, як було… до ночі зради й болю!
У просторі буденних справ згубилась наша вірність.
Мене ти вперше не втішав повірити в безгрішність…
Була любов без меж свята, красива, незвичайна.
Жаль, не цілунком на вуста лягла та ніч остання.
Без тебе квилила земля, дощами перепрана,
Без тебе вже була не я, а просто, голограма.
В розлуці сонце так пекло і так в душі палало,
Неначе в купу все звело і горем поєднало.
І щиро зорі з висоти уже не усміхались,
Без тебе я, без мене ти, дотичні не стикались…
У паралелях почуття - й на зустріч неспроможні.
Проходили своє життя та порізно з нас кожний.
Як дві півкулі у душі , лишилися на згадку...
Майже здолала віражі і все в мене в порядку.
Мої всі «без» і «з» твої давно вже нетутешні.
Чому ж заходиш уві сні у дні мої прийдешні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 11.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Обережно, двері зачиняються.
Наступна станція свобода.
Тобі брешуть і не зізнаються –
Наступна станція боротьба.
Свобода взагалі на іншій гілці,
Не на зеленій, а на уявній.
Краще виходь на наступний зупинці.
Та продовжуй боротьбу. Давню.
Обережно, двері зачиняються.
Не залишайте у вагонах речі.
Хоча головне – не лишити розум
Та захопити віру, до речі.
Не біжіть дуже швидко сходами,
Йдіть потроху, і прямо до мрії.
Не ставайте радянськими відходами
Не чекайте, а беріться до дії.
І тримайте дітей за руки.
З виховання починаються зміни.
Закривайте свої ноутбуки
І згадайте про вашу країну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369924
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Вірш читає Ігор Стожар
Ми з тобою до пізньої ночі
В дивовижнім гаю заблукали,
Там дивилися зорям у очі
І пісень солов'ї нам співали.
Зорепад натякав на світанок,
Сердець спалах і ноги у росах,
Сміючись, від цілунків вже п'яні,
Повертались - щасливі та босі.
Божевіллям зігріті в бажанні,
Розум трави п'янкі одібрали,
Наче ангелів грішних в коханні,
Дивні квіти нас ніжно ховали.
А, коли сороччину знімала,
Мої руки та пальці тремтіли..
Безсоромно себе віддавала,
Моє серце до тебе хотіло!
І триматися більше не сила-
Тихий зойк, ніжний стогін жіночий!
Від роси наче світиться тіло,
А від щастя - заплакані очі...
Заблукала свідомість у хащах,
Соловейко і той не співає,
Чи міркує чия пісня краща?
А чи то заважать не бажає...
Я з тобою у ложі із квітів,
Мов богиня, безмежно красива,
Стала я найжаданніша в світі,
Бо я так неосяжно щаслива!
Міцні руки, мене підіймаєш,
Дуже ніжно несеш до ріки.
Хоч мовчиш, та я знаю - кохаєш!
І шепочу : "Твоя - на віки!"
Наталія Козак
Зі щирою подякою Ігорю Стожару , щирому другу та чудовій людині, за допомогу у створенні цього вірша!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285032
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2012
Зеленим килимом ще тішиться земля
Купається в промінні падолист
На горизонті рожевіють небеса –
Все це малює осінь-пейзажист…
Дрімають пишні клени в позолоті мрій,
На сонечку гербарієм горять,
Гойдається на сонці білий сухостій,
А в полі пізні маки майорять…
Лежить солома валунами на полях,
Стрибають чорні птахи по стерні,
У лісосмузі заховались між гіллям,
Ласують пізні ягоди смачні…
Хвилюються у заростях старі ставки,
І голубіє річка за селом,
Качки пірнають в воду ніби поплавки,
Сумує човен за своїм веслом…
Схилили віти верболози до води,
Поважно п‘ють її, немов нектар,
Ростуть на березі розкішні бур‘яни,
І чорногуз крокує, як гусар…
У розпалі пора осіння золота,
І сонце лагідне, мов кошеня,
А осінь фарби додає до полотна -
Милуюся світлинами щодня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369207
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Ллються з вікна мого в кімнату сонцепадом
Крізь смуги жалюзі проміння Сонця - кванти:
Ярило, виплекане небом, ходить садом,
А поруч з ним Роса танцює у пуантах.
Відкрив я жалюзі, душа радіє стиха,
Щоб не порушити цей танець дивовижний.
Під щебетання у саду дзвінкого птаха,
Тандем із Сонця і Роси - Світанок ніжний.
Душі торкається крізь погляд диво-танець;
Нечутним голосом душа співає з птахом.
Росу промінням пестить Сонце, мов коханець.
Та його пестощі для неї - справжнє лихо.
До дна щоранку випиває Сонце Роси.
Творцем їх Вечір є, а матінкою - Ніч.
Світанок промені вплітає в їхні коси,
Сонця цілунками торкаючись їх пліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368785
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 07.10.2012
В зграю позбиралися лелеки,
Відірвались з криком від землі.
Полетіли в край чужий, далекий
І розтали у сріблястій млі.
Пронеслось луною гелготання.
І розсіявсь відгук по землі,
А в моїй душі переживання:
Перешкоди будуть немалі.
Вітер мчав за ними, ніби птАха.
Повертайтесь швидше, ж у р а в л і!!
Та не чули слів цих бідолахи.
Їх вже не тривожили жалі.
Зашумів старий лісок гілками:
Побажав щасливого шляху.
Гучний шелест прокотивсь ярками,
Ніби крик в годину цю тяжку.
Помахала вслід я їм рукою.
Чогось сумно стало так мені...
Повертайтесь ранньою весною!
Не сумуйте, рідні, вдалині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368534
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 07.10.2012
«Ліс – це гармонія» – напис перед лісом над зрізаними деревами.
Гармонія лісу з прадавніх давен,
Лиш люди це вперто у злобі перечуть,
Їх розум покрив геть зневагою Злен,
Донизу нахабство у шальці в терезах.
Кульок ось від чіпсів і повно пляшок
Від пива і різних ще марок горілки.
Їх терпить невинна трава і пеньок
І листя обпалене зламана гілка.
Гриби споглядають на свинство оте,
А люди? Їм очі повернуть нескоро,
Для них бо природа, то слово пусте.
На другий пікнік, їм в меню мухомора.
17.09. 15.18.́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368952
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Осінь пахне димом і отрутою,
Айвою достиглою в саду...
Днів минулих вузлики розплутую,
Та ніяк відгадку не знайду.
Затягнулась пам'ять павутинкою,
До замків ключів не підбереш.
Осінь пахне солодко з гірчинкою-
Кардамонно-цитрусовий фреш...
Закружляло листя поміж вітами
Клаптиками жовтої фольги,
Свіжі ранки, споєні трембітами,
Понесли за овид береги.
І парчею ніжно-золотавою
Ліс осінній в променях застиг.
Осінь пахне тютюном і кавою,
Шлейфом зі спокуси та інтриг...
Віддає корицею і ладаном
Ледь гірчить, мов чорний шоколад,
Осінь пахне якось нерозгадано
І чарує терпкістю принад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369031
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Відпусти мене в далеч осінню
Перелітним сумним журавлем,
Сіроокою зайдою-тінню,
Сивокрилим безрадним жалем.
Відпусти мене в далеч сльозою,
Хай не тліє печаль на щоці.
Розіллюся луною німою
У тумані, немов в молоці...
Відпусти мене в далеч самотню
Наче пісню, що зранила глас.
Не зігріти дощами безодню,
Коли небо утратив пегас...
Хай відрадою листя кленове,
Як останнє з омрійних іскрінь.
Відпусти мене, грішна любове,
Ув осінню тремку далечінь...
(6.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369033
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Колір білий-символ світла.
Еталон є чистоти.
Мов зимові заметілі,
як відлуння пустоти...
Колір синій, наче вічність,
що нас манить з висоти.
Спонукає нас помислить,
про безмежність, про світи.
Ось рожевий колір - ніжність,
всіх жінок він окриляє.
Веде нас до любові,
до добра нас спонукає.
От зелений колір-барви
для весняної пори.
Розмальовує уяву
у квітові кольори...
Голубий, неначе мрія,
як без хмарні небеса.
Він легкий, не наче пір’я.
Він надія та краса.
Жовтий колір, сонця промінь.
Для любителів тепла.
Він неначе літне сонце,
зігріває нам життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357959
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 06.10.2012
Учора знов було спекотне літо -
На клумбі задихались пишні квіти,
Бузково-сині, білі і червоні
Самі просилися в мої долоні…
Дрімало небо мов мала дитина,
Його вкривали хмари, як перина,
І важко пилом дихало довкілля,
Боліла голова, як на похмілля…
Зі мною поряд щебетали діти,
Бабусі вийшли в двір погомоніти -
Всіх осінь чарувала кольорами,
А в небесах звучали нотні гами…
Як передвісники дощу, тремтливо
Листочки шепотіли – буде злива!
На ранок справдились усі прогнози,
І полились із неба рясно сльози…
Осінні примхи – характерна риса,
І осінь виступає, як актриса…
Погода - нестабільна й вередлива,
Але пора осіння – справжнє диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368523
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
***
Так пізно-пізно айстри розцвіли,
А пригорнути любляче несила...
О де, в яких світах блукали ми,
Що вже голівонька безрадно сива?
Лиш очі... Очі пломенно горять,
Тремкі уста - в жаданні поцілунку!
У небі хмари сіро лопотять,
Шукаючи од болю порятунку.
Але нема... В квітастих пелюстках
Ховає долю осінь русогрива.
Так пізно-пізно стрілись у світах,
Що й пригорнути любляче несила...
(20.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366423
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 03.10.2012
Надія, Віра в Бога і Любов -
Це, перш за все, для нас чесноти,
Закладені в основі молитов,
Звучать як милозвучні ноти…
На Вірі все тримається в житті,
Надія – сподівання й мрії,
Але для нас найвища на Землі
Любов – це кожен добре розуміє!
В осінній день, як вересня вінець,
Це ранньо-християнське свято,
Яке для всіх людей завжди взірець
того, як любить справжня мати!
Свята Софія й донечки її
Жертовно захистили віру -
Звучать в церквах сумні мелодії
Про тих, хто здатний до офіри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367697
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Кружит время бесконечные спирали
в бездне судеб, создавая свой мираж,
Созерцая грезы и печали
В Храме душ, как вечный, древний страж…
Растекаясь в сферах звездопадом,
Блещет в искрах непокорного огня,
Гранит вехи в разноцветные каскады,
Бессловесно в вечность унося…
Проникает в тайны цвета жизни,
Растворяя их в незримый свет,
Сохраняет память древней мысли,
На следах задумчивых планет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366887
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Осіння злива, грім і блискавиці,
і тарабанять краплями по склу
нитки води з небесної криниці,
сплітаючи струмкову бистрину.
Шалений дощ... Сумна осіння пісня
намоклим листям падає до ніг,
а туга в серці тисне, тисне, тисне,
як душу нерозкаянную гріх.
Оця гроза - останній подих літа,
воно ще раз вернулося на мить -
і вже в прощання келишку надпитім
розлука зосеніло жебонить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366885
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Ой чому мені досі не спиться,
Так на серденьку мило й тепло.
Літо бабине лугом іскриться,
Павутинням чарує зело.
Я на крилах у висі здіймуся,
Політаю у мрій на даху.
У думках від Землі відірвуся,
Поблукати в Чумацькім Шляху.
Там на вежі для Бога спочину,
Щоб зігріти в теплі благодать,
У молитві в заграву порину,
Скину зірок заквітчану гать…
Візьму в осені жменьку бурштину,
В моїм серденьку прополощу,
Бризну з неба дощем розмарину,
Бори - вітрем у світ рознесу,
… Загубилась в дощах ВедмедИця,
Впали краплі на сонне село.
Ой так хочеться росами вмиться,
Й взяти в руки блокнот і перо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367039
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Палахкотить багрянцем тихий сад-
Пожежу крон повільно гасить вечір.
Пощо жалієш теплий листопад,
Що оксамитом падає на плечі?
О, не жалій, бо сад заквітне знов,
Коли землі весна розІтне груди.
Хіба тобі не шкОда, що любов
Вже одцвіла?А іншої-не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367191
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Осень златокудрая моя!
Что ты мне подаришь вместо лета?
Тишину в прохладе сентября,
Где надежда грёзами согрета?
Или грусть слезами на щеках,
От разлуки с тем, кто сердцу дорог?
Ожиданье от него звонка
Под листвы прощальный мягкий шорох?
Росы жемчугами на траву
Выплесни безмолвно до рассвета.
Сон тогда заветный наяву
Совершится верною приметой.
Мне вчера пригрезилось во сне,
Что в его объятья окунусь я…
Улыбнулась осень мило мне:
"Он всегда уходит, чтоб вернуться!
24.09.2012г. 23:55
Львов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366458
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Де воно береться, і куди зникає,
Примарне натхнення, візерунки слів.
То мов вир нуртує, то враз затихає,
Душі муки творчі, серця тихий спів.
Приходить, блукає, торкається скроні,
Вмить тіка прожогом, мов химерна тінь.
Божим поцілунком, сонцем у долоні,
Заколише душу, й зникне в неба синь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366685
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Пір"їнним дотиком торкаюсь твОго тіла,
Пронизлим шепотом віршую я інтим,
Як заклинання. ТвОя шкіра ніжно-біла,
Мов осінь, вкрилася відтінком золотим
При світлі місяця старого й мерехтінні
Аромолампи... У повітрі аромат
Із феромонами твоЇми у сплетінні.
Ми стрілки часу в позах, ліжко - циферблат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366449
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
«Tu m'a promis» – ти обіцяв мені,
Що будеш завжди поряд у житті!
З коханим справжній рай і в курені,
Як кажуть люди, суть - у простоті…
Ти обіцяв «l'amour sera toujours» -
Кохання до останніх днів життя,
Що будеш купувати «від кутюр»
Мені вбрання, коштовності, взуття…
Ти обіцяв розкішний стиль “glamour”,
Щорічно мандрувати залюбки -
Та мабуть не достатньо мав купюр,
Не справдились бажання і думки…
З тих пір не вірю в обіцяння я -
сама купую одяг і взуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366482
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Я пригорну до свого серця скрипку,
Візьму у руки бережно смичок.
Мелодія злетить немов лелека,
Вдихне повітря жадібно ковток.
Розбудить ніжно, ніжно осокори,
На них легким туманом упаде.
Здригнуться і проснуться диво - гори,
На землю осінь бажана прийде.
Вже зібрані давно з полів покоси,
Не чути щебетання солов'я.
Лиш на стерню лягають срібні роси
І жовтим листом встелена земля.
Схвильовані легким і свіжим вітром,
Заморосили холодом дощі.
А скрипки звуки всілися на віти
І лине серця музика й душі.
Насолодись чарівністю цією,
В обійми теплі осені впади.
І закружляй у танці разом з нею,
Щоб знову повернутися сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365577
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Проміння прогнало нічну сивину,
Я вийшов на площу проектів сьогодні,
А тут – колотнеча ідей, не збагну,
Які ж сорочки для думок нині модні.
Та тільки стандарти в помешканні цім –
Байдужі і той кутюр’є разом з ними.
Піду я до столу й наснаги поїм
На вільний тут вибір у сонячну днину.
07.09. 09.16.
Уранці очі протираю,
В надіях двері відчиняю –
Із Сонцем милим щиро привітатись.
Лиш світла я не споглядаю
І хмари небо затуляють,
Пішов у осінь хнюплену вдягатись.
08.09. 10.13.
Доброго ранку і сонця проміння,
Радісно прийде з-за хмарного плачу,
Вкриє травичку й доріжку осінню,
Візьме усмішку, поверне ще здачу.
14.09. 08.30.
ще раз дякую поет-клубівцям, з Тернолпільщини, особливо з Івано-Франківщини, рівнинної та гірської, за приїзд на презентацію "Серед гомону вітру між трав"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366251
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Так порожньо без тебе на землі...
ЗірчАстих айстр паводок ліловий
Вже проводжає в далеч журавлів.
Сумні дерева змінюють обнови,
Скидають шовк смарагдовий із крон,
Парчу вдягнувши, золотом розшиту.
І так мене бентежить цей полон-
Ця лагідність холодна оксамиту...
Між темних туй зажурено бреду,
Небесну просинь білить хмаровиння.
Так порожньо без тебе в цім саду...
Гойдає вітер срібне павутиння,
Розшите щедро бісером краплин.
Полудою сповзла на очі втома.
Пощо гірчиш у грудях, мов полин?
Не руш мене!Моя душа не вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Жбурнула осінь, жменьку бурштину,
Під ноги прямо - в душу окаянна.
Торкнула в серці,сховок – глибину,
І задзвеніла, музика багрянна…
Приспів:
Мліє в серденьку кожна клітинка,
Літо тихо лягло на крило,
Теплим дивом горить горобинка.
Гріє душу в самісіньке дно.
*
Ой не зажурюй, в музику сумну,
Хіба комусь, як не тобі це знати,
Роки біжать, не вірю талану,
Поздовж стежини, їх не наздогнати…
Приспів:
*
Хай їх несуть, у далеч журавлі,
Ще не пора, на сповідь - покаяння.
Яж залишусь, Господь ще не велів,
Хоч часто просить, осінь невблаганна.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366320
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Загорнулося сонце туманом,
Лиш промінчик звисає з небес.
А осіння пора, наче панна,
В позолоту вбирає принцес.
Ось тополя присипана листям,
Наче клаптики сонця - крильми.
І осіннім букетом в обійстя,
Зазирнули із саду гістьми.
А береза стоїть золотава,
Бо найпершою серед усіх
Листя жовтим своє фарбувала
І вмивала в краплинах зі стріх.
Тільки верби іще бунтували
І зелені, ошатні - в рядах
Серед осені гідно стояли,
Ніби літо тримали в руках.
В хризантемах ще барвилось небо,
Пломеніючи в присмерку дня.
Ніжно проситься в душу до тебе
Моя осінь пейзажем щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365436
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Бажаю Вам хатинку нову,
Десь там під лісом за селом.
Гайок зелененький кленовий,
Із прохолодним джерелом.
Нехай лелека круговиди,
Гаптує з осені крилом,
Малює в небі краєвиди,
Як в дивній казці діткам гном.
Для призьби Ви посійте квіти,
Удобріть пахощі добром.
Щоб білу хату і сусідів,
Вони наповнили теплом.
І хай у злагоді і мирі,
Життя бреде завжди слідком.
Добро любов, бажання щирі,
Мандрують з Вами в світ ладком.
Нехай не заздрять злі іуди,
Нехай лихих іб’є гром.
Хай Вас шанують добрі люди,
Вам друзів повно за столом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365637
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Клубком у горлі та остання ніч,
Той протяг сяйва місячного в скельце.
Розлука - це ж як біль – звичайна річ,
проте так гостро підрізає серце.
Тополя під вікном. Злітає пух
Тонесенькими скибочками вати.
Крадеться тиша, цей вселенський дух,
А час тебе стомився зупиняти.
У небі чорний птах твоїх образ
Кричить слова безжальні на прощання.
Заплаче щастя наше тільки раз,
Та біль пройме від слів твоїх, останніх.
Хіба ж спроможний тополиний рай
Встелити нам дорогу в рай небесний?
Довірились простим словам «Кохай!»
Та їх у кригу заметіль занесла.
ЧАРІВНА AmriLaura зі своїм авторським талантом на http://www.playcast.ru/view/1584523/5e26c88b85eec5ed8df6d88c7c0221d76cdf6a6dpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262180
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 23.09.2012
Я зустріла Тебе, коли серце цього́ не чекало.
Коли душу топтали сніги, заметілі й морози.
Так нечутно відчула і в очі Твої закохалась,
В сірі очі, що містять тривоги, надії і грози.
Кілька щирих листів, що писалися болем і серцем.
Кілька довгих весняних тривожних розмов до світанку.
Я й не зчулась, як мрії осінні із мертвих воскресли
І весну малювали на складках старої фіранки.
Просто серцем й устами торкнулась до сонного щастя,
Пригубила тепло, що окрилює мить найніжнішим.
Кілька слів для життя бережу як Святеє Причастя,
Бо десь завтра зима зробить світ і Тебе холоднішим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308437
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.09.2012
Тихонько свет в окно пробился.
И стало в комнате светло...
Ты этой ночью вновь приснился.
Я рада. Как же повезло!
И будто не было разлуки.
С улыбкой смотришь на меня.
Вокруг чарующие звуки
Тебя коснуться всё манят.
И всё быстрее сердце бъётся...
Ну что ж ты медлишь?.. Обними.
И в тишине, как прежде, льётся
Хмельная музыка любви...
Я слышу вновь твоё дыханье,
(Я на твоей лежу руке),
Цветов твоих благоуханье.
Слеза от счастья на щеке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365984
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Осіння оксамитова пора -
Від щастя шаленіє дітвора!
Бабусі гріються весь день на сонці,
А поряд дідусі, як охоронці…
Пливуть у скверах міні-кораблі,
Керують ними діточки малі,
А мами ззаду, не одну годину,
Пливуть за малюками лебедино…
Повітря тепле, як м‘який велюр,
Пейзаж, як творча виставка гравюр -
Це осінь їх створила трафаретно,
Галантно, трепетно, шляхетно…
Милуюся фрагментами природи -
осінній настрій в венах колобродить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365430
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Настояна на ли́сті полину
Прогіркла мова дощової днини
У небі розстелила пелену,
Де сум курличе зойком журавлиним.
І на стіні розвісивши печаль,
В тінІ незримій, стисло-зашкарублій
Омонотоннів голосний сераль,
Ледь чутним звуком огорнувши груди.
Старе вікно у ще старіший світ -
Журливим оком у продреглу осінь,
Де птаху світла сховано між віт...
Похмура днина розпустила коси...
(10.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363945
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Я так люблю прихОдити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
Де золотаві кучері беріз,
Омиті небом, наче океаном,
Тривожать тишу шелестом м'яким.
Де мох деревам стелиться під ноги,
Немов густі овечі килимки.
Де водоспаду срібного пороги
Спадають дзвінко в затінки густі.
Де крізь вологу листяну завісу
Осінні зблиски, ніжно-золоті,
Летять і тануть десь у лоні лісу.
Де, поховавшись від чужих очей,
Гриби шапкаті зиркають з-під листу.
Де водограй посріблений тече,
В траві згубивши ноту променисту.
І так душі відрадно, аж до сліз,
Коли мене в таку погожу днину
За плечі обіймає ніжно ліс,
До серця гОрне, мов малу дитину!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 16.09.2012
В твоїх очах небесна синь,
Бо ти з Божественних творінь,
Бо ти, людського роду син,
З моїх видінь та сновидінь.
Я чую спів осінніх злив,
Боюсь, щоб дощ портрет не змив,
Не розчинилася б пастель...
Та Майстер сам зі злості стер.
Скотилася сльоза з -під вій,
Омана принесла лиш біль,
Збрехати так і не зумів,
Спав пелени любовний хміль.
*******
Ти снишся мені у зливах,
Осінніх дощів соромливих,
Засмучений розлученням,
Знову шукаєш сполучення...
Можливо, все так і буде,
Ти знайдеш вибачення слова
Й серце облуду забуде...
Розвіється вітром полова.
Після такого каяття,
З-під пензля мого й твого життя,
Вийде і картина нова,
Любовна, казкова, чудова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361524
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 16.09.2012
А світ такий широкий, такий чистий, такий величний! О, Боже! В дитинстві здавалось - нема йому кінця-краю!!! Як тішилося серце, коли зранку ще на постелі , коли спиться солодко-солодко, сонце гладило тебе своїми ніжними руцями, цілувало сонячними губцями і шепотіло про те, що треба прокидатись, бо проспиш всю красу! Красу і велич літнього ранку, який чекає тебе на веранді і манить червонобокими полуницями, зібраними мамою на зеленій грядці! І мама усміхалась тобі сонячними очима, ніжними, лагідними, материнськими! Очима, які ніколи не зрадять! І так спокійно було на душі!
З самого ранку видзеленькували коси! А тепер пахне сіном! Свіжоскошеним! І сонце в обідню пору пригріває так немилосердно…
Хочеться пірнути рибкою у воду…Подружка – сусідка кличе на річку! То вже нас цілий табун туди зібрався! Дітвора щебече, тішиться, радіє!!! Річка Вигор розкинулася срібними блискітками між двох берегів, тече до сусідньої Польщі…Скільки чули ми про ту сусідню державу ще від своїх бабусь та дідусів, та там не бували! Ось виростемо-обов’язково побуваємо!
Так хочеться стати дорослими!!! Ну просто не терпиться! Гайда купатись, пірнати, веселитись!!! Перед нами ціле життя, цілий світ!!! Такий широкий, чистий, величний!
У дорослих все щось воно не так! Усе бідкаються на життя! А ми виростемо-буде в нас по-іншому! Станемо великими людьми! Швидше б…
Виросли…Все як колись, тільки світ став якимсь маленьким та тісним…Життя проходить непомітно…Крила обрубують на льоту… Не зуміли жити краще, як батьки… Кожен в своїх клопотах та турботах…Збираю валізи у відрядження в Польщу і все пригадую нашу річку…Ось попливти б за течією у ту прекрасну пору, коли все здавалось таким легким та простим!
На порозі мама махає мені рукою. А очі у неї сонячні, ніжні, лагідні! Такі очі ніколи не зрадять! Озираюсь ще раз! Знаю точно – все буде добре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364310
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Цю музику зустріла випадково -
Шукала в творах неймовірну тишу,
Яка зникає потім вибухово -
І це нарешті в мене дійсно вийшло!
Мелодія шаленого кохання -
Відверте спілкування скрипки й моря,
Спочатку схоже на сумне зітхання,
А потім ніби вибухають зорі…
Повільно, швидко, потім знов повільно -
Звучання експресивне й динамічне,
Мелодія струнка, класична й вільна,
Глибока емоційно, наче вічність…
У звуках скрипки був життя початок -
мелодія дитину сповивала,
На скрипці грав «як Бог» Вівальді батько
В соборі Марка й оперних виставах…
Він готувався до богослужіння,
Одержав сан священика, і месу
мав повне право вести самостійно,
Але на довгі роки став маестро…
Його сонати залунали всюди,
Зачарували навіть серце Баха,
«Чотири пори року» знають люди
Чайковського, Вівальді й Гайдна…
Окрім сонат, до кожного концерту
Антоніо присвячував сонети…
Чотири пори року – символічні,
Вівальді мудрі роздуми про вічне…
Весна – святе народження дитини,
А літо – символ юності й кохання,
Пора осіння – зрілість для людини,
А взимку старість – це пора остання…
Закохана в мелодію Вівальді,
Танцює кров в моєму міокарді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363914
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Вечірня тиша.Персикова м'якоть
Сльозиться соком в скошену траву.
Рожева хмарка, наче вовни клапоть,
На гілку настромилася криву.
Розсипав вечір мелену корицю-
Забагровіла неба акварель
І у стару покинуту криницю
Впустив відро скрипучий журавель,
Щоб начерпати зоряних дукатів.
В задумі кроком стишеним бреду,
Між крон сонливих яблука бокаті
Димком солодким куряться в саду.
Тремтить роса на травах, мов на віях,
Вже й ніч вуаллю темною сповзла...
І в тиші цій легка меланхолія
Торкнулась ніжно теплого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352846
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 15.09.2012
Прокинувшись на самому світанку,
Я буду милуватись твоїм сном.
З тобою лиш, з тобою наостанку
П’янітиму любов’ю, не вином.
Без тебе холод, а з тобою, милий,
В душі цвіте весна в зимовий час.
Безмежне щастя і любов стокрилу
Мені Господь подарував для нас.
Без тебе не життя, а вічна мука,
З тобою наче у раю живу,
Господнє слово і його наука
Це все, що нам потрібно наяву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319602
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 14.09.2012
Якби хто знав, як мені прикро,
Як жаль стискає душу.
Всі думають що серце звикло
Думки ці не нарушу.
Якби хто знав, як серце крає -
То певно би жахнувся.
Так в грудях боляче стискає,
Мов світ перевернувся.
Бажання мрії, світ ілюзій -
Усе в думках змішалось.
Кричу шепочу: "де ж ви друзі",
Що вірними лишались.
Вас було ніби так багато
І всі ви поряд були.
Так хочу вам про все сказати,
Та ви б мене не вчули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361975
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Коли життя нас любить і голубить,
Ми хочемо у вир, де океан гудить,
Туди, де хвиля, буря інших губить,
Де океан бушує і штормить.
Якщо життя нас хвилею накриє,
Ми кричимо: " Де берег, де затока?"...
І кожну мить життя цінить не вмієм,
Щоб на те воля Господа звисока.
Уміймо здатися на ласку Божу
І кожну мить цінити, берегти,
Хвалити завжди кожну днину гожу,
А також бурю гідно перейти.
Коли ласкаве сонце ніжно гріє,
Або йде дощ, рве вітер, ураган,
Нехай буде на те Господня воля,
Я є моряк, а Бог - мій капітан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357782
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 14.09.2012
Я не сумую за спекотним літом,
І за дощами з вітром-хуліганом,
Я згадую лиш літній сад та квіти,
І, ніби молоко парне, тумани…
А ще світанки босоногі в росах,
Заквітчані черешні, груші, вишні,
Бджолиний рій в суцвіттях абрикосів -
Все це нам літом дарував Всевишній!
Безмежне небо вже не голубіє,
Перисті хмари курять темним димом,
Осіннє сонце світить та не гріє,
Так швидко все змінилось – просто дивно…
Все, що купалось в сонячнім промінні,
Буяло пишно, шаленіло цвітом,
Зів‘яло, пожовтіло – дні осінні
Дощем нависли над барвистим світом…
Крокує по землі красуня-осінь,
Пташиним смутком небеса курличуть,
Прощається із літом синя просинь,
А осінь в гості прохолоду кличе…
Сумую щиро я за щедрим літом,
Що дарувало ягоди цілющі,
Свіженькі овочі, яскраві квіти,
І фрукти соковиті та смачнющі…
За все уклінно дякую природі -
Дари землі нам стануть у нагоді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363064
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 13.09.2012
За мотивами вірша Сергія Томарова "Весна в душе"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360363
Осінній парк - цілує вітер листя,
Що, ніби парус, по воді пливе,
Трава, що вкрита падолистом,
Перезимує й знову оживе...
Так сумно й тужно квилить дощ осінній,
Кружечками мережить по воді,
За осінню зима - морози й іній,
Ставок засне у смутку і в журбі…
Пташиним криком галасує небо,
А сонце знов рум’янцем на щоках,
Опале листя обіймає греблю,
І засинає до весни в кущах…
Гуляє вітер на воді листочком,
До берега чимдуж його жене,
На березі гербарій, як віночок,
А в серці світить сонце весняне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360375
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 13.09.2012
Блукає осінь в заспаних дібровах,
Для вишивання підбира нитки.
Яскрава гамма різнокольорова,
Лягає нотами в мої рядки.
І тихо так, заслухавшись в чеканні,
Притих і зажуривсь самотній ліс.
Слова палкі призначені коханій,
Як ніжні звуки арфи розлились.
Вони злетіли у блакитне небо,
Влилися в душу сонячним теплом.
Цілунком доторкнулися до тебе,
Лишились на устах п'янким вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363572
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 13.09.2012
Покинутим листочком на осонні
Чужинних незвіталених ідей
Сльоза вмостилася на підвіконні -
Далеко від несонячних людей.
Самотньою росинкою зо серця,
Що, наче доморозяна гладінь,
Допоки в шибку сизокрило б’ється
Заблудла в смуті листопадна тінь,
І багне хтось урвати веселкову
Надію у заломленні думок...
Сльозинка зачіпає душу знову,
Як той листок, покинутий листок...
(5.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363607
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 13.09.2012
Питається керівничка діточок у класі,
Який фах обрали б діти в теперішнім часі.
Я б, напевно, космонавта, а я педагога,
Я б юриста, але в мене є якась тривога…
Мені дуже до вподоби сучасний біолог,
А мені, Володя каже, це сексопатолог…
Керівничка, аж присіла, не зна, що й казати,
Хто ще інші професії із вас хоче взяти?
Стала дуже їй цікава професія Вови,
Бо всіх інших їй відомі, Надійки й Миколи…
Зачепило керівничку, ти не уявляєш,
Яка складна професія, ти хоч її знаєш?
Саме таку професію дуже хочу мати,
Щоб із вадами такими людей лікувати.
Я наводжу Вам, як приклад: погляньте в віконце,
Їдять жінки морозиво, ще й стоять на сонці,
А скажіть мені, будь ласка, тільки дуже щиро…
Хто з них замужем? Погляньте, яка з них щаслива?
Одна лиже морозиво, а друга кусає,
А хто має чоловіка, з нас ніхто й не знає…
Здивувалась керівничка, взялася за крижі,
Я так думаю, Володю, певно та, що лиже…
Тут я хочу Вам сказати, усміхнувсь Володя,
Я, як лікар, розберуся і сміятись – годі!
Та, в якої є на пальці обручка тоненька,
Та з них замужем, це точно, каже так, серденько.
Помилилися шановна, що ж ще Вам сказати:
Тих, що з вашими думками - буду лікувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341176
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 11.09.2012
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Я, тут і з Вами і я, живу.
Вашими віршами і піснями.
З колегами і друзями по перу.
Я, тут, я є поряд з Вами і я, живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358675
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 10.09.2012
Розчервонілася калина,
На сонці вогником горить.
А за вікном погожа днина,
Осіннім барвом мерехтить.
Так тихо стало все довкола,
Лише легенький вітерець.
На скрипці грає ніжне соло,
Що літу наступив кінець.
Сади вже вбрались жовтим листом,
Летять у небі журавлі.
Роса блищить немов намисто,
Розсипалося по землі.
Пора осіння сумовита,
Дощі за вікнами бринять.
Земля туманами покрита,
Птахи у вирій відлетять.
Це осінь вже прийшла до краю
І розфарбовує весь світ.
Вона свої закони знає,
Тому й міняє дивосвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362499
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Я так любив, ти так любила,
Колись ось тут хай скаже став…
Печаль моя ж бо тут безкрила:
Любов мою , чужий украв .
Однак листочки, падають в любові,
Гай золотавий, в тиші завмира.
В роках минуле мою біль у схові ,
Ласкавий промінь, в тиші цілува.
А в нім печаль, туга опалим листям,
Під кленом тихо, спомином злягла.
В мої долоні порваним намистом,
Давно забуте, в крайці принесла.
А глід буян п’янить, осіннню тишу,
На узбережжі, дивних снів - уяв.
Плоди терпкі, печалі осінь рижу ,
Моє минуле, в гілках розіп’яв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362705
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Озирнися назад: як ти вік прожила?
Чи зробила усе, що хотіла?
Чи дерева садила і чи дім свій звела,
Для майбутнього діток зростила..?
Плечі обгортала ранкова прохолода. Осінь. Горобинові грона полум'яніють дозрілістю, неначе нагадують: літо минуло...
Миттєво відшуміло грозами, відсвітило сонячним промінням, дмухнуло пахощами вітровію... Зігрівши душу і тіло, кануло безповоротно у просторі і часі, залишивши напам'ять на покуті пучечок засушених духмяних квітів, посвячених на Маковія.
Ганна сиділа на призьбі своєї хатини і вдивлялася в розкішний, обважнілий плодами сад. Ще зеленіє, а листочки вже тремтять під струменем осіннього вітру. Вона знає: прощаються, збираючись у свій останній політ. Все змінюється у часі...
Ось і вона. Хіба ж думала, що назавжди подружиться із самотністю. Не спиться Ганні, думки просяться на волю. Стривожили вчорашні події і не спинити думок, що чередою обступили жінку. Та й події не такі вже важливі, а нагадали давню істину: своєю душею розплачується людина за життєві помилки.
Літечко вирувало біля Ганниної хати босоногим галасом дітлахів сусідки Марфи. До неї всі рідні звозили своїх чад на «оздоровлення», як говорила сама газдиня. І не тільки внучата бігали на її подвір'ї, а й діти далеких родичів, знайомих. Всіх приймала Марфа. Посміхаючись зустрічала, ніжно гладила їхні голівки і вони враз ставали рідними.
Тільки дві хати й залишилося на хуторі: Марфина і Ганнина. Так і жили дві жінки, розділені великою огорожею колишніх сусідських чвар. Але Ганні про це згадувати зовсім не хотілося. Давно було, а миру і сьогодні немає. Якось пробувала Марфа помиритися, приходила до Ганни, коли та надовго злягла з грипом. Але хіба ж могла Ганна простити Марфі її щастя? Заздрила, завжди заздрила. І чоловіка, і дітей має, і родина велика й багата. А Ганна сама, одиначкою так і прожила. Сама збудувала брилу самотності і вічного непорозуміння, а вину за змарноване своє життя перекинула на «щасливу» сусідку.
Багато літ спливло, поки зрозуміла Ганна свою вину. А вчорашні, підслухані Ганною слова маленької Марфиної гості вразили жінку в самісіньке серце: « Бабуню, ти не плач, коли тобі буде сумно, а подружися з тою бабусею, що у хаті за огорожею. А то вона теж плаче. Я бачила в щілиночку. Вона така смутна. Ти, бабуню, дай їй яблуко, оте смачне, що я дуже люблю...».
«Це маля – навіть не рідня, а з дитячого будинку на літо дочки Марфині взяли і разом зі своїми дітьми привезли відпочити», - шепотіла сердито Ганна. Вона тулилася все ближче до огорожі, щоб усі розмови почути. А ввечері сама собі їх переповідала, роздумувала. І веселіше ставало на душі, не так самотньо зиркала темна ніч. Ганна спочатку відганяла Марфину ватагу зі свого саду. А з часом звикла до її веселого галасу. І всю зиму виглядала, коли знову приїдуть. Навіть огорожу трішки розібрала в одному місці, щоб легше було перескочити, бо таких смачних яблук не було ні в кого. Та її діти побоювалися. Старалися влетіти в садок тоді , коли їхня розвідка доносила, що баба Видра ( так її називали позаочі) пішла прати на ставочок ( яма під вербичкою з джерельцем, а все ж свіжа водиця). І Ганна часто йшла прати, взявши на плечі кошелика з кухонними(не такими вже й брудними) рушничками. Посміхалась сама до себе: дивина, але вона вже любила цих дітей.
А вчора всі Марфині гості зібралися від'їжджати, літо закінчилося. Душа Ганнина теж холола, загортаючись у килим осені і самотності. Тихими вечорами жінка відшукувала у думках помилки своєї молодості і топтала їх пекучими сльозами старечої зрілості.
Ганна була найгарнішою дівчиною не тільки на хуторі, а й на селі, куди ходила до школи. Підросла. Навіть старезні баби не дозволяли собі обговорювати коротку спідничку Гані. « Гарно Гані, хай так і ходить», - шамкотіли одна до одної. Все коротшою ставала спідничка, і все більше хлопців крутилося навколо дівчини. А вона, гонорова і вередлива, все перебирала нареченими. І не помітила, як всі вони створили свої сім'ї, так і не діставши високу планку Ганниного вибору. Проспівала красиве молоде життя... А згодом відчула об'ємний вакуум порожнечі навколо себе. Зазирнувши за звичкою на хутірські вечорниці, побачила, що її одноліток там немає. До молодих, з їхніми дивними розвагами, вона вже не вписувалась. До жінок-одиначок приставати не хотіла. І все частіше залишалась вдома сама. Хутірські потихеньку перебиралися в село. А Ганна, залишившись без родини, почала всіх сторонитися. Душу і серце приклала до роботи. Чистесенько виполювала городину, розводила домашнє господарство. З часом праця перейшла у жадібність. Звела високу огорожу, ховала свою багату оселю і не допускала до себе нікого. Якось почав залицятися до неї нежонатий лісник із сусіднього села. Та як подумала Ганна, що всім потрібно ділитися – прогнала. І сварки із сусідами почалися через її жадібність. То груші не туди падають, то яйце курка на чужому городі знесла. І сварилася, сварилися... А коли дітлахи з'явилися у сусідчиній оселі, ледве не шпаклювала огорожу, щоб не підглядали. А вони пролазили крадькома в сад, поки маленькі були, щоб поласувати солодкими яблуками, а як підросли, почали обходити її хатину. Але Ганна вже не хотіла тиші, яка з усіх боків обгортала сумом і страхом самотності. Тягнулася ближче до межі-огорожі, щоб послухати веселі розмови. І ніби й сама порозмовляла подумки. Так і звикла. Жила чужим щастям, життям-буттям Марфиної сім'ї.. З часом і Марфа залишилася самотньою. Вони обоє чекали, проводжали гостей. Тільки Марфа – своїх, а Ганна – чужих.
Вранішній промінчик сонця все ж пробився з-за навислих хмаринок, що гуртувалися у величезну хмару. Торкнувся Ганниного плеча, ніжно торкнувся, ніби хотів заспокоїти самотню жінку, що навіть промінчиком своєї душі людина може зігріти іншу. Тільки не запізнитися б ...
« Я не запізнюся, подружуся, обов'язково подружуся», - згадуючи слова дівчинки, крізь сльози шепотіла баба Видра. Ні, просто Ганна.
Не прополеш життя, бо не виправить вже,
Пересіяти поле не взмозі.
Та надія на те, що добро проросте
Із зернинок кількох при дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363298
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
У мого кохання – волошкові очі.
Від мого чекання – розлилась ріка,
У моєї долі довгі – довгі ночі,
Райдуга між ними – це твоя рука
Заховалось сонце за пшеничне поле,
День, немов метелик, на вогні згорів.
А в саду без тебе квітне матіола
У п’янкім тумані літніх вечорів.
Заросли дороги споришем зеленим,
Млосно пахнуть м’ятою пам’яті сліди.
Ти прийдеш із юності, як колись, до мене,
Зацвітуть бузково роки самоти.
А мені без тебе в світі було тісно,
А про тебе спогад – мій тривожний птах.
Волошкові очі твої стали піснею,
Лебединим маревом у моїх літах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363146
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
* Вітаю з Днем народження дорогу Оксанку Семотюк *
Вересневу вишиванку я несу тобі, Оксанко!
Приміряй, вродлива доню, – українського покрою!
Пахне небом, пахне цвітом – найдорожчим твоїм світом,
Пахне млином і неспИном: – Де ти, Зоре, в цю хвилину?!
Хочу тебе не спитати, як то роки обіймати,
Тільки айстри білі-білі в твої коси заплітати,
Хочу неба з чорнобривців, хочу вітру із Ільїнців
Хочу зустрічей, розмови: - Де ти зараз, Жінко-доле?!
Хочу тобі святкувати – хочу радість накривати
На столи твої дубові - побудь з нами в доброслові!
Побудь в думці, в теплій мрії – вщаслив, Боже, ці надії!
Подай Жінці вересневій – благодаті повні жмені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362275
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Клаптики пошерхлого паперу -
Безнадійно-хламно на столі.
І душа - у вицвілість етеру,
І свідоме - згубою в імлі...
Ніби ранок розчинився в стінах,
Необтяжених тавром надій.
То ж яке важке від долі віно -
Мій ти зусебІчно і... не мій.
Наче камінь, роздражне́не слово -
В раму темну (шибки вже нема)!
Ножиці в роботі: шерх на мову
Знов пересипають крадькома...
І брову насупила утома -
Скільки за дверима ще жалів?!
Лускає захмарена оскома,
В пригорщі нахлюпавши дощів.
Розриває аркуш біль сердечний -
Те знесилля, та печаль між вій...
У дари́ пошлюбні з неба гречно -
Мій ти усеціло і... не мій.
(8.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363069
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
(Галині Коризмі)
***
Сивими журливими птахами
Знову відлітаєш в далину...
Променем кудлатим над дахами
Розстилає небо пелену.
І нелегко дихається грудям -
То на душу тисне чужина...
І тужливо, невблаганно студить -
Хоч іще далеко не зима.
В кучерях бо плутається літо,
Зорями - надія ув очах...
Відлітаєш, а в обіймах квіти,
Рідні руки на тремких плечах!
Та змахне сльозу смаглява осінь -
Буде все гаразд, гаразд, гаразд!
В гості теплозлюблені запросить
Ще не раз усміхнено, не раз...
(7.09.12)
******************
4 вересня у світлиці "Галичини" відбулася
зустріч-знайомство з талановитою поетесою
з Коломийщини, яка вже на протязі багатьох років
проживає в Іспанії - Галиною Коризмою...
В теплій розмові дзвінко щебетало поетичне слово,
діамантилися іскорки радості в очах і вересневими
чудо-айстрами розквітали серця присутніх...
А вчора (6 вересня) п.Галя знову
осінньою журавкою полетіла в чужину...
То ж хай стелиться доріженька щасливо,
усміхнено, схоронено крилом Яногола Господнього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362764
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Вы задали вопрос и в паутине @NET@ -
Мудрейший экстрасенс вам даст ответ!
В хрустальный шар Маг смотрит так таинствено,
и сквозь туман Он видит истину…
За пеленой веков восточных дивных стран -
Следы Мечты - волшебный караван…
Здесь вы найдете правду - прочь обман,
Исчезнет пустословия дурман!!!
На ваш вопрос есть только лишь один ответ –
Конечно - ДА или Конечно – НЕТ!
автор - Ольга Шнуренко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359830
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 26.08.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b54F3rCQcqQ[/youtube]
У далекім краю я, незваний, сумую
Спогад душу мою невимовно ятрить
Із підхмарних висот крик лелечий я чую,
Ой як серце болить, ой як серце болить.
У чужій стороні все не так як удома,
А птахи принесуть із далеких - далек,
Так до болю , до сліз із дитинства знайоме,
Проводжаю лелек, проводжаю лелек.
Тут здається все є, усього тут достаток,
Тільки туга тяжка день за днем поглина,
Бо нема, як у нас, тих білесеньких хаток.
Навкруги чужина, навкруги чужина.
Зла недоля мене довго гнала світами.
Я пізнав на шляхах і зневагу й хулу.
Ой як часто у снах бачив я за морями
Синьооку Сулу, синьооку Сулу.
За лелеками в слід я думками полину,
Бо недоля мені повернутись назад.
У далекий мій дім, у мою Україну,
Бо уже снігопад, бо уже снігопад.
Привітайте ж птахи і вербу і калину,
Понесіть мій уклін, доземний, із відсіль
На могили батьків, на мою Батьківщину,
Смуток, тугу і біль. Смуток тугу і біль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256574
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 19.08.2012
"Когда сгущу Я тучи над землею,
И Атрибут Суда подскажет Мне,
Послать на землю тьму и душам гибель -
Возникнет радуга знаменьем на Земле…
Она, как страж греха в час беззаконья,
Часть откровенья между Мною и людьми,-
Объятье мира, покаянье и спасенье,
Во имя всепрощающей любви…"
Из Пятикнижия РаШИ (Рабейну Шломо Ицхаки) —
крупнейшего средневекового комментатора Талмуда
о том, что в Библии радуга появилась после всемирного
потопа как символ прощения человечества...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358331
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Не можу підібрати навіть слів,
Щоб виразити все, що відчуваю.
У череді буденних сірих днів
В кохання щире й дуже ніжне поринаю.
Я хочу загорнутись у твої обійми,
Неначе кошеня, вмоститись на колінах,
На тілі відчувати твої руки сильні,
З тобою загубитись в часових годинах.
Ловити насолоду лиш у тому,
Що ти є поруч. Відчувати стукіт серця.
Цілунками знімати з тіла втому,
Усмішку дарувати, як промінчик сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358274
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
красиво літо
переходить в осінь:
неспішно…
непо́спіхом…
за видноколом
полоскочується смішно
достиглим соня-хом
ані жалю, ні споминів нема…
всіляке коло –
то дрібно-дрібно
ламана
пряма…
16.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357897
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Перешіптувались ми в думках з тобою,
Ти казав, що так ніколи не любив.
Я сміялась і вдавала, що не чую,
Лиш для того, щоб ти знову повторив.
І, здається, що Земля вертілась швидше,
Цілий світ тоді радів за нас.
Пошепчи мені на вушко те, одвічне,
І... для мене зупинився час.
Почуття небес сягнули стрімко,
Вітерець нас вальсом закружляв.
І блукала думка: хоч би тільки
Ти мене нікому не віддав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347064
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 18.08.2012
Серце відчуває ранню осінь.
І звучить осіння вже струна.
Та душа змиритися не хоче:
І тому сумує...Мовчазна.
Душу краять вже холодні ранки,
Що від спеки вицвіла трава...
Нащо, душе, примхи, забаганки?
Осінню побачиш ти дива.
Осінь - неминуча пора року.
Дивовижний фантастичний світ!
Чуєш? Непомітним тихим кроком
Нишком пробирається крізь віт.
Аквареллю зафарбує листя,
Спраглу землю викупа дощем.
А калина одягне намисто.
І дихне ще теплим вітерцем.
Хай волошки відцвіли у полі,
І розвіяв вітер маків цвіт,
Але осінь чарівна до болю,
То ж запросим до своїх воріт!!
Осінь треба просто пережити,
І прогнати з серця хибний щем.
Осінь треба просто полюбити
Ту, що має запах хризантем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Страсть могучей волной,
растекаясь в крови,
Погружает в мираж,
призывает к любви,
Легкой дрожью, скользя
от безумия фраз,
По горячим телам
до шальных смелых глаз…
И аккордом звучит…
в апогее любви,
Иступленный экстаз
на рассвете зари,
Где в безумстве тела
от восторга и ласк,
Просят эхо любви
повторить дивный час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357953
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Втопилось сонце у ставку
І почалися чари ночі -
Розлив тут темінь хтось манку,
Накинув сіті снів пророчих.
Засяють ясно зорі-душі,
Вродився місяць молодий,
Я так чекаю тебе дуже,
Бо ти для мене не чужий.
Ніч наливає прохолоду
І мірабіліс вже не спить,
А соловей співає оду
У неповторну п'янку мить.
Тут ми злилися в поцілунку
Під небосхилу зорепад,
В перлинах росяного трунку,
В руках у нас їх аж мільярд.
Допиває літо запах лілій
І чорнобривцями п'янить,
Цікаво, що б писав Вергілій
Про цю красу, що ще не спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358288
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
ПРИСВЯЧУЮ УЛЮБЛЕНІЙ ПОЕТЕСІ - НАТАЛІЇ ДАНИЛЮК
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13212
«Гортає доля сторінками дні, Її любов вибаглива терпка, вона не знає що то суєта..»
Мені здається, що я Наталю знаю вічність, але відкриваю в ній щось нове щодня. Вона мені не раз говорила, що у її віршах мова йде про літературних героїв, а не про її власне життя, але ж я бачу, що її душа у кожнім слові, її вірші чудові!
Збірку «Та жінка, що напроти у вікні» мені НаталІя Данилюк (oduvan4ik) подарувала, як тільки отримала з друку, але я її перечитала не відразу. Я відчувала, що треба дочекатися кращих часів, коли я буду читати її серцем…
Відкрила і в першому ж вірші побачила, що на мене чекає її доля, почуття, емоції, події власного життя і опис почутого і побаченого у реальному житті, плюс поетична фантазія, алегорія і чудові поетичні образи, навіяні мальовничою природою.
«Теракотовим листям, опалим, осідаєш на теплі сліди Не торкайся долонь занімілих сивим попелом стлілих листків»
Особливо мені сподобалася пейзажна лірика – тут Наталя неперевершена майстриня. Не дивлячись на те, що лірика у неї мінорна, її смуток легкий, як павутина, і світлий - я ні разу не відчула, щоб образи були якимось тягарем для мене, хоча я сумні вірші не вітаю і вмовляю своїх друзів оспівувати життя позитивно…
У всіх віршах чітко помітно, що Наталя весь час звертається до ЛГ і в його особі до нас всіх, вона нам розповідає про свій, частіше всього видуманий світ, тому що в реальному світі будь-який поет духовно самотній. У цій збірці ми вирушаємо у дивовижний казковий світ романтичної, розумної, освіченої, талановитої жінки, люблячої матері і дружини… Я старанно відібрала з усіх віршів родзинки і перлинки…
«Пригортаюсь до твого крила ледве теплим мідним падолистом…» Я помітила, що у творах дуже часто описується осінь. Я не знаю причину, але про сумну осінь писати Наталі ще рано! Я впевнена, що навіть літо в її житті ще тільки почалося!
Нерідко зустрічається образ гарячої кави у філіжанці – можливо автору не вистачає тепла і вона у віршах хоче зігрітися? А може просто каво-манка – хто знає..
«А ніч втопилась у філіжанці кави І стрепенулись верби ніби пави в п’янкім гіпнозі росяних світань» Образ роси – сльози використовують багато поетів, але у Наталі це і стрази, і перлини, і намисто і діаманти…
«Котить літо стиглими житами запашні припечені хліба..» Не забуває Наталочка і про своє коріння, з такою теплотою пише про бабусю і про маму, про стареньку хату, з якої почалася дорога в дорослий світ. І скрізь у віршах не забуває поетка про вишиті рушники, про співучу трембіту, про стрункі смереки і сосни, які торкаються неба… Згадує також про пшеничні поля – образ хліба святий для кожного українця…
Окремо скажу, як свято і щиро описує Наталя свою віру у Бога, але не буквально, а через образи - ікони в куточку хати, прикрашені рушниками, молитви в скрутну хвилину і в час подяки Богу за те, що дарував не тільки їй життя, а й її діткам – хай ростуть вони здорові та щасливі! «Старенька хато, із твого порогу пішов у світ мій гордий родовід, ти рушниками білими дорогу нам простелила пишно до воріт»
«У жінки не запитують про час – щаслива жінка часу не рахує; у жінки не запитують про вік – вона завжди душею молодіє!» Час від часу Наталя пише суто про жіночу любов, викладає філософський погляд стосовно цього почуття і в той же час вона така реальна, безпосередня, щира, довірлива, відверта, але завжди обережна і виважена в словах, і ніколи я не зустріла жодного занадто інтимного слова – ця завуальованість і стриманість мене заворожує…
У деяких віршах автор пише про втрачене кохання, про душевний біль, але я глибоко не переймалась, тому що Наталя мене запевнила, що то вигадка… Образи і алегорії в таких віршах також траплялися цікаві… «Цей біль проймає до кісток, ці вікна, росою вмившись, аж голосять, якби ж то можна, як листок, від серця спогад відірвати!» «Ти пахнеш як шафран – рум‘яне сонце впало в океан немов достигла випалена груша»
«І все забулось, тлінне і земне, з очей сповзає висвячена втома.. прадавній ліс – загублений Едем, моїх блукань омріяне потайне місце…» Не раз у своїх творах Наталочка кудись летить, біжить, втікає – шукає свій загублений Едем. Можливо це спроба втекти від сірих буднів, а можливо мрія покращити своє життя…
У інших віршах є багато фрагментів, в яких так тонко і лірично змальовані переживання і навіть жаль за минулим... Через алегорію автор змальовує свій внутрішній світ і емоційний стан, при цьому робить це так, що це ніби то не вона, а хтось інший… Образ ЛГ, чоловіка також тут присутній:
«Пролітає озлобленим свистом дикий вітер крізь струп‘я гілок, золотим-золотим падолистом плаче осінь в холодний ставок; В сиве небо чадить жовтий сад, Листопад замітає холодну бруківку, сипле попіл в самотнє вікно…»
«І зривають вітри захмелілі світлі маски із сонних облич, мов пелюстки з дрімаючих лілій, вибігаю цій ночі навстріч»
«Ти не любов приніс до мене в храм, ти не курив солодкі фіміами, на мій престол ти серце не поклав, не шепотів зізнання молитвами»
«Старі картини пліснявою вкрились, пилюка з‘їла барви з полотна, і знов думки роздмухані злетілись, немов мушня на вогник до вікна!»
«І зажурено туляться вільхи до облуплених стін – прозаїчної графіки двору, макраме на ожинному небі – так хотілося вірити в себе!»
«Вже вистигла стежка до вашої хати, заплакані вікна поринули в тишу віків, і хата в скорботі встромила у небо димар, а я підставляю заплакані очі під вістря холодних дощів, що спустились з непроханих хмар..»
Я вже згадувала, що у Наталі тема осені зустрічається часто у її творах. В одному із віршів опис листопаду неймовірно гарний і чарівний : »Залита сонцем світиться стерня, покрита щедро росяним намистом, і листопад, грайливим кошеням, Стрибає хвацько за пожовклим листом. Немов верети випрані, стежки скотилися додолу берегами. І звідусіль злетілися думки, розшили душу в райдужний орнамент.»
І ще один приклад: «Я не хочу мелодій сумних у розпачливих мареннях скрипки! Ну навіщо в розмаї весни листопад знову стукає в шибку?Я тебе чекала півстоліття, на волосся паморозь лягла… Час збирав літа мої в суцвіття, Доля з них мені вінок сплела» - навіть посеред весни знову про осінь.. Але ж у Пушкіна також осінь була улюблена пора!
Неймовірно казково і філігранно звучить фрагмент ще в одному вірші: «На павутинні з інею крихкого солодкі сни спускаються на дах, Зі стелі бісер сиплять на підлогу, І серце рахує кожну намистинку, що прокотилась килимом до ніг, А тіло пірнає в ковдру, ніби в білий сніг, А сни-шамани сиплються згори солодким зіллям, краплями наркозу на мокрий дах з небесної чадри»
Життя прожити – не поле перейти, воно як зебра – всім відомо, в Наталі також є рядки про те, як часто нас болюче ранить слово: «О як ти вмієш вдарити тим словом мені в обличчя ніби батогом, о як ти вмієш вдарити у спину, гіркого слова вигостривши ніж»…
«І той спогад гіркий моє серце скривавлене знову між обдертих гілок розіпнув. Я лишилась сама – порцелянова лялька невтішна, молитви шепотіти, у грудях тамуючи крик» «Дві дороги назад на вустах тільки залишки слів й захлинається сад від холодних нестерпних дощів. Я сьогодні твоя наречена, а завтра – ніхто? Хто підкаже, як вибрати долю, а трояндовий сад захлинається й плаче від болю..»
А зараз наведу кілька прикладів, цілу низку чудових поетичних образів – вони неймовірно вишукані, унікальні: «В розбиті шибки листя намело, Старий рояль сховався в падолист. Розсипав дощ прозірчате намисто на пізні айстри, вигріті теплом. І серце дзвінкою цикадою застигло в янтарній смолі, І відчай втопився у келисі, як білий вітрильник на дні…»Відшелестиш нечутно в листопад – у цю сусальну штучну позолоту…Стиглою грушею котиться бабине літо, Осінь кружляє у вальсі під шелест беріз, міряю кроками темний розпатланий ліс, міряю поглядом тепле ромашкове небо..»
У збірці є кілька віршів-присвят Наталиній подрузі, талановитій унікальній поетесі, неординарній жінці, Валентині Савелюк, але мене вразили найбільше ось ці рядочки:
«І нехай відречуться всі янголи світу, І розтрощиться місяць лампадою вщент об бетон, І загублять вітри стоголосу соснову трембіту, І осяяне сонце не зійде на пишний престол – Я НІКОЛИ тебе НЕ покину, у пітьмі безнадії я свічку тобі піднесу» . У цих словах така неймовірна відданість і жертовність – мені бракує слів…
«Солодка казко, як мені втекти Від сірих буднів, розпачу, від себе в твої далекі сховані світи, В твоє безхмарне волошкове небо? Твоя любов жорстокіша за Вуду, на трупах мрій звела свої мости до мого серця, краплею отрути п’янких ночей розбавила нектар, а я не вміла правду осягнути і до землі спустилася із хмар…» - ці рядочки ще раз говорять про те, що автор хотіла б хоч ненадовго втекти від буденного життя, яке не завжди буває справедливим до неї…
«Я не зійшла до тебе з полотна картин Далі, де Вінчі, Рафаеля – Я просто жінка, грішна і земна, часом сумбурна й дика, мов пустеля. А часом свіжа, сповнена снаги, немов оаза, буйна і квітуча. ТО наче Ніл, ламаю береги, То мов ручай, стрімкі долаю кручі…
– ось у цих рядках готовий автопортрет Наталі, жінки, поета, матері – ЛЮДИНИ!
І знову у віршах мова йде про ОСІНЬ! Це не дивно, я також цю пору року дуже люблю – багата палітра красок, помірне тепло, різка зміна в природі, дари осені на столі і в погребі, і вже відчутно в повітрі наближення зими… Ось як про осінь знову пише Наталочка: «Біла паморозь наче руно, падолистом постукала осінь у прозоре спітніле вікно, тільки вітер гойдає колиску, пересипану пилом зірок, розпатлані квіти моляться древнім богам..» «Падолист санскритом ліг на пергамент теплої душі, вже докурила осінь спориші, ранковим блюзом вдарила по тілу, корицею обсипалася з вій, зухвалий вітер вдерся на балкон і затрубив щосили в саксофон, зронила вільха мідну пектораль глінтвейном, вилилась на тіло і потекла під шкірою печаль..» «В порожнє небо дихають сади зів’ялим листям памороззю цвіллю, і якось терпко дихають сади, і вмитий ранок з присмаком кориці… «До водопою білого коня багряна осінь напувати вийшла і обважнілий різьблений листок немов сльозою в просвітку завмер й упав на ліжник вовняного моху і натрусили росяних перлин дрімучі сосни осені за комір… «Коли печаль нефритових очей мов океан в мою стікає душу, перебираю пригорщі ночей і сторінками дні твої ворушу..» «Вже перемліли липи за вікном, відгомоніли майже безголосо а у саду в льняному кімоно на лаві сіла відпочити ОСІНЬ…»
Так як збірка віршів мінорна, то логічно побачити в кінці: «Вечірній блюз. В мальованім горнятку пелюстки вишні в теплім молоці Той срібний перстень в тебе на руці ще береже про мене світлу згадку – знову ностальгічні нотки за минулим… Хто той ЛГ для нас залишається таємницею…
Ночами, коли кудись зникає Наталин сон, коли діточки міцно сплять, вона підходить до вікна і подумки розмовляє з ніччю, вдивляється в небо і в загадкове довкілля. Чудовий вірш саме про це під назвою «Марення» – «Ніч снувала зорі з рукава, Під ясними кулями лампад, І тополь м‘які пухкі ворсинки мов мушня, Із сузір’їв срібні павутинки місяць в небі виплітав, Спомин як солодкий запах мигдалю»
Вдало завершують збірку твори, в яких «сидровим грає промінням ранок дзвінкий і погожий, тепла крихка золото-тінь впала на листя зелене…. «Наче обпалені ружі тліють листочки-долоні» «І блукає душа в веремії сірих днів, перемитих дощем, як же хочеться в мить ностальгії обіпертись на дружнє плече!!! «Сонце сходить понад плаєм, заплітає китиці беріз» «Самотній клен змінився на очах і спалахнув в гарячому багрянці і мов пергамент списана душа листком кленовим закружляла в танці» «і підхоплені вітром гардини теплим хересом ллються по склі…" Тут ми бачимо любов до природи, і бажання найти справжню опору в житті, а також пошуки свого пристанища для душі, а ще намаганя реалізувати своє призначення у реальному житті, і, на жаль, певна духовна самотність, і роздуми про життя…
На кінець хочеться побажати Наталі натхнення і творчих злетів, написати і надрукувати ще не одну збірку, всіх гараздів у її особистому житті!
Сьогодні, коли прочитала всі вірші, було таке відчуття, що це була подорож під поетичними вітрилами на хвилях Наталиної душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358028
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Я прийду в твої мрії без стуку,
Без запрошення в мрії прийду.
Простягну тобі ніжно так руки,
В ніч де сяйво тебе поведу.
Опівнічними прийду стежками,
На подушку зорею впаду.
Я тобі не пошлю телеграми,
Лиш у Ночі тебе украду.
Я прийду, коли серце заб'ється
В твоїх грудях й розкаже мені,
Що усе це зовсі́м не здається,
Це блукає любов по землі...
Я прийду і торкнуся легенько,
Твоїх рук і обличчя твого.
Прошепо́чу на вушко тихенько:
"Не залиш ти серденька мого"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358098
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Не торопи, судьба! Не торопи...
По жизни, как по лезвию кинжала,
Всегда вдогонку за тобой бежала.
Не торопи, судьба, не торопи...
Позволь, прошу, пока не вышел срок,
Перевести дыхание и мысли,
Замедлить бег свой по спирали жизни.
Позволь, прошу, пока не вышел срок.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь
И, ощутив свободу и пространство,
Даруй поверить в это постоянство.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь.
Чтоб не померкнул свет в моей душе,
Не отнимай любовь, надежду, веру!
Дай нежностью наполниться сверх меры,
Чтоб не померкнул свет в моей душе.
Дай счастья мне испить еще глоток:
Любимых губ касаться на рассвете,
Быть для него единственной на свете!
Дай счастья мне испить еще глоток.
17.08.2012г. 17:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358177
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Я писав, аргументи навів,
В тихий вечір вже стала на «ти»,
І тобі я місцину загрів,
То ж подальші ще кроки зроби.
І не треба мережі он-лайн,
Серед неба із зоряних плес
Прошу я, ну, сміливою стань,
Напиши ти мені есемес.
Не прийшла ти чомусь в мої сни,
Не набрала відваги, шкода,
Лиш десяток ти цифр натисни,
Я чекаю від тебе дзвінка…
Присвячено Н.П.
17.08. 19.20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358223
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Із самотністю віч - на - віч,
Під відкритим простором неба.
Закрадалась у серце ніч,
Говорила мені про тебе.
І лягали мої думки,
На розпечені серцем мрії.
Брала в кошик їх залюбки
І трусила тобі на вії.
Ти думками мене поклич,
Я їх серцем своїм відчую.
Серед тисяч чужих облич,
Ніжний голос я твій почую.
І крізь відстань далеких світів,
З зорів шлях прокладу до тебе.
Лиш би ти не забув... Любив...
Буде свідком любові небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358295
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Відгомін на вірш "СУМУЮ"
автор - Леся Геник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357366
* * * * *
Осінь крокує бруківкою площ,
Холод проймає - на вулиці дощ...
Куриться димом небесна блакить,
блискає, міниться і гуркотить...
Даль замережана в синій туман,
Осінь смакує на лузі кальян...
Жухлий гербарій нездійснених мрій
Трепетно й ніжно під серцем зігрій,
І на канву візерунком клади,
Радість кохання врятуй від біди -
Неба, засмучена хмарами, вись
Знову засяє тобі, як колись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357438
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Може, так починається осінь:
Спрагле літо, втомившись від спеки,
На поля, де зібрали покоси,
Побіжить проводжати лелеки?
А можливо, на всю зелень листя
Рудуваті розќидає барви?
Дощ рясний над садами зависне,
Аби їх відіпрати, та марно.
Ну, а може, як вітер щодуху
У гіллі затріпоче високо,
І попадають яблука глухо
В сухотрав'я, спливаючи соком?
Та буває, відчувши самотність,
Що у лінію долі злам вносить,
Усвідомиш життя незворотність
І збагнеш - починається осінь!
13.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Того́ не варте... - ти промовив тихо
І зник назавше в осені чужій.
О, Боже милий, та чия ж то примха -
Тулити вуглем до живого біль?!
Минеться, скажуть. Ніби час лікує...
Так, ніби пам’ять зовсім не болить!
І полетить надія пізня всує,
І все життя у прірву полетить!
А що тобі? Не винен... Звісно, інша -
Прекрасна леля, звабно-молода.
І приголубить, вигріє, й потішить -
Аж в осені полегшиться хода...
В долонях неба тануть сиві хмари,
В мої долоні горнеться печаль.
Колюче листя під ногами карми
Без радості, без вічності - як я...
Межи тополі у сумному парку,
Де вітер жваво набуває гарт,
Скраєчку сяду на стареньку лавку.
Не варт... О, скільки йти ще до "не варт"?
(14.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357484
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте
І за неї безталанну,
Господа моліте.
Тарас Шевченко
За сто чужинських зоряниць
Я не віддам й вишневу віту.
Тарас Мельничук
Стою і вдивляюсь в обличчя Твоє,
Тарасе, наш батьку, Кобзарю,
А в пам"яті зринуло інше лице
Знайоме і рідне до жалю.
Шевченко Тарас і Тарас Мельничук
Обидва для нас дорогі,
Зазнали немало в житті своїм мук
І долі у Вас непрості.
Між Вами століття важкі пролягли,
Та бились серця в унісон,
Єднала любов до Вкраїни, людей...
Вірші, боротьба і тюрма - це не сон.
Шевченко будив кріпаків-земляків
І словом своїм захищав,
У горах Карпатах Роси-князь зростав,
І землю свою він кохав.
Обидві ці постаті нам дорогі,
У серці ми їх бережем,
Шевченко Тарас і Тарас Мельничук,
До Вас доростаєм, ідем...
12.03.2005 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357624
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Краплинки з неба рясно задощилися,
Барвінком синім вкрилася земля,
Гілки бузку вже знов причепурился,
і лине ніжна пісня солов‘я...
Вишневий сад нектаром наливається,
А із землі росте трава густа,
На призьбі біля хати кіт вмивається,
Цілують бджоли пелюстків вуста…
Нарциси зашарілися на сонечку,
Тюльпани усміхнулись до небес,
Черешня зазирає у віконечко,
Танцюють вишні, схожі на принцес…
Ми раєм називаємо весну,
І славимо в піснях її красу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333950
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 14.08.2012
Скільки доріг має пройти людина,
Щоб заслужити це горде ім‘я?
Скільки морів повинна подолати біла голубка,
Перш ніж заснути на піску?
Скільки разів повинні летіти ядра
Перед тим, як їх назавжди заборонять?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Скільки років буде гора стояти,
допоки її не зруйнує море?
Скільки років можуть страждати люди,
Перш ніж їм дозволять бути вільними?
Скільки разів людина може відвертати голову в бік
І робити вигляд, що просто нічого не бачить?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Як часто повинна людина дивитися вверх,
Перш ніж зможе побачити небо?
Які вуха мусить мати людина,
Щоб почути, як інші люди плачуть?
Скільки буде смертей, до того часу, як зрозуміємо,
що занадто багато людей загинуло?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Відповідь у подиху вітру...
Текст пісні Peter Paul & Mary - Blowin in the wind
How many roads must a man walk down
Before they call him a man?
How many seas must a white dove sail
Before she sleeps in the sand?
How many times must the cannon balls fly
Before they're forever banned?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many years must a mountain exist
Before it is washed to the sea?
How many years can some people exist
Before they're allowed to be free?
How many times can a man turn his head
And pretend that he just doesn't see?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many times must a man look up
Before he can see the sky?
How many ears must one man have
Before he can hear people cry?
How many deaths will it take till he knows
That too many people have died?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
The answer is blowin' in the wind.
http://www.native-english.ru/lyrics/bob_dylan/bob-dylan-blowin-in-the-wind-song-lyrics
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352096
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 12.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2012
Я Вас люблю. Люблю щодня сильніше
І ця любов у серці небом розквітає.
Нема очей у світі найрідніших
І тільки Ваші щастям ніжно так світають.
Я Вас люблю. Тривожу часом хмари,
І часто так собою весни затуляю.
Не має в світі ближчих Богу чарів,
Як ті, в яких Любов життя благословляє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355615
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Прийде на землю і дихне привітно,
Весна - красна, чудесниця полів.
І знов вони замайорять, розквітнуть
І оживуть від теплих, рясних злив.
Милує око і до себе горне,
Чаруюча, приваблива краса.
Вона, як наречена, неповторна -
І синьоока наче небеса.
І в серці радість світиться прозора,
Бо рідний край купається в теплі.
У цю весняну і прекрасну пору,
Вертаються додому журавлі.
І їх курликання - неначе пісня,
Яка за душу жалісно бере.
Зійшла зоря в нічному небі пізня
І місяць ясний по воді пливе.
Так ніжно гомонять навколо хвилі
І б'ють відлунням в тихі береги.
У ту весну були такі щасливі...
І ту любов ми вірно зберегли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322092
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 08.08.2012
Я засинаю в теплих долонях світу,
між мережива зір, під шовком неба,
в сріблі місяця під шепотіння вітру,
втомлена, гола й самотня... Без тебе.
Заколисують мене ніжно ті руки,
мов дитину пригортають до себе
і я забуваю у сні про розлуку,
розчиняючись в обіймах...Без тебе.
В обіймах ночі, ледь прикрита затінком
прохолодної вуалі з туману,
що спадає в лоно природи-матінки,
я забуваю кохання оману.
Серце й душу більше не тривожать рани,
зцілює любов Всесвіту, що править...
Ллється з Божественних долонь й омиває...
З молитов я п'ю чудодійну прану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353534
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Це не любов... Це зовсім не любов,
Коли душі не велено прощати.
Коли в думках - ози́мина розмов
І сиве небо, хмарами страпате...
Це не чуття... Це геть вже не чуття,
Коли свердлом у скроню - нетерпіння!
Доведене до шалу, до виття
Над урвищем розпуки голосіння...
Це не таЇна двох палких сердець,
Коли щомиті корчишся од болю!
Коли шматує груди ялівець -
Не назовеш терзання се любов"ю...
(2.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354759
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Гарячий шоколад і тістечко ванільне
Тобі я приготую й принесу у ліжко.
Від поцілунку покидаєш сон повільно.
Смакуємо сніданок ми неспішно.
Ти насолоджуєшся ним і моїм тілом,
Яке мереживом прозорим лиш покрите.
Ваніль із уст цілунком ти знімаєш сміло.
В очах - шаленство. Все бажанням оповите.
Все далі поцілунки гарячіші,
І пестять руки мої стегна, спину, груди.
І ласки твої все відвертіші й палкіші -
Гаряче полум'я їх відчуваю всюди.
Гаряче шоколадне в нас бажання,
Мить насолоди з присмаком ванілі.
Твоєю бути - у очах моїх жадання,
Плоди любові дарувати тобі спілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351012
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 04.08.2012
Хтось стрічки шліфує, неначе алмази.
Міліметр кожен відточує.
Думки загортає в яскравії стрази,
Нейрони свої заморочує.
А хтось в підсвідомість, мов Фрейд, заглядає.
Йому рудиментом є рима.
Він з образу в образ вужем запливає,
В нім тяга така – незборима.
Й такі є, що пишуть лише почуттями.
Вся зброя їх – пінисте мило.
І це не суть важно, який ти є саме,
Аби лиш писалося щиро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355115
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Повстань, Україно, повстань!
Повстань, Український Народе!
До бою із ворогом стань,
Збудись, Український Народе!
Вже досить терпіти цей гніт,
Наругу над честю країни,
Пора роздробити граніт
І хунту прогнать з України!
У рабстві і сестри й брати,
А молодь - в "гнилому болоті",
Спиваються чоловіки,
Живемо у страсі й турботі.
Керують нами бляклі імена,
Ці вороги і скриті й явні,
Фонтоми, привиди, шпана...
Лишають пустку в Україні.
Геть кнопкодавів, брехунів,
Підлиз, тупих маріонеток.
Народе, це наш правий бій,
Щоб жить на волі, а не в гетто.
Вже досить терпіти цей гніт,
Наругу над честю країни,
Пора роздробити граніт
І хунту звалить в Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355032
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Вже вечір проштовхує місяць над полем,
Все вище угору здіймається він,
Як гримне рукою у зоряний дзвін,
То іскри злетять на все небо геть кволе.
02.08. 21.48. поїзд: Чернівці – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355037
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Сьогодні ніч дарує знов безсоння,
На небі місяць повний, ніби сонях,
І космос голубіє пустоцвітом -
Всі замордовані спекотним літом…
Від спеки не рятує навіть вітер,
Для позитивних слів бракує літер,
Від сонця зблідло полотно небесне,
Лінивий ліс вже спить, ані шелесне…
Дратує спів горластих гітаристів,
В яких немає талану і хисту –
Втекти я мрію на безлюдний острів,
Де райський сад і неосяжний простір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355089
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Не думаю про Вас, а Вами серце зігріваю,
Торкаюсь струн, і веснами між осінню цвіту.
Простіть, так часто мрії в віршах тихо заховаю,
Натомість Вам пришлю в конверті крапельку дощу...
Ви бережіть її, вона торкає серцем небо,
А потім на асфальті десь нагадує мене.
Мені в житті дарунку більш палкішого не треба,
Як бути краплею, що в Вас стікає по щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336110
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 03.08.2012
А в повітрі весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Тво́ї щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмі́шки Твоєї, що сяє світанком.
Пам`ятаю, як плакали ра́зом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Тво́їм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую ві́рші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 03.08.2012
Ця тиша ночі звуків повна:
Любовні співи п'яних жаб,
Дзвін капель уночі гріховний
І спів птахів, сюркіт цикад.
Десь обізвався голос юний,
Там сміх і молодість, і шал,
Вслухаюсь у оркестр чудовний,
Це, мабуть, втрачений наш рай.
Ця тиша ночі звуків повна,
Оркестр любовний п'яних жаб,
Який величний світ і повний
Посеред весняних принад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330970
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 02.08.2012
«Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більше і значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя, народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків. Мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу».
(О.Олесь)
Хто ми будемо, коли не буде у нас мови? Риби, хоч їх і називають німими, та і ті спілкуються ультразвуками та коливанням води. Мова – це не тільки звук, це повне відображення навколишнього світу, а також незвіданих диких безкраїх степів нашої уяви і фантазії.
Мова, як намисто: кожну мить, кожна людина, кожна подія нанизувала намистинку, щоб створити це пречудове намисто, яке ми зараз маємо.
Але не завжди хочемо носити..
Із покон віків наші Коралі хотіли заборонити одягати, втоптати в бруд, порвати нитку, викинути на смітник, замінити іншими аксесуарами, переробити і змішати усі намистинки, показати усім, що цей тренд давно вийшов з моди, створити всі умови, щоб письмові джерела довели, що такого намиста ніколи й не існувало..
Але у 1991 році нарешті наші Перла залишили у спокої: дозволили усім вільно користуватися, дарували у дитсадках, школах, університетах, музеях, театрах, кіно.. Почали пропагувати і поширювати в маси.
Правда, лишилися й ті, що закинувши наше Намисто у темну запилену комору, натомість одягаючи закордонні пластмасові пацьорки та ланцюги. Одягають на шию і забувають хто вони і звідки вони. Стараючись маркуватися під «заграніцу», вони не лише втрачають власну ідентичність, а й залишаються на роздоріжжі між двома світами: і тут вони чужі зрадники, і там вони чужі, нікому не потрібні, незнайомці.
Ці всі пластмасові дешеві китайські цяцьки не гідні навіть в один ряд ставати з нашими Коралями. Вони безцінні: все золото, всі діаманти, вся нафта – все це не окупить навіть однієї перлини з нашого Намиста.
Воно безцінне, бо в ньому тече кров пращурів і наших майбутніх поколінь, сині води Дніпра та темні глибини Чорного моря, в ньому дрімучі ліси та високі Карпатські гори, в ньому усмішка матері та сильні руки батька, в ньому українська пісня та бабусина казка, в ньому соняшникові поля та золотоверхі бані соборів, в ньому велич Столиці та краса жінок, в ньому мудрість, щедрість і доброта. А це – ні за які гроші ніде не купиш.
Цінуймо те, що нам вибороли наші діди і носімо його якнайближче до серця – бо це наш найцінніший скарб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325249
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 01.08.2012
Коли за вікном розцвітає розкішна весна,
Троянди стискають шипами думки десь у серці.
Тоді хочу мчати у край, де блукає вона-
Пекуча надія, відбита в сумному люстерку.
Коли ніжне літо вдягне неймовірну красу,
А душу зима заморозить жорстока й нестерпна,
Я квітами спокою щастя тендітно торкнусь,
Згубивши надію - налякано, втомлено, вперше.
Коли закружляє у вальсі осіння гроза,
А в мріях романси заграють мелодії тихі.
Тоді я піду. Ти "кохаю" своє не сказав...
А біль кароокий ця осінь у даль відпустила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354549
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
З дитинства з римою дружу,
До школи вже читала.
Коли… Забула, не скажу,
І віршик написала.
Отак писала просто я,
Тому що, щось писалось.
Про матір рідну, про поля,
Кохання і про старість.
Душа моя у тих рядках,
І сльози поміж ними,
А щастя - високо в зірках,
Що пролітають мимо.
Та якось витвори мої
Попалися на очі,
Тому, з ким дружать солов*ї
Й до музики охочий.
Людина ця - Скубій Петро,
Що віршам дав дорогу.
Дарує він пісні вітрам
Й моїм творінням
пе-ре-мо-гу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221445
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 01.08.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Клапоть неба у моє вікно
Заглядає рясно-зоряно,
Мов старанно виткане сукно,
Чорне, як земля, що зорана…
Зорі мерехтять у вишині,
Як вночі комахи «світлячки»,
А сузір’я, ніби вишиті,
Схожі на цікаві карлючки…
Сумно місяць усміхається -
Десь хмаринки загубилися…
В мене знову серце крається –
Від життя свого стомилася…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353893
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Мольфар собі
тихесенько сміється,
у зоряні вдивляється дива.
Він молиться.
Нехай же Вас торкнеться
його печаль
і трепетні слова
про те,
що все минає...
Не минеться
лише любов,
що душу
зігріва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339923
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 29.07.2012
На тихім плесі лілії ростуть,
Дрімають чинно гуси та птахи,
Білизну у воді жінки перуть,
Поблизу їх пірнають дітлахи…
На березі пасеться череда,
Пастух корів ганяє батогом,
Телятко, як дитина-вереда,
Випрошує у «мами» молоко…
В траві стрибають диво-коники,
А оси й бджоли п‘ють п’янкий нектар,
Співають ніжну пісню дзвоники,
І сонце квітне в небі, як «стожар»…
Цілує греблю мужній водограй,
Пірнає пінно в прірву стрімголов,
Після дощу вода, аж через край,
Вирує ніби навіжена знов…
А далі, очеретом закосичена,
В обіймах дужих камінців
Дрімає, вітром заколисана,
Мандрує в синю далечінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353737
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Цього літа для України важлива дата – 21 рік незалежності, повноліття за всіма нормами. Який довгий шлях подолав народ здобуваючи її. Починаючи розпадом Галицько-Волинського князівства у середині ХІV століття і аж до 1991 року йшла ця боротьба. Під крики голодуючих студентів у жовтні 1990 мала б зародитися нова свідомість вільного народу. Першого грудня 1991 українці сказали «Так» незалежності і світ нас підтримав. Не все так просто як ми звикли думати, боротьба триває і досі.
Щоб не від кого не бути залежним – треба кожен день відстоювати це, але, нажаль, це роблять не всі. Що робити українцям коли навіть їхня влада не має національної свідомості, хіба вони заслуговують на президента для якого українська мова – це майже екзотика? І ця людина представляє нас на світовій арені. Складається враження що йдеться мова про національну меншину сусідньої держави, з якою чомусь дуже треба знайти спільну мову. Та мову вони уже знайшли, але свою стабільно втрачають. Лише 5 – 10 відсотків населення спілкується державною мовою та і ті через те, що ці знання дають їм хліб. Де сьогоднішні співці національних інтересів? Заховалися десь далеко за лаштунками безладу та байдужості. А в нас говорять тільки про покращення життєвого рівня, так і до комунізму не далеко, але для простих людей він ніколи не настане: сліпі, глухі, німі – вони тільки відчувають свою зайвість та меншовартість перед тими, хто підтримує філософію гасла: «Гроші вирішують все». А що можуть вирішити якісь папірці перед відсутністю розуму, любові, поваги, пошани і не важливо червоний чи зелений, чи ще інший їхній колір. Я погоджуюсь що вони допоможуть це приховати, але самого себе не обдуриш, але для чого дурити, якщо у таких людей голос совісті не лише не шепоче, а вже спить летаргійним сном і мало надії на пробудження. Ми чужі у себе вдома. Від чого ж ми незалежні 21 рік?
Нам створили умови, але ми, нажаль, ними не користуємося, напевно, втомилися боротися. Треба не критикувати на лавці з насінням соняшника всю дійсність, а почати займатися собою. Звісно, не всі здатні здобути правову освіту і в змозі слідкувати за тим що подають з екрану телевізора, щедро приправленим макаронними виробами. Ось така кухня життя сьогоденної України. Що робити і хто винен? Відповідь проста: ми і наша байдужість. Вільна людина не живе за принципом «моя хата з краю», а дбає про добробут рідних і близьких і прагне до того щоб допомогти ще багатьом, навіть незнайомцям. Наша сила в дружбі, життя для своєї користі – егоїзм. Закликаю вас зібрати до купи свою національну свідомість і не ховати її та нарешті вирішити що з нею робити. Один у полі воїн, якщо згуртує інших навколо себе. Повір у свої сили. Ти - уже не гвинтик у машині неіснуючого комунізму. Ти - особистість, то і поводь себе як особистість. Наша мета – наше майбутнє і без тебе ми його не побачимо.
Коли я хотіла прочитати цей твір на поетичному вечорі, то мене "зацитькали", розкритикували ще зверху з точки зору всяких там літературних тонкощів, мов не провокуй сама знаєш кого і не підставляй інших. Так цей твір пролежав рік, поки я не змінила "20" на "21" і не дописала кілька фраз. Мої знайомі ніколи, мабуть, цього не прочитають. Тож залишаю це есе-звернення для тих, кому просто вистачить терпіння його дочитати. Дякую за увагу, панове патріоти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353728
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Одно минутное мгновение
Меняет сущность всего дня!
Один твой взгляд, души волнение
Всего дороже для меня.
Улыбка силой наполняет,
Дает желание дальше жить
И будто к цели приближает -
Сильнее хочется любить!
Обнять тебя сильнее, крепче,
Забыть про тяжесть будних дней!
Когда ты рядом - сердцу легче
И мир становится светлей!
Ты рядом...Более препятствий
Не вижу я, оправдан риск!
А без тебя в потоке странствий
Я устаю менять свой лик...
Нет, не скрываюсь я под маской!
Привыкли вешать ярлыки...
С людьми я тот, какою краской
Меня раскрасили они.
Ну, а с тобою все иначе!
Чего же более сказать?...
Люблю тебя аж сердце плачет!
Поет звеня, чтоб доказать!
3 июня 2012 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347841
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 29.07.2012
(Мій перший прозовий твір романтично-ліричного характеру,написаний у віці 16 років, до цього були- вірші, записи у щоденник, нотатки, списані аркуші, але ще не лірична проза, (2006р))
І вкотре на письмовому столі ледь миготить настільна лампа. За вікном невблаганно світять зорі, у пошуках леткої миттєвості зимової ночі. В кімнаті пахне мандаринками, увіковічнюючи спогади і навіюючи ностальгію...
А чи знаєш Ти, що за вікном зима малює казку? Що та казка так щиро вривається в мої думки, віддзеркалює душу, даруючи клаптик незимових почуттів... І щоднини шукаю ту казку по неозорих степах, білосніжних долинах, неосяжних лісах... І жити я не можу без цієї казки, і дихати не можу без холодних поцілунків вітру...
А чи знаєш Ти, що живу отим подихом віддаленого відлуння осені, що ще недавно шемрала під ногами, а зараз заховалася за ослінням суворої зими?..
А чи знаєш Ти, які смарагдові мрії має нічний небосхил? Про що розповідають зорі на темній палітрі нічного неба?..
А чи знаєш Ти?..
Як багато хотіла б я Тобі розповісти, поділитися зимовою прохолодою темних ночей, подарувати отой запах мандаринок у моїй кімнаті, усі мрії зліпити в сніжку і поцілити у Твою таку дитячу і наївну душу...
...Ще не пише вітер засніжених освідчень у коханні, і нічний туман ще не ствоює свою, зрозумілу тільки йому, поезію. Ледь чутно підкрадається сон, а думки так і линуть, немов незакінчені мелодії нічної тиші. І чистий аркуш паперу, наче пломеніючий напій розради, дає нові сили відчайдушно писати мій незаадресований лист...
Ні! Не ревнуй мене до них! Це лише мій маленький світ в океані фантазії, що солоною сльозою зривається з моєї щоки. Ти не думай, що я плачу, просто це наївне дівоче серце шукає крихту щастя у цьому листі, таку потрібну, щоб загоїти рани.
Пробачай мені оті вірші, листи, за смуток, що не повинен прорости болем, за нестримну ніжність, яка не повинна Тобі заважати...цілувати іншу. За відвертість, наче білий сніг, що так тане від нестримного бажання. Пробачай мою силу і стриманість, бо боюсь, що колись ці почуття розіб’ються об скелю неясності та незрозумілості...
А ще... Пробачай мені, коли від хвилювання опускаю очі при нашій зустрічі. Коли червонію від ненаситного страху роздумів, а від перехопленого погляду ховаюсь у свій світ... Це душа моя скаладає свій тяжкий іспит, залишаючи на моєму обличчі бурю емоцій і шквал почуттів. Ти просто посміхнись, і я, хоч із тривогою у серці, посміхнусь Тобі у відповідь. Просто зазирни у мої темно-карі очі, і вони скажуть Тобі без слів так багато...
Знаєш, я й не помітила, як годинник пробив за північ.Так безжально поспішає час, спалюючи бездимною пожежею усі слова та вчинки... Мабуть, Ти спиш, усміхнений й щасливий... А я тихенько навшпиньках думками підійду до тебе, дотиком долонь торкнусь Твоїх повік, подихом губ поцілую Твоє чоло і...зникну. Не шукай моїх слідів чи запаху моїх парфумів,- не знайдеш. Не шукай доказів моєї любові,- їх занадто багато, щоб Ти їх усіх позбирав. Будь щасливим, а я просто буду жити серцем. Ти також живи і цінуй кожну неповторну мить твоєї юності. А коли одного дня Тобі буде сумно- згадай мою ямку на правій щоці. А коли буде холодно- зігрійся моїми посмішками, які завжди присвячені Тобі.
Знаю, тобі нелегко. Отож, я не буду набридати моїми надокучливими листами, не залишатиму непояснених запитань під Твоїм вікном. Просто ця зимова казка не про нас з Тобою.
Не вривайся вітром в мої думки, не приходь мені в снах, не залишай нерозгаданих таємниць в моїх мріях, не даруй мені жодної надії в моїх бажаннях і не запалюй своїм поглядом свічку любові в моєму серці. Відпусти мене. Я полечу сполоханою пташиною у теплі краї, про Тебе не згадуватиму, лише зрідка писатиму свої незаадресовані листи...
P.S. Так багато слів написано пером, а так мало світу, так моло вічності, щоб просто сказати Тобі три слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352724
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Меланхолійна ця осінь, невже не помітив?
Неймовірна, багряна і трішки вразлива:
На берегах вишиває серпанки із квітів,
І торкається снів, де з Тобою щасливі.
Цей листопад так п'яніє від запаху літа,
Який залишився в спогадах сонця весни.
Ти не спитаєш: для чого судилось зустрітись?
Не відповім: щоб серцями торкатись зими.
Просто ця осінь,- так просто останньо- осіння,
Неймовірна, шовкова, і трішки вразлива,
Просто ця осінь- не просто торкається тіней
Просто для Тебе, просто, щоб був Ти щасливим...
P.S. Тобі дарую осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353180
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні немочі в сувої,
Вночі приходь у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука обвиті
У тьмі горять, неначе каганці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Я пам‘ятаю всі світанки росяні
Всі ночі романтичні, теплі, зоряні
Туман молочний лине понад річкою,
що в‘ється й голубіє плесом-стрічкою…
Я пам’ятаю айстри з чорнобривцями,
І як сиділа ввечері на східцях я,
Звабливо місяць усміхався в унісон,
Коли до хати зазирав чарівний сон…
Я пам‘ятаю літній сад духмяний,
Лимонні груші й яблука рум‘яні.
Як ласували бджоли медоносами,
Смачними сливами і абрикосами…
Я пам‘ятаю теплий хліб і молоко,
Як стукав чорний кіт у заспане вікно,
А мама частувала нас сніданками,
Варениками з сиром і сметанкою…
Я пам‘ятаю, як комбайни-кораблі
Пливли по полю, мов у небі журавлі.
Як молотили хліб і сипалось зерно -
Все це було в житті, але давним-давно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353236
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Не журися, калино, не хились, маків цвіт.
Чуєш, Ненько Вкраїно? Розцвітеш на весь світ!
Ми, народ український, тобі клятву даєм,
Що тепло материнське у серцях збережем.
Будуть люди щасливі, і лунатиме сміх.
Мої мрії сміливі!! І думки це усіх!!
Щоб в блакитному небі лише хмари цвіли,
Білі-білі, як лебідь. Не було щоб війни...
Моя рідна КРАЇНО!! Ти у мене одна.
Я стою на колінах...Хай Молитва луна!!!
Хай мине тяжка днина, хай врятує Господь!
Бо надія на Тебе... Від біди нас відводь!
Усміхнися, калино! Піднімайсь, маків цвіт!!
Ще про тебе, Вкраїно, буде знать увесь світ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353483
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Два горнятка кави на столі парують...
Шепіт ароматний тягнеться руками.
Серця два навпроти лагідго воркують -
Заплітають простір мріями-думками.
На стіні люстерко, всміхнене - на долю,
Поглядами в душу, де троянди-зорі...
А уста солодкі поцілунком молять
Небеса про щастя хвилі неозорі!
Янголів маленьких променем гойдає.
Сонячна соната, ніжності заграви -
Диво сяйнооке щемно доторкає...
Два коханих серця, два горнятка кави...
(28.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353498
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
(oduvan4iku)
якою сти́глістю стате́чною духмя́нять
мої липнево пригаса́ючі луги…
змарніли бар-ви
у затінках задумливо-вербових
ховаються од ґедзів корови́…
ще безтілесною –
та вже зглиби́мо-кришталевою габою,
ще не вловимою –
та вже присутньою в передчуттях журбою
запаволо́чилися схили навкруги
затумани́лись срібно-полинами
лобастих пагорбів пригірклі скроні
у лопухів – зшерша́віли долоні
коричневі́ють кінські щавелі́:
у їхніх ро́змислах гніді пасуться коні…
баскі, вітри́стогри́ві й молоді
заплутавсь пасмами дочасний теракот
у донебе́сній(!) груші-дички кроні:
у пору зрілості осмислено ввіхо́дять
мої прадавні недото́ркані луги́…
у гу́щаві наплу́тано-зеленій,
багря́нить цнотою
безплідний виноград дівочий
(...плоди - наступники любовної жаги́ ) -
о, Боже! – очі...
які блакитно-незбагненні очі!
усміхнено-осяяно-пророчі
звели до янголів
*петрові батоги…
27.07.2012́́́́
*петрові батоги – цикорій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353551
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Темнотою вистогнює ніч…
Чи то серце щемотно тріпоче.
Я вдивляюся в полум’я свіч,
А у часі лише опівночі.
Не безсонням страждає душа,
А в сльозі умивається думка:
Тобі стала я зовсім чужа,
Чи любов не такого гатунку...
Залишилась самотня в юрбі,
У мовчанні іду до розлуки...
І вимолюю твердість собі,
Щоб не впасти ще нижче з розпуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308786
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 28.07.2012
Боролась... Погляд від очей Твоїх ховала,
Шукала мрії між подихом ранкової роси.
А серце палко і нестримно закохалось
Й не знає в світі такої незрівнянної краси.
Втікала... Кроки ті невпинно рахувала,
Молилась серцем, щоб і Ти мене зумів відчути.
Я так себе від Тебе в мріях рятувала,
А Ти в життя моє прийшов, та так, що не забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352953
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Непрочитана тиша листів...( Ninel)
- Не пиши, все рівно не пробачу, -
Стугонять слова в моїх думках.
Від образи лише усміх бачу
Твій гіркий на стиснутих вустах.
В споминах отак, коли тримала
Новий лист з далекої землі.
Знову вперто звістку не читала
І складала в купку на столі.
А у сні ходила між рядками,
Все шукала вибачень в словах.
Так межа все глибшала між нами
Й тиша непрочитана в листах.
А тепер тобі пишу щоденно,
Як давно твоїх уже нема!
Знаю, що даремно, все даремно,
Бо чи ж квітне цвіт , коли зима...
Завертає літо із господи,
Ключ у небо злине журавлів.
Перегорне осінь в час негоди
Тишу непрочитаних листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353087
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Сьогодні так,
а завтра все по-іншому складеться
сьогодні ти сумуєш,
а завтра - сум минеться,
настане біла полоса
і радості знову повні міхи.
Ну а сьогодні ти шукай
у чомусь іншому утіхи.
Радій, що поряд
найдорожчі рідні люди,
радій, що вільно дихаєш
на повні груди.
радій життю
і вір у свої мрії
проси у Господа
твердої віри і надії,
проси,
бо ті хто просять -
тим дається.
сьогодні так, а завтра -
все по-іншому складеться.
13.07.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350188
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Чим не рай у рідній Україні?
Оксамитові долини, синє небо,
Голосисті пісні солов’їні,
Повноводні річки і плакучі верби…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
Так сумую я за рідним краєм -
У дворі в садочку ароматні квіти,
Їх цілує сонце водограєм,
Заколисує привітний літній вітер…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
Уві сні я чую її голос,
Пам’ятаю рідні й теплі руки мами,
На городі спіє хлібний колос -
А в повітрі смачно пахне пиріжками…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
А вода в криниці кришталева,
Чиста, прохолодна і м‘яка - цілюща,
Біля хати пишна і рожева
Навесні цвіла старенька дика груша…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352817
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Сповістила криком її мама,
Що на світ родилася дитина,
І відкрилася життєва брама
Дівчині з зеленими очима…
І назвали іменем княгині,
Долю закладали величаву,
В божі руки Ольги, берегині,
Віддали дитину золотаву…
Їй пророчили життя цікаве,
Ольга (Хельга) – це свята людина…
А насправді доля неласкава
Увірвалась в душу до дитини…
Вдумлива, серйозна, не примхлива
Гірко плакала від слів образи,
І пробачення завжди просила,
Витираючи сльозинки-стрази…
Вчилася у школі на відмінно,
З друзями себе вела спокійно,
Всі доручення батьків сумлінно
Кожен день робила енергійно…
Після школи вчилася у вузі,
Іноземні мови підкоряла,
Тут з‘явились в неї щирі друзі,
Їм свої святині довіряла…
Як і всі, закохувалась часто -
Жодне не закінчилось заміжжям,
Мабуть, її власна птаха щастя
Загубилась десь на роздоріжжі…
У житті не мала слави й лаврів,
Важко їй давалися вершини,
Всі здобутки - в пащу «мінотавру»,
А собі - лише кущі шипшини…
Для людей була, як Консуело -
словом милосердним всіх втішала,
А для кривдників була Гастелло –
Їм ніколи кривду не прощала…
Ось уже пора для жнив настала,
Запросила на обжинки друзів,
Знов згадала тих, кого не стало,
І поринула у світ ілюзій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352587
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Без тебе я пораненою птахою жила.
Жила фіалкою,яка з-під снігу виглядає.
Перед очима темні небеса ...
Під снігом серце на крижинку замерзає.
Воно не знало ніжності й тепла.
Південний вітерець його не огортає.
На одинокій ніжці я стою,
А вітерець лиш дмухне і...назад вертає.
Лиш ворухнеться поруч ніжності крило,
Теплом торкне заледенілу душу,
І вже навколо знову пустота
І я сміятися крізь сльози мушу.
І я благаю долю й небеса :
-Невже для мене й краплі ніжності немає?
Та раптом чую-доброта твоя прийшла
Й теплом цілющим мою душу зігріває.
На рани моі дмухає теплом,
Веселку в темнім небі поселяє.
Душа наповнюється світлом і добром
І,щасливішоі у світі вже немає!
Устами п"ю твою цілющу доброту.
Я п"ю твоєі ніжності криницю .
І душу зцілює мою іі жива вода,
І підіймає в небеса поранену,заледенілу птицю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317476
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 24.07.2012
Як важко в осінню пору
Сміятися і співати...
В цей час печалі й покори
Дерева ідуть на страту.
Володимир Шинкарук
Мені здається восени
Життя я чую запах і покори,
І линуть думи, наче сни,
Ці філософські думи смутку скорі.
Мені здається восени,
Я чую як літа життя втікають,
В саду батьківськім ясени
Вже сумно сиві голови схиляють.
Пройшли літа, вже осені пора,
Пора підводить підсумок останній,
Чи відшуміли вже мої жнива?
Що втратив, що надбав в життєвім стані?
Мені здається восени
Життя я чую запах і покори,
І линуть думи, наче сни,
Ці філософські думи суму скорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352470
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2012
Усім, хто знає, що життя прекрасне, хто вірить у земне майбуття , хто надіється, що неодмінно прийде вірний Хтось з усмішкою закоханого Бірюзового Неба і просто Тобі присвячую...
У цей сірий весняний вечір, дивлячись у мерехтливе зоряне небо, так несподівано й неждано, серед вічних просторів мрій, з'явився таємничий силует Когось. Наче випадково заворожуючий погляд, змусив зупинити на мить Її Весну, заставив забути про камінці у тремтливих теплих долонях, зачарував буденність. У мрійливих думках захотілося покликати Його, зрозуміти бездонність цих блакитних очей, тепло п'янкого повітря у Його присутності, шквал шалених емоцій із запахом кавових зерен і просту неймовірність щасливої миті. Вона не розуміла цих дивних почуттів, аромату весняного вечора, щось шукала у блакиті невідомих очей,- чи то відповіді не непояснені запитання, чи якийсь подив, чи шматочок бірюзового неба, а може- кусочок власного серця?..
Несподівано увірвавшись у Її світ, цей Хтось показав напрямок мрій, відкрив вікно чогось незбагненного і зовсім нового, запалив вогники щирих почуттів, збудував фундамент для незвіданого й вічного,- ось так спонтанно й надто просто...
Тепер щовечора приходить у Її спогади, залишає заквітчане волошками небо, вкладаючи в них майже літній вітерець щастя, рожеве почуття Любові. Дихати без Нього Вона не може- не бачить зір, думати без Нього не може- не розуміє, був Він чи ні? Може то вітер заплутався у Її довгому світлому волоссі, а Вона подумала, що то його пестить Її Ніхто. Може то серце втекло у безвість, а Вона й досі шукає Весну... Може... Але душа божевільно поривається сказати, що Когось недаремно виглядає щовечора, що надії таки зуміють дістатися того туманного силуету, що Він зрозуміє усі Її примхи, відчує синь неозорих сподівань, справжність істини буття, і разом з Нею дочекається весняну осінь під липневим дощем, котра так щиро покаже глибину душевних почуттів...
...Шукати, знаходити, кохати до останнього подиху... Для цього треба так мало- просто жити серцем... Не треба боятись шукати невідоме, відкривати нові таємниці своєї душі. А щоб не сталося- чекати, і незадовго Хтось з добрими очима кольору Неба постукає у шибку Її мрії, тримаючи в руках Весну...
P. S. Усі ті хто знає де перебуває її Хтось, прошу повідомити за адресою: Бірюзове Небо, вулиця Сонячна, будинок Великого Серця. Або телефоном : усмішка- смайлик з ромашками- усмішка- усмішка- усмішка- ромашка- усмішка. Питати Настю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352200
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Полоще день фіранку на вітрах,
Вербові коси плесо розгойдали,
Смаглявий серпень з круглого цебра*
В достигле жито висипав опали.
Шепоче ліс.Між тихих молитов
Звучить потоків музика органна-
Це поміж скель несеться стрімголов
Гірська ріка, срібноволоса панна.
Десь поміж гір гойдається димок-
Вже мабуть осінь люльку закурила,
І між тоненьких струпіхлих гілок
Напнув павук посріблені вітрила.
Вже обтрусив нестримний вітерець
Півоній цвіт на біле підвіконня...
Парує сонця смажений млинець,
Стікає медом в літа на долонях.
*Цебер-велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351937
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Її Львів,- і досі закоханий у нічну безодню неба, такий щирий, ніжний, привітний, сьогодні - далекий, чужий, зболенний лютневими пристрастями Зими. Старенький трамвай нагадує про сіру занедбану буденність, перехожі вулиці, заклопотані своїми проблемами, не дають найменшого поштовху до усмішки, вуличний хаос, завірюха і жодного натяку на те, що сьогодні хоч щось увійде в Її душу, подарує кусочок романтики, запалить вогник тих дивних для усвідомлення почуттів, зачарує, приворожить, а потім... Хай зникне!
Дарма, дарма, дарма, що у серці зневіра. Тільки сьогодні, хай навіть на один вечір, на мить, на долю секунди, у якій відкривається усе життя, на подих, відчути, згадати, збагнути, закохано подивитись у даль, і просто чекати на щастя побачити знайомі очі. Як давно Вона не відчувала, не мріяла, не зупинялась просто, щоб глянути у нічне небо. А сьогодні... Не може пояснити, щось дивне ввірвалося в душу, кинуло шмат надії і прошепотіло “Досить!” А потім пішло, наробивши в серці гармидер, і не сказало, чи вернеться...
І все-таки Вона залишилась на тій зупинці вчорашніх ілюзій: вперта, горда, незмінна, так і зосталася в очікуванні незбагненного дива. Надія, яка так палко виривалася на волю, закричала, забилася сполоханою пташиною, залишаючи слід роз'ятреної рани. Але раз-у-раз її віра так вперто запалювала вогник Любові...
Ні!!! Ні!!! Не можна допустити останнє, не зараз, не в цю мить, ніколи... А чому ж так вперто б'ється серце, чому дає ще жити, чому не може впасти серед розбитих мрій, заснути і не прокинутись, чому ще здатне боротись, чому не може так просто піти?.. На ці вічні запитання Вона і досі не знає відповіді. Чи то доля дає поштовх іти далі, ступати важкою ходою по львівській бруківці, чи життя вперто кричить: “Не здавайся!”, але Вона йде. У серці крім болю не має місця ні для кого, жодних емоцій, жодної сльозинки на обличчі за останніх кілька років і навіть жодних думок.
Аж ось і зупинка. Старенька кав'ярня манить аромооксамитом львівської кави, кілька відвідувачів, байдужих до погоди надворі, її улюблений столик біля вікна,- саме тут відкривається її світ, незнаний, непідкорений, далекий. Кава, коньяк, біль. На устах спогад, що ріже, наче ножем, у серці- зовсім нічого, у душі кілька ран із запахом вчорашнього і лише крихта мрій...
...Ніхто не прийшов... Все-таки Ніхто не приходить... В застиглих зелених очах якесь далеке відлуння. Кава, коньяк... Завтра Її знову можна побачити тут: те саме розхристане волосся, той самий погляд і ті самі безнадійні надії...
P. S. Не питайте хто Вона, де живе, чому не вміє більше плакати. У ній так мало життя, але таке бажання жити. Вона звичайна пересічна жителька(чи житель) вашого міста, А може у цих рядках, ви впізнали кожного з вас у хвилини найбільших розчарувань. Вона сильна і обов'язково у шибку тієї кав'ярні постукає Її щастя. Вірте, боріться, кохайте, відчувайте і ніколи не здавайтесь, бо лише Віра, Надія, Любов дають те, чого так прагне Ваше серце. Не бійтеся впустити у свою душу клаптик неба, запросити погостювати Весну, помріяти, відчути...
Життя - Богом даний привілей, воно- прекрасне! Пам'ятай про це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352013
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
***
Я розтрачена і самотня...
Я загублена і забута...
Ці холодні північні мури,
Ця нездо́лана днів тасьма.
Щось вмирає між нас щомиті,
Щось таке, що вже не вернути!
Дотліває останній вуголь,
Де розхлипалася зима.
Сиві бруні торкають серця -
І так коле! Нестримно коле...
На душі - солонавий присмак
Загрубілих від звички слів.
Я - пташина забута вітром.
Я - невільниця! Я - неволя!
Необачна надії бранка,
Ко́тру ти опери́ти смів
І залишити в дикім небі
Серед янголів того світу,
Серед демонів сього часу -
Навперейми земним богам!
Де згорає останній вуголь,
Де полями, що вже без квіту,
Тінь покірницею без Ім"я -
На поталу чужим ногам...
(16.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350884
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 20.07.2012
По траві іду ногами босими -
Справжня насолода, ніжно-росяна.
Пелюстки всміхаються чарівно -
Кожна квітка в полі, як царівна…
І горять на сонці маки зоряні,
А волошки виграють узорами
І цілуються шалено з вітром –
Сонячно на серці і привітно…
А горох пахучий обіймається,
До стеблинок ніжно пригортається.
Витанцьовують дзвіночки сині,
Деревій жовтіє на долині.
А цикорій, з літнім небом в унісон,
Одягнувся в синій колір, як гарсон.
Звіробій сам проситься в долоні,
Гріються ромашки на осонні…
Так блукаю серед трав годинами,
І милуюсь дикими жоржинами…
Перекотиполе, в гарну днину,
Котиться по схилах без зупину…
А за полем обрій, синя далечінь,
Побіжу швиденько, заховаюсь в тінь,
І під спів пташиний на поляні,
Напишу я вірші незрівняні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351386
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Липнева жінко!
У тобі стільки сонця,
І світла, і любові й теплоти!
Ти зачерпнула в літа щедрий промінь,
Яким зігріла й освітила навкруги.
Все що було і що прийшлося пережити
Заплело коси у пшеничні береги,
Під небом Божим лише жайвір зойкне
Жіночими вродливими слізьми.
А ти щодня прийдеш аби світити,
Бо одержима сонцем і життям.
Народжена у муках щоб любити -
Неси любов, купай її в віршах.
Молитвою, повагою, любов’ю
Віншую день і вік Твого життя,
Я просто хочу побажати Щастя
Й побачити його в Твоїх очах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351581
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Усім тим, хто щомиті шукає прекрасне, хто вірить у казку останніх осінніх ночей, хто хоч колись тримав у долонях клаптик неба, і просто своїм читачам присвячую...
Десь за вікном, у гамірній суєті львівських вулиць, осінь цілує заспані калюжі перших розтанувших сніжинок. Леткий подих вітру ледь помітно стукає у шибку, тим самим, ніби нагадуючи про щось дуже важливе. Чи то спонтанний трамвай далеких думок вривається у душу, чи то несамовито швидкий потяг віддалених емоцій мчить зі швидкістю світлової хвилі, чи пустий перон безнадійних надій... А може я просто заплуталась у власних почуттях і десь на дні свого серця шукаю відповіді на вічні запитання...
Саме зараз, Тобі не вистачає доби на день життя, просторої небесної блакиті над головою, якоїсь невеличкої радості... А може... Насправді хочеться прохолодного вітру, райдужних безкрилих мрій, одягнути махрові тапочки на босу ногу, вимкнути комп'ютер, сісти за письмовий стіл, ввімкнути настільну лампу,- і тоді — нові записи в щоденник, запах яблук у кімнаті, ледь прочинене вікно, чашка гарячого чаю з лимоном і ... І там, у напівтемній кімнаті , притулившись в унісон до Твого серця, вирують думки... Такі різні і такі схожі... Вони ніби дивляться у Твою душу, пронизують буття і разом із зорями на нічному небосхилі сторожують світ...
А так хочеться втекти крізь те відчинене вікно, зловити тонкий аромат осінніх пахощів, подарувати свою усмішку випадковому перехожому, поцілувати осінь в чоло і відчути як надсадно пульсує життя невідомого завтра. Ви відчуваєте цей запах- щось дивне, осіннє, але таке заворожуюче...і так схоже на мій внутрішній світ... Я б обов'язково Вам його подарувала... Але комп'ютери ще не навчились передавати запахів і не має такого сайту, який б зміг це зробити... А жаль... Бо внутрішній світ можна виразити лише тихим мовчанням у шелесті думок, його не можна помістити на долоні життя, внутрішній світ людини- це найбільша частина її душі...І в світі не має маленьких слів, маленького почуття чи маленької Любові. Бо не можна кохати випадково, чи відчувати у пів серця...
Людина завжди шукає себе і той куточок, у якому може погостювати її тендітне серце... А шлях до щастя зовсім поруч...
P. S. У шибку мого вікна вже стукає вечір,вуличні ліхтарі захопилися режисурою, створюючи оскароносні стрічки світового кохання, кругом така сонна тиша, лише там, зліва, де серце, вирує свій світ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351536
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Я душу Вашу небом зігрівала,-
Для мене щастя в світі більшого нема.
Молилась Богу, серцем чарувала,
А Ви торкались ніжно кінчика пера.
Я Ваші очі грозами вмивала,-
І десь між росами стелила я всі сни
Хіба не Доля небом згордувала?
Вона ж хотіла з Вами в мріях до весни.
І не кажіть, що в серці раптом пусто,
Що осінь за ́вжди залишає нам сліди...
Бо хто ж відчує неба сірі згустки?
На Долю схожий Хтось?.. Та це чомусь не Ви... ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351041
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Я пам`ятаю, як ВИ на мальви задивились,
Що розрослися під вікном моїм.
Скажіть, навіщо ж Ви мені зустрілись
І смутком вкоренились у житті чужім?...
А може зможете Ви відповісти,
Коли в безсонній ночі кави я наллю
Як в пору ту, коли з дерев спадало листя,
Нащось... прошепотіли потайки "люблю"?...
А чи посмієте згадати Ви колись,
Як порожнеча в душу завіта,
Про ніжні дотики, що солодом лились
І у цілунках танули вуста?...
А ще чому...Ваш погляд, що мене зламав,
Висить мов тінь, у занімілій тиші?
І б`ються спогади у скло - час не забрав,
А ЗАМІСТЬ ВАС.... лиш сум й печальні вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282007
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 19.07.2012
***
А вже запахло осінню в саду...
Надули щоки яблука червоні.
Пасе дбайливо сонце череду
Хмарин пухнастих в неба на долоні.
Уже недовго - схлипнуть журавлі
І закурличуть пісню на прощання.
І раптом ти розчинишся в мені
Краплинкою осіннього кохання...
(17.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351331
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Злободенне життя переносить у сни загадкові,
Відкриває думки і породжує інше буття.
Я в ковчезі пливу, так боюсь заблудитися знову,
Чую голос прокляття, а в мене в душі каяття.
Я на сповідь життя поведу в полотняній сорочці,
Повитягує з серця гріховні осколки душа.
В посмугованім дні я у пекла знаходжуся точці,
Ну а райського саду до цих пір у снах не знайшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345792
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 17.07.2012
Аудіовірш http://youtu.be/3FCU2-zXETA
На що ти скаржишся, Скаржинко?
Що жити так полинно-гірко,
Що двадцять хат життя лиш обніма.
Куди поділась радість, дивно…
Живе природа-королівна,
А сміху вже дитячого нема.
Там баба Настя призьбу маже.
Зігнувшись, нам так сумно каже –
Сама я тут на вулиці, одна…
І чепурна ота оселя,
Як той оазис, що в пустелі
Надію на життя ще подала.
І вишні, що діди садили
Так рясно знову уродили,
А пам’ять вже, як ягода гнила.
А під шовковицею п’янка,
Там зустрічають день до ранку
Оті, що у селі – чоловіки.
Навпроти нас життя стрічає –
Марія-«пані» нас вітає.
Синець під оком – будні нелегкі…
На що ти скаржишся, Скаржинко?
Дитя мале, чиясь Надійко,
За скільки миль до школи побредеш?
А зліва пустка, й справа пустка,
У горлі вже образи згусток.
Невже ти, Україно, в прірву йдеш?
Повстань з колін Життя й Надія,
На що нас мати породила?..
Майбутнє, ждеш, а може ще зовеш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350977
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Повільно підкрадається світанок,
І нічка - чарівниця десь зника.
У річці розчиняється серпанок,
Бо сонце уже вії підійма.
А вітер причепурює вже крила,
І квітів щось шепочуть пелюстки.
Цей ранок срібні роси освятили.
Тремтять на вітрі збуджені листки.
Сьогодні ми світанок зустрічаєм.
З тобою йдем по росяній траві.
Від радості душа моя співає.
А пахощі медові степові!
А онде колоситься житнє поле.
І маківок розлитий дивоцвіт...
Я вдячна, любий, своїй долі
За те, що ти зі мною стільки літ!
Який же ранок видався чудовий!
На небі ні хмариночки ніде.
І світ здається світлим і казковим,
Коли кохання поруч мене йде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
***
На плечі твоїми руками
вечір.
Уквітчані зорі в обіймах небес.
До речі... чи знаєш
до речі?
Життя половину чекала тебе...
В отавах розсіяна місячна
лава.
Парує росою закутаний сон.
Заграва у серці моєму
заграла!
Ти щастя моє! Семицвіт! Семитон!
О, Боже! Мій лагідний Боже...
Не можу...
Спокусливо зирять у душу слова.
Так гоже всміхаються заспані
рожі
і тулять голівки до мого чола...
(13.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350110
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Пусте й високе, глибоко-бездонне,
Безжалісне, беззоряне, безхмарне -
таке ось літнє небо, мов примара,
моє здоров‘я вторить камертоном…
Шалений пульс, високий тиск у скронях,
Безсилля, втомленість, хода повільна -
Це все тому, що спека божевільна,
Й моє життя у космосу долонях…
Чому мене не любить сонця світло,
Коли я перед небом завинила,
Куди поділась мого серця сила,
Чому тепер таке спекотне літо?
Чому людей вбивають сильні зливи –
Чому погода скрізь нерівномірна,
Чому такі страшні в природі зміни?
Життя забрали паводки жахливі…
За що ти нас караєш, мудрий Боже? -
Це зовсім на любов твою не схоже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349666
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Живу на Теремках вже 10 років,
Все що мені потрібно – тут під боком.
Це дійсно мого міста чудовий край,
Район Гол́осі́ївський – це справжній рай!
Тут гіпермаркет «Магелан» працює,
Нове метро вже скоро добудують.
На виставку щодня ходжу гуляти -
Палаци, ліс і озеро - для мене свято!
В дворі у мене мінімаркет «Фора»,
Амбулаторія – якщо я хвора,
Аж дві аптеки, майстерні, ательє –
Два банки і два ринки поряд є.
Є лісопарк – доріжки нові й лавки,
Поляна сонячна – ялинка-мавка…
Тому ходжу я всюди тільки пішки -
Мені не жаль, що на краю, нітрішки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349667
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Коли мені забракне дужих крил,
Тримай мене у піднебеснім леті,
У мерехтінні зоряних світил-
Не відпускай у пащу круговерті!
Коли надій потонуть кораблі
І голос серця раптом заніміє,
Подай струну, бо може на землі
Одна-єдина в мене ти надія!
Коли піддамся смутку й гіркоті
І відчай вдарить блискавкою в груди,
Не залишай мене на самоті,
Хай погляд твій мені зоріє всюди.
І хай підтримка теплих твоїх рук
Мені дарує переможні крила!..
Яке ж воно вагоме-слово "друг",
Моя розрада, впевненість і сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349134
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Щоб відстань між нами збороти,
До тебе лечу я на крилах.
Ти вийди, коханий, навпроти,
Скажи мені лагідно: "Мила!"
Я хочу обіймів без тями,
Ти вкрий поцілунками очі
Так ніжно, щоб поміж серцями
Не стало повік злої ночі.
Я хочу ловити твій подих,
Від спраги кохання тремтіти,
Щоб літо,котре вже надходить,
Сплітало для нас ложе з квітів.
Я хочу на стані тендітнім
Відчути твої дужі руки,
Щоб з першим промінням досвітнім
Забути всі довгі розлуки.
В бажанні, повік незбагненнім,
Піднестися понад землею.
Мене щоб під ласки шалені
Назвав ти любов'ю своєю.
12.05.2012р. 12:00
Автор картинки Володимир Чос
http://vchos.livejournal.com/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339116
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 07.07.2012
Наша осінь була,
Як цукрована кава.
Наша осінь удвох –
Я тебе так кохала!
У обіймах твоїх
Засинала щоночі...
Промайнуло усе,
Ніби нас хтось наврочив.
Білий сум у душі
Поселився на денці.
Білий сум огорнув
Опустошене серце.
Пам'ять палить мости,
Розсіваючи згадку.
На стривожених днях
Туги слід, як печатка.
Новий день. На плиту
Збігла зварена кава.
Новий день. Ти прийшов,
Я тебе не чекала.
Тихо кажеш: "Люблю..."
Дістаю другу чашку:
"Знаєш, цукру нема..."
Чомусь дихати важко...
23.06.2012р. 4:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345869
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 07.07.2012
Скромність - перший крок до невідомості. (Софія Кримовська)
Скромність - такий же смертний гріх, як і гординя. Тому що
зайва скромність і є гординя, що намагається прикритися маскою. (Олександр Пахнющий)
Швидше за все, вислови не належать тим людям, імена яких
зазначені в дужках, але саме від них я вперше ці слова почула.
А тому, хочу повідомити усім друзям і читачам,
що побачила світ моя збірка віршів «Душа на кінчику пера».
У книзі три розділи: лірика кохання, пейзажна лірика, філософська лірика.
Вірші українською мовою.
Безкоштовно збірку можна скачати тут:
http://shedar.ru/load/poehzija/avtorskie_sborniki/natalija_mazur_quot_dusha_na_kinchiku_pera_quot/245-1-0-985
Вступне слово: Матіас Г.М.
Видавець: ФОП Стасюк Л.С.
Дизайн: Мазур Т.А.
Графічні малюнки: Тищенко Н.А.
Меценат збірки: Мазур А.А.
Усім, хто по життю зі мною поряд,
Хто дарував краплиночку тепла,
Оці вірші… У них до вас говорить
Моя душа на кінчику пера.
Щиро ваша: Наталя Мазур
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345093
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 07.07.2012
З тобою ми в розлуці - цілу вічність…
Як час летить. О Боже! Як летить.
Дні серпня. Я ж залишився у січні
на все життя, а не на прикру мить.
І день за днем печуть мої долоні
від тих зірок, що впали між отав…
(Які ж вони зробилися холодні,
Якби я про розлуку стільки знав).
Серпнева ніч. Цикади в насолоді,
обручки … закотилися за вічність,
а ти права: романтики - не в моді,
тому вони й лишаються у січні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 07.07.2012
Можливо десь у тихій тишині
Я манівцем про тебе думкою пролину.
Туман ранковий котиться в долину,
І так спокійно й холодно мені,
Коли згадаю ті тривожні дні...
Всміхнись мені ласкаво, адже знаєш,
Що усмішка твоя миліша над усе,
Можливо й ти мене колись згадаєш,
Туман ранковий вітер десь несе,
Згадаєш рук тепло, згадаєш все...
І згадуємо ми оті хвилини,
А хвиля піною о камінь б'є,
Чия в розлуці нашій є провина,
Не знає серце ні твоє і не моє,
Лиш хвиля піною об камінь б'є...
Та б'ючи не розіб'є камінь хвиля,
І наші вже не зійдуться шляхи...
Між нами відстань у далекі милі,
І сірий морок тільки навкруги..
... Нам вже ніколи не звести шляхи ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284419
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 07.07.2012
Я мовчу, бо в піврота не зможу сказати;
В голові мішанина з тотожності слів.
Лиш пропащим синам, непотрібна вже мати
І не дує відразу по двоє вітрів.
І здається щораз, все не так має бути:
Маю отчі слова, й скрізь моя сторона.
Так чомусь навкруги лиш чужі атрибути. -
Колись скажуть про це. А чия в цім вина?
Навіть мову сьогодні не знаєш, хоч варто,
Поважай все одно, там де рідна земля.
І щоб ми, і нащадки, змогли ще відверто
Всі думки зрозуміти й слова, звіддаля.
04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348517
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 07.07.2012
В повітрі пахне травами і медом,
Хтось череду зірниць порозганяв.
Вхопивши срібну нитку Андромеди,
Купальська ніч спустилася на став.
І розпустила пишні темні коси-
Чорніші за вороняче крило.
На запашні розніжені покоси
Дрібне намисто росяне сповзло.
Десь серед лісу блимає багаття
І сипле іскри в темну каламуть,
А поміж блюдець сонного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть.
Гойдає вітер язички шовкові
Свічок тонких у плетиві хмільнім:
Пливуть вінки до берега любові,
Маленькі цятки тануть в далині.
І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-
Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...
Грайливий вітер пригорнув тополю,
Дрібні листочки подихом обпік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348600
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Как страшно заблудиться в темноте,
Коль свет погас давно в конце тоннеля,
Когда друзей ты выбрал, но не тех,
То сердце от ошибки вдруг немеет.
Как больно быть обманутым в любви,
И чувства розлетятся вмиг на части.
В саду тогда умолкнут соловьи,
И станет вдруг бумажным ваше счастье.
Как страшно дней не видеть золотых
И с грустью на лице смотреть, жалея,
Не понимая истин жизненных, простых:
Что время всё идёт, а мы стареем.
Как больно, когда в сердце пустота,
И чем её заполнить мы не знаем.
Любовь приходит снова, но не та,
И в сердце боль. И с грустью вспоминаем.
И душу вмиг морозом обожжёт.
Как жаль, что время плохо лечит раны.
А мы её ( ту прежнюю..) всё ждем,
Забыв уже о боли и обманах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348674
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Ви нарости на тілі українського народу,
Безбатьченки, хруні, манкурти, холуї.
Ви тля, екзема, прихвосні без роду,
Ви душу сатані продали, холуї.
В народу мову українську хочете забрати
І серце вийняти живе з грудей,
І українську націю у рабство запродати
Під гніт Москви, під каркання чужих речей.
Вам мова українська не до смаку,
Паплюжите і ганьбите славний народ,
І присмокталися, як п'явки хижі, дикі,
Від злоби, ненависті кривите свій рот.
Терпіння вигасає в нашого народу
І він змете сміття з лиця землі,
Потрощить хунту дику і ворожу,
І заживе свобідно на своїй землі.
Народ, як море, вже хвилює,
Кипить, реве і стогне великан,
І як народний гнів прорве і запульсує,
То вибухне, немов страшний вулкан.
Пізнаєте громади велич, силу
І понесе вода вас, як тріски,
Потонете на дні людського гніву,
І згинете в ганьбі, мов хробаки.
Народ у мові і в народу мова
Жива і невмируща, як душа.
Хай квітне, світить, сяє веселкова
Українська мова вічно молода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348214
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Екран ряснів сузір‘ям псевдонімів,
Та лиш один піймав мою усмішку,
І замість слів - яскрава пантоміма,
Кумедні колобки уперемішку…
Слова лилися диво-ручаями,
Збігала ніч мов пишне тісто з діжки,
І небо зарум’янилось краями,
А зорі заховалися в нічліжки…
Ліричність обіймала ніжним словом,
А мудрість притягала, як магнітом!
Не вірилось, що все це тимчасово,
І що знайомство буде пустоцвітом…
Я віддалась в обійми віртуальні,
І розчинилась в мареві ілюзій,
На ранок все скінчилося банально,
Сказав – «Тепер ми віртуальні друзі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348688
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Віночком доля заплела роки,
У річку кинула - пливіть, я відпускаю.
І попливли по течії заплетені вінки...
Куди? Даруйте, я не знаю.
У кожного свій шлях, все так як у людей,
Один у вир води стрімкої ринув,
А інший - де верба розлогая росте,
І у траві високій якір свій закинув.
Віночки долі мають свій мотив,
Комусь ромашки з поля до вподоби.
А хтось собі лілею ще заплів,
Нехай пливуть, щасливої дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348169
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Святий Августин стверджував,
тому в день Воскресіння Господь Бог
перетворить жінок у чоловіків, тому що в жінки немає душі,
і тільки після цього вони зможуть стати перед судом Божим.
Чи має жінка душу?
В «Бутті» не пише, що вдихнув життя*
У жінки тіло із ребра Адама.
Раз так, то сумнів і пережиття –
Бездушна у євреїв вийшла дама.
Чи має жінка душу, а може ні?
Спитав таке, мов хоче насмішити.
Дивак, чому ж питаєш в однині?
Вона душ має… важко полічити.
Їх є, як іскор у пристрасті очах,
Як променів тепла, що більше гріє,
Ніж сонце, бо воно ген в небесах.
А жінка – тут, і в снах, і в наших мріях.
Душ в жінки є, кажу я твердо вам,
Їх більше, ніж яблук на ренеті.
І важить так, небесних ливо грам.
Цілунок їй палкий – заряд її ракети.
* - в жодній біблійній версії єврейської міфології 2 глави Книги буття не вказано про те, що Бог / Яхве вдихнув життя у тіло жінки.
2011 р. 04.03., 2012 р. 24.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347931
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Ось 35 синок , спинися ,
Хоч на хвилинку , озирнися .
Зміни життєвий свій формат ,
Звільнись від німбу , від сонат ,
Які тобі зівсюд лунають ,
Немов святий ти , навівають .
Аби по твердому пройтись ,
З-за хмар на Землю опустись .
Щоб ти , як житній колосок ,
Знов силу з неї пив синок .
Нехай підтвердять небеса ,
Ця сила чиста , як роса .
Щоб не накликать Божий гнів ,
Ти бережи любов Батьків .
Образи , гнів не полишай ,
Аби пожИли ще , благай .
Не цілься в небі в журавля ,
Не у багатстві сенс життя .
Зіжми в кулак свою гординю ,
Тиж батько сам , мій любий сину .
Жадоба – то лиха стезя :
Ой не у золоті ферзя .
Не йди за нею , повернись ,
Не пізно ще , тож схаменись .
А ще скажу тобі дитино ,
Колись мій милий добрий сину .
Батьківських грошей не рахуй ,
Мудріш своїми покеруй .
Бо не робив ти мозолями ,
Не працював , як тато й мама :
Щоб ті часи , були згоріли ,
Коли ви грошики ділили .
Ось невісток чужих не «жмуть» ,
Бо їм батьки навряд дадуть …
І не наступлять ті на вила ,
Де нас нечистая носила .
Тож будь здоров , поздоровляю ,
І з днем народження вітаю .
Усі помрем , та нас згадай ,
Як час пливе … – його не згай !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347681
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Спливли роки із пам`яті безодні
(Дарунок долі на моїм віку),
Коли почула в трубці телефонній
Знайомий голос друга із Баку.
Перетинали всяк мої дороги
Той загадковий Схід із краю в край.
Здавалось часом - світ, забутий Богом,
Та раптом зовсім поруч - справжній рай!
Було: пустельний вітер шарпав душу,
Волав під сонцем кам`янистий кряж,
Швиргали хвилі Каспію на сушу
Сльозини нафти на піщаний пляж.
А в той же час у тихій Ленкорані
Пухким вінцем акації цвіли,
Гойдались райські птахи на ліані,
Густі плющі дерева заплели.
Ділились тінню вікові чинари,
Стікали медом дині й кавуни,
Рясніли щедро фруктами базари
Та кликав пряний запах чайхани.
Не знаю я, коли ще доведеться
Мені відвідать той гостинний край,
Дізнатись, як вам в тім раю живеться,
Мої близькі Самая й Агадай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317837
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 04.07.2012
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 02.07.2012
Не запитуй Любов про неписані ві́рші
І Весну не питай про засніжені болі.
Може я, може ти, може ми стали інші...
Ще зустрінеш колись, ту що буде Тобою.
Ти ще є, десь торкаєшся подихом неба
І чаруєш словами всі відстані й мрії.
Зрозумій, мені інших цілунків не треба,
Лиш Твої доторкають усмі́шкою вії...
Не питай, не заходь у зачинені двері,-
Там всі сумніви прагнуть любов розлучити.
Просто глянь,- в мому серці- обійми для тебе,
Просто будь, а я буду крізь терни любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319240
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 02.07.2012
І знову сколихнулася душа,
І знову мрії падають на аркуш.
До Тебе долітають у вірша́х,
Думки і сни запрошують до вальсу.
Моїм теплом народжений у снах
Звучиш мені на аркуші паперу.
Це сповідь мрій у зболених серцях,
Це та Любов, що стукає у двері.
Ще кілька фраз, не випитих до дна,
Ще кілька митей в серці найсвятіших.
Якби Ти знав, якби Ти тільки знав!..
Як боляче народжуються ві́рші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 02.07.2012
А може ми зустрінемось,- колись...
Тоді як зорі стануть серцю ближчі...
Бо мрії спільні нам не відбулись,
А наше "ми" ще тліє в попелищі...
А може варто вірити в Любов,
І кілька митей ще перечекати.
Твоїх очей торкатись між розмов,
А завтра знову в Тебе закохатись...
А може й нам зовсІм не варто так...
Хіба збудуєш на руїнах храми?..
І хай би скільки мрій було б в світах,
Та в серці мому- рани, рани, рани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 02.07.2012
Якби ж змогла тебе я вберегти
від зла і помислів лихих,
від поглядів безглуздих і пустих,
від тих розмов, що ходять між людьми,
якби ж змогла - то обняла б крильми.
тоді б ніхто собі і не посмів,
зронити каплю непотрібних слів.
Якби змогла тебе я вберегти
від фальші і брудних пліток,
від всіх нещирих й заздрісних думок,
від лицемірств, лукавств і тіней тьми
якби ж змогла - то обняла б крильми.
я б віддала тобі все світло днів
щоб доторкнутися тебе ніхто не смів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344393
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Близькі й далекі людоньки, дружіть.
Задумуйтесь частіш, чому ми бідні…
Мо’, трішки й подобрішали чужі,
але ж чужими стали – рідні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347191
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 30.06.2012
***
Я хочу піти крізь ніч,
де верби спустили коси,
де липа моїх надій
безрадісно одцвіла...
Не сльози то вже - о, ні! -
посіяні Богом роси,
журавка, що восени
зосталася без крила...
І вже не зловити лет,
і не дотягнути пісню!
Над вічністю лиш луна -
молитви останній глас...
І ніч, що зове у даль,
як сповідь, та надто пізня,
як рана, котру уже
не вилиже вірно час...
(29.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347258
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2012
Вже вечоріє.Небо відцвітає,
Ніч трусить сажу з темних димарів.
Затихли співи.Ген за небокраєм
Окраєць сонця трохи підгорів.
І закотився за високу гору.
Вже де-не-де спалахують зірки.
І плеса гладь, розніжено-прозору,
Гойдає вітер помахом руки.
На ніжних блюдцях мокрого латаття,
Сповиті сном, лілеї водяні,
У їхніх пишних з переливом платтях
Згубили зорі відлиски ясні.
Торкає місяць чистого озерця
Шнурочком срібла, схожим на струну...
Отак і ти торкнувся мого серця
І сонну тишу раптом сколихнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
В исток хрустальный, лепестки от свежих роз,
Ронялись щедро рощей первозданной,
Свирель полночная, сыграв кантату грез,
Парила в сердце сказкою желанной…
В мирах рождался день и трепетный восход,
Узнав у ночи таинства рассвета,
Разлил восторги чувств от бархатных красот
Далеких звезд, и... осветил планету...
В небесной глади воспарила тишина,
Волшебной птицей бело - изумрудной,
И распылилась шелковистая волна,
Потоком утра в блестках перламутра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345259
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Безмежний степ.Так терпко пахнуть трави!
Як море розшумілась ковила.
Ось обрій запалили вже заграви.
Природа вже проснулась, ожила.
Ранковий промінь гладить ніжно квіти.
На землю стиха капає роса.
Дерева розправляють сонні віти.
І новий день над світом воскреса.
А серце заворожено красою.
Я чую літа неповторний смак!.
Душа хмільна від дивного напою,
Настояний на травах та вітрах.
А я спішу до тебе, Моє Сонце!
Бо вітер переміни вже несе.
Я щастя принесу тобі в долоньцях.
Хай від розлуки нас обох спасе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344954
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 23.06.2012
***
Горну́ тебе до серця, як дитину...
За садом перевесла в’яже день,
Вистелює надії на ряднину -
Пожовклий від сльоти́ півдикий лен.
Пучками світла втикане за-сердя,
Лише відлуння - здавлене "молю́"...
Прилипну сонцем до п’янкого меду,
До того, що назбирано в маю́.
Ти ж пам’ятаєш, як сурмили бджоли,
Як понад полем сіяла весна?
В моїх долонях розквітали зорі,
В очах твоїх палали небеса...
О, скільки дива - за пожухлим тином!
О, скільки мрії - в хусточці життя...
Горну́ тебе до серця, як дитину,
Хоча й сама - безпомічне дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345720
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Маленькі композитори весни
Писали ноти та ключі скрипічні.
Торкався ніжний подих тишини,
Коли лунали звуки ці магічні.
До-ДО нас прийшла заквітчана весна!
РЕ-РЕгоче голосно замріяна земля!
МІ - МІста і села тішаться весні!
ФА - ФАта із зелені, весняночки-пісні!
СОЛЬ – СОЛЬодкі мармеладки роздає!
ЛЯ – ЛЯмур-кохання юне, молоде!
СІ – СІдай і слухай: музика луна!
ДО-ДО нас прийшла заквітчана весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344045
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 22.06.2012
День відлетів за вітром органзою,
Розкинув вечір темний килимок.
В повітрі пахне кавою й грозою.
Переплетіння пальців і думок,
Шовкових трав і ніжних незабудок,
Пташиних співів, брязкоту цикад.
О, як люблю вечірній тихий смуток,
Коли блаженно завмирає сад
У передзлив'ї ситцевого літа,
Коли дурманять запахи п'янкі!..
На схилі неба амфора надбита-
Намистом краплі котяться важкі.
Гримить між хмар небесна колісниця
І крешуть коні сріблом з-під копит,
Несамовита грізна блискавиця
Роздерла навпіл неба оксамит!
І раптом стихло...Зливою дзвінкою
Запричастили землю небеса
О, як люблю ці миті супокою!..
По теплій скроні котиться роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345543
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 22.06.2012
Знов дощем напоєний мій сад,
Тануть в росах срібні павутинки.
Ах, який бордовий вишнепад!..
З гілочок злітають намистинки,
Мов рубіни, котяться між трав,
Блискотять у променях грайливо!
Тільки б хтось чужий не позбирав
Це бордово-мерехтливе диво!..
Притулю розірвані разки
До грудей, мов літечка дарунок.
Присмак вишні, солодко-терпкий,
Ніби твій, на згадку, поцілунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345014
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 22.06.2012
По крапельці стікає час в долоні,
Скрипить думок старенька антресоль.
Скупе мовчання мліє в телефоні,
У день вчорашній змінено пароль.
А серце рветься вперто і бездумно
Запричаститись голосом твоїм!
Нехай мовчить.Мені сьогодні сумно.
В проваллі саду стихли солов'ї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344520
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 19.06.2012
А пам'ятаєш, мамо, тихі вечори,
коли світала медом матіола?
І молитовно зірка падала згори,
завмерши в росах, наче чиясь доля.
А пам'ятаєш перших чудо-ластів'ят?
(Весну стрічали щебетом з гніздечка).
Я дивувалась - звідки сила у крилят
і мужність звідки в юного сердечка,
щоб у польоті стрімко ввись і до вершин.
Без стрАху! В них же вірила матуся!
Я дотепер в дитинство сонячних долин
й до Тебе, мамо, пташкою горнуся.
...І не забуду світло мудрих настанов,
що крила - страх долають і крізь ґрати…
Бо дивовижна сила – мамина любов,
яка і небо здатна наближати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337649
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Нагаптував собі словес незнаних...
Як мандрівник з планети голубів
У світ поринув зваблено-коханих,
Торкаючись очима рукавів,
Плечей і шиї - оспів лебединий!
Та ще - той погляд, марево святе...
Хіба ж він знав, що зовсім журавлиний
Прощальний плач, де маками цвіте?
Хіба ж він знав - посланець кароокий,
Що зовсім інші пахощі земні...
Ламають крила неуважні кроки
І гасять мрії ласощі пісні...
То може краще недосяжні зорі,
Де юні мавки, веселковий спів?
Плекати в серці радісні простори -
Безмежну вірність сивих голубів...
(22.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339203
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Затьохкав вранці голосистий гай,
Розбурхав сон мій і сказав – Вставай!
Прокинутись я довго не могла,
Та згодом лінь свою перемогла…
На підвіконня налягла грудьми –
Вікно війнуло подихом весни,
На горизонті сонце виграє
І усміхається – Це все моє!
Повільно випливає в голубінь,
За сонцем слідом виповзає тінь,
А ранок в росах - на порозі день
У розмаїтті радісних пісень!
Вдихаю свіжість, п‘ю зелений чай,
І день мені шепоче – Зустрічай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339040
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
За друзів всіх ,які живуть по світу,
Котрих любила і котрих люблю,
Теплом яких завжди буда зігріта,
За них я щиро Господа молю .
Зішли їм щастя,сили і здоров"я,
І не покинь їх на гірких стежках,
Благослови і огорни любов"ю,
І усміхом в знедолених очах .
Щоб дім у них був завжди повна чаша,
Нещастя оминали всю рідню,
З роками щоб міцніла дружба наша,
За все я щиро Господа молю !
Нехай вони роз"їхались по світу,
Моя молитва кожного знайде,
З собою першим променем світанку
Благословення Неба принесе.
/переклад з російської / Лидия Фогель " Молитва о тебе "
.
" За всех друзей ,разбросаных по свету,
Кого любила и кого люблю,
Теплом которых так была согрета,
За них ,родимых,Бога я молю .
Пошли им сил, удачи и здоровья
И не покинь их в самый трудный час,
Благослови и одари любовью,
Чтобы улыбка не сходила с глаз .
Чтоб дом был чашей -полной и красивой,
Чтоб тучи обходили стороной,
Чтоб Родина всегда была любимой
И дружба оставалась дорогой .
И пусть друзья разбросаны по свету,
Моя молитва каждого найдет
И в дом войдя ,как первый луч рассвета
Благословенье Неба принесет .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339268
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293161
Сплету з кохання я вінок,
Вплету туди духм'яні трави.
І понесе мене струмок,
Де вдвох із милим ми бували.
А так закохані були,
Нам дня і ночі бУло мало.
Коханням нашим ми жили,
Про це лише світанки знали.
Стежина нас вела в життя,
Він брав в долоні мої руки.
Раділа я до забуття,
А в двері стукала розлука.
Все потемніло навкруги
І серце стиснулось від болю.
Були так близько береги –
Тепер далекі ми з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338658
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Залиш мене, моя невдячна музо!
Душа втомилась від обіймів-грат…
Ти ворогів примножуєш в стократ
І забираєш безсердечно друзів!
Занадто дорога ціна союзу.
Не пробачаєш ти невинних зрад.
І сльози ллються із мого пера –
Стражданнями душа платити мусить.
Якщо ж не забереш мого одчаю,
І мовчки у вигнанні я сконаю,
То й після смерті не покинь мене!
Віддяч мені за вірне це служіння,
В серцях чужих залиш моє горіння.
Нехай мій біль безсмертям спалахне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334596
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Після концерту хочу подякувати Вам усім!
Дорогі мої, дякую Богу, що Ви є у мене!
Мені надзвичайно приємно чути Ваші відгуки і побажання!
Ваша підтримка - велика допомога для мене.
Хотіла би потішити Вас своїми піснями!
Буду сподіватися, що так і буде!
А ще хотілобися зустрітися з кожним особисто - не тільки через сайт.
Надіюсь, що Бог пошле таку ласку!
* * *
Сьогодні в спокою моя душа
І в серці засвітилась вогником надія:
До мене Господа торкнулася рука -
Це Бог своїм теплом мій біль розвіяв.
Та й від лиця Його судьба моя іде.
І милість всім дарує, хто послушний.
І лиш на гору той колись зійде
Хто істинно просив свій хліб насущний.
Господь дає мені наснагу до життя,
Вселяє в мене віру і надію.
Як щиро я люблю свого Творця,
Який здійснив мою завітну мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331840
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 19.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2012
Арабікою пахне теплий вечір,
Сповзає день сльозою по вікні,
В саду затихли співи голосні
І органзою оповило плечі
Чорничне небо яблунькам сумним,
Що облетіли білим снігоцвітом.
На видноколі достигає літо
В хмелю п'янкої мрійниці-весни.
Вже заіскряться в сонячнім вині
Медові соти, мов янтарні смоли,
Заколоситься, зашепоче поле
І зажевріють маки вогняні.
Намисто ягід, солодко-терпких,
Розсипле літо у пахучих травах...
І винограду арка кучерява
В промінні сонця грітиме листки.
Жита всміхнуться ніжно-волошково
І попливуть погожі теплі дні-
Отак про літо мріється мені!..
І з неба зорі дихають медово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 19.05.2012
расшумелись ветра, листьям холодно
и палитра в цветах ароматами,
и сирень затуманила голову
под ночную перкуссию сватаньем.
и доска со своими фигурами
за игрой в комбинациях шахматных, -
это май! бесконечно пригубленный
после гроз и дождей неразбавленных
____
утомлённое небо с раскатами,
пыль сбивая с надломленных дней,
проплывало, стирая попятную,
невесомым казалось на дне
скрипкой пела акация с ливнями,
возмущенно бежала вода,
и звеняще, воздушно счастливыми
пробегали часы в проводах
утвердительно, звонко, настойчиво,
окрыляя ментальность и явь,
там, где "завтра-вчера" так заносчивы
в этих звуках, рисуя вуаль
так однажды рассказом под музыку
увлечёт по сюжету в огнях
этот шорох, звучание, кружево
в километры воздушного дня
___
музыка
John_Williams_Д.Николич_-Скрипка в сопровождении Лондонского симфонического оркестра- Колыбельная
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259765
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 19.05.2012
Від моря смак ледве солоний
Сльозою скроплює лице,
Бездонна голубінь висока
В очах відбилась озерцем,
Дурманний запах орхідеї
Цілую солодко із губ,
Тону я у п'янкому хмелі
Від насолоди милих рук.
І десь між двох світів
Зриваюсь, мов в сновидінні,
І молю: Люби мене, моя кохана!»
І чую:« Я тебе ЛЮБЛЮ....»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303446
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 19.05.2012
Хочу тебе…
Хочу тебе – в усіх можливих смислах –
Духовно, інтелектуально, морально, фізично,
Психологічно, інтуїтивно, асоціативно, віртуально, кармічно…
Хочу тебе свідомо і несвідомо, підсвідомо і позасвідомо,
На всіх рівнях – від молекулярного до глобально космічного.
Хочу твої глибоко-блакитні очі,
Твої ямочки на щоках, коли ти посміхаєшся,
Вишнево-чорне волосся, пальці, губи, шкіру…
Хочу тебе всю цілком, і в найдрібніших деталях.
Хочу тебе малювати –
Найтеплішими в світі фарбами на прозорих полотнах,
Простим олівцем в старенькому блокноті,
Курсором в редакторі «Paint»,
Римами у віршах, нотами – у піснях,
Пальцями на воді, жовтим листям на асфальті,
Поглядом – у небі…
Хочу тебе пізнати повністю, до країв,
І в той же час – лишити тебе для себе
Найтаємничішою загадкою.
Хочу тобі снитись.
Хочу тебе любити.
Хочу тебе хотіти…
Хочу розчинити тебе в власних думках –
Рівномірно, без залишку.
Хочу тебе цілувати – губами в шию,
І словами – в серце.
Хочу тебе, наче вперше,
І неначе в останнє…
(…)
Типу, P.S.
Скоріш за все, ти ніколи не побачиш цього білого вірша.
Все ж, в разі, якщо мені вистачить сміливості його оприлюднити, ти таки прочитаєш цей текст. І після того можливі два варіанти. Або ти суворо насупиш чоло з думкою «от, хворий збочинець!»… Або ти зможеш побачити щось більше в цих словах і зрозумієш… чого я насправді хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338481
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Не кажіть про двомовність мені.
Панібратство оте – ненаситне.
І державу мою не виніть.
Україна – не двоязика.
Панібратство – юродива ціль.
Вже в обіймах держава холоне.
Вже наїлись імперських млинців.
Україна – не п’ята колона.
То хронічна хвороба така,
коли з жиру трапляються «бзіки».
Хижим виродкам не потакай.
Янучари – новітні базіки.
Далебі не однаково нам.
Добре знаємо капосність вражу.
Догоджали чужинським панам.
І назад вже не хочемо в Рашу!
І в Європі нас надто не ждуть.
І Америка знай вижидає.
На налигачі нагло ведуть.
А куди бредемо – не питаєм.
Звично водять по колу сліпих.
Поводир неодмінно обмане.
Та якби ж то Господь нас водив,
а ведуть – крутії-добермани.
Ділять Бога злодюги круті.
«Гляньте – кажуть – які ми хороші!»
У небоги – кишені пусті,
у «святих» – швидко множаться гроші.
Братство те не годиться й на раз.
Бзік! І знову – паскудну умову.
Утридорога пхають нам газ,
хочуть вижити з нас рідну мову.
Українець лукавства зазнав,
від чуми вже потроху одужав.
Хижа мова імперії зла
сіромах доконає байдужих.
Той, хто вільно балакати звик, –
вже не схоче ізнов прогинатись,
не полюбить за довгий язик.
Краще з двору спесивців прогнати.
Гонористі, лукаві «брати»
наші душі паплюжити звикли.
Туповперто уміють ректи
мов тут люди «многоязикі».
Українство здолати якби –
затівається свійське тут військо.
Хоч зазнало немало ганьби,
провокує все ж тут самоїдство.
Возсідає двоглавий хижак
у церквах. Там – лихі інтереси.
Сіє розбрат, зневіру і жах.
«Руський мір» ловко щепить агресор.
Марно мріє новітній могол
територію взяти в оренду.
Українець – давно не хохол.
Україна тепер – суверенна.
Чи чужинець, чи свій хижий пан,
чи з бидлоти ти підпанок бритий, –
начувайся. Бо ти – окупант.
Час гряде. Все одно будеш битий!
Ну й живи в Україні ладком.
Ну й клянися в братерській любові.
Вільно «какай» своїм язиком,
як не здатний навчитися мові.
Як тобі Україна чужа
як у тебе духовне каліцтво –
не казись, у світи вирушай,
не кусай, не жери українство.
Україна на світі – одна.
І повсюди, куди ти не підеш,
тут привільно і гордо луна
і російська, й англійська, й ідиш…
В Україні гостинній моїй
мовам світу однакова шана.
І які б не велися бої,
рідна мова одна в нас державна!
Не імперська і не панівна,
а природна і суто арійська.
І довершеність, і таїна…
Рідна мова моя – українська.
Визнаю, що у вірші оцім
забагато болючого крику.
Але ж як показати усім
історичну образу велику?!
Як достукатись до земляків,
збайдужілих ягнят-хохломонів?..
Українці ж отут – з правіків.
Від лукавого – ігри двомовні.
Чашу долі спиваю до дна
і напевно вже істину знаю:
рідна мова, як мати – одна,
а двоюрідних не буває.
Запанує в державі Любов.
Кожен житель тут – вільна людина.
Про двомовність на треба розмов,
щоб держава була єдина.
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Ти називав мене незвичайною, а я ж звичайнісінька. Називав мене злагідною, а я була невпевненою. Чомусь оригіналкою, а я була самотою. А ще називав дивною, я ж була безмежно закоханою. Закоханою і ... зрадженою. Та все ж я тобі вдячна за себе таку : незвичайну в житті , впевнену у думці, оригінальну в самотності, дивиною в коханні... Лише трішки розгубилася, бо де ж я тепер справжня??? Ох!!!
Суму сірого вповні наберу я з дощу.
Розмалюю розлуку, а за зустріч прощу.
Не відчула б я неба
в чистих краплях роси,
Не зуміла б без тебе
так любити й зрости.
Не побачила б в зорях
сяйва дивного я.
І дорога до моря -
це теж казка твоя.
Поцілунок наш перший
ще і досі тремтить...
Ти ж прощанням завершив
найчарівнішу мить...
Посіріло від суму
моє щастя в сльозах.
Наче вдарило струмом
й розп*яли на вітрах...
Та у пам*яті зорі
і прибою кришталь.
І слідами узори
плачуть в росах, на жаль.
Я так довго розмову ще з тобою вела,
А повірити в зраду ну, ніяк не могла.
Суму сірого вповні наберу я з дощу.
Розмалюю розлуку... і за зустріч прощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331382
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.05.2012
Цю музику зустріла випадково -
Шукала в творах неймовірну тишу,
Яка зникає потім вибухово -
І це нарешті в мене дійсно вийшло!
Мелодія шаленого кохання -
Відверте спілкування скрипки й моря,
Спочатку схоже на сумне зітхання,
А потім ніби вибухають зорі…
Повільно, швидко, потім знов повільно -
Звучання експресивне й динамічне,
Мелодія струнка, класична й вільна,
Глибока емоційно, наче вічність…
У звуках скрипки був життя початок -
мелодія дитину сповивала,
На скрипці грав «як Бог» Вівальді батько
В соборі Марка й оперних виставах…
Він готувався до богослужіння,
Одержав сан священика, і месу
Мав повне право вести самостійно,
Але на довгі роки став маестро…
Його сонати залунали всюди,
Зачарували навіть серце Баха,
«Чотири пори року» знають люди
Чайковського, Вівальді й Гайдна…
Окрім сонат, до кожного концерту
Антоніо присвячував сонети…
Чотири пори року – символічні,
Вівальді мудрі роздуми про вічне…
Весна – святе народження дитини,
А літо – символ юності й кохання,
Пора осіння – зрілість для людини,
А взимку старість – це пора остання…
Закохана в мелодію Вівальді,
Танцює кров в моєму міокарді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338434
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Твоїх уст не торкатимусь щиро,
О, любове моя неможлива!
Знепокоєна птахо, тривожна.
Моя мріє болюча, неможна...
Де калинові плачуть світання
Не вповитися щемно в кохання...
Медоросами, зливами в травах,
Не втонути у неба октавах...
Тільки зорі - оманні балади...
О, спокуслива ніжна принадо,
Моє щастя, на присмак отрути,
Не торкнути тебе, не торкнути...
(15.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337623
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Багато я моментів пережила,
Багато зрозуміла за роки.
Приходив час – і падала без сил я,
І були люди, що мене несли.
Бували миті – виростали крила,
І серце підривалось у політ,
А потім знову падала й просила,
Щоб хтось заклеїв мій розбитий світ.
І так постійно. Так щодня, щоночі.
На серці – шви, а у душі – вогонь.
А порятунок мій – це твої очі,
Тепло і ніжність від твоїх долонь.
Навчи мене любити так спокійно,
Щоб сумнівів не було у думках,
Щоб можна було дихати вже вільно,
І засинати в тебе на руках.
Навчи мене загоювати рани,
І вкотре підніматися з колін.
Прошу тебе, навчи мене, коханий,
Бо моє серце так жадає змін.
І знову впала. Знову я безсила.
І знову порожнеча у душі.
Я вірю, правда, буду я щаслива.
Та в цьому чи наступному житті?
26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288891
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 19.05.2012
***
Ні, не світляк... Та най би був світанком,
Слабким промінням, першим з-за гори...
Я б допивала неба філіжанку,
А він би вправно теплі кольори
Топив у іскрах вранішнього сонця
Моїх чуттів, торкаючи уста.
Блакитна мальва в дзеркалі віконця...
Авжеж, блакитна! Нитка золота
У косах тихо вигравала б... Ну ж бо!
Прилинь на мить між крилами надій!
Мій милий друже, мій коханий друже...
Та не світляк… Не промінь… І... не мій...
(11.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321563
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 19.05.2012
Поза межами доступу…Де ти?
Десь на грані небес і землі.
І мовчать оніміло планети,
І вітрильно мовчать кораблі.
Доторкається тиша рукою…
Залишає на віях блакить.
А мені би –десь поряд з тобою,
На секунду, на вічність, на мить.
Догорають зірки, як лампадки,
Розмивають чекання бліде.
Ніч у ніжність вкладає закладки
Поза межами доступу…Де?
Із бокалу терпіння ковтаю,
Як гарячий нектар, як наркотик
Поза межами. Ще відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І дотик
Гаснуть зорі і губляться цифри,
Замовкають зловісно планети.
Ще ж не фініш! Чому ж тоді –титри?..
Поза…межами…доступу…Де ти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
«Любов від Бога!» - дід мені сказав.
Коли спитав, як те розтолкувати -
То відповів: « Онучку, Боже збав,
Щоби любові в світі не пізнати
Бо у любові народились ми,
Її Господь колись, разом з душею,
Вдихнув у глину тої давнини,
Коли творив Адама він і Єву.
І, навіть потім, первородний гріх
Простив Отець в ім*я її, любові,
Чимало в світі різних є утіх,
Але щоб стільки, і в одному слові!
Бо то любов нас змалку догляда,
Вона веде нас по життєвій ниві,
І окриляє, і кара бува -
Та завжди тільки робить світ щасливим.
А, якщо щось десь склалося не в смак
То не її вина і не провина -
Заглянь у душу, чи зробив все так,
І чи не твоя є у тім причина.
Любов не може щось зробити зле -
То почуття найвищого гатунку,
Рости ж в любові, внучку, перш за все
І другим не шкодуй до віддарунку.
Люби батьків, люби свій отчий дім,
Оцю стежину в квітах біля хати,
Люби людей, усе на світі цім -
Той сам будеш у тім вогні палати!
Бо ми приходим у любові всі,
Щоби у серці зберегти горіння
Й в прийдешнє передати, як привіт,
Саме любов майбутнім поколінням!
Люби Вітчизну, хлопче, понад все,
Для її слави нас і породили.
У нас з тобою її кров тече,
Від неї у нас розум наш і сила!
Не раз ти будеш у чужих світах
І побуваєш в багатьох країнах,
Та завжди повертатися, як птах,
На землю цю, що зветься - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189447
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 18.05.2012
Чи ти мене згадаєш навесні,
коли вином з порічок пахне вечір,
коли у теплі, ледь помітні дні
торкає вітер не засмаглі плечі.
Коли нечутний легіт, для беріз,
заплутує позеленіле віття,
й ще кровоточить з-під кори надріз
під тихий сум конвалії в суцвіттях.
А чи тоді, як падає зоря
і гасне в полі, обпаливши скроні,
коли вуста цілунками горять
всю ніч. І затихають на долоні.
Чи ти мене згадаєш навесні
у пік цвітінь кульбабового раю…
Чи пригадаєш ти мене, чи ні ?
Не знаю.
/ перевод /
Ветра...
Ты обо мне подумаешь весной,
когда вином из ягод пахнет вечер?
Когда уставший нежный ветер мой
кладёт ладони теплые на плечи.
Когда березам спутает листву
и косы ветвям заплетет, любуясь.
И кровоточащую рану сквозь кору
залечит чуть заметным поцелуем.
Когда в ладони падает заря,
и гаснет в поле, локон обжигая.
Когда уста всю ночь огнем горят
и сердце, словно снег последний тает
Подумаешь, когда пьянит сирень
И одуванчик, солнцем зацветает?
Хоть на мгновенье вспомнишь обо мне?
Не знаю...
плейкаст - LaurA
http://www.playcast.ru/view/1840297/6214e113b38b06bca7e5c4939edb3b5f5e101e10pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337305
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Ніжний дотик, тихий шепіт,
І по тілу променад,
У кінцівках знову трепет
І чуттєвий зорепад…
Він за плечі обіймає,
І цілує у живіт,
Мої ноги зігріває…
Хто це? Ну, звичайно, КІТ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337466
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Тонкий браслет на білому зап'ястку,
Гірчинки кави терпнуть на вустах...
Чи ризикую втрапити у пастку,
Заплутавшись думками ув очах
Твоїх глибоких, наче в павутинні
Метелик необачний і крихкий?
А може й добре:станеться все нині-
Десь там, на небі, зійдуться зірки
І доля підштовхне мене лукава
В твої обійми, теплі і міцні.
А ніч на ранок вистигне, мов кава,
І подих твій розтане серед днів,
Як тихий вітер між тополь високих,
Як ледве чутне слово поміж фраз...
Десь так усе і станеться, а поки...
Так хочеться спіткнутись...Бодай раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337509
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2012
Бузково задухмянився мій сад,
Конвалії вклонились в реверансі,
Листочками заплівся виноград,
Тюльпани закружляли плавно в вальсі…
Мажорно зазвучали небеса,
Перисті хмари розпустили коси,
Куди не глянуть очі – скрізь краса,
Виблискують на сонці перли-роси…
На міні-сонце схожий первоцвіт,
Цибулька гусяча й кульбаба пишна,
Кущ анемони, жовтий горицвіт,
Весняна пшінка стелиться розкішно…
Квітковий рай існує на Землі -
За це ми вдячні Богу і весні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336318
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Весна в сліпучо-білому вбрані
На наречену дивовижно схожа
В руках тримає квіти запашні –
На неї з неба зійшла ласка Божа…
До неї в гості першим завітав
Підсніжник, пролісок, ряст кучерявий,
Який під снігом нещодавно спав -
Він шати в гості одягнув біляві…
Серед гостей був крокус й анемон
Чубарики, сердечники й нарциси
Зубниці, гіацинти, трава-сон -
вінок для нареченої-принцеси…
Замайоріли квіти у танку,
Защебетало дзвінко все довкілля -
Сьогодні всі вітаємо весну,
До неї дружно йдемо на весілля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336325
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Весна буяла юно, барвінково,
І вже з небес на весь квітучий світ
Дощем запахло ніжно-пелюстково,
Аж легіт стих, заснувши серед віт.
І він пішов, той дощ травнево-тихий,
На спілий цвіт вишневих завірюх.
І ластівки з-під шиферної стріхи
В дощинках вищебечували круг.
І теплий вечір виплив на тумані
І загойдавсь над тишею долин.
А серце мліло в щемному чеканні,
Тріпочучи пташаточком малим.
О, шал кохання! О, солодка муко!
Блаженних мрій безмірна далина.
Велична повінь пахощів і звуків...
І - врешті - мить, коли прийшла Вона!
Цвіла над світом цнота поцілунків,
Жаданих вуст торкалися вуста.
Яких іще бажав би я дарунків,
Якої долі, кращої ніж та?!
Співалося... Бажалося... Хотілось
Ввібрати в душу весь розмай весни,
Щоб братство соловейкове злетілось
І гімн коханню склало голосний.
Люблю життя і все у ньому суще.
Молюсь дощам і сонцю і весні.
Та в першу руч схилюсь перед грядущим,
Що нині освятилося в мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335865
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 10.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012
Скрипка.Музика.Подих вітру.
Заколисаний нотний стан
Шелестить у обіймах пюпітра*.
Цвіту ніжного-океан.
Скрипка.Музика.Теплий вечір,
Догорає дзвінкий кришталь.
На оголені білі плечі
Водоспадом сповзає шаль.
Заціловані плачуть струни
Від чуттєвих торкань смичка
І виводить зірками руни
В небі долі чиєїсь рука.
Перегорнута знов сторінка
І допита до дна печаль,
Де близька недосяжна жінка
І закоханий в неї скрипаль.
Де прикрила тоненькі віти
Білоцвіту густа пелена...
Стихла музика.Пахнуть квіти.
Над Парижем-п'янка весна.
*Пюпітр-підставка для нот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Коли прокинусь рано-вранці,
Засуну ноги в теплі капці,
В вікно погляну для забави,
Зроблю ковток міцної кави.
До неба поглядом торкнуся,
І сонцю ніжно усміхнуся.
Я привітаюсь з лісом сонним,
З промінчиком, що на осонні.
А потім пісню заспіваю,
Почує соловейко в гаю,
І ми продовжимо дуетом
Співати сонячні куплети.
Весну я називаю раєм,
І кожен день пісні співаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334923
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 02.05.2012
Яка відрада-дихає бузок...
Яка окраса в повені бузковій!..
Солодку мить наблизити б на крок-
І потонути в ніжності шовковій
Твоїх обіймів трепетних,палких,
Твоїх очей, мов кавові зернята!
Крізь теплу хвилю променів м'яких
Весна війнула музикою свята.
І постелила щедро, мов руно,
Із буйнотрав'я ліжники ворсаті,
Вдягнула вишні в біле кімоно,
На клумби барви вилила строкаті.
Мов літачки, в небесній далині
Шовкову гладь пронизують лелеки.
Лише б радіти разом тій весні!..
Лише б любити...Але ти-далекий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 02.05.2012
Серед трав гуляє буйний травень!
Глянь довкола–справжня пастораль!
Юності прийшла пора забави -
Мелодійно виграє скрипаль!
Соловейко сипле в ніч піснями,
А на небі зіроньки ясні!
Ні зими, ні осені між нами –
Наша доля в молодій весні!
Вже й сади зібралися до шлюбу,
Біла сукня - радісна душа,
Під вербою так з тобою любо!
Там зустріла Мавка Лукаша!
Чуєш? Людським голосом сопілка
Так співає - серце завмира!
«Щоб там не було в житті, лиш тільки
Майте в серці те, що не вмира! »
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334048
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 02.05.2012
"Если хочешь быть счастливым, будь им!"
(К. Прутков).
Весна пьянА от запахов сирени.
Как душу мне тревожит аромат!
Его вдохнув, поддамся сладкой лени
И разрешу ладони целовать.
Пьянит сирень, лишая размышлений.
Твой нежный взгляд хочу я ощущать.
Опять в плену я сказочных мгновений.
Таких, мне кажется, вовеки не сыскать.
Колышатся от ветра чудо-кисти.
Пять лепестков не стоит мне искать.
На свете есть немало точных истин:
Кто хочет быть счастливым, может стать.
Да, счастье, как цветов весны цветенье.
Под солнцем разольётся красота.
И никогда не будет в нем сомненья,
В чьём сердце поселИтся доброта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Зустрічаю знов молочний ранок,
Боса в травах росяних іду,
Насолоджуюсь п’янким дурманом
Серед квітів запашних в саду…
Співом кличе небо синьооке,
І погода сонячна й ясна,
Щире, ніжне почуття й глибоке -
Квітне у душі моїй весна…
Кожну квітку ніжно пригортаю,
В вазу їх поставлю з кришталю,
Новий день піснями привітаю,
У яких немає слів жалю…
Я люблю вставати спозаранку
Зустрічати вранішню зорю,
Наливати чай у філіжанку –
З‘їсти два зернятка мигдалю.
Додаю вприкуску чорні сливи -
І тоді насправді я щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333899
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Першою була, звичайно, колискова -
Мама ніжно на руках мене тримала,
І любов вплітала в кожне слово –
Я тоді ще сенс тих слів не знала.
Друга - це була мелодія любові
До батьків, учительки, до школи,
До ланів, що голубіли волошково,
Не забуду їх в житті ніколи!
Третя пісня – то було палке кохання,
Чисте, щире і недоторканне.
Потім сльози, розпач, біль, розчарування –
І глибокі в серці перші рани.
Потім раптом романтизмом захворіла,
Завжди вибирала пісню влучно,
Знов кохання у душі моїй зоріло,
Пристрасно звучало й милозвучно.
А роки минали швидкоплинно -
Згодом я сентиментальна стала,
Зрозуміла, що в житті для нас первинне,
І зовсім про інше заспівала.
Зазвучали: радість, щастя, біль і смуток -
Вже настала моя рання осінь.
В серці лиш молитви, каяття й спокута,
І душа прощення щиро просить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333541
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Я хочу бути «жінка-свято» -
Щодня привітно усміхатись,
Для цього треба небагато -
Нічим в житті не перейматись!
Я хочу бути дивовижна,
Розумна, радісна, дбайлива,
Заквітчана, неначе вишня,
І, як мале дитя, щаслива!
Я хочу серед сірих буднів
Свій романтизм не розгубити,
Щоб серце не боліло в грудях,
І щоб хотілось далі жити!
Я хочу бути сонцем ясним,
Віршами зігрівати друзів,
Довести, що життя прекрасне,
І світ реальний, без ілюзій!
Я хочу бути «жінка-диво!
Але не знаю, чи це можливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333700
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
На сад квітневий випали сніги-
Такі духмяні щедрі заметілі!..
І попливли шовкові береги,
Помчали в далеч плеса сніжно-білі.
На сад квітневий Божа благодать-
Така весна розсипалась довкола!..
Мов срібні струни, промені бринять,
Теплом цілують землю з виднокола.
Кружляють бджоли роєм гомінким-
Вже скоро медом обважніють соти.
Турбот весняних сповнені пташки
Злітають рвучко на стрімкі висоти.
І доторкають крильми до склепінь
Хмільного неба в повені бузковій.
Мов тихий човник плесами цвітінь
Пливу, по вінця сповнена любові...
Квітучим снігом вибілився день,
Лимонним соком сонячним налитий.
В саду квітневім під фату вишень
Сама весна присіла відпочити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333767
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Травневий сад, світанками омитий,
Крізь мокрі шибки піниться бузок.
О, як я хочу вікна прочинити,
Впустити сонця теплого ковток,
Що після сну так мило позіхає,
Мов кучеряве, лагідне дитя!..
А сад квітучий повниться розмаєм
І в кожній квітці дихає життя.
І кожна гілка росами сріблиться,
Гойдає цвіту білого фату,
В шовкове небо дихає криниця,
Барвисті клумби в пахощах пливуть.
А понад ними тануть медоноси,
Янтарним блиском світиться смола
Стара верба в шовкові пишні коси
Сліпучожовті промені вплела.
Гаряча кава стигне в порцеляні,
Парує в двір нестримний аромат
І снігоцвітом вишеньки духмяні
Заполонили мій травневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Розплела розкішні коси,
Чисто вимила любистком,
Тіло освіжили роси,
Шию обплело намисто.
Ніжилась в тумані зранку,
Мрійно сонцю усміхалась,
Вітер обіймав як бранку -
вона в нього закохалась.
Зашарілась дивоцвітом,
Заспівала стоголосо,
Полетіла з буйним вітром
Заплітати в полі коси…
Заблукали в пишних травах,
Цілувалися цнотливо…
День минув, і знов заграва
Небо щедро освітила…
Зорі в небі засіяли,
Засвітив блідий серпанок.
Стомлена земля дрімала,
Щоб зустріти завтра ранок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332199
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
(Валі Савелюк)
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!
Яке то щастя-просто знати Вас
І Ваших дум мереживо тендітне,
В яке вплелись окрилені слова,
В якому світло веселково квітне.
Яке то щастя випадком зайти
У глиб зими-кульбабову завію
І, розгубивши зерна гіркоти,
Впустити в душу світлу ностальгію.
І доторкнутись справжньої краси-
Таких тендітних граней дивосвіту,
Де перла сліз чистіші від роси,
Де сила слів міцніша від граніту.
Де почуттів вирують кольори
І в теплу душу світять так блаженно
Смарагди-люди,янголів дари...
Де тиха осінь розмовляє з кленом.
Там відпускає смутку тятива,
Стара хатуня дихає гостинно...
Яке ж то щастя-просто знати Вас-
Глибин космічних зоряна Людино...
***
Давайте я насиплю теплих слів
У Вашу душу, оповиту квітнем,
Немов дрібних коштовних камінців,
І в серці Вашім папороть розквітне!
Давайте я нарву того бузку,
Що в небесах розніжився, мов повінь!..
І зронить квітень райдугу дзвінку
У Ваші мрії, ніжно-волошкові!..
І так Вам легко стане у думках,
Така любов затЕпліє в судинах!..
Розгорне крила небо, наче птах,
Над Вами, найпрекрасніша Людино!
І, зачерпнувши жменями весну,
Вам піднесу, всміхаючись: тримайте!
Давайте я долоні простягну
І обійму Вас лагідно!..Давайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
Ти гарячий, як пательня -
Я від пристрасті шкварчу.
У душі вогонь пекельний –
Про "все інше" промовчу!
П‘ю вуста твої медові,
Обвиваю ніжно стан,
Щирість чую в кожнім слові -
Ти грайливий як фонтан…
Струменіє кров в судинах,
Серце рветься в небеса,
Щічки схожі на жоржини,
І бринить в очах роса...
А коли вулкан проснувся,
Магма з кратера втекла,
Ти від мене відвернувся
І заснув немов дитя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331917
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Нарешті верби прикрашають коси -
Перед вікном моїм - жива краса!
Квітковим снігом вкрились абрикоси -
На повні груди дихає весна!
На гілках диво-сонячні листочки,
Краплинки перлами блищать,
І сонце зігріває всі куточки,
Бруньки розкритися спішать…
НАРЕШТІ В СЕРЦІ БОЖА БЛАГОДАТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332041
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Красуня їхала, вдягнувши тихий сон
Її обличчя в сонечку сіяло,
Волосся впало ніжно на чоло
І музику чудову вигравало.
А час минав, красуня далі в сні
Чарівність небесами огортала,
Життя лиш починається в тобі
І губить милий подих поміж нами...
13.04.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330064
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Вже згасає день за небокраєм,
Голубіють мої давні мрії,
І вогонь у серці не вмирає,
А душа від щастя гармоніє.
Моя мрія сонечком зоріє,
Доля дошкуляє дисонансом,
Жалість знову в серці животіє,
Смуток зачаровує романсом.
В Амстердамі зустрічаю ранок,
Усміхаюсь сонним сподіванням,
Рясно затюльпанився світанок -
Уві сні здійснилися бажання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329167
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Півні кричали голосно, до хрипу,
Аж пломеніли яро гребені.
Перед курми гнучи пір"ясту кирпу,
Заприсягались сонцю і весні.
З кінця в кінець, на пагорбах і долах,
Цвіли дими, солодші за меди.
Раділи сонцю вулики і бджоли
І вже бруньками пахнули сади.
Дзвінких синиць низалося намисто
І горобці в калюжах, як моржі.
Старенький клен, неголосно й безлисто
Щось муркотів, присівши на межі.
Втомило небо лебедині крила,
Аж на ставку захлюпала вода.
Луна деревам в лісі повторила
Те, що вітрець мені розповідав.
І я повірив вітрові на слово -
Я йшов до тебе, сповнений надій.
А ти мені відмовила в любові...
Такий от кепський розвиток подій!
Була весна і серце шаленіло,
Женучи в жилах вистуджену кров.
Моє кохання ще не віддзвеніло,
Тож не сприймало будь-яких відмов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326602
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
Коли зима нарешті відійде,
Святкують люди в Україні
Благої вісті святий день
З часів далеких і понині.
Це третя зустріч нас з весною,
Яка здолала зиму безперечно.
Благословляє землю Бог сівбою -
Раніше це робити недоречно.
До свята з вирію летять бузьки,
І виповзають на поверхню змії.
В цей день господар залюбки
Тварин вигонить на подвір‘я.
Коли дівчата йдуть по воду,
В народі є таке повір‘я,
Що пролісок дарує вроду,
А первоцвіт – заміжня мрія.
Щоб прославляли в небі Бога,
На волю випускають птахів,
Щоб горе не пускали до порога,
А зазивали щастя в кожну хату.
У церкві святяться проскури,
Які їдять зазвичай з медом,
Селянин зариває в ниво-кутах,
Й молитви посилає в небо.
Сьогодні небо нам віщує,
Що буде сонячним Великдень.
Нехай же кожен з вас почує
Слова священної молитви:
«Богородице Діво, радуйся! I я вітаю Тебе, Пренепорочна Діво, словами, якими поздоровив Тебе колись Архангел Гавриїл у Назареті. Ти повна всяких ласк, з Тобою Господь.
Всевишній підніс Тебе до найбільшої гідності в небі й на землі, бо вибрав Тебе на Матір Свого Сина. Ти одна з поміж жінок вибрана до такої гідності.
Тебе славлю, Тебе величаю, Тобі честь віддаю, Донько Предвічного Вітця, Мати Божого Сина, Обручнице Святого Духа.
Окрім такої гідності, Ти, Пресвята Діво, така покірна, що називаєш Себе Божою служницею.
Тож молю Тебе: навчи й мене тієї найбільшої чесноти - покори. Випроси мені ласки, щоб я міг(ла) лише тим величатися, що я Твій(оя) слуга. А коли буду Твоїм(єю) вірним(ою) слугою, тоді буду виконувати Божу волю в усьому і через те буду учасником(цею) Божої слави на небі. Цього від Тебе надіюся, про це Тебе сьогодні гаряче прошу.
Амінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328389
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Вже не злелію той журливий клен,
Що ти зрубав край битої дороги...
Байдужий вітер свище між антен,
Дощі, мов струни, б'ються об пороги.
Вже не злелію трепетну печаль-
Оту кленову лагідність листочків...
Пекучий щем вплітається, мов шаль,
Поміж сумних віршованих рядочків.
Десь за вікном розніжиться весна-
Яка п'янка!Такої більш не буде!..
А ти не бійся, винесу одна
Оту ганьбу оплакану між люди...
І позбираю згаслі кольори-
Моїх надій обпалене ганчір'я...
Хіба ж не ти про щастя говорив?
І пух летів кульбабовий, мов пір'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2012
Самотності рясні краплини
Вже вкотре омивали очі,
Вела мене крута стежина
Немов сліпу в тенетах ночі.
Пташино серце тріпотіло,
Думки кричали журавлинно,
Від почуттів тремтіло тіло,
І сни зникали швидкоплинно.
Я знов з екраном розмовляла,
І розчинялась в диво-павутині,
Йому до ранку дошкуляла
І заглядала в очі темно-сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327856
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Здавалося, що сонце не погасне
і вічно пломенітиме в очах,
що цілий світ - для нас, і небо ясне
веселкою заграє у дощах.
Але у ніч, коли цвіли морози -
Я загубила мрії про весну.
Де була ніжність - пролилися сльози:
Таки посмів покинути одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325354
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 04.04.2012
Зажди, заради Бога, зачекай!
Ти ж найсвіжіший подих у повітрі,
З тобою, правда, разом справжній рай!
Я ж так просила долі у молитві…
Ти ж сонце носиш в посмішці своїй,
Голубиш моря хвилі у долонях,
Ти йдеш і забираєш безліч мрій,
А залишаєш серця стукіт в скронях.
Ти ж квітами весну усю вбирав,
На небі малював квітчасті зорі,
Я так любила тихий шепіт трав,
А що тепер? Лиш вітру стогін хворий.
Зажди, заради Бога, зачекай!
Куди ідеш? І навіть не сумуєш?
Душа охриплим голосом кричить,
Та все дарма, бо ти її не чуєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326996
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 03.04.2012
( Переклад з російськоі.Владимир Лермонтов "Дельфания ".)
Я лиця шукаю Господи твого,то ж чому не чуєш голосу мого?
У пташок питав я ,в звірів лісових,у берізок ніжних,в квітів степових,
Часто зупинявся у відчаі німому,лиш один я в мріях шлях шукав додому.
І чому скриваєш ти себе від мене?Хіба ти не знаєш яка доля в мене ?
Скільки стежок треба і доріг пройти,щоб через пустині до тебе прийти.
Скільки треба болю,скільки сліз пролити,аби твоє вухо до мене схилити.
Та мовчало небо і хмари неслись:"Де ти ,Боже?Де ти? Де ти?-Відгукнись!"
І минули роки сніжноі завіі і Господь відкрився ,І збулися мріі !
Він сказав:"Я поруч завжди був з тобою.Літом і зимою йшов я за тобою .
І коли ти падав,мокрий був від сліз-на руках тебе я обережно ніс .
Просто ти не бачив,я зайшов за спину.Йшов я за тобою,дорогий мій сину .
Говорив з тобою щебетанням птиці,лісовою квіткою,спалахом зірниці.
Я,повір,ніколи не скривав себе.Зі мною говорить в світі все живе.
Все живе говорить,ти мені повір.Чую голос Бога навіть дикий звір .
Голос мій лунає співом солов"я,а слово дзюркоче шепотом струмка.
Я говорю вітром,говорю весною,через них розмову я веду з тобою.
Через все,що бачиш я несу себе людям,звірам,птиці через все земне.
Голос мій лунає попід небеса,ні ,мій любий сину ,не скриваюсь я .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325365
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Не треба солодити гіркоту-
Пощо примара щастя серед пустки?
Хіба ж я винна, що знайшли не ту
І мрії розлетілися на друзки?
Хіба ж я винна, що любов гірка,
Що поряд почуваємось чужими?
Така вже доля, пане мій, така:
Нас часто зводять у житті не з тими.
І часом нас закохують не в тих-
Такий раптовий станеться трафунок*...
Не треба підливати гіркоти
У невзаємно-щирий поцілунок.
Давайте я Вас просто відпущу
Без докорів, претензій і театру
В палкі обійми теплого дощу,
І не вдавайтесь більше до азарту.
Не треба солодити гіркоту,
Давайте змовчимо не так, як завше...
Життя вам ще підкине саме ту-
Така вже доля, пане мій, така вже...
*Трафунок(діалектне)-випадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Я оголошую анафему зимі,
Ажіотаж весни в душі моїй,
Безладдя у погоді добиває,
Арбітром сонце виступає.
Базікає екран про потепління,
Прогнози схожі на сумління.
Живу неначе у в‘язниці,
Весна щоночі мені сниться.
Щодня безбожно сипле сніг,
Дощить плаксиве сіре небо,
Найкращий серцю оберіг -
Привітний лист від тебе.
Душа стомилась від чекання,
Страждаю від твого мовчання.
Поштова скринька сповіщає -
Листів для вас немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326863
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
О, час - палач, такий несамовитий!
О, ви, роки - буремний вітровій!
Якби ж уміла хоч на мить спинити -
Кричала, плакала б: що мій, лиш мій!
В любистку ранок серденька купала б...
І коси всім березам заплела б!
А пригортала б... Якби пригортала!
А цілувала б - в щастя завела!..
Біжать стежини, тулиться барвінок,
Блакитне небо, скапує печаль...
У різночассі витертий відтінок
Усіх "якби"... О, Господи, як жаль!
(30.03.12)
Дякую за натхнення Ромоданцю
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326442
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326526
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Від сьогодні я вже не плачу.
Сльози більше не запечуть.
Помолюсь за свою удачу -
І шукатиму іншу путь.
Я собі вже сказала: "Досить!"
Досить сліз і гірких страждань!"
Я навчилася все це зносить -
Тільки ж досить випробувань!
Я собі вже сказала: "Треба
Починати нове життя!"
Вільним птахом летіти в небо,
Вільним вітром - у майбуття.
Чи сніги, чи холодна злива -
Треба просто іти вперед.
І чекати від долі дива.
Стрівшись з долею тет-а-тет.
2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326325
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Зали́шусь мрією твоєю назавжди́...
Блакитні весни повінчають інших...
Та не цурайся, не змітай сліди,
Міняючи на кращих чи на гірших.
Нехай живу, хай в пам’яті живу
Краплинкою невтриманої волі.
Хай лиже вітер тиху ковилу,
Стежки, що загубилися в роздоллі...
І в небесах освячені дощі
Устеляться солоною росою...
Зали́шусь мрією твоєю на межі,
Маленькою волошкою сумною...
(22.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324186
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Шовкові коси доторкають плеса...
Чи ти в житті моєму завше був,
Чи я тебе намріяла між весен?
І посадила спогадом в душі,
Мов гіацинт прегордий, синьоокий...
Там,де сльоза, там пишуться вірші,
А там, де щастя, там панує спокій.
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Тремтить смола, мов свіжі краплі крові...
Посію в серці попелом журбу-
А раптом зійдуть проліски шовкові..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323791
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Я виплакала всю любов у слово,
Зросила кожну букву складу.
Згубилася її основа
І перевтілилася в зраду.
Я виплакала всю любов у пісню,
Де кожним звуком стогін - спомин.
Прийшла любов у пору пізню,
Лишивши лиш гірку оскому.
Я виплакала всю любов у муку.
Пекла душа нестерпним болем.
Самотністю несла розпуку,
- Чому? – випитувала, - доле?
Я виплакала всю любов в спокуту.
Шукала помилки, каралась.
Старалась зменшити розлуку,
Любов уже не озивалась...
Я виплакала всю любов у сповідь,
Якою ж є вона незряча...
Я плакала у кожнім слові,
А ти й сльозинки не побачив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292696
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 19.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Чи ж я скажу все те, про що хотіла?
Чи вітром змиє в темну каламуть?
Чи ворон підібравши чорні крила,
Розсипле того слова справжню суть?
Чи я слабка, що все шептати маю?
За осокори лепет зачеплю.
Нехай чекає того дня. Не знаю
Чи зможу вже сказати, що люблю...
Чи розгорну всі хмари в піднебессі,
Щоб чисте стало, наче полотно.
І викладу, нанизаними в серці,
Разками намистинок. Чи ж давно
В руках їх розсипала, наче зорі
І розливала із долонь тепло.
Ловила крапельки дощу прозорі,
Вмивала слово , чистим ,щоб було...
Носилась мовчки я із сокровенним,
Вимощувала в серці його час.
Весною надихала ... І щоденно
Ставала мрія довшою до Вас..
А почуття вже розпирало груди,
Весняна повінь розлила думки...
Моє кохання. Що тепер з ним буде?
Освідчуйтеся першими, жінки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323030
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Ранкова тиша гусне над селом,
Летить весна-прекрасна, юна Геба*!
Таким вершковим піниться теплом
Бузково-ніжне шовковисте небо...
Дзвенять довкруг пташині голоси
Летять луною гучно по діброві
І,обтрусивши хутро від роси,
На сонці мліють котики вербові.
Стара криниця сірим журавлем
З води черпає сонячну монаду,
А сонце вже солом'яним брилем
Висить на вітах стишеного саду.
І так мене дурманить світлий день,
Таке блаженство розтинає груди!..
Нарву зо жменю радісних пісень
І понесу, всміхаючись, між люди!
*Геба-в античній міфології богиня вічної молодості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012
. Вона була грішна,
Грішна і кохана.
Гріх простили люди,
А кохання – ні…
Ой, втішилося нині дідове поле, позбирало родину, заговорило, ще й як заговорило! Стрепенулось, як сполошена птаха, обтрясло крильми і за душу взялося. Там щипне – болить, там рушить – коле, а там – уже кров’ю тече. І що ж ви нажили, баби? Що не доля, то сльози? Мене занапастили, себе занапастили і дітям так постелили… порозчахалися молоді, к недоспівані пісні, і голос є, а співати неохота. Не так то мало бути, не так… хлопа треба, ґазди…
А де його взяти? Коли той поїхав, той покинув, той спився, а той і ґаздою був, та вилежується в теплій землі на цвинтарі… а жінка бідує. Ой, злости на вас треба, хлопи, не годиться бабу саму лишати, не годиться!
Побурчав дідів город, побурчав, вибалакався, ніби хто слухав, та й легше стало. Гайда до роботи.
А зранку добре робити, недарма кажуть «ранок – панок", зранку стільки візьмеш, що до вечора не доженеш. Земля розсипалася, гарна, сита, відпочила. Давно тут колгоспне поле було, а коли прийшла незалежність, роздали людям.
…
Марія розкидала біб, відмежовувала бараболю від буряків, а буряки від кукурудзів. Город розбила на три шматки, найбільший припадав на кукурудзи – і корові буде січка, і курці кукурудза. Ніхто їй не перечив, Марія знає…
А Марія добре пам’ятає, як у війну не мала навіть що посадити. На городі лише жінки, чоловіків не було, кілька в селі лишилося, і ті скалічені. Садили лупину від бульби, по кукурудзику кидали, а зродило… Ой, як зродило, на біду, певно.
Наталка побачила, що Марія лишилася далеко від усіх, пішла навпростець до неї:
– Бабцю, є розмова.
Маріїне серце тьохнуло:
– Знаю. Чую серцем. І боюся її, – сказала Марія дуже швидко, так, ніби квапилася виговорити все, – ти змінилася. Цей блиск в твоїй очах видає тебе. Ти любиш. Хто він?.. Не смій, ти ж шлюбила!
– Не можу, змушую себе і не можу. Він жонатий, бабцю, має діти. Я робила все, аби відігнати його, і не змогла.
– Якби постараласі – відігнала би, – відповіло зло Марія. – Не смій, Наталю. Будь-кого – сліпого, кривого, глухого, але не чужого. Чуєш, дитино, бо прокленут тебе і твоїх дітей.
– Бабо, я не можу. Я сходжу з розуму без нього, – стогнала Наталка.
– Можеш, Наталко! – крикнула Марія. – Треба, дитино. Не занапасти себе, не занапасти. Люди не прощают і Бог не велит. Викорчуй, вирви з серця, а не можеш – то вирви і серце.
– Що Ви кажете, бабо??? – плакала внука.
– Кажу, бо знаю, не вб’єш ти, вб’ют тебе, а я сего не можу допустити, дитино. Се гріх, Наталю, – рука затряслась в Марії. – Прийми муку на все життя, але не приймай сю любов. Чуєш? Не прийми!
Розмова – як кулеметний обстріл. Марія не давала Наталці розказати, обривала її, налітала, як ураган, на неї. Хотіла вибити з її голови навіть думку про нього, хотіла вивітрити з її серця все. Та добре знала, що не зможе.
Замовкла. Перехрестилася. «Отче наш…» – Марія молилася, просила Бога відволікти біду від Наталки. Котру чула.
– Боже, обережи, заступися за неї, – просила посивіла жінка, – Мати Божа, поможи. Я знаю, що вона не зможе. Я знаю, як то любити. Дай їй сили не знати тої правди – платити за гріх. Не дай! Я прийму все, Господи, спаси мою дитину з гріха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321050
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Ти можеш все! Ти просто вір у себе!
Твоя душа, немовби космоліт,
Який літав колись високо в небі
І Кимось був закинутий в цей світ.
Хай мрія, мов зоря, щоднини світить!
Хай сила в кожнім подиху живе!
Хай завше віє лиш попутний вітер
Й ніхто тебе з маршруту не зіб’є!
На все у світі є своя причина.
Свою причину має й твій політ!
Ти просто пам’ятай, що ти – Людина.
Плекай в душі любові дивоцвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321396
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Оригінал - In-Grid " Un Homme Et Une Femme"
Вірш за мотивами
**************************
Якщо мелодія для нас
лунає ніжно-мрійно,
для серця це один ще шанс
Не втратити надію…
Відлуння наших голосів –
В них наше серце б‘ється.
Мелодія для двох, без слів,
Немов струмочок ллється…
Занадто радості, і досить драм –
і ось, сьогодні ця сумна історія…
Не випадково нанесли удар
Ті люди, з ким була гармонія!
Якщо мелодія для нас
лунає ніжно-мрійно,
для серця це один ще шанс -
Не втратити надію…
Якщо мелодія для нас -
серця радіють щиро!
Це означає, що романс
Для нас з тобою був як диво…
Але усе минулося для нас -
Ми втратили свій шанс…
******************************
In-Grid — Un Homme Et Une Femme
Comme nos voix
Chantent tout bas
Nos cœurs y voient
Comme une chance, comme un espoir
Comme nos voix
Nos cœurs y croient
Encore une fois
Tout recommence, la vie repart
Combien de joies, bien des drames
Et voila, c'est une longue histoire
Un homme, une femme ont forges
la trame du hasard
Comme nos voix
Nos cœurs y voient
Encore une fois
Comme une chance, comme un espoir
Comme nos voix
Nos cœurs en joie
Ont fait le choix
D'une romance qui passait la
Chance qui passait là
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321512
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 14.03.2012
***
Ввігнав у душу скалочку тоненьку!
Пробачу, звісно. Промовчу, як завше.
Моя голубко, долечко, рідненька,
Чому ж зітхаєш і так гірко плачеш?
Не треба слізок... Того не вартує!
Ще буде вітер, і дощі, й веселка!
Тебе голублю ніжно і цілую.
Колише ніч розхлипані стебелка...
А те що скалка? Що удієш: мусить
Перегноїти і переболіти...
За мить вже небо зіроньки обтрусить...
А гнів? Нема... Не довелось уміти!
(10.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320859
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Послідня ніч... вже порвані всі струни(Графиня*)
Остання ніч в самотності пошерхла.
Останнє слово ... як забути, як?
Сама з собою відтепер відверта...
Думки полоще за вікном вітряк.
Остання ніч ... Перебираю кроки,
Літа, розмови, сказані слова.
Німим крилом нависли сиві ночі.
Печалить душу у сльозах пітьма.
Остання ніч...У небокраї рання
Зоря освячує небесну благодать.
Остання мить ...зимова ніч остання...
Прощається з коханням жінка так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317321
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Продовження вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313342
-------------------------------------------------------------------------
Вже запахла весна, на яку так чекала.
І заграла струна, що так довго мовчала.
І поллються пісні, що лікують в журбі,
Як струмки весняні. Не почути тобі...
Ось заграє ріка, і крихким стане лід,
А недоля лиха потече річці вслід.
І від слів непростих проросте знов трава...
Лише тільки від них душа знов ожива.
Збудить крик журавлів мою пісню, що спить...
Тільки ти не зумів мою пісню збудить...
Наче зранена пташка Хай по світу летить.
Знаю: буде їй важко. Але вже не спинИть..
Хай по світу л -е -т -и -т-ь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318143
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
. Безупинно тече вода в річці і так само течуть думки і мрії невидимою течією на темному оксамиті нічного небосводу в неосяжну лагуну ночі, де сріблясте мереживо від магнетичного погляду місяця приворожує до себе потоки ритмів життя на землі, прикриваючи напів-прозорою вуаллю перлинні сполохи далеких галактик, які споконвіку містично спілкуються між собою.
В ореолі зірок небесних, народжується первозданна нетлінність, яка на аметистових, легких крилах злітає до благословенних небес та в мінорному вальсі сузір’я світів зливається з потоком невидимого духовного світу, який сакральними вітрами розвіює поміж людей щирість, віру, надію та кохання… Ця течія окреслена потужними крилами муз поезії та музики, зачарована духовною рухливістю словесних та музичних вершин на тлі мерехтливого блиску примарного сріблястого світла...
Розмаїттям краси духовної пливуть тріумфуючі церковні канони - мелодійні перлини духовної досконалості, які передають молитовний настрій та його прагнення від земного до небесного, від тимчасового до вічного. Християнське благочестя і благоговіння звучить з небес, як гімн перемоги життя над смертю, світла над пітьмою, добра над злом, воскрешаючи душу вічністю, втілюючи безсмертність та духовну наснагу…
На тлі неба синьо-зоряних контурів білокрилі ангели-безтілесні, безсмертні духи, сповіщають святу волю Творця - цінувати наш світ як безцінний кристал, аметистові відтінки якого від синього до червоно-фіолетового кольору приносять людям щастя, підтримують, заспокоюють, і не залишають байдужими серця…
Радісне відчуття духовної досконалості і спокою від щастя, що променіє як нетлінний потік земний, відкриває божественні вікна та втілює світанок мережками блакитного вітання, ніжним передзвоном тремтячого листя дивних троянд рубінового кольору та в кришталевих росинках на ніжних аметистових бутонах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315058
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Притули свою душу до неба,
Збережи власну зірку на нім.
Хто сказав, що любити не треба,
То ж бо вигадка, марево, дим?
Хто сказав, що для мрій не потрібно,
Зазирати у синю блакить.
І не бачити паморозь срібну,
І як небо вечірнє зорить.
Хто сказав, що світанки не сяють,
Не у вірності справжність свята...
Тоді ж як?! Коли щастя безкрає,
А в любові обидва крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315044
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Lauren Christy - The Colour Of The Night
О. Шнуренко - переспів з англійської
* * *
У темряві блукаємо з тобою,
Єдині тілом, а душа - окремо.
Ховаємо усмішки і тайни за стіною…
Я хочу знати, що ти відчуваєш –
але даремно…
Тобі я віддаю все, чим багата,
І буду до останку віддавати!
Я покладу все це у твОї руки -
Якби відвертим бути міг зі мною!
Невже ніколи не заглЯну в твОї очі?
Побачити тебе на світлі – все що хочу…
Від мене ти втікаєш в колір ночі!
Минулим жити більш не можу -
Любов зірвала маску ту чарівну,
Все вкрили хмари й струмені дощу…
Тебе у всьому звинувачую, кричу -
Врятуй мене, благаю, Боже!
Тобі я віддаю все, чим багата,
І буду до останку віддавати!
Я покладу все це у твої руки -
Якби відвертим бути міг зі мною!
Невже ніколи не заглЯну в твої очі?
Побачити тебе на світлі – все що хочу…
Від мене ти втікаєш в колір ночі!
Врятуй мене, благаю, БОЖЕ!.
таку як є, якою бути хочу!
Невже ніколи не заглЯну в його очі?
Побачити його на світлі – все що хочу…
У променях світла на нього чекаю
Але він втікає у колір ночі…
Вийди із темряви, любий – благаю!
* * *
You and I moving in the dark
Bodies close but souls apart
Shadowed smiles, secrets unrevealed
I need to know the way you feel
I give you everything I am and
Everything I want to be
I put it in your hands
If you could open up to me, oh!
Can’t we ever get beyond this wall?
Cause all I want is just once to see you in the light
But you hide behind the color of the night
I can’t go on burning from the past
Love has torn away this mask
And all’s like clouds, like rain
I’m drowning and I blame it all on you
I’ve lost. God, save me!
I give you everything I am and
Everything I want to be
I put it in your hands
If you could open up to me oh
Can’t we ever get beyond this wall
Cause all I want is just once to see you in the light
But you hide behind the color of the night
God save me
everything I am and
Everything I want to be
Can’t we ever get beyond this wall
Cause all I want is just once forever and again
I’m waiting for you
I’m standing in the light
But you hide behind the color of the night.
Please, come out from the color of the night
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310096
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Стинає ніч у надвечір’ї гаму
І розсипає в кольорові сни.
Тебе любити я не перестану.
Моєї в тім, повір, нема вини.
Твоя любов - уламками каміння,
Моя ж не хоче із душі іти.
У спогадах ота пора осіння,
Хоч де-коли до неї забреди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298276
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 22.01.2012
Клене,мій клене осінній,
Дай я тобі поворожу.
Сидровим грає промінням
Ранок дзвінкий і погожий.
Звідки ці барви яскраві,
Клене,самотній мій клене?
Тепла крихка золотАвінь
Впала на листя зелене...
Тліють листки в безголоссі,
Мов незагоєні рани,
Їх позазбирує осінь
В пишні чудні ікебани.
Зранку роздасть перехожим
Диво,яскраво-вогненне.
Дай я тобі поворожу,
Клене,невтішний мій клене...
Що тобі сниться ночами-
Буйні заквітчані весни?
Теплих дощів срібні брами?
Райдуг дзвінкі перевесла?
Повінь садів перетліла?
В травах розпатлані квіти?
Як би я,клене,хотіла
Душу тобі обігріти...
Наче обпалені ружі,
Тліють листочки-долоні...
Що ж ми з тобою,мій друже,
В світі такі безборонні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288716
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 06.11.2011