ГАЛИНА КОРИЗМА: Вибране

Олекса Удайко

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі  ЛГ  і
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/55A5q3XpKvw[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві…
Подаруй  мені  пестощів  рай…

Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає...  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

– Як  прийду  у  твій  рай,
й  зашаріються  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

Я  прилину  в  твій  край,
він  –  як  терен  моєї  любові
на  віки,  повсякчас  і  не  в  слові…
Я  злелечу  омріяний  рай.

І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  лунь,  серед  ночі…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шепіт  двох  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Де ти кохана

Бачу  очі  твої  кожен  раз,
Як  дивлюсь  на  волошки  у  полі.
Чую  диво  -  мелодії  вальс,
Виграє  вітер  з  листям  тополі.

І  заслухалися  небеса,  
Закружляли  у  танці  хмаринки.
Задзвеніла  у  травах  роса,
Вона  падала  наче  сльозинки.

Приспів:

Де  ти  кохана,  скажи,                
Хочу  зустрітись  з  тобою.          
Ще  залишились  в  душі,
Зустрічі  ті  під  вербою...

Я  блукаю  з  тобою  в  думках,
В  тихім  вечорі,  ніжного  літа.
Вже  засяяло  небо  в  зірках,
Вишивали  ім'я  оксамити.

Несли  мрії  з  тобою  у  даль
І  у  вальсі  казковім  кружляли.
Забирали  із  серця  печаль
І  кохання  на  двох  дарували.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841558
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Іван Мотрюк

РАНОК.

Промінчик  від  сонця  ласкавий,
Несміло  фіранку  пробив,
І  всівшись  на  чуб  кучерявий,
Синочка  зі  сну  розбудив.

Поглянув  він  сонно  в  віконце
Розплющивши  очі  на  мить,
Побачив  там  лагідне  сонце
І  неба  ласкаву  блакить.

Шуруючи  заспані  очі,
В  душі  ще  десь  бачачи  сни.
з  обіймів  він  вирвався  ночі,
Пташині  почув  голоси.

Дерева  ще  вкриті  росою,  
Зі  сну  прокидається  сад
Милуюсь  я  тою  красою  
Вдихаючи  трав  аромат.

Десь  півень  далеко  співає,
Косарка  ледь  чутно  бринить,
Легенько  туман  огортає,
Село  вже  дрімає  не  спить.

Вже  вище  піднялося  сонце,
Проміння  у  росах  блистить.
Я  вдячний  Небесна  Царице
Що  бачу  сьогодні  цю  мить.

За  все  ,люди  ,дякуйте  Богу
За  ранок  за  день  і  за  ніч  
Щасливу,успішну  дорогу,
За  кожну  малесеньку  річ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841339
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Наталя Данилюк

Весна кличе в гори…

[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]

Весна  кличе  в  гори.  Взуваю  розтоптані  кеди  –
Іще  від  минулого  літа.  Ну,  що  ж,  в  добру  путь!
Де  сонце  –  медовий  бурштин,  інкрустований  в  небо,
Де  чубчики  соснам  хмарки́,  наче  вівці,  скубуть.

Несу  за  спиною  в  наплічнику  аркушів  стоси  –
Давно  перепрілі  ілюзії  ще  від  зими.
Вливає  за  пазуху  щастя  подвоєні  дози
Омріяна  даль,  що  вітри  підпирає  грудьми.

І  що  мені  треба  на  лоні  безмежного  світу,
Де  я  –  лиш  піщинка  дрібна  серед  тонни  піску?
І  вітер  гуде  в  мою  душу,  немов  у  трембіту,
І  космос  постійно  тримає  мене  на  зв’язку.

І  голос  мені  промовляє:  «Алло,  абоненте,
Погода  сьогодні  чудова,  тож  welcome  to  please!».
І  серце  карбує  на  згадку  щасливі  моменти,
І  камера  вкотре  фіксує  пробуджений  ліс.

А  він  пахне  мохом,  терпкими  оліями  хвої,
Обійми  свої  розкриває  і  кличе:  «Ходи!».
І  я  усміхаюсь  до  лісу  й  до  себе  самої,
На  тілі  земної  планети  лишаю  сліди…

Дрібні,  ледь  помітні  –  невидимі  майже,  їй  Богу,
На  відстані  лету  пташиного.  Квітню,  агов!..
Спасибі,  що  кличеш  мене  в  цю  натхненну  дорогу  –
Звучати  на  хвилі  поезії  та  молитов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 12.02.2019


гостя

Смак повені…



Верни  моє.  
Цукрову  аличу.
Смак  повені.  Солоний  дим  анісу.
Ці  аромати  вічності    й  дощу  –
…………….вітри  пралісу

Шумить  вода.  
Нам  сердитись  не  час.
Минулих  битв  сумнівні  атрибути.
Як  сон  трава  переспіває  нас,
……………..дозволь  почути

Перегорілу,  
Вицвілу  іржу
У  променях  зіниць  не  розпізнати.
Як  чорний  місяць  перетне  межу,
………………..я  маю  знати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825043
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Віталій Назарук

КАВА ВЗИМКУ

Дерево  безлисте  почорніло,
Лист  лежить  схоронений    в  снігу.
Знов  зима  на  осінь  налетіла,
Захвативши  холод  на  бігу.

Тихо  в  лісі  моляться  дерева,
У  ставах  сонливі  карасі.
А  зима,  неначе  королева,
Запишалась  у  своїй  красі.

Спить  садок,  сміється  хуртовина,
Випускають  пар  колодязі.
І  блищить  перлинами  перина,
Кидають  бурульки  по  сльозі.  

На  жердину  всілася  сорока,
Пахкотять  димами  комини.
Вдалині  хатину  одиноку,
Скрила  хуртовина  від  зими.  

А  тумани    гоняться  до  ставу,
Наче  сиві  птахи  на  крилі….
Я  в  кімнаті,  п’ю  гарячу  каву,
Затишно…  Не  вистачає  слів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825022
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Леся Геник

Передоз болю

Коли  в  тобі  колюча  нитка  болю
нарешті  рветься,  вивільнивши  ніч,
вже  не  стаєш  розпалено  до  бою,
а  просто  йдеш  собі  від  нього  пріч.

І  вже  немає  сили  в  цілім  світі,
аби  спинив  оцей  упертий  крок,
обпалений  й  водночас  обігрітий
розплутаною  зав'яззю  думок.

І  вже  тобі  ні  в  чому  гул  і  крики,
і  вже  тобі  без  сенсу  блискавки,
бо  утікає  з  серця  щось  предике,
востаннє  доторкнувшись  до  руки.

І  що  на  завтра  буде  невідомо  -  
чи  спека  вдарить,  чи  зітне  мороз,
спадає  долі  невимовна  втома  
гіркого  болю  -  болю  передоз...

10.02.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825027
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ірина Кохан

Ми

Я  до  тебе  прийду,  
коли  ти  не  чекатимеш  зовсім,
Коли  білим  багаттям  
цвістимуть  узбіччя  зими.
Ти  загубиш  свій  погляд
в  моєму  в'юнкому  волоссі  -
Десь  народиться  зірка
із  ніжною  назвою  "  Ми  ".

На  осніжені  крила
нічного  холодного  чтива
Упадуть  перші  промені
теплого  слова  "  Любов  ".
І  усмішка  твоя  -
така  щира,  така  незрадлива
Змусить  битися  серце
у  такт  весняних  молитов.

Я  до  тебе  прийду,
ми  летітимем  понад  містами,
Будем  гріти  долоні
в  кишенях  м'яких  ліхтарів.
Ти  мене  цілуватимеш
вперше,  як  наче  востаннє
Під  розливистий  гугіт
морозних  січневих  вітрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817774
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 12.02.2019


Надія Башинська

ЧЕРЕЗ ТРИ ГОРИ ВИСОКІ ПЕРЕЙДУ!

На  вузькій-вузькій  стежині  поміж  гір
нещодавно  дівчиноньку  я  зустрів.
І  привітною,  скажу,  була  вона.  
Ой,  яка  ж  у  неї  усмішка  ясна!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Я  у  сині  очі-зорі  задививсь
і  скажу  вам  всім,    по-правді,  сну  лишивсь.
Полонила  вона  серденько  моє.
Я  повірив,  що  любов  у  світі  є!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Ой  дівчино,  ніжна  квіточко  моя,
будить  мрію  ніжна  усмішка  твоя.
Недаремно  вже  квітує  скрізь  весна.
Вірю  є  в  твоєму  серденьку  і  я!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадковості ніжний сюжет

Там  де  трави  сплелися  з  дощем,
Де  краплини  розкидали  роси.
Закрадається  в  серденько  щем,
Він  в  душі  моїй  тихо  голосить.

Я  благаю  не  треба,  мовчи,
Не  тривож  тих  думок  і  печалі.
Краще  душу  в  кохання  вмочи
І  полинь  разом  з  ним  в  світлі  далі.

Про  кохання  усім  розкажи,
Як  же  тепло,  коли  розуміють.
І  міняє  життя  вітражі,
Коли  ніжно  кохати  уміють.

Тихо  так  шелестить  очерет,
Пташка  дзвінко  пісні  заспіває.
Загадковості  ніжний  сюжет,
Перламутрове  сяйво  стрічає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Олекса Світлий

ПАМ’ЯТАЙТЕ ЙОГО ГЕРОЄМ!

[i]На  сайті  ЦЕНЗОР.НЕТ  Ян  Осока  виклав  статтю  [b]«Загиблі  Герої  року  2018-го.  Поіменно.  Кожний».  [/b]
Автор  пише:  «Ми  безтурботні.  Ми  розслаблені.  Ми  спокійні.  У  нас  є  свої  особисті  справи,  труднощі  та  клопоти,  але  все  це  тьмяніє  на  фоні  тієї  надвисокої  ціни,  яку  сплатили  [b]2018[/b]  року  [b]133  українські  герої[/b],  які  там,  у  зоні  бойових  дій,  втратили  все,  щоб  нічого  не  втрачали  ми».  
Наш  святий  обов’язок  -  низько  уклонити  голову  і  пам’ятати  Кожного  ГЕРОЯ,  який  за  мирне  небо  над  нашими  головами  поклав  своє  безцінне  життя.  
[b]Вічна  пам’ять,  та  вічна  слава  Кожному  ГЕРОЮ![/b][/i]    
https://censor.net.ua/r3104727

Пам’ятайте  його  героєм,  перед  Богом  у  вічність  постав,
На  землі  він  прожив  не  марно  -  за  Вкраїну  життя  поклав.

Пам’ятайте  його  героєм,  на  війну  добровольцем  пішов,    
Щоб  спинити  загарбника-погань,  аби  в  хату  до  нас  не  прийшов.

Пам’ятайте  його  героєм,  він  батьків  своїх  не  пережив,  
Як  люблячий  син  збирався,  проте  в  старості  не  прислужив.

Пам’ятайте  його  героєм,  до  сивин  він,  на  жаль,  не  дожив,
І  батьківську  любов  не  розтратив,  діточок  своїх  недолюбив.

Пам’ятайте  його  героєм,  він  всю  ніжність  свою  не  віддав,
Недостатньо  кохану  голубив,  бо  так  мало  часу  в  житті  мав.

Пам’ятайте  його  героєм,  що  бажав,  того  не  зробив,
Не  поставив  свій  дім  і  навколо  дерев  так  і  не  посадив.

Пам’ятайте  його  героєм,  він  героєм  себе  не  вважав,
Гідно,  чесно  служив,  не  ховався,  побратимів  найкращих  мав.

Не  забути  матері  сина,  знову  прийде  на  землю  весна,  
Пам’ятайте  його  героєм,  щоб  в  душі  не  настала  зима.

Кажуть  все  забувається  з  часом  в  безупинному  плині  буття,
Пам’ятаймо  всіх  наших  героїв,    що  Вкраїні  віддали  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820452
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ірина Кохан

Месія народивсь!!!

Яка  ж  ця  ніч  смарагдово-духмяна!
В  сапфірових  лампадах  темна  вись.
Поміж  сатинних  крил  Зоря  Різдвяна
Нам  звістку  шле  -  Месія  народивсь!

Святий  Малюк  -  володар  над  царями
Прийшов  у  світ  в  убогому  хліві.
Від  щастя  небо  плаче  янтарями...
Хвала  і  слава  ллються  по  землі!

І  пряно  тане  місяця  підкова,
Під  звуки  арфи  сіє  білий  сніг.
Ляга  на  плечі  тиша  серпанкова,
Святе  Різдво  ступає  на  поріг!
 

2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820474
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Олекса Удайко

РІЗДВА ПРЕДТЕЧА

[i]        З  Різдвом  Христовим!
           З  Днем  
                                   [b]  народ[/b]-
                                                           ження,              [b]  
             П
             Ц
             У[/b]!      
[youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[b][color="#8803b0"]Спокій  у  природі  –  то  Різдва  предтеча…
Спокій  у  душі  –  предтеча  Божих  свят!
В  Князя  Темноти  –  різдвяна  колотнеча:  
Новий  спурт  зими  –  раптова  холоднеча…
Й  ніде  вже  тепла  “пророкам”  Князя  взять!

Щоб  не  мати  в  мозку  рецидив  запалень:
Хроніку  хвороби    слід  “гасить”  вапном!
Хай  не  в  середину…  Умочіть  свій  палець
 І  смокчіть,    допоки  вас  за  це  похвалять,
Поки  з  душ  рабів  не  вивітриться  “гном"!

Лише  боговірні  бережуть  свій  спокій,
(Як  свою  Вкраїну-неньку  берегли…)  
Мир,  смиріння  пронесуть  в  душі,  допоки    
Шану  і  любов  лелітимуть    глибоку  
До  синів,  що  в  правій  битві  полягли!

Тож  нехай  в  олжі  біснуються  “пророки”  –
В  прірву  їх  діяння  паству  приведуть…
Хай  стрекочуть  в  Раші  й  медіа-сороки  –
Богом  в  Україні  вивірені  кроки,
Страдництвом  мирян  охрещена  вже  путь!
[/color][/b]
6.01.2019
________
На  світлині  -  реакція  Росії  на  народження  
Української  Помісної  Православної  Церкви  
(фото  із  російських  соцмереж)[/i]

 
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820291
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що не день, то новина

То  сніги,  а  то  відлига,
То  мороз,  а  то  дощі.
То  тріщить  на  річці  крига,
А  то  вітер  у  ночі.

У  природи  переміни,
Що  не  день,  то  новина.
То  справляє  іменини
І  від  цього  вже  хмільна.

То  буває  задрімає,
То  танцює  цілий  день.
Бо  такий  вже  норов  має,
То  наспівує  пісень.

Нам  її  не  зрозуміти,
Бо  вона  тут  головна.
Звеселить  буває  вітер,
То  притихне  і  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818974
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Олекса Удайко

РЕМОНТ СКЛА

   [i]...вірш  написано  на  клаптику  потертої  
                                                                                                   серветки,  
[b]Ідея  вірша  з  об'яв  в  метро[/b]                      що  трапилась...
                                                                                                       випадково  
                                                                                                   в  кишені  
[youtube]https://youtu.be/Ru2b_HGJP5g
[/youtube]              
[i][b][color="#086573"]Багато  послуг  люду  пропонують…
Мене  ж  вражає  серед  них  одна:
скляні  прикраси  й  посуд  «ремонтують»,
розбиті  чаші,  випиті  до  дна!

Ганьба  майстрам,  що  за  таке  беруться,
не  в  памку  ж  бо,  що  то  –  даремна  річ…
Не  звідти  в  них  повиростали  руці  –
то  й  дурять  люд  впродовж  усіх  сторіч.
 
Щоб  скло  розбити,  нам  ума  не  треба,
ум  в  тому  є,  щоб  чашу  не  розбить…
Шануєш  зодчих  –  починай  із  себе:
будуй  навік  –  і  слався  вік,  не  мить!

Так  ні  ж  таки,  співаємо  осанну,
обрамлену…  у  золоту  фольгу,
олжі  мужів  
                                         лукавих,  
                                                                                 окаянних,
що  сіють  в  нас  зневіру  і  нудьгу.
[/color][/b]    
 22.12.2018  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818517
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Ганна Верес

Хіба не подвиг це?

(Їдучи  в  тролейбусі,  побачила  скаліченого  атовця)

Йому  несила  заховать  шрами,
Що  вкрили  і  потилицю,  і  руки,
Й  в  буденному  житті  його  штормить,
Тривожить  з  побратимами  розлука.

У  госпіталі  вдруге  народивсь,
Коли  нарешті  знов  прийшов  у  себе…
Очима  він  по  стелі  поводив
І  зрозумів:  не  час  душі  на  небо.

Ще  мозок  закривавлений  слабів,
Та  змалював  картину  того  бою…
Ніколи  б  не  пробачив  він  собі.
Коли  би  друга  не  прикрив  собою.

І  хоч  ціна  висока  за  життя:
Каліцтво  там  собі  тоді  отримав  –
В  душі  не  мав  ніколи  каяття,
Адже  живі  обидва,  незборимі.

А  це  для  всіх  сьогодні  головне,
І  я  за  вояків  обох  радію:
Хай  лихо  у  житті  їх  обмине!
Хіба  не  подвиг  це,  лише  подія?
15.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744615
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 29.11.2018


Мазур Наталя

Сомельє

А  ти  не  йди  до  осені,  зажди!
Побудь  у  літі,  що  стікає  медом.
Ще  сонце  гріє  втомлені  сади,
Ще  ніч  їх  огортає  срібним  пледом
Із  тисяч  зір.
Ще  котиться  у  вись
Вощана  повня,  наче  камінь  з  пращі.
Не  йди  до  осені,  а  краще  помолись
За  кожен  день  прийдешній  і  вчорашній.
Бо  у  минулім  є  своя  канва,
Уся  тобі  відома  до  дрібниці.
Майбутнє  від  усіх  Господь  сховав,
Тобі  його  ще  знати  не  годиться.
Живи  в  цю  мить!
Хай  буде  все,  як  є!
Краплини  літа  позбирай  у  полі.
А  восени,  як  вправний  сомельє,
Налий  у  келих,  і  смакуй  поволі.

02.09.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805423
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Олекса Удайко

СТОЯЛА ЯБЛУНЬКА

           [i]Про  красоти  і  
           недоладності            
           природи...
           І  життя.  [/i]

[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]

[i][b][color="#450870"]Стояла  яблунька…  І  заглядала  в  вікна,
щоб  хтось  бодай  поглянув  на  її  красу…
А  ми,  так  різні  всі  за  календарним  віком,
байдужечки  –  як  тінь  –  клепаємо  косу.

Стояла  яблунька…  Відчувши  шо  літа,
відгукувалась  враз  на  всі  його  думки,
ми  ж  байдужіли  далі  –  не  одні  ж  на  світі!  –
плекали  в  темряві  нікчемні  маячки...

Стояла  яблунька…  І  сипала  плодами
в  надії,  що  оцінить  хтось  оте  добро,
а  ми  знічев’я    шту́рхали  дари  ногами,
аби  у  небуття  прискорити  свій  крок…  

Стояла  яблунька…    І  хукала  в  долоні:
її  душі,  напевне,  дошкуляв  мороз…
А  ми,  черстві,    в  теплі,  в  інформаційнім  лоні
вишукували  сенс…    у  віртуальних  роз*.

О,  Homo  sapiens  ти  наш!..  Поглянь  довкола:
як  ми,  сердешні,  живемо  без  тих  щедрот?!
Контентно  й  ситно…    
                                                                           Та  дари  Еола**
не  оминуть  й  тобі...  відміряний  горо́д!.

Стояла  яблуня.  
                                                   Й  молила  нас...  
                                                                                                       сльозами..[/color][/b].

22.08.2018[/i]

*До  речі,  яблуня,    за  існуючою  класифікацією,
   належить  також  до  родини  [i]Rosaceae[/i]
**В  грецькій  міфології  Еол  -  повелитель  вітрів.  
 Тут  –  як      символ  відповідальності  людини  за  
 зло,  скоєне  нею  супроти  її  власної  суті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 26.08.2018


НАДЕЖДА М.

Тиша…Світанок крадеться несміло…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KBUwAvnmtCc[/youtube]


Тиша..  Світанок  крадеться  несміло.
Лагідне  літо  іще  на  порі.
Ніжні  принади  так  ллються  по  тілу,
Тільки  зітхають   чомусь  явори.

Знаю:  відчули,  що  осінь  в  дорозі.
Гляньте  на  небо  -  цвітуть  ще  шовки.
І  заспокойте  думки,  що  в  тривозі..
Осінь  торкнула  одні  лиш  ставки.

Тільки  вони  не  сумують..  повірте.
Ряска  -  це  тільки  прикраса  ставкам.
Їм  ще  не  шкодить  холодне  повітря.
Літнім  пробачуть  вони  помилкам..

Он  серед  ряски  квітує  латаття.
Наперекір   цьому  літу  й   вітрам.
Лілії  ніжні  вдягли  різні  платття...
Вдячна  за  спомин  далекий  я  вам.

Тиша  навколо..Краса  ще  вирує,
Осінь,  пробач..Не  твоя  ще  пора.
Літо  ще  трошки  хай  нас  почарує,
Хай  хазяйнує   по  нашим   дворах..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804173
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вишиванка милому

Вишию  для  тебе  милий  вишиванку,
Вкладу  туди  небо,  тихії  світанки.
І  любов  гарячу,  що  ношу  у  серці,
Виложу  нитками  кольори  веселки.

Вишию  калину,  жолуді  із  дуба,
В  тебе  я  єдина  і  для  тебе  люба.
Милий  і  коханий  я  завжди  з  тобою,
Хай  та  вишиванка  не  допустить  болю.

Коли  ти  одінеш  мою  вишиванку,
Буде  пісня  линуть  по  долинах  зранку.
Буде  сонце  ніжно  гладити  волосся,
Буде  шелестіти  вітер  у  колоссі...

Ми  з  тобою  в  парі,чого  ще  бажати,
Будуть  в  небі  ясно  Стожари  палати.
Казку  нам  створило  долі  світле  диво,
Ось  тому  й  живеться    обом  нам  щасливо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804306
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Людмила Пономаренко

Кілька тижнів достиглого літа


Тільки  мить  до  осіннього  смутку  –  
Кілька  тижнів  достиглого  літа…
І  веде  мене  серпень  за  руку,
Де    жоржини,  мов  жевриво,  квітнуть,

Де  красоля  збирає  намисто
Й  сонях  небо  цілує  з  любові,
І  під  ноги,  неначе  навмисно,
Пада  яблуко  з  гілки  рясної,  

Пахне  медом  і  м’ятою  вечір,
І  вже  злежаних  груш  ароматом…
У  високім  кружлянні  лелечім
Неминучість  прощань  чуєш  разом.

В  прохолоді  серпневої  ночі
Ловиш  серцем  вогні  зорепаду  -
Хтось  запалює    в  небі  пророче
Мерехтливо-яскраве  свічадо.

Серпень  підстрибом  в  осінь  прямує,
П’є    водицю  цілющу  з  джерельця…
Може,  хтось  восени  й  засумує,
Я  ж  візьму  своє  літо  до  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802795
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Людмила Пономаренко

Переддення

Закохана  в  літо,  милуюсь  рожевим  світанком
І  малюнками    ранку    на  мольберті  високих  небес.
Хтось  накинув  легенькі  прозоро-рожеві    серпанки
Над  розлогим    простором  смарагдово    зрошених  плес.

Легіт  дзвонами  рос,  мов  скрипаль,  грає  світу  сонати,
Новизною  дивує    хор  пташиний  в  розкішних  садах.
Літо  ходить  навшпиньках    у  квітковім  раю    біля  хати,
Де  з  гніздечка  під  дахом  ластів‘ятко  у  світ  вигляда…

Дивом  сходить  в  душі  незбагненна  краса  переддення,
Коли    жевріє  обрій,  сяйвом  повнить  всі  далі  земні.
І  тебе  огортає      порання    цілюще  натхнення
На  добро,  на  турботи,  на  не  співані  досі  пісні.

Й    ти  вже    бачиш,  як  хтось  набирає  у  жмені  любові
І  запалює  день,  наче  свічку,  й  дарує:  візьми…
І  ти  чуєш  цей  світ  ще  у  пошепки  мовленім  слові,
І  торкаєшся  світла,  наче  птаха  своїми  крильми…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803959
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Леся Геник

***Залишаються тільки могили…

***
Залишаються  тільки  могили
і  задивлені  в  небо  хрести,
із  останньої  прагнучи  сили
світ  безпам'ятства  переплисти.

Доточити  собі  на  хвилину
не  життя,  а  історії  днів,
де  б  іще  не  буяли  сивини,
засіваючи  сум  в  далині.  

Де  життя  ще  могло  означати
щось  високе  й  безмежно  хмільне,  
і  смішними  здавалися  дати,  
колихаючи  світло  земне.  

Але  час,  наче  вперта  приблуда,  
затягає  усе  у  туман,  
обпікаючи  вичахлі  груди
незліковною  горсткою  ран.  

Залишаючи  тільки  могили
і  задивлені  в  небо  хрести,
що  з  останньої  маються  сили
світ  безпам'ятства  переплисти...  

10.08.18  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803425
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Наталя Данилюк

Веселки семибарвний декупаж

Після  грози  вгорі  стає  тихіше,
Мов  білий  янгол  світ  перелетів.
Трава  дощі  нанизує,  колише,
Вони  ж  на  сонці  грають  –  золоті!

І  міняться  палітрою  веселки,
Лише  збери  в  намисто  –  і  носи.
Птахи  лишають  мокрі  закапелки,
Розспівують  медові  голоси.

Янтарний  джміль  у  пазусі  квітковій
Просушує  дбайливо  крилець  льон.
Радіють  діамантовій  обнові
Зелені  абажури  буйних  крон.

Ще  звуки  грому  вдалині,  як  згустки,
Розсмоктує  й  ковтає  висота,
І  соняшник  обтрушує  пелюстки,
Мов  пір’ячко  намокле  гордий  птах.

Вібрує  звук,  насичується  колір,
Розсіюється  хмар  густий  меланж,
Привітно  виграє  на  видноколі
Веселки  семибарвний  декупаж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Володимир Присяжнюк

Непросто і неоднозначно в стрімкому житті поета…

Непросто  і  неоднозначно
В  стрімкому  житті  поета…
Як  часто  її  він  бачить
У  тінях  чужих  силуетів  ..
Він  все  ще  банує  за  нею
І  вірить  —  розвіються  хмари!
Лиш  попіл  від  уз  Гіменея…
Та  далі  він  нею  марить.
Утомлює  хиткість-поліття
Нечіткістю  “  Раптом?  “  і  “  Може?  “…
Вона  —  у  їх  спільних  дітях,
Напрочуд  на  неї  схожих.
Не  ганить  він  долю  картату,  
Ще  вірить  у  щастя  родинне  —
Він  буде  її  чекати:
Найкращу,  кохану,  єдину!
©  Володимир  Присяжнюк
02.08.2018
*  Поліття  –  бур’ян,  який  треба  виполювати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803429
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Олена Жежук

Лише знайома

Хотілося  так    щастя  превеликого
Напитися,  мов  з  лісу  меду  дикого.
Здавалося,  воно  в  тобі  заховане,
В  безодні  серця  ланцюгами  сковане.

Бажала  я  всі  радощі  крилатіЇ
Помножити  на  двох  і  стать  багатою.
І  сипати  з  душі  барвисте  марево,
В  твоїм  саду  сухе  квітчати  дерево.

Воліла  снитись  млістю  незбагненною,
Із  непідвладних  хвиль    -  тобі  смиренною.
Дивитися  очима  вічно  спраглими,
Словами  говорить  неперестиглими.

Початись  небом  й  бути  нескінченною,
Щоби  вивчав  довіку  неприземлену.
Щоб  щастя  відгукнулося  оскомою  -
Та  я,  на  жаль,  була...  
                                                             лише  знайомою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787862
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 09.08.2018


Валентина Володина

ОЛІВЦІ. Притча. (Переклад) ,


                 Старий  майстер  виготовляв  багато  різних
     олівців.  Він  вибрав  самий  кращий  олівець,  узяв
     його  у  руки  і  сказав  йому:
     -  Малий,  не  має  значення  до  кого  ти  попадеш
     із  моєї  майстерні.  Але  де  б  ти  не  був,  пам"ятай
     три  речі.
     Олівець  з  цікавістю  глянув  на  майстра.
     -  По-перше.  Ти  будеш  чогось  вартий  тільки  тоді,
     коли  тебе  буде  тримати  чіясь  рука.
     -  Так,  майстер,  я  зрозумів.
     -  По-друге.  Прийдуть  часи,  коли  тебе  будуть  гострити
     бритвою  чи  ножем...  Це  буде  боляче,  але  це  зробить
     тебе  ще  кращим  олівцем.
     І  третє,  мій  любий.  Не  забувай,  шо  у  цьому  світі  багато
     олівців  таких,  як  і  ти.  Деякі  товсті,  деякі  тонкі,  є  білі,
     червоні,  жовті,  чорні,  деякі  довгі,  а  деякі  короткі.  Але
     головне,  що  всередині  всих  цих  різних  олівців  один  і  
     той  же  графіт.

                 Так,  кожний  з  нас  -  маленький  олівець,  який  починає
     вартувати  чогось  тільки  тоді,  коли  він  знаходиться    у
     Його  Руці!  Нас  постійно  "загострюють"  і  будуть
     "загострювати",  поки  ми  не  станемо  зовсім  малими  -  ні,
     не  розміром  -    малим  стане  наше  его.  А  коли  ми    станемо
     настільки  малими,  що  зникнуть  наші  індивідуальні
     особливості  і  будемо  повністю  схожі  з  Його  Божою  Рукою,
     ми  не  станемо  відрізнятися  від  Нього,  ми  станемо  Ним  Самим.

P.  S.                    Люди  -  как  карандаши  -  каждый  рисует  жизнь
                           себе  сам.  Просто  кто-то  ломается,  кто-то  тупит,  а
                           кто-то  затачивается  и  рисует  жизнь  дальше.

                                                                                       Мудрость.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794861
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 09.08.2018


Льорд

Озираючись назад, бачу стільки болючих спогадів

Моє  життя  не  назвеш  простим  ...
Кожна  людина  проходить  власний  шлях,  не  схожий    на    інших  ...
Я  думаю,  всі  хочуть  жити  правильно,  щоб  бачити  радісні  усмішки  ...
Хочеться  дізнатися  багато  цікавого,  випробувати  себе  в  різних  сферах,
Щоб  жити  інакше,  але  чомусь  нічого  не  виходить  ...

Принаймні,  мені  вистачило  сміливості
Хоча  б  один  раз  спробувати  змінити  своє  життя,
Але  в  підсумку,  настільки  сильно  розчарувався,  що  вже  нічого  не  хочу  міняти  ...

Це  сон  наяву.  Це  мрія.  Все,  чого  домагався,  стало  реальністю.
Але  я  помилився,  не  знаю,  коли  саме  це  сталося  ...
Ніхто  не  крикнув  «зупинись»  ...
Сміюся,  щоб  жити  і  дивитися  на  наш  жорстокий  час,
Я  сумую,  я  дійсно  сумую,
Хоча,  і  пам'ятаю    щасливі  моменти  життя  ...

І  на  одному  диханні  знову  настане  «завтра»  ...
І  знову  згадаються  заховані  в  найпотаємніші  куточки  душі,  мрії  ...
Озираючись  назад,  бачу  стільки  болючих  спогадів  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759900
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 06.08.2018


Анатольевич

Гасне день. На слова Олександра Печори.

ГАСНЕ    ДЕНЬ

Слова  О.  Печори,  музика  С.  Голоскевича



За  привітною  горою
                                                                       сіло  сонце.
Там  стрічалися  з  тобою,    
                                                           як  гаснув  день.

Голуб’ятками  горнулись,  
як  були  ми  молоді.
От  би  ті  літа  вернулись  
                                     й  стало  любо,  як  тоді.

Впали  сутінки  на  плечі.
                                 Тут  ніхто  мене  не  жде.
Повернися  в  теплий  вечір.
                                                                     Де  ж  ти,  де?



Як  же  швидко  відбуяло  
                                                                         тепле  літо!
Наші  мрії  полум’яні,  
                                                           ой,  не  збулись!

Заповітною  горою  
                                               милувалися  удвох,
та  побратися  з  тобою  
                               дотепер  не  дав  нам  Бог.

Роз’ятрилась  в  серці  рана.
                                   Де  ж  ти,  доле  моя,  де?
Ой  чому  ж  так  дуже  рано  
                                                                       гасне  день?



Знову  й  знову  палко  мрію  
                                                                 лиш  про  тебе.
Неупинно  вечоріє,  
                                                                     та  ще  не  ніч.

Розмітає  вітер  листя…  
               Скільки  ще  шляхів  тяжких?
Чи  навічно  розійшлися  
                                         наші  зоряні  стежки?

Зажурилася  на  чатах.
                 Ой  про  що  ж  мовчить  гора?
Разом  сонце  зустрічати    
                                                                               нам  пора!


------------------------------------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Віталій Назарук

ДАРУЙТЕ МАМІ ЛЮБОВ СИНІВСЬКУ

Болить  у  мами  серце,  як  дитятко,
Упало,  спотикнувшись  на  путі…
Вона  з  любов’ю,  часом  для  порядку,
Голубить  сину  щічки  молоді.

І  навіть  коли  виросте,  є  внуки,
Для  мами  син,  кровиночка  її.
Маленьке  лихо,  вже  ламає  руки,
Бо  син  рідніший  на  усій  землі.

Його  чекає  завжди  із  роботи,  
Ласий  шматок  від  себе  відірве.
За  стіл  сідає  так,  що  син  навпроти,
Отак  на  цьому  світі  і  живе.

А,  як  же  любить,  як  її  за  плечі,
Обніме  і  пригорне  рідний  син.
Подивиться  у  карі  її  очі
І  тулиться,  бо  в  неї  він  один.

Сини,  шануйте  у  житті  свою  матусю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801640
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Ніна Незламна

А може в мене теж є…/ проза /

                                                         А  може  в  мене    теж  є  ….

Сонячний  літній  день  збігав  до  кінця….  Над  обрієм  маленькі  білі  хмари  ледь  –  ледь  пливли  до  заходу,  разом  із  сонцем    готувалися  до  сну.
   Легенький,  теплий  вітерець  підбадьорював  Вадима.  Він  похапцем  закрив  капот  машини,  усміхнено  позирнув  до  двох  задоволених  синів,  що  сиділи  на  задньому  сидінні,  
-  Ну,  що  позаду  вихідні,  хочемо  чи  ні  та  треба  повертатися  додому.  Гарно  відпочили….  Тож  вирушаймо  в  дорогу!
Обмацавши  обома  руками    кишені  в  штанах  і  на  сорочці,  злегка  хитнув  головою,  розвів  руки  в  сторони,  озираючись  на  всі  боки  продовжив,
-  Здається  все  взяли,  все  позакривав…
Та  раптово  почухав  чоло,
-  От  забудько!  Тож    треба  троянди  зрізати  для  моєї  леді.  Ото  буде  тішитись,  як  приїде!  Перед  самим  носом  ростуть,  а  я  ледве  не  забув.
Пишний  кущ    махрових  червоних  троянд  ріс  прямо  поруч,  під  самим  вікном  дачного  будинку.  Ці  чарівні  троянди  радують  кожного,  хто  на  них  гляне,  вони  віддзеркалювались  в  шибці  вікна,  прикрашали  будинок.
Вадим  швидко    дістав  розкладного  ножа  з  кишені  штанів,  зрізав  з  куща  сім  троянд  на  високих  ніжках,
-  Подивіться  хлопці,  яка  краса!  Вже    добре    розцвіли,  а  пахнуть…  Буде  гарний  сюрприз!  Вона  ж  їх  так  любить….
Похапцем  взяв  на  підвіконні  трьох  літрову  банку,  набрав  з  корита  води  і  підніс  старшому  синові,
-    На  Олеже,  тримай  обережно,  щоб  не  облився  водою,  як  будемо  їхати  і  троянди  дивись  не  притисни,  щоб  часом    не  зламав.
 Старший  син,  такий  же  чорнявий,  як  батько  і  обличчям  дуже  схожий  на  нього,  усміхнено  позирнув,
 -  Ох  ,ох,  дуже  хочеш  догодити  своїй  леді!
-  Ти  б  вже  краще  змовчав,  сам  бігаєш  на  побачення,  що  хіба  не  даруєш  квіти?  –  весело  сказав  до  сина.
       Сергійко,  набагато  менший  за  брата,  йому  місяць  назад  виповнилося  шість  років.  Він    спостерігав  за  розмовою  старших  і  водночас  позирав  в  вікно,  час  від  часу  підскакуючи  на  сидінні.  
       Вони  з  братом  зовсім  різні,  він    до  мами  дуже  схожий,  білявий,  круглолиций,  а  очі  правда  карі,  як  у  тата,  але  виріз  очей  красивий,  жіночий.  А  за  характером  все  навпаки,  Олег  спокійніший,  стриманіший  з  самого  дитинства,  на  таких  кажуть  -»тихенький».  А  Сергійко  ,  як  метеор,  чи  то  -  «  шило»,  так  його  називає  мама.  І  занадто  допитливий  і  балакучий,  ще    й  дуже  хитренький,  мама  часто  на  нього  каже  -  «миле  дитятко».Та  він  розуміє,  що  має  бути  чоловіком,  тому  намагається  придивлятися  до  батька.  Думав  собі,  я  ж  не  дівчинка,  маю  бути  сильним,  сміливим,  як  мій  тато,  бо  теж  колись  буду  навчатися  в  поліцейській  академії,  он  брат  вже  туди  готується,  з  репетиторами  займається.  Тато  каже    осквернити  цю  професію  не  годиться,  треба  бути  гідним  її  звання.
     Батько  за  кермом,  поруч  повний    кошик    стиглих,  пахучих    полуниць.  Машина    рушила  з  місця…..  Сергійко  не  міг  спокійно  всидіти,  оченята  світилися  розумом,  допитливістю,  ледь  нахилившись  до  нього,  шепотів  на  вухо,  
-  Чуєш  тато,  а  хто  така  леді?  Гадаю  це    ти  так  про  маму,  адже  для  неї  приготував    ці  троянди?
Батько  міцно  тримався  двома  руками  за  кермо  і  одночасно  уважно  дивився  на  дорогу,
-  Звичайно  їй!  Зачекай,  виїдемо  на  трасу,  я  тобі  все  розкажу,  а  зараз  не  заважай,  хай  проїду  між  цих  дач,  бачиш  тут  поворот  за  поворотом,  ще  й  дорога    така  погана.
             Аж  ось  і  траса…  По  обіч  дороги  посадка  і  кольоровий  килим  з  трав  і  квітів,  який  тягнеться  вздовж  дерев.  Машина  їхала  плавно,  часом  наче  злегка  підлітала.
         Сергійко,  протягнувши  руку  до  кошика,  взяв  полуницю,  подув  на  неї  і  до  батька,
-  Вона  чиста  дивись,  аж  блистить  на  сонці.
Всміхаючись    поклав  до  рота,  проковтнувши,  прицмокнув  від  задоволення  і    доторкнувся  рукою  до  його  плеча,
-  Ти  мені  щось  пообіцяв,  чи  вже  забув?
-  Ні  не  забув.  Слово  «леді»  синку  англійське,  значення  його  –  та,  що  місить  хліб,  тобто  господиня.  Це  чемне,  шанобливе  звернення  до  жінки,  ну  значить  до  дружини.  А  я  ж  люблю  її,  ціную,  тому  так  і  сказав.    Вже  завтра,  як    приїдемо  з  дитсадка  моя  леді  має  бути  вдома,  -  не  поспішаючи,  пояснив  сину.
В  відкрите  вікно  машини  вітер  заносив  свіже  повітря  до  салону,  задоволений  Сергійко  схилився  на  брата,  очі  стали  закриватися  і  він  тихенько  засопів.
       Раптово  машина  зупинилася.    Сергійко  протер  сонливі  очі,  за  вікном  житнє  поле  і  декілька  кущів  шипшини,
-  Щось  сталося!
Олег  відкрив  двері,  мовчки  віддав  банку  з  трояндами  брату,  сам  швидко  попрямував  в  сторону  поля  і  кущів.  Малий  від  здивування  розкрив  рот,  а  потім  весело  запитав,
-    Ха!  Це,  що  він  своїй  леді  хоче  привезти  букет  польових  квітів?
Батько  голосно  засміявся,  
-  Ну  малий,  далось  тобі  це  слово.  Це  можна  сказати  ;      майбутній  леді,  він  же,  ще  з  нею  не  одружився…
Потім  повернувся  до  нього  і  не  поспішаючи  продовжив,
-  Спочатку  треба  вивчитися,  професію  мати,  а  вже  потім  одружуватись.  А  те,  що  польові  квіти  його  дівчина  любить,  це  її  вибір.  Жінок,  які  не  люблять  квітів  –  не  існує.  Загалом  вони  всі  люблять  квіти,  але  які,  це  вже  залежить  від  вподобання.
-А  хіба  такі,  як  я,  теж  люблять  квіти?  -
Вирячивши  оченята  спитав  Сергійко.
 Батько  всміхався  і  хитав  головою,  від  допитливості  сина,
-  Ну  такі  теж  квіти  люблять,  але  в  такому  віці  більше  приділяють  увагу  солодощам,  чомусь    смачненькому.    
       Від  поспіху  Олег  розчервонівся….    Він  повернувся  з    красивим  букетом  квітів,  в  ньому;  ромашки,  сокирки,  маки,  волошки,  пахучий  чебрець  і  м`ята.  По  машині  рознісся  приємний  запах,  Сергійко  почухав  лоба,
-  Ото  вже  вгодиш  своїй  майбутній  леді.
 Батько  голосно  засміявся,  що,  аж  затрусилися  плечі.  А  Олег  не  витримав  і  ледь  підмахнув  рукою  брату  волосся  ззаду  на  голові,
-Ну!  От  базікало!  Краще  б  промовчав!
             За  пів  години  були  вдома…  Батько  загнав  машину  в  гараж,
-  Олеже,  переодягнися  і    ти  вільний!  Біжи  до  дівчини,    поки  квіти  не  прив`яли,  тільки  ж  знай  свій  розпорядок,  допізна  не  гуляйте!
 Відразу  ж  звернувся  до  молодшого  сина,
-  Сергію,  а  ми  з  тобою  переберемо  полуницю,  вечірній  туалет,  а  потім  спати,  бо  завтра    тобі  в  дитсадок,  а    мені  ж  на  роботу  треба.
                 Вадим  справно  перемив  полуниці  і  вони  з    сином  сидячи  відривали  хвостики.  В  каструлю  клали  мілкіші  ягоди,  які  згодом  батько  мав  засипати  цукром  -  це  для  варення.  А  саме  красивіші  полуниці  з  хвостиками  клали  в  велике  блюдо,  це  мали  залишитися  на  завтра.
 Раптом  задзвонив  телефон  Вадима,  він  кивнув  рукою  до  сина,
-  Давай,  сам  попрацюй,  а  я  зараз  поговорю  й  прийду.
Він  вийшов  надвір…    Сергій  задоволено  подивився  вслід,  от  добре.  Він  швидко  витягнув  з  серванту  пустий    прозорий  лоточок,  поспішаючи  наповнив  його  полуницями.  Трохи  схвильований,  озираючись,  ховав  лоточок  в  холодильник,  в  самий  низ,  щоб  не  на  виду,  щоб  ніхто  його    не  помітив.
                   Надворі  стемніло…  В  будинку  тихо  і  прохолодно….  Задоволений  Сергійко  лежав  в  ліжку,  з  усмішкою  на  обличчі  позирав  в  вікно,  намагався  порахувати    на  небі  зорі    та  пальців  не  хватило  на  руках.  Ледь  тремтіли  повіки,  перед  очами  мерехтіли,  колом  крутилися  сяючі  зірочки,  від  намагався  знову  їх  рахувати,  вже  кудись  летів  з  ними,  наче  доганяв,  нарешті  сон  взяв  його  в  свої  обійми.
         Починався  новий  день…  Вадим  першим  проснувся  від  яскравих  сонячних    променів,  що    переливалися  один  поперед  другого  по  шибках  вікон.  Вони  наче  підкрадалися  до  його  обличчя,  очі  поволі  розплющилися  від  цього  сяйва.
Позирнувши  на  годинник,  поспіхом  одягався,  час  підганяв,  не  давав  розслабитися.  І  вже  коли  був  готовий  до  від`їзду,  відкрив  двері  в  кімнату  Сергійка,  командним  голосом  сказав,
-  Синку,  підйом!  Агов!  Сергію!  Швидко  в  ванну!  Давай  підіймайся,  ледь  не  проспали….
             Машина  вже  стояла  біля  двору,  батько  сидів  за  кермом.    Видно  було,  що  дуже  поспішав,  перебирав  пальцями  однієї  руки  по  відкритій  дверці,  другою  тримався  за  кермо,  не  міг  приховати  нетерплячки,  раз  у  раз  позирав    то  в  сторону  сина,  то  на  годинник.
Нарешті    з  ранцем  за  плечима  вискочив  Сергійко,  під  ліктем  лівої  руки  приховував  якийсь  пакунок,  загорнутий  в  газету,
-  Я  вже  тату!  Двері  захлопнув,  бо  Олег  так    міцно  спить,  хоч  за  ноги    витягуй.
Батько  всміхнувся  і  крутнув  кілька  раз  головою,
-  Давай,  сідай!  Ото,  за  ноги  витягуй!  От  хлопчисько!  Все  хватає  на  льоту,  де  й  хто,  що  скаже…
Малий  сідаючи  на  заднє  сидіння,  обережно  поставив  на  руки  той  самий  пакунок,  прикрив  долонями  і  весело,
-  Тату,  ти  що  забув?!  Тож  так  мама  завжди  каже  до  Олега,  коли  той  міцно  спить…  Чуєш,  а  вона  точно  сьогодні  приїде?  
-  Точно  -  точно,  заберу  тебе    з  дитсадочка,  вона  на  нас  вдома  чекатиме.  Не  хвилюйся,  я  вранці  з  нею  розмовляв,  вже  в  потязі  їде….  
Машина  рушила  з  місця,  Сергій  не  замовкав,
-  І  треба  їй  ті  курси?  Якогось  підвищення….  Я  вже  так  за  нею  засумував  і  хочеться  налисників  з  сиром  і  з    сметаною.  Як  нагадаю,  аж  слинка  тече.  Вдома    все  бутерброди  та  суп    і  в  садочку  весь  час  каша,  суп.…  Чесно  скажу  мені  таке  їдло  надоїло.  Добре  хоч  на  дачу  з`їздили,  смакота,    полуниць  наївся  досхочу.
             П`ять  хвилин  і  вони  біля  дитсадка.  Трохи  далі  від  входу,  біля  виховательки  копошилася  юрба  дітей.  Трохи  осторонь  стояла  чорнява  дівчинка,  вона  побачила  машину,  що  щойно  зупинилася,  всміхнулася.  Сергій  задоволено  помахав  рукою  з  вікна  в  її  сторону,  а  потім  до  батька,
-  Все  тату,  я  пішов,  бувай!  
Спочатку  він  сам  виліз  з  машини,  поправив    на  плечі  ранець,  а  потім  брав  пакунок,  який  лишився  на  сидінні.  Здивований  батько  нахилився  через    переднє  сидіння    й  до  сина,
-Е!  А,  що  то  в  тебе  за  пакунок  в  газеті?
 Малий  здвинув  плечима,  блиск  в  очах,    ледь  почервонів,  при  відкрив  газету,  з  прозорого  лоточка  виднілися  полуниці.    Він  зразу  наче  зніяковів,  потім    поправив  свого  білявого  чубчика,  сміливо  випалив,
-А  може  в  мене  теж  є  майбутня  леді,  з  якою  я  скоро  піду  до  школи…
Відразу  ледь  крутнувся  на  одному  підборі  і  швидко,  твердою  ходою,  не  озираючись  попрямував  до  входу  дитсадка,  йому  назустріч  йшла  чорнява  дівчинка.
 Час  іде,  всміхнувшись,  помітив  батько,  таки  добре,  що  син  переймає  щось  гарне,  добре,  що  ніколи  не  завадить  в  житті.  Можливо  виросте  з  нього  справжній  джентльмен…
                                                                                                                                   08.06.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796669
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 27.06.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Очі любого привітні…

Я  подивлюся  у  блакитне  небо,
Коли  промінчик  сонця  гладить  личко.
В  саду  вишневім  згадую  про  тебе,
Під  звуки  вередливого  потічка.

М'яка  трава  із  бісером  росинок
І  вишеньок  червоненьке  намисто.
Думками  доторкнуся  до  хмаринок,
Тріпоче  вітерець  зеленим  листом.

Твоя  любов,  твоє  палке  кохання
І  наша  зустріч  перша,  твої  очі.
Блакить  небесна,  ясна  зірка  рання,
Яка  світила  радо  нам  щоночі.

Я  не  забуду  це  чарівне  диво,
Життя  таке  прекрасне  в  цьому  світі.
У  ньому  я  і  досі  так  щаслива,
Як  бачу  очі  милого  привітні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796365
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018


Патара

Це розум відмовляється сприймати

Хто  дав  їм  право  нищити  світи,
Які  були  у  кожній  тій  людині?..
"Кричать"  хрести  із  рушниками  нині:
"Такого,  люде,  більш  не  допусти!"
Оті  жахіття,  вчинені  "людьми"
Наш  розум  відмовляється  сприймати.
Хтось  раптом  перетворюється  в  ката
І  добровільно  йде  на  бік  пітьми.
І  не  пече  чужа  гірка  сльоза,
І  біль  чужий  перестає  боліти,
Як  смерть  комусь  присуджують  "совіти",
Так  легко  підійняти  руку  "за"...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792461
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018


Чайківчанка

ВІЙНА -ЗАЖЕРЛИВА ЖРИЦЕ БЕЗ ЛИЦЯ

ВІЙНА  ЗАЖЕРЛИВА  ЖРИЦЕ  БЕЗ  ЛИЦЯ
Війна  -зажерлива  жрице    без  лиця!
ти  принесла,  у  наш  дім  незагоєну  рану...
скажи,  хто  твій  господар,  яке  його  ім'я?
якому  служиш    царю    коронованому  хану?

Її    засуджує  -  стара  мати  вдова  і  сирота...
їх  сльози  вмивають  батька  чоловіка  і  сина
свинцевою  кулею  пробито  серце  у  козака
калиновий  цвіт  копають  у  глибоку  могилу.

Плаче  ,мати  зустрічає  дитя  в  домовині...
весна,  для  неї  чорним  цвітом  зацвіла...
не  бачить  ,світку  білого,й  радості  нині,
і  до  землі,  від  сліз  калиною  проросла.

Гне,  її  біда...  нахиляє  в  різні  боки  долю...
стоїть,  під  вітрами  блискавицею  грози..
ніякий  лікар  не  залікує  її  душі  болю,
сумну  пісню  їй  несуть  клени  і  ясени  .

Стоїть,  самотня  в  зажурі  на  розп'ятті...
вітер  роздирає  нахиляє  додолу  до  води,
обрубав  її  руки  віти  -  стоїть  у  лататті...
падає  дощ,  і  сипле  сіль  на  рану  із  мерзлоти.

Від  крові,-у  полі,  квітне  буйно  маків  цвіт,
чути  голосне  ридання  стогін  мати  землі...
війна  забрала  найкращих  у  двадцять  літ  
під  небесами  ,  жалісно  курличуть  журавлі  .

Від  сльози  -мамина  душа  дзвoном  б'є  у  світи
щоб  почув  глухий  сліпий  -небесний  глас...
Зупиніть  війну!-  нехай  не  топчуть  землю  кати,  
запалює  свічу  пам'яті  і  просить  миру  для  нас.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791766
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Женьшень

Я пам'ятаю….

Я  пам'ятаю  тебе  як  ніжну  весну
Я  пам'ятаю  як  вдивлявся  у  очі
Як  засинав  на  грудях  без  сну
Як  капали  сльози  щоночі

Як  грала  тоді  музика  грала  струна
Як  твої  уста  вели  в  світлі  ночі....
Як  я  не  дихала  без  твого  тепла
Лиш  жадібно  пила  твої  очі...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789029
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 15.05.2018


Оксана Дністран

Заримую…

Заримую  цей  вітер  і  дощ
На  віки,  чи  лише  на  хвилину,  -
Повелителька  снів  і  порош,
Що  любила  казкове  дитинно.

Заритмую  мовчання  і  крик,
Затушую  загоєні  рани,
Спалахну  поміж  слів,  як  сірник,
Щоби  сонцем  зійти  на  світанні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791749
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


НАДЕЖДА М.

Життя так схоже на вокзал

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ydJvGny802c
[/youtube]

Життя  —  як  вокзал.  Хтось  приїжджає,  хтось  від’їжджає.
Поцілунки  і  рани,  клунки  і  чемодани..
   (  Ліна  Костенко)

--------------------------------------------
Так! Життя  все  ж  схоже  на  вокзал.
Ми  когось  чекаєм,  чи  втрачаєм,
Схоже  на  очікування  зал:
Чи  здійсниться  те,  чого  бажаєм?

Дуже  важко  мріяти  й  чекать.
Довжиною  в  рік  чекання  миті.
Час  іде,  примушує   звикать,
Бо  надії  всі  вже  пережиті.

А  коли  прийде  чекання  час,
То  здається,  ми  уже  щасливі,
Але  вогник  вже  чекання  згас,
Що  чекали,  те  вже  неважливе.

На  оте,  колишнє,  дороге,
Дивимось  вже  іншими   очима.
Стало  непотрібне  і  чуже,
І  тепер  лишилось  за  плечима.

Знаємо  ціну  цих  почуттів,
Бо  когось   чекали,  чи  втрачали.
Не  жалійте  добрих,  щирих  слів,
Їх  даруйте  тим,  кого  чекали.

Кілометри,  відстані,  дороги.
Це  на  другий  план  колись  піде.
Заболить  лиш  серце  від  тривоги,
Бо  в  минуле  вже  не  поверне...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791600
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Ніна Незламна

Зайди на хвилинку / проза /

Весняний  сонячний  день….  В  небо  сині  де  –  не  -  де  розкидані  білі  й  сірі  хмаринки,  схожі  на  невеличкі  перинки,  а  там  далі,  на  довгу  павутину,    під  дійством  вітру    ледь  помітно  пливли    до  заходу.  Часом,  їх  наче  хтось  зупиняв,  скупчувалися    і    вже  були  схожі  на  височезні  сірі  й  білі  гори..
Олеся,    задравши  голову  догори,  промовила    до  дівчат,  
-  Здається  дощу  не  буде,  хоча,  хто  знає,  в  цьому  році  така  непередбачена  весна.
-У  –гу,  -  підтримала  її    одна  з  однокласниць.  -  Нарешті  крокуси  в  мене  на  клумбі  зацвіли  й  бузок    ледь  –ледь  зеленіє.  Листки  тюльпанів  доволі  великі,  але    бутонів  цвіту,  ще  не  видно.
-  А,  що  ти  хочеш!?  Тож  тільки  тиждень,  як  потепліло,  -  підтримала  розмову  Олеся.
Троє  світлооких    дівчат,  в  легеньких  курточках,  після  закінчення  уроків,  поверталися  зі  школи    додому.  Вони  жили    в  одному  районі  містечка,  ще  з  дитинства  часто  разом.  Ходили    всі  в  один    садочок,  ось  і    навчаються  разом,  закінчують  восьмий  клас.  
 -  Так,  дівки,  може  сьогодні  зберемося  в  мене,  почаюємо,  відірвемося  по  повній,  ну  звичайно,  як  уроки  підготуємо,  -  запропонувала  Олеся,  поправляючи    русяве,  коротко  підстрижене,  волосся,  що  спало    на  чоло.
-О!  А  в  тебе,  що,  нікого  вдома  немає?  -  запитала  Люба.
-  Краса!  Свобода!  Ці  два  дні  була  бабуся,  ото  вже  керувала  мною,  те  так  роби,  а  те  так  роби,  дістала.  А  батьки  погнали  на  Польщу  за  товаром,  привезуть  мені  якісь  обновки,  замовила  їм  дещо.  Десь  завтра  мають  приїхати,  думаю  зранку,  якщо  на    митниці    немає  великої  черги.  Якщо  ж  там,  якась  надзвичайна  сетуація,  то  тоді  вже,  хоча  б  до  вечора  дісталися  додому.  Тож  є  шанс  розважитися  без  опіки,  ночувати  буду  сама,  так  добре  коли  ніхто  не  заважає,  -  весело,  задравши  голову  догори,  наче  в  танці,  крутилася  перед  дівчатами  Олеся.
 -  Е  ні!  На  жаль  сьогодні  я  пас,  -    заперечила  Таня.
-  Справ  багато,  точно!  -    підтримала  її  Люба,  киваючи  головою.
 Відразу    продовжила  Таня,
-  Ти,  що  забула,  завтра  ж    відкритий  урок  з  математики!  Ні,  хай  якось,  тільки  не  сьогодні.
Вони  саме    підійшли  до  провулка,  Олеся  всміхнувшись,  махнула  рукою,
-Ну  гаразд!  Тоді  бувайте!  До  завтра!
Дівчата    в  відповідь  усміхнулися,  
-Бувай!  Бувай!  
Озираючись,  кожна  махнула  рукою,  пішли  своєю  дорогою.
 Олеся,  щось  бурмочачи    собі  під  ніс  наспівувала,  потім  вставила  в  вуха    маленькі  навушники,  слухала  музику.  Задоволено,  не  поспішаючи,  прямувала    по  обіч  дороги.  Через  два  чужих  обійстя,  вже  й  бабусин  паркан.  Проходячи    мимо,  кинула  оком  до  хати,  яка  ледь  виднілася  із-за  широких  воріт,    пригадала,  що  мама  наказувала,  щоб  коли  йшла  зі  школи,  то  хоч  на  хвилинку  заходила  до  бабусі,  щоб  всі  за  неї  менше  хвилювалися.  Можливо,  щось  треба  допомогти,  бо  ж    останнім  часом    тиск  не  давав  спокою  старенькій.  А,  не  така  вже    й  стара,  подумала  дівчина,  лише    сімдесят  два  минуло,  якби,  щось  треба  було,  то    напевно  б  вже    разів  десять  передзвонила.
 Наталя,  на  зріст  маленька,  худенька  жінка,    була  в  городі,    не  поспішаючи,    копала  землю  під  грядки  і  час  від  часу  кидала  погляд  до  хвіртки.  Вона  виглядала  єдину  онучку,  хоч  дівчинка  підросла  й  стала  дуже  вередлива  та  все  ж  надіялася,  що  хоч  на  хвилинку  зайде  до  неї.  Як  завжди  на  веранді,    на  тарілку  поклала  апельсину  і  три  цукерки,  вона    так  зустрічала  онучку,  знала,  що  та  любить,  коли  на  неї  чекає  бабуся  і  обов`язково  пригостить  її  чим  небуть  смачненьким.  І  хоча  вже  можна  сказати  виросла  дівчинка  та  все    ж  коли  зайде  до  хати,  скрізь  хитренько  погляне,  знайде  гостинці  і    всміхаючись  подякує.
 Сонце  ховалося  за  обрій…  Темно  -  сині  стрічки,  ледь  приховували  його,  від  останніх  променів  змінювали  колір  на    фіолетовий  та  рожевий…    От  би  Бог  дав  дощу,  в  думках  Наталя,    від  вітру  швидко  сохне  земля,  зашкарубіла.  Журилася,  як  просапати  часничок,  щоб  не  пошкодити  молоденькі  стебельця,  ой  треба,  треба  дощику….
   Старенька  зайшла  до  хати,  як  завжди,  після  любої  роботи  молилася  до  ікони,  читала  молитву.  Поставила  чайник,  щоб  напитися  чаю.  Раптово,  опустивши  погляд  собі  під  ноги,  похитнулася.  Ой,  щось  заносить!  Чи  це  здалося?  Відчула  слабкість  в  ногах,  ледь  втримавшись  за  стілець,  присіла  на  нього.  Заспокоїла  себе,  тож  випила  всі  ліки,  чого  б  це,  знервовано    подумала,  добре  що  в  фартухові  мобільний  телефон.  Ледь  спітніла,  тремтячою  рукою  набрала    номер  доньки  та  оператор  повідомив  про  недосяжність  і  знову  набрала    онучку.  Вона  її  набирала  вже  втретє  за  сьогодні  та  на  жаль  Олеся  не  відповідала.  В  очах  замерехтіло  чорними  плямами,    ледь  -  ледь  дотягнулася  до  ручки  в  газовій  плиті,  напруживши  всі  сили  вдалося  крутнути  її,  в  голові,  аж  задзвеніло,  тихо  прошепотіла,
-  От  добре,  я  встигла  виключити  чайник,  встигла…..
Олеся  після  приготування  уроків  дивилася  фільм  про    Гаррі  Понтера,  від  здивувань  і  хвилювань  підскакувала  на  дивані.  Водночас  задоволено  хрумала  «  Чіпси  з  беконом»,  насолоджувалася  самостійністю.
     Була  майже  північ,  коли  закінчився  фільм,  вона  поглянула  в  вікно,  а  потім  на  телефон  і  в  голос,
-  Ого!  От  час    пролетів!
Дівчина  побачивши  пропущені  три  дзвінки  від  бабусі,  відразу  себе  заспокоїла.  Та  нічого,  гадаю  все  добре,  чи  подзвонити?  Та  ні,  напевно  вже  пізно,  хай  спить,  не  варто  будити,  за  цілий  день  десь  –  то  налазилася  в  городі,  наробилася.
 Вона  зручно  вкладалася  в  ліжку,  запхала  в  вуха  навушники.
           Надворі  сіріло…      Олеся  почула  голоси  батька  і  матері,  потягнулася.  О,  як  добре,  вже  приїхали,  подумала  і  повернулася  до  стінки,  заховала  голову  під  ковдру,  міцно  заснула.
 Валентина  слухала,  як  плавно  сопе  доня,  всміхнувшись  до  чоловіка,
       -  Так  міцно  спить,  нехай,  вже  розбудемо  до  школи,  чого  раніше  турбувати.  Раз  спить,  значить  все  добре,  думаю  то  так  мама  дзвонила,  напевно  хотіла  дізнатися,  коли  нарешті  будемо  вдома.
   Чоловік,  загнавши  машину  на  обійстя,  прямо  не  роздягаючись  впав  ниць    на  ліжко,  
-Так!    Прошу  мене  не  турбувати,  я  виснажений.  Олесю  розбудиш,  тоді  вже  побіжиш  до  тещі,  дайте  я  висплюся.
   Валентина  швидко,  щось  наспівуючи  собі  під  ніс,  готувала  сніданок,  позирала  на  годинника,  зараз  поснідаємо  і  разом    підемо,  я  до  мами,  вона  до  школи,  планувала  собі  в  думках.
-Так,  гайда,  доню,  вставай!    Ти  в  скільки  вчора  лягла  спати?    Вже  втретє  кричу  вставай,  а  ти  ніяк  розплющити  оченята  не  можеш?  –  будила  Олесю.
Вони  швидко,  майже  находу,  допивали    каву.  Олеся    позирнула  вкотре  в  дзеркало,  а  потім  на  годинника,  який  висів  над  столом,
-  Ну  все,  гайда,  а  то  й  справді  я  запізнюся!  Пішли,  доганяй!
Валентина  догнавши  доньку  лише  тепер  запитала,
-  Ти  вчора  до  бабусі  заходила?
 Та  наче  не  почула,  вирвалася  вперед,
-  Все  я  побігла…  Передавай  бабусі  привіт!
           На  обійсті  тихо,  під  самими  дверима  лежав  пес,  його  сумні  очі  наче  ранили  Валентині  серце,
-А,  що  це  ти  під  самими  дверима?  Дружок,  вставай,  пускай  мене  до  хати.
Пес  опустивши  голову,  пригнувся,  повільно  підійшов  до  буди,  ліг  на  землю,    на  очах  блистіли  сльози.
-О!  Що  це  ти  такий  сумний,  не  скачеш,  захворів,  чи  що?
Валентина  взялася  за  ручку  дверей,  зачинені….
     Після  третього  уроку  Олеся  отримала  від  мами  повідомлення  «Після  уроків  терміново  зайди  до  бабусі,  я  тебе  чекаю  тут».
       Дівчина    не  переймалася,  після  уроків,  значить  не  терміново,  тож,  як  завжди,  в  хорошому  настрої,    поверталася  зі  школи.
       Три  подружки  йшли  не  поспішаючи,  наче  озиралися  на  всі  сторони  і  крутячи  головами,  позирали  до  неба,  у  всіх  в  вухах  виднілися  навушники,  напевно  слухали  музику.  Погода  сприяла  настрою,  яскраве  сонце  сліпило  очі,  які  блистіли  від  задоволення,  дівчата  час  від  часу  покачували  головами.  Вони  вже    доходили  до  провулка,  коли  Олеся  запропонувала,
-  Підемо  до  мене,  батьки  шмотки  привезли,  разом  подивимося.  Тільки  зайду  до  бабусі  на  хвилинку,  там,  мама,  щось  хотіла,  тож  треба  зайти,  зачекаєте  мене,  я  швидко…
       Вони  підходили  до  бабусиного  обійстя….
-  Що  це?  -  промовила  одна  з  подружок.
-  Хвіртка  навстіж  і  ворота,  щось  привезли  твоїй  бабусі,  Олесю.  
Та  здивована,  кліпала  очима,  хитнула  головою,
-  А  я  звідки  знаю,  сказали  зайти,  ось  зараз  зайду  дізнаюся.  Мене    це  зовсім  не  хвилює,  що  їй  привезли  і  нащо….
     Підійшовши  ближче,  дівчата  спантеличено  дивилися  одна  на  одну…    На  обійсті,  стояла  батькова  машина…  Дві  половинки  вхідних  дверей  веранди  відкриті,  поруч  стояли  два  похоронні    вінки  і  кришка  гроба.  Олеся  зблідла,  стало  моторошно  й  холодно…
Таня  взяла  її  за  руку,
-Ми  з  тобою  зайдемо,  тримайся…
-  Не  треба!
Різко  й  сердито  обірвала  подружку,  а  потім  тихіше,  
 -  Відчепіться…    Краще  йдіть,  я  передзвоню  вам…  
З  острахом,    дрібними  кроками  йшла  до  будинку…    Гучно  стукало  серце,  холод  пробрався  за  спину,  тіло  чомусь  затремтіло….
         Олесі,    ці  два  дні,  наче  в  страшному  сні…  Людей  багато….  Плач,  розмови,  все  доходило  до  свідомості  наче  з  підземелля,  час  від  часу  шуміло  в  голові…  Запах  запалених  свічок,  як  те  похмілля,  туман  перед  очима…  Відлуння,  шепіт  чужих  голосів,  метушня.  А  згодом,    вже  надворі,  вітер  доніс  голос  батюшки  -  «Прощайтесь».  А  сльози  чи  були,  чи  плакала  й  не  пам`ятає,  лише  за  руку  маму  весь  час  тримала,  спітнілі  пальці,  а  ноги  немов  чужі,  ледь  -  ледь  робила  кроки,  здавалося,  що  земля  хиталась.  А  поруч  Таня,  щоки  їй  витирала,  а  Люба  поклала  руку  Олесі  на  плече,  стояла  схиливши  голову  до  неї.
           На  обійсті  тихо…  Дружок  сумно  виглядав  із  буди…    Після  поминального  обіду  в  кафе,  Олеся  з  мамою  і  батьком  повернулися  до  бабусиного  будинку.  Батько  вирішив  машину    загнати  на  своє  обійстя.
         Мати  ледь  стримуючи  сльози  відкрила  замок,  зайшла  до  хати.  Олеся  ,  на  підвіконні  веранди,  побачила  апельсину  і  цукерки…  
На  якусь  мить  завмерла…..Думки  і  спогади,  сльози  рікою,  наче  прорвало  дамбу…  Ридання…..
-  Вона  мене  чекала  й    цього  разу,  а  я….
Валентина  почула,  як  каялася  донька,  підійшовши  одійняла  її,
-Ти  виплачся,  Олесю….    Виплачся,  не  тримай  в  собі…Пішли    в  кімнату…
Вона  дивилася  на  маму,  ледь  здригнулася,  як  змінилася  вона….  Під  очима  синій  відтінок,  постаріла  за  ці  два  дні  і  в  цьому  теж  винна  я.  Та  ці  думки  в  собі  тримала,  не  наважувалася  сказати  мамі    про  це,  наче,  щось  не  пускало  сказати  тепле  слово.  Вони    обоє  розуміли,  що  не  вберегли    найдорожчу  людину.
 Валентина  деякі  речі  ховала  в  шафу,  повідкривала  вікна….
 Олеся  зирнула  на  годинник,  який  висів  над  ліжком.  На  ньому    зупинені  стрілки  -    22  години  30  хвилин,  цей  час  вона  бачила    в  себе  на  телефоні,  їй  дзвонила  бабуся.  
 Дівчина  з  закритими  очами  сиділа  в  кріслі,  відкинувши  голову  назад,  час  від  часу  здригалося  тіло,  перед  очами  спогад…
     Вони  з  бабусею  в  лісі…  Трава  шовкова  попід  дерева  і  велика  галявина  вся  в  суницях.  На  траві  ряднина,  на  ній  сидить  бабуся  з  букетом  квітів,    вся  осяяна  сонячним  промінням,  махає  рукою,  кличе  до  себе,
-Олесю,  сонечко  моє,  йди  до  мене,  навчу  віночок  плести.  Ходи,  моя  люба,  дивись  не  об`їшся  суничок.  Ми  потім  додому  в  кошик  ще  назбираємо.  Йди  моя  зіронько!  Йди  моя  цокотушечко!
   А  потім  бабуся  наспівувала  веселу    пісеньку  й  Олеся  підстрибувала  в  танці,  взявшись  руки  в  боки,  задоволено  сміялася,  підтримувала  на  голові  сплетений  віночок….  Додому  йшли  майже  мовчки,  сонце  добре  пригрівало,  ще  й    теплий  вітерець  дмухав    в  спину,  обіймав  за  плечі,  Олесі  хотілося  спати.
-Бабусю,  ноги  мої  плутаються,  болять,  давай  відпочинемо,  -    забігала  наперед  неї,  просила,  заглядаючи  в  очі.
-    Ну  давай  моя  пташечко,  хватайся  ззаду  за  плечі,  понесу  тебе,  мій  скарб,  ось  так,    крами  баби.
Щеміло  серце,  важкий  тягар  лежав  на  душі…
   Пройшло  три  роки….    Олеся  закінчувала  одинадцятий  клас….
     Вона  подорослішала  за  цей  час,  стала  уважнішою  до  мами  й  батька,  після  втрати  бабусі  зрозуміла,  що  в  житті  можна  зробити  велику,  не  виправну  помилку,  якщо  не  приділити  увагу  рідним.    Дівчина  в  кінці  кожного  тижня  заходила    на  бабусине  обійстя,  довкола  все  оглядала  і  знову  й  знову  згадувала  ті  прекрасні    дні  дитинства,  які  проводила  з  нею.
Коли  затримувалася  в  школі,  то  попереджала  маму,  що  зайде  хоч  на  хвилинку    до  бабусиного  будинку.  В  кімнатах  фото  і  вишиті  рушники  і  часті  спогади…  Бабусині  настанови  з  роками  стали  для  неї  правилами  в  житті,  бути  зваженою,  охайною,  щирою  і  правдивою.
Напередодні  останнього  дзвоника  в  школі  Олеся  підійшла  до  батька,
-  Тату,  ти  мені    дуже  потрібен  зараз.  Поїхали  до  бабусі  на  кладовище,  мені  треба….
Він  здивовано  подивився,  перебив  її,
-  Ми  ж  були  недавно,  тобі  сьогодні  до  цього?  В  тебе  ж  завтра  святкова  лінійка  в  школі.
Олеся  ледь  хвилюючись  продовжила,
-  Треба,  тату,  дуже  треба.  І  будь  ласка,  зачекай  хвилинку!
Вони  під`їхали  до  центрального  входу  кладовища..  Олеся  з  букетом  квітів  вийшла  з  машини,
-  Ти  зачекай  мене  тут,  добре?!  Я  хочу  сама….
Дівчина  пішла  знайомою  стежкою…  Біля  пам`ятника  розквітлі  квіти…    Олеся    серветкою  витерла  від  пилу  бабусине  фото,  поцілувала,
 -  Бабусю,  я  прийшла,  бачиш,  прийшла    сама.  Я  вже  доросла,  в  мене  завтра  в  школі  останній  дзвоник.  Прошу  благослови  мене  на  іспити  і  прости…
 На  мить  застигла….  Непрохані  сльози  покотилися  по  обличчі  донизу…  Вона  дивилася  на  фото  і  шепотіла,  
-  Прости  мене  рідненька  за  мою  байдужість…  Я  так  шкодую,  що  не  можна  час  повернути  назад…  Що  ти  пішла  так  рано  від  нас  і  винна  в  цьому  я,    прости…  Я  ж  так  люблю  тебе  бабусю…
Легенький  вітер  ледь  колихав  квіти…  Олеся  відчула  його  тепло,  озирнулась  і  знову  до  фото,
-    Бабусю,      я  візьму  в  школу  той  рушник,  що  ми  з  тобою  вишивали  разом.  Ти  скільки  слів  тоді  хороших  говорила  і  побажань…  Я  все  пам`ятаю  рідненька,  прости  мене  і  благослови….  
         Вона  сиділа  в  машині  на  задньому  сидінні  і  ледь  виглядала  в  вікно…    Зустрічний  вітер  осушував  їй  обличчя…  Батько  поглядав  в  дзеркало  над  головою,  в  салоні  машини,  позаду  себе,  бачив  її  припухлі,  ледь  червоні  очі,  він  розумів  її,  йому  не  було  що  сказати,  чи  про    щось  запитати…  Донька  подорослішала,  стала  серйознішою,  мудрішою  та  нажаль  час  не  повернеш  назад…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791111
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Олена Вишневська

Мозаїка

Залежані  будні,  мов  речі  з  прадавніх  шаф,
Придушують  подих  на  фоні  мозаїки  міста.
На  розі  мовчання  приховано  стільки  вже  змісту,
Що  гусне  повітря.  Бетонних  тенет  ландшафт

В'їдається  в  риси  обличчя,  поставу,  тінь:
Чим  далі,  тим  більше  в  мені  перехресть  і  провулків,
Частіше  стріляють  байдужістю  в  спину  /впритул/.  І  в
Кожному  пострілі,  мов  Великодній  дзвін.

А  втім,  все,  як  завше:  встаю  і  проходжу  повз
Будинки  й  слова,  що  ніяк  не  вкладаються  в  строфи.
Ми  досі  піщинки  на  тілі  пустелі  епохи,
Рознесені  в  просторі  й  в  часі  міцних  оков.

Тому   /не  зап'ястя/  і  давить.  Тому  й  нема
Тут  світла  від  бань  позолочених  душ  і  соборів.
На  вулицях  міста,  де  я  -   елемент  у  декорі,
Купається  в  сонці  холодних  сердець  пітьма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Зоя Енеївна

Мужні козаки!

Які  Ви,хлопці,-
Мужні,красиві,дорогії!
Навіть  підступний,
Лютий  ворог
Цінує  Вас!
За  сімдесят  трьох
Козаків-Героїв
Віддали  двісті
Тридцятьох  трьох  посіпак!
16.12.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768724
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 25.04.2018


Крилата

СПИНИСЯ, КАТЕ!

О,  лютий  кате,  є  ще  час
Затримати  фатальне  горе,
Ще    місяць  в  небі    не  загас.
Ще  ріки  живлять  синє  море.
Не  витягай  вогонь  з  кишень,
Знайди  шматочок  глузду    в  стопі.
Раз  плюнути    –  спалити    день,
Перетворити  землю  в  попіл,
Спинити  людству  видих-вдих,
Наповнить  трутою  грядуще.
На    плечиках  добра    худих
І  так  ледь  держиться  все    суще.  
Отямся,  кате,  поки  ще  
Час  не  відчув  смертельну  втому,
Ґрунти  напоєні    дощем
І  годить  киснем    ліс    живому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787038
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Світла (Імашева Світлана)

Поетам

 Епохи  кануть  -  розпадуться  трони,
 Новітній    розум  знищить  злоби  тьму,
 Струхлявіють  сучасні  "фараони",
 Що  запалили  розбрату  війну.

 Забудуться  політики  строкаті
 І  їх  словес  брехливі  міражі.
 Залишаться  поеми  і  сонати  -  
 Високі  й  щирі  сповіді  Душі.

 І  в  пам'ять  подивованого  людства
 Назавжди  як  спасіння  увійдуть
 Творіння  геніальні  вільнодумства  -  
 Мистецтва  Правди  вистражданий  труд.

 І  стане  над  Епохою  новою
 У  гулі  галактичному  ракет
 Новий  король  глобального  розвою
 З  ім'ям  високим  -  Всесвіту  поет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785367
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 02.04.2018


палома

ЇЇ НЕМА

Її  нема,  лиш  збірочка  віршів,      
Затиснена  між  іншими  книжками…
Не  раз  здіймалась  ввись  поміж  птахів,
Чи  деревцем  міцним,  понад  шляхами,
Протистояла  шалу  злих  вітрів.

Її  нема,  згадає,  може,  хтось,
Заглибившись  у  вірш  непересічний,
Де  все,  написане  колись,  збулось
І  в  часі  розчинилося  навічно,
Не  канувши  у  тиші  безголось…

Її  нема…  У  римах  тільки  пам’ять.  
Комусь  –    у  поміч  вогники  тих  свіч,
Можливість  опиратися  на  рам’я,
Написаного  в  розрізах  сторічь,  –  
Щоб  скинути  з  душі  нелегкий  камінь.

Її  нема…Його  …  Вже  їх  нема,
Лиш  згадка  залишилася  нетлінна  –  
Вірші,  що  гріють,    як  в  душі  «зима»,
Або,  коли  вас  грубо  –  на  коліна…  
Правдиве  слово  крізь  віки  пройма.  

Вони  –    живі,  хоч  їх  уже  нема…
                     24  березня  2018

                     (с)Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784190
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Леся Геник

Ти сама…

Ти  сама  перекреслюєш  ноти  -
ті,  що  пише  тобі  хтось  незнаний,
хтось  невіданий  і  не  тутешній,
десь  далеко-далеко  вгорі.
Ну  а  потім  йодуєш,  бинтуєш
розтривожені  доторком  рани,
і  втираєш  невтішені  сльози,
щоб  не  бачив  ніхто,  на  зорі.

Ти  сама  відганяєш  музи́ку
за  межу,  що  укрилась  туманом.
І  міняєш  мелодію  тиху
на  мовчання,  таке  голосне.
Ну  а  потім  в  зажуру  впадаєш
неприкаяна  і  окаянна,
намагаючись  втішити  серце
новоявленим  вічністю  днем.

Ти  сама  відмовляєшся  чути,
відмовляєшся  влитись  у  всесвіт
і  піддатиcь  тому  смакуванню,
що  зоветься  сьогодні  життям.
А  вишукуєш  вперто  на  струнах
дисонанси,  вкорочені  сенси,
знемагаючи  зовсім  від  того
і  спадаючи  долі  без  тям.

Ти  сама  обираєш  безлюддя
на  заселених  вулицях  долі,
зазираєш  у  вікна  самотні,
за  котрими  панує  зима.
І  змагаються  білі  музики,
і  цимбали  стають  кволі-кволі,
бо  їх  чути  уперто  не  хочеш
ти  сама,  ти  сама,  ти  сама...

7.02.18  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775971
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018


палома

ЛІТАТИ, ЩОБ НЕ ВМЕРТИ

Пташа  сіреньке  –    у  долонях  теплих,
Надійних,  вірних,  тільки  замалих,
Щоб  вільно  розпростерти  крила  стерплі.
Великий  сенс  в  тих  помахах  простих.
Постійний  рух  –    з  народження  до  смерті  –  
Завжди  увись.  Літати,  щоб  не  вмерти!
                                     13  вересня  2017
                                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775380
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Амадей

Помолись за мене, мамо

Помолись  за  мене  мамо
В  день  святковий  вранці  рано
Може  Бог  молитву  щиру
Материнськими  устами
Не  відкине,  не  забуде,
Може  й  я  щасливим  буду.
Може  й  тут,  в  чужому  краі,  
Мені  сонечко  засяє.
Пригорнусь  я  до  калини,
Що  буяє  ніжним  цвітом,
Пригадаю  Украіну,
Й  найщасливішим  на  світі,
Стану  враз  я  від  молитви.
Пригадаю  стежку  в  житі,
Вишню,  мальви  біля  хати,
Той  куточок  Украіни,
Де  мене  чекає  мати.
Пригадаю  колискову,
Що  колись  мені  матуся
Над  колискою  співала,
Щиро  Богу  помолюся,
Доторкнусь  світлин  устами,
Й  найщасливішим  я  стану.
Помолись  за  мене,  мамо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775347
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Надія Карплюк-Залєсова

МІЙ ТЕПЛИЙ ЗГОРТОЧОК

Мій  теплий  згорточок  надій  і  сподівання,
Ангелик  мій,  жаданий  над  усе,
Нехай  для  тебе,  мій  онучечку  солодкий,
Життя  вповні  всіх  благ  на  таці  піднесе.

Мій  ніжний  згорточку,  крикливий  до  знемоги,
Цілую  оченяточка  твої.
Якими  щедрими  для  мене  були  боги,
Як  право  видали  у  світ  прийти  тобі.

Дивлюсь...  своїм  не  налюбуюсь  дивощастям,
Вдивляюсь  в  кожну  рисочку  його:
Як  то  жилося  нам...  собі  не  уявляю,
Як  диворадості  такої  не  було.

Я  в  небеса  молюся  кожної  хвилини,
Щоб  онуча  при  ангелі  було,
Щоб  цю  дитину  добра  доля  облюбила
І  щоб  ніколи  не  торкнулось  його  зло

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767521
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Леся Геник

Продано!

Продати  себе  -  
найвигідніше,  найдорожче!  
Так,  щоб  у  серці  засурмили  радісні  сурми,  
так,  щоб  очі  заіскрилися,  наче  полярні  зорі...    
Продано!  Продано!  
Найцінніший  лот,  себто  мене  (моє),  куплено  
за  величезну  ціну!  
Мене  поціновано!!!  
А  тим  часом  десь  угорі  
у  долонях  білого  янгола
дзенькає  дріб'язок  -  
аж  ніби  зойкує,  схлипує...  
Бо,  бідному,  знову  не  стало  грошей,  аби...  
аби  відкупити  твою  душу  
у  чорної  мамони,  яка  вдоволено
вишкірює  пащеку  юродивого  старця
з-під  кучерів  лагідної  дитини.  
Її  рученята  на  твоїх  плечах  уже  залишають
глибокі  вогненні  рубці.  
Тільки  ти  чомусь  того  не  відчуваєш.  
А,  може,  не  хочеш,  бо...
боїшся  прозріти  
і  зрозуміти  фатальну  дешевизну
свого  нібито  багатства...  
Тому  й  щоночі  пхаєш  товсті  беруші  у  свої  вуха,  
щоб,  не  дай  Боже,  не  вчути  
відчайдушного  дзенькоту  дріб'язку  
в  янголових  руках...  
Продано!  Про-да-но...  

22.11.17  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762436
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Herr Veliborr von Purr-purrr

катарсис

[b]Г[/b]  остинний  Всевишній!..мабуть,  це  одна  з  найсолодших  тортур?..
     Митець  на  моєму  шляху,  з  алергією  на  слово  "амУр".
     Плющем  запашнИм  я  вздовж  ніг  волохатих  звиваюся  вже;  й...
     Сховала  б  всьогО  його  в  піхву  -  подалі  від  хижих,  жіночих,  очей!

[b]А[/b]  він  -  не  читає  мене,  наче  книгу  цікаву  й  багату...
     Він  аркуші  рве  й  літачкИ  запускає  у  хиже  багаття.
     Шмагаю  той  член,  батогом,  я  нещадно  (хай  вибухнуть  вени!)  -
     За  кожну  з  самиць  -  тих,  що  рвав  він  колись,  хай  й  задовго,  задовго  до  мЕне!

[b]Р[/b]  ікою  спускаю  гарячу  урину  на  миле  чоло  -
     Нехай  би  тавро  там  моє  особисте,  вогнем,  напеклО!
     І  досуха  витрусь  чарІвною  м'якістю  я  бороди,
     Яку  споглядають  так  хижо  й  нахабно  сторонні  і  хтиві  жінкИ.

[b]Б[/b]  ігмЕ,  моє  серце!..більш  жодної  краплі,  щоб  повз  моє  тіло,
     Не  зронить  він,  ні!..з  ним  наповнююсь  лавою,  спрагло,  я  сили.
     Безмежжя  жіночі  мої  тут  насінням  молочним  хлюпочуть...
     Кінчаю  судомно,  цілуючи  жадібно  мудрі  і  карі  ті  очі.

[b]У[/b]  ньОму  -  біблейські  мотиви,  ще  й  МАркес  ГарсІа**  та  Кіз...***
     Він  стрижень  могутній  в  мій  всесвіт  розхлябаний  вдало  привніс!
     А  в  мЕне  -  до  нього  жадоба,  нестримна  жіночність  й...пиріг!))
     Нескорена,  хижа...бриню  і  біг-бЕнгом****  кінчаю  між  мужніх  тих  ніг!

[b]З[/b]  рослася  б  з  тим  членом  навіки  й  до  скону,  була  б  моя  воля!..
     Чудовий  і  владний  коханець  мій  ліпший...я  ж  -  стигла  і  гола  -
     Навколішках  ось,  із  розчахнутим  рОтом,  всю  всотую  прану...
     Лиш  перед  тобою,  з  за  спИною  міцно  зав'язаними  руками!



**  -  https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Габрієль_Гарсія_Маркес  
***  -  https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Денієл_Кіз  
****  -  https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Великий_вибух

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742147
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 07.11.2017


Віталій Назарук

КУРІПКИ

Куріпки  залишають    в  полі  слід,
Горбочки  сірі  виглядають    з  снігу…
Біжать  до  річки,  де  відсутній  лід,
Коли  ще  річка  мріє  про  відлигу.

Ховаються  в  густих  очеретах,
Посеред  поля  в  ковилі  пахучій.
Обабіч  гаю,  де  проходить  шлях,
Або  у  ямах,  де  співають  кручі.

Маленька  птаха,    що  несе  в  собі,
Краплину    волі    для  землі,  де  мрії…
Її    б  я  розмістив  би  на  гербі,
Де  тризуба  вершини  золотії.

Щоб  нам  куріпка  несла  в  хату  мир,
Поля  були  засіяні  хлібами.
Щоб  для  куріпки  домом  був  пустир,
А    птахи  ці  були  для  нас  скарбами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756732
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сімейне вогнище…

Осіннє  листя  впало  нам  до  ніг,
Стоять  дерева,  мерзнуть  без  одежі.
Як  добре,  що  любов  нашу  зберіг
І  клятву,  що  давав  мені  на  вежі.

У  свідках  було  небо  голубе
І  сонце  що  ласкало  нас  і  гріло.
Коханий,  як  же  я  люблю  тебе,
Кохання  в  серці  полум'ям  горіло...

Осінній  день  а  на  душі  тепло,
Твої  обійми  ніжно  зігрівають.
Вже  листопадом  листя  намело,
У  край  далекий  птахи  відлітають...

А  ми  з  тобою  двоє  у  човні...
Нас  вогнище  сімейне  зігріває.
Човен...  то  дім  збудований  мені,
Він  нас  з  доріг  далеких  зустрічає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756748
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Володимир Присяжнюк

І омріяна, і непрохана

І  омріяна,  і  непрохана,
І  близька,  і  чужа  водночас-
Осінь,  Бабиним  літом  сполохана,
Салютує  з  небесних  терас.
Салютує  громами-  блискавками,
Шле  з  небес  нам  усім  привіт,
І  на  листі  краплинами-  блискітками
За  собою  украплює  слід.
Цей  осінній  пейзаж-  на  продиво,
Гомонить  всеосіння  рясне!
У  зимовім  засніженім  олові
Скоро  осінь  затихне-засне.
©  Володимир  Присяжнюк
19.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756827
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Надія Башинська

СПОРИШЕВА СТЕЖЕЧКА

Де  калина  рясна  в  полі  і  лелека  в  вишині,
Споришева  світла  стежка  все  біжить  у  літа  дні.
А  на  цій  ясній  стежині  є  волошки  голубі,
І  ромашки  ніжні,  білі,  загубилися  в  траві.

         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         Все  біжить  в  далечину...  Кличе.  Зве.
         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         В  нашім  полі  за  селом,  де  жито  золоте.

А  біжить  вона  від  хати,  де  мого  дитинства  дні.
Де  щасливі  мама  й  тато...  і  такі  ще  молоді!
Тут,  де  вишні  у  садочку  й  кучерявий  клен  шумить,
Починає  біг  свій  стежка,  від  воріт  у  світ  спішить.

         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         Все  біжить  в  далечину...  Кличе.  Зве.
         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         В  нашім  полі  за  селом,  де  жито  золоте.

Де  калина  рясна  в  полі  і  лелека  в  вишині,
Споришева  світла  стежка  все  біжить  у  літа  дні.
А  на  цій  ясній  стежині  є  волошки  голубі,
І  ромашки  ніжні,  білі,  загубилися  в  траві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756410
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Патара

Після прочитаного твору Хуго

Твоєї  ніжності  нестрим...                                                                                            
Твоя  роздягненість  без  міри...
Вирує  пристрасть  в  шалі  рим...
Від  оксамитовості  шкіри....
Нас  літо  взяло  у  полон...
Його  п'ємо,  тамуєм  спрагу...
Ти  мов  казковий,  дивний  сон,
Дароване  цим  літом,  благо...      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589822
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 22.10.2017


палома

ГОРДИНЯ

             
Гординя  виглядала  у  віконця,
Вмостившись  зручно  у  душі,  в  очах.
Грішила,  все  ховаючись  від  сонця,
Свавільно  іншим  прищепляла  страх.

Ворожістю  та  заздрістю  палала,
Розбурхана  гонитвою  без  меж.
Себе,  єдину,  тільки  вихваляла,
За  Бога  вища-  так  вважала    теж.

Неслась  в  шаленстві  дикім  по  просторах,
Кроїла  душі  болем,  як  мечем.
Прописувалась  у  церквах  й  соборах,
Прикрита,  по-  злодійськи,  калачем.

Хотіла,  грішна,  в  небеса  злетіти,
Збирати  зорі  во  хвалу  свою.
Але  гордині  з  Господом  не  жити,
Таким  немає  місця  у  раю.

   (17  лютого  2016)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644798
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 14.09.2017


Надія Башинська

ЗАГУБИЛА ОСІНЬ У САДУ НАМИСТО

Загубила  осінь  у  саду  намисто.
А  воно  красиве,  а  воно  іскристе!
Зібрав  у  разочок  буси-намистини
вересень  дбайливо...  буде  для  калини.

Загубила  осінь  хустину  квітчасту.
Дощі  зарясніли...  ідуть  часто-часто.
Обриває  вітер  листя  золотисте,
а  воно  красиве,  а  воно  іскристе!

Розсипала  осінь  золоті  зернята,
щоб  родила  нива  коровай  на  свята.
Ще  грибів  сипнула  в  лісі,  під  дубочки,
малі  їжачата  їх  збирають  в  бочки!

Козенятам  ріжки  трішки  підкрутила.
Рибеняті  в  річці  хвостик  золотила.
Каченятам  -  крильця,  щоб  гарно  літали.
Яблучка  малятам,  щоб  всі  підростали!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750513
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ПОВЕРТАЙСЯ!

Повертайтеся,  діти,  в  обпечену  болем  країну,
Повертайте,  як  птахи  вертають  щовесен  назад,
Повертайте  в  святу  і,  як  правду,  віками  нетлінну,
Та  земля  вам  освітить  під  гору  дорогу  стократ

Повертайтеся,  дочки,  на  рідну  свою  батьківщину,
Помогти  її  встати  з  натертих  до  крові  колін,
Не  з  розлуки  їдкої  -  відвідати  лишень  родину
Чи  до  рідної  хати,  торкнутися  спогадом  стін

Повертайся  додому  -  твоїх  поколінь  візерунків,
Щоб  мереживом  впасти  в  свою  соковиту  траву.
Не  міняй  Україну-    на  найліпші  у  світі  лаштунки,
Повертайся  в  нещасну,  але  ,  як  ніколи  живу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750540
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Володимир Присяжнюк

Пародія на вірш Д. Лазуткіна

Із  циклу  "  Літературні  пародії  "
“  …ти  м’ясо  моє  і  кохання  —  моє  
і  риби  мої  і  мій  час  на  зап’ясті…”
Дмитро  Лазуткін
http://dotyk.in.ua/lazutkin.html
Стоїш  серед  трав  у  ранковій  росі  —
Дивлюся  на  тебе  я  ласо:
Мої  ти  стерлядочки  і  карасі,
Моє  ти  кохання  і  м’ясо!
Життя  повне  викликів  та  перешкод  —
Незгоди  нам  тиснуть  на  плечі…
Мої  ти  налисники  і  антрекот,
Моя  фуа-гра  і  лечо!
Ти  —  роли,  різотто,  мохіто  і  фреш,
Ти  перше,  і  друге,  і  третє.
З  тобою  не  згинеш  і  не  попадеш
У  пащу  голодної  смерті!
©  Володимир  Присяжнюк
12.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750336
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Надія Башинська

Я З ТОБОЮ ОБІЙДУ ВЕСЬ СВІТ!

Зазирнуло  літо  у  вікно.  Щедро  так  проміння  нам  
сипнуло.
Ой,  як  заясніло!  Зацвіло...  І  про  мене  літо  не  
забуло.

І  покликало  мене  у  гай.  Зелено  тут  і  квітнуть  
дзвіночки.
В  незабудок  ніжно-голубих  чомусь  весело  
сміються  очки.

Ой,  яке  тут  розмаїття  барв!  Бджоли  та  джмелі  тут  
хазяйнують.
Бо  яскравих  квіток  пелюстки  їх  до  себе  манять...  
і  частують.

Зазируло  літо  у  вікно.  І  мене  покликало  із  хати.  
Засміялось  сонце:-  Що  ж?  Пора  з  літечком  тобі  
помандрувати!

І  ромашок  принесло  букет.  На  пелюстки  ніжні  
надивлюся.  
Обривати  їх?..  Навіщо  ж  так?..  Я  у  твої  очі  
подивлюся!  

А  в  твоїх  очах  ...  Невже  весь  світ?!  Гори,  ріки,  
море,  океани.
Я  з  тобою  обійду  весь  світ!  Знаю,  літо  помандрує  
з  нами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750233
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 14.09.2017


Калинонька

Україно моя .

 Україно  моя!  Земле  моїх  дідів!
 Калинова  ,  бузкова  й  полинна,
 Ти  ,  рідненька  ,  стоїш  на  розпутті  шляхів,
 Та  у  цьому  ти  ,    ненько  ,не  винна.

 Знемоглася    вже  ти,  бо  не  легко    іти,
 По  шляхах  ,  що  кров"ю  политі,
 І  куди  ж  то  іти  ,  як  не  видно  мети,
 І  за  що  ж  ті  синочки  убиті?...

 На  теренах  твоїх  торжествує  брехня
 І  мужі  ,  що  їх  жадність  згубила,
 Вони  сквернять  твоє  материнське  ім"я
 Та  синів  ,  що  ти  їх  схоронила.

   Не  сумуй  Україно!  Ми  є  діти  твої,
   За  тебе  ми  станем    рядами.
   Ніколи  не  змовкнуть  твої  солов"ї,
   Ти  будеш  гордитися  нами!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747007
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 13.09.2017


Квітка))

дотягнися своїх зір…

можливо  снам  властиво  розквітати.
бо  тане  сніг  із  відчаю,  повір
у  те  що  ти,  поранений  літати,
життям  ще  зможеш  мріями  до  зір...

чого  то  так,  затискуєш  долоні,
в  таємний  із  надії  талісман.
у  сумнівах,  в  нестерпному  полоні
блукатимеш,  ятрючості  туман...

бо  я  тону  у  визвольному  крику.
ти  слухай  своє  серце  і  повір
що  сни  пророчі  щастями  великі
ти  тільки  дотягнися  своїх  зір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748634
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 12.09.2017


Надія Карплюк-Залєсова

РЯСЕН СМУТОК

Рясен  смуток  -  попід  хмари,
Наче  привиди-  примари,
Подивись...
Зойком  тихим  туга  кличе,-
Мо"  болить  чи  кого  кличе
У  бездонну  вись  ?

Смуток  рясен  попід  очі...
Як  без  твого  співу  ночі?
Опустись,
Де  дітей  міцніли  крила,
А  тепер  у  даль  вітрила  
Напнялись...

Рясен  смуток  тягне  клином,
Глодом  зріє  попід  тином,
Не  журись...
Смутком  сієш  в  сірім  небі,
Та  рятуєшся,  далебі,
Повернись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746946
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Валя Савелюк

ОГРАНЕННЯ ТИШІ

…от  і  спробуй  засни,
коли  прохолодної  тиші  кришталь  
стальними  напи́лками
ограновують  цвіркуни…

…шаль  
з  темно  синього  оксамиту,
павучками  зірок  рясно  розшиту,
сливі  на  малахітові  плечі  
покладає  осінній  вечір:

красива
слива,
бо  щаслива…

19.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746800
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


палома

БУДЬ НАВІК БЛАГОСЛОВЕННА

https://youtu.be/bu-0O7YQQec

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713918
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 14.08.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіли русам їх пращури"

[b][i]Дощечка  7Ж  
Течуть  ріки  великі  на  Русі,
 і  многі  води  їх  журчать,  співають  стародавнє.  
Про  тії  боляри,  якії  не  боялися…  і  літа  многії  
боролися  о  вольність  руську.

Ті  то  славні  нічого  не  берегли,  ані  життя  свого,
 –  тако  ріки  о  них  берегинять.  І  вітри  буйні
 гасають  над  ними,  плачуть  восени,
 а  в  зимі  студеній  гурлихають  по  них.
 І  голублять  дівоньки  і  ті  це  говорять,
 як  погибли  тії  у  славі,  а  не  оставили
 землі  своєї  ворогам.
 Ніби  є  ми,  синове,  також  потомки
 і  не  лишимо  ми  також  землі  нашої…

Дощечка  8
 «Боронись,  земле  руська,  і  борони  сама  себе,
 а  щоб  інші  не  були  на  твоїх  крячах,
 а  тобто  ворогам  не  далася  охомитана
 і  до  воза  прив’язана,  аби  тягла  той,
 куди  хотять  чужії  влади,
 а  нібито  ти  хочеш  іти  сама».

Дощечка  7А
 «Єсьми  многі,  а  вороги  не  суть  такі  многі,
 як  ми  єсьми,  русичі,  а  ворогів  не  стільки,  як  у  нас.
А  де  впала  кров  наша,  там  є  земля  наша,
 і  це  вороги  знають,  і  це  на  нас  стараються,
 і  ці  старання  їхні  марні  будуть,
 як  вони  були  і  в  старі  часи  отців  наших.

Дощечка  2А  
«…А  богів  купальте  і  Дажба  шануйте,
 бо  оце  ж  бо  ми    є  русини,  Дажбові  внуки…»[/i][/b]

[b]Словничок  –  потайничок[/b]

[b]болярин[/b]  –  боярин
[b]берегинити[/b]  –  бити  в  береги,  плескати  на  береги;
[b]гурлихати  [/b]–  воркувати  по-голубиному;
[b]крячі  [/b]–  шия  або  ж  плечі,  рамена;
[b]охомитати[/b]  –  накинути  «хомут»  на  шию;
[b]хомут[/b]  –  петля  для  запрягання  коней;
[b]лик  [/b]–  обличчя,  образ;
[b]лики[/b]  –  крики  радості,  веселощів;
[b]многоликий[/b]  –  різнобарвний,  або  ж  шумний,  галасливий;
[b]обоз[/b]  –  багато  возів,  таке  собі  «містечко  на  колесах»,  де  ховають  зброю,  одяг  і  харчі  під  час  облоги  і  військового  походу.


[b]Сторінка  –  берестинка
[/b]
На  Русі  течуть  ріки  великі,
в  ріках  води  журчать  многоликі.
Ріки  «многая  літа»  співають,
а  роки  все  течуть,  все  минають.
Отчі  лики  в  синах  не  загинуть,  –
тако  ріки  о  них  берегинять,
а  вітри  буйно  віють  над  ними,
плачуть  в  осінь,  гурлихають  в  зими.
І  голублять  голубки  –  дівчата
тих,  що  в  ноги  не  вміли  крячати,
ще  й  тягти  на  крячах  своїх  воза
в  хомутах  до  чужого  обозу.
[b][i]Єсьми  руси  і  суть  такі  многі,
що  нікому  не  падали  в  ноги,
а  де  падали  в  битві  суровій
там  земля  наша  кровна  від  крові.[/i][/b]
[b][i]Бережіть  свої  руки  від  крові!
Будьте,  внуки,  живі  і  здорові!
[/i][/b]

ЗАМІСТЬ  ПІСЛЯМОВИ
[i]Щойно  відговорила  устами  наших  пращурів  до  тебе,  люба  дитино,  Дощечкова  читанка»  і  відкрила  тобі  сокровенні  свої  знання.  Ох  і  нелегкий  був  шлях  цієї  книжки!  Насправді,  наче  мощений  з  важкого  каменю…А  річ  у  тім,  що  написана  вона  ще  у  1990  році  з  таким  натхненням,  наче  подихом  божим.  
Знаменита  дитяча  художниця  Зеновія  Юськів  не  відразу  зілюструвала  її.  На  це  пішло  довгих  два  роки,  допоки  з  умілих  рук  окреслилися  божі  обличчя  Сварога,  Числобога,  Перуна,  Світовида,  володарки  Мармореї  та  жар-птиці  Матиреслави.  Скільки  книжок  перечитано,  енциклопедій  та  стародруків,  аби  ці  обличчя    надихнути  правдою  життя!
…І  ожили  ілюстрації.  Наче  легкий  вітерець-Стрибог  пройшовся  сторінками  –  такі  напоєні  зеленню  трави,  журлячими  потічками  праісторичних  джерел  та  світлом,  що  дає  любов,  новонародженого  Сонця-Дажбога.  Тут  витоки  наших  звичаїв,  обрядів,  нашої  пам’яті  та  культури.  Тут…  у  цих  сторінках…
Та,  здавалося,  що  довкола  «Дощечкової  читанки»  запала  темрява  ночі.  Минали  роки  за  роками,  а  голосу  натхненних  сторінок  ніхто  не  розпізнавав.  Пройшло  15  років,  потрачених  на  марні  спроби  перемогти  глупу  темінь  на  німоту.
Аж  раптом…  не  стало  Зеновії  Юськів,  не  стало  Зені.  Душа  її  тепер  буде  світити  нам  зіркою  з  неба,  поруч  із  душами  наших  померлих  родичів  –  так  розповіла  на  своїх  сторінках  заповітна  «Дощечкова  читанка».  Світло  Зениної  душі  таке  потужнє,  що  стало  видно  кінцеву  мету  –  а  це  видана  книжка!  
…  О  так,  вона  була  б  видана,  якби  хтось  із  зловмисників  з  невмирущої  армії  Чорнобога  у  службових  кабінетах  не  загубив  50  оригінальних  Зениних  ілюстрацій.  
І  знову  –  темрява,  знову  –  довгі  роки  чекання:  що  робити,  чи  починати  усе  з  початку?  Чекати  наступні  …  роки,  поки  надійде  омріяний  час…  
Так  уже  сталося  –  бути  «Дощечковій  читанці»  останньою  в  переліку  Зениних  книжок,  але  це  живий  пам’ятник  талановитій  художниці  і  прекрасній  людині.[/i]
[b][i]Автор[/i][/b]
 

(З  "Дощечкової  читанки"  для  дітей  за  сторінками  
"Велес-книги"  (  у  рукописі).  Рік  написання  -  1990)

[b]«Єсьми  русичі,  Дажбові  внуки!»[/b]

[i]Рік  написання[/i]  –  1990
[i]Малюнки  [/i][b]Зеновії  Юськів[/b]
[i]Готова  до  видання  [/i]–  1993
[i]Подання  до  фонду  «Відродження»  [/i]--  1997
[i]Подання  у  в-во  «Каменяр»[/i]  --  2005
[i]Подання  на  обласні  програми
по  книговиданню[/i]  –  2006,2007.
[b][i]Загублені  оригінали  ілюстрацій  [/i][/b]--  2007
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744440
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Леся Shmigelska

СТАРЕЦЬ


Плететься  поволі,  натомлений  часом  і  болем  –  
Старезні  калоші,  дірява  свитина,  борги.
А  вітер  у  плечі,  то  скупо  леліє,  то  коле,
 Крізь  хмари  застояні  промінь  крадеться  тугий.

Усяке  бувало  –  кохав  і  надіявся,  вірив,
Позаду  стежина  –  її  перейшов,  як  зумів.
Дорога  у  небо  громами  розорана,  сіра
І  безвість  холодна,  безмежно  глибока,  як  рів.

Чи  думав,  чи  мріяв,  пішовши  крізь  повені,  драми?..
На  древі  столітнім  –  розбите  лелече  гніздо.
Весна  за  весною,  одвічні  вали  за  валами,
Ні  друга,  ні  брата…  в  імлі  –  водевіль,  шапіто…
 
Йде  старець  (чи  митар?),  минають  негоди,  століття,
Обабіч  дороги  –  плакучі  рокити,  хрести.
Хтось  вічний  у  слові,  у  промені  сонця,  у  дітях,
А  другим  судилось  у  полі  зелом  прорости…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722980
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.08.2017


Леся Shmigelska

ЯНГОЛУ…

***
Мій  пораднику,  Янголе  світлий,  додай  мені  сил,
Щоб  іще  раз  у  небо,  а  там  –  я  віддам  тобі  крила…
Наблагаю  у  Господа  вітру,  а  ти  попроси,
Аби  зірка,  ота,  що  між  хмар  –  нашу  путь  освітила.
Мій  заступнику  лагідний,  знаю,  шляхи  нелегкі,
Та  обоє  здолаємо  скруту  –  на  те  ми  у  парі.
Пахнуть  травнем  і  тихою  звабою  трави  вогкі,
Клуботять  в  розпогоджену  тишу  дими  кучеряві.
Ти  намолиш  мій  досвіток,  вірю,  засвітиться  день
І  трембіта  розбудить  ще  снігом  забілені  гори.
Бачиш,  щастя  сьогодні  отими  стежками  іде,
На  котрих  нам  судилося  брати  початок  учора.
…Кажуть,  є  десь  заобрії,  далі  –  немає  межі,
Посивілі  тумани  уклалися  поза  світами…
Знов  народяться  ангели,  будуть  писатись  вірші  -
Та  не  нами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732363
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 13.08.2017


Дощ

Тайные мысли

Пустым,  затасканным  словам
Я  нашу  тайну  не  доверю.
И  пусть  уходит,  хлопнув  дверью
Неразнесённая  молва.
Зачем,  скажите,  знать  кому-то,
Что  породнились  мы  с  тобой
И  в  срок,  назначенный  судьбой,
Ведём  отсчёт  любви  минутам.
Вначале  дерево  взрастим,
А  быть  ли  плоду  -  время  скажет,
Да  в  узелок  тугой  завяжет
Тебя  со  мной.  Ты  уж  прости!
Но  что  поделать?  Мы  готовы
Нести  (теперь  уж  до  конца),
Сквозь  боль  в  израненных  сердцах,
Любви  ажурные  оковы...
Пусть  наши  души  навсегда
В  одну  огромную  сольются
И  нам  на  верность  поклянутся,
Чтоб  не  растаться  никогда!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316467
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 13.08.2017


Дощ

Любимой женщине

Подушек  измятые  рожи,
Перины  глубокий  вздох.
Звонок  мелодичный  в  прихожей...
-  Кого  то  там  чёрт  приволок?!
Халат  на  ходу  надеваешь,
На  фоне  цветастых  штор
И  мне  виновато  киваешь  -
Пойду,  мол,  узнаю,  кто.
Банальность  звонка  очевидна  -
Соседка  лишь  может  зайти.
И  стало  немножко  обидно
За  скомканный  в  спешке  интим.
А  утро  сквозь  щели  струится
И  тут  не  приходится  ждать,
Что  может  ещё  повторится
Блаженных  минут  благодать.
На  кухне  гремит  сковородка
А  я  застилаю  кровать
И  сонно-ленивой  походкой
Иду  поцелуи  смывать.
Одетый  стою  у  порога:
-До  встречи,  любимая,  жди!
В  глазах  шевельнулась  тревога
И  -  вздох  из  красивой  груди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317272
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 13.08.2017


Віктор Ох

Кар! Карр!

Ви  скажете  ніби  таке  не  буває,
щоб  білі  ворони  збиралися  в  зграї.
На  сайт  поетичний  зайдіть.
Від  душі
поети  там  каркають  власні  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439746
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 11.08.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Навбридле каркання ворон…

Як  вже  навбридло  каркання  ворон,
Що  за  вікном  збираються  у  зграї.
Перебивають  наймиліший  сон,
Неначе  грає  кожен  свої  ролі...

У  небі  знов  воронячий  базар,
А  он  вони  вже  щось  не  поділили.
То  тут,  то  там  лиш  чути  їхній  гам...
Могутні  дзьоби  і  широкі  крила.

Розсілися  неначе  нотний  стан
І  кожна  вчить  навперебійки  гами.
Немає  у  ворон  душевних  ран,
Строчать  вони  для  когось  телеграми...

Лиш  коли  зійде  сонце  ввишині
Зігріє  землю  і  тепло  гаряче...
Ворони  стануть  враз  такі  сумні
І  не  одна  від  сонечка  заплаче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745359
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Оксана Дністран

Давай поговоримо

Давай  поговоримо  -  просто  про  те,  як  живеш,
Як  будні  ковтаєш,  чи  знов  про  старе,  наболіле,
Послухаю  тихо,  а  потім  зізнаюся  теж,
Що  часто  буває  задушливо,  холодно,  сіро.

Про  дещо  -  помовчу,  бо  те,  що  на  серці  –  крихке,
Таке  полохливе  –  чи  словом  утримати  зможу?
Найбільше  хотіла,  щоб  ти  не  впадав  у  піке,
І  щоб  оминали  нападки  й  безволля  ворожі.

Давай  поговоримо.  Скільки  сказала  б  всього!..
Поблажливо  трохи  ти  сприймеш  чудне  воркотіння.
Я  ж  знатиму  просто,  що  в  грудях  не  згасне  вогонь,
Душі  не  торкнуться  іржа  та  намул  збайдужіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745348
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Лана Мащенко

Стоїть в вбранні весільнім абрикоса

Стоїть  в  вбранні  весільнім  абрикоса.
ЇЇ  сьогодні  квітень  під  вінець
Веде,  скупавшись  у  весняних  росах,
Тим  самим  освятивши  стук  сердець.

Марш  Мендельсона  чутно  в  її  косах  -
Благословляють  бджоли    вдалий  шлюб.
І  пісня  та  лунає  стоголосо,
І  чітко  чути:  "Я  тебе  люблю".

Весна  у  танці  їх  союз  кружляє,
І  вітерець  їм  стелить  килимок
Із  цвіту,  що  цнотливо  опадає,
Весільний  роздягаючи  вінок.

І  наречена  у  обіймах  квітня
Голівку  на  плече  його  кладе
І,  зашапівшись,  зронює  суцвіття,
І  розпускає  листя  молоде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745351
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


ОксМаксКорабель

У придорожньому кафе….

У  придорожньому  кафе  сидить  солдат,
замовив  фронтових  сто  грам  і    каву.
Він  вижив  в  пеклі  тім.  А  от  його  комбат
загинув  в  двадцять  п'ять  в  ту  ніч  криваву.

Підпер  рукою  сиву  голову  солдат.
Куди  іти  і  хто  його  чекає?
Там  зрозуміло  все.  Там  поряд  тебе  -  брат
і  на  землі  ріднішого  немає.

Згадав,  як  хлопці  його  несли  в  медсанбат,
а  він  стогнав:  "Залиште,  помираю..."
Уже  за  мить  побачив  дім  і  батьків  сад,
й  могилу  мами  в  квітах  молочаю.

А  потім  голос  вчув:  "  Вертайсь,  солдат,
не  твій  це  час...  Тебе  я  відпускаю."
...  І  як  у  сні  побачив  ,  молодий  комбат
зайшов  в  відчинені  ворота  раю.  

Душа  стражда  сильніш,  як  тіло  устократ.
І  пам'ять  уночі  не  засипає.
Фантомний  біль  в  нозі  мордує,  наче  кат...
ноги  нема...  а  біль  не  відпускає.

Скоріше  б  рана  затяглась  і  знов  -  назад,
Згадав  своїх,  кого  уже  немає...
У  придорожньому  кафе  сидить  солдат,
сто  фронтових  він  хлібом  накриває...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745205
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017


ОксМаксКорабель

ХРЕСТ


                     Люблю  їздити  на  нічну  риболовлю.  Не  те,  що  дуже  подобається    процес  ловлі  риби.    Радше  спокій  душі,  що  дає  природа.    Думки  впорядковуються.  Вода  заспокоює.  Вогонь  від  багаття  зігріває.  А  якщо  є  добре  товариство,  то  приємно  вдвічі.  І  саме  в  таку  пору  приходить  багато  відповідей  на  запитання,  які  давно  не  дають  тобі  спокою.
               На  цей  раз  до  поїздки  довго  не  готувалися.  Зателефонували  друзям,  закинули  спорядженння  у  багажник  автомобіля  і  подались  на  озера.  Друзі  "підтягнулися"  незабаром.  А  з  ними  приїхав  незнайомий  чоловік.  Я    відразу  звернула  увагу  на  його  руку.  Бо  при  знайомстві  і  рукостисканні  чоловік  подав  ліву,  замість  правиці.  На  правій    в  нього  не  було  декількох  пальців.
         Саша  приїхав  у  Португалію  багато  років  тому.  Як  і  у  всіх  емігрантів  не  складалося  життя  в  рідній  країні.  Вища  освіта  не  давала  шансів  знайти  роботу  дома.  А  на  світ,  як  горошки  посипалися  діточки.  Наймолодший  синочок  народився  невиліковно  хворим.Треба  було  родину  годувати  і  створити  хворій  дитині  більш-менш  нормальний  догляд.  Абсолютно  чужа  тобі  країна.  Мова,  яку  до  цього  часу  й  не  чув.  Тяжеленна  робота  на  будовах.  Страшенна  туга  за  родиною.
           У  хвилини  відчаю  люди  задають  собі  запитання:  чому  я?  Чому  мені  випала  така  гірка  доля?  Одні  починають  шукати  істину  в  релігії.  Інші  -  у  вині.  Ще  хтось  починає  писати  музику.  А  хтось  -  мемуари,  романи,  вірші.  Комусь  додають  оптимізму  зароблені  гроші.  А  хтось  просто  замикається  у  своєму  світі....
         Мабуть,  у  таку  хвилину  до  Сашка  підійшли  люди  з  релігійною  літературою.  Помалу  він  втягнувся  у  їх  віру.  Почав  відвідувати  зібрання,  слухати  проповідника.  З  хати  щезли  образочки.  Бо  ж  там,  у  новому  товаристві  "брати  та  сестри"  суворо  наказують  за  подібне.
         Замовив  із  дому  Книгу  Книг  -  Біблію.  Родина  відразу  ж  передала.  Привезли  Біблію    за    деякий  час.  Лише  одне  розходження:  на  Книзі  був  великий,  золотом  вималюваний  Хрест.  А  нові  браття  та  сестри  це  категорично  осуджували.
         І  чоловік  почав  витирати  Хреста  на  палітурці.  Фарба  не  давался.  Хрест  не  хотів  стиратися.  Лише  до  половини  він  витер  його  у  цей  вечір.Вночі  снилася  Біблія  і  хтось  із  великими  стражденними  очима  дивився  на  нього.  Але  зранку  не  було  часу  обдумувати  цей  сон,  бо  знову  чекала  важка  робота.
         Щодня  Саша  виконував  одну  й  ту  ж  операцію:  натискав  кнопку  і  великий  сікач  відрізував  зайву  частину  труби.  А  на  цей  раз...  сікач  рубанув  по  руці.  Й  до  цього  часу  не  може  пояснити  собі,  як  таке  сталося.Пальці  відлетіли  у  різні  боки.  Втратив  свідомість.  Прийшов  до  тями  вже  у  шпиталі.  Операція  не  вдалася,  пальці  не  прижилися.  
         За  деякий  час  повернувся  до  хати.  На  столі  лежала  Біблія  із  до  половини  витертим  Хрестом.  Положив  на  неї  скалічену  руку.  Рівно  настільки,  наскільки  у  той  страшний  вечір  він  встиг  витерти  Святого  Хреста,  бракувало  пальців.
                                           Оксана  Максимишин-Корабель

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744563
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2017


палома

ПЕРЛИНА

                             
Плекана  батьком  –    Посейдоном  сивим,
Владарем  мудрим,  інколи    спесивим,  –  
В  мушелі  королевою  зростає,  
Час  перламутром  ніжно  обгортає.

Краса,  лише  творителю  підвладна,
В  морських  глибинах  випещене  чадо.
Магічною  холодною  красою
В  безодню  кличе  звабно  за  собою.

Полонить  перла  розум,  серце,  очі  –  
Містерія  глибин,  окраса  ночі.
Далека  сонцю,  небом  не  кохана,
Вона  із  світу,  що  земним  не  знаний.

Росте  розкішна  у  своїй  хатині,
Під  боком  у  молюска,  як  в  родині.
Життям  своїм  далека  від  усього,
Лиш  Посейдону  знати  що  у  нього…

Та  час  мине,  дістануть    руки  владні
З  глибин    морських  перлини  ті  принадні…
Прикрасу  дивну  для  чийогось  тіла,
Щоб  потім  на  землі  вона  змарніла…

Не  може  перла,  із  буття    морського,
Під  сонцем  жити,  бо  їй  ні  до  чого…

                       (28  травня  2016)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668928
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 01.08.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ПЕСИК - ЧИСТЮЛЯ

Прийшов  песик  з  прогулянки,
Лапки  наставляє,
А  матуся  ганчіркою
Миє,  витирає

Маєш,  песику,  чистенькі
В  хаті  лапки  мати,
Тулишся  до  Марчика,  
Норовиш  з  ним  спати

Собачина  не  перечить,
Залюбки  у  ванній
Віддається  від  душі
Процедурі  банній

Ось  такого  приятеля-
Відданого  друга,
Любимо  родиною,-
Це  його  заслуга.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744269
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


S.Nemo

Побачив ніжність у Твоїх очах

[i](Прекрасні  подихи  кохання)  [/i]

Побачив  ніжність  у  Твоїх  очах,
Коли  сказав  я  радісно  «Привіт!»
Із  легкістю  відкинули  ми  страх,
Що  розділяв  нас  так  багато  літ.
Останнім  часом  не  віталася  зі  мною  
(Напевно  скромно  мій  «привіт»  чекала).
Нарешті  доля  нас  звела  з  Тобою  –  
Незримо  душі  наші  поєднала.
Ти  не  модель  спокусливо-тендітна,
Та  погляд  випромінює  тепло.
Дні  незабутні  нам  дарує  літо  –  
Кохання  наче  квітка  розцвіло.
Можливо  це  здається  все  мені…  
Душа  одразу  сумнів  відкидає  –  
Римую  щиро  почуття  свої,
В  душі  кохання  музика  лунає.
Ти  наче  скромна  польова  ромашка,
Яку  в  косу  русяву  заплела.
В  гаю  співає  про  кохання  пташка,
Шепоче  з  вітром  в  унісон  трава.
В  нічному  небі  хмари  дощові,
Лиш  де-не-де  самотні  зорі  сяють.
Мого  кохання  квіти  польові
Ранкове  сонечко  з  надією  чекають…  

©  S.Nemo
08.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741188
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017


Віталій Назарук

ТАТОВА ЛЮБОВ

Татова    любов  в  його  очах,
Не  знайдете  більш  ніде  такої,
Пахне,  як  роса  на  споришах,
Квіткою  дитячої  любові.

Татова  любов  -  це  в  спеку  тінь,
Джерело,  що  утамує  спрагу,
Береже  дитину  від  падінь,
Втримати  поможе  рівновагу.

Кажуть,  що  любов  його  скупа,
Ви  не  вірте,  в  очі  подивіться…
Солодом  лягає  на  губах,
Ця  любов  нічого  не  боїться.

Татова  любов  –  це  небеса,
Що  не  видно  ні  кінця,  ні  краю…
В  пам’яті,  як  образ  воскреса,
Ніжною  дугою  водограю.

Татова  любов  –  це  дивосвіт,
Теплота  від  чогось  неземного.
Неповторний  чистий  самоцвіт,
Це  дарунок  від  самого  Бога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741127
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Крилата

МИРОСЛАВУ МИСЛІ ПРИСВЯЧЕНО

(Миросла́в  Іва́нович  Ми́сла  —  український  військовик,
 молодший  лейтенант,  
командир  взводу  окремої  зведеної  штурмової  роти
 «Карпатська  Січ»  93-ї  ОМБ  р)

Недарма  його  прізвище  –  Мисла  –  
Мислив  він  нестандартно,  глибоко.
Світлих  думань  носив  коромисло
І  вихлюпував  ясність  крізь  око.

Син  у  мами  –  один,  не  сховався
Від  липкої  в  нору  павутини.
На  Майдан  захищати  подався  
Демократію  –  гідність  людини.  

Фану  з  чорним  й  червоним  на  щоглі
Закріпив  над  будівлею  Ради.  
Доки  міг,  напував  душі  всохлі
Джерелом  із  нутра  свого  радо.

Не  палив  і  не  пив  алкоголю  –  
В  нім  голубилось  небо  безкрає.
Без  вагання  узявся  за  зброю,
Як  нависла  загроза  над  краєм.

Був  бійцем  добровільної  чоти,  
Послужив  в  ЗСУ  за  контрактом.
Бути  корисним  мав  він  охоту,
Все  робив  лиш,  що  міг  –  це  за  фактом.

Вчив  бійців,  соколят,  мирну  молодь  –  
Був  за  фахом  історії  вчитель.
Вчивсь  і  сам,  знань  розширював  коло  -  
Псевдо  мав  він  «мисливець-мислитель».

Світ  загас  в  нім  у  двадцять  чотири…
Після  мінських  угод  бій  згорнули
Їх  частини.  Для  ворога  ж  тиром
На  межі  їх  укріплення  були.

Не  одному  життя  тут  урвалось
І  навіки  закрилася  очі.
Край  підняти  з  руїн  сподівались,
Несли  думи  Шевченка  пророчі

У  серцях,  з  ними  ранок  стрічали.
Витягали  кордон  з  ешафотів.
Їх  у  пам'яті  книгу  вписали  –  
Мислу  й  інших  своїх  патріотів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741104
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Світла (Імашева Світлана)

Ці виноградні грона бурштинові…

                                                                                                             ********
                                                                       Ці  виноградні  ґрона    бурштинові
                                                                       В  вінку  зелено-росянім    мовчать.
                                                                       Спадають  тихо    тіні  вечорові
                                                                       На  рясно-кучеряву  благодать.

                                                                       Паде  роса  -  і  щось  тепліє  в  грудях,
                                                                       Малює  літо  ніжну  акварель...
                                                                       Вечірні  згуки  сутінками  блудять
                                                                       Між  сонних  заколисаних  осель.

                                                                     Цей  дивний  Світ,  отінений  журбою,
                                                                     Цей  сплеск  таланту  Вічного  Творця,
                                                                     Що  хвилями  небесного  прибою
                                                                     Вихлюпує  й  нуртує  без  кінця...

                                                                     Я  вся  у  нім,    хоча  могла  й  не  бути:
                                                                     Дарунок  -  вибір  вічного  Життя.
                                                                     Це  щастя  -  рідне  Слово  серцем  чути,
                                                                     І  жити,  і  любить  -  до  забуття.
                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741214
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Світлана Моренець

ЯКЩО ЗАВТРА – ВІЙНА


Подаю  ще  один  із  віршів  Олександра  Моренця.


Що  робитимеш  ти,  якщо  завтра  –  війна?
Ні,  не  та,  що  АТО,  десь  далеко  на  сході,
а  твоя  вже  війна,  як  чума  нищівна,
коли  кулі  свистять  у  ТВОЄМУ  горо́ді?

А  орда  –  незчисленна  й  сильніша  стократ.
Утечеш  від  страху́  чи  впадеш  на  коліна?
Чи  як  воїн  затиснеш  в  руках  автомат
і  життя  віддаси  за  свою  Україну?

Якщо  завтра  війна  –  переможе  любов
до  родини  і  ближніх,  до  рідного  краю.
За  свободу  завжди  проливалася  кров,
і  [i]ніколи  рабів  не  пускали  до  раю.[/i]

                                         21.06.2017  р.

Автор  –  Олександр    Моренець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 09.07.2017


Шостацька Людмила

В НІЧ КУПАЛЬСЬКУ

                                                             Не    шукаю    більше    цвіту  
                                                             В    ніч    Купальську    серед    лісу.
                                             Дивовижну,  розмаїту,
                                                             За    його    не    йду    завісу.

                                                             Квітку    вже    давно    зірвали,
                                                             Хто    шукав  –  її    знайшов,
                                                             Лісу    вислухав    хорали,
                                                             Заховав    в    собі    любов.

                                                               Відплили    вінки    на    хвилях,
                                                               Мій  сховався    в    комишах.
                                                               Юність    мчалась    на    вітрилах,
                                                               Пам’ять    вся    у    споришах.

                                                               В    ніч    Купальську    ходить    казка,
                                                               Гріє    молодість    багаття
                                                               Й    не    закриє    ока    пташка,
                                                               Зірву    чашу    із    лататтям.
                                                               




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740854
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Салтан Николай

Зима на півстоліття

[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так  хочеться  зими  на  півстоліття
Без  паузи  відлиги  і  тепла.
Нехай  мороз  тріщить,  немов  лахміття,
Що  догорає  в  полум’ї  дотла.

Нехай  тріщить  по  закуткам  й  щілинам,
Хай  вимерзне  вся  нечисть  і  сльота.
І,  може,  лиш  тоді  простить  провини
Земля  обітована  і  свята.

Хай  щезнуть  всі  запроданці  огидні,
Куми,  свати  і  всякий  їхній  збрід.
Хай  замете  усі  нажитки  видні
І  пропаде  ганебний  того  слід.

Хоча  і  рівність  вигадка  поетів,
Блукаючий  утопії  маяк,
Та  прірви  ті  глибокі  і  нестерпні.
І  як  тут  не  озлобитись,  ну  як?

Не  втримався.  І  в  ярості  всесильній,
Що  ніби  пес  зірвався  із  цепів,
Бунтарський  дух  оскаженілий,  синій,
Туманом  сів  від  моря  до  степів.

Вдихнули  всі  цей  присмак  "бути  вільним".
Але  чому  всі  стали  мов  кроти?
Такі  чутливі,  аж  до  божевілля.
Проте  не  бачать  справжньої  біди.

Немає  змін  від  псевдореволюцій,
Від  світлих  помаранчевих  ідей
І  обіцянок  всіх,  немов  пилюка.
(То  ширма  для  засліплення  людей).

І  знову  скажуть:  "Стадо  ідіотів!
Народ  цей,  певна  річ,  що  пропаде".
А  де  вожді  і  вірні  патріоти,
Які  б  вели  обвуглених  людей?

Вони  горіли  в  полум’ї  воєннім,
Пізнали  невідступний  страх  біди,
Тверділи  світлі  душі  їх  щоденно
В  ілюзії  людської  доброти.

Душилась  віра  в  натовпі  безлюднім,
Бо  всі  здавалось  статуї  німі.
Коли  кричало  тіло  повне  люті,
Весь  світ  ховався  знову  в  тишині.

Та  вихід  є  -  зима  на  півстоліття!
І  хай  вирує  вічна  мерзлота!
Бо,  може,  лиш  тоді  земля  зуміє
Почати  все  із  чистого  листа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Макієвська

Твій образ з потойбіччя

Щодень  і  щоночі  ,  з  вечора  і  до  рання,
Твій  образ  стає  перед  мої  очі,  коханий,
Зіткане  із  серпанку,  твоє  дивне  вбрання,
Ось,  ось  у  вітражах  Всесвіту  швидко  розтане.

Посмішка  на  блідих  вустах    доволі  сумна,
Ти  стоїш  десь  там,  між  паралельними  світами
І  між  нами  не  одна  вже  розквітла  весна
Й  не  одне  літо,  осінь,  зима...На  серці  шрами.

А  на  душі,  ще  не  загоїлися    рани,
Гірко  від  самоти...  А  ти?  Дивишся  з  висоти
Ванільного  неба  й  тобі  в  раю  так  прянно,
Мені    від  минулого    життя  нікуди    й  піти.

Тільки  й  залишилося  йти  у  Божі  храми,
Промовляти  під  образами    свої  молитви,
Витирати  сіль  відчаю    під  куполами,
Нести  свій  хрест  далі  важкий,  поки  не  зійдуть  шви.

А  ти?  Приходиш  маревом  з  потойбіччя  в  сни,
Бо  зв"зані  я  і  ти,  кріпко-накріпко    вузлами,
Дай  ще  мені  пожити  й    доленьку  доплести,
Закохатись  до  безтями,  кружляти    долами...

І  співати  сонети  разом  з  солов"ями
Й  гойдатися  на  перинах    в  обіймах  нірвани,
Писати  вірші    та  літати  між  зорями...
Мій  Янголе  пробач,    більше  не  хочу  омани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726582
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 09.07.2017


Галина_Литовченко

Хоч вискакуй з маршрутки…

***
Хоч  вискакуй  з  маршрутки  у  степ  на  ходу  –  
бачу  кашки  знайому  в  траві  позолоту!
І  цикади  дзвенять  за  вікном  до  ладу,
й  стрибунців  навперейми  пустилась  кіннота.  

Літо-літечко  йде  не  в  обхід  манівцем,
зачаровує  зір,  заворожує  сміхом,
розстелило  чубатим  хмарки  ялівцем,
на  житло  ластівок  налаштовує  стріхи.

Поміж  степом  і  морем  мій  дім  на  межі,
котить  хвилі  ковил  у  смарагдові  хвилі.
В  суходіл  уп’ялись  хвилерізів  ножі
де  піщані  суглинки  і  трави  похилі.

Жовті  мальви  цвітуть,  відцвітає  чебрець,
диха  спокоєм  степ  і  неспокоєм  море.
Із  маршрутки  додому  іду  навпростець  –  
ігноруючи  час,  осягаю  простори.
09.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741283
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Леся Shmigelska

ДОРОГА ДО ЩАСТЯ


А  жінці  для  щастя  багато  не  треба,
Лиш  поруч  надійне  відчути  б  плече.
Відтак  –  незахмарене  війнами  небо,
Побувши  між  зорями  –  прагнути  ще…
Торкатися  висі  з  коханим  у  парі,
Блукати  Шляхами  Молочними  вдвох…
Ти  чуєш  цей  шепіт,  небесний  звіздарю?
За  нас  певно  молиться  нині  сам  Бог.
І  хай  не  погаснуть  галактики,  люди,
Хай  пісня  не  тихне  ота,  з  піднебесь.
Без  нас  цей  Усесвіт  лиш  крихтою  буде,
А  з  нами  він  –  ціла  планета,  увесь.
І  так  буде  завтра,  і  так  буде  далі  –  
Померкнуть  огні  від  щасливих  очей.
Напишуть  вірші  мандрівні  менестрелі
Про  нині,  про  вічність,  про  космос  оцей.
…А  жінці  за  щастя  б  ввесь  світ  обійняти,  
Спинити  пожарища,  війни,  біду…
Ти  чуєш,  Плането,  я  –  жінка,  я  –  мати,
Про  щастя  не  мрію  –  до  нього  іду…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741183
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ЗА ЯКИМ ПЕРЕХРЕСТЯМ ЛЮБОВ ?

Ми  ховаєм  своїх  дітей,
Загубивши  рахунок  в  смерті,
А  до  раю  всього  лиш  крок  -
Покаяння  в  гріхах  одверті

Поглина  розлука  дітей  -
Ненаситно  страшна  потвора...
Десь  народить  нових  людей
Відчайдушний  борець-непокора

Проковтаєм  усе,  як  є,
Щонайгірше,  що  вже  не  можна,-
Хай  в  руїнах...  Але  ж  не  моє-
Цятка  раю  -  гріху  тотожна

Де  ж  та  сповідь  сумлінь  і  душ
І    той  рай,  що  не  купиш  за  гроші?
Збайдужілої  темряви  глуш
Натягає  блискучі  колоші

За  яким  перехрестям  любов
До  онуків  твоїх,  мій  земляче?
На  небесний  сподієш  покров,
А  сумління  безбожністю  плаче

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741187
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Денисова Елена

Пішла любов

Ображена  брехнею  і  мінливістю,  
пішла  любов  у  зоряні  краї.  
Туди,  де  почуття  будують  щирістю,  
де  їй  співають  гімни  солов'ї.  

Пішла  вона  тихенько,  не  прощаючись,  
втомившись  від  байдужості  й  образ,  
від  нас  нічого  більше  не  чекаючи,  
роняючи  сльозинки,  як  алмаз.  

Любов  жила  у  нас,  була  довірлива,  
Чому  з  тобою  зрадили  її?  
Пішла,  у  очі  дивлячись  докірливо,  
забравши  світлі  усмішки  свої.  

Чому  не  зберегли,  що  нам  даровано?  
Розбіглись,  наламавши  купу  дров...  
Нічний  шепоче  дощик  розчаровано  
про  те,  що  нами  втрачена  любов.  





Ілюстрація  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728365
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 08.07.2017


Денисова Елена

Сині мрії

Де  подівся  небокрай?  —  
Небо  вилилося  в  море.  
Ми  пірнули  в  синій  рай,  
в  ці  хвилюючі  простори.  

Бачиш:  небо  у  воді  
фарби  сині  розчинило,  
й  пасма  світла  золоті  
сонце  в  хвилі  потопило.  

Розрізає  цю  блакить  
білий  клин  вітрил  щасливих.  
Човник  наш  вперед  летить,  
поспішає  він  щосили.  

Хоче  вклинитись  у  край,  
де  зливаються  стихії:  
небо?  Море?  Обирай...  
Летимо  у  сині  мрії!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741164
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2017


Володимир Верста

Палаючі зірки

Чом  погляд  твій,  сумний  такий,  о,  друже?
Невже  ти  справді  думав,  що  згориш
У  вогнищі...  І  стане  все  байдужим,
Й  любові  вже,  мабуть,  не  сотвориш?!  

Ти  знову  в  римах  тонеш  мимовільно.
В  сонетах  красномовного  краю,
У  пошуках  священного  раю,
Скитаєшся  світами  -  підневільним...

Фатального  чекаючи  фіналу
Від  Мойри,  що  плете  цю  нитку  зла  -
До  тих  шляхів  сакрального  порталу
Куди  тепер  вона  вже  завела...

...В  вогні  згорю...  І  Феніксом  повстану
Із  попелу  забутих  почуттів!...
У  пошуках  чарівних  берегів  -
Я  до  зірок  палаючих  дістану.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  05.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740697
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Льорд

Без коректур

Йшла  Зрілість  заклопотана  з  роботи.
У  голові  -  проблеми,  плани,  звіти.

Попереду  ж  повільно,  так  повільно
Йшла  Старість  сива,  спершись  на  ціпок.

Тут  стишила  свій  крок  поважна  Зрілість,
Наздоганяючи  супутницю  свою.

А  мимо  Юність  дзвінко  пролетіла,
Не  помічаючи  нікого  на  шляху.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707200
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 05.07.2017


ОксМаксКорабель

ДУРЕПА

   Новела
                                                       
         Любця  була  одиначкою.  Її  батьки  вимолили  в  Бога.  Багато  років  по  шлюбі  Писаревські  не  мали  дітей.  Де  тільки  не  їздили,  до  яких  лиш  столичних  світил  не  зверталися,  навіть  у  знахарок  були.  Усе  даремно.  Вже  й  надію  втратили.  І  несподівано  таке  щастя.  
       І  щастя  неабияке.  Любця  зростала  і  красунею,  і  розумничкою.  Бог  немовляті  щедрі  дари  поклав  у  колиску.  І  співала,  і  танцювала,  і  змалечку  малювала  такі  картини,  що  ніхто  й  не  сумнівався:  буде  художницею.  А  що  добра  на  вдачу  була.  Батьки  й  сусіди  натішитись  дівчатком  не  могли.  Ніколи  тихо  не  пройшла.  Завжди  привіталася,  завжди  мала  якесь  слово  потіхи  для  заклопотаних  сусідів.
   Любця  закінчила  школу  з  медаллю  і  вступила  в  столичний  інститут  декоративно-прикладного  мистецтва.  Вступити  -  вступила.  А  от  закінчити  навчання  не  довелось.  Уже  на  першому  курсі  ошелешила  батьків  новиною:  "Виходжу  заміж."  І  за  кого  хотіла  віддатися.?За  шибайголову  із  сусідньої  вулиці  Петька  Книша  .Закохалася  й  не  було  на  те  ради.  Батько  хлопця  згорів  від  горілки.  Спилася  й  мама.  Хлопець  не  раз  із  бару  волочив  її  напівживе  тіло.  Сусіди  давно  обминали  занедбану  халупу  Книшів  стороною.  
   Ох,  як  голосила  пані  Писаревська  -  мама  Любці,  коли  вчула,  що  єдиначка  заміж  за  Петька  Книша  зібралася:
-  Та  не  пара  він  тобі!  Не  пара!  З  тої  хатіи  нічого,  окрім  лайки  не  чути.  Буде  зневажати  тебе  так,  як  його  тато-небіжчик  зневажав  свою  жінку.  За  кого  ти,  дитиночко,  віддаєшся?  Пропаща  твоя  долечка,  а  з  таким  зятем  і  ми  пропадем.
Але  Любця  стояла  на  своєму:
-  Без  нього  жити  не  буду!  Кохаю  і  весь  вік  буду  тільки  його  любити.
         То  що  мали  робити  Писаревські  з  тим  коханням.  Зладували  Любі  весілля.    Але,  коли  молодим  натягали  обручки,  то  обидвоє  ридали  так,  як  на  поховку...  Передчували,  певно  ,  недоленьку  своєї  одиначки.  Батьківське  серце  все  знає..  Ой,  Боже,  Боже,  чом  то  так:  де  доньок  сім,  там  і  доля  всім,  а  де  є  одна,  там  і  долі  нема.
           Який  там  університет.  Петька  ревнував  Любцю  до  стовпа.  За  рік  мусіла  покинути  навчання.Тільки  б  йому  добре  було,  тільки  б  він  не  нервувався,  тільки  би  в  хаті  криків  та  бійок  не  було.  Але  Петька  не  вгамовувся.  Сиділа  в  хаті,  чому  сидиш,  йшла  з  дому,  чому  пішла...  А  той  на  тебе  подивився,  а  той  поглядом  провів...  І  за  все  відповідала  Любця.  Не  раз  і  не  два  синці  під  тональним  кремом  ховала.
           А  потім  я  надовго  виїхав  з  міста.  А  коли  повернувся  і  випадково  зустрів  на  автобусній  зупинці  стару  жінку,  то  спочатку  й  не  впізнав  у  ній  Любцю.  А  ми  ж  були  майже  ровесниками.  Зі  мною  привіталася  літня  пані.  Одягнена  в  зіпраний  светр  і  якусь  безрозмірну  спідницю.  Сиве  волосся,  затягнене  у  “кінський  хвіст”  і  головне  -  в  гарних  синіх  очах  не  було  життя.  Невже  це  була  Любця?  Перша  красуня  і  реготуха?
         Але  це  була  вона,  Любця.  Моя  сусідка.  Я  запросив  її  на  каву  в  маленьке  кафе,  які  є  на  кожній  автобусній  провінційних  містечок.  Їй  потрібно  було  виговоритись.Тому  говорила  лише  вона.  Це  був  монолог  жінки,яка  стояла  уже  на  краю  прірви.  І  одне  слово  могло  вирішити:  вона  впаде,  а  чи  затримається...
“Він  знищив  мене.  Він  розтоптав  мене,  -  розпочала  Любця  крізь  сльози.  А  ти  знаєш,  він  мене  інакше,  аніж  дурепа  не  називає.  Все,  що  б  я  не  зробила,  що  б  не  сказала  -  не  так!  Дурепа,  мовчи.  Дурепа,  твоє  місце  на  кухні.  Сина  я  погано  виховую,  бо  дурепа  й  погана  мама.  Кожну  копійку  я  мушу  в  нього  принизливо  просити.  А  він  захоче  -  дасть,  а  захоче,  то  й  не  дасть,  що  буває  частіше.  І  чим  більше  я  йому  догоджаю,  тим  більше  він  знущається  з  мене.  Але  куди  піду?  Батьки  померли.  Хату  він  змусив  мене  продати.  Дуже  хотів  бізнесом  займатися.  Але  прогорів.  Він  внушив  мені.  Що  я  дурепа.  А  я  й  повірила...”
-  Любцю,  але  ж  ти  колись  малювала  такі  чудові  картини?
-  Малювала.  Тайком  від  нього.  Годину-другу,  коли  його  дома  не  було  .  Але  він  раз  знайшов  мою  схованку.  І  все  спалив.  І  фарби,  і  пензлі.  Обзивав  нездарою,  дурепою  ,  посьміховищем  .  Лише  одну  картину  якимось  чудом  вдалось  на  горищі  заховати.
-  Любцю,  а  ти  можеш  показати  мені  цю  роботу?  Я  нещодавно  робив  інтерв’ю  із  відомим  галеристом.  Попрошу  його  оцінити  твою  роботу  ,  нехай  професіонал  скаже  свою  думку.
Ми  домовились  зустрітися  уже  ввечері  цього  ж  дня.  Вона  принесла  мені  невелику  картину  замотану  в  біле  простирадло.
За  декілька  днів  я  був  уже  в  столиці.  І,  як  обіцяв  Любці,  показав    роботу  галеристу.  І  його  слова  прозвучали,  як  вердикт:
-  Нічого  особливого.  Художниця,  безумовно,талановита.  Але  таких  сьогодні  багато.  Нема  індивідуального  стилю.  Нема  родзинки...
У  цей  же  вечір  я  зателефонував  Любці.
-  Люба,  якщо  стоїш,  то  сядь.  Він  сказав,  що  твоя  картина  -  шедевр.  Вона  буде  окрасою  його  галереї.  А  щепросив  і  вмовляв  мене  продати  твою  роботу.  І  я  погодився.  Даруй,  але  я  не  встояв  перед  ним.Бо  він  так  просив,  туже  так  вмовляв....  Завтра  відішлю  тобі  гроші.  Купи,  будь  ласка,  фарби.  І  малюй.
Я  збирав  гроші  на  новий  ноутбук.  Але  зрозумів,  що  старий  ще  не  такий  старий  і  може  послужити  якийсь  час..  Цього  ж  дня  гроші  надіслав  Любочці.
А  потім  життя  закрутило.  То  одна  країна,  то  інша.  І  про  Любочку  більше  нічого  не  чув,  аж  до  того  дня,  коли...
коли    отримав  запрошення  на  одну  міжнародну  виставку  майстрів  пензля.  Про  неї  писали  у  всіх  газетах.  А  я  якраз  в  той  час  жив  у  Лондоні,  то  з  радістю  прийняв  запрошення.
...  Вона  сама  підійшла  до  мене.  І  це  вже  була  зовсім  інша  людина.  Доглянута,  красива  жінка.  Впевнена  у  собі.  А  головне  -  її  сині  очі  випромінювали  щастя.Так,  це  була  Любочка.  Моя  сусідка  -  Любочка.  Вона  працювала  із  відомими  галеристами.  За  її  роботами  полювали  колекціонери.Вона  мала  ім’я  і  ,  звісно,  гроші.
-  А  знаєш,  коли  в  мене  почалось  інше  життя...  коли  ти  сказав,  що  галерист  N.  купив  мою  картину.  Спочатку  й  не  повірила,  але  коли  отримала  гроші  за  продану  картину,  то  зрозуміла,  що  я  спраді  дурепа.  Дурепа,  бо  так  безглуздо  витрачала  своє  життя.  Довго  розповідати,  через  що  довелось  пройти  мені  в  цьому  житті.  Нерідко  обирала,  що  купити:  хліб,  чи  фарби.  І  я  купувала  фарби.  Важко  мені  було,  ти  й  уявити  собі  не  можеш,  як  важко.  Але  я  знала  одне:  більше  ніхто  в  світі  не  посміє  назвати  мене  дурепою.  І  коли  я  повірила  у  себе,прийшов  успіх.
Оксана  Максимишин-Корабель
5  липня  2017  р
Португалія

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740689
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Любов Ігнатова

Білий вірш

Дивлюсь,  як  плачуть  абрикоси
Пелюстям  білим,  наче  сніг,
Неначе  іній  білий  в  роси
Зірками  білими  приліг...

І  білі  хмари  метушаться  —
Жене  їх  вітру  білий  сон,
Дрімає  на  гілках  акацій
Весільний  завтрашній  вельон...

І  білий  терен  огортає
Мої  думки  у  гронах  днів...
І  лине  квітень  небокраєм,
Туманом  білим  посивів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Леся Геник

Я визнаю поразку…

Я  визнаю  поразку  -  от  і  все.
Немає  більше  гарту  і  горіння,  
в  душі  завмерло  спротиву  насіння.  
За  течією  день  тепер  несе...

Хоч  небо  й  обіцяє  блискавицю,  
а  хвиля  підмовляє  на  протест  -
я  скорено  беру  на  плечі  хрест
і  білу  стрічку  в  зранену  десницю.

Не  озираюсь  більше  на  сурму
і  не  хапаюсь  бити  в  барабани.
У  мрево  йду  захмерено-безхмарне,
у  далечінь  усміхнено-сумну.

І  хай  довкруг  ще  скачуть  поторочі,
уже  не  має  сенсу  боротьба.
Перед  олжею  хилиться  юрба,
а  я  не  можу  і  могти  не  хочу.

Тож  визнаю  поразку,  от  і  все.
Не  має  більше  у  душі  набоїв.
Життя  уклалось  у  німі  сувої.
За  течією  день  тепер  несе...

22.06.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739936
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 02.07.2017


Надія Карплюк-Залєсова

В НІЧ КУПАЛИ Я БУДУ ТВОЯ

Вкрив  туман  свої  перші  покоси,
Плід  вгинає  розкішне  гілля,
Розмовляють  із  зорями  роси
Під  розливистий  спів  солов"я

На  симфонію  магії  ночі
В  нас  квитки  -  на  останні  ряди,
Подивися  закохано  в  очі,
Про  кохання  мені  розкажи

Матіола,  дивись,  розмовляє
З  вечоровою  втомою  дня,
Притули  до  серденька.Кохаю.
В  ніч  Купали  я  буду    твоя

В  ніч  коротку  шукатимем  цвіту-
Цвіту  щастя  ,-  у  сонцеворот,
У  вінках,  що  приб"ються  по  літу,-
Для  серденька  твого  приворот

Прохолоду  блаженну  і  тишу
Наш  світанок    у  серце  віллє...
Наколише  ...  колише,  колише,
Квіту  щастя-  твоє  і  моє  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738781
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 22.06.2017


ОксМаксКорабель

ПРАВДА

                           
Йшов  чоловік  сліпий,  а  з  ним  дитина,
таке  веселе  й  мудре  хлопченя
з  допитливими  синіми  очима.
Куди  ішли?  Мабуть,  й  самі  не  зна.

В  бесагах  кусень  хліба  й  картоплина,
хто  дасть  напитися  води  горня
на  добрий  люд  багата  Україна.
Та  було  різне,  ґудзяли  і  пса.

Сліпий  ніс  за  плечима  скарб  єдиний,  
стареньку  кобзу  ніжну,  як  душа,
отак  і  йшли.  Спливали  дні  й  години
Минався  час  від  Трійці  до  Різдва.

А  раз  зайшли  в  село,  що  у  долині,
назустріч  вийшла  жінка  молода,
старий  спитався  тихо  в  господині:
"Тут  люди  вірять  в  Бога    і  Христа?"

"Ніхто  не  вірить.  Гроші  тут  первинні,
громада  в  нас  байдужа  і  черства,
їх  вівці  більш  цікавлять,  гуси  й  свині
Вас  виженуть  із  нашого  села..."

Сліпий  погідно  мовив  до  ґаздині:
"Ох,  правда  ваша!  Жінко,  ви  -  права..."
і  пріч  пішов  від  дому  по  стежині
Обпершись  на  плече  поводиря.

А  вже  за  хвилю  в  бідній  одежині
їм  стрінулась  невіста  ще  одна,
сліпий  вклонивсь  доземно  господині
Й  також  спитав,  чи  віра  тут  жива.

"В  селі  живуть  всі  з  Богом,  як  повинні,
в  нас  добрі  люди  й  щедрі,  як  земля
нема  розбрату  в  нас,  нема  гордині
Не  оминайте  нашого  села."

Всміхнувсь  старий.  І  теж  сказав  ґаздині:
"Ох,  правда  ваша!  Ви  -  права!  Права!"
...  Підняв  на  діда  хлопчик  очі  сині:
"Чия  є  правда?  В  кого  з  них  вона?"

"Запам'ятай  цю  істину  віднині
бо  правда,  внучку,  прецінь  є  така:
говорить  кожен  те,  що    всередині...
Посіяне  в  душі,  словами  пророста.

Сказали  правду  обі  господині,
от  тільки  правда  -  в  кожної  своя
душа  презла  лиш  зло  бачить  в  людині
І  світла  бачить  світле,  як  сама."
Оксана  Максимишин-Корабель
14  червня  2017  р.
Португалія

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737788
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 15.06.2017


Наталя Данилюк

Мій світе золотий, зеленоокий…

Мій  світе  золотий,  зеленоокий,
Смарагде  між  низин  Карпатських  гір!
Тут  губляться  мої  дитячі  кроки,
Ромашкою  й  любистком  пахне  двір…

Мов  береже  той  сокровенний  спогад
Про  безтурботні  сонячні  літа.
І  куриться  пилюкою  дорога,
Як  тютюном  задимлена  гортань.

А  там,  на  тому  боці,  онде-онде,–
Де  не  ступи,  не  перейти  убрід,–
Усмі́шка  мами,  ніжна,  як  в  Джоконди,
Благословенням  дихає  услід.

Там  тато,  молодий  ще,  косу  клепле,
Як  червень  серпик  місячний  вгорі…
Шумує  молоко  в  дійниці  тепле,
Курчаток  водить  квочка  по  дворі.

Закручує  у  клаптики  газети
Дідусь  на  лавці  дрібки  тютюну…
Клубком  згорнувшись  на  краю  верети,
Куняє  кіт  у  мареві  півсну.

Над  купою  навозу  в’ються  мухи  –
Уперті  й  надокучливі,  ну  страх!..
Корівку  бабця  чухає  за  вухом,
Галузкою  відлякує  комах.

Поглипує  на  «ласю»  синьооко
І  тішиться:  бо  хоч  уже  й  стара,
Та  молока  дає  іще  нівроку,
Тому  й  дзюни́ня*  сите,  й  дітвора.

Десь  там,  серед  буденності  й  привілля,
І  я  собі  блукаю,  ще  мала,
І  білий  світ  вигойдую  на  віях,
І  слухаю,  як  молиться  бджола…

Бо  ще  не  знаю,  що  там  буде  далі,
Яких  утрат  відміряно  і  див…
Дрібонькими  відбитками  сандалій
Лишаю  у  дворі  свої  сліди…


[i]*Дзюни́ня  –  порося.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737642
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 15.06.2017


Крилата

ПАРК МОРШИНА.

Парк  моршинський  –  це  завжди  свято,
Прекрасного  для  ока  -  лови,
Дерева  тут,  квітки,  пташата,
Амфітеатр  новий  чудовий.
Свої  кладуть  тут  стопи  гості,
Артисти  обласні  й    столичні.
Їм  сонце,  зорі  з  високості
Всміхаються  і  плещуть  зично.
Є  і  для  діток  кутик  славний  –  
Драбинки,  гойдалки  та  гірки.
Приходьте,  люди,  в    парк  державний.
Тут  добре!  Пташки  є  й  вивірки.
Їм  принесіть  добра  цеберко,  
Насіння  і  горіхів  жменьку.
Душа  розм’якне,  мов  цукерка,
Любов  заграє  у  серденьку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737669
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 15.06.2017


Lana P.

В’ЯЗАЛА ДУШУ НА ДОЛОНІ…

В’язала  душу  на  долоні,
Вплітала  кожен  штрих  у  долю.
Літа  зібралися  в  полоні  —
Я  відпустила  їх  на  волю.
Летіть  собі  у  світ  з  вітрами,
Що  не  збулося  —  не  жалкуйте,
Благословляю  вас  думками  —
Душевну  радість  подаруйте!              2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353570
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 08.06.2017


Володимир Присяжнюк

На міжозим’ї газонів старенького міста…

На  міжозим’ї  газонів  старенького  міста
Білим  роялем  ти  музики  вічність  посій.
Трансцендентальним  етюдом  маестрівським  Ліста
Вкрапни  гармонію  в  простір  падінь  й  вознесінь.

Ти  і  старенький  рояль  в  перламутровім  цвіті-
Відблиском  на  войовничого  часу  мечах…
Серед  грайливості  трав  ти-  єдина  у  світі  -
Душу  тривожиш    вологістю  в  карих  очах.
©  Володимир  Присяжнюк
06.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736800
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


горлиця

ВЕСНА (по темі Сергія Єсеніна)

 Тихо  хлюпочеться  річка  сріблиста,
В  царстві  вечірнім  в  розквіті  весни,
Сонце  сідає  за  гори    лісисті,
Місячний  ріг  заблистів  в  далині.

Захід  вдягнувся  у  стяжку  рожеву,
З  поля  вернувся  орач  до  дітей,
А  між  березами  там  за  межею,
Пісню  любові  співа  соловей.

Слухає  ласкаво  пісні  глибокії
Західня  ясна  вечірня  зоря,
Дивиться  ніжно  на    зорі  далекії,
Вічно  всміхається  небу  земля.


ВЕСНА
 Тихо  струится  река  серебристая
В  царстве  вечернем  зеленой  весны.
Солнце  садится  за  горы  лесистые.
Рог  золотой  выплывает  луны.

Запад  подернулся  лентою  розовой,
Пахарь  вернулся  в  избушку  с  полей,
И  за  дорогою  в  чаще  березовой
Песню  любви  затянул  соловей.

Слушает  ласково  песни  глубокие
С  запада  розовой  лентой  заря.
С  нежностью  смотрит  на  звезды  далекие
И  улыбается  небу  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735622
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Людмила Пономаренко

За якою межею…

                                                                                                         Подрузі                                          
За  якою  межею,  за  яким  небосхилом  і  де
Зупинились  твої,  не  запалені  сонцем  світанки?
Тільки  час  невблаганний  монотонно-байдуже  іде
Крізь  химерність  надій,  доль  людських  непрості  витинанки.

Десь  в  куточках  душі  пам’ять  сміхом-дзвіночком  лунає,
Твоїм  голосом  вітер  зронить  спогад  у  серце  моє
З  ілюзорністю  віри,  що  розлук  на  землі  не  буває,
І  прихильності  світлом,  що  між  давніми  друзями  є.

Буду  грітися  ще  в  твоїй  посмішці      й    щирім  вітанні
І  невчасності  докір  відчувати,  як  втрати  сумні,
І  молитися  тихо  в  земному  без  тебе  світанні
З  почуттями  подяки,  що  ти  стрілась  в  дорозі  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735313
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 29.05.2017


палома

БОРОТЬБА

                   БОРОТЬБА

Сповиті  сірістю  вітрини,
Бульками  мильними  доктрини
І  чорний  дим…  гірка  сльоза…
Зростає  молода  лоза  –  
Хтось  тицьнув  в  землю,  біля  тину…

Мовчать  уста…  незгойні    рани…
Нові,  щоб  збагатитись,  плани:
За  гроші  –  ранок  із  росою,
Земля  з  пшеничною  косою…
І  темряви  фальшиві  клани…

Синь  задихається  від  чаду,
Від  кого  ще  чекати  раду?..
І  топче  пагін  чобіт  грубий  –  
Життя  святе  йому  нелюбе  –  
У  вічній  боротьбі  за  владу…

Росте,  приречене  на  зраду…  

             (22  травня  2017)
             (с)  Валентина  Гуменюк







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735442
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017


Олена Жежук

Любов на дотик

Програла  знов…  Душа  -  мов  рване  небо.
Крізь  зливу  жертв    рятую  лиш  одну.
Мов  той  жебрак,  що  кинуту  монету
Не  проміняв  на  гордості  струну.

Не  в  моді  нині  помисли  крилаті,
Щедроти  серця,  жертви  потайні.
А  ти    слова  викохуєш    зірчаті
І  кожним  світ  цей  грієш  у  борні.

А  ти  ще  віриш  в  вічне  і  красиве,
Довершене,  людське…    і  ловиш  мить,
Аби  в  буденній  прозі  нещасливим
В  серцях  мистецтво  «жити»  запалить.

Хоч  сам  згоряєш,  спопеляєш  душу,
І  словом  зцілюєшся,  й  волієш  знов
Комусь  розсипать    зорі  у  калюжу,
Аби    на  дотик    відчувать  любов.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735285
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Валентина Малая

ЦІКАВЕ ПРО АМБІЦЕРЕБРАЛІВ*

[color="#b300ff"][i][b]***
Я  від  народження    відчуваю  внутрішню  потребу  
видозмінювать    реальність  в  кращу  сторону,
Я  хочу  щоби  все  навколо  було  гармонійним,  
щоби  не  було  у  житті    негативу  і    «чорних  воронів».

Мені  ж  бо  сьогодні    сказали,що  я  якийсь  ,по-науковому
«[b]амбіцеребрал[/b]»  чи  «[b]двойний  амбідекстр[/b]»*,
Я  це  підозрювала  завжди  і  точно  знала    ,
і  сама  себе  називала  [b]індиго-  кришталевий[/b]  оркестр.

Аналізуючи,говорю,що  Моя  [b]турбо-свідомість[/b]    :)
дуже  часто  позитивно  спрацьовує    і  в  мені  ,  і  у  соціумі.
Всі  мої  знайомі,пересічні,сусіди  ,зі  мною  поспілкувавшись,
говорять,  що  ніби  побували  в  реланіумі.

Я  хочу  щоби  все  навколо    було  гармонійним  ,
щоби  не  було  у  житті  негативу  і    «чорних      воронів»,
Я  від  народження    відчуваю    внутрішню  потребу  
видозмінювать  реальність    в  кращу  сторону!!!
08.11.2016р.[/b]
[/i][/color]

[color="#1100ff"][i](світлина  зроблена  07.11.20  мобілкою  авторки  )
[/i]
*[b]амбіцеребрал  чи  подвійний  амбідекстр[/b]  --Амбідекстрія  (від  лат.  ambo  -  обидва,  dexer  -  правий)  -  двоправорукість,  однакова  вправність  обох  рук.
 Людина,  яка  є  амбідекстром,  в  змозі  будь-яке  завдання  виконати  однаково  гарно  тією,  чи  іншою  рукою.  Цей  стан  зустрічається  дуже  рідко,  але  важається,  що  йому  можна  навчити  людину.
 Греки  намагалися  розвивати  амбідекстрію,  бо  це  здавалося  природним  –  однаково  володіти  обома  руками  замість  однієї  у  спорті  та  бійках.  Комбінуючи  різні  системи  письма,  греки  виробили  таку,  де  рядки  йшли  через  одну  –  спочатку  справа  наліво,  потім  зліва  направо  і  так  далі.  З  почергованими  напрямами  читання  назад  та  вперед,  читання  було  набагато  легшим  та  швидким.  Відомий  [b]англійський  художник  Генрі  Ландсір[/b]  міг  малювати  двома  руками  одночасно  –  однією  голову  коня,  а  іншою  –  голову  наїздника.  Саме  він  вчив  малюванню  [b]королеву  Вікторію[/b],  що  була  шульгою,  але  потім  стала  амбідекстром.  А  Джеймс  Гарфілд  міг  однаково  гарно  писати  як  лівою,  так  і  правою  рукою;  крім  того,  він  міг  писати  правою  рукою  латиною,  а  лівою  -  грецькою  одночасно!  
Дослідження  показують,  що  амбідекстричні  люди  більш  емоційно  незалежні,  рішучі,  легше  адаптуються  до  нових  умов  і  легше  переносять  труднощі.  
[b]Амбідекстрі́я[/b]  —  термін,  який  вказує  на  відсутність  явно  вираженої  мануальної  асиметрії;  проявляється  тим,  що  людина  в  рівній  мірі  володіє  обома  руками.  Амбідекстрія  може  бути  зумовлена  генетично  або  вироблена  у  результаті  тренування.
[b]Відомі  амбідекстри[/b]
• [b]Леонардо  да  Вінчі[/b]
• [b]Святослав  Вакарчук[/b]  —  «Я  пишу  обома  руками  однаково  вільно,  коли  пишу  лівою  —  почерк  вправо,  коли  правою  —  вліво.  Хто  думає,  що  жартую  —  дайте  листок  —  покажу».
• [b]Джимі  Хендрикс[/b]  —  міг  грати  на  гітарі  і  як  правша  (затискаючи  струни  на  грифі  лівою  рукою),  і  як  лівша.  При  цьому  лівою  рукою  він  міг  грати,  і  просто  перевернувши  наліво  "правобічну"  гітару  (басовими  струнами  вниз),  і  натягнувши  струни  у  зворотному  порядку,  щоб  у  лівосторонньому  варіанті  басова  струна  була  вгорі  (дзеркально  правобічний).
• [b]Адам  Левін
• Марія  Шарапова
• Нікола  Тесла[/b]

[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699302
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 15.05.2017


Леся Утриско

Берегиня роду.

Так  хотілося  б  нині  матусю  обняти,
Пригорнутись  до  неї,  та  тихо  сказати:  
-Нині,  мамо,  твій  день,  ти  моя,  найрідніша,
Із  мільйонів  матусь,  ти  одна,  наймиліша.
Ти  дала  нам  життя,  з  Богом  долю  плекала,  
Все  найкраще  у  світі  діточкам  дарувала,  
Рід  продовжила  в  доньках,  у  любимих  онуках,  
Віддавалась  життю,  забувалася  в  муках.
Християнко  свята!-  Жила  в  Божих  законах,  
Ти  горою  була,  за  всіх  нас,  охороно.
Так  хотілося  б  нині  тебе  рідна  обняти,
Все  сказати  нараз,  та  не  в  змозі  сказати,  
Ти  десь  там,  поміж  зір,  коло  сонечка  сходу,  
Стала  Божою  зіркою-   БЕРЕГИНЕЮ  РОДУ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733398
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Олена Жежук

ЦАРІВНА

Де  зорі  згасають  
жоржинами  обрій  цвіте.
Піддавшись  спокусі,  
розтану  у  світлі  розмаю.
І  граю  промінням  –  
а  й  справді  воно  золоте…
Нарешті  я  справжня!  
Хай  вітер  мій  одяг  знімає.

Нарешті  я  дика!  
Вплітаю  в  волосся  жасмин,
До  стану  латаття,  
ступаю  у  нетрі  –  царівна!
Співай,  дикий  вовче.    
Кровить  хай  мій  страх  із  судин,
Іскриться  з  очей,  шаленію  –  
мовчіть  перші  півні!

Схиляються  трави
 і  падають  зорі  до  ніг,
Навшпиньки  ступаю  –  
цвітуть  по  слідах  орхідеї.
Кружляю  по  колу,  
мов  відлік  часів  вікових,
У  місячне  сяйво  руно  уплітає  Медея.

Під  місяцем  повним  
танцюю  у  сяйві  спокус,
Хай  рвуть  струни  ельфи  –  
не  смій  підвестися  нерівня.
Бо  я  відтанцюю,  відплачу,  
а  ще…  відсміюсь,
Допоки  світанок,    
допоки    іще  я  царівна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Галина Яцків

Запроси мене, тату, на вальс

Тато  з  мамою  в  вальсі  кружляв.
-  Яка  пара!  -  хтось  тихо  сказав.
Я  ж  сиділа  в  куточку  сумна,
Як  маленька  і  горда  княжна.

Запроси  мене,  тату,  на  вальс.
Хай  із  заздрістю  скажуть  про  нас:
-  Ти  поглянь,  як  вона  підросла.
Ой,  красуня!  Ой,  справжня  весна!

Мене  тато  на  руки  підняв
І  як  вихор  весняний  кружляв.
Я  мов  ангел  літала  вгорі  -
Як  я  дякую,  тату,  тобі.

Запросив  мене  тато  на  вальс.
Якось  з  ніжністю  так  прошептав:
-  Не  дитина  -  маленька  княжна,
Найчарівніша  в  світі  весна.

Відцвіла  вже  дитинства  весна.
Панна  юність  прийшла  мов  княжна.
Закружляв  мене  бал  випускний.
Ти  чого  такий,  тату,  сумний?

Запроси  мене,  тату,  на  вальс.
Хтось  із  заздрістю  скажуть  про  нас:
-  Ви  погляньте  на  дівчину  цю!
Спробуй  з  батьком  отак  потанцюй!

Не  одна  відцвіте  ще  весна.
Свого  князя  все  ж  знайде  княжна.
Нас  весільний  запрошує  вальс  -
Я  іду,  рідний  тату,  до  Вас.

Запросіть  наречену  на  вальс,
Проведе  мама  поглядом  нас
І  згадає  немов  уві  сні
Давній  вальс  й  мої  очі  сумні.

Мене  тато  на  руки  підняв
І  мов  вихор  весняний  кружляв.
Я  мов  ангел  літала  вгорі  -
Як  я  дякую,  тату,  Тобі!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732786
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Крилата

МАМО, ГОЛУБКА СИВА

Мамо,  голубко  сива!
Чом  не  приходиш  в  сни?
Вишня  цвіте  і  слива.
Запах  п’янкий  міцний

Після  дощу  подвір’ям.
Тішив  тебе  так    цвіт,
Поки  у  надвечір’я
Ти  не  пішла  за  світ.

Гарна  така  і  мила,
Без  борозни  лице.
Правнуків  народили
Внуки.  Ти  знаєш  це?

Діти  –  моя  скарбниця,
Літо,  квітучий  гай.
Ти  там  за  них  молися,
Бога  проси,  благай,

Так,  як  і  тут  молилась
Завжди  за  всенький  рід.
Променем  слово  лилось,  
Горя  топився  лід.

Мамо  моя  рідненька!
В  сні  об’явись  мені.
Я  тепер  теж  одненька.
Сумно  мені  одній.

Часом  така  полова
В  думах,  хоч  три  до  дір.
Мудрого  твого  слова
Бракне  мені,  повір.

Я  тебе  так  любила!
Ти  ж  мені  була  все.
Знову  квітує  слива.
Ти  не  прийдеш  уже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730070
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Наталя Данилюк

Примхлива весна

Нехай  весна,  капризна  і  похнюплена,
Така  скупа  в  цю  пору  на  тепло,
Хай  буде  словом  серце  приголублене,
Немов  лелечим  затишним  крилом.

Хай  гріють  світлі  спогади  про  Ра́дову*,
На  тлі  густого  моху  й  камінців  ─
Таку  перлинно-ртутну,  ледь  смарагдову,
Що  ковзає  по  вмоченій  руці…

І  шелестить  між  пальців,  і  видзвонює  –
Завжди  непроминальна  і  жива!
Хай  дихає  між  теплими  долонями
Росою  інкрустована  трава…

Хай  сниться  серцю  готика  смере́кова
Мов  ромбики  чіткі  на  полотні,
Хай  голубінь,  мережана  лелеками,
Дарує  золоті  й  натхненні  дні!

І  хоч  весна,  зарюмсана  примхливиця,
Така  скупа  в  цю  пору  на  любов,
Хай  на  душі  від  теплих  слів  розвидниться,
Як  в  церковці  від  чистих  молитов!

[i]*Радова  –  гірська  річка,  яка  протікає  через  
селище  Перегінське  на  Івано-Франківщині.[/i]

[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 22.04.2017


Володимир Присяжнюк

В ПУСТОТІЛОСТІ СЛІВ…

В  пустотілості  слів,
Недомовлених  фраз-
Кожен  з  нас  в  самоті,
В  пустоті  кожен  з  нас.
В  безголоссі  тривог,
В  голосистості  днів-
Смуток  ранив  обох,
Спільний  факел  дотлів…
Загубились  в  пітьмі,
У  фантомах  образ…
В  безнадії  німій
Порятує  нас  час!
©  Володимир  Присяжнюк
13.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729693
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 22.04.2017


Леся Shmigelska

СПОГАДАЛЬНЕ

Батько  сіяв  пшеницю  озиму,  вклонявся  землі,
У  Бога  просив  урожайного,  щедрого  року…
Ми,  такі  безпечальні,  ще  зовсім  дітиська  малі,
Раділи  за  таткове:  «Дякую,  Боже!...нівроку…».

Далі  босими  п’ятами  йшли  по  колючій  стерні,
Мама  вслід  нам  кричала:  «Болітиме,  дітки!»…  Боліло.
Та  чомусь  так  здавалось,  у  час  той  далекий,  мені  –  
Буду  тільки  міцніти  від  того…  і  певно  міцніла.

А  брати  серед  поля  –  довільні,  чекають  мене,
Назбирали  колосся  густого  повнісінькі  жмені.
І  не  йдемо  додому  аж  поки  вже  хтось  не  гукне,
Допоки  за  обрій  не  скотиться  сонце  червлене.

Намолочено  збіжжя!  Ось-ось  запахтять  калачі,
Ласкаво  відкохані  щедрою  працею  мами.
Добірна  і  пишна  цвітінь,  золоті  дукачі  –  
Вродливиться  осінь  неюна  багата  хлібами...

…Ще  і  нині  дитина,  бо  тато  чекає  жнива,
Ще  матуся  старенька  пече  Великодню  хлібину.
Я  –  щаслива…  Щаслива!  Бо  казка  не  вмерла  –  жива!
Я  –  дитина…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729842
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017


Іванюк Ірина

Люблю весни перегуки святкові


Люблю  весни  перегуки  святкові,
присвітанкову  пісню  за  вікном,
дерев  обряди,  з  прадіда  знайомі,
і  вишиванок  трави-полотном...

Тепло  кульбаб  -  орнаментом  на  грудях,
врочисто  тканім  на  рядні  обійм...
Великдень  знов  Живу  Любов  пробудить,
вишневим  цвітом  сонячних  надій!


14.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728893
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017


Виктория - Р

Люблю!

[b][i][color="#ff005e"]Люблю...

Люблю,  коли  в  оселі  гості,
Коли  в  трояндах  свіжа  постіль...
Люблю  босоніж  йти  росою,
Коли  весна  з  дощем  й  грозою.

Люблю,  коли  летять  лелеки,
Коли  в  садочку  пахнуть  глеки...
Люблю  березу  і  вербичку
І  щойно  скошену  травичку.

Люблю,  коли  в  зеніті  сонце,
Коли  дощ  стукає  в  віконце...
Люблю  палітру  світанкову,
І  українську  рідну  мову!

Люблю,  коли  звучать  трембіти,
Коли  щасливі  мої  діти!
Люблю  вірші,  що  йдуть  від  серця
І  нічку,  що  у  сни  крадеться...

Люблю,  коли  на  згонах  літо,
Коли  цвітуть  в  садочку  квіти...
Люблю  природу  до  нестями
І  посмішку  своєї  мами!
25  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 15.04.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ВЕЛИКИЙ СВІТ МАЛЕНЬКОГО ДИТИНСТВА

Великий  світ  маленького  дитинства,
Великий...  що  й  не  обіймеш.
І  спів  душі  у  ньому  не  дволикий,
І  щиру  радість  в  ньому  віднайдеш

Ти  віднайдеш  у  цьому  світі  перли,
Які  в  дорослому,  можливо  й  не  знайдеш,
Бо  в  нім  немає  ні  краплини  скверни,
Хай  паралелі  з  мікроскопом  обійдеш!

Великий  світ  маленького  дитинства
Тебе  спровадить  у  дорослий  світ  :
В  батьківства  світ  і  твого  материнства
І  там  залишить  свій  маленький  слід...

Той  слід  дитинства,  вдягнений  у  зрілість...
Та  пам"ятати  маємо  завжди,
Що  з  тими  буде  завше  Божа  милість,
Хто  залишився  у  душі  дітьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728647
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 15.04.2017


Lana P.

СОНЦЕ. МОРЕ. ПІСОК.

Сонце.  Море.  Пісок.
Неба  спрага.
От  водички  б  ковток  —
Хвиль  ватага.
Як  розпечений  жар,
Тане  тіло.
Бронзовіє  загар
І  несміло
Підкрадається  тінь
На  хмаринці,
Обійма  далечінь
Наодинці.
Дражнить  спраглих  вода,  
Б'є  у  груди
І  біжить,  як  орда,  —
Шумно  всюди.
Розбиває  думки
Об  каміння,
Душу  рве  на  шматки
Без  прозріння.
Хвилі  сушать  вуста
У  солонці.
Тане  піна  густа,
Сіль  —  на  сонці.                        30/03/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723732
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Леся Геник

Щісті

Якби  знати,  о,  якби  знати,
коли  щісті  ввійде́  до  хати,
зготуватися  би  найкраще
та  приймити  то  щісті  наще.
Та  убрати  нову  сорочку,
тай  підсипати  добру  квочку,
аби  курітка  завеснили
зеленцем  оповиті  ниви.
Аби  щісті  росло  усюди
аби  вже  не  пішло  нікуди  -
ні  до  лісу,  ані  до  міста...
Розчинити  б  у  серці  тіста
на  паски́,  на  солодку  бабу,
мати  в  собі  відрадну  раду  -
великодну,  таку  спасенну,
Богом  творену,  сокровенну.
Аби  кождий  продреглий  кутик
уродив  благовісний  прутик.
Аби  в  небі  зійшло  житами
те,  що  сіяне  молитвами,
те,  що  люляне  до  світанку...
О  мій  Божечку,  любий  Па́нку,
якби  знати,  о,  якби  знати,
коли  щісті  зайде́  до  хати...

15.03.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723622
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Макієвська

Ти моє небо, а я твоя земля

[img]http://gifq.ru/wp-content/gallery/vesna/dev-na-balkone.gifnov.gif[/img]


Ти  моє  небо,  а  я  твоя  земля,
Могутня,  міцна  і  плодовита,
Погляд  твоїх  очей  мене  окриля,
В  їх  безодню  дорога  відкрита.

Омий  мене  дощами  і  напої,
Хай  проллються  в  мене  соки  твої,
Нехай  запалає  серце  у  вогні
Та  забурлить  нове  життя  в  мені.

Зігрій  мою  суть  сонячним  промінням,
Обійми  мене  місячним  сяйвом,
Нехай  проросте  із  зерна  коріння,
Ми  назвемо  це  любовним  драйвом.

Як  проростуть  з  мене  шовкові  трави,
То  загояться  душевні  рани,
Як  розчешуть  мені  волосся  вітри,
Скинь  зі  своїх  небес  землі  дари.

Розпустивши  зелені  руки-віти,
Розквітнуть  сади  в  неземній  красі,
Запахнуть  тонким  ароматом  квіти
Й  задзвенить  хор  в  тисячу  голосів.

Розродиться  восени  моя  земля  
Плодами  весни  з  нашого  саду
Чи    може  з  небесного  раю,  хто  зна,
І  віддасть  нам  на  зиму  наш  спадок.

Ти  моє  небо,  а  я  твоя  земля,
А  між  нами  літо,  осінь,  зима
І  весна,  і  Святий  грааль  простеля,
І  нірвана,  і  прана,  і  далина  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723669
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Володимир Присяжнюк

Як їх багато- не взводи чи роти…

Як  їх  багато-  не  взводи  чи  роти,  
Не  батальйони,  а  вже-  полки:
Рвуться  до  влади  лжепатріоти,
Порозповзались  на  всі  боки.
Що  їм  до  того,  що  мрія  гасне,
Все  заскорузло,  не  видно  змін…
Далі  вони  розкидають  гасла,
Нас  нагинаючи  нижче  колін…
Їм-  щоб  світило,  а  що-  байдуже:
Зорі  на  небі,  чи-  п’ятикутні-
Кусень  урвати  свербить  їм  дуже,
Бджоли-  на  вигляд,  насправді-  трутні!
©  Володимир  Присяжнюк
12.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723348
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


палома

ВСЮДИ ТИ

               
Куди  не  гляну  --  всюди:    Ти…  лиш  Ти
І  сніжне  простирадло  –  чистотою…
Дозволила  безглуздо  так  піти,
Здригались  під  словесною  пальбою
Привиддя  --  вже  обвуглені  мости…

Морозить…  ще  й  розчахнена  кватирка,
На  вісточку  –    з  приблудним  горобцем,
Бо  місця  не  знаходжу,  серцю  –    гірко…
Витравлюю  з  душі…  кінець-кінцем,
Хіба  світилась  в  небі  наша  зірка?..

«Спокійно…»  –  врівноважуюсь  сама,
Вдаряючись  у  логіку  відверто…
Чому  так  виє  за  вікном  зима?
Чому  душа  противиться  так  вперто
У  божевільнім:    «  тільки  б  не  сама…»?
Зима…зима…
                                     (26  лютого  2017)
                                   (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723098
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.03.2017


Дніпрянка

ПОСІЙМО ДОБРО

                   
                   Добром  переможемо  зло,
                   Як  світло  долає  пітьму.
                   Щоб  піснею  слово  зросло,
                   Відродимо  в  душах  весну.

                   І  щастю  не  буде  кінця,
                   Як  зерням  у  теплій  ріллі.
                   Щоб  стрілись  з  любов’ю  серця,
                   Посіймо  добро  на  Землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721812
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Домнічева Лілія

Мої спогади пахнуть медом…

Мої  спогади  пахнуть  медом,  чебрецем.  Та  мені  все  мало.  
Хоч  від  тебе  тікаю  в  весни,  щохвилинно  біжу  кудись.
Мені  майже  вдається  жити,  щоб  не  вірили  й  не  тримали,
Щоб  зрадливі  червневі  зливи  не  нашіптували:  «Спинись!»

Я  до  спини  тулила  крила,  намагаючись  полетіти.
Щогодинно  і  щосекундно  забувала  твої  сліди.
Але  знов  зацвіли  тумани,  обнадіяли  зеленню  жито.
Прошептала  байдужа  осінь,  що  мені  це  не  до  снаги.

І  тепер  моя  боса  втома  зупинилась  на  роздоріжжі.
Об  стерню  поколовши  ноги,  перетнувши  твою  межу,
Вже  не  хочу  лишатись  в  літі  і  ховатись  у  травах  ніжних.
Та  проте  до  зими  твоєї  вже  ніколи  не  побіжу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720811
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 05.03.2017


Христина Рикмас

Пальцево-легеневе…

Відроджуватися…  вдихаючи  пальцями  життя  у  нібито  зовсім  бездиханну    нотну  партитуру.  Не  звертаючи  жодної  уваги  ані  на  занадто  голосне  мовчання  слухачів,ані  на  їх  синхронний  шепіт,ані  тим  більше  на  оплески,озвучені  здавалося  б  задля  пристойності  і  доведені  до  те  і  діло    цілковитого  і  безвідмовного  автоматизму.  Відроджуватися  по-дівочому  несміливо…мов  маленя…  Знову  й  знову  віднаходячи  для  себе  ці  ніколи  не  зрозумілі  до  останку  чорні  вкраплення,чиїм  хвостикам  притаманна  невловима  спонтанність  їх    «направленості»  або  вгору(прямісінько  до  сонця)  або  півмісяцем  (униз  сторінки)…
Зароджуватися  любов’ю  до  кожної  цілої,до  кожної  половинки,до  кожної  надто  вже  тендітної  шістнадцятки,яку  те  і  діло  «наздоганяють»  завзяті  тридцять  другі…Розкручувати  любов’ю  всі  без  винятку  четвертні  паузи,що  немовби  порозкривані  рубці  заплутались  у  надто  вже  прямолінійному(лишень  на  мій  погляд)нотному  стані.  Зароджуватись  любов’ю  оминаючи  увагою  те  дріб’язкове,що  забирає  надто    довгу  за  своєю  тривалістю  частину  нашого  життя,тому  й  надвідчутну  …Забирає,безперестанку  множачи  оті  безкінечні  паузи,  заповнюючи  ними  практично  всі  дисонуючі  моменти,коли  б  зарадити  пластмасовій  очерствілості  людей  спромоглася  б  лише  цілющість    музики.  
Ще  попередніми  катастрофічно  необхідними    нотними    дотиками  вона  відчайдушно  намагалась  зробити  всесвітні  умови    гармонійнішими…Ні,не  для  себе  коханої  (від  її  відсутності  всесвіт  точно  не  задихнеться  від  дисгармонії!),а  хоча  би  для  небесних  створінь,чиї  онімілі  крила  і  є  тим  дійсним  свідченням  знесилення  у  боротьбі  за  дружню    згуртованість    людиноподібних    істот.  Істот(і  з  її  участю  теж)  в  яких    ще  цілком    достатньо  нахабності  для  того,щоб  називати  себе  людьми.  
Наповнюватися  теплом  до  ще  можливо  не  до  кінця  відпрацьованого  м’язами  пальців  твору,але  до  останку  зрозумілого  твоєю  «акапельною    душею»  і  безвідмовно  сприйнятого  всім  обспіваним  до  консонансної  знемоги  нутром…Множити        розґратоване  власними  легенями  сонячне  сяйво  заражаючи  всіх  присутніх  своєю  нерозсудливою  (тільки  на  їх  безапеляційний  і  єдино-логічний    погляд)  озвученою  залежністю…Втрачати  суворість  настільки  вчасно,наскільки  це  можливо  під  час    агресивно-байдужої  налаштованості  вже  звикло  схибленого  оточуючого  світу…  
Випромінювати  отим  віднайденим  сонцем      магічне  медово-бурштинове  тепло…Зігріватися  ним,щоб  хоча  б  на  декілька  хвилин  ,які  необхідні  для  виконання  не  випадково  обраного  тобою  твору,а  власне  зумисне  обраного  властивою  тобі  ще  з  восьми  років  озвученою  залежністю  нарешті  зуміти  відігрітись  ним!Вщент  заповнитись!Щоб  усе  ж  спромогтися  до  щастя  …
Щастя  довжиною  в  такт!
Що  ж…Зате  ти    відчуватимеш  оте  подароване  тобі  щастя  настільки  гостро,наскільки  це  можливо,відчуватимеш  його  з  такою  споконвічною  самовідданістю  і  вдячністю,на  яку  ти  ще  тільки  спроможна!
І  знаєш,впродовж  того  розсекреченого  такту  твоє  серце  уже  не  здатне  буде  асинхронно  достукуватися  до  реальності…Адже  дійсна  реальність  перебуватиме  не  зовні(як  могло  б  здатися  збоку),а  прямісінько  всередині  тебе…
*Присвячується  І.Г.Балух.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567873
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 05.03.2017


Микола Шевченко

Стежина додому (пісня на вірш Ірини Кохан!!!)

Слова  -  Ірина  Гончаренко
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

Посилання  на  звуковий  файл:

https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/stezhina-dodomu

вірш  Іри:

Є  багато  у  світі
стежинок,  стежок  і  доріг,
Найсвятіша  одна  -  
та,  що  в'ється  до  рідного  дому,
Зацілований  росами
батьківський  теплий  поріг
І  калиновий  кущ
у  цвітінні  лілейно-п'янкому.

На  похилений  тин,
той  що  бачив  тебе  ще  дитям,
Тремко  віти  спускає
стара,  іще  дідова  груша.
І  від  неї  війне
тим  дитинно-щемким  каяттям,
І  зупиниться  час,
і  стоятиме  світ  незворушно.

Пригадається  враз,
як  у  синьому  небі  бузьки
Колисали  крильми
світлі  мрії  в  легкій  високості,
Клекотанням  своїм
проводжали  у  край  неблизький
Й  розтинали  тумани,
чекаючи  знову  у  гості.

Сколихнеться  земля.
Буйні  трави  ледь-ледь  зашумлять,
І  нестримно,  до  сліз,
так  захочеться  їх  обійняти,
Доторкати  долонями
свіжу  нескошену  гладь,
По  живих  рушниках
йти  босоніж  до  рідної  хати.

Скільки  б  ти  не  сходив
і  стежин,  і  широких  доріг,
Збережи  у  душі,  ту,
що  в'ється  до  отчого  дому.
Щедро  сонцем  облитий
дитинства  твого  оберіг
І  калиновий  кущ
у  цвітінні  лілейно-п'янкому.

Ірина  Гончаренко

Світлина  скопійована  зі  сторінки  Ірини  Гончаренко,  нею  вона  ілюструвала  свій  вірш,  тож  я  також  ілюструю  нею  новостворену  пісню  на  її  прекрасний  вірш.дякую  всім  за  увагу  і  відгуки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715801
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 05.03.2017


гостя

Кокон…



Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи.
Імпульсивність  п”янку,  цю  гарячу  пульсуючу  лаву,
Відпусти  навсібіч!
     (якщо  хочеш,  між  два  береги…)

Ну,  а  потім  збери
Білі  нитки  найтонших  волокон
В  лабіринти  бажань…  в  безнадійно-розпачливі  сни…
І  комаху  безкрилу  вклади  у  мереживний  кокон
До  якоїсь  мари
     (що  на  мові  землян  -  до  весни)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721638
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Олена Вишневська

Ніч обеззброює

Що  ж  ти,  маленька,  тремтиш  і  ховаєшся  в  сни?
Ніч  обеззброює  криком  безумства  війни,  
Вистрелить  і  промахнеться,  не  вийти  з  кола:
Лапи  безсоння  тримають  тебе.  Довкола

Гинуть  секунди  в  безлюдному  натовпі.  Ти
Все  б  віддала,  щоб  до  ранку  живою  дійти.
Але  в  цю  мить  на  задвірках  хиткого  світу
Кутаєш  віру  в  полатану  болем  свиту.

Рівні  дороги  зірвалися  різко  в  пунктир  -
Вкотре  дочитуєш  /наче  напам`ять/  Псалтир...
Мов  ланцюгом  божевілля,  думки  сповиті,  
Але  сьогодні  відчула:  потрібно  жити.

Правда,  не  знаєш  навіщо,  не  бачиш  мети.
Пишеш  і  не  відправляєш  /свідомо?/  листи.
Просиш  у  Нього  так  свято,  як  тільки  діти
Вміють,  навчити  цей  світ  у  собі  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Леся Утриско

Вітер читає молебень. (Присвята Герою, йому було лиш двадцять) .

Чуєш,  як  тихо,  тихо  вітер  читає  молебень:
Став  ти  сьогодні,  синку,  той,  білокрилий  лебідь,
Проліски  веснянкові  по  тобі  дзвонами  дзвонять,  
Фіалочки  у  поклоні  пелюстками  душу  ронять.

Хто  ж  бо  тебе  оплаче,   тіло  твоє...сиротине?  
Хто  в  голові  посадить  кущик  рясний  калини?
Хто  зодягне  сорочку,  вишиту  в  двох  кольорах?
Хто  понесе  обручку,   хто  заспіває  в  хорах?

У  двох  кольорах,  синочку,  доля  тобі  вишивала:
В  червонім-  життя  коротке,  в  чорнім  земля  забрала,
Вкрила  сирітськії  очі  небесними  пелинами,
Плаче  весняне  небо  зкровавленими  сльозами.

Чуєш,  як  тихо,  тихо  вітер  читає  молебень,
Став  ти  сьогодні,  синку,  той,  білокрилий  лебідь,
Крила  дісталися  неба,  пісня  сумної  співає,
Лебедя  з  Божим  світом  скрипка  тужливо  прощає.






Кругла  сирота,  двадцять  років,  помер  в  лікарні  від  важких  поранень.  
Вічна  тобі  пам'ять,    дитино!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721681
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Володимир Присяжнюк

Страждали гори- побиті, лисі…

Страждали  гори-  побиті,  лисі-
З  них  видирали  смереки  й  тиси,
Пиляли    серце  Карпат  під  корінь-
Вбивали  гори-  скликали  горе…
Хіба  кати  ті-  чужі  ординці?-
Свої  то  люди,  то-  українці…
В  очах  їх  тільки  легка  нажива-
Знімали  шкіру  із  гір  наживо,
Під  дзвін  реляцій  і  шурхіт  гривень
Безжально  стригли  карпатські  гриви…
Мовчали  гори,  і  біль  терпіли-
Снігами  плакали  вершини  білі…
©  Володимир  Присяжнюк
04.03.2017
#karpaty  #віршіПроКарпати  #вирубкалісів  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721808
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


палома

СПІТКНУВСЯ

               

Спіткнувся  кінь  –  йшов  впевнено  під  гору  –  
Легенько  хтось  з-під  ніг  йому  опору
Так,  наче  зло,  лишень,  –    у  супротиві  –  
Заповнює  духовності  активи…
Колись  про  все  віки  розкажуть,  сиві…

І  ти  спіткнулася,  було,  до  злету,
Хтось  камінь  –  в  груди,  спопелив    комету…
Підступність  править  навіть  у  святині,
Без  розуміння  матір  і  дитина.
Забулись  гідність,  єдність  і  родина…

І  друг  вчорашній  легко  так  –    підніжку,
Сміється  ворог  –  за  спиною  ніж  –  
Випробування  правди  і  любові…
Вже  друг  і  недруг  –    у  підступній  змові,
Ще  б  зернята  відсіяти  з  полови.

Бракує  в  світі  правди  і  любові…
                             (3  жовтня  2016)
                           (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721747
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Виктория - Р

Я сама

[b][i][color="#0900ff"]Тихий  вечір,
Справ  нема.
Холод  в  плечі,
Я  сама...

Сумно  трішки-
Снігопад...
(Вітер  пішки)
Зорепад...

Думи  -  в  герці
Важкість  ніг...
Біль  -  у  серці,
В  душу  сніг...
28  01  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715016
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 04.03.2017


Виктория - Р

Ніч розмаю

[b]
[i][color="#0015ff"]Мої  приховані  бажання...
Мої  пекельні  муки...
Я  мрію  про  кохання,
Про  ніжні  твої  руки.

Зоріє...Ніч  розмаю...
Думки  дедалі  гірші.
Ти  чуєш?  Я  кохаю!
Мій  спокій  -  лиш  у  віршах.

Розвіє  день  тривогу  -
І  я  піду  шукати
Промінчика  живого,  
Щоб  душу  лікувати.
20  02  2017  р  
Вікторія  р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719554
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 04.03.2017


Наталя Данилюк

Якби ж то знати…

Якби  ж  то  знати,  що  там  буде  далі  –
Які  падіння  й  обрії  нові?
А  час  летить  і  тисне  на  педалі,
І  в  цій  гонитві  ти  вже  сам  не  свій…

Бо  пережитих  днів  не  наздогнати
І  не  впіймати  втрачену  мету…
І  добре,  що  тепло  своєї  хати
Не  дасть  у  прірву  впасти  на  льоту.

Що  вогник  той  привітний,  найрідніший
До  себе  кличе  з  диких  манівців!
І  світ  стає  прозорішим,  теплішим,
А  ключ  –  великим  скарбом  у  руці.

Приходиш  відігрітися  в  кубельце,
Лишаєш  за  порогом  свій  тягар,
І  щиру  простоту  приймаєш  серцем,
Як  дар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721181
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Наталя Данилюк

Березню мій вербовий…

Березню  мій  вербовий,  
сонце  у  молоці!
Хмар  сизопері  сови
в  променів  під  приці-
лом.  І  не  втекти  нікуди
від  перемог  весни!
Завтра  вже  так  не  буде  –
тільки  тепер  і  ни-
ні  –  ця  неповторність  миті:
крапля,  а  в  центрі  –  світ,
свіжа  гуаш  блакиті,
руніка  верховіть,
ґрунту  набухле  тісто,
перша  щетина  трав.
Проліску  стало  тісно,
плівку  землі  прорвав  –
вигулькнув  синьооко,
мов  переможний  стяг!
Впевнено,  дужим  кроком
рухається  життя.
Будять  пташки  діброви,
смолами  плачуть  пні…
Березню  мій  вербовий,
вибухни  і  в  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721429
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Крилата

Йде вже весна

Йде  вже  весна?  Та  ніби.
Снігу  нема,  відпадав.
В  полудень  сходять  німби
Понад  лужком  і  садом.

Скоро  святій  землиці
Людям  родити  зе́ло.
Сріблиться  цвіт  вербиці,
Подих  красою  зве́ло.

Тужився  і    зірвався
З  річки  крижаний  корок.
Хоч  молодцем  тримався
Лютий,    біжить  on  north.  (он  нооф).

Йде  вже  весна.  І  соком
По́внить  березу,  клена.
Лютий  лютезним  оком
Гляне,  вітри  наже́не.

Схилить́  гіль    анемічну.
З  личка  надію  звіє.
Тільки  ця  лють  не  вічна.
Крок  у  весни  твердіє.


On  north  (англ.)  –  на  північ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720882
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

А ЩЕ ТРІШКИ……

А  ще  трішки...  а  ще  трішки  -  піде  сік,
Побіжить,  заструменить  у  жилах  весен...
За  весною  попливи  у  небовид,
Лиш  тримайся  вимочених  весел...
А  ще  трішки...  а  ще  трішки  -  задзвенить,
Вдарить  в  струни  з  передзвоном  ключ  пташиний,
І  постане  потягами    нить,
Що  й  не  вловить  погляд  соколиний.
На  Вкраїну,  на  Вкраїну  -  курс  додому,-
Рідні  гнізда  підлатати  вже  пора,
Батьківщина  зацілує  вашу  втому,
А  у  гніздах  зацвіркоче  дітвора.
Зустрічай  своїх  птахів,  моя  Вітчизно,
Що  тікали  з  холоду  у  студ,-
До  її  високості...  до  тризни
Птах  своїм  корінням  тільки  тут...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720913
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017


палома

ПОЕЗІЯ

           
Поезія,  у  кожнім  з  нас,
Живе  притишено,  до  часу.
Як  вибухне,  то  на  Парнас
Несе  співучу  душу  вашу.

Свій  час  відводиться  на  все:  
Пегас,  можливість  осідлати…
Коли  натхнення  ввись  несе  –  
Найбільше  щастя  там  літати.
 
             (24  лютого  2017)
             (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720142
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


палома

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС

                               
         Сперечання,  постійні    сперечання  з  самим  собою…  Дехто
 називає  це  –    сперечанням    з  внутрішнім  голосом,  я  ж  називаю  –  
з  душею.  Так-так,  саме  душа  і  є  тим  внутрішнім  голосом,  що
стримує,  докоряє,  підштовхує,  дякує…Вона  прилетіла  з  Небес  
від  Духа  Святого,  від  Всевишнього.
       Вчені  навіть  робили  спроби  визначити  вагу  душі  в  момент  смерті  
людини,  коли  вона  покидає  тіло.  Виявляється,  всього  кілька  грамів,
а  яка  велич!    Душа  –  могутній  транслятор  Всесвіту.  Коли  людина
відчуває  докори  душі  або  внутрішнього  голосу,  значить  в  її  житті
справді  є  проблеми.  Тому  потрібно  дотримуватись  законів    Всесвіту,
що  дасть  можливість  вдосконалюватися,  розвивати  душу.  Потім,  
більш  зрілою,  вона  зможе  влитися  в  Світовий  Океан  Духовності  і  Розуму.
         Нинішнє  суспільство,  на  превеликий  жаль,  проживає  доволі  
 примітивний  свій  період.  Недостатньо  розвивається    інтелект.  
Мозок  більшості  задіяний  до  чотирьох  відсотків,  проте,  іноді  здається,
що  багато-хто  взагалі  обходиться  без  нього…
Але  ж  людину  Господь  створив  за  своїм  образом  і  подобою!  Тобто,
наділив:  душею,  духовністю,  словом,  думкою,  вмінням  бачити…
Ми  можемо  робити  дива,  творити,  наповнюючи  світ  любов’ю  і  добром.
Натомість,  ми  тільки  руйнуємо…Руйнуємо  все,  що  під  руками  і  ногами,
руйнуємо  все,  по  чому  ходимо  і  що  їмо.  Простіше  кажучи:
 «  рубаємо  гілку,  на  якій  сидимо»…
Змістом  життя  стали  лише  гроші,  придумані  певними  силами.
Дивлячись  на  таке  безглуздя,  душа  пискляво  подає  свій  голос,  якого
часто  ніхто  не  хоче  навіть  дослухатись.  Напевно  вам  знайомий  вислів
 «товстошкіра»  –    саме  це  і  є  нашаруванням  примітивізму,  духовної
незрілості  і  глухоти,  що  забивають  душу.  Це  властиво  як  багатим,  так
 і  бідним.    А  душам,  скажу  я  вам,  потрібно  розвиватися,    бо  всі  вони  різні  
і  вага  в  них  –  різна.  Є  більш  величні,    що  виступають  провідниками
для  інших,  а  є  незрілі    –    тож,    допомога    потрібна  їм.  І  важко
надіятися  на  добрий  розвиток,  якщо  ховають  нещасну  під  товщею
сатанинських  зваб.
         Впевнена,  що  всім    дано  прийти  до  Господа-Творця,  просто
у  кожного  свій  шлях,  на  жаль,    не  завжди  вдалий…
       Душі  доводиться    намотувати  кола  Всесвіту,  щоб
вдосконалитися,  бо  Всесвіт  живе  за  законами  Великої  Любові,
Великого  Розуму  і  Досконалості,    тому  й  не  приймає  примітивізму,  
лінощів,  невдячності,  ненависті,  самознищення.
         Всесвіт  існує  в  гармонії  та  постійному  творенні,  розвитку.
Люди  ж  на  Землі  допоки  тільки  руйнують  все:  моря,  озера,  ріки,  поля,
ліси,  гори.  Засмічують  довкілля,  продукуючи  непотрібні  матеріали.
 Гублять  природу,  а  значить  і  самих  себе,  бо  людина  –    частка  її.
Живий  світ  знищується    негативом  і  жорстокістю.  Вбивати  собі
подібних  –    стало  нормою  життя.
Хіба  може  прийняти  все  це  Творець,  коли    створений  Ним  Світ
розвивається  за  законами  Великої  Любові?..
         На  Землі  є  всі  можливості,  щоб  жити  багато,  красиво,  в  любові.
Потрібно    спочатку  дослухатись  себе,  своєї    душі.    Почути,  побачити
 і  полюбити  ближнього  і  нужденного.  Допомогти  найбіднішому,
з’єднавшись  з  Господом  в  Його  Великій  Любові.    Лише  жити
і  любити!    Любити  Всевишнього  і  все  створене  Ним!
         Міцніє  і  зростає  душа,  сповнена  любові.  Вона  полетить  туди,  де  
Духовна  Велич,  Любов,  Вселенський  Розум.  Вона  –частка  Вічності!    
     Ось  такий  він  –    наш  внутрішній  голос,  наша  душа,  народжена  
Святим  Духом,  душа,  як  частка  Вічної    Матерії  Всесвіту!

                                                                       (10  серпня  2015)
       (с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634684
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 24.02.2017


Надія Башинська

ОЙ ЧОГО ТИ, ВЕРБОНЬКО, ТА Й СХИЛИЛАСЯ?

—Ой  чого  ти,  вербонько,  та  й  схилилася?
Ой  чого  ти,  рідная  зажурилася?

—  Як  же  мені,  вербоньці,  не  хилитися?
Як  же  мені,  вербоньці,  не  журитися?

Вітри  шумлять  сильнії...  Потішаються.
Громи  гримлять  грізнії...  всі  лякаються!

—Віти  твої,  вербонько,  нахиляються.
Вітри-громи,  рідная,  хай  втішаються.

Зійде  сонце  яснеє...  нижче  схилишся,
З  трав  росою  чистою  та  й  умиєшся.

Віти  твої,  вербонько,  мають  силоньку.
Любить-береже  Бог  Україноньку.

Бо  хто  гнеться,  вербонько,  нахиляється,
Від  землиці  силоньки  набирається.

Хоч  громи  розкотисті,  та  не  біймося.
В  них  немає  силоньки.  Звеселімося!

...Зійшло,  зійшло  сонечко!  Засвітилося.
Над  рікою  вербонька  нахилилася.

Те  проміння  яснеє  розсипається...
У  ріці  вербиченька  умивається!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719108
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Леся Геник

Така зима!

А  нині  за  вікном  така  зима  -
аж  дух  спирає,  аж  скобоче  в  грудях!
І  вабить,  наче  казка,  далина,
і  ти  біжиш  туди,  і  будь  шо  буде.

Закутуєшся  в  свіжу  заметіль,
пірнаєш  у  розпушені  замети...
А  там,  а  там  -  і  зорі  золоті,
і  місяць  сріблоликий,  і  комети.

І    навіть  сонця  радісне  кубло,
мільйони  бджділок  пирскають  усюди...
Давно  зими  такої  не  було,
давно  так  щиро  не  всміхались  люди.

Не  простягали  пальці  до  сніжин,
до  зграбних  віть,  закутаних  у  іній,
не  задивлялись  у  світла  вітрин,
такі  чудні  і  вабно  білопінні.

Аж  в  серці  загоряються  вогні,
аж  дух  спирає,  аж  скобоче  в  грудях!
Пірнаю,  мов  дитина,  знов  у  сніг,
щаслива  нині,  ну  а  завтра  будь  що  буде.

16.02.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718704
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Наталя Данилюк

Мандрівка

Дорога  стелиться  снігами  –
Цупка  стерильна  пелена.
І  кінострічка  панорами
Біжить  у  рамочці  вікна.
Таке  німе  красиве  ретро
У  ґлянці  білої  зими!
Летять  у  безвість  кілометри,
Мережить  гума  килими.
Дерев  ондатрове  убрання
У  стружці  інею  ряхтить…
Це  тимчасове  обмирання,
Ця  перестуджена  блакить,
В  якій  ні  поруху,  ні  звуку,
Хіба  що  пирсне  горобець.
Мороз  пропхав  колючу  руку
Мені  за  теплий  комірець,
І  так  пощипує  зухвало,  –
Мовляв,  попалася,  ага!
І  за́шпорів  пекучі  жала
Пульсують  спазмами  в  ногах.
А  я  хапаюся  вустами
За  пару  дихання  твого,
Мов  літо  те́плиться  між  нами,
І  лід  розплавлює  вогонь!..
Летить  захекана  автівка
Крізь  охололу  плазму  дня…
І  ми  удвох,  і  ця  мандрівка
В  сідлі  залізного  коня.

[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Lesyunya

…О поэте…

Я  полюбила  милого  мальчишку
В  его  словах  была  видна  печаль
Он  говорил,  что  любит  читать  книжки,
И  научился  пить  холодный  чай.
На  той  странице  -  всё  в  любви  и  власти:
О,  солнце,  что  не  знает  теплоты...
И  я  влюбилась  в  этого  мальчишку
С  чужого    мира,  но  -  моей  мечты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717720
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Леся Геник

Іще один крок назад

Іще  один  крок  назад  -
в  задвер'я  чи  завіконня.
Бо  пан  цей  тобі  не  рад  -
ти  ж  бідна  нічийна  доня!

Ще  й,  бач,  он  прийшла  сама
до  світелка  дотулитись,
а  місця  тобі  нема
у  цій  пишноглядній  свиті.

І  встромлюються  мечі
у  серце  твоє  і  груди,
та  зойки  твої  ні  в  чім
і  спуску  тобі  не  буде!

Бо  й  пані  оця  ясна
(насправді  темніша  ночі)
тебе  до  самого  дна
чомусь  опустити  хоче.

А  ти,  наче  те  маля,
виблимуєш  лиш  очима,
допоки  двигтить  земля
ненависно  за  плечима.

Розводиш  руками,  ба  -
нічого  не  розумієш...
А  в  тебе  летить  ганьба,
ще  й  славу  чоренну  сіє.

І  слово  стає  не  в  лад,
стривожує  безбороння...
Вступаєшся,  крок  назад  -
в  задвер'я,  у  завіконня...

31.01.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716676
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Олекса Удайко

У НЕБІЛЬ НЕ ГАЙНУ

                   [i]Спонтанно...  про  сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]

[i][b][color="#004970"]Геть  не  піду  я,  гримнувши  дверима,
З  образою  на  всіх  я  не  піду!
Мені  життя  реальне,  як  і  сниме,
Не  утворило  хиби  і  біду.

Був,  як  усі,  при  участі,  при  ділі,
Виконував  немало  важних  справ…
Хоч  мозолі  вже  –  на  мізка́х  і  тілі,
Ніколи  від  роботи  не  стогнав.

А  ви,  ображені  на  світ  і  Всесвіт,
Ідіть  всі  геть  з-перед  моїх  очей!
Що  ви  зробили,  щоб  наш  світ  воскреснув  –
Чи  світло  запалили  між  ночей?

Жалітись  хоч  на  щось  –  усі  ми  ладні,
Оправдуючи  цим  свою  немі́ч…
Чи  засвітили  темню,  бісу  владну,
Чи  запалили  жар  небесних  свіч?

Прокльони  слати  –  то  останнє  діло,
Жалітися  на  когось  –  марна  річ!
Що  ви  зробили,  щоб  серця  горіли,
Щоб  темність  щезла,  ранкові  навстріч?

То  ж  не  жалійтесь  ниці  ґалаґани*,
Не  злобуйте,  пусті  балакуни!
Погляньте,  як  боролися  титани  –
Вкраїнської  минувшини  сини!

Я    не  піду  в  нікуди  –  у  покуття,
Нехай  хоч  в  річці  Удай  потону…
Та  по  мені  ще  підуть  у  майбутнє,
Бо  жив,  бо  буду!..  В  небіль**  не  гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці  на  риболовецьких  снастях.
**Великий  камінь,  піщаник.  

31.01.2017.  

Світлина:  не  із  інтернету  –  зі  школи  життя...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ніна Незламна

Це сталося після дощу/проза/

Прохолодно…Поступово  підкрадалась  пізня  осінь….
Дерева  де-не-де    вже  скидали  з  себе  багряне  листя,яке    неслося  вітром,крутилося,обіймалося,збивалося    в  купи,  переверталося  і  знову  розсипалося  і  летіло,здавалося  доганяло  одне  одного.  Деяке    лежало,  приклеїлось    багнюкою  до  землі.  Вчора  цілий  день  мжичив  прохолодний  дощ.  Що  вже  тепла  чекати…..  З  кожним  днем  ставало  холодніше,небо  все  частіше  затягувалось  здоровенними  темними  хмарами,здавалося  ,як  якась  завіса  лягала  над  землею.  Зовсім  не  чути  співу  пташок,  тільки  горобці  літали  зграйками,один  перед  одним  цвірінькали,щось  знаходили  їсти  ,а  потім  десь  зникали.  Все  частіше  з`являлися  ворони,сердито  каркали  ,кружляли,  частіше  над  деревами  горіха  і  про,  щось  перегукувалися  між  собою.
         Раненько  сизе  небо  зустріло  Миколу,який  поспішав  на  станцію.  Сирість,аж  забивала  дух,час  від  часу  зупинявся,покашлював,  витирав  чоло  і  кожного  разу  поправляв  мішечок  з  соняховими  зернятами,який  чомусь  весь  час  сповзав    з  плеча.
       Вчора    майже  цілий  день  палив  пічку  і  смажив  просушені  зернята.  Трохи  їх,ще  підсолив    на  сковорідці,щоб  були  смачніші,  треба  ж  продати,хай  якась  копійка.  Хоч  не  молодий  ,але  й  не  дуже  старий,ще  треба  пожити,так  він  собі  роздумував.  
               Від  села    до  станції    добрих  кілометрів  п`ять  ,а  може  й  шість,але  люди  всі  раненько  поспішали  до  поїздів,щось  продати.  Дорога  встелена  була  давно,  частково  з  щебеню  та  вапняку  по  ній  теж  було  трохи  грязюки.  В  основному  йшли  в  резинових  чоботах,а  дехто  в  кирзових,жінки  ж  в  бурках  з  калошами,бо  простояти    на  місці  годин  шість  було  холодно.
 Хто  жив  ближче  ніс  на  продаж  картоплю,болгарський  перець,  молочні  продукти,  виноград,яблука.  Ну,  а  Микола    вже  три  роки  ,як  став  вдівцем,  тож  хазяйства  не  тримав,  бо  гадав  без  дружини  сам  не  справиться.  Мав  великий,  до  сорока  соток  город  ,тож  було  де  сіяти  соняшник    і  садити  городину.
               Пасажирський  поїзд  ,подав  сигнал,під`їжджав  до  станції,швидко  відкрилися  двері,було  чути  галас  і  люди  вискакували  немов  з  мішка  ,щоб  купити  якісь  продукти.
                 -Дідусю,дідусю,заховай  мене  будь  ласка,я  не  хочу  в  дитбудинок,я  потім,потім  тобі  все  розкажу,чесне  слово!-  писклявим  ,тремтячим    голосом  просило  хлоп`я.
             У  Миколи  від  несподіванки  округлилися  очі,не  міг  второпати    толком,що  він  говорить,але  зрозумів,що  хоче  заховатися..  Уважно  придивився,  перед  ним  стояв  дуже  худющий,переляканий,    чорнявий    хлопчисько  років  восьми,    чи  то  десяти.  Чорні  оченята
переповнені  слізьми    і  погляд  бігав  то  під  прилавок,то  на  нього,то  поміж  людей,раз  по  раз  трохи  пригинався.    Замурзане  обличчя  і  його  чорне  обдерте  лахміття  підкреслювало  смугляву  шкіру.
 Микола  помітив,  що  з  людьми  розмовляли  заклопотані  провідники,озирались,  немов  когось  шукали  і  тихо  сказав,
-Гайда,йди  за  мене,ховайся.
Він  зняв  кожуха  і  накинув  собі    на  плечі,сам  сів  на  пустий    ящик,який  завжди  залишав  на  станції,щоб  при  нагоді  зміг  посидіти.  На  базарі,як  на  базарі,в  метушні  ніхто  не  помітив,що  хлопчик  заховався,він  присів  за  спиною  і  був  покритий  кожухом.
           Загорівся  зелений  сигнал,поїзд  мав  відправлятися,  провідники  поспіхом  добігли  до  Миколи  купили  три  літрові  банки  зернят,як  завжди  на  всю  компанію  і  бігом  ,майже  на  ходу  сідали  в  вагони.
           -Ну,що  вилазь,партизан.  Загроза  минула,сьогодні,  ще  два  поїзди,  а  в  мене  є  зернята,так,що  хочеш  зі  мною  бути  то  треба  почекати,щоб  я  продав  свій  товар.
-А  поки  ,що  скажи,  як  тебе  звати?
         Хлопчик  трохи  трусився  чи  від  страху  ,чи  від  холоду,  Микола  побачив,що  взутий    в  кросівки,  з  яких  виглядали  пальці,всі  в  болоті.
       -О,  то  в  тебе  зовсім  діла  кепські,  замерз  чи  захворів,ось  на,  поки,  що  їж,
-  протягнув  йому  кусок  хліба  з  салом  і  цибулину.
-Мене  звати  Ярик…  Ой,  це  так  хлопці  звали,а  справжнє  ім`я  Ярослав,  я  із  під  Києва,-  тремтячим  голосом  сказав  він.
Хлопчик  притулився  до  нього  ,очі  наповнилися  радістю,  не  соромлячись,  жадібно  кусав  хліб,здавалося  він  вирвався  з          
 голодного  краю  ,прицмокував  і  кривився  від  цибулі.
         -  Це  треба  їсти,бо  скорчуся  раніше  чим  треба,хоч  гірка,та  я  сильний,витерплю,-  бурчав  собі  під  ніс  і  все  облизував  язиком  губи,одночасно  позирав  на  всі  боки.
Микола  дивився  на  нього  і  згадував  своє  дитинство,війну,  після  війни,здушило  в  горлі,непрохані  сльози  з`явилися  на  очах.  
-Діду,я  буду  гарним,слухняним,не  гони  мене,будь  ласка!      Побачиш,як  треба,буду  тобі  в  усьому  допомагати,ти  тільки  скажи.
                   -Ти  не  дивись  на  мене,як  на  діда,я  такий  на  вид,бо  не  побрився,  тільки    розміняв  сьомий  десяток.  І  просто  теж  худий,як  ти,    мене  краще  називай  дядьком  Миколою,домовились?-    уважно  дивлячись    на  нього,запитав  чоловік  .
Він  посадив  хлопчика  на  ящик,  роззув  ,замотав  холодні,як  лід  ноги  мішком,який    завжди  носив  з  собою  в  торбі.
             За  пів  години  був  другий  поїзд,    Миколі  підвезло,покупців  було  багатенько,  тож  зернят  лишилося  зовсім  мало,задоволено  поглядав  на  малого  і  усміхався,
-Будемо  збиратися  додому.
         Микола  завернув    малому  ноги  в  газети,які  мав  для  зернят,  щоб  хоч  трохи  було  сухіше  та  тепліше,взув  ті,  подерті  кросівки    і  приклав  руку  до  лоба.  
         -В  тебе  напевно  температура,давай  швидко  зайдемо  в  магазин,купимо  хліба,та  й  будемо  потихеньку  йти.  Тобі  не  зле,голова  не  крутиться?
Малий  крутнув  головою,  -  Ні,  тільки  спати  хочу.
         Неподалік  від  станції  було  декілька  магазинів,чоловік  взяв  малого  за  руку,підморгнувши  сказав,
-Ну  ,що  зайдемо,  подивимось,що  там  є?!  
В  магазині  було  два  відділення  «Продтовари»  і  «Промтовари».
-Дівчата,ходіть  сюди!  Ось,  пригощайтесь,а  нам  дайте  хліба  і  он,ту,  курточку  покажіть,-  звернувся    до  продавщиці  Микола  і  насипав  зернят  на  газету.
Хлопчик  був  вражений,  дядько  приміряв  на  нього  курточку,яка  йому  дуже  сподобалась,але  не  наважився  сказати.  Зробився  немов  німий,тільки  з  обличчя  не  сходила  усмішка.
-Ну  ,от  одівся  вже,  не  знімай,а  те  лахміття  викинь  в  сміттєвий  бак.  
       Ярослав  сяяв,як  сонце,очі  світилися  щастям  ,задоволено  позирав  на    всі  боки  ,немов  хотів  сказати,подивіться  ,яка  в  мене  красива  курточка.  Він  повеселішав  ,примружував  оченята  від  задоволення,  обличчя  підставляв  до  сонця,яке  його  пестило  ,  а  ще  й  веселий,трохи  теплий  вітерець  піднімав    настрій.
Раптом  зупинилися  біля  другого  магазину,Микола  витягнув  з  нагрудної  кишені,замотані  у  хустинку  гроші,почав  рахувати,а  потім    хотів  дати  Ярославу,
-А  ну  годен  порахувати?!
Той  трохи  соромлячись  опустив  голову,
-Не  дуже…..    Та  трохи  вмію,правда  здебільшого  копійки.
-  Добре,пішли,-  підморгнув  малому  і  зайшли  в  магазин.  
           -Гарні  чобітки!А  скільки  коштують?  Може  в  нас  грошей  не  хватить,-звернувся  до  продавщиці  заклопотано  Микола.
-Двадцять  п`ять,як  не  стане  принесете  завтра,тож  всерівно  будете  йти  на  базар.
Чоловік  повишкрябував  всі  кишені  та  таки  знайшов  гроші.
Це  просто  диво,думав  Ярослав,коли  Микола  взув  йому  гумові  чобітки  з  утеплювачем.
Тільки    вийшли  з  магазину  хлопчик  поцілував  Миколі  руку,
-Дякую,дядечку,  в  мене  ніколи  таких  не  було,  зроду,їй  Богу,правду  кажу.  Я  обов`язково,як  виросту  тобі  поверну  гроші,за  все  ,  все,ти  тільки  повір  мені.  Він  був  дуже  збуджений,хвилювався  і  тулився,  обіймав  його  за  пояс.
           Всю  дорогу  Ярослав  розказував,що  колись  меншим  був  в  дитбудинку  під  Києвом,сам  же  звідки  родом  не  пам`ятає.
 Так  немов  скрізь  туман  пригадує,як  колись  з  мамою  ходив  в  гори,там  обриви  були  і  з  гори  текла  вода.  
       В  садочку  сказали,що  будемо  йти  в  школу,то  взяв    та  й  втік.  Спочатку  просив  у  людей  гроші  ,а  потім  познайомився  з  циганами.  Ті  підманули  до  себе,  жили  на  окраїні  невеликого  села.  Заробляли  на  хліб,як-то  кажуть,  в  електричках,було  й  на  вокзалі  в  Києві,а  часом  їздили,аж    в  Білу  Церкву  і  в  Конотоп.  Та  гроші  старші  хлопці  весь  час  забирали,  навіть  було  таке,що  цілий  день  був  голодним.  Влітку  від  них  втік,перебивався  тим,що  знаходив,ходив  по  садках  ,  їв  яблука,  просив  у  людей  на  булочку,але  не  крав,  давав  голову  на  відсіч,все  клявся  малий.
По  дорозі  до  села    сонце  світило  прямо  в  обличчя,Ярослав  розчервонівся  і  навіть  трохи  впрів.  
Вже,як  підійшли  до  хати  зупинився  і  помітив,
-О,  то    мені  повезло,справжня  в  тебе  хата,я  думав,якась  халупа.
Почав  гавкати  собака,драв  задніми  лапами  землю,аж  рвався  з  ланцюга.
-Дружок,це  свої,привикай!-  утихомирював  Микола.
Собака  позирав  сердито,кожного  разу  повертався  боком  і  вже  почав  виляти  хвостом.
Чоловік  швидко  запалив  «примус»  ,поставив  гріти  воду,криниця  була  на  обісці,тож  далеко  йти    не    прийшлося.
В  великому  кориті,  з  пахучими  травами,  чоловік  викупав  хлопця    і  вже  вечеряли.
-Ти  Ярославе  кажи  всім,що  я  твій  рідний  дядько,що  приїхав  до  мене  з  Саратова,бо  лишився  сиротою.  В  мене  там  справді    троюрідний  брат  Олег  живе  і  жінка  Марія,так  ,що  ,щоб  знав  ,що  казати,скажеш  розбилися  на  машині,а  документи  вкрали  в  тебе  в  поїзді.
-Хоч  це  гріх,та  треба  ж  буде  тобі,якось  документи  зробити,якщо  ти  хочеш  зі  мною  жити.
-А,що  тебе  там  хтось  в  Росії  захоче  шукати,тепер  ми  незалежна  Україна.  І  більше  нікому  нічого,тож  запишу  твоє  день  народження,  щоб  не  забув  ,це  тобі  минуло  дев`ять.
-І  в  школу  підеш  у  другий  клас  ,писати  трохи  умієш  і  читати?
Хлопчик  уважно  слухав    і  мокав  картоплю  в  олію,яка  стікала  по  бороді,коли  їв.  Кивав  головою    і  знову  напихав  за  щоки  їжу.  Сидів  немов  хом`як,  ще  й  розчервонівся,був  задоволений.
         Вже  зовсім  темно  за  вікном,на  ніч  пішов  дощ  та  його  зовсім  не  чути,Микола  слухав  новини,а  малий  вже  солоденько  спав  на  білій  постелі  ,на  пухових  подушках.
Та  все  ,як  гадалось  не  сталось  ,під  ранок  Ярослав  почав  кашляти,немов  задихався,аж  синіли  губи.  Звичайно  серце  тьохнуло  в  Миколи,що  ж  робити?.Вже  сам  тремтів,  біг    до  Катерини,  жінка,напевно  трохи  молодша  за  нього,  в  селі  лікувала  травами.
-Спасай  голубко,  хлопчик  задихається!
-Який  ,ще  хлопчик?  Чий?
-Та  він  мені  ,як  син  ,брата  покійного  з  Росії,дай  ліків!
-Я  маю  бачити  його  ,що  і  ,як,  температура  є?
-Та  вчора  міряв    була  тридцять  сім  і  два,  я  його  добре  в  травах  викупав,воно  бідне  добиралося  до  мене  зо  два  тижні  по  вагонах  в  холоді,в  голоді,  розказував  по  дорозі  Катерині,яка  теж  знервовано  спішила  до  хлопця.
Три  дні  і  три  ночі  провозилися  біля  нього  ,він  бліднів,  зривався  весь  мокрий,температура  зовсім  впала  до  тридцять  п`ять  і  нуль.
Коли  хлопчикові  було  зле  він  тулився  до  Миколи,обіймав  його  і  дивлячись  в  очі  запитував,
-Я  ,що  помру?  Не  поживу,як  люди?Я  ж  гадав  ,що  ми  з  тобою    довго  і  добре  поживемо,я  ж  хочу  бути  ,як  всі,  вивчитися  і  ,щоб  ти  мені  був  за  батька.  
 В  Миколи  текли    сльози,обіймав  його  ,гладив  по  голові  і  пригадував  свого  єдиного  сина  ,який,  ще  в  шістнадцять  років  розбився  на  чужому  мотоциклі.  Після  тої  трагедії    не  зважились  мати  другу  дитину,прожили    все  життя  з  дружиною  вдвох.
               На  пару  з  Катериною  вночі,по  черзі    чергували.  Вже  й  фельдшерку,що  в  селі,  визивали,та  сказала  ,що  запалення  легенів.  Лікували  всім  чим  знали,і  травами  і  ліками,дві  курки  зарубали  на  бульйони,щоб  підняти  хлопця.
     Вже  два  тижні,як  Ярослав    відлежав  в  ліжку,  молитвами,  ліками  та  увагою  було  подолано  хворобу.
     Владнав  Микола  всі  справи  з  оформленням  документів  на  хлопця,за  гроші    зробив  все.  І  йому  зовсім  не  шкода  було  тих  грошей,добре  ,що  мав  заничку,хлопець  припав  до  душі,для  нього  нічого  не  жалів.
                 В  селі  середня  школа,хоч  не  велика,та  з  багатьох  сіл    діти  автобусами  приїжджали  сюди  вчитися,класи  були  повні.  Ярослав  швидко  вписався  в  колектив,в  навчанні  майже  не  відставав.  Це  все  завдяки  Миколі,який  кожного  дня  окрім  уроків  з  ним  додатково    займався  уроками.  Хлопець  дуже  розумівся  по  математиці  і  читав  книги  в  голос.
     Чоловік  тішився    ним  ,все  його  підбадьорював,заохочував  своїми  розповідями    про  війну,розказував  ,як  бідував  люд,як  не  хватало  їсти  і  теж  довго  ходили  всі  в  лахмітті,бо  життя  не  було  легким.
Вже,як  хлопчик  перейшов  в  п`ятий  клас,став  трохи  старшим,зважено  дивився  ,по  телевізору  і  часто  задавав  питання,  чому  так    не  справедливо,одні  мають  все  ,а  інші  ледь  виживають  і  пригадував  часом  деякі  моменти  з  життя  в  дитбудинку  ,як  вихователі  в  обід    забирали  собі  масло,яке  мали  б  дати  дітям.
         Наважився  Микола  завести  поросятко  і  свиноматку,та  побільше  курей,щоб  здати  і  мати  якусь  копійку.  Ярослав  весь  був  на  долоні,завжди  поспішав  після  школи  додому,в  усьому  без    заперечень  допомагав  Миколі.  Вже  сам  був  годен  палити  пічку  і  рубати  дрова,та  нагодувати  хазяйство.
Часом  він  бігав  до  хлопців,які  збиралися  посеред  села,грали  в  футбол,а  здебільшого  в  волейбол,в    школі  була  волейбольна  команда,яка  навіть  їздила  на  змагання  в  область.
     А  літом  то  було  справжнє  задоволення.  Він,Микола  та  Катерина  йшли    в  ліс,по  дорозі,в  поле  збирали  лікарські  рослини.  Це  для  хлопця  була  справжня  прогулянка,він  брав  з  собою  Дружка,    задоволено  з  ним  вганяв  по  траві,аж  перевертався,грався  і  сміх  линув  ,губився  по  полю,  чи  луною  віддавався  в  лісі.  Клопітка  то  була  робота,та  юрбою  ,кажуть  завжди  все  робиться  веселіше.  Приносили  цілі  тюки  трав,Ярослав  ліз  на  горище,розсипав  її  там,щоб  висушити.  Які  трави  збирати,  тітка  Катерина    в  них  зналася,бо  давно  лікувала  людей.  Трохи  лишала  собі,а  то  здавали  в  приймальний  пункт.
Тітка    жила  сама  і  частенько  приходила  до  них  в  гості,  навчила  Ярослава  робити  вареники  та  пельмені.  Хвалилася,що  син  живе  в  Києві,має  престижну  роботу,що  має  двох  онуків-близнюків.
Микола  вечорами  все  затівав  тему,про  гроші,що  треба  більше  скласти,для  того  ,щоб  Ярослав  зміг    поїхати  в  велике  місто  вчитися.  Все  за  розмовами  запитував  хлопця  ким  хоче  бути,той  трохи  усміхався  ,а  потім  казав,
-Ось,підтягнусь  трохи,може  поступлю  на  адвоката  чи  юриста,хочу  книгу  велику,бачив  в    магазині,називається  «Право».
Микола  тільки    весело  підморгував,хлопав  по  плечі,
-Давай,давай,  обіцяв  бути  гарним,слухняним….
         Темна  ніч  за  вікном,хурделиця  била  в  шибки,скрипіло  на  дворі  старе  дерево.  Гарна  була  зима,сніжна,часто  хурделило  і  морозець  так  красиво  розмалював  узори    по  всіх  вікнах.
 Микола  несподівано  проснувся,не  міг  зрозуміти  від  чого,чи  то  від  вітру  ,чи  від  скрипіння  дерева,виглядав  у  вікно,хотів  ,щось  там  побачити,та  хіба  побачиш,як  все  скло  було  в  візерунках.
Раптом  побачив  ,як  на  дивані  крутився  Ярослав  і    вісні    бурчав,
-Мамо  ,мамо  зачекай,зачекай…
       Не  став  чіпати  хлопця,але  й  не  заснув  до  ранку,може  розповість,  що  йому  наснилося.  Хлопець  проснувся,  витягувався  на  дивані,  потім  різко  встав  ,схватив  гантелю,почав  з  нею,немов  гратися,  робив  зарядку.
       Микола  заніс  дрова  з  вулиці,привітався,  поглядав  на  хлопця  і  думав,  гарний    парубок  виріс,шкіра  була  трохи  смуглява,хоч  і  чорнявий  та  на  цигана  не  схожий.
               Вже  останній,одинадцятий  клас  ,на  порозі  екзамени,а  що  далі,часом  сам  себе  запитував  Микола.  Та  грошей  трохи  наскладали,гадав  ,що  ,якщо  навіть  з  ним  ,що  станеться,то  йому  досить,щоб  вивчитися.  Вже  з  роками    він  відчував,що  здоров`я  підкачує,  часом  тиск  підніметься,  а  часом  серце  затремтить.  Катерина  все  тримала  на  контролі,  велику  роль  зіграла  в  виховані  Ярослава,можна  було  сказати  ,що  була  їхня  лікарка  і  порадниця.
-Ти,щось  сьогодні  вертівся,не  спокійно  спав,чи  це  від  хурделиці,чи  може  сон  ,якийсь  наснився?-  запитав  Микола.  Хлопець  ,поправив  чуба,трохи  зніяковів,а  потім  серйозно  сказав,
-Не  хотів  тобі,дядьку  казати  ,вже  третій  раз  поспіль  ,я  бачу  один  і  той  же  сон.  В  горах  біля  стрімкої  річки  ,майже  на  обриві  стоїть  жінка,коси  розплетені,трохи  хвилясті  в  синьому  платті  з  білими  горохами,гукала,  чітко  чув  ім`я  -  Захаре  …
А  потім  чийсь  голос  кричав,-  Мамо  ,мамо  зачекай,зачекай.
Це  вже  втретє  таке  сниться,не  знаю,  обличчя  тієї  жінки  не  бачив,а  ось,  місце  це  здається    колись,  десь  бачив,  тільки  точно  не  пам`ятаю.
-Не  переймайся,може  колись  ,ще  десь,  щось  пригадаєш,знайдеш  своїх  батьків,для  тебе  краще,бо  я  вже  таки  трохи  старий,хто  знає  скільки  мені  ,ще  лишилося.  Основне,щоб  ти  поступив  вчитися,а  там  я  вже  спокійно  можу  закрити  очі.
Ярослав  підійшов  до  Миколи,своїми  змужнілими  руками    міцно  обійняв,
-Давай  про  це  краще  не  говори,ти  мені  ,як  справжній  батько,я  б  напевно  пропав  без  тебе,дякую,що  ти  мене  прийняв  і  виховуєш,як  рідного  сина,не  кожному  повезе  мати  такого  батька.
Микола  виглядав  перед  ним  маленьким,худеньким  дідом,в  обіймах  розчулився,почав  шморгати  носом,покотилися  непрохані  сльози,
-Ну,ну  батьку,не  треба,не  збирайся  помирати,он,  ще  стільки  роботи.  Ти  маєш  мене,  ще  вивчити    і  одружити,хіба  ні?
 -І  досить,  я  вже  дорослий,гадаю  маю  право  тебе  так  називати.
                 Був  гарний  сонячний  день…..  Літо    добре  набирало  сили,  в  садах  рясніли  і  вже  достигали  вишні,ранні  абрикоси.  Природа  чарувала  своєю  красою.  Теплий    літній  вітер  підіймав  настрій.  По  дорозі  вервечкою  йшли  люди,  а  під  посадкою  килимом  встелялися  суниці.  Хтось  вже  збирав  на  продаж,а  хтось  смакував,всі    один  одного  знали,весело  спілкувалися,щось  жартували  і  сміялися.  По  обіч  дороги  розквітли    барвінок,  дзвіночки  і  ромашки  ,неначе  кольоровий  рушник  стелився  між  дорогою  і  полем.
       На  станції    перед  приходом  поїзда  було  людно,поруч    на  маленькому  базарі,як  завжди    продавали  сільські  продукти,  суниці,вишню  ,малину  і  абрикоси.
Микола  стояв  поруч  з  хлопцем  і  тихо  надавав  поради,
-Ти  ж  дивися,адресу  тобі  Катерина  дала,так,що  гадаю  на  вулиці  не  залишишся,з  грішми  будь  обережним,ти  ж  знаєш,який    зараз  час.  Нікому  не  довіряй,окрім  Дмитра,гарного  сина  виростила  жінка,  тобі  допоможе,побачиш.  І  напиши  мені  листа,щоб  я  спокійно  спав.  Здаси  документи,дізнаєшся  коли  екзамени,сам  вирішиш  чи  приїхати  ,чи  почекати  там.  Ти  ж  знаєш  ,що  гроші  з  неба  не  падають,тож  будь  економним  та  ,як  приїдеш  купи  хліб  і  торт  до  хати,бо  пусто  йти  не  можна.  
Ярослав  стояв  уважно  прислухався  ,а  в  самого  серце,аж  вискакувало  від  хвилювання.  Вперше  за  скільки  років  він  знову  їде  і    їде  сам  ,але  вже  дорослий  з  документами,радів,що  вірно  зробив  коли  втік  від  циганів,що  нарешті  має  освіту  і  чекав  на  рівну  тепер  дорогу  в  житті.
               Привітно  Київ  зустрів  хлопця.  Сонце  ж  літом  сходить  рано,так  весело  мерехтіли  промені  по  митому  асфальту.  Високі,велетенські  каштани    придавали  краси  місту,хоч  вже  відцвіли  та  листя  гарно  блищало  на  сонці.  
   Ой,як  я  тут  давно  не  був,розмірковував  про  себе,як  тут  змінилося  все.  Та  де  не  поглянь,    скрізь  повно  людей,йому  здалося,що  ще  більше  стало  чим  в  ті  роки,коли  він  тут  мандрував.
   Добре  ,що  рано  приїхав,подумав  він,тож  ще  не  всі  роз`їхались  на  роботу,буде  хтось  вдома.
 Двері  відкрила  жінка  років  сорока,тільки  поглянула  і  усміхнулась,
-Точно  мама  описала  тебе,красень,заходь  не  стидайся.
-Дмитре,вставай,є  наш  гість,а  ти    хвилювався,що  вже    давно  мав    добратися.  А  це,  нащо  було  брати?
-показуючи  на  торт  сказала  жінка.
-Досить  продукти  тягнув,  надривався,ще  й  гроші  тратив.
-Мене  звати  Надія,а  хлопці  наші  Максим  і  Сашко  -близнюки  відпочивають  в  таборі.  Так,що,будь  ,як  вдома  ,заважати  ніхто  не  буде,готуйся.
         Дмитро  поїхав  з  Ярославом    за  компанію,подали  документи    в  Київський  національний  університет  імені    Т.  Шевченка,  на    юридичний  факультет.  Поки  хлопець  писав  заяву  в  гуртожиток,  Дмитро  спілкувався  в  коридорі  з  знайомим  деканом.  Надія  у  хлопця  була  поступити,так,як  по  документах  він  був  сиротою.
Дмитро  взяв  собі  відгул,як  він  сказав,за  прогул,бо  робота  без  нього  не  зупинялась,працював  головним  економістом  в  великому  торговому  центрі.
                     Ярослав  лише  два  дні  побув  у  Дмитра,дали  кімнату  у  гуртожитку,вона  була  розрахована  на  двох  чоловік,тож  хлопець  залишився  дуже  задоволений.  Але  Дмитро  наполіг,щоб  він  приходив,    не  соромився,якщо  щось  треба,навідувався  в  гості  і  пообіцяв    тимчасово  працевлаштувати  на  роботу    до  себе  в  торговий  центр,поки  ,ще  немає  занять.  
           Пройшов  час….    Ярослав  сидів  в  поїзді  і  просто  дивився  в  вікно,  збігало  літо,люди  почали  копати  картоплю,зовсім  висохло  бадилля.
В  голові  роїлися  думки,яке  ж  щастя  ,що  тоді  його  хотіли  впіймати  провідники,як  би  його  не  помітили,то  не  тікав    би  і  не  попав  би  в  це  село,та  ,ще  до  такого  гарного    чоловіка.  
           На  обісці  у  Миколи  людей  ,як  ніколи,приїхала    машиною  вся  сім`я  Дмитра  ,ще  й    двоюрідна  сестра    Наді,Оля,  всі    чекали  на  Ярослава.  Керувала  Катерина,готувалися  різати  поросятко,треба  ж  відсвяткувати  таку  подію,хлопець  став  студентом.
Микола  знав  розклад,  тож  чекав  біля  хвіртки  з  хвилини  на  хвилину.  Побачивши,  ще  здалеку,шморгав  носом    і  ,як  мале  дитя  трусився,витирав  сльози.
-Батьку!Обіймав  і  підхватив  на  руки  ,крутнувся  разом  з  ним  на  місті.  Я  студент,батьку!Я  так  скучив  за  тобою.
               І  це  було  правда,хлопець  вечорами  ,а  то  часом  на  роботі  згадував  його  настанови  та  розповіді  про  життя.  
     Дмитро  працевлаштував  його  в  торговий  центр  товарознавцем,в  його  обов`язки  входило  їздити  з  шофером  за  товаром,  доставити  з  бази  в  торговий  центр  та  часом  розвести  по  невеликих  магазинах.  Він  там  був  не  один,хлопці  ,що  їздили  домовлялися,  кому  зручніше  і    в  який  час  зробити  рейс,тож  Ярославу  було  це  на  руку.  Зміг  навіть  грошей  заробити,ще  й  не  погані,загалом  працював  ввечері.
Жінки  метушилися  накривали  на  стіл,пахощі  летіли  на  все  обісця,жарилася  свіжина.  За  столом    всі  весело  спілкувалися.  Ярослав  сидів  поруч  з  батьком,все  однією  рукою  обіймав  за  плече.
Надія  ж  звичайно  познайомила  Ярослава  з  Олею,дівчина  навчалася    в  торгово-економічному  технікумі,на  другому  курсі.
Вони  сиділи  навпроти,  час  від  часу  Оля  уважно  придивлялася  на  хлопця,хотіла  піймати  його  погляд.  Та  все  було  дарма,він  всю  увагу  приділяв  Миколі,все  ,щось  шепотів  на  вухо.
         Два  дні  і  всі  поспішали  до  Києва.  Катерина  з  Миколою  пакували  копченості,  сало,консервацію  в  машину.  
-Там  розберетеся  між  собою,щоб  хлопець  не  голодував  ,-наказувала  жінка.
                   Пройшло  три  роки…  За  цей  час  багато  подій  відбулося  в  житті  Ярослава.  Він  справно  справлявся  з  навчанням    і  в  той  же  час  працював  в  торговому  центрі.  І  мав  уже  свій  бізнес  пополам  з  Дмитром.  На  Хрещатику  викупили  не  поганий  магазин  ,в  якому  працювала  Оля  і  Надія.  Всі  вважали  вже  своїм  Ярослава,  минуло  два  роки,як  він  зустрічався  з  Олею,стосунки  були  серйозні.
           До  Миколи  приїжджав  два  рази  на  рік,  щоб  трохи  побути  з  ним  та  допомогти  біля  хати  зробити    якийсь  невеличкий  ремонт.
     Ярослав  признався  йому  ,що  закохався  в  Олю  і  після  закінчення  навчання  хоче  одружитися.  Микола  радів  за  нього,схвалив  його  вибір,тішився  ,що  у  хлопця  буде  велика  родина.  І  все  жалівся  ,що  не  доживе,бо  вже  почував  себе  зовсім  кволим.
                   Був  гарний  літній  день.  Небо  синьо-голубе  здавалося  зовсім  не  високо  і  білі  пухнасті  хмари    лежали  прямо  між  горами.
Сонячні  промені  ніжно  світили  в  обличчя  Олі    і  через  скло  добре  гріло.  Траса  була  не  погана,  вони    знаходилися  між  горами  немов  в  ямі.    Величні  дерева  ;бук  ,сосна,ялини,смереки  з  двох  сторін
огортали  трасу.  В  відкрите  вікно  повівав  теплий  вітерець  з  запахом  хвої.  Ярослав  вміло  вів  машину,вони  їхали  відпочивати  в  Карпати  на  базу  відпочинку  в  Яремче.  Батьки  Олі  взяли  на  роботі  путівку,вони  працювали    в  аеропорту  »Жуляни»,мама  касиром,батько  митником.  Для  єдиної  доньки  не  жаліли  нічого,ось  і  машину  дали  по  довіреності  на  Ярослава,  для  поїздки.  Вони  знали  про  їхні  близькі  відносини  ,були  прихильні  до  вибору  доньки.  Йшов  дві  тисяча  дванадцятий  рік,тож  не  було  дивиною,що  молоді  вирішували  стосунки  самі,не  чекали  весілля.
-Ой,дивися  Ярославе,яка  краса!-  відволікала  Оля.
-Не  заважай,мені,щось  не  подобається,гул  мотору,треба  напевно  відпочити.
-Та  ми  ж  майже  вже  приїхали,вже  стільки  ідемо  від  Надвірної?
-Так  вже  скоро,та  вже    й  скоро  стемніє,ми  допіру  проїхали  ,якесь  село,може  там  квартиру  знімемо,а  машину  хай  хтось  підтягне  на  ремонтну  станцію,десь  на  стовпі  бачила  знак.
На  обідці  гралися  діти,побачивши  молодих,вже  звали  маму.
Та  жінка  відказала  в  квартирі,сказала,що  тут  скрізь  у  кожного  є  туристи,навряд  чи  знайдуть  поблизу  ,хіба  піднятися  трохи  по  доріжці  вверх,там  є  декілька  хат,може  там  хтось  прийме.  Ярослав  попросив  хазяїна  підтягнути  машину  на  ремонт.
 Вже  почало  сутеніти,коли  вони  підіймалися  вгору.
За  не  високим  дерев*яним  парканом  сидів    чоловік,щось  в  руках  стругав.  Молодь  сміливо  привіталася  ,чоловік  підійшов  до  паркану.
   Оля  звернула  увагу  на  чоловіка,що  він  був  смуглявий,як  Ярослав  і  зростом,статурою  теж  схожий.
 Ярослав  відійшов  в  сторону  ,почав  з  чоловіком  розмовляти,  повідав  в  свої    проблеми.  А  Оля    стояла  осторонь,немов  остовпіла,очі  здавалось  вилізуть  на  орбіту.  Вона  помітила
 схожість  цих  двох  чоловіків,їхні  рухи  теж  були  подібні.  Хитро  позирала  коли  завершать  розмову,щоб  спитати  Ярослава,чи  часом  в  нього  тут  немає  родини.  Оля  знала,що  Ярослав  не  рідний  син  дядькові  Миколі  та  більше  нічого  не  знала.
-  Проходьте,проходьте,собаки  не  маю.  Ось  ваша  кімната,що  треба  звертайтеся,мене  звати  Захар.
Ярослав  здивовано  глянув  на  чоловіка.  В  хаті  вже  було  включене  світло,тож  міг  розгледіти  краще.  Як  чоловік  зняв  капелюха,  Ярослав  помітив,що  чуб  майже  такий  ,як  у  нього,тільки  волосся  не  таке  густе  і  шкіра  теж  була  смугла.
-Вас  погукаю  на  вечерю  ,посмакуєте  наших  страв,там  таких  в  Києві  немає.
Оля  зайшла  в  кімнату  і  усміхнувшись  підійшла  поцілувала,
-Ну,що  Ярославе,  мені  здається,чи  в  тебе  тут  є  родина?  Він  мовчав,не  міг  всього  переварити,що  побачив  ,і  те  саме  ім`я,  пригадав  в  котрий  раз  сон.  Невже  я  звідси  і  хто  він  той  Захар,хто  його  гукав  в  вісні.  
Вечеряли  майже  мовчки,чоловік  трохи  розповідав  про  своїх  овець,яких  випасав  на  пасовищах.  Мови  ні  за  дітей,ні  за  жінку  ніякої    не  було.  Ярослав  не  наважувався  спитати  ,все  уважніше  придивлявся  до  чоловіка.
-А  ти  звідки  родом,бачу  смуглявий,хто  за  національністю?  Бачу  не  циган,а  такий  смуглий  майже,як  я.
-Я  українець    з  під  Києва,а  ви?
У  мене  бабця  угорка,а  дід  українець,та  бачиш  покоління  пройшло  ,  трохи    передалось    у  спадок.
-Ну  добре,  на  добраніч.  Завтра  рано  вставати,-  заметушився  Захар.
Молодь  пішла  в  свою  кімнату.
На  ліжку  вже  солодко  сопіла  Оля,а  Ярославу  не  спалося,мабуть,аж  під  ранок  заснув.  Вісні    здавалося  чув,якісь  голоси,та  тільки  дерева  були  перед  очима.
Він  проснувся  першим,вийшов  з  кімнати,хазяїна  не  було.  Дозволив  собі  підійти  до  серванту,за  склом  стояли    чорно-білі  фото.
Ярослава  вразило  жіноче  обличчя,щось  рідне,  немов  закололо  в  серці  і  товста  до  половини  розплетена  коса  майже  до  пояса.
Він  сів  взявся  обома  руками  за  голову  ,це  напевно  мама,тільки  в  неї  було  синє  плаття  в  білий  горошок.  І  пригадав  той  сон  ,де  жінка  з  розпущеним  волоссям  стояла  в  такому  платті.    Зірвався  з  місця,  залетів  в  кімнату  до  Олі.
-Олю,сонечко  проснись!  Ти  знаєш!  Ти  знаєш  ,
-вже  заплакав  сів  біля  неї.  Вона  зірвалася  не  могла  зрозуміти  в  чому  справа,лише  помітила,як  текли  сльози  по  його  щоках.  Скули  рухалися,обличчя  ,аж  посіріло.  Вже  обіймала  його  і  запитувала  в  чому  річ.
А  за  вікном  враз  загриміло  і  полило  немов  з  відра,по  шибках  річкою  стікала  вода,шуміло,зовсім  стемніло  і  раз  у  раз  знову  гриміла  гроза.
-Ой,поглянь,яка  гроза,-  кинулась  Оля  до  вікна.
А  він  сидів,закрив  руками  обличчя  і  перед  очима  спогад…  
Вони  на  базарі  втрьох,він  в  тата  на  руках  і  гриміло,починався  дощ,а  мама  купила  цукерку  на  паличці  «півника»,якого  він  так  хотів,  і  згадав  мамину  усмішку  і  щасливий    блиск  карих  очей.
-Олю,у  неї  були  карі  очі,і  волосся  трохи  світле,ну  ,світло  -  русяве,я  пригадав  !
Ярослав    дуже  хвилюючись  розповів  свою  історію,як  він  потрапив  до  Миколи.
-Але  ж  ти  не  впевнений!  І  де  та  жінка,якщо  вона  твоя  мама?
-Не  поспішаймо  ,хай  прийде    він,є  в  мене  одна  задумка,
-  хвилюючись  сказав  Ярослав.  
Дощ  вщух,останні  краплі  стікали  з  вікна,знову  яскраво  засвітило  сонце.  Оля  відкрила  двері  навстіж,повіяло  свіжістю  і  сирістю.  Захар  трохи    змоклий  поспіхом  заскочив  в  хату,в  руках  тримав  майже  повне  відро  молока.
-Доброго  ранку!  Повставали,оце  линуло!  Найшла  із-за  гори  хмара,де  взялась,не  видно  було…  Добре  шарахало,хоч  би  пожежі  ніде  не  наробило.  А  ось,  буде  бринза,  зараз  пішли  снідати,-
-  поспішаючи  говорив  і  вже  накривав  на  стіл.
Після  сніданку    подякували,  з-за  столу  не  виходили,Оля  дивилася  на  хлопця,кивнула,немов  підказувала  «Запитай,що  хотів».
-А  тут  десь  річка  є  якась  поблизу?
-Звичайно,багато  невеликих,але  дуже  стрімкі  течуть  з  гір  та  впадають  в  річку  Прут.
-Олю  підемо,  подивимося  !
-Ні,  ні  самі  не  ходіть,  там  великі  обриви,Ще  й  дощ  пройшов,ще  чого  доброго  нещасного  випадку.  Я  вас  проведу  краще.
Вже  підтримуючи  один  одного  пробиралися  до  річки,з  дерев  летіли  великі  краплі,які  попадали  за  комірець,аж  проймало  холодом,Оля  щулилася  від  них,а  Ярослав  здавалося  не  помічав  зовсім  їх,весь  час  дивився  вперед,навіть  зашпортувався.  Захар  не  раз  попереджав,  щоб  добре  дивилися  під  ноги  і  не  поспішали.  
Ярослав,побачив  те  саме  місце,що  йому  наснилося.
Захар  присів  на  камінь,зняв  каптура.
-Тут  сталася  страшенна  трагедія,я  впав  з  обриву  та  за  мною  кинувся  син  Ян.  Йому  було  лише  чотири  роки  ,я  лишився  живим,а  сина    не  знайшли,  пропав,  Можливо  потрапив  в  річку,бо  все  облазили,не  знайшли.  Вже  думали  течією  в  Прут  занесло,та  тіла  ніде  не  було.  В  той  час  було  багато  відпочивальників    і  цигани  кочували,прямо  по  долинах  розбивали  свої  шатра.  Шукали  скрізь,  подавали  в  область  на  розшуки  та  все  даремно.  
-А  моя  Марічка  тяжко  перенесла,стався  інфаркт  і  вже  за  три  роки  не  стало,не  могла  пробачити  себе,за  те,що  не  встигла    перехватити  сина.  Дуже  тяжко  перенесла  втрату  та  і  я  від  тоді  так  і  не  одружився,живу  одинаком.  Ще  молодшим  в  Польщу  на  заробітки  їздив,а  тепер  маю  вівчарню,ось  з  цього  і  живу.
-Ой,  ви  мене  вибачте,що  я  все  так  вам  повідав,  серце  все,ще  пече,так    з  цим  і  живу.
Оля  дивилася  на  Ярослава,а  в  нього  котилися  горохом  сльози,
- Захаре,а  в  неї  плаття  синє  в  білий  горошок  було?
Чоловік  піднявся,одів  каптура,  а  ти  звідки  знаєш?
-Йдемо  назад,треба  поговорити,-  опустивши  голову,  на  ходу  сказав  Ярослав.
Оля  залишилася  надворі,чоловіки  зайшли  до  хати.  Ледь  чути  було  голос  Ярослава,та  не  заходила,вона  розуміла,їм  треба  побути  вдвох.  Захар  вийшов  з  хати  поліз  на  горище,вже  звідти  тягнув  стару,обдерту  валізу,
-Пішли  до  хати  ,дещо  покажу,тремтячим  голосом  запросив  Захар.  Руки  трусилися  ,як  відкривав  валізу  ,зі  сльозами  на  очах  позирав  на  Ярослава.
         В  валізі    були  фото  і  те  плаття  синє  в  білий  горошок,який  вже  від  років  трохи  пожовк.  На  фото  Захар  з  дружиною  і  між  ними  на  стільчику  маленький  хлопчик,розрізом  очей  похожий  на  Захара.
       Лише  кілька  днів  молоді  люди  побули  на  базі  відпочинку.
         Вікно  в  машині  було  відкрите,  вітер  бив  в  обличчя  Ярославу,він  напевно  змужнів  за  ці    дні,в  душі  переживав    за  все  ,що  сталося  та  щось  підказувало,що  це  батько.  Машина  їхала  по  трасі  Яремче-Київ,на  задньому  сидінні  сиділа  Оля,тримала  в  руках  сумочку  в  якій  лежали  матеріали  на  аналізи  ДНК.
     Минув  рік….  Ярослав  закінчував  університет.  
Вони  з  Олею  жили  в  двохкімнатній  квартирі,ключі  від  якої    були  подаровані    батьками  на  весіллі.  На  серванті    в    красивій  рамці  стояло  велике  фото  трьох  чоловіків  різного  віку,  всередині  усміхався  щасливий  Ярослав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714334
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 05.02.2017


S.Nemo

Троянда і ромашка (LS)

[i](Прекрасні  подихи  закоханої  душі)[/i]

Для  мене  ви  –  троянда  і  ромашка,
Що  розцвіли  у  батьківськім  саду.
Як  вибрати  мені  між  вами  важко,  
До  вас  ніяк  я  стежку  не  знайду.
Одна  була,  як  кофеїн  (наркотик)  –  
В  очах  її  блистять  зернинки  кави.
Немов  проміння  сонячного  дотик
Зачарувала  усмішка  ласкава.
І,  як  ромашка,  скромна  і  привітна,
Розкрила  сонечку  повіки-пелюстки.
Душа  її,  як  квітка  ця  тендітна,
Для  мене  стала  рідна  на  віки.
А  інша,  як  троянда,  з  колючками,
Якими  береже  красу  свою.
Мене  вколола  голками-словами,
І  душу  розтривожила  мою.
Вона  собою  в  зорях  милувалась,
Їй  в  очі  заглядали  небеса.
Моя  любов  об  кригу  розбивалась,
В  якій  її  ховалася  краса.
Я  відкидаю  сумніви  й  тривоги,
Та  зберігаю  віру  і  надію.
Своє  кохання  довіряю  Богу  –  
Лиш  Він  мою  здійснити  може  мрію.
Душа  вже  вкотре  лине  в  дивний  сад
І  серце  б’ється,  як  в  долонях  пташка.
Вдихаю  квітів  ніжний  аромат  -  
Для  мене  ви  –  троянда  і  ромашка…

©  S.Nemo
04-05.02.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716406
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


палома

РІЗДВО У ЧУЖИНІ

         
                           ***
Різдво,  вже  вкотре,  в  чужині,
(Хлоп’я  дорослим  стало  мужем)
Смачна  кутя,  та  лиш  мені
Рукою  в  серце  підла  стужа  –  
Без  рідних  холодом  вогні...
Таке  Різдво  у  чужині…
                               ***
Господь  дає  випробування
І  кожен  власну  чашу  п’є…
Із  ночі  знов  злет  у  світання,
Зруйнує  хтось,  а  хтось  зів’є,
Бо  віра  світла  та  чекання--  
Смиренний  лиш  любов  зіп’є.
Надія  помира  остання…
                               ***
Витає  в  небі  ласка  Божа,
Дитям    Ісусиком  спустивсь
Господь  на  землю  ген  із  ложа
І  Словом  в  тілі  воплотивсь  –  
Він  душі  врятувати  зможе  –  
Христос  родився!  Бог  родивсь!
 
                       (7  січня  2017)
                       (с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710732
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Леся Геник

Вдова

Вона  тримати  буде  білу  крижму
над  пропастю,  що  впала  до  грудей,
аж  поки  Боже  сонце  муку  злиже
та  понесе  відлуння  між  людей.

Вона  втирати  буде  білі  сльози
за  втратою,  що  зранила  її,
аж  поки  Боже  світло  допоможе
сполоти  болю  дужі  пирії.

Вона  благати  буде  білу  хмару
сповити  миле  серцю  в  небесах,
аж  поки  Бог  розвіє  чорну  кару,
зоставивши  на  спомин  тільки  прах.

Та  лиш  тоді  їй  забіліють  ранки
спасінням  для  стражденної  душі,
коли  відсуне  врешті  Хтось  фіранки
на  стоптаній  розпукою  межі.

І  лиш  тоді  їй  усміхнуться  зорі,
тоді  напевне  біль  її  мине,
коли  коханий  знову  заговорить
і  знов  за  руку  лагідно  візьме.

А  доти  тільки  білослів*я  тужить
над  розпачем  нестриманим  її,
та  ще  Господнє  серце  небайдуже
пантрує  пошматовані  краї.

9.11.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699485
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 21.01.2017


Мазур Наталя

Дорога

Номери  телефонів  твої,  і  емейли,  і  ніки
Викидаю  із  пам`яті,  як  непотрібний  вантаж,
Бо  слова  та  ілюзії  спомином  стали  навіки,
І  розтанули  наміри,  наче  пустельний  міраж.

Може,  так  тобі  краще  -  комфортно,  спокійно  і  тепло,
А  мені  до  вподоби  дощі,  що  змивають  сліди,
Очищають  минуле  схололе,  прогіркле,  затерпле,
І  загоюють  репаний  шлях  для  легкої  ходи.

Бо,  направду,  свобода  дорожча  усякого  злата,
Біла  птаха  надії  махає  крилом  з  висоти,
І  сміється  життя,  і  зове  мене  далеч  крилата,
І  дорога  пряма,  по  якій  ще  іти  та  іти.

13.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712601
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Людмила Дзвонок

Навчи синів, дочок

Сопілочки  мова  -  як  неньчині  руки!
Не  хочу  я  мати  з  такою  розлуки.
Із  самого  рання  спілкуюся  нею,
Не  тільки  лиш  я  -  всією  сім'єю!

Моя  найрідніша,  моя  українська!..
Завжди  щебетала:  і  бувши  дівчиськом,
І  ставши  поважною  жінкою,  досі
Тебе  моє  серце  чути  так  просить!

Кохана,  коханнячко  –  де  б  це  я  чула,
Коли  б  українкою  зовсім  не  була?
Рідненька,  ти  файна!  –  слова,  як  медочок...
Ти  рідної  мови  навчи  синів,  дочок!

Як  мову  не  знати  своєї  країни?
Ти  ж  тут  народилась,  й  твоя  вся  родина!
У  іншій  країні  і  краще  буває,
Та  сином  чи  донькою  не  називають!..

Чужинцем  там  звешся,  не  станеш  їй  рідним,
Хоч  будеш  завзятим,  хоч  будеш  там  плідним.
Серденько  твоє  тобі  буде  казати:
-  Вернися  додому,  до  рідної  хати,

Туди,  де  родився,  де  сонця  багато,
Де  землі  квітучі,  де  мама  і  тато!
Є  інші  країни...  Так,  кращі  бувають,
Та  їх  Батьківщиною  не  називають.

Сопілочки  мова,  в  ній  неньчині  руки,
Не  хочу  я  мати  із  нею  розлуки.
Із  самого  ранку  спілкуюся  нею,
Не  тільки  лиш  я  –  всією  сім’єю!
                                               14.01.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712199
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Любов Іванова

МАМИНА ГЕРАНЬ

Дом  опустел..  Уж  неделя,  как  мама  ушла
В  мир,  где  душа  поселиться  готова  навечно.
Нет  с  той  поры  в  нашем  доме  былого  тепла.
Все,  что  жило,  все  приблизилось  к  точке  конечной.

Мама  ушла...  Рассказав  до  того,  что  и  как,
Что  раздавать,  кому  шкаф,  а  кому-то  посуду,
Даже  пиджак,  свой  девичИй  потертый  пиджак
Глаше  -  соседке,  с  одеждой  у  бабушки  худо.

Старый  казан  был  завещан  соседке  другой..
Будет  ей  в  чем  корм  скоту  собирать  и  отходы.
Тихо  шептала:  "Мне  надо  уйти  на  покой.
С  верою  в  то,  что  не  зря  прожила  свои  годы...."

Распорядилась....  ушла  в  предрассветную  рань...
Все  говорят,  что  отходит  душа  на  рассвете...
-  Мамочка!  Мам...  А  куда  же  девать  мне  герань?
Ты  же  её  больше  всех  обожала  на  свете.

Старый  горшок.  В  нем  вазон,  неказистый  на  вид
Листья  свои  опустил  так,  как  будто    бы  плачет..
Каждый  листок  по-сиротски  от  страха  дрожит
Вроде  ему  час,  как  маме  ушедшей,  назначен.

Что  тут  решать,  это  память  о  маме  моей.
Мне  уезжать,  я  присяду  в  избе  на  минутку.
Мамин  вазон  я  укутаю  кофтой  своей,
Надо  спешить  на  последнюю  в  город  маршрутку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712172
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Шостацька Людмила

НЕ ЩЕЗАЙТЕ НАДОВГО ІЗ КЛУБУ


                       Не  щезайте  надовго  із  Клубу,
                       Милі  друзі,  поети,  митці!
                       Я  за  Вас  хвилюватися  буду,
                       Факт:  зажура  на  моїм  лиці.

                       Все  шукаю  фамилии  й  прізвища,
                       Чи  бува  не  з’явилися  Ви?
                       Жодних  шансів  -  можливим  всім  прикрощам,
                       Посилаю  за  Вас  молитви.

                       Так  радію  як  Ви  засвітились,
                       Засвітилася  з  Вами  і  я,
                       Через  Слово    ми  всі  поріднились  -
                       І  тепер  –  Поетична  Сім’я.

                       Не  щезайте  надовго  із  Клубу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711716
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Ганна Верес

Закінчилась би враз війна

Тільки  сонце  в  житті  не  плаче  –

Не  буває  у  нього  сліз.

Скільки  горя  людського  бачить!

Лиш  теплом  відповість  на  злість.


От  би  в  нього  усім  повчитись,

Чи  позичить  собі  тепла,

Від  ненависті  відпочити,

Закінчилась  би  враз  війна!
16.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711427
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ЯКАСЬ ЗИМА -- НЕСТРИМАНО - ШАЛЕНА

Якась  зима  --  нестримано-шалена  :
Варить  чарзілля,  дмухає,  мете...
Може,  стара  втомилась  з  божевілля,
Де  світ  свавілля  тонкої  пряде...

Тремтить  терпець  на  кінчику  прогноза,-
Чи  "плюс",  чи  "мінус"  --  їй  не  всеодно,
"Останні  коні"  остеопороза
Копитом  б"ють  притиснутеє  зло.

Іди  в  свій  світ  --  пекельної  безодні,
Своїх  служанок  "добрих"  не  забудь,
Смертями  вмитих,  мучених,  голодних...
В  Аіда  царство  вмощена  вам  путь...

Гуляй,  морозе,війтесь  заметілі,
Косіть  землі  всю  нечисть,  мов  зело,--
Невільно  нЕчисті  помежи  добрі  люди,
З  діагнозом  --  "Безповоротне  зло  "

Тисни,  морозе,  тужтесь  завірюхи...
Під  самий  корінь,  поки  я  живу...
Не  молода  ж--  бо,  дайте  мені  спокій
На  другий  рік...  як  знов  до  вас  прийду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712185
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Галина_Литовченко

ВІДЛИГА

Виводить  світ  з  зимової  зажури
Ярило  справно  порухом  руки.
Сміються  так,  аж  трусяться  боки,
від  лоскоту  промінням  кучугури.

Бурульки  дзвінко  падають  з  дахів,
сліди  чобіт  наповнились  водою.
Суха  копиця  пахне  молодою
й  поважні  пні  вилазять  з  кожухів.

В  дворах  сідає  у  калюжі  сніг,
потічкам  русла  прокладає  дехто.
Грачиний  ґвалт  з  весняним  діалектом
так  веселить,  мов  співи  голосні.
12.01.2016
(На  фото  полотно  Бориса  Єрьоміна)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711678
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Володимир Присяжнюк

БУДЬ ЗІ МНОЮ ПРОСТОЮ І НІЖНОЮ…

Будь  зі  мною  простою  і  ніжною,
І  без  штучних  прикрас  манірності.
Будь  прямою-  не  мимобіжною,
Будь  всесильною  силою  вірності!

Таємничою  будь  і  дивною,
Будь  незвіданою  ,  недоступною.
І  будь  гордою,  та  без  гордині-
Словом  щирим  до  тебе  достукаюсь!

Будь  жертовною,  але  не  жертвою,
Будь  солодкою,  але  не  миттю!
Щоб  за  тебе  готовий  був  вмерти,
Щоб  для  тебе  хотілось  би  жити!
©  Володимир  Присяжнюк
07.01.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710747
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


палома

ОБПАЛЕНА ЛЮБОВ



Обпалена  любов  незримим  світлом
Злетіла  в  просинь  поміж  чорних  хмар  –
Свіча  задута  ошалілим  вітром…
Роздерті  груди…  блискавки  удар…
Хрестом  вже  запечатана  палітра…
…А  люд  новий  гортає    календар,  
Де  інший  буде  правити  півсвітом…
Нікому  ще  незнаний  його  «дар»  –  
Добром  засіє  землю,  миро-  квітом,
Чи  знищить…    новоявлений  сподар…

Любов,  зігріта  тим  небесним  літом,
Не  вражена  облудою  злих  чвар,
Із  сумом  озирається  на  кліті,
В  яких  роздмухують  смертельний  жар…
Стара  ворона  тлумиться  на  вітті
І  небо    роздирає  теє    «  карр»,
Коли  злітає  вічності  суцвіттям
Любов-  душа,  облишивши  тягар,  –        
Шукає  у  висотах  довголіття…

Підступне  зло  міняє  аватар,
Транслюється  цинічно  лихоліття…
Лиш  Світло  може  стримати  удар
І  розвернути  вектори  століття.  
Господь    Всевишній  –  світла  душ  владар.

                       (1січня  2017)
                     (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710290
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ ЛЕТИТЬ… МЕТЕ

Білий  сніг  летить...  Мете.
Яблуневий  сад  цвіте!

Яблуні  цвітуть,  хоч  сніжно.
Ніжно-ніжно,  ніжно-ніжно!

І  такі  вони  красиві!
Білі-білі,  білі-білі!

Снігурі  на  них  червоні,
ніби  яблука  в  долоні.

Яблуні  цвітуть  так  рясно...
А  навколо  ясно-ясно.

Білі  квіти  засвітились,
ніби  зорі  опустились.

І  розсипались  над  світом,
срібно-білим,  ніжним  цвітом.

Яблуні  цвітуть,  хоч  сніжно.
Біло-біло,  ніжно-ніжно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710250
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 05.01.2017


палома

ПРО СЛОВО ТА ЛІТЕРАТОРІВ

                 
       Творці  слова,  як    транслятори  Всесвіту:  одні  його  відчувають    світлом,  інші  –  темрявою  .
Відповідно  і  проекції  творчості  різні.  Часом  літератор  виступає  темним  руйнівником,  хоча
людина,  створена  за  божою  подобою,  повинна  бути  творцем.  Ми  в  змозі  творити    своїм
 словом,  як  творив    Господь  світ  Своїм.  Єдина  умова  –  творити  все  в  правді  та  любові,  бо  
 написане  має  властивість  матеріалізуватися!  
               (26  лютого  2016)
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647371
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 05.01.2017


Крилата

Сливоїд

У  саду  між  пишних  віт
Жив  князенко  Сливоїд.
Мабуть,  вже  й  не  варт  казати,  
Що  любив  він  споживати.
Сливи!  Довгі  і  короткі,  
Соковиті  і  солодкі,
Жовті,  сині  брав  з  гіллини,
Їв  зі  смаком  їх  щоднини.  
Ще  й  сушив  помежи  трав.
Висохли?  В  дупло  кидав.
Як  дерева  були  голі,
Витягав  сушню  поволі.
А  як  слив  вже  не  було.  
Ліз  тоді  він  у  дупло.
Спав  собі  там  Сливоїд,  
Поки  знов  не  виріс  плід.
В  снах  він  бачив    Джуді  бджілку,  
Пташку  Куку,  Гризю  білку,
Ще  й  руду  Муму  -  корову.
Грався  в  «Хованки»  і  «Лови»
З  ними  в  сні,  як  наяву.
Верещав:  «Ховайтесь!  Йду!».
Він  не  знав  зими,  весни.
Сливи,  ігри  ,  довгі  сни  -  
Ось  такі  його  деньки.
А  ви  знали,  хто  сливки
Всі  в  садах  густих  пожер?
Ні?  То  знайте  це  тепер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708674
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Олекса Удайко

СМАКОЛИКИ

   [i]  …у  вас  –  і  глибина,  і  щирість,
       і  віри  шмат,  і  любові…
                                         [b]  Касьян  Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]

[b]                                                  [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке  ти  пишеш,  неначе  я  помер,
Але  живий,  ще  й  як  живий,  падлюка!
І  що  робить  дозволите  тепер…
Коли  любов  щоранку  в  серце  стука?

                                                 [color="#00a6ff"]2.[/color]
Я    вже  й  не  знаю,  де  коріння
(Копатись  в  генах  не  привик):
Твоє  веселиків  квиління
Чи  мій  гінця  побідний  рик?

                                                 [color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші  тілом,  та  міцніші  духом,
І  досвід  нам  у  всьому  помічник...
Той  має  сенс,  хто  ласку  Божу  слуха,
Єством  своїм  до  Господа  приник.

                                                 [color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна  фраза  -  як  зараза:
Вклеїть  так,  що  не  зітреш!
Пензель  влучний  богомаза  –
Повна  чаша,  срібна  креш…

                                                 [color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші  писав  він  лапідарно  –
Чи  поганенько,  а  чи  гарно:
Вже  був  такий  у  нього  хист  –
Поетом  став  лапідарист…

                                                 [color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми  з  мене  так  і  пруть!
Бо  побував  на  вулицях  Кийова...
О,  яка  мова!  –  О,  нетлінна  «жуть»  –
Гаркава,  
                                         змішана,  
                                                                                 хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116121709106  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Надія Башинська

РОЗКВІТЛА ВИШНЯ У САДУ

Розквітла  вишня  у  саду,  до  тебе  знову  я  прийду,
як  ясна  зірка  угорі  на  небі  зійде.
Розквітла  вишня  у  саду,  до  тебе  знову  я  прийду,
як  ясний  місяць  угорі  на  небо  вийде.

І  хай  летить  вишневий  цвіт,  
нам  щедро  стелиться  до  ніг,
немов  у  танку  сніжнім  заметілі.
Тебе  я  знову  обійму,  де  квітне  вишня  у  саду,
бо  манять  мене  твої  очі,  сині-сині!

А  в  тих  очах  побачу  я,  як  ясно  світиться  зоря,
й  сказати  хоче  щось  мені  та  ніжна  вишня.
Гілками  стукає  давно,  в  твоє  відчинене  вікно,
бо  видно  хоче,  щоб  до  мене  швидше  вийшла.

І  хай  летить  вишневий  цвіт,  
нам  щедро  стелиться  до  ніг,
немов  у  танку  сніжнім  заметілі.
Тебе  я  знову  обійму,  де  квітне  вишня  у  саду,
бо  манять  мене  твої  очі,  сині-сині!

Розквітла  вишня  у  саду,  знає  вона,  що  я  люблю,
ясного  місяця  ріжок  вийшов  з-за  гаю.
Розквітла  вишня  у  саду,  до  тебе  знову  я  іду,
бо  тебе,  вишенько  моя,  ніжно  кохаю.

І  хай  летить  вишневий  цвіт,  
нам  щедро  стелиться  до  ніг,
немов  у  танку  сніжнім  заметілі.
Тебе  я  знову  обійму,  де  квітне  вишня  у  саду,
бо  манять  мене  твої  очі,  сині-сині!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706831
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Віталій Назарук

ЩАСТЯ ДУШІ

                     І  дощ,  і  сніг  –  і  все  воно  минеться.  От  тільки  щастя  хочеться  душі.
                                                                                                                                                       Ліна  Костенко.
 Ідуть  дощі,  а  то  сніги  ,  як  вата,
Час  дозріває  -  все  це  навпаки…
Мороз  річки  заковує  у  лати,
Приходять  в  хату  Різдвяні  казки.

Ялинки  побіліли  в  хуртовинах,
Мороз  тріщить,  аж  зашпори  беруть.
І  бродять  сни  з  Морозом  попід  тином,
Колядки  людям  на  Різдво  несуть.

От  нам  би  миру  і  шматочок  щастя,
Переживемо  решту  ми  якось.
Молитва  й  «дідух»,  сповідь  і  причастя,
Аби  це  все  у  сім’ях  в  нас  зійшлось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708356
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Фея Світла

Бублики

[i][b]Ті  бублики  по  пять  копійок.
Ти  пам'ятаєш  їхній  смак?
І  склянка  молока.  Сніданок.
Як  хрумкотить   зіркатий  мак!
І  безтурботність...  Щастя  гомін
дитячих  літ  навперейми...
Спечу  сама  той  милий  спомин,
Та  смакуватимемо  -  ми.


[/b]
[/i]Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708410
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Наталя Хаммоуда

Солдатська мати

СОЛДАТСЬКА  МАТИ
В  глибоких  зморшках  тонуть  краплі  поту,
Потерплі  руки  склала  на  колінах,
Одна  їй  залишилася  турбота:
Живим  із  фронту  дочекати    сина.

Вже  цілий  рік  з  полону  не  вертає,
Та  хто  б  сказав:  живий,  чи  вже  на  правді?
І  молиться  щодня,  і  виглядає
І    вірить,  що  повернеться,  насправді.

А  уві  сні  він    їй  так  часто  сниться:  
То  повернувся  радісний  зі  школи,
То  воду  набирає  із  криниці,
Чи  вдвох  із  батьком  дров  на  зиму  колять.

Вона  й  себе  в  них  бачить  молодою:
Де  ще    біда  обличчя    не  зорала,
Спливлù  роки,  немов  би  за  водою,
Вже  старість  підкрадається  помалу.

Вогні      Різдвяні  миготять  у  вікнах,
Та    зовсім  не  до  радості    старенькій.
Із  дня  на  день  чекає  сина,  бідна,
Вже  чисто  посивіла  в  горі,  ненька.
2016,  грудень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708416
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Володимир Присяжнюк

НЕЗБАГНЕННОСТІ МАГІЯ ДИВНА

Незбагненності  магія  дивна
У  стисканні  двох  наших  долонь.
І  ворожить  нам  доля  примхлива
У  нічному  палаці  безсонь.
Та  лякаюче  те  ворожіння
Не  зупинить,  бо  пристрасті  шквал
Нас  врятує  від  нидіння  й  тління,
Від  нудьги  хаотичних  навал.
Не  страшна  невідомість-  твій  дотик
Проведе  через  морок  густий.
Я  живу  зараз  й  житиму  доти,
Поки  є,  поки  житимеш  ти!
©  Володимир  Присяжнюк
23.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708323
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Ніна Третяк

Лети, моя пісне

На  щастя  батько  яблуні  садив,
На  щастя  мати  яблуні  плекала,
І  пісню  українську  –  диво  з  див  –
Вони  в  моє  життя  переливали.
І  заспівала  вранішня  душа,
І  молода  заквітувала  гілка,
І  срібно  запромінилась  роса,
Зачувши  весняного  дня  сопілку.
   Приспів:
Лети,  лети,  моя  невиспівана  пісня,
Розрадь  в  біді,  в  зажурі  обійми.
Хай  буде  так:  однині  і  вовік,  і    прісно  –
Любов  і  пісня  оберегом  між  людьми.

На  щастя  я  прийшла  в  безмежний  світ,
На  щастя  людям  серцем  заспівала,
У  пісні  мій  продовжиться  політ  ,
Я  піснею  омріяною  стала.
Нехай  додасть  вам  сили  і  снаги,
Хай  не  зміліють  ні  душа,  ні  слово,
Хай  сонячні  квітучі  береги
Хранять  мою  Вітчизну  калинову.
 Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708341
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Віталій Назарук

ВТРАТА І ХОЛОД

Здається,  хтось  мені  обрізав  крила,
Хоч  болі  вже  давно  пролинув  час.
Тебе  не  стало,  десь  поділась  сила,
Я  зрозумів  –  кохати  можна  раз…

Чомусь  мені  усе  «по  барабану»,
Немає  сонця,  лише  ллють  дощі,
Коли  втрачаєш  бажану,  кохану,
Тоді  щось  обривається  в  душі.

В  життя  ніколи  весни  не  заглянуть,
Мороз  щоденний  до  кісток  пройме.
Роки,  що  залишилися  –  зів’януть
І  страшний  холод  серце  обійме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707162
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016


палома

ПОЗАДУ

                                 
Якщо  навчитель  твій  лишивсь  позаду,
Не  міряй  зверхньо  поглядом  кривим…
Згадаєш  ще  не  раз  його  пораду,
Не  раз  іще  заплачеш  перед    ним,
Коли  не  зможеш  дати  в  чомусь  раду…

                             (15  грудня  2016)
                             (с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707002
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016


палома

БРАТОВІ

           
А  знаєш,  певно  є  щось  в  наших  генах
І  поклик  крові    …    водний  Зодіак...      
Щось  дивовижне  –    із  небес  той  знак    
І  гідності,  і  благородства  –    в  венах  –  
У  роду  дереві  життя  зеленім.

Несхожість  ззовні  і  велика  схожість:
На  відстані  вичитуєш  думки,
Зриваєш  дамби,  береги  ріки
Рівняєш,  обминаючи  ворожість…
Все,  що  завгодно,  тільки  не  порожність…

Радію,  що  Ти  є  на  білім  світі  –  
Мені  відома  доля  трьох  братів  –  
Їм  різних  послано  було  катів…
Одного  Бог  забрав  іще  в  розквіті  –  
Поета  роду  обламалось  віття…

Неси  у  світ  найкраще  –  спів  душі!  
Дай  Боже,  в  правді  жити  та  любові
І  вірним  бути  сказаному  слові.
Хай  благодаті  лиються    дощі,
Щоб  роду  не  ганьбили  злі  «чужі».
                               (17  грудня  2016)
                             (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707141
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ПРЕСВЯТИЙ І ПРЕДИВНИЙ…

Первозванний  апостол  Андрій...
Не  відкинь  моє  серце,  зігрій,-
У  турботах  земного  буття
Буде  в  радість  утіха  твоя.

Серед  перших  снігів  і  завіїв
Ласки  просим  для  наших  Андріїв  :
Перш,  за  тих,  хто  боронить  свій  край,-
В  лапи  смерти,  святий,  не  віддай...

Ну,  а  потім,-  за  тих,  хто  вродився,
Твоїм  іменем  славним  вхрестився,-
Дай  їм  мудрість,  рішучість  і  долю,
Аби  миром  відстояти  волю.

Дай  в  серця  всіх  твоїх  підопічних
Віри  без  сумнівів,  зболено-  вічних,
Стійкості  духу,  сили  в  любові,
Скарби  твої  і  чесноти  Хрестові.

Пресвятий  і  предивний,  Андрію,
Кожен  має  на  тебе  надію,
Перше  -  мати,  що  в  світ  привела.
Твоїм  ім"ям  синів  нарекла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706401
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Володимир Присяжнюк

Я не буду дивитись приречено

Я  не  буду  дивитись  приречено,
Але  й  погляд  від  тебе-  не  відведу.
Бо  наївно:  надіятись  втечею
Відвернути  розлуки  біду.
Бо  від  себе  втекти  неможливо,
І  сховатись  від  себе-  теж.
Проводжає  осіння  злива  
Моїх  спогадів  вічний  кортеж…
І  нелегко  позбутись  сум’яття,
Що  неждано  до  мене  прийшло…
Ще  болять  мої  рани  роз’ятрені,
Ще  живильне  твоє  джерело!
©  Володимир  Присяжнюк
02.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706443
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016


гостя

Спалюй…



Хочеш  не  хочеш,  
Покличеш  по  імені,  і
Альфа  Центавра  засяє  в  дрібних  калюжах.
Знаєш,  я  більше  із  тіні.  Я  вся  -  в  тіні…
(смійся  не  смійся,  
   та  переконливо  дуже)

Переспівай  
У  мені  цю  тріаду  цикад,
Зчитуй  із  мене  навскіс  письмена  сакральні,
Випий  мене,  як  настояний  п”ють  виноград.
Дихай  зі  мною…
     ну  дихай  же,  дихай!  спальні  

Зникнуть  поселення,
З  карти    твоїх  зимувань,
Соти  зостануться,  повні  таємного  меду.
Спалюй  мене  на  багаттях  жертовних  заклань,
І  відкривай  у  мені
     двадцять  сьоме  небо




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706189
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Надія Карплюк-Залєсова

МОЯ ВКРАЇНА ЗІТКАНА З ЛЮБОВІ

Моя  Вкраїна  зіткана  з  любові,
Покликана  у  світ  красу  нести,
Не  в  славі  завойовника  чи  крові,-
Допоки  світ  ,-  калиною  цвісти.
Допоки  світ  -  моя  Вкраїна  буде  !
Нікому  з  супостатів  не  змести,
В  ній  будуть  діти  і  щасливі  люди,
Вона  досягне  неба  висоти  !
Вона  здолає  хиби  обважнілі,
Що  ланцюгом  оплутала  себе,
Лиш  згинуть  "слуги"  -  пси  оскаженілі
І  найостанніший,  до  себе,  що  гребе...
Моя  Вкраїна  зіткана  із  дива,
Що  воскресає  щойно  по  весні,
Найкраща  в  світі  -  добра  і  дбайлива.
Блаженні  сходи  зійдуть  надрясні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706201
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Леся Утриско

На попелищі згорених віків.

На  попелищі  згорених  віків,
Пора  тобі  воскреснуть,  українцю!
Із  хати  свої  змести  ворогів,
Дорогу  в  пекло  вистелить  чужинцю.

Він  посягнув  на  славу-  твою  честь,
На  твою  волю,  та  на  рід  словесний...
Сини  твої  ідуть  на  вірну  смерть,
Де  бачать  день  у  день  лиш  скал  облесний.

Згадай  Майдан,  гостри  свої  мечі,
Хай  булава  під  синім  небом  свище,
У  перевертнях  ворог  йде  вночі-
Будь  сильний  духом,  бо  інакше  знищить.

Зверши  свій  суд-  суд  прадідів  й  дідів,
Тобі  одному  долю  будувати,
Бо  світ  мовчить...  нема  у  нім  братів,
Тобі  одному  волю  здобувати.

На  попелищі  згорених  віків,
Вже  час  воскреснути  і  славі  й  волі,
Вже  час  у  шию  гнати  чужаків,
Й  очистить  душу  своїй  рідній  долі...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706223
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Тетяна Луківська

Зимовито…




Відішлю    слова  твої  в  завію
І    тумани    загорну  в    сувій.
Понад  світом  вітер  перевію
І  забуду  навіть  голос  твій...
Так  себе  вмовляла  проти  ночі,
Щоб  у  снах  іти  услід  тобі.
І  вела    думки  свої  жіночі,  
А  вони  губилися    в  юрбі.
А  зима  вже  знову  норовила…
Снігом  засипала…  А    мороз
Витинав  на  шибці  диво  крила,
Сковуючи  все  у  лід-гіпноз.
Віхола  злітає  понад  хмари
Та  кружляє  у  танку  дарма.
У  словах  твоїх  не  стало  пари,
Поміж  нами  відстань...і  зима...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703877
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 03.12.2016


Крилата

І ДОЩ, І ВІТЕР

Бив  зрана  дощ  у  вікна  зимний,  не  осінній.
Нахабно  вітер  гілля  шарпав  у  садах.  
Взялись  до  дій  обоє  по  чиїмсь  велінні
Чи,  може,  просто  влаштували  собі  змаг?

Брав  землю    ливень-отчайдух  ,  бісився  вітер.
На  їхні  витівки  дивилась  крізь  вікно.
Протяжно,  журно  вили  чорні    голі  віти.
Їх  звуки  небо  загортало  в  полотно.

І  так  щось  скучилось  мені  за  сонцем-літом,
За  смаком  ягід,  прілим  запахом    лугів.
Зимі  прославу    вітер  за  вікном  трембітив
А  я  шукала  теплий  спогад  поміж  брів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704280
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Олена Вишневська

Білим віршем

А  ти  у  мені,  наче  тисячі  /й  більше/  нот,  
Постійно  розігруєш  фуги,  сонати,  гами,
Розгойдуєш  маятник,  чиниш  переворот,  
Та  поруч,  насправді,  немає  тебе  ні  грама.

Далекий.  Чужий.  І  непізнаний.  Врешті  -  мій...
А  ти  мені  Пісня  пісень,  непроглядна  тиша,  
Усмішка  зненацька,  раптово  -  сльозою  з  вій,  
Хоч  інша  з  тобою  і  ти  нею  дишеш,  дишеш...

А  ти  відпустив  би,  як  небо  вчорашній  сніг,  
З  полону.  А  ти  би  тримав  мене  все  сильніше,  
Чекав  перехрестям  на  кожній  з  стрімких  доріг,  
Лягав  би  на  аркуш  /нехай  навіть  білим  віршем/.

Жага  невтоленна.  Спокуса.  Покута.  Я
Прикута  до  тебе  і  вільна  з  тобою.  Вільна...
Плекаю  любов,  наче  жінка  своє  маля.
Ношу  між  грудей  /наче  хрестик/  її  -  натільно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016


НАДЕЖДА М.

Весну не закликаю я у зиму…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4ScqNM2GFs4[/youtube]            


Люблю  морозну  зиму,  кришталеву.
Приводить  у  порядок  всі  думки.
Вважаю  я  її  за  королеву,
Що  розстеляє  білі  скрізь  шовки.

Весну  не  закликаю    я  у  зиму.
Нема  квіток...  Чи  варто  сумувать?
Люблю  її  такою,  хай  без  гриму...
І  білий  колір  може  здивувать..

Люблю,  звичайно,  квіти  я  червоні,
Троянди  ж  білі  кинуті  на  скло.
Я  так  хотіла  б  їх  зібрать  в  долоні
От  тільки,  щоб  водою  не  стекло.

Я  подихом  наважилась    зігріти,
Вустами  доторкнутись  пелюсток.
Але  чому  даруєш  такі  квіти?
Хіба  розчарування  цей  жмуток?

Морозне  сонце...  Небо  зайнялося
І  полум"я  спахнуло  -  сто  свічок.
І  квіти  розцвіли,  мені  здалося.
Букет  червоних,  ніби  схід,  квіток...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704467
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Надія Башинська

ЧАС …

Час  туманами  скрізь  розвіється,
час  усмішками  в  нас  зігріється.
Смутком  стелиться,  світить  втіхою,
час  ще  радістю  є  великою.

Час  трояндами,  час  жоржиною,
і  вербичкою,  і  калиною.
Чорнобривцями  навкруг  хатоньки,
є  чебрець  у  нім,  запах  м'ятоньки.

Вранці  росами  рясно  сіється,
в  ньому  любиться,  в  ньому  мріється.
Він  несе  в  собі  долю  світлую,
то  ж  подякуймо  часу  рідному.

Як  вода  в  ріці,  розливається,
його  слід  в  душі  залишається.
На  лиці  сліди–  борозенками,
в  косах...  іскрами  та  й  срібненькими

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704296
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Адель Станіславська

Надворі зима…

-  ...  А  що  там  у  тебе?  -  У  мене…  Надворі  зима…
На  серці  посуха,  а  очі  –  на  мокрому  місці.
Так  хочу  вернутись  туди,  де  колишусь  в  колисці…
Де  снігу  замети  й  невідання  благість  сама.

Де  все  ще  попереду…  Де  безтурботності  сни.
І  щоки  рум’яними  яблучками  на  морозі.
Туди  де  стою  зачаровано  –  сніг  на  порозі!
Й  торкаючись  зимна  радію  –  Не  хочу  весни!

І  літа  не  хочу!  Пощо  мені?..  –  Втіхою  час.
…Родина  зібралась  велика  і  знов  колядує  –
за  вікнами  січень…  Я  плачу  мала,  вередую,
бо  вуйко  вже  їде  далеко  кудись  на  Донбас…

Чекають  у  сани  запряжені  коні…  Не  сплю,
хоч  пізня  вже  ніч…  Вуйко  лагідно  гладить  голівку,
шепоче:  не  плач,  як  лише  повернусь  до  домівки,
я  знаєш  яку  тобі  ляльку  велику  куплю?

І  вже  мені  втішно,  і  усміх  крізь  сльози  з’яснів…
Солодке  дитинство…  Якби  ж  і  тепер  так  уміти  -
що  навіть  морозу  до  серця  дотулюєш  квіти
й  вони  не  печуть,  а  розгойдують  радості  спів.

…  Сніжинки  літають,  як  пух…  лине  пісня  сумна.
На  серці  посуха  і  очі  –  на  мокрому  місці…
Назад  не  вернутися…  Спомин  гойдаю  в  колисці,
а  Янгол  шепоче  –  не  плач,  це  всього  лиш  зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704426
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Наталя Данилюк

Ця трава, скуйовджена, прим’ята…

Ця  трава,  скуйовджена,  прим’ята,
Цих  кульбаб  молочні  ліхтарі  –
Пух  летить,  як  вищипана  вата,
Невагомо  плаває  вгорі.

Завмираю:  слухаю,  як  п’яти
Доторкають  стебла  молоді…
І  мені  так  солодко  лежати,
Як  човну  легкому  на  воді!

День  такий  привітний  і  погожий,
Мов  Великдень  в  будень  цей  забрів!
Крила  рук,  розкидані  на  ложі
У  лляних  овалах  рукавів…

І  соро́чки  вишитої  ромби  –
Голубі  на  білому,  і  сни,
В  голові  розсипані,  немовби
Золотаві  промені  весни!..

І  така  травнева  чиста  тиша
Срібнодзвонить  співами  пташок!
І  трава  скуйовджена  колише
Мого  тіла  теплий  сповито́к…

І  на  шкірі  –  ніжний  подих  неба,
Лоскітливо-трепетний,  живий,
Мов  кульбаб  насіялось  зі  стебел
У  мої  овальні  рукави…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 03.12.2016


Людмила Пономаренко

Літо

Мені    нарешті  трапилося  літо…
Я  з  ним  плела    ромашковий  вінок,
Привітністю  і  сонечком  зігріта,
Збирала  мед  з  веселкових  квіток.
 
Воно  ж  співало  в  житі  над  колоссям
І  мальвами  ясніло  край  воріт,
Уплівши  цвіт  в  смарагдове  волосся,
Сміялось  дзвінко,  кинувши:  «Привіт!»

У  спалахах  світань  звіщало  бути,
У  променистій  сонячності    днів…
І  так  хотілось  літо  пригорнути,
Всміхнувшись  світу  без  усяких  слів…

Землею  милуватись  в  шалі  неба
І  грітися  душею  в  цій  красі…
Можливо,  людям    дуже  того    треба  –
Зустріти  літо  серед  трав  в  росі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 03.12.2016


Наталя Данилюк

Перші дні листопада

Перші  дні  листопада  не  тішать  медовим  теплом,
Крізь  невидиму  тріщину  в  небі  сочиться  волога.
Перепрілого  листя  вздовж  вулиць  вузьких  намело,
Оксамитовим  килимом  стелиться  мокра  дорога.

Розкорковую  спогад  про  літо  –  зелений,  густий,
З  ароматними  нотками  дині,  чере́шень  і  ягід…
І  так  хочеться  теплим  асфальтом  поволі  пливти
У  розлитий  на  овиді  ніжно-кораловий  захід.

Відчувати,  як  шкіру  шафранову  дублять  вітри,
Напарфумлені  травами  й  пряною  сумішшю  спецій…
Споглядати,  як  з  темної  пазухи  свіжих  модрин
Витікає  вершковою  кавою  лагідний  вечір.

Наслухати,  як  трелі  пташині  і  брязкіт  цикад
Заколисують  овид,  залитий  кораловим  сяйвом…
Закорковую  спогад  про  літо  і  йду  в  листопад,
Де  дорогу  підсвічують  мокрі  ліхтарики-айви.

І  нехай  поруділого  листя  на  гіллі  катма,
І  лежить  під  ногами  сусальна  летка  позолота…
Та  невдовзі  постукає  в  шибку  казкова  зима,
І  зрадіє  натхненна  душа,  і  спитається:  «Хто  там?».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698914
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Людмила Пономаренко

Побудь зі мною, осене…

 Достиглі  врожаї  збирає  осінь
 В  полях  душі,  в  садах  моєї  долі.
 Хоч  манить  світлом  ще  небесна  просинь,
 Осіння  заметіль  на  видноколі…

 Ще  айстри  квітнуть  в  затишку  садів,
 Ще  ранок  кличе  у  погожу  днину…
 Я  так  не  хочу  сивих  холодів,
 Бо  просить  серце  ще  тепла  дитинно.

 Побудь  зі  мною,  осене,  побудь
 Так  довго-довго,  може,  й  вічність  цілу,
 Поміж  дощу  всміхнутись    не  забудь
 І  душу  пригорни  мою  зболілу.

 Ледь  чути  весен  невгамовний  сміх,
 Що  губиться  у  тиші  падолисту.
 І  тішить  день  краса  пісень  твоїх,
 Де  крізь  багрянець  світ  стає  барвистим.

 У  безміри  століть  злітає  час,
 Пожовклим  листям  опадають  миті…
 І  цей  сумний  осінній  тихий  вальс
 Знов  нагадає  про  роки  прожиті…

   Побудь  зі  мною,  осене,  побудь
   Так  довго-довго,  може,  й  вічність  цілу,
   Поміж  дощу  всміхнутись  не  забудь
   І  душу  пригорни  мою  зболілу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684606
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 06.11.2016


палома

ВЕЛИКА СИЛА СЛОВА

                                         
         Велика  сила  Господнього    Слова.    Велика  сила  людського  слова  –    по  аналогії,
оскільки  людина  створена  за  подобою  Божою  .
           Господь  творив  світ  Своїм  Словом.  Відповідно,  людина  теж  може  творити    своє
життя  словом.    Важливо  творити  правдиво.  Рано  чи  пізно  все  написане  стає  дійсністю.
Наприклад,  негативні  фільми,  і  про  кінець  світу  також,    матеріалізуються,  заповнюють  
простір,    наше  життя,  віддаляючи,    таким  чином,    від  Господа.  Все  це  нагадує  
програму  знищення  або  самознищення,  бо  такі  сценарії  пишуться  темними  силами.
             Для    справжнього  творення  потрібно  поступати  як  Творець,  тобто  творити  в  чистоті.Для  цього  існують  молитви,    очищення…  І  найголовніше  –  любов.  Без  любові  до  людей,    до  Всевишнього  не  може  бути  й  мови  про  високе.    Літератори,    творці  слова,  виступають  енергетичними      трансляторами  .  Ми  самі  собі  пишемо  життя  барвистим  або  сіро-чорним...


             (26лютого  2016)
 
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647364
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 29.10.2016


S.Nemo

Справжня жінка

(Присвячується  жіночій  щирості  і  чарівності)

Справжня  жінка  ніби  чарівниця,
Погляд  щирий  наче  сонце  сяє.
І  одразу  серце  звеселиться  –  
То  любов  в  ньому  запалає.
Справжня  жінка  мило  усміхнеться,
На  душі  одразу  тепло  стане.
У  житті  новий  етап  почнеться  –  
Спалахне  кохання  полум’яне.
Справжня  жінка  завжди  зрозуміє,
У  житті  якщо  ти  оступився.
Ніжністю  і  ласкою  зігріє,
Як  замерз  і  від  трудів  стомився.
Справжня  жінка  вірність  зберігає,
Коли  ти  подався  у  світи.
У  біді  вона  не  покидає  –  
Сили  знайде,  щоб  допомогти.
Справжня  жінка  –  господиня  й  мати,
Що  домашній  затишок  влаштує.
Вміє  діток  гарно  доглядати  –  
Материнство  жінці  цій  пасує.
Справжню  жінку  легко  упізнати  –  
Добрі  очі  наче  зорі  сяють.
Хто  таку  зуміє  відшукати  –  
Того  щастя  і  любов  чекають…

©    S.Nemo
11.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665334
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 29.10.2016


Патара

Надумалось

В  минуле  частіш  повертаюсь  думками,
Це  мабуть  вже  старість  стоїть  на  порозі.
На  хвильку  хоча  б  пригорнутись  до  мами,
Цього  я,  на  жаль,  вже  зробити  не  в  змозі.
Теплом  огортають  ті  спомини  душу,
В  них  лиця  розмиті  і  фрази  непевні.
І  мариться  щось,  що  я  з  місця  не  зрушу,
Та  й  рухати  це  вже  не  варто  напевно.
Життя  прожила,  наче  книгу  писала,
Нізащо  не  вирву  в  ній  жодну  сторінку.
Чогось  надзвичайного  в  книзі  тій  мало,
Та  ще  сподіваюсь,  на  те  я  є  жінка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697051
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше

                                                                         [i]просто  дощ  за  вікном)  [/i]


Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Ні  менше.  Ні  більше.  
Промокли  до  нитки,  без  тебе  написані,    вірші.  
І  я,    мов  наївне  дівчисько,    /наосліп/  повсюди  [b][/b]
Шукаю  тебе,    а  натомість  -  чужі  мені  люди.  

Натомість  дощі  зазирають  в  оголені  вікна
Моєї  кімнати  /душі/.  Та  найгірше:  я  звикла
До  холоду,    й  мовчки  плетусь  під  дощі  манівцями  -  
У  них  розчиняюсь,  неначе  мене  олівцями

Пунктиром  поклали  на  аркуш.  Ні  менше.    Ні  більше.  
У  мене  без  тебе  в  печалі  народжені  вірші.  
Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Чужі  мені  люди.  
І  влучно  /навиліт/,  прострілені  тишею,    груди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 28.10.2016


S.Nemo

Чай з меліси заспокоїв душу

[i](Вечірні  роздуми  про  сенс  життя)[/i]

Чай  з  меліси  заспокоїв  душу,
Аромат  мій  смуток  розчинив.
В  тонусі  себе  тримати  мушу  –  
Я  в  житті  ще  мало  так  зробив…
Канули  в  лету  роки  минулі  –  
Скільки  з  них  потрачено  дарма?!
Пролетіли  дні  неначе  кулі,
Зрілість  підікралась  крадькома…
Час  прийшов  давати  і  творити!
Скільки  можна  брати  й  руйнувати?
Сенс  життя  у  тому,  щоб  любити  –  
Так  лиш  можна  щастя  відшукати…
Борг  пора  свій  повернути  Богу,
За  терпіння,  милість  і  любов…
Дякую  Йому  за  допомогу  –  
Шлях  до  Нього  у  постах  знайшов…
Він  мені  надію  посилає  –  
Я  його  завітів  не  порушу!
Кожен  день  з  молитви  починаю…
Чай  з  меліси  заспокоїв  душу…

©    S.Nemo
09.07.2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677085
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 28.10.2016


Адель Станіславська

Лане тремка

Лане  тремка,  не  бійся...
Тихо  спадає  лист...
Котиться  вогко  лісом
пінний  густий  батист
здимленоного  туману.
Лячно  тобі  одній...
Сиза  густа  омана
липне  до  білих  вій...
Ока  твого  меткого
заполоняє  взір.
Чей  же  учула  злого?..
...Диха  ледь  чутно  звір
сторожко  і  чутливо  -
Ось  вже  й  стрибок  завис...
Сіється  зимне  мливо
поміж  густих  беріз,
Понад  черлені  трави
суне  у  глупу  ніч...
Бійся,  тремтлива  лане,
вкритих  туманом  стріч!
Бійся,  втікай  невинна,
Прудко  біжи,  стрімка!..
Поки  чужа  неспинна
тремом  зайшлась  рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697029
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Надія Башинська

ОЙ В ШИРОКІМ ПОЛІ ВИСОКІ ТОПОЛІ…

Ой  в  широкім  полі  високі  тополі.
Розлітався  вітер  вільний  тут  на  волі.
Розлітався  вітер,  в  полі  розгулявся.
Тут,  де  козаченько  з  милою  прощався.

Ой  не  треба,  вітре,  віти  нагинати.
Бачиш,  забирають  милого  в  солдати?
Буде  козаченько  край  свій  захищати.
Молода  дівчина  -  милого  чекати.

Буде  козаченько  край  свій  боронити.
Буде  дівчинонька  милого  любити.
А  ти  лети,  вітре,  верби  колихати.
Щоби  мир  і  радість  прийшли  в  наші  хати!

Ой  в  широкім  полі  високі  тополі.
Розлітався  вітер  вільний  тут  на  волі.
Тепер  біля  річки  верби  нагинає.
Буде  Перемога  -  про  це  кожен  знає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696739
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Крилата

ЖУРНО

Журно  в  день    осінній.
Серце  навпіл  крається.
Воля  Україні
Важко  здобувається  -  
Ранами  служивих,
Молитвами  матері.
Глухне  пульс  у  жилах,  
Як  мотор  у  катері,
Як  життя    спиняє
Смерть  під    під  воя  робою  -  
Брама,  що  до  раю,  
Не  закрита  дОбово.
В  небі  -  батальйони
Українських  воїнів.
І  землиці  лоно
Кровію  напоєне.

Доле-голубичко!
Скинь  новий  сценарій  нам.
Повернися  личком  
До  країни  аріїв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694453
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016


палома

ПОЛОТНА ВІКОВІ

Полотна  дивні…  Рубенса,    Далі…
На  них  жінки–  Олена*  та    Олена  –  
Найкращі  їхні  музи  дорогі,
Говорять  про  таких  –  одна-  єдина…

Красуні!  Правда,  різна  врода  в  них:
Олена  –  юна,  з  золотим  волоссям,
Вже  зріла  Гала*  –  із  тендітних  тих,
Кому  приборкати  його  вдалося…

Розкішне  тіло  Рубенс  малював
Піднесено,  захоплений  красою.
В  сімнадцятім  столітті  дарував
Реальність  світу,  з  божою  іскрою…

В  двадцятому  уже  Далі  творив  –  
Сюрреалізм  і  дика  геніальність,
І  неповторність,  що  не  говори…
Ілюзією  збомблена  банальність…

Для  когось  –    Рубенс,  а  комусь  –    Далі  –  
Смакам  художнім  важко  догодити.
Ось  тільки  неможливо  взагалі
Байдужими  до  творчості  їх  бути…
Полотна  геніальні  вікові…

     *Олена  –  друга    дружина  і  муза  Пітера  Пауля  Рубенса
     *  Гала,  справжнє  ім’я  Олена,  –  дружина  і  муза  Сальвадора  Далі

(4  вересня  2016)
               (с)  Валентина  Гуменюк






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687704
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 16.10.2016


Людмила Пономаренко

Під парасолькою

На  нитках  павутин,  що  розвісила  осінь  між  віти,
Грає  дощ,  як  на  струнах,  перестуком  холодних  краплин.
Час,  заслухавшись  грою,  у    мінорному  диханні  вітру
Просіває  хвилини  через  сито  далеких  хмарин.

Край  стрімких  ручаїв  легіт  листя  збирає  у  жмені,
Підіймаючи    з    трав  горобини  багряну  вуаль.
Гасить  вечір  вогні  у  лампадах  запалених  кленів
Там,  де  з  осінню  знов  обнялась  невимовна  печаль.

Увібрали  й  мій  сум  ці  прощальні  осінні  етюди…
Що  привиділось  в  снах,  відпускаю  у  безмір  усе,
Залишивши  собі  вогник  той,  що  зі  мною  повсюди,
І  той    подих  небес,  що  мою  парасольку  несе.

Ці  померклі  світи  вже  пливуть  дощовою  водою,
Ледь  тамуючи  голос  свого  тихого  серцебиття.
Відлетять,  щоби  знов    відродитись  дзвінкою  весною
У  цвітінні  садів,  у  буянні  нового  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694589
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Надійка Голобородько

Стіна

2015
Чому  в  мене  відчуття,  що  все  навколо  постійно  працює  на  самознищення?  Я  не  працюю  на  самознищення  і  не  дозволю  нікому  себе  нищити...  Чому  люди  вірять  у  всі  фігові  речі,  коли  фігові  речі  для  боротьби,  а  не  для  віри?

Може,  ти  надто  рано  стала  балакучою,  дівчинко,  і  треба  було  спочатку  самій  знайти  відповіді  на  всі  свої  питання?
Але  тоді,  ймовірно,  довелося  б  мовчати  до  смерті,  бо  питання,  і  питання,  і  питання.

Але  я  так  хочу  порвати  всю  ту  фігню.  Просто  у  світі  стільки  всього  хорошого.

¥)(?
О.І.У.

Я  словами  намагаюсь  пробити  стіну,  не  просто  стіну,  а  всі  на  світі  стіни.  
Слухайте,  мені  вдається?
Бо  я  не  знаю.  Результатів  не  бачу  і  навіть  не  хочу  шукати,  можливо,  мені  страшно,  що  їх  нема.
Я  свято  вірю,  що  можу  пробити  цими  словами  всі  на  світі  стіни,  і  якщо  це  не  правда,  то  просто  буду  битись  об  стіни  головою,  доки  не  помру,  до  кінця  життя.
Я  живу,  і  з  цим  не  можна  нічого  зробити,  тільки  жити!!
Але  я  проб'ю  ті  стіни,  я  буду  кидатись  на  них,  як  дурна  і  скажена.  
І  теперішня  моя  стіна

¥()?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694240
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 14.10.2016


Grigory

СОНЯЧНІ КРИЛА

Сонячна  дорога,
Золотисте  диво  –
І  я  славлю  Бога
В  мить  оцю  щасливу.

Я  співаю  святість  –
Пісню  я  співаю,
І  проміння-радість
Душу  окриляє.

Ще  пишу  я  вірша
Світлого,  мов  днина  –
Чи  то  сонце  пише,
А  сія  людина,

Крізь  віконце  щоку
Гладить  промінцями,
Піснею  високо
Лине  над  полями…

Тіло  та  віконце  
Змотують  дорогу,
А  душа  і  сонце  
Пишуть  вірша  Богу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492245
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 14.10.2016


Людмила Пономаренко

Осінні айстри

Осінні  айстри  ранком    вересневим
Ще  так  барвисто  квітнуть  серед  трав,
Немов  би  хтось  тепло  ніжно-рожеве
У  пелюстках  тендітних  позбирав.

Грайливо-чисті  диво-промінці
Всіх  сонць    нараз  упали  край  стежини…
І  гріє  вересень  у  стомленій  руці
Притихлий  сум  зчарованої  днини…

 Краса  земна  -  на  відстані  руки,
Ще  сонячна  і  зовсім  не  звичайна.
Квітують  айстри,  наче  крізь  віки,
Ще  акварельно,  та  уже  прощально.

Можливо,  й  квітка  місію  свою,
Як  все  живе,    ще  завершити  має…
Тому  спинюсь  в  бентежності  й  стою,
Дарунок  осені  до  серця  пригортаю.

Поникне  світ,  неначе  під  дощем,
За  тим,  що  згасне    в  завтрашнім  світанні.
Усіх  розлук  невиплаканий  щем  -
У  вересневім  золотім  мовчанні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689752
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 13.10.2016


НАДЕЖДА М.

І упаде нехай сльоза…

Життя  -  це  є  життя,  
Колись  давно  сказав  мій  друг.
Тоді  не  знала  допуття,
У  чім  тут  сіль  і  суть.

Пройшло  чимало  літ,
Та  часто  згадую  слова...
Складний  занадто  світ...
Та  друга  вже  давно  нема...
--------------------------------------

Що  він  хотів  сказать  мені:  
Життя  не  завжди  цукор?
Що  можуть  друзі  в  метушні
Мене  продать  й  забути?

Пророчі  згадую.  слова:
Дивись,  не  помилися..
Ця  правда  слів  його  жива:
Йдучи,  ти  не  спіткнися.

Ніхто  не  гляне,  що  ти  впав...
Кому  до  того    діло?
Але  цікаво,  як  ти  встав,
І  не  спитають,  чи  боліло...

І  упаде  нехай  сльоза
На  груди  тих,  хто  зрадив.
А,  може,  просто  це  -  роса?..
Та  все  ж,  з  одного  ряду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694123
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Lana P.

ЛИШ БИ ЗНАТИ…

Я  не  зраню  твоє  крило.
Не  завдам  тобі  зайвого  болю.
Ще  розлук  у  нас  не  було,
Вузлик  зустрічей  вів  у  неволю.

Звеселяю  журбу  твою,
Посилаю  енергію  світла,
Щоб  відчув  ти,  як  у  раю,
Квітка-щастя  роменом  розквітла.

Я  не  зраджу  твоїх  бажань  —  
Гомін  серця  туркоче  крізь  небо.
І  не  прагну  гучних  зізнань,
Лиш  би  знати,  що  добре  все  в  тебе.        2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349762
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 13.10.2016


Валя Савелюк

УТАЄМНИЧЕНИМ

весело  
і  обережно,  
щоб  нікому  нівроку*,
линути  
хвилею  попри*  і  впоперек
через  Простір,  
доєднавшись  одним  кінцем  
до  Джерела-Витоку  –
до  Бога  тобто  
віддано  люблячим  серцем…

проникати  крізь  і  всюди,
проз  обмеження-перешкоди,
як  проникають  зримі  хвилі  води
проміж  густими  стеблами  комишів  –
безперешкодно  вільно  линути,
завдяки  хвильовій  природі  душі

летячи-плинучи  –  думкою  на  ходу  творити
сфери-світи
Любові-Миру  і  Красоти  –
спів-Твори-Ти
і  водночас  щасливо  спостерігати  -
спогляда-Ти
сфери-світи
Любові-Миру  і  Красоти

із  Джерелом-своїм-Витоком
завжди  єднатися  вільним  кінцем  –
власним  прохолодно-прозорим  
срібно-чисто-співзвучним  серцем  –
і  чужий  щоб  не  чув  і  бачив  
натхненну  Богом  співтворчість  твою,  
бо  під  вагою  заздрого  погляду
хвиля  стає  
часткою  
і,  полонена,  падає  
відособленим  камінцем  
на  дно  озера  у  каламутну  воду…

для  відособленого  камінця  
товща  води  –
назавжди…
але  не  
для  люблячого,
що  вічно  прагне  до  Бога  –  серця

із  каламуті  і  мулу  дна  
стежка  є  одна  висхідна  –
потаємна:
забути  себе  і  мул,  і  дно  –
до  Джерела-свого-Витоку  прагнути  зосереджено,
орієнтовано  –  до  зірок,  що  бачать  проз  товщу-воду
і  здійнятися  врешті  у  висі  знов,
віднайшовши  душі  власної
неодмінно  даровану  хвильову  природу…

знов…

не  помиляєтесь,  так  і  є  –  
рима  пряма-примітивно-проста  підказує,
що  споглядання  серцем  Бога  –  і  є  Любов

Любов…

знов
весело  –  і  щоб  нікому  нівроку  –
линути  хвилею  попри  і  впоперек
через  Простір,  
доєднавшись  вільним  кінцем  
до  Джерела-Витоку  
свого  –
щиро  люблячим  серцем…

проникати  крізь  і  всюди,
проз  обмеження-перешкоди,
як  проникають  зримі  хвилі  води
між  очеретів  густими  
стеблами…

Краса  і  Щастя  Свободи…

Свобо-ди

03.08.2016

*нівроку  –  тут  у  значенні  –  щоб  не  нашкодити
*попри  –  тут  у  значенні  –  уздовж  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681638
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016


Наталя Данилюк

Серпень

Літо  густе  й  пахуче,  
тане  квапливо  серпень,
ніби  смачний  льодяник
в  часу  на  язиці…
Вервиця  днів  збігає,
серце  у  грудях  терпне,
спогади  ще  вчорашні  –
дим  у  моїй  руці.

В  теплому  лоні  ґрунту
визріла  вже  картопля,
згодом  холодне  лезо
споре  землі  живіт…
Поміж  дерев  крадеться
вересень  у  пантофлях  –
ніби  навшпиньках  вийшов  
на  полювання  кіт.

Тане  пломбірна  кулька,
пружно  вібрують  оси,
сонце  цілує  очі
крізь  полароїд  лінз.
Літо  моє  пахуче
з  ноткою  абрикоси,
серце  смолою  плаче,
мов  дерев’яний  зріз.

Що  ти  мені  залишиш  –
теплий  пресвітлий  спомин?
Смак  соковитих  ягід,
вишень  і  кавунів?
Смалить  медова  спека
круглі  тюки́  соломи,
кануть  в  сухій  полові
мантри  серпневих  днів.

Стиглий  цілунок  літа  –
спраглій  душі  відрада,
дрібка  терпкої  це́дри,
пахне  мені  й  гірчить.
Серпню  мій  бурштино́вий,
я  тобі  дуже  рада!
Вкотре  на  зламі  вчуся,
як  цінувати  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016


Льорд

По мотузці

Ми  йдемо  по  мотузці,  
Між  двома  хмарочосами  
Ми  йдемо  легко,  
Неначе  йдемо  по  дорозі.  

Тендітна  тонка  лінія  йде  
Між  добром  і  злом  
Горизонт  перед  нами  
Схожий  на  риму  мрії.  

До  сонця,  
Швидка  птаха  бере  нас    з  собою,  
Відносить  наші  бажання  
Від  курних  вулиць  великого  міста.  

До  світла,  
Подалі  від  тіней,  
Крок  за  кроком  йде  
Молода  і  смілива  душа.  

Вітер  сильний,  
Не  лишає  часу,  
Стежить  за  нашою  дорогою.  

Ми  йдемо  
Між  добром  і  злом,  
Впевнено  і  обережно  
Йдемо  далі.  

До  сонця,  до  світла
Подалі  від  тіней  ...
                                                                                                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605291
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 04.08.2016


Дід Миколай

…Україні моїй послужи

Боже  Правий  лелій  Україну,
Рідну  неньку  мою  бережи.
Возлюби  ж  її  рідну  дитину,
Україні  моїй  послужи.

Розвінчай  Сварже  бога  чужого,
Розбуди  ж  ти  від  сну  козаків.
На  Землі  ради  всього  святого,
Поверни  наших  рідних  Богів.

Розблокуй  в  тілі  чакри  мій  Боже
З  Абсолютом  зв'язок  віднови.
Впусти  в  Коло  нас  знову  Свароже,
Віру  прадідів  в  нас  оживи.

Душу  втішим  у  Мирі  й  Злагоді
У  Любові…  у    Щасті  й  Ладу.
Вкажем  двері  чужинцю  -  заброді
Й  знову  житимем  в  райськім  саду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680955
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 01.08.2016


Патара

Початок усього

Все  починається  з  любові.
Тебе  й  мене  ще  не  було,
Вона  бриніла  в  кожнім  слові,
Для  неї  інше  —  тільки  тло.
Вона  не  кожному  дається.
Це  —  дар  Небес,  безцінний  дар,
Який  об'єднує  два  серця
І  ті  літають  вище  хмар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680954
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Наталя Хаммоуда

Божа усмішка

Осінній  ранок.  По  перону  ходять  люди.
Ще  мить,  і  потяг  віднесе  її  далеко,
У  інше  місто,  де  про  все  вона  забуде,
Туди,  де  знову  на  душі  ій  стане  легко.
Квиток  в  руці.  Такий  шалений  біль  у  серці:
Вона  прощається  із  містом,  де  кохала,
І  з  тим,  кому  через  свою  нестримну  ревність
"У  мене  інший  є",-  розсержено  сказала.
А  потім  мучилась,  ридала  до  знесилля.
Він  не  шукав  її.  Навіщо,  раз  не  милий?
Здавалось,  був  і  сам  у  стані  божевілля,
Про  неї  думав:  тільки,  прошу,  будь  щаслива!
Вона  хотіла  подзвонити  й  закричати,  
Що  то  був  недолугий  жарт.  Що  то  не  правда.
Та  гордість  очі  заслонила:  буде  знати,
Що  я  ніколи  б  не  змогла  простити  зраду.
Все  зруйнувала.  Їдь  тепер,  зализуй  рани,  
Сама  собі,  дурепо,  обламала  крила...
Та  раптом  в  натовпі  майнув  її  коханий,
Вона  до  нього,  мов  на  крилах,  полетіла.
-Якби  ти  знав,  як  я  сумую  за  тобою...
Від'їхав  потяг.  Їй  нікуди  вже  не  треба.
Раділи  разом:  нам  вдалось  змінити  долю,
А  Бог  сміявся  з  їхніх  слів  високо  в  небі.
©Н.Хаммоуда
2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680991
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Надія Башинська

ОЙ ЛІТАЛА ЛАСТІВОЧКА…

Ой  літала  ластівочка,  низько  вилась.
Ой  літала  ластівочка  та  й  журилась.

Чом  літаєш,  ластівочко,  гілля  хилиш?
Чом  ти  над  своїм  гніздечком  журно  квилиш?

Як  же  мені,  ластівочці,  не  журитись?
Над  гніздечком  стали  круки  в  небі  витись.

Гірко  плаче  й  Україна,  сльози  ллються.
Над  соколами  -  синами  круки  в'ються.

Ой  літала  ластівочка  низько  вилась.  
Над  гніздечком  калинонька  нахилилась.

Ой  плакала  Україна,  ще  й  журилась.
За  синочками-соколами  молилась.

Ой  не  плач,  не  плач,  Вкраїно!  Усміхнися.  
Ще  дозріє  в  полі  жито.  Звеселися!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680990
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Крилата

Субота. Львів

Субота.  Площа  Ринок  переповнена,
Мов  плодом  восени  горобина.
Промінням  сонця    дощенту  наповнена
І  пахом  кави,  пива  і  вина.  

Зігріта  оком  гостя-перехожого,
Від  млості  тане,  як  навесні  сніг.
Освячується  словом    Храму  Божого,
Хрестами,  що  над  всякий  оберіг.

Купається  у  звуках  струнних,  клавішних,
П’яніє  від  мелодій  духових.
У  кроках      застигають  найцікавіші,
Немов  у  океанах  острови.

Мотивами  заслухуються  голуби,
Сидять  незрушно,  мов  у  грядці  хрін.
І  я  кидаю  радість  в  діри-проруби
Душі  своєї.  Львову  мій  уклін!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680941
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Іван Мотрюк

Червона калина (пісня)

Весілля  гуляють  в  Карпатах  
Весілля  гуляють  в  селі,
Всі  весело  щиро  сміються  
Та  сумно  чомусь  молоді.

Приспів:
Червона  калина  в    садочку
Червона  калина  в  саду,
Ой  гарна  дівчина  в  віночку,
Ой  гарна  дівчина  в  вінку.

Хлопчину  вона    полюбила,
У  парку    якось  на  весні,
Вона    йому  теж,
 не  байдужа,
Він  палко  кохає  ЇЇ

Приспів:

Та  батько  її  не  сподобав
Він  вигнав  із  хати  його,
Хлопчина  той  довго  не  думав-
Зібрався  поїхав  в  АТО.

ПРИСПІВ:

Дівчина  сумує  по  ньому
Він    звідти  їй  вісточку  шле,
Що  хоче  до  неї  ,  до  дому,
їй  щастя  бажає  лише.

Приспів:

Цю  вісточку  лиш  на  весільлю,
Отримала  дівчина  та
І  зразу  немов  проведіння-
Упала  з  голівки  фата.

Приспів:

Не  слухала  більше  вже  тата,
Побігла  немов  не  своя
В  садочок  під  тую  калину,
Де  з  милим  стрічалась  вона.

Приспів:

На  завтра  дізналися  люди,
На  завтра  дізналось  село,
Дівчина  о  та  волонтером
Поїхала  також  в  АТО.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671991
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 31.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Добре ж нас ти частуєш, брате (Слова для пісні)

1.Там    російські    пісні    лунали
Небо    "Мурки"    московські    рвали,
Снили    люди    російським    «раєм»,
Тільки    доля    їх    переграла:
Не    музики    тепер    там    –    «гради»,
І    «Лезгінку»    танцюють    «гади»,
Замість    пісні    –    плачі    і    стогін.
Диму    повно    всюди    густого.

[b]Приспів:[/b]
Добре    ж    нас    ти    частуєш,    «брате»,
Землю    й    волю    схотів    забрати,
Та    не    та    уже    Україна,
Підіймає    свої    коліна.

2.Добре    ж    нас    ти    частуєш,    брате,
Без    покрівель,    розбиті    хати
Світять    ребрами    просто    неба.
Розтрощив    і    тополі,    й    верби.
Небо    змучене,    аж    багрове,
Упилося    вогнем    і    кров’ю,
Мов    розіп’яте,    поглядає,
Як    ті    люди    під    ним    страждають.
[b]Приспів.[/b]
14.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676931
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Артур Сіренко

Розмова дерев

Я  кажу

Мій  сховок  –  наче  листяний  кляштор
Іржавим  крісом  крапку  ставить  доля
Сховає  Чорний  ліс  буття  мого  роки
І  люди  місяця  загублять  шлях  і  слід
Тих  хто  ішов  у  синяву  боліт
Ми  –  міт.  Таємний  міт
А  я  лише  відлюдник
Що  темрявою  дихає  услід
Рокам  поневірянь,  зневіри  і  клятьби
Ти,  старче  лісовий  скажи  –  якої  сили
Справіку  тур  лишав  тут  заповіт
Прирученим  нащадкам  гордих  воїв.

Старий  бук  мовить

Мовчальнику!  Ти  слухаєш  дарма
Розмову  вічну  пралісів  дрімучих
Ти  волю  відшукав  але  себе  згубив
Забудь  натхнення,  спів  дівочий
Забудь  себе  і  людські  голоси
Замкни  уста,  стули  незрячі  очі
Подихай  вічністю  моїх  духмяних  крон.

Смерека  мовить

Тут  не  мовчить  ніхто  у  пущі  лісовій
Ти  голоси  почув  –  зречись  і  будь
Ніхто  не  помира  –  ні  сонце  ні  трава
Дивись  як  кріс  залізний  твій  посріблила  роса
Одвічні  ми  –  і  ти,  твій  кріс,  твої  набої
Нащадки  прокленуть  –  дарма  –  у    вічності  двобої
Є  ти,  твій  оберіг,  твоя  тюрма  -
Це  тіло,  що  несеш  постійно  із  собою
Тому  стань  деревом,  віками  шелести
Воскресни  з  небуття  коли  роки
Відлічувати  втомиться  сова
Ти  лісом  став….

Береза  мовить

Коли  підеш  у  землю  цю
Ти  виростеш  травою
Я  за  тобою  плачу  по  весні
Ці  рани  на  корі,  ці  сльози  соку
За  воями  лісів  що  йшли  у  небуття
Нічого  не  проси  –  ні  долі  ні  життя
Все  лиш  туман  ранковий
За  тобою
Заплаче  ліс
Коли  ти  лишишся  отут
Назавжди….

Чорний  ліс  мовить

Той  жив  –  хто  жив
Хто  холодом  долонь  зігрів  оцю  кору
Оце  залізо  скрижаніле
Що  висло  на  плечах
Людей  нічної  мли….

Я  мовлю

Я  чую  голоси  старих  дерев  -
Моїх  одвічних  побратимів
Я  в  ліс  пішов  –  не  вернуся  назад
Я  лісом  став….
З  вовками  розділив  я  їхню  долю
Коли  мисливці  прийдуть  на  двобій
Не  в  небо  я  злечу  –  моя  душа  не  птах
Під  буком  цим  я  виросту  травою…

(Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 06.07.2016


Касьян Благоєв

ГІРКЕ слово моє до БЕРЕГИНІ


(відгук  на  вірш-поклик  Матері,  Жінки,  української  Берегині,
написаний  любов"ю  серця  її  до  подій  на  сході  України)

Нестерпно  чути  з  вуст  Твоїх,  
Жоно  предвічна,  Берегине:
«Коли  закінчиться  цей  біг
у  прірву  смерті,  до  загину
синам  моїм,  що  для  життя
я  народила  тут,  під  сонцем?!.
Коли  відчую  у  долоньці
твою,  дитя  мого  дитя?!.

Мені  б  ростити  тут  синів,
мені  б  співати  колискові
онукам,  –  квіт  плекати  новий!
…  а  серед  проклятих  цих  днів
я  чайкою  приймаю  муки,
над  домовинами  мій  плач!..
О  хто  ти,  долей  заклинач,
ти  ріки  сліз  моїх  побач,
послухай:  смерть  віщують  круки!..»

Що  маю  тут  сказати  я?  –  
я,  чоловік,  і  син,  і  тато:
що  ворогів  у  нас  багато?
(хоч  зло  не  сіяли  в  полях!);
що  мир  наш,  дім  наш  –  як  більмо
сусіду  з  півночі  на  оці?
О  Звіре!  –  Каїна  тавро
прийняв  коли?!  в  якому  році,

московський  Звір,  скажи  мені,
продав  ти  душу  Сатані,
щоб  наших  пожирать  синів?!.  
...
««»»
(на  сором  свій  зізнаюся,  не  запам"ятав  ні  назву,  ні  ім"я  авторки,
а  вірш  той  запав  у  душу  темою,  настроєм,
і  ось  таким  словом  зійшов  з  мого  серця)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576145
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 03.07.2016


Надія Башинська

НАСІЯЛА МАТУСЯ ЧОРНОБРИВЦІВ

Насіяла  матуся  чорнобривців.
Так  гарно  вони  квітнуть  під  вікном.
І  щастям  світяться,  ясніють  лиця.
Бо  чорнобривці  тішать  усіх  знов.

Ті  чорнобривці  дуже  любить  мама.
І  доглядає,  пестить  їх  щодня.
Цвітуть,  ясніють  наші  чорнобривці.
Дарують  людям  крапельки  добра.

Цвітуть  так  гарно  наші  чорнобривці.
В  них  сонце  залишило  промінці.
І  гріють  серце  й  душу  ніжні  квіти.
Як  в  дзеркальці  ясніють  у  вікні.

Я  часто-часто  бачу  їх  у  мріях.
Коли  далеко  десь  від  рідних  місць.
Бо  зігрівають  пелюстки  медові,
Що  усмішками  вміють  заясніть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674435
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 03.07.2016


Ірина Лівобережна

Розкручені спіралі

Закручена  
Спіралями  із  буднів,
Воланнями  –  у  серця  пустоту,
Питаннями:  «Що  далі  з  нами  буде?
Чи  я  колись  до  себе  доросту?»
…Зберу  –  вузлом  закручені  спіралі,
Як  спраглий  кущ  листочками  росу.
Через  потік  величний  магістральний
У  тишу  парку  біль  перенесу.

З  асфальту  на  траву  переступаю.
Тут  пахнуть  медом  липи  вікові.
Зелені  руки  міцно  біль  хапають
І  розсипають  –  цвітом  по  траві.
Живицею  у  мене  входить  тиша.
О,  ні!  Співає  щемом  солов’я,
І  накривають  спогади  колишні,
І  виринає  з  пам’яті    ім’я…

Цвіте  жасмін.  О,  скільки  в  ньому  сили
Та  ніжності!  Душа  уже  щемить.
Ми  обійнявшись  тут  колись  ходили…
Не  час  мені  –  назад.  Іще  хоч  мить!
Іще  хоч  мить  пилинкою  у  раї!
Ще  накриває  голову  гілля…
Обов’язки  –  суворі  самураї
На  дно  ховають  все  ж  твоє  ім’я…

Мені  пора.  Пора.  Іти  повинна.
Прощаюся,  як  струшую  росу.
Та  потайки  я  квіточку  жасміну
В  очах,  у  серці  бережно  несу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671740
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 03.07.2016


НАДЕЖДА М.

Лиш кілька крапель доброти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg  [/youtube]



Цей  спів  тобі,маленьке  серце,
Яке  ти  ніжне,    золоте!
Душі  багатство  -  слів    озерце,
Де  доброти  зерня  росте.

В  серцях  хороших  дає  сходи,
Квітками  вдячності  цвіте.
Врожаєм  сонячним  ще  родить,
Якщо  це  слово  не  пусте.

Із  слів  складатимуть  букети
І  даруватимуть  їх  тим,
Хто  втратив  віру  в  душі  злети,
Життя  відчув  своє  гірким.

Добавлять  сили  в  час  зневіри,
Не  стане  й  сліду    гіркоти,
Що  полином  цвіла  безміри,.
Лиш  кілька  крапель  доброти.

Коли  ж  наткнеться  на  бездушніть,
Не  вб"ється  ядом  доброта.
Та  завжди  стримуйте    поспішність,
Що  часто  кидають  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 28.06.2016


палома

МАЛЕНЬКІ ПАЛОМНИЦІ

                                                                             
                 Кожен  рік  стараюся  вибиратися  в  прощу,  до  святих  місць.  Цього  разу
 побувала  у  Фатімі,  де  моїй  душі  завжди    спокійно  і  затишно,  і  де  13  травня
 1917року  відбулося  об’явлення  Пресвятої  Богородиці    трьом  маленьким  
діткам.  Матінка  довірила  їм    великі  пророцтва,  що  ввійшли  в  історію  як
 «  Три  таємниці  Фатіми».  Зрештою,  про  все  це  ви  зможете  прочитати,
 при  бажанні.  Я  ж  розповім  про  інше.
         Дорогу  до  Фатіми  і  назад  ми  долали    в  добре  запакованім  автобусі,
 на  60  місць.  Моє  –  коло  вікна  і    «на  колесі»,  що  спричинило  незручності  
для  ніг  –  через  додаткові    металеві  кріплення.  Та  все  пусте:  труднощі  в  
прощі  –  явище  нормальне.  Зате  Господь  винагородив  мене  в  іншому  –
 цікавим  сусідством.
           Річ  у  тім,  що  до  Фатіми  ми  їхали  вночі,  отож  я    не  розгледіла  своїх  сусідів.  
Лише  на  зворотній  дорозі  познайомилася  з  двома  сонечками,  котрі  сиділи
 переді  мною  на  своїх  оплачених    місцях,  як    справжні  дорослі.
         Дівчатка  –  сестрички,  народилися    вже  в  чужині:  семирічна    Ана-Марія  –  
   зачаровувала    своєю  беззубою  посмішкою,  трирічна  Діана,  з  золотими
кучериками  і  великими  синіми  очима  –  з  цікавістю  розглядала  всіх.
 Кожна  з  дівчаток  займала  своє  місце,  часом  міняючись.    Ана-  Марія,  
наприклад,    полюбляла  сидіти  біля  вікна.  На  правах  старшої  сестри  
вона  повчала    маленьку  в  тім,  як  потрібно  себе  поводити  і  не  плакати.  
         Дівчатка  на  рівні  з  дорослими  чекали  на  перерву  –  після  кожного
 чотиригодинного  переїзду.  Батьків  не  турбували,  не  кричали,  їсти
 не  просили,    не  хникали...
         Їхні  голівки,  схожі  на  великі  кульбабки,  виглядали  по  обидва  боки
 сидіння.  Коли    маленьким    набридав  процес    сидячої  екзекуції  ,  вони
 вставали  на  повен  зріст  і  дарували  нам  радість  спілкування.
         Чемні  маленькі  україночки  –    в  чужому  світі...    Вже  в  своєму  дитячому  віці
 вони  багато  знають.  Дівчатка  знають  про  Господа  і  Матінку    Божу.  Вміють
 молитися.  Знають  як    себе  поводити  в  різних  місцях.
 Старша,  як  видно,  давно  вже  за  няньку  –  мамина  помічниця.
             В  автобусі  до  дітей    ставились    як  до  дорослих:  ніхто  з  ними
 не  сюсюкався,  таблетів  з  мультиками    не  пропонував…
       І    коли  для  нас,  паломників,  включили    фільм  про  життя  Ісуса  Христа,
 з  доволі    гучним    супроводом  і  надзвичайно  важкий  –    в  емоційному  плані,
   мої  нові    колежанки    невідривно  слідкували  за  подіями  на  моніторі…
         Я  була  захваті  від  тих  малолітніх  паломниць,  від  їхніх  батьків,  дідуся.
 Молодці,  що  зуміли,  далеко  від  рідної  землі,  у  важких  умовах,  зберегти
 своє:    виховувати  діточок  в  кращих  українських  традиціях,  в  повазі  і  любові
 до  рідного  Краю,  української  мови,  великій  любові  до  Господа.
         Дівчатка  чудово  володіють  українською,  зовсім  без  акценту  –  відчувається
велика    праця  батьків,  адже  в  школі  та  довкіллі    в  них  –  чужа  мова,  що,  
за  іронією  долі,  також    стала  рідною…    
           У  наших  гарненьких  сестричок  любляча  і  надзвичайно  жіночна  матуся.
Дивлячись  на  неї,  впевнена,  на  сто  відсотків,  що  її  дівчатка  виростуть
 справжніми  жінками,  господинями  та  українськими  берегинями,  
нехай  і  в  чужому  краї…
         Ось  такі    молоді  покоління  справжніх,  люблячих  дітей  неньки-України  –
 в  чужині.  Не  втрачаймо  їх!..
                         (15квітня  2016)
                         (с)  Валентина  Гуменюк
         


       
     
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659883
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 25.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Він ніс на руках… матусю

Прощалися…    Він,    матуся…
Ковтала    сльозу    солону.
–  Не    плач…    я    живим    вернуся,    –
Сказав    і    пішов    від    столу.
Він    їхав    на    Схід,    у    пекло    –
Обов’язок    чоловіка    ж…
А    в    матері    серце…    терпло
Від    туги,    а    чи    від    віку.

Вона,    ніби    свічка,    тліла…
Чекала.    (Адже    єдиний…)
Душа    ще    не    відболіла,
Бо    ж    мала    іще    дитину.
Позаторік    поховала.
(Не    пахло    тоді    війною).
Від    горя    ледь    не    сконала…
–  Ще    ж    син    є.    Це    що    зі    мною?!..

А    згодом    ворожа    зграя
Зайшла,    щоби    Крим    забрати…
–  За    що    нас    «брати»    карають?    –
Подумала.    –    Чорна    дата…*
Коли    ж    Донбас    загорівся,
Холодним    укрилась    потом…
І    сон    її    десь    подівся…
Змарніла    матусі    врода…

Чекала    щодня    дзвіночка
Й    молитви    до    Бога    слала:
–  За    Костика,    за    синочка…
І    хрест,    мов    святиню,    клала.
А    він    служив    Україні.
Дзвонив.    Й    жартома    до    мами:
–  Ми    дійдемо    й    до    Берліна    –
Кубані    й    Москви    нам    мало.

Та    якось    з    «Новин»    дізналась:
В    нерівнім    солдати    герці.
Здалося,    й    синка    впізнала…
Забилось    частіше    серце…
Упала    на    землю    мати
Й    молитви    не    закінчила…
В    в/ч**    уже    з    військкомату
Депешу    про    це    строчили.

Летів    син,    немов    на    крилах,
Щоб    матір    живу    застати,
І    сонце    сльоза    закрила…
Нарешті    вже    рідна    хата…
На    руки    узяв    він    неньку
Й    привіз    до    людей    в    халатах:
–  Полагодьте    їй    серденько,
Моя    ж    це    найкраща    мати…

І    сам    поніс    до    палати,
Мов    не    довіряв    нікому…
Розплющила    очі    мати:
–  Синок,    ти    прибув    додому?!..
Він    ніс    на    руках…    уперше…
Не    знав,    що    може,    й    востаннє…
Невже    йому    доля    збреше
Й    матуся    уже    не    встане?!..
11.06.2016.
*23  лютого    2014року    у    Крим    зайшли    російські    солдати    під    виглядом    так    званих    «зелених    чоловічків».
**військова    частина.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673075
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 19.06.2016


палома

МОВЧАТИ?!

 
Мовчи,  сиди…  Земля  волає,
А  небо  хмари  нахиляє,
Щоб  захистити  від  усіх…
І  гріх,  і  сльози,  й  дикий  сміх…

Щурі  повзуть  захвацько  вгору,
Послав  нечистий  сили    впору  –  
Історію  змінити  треба,
Отож  і  пхаються  до  неба…

Списати  сторінки  квапливо
Шкарадним    почерком,  зрадливо.
Ввійти  у  майбуття  героєм,
Дарма,  що  з  нечисті  конвоєм.  

Продажні  нині  верховодять
І,  відповідно,  зло  лиш  плодять.
Начхати  їм  на  душі  Божі,
Бо  в  них  –  Мамона  й  гроші,  гроші…

Історію  москвин  міняє…
Від  зла,  брехні  наш  Край  страждає,
Гріхів  набралося  доволі,
Життя  –  як  той  полин  у  полі…

Рве  землю  під  собою  слава,
Чомусь  потрібен  всім  Варава…
Щоденно  Правду  розпинають,
Сліпі,  глухі…а  чи  не  знають?..

Все  глибше  тріскає  земля
З  протесту,  бо  зжирає  тля…
В  розломах  змінених  історій  –  
Анклави…    Поділ  акваторій…

       (16  червня  2016)          

 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672780
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я часто думала

Я    часто    думала,    що    зло    живе    не    тут,
А    десь    далеко,      у    казках,    геть    сивих,
В    краю,    де    навіть    квіти    не    цвітуть,
Де      ані    дій,    ні    почуттів    красивих.
Та    помилялась    я    –    тепер    це    визнаю:
Воно    є    там,    ізвідки    не    чекаєш;
І    зло    тоді    так    схоже    на    змію,
Під    власними    грудьми    що      зігріваєш.

І    переконуюсь    я    в    цьому    знов    і    знов,
Ковтаючи    і    зраду,    і    зневагу.
Скільки    життів    заплачено    за    зло,
Бо    ж    у    Росії    зараз    перевага!
Та      переможцем    зло    не    стане,    ні!
В    цім    переконує    багатий    досвід    людства,
Кінець    настане    і    війні,    й    брехні,
Поки    що    ж    лиш    надією    зцілюся.
28.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672869
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Наталя Данилюк

Гаряче літо

Літо  гаряче  пахне  суничним  джемом,
Ваблять  вуста  солодкі,  як  мед,  липкі!..
Зорі  далекі,  ніби  вогні  Сан-Ремо,
Вкотре  нам  двом  не  вистачило  квитків…

Жалять  високі  ціни,  немов  медузи…
Втім,  нам  не  зле  і  тут,  головне  –  удвох!
Космосу  хвилі  ловимо  на  «блютузи»,
Теплий  асфальт  провалюється,  як  мох…  

Погляд  у  тебе  –  градусів  десь  під  40,
Аж  пропікаєш  тіло!  ..  І  я  –  пломбір:
Тану,  немов  під  сонцем,  течу  додолу,
Крихтами  шоколадними  –  на  папір…  

Вулиці  людні,  збовтані  аж  до  піни,
Літнє  кафе  –  кораблик  у  місті  мрій…
Навперегін  автівки,  немов  дельфіни,
В  руки  штурвал  –  і  наздоганяй  мерщій!

Ві́зьмемо  курс  туди,  на  далекий  острів  –
Ложе,  накрите  хвилями  простирадл…
Свистом  тугих  коліс  розгойдало  простір,
Ніби  протяжним  скрипом  нічних  цикад.

Поки  лечу  з  тобою  і  просто  мрію,
Кутаюсь,  як  у  плед,  у  казковий  світ,
Ген  ліхтарів  недопалки  млосно  тліють,
Іскрами  розсипаючись  нам  услід.

Ну,  а  коли  дістанемося  кімнати    –
Двійко  нічних  блукальців  у  пізній  час,
Десь  загориться  світлом  вікна  квадратик
І  за  хвилину  кліпне,  сховавши  нас.

[img]http://41.media.tumblr.com/b1aeca596d77c1d08e2593e95ceabe90/tumblr_nzk9wdZiZW1sqwlqgo1_1280.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672963
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Леся Утриско

Як зупинити час.

Як  зупинити  час,  той  час  невпинний,
Мов  зорепад  стрімких  нічних  вогнів?
Лиш  він  один  чомусь  у  всьому  винний,
Лиш  він  десь  зупинитись  не  зумів.

Десь  там,  де  сонце  вже  нове  жевріє,
Десь  там,  де  птаха  почина  співать,
У  тих  краях,  де  лиш  любов  замріє,
В  глибоких  снах  думки  його  мовчать.

А  він  спішить,  вистукує  моменти,
Моменти  істини,  моменти  забуття,
Відкине  всі  невдалі  аргументи,
Розписане  у  них  твоє  життя.  

Як  зупинити  час,  той  час  невпинний,
Мов  зорепад  стрімких  нічних  вогнів?
Лиш  він  один  чомусь  у  всьому  винний,
Лиш  він  десь  зупинитись  не  зумів.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670519
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016


палома

ЗОРАТИ

         
Зорати    плугом  все,  глибоко,
Щоб  вирвалась  земля  жива…
Засіяти  зерном,  нівроку,  
В  надії  на  святі  жнива.

Нехай  леліє  мирне  сонце
Під  співи  радісних  вітрів.
Відчинить  хай  у  світ    віконце
Найкращий,  той,  що  вже  дозрів…

Лисніє  вивернута  скиба,  
Безжально  плуг  глибини  рве
Безплідної  відданки,  ніби…
Дасть  Бог,  народиться  нове.
         (4  червня  2016)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670446
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016


Іванюк Ірина

Я вільна ! Запахи весни…

Я  -  вільна!  Запахи  весни
струмують  впевнено    в  майбутнє!
Душею,  серцем  тут  присутня,
снігів  загублено  сліди...

Мені  їх,  наче,  трішки  жаль,
мережив  тих  святково-білих,
картин  на  шибах  синьо-срібних,
та  вітер  вже  роздмухав  шаль...

З  легкого  шовку  передгроззя,
і  з  ладанно-кадильних  хмар,
і  хризопрази  спілих  трав
уплів  в  рясне  полів  волосся...

Пролив  він  пісню  про  Весну,
що  думку  пестить  і  леліє,
і  про  любов,  що  цвітом  сіє
у  тім  фіалковім  саду!

08.02.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642433
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 04.06.2016


Дід Миколай

Украйна моя

Вкраїно  моя  чорноброва,
Яскрава  перлино  в  зірках.
Віками  моя  загадкова,
Лежить  твоя  слава  в  віках.

Сопілка  моя  калинова,
Волошко  у  синіх  очах.
Ти  спів  солов’їний  в  дібровах,
Джерельна  вода  у  річках.

Як  зіронька  ночами  ясна,
Волошки  і    маки  в  житах.
Ти  пісня  моя  колискова,
Як  мамина  клать  на  вустах.

Роса  світанкова  ранкова,
Ти  долі  широка  ріка.
Моя    непрочитана  мова,
Матуся  її  золота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670117
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Віталій Назарук

ПРИХІД ЛІТА

Червоно  сонце  зустрічало  літо,
Легенький  бриз  пробігся  по  воді,
Ранкова  вруна  струшувала  жито,
Грався    туман  в  зеленій    бороді.

Вовтузилась  черешня  поміж  листя,
Ступало  літо  квітами  в  траву.
Дарунки  літа  від  весни  зреклися
І  штилем  розляглися  по  ставу.

Літо  надворі,  хоч  і  в  прохолоді,
Ще  зрідка  небо  шле  до  нас  дощі,
Та  влітку  раді  ми  любій  погоді,
Бо  серце  гріють  зеленню  кущі.

Суниця  літо  зустрічає  рясно,
Плетуть  тенета  в  лісі  павуки,
Весна  квіткові  залишила  пасма,
Літневий  колір  одягли  зірки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669960
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


леся квіт

Моя колиска – рідна Україна

 
Волошкове    поле  з  небесами    злите,
Соняхи    гарячі    землю    обіймають,
Солов’їна    пісня    найсолодша    в    світі
На    Землі,    я  краю  кращого  не  знаю.
Тут    жива    водиця  б’ється    у  джерелах
І  привітні  мальви  кличуть    на  гостину,
І  лани  духмяні,  і  трава    зелена      
Це    моя    колиска  –  рідна      Україна!  
Тут    сади  вишневі  вбрані,    мов    до    шлюбу,    
І    світанки  вмиті  в  барвінкових  росах,
Тут  куди  не  глянеш,    для    очей    все  любо,
Аромат    найкращий  –  сіно    на    покосах.
Хоч    краї  далекі  ваблять  загадково,
Та  немає  в  світі  отакого  краю.
Вишивають  долю  тут  на  рушникові,
І  за  Батьківщину  гідно  помирають!!!!    
 05.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668764
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Віталій Назарук

ЦВІТУТЬ ГРУШІ

Як  рясно  зацвіли  грушки,
Їх  час  настав  іти  до  шлюбу,
Кружляє  цвіт,  немов  пташки,
Зі  стиглих  трав  рихтує  шубу.

Поміж  біленьких  пелюстків,
Пробилася  трава  зелена,
А  вітер,  наче  захмелів,
Зриває  вельон  наречених…

І  сипле,  сипле  дивоцвіт,
Немов  у  вальсі  наречені,
І  в  мить,  ось  цю,  добріє  світ,
Трави  колишуться  зелені.

Хоч  скоро  відцвітуть  грушки,
І  цвіт  зрідниться  із  травою.
Плоди  впадуть  на  фартушки,
Як  вітер  поведе  бровою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668615
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Наталя Данилюк

Саме собі

[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]

                                                                   [i]Лесі  Г.[/i]

Дівчино  із  волоссям,  як  жито  вигріте,
Очі  твої  –  глибини,  пірнеш  –  і  все!..
Стільки  краси  в  тобі,  що  нараз  не  звидіти,
Хвиля  підхопить  тіло  і  понесе.

Але  чому  стриножене  серце  втомою,
Смуток  захмарив  світле  твоє  чоло?
Знаю,  нелегко  крапку  зробити  комою,
Шибку  промерзлу  вибавити  теплом…

Знаю,  життя  –  не  мед,  і  не  всім  однаково
Вділить  воно  фортуни  і  талану…
Але  скажи  мені:  ну,  хіба  не  знаково
Те,  що  в  собі  плекаєш  живу  весну?

Те,  що  вона  ще  чиста  й  така  неторкана,
Цвіт  її  пишний  чо́біт  не  толочив.
Грає  роса  на  сонці,  бринить  пацьорками!
Серце  твоє,  мов  скринька,  що  повна  див!

Світла  твого  не  випити,  чуєш,  Янголе?
Сумнів  тебе  пригнічує,  знай,  дарма:
Там,  де  штукарство,  світ  обростає  рангами,
Там,  де  талант  –  там  місця  борні  нема.

Благо  велике  –  бути  комусь  потрібною
В  миті  важливі,  в  радощах  і  в  журбі.
Знаєш,  найбільше  важить  лишатись  вірною
Са́ме  собі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016


Віталій Назарук

БЛАГОСЛОВЕННИЙ ШЛЯХ

Лягла  дорога  край  села,
По    ній  мене  батьки  водили,
Тут  сила  виросла  крилА,
Цей    шлях  мені  благословили.

Моя  доріженька  життя,
Як  б’ється  серце,  коли  бачу,
Я  згадую  років  жита,
Часом  радію,  часом  плачу.

Чарує  липа  ще  тепер,
Що  зупинилась  край  дороги,
І  час  мені  роки  не  стер,
Юначі  згадую  пороги.

Лягла  дорога  край  села,
По    ній  мене  батьки  водили,
Тут  сила  виросла  крила,
Цей    шлях  мені  благословили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667712
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Хуго Иванов

*****Rekha - ПЕРЕВОД «2-М0ОЛОДОСТЬ»

Рабом  не  бути  зміг  я,  перестав,
поклявшись  сам  собі,  перед  собою  –
благати  я  не  буду,  вірить  та
в  кохання  поринати  з  головою.
Мені  щастило  дуже  довго  в  тім…
Чужу  став  лікувати  юність  навіть…
Та…  в  натовпі…  розгледів  раптом…  Ти!
І  зрозумів,  що  сенс  життя  я  знаю!
Завжди…  І  знову…  Всі  думки  –  в  тобі…
За  кавою,  кермом,  з  журналом  Daily…
І  в  літаку…  наснивсь…  такий  от  збіг  –
хвилююсь  я,  стою  біля  постелі…
Чому  тяжіння  це  в  тобі,  в  мені?!
В  тих  поглядах,  бездонних  наче  море…
В  твоїх  долонях  на  моїй  спині…
Миттєвість,  зупинись!  Ти  неповторна!
Обіймів  потребую  я  завжди!
Коліна  в  насолоду  цілувати…
І...  що  зі  мною,  що  для  мене  ти,
а  я  –  для  тебе,  вічно  відчувати.
Не  закохатися  я  не  боюсь!
Закохуватись  буду  я  щоденно…
Ти  посмішку  лишень  даруй  свою
щоранку!    Бо  найкращий  це  для  мене
дарунок…  А  назавтра  –  будуть  знов
дорога,  постіль,  зустрічі,  розлуки…
Та  в  пам’яті    моїй  –  лише  любов,
та  на  спині  моїй  –  ті  теплі  руки…
*************************************

ОРИГИНАЛ:
я  смог  себя  от  рабства  защитить...
поклявшись...сам  себе...  перед  собою....
просить  не  буду...  верить  и  любить
и  буду  жить...  с  поднятой  головою

и  очень  долго  в  этом  мне  везло...
чужую  юность...  даже  стал  лечить...

но  вдруг...  в  толпе...  я  разглядел  лицо...
и  понял...  без  тебя...
......нет  смысла...  жить...



Опять...
Всегда
Я  с  мыслью  о  тебе...
За  кофе...
За  рулём...
Листая    Daily  ^...
И  в  самолёте....
вдруг...  прикрыв  глаза....
...Стою  волнуясь........
...У  Твоей  Постели.
 
Так  что  же  так  влечёт  меня  в  тебе?
.....?......??.......???..........????............?????.....
Желанье  глаз?...
               ...  интимное  пространство?...
........................?.      ................?.  .............?        ...
Т  В  О  И        Л  А  Д  О  Ш  К  И...
                                     ...на  моей  спине...
0СТАН0ВИСЬ      МГН0ВЕНЬЕ!!!!!!
               тЫ  ............
                                     ...прекрасно.

хочу  обЪятья...
вечно  ощущать...
.....      и  целовать...  ......коленки...                        
                   ...........наслаждаясь
дарить  себя....
                     ......  тебе
и  проникать.....
ни  днём...
ни  в  снах....
с  тобой  не  разлучаясь....

я  больше      не  боюсь  
                                             что  не  влюблюсь....
я  каждый  день
                                               в  тебя  влюбляться  буду...
ты  только  мне  проснувшись
                                                 улыбнись...
и  я  подарок  этот  
                                                 не  забуду....

а  завтра  всё  по  кругу...  
                                                               и  опять...
постель  ...
дорога....
встречи  и  разлуки....
но  я  всегда....  
сквозь  плесень  неудач...
с  волненьем  вспоминаю.....
               .......  твои  руки.  


ID:  654710
Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання
дата  надходження:  26.03.2016  12:40:37
©  дата  внесення  змiн:  26.03.2016  12:40:37
автор:  Rekha

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667520
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Земля і мова

Земля    і    мова    –    два    одвічні    коди    –
Це    не    високі    пафосні    слова:
Без    них    нема    майбутнього    в    народу
І    нація    без    них    не    є    жива!

Земля    і    мова    –    не    слова    красиві    –
Це    вільні    є    підвалини    ідей:
Саме    вони    тебе    таким    зростили
І    стануть    кодом    для    твоїх    дітей!
2.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667358
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Леся Shmigelska

СВІТАНОК

Грайливим  дівчиськом  нічка  пішла  за  овид
Вже  місяць  скликає  зорі  (старий  сурмач!).
Напевно  світанок  сонний  чар-зілля  повен
Закохує  в  себе  зірку,  та  бач,  дарма.

Лупаті  озерця,  шелест,  пташині  соло
Полоще  травневі  коси  стара  верба.
І  перші  проміння  сонця,  мов  п’яти  голі
Вилискують  в  стиглих  росах  (не  сон,  ти  ба!).

Прийшло  довгождане  завтра,  ще  крок  –  і  мрія!
Вишнево  запахнуть  знову  густі  сади.
Не  ганю  цей  світ  невільний,  люблю,  як  вмію
По  стежці  добром  свяченій  волію  йти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667492
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Простелю рушниками літа

Простелю    рушниками    літа,
Кожен    з    них    я    життям    вишивала,
Може,    й    пам’ять    сьогодні    не    та,
Та    нічого    вона    не    сховала:
Як    росла    я    в    поліськім    краю,
Там,    де    хвилі    гуляли    житами,
Де    пташки    почувались    в    раю,
Де    росу    смакувала    устами.

Там    цнотлива    барвінку    краса,
Посміхалась    весні    і    хмаринці,
Там    безкраї    вгорі    небеса,
Й    вітерець    задрімав    на    травинці.
В    лузі    пісню    співала    коса,
І    лягала    покірно    травиця,
А    волошок    нетлінна    краса
Чарувала      собою    пшеницю.

Там    у    мареві    білім    сади
Вечір    слухали    й    спів    солов’їний…
Кличе    мрія    мене    знов    сюди,
Хоча    скроні    прибралися    в    іній.
Простелю    рушниками    літа,
Кожен    з    них    я    життям    вишивала,
Може,    й    пам’ять    сьогодні    не    та,
Та    нічого    вона    не    сховала.

Простелю    рушниками    літа,
Їх    життєвим    зв’яжу    перевеслом,
Кажуть,    пам’ять    під    осінь    не    та,
Та    живі    в    ній    закохані    весни,
Й    тепла    сонячна    літа    пора,
Коли    я    на    землі    утверждалась,
Галаслива    росла    дітвора,
І    літа    в    білий    іній    прибрались.

15.02.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Маленьке й славне місто Конотоп

[u](Учора    в    фейсбуці    мелькнуло    повідомлення      про    похорон    у    Конотопі    молодого    атовця,    було    й    фото.    Це    Олександр    Півень.    Скільки    ж    їх,    молодих,    гарних,    освічених,    полягло    за    Україну    і    в    цій    війні!    Ця    новина    заставила    взятися    за    перо).[/u]

Маленьке    й    славне    місто    Конотоп,
Та    в    грізний    час    героїв    мало    й    має,
Ті    ж    оборону    впевнено    тримають
І    в    бій    таких    не    посила    ніхто.

Він    мав    іще    такий    короткий    вік,
Не    знав    раніше,    що    героєм    стане,
Що    шлях    веде    його    до    п’єдесталу,
Бо    українець    він    і    справжній    чоловік.

Він    знав:    за    ним    –    не    тільки    Конотоп,
За    ним    –    народ    і    вільна    Україна,
Такий    не    стане    жити    на    колінах,
І    не    злякають    спека    чи    потоп.

Та    хтось    послав    солдатові    біду,
Упевненому      в    власній    перемозі,
Хоч    не    стомився    крок    його    в    дорозі,
Спинила    куля    хлопця    на    ходу.

Маленьке    й    славне    місто    Конотоп
Із    молодим    атовцем    попрощалось:
Герою    –    слава,    пам’ять    вічна    й    шана    –
Пройшов    він    гідно    під    важким    хрестом!
17.05  2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666760
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Олена Галунець

Привіт

Твоє  «привіт»…  У    ньому  сотні  тисяч  звуків:
від  скреготіння  скла  до  шереху  боліт.
Байдужа  вже,  але  зрадливий  серця  стукіт
(нестримно-хворий    стукіт)
не  заглушив  їх,  бо  ти  відкрив  для  мене  світ.
Відкрив,  та  всі  ключі  навмисне  розгубив,
щоб  я  блукала  в  пошуках,  чекала  в    муках,
подушкою  душила  гіркоту  розлуки…
Так  все  й  було:  ти  почуттів  вино  лиш  пригубив,
А  я  сп’яніла  вщент.  Чому  ж  не  полюбив?
Я  пам’ятаю  й  досі,  як  розбив  мене  об  лід,
Тому  ти  й  не  почув  у  відповідь  «привіт».

©  Олена  Галунець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663033
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 18.05.2016


Леся Геник

Весняне пробудження Івано-Франківської Сотки

Івано-Франківська  Сотка
Купається  у  весні,
Довкола  розлились  нотки
Осонцені  голосні!

Івано-Франківська  Сотка  нарешті  проснулась.  Усміхається  весні,  пригортається  до  перехожих,  возносить  аж  до  неба  дивовижні  мелодії  свого  пробудження.  
Он  поміж  люд  висипала  свої  зернинки  тонкоголоса  скрипка.  Дрібненькі-дрібненькі,  аж  душа  підставляє  свої  пригорщі,  аби  дісталося  найбільше.  Довкола  скрипаля  зібрався  натовп,  зачудовано  слухає,  дивиться,  як  той  віртуозно  виплітає  смичком  мелодійні  узори.  Як  у  такт  мелодії  підстрибують  його  плечі,  пританцьовують  ноги.  Час-від-часу  він  задоволено  посміхається  –  бо  щасливий.  І  дарує  щастя.  
Трохи  далі,  де  скрипкове  відлуння  остаточно  губиться  під  кронами  молодих  декоративних  кленів,  стоїть  юнак  у  картатій  сорочечці.  Ніби  від  вітру,  його  тоненька  фігурка  гнеться  то  в  один  бік,  то  в  інший.  Здається  ще  трішки  і  випустить  із  рук  свою  гітару.  Найнижчі  ноти  за  мить  стишуються  до  ледь-чутного  бринькання,  а  за  мить  барабанна  перетинка  вуха  мало  не  лопає  від  пронизливого  вереску  струн.  Перехожі,  видається,  щонайскоріше  хочуть  оминути  се  джерело  голосної  какофонії.  Тільки  кілька  фраєрів  хвацько  піддригують  у  такт  гітарі,  чи  то  у  такт  вітру,  котрий  на  всі  боки  нахиляє  тонку  фігурку  енергійного  гітариста.
У  центрі  Івано-Франківської  Сотки,  щораз  привертає  увагу  її  одвічний  символ  –  вже  далеко  немолодий  чолов*яга,  котрий  вперто  чіпляється  до  всіх:  «Пане,  дайте  пару  копійок».  Чоловіки  роблять  вигляд,  що  його  не  помічають.  Гості  міста  інколи  вибовкують  щось  погрозливе,  або  просто  образливе.  А  молоді  панянки  і  статечні  пані  намагаються  якнайдалі  його  обійти,  аби  не  почути  «Але  й  файну  с…ку  маєш»…  На  щастя,  шум  сотень  і  сотень  кроків  поглинають  решту  слів,  котрі  навздогін  панянкам  виплескує  чолов*яга,  і  обривки  фраз  непривітних  відповідей  тих  же  панянок  і  пань.
А  на  двох  початках  Сотки  вправляються  у  грі  ще  два  музики.  З  того  початку,  звідки  плинуть  у  гості  до  Франківська  покутяни,  всівся  на  лавочці  химерний  дідок  і  безжально  мордує    благеньку  скрипочку,  котра  йому,  певно,  дісталась  у  спадок  від  якогось  талановитого  нащадка.  Жодна  нота,  вистругана  смичком  сего  чоловіка,    не  попадає  в  такт  і  тільки  крайно  глухий  чи  до  тла  затолочений  слонами  хлоп,  не  почує  безкінечного  фальшу.  Та  ще  й  з*являється  відвертий  сумнів  щодо  новоявленого  скрипаля  –  хто  він  узагалі?  Адже  червоний  ніс  і  подекуди  нескоординовані  рухи  свідчать  скоріше  не  про  артистичність  і  злиття  зі  своїм  музичним    інструментом,  а  про  намагання  випросити  хоч  пару  копійок  на  опохмиляння…
Зовсім  іншу  картину  можна  заспостерегти  на  другому  початку  Сотки  -  тому,  що  від  центру.  Тут  серця  перехожих  блаженно  закутуються  у  перину  найвіртуозніших  нот  саксофона.  Тремка  мелодія,  здається,  збурює  все  довкола.  Жодна  людина  не  проходить  мимо,  аби  хоч  на  мить  не  зупинитись,  пірнувши  у  дивне  марево  звуків.  Це  марево  пташкою  злітає  догори,  потім  ,  натішившись  крутими  піруетами,  безсило  падає  на  віття  кленів,  стишено  пригортається  до  вікон  будинків,  до  кольорових  стін.  І  навіть  вітер  боїться  дмухнути  зайвий  раз,  аби  не  сполохати  тої  дивини.  Он  заліз  на  вершечок  і  накручує  кучері  двом  стареньким  липам,  що  неподалік  спинилися  у  блаженному  спогляданні  дивного  пробудження  Івано-Франківської  Сотки.

Квітень  2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666227
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Любов Ігнатова

Нахаба Дощ

Як  дивно...  Дощ?!  Дивись,  це  справді  -  Дощ...  
Прийшов  в  мій  дім  нахабно,  без  запрошень...  
Тепер  сидить  і  уплітає  борщ,  
Поставивши  в  куток  свої  калоші.  

І  позіхання  похапцем  хова  
У  грубі  і  обвітрені  долоні...  
І  розкладає  всі  мої  слова  
Серветками  на  білім  підвіконні.

Мої  слова...  Я  розгубила  їх  
Колись  давно,  осінніми  листками...  
Вони  вмерзали  у  грудневий  сніг...  
Вони  текли  весняними  струмками...  

Де  він  узяв  їх?  І  яким  богам  
Він  мусив  принести  себе  в  офіру,  
Щоб  повернути  в  Мого  Серця  Храм  
Вогонь  Любові  і  Надії,  й  Віри?..  

Цей  дивний  Дощ...  Оцей  нахаба  Дощ,  
Що  в  мої  вікна  стукав  спозаранку,  
Сидить  і  мовчки  уплітає  борщ...  
А  я...  Ще  підкладу  йому  сметанки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Віктор Ох

Світ квіткової фантазії Катерини Білокур (V)

[img]http://kor.ill.in.ua/m/610x385/1518442.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=91iIt-QfhYk[/youtube]
Вона  називала  своє  малювання  «святим».
Картини  художниця  тільки  з  натури  писала.
А  квіточку  кожну  вважала  створінням  живим,
Тому  ні  травинки,  ні  листя  ніколи  не  рвала.

«Наївним  мистецтвом»    картини  назвали    «знавці».
Мовляв,  Білокур  представниця  є  примітивізму.
Начхати  на  них!  «Фахівці»  ті  –  то  лише  співці
блювотно-нудотного  мертвого  соц.реалізму.

Й  тепер  Катеринині  квіти  не  мертві  –  живі.
Фантазією  і    любов’ю  просякнута  кожна.
В  тих  квітах  і  щедра,    магічна  родючість  землі,
і  сповнена  барвами  сила  життя  переможна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666116
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Любов Ігнатова

Чорний біль

І  упала  зоря  Полин  
Чорним  болем  на  наші  долі...  
І  міста  неживі,  схололі,  
Не  турбує  вже  часоплин...  

У  квітневий  гопак  садів  
Увірвався  уламок  Сонця,  
І  зростив  "дуже  мирний"    стронцій  
Найпекельніший  із  грибів...  

І  весняна  гірчить  ваніль  -  
Бо  не  скоро  ще  в  Лету  кане  
Ця  на  тілі  планети  рана  
І  цей  чорний  пекучий  біль...  



http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 13.05.2016


Леся Shmigelska

Чорнобиль…

 …І  засурмив  Третій  Янгол,  відкрилось  небо,
Впала  пекельним  болем  полин-зоря.
Люди,  вогонь,  могили,  гроби  сталеві…
Душі  сталеві,  безвість…десь  ти  і  я...
«Ми»  ,  всепропахлі  ядом,  безлуння,  вітер,
Сиві  безмовні  хащі,  столикий  біс.
Тихо  ішла  недоля,  отак,  нізвідки…
Прип’ять…  Вкраїна…  Мати…  сурма  на  біс…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 13.05.2016


Любов Ігнатова

Поклич мене

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  солов'ї  і  місячна  соната,  
Де  стерті  грані  різних  протиріч,  
Де  вітерець  грайливий  і  крилатий.  

І  я  піду  з  тобою  хоч  на  край  
Усесвіту...  а  може,  навіть,  далі...  
Веди  мене,  цілуй  мене,  кохай,  
Вплітай  мене  до  сяйва  пекторалі!..

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  окрім  нас  -  лиш  зорі  і  дорога,  
Де  ми  з  тобою  будем  віч-на-віч  
З  собою,  з  небом  і,  напевно,  з  Богом...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 13.05.2016


Зоя Журавка

А МОЖЕ МРІЇ ВЕСНЯНІ

Захолодало...хмари  чорні
Снують,  мов  привиди  страшні.
Кудись  поділись  дні  весняні
Примарно-теплі  і  ясні.
Вже  вечір  супить  брови  сиві,
Лягають  сутінки  нічні.
А  з  неба  тихо  по  краплині
Стікають  сльози  до  землі
Шепочуть  ранком  трави  стиглі,
Вплітають  в  коси  гребінці.
І  посміхнеться  сонце  в  річці
Хвилястим  променем  мені.
І  парасольки  ніжно  білі
З  кульбаб  сніжиноньки  пухкі.
Здіймає  вітер  наче  хвилі
А  може  мрії  весняні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664122
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016


Віктор Ох

Акварелі (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNOQbLMNO5g[/youtube]
Світлі  і  чарівні  акварелі
вміють  передати  півтони,
настрої  сумні  або  веселі,
барви  осені  і  настрої  весни.

Є  якась  медитативна  сила
в  плетиві    барвистих  плям  і  смуг.
Таємнича  це,  незрозуміла
здатність  помічати  все  навкруг.

І  народжує  тоді  художник
зміст  і  форму,    правду  і  красу.
В  речі  кожній,  у  істоті  кожній
він  і  сміх  побачить,  і  сльозу.
------------------------

В  кліпі  використано  картини  Ігоря  Сави  (Igor  Sava)  -  італійського  художника-аквареліста
[img]http://cityclass.ru/pub/files/infuso_masterclass/01/1195/igor_sava.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663940
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016


палома

РОЗДУМИ ПРО ЖИТТЄВЕ

           
На  перехресті    не  будуйте  хату,
У  темнім  місці  не  садіть  калину.
Живіть  зі  світлом,  що  до  неба  лине,
Робіть  добро  без  думки    про  оплату.

Не  називайте  ворогом  нікого,
Життя  за  друга  не  кладіть  дарма,
Бо  зрада  його  гірша  від  ярма,
А  недруг  –  у  пригоді,  в  разі  чого…

Батьків  шануйте,  бо  життя  коротке.
Дітей    зростіть  у  правді  та  добрі.
Радіти  роду    тій  святій  іскрі
Любові  благодатної  –    вже  вкотре.

Єдина  поміч  на  усе  –  Господь:
Надія,  віра,  лікар  безкоштовний.
Йому  під  силу  знищити  гріховне,
Очистити  і  кров  людську,  і  плоть.

Читайте  Біблію  –  у  ній  Господь.
Моліться  щиро,  щоб  Він  був  із  вами.
І  легко  буде  йти  тоді  шляхами  –  
В  любові,    вірі,  а  не  як-небудь....
 
             (5травня2016)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664086
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016


Променистий менестрель

Різдвяний сніг

Лапатий  падав  сніг,
Скрипів  під  кожним  кроком  –
З  кутею  майже  біг,  
Христа  Різдвяним  роком…
Як  се  давно  було,
Та  як  заблизько  серцю.
О  ріднеє  село  –
Твій  спомин  щемом  в’ється…

…До  дядини  добіг,
Хустину  розв’язала,…
Хвалила,…  ще  пиріг
Свій  теж  туди  поклала;
А  в  двері  вже  юрба
Із  гомоном  веселим,
Йде  здравиця,  сівба  –
То  радість  світом  стелить:

«З  Різдвом  Христовим  Вас,
Зі  снігом,  урожаєм  –
Хай  буде  все  гаразд
Над  України  краєм!
І  біди  пройдуть  всі
І  щастя  приголубить,
І  спокій  у  душі
Вас  поцілує  в  губи».

Лапатий  знову  сніг,
Хоч  і  часи  надворі
Не  ті,…  лише  у  сні
У  тім  зірковім  морі
Я  привидом…  знайду
Стежини  в  завірюсі  –
Кутю,…  й  життя  в  меду,
В  Різдвянім  Світла  крузі…

04.11.2009р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387072
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 02.05.2016


Леся Утриско

Мадрид. Метро. Співає саксофон.

Мадрид.  Метро.  Співає  саксофон,
Та  так  співає,  що  душа  здригнеться,
Проходять  люди,  наче  в  унісон,
І  кожного  з  них  музика  торкнеться.

В  ній  музикант  всю  душу  вилива,
Де  танго  й  вальс,  неначе  одне  ціле,
Фламенко  хмаркою  чарівності  вита-
Червоне  й  чорне,  ну  а  може  біле.

Щоденно  так  звучать  хмельні  акорди,
Із  саксофону,  що  обніме  музикант,
У  них  і  леді  і  розкішні  лорди,
Сеньйори,  сеньйоріти-  людський  клан.

І  я  між  них,  між  ними  в  однім  руслі-
Іду  туди,  де  музика  звучить,
Мій  саксофон  думок  відкине  гущі,
А  десь  зі  мною  тихо  помовчить.

Мадрид.  Метро.  Співає  саксофон,
Мені  у  слід  вся  музика  озветься,
Із  нею  я  сплетуся  в  унісон-
Мойого  серця  люб'яче  торкнеться.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659368
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 25.04.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ЙШЛИ НА ОБРІЙ КОХАННЯ ТУМАНИ…

Йшли  на  обрій  кохання  тумани,
Йшла  на  обрій  кохання  ніч,
У  зірках  мерехтіло  "коханий"  -  "кохана"
В  ейфорії  ескізів  безсонних  віч...

Може,  ті  розійдуться  тумани
На  орбітах  людських  бажань
І  у  яв  попливуть  каравани
Арганзою  одвічних  вагань...

Може,щастя  забуло  дорогу...
То  нехай  не  боїться...  а  втім...
Я  покинула  вже  засторогу
У  однім  з  паралельних  світів.

Легким  дотиком  подиху  мрії
Дмухну  шлейф  із  вагань,  хай  летить...
І  в  безсонні  лягає  на  вії,
Наче  літа  торішнього  нить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656203
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 25.04.2016


Світлана Імашева

Хто винен: загарбник чи російська мова?Читати всім.

                                       Ці  роздуми  навіяні  твором  Олекси  Удайка  "О  мово  вража"
                                       й  коментарями  до  нього,  вміщеними  на  цьому  сайті.
                                                               
                                                                             ...Та  що  то  за  мова  в  болоті  з'явилась?
                                                                                   Які  в  неї  корені?  Хто  їх  заклав?..
                                                                                                                                           Олекса  Удайко

                                                   "Скільки  падлюк  розмовляють  чистою  українською
                                                 мовою    
                                                 і  ходять  в  вишиванках  ...  і  скільки  воїнів  розмовляють  
                                                 російською.  Не  мова  має  значення,  а  людина  та  вчинки."
                                                                                                                                         Леонід  Жмурко
                                                       
                             
                                       Вони  віки  нас  бидлом  уважали,
                                       "Хохлами",  "когутами",-як  там  ще?
                                         А  ми  їх  "старшим  братом"  ніжно  звали,
                                         Молились  на  імперське  їх  лице.

                                                                         В  "ясні  часи"  тотального  застою(роздраю)
                                                                         Імперія  котилась  в  "комунізм",
                                                                         І  партквиток  -  "перепустку  до  раю"-
                                                                         Всім  дарував  марксизмо-ленінізм.

                                   Росло  мурло  чинуші-партократа:
                                   Є  влада  й  гроші  -  то  ж  нема  проблем,
                                   Й  корупція  -  сестра  його  заклята  -
                                 "Рішала"  кожну  із  нагальних  тем.

                                                                         Багато  з  вас  тоді  "Ура!"  кричали,
                                                                         Молились  на  Союз  й  КПСС,
                                                                         Ще  й  рідною  московську  мову  звали,
                                                                         Хоч  в  Україні  рід  проріс  увесь.

                           Чом  ви  тоді  її  ворожою  не  звали,
                           Хоча  русифікація  цвіла?
                           А  вчителі  вкраїнської  навчали,
                           Аби  народ  зберіг  своє  ім'я.

                                                                       Як  прагнули  нас  русифікувати,
                                                                       Та  "не  буває  худа  без  добра":
                                                                       Російську  всіх  примусили  вивчати  -  
                                                                       І  відкривалась  істина  ота:

                           Що  крім  чинуш  імперських,  духом  ницих,
                           Тих  суслових  і  берій  злобних  тих,
                           Був  Лермонтов  і  Гоголь,  Солженіцин...
                           І  цвів  отой,  "тургенєвський  язик".

                                                                     Духовних  істин  золоті  начала,
                                                                     Глибинні  сутності  Добра  і  Зла
                                                                     Із  їхніх  книг  ми  також  пізнавали,
                                                                     Там  демократія  початок  свій  знайшла.

                               Від  книг  отих  мудріли  наші  мислі:
                               Пізнали  ми,  що  між  земних  істот
                               Є  деспоти  -  й  герої,  духом  чисті,
                               Що  є  імперія  -  і  є  народ.

                                                                       І  як,  скажіть,          нам  нині  заперечить,
                                                                         Бо  факт  є  фактом,  -  пам'ятаймо  все  ж,-
                                                                         Ми  маєм  знати  -  знати  всім  належить:
                                                                         Російською  писав  Шевченко  теж.

                             Той,  хто  прокляв  Московії  тиранів,
                             Хто  за  Украйну  гноблену  повстав,
                             Не  лизоблюдив,  честі  не  споганив,-
                             Він  мову  ту  як  зброю  обирав.

                                                                     А  нині  у  кривавій  круговерті,
                                                                     Рятуючи  Державу  від  біди,
                                                                     Ідуть  й  російськомовні  в  жерло  смерті  -  
                                                                     За  Україну  -  дочки  і  сини.

                               Ми  знаємо:  нема  прощення  тому,
                               Хто  цю  війну  цинічну  розв'язав,
                               Хто  смерть  приніс  до  батьківського  дому,
                               Вже  КАЇНА  народ  увесь  прокляв.

                                                                         Нема  й  перевертням  Господнього  прощення,
                                                                         Що  Україна  їм  життя  дала:
                                                                         Іуди  привид  -  вічне  їх  знамення,
                                                                         Прокляття  й  гріх  -  брехня  їх  і  хула.

                               ЙОГО  ж  сама  історія  засудить:
                               Рашистську  кліку  виростив  свою.
                               Та  ми    ще  люди,  пам'ятаймо,  люди,
                               Не  відштовхнімо  тих,  хто  йде  в  строю...

                                                                               В  однім  строю  -  плече  в  плече  із  нами,
                                                                               Для  кого  Україна  -  над  усе...
                                                                               Вивчаймо  мови,  зміцнюймо  Державу.
                                                                               Хай  нас  Господь  благословить  на  це.

                                   Є  в  Україні  надскладні  проблеми:
                                   Політиків  безчесних  -  в  оборот.
                                   Нам  вистояти  як  Державі    треба.
                                   І  знаймо:  Путін  -  це  не  весь  народ.

   


                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660238
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 24.04.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Очищення душі

[i]"Господи,  відкрий  мені  двері  щедрот  твоїх,
і  простягни  до  мене  руку  твою,
сповнену  чудодійних  ліків,
щоб  зцілити  мою  душу  і  тіло"[/i]

Заблукала  весна  босонога  у  росах,  
Зазвучали  в  діброві  весняні  октави
І  гойдається  сонце  в  заквітчаних  косах,  
А  проміння  дощем  пролилося  на  трави…

Підхопив  теплий  вітер  мелодію  щастя,  
Я  сьогодні  прозріла  в  обіймах  світання  -
Вирушаю  сьогодні  на  сповідь,  причастя,  
Промовляю  молитву,  слова  покаяння…

Виганяю  мінорні  думки  і  гріховні,  
І  звільняю  для  сонячних  помислів  душу,  
Кажуть  люди,  від  болю  врятує  духовність  -
Ось  чому  кардинально  змінитися  мушу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648026
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 24.04.2016


геометрія

Ми не ті вже, що були…

                                       Дано  нам  давним  -  давно
                                               вміння  працювати.
                                           Лиш  чогось  нам  не  дано
                                               вміння  вибирати.
                                           Тож  сидять  не  ті  у  нас
                                               у  державній  владі.
                                           І  вже  довгий-довгий  час
                                               правлять  в  нас  лукаві.
                                           Олігархи,    бізнесмени,-
                                                 мастаки  до  кражі...
                                           І  пихаті    є,  й  кумедні,
                                                   керувать  нездатні.
                                             У  Верховній  нашій  Раді,
                                                   все  більш  мільйонери.
                                             Їм  підвищили  зарплати,
                                                   щоб  вони  не  вмерли.
                                             Олігархи    дуже    хитрі,-
                                                   гребуть  скільки  можуть.
                                               І  хоч  статки  в  них  великі,
                                                   та  вони  ще  й  крадуть.
                                               Люди  бідні,  безталанні,-
                                                   "не  вписались  в  двері",
                                                 і    пенсії    нікудишні,
                                                     й  зарплати  нікчемні.
                                                 Виживає  хто,  як  може,
                                                       бідність  є  й  нестатки.
                                                 Хто,  скажіть,  їм  допоможе
                                                       встановить  порядки.
                                                 Об"єднатись  треба,  друзі,
                                                       ми  ж  брати  по  крові.
                                                 І  "віддячити"  бандитам
                                                       пора  буть  готовим.
                                                 Не  потрібна  нам  підмога
                                                       із  краю  чужого.
                                                 Буде  наша  перемога,
                                                       доб"ємося  свого.
                                                 Де  ми  схибили,  й  коли,
                                                       не  будем  шукати.
                                                 Ми  не  ті  вже,  що  були,  
                                                         вмієм  воювати.
                                                 В  свої  руки  візьмем  владу,
                                                         відновим  державу,
                                                 відвоюємо    свободу,
                                                         повернемо  славу.
                                                 І    не    будемо  ніколи
                                                         пасти  більше  задніх.
                                                 Доведемо  вже  сьогодні,
                                                         що  на  краще  здатні.
                                                 І  знамено    наше    гідне
                                                         піднімемо  вище.
                                                 Україну  нашу  рідну
                                                         змінимо  на  краще!..        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661574
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Леся Геник

***Я - вітру дитя і дощу…

***
Я  -  вітру  дитя  і  дощу.
Сльоти  непокірна  онука.
Про  мене  ще  янгол  не  чув,
не  крила  у  нього,  а  руки.

І  небо  -  лишень  пелена,
де  хмари  від  краю  до  краю,
де  сонця  ніколи  нема,
то  ж  я  не  негоди  не  знаю.

Я  -  слід  на  вологій  землі.
Промоклій,  холодній,  промерзлій...
Я  -  свічка  загасла  в  імлі.
Я  -  тінь,  де  й  без  тіні  вже  темно.

Я  -  млосний  овал  протиріч,
що  висне  на  шпицях  покути.
Я  -  крапля  жалю,  певна  річ!
Та  схожа  на  краплю  отрути...

29.12.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661476
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Ірина Кохан

У паводку фіалкових ночей

У  паводку  фіалкових  ночей
Знайди  мене,  зумій  мене  зігріти.
Чарівним  співом  місячний  Орфей
З'єднає  душ  загублених  орбіти.

Стікають  зорі  теплими  слізьми,
Горять  нарцисів  жовті  смолоскипи.
Збуди  мене  від  лютої  зими,
Із  вуст  моїх  солодкий  трунок  випий.

Не  прирікай  на  вічну  самоту...
У  лакримозі  місячного  сяйва
Скидає  небо  зоряну  цноту.
Чи  я  була  для  тебе,  може,  зайва?

Чи  ти  між  снів,  немов  анахорет*,
Збираєш  попіл  згаслого  кохання?
Знайди  мене  у  спалахах  комет
Поки  не  впало  краплями  світання

На  сяйно-біле  прядиво  хмарин.
Збери  росу  із  вій  моїх  тремтливих...
У  паводку  фіалкових  хвилин
Зігрій  мене  у  ніжності  розливах.

*Анахорет  -  відлюдник,  самітник,  пустельник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


гостя

Коли… прийду…



Коли  своїх
Залишусь  берегів,
І  чорну  книгу  Відчаю  розверну,
Де  ти  в  мені  горів  і  не  згорів…
Де  світ  
   у  хижих  лапах  постмодерну…

Коли  торкнеш  
Моїх  холодних  скронь-
Не  віддавай  світам  найвищу  плату!
Шумерські  знаки  із    моїх  долонь-
Твій  дощ  
   в  долинах  Тигру  і  Євфрату…

Не  відречись!..
Бо  важчі  за    цемент-
Лише  слова…  (і,  зрештою  –  полова…)
Коли  прийду,  спустошена  ущент,
Я  знаю,  
   зрозумієш  із  півслова………………….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626935
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 03.04.2016


гостя

Однак…



І,  власне,  
Ти  міг  би  цю  дівчинку  все  ж  полюбити…
Таку  непостійну…  таку  золотаву…  однак…
Вона  забувала  відвідати  виставку  квітів…
Проте  потрапляла
     на  форум  бродячих  собак…

У  міру  нестерпна,
Не  краща  за  інших  й  не  гірша…
Кренделик  до  столу…  чар-зілля  у  неї  в  меню…
Її  домові  вже  писали  щось  схоже  на  вірші…
Ти  завжди  позичити
     можеш  у  неї  вогню…

Сьогодні  у  борг…  
Тільки  завтра  із  нею  ви  квити…
Сум  синій…  сум  білий…  її  кораблі  -  по  морях…
І  ти,  безперечно,  зумів  би  таку  полюбити,
Якби  ж  не  лишала  ключі
     від  квартири  в  дверях…

Оту,  що  складала  
Примар  на  гладенькі  полиці…
Читала  їм  кодекси  вдячності…  і,  зазвичай,
Писала  свої  мемуари  пухнастої  киці…
І  сутінки  лила  
   в  духмяний  мелісовий  чай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Крилата

ЛЮБИТЬ ГАЛЯ ПОСПІВАТИ

Голос  тягне  аж  до  неба
Галя  у  суботу,
Коли  рано  їй  не  треба,
Іти  на  роботу.
Вип'є  з  тістечками  чаю
І  давай  горлати!
Діти  вуха  затуляють.
Пес  тіка  із  хати.
Чоловік  бере  цигарку  –  
Й  на  балкон  одразу.
Жінка:  "Чом  тікаєш,  Марку?
Поспівали  б  разом!"
-    Цей  твій  не  пташиний  щебет
Зветься  так:  співаю?
Йду,  щоб  бачили  ,  на  тебе
Руку  не  здіймаю!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461326
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 29.03.2016


Валя Савелюк

КОЛОВОРОТ ЖОВТКА

у  загусло-прозорій
внутрішній  атмосфері,
у  еліптично-обтічному  просторі
гу́сячого  яйця  –
латунний  жовток  світанкового  сонця…

дні  
весняні́  –
гусенята  
пухнаті,
теплими  но́чами  висиджені…  

…Великдень-Паска…
кра́шанки-писанки́  –
символи  Сонця*
од  серця  до  серця
і  з  рук  у  руки:
БУДЬМО!
на  вічні  віки
 
Начал  і  Енергій  злиття-розлиття:
яйце  –  символ  Всесвіту  і  Життя

крашанка  –
в  голубоватій  сфері  білка́
сяє  
коловорот  жовтка:
символ  Сонця,
дарованого  –  від  Початку  і  без  кінця:
де  був  хаос  –  
народився  Космос...
(…а  дари  назад  –  не  одбираються…)

…оперяться  
гусенята  пухнаті
у  відповідну  пору  і  строк,
здійме́ться  у  небо  псаломний,
янголо-співний  разо́к-шнурок  –
наднебесна  гусяча  ґерелиця…
і
живою  низкою  –  на  незапліднений  мідний  жовток  
вересневого  сонця  

28.03.2016

*  Сонце  -  у  Святих  Письменах  (Слові  Божому)  символізує  Бога,  Отця  Всевишнього;
**Коловорот  або  свастика.  Класична  санскритська  назва  цього  символу  походить  Від  індоєвропейського  кореня  "swa",  що  означає  "пов'язаний  з  благом".  Згадаємо  Богиню  Славу  -  Мати  Сва  (покровительку  Русі),  бога  Сварога,  Сваргу  -  місцеперебування  світлих  Богів  слав'янських.  До  цього  ж  кореня  відноситься  слово  "світло".  Проте  у  слов'ян  свастику  називали  Коловорот  або  Сонце-ворот.  Коловрат  в  усі  віки  і  у  всіх  народів  був  символом  Сонця,  є  підстави  вважати,  що  Сонце  в  давнину  називалося  саме  "Коло".  (http://tryglav.com.ua/index.php?module=news&do=print&id=223)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655192
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Леся Утриско

Мелодія.

Душа  жіноча,  мов  відлуння  скрипки:
Торкне  скрипаль-  мелодія  звучить,
Сплетуться  струни,  мов  в  узорі  нитки,
То  стихне  подихом,  то  птахою  летить.

Краса  жіноча  вплетена  в  волосся,
Немов  чарзілля,  що  скрипаль  зіп'є
У  звуці  скрипки,  звуці  відголосся-
Вода  джерельна,  що  об  скелю  б'є.

Любов  жіноча  лиш  ціни  не  має,
В  ній-  мати,  ніжна  жінка  та  сестра,
Теплом  своїм,  свій  рід  весь  зігріває,
Межі  не  має  в  серці  від  добра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654312
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Надія Карплюк-Залєсова

МАМІ

Вітаю  тебе,  моя  рідна,із  святом  !
І  хай  тобі  радості  буде  багато
Від  того,  що  маєш  і  мати  ще  будеш,
В  любові  онуків  про  горе  забудеш...

Що  сонце  на  небі  і  зливи  веселі,
Що  квіти  ростуть  біля  твої  оселі,
Що  маєш  родину,  що  любить  тебе,
Що  пісня  вкраїнська  від  серця  іде.

Вітаю,найкраща,  зі  святом  твоїм,
Бо  скарб-у  літах,  не  в"  руні  золотім"  !
Вітаю,що  маєш  гордитися  чим,
А  рОки  свої  не  рахуй,  не  лічи...

Я  прошу  у  Бога  здоров"я  тобі
Хай  сонце  сміється  багато  років,
Хай  трави  ростуть  і  в  покосах  лежать,
Хай  всі  негаразди  довкола  засплять...

Ми  любим  тебе,  ти  -  найкраща  у  світі  !
Ти  в  нас  -  молода,  у  самому  розцвіті,
Шануй,  бережи  себе,  мамо,  для  нас,
І  вогник,  щоб  твій  для  нас  довго  не  гас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651870
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Юлія Іванівна

Незвідане

Проходить  день,  проходить  ранок.  
Минає  темно-синя  ніч,
Зорі  незвіданий  світанок  
І  знову  вечір  за  поріг.

Шалений  світ  летить  у  вирій,
У  далечінь  і  майбуття,
Черпає  ківш  людських  емоцій  
Мільярдів  -  біль  і  почуття.

Хто  звідав  цей  скрипучий  регіт?
Буття  неписаний  закон,
Прийшов  у  світ,  щоб  щось  збагнути,
 А  взяв  пожиток  на  мільйон?

Минають  дні,  минають  роки,
У  ритмі  крутиться  земля.
У  Галлактичний  світ  глибокий
Летиш  Людино  -  Ти  і  Я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654199
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016


Олекса Удайко

БІЛИЙ СНІГ 21 БЕРЕЗНЯ

         [i][color="#009dff"]Так  склалося,  що  вірш-пісня,  що  народися  17  
         років  тому,став  актуальним  саме  сьогодні,  коли  
         неждано  випав  сніг!    Може,  то  знамення  чогось  
         нового,  хорошого?..  Я́к  би  то  не  було,  радіймо,  
         друзі!!!  [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]

[i][b][color="#b700ff"]Білий    сніг    21-го    березня
Так    привітно    під    лижу    ляга.
Білий    сніг    21-го    березня    –
І    з    ходою    пружніє    нога.
Білий    сніг    21-го    березня    –    
Наче    цвіт    яблуневий    торік.
Пізній    сніг    21-го    березня
Мою    тугу    в    весну    відволік.

                 Приспів:    

                 Білий    сніг    –    мов    сльоза,    притаманна
                 Тій    порі,    що    збудилась    від    сну.
                 Пізній    сніг    –    то    солодка    омана:
                 Повернути  б  жадану    весну!
                 Білий    сніг    –    наче    річка    чекання,
                 Що    зимою    неждано    скреса.
                 Пізній    сніг    –    то    вчорашнє    кохання...
                 Чи    повернеться    давня    краса?..

Білий    сніг    21-го    березня
Пригортається    радо    до    лиж.
Білий    сніг    21-го    березня    –
На    повторність    надію    облиш.
Що    було,    вже    ніколи    не    вернеться    –
Відцвіла    едельвейсів    пора!
Білий    сніг    21-го    березня    –
Вже    збиратись    в    дорогу    пора.[/color][/b]

21.12.1999[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Віталій Назарук

ТИ НІКОЛИ НЕ БУДЕШ СИВОЮ

Слова    -    Віталій    Назарук    (надихнула    -    прекрасна    українська    поетеса    Ліна    Костенко)
Музика,    запис,    виконання    -    Микола    Шевченко

...Коли    я    буду    навіть    сивою,
і    життя    моє    піде    мрякою,
а    для    тебе    буду    красивою,
а    для    когось,    може,    й    ніякою.
А    для    когось    лихою,    впертою,
ще    для    когось    відьмою,    коброю.
А    між    іншим,    якщо    відверто,
то    була    я    дурною    і    доброю...
                                                                                                     
                                                                                             ©Ліна    Костенко

І,    власне,    пісня:

     1
Ти    ніколи    не    будеш    сивою,
Пофарбують    роки    волосся,
Залишайся    завжди    красивою,
Щоб    задумане    все    збулося…
Не    була    ти    ніколи    відьмою,
Не    була    ти    ніколи    коброю,
Ти    родилась,    щоб    бути    жінкою,
Бути    мамою,    ласкавою    і    доброю.
ПРИСПІВ
А    постава    яка    у    тебе…
В    тебе    мудрості        вистачає,
Прихилю    я    для    тебе    небо,
Бо    і    нині    тебе    кохаю.
         2
Берегиня    ти    свого    роду
І    онукам    бабуся    люба,
Ти    ніколи    не    втратиш    вроду,
А    от    я    вже    лишився    чуба.
Я        без    тебе    не    зможу    жити,
Ти    для    мене    не    будеш    сивою,
Хочу    разом    кохання    пити,
Залишайся    завжди    красивою.


4    травня    2015    року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577787
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 24.03.2016


НАДЕЖДА М.

Надіюсь врятуватись від негоди…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZFb7rMkmKsg  
[/youtube]
[

Зморився  день.  Іде  на  відпочинок.
Останні  промені  торкнулися  вікна.
І  попливли  вогнем  серед  хмаринок.
Недовго  це  тривало  -  мить,  і  вже  пітьма.

А  вечір  сивочубий  ліг  на  плечі.
І  смуток  випитий  душею  аж  до  дна.
Лише  думки  так  мріють  все  про  втечу
Туди,  де  квітами  вже  дихає  весна.

Он  за  вікном  ще  сад  відпочиває.
Злітають  з  вишень  білі-білі  пелюстки.
Та  це  зима  щось  знову  затіває...
І  я  міцніше  все  тримаюся  руки

В  надії  врятуватись  в  цю  погоду.
А  темна  ніч  широкі  крила  розкрива,
Вона  нас  двох  рятує  від  негоди.
Весною  сніг  холодний  землю  пелена..

Гарячий  чай  і  теплі  твої  руки...
Зітруть  з  душі  моєї  хибну  усю  суть.
Серед  зими  почую  весни  звуки.
Прокинуться  квітки  від  сну  і  зацвітуть.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652979
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 24.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016


горлиця

Пробудження

Ніжно  торкаються  берега  хвильочки,
Крига  зійшла,  усміхнулась  весна,
Сонце  цілує  вербовії  гілочки,
Пташки  паруються  ,буде  сім`я.

Поле    проснулося,  дихає  парою,
Коні  готові  ,  нагострений  плуг,
Сонце  спішиться  ,хоч  бореться  з    хмарою,  
Кине  проміння,  засяє  навкруг.

Ось  обпереже  проміннями  теплими,
Сонячним  сяйвом  обійме  поля,
Вийде  господар  і  кроками  твердими
Йтиме  за  плугом,  проснеться  земля!


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653640
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Оксана Корнієнко (Буянова)

Роздуми у Великий піст

Принесем  тебе  любовь  нашу
(беседы  в  дни  Великого  поста)
Святитель  Лука  Крымский

Принесу  я  любов?  Чи  є  вміння  таке?
Принесу  я  турботи  і  втому,
Бо  бажання  строкате,  дзвінке  і  стрімке,
Не  знак  оклику  родить,  а  кому.

Принесу  я  любов?  Що  є  в  серці  отім?
То  осколки  образ  в  нім  панують…
Попри  все  у  тенетах  зажурливо  з  ним
Світла  думка,  бо  звірі  полюють.

Та  усіх  звірів  цих  я  до  Тебе  несу:
Захисти,  поможи,  знищ  цю  роту,
Бо  образи  та  осуд  цю  свіжу  росу  
Із  любові  –  задушать  цейтнотом.

Принесу  я  любов?  Я  не  вмію  любить,
Але  вірю,  що  можеш  навчити.
Хай  в  букеті  скорботи  довіри  хоч  мить  
Допоможе  посіяти  квіти.
25.02.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653254
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Ольга Струтинська

І Ангела сльоза впаде мені на скроні.

     В  той  день,коли  вгамую  серця  круговерть,  
Стриножу    вітер    долі    у      долоні  ,
То  заридає  небо  грозовим  дощем
І  Ангела  сльоза  впаде  мені  на  скроні  .

     Ті  каплі  б"ють  ,  стікають  до    землі.
Лечу  за  обрій,геть  згубивши  втому  .
Зливаюсь  з  Вічністю!Господній  бачу  лик!
І  серця  стук:-  вернулася    додому  !

     Зійдуться    в  мить  одну  століття  і  роки.
Під  руку  з  Істиною  йду  Батьківським  садом.
Таке  блаженство!  Поруч  Бог  ...і  я  ,
Уже  й  не  я  ...а  гілка  винограду  .

     Зірковий  пил  притрусить  зранені  плоди,
Що  на  Землі  градИ  побили-ізціляє!
Світає  в  серці  !  Та  розлука  знов...
І  Ангела  сльоза  на  новий  путь  земний  благословляє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633222
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 24.03.2016


Леся Геник

Бабусина радість

Бабуся  задивилась  на  онучку
і...  пригадала  юність  осяйну,
як  ще  до  серця  не  злітались  тучі,
тривоги  не  вихоплювали  сну.

Як  дзеркала  усі  були  за  радість,
і  так  манив  у  даль  широкий  світ.
Як  потім  з  лелем  воркували  в  парі,
зціловуючи  сонячний  зеніт...

І  покотився  із  очей  бабусі
невільний  жаль  перлиночками  сліз  -
літа  квітучі  вже  не  повернуться,
не  заспівають  радісно  "на  біс"...  

І  не  запросить  лагідно  до  танцю
ні  літо  вже,  ні  осінь  золота,
лиш  спогади  лишилися  на  таці
бабусиного  сивого  життя.

Та  раптом  до  плеча  весна  торкнулась,
то  внучка  пригорулася  тихцем.
Бабуся  від  задуми  стрепенулась,
побачила  схвильоване  лице.

І  заясніла  десь  глибоко  радість,
розтанула  непрохана  печаль,
бо  щасливіє  у  бабусі  старість,
коли  до  неї  горнеться  внуча...

15.03.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653999
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Дід Миколай

Продають Україну здають

Жоден  злодій  в  тюрмі  не  сидить…
Справи  в  нас  до  судів  не  доходять.
В  кабінетах  такий  же  бандит…
Жулік    всьо  за  манєтку  лагодить.

Звіролюди  в  Печерах  –  ж.ди…
Дзяблоносі...  одні  депутати.
Прокурори  ,  менти  і  суди…
Режисери...  від  влади  кастрати.

Як  гадюки  зібрались  в  кублі…
Позлітались,  як  грифи  на  падло.
Паразити  на  нашому  тлі…
Україну  мою  згвалтували.

Та  воно  ж  до  нас  браття  глухе.
Скільки    можна    ще  люди    мовчати
Лад  навести  то  діло  святе...
Орду  викинем    з    нашої    хати  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654182
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Надія Гуржій

Історії безжальне ремесло…

"Небесна  сотня"  встала  і  таки
Замироточило  снігами    небо...
Хрещатих  сотень  праведні  полки  
За  гріх  століть  приносять  свою  требу.  

Метал  і  серце,  дух  і  боротьба
Освячені  в  бою  вогнем  єдиним.    
Іде  ужинок,  а  за  ним  сівба,
І  з  круговерті  часу  не  зійти    нам.

Історії  безжальне  ремесло...
Шурупчики,  і  гвинтики,  і  шпиці.
А  колесо    в  безодню    занесло  
Людської  крові,  з  місивом  столиці.

Розхристані  із  вірою,  і  все!!!
А  правда  знов  не  пізнає  людину.
Та  кожен  на  Голгофу  хрест  несе,
А  він  вростає  в  душу  і  у  спину.
                                                                         19.01.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557943
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 24.03.2016


Крилата

Я тебе відриваю

Я  тебе  відриваю  від  серця,  від  тіла.
Зорі  меркнуть  у  небі,  біснується  хіть.
Я  тебе  відриваю  рішуче  і  сміло,
Як  роки  відривають  на  зламі  століть,

Наче  гілля  сухе,  як  слова  недолугі.
Боже,  влий  мені  мудрості  й  сили  до  скронь,
Щоб  ні  кроку  назад,  ані  диху  на  вугіль.
Я  не  хочу    роздути  погаслий    вогонь.

Сум  порив  не  зіб'є.  Я  в  бою  невідступна.
Відітну,  відсічу  без  жалю    всяку  нить,  
Що  в  клітини  вросла  непомітно,  підступно.
Я  тебе…  вже  тебе    відриваю.  Болить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654164
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зіткане кохання…

З  синіми  очима  з  русою  косою,
Дівчина  чекала  хлопця  під  вербою.
Серце  так  шаленно  билося  у  грудях,
Вкрилось  небо  темне  зорями  усюди.

Ось  вже  зовсім  близько  чути  чиїсь  кроки,
А  її  кортиться  запитати  хто  ти...
Ззаду  ніч  підкралась  і  торкнула  ніжно,
Погляди  злилися  в  одне  ціле  слізно.

Ось  воно  кохання  біля  тебе  поруч,
Ми  його  зіткади  з  почутів  власноруч.
Місяць  мов  перлина  усміхнувся  радо,
Полилися  звуки  з  вишневого  саду.

А  тоді  так  тихо...  тихо...  тихо...  стало,
І  роса  на  листі  перлами  заграла.
Сонце  обпалило  променем  яскравим,
Буде  день  чудовим,  ясним,  золотавим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654171
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016


Фея Світла

А Ви, якось було, наснилися мені…

                       В.  С.  

А  Ви,  якось  було,  наснилися  мені,  
ще  незнайома,  зоряна  людино.  
Я  пригорталася  до  Вас  у  милім  сні,  
ви  вірш  мені  читали  в  ту  хвилину.

Ви  доторкались  словом,  як  живим  єством,
тендітно  так,  мов  Божою  рукою.  
Та  говорили  Ви,  що  то  є  яв,  не  сон,  
що  поведете  до  зірок  з  собою...  

І  так  приємно  й  радісно  мені  було,  
тепло  від  слів  текло  і  зігрівало,  
немов  додому  серденько  моє  прийшло,  
немов  в  обійми  Лагоди  упало.  

22.  03.  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653888
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Надія Позняк

Мов пір`їнкою торкнулося крило…

                                   ***
Мов  пір`їнкою  торкнулося  крило
до  щоки  —  так  подихом  весняним
свіже  небо  розігнало  кров,
ніби  залишилося  востаннє

зустрічати  березень  мені,
у  травневій  ніжитись  купелі,
а  липневі  ночі  запашні
ввірити  мотивам    Ботічеллі.

Прийде  осінь.  Спалахи  жоржин  —
відчуття  довершеної  втрати.
І  незчуєшся:  сніжить,  сніжить...
Господи,  не  хочеться  втрачати!  

                                                   лютий  2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646938
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 26.02.2016


палома

ЦІВКОЮ В НЕБУТТЯ

Проколоти  яйце-
Витече  цівкою  все.
Ось  так  і  життя-
Цівкою  в  небуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646948
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016


Леся Shmigelska

РІЗДВО

Я  пам’ятаю  й  досі  ніч  святу:
На  покуті  димить  Різдвяна  свічка,
Витає  дух  пробачень  і  освідчень.
Густі  дими  над  стріхою  прядуть.
До  хати  батько  молитовно  дідух
Святково  вносить,  укладає  гідно
У  чепурний  і  вартий  в  домі  кут.

І  так  пречисто  сяють  образи,
Неначе  сам  Господь  помежи  нами  –  
Малий  Ісусик  щедрими  руками
Торкнувсь  теплом  найменшої  сльози  .
І  закликає  мати  до  молитви
Маленьких  нас,  щоби  благословити
За  рік  діждати:  «Боже,  поможи!»

Відтак  за  стіл.  Парують  пампушки,
Кутя  пахтить  горіхами  і  медом.
У  небі  зорі  запаливши  щедро,      
Іде  колядка  світом  навпрошки.
…Із  року  в  рік  у  спогади  вертаю,
Коли  свята  зоря  з-за  небокраю
Торкає  світлом  пройдені  стежки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632866
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 26.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016


Наталя Данилюк

Нерукотворне диво

[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]

А  небо  висить  угорі  простирадлом  зіжмаканим
І  пахне  так  свіжо  й  морозно,  мов  після  прання…
Гуашшю  мороз  розмальовує  вікна  заплакані
І  коле  повітря  в  обличчя,  як  гола  стерня.

Душа  розімліла,  немов  од  солодкого  вермуту,
На  килим  замерзлої  пудри  упала  навзнак…
І  місяць  забився  у  хмари,  як  жук  перевернутий:
Все  пробує  вибратись,  та  не  виходить  ніяк…

Таке  відчуття  прохолоди  і  тиші  блаженної
За  крок  до  великого  таїнства  –  свята  Різдва!..
І  світ  цей  довкола  –  не  плід  інженерії  генної,
А  мудрої  Матері  нерукотворні  дива:

І  сосни  патлаті,  й  дерева  крислаті,  мов  олені,
Що  роги  обплутали  білим  повісмом  зими,
І  сиві  кущі,  мов  у  простір  устромлені  корені,
І  гори,  що  вперлись  у  вітер  важкими  грудьми.

І  в  ніч,  як  засяє  на  обрії  зірка  Давидова,
Розсипавши  срібло  крихке  на  самотній  Вертеп,
Чиясь  доленосна  рука,  і  могутня,  й  невидима,
Посіє  зернину,  з  якої  Різдво  проросте.

Маленьке  Дитя  рученятами  ніжними  й  чистими,
Мов  кулю  скляну,  приголубить  планету  земну.
І  все  наболіле,  роз'ятрене  стихне  і  вистигне
У  теплих  обіймах  різдвяного  світлого  сну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Леся Утриско

А ти розлуку забирай у осінь!

Згадаю  все,що  було  поміж  нас,
Забуду  все,що  в  нас  було  з  тобою,
Чомусь  вогонь  немов  свіча,погас,
Притих  мов  вітер,що  перед  грозою!

Чому  забув-так  легко  ти  пішов?
Чому  зхолола  кров  у  твоїх  жилах?
Чому  її  так  просто  віднайшов?
Оту  розлуку,що  так  серцю  мила!

Я  віднайду  ту  силу  в  собі  знов,
Ту  силу  серця,що  тебе  любила,
Не  оглядайся,коли  вже  пішов,
В  розлуку,мов  обрізанії  крила!

Прошу,не  оглядайся  ти  назад,
Без  вороття-молю  тебе  та  й  прошу!
Сльозиться  наш  осінній  листопад,
Де  спогади  свої  дощами  рошу!

Не  оглядайся,я  тебе  прошу,
Де  стежку  нашу  снігом  запорошить,
Кохання  я  у  літі  збережу,
А  ти  розлуку  забирай  у  осінь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603931
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 20.12.2015


Адель Станіславська

Затишшя

Затишшя  також  потрібне.
Ще  кажуть:    либонь,  перед  бурею...  
Буденність  краплинно-дрібно
У  горлі  гірчить  мікстурою...

І  так  чогось  мілко-мілко
І  тісно  душі  неприкаяній...  
Мов  десь  дотліває  зірка,
Затлумлена  братом  каїном.

Мов  десь  вигорає  свічка,
Мільйони  разів  запалювана
і  скупо    (все  рідше  й  рідше)
теплом  мерехтять  проталини...

Затишшя...  Льодово-зимне...  
Зігріти  би  душечку  бурею,
що  пристрасно  і  нестримано  
ввірветься  у  світ  Магурою*!

*  Донька  громовержця  Перуна,  хмарна  діва,  у  слов'янській  міфології  прекрасна  ,  крилата  ,  войовнича.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628436
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Наталя Данилюк

Мати гойдає колиску…

[img]http://stud.udpu.org.ua/wp-content/uploads/2013/11/foto2.jpg[/img]

Мати  гойдає  колиску,
Наче  безмовну  труну…
Місяць  в  надщерблену  миску
Глипа  крізь  шибку  мутну.

Голос  тремтить  від  утоми  –
Боже,  як  тягнеться  час!..
В  чорний  застуджений  комин
Протяг  хрипить  парастас.

В  хаті  нетопленій,  наче  
В  темному  по́гребі,  тхне.
“Бач,  і  дитина  не  плаче,
Схоже,  заснуло,  чудне!..

Добре,  бо  їсти  не  просить…”  –
Скривилась,  квола,  страшна…
Жалять  морози,  мов  оси,
Пружну  мембрану  вікна.

Боже,  як  тягнеться  спокій  –
Зв’я́зки  тріщать,  мов  нитки…
Блимають  зорі  високі,
Як  поминальні  свічки.

Не  пережити  все  лихо,
Не  осягнути  сповна!..
В  хаті  поскрипує  стиха
Хворим  суглобом  труна…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624441
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Крилата

Допоки існує планета

Допоки  існує  планета
І  небо  торкається  гір,
Пектиме  нам  слід  від  багнета,
Яким  гнано  нас  у  Сибір.

Пектиме  за  віру  дідівську,
За  звалені  з  храмів  хрести,
За  вшиту  свідомість  блюзнірську,
Що  влізла  кліщем  до  клітин.

За  допити  і  за  тортури,
За  вирвану  мову  із  уст,
За  цвіт  наш,  заточений  в  мури,
За  кісток  поламаних  хруст.

Пектиме  за  рік  тридцять  третій,
За  погляд  згорілий,  пустий…
Допоки  життя  на  планеті,
Цей  біль  нам  у  генах  нести.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624486
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Леся Shmigelska

ГОЛОДОМОР 1932-1933р. р.


Присвячую…

Далеко  до  ранку…  ще  зорі,  як  бите  скло
Десь  тризна  голодна,  мольба,  чорнота  ядуча.
Ще  жевріє  в  тілі  невиннім  крихке  тепло,
Ліниво  чадіє  в  печі  півзогниле  суччя.

Знеможена  мати,  задушлива  тиша,  смерть,
Що  глипає  хтиво  у  темні,  заплакані  вікна.
На  покутті  свічка  у  мисці  остання  дерть
І  місяць  у  небі  то  спалахне,  то  зблідне.

«О  люлі,  синочку,  мій  янголе,  спи,  засни…»
Не  плакала  більше,  немала  ні  сліз,  ні  моці.
Ввижалося  небо  і  вічко  пусте  труни,
Розп’ята  Мадонна,  прокляті  дороги  отчі.

…Коби  ще  до  ранку,  проз  ніч  перейти,  коби…
Ця  безвість  на  голках…  тіло  також  у  глицях.
У  мареві  –  небо,  а  далі  гроби,  гроби…
Заснула  навічно…поруч  –  дитя  в  колисці…  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624601
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Jaroslava

ШЛЯХ ПОЕТА

Не  з  мерехтливих  гейзерів  сліпучих,
А  із  джерел  цілющих  Гіпокрена
Черпає,  п’є    поет  натхнення,
Коли  побіжно,а  коли  й  щоденно.
Гаптує    візерунки  строф,катренів,
Вкладає  душу,ніби    менестрель,
І  не  квапливо  ,  а  розмірено,повагом
Дошукується    істини,бентежить  дух,увагу.
Невпинно,вперто,  з  дня  у  день,
Нанизує,мов    перла,значущі  слова
І  множить  почуття  дбайливо,
Розбурхує    уяву,творить  диво.
Крокує  по  житті,страждає,знемагає,
Бо  впевнений  щомиті,повсякчас,
Що  вірш  найкращий  ще  не  складено
І  не  настав  його    визнання  час…
Ще  мусить  підійматися  по  крутозламу,
Завзято  і  настирно  схил  долати
Та  ще  покласти    на  вівтар  доволі  сил,
Аби  напевне  пік  завоювати.                  
Леліє  помисли  і  мріє,марить
Непереборні  перешкоди    подолати,
Бо  він  воліє,дослухаючись  до  мудреців,
Аристократом    духу    стати.
Аж  вже  Пегаса  осідлавши,
Підніметься    ефірно  на  Парнас,
Щоб  зіркою    засяяти  в  пітьмі,
А    відблиском  тієї  зоряниці  
Епоху  возвеличити  і  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411140
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 29.11.2015


Патара

Я співчуваю, Франціє, тобі

Я  співчуваю,  Франціє,  тобі...
І  в  нас,  також,  щоднини  гинуть  люди,
Бо  у  кремлі  сидить  новітній  Юда,
Орел-мутант  у  нього  на  гербі.
Він  затаїв  образу  за  "Містралі,"
Тому  у  вас  там  шурхоту  навів.
Плодити  полюбляє  в  світі  вдів,
Хто  зна  у  планах  що  у  нього  далі...

Його  цілунок  нам  обпік  щоку,
Та  лізе  цілуватися  він  знову,
Ми,  бачте,  ображаєм  його  мову,
Вбиває  за  "образу"  нас  таку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621136
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Радченко

Моє серце їх благословляє

Мріями  заквітчане  моє  життя,
А  вони  яскраві  і  барвисті,
І  сміливі,  як  бува  в  дитинстві,
І  невинні,  і  безгрішні,  як  дитя.

Може,  щось  омріяне  і  не  збулось,
Тільки  я  ніколи  не  шкодую:
Так  багато  зАдумок  в  житті  вдалось,
Бо  душею  й  тілом  не  ліную.

Я  батькам  вклоняюсь  низько  до  землі  -
Це  вони  мене  життю  навчили.
Їх  поради  торували  шлях  мені,
Додавали  впевненності  й  сили.

Вірю  я,  що  діти  і  онуки  теж
Пам"ятатимуть  мої  поради.
Хочу  щастя  їм,  як  небеса,  без  меж,
Щоб  життю  відверто  були  раді.

Їхні  мрії  хай  заквітчують  життя,
Бо  хіба  без  мрій  воно  буває.
Знаю:  буде  в  них  достойне  майбуття  -
Моє  серце  їх  благословляє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342529
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 13.11.2015


Леся Утриско

Золота осінь.

Вдивляюсь  в  осінь-чудо  із  чудес:
Палітра  кольорів  в  однім  букеті,
У  райдузі  неначе  світ  воскрес,
Дощі  і  сум  зливаються  в  дуеті.

Знов  плаче  небо,  наче  сирота
Що  сонечко  тепло  десь  загубило.
Така  чаклунка  осінь  золота
Де  листя,  трави  барвами  накрило.

Густі  тумани  парком  пронеслись
Залишили  холодний  поцілунок.
У  вічнім  ритуалі  заплелись
Несуть  у  ньому,  осені,  дарунок.

Холодні  дні,морозні  тихі  ночі
Густі  дощі-в  них  літо  відліта.
В  палітрі  кольорів  малює  очі
Та,  загадкова  осінь  золота.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617830
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


палома

ОДИНОКІСТЬ

Холод  вужем  заповзає  в  душу,  морозить  тіло...
Темрява  чорнотою  крадеться  крізь  вікна  та  двері.
Здається,  світ  стискається  до  величини  софи,  що  
єдина  ще  приймає    в  свої  затишні  обійми...
Одинокість...  зводить  з  розуму...
 А  в  сусідній  кімнаті  вже  спить  Він...п'яний  і  щасливий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574320
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 05.07.2015


Крилата

Хай ти не мій

Хай  ти  не  мій,  моїм  не  можеш  бути,  
І  хай  тебе  прогнала  із  душі,
Та  сутності  твоєї  атрибути
Ще  заповзають  в  ребра,  мов  вужі.

Уже  не  тисне  так,    перехворіла,
Переборола  млості  і    жалі.
Було,  увись,  було,  долів  летіла.
Тепер  без  крил  –  забрали  журавлі.

Хай  ти  не  мій.  Радію  пінній    хвилі,
Що  вгору  зносить  на  собі  тебе.
Скупаю  небо  в  чебрецевиім  милі  –  
Хай  над  тобою  буде    голубе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591669
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015


Наталя Данилюк

Варіант гімну (на конкурс)

Будь  велетом  між  націй,  мій  народе,
Блакитно-жовтий  стяг  свій  розгорни!
Стоять  на  варті  миру  і  свободи
Твої  відважні  віддані  сини.

Козацька  кров  нуртує  в  їхніх  жилах
І  сонцем  сяє  тризуб  золотий.
Тебе  веде  могутня  Божа  сила,
Народе  мій,  здіймайся  і  світи!

[b]Пр-в:[/b]
Єдині  ми  від  Заходу  до  Сходу,
Від  сивого  Дніпра  і  до  Карпат.
Сія́й,  країно  вільного  народу,
Мов  діамант  у  ти́сячі  карат!

Будь  гідним  предків,  гордих  і  завзятих,  
Твори  щодень  історію  нову.
Хай  ворог  не  посміє  зазіхати
На  гетьманську  прадавню  булаву.

Залишмо  у  минулому  руїни,  
Скажімо  ворожнечам  твердо  “Ні!”.
Будуймо  славне  “завтра”  для  Вкраїни  –
На  благо  наших  дочок  і  синів!

[b]Пр-в:[/b]
Єдині  ми  від  Заходу  до  Сходу,
Від  сивого  Дніпра  і  до  Карпат.
Сія́й,  країно  вільного  народу,
Мов  діамант  у  ти́сячі  карат!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 04.07.2015


Любов Ігнатова

Сучасним літописцям

Не  ворушіть  прадавніх  поховань  
Думками,  що"  колись  було  все  краще  ":
Життя  у  вимірі"  якби  "-  пропаще  
В  контексті  історичних  міркувань...  

Нехай  і  Скіф  спочине  і  Сармат  -  
Охороняє  древній  степ  могили  ;
Вони  свій  хрест  уже  давно  зносИли...  
А  ми  ніяк  не  розпочнем  свій  старт...  

Шукати  правду  нині  -  моветон  :
Історія  -  одвічна  куртизанка  :
Лиш  тридцять  срібних  -  і  вона  коханка  
Того,  хто  нині  посідає  трон...  

...  Ще  безліч  бовваніє  запитань,  
Де  відповіді  совісті  -  тернисті...  

Сучасності  придворні  літописці,
Не  ворушіть  прадавніх  поховань....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591287
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 03.07.2015


Наталя Данилюк

Щаслива…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img]  [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img]  [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]  

А  знаєш,  як  здорово  –  бігти  отак  навпростець,
Ловити  у  пазуху  срібло  дзвінких  зорепадів
І  чути  ритмічне  відлуння  щасливих  сердець,
І  знати:  ніщо  нам  не  стане  тепер  на  заваді!..

А  знаєш,  як  добре  торкатись  чиєїсь  руки,
Немов  ненароком,  самісіньких  кінчиків  пальців…
А  потім  нащупати  пульс  на  зап’ястку  чіткий
І  десь  загубититись  в  обіймах  нічних  декорацій.

І  впасти  у  трави,  обкурені  хмелем  терпким,
Налиті  молочним  туманом  липневої  ночі…
Крутити  на  палець  зі  стебел  тонкі  завитки,
На  мапі  небесній  тлумачити  зорі  пророчі.

І,  тикнувши  в  небо,  раптово  зрадіти:  ”Он  я  –
В  сузір’ї  Північної  Риби,  окрай  Андромеди!..”.
І  чути,  як  дихає  знизу  протяжно  земля,
Як  трави  тяжіють  у  росах,  мов  змочені  дреди…

Як  тіло  стає  невагомим  і  пнеться  увись,
Вростає  у  небо,  пускає  коріння,  мов  щепа…
Коли  ж  усміхнешся,  тобі  прокричати:  “Дивись!”  –
І  в  поруху  вуст  упіймати:  “Щаслива  дурепа…”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 03.07.2015


Крилата

ПРО ГРОШІ

Жили  гривні  довго  в  світі.
Були  ласкою  зігріті.
Та  якось  у  воду  впали
І  до  райських  врат  попали.

Стали  в  ряд  перед  проходом.
Тут  святий  Петро  підходить.
Кинув    пильне  на  них  око  –  
Витягнулись,    руки  в  боки.
- Ну,  пускаєш  в  рай?  -  питають.
- Не  усіх,  -  відповідає.
Тільки  гривеньку  і  дві.
Решта  в  пекло  йдіть  собі.

Дві  багатенькі  красотки
П’ятисотка  і  двохсотка
Виявили  тут  злостивість:
- Чом  така  несправедливість?
Чисті  ми,  не  спали  в  ямах.
Гривня  й  дві  ж  –  у  брудних  плямах.
- А  скажіть  мені,  будь  ласка,  
Ви  у  церкві  були  часто?
Ні!  Вони  ж,  скажу  я  вам,
Щонеділі  були  там!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583148
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 12.06.2015


Олекса Удайко

СОЛОВЕЙ – СПОКУСНИК

       [b]  [i]tth[/i][/b]
[i]          Сміються,  плачуть  солов'ї  
         І  б'ють  піснями  в  груди:  
         Цілуй,  цілуй,  цілуй  її,  -  
         Знов  молодість  не  буде!
         
         ***
         Солов'єва    пісня    ллється,    
         Розливається    в    низах,    
         Соловей    лящить,    сміється…    
         Наче…    тоне    у    сльозах.    
                                       Олександр  Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось  ліс…  Галявина…  Удвох…
Милуються  довкіллям…
Ялина…  Явір…  Стовбур    всох,
Як  розум  –  на  дозвіллі…

Плече-в-плече,  рука-в-руці…
І  вдих,  і  видих  –  разом…
Чому  ж  серця  в  мовчанні  ці  –  
Не  гомонять  наразі?..

Про  се,  про  те…  Не  про  любов…
Так...  Обмін  відчуттями…
Бо  від  земних  отих  турбот,
Ще  не  прийшли  до  тями,

Що  в  світі  тут  вони  одні,
Що  вколо  все  буяє…
Що  почуття  оті  на  дні
Шамо́тять  їм  уяву…  

…Та  ось  у  вітах  перший  “тьох”,
Мов  юності  відлуння…
І  тут  серця  збудились  –  “ох”…
І  рухнула,  мов  клуня

Стара,  гарба  земних  негод…
І  радість  “ох”  сказала
І  завела  у  них  той  код,
Де  юність  не  зів’яла…

…Та  так  вторили  солов’ю,
Що  той  уже  й  стомився…

…Кохані  впали  в  дежавю,
А  “тьох”…  в  сльозах  втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 12.06.2015


Олекса Удайко

ТЕЧЕ ПІСОК- ©©

[i]  23  травня  в  переддень  перепоховання  праху  Тараса    
Григоровича  Шевченка  думалось  про  минуще  і...  вічне.  
Бо  вічна  Йому  пам'ять  в  українського  народу,  якому  він  
служив,  будучи  митцем,  мислителем,  пророком...  
         Вічне  і  пам'ять!  Ми  піщинки  у  сьому  світі,  елементарні
часточки  цілого  –  Універсуму,  космосу.  Роздумам  про  
окреме  і  ціле  присвячено  цей  вірш.  Читання  твору  
супроводжується  космічною  музикою,  виконуваною
на  терменвоксі  –  оригінальному  електроінструменті,
винайденому  Львом  Терменом  у  1919  році.  Читаючи,
слухайте...  Враження  неймовірне...[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2FUhzda10Jc[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]  

             Я  смертю  лиш  живу…  Та  не  таю  –  
             Щасливий  я  в  моїй  нещасній  долі;    
             А  хто  боїться  смерті  і  неволі  –  
             Ввійди  в  вогонь  той,    котрим  я  горю.
                                                               Микельанджело    
       [b]      
Тече  пісок,  як  вічність,  поміж  пальців  –
пливуть  хвилини  нашого  буття…
Ще  на  землі,  а  вже  космічні  п’яльці
волочать  нас  на  край  –  до  забуття.

Хоч  нам  принадно  мить  ту  зупинити,
щоб  побродити  в  звабах  стромовин,
вбираючи  красу…  Та  годі  й  снити  –
безбожник  ти  чи  вірний  християнин!

Та  все  –  так  брижко,  ламко…  І  відносить
життя  по  крихтах,  мов  драгва  боліт,
безпечність  днів.  І  знов  приходить  осінь
непогамовних  й  неповторних  літ.

Мить  осяйна...  Ні  з  чим  її  не  сплутать!
Чарівний  світ  –  усе  у  ньому  є…
Чи  знайдемо  відгадку  його  суті?..
Про  все  це  тут  колядництво  моє.

Одно  лиш  знаєм:  на  землі  ми  –  гости
вервечкою  біжучих  пражних  днів…
Питання  в  тім,  що  впорав  для  погосту*,
яким  вогнем…  
                                                     для  нього  
                                                                                                 ти    згорів.

______
*Тут  громада,  спільнота.                                                      


[/color][/color][/b]

23.05.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 12.06.2015


Крилата

Це ж зовсім просто!

Не  смійте  світ  цей  нищити,  не  смійте!
Він  для  життя  нам  даний,  не  для  смерті.
Красу  шукайте  істинну,  радійте
І  душу  не  ховайте  у  конверті.

Не  треба  воєн,  чуєте,  не  треба,
Що  звиті  з    болю,  страху  і  тривоги!
Хай  синяву  свою  дарує  небо,
Виймає  коси  сонце  із  барлогу.  

Крокуйте  світом,    гімн  життю  співайте.
Хай  кожен  день,  як  диво  дивне,  казка.
Любов’ю,  миром  простір  наповняйте.
Це  ж  зовсім  просто!  Спробуйте,  будь  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586766
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015


Патара

Мирний шок.

Він  повернувся  в  мирний,  тихий  Львів,
Із  потяга  зійшов  та  сів  в  тролейбус.
Йому  додому  якнайшвидше  треба,
Летів,  немов  на  крилах,  до  батьків.
Так  дивно  містом  їхати  йому,
Ні  пострілів,  ні  вибухів,  ні  криків...
Серед  цієї  "тиші'  був  як  дикий,
Бо  у  собі  ще  досі  віз  війну.
Львів  дихав  миром,  спокоєм  і  сміхом,
Гуляли  люди,  чувся  спів  пташок...
У  хлопця  сивого  легенький  стався  шок...
Шокований  отак  додому  їхав.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586750
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015


Валентина Малая

Моя внучечка ТАК любить малювати

 Моя  внучечка  ТАК  любить  малювати,
 Травку,хмарку,небо,сонце  на  асфальті.
 Мама  Інна  фарби  й  крейдочку  купує,
 А  дитинка  наша  залюбки  усе    малює...

 І  фломастери  купили  для  дитини,
 І  багато  ще  чого  у  магазині.
 Кольоровим  став  і  стіл,і  вся  кімната,
 І  долоньки  у  малої,і  у  тата...

 Я  до  внучечки  своєї  завітала,
 І  про  кОльори  дитині  розказала,
 Про  веселку  різнобарвну  і  про  літо,
 І  про  те,як  хтось  фарбує  усі  квіти.

 Вчись  ,маленька,і  писати,  й  малювати,
 Ну,а  ми  всі  допоможем,будем  дбати,
 Щоби  ти  росла  розумна  і  гарненька,
 Щоб  пишалися  тобою  й  тато,й  ненька!

 11.08.2014р.16.50
 *  (  фото  моєї  внучки  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577791
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 12.06.2015


Валентина Малая

Розмова з донею

 Весняний  вітер  обвива  моє  чоло,
 Проміння  сонця  мило  заграє  зі  мною,
 Я  думаю  про  те,  що  вже  було,
 І  у  віршАх  я  говорю  з  тобою.

 Рідненька,  люба  донечко  моя!
 Так  хочеться,щоб  ти  була  щаслива!!
 Щоб  посміхалася  до  тебе  долечка  твоя,
 Щоби  сім’ю  твою  минали  зливи!

 Не  думай  про  вчорашнє,то-  пусте!
 І  те,  що  буде,  теж  хай  не  тривожить.
 А    думай,  сонечко  моє,  про  те  ,
 Що  душу  виліковує,  воложить.

 Сама  з  собою,люба,не  борись,
 Прощай  усіх  ,люби,    берись  до  діла,
 Роби    СЬОГОДНІ    справи,зараз,не  колись,
 І  буде  все  у  тебе  так,як  ти  хотіла.

 Від  зливи  бережи  свою  родину,
 І  дітям  дай  Любов  і  Доброту,
 Нехай  в  сім’ї  весела  пісня  лине,
 Про  сонце,  небо,  райдугу  круту!

 Будь  берегинею  для  діток,  для  сім’ї,
 І  поважай  свою  рідню    і  чоловіка,
 Шануючи  батьків,-продляться  дні  твої,
 Та  і  Господь  сказав,що    додасть  віку.

 Тепер    Про  СЛОВО  далі  буду  говорити,
 Воно  магічне,  енергетику  несе,
 Подумай,  потім  говори,  щоб  легше  жити
 Й  не  мучити  себе  за  щось  …  життя  усе.

 Своїх  діток  учи  фантазувати,
 І  мріяти  ,  і  вірити  в  ЛЮБОВ!
 Я  знаю,  ТИ  У  МЕНЕ  ---СПРАВЖНЯ  МАТИ!!
 Ти  будеш  нею  ще  не  раз,а  ….знову  й  знов!!!

 Свою  розраду  не  шукай  сама  з  собою,
 Зі  мною,  з  чоловіком    поділись,
 Ми  швидко  знайдем  рішення  з  тобою,
 Не  залишай  чогось  на  потім,  на  колись.

 Рідненька,  люба  донечко  моя!
 Так  хочеться,щоб  ти  була  щаслива!!
 Щоб  посміхалася  до  тебе  долечка  твоя,
 Щоби  сім’ю  твою  минали  зливи!

 Весняний  вітер  обвива  моє  чоло,
 Проміння  сонця  мило  заграє  зі  мною,
 Я  думаю  про  те,  що  вже  було,
 І  у  віршАх  я  говорю  з  тобою.
 06.04.2013  р.  9.00  годин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577790
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 12.06.2015


палома

СЛОВО

Бог  людині  дав  дуже  багато:
Пізнання,  можливість  творити.
Спілкуватися  словом,  як  в  Нього,
Щоб  могли  ми  всі  говорити.

Слово  було  раніш  від  усього,
Потім  Воно  між  люди  прийшло.
Бог  принизив  Себе  Самого,
Щоб  найменший  себе  знайшов.

Бог  -Отець  наш,  єдина  надія,
Слово  Боже  -  безмежна  Любов.
Життя  вічне  дароване  людям  -    
Пролилася  за  всіх  Свята  Кров.

Вже  дві  тисячі  років  минуло,
Як  дорогу  нам  Бог  показав
І  Єдиного  Сина    Ісуса  
На  жертовник  гріховний  віддав.

Ця  дорога  веде  всіх  до  раю,
Якщо  праведно  нею  іти.
Як  на  мене,  напевно,  немає
Більш  жаданої    в  житті  мети...

Людське  слово  теж  повне  сили:
Життя,  в  собі,  та  смерть  несе.
Воскресити  ним  можна  й  убити...
Думай  добре,  ніж  мовити  все.

Думай    добре,  щоб  в  гріх  не  впасти
І  не  ввести  сусіда  свого.  
Бо,  що  вилетить  -  назад  не  вкласти!
Добре  слово  лиш  творить  добро.

Злому  всьому  життя  не  давай  ти,
Навіть  думку  підступну  гони.
Помолися,  щоб  душу  зміцнити,
І  тоді  вже  пиши,  говори...

Ми  подібні  в  усьому  до  Бога,
Думки  наші  до  Неба  пливуть!
Бог  життя  нам  дає  для  того,
Щоб  у  душах  Любов  могла  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562110
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 06.03.2015


палома

НЕЩАСНИЙ ЛЮД

Нещасний  люд,  нехай  Господь  простить  вас,
Коли  почнете  ви  цього  просить...
Коли  не  зможете  з  підступною  брехнею
І  вбивством  душ  у  мирнім  світі  жить.

Коли  відкриються  засліплені  вам  очі,
І  корки  повискакують  із  вух...
Коли  відчуєте  ви  знову  мирний  стукіт
Своїх  сердець  і  поклик  чистих  душ...

Коли  позбудетесь  ви  злості  і  вампірів,
І  шовіністів,  і  лихих    царів...
І    приготуєте  святу  офіру  -
Любов  до  Бога  і  народів  всіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564469
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Леся Shmigelska

ДУМКИ…

а  думки  як  ріка  швидкоплинно  пливли  проз  літа
 не  минаючи  скрути  часами  вдарялись  об  скелі
 а  чимдалі  до  сонця  наспівано  день  підростав
 і  крутили  вітри  межи  хмар  навісні  каруселі

 хтось  ішов  навпрошки  оминаючи  мислі  мої
 інший  дивно  спинявся  вдивившись  у  тиху  зажуру
 на  веснянім  облозі  розмерзлі  струмки-ратаї
 рясно  плужили  землю  ще  досі  терпку  і  нечулу  
 
розпогодилась  даль  білопінно  замріли  гаї
 вже  до  рідних  осель  стокрилато  верталися  зграї
 і  не  бракло  снаги  не  ломило  нескорених  їх
 бо  думки  як  птахи  вже  щасливі  отим  що  літають

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564241
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015


Світлана Моренець

ПЛАЧЕ УКРАЇНА

Ми  звикли  чути:  "Моя  хата    –  скраю"...
Сиділи  в  хатках...  а  між  ними  –  зло
гадюччям  розповзалося  по  краю.
Мовчали  ми...  А  зло  росло  й  повзло...

У  хватці  анаконди  змій  нас  тиснув,
обплутувала  армія  "чинуш"...
Несмілий  (зрідка)  спротив  –  тихо  виснув
у  вакуумі  збайдужілих  душ.

А  зло  росло,  як  ракова  пухлина,
масштаб  якої  важко  вже  й  збагнуть...
Над  пеклом  балансує  Україна,
а  демони  повзуть,  щоб  зіштовхнуть...

Рік  боротьби...  Просвіток...  й  чорні  дати,
надій  переплетіння  й  темних  снів...
І  туга  обіймає  так  затято!..  –
боро́нимось...  й  оплакуєм  синів:
своїх  вірменів,  нам  по  духу  рідних,
чи  білорусів...  наших  вояків,
НЕБЕСНУ  СОТНЮ  й  тисячі  загиблих,
і  "кіборгів"  –  незламних,  світлих,  вірних  –  
ЦВІТ  НАЦІЇ!!!
Болить...  Немає  слів...

Прийшов  важкий,  печальний  час  розплати
за  те,  що  в  краї  розвели  "бардак",
за  те,  що  досі  "скраю  наші  хати"!

...  Чи  горе  об'єднає  нас  в  кулак?

                               22.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553851
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 02.02.2015


Світлана Моренець

ВОЛНОВАХА, ДОНЕЦЬК, МАРІУПОЛЬ…

Світ  –  шокований!  Світ  здригається
від  новин,  що  летять  з  ефіру:
кров'ю  вулиці  вже  вмиваються
від  безумств  кремлівського  звіра
в  Волновасі,  Донецьку,  Горлівці...
Маріуполь...  а  "Боїнг"?..  Боже!
Хто  на  черзі  стоїть  в  години  ці?
Скільки  ще  він  життів  положе?!
Скільки  болю,  смертей,  руйнації,
скільки  горя  іще  посіє
цей  "спаситель  российской  нации"  –
збожеволівший  "цар-месія"?!!

Що  з  тобою,  Росіє,  діється?
Глянь-бо,  "цар"  твій  –  це  біс,  лукавий!
Чи  проснешся?  Чи  чад  розвіється?..
Схамени  їх,  о  Боже  правий!!!

                             25.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554593
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 02.02.2015


Рідний

За склом крижин

За  склом  крижин
Поховані  надії
На  те,  що
Задушевністю  війне.
Воює  кожен  за  життя,
Як  вміє,
Та  убуває  все  піщано
День  за  днем.
Якщо  ж  маліє
Видиме  фізичне,
Зростає  духа
Праведна  доба!
Та  що  до  того  світу,  
Він  -  язичник,
Якому  долар  –  бог,
А  церква  -    банк  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556149
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 02.02.2015


Оксана Р.-Г.

Лист захиснику України

(від  імені  дітей)

Дорогий  солдатику!  Патріоте!  Друже!
Ми  Тобі,  ріднесенький,  дякуємо  дуже
За  незламну  стійкість,  мужність  і  відвагу,
За  несхитну  віру  і  тверду  присягу!
Ти  відважний  воїн,  Ти  Герой  народу,
Борешся  за  спокій,  гідність  і  свободу!
Ти  стоїш  за  правду,  за  Вкраїну-неньку,
За  дітей,  за  внуків,  за  матір  стареньку…
Знаю:  було  важко,  але  Ти  тримався,
Із  боїв  кривавих  знову  піднімався!..
Вірю:  переможеш,  бо  Господь  з  Тобою,
Він  благословляє  правдою  святою!
Слово  Кобзареве  хай  Твій  дух  гартує!
«Борітеся  –  поборете..!»  -  серденько  карбує!
Хай  почує  москалота  наші  думи-«квіти»:
«Чия  правда,  чия  кривда  і  чиї  ми  діти»!
Вже  недовго,  рідний,  скоро  перемога!
Чуєш?  Пахне  рутою-м'ятою  дорога…
Кличе  хлібом-сіллю,  манить  рідна  хата…
Вигляда  синочка  посивіла  мати…
Повертайся  швидше!  Повертайсь,  солдате!
Всі  Тебе  чекають,  Сину,  Батьку,  Брате!
Моляться  за  Тебе  українські  діти,
Щоб  могли  співати,  вчитися,  радіти!..
О  Всевишній  Отче  і  Пречиста  Мати,
Хай  живими  вернуться  всі  наші  солдати!
Щоб  Вкраїна-мати  знову  вільна  стала,
У  добрі,  здоров'ї  й  щасті  процвітала!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556105
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Олекса Удайко

ПЕРШИЙ СНІГ

   [i]  Холодно.  Перший  сніг  
     вкрив  ще  не  змерзлу  землю,[/i]
                                                           [i][b]Патара  Бачія

Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушно…  Аж  до  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...

Ну,  а  нам  своє  робить  –
Покуняємо  ще  мить!

           Приспів.[/b]

 22.11.2014      [/i]
[youtube]http://youtu.be/qXk0KmzO_Co[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538684
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 01.02.2015


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Віддай...  І  ти  не  пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Крилата

За стільки днів…

За  стільки  днів  нарешті  просвітліло.
Земля  вдягнула  сонячний  сувій.
Ще  не  уся  туга  з  душі  злетіла.
Та  свіжий  вітер  закрутився  в  ній.  

Чуття  розполовинились  таємні.
Мережать  віру  промені  ясні.
І  світ  обійми  простяга  душевні.  
І  Бог  малює  щастя  на  вікні.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556341
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


Крилата

ОДНА СТОЮ

Несуться  хмари,  мов  ординці.
Ковтають  місяць  і  зірки.
Одна  стою  я  на  зупинці.
Лише  дерева  навкруги.

Шукає  вітер  свою  жертву.
Пробравсь  крізь  шпарку  до  грудей.
Вужем  вповзає  тиша    мертва
До  вулиць  і  дворів  людей.

Стою.  Замерзли  пальці  мої.
Тьма  чорним  вороном  глядить.
А  десь  на  сході  наші  вої  
Отак  весь  день  і  бій  гримить.

Які  ж  гіркі  солдатів  ролі!
А  й  славні  –  край  наш  захищать.
Підступно  смерть  руйнує    долі.
Та  Україну  їй  не  взять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556185
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Наталя Данилюк

Пташка

Пташко  моя,  а  небо  так  низько-низько,
Борошно  трусить  лютий  і  буде  сніг...
Сльози  течуть  шибками,  бо  їм  там  слизько,
Вітер  у  спину  дме  і  збиває  з  ніг.

Знай,  то  є  щастя  ─  бути  крилом  для  когось,
Знай,  що  любов  ─  насправді  свободи  вдих!
З  давніх  давен  закладена  мудрість  Богом
В  істинах  вічних,  наче  вода,  простих.

Кожна  душа  ─  то  квітка,  що  сонця  просить,
Штучним  теплом  даремно  не  приручай.
Є  такі  крила,  що  й  неба  для  них  не  досить,
Розмах  такий  безмежний,  що  аж  за  край!..

Є  такі  люди,  що  космос  несуть  у  грудях,
Втрапиш  туди  і  втопишся  камінцем!..
Що  ж  ми  так  мало  тямимо  часом  в  людях  ─
Не  роздивитись,  поки  лице  в  лице...

Не  зрозуміти,  поки  мчимо  нестримно,
Поки  шалені  темпи  збивають  з  ніг!..  
_________________________________
Пташко  моя,  закутайся,  буде  зимно...
Борошно  обертається  в  білий  сніг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


Леся Геник

Нова радість стала…

[b](з  циклу  "Різдвяне")[/b]

[i][b]Нова  радість  стала,  
Яка  не  бувала…[/b][/i]

Та  не  було  сьогодні  ані  старої  втіхи,  ані  нової  радості  у  господі  Параски.  Не  мала  чим  тішитися  цего  року  –  ой  не  мала!  Най  би  скарав  Бог  кожного  з  тих  нечестивців,  хто  не  гребує  забрати  у  зболеної  жінки  найсвітлішу  надію,  хто  тисячі  таких,  як  вона,  одиноких  матерів,  лишає  без  останньої  іскри  тепла,  любові,  сподівання,  доживати  віку  на  самотині  зі  своїм  горем  і  тяжкими  думками!  
Забрали  у  Параски  сина  цего  року.  Забрали  навіки  і  вже  ніколи  їй  не  буде  ані  весело,  ані  добре,  ані  святочно.  Вже  до  останнього  подиху  буде  носити  у  собі  глибу  чорної,  холодної  біди,  котру  неможливо  вибілити,  не  під  силу  відогріти.
Спочатку  спалахнув  Майдан  –  Майдан  Гідности  –  у  Кийові.  Не  могла  не  пустити  свого  Павлика  туди,  бо  гідністю  не  торгуються,  бо  гідності  не  стороняться,  бо  гідність  вимагає  того,  аби  її  відстояти.  А  коли  то  ще  гідність  твого  народу  –  цілої  країни  –  навіть  нема  що  думати-гадати!  
Поїхав.  Був  на  барикадах,  був  на  Інститутській,  цілими  днями  щогодини  співав  Славень,  страшними  ночами  стояв  лицем  до  лиця  з  беркутнею,  не  даючи  прорватися  до  осердя  Майдану.  Був  у  будинку  Профспілок,  світив  своїм  ліхтариком  на  концерті  Вакарчука,  співав  гімн  рідного  народу  разом  з  усіма  майданівцями  в  першу  хвилину  нового  2014-го.  І  колядував  того  року  теж  на  Майдані.  І  вечеряв  там  же.  Але  ж  ВЕЧЕРЯВ!
А  цего  року  вже  не  вечеряє.  І  на́рік  не  буде.  Вже  ніколи  не  буде  вечеряти,  і  ніде!  Хіба,  що  на  Небі  за  Отчим  столом…
Великі  солоні  краплі  падали  у  немедову  Парасчину  кутю  –  не  додала  меду,  бо  хотіла,  аби  гірко  їй  було  і  на  смак,  аби  несолодко.  Досипала  би  ще  перцю  до  тої  куті,  аби  в  горлі  пекло  адським  вогнем,  так,  як  пече  на  серці  –  може  би  перепекло,  може  би  тілесна  мука  заглушила  душевну  і  хоч  на  мить  стало  легше.  Але  чи  хотіла  Параска  полегші?  Чи  хоча  б  щось  їй  зараз  хотілося,  коли  утратила  єдиного  сина,  єдину  опору,  єдину  надію  свою  на  все  життя?!
Не  втримала  Павлика  і  тоді,  коли  почалися  вогні  на  Сході.  Та  й  чи  могла  щось  вдіяти?  З  Майдану  приїхав  на  тиждень,  потім  більше  не  був  дома,  аніж  був.  А  там  поставив  перед  фактом,  що  іде  у  добровольці.  
Господи,  як  Параска  плакала,  як  просила  сина  не  йти,  ніби  чуло  серце  материнське  щось  недобре!  Але  Павло  мовчки  витирав  сльози  матері,  мовчки  витирав  свої,  а  потім  безперервно  повторював  тільки  одну  фразу:  "Мамо,  простіть,  інакше  не  можу...".
Таки  пішов.  Від  ротації  відмовився:  казав  –  я  вже  навчений,  а  інший  поки  навчиться,  час  мине,  а  тут  треба  обороняти-відстоювати  кожний,  дорогий  серцю,  сантиметр  Української  Землі.  Час  від  часу  телефонував  Парасці,  заспокоював  –  казав,  що  все  добре,  що  не  мерзне  (навіть  коли  було  20  градусів  морозу,  говорив,  що  не  змерз!),  що  не  голодний  (навіть,  коли  був  на  передовій  коло  с.  Дебальцево,  куди  волонтери  заледве  могли  доставити  хоч  якісь  харчі!),  запевняв,  що  ще  трохи  і  перемога  буде  за  ними  (а  в  цей  час  уже  далеко  не  перша  колона,  так  званої,  російської  гуманітарки  висвічувала  білими  боками  на  кордоні!).    
А  нині  його  нема  –  нема  її  дорогого  Павлика,  і  вже  ніколи  не  буде!  Три  тижні  тому  навіки  віддала  свою  дорогу  дитину  чорній  землиці,  холодній  землиці.  Були  побратими,  було  чи  не  все  село  на  похороні,  були  урядовці  з  району,  навіть  з  області  якийсь  пан  щось  там  говорив.  Але  Параска  добре  того  не  чула.  Не  чула  нічого  ні  поза  собою,  ні  у  собі.  Бо  оселився  тільки  один  великий  біль  у  її  серці,  здавалось,  більший  за  все  виднокілля  неба  і  землі,  за  все  безмежжя  відчуттів  –  незміряний  нічим  біль  утрати.  
Не  вивели  з  темного  заціпеніння  Параску  ані  поштиві  постріли,  коли  опускали  домовину  у  яму,  ані  перша  грудка  замерзлої  землі,  що  відухнула  глухим  звуком,  ударившись  об  кришку  синової  труни...
Слабенький  вогник  свічки  вже  долав  останні  краплі  воску.  Вечеря  схолола  –  Параска  так  і  не  змогла  торкнутися  її.  Та  й  і  яка  там  вечеря?  Несолодка  кутя  і  суха  картопля,  навіть  не  пообирана  від  лушпиння?  А  ще  грибна  юшка  –  юшка  мусила  бути,  бо  її  так  любив  Павлик!  Зо  три  рази  додавала  добавки,  поки  вечеряли…  
Ще  трішки  і  свічка  догорить,  ще  трішки  і  кімнату  поглине  темрява  –  така  сама  чорна,  як  мука  у  Парасчиному  серці.  І  буде  чорно,  чорно  і  тихо  навіть  тоді,  коли  під  вікно  прийдуть  колядники  (не  будуть  обминати  хату  Героя  України!),  аби  звістити  про  «нову  радість».  Але  нема  вже  для  передчасно  постарілої  Параски  ані  радості,  ані  доброї  новини  –  най  Бог  простить,  –  нема  і  вже  не  буде!  Не  в  її  господі,  не  в  її  серці,  а  десь  інде  –  

[i][b]Над  вертепом  звізда  ясна
На  весь  світ  засіяла![/b][/i]

[i]Січень  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551905
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Леся Геник

Які великі зорі!

Які  ж  великі  зорі!  Яке  безмежне  горе...
Півміста  на  колінах  розпачливо  стоїть!
Запались  вишні  гори.  Зчорніло  Чорне  море.
Усохли  буйні  крони  верховіть.

О,  Господи,  мій  Боже!  А,  може,  то  ворожить
Сусідка  злоязика  на  стоптаній  межі?!
Заквітували  рожі!  Та  вже  холодне  ложе.
Нема  у  грудях  там  уже  душі...

А  серпень  ще  ж  далеко.  Довкруг  січнева  спека.
І  стрільбища  вогненні  -  не  зорепади,  ні!
Повніє  картотека...  Коби  нарешті  й  Зека
Віддати  пошматованій  Землі!

Аби  розбити  Пута  -  навіки  розітнути
Несправжнє  узобраття!  І  цю  війну  химер.
Ридають  гірко  Крути  -  бо  ж  як  оте  збагнути,
Що  крутиться  антипко  дотепер?!

(12.01.15)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551162
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Тетяна Луківська

Не приходиш у сни…

       (Ти  приходиш  у  сни…  (Любов  Ігнатова)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617

Не  приходиш  у  сни…
Й  не  сказав  чи  у  долі    чекати,
В  паралельних  світах,  залишивши  оскомину  днів.
А  я  в  кожному  сні  намагаюсь  сліди  відшукати
Тих  далеких  зізнань,  за  яких  ти  в  мені  відболів.  
Не  приходиш…
І  в  снах  порожнечею  смикає  в  грудях.  
Ще  й  сніжить-засипає  забуті  донині  стежки.
Десь  самотні  гілки,  зледеніло  за  вікнами  блудять,
Не  дістати  гінкі  тополині,  в  захмар'ї,  вершки.
Не  приходиш…
І  сон…  кольоровими      нас  не  малює,
Лиш    тумани  густі  застелили  дороги  сувій.
А  холодна  зима  вже,  по-своєму,  все  зафарбує...
Й    зникне  в    білому  сні  силует  запорошений  твій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549943
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.01.2015


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

Який брат?

Який  ти  брат,  як  ти  вбиваєш  українця?
Як  на  руках  твоїх  вкраїнська  кров?
твоїм  братерством  наситились  ми  по  вінця
Хіба  така  братерська  є  любов?

Який  ти  брат,  як  ніж  встромляєш  в  спину?
Хіба  такими  Бог  створив  братів?
Тобі  не  бути  ним  ніколи,  сучий  сину,
Ми  не  з  однакових  походимо  родів.

Який  ти  брат,  якщо  твоя  ненависть,
До  українця  в  серці  аж  пашить,
У  тебе  є  лише  одна  цікавість  –
Під  себе  Україну  підкосить.

нагородив  Господь  нас,  ось  «братами»,
То  за  яку  провину,  за  який  то  гріх?
Вже  краще  сиротами  бути,  ніж  рабами,  
Віддавши  Україну  під  батіг.

Тому  ніколи  мій  народ  перед  тобою
Не  стане  на  коліна,  не  впаде,
За  свою  волю  кожен  візьме  зброю,
І  до  останнього  стояти  вже  буде.
*                                                                    Вересень,  2014  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547185
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 30.12.2014


archic

Одессе

Неспешно  бульварное  время,
И  воздух  морской  очень  жгуч,
Прощаемся  снова  не  с  теми,
Под  южными  сводами  туч.

Брусчатку  шагами  измерив,
Дойдя  до  белёсых  колонн,
К  причалам,  считая  потери,
Не  ведая  быль  или  сон…

Слезятся  глаза  в  перерывах,
У  гордого  утра  свой  нрав,
Как    чайки  сорвавшись  с  обрыва.
Декабрь  по-прежнему  прав.

Среди  фонарей  одиноких,
Спешили  на  гаснущий  свет,
В  пути  забывая  все  сроки,
Рисуя  зимы  силуэт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546696
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 27.12.2014


Леся Геник

Вдане

Я  вдам,  що  не  вчула  слова  огудного  за  спино́ю...
Я  вдам,  що  не  взріла  глуму  несвітлого  ув  очах...
Сміятися  навіть  буду,  балакати  із  тобою,
І  тихо  молити  Бога,  аби  заховав  меча.

Бо  світ  -  це  не  тільки  світло,  а  й  тучі,  і  глупа  темінь.
Бо  люди  -  не  вічна  днина,  буває,  що  й  прикра  ніч.
Та  тільки  була  би  сила  у  зрадженому  рамені,
Трималась  би  щира  віра  на  лагідному  коні.

А  сповідь  остання  прийде  до  сильного  і  слабкого,
Високого,  певно,  схилить,  низенького  вознесе...
Я  вдам,  що  не  знаю  болю,  благатиму  лиш  у  Бога,
Аби  допоміг  не  впасти  і  витримати  усе.

(25.12.14)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546318
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Любов Ігнатова

Напівсонне…

Зимове  небо  сяє  Оріоном, 
Конячками  розбіглися  хмаркИ, 
І  сни  казкові  кольоровим  гроном 
Нанизують  на  ниточку  зірки... 

Дрімає  котик  місячним  клубочком,
У  нього  поміж  лапок  грайлик  спить...
Груднева  ніч  морОзяним  дзвіночком
Вже  відміряє  опівнічну  мить...

Віддам  тривогу  вітру  у  долоні  - 
Нехай  розвіє  безвісти  її...
Вже,  майже,  у  дрімОти  у  полоні 
Слова  у  вірші  заплету  свої.. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Віктор Слюсар

ТИ НАСНИЛАСЬ МЕНІ…

До  мене  ти  приходиш  в  сні,
Як  до  світанку  йдуть  тумани,
Як  до  землі  зірки  ясні,  
Як  до  письменника  романи.  

Я  пригорну  тебе  вві  сні
Знов  до  грудей,  до  свого  тіла.
Приємно  буде  так  мені.
Невже  ти  цього  не  хотіла?  

Мабуть,  це  вияв  самоти?  
Мабуть,  це  вигадка  й  омана?  
Мені,  кохана,  снишся  ти,  
Як  морю  сняться  океани.
19.12.2010р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545946
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


Катерина Дмитрецька

Всем людям на планете!!!

Без  исключения  всем  людям  на  планете
Желаю  мира,  радости,  добра!
Чтоб  солнце  улыбалось  на  рассвете,
Искрились  звезды  светом  серебра!

Чтоб  каждый-каждый  в  сказку  вдруг  поверил,
И  отовсюду  лился  детский  смех.
Пусть  чудеса  распахивают  двери,
Во  всем  всегда  сопутствует  успех!

Пускай  глаза  слезятся  лишь  от  счастья,
Пускай  в  сердцах  горит  огонь  любви,
И  стороной  обходят  все  ненастья,
Чтоб  всё  задуманное  совершить  смогли!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545904
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


Наталя Данилюк

Різдвяно-спогадне

[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]

Мої  думки,  оголені  дерева,
Гілками  присягають  висоту
І  паморозі  стружка  металева,
Здіймаючись,  згасає  на  льоту.

А  спогади  –  захекані  хлопчиська  ─
Вже  вкотре  повертають  у  Різдво,
Де  світ  дитинства,  як  ніколи,  близько,
Де  з  вітром  неприборканим  удвох

Розхитуємо  гойдалку  скрипучу  ─
Аж  п’ятами  торкаємося  хмар!
На  прутику  різдвяну  зірку  кру́чу,
Усівшись  на  засніжений  димар…

І  пряники  розвішую  медові,
Стрічками  почепивши  за  гілки.
Тут  відлиски  на  шибці  кольорові
Мені  малює  місяць  від  руки.

Вкладає  бабця  казку  сизооку
В  картатий  вузлик:  “Спи,  дитино,  спи…”
І  серце  розбігається  з  півкроку,
В  сузір’їв  позолочені  снопи

Пірнає  легко,  тоне  в  мерехтінні,
Вбирає  в  себе  зоряний  пилок…
На  стику  часових  космічних  ліній
Відлунює  кожнісінький  мій  крок…

Минуле  там  розсипалось,  мов  сонях,
Насінням  перепріло  в  рукавах…
І  тільки  пам’ять  гупає  у  скронях,
Вривається  у  сни  мої  безсонням,
Як  посвіт  із  далекого  Різдва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 20.12.2014


Ірина Кохан

Сержантські погони

Скоро  ніч  підійме  чорні  крила,
Просом  зорі  вимережать  млу.
Знов  матуся  плаче  посивіла,
Їй  старенькій  знову  не  до  сну.

В  хустку  неба  сльози  загортає,
Очі  зводить  у  бездонну  вись.
Може  там  синочка  упізнає?
Він  між  хмарок,мабуть,забаривсь...

І  тамує  подих  безутішна,
Коли  вітер  хвірткою  скрипить,
Чи  коли  гіллям  похила  вишня
Роздирає  виболілу  мить.

Він  пішов  усміхнений  у  осінь.
Двадцять  п'ять.  Ще  майже  і  не  жив...
Як  дощила  та  холодна  просинь!
Коли  впав  журавлик  серед  нив...

Ріже  тишу  серце  передзвоном,
Тане  свічка  між  старих  долонь.
На  столі  сержантські  два  погони...
...й  безкінечність  маминих  безсонь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544268
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 18.12.2014


Любов Ігнатова

Про Музу

Розлінилась  моя  Муза:  
Склала  крила  у  комод  
І,  почухуючи  пузо,
Все  горта  журнали  мод...
Я  ходжу  довкола  неї:  
"  Ну,  давай  вже,  прокидайсь!  
Вірші  час  писать  про  фею!...  "
А  вона  мені:    "  Та  зась!  
Хочу  я  відпустку  мати,  
Щоб  усе  -як  у  людей!  
А  іще  -солодку  вату  
(Для  осмислення  ідей...  )
Хочу  гору  шоколаду,  
А  морозива  -аж  дві!  
Хочу  бачить  водоспади,  
Облетіть  навкруг  Землі.....  "
"  Ну  то  що  ж",  -  кажу:    "Лінуйся!  
Оголошення  я  дам  
І  назавтра  вже  займуся  
Виборами  Музодам!...  "
Стало  у  кімнаті  тихо...  
Тільки  стрілки:  "Цок  "  та  "Цок  "...
І  бурмочучи:    "От  лихо...  "  -
Муза  одяга  вінок:  
"Ну  чого  ти?  Я  ж  готова!  
Маю  тисячу  думок:  
Про  курорти,  про  обнови  
І  про  розсипи  зірок;  
Про  кохання  і  про  каву,  
Про  людей  і  про  котів...
А  ще  думка  є  цікава  -
Написати  про  китів...  "
.....
Вже  давно  завечоріло...  
Хлипа  дощиком  зима...  
Моя  ж  Музочка  уміло  
У  світи  яснІ  зрина;  
І  приносить  мені  світло  
У  долонечках  хутчіш,  
Щоб  не  згасло,  а  розквітло  
І  новий  з'явився  вірш....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544229
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Тетяна Луківська

Не збулося…і не судилося

           Не  судилося  -  не  збулося  ...(  Любов  Ігнатова)

Не  збулося,  мабуть…  судилося
Десь  минути  тебе  на  межі.
В  квітах  поле  до  ніг      хилилося,
А  ми  все    залишались  чужі.
Не  збулося,  таки  судилося
У  півкварти  зібрати  сльозу.
А  чи  небом  твоїм    дивилася,
Тож    не  вчула  в  захмар*ї  грозу.
Не  збулося,  затим,  судилося
Засніжити  назавжди    сліди.
Я  назовсім  в  тобі  згубилася,
Мабуть,  доля  отак,  в  нікуди…
Не  збулося,    чому  ж  судилося
В  паралелях  шукати  мости?
А  кохання,  на  жаль,  втомилося
Поміж    часом    долати  версти.
Не  збулося…  і  не  судилося
Обопільно  дорогу  пройти.
У  роках  надвечір'я  вмостилося,
А  ми  так  і  не  стали  на  «ти».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477819
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 14.12.2014


Надія Гуржій

ПОБУДЬ ЗІ МНОЮ

Побудь  зі  мною,  просто  так  побудь,  
Посидимо,  помовчимо  про  наше.  
У  кожного  окреслений  свій  путь,
Чи  бути  взагалі  могло  інакше?

Не  треба  слів.  Їх  вже  напевне,  досить.
Давно  у  корж  змісились  мед  і  сіль.
І  душу  знов    янтарна  гріє  осінь,
А  ми  ще  не  мовчали  так  як  слід.

Нехай  печаль  відійде  в  небуття
У  неї  вже  й  самої  часу  мало
Щоб  ми  з  тобою  за  усе  життя,    
Душевно,  разом,  просто  помовчали…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541938
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 08.12.2014


горлиця

Твої руки

Я  так  люблю  руки  твоєї  дотик,
Вона    тверда    і  ніжна  водночас,
Стираю  всю  непевність,чую  кроки,
Несеш  любов,  що  поєднає  нас!

Нарву  барвінку,  заплету  віночок,
Для  тебе  і  для  мене,  під  вінець,
То  ж  поспішай,  іще  маленький  крочок,
Життя  цвіте,    самітності  кінець.

В  твоїх  руках  і  тепло,  і    затишно,
Тримай  мене,  неси  у  даль,    неси!
Байдуже  де,  щоб  разом  і  навічно,
Нехай  засну.  А  ти  лиш  -  колиши!    


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541606
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 07.12.2014


Микола Шевченко

Дві долі (пісня на слова автора ГАЛИНА КОРИЗМА!!!)

Слова  -  Галина  Коризма
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко


ДВІ  ДОЛІ

За    горизонтом,    ген    на    схід,    цвітуть    гарячі    маки,
Шумлять    поля    у    пшеницях,    духманять    трави    злаком.
Коли    наллється    в    небі    спів        і    сонце    золотіє,
Радіє    втомлена    земля    і        колос    ваготіє.

Пшеничний    лан    чекає    жнив    і        пахне    свіжим        хлібом,
Не    раз    ввижається    у    снах  оте,    що    називаю    –    рідним.
Летять    думки,    мов    ластівки    і    сниться    Україна,
Несіть    мене    туди    вітри,    де    пісня    солов'їна.

В    ласкаву    далеч,    навмання,    густим    дощам    назустріч
Радіє    думка    на    устах    в    любові    невмирущій.    
В    глибоких    травах    до    колін    скупатись    в    срібних    росах
Торкнутись    квітів  пелюсток,    змочити    ноги    босі.

Не    смію    рідного    зронити    у    помислах    щоденних,
Тебе    оспівую    в    піснях    -    нескорену    й    стражденну.
 За    Україну    -    диворай    у    молитвах    безсонних
Благаю    кожен    Божий    день    у  емігрантськім  лоні.

Тут    люба    ніч,    та    не    зрівнять    таких    ночей,    як    вдома
Стожари        золотом    горять    і    сяють    видноколом.
Скрізь    так    красиво,    але    жаль,    бо    часто    сниться        хата,
Чому    ти,    Боже,    дав    мені    -    дві    долі,    як    у    птаха?

Летять    думки,    мов    ластівки    і    сниться    Україна,
Несіть    мене    туди    вітри,    де    пісня    солов'їна.
Летять    роки    на    чужині,        нестримною    рікою
На    Україну    повернусь    я  журавлем    весною!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541182
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 07.12.2014


Леся Shmigelska

НЕНАПИСАНИЙ ЛИСТ

Ненаписаний  лист  –  одинак,  що  на  дні  душі
Звив  гніздечко  скупе  із  полинно-терпкої  зажури
Осклянілий  портрет  у  думках  вже  давно  замшів,  
Вже  немає  вогню,  бо  вітри  суголосні  задули.
 
І  виліплює  час  аплікації  з  аве  мрій,
Чорно-білі  мости  споряджає  із  грудня  в  січень.
І  розгладжує  вись  паперовий  картатий  змій
Щоб  одну  лише  мить  зазирнути  снігам  у  вічі.

Не  лікують  думки.  Понад  берегом  чайки  крик
І  зіщулився  в  тьмі  острівець  призабутий  нами.
Не  напишу  листа  –  ти  без  мене  змирився,  звик.
Межи  долями  –  сніг.  А  чи  осінь  січе  дощами?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541218
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 06.12.2014


Мазур Наталя

Бахрома ночі

Мені  так  хочеться  ізнов
Пірнути  у  твої  долоні,
І  там  притихнути.  Сторонніх
Не  чути  звуків  та  розмов.

Тоді  самотність  утече
У  сіре  завіконня  дому,
І  десь  на  обрії  блідому
Невтішним  виллється  плачем.

Холодним  подихом  зима
На  склі  напише  криптограми,
А  те,  що  станеться  між  нами,
Сховає  ночі  бахрома.

25.11.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539501
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Крилата

КУПІТЬ МЕНІ ЧЕРЕВИЧКИ!

Сніг  лежить  поміж  травички.
Кіт  не  вийде  й  крапка.
-  Купіть  мені  черевички,  
Щоб    не    змерзли  лапки.

-  Де  ж  такі  маленькі  взяти?  -  
Запитала  Злата.
-  Хіба  кусень  шкіри  брати  –  
Краяти,  зшивати

Тиждень  різала  і  шила,
Аж  плило  волосся.
Поламала  голку,  шило.
Та  взуття  вдалося.

До  кота:
-  Ходи,  мурлико,
Будем  приміряти.
Взув  пухнастий  черевики,
Вилетів  із  хати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539654
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Наталя Данилюк

Моя тендітна свічечко, тремти…

[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]

Моя  тендітна  свічечко,  тремти,
Розсіюй  чад  скорботної  печалі...
Рясніють  перекошені  хрести,
Як  свідки  мовчазні  сумних  реалій.

О,  скільки  їх  за  обрій  відійшло,
Мов  кануло  у  безпросвітній  Леті...
Як  упивалось  ненаситне  зло,
Смакуючи  ядучий  запах  смерті!..

Вже  не  було  із  праху  вороття,
Хати  чужіли,  мов  порожні  храми,
І  спрагло  так  хотілось  за  життя
Хапатися  промерзлими  руками...

А  що  життя?  –  Украдене  зерно,
Ним  землю  загноїли,  мов  тілами...
І  не  одне  засвітиться  вікно
В  суботу  скорбну  тихими  свічками.

Хіба  буває  в  деспота  межа
Жорсокості  і  підлого  цинізму?
Як  голосила  зболена  душа,
Бо  ні́кому  відспівувати  тризну...

Моя  тендітна  свічечко,  тремти...
За  все  усім  воздасться  по  заслузі:  
Одним  судилось  хлібом  прорости,
А  іншим  –  бур'яном  гірким  у  лузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Лілія Ніколаєнко

Красное и белое (Цветы Шекспира) - В соавторстве с Юрием Ловким

Любовь  прекрасней  всех  цветов  в  саду,
Но  у  цветов  заимствует  отчасти  –
У  белой  розы  –  свет  и  чистоту,
У  красной  розы  –  пламя  жгучей  страсти.

Но  пышный  цвет  осыплется,  увы,
А  красота  увянет  неизбежно,
И  лишь  сонет,  как  памятник  любви,
Навеки  сохранит  и  страсть,  и  нежность.

Любовь  подобна  утренней  заре,
Она  дарит  мечты  и  возрожденье,
Но  тьма  святое  превратит  во  грех,
И  ночь  покроет  день  коварной  тенью.

Любовь  погибнет,  но  в  стихах  она
Рождаться  будет  снова,  как  весна.
(Лилия  Николаенко)

***
Любовь  черты  заимствует  у  роз  
(Хоть  всех  цветов  в  саду  она  прекрасней):
У  белых  —  чистоту  невинных  слез,
И  пылкость  страсти  огненной  —  у  красных.

Но  пышный  цвет,  как  пепел,  улетит,
Когда  угаснет  пламенное  лето,
Но  нежность  и  любовь  свои  пиит
Увековечит  рифмами  сонета.

Любовь  надежду  сеет  и  мечты,
Она  сравнима  с  солнцем  светозарным.
Но  ослепит  глаза  от  темноты  
И  свет  накроет  сумраком  коварным

Любовь  умрет,  но  в  рифмах  вдохновенных
Из  праха  возродится  непременно.
(Юрий  Ловкий)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537397
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Льорд

Ніч

Коли  все  поринає  у  сон
І  над  містом  панує  вже  тиша,
Ніч  бере  саксафон,
Ніч  бере  саксафон,
Ніч
     симфонію  пише.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452953
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 19.11.2014


Helen Birets

наречена для…

Він  прилітав  до  неї
тільки  вночі,
Брав  із  собою  
у  різні  світи.
Її  забаганки  були
як  ключі,
Дозвіл,  на  те,  
щоб  йому  знов  прийти.

Поруч  неї  нікого  
не  підпускав,
Геть  гонив,  тільки-но  хтось  
знову  був,
А  коли  сама  -  
у  долоні  плескав,
Бо  хотів  її  мати,  
лиш  одну...

Вона  знала  історію  
до  кінця,
Не  боялася  впливу  
його  чар.
Вже  й  не  мріяла,  
що  візьмуть  до  вінця,
Допомогу  ж  міг  дати  
лиш  Мольфар.

Його  праця  тяжкою  була
сто  днів
Він  на  зовсім  вернув  
її  в  життя,
Дійство  це  викликало  
із  неба  гнів,
Що  доносилося  
згу́бним  виттям

Ця  історія  дійсно  
в  житті  була
(Вічність  містить  сво́ї  
вели́чини)
Як  не  має  кінця  
для  добра  і  зла,
...Так  і  в  буденності  
є  причини!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536213
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Любов Ігнатова

Кожному своє …

У  кожного  своя  винагорода- 
Хтось  п'є  шампань  із  кубка  золотого, 
Хтось  із  копитця  хлеще  чорну  воду 
І  вже  ніколи  не  стає  на  ноги...

У  кожного  свої  прерогативи:
Блакитне  небо  -  чи  в'язке  болото, 
Дивитись  вдаль  і  бачить  перспективи 
Чи  озирнутись  ,  як  дружина  Лота... 

У  нас  є  вибір  :  чи  вівця  у  стаді
Чи  вільна   птаха  -  сильний  боривітер  ,
Паяцем  буть  смішним  на  маскараді, 
Чи  душу  свою  щирістю  зігріти... 

Щомиті  доля  нас   екзаменує... 
І  кожному  своє:   чи  дно-чи  масло:
Чи  потонути  ,склавши  лапки,  всує, 
А  чи  горіти,  щоб  життя  не  згасло... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536016
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Наталя Данилюк

Відпалали сади смолоскипами…

Відпалали  сади  смолоскипами,
Відхурделив  легкий  листограй,
І  відлунює  тихими  схлипами
Обікрадений  осінню  гай.

До  зими  лиш  півзойку,  півподиху,
А  надворі  -  квітнева  теплінь!..
В  листяній  сухозлітці  на  сходинках
Забавляється  сонячна  тінь...

Розженеться  руденькою  кицею
І  -  шубовсть  у  шемріння  сухе!
Підсолоджені  ранки  корицею,
Хоч  повітря  незвично  терпке:

То  гірчить  ароматною  кавою,
То  димами  з  городів  повзе...
Мов  виделкою,  віттю  іржавою
Настромила  хмаринне  безе

Усамітнена  вільха  і  мружиться
Від  медових  цілунків  тепла!
Пересохла  порепана  вулиця
У  янтарних  тонах  попливла.

Припаду,  щоби  сонця  напитися,
Зачерпну,  ніби  пташка  крильми,
Може  трішки  на  серці  розвидниться
І  розвіється  попіл  зими.

Може,  снігом  густим  припорошені,
Чорнокрилі  примари  війни
Між  архівів  минулої  осені
Перетліють,  а  там  -  до  весни

Зовсім  близько,  півзойку,  півподиху
І  півкроку  лише  одного́!..
О,  як  мало  нам  треба  для  подиву,
А  шукаємо  бозна-чого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 11.11.2014


Плискас Нина

Роздуми в осені.

Ніщо  не  втомлює  пам"ять  так,як  брехня...
І  ніщо  її  не  освітлює  так,як  правда.
**********
Не  обростайте  мохом,як  камінь,який  не
рухається,будьте  завжди  в  русі,думка  теж  рух.
************
Не  можна  бути  чистішим,як  вода,
але  коли  влитись  з  нею,можна  досягти  блаженства.
*************
Ми  старіємо  і  не  хочемо  чути  про  смерть,вона  
приходить  до  нас  від  забуття.
************
Світ  від  нас  бажає  покірності,  а  нескупої  суєтності.
************
Навчіться  слухати  природу  і  природа  почує  вас,
ми  піщинка  її  Вічності.
************
Мудрець  не  визнає  себе  мудрим,але  сіє
зерно  мудрішого  пізнання.
************
Міра  у  чекання  одна  ...терпіння,яке  нагороджене
бажанним.
***********
Не  світ  змінюється  ,змінюємось  ми,нам  все
більше  потрібно  від  нього,а  він  просто  
самозбережується.
************
Коли  Бог  дав  людині  талант,Він  дав  долі  вибір.
************
Зрізавши  одне  дерево,посади  два,удвічі,
додавши  чистоти  повітря.
*************
Не  шукайте  крила  своїм  творчим  доробкам,
(не  всім  це  вдається)  у  свій  час  вони  знайдуть  
свого  птаха.
*************

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535540
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014


Олексій Благослов

Добрий ранок, Україно!

Добрий  ранок,  Україно!

Добрий  ранок,  Україно!
Помолюся  Богу  нині
За  наш  край,  за  рідні  землі
Щоб  були  благословенні.

Щоб  не  знали  ми  більш  горя,
Щоб  були  усі  здорові.
Хай  цей  гарний  новий  день
Починається  з  пісень.

Добрий  ранок,  Україно!
Помолюся  Богу  щиро
За  діток,  що  йдуть  до  школи,
Щоб  навчались  вони  добре,

За  батьків  в  селі  стареньких
Хай  їм  не  болить  серденько,
Хай  насушний  буде  хліб
В  кожнім  домі  на  столі.

Добрий  ранок,  Україно!
Будь  навік  благословенна.
Боже,  дай  нам  процвітання,
В  добрий  справах  дай  єднання.

Боже,  кращу  долю  нині
Дай  моїй  Ти  Батьківщині.
Краю  мій,  свята  земля!
Помолюсь  за  тебе  я.
           19.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532342
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014


Бойчук Роман

РИМОВАНІ ЛИСТИ

Я  ніжною  весною  своїх  губ
Розт́оплю  зиму  у  твоєму  серці,
Підсніжником  розквітну  у  саду
І  стану  сонце-зайчиком  в  люстерці.

В  краплині  кожній  літнього  дощу
Я  віднайду  веселки  восьмий  колір...
Мене  своїм  ти  серденьком  відчуй
Й  побач  мене,  свого,  на  видноколі.

А  зараз,  поки  осінь,  я  і  ти  -
Кружляємо  в  барвистім  пасадоблі,
У  вихорі  зриваємо  листи
Й  вкладаємо  їх  у  долоні  долі.

І  всі  листи  римовані  пером
З  крила  любові,  з  краю  наднебесся,
Цілунки  золоті  вони  немов,
І  наче  літ  минулих  відголосся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531972
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 25.10.2014


Наталя Данилюк

Інша осінь

Це  інша  осінь,  мокра  і  понура,
Крізь  сітку  мряки  глипає  з-під  брів...
Вже  поріділи  пишні  шевелюри
У  кленів  молодих  і  яворів.

Обсипалось  оздоблене  убрання
І  пліснява  покрила  теплу  мідь,
Бринить  в  гаю  мелодія  прощання
Між  голих  неприкритих  верховіть.

Це  інша  осінь  -  зраджена  коханка,
Загорнута  в  пожухлий  кашемір...
Минулася  жовтнева  лихоманка
І  золото  зотліло,  мов  папір.

Ах,  золото!..  На  вигрітій  долоні
Тремтить  листок  -  загублене  крило...
Які  ж  оті  дерева  безборонні
У  дні,  скупі  на  сонячне  тепло!..

У  час,  коли  важкі  кудлаті  хмари
Торочаться  на  во́вняні  нитки
І  тріскають  тендітні  капіляри,
Знекровлюючи  листя  і  гілки.

Це  інша  осінь  -  тріснута  лампада,
Вже  майже  спорожніла,  не  жахтить
І  проситься  в  обійми  листопада,
Щоб  душу  відігріти  хоч  на  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014


Олег Гончаров

Мова-оберіг

Щось  налягло  сумне  на  серце  знову
І  голос  чийсь  лунає  з  небуття:
Якщо  народ  свою  вбиває  мову,
Йому  вже  не  потрібне  каяття!

Болить  душа  у  неньки  України
Не  за  своє  скалічене  життя,
Перед  тобою,  впавши  на  коліна,
Знов  пеленає  в  мову,  як  дитя.

І  молиться  за  тебе,  перед  Богом,
І  тужить,  що  не  все  у  нас  гаразд…
Хто  забуває  мову  за  порогом,
Тому  в  дорогу,  мабуть,  ще  не  час…

Облич  багато  у  доби  нової
І  не  розплутать  павутинь  доріг.
В  гущавині  подій,  згубивши  мову,
Знайди  її,  бо  мова  –  оберіг!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532275
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Тетяна Луківська

Пече так в душі…

Пече  так  в  душі  в  глибині,
Що  хочеться  зброю  узяти  
Й  за  всіх  матерів  і  синів  –
Стріляти,  стріляти  …  стріляти!
У  поле,  у  небо,  у  яр…
Звільнити  від  ворога  землю.
І  вигнати  геть  яничар…
Й  нарешті,  уже  …«відокремлю».
О,  Боже  мій  милий,  чи  ж  я
Зумію,  так  просто,  стріляти?!
У  кожного  ж  людське  ім*я
Й  дорога  до  рідної  хати…
Не  чують  же  слів  і  благань,
Здавалось,  були    ще  народом…
Не  буде  ж  вам  більш  виправдань,
Червивим  лишилися  родом.
Спиніться,  бо  вже    й  небеса
Розколюють    сльози  молитви!
І    зорі  впадуть…не    роса…
І  кара  зійде  за  всі  битви.
У  руки  беру  автомат  ,  
Прощення  Господнє  благаю.
Й  за  всіх,  за  усе,  супостат!  
Стріляю,    стріляю…    стріляю!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518302
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 24.10.2014


Ірина Кохан

Саде мій…

Саде  мій,  напоєний  туманом,  
Не  сумуй,  що  лист  духмяний  змок.
Ще  вдягнеш  вишивану  сутану
На  промерзле  плетиво  гілок.
Ще  зігрієш  в  сонячнім  наливі
Свої  плечі,  стомлені  плодом.
Вересневі  хмароньки  грайливі
Табунами  ходять  над  селом,
Пишноцвіті  айстри  попід  тином,
Наче  зорі,  що  забули  вись...
Посміхнулось  небо  так  гостинно-
Саде  мій  зажурний,звеселись!
Зашуми  ще  вітами  до  сонця,
Золота  у  трави  ще  насип!
Заспівай  ще  пісню  березОньці,
Що,мов  змерзла,тулиться  до  лип.
Друже  мій,ще  веснонька  розмаєм
Замережить  заспане  гілля.
Зараз  бо  зима  коней  сідлає  -  
Чутно  подих  вже  її  здаля.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526518
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 24.10.2014


Леся Shmigelska

ІЛЮЗІЯ

Ілюзія  намовлених  огнів,
Коли  горить  минуле  й  невідоме,
Коли  надія  гіркне  до  оскоми
І  день,  що  подарований  мені  —
Це  всього-на-всього  лиш  звуки  павутини.
І  шал  рутини...

Ілюзія  несказаних  думок,
Де  всі  слова  загублені  в  «сьогодні»,
Від  горя  слизько  —  далі  йти  не  годні.
З  пісочника  розсипався  пісок,
Що  рахував:  «А  скільки  ще  до  літа?»
Лишився  вітер…

Ілюзія  невистиглих  бажань
Між  «не  моли!»  і  вічністю,  що  в  небі.
Оте  столике,  стоязике  «треба»,
Де  кожен  крок  —  на  вічних  терезах.
І  дощ  не  дощ,  а  марево  зелене,
Що  йде  крізь  мене…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519519
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 24.10.2014


Макієвська

Плаче красуня осінь, як в останній раз

Плаче  красуня  осінь  ,  падають    сльози,  розбиваються  на  друзки  об  асфальт  ,
Вітер  тріпоче  золоте  її  волосся,  розійшовся  вурдалака  не  на  жарт,
Крутить  листя  в  небеснім  обійсті,  кидає  під  ноги,  тільки  й  чується  шарп,  шарп...
Погадай  мені  сивий  дідуган,  розкинь  колоду  віялом  із  єгипетських  карт...

Не  нагонь,  не  нагонь  вітру  хмар,  я  хочу  відчути  в  душі  жар  від  осінніх  чар,
Намилуватися,  мов  в  останній  раз  ,розкішшю  мальовничих  і  неповторних  фарб,
Доторкнутись  вустами  до  калинових  кетягів-  ватр,  випити  гіркий  нектар,
Вдихнути  феміам  полів,  гаїв...Зцілитися  від  зневіри...То  наймудріший  скарб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531900
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Любов Ігнатова

Дощ для двох

Цей  дощ  -  для  двох  ,  а  я  у  нім  сама...  
В  душі  капіжить  -нащо  парасоля?..  
Під  ноги  пада  осінь,  і  зима  
Давно  вже  майорить  на  видноколі...  

Хмаріє  небо  -і  йому  болить  
Безликий  сум,  що  завиває  вітром...  
І  осідає  білосніжна  мить  
На  вигорілу  вщент  життя  палітру...  

Цей  дощ  -для  двох...тоді  злочинці  ми,  
Бо  порізну  збираємо  краплини...  
Вже  відлунали  пристрасні  громи....  
Вже  відлетіли  в  літо  павутини...  

Сивіє  іній  у  моїй  душі...  
ТумАниться  давно  забута  рима...  
Ведмедиця  в  захмарному  ковші  
Ніяк,  напевно,  сліз  моїх  не  втрима....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 24.10.2014


НАДЕЖДА М.

Як втікти від болючого…

За  вікном  сіра  осінь.
В"ялий  лист  почорнів.
Як  живеш?  -  гладить  коси,
Бо  нема  більше  слів.
Небо  брови  все  хмурить.
Цілий  день  іде  дощ.
І  природа  в  покорі.
Вся  промокла,  як  хлющ.
От  би  тільки  промінчик,
Знову  сили  придасть.
Але  дощ  -  це  романтик,
А  не  просто  напасть.
Чашка  чаю  гарячого...
Мрії  десь  понесуть.
Як  втікти  від  болючого...
Та  не  в  тім  тепер  суть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531862
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Крилата

ЗАДОЩИЛО

Від  ранку  задощило,  закапіжило.
Укрилось  небо  сірим  кожухом.
Ще  вчора  сонце  тіло  щедро    ніжило  –  
Прикрило  нині    щоки  рукавом.

Ключ  журавлів    відбув  із  краю  рідного,
Щоб  відімекнути  небо  чужини.
Хапа  за  чуба  вітер  дуба  мідного.
Обшарпує  сорочку    і  штани.

Птахи  сховались  в  туєвому  гіллячку.
Відклали  виступ,  дощик  підсобив,
Калюжами  розлився  по  подвір’ячку,  
Немов  у  бубон  у  шибки    забив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531979
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Леслав

Ти щаслива?

Ультрамарин  передноворічного  міста...Серпантини  напівпорожніх  алей...Срібні  пелюсти  зірок  на  твоєму  волоссі...І  берег  найглибшого  неба,мазка  Піросмані...Нарешті  ми  маємо  те,про  що  довго  мріяли,що  шукали  в  метафорах  снів,наче  формулу  істини,а  тому  сьогоднішня  ніч  знову  народиться,в  теплій  темряві,наших  з  тобою  рук.Ти  щаслива?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312212
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 19.10.2014


Крилата

А Я ЛЮБЛЮ ОТАК В ЧАСИ НЕГОДИ…

А  я  люблю  отак  в  часи  негоди
Із  лоджії  з  відчиненим  вікном
Послухати  симфонію  природи,  
Що  ллється    з  двору  дзвоном-  ручайком.

В  обід  сьогодні    вийшла,    подивилась,
Завмерла  з  дива  –    красень-кінь    забрів
У  дворик  наш.  Земля  дощем  умилась.
І  він  від  крапель  геть  увесь  змокрів.

Звідкіль  прийшов?  Господаря  не  бачу.
Тихенько    в  грядці  зеленець  пасе.
То  йде  неспіхом,  то  легенько    скаче
І  сірий  простір  вухами  стриже.  

Дзвінок  з  кімнати.  Йду  до  телефону.
Розказую,  хто  взяв  мене  в  полон.
Опісля  знову  –  риссю    до  балкона.
Коня  нема…,  розтанув,  наче  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530775
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Леся Геник

Ця осінь

Ця  осінь  не  народжує  поетів,
Ця  осінь  виколихує  печаль...
Хоча  й  цвіте  безмежжями  букетів,  
Та  тільки  над  могилами,  на  жаль.

Ця  осінь  не  римує,  а  ридає
На  аркушах  нерадісних  митців,
Бо  матері  лишаються  без  раю
І  зостаються  без  надій  вітці.

Ця  осінь  не  співає  серенади,  
А  дико  завиває  по  ночах!
Не  золоті,  іржаві  листопади
У  неї  цього  року  на  плечах.

Ця  осінь  не  натхненниця,  а  мука!
Не  фея  добра  -  чарівниця  зла!
Чаклує  неустанно  лиш  розлуки
І  переводить  на  журу  усі  слова!

Ця  осінь  не  забудеться  ніколи...
О,  Боже,  більш  ТАКЕ  не  повтори!
Засіяне  хрестами,  плаче  поле,
Летять  невинні  душі  догори...
(17.10.14)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530887
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Лілія Ніколаєнко

Казанова

Я  знов  закохалась  у  вітер.  Бо  він  –  невловимий.
Палкий  Казанова,  володар  любовних  штормів.
Розбились  на  вірші  мої  кораблі-пілігрими.
До  грішного  раю  прокладено  зоряний  міст.

Ефіром  сочаться  у  кров  аромати  троянди,
Червоні  пелюстки,  як  шкіри  його  оксамит.
Той  погляд  –  вогонь,  а  уста  –  мармеладні  принади,
І  голос  у  серці  отруєним  жалом  щемить.

І  кришиться  небо  дощем  діамантових  літер,
І  падає  місяць  у  келих  рубінових  зваб.
На  карті  фантазій  нектаром  сузір’я  розлиті,
Цунамі  кохання  розбурхує  пристрасті  шквал.

Йому  –  всі  бажання.  Бо  він  –  неповторно-шалений.
Йому  –  всі  омани,  що  гріх  перемножив  на  біль.
Спокуснику-вітре,  мій  сон  заколишуть  сирени.  
Якщо  я  прокинусь,  дозволь  закохатись  «на  біс»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530836
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014


горлиця

БЛУКАЄ СУМ


Блукає    сум    і  плаче  жовтим  листям,
То  тут,  то  там,  присяде  відпочить,
Новим  поривом  по  деревах  трісне,
Мов  біль  свою  тут  хоче  причeпить.

І  там  де  сяде,  зливою  листочки  
Посипляться    і    пелена  лежить,
Ані  зібрати  їх,  ані  згребти  в  куточки,
Це  сум  так  хоче  зиму  пережить.  

Ну  що,  ж  поспи  !  I    біль,  як  сон,  минеться,
В  пуховій  ковдрі    згубиться  печаль,
Прийде  весна  ,  знов  щастя  обізветься
Полине  пісня  в  піднебесну    даль.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529162
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 11.10.2014


Леся Shmigelska

МИ ЖИВІ!…

                                                 О,  Мудросте,  скажи:  Куди  іду?...
                                                                                                                 Нестор  Чир
***
Мудросте,  скажи:  куди  іду,
Чи,  бува,  не  збилася  з  дороги?
Блідне  в  небі  (певно  на  біду)
Скалка  сонця  й  падає  під  ноги,
Затуливши  вітру  тихий  стогін.

Я  волію  йти  крізь  біль  і  страх,
Бо  назад  путі  уже  немає.
Зірка,  розіп’ята  на  вітрах,
Та,  що  гріла  вись  за  небокраєм,
З  вірою  у  серці  не  згасає.

Я  не  знаю,  що  чекає  нас
В  час  журби  –  чи  зігнуться  коліна.
По  стежках,  що  викарбував  час,
Крізь  безчестя,  морок  і  руїни
Йде  до  волі  Мати  Україна.

Мудросте,  додай  думкам  снаги,
Хай  на  душу  не  лягає  іній,
Хай  Дніпра  пречисті  береги,
Наче  крила,  здійме  Україна.
Ми  живі  –  хай  знають  вороги!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483109
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 11.10.2014


Леся Shmigelska

ЗЛОТОКОСА МОЯ

Злотокоса  моя,  надпечальна  осіння  снаго,
Скажи  бо  мені,  моя  панно  п’янка,  ти  щаслива?
Обціловує  дощ  твоє  тіло.  Ти  любиш  його?
Чи  може  немило,  нірвано,  купатися  в  зливах?  
                                                                                                                                                                                             
Забіліли  сади  –  перший  іній  закравсь  у    твій  світ
І  торкає  лиця  з-поза  хмари  надломлений  промінь.
Затуманюйся,  млій,  моя  ладо  в  пурпурній  листві
Зупинися  в  росі,  що  лежить  на  траві  невагомо.
                                                                                                                                               
Віддавайся  вітрам,  окаянні  кохають  тебе,
Листопадом  укрий,  як  фатою,  оголені  плечі.
Видно  мрійну  таку  нашептали  невинні  з  небес,
Або  висікли  з  хмар  зачаровані  зорі-предтечі.




                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529122
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 11.10.2014


Дощ

Лелеки в полі

                                                                                                             Світлій  пам"яті  мами,
                                                                                                             Катерини  Семенівни,  присвячую.

                     1
Сльотавою  видалась  осінь,
Полощуть  холодні  дощі.
Побачити  б  неба  просинь  -
Обридли  благенькі  плащі.
І  гичок  холодні  долоні
Дражливо  торкаються  ніг;
Волосся  прилипло  до  скроні,
Ще  й  вітер  гуде,  як  на  гріх!
За  обрій  свинцево-сивий
Він  хмари  важкі  жене.
В  холодному  герці  злостиво
Зійшлося  небесне  й  земне.
А  в  полі  й  зігрітися  ніде  -
Стоїть  лише  лан  буряків
І  конче  потрібно  з  обіду
Упорати  дев"ять  рядків.
Упорати...  Легко  сказати!
Вручну  вже  несила  копать.
Тверді  мозолі  від  лопати
І  годі  від  подруг  відстать.
А  спину  натруджену  ломить
І  липне  багно  до  чобіт.
І  руки,  і  ноги  судомить
Від  цих  бурякових  робіт.
Тягар  непосильної  праці
На  плечах  жіночих  повис.
Навряд  чи  в  столичнім  палаці
Її  пошанують  колись.
Бо  хто  співчуватиме  жінці,  
Що  в  полі  копа  буряки
І  в  долею  міченій  гінці
Втрачає  найкращі  роки?
А  вдома  ж  ще  діти  чекають  -  
За  мамою  скучили  всі.
Турботи  і  ласки  шукають,
Та  клопіт  і  тут  напосів:
Худобу  попорати  треба,
Вечерю  сім"ї  зготувать,
Хоч  дві  лишень  рученьки  в  тебе
І  вдосвіта  треба  вставать.
Ще  небо  й  на  світ  не  зоріло,
Блукають  окрайці  пітьми,
Та  вгору  злітають  несміло
Із  коминів  білі  дими.
Нема  від  роботи  спочинку,
Який  це  здола  богатир?
Он  знову  в  причілкову  шибку
Б"є  пужалном  злий  бригадир.
І  знову  робота  в  полі,
Без  продиху,  день  при  дні.
І  думка  зрина  мимоволі:
Чи  ж  вироблю  я  трудодні?
                       2
"Неждано"  зима  завітала
З  морозом  і  снігом  до  нас.
Колгоспниць  у  полі  застала,
Що  клали  кагати  якраз.
А  ще  ж  кукурудзу  збирати
Жіночим  рукам,  як  завжди.
За  що  їх,  о,  Боже,  карати,
Прокляття  своє  відведи!
Нехай  хоч  узимку  спочинуть,
Відчують,  що  й  празники  є.
Різдво  і  Маланку  зустрінуть,
Згадають  дівоцтво  своє.
Обскубаний  день  зимовий,
Вже  й  сутінки  стали  в  куток.
Розважлива,  тиха  розмова
Снується,  мов  пряжі  моток.
А  віхола,  знай,  шаленіє,
У  щілину  хижо  свистить,
Та  в  грубці  вогонь  паленіє  -
Від  холоду  він  захистить.
А  вранці,  дивися,  знову,
До  вікон  замети  лежать
І  треба  доїти  корову
До  школи  дітей  споряджать.
                       3
Відлига...  Вже  ка́піж  надворі,
Охота  тепла  скуштувать.
Гукають  жінок  до  комори  -
Насіння  в  посів  готувать.
Весна,  розгортаючи  крила,
Геть  залишки  снігу  змела,
Живому  дорогу  відкрила
І  знову  земля  розцвіла.
Робота  і  в  полі,  і  вдома,
І  день  пролітає,  як  мить.
І  перша  весняна  утома,
І  грім  молоденький  гримить.
У  мареві  дня  проглядають  
Зелені  врунисті  рядки.
Це  знову  політниць  чекають  -
Цукрові  ростуть  буряки.
Їх  спершу  сполоти  треба,
І  вдруге  сапою  пройти.
До  обрію  чисте  небо
І  сонце  взялося  пекти.
А  спрагу  відчуєш  швидко,
Як  піт  на  пошерхлих  губах.
Ніде  водовоза  не  видко,
Лиш  жайвір  співає  в  степах.
До  вечора  ще  так  далеко...
Спочити  б,  та  ні́коли  все.
Біліють,  неначе  лелеки,
Що  в  полі  їх  вітер  пасе.
Додому  надвечір  вертають,
Ще  й  пісню  затягне  котрась!
І  втома,  і  спрага  минають,
Луна  по  ярах  розтеклась.
Похвалять  чиюсь  обнову  -
Усмішка  лице  заснує,  
А  потім  замовкнуть  і  знову
Обдумують  кожна  своє.
                       4
А  літо  вже  майже  в  зеніті,
Жита  половіють...  Жнива!
Відомо  у  всьому  світі,
Що  хліб  -  усьому  голова.
А  жати  серпом  і  в"язати
І  в  копи  складати  снопи,
Робота  тяжка,  що  й  казати,
Тут  серп,  ніби  родич  сапи.
І  крутять  жінки  перевесла,
І  в"яжуть,  що  сніп  аж  гуде.
До  вечора  трудяться  чесно,
Допоки  й  роса  не  впаде.
А  потім  гуде  молотарка,
Пилюка  від  збіжжя  стовпом,
І  дружня  розмова,  і  сварка,
І...  місяць  на  небі  серпом.
Тим  часом  пройшли  обжинки
Під  гомін  підпилих  дядьків,
І  знову  над  долею  жінки,
Громадився  лан  буряків...
Отут  би  й  поставити  крапку,
Та  якось  не  сміє  рука,
А  хочеться,  скинувши  шапку,
Доземно  вклонитись  жінкам.
За  їхню  жертовну  долю,
За  вірність  своєму  селу,
За  молодість,  віддану  полю,
За  тиху  терплячість  незлу.
І  все  ж,  без  лукавинки  в  слові,
Як  предківський  звичай  велів,
Подякую  мамі  і  долі,
Що  виріс  я  в  тому  селі...
1992  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450209
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 11.10.2014


Tshway

Заложники

Ты  хотела  меня  
и  я  хотел  тебя.
Но  мы  говорили  о  погоде,
о  ценах  и  об  агрессии,
о  Пастернаке  и  о  Тарковском,
ты  -  о  твоем  коте,  я  -  о  моей  собаке,  
ты  -  о  муже,  я  -  о  жене,
ты  -  о  верности,  я  -  о  духовности...

Так  мы  стали  заложниками
порядочности.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516503
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 11.10.2014


Helen Birets

Зріла осінь

Осінь  -в  дозрілості  весна  і  літо,
Чудес  утворення  пора,
Коли  Земля  листочками  прикрита,
Холодними  є  вечора...

Осінь  -  твої  обійми  й  теплі  пледи,
Коли  ще  за  вікном  туман...
Це  найсолодший  час,  як  літні  ме́ди,
Із  почуттями,  мов  вулкан!

Це  пора  стиглості  в  меті,  й  дозріння.
Вито́к  новий  у  часі  днів,
Коли  спадає  літнє  метушіння,
...І  дзвін  вже  проситься  -  бубні́в!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528410
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Мазур Наталя

Натурпродукт

                                                                                     (написано  подільською  говіркою)

     Діло  було  перед  Різдвом.
     Я,  каже  Маня,  в  область  поїду.  На  базар.  Візьму  сушені,  горіхів,  фасолі  –  продам.  На  Різдво  буде  за  шо  стіл  накрити.  Думаю,  за  два  дні  справлюсь.  Візьму  з  собов  Ольку,  кума  жінку.  А  як  же?  Чи  місце  посторожувати,  чи  до  туалету  збігати…  А  товар  на  чужі  люди  не  кинеш.  То  Олька  за  моїм  товаром  подивиця,  то  я  за  Ольчиним.  Так  і  буде!
     А  заночуєм  у  нашої  однокласниці  Вірки.  О,  Вірка  така  гороцька  стала,  така  гороцька!  Але  казала,  як  будемо  в  городі,  то  шоб  звонили.  То  вона  нас,  як  рідніх,  прийме.
     А  ви  удвох  тут  з  кумом,  тим  часом,  кабанчика  заколите.  Приїдемо  ми  з  Олькою,  то  й  свіжиною  почастуємося.

     Стало  буть,  премо  ми  з  кумом  в  суботу  вдосвіта  по  дві  клєчаті  сумки  до  автобуса.
     Як  двері  зачинилися  і  нас  з  кумом  обдало  сизуватою  хмарою  двигунового  вихлопу,  кум  прояснів  на  лиці.  Всьо,  каже!  Освобождєніє!
     Яке,  питаю,  освобождєніє?
     А  тра  сказати,  шо  кум  у  мене  вчоний.  Він  тоті  мильні  серіали,  шо  Маня  з  Олькою  дивляться,  не  уважає.  А  шо  вони  дивляться?  Роксолану!  Та  так,  аж  позашльохуються  обидві,  над  нещасною  Роксоланою,  шо  ходить  в  золоті    і  їсть  на  золоті.
     Я  якось  се  сказав,  то  мало  в  чоло  не  получив.  Та  шо  ти  понімаєш,  -  кричала  Олька.  А  в  Мані  аж  нижня  губа  засіпалася.  Ох,  каже,  які  мужчини  були!  Їсти  на  цілий  гарем  готували!  Дівчата  з  роботи  прийдуть,  а  їм  вже  обід  зготовлено…
     Тю,  кажу.  То  ви  шо,  в  гарем  обидві  захтіли?  Маня  на  мене  обидвома  очима  –  луп!  
     Та  я  шо?  Я  ж  нічого!  Я  ж  тільки  спитав!  А  сам  так  боком,  боком  і  в  двері,  від  гріха  подальше.
     А  кум  –  нє!  Кум  каже,  шо  ті  всі  серіали  –  бєлєтрістіка.  О!  Я  ж  кажу  –  вчоний!  Він  передачі  по  діскавері  дивиця.  Я  тоже  пробував  був  раз  подивитися,  та  Маня  до  хати  зайшла.  Та  яке  вже  там  діскавері?!
     Так  ото,  яке  освобождєніє,  питаю  в  кума.
     А  таке,  каже  кум.  Не  буде  наших  бабів  два  дні.
     То  й  шо,  не  поняв  я.
     Як  то  шо?  Як  то  шо,  -  кип’ятиться  кум!  Отмєтіть  надо.  Празнік!
     І  так  мені  ті  слова  до  душі  припали,  так  припали…  Але  ж  де  ти  вдосвіта  найдеш,  чим  отмєчать?
     Не  тушуйся,  каже  кум.  Всьо  пад  кантролєм!  
     Коло  дому  десь  тільки  –  пурх,  і  зник.  Я  й  не  зоглянувся.  Стою,  чухаю  потилицю.  Шо  робити?  Чи  то  додому  йти,  чи  кума  чекати?  А  кум  тут,  як  тут!  
     Пішли,  каже,  до  тебе.
     То  пішли!
     Освобождєніє  заключалося  в  літрі  білуватого  самогону  та  літровому  слоїку  квашених  вогирків.  А  я  шо,  не  хазяїн?  Шестеро  яєць  на  пательню  –  бух,  хліба  накраїв…
     Празнуєм!
     Через  трохи  чую,  кабанчик  в  хліві  верещить,  їсти  просить.  Я  було  вскочив,  шоб  йому  барака  втерти.  
     Сідєть!  -  скомандував  кум.  Я  й  закляк.  Йому,  каже  кум,  все  йдно,  поскольку  послєдній  день  жізні…
І  скупа  чоловіча  сльоза  потекла  по  неголеній  кумовій  щоці.
     Ех!  Так  стало  мені  жаль  кабанчика,  так  жаль….  Та  вспомнив  Маню,  і  жаль,  як  рукою  зняло.
     Пішли,  кажу  до  кума,  кабанчика  заколимо.
     Пішли,  каже  кум.  За  кінчик  стола  вхопився,  а  встати  не  може.  Я  поміг!  А  як?!
     Чи  то  кабанчик  поняв,  чого  ми  до  хліва  прийшли,  чи  то  йому  пороблено  було  шо,  але  коли  я  загорожу  відхилив,  він  мені  поміж  ноги  проскочив.
     Тримай!  -  кричу  до  кума.
     А  кум  на  дверях  хліва  стояв.  Руки  розчепірив,  ноги  розставив.  Кабан  з  розгону  кумові  межи  ноги!  Кум  падає  на  кабана  зверху.  Кабан,  разом  з  кумом  на  спині,  у  двері.  Кум  гримнув  з  кабана  на  поріг.
Кабан  кувікає,  кум  верещить!  
     А  я  думаю,  як  же  ми  того  кабана  тепер  зловимо?
     Рішили  засаду  організувати.  Я  в  загон  іду,  а  кум  в  засаді  з  мішком.  План  такий:  я  кабанчика  в  хлів  заганяю,  а  кум  із-за  угла  йому  на  голову  мішок!
     Довго  я  за  кабанчиком  по  подвіру  ганявся.  От  вража  скотина!  Я  зліва  захожу,  він  вправо  тікає.  Я  справа  –  він  уліво.  Впрів!  Нє,  не  кабанчик!  Я!
     Кличу  кума  на  помощь.  Від  кума  ні  гу-гу…  Захожу  в  хлів,  кум  сидить  на  мішку,  голову  до  стіни  прихилив  –  спить.
     Куме!-  гукаю.  Ви  шо  се  тут  робите?
     Га?  Шо?  –  крутиться  кум,  очі  не  може  розтулити.  Силується  встати.  
     Куме,  кажу,  ми  ж  кабанчика  збиралися  колоти!
     А,  да!  А,  да  –  каже  кум.  Пішли!

     …Потім  сусіди  казали  моїй  Мані,  шо  порося  півдня  кувікало  і  по  дворі  ганяло.
     І  ніякі  не  півдня!  
     Ми  з  кумом  чин-чинарьом  усе  швиденько  зробили.  Кабана  впіймали,  шпицю  під  ліву  лопатку  встромили,  кров  зцідили  в  слоїк.  Соломою  обклали,  обсмажили.  Сало  повідрізали,  тушу  на  кавалки  порубали.
     Побєда!  -  каже  кум.  За  побєду  тра  обязатєльно!  
     Я  до  сусідки  мотнувся,  півлітру  на  стіл.  Отмєчаєм.
     Кажу  кумові,  мо`  шось  з  тим  мнясом  зробим?  Да,  -  каже  кум.  Тра  шось  зробити.  А  шо?
     Та,  може,  знадвору  до  хати  поносити,  аби  вночі  пси  і  коти  зо  всього  села  баль  не  справляли?  
     А  давай,  -  каже  кум.  Тільки  ж  куди  носити?  В  тебе  в  хаті  палицця,  тепло.  Мнясо  спортицця.  Його  в  холодильник  тра.
     Та  куме,  як  ми  кабана  в  холодильник  всунемо?  Там  каструля  борщу,  Маня  наварила,  компот  з  сушені  у  слоїку,  сметана,  шкварки.  Там  і  місця  немає…
     А  се  шо  таке?  –  показує  кум  на  морозильну  камеру.  
     Тю,  я  ж  забув!    Нам  теща  з  місяць  тому  морозильну  камеру  подарувала.  Акурат  на  моє  дєнь  рождєніє.  Ше  нова,  казала.  На  секонхенді  брала,  то  там  казали,  шо  німецька.  А  німці  як  зроблять  –  на  віки.
     А  позаяк  в  ту  камеру  нам  нічого  було  класти,  то  Маня  приспособила  її  під  шкафчик.  Наклала  всіляких  круп,  але  в  розєтку  не  включала.
     Морозильна  камера  –  кажу!
     О!  Дєло,  -  каже  кум.  Витягай  торби  з  крупами,  мнясо  будемо  ховати.
     Кум  у  мене  вчоний.  Він  командує,  я  –  ісполняю.  Кум  мнясо  у  воді  полокає,  аби  гразне  не  було,  мені  подає,  я  в  морозильну  камеру  складаю.  
     Може  б  то,  кажу,  куме,  по  отдєльності?  Кожен  кусок  в  целофан  покласти?
     Ти  шо,  -  хмуриться  кум.  Целофан  –  то  хімія.  А  у  нас  тут    натурпродукт!  Нікакого  целофану!
     Я  слухаюся.  Складаю.  Ще  й  зверху  пристукую,  аби  рівніше  лежало.  
     Далі  кум  морозіловку  в  розєтку  включив.  Всьо,  каже,  готово!
     …Попрощалися  ми  з  кумом  пізно.  Одразу  спати  завалився.
     Коли  це  чую  –  кум!  Глянув  на  часи  –  по  дванадцятій!  Дня!
     Кум  в  двері  грюкає,  кричить.  Куме,  де  ваш  тіліфон?!  Маня  звонила!  Казала,  шо  з  Ольгою  додому  їдуть,  абись  ми  свіжину  готовили.  
     Я  очі  продер,  двері  відімкнув.  Кум  у  хату  вскочив  і  до  морозіловки.  Хапнув  кусок  мняса,  шо  зверху  лежав  і  тягне.  Не  получаєцця!  Я  на  поміч!  А  мнясо  до  купи  змерзлося.  Ми  і  так,  і  сяк.  Аж  морозіловку  на  п’ядь    від  землі  підняли.  Не  відривається…

     …  Коли  Маня  прийшла  до  хати,  кума  вже  не  було.  Під  відключеною  від  розєтки  морозіловкою  червоніла  калабаня,  а  мнясо  ше  трималося  купи,  хоч  ти  плач.  
     Казав  потім  кум,  шо  в  жаднім  разі  німецької  морозіловки  купляти  не  буде.  Дуже  вже  добре  морозить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528308
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


НАДЕЖДА М.

І що було, вже не торкне…

Десь  стукне  вітер  за  дверима,
А    я  все  думаю:  це  -  ти.
І  все  вдивлятимусь  очима.
Ніяк  не  вірю  темноті.
Зашарудить  у  листі  тихо,
То  кине  жмуток  у  вікно,
А  то  здійметься,  наче  вихор.
Надіюсь  -  ти,  я  всеодно.
Коли  осіння  дрібна  мряка
По  склу  цівками  потече,
Ти  заспокоїшся,  вітряка,  
І  не  обдуриш  вже  мене.
Нащо  тобі    зі  мною  ігри?
Чи,  може,  жаль  тобі  мене?
Давно  вже  дні  щасливі  збігли...
І  що  було,    вже  не  торкне...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528423
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


НАДЕЖДА М.

Тільки у людини повороту з осені нема…

У  природі  зміни  помічаю.
Тиша  насторожує  мене.
Літо,  але  лист  уже  злітає.
Значить,  осінь  все  ж  не  промине.
У  любові  теж  буває  осінь,
Коли    поцілунків  смак  забув.
А  душа  не  знає  уже  млості.
І  в  собі  ти  осінь  теж  відчув.
Притаїлась  осінь  за  віконцем.
Ти  сумуєш  за  вчорашнім  днем.
Лиш  надія  теплиться  на  донці:
Може,  тимчасово  й  все  пройде?
Тільки  у  природі  все  по  колу:
Літо,  осінь,  потім    йде  зима.  
Тільки  у  людини  вже  ніколи
Повороту  з  осені  нема.
Старість  не  повернеться  в  дитинство.
В  мами  на  руках  не  будеш  спать.
Роки  позбирай  по  намистинці.
І  зумій  до  всього  вже  звикать..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516281
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Крилата

ГРІЙМОСЯ!

Спекотно  було  цілий  день,
Немов  оса  пускала  жало.  
Це  сонце  пару  випускало,
Вдягнувши  хмарку  набекрень.
Але  ніхто  не  нарікав.
Бабусі  йшли  до  внуків  в  гості,  
Стирали  піт  і  гріли  кості,
Раділи  –  Бог  тепло  послав.
Годило  літо  нам  усім.
На  нього  жалітись  всує.
Його  за  щедрість  похвалім.
Хто  зна,  що  там  зима  готує?


14.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517406
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Віктор Ох

Карпати (V)

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=yty0ev3dlRs[/youtube]

На  вершинах  на  карпатських
Бог  відпочиває.
І  мольфар  на  дримбі  хвацько
коломийки  грає.
А  в  ущелинах  глибоких
демони  і  духи.
В  букових  лісах  високих
ходять  відчайдухи.
В  кожного    свої  Карпати
в  голові  і  серці.
Кожен  має  розшукати
до    вершин  тих    дверці.
Хто  шукає  у  Карпатах
щастя,  хто  –  надію,
кадр  для  фотоапарата
або  амнезію*.
--------------
Написано  до  кліпа  «Карпати»  Олексія  Тичка
12.08.14
----------------
Амнезія*  -  нездатність  згадувати,  або  здатність  не  згадувати  минуле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517346
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Наталя Данилюк

Занурена у музику дощів…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]

Занурена  у  музику  дощів,
У  сиву  органзу  краплин  прозорих,
Бреду  босоніж  в  мокрому  плащі
Повз  ліхтарів  яскраві  метеори.

І,  плавно  розсікаючи  озон,
Мов  плазму  океану  каравелла,
Вслухаюся  в  небесний  баритон  -
Розспівується  грозова  капела.

Б'ють  на  ударних  блискавки  прудкі
І  спалах  розсікає  темні  хмари!
Свої  перуки,  змоклі  і  важкі,
Обтрушують  на  во́гкі  тротуари

Акації  у  гранулах  краплин,
Мов  парижанки,  горді  і  високі!
Закутана  у  зливовий  сатин,
Вдихаю  шепіт  вулиці  крізь  кроки.

І  так  мені  спокійно  на  душі,
Пряде  вечірнє  небо  сивий  ку́жіль...
Пунктиром  обриваються  вірші
І...  плюскаються  у  дзвінкі  калюжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2014


Наталя Данилюк

Медовий Маковій

В'ялить  сонце  скошені  отави,
Яблучно-медово  пахне  Спас.
День  такий  криштально-золотавий  —  
Мерехтить,  немов  іконостас!

Ще  тривожить  плюскотом  грайливим
Плесо  невгамовна  дітвора.
Достигають  синьоокі  сливи
В  чепурних  садочках  і  дворах.

Гусне  медом  полудень  спекотний,
Шурхотять  позліткою  снопи,
Вже  позаду  липень  безтурботний,
У  полях  виблискують  серпи.

І  кипить  до  вечора  робота,
Виростають  скирти  у  рулон.
Де-не-де  торкнулась  позолота
Кущиків  смарагдових  і  крон.

Ще  так  ясно,  тихо  і  прозоро,
Хоч  і  чутно  осені  ходу,
І  пастельним  лагідним  декором
Узялися  яблука  в  саду.

Ще  душа  в  легкому  мерехтінні
Гладить  сонце  кінчиками  вій!..
Хоч  і  курить  пахощі  осінні
У  садах  медовий  Маковій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517224
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Олег Вістовський

ЖНИВА СМЕРТІ

Смерті  жнива  знов  збирають  на  Сході  данину,                                  
Знову  везуть  -  а  чи  сина  чи  брата  з  АТО.
Кращі  за  нас  вже  давно  прилягли...  в  домовину,
Сонце  уранці  щоби  в  Україні  зійшло!

Путін  ху.ло  -  дремене,  як  колись  Янукович,
Довго  шукатимуть  в  матриці  їхні  сліди.
П"яна  Рассєя  ще  довго  тягтиме  окови,
Доки  дійде  до  очищення  і  боротьби!

З  часом  уляжеться,  в  пам"яті  щось  розітреться,
Та  не  забудуться  війни  і  втрати,  й  Майдан!
Ниточка  пам"яті  в  душах-серцях  не  порветься,
Та  сатана  знов  малює  майбутнього  план.

Хто  то  сценарії  кров"ю  кривавою  пише?
Хто  заробляє  на  горі  народів  бабло?
Десь  опівночі  підкрався  б  до  нього...Чи  дише?
І  придушив  би  у  зародку  лютеє  зло!

Смерті  жнива  знов  збирають  на  Сході  данину,
Знову  везуть  -  ́а  чи  сина  чи  брата  з  АТО.
Кращі  за  нас  вже  давно  прилягли...  в  домовину.
Сонце  уранці  щоби  в  Україну  прийшло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516375
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Рідний

Пере мама хмари чорні (пісня на вірш В. Потебні)

Пере    мама    хмари    чорні,
Що    над    сином    висять,
Що    важкі,  неначе    жорна,
І    страшні,  мов    біси.

Руки    вкрились    мозолями,
Піт    збігає    градом.
Нема    остраху    у    мами,
Лиш  би    син    жив    радо…

Хмари    випрані,  біленькі
В    небо    знов    полинуть,
Приховавши    втому    ненька
Усміхнеться    сину.

[b]
 Володимир  Потебня[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516895
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Тетяна Луківська

Літо… сумовите…

Літувало  літо…  літо    літувало…
Розгортало  гілля,  смикало  ростки,
Дарувало  вишні,  в  квіти  зазирало,
Плело  огудинням  на  плотах  містки.
Бавилося  сонцем,  пломінь  розсипало,
Зеленіло  в  травах,  вмивалось  дощем,
Духмяніло  садом,  зорями  шептало,
Височіло  небом…а  душею  щем…
Хіба  ж    знає  літо,  що  печаль  на  часі  
Яструбом  ворожим    б'ється  звідусіль…
Життя  зупиняють  кулі    на  Донбасі  
Й  невпинно  чорніє  туманами  біль.
І  таким    пекучим,  невимовним  жалем
Лягає  на  плечі    щоденна  журба!
І    гірчить  у  літі    зотлілим  мигдалем,
І  стискає    душу  смуток  і    ганьба.
Літо  пестить  луки,  згорнуті  в  покоси,
Перешепотіли  у  вітрах  поля.
Літо  літувало…висихали  роси…
А  від  сліз  тяжіла  вкраїнська  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511750
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 13.08.2014


Томаров Сергей

Ой, як то в нас сади цвіли весною

Ой,  як  то  в  нас  сади  цвіли  весною,
Як  соловей  співав  ночами  у  гаю...
Але  війна  лишила  всіх  покОю,
Не  жити  більше  людям  у  раю.

И  что  же  я  сказал  не  так,  как  надо?
Быть  может  правду  утаил  случайно?
Не  уж  то  честь  теперь  зовется  \"Зрада\"
И  русский,  понимается  буквально?

Я  вырос  здесь  и  тем  всегда  гордился.
Мне  Украина  -  добрый  отчий  дом
И  я  б  хотел,  чтоб  край  мой  возродился,
И  правнуки  чтоб  славно  жили  в  нем.    

Но...  сказка  воплощается  в  реальность:
Чем  дальше,  тем  становится  страшней...  
И  не  изменит  нашу,  Бог,  ментальность,
Да  и  не  сделать  из  собак  людей.

И  в  чем  же  я  не  прав,  теперь,  скажите?
Меня  пронзает  за  Державу  стыд.
Вы,  очень  вас  прошу,  себе  не  лгите,
Невже  насправді  стан  Країни  не  набрид?    
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508829
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 13.08.2014


Крилата

ЗАБРАЛИ ТАТА В АРМІЮ ДАВНО

Забрали  тата  в  армію  давно  -  
На  полігон,  а  потім  на  АТО.
З  тих  пір  світлину  рідного  отця
Дитина  притискає  до  лиця.

Згубили  сміх  малі  її  вуста.
Серйозність  увірвалася  в  літа.
Не  хоче  спілкуватися  ні  з  ким.
Лиш  молиться,  щоби  прийшов  живим.

Дзвінок  від  тата  (слава  небесам!)
Дарує  віру,  блиск  її  очам.
Та  смуток  не  вивітрює  чомусь.
І  ось  з  АТО  вертається  татусь.

Та  не  додому,  в  госпіталь  іде.
Бо  ранений,  осколки  в  тілі  є.
Та  дух  в  дитини  й  татка  бойовий.
Спасибі  Богу,  що  лишивсь  живий!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516926
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014


Крилата

ОТАК ТО!

Ллється  життя  капілярами  світу.
Дихає  день  голубими  легенями.
Літо  складає  узори  із  цвіту.
Миті  швидкими  втікають    оленями.

Сонце  промінням  вирізьблює  спеку,
Злоба  горить  на    застояних  звалищах.
Бог  із  гнізда  випускає  лелеку.
Родиться  мир  на  руїнах  і  згарищах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515151
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Наталя Данилюк

Світлоспогадне

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]

Немов  поштар  пожухлі  телеграми,
На  сходах  час  думки  порозкидав,
Де  я,  мала,  напоєна  вітрами,
Лечу  й  хапаю  зблиски  у  рукав.

І,  прив'язавши  кулькою  за  стрічку
Рожеве  сонце,  пурхаю,  біжу!
Лоскоче  літо  променем  у  щічку,
Стирає  світ  невидиму  межу,

Щоб  я,  бува,  спіткнутися  не  сміла!
Цілує  п'яти  травка  молода,
Біжить  поодаль  річка  розімліла
Наввипередки,  ніби  череда.

Квітчасте  плаття  ситцеве  лопоче
Легким  вітрилом!  Житні  колоски,
Як  вартові  у  полі  поторочі,
У  мушлі  вух  нашіптують  казки.

А  світ  мені  непізнано-широкий:
Десь  даленіє  дідів  оборіг
І  дріботять  мої  маленькі  кроки,
І  небо  шовком  стелиться  до  ніг!..

А  там,  за  полем,  майже  на  чуприні,
Статечний  Бог,  мов  явір  молодий,
Мені  махає  пальцем  і  донині,
Всіміхається  крізь  вуса:  "Підожди!

Куди  біжиш?  Загубишся,  дитино..."
А  я,  спинившись  зойком  на  льоту,
Веселим  сміхом  пирскаю  перлинно,
В  небесне  плесо  димкою  росту.

Міліє  світ,  а  я  собі  угору,
Вже  й  хата  наша  -  цяточка  мала,
Вуаль  повітря,  чисту  і  прозору,
Уповиває  сонячна  імла.

Шумлять  дуби  розлогі  і  чубаті,
Пісні  псаломні  гублять  у  траві
І  мрій  моїх  метелики  строкаті
Прядуть  у  Бога  літо  в  рукаві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 02.08.2014


Плискас Нина

Я просто жінка…

Я  просто  жінка  грішна  і  земна
Я  не  богиня  і  не  королева
Не  схожа  я  на  Марилен
Не  тінь  я  навіть  статуї  Венери.

Я  просто  жінка,  грішна  і  земна
Бува  безаборонно  вільна,
Бува  суєтна,як  бджола,
Бува  до  незабутності  чарівна.

Я  просто  жінка  грішна  і  земна
Повторюю  гріхи  від  Єви...
Не  знаю,чи  я  хочу  бути,як  Свята
Люблю  і  весь  секрет  у  тому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434538
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 02.08.2014


Наталя Данилюк

Дощі бувають різними

[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/8/101/640/101640858_Stanislav_Sidorov__TuttArt___9_.jpg[/img]

[i]Дожди,  как  жизнь,  всегда  разнообразные...  
Нет  в  жизни  одинаковых  путей...  
Как  судьбы  у  людей,  бывают  разные...  
Так  и  характер  разный...  у  дождей...  [/i]

[i]автор:  невідомий,  на  вірш  натрапила  в  інтернеті[/i]



Буває  дощ  тонкий,  мов  павутинка,
Ковзне  по  шкірі  лоскотом  легким  ─
І  невагома  вовняна  хмаринка
По  небу  розтечеться,  як  вершки.

Буває  дощ  насуплений,  понурий,
Заторохтить    по  плитах  черепиць,
Деревам  розкуйовдить  шевелюри,
Неоном  навіжених  блискавиць

Розріже  небо,  кашляне  громами
І  в  сиві  пасма  щільно  заплете
Веселку  кольоровими  стрічками,
Розсіє  в  полі    мрево  золоте.

Буває  дощ  веселий  і  грайливий,
Або  ж  мінорний,  тихий  і  сумний:
То  награє  піднесені  мотиви,
То  ностальгує    в  дотику  струни.

А  ще  буває  ніжний,  мов  романтик,
Вінки  сонетів  пише  на  шибках!..
Тополям  розплете  шовкові  банти,
Сховається  хлопчиськом  у  кущах

І  радісно  хіхікає,  бешкетник,
Крізь  зуби  цідить  іскорками  сміх!
То  розсипає  жменями  монети,
То  затрубить  у  кришталевий  ріг.

Дощі  бувають  різними,  як  люди:
У  кожного  свій  норов  і  струна,
Свої  ескізи,  нариси,  етюди,
Свій  почерк  і  космічна  глибина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506834
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 01.08.2014


Любов Ігнатова

Поговори зі мною…

Не  дай  моїй  мушлі  закритися  знову,  
Не  дай  потонути  у  світі  ілюзій  -
Почни  щиросердну  і  дружню  розмову  
Про  пташку,  про  квітку,  калину  у  лузі  .

Давай  ми  з  тобою  про  все  поговорим:  
Про  місяць  і  зорі,  метелика  крила,  
Про  тепле  і  лагідно  -сонячне  море,  
Про  Грея,  Ассоль  і  червоні  вітрила...  

Давай  вип'єм  кави  під  музику  слова,  
А,  хочеш,-  скуштуєм  солодкої  вати?  
Я,  навіть,  про  біль  говорити  готова...  
Ти  тільки  не  дай  мені  знов  замовчати...  

Не  дай  мені  в  себе  сховатися  знову....  
Не  дай  відректися  надовго  від  віршів...  
Ти  ж  знаєш:    страшним  є  несказане  слово,  
Та  Муза,  розп'ята  мовчанням,  -  ще  гірше...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 28.07.2014


Любов Ігнатова

О, як мені тебе не вистачає …

О,  як  мені  тебе  не  вистачає!  ..
Якби  ти  знав,  то  б,  мабуть,  прилетів
Із  інших  міст  ...із  всесвіту  окраïн...
Хоча  б  цілунком  вранішніх  вітрів  ...

Я  так  бажаю  доторкнутись  знову
Теплом  долонь  до  рідноï  щоки  ...
А  хочеш,  заспіваю  колискову,
Пущу  до  тебе  хвилями  ріки?  ..

А  ти,  десь  там,  у  зародку  галактик,
Ïï  почуєш  серцем  ...І  душа,
Згорнувши  тіло  у  маленький  клаптик,
Зіп'Є  її  з  Ведмедиці  -Ковша  ...

І  ти  прийдеш  ...  Із  ранку  ...Може  й  зночі  ...
А  може  ...Але  ти  -прийдеш!!!  
І  прошепочеш  пелюстково  :"Хочу  "...
І  моï  губи  знову  віднайдеш...

...О,як  же  я  сумую  за  тобою!  ..
Вже  виплакала  цілий  зорепад  ...
І  дозріває  тихою  журбою
Моïх  очей  солодкий  виноград  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 28.07.2014


Бойчук Роман

РІДНИЙ МІЙ БОЙКІВСЬКИЙ КРАЙ (Музика Михайла Герца)

[b][i]Слова  -  Романа  Бойчука  
Музика  -  Михайла  Герца[/i][/b]

І.
На  цім  світі  не  знайти  куточка,
Прекраснішого  рідної  землі,
Де  гріє  душу  вишита  сорочка,
Вертаються  додому  журавлі…

Приспів:
Вирій  дитинства  мого,
Мрій  веселкових  розмай,
Серця  й  душі  джерело  –
Рідний  мій  бойківський  край.

ІІ.
Нема  мені  милішої  країни,
Де  люба  серцю  бойківська  земля.
Коріння  тут  і  крона  України,
Долини,  гори,  ріки  і  поля…

Приспів:
Вирій  дитинства  мого,
Мрій  веселкових  розмай,
Серця  й  душі  джерело  –
Рідний  мій  бойківський  край.

ІІІ.
Куди  б  не  завела  мене  дорога,
Яка  б  не  стала  домом  сторона,
Вертатимусь  до  рідного  порога,
Туди,  де  вічна  юності  весна…

Приспів:
Вирій  дитинства  мого,
Мрій  веселкових  розмай,
Серця  й  душі  джерело  –
Рідний  мій  бойківський  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513895
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 28.07.2014


Наталя Данилюк

У прадавньому лісі

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img]  [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]

Прадавній  лісе,  вкрий  і  прихисти
Нас,  пілігримів,  у  своїй  дрімоті,
Де  сивих  гір  потріскані  хребти
Ряхтять  на  сонці,  ніби  в  позолоті.

Тут  зупинився  звичний  часоплин,
Мов  збився  з  ритму  суєти  мирської,
В  затишші  хвойно-букових  гардин
Гриби  собі  дрімають  в  супокої.

Вузенька  стежка  мохом  поросла  –
Ступати  м'яко,  мов  по  ковроліні,
Янтарним  воском  скапує  смола
І  мерехтить  у  теплому  промінні.  

Застигла  брила  ве́тха,  мов  ковчег,
Посеред  моря  зелені  і  моху,
Грайлива  річка  піниться,  тече
Отарою  овець  з  переполоху.

Фарбує  день  медовим  олівцем
Прозорі  хвилі,  схожі  на  цирконій.
Тут  кожен  з  нас  –  тендітне  деревце
У  мудрого  пралісу  на  долоні.

П'ємо  ковтками  спраглими  озон,
Вростаємо  у  пам'ять  корінцями.
Могутня  скеля,  дужа,  мов  бізон,
Згори  до  себе  манить  манівцями.

Тут  по  обіді  небо  в  молоці
Купає  соснам  чубчики  колючі,
Важкі  думки  летять,  мов  камінці,
У  пащу  прірви  зі  стрімкої  кручі.

І  вже  душа,  просвітлена,  легка,
В  обіймах  лісу  наслухає  го́вір.
Чиясь  міцна  невидима  рука
Збиває  хмар  подушечки  пухо́ві.

Така  краса,  аж  розум  солодить,
Очима  не  вловити  всю  палітру!
Тримаємось  думками  за  блакить,
А  крила  –  невловимі  руки  вітру!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 28.07.2014


дочка бджоляра

Іду по землі босоніж…

Іду  по  землі  босоніж,
Торкаюся  ніжно  трави,
А  серце  у  грудях  шепоче:
“Живи…  живи…  живи…”

Думками  світ  обіймаю:
Гори,  ліси,  луги,
А  серце  у  грудях  шепоче:
“Люби…  люби…  люби…”

Я  знову  весну  зустріла,
Надію  приніс  розмай,
А  серце  у  грудях  шепоче:
“Співай…  співай…  співай…”

Отож  я  живу  і  співаю,
І  мить,  як  повітря  ловлю,
І  серцю  відповідаю:
“Люблю…люблю…люблю…”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494456
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 15.07.2014


Весняна Осінь

Замість тисячі слів…

Замість  тисячі  слів-  кілька  серцю  важливих  зупинок,
неминучість  яких  відправляє  всі  відстані  вдаль.
Так  важливо  знайти  надорожчу  у  світі  людину,
щоб  на  двох  поділити  всі  злети  і  мрії,  й  печаль...

Як  важливо  відчути,  що  життя  усміхнулось  на  мить,
навіть  небо  нестримно-осіннє  чомусь  не  таке.
Просто  впертий  наш  світ  зрозумів,  що  потрібно  любити,
все  безмежне  в  любові:    у  ній  є  найкраще  людське.

І  чи  значить  щось  більше?  Чи  "більше"  насправді  існує?
Чи  можливо  створити  із  мрій  щось  далеке  й  не  те?
Не  народжуйте  гордість,  бо  гордість  все  нищить  й  руйнує,
А  любов-  це  безмежність,  це  вічне,  нестримне,  святе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449966
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 15.07.2014


*ИРЕНА*

ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ

Припорошене  сріблом  волосся,
Мелодійність  блакитних  очей...
Вам  мене  зацікавить  вдалося
Колоритом  барвистих  речей.

Незнайомцю,  Ви  диво-людина,
Чарівний  співрозмовник  і  друг.
Ваші  фото  -  шедеври-картини!
Зміст  життя  -  небайдужість  і  рух.

Вам  живеться  цікаво  і  гарно.
Ви  улюбленець  долі  й  Творця.
Від  Вас  віє  насиченим  шармом,
До  Вас  тягне  магнітом  серця.

Ви  душевні  тамуєте  болі,  -
З  слів  іскриться  дивний  позитив.
Тож,  завдячую  випадку  й  долі,
Що  потрапила  в  Ваш  "об'єктив"!

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114070800215  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509953
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Не лишай мене , коханий, наодинці

[color="#170d00"]Не  лишай  мене  ,коханий,  наодинці,
Суне  ніч    холодна,  дощова,
Сум  дощу  передається  жінці,  
І  вона  слізьми  його  змива.
І  ніщо  її  уже  не  тішить,
Ані  книги,  ані  сірий  кіт,
Сумніви  скребуться,  як  ті  миші
У  душі  й  на  ранок,  й  по  обід.
Не  лишай  мене  саму  коханий,
Відклади    усі  свої  діла,
Залікуй  найбільші  серця  рани,
Віднайди  для  ніжності  слова.
І  тоді,  ні  темряви  безодня,
Ні  дерев  скелети  за  вікном
Не  порушать  спокій  мій  природній,
Створений  коханого  теплом.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469746
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 11.07.2014


Любов Ігнатова

Вітер дихає косовицею…

Вітер  дихає  косовицею  -
Чебрецем; 
Небо  свариться  грозовицею, 
Б'є  дощем... 

Десь  між  хмарами  -місяць  човником 
Без  весла; 
Стане  дуб  моїм  тихим  змовником 
Край  села...

Втаємничу  його  про  райдужне 
І  сумне, 
Розповім  йому  ,  що  небАйдуже  -
І  мине;

Шепотітиму,  нерозказане  -
Що  в  думках...
Вузлик  пам'яті  нерозв'язаний 
У  зірках...

Розпогодиться  -  знов  захмариться, 
Задощить...
В  казані,  ніби  зілля,  вариться 
Громомить... 

Креше  сяєвом  -блискавицями 
Небокрай;
Розлетілися  болі  птицями  -
Не  збирай!.. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506396
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 10.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2014


Микола Серпень

Найкрасивіші квіти перші

Найкрасивіші  квіти  перші,
Наймиліші  завжди  останні,
Все  по  полю  несеться  вершник,
Щоб  роздмухати  нам  світання!

Найгрізніша  гроза  у  полі,
Наймиліші  громи  оркестрів.
Все  що  вимолим  ми  у  долі  -
Лише  хліба  шматочок  черствий.

Та  найвище  злітає  думка,
Найтепліша  любов  у  серці.
Тільки  знову  стає  нам  сумно,
Бо  нема  переможця  в  тім  герці.

Ми  живемо,  наче,  не  вперше,
І  підем,  ніби-то,  не  востаннє  -
Просто  збився  з  дороги  вершник,
Зачепившись  в  житті  за  кохання.

20.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507051
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 10.07.2014


Лілія Ніколаєнко

Солдату

Ти  дивився  в  обличчя  проклятої  смерті,
Ти  почув  її  шепіт,  зміїно-лихий.
І  душа  підняла  білі  крила  подерті,
Щоб  спокутати  людства  одвічні  гріхи.

Та,  мабуть,  Бог  почув  материнське  моління.
Залишився  живим,  та  змінився  навік.
Хай  загояться  рани,  душа  –  вже  осіння,
І  журба  сивиною  торкнулася  вій.

А  зозуля  рахує  не  рОки,  а  вбитих…
Серед  літа  почався  життів  падолист.
 Ще  іскриться  надія,  та  світ  оповитий
Гірко-сизим  туманом,  а  серце  –  болить.

Мовчки  згадуєш  друзів,  що  нині  в  могилі.
Знову  небо  набрало  у  рай  вартових.
Повінь  смутку  і  сліз  Україну  накрила.
Більш  не  треба  героїв.  Благаю,  живи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510149
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 10.07.2014


Томаров Сергей

Скарб страждання.

На  квіти  впала  не  роса-
Сльоза  жіночої  образи...
Дощем  сумним  ллють  небеса,
Слова  коханого,  як  стрази.

Навіщо  обіцянок  сніг,
Льодовий  присмак  поцілунків...
Навіщо  квіти  біля  ніг,
Та  склад  коштовних  подарунків?

Душі  не  має  пустота,
В  пустелі  снів  твоє  кохання...
Ти  поруч  -  поруч  самота...
Залиш  собі  цей  скарб  страждання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 10.07.2014


Наталя Данилюк

Коли спіткнешся…

Коли  спіткнешся,  думай  про  політ,
Не  про  каміння,  а  про  світлі  зорі.
Яким  стрімким  не  був  би  цей  кульбіт*,
Над  долею  твоєю  Бог  в  дозо́рі.

Коли  життя  закрутить  дикий  вир,
Свободи  смак  вдихни  на  повні  груди!
Нехай  душі́  чіткий  орієнтир
Убереже  від  фальші  і  облуди.

І  вір  собі  на  зло  усім  вітрам,
Усім  життєвим  пасткам  і  невдачам,
Хай  віри  непорушний  світлий  храм
Плекає  серце  мудре  і  терпляче.

Хай  ніжний  порух  чистої  весни
В  тобі  розбудить  вічне  і  високе!
Коли  спіткнешся,  крила  розгорни,
Спрямуй  у  небо  невагомі  кроки.


[i]*Кульбіт  -  переворот  вперед  через  голову  з  опорою  на  руки.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014


Ірина Хміль

До України

Одвічний  острів  світла  і  тепла,
Мій  берег  рідний  і  зоря  надії!
Куди  б  мене  дорога  не  вела  -  
З  тобою  всі  думки  мої  і  мрії.

Бо  як  інакше?  Ми  -  єдина  плоть.
Я,  Україно,  пагін  твого  роду!
Дав  увійти  мені  в  цей  світ  Господь
Краплинкою  вкраїнського  народу.

Як  боляче  тобі  -  то  плачу  й  я,
Твої  ж  бо  сльози  -  то  й  мої  страждання,
Щаслива  ти  -  співа  душа  моя,
Одні  в  нас,  нене,  думи  й  сподівання.

Вклоняюсь  я  величності  твоїй,
І  славі,  і  здобуткам,  і  насназі,
Немеркнучій  красі  твоїй  земній,
Козацькій  непоборності  й  відвазі.

Твоє  ім`я  я  світом  пронесу
Як  Істину  святу,  як  Слово  Боже.
Дзвінким  хоралом  в  небо  вознесу.
З  тобою,  Україно,  все  я  зможу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491307
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.07.2014


Ірина Хміль

Із сумних мотивів…

                                                         ***
Волохатий  вечір  полином  пропах.
Я  в  полиннім  смутку  розчинилась...
Не  схотів  до  мене  прилетіть  мій  Птах,  -
Серце  в  безнадії  утопилось.

Щось  регоче  вітер  в  спину  навздогін.
В  темнім  небі  зорі  погубились.
Б`є  безсоння  лунко  у  тривожний  дзвін  -
Крижане:  "Одна",  -  мені  лишилось...

                                                         ***
Реквіємний  спів  осміяних  надій...
Вітер  попелище  тліюче  ворушить...
В  мареві  холоднім  зник  серпанок  мрій...
Відчай  -  чорний  демон  -  серце  моє  душить.

В  темному  безсонні  -  місяця  оскал.
Ніч  гарчанням  хижим  тишу  розриває.
Зла  моя  недоля  править  бучний  бал.
Розпач  хвору  душу  болісно  терзає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507036
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 10.07.2014


Ірина Кохан

Про соняхи

Я  соняхи  до  серця  пригорну...
В  них  стільки  літа  й  неба  голубіні!
Зачепить  вітер  зболену  струну,
Сповільнять  хід  мірильники  настінні.

Нехай  біжить  по  коліях  життя...
Тихцем  зійду  на  сонячній  зупинці.
Дідисько-дуб  вже  віти  он  простяг,
Додолу  трусить  жолуді-гостинці.

Хатина  бабці  білим  реп'яшком
Вчепилася  край  вулиці,старенька.
І  до  дверей  стежина  в'ється  швом,
У  грудях  щось  здригнеться  і  затенька.

Люстерця  жовтоокі  розцвіли!
Медово  плачуть  в  гущу  молочаю,
Вже  скоро  ніч  накрапає  смоли...
А  я  до  серця  сонях  пригортаю....


**Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510369
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014


Ярослав Дорожний

До Сонця

Мене  знову  зустріли  дощі,
цього  тижня.  уже  на  Поділлі,
торгували  турецькі  купці
еялетом*  на  завтра  у  пільги.
Лише  Якобз  сьогодні  придбав,
і  третину  бадьорості  в  бонус
у  дорожний  мрійливості  бал
на  горі  кременецької  Бони.
Звідтіля,  удолину  Дністра,
де  віночки  у  русло  приймає,
і  до  сонця  –  одвічного  Ра,
там  проміння-долоня  чекає.

*  еялет  –  у  час  турецького  панування  1672  –  1699  рр.,  Кам’янець  Подільський  був  центром  турецької  провінції  (еялету)  на  Україні.

30.05.  08.06.  автобус  Кам’янець-Подільський  –  Борщів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509940
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Крилата

ВІДІ ВАНСЕЛЬ у день народження

Для  Вас  найкращі  побажання  -
Букети  радості,  кохання,
Проміння  сонця,  запах  липи
І  дощика  легенькі  схлипи.
Для  Вас  чування  мого  серця,
Приємний  холодок  озерця
В  липневу  загустілу  спеку,
Кружляння  в  небесах  лелеки
І  здійснення  всіх  мрій,  бажань,  
Самого  Неба    цілувань!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509942
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Ірина Кохан

Розсипався липЕць….

Дрімає  степ  в  очіпках  конюшини,
На  небо  вийшов  білий  баранець.
І  медом  липовим  по  звивистій  стежині
Із  глека  бронзою  розсипався  липЕць.

Ставок  всміхнувся  сонцю  бірюзою,
Дозріли  в  травах  пряні  купажі.
І  в  барвінкових  келихах  росою
Дзеркалять  літа  крила  -  вітражі.

                                1.07.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509334
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 06.07.2014


Рідний

Не клич мене із осені моєї (пісня)

Ще  один  вірш  зі  збірки  "Наодинці  зі  словом"  став  піснею.  Музика,  виконання  і  запис  -  мої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507377
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 30.06.2014


Рідний

Моліться (пісня на слова Л. Геник)

Моліться  щиро,  на  колінах,
Сльозами  зрошуйте  лице  -
Сердечно  кожен  стих,  сумлінно,
А  не  абияк  десь  хапцем.

З  душі  зривайте  кожне  слово
Без  лицемірства  і  жалю!
Благайте  Вищого  покрову
У  всім:  беру,даю,люблю...

Та  вірте,  безконечно  вірте  -  
В  молитві  певність  до  кінця...
І  Ангел  сльози  болю  витре,
І  зцілить  Божий  Дух  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507979
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 29.06.2014


Бойчук Роман

КРИШТАЛЕВЕ ТАНГО (музика Михайла Герца)

[i][b]Слова  -  Романа  Бойчука  
Музика  -  Михайла  Герца[/b][/i]

І.
Ніч  на  скрипці  грає  музику  свою
Аж  дзвенять  склепіння  в  піднебессі.
В  ритмі  танго  шлях  молочний,  стежка-в’юн,
Мов  смичка  розчесане  волосся.

Приспів:
В  сяйві  місяця  срібліють  небеса:
Кожна  зірка  –  кришталевий  ангел.
По  дитячому  так  віриться  в  дива;
Мрії  з  ангелами  в  кришталевім  танго...

ІІ.
Зорепадом  обірвалася  струна,
Розлетілись  ангели  намистом,
Залишилася  від  танго  лиш  луна,
Мрії  ж  залишилися  на  місці.

Приспів:
В  сяйві  місяця  срібліють  небеса:
Кожна  зірка  –  кришталевий  ангел.
По  дитячому  так  віриться  в  дива;
Мрії  з  ангелами  в  кришталевім  танго...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507015
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014


Салтан Николай

Заручник

[img]http://cs606516.vk.me/v606516008/7c/aDVR0CfVSKc.jpg[/img]
Я  вперше  у  житті  не  хочу  мріяти,
Не  хочу  бачити,  як  піде  перший  сніг.
Увіковічений  моїми  мріями
Він  буде  танути,  а  я  не  так  хотів.

Ловлю  сніжинки  всупереч  реальності
І  огортаю  їх  своїм  теплом  руки.
Нехай  розтануть,  може  за  невдячності,
Та  краще  мить  тепла,  ніж  холод  навіки.

Ну  а  твоє  тепло  -    лише  ілюзія,
Примара  вирвана  з  обірваного  сну,
І  у  житті  твоїм  я  був  прелюдія,
А  хто  для  мене  ти  -  я  досі  не  збагнув.

І  все  ж  не    намагаюсь  стерти  з  пам’яті
Ті  почуття,  що  загорілись  на  життя.
Заручник  я,  по  власній  волі  замкнутий,
Забуду  все,  але  не  те,  чого  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468049
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 23.06.2014


Салтан Николай

Семиповерхівка

[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/504f/Ov03fiiZvas.jpg[/img]
Я  напевно  помру  від  міської  нудьги,
Від  бетонного  ґрунту  повсюди.
Душу  крають  мені  чорно-білі  сніги,
А  повітря  міське  стисло  груди.

Проміняв  я  дерева  на  сірий  пейзаж
Із  балкону  семиповерхівки,
Кожен  ранок  вдивляюсь  -  картина  все  таж,
А  звикати  не  хочу,  ніскільки.

Не  літають  у  місті  на  жаль  журавлі,
Лиш  надмірно  набиті  маршрутки.
Ностальгійно  малюю  на  мокрому  склі
Із  дитинства  свого  візерунки:

Ніби  сняться  мені  серцю  милі  луги,
Старі  липи  в  нічному  покрові,
Білі-білі  сади  майоріли,  цвіли  -
Я  там  вперше  зізнався  в  любові.

Ну  а  місто  моє  невблаганно  пливе
У  безодню  людського  провалля.
Тільки  хто  вбереже  зубожілих  людей,
Якщо  більшість  набита  мовчанням?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501133
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 23.06.2014


Салтан Николай

Лист татові

[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/8607/qn1wi1ZG_wg.jpg[/img]
Маленький  син  не  знав  розлуки,
Із  татом  сильним  був  завжди,
Але  тепер  затерпли  руки  -
Він  пише  татові  листи:

«Якби  я  був  хоч  трохи  старший
І  зміг  тримати  автомат,
Я  був  би  поруч,  був  би  з  Вами,
А  не  ось  тут  писав  листа.

Повірте,  тату,  так  сумую,
Як  ще  ніколи  не  умів,
І  сам  не  знаю  чим  вгамую
Цей  недитячий  в  серці  біль.

Я  знаю,  Вам  не  дуже  легко,
Та  не  із  власної  вини
Обрали  шлях  такий  далекий
Братозамовної  війни.

Ваш  командир  сидить  у  штабі
І  лиш  команди  роздає,
Але  ніколи  він  не  взнає,
Як  серце  татове  пече.

Бо  завтра,  може,    день  некращий
І  сонце  більше  не  зійде,
А  душі  воїнів  пропащих
Ніхто,  ніде  не  віднайде.

Ви  знаєте,  матуся  каже:  
Лист  не  дістанеться  до  Вас...  
Вона  весь  день  сьогодні  плаче,  
А  я  не  знаю,  що  не  так...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505214
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 23.06.2014


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Щастя мить

***

Вже  майже  місяць  розкошує  літо  -
Я  знаю,  як  ви  любите  тепло...
Нехай  весна,  в  душі  і  в  серці,  квітне,
І  щоб  кохання  в  кожного  було!

***

Магія  ночі  і  твій  поцілунок  -  
Нам  не  потрібні  слова...
Дотик  до  тіла  п'янить,  наче  трунок  -
Келих  міцного  вина...
Кров  інтенсивно  пульсує  у  скронях,
Музика  в  серці  звучить...
Міцно  тримаємо  щастя  в  долонях  -
І  летимо  у  блакить...

***

А  погода  у  нас  нині  сонячна  -
Не  дощить,
Усміхається  літечко  соняхом  -
Не  гримить,
Аж  до  ранку  гриміло  й  капіжило  -
Вже  мовчить,
І  ромашками  клумбу  засніжила
Щастя  мить!










 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506413
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Стр@нник

Диалог с Ангелом

К  небу  я  поднял  глаза  и  просил:
-  Боже,  понять  этот  мир  дай  мне  сил!
-  Мир  –  это  ты,  а  вокруг  тебя  Свет!  -
Долго  я  думал,  услышав  ответ…

“Не  существует  ни  рая,  ни  ада?
Значит,  за  святость  не  будет  награда?
Да  и  святых  нет,  а  Бог  только  благ,
Коль  Он  –  Дающий,  то  мир  этот  наг?

Как  без  стыда  возвратиться  к  чертогу?
Как  угодить  могут  грешники  Богу?
Как  возлюбить  тех,  кто  вас  распинает?”

-  Семя  умрет,  но  в  ростке  воскресает…

-  Кто  воскресит  наш  запущенный  сад?
Где  же  наш  рай?..  Как  вернуться  назад?
Ангел  ответил  мне,  но  невпопад:
-  Жизнь  без  любви  на  земле  –  это  ад!

Вадим  Странник

http://vadimstrannik.ucoz.ru/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506758
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 23.06.2014


Зеновій Винничук

САШКО БІЛИЙ

Він  Білий,  славний  Олександр,
Борець  за  Україну,
Стояв  за  волю,  за  народ
Боровся  до  загину.

Вас  чорна  заздрість  їсть,  жере,
Штовхає  на  злі  вчинки,
А  він  герой,  сміло  веде
У  бій  загін  повстанський.

Його  світильник  не  погас,
Хоч  ви  його  убили,
Боровсь  за  правду,  за  всіх  нас,
Зорю  не  погасили.

Герой  Ічкерії-Чечні,
Свободу  захищав,
У  ріднім  місті,  у  вогні
Сашко  від  куль  упав.

Його  жертовність  гріє  нас,
До  помсти  кличе  чин,
За  Україну  тіло  й  кров
Віддав  геройський  син.

Він  Білий,  світлий  Олександр,
Герой,  святий  борець,
Поліг  за  волю,  за  народ,
За  правду,  гідність,  честь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489041
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 23.06.2014


Патара

Не пишется мне нынче о любви…

Не  пишется  мне  нынче  о  любви...
Когда  тут  ЕЖЕДНЕВНО  гибнут  люди,
Ты  ни  о  чём  другом  писать  не  будешь,
И  вдохновенье  даже  не  зови.
Вчера  пятнадцать,  раньше  сорок  девять,
Сегодня,  завтра,  через  день  иль  два...
Боль  в  сердце  унимаешь  ты  едва,
Так  хочется,  что  кончится  всё,  верить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506248
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ НА ВІКИ́ - ©©

                           
[b][i]Шугають  думки,  мов  шаленії  птиці:
Як  жить:    зупинитись?..    спочити?..    іти?..
А  в  небі  спалахують  Божі  зірниці  –  
То  душі  стражденні  освячуєш  Ти!

О  Боже  мій  милий!  Чом  воля  –  не  криця,
Що  кришить  незгоди,  як  промені  –  лід?
Чом  крицевий  меч  в  нас  в  руках  не  іскриться,
Долаючи  кремінь  непроханих  бід?

Напевне,    тому,  що  ми  –  люди,  не  боги…
Лиш  їх  повеління  нам  силу  дає!
Початок    і  право  на  чин  лиш  у  Бога,
І  благословіння  на  щастя  своє!

За  це  йому  наша  покора  й  служіння,
Йому  ми  і  шану,  й  хвалу  воздаєм!
Любов    наша  вірна,  тривка,  докорінна...
А  Божа  Любов  –  на  віки!..    Навзає́м![/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493505
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 17.06.2014


Леся Геник

Є люди - квіти…

***
Є  люди  -  квіти,  люди  -  бур'яни,
Є  люди  -  велети  захмарні,  люди  -  хащі...
Та  все  ж  вирішуємо,  певно,  тільки  ми:
Зростати  нелюдами  нам,  а  чи  людьми  -
Та  так,  щоб  людськість  ту  не  зрадити  нізащо!
(10.05.14)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505480
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Олекса Удайко

ДУМИ ВЕЧОРОВІ

[i][b]Вечір...  Ні  хмаринки
На  вечірнім  прузі...
Тихо  дуб  дрімає
На  спочилім  лузі.
А  як  сонце  зайде
За  межу  планети  –
Заведуть  про  вічність
Дум  нічні  кларнети.

               Приспів:

               Думи  вечорові,
               Думи  –  і  ні  слова,
               Думи  від  кохання,
               Думи  від  любові
               До  Вкраїни-неньки,
               До  святої  мови...
               Не  дають  заснути
               Думи  вечорові.

Думи  про  минуле,
Про  все  пережите,
Як  –  насупріч  долі  –
З  болем,  але  жити.
Вечір...  Вже  хмаринки  
На  вечірнім  прузі...
Ніч  гойдає  думи
На  небеснім  крузі.[/b]
[/i]
_____________
На  світлині  -  Лада  Лузіна,  письменниця,
журналіст,    яка  в  інтернеті  анонсувала
ненароком  вірш  "Спасибі  тобі,  Ладо"  та
псевдонім  автора  (Олекса  Удайко)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


горлиця

ХОЛОДНО В ДУШІ!

Душа  пуста,  мов  в  осенИ  дерева  ,
У  серці  холодно  і  сипле    сніг  ,
А  ніч  така  блискучо  -  кришталева,
Мов  щастя,  що  втікло  з  під  моїх  ніг.  

Дивлюсь  ,як  сяйво  місячне  ,студене,
Зайшло  у  хату,  сіло    відпочить,
Не  прошено  ,тулилося  до  мене,
Любов  моя,  заледеніла,  спить!

Як  холодом  знов  розпалить  багаття?
Такого  ще  ніколи  не  було!
Дай  сонця  промінь,віднови  зачаття-
Верни  кохання,  що  колись  цвіло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505153
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


федор

Вiйна

Гармати  б"ють,  осколки  ранять  душу,
Вже  терикони  густо  заросли,
Приречений!  Стоїть  клеймо  Москви,
Та  вистояти,  друже  мiй,  я  мушу!

Розруха,  та  на  цвинтар  частий  шлях,
Не  молодi  несуть  молодших  труни,
Вiйськовi  б"ють  i  дiточок,  i  юних,
Бо  в  паралельних  з  ними  ми  свiтах!

Невже  нема  над  нами  бiльше  Бога?
Де  була  хата  -  купочка  смiття,
А  де  Країна?  Тiльки  забуття!
У  серцi  бiль,  а  на  душi  тривога!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505323
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Марина Цуркан

Послання українцям

Не  стримуй  слів,  не  треба  їх  тримати,
Коли  їх  струмінь  рветься  із  грудей.
В  неволі  їм  від  лиха  не  сховатись,
А  так  хоч  правду  проголосять  для  людей.

Бо  правда  –  то  святе  і  непорушне,
За  неї  віддавали  найцінніше,  
І  то  життя.  Що  може  бути  гірше,
Як  не  померти  мужньо?
 
Не  стримуй  сліз,  оплакуй,  мамо,  сина,
В  небесній  сотні  спочиває  він…
За  наш  «украй»  твоя  дитина
Умилась  кров’ю,  задля  змін!
 
Ми  весь  свій  вік  раби  одного  ката,
І  тягнемо  одне  і  те  ж  ярмо…
Та  «буде  син  і  буде  мати»,
Себе    неволить  не  дамо!

Не  стримуй  слів,  відтепер  наша  зброя  –
То  гостре  слово  правди  вогняне.
І  в  цьому,  хоч  нерівному,  двобої
Підтримаймо,  брати,  самих  себе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505294
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Лілія Ніколаєнко

Забракне слів…

Забракне  слів,  коли  ударить  біль
Нещадними  громами  по  надії.
А  серце,  загубившись  у  собі,
Залишить  вірші  –  пам’ятники  мріям.

Забракне  сліз,  бо  сльози  –  кров  душі.
Їх  висушить  пекельний  жар  печалі.
А  зброя  затупіє  від  іржі,
Що  захищала  праведні  скрижалі.

І  зморшок  суму  не  сховає  грим.
Над  «і»  крапок  немає,  тільки  після
Трикрапки,  ніби  безголосий  крик,
І  врізалася  в  серце  тужна  пісня.

Колись  печаль  розвіється,  як  дим,
Залишить  неосяжність  порожнечі.
Хто  не  любив  –  не  зраджений  ніким,
З  полону  волі  не  жадає  втечі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476441
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 15.06.2014


Лілія Ніколаєнко

Останній вірш

Останній  вірш.  Думок  гарячий  біль.
Палац  вітрів  зруйнований  прозрінням.
Душа  вагітна  тишею  безсиль.
У  серце  ж  без  гріха  –  летить  каміння.

Останній  грім  розірваних  небес.
У  літерах-дощах  –  печальна  сповідь.
Не  прийме  жодна  із  твоїх  адрес
Дарунку  запізнілої  любові.

Останній  Рим  ілюзій  упаде.
І  винесе  сумління  грізний  вирок.
А  спокій...  Не  знайду  його  ніде.
Та  відпущу  рядки  в  далекий  вирій.

Останній  лист  у  вічність  –  епілог,
Тускніє  дрібно-зоряний  мій  почерк.
Не  буду  я  у  списку  перемог.
А  ти  не  вчиниш  цей  блаженний  злочин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505213
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Олекса Удайко

В НАС РУКИ Є…

           
                             
                 [i]    В  нас  руки  є,  які  із  автоматом,  
                     Тепер  вже  незалежні  від  кремля.[/i]
                                                             [b]  Віталій  Назарук
[/b]
[b][i]В  нас  руки  є,  які  –  із  автоматом...
Й  не  тіш  себе,  що  раптом  промахнусь:
Ціну́  високу  заплатила  мати,
Щоб  я  від  неї  підло  відвернувсь!

І  буду  «славу  й  волю»*  пильнувати,
Що  нам  навіки  звоював  Майдан!
Шкодую,  що  мені    лихого  "брата"
Так  необачно  вибрав  мій  Богдан.

Та  ще  не  вечір!..  Нові  колорити
Для  нас    розквітнуть!    Бо  туди  підем,
Де  не  прийдеться  вже  окопи  рити,
Де  в  радості  буятиме  Едем!

В  нас  руки  є,  та  хочу  в  них  тримати
Не  автомат  –  усміхнене  маля...
І  буде  син  і  буде  щасна  мати  –  
Тарас**    з  небес    пророче  промовля![/i][/b]

5.03.2014
________
*Гімн    України  вже  знає  напам’ять    кожен  українець!
**Відомі  пророчі  слова    Тараса  Шевченка:
                                                       …Умруть  
             Ще  незачатиє  царята...  
             І  на  оновленій  землі  
             Врага  не  буде,  супостата,  
             А  буде  син  і  буде  мати,  
             І  будуть  люде  на  землі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 15.06.2014


Олекса Удайко

СВІТЛО НЕБА

[b][i]Світло  неба,  
промінь  сонця  –
поклик  ранку  
з  темноти  –
стук  невгавний  
у  віконце
Це  не  ти?

Хмарки-крила,
мов  вітрила  –
взяв  кормило  –
і  лети!..
Благость  враз  
покрила  тіло…
Це  не  ти?

В  полі  жито  
колосилось:
як  до  осені  дійти,  
щоб  нараз  
не  втрапить  в  силос.  
Ні,  не  ти  це!  
Ні  не  ти!

А  в  лугах  буяли  трави:
мо',  не  стопчуть  копити…
Вже  крайнебо...  
Тінь...  
Заграва…
Ні,  не  ти  це!  
Ні,  
         не  
                   ти![/i][/b]

[i]01.04.2010
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Олекса Удайко

СПОВІДЬ

[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]                                        

За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

Прости  мені  за  ті  роки  і  версти,
Що  так  бездарно  мимо  пропливли
Й  посіяли  слова  –  сухі  і  черстві  –  
І  вчинки  –    то  незграбні,  то  малі.
 
Прости  за  те,  що  був  я  неуважний
Й  за  бігом  пражнім
Не  відчув  версти,
Де  до  мети  
Було  не  більше  сажня  –  
«Прости,  романтик  мій,  мене,  прости!»*

...За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

В  цей  день  святий    я  наряджусь  в  обнову
Й  прийду    у  світ  спокутувати  гріх,
Щоб  відродить  твоє  кохання  знову,
Щоб  постелить    моє  до  твоїх  ніг…  

Ти,  мов  ікона  у  святому  храмі,
Очистиш  душу.  А  вона  –  нас  двох...
Мої  гріхи  –  що  тіні  поміж  нами,  
І  хай  простить  їх  милостивий  Бог.

13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Леся Shmigelska

ГРОЗОВЕ…


Гадаю

Ці  дивні  дощі  сьогодні  чекали  на  мене,
Стікаючи  небом  впліталися  в  гілля  клена
І  в  липень  ішли,  немов  на  зелене  світло,
І  сонце  з-за  хмари  то  багряніло,  то  блідло.

Смеркало…

Шаради  смеркань  розшили  заплаканий  захід
Згортаючи  крила  в  домівки  вертали  птахи
Цитринним  огнем  крізь  млу  загоралися  липи,
Тремтіли  сльозою  і  ніч  неспанням  попелили.

Так  вдало

Сторукі  громи  шмагали  безвольні  хмарини
І  спрагнене  літо  впивалось  у  тінь  краплини.
Вже  в  енне  гроза  та  стрічаю  її  несміло
Боліло  не  в  неба,  здається,  мене  боліло…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505169
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2014


Лілія Ніколаєнко

Ми виросли з рабів!

Змінився  час.  Ми  виросли  з  вождів.
Їх  «величчю»  наситились  по  горло.
А  в  небі  будуть  вічно-молоді
Сто  янголів  –  болюча  наша  гордість.

Прийшла  пора.  Ми  виросли  з  рабів.
Хоч  важко  так  засвоїли  науку.
Гримів  у  душах  справедливий  гнів,
І  нація  родилася  у  муках.

Буяє  цвіт.  Діждалися  весни.
Яка  вона  заплакано-прекрасна!
Встають  за  правду  дочки  і  сини.
Із  квітами  ростуть  могили  рясно…

Чорніє  смерть  і  червоніє  кров.
Та  мій  народ  нескорений  від  роду.
У  нього  на  душі  святе  тавро  –
Любов  до  України  і  свободи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496564
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 04.05.2014


Бойчук Роман

"ОККУПАНТКА" Натальи Данылюк на русском языке!!!

"Окупантка"
автор:  kulbabka  (Наталія  Данилюк)

[i]Тримайся  за  небо,  
за  нитку  ворсистої  пряжі,
за  промені  перші  -
тонкі  наконечники  стріл!
Крадеться  весна,
синьооке  дівча  в  камуфляжі,
і  душу  твою
привідкриту  бере  під  приціл.

А  зброя  у  неї  -
то  світлом  налиті  гранати,
то  кулі  посріблені
свіжих  ранкових  дощів,
любовний  полон
і  жадані  невидимі  ґрати,
отрута  солодка
духмяного  цвіту  й  кущів.

Тримайся  за  небо,
розширюй  межу  горизонту,
і  дихай  вільніше,
із  вітром  п'янким  в  унісон!
Краденься  весна,
окупантка  з  південного  фронту,
дивись,  не  проспи!
І  не  здайся  в  солодкий  полон.[/i]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791

"Оккупантка"  на  русском  языке:

Держи  это  небо
За  нити  той  тоненькой  пряжи,
За  первенцы,  струны-лучи,  
Наконечники  стрел!
Крадется  весна  синеглазая,
Вся  в  камуфляже,
И  взглядом  открытую  душу
Берет  под    прицел.

В  ее  боевом  арсенале:
Гранаты  со  светом,
Дожди,  словно  пуль  серебро
Рассекают  простор,
И  жажды  любовного  плена
Невидимы  сети,
И  яд  слаще  меда
Душистых  цветов  и  кустов.

За  небо  держись,
Расширяя  границ  горизонты,
Свободнее  с  ветром  пьянящим
Дыши  в  унисон!
Крадется  весна,
Оккупантка  из  южного  фронта,
Смотри  не  проспи!..
Это  сладкая  явь,  а  не  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495620
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Леся Shmigelska

ВІДМОЛИТИ Б ВІРУ, , ,


Замерзало  небо,  терпли  руки,
Гусла  кров  на  зболених  вустах
і  душа  невинна  в  хресних  муках
Янголом  виходила  на  шлях.
Путь  важка,  торована  сльозою,  
Згарищами  болю  і  метань
І  вела  тривоги  за  собою
Ревна  доля  у  лютневу  рань.
Відмолити  б  віру,  Боже  милий,
Відстраждати  б  і  переболіть!..
…А  тим  часом  обгорілі  крила
Попелили  стомлену  блакить.
Вкрилось  димом  сонце  за  плечима,
Люта  смерть  дірявила  щити.
Мій  стражденний  горе-побратиме,
Мій  народе,  хто  ж,  коли  не  ти?!
Окропившись  кров’ю  свого  сина,
Знісши  муки  грішні  та  святі  -  
Воскресала  Мати-Україна
В  сотий  раз  прибита  на  хресті.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495120
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Леся Геник

Моя весна сьогодні мовчазна…

***
Моя  весна  сьогодні  мовчазна.
Сердешна  оніміла,  безголоса...
На  вітах  вітер,  дощ  і  омела,
Та  яра  стрічка  болю  у  волоссі.

Лелеки  повертаються  домів  
Із  ношею  невтішної  розпуки...
Закутані  у  чорне  матері,
Пішли  сини  у  даль  -  на  Божі  луки.

То  ж  як  ростити  знову  лелечат?
Як  дарувати  світлі  душі  світу?!
У  храмі  дзвони...  (вкотре!)  не  мовчать,
Мовчить  весна  у  пред'яві  цвіту...
(28.03.14)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490841
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 23.04.2014


Рідний

У мужчини серце полум"яне

Крутить    ще  упевнено  педалі    
Капітан  кохання  у  відставці.
Зрілий  чоловік  -    не  фрукт  зів"ялий,  -
Ябко  золоте  на  срібній  таці!
Як    скуштує  дівчинка  маленька,  
Розіллється    ласка  дідусева,
А  згадає  сива  днями    ненька,    
Мов  плоди  обтрушують  дерева.
А  як  панна  з  досвідом  погляне,
Млість  відчує  зойку  чарівного...
У  мужчини  серце  полум"яне,
Доки    жінка  є  побіля  нього.                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490544
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 23.04.2014


Любов Ігнатова

Шепоче час …

Шепоче  час
Пилинки  фраз
Про  сни,  про  нас,
Про  біль  образ,
Про  гордість  літ,
Про  сонцецвіт,
Мрій  зореліт,
Днів  моноліт  ...

Нитки  думок
Змота  в  клубок  ;
Карбує  крок  -
Все  "цок  "  та  "цок  "...
Не  зупинить
Прийдешню  мить,
Не  прихилить
Небес  блакить  ...

Танцює  час
Секундовальс
Без  космотрас
І  без  прикрас  ;
На  згинах  вій,
Де  зір  сувій,
Де  буревій
В  душі  моïй  ...

На  грані  снів,
Під  дощоспів,
Де  жар  вогнів
Від  почуттів  ...
Шепоче  час
Пилинки  фраз,
Де  лиш  каркас
Зостався  з  НАС...



ЩИРО  ДЯКУЮ  МИКОЛІ  ШЕВЧЕНКУ  (НИКОЛЯ-БАБА')    ЗА  МУЗИКУ  І  ВИКОНАННЯ!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494022
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 23.04.2014


Ніжність - Віталія Савченко

Букетик для мами

Якось  борсучок    Бориско  вирішив  зробити  матусі  приємність.  Поки  матуся  готувала  на  кухні  смачний  обід,  малюк  вибіг  з  двору,  і  подався  до  квіткової  галявини,  де  росли  найкрасивіші  квіти  лісу.  Там  дбайливо  доглядали  їх  господиньки  галявини:  Бджілка,  Сонечко  та  Метелик.  Прибіг  до  них  Бориско  та  чемно  звернувся:
- Доброго  дня  вам.  Чи  можна  зірвати  кілька  гарних    квіток  для  матусі?  
- Добрий  день  Бориску,  звичайно  можна.  Тільки  дивися,  зривай  обережно,  не  висмикуй  з  корінцем,  не  пошкодь  інших  квітів,  що  ростуть  поряд,  –  дозволили  господиньки  галявини.
Борсучок  роззирнувся  довкола  і  розгубився,  бо  квітів  було  так  багато,  і  всі  неймовірно  гарні.  
- Як  же  тут  вибрати  найкращі,  коли  вони  усі  такі  гарні?  –  спитав  Бориско  у  про  літаючої  поблизу  Бджілки.
- Ти  вибери  ті,  котрі  самі  до  тебе  усміхаються,  –  порадила  Бджілка.
- Гаразд,  спробую,  –  відказав  борсучок  і  пильно  став  придивлятися  до  квіткових  голівок.
           Квіти  привітно  кивали  йому,  ніби  припрошували.  Раптом  Бориско  побачив,  як  на  одній  з  ромашок  засяяла  коштовним  камінчиком  крапелька  роси.
- Ось  її  візьму,  –  прошепотів  собі  під  ніс  борсучок.  
         А  далі  за  ромашкою,  дзвоники  підморгнули  Борискові  сріблястими  краплинками.  Потім  ще  й  волошка  грайливо  посміхнулася  росяною  посмішкою.  Незабаром  звірятко  тримало  у  лапках  чудовий  літній  букетик  для  матусі.
         -  Спасибі  Бджілко,  Метелику,  Сонечко.  Спасибі  вам  за  чудові  квіти.  Побіжу  вже  до  дому,  щоб  матуся  не  хвилювалася.  До  побачення.
         -  Бувай,  –  крикнули  йому  у  слід  господиньки  галявини.  А  між  собою  стали  перемовлятися,  який  вихований  та  чемний  Бориско,  і  про  матусю  не  забуває,  і  квітів  не  нищить,  і  ввічливий.  Ото  би  всі  звірята  були  такими.
           Бориско  вже  не  чув,  про  що  гомонять  між  собою  господиньки  квіткової  галявини,  бо  щодуху  біг  до  дому,  щоб  подарувати  матусі  чудовий  букетик.  Матуся  саме  застеляла  стіл  скатертиною.
- Матусенько,  –  промовив  захеканий  борсучок,    –  ось  цей  букетик  буде  пасувати  до  нашого  обіднього  столу,  візьми  будь  ласка,  це  для  тебе.
- Дякую  мій  рідненький,  –  зраділа  матуся,  –  саме  букетика  не  вистачало  до  нашого  столу,  глянь,  як  тепер  буде  гарно  й  святково.  І  мама  поставила  вазу  з  букетиком  у  центрі  столу.
- То  сьогодні  свято?  –  запитав  Бориско.
- Так,  День  гарного  настрою,  –  відповіла  посміхаючись  матуся.  Борсучкові  було  неймовірно  приємно,  що  він  подарував  матусі  гарний  настрій.
–  Треба  частіше  матусі  робити  приємності,  дарувати  букетик,  чи  помити  посуд,  та  й  прибрати  іграшки  без  нагадування,  щоб  її  очі  сяяли  від  задоволення,  -  подумав  собі  Бориско.
     Дітки,  а  ви  часто  даруєте  матусі  гарний  настрій?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494371
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014


Лілія Ніколаєнко

Готична королева

(вінок  сонетів)

1.
Панує  осінь,  тихо  і  велично,
Мережить  у  повітрі  трунок-дим.
Скликає  щемні  спогади  на  віче,
Збирає  зрілість,  як  терпкі  плоди.

В  янтарних  вітражах  застигла  вічність,
Старіє  ліс,  щоб  стати  молодим,
І  ворони  –  посли  із  потойбіччя,  –
Приносять  вісті  у  забутий  дім.

В  палац  осінній  ще  приходять  мрії,
Багряний  розсипають  серпантин.
Крилатим  звіром  вітер  виє-віє,

В  садах  згасає  полум’я  жоржин.
Остання  невідмолена  надія
На  полотні  небес  гаптує  синь.

2.
На  полотні  небес  гаптує  синь
Холодний  день  із  сизими  очима.
Стоїть  у  полі,  як  старезний  млин,
Усохлий  ясен,  від  життя  спочилий.

Як  віщий  жрець,  лякає  тишу  він,
Поскрипуючи  чорними  плечима.
Скидають  гори  паморозь  вершин
На  простирадло  змореного  диму.

То  палить  смуток  вицвілі  листи.
Приречення  цій  осені  так  личить!
Вона  жадана  гостя  самоти.

У  небо  лине  ностальгії  річка,
На  сивому  склепінні  висоти
Читають  клени  роздуми  готичні.

3.
Читають  клени  роздуми  готичні,
На  шелест  перепещують  печаль.
Душа  умита  грозовою  ніччю,
Воскреснув  день  від  золотавих  чар.

Думки  небес  тлумачать  сни  містичні,
В  осінніх  епілогах  тліє  час.
Магічний  голос  в  позачасся  кличе,
І  ллється  простір  із  дірявих  чаш.

Обряд  журби  туманом  оповитий.
Намисто  із  невидимих  перлин
Володарці  стихій  дарує  вітер.

На  кронах  гусне  смуток  і  бурштин.
Краплинами  рідкого  оксамиту
В  повітрі  тане  смак  багряних  вин.

4.
В  повітрі  тане  смак  багряних  вин,
Об  небо,  загратоване  печаллю,
Сумління  б’ється  крилами  провин,
І  пам’яттю  щемить  у  серці  жало.

Мовчать  жалі  пожухлої  трави,
Бешкетник-вітер  бавиться  кресалом,
Гірких  спокут  здіймає  хижий  вир,
І  листя  перемішує  опале.

А  осінь  на  війну  благословить,
І  жовтневі  на  спис  пов’яже  стрічку,
Ховає  в  чорні  рукава  блакить,

Фарбує  в  колір  вічності  обличчя.
На  небі  хмари  –  ніби  срібний  щит.
Вишіптують  тепло  дуби  сторічні.

5.
Вишіптують  тепло  дуби  сторічні
Благанням  неприкаяно-німим.
Ідуть  у  бій  стихійні  протиріччя,
Щоб  вирвати  знамено  у  зими.

Блукає  жовтень,  як  печальний  лицар,
Простелює  янтарні  килими.
У  душі  наливає  сум  по  вінця,
Глухою  невідомістю  сурмить.

Шукає  він  того,  що  не  існує,
Вдихає  кров’ю  висохлий  полин.
А  кінь  його  гарцює  –  вітер  буйний.

І  воїн  той  –  спокути  блудний  син,
У  неба  просить  згинути  не  всує,
А  молитви  несе  журливий  плин.

6.
А  молитви  несе  журливий  плин,
І  павутинням  бабиного  літа
Вони  срібляться  у  вбранні  долин,
Яке  не  встиг  ще  чарівник  дошити.

У  запахи  соснової  смоли
Терпку  печаль  з  туману  перелито,
Старих  дібров  золотить  куполи
Невидима  рука  рідкого  світла.

Із  прірви  неба  голосом  палким
Запрошує  на  танець  хаотичний
Спокусник-вітер  зболені  думки,

Мов  тушить  у  душі  бентежну  свічку.
І  ніби  журавлів  тонкі  рядки,
Високі  мрії  спогадом  курличуть.

7.
Високі  мрії  спогадом  курличуть,
Покладені  на  музику  небес,
І  ноти,  ніби  полохливі  птиці,
Ховаються-зливаються  у  текст.

Гуляє  світом  золота  цариця,
Лишає  скрізь  її  гарячий  перст
Розкішні  барви  –  дотик  чарівниці.
У  неї  досконалий  кожен  жест.

Вона  прекрасна,  хоч  така  самотня,
Але  щаслива  у  своїй  путі.
Вдихає,  ніби  солод,  біль  гіркотний,

Черпає  силу  з  дивних  сновидінь.
І  під  крилом  натхненної  свободи
Закуталась  душа  в  шовкову  тінь.

8.
Закуталась  душа  в  шовкову  тінь,
У  спокої,  –  чекає  все  ж  негоди.
Мов  лабіринтом  із  прозорих  стін
Сама  в  собі  непримиренно  бродить.

Вражає  неосяжність  володінь
Цариці  душ  і  мертвої  природи,
І  непохитна  міць  її  твердинь,
Громи  співають  їй  похмурі  оди.

В  передчутті  стихійної  краси,
Що  намалює  підвечірня  злива,
Прощення  і  очищення  для  всіх

Готує  осінь,  ніби  звичне  диво.
Вже  кличуть  ніч  розхристані  ліси.
Вбирають  біль  осінні  переливи.

9.
Вбирають  біль  осінні  переливи,
І  шепіт  листя  зцілює  серця.
Панує  скрізь  готична  королева
Талантом  геніального  митця.

Вона  могутня,  пристрасно-бурхлива,
Хоч  світу  не  показує  лиця.
Водночас  і  похмура,  і  сяйлива,
Душа  в  шипах  тернового  вінця.

Солодких  мук  нектари  і  настої
Дарує  щедро  запізнілий  рай.
І  рани  від  оман  дбайливо  гоїть,

Хоч  в  пам’яті  карбує  кожен  шрам.
Вітає  осінь  вже  нових  героїв,
Сюжети  пише  для  щемливих  драм.

10.
Сюжети  пише  для  щемливих  драм,
Гортає  почуттів  затерту  книжку.
Між  сонцем  і  дощем  проводить  грань,
У  бій  добра  і  зла  шикує  військо.

І  знову  ніч  замінить  свіжа  рань,
Хоч  нагадає,  що  зима  вже  близько.
На  сцені  суму  –  вишукана  гра,
Актриса-осінь  зачарує  блиском.

То  грацію  вдихає  у  гілля,
То  скрипкою  розніжиться  журливо.
В  багряних  снах  –  натхнення  скрипаля,

Немов  завмерли  в  них  пташині  співи.
Стрічає  золотого  короля
Володарка  закохано-мрійлива.

11.
Володарка  закохано-мрійлива
В  сумного  неба  безкінечну  даль
За  виднокрай  буття  думками  лине,
Сльоза  її  чистіша  за  кришталь.

Змокрілі  перечитує  архіви,
Де  плаче  правда  і  регоче  фальш.
Спиває  повінь  тиш  велична  діва,
І  гордо  носить  срібну  пектораль.

У  темний  пурпур  одягнулась  осінь,
Немов  іде  на  пишний  маскарад.
Як  ворона  крило,  її  волосся,

У  чорний  шовк  уплетена  жура.
А  жовтень-сум  коханням  стоголосим
Цілує  барви  сонячних  заграв.

12.
Цілує  барви  сонячних  заграв
Шовковий  подих  осені-чаклунки,
Повільно  ніч  виходить  із  шатра,
Приймає  небо  таїни  дарунки.

Відторгнеться  минулого  кора,
Душа  воскресне  від  бажання-трунку.
Фантазія  казкового  пера
Виписує  магічні  візерунки.

Дрімота  пестить  кароокий  глід,
Вечірній  промінь  визирнув  грайливо
Із  невагомо-срібних  пірамід.

Неорані  стоять  ще  вільні  ниви.
Хмільна  свобода  лихоманить  світ,
Розчісує  вітрам  шалені  гриви.

13.
Розчісує  вітрам  шалені  гриви
Гребінка  зір.  Покрила  землю  ніч.
Співає  скрипка  солодко-журливо.
Клубиться  низько  темрява  сторіч.

Полює  скрізь  невидимий  мисливець,
Бентежить  тишу  одинокий  сич.
А  в  осені  душа  така  вразлива,
Таїть  кохання  не  почутий  клич.

Відтінки  хмар  погрозливо  сіріють,
Немов  ідуть  на  битву  сотні  рас.
Та  мить  одна  –  і  вітер  їх  розвіяв.

Із  місяцем  зустрілось  око  Ра.
Володарка  печальної  стихії
Освячує  природи  древній  храм.

14.
Освячує  природи  древній  храм
Могутня  жриця  і  земна  богиня.
Граційним  жестом  воскрешає  прах.
Продовження  дістане  все,  що  гине.

Містична,  нерозгадана  пора
Із  присмаком  нектару  і  полину,
В  передчутті  солодких  покарань
Вона  співає  пісню  лебедину.

У  ній  пітьма  зі  світлом  обнялись.
У  ній  сплелись  відродження  і  відчай,
Похмурні  фарби  і  янтарний  блиск.

Її  усмішка  ніжна  і  трагічна.
У  вальсі  мрій  кружляє  падолист.
Панує  осінь,  тихо  і  велично.
 
МАГІСТРАЛ

Панує  осінь,  тихо  і  велично,
На  полотні  небес  гаптує  синь.
Читають  клени  роздуми  готичні,
В  повітрі  тане  смак  багряних  вин.

Вишіптують  тепло  дуби  сторічні,
А  молитви  несе  журливий  плин.
Високі  мрії  спогадом  курличуть,
Закуталась  душа  в  шовкову  тінь.

Вбирають  біль  осінні  переливи.
Сюжети  пише  для  щемливих  драм
Володарка  закохано-мрійлива,

Цілує  барви  сонячних  заграв,
Розчісує  вітрам  шалені  гриви,
Освячує  природи  древній  храм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454105
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 21.04.2014


Лілія Ніколаєнко

Россия/Росія

(У  співавторстві  з  Юрієм  Ловким)


Россия
Нуждой  и  нищетой  ты  пленена,
Великой  быть  тебе  не  хватит  духу...
Ты  пьяная  беззубая  старуха,
Ты  грязная,  немытая  страна.

Для  подвигов  была  ты  создана,
Но,  вместо  них,  в  тебе  царит  разруха,
А,  вместо  крови  в  жилах,  медовуха
Во  все  года,  века  и  времена.

И  ты  уже  спасения  не  сыщешь
В  своём  распятом  Боге  на  кресте:
С  рожденья  была  ты  нищей  —

Погибнешь  и  сгниешь  ты  в  нищете,
В  ободранном,  разрушенном  жилище,
Средь  голых  стен  в  постыдной  наготе.


Росія
Облудна  повела  тебе  рука  –
Історії  незвідані  дороги…
Ти  –  світлий  край,  благословенний  Богом,
Та  твій  народ  в  пустелі  заблукав.

Але  душа  славетна  у  віках,
Не  треба  їй  ні  злого,  ні  чужого.
Гріху  і  кривді,  не  дозволь,  убогим,
Дар  Божий  рахувати  в  мідяках.

Твої  сини  –  це  генії,  герої,
Слова  поетів  –  співи  солов’я.
Як  виростеш  перлиною  земною,

В  саду  сумління  виполеш  бур’ян,
Ти  щирою  і  доброю  сестрою,
Зумієш  стати  для  усіх  слов’ян.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494037
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014


НАДЕЖДА М.

Ніколи ти не сперечайся з дурнем…

Ніколи  ти  не  сперечайся  з  дурнем.
Якщо  "наїхав",  просто  промовчи.
Хоч  і  вважає  він  себе  розумним,
Сказати,  що  він  дурень,  не  спіши.
Не  треба,  щоб  коса  трощила  камінь,
Бо    іскри  розлетяться  врізнобіч.
Так  небезпечно  гратись  з  сірниками,
Якщо  вогнем  даватимеш  відсіч.
А  люди,  звісно,  вас  не  зрозуміють.
Подумають:  обидва  тут  "хворіють"..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446511
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 14.04.2014


Олексій Тичко

Черешні мого діда (пісня)

Дикої  черешні  стовбур  обнімаю,
Де-не-де  засохла,  бо  уже  стара.
Глиняна  дорога,  хата  біля  гаю,
Зліва  і  до  краю  –  все  поля,  поля…

По  межі  черешні,  дворики  ошатні,
Дідусева  хата  на  краю  села.
Аура  рожева,  як  у  шістдесяті  –
Це  усе  насправді  чи  уяви  гра?

Нахиляю  гілля,  згадую  минуле,
Терпко-гіркуваті  дістаю  плоди.
Раз  було  дитинство  –  не  буває  вдруге,
Жодна  моя  стежка  не  веде  туди.

Тут  усе  незмінне,  тільки  я  змінився,
Не  біжу  босоніж  пізнавати  світ.
Рву  плоди  дитинства  і  торкаю  листя  –
Вірю  і  не  вірю…  Сам  уже  я  дід.
2013.
Відео  тут  -  https://www.youtube.com/watch?v=ajAwqOINvcc

Музика  Віктора  Охріменка,  виконує  Володимир  Сірий

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491984
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 13.04.2014


Наталя Данилюк

Хлопчику юний…

Хлопчику  юний
за  сірим  пробитим  щитом,
що  є  у  тебе  зі  зброї  -
крім  віри  у  Бога?
Лиш  оберіг  молитовний
над  теплим  чолом
і  материнська  любов,  
і  душевна  тривога?

Поки  тебе  під  прицілом
тримають  бійці,
рвуться  гранати
і  кров  багряніє  невинна,
вервицю  мама  стискає
у  теплій  руці
і  засинає  щоночі
з  думками  про  сина.

Молиться  Богу,
щоб  рідну  кровинку  беріг,
тільки  б  живим  повернувся
до  отчого  дому!..
Поки  чекають  дітей
із  війни  матері,
ми  сильні  духом
і  нас  не  зламати  нікому.

Поки  на  варті  свободи
такі,  як  і  ти,
ладні  померти  
в  нерівному  лютому  герці,
буде  міцніти  народ
і  думками  рости!
Хлопчику  юний  
з  кривавою  раною  в  серці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 07.04.2014


НАДЕЖДА М.

Лиш той поет, хто має силу слова…

Лиш  той  поет,  хто  має  силу  слова.
Талант,   який   не  тліє,  а  горить.
Слова  душевні  в  нього  за  основу.
Від  них  у  інших  серце  затремтить.

В  віршах  його  знайдуть  душі  підтримку,
Якщо  вона  вразлива  і  болить.
Намалювати  слід  таку  йому  картинку,
Коли  надії  вже  нема,  щоб  запалить.

Коли  сльоза  бринітиме  над  словом,
То  значить  ти  достукавсь  до  сердець.
І  твій  талант  благословенний  Богом.
І  скажуть  всі:  народний  ти  співець...

Віддай  талант  і  душу,  якщо  маєш
Для  тих,  кому  ти  вирішив  служить!
Я  впевнена:  слова  ти  відшукаєш,
Які  в  важкі  часи  підкажуть,  як  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Ірина Кохан

Кульбабкове сонце

Кульбабакове  сонце,
Кульбабкові  мрії,
Дитинством  кульбабковим  
пахнуть  надії...
Жовтенька,пухнаста
крапелька  світу
Зринає  із  гущі
трави  -  малахіту.
Медовий  нектар  
наливає  в  долоні,
І  лине  у  серце
кульбабковий  промінь.
Злотавий  клубочок,
Кульбабкове  сонце...
Крізь  товщу  років
зазирає  в  віконце!!!
     
       21.04.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490742
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Як не любити…

Як  не  любити  Дніпр  широкий,
Його  розлогі  береги.
І  синє  небо  яснооке,
Поля  зелені  і  луги...

Як  не  любити  ріки  бистрі,
Сади,  що  квітнуть  навесні.
І  українські  співи  чисті,
І  літнії  дощі  рясні...

Як  не  любити  край  де  виріс
І  український  свій  народ.
Сердець  тепло  і  слова  щирість,
Де  тихі  хвилі  серед  вод...

Як  не  любити  рідне  слово,
Що  промовляєш  вголос  ти.
І  солов'їну,  ніжну  мову,
Її  нам  треба  берегти...

Щоб  незабути...  пам'ятати,
Бо  це  для  нас  понадусе.
А  Україна  -  наша  мати,
Низький  уклін  її  за  те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485200
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 14.03.2014


горлиця

Ти прости мені мамо!


Ти  прости  мені  рідна  матусю,
Що  поранив  серденько  твоє,
Я  від  кулі  упав,  не  вернувся,
 Колись  знову    зустріну  тебе.  

До  тих  пір  буду    в  снах  оживати,
Ти  мене  у  поля  поведеш,
 Будем    маки  червоні  зривати,  
Ці  кровинки  ти  в  хату  внесеш!  

І  поставиш  он  там    на  покутті,
Де  Марія  й    Син  Бога-  Христос,
Він    життя  відмолив  на  розп’ятті,  
Щоб  я  жив  і  тут  маком    воскрес!  

 Я  цвістиму  в  пшеничному  полі,
 На  широких  просторах  землі,
Рідна  мамо  не  плач  ,  ми  на  волі!
Заспівай  колискову  мені.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481021
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 01.03.2014


Наталя Данилюк

Важка дорога до весни

Така  важка  дорога  до  весни,
Терпка  зима  фарбована  в  багряне...
Чи  згасне,  врешті,  полум'я  війни
І  чи  світанок  в  ніч  твою  загляне,
Народе  мій?  Під  вибухи  й  дими
Твоїх  синів,  загорнутих  у  стяги,
Запеленали  янголи  крильми.
Гірка  ціна  народної  звитяги...
І  прапори,  умочені  у  кров,
Вітри  холодні  шарпають,  мов  круки.
Голосять  дзвони  храмів  і  церков,
У  відчаї  здіймає  в  небо  руки
Твоя  Вітчизна:  Боже,  зупини
Оті  криваво-варварські  розправи!..
Така  важка  дорога  до  весни,
Такий  оскал  голодний  і  лукавий
Страшного  звіра!..  Скільки  ще  життів
Тобі  поставлять  на  жертовні  плити,
Щоб  ти,  потворо,  пив  і  сатанів,
Розсмакувавши  кров  синів  убитих?
Гряде  твій  час:  у  кузнях  душ  людських
Кують  мечі  від  Заходу  до  Сходу
І  не  врятують  ниці  байстрюки
Тебе  від  помсти  нашого  народу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Михайло Плосковітов

Білява дівчинка…

Дівчатко  біляве  не  плаче  –  що  візьмеш  з  малої…
Світлина  у  рамці.  До  хати  заходять  сусіди.  
Скажи  мені,  мамо,  а  звідки  беруться  герої?
І  де  це  наш  татко?  Чому  він  додому  не  їде?

І  дивляться  очі,  маленькі  дівочі  зернятка,
На  маму  заплакану,  горем  прибиту  бабусю.
І  як  їй  поясниш,  що  більше  немає  вже  татка,
Що  тато  із  бою  нерівного  не  повернувся.

І  як  їй  поясниш,  що  татко  від  кулі    загинув.
Вона  ще  маленька,  не  знає  про  волю  нічого
Й  за  мамою  плаче,  в  долоньку  ховає  сльозину,
І  просить  за  тата  у  доброго-доброго  Бога.

Дівчатко  біляве  заплакало  –  серцю  несила.
Сусіди  і  друзі  втирають  сльозу,  за  малою.  
А  як  їй  поясниш,  що  татко  загинув  героєм,
Що  любого  татка  малесенька  куля  убила….  

(малюнок  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Наталя Данилюк

Посмішка весни

Вона  тобі  всміхнеться,  мов  дівча  -
Привітне,  ніжне  і  сором'язливе!
І  райдуги  барвисті  переливи
Замерехтять  в  топазових  очах.

Підсніжників  шовкові  пелюстки
Проріжуться,  мов  зубики  в  малечі,
І  килимки  засніжені  овечі,
Обіднє  сонце  пустить  на  нитки,

Що  по  вологих  пагорбах  крутих
Задріботять  співучими  струмками.
Хапайся,  наче  дерево,  руками
За  хмаровиння  біле  і  лети!

Хай  об  небесно-про́ліскову  гладь
Твої  долоні  б'ються,  наче  весла,
І  веселкові  теплі  перевесла,
Як  віадуки,  в  небі  мерехтять.  

Вона  тобі  всміхнеться,  мов  дівча  -
Таке  грайливе  і  блакитнооке!
І  на  собі  її  відчує  кроки
Твоя  ще  сонна  втомлена  душа.

І  ти  до  неї  ніжно  усміхнись,
Промов  щось  тепле,  світле  і  привітне,
І  день  тобі  мімозою  розквітне,
І  подихом  сп'янить  небесна  вись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014


Наталя Данилюк

Ти пахнеш димом вигорілих шин…

[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]

Ти  пахнеш  димом  вигорілих  шин,
Так  пахнуть  гідність,  правда  і  свобода!
Тебе  не  раз  висміював  заброда,
Що  ти  своїй  Вітчизні  гідний  син.

А  ти  стояв,  упертий  і  міцний,
Незламний  духом  нації  будитель!
Твій  сивий  дід,    повстанець,  довгожитель,
Не  раз  хрещений  в  полум’ї  війни,

Благословляв  тебе  на  шлях  гіркий,
О,  нелегкий  він,  хлопче,  і  не  битий!..
Колючим  дротом  густо  оповитий,
Бо  кров’ю  вмиті  праведні  стежки.

Долаючи  тривогу,  біль  і  страх,
Твоя  завчасно  мати  посивіла,
Вона  тебе,  як  славного  Ахілла,
Щовечора  купає  в  молитвах.

А  в  день,  як  стихнуть  вибухи  пожеж,  
Ти  зі  щитом  холодним  чи  на  ньому
Через  поріг  до  батьківського  дому
Черлено-чорний  прапор  занесеш...






[b]Ты  пахнешь  дымом  от  сгоревших  шин...[/b]

Ты  пахнешь  дымом  от  сгоревших  шин,
Так  пахнут  только  правда  и  свобода!
И  пусть  смеются  над  тобой  уроды,
Что  ты  отечества  достойный  сын.

А  ты  стоял,  ты  не  сгибал  спины
Упрямый,  крепкий,  нации  строитель!
Твой  дед  седой,  повстанец,  долгожитель,
Не  раз  крещенный  в  пламени  войны,

Благословил  тебя  на  горький  путь,
О,  не  проторенный  он,  друг,  не  битый!..
Колючей  проволокой  весь  увитый,
Умыта  кровью  праведности  суть.

Преодолев  тревогу,  боль  и  страх
Так  рано  твоя  мама  поседела
Она  тебя,  как  славного  Ахилла,
Хранит  молитвами  в  отчаянных  боях

А  в  день,  когда  повержен  будет  враг,
Ты  со  щитом  холодным  иль  на  нем
Через  порог  родительского  дома
Внесешь  свой  красно-черный  флаг...


[i](перевод  -  [b]Светлана  Радич[/b])[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 16.02.2014


Надія Голіней

Такий широкий світ

Такий  широкий  світ,  а  я  в  ньому  одна,
Захмелене  вино  вип’ю  сама  до  дна.
Впаду  в  суху  траву  я  яблуком  зеленим  –  
Такий  широкий  світ,  а  що  йому  до  мене.
І  понесе  у  світ  вітер  мою  печаль.
Роки  своє  беруть,  а  за  минулим  жаль,
Такий  широкий  світ,  а  в  ньому  сто  доріг,
Чому  мене  колись  ти  віднайти  не  зміг?
Чому  ми  не  знайшлись  на  перехрестку  долі?
Рахує  нам  роки  зозуля  на  тополі.
Я  б  за  тобою  в  світ  пішла  і  не  барилась,
Але  в  моїм  саду  калина  зажурилась.
Розсипались  в  траву  пелюстки  цвітом  білим.
Пройшли  уже  роки,  усе  переболіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363759
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 14.02.2014


Наталя Данилюк

Весна в лютому

[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/3712/sunny-fanny.3f/0_2b82a_3912232d_XL[/img]

Зимове  торочиться  хутро,
Небесний  виблискує  льон
І  сяють,  немов  перламутром,
Чудні  ієрогліфи  крон.
Збігає,  дзвенить  і  хлюпоче
По  ринві  грайлива  вода,
Сповзає  сніжок  неохоче
Зі  стріхи.  Густа  борода
У  комина  вже  поріділа
Овечий  кожух  посірів,
Затихла  хурделиця  біла
У  м'ятному  сховку  лісів.
Дзвінкі  канделябри-ледівки
Сльозяться  в  зимові  вершки,
По  мокрій  позлітці  бруківки
Дзюркочуть  прудкі  потічки.
І  слі́пить,  і  милує  око
Ця  світла,  як  сон,  дивина:
До  лютого,  мов  ненароком,
Забігла  у  гості  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477299
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 06.02.2014


Наталя Данилюк

Вальсує сніг…

[img]http://img-2006-02.photosight.ru/27/1296765.jpg[/img]

Вальсує  сніг  в  моєму  завіконні,
На  шибці  тане  ніжно,  мов  драже...
Біліє  янгол  в  неба  на  долоні,
Пухнасту  вовну  жмутками  стриже.

Із  теплих  шкурок  заячих,  овечих
Зима  деревам  шиє  кожушки,
Хтось  перекинув  керамічний  глечик
І  розтеклись  бруківкою  вершки.

Жахтить  калина  в  сяєвному  сидрі,
Вгинають  віти  кетяги  терпкі,
По  ринві  краплі,  ніби  у  клепсидрі,
Течуть  у  білі  прядива  пухкі.

А  навкруги  -  ні  шурхоту,  ні  сплеску,
У  ліхтарях  застигла  карамель...
І  опівнічні  сонні  арабески
Тонує  січень  в  лагідну  пастель.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472767
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 16.01.2014


НАДЕЖДА М.

Мій всесвіт крильми обійма…

Чомусь   весною  пахло  вранці.
А  де  ж  жаданний  білий  сніг?
Повільно  капа,  як  крізь  пальці,
Маленький  дощик  з  мокрих  стріх.

Бузок  ожив  -  зелене  листя.
Трава  забула,  що  зима.
Зеленим  килимом  росистим
Вже  сонну  землю  обійма.

Я  чую  запахи  фіалки.
Мрійливий  вітер  з  лісу  ніс.
Цікаво,  як  живуть  русалки,
І  що  вплетуть  тепер  до  кіс?

А,  може,  це  весна  наснилась?
І  ти  виною  є  тому,
Що  у  природі  все  змінилось.
Тобі  завдячую  цьому.

От  і  весна  прийшла  раніше.
Десь  заблудилася  зима.
Ти  -  моє  диво  найдивніше,
Що  світ  мій  крильми  обійма...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470425
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 06.01.2014


Рені

Ми є! /віва, Євромайдан!/

Вже  досить  терпіти,  потупивши  очі,  
Чи  гідність  людська  не  вартує  ні  йоти?!
Нас  мусять  почути,  хто  чути  не  хоче  –  
Ми  тут,  і  ми  є  –  монолітна  спільнота!

Ми  є,  ми  ідемо,  повіривши  вкотре  
У  себе,  в  народ  наш,  і  духом  єдині,
Нарешті  готові  за  СВОЄ  боротись  –
У  дружній,  у  справжній  вкраїнській  родині.

Це  –  волі  лавина,  її  не  спинити.
Ми  –  теплі  обійми  цього  Океану:
Дівчата  приносять  міліції  квіти  –
Й  сльоза  під  забралом  руйнує  оману.

І  хоч  посіпаки  гнітючої  сили  
Відтиснуть  на  кроки  із  місць  оборони,
Ми  згоди  на  єдність  свою  не  просили,
Наш  захист  стоїть,  нам  відлунюють  дзвони!

А  ви  –  на  «престолах»  –  з  нудьги  чи  зі  страху
Лялькові  паради  лаштуєте  знову?
Облиште  –  народ,  мов  окрилена  птаха,
В  якої  є  мужність,  і  мудрість,  і  слово.

Отак  Україна  розправила  крила,
І  що  там  той  беркут,  як  віри  –  по  вінця,
Що  ми  –  краплі  в  морі,  що  разом  ми  –  сила,
Ми  є!  Ми  пишаємось,  ми  –  українці!

Ми  маємо  Голос  –  почуйте  усюди.
Ми  просто  страшенно  втомились  мовчати!
Тут  –  щирі,  розумні,  розважливі  люди,
Готові  країну  нову  будувати.

Залежить  від  нас  –  куди  завтра  потрапим,
В  долонях  замерзлих  плекаючи  Мрію.
Маленьке  дівча  заховалось  під  прапор  –
І  жовто-блакить,  вочевидь,  його  гріє…

(С),  12.12.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465634
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 02.01.2014


Дід Миколай

Деж ти Боже забарився, серед дня смеркає.

В  небі  котяться  зірки  в  предковічність  дужу,
Віки  зболені  в  віках,  падають  у  душу.

Плачуть  доли  і  луги,  випили  цикуту.
За  які  ж  іще  гріхи  нести  нам  спокуту?

Повилазили  з  нори  звірі  знахаблілі.
З  крові  тішаться  тхори  в  тілі  імлілім  .

Деж  ти  Боже  забаривсь,  серед  дня  смеркає.
Світ  в  печалі  зупинивсь,  а  тебе  немає.

Гей  козаче  потерпи,    доля  виглядає.
Кінь  стоїть  біля  воріт,  нічка  вже  минає.

Ангел  небо  прихилив,  розпалив  лампадку,
Путь  -  дорогу  розстелив  рушниками  кладку.

Промінь  сонячний  згори,  опалив  серпанок.
Вже  Майдани  в  кольорах  оживили  ранок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468336
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013


Крилата

Грудневий ранок

Небо  у  кишені  зорі  поховало.
Тільки  блідий  місяць  сяйво  випускав.
Трішки  того  сяйва  на  траву  упало,
Посріблило  скроні  у  зелених  трав.

Небо  мріє,  мліє.  Жовтий  ріг  світліє.
Голії  дерева    теплим  літом  снять.
Думка  думку  гонить,  зерна  туги  сіє:
-  А  чи  переможні  сурми  засурмлять

В  краю,  що  благає  новий  день  почати
Щирим  чесним  словом  -  в  світлі,  без  ярма.
Прийде  весна  красна,  зможе  заквітчати
Землю,  звук  до  неба  свій  подасть  сурма!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468233
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013


Наталя Данилюк

В морозній піні змерзли ліхтарі…

В  морозній  піні  змерзли  ліхтарі,
Їм  вечорами  довгими  не  спиться,
Десь  на  криштально-сяючій  горі
Кужі́ль  пряде  зимова  сніговиця.

Здається,  крок  лишився  до  зими,
Здається,  мить  -  і  на́біло  всі  плями...
Та  тільки  грудень  люлькою  димить,
Молочне  мрево  сіє  над  гаями.

Така  марудна  осінь  затяжна
І  дні  -  пожухлі  аркуші  паперу.
У  тебе  в  серці  те́плиться  весна,
Її  флюїди  рвуться  в  атмосферу

Мого  безсоння.    Місячна  канва
Розсікла  шибку  лазерним  прицілом.
Крізь  наші  пальці  дихає  трава
І  рани  затягає  хлорофілом.

Тобою  го́ю  власну  гіркоту,
Сортую  стоси  роздумів  по  циклах...
Я  не  впускала  в  душу  самоту,
Та  самота  до  мене  майже  звикла...

Дрібним  піском  просіювались  дні,
Вона  ж  мостила  затишне  кубельце...
Та  голос  твій  розсипався  в  мені,
В  душі  застрягло  кольорове  скельце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468152
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013


Наталя Данилюк

У хуртовинах пудряться гаї…

У  хуртовинах  пудряться  гаї,
Стрункі  тополі  в  білому,  як  пави!
Снігів  рясні  сполохані  рої
Влягаються  на  вітах  кучерявих.
Дрібна  поземка  стелиться,  як  дим,
Вкриває  землю  рунною  габою,
Під  ореолом  місячно-блідим
Сріблиться  крига  світлою  фольгою.
Старий  ліхтар,  закутавшись  у  шаль,
Ховає  в  охрі  сльози  кришталеві.
З  тонких  бурульок  диво-пектораль
Мороз  кує  зимовій  королеві.
Дрімають  вишні  в  тихому  дворі,
Гортають  сни  в  казковому  полоні,
Чаклунка-ніч  сидить  на  димарі
І  пудру  снігу  здмухує  з  долоні.
Дрібних  сніжинок  сивий  молочай
Сріблить  чуприну  стомленому  саду.
А  на  столі  парує  теплий  чай,
На  блюдці  тануть  крихти  шоколаду.
Вогонь  із  печі  світло  процідив
Крізь  темне  скло  в  зимових  акварелях.

В  передчутті  різдвяних  добрих  див
Блищить  і  пахне  затишна  оселя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 19.12.2013


Наталя Данилюк

Нація

Я  -  народ,    що  освячений  тризубом,
Молитвами,  вогнем  і  мечем!
Це  мені    зроду-віку  написано
Бути  воїном  і  сіячем.
Це  в  мені  під  багряними  стягами
Розпинали  церкви  і  хрести,
Катували,  морили  ГУЛагами
Очманілі  від  люті  кати.
Це  мене  шматувала  навалами  
Степова  знавісніла  орда
І  впивалась  отруйними  жалами
Геноциду  нещадна  біда.
І  стріляли  у  мене,  і  вішали
Самозвані  чужинські  царі,
Та  дарма,  бо  встократ  сміливішими
Повставали  мої  бунтарі.
Це  ж  мені  зроду-віку  написано
Хліб  ростити  на  рідних  полях,
Під  огненним  плекаючи  тризубом
Жовто-синій  окрилений  стяг!
Це  мого  суголосся    пульсація
Виростає  в  єдиний  потік...
Я  -  сіяч,  
Я  -  поборник  
Я  -  нація,
Так  було  і  так  буде  повік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2013


Наталя Данилюк

Передзимова тиша

Розтанув  день  в  ліхтарику  на  розі,
Пантрує  кроки  тиша  сторожка
І  горобина  терпне  на  морозі,
Кровить  вином  заломлена  рука.

Осіння  ніч  блукає  в  завіконні
Між  голих  яблунь,  схожих  на  черниць,
І  крихтами  з  пошерхлої  долоні
Годує  місяць  зоряних  синиць.

Із  темних  дупел  коменів  щербатих
Плояться  вгору  пасмами  дими.
А  десь  прядуть  природі  білі  шати
Дбайливі  ткалі  сивої  зими.

Настане  час  і  винесуть  обнови:
Розкішні  хутра,  прядива  м'які,
Розпорять  небо  па́вітру  підкови
І  випурхнуть  метелики  легкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Така як ТИ

Така,  як  ТИ,  на  сайті  тут  єдина  –
Твої  вірші  дарують  людям  крила!
Завжди  висока  цінність  твого  слова  –
Цікавий  зміст  і  колоритна  мова…

В  твоїх  очах  блищить  блакить  небесна,
І  в  мене  знов  весна  в  душі  воскресла!
Таке  велике  й  ніжне  твоє  серце,
На  дні  душі,  немов  кришталь,  озерце…

Там  поселилась  вірність  лебедина,
Кохання  і  любов  твоя  єдина.
Зростають  діточки,  як  квіти  в  полі,
Розумні  й  гарні  -  в  них  щаслива  доля!

Звичайні  люди,  мудрістю  багаті,
Дитячий  сміх  і  радість  в  рідній  хаті.
Лунає  музика  в  обіймах  ночі,
Лягають  на  папір  думки  дівочі…

Звичайно,  кожен  автор  унікальний,
Та  твій  талант  феноменальний!
І  так  вважають  всі,  знайомі  й  друзі  -
Талант  і  Муза  у  міцнім  союзі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461623
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2013


Леся Геник

Обтрусила осінь багряницю…

***
Обтрусила  осінь  багряницю  
зі  своїх  натомлених  рамен,
оголила  сокровенну  глицю...
Темновіття  вицвіле,  сумне
скинулось  угору  безголосо.
Відбриніла  тужна  пастораль.
Вже  до  танцю  більше  не  запросить
сивоокий  перестиглий  жаль
яре  листя...
Під  ногами  скверу
тіні  спопелілих  теплоднів.
Прочиняє  небо  мурі  двері
в  тишу  ще  неторканих  снігів,
у  безмежжя  рунних  заметілей,
довгополих  білотканих  тог,
де  з  неділі  й  знову  до  неділі
сторожко  чекає  змерзлий  Бог
на  свічу  намолено-гарячу  -
позачасну  світляну  печать...
Тихо  янголи  осінні  плачуть,
на  прощання  дзвоником  янчать...
(27.10.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458979
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013


Наталя Данилюк

До Музи

А  ти  для  мене  вогник  засвітила
І  день  заграв,  немов  у  ворожбі,
Моя  натхненна  Музо  світлокрила,
За  кожне  слово  дякую  тобі!

Що  я  сміялась,  плакала  й  зітхала
В  солодкому  полоні  рим  і  фраз,
Що  по  тонких  невидимих  лекалах
Відточувала  слово,  мов  алмаз...

Що  не  було  мовчання  поміж  нами
І  забуття  не  штрикали  ножі,
Що  я  кохала  завше  до  нестями,
Що  я  страждала  вкотре  на  межі.

І  милувалась  чарами  природи,
Розгледівши  дива́  у  простоті,
І  ти  мені  освічувала  сходи,
Вела  у  даль  незвіданих  світів.

А  скільки  весен  разом  заквітчали,
А  скільки  зим  дмухнули  в  потічки!
І    золотої    осені    опали
Ми  заплітали  спільно  у  рядки!..

І  ти,  така  окрилена  й  щаслива,
Була  зі  мною  в  радості  й  журбі!..
Моя  прекрасна  Музо  незрадлива,
За  кожен  подих  дякую  тобі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 27.10.2013


Крилата

Заздрість

Заздрість...    -  лиха    істота
З  чорним  великим  ротом.
Замість  душі  -  пуст́ота.
Зуби  з  колючим  дротом.

Краде  в  людини  щастя,
Радість,  любов  і  силу.  
Трунок  дає  в  причастя,
Щоби  загнать  в  могилу.

Маску  напне,  запінить.
Чорне  на  біле  -  змінить.
Але  відкриє  рота  -  
Зуби  з  колючим  дротом.

Крил  не  згинай  у  битві.
Фору  дай  злобі  вміло.
Душу  скупай  в  молитві,
Щоб  не  зчорніло  тіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456542
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 27.10.2013


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжність рук твоїх…

Не  сплю...  Дивлюсь  у  небо  серед  ночі,
Там  таке  ясне  сяєво  зірок,  
Я  серед  них  твої  шукаю  очі,
Гублюсь  у  мареві  своїх  думок.

Хвилююся  за  тебе  мій  коханий,
І  наче  птаха,  знов  лечу  туди.
Де  світить  сонце  ніжно,  полум*яне,
Де  квітами  всипаються  сади...

З  тобою  там,  були  такі  щасливі,
І  гріло  нас  тепло  палких  сердець.
Та  не  лякали  громовиці,  зливи,
Широким  полем  бігли  навпростець.

"Ти  тільки  мій"  -  так  шепотіли  губи,
Медовим  дотиком  були  твої.
"Мій  найдорожчий,  мій  єдиний,  любий",
А  в  небі  пролітали  журавлі...

Ось  уже  ранок...  І  дзвінок  у  двері,
Я  стрімголов  біжу  відкрити  їх.
Привіт,  кохана,  холодно  у  сквері,
Відчула  знову  ніжність  рук  твоїх...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456559
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 27.10.2013


Наталія Ярема

ОСІНЬ

Погожий  день.  Яка  чудова  осінь!
Яка  розкішна  золота  пора!
В  очах  її  легенька  мила  просинь.
Вона  мені  подруга  і  сестра…

Складає  тихо  листяні  узори
На  тепле  ще  від  літа  полотно,
Десь  вдалині  жовтіють  мужні  гори
Мов  у  старому  давньому  кіно…

Загралось  сонце    листячком  кленовим,  
Шепоче  казку  теплий  вітерець.
Красується  намистом  бурштиновим
Посланець  сонця  –  ніжний  промінець…

Сади...  Вони  ще  пахнуть  трохи  медом,
Горіхом,  що  згубився  у  траві…
Земля  вкриває  плечі  теплим  пледом
І  гріє  руки  в  теплім  рукаві…

Захоплююсь!  Яка  прекрасна  осінь!
Синь  з  золотом  –  ліси  і  небеса…
Магічний  спокій  –  шелест  в    безголоссі…
Предивовижна  є  твоя    краса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455361
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 20.10.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2013


Леся Геник

Осінні неусміхнені рядки

Не  встигла  попрощатися  із  літом,
А  вже  у  серце  осінь  зазира
Безвільно  догорілим  пізньоцвітом  -
Холодним  торком  сивого  пера.

Лишилося  привілля  волошкове
В  обіймах  медоросяних  вітрів,
То  ж  тягнеться  рука  тепер  до  слова,
Розшитого  бавовною  жалів.

Допоки  журавлині  перевесла
Маліють  у  небесній  далині,
Останнє  світле  мрево  мляво  креслять
Хмаринки  позолечено-сумні.

І  під  крилом  у  бабиного  літа
Корують*  душу  вижухлі  садки,
А  на  листках  віршують  пізньоцвіти
Осінні  неусміхнені  рядки...
(27.08.13)
*корують  -  в  знач.  лікують

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451321
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2013


Наталя Данилюк

Гуде мотор…

[img]http://www.motosvit.com/Moto%20Guzzi/nevada750/10.jpg[/img]

Гуде  мотор,  заходиться  в  ревінні,
Ковтає  іскри  вранішня  імла,
Тримай  обличчя  в  чистому  промінні,
Лети  до  сонця,  світла  і  тепла!

Глянь,  золотаву  осені  палітру
Твій  кінь  залізний  хвацько  борознить.
Тримай  долоні  крилами  до  вітру,
Спивай  ковтками  лагідну  блакить!

Десь  миготять  калейдоскопом  гори,
Вчорашніх  тіней  сліду  вже  нема...
Цей  незбагненний  Всесвіт  неозорий
Ти  під  прицілом  погляду  тримай!

Яскравих  фар  горять  метеорити,
Асфальт  цілують  полиски  живі.
Тримай  душі  віконечко  відкритим
Новому  дню  і  посмішці  новій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451015
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 27.09.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2013


Тамара Шкіндер

Упала осінь листям на долоні

Упала  осінь  листям  на  долоні.
Земля  дощам  відкрила  навстіж  брами.
Та  спогадів  розмай  пульсує  в  скронях,
Хоч  літо  бабине    не  за  горами.

З"єднає    павутиночка  прозора
Незриму  суть  блаженства  і  спокути.
І  мить,  і  вічність,    Всесвіт  неозорий  -
Тому,  хто  на  Землі  не  був  почутий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450473
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Мазур Наталя

Покинутий

На  пустищі  дикім,  де  зарослі  трав,
Під  баком,  що  повен  помиїв,
Ведмедик  потертий  самотньо  лежав
Із  бантом  рожевим  на  шиї.
Дощило  надворі.
Скуйовджений  плюш
Намокнув  і  злипся.
Недбало
Ведмедик  лежав  у  калюжі.
Довкруж
Нікого  не  видно.
Смеркало...
Новим  він  колись  подарований  був
На  свято  малому  хлопчині,
І  довгі  роки  жив  улюбленцем  у
Великій  і  дружній  родині.
Він  вірним  товаришем  був  у  житті,
Ділив  із  малим  перемоги.
Чому  ж  опинився  тепер  в  забутті,
І  кинутий  обіч  дороги?
Чому  по  життю  не  шануємо  тих,
Хто  нам  довіряв,
І  з  роками
Про  них  забуваємо?
Звісно,  святих
Повік  не  було  поміж  нами.
Чому  не  спиняємось  між  метушні
Щоденних  борінь  до  знемоги,
Не  думаєм,  як  би  жилося  мені
Покинутим  обіч  дороги?


21.09.2013р.  Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450579
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Наталя Данилюк

Іще тримаюсь…

Іще  тримаюсь  мріями  за  нас,
Думки  про  тебе  труться,  ніби  жорна,
Струнких  тополь  ясний  іконостас
Бентежить  зранку  музика  мінорна

Грибних  дощів.  У  затінку  дібров
Журливий  клен,  огорнутий  імлою,
На  гілку  хмарку  сиву  наколов,
Пробивши  м'якоть  гострою  стрілою.

Отак  і  ми  без  крапельки  жалю
Свої  серця  пробили  навзаємно...
Іще  тримаюсь,  вірю,  бо  люблю!..
А  час  покаже:  може  й  не  даремно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Весняна Осінь

Поспішаючи жити

...Ми  так  поспішаємо  жити,  і  нам  вкотре  не  вистачає  доби  на  день  життя.  І  так  все  йде  мимо,  не  встигаємо  відчути  настрій  літнього  дощу,  пахощів  квітів  на  городі,  усмішки  перехожих  на  вулиці.  Не  встигаємо  торкнутись  чогось  доброго,  можемо  пропустити  якийсь  особливий  Божий  знак,  який  до  нас  хоче  знову  щось  сказати.  Не  чуємо  внутрішнього  голосу,  шелесту  думок,  себе.  А  так  хочеться  іноді  зупинитись,  торкнутись  часу  на  якійсь  старенькій  лаві,  просто  відчути  Божу  Присутність...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432493
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 18.09.2013


Весняна Осінь

Жити, довіряючи Богу

Жити,  довіряючи  Богу  на  100  %...  Ця  фраза  присутня  у  кожній  миті  мого  життя,-  там,  де  сльози,  усмішки,  тривоги,  радості,  нотатки  у  щоденнику,  подих  віршів,  звук  надії,  запах  жовтневого  листя,  чи  травневі  пахощі  весняного  бузку,  вчора,  завтра,  сьогодні,  завжди...  Я  не  з  тих  людей,  які  чекають  есемески  з  неба,  у  якій  Господь  напише  мені,  що  я  Його  маленька  дівчинка,  і,  що  світ  й  досі  прекрасний...  Мені  достатньо  жити,  знаючи,  що  небо  нестримне,  безмежне  і  трішечки  неймовірне...  Що  до  осені  залишилось  92  дні,  а  весна  згасне  за  кілька  годин...  І  для  того,  щоб  любити  не  треба  й  так  багато,-  кілька  мелодій  Вашого  серця,  які  світ  називає  молитвою..  Так...  Я  не  чекаю  див,  я  не  вірю  в  дива,  я  просто  їх  знаю...  Дива  творяться  серцем...  Завжди,  попри  все...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432495
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 18.09.2013


Весняна Осінь

На відстані молитви

Так...  Я  не  вмію  мріями  розпогоджувати  небо,  не  вмію  збирати  у  кошик  зорі  насвітанку,  не  вмію  добре  заварювати  каву,  танцювати,  малювати  польові  ромашки  і  прикрашати  цими  малюнками  зболену  віршами  душу.  А  ще  я  не  знаю,  як  пахне  розмарин,  скільки  щастя  у  жменьці  тиші  і  як  упіймати  клаптик  веселки  після  осінньої  грози.  Так  мало...  І  так  багато...  Дарма,  дарма,  дарма...Хіба  вартісні  троянди  без  колючок?  І  щоб  там  не  було,  я  точно  знаю,  що  на  відстані  молитви  знаходиться  світ,  який  називається  Життям.  І  десь  там,  зліва,  на  дні  мого  серця  звучать  Бог,  Весна  та  Україна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432683
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 18.09.2013


Весняна Осінь

Коли за вікнами грози

Такий  дощовий  весняний  вечір...  Така  дзвінке  мовчання  тиші...  Така  терпка  розрада  у  чашці  гарячого  чаю.  І  саме  у  такі  осінні  миті  так  хочеться  крихту  мрій,  горсточку  надії,  а  ще  трішечки  тепла,  яке  б  пахло  присутністю  літа  і  стиглих  черешень.  Здається  мій  світ  поміщається  у  моїй  кімнаті,  де  звичний  гармидер  із  книг  на  столі  і  час  від  часу  вривається  прохолода  з  напіввідчиненого  вікна,  щоб  розбудити,  приспану  зимою  душу...  І  десь  там,-  між  письмовим  столом,  кульковою  ручкою  і  шматочком  серця  на  папері  невпинно  шукаю  себе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432702
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 18.09.2013


Весняна Осінь

Коли згасає літо…

Шукати  дива  у  тиші  свого  серця...  Відкривати  незвідане  між  останніми  миттєвостями  літа...  Трішки  радості  і  ще  більше  хвилювань.  Горстка  квіткових  пахощів  у  долонях  і  теплий  чай,  що  пахне  сунично-  липовими  спогадами.  Здається,  коли  світ  мовчить,  мрії  говорять  голосніше.  Але  так  тепло,  так  радісно,  так  затишно.  І  дарма,  що  літні  дива  добігають  кінця,  що  вересень  ще  на  один  день  ближчий.  Є  у  цьому  всьому  надто  особливі  ноти-  незабутність  кожного  літнього  дня,  що  минув  і  непередбачливість  тих,  що  попереду.  Зупиніться...  Вдихніть  на  повні  груди  останню  жменьку  літа  і  навчіться  чути  самих  себе...  Відчувати  багатоголосся  своїх  думок  та  спогадів.  І  повірте-  світ  вміє  чекати,  якщо  Ви  навчились  дарувати  йому  свої  теплі  усмішки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445127
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 18.09.2013


Весняна Осінь

Осінньо-осіннє

Моя  осінь!  Моя  безмежна  терпка  осінь!  Це  у  ній  заховалися  барви  весняного  літа,  які  щохвилини  торкають  справжньою  прохолодою  вересневого  дощу.  Хочеться  тепла,  розмов,  посиденьок  в  компанії  чашки  чаю,  улюбленої  книжки  та  привітного  картатого  пледу.  І  тоді  мрійливе  незвідане  вривається  у  душу,  огортає  невимовною  радістю  і  особливим  відчуттям  на  дні  серця.  Здається,  осінь-  найдивовижніша  пора  року.  Вона  вміє  зачаровувати,  заколисувати  мрії,  торкнутися  повік  і  просто  бути  осінню,-  такою  осінньою,  тривкою  і  нестримною...  У  такі  миті,  ти  розумієш:  щастя  є,  і  не  важливо,  що  там  за  вікном,  скільки  століть  залишилось  до  весни,  через  скільки  годин  будильник  зупинить  свої  стрілки  на  позначці  "важливе".  Як  добре,  що  Бог  подарував  світу  цю  неймовірну  пору  року.  Як  це  гарно,  коли  щира  молитва  творить  дива  та  зміни.  Як  прекрасно  знати,  що  людські  мрії  мають  феноменальну  здатність  народжувати  добро.  І  у  кожного  з  нас  є  найкращий  дар  на  цій  землі-  творити  щастя  під  назвою  Любов.  Варто  спробувати,  відчути  і  ніколи  не  втрачати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447037
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Весняна Осінь

Дощове

Іноді  восени  трапляються  такі  дощові  миті,  коли  світ  навколо  не  тішить  своїми  барвами.  Тоді  якось  дико  і  нестерпно  на  душі.  Важко  знайти  затишок  у  куточку  свого  серця,  шукаючи  себе  у  безодні  думок  та  людей.  Хочеться  надії,  обіймів,  теплих  слів,  хоча  б  кілька  особливих  митей,  наділених  щастям.  І  тоді...  Якось  байдуже  і  важко...  Якось  не  так...  Якийсь  неспокій  в  атмосфері  осені...  Дива  не  торкають  наше  серце,  слова  не  гріють  душу,  сонце  не  світить  яскравіше  після  дощу,  а  мрії  забувають  про  наше  існування...  Натомість  так  хочеться  безмежності...  Хочеться  справжньості...  Хочеться  любові.  Хочеться  віри  в  осінню  казку,  яка  творить  куточок  раю  на  землі...  Хочеться  добрих  книг  і  травневого  тепла  зі  смаком  лініх  волошок.  Здається,-  світ  розівчився  пошепки  говорити  про  щастя,  люди  так  і  не  зуміли  тримати  небо  у  долонях,  чи  знаходити  клаптик  веселки  у  своїй  кишені.  Ми  щодня  вчимося  простих  істин,  забуваючи  про  головне:  для  того,  щоб  отримати  радість,-  треба  радіти;  щоб  тішила  осінь-  потрібно  її  відчути;  щоб  здійснювались  мрії-  їх  творити;  щоб  любити-  просто  мати  серце,  на  дні  якого  Бог,  молитва,  навколишній  світ,  люди,  які  наповнюють  його  своїми  мріями  та  Україна,  а  все  решта...  Хіба  має  значення?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449722
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Наталя Данилюк

Вощить мій сад…

Вощить  мій  сад  медами  у  тумани,
В  колючу  мряку,  сиву,  ніби  льон.
Шовковим  лиском,  золото-багряним,
Бентежить  осінь  по́ранками  сон

Моїх  дерев,  закутаних  у  тишу,
У  поторочі  свіжого  дощу.
В  долонях  літо  бабине  колишу,
Твоїм  теплом  намоленим  вощу

У  темінь  крон,  обтяжених  плодами,
На  кросна  виноградні  у  дворі...
Ще  сходи  пахнуть  теплими  слідами,
Що  день  новий  для  мене  приберіг.

Ще  запах  твій  із  мускусним  акордом
В'їдається  в  кожнісінький  листок
І  погляд,  затуманений  і  гордий,
Пронизує,  як  протяг,  до  кісток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448605
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Лілія Ніколаєнко

Твоя Ерато…

Прийду,  як  уві  сні,  твоя  Ерато.
Кохай  мене  шалено,  до  безтями!
Як  солодко  в  рядки  твої  вливатись
Вершково-полуничними  струмками…

Проснувся  твій  вулкан,  тремтить  від  жару.
Нестримно  закипає  в  ньому  лава.
А  погляд  блискавицею  ударить,
Жагучий  і  принадливо-ласкавий.

Пиши  про  мене  палко,  як  і  любиш,
Натхненням  підривай  зірки  й  планети.
І  жадібно  цілуй  медові  губи
В  обіймах  рим  спокусливо-відвертих.

Пиши  про  мене  на  склепінні  ночі
Зірками  і  гарячим  шоколадом.
Прийду,  як  уві  сні,  до  тебе…  Хочеш?
Небесна  і  земна…
                                                                 Твоя  Ерато…



Ерато*  -  у  грецькій  міфології  одна  із  девяти  муз  Аполлона,  покровителька  любовної  поезії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443689
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 01.09.2013


Леся Геник

Не зачіпай журливої струни

Не  зачіпай  журливої  струни,
Нехай  зі  сну  не  будять  опівночі
Притихле  серце  вижухлі  тони  -
Закутані  у  сиве  поторочі.

Нехай  мовчать  полинні  голоси  
Під  куполом  гіркої  безнадії.
Минуле  в  гості  марно  не  проси,
Сльозою  не  тривож  надарма  вії.

Бо  згас  вогонь  і  мрево  неземне
Розтануло  за  вікнами  у  долі,
Тужлива  пісня  вже  не  заверне
Чуття  п'янкі,  безрадно  захололі.

І  тільки  ніч  запеленає  сум  -
Ясою  обезкрилене  звучання...
Молю,  не  зачіпай  журливих  струн,
Хай  серцю  сниться  небо  до  світання.
(23.08.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446433
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2013


Наталя Хаммоуда

Я ПОВЕРТАЮСЬ НА УКРАЇНУ.

ВИКОНУЄ  ТАНЯ  ЛЯПУНОВА,  СЛОВА  Н.ХАММОУДА(заріна),  МУЗ.  О.  РАДЖАБОВ



           Я  ТАК  ДАВНО  В    СВІТАХ  ДАЛЕКИХ,
           А  СЕРЦЕ  Я  ЛИШИЛА  ТАМ,
           ДЕ  ГНІЗДА  В"ЮТЬ  СОБІ  ЛЕЛЕКИ,
           В  ПОЛЯХ  КОЛОСЯТЬСЯ  ЖИТА.
           ТАМ  РІДНА  ХАТА  І  КРИНИЦЯ,
           БІЛЬШ  ЗА  УСЕ  Я  ЇХ  ЛЮБЛЮ,
           МІЙ  РІДНИЙ  КРАЙ  НОЧАМИ  СНИТЬСЯ,
           ДЕ  М"ЯТА  ПАХНЕ  У  ГАЮ.
                   приспів
                   
1-ШИЙ  ПРИСПІВ:  

                                 ДО  ТЕБЕ  ЗНОВУ  У  СЛЬОЗАХ,
                                 Я,  МОЯ  ЗЕМЛЕ  ПОВЕРТАЮ,
                                 СВОЇ  КОЛІНА  У  ПОЛЯХ,
                                 ТОБІ  Я,  РІДНА,  ПРИКЛОНЯЮ.

                           
               2.
                 ПРОЙДУСЬ  СЕЛОМ,  ДУША  РАДІЄ,
                 ЗНАЙОМЕ  ТУТ  МЕНІ  УСЕ,
                 А  В  СЕРЦІ  Я,  ЯК  ЗАВЖДИ  ВІРЮ.
                 НЕ  ВІД"ЇЗДЖАТИ  БІЛЬШ  УЖЕ.
                 ТА  ДОЛЯ  ЗНОВ  МЕНІ  ДИКТУЄ
                 ЛЕТІТЬ  В  ДАЛЕКУ  ЧУЖИНУ.
                 АЛЕ  УСЕ  ,ЩО  ТАК  ЛЮБЛЮ  Я,
                 У  СВОЇМ  СЕРЦІ  БЕРЕЖУ.

     2-ГИЙ  ПРИСПІВ;

                                   ДО  ТЕБЕ  ЗНОВУ  У  СЛЬОЗАХ,
                                   Я  ПОВЕРНУСЯ  УКРАЇНО.
                                   І    В  ЧИСТИХ,  РОСЯНИХ  ПОЛЯХ,
                                   Я  ПРИКЛОНЮ  СВОЇ  КОЛІНА.
                                   ВІЗЬМУ  У  ПРИГОРЩІ  ЗЕМЛІ,
                                   І  ЗАДИВЛЮСЬ  В  ТУМАНМИ  СИВІ,
                                   ТА  ЗА  КЛЮЧАМИ  ЖУРАВЛІВ,
                                   Я  ЗНОВУ  ПОЛЕЧУ  У  ВИРІЙ.
                                   
                                   
   
               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444552
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2013


Велеслава

Афоня…

Она  появилась  в  моей  жизни  случайно...
В  моей  жизни  всё  и  все  появляются  случайно.
Лента  новостей  в  одной  из  социальных  сетей  -  "Срочно  нужна  помощь  ёжику!"...
а  ведь  я  -  ёжик...  И  я  не  смогла  пройти  мимо...
Тем  более  так  давно  мечтала  о  колючем  друге.
Афоня...  Имя  пришло  сразу,  как  взяла  на  руки  это  несчастье  -  бывше-будущего  ёжа.
А  пока  что  шкурку  с  костями  и  огромной  зияющей  раной  на  холке...
Собаки,  будь  они  неладны!
Вы  не  думайте  -  я  люблю  собак,  но...  НО...  чем  им  не  угодило  это  совсем  еще  маленькое  и  беспомощное  существо?  Неужто  нет  других  объектов  для  игр?
Рана  ребенка  кишела  опарышами.
Благо  ей  повезло  -  она  попала  в  руки  очень  хорошего  мужчины  -  Алексея,  любящего  животных.
Первую  помощь  оказал  ей  он  -  состриг  иголки  вокруг  раны,  повытаскивал  бесконечную  кучу  опарышей  и  отвез  к  замечательному  ветеринару  -  Авраменко  Тарасу  Олеговичу.
Почти  час  "доктор  Айболит"  промывал  перекисью  и  выколупывал  червей,  промывал  и  выковыривал  и  так  с  десяток  раз.
Мелочь  попала  ко  мне  не  ев    и  не  пив  около  двух  суток.
Хороший  спаситель  Алексей  оставил  нам  200  гривен,  на  которые  было  закуплено  все  необходимое.  Первым  делом  куплена  еда  -  баночка  кошачьего  корма  "Рояло  Канин  БэбиКэт",  и  вода  -  детская  "Моршинська"
Поход  в  аптеку  опустошил  кошелек  на  84  гривны.  Зато  были  закуплены  антибиотики,  шприцы,  мазь  на  основе  антибиотиков  и  главное  -  "Перекись  Водорода".
По  приходу  домой  жутко  ароматно  пахнущая  деть  была  поставлена  на  весы  -  мы  завесили  аж  целых  353  грамма,  при  норме  в  нашем  возрасте  в  два  раза  больше!
Дите  все  время  сопротивлялось,  норовило  свернутся  в  клубок,  а  периодически  и  цапнуть  мимо  проплывающие  пальцы.
С  жадностью  набросилось  на  шприц  с  водой  и  выпило  сразу  10  миллилитров.  
После  скрепя  сердце  и  стараясь  не  дышать  я  начала  промывать  рану...  О,  что  это  было!!!!  Боги,  как  Вы  жестоки  к  ни  в  чем  не  повинному  существу!  Куча  бело-желтой  пены,  попытки  удрать,  и  глаза  полные  боли  и  непонимания.  
Но  мы  справились!
Рана  была  присыпана  антибиотиком  и  мы  приступили  к  кормлению.
Консервы  были  разведены  водой,  затолканы  в  шприц.  Упирающийся  ёж  свернутый  в  клубок  отчаянно  отпихивался  всеми  лапами  от  непонятной  штуковины,  которую  пытались  ему  запихнуть  в  зубатую,  в  очень  зубатую  пасть.    Наконец-то  у  меня  получилось.  Ребенок  замер,  глаза  удивленно  распахнулись  и  мы  начали  усиленно  чавкать,  плямкать  и  глотать.  Так  мы  съели  первые  10  мл  еды.  
После  ребенок  был  оставлен  в  покое  и  уложен  в  маленькую  переноску.
Правда  ненадолго,  ибо  спустя  полчаса  в  рану  была  заложена  мазь  и  ребенок  был  вновь  напоен  и  накормлен.
В  этот  раз  мы  с  жадностью  всосали  оба  шприца  с  едой  и  водой  и  попытались  еще  активнее  искусать  столь  ненавистные  мучащие  руки.
Прошло  два  часа....
Настало  время  делать  ребенку  укол....
О,  как  я  боялась!
Вы  когда-то  кололи  ёжа?
Вот.  И  я  нет...
Руки  трусились,  сердце  выпрыгивало  из  груди,  но  я  смогла!
И  вот  непокорное  создание  лежит  на  столе,  из  перепуганного  клубка  торчит  задняя  лапа.
Очень  трудно  одновременно  держать  ёжа,  шприц  и  пытаться  не  попасть  под  эти  "челюсти".
Получилось!
Малышка  вновь  была  посажена  в  переноску.
Честно  оговорюсь  -  я  все  еще  в  раздумьях,  кто  оно  по  полу.
Вот  завтра  таки  разверну  ёжа  и  поищу  пипиську)))
В  переноске  мы  начали  буянить  и  пытались  выбраться.
В  итоге  была  оборудована  большая  клетка  со  всеми  удобствами  и  ребенка  была  водворена  на  новое  место  жительства.
Сколько  же  моего  счастья  было,  когда  мы  сами  вышли  к  миске  попить  водички!
Потом  мы  попытались  прорыть  туннель  к  центру  земли,  перелезть  великую  китайскую  стену,  пробить  непокорные  стены  Трои  и  огорченно  улеглись  демонстрируя  свою  вселенскую  грусть-тоску  между  домиком  и  стеной  клетки...
Я  бережно  взяла  комочек  счастья,  прочно  въевшийся  мне  в  душу,  и  преложила  в  домик.  Мы  горько-горько  вздохнули  и  уснули...
Пускай  тебе  снятся  самые  сладкие  сны,  моя  Афоня...
Я  обязательно  тебя  вылечу,  и  ты  станешь  самым  большим  ёжом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444095
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Тамари Васильєвої :: У пам’ять вічністю струмки (V)

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16422
Кліп-  Тамари  Васильєвої  -  http://youtu.be/6qY23-sGhio
----------------------------------
[youtube]http://youtu.be/6qY23-sGhio[/youtube]


У  пам’ять  вічністю  струмки
Летять,  як  диво-каруселі.
В  руках  у  долі  акварелі,
А  колір  золотий  таки.

На  полотно  ти  поклади
Кохання  наше  назавжди.
У  пам'яті  цвітуть  сади.
   (На  полотно  ти  поклади.)


Чудові  пахощі  весни
І  жовті  квіти  на  осонні,
Похилі  трави  безборонні.
Як  впасти  росам  поясни.

Не  треба  берегом  іти,
Мене  нема,  там  тільки  ти.
На  вітрі  хвилі  самоти.
     (Мене  нема,  там  тільки  ти.)

І  знову  сонце  і  дощі,
І  грози  стукають  у  двері,
І  плями  мокрі  на  папері,
І  душі  наші  не  в  плащі.

Рояться  в  пам’яті  думки,
Життя  гортає  сторінки.
У  пам’ять  вічністю  струмки…
     (У  пам’ять  вічністю  струмки…)

================

P.S.  В  оригіналі  вірша  катрени  чергуються  з  терцетами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444025
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013


Наталя Данилюк

Казка ночі

Самотній  човник  плещеться  на  таці
Дзвінкого  плеса  між  очерети́н.
Серед  летких  пластичних  декорацій
Погойдуються  китиці  жоржин.

Пряде  павук  посріблені  вітрила,
У  мандри  кличуть  мрійника  моря.
Передосінній  степ  позолотила
Налита  білим  вермутом  зоря.

Як  сизий  шовк,  натягнутий  на  п'яльці,
Лисніє  місяць,  піниться  вино
Між  тополиних  вигорілих  пальців.
Мережать  зорі  темне  полотно.

Серпнева  ніч,  немов  Шахерезада,
Терпким  садам  нашіптує  казки.
Крадеться  по  стерні  осіння  зрада
І  факелом  запалює  листки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 18.08.2013


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я коханням загорнуся…

Заплітають  коням  гриви  хмари  сивочолі,
Нектару  нап'ються  з  квітів  золотисті  бджоли.
Сонця  промені  ласкаві  доторкнуться  ніжно,
Зашаріються  отави,роси  впадуть  слізно.

І  дощу  нап'ються  ріки,  верби  і  тополі,
Ляже  промінь  на  повіки,  відійдуть  геть  болі.
Я  до  тебе  пригорнуся,  проведу  рукою
І  в  кохання  загорнуся  разом  із  тобою.

Бірюзовою  блакиттю  засяє  враз  небо
Найчарівнішії  миті,інших  нам  не  треба.
Доторкнеться  прохолода,  усміхнеться  літо,
День  чудовий  розфарбує  кольорами  квіти.

Щастя  буде  дарувати  ніжності  веселки,
І  на  крила  піднімати  буде  вітер  терпкий.
Защебече  в  лісі  пташка  радо  й  голосливо
І  розвіє  вітер  коням  шовковисті  гриви.

Полетять  вони  по  полю  риссю  і  галопом,
Збереже  кохання  долю,  рознесеться  степом.
Понесеться  воно  в  гори,  де  луна  блукає,
Рано  -  вранці  нас  з  тобою  воно  повінчає...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444010
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2013


Крилата

Просто люби складний цей світ

Пожежа,  вибух,  землетрус,
Торнадо,смерч,  потоп,  війна.
Грабіж,  отруйних  змій  укус,
Убивство,  ґрати,  чужина.
Безхаття,  голод,  холод,  зло,
Аварія,  насилля,  крик,  
Утрати,  зради  чорне  тло.
У  спину  звіра  дикий  рик.
Світова  змова,  кризи  час,
Закон,  робота  –  префікс  без.
Паличка  Коха,  рак  і  сказ.  
Пні  в  царстві  сосен  і  берез.
Цей  список  болю,  сліз,  біди
Можна  продовжити.  Але  ж
Ти  встав,  і  сонце  з  висоти
Тобі  всміхнулося  з  небес.
Ти  каву  п’єш,  їси  калач,
Смак  насолоди  в  груди  йде.
Вмикаєш  музику,  трубач
Виводить  соло,  душу  рве.
Ти  відчиняєш  в  світ  вікно.
Вдихаєш  кисень,  кров  бурлить.
Барвисте  за  вікном  кіно:
Дитя  щебече,  кіт  мурлить,  
Дідусь  пил  з  килима  трясе,
Троянда  цвітом  майорить,
Юнак  із  слів  картину  тче,
Крізь  телефон  краса  летить.
Вдягаєшся.  Радієш.  Йдеш
Творить  звичайне  і  просте.
Джерелиться  у  серці  фреш,
Любов  хлібиною  росте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443650
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ДРУГЕ ДИХАННЯ

Цього  року  остання  декада  липня  промайнула  в  Карпатах.  Це  була  моя  друга  подорож  у  ці  мальовничі  гори.  Так  у  житті  склалося,  що  останні  кілька  років,  я  не  тільки  нікуди  не  їздила,  а  навіть  дуже  рідко  виходила  з  дому.
 
Сама  я  б  ніколи  не  відважилася  так  далеко  поїхати.    Але  мене  в  Яремче  погостювати  запросив  мій  дуже  хороший  друг,  цікавий  поет  і  співрозмовник,  Ігор  Стожар.  А  компаньйонкою  стати  погодилася  юна  дівчина,  Ірина,  майбутній  соціолог-журналіст…

Подорож  розпочалася  дуже  вдало.  В  потягу  було  чисто,  в  купе  разом  із  нами  їхала  молода  і  мовчазна  пара  і  тільки  Іринка  щебетала,  поки  всі  не  поснули.  

Івано-Франківськ  зустрів  нас  сонним  вокзалом,  зате  коли  приїхали  в  Яремче,  то  на  нас  чекав  енергійний,  говіркий,  гостинний  і  привітний  господар  готелю  та  його  сонячно  усміхнена  дружина,  Марина.  
Нас  поселили  на  другому  поверсі  в  номері  з  балконом,  з  виглядом  на  скелю  Три  слони  і  на  річку  та  на  фрагмент,  покритих    смереками,  зелених  гір.  Можна  було  легко  здогадатися,  що  там,  біля  скелі,  шумить  річка  Прут,  про  яку  я  ще  до  початку  подорожі  прочитала  в  Інтернеті.

Яремче  –  це    низькогірний  курорт,  розташований  в  надзвичайно  мальовничій  улоговині  між  горами  на  березі  Пруту.  Через  місто  пролягає  дорога  до  найвищої  вершини  Українських  Карпат  —  Говерли,  на  яку  ходила  Ірина  без  мене,  бо  я  не  ризикнула.

За  легендою  назва  міста  походить  від  імені  гуцула  Яреми  Годованця,  який  першим  оселився  на  цій  території.  Місто  почало  активно  розвиватися  після  будівництва  залізниці  Станіслав  (тепер  Івано-Франківськ)  -  Яремче  -  Ворохта  -  Рахів  в  1894р.,  яка  призначалася  для  вивезення  лісу  у  промислові  райони  Австро-Угорщини.  Ще  раніше  Яремче  почало  розвиватися  як  дачне  містечко,  де  відпочивали  жителі  Львова,  Кракова,  Варшави.  

Зараз  Яремче  —  найвідоміший  туристичний  центр  Прикарпаття,  має  понад  40  туристсько-рекреаційних  закладів  і  санаторіїв,  більше  50  об'єктів  зеленого  туризму.  Для  курортної  терапії  використовують  кліматичне  лікування  та  мінеральні  ванни.  На  половині  території  Яремчанської  міськради  розташований  перший  в  Україн  ,  Карпатський  Національний  природний  парк,  утворений  в  1980  р.  
Населення  міста  зберегло  народні  звичаї  та  обряди,  найбільш  цікаві  з  них  —  гуцульська  "Розколяда",  Андріївські  вечорниці,  Водохреще,  купальське  свято  "Гуцульська  берегиня".  День  міста  відбувається  у  останню  неділю  липня.

До  2006  року  у  вжитку  були  дві  назви  міста  —  Яремча  і  Яремче.  Первісну  назву  Яремче  було  уточнено  рішенням  Верховної  Ради.

Найбільш  цікавим  для  мене  став  каскадний  водоспад  Пробі́й  (інша  назва  -  Яремчанський  водоспад),  один  з  найповноводніших  водоспадів  Карпат.  Висота  падіння  води  8  м,  кут  нахилу  —  майже  45  градусів.  Утворився  він  у  нижній  частині  Яремчанського  каньйону  річки  Прут,  у  місці  виходу  на  поверхню  стійких  до  ерозії  гірських  порід  —  ямненських  пісковиків  (верхні  шари)  та  аргілітів  і  алевритів  (нижні  шари).

Водоспад  Пробій  —  популярний  туристичний  об'єкт,  пам'ятка  природи.  Над  водопадом  побудований  міст  заввишки  20  м.  Нижче  водоспаду  є  розлога  і  глибока  улоговина  зі  спокійнішою  течією.
За  водоспадом  міститься  другий  сувенірний  ринок  Яремчі,  який  трохи  дешевший  за  перший,  що  розташований  біля  автомобільного  моста  через  Прут.  

Саме  тут  у  кафе  над  прірвою  відбулася  моя  зустріч  з  поетами  Івано-Франківщини.  Вже  тоді  я  відчула,  що  саме  цей  день  стане  перлиною  мого  перебування  в  Яремче.  

Я  не  забуду  усміхнені  обличчя,  привітні  очі,  теплі  слова  і  вірші,  які  по-особливому  перекликалися  з  гуком  води,  що  навіть  випадкові  люди  зупинялися  і  прислухалися,  а  одна  маленька  дівчинка  навіть  плескала  у  долоні.

Дуже  вразила  не  тільки  атмосфера  за  столом,  а  й  смачні  бутерброди,  які  так  вміло  приготувала  Маринка  з  Ігорем,  а  ще  національна  страва  –  кукурудзяна  каша  «банош»,  яку  варять  зі  сметаною,  маслом  та  сиром.  У  нас  подібну  кашу  називають  куліш.

Саме  у  колі  друзів  на  березі  річки  над  водоспадом  я  відчула,  що  в  мене  вперше  за  довгі  роки  відкрилося  друге  дихання…

Наша  перша  самостійна  подорож  відбулася  до  міста  Коломия,  яке  належить  до  найстаріших  в  Галичині  .  Тутешній  люд  провадить  назву  міста  від  назви  потоку  Коломийка,    який  так  називають,  тому  що  в  ньому  мили  кола».  Є  ще  один  варіант,  що  назву  місто  отримало  від  свого  розташування  біля  річки  Прут.  Колись  Прут  мав  назву  «Мий»,  відповідно  місто  назвали  «Коло  Мия»,  цебто  коло  Прута.

Коломиї  завдячують  своєю  назвою  танець  коломийка  і  короткі  пісні,  які  теж  називаються  коломийками.  

Але  ми  були  у  цьому  місті  тільки  проїздом,  тому  що  їхали  далі,    в  місто  Косів,  щоби  побачити  особливості  архітектури,  одягу  та  карпатських  традицій,  а  ще  помилуватися  краєвидами  з  висоти  пташиного  польоту.  Краєвиди  ми  побачили,  але  одягнутих  в  національні  костюми  людей  і  якісь  гарно  розмальовані  хатинки  не  зустріли.  Я  вже  тоді  зрозуміла,  що  по  телевізору  нам  показують  тільки  рекламу.  Про  цю  подорож  можна  сказати  простими  словами  –  «Тут  була  Оля  і  Іра».  Але  завчасно,  ще  до  початку  подорожі,  я  прочитала  і  про  Коломию,  і  про  Косів,  тому  намагалася  не  зважати  на  розбиті  дороги,  жахливі  автобуси  і  спекотне  сонце,  а  просто  милуватися  горами,  покритими  лісом,  які  можна  було  бачити  із  вікна…

Багато  хто  знає,  що  Косів  –  це  невеликий  райцентр,  відомий  своїм  суботнім  базаром.  Це  місто  вже  відсвяткувало  свій  півтисячолітній  ювілей.  Шкода,  що  від  минулих  віків  у  цих  гордих  горах  у  Косові  майже  не  залишилося  нічого,  окрім  колючих  смерекових  лісів  над  містом.

В  одній  легенді  згадується,  як  князь  Данило  Галицький  послав  у  гори  боярина  Косича  з  наказом  зміцнити  кордони  Галицької  землі.  Косич  оселився  в  дикому  гірському  краю    і  позичив  своє  ім'я  новостворенному  поселенню.  

Косів  і  сіль  -  два  слова-близнюки.  Але  саме  природа  -  головне  багатство  краю.  Чисте  повітря  і  його  здатність  лікувати,  відстороненість  від  цивілізації,  спокій.

Місцеві  жителі  навчились  заробляти  на  народних  промислах  -  ліжники,  вишиванки  та  місцева  буро-зелена  кераміка  мали  неабиякий  попит.  А  ще  -  "weneckie  korale",  "венеціанські  коралі",  великі  прикрашені  орнаментами  кулі,  з  яких  можна  було  скласти  намисто.

З  цим  містом  пов'язана  історія  найвідомішого  опришка,  Довбуша.  Більше  того,  в  сусідньому  з  Косовим  селі  Космачі  є  пам'ятник  народному  меснику  (авторства  Михайла  Дідишина  з  Космача)  та  музей  Довбуша.  

Інша  дуже  змістовна  і  довготривала  подорож  буда  до  Солотвино.  Спочатку  ми  зупинилися  біля  водоспаду,  ім‘я  якого  Труфанець.  Він  знаходиться  між  Ясенями  та  Квасами,  біля  самої  дороги.  З  південно-східних  схилів  Свидовецького  хребта,  з-під  Близниці,  з  субальпійських  лісів  і  лук,  з  висоти  в  1720  метрів  несеться  чиста  вода  -  і  так  спішить  до  устя  великої  ріки,  що,  не  витримавши,  летить  з  36-метрової  висоти.  Біля  підніжжя  водопаду  є  облаштована  альтанка  для  того,  щоб  помилуватися  найвищим  природним  закарпатським  водоспадом  зблизька.  

Водоспад  носить  ім'я  потічка  Труфанець,    який  є  правою  притокою  Чорної  Тиси.  На  стенді  біля  водоспаду  написано,  що  довжина  Труфанця  (потічка)  -  2830  метрів,  з  них  230  він  тече  під  землею.  

Далі  ми  їхали  через  село  Кваси,  Закарпатської  області,  Рахівського  району,  яке  розташоване  по  обидві  сторони  річки  Чорна  Тиса  на  відстані  14  км  від  районного  центру  Рахова  і  за  26  км  від  Географічного  центру  Європи.  Кваси  відоме  тим,  що  тут  дуже  багато  мінеральних  джерел.

Село  розташоване  в  міжгірській  долині  річки  Чорна  Тиса,  оточене  з  півночі  Полонинсько-Чорногорським  пасмом  гір  (з  вершинами  Побори  -  1076  м,  Близниця  -  1880  м,  Менчул  -  1120  м),  з  півдня  -  Мармароським  кристалічним  масивом.  У  цьому  районі  розташовані  Чорногори  (у  складі  яких  знаходиться  найвища  вершина  Українських  Карпат  г.  Говерла  -  2061  м,  та  решта  5  двотисячників,  з  яких  до  Квасів  найближче  розташована  г.  Петрос,  2020  м).  Клімат  помірно  континентальний.  Гори  лісисті,  займають  6082  га  площі.  Вище  лісистих  гір  простягаються  альпійські  луки,  які  називаються  полонинами.  Ліс  змішаний:  бук,  ясен,  ялина,  ліщина,  черемха,  явір,  тополя,  береза  та  ін.  Також  у  лісах  зустрічається  багато  грибів  та  ягід  таких  як  чорниця,  суниця,  ожина,  калина,  горобина,  брусниця,  шипшина  та  багато  ін.  Село  перетинає  залізниця  Львів-Рахів.  У  Квасах  є  золото.

Через  деякий  час  ми  вже  їхали  через  Рахів-  районний  центр,    який  лежить  у  мальовничій  улоговині  вздовж  ріки  Тиса.  Перша  письмова  згадка  про  місто  датується  1447  роком,  хоча  місцеві  дослідники  стверджують,  що  місто  існувало  вже  в  910  році.

В  15  столітті  Рахів  мав  власну  печатку  і  герб  і  належав  до  володінь  угорських  королів.  За  однією  з  версій,  назва  походить  від  слова  "рахувати",  оскільки  місто  лежало  на  торгових  шляхах  і  купці,  зупиняючись  тут,  перераховували  гроші.  

Це  місто-курорт  туристи  з-за  кордону  називали  перед  другою  світовою  «Гуцульський  Париж».  Воно  розташоване  поміж  Карпатських  гір.  З  півночі  його  обіймають  Горгани,  на  заході  височіє  Свидовець,  на  північному  сході  —  Чорногірський  хребет,  а  з  півдня  наступають  Рахівські  гори.  Ріка  розрізає  Рахів  навпіл  і,  закована  в  граніт,  тече  паралельно  центральній  міській  вулиці.

Рахів  -  найбільш  високогірне  місто  в  Україні,  яке  розкинулось  на  висоті  820  м  над  рівнем  моря.  Між  найнижчою  і  найвищою  вулицями  —  понад  500  м  різниці  у  висоті.

А  ще  кажуть  місцеві  люди,  що  це  місто  стихій.  Метеорологічні  спостереження  засвідчують,  що  в  районі  Рахова  буває  найбільше  в  Україні  гроз.  Впродовж  року  тут  майже  50  днів  припадає  на  громи  та  блискавиці.

Рахів  —  «земля  господаря  Раха».  Шість  століть  тому  це  було  поселення  у  чотирнадцять  дворів.  Перші  мешканці  —  гуцули.  Мисливці,  вівчарі  і  пасічники.

Менше  ніж  за  сто  останніх  років  Рахів  побував  у  складі  п'яти  різних  держав.  Ним  володіли  угорські  Ракоци  та  австрійські  Габсбурги,  тут  проходили  турецькі  завойовники  і  козацькі  сотні  Северина  Наливайка.  Приїздили  посланці  зі  Стамбулу.  Кожна  епоха  залишила  свій  слід  на  міських  вулицях  —  в  архітектурі,  у  назвах.

За  часів  Австро-Угорщини  Рахів  став  містом  колоністів.  Німці,  італійці  та  французи  приїхали  вглиб  Карпат,  щоб  побудувати  тут  залізниці.  Ці  вузькоколійки  збереглися  й  досі.  Тут  живуть  онуки  та  правнуки  їх  будівничих.

Сьогоднішній  Рахів  —  місто  багатонаціональне.  Із  17  тисяч  його  мешканців  трохи  більше  половини  —  українці  (етнічна  група  —  гуцули),  14  відсотків  —  угорці,  10  відсотків  —  румуни.  А  ще  тут  мешкають  німці  й  росіяни,  чехи  й  словаки,  поляки  й  італійці,  білоруси,  євреї,  цигани.  На  вулиці  можна  почути  різну  мову.  Однак  державною  українською  володіють  усі.
В  наш  час  Рахів  —  невелике  місто  з  населенням  близько  16  тис.  осіб.  Місто  має  досить  розвинену  туристичну  інфраструктуру  —  готелі  та  приватний  сектор,  ресторани  та  кав'ярні,  витяги,  продовольчі  магазини,  кілька  СТО  та  АЗС.  Дещо  гірше  з  транспортним  сполученням,  тому  доїхати  до  Рахова  можна  зі  Львова  поїздом  або  з  Івано-Франківська  дизелем  чи  автобусом.  Всі  ці  види  транспорту  ще  далекі  від  комфорту,  і  разом  з  пасажирами  часом  подорожують  вівці  або  домашня  птиця.

В  с.  Ділове,  15  км  від  м.  Рахів,  неподалік  від  географічного  центру  Европи,  поряд  із  трасою  Львів-Рахів-Мукачево  знаходиться  ресторан  -  двоповерхова  дерев'яна  колиба,  оздоблена  в  національному  стилі.  В  колибі  представлена  велика  експозиція  старовинних  предметів  вжитку  та  одягу.  Їжа  дуже  смачна,  а  ціни  демократичні.  Я  замовила  ніжну  телятину  з  овочами  та  соусом,  а  на  гарнір  -  картопляне  пюре.  Цей  смак  їжі  та  аромати  нагадали  мені  домівку…

А  тепер  нарешті  розповім  про    Географічний  центр  Європи,    місце,  де  перетинаються  уявні  лінії  між  Лісабоном  і  Уралом,  землею  Франца-Йосипа  і  Босфором,  Кавказом  і  Північним  морем.  Забула  сказати,  що  це  вже  Закарпаття,    цілком  відмінний  світ,  де  інший  клімат  -  більш  лагідний,  інші  гори  -  вже  не  суцільні  кряжі,  а  окремі,  злегка  опуклі,  подібні  на  жіночі  груди;  інша  архітектура  сільських  садиб,  інша  говірка.  Центр  Європи  розташований  поблизу  Ділового,  обабіч  автотраси  на  Бичків  і  Тересву.  

Шпиль,  встановлений  на  позначення  географічного  центра  Європейського  континенту,    відкривається  несподівано  за  одним  із  поворотів  гірської  дороги.  Кам'яний  монумент  встановлено  на  невеликому  майданчику,  а  поруч  -  величезна  помпезна  стела,  біля  неї  -  іще  один  пам'ятний  знак.  Напис  латиною  на  мармуровій  дошці  повідомляє,  що  в  цьому  місці  перетинаються  умовні  лінії,  які  з'єднають  найвіддаленіші  пункти  нашого  континенту.  Визначення  географічної  широти  і  довготи  цієї  точки,  яку  було  визнано  центром  Європи,  трохи  більше  століття  тому  здійснили  вчені  Віденської  цісарсько-королівської  академії  наук  Австро-Угорської  імперії.

За  якихось  пару  метрів  височіє  ще  одна  відмітка  європейського  Центру.  Стела  —  виразно  соціалістичного  стилю.  Вона  покладена  в  цьому  місці  у  70-х  роках  минулого  століття.  Очевидно,  радянська  академія  наук  не  надто  довіряла  обчисленням  цісарських  астрономів  і  географів,  тож  вирішила  трохи  посунути  позначку.
Поряд  із  цими  пам'ятниками  знаходиться  третій  —  встановлений  зовсім  недавно,  у  перші  роки  української  незалежності.  Монумент,  певно,  слід  сприймати  як  своєрідний  вияв  радості:  мовляв,  серед  визначних  місць  України  є  ще  й  таке  —  промовисте  й  багатозначне,  —  як  географічний  центр  Європи.

Трохи  вище  від  пам'ятних  знаків,  на  схилі  гори,  знаходиться  набір  інформаційних  таблиць.  Короткі  повідомлення  на  щитах  розповідають  про  Україну,  регіон,  Карпатський  національний  парк,  а  також  про  тваринний  і  рослинний  світ  цього  краю.  Просто  над  ними  влаштовано  місце  відпочинку  для  туристів  і  подорожніх  —  на  галявині,  схованій  за  рядом  смерек,  б'є  джерело,  поруч  з  ним  —  дерев'яна  альтанка.

До  Центру  Європи  приїздять  і  вітчизняні  туристи,  і  зарубіжні  гості.  Щоправда,  іноземців  біля  меморіалів  буває  все-таки  більше.  Проїжджаючи  Україною,  вони  неодмінно  повертають  туди,  де  міститься  справжня  Європа.

Далі  наша  дорога  пролягла  до  Солотвино.  Ми  їхали  вздовж  річки  через  українські  села,  а  на  протилежному  боці  була  вже  інша  держава,  Румунія.

Три  речі  відрізняють  закарпатське  Солотвино  від  усіх  інших  подібних  селищ.  Це  цілюща  ропа  солоних  озер,  лікувальні  грязі  та  унікальна  алергологічна  лікарня,  що  використовує  спелеотерапію  для  надання  другого  дихання  астматикам,  алергікам,  хворим  на  туберкульоз.  Хто  чхає  на  амброзію  у  прямому  розумінні  цього  слова,  той  знає  про  існування  селища  Солотвино.

На  жаль,  саме  у  Солотвино,  я  більш  за  все  побачила  різницю  між  рекламою  цього  курорту  і  реальністю.  В    Інтернеті  ви  можете  побачити  гарні  мальовничі  фото  солених  озер,  підземні  соляні  печери,  прочитати  хвалебні  оди  про  алергологічну  лікарню,    готелі  та  магазини.    Мені  ж  відкрився  багатолюдний  дикий  берег  навкруг  трьох  каламутних  ковбань,  відкрита  місцевість,  спекотне  сонце,  солена  вода,  в  якій  вовтузилися  і  борсалися  вимазані  лікувальною  гряззю  тіла.  Біля  пляжу  розташовані  кілька  дерев‘яних  будиночків  на  курячих  ніжках,  всього  лише  4  душеві  кабінки,  дві  брудні  роздягальні,  про  все  інше  промовчу,  бо  там  було  ще  гірше!

Ось  такий  був  непередбачуваний  фінал  нашої  довготривалої  подорожі  в  Закарпаття!    Можливо  у  місті  Солотвино  є  все,  що  обіцяють  у  рекламі,  але  я  описала  те,  що  побачила  на  власні  очі…

Третя  подорож    -  це  Манявський  водоспад  та  скит  -  аскетичний  чоловічий  монастир  східного  обряду  (український  Афон),  визначний  осередок  духовності,  культури  й  мистецтва  України.

Спочатку  наша  дорога  пролягла  до  Манявського  водоспаду.  Він  розташований  в  Івано-Франківській  області,  біля  села  Манявка.  Знаходиться  вище  Манявського  монастиря,  у  гірській  ущелині  між  стрімчастих  скель,  куди  сонце  заглядає  дуже  рідко  і  ненадовго.  
Івано-Франківська  область  славиться  своїми  мальовничими  водоспадами,  але  одним  із  найвідомиших  і  найпопулярніших  серед  туристів  є  саме  Манявський  водоспад,  висота  якого  близько  18  метрів.

Це  справжнє  чудо  природи,  розташоване  неподалік  від  гірського  села  Манява,  відомого  своїм  давнім  монастирем  –  Скитом  Манявським.  Відстань  від  монастиря  до  водоспада  –  6  км,  три  з  яких  тягнуться  лісовою  стежиною.  Отже,  чудові  краєвиди  і  свіже  повітря  гарантовані  кожному,  хто  вирішить  пішки  здолати  цей  шлях.  Для  всіх  інших  у  місцевих  мешканців  є  власний  “цікавий  транспорт”,  який  доставить  всіх  охочих  до  самого  водоспаду.  

Саме  про  Манявський  водоспад  впевнено  можна  сказати  відому  фразу:  “Краще  один  раз  побачити,  ніж  сто  раз  почути”.  Знаходиться  він  в  мальовничому  каньйоні,  подалі  від  людського  галасу,  там  де  можна  відчути  всю  силу  і  велич  природи.  Адже  саме  поряд  із  потужним  каскадом  води  людина  здатна  відновити  свої  сили  і  енергетику,  очистити  думки.

Манявський  водоспад  -  один  із  самих  казкових,  красивих  і  загадкових  водоспадів  Карпат.  Але  потрапити  туди  досить  важко.  Водоспад  являє  собою  вражаюче  видовище.  Висота  водоспаду  близько  20  метрів,  вода  з  нього  спадає  декількома  каскадами.  У  підніжжя  водоспаду  -  невелике  дрібне  озерце,  у  якому  при  бажанні  можна  було  б  викупатися.  У  старі  добрі  часи  тут  відбувалися  язичеські  обряди.  І  саме  близькі  до  природи  язичеські  Боги  нібито  допомагають  зберегти  молодість,  що  уходить.

Саме  недалеко  від  водоспаду  в  глибині  лісу  у  мене  знову  відкрилося  друге  дихання,  стала  легкою  хода,  здалося,  що  виросли  крила.    А  та  частина  крутої  дороги  без  лісу  у  напрямку  до  водоспаду  під  спекотним  сонцем  була  занадто  важка  для  мене…

Після  водоспаду  ми  поїхали  в  Манявський  монастир  -  святе  місце  з  цілющою  джерельною  водою,  який  знаходиться  у  мальовничому  карпатському  міжгір'ї  з  оздоровлюючим  мікрокліматом,  первісною  дикою  природою.
 
Засновником  та  першим  настоятелем  монастиря  був  Йов  (Іван)  Княгиницький  (1550—1621),  родом  з  м.  Тисмениці  —  один  з  плеяди  видатних  представників  церкви,  котрі  активно  займалися  богослужбовою  і  культурно-просвітницькою  діяльністю.  Разом  з  Іваном  Вишенським  та  Захарією  Копистенським  у  1606  році  створено  чернечу  общину  (громаду).  Роки  заснування  Скита  Манявського    1606-1785р.р.

Архітектурний  монастирський  комплекс  будівель  становить  ансамбль  кам'яних  і  дерев'яних  споруд,  обгороджених  високою  кам'яною  стіною  з  вежами  й  бійницями  —  вдалий  синтез  гірського  рельєфу  і  фортифікаційних  забудов.  Між  схилами  гір,  покритих  вічнозеленою  смерекою,  з  трьох  сторін  омивається  водами  (потік  Батерс)  (Скитець)  правої  притоки  річки  Манявки.  Колись  це  було  місце  для  молитви,  очищення,  сповіді  і  причастя,  а  рівночасно  надійне  сховище  в  часи  нападів  кримських  татар  і  турецьких  агресорів.  Майдан  монастиря  має  підземні  склепінчасті  пивниці,  справжні  лабіринти  з  потаємними  виходами  в  гори,  сполучними  переходами  між  будівлями.

У  1620,  а  пізніше  в  1748  році  Скит  від  Константинополя  одержував  ставропігію  -  це  означало,  що  монастир  не  підлягав  ні  Львову,  ні  Києву,  ні  Москві,  ні  Риму,  тобто  був    самостійний  і  незалежний.
У  1628  році  на  Київському  соборі  скит  був  удостоєний  звання  прота  (головуючого  монастирів  воєводств  Руського  (Галицького),  Белзького  і  Кам'янець-Подільського).  Скитові  підпорядковувалось  тоді  556  інших  монастирів.

28  травня  1998  року  було  відкрито  Манявський  Хресто-Воздвиженський  чоловічий  монастир  Івано-Франківської  єпархії  Української  православної  церкви  —  Київського  патріархату.

Наступна  дуже  цікава  подорож  була  на  Женецький  водоспад  та  на  гірсько-лижний  курорт  Буковель.    Виїхали  як  завжди  із  Яремче  вранці.  Спочатку  було  маленьке  село  Ямна,  а  за  ним,  ніби  в  протилежність,  довге  і  розкидане  –  Микуличин.  Всі  навколишні  гори  і  горбочки  усіяні  окремими  хатками.  Навіть  далеко  вгорі,  майже  на  вершечку,  біліє  чиясь  садиба.  Недарма  ж  Микуличин  вважається  найбільшим  за  площею  селом  в  Україні.
 
Женецький  водоспад  розташований  на  потоці  Женець,  який  впадає  в  р.  Прут,    між  масивами  хребтів  Явірника  та  Хом'яка-Синяка  біля  сіл  Микуличин  і  Татарів  (Надвірнянський  район,  Івано-Франківська  область)  на  відстані  приблизно  5  км  від  траси,  9  км  від  станції  Татарів  і  10  км  від  станції  Микуличин  на  території  Карпатського  національного  природного  парку.

Водоспад  Женецький  Гук  знаходиться  на  висоті  900  м  над  рівнем  моря.  Він  утворився  у  післявоєнні  роки  в  результаті  повені.  Вода  вільно  падає  з  гори  з  висоти  15  м.  Місцеві  жителі  назвали  водоспад  Гук  через  шум,  гул,  що  доноситься  від  нього.

До  Женецького  водоспаду  від  траси  Микуличин-Ворохта  приблизно  7км).  Спочатку  йде  асфальтована  дорога  приблизно  до  середини,  а  далі  грунтова  дорога.  А  ще  це  місце  прославилося  тим,  що  неподалік  розташована  резиденція  колишнього  президента  України  Віктора  Ющенка.  І  замість  стежки  до  водоспаду  веде  вузька  дорога,  огороджена  при  в'їзді  шлагбаумом.

Пробігши  через  все  село  і  минувши  його  межу,  дорога  круто  повертає  вліво  і  біжить  в  Татарів.  Саме  на  цьому  повороті  починається  стежка,  що  веде  в  бік  ріки  Прут.  І  поведе  вона  вас  до  шумливого  Женецького  водоспаду,  або  відомого  як  
водоспад  Гук.  (До  речі  в  Карпатах  Гуком  називають  водоспади,  які  створюють  великий  шум,  тому  необхідно  уточнювати  про  який  іде  мова.)  

Наш  мікроавтобус  зупинився  в  спеціально  відведеному  місці  для  паркінгу  і  далі  стежкою  ми  пішли  вгору,  де  перед  нами  з’явився    потік,  що  тече  ніби  на  вас,  але  щезає  в  проваллі,  витесаному  в  скалі.  Коли  ми  наблизилися  до  провалля,  то  оцінили  роботу  води.  Ті,  хто  хотів  відчути  водоспад  зблизька,  то  йшли  прямо  по  воді,  ступаючи  по  слизькому  камінню  туди,  де  з  висоти  11  метрів  в  кам’яний  жолоб  падає  стовп  води,  розлітаючись  в  повітрі  на  краплинки.  Біля  самого  водоспаду  вода  сягає  до  колін,  але  шум,  водяний  пил  і  неймовірний  протяг  перехоплює  подих.  Враження  неймовірне!    

Після  Женецького  водоспаду  ми  поїхали  по  новій  стрімкій  асфальтовій  дорозі  до  Буковелю.  Це  український  гірськолижний  курорт  біля  підніжжя  гори  Буковель,  неподалік  від  села  Поляниця,  Яремчанської  міської  ради,  на  висоті  900  метрів  над  рівнем  моря,  за  30  км  від  м.  Яремче.  Найбільший  і  найсучасніший  гірськолижний  курорт  в  Україні.

Буковель  має  рекордну  для  України  кількість  витягів,  розвинену  інфраструктуру:  сім  власних  комфортабельних  готельних  комплексів  «VIP-резиденція»,  «Едельвейс»,  «Буковель»,  «Шелтер»,  «Іріс»,  «Тавель»,  «Radisson  Blu».  Транспортне  сполучення  через  гірську  дорогу.  Додаткові  розваги  влітку  в  Буковелі  -  ратраки,  велопарк,  електроскутери.

Гарний  краєвид  на  Буковель  відкрився  ще  з  високогірної  дороги.  Котеджі  і  готелі  було  видно  як  на  долоні.  Коли  заїхали  на  територію  курорту,  то  було  таке  враження,  що  ми  внизу,  як  ліліпути,  а  долину  оточують  високі  гори-гіганти,  на  схилах  яких  розташовані  цікаві  архітектурні  споруди.  Мені  здалося,  що  я  попала  в  казку…

Вся  група  піднялася  на  витягу  на  вершину  гори,  щоб  ще  раз  помилуватися  краєвидами  і  штучним  озером,  яке  використовують  взимку  для  виготовлення  штучного  снігу.  Стомлені,  але  задоволені,  ми  повернулися  увечері  до  м.  Яремче.

Потім  ще  були  пішохідні  екскурсії  по  місту,  та  на  сувенірні  ринки.
Коли  минули  10  днів,  які  потрясли  мій  внутрішній  світ,  ми  повернулися  додому,  в  Київ…

Вже  кілька  днів  мені  щоночі  сняться  гори.  Мій  мозок  ще  й  досі  перенасичений  враженнями  та  емоціями.

Я  впевнена,  що  спогади  про  зелене  місто  Яремче,  про  гостинність  і  доброзичливість  людей  та  живописні  краєвиди  Карпатських  гір  залишаться  назавжди  у  моїй  пам‘яті.

Але  любов  до  Карпатського  краю  поселилася  в  моєму  серці  ще  раніше,  коли  багато  років  тому  назад  я  відпочивала  в  Передкарпатті,  в  Сколе  та  Славському.  

Тоді  я  жила  в  дрімучому  лісі,  в  будиночку  лісника,  на  березі  річки.  У  дворі  бігали  курі  на  чолі  з  півнем,  маленьке  цуценятко,  старенька  конячка  була  запряжена  у  віз,  а  в  сараї  пахло  свіжо-скошеним  сіном.  Недалеко  від  будиночку  був  гірський  потічок  і  невеликий  водоспад,  в  якому  ми  купалися  вранці  і  ввечері.  На  сніданок  пили  парне  молоко  з  чорним  хлібом,  а  вечеряли  біля  річки,  яка  заколисувала  монотонним  шепотом  води.  

На  електричному  потязі  їздили  в  Мукачево,  на  мікроавтобусі  -  в  Дрогобич.  Незабутні  враження  ми  отримали  на  вершині  гори  Тростяна  в  Славському.  Молочний  туман  обіймав  за  плечі,  різноманітні,  вище  росту  людини,  квіти  привітно  усміхалися  до  нас,  а  чорницю  ми  смакували  губами,  лежачи  на  землі  в  обіймах  густої  та  соковитої  трави…  

КАРПАТИ  -  це  справжній  рай  на  ЗЕМЛІ!









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442196
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 13.08.2013


Наталя Данилюк

Її пальці пропахли травами…

Її  пальці  пропахли  травами,
Гіркне  мед  на  тонких  вустах,
Мріє  літо  хмільне  загравами
В  шоколадних  палких  очах.

А  волосся,  мов  пиво,  піниться
По  засмаглій  її  спині...
Зореока  печальна  схимниця
Пожинає  серпневі  дні.

Бурштино́ві  снопи  позліткою
Шурхотять  на  терпких  вітрах,
Порохнявіє  плай  веріткою
У  карпатських  густих  лісах.

Вона  дихає  в  сад  туманами,
Ароматом  солодких  вин
І  дощами  блукає  п'яними
Між  туманних  легких  гардин.

А  на  ранок  дзвінкими  росами
Мерехтить  на  цупких  листках...
О,  яка  ж  ти  прекрасна,  осене,
Як  шафранний  акорд  п'янка!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442864
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 13.08.2013


Леся Геник

Лиши за своїми дверима…

***
Лиши  за  своїми  дверима  слова,  що  просякнуті  грішним,
Не  треба  тулитись  до  марно-хвалебних,  невартісних  од...
Ти  бачив,  то  знаєш:  у  світі  двом  правдам  недобре,  затісно,
Вони  між  собою  не  зладять...  а  душі  підуть  на  киот
Не-божий...  І  будуть  палати  у  вікнах  пекельні  очиці,
І  будуть  боліти-кровити  розтерзані  райські  серця!
Не  треба  пізнання  "не-з-неба",  води,  що  "не-з-чисто-криниці",
Чи  варто,  ще  будучи  зрячим,  говіти  словами  сліпця?
(7.08.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442015
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2013


Леся Геник

Устами притулюся до землі…

Устами  притулюся  до  землі  -
До  тої,  що  найперша,  наймиліша.
У  рідному,  коханому  селі
Стареньку  хату  пригорну,  потішу.

Бо  десь  отут  усі  мої  літа  -
Іще  такі  наївні,  світлоокі,
Не  страчені  намарне  по  світах,
Дитячі  босоного-щирі  кроки.

А  над  вікном  ікони  пресвяті
Ще  й  до  сих  пір  молитву  пам’ятають
Оту,  що  матінка  на  самоті
Вигойдувала  аж  до  небокраю...

І  де  б  життя  тепер  не  повело,
Куди  б  не  простелилися  гостинці,
Зусюди  повертаю  у  село,
Тулю  уста  до  рідної  землиці.
(12.07.13)






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437062
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 05.08.2013


вчитель

Ода каві

́́́Складаю  оду  терпкому  напою,
Що  бадьорить  і  робить  нас  меткими.
О  каво!  Суть  енергії  твою
Не  порівняти  з  трунками  п'янкими.

Засмаглі  зерна,  сповнені  натхнення,
Готові  вмить  з  окропом  поєднатись,  
Щоби  збагнути  кави  одкровення
І  кожному  глиб  істини  пізнати.

Своєю  силою  й  снагою,  ароматний  друже,
З  Богів  напоєм  можеш  дорівнятись,  
Бо  в  загадковому  історії  розвої
Прихильники  були  і  будуть  поклонятись.

Моя  амброзіє  ранкова!  Духмяна  мріє!
Чарівна  ти  у  будь-якій  оздобі:
Чи  шапочка  вершків  тебе  прикрасить,
А  чи  присмачить  дрібка  імбирю,  кориці...

І  навіть  у  класичному  убранстві
Ти  є  окраса  пані  Філіжанки!
Ковточком  вишуканим  у  блаженстві
Забути  клопоти  земної  Забаганки!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434459
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 04.08.2013


Леся Геник

Гірко плаче осінь…

(присвячую  нашим  журавочкам-заробітчанкам)
***
Гірко  плаче  осінь  у  твої  долоні,
Сива  моя  нене,  матінко  моя,
Журавлина  доля  у  твоєї  доні,
Пригортає  на́ніч  хата  не  своя.

Не  свої  хороми  напирають  сіро
До  утоми-болю  струдженим  рукам,
Що  не  раз  ведеться  падати  у  прірву
Темної  знемоги  за  мізерний  крам.

За  надії  крихту    у  пожухлій  жмені  -
(О,  яка  ж  то  ноша,  Господи,  важка!)
Поки  догорають  вигони  зелені,
Поки  скаче  сонце  дике,  як  лоша.

Тинною  журою  вимащені  днини,
Виписані  слізно  на  листках  душі...
Мов  полинним  лугом  за́прано  стежини,
Де  зблудило  долю  в  сонні  спориші.  

Гірко  плаче  осінь  під  вікном  у  мами,
Тулиться  устами  сумно  до  землі.
Там  ридає  й  ненька  сива  молитвами,
Поки  відлітають  в  далеч  журавлі...
(25.03.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417667
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 04.08.2013


Рижулька

ТВОЄ "ЛЮБЛЮ"

Учора  ти  сказав  мені  "Люблю"...
Його  проміння  й  досі  зігріває
Від  холоднечі  душу  втомлену  мою.
У  серці  воно  райдугою  грає.

Твоє  "Люблю"...  Із  неба  пелюстки
Троянд  червоних  в  вальсі  закружляли.
Твоє  "Люблю...  Мов  дотики  руки,
Вуста,  що  поцілунки  малювали.

Твоє  "Люблю"...  І  феєрверк  душі
З  любові  трепетної,  ніжності  і  ласки.
Твоє  "Люблю"...  Мандрівка  за  межі
Бажань  солодких,  пристрасної  казки.

Твоє  "Люблю"...  Як  зоряний  маяк,
Який  веде  наш  корабель  любові.
Воно  -  це  щастя,  що  приніс  мені  в  руках...
Сила  кохання  лиш  в  одному  слові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441225
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013


Леся Геник

Незабутнє

Руки  терпко  пахли  тютюном,
Як  горнув  до  себе,  ще  дитину...
Роки  збігли  -  темним  валуном
Покотились  ген  аж  у  долину.

І  тепер  там  бовваніє  хрест,
Наче  знак,  зарубаний  до  болю:
Що  ніколи  більше  не  торкнеш
Батьківською  щирою  любов'ю!

В  грудях  оселилася  сльоза  -
Пам'яті  нескресла,  сива  крига...
Прошумить  ще  не  одна  гроза,
Пробере  ще  не  одна  відлига,

Та  ніколи  найрідніших  рук
Запах  не  забути  тютюновий
І  не  стерти  з  плівки  серця  звук  
Таткової  дорогої  мови...
(1