Ти не дивись у дзеркала,
Коли позаду сімдесят,
То все зібрали жернова,
Мов той пониклий, весни сад.
Пелюсток сховка, при землі,
Не відродитися зерні,
Зіпріли часом, у пітьмі,
Кісточка снить, тож не одні,
Життя неначе карусель,
Гойда вітрець, мов на воді,
Кудись несеться корабель,
Досягти нових, світлий мрій.
Який же час, надасть життя,
Ще кілька кроків, обережних,
Та чи побачиш, майбуття,
Чи доля дасть, дні бентежні?
Тож до дзеркал, надій нема,
Хай що було, те відгуло,
Най закінчиться, лиш війна,
Щоб навкруги все розцвіло.
21.04 2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011537
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 22.04.2024
МИ УКРАЇНЦІ - ДІТИ СОНЦЯ
А ми є українці - діти сонця
У світ несемо світло, а не тьму.
І тримаємо небо у долонях ,
Боремось за життя, ідемо на прю.
Щоб в борні дику орду перемогти
Згуртуймось усі в одну родину.
Голосним дзвоном розбудімо світи
Хай ворог не топче цвіт калину!.
Я вірю, що прийде день перемоги!
Зійде сонечко весни над нами.
Розвіє смуток, печаль та тривогу,
Розвеселить соловей піснями.
Заголубіє небо - синя блакить
Із краплі роси розцвіте життя.
Ангел нам радісну новину звістить
Всміхнеться щиро матері дитя.
Засяє день у сонячнім промінні
Розквітне сад - яблунь рожевий цвіт.
Згорить зло, мине страшний сон у тлінні ...
Воскресне Україна - на увесь світ.
А ми є українці - діти сонця
І прагнемо миру, а не війни
Немов би ластів'ята до віконця
Оспівуємо божу красу весни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011553
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 22.04.2024
Вранці сад розплющив вічка:
Жовті цятки на зеленім,
То кульбабки килим спле́ли,
А доріжка, ніби стрічка.
Сонця пальчики довгасті
Обіймають землю ніжно.
Підіймають то́нкі ніжки,
Зацвітають квіти рясно.
Пишноцвіття на деревах,
Листя ледве виглядає.
Я дивуюсь цьому дару
І красі - небесній сфері.
День привітний, теплий квітень.
Доторкнувся легіт вдало -
Буйноквіття розгойдалось,-
І летить пелю́стя світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011208
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 21.04.2024
Є люди, як со́нця. І ти біля них,
ніби свічечка,
спалахуєш ніжно-рожевим
вогнем у пітьмі –
і так тобі добре, і так ти
зсере́дини світишся,
що вже не боїшся ні сме́рчів,
ні лютих громів.
Є люди, що дихають словом
так легко і со́лодко,
як дихає свіжими квітами
ніжна весна...
І зцілює душі, обпечені
вітром і холодом,
ця аура тепла в пастельних
чуттєвих тонах.
Є люди, мов зорі,
що зда́леку лагідно світяться,
даруючи спокій, надію,
гармонію й мир.
Такий у них погляд,
немов молитовна обітниця,
й обійми такі, мов торкаються
тіла крильми…
Є люди-комети, які
вибухають вражаюче,
вони своїм сяйвом
мережать-підсвічують рай,
запалюють ґнотик у серці твоїм,
промовляючи:
“Палай!..”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011423
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 21.04.2024
Шарілася, тремтіла полотном,
Гойдала хвилю витомленим дихом,
Червоним боком - молодим вином,
Сповзала блиском каменями тихо.
Пускалось світло горизонтом вплав,
Горіло соромом, напевно вперше,
А спогад погляд перший все стрічав,
Щем відпускав теплом лише найлегшим.
До ніг твоїх тулилась сонця гра,
Жив час між нами тихою водою,
Та риба сплеснувши, у дивне па,
Ой, не спроста, зникала золотою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011445
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 21.04.2024
Гідно служу Україні,
Грація слова без меж,
Гордістю мова понині
Грає й доноситься веж.
Грізно ще можуть звучати
Громом схвильовані дні,
Голосом ніжним, як мати,
Годі сказати мені.
Гаєм розноситься пісня,
Гучно дарує красу,
Гідно боротимусь звісно,
Грацію цю збережу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011412
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024
Журба в неньки-лебідоньки
Весняної днини:
Де ви, мої кровиноньки,
Цієї години?
Кляті орки-вороги
Топчуть Україну,
Сплюндрували мороги
Землю нашу рідну.
Діток навіть полонИли
Вбивці-супостати.
Села, міста спопелили
Варвари прокляті.
Все в домівках, що знайшлось,
Вивезли в болота.
Гребувати * не прийшлось -
Все шукали злата.
У печалі рідна ненька
Весняної днини.
Жде, що прийде СМС ка
Від синочків нині.
Прочитає в радість мати:
- Ми живі! - два слова...
Спокій лиш - на день у хату,
Завтра - журба нова...
- Поможи синочкам, весно,
Здобуть Перемогу!
Освіти їм, сонце ясне,
Щасливу дорогу!
* Гребувати - нехтувати чимось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011288
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 19.04.2024
Може я прожила й небагато,
Цінувати умію життя,
Бо заклала тепло в серце мати,
Ще з малого-малого дитя.
І навчила лиш правдою жити,
Поважати родину свою,
Найдорожчих у світі любити,
Щирим серцем, як цінність святу.
Добрим словом підтримати в скруту,
Обіпертись на дружнє плече
І тепло прожене увесь смуток,
Бачиш, серце уже не пече.
Та дійшла не до всіх ця наука,
Серце мабуть не в кожного є,
Для одного людина - це мука,
А для іншого - просто святе.
Тож, якщо Вас спіткала хвилина,
У якій постраждала душа,
Нехай мудрість врятує родину,
В ній же істина зовсім проста:
Будьте мудрими, будьте щирими!
Лиш врятує любов і тепло
Та словами сердечно милими
Проженеться і смуток, і зло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011253
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 19.04.2024
Не могла свекруха спати:
Дійшла в хату звістка,
Що синочка не годує
Молода невістка.
Зранку в гості подалася
(Хіба ж будеш спати)?
І на кухні у каструлі
Стала заглядати.
Борщ насипала невістка
В велику тарілку,
Додала сметану, зелень,
Курячу гомілку…
Куштувала це свекруха,
Плямкала губами:
-Подавати борщ вчорашній
Ти навчилась в мами?
-Ваш синочок їсть нормально,
Так, як усі люди,
Борщ не тільки був вчорашній,
А й завтрашній буде.
Їжте, мамо, не спішіть так,
Щоби не вдавились,
Бо варити борщ на три дні
Я у вас навчилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
Я буваю весела й сумна,
А іще несмілива й вразлива,
Можу бути, як сніжна зима
І водночас холодна й красива.
Я буваю спокійна, мов сон
І казково чарі́вна, мінлива,
Як весна можу брати в полон,
Щоб душа розквітала щаслива.
А іще можу літом дмухнуть
І ласкаво промінням зігріти,
Дарувати красу неземну,
Щоб всміхались дорослі та діти.
Можу в осінь сумної грози
Знов розкинути барви грайливо
Та маніжно печаллю сльози
Зупинити непрохану зливу.
Я буваю весела й сумна,
А іще несмілива й вразлива,
Можу бути, як сніжна зима
І водночас холодна й красива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010727
дата надходження 11.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Весна буяє у бажанні,
Подарувати цвіт бузковий,
Хоч вже й скидають квіти ранні,
Цьому сприя, вітрець раптовий.
Напевно ревність, сподівання,
Щоб не любилася щоночі,
Із паном- крокусом зарання,
Та й не світились щастям очі,
Вона ж чуть світ, слала цілунки,
І сповивала теплом ніжно,
Ховала в росах солод, трунки,
Душа тулилася приліжно.
Весна буяє у жаданні,
Повздовж доріг встеля барвінок,
Нехай закохані, в цвіт вбранні,
Не утрачають мрій чаїнок.
Весняний цвіт- пори дарунок,
Сердець єднання, щоб навіки,
То для життя, земний ґатунок,
Для почуттів тепленькі втіхи.
Вершин досягши, своїх прагнень,
Принеси мир до України,
Щоби суцвіття у буянні,
Почуло радісну новину,
Кінець війні, співай пташино!
16.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011094
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Цілує вітер тишину,
Що зачаровує в саду,
Милує очі кожна мить,
Роса розкішна знов бринить.
На вітах дивно милий тон
Торкає ніжністю долонь,
Мотив чарівний виграє,
Тріпоче серденько моє.
Біжить, летить у тиху даль
Де лист сховався у вуаль,
А на зманіженім гіллі
Роса скрапає до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011088
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DhpqZp0ailQ[/youtube]
Про що співає пташка рання,
Про те, що вже прийшла весна?
Усі ми раді їй, звичайно,
Коли ж скінчиться все ж війна?
Затихла птиця, подивилась,
А я чекаю: все ж коли?
Співати знову заходилась...
Якою ж буде це пори?
На жаль, не знаю її мови,
Насиплю жменьку їй зерна.
Вона ж співа, не знає втоми,
І знов про те, що вже весна.
Я озирнулася навколо:
Дивлюся - справді все цвіте.
Я не помітила одного:
Весна упевненість дає.
Щоб ми забули на хвилинку
Про сум, розлуку і печаль.
Гірку утерли цю сльозинку...
Лише на мить біль затихав.
Зерно не їла, все співала.
На мене глянула в вікно.
А я надію усе ж мала,
Що час все змінить все одно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011121
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xT4fnUd-Aig[/youtube]
Сьогодні рано встало сонце,
Уважно глянуло на землю.
Навколо жовте - жовте поле.
То ж хвилювалося даремно.
Пухнасті жовті, ніжні квітки,
Давно чекали вже його.
Жовті кульбабки - сонця дітки,
Навколо золото цвіло!
І усміхнулося, веселе,
Жмуток проміння їм послало.
І повні радості, блаженні,
Вони всміхались радо травам.
В моїй рідні, усе в порядку,
Втішалось сонце так за них,
Тепер поспіть, мої дитятки...
Вже вечір хилиться до ніг...
*****
В Сонця є сини і дочки,
Славні дітлахи.
Жовті мають всі сорочки,
Бачив їх і ти.
Жовті сукні, синє небо,
Глянь, яка краса!
Кращий край на всій планеті,
Це - наша Земля.
Жовтий колір - Сонця сила,
Символ захисту й надій..
Квіти ці - весна зростила,
Їй поклон низький.
Довго спать не полюбляють,
З Сонечком встають.
Вечір прийде - спать лягають,
Влітку - відцвітуть...
Прилетить незвідки вітер,
Полетить зерня.
Це його безцінний витвір -
Зацвіте стерня.
Жовті, теплі кольори,
Порадіє світ.
Стало більше "дітвори",
Вони - сонця цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010987
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 14.04.2024
У нічку темну, як здалося,
Знов вийшли підозрілі орди,
Війна, страждання...тут крамола,
Де злодії отам і шльондри.
Нічого з часом не змінилось,
Воює хтось, воно жирує,
Колись помре... то піп з кадилом,
Молитву прочитає... всує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010107
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 14.04.2024
Ой у полі у широкім тихо,
позбивало колосочки лихо,
обпалило віти на тополі...
Розцвіли червоні маки в полі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна-мати,
щоб, де полечко бідою зрито,
сіять знову золотисте жито.
Ой у полі у широкім тихо,
де ходило нашим полем лихо,
плачуть зорями над полем ночі...
Повні сліз волошок сині очі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна-мати,
щоб, де полечко бідою зрито,
сіять знову золотисте жито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010855
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024
В лузі розцвіла фіалка -
Весни ранньої надія.
Така мила, як панянка,
З фіолету її мрія.
Дружить з сонечком охоче,
Вітерець її ласкає.
Гладить ніжно і шепоче:
- Ти моя краса земная...
Як збираються хмаринки,
Тут як тут примчить вітрисько.
Враз розгонить всі краплинки,
Сам приляже в траві нишком.
В диво закохавсь весняне
У панянку - ранню квітку.
Чарівниця лише гляне
Й будь-кого заманить в сітку.
Фіолетове кохання
Вітер щовесни плекає.
Килим з фіолету* зрання
Пестить і оберігає.
Радість й втіху дасть фіалка,
Ранні почуття, надії,
Бо дарує та панянка
З фіолету весни мрії.
* Фіолет - поетич. фіолетовий колір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010546
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 12.04.2024
Чоловік Петро вже зранку
У щасливу пору й днину
З днем народження на ганку
Привітав свою дружину:
-Тобі виповнилось двадцять,
Дорога дружино Алло…
В руки пхав троянду білу,
Серце в грудях калатало.
-Вже два роки ми з тобою,
Стала ти в житті мудріша,
І в роботі, і в стосунках
Розумніша і сильніша.
Поки Петя говорив це –
Усміхалась мовчки Алла:
Вона знала, що на ступінь
Небезпечнішою стала.
Як всі хитрі молодиці,
Для Петруся приховала
Хижі кігтики тигриці
І зміїні гострі жала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 12.04.2024
Весняний вітер, гомінкий,
Зібравши подихи весни,
Розвіє запах мов п’янкий,
Лишень не чути б, звук війни.
Злегка всім настрій підійма,
Під спів пташиний, у гаю,
Бузок з бруньками вигляда,
Вже наготу, розкрив свою.
Сприймавши зранку, смак роси
Як солод кращих почуттів
Зелений колір миготить
Несе собою диво - мить.
08.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010665
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 12.04.2024
Люби мене, як вперше, i востаннє -
І будь поряд до останньої сльози.
Зігрій теплом, як сонечко раннє,
Захисти від зим, вітру, дощу, грози.
Люби мене, як лебідь лебідку -
І веди до зірок у вільний політ.
Цілуй уста ,як сонечко квітку
Хай заздрить щастю нам увесь білий світ!
Я хочу набутись із тобою
Надивитись у твої очі неба.
А ти - цвіти для мене весною
Я нахилю тобі зіроньки з неба!
Я хочу чути твій ніжний голос,
І наслухатись із твоїх уст пісень.
Твоя мова ,як у житі колос
Дарує свято душі, як ясень день.
Ти - запроси мене на білий вальс
Обніму до себе ніжно руками.
О , який є незабутній, цей час!
Коли любов цвіте ,як цвіт між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010785
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 12.04.2024
Мені запахло так весною,
А ми за руки із тобою
Побігли в гай, немовби діти,
Щоб душу згадкою зігріти.
Стежина в'єтться де ходили
І набирались звісно сили,
Бузок всміхався край долини,
Які спокусливі хвилини.
В думках милують знову квіти,
Душі у них лише радіти,
Солодкі квіту аромати,
Що не дозволять нам дрімати.
Усе найкраще, чути кроки,
З'єднались щастя і уроки,
Побігли в гай, немовби діти,
Щоб душу згадкою зігріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010583
дата надходження 09.04.2024
дата закладки 12.04.2024
А що життя, як річечка між берегами,
Є сподівання, пливти плавно течією,
Її потік, часом зруйнований вітрами,
У порівнянні, все ж із думкою твоєю,
Нехай попереду, без надгострих порогів,
Всі негаразди, стріти спокійно, душевно.
Під чистим небом, осяяним промінням,
Завжди надія, безперечно, як опора,
Але ж всякчас, для всього потрібне уміння,
Якби не тиснуло, сумління - думка хвора,
Щоби не втратити впевненості, стремління,
І досягти, омріяного володіння.
По водах блиск, неначе сховані коралі,
Яскраві тонуть, то знов плинуть на поверхню,
Життя безцінне, думки мліють у кришталі,
Тому для нього, підсвідома значна впертість.
Нині важливо, не звертати із дороги,
Та не коралі, на дні бачить, а тривоги.
01.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010105
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 05.04.2024
Білий шум пліткує над водою,
Ти так бистра, шепоту сестра,
Легке павутиння темнотою,
Як мережив набрана фата.
Розімлілі, ілисті пороги,
Мохом вбрані стовбури дерев -
Свідками зазначені з дороги,
Потаємний шлюб весна бере!
Дочекає променя рясного,
Щоб іскрою лиски провести,
Переможно барвами навколо,
Шума урочисто розплести.
*Шум - стародавня назва лісу.
Фото А. Ханіної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010209
дата надходження 03.04.2024
дата закладки 05.04.2024
Ти міцніше мене обійми,́
Я умиюсь тихенько слізьми,
У печалі застрягла на час,
Утішатимеш ти ще не раз.
Як же добре, що се́рденько є,
Що завжди́ заспокоє моє,
Теплим словом і ніжним - спочинь,
Так люблю цю мелодію днин.
Рідний дотик твоєї руки́,
Ось, вже подих, кохані сліди,
Все, що так незабутньо звучить;
Це той стимул - кохати і жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010234
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 05.04.2024
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
І знову в нічному колі
Де суть нагадала все,
Оголені наші долі
Зіжмакались, як плісе.
Розгладити серце хоче
До ніжних душі глибин,
Як море воно хлюпоче,
Змиваючи часу плин.
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Лежить на сонці якось жаба,
І чуха лапкою живіт.
Вона старенька, уже баба,
Пройшов давно її політ.
Та може вона іще мріять,
Хоч вже роки давно не ті.
І ті думки її так тішать,
Не хоче жить на самоті.
Та десь незвідки взявсь Комарик.
Вкусив так боляче за ніс.
І помутнів в очах кришталик,
В життя нову сторінку вніс.
Невже до неї женихався?
Та замалий у нього зріст.
Де ж це сміливості набрався,
Любити він чи має жист?
Забилось серце у ропухи,
І подивилась йому вслід.
Усі думки звела докупи,
Який тут вірний зробить хід?
Пірнула в річку освіжитись,
Та не така я вже й стара!
Що ж тут зробить, не помилитись?
Одна проблема тут - вага.
Десь чула - воду треба пити,
Позбудусь швидко від жирів.
І Комарі всі будуть липнуть,
В моїх думках не буде збій.
Зробила так, як і гадала,
Лежить тепер і ледве диха.
Всіх Комарів враз позбирала...
Чи не зробила собі лиха?
Нащо мені кохання треба?
Наїмся краще їх у смак.
Давно не грають уже гени.
Ця їжа буде на дурняк...
Це не була її помилка,
Це вимагало так життя.
Спочатку думка про корисне...
Зробила Жаба відкриття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009965
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Думок багато, хто знає які - таїна,
Здаля неначе, лине пісня солов’їна,
Куди ж бо кличе, чи до весняного гаю?
Можливо мій, прийшов час плинути до раю.
Але, хто знає, який той шлях, Божа воля,
Напевно вирішить подарована доля,
Думки тривожні, спірні, який зробити крок?
Невже цей час, останній, злетіти до зірок?
Чи йти, чи плинуть, поступово, без нарікань,
Мабуть скоріше, щоб без болей і спотикань,
Про гріх згадати й не один, просить прощення,
Бо ж усе вирішиться, у якесь знамення.
За життя згадка, як веселка й дні весняні,
Та то ж для долі, як настануть дні жадані,
Їй віддам душу. Спроможна?! Керуй далі!
Хай не гризуть, мене сумління і печалі.
Ой так багато, чомусь зібралося думок,
Мабуть вітрець, розвіє, як духмяний пилок,
Нехай же доля і весна вирішить сама,
Та все ж хотілось, щоб мене, обійшла пітьма…
Принаймні я, все ж на це, маю сподівання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009970
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю,
В тебе соло чудове,
Ніби ніжність розмаю.
Ти розкішна і чиста,
Мовби промінь весни
Та бриниш, наче листя
Чи краплинки роси.
Можеш дивно всміхнутись,
Кинуть чари земні,
Згодом знову вернутись
У краї гомінкі.
Розповісти про вічність
І любов, і добро
Та у всьому є ніжність
І душевне тепло.
Глянуть можеш у очі,
Засіять, як зоря,
А в феєрію ночі
Зародить почуття.
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю
І твоє рідне слово,
Мов повітря вдихаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009864
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Завелася теща зранку,
Бо зібралась прати,
Враз до зятя приступила,
Стала верещати:
-Заявити всі підозри
В мене є мотиви:
Витрясла із твоїх джинсів
Три презервативи.
Ще були ключі і гроші,
І якась записка…
Що, нема чого сказати?
Не розтулиш писка?
Злидень ти, бабій, гуляка,
Бігаєш по барах,
За такі гріхи я хочу,
Щоб ти спав на нарах!
Розгубився зять і ледве
Вставив своє слово:
-Не знімав я свої джинси,
В них - цілодобово.
Тут дружина в хату вбігла:
-Дякую, матусю,
Випрала мої штанюльки,
Бо я не зберуся.
В мами щелепа відвисла,
Стала враз зелена:
Як у тому ’’Ревізорі’’ –
Була німа сцена…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Молода невістка Дарка,
Що робити - знає,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха лає.
-Дам пораду,- каже Дарка
Тихим, ніжним тоном,-
Буде добре вам спочити,
Мамо, за кордоном.
Десь в Італії, чи в Польщі
(Наших там багато),
І для вас там проживання
Буде справжнім святом.
Тут свекруха перебила,
Бомбою зірвалась:
-Люди добрі, ви почуйте,
Що я дочекалась!
Мої нерви ти сьогодні
Довела до краю!
Як я там сваритись буду?
Я ж мови не знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 29.03.2024
Полечу далеко,
У оті світи,
Розкажи лелеко,
Де твої сліди?
У ранкові роси,
Прохолоди квіт,
Хай же мої коси
Не сріблять від літ.
Полечу в діброви
Де зоря встає,
Там ромашок море,
То життя моє
І у день чудовий
Зникне смуток мій,
Чути ніжність мови -
Світ торкнувся вій.
Полечу я в небо,
У оту блакить,
Хоч воно й далеко -
Мрій не зупинить
І у синій да́лі
Де хмарин краса,
Там краї незнані,
То все небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009685
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 29.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=spihZB6Q2Tw[/youtube]
Я не чекаю час зірковий,
Живу і мрію, як усі.
В житті були шляхи тернові,
Траплялись навіть і сумні.
Любов тримала і надія,
Вони вели мене за руку.
І рятували від падіння,
Коли раптово була скрута.
Безвихідь, труднощі долала,
І завжди вірила в добро.
Та долю іноді благала:
Допоможи, як взнаю зло.
В житті підтримка - вірні друзі,
Не відвернуться в важкий час.
Без них були б нудні всі будні,
Про це я думала не раз.
Боюсь в житті я заблудитись
І безнадію в серце запустити.
Тож краще жити щоб любити,
Бо надбану Любов не загасити.
Життя, дароване нам Богом,
Ти в нім узнаєш все в житті.
Це - квітка, що на сонце схожа,
ЇЇ призначення - цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009803
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
Любій малечі
про потрібні речі.
Песик Вінні любив спати,
Вранці не хотів вставати.
Котик й Півник вже гуляють,
На сніданок корм шукають.
Ну, а Вінні : потягушки,
Позіхає, чеше вушка...
Вже й сніданок несуть друзі.
Сонько тут враз у напрузі. *
Швидко встав і до коритця :
- Хочу їсти, вже не спиться!
Наминає й так спішить,
Аж за вухами лящить. *
Довго так терпіли друзі,
Як покінчити нарузі? *
Півник взяв усе на себе:
Тільки сонечко на небі
Миттю Котика розбудить,
Корм знайдуть, з'їдять, - й до буди,
А ледащо і не чує
Спить, бо цілу ніч гарцює.
Ось прокинувсь : потягушки,
Позіхає, чеше вушка...
Відчув голод - й до коритця,
В нім порожньо... Ліг, не спиться.
Ледаря провчили друзі,
Йому соромно в окрузі.
_ _ _
Зрозумів, що він не гість,
Хто не робить, той не їсть. *
Й дружбою не зловживати,
Якщо навіть любиш спати.
*Використала народні висловлювання і прислів'я
* Напрузі - тут дія за значенням напружитися.
* Нарузі - тут припинити знущання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009813
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
Зла свекруха метушиться,
На невістку сичить Ганку:
-Та коли ж ти нажерешся?
Запихаєшся вже зранку!
Знаю, що ваш рід ледачий,
За роботу не береться…
Ти скотину годувала,
Чи нехай вона загнеться?
Іч, допалася до миски,
Своє черево трамбує,
А худоба ще не їла,
І тебе це не хвилює!
Це не вплинуло на Ганку
(Мама кожен день не в дусі),
І, доївши запіканку,
Дала відповідь свекрусі:
-Ваш синочок дорогенький,
Міцно спить і вас не чує,
Не хвилюйтеся за нього,
Коли встане - нагодую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009511
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Каже Ганька, до Миколи,
-Петько кульками, кидався,
Визивають, нас до школи.
-А мені, бач, не зізнався!
-Це зустріла, я пантеру,
Що веде, в нього англійську,
І псує, всю атмосферу,
Бо ж табак, смалить російський.
Я тій шльондрі, не повірю,
Нехай наших, вони знають,
Хай піду́, влаштую бурю,
Най себе, трішки згадають!
-Свого носа, пхати не смій!
Керівник, там править балом,
Кажуть люди, він- буревій,
Тож колись, був генералом.
-Тю це що, отой очкарик,
Я була, з ним на Мальдівах,
Мені в руку, дав ліхтарик,
Коли рився, у архівах.
Все шукав, карти, алмази,
Часто пив, у ресторані,
Ти залиш, свої накази,
Я та штучка, в тому стані,
Що сама з ним розберуся.
І про себе тихо – тихо,
-Нагадаю (вечеринку),
Й ледь всміхнувшись, -Це не лихо,
Пригадає, як ширінку,
Я вночі, вином залляла,
І пізніш, просто злиняла….
Вже до мужа, та й зухвало,
-Усе добре, не журися,
Запакуй, горілку, сало,
На мені ж, ти одружився,
Опісля́, Мальдів відразу,
Не гризи, себе зада́рма,
Доведу, його до сказу,
Не горюй, настигне карма,
По боргам, пора платити!
25.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009430
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 26.03.2024
[b]П[/b]овір мені, не знала більш часів,
[b]А[/b] серце не щеміло так, як зараз,
[b]Л[/b]иш прокидаюсь від тривог і снів,
[b]А[/b]ле за що, така нам люди кара?
[b]Є[/b] звісно і недоліки у нас,
[b]У[/b] цім житті без помилок не можна,
[b]В[/b]ійни жахіття, невгамовний час,
[b]О[/b], та на що іще вона спроможна?
[b]Г[/b]нобить усе, схиляє до землі,
[b]Н[/b]емає порятунку, лиш безсилля,
[b]І[/b] як народу вижити тоді,
[b]М[/b]ені, тобі, де взяти всім зусилля?
[b]О[/b]бпечені та зморені украй,
[b]Я[/b]к далі бути, та у серці віра,
[b]К[/b]расу, добро Вкраїни не віддам,
[b]Р[/b]оса і сльози змиють дії звіра!
[b]А[/b] рідна ненька витре очі враз,
[b]Ї[/b]ї зцілить тепло, що так єднає,
[b]Н[/b]і, не зламати, є любов у нас,
[b]А[/b] це та сила, що перемагає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Мудрий вигляд був сьогодні
В другокласника Марата,
Гордо вчительці промовив:
-Я приніс світлину тата.
Вчителька Марія Львівна
На Марата подивилась:
-А навіщо? -здивувалась,-
Тобі, хлопче, щось наснилось?
-Ви ж самі сказали вчора:
-Завдаєш мені мороки!
Хочу бачити дебіла,
Який робить ці уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Рання весна… по обіч дороги деінде лежить рудий, трухлявий сніг. Привітне яскраве сонце поступово здіймалося вище і наче у змові з теплим вітром намагалося пробудити землю від зимового сну.
По вапняковій дорозі мчав малий міжміський автобус (ПАЗ). Як завжди, у базарні дні, з містечка до села салон автобуса вщент забитий. Хтось повертався з пустими сумками, відрами, а хтось, все ж придбавши деякі продукти, чи речі, віз додому. В салоні автобуса гул подібний рою бджіл, то гучніше, то вже ніби здалеку, тихіше.
Дід Дмитро, задоволено всівся на задньому сидінні автобуса. Він такий собі, непримітний дідок, невеличкий на зріст, худенький, в селі його дехто називає »стручком». Таку кличку замав від людей, бо знали, що дуже любить їсти горохову кашу, пиріжки з горохом та й сам молоденький горох. Не лисий, хоч ріденька сивина та йому пасує до лиця, хоч і вуса сиві та зате козацькі, пишні. Він їх за звичкою, часто підкручує, особливо коли з ким- небудь спілкується. Вже минуло майже двадцять років, як дружини не стало, так і живе один. Та йому не сумно, поруч мешкає однокласник Михайло. Породичалися, то ж випала нагода стати його синові( Миколі ) хрещеним батьком. Все життя дід до нього відносився, як до рідного сина. Тепер має повагу і, як кажуть, віддачу, якщо є потреба в допомозі, Микола тут, як тут.
Під ногами в діда, доволі немаленький мішок, в ньому лежала незадоволена свинка, яка час від часу хрюкала. Він же радо витирав від поту чоло, тихо бурчав,
-Нарешті втихомирилася, ну слава Богу. Звикнеш до мене, звикнеш.
Дивлячись у вікно, поринув у думки - Звичайно, якби меншу купив, то було б ліпше. А тут та за такі ж самі гроші й така гарненька, потримаю кілька місяців, можна й на сальце пустити. А то вже навіть немає чим сто грам заїсти, дожився, так сказать, сором та й годі. Вдома стара бараболька є, крупа, висівки, добре підгодую. О, іще в сусіда молочка розживуся, ото буде смачне сальце, не відтягнути й за вуха.
Хоч дорога недалека та свинка знову закопошилася, мішок почав двигатися вперед, з нього лунало хрюкання. Хтось з пасажирів вигукнув,
-Та відчиніть хто небуть вікно, дихати немає чим і ще ця свиня, вона, ще довго тут буде хрюкати, смердіти?!
Звичайно дід мовчав, він розумів, якби маленьку віз,то куди б не йшло, а таку треба було би на автівці привезти.
-Ви вже мене вибачайте, я через одну зупинку виходжу,- двома руками тримав мішок, продовжив тихо до свині,
-Хрюшенька, моя маленька дівчинко, заспокойся. Ти моя хороша, скоро будемо вдома, нагодую, напою, почухаю спинку.
У салоні хтось із жінок засміявся й сказав,
-Ото любов, позаздрити можна, я таких слів навіть від чоловіка ніколи не чула.
Жінка, що сиділа попереду діда підтримала розмову,
- Напевно він одинак, тому й говорить так.
Дід не дуже прислухався, погано чув, тому розмовам й не придавав значення. Через кілька хвилин готувався до виходу.
Нарешті зупинка, дід виволік мішок до землі…. автобус набрав швидкість, зник з виду.
Кажуть своя ноша не важка, але важкувата - подумки клопотався дід. Присівши біля мішка, розв’язав його, на свині поправив упряжку,
-Ну от тепер тебе можна сміливо випустити, підемо додому. Але знай я тебе назвав Хрюшою, хочу щоби ти мене слухалася. Ми маємо знайти згоду, щоби не бісилася, як на тому автовокзалі, геть зганьбила мене.
Хрюша двигалася вперед, іноді діду нагадувала швидкість танка. А то так рвоне, як той пес, що на ланцюговому прив’язі, дід ледве встигав за нею. Воно ж , якби йти по сухому, то нічого,а це ж така пора, під ногами мокро. Свиня, як сильніше потягне так дід і ледь не втрачає рівновагу, трохи підслизнеться по старому споришеві, який, хоч і рудий та все ж спромігся пережити зиму. До обійстя залишилося метрів двадцять, як свиня вздріла невеличку калабаню, різко потягнулася до неї. Дід упав, вона протягнула його до самої калабані, задоволена хлюпнулася в неї. Все обличчя діда покрилося холодною водою, обличчя у краплях, на вусах висіло багно,
-Хрюшо - Хрюшенько змилуйся, ми ж уже майже вдома, що ж ти коїш. У мене на обійсті велике корито, захочеш щодня будеш купатися.
Хоч рука діда, якою тримав упряжку, захолола, але він її не відпускав.
Свиня ніби почула благання діда, вже лягла на бік, раз - у - раз позирала, то на діда, то вбік. Мабуть хвилин двадцять дід умовляв її піднятися,тягнув за упряжку та свиня тільки більше в протистоянні впиралася лапами в багно, незадоволено хрюкала.
-Ти ж моя Хрюша, ти ж моя свинка, мені ж, як дитинка. В мене ж більше нікого немає, от побачиш. Правда є песик Дружок та й той розміром менший за тебе і кицька Мура та вони ж тебе не образять, підіймайся, пішли додому.
Нарешті свиня, змилувалася над дідом, кілька раз махнула головою, рилом торкнулася води, вийшла з калабані. І вони, як ні би й нічого не сталося пішли додому. Дід тримав її за упряжку, вихваляв її до самої хвіртки, вона косо, недовірливо позирала на нього, але не виривалася. Відчинивши хвіртку Дмитро сказав голосно,
-Дружок не гавкай, познайомся, це тепер наша Хрюша.
І зачинивши хвіртку, знімав з неї упряжку,
-Ну от, паркан височенький, звідси ти нікуди не подінешся, то ж можеш погуляти, розім’ятися.
Обома руками почухав їй спину і на ходу до хати, сказав,
-Зараз вмиюся та принесу тобі їсти, треба трохи почекати.
Дід умився та й не встиг відро в руки взяти, як почув крик півня, курей.
-Ой, лихо,чи в загорожу залізла та як? Треба курей спасати, от халепа, ще яйця поїсть, а я ж їх і вчора з гнізд не забирав.
В діда мов пропелер за плечима, вибіг, від побаченого, ледь очі на лоб не вилізли. Свиня бігала по загорожі, на спині ледь тримався півень. А півень то з породи велетнів, не так легко їй було його з себе скинути. Вид у півня войовничий, він то пригинався, о розправляв крила, в черговий раз намагався клюнути свиню в голову. На обійсті здійнявся іще гучніший ґвалт, кури кричали, як сказилися, тут і Дружок на ланцюгові почав сіпасися, визгливо гавкати.
- Що за крик?- крикнув Микола, зачиняючи за собою хвіртку. Підійшов ближче,
-Привіт діду! Крик на все село… що сталося?
-Тож свинку купив, а вона бачиш, що витворяє!
Свиню з курника виганяли всі троє; дід, півень і Микола. Микола казав куди гнати, дід махав руками, виганяв із загорожі. А півень, хоч уже й злетів з свині, розправивши крила, намагався вкотре догнати, клюнути її в особливо м’яке місце, це все таки йому кілька раз вдалося зробити. Із загорожі курей Хрюшу вдалося вигнати, тепер завдання було важчим, в сарай так просто вона не хотіла зайти. Дід під рило тицяв шматок хліба, вона ж, як шило, то враз між ногами проскакувала, то оминала, бігла ніби мала ціль добігти до фінішу,але його не бачила. Вже Микола знервувався, кричить до діда,
-Що ти стоїш, як той дід на воротах у чоботах. Ану дай мені якусь товстеньку патику, може, як побачить у мене її в руках, то злякається, зайде в сарай. Усі ж кажуть, що свині розумні.
- Ні-ні! Чекай, хлопче ні! Де ти бачив, щоб я коли тварину вдарив. Вона пам’ятатиме, мене не полюбить і з якими очима я на неї буду дивитися. Давай краще трохи посидимо,заспокоїмося, відхекаємося.
Вони присіли на лавку. Микола все ж поклав біля себе довгеньку тоненьку патику. Свиня напевно помітила, розгадала намір чоловіка. Не дуже близько, але все ж підійшла до діда, хрюкнула кілька раз. Він до неї,
-І тобі не соромно таке витворяти, пожаліла б мене старого. Я ж до тебе всією душею, он кашку з молочком приготував, ех ти!
Хрюша ніби засоромилася, може й справді розуміла його слова, догори підняла голову, хрюкнула й зайшла в сарай. Дід поспішив за нею.
Микола слухав дідові слова, посміхався. Думки підпливли, як хмарини в чистому небі - Шото старість, добрячий дід, не свариться.
Дмитро вийшов з сараю,
-Щоб я без тебе й робив. І, як вона штахету зірвала, не уявляю. Нічого, хай в сараї полеже, звикне. У мене влітку ювілей, вісімдесят років стукне, тому й купив, без свіжини не обійтися. Підгодую її та й матимемо сальце, м’ясце, холодець, ковбаску.
-Добре діду, я пішов. Хай зо три дні закрита побуде, а то знову сказиться. А скільки їй місяців від роду?
-Та казав чи шість, чи сім, я уже й не пам’ятаю.
-Як зрівняти з нашими свиньми, то на вид малувата. Може вона, з яких інших порід?
-Та я про це навіть і не подумав. Слухай, Микольцю, ти ж мені, як тільки сонечко підсушить землю, підрихли тракторцем.
-Що знову будеш горох сіяти?
-Аякже! Люблю кашу горохову- його обличчя розпливлося в усмішці, підморгнув, продовжив,
-На ніч поїм каші, тепліше спати.
-Ну ти діду, без жартів не можеш.
-Та які тут жарти, це природньо, в ліжку всі хочуть тепла.
Минуло три дні …Хрюша й справді трохи заспокоїлася. Дід зранку відчиняв сарай, свиня сама, при бажанні, виходила з-за своєї загорожі, йшла надвір. А шукаючи від сонця прохолоду, заходила в сарай, падала на солому, яку підстеляв їй дід, задоволено хрюкала. Дід біля неї, як біля дитини, розмовляв до неї,
-Ну, думаю тепер концерту такого, як був не буде. Добре, не хрюкай, не виправдовуйся, я все розумію, чуже обійстя, але треба звикати.
У свині і справді комфортне життя, обійстя не маленьке, є де погуляти, їсти вдосталь, ще й з молочком, смачніше. І велике корито з водою є, купайся скільки захочеш. Біля нього ж можна своє бажання задовольнити, поритися в землі, чи полежати та подрімати в цьому ж багні. Але інколи вона ніби зривалася, кругами бігала по обійсті, а потім занурювалася в купу соломи, що стояла під самим парканом, намагаючись її розкидати в різні боки.Тоді починав гавкати Дружок, з хати виходив дід, вона відразу ховалася в сарай.
Одного дня, дід трохи прихворів, напившись чаю з малиною, не зачинивши сараю, міцно заснув. Проснувшись серед ночі, закутався пледом, зачинив двері курника та сараю, спокійно проспав до самого ранку.
На ранок, відчинив двері курника, серед двору кинув курям зерна й мимохідь, відчинив двері сараю. Через кілька хвилин приніс відро з запареними висівками, добре перемішуючи добавляв молоко. Раптом , позаду себе почув хрюкання.
-Тю,а ти, як вийшла Хрюшенька? Чи ти уже й клямку гідна відкривати. -Добре, що я вдома, бачу від тебе всього можна чекати.
Від тої пори Хрюшу ніби підмінили. Вона була спокійна, куди дід туди й вона. Правда любила полежати в кориті з водою, особливо тоді коли дід, сидячи в кріслі дрімав на сонці.
Минуло більш,як три місяці. Дивлячись на Хрюшу Дмитро тішився,
-Ой і гарненька ж ти у мене, бачу добре поправилася, вже й скоро моє свято.
Не раз витирав сльози,
-Звик до тебе, жалко та що поробиш така твоя доля. Десь за тиждень настане твій судний день.
Хрюша ніби передчувала той день, почала зовсім погано їсти. Навіть перестала виходити з сараю. Дід принесе їй їсти, вона лизне пару раз і вже відверниться до стіни, тихо- тихо прохрюкає й замовкне. Дід в розчаруванні, що ж це робити? Ще цілий тиждень можна було підгодувати, а вона перестала їсти, ще схудне.Треба з Миколою поговорити, що він скаже. Вони молоді, зараз розумніші за нас. А може їй якісь ліки треба? Та хіба то вже буде нормальне сало, якщо з ліками.
В цей вечір, дід вдома Миколу не застав, той був на чергуванні (він працює у містечку охоронцем).
Наступного дня Микола появився, аж під вечір,зайшов до діда на хвилину,
-Я завтра зранку зайду подивлюся, що там з вашою Хрюшою. Ви ж казали вона стала спокійна.
-Та оце ж мене тепер більше всього й лякає, що занадто спокійна. Може ми її завтра того…
Побачимо діду, до ювілею скільки днів залишилося.
-Та вже чотири,чи може п'ять, треба подивитися.
-То вже треба того. М’ясо ж треба замаринувати, сало якесь у банки закриєш, а якесь закоптиш. Якраз все встигнеш до свого ювілею.
З самого ранку літнє сонце добре припікало… Дмитро відчинив двері курятника, розсипав зерно,
-Тю-тю-тю-тю..
Дружок виліз з буди, махав хвостом, позирав на хвіртку, її уже відчиняв Микола,
-Доброго ранку!
-О, ти сьогодні рано. А я, ще й не встиг свині свіженького ідла
наколотити. Ти йди, подивися до неї, а я зараз прийду.
Микола зайшов у сарай, зазирнув у загорожу, побачивши свиню, зайшовся сміхом. Біля неї копошилося з десяток маленьких поросят.
У дверях, з відром у руці з’явився дід . Микола крізь сміх, забираючи в нього відро,
-Оце так подарунок на твій ювілей! Тобі мабуть і не снилося. Не лякайся, все нормально, я допоможу.
В діда округлилися очі, -То пускай, хай пройду, побачу що там, що ти якимись загадками кажеш, що допоможеш?
В діда справжній шок, на якийсь час онімів, не міг і слова сказати. Микола вивів його з сараю, посадив на лавку. Той двома руками схопився за голову, ледь тремтячим голосом,
-І що я з ними буду робити? І, як я на ювілей без свіжини?
Микола серйозно,
-Це діло поправне, дам тобі грошей, поїдеш в містечко на базар, що треба купиш, матимеш гроші віддаси. Поросята підростуть, продамо, свиноматку я відкуплю, не панікуй, все буде добре. Ти мені одне скажи, як ти зміг допустити, щоб вона з кнуром відгуляла. Вона ж у тебе вже майже чотири місяці, це вже тільки тут сталося.
-Та, я … знаєш, я з жінками вже років двадцять справи не маю, тому про це й не подумав. А вона бач, яка спритна виявилася до цього діла.
Невловима посмішка просковзнула на устах Миколи,
-Нічого діду, не журися, як кажуть, що відбувається - все на краще. Твоя Хрюша молодець, а й справді до ювілею гарний подарунок тобі зробила. Я завтра збирався на базар, поїдеш зі мною, скупишся.
-А, що на ходу твоя Нива?
-Дістав запчастини, провозився з нею три дні. Тепер на ходу, тішся діду, тобі і тут повезло! Тож погуляємо, як годиться!
Ідея 2021р.
30.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005757
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 23.03.2024
На стовпі висить об"ява,
Когось будуть вибирать.
А куди, ніхто не знає,
Та від страху всі тремтять.
Всі зібралися, чекають,
Ось промовив старший Слон,
Його силу давно знають,
Він понизив раптом тон.
День народження в Вовка,
Мусим з святом привітати,
Побажать йому добра,
Подарунок відіслати.
Любить він м"ясне і сало,
Дарма те, що зараз піст.
Раптом Лиска прокричала:
Їсти сало - це не гріх.
А Свиня сиділа збоку,
Погляд кинули на неї.
Взагалі-то я не проти,
Тільки ж зве мене своєю.
Я - улюблена Кума,
Бо хрестила вовченят.
Може, вибрати Кнура?
Як це можна? Я ж рідня!
В лісі гвалт, шаленний крик.
Довго думали - Слона.
Але він давно вже зник,
Довго гнались, та дарма.
Всі зраділи тоді звірі,
Стали пити, танцювать.
Але все було там в міру,
Може Вовчик завітать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009062
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Вірний оберіг у моєї хати,
Дорога земля та рідненька мати,
Святості стежки, що ведуть в садочок,
Чорнобривців світ радує рядочок.
Ніжності та сил вкладено багато,
В осінь чарівну яскравіє злато,
Скільки нам іще подарує світла,
Щоб країна вся радістю розквітла.
І прийдешній день, щоби посміхнувся,
Смуток у душі назавжди забувся,
Ранішня роса, щоб скропила ноги
Та відчули знов звуки перемоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009226
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя - це стан душі
НЕ ІСНУЄ ШЛЯХУ ДО ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ - ЦЕ І Є ШЛЯХ.
---------------------------------
Про щастя усі мріємо, ждемо.
Воно не там, далеко за горою.
Так часто поряд з нами є воно,
Так жаль, що ми не бачимо його.
Щасливі мають інший стан душі,
І серце б"ється, стук гучніше.
І наміри в житті в них не скупі,
З такими жити нам зручніше.
Щасливого узнаєм по обличчю,
Їх радість осяває все навкруг.
Усі проблеми стануть, як дрібниці,
Коли з тобою поряд вірний друг.
Сміємося - даруєм іншим ми тепло.
І з ними ми відчуєм інший світ.
Сміємося всім ворогам на зло.
З такими розпускає життя цвіт.
Від щастя можна плакати й сміяться,
І хай за ваше щастя люди порадіють.
Щасливими назавжди залишаться,
Це - значить жить, вони любить уміють.
Умій любить того, який тебе не любить.
Твою любов ніхто не зможе відмінить.
І ця любов багато нас научить,
Бо за нелюбов, ти вмієш щастям відплатить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Весна мандрує по землиці,
А іншим разом, мов на крилах,
Злетить, а поряд вже синиці,
Почує спів і щебет, милих.
Та враз, підсніжник білолиций,
Від радості закопошився,
Під сонцем мріяв яснолиций,
Із вітром нині подружився.
І мати - й- мачуха пелюстки́,
Ледь-ледь прикрашені росою,
Угору підтягує й листки,
Вітатись, хочуть із весною.
Проміння злата по стежинці,
Вздовж неї, фіалки синенькі,
Немов втішаються ряднинці,
Із срібла, що вкрила легенько.
Та знов вітрець, немов сопілка,
Звучав пісенно, веселився,
Медовий трунок ловить бджілка,
Красою світу захопився.
О перші квіти, тішать душу,
Весна – красна, пора цвітінь,
Все бачить - щастя, сльозу струшу,
Це ж наче ліки від потрясінь.
Серця зболілі за тривоги,
Війна несе журбу, страждання,
А ми ж чекаєм від природи,
Дарунки, спокій, сподівання…
22.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009169
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Берізки вбралися в сережки,
Стоять красуні під вікном.
В розлуці із зимовим сном
Замріяно плетуть мережки.
Той дивний сон, що був зимою,
Дав силу їм зустріти днину,
Почути радість журавлину
І привітатися з весною.
Стоять вродливі, довгокосі,
Щось гомонять поміж собою...
Примара лишиться з журбою,
Збиває вітер срібні роси.
Весняна радість скрізь і всюди,
Ілюзія вже не завада.
Краса... Смарагдова левада
І вітерець лоскоче груди.
Зимовий сон - життя потреба.
Спочинок - сила й для істоти.
Той дивний сон триває доти -
ДопОки сонце пригріє з неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008909
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 21.03.2024
В ліжку ввечері дружина,
Як завжди, відпочивала,
І статтю якусь в газеті
Дуже мудру прочитала.
-Поясню тобі, Миколо,
Як у світі нам живеться:
Весь достаток у країні
У середньому береться.
Тридцять тисяч в депутата,
І твоїх чотири взяти,
Все надвоє розділити:
По сімнадцять - чим не свято?
Вчитель не навчив нічого
(Уже є одна догана),
А взяли середній рівень –
То й успішність непогана.
Прокурор завжди їсть м’ясо,
А народ сухі галети,
Все змішати, то виходить,
Що їмо ми всі котлети.
-То це що ж тоді в нас буде?-
Став Микола міркувати,-
Всім відома Галька встигла
Із селом всім переспати,
А ти чесна, мені вірна,
Про сім’ю плекаєш мрії,
А в середньому, виходить,
Що обидві ви - повії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Явись мені розпатлана в світанку,
Затьмаривши красою ясне сонце.
Втопи у погляді безкраїм в казку,
Чуттєво тіло притуливши млосне.
Явись оголена мені душею,
Звільнивши місце для кохання в серці.
Дістань палкі чуття з свого музею
І простягни зворушливо у жменьці.
Явись ти краще, ніж я марив в сні,
Коли злітав з тобою в білі хмари,
І одягни у солов'їний спів,
Закутавшись обіймами у чари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009033
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
В дорогу проводжала ти мене,
А серце, знаю, билось безупину,
Твоє найкраще дороге лице
Все поглядом проводило дитину.
Схвильована ковтала ту сльозу,
Яку ховала у куток подалі,
Невже я зможу пережить грозу?
І що в чеканні та які моралі...
Такі хвилини щемні та тяжкі,
Їх пережить не кожен міг, не в силі,
А так хотілось, щоби знов легкі:
Всміхнулись нам і всі були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
В дорогу проводжала ти мене,
А серце, знаю, билось безупину,
Твоє найкраще дороге лице
Все поглядом проводило дитину.
Схвильована ковтала ту сльозу,
Яку ховала у куток подалі,
Невже я зможу пережить грозу?
І що в чеканні та які моралі...
Такі хвилини щемні та тяжкі,
Їх пережить не кожен міг, не в силі,
А так хотілось, щоби знов легкі:
Всміхнулись нам і всі були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Прийдуть до нас гарні новини
Бо завтра оживе той день,
Без смутку радість у родині
Пісню почуємо смерек.
Прийдуть до нас гарні новини,
Ми сподіваємось на них
Всі сильні і завжди єдині
І ворогу дамо під дих.
Прийдуть до нас гарні новини
Їх чарами візьме весна,
Ворог втікатиме щосили
Бо допоможе в тім краса.
Прийдуть до нас гарні новини
Ще не бачили такого,
Вже стали голови в них сиві
З мертвого і до святого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009004
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Хоча люблю тепло я та осінь також мила,
Вона для мого серця мелодію створила,
Розкішну і ласкаву, мов неньки ніжну мову
І слухаю у вечір найкращу колискову.
Свої мотиви чисті розносить сміло всюди,
Вкриває жовтим листям привабливі споруди,
Луги у килимочках, дороги у мережках,
А там за дивосадом вже пробігає стежка.
Веде в місця найкращі, в яких була щаслива,
Де вся краса природна мене дитям ростила
І я їй дуже вдячна за теплоту і щастя,
Що захищала вірно серденько́ від ненастя.
Спасибі, мила ненько, споріднена природо,
Що берегла й плекала святиню мого роду
І у душі навіки ти поселила віру,
Що у мої тенета - вже не проникнуть звіру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008851
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Ніч торкала зірками лице
Та повір, що думки не про це,
Бо проникнув у се́рденько біль,
Що вірвався до нас звідусіль.
Так болить, пробиває до сліз,
Де не підеш жахіття там скрізь,
Боронять, любі хлопці, наш край,
Щоб всміхнувся вже мирний розмай.
Як же важко здолати шляхи,
По яких пролітають страхи,
Знову день - стоголоссям кричить:
Як жахіття оце зупинить?
Та збираємо силу в кулак,
Єдність, віра - це правильний знак,
Поєднаємо силу й любов,
Обіймемо Вкраїну крилом!
І засяє, як в мирні часи
Та краса, що плекали завжди́,
Через сум і болючі роки -
Знаю, з гідністю зможем пройти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008559
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
П’ятикласниця Марійка
Щире й добре серце має,
До бабусі часто в гості
По дорозі забігає.
Баба скаржиться на ноги,
Що по світі вже не носять,
Шия й рученьки німіють,
Допомоги спина просить.
Довго слухала Марійка,
Пальцем по столі водила,
На бабусю подивилась
І свій висновок зробила:
-Треба тобі, бабцю, заміж
Вийти за якогось діда,
Бо не я, а він сьогодні
Допоможе в твоїх бідах.
Більш не зможе він нічого,
Хай по хаті сновигає
Й при нагоді на ніч спину
Фастум-гелем натирає.
І тобі приємно буде
Перед дідом тим стогнати,
То ж, бабусю, уже завтра
Починай його шукати.
Принц ногами вже не дійде –
То приїде у кареті,
Не хвилюйсь: як тут не буде –
То знайдемо в Інтернеті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Козел купив баян собі,
Зібрались усі Друзі.
Були у музиці слабі,
Тому були в напрузі.
Присіли поруч і чекають,
То не біда, що всі глухі.
Хіба про це хтось отут знає?
Не скажуть люди і лихі,
(Такі в житті бувають).
Настала тиша, всі мовчать,
А дехто з них куняє,
Пора вже гру оту почать.
Щось рипав мляво музикант,
Бо знав погано ноти.
Усі тут крикнули: Талант!
Окрім Кози - навпроти.
Вона продовжила концерт,
Поправила спідницю,
(Лише спитала про десерт)
Коли це все скінчиться.
І довго мекала вона,
Терпіння всіх забрала.
Чия ж вона була жона,
Не Вовка - генерала?
Тривав у лісі цей концерт,
Аж раптом Вовк з"явився.
Коза питала про десерт,
Не їй він все ж судився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008565
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Приснився сон сьогодні Вані,
Що він кудись із ранку йде.
І щоб сказати, має плани,
Ніяк собі він це не втне.
Відчув, зморився він так дуже,
З обличчя піт уже стіка.
Аж бачить кум незвідкись суне,
Тікати треба від гріха.
Куди б від нього тут сховатись?
Та кум його давно уздрів.
- Спішиш до Галі, щоб добратись?
І кулака в лице вліпив.
Тут почалася така драка...
Хіба Іван цього хотів?
Промазав бідний неборака...
За чуба жінку він схватив...
--Прокинься, ледарю нещасний,
Он кури дивляться в вікно.
Ти навіть битися нездатний,
Тебе корова жде давно.
Тебе хазяйство все чекає,
А я ще трішечки посплю.
Бо в мене сил чомусь немає.
А кум наварить хай борщу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008572
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Люсі хочеться кохання,
Ніжну пісеньку мугиче,
А в Миколи інші плани –
Риболовля його кличе.
-Вже весна надворі, Колю,
Ластівка гніздо звиває,
Ти послухай, вечорами
Соловейко як співає.
А в твоїх розмовах тільки
Вудки, неводи і верші…
Скажи краще, що подумав,
Як мене побачив вперше?
І зітхнув Микола тяжко:
-Це було біля вертепу.
Якби ж я тоді подумав,
То не мав би цю халепу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Хочете з красою порівняти?
Через роки пройшла вона,
В нас найкраща Україна - мати!
У ній живе наша душа!
Бо подібної краси не має
У світі є вона сама,
Є непереможна і завзята,
Вона для нас завжди одна.
Незрівнянна і важлива в світі
Велика їй тепер ціна,
Маємо додати лише міці,
В ду́шах тепер живе весна.
Хочете з красою порівняти?
З нездоланною у світі
Нам вперед із нею прямувати
Не слова, потрібні дії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008153
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Прокинусь вранці, кава на столі,
А я така збентежена й щаслива,
Рядочків пара в милому листі,
Що я кохана, ніжна і красива.
Торкнулась серця любляча рука
І дотик залишила на папері,
Мені говорить радісно душа,
Через хвилинку ти зайдеш у двері.
Поглянеш, наче промінь навесні
І почуття зігріють, як ніколи,
Ти подаруєш світ той, що в тобі,
Навік, з'єднавши неповторні долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008371
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Прокинусь вранці, кава на столі,
А я така збентежена й щаслива,
Рядочків пара в милому листі,
Що я кохана, ніжна і красива.
Торкнулась серця любляча рука
І дотик залишила на папері,
Мені говорить радісно душа,
Через хвилинку ти зайдеш у двері.
Поглянеш, наче промінь навесні
І почуття зігріють, як ніколи,
Ти подаруєш світ той, що в тобі,
Навік, з'єднавши неповторні долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008371
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Плела рядки у нічку милих снів,
Із осені найкращих пелюстків,
Нанизувала тихо я любов
З далеких і близьких мені розмов.
Вплітала чорнобривців кольори,
Як зорі у небессі вмить зійшли
І ніжність незабудок голубу,
Але між ними смуток і тугу.
Складала я листочок до листка,
Щоби душа торкнулася рядка
І мир запанував на всій землі
Та зажили усі в добрі й теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008194
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Молоді дружини вчора
(До роботи ще не брались),
Після шлюбу на заняття
У психолога зібрались.
Тут було одне питання:
-Що чекаєте у шлюбі?
Опишіть модель взаємин,
Щоб були кохані й любі.
Більшість пише, щоб дитятко
Ще не ніс у дім лелека,
А свекруха клята й свекор
Десь в селі були далеко.
Щоб щасливо проживали
Молоді в своїй квартирі,
Милий час щоб не проводив
В пивнім барі, чи у тирі.
Не задумуючись, Алла
Дуже швидко написала:
-Щоб сім’я була нормальна –
Є закон оригінальний:
Я не знала б звідки гроші
Регулярно прибувають,
А коханий щоб не паривсь,
Де й куди вони зникають.
Буде все в нас ідеально:
І відносини, й стосунки,
Доки в мого чоловіка
Будуть кошти на рахунку.
Тут психолог чухав лоба –
Прояснилася причина:
Зрозумів, чом до банкіра
Утекла його дружина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 14.03.2024
( На фото ми в молоді роки.)
(Присвята чоловіку.)
Я пригорнуся ранньою росою,
Глянеш у очі, щаслива з тобою,
Розчешиш коси, ніжно приголубиш,
Коханий знаю, боляче не зробиш.
Давай згадаєм, як гуляли в полі,
Чарівність квітів, дякували долі,
Де подих жита і соловейка спів,
Ромашки, сонечко, запах пелюстків.
Той аромат, п`янив, подяка літу,
Клятва в коханні й серед буйно цвіту,
Віднайшли щастя. Пліч -о - пліч роками,
Хоч і буває, не спиться ночами.
Ласкавий погляд, ліки вчасно дані,
До біди й смутку в протистоянні,
Підстерігав, нас відчай, пригадай,
Із медом й м`ятою смакували чай.
Не згасло щире, до життя бажання,
Тут дім, повага, розуміння, щастя,
Я все частіш, озираюся назад,
Стараюсь спомини, всі укласти вряд.
Може раніш, чогось не цінувала,
Та гріє душу, спогад що згадала,
Скільки всього, нам прийшлось пережити,
Як відпустить? Умію дорожити.
Заздрили хлопці, знаю й молодиці,
Без тебе ж я, як квітка без водиці,
І хоч давно, уже осіння чічка,
Але довіку, лиш твоя лебідка.
Знов пригорнуся, ранньою росою,
Сяючі очі, щаслива з тобою,
Розчешиш коси, ніжно приголубиш
Коханий вірю, ти ж, лиш мене любиш.
Мені так затишно, під твоїм крилом,
Тут у обіймах насолоджусь теплом,
Ми ще станцюєм, танець танго удвох,
Втішаймось долі, що вдарував нам Бог!
11.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008125
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Ця вітряна осінь
Занадто бурхливо
Листками розносить
Сумуюче диво.
І щем невимовний
Вливає у серце,
Щоб вогник духовний
Горів у озерці.
У тих пречудових
Розбурханих хвилях,
У всіх обрядових
І названих стилях.
Осіння кудлатість
Така швидкоплинна –
Спадає строкатість,
Як клич журавлиний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995598
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 10.03.2024
Цілий рік Микола мучивсь -
Біль сердечна довела,
Бо забрала розум Галя,
Що жила в кінці села.
Щодня човгав по бруківці
До стирання підошов,
Зрештою зібрався з духом –
В хату дівчини зайшов.
-Я все думаю, Галинко,
Як до тебе підійти,
Про кохання щось сказати,
Ключ до серця як знайти?
Дівка всілася гарненько,
Трішки блузку підняла,
Гладила живіт кругленький,
Колі відповідь дала:
-Десь читала, що кохання –
Це одне з найкращих див…
Поки ти, Миколо, думав,
То Петро вже все зробив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Коханий, заспіваємо удвох,
Мотив закоханих простенький.
Душа жадає знов на перший вдих,
Щоб щастя дощ зійшов дрібненький...
І не боліло серце більше так,
Коли війна цвяхи вбиває.
Ти маєш дуже витончений смак,
Як ніби пташечка із гаю.
Зігрій теплом ласкавих, ніжних слів...
Торкнись долонь моїх вустами,
Щоб новий день в тумані не сірів,
І зникли відстані між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007741
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Втратила свою владу люта зима
креснуть сніги від променя сонця.
Усміхнулась березню рано весна
Майорять тюльпани до віконця.
Пливе на човні ясен день у світи
на біленькій хмаринці в тумані.
Впав дощ і райдуга будує мости,
Де ябунь цвіт в саду на світанні.
Сонечко зійшло у небесну блакить
Градусник показує плюс десять.
Цей прекрасний час - на мить не зупинить!
І вруниться вже вербова парость.
Зеленіють, так трави на долині,
Ще де неде лежить біленький сніг.
Розцвіли крокуси на полонині
І бірюзовий став світ край доріг.
Так пахне чебрець,звіробій румянок
Над ними кружля в круговерті птах.
Співає божа пташка"Добрий ранок"
Ясне сонечко осяює у поля шлях.
Весна малює чудові картини
В горах, ще сніг ,так пахне смерека.
Так хочеться літечка - квіт жоржини
Милуватись раєм,як птах здалека.
Гумор
Живе один Ладзю в Теребовлі
Гарний козак ,але все любить хвалитись.
Неспить і пише листи любовні,
Що шукає жінку , хоче женитись.
Я шукаю собі до пари жінку
Щоб вміла шити ,варити, і прати.
Була вродлива ...масажистку, -
Щоб у ліжку вміла мене приспати
Шукав довго не рік не два і три ...
Що стукнуло йому вже за тридцять літ.
І було в одній хаті - три сестри
І на одній із них зійшовся цей світ.
Почав він до неї залицятись,
Як виходила із своєї хати.
Причесав чуба... почав всміхатись
Підкрутив вуса ,щоб її сказати.
Що хоче взяти її за жінку,
Щоб пасла гуси і його корови.
І була ,як топ модель на ринку
Щира, лагідна ,і знала три мови.
Вона була феська язиката
І мала підвішений довгий язик.
Гострий розум не тре адвоката
Скажи, чому не жонатий ти мужик?...
Хочеш вибирати собі жінку
А ходиш у корчму на сто грам щодня.
А ти потри мені ззаді спинку
А тоді і візьми мене на коня.
Скажи, чи у тебе є машина?...
У кишені ,чи доляри шелестять.
Я ,як намальована дівчина
Вмію жартувати, співать , танцювать.
Я не люблю раненько вставати
І шукаю чоловіка, щоб був пан.
Щоб завіз мене на море , в Штати...
Щирий був до мене ,як широкий лан.
Приносив до ліжка мені каву
І зранку до ночі носив на руках.
Я спала до обіду, як пава...
Злітала у мріях на його плечах.
О , я з тобою не звару кашу
Буду голодний ходити увесь вік.
Хочу Наталю ,а не Наташу...
Щоб для неї був я друг,і чоловік.
Так не знайшов Ладзю собі дівки,
Щоб варила йому борщі, капусту.
А без любові, немає жінки
одна худа, як шкапа ,друга тлуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008057
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Чаруйся день, твої струмки веселі
В'ють до причастя пагони весни,
Малі цятки ледь-ледь світло-зелені,
Розлогу, жовту памолодь верби.
Вливає небо ставу чисту воду,
Прозорий хід торкнеться глибини,
Прокинеться старезний сом від льоду
У плескіт кинуться масні лини.
Підгір'ями нагрітими надмірно,
Де мліють коники та сплять джмелі,
Де проліски і крокуси гамірно
Частуються росою у теплі,
Хода тремтить, маніжиться, витає,
Розкупана у ніжних пелюстках,
Дбайливо вії сонцем причащає,
Приборкує сміливо перший страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007969
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
А душа моя немов свіча
Горить ,палає, як зірка в небі.
І у ній дзвенить вода гірська,
Щоб напоїти серця в потребі.
Прийди до мене в мій тихий рай
Коли стомився ти із дороги.
Я зорею зійду в небокрай
І осяю твій путь -сонцем Бога.
А душа моя немов пташка
Поведе тебе аж до синіх гір.
У смутку, радості ,як важко
І запалить свято - музику зір.
А душа моя немов квітка
Нетлінна ,і нев'януча весна.
Місія моя на білім світку
Зігріть твою душу коли зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007987
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Чаруйся ніч, у небокраї сила,
Слідила світлом стежку золоту,
Здіймалась одним оком, тіні била,
І знов губилась в звиклу суєту.
У сутінках чвала підступно морок,
У темних жилах розливає тьму,
Заходить з тилу павутинням морок,
Чирка свою подобу неземну.
Ще стигне сонця дещиця у захід,
Скрізь відбитки залишила свої,
Жили б усі, обійми геть не зайві,
Вогнем волають пам'яті рої.
Насниться море, відблиском яскраве,
Ніби з тобою слідимо в піску,
Палає горизонтом, хвиля грає
Стежину світла золоту, хитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007995
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Депутати наші любі,
Чи то з радості, чи з сміху
Для народу вік пенсійний
Всім продовжили на втіху.
Я зраділа, бо законно
Буду гроші заробляти:
Не біда - в роботі часто
Стала дещо забувати.
Щось кричать навколо діти
(А я вже недочуваю),
Окуляри на перерві
В сумці й на столі шукаю.
По дзвінку, як вітром здуло
В коридор дитячу масу,
А тут спину так скрутило –
Ледве виповзла із класу.
Вчора насваривсь директор,
Вже догану другу маю,
А от ким працюю в школі,
Вбийте, люди - не згадаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007826
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Я чула плакав дощ в гаю,
Розповідав про долю,
Він нагадав мені мою,
З'єднавшися з мольбою.
Могла так плакати душа,
Струну, торкавши кожну
І тихо в сутінках куща,
Лишавши мить спроможну.
А серце стукало, пекло́,
Так боляче дихнути,
А так хотілося б тепло́,
Щоб знов його відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Як добре, що можна у світі творити,
Красу малювати та ніжно любити,
Про все говорити душевно з тобою
І знатись поменше з печаллю й журбою.
На мить зупинитись, заглянути в очі,
Там щирість і ласка, мов промінь лоскоче,
Зануритись тихо в обійми і знову
Почути любови зворушливу мову.
Вдихнути наповну все щастя і долю,
Зустрітися поглядом рідним з тобою,
Відчути кохання найкраще, єдине,
Як подих весняний своєї дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 08.03.2024
На твоїй долоні дивно грають зорі
Колоритом чарів милої краси
Сміло, ніби хвилі граються у морі
Де лоскоче промінь ранньої роси.
Заглядає місяць загадково в очі,
Поглядом голубить трепетно зорю́,
Ох, які красиві та яскраві ночі,
З них панно розкішне з радістю створю.
Ось, безкрає небо грає оксамитом,
Зіроньки кружляють в танці неземнім,
А навколо дивно все коштовно вкрито,
Чи можливо сниться казка навесні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007717
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Показала Мишку Даша,
Дві червоні смужки.
На душі так стало важко:
Нащо ці пелюшки?
Крик дитячий невгамовний
З ранку й до світанку.
Так! Той вечір був чарівний,
Що тривав до ранку.
Що ж тепер отут робити?
Помилок не справить.
Чи покинуть, чи любити?
Як усе оце поправить?
Утікти - найкращий вихід,
Може, за кордон?
Там пожити трохи тихо...
Не пуска ж закон.
Поки думав, поки мріяв,
Час не може ждати.
Нащо все це заподіяв?
Вже не може спати.
Раптом стука хтось у двері:
Здрастуй, любий тато!
Це наступний з його серій:
Дітки - винуватий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007634
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
У весни є справжні крила,
Бо її любов - це сила,
Наділила й наші долі,
Щоб сіяли, мовби зорі.
Нам дарує серце миле,
Щоб вбирали все красиве,
Ніжну вроду світанкову,
Мудрість матінки чудову.
Все в гармонії, як треба,
Щоб думки торкались неба,
Радість сумнівам розрада
Та доречна всім порада.
Справедливо у природі,
На землі, в душі, в погоді,
І від нас завжди́ залежить,
Що кому й коли змережить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007527
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 06.03.2024
-Добре їсти в ресторані,-
Похвалився Вітя Грицю,-
Всіх люблю офіціанток:
І дівчат, і молодицю.
Страви вміло так підносять,
Ніжно в очі заглядають
(А не так, як жінка й теща,
Косі погляди кидають).
А коли вже розплатився,
Вирушаю йти до хати,
Чайові їм залишаю –
То готові цілувати.
-А мені більш до вподоби,-
Засвітились очі в Гриця,-
В спальному вагоні, друже,
Миловидні провідниці.
Усміхаються привітно,
Ні до кого не ревнують,
Після чаю, як годиться,
Іще й постіль пропонують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 05.03.2024
Десь далеко і високо тиша,
десь далеко в минулому інше.
Мить, що зараз - вона важливіша
За рядочок, що хтось не допише.
В дні новому шукаю знамення,
метушуся, чекаючи дива,
хоч далеко хвилини натхнення -
я в буденності нашій щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007514
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
Забивало дух Парасці:
-Скоро буду вовком вити!
Казав, будеш жити в казці,
А що вийшло, паразите?
Я - в саду і на городі,
В мене діти і корова,
Кури, гуси, качки, свині,
Хочеш, щоб була здорова!
Виправдався дуже швидко
Чоловік її Іллюшка:
-Не збрехав тобі, Парасю,
Казка зветься ’’Попелюшка’’.
Свого слова я дотримав,
Покричала трохи, й годі,
Я ж не винен, що всім важко,
І бали тепер не в моді.
В кожній казці, як відомо,
Кінець завжди є хороший:
Замість туфлів кришталевих
Ось купив тобі калоші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007348
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024
Гумор - чудо
Гумор – чудо, стра́шна сила:
Доброзичливі слова
Сміхом наповняють крила,
Навіть мертвий ожива.
Не зустріти, геть байдужих,
Хто б тихесенько в кутку
Зовсім з посміхом не дружить –
Будяком сидить в рядку.
Ні старечим, ні малечі
Не цікавий хмурий світ,
Не натягнеш сум на плечі
Коли буйством лине цвіт.
Навіть в присмертну годину
Легше жити сміючись,
Мов броня прикриє спину
Від розлючених і злих.
Не зламати, хто сміється
Перед ворогом, в лице…
Перекосить враже серце,
Розірве навпіл живцем.
Той народ, що над собою
Пожартує, без стьоба́,
Надпотужну має зброю –
Видавлять в собі раба.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007374
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024
Місячне сяйво прокладає стежку,
Під перламутром оживає земля,
Останній сніг, сльозою вмив мережку,
Зранку тримала у обіймах стерня.
І заграє з вітром безсонна нічка,
Немов з весною, стрімкий обвінчався,
Дотик відчула, ця манлива річка,
Укотре їй співати намагався.
І водний плескіт, гребінь хвиль яскравих,
Встеляли поспіх, радуги веселки,
Світила блиск, привів до ігр забавних,
Хотів позбавить, марення русалки.
А по дзеркальній плесі плаває лід,
Не час, приймати всі чари від весни,
Хоча й лишались, там дріб’язки, як слід,
Але ж ще днище, в дрімоті, бачить сни..
Враз вітру шепіт - Ну гаразд, ти поспи.
05.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006017
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 04.03.2024
Калюжі крові по бункерах при землі,
Авдіївка… єднання душ до журавлів,
Синів забира й доньок, кривава війна,
Чому, вознеслися зарано в небеса?
А вони ж, мали щоденні світлі мрії,
Щасливо жити в квітучій Україні,
Де спокій і линуть пісні солов’їні,
На жаль, як вугілля, зчорніли надії.
Та серце, скам’яніло, неньки навіки́,
Думки розвіялися, за які гріхи?
І знов, по землі густі краплини крові,
Замало, ви дітки пізнали любові...
Пробачте, що не змогла вас захистити!
22.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006472
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 04.03.2024
Чула батька, чула й матір
Тепер вони на висоті,
Несемо великі втрати
Шануйте їх, доки живі.
Повертайтеся в родину
Там завжди на вас чекають,
Момент знайдете і силу
Теплу душу вони мають.
Маленькі діти, певно їм
Стали ви давно дорослі,
Любов одна у світі цім
Ма́ми проливають сльози.
Люблю батька, щиро маму
Низький уклін дарую їм,
Слів не сказано багато
Царство небесне від Богів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007189
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 03.03.2024
І чого тільки онуки
Не творять із нами!
Бабці внучка «майструвала»
Зачіску «цунамі».
Заплела старій бабусі
Косичок зо двадцять
І сказала: "Поглянь, бабцю,
Яка ти, моя цяця"!
Тут невістка із порогу,
(Ззаду не впізнала),
- Що за с....а появилась
У мого Івана?
Дід старавсь, возив онуків
На спині по пляжу.
То скакає, немов коник,
То на спину ляже.
Придрімнув, мабуть, втомився,
А внуки чудили…
У пісочку дідуся
Взяли тай зарили.
Народ визвав допомогу -
Ледве відходили…
Ой, забавна внучат любов,
Як те море грає:
То куценька - в зайця хвіст,
То вона безкрая!
В. Ф. - 03. 03. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007386
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Дай, Боже, сили, щоб пройти урок,
який вважаєш, мушу пережити.
Дай розуму, зробити вірний крок,
щоб болем своїх ближніх не згубити.
Дай, Боже, мужності прийняти те,
що не спроможна я сама змінити,
хай паростком смирення проросте,
щоб серце із утратами змирити.
І, якщо можна, сильно не карай
за ті гріхи, що встигну натворити,
а мудрості, Великий Боже, дай
фатальних помилок не допустити.
Світлана Моренець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941047
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 03.03.2024
[b]В[/b] снах привиділись сині красуні,
[b]О[/b]х, яка неповторна краса,
[b]Л[/b]ітом вкриють маніжно долоні,
[b]О[/b]бійнявши, як ненька-земля.
[b]Ш[/b]епіт милий та рідні мотиви,
[b]К[/b]рок за кроком вся радість життя,
[b]О[/b]берегом немов для дитини
[b]В[/b]лучно знов принесуть почуття.
[b]І[/b] в безмежжі пшениці та жита
[b]П[/b]ривітає мене легіток,
[b]О[/b]х, до болю чарівністю звита
[b]Л[/b]ітня магія дивоквіток.
[b]Я[/b] у захваті, я у полоні,
[b]З[/b]ачарована в милому сні,
[b]Н[/b]іжна казка на рідному лоні
[b]О[/b]хопила простори земні.
[b]В[/b]еличаво вальсує, вітає,
[b]У[/b]топаю у розкоші трав,
[b]Б[/b]ільш не бачила, кращого краю,
[b]А[/b] деінде пахучих отав.
[b]Ч[/b]ерез роки прилину, я знаю,
[b]У[/b] місця де мій всесвіт зростав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007053
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Любов розуму немає
Там непередбачені шляхи,
Вона жива, то вже вмирає
То йде знову навпаки.
Ще любов має об'єми
Бо їй завжди мало шляху,
До небесної системи
Торкає океану дну.
Вона лине у повітрі
До краю йде вона землі,
Не бачить ніч - видає світло
Чудово там: тобі й мені.
Нас минуть усі напасти
Любов нехай завжди живе,
Бо із нею разом щастя
І радість в душі хай несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006670
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 28.02.2024
Сиджу в печалі край вікна,
Тихенько стукає весна,
Тепло душевне віддає,
Говорить дивно: все твоє.
А я повірила в дива́,
Ось, бачу дихає трава
Та спів пташиний у гаю
І знов, радіючи стою.
Завмерла, наче на ту мить.
Моя душа до сліз бринить,
Немовби вдалий аргумент
Я відобразила момент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006898
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 28.02.2024
Березень й Лютий зійшли на доріжку
Змагання почнуться таємно і нишком.
МАрець ще юний, Лютень - безсилий.*
Яке тут змагання? Пасма вже сиві...
Вигукнув Лютий : - Нумо, до бою!
Вдачею буду боротись з тобою.
НЕмічно крутить сніжком завірюха,
То морозенко щипнЕ десь за вуха.
Березень сонце відкриє з-за хмари,
Лютий назло розпорошує чари.
В парі вже з вітром змагатися хочуть,
Марець і "котики" з Лютня регочуть.
Сили не має, Лютий страждає,
Сходить з доріжки, ВеснУ пропускає.
Юна красуня до Березня лине, -
Йому і вручає підсніжники милі.
** Марець, лютень - прадавні назви березня, лютого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006944
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 28.02.2024
В тебе очі зелені
Із під чорних повік,
Вони линуть до мене
Серед різних подій.
Зустрічаю повсюди
Несуть в місячну даль,
У життєвих етюдах
У пісенний йдуть край.
Мабуть очі зелені
Бачать чари весни,
Там дерева кремезні
У полоні краси.
Ти чаклуєш очима
Лише погляд зловить,
Десь зникає вся сила
Щось у серці горить.
В тебе очі зелені
Є тривога в душі,
Там кохання пекельне
Не придатне сльозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006862
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 28.02.2024
-Я до сина їздив в гості,
Був на виставці учора,
Вернісажем вона зветься,-
Кумові хвалився Жора.
-Там художник бородатий
Представляв свої картини,
І про образи й пейзажі
Торочив нам дві години.
За хвилину дружні шаржі
Показав, як малювати:
Хто хотів, то він за гроші
Міг усіх обдарувати.
От вже майстер! Вірте, куме,
В мене дух перехопило:
На очах у всіх присутніх
Із картини робить диво.
На портреті - гарний дядько,
Бачать всі: сміється, наче,
Мазнув пензлем біля рота –
І той дядько уже плаче !
Кум відразу розсміявся:
-Його фокус - як пружина!
Так майстерно часто робить
Дорога моя дружина.
Коли п’яний - я регочу,
Тут художник - моя Ніна:
Мазок віником по пиці –
І у мене - кисла міна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Весняний день стоїть вже на порозі...
в торбинці радість він несе у світ,
то ж весело всміхається до сонця,
щоб дарувало нам свій ніжний цвіт.
А сонце ясне, щедрістю багате,
на землю сипле промінці ясні
і барвами усіх нас зігріває,
в смарагдовій розсипавшись траві.
І якби важко не було б в житті нам,
весняний день порадує теплом.
Неначе сонце, наша Україна,
зігріймо й ми її своїм крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Неначе птах, я вирвалась з полону
Думок своїх тривожних і сумних.
Й пізнавши суть душевних еталонів,
В мені, немовби буревій утих.
І понеслась по венах насолода
Життя хмільного - неповторна мить.
Я, мов пірнула у холодну воду,
Й злетіла в теплу осяйну блакить.
Я - фенікс! І думки сумні не спалять
Жагу буття, що променить в мені.
Загоїть вітер всі глибокі рани,
І завеснять мої щасливі дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006470
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 24.02.2024
́́́В коси мої вплітала нічка свої зірки,
Щедро допомагала шлях цей важкий пройти,
Солодко пахла м'ята, дивно крутився світ,
Де ж загубилась казка в просині милих літ?
Тихо мене манила в спогади чарівні,
Де були ті хвилини, просто мов неземні,
Небо здавалось мирним, ваблячи нальоту,
Бавилося охоче, пестивши наготу.
Зорі сміялись ніжно, ніби очей краса,
Стукало серце втішно, мовби прийшла весна,
Ніч запалила свічі, сяйво земних вогнів,
Хто ж так зумів створити о́браз цих почуттів?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006467
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 24.02.2024
На мене кажуть я миленький,
Та й добре знають, що хитренький,
Ще й довговухим називають,
Про мене пісеньку співають.
ПР
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Втішає літо золотеньке,
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Я зайченятко, ще маленьке,
В травичці з літом веселенько.
Сіренький зайчик, я рухливий,
Вже на галявинці щасливий,
Від себе літу шлю привіт,
Який яскравий, чудовий світ.
ПР
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Втішає літо золотеньке,
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Я зайченятко, ще маленьке,
В травичці з літом веселенько.
Ще й привітаю сонячну днину,
В пахучих травах відпочину,
Під вечір знову йду гуляти,
Про літо пісеньку співати.
ПР
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Втішає літо золотеньке,
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Я зайченятко, ще маленьке,
В травичці з літом веселенько.
22.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006590
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Зимонька плаче гіркими сльозами,
Мабуть болять незагоєні рани,
Ріки створились від смутку й печалі,
Де відшукати гармонії грані?
Дивиться в небо - весняні вже хмари,
Може здалося, але ж не примари,
Дивно схилила свій образ в зажурі,
Знову думки зачепили похмурі.
Що тут робити? Ось, стукає зміна,
Вже не потрібна поміч каміна,
Скоро нам сонце всміхнеться, зігріє,
В кожного звісно давно така мрія.
Йди, мила зимо, на довгий спочинок,
Дай же зустріти найліпшу годину,
Радість відчути і миру, і сміху,
Буде скрізь затишок людям на втіху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006638
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4n9Paeh95co[/youtube]
Любов не залежить від нашої волі,
приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини
(І. Франко).
------------------------------------
Якщо відкриєш в серце дверці,
Кохання впустиш, то і знай:
Якщо розіб"є тобі серце,
Ти не зважай на це - кохай.
Це ти дозволила ввійти,
В думках, що все так просто буде.
Коли ж розпустить пелюстки,
Нехай позаздрять тобі люди.
Рожевий цвіт не зірве вітер,
П"янять ці пахощі кохання.
Ти щасливіша в цьому світі...
Що буде далі? Хто це знає?
А далі будуть ягідки,
Плоди доспіли вже на часі.
Солодкі будуть, чи гіркі,
За них ми будемо все ж вдячні.
Цвіте кохання веселкове,
Знать, заслужили ми таке.
Воно найкраще - кольорове,
В серцях, як райдуга цвіте.
Якщо гірке, неначе терен,
Зумій його підсолодить.
За нього випий вина келех,
Бо що боліло - відболить.
Кохання часто робить спробу:
Зробить щасливим, чи втікти?
Якщо відкинеш з серця злобу,
Багато зможеш досягти.
Ти полюби, як сонце небо,
Вчись розуміти і прощай.
В коханні є така потреба.
Й тебе полюблять за це - знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006643
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Скажи, українцю, чи знаєш ти мову свою?
Вивчай, плекай, друже і створюй її, мов броню,
Бо це твоя сила і воля залізна твоя,
В ній все поєдналось: і небо, і ріки й земля.
Свята й дорога, найкраща, як ненечка-мати,
Здолає усе: жахи і тривоги, і грати,
В пекельнім бою, вона переможе, я знаю,
Це гідність земна всього найдорожчого краю.
Хвилююсь в душі, печалі виходять назовні,
Подалі жену болючі хвилини мінорні
Та мова моя дає мені сили, мов зброю,
Ми вистоїм знов і ще заспіваєм з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006290
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Премію отримав Рома –
Радість груди розпирала,
Дівчина кохана Тома,
Як та пташка щебетала:
-Місяць тому я вже склала
У валізи сукні й шорти,
І на днях переписала
Закордонні всі курорти.
На літак квитки вже завтра
Можемо ми замовляти,
А позавтра на Канарах
Будемо вже засмагати.
-В літаку боюсь летіти,-
Відхрестився зразу Рома,-
Катастрофи, всякі трощі,
Смерть раптова, або кома…
-Та не бійся, - каже Тома,-
Це відома всім картина:
Вип’єш коньяку пів пляшки –
Будеш спати, як дитина.
-Чого пертись на Канари?-
Міркував уголос Рома,-
Якщо є коньяк, горілка –
То курорт для мене - вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 20.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Хтось навмисно вкоротив лютий, щоб весна наступала швидше!
-----------------------------------------------------------------------------
Птахи розправлять дужі крила,
Розбудять сонну ще весну.
Вона швиденько личко вмила:
Ще прийде час, тоді досплю.
Підставив птах своє крило,
Вмостилась зручно, бо дорога,
Усі це знають - не близька,
Ліси, поля безмежні, болота.
Одне бажання - треба вижить,
Подарувать усім весну.
І подолати треба ризик.
Ще подарунки я несу.
Розкида квіти по ярках,
Не побояться ще морозу,
Вони не знають слово страх,
Бо не страшні зими погрози.
На горизонті видно край,
Який миліший в усім світі.
Спіши, пташино, поспішай,
Неси у край хороші вісті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006215
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Весною пахне так незвично і томливо…
Сади стоять, немов огорнуті в туман,
Такі святкові, і привітні, і красиві,
І точиться від них медовий аромат.
Струмує дивовижне сяйво від палітри
І обіцяє насолоду від тепла.
А скільки почуття, і благодаті, й світла
Турботливо весна в красу цю уплела!
Немов застигла перламутрова картина,
А квіти витончені, ніжні і крихкі,
І милуватись ними хочеться невпинно, –
В думках відразу постають щасливі дні.
Сама весна нас щедро ніжністю вінчає
І переповнює цнотливістю серця,
Й таким прекрасним почуттям нас огортає,
Немов Любові дар безсмертного Творця.
08. 05. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006191
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
Вишиваю я долю свою
По канві на тоненькій тканині,
По чарунках ретельно сную
Нитку жовту, червону та синю.
Зрідка й чорна прожилкою йде,
І коричневу видно, й зелена
На яскравім малюнку впаде, –
Оживляє узор мій окремо.
Як і вишивка, доля мені
У подіях лягла кольорами,–
То босоніж біжу по стерні,
То шовкові затоптую трави.
Тут важливо відраду знайти,
Зрозуміти, що серцю приємне,
Не зважати цілком на плітки
І збирати щасливі моменти.
Щастя – різноколірний стібок, –
То яскравим хай буде з них кожен!
Поряд з близькими – в серці любов,
І здолати всі біди я зможу!
01. 05. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006152
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 19.02.2024
А я тебе не бачила,так давно
Згорають ,як зорі дні за днями.
На вчорашній день дивлюсь ,як у кіно
Спливає стрічкою хмара поміж нами.
Там за хмарами ,де голуба блакить
Сходить ясне сонечко в тумані.
Летить туди душа, у Всесвіт зорить-
Мережить рожеві мрії у коханні.
Вечір розплітає моє волосся
Стрічає край неба першу зірку .
Я тебе чекаю,люблю ,ще досі...
Лечу в твої обійми , як лебідка.
Шукаємо рай- закохану весну
У духмяних травах золоте літо.
Оту ,жадану квіточку чарівну
Що надихає , дарує сонячне світло.
Я ходжу один,ти одна без пари
Час пливе ,як річка за водою.
Давай злетимо ,як птахи вище хмари
З'єднаємо свої серця любовю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006161
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 19.02.2024
Ти скинеш мені на серветку,
Найкращу любовну абетку,
А там почуття у чеканні,
Такі найдорожчі й бажані.
Милують і радують душу,
Послання від тебе зворушне,
В коханні то справжня є сила,
Ось бачиш, вже серце зцілило.
У нім відчуваю той трепіт,
Пульсує непрохано шепіт,
Маніжить мелодія ніжно
І знову на серці так втішно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005837
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 18.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bE3-1hPTMuk[/youtube]
Це, мабуть, я зі сну проснулась.
Картинку бачу вже не ту.
Коли я раптом озирнулась-
Навколо бачу пустоту.
Насправді все було не так,
Це сон картинку цю навіяв,
Немає зовсім тих ознак,
Любов до мене сон примірив.
Чи це придумала сама
Оцю любов, що в сон приходить?
І не холодна вже зима,
Душа в тім затишок знаходить.
І часто мучаюсь ночами,
Ніяк не можу зрозуміть:
Чому ж щаслива я думками,
І не прошу їх зупинить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006064
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
" Після нас хоч потоп."
(маркіза Помпадур, Людовік XV.)
Усі ми гості на землі
Закони й правила одні :
Не тільки дано споживати,
Земля - це друга наша мати.
Ми в цьому світі - не одні!
Живемо й "творим" на землі
Тут кожний у своїм кублі. *
Відходи з пластику - в землицю,
Всі нечистоти - у водицю.
Комфортно нам в своїм кублі.
Малі водойми на землі,
Як ті калюжі у багні.
Чому лиш дбаємо про себе,
А після нас - потоп із неба?
Байдужість... Ось тому в багні.
Ми - "господАрі" на землі,
Що нам той дятел у дуплі?
Зрубаєм ліс, загоним... - Гроші !
Які тут ловкі і хороші !
І нам байдуже хто в дуплі.
Все, що ми коїм на землі,
Лиш той міркує - хто в жалі.
Нітрати в тоннах... Підживляєм!
На цім добряче заробляєм.
Про неньку дбає - хто в жалі.
Те, що ми гості на Землі,
Не відають лише малі.
А що залишим після себе ?
Нам не простить Господь на небі.
Нехай це знають і малі.
Проблеми зріють вже Земні *
- Люди добрі, - ми не в сні.
Прискорюєм той судний день,
Не доспіваємо пісень...
Час схаменутись... Ми не в сні !
* Кублі - тут квартира, хата, палац...
*Земні - тут глобальні, стосуються Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006051
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Тобою я і дихаю й живу,
Мій величавий і найкращий краю,
Роки тримаю, мовби тятиву,
В них найдорожча цінність в світі, знаю,
Твої ліси, діброви і сади
Захоплюють чарівністю розмаю
І неможливо просто так пройти,
Вони у саме серденько вражають.
Спинюсь на мить в розкішному квіту,
Душа співає дзвінко, ніби пташка,
Іду, щоб знову глянути в саду
Де в сукні білій ніжиться ромашка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006009
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Ти подаруй мені весну
У травах заквітчане літо.
Цілунком розбуди від сну
На крилах мрій неси по - світу.
Я знайду найкращі слова
Запалю свято - вогник щастя.
Бо любов-водиця жива
Для спраглих сердець, то причастя.
Не спалюй до серця мости,-
Там, де є любов-там є життя.
А якщо любиш мене ти,
То плекай - у душі почуття.
Ми ,як два птахи з тобою
Стомлені від життєвих доріг.
Згубили наш рай весною
Мете зима на цвіт- білий сніг.
Ми йдемо в золоту осінь
Шукаєм закохану весну.
Зорить душа в небо просинь
Шукає тепло літа - квіт весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005938
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 16.02.2024
Коли побачив загадкові очі,
Злили́сь волошки з небом воєдино,
Відтак з'явилися безсонні ночі,
Красу зорі стрічаю терпеливо.
Можливо вибрав підсвідомо образ,
Чому ж частенько диво зустрічаю?
Удень побачу, хвилювання й розпач,
Настане ніч... себе вже не впізна́ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005459
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Незвично дивлюся на небо,
Крізь квітча́сту гілку жасмину,
Задумливо й дуже далеко,
На одну кумедну хмарину.
Нескінченних фантазій струмок,
Мимохідь пролітає життя...
Ми з тобою щасливі удвох,
Тож замріялась, мовби дитя.
Упала біленька пелюстка,
Ласкаво так ніжно на щічку,
Кохаю... до тебе озвуся...
Вдалося почути... лиш вітру....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005666
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Завжди була я Лев по гороскопу
А народилася у рік я Кабана,
Несу в душі любов і перемогу
Почуйте українці всі слова.
Єднаймося усі у дружне коло
Кожна людина - син, донька тобі і брат,
Буде співзвучною і наша мова
Завелику перевагу має кат.
Мене почуйте, любі українці
Збераймося усі у ближнє коло,
В селі хтось проживає, а хтось в місті
Прийде тоді до нас - наша перемога!
Єднаймося усі у рідне коло
У перемозі там, потрібні нам зв'язки,
Птахів тоді почуємо ми соло
Повернуть назавжди до нас спокійні сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005700
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Любов і зрада стоять поруч,
На зраду дивиться любов.
Любов жалілася на втому,
Тепер все вирішать гуртом.
Зраділа друга таким речам,
Так довго час такий чекала.
Вона раділа такій втечі,
Любов була оця невдала.
Тут посміхнулась зрада нишком,
Тепер моя пора настала.
Рум"яним стало її личко,
Бо правду всю вона не знала.
Любов прощає, довго терпить,
Та доброту усе ж чекає.
Вона не заздрить, милосердить,
Хоч і сама в житті страждає..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005691
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Звук скрипки лине,танцюй зі мною,
Руки розправим,як крила птахи,
Злетим до неба,,назустріч сонцю,
У вальсі ніжно, в промінні краси.
Златом осипані, вдалі рухи
Ясна блакить, у дарунок вуаль,
Люби тихенько шепочуть губи,
Нехай покине сумління й печаль.
У очах блиски, сяють іскристо,
Доля, надії, як чисті води,
Уста до уст ,стрілись не навмисно,
Я захмелів від твоєї вроди.
До щастя зробим,всього один крок,
Мелодій звук, на душі так тепло,
Весняний світ, смак повітря ковток,
Як солод вуст,кохання джерело.
Музика скрипки, танцюй зі мною,
Дякуймо долі, в такт б’ються серця,
Мій ангел Божий, навік з тобою,
У вальсі вдвох, танець до забуття...
Адже сьогодні, наше весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005680
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Запросила дівка Оля
Жениха Миколу в гості:
Хвилювався, як ніколи,
Купив квіти, вивчив тости.
Оля радісно зустріла
(Готувала все зарані),
Стіл для зустрічі накрила,
Як в престижнім ресторані.
За стіл сіли. Про кохання
Коля став щось торочити…
-Це пусте,- сказала Оля,-
Давай краще їсти й пити.
Дівка спритно усі страви
Вмить до себе підсувала,
І центнерна ця фігура
Віртуозно все ковтала.
Щезли холодець, салати
(Бо була голодна зранку),
Поглинала її пелька
Плов, шашлик і запіканку.
Поки Коля милувався,
Що все йде без суперечки,
Залишилася для нього
Одна шкварка й ложка гречки.
І сказала сумно Оля,
Доїдаючи котлети:
-Їм я завжди вдвічі більше,
Зараз, бачиш - на дієті.
В жениха включився розум:
-Як таку за жінку брати?
Із зарплатою своєю,
Як її прогодувати?
Дивувалась довго Оля,
Що пси гавкали навколо:
Назавжди тікав від неї
Зляканий жених Микола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Промінчики сонця пробили
Зашерхлу морозність світанку.
Бурульок лампади світили
Холодному, сонному ранку.
Ні сліду. Легке павутиння
Застрягло на лапах ялинок
Й махали крильми без зупину
Лелітки блискучих сніжинок.
Незаймане все, урочисте...
Та в ранок вплітається диво:
Льодово-червоне намисто,
Кришталем в снігу заіскрило.
Як постріл, у тишу без сліду,
Останнім штрихом на картині ̶
У повені білого снігу
Краплиночки крові калини.
Фото із інтернету.
Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005584
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Той, хто кохає по-справжньому хоч одну людину,
кохає весь світ. Фромм
---------------------------------------------
Кохання цвіт так схожий на весну,
Одна різниця - він не опадає.
Бо може зиму в літо повернуть,
Для цього в нього вміння вистачає.
Розтопить лід гарячими руками.
На зло зимі розквітне буйний цвіт,
І зацілує спраглими вустами,
Коли відчує - слабшає політ.
Пусте, буденне те життя,
Якщо колись не взнав кохання.
В серцях поселиться зима,
Не взнаєш рук коханих доторкання.
Так хай цвіте кохання у серцях,
Красиве, ніжне, найдорожче!
Щоб не відлетіло, наче птах,
Що крилами розлуки затріпоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005586
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Весна фарбує біле личко,
І приміряє нове плаття.
Знайшла сережки від берізки,
Які ще з літа зберегла.
Вплела у коси різні стрічки,
Собі сподобалась вона.
Ну ще треба оцій жінці,
Щоб їй позадрила зима?
Прикраси вибрала із сриньки,
Які їй будуть до лиця?
Бо прикрашатись має звички,
Хіба у цім її винна?
Дістала перстень з діамантом,
Червоні взула черевички...
Чи не прикрасилась так рано?
Ще ж треба зиму пережити.
На себе глянула в люстерко,
Тепер вона у всій красі.
І на душі так стало легко,
Всі хвилювання замалі.
Нагріла чай, чекать так легше,
А це все бачила зима.
Весна спішить..Хіба це вперше?
Красуня все ж таки вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005501
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Олігарх Ельдар Петрович
В ’’Мерседесі’’ додав газу,
Вирішив: негайно треба
Ще одну відкрити базу.
Та, що близько біля дому,
Продавала фарбу різну,
Посуд, вази кришталеві,
Всякі гвинтики залізні.
Підприємець часто злився -
Фірма збитків зазнавала:
При доставці посуд бився,
Фарба в банках засихала.
І не тішила торгівля
Там, де меблі продавали:
Покупці - народ примхливий,
Брак відразу виявляли.
Тут ідея допоможе
Вийти із важкої скрути:
Нова база в центрі буде
Продавати парашути.
І про брак ніхто не скаже,
Бо все буде шито- крито,
Не прийде спортсмен сваритись
З парашутом нерозкритим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Дерево не забирає своєї тіні навіть у того,
хто прийшов зрубати його.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]
Я йду повільно - тінь за мною,
Хіба це справжній мій двійник?
А, може, йде за мною доля,
Невже оце її відблиск?
Я зупинилася - чекаю,
Так хочу глянуть їй в лице.
Мабуть, думки мої читає?..
Відчула щось мені близьке.
Як доторкнутися рукою?
Мені теж руку подає.
Пішла я швидкою ходою,
Від мене знов не відстає.
Та що робити? Це - примара,
Від неї як знайти спасіння?
Із сил усіх себе тримала,
За мною йде моя надія?
Усі думки перелистала,
На це все ж відповідь слаба.
Чому ж вона мене злякала,
Смілива начебто була?
Я посміхнулася до себе,
Такі фантазії мої.
Та тут захмарилося небо,
І зникла тінь, пройшли жалі.
Це непогода тут виною.
Пішла дорогою своєю.
Ще я зустрінуся з тобою,
Моя ти, доленько рожева...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Вночі пісенно, завива завірюха,
То монотонно, то зривається в часі,
Враз так раптово, різкий свист глушить вуха,
Не знаєш ти,чи на землі,чи на Марсі.
Певно з думками, нині хотів там бути,
Хоча б на мить, щоб відпочити від війни,
Страхи й жахіття на який час забути,
Врешті відчути, ніжні пахощі весни.
Кроки вперед, назад, рота відпочива,
Комусь же треба зберегти жаданий сон,
Тож хай уміло, з годинку, ще поспіва,
Ця заметіль чи весело, чи в унісон.
Нехай насняться їм рідні, що чекають,
Бузок, хатина у вишитих рушниках,
Щоби без свисту ракет, що долітають,
Сонцем осяяний, під мирним небом шлях.
Ну от стихає, гомінливий вітрисько,
Бійцю на зміну спішить інший вартовий,
Нема зневіри, перемога вже близько,
Адже у душах, дух козацький, бойовий,
Рашистів клятих подолають на віки́!
30.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004896
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 11.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yCEWYsV3hQc[/youtube] Слова Світлани Пирогової, музика і виконання групи "Злива".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005284
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Мамо, я хочу тишини,
Хочу чуть дзижчання бджілки.
Як воркують голуби,
Чути клекоти лелеки.
Чути хочу гуркіт грому,
Бачить спалах громовиць.
Під дощем прийти додому
У сім’ю, до своїх світлиць.
Хочу чуть, як пахнуть квіти,
Як пахне липа, бузина.
Хочу жити і радіти
І між людьми любов була.
Повсячасні, це лише мрії,
Які змішалися з вогнем.
Вогонь приніс тиран з москвії,
З окровленим мечем.
Тепер стрекочуть кулемети,
Взриви й блиск від бомб, гранат.
Несуть смерть вражі ракети,
Для мирних людей і солдат.
Не чують інші й не бачать,
Як гине праведний світ.
Бог із неба усе бачить,
Перед ним буде отвіт.
Лютий 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005368
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Гнали баба з дідом,
Зранку самогонку,
Він давився хлібом,
Їй кричав (вдогонку)
*
Скакаєш, як білка,
Літаєш мов бджілка,
Та ні, вже, як шкапа,
І досі ж не крапа!
То чим промочити?
Не хочеться й жити…
Вона ж гонориста,
Слова, як намисто,
Розси́палось в хаті,
Що склад, то вже мати.
Спітніла, присіла,
За мить вже й зраділа,
- Бач крапа, безвусий,
Хоч ти, мені й милий,
Пора, на спочинок,
Дай пару хвилинок,
Хай втіху відчую,
Сама посмакую.
І швидко до банки,
А зір куртизанки,
Не вмітила тряпку,
На (морді), вмить тертка,
Ото зашпортнулась,
Як лід підслизнулась,
Напій на підлозі,
Як встать та й не в змозі.
Як півень, дід скаче,
Життя це собаче
Вгодити не вмієш,
Про нічку, ще мрієш,
Як ти та й до мене.
І я, так до тебе!
Підняв, все ж дружину,
Ловив без спочину,
З підлоги в долоньку,
Схиляв голівоньку,
Хоча й помаленьку,
Та сьорбав сивеньку.
А баба ж мовчала,
Вона добре знала,
Хоч й горло стискав сміх,
Не брала на душу гріх,
ЗмовчАти саме час,
Труїзм й погляд погас,
-Нам треба змиритись,
Навіщо сваритись!
Сказала вже тихо,
- Але ж, це не лихо!
Сприйнять звісно важко,
Ще раз зварим бражку,
Чуй дід, не журися,
Не злись, посміхнися,
Твій погляд не ласий,
Тож знову заквасим!
Надворі вже днина,
Дід спав мов дитина,
Вона ж не дрімала,
Фермент добавляла.
*
Не зраджує мету,
Усі ж, ліки на спирту,
Сто грам -не завада,
Любу́, знищить ваду!
10.02.2024р
В 13.40 вставлена
картинка з інтер.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005428
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
В магазині Ганна встріла
Дорогу куму Уляну:
-Скипидару ось купила,
Виведу на сукні пляму.
-В мене теж була проблема,-
Підхопила тему Уля,-
Знають всі: люблю порядок,
Акуратна я й чистюля.
Кажуть, плями є й на сонці
(Вченим це вдалось відкрити),
Та ніяких плям у хаті
Я не можу потерпіти.
В шафі зразу розібралась,
Далі все ішло за планом:
Вивела я на дивані
Величезну жирну пляму.
Вона зранку і до ночі
Бовваніла серед хати
І мозолила всім очі -
Не хотіла десь зникати.
Що робити з цим диваном?
Враз закінчилася драма:
Вчора вигнала Івана –
І відразу зникла пляма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Здалеку плине, тихий плескіт вод,
Нині під сяйвом ажурних зірок,
Шлях між хребтів, гірських без перешкод,
Стукіт сердець, молодих двох річок.
Штиль при долині, сонна течія,
Як є пороги, ледь гучніший звук,
Наче то щебет, наспів солов’я,
Збудження, радість, однозвучний стук.
Та без втручань, мало смілості,
Хто вмить з’єднає, в нестрімкий потік,
Чи злив чекати, по їх милості,
Береги змиють, згідно, як щорік.
Чи то путь долі, поєднатися,
Як душ бажання, жаль приречених,
У почуттях весн омиватися,
Потік струмків…. знову закоханих.
05.02.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005343
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 10.02.2024
В голубому небі, в голубому,
Я відчую щастя знову й знову,
Віднайду хмаринку, як дитину,
Відображу щемно цю хвилину.
Милий погляд і приємний дотик,
Дивна чудасія, мов екзотик,
Ось, загадка справжня у природи,
В ній сховаюсь тихо від негоди.
Ніжний подих і чудовий ранок,
Де краса ховається в серпанок,
Чиста і тендітна, як дитина -
Тихо розкривається година.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
[b]Р[/b]озстелились поля
[b]І[/b] сумує земля
[b]Д[/b]е пройшли всі роки -
[b]Н[/b]е згасити думки.
[b]А[/b] душа так щемить,
[b]Т[/b]ихо стримує мить,
[b]А[/b]трибут відчуттів
[b]Н[/b]епомітно провів.
[b]А[/b] те світло в далі́,
[b]Й[/b]ого дивні вогні
[b]К[/b]личуть за́вжди мене,
[b]Р[/b]ік, як день промине,
[b]А[/b]ле з часом у світ
[b]Щ[/b]астя дихає вслід,
[b]А[/b]капелла творінь,
[b]С[/b]мак краси поколінь.
[b]Т[/b]ихо серце моє:
[b]О[/b]біймає, живе,
[b]Р[/b]озвіває печаль,
[b]О[/b]беріг, як вуаль.
[b]Н[/b]ебо мирне, святе,
[b]А[/b] все інше пройде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Є сторінки́ у нас в житті,
Котрі не повернуться
Хоч їх бажають мабуть всі
Минулого б торкнуться.
Там, де завжди цвіли сади
І небо посміхалось,
Ми там чекали всі весни
І щастя у нас малось.
В нас були будні і свята́
Усі йшли чередою,
Все нам заплутала війна
Жахи й страхи з собою.
Кому це вигідно було,
Поне́сти такі втрати?
Невинних жертв там полягло
Дітей стільки багато.
Є сторінки́ у нас в житті
Їх кожен із нас має,
Не бути нам на самоті
А Україні - Слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004660
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 03.02.2024
Просить земля:"Хмариночко, полий!"
Хмаринка полила б, та стільки нема сили.
Та ось з'явились хмарки, звідкіля?...
й громи так грізно-грізно задзвеніли.
І вже шумить, іде рясненький дощ,
бо ліс і поле сизі хмари вкрили.
Радіють яблуні та груші у саду,
умився персик, напилися сливи.
Повивсь сміливо вгору виноград,
у вишеньок розчервонілись щічки.
На грядці веселяться:"От так, так...",
під листя лиш ховаються порічки.
Вони такі маленькі. Налякав
їх дощ рясний і грізний грім. Не знали,
що на це свято - диво дощове,
уже давно навколо всі чекали.
Воно прийшло. Прийшло!.. Радіти час,
бо життєдайної все сили набереться.
А поміж хмар веселочки дуга
до всього світу радо усміхнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998604
дата надходження 15.11.2023
дата закладки 03.02.2024
Завіяла, засіяла зима...
старалася всю ніч вона не марно.
Вже вся земля у білому вбранні,
зима радіє. Справді, дуже гарно!
Білий сніг - білий цвіт.
В нім день новий заграє.
Білий сніг - білий цвіт.
Чистотою сяє.
Відпочивають яблуньки в саду,
і яворам вже сняться сни солодкі.
Зима радіє: час є до весни,
і ночі в неї зоряні та довгі.
Білий сніг - білий цвіт.
В нім день новий заграє.
Білий сніг - білий цвіт.
Чистотою сяє.
Як гарно, коли сонечко зійде,
і сніг легкий у ньому заіскриться.
Дарує світ веселки кольори,
щоб в холоди змогли у них зігріться.
Білий сніг - білий цвіт.
В нім день новий заграє.
Білий сніг - білий цвіт.
Чистотою сяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004811
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
Подивлюся у вікно
Скрізь безмежно замело,
Білизна - цукрова вата,
Дітвора гуляти рада.
Сніжки дивні - бравий хід,
Ось, уже з'явився лід
Та й каток усім на втіху:
Буде знову море сміху.
Наяву зимовий світ
І подія, ніби квіт,
Ще б до всього - перемогу,
Щоб торкнулася порогу!
Мир і спокій на землі
Скоро буде навесні
Та п'янкий не сніжний квіт
Посміхнеться в ирій літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004793
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
О, ні!...
Так вже не буде ,як колись...
Став жорстокий світ ,інші люди.
Не здавайсь ,за життя борись!...
Молись, коли болить у грудях.
Плач тобі не допоможе,
Не гніти душу, не терзай.
Молись щиро ,дай на Боже -
На добро надію не втрачай.
Не бійся труднощів ,проблем
Повір, ти -сильний,і все зможеш.
Не падай духом від проблем
Повір ,із Богом ти все зможеш .
Часу мало, не багато...
Бережи рідних, і подзвони.
Відчуєш біль від утрати
Згориш від докору, від вини.
Чому додому не дзвонив
Близьким у біді не допоміг.
Чом бездушним на землі жив
І не спішив на рідний поріг.
Втрачаємо рідних, друзів
Щоденно свіча згорає.
Розвесели, тих хто в тузі...
В самоті, від болю страждає.
Коли можеш роби добро
Зумій прощати ,та любити.
І не встромляй ножа в ребро,
Щоб із очей сльози не лити.
Не будь зверхнім, та байдужим!
Не кидай зопалу слова.
Не впадь лицем в калюжу!
І пам'ятай, що душа жива!...
Життя двічі не прожити
І вже не буде, так , як колись...
Навчись прощати , любити...
За здоров'я рідних помолись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004520
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Посмішку, хоч на хвилину
Ми даруємо щодня,
Нам вона - велика сила
Наче в душу йде весна.
Посмішку, хоч на хвилину
Прийде́ до всіх ходою,
Принесе щасливу днину
Порадує собою.
Посмішку, хоч на хвилину
Перемога йде в бійців,
Буде зустріч у родині
То для них - найбільша ціль.
Посмішку, хоч на хвилину
Зросте вона у часі,
Буде в нас світла година
Єднання в наших масах.
Посмішку, хоч на хвилину
Вірте, українці в те,
Ми досягнемо всі миру
Бог і віра в нас святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004383
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Заховалося в туманах миле літо
Та той смуток я не знаю де подіти,
Помандрую у поля, що за рікою,
Там не раз ми зустрічалися з тобою.
Зупинюся на хвилину, пригадаю,
Аромати ще доносяться із гаю
Дивна пісня солов'їна все лунає,
Доторкається зманіжено розмаєм.
Задивлюся в синє небо та помрію,
А думками приближатиму подію,
Ту, що в серці залишила я навіки,
Перемога - ось і будуть справжні ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YMDnwrdHxN8[/youtube]
Січе і злиться місяць січень,
Зі злості снігу накида.
Повільно, все - таки старіє:
На п"яти лютий наступа.
Від них ми чуємо погрози:
Не ждіть - не скоро ще весна.
Ми не повірим цим прогнозам,
Колись хоч раз нас підвела?
Вона прийде до нас раптово,
На зло морозам і вітрам.
Не побоїться слова злого,
Що віщувала зима нам.
Прийде повільним, тихим кроком
Вночі, щоб всіх не розбудить.
Землі торкнеться ненароком,
І теплим вітром прошумить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004446
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Молю тебе, рідний, вернись у свій дім,
що завжди був тихим притулком твоїм.
Де голос ще чути відлунням у хаті,
в розлуці дні темні, якісь пелехаті.
Хай стихнуть гармати, вернись хоч на мить,
кохання в сльозах, наче свічка, горить.
І серце від страху тремтить щохвилини,
чекає дзвінка, щоб прожити цю днину.
Не в снах, а вернися у дім наяву,
не бійсь обпектись об сльозу воскову.
Пройдись босоніж по зеленій травиці,
напийся води у рідненькій криниці.
Я знаю, не спиш у тривозі нічній,
знов лізуть рашисти, приймаєте бій.
Обдерті війною, порізані долі,
несуть тяжкий хрест, щоб не жити в неволі.
Світлішим без ворога стане цей світ,
хоч з вогника свічки темнітиме гніт
Та смуга, що чорним країну накрила,
терпінням і вірою знов стане біла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004360
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rCGJwKn1hJg[/youtube]
Парує борщик на столі,
Він так на пахощі багатий.
В нім інгредієнти всі прості,
Але без солі він ніякий.
Добавить щіпку в нього солі,
Зубок, можливо, й часнику,
І буде все тоді у нормі,
Замінить страву будь-яку.
А що за страви, що без перцю?
Скуштуєш - сльози потечуть.
Чи до вподоби перці серцю,
Якщо до сліз нас доведуть?
І плапчем ми тоді невільно,
З очей тече проста сльоза.
Її ми витремо неспішно,
Ніщо вона не нагада.
В житті все треба мати в міру,
Щоб не засмучувать серця.
Гіркої хай не буде й сліду,
Лиш, щоб від радості була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004377
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Не зривай квітку,
Як пелюстки, ще досить різні,
Посмієш влітку
Які ж вони, із блиском ніжні.
Ти нахилися,
Відчуй той запах, який сп’янить,
І посміхнися,
Запам’ятай, цю щасливу мить.
Не зваблюй жінку,
Яка не хоче, бачить тебе,
Цінуй, як квітку,
Лише при згоді, враз оживе.
Словами, дійством,
І про своє доводь кохання,
Здивуй геройством,
Сховай тривогу і страждання.
Як часу вимір,
Не поспішай у домаганні,
Вже зробить вибір,
Як поруч сильний, в покаянні.
Протягне руку,
Відкине сумніви, сум’яття,
Забудеш муки,
Нарешті ти пізнаєш щастя.
25.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004254
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Відзолотила осінь свої дні,
Вже відлетіла пісня тихо в да́лі,
Її мотиви щемні та сумні
Зима зіграє сміло на роялі.
Давайте поміркуємо в рядках -
Куди ж осіння краля відлетіла?
Чи може у засніжених листках
Її душа стривожено тепліла?
Чи може на Гаваї де краса
Чарує ніжно сонячним промінням?
Де образом торкається вона
Чарівно, відобразивши уміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003387
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Я вкладаю у лист любові
Найдорожчі свої слова,
Неповторні й такі чудові -
В них надія моя жива.
Я вкладаю тепло до краплі,
Що зібрала з ранкових рос,
Знов зволожу вуста я спраглі
Ефективних для серця доз.
Я вкладаю, хіба не бачиш?
Що можливо укласти ще?
Ти розлуку мабуть пробачиш,
Бо в рядках все життя святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004162
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 28.01.2024
На стільчик всілось сонце,
Підглядує в віконце,
Танюша копошиться,
Чомусь давно не спиться.
Щось пахне так зарано,
Немов, заграло жваво,
У ковбику сопрано,
Всміхнулася лукаво.
За мить на кухню швидко,
Хапнула хліба скибку,
Зраділа, запашненьке,
Мене, щось жде й смачненьке.
Загляну, сміло в горщик,
Так певно вабить борщик,
Ой-ой, а він із м’ясом,
Поглянула, враз басом.
Матусю, ти що люба,
Чи й справді впала з дуба,
Ох й вредна ти натура,
Спаплюжиться фігура.
Мабуть буду в садочку,
Я мати заморочку.
Мене Ромка розлюбить,
Він й так з Любою дружить.
Складає з нею пазли,
А може мені заздрить?
Наразі думка втішна,
Не стану ж зразу пишна.
Тож хай, з’їм, ще разочок,
Мясця, більший шматочок!
24.01.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004104
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 28.01.2024
- Ой, моя ти бабо, мені надоїла
Прямо своїм задом ти на мене сіла,
- Ой, як тобі тяжко, любий мій дідусю
Потримайсь до завтра, зранку уберуся.
- А куди зібралась, ти моя бабусю?
Що було в нас вчора, я уже забувся
Пробачимо сварки, що були між нами.
Дай посмакувати ще раз пирогами.
Ти моє є щастя і моя найкраща
Бо без тебе доля, в мене є пропаща,
Поспішав до тебе через всі негоди
Пробач мені, люба вивчив всі уроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004039
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GksjOPEQxUw[/youtube]
Хто не вкусив в житті гіркого,
Не знатиме солодкого.
Не забувай цього простого,
Бо в ньому зміст - глибокий.
Як хтось уперше полюбив,
І взнав гірку розлуку,
То щось в житті ти пропустив,
Пізнав сльозу гірку, болючу.
Чи так це доля захотіла,
І принесла розлуку.
Вона розумна, неймовірна,
Тобі дала науку.
Це так тобі не повезло,
Бо ти у фальш повірив.
Ти не посмієш зробить зло,
Коли когось оціниш.
Удвох ви питимете чай,
Добавте солоденьке.
Свої чуття усі віддай,
Бо хоче так серденько...
Як прийде другий тобі шанс,
Не зрадь того, хто поряд.
Бо покарає колись час,
Рахунки часто зводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004033
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Як розкішно ти йдеш, ніби всесвіт-богиня,
А накази даєш, наче справжня княгиня
І слова так твої ніжно грають на вітрі,
Милі чари бринять, як роса на палітрі.
Засріблилась краса, зачаровує диво,
Неземна благодать неповторна й красива,
Мовби вмить на листках відобразилась вічність,
Ох, маніжить вона, неймовірна ця ніжність.
Тихо дихає гай, ось обабіч долини,
Зачаровують світ неймовірні картини,
Я милуюся всім - дивна казка та й годі,
Стільки чарів земних у розкішній природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003984
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Дуже радий, як ніколи,
Шестирічний Костя
На канікули приїхав
До бабусі в гості.
Лоскотала нюх хлопчини
Бабусина здоба,
Все було цікаве: птиця,
І в хліві худоба.
До бабусі притулився,
Їй поправив хустку:
-Коли, бабцю, ця телиця
Піде у відпустку?
І швиденько починає
Бабі торочити:
-Всі тварини від роботи
Мають відпочити.
Казав тато тьоті Люсі,
Щоб була здорова,
Розказав, що у відпустку
Йде його корова.
І сміявся: -Зараз в моді
Гостювати в мами,
Буде пастись на городі –
Все згідно програми.
А для тьоті Люсі будуть
Незабутні днини,
Тато довго не забуде
Райські ті години!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Чай і ти - у поєднанні,
Блиск очей – ми в сподіванні,
Враз ясніш, вже мерехтіння,
Закохати маєш вміння.
Серця стук веселий ллється,
І моя душа сміється,
Я тебе шукав повсюди,
Не веди, прошу до згуби.
Вкотре ти, мене дурманиш,
Не чекаю я омани,
Хоч надворі сніг лапатий,
Принесу букет до хати.
Квіточки кину під ноги,
Нема іншої дороги,
Бо ти тут і чай пахучий,
Вирок є - він неминучий.
Я каблучку приніс нині,
Ми удвох будем щасливі,
Посміхнись, подай надію,
Про сім’ю з тобою мрію.
Нехай в небі зірка рання,
Заясниться, аж до світання,
Ти ж мене радо стрічала,
Доля нас на вік з’єднала.
Вип’єм чай - солод єднання,
Чашу вірного кохання.
17.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003944
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Запального не треба кохання,
Та душевні страждання відвічні,
Усередині тільки мовчання,
У відносин прогнози невтішні.
Не готова душа до двобою
Не шукає химерам пристані,
Відлюбила й обрала свободу,
І чимдалі пішла від пристрасті.
Не сумбурні єднають стосунки,
А із першого погляду вогник,
Де турбота і ніжні цілунки,
Й парасолька, так вчасно як дощик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003775
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Ой надворі дріма ніченька,
Здаля сріблом яснить річенька,
Під віконцем моя сливонька,
Прикрасила її зимонька.
По гіллі пух й златі мережки,
Не знайду, я до неї стежки,
Та нічого завтра буде день,
Нам струмочок заспіва пісень.
Тож пригріє сонечко ясне,
У полудній час позве мене,
Щоб красою налюбувалась,
На чарівність сну сподівалась.
Поки ж дітки лягаймо спатки,
З прийняттям щасливої казки,
Хай насниться зимонька біла,
В лісі плига білочка сміла.
Вибива дятел на ялинці,
Тук- тук –тук, як ніби по скринці,
І сова дріма в окулярах,
Вже дід місяць всівся на хмарах.
Перламутром зазива до сну,
Розповість вам казку не одну,
Про красиві і радісні дні,
Ви ж розкажете ранком мені...
На добраніч любенькі мої!
20.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003836
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Журиться сонце в холодній долині,
Чом дивні небесся так довго не сині?
І ніжність в природі надовго щось зникла,
Душа до морозів ще зовсім не звикла.
Та я до весни тихо лину думками,
Приближую миті - ось цими рядками
І чую вже запах травиці та квіту,
Горнуся в обійми бажаного світу.
В думках уже лину, мов мила хмаринка,
Бажаю пошвидше відчути хвилинку,
Оту дивовижну, як пагін любові
І знову горнуся в обійми чудові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003821
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Пізній зимовий вечір… залізничне полотно злегка здригалося, на дозволеній швидкості електричка розрізала повітряний простір. Срібний повний місяць ллє у вікна проміння. Воно часом злегка здригнеться, на якусь мить сяйво загубиться та згодом, все повторюється. Кількість пасажирів у вагоні, можна порахувати на двох руках. Рідко хто в таку пору їде додому, хіба що охоронці, які змінюються щодобово та випадкові.
Позираючи у вікно, до якого схилилася Олена, себе відносила саме до випадкових, зненацька, трохи злякавшись, відсторонилася від нього. Помітно не малі пласти снігу прилипали до скла, частина їх відпадала та знову й знову прилипали пласти снігу. На склі вікна наче решето та згодом, все вкрите білою пеленою. Вона звернула увагу на інші вікна, там така ж картина, це не втішало її. Розгублена, з думками – От і повір синоптикам, обіцяли сонячні дні, невеличкий морозець, без опадів. А тут, як кажуть, погода не без сюрпризів.
П’ять днів поспіль, вона залишалася на роботі біля хворих на ковід. Оце на один день відпросилася, хоч у хаті пічку пропалити, щоб дух пішов, що в ній все ж таки, хтось мешкає.
Другий рік поспіль, ширився ковід, а медсестер обслуговувати хворих недостатньо. Якби ж хоч і самі не хворіли, а то , вже дехто й по два рази перехворів. Одне втішало, донька в Києві, вже три роки винаймає квартиру і більш - менш легко перенесла хворобу.Та й її хлопець, що ніби має бути чоловіком, теж добре тримається на ногах. Обоє працюють у магазині мобільної техніки «Техно Базар». Себе забезпечують, а кожній матері, завжди тепло на душі, коли в дітей усе нормально.
Олена ж, уже десять років живе одна, чоловік подався у мандри і ні слуху, ні духу. Іноді вона сама собі каже,
- Ніби й заміжня і не заміжня.
Та все ж інколи підстерігають думки - І в сорок п’ять років, дехто знаходить пару, щоби дожити до старості та мабуть це не про мене.
Електричка плавно збавила швидкість… це вже її зупинка. Двері відчинилися, різкий холодний вітер, ледь не кинув з ніг. Вона все ж спромоглася встояти, уже ступала по сходах, стрибнула вниз, під ногами почула різкий скрип снігу. Сильний, поривчастий вітер разом з мокрим снігом, з голови здійняв шапку. За дві хвилини, що стояла електричка, рукою прикриваючи голову, спромоглася побачити де лежить шапка та що коїться навкруги. Зі смутком позирала на доволі не малий покрив снігу вщент вкритий кригою, на зупинці ніяких слідів. Кожен крок, як у провалля, чобітки й лід в протистоянні, не скрип, а справжній скрегіт. Вкотре озираючись, помітила пару чоловік, які пішли в іншому напрямку. -От халепа, йтиму одна іще й така темінь навкруги.
Попереду глянути далеко, майже нічого не видно, а ближче дахи шпилястих хат трохи світліші, ледь- ледь відзеркалювали сніг, що лежав довкола. Відколи вийшла з вагона, відчувала легке тремтіння тіла - Це ж треба такого, так світив місяць і раптом, серед зими дощ, добре, що хоч трохи видно.
Прикриваючись рукою від вітру й мілкого снігу, що сипав у обличчя, вийшла на широку вулицю. Хоч по домівках темно, все ж йти безпечніше. А от далі, центральна дорога, вона тягнеться через ярок.
-Внизу яру завжди навіює багато снігу, що ж там нині - копошилося в її голові. Праворуч криниця й вибоїна, це вона добре знала. А от з лівої сторони завжди проблеми, так все водою заллє, аж до самого верху. Люба автівка грузне, зробить таку яму, що без допомоги й не вибереться. А щоб вийти на пряму вулицю вище - треба обійти криницю. Але що можна побачити в таку негоду, ще й не знати які там замети.
Йти важко, зробити кожен крок, треба впевнитися, що несподівано кудись не провалишся. У чобітках уже вогко, від напруги змокріле чоло, але ж не зупиниться, ходи іще на хвилин п’ятнадцять. -Основне перейти ярок – подумки підтверджувала собі. Ну, от здається вже біля криниці, ще метра три і можна буде спокійно перевести подих. Як раптово підслизнулася, впала, під кіркою льоду пухкий сніг, провалилася в нього. На невелику відстань тілом продвинулася вперед й відразу в чобітках відчула крижану воду.
Повітря прорізав її істеричний крик,
-Рятуйте! Хто небуть, рятуйте!
Та її крик лише чув вітер зі снігом, який здавалося намагався її засипати. Від напруги, вирваватися з пастки на якусь мить, потемніло в очах. Вже дякувала Богу, що ненадовго. Намагалася за щось хапнутися та старання виявилося марним, лід кришився, розсипався намистинами. Їй здавалося, що вона провалюється іще глибше. У метушні загубила рукавички, вкотре помацала на собі сумку, підстерігла думка - Добре хоч документи зі мною, як знайдуть, то хоч будуть знати хто я така. Раптово під чобітком правої ноги відчула щось тверде, але тут же воно десь поділося. Прошепотіла,
-Можливо,то гулі льоду,- В цей момент їй вдалося на декілька сантиметрів повернутися в ліву сторону. На очі потрапили тонкі патики, які відділяли дорогу від городу. Далі ж літня кухня –Може там хтось є, може почують мене? Та враз нагадала, підстерегло розчарування - Тітка ж Марія померла, навряд хто туди приїхав. Кого ж звати на допомогу! Якби ж по прямій підслизнулася, було би беспечніше, далі з яру догори, метрів двадцять і вже рівна дорога, ще метрів двадцять і хати.Та ті хто там тим паче не почують.
Оленин голос уже дрижав,
-До-по-можіть! Ря -туйте!
Жінка так замерзла, що зуб на зуб не попадав. В ноги, неначе хтось пхав голки, пальці ніг задерев’яніли. Від її подиху шапка покрилася інеєм, з чола стікав розтанутий сніг. Хоч це все відчувала й тиснуло в горлі, все ж намагалася не плакати, знову звала на допомогу.
З надією дивилася на патики, для неї це було б спасінням, хоча б однією рукою схопитися та з води витягнути ноги. Неподалік від патиків, негадано щось мелькнуло - Чи це мені вже здається, чи в мене криша їде. Тільки подумала, як за спиною почула коротке гарчання. Побоялася крутнути головою, за мить уже нічого не чула.
Та хіба ж можна було щось побачити, чи толком почути, коли вже так розгулялася віхола, що й світу білого не видно.
Тим часом у літній кухні… при світлі свічки, Іван сидячи на стільчику, у пічку підкидав дрова. Раптово, почув шкряботіння об двері.
Він тільки встиг їх привідчинити, як сильний вітер, спромігся з руки вирвати двері, відчинив навстіж.
-О! Мухтар, недовго гуляв, що хурделиця налякала?
Мухтар, собака породи американських вівчарок, добре вгодований, заскавулів і потягнув його за рукав светра. Чоловік зачинивши двері, поплеска по спині,
-Чого скавлиш? Чи так налякався?
Несподівано, пес став на задні лапи, передніми вперся у вхідні двері, заскавулів і навіть завив.
Іван подивився йому в очі, погладив по спині,
-Ти мені щось хочеш сказати, кудись кличеш? Ну гаразд, зараз одягнуся підемо подивимося, що тебе так турбує.
Злегка пригинаючись, Іван грузнув у снігу, але йшов за Мухтаром. Сніг уже з крупою припадав до обличчя так, ніби на близькій відстані розліталися іскри від зварювального апарата.
Саме в цей час, Олена вкотре кликала на допомогу.
Кілька хвилин, Іван побував ніби в аду. В напрузі, відчайдушно борячись із негодою, намагався спасти людину.
Добряче перехвилювавшись, на руках приніс її додому,
-Оце так –так, ох і угораздило тебе Олено. Чого мовчиш?
Він запалив іще дві свічки, здригнувся, коли побачив її бліде обличчя.
-Ти що свідомість втратила? Олено!
Знервовано тормошив нею, плескав по щоках, нарешті її вії ледь здригнулися.
Полегшено веревів подих,
-Ну от, здається я впорався.
Весь одяг на ній був мокрим, він змушений був її роздягнути до наготи.
Лежачи в ліжку, Олена, як у мареві, втративши кординацію рухів, махала руками.
Він не втрачас час, прив’язавши її руки до ліжка, насильно напоїв самогоном та накрив теплою ковдрою. Поступово, починаючи зі спини і грудей, і закінчивши пальцями ніг, більше години, Іван самогоном розтирав її тіло. Закінчивши цю справу, відчув,що сам добре пропотів, мусив змінити одяг.
Олена уже спала, він же перехилив чарку самогонки і до Мухтара,
-От бачиш дружок, як воно буває. Якби не ти та не я, пропала б ця жіночка. Хоч і на термометрі мінус одинадцять, але ж була у воді, а до ранку ще далеко. Можливо б і залишилася жива та на все життя залишилася б інвалідом.
За вікном сіріло… Іван, схилившись на ліжко, тихо сопів. Біля нього під ногами спав Мухтар. Олена ж проснувшись, відкинула з себе ковдру, побачивши, що оголена, в недоумінні, злякано прошепотіла,
-Ой чого це я?
Швидко вкрилася, придивлялася до чоловіка, який міцно спав. Мухтар почувши шарудіння, здійнявся на задні лапи, лизнув господаря по щоці.
-О, Мухтар! Що надвір хочеш? - зразу ж помітив, що Олена не спить,
-Доброго ранку, як самопочуття?
- Я давно тут? Іване, а ти, як мене знайшов? Дякую тобі.
-Ти, що нічого не пам’ятаєш? Тебе не я знайшов, а Мухтар, йому подякуй. Ти краще скажи, ноги добре відчуваєш? Пошевели пальцями.
- Та ніби усе нормально, трохи горло болить.
-То не страшно, попусте, Я вночі курку зарубав, поп’єш гарячого бульону. Вип’єш чаю з лимоном. Одяг я тобі знайду і мамині чоботи є непогані, тільки твої шкода, зовсім подерлися.
-А моя сумка є, чи я її загубила? Я пам’ятаю, як підслизнулася, потім перед очима якісь тіні, в чобітках холодна вода скувала все тіло.
Вона крутнула обома руками, мельком глянула на них,
- Чомусь здавалося кровили руки.
-Подивися на пучки пальців, вони всі потріскані, от і кровили. Чи ти болю не відчуваєш?
-Та так, трохи болять. А ти, як тут опинився?
-Зараз для всіх важкий час, в з’вязку з епідемією на ковід, люди бояться вставляти зуби, протези. Тому приймаю клієнтів лише по запису два рази на тиждень. Нам із Мухтаром тут краще, чим у квартирі, йому веселіше, є де прогулятися. А мені біля пічки погрітися. Он настолі альбом лежить. Згадував нашу школу, клас.
-А я з вашого класу мало кого пам’ятаю. Ви ж на два роки старші, на вечорах поводилися кумирами.
- А ваші дівчата на вечорах, тільки й чекали, щоб хтось запросив на танець.
-Можливо й так, адже усім дівчатам хотілося більше уваги. Але воно все уже в минулому.
-Але ж приємно згадати….
-А де твої всі?
-Син у Києві, має сім’ю, квартиру, в одній із лікарень працює стоматологом, у нього все нормально А Віка…уже п’ять років, як ми не разом. Ми з Мухтаром вільні, як вітри в полі,- посміхаючись продовжив,
-Мабуть нам так написано по долі. Але ж це діло поправне правда.
Її щоки навіть порожевіли, опустивши очі,
-Та, як ти кажеш написано по долі, то вже час покаже.
Минуло два тижні….зимовий день видався сонячним. Електричку іноді погойдувало, пасажирів злегка заколисувало. Хтось їхав мовчки, хтось спілкувався, при зупинці електрички поспішав на вихід.
Зійшовши з електрички, Іван і Олена не ризикували йти прямою дорогою, пішли в обхід, через посадку. Хоч і шлях вдвічі більший, але їм не було куди поспішати. Тримаючи її під руку, ділився своїми планами,
- Ми спочатку підемо до мене розпалимо пічку, переодягнемося, тоді підемо до тебе, з нами й Мухтар прогуляється. Йому важко цілий день нас чекати, хоче волі. Переночуємо, збереш деякі свої речі, повернемося до мене. А в неділлю поїдемо в Харків. Ти, щось маєш проти?
-Та ні, все нормально, тільки я все ж сплю погано, після тієї негоди, ніяк не уговтаюся.
Він ледь всміхаючись, кліпнув очима,
-Іще тиждень – два поп’єш ліки, все буде нормально, на все треба час. А все ж цікаво, якби не той випадок, чи ми б з тобою зустрілися?
Олена повільно підняла очі, хитро позирнула на нього,
-Напевно наші долі, в ту негоду, вирішили зійтися, от і маємо, що маємо.
Але ж воно на краще?
Ледь нахилившись, він поцілував її в щоку,
- Звичайно на краще.! То ж верстаймо той путь, який зазначений нам долею.Ми вдвох здолаємо всі негаразди і негоди!
Вечірнє сонце, останніми променями освітлювало лише кілька маленьких хмаринок, що скупчилися крайнеба, на завтрашній день пророкувало гарну погоду.
2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003672
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
( вірш до картини)
Чи на серці, час загоїть шрами?
Все життя моє переоране,
Ніби прірва тепер поміж нами,
Гіркі сльози вилились гронами.
Все ж тримаюсь, хоч ятрять знов зради,
Тож знай сильна, побреду по полю,
Пам’ятатиму усі поради,
Не схилюсь, матиму ліпшу долю.
Зрадив раз, кажуть, зрадиш і вдруге,
Чомусь очі напрочуд туманні,
По стерні йдеш, мабуть, знову грузнеш,
Пошкодуєш? Чи добре в вигнанні?
Джерело - душа,чому не в руслі,
Не відчув, мо» бажання до життя?
Ти піддавсь нащо, ще раз спокусі,
Не подумав, на жаль, про майбуття.
Віднайду мереживну стежину,
Споришеву й чаруючі квіти,
Прикрашу ріднесеньку хатину,
Її сонце осяйно освітить,
З ним і час, злегка шрами загоїть.
17.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003605
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 21.01.2024
( вірш до картини)
Чи на серці, час загоїть шрами?
Все життя моє переоране,
Ніби прірва тепер поміж нами,
Гіркі сльози вилились гронами.
Все ж тримаюсь, хоч ятрять знов зради,
Тож знай сильна, побреду по полю,
Пам’ятатиму усі поради,
Не схилюсь, матиму ліпшу долю.
Зрадив раз, кажуть, зрадиш і вдруге,
Чомусь очі напрочуд туманні,
По стерні йдеш, мабуть, знову грузнеш,
Пошкодуєш? Чи добре в вигнанні?
Джерело - душа,чому не в руслі,
Не відчув, мо» бажання до життя?
Ти піддавсь нащо, ще раз спокусі,
Не подумав, на жаль, про майбуття.
Віднайду мереживну стежину,
Споришеву й чаруючі квіти,
Прикрашу ріднесеньку хатину,
Її сонце осяйно освітить,
З ним і час, злегка шрами загоїть.
17.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003605
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Зупинись на хвилинку, подумай,
Як збираєшся жити надалі,
Пригадай всі бажання... послухай,
Не соромся, загадуй найкращі.
Так хотіла близьким подарунок?
Ти про себе не думаєш зараз!
Не зрікайся солодкого трунку,
Не страшися, що рушиться карма.
Лиш заледве приходить удача,
Устигай їй руками махнути,
Бо щаслива людина, як пташка,
Пролетіла... всі щастя відчули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003426
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Нависають бурульки зі стріхи,
Щоки щипає аж морозець.
І не треба простої зловтіхи,
Коли серце торкає різець.
Долі віти схилила калина
До прикритої снігом землі.
Втислась в землю й маленька хатина,
Сповідаючи вітру жалі.
Що зтьмяніли від часу віконця
Вже повільно вбирають тепло.
В шпарки лізе, гуде студениця,
Вирувало життя та й пройшло.
Зруйнувала війна людські долі,
Кому смерть, кому шлях в нікуди.
І жнивує життєві недолі,
Замітає пороша сліди.
Простягає незайманість в простір
Сніжний витвір красуні зими.
Скупе сонечко все ж дає моці,
Щоб діждати нової весни.
17.01.2024
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003360
дата надходження 17.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Я твої цілую руки, мамо,
Що вставала, люба, ти так рано
І молилась впевнено за мене,
Найдорожча, найрідніша нене.
Знаю, що просила у природи,
Сили і здоров'я та ще й вроди,
Вірних оберегів із-за ранку,
Дихання і радощів світанку.
Тяжко проводжала у дорогу
Та завжди чекала до порогу,
Янголя найкраще, найрідніше,
Хто ще може бути наймиліше?
Дякую, схиляюся низенько,
Люба, найдорожча моя ненько,
Буду пам'ятати світлу долю
Ніжно перевиту із журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003565
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Край села хатина, в ній ненька й доня,
Та обходять хлопці, не красна доля,
У дівки є хлопець, трішки молодший,
Він їй до вподоби, каже хороший,
А мати що раз, свою думку має,
Як тільки він прийде, вже проводжає,
Тож нині у змові з дядьком Іваном,
Чи розум її покрився туманом?
-Ото ж приходь сватать, доня гарненька,
Із личка й доволі тілом пишненька.
*
Жіноче свято… йшов Іван до Галі,
У руці квіти, ніс букет конвалій,
Хоч шкода гроші, але ж що робити,
Та, якось треба ж душу їй здобрити,
Щоб не бачила, що одяг не модний,
Та, як завжди прийде, як вовк голодний,
І до запрошення за стіл, скуштує,
Що є на кухні, тут, як лис смакує.
*
Сьогодні вдачу мав, дівці всміхався,
Щойно при тещі в коханні зізнався,
На шиї синю, тормошив краватку,
Сказавши сфоткав, - Це буде на згадку.
Хоч червоніла, Галя, мов троянда,
Але ж вона не була, дійству рада,
Вчудив, він старший на років п’ятнадцять,
Чомусь зізнатись. їй надто боявся.
*
Думки за маму - Їй точно згодиться
Вона ж, поглянуть, модна молодиця,
Чому й насправді не повеселиться?
У платах мізку справжній переполох,
Напоїть треба, спати вкладу обох,
Й уявить страшно, що ж то буде вранці,
Від дум на щічках, аж пашать рум’янці,
Мені каблучку,добре що не приніс,
Гадаю можна поводити за ніс.
За плату тещі, є шампанське, пиво,
Добре набрались, нині це ж не диво,
Три літри пива і дві шампанського,
Іван хиливсь, кричав гучно, -О - го-го,
Погано знаєш, зятя рідненького,
Першої ж ночі, я фундамент вкладу,
Не бійся, хоч гнусь, пам’ятай, не впаду!
*
А вже за віконцем, Євген чекає,
Про Галюсин план, від давненько знає,
Метушня по хаті, ледь доволокли,
Геть сп’янілу маму… матюки пливли.
Очі , хоч й закриті в дядька Івана,
Та із уст слова,- Лиш мною кохана,
Матуся вже й рада, що тіла торкавсь,
Іван сполошився, як кліщ присмоктавсь.
*
Молоді всміхались, у руках стрічка,
Та й пішли гуляти, манила річка,
У одному ритмі б’ються сердечка,
Освітила стежку зоряна нічка.
Їх кохання чисте, свята водиця,
Як додому йшли, щасливії лиця,
Що на них чекає, не переймались,
У обіймах ніжних чуття ховали.
*
Вже погодний ранок, мати спитала,
-Доню, де та з ким всю нічку гасала?
-Ви вдвох за столом, задрімали мило,
Що ж робить пішла освіжити тіло.
-Зізнавайся хто, тебе добре пригрів,
Чи можливо чурка образить хотів?
Той сусід давно позирає сюди,
Хай Господь відводить сім’ю від біди.
-Все нормальом, не переймайсь мамо
Не влаштовуй ти, хоч сьогодні драми.
*
У вікно місяць, світить, засріблився,
Западло чорне, - жінца,- Щоб сказився,
Ой що ж накоїли, ми Іване вдвох?!
У руках трима, мисочку, ох та й ох,
-От чи отравилась, біда не знать чим?
-Мам, тепер дядько, оцей матиме чин.
Всміхалась Галя,- Ну хай буде і так,
-Ця роль підходить, най вітчим все ж козак,
Ой, ми ж матусю, як артисти в кіно,
Бо зазвичай, життя не гра в доміно.
*
По селу розмови, кого ж сватав Іван?
Вдачу мав, хоч голову накрив злий дурман.
*
Не завжди бувають влучні інтрижки,
Хто знає чиї й які ляжуть фішки.
15.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003394
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 19.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]
Час – це пісок. Життя – це вода. Слова – це вітер… Обережніше з цими компонентами… Щоб не вийшов – бруд…
Сенека
Час повільно йде і все минає,
Ми за ним слухняно теж ідем.
Уночі, чи вдень старієм,
І плечам ще важче з багажем.
Це роки́, що зовсім нас не красять,
І думки́ міняються - не ті.
Почуття повільно в серці гасять,
Не такі вже цінні, як тоді.
Що було солодким - інший смак,
І гірчать в душі тоді ці зміни,
Що уже не виправиш ніяк,
Час зробив нестерпні переміни.
І колись зимовими ночами,
Ти згадаєш неповторні дні.
Не забудеш їх, ти точно знаєш.
Мовчки ти подякуй тій весні.
А душа старіти все ж не може,
І нехай на скронях сивина,
Пам"ять, а не час тобі підкаже,
Що в житті весна буває лиш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003427
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Не сумуй, що пішла,
Але серце лишила з тобою
Та найкраща весна
Перевилась до болю з журбою.
І непрохана мить,
Що злетіла словами у вирій
До цих пір все щемить
І кружляє літами у мирі.
Не гадай і чому,
Відчинилися двері розлуки?
Ту любов неземну
Мабуть дійсно поранили звуки.
Та у серці її
Недаремно ти носиш роками,
Будеш вік на землі
Окриляти святими думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003203
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 17.01.2024
До вікна патлатий сніг горнеться гілками,
Ловить сон зимовий біг пишними клубками.
Може це не сніг, а ти, рідний мій, коханий,
Час вечірній засвітив білими зірками?
Теж згадав, як ми удвох, вкрадені зимою
В сніговий переполох втрапили з юрбою.
Малювали на шибках смайлики веселі,
Їх кружляв морозний птах в пінній каруселі.
Підбадьорюючи: "Ок!", в височезній шапці
Ліхтарі ішли в танок у сріблястій казці.
Ти теплом своїх долонь грів мене й вустами,
Розривав густий полон білого цунамі.
Пробирались до шляхів рятівних трамваїв,
На даху яких сніги гуртувались в зграї.
Хуртовини замели рельси гомінливі.
І застуджено гули, голоси хрипливі!
Холод вперто обіймав, ти ж тулив до себе
Щастя скарб, щоб хтось не вкрав подарунок неба.
Попри люту заметіль все теплом іскрилось.
Бог стелив м'яку постіль щоб кохання вкрилось...
На вікно промінчик впав. Бачу, як тоненько
Сріблом хтось намалював смайлики рідненькі.
Знаю, ти, бо більш ніхто таємниць не знає.
Білий вельон пелюсток душі двох єднає.
Там де ти тепер, сніги стежку залишають?
Аби бачили сліди ті, що вас чекають?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002965
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 17.01.2024
Ворожі снаряди вбивають життя,
Тобою задумане й створене, Боже.
Жорстокі знущання, нема каяття,
Земля українська з голгофою схожа.
Ти вірив в добро і сусідство, як ми?
Ти бачив, як заздрість вповзає змією?
Поріддя гадюче із недолюдьми
Про укро-нацистів несе ахінею.
Ти смерті дозволив почати жнива.
Все поле в снопах, бо збирає затято.
«Терпіння твойого тонка тятива?» –
Ти ж чуєш, як плаче згорьована мати.
Ти бачив ці очі дитячі за мить,
Як ангелом білим злетіти до тебе?
Я знаю, все бачив, нестерпно болить,
Бо падають сльози дощами із неба.
Чому ж тоді, Боже, не спиниш біду?
Чи мало в історії нас плюндрували?
Та нація вільна спиняла орду,
Отож і тепер вірні воїни встали.
То ж дай їм підтримку і силу встоять,
Звільнити Вітчизну і зло покарати!
Щоденно молитви у небо летять,
Бо кожному з нас Україна – це мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003238
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 17.01.2024
Колись серед ночі згадаєш мене
І довго не зможеш заснути.
В думках, наче блискавка, мить промайне.
То може, віщунка спокути?
В марудних блуканнях нестримних думок
Шукатимеш погляд глибокий.
У небі нічному, у сяйві зірок
Загубиться бажаний спокій.
Хоча ти далеко, за сотню доріг,
А тихо мій сон потривожиш.
Відчую, як ти біля мене приліг.
Мовчиш, а заслухатись можна.
Боюсь ворухнутись, злякати момент
Такого нежданого дива.
І серце, наповнене млістю ущент,
До тебе полине зрадливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003269
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 17.01.2024
Вірш до картини
***
Тебе прошу, більш не дзвони,
Давно зруйновані мости,
Відбудувати не той час,
Мабуть, так краще, для двох нас.
Стежками скрізь розлігся мох,
Напевно доля, що дав Бог,
З тобою ми, як береги,
Повздовж бурхливої води.
Хоч і була щаслива ніч,
Все ж зрозумій не в тому річ,
Жаль та відцвів весняний цвіт,
Ти не зберіг кохання світ.
На річці крига - то не міст,
Сховай під нею свою злість,
Хай прийме мул її на дно,
Жагучий біль зап’єш вином.
Пробач мені... вже все одно…
15.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003251
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 17.01.2024
З усіх вулиць ідуть люди,
Бо в сільському клубі свято:
Запланована там зустріч
Із народним депутатом.
Весь кортеж приїхав вчасно,
Із оркестром всіх зустріли,
Дві красуні в вишиванках
Гостю коровай вручили.
Він за мить - вже на трибуні,
Зразу перейшов до діла,
І до мас народних факти
Й аргументи полетіли:
-Довели спеціалісти:
Кожна в нас сім’я багата,
Бо за планом погодинно
Росте пенсія й зарплата.
-Це неправда! -крик у залі,-
На продукти ціни знаєм!
А тарифи? А податки?
Ні за що народ страждає!
Депутат довів народу:
-Просто треба менше їсти,
Не докажете нічого,
Бо ви - не спеціалісти.
Ви - проста народна маса,
А є - влада і еліта!
Що таке державна каса,
Не дано вам зрозуміти.
Депутату пощастило
Тут від смерті врятуватись:
З того часу всі бояться
Із народом зустрічатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Ти крадькома заглянув в мою душу,
Збентежив її сонну, зворушив.
Тепер я знову пробудитись мушу
Із цих казкових нездіисненних снів.
Вона в тумані мріиливому спала,
На вітті тихому гоидалась у ві сні.
Вона не ждала и в думці не гадала,
Що з цього сну пробудеш ти її.
Ти соловеиком в сад її прилинув,
Росу ранкову з віття обтрусив,
Промив їи очі співом солов"їним,
Нектаром млосним серце напоїв.
Дав сили , дав кохання і наснаги,
Розворушив минуле забуття.
Розбурхав ті таємничі принади,
І знову я вернулась до життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002923
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 14.01.2024
Толочить час років надбання,
Піском збігає у щілину.
Життя шукає виправдання,
Тому, що піддається плину.
Від кроку першого земного
Маленької іще дитини,
До поступу, що від порога,
Веде в майбутнє по стежині.
В майбутнє, що стає минулим,
Та плечі муляє, товчеться.
Серце болить, коли є чуле,
Не все ж задумане вдається.
А час летить, мов вітер в полі,
Роки гортає за роками.
Біжить шляхами, де тополі,
Спадає пилом поміж снами.
Щоб відродитись, як зуміє,
В новому тілі, в дні прийдешнім.
Та, доки сонце ще зоріє,
Своїй порі всміхнись тутешній.
09.01.2024
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002690
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 14.01.2024
. [i]…йшов по ріллі,
голодній і холодній –
і впали сльози.
Спогад з дитинства.][/]
[youtube]https://youtu.be/Pu93I5B8Ywc?si=vbGe4lI8H03q002r[/youtube]
1.
[i][color="#057575"]][b]Подув москаль*– провісник холодів –
нетеч на ґрунті шерхне у калюжі…
Який байстрюк тебе на світ сплодив,
аби зюйд-весту** подихи спаплюжить?
Подув москаль?.. Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Пощо для нас жагучі холоди –
нехай би злі від холоду пощезли!
Так ні, "воно" ізнову ожило
і світом хресним про̀ростю буяє…
Аби добру наставити жало́,
аби волати світу: "Ей, ще я̀ є!"
2.
…Подув москаль – й спалив в порогах*** Січ.
подув москаль – і вирізав Батурин.
Подув москаль – й спаплюжив нашу річ****,
подув москаль – й свободі край: тортури.
Подув москаль – і в нас голодомор,
подув москаль – кроваво пали Крути.
Подув москаль – брехня, грабіж, терор,
подув москаль – трьохсоті в нас і… трупи.
Подув москаль – й ошаленів весь люд,
кермо вручивши безбах-можновладцям:
лиш дифірамби й марнослів’я ллють:
юлавовму вождю прищаві агнці!
Подув москаль – ворота в нас насті̀ж
огиидному, мов Z-мій, Zа-сранцю,
бо, бачте, має він такий “престиж”–
дітей у пекло відправляти вранці...
3.
...Природа й людство мають схожу суть.
Така суспіль! Така банальна проза...
Вітри, однак, із Заходу подмуть –
і оживе жовто-блакитна Роз**.
І розу нашу вже не відберуть –
повстав в народі хист і дух козацький!!!
Тож недарма дав Бог нам землю й путь,
"адін народ" – царя девіз дурацький!*****
4.
...І прийде час – найкращі із вітрів
пасати схлинуть з Середземномор’я.
з москви ж – ні вітру, ані москалів,
що нам принесли смуток, люте горе...
О життєдайний вітре із Балкан,
о благовісний вітре з Піренеїв!
Москаль не схопить нас уже в капкан –
не збудеться підступний бред "кощеїв"…
Карпати наші й Кристалічний щит******
навіки застовпили нам Європу…
Закмітьте це, ординні! К дідьку йдіть,
допоки вам тут не надрали ж@пу!
Звідкіль “дме” людству вІтрова біда –
гряде нарешті світу розуміння,
тож щезне тьма "кощея", як вода,
коли "нагряне" сонячне проміння!
Весняний цвіт фарбує горизонт,
подуга наша – вже не за горами…
Струсіть, о люди,
геть кошмарний сон!
Від пекла в рай ходімо!
Будьте з нами![/b][/color]
23.11.2019 – 5.01.2024
___________________
*північно-східний вітер – норд-ост –
в нашій Розі** вітрів, в якій, як відомо,
з-поміж вітрів превалює Зюйд-Вест**;
***Запорізька січ як останній форпост
козацької держави юуло знищено 1775 р.
за вказівкою імператриці Катерини ІІ;
****тут – мова;
*****йдеться про відому статтю ілеолога
рашизму путіна "Одін народ"
******Український щит – південно-західна
частина Східноєвропейської платформи
земної кори.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002661
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 14.01.2024
Я повернусь...
З засвічених світлин,
Зі сторінок хрумких і пожовтілих
У Ваші сни, в яких панує сплін.
В яких за вітром скучили вітрила.
Не прокидайтесь - буде світлим сон.
І знов уста усміхненими стануть,
Неначе море, лагідний сезон -
І негаразди всі у хвилі кануть.
Відчуєте обійми...
Й каяття
У тому, що я зникла разом з літом.
Сповільнивши своє серцебиття -
Кохання відцвіло вишневим цвітом.
Залишились без нагляду вірші,
Які вже достигали у колисці.
Вони веліли - повернись мерщій,
Бо нас спаплюжать хитрі віршописці.
Перемішають синє й золоте -
Ніч перейде у ранок,
Він - в буденнісь
Опале листя щастя замете,
Мені лишивши Вашу безіменність...
Та тільки повернусь...
Через вітри,
Зі сторінок,
Світлин, що майже зникли.
Віршем у сон, щоб знову розцвісти
Вишневим квітом - пишно і привітно...
14.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003084
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 14.01.2024
Мама з татом говорила,
Кудись поспішала,
П’ятирічного Кирила
Вмила, зачесала.
-Я відлучуся, синочку,
Десь на три години,
Відвідаю перукарню
І ряд магазинів.
За тобою наглядати
В цей час буде тато,
Можеш пазлики складати,
З нянею гуляти.
З нянею цікаво гратись,
Не захочеш спати.
Що ти вибереш: ховатись,
Чи казки читати?
-Та у мене варіантів
Не так вже й багато,
Бо залежить все від того,
Що вибере тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002410
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 14.01.2024
Хто спинив час? Життя закоротке,
Бога попрошу - Війну зупини!
Не відбуяло літо солодке,
Ще не пізнав, він тепла й доброти.
Згада дитинство, мамині очі,
Сприймав їх ніжність, завжди належним,
Коли хворів, той плач серед ночі,
Здававсь сердечним,але й бентежним.
А її руки, як допомога,
Біль у обіймах, стиха нестерпний,
Із молитвами вкотре до Бога,
Щоб син, втішав, юний, благоліпний.
Тож тільки виріс, голитись почав,
Лиш перший крок приватного життя,
Як рашист клятий, в зимний день напав,
Надія вкрасти світле майбуття.
Він на посту, вже бій йде жорстокий,
Ні СМС, ні дзвінка матусі,
Немов у вирії, гул далеко,
Із вітром стогін злетів у часі.
Скільки вас там, дітей при землиці,
Душі давно, в небеса підне́слись,
У хустках чорних, плачуть вдовиці,
Орки клятущі, чого приперлись?
Вкотре думки полинули в небо,
Нещадний час, на жаль, смертний вирок,
Донькам й синам. Нам миру, так треба!
Не мре надія поміж хмаринок,
Вернуть із рабства усіх героїв.
Я тебе знову, Боже, попрошу,
Поможи знищить орків – фашистів,
І зупини, кривавую війну!
14.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003024
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 14.01.2024
Відцвіли вже давно хризантеми в саду
Та на рідні місця знову зранку іду,
Хоч немає краси, відлетіла, мов птах,
А чарівність п'янка залишилась в думках.
Зупинюся на мить, а душа все щемить,
Хризантем ніжний рай неповторно бринить,
Як так зникнуть змогли, не сказавши прощай?
Мабуть в дивній душі вигравав ще розмай.
Подивлюсь навкруги, все затихло давно,
Мила осінь в листках заховала руно
І в мотивах земних розчинилась краса,
Бачу слід, що лишила в тумані роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002938
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 14.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T1J9Oky6Cp8[/youtube]
Зима зробила, що уміла:
Деревам снігу по коліна,
Кущам до самого верха.
Вона всевладна і всесильна.
Упустить зашпори у руки,
Проллється іноді дощем.
То світ закриють білі мухи,
В серцях людей поселить щем.
Така вона буває різна:
Нема роботи - то поспить.
Зро́бить усе, не буде пізно,
За час свій встигне все здійснить.
Частіше - просто подрімає,
Весну боїться все ж впустить.
Та хитрощі її зима всі знає:
Коли приходить - то дощить.
Земля відчує її зразу;
Повіє теплим вітерцем.
ТА не пробачить їй цю зраду -
Засипе снігом похапцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002958
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 14.01.2024
[b]Л[/b]етять сніжинки милі за вікном,
[b]Е[/b]х, вийду згодом трішки погуляти,
[b]Г[/b]ен, там обабіч, за отим ставком,
[b]К[/b]уди не глянеш, скрізь клубочки вати.
[b]А[/b] ось, з-за рогу йде сама краса,
[b]Х[/b]аризма виграє, прекрасні дані,
[b]О[/b]шатна і приваблива зима,
[b]Д[/b]екор бринить чарівністю в тумані.
[b]А[/b]гат вмістився, шарму додає,
[b]Т[/b]ріпочуть ніжно локони красою,
[b]А[/b] в роздумах уявлення моє:
[b]Г[/b]ординя в ній - здалася неземною.
[b]Р[/b]озгублена легенько у душі,
[b]А[/b] скільки там незнаних ще фантазій,
[b]Ц[/b]ікавий образ, шати із парчі
[b]І[/b] неповторні оплески овацій.
[b]Я[/b] в захваті була від тих щедрот,
[b]Р[/b]озчулена, не знала, що робити,
[b]О[/b] дякую, красуне, за курорт,
[b]З[/b]имою також можна відпочити.
[b]К[/b]идаю погляд в дивну далечінь
[b]І[/b] знову насолоджуюсь, вдихаю,
[b]Ш[/b]укаю ніжне сяйво мерехтінь
[b]Н[/b]айкращого для серця дивокраю,
[b]А[/b] щастя до дрібнички відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002768
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Ці неймовірні заметілі
Журбою в серце уляглись.
Тривожать душу мухи білі,
Яким раділа я колись.
Летять сріблястим серпантином
Дитячі пригадки ясні.
І замітає хуртовина
Минулі неповторні дні.
Солодко-ніжні чи зловісні
Ці кришталеві мрії-сни -
Летять, кружляють, наче в пісні,
Й на віях мостяться слізьми.
Зима ж малює диво-казку
В гармидері моїх думок.
Й зітхають зорі в небі важко,
Так, ніби їм не все одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002882
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Лелеченько, леле, подруженько мила,
В мовчанні зориш все у рідні краї?...
Туди де літали завжди вільно крила,
Де в щасті леліяли діток своїх.
Болить, моя вірная, я ж бо це знаю.
Крижинкою се́рденько б’ється твоє…
За вітром солону сльозу відпускаєш...
Вже в мрії й надії гніздечко там в’єш.
Поглянь, моя лелечко, пташечко рідна,
Тобі з небовисся я місяць дістав.
Щоб серед пітьми вірний шлях було видно,
І сяйво очицям твоїм дарував.
Думки твої сумом окутали небо,
Дорога далеку в наш зболений край…
Та кращого, мабуть, у світі не треба
Як той, де від щастя, душа летить в рай.
11.01.2024
Л Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002821
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 12.01.2024
На сопілці вітер грає,
Ходить вечір по гаях,
А мене в саду чекає
Подоляночка моя.
Я несу для неї квіти,
В грудях серце молоде,
Буду зустрічі радіти
Коли зіронька зійде.
Подолянка чорні брови,
Біле личко, світлі очі,
Говорить слова медові
І кохання серцем хоче.
Подолянку обіймаю,
Бачать зорі,чує небо:
- Я тебе одну кохаю
Мені іншої не треба.-
Ароматно пахнуть квіти,
Що найкращі подарунки,
Як же серцю не радіти
Цим солодким поцілункам,
Як же мило обіймати
Любу дівчину свою.
Буду все життя кохати
Подоляночку мою.
Подолянка чорні брови,
Біле личко, світлі очі,
Говорить слова медові
І кохання серцем хоче.
Подолянку обіймаю
Бачать зорі,чує небо
Я тебе одну кохаю
Мені іншої не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002921
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 12.01.2024
Я торкнулась думками руки
І відчула себе ще дитям,
Як же швидко злетіли роки,
А я ще не пізнала життя.
Милий дотик, дитинства порив,
Гріє душу, а згодом щемить,
Край найкращий у розквіті сил
Повернутися серцю велить.
Стільки літ, стільки весен пройшло
Та все лину в чарівні місця,
Посміхається щастям чоло
Де так дихає рідна земля.
Ніжний подих і все наяву,
Заколихує тихо мене,
Я цим дихаю, мрію, живу,
Бо в нім бачу найкраще земне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002630
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 10.01.2024
Запросив у гості, мене кум одинак,
На столі вечеря готувати мастак,
Заглядає в очі, в тарілці ковбаска,
-Хай потішить люба, мене твоя ласка.
Що гріха таїти, їсти на халяву,
Та й почути вкотре, про себе та й славну,
Слова ніжні, теплі, що ведуть до млості,
Не халепа якби ж, не боліли б кості.
Як дивитись, воно схоже на зарядку,
Пре енергія, треба мать розрядку,
Не розрядишся, то швидко драпай з хати,
Налякає лице, очі балухаті.
Віднайти спокій, щодня не завжди легко,
Покарання Боже, серцю надто щемно,
Та жіноча, отака вже дана доля,
Нас зліпили з ребра, на те Божа воля.
Як інакше сказать, ми без них безсиллі,
Є господар у домі, удвох щасливі,
Ото ноги й несуть, подругою бути,
Хай забави денні, ніяк не забути.
Хай життя , як те вино гірчить на губах,
Та тоді, в очах зника самотності страх,
Нехай хтось й осудить та не в тому ж човні,
Що несе, стрімка річка, як мене в житті.
09. 01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002644
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 10.01.2024
Був я парубок нівроку –
Вся душа співала,
І на розум мене бабця
Часто наставляла:
-Ти в компаніях буваєш,
Придивляйся, синку:
Як дівки їдять, жартують,
Бо підсунуть свинку.
Якщо дівка з ножа їла
(Така нетерпляча),
Буде зла, жорстока й підла -
По ній тюрма плаче.
Пам’ятав я цю пораду,
Але десь прогледів,
Бо не стала моя жінка
Ні пані, ні леді.
Тут не треба щось гадати,
І йти до ворожки:
З ножа їла - така злюка,
Не бачила ложки.
А вже теща, та зміюка!
Має таке жало,
То вже факт незаперечний –
Жерла із кинджала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 10.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nKW5box0aik[/youtube]
Зима надворі, завірюха,
Раз-по-раз стукає в вікно.
Та я її вже звикла слухать,
Весну чекаю все одно.
Он вітер плаче у дротах,
Ховає сльози від усіх.
Зима навіяла теж страх,
Тепер йому не до утіх.
Куса колючий морозець,
Літать не можуть дужі крила.
Невже йому прийшов кінець,
Зима й його теж підкосила?
Постукать спробувать в вікно,
Хороші люди, може, впустять?
У теплих хатах сплять давно,
Його ж, звичайно, не помітять...
Та треба спробувать ще раз,
Піднять свої широкі крила.
На цей раз вийшло все гаразд:
На зло зимі, злетів вітрило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002563
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Останній місяць літа… яскраві сонячні промені торкалися пшениці, що колосилася пообіч дороги. Здалеку, на якісь миті все поле потопало в золоті, зблизька ж, по колосках деінде іскрились його мілкі бризки. Поривчастий вітер у злеті закоханого, обіймав, загравав з повними колосками. Раз – у –раз, мов під звуки повільного танцю хилив їх,то в одну,то в іншу сторону.
По старій, добре утрамбованій грунтовій з вибоїнами дорозі, на великій швидкості мчала автівка.Час від часу її злегка підкидало,з- під коліс виривалися клубні густої пилюки.
Марина, сидячи на задньому сидінні, обома руками впиралася в нього,,
- Оце так дорога! Ух! Тату збав швидкість, ми ж не на трасі.В мене вже руки болять триматися. Ну будь ласка.
- Ох, Марино, яка ж ти вибаглива й нетерпляча, ну викопана мати.
- Так, давай на цю тему не будемо, не псуй настрій.
- Ти не розумієш, я ж сьогодні маю з’явитися на роботі.На руках білет на літак.Чи ти забула, що я військова людина.Тут дисципліна на першому плані, а особисте вже потім.
- Ото ж бо, у тебе навчання в Німеччині, у мами виставка картин в Італії. І так все життя. У вас обох дисципліна,а в мене її, що немає?
Я закінчила школу з гарними оцінками, хіба це не відповідальність.
- Але ж в університеті екзамен провалила. Тобі не соромно?
- Тату, чим читати моралі, краще подивися на поле, воно ж з обох сторін, ми тут неначе в морі. Бачиш, ніби пливемо до неба, яка краса! Давненько я в бабусі не була, мабуть років три.
- Та ні доню, чотири. Я матиму що слухати від бабусі. Скаже привіз капризулю.Ти пам’ятаєш, як ти нам концерти влаштовувала? То тобі домашнє молоко жирне, то пес гавкав, заважав спати. Ой, а за пиріжки й згадувати боляче. Вони ж завжди такі смачні. А ти, хочу не такі, не з такою начинкою. На другий день бабуся мусила пекти з чим забажаєш. Думаю тепер ти розумніша стала. Так і я тебе попрошу, перестань на голові чорт зна що робити, то ти біла, то червона, то сива в свої сімнадцять років, це занадто.
- Оце тебе понесло… зараз же в мене свій колір, русявий…
- Свій…свій, доречі не вздумай на сільських дівчатах проводити іспити. Я розумію, що захочеш похизуватися перед ними своїми навиками. Це в місті дівчата збільшують губи, в селі такого немає.
- Це ти так думаєш тату. Он в кав’ярні, не доїжджаючи до Вінниці, скільки раз знайомилася з сільськими дівчатами, вони крутіші за нас.
- Ой Марино порядні дівчата не будуть по трасах шастати.
- То ти вважаєш, що мені і в кав’ярню не можна буде зайти.
- Знаєш, що я тобі скажу, отак приклавши руку ближче до серця, не повторюй наших з мамою помилок. Ми ж одружилися по зальоту, ти ж про це знаєш. Та чи витримали б разом довго жити, хто знає. Добре, що бабусі по черзі приїжджали тебе доглядали. Тільки завдяки їм, ми не таскалися з валізами з одного міста в інше та чи й в таких ситуаціях збереглася б сім’я не знаю. Змолоду все здається легким. Закохаєшся, літаєш метеликом, як кажуть, все в рожевих окулярах.
-Ну у тебе й порівняння…..не хвилюйся, мені це не загрожує, я спроможна себе стримати. Тим паче зараз мені не до гулянок. Я вперта, добре підготуюся і на наступний рік поступлю в медінститут. Он до тітки Олени кілька раз заходила в лікарню, вона ж мене навчила уколи робити, ліки розводити.
Батько витер спітніле чоло серветкою,
- Ну от уже й хати видно.
- Ага і річку, я б зараз із задоволенням скупалася.
- Сама на річку не ходи, може хтось із знайомих дівчат тут залишився, вони знають де можна купатися. З водою не жартують, сама знаєш.
-Гаразд тату, усе сказав, здається ми приїхали.
- Слухай, ти там, як щось не так, ну неполадиш з бабусею, додому дорогу знайдеш. Життя, воно таке, інколи, коли людині за сімдесят їй важко догодити.Телефон, банківська картка при тобі є, вчися бути самостійною, сподіваюся в тебе все буде добре.
Марина, присівши біля курчат сипала пшоно,
-Бабусю, а вони такі маленькі, такі милі. Квочка напевно ревнує, коли їх у руки беру. Сердито квохкає, розправляє крила, здається так і хоче на мене налетіти.
- Ця курка пізно розквохкалася, в сараї , за мішками зерна, потай висиділа курчат. Що ж ти хочеш, кожна мати шанує своє чадо так і тут.
- Ти що й не бачила?
-Та хіба за усім вслідкуєш.
-Бабусю, я хочу до річки сходити. Вчора сказала татові, а він мені ніби інструкцію прочитав. Того не можна, цього не можна, сама не ходи…
-Ну чого не можна…сходити можна. Та якщо нікого у воді не буде ,то сама не лізь. Може хтось із наших сусідів буде, чи Сергій, хто дно річки знає, добре плаває, можеш скупатися. Думаю він тебе не забув, не раз кривлялася з нього, пам’ятаєш?.
- А, отой чорнявий з ластовинням на обличчі.
- Тю на тебе, згадала, він зараз красень на все село. Я кілька раз бачила, до нього приходять дівчата. Одна поперед одної кличе погуляти, а він все відмовляє, чи гордим став, чи жодна не подобається. Оце ж школу закінчив, а в місто не поїхав. Тут батько ферму невеличку має. По селі кажуть на заочне відділення в якийсь інститут поступив.
- Ого! Значить із сільських хлопців теж може щось путнє бути.
- Ти так не кажи.Ти уже дівка, не личить принижувати хлопців. Наші сільські хлопці можуть бути кращі за ваших міських.
Спекотне сонце пригрівало в плечі…
Марина йшла одягнена в короткий сарафан із штапелю в червоні маки.
Нема стежин… веселий погляд навпростець до трав і квітів польових. Глибокі подихи, літній вітерець по плечах розвіював волосся. На пагорбку, біля молоденьких верб, босоніж у високих травах відчувала земне тепло. Думки літали - Яка краса, справді місто і село, велика різниця, не варто й порівнювати. Її погляд світло блакитних очей літав по окрузі, неподалік помітила стежку, що тягнулася ближче до води.
Далі невеличкий пляж, кущі глоду й довкола пісок. -Ага, тут і міркувати не треба, обійду верби…але ж далі висока кропива.Тю, та це ж глуха, вона здається не жалить.
Саме в цей час, у високій траві засмагав Сергій. Почувши шурхіт трави, зосередив погляд у цьому напрямку. - Ова, це ж хто така яскрава, вся в маках. В тісненькому сарафані пишненькі груди і личко молоденьке, ну справжня маківка. Скільки ж їй років? Від здивування, очі мало не вилізли на лоб. За мить, уже стояв на ногах, прихилявся до землі, ховався за вербами. Думки, як блискавиці, це ж чия така?
Швидкоруч, одягнув спортивні штани, намагався не загубити її з поля зору. Коли Марина, злегка нагнувшись йшла біля вербичок, він мусив сховатися у високій кропиві - Ой-ой, ніби ж глуха та серед неї й пекуча є. Йому б одягти футболку, але ж вона далеченько в пакеті, дотягнутися, значить виказати себе. Ні треба потерпіти, що ж вона далі буде робити?
Дівчина спустилася до річки, неподалік біля самого берега плавала пара лебедів. –Ой, я вас не налякала? Та ніби ні…мабуть звиклі до людей. Її погляд прикутий до води… маленькі хвилі- краплі веселки переливалися,час від часу виблискували золотом й за мить топилися.
-Ой, яка водичка чистенька,то чому ж не скупатися…
Розстібаючи на грудях ґудзики, іще раз озирнулася – Я наче одна, ото краса, вихлюпаюся, як дитина.
За кілька секунд, в чому мати родила, так і кинулася у воду.
-Ух- ох-ох - рознеслося над річкою. Почувши звуки, лебеді витягнули шиї, побачили її, відпливали ближче до чагарника.
Сергій, як партизан, від несподіванки закляк на місті. Сидячи потирав руки й ноги, по тілу бігали мурашки - Ой, на таких дівчат шкідливо дивитися. Але ж красуня, очей не відірвати.
Лежачи на спині, з заплющеними очима, розставивши руки й ноги Марина лише злегка допомагала собі втриматися на воді. Спокійно насолоджуючись свіжістю, легкою прохолодою, свободою, не помітила, як опинилася майже посеред річки.
-Ой там же стрімка холодна течія, ще й часом так закрутить, що ледь вибиришся- подумав Сергій. Злякано дивився - Напевно не місцева, наші так далеко не запливають. Враз його очі округлилися, дівчина зникла у воді. За мить виринула, руками била по воді, він зрозумів, її затягує течія. Прямо в штанях, під ногами не відчуваючи землі, кинувся у річку.
Знаючи це місце, він обережно, зі сторони течії нирнув у воду. Йому здалося дівчину не досягти, але якась надзвичайна сила штовхнула його вниз. На якусь секунду схопив її за волосся й відразу ж спромігся схопити за руку. Його ноги хололи, вода миттєво повернула в іншу сторону, обох тягнула вниз. Напруживши руки й ноги, з усієї сили кілька раз відштовхувався, нарешті йому вдалося побороти стрімку течію, вирватися з її обіймів.
-Ні - ні, ти маєш жити. Я ніби швидко відреагував, ніби швидко… лунало в голові, коли виносив її на берег. На землі повернув її обличчям вниз, перехилив через коліно, знервовано,голосно до неї,
-Ану спробуй! Дихай! Але ж серцебиття прослуховується, прошу дихай, чуєш дихай! В істериці, поклав на спину, глибоко вдихнувши повітря, торкнувся її вуст. Її тіло злегка затремтіло, не відкриваючи очей закашлялася, випльовувала воду.
Прибираючи волосся з чола, його руки затремтіли іще сильніше, шепотів,
-Марино, це ти? Це ти стала така славна, як маківка.
Вона відкрила очі, помітивши, що її тіло накрите сарафаном,
-К-х.. к-х.. дякую!
Його обличя покрила легка усмішка,
-Марино це ти? Чи забула, що там течія?
Дівчина хотіла сісти, він зрозумів її намір, допоміг. Зразу ж на плечі накинув рушник,
-Тобі холодно? Та так ніби ні, в шлунку трохи пече.Та це мабуть нервове.
-Ти прямо, як лікарка - нервове.
Він присів поруч, сміливо поклав руку на її тендітні плечі.
- Давай трохи зігрію. Знаєш, а я тебе здалеку не пізнав. Думав, що за одна? Здивувався, така смілива, ти на воді, як зірка плавала.
-Та нікого ніде не помітила, подумала сільські люди всі зайняті, кому в голову прийде відпочивати серед тижня. Я на відстані тебе б теж не пізнала, добре, що ти з’явився, мабуть мимо проходив. Чуєш Сергію, що трапилося, нехай буде нашою таємницею. Боюся бабуся рознервується, мене додому відправить, як ні, то щодня нагадуватиме, думаю ти мене розумієш. А мені самій вдома бути набридло та й батько влаштує допит.
- Добре, ну все ж обійшлося, то можна й мовчати.Ти наступного разу будь обачніша. Це ми з тобою цілих чотири роки не бачилися, час швидко пролинув.
- Так, але ж ми так змінилися, подорослішали.
Злегка притиснувши її до себе,усміхнений,
- Ну про це я краще змовчу.
Її обличчя миттєво почервоніло,
- Ой, відійди куди- небуть, мені ж треба одягнутися.
Він хіхікнув,- Що боїся, що приревную?
- Тю, до кого?
- Он до лебедів, бачиш, як позирають у нашу сторону.
Вони обоє розсміялися…
За кілька хвилин, знову присів біля неї,
- Рушник мокрий, я одягнув футболку, давай обійму, так обом буде іще тепліше.
- Ти ж кажеш, що я холодна, ще ти почнеш дзигоніти.
-Так я ж чоловік, мені це не загрожує, не сперечайся. Краще розповідай, як ти прожила ці роки, чому не приїжджала. Потім я про себе розповім.
Сонце хилилося донизу… Сергій провів Марину до самої хвіртки.
В цей час бабуся клопоталася біля курчат.
-А я думаю… чого так довго, а вона бач уже з сусідом. Мабуть біля річки здибалися?
Марина скоса зиркнула на Сергія. Хлопець поспішив підтвердити,
- Так бабусю Лідо, удвох були.
- То добре, бо я відпустила, а сама думаю, що накоїла, а як у воду полізе? Я ж її попереджала, як одна, щоб не купалася, з водою не жартують
Марина обійняла бабусю.
-Та усе нормально, тільки голодна, як вовк.
- Гайда в літню кухню, там борщ знайдете, сметану, оладі. В холодильнику котлети.Тільки їх у мікрохвильовці розігрієте.
-Ні, дякую, я неголодний.
Жінка трохи сердито,
-Е ні,так не годиться. Удвох відпочивали, удвох і пообідайте, а потім, як птахи, вже куди захочете, туди й розлітайтеся.
Надщербнутий міцяць зирив у вікно, промінням торкалося ліжка, дівчина ніяк не могла заснути. Підводячи підсумок минулого дня, подумки умовляла себе - Ну все ж обійшлося. Але чим я думала? Могло статися непоправне, навіть уявити страшно, що довелося б пережити бабусі. А він молодець, можна сказати спас мене і навіть тіло прикрив. Якби хто з наших міських, то б у спокої не залишили, липкі на руки.
Минули дні… в передостанній серпневий вечір, біля воріт Сергія гомоніла молодь. Це однокласники вирішили зібратися на вечірку, через два дні розпочнеться інакше життя. В когось установча сессія, а хтось поїде в місто працювати. Коли всі зібралися, Сергій кивнув рукою,
-Я ... на хвилинку покину вас.
Перед Мариною, він з’явився зовсім несподівано. Адже в щоденних клопотах, за кермом трактора зранку до ночі на роботі. Після того випадку на річці, бачилися всього пару разів й то біля воріт, всього на декілька хвилин. Одного разу, пізно ввечері він запропонував їй прогулятися, але виглядав дуже змореним. Розуміючи, що йому завтра знову в поле, вона відмовила.
Цього вечора дівчина зраділа. Одягнута в приталену сукню вишневого кольору з воланами на рукавах, крутнулася перед ним,
-Ну, як я тобі? Це на всяк випадок захопила з собою…
Поцілувавши в щоку,- Шикарна сукня, але ти краща за неї.
Взявшись за руки, з’явилися перед молоддю, привернули до себе увагу.
Пристальні погляди дівчат, уже й шепіт, хлопці оцінювали її з ніг до голови.
-Знайомтеся, моя сусідка Марина. Може ви її пам’ятаєте, це онучка Лідії Михайлівни.
Один з хлопців, хитро позираючи, сказав протяжно,
-Може хтось і пам’ятає… але я таку кралю бачу вперше.
Другий, трохи вищий за нього на зріст, кивнув рукою,
-Не твоя квітка, обходь стороною.
Чорнява дівчина, одягнута в коротку, синього кольору спідницю й жовтого кольору футболку з червоним сердечком, підійшла до хлопців,
-Вам своїх не достатньо? Ану півники, швидко розбіглися, швидко!
Сергій нахилився до Марини,
- Це моя триюрідна сестра. На хлопців не звертай увагу, в нас є захисниця, вона над ними верховодить.
- І вони їй піддаються?
- Мусять. Он бачиш, високого хлопця, спортивної статури, то Славко, він на два роки за нас старший, її ковалер. Уже й сватання було, в листопаді погуляємо на весіллі. Знаєш інколи треба, щоби в селі були згуртовані, все може бути, хлопці так просто своїх дівчат нікому не віддають.
Бризки шампанського…. в бокалах іскрилось вино, цукерки, солодощі, танці, анекдоти, сміх і знову танці. Сергій і на мить не покидав її. Але одного разу, перед ним відразу стало дві дівчини,
-А, ти, що Сергію, вже від своїх відмовляєшся, може потанцюємо?
Злегка почервонівши, подивився на Марину. Вона ж відразу відпустила його руку,
-Та, що ви, танцюйте, чи ви теж своїх хлопців не відпускаєте?
Помітивши таку ситуацію, на поміч підійшов один з однокласників, на танець запросив Марину.
Вона відразу поклала руки на його плечі,
-А що покружляємо, чому би й ні?!
Сергію стало трохи незручно, але вже підморгнувши одній з двох дівчат,
-Здається питання вирішене, що ж потанцюємо.
До пізної ночі лунала музика,задоволена вечіркою молодь, уже розходилася по домівках. Під грушкою на лавці, Сергій з Мариною залишилися наодинці. Трохи задумуючись, він запитав,
-Як тобі наша вечірка?
- Ніби все нормально та бачу тебе теж сільські дівчата обожнюють.
-Теж це ти про кого?
Вона зробила вигляд, що не почула запитання,
-Добре, що дівчата не палять, ніби й без наркоти.
-У нас цього, дякувати Богу, немає.
- А ти вирішив у селі залишитися?
- Поки що батькові допоможу, заочно закінчу інститут, а там видно буде. Можливо якась приворожить, тоді буду вирішувати. Чи куди голка туди й нитка, чи може навпаки, але ж це рідко буває.
-Ти завтра знову в поле?
-Так! На пару днів, а через два тижні почну оранку під пшеницю. А ти вже додому збираєшся?
-Та ні, батьки у відрядженні, вирішила тут погризти науки. Хай в цьому році не пощастило, думаю в наступному стану студенткою. Знаєш, я би зараз у річці скупалася, вода ввечері завжди тепліша.
- Та ні, ми ж вина випили, не варто, хай не сьогодні, час розбігатися.
Не очікувано для неї, міцніше обійняв й устами, ніжно торкнувся її уст.
Стрімкість гарячих почуттів, як потік струму пронизав її молоде тіло.
Після поцілунку, пристально подивився в очі,
-Вибач, сполохав тебе, як вітер маківку.
Йому хотілося запитати, чому тремтиш, я не посмію тебе образити. Якби ж ти знала, за всі роки, не було такого тижня, щоб я не згадував тебе. Іще відтоді, коли глузувала з мого ластовиння, моє серце наповнювалось дивним відчуттям. Нарешті я дочекався твоєї уваги, першого поцілунку.
Щоб вона не помітила його пристрасті, він змушений був відійти в сторону.
До хвіртки підійшли мовчки, він повівся стримано, навіть не обійняв,
-Я пішов, на добраніч!
Її очі, наповнені блиском, враз погасли, зрозуміла, що марно чекала на поцілунок, сказало тихо,
-На добраніч!
На веранді світилося… в кімнаті намагалася не порушити тишу.
-Я не сплю, чого світло не вмикаєш?- спитала бабуся.
-Я думала ти вже спиш. Бабусю, а Сергій з того року, що і я?
-Ні, він у школу пішов з восьми років. Був дуже худеньким, часто хворів, але після десяти років витягнувся, тепер бачиш яким легенем став.
-А чого це ти за нього запитуєш. Що мрієш з ним роман закрутити?
-Ой, романи тільки в книжках бувають. У житті воно все не так.
-А ти звідки знаєш?
-Та мені достатньо бачити життя своїх предків. Хто знає, може воно так і краще жити. Але ж вони на мене стали більше звертати уваги, тільки коли подорослішала.
-Ну, це для тебе наука. Зробиш висновки, будуватимеш своє життя. Але й доля багато значить. Буває, що зробиш невірний крок, лише згодом це зрозумієш. А виправити не в змозі, назад час не поверниш. Таке воно життя, лягаймо спати, бо вже скоро й півні заспівають.
Марині не спалося…в голові рій бджолиних думок - Чим причарував до себе? Були поцілунки з іншими хлопцями, якось не так, а це, ну прямо якийсь напряг, душа холола, серце ніби в бубон гупало.
Вона провела пальцями по губах, він так ніжно торкнувся їх, моя б воля, хай би ще раз поцілував. Дивний, відразу відпустив, якби хтось із міських, то б присмоктався, як павук до мухи.
Минуло три дні…. життя Марини, як у казці. Бабуся готувала сніданки, обіди, вечері, вона намагалася поринути в книжки. Очі бачили, читали та мозок не був здатний сприймати. - Та хіба ж можна витримати таку напругу, чому не видно його й гуркіту трактора не чути, де пропав?
Лідія Михайлівна помітила поведінку онучки,
-Що думки за Сергія? Гарний хлопець, працьовитий та навряд, що у тебе з ним закрутиться, ви зовсім різні.
-Та я про це зараз і не думаю.
-Ага, комусь іншому скажи. Я все бачу, макарони мені на вуха не вішай.
У відповідь засміялася, весело до неї,
- Ну ти бабусю… ох і вмієш сказати, зняти напругу!
-Знаєш голубко моя, коли пташка стрімко здійняється ввись, може помічала, потім різко падає, взлет нижчий, а чому? Бо на якісь секунди від бажання й успіху у голівці паморочиться. А нижче приходить до тями, шкодує, мабуть цього не потрібно було робити. А он візьми воду в річці, коли попадеш під стрімку течію, навряд чи випливеш, ну хіба що з чиєюсь допомогою. Я життя прожила та тебе вчити не буду. Не ті часи, у вас молодих, зараз зовсім інакше життя. Хотіла тебе запитати, по скайпу з батьком коли спілкуватимешся?
-Не знаю, він зараз на полігоні.
-А мама, що пише?
-А що мама… в Італії з картинами, пізніше їх повезе в Америку. В неї своє життя, як завжди почувається вільною.
- Ти не маєш бажання поїхати до неї.
-Я ж мала інші плани, думала буду вчитися. Правда закордонний паспорт маю, але тато сказав, краще підготуйся, спробуй на наступний рік. Тут спокійніше ніж у місті, хіба підготуєшся, то одна подруга телефонує, кличе в кав’ярню, то інша.
-Тобі видніше, де краще. Та й мені веселіше, добре, що приїхала.
Лідія Михайлівна уже спала, Марина теж думала заснути, але бабусині слова про стрімкість, змушували задуматися. –Ой бабусю, чи можна зупинити стрімкість, чи є від неї якісь ліки, коли душа від почуттів на злеті.
Раптовий гуркіт трактора відволік від думок.
-Він приїхав! - босоніж підійшла до вікна.
Через відчинену кватирку почула його голос,
-Та обламався, пів дня з ним провозився, тому й затримався.
Уже знову в ліжку, рукою провела по подушці,
-Як добре, він приїхав, значить завтра побачимося.
Дівчина проснулася від співу півнів,
-От роззява, я ж кватирку не зачинила. Ой, так смачно пахне, коли це бабуся встигла пиріжків напекти?!
Вечоріло… Сергій з Мариною підходили до річки.
-Поглянь, а лебеді знову у воді. На тому ж самому місці, - кивнувши рукою, сказала дівчина.
-Мабуть в очереті мають гніздо, тому й не пливуть далеко. Вони і взимку тут, останнім часом зими теплі, ми їх трохи підгодовуємо.
Лебеді відразу помітили їх, раз –по - раз повертачи голови, відпливали подалі від берега.
Над річкою лунав вереск і сміх, вони мов діти пустували у воді. Вона, то пірнала, то виринали, відразу бризкалася водою, падала на нього. І вже разом падали у воду, борюкалися, реготали. Її уста, як стиглі вишні, пашіли від поцілунків. Та усміхнена, в бажанні ніжності, знову тулилася до його грудей.
-Ой, ти вже вся тремтиш, може досить Маринко?- прошепотів, поклавши руки на її плечі!
-А ти мене зігрій, що боїшся,- несподівано вирвалася, стрімголов здійнялася на пагорб й крикнула,
-Ану спіймай мене і зігрій, ану спробуй!
- Ах ти,- на ходу схопивши рушник, за мить був біля неї,
-Досить Маринко, досить. Вже сутінки, пора додому.
-І чого спішити?
- А ти хочеш, щоб бабуся до нас з дрином прийшла?
-Тю,-кліпала очима, - Іще чого не вистачало, мені стільки років?
Він одягнув на неї сарафан, підіймався на пагорб,
-Ага, а поводишся, як дитина, нам же не по дванадцять років. Після таких дурощів на воді й не заснути. От побачиш, ляжеш у ліжко, все же дригатимеш ногами, здаватиметься, що й досі плаваєш..
Вона уже доганяла його,
-Ой, ти таке вже скажеш, що й на голову не налазить.
-Отож, ми з тобою так у річці поводилися, якби хтось дивився, точно б з роззявленим ротом. Так поводяться тільки діти, а тебе не спинити.
Вона мовчала, але ж думка, як оса - Ти ба який розсудливий, серйозний, таким так просто не покеруєш!
Маленька лампочка, освітлювала частину обійстя. Сидячи за столом, Лідія Михайлівна на терці терла кормовий буряк. Почувши голоси,
-Ну нарешті дочекалася, здається мої йдуть.
Відкриваючи клямку хвіртки, Марина запитала,
-О, бабусю, що це ти на ніч буряк треш, чи завтра дня не буде?
- Ой, новини є, не дуже гарні. Сергію, ти мене завтра вранці на станцію до першої електрички, що до Києва зможеш відвести?
-Звичайно зможу, батькове авто на ходу. Та я і сам завтра планував з’їздити в містечко.
-А що сталося ? – голосно, здивовано запитала онучка.
-У дядька Івана інсульт. Як до брата не поїхати… Ольга подзвонила плаче, спитала, чи я зможу приїхати. Каже він іще при пам’яті, хоче мене побачити. Я уже й сумку зібрала. Ви тут похазяйнуєте без мене?
-Звичайно,-поспішив сказати Сергій.
Марина хитро позирнула на нього,
-А ти в містечку, що маєш робити ?
- Шукатиму запчастини для трактора, до вечора повернуся.
Від думки, в її очах мигтіли іскри - Краса, залишимося удвох, ото вже я над ним познущаюся. Прикидається тихим, незвабливим, чекай - чекай.
Смеркало… Сергій загнав автівку на обійстя, зайшов до хати,
-Мамо, я до Марини, подивлюся, як вона там, то ж сама залишилася.
-Добре сину, ти знайшов запчастини?
-Так! Знаєш я сьогодні зустрів Андрія Возника, він зараз у паспортному столі працює.
-А ти, що там робив?
-Та так, де чим поцікавився, я пішов.
Сергій тільки переступив поріг кімнати, як Марина обійнявши його руками за шию, поцілувала в щоку.
-Я так рада, який ти молодець, прийшов, я чекала.
Він чмокнув її в щоку, звільнився від рук.
-Ти курчат порахувала?
-Ну звичайно, двадцять два. Але вони трохи чубляться між собою.
-Бо від різних квочок, ти ж бачиш одні більші, другі менші. Я тільки- тільки приїхав, то ж не надовго.
-Е ні, в мене вечеря готова, куди спішиш? Ти ж завтра маєш бути вдома.
-Йому сподобалась пропозиція, усміхнено,
-Щось смачненьке?
На столі недопите в келихах вино…Марина з Сергієм уже на дивані.
-Марино, я мабуть піду… вже пізно
-Я що сама маю ночувати? І ти мене, ось так покинеш? Он курчат квочка зігріває, присипляє, а мене хто зігріє?
-Ой, напевно на тебе вино подіяло… ти себе чуєш. Ти з ким себе порівнюєш.
Скрипнув диван, різко пересіла на коліна, її теплі руки обвивали його шию,
- Ти так пахнеш, не бійся моїх поцілунків. Чи я тобі не подобаюся?
Маринко, про це не зараз.
-А чому? О!Ну добре, давай доп’ємо вино, поцілуєш мене і підеш.
Він ледь стримував свої почуття, вона пристрасно цілувала, притискалася,
-Подивися в мої очі, скажи, що ти в них бачиш .
Його уста торкалися її уст…солодка зваба, мов захмелілі від вина, поринули у гріх, як в теплі морські, благодатні води.
За вікном сіріло… одягнений, Сергій, присівши на стілець, схопився за голову - Що ми накоїли….Марино, що ми накоїли?
Він нагодував хазяйство. Надворі розпалив пічку, в баняку кипіли лушпайки бараболі й висівки. Раптово почув голос Марини,
-Ну ти молодець, я думала пішов додому.
Він підійшов до неї, довгий солодкий поцілунок зняв напругу.
-Марино,ти розумієш..
- Стоп! Якщо ти про близкість, я не шкодую, все нормально, розслабся.
Вечірній дзвінок від бабусі потішив дівчину.
-У вас все нормально? Сергій тобі допоміг з курчатами? Вони ж розбігаються, потім пищать шукають квочку, хоча б коти не переполовинили.
-Все нормально, не хвилюйся. Ми зранку їх випускаємо на зо дві години, а потім під сітку.Так само і ввечері. А, як там дядько?
-Та поки що тримається, може Бог дасть видужає. Ну добре тоді я після завтра приїду. Скажи Сергію, якщо зможе, нехай виїде на станцію до електрички на вісімнадцяту годину, я нею приїду.
Вдень Сергій возився біля трактора, а ввечері й вночі знову був з нею.
Перед Мариною,в якійсь мірі, відчував провину, але ж в обох від бажання бути разом, горіло тіло. Стрімкість почуттів переборювала супротив думок, милувалися один одним, насолоджувалися коханням.
Минуло два тижні…. Лідія Михайлівна помітила, з якою насолодою онучка їла кислі огірки. - От тобі і на! От безмозгла баба, залишила без нагляду. Чого ж вона мовчить? А може, ще й сама не знає…
Незабаром після цього, ввечері Марина прийшла з Сергієм до хати, стара сиділа за відкритим ноутбуком.
-Що тато дзвонив?
-Дзвонив… та тебе ж не застанеш. Вже надворі прохолодно, а ви до пізна вештаєтеся.
-Сергій ніби оправдувався.
-Це ми сьогодні, я від завтра, з тракторм на два тижні пропаду в полі.
Лідія Михайлівна йому нічого не сказала, звернулася до онучки,
-Батько завтра, о чотирнадцятій годині буде дзвонити.
-Гаразд! Я до хвіртки проведу Сергія та й піду спати.
Через два дні Марина збирала валізу, ніяк не могла зрозуміти, чому батько наполіг, щоб вона приїхала до нього.
- Невже бабуся дізналася про нас? Але що тут такого?
Та вмить, вже заперечила своїй думці - В неї інший погляд на життя. Дівчина повинна бути скромною, ввічливою, гордою. Та заради чого? Хто знає, що відбудеться завтра, он ковід, недавно людей косив з ніг. Час не варто втрачати, краще бути з тим, до кого серце лежить, особливо коли молодість і почуття. А далі, нехай вирішує доля. Ой, бабусю, ти ж сама так казала, не все від нас залежить.
Додому Сергій повернувся пізно ввечері,
-Як ви тут… все нормально, які новини? З поля не додзвонитися.
Не умившись, одягнений, упав на ліжко,
-Ой, мені той диван і вагончик, набрили, як гірка редька. Досить твердо й після опівночі доволі холодно. Мам,ти мене рано не буди, хай я висплюся.
-То хоч сполоснися в літньому душі, я воду нагріла.
Піднявшись з ліжка, залпом випив кварту молока, що стояло на столі, витерся рукою,
-Ну добре, я помиюся і спати.
Похмурий ранок…. край неба хмари віщали про дощ. Напевно тому, Сергій проспав майже до обіду.
Мати, накриваючи на стіл страви, голосно звернулася до нього,
-Сину, а сину, може досить спати! Вночі, що будеш робити?
За столом розмови про ферму, про насіння пшениці, про гусей. Мати планувала їх порубати та приготувати тушонку.
-Мамо, я завтра їх порубаю, попатраю, я сьогодні не в кращій формі. Щось трохи морозить, може патиків малини запарю та вилежуся. Але на пару хвилин зайду до Марини.
Здивувавшись, вирячив очі,
-Ти, що не знаєш ? Більше тижня минуло, як я автівкою її завіз на станцію. Поїхала твоя Марина.
Раптово обличчя Сергія побіліло,
-Як поїхала? Куди? У Вінницю?
-Та… я то толком не запитував, але коли сідала в автівку, стара цілуючи її, батькові привіт передавала.
По хаті, мов вітер залетів, кроки вперед, кроки назад, потирав руки, розводив ними, а потім, крутнувшись до батька,
-Я візьму авто, мені треба в містечко.
-Що так відразу? Сходи… все дізнайся в Лідії Михайлівни, тоді вже вирішиш що робити, як вона тобі дуже потрібна.Тобі ж лише дев’ятнадцять років має бути, іще не одна буде дівчина.
- Ні, розумієш, вона потрібна, тільки вона. Я, як віл працюю, не на свої роки, чому маю їх рахувати.
Мати трохи розхвилювалася, з-за столу пересіла в крісло. Як тільки Марина з’явилася, вона помітила, що син закохався. Серед ночі бачила пусте ліжко сина, але йому нічого не говорила. Що то молодість, хіба можна заборонити почуття ? То природнє, в житті не кожен може це відчути. Тому й зараз, в розмову вирішила не втручатися.
-Ну то передзвони до неї,- встаючи з-за столу, сказав батько. Я проти цієї дівчини нічого не маю, що хочеш, те й роби.
Пізно ввечері під сильним дощем, Сергій повертався з містечка. Його морозило, з чола стікав піт та він його не помічав. Зігрівала думка - У мене на руках закордонний паспорт, якщо туди поїхала, думаю питання з грішми я владнаю. Але чому навіть записки не залишила? І бабця ніби знає якусь таємницю, мовчить, лише важко переводить подих, що трапилося?
За вікном горобинна ніч…. він у ліжку, лежав з відкритими очима, думок, як вороху. Тож пізно ввечері не насмілився піти до Лідії Михайлвни, вирішив незручно. Тепер себе умовляв – Завтра зранку піду, завтра дізнаюся адресу.
Минув тиждень…. Марина стояла біля вікна, дивилася на перехожих, які проходили по алеї. На голому дереві помітила єдиний багровий листок, з ним загравав вітер, врешті той піддався йому і вже повільно летів. Та вітер підносив його догори, потім знову, листок летів донизу.
Думки ятрили душу - Ось так і я мала стремління літати, літала, а тепер опинилася тут. Від злетів, стрімких почуттів, під серцем ношу подарунок. За нього несу відповідальність, маю зберегти його, бо це плід нашого кохання. Не знаю здогадається він чи ні, чому я тут і надовго. Бабуся пообіцяла мовчати. Може колись, ми повернемося в Україну і я познайомлю його з нашим чадом. Хто б це не був дівчинка, чи хлопчик та знатиме, що в нього є тато, якого я все життя буду кохати.
Раптовий дзвінок у двері відволік від думок.
Накинувши на плечі пухову шаль, заглянула в двірне вічко. Від здивування вирвалося з уст,
–Не зрозуміла!
Примружила очі, тихо, -Чи хтось схожий?
У голові плутанина думок - Ні не може бути! Цікаво, це хто, тільки хотіла запитати, як почула голос Сергія,
-Маринко, це я приїхав. Відчини будь ласка, я відчуваю ти тут, за дверима, нам треба поговорити.
Пухова шаль упала на підлогу, солодкий дотик уст, обійми. Букет білих троянд, що їй вручив, впустила, вони прикрасили дорогу злету для щирих, взаємних почуттів.
Від щастя її голос тихий, як нічна течія річки,
-Я тебе нікуди не відпущу.
Яке то щастя почути від неї ці слова. Тонучи очима в синяві її очей, обома руками пригорнув до себе,
-А я й приїхав назавжди.
В її очах щасливий блиск сліз, стрімкість ніжних, теплих почуттів,
-Сонце моє, ми будемо щасливі!
2021р
Відредаговано о 13.20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002573
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Ой, на кухні крутиться молоденька жінка,
Як, не заморитися, бо ж сама, як бджілка,
Тож рано - ранесенько в руках вже й мукичка,
Для кого старається, має ж чоловічка.
Бо ж він, як у ліжечку, на вушко шепоче,
Так люблю варенички, із сиром, муркоче,
Ну, як,отой котик, що дріма на пуфику,
Разом з нею завжди слухав жваву музику.
Тож, як заводна крутиться, вже й до люстерка,
Він чомусь весь час говорить,- Ой, фантазерка!
То пахкі в сметані, а то із шкварочками,
Від нього мов п’яна, пішла вмитись у ванні,
Освіжилась швидко, прилягла на дивані,
От оті вареники, будьте ви неладні,
Та вони ж вдались, смачнющі і на вид гарні.
Вже й обід, побрився, раденький чоловічок,
Доторкнувсь пахнючий, ледь щічкою до щічок,
Вона ж, як троянда зчервоніла, всміхнулась,
-Почекай, сметани, ще добавлю - крутнулась.
На столі винце, сирок та й кільце ковбаски,
Про дівчат, щоб дум не мав, вночі хоче ласки.
Ой, як дуже пахнуть парфуми чоловічі,
Вже й очі іскрять, до інтиму ваблять свічі,
У обіймах ніжних, палкий погляд у очі,
Я люблю варенички і тебе щоночі.
23.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002505
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 07.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dWe0og8b4Sc[/youtube]
По річці плив кудись листок.
Куди він плив, я це не знаю.
Війнув осінній холодок,
Йому удачі я бажаю.
Бо ця мандрівка в перший раз,
Навколо все він оглядає.
Спішить уже, бо пізній час,
Хоч страх усе ж він свій ховає.
Та зупинився серед річки,
Яка невидима краса!
Побачив Місячну доріжку.
Його так сильно потрясла.
Ось раптом Місяць посміхнувся,
Невже йому?- подумав він.
Нема нікого - озирнувся,
Не бачить він ніяких змін.
На себе в річку подивився,
Поправив різьблену манішку,
І ніби знову обновився,
Став молодий, неначе трішки.
І то нічого, що жовтенький,
Все ж непоганий має вид.
(Так шепотів під ніс дурненький),
Та все ж признався - трохи зблід.
Та не для нього ця доріжка,
Це Місяць Мавку вигляда,
Для неї кидає він стрічку,
Красуня - Мавка лісова.
Верба влітала їй ті стрічки,
Що Місяць щедро дарував.
(Красуня вдячна так вербиці)..
Чому не любить - він не знав.
Тут зрозумів усе листок:
Його даремні сподівання.
Не зробить більше помилок,
Бо не для нього те кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002518
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 07.01.2024
А ти так чекала, благала-благала,
Краєчком хустинки сльозу витирала,
Ховаючи розпач між вітами вишні
Лиш чулися звуки тендітні у тиші.
А ти так чекала хвилину єдину,
Свою найдорожчу, найкращу дитину,
Любов до краплинки усю віддавала
І сльози любов'ю завжди витирала.
Як можеш любити, скажи любе серце?
А сили черпаєш, рідненьке, ти де це?
Збагнути не можу, спитаю в природи,
Вона допоможе, хіба ж будеш проти?
Затихла природа, задумалась трохи;
Та як не любити найкращі пороги,
І рідну кровинку та як не зігріти?
Без цього, повірте, лиш серцю хворіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002263
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Часом вдаєш, із себе пташку,
Що підкорить, змогла небеса,
Та мить омрійна, хоч так важко,
Але ж заманить диво - краса.
Бо в душі злет, дріма таїна,
Як радість й серденько співає,
У підсвідомість вабить пісня,
Мов солов ‘їна скрізь лунає.
І стрімкі хвилі стоголосся,
Бешкетник вітер навіває,
Куйовдить, грається з волоссям,
Душі натхнення спонукає.
Щоби злетіти в чистий простір,
Забуть тривоги і печалі,
І не пізнати, жури, млості,
І відлетіти, як подалі,
Щоби повік не знати воїн!
03.01.2024р.
Щиро дякую
за натхнення - Lana P.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002288
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Я присяду ось так за столом,
Чашка кави уже охолола
Та від неї ще милим теплом,
Мовби запахом доля дмухнула.
Аромат, як чарзілля зі сну,
В нім усе: і любов, і розлука,
Знов дарує мені новизну
Неймовірно цілюща сполука.
Ох, як ваблять ці нотки мене,
Додають у життя насолоду,
Смуток хвилею миттю пройде,
Звеселивши і душу, й природу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002402
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Грудневий день у мареві, чомусь,
Проснутись варто, чи знов дрімати,
Природа, у лавровому вінку,
Який спроможний, враз засихати.
Загрався, вітер із драним листком,
Не хоче дерево покидати,
Руді краплі, мов облитий вином,
Так мріяв сонечко привітати.
Пора, не та,чийсь шепіт лунає,
Враз гостро ріже, як громовиця,
Із болем восени серце крає,
Не встиг, він життям насолодиться
31.12.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002215
дата надходження 03.01.2024
дата закладки 04.01.2024
Замітає зима, замітає,
На дорогах кришталь залишає,
Ніби дивна із казки царівна,
Ох, краса неземна, неймовірна.
Кришталеві створила стежини,
Впершу чергу каток для дитини,
Ковзани та завзяті санчата,
Веселяться і хлопці, й дівчата.
Замітає зима, замітає,
Килимками поля застеляє,
Неймовірна картина зимою,
Згодом буде лиш спогад зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001926
дата надходження 30.12.2023
дата закладки 30.12.2023
Троянду жбурнув на морозі,
Й подався він похапцем звідти,
Відтак у полону емоцій,
Хотів почуття запобігти.
Цю душу томило вагання,
Боліли сердечні ще шрами,
Невдачі лишили страждання,
Кололи неначе шипами.
Вона з нетерпінням чекала,
Ялинка блищить, два бокали,
Тож мрії хіба це омана?
Повільно хвилинки минали.
Нахлинула тиша невтішна,
Невже так кохання злякався?
Чи сниться, подумала нічка,
Дзвінок... не спинити бажання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001805
дата надходження 28.12.2023
дата закладки 29.12.2023
Край лісу, на дубі у старому дуплі жила синичка. Вона завжди була весела, хитра і помітно смілива. Її так усі друзі й називали Сміленька. Всі синички іще відпочивають у дуплі, а вона щоранку перша випурхне і радо присяде на гілочку, співає,
- Цвінь- цвірінь,цьвінь - цвірінь.. цвірінь, цвірінь, цвірінь.
Їй подобалося співати, в цей час здавалося і вітерець вщухав на якісь миті. Цю пісню слухав ліс і усі хто в ньому живе.
За кілька хвилин, вже поруч з нею друзі. Радо цвірінькаючи, розліталися в пошуках сніданку. Їли синички, хто що знайде. Хто комашок ловив, чи знаходив гусінь. А хтось із них любив поїсти зерняток, чи лісових ягід.
Добре, веселіше весною і літом, адже легше знайти харчі.
Сонечко сходило і заходило , минали дні і ночі. Усі синички трудівниці, вони завжди роблять запаси на зиму. Ховають зернятка трав, соняха та ягоди у своїй схованці, чи в дуплі.
Давно минула весна , за ним і літо. Уже й пізня осінь, лякала прохолодою і затяжними дощами. Синички юрбою ховалися в дуплі. Інколи усім і місця не вистачало та синички не покидали подружку. Недалеко знайшли старе дупло білочки, там і ховалися від негоди. Вночі, щоби в дуплі було тепліше спати, тулилися одна до одної.
Одного ранку, синичка хотіла випурхнути з дупла. Та вона лише на мить висунула голівку, як на неї посипав білий - білий сніг. А вітер наче навмисно повіяв сильніше, здійняв сніг і сипнув їй у очі.
-Ой – ой та що ж це, - здивовано процвірінькала вона.
- Ух- ух- і чому так холодно стало, це напевно вже зима.
Пригадала синичка, як мама їй про зиму розповідала. Але ж мама залишилася в іншому лісі. Їй стало трохи сумно. Та пригадала мамині слова,
- Ти сама маєш вирішити,чи летіти тобі в інший ліс, чи залишатися зі мною.
От вона і зробила свій вибір. Ні все добре, подумала синичка, справлюся, я уже доросла.
У цей день й ще декілька днів підряд, зранку було холодніше,а вдень виринало сонечко. І під теплим сонячним промінням, частина снігу розставала, синички знову вилітали з дупла. Цілими днями в пошуках їжі. Поки є можливість політати, щоб надовше зберегти запаси. Адже зима тільки прийшла, попереду багато холодних, сніжних днів.
Вранці Сміленька намагалася швидко поснідати, потім підбадьорювала подружок, біля дупла наспівувала любиму пісеньку.
Зимові дні короткі, тому синички, більше часу проводили у схованках.
Одного ранку Сміленька лише виглянула з дупла, як миттєво, в супереч її бажанню, вітер здійняв крильця і вона кубарем полетіла вниз. Опинившись у снігу, намагалася вибратися, злетіти.
– Цвінь- цвірінь! Ой, як же холодно, що ж це я. Цвірінькала пташечка.
-Ні- ні, я сильна! Я маю вибратися звідси. І чого цей вітер такий злий?
Вона постаралася випурхнути зі снігової облоги, їй це вдалося зробити. Хоч ледь - ледь, але втрималася на першій же гілочці. Вітер здіймав її пір’ячко, ніби спеціально намагався її скинути в сніг. Її лапками міцно трималися гілочки, в протистоянні з вітром, тіло ніби кам’яніло. Хоч їй стало трішки страшно та не втрачала надії повернутися у дупло. Раптово перестав йти сніг, а вітер,то ніби десь дівався,то віяв з новою силою. Саме у цей момент коли вітер вщух, синичка перелітала з гілочки на гілочку і нарешті сховалася в своєму дуплі. Розбудила подружок, попередила, що надворі знову випав сніг і віє занадто різкий, холодний вітер. Вони поснідали зернятками і знову занурилися у сон. А Сміленька не вгомонилася, випурхнула з дупла, всілася на найближчій гілочці. Кілька раз цвірінькнула, звернулася до вітру.
-Гей сміливець, вгомонися, між снігів ляж, притулися….
Будь добрішим і теплішим, розкажи, чому так злишся?
Але вітер знову налітав, хотів її скинути. Вона наполегливо, іще два рази повторила ті слова, в надії, що все ж він її почує.
Раптово й справді, вітер вгомонився, почула його тихий шепіт,
-Та мені сумно, я один, тому й розгулявся. Як з неба сніг летів, було веселіше. А ти хіба не любиш літати?
- Цвінь- цвірінь! О,що ти?! Я дуже люблю літати, це ж так приємно,відчуваю задоволення. Та й, як не буду літати, то пропаду. Мені ж щодня треба шукати харчі. Слухай вітерцю.Ти зараз тихенько вієш і мені не так холодно. А давай дружити. Щоб тобі не було сумно, я співатиму, а ти слухатимеш і потихеньку розвіюватимеш мій спів довкола. Усі хто в лісі будуть слухати, думаю їм сподобається мій спів. Знаєш в інші пори року я частіше співала, бо ж було тепліше. А взимку в лісі птахів значно менше та й холодно, тому, хто не полетів у вирій, рідше співають.
-Ну гаразд, у тебе й справді гарний голос, співай я послухаю.- погодився вітер.
І синичка так зацвірінькала мелодійно, ніжно, що вітер зовсім притих.
Вона подумала, що він заснув. Та лише замовкла, він відразу протяжно, тихо їй прошепотів,
-Ой, як же ти гарно співаєш. І справді мені на душі стало трохи веселіше та спокійніше.
-Слухай вітерцю,а в мене ж і подружки є,вони теж сппівають гарно. Я їх покличу, почекай.
Через кілька секунд з’явилися синички і вони, одна перед іншою, заводили свою пісню. Вітер уважно слухав, був дуже задоволений, прошепотів,
-Ну гаразд, мені сподобалися ваші пісні. Я згоден щодня їх слухати.
-То ми будемо дружити? - Запитала Сміленька.
-Так – так, будемо дружити. То зараз уже летіть, шукайте харчі. А завтра, я знову прилечу до вас.
Від того дня в лісі спокійніше. Інколи з хмаринок сипав сніг, вітер не наважувався порушити своє слово. Він тихенько віяв, слухав пісню синичок і розносив той спів по всій окрузі.
14.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001787
дата надходження 28.12.2023
дата закладки 29.12.2023
2 частина
Минуло півтора року…. Вадим відслужив строкову службу в армії. Після обстеження лікарів, мав повернутися на роботу.
Неймовірно хвилюючі хвилини чекання…. Ірина крутилася на кухні. З півня зварила холодець, спекла його улюблені пиріжки з капустою, в духовці запекла шмат м’яса, приготувала салат «Олів’є».
Вадим йшов до зупинки автобуса, здалеку побачив своїх вірних друзів. За кілька секунд… тепла зустріч, плескання по плечах, обійми. Руслан хитро зиркнув,
- Що, може до своєї троянди намірився?
-Звичайнно, а що? - показав у руці пакет, з якого виднілася пляшка шампанського й коробка цукерок.
-Чорт забирай, так ми ж її теж давно не бачили, може нас з собою візьмеш?
-Та я не проти, не знаю, як вона відреагує.
Сергій задоволено посміхнувся,
-Та ми так, буцім на пару хвилин, а там видно буде. Давайте зайдемо в магазим, винця купимо, ковбаски, подивимося, може й якийсь тортик.
В будинку гучно грала музика, Ірина в обіймах із Вадимом про щось тихо спілкувалися. А хлопці насолоджувалися стравами. Руслан смакував холодець, сказав голосно,
-Ірино, бачу холодець із півня.Ти його отак, як нашого «Півня» в школі! Правильно хай знає своє місце. Але ж умієш приготувати.
Підморгнув до Вадима,
-Чує друже, але ж тобі пощастило.І квітучу троянду відхопив та іще й славну господиню.
Звичайно, Ірина бачила, що хлопці трохи перебрали вина, слухаючи , тільки посміхалася та кивала головою.
Сергій, в кишеню за словом не поліз,
-Квіточко, ти розумієш ми йшли з роботи, на халтурі були.Одній жінці, біля новобудови з камінців паркан муруємо. А вона там іще не мешкає, тому такі й голодні. А оце випили, ну… то ж сама розумієш.Ти нам вибач, ми ж так хотіли тебе бачити.
-Мабуть їх тут прийдеться вкласти спати, що скажеш?-спитав шепотом Вадим.
-Ніяких проблем, он диван, хай лягають.
Спілкування друзів затяглося до півночі. Ірина з Вадимом до самого ранку у справах, мили посуд, наводили порядок. Весело позирали один на одного, з надією, що ранком випроводять хлопців і нарешті залишаться наодинці.
Та тільки сонце подарувало перші промені, як почули гул автівки.
-О! Чи мама приїхала! Але ж за приїзд нічого не казала, може щось сталося?- Ірина поспішила надвір.
Поснідали усі разом. Хлопці уже поспішали на автобус, Вадим, на ходу чмокнув Ірину в щоку,
-Ну все сонце, я подзвоню, на тринадцяту годину маю бути на роботі, потяг не чекатиме.
Задумавшись, жінка дивилася хлопцям вслід. Ірина уже була біля дверей будинку, мати важко перевела подих, сказала зовсім тихо,
-Згадала хлопців, як навчалися в менших класах, такі худенькі, непоказні, а тепер дивлюся, які ж славні парубки виросли. Щастя би їм усім, може цей вірус затихне. Ой дитино, знала б ти стільки ми таких вивезли.
-Ну мамо, будь ласка не починай сирість розводити. Все буде добре.
***
Зустрічати Новий рік, Марина Петрівна пішла до сусідів.У неї вдома мали зібратися однокласники Ірини.
За святковим столом, шість дівчат і стільки ж хлопців, весело вітали один одного з Новим роком, спілкувалися.Згодом лунала музика, усіх запрошувала до танцю. Сергій ні на мить не залишав Поліну. Парочка обіймалася під час танцю, пустувала і жартівливо чмокала один одного в щоки. При розмові, Ірина зрозуміла, що вони зустрічаються.
Близько четвертої години, молодь парами розійшлася по домівках.
Ірина і Вадим залишилися наодинці….
Цнотлива ніч… з блиском у очах, взяла в полон молоді, палаючі серця. Сплетіння тіл, нестримне бажання кохати, випити солод із медових вуст і нарешті заснути в ніжних обіймах.
Через декілька днів, Марина Петрівна мала нагоду познайомитися з батьками Вадима. За святковим столом розмови про життя, про плани на майбутнє.
Батько здивував сина,
-Я думаю вам не горить справляти весілля?
Обличчя Ірини миттєво почервоніло, нахилилася до Вадима, прошепотіла,
-Оце так сказав!
-Ні тату нічого у нас не горить, заперечив він.
Ірина, зиркнула на Вадима, всміхнулася, задумливий погляд, все ж насмілилася сказати,
-Ми можемо ще рік чи й два погуляти, нам і так добре.
Хлопець трохи скривився, адже таких слів від коханої, він не очікував.
Та за мить посміхнувся, хитро глянув на Марину Петрівну,сказав голосно,
-Я думаю моя майбутня теща не буде проти, якщо я частіше буду поруч з моєю чарівною трояндою.
У відповідь жінка мило всміхнулася, крутнула головою,
-Ох і умієш же ти сказати. Ну де ж я подінуся, в мене одна донька, усім місця вистачить.
***
Минув рік… уже й лютий місяць збігав до кінця. Все частіше в магазинах, на ринку, мешканці містечка помічали військових. У юрбі між собою перешіптувалися про слухи щодо війни.
Вночі, двадцять четвертого лютого Вадим із батьком знаходилися на робочому місці. Вантажний потяг прибув до Люботина. Через годину, на своєму коні, як часто вони називали електровоз, поверталися до призначеного місця. Близько п’ятої години, під’їжджаючи до Харкова, вражаючий вид піднебесся насторожив, визвав почуття здивованості, тривоги, страху. Зі сходу, ніби зграя хижаків закрила все небо, летіли літаки й вертоліти, здалеку лунали вибухи.
За кілька хвилин стало відомо, що військові РФ перетнули кордон. Маршем, строєною колоною зайшли на територію Харківщини.
Раптом, задзвонив телефон батька, дзвонила дружина. Вадим стояв поруч, чув, як схлипувала мама й невиразно щось говорила. Батько намагався її заспокоїти,
-Надю, не плач,спокійно. Я все зрозумів, постарайся вирватися з того пекла. Це війна!Ти зв’яжися з Русланом, чи перейди, це ж близенько, він кмітливіший. Я певен їх сім’я вирушить до Харкова, думаю місце в автівці для тебе знайдеться. Заспокойся, до зустрічі.
Вадим відразу дзвонив до Ірини, почув два гудки виклику, враз зв’язок обірвався. Намагався не давати волю емоціям, але це не вдавалося зробити. Руки помітно тремтіли та він знову настирно дзвонив до неї, уста шепотіли,
-Моя сонячна трояндо, ну де ж ти?Чому в недосяжності, люба моя ,чому? Побачиш виклик, набери мене. Де ти? Мені ж без тебе не жити.
Не втрачаючи надії, хоч щось дізнатися, що відбувається в містечку, намагався зв’язатися з Русланом, той не відповідав.А телефон Сергія знаходився поза зоною досяжності. Вже від поту витер змокріле чоло, знервований, послав СМС. «Сергію, друже, я твій боржник, вік пам’ятатиму, благаю допоможи виїхати Ірині. У Харкові в Руслана є родина, зв’яжись з ним.»
В кабінеті начальника резерву локомотивних бригад відбулася термінова нарада з військовим комісаром. Добровольці записувалися в тероборону, Вадим та іще декілька хлопців мали направлення у військову частину. Всі розуміли, від російської навали, країну треба захищати.
Батько Вадима поповнив ряди самооборони. Обіймаючи сина, говорив хвилюючим голосом,
-Ну раз ти так вирішив, я не маю права наполягати, щоб передумав. Ми прожили велику частину життя, а вам треба будувати майбутнє.
-Тату, ти розумієш, там потрібні зв’язківці, я не можу залишитися в стороні. Я тебе прошу, де влаштується мама, нехай до себе забере Ірину. Я говорив з Мариною Петрівною, вона вночі була на чергуванні, на якийсь час залишається в лікарні. Плаче, каже по телефону, ні з з ким не має зв’язку. Головний лікар, її попередив, щоб не покидала робоче місце. Пояснив, що вона додому не добереться, бо під містечком почався жорстокий бій.
Обличчя батька зблідло і якийсь судорожний вираз скривив усі риси,
- То це Ірина теж вдома сама, кепське діло. Та будемо думати і надіятися, що наші жінки з усім впораються.
***
Під свист снарядів, під обстрілами Сергій відправляв свою родину в Харків. Коли в багажник автівки ставив сумку, з телефона почув звук про отримання СМС. Здивувався, адже перед цим, він ні до кого не зміг додзвонитися.
В автівці, хворий на цукровий діабет брат, його дружина і двоє дітей. Біля батька заплакана мати, крізь сльози, сказала хриплим голосом,
-Синку, як же ти доберешся?
-Так, будь ласка без сліз, тату заспокой її. Хоч мотоцикл старий, але ж на ходу, якось прорвуся.Тату, ти через центр не їдь, постарайся їхати невеличкими вуличками, щоб не так помітно було. До Харкова всього п’ятнадцять - вісімнадцять кілометрів, я думаю наші хлопці їх зупинять. Ну все, до зустрічі.
Старі «Жигулі» поступово зникли з поля зору. Він прочитав СМС, намагався додзвонитися до Поліни.
-О Боже, знову в зоні недосяжності!
З острахом дивлячись на небо, витягнув мотоцикл. На голову натягнув стару батьківську шапку з вухами, шарфом підв’язав комір курточки, завів мотоцикл. Від напруги, щелепи ходили ходором, він увесь трусився. Подумки умовляв себе - Все буде добре, заїду заберу Ірину, а там по дорозі й Поліну, якби ж тільки вдалося це зробити.
Та виїхавши з вулиці, він здалеку побачив колону танків. Злісно натиснув на педаль газу, переїхав дорогу, зник у провулку. Йому назустріч їхав російський танк, пролунав постріл.
***
Важко сприйняти жахіття війни…
Цього ж дня о п’ятій годині ранку, Ірина проснулася від поштовху.Десь, щось гуділо, раптово здригнулася земля. В недоумінні вигукнула,
- Ой, що це?
Спросоння не могла второпати що відбувається. Накинула халат, здивовано зиркнула до вікна,
-Чи щось горить? В когось може газ зірвався?
Пару кроків до вікна, відхилила фіранку. Від здивування, мало очі не вілізли на лоб, здалеку побачила могутнє вогняне зарево. В небі щось літало, але толком розгледіти не спромоглася. Натиснула на кнопку настільної лампи, світла не було. Невстигла зібратися з думками, підійшла до дверей, пролунав вибух. Будинок так трусонуло, здавалося, що зараз завалиться.
-Ой, мамочко! - кинулася до телефона, знервовано в думках - Ой, що ж я буду робити, заряд батареї всього на двадцять відсотків і світла немає
. Впоспіх одяглася, намагалася хоч до когось додзвонитися,на жаль, то не було мережі, то абонент був у зоні недосяжності. До кого ж побігти? Може дід Микола вдома? Похапцем, голі ноги засунула в чобітки. На ходу схопила стару шерстяну шапку, напялила на голову.
Холодне повітря вдарило в обличчя, сльози засліпили очі. Змашнувши їх рукою… тільки тепер, вона помітила вертоліт, який віддалявся в сторону Харкова.
Уже, наче пташка пролетіла два обійстя, пролунав вибух, перехрестилася. Навіть не помітила, що залізні ворота й хвіртка відчинені, за щось зашпортнулася.
-Ой, Боже!- падаючи, все ж спромоглася схопитися за підвіконня, тарабанила у вікно, прислухалася. Та ніби збоку, почула чийсь глухий кашель і протяжний скрип. Злякано зиркнула, у дверях погріба з’явився дід Микола.
- Ой лишенько, це ти Іринко? Швидко йди сюди, ти тепло одягнена?
Ледь стримуючи сльози, промовила,
-Дідусю, що це в нас коїться ?
Він обійняв її,
-Війна сонечко, це війна. На нас, таки напала російська саранча.
-Мені так страшно. Ні до кого не можу додзвонитися. І до мене ніхто не дзвонить.А у вас світло є,
-Дитино, яке там світло. Спускаймося в погріб, потім будемо говорити.
-Ні, я збігаю додому, дещо візьму.
-Ти зберися, не нервуй так, он вся тремтиш. Забери всі документи,
що є в будинку. І тепліше одягнися, хто знає на скільки це затягнеться.
До хати забігла захекана Ірина. Тремтячими руками запалила свічку, збирала речі, документи. Малюнки, що стояли на серванті, склала в папку. Вже озирнувшись, пригадала, що ввечері запекла курку - Ой, треба взяти, Вадимко ж обов’язково приїде, на обід в самий раз буде.
У руках дві сумки,, зі сльозами на очах,
- Господи поможи!
Поспішаючи, переступила поріг, враз її оглушив вибух.
***
Тільки дід сховався в погребі, від вибуху здригнулася земля, зі стелі посипалася штукатурка. Звуки скрегіту, мов град бив по залізу, розходилися луною по погребі, наводили страх.
До його горла підступив ком, хриплим голосом прошепотів ,
-Боженьку, що ж це коїться? Іринко, трояндочко наша, як же я раніше про тебе не подумав, от стара голова, де ж ти тепер?
Хвилини здавалися вічністю… дід прислухався, не почувши гулу й вибухів, перехрестився, підіймався по східцях. Вхідні залізні двері, рясно посічені осколками, відчинивши їх, переступив через уламки шиферу. Від побаченого остовпів, його старенька хата, склалася ніби карткова. Не стримати гніву, очі налилися кров’ю,
-Сволота, що ж ви коїте?! Боже, зглянься, зупини цю навалу!
Очі наповнені сліз, з палицею в руці, він переступав через грудки землі зі снігом, намірився йти до Ірини.
Видовище вразило його в саме серце, по щоках котилися сльози. Замість сусідської хати й обійстя глибока вирва. А далі валялися уламки шиферу, дерева й груди землі з цеглою, від будинку залишилась одна потрощена стіна.
У грудях тиснув душевний біль, по окрузі рознісся крик,
-Будьте ви прокляті! Рашисти, будьте ви прокляті! За що забрали життя нашої квіточки? За що…. за що?
Та враз стрепенувся, як від удару. Неподалік, знову видух, його, наче хтось каменем кинув до землі. З заплющеними очима, він лежав між уламків даху змішаних з землею, чув гул, кулеметну чергу. А потім тиша…
Тільки на третій день, дід спромігся з - під завалу будинку дістати тіло Ірини. Вона лежала на папці з малюнками, які їй подарував Вадим.
Майже тиждень, як відірваний від світу. Ні світла, ні спілкування по телефону, вдень і вночі вибухи, стрілянина.
Він майже весь час знаходився в погребі, при надії дочекатися, щоб хоча б хто небуть спромігся приїхати, допоміг поховати Ірину.
***.
Під вечір, у квартирі родичів Руслана зібралися родини. Поліна сиділа на дивані, біля неї мама й батько Сергія. Вони з надією дивилися на неї, може додзвониться, скаже, що зараз приїде син. Дівчина часто, занепокоїно поглядала на Надію, адже жінка чекала, може відгукнеться Ірина. На жаль Поліна нікому нічого втішного сказати не могла. Намагалася втримати себе в руках, щоб не розплакатися.
Хоч темна ніч та місто не спало, десь знову й знову лунали вибухи. Попереду їх чекали набагато важчі часи
Автобус їхав по грунтовій дорозі, злегка присипаною снігом. За вікнами час від часу мигтіли голі дерева, вдалині виднівся ліс.
Вадим і кілька чоловіків, вже одягнені у військову форму, їхали до призначеного місця. Він сидів,схилившись до вікна, дивився вдалину. На очі напливали сльози, він намагався їх затримати, а вони все ж повільно потилися по щоках. Вже минула друга доба, а він про кохану нічого не знає. - Моя трояндо, хоч як та дай знати,де ти,як ти? Ні-ні, я не допускаю думки про жахіття. Знаю тобі важко і мені не солодко. Думав відпустять хоч на якусь годину та тепер я на службі. На жаль війна, знаю на кордоні важкі бої та я вірю, що ми здатні вигнати тих ублюдків, що прийшли на нашу землю. Я тобі обіцяю… буду обережним. Знаю, усім буде нелегко та надіюся, біда обійде стороною. І ми влітку, можливо навіть разом із Сергієм і Поліною, зіграємо весілля.
***
Війна триває.… минуло більш ніж півтора року. Збройні Сили України перейшли в наступ, поступово звільняють міста й села.
У цей осінній день, у Вадима була б нагода відсвяткувати день народження та на жаль, доля вирішила інакше.
Хоч надворі й мжичив дощ, біля трьох могил стояли батьки й рідні. Вони прийшли вшанувати пам’ять найдорожчих людей.
Поривчастий вітер, раз-у раз торкався пелюсток троянд і хризантем, розсипаних на могилах. Краплі дощу, як материнські сльози стікали до землі. Душевний біль… велика втрата, важко пережити. Сердечний біль стискає груди - за що кривава війна забрала молоді душі? Хто відповість за зруйноване трояндове кохання?
13.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001142
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 23.12.2023
У вікно погляну рано -
Виграє зима сопрано,
Ніжні миті прохолоди
Додають нам насолоди.
Знов стежини білі-білі,
А дерева в дивнім сріблі,
Цвіт виблискує на вітах,
У природі, мовби літо.
На узбіччі горобина
Неповторна і красива,
Припорошені кетяги
Додають душі наснаги.
Ось, скраєчку біля тину
Причаїлася калина,
А вербі зимова краля
Заплела косу ще зрання.
Ох, і дивно у природі,
Всі одягнені по моді,
Виграє в красі подвір'я,
Мов засяяло сузір'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001134
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Залиш хоч на папері поцілунок,
Що випитий давно з кохання трунок,
Відчуй на хвильку дихання і ніжність,
Вдихни безмежну та незриму вічність.
Торкнися ти думками насолоди,
Хоча в обіймах вже лише негоди,
Зберися з духом і полинь у небо,
Там відчуття сховалися далеко.
Дмухни в повітря розпач і невдачу,
В думках створи узгоджену задачу
І розв'язок її ти знайдеш, знаю,
Цілунок на папері залишаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001260
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Тихо всміхається вечір,
Скоро вже спати малечі,
Нічка дарує їм казку,
Мовби матусену ласку.
Пестить так ніжно рукою,
Дивно лоскоче вербою,
Золотом ясним від сонця
Лине, мов сон до віконця.
Вміло малює пейзажі,
Ось , подивись, персонажі:
Милі, цікаві, казкові,
Чути загадку в розмові.
Вже посміхається нічка,
Ніжно хлюпочеться річка,
Сон викликає дрімоту,
Щоби відчуть насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001412
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Колись я погладжу ніжно твоє гарне рукою волосся,
Зігрію обіймами плечі й цілунками встелю долоні,
Колись пробіжуся рікою і запах відчую колосся,
Торкнуся я лагідно пальців, лишившись в п'янкому полоні.
Колись я погляну ніжно в твої дійсно бездонні очі,
Сніданок тобі приготую і каву смачну у світанок.
Колись підійму тобі настрій, і сміх скрізь почую дівочий,
Зустріну в обіймах і піду з тобою кружляючи в танок.
Колись я промовлю ніжно, що кохаю тебе дуже міцно,
Відкрию всі разом дверцята, всі фіранки у серці для світла,
Колись я наповню по вінця грааль чуттів з тобою змістом,
Так щоб душа твоя й моя від щастя у житті розквітла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000257
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 19.12.2023
Пора звикати до війни.
Вона прийшла сюди надовго.
І гинуть дочки і сини
І вірять, що за перемогу.
Але життя іде вперед
І виживати доведеться
Посеред вибухів ракет,
Де навіть сталь кипить і мнеться.
Немов трава, що серед шпал
Пробилася і виживає,
Так і країна назагал,
Трапляється, не помирає.
І треба жити в боротьбі,
Долати підступи ворожі
Й перемогти назло судьбі.
Коритися їй нам негоже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999915
дата надходження 01.12.2023
дата закладки 19.12.2023
Серед леліток прохололих
струмує сяйво ліхтаря.
Красиво в парку, як ніколи,
хоч день швиденько вигора,
породжуючи тіні дивні,
переіначуючи сни,
були з тобою ми наївні,
в чеканні красної весни.
Та поміж нами стала хвижа*,
я стримати її не зміг
і обертала стужа хижа
лелітки на холодний сніг.
19.12.23р.
*Хвижа – заметіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001132
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 19.12.2023
Вітер заграв неповторну сонату,
Сміло торкнувся далеких висот,
Мовби відчув глибину експонату
Тих дивовижно зворушливих нот.
Стукало серце у такт мимоволі,
Дихала суть та життя в унісон,
Як на долоні розхристані долі
Ніжно теплом доторкалися скронь.
Чулися звуки маніжно незнані,
Кликали в далеч казковості снів
І посміхалися миті бажані
В дивному трепеті рідних полів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000692
дата надходження 12.12.2023
дата закладки 19.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2fKbUuLcKhY[/youtube]
Музика і виконання Василя Корби
Ще рясніє в ярах чебрецями
І волошки цвітуть по стерні,
У цім полі, дозрілім житами,
Захотілось пройтися мені.
Поспішаю сюди спозаранку
І ногами збиваю росу,
Я подякую полю за ранок,
За розлиту розмаєм красу.
Приспів:
Ой ти, поле моє українське, -
Ці широкі, безмежні лани.
Зве до себе земля материнська,
Зве додому мене з далини.
Тут розкинулись рідні простори,
І діброви зелені, й гаї
Та кругом з гір Карпатських до моря
В нас співають в садах солов’ї.
Я до тебе, моє рідне поле,
Мов на крилах пташиних лечу,
І щодня щиро дякую долі
За цей край, у якому живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001093
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 19.12.2023
-Куди зранку поспішаєш?-
Подруга питає Люду:
-Розкажу своє я горе,
Позов ось несу до суду.
Як ти знаєш - вийти заміж
Була давня моя мрія,
Тож прийняла місяць тому
Я співмешканця Андрія.
Була рада, бо він клявся
(До обіцянок охочий),
Зробить все, що забажаю,
Все дістане, що захочу.
Телевізор ми дивились –
Там зірки всі виступали,
І одна вечірня сукня
В око враз мені запала.
Чогось ляпнула я вголос:
-Про це мріє жінка кожна:
Таке диво одягнути,
А тоді вже й вмерти можна!
Через тиждень - сукня в мене!
Ті ж блакитні горошини…
Щоб сюрприз такий зробити –
Того ж дня продав машину.
-Боже мій! - подруга шепче,-
На таких молитись треба,
Таких зараз не зустрінеш,
Це кохання - дар із неба!
Люда в крик: До чорта сукню!
І до біса горошини!
Вчора взнала: ця падлюка
Продала мою машину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001079
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 19.12.2023
Ранок, синок спитав у матусі,
-Чого, стала ховатись сестричка?
Ну.. увесь час, здається, не в дусі,
Так злиться, аж червоніє личко!
-Чи не бачиш, як виросла Соня,
Підростеш, тоді… все будеш знати,
Він до неї, неначе спросоння,
-А цибульки… хоче приховати!
Всміхнулася, ледь стримувала сміх,
-Про які, це ти, кажеш цибульки?
Я чув, що полюбляють хлопці їх,
Женихів, буде повно в дівульки,
Вночі, так говорили бабця й дід.
10.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001080
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 19.12.2023
А ми зустрілись осінню з тобою,
Щоб поділитись радістю й журбою,
Вдихнути аромати милих квітів
і зрозуміти, що ми вже не діти.
Торкнутись миру та блакиті неба,
А більшого, повірте, і нетреба,
Сказати слово ніжне та ласкаве,
Відчути, що життя найкраще з нами.
Впіймати погляд рідний і привітний
Та знати - найщиріший він і вірний,
Схилитися в обіймах і завмерти,
Такі хвилини дійсно не зітерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000805
дата надходження 14.12.2023
дата закладки 17.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ekkHfvHLQAg[/youtube]
Стара елегія любові,
Сплетіння ніжних слів і душ.
Все зрозуміло тут з пів слова,
Я, час, прошу тебе, не руш!
Гіркий цей присмак давнини,
Коли навколо ніч, як море.
Нема кого у тім винить,
Що посміхалися їм зорі.
Нехай ця музика звучить,
Для тих, хто цінить почуття,
Хто вміє вірно так любить,
Бо це - одна краса життя.
Повіяв легкий вітерець,
Із тих часів, що незабутні.
Запах по-старому чебрець,
Та де, роки, ви безтурботні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000874
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 17.12.2023
[b]У[/b]паду до землі, обійму, тебе ненько,
[b]С[/b]еред смутку й жахів, найдорожчу, рідненьку,
[b]П[/b]ригорнеш до грудей, мов матуся дитину,
[b]О[/b]беріг - це любов, що страхіття зупинить.
[b]К[/b]рай найкращий в житті де завжди я бувала,
[b]О[/b]х, як тяжко мені, бо печалі зазнала,
[b]Ї[/b]ї ноти до сліз розворушують душу,
[b]Щ[/b]е не раз все пройду і здолати я мушу!
[b]А[/b] тоді, мов струна Україна заграє,
[b]С[/b]вітлом вічним тепла і душевності раєм,
[b]Т[/b]існо вузи зімкне і з'єднає навіки,
[b]Я[/b]к уміє вона, щоби знову прозріти!
[b]З[/b]никне сум і печаль, соловей заспіває,
[b]Н[/b]енька рідне дитя із війни зустрічає,
[b]А[/b] навколо скрізь мир закрутився юрбою,
[b]Й[/b]ого звуки тепла вже з тобою, зі мною,
[b]Д[/b]о небес підійме, світло, тиша вирує,
[b]У[/b] найкращих краях серце радість відчує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000936
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 17.12.2023
Не перший день іде зима,
Мороз закрався в душу...
У тому винна я сама,
Твій спокій не порушу.
Під теплим килимом снігів,
Сплять перші весни квіти.
Теплом травневим всю зігрів,
У літо вдвох летіти.
На крилах бабки на луки,
Де роси вмили трави.
Зв'язала вузликом думки,
Під сильними вітрами.
І спогадів минулий щем,
Не дошкуляє більше.
Вже ніч під зоряним плащем,
Зима сніжить ще ліпше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000523
дата надходження 09.12.2023
дата закладки 12.12.2023
Дикий неспокій у душі,
Нагадує січневу хугу.
Рядки написані в журбі,
Невиліковна ця недуга.
Тепло від голоса твого,
Тримаю довгий час у грудях,
А як бракує знов його,
Хворі слова рядками блудять.
Бракує кисню з кожним днем,
Триматись вільною не сила...
Чаклунства дивного вогнем,
Врятуй завчасно прошу, милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000680
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 12.12.2023
Міля й Вова нещодавно
Стали разом в парі жити,
Чоловік старався дуже,
Щоб дружині догодити.
-Принесу тобі я каву,-
Сказав милий жінці якось,-
Що тобі смакує краще:
’’Нескафе’’, чи, може, ’’Якобс’’?
-Принеси таку, щоб зразу
Захотілося співати,
З ковтком кожним все навколо
Починало розквітати.
Щоб блищали зразу очі,
Щастям душу розпирало,
А ще, милий, дуже хочу,
Щоб кохання в серці грало.
Вова ніжно усміхнувся,
Поглядом обміряв Мілку,
На одній нозі крутнувся:
-Зрозумів. Несу горілку.
Задоволена дружина,
Бо розумний в неї Вова:
Всі бажання й забаганки
Розуміє із півслова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000654
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 12.12.2023
Осені печаль розгубила квіти,
В смутку вся душа, що в минулім літо,
Звабливість його поселила в серці,
Ноти чарівні залишились в скерці.
Де ж ота краса, що будила вранці,
Промінь золотий на моїй фіранці?
І земне тепло, що так гріло тіло,
Серденько моє ніжно тріпотіло.
Співи солов'їв у саду вже стихли,
Ноти гомінкі до весни вже зникли
Та в моїй душі тріпотить надія,
Швидше б до тепла - це найкраща мрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000324
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 09.12.2023
Сьогодні думки розлетілись мої,
Мов квіт у весняну годину,
Лечу в найдорожчі для серця краї
Відчути зворушну хвилину.
Впіймала наснагу та світло тепла
І знову я лину в дорогу,
Де мила домівка та рідна земля
І стежка, що кличе додому.
Вдихнути б усе до найменших краплин,
Злетіти у вись, ніби пташка,
Обожнюю миті солодких хвилин
Де в травах сховалась ромашка.
Найкраще та миле, що є у житті
Тривожить і гріє роками,
А кожна частинка на рідній землі
Летить у простори думками.
Схилилась і знову лечу в ті краї
Де рідна для серця хатина,
А в слід все підштовхують думи мої,
Відчула, що знову дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000467
дата надходження 09.12.2023
дата закладки 09.12.2023
Весна...це дарунок землі,
Краса...від природи мені,
Живу ...і ціную життя,
Несу ...все тепло в майбуття.
Пройде...звук неспокою й жах,
Лише...відгукнеться в думках,
Повір...у найкраще життя
До зір...де душі почуття.
Схоплю...ніжні мрії свої,
Люблю...я обійми твої,
Жива...бо у серці весна,
Дива́...ця краса неземна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999970
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023
От і прийшов, той перший день зими,
А вчора осені останній розпрощався.
Але чомусь не радують вони,
Один лиш смуток в голові зостався.
Сирени звук зненацька завива,
Приймає небо ті протяжні муки.
Натомість нас дощами полива,
А дехто чаєм зігріва холодні руки.
Потік машин, немов жива змія,
Крізь місто безперервно проїжджає.
Лише на календар прийшла зима
І перший день ніхто не помічає.
Я думаю чекають зараз всі,
Коли останній день війни настане.
Для Миколая пишуть діточки листи,
З надією, що з торби мир дістане.
1.12.23. Олександр Степан .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999920
дата надходження 01.12.2023
дата закладки 02.12.2023
Він танув у її очах,
Сніг білий падав і пухкий,
Вона чекала, він мовчав,
Сніжинки пурхали легкі.
Вночі торкався у думках
Малюючи палкі вуста,
Вона ж була така сумна
Чекаючи його листа.
Він їй писав, слова в рядках
Морозом бігали по шкірі,
Вона ж у його сни зайшла,
Лишивши дотики надії.
Картина фарбами зі слів
У танці рим кружляла в оці,
Вогонь чорнилами ще тлів,
Вона ж чекає його досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999953
дата надходження 01.12.2023
дата закладки 02.12.2023
Заховалася в гаю золота перлина,
Влаштувала, ніби рай чарівна година,
З листя сплетений вінок виграє, мов зорі,
Розвівається краса, наче хвилі в морі.
Так чарує та бринить горобина мила,
Від барвистого тепла я уже щаслива,
Причаїлася в гаю, додала ще шарму
І співаночку з вітрів нам дарує гарну.
А прощатися ніяк не бажає осінь,
Сяють ніжні барви ще у красуні й досі
Та вже бачим рідше ми дивні колорити,
У відпустку пані йде готувати свити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999823
дата надходження 30.11.2023
дата закладки 30.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hYUAZVlOMCA[/youtube]
Надворі вітер, холоднеча,
Стікають краплі по вікні.
Збирає осінь свої речі,
Прийшли останні її дні.
Уважний погляд - все зробила?
Чомусь не впав останній лист?
Усі здогадки припустила:
Не весь ще вичерпала хист?
Чому тремтить ота берізка,
І гіллям стукає у скло.
Чи зрозуміла - зима близько,
А там так тепло за вікном.
Не хоче падать лист останній,
Тремтить в надії, щоб зігрітись.
Думки й надії дуже марні,
Зимі прийдеться підкоритись.
Взяла на плечі всі здобутки,
Зітхнула ще в останній раз.
Спішила, ніби у відпустку,
Без зайвих сліз і без образ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999759
дата надходження 29.11.2023
дата закладки 29.11.2023
Хлопець (вже в літах) Микола
Розказав учора мамі,
Що з усіх дівчат в районі
Перевагу надав Мані.
Вона якось похвалилась,
Що на кухні порядкує,
За рецептом особливим
Рибу заливну готує.
А сьогодні для знайомства
Вже привів Марусю в хату:
Мамі хай продемонструє
Всю енергію завзяту.
-Коля каже, що у тебе,-
Лагідно щебече мама,-
Щодо риби є секрети,
Поділись, щоб і я знала.
Стали очі круглі в Маньки:
-Спосіб заливний - не диво:
Відкусила шмат тараньки
Й запила ковточком пива.
Головне тут і важливе –
Цей процес не зупиняти:
Як закінчиться таранька –
Можна й раків заливати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999674
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 29.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pF1IF-GQk7Q[/youtube]
І знову сон, немов кіно:
Іду - заквітчана поляна.
А під ногами полотно:
Зелений килим трав духмяних.
Повільно день скотивсь на вечір,
В душі рояться все ж думки.
(Від них немає в мене втечі )
Чи ще чекаєш мене ти?
У спину вітер підганяє,
З плечей зриває тонкий шарф.
З волоссям грається, кидає.
Я розумію його жарт.
Ось бачу, хтось біжить назустріч,
Невже спішить до мене доля?
І всі думки тікають врозтіч...
Я прокидаюся поволі...
А за вікном вже холоднеча,
А сон теплом все ж обійма.
Та від кохання нема втечі,
Не перешкода тут зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999602
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 28.11.2023
Другу Олександру
Зіграй, мій любий друже, щоб
Згадалися роки щасливі,
Бо звуки музики, на диво ,
Чудовий засіб від хвороб.
І є у тебе всі сім струн,
І всі сім нот давно ти знаєш,
Ти був колись, немов чаклун,
То ж почаклуй, що пригадаєш.
Згадать не важко - до-ре-мі,
Давно не чув від тебе щось я,
Від щастя серце щоб зайшлося,
Почули щоб й глухонімі.
І посеред тривог, турбот,
Щоб не щеміло те, що зліва,
То ж грай, а я відкривши рот,
Вражатись буду, наче диву.
Зіграй, мій добрий друже, щось, -
І хочеться таке почути!,
І слухати, про все забути,
І щоб мені на мить здалось,
Що ми веселі, молоді,
І нам покірні музи, ноти,
В житті ніякої турботи,
То ж грай, давай, не підведи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999187
дата надходження 22.11.2023
дата закладки 28.11.2023
Де ж тая стежинка та й моя рідненька,
Де ж світла хатинка,де зростила ненька,
У дощову осінь, з думами літаю,
У душі й на серці, смуту відчуваю.
Стелиться стежина в ній багнюка з листям,
Споришеві трави, із рудим намистом,
Та тож сльози – роси, їх сипнула осінь,
У змові з хмарами, заховала просинь.
Я ж по тій стежині, йду куди не знаю,
Та це сон напевно, мов лечу до раю,
Зупинилась, чомусь вдалині руїна,
Де ж моя надія, мов мала дитина.
Сльозами умилась,хто посмів зламати?
За що, я своєї, позбулася хати?
Жадоба, може, рашистська так гуляє,
Від злоби й заздрощів все й скрізь розбиває.
Як змогли забути заповіді Божі?
То скоріше всього, п’яні, сині рожі...
І тих слів не знають, на жаль лише мати,
Ще в колисці чули, як лягали спати,
Під них засинали й в голови вдовбали.
Прийде Божа кара, їм світу не бачить!
Знаю, кожна мати, війни не пробачить.
25.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999605
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 28.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TmAAcq0BF90[/youtube]
В саду самотнім гуля вітер,
Знайти б розраду для душі.
Так здивував осінній витвір,
Навряд порадує в тиші.
Стоять оголені дерева,
Не впав ще десь останній лист.
А осінь вже не королева,
Давно утратила свій хист.
Лежить троянда на лавчині,
Це хто поклав її сюди?
А пелюстки, немов жарини,
Когось торкнулися руки.
Повільно гойдалку качає
В задумі вітер. В чому зміст?
Про що думки, хіба хто знає?
Здогадки всі переплелись.
Сумні думки розвіяв сніг,
І все навколо стало білим.
Це він один змінити зміг
Усі здогадки обважнілі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999480
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 26.11.2023
Вже рік минув як ми знайомі,
І ось за літом знову осінь,
Вже рік як взяв твої долоні,
Вдихнув твій аромат в волоссі.
Вже рік в чуттях тону повільно
Від погляду в блакитні очі,
Вже рік пишу я емоційно,
Про тебе думаю щоночі.
Вже цілий рік як я кохаю,
Зимою - королеву сніжну,
Весною - квітку ніжну в гаю
Та літом - ароматну вишню.
Тепло ж душі я відчуваю
Лише коли приходить осінь,
І серце фарбами співає,
І стукіт чую його досі.
Вже рік нестримний в грудях потяг,
Як до останнього тепла,
Тобою огорнутись в одяг
З багряних променів без скла.
Я не дивлюсь на тебе зовні,
Кохаю я тебе, кохаю...
Моє ти сонечко у жовтні,
Краса твоя в вогні безкрая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996691
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 26.11.2023
З восьми мільярдів одну долю
Ти не побачиш на Землі,
Крізь океани море болю
Ти не відчуєш з кораблів.
Із тисячі земних народів
Один такий тобі чужий,
Немов сміття з космічних дронів,
За ним твій погляд не тужив.
Більш сотні тисяч миль від тіла
Твій розум відлетів на Марс,
Душа при цьому задубіла
І сенс життя зганьбився в фарс.
Мільйони поглядів зі світла
Звертаються до тебе, Маск,
В надії щоб душа розквітла
Й супутники зв'язали нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998344
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 26.11.2023
Кохання засяяло сонячним світлом,
Джерельна вода струменить безупинно,
Роса що на квітці виблискує сріблом,
Всю ніжність збирає в яскраве намисто.
Надіну його й закружляю у танці,
Життю усміхаюсь, радію щаслива,
Тепер ми з тобою є долі обранці,
Та й вірність буває, така ж, лебедина.
Цвіт маків дивись, як горить і палає,
Тебе до безумства безмежно кохаю!!!
Лишень неосяжна блакить все це знає,
Настільки душею близька я до Раю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999083
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 25.11.2023
Під мотив листопада
Я зустрітися рада,
Щоб побачити очі,
Сни згадати пророчі.
Під акорди жоржини
Зачарують хвилини,
А у звабливий вечір
Вже ніщо не перечить.
Тихо тінь, що від сонця,
Знов торкає віконця,
Дивна річка стихає,
Все довкола змовкає.
Засинають всі квіти,
Мов малесенькі діти
І у ночі казкові
Сняться сни загадкові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999382
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 25.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x9rEp3E2vMU
[/youtube]
Останні дні осінні
Не радують теплом.
Похмуре небо синє,
Немов покрилося сріблом.
Зима зробила спроби,
Чи ждуть її уже?
І кинула морози -
Чекає, вірить, жде.
Тихенько притаїлась,
Підкинула сніжок.
Та з осінню зустрілась-
В очах був холодок.
Нічого не сказала,
Свій погляд відвела.
Нахабство її знала,
Та стала все ж бліда.
Кипіло все від злості,
Як втамувать злобу?
Чому ж це крутять кості,
Невже престол гублю?
Зима тут посміхнулась:
Ну що, моя взяла?
До неї пригорнулась,
Ще спочивать пішла...
Осіннє ніжне сонце,
Пробилося крізь скло.
Раділо чомусь серце,
Чи цій зимі на зло?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999302
дата надходження 24.11.2023
дата закладки 24.11.2023
Ти запросиш на вальс, закружляємо в жовтому листі,
Бач, калина стоїть у тендітно барвистім намисті
І розкішний пейзаж вже накинув тендітні вуалі,
Ми пройдемо не раз де розкинулись звабливі далі.
Закружляємо ми у танку неповторнім і дивнім,
Ніжний образ краси, відшукавши чарівний і мирний
І весь трепет душі знов відчуємо в кожному русі,
Віддамось почуттям і такій дивовижній спокусі.
І у митях нічних де сховалася ніжності ласка,
Світ для нас залишив неймовірну та радісну казку
І у сяйві земнім де відчутні всі ноти природи,
У її тишині ми відчуємо смак насолоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999206
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 23.11.2023
Йду по стежці, ліс багровий,
Війнув вітер вечоровий,
Підняла …. листок кленовий,
В нім, стіжечки вишиванки
Тож осені забаганки.
Штрихи вродженої долі,
Якийсь час бути на волі,
Бач, на це вже є причини,
Колір втратили клітини.
На жаль коротеньке життя,
Той блиск, похитне покриття,
Прилягає темний колір,
Відчува нестримні болі.
Але ж здатний потерпіти,
Разом з вітром полетіти,
До небес звабливі мрії,
Не покинути надії.
Звичайно щемно… на душі,
Він загубився в метушні,
Байдужість осені вража,
Між смертю й життям йде вражда.
У душі чомусь напруга,
Коло серця в’ється туга,
Ніби я втрачаю друга.
Спинилась на пів дорозі
Завадити… жаль не в змозі.
04.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999074
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023
[b]Д[/b]ивлюся в далеч де майбутній світ,
[b]А[/b] я чомусь вертаюся у юність,
[b]В[/b]елика сила почуттів політ,
[b]А[/b] згодом додається стиха мудрість.
[b]Й[/b]ого душа розкрита, як завжди́:
[b]Т[/b]обі й мені освічує дорогу,
[b]Е[/b]х, хочеться так мирної весни,
[b]Б[/b]агатством, щоб торкнулася порогу!
[b]У[/b] ній є все найкраще та просте,
[b]Д[/b]е щастя зародилося з любові,
[b]Е[/b]нергія родини - то святе,
[b]М[/b]илуючи красою наші долі.
[b]О[/b]бійми батька, неньчині слова
[b]Д[/b]е стільки теплоти не передати,
[b]О[/b]берігає та любов жива
[b]Б[/b]арвінком синьооким біля хати.
[b]Р[/b]адійте, любі, бережіть тепло
[b]І[/b] колисайте, мов свою дитину!
[b]Ш[/b]ануйте серцем, бо святе воно
[b]І[/b] дякуйте, за прожиту хвилину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999067
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Вже осінь валізу зібрала,
Опале залишила листя,
Все щастя що нині спізнала,
Можливо тепер їй насниться.
Їй жовтень казав не журися,
Тож вересень з нею був щирий,
Сльозу з листопадом пустила,
Сказала до зустрічі милий.
Поспішно зима незабаром,
Закрила за осінню хвіртку,
Біленьке дістала горнятко,
Й потроху насипала снігу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998926
дата надходження 19.11.2023
дата закладки 19.11.2023
Я Вам пишу, бо знаю, що чекали,
Мого листа, немовби квіт весни,
Ті слайди найпрекрасніші листали
У сяйві філігранної краси.
Пробачте, що забрала ваші мрії,
Які Ви так плекали, берегли,
А промінь милий пестив мої вії,
На мить здалося, що були то Ви...
Мене ось згадка також захопила,
У ній вбачалась магія душі,
Була то справді чарівна хвилина,
Коли читали вірші Ви мені.
Той ніжний погляд відданий і вірний.
І голос, то здіймався, то стихав,
Емоцій світ виразний і умілий
У серці ноти назавжди́ лишав.
Хотілося лиш просто знов відчути:
Таку приємну та блажену мить,
Дівчам тим безтурботним ще побути
Й насолодитись ароматом - жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998839
дата надходження 18.11.2023
дата закладки 18.11.2023
Запахли чарами всі дні
Та жовтим листям,
Калина щепче щось мені
Така барвиста.
Тріпоче ніжно вітерець
Розкішні віти,
Неначе звабливий митець
Дарує квіти.
Лоскочуть сонця промінці
Ось, так на втіху.
Ловлю чарівність на лиці,
Мов ніжність літа.
Ох, як же радісно мені,
Мов фея лину,
Присяду трішки в тишині,
Хоч мить спочину.
Насолоджуся, обійму
Світанки чисті,
Наза́вжди в серці залишу
Красу в намисті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998525
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 14.11.2023
Під ногами килим... шелестить
лист опалий, кольорами квітне.
Морозцем вже пахне, заіскрить
незабаром покривало сніжне.
У весни є килим-оксамит,
землю вкриє, цвітом забуяє.
Сонцем ясним літо звеселить,
райдужними барвами заграє.
Є в житті у кожного пора,
коли доля сонцем обігріта.
А якщо повіють холоди,
їм на зміну знову прийде літо.
Під ногами килим... шелестить
лист опалий, кольорами квітне.
Морозцем вже пахне... порадій,
вміє гріти й покривало сніжне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998378
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 12.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VPecpAeYWhQ[/youtube]
За високою горою,
Проживає ніч.
З днем не встрінеться ніколи,
Живуть в різнобіч.
Вийде нічка погуляти,
День чомусь ще спить.
У думках - його обняти,
Як оце зробить?
Так за це невдячні долі,
Робить все на зло.
Завдає обом їм болі,
Як не повезло!
Місяць все це розуміє.
Як допомогти?
Чи зробити це зуміє,
Як кохання зберегти?
Кинув якось срібну стежку,
Може, ж зведе доля?
Так хотів продовжить казку,
Марні всі зусилля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998377
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 12.11.2023
У теплі краї летять птахи,
Котрі лишилися живими
Не поспішаймо за ними ми
Боротись нам усім до нині.
У теплі краї летять птахи,
Якби ще Бог надав нам крила
Перемогти ворога змогли,
Була б у нас велика сила.
У теплі краї летять птахи,
Голі дерева і без співу
На небо пішли наші сини
Там Богородиця є Діва.
У теплі краї летять птахи,
Туди зарано нашим хлопцям
Перед ними ще довгі роки
Через сльози пам'ять Всім мовчки.
Вічна пам'ять і слава синам!
Вас не забудемо ніколи!
Ще низький уклін, Герої Вам!
Доведемо на полі бою!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998249
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 11.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wUncv5RqmgE
[/youtube]
Життя не мед і не гірчиця,
Це - серединка серед них.
Все ж долі треба підкоритись.
Гнітить неспокій днів сумних.
А ми все ж боремось, бо знаєм,
Проходить все і це пройде.
Притишим хід і все чекаєм,
Що день наступний принесе.
Та час омріяний далеко,
Він не спішить чомусь до нас.
Його чекаєм, хоч й нелегко,
Терпіння маєм про запас.
Чекаєм долі подарунки,
Ми їх виглядуєм під час.
З нею не ведемо ми рахунки,
Надіємсь, буде нам ще шанс.
Отак із вечора до рання,
Чогось чекаєм у житті.
І не втрачаєм сподівання...
Не завжди ж жити у біді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998248
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Яка світломрія? Віддай якнайшвидше!
Врізнобіч її відпущу!
Ой, матінко рідна, у неї є крильця!
Яріють від пилу й дощу?
Летить най до сонця, мо' спалить жадання!
Без мотлоху світиться ум!
А що як з молитвою Богу зарання
Прорветься вона через тлум?
Нашепче Отцю як привілля омрійне
Забрала хапиця слизька!
Я каменем ліпше крилату огрію
Да так, що посипле луска!
Чи то пак узять валуном придушити,
Щоб мрії ніхто не видав?
А що як на праху зійде просо-жито?
Ну, то уже суща біда!
І визріє збіжжя рясною стіною -
Заб'є колос в землю набат.
Мільйон світломрій проросте в чистім полі!
Де каменів стільки набрать?
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997485
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 11.11.2023
Проміння вистукує морзе у шиби,
Пора прокидатись усім постояльцям.
Смолисту габу, що хропла, сполошило,
Аж очі прикрила небесним окрайцем.
А он підвіконня! Скоцюрблені квіти
Колись трітопіли огривком зеленим,
А нині прийшлося сердегам вдовіти,
Зрешеченим листям ловити сирени.
Ні світло, ні води, що ллють чужі руки,
Ані дзюркотлива симфонія птахи
Не верне до сонця лункі сокострумки,
Бо стебла несуться до неї, на захід.
Вона не голубить, і казок не каже,
І сміхом зернистим не кутає вранці,
Полинула далі од витівок вражих,
Сирітки* ж тепер у віконниці бранці.
Сирітки* - одна із народних назв фіалок, братків.
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997896
дата надходження 05.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Ох, як же важко в світі, тобі мово,
Витримувати фальш і суєту,
А так хотілося, щоб все чудово
Звучало у довершенім рядку.
Душа, мов світ, всміхаючися долі
Збагачувала ніжністю красу,
Хотілося, щоби слова, мов зорі
Спускались тихо в ранішню росу.
І колорити вабили безмежні,
Малюючи красою кожен крок,
Емоції прекрасні та бентежні
Нам дарували мудрості урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998290
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Вже годину вчив школярик,
Що таке прийменник,
Розчаровано дивився
На книжки й щоденник.
-Треба вчитись,- кричав батько,-
Пам’ятай, Андрію,
Тоді в тебе всі здійсняться
Заповітні мрії!
І навчатись ти повинен
Радісно, завзято,
В рідну школу кожен ранок
Бігти, як на свято.
Скільки он істот на світі –
Всі заповнять ніші,
А людина на планеті
Є найрозумніша.
-Це неправда,- учень каже,-
І про це всі знають:
Щодо розуму, то мавпи
Нас переважають.
Все вони обміркували
І навчились жити:
Перестали між собою
Вголос говорити.
Всі домовилися зразу,
Що найкраще буде,
Щоб про це ніде й ніколи
Не дізнались люди.
Мавпи можуть показати
Усім дупу голу,
І ніхто їх не примусить
Йти щодня у школу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998302
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023
( Віршована розповідь)
Гарні в хлопця вуса,
Аж взяла спокуса,
З осінню в багрянці,
Гей, кружляти в танці!
Закохалась мовчки,
Як у ті листочки,
Зелененькі й жовті,
Та це ж треба в жовтні!
Як проходив мимо,
Оком глянув, мило,
Я … ледь не зомліла,
Враз, моргнуть зуміла.
Та… чому й не знаю,
Потяг відчуваю,
Вишита сорочка,
Чорні має очка.
Вуса, як драбина
Тю, хіба ж я винна?
На місці заклякла,
Від погляду зм’якла.
Серце, аж тріпоче,
Ой, цілунку хоче,
Осінь по окрузі,
Ну, як давні друзі.
Сиділи на лавці,
Обцьомав всі пальці.
Торкнувсь, ніжно шиї,
Обоє щасливі.
Тихе надвечір’я,
Ось уже й весілля.
Місяць за віконцем,
Тепло, як під сонцем,
У обіймах ніжних
Як в романах книжних.
Отак рік за роком,
Синок ненароком,
На світ народився,
Втішався, напився.
Чоловік вусатий,
На слова багатий,
Дотик струм по тілу,
Вже кохав сп’янілу.
Ой ночі… ви ночі,
Закрию знов очі,
Від вус шаленію,
Любитися вмію.
Будь, лише зі мною,
Млію під тобою,
Так би вік прожити,
До сивин любити.
Весна, літо, осінь,
Мінялася просинь,
Вже ледь посіріла,
Й молодість змарніла.
Життя на долоні,
Сльозини солоні,
Вуса білесенькі,
Завжди рівнесенькі,
Часом підстригаю,
Їх й діда кохаю.
Пора вечорова,
Красиво довкола,
Вітрець крутить листя,
Й калини намисто.
За чаєм з’єднає,
Душа не страждає,
Зігріває погляд
Ти ж зі мною поряд.
01.11 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998319
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Горить, палає…
Горить, палає Україна,
Лежать розтерзані поля,
Печаллю налилася днина –
Синами всіяна земля.
Куди не глянь: біда і горе,
У кожній хаті дикий плач,
Побіг народ, розлився морем,
Десь побиратися за харч.
Триклятий ворог знову суне
Убити все нам дороге:
Жовті поля і небо синє,
Батьків, дітей – наші блага!
Усе, що нажито – пропаще,
Згоріло від ворожих мін….
Дай, Боже, сил животворящих,
Дай, Боже, сил… стати з колін.
Бо предків дух – здобути волю,
Тримати гордість на миру,
Кувати славу – свою долю,
Свою українську зорю.
Зійде вона, бо Світ поможе –
Розбити ворога в ущент…
Ворожу зграю переможем
І «гнид» своїх… переживем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998219
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 10.11.2023
Сміється сонце золоте,
В серпанку грається калина,
Щасливе радісне лице
Торкає ніжністю картина.
На темних вітах, як у сні
Кетяги дивні, ніби в чарах,
Здається наче навесні
Вже запалила ніч стожари.
Барвінком стелиться туман,
Лоскоче трави милий промінь,
А осінь пише знов роман,
Схилившись тихо на долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998132
дата надходження 09.11.2023
дата закладки 10.11.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2023
Причвалав широчинами холод
Із просяклих туманами далей.
Скуштувавши негоди навколо,
Став я начебто ясен опалий.
Елегійним борвієм обдутий,
Ухопився рукою за пляшку,
Щоби трохи про суще забути,
Від якого й всміхнутися тяжко.
Загубитися б мирно до стуми
Десь на луці безкраїй чи в хащах,
Тільки край би боління ті стлумив,
Що нагнала зажура пропаща...
Ти вистуджуй двори, листопаде,
Крий багнюку сухим оксамитом –
Я у вохрі топитимусь радо,
Хоч марнітиму серцем побитим.
[i]07.ХІ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997997
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 08.11.2023
Думки- думки мелодійні, чисті звуки,
Коли маестро, взяв радо, скрипку в руки,
На раз з полегшенням переводить подих,
І вже з натхненням, майстерно смичок водить.
Лунає музика любові й кохання,
І їй у лісі, підспіва пташка зрання,
Чарівність звуків розвіється по полю,
Відчують ноти,своїх почуттів волю.
Нехай би лагідніший цей світ довіку,
Щоб усе людство, врешті відчуло втіху,
Де розуміння, не зрадлива повага,
Щоб до життя надихали земні блага.
Зненацька, смичок мов у протистоянні,
Дрижить,неначе в душевнім покаянні,
Не в змозі сприйняти болі материнські,
Що смерть, принесли на землі українські.
Вже звук стогнання, до небес доносився,
Смичок з маестром стільки міг бадьорився,
Сліз сприйняття струнами потік водиці,
Жура…сум’яття, матері й молодиці.
В розчаруванні падали на коліна,
У путь останній провели доню й сина,
Думок політ - О спаси! Помилуй Боже!
Плакала скрипка… так діяти негоже.
07.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998009
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 08.11.2023
Горить в рубінах калинове диво,
Вдягнувшись пишно у розкішні шати.
Погляне подорожній, скаже : - Мило...
Таку красу хотів би кожен мати.
Чаклунка-осінь не шкодує фарби,
В листочку кожному - земна краса.
Поєднані до тонкощів всі барви,
Те диво калинове палає не згаса.
Схилились кетяги налиті соком,
Як у поклін до матінки-землі,
І задивився ліс підлесним оком
На ягідки-рубіни ще терпкі.
Мороз поніжить золото калини
Красуня скине свої пишні шати.
Вберуться кім'яхи* у снігові шапчини
Стрічати снігурів, що будуть зимувати.
Чарівно вабить калинове диво,
Вогнем горить, палає при долині.
Побачить подорожній, скаже : - Мило...
І гордість понесе за неньку-Україну.
* Кім' ях - те саме, що кетяг, гроно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998025
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 08.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mv-yxO7nB4Y[/youtube]
Холодний ранок проситься в кімнату,
В думках і мріях - трішечки зігрітись.
Йому тепла не треба забагато,
А я не знаю, чи його впустити.
Відкрию я вікно, нехай заходить.
Ввірвався - і дихнула прохолода.
Посидим мовчки...Бачу сонце сходить,
Ранковий гість - для мене насолода.
Тобі я простягаю теплі руки.
Зігрійся, поки день ще не настане.
Ось линуть вже чарівні якісь звуки,
Це - сонячне проміння сподіване.
І ранок враз розтане в німій тиші,
Згадає мої руки, що зігріли.
Йому б поспать, хай вітер заколише,
Мене ж думки, як завжди обступили..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997834
дата надходження 05.11.2023
дата закладки 05.11.2023
Не кольору ночі, не волошкові –
Зелені смарагди сяють з-під вій…
У магнетизмі таємнім любові,
погляд чарує, як моря прибій…
Краплі злотисті сягають в безодню,
манять звабливими іскрами в рай…
В ньому – тенета людські, надприродні
вкутують тіло в стрімкий водограй…
Зелень смарагдів – на щастя і вроду
П'янко дурманять, як хмі́льне вино…
Очі такі від богів в нагороду
Правічною втіхою стали давно.
Не кольору ночі, не волошкові…
Блиском коштовності зір виграє…
Солодко хвилею, пульсом по крові,
В серце від погляду жар подає.
Вище шнурочок – веселкою брови…
Шарму й цнотливості їм додає.
03.11.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997723
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Аргонії дивного світу,
А як же хотілося б квіту,
Арену створити й радіти,
А поряд, щоб гралися діти.
Акації милі, що влітку,
А запахи линули в хвіртку,
Альтанка виднілась з-за рогу,
А кроки вели до порогу.
Аспектом хотілось сказати,
А слів не могла підібрати,
Аргонії дивного саду
Акордом лишились позаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997740
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Я кохаю тебе: шепотить тихо вітер
І складає слова із непроханих літер,
Промовляє рядки дивовижній подрузі,
Залишає сліди, ніби спогад у лузі.
Я чекав так тебе, і торкається стану,
Захистить хоче він і загоїти рану,
Неповторна моя, неймовірна спокусо,
Я вклоняюсь тобі, зачарована Музо.
За твій образ краси і щовкове волосся,
Ожило вмить усе чи можливо здалося?
Та у серці бринять нерозтрачені струни,
Наче світ досягнув до вершини фортуни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997583
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 03.11.2023
Тихо падає листя в саду,
А я все споглядаю красу,
На змарнілих від смутку гілках
Зачепилася ніжність в листках.
Під мотиви мелодій іду,
Я і дихаю тут і живу,
Мені листя, мов рідна душа,
Що неначе струною пройшла.
Я із ним підіймаюсь у вись
І щаслива лечу, мов колись,
Ніби спокій і мир у душі,
А прокинусь - одні міражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997429
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 01.11.2023
[b]Геть змінила осінь всі свої манери,
Не такі яскраві клумби, парки, сквери.
Облетіле листя стелить килимами,
І щодень вражає різними дивами.
Дістають в цю пору їі своєї шафи
Відпочилі влітку курточки і шарфи.
І обов"язково модні черевички,
А ще парасольки, як захист від мжички.
Усе, як зазвИчай у осінню пору,
Лиш би не чіпати буденності штору...
Там своя реальність - кожен день тривоги
Все, що проживати вже немає змоги.
А похолодання - зовсім і не подив,
Бо нема в природи кепської погоди,
Хай дощі осінні нас візьмуть в облогу,
Лиш би нам зустріти швидше Перемогу.[i][color="#6e4806"][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996665
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 30.10.2023
[b][i][color="#061770"]Вони кричать... і не лише від болю,
А вже й опісля, навіть увві сні.
Бо їх серця уже зазнали вволю
Великих втрат на цій страшній війні.
Вони кричать оклично і звитяжно
Після усіх здобутків й перемог...
Коли в бою із ворогом відважно
Завершено в двобої діалог...
Але мовчать коли останній подих
Навік відносить душу в далечінь...
І вічну пам"ять про відважний подвиг
Лишають для прийдешних поколінь.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997349
дата надходження 30.10.2023
дата закладки 30.10.2023
Гра блиску сповнених очей,
Крізь дощ у затишку бульвару,
Тепло кав'ярні, дух ночей
Кружляє лист осінню пару.
Молився дощ у самоті,
У хвилях вітру непогоди
Твій сміх, краплини золоті,
Дар неба сонячної вроди.
Іскрився жаром світ вогнів,
В обіймах опинявся дотик,
Шалений вихор ще хотів,
У вирі поєднати подих.
До рук тендітних виноград,
Де наливались світлом ґрона,
Промінням грівся сонцепад,
Шугала радість невагома.
День зазирнув у ніч, зійшла
Зоря, у чарах неба лона,
У сон розкритий перейшла
Розніжена, щаслива втома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996614
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 30.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G2uVQe80U_c[/youtube]
Любов – як вітер в моїх руках. Так легко відчути, але так складно зловити.
Не може вітер без роботи,
Такий від роду працівник.
Його життя - постійні зльоти.
Він - жартівник і мандрівник.
Пора осіння - це найкраща,
Зриває листя без жалю.
Повіє - дасть життя багаттям,
(Його добро тут узнаю).
А то постукає в вікно,
Людей злякає серед ночі.
Дощу краплини кине в скло...
Так розважається - самотній.
Нудьгу так хоче побороть,
Немає хати, ні родини.
Пройде по тілу холодок,
І проклина лиху годину.
Поплаче гірко між дротами,
Та хто розрадить, зрозуміє?
Частіше плаче він ночами,
Та плакать, вірю, він уміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997116
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 29.10.2023
Чомусь так інколи хочеться,
Незвичну вдіяти зухвалість,
Отак по волі загубиться,
Авжеж, на певний час реальність.
Завжди́ із собою відкрита,
Така розмова є на користь,
Побувши в незвиклій же тиші,
Прозріти в роздумах ти зможеш.
Осінні півсонні тумани,
Природи чується зітхання,
Як пахнуть, пожовклі ці трави,
Мов свіжість пізнього кохання.
Ступаю по жовтому листю,
Немов по життю прожитому,
Не можу порушити тишу,
Минуле пішло стежиною...
Свободи вдихнувши повітря,
Зуміла зрозуміти сповна,
Душа... не багато ж хотіла,
В безмовності себе віднайшла.
Відкинувши мінорних думок,
Зустріла особливу музу,
Бо зараз відчуваю нутром,
Потрібен вже рок- досить блюзу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997238
дата надходження 28.10.2023
дата закладки 29.10.2023
Залоскотав осінній лист, чарує казка,
Неначе неповторна мить матусі ласка,
Лиця торкнувся і бринить, як сон у нічку,
Що пригортає, мов дитя малу смерічку.
Ось, тихо кличе в далину, веде розмову,
В його полоні чарівнім, ох, як чудово!
Заколихає мила мить і знову казка,
А згадка ніжністю бринить, як неньки ласка.
Зберу, з'єднаю кольори з усього світу
Та передам отой привіт я сміло літу,
За те, що ніжились тіла в п'янкі серпанки,
Що зустрічали, як завжди розкішні ранки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997176
дата надходження 28.10.2023
дата закладки 28.10.2023
О вітре, вітре вітругане,
Навіщо серденько їй раниш,
Чи ти вважаєш гарний вчинок,
Вже ж йде, вона на відпочинок.
В протистоянні кожній зливі,
Адже удвох були щасливі,
Згадай зізнався у любові,
Розмови тихі, вечорові....
Зелені очі мавки диво,
Їх позабути неможливо,
Й руденькі коси у багрянці,
Втішалась осінь вишиванці.
В червоній сукні, в позолоті,
Яким без неї, станеш потім?
Як завжди бушеш у скорботі?
Бо враз красу, ти не забудеш,
Тож одиноким знову будеш,
З дощем поплач, мо» легше стане,
Уймись вітрисько, вітругане.
28.10.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997186
дата надходження 28.10.2023
дата закладки 28.10.2023
[b]Д[/b]авай, зіграй чуттєво на гітарі,
[b]У[/b] ній твоя розчулена душа,
[b]Х[/b]ай лист всміхнеться там на тротуарі
[b]М[/b]елодією ніжно, мов дитя.
[b]Я[/b] спів додам, оті душевні думи,
[b]Н[/b]атисну, ніби клавішу в гаю
[b]І[/b] забринять ще чарівніше струни
[b]П[/b]алітрою п'янкою, як в раю.
[b]А[/b] згодом у осіннім водевілі
[b]Х[/b]аризмою розкішної краси,
[b]О[/b]свячені листки уже змокрілі
[b]Щ[/b]омиті доторкаються роси.
[b]І[/b] в затишку де тінь сховала барви,
[b]К[/b]раєчком ока бачу дивний сон,
[b]Р[/b]озбурхані вже пожовтівші трави,
[b]А[/b], як вони беруть мене в полон.
[b]С[/b]міється з висоти яскрава зірка,
[b]У[/b] ній ніяк те сяйво не згасить,
[b]Н[/b]а полотні малюється сторінка
[b]І[/b] кожна мить говорить сміло - жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997022
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 26.10.2023
Прибули до Галі в гості
Два синочки з невістками,
То ж матуся хоче знати,
Як живуть вони з жінками.
Радісно блищали очі
В старшої невістки Ганни:
-Колі часто пропоную
Трав’яні цілющі ванни.
Кожен день йому готую
Свіжі, вишукані страви,
Рівномірно і щасливо
Йдуть сімейні наші справи.
Намагаюсь, щоб було все
В тишині і романтично,
Зауваження сприймаю
Без образ, самокритично.
Дякуючи Колі, знаю
(Що раніше і не снилось),
Риболовлю вже не лаю,
І футболом захопилась.
До молодшої свекруха:
-Тепер ти хвалися, Ніко,
Що приємне ти робила
Кожен день для чоловіка?
-Любить син ваш їсти смачно,
Але я не готувала,
Нехай буде мені вдячний,
Що я іноді мовчала.
Сам казав, що я пиляю,
Як потужна пилорама,
То ж для нього кожен вечір
Замість страви - нова драма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996558
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 26.10.2023
Від твого голосу тіло вмирає.
А серце бушує й шаленіє.
Неспокій в душу рветься,її займає.
Що це зі мною?Розум німіє...
Я вся в полоні ніжних рук.
Не впізнаю себе,я твоя бранка.
Щаслива я,пристрасті звук.
Ранком освітлена фіранка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996925
дата надходження 24.10.2023
дата закладки 26.10.2023
Я пам’ятаю зимовий роман,
Коли сніг, білосніжний іскрився,
Хоч при землі під снігом спав дурман,
Все ж подумала - це сон наснився.
,
Та ні, то помилка, спалах вогню,
Серед зими в почуттях не грітись,
Себе, тільки себе знову виню,
На що судилося нам зустрітись.
Природа спить і почуттям спокій,
Треба нарешті дать, щоб розібратись,
В собі відчуть, що ти справжній сокіл,
Який серйозно зміг закохатись.
Ми спромоглися дати шанс весні,
Щоб сумління розтопила й сніги,
В супереч долі, хоч й сонячні дні,
Й твоя ніжність, мені не до снаги.
Потік струмків всі спогади змива,
Та течія неслась, як час, вирій,
Не будем разом ми і на жнива,
Душа мовчить, не маєш довіри!
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996957
дата надходження 25.10.2023
дата закладки 26.10.2023
З тобою ми зустрілися давно,
Коли купались в розкоші тумани,
Твоє найкраще неземне тепло
Хилилося до серденька думками.
Стояв ти зачарований украй,
А вітер розвівав моє волосся,
До тебе доторкався весь розмай
Де щастя довгождане вмить збулося.
І зорі так сіяли уночі,
Нам додавали шарму й насолоди,
А ти шукав ті очі в темноті
Де в зелені ховала все природа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996861
дата надходження 24.10.2023
дата закладки 24.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lY1ZHss1eO8
[/youtube]
Упав листок мені на руку,
Хотів погрітись в такі дні,
Чи пожалітись про розлуку,
Вже не побачить він рідні.
Листок - частинка це природи,
Чи має серце, душу теж,
Та чи сумує в час негоди,
І сльози ллє, як ми, безмеж?
Дивлюсь - скотилася краплинка,
Забилось серце від жалю.
Невже не крапля, а сльозинка,
Себе на здогадках ловлю.
Ніхто про це не може знати,
Відчую серцем я своїм.
На жаль, не зможу врятувати,
Лиш заберу його в свій дім.
І в дні зимової негоди,
Згадаю осінь золоту.
І цей листок - тут при нагоді,
Удвох здолаєм самоту..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996810
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 23.10.2023
Всюди туман густий і сивогривий.
Війнуло сильним запахом дощу.
Жовтень замаєний ,щасливий.
Від осені жене журбу.
Кругом без втоми цілий день чаклує.
Він вже в Карпатах-дивная краса.
Осику ніжну золотом пудрує.
Сосни цілують палко небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996272
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 22.10.2023
Він не усміхнений,не йде й нехай,
Я все ж заварюю пахучий чай,
Спитать чому, бачиш ясне сонце,
Проміння шле й тепло у віконце.
Ніби, потрапила в ясне літо,
Радість на серці, у душі світло,
Вчорашній, смутний… той день позаду,
Пройдись любенький знайди розраду.
В садочку нашому, де лист упав,
Весну згадаєш… ти ж мене кохав,
А що той колір… то ж на все свій час,
І навіть осінь не розлучить нас.
Хай сірі й тьмяні лежать фарби ті,
Просить душа, будь у моїм житті,
Тріпоче серце, тебе кохаю,
Що нам літа, ти зайдеш... я знаю.
20.10.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996640
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 22.10.2023
(недавно прийшла з городу)
***
Ой, втішаюся погоді,
Вкотре знову на городі,
Бо ж я бабця не пихата,
І не бідна й не багата,
В мене є славненька хата,
А ще подружка лопата.
Держачок в неї гладенький,
Пригріва промінь ясненький,
Чом, же тут не потрудитись,
Працею не насладитись.
Правда на чолі мокренько,
Носа підітру тихенько,
Гайда бабцю не здавайся,
Для себе позадавайся!
Фронт робіт, мов підписала,
Перед тим шматочок сала,
З’їла з хлібцем в нагороду,
Тому й маю гарну вроду!
Зморшок тих, не бачу зовсім,
Хоч давно, як оця осінь.
Все ж …погляну до горіха,
Серце зігріває втіха.
Лице... з листям червоніє,
Про ве́сноньку душа мріє,
Птахів з вирію стрічати,
І надію не втрачати,
На дні мирні в Україні!
*
Ой копай, моя лопато,
Із натхненням і завзято,
Як жити - то працювати
Щоб горя й біди не знати!
21.10.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996652
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023
Шармує кава осені червоній,
Хай гіркота залишиться у ній,
Твої вуста зоставлять малинові
На філіжанці слід моїх вогнів.
Палають барви багрянці на сонці
Надихалась тепла, п'янить душа
І відкривається мале віконце,
Ти віддаєшся, променям ласа.
Ти пестишся, цілуєшся в обіймах,
У золоті осінніх, вдячних днів
Закохуєшся пораз листям мідним,
У вогкій мричі запаху вогнів.
Дрімкуєш трепет, грієшся очима,
Чаруєш, ніби гущі кращий світ,
Та погляд бігає, шукає дива,
Зринає нас у незбагнений літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996651
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P9StCiviQcM
[/youtube]
Пройшла вже осінь половину,
Та не спинила свій політ.
Зима все ж дивиться у спину,
Лаштує речі на прихід.
Уранці кине морозець,
І змінить колір раптом листям.
Урветься в осені терпець:
Нащо ввійшла в мої обійстя?
Зима сховалась під паркан,
Протерла гарно свої очі.
Знов провалився її план,
В думках: чекати знову ночі?
Та осінь знову розкошує,
Взяла в веселки кольори,
Старанно листя всі фарбує,
Цвітуть веселкою двори.
А вранці сонце знов пригріє,
У листя зашпори пройдуть.
Зима тепер це розуміє:
Її всі плани пропадуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996621
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023
Мене послухай…
О осінь, люба,ти хочеш щось сказати,
Шурхочеш листям заспокоюєш мене,
Умієш, златом й багрянцем вишивати,
Й в густі тумани сповивати все земне.
Тебе ж … знаєш…
Вищі сили нагородили дарунком,
Частіш приходиш у нічку зорянисту,
Завжди в змові з перламутровим серпанком,
Сипнеш роси на долину трав’янисту.
Ти, як чаклунка…
Враз все засяє, магічно монотонно,
До сонця… чарівний ранок посміхнеться,
Він тобі вдячний, хоч гляне так безвинно,
Позаздрить - О осінь, все тобі вдається!
А я ж скажу…
О осінь люба… ти хочеш щось сказати,
Тож я почула, звеш тихо.. за собою,
Тебе красуне я рада зустрівати,
Але пробач, жага стрітися з зимою.
10.10.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996484
дата надходження 19.10.2023
дата закладки 19.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L5Za1r7YzMw[/youtube]
Сонце сіло, вечір догоряє,
Зорі заіскрилися в імлі.
Я в садочку милого чекаю,
Вчора він освідчився мені.
Приспів:
А кохання, а кохання
Серце полонило.
Наші мрії й сподівання
Всі здійснились, милий.
Відтепер в життєву стежку
Разом ми підемо,
Вишитий рушник в мережках
З собою візьмемо.
Вбралась у фату весільну вишня
І бузок до неї нахиливсь.
Я коханого стрічати вийшла –
Місяць йому стежку освітив.
Приспів.
Чуєш, милий, соловей щебече,
Спів його розноситься за край –
То він засміється, то заплаче..
Тож співай, мій соловей, співай..
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996038
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 17.10.2023
Онуків люблять більше, ніж дітей,
Це заперечувати зовсім не беруся.
Переконалась в цьому у той день,
Коли дізналась, що уже бабуся.
Витьохкують ще в серці солов"ї
І погляди ловлю я чоловічі.
Не передати почуття мої,
Коли почую як онук щебече.
Яка ж то радість - на руках маля,
Маленька крихітка, ріднесенька кровинка.
І пісню гордості співа душа моя,
Щаслива я бабуся, мати, жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996238
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 17.10.2023
В офісі для кави й чаю
Столик вже накрили,
З колежанками розмову
Розпочав Кирило:
-Мені вчора довелося
Прочитати фрази:
’’Тут був Коля’’, ’’Тут був Вітя’’,
Й ще якась зараза.
-Ну і що? Таке скрізь пишуть:
В парках, біля тину…
Пишуть наші і туристи,-
Мовила Христина.
-Я свої всі переглянув
Сорочки і шарфи,
І ці написи побачив
Всередині шафи.
Підпис ще якогось лоха
Старанно затертий,
Був іще якийсь Антоха,
Пише, що він впертий.
-Логіка усім відома,-
Позіхнула Тома,-
Значить, передчасно, хлопе,
Ти з’являвсь додому.
-Є у нас жінки везучі,-
Стало сумно Олі,-
А у мене в шафі тихо,
Тільки повно молі…
-А ти з мене насміхався,-
Вставила Агата-,
В свою шафу - і не впхався,
Козлику рогатий,
Після слів цих не схотілось
Чай Кирилу пити,
Біг додому, щоб на дрова
Шафу розтрощити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996241
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 17.10.2023
Десь там далеко… думки залишила,
Бач прикрасились у різні кольори,
В собі тримать, було просто не сила,
Хай заберуть неповторні вечори.
Гори вберуть розчарування й смуток,
Весь біль душевний, сховають печери,
Я ж так давно, хтіла зібрати в жмуток,
Щоб врешті- решт не ввижались химери,
Жага діждатись зоряної ночі.
Надія є… в неокраїй далині,
Віднайти спокій в блакитних висотах,
Хоч колір й топиться в темній глибині,
Не розчаруюся, в мріяних злетах.
Сонячний шлях… враз поведе до віри,
Що, як проснуся, зрадію світанку?
А що життя? Завжди щоденний вирій,
Й думки сумні гноблять безперестанку,
Та зберу сил, у себе знов повірю.
27.09.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996252
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 17.10.2023
Ще, ніби, вчора я купалась в літі,
Цвіли довкола маки на полях.
Сьогодні смутком квіти оповиті,
Хоч у барвистій сукні вся земля.
Знов осінь плаче холодно і гірко.
В сумній вервечці хмар тужливих плин.
Синиця змокла, заглядає в шибку,
А тільки вчора мамин цвів жасмин.
Ця осінь інша, зовсім стала інша.
Зажура й радість в ній переплелись.
А краплі пишуть в завіконні вірша,
Й ховає літо мокрий падолист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996271
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 17.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mFu_iDrGCx0[/youtube]
В осінні дні дощів, негоди,
І вітер стукає в вікно,
Згадаю я твою погорду,
В нас зруйнувала, що було.
Чому ж приходять знову в пам"ять,
(Були ж хороші тоді дні).
Пройшли роки, а серце краять,
Давно пробачила тобі.
Так часто сняться твої очі,
Краплинки суму бачу в них.
Чому ж це серце так стукоче?
Я все ж люблю, хоч вже чужі.
Дивлюся знову у вікно,
Заглянув місяць, що уповні.
Було, так жаль, усе давно...
В моїм житті - все ж неповторні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996287
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 17.10.2023
[youtube]https://youtu.be/bLm1-Tocn8w?si=w2Zoh20rPG4axzVr[/youtube]
Погожий ранок, хоч осінній,
Проміння сонце ллє в вікно.
А небо чисте синє-синє,
Немов шовкове полотно.
Цвітуть осінні пізні квіти,
Що їм із того, що вже осінь.
Їм головне - що сонце світить,
Хоч знають, що це не назовсім.
Що далі буде - все одно,
Пожадно п"ють ранкові роси.
(Осіннім ранком це дано),
Весна в серцях у них ще й досі.
Не може осінь без роботи,
Тче павутиння для дерев.
І тій берізці, що навпроти,
Щоб клен красу оцю уздрів*.
Он зашарілася калина,
Червоним полум"ям згора.
Вона чекає з нетерпінням,
Коли це вітер завіта.
Цвіте кохання, хоч вже осінь,
Хіба вона для них завада?
Лиш сивину десь кине в коси,
А так коханню цьому рада.
Чому ж вона така самотня,
Любов не взнала за віки?
Невже, вона самодостатня?
Не може бути! Це - плітки...
-------------------------------
*Уздрів - побачив.
Музика Сергія Грищука - український композитор.
Гарного всім дня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993262
дата надходження 07.09.2023
дата закладки 17.10.2023
Чому бува так у житті,
Ти на шляху до почуттів,
Кохання- помилка,чи ні?
Напевно мрії уві сні…
Під парканом ранні квіти,
Під промінням заясніти,
Є бажання пломеніти,
Але ж тінь, де цю подіти?
Перешкоди не позбутись,
Поміж них… стежка стрічкою,
Лиш нагода посміхнутись,
Світлоокою нічкою.
Та й вони різні занадто,
Він нарцис, вона фіалка,
Мріям сонячним не збутись,
Протеріч надто багато.
Він пишається в родині,
У обіймах завжди ліпше,
Є любов у серцевині,
Для самого найцінніше!
Бундючність, пихатість має,
До інших надто байдужий,
Хоч й красень, як розквітає,
Не завжди до розмов радий.
Їй продовжити б коріння,
Хоче вирватись з - під тіні,
Побороти всі сумління,
В різнобарвному цвітінні.
Як квітучі - незрівнянні,
У весняному полоні,
Та й розмови лиш печальні,
Роси чисті - та холодні.
Тож надії нездійсненні,
Як шкода́, разом не бути,
Нарцис поряд знайшов долю,
А фіалці не збагнути,
Чом одна, хоч має волю?
Мрії…наїнні, день при дні,
Приносять розчарування,
Тепло, любов, втіха землі,
Як подих для виживання.
*(слово -Дужий- тут,
як не в захваті до розмов).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993029
дата надходження 04.09.2023
дата закладки 15.10.2023
Чи серця завжди б’ються в ритмі, мабуть ні,
Коли барвистість, зникає час від часу,
Життя листочків зупиняється в пітьмі,
І згодом, оберне їх у біомассу.
О так шкода́, в саду клубочиться туман,
Холодний дощ, сіяв, змочив, все до нитки,
До сну запрошує, навіює дурман,
По стовбурах, змоклі павутинні сітки,
І день не в змозі завадити погоді,
Хіба, що сонце на якусь мить між хмар,
Несміло гляне та чи й вдасться природі,
Усім єством, відчути осінній нектар,
Злегка вітрець, закопошиться, як дитя,
В траві приліг, із прохолодою в борні
Жага зігрітись. Теплом дихає земля,
От би на хвильку, заблукати уві сні,
Най би прийшли, деньки бабиного літа.
13.10.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995998
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 14.10.2023
Дай поглянути в очі твої,
Утонути у їх глибині
І відчути найбільшу красу,
Як листок неймовірну росу.
Ти дозволь, хоча зрідка мені,
Доторкатись краси у житті,
Хоча б поглядом, подихом сну,
Дай відчути усю глибину.
Не переч ти мені, не лишай,
Дай відчую розкішний розмай:
Ніжність неба, його височінь,
Зір чарівних і їх мерехтінь.
Дай поглянути в очі твої,
Утонути у їх глибині
І відчути найбільшу красу,
Як листок неймовірну росу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996071
дата надходження 14.10.2023
дата закладки 14.10.2023
Рідний погляд і все -
Вже в душі та у серці,
Вмить змінилось лице
І відчинені дверці.
Ось, твій внутрішній світ
Де любов і надія,
Скільки літ, скільки літ
Та найкраща - це мрія.
Милий подих і все -
Вже в моєму полоні,
В серці щастя живе
Пестить ніжно долоні.
Золотий водограй,
Ніби сонця проміння,
Сміло кличе розмай -
Найцінніше творіння.
Ніжний дотик і все -
І вагомості сила,
Це прекрасне, святе
Та душа так щаслива.
Надихає, бринить,
Виколихує мрію,
Береже і щемить
За найкращу подію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995791
дата надходження 10.10.2023
дата закладки 12.10.2023
Сонячний ранок тепленький, ніжний,
А чи буває, життя безгрішне?
Себе, раптово запитаєш ти,
Коли між злом і добром є мости,
Все ж по яких, вимушений пройти,
Щоби удачу й гідність зберегти.
Поглянеш, задумливо до неба,
Звичайно, в цьому завжди потреба,
Господь, нам дає випробування,
Ніколи й не меркне сподівання,
Що вірний шлях, вже вибрав у житті,
Тож і розраду знайдеш у меті.
Пізніше пожалкуєш, що зробив,
Відчув, що не те сказав,тож згрішив,
Кожне діяння, це стрес для душі,
Хочеш зануритися у тиші.
Про себе, помолишся до Бога,
Пробач та чомусь важка дорога,
Тож від поми́лок не зарікаюсь,
Мене прости, бо я грішний, каюсь!
За мить, вже полегшення відчуєш,
О, наш Всевишній, усіх лікуєш,
Благословенне ти життя маєш,
І я живу і це справжнє щастя!
***
Сонячний ранок, з днем знов вітався,
Звичайно кожен - не сумнівався,
Життя безгрішне, ні, не буває,
Хоча душа цього, так бажає.
17.09.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995950
дата надходження 12.10.2023
дата закладки 12.10.2023
Осене прекрасна, розпочни розмову,
Полони красою моє серце знову,
Закружляй у танго дивовижно з вітром,
Вашу досконалість вже ніщо не зітре.
Вмілі рухи грацій, мову загадкову,
Як люблю я ніжність милу та чудову,
Погляд неймовірний, що чарує квітом,
Може ти, красуне, подружилась з літом?
Чи з весною може стали, мов подруги,
Поєднавши вміло чарами округи,
А можливо просто роль свою зіграла,
Щоби моє серце ніжно трепетало?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995933
дата надходження 12.10.2023
дата закладки 12.10.2023
Коли цикад вечірні струми,
Лоскочуть тіло вух твоє,
Цілуєш ночі теплі струни
Та літо бабине своє.
Розніжено лягаєш доли,
Судин манірний переток,
Малюєш неба перегони
Молочним плином між зірок.
Трава стає поміж тобою,
Настояний сухий дурман,
Пронизує наскрізно скроню
Осінній викритий обман.
У павутину місяць ляже,
Забуде літо крізь імлу,
У темінь оком неосяжним,
Закине срібла царину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995678
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023
Прийшов Гриць з букетом пишним
До мами Ельвіри:
-Я кохаю вашу Елю,
В наше щастя вірю.
Хочу з нею одружитись,
Буду вік кохати,
Маю гарну я посаду
І гідну зарплату.
Мама в крик: -Не буде цього!
Зразу зауважу:
Швидше я перед тобою
Отут трупом ляжу!
-О, це радісна подія,-
Гриць підняв кашкета,-
Жаль, що я тут не потягну
Другого бенкета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995641
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023
Голівки айстр схилилися в поклоні,
Міленький дощ... спромігся це зробити,
Немов зірки зажурені червоні,
Що намагались смуток загубити.
А поряд жовті, торкаються землі,
Все ж в протистоянні, не підкоритись,
Щоб не пропасти у холодній імлі,
Під промінням сонячним залишитись.
Осінній дощ так дрібно- дрібно сіяв,
Краплі сріблясті ... соло монотонне,
Він квіточки обожнював, леліяв,
Вже проводжав у зимне царство сонне.
08.10 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995646
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023
На мене дивились смарагдові очі,
Що ніжно ховалися в зоряні ночі,
А там в неймовірно дивовижній красі
Купались троянди у ранковій росі.
Картину таку передать неможливо,
До чого ж було у долині красиво,
Немовби то зорі спустилися з неба,
В красі поєднатись - найбільша потреба.
Ось, місяць прилинув, чудові хвилини,
Додав ще галантність свою до картини
І в милій чарівності дивної ночі -
Всміхалися ніжно смарагдові очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995554
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Я розповім історію одну,
Про ту калину, що росла у полі,
Де зустрічала трепетну весну
І за красу все дякувала долі
За милий світ і трелі солов'я
Та чисті роси, що будили зранку,
Те дихання, що їй дала земля,
Ховаючи красу в своїм серпанку
За ніжний подих і за тихий сон,
Що пригортав маніжно, мов дитину
І ніч, що брала чарами в полон,
Даруючи зворушливу хвилину
Ось, розповідь завершилась моя,
Про ту калину, що росла у полі,
Де пролітало все її життя
Щасливої, привабливої долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995276
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 06.10.2023
Приїхала теща в гості
(Часто тут буває),
Доня кличе вже до столу –
Маму пригощає.
Внук Сергійко сів напроти,
Вже не верховодить,
Із бабусі, що їсть шпроти
Він очей не зводить.
-Що так пильно, любий внучку,
Бабу розглядаєш?
Хочеш казку розказати,
Чи віршика знаєш?
-Ти їси, бабусю, гарно,
Хочу я сказати:
І за мене, й за матусю,
Й ложечку за тата…
-Звідки це тобі відомо?-
Баба здивувалась,-
З’їла борщ, а за котлети
Й курку ще не бралась.
-Казав мені вчора тато
І бив себе в груди:
-Як припреться твоя баба –
За трьох жерти буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995279
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 06.10.2023
Позолотила осіння подруга стежини,
Правда, яскравими стали вечірні хвилини?
Править чаклунка та створює дивні наряди,
Пензлем виводить красу чарівну для розради.
Пестить тендітно, дарує розкішні пейзажі,
Просто, немовби зійшли зі світлин персонажі,
Променем ніжно грайливим торкається тіла -
Проявом щастя душа від краси захмеліла.
Проміжок часу - впіймати його так важливо,
Падає лист і включає мотив дивна злива,
Пам'ять свята не дає все забути навіки,
Плідно карбує ті миті для серця, мов ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995412
дата надходження 05.10.2023
дата закладки 06.10.2023
Вже скоро, скоро карнавал осінній,
Останні літо стелить килими.
В ці миті золотого воскресіння
Душею спрагло поринаєм ми.
Цвіркун на скрипці награє ночами,
І яблуками пахне від землі,
А сонце промениться так ласкаво,
Гудуть в траві бурштИнові джмелі…
Такий чудесний літа подарунок,
Аж вересень дивується: - Нехай!
Тепло останнє – осені цілунок
Ще зігріває посмутнілий рай.
Ой світку, все в тобі переплелося:
Натури розкіш й серце, що болить,
Громів війни суворе відголосся,
Жага життя і проминання мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994705
дата надходження 25.09.2023
дата закладки 03.10.2023
Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
лишивши яблука у мисці
для жовтня, йди його стрічай,
нехай не бідкається красень,
що сивіє щоранку сад,
така краса, на вітах рясно
ще дозріває виноград…
крізь подих бабиного літа
лише півкроку до мети,
вогонь розцвів багрянолистий,
зібрався, вересню, то йди.
30.09.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995048
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 30.09.2023
На старому гучному вокзалі,
Зачекалась довгенько свій потяг,
Вирушаю в майбутнє надалі,
Тож дорогу підказує доля.
Та зненацька велика валіза,
Враз відкрилася й далі навіщось,
Постаралася осінь наївна,
Метушитися зараз з від'їздом.
Поспішала і швидко збирала,
Накопичені з листя пожитки,
А безлиста когось відправляла,
Переплутавши плани та ритми.
Повороти у долі, це ж треба,
Залишу́сь моложавою трішки,
І без поспіху просто ще неба,
Я у зи́му пройдуся так пішки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994443
дата надходження 22.09.2023
дата закладки 30.09.2023
Опалий лист на підвіконні,
В руці ігристого ж бокал,
Під милу гру на саксофоні,
Стою поринувши в думках.
Дається людям, мабуть, осінь,
Неспішно бачити життя,
В холодний дощ, немов наосліп,
Знаходить відповідь душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994930
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 28.09.2023
Під звуки вітру заблукала у думках,
Напевно вирушать із блиском у очах.
Та враз, я відчула гучне серцебиття,
Чи в осені викличу жалість,співчуття?
Скажу, бажання нема іти з тобою,
Хоч ти й барвиста під срібною росою,
У смутку я,тремтять вії під сльозою,
Попри усе не порву зв’язок з весною.
В душі плекаю, по життєвій стежині,
Їй завжди рада, мов маленькій дитині,
Від тебе осінь, я візьму в подарунок,
Довгоочікуваний пахучий трунок.
Який придасть мені сил прожити зиму,
Я відчайдушно знаходитиму риму,
Завдяки Музі, вкотре досягну вершин,
Про світ чудовий, знов писатиму вірші.
Тож осінь люба, ти в позолоті браво!
Придай натхнення, свою продовжу справу,
Дай Бог дожити із світлими думками
Щоб позабули про жах й війну ми з вами.
28.09.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994953
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 28.09.2023
Вже зачинені двері кімнати,
Там лишилися згадки-листи,
Чи ж я зможу коли прочитати,
Ті найперші душевні рядки?
Зупинюсь на хвилину і знову
Все у спогади лине душа,
До найкращого рідного дому
Де зростало у ласці дівча
Перші кроки і перші вагання,
Що вели у незнаний ще світ,
Неповторні та милі зізнання,
Зігріваючі вже безліч літ
Скільки часу пройшло - не злічити
Та вертаюсь думками туди,
Де хотілось лише просто жити
І ті кроки, щоб знову пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994891
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 28.09.2023
Посміхається ранок у полі,
Я у ньому в чарівнім полоні,
Заглядає у вічі вже осінь,
Заховавши красу тихо в просинь
Біля стежки трава у краплинках,
Ніби в бісері диво-перлинках,
Ох, краса захопила півсвіту,
Ідентично весняному квіту
Золотить у саду жовте листя,
Розмаїте та дуже барвисте,
А зоря додає душі ноти
Та невже ти красі оцій проти?
Посміхається нічка в серпанку,
Простеляє дорогу до ранку,
Навіть в дивній озлобленій зливі -
Мирний світ, у якім всі щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994741
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 27.09.2023
Ти бачиш неповторно милий світ,
З весни прилинув дивно білий квіт,
Війнув красою, мов чудовий вальс
І ця чарівність вже була не раз
Кружляло все: дерева і кущі,
Той ніжний промінь на моїм лиці,
Сміялось сонце, дихало у слід,
Яка безмежність непростих доріг
Ти відчуваєш кожну милу мить,
Вона у серці радістю бринить,
В красі чуттєво все до глибини,
Мов дивний спогад ранньої весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994359
дата надходження 21.09.2023
дата закладки 21.09.2023
Із проханням йде до шефа
Працівник Кирило,
Хвилювався, як ніколи –
Всього потом вкрило.
Витер лоб, в кишеню швидко
Заховавши хустку:
-Ось заява, хочу взяти
Тижневу відпустку.
-Не дозволю!- шеф гарикнув,-
Ні по якій квоті!
Ти що, дурень, і не бачиш –
В нас завал в роботі!
-Та у мене є причина,
Треба відлучитись:
Щоб не було далі лиха –
Мушу одружитись.
-Хто вона, ота дурепа?
Що це за робота,
Що погодилася вийти
Враз за ідіота?
Тут Кирило випнув груди,
Зразу взявсь за діло,
Знав, що гірше вже не буде,
І промовив сміло:
-Зберегти під час відпустки
Я прошу зарплату,
Бо погодилася вийти
Ваша доня, тату!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994298
дата надходження 20.09.2023
дата закладки 20.09.2023
Україночка я, українка,
Тут моя найрідніша домівка,
А земля - люба ненечка-мати
І повір, нас разом не здолати!
В нас і мудрість, наснага і єдність,
Неймовірна душевна шляхетність
Та любов і краса - наша сила,
Бо серде́ньком нас ненька ростила
В нас є все, щоби жити, любити,
Цінувати, плекати, творити,
Бо найкраща у світі країна -
Це розкішна моя Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994226
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 19.09.2023
Він без слів усе розумів...
Заглянувши лише у очі...
Не сміявся з її гріхів...
А молився посеред ночі...
Він вимолював новий день...
Щоби разом у нім їм бути...
Щоби чули пташок пісень...
І любов цю змогли збагнути...
18.09.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994207
дата надходження 18.09.2023
дата закладки 19.09.2023
Ти чуєш, як плаче дощ?
Сльоза на гілки скрапає,
У сфері холодних площ -
Немовби душа ридає
Зігріть, обійнять його,
До болю він так благає,
Щоб тихо схилить чоло
Та серце, яке страждає
Ти чуєш. як плаче дощ?
Як ніби чиясь дитина,
Загублена серед площ
В найважчу в житті хвилину
Ті краплі дощу мені.
Ось, так нагадали смуток,
Неначе в моїй душі
Щемливо торкнулись струнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993968
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 17.09.2023
Ти до мене приходиш завжди́,
Чарівна і така неповторна,
Ніби в чарах п'янкої роси -
Неймовірна і навіть мінорна
А буває прилинеш в літа́
Де колиска сховалась щаслива,
В ній купалося в ласці дитя,
Повернутись туди - я молила
Навіть тихо приходиш вночі
Та співаєш мені колискову,
Твої дії прекрасні й прості
І найкраще, що слухаю мову
А буває листками війнеш,
Подаруєш земні колорити,
Ніжно, люблячо вмить обіймеш
Ще краєчком осінньої свити
Навіть можеш у чарах зими
Заховати в снігу миле літо,
А сніжинки, як ніби листки
Розвівати красиво по світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993807
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Тракторист Богдан вже зрання
П’яний вийшов на роботу,
Головний механік зразу
Заявив протестну ноту.
Товариський суд зібрався:
Водії всі виступали,
Трактористи, комбайнери
Боді проповідь читали.
Бригадир сердито мовив:
-Ти повинен пам’ятати,
Що ніхто тут не дозволить
П’яним за кермо сідати.
Можна жити, веселитись,
І у всьому міру знати,
Треба пити з головою,
Так, щоб розум не втрачати.
Вийшов Бодя після суду,
Дружки зразу: -Що казали?
Слава Богу, що ти з нами,
Що нікуди не забрали.
-Та казали, хлопці, діло:
Щоб я пив із головою,
А я, дурень, не знав цього –
Пив, Миколо, із тобою.
Тепер, друзі, вибачайте,
Все виконувати мушу:
З керівництвом пити буду –
Вирок суду не порушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993666
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023
Коли бурштиніють дерева,
Вирують чуття у мені:
Несеться пора вереснева
Здалік на рудому коні.
Де вдарить гаряча підкова,
Там билля сизіє в журбі –
Хай здавна мені це не ново,
Та серце тремтить, далебі.
Бо знаю: ті сутінки близько,
Коли прохолодний туман
Охопить усяку берізку
Лабетами владно за стан.
І тихо багрянню аргоній
Затопиться мамин квітник,
Що в осені жовто-червоні
З дитинства я бачити звик...
Думливо зорю на дерева,
На їхні чуби ще густі,
І рине скакун вересневий,
Сльоту несучи на хвості.
[i]12.ІХ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993690
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023
А я приснилася тобі, коли була в природі осінь,
Рядки зворушні та прості сіяли згадкою ще й досі,
Легенько падала краса і розліталась, наче квітом,
Вона буває восени, а ще весною й милим літом
На землю падали листки, кружляли так у водевілі,
Де зародились почуття у тій чарівності й довірі
І знову згадка все щемить та відкриває рідні двері,
Весна у серці та душі відчула солов'їні трелі
Легенько стелиться туман, стоять в мереживі жоржини,
А душу зваблює краса, що надихає щохвилини,
Лоскоче осені роса на зеленаво-жовтих травах,
А десь у полі мерехтить недавно скошена отава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993657
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023
Надвечір’я, так серцю мило,
Як би ж знову та й задощило,
Промінь ніжить… земля парує,
Вітровієм… спогад вирує.
Пора дитинства, душа мліє,
Тіло під дощиком хмеліє,
Рожевіли смугляві щічки,
Так здалось… під потоком річки.
У очах блиск, сонце в калюжі,
Душа кричить, ти ж не байдужий!
Йди сміливіше - твій час розваг,
Не відмовляйся від земних благ!
Тішать краплинки по травичці,
Вже ноженята по водичці,
Круги розворять, насолода,
Яке ж то щастя, як свобода!
Жага злетіти, птахом на мить,
Жаль не зуміли, час зупинить,
А він чомусь, летів неспинно,
Враз на душі знову полинно.
Все ж спогад – промінь, серце гріє,
Він же ніколи не старіє,
Знов порадіти нам веліє.
05.08.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993511
дата надходження 10.09.2023
дата закладки 10.09.2023
Сад колихав серпневий вечір,
Падали зорі десь вгорі…
Долонями черпала тишу,
Щоби був спокій на землі
Раптом цвіркун тишу сполохав
Десь в полинових бур’янах -
Думки зів’яли, наче маки,
Немов цвіркун - заклятий враг…
Погас раптово тихий вечір,
Серце стиснулося в кулак,
Як мало треба благодаті,
Щоб обірвати її так …
Повіяло, наче морозом,
Заворушилась всюди тьма -
Як мало треба, щоб нашкодить,
Як в голові мозку нема…
А муза все мені шептала -
Лови, лови її - цю мить...
Бо відійде, як пил зірковий…
Душі неспокій відболить.
В. Ф. - 15. 08. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991747
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 10.09.2023
І світ мені здався, веселим,
Відбіленим, променем ярим,
До неба врочисто зеленим,
Відрадним, привітно яскравим.
Чарівної грації пісня,
Ласкава, обіймами вита,
Щемли́вою ру́ною після,
Розніженим літом пролита.
І світ мені здався щасливим,
Скаліченим, але жаданим,
Коханим, довіку вродливим,
Вразливим, але нездоланним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992943
дата надходження 03.09.2023
дата закладки 10.09.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
Розлютилось чомусь небо,
Стало хмарки проклинать.
Ви за що на нас, не треба!
Завжди слухаєм ми Вас.
Зупинилось на хвилинку,
Чує "Ви" в них перший раз.
Не чекало цього вчинку,
Гнів на ласку міня враз.
Нащо ви несете дощ,
Люди це у вас просили?
Ну полийте землю...щож,
Нащо ви людей дурили?
І розплакались хмаринки,
Хіба ми тут винуваті?
Ми тримали дощ у скриньці,
Знали: будете ругати.
Посміхнулося тут небо,
Пролились рясні дощі.
Тоді слухати й не треба,
Коли дощі всім до душі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993436
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 10.09.2023
[b][color="#074ab5"]Ллється світло місячне в вікно,
Є у ньому певна таємниця.
Нічка тче із сутінок сукно,
А мені чомусь в цю ніч не спиться.
Підійду тихенько до вікна,
Зупинюсь в пітьмі побіля ставень.
Тільки я, спокусниця весна,
І її останній місяць травень...
Літо вже крадеться на поріг
Рясно вмите ранньою росою.
Місяць - маг, одвічний оберіг
З невимовно щедрою красою.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984268
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 10.09.2023
Молилась тихо, дівчина у садку,
Не жди мій милий, пам’ятай не впаду,
У ніч цнотливу, чому з нею пішов,
Від зради біль, по судинах кипить кров.
Ти говорив, мої очі сапфіри,
Але до тебе, немає довіри,
Та літня нічка в парчовій спідниці,
В сльозах пекучих збуджені зіниці.
Як місяць кинув, зорі в темну нічку,
Не знать й навіщо в косу вплітав стрічку,
Й порівнював із сонечком яскравим,
Скажи, за що зі мною, був лукавим?
Йду у туман, вздовж широкої річки,
Ні, не втоплюся, не запалиш свічки,
Заради майбуття стану смілива,
Повірю, впевнена - буду щаслива!
Червоні маки, схилялись донизу,
Вони ж, як свідки, відчувають кризу,
Адже, при них у вірності, ти клявся,
В обіймах шепотів, що закохався.
У річці смуток не варто втопити,
Розвіє вітер. Я навчуся жити,
Із серця радо, відпущу на волю,
Бо вірю в Бога, дасть щасливу долю.
30 08.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993357
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 10.09.2023
[b]А[/b] в долині безмежній за лісом,
[b]Т[/b]ільки мабуть в отій тишині -
[b]А[/b]рфа дивно з'єдналася з літом,
[b]М[/b]рійно звуки лунали душі.
[b]З[/b]ахопила красою мотиву,
[b]В[/b] ній співали усі почуття,
[b]У[/b] харизмі земного пориву
[b]Ч[/b]истота відчувалась життя.
[b]А[/b] за обрієм світла в серпанку
[b]Л[/b]егіток уповільнював хід,
[b]А[/b]кцентуючи ніжність до ранку,
[b]М[/b]иром щастя доносив у світ.
[b]Е[/b]х, яка ж то була неповторність,
[b]Л[/b]іто дихало чарами в слід,
[b]О[/b]гортаючи навіть мінорність,
[b]Д[/b]одаючи блаженний політ.
[b]І[/b] в мотивах я чула змістовність,
[b]Я[/b]к душі неприхований звіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992671
дата надходження 31.08.2023
дата закладки 02.09.2023
Чому понурена стоїш,
Уся в якімсь дурмані?
Думки свої в собі таїш,
Неначе у тумані
Для чого в серденьку печаль
Лишила і забула?
Вона в душі твоїй на жаль
Твоє тепло відчула
Укорінилась, ожила
І залишить не сміє,
Тому поранена душа
Ще до цих пір хворіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992836
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 02.09.2023
А на клумбі троянда розквітла,
Як промінчик від справжнього світла,
Наче з неба спустилася фея -
Забриніла навколо алея ...
Неповторність вражала красою,
Ніби янгол всміхнувся весною,
Пелюстки, мов тона оксамиту
Все схилялись до вітів самшиту
Ця картина бентежила дуже,
Ти послухай, привабливий друже,
Доторкнися душею природи -
Це шедевр неймовірної вроди
Ніжний образ червоної діви,
Мої очі від щастя хмеліли,
Пелюстки в золотавій оправі,
Вигравали, мов чари в заграві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992502
дата надходження 29.08.2023
дата закладки 29.08.2023
Слюсаря Петра Кувала
Слідчі зразу допитали,
Показання, як злочинця,
В протокол занотували:
-Ви чого ото в підвалі,-
Слідчий зразу розкричався,-
Проти влади виступали?
І писати швидко взявся.
-З ваших слів я запишу все,
Тільки чесно признавайтесь:
Які злочини вчинили?
І в гріхах своїх покайтесь!
А сантехнік ледь не плаче:
-Оглядали ми підвали,
Не самі туди полізли –
Нас начальники послали.
Труби й крани я оглянув,
Фразу висловив у тему,
Тільки крикнув: -Все прогнило!
Треба всю мінять систему!
А одна цікава баба
Заглядала скрізь, ходила,
І, почувши мої крики,
Вам швиденько подзвонила.
Полісмени посміялись,
Протоколи всі порвали,
Дядю Петю відпустили
І мовчати наказали.
Тепер майстер зціпив зуби
(Хай живе система вража),
Мовчки скрізь міняє труби,
Навіть матюків не каже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992364
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 28.08.2023
Я буду з тобою всі ночі і дні
Куди б не вели ці дороги
Ми разом єдині хоча й в однині
Й розділені наші тривоги
Так важко в самотності душу знайти
Щоби зазвучала з моєю
Я ж буду шукати й шукай мене ти
Хай світло нам стане бронею
26.08.23
3:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992273
дата надходження 26.08.2023
дата закладки 26.08.2023
Я у обіймах твоїх ніжно скупаюся в ласці,
Вдячна за миті п'янкі, що опинилася в казці,
У чарівливій красі рідних, найкращих стежинок -
Не відчувала ніде дивно зворушних хвилинок
Вічно привабливий світ тихо сплітає моменти
Та додає милий квіт, наче душі компліменти,
Сміло радіє душа, що у полоні твоєму,
Шедро вклоняюсь землі та неповторному небу
Відгомонів зелен гай, дивно в тумані ховався,
Мабуть і є душі рай, що кожну мить посміхався,
Ніжно тендітна вуаль тихо вкривала нам плечі,
Так неповторний цей стан, що нам з тобою до речі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992059
дата надходження 24.08.2023
дата закладки 26.08.2023
Огорну тебе в обрій вечірній,
В теплі промені слів оксамитових.
Зачарую тебе, непокірную,
Та осиплю мереживом квітковим.
Заховаю, туманною ватою
Підмостивши, щоб солодко спалося,
І здалека, з дощами-розкатами,
Заспіваю, як хмари зібралися
В візерунки чудові, намріяні
Серед снів твоїх, дивних та радісних,
Як ліси в надвечір'ї малиновім
Колисковими перекликалися,
Як зірки, лиш на небі з'явилися,
Мерехтіли, змагаючись з сонечком,
І як місяцем вмить освітилися
Твої мрії, що глянув в віконечко.
Обгорну, ніби жаром коминовим,
У обійми згорну, дам розтанути.
Помандруєм, у казку поринемо,
Сни цікаві разом переглянути.
2017 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992038
дата надходження 23.08.2023
дата закладки 24.08.2023
В поліклініці учора
Хвиля радісна настала:
Окулістка Роза Львівна
Ювілей свій відзначала.
Пригощались шашликами
І заморськими дивами,
Запивали коньяками
Й Розу Львівну вихваляли.
З’їли виноград, банани,
Дочекалися хвилини:
Хірургиня й травматолог
Іменинний торт відкрили.
Це - вершина всіх десертів
(Витвір кулінарів путніх):
Там - блакитні очі з крему
Усміхались до присутніх.
А сьогодні кардіолог
(Тут працює літ багато)
Відзначає іменини –
Тож продовжилося свято.
Їли вишукані страви,
Із грибів були лисички,
Торт на столику припхали
Захмелілі медсестрички.
Все жіноцтво облизалось
(Вмить забули про фігури),
Зверху - викладене серце,
В квітах, з стрілами Амура.
Після всіх із подарунком
Гінеколог наш з’явився,
Подивився на це диво
І холодним потом вкрився.
Тупцював, як ті спортсмени,
Що на тенісному корті,
Уявив, яку скульптуру
Викладуть на його торті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991635
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 24.08.2023
Знаєш, як плаче рута?
Дивним весни дощем,
Щемно печаллю скута,
Знітившись під кущем
Плаче і так ридає,
Мовби мале дитя,
Квіти свої ховає,
Щоб зберегла земля
Ненька, земна природа -
Знає, що захистить
І не зів'яне врода,
Що мов роса бринить
Зникне останній смуток,
Що зачепивсь в душі,
Знову розквітне рута -
Буде краса в житті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991873
дата надходження 22.08.2023
дата закладки 23.08.2023
Тушує леміш краєвид.
Два кроки до крайки.
На гребенях зораних скиб
Хитаються чайки.
Із висі до низу штрихи—
Тремтливе розкрилля.
Немає у зрілості хиб—
Цвіт зріє в бадилля.
Зі ставу злетілись птахи
Поплакатись полю.
Хто скривдив вас, хто той лихий?
Хто болем вік поїть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991526
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 18.08.2023
Іду, любуюсь, шелест трав на горбочку,
Неподалік, де глянь, круги по ставочку,
Вода барвиста… рябить, топить проміння,
Здатна створити легеньке миготіння,
То враз стемнить, то знов легке просвітління,
Мов через шовк, вражає позолотіння,
Уже вляглося поверх веселкових хвиль,
Як думи, ті що повсякденно бентежать,
Що кожному, лиш особисто належать.
На дні ставка, вода ховає тривоги,
Бо ж вона тут, нема іншої дороги,
Все, як й людині, смуток сама вгамує,
Як душі світло - полегшення відчує.
Ось і я тут! Сприймаю дари природи,
Де зграя риб, у мене визива подив,
Все невгамонні, згуртовані доволі,
Передається вдача, бажання волі,
Що притаманне людині мати радість,
Може когось і підстерігає заздрість,
Лиш природі й навколишньому світу,
За красу дякую, нині маю втіху.
Йти й не спішить, під блакитним мирним небом,
Коли затишшя, а нам цього ж так треба,
Щоб без війни, без сирен й материнських сліз,
Щоби народ не підстерігав фаталізм!
І кожен з нас плекав надію на добро,
Щоб врешті - решт, ми прикінчили орків зло,
Яке руйнує, усі плани на життя,
Нас українців гріє віра в майбуття,
Моя країна має право на щастя!
Думки розсипались між трав на горбочку,
Ледь поосміхнулась, пройдуся по садочку,
Краса вража, душа на злеті світлих мрій,
На перемогу, я не втрачаю надій,
Придай же Боже, сил воїнам й воячкам
Щоб зберегли красу й мир своїм нащадкам!
08.08.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991567
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 18.08.2023
Я Вам пишу, а що сказать - незнаю,
Чи може просто помовчу в листі,
Усі думки в душі перебираю
Та серце каже, що вони не ті
І дивна річ, чому ж вертаюсь знову,
На ті місця де сказано - люблю?
Я згадую зворушливу промову
Де порівняли вроду і зорю
Мабуть мені цього не вистачає,
Слів щирості, такої глибини,
А серце сторінки усе листає,
Торкає ваші скроні сивини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991490
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 18.08.2023
О, світе милий, який ти прекрасний!
Хочу обняти тебе крилом лебідки.
O Світи, світи мені сонечко ясне!,-
Щоб цвіла душа весною, як у квітки.
Я насію ніжних квітів для краси,
Хай до них прилітають птахи здалека!
Запломеніє мій cвіт з води, роси -
Подарує тобі квіт щастя лелека.
Я розчинюсь в тобі світе росою-
Зацвіту, як сонях в сонячнім промінні.
Розплету косу дощем під горою
Згорю,квіткою у цій красі у тлінні.
Пливуть білі хмари, як човни у даль
Димлять засніжені гори у тумані.
Світанок пречистий дзвенить ,як кришталь
Розпускає промінь сонця на світанні.
Сонечко торкнулось до високих гір
До красунь смерек усміхнулось з блакиті.
Натрусило золотих яблук, як зір
І мережить літній сад у срібнім нитті.
О світе милий ,який ти прекрасний!
Я хочу змалювати , цю блаженну мить.
Прожене зиму мій птах піднебесний,
Щоб з тобою у земнім раю - вічно жить.
О світе милий, мій казковий раю !
Я п'ю твою красу жменями з бистрих рік.
Я люблю життя... спів пташки у гаю,-
Як цвіте сад... водограю дзвінкий потік.
Час вимірює наш шлях тисячу миль
Під сонцем крутиться земля під ногами
Життя -це океан із високих хвиль
Благословенний наш маршрут -небесами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991569
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 18.08.2023
Рідненька, вулице моя,
Мій любий краю,
Тут найродючіша земля
І світ розмаю
Сади квітучі, чарівні
Де аромати
І чари просто неземні
Та запах м'яти
Ріка найкраща на землі
Де прохолода,
Там посміхається мені
Уся природа
Її чарівність та п'янка
В полон схопила,
Як ніби подихом весна
Серця зцілила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991126
дата надходження 12.08.2023
дата закладки 16.08.2023
Я любов п'янку, кохана, в серці бережу,
Наче промінь дивовижний, що несе весну,
Милу казку неповторну із святих доріг,
Що торкається красою де лиш твій поріг
Бережу твою і ніжність, мовби маків цвіт,
Найдорожчу в світі вірність у безмежжі літ
І ту посмішку найкращу, яка є в житті,
Найрідніший милий подих, що бринить в тобі
Я твій погляд неймовірний тихо бережу,
Ніжну квітку неповторну, мов саму весну,
Аромат п'янкий і милий, як весняний квіт,
Берегтиму всю чарівність я до склону літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991199
дата надходження 13.08.2023
дата закладки 16.08.2023
Крадеться осінь непомітно,
Сховавшись за старі дуби,
Ромашкове ж барвисте літо
Іще приходить у сади.
Але увечері прозябши,
Жовтавим листячком тремтить,
Відходить, із собою взявши
Неба бездонного блакить.
Запах суниць теж забирає,
Ховає журавлиний ключ,
Сестричку-осінь привітає
І вируша в далеку путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990987
дата надходження 10.08.2023
дата закладки 10.08.2023
[b]М[/b]алюю світ, а в нім свої роки,
[b]О[/b]здоблюю красою та душею,
[b]Ї[/b]х не забуду милі пелюстки -
[b]Л[/b]егенько, покриваючи алею.
[b]І[/b]ду радію, що я тут живу,
[b]Т[/b]акого краю не знайду ніколи,
[b]А[/b] світло роздаровує весну,
[b]М[/b]аніжно, розфарбовуючи доли.
[b]О[/b]х, як прекрасно відчувати все,
[b]В[/b] моїх очах - безмежність океану,
[b]М[/b]рійливо зачаровує святе,
[b]А[/b] образи з'являються з туману.
[b]К[/b]идаю погляд у знайомий світ
[b]І[/b] тихо знов пригадую хвилини,
[b]В[/b] яких мені так затишно від літ,
[b]Ц[/b]итую щедрість дивної картини.
[b]В[/b]еличність додає натхнення ще
[b]І[/b] я роки складаю у куплети
[b]Т[/b]а згодом вміло створюю буклети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990953
дата надходження 10.08.2023
дата закладки 10.08.2023
-Ось, Петрусю, подивися,-
Аллочка воркує,-
Що остання в цьому році
Мода нам диктує.
Тебе тема зацікавить,
Дивись мені в вічі:
За цей час змінився дуже
Одяг чоловічий.
Вже без ґудзиків сорочка
Буде дуже модна,
І ця лінія у стилі
Стане всенародна.
-Отакої! - Петя каже,-
Що ж тоді виходить?
Я уже сімнадцять років
На вершині моди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990673
дата надходження 06.08.2023
дата закладки 08.08.2023
Іду босоніж, пройдуся по траві,
Хочу позбутись нав’язливих думок,
Вони бентежать, сховалися в імлі,
Вже над рікою, замотані в клубок.
Річка,срібляться цілунки промінців,
Приваблюють, виграють веселково,
Рибки, беззвучно пливуть між камінців,
За мить… вода заграє лазурово.
Може втопити, лихі думи в воді?
Чи вітру нашептати - допоможе?
Та десь немає, чи дріма при землі,
Але ж, так поводитися негоже.
Ранкове сонце, світить так привітно,
Імла щезає… краплини кришталю,
Осяйні златом, зникли, ледь помітно,
Разом із ними усі думки гублю.
В річці вода…. мигтить без відпочинку,
Мене втішають кольорові гами
Вклонюсь низенько… чудовому ранку
Тож спромоглася, справитись з думками.
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990814
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 08.08.2023
Та не сумуй, кохана, через часу плин.
Ми приростаєм двоє до старих світлин.
Гірчить чомусь не кава. Спогад, мов полин.
Це, певно, кличе в осінь журавлиний клин.
приспів
Цілує тепле літо, золота пора.
У сад підем обоє серед пишних трав.
І поміж щедрих яблунь, де зірок салют,
Шепочу ніжно, щиро: я тебе люблю!
А ми з тобою, мила, наче два крила.
Чого журитись, рідна, що весна пішла.
Пройшли з тобою поруч різних сто доріг.
Несем своє кохання – родини оберіг.
приспів
Цілує тепле літо, золота пора.
У сад підем обоє серед пишних трав.
І поміж щедрих яблунь, де зірок салют,
Шепочу ніжно, щиро: я тебе люблю!
Удвох ідем щасливі. Ділим дні, літа.
В житті єднає міцно нас любов свята.
Зростають швидко діти. Їм свій шлях і час.
Кохання нас тримає. Світить, мов свіча.
приспів
Цілує тепле літо, золота пора.
У сад підем обоє серед пишних трав.
І поміж щедрих яблунь, де зірок салют,
Шепочу ніжно, щиро: я тебе люблю!
03.08.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990455
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 06.08.2023
Ти не чаруй, ти не плекай,
Лиши на згадку ще любові,
Я знаю твій душевний рай
Мотиви створює чудові
Найкращий аромат землі
І рідний дотик її світу,
Уся краса бринить в мені,
Мов подих чарівного квіту
Найсмаковитіші поля
Мене приваблюють красою,
Там пахне росами земля
І літом, осінню й зимою
За небосхилами де гай
Шепоче трепетно піснями,
Такі місця - це справжній рай,
Який зображую рядками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990385
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 06.08.2023
Такий далекий, та такий близький,
Шкода, що ми не стрілись із тобою.
Мовчать всі сни, не дзеленчать дзвінки,
Дороги і стежки покриті млою.
Колись давно ж приходив уві сні,
В струїстому купались ми промінні...
Збігали блискавицею всі дні,
Що аж зловить не поспівали тіні.
За днями ніч ховалась в небуття.
Так не хотілось розтискать обіймів!
Ми ж не надихались палким чуттям,
Не напилися ласки взорів мрійних.
Чому зі снів не линув ти у яв?
Чому не стиснув ще сильніше руки?
А час безжальний безвісти тікав,
Лишивши місце болісній розлуці.
Дзвіночки у блакить сховали сум,
Похнюпили безрадісно голівки...
Такий далекий, що аж в серці щем!
Такий близький, та недосяжний тільки!
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990645
дата надходження 06.08.2023
дата закладки 06.08.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hgYRrgQxkUw[/youtube]
Волосся, ніби спілий колос,
Мрійливі очі голубі.
І тихий, ніжний був твій голос,
Таким побачила у сні.
Кудись спішиш ти кожен вечір,
Здаля всміхнешся ти мені.
Привіт! - короткі наші речі,
І швидко зникнеш в далині.
Чомусь тебе все виглядаю,
Проводжу поглядом завжди.
Нащо оце мені, хіба я знаю?
Та крикнуть хочеться: зажди!..
Пройшло уже чимало літ,
Тебе не бачила давно.
Та жду я все твоє " привіт,"
І як тоді, виглядую в вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989173
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 05.08.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZD9Xi1ds8gU[/youtube]
Пройшов все ж дощ так довгожданий,
Залишив крапельки на склі.
Знайшов для себе виправдання,
Від нас усіх все жде жалі.
Земля напилась досхочу,
Цей дощ старанно їй вмив рани.
Тепер їй вже не до плачу,
Хоч залишились іще шрами.
Старанно вимию я скло,
Блистить на сонці чиста рама.
Усім з дощем цим повезло,
Свіжіша стала панорама.
Вже інший зміст в думках моїх,
Не так болить, що так боліло.
Цей дощ змінити так їх зміг,
Зроби він так оце уміло.
Я часто плакала з дощем,
Не бачив хтось мої ці сльози.
А сонце висушить їх вшент,
Зробити швидко воно в змозі.
І вже біда ця не така,
І серце вже не так болить.
І як завжди́ життя ріка,
То вверх, то вниз поки біжить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990549
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 05.08.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZD9Xi1ds8gU[/youtube]
Пройшов все ж дощ так довгожданий,
Залишив крапельки на склі.
Знайшов для себе виправдання,
Від нас усіх все жде жалі.
Земля напилась досхочу,
Цей дощ старанно їй вмив рани.
Тепер їй вже не до плачу,
Хоч залишились іще шрами.
Старанно вимию я скло,
Блистить на сонці чиста рама.
Усім з дощем цим повезло,
Свіжіша стала панорама.
Вже інший зміст в думках моїх,
Не так болить, що так боліло.
Цей дощ змінити так їх зміг,
Зроби він так оце уміло.
Я часто плакала з дощем,
Не бачив хтось мої ці сльози.
А сонце висушить їх вшент,
Зробити швидко воно в змозі.
І вже біда ця не така,
І серце вже не так болить.
І як завжди́ життя ріка,
То вверх, то вниз поки біжить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990549
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 05.08.2023
Як побачиш на моїм столі
Чистий аркуш у вечірню днину,
Пригадай, що вразило тоді,
Збережи зворушливу хвилину
Лист блокноту, зірваний умить,
Швидко так захочеш дописати,
Все, що наболіло і щемить,
Серцем і душею розказати
Лише аркуш витримає все,
Збереже і радість, і печалі,
Те, що у куточку десь живе
Силуетом кличе знову в далі
Дивні ікебани на вікні -
Мить закарбувалася навіки,
Чистий аркуш на моїм столі,
В роздумах стомилися повіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990542
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 05.08.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D_ZQxMqMldU[/youtube]
Повільно дні ідуть за днями,
Що день наступний принесе?
А осінь вже не за гороми.
Ви вже відчули, десь іде?
Ще йде вона повільним кроком,
Загляне в літо крадькома
І усміхнеться ненароком:
За мною прийде ще й зима.
Пройде знайомими стежками,
Поки ще люди сплять в теплі,
Але налякана громами:
Ти, осінь, в літо не спіши.
І зрозуміють люди вранці,
Незвана гостя тут була.
Та знали: мало в неї шансів,
В серцях людей не було зла.
За прохолодний літній ранок,
Безмежна вдячність від сердець.
Вона прине́сла порятунок,
На хвильку зникла спека десь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990474
дата надходження 04.08.2023
дата закладки 05.08.2023
Бережіть, поки є ще кого берегти,
Підійдіть, обійміть і зігрійте,
Намагайтесь у серце тепло донести,
Просто сядьте та з ними помрійте
Пригорніть до душі та проникніть в життя,
Бо добро і любов так вагомі,
Бережіть найрідніших, святі почуття
Та погладьте побілені скроні
Доторкніться до рук, тих натруджених рук,
Які дуже від праці стомились,
Бо тепло випромінює ніжності звук,
Лиш від нього - миттєво зцілились
Обійміть, приголубте, мов ненька дитя,
Бо рідніших у світі немає,
А любов і тепло - це та сила життя,
Яка серце і душу єднає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990219
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 01.08.2023
ЯК МИ ЛЮБИЛИСЬ ВИШНІ ЦВІЛИ
Ти такий красивий козаче?!...
Чорні вуса карі очі .
Скільки гарних дівчат юначе?...
Чекають тебе до півночі.
Ти казав, що прийдеш до мене
Візьмеш з собою у свій рай.
Вітер рве листячко у клена
Вже осінь...сніжить небокрай.
Як ми любились - вишні цвіли
Сяяли щастям твої очі.
О , які ми щасливі були?!,...
Де любов, там мало ночі.
Ти немов лебідь білий крильми
Тулив до себе руками.
Ми воркутали ,як голуби...
Злітами під небесами.
Злетіли білі птиці удаль
Взяли із собою літо.
І на душі смуток, і печаль...
Від зими зів'яли квіти.
Стрілись через роки з тобою...
Ти змінився, я вже не та...
Скільки часу сплило водою?...
Серце б'ється через літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990205
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 01.08.2023
Дзвін, дзвін, дзвін!
Зараз ніби в церкві,
Так болить мені живій,
Як згадаю мертвих.
Дзвін, дзвін, дзвін!
Хіба ж повернути,
Господи мене прости,
За розпач та муки.
Дзвін, дзвін, дзвін!
Війна злюща, люта,
Стільки ще тобі руїн,
Стільки крові бути?
Дзвін, дзвін, дзвін!
Душу давить й ріже,
До ікони на поклін,
Дай же сили Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989847
дата надходження 27.07.2023
дата закладки 01.08.2023
Почала розмову мати
Зранку до Ірини:
-Чула, доню, я про тебе
Невтішні новини.
Треба, дівко, схаменутись,
Гульки всі закрити!
Прийде ввечері Микола,
Щоб поговорити.
Направляє його Ангел
До нашої хати,
Відчуваю, що він хоче
Тебе заміж брати.
-Та не хочу я Миколи!
Він недосконалий,
І в культурі, і в манерах
Трішечки відсталий.
Лисий, ніс у ластовинні,
Куций, не високий,
Якщо добре придивитись –
Трішки косоокий.
І до того ж, цей Микола
Мало заробляє,
А ще кажуть, що на ногу
Трішечки кульгає.
Батько слухав цю розмову,
Потім як гарикне:
-Нехай манія цариці
В тебе зразу зникне!
Як прийде, то будь весела
І до всіх привітна,
Пам’ятай, що ти, красуне,
Трішечки вагітна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990138
дата надходження 31.07.2023
дата закладки 31.07.2023
Бачу я вербу розкішну, нарядилась , як весна,
Ніжні локони грайливі, наче дівчини краса,
Чути мову неповторну, дивні співи солов'я,
Як же гарно, як же ніжно в них купається земля
Чарівна і неймовірна - там закладене життя,
Мудра матінка-природа береже нас, мов дитя
І у радощах, і в горі - вона вірна назавжди,
Якщо ми зійшли з дороги, прокладе свої сліди
І у дощ, і завірюху - обігріє нас теплом,
Обійме і приголубить, ніби ненечка крилом
Та завжди в любу подію - скрізь підставить нам плече,
Від її п'янких цілунків посміхається лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990046
дата надходження 30.07.2023
дата закладки 30.07.2023
За дивним гаєм де туман
Ховає сонячні мотиви,
Краса чарує, мов дурман
І розкриває світ красивий
Стежина мила, що веде
У гай де пахне все весною,
Так зачаровує живе
Та ніжно бавиться росою
Радіє зморена земля,
Від сну прокинулась та грає,
Вона маніжна, мов дитя -
Життям всю душу заряджає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989817
дата надходження 27.07.2023
дата закладки 30.07.2023
Жінка Галя ввійшла в хату –
Невсипуча трудівниця,
І насилу розбудила
Чоловіка свого Гриця.
-Паразите, совість маєш?
Уже сонечко в зеніті!
Господи, за що караєш?
Чи є правда в цьому світі?
Чого жінка в ярмі ходить,
В праці рук не покладає,
А цей трутень сидить зверху
І тебе ще й поганяє?
Гриць підвівся, озирнувся,
Продер очі, вклався знову,
Смачно двічі потягнувся
І включився у розмову:
-А ти, Галю, старомодна,
Наче баба на базарі,
Дорікаєш, що я ледар,
З друзями гуляю в барі.
Кажеш ти, що я нероба
І сиджу на твоїй шиї,
А нема, щоб пригадати
Слова лагідні і милі.
Зараз навіть не говорять
Інвалід ти, чи каліка,
Бо це грубо, некультурно –
Ображає чоловіка.
Я не винен, що у мене
Тут свої координати:
Я - з обмеженим бажанням
На городі працювати.
Це в моєму організмі
Якась сила збунтувалась,
І сама природа, Галю,
На мені позбиткувалась.
Бог можливості обмежив,
А я теж хотів би слави,
Та, як бачиш, потребую
Навіть захисту в держави.
Сон мене не покидає,
Ще хвилина - я відключусь…
Йди, Галинко, до роботи,
А я вже за двох відмучусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989665
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 25.07.2023
Ти до мене прийдеш, коли ніжно повіє вже вітер
І весняний мотив шепотітиме нотами літер
Та проміння краси малюватиме дивні пейзажі,
Коли сміло з картини зійдуть неземні персонажі
Ти до мене прийдеш, коли дощ заспіває на втіху
І зелені луги розгуляються вперто від сміху
Та долина троянд, ніби зорі засяє на небі,
Наче світ-зорепад запалили в безмежжі далекім
Ти до мене прийдеш. коли сон прожене милий ранок
Та у світі зими дивно знову заграє серпанок
І в обіймах моїх - холод миттю відступить і зникне,
А кохане тепло - швидко ніжністю в серце проникне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989658
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 25.07.2023
Закінчує варту закурений місяць
Ллє світло на землю крізь дим і туман.
Але над туманом вже сонечко світить,
Що День Перемоги наблизило нам.
А чорні тумани, що в'їлися в душі,
Проникли вразлИво до самих основ.
Та сонечко зійде,всі сльози осушить
І в душах горітиме Божа любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989567
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 24.07.2023
Я зачиню вночі вікно
Де ми любилися з тобою,
Твоє зворушливе тепло
Відчую знову, що зі мною
Як посміхнувся милий світ
І ти з'явилася весною,
Хоч вже пройшло багато літ,
А все чаруєш ще красою
Згадаю знов, як у гаю,
З тобою слухали мотиви,
Мов у весняному раю
Ми відчували, що щасливі
Солодкий аромат квіток
Нас надихав на нові зле́ти
А в небі зарево зірок
Нам дарували світ комети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989487
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 23.07.2023
Згадаю літо це колись,
Самотньо сяду край вікна,
Зустріну щемно падолист
З горнятком кави, надсумна.
Згадаю все я до дрібниць:
Як ніжно пісню коник грав
У килимі рясних суниць;
І як вінок плела із трав;
Сліди від ягідних чорнил
Та румбамбаровий узвар;
Ласкавий дощ, що тихо лив
З кудлатих посивілих хмар.
Такий солодкий літа щем -
Моїй душі п'янкий бальзам,
Народиться новим віршем,
Коли згадаю сам-на-сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989431
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023
[b]В[/b] сутінках вечірніх поверталась,
[b]О[/b]гортав схвильовано туман,
[b]Л[/b]егітку легенько посміхалась,
[b]О[/b]х, як обіймав мене за стан.
[b]Г[/b]омоніли радісно долини,
[b]А[/b] в безмежжі зеленавих трав
[b]К[/b]олихались віти край стежини,
[b]Р[/b]озчинявшись у суцвітті барв.
[b]А[/b] хотілось слід мені лишити,
[b]С[/b]міло так пробігтись по росі,
[b]А[/b] у чарах ніженьки змочити,
[b]Я[/b]к приємно бути в новизні.
[b]К[/b]раєвиди душу забавляють
[b]В[/b] розмаїтті щастя і тепла,
[b]Е[/b]нергійно смуток проганяють
[b]Ч[/b]арами, як вміє лиш весна.
[b]І[/b] лечу окрилена в любові,
[b]Р[/b]ай та й годі в серці та душі,
[b]Н[/b]е знайти мені такого знову
[b]І[/b] не відшукать на всій землі.
[b]Й[/b]ого сяйво й мила неповторність
[b]С[/b]интезують велич у житті,
[b]М[/b]аю щастя, що така змістовність,
[b]А[/b] вона, мов світло у імлі,
[b]К[/b]олихавши чарами мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989404
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023
Ще не гупають груш цвіркуни захмілілі,
Вимивають дощі розпашілі, м'ягкі,
Паперівки в траві в сніжно-білому тілі
Спокушають спросоння боками, п'янкі.
Вигорає роса від напалму осоння,
У розніжений світ виливається мідь,
Ти лежиш горілиць піднебесній стороння,
І не бачить ніхто твою з'їдену хіть.
В несподіваний лет розгортається воля,
Смарагдових зіниць переможний політ,
Ти цілуєш повітрям суничного поля,
Окриваючи світлом малин дивосвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989370
дата надходження 21.07.2023
дата закладки 22.07.2023
У тиші говорить вечір,
Схиляє мене до сну,
Вкриває листками плечі,
Ховаючи наготу
Дарує весна ескізи,
Написані так давно,
Як ніби яскраві візи
Незнаного ще кіно
Сріблиться роса на вітах,
Виблискує мов кришталь
І тихо по всьому світу
Вкриває красу вуаль
Схиляється небо чисте -
Блакитне та чарівне
І чути - весняне листя
Шепоче щось неземне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989220
дата надходження 20.07.2023
дата закладки 22.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LQC6nHt_yNg[/youtube]
Життя, неначе гойдалка в дворі,
То вверх, то вниз, і це все до пори.
Ми не завжди ступаєм обережно,
А іноді занадто легковажно.
Як легко йти по рівному шляху,
Не знаючи ніякого страху.
Здається, що ця молодість безмежна,
Та що казать: красива, дивовижна.
Не дивимось під ноги ми підчас,
Бо знаєм, що років незміряний запас...
Спекотний день тайком украде вечір,
І інші ляжуть вже думки на плечі.
Хода вже повільні́ша, не така.
Надія на покращення слабка.
Не раз уже про зиму ми згадаєм,
Хоч ці думки від себе все ж ховаєм...
Колись відкриєм вранці ми вікно.
А на землі вже біле полотно.
Це випав перший білий - білий сніг,
Зима залишила на скронях білий слід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989078
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 18.07.2023
Коли сумно тобі на душі,
Завітай до моєї гостини,
Прочитай милі вірші прості
Та розкрий дивовижні картини
В них є все, що потрібно тобі
І весна чарівна й ніжне літо,
Ці рядочки прекрасні в житті,
Які ваблять красою, мов квіти
Тут знайдеш ти і ласку, й тепло,
Все земне, що потрібно людині
І проникне у серце добро
Де краса із любов'ю єдині
Забринить, завирує життя,
Наче краплі роси на листочках,
З Вами - щира душа, мов дитя
І для Вас - вся любов у рядочках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989057
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 18.07.2023
Вдягнувши маску й трубку на лице,
Поринеш в світ незримих дивовиж.
Щораз чарує дух заняття це:
В блакиті вод неначебто летиш.
Обабіч риб невтомних косяки –
Ідуть з глибин до теплих побереж.
Здавалося б, на відстані руки,
Та ні одну із них не здоженеш!..
Встелила килимами камка дно –
Чатує між стеблин креветок рать.
І брили, що зі скель сповзли давно,
В траві цій знерухомлено лежать.
На них понаростала мідій тьма,
Є устриці та блюдечка морські –
По мушлях краби лазять крадькома,
Вночі ж снують чистинами пісків.
Якщо поталанить, у цих місцях
На очі навернеться й восьминіг,
Спіткати можна ската, гребінця –
Усіх, хто десь у товщах не заліг.
Лиш варто сторонитися медуз,
Хай часом їхня зовнішність манка,
Й на ріні пластувать, як жовтопуз,
Аби не стати враз на їжака.
В собі ховає море сонм прикрас,
Таїть водночас ласку, мир і лють –
Коли пірнеш тут з маскою хоч раз,
Повік не зможеш досвід цей забуть!..
[i]13.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988994
дата надходження 17.07.2023
дата закладки 17.07.2023
Праві ви, не така я, зовсім інша.
Гучні слова для мене - порожнеча.
В моїй душі і відчуття гостріші,
І в цьому часі, мовби недоречна.
Чужа серед своїх, якась дивачка.
Іду по світу, не рахую кроків.
Сюрпризів не даруйте, не побачу,
Мілкі вони у почуттях глибоких.
Мабуть, що старомодна у манерах:
Люблю книжки і плачу із дощами.
У голові вигадую химери
І кланяюсь природі величавій.
Якась така. Ціную справжню тишу.
Люблю я небо кольорів ожини.
В біді чи смутку інших не залишу,
Душа болить проблемами чужими.
У віршах часто гою давні рани.
Хтось каже сильна, бо ховаю душу.
А там моря, і бурі нездоланні,
Та я вітрила направляти мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988996
дата надходження 17.07.2023
дата закладки 17.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI[/youtube]
Заспокоїлась негода,
Дощ утік за горизонт.
Наробив чимало шкоди,
Не зроблю на це акцент.
Головне - чекали довго,
І просили все дощу.
Виглядали на дорозі.
Хмарка мовить: не пущу!
Відголоски десь ще грому,
Все погрожував за щось.
Невідомо це нікому,
Все ж дощу піти вдалось.
Хмари врозтіч повтікали,
Залишилися калюжі.
Мала хмара щось чекала,
І на всіх була не схожа.
Подивилася на себе,
У калюжу на асфальті.
Щось підправити їй треба,
Може, кучері прибрать?
Спостеріг цю хмарку вітер,
Кинув хмарку цю у розпач.
Дощові краплинки витер,
Вибач, хмарка, і не плач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988195
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Мені вітер пісню співає,
Неначе дитя забавляє,
Торкає гілками октави,
Зворушує дивно думками
Сміливо чарує, колише,
Майстерно та трепетно пише,
Такий романтичний і дужий,
Послухай мелодію, друже
То в гаї октаву натисне,
Додасть ще емоцій навмисне,
А потім заграє сопрано,
Ось так, підкрадається ранок
А згодом в саду заспіває,
Як слайди краси пролистає,
Зупиниться трішки і знову
Заграє чарівність казкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988874
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Пори року змінюються,
Тож відповідно й почуття,
Всі на краще надіються
Планують мирне майбуття.
Весняний цвіт, надихає,
Час сподівань і світлих мрій,
Трава про сон забуває,
Не втрача, під сонцем надій.
Й ми з тобою хоч далеко,
Роз’єднали… біда, війна,
Ти навік, лиш мій лелека,
Хоч й кривава, в журбі весна.
Прохолода пекла в плечі,
Разом з вітром, сповивала,
Я молилася надвечір,
Кожну зірку чатувала.
Сяє небо, літні ночі,
У бурштинових спідницях,
Я прогледіла всі очі,
Бродять думи, по темницях.
Тож де ти? І чи подзвониш?
Пори року не завада,
Землю батьківську борониш,
Приїзди - душі відрада.
Я кохала і кохаю,
Не перешкода, нам війна,
Поведеш у храм, до раю,
В наших серцях квітне весна.
10.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988894
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Гаряче тіло, подібне магмі,
У нім кипить, бурлить в протистоянні,
Й на якийсь час збій в кардіограмі,
Все ж вгамувати в душі, в сподіванні,
Той негатив, що влив цунамі.
Чи увірвався. І лавиною,
Із клекетом, хоче всюди розлитись,
Щоб враз нежданно, ти став дитиною,
Емоцій не стримав, мав розізлитись,
Спромігся вмитися сльозиною.
І гіркоту відчути на устах,
У цей момент колотить усе тіло,
Але ти здатен побороти страх,
Хоча і зробиш, це не зовсім вміло,
Та хтось помітить радість у очах.
Маєш терпіння - для життя злато,
Що не померкне при любій погоді,
Тож на шляху становищ багато,
Маєш здолати при кожній нагоді,
Щоби душа відчувала свято.
***
Ми знаємо, що Бог терпів,
І нам, земним терпіть велів,
Тож дай, нам Боженьку уміння,
Твого навчитися терпіння!
04.07.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988565
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 15.07.2023
Закохана живу я в тиху осінь,
Що плаче часто тихими дощами.
У вірші мені проситься і досі
І стелить килим з листя коло брами.
А ще жоржини в'яже у букети,
Сміється поміж синім виноградом,
Складає про любов мені сонети,
В яких шукаю для душі відраду.
Півліта і зустрінемось над ранок
У пахощах сумної хризантеми,
Де сни мої лягатимуть туманом,
Й писатиметься про любов поема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988584
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 15.07.2023
Падає, падає літній дощ,
Як чисті роси у трави.
Розцвіла ніжна пелюстка руж
Дзвенить струною октави.
Після грози, літнього дощу
Розлились пахощі п'янкі.
Я нарву тобі ягід пригощу
Засолоджу уста палкі.
Падає, падає літній дощ,
Як чисті роси у трави.
Розцвіла ніжна пелюстка руж
Дзвенить струною октави.
Красне літечко синьооке
Запрошує нас мила в гай.
Небо ,як океан широке
Дарує нам квіти розмай.
Зацвіла рясно черемшина
Білосніжний цвіт нас п'янить .
Радіє літечку пташина
дарує нам - блаженну мить.
--- 2-----
Падає дощ, то сяє сонце ...
Зійшла веселка із -за хмар.
Голубка ловить дощ в долонці
Летить під небесний вівтар.
Літній дощик біжить струмочком
Грає на струнах водограй.
Оживає краса у віночку
печаль змиває небокрай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988673
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 15.07.2023
Запрошу тебе, Музо, раненько на каву,
Може сміло натиснемо разом октаву,
Поведемо розмову таку неповторну,
Дивовижно приємну та дуже змістовну
Я тобі розповім про події, ідеї,
Як в світлиці моїй розцвіли орхідеї
І мов сонце сміються на ніжній долоні,
Мабуть, мила красуне, ми в дивнім полоні
Ми посидимо тихо, як милі подруги,
Намалюємо щастя лише білі смуги
І дуетом сердець, що створили з тобою -
Зачаруємо світ неповторно красою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988607
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 15.07.2023
У генделику сільському
Тьотя Валя працювала:
На розлив горілку й вина,
Як годиться, продавала.
Валечка до всіх привітна
І веселу має вдачу,
Розсипає компліменти
І не завжди дає здачу.
-Не соромтесь, замовляйте,
Гарно йде торгівля нині!
-Пляшку ’’Хортиці’’ подайте,-
Каже Гриць до продавчині.
-Вам з собою? - запитала
(Гриця аж звела судома),
-Ні, без вас, хай Бог боронить,
В мене є така вже вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988750
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 15.07.2023
Веселиться літо… Стільки справ!
Веселково в травах пишних квітне.
Тут в ромашок пелюстки від хмар,
барви всім дарує літо світле.
Вже пройшлося літо по полях,
квітнуть маки там й волошки сині.
Голосно виспівує в гаях,
щоб ті ще дзвінкіше задзвеніли.
Ось пливе у човнику воно
по ріці прозорій… Вітер крила
розпростер, неначе вільний птах,
й тішиться: « Які легкі вітрила!»
Літа цвіт вже вплетено в вінки,
що пливуть тихенько вниз по річці...
Доленьку свою впізнає хтось
по тих барвах й кольоровій стрічці.
Не сполохать би віночки ті,
що несуть дбайливо легкі хвилі.
Хай торкнуться ніжних, добрих рук…
це для них є миті ці щасливі.
Літо пливе в човнику легкім,
оберегом є… бо добре знає:
серце, повне ласки й теплоти,
на віночок свій давно чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988203
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 10.07.2023
Напився ранок з рук землі роси
та й підійшов тихенько під віконце.
А тут троянди... у своїй красі,
пелюстки цілувало саме сонце.
Квітнуть вони під маминим вікном,
зачарувався ранок ніжним цвітом.
Тут чорнобривці, мальви, паничі...
той ясний цвіт так пахне теплим літом.
Духмяно-ніжний в літа аромат,
такий приємний, солодко-медовий.
Клематис, флокси, сальвія і мак...
цей літній час по-справжньому казковий.
Спинивсь на мить тут ранок, в квітнику,
замилувався барвами ясними.
Тепер до нього завітають в сни,
бо вже давно є гостями моїми.
В них бачу й взимку усмішку ясну
і відчуваю мамині долоні.
Троянди квітнуть в нашому саду...
вдвох з ранком я милуюся сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988350
дата надходження 10.07.2023
дата закладки 10.07.2023
Охоронець в олігарха
Чесно гроші заробляє:
Опівночі ходить, бродить –
Сад великий оглядає.
Тінь помітив, що на груші
Притиснулась між гілками,
І за стовбур учепилась
Невеличкими руками.
Сторож упізнав в бродяжці
Підлітка - сусіда Гриця
(Його предки не працюють
І заядливі п’яниці).
-Злазь, поганцю, акуратно,
Грушечці не дай упасти,
Я тебе навчу, злодюго,
Як в людей порядних красти!
-Навчіть, дядю, вас благаю,
А то я, як не старався,
Все робив, як навчив тато,
І вже в третій раз попався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988217
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Заплануй ти свій день,
Запали свічку долі
І у вирі пісень
Намалюються ролі
Такі різні вони,
Ось, одна, згодом інша,
Все потрібно пройти,
Ніби сходинку вірша
Заплануй милу мить,
Намалюй дивний спогад
І душа забринить
Мелодійністю слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988173
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Т-роянда - королева літа.
Р-адіє погляд від її принад.
О-бійми ніжні навіть вітру -
Я-кий легкий із нею променад!
Н-айкраща, чарівна, тендітна
Д-арована природою краса.
А-журність сонячна крізь віття,
-
К-азкова в пелюстках блищить роса.
О-здоба розкішшю зоріє -
Р-анковий світлий бавиться прихід,
О-крилений теж має мрію,
Л-еліє королеву Божий світ.
Е-дем трояндовий квітує,
В-ітання шле погожим літнім дням,
А колючки їй так пасують,
Л-иш обережним завжди будь, однак.
І не зривай красу цю всує.
Т-роянда ощасливить багатьох,
А пісню соловей їй подарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987851
дата надходження 04.07.2023
дата закладки 07.07.2023
Яскраво палали маки,
На сонечку рубінами,
Стрімкого кохання барви,
Ввірвалися з подіями.
Забрало мене безсоння,
З обіймів сірої ночі,
Я знаю тобі вдалося,
Побути з темною в змові.
Потонула, розтанула,
Зачарована ніжністю,
Та чомусь все боялася,
І тремтіла, мов листячко.
Почув же він серця стукіт,
Заспокойся малесенька,
Жадана надовго зустріч,
На життя все, ріднесенька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987897
дата надходження 04.07.2023
дата закладки 05.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mEB4N1vTCNc[/youtube]
Час гортає давні сторінки,
Хочеться знайти у них хороше.
Та на них давно уже замки,
В заперті усе, що найсолодше.
Відкриваю обережно кожен лист,
Кожен з них вже пожовтів від часу.
Повернутись у минуле знайду хист,
І ковтками п"ю ще повну чашу.
Все було, інакше неможливо,
Буревії, грози і дощі.
Ніби я й була колись щаслива,
Щиро вдячна я своїй душі.
Розправляю загнутий листочок,
Щось важливе, мабуть, у моїм житті.
І пробіг по тілу холодочок:
Незабутні і найкращі дні.
Не добавить щось і не віднять,
У минуле вже замкнулось коло.
Пізно щось назад вже повертать...
Чом же до сих пір твій чую голос?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987943
дата надходження 05.07.2023
дата закладки 05.07.2023
Я полину туди
Де весна дарувала моменти
Та чарівні сади
Говорили мені компліменти
І ті миті земні,
Що мене чарували красою,
Де джерела землі
Напували у спеку водою
Та приваблива мить,
Яка ніжно торкалася тіла,
В ній життя все бринить -
Я її зупинить не посміла
І згадала сліди
Та плекала ту мить, як дитину,
Милу ніжність весни,
Мов обійми бажані родини
І в душі назавжди́
Поселю найдорожчу надію,
Збережу всі сліди,
Обіцяю тобі, я зумію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987924
дата надходження 05.07.2023
дата закладки 05.07.2023
Прощався червень. У кудлатих хмарах
Його втішали сонця промінці.
Останній день блукав у літніх чарах,
Сльоза котилась по його щоці.
Про все подбав, збираючись за гори,
Сушив для чаю трави, ідучи.
Суничний джем поставив до комори,
А потім дарував дрібні дощі.
Подмухав ніжно на достиглу вишню,
Поцілував червону і смачну.
Поля припудрив золотом пшеничні
І морву оксамитом одягнув.
Взяв горщик меду з липи на дорогу,
Про сонце спомин, теплий і п'янкий.
Мені лишив троянду за порогом
Й метеликом торкнувся до руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987803
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 03.07.2023
Вітер грається із нею,
А вона кудись летить,
Нижче й вище над землею,
Незабутня оця мить!
Парасолька із кульбабки,
Бачить нині, цілий світ,
На шляху зустріла маки,
Їм, кричить – Усім привіт!
Вітерцю лише забава,
Понесе... до долини,
По край неба вже заграва,
Політ справді неспинний!?
Стрімка думка в парасольки,
Я уже і пристала,
Та враз вітру ніжні хвильки,
Ніби музика грала.
Опустилась між травинок,
Колискову чула,
Вітер виграв поєдинок,
При землиці заснула.
Гарний день теж притомився,
Подрімати не проти,
Вітру сон, дивний наснився,
Це небесні висоти.
Кілька зірочок моргали,
Та здалось таємничо,
У казкову ніч ззивали,
Вгомонись, вже мачо!
Ти ж доволі нагулявся!
Прийшов час - спочити!
О1.06.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987787
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 03.07.2023
Зайшла в хату баба Зіна
До сусідки Гані,
Розповіла: - Йду з лікарні,
Справи геть погані.
Один зуб так розболівся
(А їх два у роті),
Лікар допоміг сьогодні
Лихо це збороти.
Одним махом вирвав зуба
І почав казати,
Що не скоро вріжу дуба,
Буду ряст топтати.
Так втомилась в тій лікарні,
Дайте десь присісти…
Казав лікар - дві години
Нічого не їсти.
Віддала йому всі гроші,
Тож маю мороку,
Бо тепер не буду їсти,
Принаймні, півроку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987760
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 03.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=y7n2QQQJw_E[/youtube]
Прокинувсь ранок, як завжди,
Умився срібною росою.
Лиш десь лишилися сліди
Дощу, що плакав, мов сльозою.
Та це було лише вночі,
Цих сліз тоді ніхто не бачив.
Ніхто не чув його плачі,
Усе було так тихо, наче.
Туман сховав на ранок все,
Ніхто ці сльози й не побачив.
І новий день уже іде,
Все ж він дощу був дуже вдячний.
Сам поспішив, допоки сонце,
Ще на дорозі не зустрів.
Що ледь пливло із горизонту...
А потім?...Думки́ у кожного свої..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987677
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 02.07.2023
Могли почути ми тоді,
Це відлуння фатальності?
Вставали тихо на зорі,
В благодатній реальності.
В життя увірвалась війна,
Поміняла всі цінності,
Дні стали незвично крихкі,
І з ознаками зрілості.
Розбивалися мрії вщент,
Надія жевріла ж трішки,
І промінчик її не щез,
Світив собі, та йшов пішки.
Надалі доля розповість,
Незвичну нам історію,
Буття змінило зміст увесь,
Залишило ж іронію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987496
дата надходження 30.06.2023
дата закладки 02.07.2023
[b]Ч[/b]ерез роки, які проникли в світ,
[b]О[/b]х, як про батька хочу написати,
[b]М[/b]олю душею, хоча б кілька літ -
[b]У[/b]спішно ті моменти пролистати.
[b]П[/b]риємний голос і чарівна мить,
[b]Р[/b]озквітнувший жасмин і запах казки,
[b]О[/b]так у затишку іще пожить,
[b]Т[/b]еплом згадати найдорожчу ласку.
[b]А[/b] як було наповнене життя,
[b]Т[/b]акого знаю - вже не буде звісно,
[b]К[/b]азав, що найдорожче я дитя,
[b]А[/b] зараз тільки спогад гріє слізно.
[b]М[/b]ене любив, як миле янголя,
[b]А[/b] у душі прекрасно милі ролі,
[b]Л[/b]еліючи найкращі почуття,
[b]О[/b]біймами всміхаючися долі.
[b]В[/b]елика дяка, за його труди
[b]І[/b] море незрадливої любові,
[b]Р[/b]ука тремтить, виводячи рядки,
[b]Ш[/b]окуючи моментами поволі.
[b]І[/b] знову розгубилися думки
[b]В[/b] отих світах, що прагнуть все до волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987575
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 01.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0
[/youtube]
Життя іде повільним кроком,
Кому відміряно і скільки?
Коли схитнешся ненароком,
Ціну життю узнаєш тільки.
Життя терпляче, довго терпить,
Нам пробачає помилки.
І часто може їх все ж стерти,
Та пам"ятатимуть роки.
Ось новий день і все спочатку,
Спішим, кудись все біжимо.
І попадаєм знову в пастку,
Бо робим знову щось не "то".
Допоки є пряма дорога,
В думках: ми це переживем.
Аж тут вже старість край порога,
Та по життю іще пливем.
Під гору йти стає вже важче,
Плетуться поряд всі роки.
І вже до обрію все ближче,
Це відстань - в довжину руки.
І все позаду те, що мали,
Жили, як вміли ми колись.
Жаль, залишилось дуже мало,
Бо завітав вже падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987498
дата надходження 30.06.2023
дата закладки 30.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6v8khnfOf7E[/youtube]
Тихо плине кудись мала річка,
Води омивають береги.
Сама схожа на красиву стрічку,
Поряд не відчує хтось жаги.
Доганяли незначні потічки,
По каміннях пробивали шлях.
Але де ж це ви взялися? Звідки?
Певно, народилися в дощах.
Все спішать, щоб сонце їх не взріло,
Наступає вітер їм на п"яти.
Надає потічкам знову сили,
І за це не можуть докоряти.
І за мить влилися вони в річку,
Стала повноводною ріка,
Що тепер не схожа вже на стрічку:
Повна сили, жвава і стрімка.
Поспішить упасти в синє море,
Давня мрія збудеться за мить.
І тепер красива, дуже горда,
Бо в морській стихії буде жить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987423
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 29.06.2023
До мене схилились в мереживі квіти,
Неначе найкращі матусені діти,
Любов'ю зігріли, як милим промінням
І я залишилася з чистим сумлінням
Горнулися ніжно, мов сон обіймали
Та тихо любові та ласки чекали,
А я віддавала також щохвилини
Любов до краплини, як ненька дитині
Про світ говорила прекрасний і чемний
Та милі розмови душевно взаємні
І ніби на крилах я линула в поле
Де диво волошок розкинулось море
Люблю їхню вроду, красуні та й годі,
Як ніжно зросли в неповторній природі,
Стою і милуюся дивній картині,
А їхні голівки такі сині-сині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987390
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 29.06.2023
Біля ставочку, щорік буяє вишня,
Пелюстки білі, чаруючі, духмяні,
Чом не в садочку? Всі ж кажуть дивовижна,
Від сонця має цілунки полум’яні,
Й пісні птахів, вітру слухає весняні.
Роки минають та фати не одягла,
Цвіт пелюсточків розвіявсь по дорозі,
Свою цнотливість я і досі зберегла,
З життям змиритись не хочу і не в змозі,
З чагарниками, спільну мову не знайшла,
Й дуби, що поруч - серед них у облозі.
Білих лебедів, часто на воді бачу,
Символ сонця, добра, вірного кохання,
Вкотре світанком, з росами заплачу,
І все ж на щастя маю сподівання,
Плекаю мрію, ні, я її не втрачу.
Як жарке літо погомоню з ставочком,
Із вітром в змові принесе прохолоду,
Чи туман срібний покотиться клубочком,
Тож від вологи плекаю насолоду,
Сонячні промені по листячку віночком,
Яскравий блиск, я сприйму, як нагороду.
Так час пливе, як течія із джерела,
Пори року не обходять стороною,
У моїх кронах, ще соковита жила,
Я надію грію, справлюся з журбою,
Любуюсь світом, значить щаслива, жива!
О5.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987396
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 29.06.2023
Наснилася мені знов наша хата,
що у саду вишневім край села.
Веде туди стежина споришева,
по ній до нас приходила весна.
Наснилася матуся біля хати,
тут мальви зазирають у вікно.
Мене вона з дороги зустрічати
виходила частенько за село.
В матусиних очах я бачу смуток,
і гіркоти, і болю скільки в них.
А я ж хотів у них побачить радість...
на хвильку ж завітав, коли бій стих.
Я повернуся, мамо! Повернуся.
Тобі усмішку ніжну поверну.
Мене зустрінеш знов на тій стежині,
яка приводить в рідний край весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987361
дата надходження 28.06.2023
дата закладки 28.06.2023
Іду у храм, святий мій Боже,
Душа покрилася рубцями.
Твоя лиш сила допоможе
Здолати сіті ваб нестямних.
Пробач за слабкість, милий Отче!
Вона в крові тече по венах,
Кипить, випалює, тріпоче,
До болю душить, мов шалена.
Хай всі печалі змиють сльози
У час, коли болить нестерпно.
Ти, Боже, все зробити в змозі,
Щоб проросли блаженні зерна.
І плаче у мовчанні свічка,
Стікають краплі на долоню.
Край вівтаря душа одвічна
У мир полине із полону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987345
дата надходження 28.06.2023
дата закладки 28.06.2023
Моє село ... Та що ж тобі сказати?
-Люблю тебе... живу тобою я!
Моє коріння тут , і батько й мати,
І гріє щедро батьківська земля.
У травах в'ється рідная стежина,.
По ній спішу додому залюбки.
В саду видніє затишна хатина,
В якій дитинства гомонять роки.
Моя бабуся - пташечка сивенька
Мене привітно зустрічала край воріт.
Казала ніжно , що я "квіточка маленька",
Й співали пташки... І радів весь світ!
І мальви пишно квітли коло хати,
Родила дичка чорні ягідки.
Збирала в полі маки і блавати
Й сплітала пишні, запашні вінки.
І легкий вітер розвівав волосся,
І сонце пригрівало у чоло.
Шуміло тихо золоте колосся...
Так любо , мило , затишно було!
Цей теплий спогад гріє мою душу,
У моїм серці , наче птах співа!
Люблю село... І в цім признатись мушу...
Спішу туди , допоки ще жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979381
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 25.06.2023
Пробач мене за те, що я не поруч,
Й підтримки, думаю, ти теж не відчуваєш,
Допомогти не можу я сльозою
Та я кохаю і ти теж кохаєш...
Як би я хотіла стати вітром,
І перетнувши геть усі кордони,
Чимдуж до тебе, милий, прилетіти,
Здолавши на шляху всі перепони!
Та чим допомогти, нажаль, не знаю...
Так хочеться, щоб ти прийшов додому,
Бо я кохаю, чуєш, я КОХАЮ
І щастя наше не віддам нікому!
А зараз в голові одна молитва,
Щоб швидше закінчилась проклята війна,
Щоб стали ми щасливі в мирі жити
І не було між нами більше злого дня.
13.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987051
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Так тебе не вистачає
Коханий мій - життєвий еліксир,
Твої обійми сили добавляють,
А в час гіркий потрібно більше сил...
Ти зараз так далеко, та я знаю,
Що у думках ми завжди будем разом -
Ніякі війни нас не роз'єднають
І не діждеться кат наших поразок!
За тебе я щодня молюся Богу,
Прошу для тебе, мій коханий, сил,
Щоб посилав з небес святую допомогу,
Оберігав тебе й від лиха захистив.
А я буду завжди тебе кохати!
Пустивши із очей гірку сльозу,
Обнявши сина, будемо чекати
Коли повернешся, закінчивши війну...
27.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987020
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Уламки щастя не збирайте,
Не буде так вже, як колись,
Одне лиш тут запам"ятайте:
Жаліть не варто - зупинись.
*****
Велика хмара - дощ малий,
А ми чекали навпаки.
Отут є висновик такий:
Малий дається теж взнаки.
*****
Як щось болить - переболить,
Нічого вічного немає.
Не варто сльози гіркі лить,
Душа за все відповідає.
*****
Як загубив в житті ти щось,
Вже не шукай, бо не знайдеш.
Не виняток - знайшов це хтось,
Мабуть, йому це треба теж.
*****
Учись на інших помилках,
І не спіши їх теж зробити.
Учись, як жити у книжках,
Вони зуміють пособити.
*****
Любити треба тільки раз,
Бо кажуть, ця любов від бога.
Наступна буде напоказ,
Між вами перша йде - небога.
*****
Коли зробив комусь добро,
Не треба це казати всім.
Воно вернеться разів сто,
Недочекатись це черствім...
*****
Як ти пішов, то не догонеш,
Моя не втримає рука,
Тебе любить не заборонеш,
Не дозволяє ще душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986975
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Ми радимо українцям,
Берегти тепло в душі.
Що краса в них є по вінця,
Хоч і рідко - світлі дні.
Бачить сонце й місяць в небі,
А сьогодні дощ пішов.
Для усіх, то є потреба,
Бо тебе, той день знайшов.
А іншого - не знаходить,
Є однаковими дні.
У окопах, вас боронить,
Тільки в вас- є вихідні.
Мої любі й сильні хлопці,
Перемоги Вам і сил!
Нехай буде все в Вас добре,
Соловей і море див.
Низький уклін, Вам наші сини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987043
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Завітала в двір до баби
Гарна молодичка,
Розпитала про здоров’я,
Напилась водички.
Пояснила бабі Єльці
Про такі візити:
-Для статистики потрібно
Правду всю відкрити.
Тому треба опитати
Всіх людей хороших,
Чи в них є така можливість –
Відкладати гроші?
Емоційно бабусенька
Вже відповідає:
-Є така можливість в мене,
Та грошей немає.
А то будуть депутати
Голову ламати:
Як прибутки в баби Єльки
За законом зняти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986984
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Я піду, пройдуся коло ставу,
Де відбуяла,омріяна весна,
Вітерець тут вкотре зробив октаву,
Між очеретом й зіллям лежить пітьма.
Проснулось сонце, виграють заграви,
Стрічками веселковими зі златом,
У густих росах засріблились трави,
Запахло зілля, п`янким ароматом.
Над ставом качка, летить гнана страхом,
По воді сплески, крильми змахи чутні,
Зненацька крик гучний рознісся ехом,
Край берегів проснулись жаби спритні.
Вкотре погляну, до берегів ставу,
Згадаю, босоногою блукала,
Тут дітлахи випасали отару,
У лісі, зозуля гучно кувала.
Спішу… ніяк не налюбуюсь ставом,
Стрічаю сонце і ранок чарівний,
Краса! Я насолоджуюсь блаженством,
Душевний спокій, до нас йде день новий.
09.06.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986995
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Розмову поведу з тобою,
Навіки розлучусь з журбою,
Сховаюся думками в мріях,
Легку красу лишу на віях
Тендітно обів'ю руками
Та відображу світ рядками,
Занурюсь у духмяне літо
Там де роса бринить на вітах
Та відведу на мить свій погляд,
Бентежить казка зовсім поряд,
Щоби відчути смак неспинний
І подих трепетно нестримний
Заполоню, з'єднаюсь з раєм,
Як гілка в бісері з розмаєм,
Ковток повітря - ось, хвилина,
Краса плюс дотик- це перлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987044
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Згадай, коханий, чарівливі миті,
Що гармонійно ніжністю повиті
І щемність струн гітари, що звучала -
Мотив краси у серці залишала
Струна бриніла, ніби літня гілка,
А в небесах сіяла звабна зірка
І ніжилися квіти у природі
Тихенько, засинавши в насолоді
Шумів садок, заводив колискову,
Свою чарівно неповторну мову,
Всміхалось небо зорями у нічку,
Неначе запалило мирну свічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986965
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023
Юний ранок дрімав на постелі
Із любистку і споришу.
Дрібний дощ розкладав акварелі,
Щоб писати його красу.
Вправно пензликом поле виводить -
То цілує сонце жита.
В небі промінь жовтавим, тай досить -
Не розвіялася сльота.
Дощ чаклує над тихим світанком:
Луг зелений, шовком трава,
Чай з меліси для сонного ранку.
І довкола пензлем дива.
Пурпуровим порічки і маки,
Червоним вишень коралі.
Дощ малює цвіркунчикам фраки
І сіренькі їм сандалі.
Фарби змішує, пристрасно пише
Настрій ранку на полотні,
Небо чисте у сонячній тиші.
Вже світанок в моїм вікні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986927
дата надходження 23.06.2023
дата закладки 24.06.2023
О, очі! Твої очі - зорі,
Що сяють у небеснім морі.
Я їм, ладен би підкоритись,
Росою… при землі умитись.
Любити, як богиню щастя,
Мені, чи й пригорнутись вдасться?
Ти подаруй, лиш один погляд,
Я все життя, буду йти поряд,
І разом, ми в лазурній далі,
Розвіять, зможемо печалі.
22.06.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986803
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 23.06.2023
Дрімає літо у настояній малині ,
У верховітті чутно птаха спів .
А над гарячою землею звуки линуть-
Гучне сопіння ос і цвіркунів.
Порічок стиглих обсипаються коралі-
То повні меду горщики джмелів.
Так у саду троянд і запашних азалій
Для мене червень пише повість днів .
І пестить сонце бабкам крилечка прозорі,
Картавий жук тужливо шелестить.
Ще крок до осені. Спадають з неба зорі,
Що губить літо. Неповторна мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986821
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 23.06.2023
Ранок... Сумує рута,
Дихають ледь листки,
Бачу душа так скута,
Вицвівші пелюстки
Рана щемить у серці,
Вже їй не милий світ,
Не відчинити дверці
Через безмежність літ
Так на душі печалі
Зграями вже думок,
Лиш в неземнім порталі
Знову бринить листок
Зникне останній смуток,
Що зачепивсь в думках!
Знову розквітне рута -
Буде краса в рядках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986799
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 23.06.2023
Розбуди мене, вітре,
Хоча сон не міцний,
Мої сльози ти витри,
Як тендітні листки
Розжени всі печалі -
Звук сирен і весь жах,
Щоби трави зів'ялі
Заспокоїлись в снах
Розкуйовдь мої коси,
Дай грайливість мені,
Подаруй квіт мімози,
Мов букет для душі
Розбуди мене, вітре,
Дай ковточок води,
Мої сльози ти витри ,
Щоб не втратить краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986633
дата надходження 20.06.2023
дата закладки 20.06.2023
Щоб життя було цікаве,
Щоб у хаті радість мати -
То свою дружину Галю
Я навчив у покер грати.
Відчував себе щасливим,
Серце в грудях калатало,
Цілував я кожну карту,
Щоб моє тут не пропало.
Свої здібності дружина
Стала швидко проявляти:
Вся моя зарплата швидко
Стала в неї осідати.
Бог почув мої молитви
(Мав на виграш я надію),
Під час покерської битви
Стала здійснюватись мрія.
Галя не втрачала віри,
Мовчки скоса поглядала,
І, хвилюючись без міри,
Несподівано програла!
В мене зменшилися втрати,
Справи різко пішли вгору,
Бо своєї пів зарплати
Я у неї виграв вчора.
Не вилазьте, чоловіки,
Зайвий раз з своєї ніші,
Жінки завжди в різних ролях
Набагато розумніші.
Обхитрують, обіграють,
Хоч ти мудрий і не впився,
А не встигнеш оглянутись –
Як у дурнях залишився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986673
дата надходження 20.06.2023
дата закладки 20.06.2023
Перед дощем медові прощі,
Надвечір горнуться тобі,
Ти раю зазіхаєш площі,
Де миром липи пресвяті,
Де сам Господь нараз здається,
Небесний п'ючи аромат,
Дарує настрій, роздається,
Нектаром літа, медопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986606
дата надходження 19.06.2023
дата закладки 19.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lB--USOnl8U[/youtube]
Красивий степ вечірньою порою,
Коли спекотний день вже догора,
Лягає сонце спати за горою,
Останній промінь в хмарах виграва.
Заграли фарби різних кольорів,
Жахнулось небо в зареві пожежі,
Та промінь тихо, непомітно догорів,
І вечір доторкнувся обережно.
Повільно огортає присмерк поле,
Затихло, заніміло навкруги.
Та степ від спеки швидко не схолоне,
Гарячий ще від денної жаги.
Війне вітрець, здалеку прилетівши,
Хитне квітки зів"ялі і траву,
Холодний подих, вітерця зустрівши,
Відчуємо красу всю польову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986583
дата надходження 19.06.2023
дата закладки 19.06.2023
Мої літа… швидко плинуть, рік за роком,
Вже відшуміли квітучою весною,
Поряд підтримка - ти йдеш впевненим кроком,
І я по стежці, споришевій з тобою.
Закарбували…. минуле тепер у снах,
Дотики рук, ти ніби крила підставляв,
Нема туману, блиски радості в очах,
Мріям- метеликам до кохання сприяв.
Мої літа, це надія й сподівання,
На жаль, удвох, у осіннім павутинні,
Знаю довіку буду зіронька рання,
Бо вірю я, адже кохаєш й донині.
13.06 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986509
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Моя душа живе десь поміж літа
Серед люпину, дзвоників, суниць.
Яскравим сонцем серед хмар зігріта,
Літає мрійно там, де сотні птиць.
Збирає поміж трав життєві миті,
Такі яскраві, радісні, святі.
В пучечки в'яже, болем оповиті,
Хвилини, що ховались в темноті.
Моя душа все мріє десь із літом,
У пройдених стежках буденних днів,
Змережать долю, щастям оповиту,
Й латати крильця велетнів-джмелів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986493
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Сперечалися дві кралі
Влітку в зелен лузі:
Котру із них більше люблять,
В кого кращі друзі.
- Соловейко в мене є, -
Повіла Калина,
- Веселун, як заспіває
Пісню солов'їну !
Щодня зраночку встає,
Колінця виводить*,
Витьохкує то щебече -
Мене так він любить !
- Ні, найкращий друг у мене, -
Каже Горобина,
- Жайворонок, його пісня
На світанку лине.
В ясну височінь злетить,
Крильцями тріпоче.
Піснею зустріне сонце
До співу охочий.
На узліссі слухав Дуб
Ось ту суперечку.
- Постривайте, - каже він,
До чого балачка ?
А де ж ваші співуни,
Як спекотно стане ?
В холодочку висиджують,
Ваше віття в'яне.
Тут найкращий буду я !
Друзів не лишаю:
Спека... в тінь свою сховаю,
Пригорну і приласкаю...
Ще й обох кохаю !
* Колінця виводити. - співати чи танцювати витіювато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986503
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Глибока ніч. І дощ. Рядків чи сліз.
І сум в тенетах рим, емоцій, крапель.
То сповідь неба, світлих душ жалі
Шукають спраглих тут між зливи шабель.
Тривожна ніч, як нерва тятива.
Думки, страхи і біль, немов безодня.
І часом плачуть, виють аж слова.
Рядки втікають зболені з безсоння.
15.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986209
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Доторкнутися хочу удосвіта
Ніжних рук твоїх лагідним полум'ям,
У ранковому промені розцвіту
Огорну пелюстками долоні я.
Доторкнутися хочу уранці
Поцілунками сонних повік,
Милуватимусь віями в казці
Та в очах потону світлих рік.
Доторкнутися хочу увечері
І звільнити кохання у серці я,
Шепотіти слова ніжні в бісері,
Ти ж солодка, як мед, моя спеція.
Доторкнутися хочу опівночі,
І від пристрасті ночі жагучої
Відлетіти на південь із півночі,
Упиваючись миттю квітучою.
Доторкнутися хочу я вранці
Та прокинутись разом щасливими,
Розчинитись стискаючі пальці
У коханні в обіймах краплинами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985894
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 18.06.2023
На моє обличчя стиха опустився лист,
Я згадала дивну зустріч, що була колись,
У чарівній веремії звабливих думок -
Чую музику казкову, як звучить струмок
Бачу осені творіння смілі у саду,
Шепотить мрійлива квітка ніжно щось листку,
Поглядає на простори мила благодать,
Миті зовсім загадкові у душі бринять
Захоплюся та полину в світанковий світ,
Білі ніжні орхідеї залишають квіт,
На моє обличчя стиха опустився лист,
Ось і зустріч відбулася знову, як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986449
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Витьохкує соловейко
У вишневому саду,
Там на мене жде миленький,
Радо я до нього йду.
З неба ясно зорі сяють,
Я схилилась на плече
Тому, кого так кохаю,
У душі приємний щем.
Поринаємо в обійми,
Як в любові океан
І приємна хвиля-ніжність
Нас з тобою огорта.
Ми п"ємо нектар кохання,
Він п"янить з тобою нас.
Не помітили - світанок
Тихо-тихо підкрадавсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986365
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 17.06.2023
За вікном цілує дощ незбагненну тишу,
В колориті милих площ я думки залишу,
Відпочину від сирен, смутку та печалі,
Хай мелодія звучить тихо на роялі
Дивні ноти оживуть в мріях, що ховаю,
Знов події у душі, як буклет листаю,
На хвилину захоплюсь, поселю надію,
Пережити сум і жах, знаю, що зумію!
Щастя впевнено зберу та не дам розбити,
Все найкраще і святе буду лиш любити
Та змагатимусь зі злом словом поетичним,
Хай любов і теплота будуть в світі звичним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986363
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 17.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]
Приходить літо непомітно,
За ним вже й осінь десь гряде.
І на душе вже не спекотно,
Бо новий крок в життя іде.
Він підкрадається повільно,
Це не відчую в метушні.
Лише душа зітхне невільно,
Щоб нагадати це мені.
Я не повірю цим прогнозам,
Бо будуть ще гарячі дні.
Зітру з лиця гарячі сльози.
Душа пробачить, розум - ні.
Втрачає колір все ж життя,
Як краплю радості знайти?
Незмінне лиш те почуття,
Що вбереже від самоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986219
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Чиєсь життя
вмістилися до шафки
із мріями дітей,
казками про добро.
листи Феліції
і перетворення...
але не Кафки,
і небо,
що до краю
забрело.
Чиясь історія
шубовснула у воду,
печаль, усмішка
і надщерблений
глиняний дзбан.
і пахне море
молоком зі споду,
і плаче море
пошматоване до ран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986247
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Мене в колисці немовлям ти колихала,
Мотив чудовий із душі так дарувала,
У нім звучала вся любов, летівши світом,
Чарівні промені ясні, з'єднались з квітом
Краса все вабила мене картин розкішних,
До глибини твоїх думок зовсім маніжних,
Злітали зіроньки з небес, як чарівниці,
В танку кружляли неземні малі сестриці
У струнах милих почуттів лунали звуки
І відчували весь порив кохані руки,
Сміявся місяць із небес, краса та й годі,
Зробивши зва́бливий уклін святій природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986176
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
У Марини - іменини,
Тож набилися у хату
Родичі, куми, сусіди,
Словом, всіх було багато.
Готувалась молодиця,
Вночі спати не лягала,
Щоб було все, як годиться,
До ладу наготувала.
Цілий день пили, гуляли,
Уже вечір наступає,
А додому іти гості
Аж ніяк не поспішають.
Стомлена Марина злиться,
Вже не слухає тих тостів,
В думці крутиться, вертиться:
-Йшли б ви вже до чорта, гості!
Є ж на світі без халтури,
Чемні, виховані люди:
Знають правила, культуру,
Їм подяка за це буде.
Он французи: попрощались,
Зразу в двері - і додому,
А англійці - ці тихенько
Йдуть, не кажучи нікому.
Зате наші, як ті свині:
Вже нажерлись, нализались,
Попрощалися три рази –
Й за стіл знову повсідались!
Іменинниця стогнала,
Присідала, позіхала…
Вже за північ. Так стомилась,
Гостям ввічливо сказала:
-Дуже рада, що не бились,
Тож вам дякую за свято,
Їжте так, щоб не вдавились,
А я йду у ліжко спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986221
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Далеко в думках десь чи поза
В саду, що із запахом раю,
Де співає мрійлива кобза,
Своє щастя червень чекає.
Там щоки рум'янять черешні,
І липи визбирують зорі.
Ромашки танцюють тутешні,
І хмарки купаються в морі.
А червень ворожить на долю
У рум'янках та пишних ружах.
На вишнях, що мліють поволі,
І тужать за дощиком дуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986203
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Залиши у моєму волоссі
Дотик нот із своїх почуттів,
Наче золото Бога в колоссі
Вбране в ніжність нових пелюстків.
Закарбуй поцілунком на тілі
Кожен спогад на рівні клітин,
Щоб пронести крізь всі заметілі
Світло щастя із днів-намистин.
Обійми мене крізь подих часу.
Я з тобою, де б ми не були.
Пам'ятай цю звичайну фразу:
"Я люблю". Обіймаю крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984923
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Я не хочу писати про біль,
Він і так розриває нам душі.
Ця війна витіка звідусіль,
Ми не станем до неї байдужі.
Я писатиму вам про красу,
Що ховається в кожному кроці.
І у слові любов понесу,
Й козубок позитивних емоцій.
А коли вже не в змозі нести
Через сотні думок свої мрії,
Я писатиму в скриньку листи,
Щоб читати, коли в безнадії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986149
дата надходження 14.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Збирає літо щастя в козубок
І на компоти перші полуниці.
Плете вінок із тисячі думок,
У слоїк ловить грізні блискавиці.
Несе корзину сповнену надій.
Духмяні трави край дороги косить.
І тішиться черешні молодій,
Що струшує холодні чисті роси.
Мабуть, що вперше у моїм саду,
Таке це літо з ароматом миру.
Де вітер пестить м'яту й череду,
Співає птаха пісню ніжно щиру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986038
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Листи твої я бережу і досі,
Хоча у володіннях уже осінь,
Листаю сторінки до болю щемні,
Як ніби вечори сумні та темні
Гортаю милі та зворушні миті,
Немовби ті листки у книгу зшиті,
Емоцій звісно всіх не передати,
Я буду завжди з ніжністю читати
А кожен лист - це як життя подія,
У нім назавжди поселилась мрія
І справжні миті - чисті й неповторні
Де сторінки зворушні та змістовні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986014
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Плаче тихо червень. Розсипає роси,
Наче діаманти, у густій траві.
Шкандибає літо по калюжах босе,
У волоссі квіти вплетені, живі.
Червень сльози котить по черешнях стиглих
І жасмин збирає у мішечок трав.
Щоб зустріти літо на дорогах білих,
Щастя він для нього в полі назбирав.
Запашне варення з полуниці й м'яти,
Літо чай із медом до стола несе,
Щоби смуток червня швидко розігнати,
І писати разом про любов есе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985989
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 13.06.2023
Загубилися радощі в літі
Цвіркуном, що принишк у траві.
В бузиновім цілющім суцвітті
Розлетілися, наче живі.
Загорнулися в шовкові шати
У полях, де зростають жита.
От би взяти і їх наздогнати,
Та дорога до них непроста.
Розчинилися в пахощах м'яти,
Мовби ластівка, в небо знялись.
Буде літо їх в козуб збирати
Й частувати нас чаєм колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985861
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 12.06.2023
[b]З[/b]а гаєм зеленим виднілась долина,
[b]А[/b] там походжала прекрасна дівчина ,
[b]Г[/b]ойдалися віти розкішні мов долі,
[b]Р[/b]озкидала нічка привабливі зорі.
[b]А[/b] місяць галантний чекав наречену,
[b]Л[/b]аскаво дивившись в травицю зелену,
[b]А[/b] поряд красуня стояла й мовчала,
[b]М[/b]отиви та зорі в намисто збирала.
[b]Е[/b]х, так неповторно розносились звуки,
[b]Л[/b]егенько, торкавши красуню за руки,
[b]О[/b]хоплена квітом таким неймовірним
[b]Д[/b]е щастя іскрилось промінням привітним.
[b]І[/b] сяяли зорі так дивно із неба ,
[b]Я[/b]ка неповторність, хоча і далека,
[b]Н[/b]а плечі тендітні вже падали тіні
[b]І [/b] тихо кружляли пелюсточки білі.
[b]Ж[/b]адані хвилини, зворушливі мрії
[b]Н[/b]если всю красу, опускавшись на вії,
[b]А[/b] десь у далі чути скрипки мотиви -
[b]У[/b] тінях нічних так звучали красиво.
[b]С[/b]покійно і легко - в душі мила пісня
[b]Е[/b]літно лунала грайливістю звісно,
[b]Р[/b]оман малювався чаруючим світом,
[b]Ц[/b]ілунки лишало привабливе літо
[b]І[/b] тихо під звуки всміхалися квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985810
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
* * *
Червоне танго знов танцюють маки,
Кагор любові спрагло п’ють до дна вітри.
І жайвір небо лине обіймати.
Веселик сонця щедро сипле сміх згори.
Мандрує листя неба берегами,
І ловлять верби зранку хмарки світлий бриль.
І пише казку літа між квітками
Щоднини по рядку щасливий дядько джміль.
10.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985792
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Густими краплями жасмин
Сповзає солодом у літо,
Покинутих півоній плин,
Пластує по́вагом поникло,
Вкриває чашу втоми тінь,
Іде пелюсткою у руку,
Заходить сон небес склепінь,
Сідають ангели без руху,
Невинних душ поводирі
Дахів, які течуть у вирій,
Чумацьким Шляхом нагорі,
Великим Лугом тихо в мирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985740
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 10.06.2023
В твоїх очах - вся глибина.
Така прекрасна й неземна,
Відтінок моря і роси́
Де почуття п'янкі зросли
В твоїх очах - ранковий світ,
Який бентежить безліч літ,
Там ніжна мамина весна
Де сяють мирні небеса
У них вмістився дивограй
Душі прекрасної розмай
Та прохолода чарівна
Всміхнулась, грає, мов жива
В твоїх очах - вся дивина,
Надмірно мила синява,
Де утонути можна вмить.
Бо скрізь краса твоя бринить
Я розчиняюсь, я люблю,
Як місяць звабливу зорю,
Ти захопила назавжди́,
Лишивши згадкою сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985735
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 10.06.2023
Котилося щастячко
з високої гори,
До людей заглядало,
стукало в двори.
Де ж тут можна зупинить,
щоб перепочить?
Та була така ця думка,
на одну лиш мить.
Десь його давно чекають,
мріють довгий час,
Той, у кого вогник
щастя вже давно погас.
Підсобить йому там треба,
вогник засвітить,
Від думок цих безнадійних
треба захистить.
День повільно догорає,
вечір йде навстріч,
Зупинитись де, не знає,
та не в тому річ.
Утомилось уже щастя,
невже люди всі щасливі?
Посміхнулось тоді щастя,
чому ж лиця в них тужливі?
Призадумалось небога,
шанс ще є - і знов в дорогу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983532
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 09.06.2023
Не відмовляйся від життя,
У ньому все, повір, можливе,
Але ще більше це важливо,
Коли життя, мов забуття...
Не буде так, що все окей,
Бо це такий етап зростання,
Душі із Розумом єднання,
Та відкриття нових дверей!
Не відмовляйся, вирушай!
Твій шлях - лише твоя дорога -
Куди: до пекла чи до бога? -
Лише твій вибір - обирай!
Тож розквітай, люби, кохай!
В тобі багато сили волі!
Ти є творець своєї долі,
Сміливо крила розкривай,
Іди, біжи, стрибай, злітай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984955
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 08.06.2023
Дочекалась чоловіка
Із дрючком великим Ніна:
Він ввалився в хату вранці
Й опустився на коліна.
-Ти, Миколо, совість маєш?
Я віддам тебе до суду!
Може, ти собі гадаєш,
Що я все прощати буду?
Забирайся геть, проклятий,
Бо терпіти вже не сила,
І не хочу я питати,
Де тебе цю ніч носило!
-Жінко, перестань кричати!
Як це сталось - сам не знаю…
Мушу я тобі сказати,
Що велику святість маю.
В мене є щось надприроднє,
Загадкове і містичне,
Сама знаєш, що я чесний
І завжди самокритичний.
Дуже я на Бога схожий,
Навіть слухати втомився,
Куди зайду - усі кажуть:
-Господи, ти знов з’явився?
В мене місія почесна -
Завжди між людьми бувати:
Вищі сили мені кажуть
Скільки пити і де спати.
Возлюбив тебе Всевишній,
Бо ти - жінка із народу,
Оцінив твої заслуги
І мене дав в нагороду.
Вже повинна за цю святість
Тебе гордість розпирати!
Поможи мені піднятись
І вклади у ліжко спати.
Ніна слухала і била,
Дрючок гупав, як ніколи,
Бо на цей раз відвернулись
Вищі сили від Миколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985506
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 07.06.2023
Щоб не зійти з розуму...
***
Бузок зів'яв, та зацвітають липи,
Жасмин в повітрі солодко п'янить.
І спека вдень по вулицях розлита,
Пташина трель під хмарами бринить...
А хмари зачаровані вітрами,
Купаються в блакиті, як в ставку.
І тиша...
Я гарячими губами
ШепОчу: "червень -
Я до Вас іду"...
Я не одна, натхнення ще зі мною,
Погостювати можем кілька днів.
Так вирішила доля,
Ще й луною
Нашепотіла декілька рядків -
І лірика з казками, і сонети.
Не спати Вам, бо музам не до сну.
І будуть заздрить деякі поети -
Бо тільки Вам довірю таїну...
7.06.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985480
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 07.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HiyX5k-sG5A[/youtube]
Вступаю в річку, та не знаю броду,
Шукаю, звісно, мілину.
Чекаю підходящої погоди,
В надії повернути давнину.
Уперто йду, я мрію не покину,
Вода холодна зводить ноги.
Нестерпний вітер пхає в спину,
Не попрошу у вітру допомоги!
Зриває шарф з моїх плечей,
Волосся пасмами розкидав.
Крильми торкається очей.
Що повернуся - довго ждав.
А далі важче... вечоріє.
Добратись б швидше до мети.
Он горизонт вже бовваніє...
О мріє недосяжна! Де ж це ти?
А за вікном он розкошує ранок,
Надворі вже давно сіріє.
А мою мрію десь сховав серпанок...
Навіщо, сон, мою ти зрадив мрію?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985366
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 06.06.2023
Вже весна нагадала про нас,
Журавлиним ключем, що вертався
Ті літа, що відлічував час
Дивно квітом чарівним всміхався
Світло милих подій за вікном,
Ніжним променем серця торкнулось
Та бажаним і рідним теплом
У душі мелодійно відчулось
Зазвучали мотиви в саду,
Тим квінтетом, що грав у природі,
Ось, так світ дарував нам весну,
Щоб купалися ми в насолоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985350
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 06.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YLi6lNsR6ks[/youtube]
Цей новий день почався знову з тебе,
Із посмішки, що шле тобі привіт.
А сонце розфарбовує все небо,
І все навколо ніби дивосвіт.
Повільно роси скрапують із квітів,
Пожадно п"є вустами їх земля.
Жасмін буяє в білому розквіті,
Моя любов тебе хай окриля.
Надпий добра із келиха любові,
Хай ні хмаринки на твоїм лиці.
А літні дні всі будуть пречудові,
Відчуй кохання ніжні промінці.
Купайся в променнях чудових,
Забудеш негаразди всі в житті.
Візьми мою любов цю за основу,
І посміхнись, як вдячність доброті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985280
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
Я пелюстям чайної троянди
Завітаю колись в твої сни.
Оселюсь на краєчку веранди,
Прихопивши дарунки весни.
Я у клунок тобі назбираю
Зілля літнього, чари і сни,
Скибку сонця, як поклик до раю,
І червневі палкі таїни.
Ніжні миті у пошуках долі
З ароматом п'янких пелюсток.
Я літатиму в сні тім поволі,
Устеляючи долю з квіток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985287
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
Король балу зоряного - Місяць упо́вні,
Що настало літечко згадав дні душе́вні,
Є нагода час спішити, яскравіш світить,
Він один зірниць багато, хутчій освітить.
Трепіт серденька відчув доволі сумбурно,
Мерехтіли зірочки звабливо, ажурно,
Ледь соромлячись, до танцю запросив одну,
Хоча горда та все ж стала на стежку ясну.
Вони поряд у таночку, вміло, тішать небеса,
Вона в срібному віночку казкова краса.
Ну, а нічка господиня, скрізь має контроль,
Ледь світліє й знов темніє, в неї своя роль.
У ро́зпалі бал, небо в златій вишиванці,
Зори́нки по окрузі, в весільному танці,
Браво – браво! Королю зоряного балу,
Відблиск зір, мигтіння, як бісер карнавалу,
До землі накрапав сріблястими росами,
І до трав, де річка розлилася плесами.
Все дрімає бачить сни, танці в піднебессі,
Нащо ша́нс, цей втратити, коли бал на часі,
Король ко́жній підморгне красуні - зірниці,
У тано́чку розповість свої таємниці.
Меготіння між сузір’ям - веселкова мить,
Знов зненацька загадково небо заяснить,
Король зо́ряного балу - Місяць упо́вні,
І чому́,так сталося, наснивсь мені в че́рвні.
05.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985284
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cvzbroVPHO8[/youtube]
Мости єднають береги
І зводять, ніби людські долі,
Які колись не зберегли,
І завдає розлука болю.
А хто зазнав оцю невдачу,
Шукає вихід хоч якийсь.
Хоч нелегка оця задача,
І шлях до неї неблизький.
І знов будують новий міст.
Можливо, цей поверне все.
Та в почуттях вже новий зміст,
Бо корективи все ж внесе.
Колись узнавши неудачу,
Можливо, буде це уроком.
Уже не витримають плечі,
Як знов схитнуться ненароком..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985211
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
* * *
Вітри зв’язала древня липа,
Квіток веселку джміль розсипав.
Ловило небо диво – пташку,
Метелик слухав літа казку.
І дощ ховавсь у снах кудлатих,
Щоб зелень щедро малювати.
Сміялись нишком зорі в травах,
І мріяв гай в пташин октавах.
04.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985225
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
( до картини)
Зіткала нічка зоряну хустину,
Думок про тебе знову не покину,
Ну от нарешті й місяченько зійшов,
Солодкі мрії, якби ж ти вже прийшов.
Була б, я зацілована тобою,
Жага - розтануть ранньою росою,
Нехай і в боротьбі з густим туманом,
Тебе б, поїла я п’янким дурманом,
І ти, в цю ніченьку був би тільки мій!
Нектар кохання в чоловічій силі,
Як ласка знаю, обоє щасливі,
До сліз на віях, миттєві почуття,
Для душі радість, трепітне відчуття.
Як по судинах пече, закипа кров,
Тож розуміємо, кохання, любов,
Лиш у єднанні, ми разом досягли,
В життєвім вирії спокус зберегли,
Усі таїни, що можуть буть між нас.
Зіткала нічка зоряну хустину,
Думок про тебе знову не покину,
У замку клацання, думки згубились,
Вмить її очі, як зорі світились,
Він знав й прийшов, всю ніч їх цілувати.
04.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985192
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
Я розповім Вам, про трепетні речі,
Що відбулися в житті,
Як темна нічка вкривала нам плечі
Й ноти звучали прості
Там у долині де бігла стежина,
Що так манила, мов сон,
Ніжна береза, як мила дівчина
Світлом торкалась долонь
Вітер легенько гойдав її віти,
Серця зворушлива мить,
Ніжні листочки, мов мудрість зі світу
В небо хотіли злетіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985172
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
Бджолиний альт співає оду літу,
На розпашілих зброджених медах,
Немов пастух глядить отару ситу,
Яблуння у замріяних світах.
Де тонка цвіту грань, межа бажання,
Коли краси невизначено час,
Розмиру суєта, життя чекання,
Короткі, звиклі погляди як пас.
Переливає вроду сіра пташка,
Обдзю́бує міжвіттям сонця лік,
Утомлених очей жевріє ласка,
Повніє кетяг змирених повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984573
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 03.06.2023
-Був я вчора в галереї,
Розглядав картини,-
Розказував кум Валерій
Кумові Мартину.
-Були гарні і не дуже…
Кругом люди бродять,
Ці шедеври розглядають,
Диспути проводять.
Бачу: юрба зібралася,
Всі - наче завмерли…
Я подумав: -Що за диво
Всіх сюди приперло?
Витріщились, як блондинка
На новеньку ’’Хонду’’,
Виявилось: всіх цікавить
Усмішка Джоконди.
Розглядають зблизька, збоку,
Потім десь відходять,
Милуються, і з портрета
Всі очей не зводять.
Я теж стояв і дивився…
На що час свій трачу?
Все буденне і знайоме –
Щодня таке бачу.
Посміхається так само
Моя жінка Міла,
Коли я її питаю,
Куди гроші діла.
А усмішка її мами
Щось таке ховає,
Там не те, що прості люди –
Сам Бог не узнає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984554
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 03.06.2023
Розсипало небо привабливі зорі,
Хотіло побути, хоч трішки на волі,
Щоб ніжно вдихнути землі аромати
І чари розкішні до краплі віддати
Тобі та мені, та маленькій дитині,
Червоні, рожеві і зва́бливо сині,
Чарівні, прекрасні та просто казкові,
У них поєднались дива світанкові
Милуюсь красою, як виросли крила,
Від чарів чудових з'явилася сила
І можу злетіти у вись та безмежність,
А в серці моєму вирує бентежність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985075
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023
Поглянь, як сонечку пливеться?
Поміж кошлатих,білих хмарин,
Прислухайсь, як сердечко б’ється,
Порушив ритм, блакитний сатин,
Що розстелився в піднебессі.
Його мов держать диво - хмари,
Сіяє сонце, мов сміється,
-Мій дар приймайте, злато - чари,
Й нехай до вас тепло проллється,
І спопеляться всі кошмари!
Я перед ним наче в полоні,.
Миттєвий погляд, вже не плине
Відходять почуття холодні,
Бадьора пісня, з лісу лине,
Птахи втішаються погоді.
Радій, живеш на цьому світі,
Тож налюбуйся, ще маєш час,
Земля в буйнім травневім цвіті,
Її краса захоплює нас,
Дарить спокій, щасливі миті!
18.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984722
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 03.06.2023
Розмалюй милий день жовтим листом,
Щоб співало в житті все барвисто
Та пелюстками дива із вітів
І тендітно привабливих квітів
Розмалюй синім небом із літа
Та красою бузкового квіту,
Чистим подихом ніжно духмяним,
Милим поглядом рідним, бажаним
Розмалюй все ти сонячним сяйвом,
Ох, заграє, зворушливим драйвом,
Вмить засяє душа почуттями,
Які ніжно поллються думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984721
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 02.06.2023
Ось, вже чарує літо навкруги,
Весна лишила милий світ позаду
Та я впишу в зворушливі рядки
Усю красу весняного параду
Звабливу вишню радісну в квіту,
Що зустрічала, ніби наречена,
До глибини люблю п'янку росу
Де вигравала в ній трава зелена
Мене так вабив яблуневий квіт,
Його вдихала ніжно щохвилини
І стільки промайнуло милих літ
Та повертаюсь знову до стежини
В якій була гармонія краси,
Де все раділо і душа, і тіло,
Хотілось повернутися туди -
У ті роки де серце не хворіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984892
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 02.06.2023
Ти тільки будь, а більшого й не треба!
Цілунком сонця на моїх вустах,
Світанком ніжним зболеного неба,
Від світу вільним, як щасливий птах.
Ти просто будь за сотні кілометрів!
В моїх думках і радісних дзвінках,
Приходь крізь сотні снів похмурих нетрів,
Прилігши тінню на моїх руках.
Ти тільки будь, яскравим сонцем, завтра!
В коханні ніжним, теплим вітерцем.
Запалюй щастям, мов в печері ватра,
Ти просто будь спокусливим дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984294
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Не плач, калино, за вікном,
Ще будуть ве́сни
Ти посміхнешся ще чолом,
Краса воскресне
І шати вкриють милий стан
Тендітним квітом,
Торкнеться образу туман
Чарівним літом
А тихим ранком на гілки
Прилине пташка,
Сховає ніжність у листки
П'янка ромашка
І забуяє милий світ
У дивних трелях,
Здійметься казка, ніби квіт
На каруселях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984234
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023
* * *
Сонет дощу читають клени.
У римах крапель сум зелений.
Каштанів цвіт, як вир шалений,
Тче дощ у травня гобелени.
Цілує небо сонні квіти,-
Легеньке скерцо трав і тиші.
Бузок любов’ю ніжно світить,
І будять серце крапель вірші.
24.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984142
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 24.05.2023
Повільно вечір п'є цноту тепла,
Бринить небес чарівна меса,
Лиш тихий сплеск останнього весла,
Сполохано зітхає плесом,
Досхочу присмерк випаса вогні,
Вдягає строї підвінечні,
У сутінках, багрянцю світлогрі,
Тремтливо опускаєш плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984109
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 24.05.2023
Ніч зникає, край неба палає,
Весна в квітах, силоньки набралась,
У садочку соловей співає,
Зустріть ранок, усіх зазиває.
Гілочка тендітна, ледь пробилась,
Між двох, достатньо товстих стовбурів,
З сплячої бруньки.Зажурилась,
Під нею крутизна й глибокий рів.
Верхівочка - зелений листочок,
Тремтить, розправився, тепла треба,
Вже й сонечко, зійшло на місточок,
В садку, з вітром гомонять дерева.
Сонячний промінь, їй вже не сниться,
Догори пнеться другий листочок,
Ледь- ледь росою спромігся вмиться,
Й плин повітря свіжого ковточок,
Спіймати хоче, щоб не зігнуться.
Вітрець, здаля мов гра сопілочка,
Яблунька цвіт, скидає до землі,
Замріяна, тоненька гілочка,
Коли ж і я, зміцнішаю в стеблі?
Чи доля вижить, бачить небосхил,
Щоб зчарувати навколишній світ,
Чи зможу я замати скільки сил,
Щоб не спаплюжить красу, родовід.
17.05.2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984139
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 24.05.2023
[b]Ч[/b]ому буває гірко у житті?
[b]А[/b] серце все підказує мені...
[b]С[/b]хиляюся зворушністю думок,
[b]О[/b]сь бач, рука виводить вже рядок.
[b]М[/b]ене хвилює підлість- де межа?
[b]К[/b]ому потрібні ті черстві слова?
[b]Р[/b]озкидані печаллю по шляху,
[b]А[/b] я наперекір всьому живу.
[b]Є[/b] вихід і до нього треба йти,
[b]С[/b]томилася та лину до мети,
[b]М[/b]алюю досконалість і добро,
[b]У[/b] них знаходжу людяність, тепло.
[b]Т[/b]ікаю я від зла, лихих людей,
[b]О[/b]божнюю досягнення ідей,
[b]К[/b]ручусь у веремії відчуттів
[b]У[/b] пошуках тих істин і світів.
[b]Д[/b]олаю перепони, міражі,
[b]У[/b] захваті від світла в тишині,
[b]Ш[/b]окує мене радістю життя
[b]І[/b] знову в нім щаслива, мов дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984048
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 23.05.2023
А десь в чужім краю вже пахне літом,
І скрипка ніжна коника звучить.
А в нас війна... Багрянцем вкрилось жито,
Тривожна кожна нам життєва мить.
Весна на хвильку завітала в гості,
А серце просить миру та тепла.
Десь у чужому краї душі босі,
Бо в нас війна чорнезна все змела.
А серцю би цвіркунчиків і м'яти,
Дзижчання сонних велетнів-джмелів.
І, вперше, без кошмарів мирно спати...
Вдихнувши літа, світ щоб захмелів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984022
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 23.05.2023
Розцвів, так красиво ліловий бузок
П'янкий аромат запашив мій рай.
Красень принц дарує щастя для квіток
Манить лебедів у квітучий май.
Я дарую тобі бузкове щастя
Блакить неба сонечко золоте
Приймаю п'ять зірочок ,як причастя
На розквітлій гілці, що, так цвіте.
Запрошую тебе в зелений гай,
Де соловей щебече до ночі.
О, співай ,мила пташечко, заспівай!
Хай радіє серденько дівоче.
На алеї зеленооких тополь
У п'янких пахощах цвіте бузок.
Тут небо у росяні трави для доль
Сіє скарби для душі із зірок .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984038
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 23.05.2023
Мій любий Червень, я тебе чекала,
Коли торкнешся тихо край вікна.
Весна ж для тебе шовком трави ткала,
І квітами стелилась купина.
В найкращі шати одягнула душу,
І м'ятний чай на двох давно стоїть.
Тебе чекаю, як блаженну музу,
Ти десь ідеш, та поки мимохідь.
Мій славний Червень, ти любов одвічна!
І при надії всі стоять сади.
Твоя краса спокусливо-велична,
В коханні зарум'янені плоди.
Тебе зустріла вкотре край дороги,
І що нам той самотній впертий дощ.
Ми знову разом, попри всі тривоги,
Серед барвистих і медових площ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983944
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 22.05.2023
Моя ти зоре світанкова,
тендітна квітко чарівна,
джерело настрою і слова
зі смаком доброго вина!
Натхнення чистого криниця,
емоцій невичерпний вир!.
Невже мені це тільки сниться?
Уява лише, мерхіт зір!.
Не може бути – ти існуєш,
даруєш сяйво із небес
і світ мій барвами малюєш!
Я завдяки тобі воскрес!
21.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983897
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Не наслухаюся стоголосся
У пробудженні юного літа,
Де проміння ажурно сплелося
Поміж гілок оновлене сито.
Ще прозорі у листя долоні
Загрубіють від сонця і вітру,
І примусить безжальне осоння
Щільно зімкнутій тіні радіти.
Та сьогодні у розпалі травня
День погожий так м'яко розлився,
І кульбабову розсип недавню
Піднімає, як слід янголиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983830
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 21.05.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TnDQuAy6ozA[/youtube]
Знову обстріляли орки зранку
В передмісті Бахмута квартал.
Пруть і пруть до нас безперестанку –
Знищуємо ми їх наповал.
Приспів:
Дим несеться над полем і розноситься горем,
Вирви скрізь і руїни – йде війна в Україні.
А земля між боями поросла полинами.
Маки в ньому червоні, ллються ́сльози солоні..
Мати свого жде сина, батька - діти й дружина..
Він вернеться з дороги - принесе перемогу.
І немає ні кінця, ні краю
Цим боям й запеклій боротьбі..
Орки, вам до пекла, нам - до раю!
На війні все так, як на війні..
Приспів.
Зможемо країну захистити
І пройдем крізь обстріли, та град,
Не залишимо ми поле битви,
Все своє повернемо назад.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983882
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Пелюстям цнотливої весни
Торкнуся твоєї долоні.
Шовком трав застелю твої сни,
Упаду росою на скроні.
Зорі небо розсипало всі,
Одну лиш зуміла спіймати,
Що кохання несла до душі,
І тобі просила віддати.
Я прийду, коли ранок ще спить,
І місяць гойдає фіранку.
Час зупинить шалену цю мить
Неповторно-тихого ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983789
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Як люблю я слова всі прекрасні,
В них краса і душевний мій світ,
Колоритні, величні та ясні
Де життя розквітає мов квіт
Солодять ніжні запахи вишні
І п'янкі аромати садів,
Як приємно у звабливій тиші
Чути звуки найкращих лісів
А поля розстелились безмежно,
В них уся найдорожча земля,
Як же дихає ніжно й бентежно,
Мов на милих руках немовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983863
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
А-ж гі́лля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Б-узкова ніжна, надзвичайна мить,
У-таєна в легендах вікових.
З-емля радіє від бузкових хвиль.
К-ипить, цвіте бузок...Ах, аромат!
О диво-сон травневих серенад.
В-есня́ної сине́лі буйноцвіт,
О-азисом розлився пишноквіт.
Г-райливо насолоджує серця.
О-вва, пахучість щедра без кінця.
К-вітує різнобарв'ям кольорів,
А очі піднімаєш догори,
З-ірвати прагнеш щастя- пелюстки -
Красуються пахучості зірки.
А-зартний аромат...казок стібки.
( Бузок ще називають "буз", "синель")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983417
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 19.05.2023
Хочу від смутку, відірватись на мить,
В келих наллю виноградного вина,
Ледь пригублю, враз під серцем защемить,
Скільки смертей, болі завдала війна!
У надвечір’я торкнусь тоненьких струн,
З гітари чую - звуки чарівливі,
Мої думки, як світла зоряна юнь,
В веснянім вирії, дні були щасливі.
А часом час, неначе море в штилі,
То блиск поверхні в лазуровім цвіті,
Тож несли ніжність й тепло тихі хвилі,
А бризки крапель, ніби квіти в суцвітті.
Вмить сповила швидка мажорна радість,
Виклик емоцій, серденько тріпоче,
Сповна сп’янила, весняна реальність,
Моя ж душа уже співати хоче.
У надвечір’я торкнусь тоненьких струн,
Літа - літа, чому швидко минають?
Чомусь я вкотре, весну згадаю й юнь,
Вони мене писати надихають.
.
Нехай гітара, майже щодня звучить,
На якийсь час, щасливу мить продовжить...
05.05.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983695
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 19.05.2023
Весна відцвіта... А здавалось,
Мовби вчора медові квітки
З її рукава розсипались,
І лягали спочить на гілки.
Магнолія склала пелюстя,
Приховавши цілунки жуків.
Весна відцвіта диво-чиста,
Кожен серцем від неї п'янів.
Ще пісня в повітрі бузкова,
І півоній всміхається сад...
Весна відцвіта, мов раптово,
Залишивши дощів зорепад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983728
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 19.05.2023
Люблю коли співають солов'ї
І пахне дивовижно мила м'ята
Та мить найкраща на моїй землі
Де в пахощах сховалась рідна хата
Ось, підійду я вранці до вікна,
А ніжні аромати ваблять душу,
Заполонила серденько краса,
Цю тишу чарівну на мить порушу
Душа заграє мовою життя,
Колиска відгукнеться із дитинства,
Я дякую, за справжні почуття,
Відчувши смак найкращий материнства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983561
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 18.05.2023
З листка на долоню спіймала росинку,
Ледь - ледь погойдалась, ну менш ніж хвилинку,
То ніби перлинка – дарунок природи,
Вона не ховає чарівної вроди.
В ній колір веселки і сонячне світло,
Зігрій на долоні - всміхнися привітно,
Ти радість відчуєш - душі насолода,
Перлинка на щастя - землі нагорода!
По травах ясніють сріблясті краплинки,
Під вітром холодним , тремтять намистинки,
Лежать, то рядочком, то в купі дрімають,
Вони, як і я - тепла й сонця чекають.
14.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983491
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
На хустці чорнильній всміхнулась Зоря,
звабливо моргаючи Місяцю-пану.
А я вся душею і тілом твоя…
Ще мить — і зустрінусь з тобою, жаданим...
Ти доторком звабним береш у полон…
Розніжене щастя цьому не перечить.
Шепочеш, ледь чутно: «Я твій Аполлон…
І ігри мої є в цю пору доречні…»
У пестощах очі... Я мружу лице...
Терпка насолода торкається тіла…
До млості, нестями… Немов олівцем,
малюєш той світ, до якого летіла.
Ще трошки, і кожна клітинка сповна
Володарю ночі віддасться охоче.
З тобою… о, СОН мій, хай буде весна
такою, як тіло й душа моя хочуть!
17.05.2023
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983538
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Для кого ці рядки гризуть папір,
втискаючись душею в целюлозу?
Кому по льодоспадам на Памір
тепло несуть крізь стіни із морозу?
Пульсує мозок голосом їдким:
"Загинуть твої рими - не старайся,
помруть, в душі народжені рядки,
під склом її байдужого девайса"!
Погаснуть і згорнуться, промайнуть,
розі́пнуться, немов вітрувіанські,
зі слів не кров жива, а мертва ртуть
покотить бісеринами між пальці.
Засвище вітер пустки в висоті,
затягне своє соло в кволих рамах,
бо вірші всі, немов у кислоті,
розчинять музи в своїх голограмах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983427
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
А ти мені, а ти мені в цю ніч наснилася,
Що на хвилиночку в саду вмить зупинилася,
Тебе побачив у квіту, мов наречену,
А плечі ніжно покривала шаль зелена
Тебе побачив, а душа бентежно линула,
Ти погляд ніжно чарівний легенько кинула,
Торкнувся стану і не зміг вже відпустити,
Бо серце прагнуло краси, щоби любити
І, що робити підкажи, моя ти доленько?
Тебе я довго так шукав, прекрасна зоренько,
Залишся, люба, чарівна, навік зі мною
І будеш в серденьку сіять завжди весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983364
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Ковтає вечір останні відкриття,
Пелюсток бузку, у мріях відпочити,
Сонячний промінь лискав до забуття,
Нагоди, не даючи й перепочити.
Юне цвітіння у вирії життя,
За день сприймаючи теплоту і ніжність,
У кожній квітці гучне серцебиття,
Вечірній подих сприймати, його свіжість.
Хмарно по обрію, рожеві смужки,
Ніби ..провісники - ждать вітру і дощу,
Ніч принесе, квітам жадані бризки,
Всім, пелюсточкам накупатись досхочу.
Жвавий світанок, зачарує нічку,
Все піднебесся в веселкових загравах,
А то раптово, золотаву стрічку
До зорин кине - як блискавичний спалах.
Стрічають ранок пелюсточки в росах,
Майже на кожній по декілька краплинок,
Вже відпочивши, до сонечка просить,
Мене зігрій, візьми кілька намистинок.
Бузок, цвітіння, пахощі медові,
До себе манять, справних бджіл - трудівничок,
Веселий, дружній гул - прояв любові,
До днів весняних, щоб квітнув гай, садочок.
Бузковий цвіт, серцям несе любов й весну!
16.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983387
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Слова в вірші, а квіти - в сторінки,
вони, мабуть, із них і проростають,
плетуться в болі й ніжності вінки,
цвітуть, не вʼянуть і не відцвітають -
карбуються у пам'ять почуттів,
повзуть татуюваннями під шкіру,
живуть калейдоскопами життів
від дюн Сахари і до гір Кашміру.
Із висохлих потоків біла сіль
кристалами ятрить яри від ран,
що вкрили крила, зіткані із зілль
і квітів волі, родом із Ґорґан.
Вони перебинтовані несуть
її у край, де сонце із долонь,
де арнікою заквітча́на суть
протопить болю кригу на вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983306
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 15.05.2023
Давай про мир, про гнізда пташенят,
про тишу ночі, голосінь світанку,
про сміх, усмішку, очі немовлят,
про літнім вітром зірвану фіранку,
про першу риболовлю з дідусем,
про перший поцілунок і розлуку,
про те, як вперше рюкзаки несем
і гострим стріли з дерева до лука,
давай про шум Карпат і шепіт хвиль,
про пісню буків стримано-мрійну́,
про танець, що веде в степу ковиль -
про що завгодно, лиш... не про війну!
Бо що вона, болото, піт, іржа,
уламки в плоть зі звуком контрабаса? -
Не варта ні найменшого вірша!
...(лиш вміє виривати серце з мʼясом)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983213
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
А ти прийшов, як спали всі луги
І укладала спати ніч смерічку
Та в тишині у ніжності роси
Де зорі заглядали сміло в річку
Торкався сон черешні у саду,
Вкривав її вуаллю із туману,
А місяць цілував свою зорю
Та доторкавсь до чарівного стану
А ти прийшов, як шепотів струмок
Свою манливо милу колискову
Та у ві сні сопів малий листок,
Що відчував матусі рідну мову.
А ти прийшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983062
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 14.05.2023
А ти захопила всю душу обіймами,
Такими близькими й далекими мріями,
Схилилась до низу, сховавшись в туманах,
Щасливими митями, ніби в романах
А ти обійняла, мов ненька руками,
Такими безмежно земними думками
І щедро встелила красою стежини,
Щоб завжди вели до своєї родини
А ти наділила теплом всього світу,
Війнула до серця всі запахи квіту
Та хто ж ти насправді така ніжна пані,
Що дивно ховаєш ти образ в тумані?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983161
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Заплела верба у коси
Світанкові милі роси,
У люстерко заглядає -
Образ ніжний так вражає
На красуню поглядає,
Місяченько із-за гаю,
У зворушливі моменти
Їй дарує компліменти
Гордовита й чарівлива,
Звісно знає, що красива,
У привабливій вуалі
Дивно грає на роялі
Вміло віти, ніби руки
Виграють чарівні звуки,
Ох, картина, мов сузір'я -
У красі бринить подвір'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982867
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 11.05.2023
Рушить тихо весна на світанні,
Шлейф лишаючи з квітів і трав.
У зажурі хвилини останні
Неквапливо вітрець розігнав.
Травень з щемом відходить за обрій,
Літу стежку до ніг проклада.
Весна поруч у свиточці мокрій
У обійми його припада.
Ми зустрінемо літо духмяне,
Без всіляких гіркотних думок.
Тільки небо зітхне полум'яне,
Одягнувши зірчастий вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982871
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 11.05.2023
Вмостилося Сонце на ґаночок Ранку,
Низенько вклонилося, знявши свій бриль.
З блакиті бездонної лився серпанок
Рожевим мереживом в ніжності хвиль…
Тендітними рухами поміж фіранки
Гайнуло по закутках сонних кімнат…
Насипало жмені проміння у склянки
Під звуки весни й солов’їних сонат.
Прокинувся сонний, розніжений Ранок,
Вмивається бризками зрошених віт…
Ковточок з горнятка спиває Світанок,
Де в мареві травня ховається світ.
Спасибі Всевишній, за Ранок травневий,
За Сонце, що будить його на зорі.
От тільки б дощі не лилися "сталеві"…
На розкіш весняну, на Рай кольорів.
07.05.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982494
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 10.05.2023
Я зачиню своє вікно перед грозою,
Щоби побуть на самоті лише з собою,
Перегорнути сторінки, що прочитала,
Знов повернути те життя, що я пізнала
Відгородитись від усього негативу,
Щоби набрати до душі лиш позитиву
Та обійняти милий світ, ніби родину,
Тепло віддати і любов, і мить єдину
Відчути знову всю снагу, що забриніла,
А від квітучої краси душа хмеліла
І тихо вабили в гаю весняні роси,
Скрапала тихо благодать мені на коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982628
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
А я іду навесні
І вся краса у росі,
Тріпоче вітер гілля,
Радіє чарам земля
А ось, бруньки і та мить,
Що в моїм серці бринить,
Тут зародилось життя -
На світ з'явилось дитя
Таке тендітне, мов квіт,
Що не пізнало ще світ,
Ось, перший подих і смак
І мила казка у снах
Спасибі скаже весні
І найдорожчій землі,
За все життя із теплом,
Що обіймає крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982417
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023
(Від чоловіка)
Колись, був малим, пас овець,.
Завжди, за всім спостерігав,
Чому, не ходить горобець?
Себе раптово запитав.
Ця пташка надто сприт ненька,
Весь час скаче - скік, скік –скік,
Хоча на прочуд й маленька,
Напевно, щоб не спіймав кіт?
Лежу на траві, слідкую,
Скік-скік пташка шатається,
Ото ж, сам собі міркую,
Мабуть - мені ввижається.
Дивився я на дорогу,
Ба, ніжки то ж коротенькі,
Втрачає вже рівновагу!
Нещасні, ви ще маленькі!
Якби ніжки трішки довші,
Тоді б іншу вагу мали,
Й на зріст більші й крильця ширші,
Не тільки б усі скакали.
Змогли б справно крокувати,
Собі, харч іще й смачніший,
Було б легше добувати,
Здавався б світ всім миліший.
Поглянув знов на хмарину,
На думці вже й зупинився,
Є хліб, пригощу пташину,
Від сніданку залишився.
А та хмара, як примара,
Боюсь, змокнемо до нитки,
Тривожиться й вся отара,
Забрав із трави пожитки.
Та й ми впоспіх на дорогу.
Весела ж зграя горобців,
Спішила теж, на підмогу,
Горобчику, що хлібчик їв.
Згадати, впевен приємно,
Відчув, стаю розумніший,
Проводив час недаремно,
Цей світ, ставав веселіший.
06.05.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982357
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 07.05.2023
Немає без душі пісень мелодійних
її підкреслює нам інструментів спів
ми розчиняємося у звуках чудодійних
і зрозуміло у захваті від ніжних слів...
Немає без душі музичної композиції
їх підкреслює з ритмом кожна нота
ми відчуваємо у створеної експозиції
де дійсно золото а де облізла позолота...
Немає без душі не закінченого твору
її підкреслює завжди знайомий мотив
ми не відкрутимося від зайвого повтору
коли у пісні є ще звісно щастя локомотив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982286
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Стерегла свою автівку
Я цілодобово,
Не вгледіла: хтось надряпав
Нецензурне слово.
Ці три букви біля дверців
Довели до сказу,
Прокляла цю підлу руку
Й писаку-заразу.
Враз з майстернею зв’язалась,
Де авто фарбують,
Там сказали: -Приїжджайте,
Дефект ліквідують.
Їхала я дві години
(Нові права маю),
Де взялися перешкоди -
До цих пір не знаю.
Обминала каменюку –
Не минула кари:
Через валуна-падлюку
Розтрощила фари.
Тут вже справді за роботу
Чорт рогатий взявся:
В’їхала в чиїсь ворота –
Аж капот піднявся.
Перемогу святкувала
Вся нечиста сила:
Праве крило об березу,
Як млинець змісила.
За кермом сиджу і плачу,
Таке лихо сталось…
Хай би краще оте слово
Збоку красувалось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982140
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 05.05.2023
І до чого ті крила, якщо не бажаєш польоту,
Звично й тепло тобі потопати в медовому сниві,
Зігріватися пледами із чергової добрОти,
І при цьому завжди мати чистими руки хапливі.
А тобі ще і крила, щоб все, і сповна, і відразу.
Бо такі у дитинстві, мабуть, колисались чортами.
Та у мене й подавно немає на тебе образи.
Нерозправлені крила за спиною позаростали.
А мені- ну хоча б як метелику, тільки на літо!
Або як голуб'янці- на день одягнутися в небо!
Крила мав, а боявся на них від землі відлетіти,
А то , мабуть, і краще, бо небо чистіше без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981867
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 05.05.2023
В МОЇМ СЕРЦІ - ТИ, ТІЛЬКИ ТИ...
Ти, так неждано прийшла в життя
І я не хочу тебе втрачати!...
В любові розквітли мої почуття,
Буду завжди тебе я кохати!...
В моїм серці -ти, тільки ти !...
А там для інших - місця немає.
Світи ,мені сонечком завжди світи!...
Хай у душах весна розквітає!...
Ти - світанок, світло у вікні,
Багряний захід сонця - надія.
Всесвіт ,що малює казку в сні
Моя любов - довгождана мрія!....
Ти - королева!... А я - твій король!...
один одного будемо любити...
Ми побудуюємо рай наших доль!...
Щоб у ньому з тобою там жити.
Між нами відстань в тисячу миль
Ніхто не може розлучити нас.
Океан зір із високих хвиль
дарує мить щастя- чудовий час!.
М.Чайківчанка.
.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982156
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 05.05.2023
В саду моєму тихо плаче вишня.
Летять сльозинки - білі пелюстки.
Краса її захоплива - колишня...
Зриває вітер сльози залюбки.
Летять повз мене, падають додолу,
Своєю легкістю торкаються руки.
Цілує вітер вишню, майже голу,
Й несе кудись мої сумні думки.
Краса стоїть стривожено казкова.
З журбою радість в танці обнялись.
Запахла щастям доля полинова...
Мені б спинити мить оцю колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982172
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 05.05.2023
[b]У[/b] кімнаті темній на столі
[b]Л[/b]едь пробрався чарівливий промінь,
[b]Ю[/b]но привітався до душі -
[b]Б[/b]ачу його нотки пестять скроні.
[b]Л[/b]егко, мовби чари в небесах
[b]Е[/b]нергійно світлом обійняли,
[b]Н[/b]а моїм лиці земна краса,
[b]А[/b] вона, мов зірка засіяла.
[b]З[/b] тих часів, як я була дитям,
[b]Г[/b]арно пам'ятаю диво казку,
[b]А[/b] у ній красунечки життя -
[b]Д[/b]отик Попелюшки - ніжна ласка.
[b]К[/b]личе мене спогад в тишині,
[b]А[/b] я, ніби лину в те дитинство,
[b]З[/b]анотую з радістю в душі
[b]І[/b] занурюсь знову в материнство.
[b]С[/b]кільки пролетіло вже років,
[b]Н[/b]е злічити і не передати
[b]І[/b] в тендітній святості рядків
[b]В[/b]міє казка до цих пір втішати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982130
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Вже котрий рік ми в полум’ї війни,
Дехто від неї на дивані і втомився.
І хай тікають перелякані щурі,
Наш шлях до перемоги не спинився.
Із потойбіччя лізе зла орда,
Від трупів їх не видно вже землі.
Палають наші села і міста,
І світ весь у скривавленій імлі.
Наші вітрила всі посічені від куль,
І ніби небо впало нам на плечі,
Зійшовся обрій на сами́й вже нуль,
Де шторм вогню, та, ще не вечір.
Серед усіх буранів і штормів,
Ми стали тільки ще міцніше.
І в нас нема жалю до ворогів,
Аби наш світ ставав чистіше.
Зомбованим не місце серед нас,
Як тим, хто боягузливо мовчав,
Коли рашизм ліпив собі іконостас,
А потім, вже і в людяність стріляв.
Може і краще журавля синиця,
Та не про нас у клітці вільний птах.
І смерть нам зовсім не сестриця,
Бо нас чекає до свободи важкий шлях.
Та віримо, дійдемо все одно,
До небокраю ми свого́ зі світла,
Де буде мир для всіх там і добро,
Бо, ще не вечір, і душа не стихла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982213
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Тьмяні зорі… ніч лукава,
Казав прийдеш,щоб чекала.
Обіцяв одну дістати,
В мріях зможеш покохати.
Пахкотів, чай біля вази,
Пам’ятаю твої фрази.
Приніс квіти в подарунок,
Був солодким поцілунок.
Наслухалась обіцянок,
Мене ж, не сп’янив рум’янок.
Довго ждала, вже й розквітла,
Загубився присмак літа.
Не яснять зоряні шати,
Не знайдеш стежки до хати.
Жаль, що лукавість через край,
Тож не скажу, прийди, кохай.
Нехай ніч викраде зорі,
Й забере думки суворі.
Нам різні долі дав Господь!
Забути зможу - не приходь!
30.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981830
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 03.05.2023
-Тобі тридцять, є та сила,
Щоб і про сім’ю подбати,-
Кожна бабця торочила,
Що пора вже пару мати.
До дівчат я придивлявся:
Вибрав ніжну, милу Віту,
Як годиться - залицявся,
Дарував цукерки, квіти…
Жив щасливо, мирно, тихо,
Ні на кого я не злився,
А тоді, на своє лихо,
На цій дівці оженився.
Щодо жінки в мене в думці
Запланована програма:
Вона буде кожну страву
Готувати так, як мама.
Звідки ця біда взялася?
Мушу правду вам казати:
В маму Віта не вдалася –
П’є й гуляє так, як тато.
Їй почав мораль читати –
Зразу заробив по пиці!
Знайте: в тихому болоті
Водяться такі чортиці.
На розлучення подав я,
Не стерплю таку образу:
Вона ж мене підманула
Й підвела, така зараза.
Вдала з себе, коли сватав,
Що тихенька, як ягниця,
А насправді - зла і хижа,
Ще й скажена, як тигриця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981706
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 03.05.2023
Скажи, чи зможеш змалювати,
Вербу розкішну біля хати?
Криницю рідну де щоранку
Нас зустрічала біля ганку
Скажи, чи зможеш змалювати,
Як можна поглядом кохати?
Бажаним, вірним і так чистим,
Як після зливи свіжим листям
Скажи, чи зможеш змалювати,
Як поцілунок дарувати?
Та ніжно пестити долоні
І відчувати, що в полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981933
дата надходження 02.05.2023
дата закладки 03.05.2023
Коли надвечір ляже спати місто,
І тиху пісню соловей почне,
Ти пригорни мене думками міцно...
Зірками небо в мить цю спалахне.
Свої я розповім тобі світанки.
Помріємо удвох ми про весну.
Ти вперше принесеш мені фіалки,
Відчую цю красу я неземну.
Коли в душі моїй заляже смуток,
І гірко серце в грудях защемить,
Ти вітром передай мені цілунок.
Він цвітом ніжним вранці прилетить.
Візьму пелюстки білі у долоні.
Твоє тепло відчую в самоті...
Підступно потечуть струмки солоні
Від мого смутку... чи від радості.
Коли тобі захочеться відчути
Красу кохання й нашої весни,
Я подумки старатимусь прибути
У твої ніжні і солодкі сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981660
дата надходження 29.04.2023
дата закладки 30.04.2023
Пишу тобі зворушного листа,
А серце завмирає щохвилини,
У нім найкраща і проста мета,
Щоб швидше прилетіти до дитини
Торкнутись ніжно найдорожчих рук,
Обіймами душевними зігріти,
Почути і відчути щастя звук,
Щоб від розлуки більше не хворіти
Забутись в наймилішому теплі,
Подарувати всі земні картини,
Торкнутись тихо рідної землі,
Зціляючись любов'ю щохвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981702
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023
Вітерцю спів… з весною в насолоді,
Привіт ранковий, став щоденно в моді,
Мов ніжний дотик, до тонких струн скрипки,
По квітах роси - срібні намистинки.
Яскраве сонце, звеселивсь промінчик,
Враз перелискує пелюстки квітів,
Доволі жвавий, золотий пломінчик,
Поміж усіх природних лабіринтів.
Вітерцю спів… заслухалась вербичка,
Заклик помріяти про ніжність, весну,
Поміж бруньок яснить свята водичка,
В собі ховає: дива, земну красу.
Краплі водиці в веселковім танго,
То відблиск зелені, то враз блакиті,
На мить раптово, жовтий колір манго,
З кольором злата райдужно сповиті.
Вітерцю спів, навіяв прохолоду,
Замовкав птах, у сповитому гнізді,
В сум’ятті знову, думка про погоду,
Взиває вітер - хай стануть теплі дні…
09.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981602
дата надходження 29.04.2023
дата закладки 30.04.2023
Думки про тебе знову пестять душу
Й по тілу, мовби блискавка пройшла.
Твою самотність вечором порушу,
Цілунками спалю її дотла.
В твоїх руках танцює насолода.
Торкають щоки лагідні вуста...
Біжить по тілу млосна прохолода.
В коханні нам важлива простота.
Говорять губи пристрасно й рум'яно,
Тріпоче серце, мовби перший раз.
Від почуття палкого стало п'яно...
В думках відлуння твоїх щирих фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981381
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Ось так живу - від сходу до заходу.
І дні рахую, нескінченні дні.
Весни радію справжньому приходу,
І перемогу бачу в кожнім сні.
Зима, весна, а скоро буде літо.
Роки летять в буденності тривог...
Дорослі фрази кажуть мої діти.
Від їхніх слів... на небі плаче Бог.
Життя моє поділене війною...
Тривожить серце кожен Божий день,
Що платимо високою ціною,
Дітей щасливих бачити б лишень.
Коли настане наша перемога
І небо більш не литиме дощем,
Я заживу щаслива, бо удома
Запахне вперше миром і борщем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981409
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Волинь, земле моя,
Незабудковий краю,
Синь безмежна твоя
У веснянім розмаю.
Знов цвітуть бузина,
Горобина й калина.
Ще одна дивина :
Квітне в лісі купина.
Мальовничі гаї
І волинські озера.
Незабутні мені
Квіти кольору неба.
Незабудки цвітуть
Гарні, скромні і милі -
Такі люди живуть
У нас на Волині.
Моя рідна Волинь
Незабудковий краю,
Куди оком не кинь,
Ти - найкраща, я знаю!
Краю мій, завжди будь
У красі незабутній.
Нехай внуки живуть
У щасливім майбутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981448
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Милує світ квітневий цвіт —
Весільна вишеньки перука.
І в серце юнь крізь призму літ
Нам тихо споминами стука...
Озветься там любов жива —
Мотиву ніжність солов'їна.
І хоч - не - хоч, а оживе
В серцях кохання наше вірне.
І понесе бджолиний рій
Туди, де пахощі дитинства,
Де вишень цвіт — суцвіття мрій,
І де весняних чарів дійство.
Милує світ квітневий цвіт —
Весільна вишеньки перука…
Пелюсток вальсовий політ
У дивовижних, ніжних звуках...
27.04.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981480
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Моя душа в єднанні із кредом,
Принесе радість нинішня весна,
Краса квітуча запахне медом,
Й всім подарує… надію сповна.
Покине ворон небо блакитне,
Враз розіл’ється довкола світло,
І Україна швидко розквітне,
Як і земля під барвистим цвітом.
Моя душа- зранена пташина,
Знаю світ зміниться. Й мій рідний край,
З війни зустріне донечку й сина,
Радо спечуть… весільний каравай.
Все, як колись, тільки справ багато,
Для відбудови нам потрібен час,
Але ж якщо, в душі віру мати,
Ніякий ворог не здолає нас!
05.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981415
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Не забувай, ти рідного порогу,
Де народився, де пройшло життя
Та вирушай, хоч іноді в дорогу,
Згадавши мить, коли ще був дитям
Найперші твої кроки по стежині
Де всі поля всміхалися тобі
І волошкові чари сині-сині
Ховалися в любові та журбі
Де кожен гай наспівував мотиви
Чарівно ніжні та ще й голосні,
Як кроки пробігали навіть в зливи,
Лишавши слід у чарівній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981408
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Квітень стелить покривало
Із кульбабиних пишнот.
Сонце , ніби з неба впало,
У повітрі звуки нот.
Співи пта́хів голосисті,
І кружляння навесні.
Квіти жовто-золотисті
Цьогоріч в росі рясній.
Бабка, гу́менце, купава,
Пустодуй та молочай.
В назвах декому забава,
А з кульбабки - мед і чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981363
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Цілував промінь сонця
дивовижну краплину.
Був її охоронцем
в світанкову годину.
Зігрівав поцілунком,
ніжно пестив обличчя…
Від солодкого трунку
оживало узбіччя…
Він впивався губами
у нектар сонцесяйний.
Кольоровими снами
світ здавався звичайний.
Затремтіла краплинка
на зеленім листочку…
Стала, ніби перлинка,
на весільній сорочці.
Защеміло серденько,
почуттям оповите…
Любий зовсім близенько…
Виграє соковита…
Підіймалося сонце —
з ним і промінь, угору…
В травах, мов на долоньці,
грає крапельок море...
Захватив у обійми
діаманти-перлини,
І з птахами дзвінкими
їх спивав по росині…
А покинута ранком
У полоні любові,
Ним розніжена бранка
висихала поволі…
25.04.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981259
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 26.04.2023
А на війні, як на війні,
У кожного свої є обере́ги.
Кому́сь – малюночки у бліндажі…
Є медальйони, хрестики, сере́ги…
У мене ж – карамелька від дитинки,
Якою внучечка ще пригощала.
Мов бурштину́ того краплинка,
Що так теплом своїм обігрівала.
Обгортка стерта вже давно
На тих шляхах буремних,
Де не пригодницьке кіно,
А лиш вітри в бійницях темних.
Та поруч із дитячим фото,
Цей оберіг міцніше за броню,
Що захищати буде доти,
Допоки і не зни́щимо орду.
Бо обіцянку внучечці давав,
Що поведу її у перший клас,
Як і без су́мніву вже знав –
Настане Перемоги час.
А зараз, знову у дорогу,
Доде́ржати онучці слово,
Щоб і до кожного порогу
Прийшов вже мир обов’язково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981183
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Було тоді перше квітня,
Усі жартували,
Підсів парубок Микола
До моєї мами.
Мама дівкою була,
Як писанка, гарна!
Жартували серця юні -
Ніч пройшла не марно.
Через день кудись назавжди
Наш Микола змився…
В перший день Нового року
Я на світ з’явився.
Хто мій тато, і який він,
Де живе - не знаю,
Може, до цих пір у квітні
Дівок розважає?
Хто в День сміху розгулявся
І міри не знає,
Про цей жарт вам перше січня
Любо нагадає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981168
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Ми прірва слів, накиданих зопалу,
Народжених думками з каяття.
Гарячими цілунками дурману,
Де совість власне більше нічия.
........
Де власне присмак вчинків, що на швидкості-
Адреналін безстрашності й граблів
І подих присоромлено_ притишений.
То час на вушко ніжно шепотів
........
Що більше не вертається назад.
Емоції ж неначе кастаньєти-
Вистукують амбіції парад,
Сьогодні вниз, а завтра будуть злети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976979
дата надходження 14.03.2023
дата закладки 23.04.2023
Слова пекучі - кинуті каміння
Добряче влуплять - рани на душі
Бронею посмішка, отруює сумління
Думками невитримними в тиші
...
Здавалось з неба, ми дрібні комашки
А варимось в безглуздості словах
І б'ється серце, як маленька пташка,
Що знову в цих ілюзіях не так?
...
Та все не так, коли занадто боляче...
Усмішка не рятує від дощу
Здавалося вразливість -це прекрасно
Чому ж тоді під шепіт не прощу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980885
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 23.04.2023
Простелила стежку нічка у саду
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Бо нас доля розлучила, розвела,
Залишила ніжну згадку, як весна
Хоч і поряд ми блукаємо завжди
Та не разом прокладаємо сліди,
Мабуть просто не судилось бути нам,
Навіть дивно нерозчуленим думкам
Запалила мила нічка новизну,
Найпалкішу, найяскравішу зорю
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Не зустрінемо з тобою ми весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981010
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 23.04.2023
Слухай голос свого серця!
І зроби до щастя крок.
Пий до дна любов з джерельця,
як птах злітай до зірок.
В надвечір'я - зоряну ніч
Ти, загадай бажання.
І до долі іди навстріч,
Щоб зустріти кохання.
Коли падає в ніч зірка
Ти, загадай бажання.
Коли поруч гарна жінка
Ти, бережи кохання.
Падають, падають зорі
Ти, лови їх у руки.
Любов, як музика в морі
Тре чути серця стукіт .
Там на березі любові
Квітнуть мрії жаданні.
Ти шукай перли у слові
БУДЬ, ЩАСЛИВИЙ В КОХАННІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980958
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 23.04.2023
По рідненьких полях я бажаю бродити,
Їх красу неземну відчувати, любити
І той ніжний мотив легітка у пшениці
Де волошки росли синьоокі сестриці
А за полем гайок де ромашок світ милий,
У безмежній красі він тендітний, грайливий,
Засріблила роса неповторно й чарівно,
Спів легенький звучить навкруги мелодійно
І торкає краса струн душевного стану,
Ніби образ бринить чарівного роману
І у звуках його неймовірних і чистих
Тихо падає лист під мелодію свисту
Підіймає у вись і розносить акорди,
Наче ноти земні неповторної вроди,
Розлітаються вмить, ніби птахи у вирій
І бринить вся краса та кружляє у мирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980915
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Привіт! Тобі скажу одного разу,
Якщо зведе нас лиходійка-доля знов.
Звичайно, проковтну свою образу,
Хоч ти колись і зруйнував нашу любов.
Привіт! Скажу уголос - будь, що буде.
На тебе не тримаю більше зла.
Повітря важкості, збентеження набуде,
Як ти сльозу побачиш, що підступно потекла
Привіт! Відповіси мені напевно,
А може й не знайдеш для мене слів,
Колись нам було любо так, душевно,
Доки любові нашої той вуглик не дотлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980701
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Весна вишиває Вкраїні сорочку
З фіалок, барвінку та ніжних мімоз.
І хрестиком - неба блакиті в куточку,
Працює натхненно, старанно, всерйоз.
Тюльпанами сяє весняна сорочка...
Дарує душі довгождану красу.
Сховалася нишком пухнаста волошка,
Й пустила ранкову дзеркальну росу.
Майстриня працює над лісом і садом.
Смарагдові шиє довкола поля,
І ночі вбирає рясним зорепадом.
В сорочці весняній - святкова земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980780
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Десятками сонечок встелилось поле.
Букетик для мами несу я в руках.
Щасливої, рідна, барвистої долі
І спокою, радості в твоїх думках.
Сплете мені матінка гарний віночок,
І сонця тепло я у світ понесу...
Немов би курчатко, сховався клубочок,
Даруючи людям весняну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980861
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Земля! Ти тут лише зернина,
Завдяки Богу, зростай на ній!
То воля, щоб мала дитина,
Тугу пізнала й злет світлих мрій.
В землі спроможна вкоренитись,
Відчути силу – дар природи,
Під сяйвом сонця залишитись,
Сприймати примхи, від погоди.
Яскравість днів - весняні квіти
Де свіжість, радісно довкола,
Цвіт колосків, громам гриміти,
Під зливою гнутись додолу.
Так і дитині, сприймати світ,
Де світло й темнота йдуть поруч,
Коли дивує бузковий цвіт,
Чужинці, війна - несуть порох.
Щоб навкруги, все спопелити,
Вкрасти надію на майбуття,
Заборонить, землю любити,
Право на волю, спокій, життя.
А хто накази, рашистам дав?
Знищити нас, рід український?!
Народ віками, на жаль страждав,
В роки буремні й в час радянський.
Розвелось, тоді олігархів,
Ніби пороші серед зими,
По церквах… зрадників – монахів,
Жаль не відчули вони вини.
Своєї. Кого вибирали?
Кому довірилися, шкода,
Для себе, не той шлях обрали,
От і нежданно… прийшла біда.
Летять снаряди, гинуть люди,
Кожен паросточок згорає,
Важко позбавитись Іуди,
Мати сина, все ж виглядає.
Недоспані ночі, тривоги,
Весь світ, ненавидить рашистів!
Розділені долі, дороги,
Та воїн стоїть до знемоги,
Він впевен,здола терористів!
Тобі подібний, теж зернина,
Сповна сили протистояти,
Щоби щаслива вся родина,
Щоби болю, не мала мати.
В надії ворога відбити,
Зернини розсівати в полі,
Щоб рідний край,землю любити,
Подякувать щасливій долі!
17.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980717
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Чому зажурилась, приваблива квітко,
Чи може спекотно, красунечко, влітку?
Здружися із вітром - відчуєш розраду,
Прийми, чарівнице, доречну пораду
Замислилась квітка, сльозу проронила,
Я просто всім серцем життя полюбила,
А зараз хвилююсь, за неньку-Вкраїну,
За мову найкращу таку солов'їну
Я слухала тихо зворушну розмову,
В ній квітка схилялась до всього живого,
Чуттєво з любов'ю її обійняла,
Не плач, чарівнице - я ніжно сказала
Вона подивилась довірливо в очі,
Хвилююсь, сказала; за ранки і ночі
Та знаю, що віра людської любові -
Не дасть розтоптати нескорені долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980709
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 21.04.2023
Моя барвиста Україно,
Миліша серцю за усе...
І до рідненької прилину,
Від болю твого аж трясе.
Яка багата в нас країна!
І люди щирі та прості.
Одна біда-війни руїна.
Земля купається в крові...
Іду барвистими стежками,
Милує душу кожен крок.
Поля убрані сорочками,
І лине пісня до зірок.
Моя барвиста Україно!
Молюся Богу, процвітай!
Твої відродимо руїни,
Війні покладемо ми край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980540
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 19.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4W9rv5Tl1KU[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2AhaylOBOK4[/youtube]
Дощ пройшов, умив асфальт,
Де-не-де стоять калюжі.
День скінчився, та на жаль,
Почувається не дуже.
Йти пора вже на спочинок,
Позіхнув він раз чи два.
Протер очі наостанок,
Дістає оця весна.
Глянув - йде на зміну вечір,
Поклонився, як годиться.
Хай не дума, що це втеча,
Просто він за день зморився.
Розказать хотів, що бачив,
Про проблеми всі людські.
Довго б голову морочив,
Справи ж в вечора свої.
Зазирнув у кожну хату,
Все було, як він хотів:
Сплять дорослі і малята.
Спочивайте, гарних снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979147
дата надходження 04.04.2023
дата закладки 19.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
До блиску вимите вікно,
Очима дивиться на світ.
І я дивлюсь з ним заодно,
Ну ось уже і первоцвіт.
Я прислухаюсь до весни,
Її чарівні чую звуки.
Шепоче вітер їй : Поспи,
І ніжно гладить її руки.
Всміхнулась, рада за турботу,
Та світ чекає перемін.
Пора вже взятись за роботу,
Тут вихід є тільки один.
Вже ллється музика весни.
І розсипає різні фарби.
Ти радість й щастя принеси,
Даруй найкращі свої скарби...
----------------------------------------
Вітаю всіх своїх Друзів сайту та
читачів з Великоднем. Бажаю всім
Вам здоров"я, щастя, миру.
З повагою до Вас - Надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980345
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 19.04.2023
Загубилася казка у гаї
Де дівча походжало в розмаї
Та співало дзвінким голосочком,
Як веснянка чарівним струмочком
Неповторні та милі мотиви
Мене так назавжди зворушили,
З ніжних вуст долинало сопрано -
Розкривався непрохано ранок
Неймовірне звучання у нотах,
Так могла лиш співати природа,
Досконалість бентежила звісно -
Я була зачарована дійсно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980534
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 19.04.2023
Мільйони слів, написані війною...
Собі кажу - вже досить про печаль.
Та олівець танцює із журбою,
Малюючи реальності вуаль.
Як хочу я писати про красиве...
Кохання, радість, ніжності весну.
Та в серці поселилося тужливе,
І скрізь мені говорить про війну.
Страшні новини ріжуть моє серце,
Слізьми залиті нескінченні дні.
Слова чутливі меркнуть в круговерті,
Думки війною гинуть у вогні.
Я виллю біль свій словом на папері.
Мільйонам нам гіркотно все болить...
І перемога хай відкриє двері.
Словами пісня щастя забринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980440
дата надходження 17.04.2023
дата закладки 18.04.2023
Віка мучилась, хворіла
Підряд дні і ночі:
Дуже голова боліла,
Аж штрикало в очі.
Всі пігулки закупила,
Гелі, креми має,
Хоч у них цілюща сила –
Не допомагає.
Радили кота придбати,
Щоб зникла недуга,
Не покращав її стану
Й куплений папуга.
До цілительки ходила,
Та сказала: -Пізно
Ти звернулась, та врятують
Тебе трави різні.
Бачить дівка, що загнеться,
Час проходить марно,
Вирішила наостанку
Звернутись в лікарню.
Лікар каже: -Завтра зрання
Викиньте всі ліки,
Заманіть для проживання
В хату чоловіка.
Через місяць до лікаря
Прийшла з результатом,
Щастям, радістю ділилась
Наче з рідним братом:
-Все в порядку, я здорова,-
Реготала Віка,-
Тепер болить голівонька
В мого чоловіка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980245
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 17.04.2023
[b]Т[/b]и з'явилася тихо в саду
[b]В[/b] ніжних шатах, красуня та й годі,
[b]О[/b]хопивши усе до ладу
[b]Я[/b]сним світом у милій природі.
[b]Ч[/b]арівнице, тобі шепотів,
[b]У[/b] душі, як весна тріпотіла,
[b]Д[/b]одавала ще співи садів,
[b]О[/b]х, звучала вона та бриніла.
[b]В[/b] сяйві гралася зелен-трава,
[b]А[/b] ти ніжно ступала, мов фея,
[b]Н[/b]еймовірна й така неземна -
[b]Е[/b]легійно вітала алея.
[b]П[/b]остать мила і тонкий твій стан,
[b]О[/b]біймав я чуттєво думками,
[b]В[/b] ніч п'янку вже писався роман -
[b]Т[/b]інь, лишавши маніжно рядками.
[b]О[/b]сь і щастя, хіба скажеш ні?
[b]Р[/b]омантично і так загадково,
[b]Н[/b]еймовірність бриніла в тобі,
[b]А[/b] життя надихало казково.
[b]В[/b] чарах ночі сплелося усе,
[b]Р[/b]озквітало і серце, і тіло,
[b]О[/b]х, як грало красою лице,
[b]Д[/b]одавало піару так сміло.
[b]А[/b] душа, ніби зірка ясніла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980332
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 17.04.2023
ДОЛЯ ПОЕТА . . . (Думи про поезію)
А в поета всі надії -
Упіймать таки Пегаса...
Серед ночі думи-мрії
Роблять з шістки уже "Аса".
Та надії всі, як в Єви...
Й час тече піском крізь пальці.
Всі здобутки, що як леви,..
Стали раптом... ніби зайці.
І прожите відболіло,..
Залишило жменю літер -
Журавлями відлетіло,
Зникло в часі ніби вітер.
Отака в поета доля
Посеред своєї ниви -
Колосок і шматок поля,..
І волосся уже сиве.
І кричиш Богу молитву,
Що не все сказав ти людям...
... "Декларацію", як митну
Не покажеш Вишнім Судям...
Лиш конкретні твої справи
Для людей що-небудь значать:
Де брехав, а де був правий...
.. Це лиш Бог тобі пробачить...
ID: 225093
дата надходження: 28.11.2010 21:13:36
© дата внесення змiн: 11.04.2021 19:00:53
автор: Володимир Кухарчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911204
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2023
Попід паркани, біга лиска,
Голодна, зла, очима блиска,
Та як, залізти під сараї,
Скрізь пси, смердючі – самураї.
Так і чатуй -, за хвіст дістане,
Коли ж ота пора настане,
Щоби доволі навтішалась,
Щоб мені курочка, дісталась,
Та й не стара, а молоденька,
Щоби пахуча, солоденька.
За мить спинилась, очі круглі,
Ой тут напевно красотулі!
Нюх-нюх, точно - запах пташини,
Якби ж не було тої причини,
Лізти самій, ризик великий!
Де ж вовчик – братик, мій дволикий?
Себе підставить не годиться,
Маю життям насолодиться,
Мабуть піду його покличу,
Адже добра, за́вжди всім зичу,
Хоч їдка думка в душі бридко,
Але ж він справний, зловить швидко.
Точняк пошлю, нехай спіймає,
Тож не відкаже, бо кохає,
Але, як пси почують гостя,
Й підстереже його нещастя,
Та хіба ж буду в цім винна я?
Нехай схитрить то ж не вовченя!
Гадаю в голові є клепка,
Мені ж рискнуть ціна висока!
Суть байки:
Усе зробить - краще чужими руками,
Пристосуватись, жить поміж вовками,
За те, що трапиться не відповідати,
Для цього й справді, треба майстерність мати.
В любому хаосі сказати - то ж не я!
Нехай повчаться цінувать своє життя!
25.03 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980076
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Тримаю у руці я олівець,
Він зараз і художник, і митець,
Малює вправно неземний портрет,
А згодом розкриває весь сюжет
Надмірний погляд, ніби із вітрин,
Хвилюючо торкається картин
І постать вабить дивна, чарівна -
Картина згодом, наче ожила
А ось, алея ніжного бузку,
Легенький промінь сяє на листку
І знов малює вміло олівець,
Він зараз і художник, і митець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980058
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Пора замислитись, панове:
Чому до нас прийшла біда?
Кругом звучить російське слово
В той час, коли іде війна.
Чому на Півдні й на Донбасі
Переповнявся ним ефір?
«Питання мовне не на часі»,
Не актуальне до цих пір?!
Чому як стадо те ординське
Зайшло у місто та в село,
То зразу ж в школах українських
Навчання «рускою» ввело?
І зразу ж вибори до думи,
І рубль їхній вводять теж,
Все наше піддається глуму -
Знущанням тим не має меж.
Чому сьогодні: центр, Київ,
Собор Софіївський, Дніпро,
А патріарх московський знищив
Все українське, що було?
І верещать заблудлі вівці,
Що їм не вказує «кіріл»,
Що вони справжні українці
Й були такими з давніх пір.
Візьміть і назву поміняйте
Із УПЦ на ПЦУ
Й надалі у Соборі правте -
Та чорт заплутав сатану
І водять біси хороводи ..
За цим усім стоїть москва.
Невже в баранів із народу
Дурманом вбита голова?
Не бачать, що попи московські
В нас просувають «русский мір»,
Щоб з нас зробить рабів холопських,
Перечить щоб ніхто не смів?
Чом не шануєм Україну
Та рідною не розмовляєм,
Плюєм на предків і родину,
Своє коріння забуваєм?
Чекаєм перемогу всі ми,
Щоб мирно далі в світі жить,
Чому ж не хочемо рассію
В собі спочатку задушить?
Російською як розмовляти
Й чекати, що мине біда,
То будем довго воювати
І не закінчиться війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979479
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Чекай мене, і я прийду,
Коли обійме ніч красою
І в зачарованім саду
Життя насититься росою
Як у небессі кольорів,
Засяє зоря феєрична
І зазвучить в красі світів
Така мелодія незвична
Ота найкраща, ніби сон,
Що пролунає дивно з гаю
Та доторкнеться наших скронь
П'янкою ніжністю розмаю
Чекай мене, і я прийду,
Коли всміхнуться милі квіти
І на тендітному листку
Заграє промінь, наче літо
І чисте небо голубе
Заполонить красу навколо,
Від сну проснеться все живе
І зазвучить весняне соло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979850
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Вчора дачниця Маринка
Вдень додому поспішала:
Швидко й вигідно на ринку
Продала цибулю й сало.
За кермом сама в машині,
Навіть хочеться співати,
Бо до вечора ще встигне
Всю картоплю просапати.
Шурхотіли по асфальті
Нові шини у ’’Славути’’,
Мріяла, щоб пощастило
Завтра кріп і моркву збути.
На дорозі страж порядку
Раптом зупинив машину:
-Ваша швидкість вища норми,-
Приголомшив він Марину.
Жінка тут не розгубилась,
Усмішку подарувала,
Із сидіння враз схопилась,
З сумки гаманець дістала.
-Я свій транспорт розігнала,
На посту щоб вас застати,
Дуже-дуже поспішала
Двісті гривень вам віддати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979970
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Запроси мене у свої сни,
Я зостануся в них до світання.
В лабіринтах сумної весни
Принесу тобі світле кохання.
Мов метелик, торкнуся руки,
Запроси ти мене у свої сни.
Політаєм в хмаринках пухких,
Найніжніше мене ти пригорни...
Ми відчуєм пахучість весни,
Буду я твоїм ангелом ночі.
Запроси мене у свої сни,
Зазирну хоч ще раз в твої очі.
Цілуватиму вітром вуста
І торкатимусь до серця струни.
Разом ніч не самотньо сумна,
Запроси ти мене у свої сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979649
дата надходження 09.04.2023
дата закладки 10.04.2023
А дощ малює краплями картину,
Торкає ніжно з трепетом рядки,
Хоч не люблю плаксиву я годину
Та відображу нотки залюбки
Малює парк де часто ми з тобою
Лишали кроки милі в новизні,
Де на стежинах з радістю й журбою
Думки переплітались навесні
І небо, що від сірості стомилось
Також бажало розквіту й краси
Та ось, від сяйва лагідно змінилось,
Бо доторкнувся промінь вже весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979645
дата надходження 09.04.2023
дата закладки 09.04.2023
Так хочу, щоб прийшов в холодну ніч,
Зігрів цілунком ніжним і ласкавим
І в чому, мій коханий, в чому річ,
Що ти лиш став найкращим і бажаним?
Не вистачає в холод так тепла
Та рідних рук, що ніжно обігріють,
Без тебе, любий, у душі зима,
Твої лиш почуття зцілить зуміють
Та тиждень цей швиденько пролетить
І знову в серці відгукнеться радість,
Розлука з нами - тільки одна мить,
Бо почуття для нас з тобою святість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979350
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 07.04.2023
Так настає, що вже приходить час
Крізь звичність старих стін,
Коли терпіння вийшов вже запас,
Де мріяв так вітрами перемін.
І кличе доля знов в важку дорогу,
Хай і ховається хтось за кордоном,
Та правда – біля рідного порогу,
І захищати це ми маємо до скону.
Якби не московити, «підла раса»,
То як розквітла б зараз Україна!
Та пре на нас тупа їх біомаса,
Але ніколи не зігнемо ми коліна!
Далеке світло від мрійних зірок
Крізь всесвіт буде все летіти…
Хвилі морські змиватимуть пісок…
Слова кохання вітер буде шепотіти…
Та, коли все закриють чорні хмари –
Покличе небо волошковим світлом
З надією в життя, та вірою на пару…
Я повернусь з південним вітром…
___________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978056
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 04.04.2023
Я промінь сонця на твоїх долонях,
Крапля роси, що впала у волосся.
Я твоє ніжне і п'янке безсоння.
Ступаю плавно по душі лиш боса.
Така як є, спокусливо холодна.
Глибокий погляд мій в тобі заліг.
Я, мовби заблукала у безодні,
Ти моє сонце, вітер, срібний сніг.
Іти удвох краєм м'яких хмаринок.
Кохати душу більше за життя,
Щоб голова хміліла від жаринок.
На двох одна мелодія свята...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978798
дата надходження 31.03.2023
дата закладки 04.04.2023
Дощу хотілось, ніжних рук
І ту симфонію розкішну,
Щоби відчути дивний звук
Краплин чуттєвих і маніжних
Хотілось, щоб всміхнувся час
Тепла, чекання та любові,
Щоб ми могли і ще не раз
Відчути краплі ці чудові
Вдихнути ніжності бажань
І зачерпнути море ласки,
Змиваючи печаль страждань,
Перевтіливши їх у казку
Розвіять смуток і журбу,
Відчути стукіт дивний серця,
Вібрати всю оту красу,
Немов ковток води з джерельця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978822
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 04.04.2023
Якось прокинешся ти вранці,
Побачиш промінь на фіранці,
Торкнешся трепетно рукою,
А він всміхається весною
І запалає щастя в грудях,
Відчуєш ніжність його в рухах
Та милий промінь, то веснянка,
Що солодила тебе зранку
Чарівна, ніжна і бажана,
Неначе дівчина кохана,
Красиві, стримані манери,
Її краса, мов у Венери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978941
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 04.04.2023
Я бачила сяйво у сонячних тінях,
Частинки чарівні лишались на віях,
Горнулися ніжно, ховались в серпанку,
А роси розкішно торкалися ранку
У дивних мотивах я бачила казку,
Як ніби найкращу матусену ласку
І в милих тенетах святої любові
На світ появлялися долі чудові
Обіймами ніжно схилялись, як діти,
А їм посміхалися звабливі квіти
І в сонячнім сяйві, немовби на небі -
Були і прекрасні, але і далекі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978628
дата надходження 30.03.2023
дата закладки 30.03.2023
[b]В[/b]есна завітала до нашого краю,
[b]С[/b]таранно вказала доріжку до гаю,
[b]М[/b]ене повела там де сонце й тепло
[b]І[/b] дивно торкнула промінням чоло.
[b]Х[/b]ода така мила в чарівної пані,
[b]Н[/b]аснагу дарує мені для роману,
[b]У[/b] погляді тім і віра й надія,
[b]Л[/b]оскоче вже мир - найкраща подія.
[b]А[/b] я подивлюся їй просто у очі,
[b]С[/b]кажу, що так вдячна за ранки та ночі,
[b]Я[/b]сніє життя, зникають тривоги,
[b]Н[/b]емає біди де рідні пороги.
[b]І[/b] знову щаслива, як в минулі літа,
[b]Ж[/b]иву і радію - це найкраща земля,
[b]Н[/b]есу всю любов і тепло до душі,
[b]О[/b]х, вдячна за ласку чарівній весні.
[b]К[/b]уди б не пішла та милішого, знаю,
[b]Р[/b]іднішого краю ніде не буває,
[b]А[/b] лиш найтепліше - це батьківський дім,
[b]С[/b]ховає від смутку і затишно всім.
[b]У[/b] нім ти в безпеці - це фортеця твоя,
[b]Н[/b]е знайдеш святішого чим рідна земля,
[b]Я[/b]ка обігріє, мов ненька дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978216
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Люблю, коли сміються солов'ї
Між крон, повитих білою вуаллю.
Лиш серце знов пригадує її
У дні ці, душу труячи печаллю.
Я знаю, що байдужий їй давно –
Від цього все думки мої тьмавіші.
Тому й волію з тугою водно
Забутись в пелюсток безмовній хвищі.
Лугів роздолля, гущави дібров,
Цідіть у згадки шемрання зелене!..
Я бачу врешт в очах її любов,
Осяйну і п’янку. Та не для мене.
Я тямлю: не вернутися назад,
Минуле не звести і не змінити.
Як раз у рік ряхтить плодами сад,
Так раз в житті любов буяє цвітом.
Нехай же не втихають солов’ї
І ніжать край луною стоголосся!..
Хай серце мрійно згадує її
Та все, що так, на жаль, і не збулося.
[i]22.ІІІ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977946
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 25.03.2023
Як цілує дощ траву, по якій ступають кроки,
Ніжні краплі на листку відобразять світ широкий,
Гомонить розкішний гай, що ховається в долині,
А навколо, ніби рай, де волошки сині-сині
Неймовірно дивний світ захопив мене красою,
Неповторний колорит умивається росою,
Мила казка, мов у сні, ніжність грається серпанком,
Ось, у милій новизні посміхаюся я ранком
Йду, любуюсь навкруги та невже таке буває,
Що волошкова краса ще зі мною й розмовляє?
Гомонить розкішний гай, що ховається в долині,
А навколо, дійсно рай, де волошки сині-сині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978109
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
Як цілує дощ траву, по якій ступають кроки,
Ніжні краплі на листку відобразять світ широкий,
Гомонить розкішний гай, що ховається в долині,
А навколо, ніби рай, де волошки сині-сині
Неймовірно дивний світ захопив мене красою,
Неповторний колорит умивається росою,
Мила казка, мов у сні, ніжність грається серпанком,
Ось, у милій новизні посміхаюся я ранком
Йду, любуюсь навкруги та невже таке буває,
Що волошкова краса ще зі мною й розмовляє?
Гомонить розкішний гай, що ховається в долині,
А навколо, дійсно рай, де волошки сині-сині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978109
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
Співи весняні від тихої річки,
Слухали милі, чарівні смерічки,
Звабливе шоу, як дивний серпанок
Ніжно співав неповторністю ранок
Хвилями ноток порушував тишу,
Мов легіток дивовижну афішу,
Сміло гортав, ніби фото з журналу
В милім творінні всього карнавалу
Небо схилялося, наче в поклоні,
Зорі ясні цілували долоні,
Місяць маніживсь тихенько з зорею,
Мило ділився своєю душею
Віти тягнулись у вись до стожарів,
Ніби як хвилі торкались коралів,
Дивна створилась феєрія ночі,
Що так чарувала очі дівочі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977458
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023
Розлило сонце сяйво в небесах,
Яка ж була небачена краса,
То ніби колорит усіх світів
Вмить запалив яскравість кольорів
Заграли барви дивно мов руно,
Відчуло серце ранішнє тепло
І доли шепотіли в почуттях,
В обіймах світу дихала земля
У тихих травах ніжно, як дитя,
Зароджувалось з силою життя,
Мов дивний сон зманіжений, земний -
Дарунок справжній милої весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977345
дата надходження 18.03.2023
дата закладки 18.03.2023
Ні про що не питає. Навіщо?
Освіжають дощі загублений сенс.
Притуляє до губ вітер свищик
І насвистує власне творче есе.
Притама́нне лиш справжнє, не штучне.
Те, що в серці її притулок знайшло.
Розуміння у кадрах беззвучних,
То любові міцне проросле стебло.
І весні довіряє пагіння,
Пестить сонця нехай легки́й теплограй.
Знов почути б сердець шепотіння,
Громовицею лиш її не порань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977283
дата надходження 17.03.2023
дата закладки 17.03.2023
Ти пам'ятаєш ще мене малям,
Як я робила тільки перші кроки
Та пізнавала все оте життя,
Це були дійсно непрості уроки
І перше слово, що злетіло вмить
Та рухи ще невпевнені, невмілі,
Ота тендітність до цих пір бринить,
Слова найкращі та такі несмілі
Мені б тепер, хоча б на мить туди,
Де все було так просто і красиво,
Відчути знову дорогі сліди
Та посміхнутись радісно й щасливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976959
дата надходження 14.03.2023
дата закладки 17.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nXAzW4oapD4[/youtube]
Йде на спочинок літній вечір,
Фарбує сонце горизонт.
Розправив сад повільно плечі,
І десь утік від нього сон.
Я споглядаю на ці зміни,
Відчула квітів аромат.
В душі моїй теж переміни,
Навів на спогади цей сад.
Трояндам кольору веселки,
Про щось шепоче тихо вітер.
Ті підставляють йому гІлки,
Які були усі у цвіті.
Троянда жовта росла збоку,
Ніхто уваги не звертав.
Вона була така самотня,
Та не було на це підстав.
Не просто кущ - окраса саду.
Пахучі жовті пелюстки.
Хибні думки, що символ зради
Ховають в себе ці квітки.
Троянда жовта, як світанок,
Емблема дружби, чистоти.
Серця не здатна тяжко ранить:
Занадто ніжні колючки.
На них я з ніжністю дивлюся.
А плин років не спинить час..
Та що тепер? Лиш посміхнуся,
Згадаю іноді про нас..
Неначе сонце впало в склянку,
Троянда жовта на столі.
Вона ще схожа на панянку,
Думки тривожить не нові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977270
дата надходження 17.03.2023
дата закладки 17.03.2023
О Матінко Божа!
Благаю тебе, дай миру моїй Україні!
Хай дітки її не горять у вогні
Й не гинуть в суцільних руїнах.
О Матінко Божа, заступнице, нене!
Не хочу, щоб дітки жили у страху,
Радіють, як завше, хай веснам зеленим,
Сміються нехай досхочу.
Накрий омофором мою Україну,
Як рідну до себе її пригорни,
Не дай ворогам зробити руїну,
Назад тих убивць поверни.
Заступнице, Матінко Божа, молю!
Сьогодні рятуй Україну,
Бо крила обпалить вогонь журавлю,
Не дасть повернутись в країну.
О Матінко Божа, благаю тебе!
Дай поміч моїй Україні!
Провідна зоря хай на небі зійде
До МИРУ, до МИРУ, до МИРУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976772
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F26oo1q4CLM[/youtube]
Коли дощі ідуть стіною,
І їхні сльози на вікні,
Так хочу стерти їх рукою,
Бо плакать схочеться й мені.
Дощ навіває чомусь тугу,
І з ним я плачу просто так.
Чи так душа зніма напругу?
Удвох наплачимося всмак.
Омиють сльози всі печалі.
Сльоза - це ліки для душі.
А потім разом ми в мовчанні,
Не ллються сльози вже в тиші.
Щасливий той, хто може плакать,
Не по причині, просто так.
Сльозам не треба дорікати
Можливо, скаже хтось -" дивак".
Не кожен сльози зрозуміє,
Хтось посміється досхочу,
Якщо душа плакать не вміє,
З такою сліз не розділю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976740
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
В ніжному вальсі під звуки роялю,
Дивно у тиші чарівних садів,
Там силуети у сяйві кружляли
В мирі п'янких, неземних почуттів
Руки торкалися звабливих згинів,
Трепетно дихали юні серця,
Так відчували себе лиш щасливі,
Промінь любові торкався лиця
Звуки розносились в світ неймовірно,
В рухах вбачалась краса та життя,
Так неповторно і дуже чарівно,
Ніби квіток доторкалась роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976734
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
Виросли вишні стрункі та високі,
мабуть, дістать хочуть сонця.
Як ми садили з матусею й татом,
лиш діставали віконця.
Та з року в рік набиралися сили,
з ними і ми підростали.
Всі задивлялись на мамині вишні,
так ми їх з братом назвали.
Радують нас щовесни білим цвітом,
влітку – рясними плодами.
В цвіті рясному в дні сонячні, ясні
бачим ми посмішку мами.
В вишеньках стиглих її поцілунки,
ой солоденькі ж та ніжні.
Тягнуть до нас, коли ми приїжджаєм,
гілочки-руки всі вишні.
Вмієм радіти тим вишенькам взимку,
душу вони зігрівають.
Квітнуть у них дні ясного дитинства,
як віхоли сніжні співають.
Радують нас щовесни білим цвітом,
влітку – рясними плодами.
В цвіті рясному в дні сонячні, ясні
бачим ми посмішку мами.
Виросли вишні стрункі та високі,
мабуть, дістать хочуть сонця.
Як ми садили з матусею й братом,
лиш діставали віконця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976678
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 12.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p7hMp7fY6Sw
[/youtube]
Пробився пролісок ось перший,
Усмішка в мене на лиці.
Від квітів всіх- найсміливіший,
Розцвів так рано, до душі.
Він подивився мені в очі,
Я посміхнулася йому.
Невже сказати щось він хоче?
Я всі слова його прийму.
Надворі холодно ще дуже,
Лежить навколо іще сніг.
Але йому оце байдуже,
Бо народився він на світ.
Синьоокий, як погідне небо,
Така в нім щира доброта!
Немов вмістився в нього щебет
Жар - питці - щастя співака.
Забуду сум свій лиш на мить,
І буду вдячна так квітці цій.
Як знову серце защемить,
Згадаю квітку -ніжний цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976637
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину...
Т. Г. Шевченко
----------------------------------
Мета життя у кожного своя:
Одні все крадуть й багатіють.
Не звикли жить від мозоля,
А інш - і за копійку жити вміють.
Робочі сильні мозолясті руки,
Завжди роботу можуть відшукать.
Вони навчать дітей й своїх онуків:
Чуже ніколи не посміють взять.
Бо лиш робота їм приносить радість,
І совість чиста в них, немов сльоза.
Чуже украсти - це не їхня слабість,
За руки роботящі - їм вдячності слова.
Найкращий хліб, зароблений трудом,
Він пахне полем, сонцем в хаті.
Його ще називають в нас святим,
Завжди цінують в будні й свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976645
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
Вересневий вечір. ….
Легка прохолода злегка сповивала тіла. Вони невпоспіх йшли стежкою, що проходила вздовж посадки, перед ними інколи здіймалися сполохані птахи. Гілки дерев злегка гойдалися, жовте й ледь багряне листя повільно крутилося й припадало до землі.
Два дні поспіль, Віктор з Галиною добре потрудилися на дачі. Хоч обоє вже десять років на пенсії, але спромоглися поперечною дворучною пилкою спиляли три старі вишні. Цього ж дня й розпиляли на колоди. Переночувавши ніч, увесь день він рубав дрова. А дружина носила й складала їх під піднавіс біля дачного будинку. Наостанок дуже поспішали, адже вдома в квартирі залишився кіт.
Клопоталася Галина,
–Ой, мабуть своїм криком увесь під’їзд на ноги підійме. Їсти йому вистачить, але ж важко переносить самотність.
-А я ж тобі казав, давай візьмемо з собою. Так ти ж , їдемо ненадовго, туди й назад, а воно бачиш, як вийшло.
-Та нічого… я думаю витримає, нині не весна.
-Ага, як колись, поки приїхали, усі твої клубки з нитками порозмотував. Жінка посміхнулася
-То він так свою любов до мене проявляє .
Ось уже й залізничне полотно. Взявшись за руки, на високу платформу підіймалися по насипу щебня.
-Ой, Галю, я бачу ти вже притомилася, почервоніла, як троянда влітку. Як почуваєся?
-Та нічого, як не виберемось на верх, то видеремось, хіба це нам вперше.
Віктор дивився вдалину, звідти мала появитися електричка.А думки за дружину – Ой, здає моя половинка, здає. І дачу жалко покинути, але й здоров’я не позичиш,
-Галю…. здається їде, зараз може вдасться присісти, відпочинемо. Я зізнаюся, теж притомився.
У тамбурі електрички людно… спостерігали, як старі допомагали один одному підійнятися по сходах.
Віктор, трохи знервовано дивися в салон вагона,
-Ух ти! А чи й знайдемо де присісти, це ж сьогодні п’ятниця. Пішли…
Він здаля шукав місця, майже посеред вагона побачив не повністю заповнене купе,
-Проходь вперед, здається нам повезло, є місця.
В цьому купе з однієї сторони, два чоловіки поважного віку, одягнені у форму охоронців, міцно спали. На сидіннях навпроти, біля вікна сидів чорнявий чоловік середньої статури, біля нього, пишна панянка, на вид в зо два рази ширша за нього. Звичайно, де ж тут вміститися на двох місцях, біля них, хіба що долоню можна було прикласти. Вони приблизно одного віку, в межах сорока - сорока п’яти років. По розрізу очей можна зробити висновки, що люди не місцеві, скоріше за все приїжджі з ДалекогоСибіру. Ця пара задоволено облизувала шоколадне морозиво, вдаючи, що більше нікого не бачить. Панянка всміхалася, тулилася до нього, він задоволено примружував очі.
Аж у грудях стиснуло в Галини - Оце так поведінка! Іще й розклалася, чи й не сором? Та де ж ті жирні коліна можна здвинути докупи, на них сала, як на добре вигодованій свині. Якби ж спідниця хоч трішки довша, напевно так би не кидалося в очі.
Злегка торкнувши плече дружини, Віктор тихо запропонував,
-Присідай біля хлопців, дивись не розбуди, мабуть з чергування їдуть.
Вона очима пробігла по салону вагона, на жаль більше вільних місць не побачила. Віктор поглядав на веселу пару та попросити щоб потіснилися не наважився. Важко перевів подих, обіперся на верхню частину сидіння. Дружина з жалем подивилася на нього, він помітив, кліпнув очима,
-Може скоро якесь місце звільниться, трохи постою.
Але ж їхати майже годину - журилася дружина, останній робочий день, мабуть всі їдуть до кінцевої зупинки. В душі розчарування, хіба ж не бачать, що старий стоїть. Ой, Боже до чого рухається наш світ?
А пара ніби навмисно поводилася зухвало. Жінка з себе зняла вітровку, трохи віддвинулася, заговорила ламаною, але цілком для них зрозумілою мовою.
-Ти бачу трохи зблід, бідненький, напевно від поїздки виснадився. До стінки не зручно притулятися, краще поклади голову на мої груди. Іще хвилин двадцять можеш подрімати, я початую.
Після почутого, Віктора, аж струснуло -Ба яка уважність до чоловіка, а я стою, ноги німіють. В цей час.Галина вирішила запропонувати чоловікові присісти на своє місце,
-Вікторе, я вже трохи відпочила, тепер ти присядь, нам ще довгенько їхати.
Він відразу махнув рукою, заперечив,
-Ні- ні, де ти бачила, сиди, так наробилася за два дні.
За мить, неочікувано для дружини, звернувся до пари,
-Молоді люди, я би вас попросив трохи потіснитися, нехай я хоч скраєчку присяду..
Враз обличчя панянки посуровіло, в очах мигнула іскра. З презирством голосно сказала,
-Та ти ж мужик, це якби жінка попросила, може тоді і потіснилися. Чи більше місць немає, що тут прилип, як банний лист.
Про те що було голосно сказано, ніхто й не помітив. Хтось дрімав, хтось вів розмову із сусідом, дехто в навушниках,слухав щось з телефона, а дехто просто уважно придивлявся до телефона.
Галина жахнулася, ледь не привстала. Її злякало перекошене люттю обличчя тієї жінки й до посиніння стиснуті губи. Маючи доволі вузьку форму очей, блиск у очах, подібний блиску пантери, ніби намагалася швидким рухом напасти на доступну жертву.
У розпачі, як втримати свої емоції, щоб не зірватися на захист чоловіка. Думки мов заснувались у павутинні… яка наглість так поводитися! О, такої поїздки ми іще ніколи в житті не мали.
Воно якби більше нічого не сказала,то може б на цьому розмова й завершилася. Але панянка, незграбно скинула з ноги капець і подвинула ногу на сидіння. Рукою гладила голову чоловіка,
-Ось так зручніше і тобі й мені. Чи ми не маємо права сидіти так, як нам комфортніше, а то ти ба, потісніться….
Напевно є межа всьому! Так, електрички не на стільки комфортні, але ж якщо іншого вибору немає, то мусиш їхати тільки цим транспортом. Здавна є приказка «В тісноті та не в образі» , чому нині люди гублять людяність?
Галина відчула прилив крові до обличчя, різко встала.Чоловіки що дрімали поруч, проснулися. В недоумінні позирнули до вікна, звернули увагу на розчепірені ноги панянки, переглянулися.
Віктор зрозумів, що дружина наважилася щось сказати. Щоби втихомирити її запал, перед нею наставив зап’ястя рук, але нічого не встиг сказати. Галина різко махнула рукою,
-Яке нахабство, ти ж йому в діти годишся! Він два дні трудився на дачі, дрова рубав, а ти розсілася, як дійна корова. Зовсім сором втратила, ганьба!
Враз, рукою кивнула до її супутника,
-А ти її чоловік, чи може бойфренд?! Не гидко спостерігати, як твоя дама сидить перед людьми, навіть перед цими чоловіка.Чи в неї є поняття, як поводитися в громадському місці?
Чоловіки почервоніли, переглянулися .А її бойфренд, чи чоловік після цих слів почервонів, різко піднявся,з під сидіння забрав сумку й швидкою ходою пішов до виходу.
Вона ж підвелася, не звертаючи на свою коротку спідницю, низько нахилилася, навмання відшукала свій капець, взулася. Злобно позирнувши на всіх, не зрозуміло на якій мові, пролунали гучні слова. Широко розмахуючи руками, перекачуючись пішла до виходу.
Віктор взяв дружину за руку,
-Ти так розхвилювалася, може пігулку дати
. У відповідь заперечила головою, звернулася до чоловіків,
- Шкода, що цей прикрий випадок стався біля вас. Ви мене пробачте, не змогла справитися з емоціями.
Один із них підтримав її,
-Та все ви правильно зробили. Ми цілу годину спостерігали на їх поведінку. Яку на жаль по іншому і не назвеш, як свинство.
Як добре, коли тебе хтось підтримує, - подумала Галина.
Гудіння електрички відволікало від нав’язливих думок. Ніжні погляди поступово знімали напругу. Подібні голубам, схилившись один до одного, мріяли якнайшвидше добратися додому.
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976632
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
В мерехтінні і кіптяві свічки...
В мерехтінні і кіптяві свічки,
Я пишу тобі, мила моя.
Зверху вибухи землю калічать,
Засівають залазом поля.
А в бліндажному мороці ночі,
Лиш приглушено світить екран.
На якому твої карі очі,
Що зціляють від тисячі ран.
Я не буду писати про втрати,
Про поранення й смерті в бою.
Як не хочеться гірко вмирати,
Перекресливши долю свою.
Важко розумом це осягнути,
Я душею і сердцем загруб.
І так хочу, так хочу відчути,
Поцілунок твоїх ніжних губ.
Не писатиму я про тривоги,
Про пролиті кров, сльози і піт.
Пекла схожені стежки-дороги,
Де залишився кожного слід.
Про життя, ту останню хвилину,
Що кричала недобре, як крук.
А я чув крізь вогнену лавину,
Твого голосу ніжного звук.
Я напишу тобі про світанок,
Що зустрінеш в обіймах моїх.
Про кохання до тебе без тями,
Про щасливий і радісний сміх.
Як народим синів ми і дочок,
Як роквітнуть садки на весні.
Проросте молоденький лісочок,
Там де рвалось коріння з землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976616
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
А завтра весна залітає в повітрі.
На крилах тендітних несе нам надію,
Прийде перемога у ясному світлі ...
Від запаху квітів весняних п'янію...
Птахи повертаються знову додому.
У мареві війни курличуть журавлі....
Їх не лякає паралельність грому,
Вертаються...гнізда немає у селі...
Вітер гойдає шовкові в полі коси.
Вербові всміхаються котики мені...
Пройдуть війни криваві гіркі сльози...
Заздалегідь весна показувала в сні.
Буде майоріти прапор перемоги...
Весна дарує спокій нам й дитячий сміх.
Пройдемо гордо всі війни дороги.
Нікому не здолати нас, не збити з ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976614
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
А як же я чекаю ту весну,
Коли всміхнеться листя мені з гілки,
Під милу мить зворушну та просту
І серця стук і мерехтіння стрілки
Таке звучання дихає в мені,
Хотілось тихо миті зупинити,
Щоби в сумній і змученій душі
Відчути справжність - що таке любити?
І запах миру, пахощі земні
Вдихнути аромат на повні груди
І так щасливо стане на душі,
Тепло й любов бринітимуть повсюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976605
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
А ми сміємося колись,
Коли є радість на душі.
Тоді спілкуються вони,
Щастя, любов і гарні дні.
А ми сміємося колись,
Коли навіть не смішно .
Потрібно нам кленовий лист,
Що впав назавжди звісно.
Коли є радість на душі,
І друзі є, котрим ми раді.
Тоді співаються пісні,
Всі стихнуть канонади.
Тоді спілкуються вони,
У нашім колі друзів.
Співзвучні будуть їм пісні,
І сильні будуть в дусі.
Щастя, любов і гарні дні,
Ради того нам жити.
Разом ми українці всі,
І радісні в нас миті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976584
дата надходження 10.03.2023
дата закладки 10.03.2023
Талант і ґеніальність поєднались
У згустку правди, почуттів, добра.
Про рідний край картин було чимало -
Шедеврів з фарб і віршів з-під пера.
" Він став володарем у царстві духа".
Глибокий лірик, сильний драматург.
Про Україну повсякчасно думав,
Торкалось слово всіх душевних струн.
Він піклувавсь завжди́ про рідну мову,
Про наш народ. Ненавидів заброд.
І досі є його пророче слово:
Дороговказ нам до святих свобод.
( І. Я. Франко про Шевченка: " Він став володарем у царстві духа")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976415
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 09.03.2023
Мій погляд пам'ятаєш ти завжди,
Красивий і приємний, як ні в кого,
Мов осені привабливі листки,
Що зачаровують красою знову
У нім багато щирості й добра,
Збагаченого символом надії,
А в глибині і осінь, і весна,
І перші найдорожчі в світі мрії
Загадка там чарівна, як завжди,
І дивовижно неповторні звуки,
Я знову бачу падають листки
На ніжні та тендітні мої руки
Так неймовірно змінюється світ,
І в листі вже виблискують мінори,
Це крапельки дощу, неначе квіт,
І знову переходять у мажори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976394
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 09.03.2023
́Щоб в оселі нашій не було журби
Принесемо матінці пагонів верби.
Свята не чекатимем, у звичайний час
І щаслива матінка приголубить нас.
Віхола за вікнами в купки сніг згріба,
На столі у вазочці квітне вже верба.
Сірі ніжні котики - у пушку бруньки,
Пригадає матінка їх через роки.
Усміхнеться радісно, втома вся спливе,
Хай матуся рідненька довго ще живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976373
дата надходження 08.03.2023
дата закладки 09.03.2023
Весна іде! Вже й пташечка співає,
І "котики" вербові, як живі!
Ранкове сонце зорі позбирає,
І квітами розсипле у траві.
М'який зелений килим з оксамиту,
Простелений дбайливо на горі.
У найгарніших кольорах розшито,
Що так пасують саме цій порі.
Блакитно, жовто, біло - по зеленім,
Що може бути кращим на землі?!
... Плету віночок, щастя - повні жмені!
І кличуть мрії в небі журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976101
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 09.03.2023
Курличе сон на світанкове небо.
Село у травах, стежка заросла.
Збудіть, збудіть мене бодай хто-небудь,
допоки я у сон той не вросла.
Мені самій прокинутись несила,
щаслива ж бо до трепету душі.
Суха земля дощу собі просила,
і ліс вкривався цвітом черемші.
А ген за полем сонце променіє,
крильми просіює тепло крізь сито.
Як струм жаги вдихає і п’яніє
моя Земля, яку в красу сповито.
Погрожує із неба громовиця,
та не боюсь – у неї добрі очі.
Цей сон, мабуть, ніколи не досниться
він повертається, як і зоря щоночі.
І десь на зламі стоптаних доріг
за той світанок хтось приймає плату.
А полудень, як білий оберіг,
мою й твою нотує кожну дату.
Дрімає у поклоні стара вишня,
їй, мабуть, теж наснилася весна.
І заглядає до душі Всевишній,
аби вона була, як день ясна́.
Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907203
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2023
Ти завжди повертайся додому,
До найкращого в світі порогу,
Коли навіть нікого немає,
Рідна стежка давно там чекає
Виглядає, мов рідная мати,
Яка вірно уміє чекати,
Щоби кроки найкращі відчути
Та в теплі найдорожчім побути
Рідну мову, любов до хатини,
Ніби погляд тендітний дитини,
Дивний спів солов'їний і чистий,
Наче подих осіннього листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976150
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
А ви годуєте своє кохання?
Словами, цілунками тихими,
Квітками у ранковому тумані?
Руками та ніжністю крихтами...
Вечорами, що кутані у ранки?
Очима п'янкими розмовами?
Дві кави - ароматні філіжанки...
Ж́и́вите кохання обновами?
Любов живе голодна небагато,
Щоб тішити нам душі і серця...
Її потрібно щастям годувати
Цей скарб безцінний так нам до лиця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975910
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 07.03.2023
[b]Н[/b]езабутні роки, розпочну з них розмову,
[b]А[/b] рука вишиває доріжку чудову,
[b]О[/b]бережно виводить вже перший рядочок,
[b]Ц[/b]е неначе душа виграє, як струмочок.
[b]І[/b] так дивно на серці, мов промінь ласкавий -
[b]М[/b]абуть все ж розпочну я з любові до мами.
[b]П[/b]ерше слово святе, милі речі та мрії,
[b]О[/b]хоплю всі родинні, життєві події.
[b]Л[/b]іто ніжне де в неньчиній ласці купалась,
[b]О[/b]й, так любо було - я щомиті зцілялась.
[b]Т[/b]і хвилини земні незабути ніколи,
[b]Н[/b]а моїм рушнику оживали вже долі.
[b]І [/b] у тиші нічній було чуть колискову,
[b]С[/b]яйво свіч додавало казковість до мови,
[b]В[/b]елич магій краси чарувало улітку
[b]І[/b] моя вся душа тріпотіла, як квітка.
[b]Т[/b]інь від нитки легенько зникала, мов диво,
[b]Л[/b]иш чарівність ота, вигравала красиво.
[b]О[/b]бвивала, вражала мене кольорами
[b]Д[/b]е природа земна проводжала стежками,
[b]О[/b]чі тихо усе споглядали, ох, радість,
[b]Л[/b]іто, ніжність, роса - неабияка слабість
[b]І[/b] душа відчувала невимовну святість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975902
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gyEHS2OKzto[/youtube]
Похмурий ранок, нічна злива,
Це злість і розпач у зими.
Прокинсь, ВЕСНА, наша мрійлива,
Давно чекаєм тебе ми.
Не спи, рідненька, прокидайся,
Ось день настане скоро твій.
Дощу краплинками вмивайся,
Щоб взнали ми тебе - зумій.
Шовкові коси розчеши,
Вплети у них нашу надію.
І горе, й сльози проковтнувши,
Спіши, тебе просить посмію!
Залиш зимі всі безнадії,
Закрий за ними усі двері.
Хай зрозуміють лиходії,
Що їхні задуми химерні.
І потече життя - ріка,
Розвітне сад вишневий знову.
А долю, що була така гірка,
Одягнеш ти в нову обнову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975218
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 04.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MAnH_ttyWBw[/youtube]
Весняний день насупив чомусь брови,
Мабуть, чекав він іншого чогось.
Поки ще сплять у холоді діброви,
В гіркім чеканні все переплелось.
Десь писне пташка тихо із гнізда,
Розправить до польоту свої крила.
Хто ці думки зуміє розгадать,
Чому з гнізда злетіти не схотіла?
Чи, може, щось болить - літать несила,
Чи дощ посіяв морок і тугу?
Та знову розправляє свої крила,
В надії все ж прогнати цю нудьгу.
Почулись раптом ніжні передзвони,
Підкрадалась тихо ніби-то весна.
Це всі відчули, й раптом - на поклони,
І зовсім зникла десь напруга навісна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975836
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023
Несхожа нинішня лунка весна
На ті, що проминули з часом.
Хоча з пробудженням душа п'янка,
Налито лиха в українську чашу.
Втесалася, мов клин, бридка війна,
Й подекуди стирчать будинків ребра.
Та попри все бринить жива весна,
Бузьки мережать вишивкою небо.
Несхожа нинішня в димах весна,
Бо прагнем в світі суголосся миру.
В бою відступить сила навісна,
Оголимо ущент брехні порфіру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975585
дата надходження 02.03.2023
дата закладки 04.03.2023
Ти постукаєш в ніч у вікно,
Де весняна вже гілка тріпоче,
Я відчую душевне тепло,
Дотягнуся всім серцем охоче
Нагадаєш мені милий сон,
Який так чарував небесами,
Я відчую твій дотик долонь,
Перевивши його із думками
Той найкращий, що грів у житті,
Я його не забуду ніколи,
Справжній поклик святої душі,
Що у нас зародився з любові
Ти постукаєш в ніч у вікно,
Де весняна ще гілка тріпоче,
Я відчую душевне тепло,
Дотягнуся всім серцем охоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975772
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
Вабить цвітом веселий бузок
і покірністю ґроно калини.
Кожне слово – то долі є крок,
у нім подих ясної години.
Слово рідне дзвінке, мов потік,
і мов сонця грайливе проміння.
Кинеш в душу – й воно проросте,
як в полях золотаве насіння.
У негоду всіх нас захистить,
і в погожий день сили додасться.
Слово рідне - це радості мить,
в нім краплини любові і щастя.
І нема, знай, у світі ясніш
і тепліше від рідного слова.
Мов у спрагу краплини дощу,
життєдайно звучить наша мова.
То ж лунай, наша рідна. Дзвени!
Сніговіям стежин не замести.
України є мова свята,
цвіт весни їй дано у світ нести.
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975740
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 04.03.2023
По засніженій стежині,
Що так вилась у долині -
Походжала мила пані,
Все ховаючись в тумані
Білолиця, неповторна,
Хоч і трішечки мінорна
Та казковості у неї
Вистачало на ідеї
Вранці вміла господиня
Появилась, як майстриня,
Сміло поглядом княгині
Роздала накази дивні:
Ти морозе, малюй вікна,
Додавай краси до світла,
Стильні ще створи наряди -
Для чарівнішої зваби
А ти дужа хуртовино,
Огорни сади красиво,
Ізумруд додай на віти,
Щоб розквітли, ніби квіти
Ось, майстриня гарні стрічки
Простеляє біля річки,
Вся природа в дивнім стані,
Буде світ, як на екрані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975304
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 01.03.2023
Найкращий вірш я ще не написав,
Не намалював свою картину,
Останнє слово не сказав,
Бо не відчув і ту годину,
Де вже не буде і війни,
А буде вільним кожен крок
І падатимуть з неба лиш зірки,
Та знов не клацне заіржавлений курок.
Бо досі в дім наш лізуть вороги
Нас знищити отим «братерством»,
Що в них було лиш на крові’,
Ніколи навіть і партнерством.
Країни позбавляли нас і мови
Навалою імперської брехні.
В сітях тримали людолови,
Щоб нас приспати у ярмі.
«Дешевою» труїли ковбасою
В країні черг і самовідданих катів,
В часи морального «застою»,
Де вишів було менше таборів.
І за генсеків нас агітували,
Та мали власні ми думки.
А щоб життя нам не псували –
Ми боротьбу свою вели.
Те, що «більшовики» награбували
В час громадянської війни,
Те надто швидко проїдали,
Від комунізму утопічного вожді.
Тому і зараз пре орда,
Аби вирішувати все за нас.
Кайданами вчорашнього буття
Нахабно прагне зупинити час.
Але не бачу іншої я долі,
Ніж незалежності вітрила.
Іти крізь бурі до омріяної волі,
Щоб хоч би діти мали крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974440
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 27.02.2023
Не до віршів «високих»,
Коли жорстока йде війна,
Де вже в степах широких
Орди лютує сарана.
Де все ще моляться в омані
Імперським ідолам чужим,
Та ще в кривавому тумані
Далеко десь і рідний дім.
Коли в тім полум’ї вся Україна,
Де вдерлася шиZОїдів орда,
А мати все чекає з фронту сина,
То – кулемет замість пера.
Де простий напис на стіні:
«За Україну, і за Волю!»
Дорожче і за всі пісні,
Коли орда плюндрує долю.
Не вистачає вже і слів,
Коли сам бачиш смерті очі,
Де навіть вже і не до снів
Серед шляхів і дні, і ночі.
Пробачать хай ті, хто чекає
З рим вишуканих лагідний сонет,
Бо навіть часу вже не вистачає,
Щоб зарядити знову кулемет…
Мабуть, ще і за це йде бій,
Щоб іншим рими про любов
Буяли з подихом їх мрій,
І не боліло серце від розмов.
Та, Перемога буде неодмінно!
І згинуть всі кремлівські дикуни!
І встане з попелу країна!
І будуть кращими вірші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974441
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 27.02.2023
Без пафосу – час вторгнення проспав,
Після ночей тривожних у безсонні,
Коли дев’ятий рік вже ворог лютував
На сході, у кривавій тій безодні.
Та через день був там, де треба бути.
І понеслось все вихорем подій,
Що навіть розумом і не збагнути,
Коли за світло світу йде двобій.
Міста палають, смерть гуляє
По нашій рідній найкрасивішій землі.
Орда життя із її серця вириває,
Та встали скелею всі доньки і сини.
Орду кремлівську б’ють нещадно,
Аби надалі розквітали всім сади.
І як би не було нам зараз складно,
Та перемога буде нашої весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975192
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023
Зоряна нічка на землю спустилась,
Ніжна чарівність красою розкрилась
І неповторно так на кларнеті
З місяцем сміло заграла в дуеті
Милу картину ми всі уявили,
Нічка зі співом серця покорили,
Вміє красуня весь світ спокушати,
Трепетні чари, мов сон дарувати
Дивно заграла, мов казка в природі,
Все поєдналось в привабливій вроді,
Зоряна пані, як ніби царівна,
В сяйві та співі - краса неймовірна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975190
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023
Зимовий сад на казку схожий
Гуляла віхола, цілу ніч
А ранок видався погожий
І я іду, йому назустріч
Земля в алмазах, засіяє
Кущі понурилися в шапки
В снігу проміння знов заграє
Летять донизу малі купки
Дерева в снігових заметах
Вздовж стежки ніби загорожа
Штахети в білих діамантах
Під ними, шовкова одежа
Куди не гляну, скрізь іскриться
Оце так ранок, тут справжній рай
Краса вражає. Веселиться
Зима гуляє, прикраша край!
А моє серце так тріпоче
О Боже, збережи цю красу
Війну спини! Душа хоче
Нехай, під снігом тривога й сум
Стече ! Радо зустрінем весну!
27. 02. 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975194
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023
Білою чайкою через море
Полечу туди ,де лаванда цвіте.
Підіймусь високо в сині гори,
Щоб сонце тобі, нахилить золоте.
Віднайду між зір, я зірку щастя
Щоб світила ясно на путі.
В земному раю, у цій диво-казці
Зацілую солод уста в почутті.
Я люблю тебе - моя кохана!
Любов безмежна як тихий океан.
Ти є моя зіронька жадана,
З тобою у цім раю, я - Місяць пан.
На золотім березі кохання
Будемо слухати музику моря.
Стрічати білі ночі до рання
купатись в океані зір - ти і я.
пісня
Білою чайкою морем
Полечу ,де лаванда цвіте.
Підіймусь високо в сині гори,
Щоб нахилить тобі сонце золоте.
Віднайду у зір зірку щастя,
Щоб світила ясно у путі.
В земнім раю у цій диво-казці
Зацілую солодкі уста в почутті.
Приспів:
Я люблю тебе - моя кохана!
Любов безмежна ,як тихий океан.
Ти - моя зіронька жадана
З тобою, у цім раю - місяць пан.
На золотім березі кохання
Будемо слухати музику моря.
Стрічати - білі ночі до рання
Купатись в океані зір - ти і я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975207
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023
Блакить небесна… день стукає в вікно,
А я й на мить, ще не зімкнула повік,
Гидкі пігулки, вже випиті давно,
Душа болить… інформації потік.
На жаль, сприймаю важко, емоційно,
Гіркі новини - вироки щоденні,
Увечері… підсумки традиційно,
Війна спаплюжила кожну буденність
А ворог, розповзається, пре лайном,
В своїй країні, давно, як непотріб,
Скалічені… наркотиками, вином,
Їх не питають, у бій гонять вкотре.
Під серцем щем,у жилах закипа кров,
У чорних мішках, відправляють назад,
Скажіть мені, де ж материнська любов?
Чи може для них, війна, то маскарад?
Правдоподібно сім’ям - кістки в горлі,
Що не хвилюються дружини, батьки,
Та ні,мабуть, за них знайдуться й горді,
До нас від злоби, стискають кулаки.
Чи зомбування, чи страшенна заздрість,
Гадать не стану, то ж не ворожка я,
Скоріше це - невиліковна хворість,
Кричать любов…щирая, (братерськая).
Без нас здохнуть, не можуть відпустити?
Та стежка, не одна в нашому житті,
Ми віками, не згодимось простити,
За людські смерті, за злодіяння всі!
13.02.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974935
дата надходження 25.02.2023
дата закладки 25.02.2023
Тремтить, дрижить знекровлена весна
Обпалена пекучою війною.
Під снігом, льодом мрія застига,
Яка недавно ще була живою.
Ішла, щоб захистити від зими,
Де згарища, руїни, справжнє пекло.
Свистіли кулі, танки десь ревли
І вибухи гриміли недалеко.
Жахіття всі побачила вона -
Як діти помирали з матерями...
І безліч мук, що клята ця зима
Принесла нам з останніми снігами.
Від болю та небачених страхіть
Її душа втонула у печалі,
А сніг прикрив, немовби мимохіть,
Красу весни, що так і не настала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974900
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 25.02.2023
Плаче верба у зеленому лузі,
Грізний, жахливий початок весни,
Сльози збігають на віти подрузі,
Дивлячись в очі жорсткої війни
Весно, веснянко, утіш мене, люба,
Мила голубко рідненька, пробач,
Серцю розлука - невимовна згуба
Там де панує невпинний палач
Сильна і мудра, водночас і ніжна
Ти дорога, обійми, захисти,
Велич твоя неповторна і вічна -
Разом з тобою все зможем пройти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974927
дата надходження 25.02.2023
дата закладки 25.02.2023
Ой доле, доленько моя,
Нікуди не сховатися.
Любов в душі завжди жива,
Із нею цінуватися.
Чому так сталося в житті?
Колись із ним кохалися,
Прийшли розлуки тяжкі дні,
Тоді ми розпрощалися.
З того часу багато літ,
Пробігли, в даль полинули.
Він став давно в онуків дід,
Живе тими хвилинами.
Подумайте сотні разів,
І не зробіть тих помилок.
Щасливі будуть усі дні,
Нехай обійме вас любов.
Ой доле, доленько моя,
Нікуди не сховатися.
У кожного вона своя,
У щасті всім купатися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974492
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 24.02.2023
А вже пробігла осінь, як завжди
І листя не дарує колорити,
А за вікном я бачу лиш сліди
Зимових чар, одягнених у свити
Мороз малює вміло на вікні
Казкові персонажі із вітрини,
А радощів приємних у душі
Так забагато, ніби у дитини
Цікавий персонаж, як наяву,
Стоїть у шатах Сніжна королева,
А я додам ще образно в рядку,
Яка у неї непроста манера
Ох, норовлива, горда й неземна,
Вона забрала Кая ще дитину,
Морозить погляд зваблива краса,
Перетворивши серце на крижину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974692
дата надходження 23.02.2023
дата закладки 24.02.2023
Мене зустрів у осінь золоту,
Коли купався світ увесь у листі,
Чарівність неповторну й неземну,
В якій сіяли мрії лише чисті
В мотивах листя, нібито Шопен,
Доносив таїну краси любові,
Стелився килим, наче гобелен
Зворушно, розфарбовуючи долі
Мелодія зростала до небес,
Окрилена величністю таланту
І не було чарівності вже меж,
Що поєднались з образом галанту
Звучала така магія краси,
Усе було і близько, і далеко,
Під звук мелодій падали листки
І відлітала у краї лелека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974490
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 22.02.2023
Мене зустрів у осінь золоту,
Коли купався світ увесь у листі,
Чарівність неповторну й неземну,
В якій сіяли мрії лише чисті
В мотивах листя, нібито Шопен,
Доносив таїну краси любові,
Стелився килим, наче гобелен
Зворушно, розфарбовуючи долі
Мелодія зростала до небес,
Окрилена величністю таланту
І не було чарівності вже меж,
Що поєднались з образом галанту
Звучала така магія краси,
Усе було і близько, і далеко,
Під звук мелодій падали листки
І відлітала у краї лелека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974490
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2023
Карамельна ,солона, з корицею,
Розпідпушені ,збиті вершки…
Неймовірною ще таємницею
Тануть кавові ці бульбашки.
Познайомилась з ними в дорозі я,
Насолода ,хай світ зачекає…
Вони згладили сталу апорію*,
Що не тільки крізь мене блукає…
Манить,кличе,легенько спокушує,
Темно-бежево-чорний напій,
Підбадьорює,дещо зворушує
Філіжанка приглушених мрій…
Неймовірною ще таємницею
Тануть кавові ці бульбашки,
Карамельна,солона з корицею
Й розпідпушені збиті вершки.
*Апо́рія (грец. απορια — безвихідь) — за формальною логікою —
ускладнення в міркуванні, яке здається непереборним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970672
дата надходження 11.01.2023
дата закладки 21.02.2023
[i]В.К.[/i]
На все добре, мій друже, бувай!
Пролилася скорбота в душі:
Вже відквітнув наш часу розмай,
Та як треба – звертайся, пиши.
Нас звела разом долі рука
На чужині в години знегод –
Досить різних, мов море й ріка,
Та здружились ми без перешкод.
Бо одна в нас любов до землі,
Що омита стражденним дощем,
Зрозумілий нам клект журавлів
І у ньому прихований щем.
В наших грудях однако жахтить
Пал до правди, свободи й добра,
Тож тому кожна спільна нам мить
Укладеться мені до нутра.
Ще зустрінемось, вірю, й не раз,
Не важливо коли або де.
Ну а поки ж зоря нехай нас
В горизонти прийдешшя веде!..
Як земне все тяжить до кінця,
Так відквітнув й наш часу розмай.
Хай нам спогади ж гріють серця –
На все добре, мій друже, бувай!..
[i]19.ІІ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974423
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 20.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=okiI9VqW-O0[/youtube]
Слова, що кинуті на вітер,
В надії, що їх не спасе.
А він узяв і їх не витер,
До тебе знову їх несе.
Вони ось знову оживають,
І нове в них уже життя.
Як квіти пізні розцвітають,
В надії мати майбуття.
І знов запахли, як весною,
Духмяні, свіжі пелюстки.
У змозі вабити красою,
Хоч нелегкі пройшли шляхи.
Лиш де-не-де є жовтий лист,
Що нагадає про минуле.
Та ці слова ще мають хист:
Пробачать те, що так боліло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973484
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 19.02.2023
Я зайшла у кімнату твою, як же час пролетів непомітно,
Де не раз зустрічали весну, той промінчик від справжнього світла,
Кожна річ нагадала мені неймовірно привабливі ро́ки,
Защеміли всі струни в душі, ніби це були юності кроки
Заглядали у вічі, як ти, дивовижно і так загадково,
Розкривався збагачений світ, у якому було все чудово,
Я стояла, завмерши на мить, доторкалась душі мила казка,
Мабуть в нічку мені не заснуть, бо мене зворушила та згадка
Зачарована в мріях життя, там де рай поселився навіки,
Тут збережені всі почуття, які завжди були, ніби ліки
І всміхаюсь на зустріч красі, у якій я живу і кохаю,
Всю любов, що бринить у душі з теплотою її відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974278
дата надходження 19.02.2023
дата закладки 19.02.2023
І коли ти мовчиш, наче трави в лузі,
І цілунки іншим кладеш на щоки,
Піді мною ламається лід ілюзій,
З мого тіла виходять живильні соки.
Я тоді, наче камінь – без руху й мови,
Пеклом робиться те, що здавалось раєм.
Мовиш слово - опадають із ніг окови,
Ввись злітаю я стрімко, мов птах над краєм.
Можу гори розбити і хвилі в морі,
Сонця кулю втримати на долоні.
Усміхнешся - і в душу вповзають зорі.
Доторкнешся - і кров гарцює, як коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974218
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Згадай ,коли я буду далеко
За тисячу миль - в чужих, інших світах.
Побачиш в синім небі -лелеку
Захочеш іти по забутих слідах.
Згадай мене,прекрасний час-згадай!
Коли я була поруч з тобою.
А рано сонечко із небокрай-
До ніг стелило квіти -весною.
Підеш у наш рай стежками весни
Туди, де стрічали ранню зорю.
Над тобою зашумлять ясени-
Прошепочуть слова : "Люблю, люблю".
Згадай ,коли тебе я любила
освідчувавсь мені у коханні.
Ми, як лебеді двоє на крилах
Кружляли від щастя на світанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974173
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Я, все зроблю кохана для тебе
Лиш, би ти, була щаслива зі мною.
Нахилю зорі -високе небо
І засяю сонечком над тобою.
Я, без тебе ні дня не проживу
Зів'яну, і сохну, як квіт на стеблі.
Ти,любов ,якою дихаю ,живу...
Потрібна немов сонечко на землі.
Я люблю тебе мила, кохаю !
І демонструю тобі почуття.
До твого серденька я ключ шукаю
Бо ти, моя любов -мого життя.
Ніхто нас не може розлучити
Стану над тобою кам'яною горою.
Від гріз, зими хочу захистити
До себе обняти міцно рукою.
З'єднаймо долі - в ім'я любові,
Щоб почуття у серденьку зростити.
Збудуймо у душі - храм любові
Як лебеді, одне одного любити.
Поведу тебе в осінь ,листопад
Впаду до твоїх ніг листям багряним.
Нехай для нас квітне кохання сад
І збудить від сну подихом весняним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974034
дата надходження 16.02.2023
дата закладки 18.02.2023
(вірш до картини)
Шовковисті трави… в полі
І моя душа на волі
Серед маків і ромашок
Загубилась між волошок…
П’янкий ранок…насолода
Сприя настрою… погода
Як й лелекам, вітру подих
Й мрій небесних, повноводних
Душу гріє.. . упевненість
Й міць дарує,й окриленість!
На лужочку росянисто
Плете сонечко намисто
В кожній крапельці веселка
А вздовж річки світлі скельця
В них проміннячко втопилось
А мені... таке й не снилось.
Як у купелі, в промінні
Світу вдячна,Україні.
Тут стежки, моєї долі
Загублю.. смуток у полі
Тож дива- дива, повсюди
Ми діждемось миру, люди!
Хоч туман … дріма в долині
Живемо́… в казковій днині
Чари дарить… тепле літо
Як від щастя й не сп’яніти?!
Сини… вернуться додому
Тож но́ву, знайдем дорогу
І стежинки у суцвітті
Бо ми є найкращі в світі
У єднанні - наша сила
Щоби доленька щаслива!
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974168
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Симфонію включила вже зима,
Мотив майстерно грає у природі,
Бринить краса у образі листка,
Завмерши на гілках у насолоді
Шепоче вітер дивовижно в такт
Чи до-ре-мі - виспівує на фоні,
Навколо чути неповторний смак,
А зорі виціловують долоні
Зима зіткала шалі снігові,
Стоїть і посміхається привітно,
У неї чари просто неземні,
Які заграли звуками помітно
Заполонила, звабила краса,
Симфонія зимова не змовкала
І той момент у образі листка
Вона майстерно знову змалювала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974153
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Я побачила промінь
На тендітних долонях,
Дивну казку зимову,
Повела я розмову:
Пригадалася осінь
І приваблива просинь,
Колорити на листі
Та калина в намисті
Незабути ніколи -
Милий промінь любові
Та фонтан, що всміхався,
У долині купався
В тіньовій прохолоді
Дивувалась природі,
Як зуміла створити,
Щоби душі зцілити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973974
дата надходження 16.02.2023
дата закладки 16.02.2023
Вода, що робить помисли ясними,
Нехай її прозора суть,
Очистить душу краплями святими,
Звільнить від негативу пут
У новий час, у нове світло,
Без оглядання в сіру вись,
Щоб слово віри безупинно кріпло,
Щоб блиск очей неприпинивсь.
Напруга відійде, поки твої цілунки ранні,
Вологою святитимуть вуста...
Хрестос хрещається! У ріці Йордані
З'являється любові чистота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971398
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 14.02.2023
[b]Т[/b]ихо день розпочався помірно,
[b]А[/b] у ньому так мало тепла,
[b]М[/b]илозвучно та майже помітно
[b]З[/b]нову лине до серця весна.
[b]А[/b] ще хочеться спокою, миру,
[b]М[/b]рій, щоб швидко збулися в житті
[b]І[/b] тоді зачарує манливо
[b]С[/b]віт полів і садів на землі.
[b]Т[/b]рави ніжні заграють мотиви,
[b]О[/b]х, торкнуться приємно так ніг,
[b]М[/b]елодійно повсюду й красиво
[b]К[/b]рок за кроком лунатиме сміх.
[b]Р[/b]озквітатиме мила чарівність,
[b]А[/b] навколо і спокій, і мир,
[b]С[/b]яйво гратиме, зваблива ніжність,
[b]А[/b] душі заспіває кумир.
[b]Я[/b] не зможу усе передати,
[b]К[/b]віт земний у природі й душі,
[b]У[/b] серцях буде нічка звучати -
[b]К[/b]олискову співати мені.
[b]А[/b] навколо тепло обігріє,
[b]З[/b]апанує той затишний світ,
[b]Ц[/b]е в лице перемога повіє
[b]І[/b] життя набере знову хід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973551
дата надходження 12.02.2023
дата закладки 12.02.2023
Моя любове!-ти, завжди зі мною
Вдень у серці, а вночі у снах.
Ти, яскраве сонечко під горою
Є мій Ангел білий голуб птах.
Коли ти, є поруч у душі-весна
Від подиху твого тане сніг.
Без тебе,так холодно , в душі-зима-
З тобою затишно, радість ,сміх.
Ти,первоцвіт -на вітті - цвіт весни
В сонячнім промінні -Світанок.
Місяць ,який малює казкові сни
Натхнення для моїх співанок.
Ти, той із яким щаслива, щаслива!
Знаю, захистиш від гріз мене.
Я, не боюсь ,як люта зима сива
У очі снігом вітром війне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973433
дата надходження 10.02.2023
дата закладки 12.02.2023
В сніжнім мереживі дихає осінь,
Дивно з'явилася знов на порозі,
Сміло струсила красу-павутину,
Щоби собою побути хвилину
Пані змиритись і зникнуть не може,
Зовсім холодне у неї ще ложе,
Ковдри немає - зима заховала,
Днина похмура для кралі настала
Піде у мандри, збере всі листочки,
Гарно й майстерно зітче килимочки,
Ох, не подумала зразу зробити,
Щоб у морози тепленько прожити
Довго сиділа красуня та ткала,
Кожен листочок з теплом прикладала,
Гарна майстриня - вже ковдра розкішна,
Буде ночівля приємна та втішна
Тож попрощатися зараз вже може,
Бо не холодне у осені ложе,
Вдячна зимі, що листочки сховала,
Щоб пані ковдру тепленьку зіткала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973459
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 12.02.2023
Прийшла у гості кривава війна,
Залізла занозою у саме серце.
Байдуже їй твій вік, імена.
Вона залишає сліди після герцю.
Такі обвуглені, глибочезні сліди.
Хочеш їх стерти з лиця, та дарма.
В ущелини душі попали холоди,
Лютневі морози, чорна пітьма.
Вона спалює все, рани ятрить.
Сіла на крісло і дивиться драму.
Сипле сіль на те, що й так болить,
Та все ж вона має часові рами.
В лівій руці тримає грудку землі,
У іншій держить ворожу гранату.
Вона так підступно нападає в імлі,
Не жаль їй життя чийогось тата.
Іде по вулиці порожній, голій,
Ногою задушивши іграшку дитячу.
І поміж сталево-залізничних колій
Вже не почує відчайдушного плачу.
Вона нищить усе на своєму шляху.
Руйнує будинки, вбиває життя...
Та немає у нас перед нею страху,
Боротися будемо за серцебиття.
Вона питає нас що таке любов,
Навіщо боримось, вона "сильніша"?
З нашої рани на сніг капає кров,
Оживаємо у віршах частіше...
Наша любов збирає уламки ракет,
Вдихає нове життя постраждалим.
В загартовані руки берем арбалет,
Настане час і ми серця запалим.
Гудить серена, як вовк у темну ніч.
Далі німа тиша, шелест папірців...
Ти сидиш в укритті, торкаючись пліч,
Отих кам'яних і незламних борців.
Холодне каміння відчує обійми,
Темнота підземелля заховає сльози.
Вони пам'ятають вже забуті війни,
Тому обіймають тебе у тривозі...
Думає собі війна якби дмухнути
Безжальним ракетним дощем.
І не може ніяк уже вона збагнути,
Наша Вкраїна під плащем...
14.01.2023р.
(Написано в укритті).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972540
дата надходження 01.02.2023
дата закладки 10.02.2023
Усміхався кармінно нам зоряний вечір,
Ми спивали красу – небеса розливали,
Ти накинув мені теплий пледик на плечі…
Нам зірки із небес про кохання співали.
І заходила магія світлом в наші серця,
Місяць в хвилях небесних все плив,
І тій музиці зір нема краю й кінця,
Про кохання сердець ти мені говорив.
Поцілунками ніжно обсипа'в мої губи,
Від гарячої пристрасті ми обоє палали
І п’яніли в коханні жагучої згуби –
Ми обоє кохали, кохали, кохали.
Й зорі ці вечорові, і кармінний цей вечір,
І цей місяць, що в човні по небу все плив,
Запалало вогнями і твоє, й моє серце –
Ще ніколи ніхто палко так не любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973330
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 09.02.2023
Я - світло твоїх очей
І ніжність п'янких ночей
Та казка, що вабить в даль,
Тендітна краси вуаль
Ти - вітер моїх надій
І дивно бентежних мрій
Та лист чарівних думок
І світ дорогих стежок
Я - квітка, що в тишині
Дарує красу тобі,
Її аромат п'янкий
До тонкощів неземний
Ти - сяйво, що у душі
І серце, що у вірші,
Солодкий весняний смак,
Немовби цілющий злак
Я - радість, земна краса,
Що пестить твої вуста,
Ти - спів, що звучить в мені,
Той промінь, що навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973293
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 09.02.2023
Вона дивилась в очі як дитина
І мріяла про весну в час зими
Коли навколо була хуртовина
Вона просила його... обійми...
Він добре знав чого вона бажає...
Їм не потрібні зайві ці слова...
Коли душа в обіймах засинає...
Значить любов усе таки жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973230
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 09.02.2023
Сходить сонячна корона
Непоспішно над селом,
Сяйво лагідно-червоне
Розливаючи кругом.
Пробивається проміння
Крізь легкий і свіжий пар.
Трав мрійливе шурхотіння
Заграє до сизих хмар.
Ген озвався перший півень,
Та земля ще мляво снить.
Мріє луг, дрімають ниви,
Мошкара дрібна дзинчить.
На ставках витає спокій,
У росі порослий хмиз,
Очерет тремтить високий,
Хилить голови рогіз.
Поміж глечиків та ряски
Ледь помітно морди жаб.
Сіє пахощами ласку
Поруч виплеканий сад.
На ногах кошлаті крони,
А як глянеш прямо вниз –
Там у тіні невгамовно
Скаче хвацько юний дрізд.
У тривкого прикоріння
Жваво риється в турбі –
Метушиться без сумління,
Що знайде покорм собі.
Проганяє ніжну тишу
Шепіт листя та гілок
Й рине з леготом все вище,
Аж до тліючих зірок...
[i]25.IV.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973237
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Сходить сонячна корона
Непоспішно над селом,
Сяйво лагідно-червоне
Розливаючи кругом.
Пробивається проміння
Крізь легкий і свіжий пар.
Трав мрійливе шурхотіння
Заграє до сизих хмар.
Ген озвався перший півень,
Та земля ще мляво снить.
Мріє луг, дрімають ниви,
Мошкара дрібна дзинчить.
На ставках витає спокій,
У росі порослий хмиз,
Очерет тремтить високий,
Хилить голови рогіз.
Поміж глечиків та ряски
Ледь помітно морди жаб.
Сіє пахощами ласку
Поруч виплеканий сад.
На ногах кошлаті крони,
А як глянеш прямо вниз –
Там у тіні невгамовно
Скаче хвацько юний дрізд.
У тривкого прикоріння
Жваво риється в турбі –
Метушиться без сумління,
Що знайде покорм собі.
Проганяє ніжну тишу
Шепіт листя та гілок
Й рине з леготом все вище,
Аж до тліючих зірок...
[i]25.IV.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973237
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Себе по куточках, зберу по шматочку,
в розніжений ранок свій сон відпущу…
І сповідь рядочком, на чистім листочку,
змістом новими натщесерце вгощу.
Наповню настою цілющого келих,
Із вірою щирою в завтрашній день.
В приправу добавлю ряд ноток веселих,
та вкину на смак, десь на дно, одкровень…
Відкрию душі своїй навстіж фіранку,
щоб променів сонця впустила без меж…
У вИбійці з квітів, тоненьким серпанком,
її уберу, замість всяких одеж.
Росою умию, в молитвах прикрию…
І в посмішці хай весь поміститься день.
Щось зовсім нове десь для себе відкрию
у вирі бажань і чудових ідей…
Себе по куточках, зберу по шматочку…
І дякую Богу, що йду в новий день…
[i]ВИ́́БІЙКА – вид декоративно-ужиткового мистецтва; спосіб створення вибивних тканин; тканина з візерунком.
[/i]
07.02.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973165
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Здавалося, то бу́ло так давно..
Здається, що це було так недавно..
Присутність твоя, злада* за вікном,
Сюжет не но́вий, ре́приза не давня
Здавалось, що то було так давно,
Окутував талан обох вінчально,
Ще не настало літо — одцвіло,
А час мовчить, чи голоси́ть повчально?.
Теплінь квітчала музи полотно,
Всміхалось сонце, сяяло загравно,
Здавалось, це вже було так давно.,
А, виявляється, зовсІм недавно!.
[i]*мир, спокій, злагода[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947165
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.02.2023
Я люблю, коли падає з дерева лист
Та мотив легітка, його трепетний свист,
Дивну пісню дзвінку, що дарує життя,
Милий промінь земний, що так гріє серця
А коли доторкається вечір краси,
Пестить дотиком ніжно промоклі листки
І осіння завіса, чаруюча тінь
Опускається тихо святих володінь
Затихає ріка, щось шепоче мені,
А розмови її ще такі гомінкі
Та мотиви нічні набирають ходу,
В них звичайно чудово і все до ладу
Опускається ніч на природні дива,
Доторкається казка пелюстки, листка
І в нічній тишині повелитель - це сон,
Що теплом захопив у чарівний полон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972903
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 05.02.2023
Заплела зима у коси
Найпривабливіші роси,
Як мереживо тендітні
І до тонкощів помітні
Всі сніжинки білокрилі
Неповторні і красиві,
Ох, казкова мила пані
Грає поглядом в тумані
Підлетіла до самшиту,
Одягла тепленьку свиту,
Хризантемам ніжні шалі
Та привабливі вуалі
А деревам сукні гарні,
Щоб стояли такі статні,
Бісер кинула на шати,
А на віти ще й карати
Чарівна пора казкова
Вся лояльна й загадкова,
Кожен день, то нове диво,
Що виблискує красиво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972795
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 04.02.2023
Ніч захмеліла, від сюрпризів зими, подій,
У нерішучості… навшпиньках підкрадалась,
Але ж раніше, все удвох не втрачали мрій,
Вона старалась, зоряна нічка посміхалась.
Хай й поміж хмар, разом з блідим місячним сяйвом,
Їй до вподоби вишиті білі рушники,
Ручного розпису із зимовим мотивом,
А ще морозом, вщент розмальовані шибки.
Хати й будинки під білосніжним покровом.
Осяйні зорями, злегка в сонних росах,
Переливаються ігристо з срібним тливом,
А вже на мить, заграва … золотеньким блиском.
Казкові ночі під парчевим простирадлом,
Були часи… ніби перелив у сузір’ї,
Землі чарівність… часом сяяла кристалом,
Злегка притрушена… в лебединому пір’ї.
Але ж то бу́ли, часи насолоди, натхнень,
А нині нічка, наче соромилась чогось,
Зима із віхолою, не співала пісень,
На жаль,бажання із нудьгою переплелось.
Та все ж підкралась, порушила спокій хмарин,
Мороз спромігся, із вітром зиму рятував,
Пухнасті в танці, розсипали білий ватин,
Не шкодували, сніжинок й білих намистин.
04.02 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972814
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 04.02.2023
(вірш до картини)
Тебе… зустрів я біля моря,
Життя пізнав, чари глибин, дно,
Ніколи… не узнаєм горя,
Адже це Господом, нам дано.
Всевишні сили… дають долі,
То ясні зорі, що в небесах,
Втішаюсь я… й мені відколи,
Жадана поруч, утратив страх.
Страх за життя, за свою стежку,
А чи спроможний, її знайти?
Знайшов з коханою розгадку,
Вперед сміливо, будемо йти!
Нині щасливий, тут ти і я,
Благословенні в нинішній час,
В надії буде… міцна сім’я,
Шторми й вітер, не розлучать нас.
Ми вдвох, поринемо у хвилі,
У храм кохання і спокуси,
У щасті… здолаємо милі,
Переживемо землетруси.
Тебе зустрів я біля моря,
Перлину мрій і сподівання,
Нам не страшні ні шквал, ні буря,
Осяй наш шлях, як зірка рання
По одній стежці на все життя.
01.02.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972625
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 02.02.2023
Мені б хотілось повернути миле літо
Де в росах бавляться луги і дивні квіти
І квіт вишневий у саду чарує погляд,
А ти стоїш у цій красі кохана поряд
Небесся грає з висоти, сміється сміло
І у привабливій красі тріпоче тіло
Та голуба незнана даль чарує очі,
Вже покриває нас вуаль і манить в ночі
Лоскоче тиша неземна, до сну схиляє,
А нічка мила й чарівна щось промовляє,
Стає так тепло на душі, немовби в раї -
Лиш чути десь у далині пташині зграї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972605
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 02.02.2023
Тепло моїх мрій полетіло за обрій,
Сховалось в імлі де знайшло собі спокій
І тихо в краю у гармонії світу
Низенько схилилось до ніжного квіту
Там затишно й славно - ідилія вічна,
Свята атмосфера та навіть космічна,
В привабливих тінях, як ніби у долях,
Так все вигравало казково у ролях
Ось, стишились кроки і мить зупинилась,
Я дивно у далеч безмежну дивилась,
А локони ніжні вкривали тумани
І в тиші вечірній писались романи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972427
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 31.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2023
Мороз і сніг, сковані дахи хатин,
Шовкові пледи виграють на сонці,
Зимі не треба забагато причин,
Раптовий холод і всміхнеться сонце.
Промінь мінливий, тріпочуть блиски,
Якийсь час, виграють так веселково,
Купочки снігу… ніби після праски,
Малим айсбергом, стануть випадково.
І ніч чаклунка позве в гості зорі,
Дахи засяють ніби феєрверки,
Денні сльозини …бурульки прозорі,
За мить застигли, в жорстокій покорі.
Ранковий вітер, з лихвою ніс тепло,
То ніби звідкись, вирвався на волю,
Жабо біленьке, з усіх дахів стекло,
Деінде сніг і земля вбирали воду.
11.01.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972282
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023
Цвіте калина мила під вікном,
В розкішнім квіті віти розпустила,
Вона красою, зва́бливим теплом
Серця і душі наші підкорила
І від краси не відвести очей,
Чарує ніжно, ніби промінь сонця
І навіть в вирі стомлених ночей
Вся феєричність лине до віконця
Заполонила чарами весь світ,
У них тендітність милої природи
І аромат п'янить вже безліч літ,
Несе до серця справжню насолоду
Як Україна, як свята земля,
Чи мова філігранна і розкішна,
З колиски в ній зароджене життя,
Тому краса зворушлива та вічна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972246
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 29.01.2023
Чекай мене і я прийду,
Коли весна всміхнеться квітом
Та подарує в ніч красу,
Що доторкнеться ніжно світом
Чекай мене і я прийду,
Коли надійдуть мир і спокй,
Що принесуть в серця весну,
Оту найкращу серед років
Де зелень звабливих лугів
Війне харизмою щомиті
Та чути дихання полів,
Що неповторністю повиті
Чекай мене і я прийду,
Коли обійме світ світанок,
Свою маніжність непросту
Сховає тихо у серпанок
Чекай мене і я прийду,
Коли засяє сонце в небі
Та подарує всю красу
І звуки радісні й далекі
Де тихо марево тепла
Так доторкнеться дивно тіла,
Ось, чути - дихає весна,
Її краса таки вціліла
Чекай мене і я прийду,
Як гай заграє всі мотиви,
На ніжно милому листку
Залишить мирні краплі зливи
Чекай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972154
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 28.01.2023
[b]П[/b]овір мені, так тяжко на душі,
[b]Р[/b]ядки лягають римою печалі,
[b]О[/b]х, як же дописати ці вірші,
[b]В[/b]кладаючи весь смуток у вуалі.
[b]О[/b]бдумую зворушливі слова,
[b]Д[/b]аючи серцю думку зрозуміти,
[b]Ж[/b]адаючи неспинні почуття
[b]А[/b]налогічно, щоб у них вціліти.
[b]Ю[/b]рливо забігаю наперед,
[b]В[/b]ідчувши стан глибокий щохвилини,
[b]Н[/b]езнаю що, а у душі куплет:
[b]Е[/b]моції, і смуток, і світлини...
[b]З[/b]ахоплена миттєво у полон,
[b]Н[/b]а стежку ту далеку поглядаю,
[b]А[/b] серце вже торкається долонь,
[b]Н[/b]евтомно рідну душу відчуваю.
[b]У[/b] сутінках де зваблює розмай
[b]Д[/b]рімає сад у неповторній тиші,
[b]О[/b]х, як сприйняти серденьку - прощай,
[b]Р[/b]озбурхано, що почуття колише.
[b]О[/b]бражена на смуток і страхи,
[b]Г[/b]ублюся у думках своїх крилатих,
[b]У[/b] серці стукотить лише - чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971818
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 26.01.2023
[b]Ч[/b]и то слова душевні загубились,
[b]О[/b]хоплені чуттєво повсякчас?
[b]М[/b]ені тоді дитиною приснилось
[b]У[/b] дивну ніч, але єдиний раз.
[b]У[/b] тишині де танули тумани
[b]В[/b]еликі хвилі бавились в далі
[b]І[/b] біль розлуки, що несла лиш рани,
[b]Д[/b]одаючи печалі лиш душі.
[b]С[/b]тояла я і думала про речі
[b]Т[/b]ак часто, що тривожили в житті,
[b]А[/b] щохвилини вся душа доречі
[b]Н[/b]е знала, що сказать на це мені.
[b]І[/b] в тих дорогах де шукала мудрість
[b]Н[/b]естримно, поєднавши рубежі,
[b]Е[/b]нергією правила ще юність
[b]М[/b]агічно, досягаючи межі.
[b]А[/b] я все міркувала так невтомно,
[b]Є[/b]днаючи емоції у звіт,
[b]П[/b]еребирала ті ази змістовно
[b]О[/b]бачно, додаючи їх до літ.
[b]Ч[/b]ерез рутину довгу та безжальну
[b]У[/b] пошуках я істину знайшла -
[b]Т[/b]аку відому і як світ реальну
[b]Т[/b]еорії і практики життя.
[b]І[/b] відповіді мудрі та лояльні
[b]В[/b]еличного душею сприйняття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968168
дата надходження 13.12.2022
дата закладки 22.01.2023
Заколисана вітром заснула Зима,
Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво
Теж гойдається тихо.Тікає пітьма,
Темну постать свою по кутках десь ховає.
Під ногами сніжок на морозі скрипить
І старезні дуби всі стоять. мов сторожа.
Із м"якенької хвої у Зимоньки ложе,
Натомилась вона, то ж нехай ще поспить.
Вранці знову до рук біле сито візьме,
Кучугур височенних насіє-навіє.
Що вона господиня хай кожен збагне
І виконує справно її повеління.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970775
дата надходження 12.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Усе у Бога на вустах,
І кожна доля на долоні.
Тримає на своїх руках
Весь світ, тому і сиві скроні.
Щасливі ті, що без війни
Своє життя прожить зуміли.
Що оминали боротьби
За сонця промінь обгорілий.
Що не побачили вогню,
І розпачу очей печальних.
Що не загинули в бою
Чи на стежках чужини дальніх.
Щасливі ті, що без війни
Свою зустрінуть вдячну старість.
Що молодими не лягли,
Що проживуть віки на радість.
Щасливий буде і народ,
Що пройде це криваве поле,
І тисячі тих перешкод
Потопить у небесне море!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971630
дата надходження 21.01.2023
дата закладки 22.01.2023
У малій колисці із дитинства,
Я відчула смак той материнства
І вдихнула запах дивоказки,
Це були найкращі миті ласки
Я її збирала по краплині,
Щоб любов віддати всю дитині,
Берегла, плекала, ніби квітку,
А душа раділа наче влітку
Кожен подих, кожен дотик тіла,
Я від щастя радісно хмеліла,
Милий звук рідненької дитини -
Я вбирала серцем щохвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968514
дата надходження 17.12.2022
дата закладки 22.01.2023
Я картину намалюю на стіні,
Ніжно милу орхідею навесні,
Дивний образ виглядоє з-під листка,
Посміхається приваблива краса
Заховалася тихенько у кутку,
Шепотить, щось неповторному листку,
Поглядоє ніжно й дивно у вікно
Та шукає тихо сховане тепло
Відлетівше вже на крилах в теплий край,
А вона у серці згадує розмай,
Тим цілункам милим променів весни -
Несміливо підставляє пелюстки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968947
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 22.01.2023
Ти моя ніжність прекрасної долі,
Вогник казковий земної любові,
Зваблива зоря, що в небі сіяє,
Пісня чарівна, що з серця лунає
Янгол небесний і втіха душевна,
Ніжність сердечна, тендітна і щемна,
Слово зворушне неначе святиня,
Ти моя Музо - прекрасна богиня
Трепетна віра, любов і надія
Та найсолодша приваблива мрія,
Разом з тобою всміхається ранок,
Ти неповторний мій світ забаганок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968797
дата надходження 20.12.2022
дата закладки 22.01.2023
Я полетіла б в світ де нема війн і зради,
Щоби торкнутись літ де є душі розрада,
Знову відчуть тепло, що відігріє в зиму,
Намалювати мить найкращу та єдину
Там де нема біди, лиш тінь її лишилась,
Щоби життя умить до глибини змінилось
І в мирній тишині: і плакати й сміятись,
Від радощів земних захоплено здригатись
Де ніжність і тепло вирують щохвилини
Та в милій тишині чуть дихання дитини
І дивна моросінь, що так вплелася в коси,
Як же люблю красу де грають мирні роси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969117
дата надходження 24.12.2022
дата закладки 22.01.2023
Картина намальована піском,
Ось бачиш, вже жовтіє берег моря,
Його з'єднаю з трепетним теплом,
А в небі проводжає тихо зо́ря
Ступають кроки легко, ніби сон,
Безмежністю, що манить у тумані,
А нічка доторкається до скронь,
Даруючи нам подихи духмяні
Розкішний берег кличе знову в даль
І хвилі, ніби ніжно обіймають,
Вкриває плечі зваблива вуаль,
А очі зупинитися благають
Запам'ятати хочуть назавжди,
Оту майстерність, створену душею,
Ось бачиш, вже незлічені сліди
Покрили вмить непрохано алею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970343
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Ти пригадай весняний наш пейзаж,
Де трави шепотіли в милім полі
І рай думок, як дивний екіпаж
Усупереч тягнулися до волі
Паркан яскравий, що ховавсь в імлі,
То виринав, то ніби розчинявся,
Неначе погляд ясний навесні
Зі мною знов схвильовано прощався
А ось, на вітах - соловейко-маг,
Завів мотиви дивно і доречі,
Туман ховав красу в розкішних снах
Мереживом, вкривавши ніжно плечі
Захоплений ти згадками в полон,
Замріяний подіями, що звиті
І казка опускалася до скронь,
Сховавши неповторно милі миті
Ти пригадай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970413
дата надходження 08.01.2023
дата закладки 22.01.2023
ВІДЕНСЬКИЙ ВАЛЬС
Дзвенить, так святково-музика любові
У високій октаві віденьський вальс.
Осінь запалює вечори казкові
І запрошує на білий танець нас.
В скрипки наче у жінки голос сопрано
І скрипаль ключем ноту підбирає.
Дозволь ,взяти тебе в обійми кохана!
Музика нам першу зустріч -нагадає.
Ти, зроби крок вперед, крок назад, по кругу-
Закружляємо, як лебеді з тобою.
Підніми голову...з плеча скинь напругу,
Відчуєш легкий політ ти, зі мною.
Лунає музика, музика, музика,
Мов хвиля моря набирає висоту.
Прекрасну мить нам дарує- Галактика,
Веде у казковий світ-осінь золоту.
О, музико моя чарівна Богине !
Ти,у леті білих лебедів -ковток.
Немов би красуня весна-княгиня
Солодить мед пахощами із квіток.
Знімає свого капелюха Листопад
Він стоячи маестру аплодує.
Ніжний звук скрипки, як сонячний променад
У танці білих лебедів вінчує.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971609
дата надходження 21.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Як прокинешся тихо в ранкову зорю,
А тобі вже співає пташина,
Усміхнися ти щиро своєму життю,
За все те, що дарує година
І низенько схились з теплотою душі,
Що ти можеш в красі такій жити
Та творити серденьком зворушні вірші,
В них душа вся, що вміє любити
Подивись навкруги і відчуй милу мить,
Ти без неї, як та сиротина,
Завдяки лиш красі у житті все бринить,
Мов на світ появилась дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971648
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 22.01.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jbeqiQqhn2U[/youtube]
Цінуй завжди друзів і близьких своїх,
Цінуй ти їх зараз, сьогодні.
Життя як ріка, що між двох берегів,
Тече лиш за планом Господнім.
Приспів:
Ніколи не знаєш початку й кінця,
Чи ранок настане твій завтра,
Цінуй найдорожче сьогодні – життя,
І в цьому - весь сенс і вся правда.
І правдою лиш у цім світі живи,
Не ний, і не плач, і не скигли,
Якою б не була дорога - іди!
І Бога моли, щоб дав сили.
Приспів:
Ніколи не знаєш початку й кінця,
Чи ранок настане твій завтра,
Цінуй найдорожче сьогодні – життя,
І в цьому - весь сенс і вся правда.
Цінуй завжди друзів і близьких своїх,
Цінуй ти їх зараз, сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963386
дата надходження 20.10.2022
дата закладки 22.01.2023
Ти зачарувала, зваблива красуне,
А душа розкішна, ніби дивоструни,
Погляд такий милий, наче світить сонце,
Що все заглядає сміло у віконце
Ніжна й неповторна, ніби вийшла з казки,
Дотиком чуттєвим додала ти ласки,
Подихом весняним серце захопила,
Я тебе лишитись трепетно молила
Хто ж така красуня, поміркуєм разом,
Може розпізнаєм ми чарівність з часом?
Чи сама розкриє дивну таємницю,
Щоби всі узнали, любу чарівницю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971541
дата надходження 21.01.2023
дата закладки 21.01.2023
Від краю неба до землі
торує шлях вечірній промінь.
І ностальгійно в тім мені,
що все минає. Чути гомін
якогось сірого пташа
отам в далекім піднебессі.
А може, то чиясь душа
хотіла б заново воскрести...
Прожити знову трохи літ,
зустріти ще б нову епоху...
Цей незбагненний дивний світ
поріс надіями, як мохом.
І в передранішній імлі,
Коли згустішають всі тіні,
Від краю неба до землі
світ знов наповниться промінням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965247
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 17.01.2023
Вийду раненько у світ неповторний,
Чую шепоче світанок мажорний,
Поглядом сміло окину простори,
В думці наснаги уже ціле море
Гляну навколо, стежки сніжно-білі,
Далі доріжечки трішки змокрілі,
Голуб воркує з голубкою поряд -
Все неймовірно чарує мій погляд
Ось і майданчик розкинувсь і грає,
Квіт білосніжний з небесся злітає,
Знову зима закружляла у танці,
Дивна година всміхається вранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971174
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Рука в привабливому стані
Прекрасно грає на роялі,
Торкає клавішів тендітно,
Її чуттєвість так помітна
Завмерла, сповнена емоцій,
Чарівна казка в Новім році,
Як море образних овацій -
Душа відчула дотик грацій
Краса знов вразила спонтанно,
Вклонився погляд так галантно
І ніби образ із картини
Все дарував земні хвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971016
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 15.01.2023
Розфарбую вечір в синє полотно
І важливі речі, що несуть тепло,
Полум'я калини дивні на гіллі,
Трепетні сніжинки - тануть на чолі
А ще сад чарівний в білому вбранні,
Звабливі наряди просто неземні,
Погляд хризантеми, ніби ікебан,
Що красу сховала в ранішній туман
Образ перехожих трішки вже сумних,
Двері відчинились володінь зими,
Розстелила сміло снігове шатро
і у далі зникло осені руно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970936
дата надходження 14.01.2023
дата закладки 14.01.2023
Коли в маю розп'яттям Бог вмирав,
Голгофою вже йшли воскреслі душі,
Із раю в рай, ніхто їх не питав,
І не тримав хрести їм неземні, насушні.
Вертепом тіні від свічок, царі
Відшукують безцінні подарунки,
У новім часі всі скарби малі
Ціни життя, довічні порятунки...
Різдва дожили, небо спить,
Ягнята бігають у щопці,
І ясна перемоги мить,
Народжується світлом у сорочці.
Коли в маю розп'яттям Бог вмирав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970848
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 14.01.2023
Я до тебе милий пригорнусь
І відчую дужі крила -небо.
І тобі ласкаво усміхнусь
Буду співать пташкою для тебе.
Ти, доля дарована Богом
Мій Ангел охоронець на путі.
Сонце, яке осяює дорогу
Моя любов,і радість у житті.
Перелечу через океан
Бистротічні ріки, ліси, гори.
Бо ти, є мій Всесвіт ...мій Атлант,
З яким я подолаю всяке горе.
Ти, є тільки мій ,мій коханий
Цілуй мене палко не відпускай.
Ти, ніжний, милий мій жаданий
Моя музика серця -тихий рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970783
дата надходження 12.01.2023
дата закладки 12.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2023
Тихо в долонях моїх ніжиться звабливе літо,
Променем пестить лице, ніби пелюстками квіти,
Милі обійми його, я у чарівнім полоні,
Дивні цілунки краси сміло лоскочуть так скроні
Дихає ніжно краса, ніби маленька дитина,
Навіть ранкова роса вміло зіткала хустину,
Тихо накинула вмить дивний, мов сон подарунок,
В сяйві чарівному знак - це, як душі порятунок
Кидає погляд у даль, шле неземні аромати,
Чути в безмежній красі запах чарівної м'яти,
Шлейф дивовижності нот ніжно вселяє надію,
Ось, та найкраща любов, що виколихує мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970605
дата надходження 10.01.2023
дата закладки 11.01.2023
Променем в душу тебе я впустила
Переливами сонця грає вона...
З твоєю в обіймах, ніжна й пестлива,
Відколи зустрілись – немов би одна.
Краплина світанку щастя умила,
Що перлами сяяла ніжно в росі...
Чарами щедро його наділила.
Щоб вдосвіта світ дивували в красі.
Сплів вітерець наші долі в віночок
Магічним плетінням на довге життя.
Поміж берегами, тихим струмочком,
Пропливають в любові наші літа.
05.01.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970240
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 06.01.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m1pGpDleGrg[/youtube]
Притих вітер, зажурився,
Думає гадає,
Чом він й досі не женився,
Родини не має?
Нема хати, ані діток,
Один в цілім світі.
Все життя отак прожито,
Встиг і посивіти.
Та надія іще є,
Кого б тут засватать?
Це все сили надає,
В кого б тут спитати?
Може, ту красу - калину,
Що росте у лузі?
Проковтнув тут вітер слину,
А що скажуть друзі?
Може, в себе закохати,
Розкішну вербичку?
Та від цього став зітхати,
Мав він таку звичку.
Варіанти не для нього,
Всі тут не підходять.
Життя судить його строго,
Такі в житті блудять.
Часом біль його стихає,
Забуває лихо й горе.
Потім швидко знов літає
Веселий, бадьорий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970124
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 05.01.2023
Мабуть сяду на мить,
Доторкнусь полотна,
В руці нитка бринить,
Наче доля одна
Доторкнулась, щоб жить,
Ніби подихом світ,
А душа все щемить
В милім вирії літ
Ось, стежина біжить,
У садок до струмка,
Ніжна пісня звучить
У мотивах листка
Стільки пройдено літ,
Що відчула в житті,
Виграє милий світ
На моїм полотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970180
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 05.01.2023
Шепотіли в лісі трави,
Ніби грали всі октави,
А приємний милий промінь
Цілував мої долоні
З-під листків дививсь грибочок
Де співав пісні струмочок,
А замріяна калина,
Милувала, як дівчина
У долині де криниця -
Вигравала полуниця,
Колоритом спокушала,
Смак чарівний дарувала
У вишневому садочку
Чорнобривці у рядочку,
Вигравали дивні чари,
Як у ніченьку стожари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970002
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
[b]З[/b]алиш мені цілунок на вікні,
[b]А[/b] я його побачу ніжним ранком,
[b]Х[/b]оває сон у милій тишині,
[b]О[/b]здобивши мрійливістю фіранку.
[b]П[/b]одекуди привабливі тона
[b]Л[/b]ікують дивосяйвом милі ду́ші,
[b]Ю[/b]пітер і нескорена весна
[b]Є[/b]днають колоритом рідні кручі.
[b]Т[/b]епліє промінь на моїм лиці,
[b]А[/b] я думками лину в надвечір'я,
[b]К[/b]олись та мить всміхалася мені,
[b]З[/b]аполонивши, нібито сузір'ям.
[b]Г[/b]райливо відчуваю дотик я,
[b]А[/b] у очах отой найкращий погляд,
[b]Д[/b]оноситься мелодія життя
[b]К[/b]расою, надихаючи вже поряд.
[b]А[/b] спогад заколихує, мов сон,
[b]В[/b]еселкою чарівно забавляє,
[b]С[/b]хиляється зманіжено до скронь
[b]І[/b] тихо та зворушно розмовляє.
[b]Л[/b]ояльно, як досвідчена душа
[b]І[/b]з мудрістю поєднана навіки,
[b]Т[/b]епер краса торкнулася вірша,
[b]А[/b] мить прикрила зморені повіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969833
дата надходження 01.01.2023
дата закладки 01.01.2023
Ніч казкова, сяють зорі,
Ясний місяць на дозорі,
У чорненькій кожушинці,
Скаче кролик, по стежинці.
Як дванадцять пролунає,
До нас в гості завітає.
Хоч зима робить сюрпризи,
Не хова свої капризи
Все ж, чекаєм купи снігу,
Знаєм, будем мати втіху,
Теплу всупереч й відлизі,
Щирий кролик на порозі.
Позаду, невеселий рік,
Та ми, зустрінем Новий рік,
Мрій - не втратимо, наснагу,
Віримо, в Мир й перемогу!
Рік кролика – час удачі,
Він не ТИГР, не норовливий,
Тож народ, буде щасливий!
Під казковими зірками,
Привітаймо і ми з вами,
З Новим роком ! З Новим щастям!
Нехай кожному з вас вдасться,
Досягти, своєї мети!
Миру!Добра в кожній хаті!
Будьте, здорові й багаті!
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю з прийдешнім Новим роком!
Миру! Добра! Здоров*я! Щастя!
Любові! Достатку! Віри в майбуття!
Нових досягнень у творчості!
31.12. 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969753
дата надходження 31.12.2022
дата закладки 31.12.2022
Розбуди ти мене на світанку,
В тихім шелесті квітів і трав
Де ховається в милім серпанку
Ніжне сонце у затінку барв
Обійми ти мене, ніби промінь
Та зігрій дивовижним теплом,
Хай твої найрідніші долоні
Доторкнуться до квітки листком
Розкажи і розвій в душі смуток,
Посели свою ніжність ві сні,
Щоби дивно приваблива рута
Нагадала про чари мені
І в гармонії ніжній і милій
Де ховаються всі почуття,
На поляні зелено грайливій
Розквітає життя мов дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969384
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 31.12.2022
Моя душа наповнена добром,
Його я щиро хочу дарувати,
Торкнутись серця трепетним теплом
І всю красу до глибини віддати
Вдихнути світ, що так бринить в імлі
І утонути, наче квітка в росах,
Такі бувають миті навесні,
Що залишають дивний промінь в косах
Моя душа тендітна, мов дитя,
Всі відчуває тонкощі у світі,
Ціную і плекаю я життя,
Як милий сад, що бавиться у квіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969722
дата надходження 31.12.2022
дата закладки 31.12.2022
Селом снується завірюха,
Сріблить окреслення домів.
У лиску місячного круга
Вузькі дороги сніг замів.
Стоять дерева у заметах,
Роями зір іскриться наст
І став, порослий очеретом,
Узяв льодів перістий пласт.
В казковім чарі прохолоди
Танцює біла мошкара
Й на шибках інеєм виводить
Зими диковинна пора.
Мороз на вулиці нівроку,
Але байдужий він мені,
Бо в хаті затишок і спокій,
Лежу у теплій тишині.
Всипляє віхола піснями,
А разом з нею заодно
Ялиця чорними гіллями
Сонливо стукає в вікно.
[i]14.І.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969652
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Мороз прибрав дерева в іній,
Скрипить, іскри́ться білий сніг...
Влягли́ся спати хуртовини -
Сніжок ледь сиплеться до ніг ...
Край неба золотом палає,
Безмовний ліс ще спить, дрімає,
Лиш чути птиці перегу́к -
То манить дружку чорний крук !
Їх хижий лет - над полем бою...
На чорній, спаленій землі
Лежать загиблі москалі -
Укрили поле, все, собою.
Голодний ворон... Спозаранку
Подружку кличе... До сніданку...
27.12.2022 р.
Фото "http://www.deryabino.ru/ptaha/voron/voron07.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969551
дата надходження 29.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Один син - не син, два сина - пів сина,
Три сина - ото тільки син! ( народна мудрість).
Матінка-Зима багата:
Три синочки-соколята
Хоч холодні... Повім, друже,
Маму вони люблять дуже.
Первісток у неї - Грудень.
Чи то в свято, чи у будень
Трудиться, річки морозить.
Віхолу-другиню* просить:
Снігом землю притрусити,
Щоб не змерзли ростки жита,
Засипатимуть доріжки,
Ялинки' прикрасять трішки.
Січень-син вельми поважний!
Він до матінки уважний,
Щоб свята' вона зустріла,
При здоров'ї відпочила.
Кутю, борщик приготує -
Все подасть і стіл накриє,
Щоб матусі догодити,
Була в радості і сита.
Синок Лютий - вередливий,
То з морозом, то зрадливий.
Зима скаржиться щороку.
Він лютує і, нівроку,
Як рушає в путь останній,*
Приготує мамі спальню
І запросить спочивати,
Щоб наступний рік діждати.
Ось такі в Зими синочки
І не знадобляться й дочки !
Три синочки-янголята...
Спитаєте: - А хто ж тато?
* другиня - заст. подруга,
* останній - тут який закінчує ряд явищ.
-------------
Гоноровий Рік - їх татко
Й не один хрещений батько:
Дві тисячі двадцять третій
Вже крокує по планеті !
З прийдешнім Новим 2023 роком, друзі !
Перемоги, мирного неба, здоров'я, любові, добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969653
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Твої я пахощі вбираю з юних літ
Де колосились пшениц́і з квітками,
Мені тоді всміхався неповторний світ
І неньки рук торкалися думками
Такий солодкий смак знайомий і близький,
Він у поля мене манив і вабив,
Ота чарівність снилася з світів весни
Де ще туман ранковий тихо гладив
Чарівне небо, неймовірна голубінь,
Крильми змахнути б та у вись злетіти
І стільки у природи ще прекрасних вмінь,
Що нам дарує світ, щоби прозріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969544
дата надходження 29.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Той перший сніг... Він був такий веселий.
Так легко-легко сипався до ніг.
Здавалось, небеса відкрили двері,
хотіли чути наш веселий сміх.
Ловили. Так... немов маленькі діти,
сріблистий сніг в долоні ми свої.
І чули, як дзвенів він, чисто-чисто,
мов дружних бджіл дзвінкі-дзвінкі рої.
Ялини всі вже в карнавальних платтях,
на кленах - білі теплі кожушки.
А в горобин - легкі, м'які хустини,
дуби ось нахлобучили шапки.
Відчули ми, що світ святий і чистий,
буває так й коли мине гроза.
А завтра в бій... краплиною сніжинка
скотилась, мов непрохана сльоза.
Зігрію я твої долоні, рідна,
зіп'ю твою сльозину-гіркоту.
Здолаєм зло, щоб всі могли пізнати
й відчути світу ніжність й чистоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968039
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Бігла в дитинстві я вітром по полю…
Росою вмивалась і свіжістю трав.
Квіти під сонцем мережили долю,
І мрії у крила їй Всесвіт вплітав.
Полудень стримував біг той шалений,
В самісіньке серце колола стерня…
Вітер зустрічний здавався скаженим,
Як йшла лабіринтом душа навмання.
Тепер не біжу... Я йду своїм полем…
Стежками, де ноги топтали траву,
Де квітла серпанком в юності, доле, -
Заграва твою вигинає брову.
Жнивом колоситься всіяна нива,
Букет різнотрав’я в моєму вінку…
В світанку сріблиться паморозь сива
Вкриває на зиму життєву ріку.
26.11.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966702
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 10.12.2022
Написати вірш надихнули
дві строчки Міли Перлини
" Гаряче серце"
***
Троянду... мороз скував у лід
Обпік холодним поцілунком
І іній, злегка припав услід
Сповив сивеньким візерунком
Мороз суворий, ніби привид
Вночі підкрався, так нежданно
То це ж зима, він знайшов привід
Виконав дійство притаманно
На все свій час господарюють
Удвох... з зимою йдуть під ручку
А навкруги жваво танцюють
Сніжинки, перечать сонечку
Злегка виблискують, іскряться
В таночку дружні, білосніжні
На якусь мить зазолотяться
Мов діаманти, дивовижні
Враз вітерець мовляє тихо
Хмаринки… досипте іще снігу
Троянда спить, не треба лиха
Зігріється, матиме втіху.
07.12.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967661
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Гірчить полин із тих минулих літ
Де ніжна синь і дивовижний світ,
Дитинства милі, чисті небеса,
Торкає серце трепетна краса
Переплелось в один земний букет,
А згодом вже напишеться буклет,
Читати будем разом залюбки
Такі душевно дорогі рядки
Була і радість, мрії, милий сміх
Та все гірчить полин з минулих літ,
Переплелось і їх не роз'єднать,
Гірчить полин зворушливих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967880
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 10.12.2022
А я бачила, як вітер обіймав калину,
Таку вже неповторну, мов чарівну дівчину,
Торкав легенько віти привабливо руками,
Вкривав прекрасну пані зеленими листками
Як вміє милий вітер зворушливо любити,
Красуню добрим серцем від смутку захистити
І людям може варто повчитися у нього,
Щоб очі повернулись до образу святого?
Повчіться люди в нього, як треба вміть любити,
Душею та серденьком можливо все зцілити!
І буде рай в природі, і щастя - це найбільше,
Коли немає серця - ото в житті найгірше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967090
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Я вийшла в ранок чарівний - погода мила
І запах осені краси - я вже щаслива,
Іду по ніжності листків, як сонця промінь
Та покладу красу в рядки і на долоні
Дивуюсь тихо навкруги іскриться листя,
Напрочуд звабливі луги, краса так чиста,
У серпантині кольорів мов шаль небесна,
Лунає музика з садів свята й бентежна
Кружляє листя чарівне зі мною танго,
Мені так радісно із ним, кружляю славно,
Дивує ніжність почуттів у рухах танцю,
Світлина поглядів моїх, як ніби з глянцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967551
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Сніжинка мила на вікні,
Зовсім-зовсім ось поряд,
Неначе квітка навесні
Чарує ніжно погляд
Така маніжна, неземна,
Сміється мені в очі,
Цілунок, нібито весна
Подарувала в ночі
Тендітна, мила, чарівна,
Розкішна, ніби фея,
Ось, скоро буде вся краса
Сріблитись на алеях
Сніжинка мила на вікні,
Зовсім-зовсім ось поряд,
Неначе квітка навесні
Чарує ніжно погляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967709
дата надходження 08.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Під звуки милого Маестро,
У неповторній тишині,
Душі ніякого протесту -
Я знов купаюсь у весні
Ранкова зваблива година
Сміється дивно мов дитя,
Така зворушлива картина
Торкає образом лиця
Хоч небо вже зовсім не синє
Та я знаходжу там красу,
Моя душа у вирій лине
Де загубила в нім весну
Думки мої, як птахів світло,
Злітають сміло в небеса,
Неначе знов на крилах літо
Дарує промені тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967271
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Осінь - це вірний підсумок найважливішого періоду. Чомусь у ній я бачу відображення та переплетіння всіх емоцій, які мереживом лягають у серця та рядки.
Її дивовижні мотиви: мудрість поколінь; трепетність дитини; чуттєвість і неповторність почуттів; вірних матусених чекань - ще раз нагадують про її філігранну красу та гармонійність. Вона не забула ні про що, подарувавши нам безмежність своїх чарів. Її ніжність, образність, чуттєвість так легко проникають у наші душі де назавжди залишають незабутні сліди. Немає місць, яких вона не торкнулася. Ніжна, люба, як ненька; тендітна та грайлива, ніби дитя; велична та мудра, як Україна; красива та граціозна мов богиня краси.
У ній є все, що потрібно для щасливого життя. Саме головне - це вміти побачити, відчути і бути вдячним за ту красу та мудрість щедрої душі. Тож бережімо, плекаймо та цінуймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966732
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
Хай настануть часи,
Де воєн немає.
Ти до мене прийди,
Все квітом буяє.
Там панує краса,
І співають птахи.
Ще рясніє зоря,
У полоні весни.
Там повага й любов,
Б'ють у риму серця.
Джерелом у них кров,
Усе йде без кінця.
Ще омріяне щастя,
Окреслює ніжність.
Є доля й все краще,
Там воля і свіжість.
Ти до мене прийди,
Я буду чекати.
Наче цвіту сади,
Де справжнє є свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966655
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 27.11.2022
[b]Д[/b]о мене прилетіли дивні мрії,
[b]О[/b]голені, неначе деревця,
[b]Т[/b]ихенько опустилися на вії,
[b]О[/b]співуючи образність лиця.
[b]Р[/b]озмову повели свою тактовну,
[b]К[/b]оли і як же виконать наказ,
[b]Н[/b]аспівуючи мовою змістовно
[b]У[/b]сміхнено додали кілька фраз.
[b]Л[/b]ояльно, ніби сон війнув із казки,
[b]А[/b]ж защеміли чари у душі,
[b]С[/b]хиляючись легесенько до ласки -
[b]Я[/b] все вписала в образні вірші.
[b]Н[/b]аснагу, розвиваючи уміло
[b]І [/b] тихо, мов би світла промінці,
[b]Ж[/b]иття чарівно пестить моє тіло,
[b]Н[/b]адією, що сяє на лиці.
[b]О[/b]хоплена безмежністю і сяйвом
[b]Т[/b]ендітно відображую я мить,
[b]А[/b] в глибині душі доречним драйвом
[b]К[/b]урсує неймовірність і бринить.
[b]С[/b]тараюся вібрати та почути
[b]М[/b]отиви дивосвіту на землі
[b]І[/b] світло неповторне все відчути,
[b]Л[/b]еліючи тендітно у собі.
[b]А[/b] так милуюсь у звабливих митях,
[b]К[/b]рокуючи тихенько в майбуття,
[b]Р[/b]озбурхую події, що повиті
[b]А[/b]налогічно з світом почуття.
[b]С[/b]миренно разом, що так міцно сшиті
[b]А[/b]спектом дивовижного життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966302
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 24.11.2022
Який наш світ… осяяний, мінливий,
Де радість, мрії, досягають небес,
Здавалось тут, народ завжди щасливий,
Жаль нині, якби ж не злий сусідський пес.
Скажений, з ланцюга зірвався, гарчить,
Ніби в упряжці, злобне стадо веде,
І вкотре, хоче нас, українців вчить,
Якою мовою говорить, як жить…
Ми ж зовсім різні! В жилах козацька кров,
В нас місія свята - здолать ворогів!
Козацький дух, патріотизм і любов,
Нам сил, придають. Як батько заповів,
У віршІ - » Борітеся- поборете!»
То віра… й надія в краще майбуття,
Світле, мирне! Орки - як пси здохнете!,
Усім, ніколи не буде співчуття!
Ми відвоюєм, землі ! Вони наші!
За зло, за наших воїнів – героїв,
Давно пора, пізнать життя в параші,
За всі страждання, що ваш ( цар) накоїв!
Навіки знай! Наш народ - не зламати!
Земля свята, повна життя і добра,
На захист ми, завжди готові встати,
Бо Україна, на всіх у нас одна!
21.11.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966305
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 24.11.2022
Холодне небо листопада,
Красі та ніжності завада,
В нім тільки смуток і веління -
Пора для роздумів сумління
Лиш чути знов рішучі кроки,
Життя , яке дає уроки,
Світогляд, що затьмарив очі
У так незримі темні ночі
Холодне небо листопада,
Доречна осені порада,
Бо віра наша - також зброя,
Щоб засіяла мирна доля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966478
дата надходження 24.11.2022
дата закладки 24.11.2022
Скарживсь кумові Кирило:
-Є в біди своє коріння,
А причина цьому - жінка,
Хитре й підле це створіння.
Оженився вже вчетверте.
Кожній щось не вистачало:
Першій - гульків, ресторанів,
Другій - коштів моїх мало.
Третій - не такі прикраси
Дарував на кожне свято,
А четверта верещала,
Що немає в мене блату.
І прозріння тут не видно –
Так історія диктує…
Жодна на призналась видра,
Що їй розуму бракує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966045
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 20.11.2022
Не за горами вже зима постукає в віконце,
Тепла чарівного нема і не зігріє сонце,
Затягнуть хмари дивний світ і посіріє небо,
Краса відійде в інший світ незнаний і далекий
Впаде останній жовтий лист грайливо на стежину,
Він нагадає, що забуть не зможемо хвилину,
Найкращу, рідну, що завжди нам додавала сили,
А ми ступали всі роки та і були щасливі
Затягне небо сивина, сумна така картина,
Я не люблю без кольорів, щоби була година
Та тихо серденьку скажу - мотиви гармонійні
І якщо є мінори в ній- вони завжди помірні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966095
дата надходження 20.11.2022
дата закладки 20.11.2022
Здрастуй, ве́рбонько привітна,
чарівна верби́чка
Розпустила ніжне гілля,
наче молодичка
Простягла униз, додолу,
довгокосі віти
І вплела свої листочки
у осінні квіти.
Пригадай, моя хороша,
як в весняну пору,
З милою сиділи разом,
коло цього двору,
Проводжали сонце красне,
мов з любовним трунком,
Зустрічали ранок ясний
пристрасним цілунком ...
Покляли́сь ми знов зустрітись,
присяглись в коханні
І розстались у схід сонця,
під промінням раннім.
Твій далекий шлях - на захід,
ну а мій - до бою !
На схід - битись, край свій рідний,
боронить собою !
Та ця ніченька, коротка,
в нас була остання ...
Ятрить зараз мою душу
спомин про кохання,
В буднях і ночах воєнних,
в страшній круговерті,
Кожен день - за крок і ближче,
до лютої смерті !
Смерть далека й прудкокрила,
з татарських просторів,
Пролетівши аж півсвіту,
через море й гори,
Розшукала мирне місто
і скоріш, з дороги,
Прямо з неба, нагло й підло,
впала милій в ноги !
Враз косою долю стяла -
небо слізьми вмилось !
Зірки з неба обірвались,
впали і розбились ...
Світ, раптово, став немилий,
на мить серце стало
Та рука, бить вороженьків,
зовсім не пристала* !
Треба й далі воювати,
рани залічити,
Підлих москалів незваних
у Дніпрі топити !
Тяжко й болісно серденьку,
та все ж - треба жити !
Клятих вражих московитів
треба вщент розбити !
Перемоги день настане,
згояться руїни,
Буде доленька щаслива
в вільній Україні !
Кров ворожу, в Чорне море,
змиє Дніпр широкий !
Запанує в нашім краї
тиша, лад і спокій !
А у пам'ять про загиблих,
чуєш, моя мила ?
Встануть золоті тризу́би
на кремлівських шпилях !
*пристати (від праці) - стомлюватися, знесилюватися.
27.11.2022 р.
[i]Додаю подачу вірша в класичному стилі для тих, хто не відшукав рими між 1-м і 3-м рядочком в побудові "шевченківський вірш"
[/i]
[u][b]Здрастуй ве́рбонько[/b].
[/u]
Здрастуй ве́рбонько привітна, чарівна верби́чка
Розпустила ніжне гілля, наче молодичка
Простягла униз, додолу, довгокосі віти
І вплела свої листочки у осінні квіти.
Пригадай, моя хороша, як в весняну пору,
З милою сиділи разом, коло цього двору,
Проводжали сонце красне, мов з любовним трунком,
Зустрічали ранок ясний пристасним цілунком.
Покляли́сь ми знов зустрітись, присяглись в коханні
І розстались у схід сонця, під промінням раннім.
Твій далекий шлях - на захід, ну а мій - до бою !
На схід - битись, край свій рідний,боронить собою !
Та ця ніченька, коротка, в нас була остання ...
Ятрить зараз мою душу спомин про кохання,
В буднях і ночах воєнних, в страшній круговерті,
Кожен день - за крок і ближче, до лютої смерті !
Смерть далека й прудкокрила, з татарських просторів,
Пролетівши аж півсвіту, через море й гори,
Розшукала мирне місто і скоріш, з дороги,
Прямо з неба, нагло й підло, впала милій в ноги !
Враз косою долю стяла - небо слізьми вмилось !
Зірки з неба обірвались, впали і розбились ...
Світ, раптово, став немилий, на мить серце стало
Та рука, бить вороженьків, зовсім не пристала* !
Треба й далі воювати, рани залічити,
Підлих москалів незваних у Дніпрі топити !
Тяжко й болісно серденьку, та все ж - треба жити !
Клятих вражих московитів треба вщент розбити !
Перемоги день настане, згояться руїни,
Буде доленька щаслива в вільній Україні !
Кров ворожу, в Чорне море, змиє Дніпр широкий !
Запанує в нашім краї тиша, лад і спокій !
А у пам'ять про загиблих, чуєш, моя мила ?
Встануть золоті тризу́би на кремлівських шпилях !
*пристати (від праці) - стомлюватися, знесилюватися.
27.11.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965998
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 19.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2022
Моя душа чекала так тебе,
Наспівуючи трепетні мотиви,
Усе найкраще, рідне і святе
З яким життя здавалося щасливим
І солодив той смак п'янких ночей,
Що неймовірно ніжно обіймали
Та доторкались звабливих очей,
Неначе в сон глибокий вже схиляли
Моя душа чекала так тебе,
Тихенько, поглядаючи в віконце,
Я бачила в уяві вже лице,
Немовби доторкався промінь сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965833
дата надходження 17.11.2022
дата закладки 18.11.2022
А ви каталися у чо́вні
У літню ніч, що пахне сіном,
Дмухняним цвітом і поли́ном,
Під небом зоряним безмовним ...?
Тихенько ве́сельце плескоче,
Об борт незримі плещуть хвилі...
Як самоцвіти - зорі милі
Воліють у водицю вскочить.
Іскриться місячна доріжка,
Чарує вродою латаття,
Своїм розкішним бальним платтям -
У неї з місяцем інтрижка ...
А той, як пан розсівсь на хмарі
І пильно з неба спогляда́є
Бо квіти ті, він добре знає,
Ще зрадять в ша́лому угарі !
Спустились в воду з неба зорі
З лата́ттям кружаться у танці
А той, що греблі рве, русалці,
Нашіптує : - втечем за море !
Шепоче щось водя́ник мавці
Бо в неї закохавсь без тями
Намисто дарить з кораля́ми
Й персте́ні надіва на пальці
- Еге... подумав місяць ясний
Зівати, братці, тут не треба ...
Скоріш потрібно злазить з неба,
А то ще вкра́дуть дівку красну !
Спустився місяць аж на воду
Спокійно, важно, бо гордує,
По світ-доріженьці прямує
До квітки, чарівно́ї вроди ...
Та звідкісь вітер злий повіяв,
Здійнявши хвилі ой, не дрібні !
Прогнав із хвильок зорі срібні
Й доріжку місячну розвіяв...
Тож місяць трішки завагався ...
Вітрисько ж швидко все обшастав,
Неві́сту-квітоньку засватав
Й за море з нею геть подався !
А місяць знов посів на хмарі
Вниз ошелешено взирає
І як то сталося - не знає,
Що він залишився без пари ...
05-28.11.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964772
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 18.11.2022
Хазяйнує листопад,
Одягнутий в теплий одяг,
А у небі зорепад,
За мить, дуже дивний погляд.
Де це хмари,? От дива!
Враз до вітру, промовляє,
А чи так, часто бува?
Осінь що, знову дрімає?
Не порядок! Дам наказ,
Її маєш розбудити!
З нею в парі, станцюй Джаз,
Постарайся подружити.
Я люблю… темні хмари,
Посвищи, хай погуляють,
Нехай дощ, проллє чари,
Хай листочки політають.
Земля чудова, в красі,
Осінь, нехай змінить одяг,
Листочки снять у росі,
Буде хоча й сумний погляд.
Має буть, все до діла!
Як мороз, ляже легенько,
Заіскрить… фарба біла,
Тож зима, уже близенько.
Ти виконуй, наказ мій,
Аж насупив чорні брови,
І перечити не смій!
Я пройдуся... до діброви.
07.11.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965243
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 15.11.2022
Ти бачив, як сонце заходить за хмари?
Ховаються в білих клубочках тумани
І в дивних тенетах земної вуалі
Пливуть, як кораблики тихо у далі
Говорять, сміються, немов милі люди,
Свою загадковість розносять повсюди
І в милі моменти такі неповторні -
Розмови все чути на диво змістовні
Співають чарівно, як світ у дзвіночку,
Неначе вода виграє у струмочку,
А потім на мить зупиняються ніжно
Та тихо в дрімоті колишуться втішно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965500
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
Осіннє листячко летить,
У танку кружляє...
Вітер всівся відпочить
На сопілці грає.
Ось березовий листок
В пару взяв кленовий.
Заграв вітер гопачок -
Танець пречудовий!
Осиновий підхватив
Красня з горобини.
Вітер музику змінив
І вальс уже лине.
Ясен-лист в обійми взяв:
Золоті - з тополі.
Хороводом закружляв
Й пісні калинові -
Так лунають понад краєм!
Й кружляють листочки...
ЗСУ оберігають -
Вірні сини й дочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964976
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 13.11.2022
О панянко, златокоса,
Павучок впліта в волосся,
Павутиння і мережки…
Промінь сонця обіч стежки.
Йдеш поважно, гордовита,
До смаку… парчова свита,
Як художниця малюєш,
Ніби й трішки пожартуєш.
Злата фарба, разом з сріблом,
Різнобарвним покривалом,
При землі, накриєш листя,
Зрання роси, мов намисто.
Літо в осені - то празник!
Днина дарить всі прикраси,
В радість - жовті черевички,
Скачуть … веселі синички.
Не дощить, нині й тепленько,
Глянь навколо, як гарненько!
Попрошу, панянку осінь,
Не спіши, хай довша просинь,
Поясніє в піднебессі,
Кілька днів, іще ж на часі,
Листя в вальсі покружляє,
Хай красою повтішає!
***
Хоча б на мить, нам забути, про жахи війни!
За мир молімось! Ждем перемоги і весни!
21.10.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963533
дата надходження 22.10.2022
дата закладки 23.10.2022
З піснею журавлиною
Вже літечко полинуло
В далекії краї.
Та осінь закосичена,
Краса ж бо не позичена
Вступа в права свої.
Почувається молодо
Та сипле й сипле золотом
І зблизька, і здаля.
А хризантеми-квітоньки
Чудові її дітоньки
Матусю веселять.
Ой, королево-осене,
До тебе серце проситься
Та тішиться красі,
Дивній твоїй мелодії,
Яка бринить-видзвонює
Радістю у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962968
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 16.10.2022
[b]Я[/b] знала, що чекали Ви завжди,
[b]В[/b] мені вбачали і красу, і ніжність
[b]І[/b] душу чисту, ніби квіт весни,
[b]Д[/b]аруючи любов п'янку і вірність.
[b]П[/b]роходили, збігали милі дні,
[b]О[/b]хоплені яскраво почуттями,
[b]В[/b]елівши серцю істину в житті
[b]І[/b] тихо, обіймаючи думками.
[b]М[/b]инали тижні, місяці, роки,
[b]В[/b]же осінь ось, панує в володіннях,
[b]А[/b] я пишу ці трепетні рядки,
[b]М[/b]еланхолійно, згладивши сумління.
[b]П[/b]ро мене - та я мабуть не для Вас,
[b]Р[/b]азом не бути, зрозумійте, друже,
[b]О[/b]хвачені красою повсякчас,
[b]С[/b]макуючи надією вже дуже.
[b]Т[/b]ремтить в саду осінній милий лист,
[b]О[/b]х, знаю, що забрала вашу мрію,
[b]В[/b] природі чути смілий вітру свист
[b]І[/b] осінь пише трепетну подію.
[b]Р[/b]оса на травах звабливо бринить,
[b]Ш[/b]окуючи барвистими тонами,
[b]Е[/b]легія зворушливо звучить -
[b]М[/b]елодію, з'єднавши з почуттями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962965
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 16.10.2022
Відлітають в краї журавлі,
Залишають найкращі стежини,
Милий слід на рідненькій землі
Де були найдорожчі хвилини
Тихо серце щемить від тепла,
Як не хочеться радість лишати,
У душі поселилась весна,
Яку будуть завжди відчувати
А у слід їм шепочуть ліси,
Проводжають в далеку дорогу,
Там не буде такої краси
І найкращого в світі порогу
Тож прощайте сади і поля,
Ми весною повернемось знову,
Де зустріне рідненька земля
Та душевність найкращого дому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962876
дата надходження 15.10.2022
дата закладки 16.10.2022
В закоханих є ціль одна,
Щоб разом завжди бути.
Йшла поряд щастя мережа,
Ще й соловейка чути.
У них одне бажання є,
Щоб не було розлуки.
Разом було твоє й моє,
Мов річки та сполука.
Котра єднає береги,
Та силу свою має.
Заходить завжди в наші сни,
І колосом буяє.
Весняним подарунком є,
В саду із щедрим цвітом.
Ніжність і радість береже,
З любов'ю лине світом.
В закоханих є ціль одна,
Завжди у щасті бути.
Колись настане та пора,
Не встигнемо збагнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962554
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 13.10.2022
У мовчанні була глибина
І осіння строката варта.
Пригубили краплини вина,
Запалала тріскуча ватра.
Надчутливість у кожному з нас,
Позолота років і думо́к.
Безпардонні і вітер, і час.
Очі схрещені - срібла пилок.
І співзвуччя воркоче тихо.
Ми не втомлені, ніби зорі.
Спомин знову тече по схилу,
Шелест осені без мінору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962157
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 13.10.2022
Засіяв дбайливо вже Вересень поле…
Свіжим мливом духмяним пахне вітряк.
Небесно-блаженним і чаром, і болем
Сади на обійсті накрив одинак.
МалинОво засмаглі вітрами і сонцем
Всі грона Калини, що зіткані з див…
В барвистого Жовтня лежать на долоньці
Замріяно Муза шука для них слів…
Бреде поміж айстри, яскраві жоржини,
Вичісує жорстку чуприну дубам…
Кущі хризантем на мистецькій стежині
Пов’язують стрічку в букет цим словам:
-Яка ж ти, Калино, вродлива і пишна!
Не зломить ярмо тебе туг дощових!
В листочках смарагдових сукня розкішна,
Разками рубіни сіяють на них.
Ти - панна вкраїнська! Не зайда, не бранка…
Не потураєш ворожим вітрам!
Хай в мирі розквітне твоя вишиванка
У пахощах рівна лиш хмільним медам!
12.10.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962632
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 13.10.2022
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
народе Світла, Щастя і Добра.
Разом ми всі - одна міцна родина,
стать ще сильнішими прийшла пора.
Терпкі проходим ми життя уроки,
у Доброті зникає жаху тінь.
До Перемоги йдемо, в наших кроках
кується доля нових поколінь.
Радій же, наша Україно-мати,
бо так ведеться в нас споконвіків.
Сини твої відважнії солдати,
звитяги вчаться у своїх батьків.
Народе мій! В твоїй відвазі й силі
бажання щастя й волі дух живуть.
Ще задзвенять скрізь голосочки милі
і світлу звістку світу принесуть.
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
дорожче це від чистого злата́.
Тільки разом ми всі є - Україна.
Із нами світ… О, доленько свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962645
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 13.10.2022
Так мене заполонила сонячна краса
і від сумнівів зцілила ніжністю весна,
Обійняла наче ненька дороге дитя,
Провела по довгій стежці сміло в майбуття
Так мене зачарувала листям, що в саду,
Бо відчула своїм серцем, що туди прийду,
Посміхнулась і згадала золоті літа,
Як здружилася навіки осінь і весна
Поєднали всю чарівність у єдину мить,
Тож тепер та неповторність у обох бринить,
Загадкові милі феї в образах краси
Нам дарують дивну ніжність осені й весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962690
дата надходження 13.10.2022
дата закладки 13.10.2022
[b]А в Україні йде священний бій!
Ти, дикий орку, й думати не смій.
Ми нація уперта,
Тобі ні сантиметра
Ми не здамо, розбійнику, не мрій.
Як соколи у нас захисники,
Дається наступ ворогу взнаки.
Тікають окупанти
А на кремлі куранти
Ведуть вже відлік часу "навпаки"!!
Біжи, втікай, агресоре, хутчіш,
На відступі, злодюго, ти прудкіш!
Ти зовсім не "велике",
Звичайне плем"я дике,
Поразкою своєю нас потіш!
Ми славимо своїх захисників,
Відважних, боєздатних мужиків!
Бо рівних їм немає
І військо стрій тримає!
Нема ніде таких войовників !!
Вперед ідіть, ми молимось за Вас!
За дух, щоб він ніколи не погас,
За волю, за свободу
Для рідного народу.
За правду, справедливість водночас.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959425
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 09.10.2022
[b][i][color="#0a16a3"]В колиску мрій стелЮ уяву тиші,
Щоб без тривог і звісток про сумне.
Як пережиток, все важке залишу,
А поряд лише радісно-земне.
Ось так стояти на високій кручі,
Внизу тихенько жабонить ріка.
А поряд луг, по літньому квітучий,
В обвід ріки - висока осока.
А ген, край лісу, зріє в полі колос,
Колише вітер сповнені жита...
Землі моєї ніжний, тихий голос
З усіх усюд до мене доліта.
О, небеса! Я так бажаю тиші!
Спиніть урешті цей смертельний вир.
Моя уява вкотре рими пише
Про Перемогу і жаданий мир[/color].[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960645
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 09.10.2022
[b][color="#7a3802"]О-палий лист у бескінечнім танці
С-починок свій знаходить на землі.
І- ліс, і сад в яскравому багрянці
Н-евже в природі й справді по теплі.
Н-і, ні, свою срібляту павутину
І-з шовку ще павук не плів в садах.
Й- лишень поверне часом на гостину
П-еред відльотом в край далекий птах.
О-дначе, жовтень лагідний на дотик
Ц-арює всюди квітом хризантем.
І- це все буде тішити допоки
Л-елеки ввись не знімуться ключем...
У-бір готові скинути алеї
Н-а зиму інший одяг у дерев.
О-чей чарівність від царівни-феї
К-раса, яка у свій полон бере[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962330
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 09.10.2022
Я – україночка! Кажуть, чаклунка...
Магія, чари – беруть за живе…
Манить природа… б’є серце так лунко:
Відьмами кликали нас ще здавен.
Дай мені сили ти, мамо-землице!
Справжньої! Світлої! З надр – чистоти!
Ляжу між шовку трави горілиць я,
В жар горицвіту й волошок густих…
Дай мені сил отих! Вже не здригнеться
В болю й ваганнях розшарпаний нерв.
Пахне катраном, ромашкою в серці –
Вірю: погане все скоро мине…
Вибухи стихнуть і гул канонади,
Льону й півоній розправиться лист.
Сонце волошкам наляканим радо
Мирно всміхнеться… так буде колись!
Силу коріння свого воїн просить:
Від козаків цей незламності дух.
А ковила все вмивається в росах,
Знає вона й розділяє біду…
У хвилюванні й тривозі не спиться –
Казиться ворог – а ми стоїмо!
Дай українцям всім, мамо-землице,
Твердості й міці! Й рясних Перемог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962325
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 09.10.2022
Блукають долі поміж листям,
Яке летить до наших ніг.
Ще в довшу ніч погано спиться,
Перед очима падолист.
Повільно падає додолу
У краплях слізного дощу.
Знімає осінь без приколу
Листяну одіж нашвидку.
Тремтять дерева поріділі
На вітрі в дощовім в танку.
Рахують в небі й хмарки милі,
Кудись біжать без спочиву.
Біжать повз став, що в очереті,
Повз переораний вже лан.
Тримають подорож в секреті,
Самі від себе, - то капкан.
У нескінченості блукання
Минає час без вороття.
Одні митарства у вигнанців -
Прокляттям доль стають життя.
11.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959442
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 09.10.2022
Цвіте черемха під вікном чарівна й мила,
А я по стежечці іду така щаслива
І промінь сонця заграє, лоскоче тіло
Та ласку й ніжність віддає, як сон уміло
Милує душу кожен раз мені на втіху
І чути звуки навкруги і море сміху
Та додаються кольори з усього світу,
Як милі очі до краси всміхнулись літу
Черемхи квіт такий п'янкий, ох, як чарує,
Краса і літо все сплелось, в мені вирує,
Я захопити хочу світ і утонути,
Його красу до глибини в душі відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962302
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 09.10.2022
Я стою у лузі де сховались квіти,
Може милий погляд відшукає літо,
З запахом черешні, що манила втішно,
Я її чарівність пам'ятаю вічно
Подивлюсь навколо, невже так буває,
Що верба з струмочком тихо розмовляє?
Підійду близенько, сяду та спочину
І згадаю щемно трепетну хвилину
Розіллються звуки по усій окрузі,
Мабуть вже навколо літечко у лузі,
Чи весняна казка дивна завітала,
Може мила осінь листячко листала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962003
дата надходження 06.10.2022
дата закладки 08.10.2022
В сльотливй осінній день, йду стежиною,
На мить задумалася, під калиною,
Червоні кетяги, прозорі краплинки,
Дива природи, чарівність, намистинки.
Зелен - листочки, як підтримка – долонці,
Іще не втратили свій колір на сонці,
Захист від вітру, щоби нагоду мати,
Від буревіїв, злив, болей не сприймати,
Дарить природа, нам свої чисті ліки,
Червоні ягоди - оберіг наві́ки,
Для матінки – землі і для України,
Щоб щастя й радість, мали усі родини.
Сльотливий день, не раз дивує мене світ,
Вже повертаюся, додому, до воріт,
Міленький дощ, на душі трепітно чомусь,
Ледь посміхнулась, на калиноньку дивлюсь,
Яка то мужність, приймать сюрприз погоди.
04.10.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962008
дата надходження 06.10.2022
дата закладки 08.10.2022
Найбільше диво з усіх див - це книга.
У ній розкрито вміло неосяжний світ,
Усе, що створено умом людини,
Усе, до чого прагне наш душевний квіт.
Дає знання нам, безумовно, книга.
У ній є зерна мудрості крилатих слів
І золотинок істини скарбниця,
Життєвий досвід різних-різних поколінь.
Найкращий вихователь, звісно, книга.
У час смартфонів все ж потрібна, бо жива.
Бездушність не замінить її нині.
Читаймо вдумливо цей витвір, ці дива́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961303
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 02.10.2022
Якщо осінь постукає сміло в вікно,
Ти всміхнися й подякуй за світло,
Бо вона принесла те останнє тепло,
Хоч з дощами з'єднала та вітром
Почекай, не спіши, не кричи її в слід,
Що для чого нам осені сльози?
Та повір, вона знає життєвий свій хід,
Що потрібно для віршів і прози
Посміхнися красі, їй теж тяжко в житті,
Все зробити і мудро, і вдало,
Щоби в нас на оцій найріднішій землі
Серце знову від бід не страждало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961583
дата надходження 02.10.2022
дата закладки 02.10.2022
В мокрий-мокрий сірий плащ
Одягнув туман дерева,
Капає із них хоч плач,
Це пора вже вереснева.
Розпогодиться удень,
Літо бабине засяє
Срібно-срібно.І лишень
Листя жовте закружляє.
На зелену ще траву
Вишиванками лягає.
Гарну пісеньку нову
Вітерець ще заспіває.
А надвечір стане знов
Трішки-трішки прохолодно.
Та не вистудить любов
До краси цієї осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960096
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 01.10.2022
У кімнаті затишно і чисто,
Сірий вечір розгорнув пітьму,
Мамине улюблене намисто
Із шухлядки столика візьму.
Мама молода його носила,
Берегла, як дуже цінний дар.
В ньому є якась магічна сила –
Це намисто тато дарував!
Пам’ятають камінці прозорі
І кохання ніжне, і тепло.
Світяться мов світанкові зорі,
Хоч насправді це звичайне скло…
Це намисто оберегом долі,
Цінним спадком стало у житті -
З ним я наче у родиннім колі
Де батьківські спогади святі.
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958971
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 01.10.2022
Не люблю я дощі.
А вони, як на гріх,
Йдуть і вдень, і вночі,
Позбавляють утіх.
В парк не можна піти.
Там панують хлющі.
Знемогли від води
Всі дерева й кущі.
На алеях вода.
Квіти тонуть у ній.
Накриває сльота
Навіть лавки сумні.
Гей, осінні дощі,
Не марнуйте всі дні,
А від щастя ключі
Скиньте з неба мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961438
дата надходження 30.09.2022
дата закладки 01.10.2022
Мрія моя летіла вдалечінь,
Турботи розтинаючи стрілою
Тих задумів, що мають височінь
І птахою злітають над водою,
Аби парити у таких світах,
Де слово – спалах в душах і очах.
Той спалах добрий, наче вранішня зоря,
Що в погляді своїм несе надію,
Й неначе хвиля рідна дніпрова,
Натхнення, що відшукує людину
У внутрішніх та зовнішніх тінях –
Моєї віри непорушної маяк.
24 серпня 2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957487
дата надходження 24.08.2022
дата закладки 01.10.2022
Витає у дворі відлуння стужі,
Понуро місто мрякою укрито.
Дорогами вступаю у калюжі –
Вже з осені чекаю я на літо.
Присяду на хвилиночку у сквері,
Вдивляючись у хмар шалену зграю,
Й неспішно зі свідомості печери
Минулого картини випливають.
Пригадую переліски співочі,
Баштани і квітуче синє небо.
Замріявшись, свої заплющу очі,
І раптом опинюся біля тебе.
Ми вийдемо веселі на стежину
У сяянні вечірньої заграви,
Ти ступиш на незайману рівнину
І з усмішкою кинешся у трави.
Тріпатимуть вітри щосил волосся,
А цвіт омиє пахощами плаття.
В рогозі коло річки вмостимося,
Милуючись пишнотами латаття.
Лунатимуть пташині голосіння
І шепіт молодих зелених стебел.
Я стихну у останньому промінні,
Поглянувши замріяно на тебе.
У стумі чарівливій серед гаю
Зупинимось під клекоти лелечі...
Лишень оці моменти уявляю,
Як падає листок мені на плечі.
У спину повіває прохолода,
Поскрипують гіллям дерева дужі –
Вставати вже наказує негода
І далі йти, вступаючи в калюжі.
[i]ІХ.21 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961242
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 01.10.2022
Прекрасний світ в житті я хочу весь пізнати,
Мелодію душі на згадку дарувати
І неповторну мить, що ніжністю зігріє,
Вона в мені бринить, як зіронька ясніє
Солодкий аромат п'янкої кави зранку
І сонця промінців, що бавляться в серпанку,
Спокусливість хвилин, тримаючих в полоні,
Чарівність від душі, що падає в долоні
Я хочу, щоб любов світ кожного торкнула,
Щоби тепло земне душа завжди відчула
І мир на всій землі запанував навіки,
Ось, головне в житті - це є дієві ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961474
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 01.10.2022
У сяйві грається земля, як сон дитини,
Найкращий погляд дорогий той зі світлини,
Легенька тінь спадає так мені на плечі,
Плекаю тихо і люблю її доречі
Вона, як матінка мені, душевна й чиста
Та ніжність мила неземна, як запах листя
Той подих дивний, що бринить у ріднім полі,
Мов дві дороги у житті чекають долі
Свята і світла, ніби сон, що вмить зігріє,
З її теплом і почуттям світ не хворіє,
Душевна, мила і проста, як неньки мова
Та неповторно чарівна, мов колискова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961237
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 01.10.2022
О ,дай ,Боже, миру -не війни!
Вкраїні здобути перемогу.
Дай, Боже дочекатись весни!
Іти за нею у світ нога в ногу.
О, дай, Боже, радості, добра!
в кожній хаті святий хліб.
Сонечка на березі Дніпра
Щоб з'єднав наш рід - Різдвяний сніп.
О, дай , Боже, весну зустріти!
Зорати поле і лан широкий.
Під вікном насіяти квіти
Вдихати у простір синьоокий.
О, дай, Боже, гарної долі!
На землі українцям пізнати.
І збудувати храм любові
Щоб в ньому Господа величати.
О ,дай, Боже, миру на землі!
З руїн звести наш дім-Україна.
Зростати, як колос на ріллі
Щоб дзвеніла пісня солов'їна.
О, дай, Боже, сіяти зерно!
І зібрати урожай із поля.
Приймати причастя хліб ,вино
Від щастя раділа наша доля.
М.Чайківчанка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961267
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 29.09.2022
Цілий місяць хлюпа слякоть,
З неба, мов з цебра́, лило́ся,
Та сьогодні зра́ння - свято !
Сонце яснеє знайшлося !
Рано яблунька проснулась,
Позіхнула, потягнулась,
Простягла до сонця віти -
Пізні яблучка зігріти.
Вже й не вірилось, що осінь,
Посміхнеться, наче літо,
І земля, теплом зігріта,
Знов побачить в небі просинь...
Дощик дрі́бний з но́чі сіяв,
Раптом сталась чудасі́я -
Вітерець із Півдня, жаром,
Хмари сірі геть розвіяв
Й над самісіньським стожаром,
Зранку, райдуга ясніє !
Жартома ранкові роси
Вітер лагідно збиває,
Ледве дише й заплітає
Золоті вербові коси.
Сонце щиро пригріває,
Надає наснаги кленам -
Жовтим, палевим, зеленим,
А навкруг - багрянець грає !
Кольори, як самоцвіти !
Як цим фарбам не радіти ? !
Розцвіли осінні квіти,
Самі пізні, у садочках,
Горобці, теплом зігріті,
Повсідалися рядочком.
А шпаки вже збились в зграї,
В'ються хвилями над гаєм,
Будуть від зими тікати -
Літа теплого шукати !
Павучок зібравсь летіти,
Вперто суне вверх по тину -
Там снує він павутину,
Щоб на ній у небо змити !
Ба́бине на дво́рі літо -
Досить на печі сидіти !
28.10.2022 р.
Фото https://naurok.com.ua/uploads/files/387653/
122065/133543_html/images/122065.002.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961199
дата надходження 28.09.2022
дата закладки 29.09.2022
Я до тебе іду через поле широке,
Де у серці моїм оживає любов.
І життя вже не буде у нас одиноке,
Кожен з нас спільну стежку для щастя знайшов.
Я до тебе лечу, наче пташка на крилах,
Мені місяць і зорі освітлюють шлях.
Вітер віденський вальс виграє на стеблинах
В таємничо-шовкових, казкових полях.
Всі думки про кохання і щастя шепочуть,
Ще й уста промовляють гарячі слова.
Твою пристрасть і ласку відчути я хочу,
Чути: "Рідна, кохана і мила, моя".
Хай нам світять на небі яскраво всі зорі,
Хай цілунки, обійми лікують серця.
Хоч тихесенько стукає осінь у двері,
За любов ця молитва летить до Творця.
28.09.2020 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961222
дата надходження 28.09.2022
дата закладки 29.09.2022
Скуштуй той смак прекрасного життя,
Як ніби подих чарівного літа,
Найкращу мову рідного дитя,
Яке крокує вже давно по світу
Скуштуй не раз, а кожну милу мить,
Яка легенько в хвилях загубилась,
А серце від чарівності бринить,
Як неймовірна і найвища сила
Скуштуй той смак насичених садів
Де так душа вдихала аромати
І дар найкращих звабливих полів
Де рук не покладала рідна мати
Скуштуй той смак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960301
дата надходження 20.09.2022
дата закладки 28.09.2022
Її приховують, аби не просочилась,
Роками інколи, а то бува й віками.
Гірка і суща, гостра, ніби перець чилі.
Її бояться, як з гори відбитий камінь,
Бо раптом звалиться - таємне стане явним.
Але ж без неї тільки б кривда процвітала.
Хоч важко докопатися - свята поява
Цієї правди чистої, і це - немало
Для тих, хто любить істину і справедливість.
Хто за духовність бореться і рівновагу
Душі людської, щоб була завжди щаслива,
Бо тільки правда в світі має справжню вартість.
Колюча - коле очі брехунів завзято.
Жахлива - ворога знешкодить швидко, вчасно.
Взаєморозуміння буде в рідній хаті.
Як людство житиме по правді - не погасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960837
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
Повіяло холодним вітерцем,
Майнула думка: чи перед дощем?
У серці поселився сумний щем.
Бажаний дощ все ходить манівцем.
Коли не ждеш - то лопотить бігцем.
Холодні краплі котяться лицем,
З моїм гірким зливаються плачем.
Так іноді удвох ми по житті ідем.
Та сонячі і теплі дні частіше ждем.
Скінчився дощ, запахло чебрецем.
Вже розпогодилось кінець кінцем!
А дощ збере всі речі похапцем,
Залишиться у згадках він лишень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960839
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
[b]Я[/b] сьогодні відображу ранок,
[b]С[/b]вітлом милим, що живе в мені,
[b]В[/b] дивній тишині уже серпанок
[b]І[/b]скрами запалює вогні.
[b]Т[/b]ихо замилуюсь та чарівно
[b]Р[/b]озмалюю день, який прийде,
[b]О[/b]хоплю зі співом мелодійно,
[b]З[/b]наю, що мелодія живе.
[b]Ф[/b]еєрична, ніби мила Фея,
[b]А[/b] здаля красуня чарівна,
[b]Р[/b]осами окутана алея,
[b]Б[/b]ачу виграє, як неземна.
[b]У[/b] розкішно дивному сюжеті
[b]Ю[/b]ністю малюю вечори,
[b]Т[/b]репетно із осінню в дуеті,
[b]А[/b], які виходять в нас рядки.
[b]К[/b]олихає вітер тихо річку,
[b]М[/b]елодійно додає мотив,
[b]А[/b] в уяві відображу нічку
[b]Г[/b]ордо, що веде серця до див.
[b]І[/b] душа, яка дарує ніжність
[b]Ч[/b]исто, мов прекрасне янголя,
[b]Н[/b]агадаю, що краса - це вічність,
[b]О[/b]беріг найкращий для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960796
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
Щедрі хмари , дощ холодний
Вітер віє, мов голодний,
Зрива листя попід ноги
Омиває… вспіх дороги…
По стежках ніби намисто
Блиск пелюсточок… барвисто
Цвіт дрібнесенький від айстрів
На калюжі майже острів
Зовсім поруч і вже далі
Листя з цвітом... у печалі…
Плаче вересень, нещадний
Чому злий, до злив нежадний?
Хай би хмари розступились
Квіточки б іще погрілись…
Дощ спинити? Ні, не в змозі
Справжня осінь на порозі
Ясне сонечко дрімає….
День за днем, тепло вщухає…
По воді, наче в колисці…
У краплиночнім намисті
Вітер стих, ледь - ледь гойдає
Неминучо! Сон долає.....
Кожну купку, мов дитину
Час спішить… немає спину…
22.09.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960822
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
Ти для мене й досі та зваблива юнка,
Що при зорях місяць личко цілував.
Відблиск поцілунку на ставку малюнком
Між очеретами вітерець гойдав.
Я голубив ніжно біле, миле личко...
З розуму геть зводив твій тендітний стан.
Шепотіла листям пісню нам вербичка,
В пелену кохання вкутував туман...
Я і досі, люба, у очей полоні,
Все тепло у серці із твоїх долонь
І душа літає, хоч вже сиві скроні,
Почуття, неначе, полум’я вогонь.
Відлетіли в вирій молодечі роки...
Слухаємо в парі журавлиний спів...
А біля вербички знову чиїсь кроки...
Про кохання іншим гай наш гомонів...
24.09.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960763
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Сьогодні ми, спираючись один одному на плече,
Йдемо у бій, як рідні незрадливі сестри і брати
За землю, за правду, за волю, за життя з чужим мечем.
Відправим орків у пекло, тільки треба їм "помогти"...
Ми вистоїмо в цій борні суровій, здобудемо мир!
Земля, скроплена кров'ю мертвих, ворожих тіл, мов плаха.
Пощади не дамо всім вбивцям наших дітей ні на мить.
І слава зброї армії російської піде прахом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960266
дата надходження 19.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Ви скажете, чому я не писала?
Бо в ніжних скронях вже була війна
Та я щоночі вірно виглядала,
Хіба ж то було радісне життя?
Та головне у серці - дочекатись,
Пройти крізь сльози, смуток і жалі,
Щоб очі мали змогу посміхатись,
Ось, що потрібно у житті мені
Щоб замовчали зрадливі сирени
Та постріли і вибухи страшні,
Щоб позитив створив свої арени,
Ось, найдорожчі мрії у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960480
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Ти, явилась неждано у сні
Бачу поміж зірок твій силует.
Всміхнулась сонечком у вікні
Співаю про любов тобі сонет.
Ми, художники свого щастя
В руках наших доля є увесь світ.
Любов для серця - причастя
ніжні слова, як весни первоцвіт.
Я в райдужних кольорах неба
Намалюю пензлем на мольберті.
Мільйон, мільйон троянд для тебе
Щирі почуття душі одверті.
Намалюю казкове літо
Море золотий пляж чайки білі.
Сонячний світанок над світом
Як до берега ластяться хвилі.
Намалюю пречисте небо
море кольору, як аквамарин.
Нехай ллються струни для тебе
Ведуть в казку зоряний серпантин .
Хай музика солодить серця
У коханні єднаються долі.
Закоханих веде до вінця
І запалює свічу любові.
Намалюю сонячне літо
в смарагдовому листі дерева.
Хай цвітуть троянди квіти
В красі тобі -моя Королево!.
22 01 22
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960735
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Осене, осене, чом же холодна?
Зачіска звична і зовсім не модна,
Локони ніжні ти де розгубила?
Сукню розкішну мабуть не пошила...
І не впізнати тебе моя феє,
Не надихаєш красою Орфея,
Глянь, сизокрила, та стільки намиста,
А ти ще стоїш сумна й не барвиста
Тихо послухай, засмучена пані,
А від природи ти маєш всі дані,
Тож подивися в люстерко, красуне,
Щоб забриніли у серденьку струни
Ти ж наша сила й наснага поетів,
Щоб досягнути непроханих злетів,
Виправ осанку, легкою ходою,
Будь мила пані - лиш просто собою!
Встань, підіймися, ти ж наша опора,
Разом з тобою заграє і мова!
Бачиш, красуне, як зоря вже сяєш,
Знову красою всіх нас надихаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960688
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Проникає непомітно осінь
У щілину кожну дня і ночі.
У маневрах дзиготять ще оси,
Згадуючи світ грушево-сочний.
Липа з листям зеленаво-жовтим.
Сонце в міжсезоння кволе трохи,
А на арці вже лимонник жовкне,
Трави буйні поріділи й сохнуть.
Літо поспішило в спомин теплий,
В поросі зотліло бідолашне.
Вітерець-козак гуляє степом,
А чи має осінь тиху ласку?
Кинутись в обійми без вагання
Осені примхливій під дощами?
Все-таки і на осіннім ґанку
Хтось чекає й сипле в душу щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959714
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Грає скрипаль на скрипці Страдіварі
Закоханим мелодію чарівну.
Ми, з тобою як лебеді у парі
В танці кружляємо у юну весну.
Ти, обняв руками ніжно до себе
Як лебідь ,лебідку білими крильми.
Відчуваю земне тепло від тебе
Квітну трояндою посеред зими.
Ти, моє сонечко -пречисте небо!
Казковий милий рай мій райдужний квіт.
У твоїх обіймах цвіту лиш для тебе
Ти є доленьки зодіак -увесь світ.
Від променя сонечка тануть сніги
Айсберг, кристальний лід у океані.
Музика -чиста водиця від жаги,
Щоб відчути висоту у коханні. .
Лунає божественний голос скрипки
Місяць запросив циганку ніч на вальс .
І від щастя в очах сяє іскринка
Музика у танці благословить нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959875
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
До блиску вимите вікно,
Очима дивиться на світ.
Промінчик глянув через скло
І посміхнувсь: Тобі привіт!
Вікно у відповідь: Вітаю!
Який хороший день!
Тебе теплом я обіймаю,
Підстав щоки лишень.
Шовкова штора колихнулись,
Почувши ці слова.
Вона чомусь в цей час боялась,
Що він про неї забува..
Звідкись з"явився тут метелик,
Нежданий цей приліт.
Шмигнув скоріше він на столик,
На квіточку приліг.
Вона в цей час в воді купала,
Рожеві пелюстки.
Що прилетить, то точно знала,
Про це сказали їй зірки.
Недовго радість ця тривала,
Зникав повільно промінь.
Його десь хмарка заховала,
Лишивсь про промінь спомин.
--------------------------------------
Доброго ранку Вам, Друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959469
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 15.09.2022
Із ранку в настрої вже вітер,
Його так осінь надихає.
Скидає з квітів ніжний бісер,
У цьому гру свою вбачає.
Зриває лист, хіба не жаль?
В останнім танці з ним кружляє.
Це не одна його деталь,
Що смуток в душу добавляє.
В надії, що оцінить осінь,
Бо вітер з нею заодно.
І це найкращий в нього спосіб,
Знайшов у цім якесь зерно.
Та це зерно не проростає,
Хоч безкінечні йдуть дощі.
Та як віддячить, осінь знає,
І зробить це без метушні.
Намочить крила спозаранку,
Примусить довго його спать,
Роз*ятрить в серці його ранку,
Він буде знать, як заважать.
Вона без нього усе зможе,
Для неї справа - це пустяк.
А поки що й вона приляже,
Саме все зробиться, однак.
Пожовкне листя і впаде,
Хіба для цього сила треба?
І сам собою дощ піде,
Трудитись, тут нема потреби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959783
дата надходження 15.09.2022
дата закладки 15.09.2022
Як ти прийдеш у милу ніч де ми з тобою так любились
І в неповторних сяйвах свіч в красі зірковій загубились,
Бажана мрія вже збулась, ми ніби, як на п'єдесталі,
А щастя ніжністю бринить, неначе грає на роялі
Така розкішність почуттів веде стежиною у далеч
І в неймовірності святій знов відчуваєм її велич,
В обіймах ніжних, як ві сні завжди тримаємось за руки
І в дивовижній тишині ми чуєм осені всі звуки
Ось, листя падає з дерев, встеляє землю, ніби килим,
А ми в обіймах, як завжди мандруєм стежкою щасливі,
Вже нічка дивно шепотить, дарує ласку і турботу,
А ми з тобою кожну мить вбираєм справжню насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959780
дата надходження 15.09.2022
дата закладки 15.09.2022
Наснилось мені серед тихої осені,
Як сад утопав у привабливій просині
І пісенний мотив вигравав у природі,
Там сховались думки в зачарованій вроді
Пожовтівша трава засинала в серпанку,
А плакуча верба проводжала до ганку,
Затихало усе і зникала вся скрута,
А у слід посміхалася зваблива рута
Бігла стежка у гай і в дрімоті зникала,
Пташка в співах своїх, як дитина змовкала,
Наступала пора поетапного звіту,
Казка милого сну захопила півсвіту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959564
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 13.09.2022
Тихий вечір догорає
Песик кісточку тягає
На сніданок, буду мати
Та, куди ж, її сховати?
Киця Мура хитро зирить
Чи смачка? І, як це стирить?
Уляглася, хвіст догори
Мяу, кинь!Та й поговори
Потягнулась, - Вечір добрий
Прикрашає…. сонце обрій
Подивись, краса довкола
Он хмарки, малюють кола
Мабуть місяць десь мандрує
Вже два дні, як не вартує…
Хвіст наліво, хвіст направо
Позирає величаво
Слова линули рікою
Все з брихнею, ще й гіркою
Песику, надто набридла
Знає, киця дуже підла
Все ж кінець... прийшов терпінню
Не піддався і ваганню
Гав- гав, - лунав сердитий гнів
- О, друже, як думать посмів?!
Що ту кістку та й хтось вкраде
Скоро ж ніченька надійде!
Пес завмер, яка повага!
Може й справді, нічка ж довга!
В траві тихе шарудіння
Від природи має вміння
Знайшла мить, у очах страх
Насолода, вже в зубах!
Оце ж треба така смілість?!
Щото кицька - сама хитрість!
Смакота - гомілка курки
Подаруночок для Мурки!
12.09.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959481
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 12.09.2022
Зіркою явилась у казковім сні
Осяяла мій дім...усміхнулась.
Запалила свічу у моїм вікні
Ніжно рукою мене торкнулась.
Я, на тебе дивлюсь ,не надивлюся!
Малюю з твої вроди ікону.
Тобі зоряна мадонно молюся
стелю до ніг троянду червону.
Висока, струнка волосся золоте!
Розлилась хвилями моря - коса.
Я, милуюсь тобою ...душа цвіте
П'ю красу, як квіт вранішня роса.
Коли побачив тебе, пробудився ...
Ти, як пташка пірнула у небо.
А мій сон у місячну ніч розлився
Світає ...чую солов'я щебет.
Я, виглядаю тебе у своїх снах
У юрбі твій силует шукаю.
Лелію мрії ... оспівую в піснях
Озвись, бо тебе одну чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958839
дата надходження 06.09.2022
дата закладки 12.09.2022
[b]Я[/b] іду по рідненьких полях,
[b]В[/b] тихих росах колишеться жито,
[b]Р[/b]озомлівша від спеки земля
[b]О[/b]біймає й шепоче, щоб жити.
[b]М[/b]оросить уже дощ свій мотив,
[b]А[/b] деінде красуні біляві,
[b]Ш[/b]аленію від звабливих див,
[b]К[/b]олихаючи чари духмяні.
[b]А[/b] на хвильку маніжна краса
[b]Х[/b]оровод завела і заграла,
[b]К[/b]рай пелюсток скрапала роса
[b]У[/b] полон дивовижний збирала.
[b]П[/b]ромінці золотили листки,
[b]А[/b] у мене, як виросли крила,
[b]Ю[/b]ність вмить дарувала думки -
[b]С[/b]віт душі говорив, що щаслива.
[b]Я[/b] губилася в милих житах,
[b]Л[/b]егіток розвівав мої коси
[b]І[/b] в чарівності вились літа,
[b]Т[/b]ополині розносивши роси.
[b]О[/b]х, як грала розкішна краса
[b]М[/b]елодійно, стеливши покоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958816
дата надходження 06.09.2022
дата закладки 11.09.2022
Скрипаль взяв скрипку ніжно в руки
Заграв на струнах про любов романс.
Лунають мелодійні звуки
Для закоханих пар вінчальний вальс.
Дозвольте запросити на вальс!
І взяти вашу руку панянко.
До небес возносить цей романс
Я вас закружляю у цім танку.
Скрипаль співає про кохання
Дзвінкий голос прозорий, як кришталь.
Дзвенять щирі слова вітання
Ведуть лебедів у зоряну даль.
Для двох сердець музика звучить
Струна від щастя плаче, сміється.
Літо для кохання - чудова мить!
зорепад пісень рікою ллється.
Грай скрипалю пісню про любов!
Нехай музика єднає долі.
Запалить свічі щастя Покров
Щоб стріти осінь в родиннім колі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959409
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 11.09.2022
Моя найкраща в світі, Україно!
Славетна, сильна, чиста, як сльоза,
До тебе так схиляється калина,
Як у вінку привабливе дитя
Ти ніжна, неповторна, неймовірна,
В тобі бринить і радість, і журба,
У діях ти завжди така помірна
І в розкоші сіяєш, мов зоря
Твого тепла нам вистачить на роки,
В яких всю цінність, й мудрість збережем!
Та зустрічати будем твої кроки
І всі шляхи тернисті ми пройдем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959361
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 11.09.2022
Я дивлюся у даль, а зоря виграє кольорами,
Перевившись умить із чуттєво хмельними думками,
В них любов і тепло, і панує лиш спокій в оселі
Де щасливе життя закружляло в земній каруселі
А за обрієм там виграє вся душа на кларнеті,
Де найкраще життя, що створилось з тепла на планеті
І у мирній імлі, що оточує наші оселі -
Скрізь кружляє любов в неповторно земній каруселі
Дивовижна земля тихо скинула важкість із тіла,
Як бажала вона, як же миру в країні хотіла,
Все затихло в душі, мир і спокій настав у природі,
Ось, найкраща краса, що дрімає в земній насолоді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959026
дата надходження 08.09.2022
дата закладки 10.09.2022
Зненацька - дощ. Віршам - не перешкода!
Народжувались ввечері рядки.
Неначе знов прокинулась природа.
Це теж світанок, тільки навпаки.
Ще не придбавши сніжну діадему,
Природа всім дарує залюбки
Жоржини, айстри, білі хризантеми...
Осінні квіти - "квіти навпаки".
Холодний вітер все-таки щасливий,
Як жест легкий чарівної руки.
І, створюючи настрій особливий,
Прийшов у серце "квітень навпаки".
А ночі навесні були короткі!
Так палко розпускалися бруньки!
Ті аромати всі такі солодкі,
Цей аромат - солодкий навпаки.
Яскрава осінь гірко пахне листям.
Багато фарб, та інші вже думки.
Вся таємниця в посмішці барвистій...
Це теж весна. Та тільки навпаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958379
дата надходження 02.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Повзе туман і котить сивину:
Дорогу биту ледь-ледь видно,
Немов шукаючи чиюсь вину,
Оповиває все, що рідне.
Долина в сумнівах, краплистий гай,
Ставок устелений туманом.
А хтось комусь сказав колись "прощай",
Немов стиснув коня арканом.
Повзе туман і котить сивину,
Доріжка в споришах притихла.
Чи віднайдеш життєву глибину?
Колись жили давно тин з тином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926269
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 04.09.2022
До хмар підставив серпень лійку,
і почали краплини мандрувати:
То полем, садом, а то лісом,
І хмари скупчились, мов сіра вата.
Лило́ся щедро і сріблилось
На грушах стиглих, яблуках дозрілих.
Здавалося, природа сліпне,
Бо все, мов у потоках річки мліло.
Волога охопила землю,
Тривало дійство дощове ще довго.
Серпневу освіжило зелень,
А потім сонця піднялися брови.
Людина за вікном сиділа,
Дивилась, мріяла і милувалась.
І розправлялись биті крила,
Душа з природою в цей час єднались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923476
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 03.09.2022
А людська душа світиться немов кришталь
Відзеркалює своє лице чуття.
Між нами космічна відстань -діагональ
Вірю, буде завтра день -нове життя .
А ласкаві солодкі слова лікують
І мають дорогу вартісну ціну.
Запалюють свято, щастя нам дарують,
Душа увінчана у вуаль -весну.
А душа, дорогий скарб немов би алмаз
Треба берегти, як зіницю ока.
Словами граємо... стріляємо не раз,
Як зі зброї, із рушниці потоком.
А душа,як дитя плаче від образ
Від байдужості у розпачі згорає.
В меланхолію, тугу впадає враз
Не бачить світу і радості немає .
Занурюється в синь неба - океан,
Щоб забути цей страшний сон... смуток, печаль-
Йдемо в нікуди сизий - сизий туман
душа від землі рветься птахою у даль.
Душа ллє сльози градом з своїх очей
Падають гранули мов роси пречисті.
І в самотній пустині серед ночей
Молиться, оживає в кленовім листі.
--------2--‐------
На світанку народжується сонце
В ім'я життя благословить новий день.
Жайвір злетів у небесне віконце
Щоб знайти натхнення, сили для пісень.
Заспівай ,мені пісню божа пташко!
І потіш втомлену душу на землі.
В самотині ,як у пустині важко
В'янеш, сохнеш немов колос на стеблі.
Прошу, будь ласкава до мене доле!
І стелися квітами до моїх ніг.
Будь, щедрою немов пшеничне поле!
І зустрічай калиною край доріг.
Голубіє небо в променях сонця
Ластівочка стрімко летить до гнізда.
Там де яблуневий цвіт край віконця
На лавці сидить, і жде мати моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958510
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022
Дорога до мрії — вона непряма,
Усе тут буває: і радість, і відчай.
Уже помаленьку жовтіє трава
І листя кленове про осінь вже свідчить.
Стежина до щастя веде навпростець
І голуб з голубкою ніжно воркують,
Ця пісня кохання торкнеться сердець,
Любов і надія тут поруч крокують.
Так хочеться щастя ось це і цю мить,
У серці своїм берегти, цінувати.
І з вірою, правдою в світі цім жить,
Любити, творити, красу відчувати.
03.09.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958494
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022
Ти зовсім не змінилася в житті,
Така красива, трепетна і юна
І ніжність, що панує у душі,
Як ніби подарунок шле фортуна
Та посмішка грайлива і душа
Війнула дивно юністю з картини,
Я з ніжністю читаю знов вірша,
Неначе проживаю всі хвилини
Ти звабливий, казковий персонаж,
Моя розкішна, зваблива принцесо,
Пером малюєш неземний пейзаж,
Моя прекрасна, люба поетесо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958475
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022
Сьогодні я прокинулась раненько,
А осінь обійняла, ніби ненька,
Тендітно приголубила й сказала:
А ти мене, красунечко, чекала?
Всміхнулася, іронія з'явилась,
Ти мабуть іще літом захопилась?
Але сьогодні - я в природі пані,
Тож будеш героїнею в романі
-Замислилась, помовчала хвилину,
В вікно уже побачила стежину,
Листковий серпантин бринить у мріях,
А подих чарівниці вже на віях
Дивлюсь у даль - ще зелень нас чарує
Та осінь поглядає та міркує,
У неї загадкові всі ідеї -
Створити неповторний образ феї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958287
дата надходження 01.09.2022
дата закладки 01.09.2022
Ти вибирала шлях сама,
Здається, був він рівний - рівний.
За літом осінь і зима,
А час безмовний, швидкоплинний.
Не вернеш миті ти назад,
Лиш спогади дарують крила.
Були слова, як листопад,
Ніхто не знав, що за дверима.
Здавалось, щастя повен двір,
В руках любов така чарівна.
Живеш, летиш, торкнулась зір,
Ішла легенько, мов царівна.
Не відпускай свою любов,
Тримай в обіймах міцно-міцно.
Коли вирує в серці кров,
Це гаряче, це блискавично.
30.08.2020 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958130
дата надходження 30.08.2022
дата закладки 30.08.2022
Намалюй на папері шматочком вугілля
Неймовірно чарівне в небессях сузір'я
І той світ у зірках, що торкається серця,
Намалюй дивний спогад земного озерця
Доторкнись і відчуй, як життя там створилось,
Завдяки милих душ все у ньому змінилось,
Бо любов й теплота - це величність і сила,
Всі бажання твої у природі здійснила
Подивись і всміхнись, щастя вже на стежині,
Сяйво ніжне весни в оченятах дитини
Та хіба ж це не радість, та хіба ж не любов?
Що ти можеш сказати, відчуваючи знов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957837
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 30.08.2022
В серці моєму живеш із дитяти.
Люба мені, наче кровная мати.
В тобі мій корінь, мій цвіт і насіння,
Радощі літа і туга осіння.
В сонці твоєму я коси купала.
В лузі зірки, що упали, збирала.
З місяцем, що ти його виводила,
В небі я танці нерідко водила.
Їла поди твої з поля та саду.
В вуха ловила птахів серенаду.
В ліс твій вдягалась – в кущі та дерева.
В ріки пірнала, вбирала джерела.
Мову твою перейняла від неньки.
Знаю, не раз їй лихі воріженьки
М’яли боки і рубали коріння.
Я ж берегла! Мов безцінне каміння!
Бо вона ніжна, легка, як голубка,
Щира, як хліб, і м’яка, наче губка.
Бо вона рідна! В ній гени прароду,
Гасла про працю, любов і свободу.
Гарна ти, Нене, велика й багата.
Гори – окрасою: Кримські й Карпати.
Ріки й моря твої риба стрясає.
Ліс – дикий звір, птах-розмах заселяє.
Все в тебе є. Та найбільше багатство –
Люд твій, його заповзяття та братство.
Зараз ти терпиш – війна на арені.
П’є вона кров живу, душить легені.
Але ти вирвешся з пастки. Ти зможеш!
Лихо зімнеш, у війні переможеш!
Дух твій – граніт. Крок – вогонь випускає.
Світ тебе любить. Слава чекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957903
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 28.08.2022
Ти ніжна квіточка моя,
Умита срібною росою.
В обіймах обігрію я
І попрощаєшся з журбою.
Тебе люблю - моє життя,
Ти завжди поруч - відчуваю.
Одне на двох серцебиття -
Тебе любов'ю наповняю.
Ти моє сонечко ясне,
Яке спустилося із неба.
Яскраве, ніжне, золоте -
Для серця соковита зваба.
Ти розквітаєш з кожним днем,
Який Господь тобі дарує.
Ми разом вкупочці живем -
Бог двох закоханих парує.
27.08.2020 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957782
дата надходження 27.08.2022
дата закладки 28.08.2022
Зірвалось літечко в дорогу,
в нові омріяні краї.
Жадає серпень епілогу, -
зібрались в зграї солов*ї.
Зануривсь жовтень в темні ночі,
в чагарниках дрімають дні.
Міліє берег вже пророче,
й очерети стоять сумні.
Земля багряна в Україні,
але від крові цьогоріч…
рашисти сіють смерті нині
а люди з горем віч-на-віч…
Ввірвались москалі зухвало
щоб вільну осінь полонить.
Але й загине тут навала,
не сумніваємось й на мить.
28.08.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957902
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 28.08.2022
Як живеш ти у серці моєму,
Україно, безкрая-пшенична?
Ти – мій дух? Чи одна з давніх звичок?
У які ти складаєшся теми,
І чому так до себе всіх кличеш?
Проростаєш у гілці вербовій,
У народному слові ґаздині.
Гуси з луків, в своїм ґелґотінні,
Душу рвуть і полощуть до крові –
Ми без тебе – розгублені тіні…
Білим леготом вкриті світанки
Різнотрав’ям прикрасять обійстя.
Українці усі дуже різні,
Та за землю – стоять до останку,
Боже світлий, помилуй Вітчизну!
Вірші всі задля тебе й поеми,
Вся любов неосяжно-кринична.
Ти – мій дух, що бурхливий, мов річка?
Як живеш ти у серці моєму,
Україно, рішуча й велична?
/Надихнула картина українського художника Ярослава Чижевського./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957892
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 28.08.2022
Вже відшуміло в травах літо
на порозі стоїть золота осінь.
Цвітуть, ще для нас літні квіти
Дарують букет щастя до морозу.
Розцвіли троянди для тебе
Пахощі надихають у любові.
В них, чарівність - небо голубе
Зоряна ніжність, висота у мові.
Коли закружляє перший сніг-
Ти , згадаєш цю прекрасну мить літа.
Я рушник щастя встелю до ніг
На них, квіти кохання - пишно квіти.
Я ,так люблю тебе, кохаю!
Із того часу, як зустрів у житті.
У надвечір'я - жду, чекаю...
Щоб нахилить зорі ясні на путі .
Ти, візьмеш троянди в долоні
Поставиш їх у вазу кришталеву.
Згадаєш, ці квіти червоні,
Як любив тебе моя королево!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957894
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 28.08.2022
На дні душі моєї стигла осінь
На самоті співала щось думкам.
То Франція мене лишитись просить
І я здалась… податливо-слабка.
В глибинах серця раптом, з безголосся,
Якийсь шалений юності канкан.
Так Франція мене лишитись просить,
Немов людина щира і близька.
А вітер срібло розвіває в косах,
Утримує із острахом рукав.
На дні душі моєї стигла осінь,
А ти там літню парость відшукав.
Бентежать очі… Чимось дивним зносять…
І чуйність – аж стікає по щоках.
Тактовно відступає стигла осінь,
Шепоче: «Ні… зарано! Почекай!»
Здається, літу юності не досить…
Це точно Франція, чаклунка отака!
Бо слухала з розгубленістю осінь
Французький животрепетний канкан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957699
дата надходження 26.08.2022
дата закладки 26.08.2022
[b]Моя непохитна, моя неповторна,
Відважна, могутня, в боях непоборна.
Найкраща у світі, поборниця миру,
Вітаю зі святом, уклінно і щиро.
Весь світ надсилає вітання зі святом,
Палких побажань лине дуже багато.
Та є величезне прохання до Бога -
Нам мир необхідний, а ще - ПЕРЕМОГА!!
Все буде, як треба, загояться рани,
Заграє веселка всіма кольорами.
І вітер нам в поміч повіє у спину,
Та прийде щасливе життя в Україну.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957486
дата надходження 24.08.2022
дата закладки 25.08.2022
Українець я малий
Вбравсь у вишиванку.
В мене коник вороний,
Осідлав ще зранку.
Шаровари, камізелька,*
Смушева шапчина,
Чобітки риплять маленькі -
Такий я хлопчина !
Українець-козачок
І гарний на вроду,
Затанцюю "Гопачок"
Й люблю пісню зроду.
Сміло з ворогом у бій !
Козак з мене славний.
Шабелька в руках моїх,
На конику справний. *
Бо козацький в мене рід, -
Люблю Україну.
Були мужні прадід, дід
В бою - до загину.
Виросту то Україну
Буду захищати,
Бо вона у нас єдина,
Як рідная мати.
-------------------------------------------
Рости, малий козаченьку,
З чистим небом, мирним.
І примножуй нашу неньку
Та будь сином гідним.
* Камізелька - жилетка, безрукавка.
* справний - тут має досвід, навички у якій-небудь справі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957583
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 25.08.2022
Мене так манить, молодй зелений гай,…
Берізки вряд, ледь- ледь схилились до землі,
Іду, втішаюсь, червоніє небокрай,
Вітрець нашіптує, диво - красу, сприймай,
Поки живеш, землю цінуй, люби цей рай.
Стрункі берізки… блиск листочків, миготить,
Бажання тронуть, почути їх стремління,
Певно вбирають, назабутню, літню мить,
Ласкавість сонця, світло, палахкотіння,
Щоби до осені, не відчуть старіння.
Пісні вечірні, виконує пташина,
Співи грайливі, душа приймає ніжність,
Вмить у берізки, струсилася чуприна,
І я сприймаю її запах і свіжість,
Ні, не здається, ловила б цілу вічність,
На жаль, хоча… і підстерігає старість.
Хай переслідує… знов поспішаю в гай,
Його красу, я візьму в своє сердечко,
Хоч уже й сонце, сховалось за небокрай,
Злате проміння все ж ласка крізь ситечко,
В душі весна, хоч нині й тепле літечко,
Не перестану, втішатися цим раєм.
Я щиро вірю, дочекаюся весни,
Де радість, не плач матерів й стогін землі,
Щоб не залишилось і сліду від війни,
Щоб щастя панувало в кожній оселі!
Щоб дітки й онучата були веселі!
Щоб Україна Незалежна навіки!
Адже минуться дні суворі і буремні,
Щоб стороною обходили всі біди!
І небо сине, щоб зникли хмари темні!
І я би вкотре, насолодилась гаєм!
Душа і серце… сприйма шматочок щастя!
20.08.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957352
дата надходження 23.08.2022
дата закладки 23.08.2022
Заховалось сонечко поміж хмар
згорнуло останній промінь літа.
Вийшов місяць між зоряних стожар
Привітав осінь - бабине літо.
Закрив золоту браму літній день
Згаснув, як зірка у надвечір'я.
Стихли солов'ї співати пісень
рано вечір іде на подвір'я.
Капелюхи зняли старі дуби
Стрункі ясени, клени край доріг.
Заворкотали білі голуби
І поклонились осені до ніг.
Серпень збирає стиглий урожай
Дякує за дари землі Богу.
Зажурилось літо зелений гай,
Що вже стоїть осінь край дороги.
Я дякую літечку за сонце !
За солодкі плоди ніжні квіти.
І за політ в небесне віконце,
Що зорі усміхались привітно .
Я візьму красу у серце своє
оці, польові квіти з долини.
Полечу пташкою в небо твоє
Намалюю пейзаж для картини.
Вже осінь... дощі, холодні ранки
А хочеться так, ще літа тепла .
Збираю груші, ябка циганки
Горіхи, сливи, зерно зі стебла .
Чути здалека голос журавлів
Кличуть мене в чужий край у даль.
Як чую курли, курли до землі
В моїй душі журба, смуток, печаль.
Прощай, червона калино в лузі!
Ліс, луги, гаї й поля ,діброви.
Запрошую вас мої милі друзі
на осінній бал - рідної мови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957102
дата надходження 21.08.2022
дата закладки 21.08.2022
А я прокинусь, коли мить війне,
Солодким квітом зустрічі розмаю
І як за плечі вітер обійме,
Запрошуючи трепетно до гаю
Зашепотить веснянка у далі,
Торкне цілунком, ніби квіт калини
І знаю, що на всій моїй землі
Немає чарівнішої хвилини
Загляне в очі небо на зорі
Та зачарує ніжно кольорами
І знаю, що лиш тільки навесні
Торкнутись можна свіжості руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957081
дата надходження 21.08.2022
дата закладки 21.08.2022
В тихім саду уповільнюю кроки,
Дивно шепочуть у слід мені роки,
Ніби думки у життєвих картинах,
Звуки земні, наче нотні хвилини
Згодом здалося розкинувсь світанок,
Ніжно торкнувся красою фіранок,
Мила канва, що їх так прикрашала
Рідний мотив у кімнаті лишала
Світ розчинивсь - чути кроки в світлині,
Кавовий смак ще відчутний понині,
Тістечка запах лишився в кімнаті,
А у душі знову думи крилаті
В ніжне творіння казкової ночі
Тихо вдивлялися очі дівочі
Та у душі залишилася ласка,
Мабуть була не реальність, а казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956973
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 20.08.2022
Пролився дощ, уговтав спеку,
Парує з радістю земля.
Вже грім і блискавка далеко,
Напилась вдосталь вже рілля.
Зорали землю, спочиває,
Давно зібрали урожай.
Спокійно сонце спать лягає...
На всі ці зміни не зважай.
Це так воно повинно й бути,
Прийшла осіння це пора.
Це всі осінні атрибути,
Що добре видно по дворах.
Сумує мокра скамійчина,
Гойдає вітер жовтий лист.
Але не в тому тут причина,
До цього має осінь хист.
Її ми терпим забаганки,
Бо осінь - жінка непроста.
Вона красива в вишиванці,
Картини вишива сама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956773
дата надходження 18.08.2022
дата закладки 19.08.2022
[b]З[/b]асну, щоби не бачити жахіття,
[b]А[/b] в милих снах я розчинюсь сповна,
[b]Г[/b]роза, що насувалася століття
[b]У[/b] дивний світ неспокою внесла.
[b]Б[/b]оюся ще почути знову й знову -
[b]Л[/b]иш сильний звук сирени кожну мить,
[b]Ю[/b]рливо, доторкаючись до крову,
[b]С[/b]тою, вагаюсь, серденько щемить.
[b]Я[/b] заховаюсь у ранковім світі,
[b]В[/b] зелених травах де бринить імла,
[b]Р[/b]озгублена, як Мавка серед літа,
[b]О[/b]зброєна думками і жива.
[b]З[/b]емля навколо знітилась, мов мати,
[b]К[/b]раєчком витирає знов сльозу,
[b]О[/b]х, як тіснять її зловісні грати,
[b]Ш[/b]товхаючи непрохану грозу.
[b]І[/b] стомлена, скривавлена до нитки
[b]Т[/b]римає курс, як корабля штурвал,
[b]У[/b] дні і ночі швидко до калітки
[b]М[/b]оїй душі - це незбагненний вал.
[b]А[/b] я ховаюсь в маревах маніжних,
[b]Н[/b]а мить, хоча б забутись, відійти
[b]І[/b] в цих хвилинах милих і магічних
[b]В[/b]еличний мир і спокій віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956772
дата надходження 18.08.2022
дата закладки 18.08.2022
Я ,сіла в швидкий поїзд експрес
їду по маршруту весна-літо.
Мчить,що іскри сипляться з колес
Дивлюсь у вікно, як зріє літо.
Думкою лину в чисте поле
Туди, де цвітуть любисток ,чебрець.
Розляглись жита немов море
Сплітаю літу -літечку вінець.
За гаєм стільки доріг, стежок
І я,заблукала в житнім раю.
Перейшла кладку, через місток
Жара, від спраги воду шукаю.
Бачу кісельову криничку
Зупинилась водички попити.
Вмила своє біленьке личко
Присіла, тут трішки відпочити.
Пахне липа ...жнива покоси...
Задрімала час...минуло літо.
А наступна зупинка -осінь
Йдуть дощі...листя зриває вітер.
Так хочеться, ще тепла літа !,
Щоб купатись у росяних травах.
Зібрати колосочки жита
І милуватись літом в загравах.
Летять ,летять журавлі у даль
Забрали десятки літ з собою.
Лишили в моїй душі печаль
Осінь... стелить туман під горою.
За п'ять хвилин тре' виходити
Іти в осінь- золотий листопад.
Я, не хочу літа лишити
Білі ночі -казковий зорепад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956656
дата надходження 17.08.2022
дата закладки 18.08.2022
---- 2---
Літо промчалось на коні
Немов поїзд експрес крізь життя.
Листя в полум'янім огні
Згорає миттєво в небуття.
Наступна зупинка-осінь
Ллє дощ, стелить стіною туман.
Журавлі у стоголосі
несуть рай літа за океан.
А життя, як би не було
Відцвіло волошкою в полі.
Злетіло літо на крило
час зриває лист у тополі.
Життя немов лист осінній
Опадає падолистом з віт.
Час у течії нестримній
розмальовує золотом світ.
Я збираю квіти літа
Подарувати їх на щастя.
Щоб у зиму нести світло
Пити красу немов причастя.
Дні, за днями журавлями
Подалися за обрій - у даль.
Сходить зірка вечорами
І мережить осінню печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956707
дата надходження 17.08.2022
дата закладки 18.08.2022
Заграє барвами весна,
Заграє ніжно, як ніколи,
Її зворушлива краса
Укриє миром рідні доли
Заполонить безмежний край
І зніме втому безкінечну,
Ось, це найкращий в світі рай
Де чути музику доречну
Лиш мирні нотки у душі
Знов заспівають колискову,
З любов'ю складені вірші
Нам подарують справжню мову
Найкращу в світі, на землі,
В якій бринить надмірна святість,
В її зворушливій красі
Звучить тендітна мила радість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956563
дата надходження 16.08.2022
дата закладки 16.08.2022
Любов...Невже зі снів легка примара?
Колись втішала, лікувала ночі.
Кружляв кохання рій, було безхмарно,
Довкола все медово та уроче.
Тепер на різних берегах. Мовчання.
Примхливі дні течуть у жменьці серпня.
Якби ж вдалось думки свої розчавить!
Блукають досі під дугою се́рпа.
Стікає сонце медом золотавим.
Холоне, ніби плазма, в тихих хвилях.
Сліди невидно лісової мавки,
А у високім дерні пташка квилить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955697
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 16.08.2022
А та колиска ще мала, мені вночі наснилась знову,
Забуть її я не змогла, вона створилася з любові,
Солодкий голос милих снів все долинав із серця неньки,
Я хочу глянуть дивний світ, коли була зовсім маленька
Хотілось швидше підрости, в життя дорослеє пірнути,
А зараз в рай отой п'янкий стежину хочу повернути,
Пройтись сміливо, як дитя, щоб ні турбот, а ні печалі,
Щоб нічка дивна, чарівна зіграла п'єсу на роялі
І посміхнувся б милий світ і я в дитячому полоні,
Де милі посмішки батьків торкнули люблячо долоні,
Неповернути вже ніяк, та мить залишилась у серці,
Лиш тільки грітиме в думках та у душі відчинить дверці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956344
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Наш Кия-град від родових традицій
Постав на Старокиївській горі.
На Хоревиці ріс і Щекавиці
З начал-початків княжої зорі.
Була доба сувора та неламка.
Крислатий вік пробігся крізь життя.
Тут, над Дніпром, росли величні замки,
І волхвів тішила година золота.
Чи знав той світ – ці верби і калини,
Гаї вишневі, ізумруд лугів.
Твоє роздоле серце Україно –
Зелений світ Дніпрових берегів.
Собори, шпилі, чайки довго пружні...
Окрилених мостів гігантський штрих,
Старі проспекти в пахощах від ружі,
Блискучий глянц потертих мостових.
Кудрявський спуск задумливо-зелений,
Рясний століттями каштановий обор.
І ті ж вітри, що ловлять старі клени
І хилять голови на гомінкий Подол.
Із давнини псалом співають дзвони,
Хрести святинь підносять новий світ.
І контур журавля на сонячний короні –
Ключ сьогоденних Золотих воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955966
дата надходження 10.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Серпневий ранок росами сивіє,
Листочок перший - золотом в гіллі.
Зберу букет до свята Маковія,
На славу Богу, людям і землі.
Медовий Спас... вже й другий недалеко,
Смакують з маком запашні коржі...
А на полях гуртуються лелеки,
Там літо й осінь ходять по межі.
Зачервонілись грона на калині,
Погожий серпень - золота пора... .
... Дай Боже миру рідній Україні,
Достатку людям, щастя і добра !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956333
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Морю не спиться - шумить, розважається !
Хвилі до круч пригортаються ніжно,
Зо́рі на хвилях тихе́нько гойдаються,
З хви́льок стрибають в пісок білосніжний !
Пта́шки вже стихли, скінчи́лись забави,
Шу́мний прибій в глибині потонув,
Вітер стомився, улігся на трави ,
Стомлений, в сонних обіймах, заснув ...
Місячень я́сний на хмарці дрімає,
Зорі стомились, розсілися тихо,
Дале́ко у морі, де птах не літає,
Підступно і підло прокинулось лихо ...
Проснулось, злетіло - стовп полум'я й диму !
Розкраяли тишу архангельські труби !
Навкруг обдивилось й до берега зринув,
Поне́сло в світ смерть і палаючу згубу !
Те лихо створили не моря стихії -
В красивій морській уніформі - паdлюки !
Все 'дно їм що бо́мблять - Одесу чи Київ,
Бабусю в літа́х, чи із дітками люльки !
Як яструб злітає сталева жар-птиця,
Летить навпере́йми, щоб лихо спинити,
Щоб втрапити в ціль, щоб не дать пролетіти,
Не дати прорватися, не поступитись !
Спа́лахом берег на мить освітився,
Настигли ракету над степом - підрив ! ! !
Гу́ркотом грім навкруги прокотився !
Клу́бом вогонь до землі полетів !
Скрикнула гірко від болю й жахну́лась
Земля від удару, здригнувшися тяжко !
За́спаний степ у тривозі проснувся !
Зірвалися в небо сполохані пташки !
Від стру́су у кручі серде́нько спинилось,
Вона розкололася і похилилась ...
Ще мить постояла і в море упала,
На берег, де хвиля її обнімала ...
Десь виє сирена, тривоги ж бо час...
Маяк стрепетнувся, мигну́в і погас...
08.08.2022 р.
Фотомонтаж автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956246
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 13.08.2022
Мо́ря безкрайнього синь неозора,
Берег в обіймах ласка́вої хвилі,
Вода кришталева, на диво прозора,
Здавалось заснула в безмовному штилі ...
Пісочок, дбайливою хвилею ви́праний,
Сія́є на сонці, мов перли розси́пані !
Скрипу́чий, гарячий, на дотик тендітний,
Чисте́нький, лиш ча́єчки слід ледь помітний ! ...
Ледве хвилюється ла́гідне море.
За́тишком сповнене, мирним споко́єм,
Кри́ками чайок, лінивим прибоєм,
Ласкою сонечка в синім просто́рі...
Вітер стомився, в травичці дрімає,
Виглянув краб з-під камінчика тихо,
Чайки щось кви́лять, над морем ширя́ють ...
А з моря підступно підкралося лихо !
Здавалось - спокійно все, тихо й нестрашно ...
Та вклякло від жаху все поряд живе -
Зірвавшися з якоря, тихо й поважно,
Міна рогата у гості пливе ...
08.08.2022 р.
Фото "https://focus.ua/static/storage/thumbs/1088x/e/3f/796beaf8-590a159d82abb32029dd29d17f5393fe.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956245
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 13.08.2022
В чарах природних купається літо,
Я йому вдячна за ніжність і квіти,
За промінь ласкавий, милий цілунок,
Для мене обійми - це подарунок
В ріках безмежних де безліч частинок,
Як же приємно торкатись краплинок,
Світлих та милих, прозорих, мов води,
Світ нам створив неповторність природи
В синіх небессях де грає серпанок,
Вніч неповторну торкає фіранок,
Ніби, як сяйво заграло красою,
Літо вмивається тихо росою
Квіти, трава і дерева в краплинках,
Скільки чарівності в милих частинках,
Муза торкнулася серця поета -
Це дивовижна найкраща планета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956238
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 13.08.2022
З нетерпінням я чекаю вечір,
Примощусь на лавочці в саду.
Від всіх думок влаштую втечу,
Затишок душі своїй знайду.
А навколо тиша, ані звуку,
Я її навчилась відчувать.
Допоможе знять з душі розпуку,
І мене цим може врятувать.
Шелесне листочок десь опалий,
Обізветься пташка із гнізда.
Вітер сядя поруч вже безсилий,
Відпочити теж йому пора.
А думки все товпляться, бажають,
Щоб я знову запросила їх.
Запросила, поряд хай сідають,
Бо яке життя моє без них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956110
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 11.08.2022
А той світ твоїх очей - незабуть ніколи,
В вечорову мерехтінь, як сіяли зорі,
Проводжаючи у край де чекав лелека,
Нелякала нас тоді, навіть літня спека
Незабути ніжних рук рідних та коханих,
Неповторно милий звук вірний та бажаний
І той подих-аромат в чарівній палітрі,
Що так трепетно кружляв дивно у повітрі
Колискову дорогу, що співав так ніжно,
Від її зворушних слів - серцю бу́ло втішно,
Ноти щедрої душі дивно вигравали,
Ніби милі промінці справжньої октави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956057
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 11.08.2022
Моє недолюблене літо
Спливає в затінках дібров,
Дощами дрібними омите,
Сховалось в покосах отав.
Жнивує ранковим серпанком
Ще втомлена з ночі земля
І мжичка холодна щоранку
Долину в діброві встеля.
Осіння пливе прохолода
На скошені трави сухі,
А серпень,змінивши погоду,
Частіше дарує дощі.
Ще трішки і звихриться осінь,
Все вкриє туманним плащем.
А зверху зажурену просинь
Проріже пташиним ключем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955960
дата надходження 10.08.2022
дата закладки 10.08.2022
Ти чекай мене, коли прийде весна,
Коли в квіт одягнуться дерева,
Замилує очі чарівна краса
Та торкнеться голубого неба
Ти чекай мене, коли літневий день
Подарує смак цілющий вишні,
Чарівні пташки душевністю пісень
Заспівають звабливо у тиші
Ти чекай мене, коли в твоїм саду
Опаде останнє жовте листя,
Хоч мені і тяжко та я знов прийду
Де кохання зародилось чисте
Ти чекай мене і в білосніжну ніч,
Хоч зима вже замете дорогу
Та чекай мене, навіть при сяйві свіч,
Озоряй стежину до порогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955843
дата надходження 09.08.2022
дата закладки 10.08.2022
Ти про мене читай у рядках,
Що написані та пережиті
У віршах, у словах, у думках —
Вони радістю, болем прошиті.
А захочеш,читай між рядків,
Не чекай, що вернеться кохання.
Можеш взяти у руку папір
Та писати самому зізнання.
Як любив, не зберіг, відпустив —
Стала вільною, злетіла пташка.
Де у трьох словах не вмістив
і розбилася любові чашка.
І в очах не побачив блакить,
Не відчув палких поцілунків.
У тобі все мовчить, не горить
І не треба життя подарунків.
Може десь у душі задощить,
Ти спокусі такій не піддайся.
Хай воно періщить, кричить,
Але до мене вже не вертайся.
07.08.2020 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955636
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022
Тепло твоє збирала недарма,
Бо у природі вже давно зима,
Сніжить довкола і тріщить мороз,
Немовби відгукнулись ноти гроз
Твою любов тримаю у душі
Та часто недописані вірші,
Чомусь не завжди можна розказать,
Думки твої не просто розгадать
Та я твою і ніжність бережу,
Хоча вагаюсь та усе пишу,
Листаю сторінки твого життя,
Бо знаю, що його частинка я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955634
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022
Холодний потяг рушив вдалечінь.
Хвилина смутку душу залоскоче.
Біжать за мною спогади, як тінь,
Не доженуть й спинитися не хочуть.
Прощальні фрази, сказані невлад,
Ще довго в думці будуть на повторі.
В житті ніхто ще не вернув назад,
А так багато жило у мінорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954045
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 07.08.2022
За перемогу подякуєм Богу,
Полякам і німцям,британцям і США,
Усім хто надав нам свою допомогу,
У кого відкрилася світла душа.
Ми ,українці,за волю змагались
Всім показали що ми як кришталь,
Зустрівшись з бідою ми всі згуртувались
І стали міцніщі чим кремінь,чим сталь.
Орки по шиї взяли по заслузі,
Зустріне не кожного їхня земля,
А в українців тепер нові друзі,
Це європейська велика сім'я.
За перемогу подякуєм Богу
І всім добрим людям хто нам допоміг,
Для вас всі відкриті стежки і дороги,
До нашої хати,до нас на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955622
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022
Дощ барабанить по вікні,
Патьоки з радістю спливають.
Пливуть хмарки, і з висоти,
У річку воду підливають.
Уже наповнена доволі
Немов, дали нове життя.
І потекла собі поволі,
Так була рада, як дитя.
Біжать струмки вже по асфальту,
Змивають бруд весь по дорозі.
Змінився швидко весь ландшафт,
А грім сердитий слав погрози.
Земля ж, вся змучена від спраги,
Погроз не чула, пила воду.
Себе тримала в рівновазі,
Не зіпсувать би свою вроду.
Скінчився дощ, як і почався,
І хмари схудли всі за раз.
А грім недовго нервувався,
Та десь утік і без образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949700
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 06.08.2022
Збережу на згадку, вечоровий промінь,
Ніби милу казку для моєї доні,
Звабливий світанок де ступали кроки,
Ніжності серпанок, що ховали роки
Збережу хвилину, мить оту казкову,
Трепетні обійми, мову загадкову,
Голубе небесся та безмежність світу,
Дивовижне танго чарівного квіту
Збережу чарівність, посмішку грайливу,
Милу і найкращу, як завжди щасливу,
Дотик твій коханий, що теплом зігріє,
Від якого серце радісно хмеліє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955542
дата надходження 06.08.2022
дата закладки 06.08.2022
В країні горять книгозбори –
Найкращі писемні здобутки.
Життєві народні озори,
Освіти й культури орудки.
Лютують московські нацисти –
Убивчу висаджують зброю!
Творять геноцид українців.
Здіймайся, народе, до бою!
Лютують чудовиська-хами
Обстрілюють діток і школи
Музеї палають і храми…
Схиляють народ до покори.
Щоб мови не мали і спадку,
Держави, землі і народу,
Щоб доньки й сини на останку
Зробились москальським уродом!
Лютуючи, згинуть нацисти –
Безлюдьки московського крою.
Вкраїну нам честь захистити!
Здіймайся, народе, до бою!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954614
дата надходження 28.07.2022
дата закладки 06.08.2022
Крім прозорого вітру та синіх небес,
На полях жовті стерня і жайворів зграї,
Не потрібно мені ні багатств, ні чудес,
Тільки спокій і мир у батьківському краї.
Україна під грозами плаче і, дощ
Багряніє від спалахів… Броні пожовклі.
Під ногами розвалини вулиць і площ,
Та уламки будинків від гаубиць орків.
Розпорошені танки у пеклі стоять,
До небес протяглися попалені лика.
Україно моя, піднімай свою рать,
Що під стягом святим, дише духом великим.
Хто ще так, як не я, наймогутній із нас:
Маю силу землі, маю в серці калину,
Бережу Україну – величний мій скарб,
Тут мій батько в саду закопав пуповину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955511
дата надходження 05.08.2022
дата закладки 06.08.2022
Як гарно лежати в густій ковилі,
Уту́пити погляд в хмарки́ білосніжні,
Блаженно вдиха́ть аромати землі
І жайвора слухать пісні́ дивовижні.
Десь поряд гуде заклопо́таний джміль,
Кружляють метелики в тихому вальсі,
Цикади невтомно дзвенять звідусіль,
Маленький жучок примостився на пальці.
Це ж сонечко, бе́дрик, червоний в крапи́нку,
По пальцю до неба поде́рся завзято,
Поліз, зупинився, завмер на хвилинку
На сталі холодній ствола автомата ...
03.08.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955495
дата надходження 05.08.2022
дата закладки 06.08.2022
Дощ непомітно пролив сльози,
Сховав вночі старанно від людей.
Грім співчував плаксивому небозі,
Давно заплаканих не бачив він очей.
Чому він плаче, що тут за причина,
Чи осінь це забави принесла?
і стала ніч страшна, як горобина.
Про себе звістку осінь це дала.
І плакало небо й хмаринки кошлаті.
Скоріш дочекатися нового дня.
Не треба у жмурки із літом ще грати,
Іди куди треба, не йди навмання.
Під ранок затихло, не плаче вже небо,
З-за хмари повільно вже сонце встає.
І плакати всім вже немає потреби,
Ось сонячний день всім надію дає.
І свіжістю пахне, все вмите дощем,
І плакав цей дощ, не зовсім й даремно.
Пройшла ота ніч,що була міражем,
І сум той нічний, згадати приємно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954435
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 05.08.2022
Хочу я теплого дня,
Щоби розквітла весна
Та розпустились листки,
Ніжність відчули луги
Світ засміявся життям -
Ніжно п'янким почуттям,
Щоби джерельна вода
Сили душі додала
Вітер. щоб дивно війнув,
Щоби наш настрій відчув,
Щастя земного ключі
Подарував нам вночі
Щоби зіркова краса
Вкрила усі небеса,
Щоб місяченько у слід
Нам дарував мирний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955343
дата надходження 04.08.2022
дата закладки 04.08.2022
Присядь зі мною поруч, поговорим,
У нас з тобою є про що згадать.
В цей час котилось сонце он за гори,
Як жив без мене, хочу я узнать.
Присунсь поближче, візьми мою руку.
А я схилюсь на рідне ще плече.
Забудем ненависну ту розлуку,
Що й до сих пір в душі іще пече.
Візьми мене, як і тоді, в обійми.
Не так! Міцніше, аж до серця пригорни.
Щоб я відчула, що ми іще рідні,
Ласкаво в мої очі зазирни.
Відчув ти теж моє серцебиття,
Чому воно схвильоване до болі?
Воно чомусь не знає поняття,
Невже керує у житті всим доля?
Торкнись вустами ніжно моїх вуст,
Так так - мурашки, щоб по всьому тілі.
А за вікном гуляє падолист,
Та так далеко ще до заметілі.
Повільно літній вечір цей спливає,
А згадкам цим немає кінця - краю.
Але назад чомусь не повертає,
То час безжалісно за помилки карає...
----------------------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955365
дата надходження 04.08.2022
дата закладки 04.08.2022
Присядь зі мною поруч, поговорим,
У нас з тобою є про що згадать.
В цей час котилось сонце он за гори,
Як жив без мене, хочу я узнать.
Присунсь поближче, візьми мою руку.
А я схилюсь на рідне ще плече.
Забудем ненависну ту розлуку,
Що й до сих пір в душі іще пече.
Візьми мене, як і тоді, в обійми.
Не так! Міцніше, аж до серця пригорни.
Щоб я відчула, що ми іще рідні,
Ласкаво в мої очі зазирни.
Відчув ти теж моє серцебиття,
Чому воно схвильоване до болі?
Воно чомусь не знає поняття,
Невже керує у житті всим доля?
Торкнись вустами ніжно моїх вуст,
Так так - мурашки, щоб по всьому тілі.
А за вікном гуляє падолист,
Та так далеко ще до заметілі.
Повільно літній вечір цей спливає,
А згадкам цим немає кінця - краю.
Але назад чомусь не повертає,
То час безжалісно за помилки карає...
----------------------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955365
дата надходження 04.08.2022
дата закладки 04.08.2022
І день за днем. І знову: день за днем.
Життя тепер лиш сірі-сірі будні.
Я повернувся знову до того,
Від чого зміг позбутися у грудні.
Боюся днів, а вечорів тим більше.
Я сам на сам залишився з собою.
Тепер лиш місяць мій єдиний друг,
Тепер лиш зорі, а не ми з тобою.
Біжить життя, а я лишень дивлюся:
Як поїзди проходять швидко дні.
На них, мабуть, квитки я загубив,
Я лиш маленька тінь на полотні.
Із рота пар, хоча весна навкруги.
Для мене Місяць світить ополудні.
На небі зорі, а під ними світ,
Буденний світ і сірі-сірі будні.
05.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948727
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 03.08.2022
Нічого не змінилося, люблю.
Люблю ще більше, мабуть, як раніше.
У сіті серця погляд твій ловлю -
Горить все яскравіше та дивніше.
Танцюють в ньому зорі свій балет.
У ньому місяць грає на сопілці,
Птахи ідуть із піснею у лет,
Вітри устами ковзають по гілці.
Із подивом дивлюсь на цей улов,
Наводить жар чуттів на мене дуло.
Так хочу, щоб відчув мою любов.
Знайшов мені в очах своїх притулок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955259
дата надходження 03.08.2022
дата закладки 03.08.2022
Серпень до літа завітав в гості
І день за днем іде на сонце спад.
Стелить тумани до високості
Холодні ранки немов в листопад.
Панове , скоро осінь, скоро осінь!
У вирій збираються журавлі.
Вітерець розплітає вербі коси
Розсипає жовтий лист по землі.
Догорає літо в літнім саду
Малює в багряний колір листя.
Сіє на щастя зорі з зорепаду
Дарує золотий час з захристя.
Вже стиглі зерна жита, пшениці
Сиплеться немов би із рукава.
Над полем голосять білі птиці
Спас збирає медовий плід ,жнива.
Пахне серпень яблуками, медом
Отавами ,що золотіють до сонця.
Вкриває квіточку теплим пледом
Жоржину ,що цвіте біля віконця.
На ясені залопотів лелека
Злетів за обрій за океани.
Крилом змахнув літечку здалека
Ллє дощ, стеляться густі тумани.
Серпень літу відкриває візу
Птах замріяно зорить до зірок.
Кладе свої думки у валізу
В золоту осінь робить перший крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955061
дата надходження 01.08.2022
дата закладки 01.08.2022
В небі хмари, мов мережки
Поміж них не бачу стежки
Я ж не пташка, щоб літати
Але мрію, хочу мати
Бо в житті завжди потреба
Мати свій шматочок неба
Щоби мрія, добра, світла
Щоб моя земля розквітла..
Щоби небо мирне й чисте
Щоби сонце золотисте
І в житті, відбулось диво
Мала б долю, я щасливу!
20.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954452
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 01.08.2022
Вона давно лежала на столі,
Злегка прикрита білим рушником,
У тонких струнах звучання долі,
Прожиті днини, бути страдником,
Зіграти з шиком, то ж на волі.
І часто з смутком за дні прожиті,
Смичок зривався. В душі зболеній,
Неприховати тривожні миті,
В звуках мелодії… зажуреній.
Вона давно лежала на столі,
Старий футляр зчорнів під час війни,
Мо» повезло, залишив у селі,
Разом з речами забув на вікні.
Яке то щастя, хата вціліла,
Футляр, як оберіг, лише потлів,
А під вікном, бузина розцвіла,
Згадавши, ятрив душу, все ж жалів.
Гримлять гармати, музика в душі,
День перемоги… рідні стежини,
Війни мелодія, зникла в глуші,
Звук струн у скронях, гіркі сльозини,
Охопив смуток, нема родини.
На підвіконні…. весняний промінь,
Зморені руки рилися в речах,
Ледь підгорілих. Мокрі долоні,
Та лише мить, сльози щастя в очах.
Вона давно… лежала на столі,
Злегка прикрита білим рушником,
У тонких струнах, звук миру, волі,
Вона заграє, так, аж в горлі ком.
Жилисті руки … Тремтіла струна,
Душі схожа, господаря в хаті,
Летять снаряди, навіщо ця війна?
Чом припхались, вороги прокляті?
Плакала скрипка, душа волала,
Сльоза котилась, жура і відчай,
Горе це нащо, доля зазнала?
Чом світ жорстокий, скрізь протиріччя?
У хаті тихо… скрипка на столі,
Над нею фото,тривожний погляд,
Ти неспроможний, йти проти долі,
Онук з думками,схилився поряд.
До болю в очах, поглянув на стіл,
Він поспішив, країну боронить,
І Бога просив, щоб добавив сил,
Щоб повернутись, зіграть на скрипці.
27.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954657
дата надходження 28.07.2022
дата закладки 01.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2022
Ми не знаєм, що буде завтра,
Ми не знаєм, що буде сьогодні.
У повітрі звучала мантра,
Стали дні для багатьох холодні.
Стали дні, де завмерла тиша,
Стали дні, де сльоза обпікає.
Ти стаєш щодня смиливіша,
Кожен день потихеньку втікає.
Ми прийшли у цей світ, щоб жити,
Ми прийшли усміхатись, кохати.
Нам потрібно шрами зцілити,
Нам потрібно брехню розпізнати.
Ми не знаєм, що буде завтра,
Ми не знаєм, що буде сьогодні.
Яскравіше хай світить ватра,
Хай всі вороги згинуть в безодні.
18.07.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953669
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Моя земля, мій рідний дім,
Де мова ніжна, солов'їна.
Тобі, як хочеш, розповім,
Чому прекрасна Україна.
Тому що в нас Земля свята,
Ліси, сади, міста і села.
В полях пшениця золота,
Співають дзвінко в нас джерела.
В ставках тихенько окунь спить,
Коли вечірня зірка сяє.
Буває дощ і грім гримить,
Коли за вікнами світає.
Коли над полем вільний птах
У небо піднімає крила.
Я із проханням на вустах,
В молитвах з Богом говорила.
Просила: "Господи, подай
Нам перемогу і спасіння.
За гріх любов візьми воздай,
Ми діти є твого творіння".
Ти збережи наш Отчий дім,
Красу, тепло у кожнім слові.
Хай буде щастя, радість в нім,
Хай будуть всі живі, здорові.
24.07.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954220
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Торт з бізе і шоколадка,
Промінь сонця за вікном.
Ти в житті моїм загадка,
Серце зачепив теплом.
Ось хмариночка на гілці,
Кава ніжна з молоком.
За водою до криниці,
Щастя линуло струмком.
І затьохкав соловейко,
Дощ пройшов, розквітнув мак.
А від нього недалечко,
Скрекотів цвіркун - співак.
Сів метелик на ромашку
Та й замріявся на мить.
Він побачив ще й волошку,
Аромат її п'янить.
І нехай затихнуть грози,
Вітер в полі не бурчить.
А від щастя будуть сльози,
Річка, чуєш, як дзюрчить.
Хай у кожного у серці,
Зникне сум, тривога, страх.
Тихо спить дитя в колисці,
Бачить казку в своїх снах.
Закружляли лелечата,
В небі високо летять.
І шукають адресата,
Всі хатинки облетять.
Розгадаю я загадку,
Притулюся, ти не спиш.
Проведемо ніч на згадку,
Всі бажання вмить здійсниш.
23.07.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954187
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Йду нашим садом... простягають віти
мені назустріч яблуньки та вишні.
Колись, як я, були вони маленькі,
тепер високі і такі розкішні.
Зміцніли груші, сливи, абрикоси...
їх, як мене, тепер вже не впізнати.
Та у цвіту стежинонька вузенька
такою ж залишилась. Зве до хати.
Була одна ще потаємна стежка,
якою я тихенько пробиралась
до яблуньки. Була ж вона казкова!
Там між гіллям, мов в казці залишалась.
Здавалося, мене не помічали,
там між плодами й листям я ховалась.
Даремно звали... де там відшукати?
Я бачила, як яблунька всміхалась.
Там мріялось... і весело стрибали,
по зелен-листу зайчики казкові.
А світ навколо був такий барвистий,
всі дні його яскраво-загадкові.
Тепер... Та що тут говорити...
у наших діток зовсім інший сховок.
Забрав від них чарівну ніжну казку,
барвистість світу темний, хижий морок.
Та вміють нас відважно захищати,
все зроблять, щоб зросли у мрії крила,
у когось брат, в когось сестра чи тато.
Крилаті мрії - це життя вітрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951916
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 24.07.2022
Як у тихі твої береги
Завітала пташина із далей,
А верба розпустила листки,
Що як ніби мереживом стали
Подивилась у простір земний
Де вже сходило сонце з-за хмари,
Промінці неповторні весни,
Ніби паростки вже проростали
Задивилась пташина у світ,
Долинали мотиви розмаю,
А весна дарувала нам квіт,
Аромати доносились з гаю
І вже чути дзвінкі голоси,
Нотні барви так серце торкали,
Навіть милі зелені листки
У розкішнім гаю заспівали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954211
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Співала пташка на калині...
хто чув - змовкав і прислухався.
Дзвінкі лунали переливи,
мов розсипались краплі щастя.
Летіла пісня в світ широкий,
та в серці слід свій залишала.
Співала пташка на калині...
вона всім радість дарувала.
Вплела веселка звуки ніжні
в яскраві барви перевесла.
Сріблиста хвиля підхопила
і спів веселий в світ понесла.
Співала пташка на калині...
і пісня та торкалась серця.
Вона мелодії ввібрала
тих крапель чистих, що з джерельця.
У ній є промені ласкаві,
і зваба липового цвіту.
Ще щось невидиме, казкове...
те, що дарує світ наш літу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954038
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 23.07.2022
Бережу зворушливі листи
Де лишились запахи весни,
Неповторно дивовижний світ,
Що мене так вабить безліч літ
Лист кленовий, ніби ікебан,
Так і недописаний роман,
Справжні неповторні почуття
Де лишились сторінки життя
Ось, блокнот і ручка, теж та мить,
У віршах зворушливо бринить
Та ще недописаний рядок -
Мабуть недостатньо тих думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954121
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022
Погано вічно не буває —
Собі шепочеш кожен день.
Дощ щедро землю поливає,
У шибку стукає "дзелень".
Війна украла щастя, спокій,
Життя людей — безцінний скарб.
Ти не рахуєш своїх кроків,
Не бачиш світлих - світлих барв.
В руїнах селища і міста,
Життя було і вже нема.
Стежина в кожного терниста,
Весна і літо, мов зима.
Шматує ворог нашу землю,
Вкриває ранами щодня.
Ми просим в неба парасолю,
Щоб не було в полях вогню.
Щоб жито і пшениця в полі
Змінились в море золоте.
Щоб діти вчилися у школі,
Раділи — соняшник цвіте.
Щоб сонечко всміхалось ніжно,
Долонь торкнулося, плеча.
Щоб не було на серці сніжно,
Щоб зупинилася війна.
Щоб хліб і сіль були у хаті,
Рушник святковий на столі.
Сорочки вишиті, строкаті
І поцілунки при зорі.
20.07.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953865
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 20.07.2022
Я, дякую тобі, Боже за життя!
Що з бурхливих хвиль возніс до небес.
Ти, спаситель, лікар-душ, вчитель життя
Словом лікуєш, знімаєш стрес.
Я, дякую тобі, Боже за цей день!
Що бачу сонечко цей прекрасний світ.
За хліб святий, що споживаю щодень
За добро , що налився в саду плід.
Я, дякую тобі, Боже за любов!
Що любиш мене немов батько дитя.
Кличеш у молитовний храм знов, і знов,
Захищаєш від біди, горя-життя.
Я, дякую за надію серця стук!
Що живу, мрію, дихаю в повітря.
Приймаю святе причастя з твоїх рук
В темряві, тумані я бачу світло.
Я, дякую за підтримку кожен крок!
що впавши, ти підіймаєш на ноги.
За твої поради життєвий урок
Що відкриваю Всесвіт у світи дорогу.
Я, дякую за твій Всевишній голос!
Ти, пречисте небо в мені.
Я, зростаю духовно в стиглий колос
Віддаю уклін за всі скарби земні.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953674
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 20.07.2022
Диво - світанок малює небеса,
Дивлюсь на обрій серце завмирає,
Небо ясніє, дарує чудеса,
То веселково, то жовто виграє.
Тепле проміняння прилягло до землі,
Ранковий подих припада росою,
Ніби з небес, передав привіт мені,
В очах зоринки, любуюсь красою.
Щедрий дотик, сонячного проміння,
Хмари лестить, жовтогарячим світлом,
Уже хутко, там з`явилось пломіння,
За секунди, білий колір помітно.
Я втішаюсь… миттєво, скрізь іскриться,
Блиском золота виграє і срібла,
Це ж світанок, так з ранком веселиться,
Вже й проснулась, моя країна рідна.
Як добре, вночі сирени не гули,
На мир надія, ще жевріє в серцях,
Якби ж, війну спинити ми змогли,
Душа б світанкам, раділа, як той птах!
18.07.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953847
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 20.07.2022
Я дякую Тобі, Отче Небесний!
За віру, надію, пресвяту любов!
Ти в моїй душі є гість почесний,
З Тобою відчуваю радість знов!
Господи, з Тобою все здолаю,
Ти є світло для світу і хліб життя.
Отче, Тобі Алилуя співаю!
Ти - мій батько, а я - Твоє дитя!
В молитві відкриваю свою душу,
І у відчаю молюсь до Тебе.
Ти - сонечко, що зігріває в стужу,
Мій мир в душі та пречисте небо.
Минають за часом століття, віки,
І минають князі, царі на троні.
Святий Господь на землі є завжди
В ореолі сонця в небесній іконі!
Я прошу, мій Боже, захисти, спаси
Від усіх ворогів, що кривдять мене.
Зціли словом мій дух із води, з роси,
І благослови моє життя земне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953729
дата надходження 19.07.2022
дата закладки 19.07.2022
Пара голубочків сидять на пісочку,
Від сонця кумедно примружують очки.
Тепло пташок ніжить, бо літечко ясне.
Любо подивитись... В парі жить прекрасно !
Голуб до голубки люб'язно* воркує,
З дзьобика кохану він чимось годує.
Мило поправляє їй кожну пір' їнку :
Причепурив шийку, крила і спинку.
Десь узявся голуб - гордий, одинокий,
Став гонити пару у різнії боки.
Злякана голубка місця не находить,
Від нахаби милий кохану боронить.
Розлучив жорстоко ! Зруйнував те щастя...
Здобув собі пару на чужім нещасті.
Чи зможе спокійно красень тепер жити,
Коли біль і горе так легко вчинити ?
Птахи, - ніби люди, довела охоче.
Живуть вони в парах. Так природа хоче...
Завжди ласим буде те чуже "гніздечко", -
Так діяти й будуть "блудливі овечки".
* Люб'язно - тут сповнений уваги,
" блудлива овечка" - той, хто збився з правильного
життєвого шляху.
Примітка : до написання вірша надихнули цікаві, неодноразові
спостереження за птахами в природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953772
дата надходження 19.07.2022
дата закладки 19.07.2022
Людське життя у плині часу
Таке коротке, лише мить,
Піщинкою в небесній масі
У всесвіт поспіша, летить.
Не можна вирватись з потоку,
Бо непідвладно це тобі,
Лиш завдаєш собі мороки,
Як хочеш щось змінить в житті.
Багато чинників впливає,
На весь твій вік, твоє життя,
Радів і жив, дивись - згасаєш,
Бо ти - частиночка буття.
На небі, під Чумацьким шляхом,
Засяєш зіркою вгорі,
А потім покладеш на плаху,
Все те, що дороге тобі.
Та краще жити і горіти,
Хоча б секунду,хоча б дві,
Ніж тліти мляво і диміти,
А потім зникнути в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953250
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 17.07.2022
Якщо захочеш кави ти ковток,
Скуштуй, повір, вона додасть і сили.
Ти віднайдеш у світі ще куток,
Куди тебе так щиро запросили.
Якщо захочеш чаю ти ковток,
Із м’яти, липи захмелій, напийся.
І не гортай у книжці сторінок,
По вірі вашій жити намагайся.
Якщо захочеш ти води ковток,
Джерельної та чистої, мов тиша.
Зроби малесенький назустріч крок
І станеш ти на мить найщасливіша.
13.07.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953255
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 17.07.2022
Вже повільно літо догорає,
Так промчалось, ніби один день.
Все на осінь мовчки позирає,
Тільки б не спішила ти лишень.
Потихенько складує пожитки,
Все, що за свій час зробить змогло.
Непогані літо має статки,
Так нелегко це зробить було.
Ну а осінь - хитра ти лисиця,
Чого в літо часто зазираєш?
Дай тепла ще літнього напиться,
Ще не час твій, добре оце знаєш.
Та вона лаштує свої коні,
Підбива підкови золоті.
Поки що тримай їх у загоні,
А сама побудь ще в дрімоті.
Ще не будь у зговорі з зимою,
Нащо в літо напускаєш холоди?
Не роби дурниці за спиною,
Руді коні в літо не гони.
-------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953280
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 17.07.2022
Спасибі, що приходиш ти завжди,
З тобою ми, як милі дві подруги,
Мені даруєш трепетні рядки,
В яких бринять лише душевні струни
Твоє тепло і врода чарівна,
Вмить поєднались ніжно так зі мною,
Створилась спільна казка неземна -
Весною, літом, осінню, зимою
З тобою в нас ідилія краси,
Ми, ніби зорі, що сіяють з неба
І вистачить такої глибини,
А більше серцю, знаю, що не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953529
дата надходження 17.07.2022
дата закладки 17.07.2022
Ось, у мене на долоні,
Квіт весняний у полоні,
Кожна квітка особлива -
Неповторна і красива
Айстри - символи печалі,
Сум, задумливість в вуалі,
А конвалія - це ніжність,
Мила ласка, чиста вірність
Світ-барвінок - переможець,
Щастя справжнє нам приносить,
Це і віра, світ любові,
Неповторні милі долі
А троянда - це кохання,
Неповторний світ зізнання
Та краса, що нас чарує,
Очі звабою милує
Ось, у мене на долоні
Квіт весняний у полоні,
Кожна квітка особлива -
Неповторна і красива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953434
дата надходження 16.07.2022
дата закладки 16.07.2022
Зачаруй мене ніжно неповторним світанком
Та прикрий мої плечі дивовижним серпанком,
Захопи у обійми світ казкової феї,
Збережи в своїм серці квіт п'янкий орхідеї
Неповторна та чиста, хоч зовсім не весняна,
Заховалась між листям чарівна та бажана,
Посміхаєтться тихо, ніби зваблива фея,
Зачарована сяйвом неземна орхідея
Мовби вмілий художник доторкнувся картини,
Я стою і милуюсь - це ж прекрасні хвилини,
На моїм підвіконні ожила і заграла,
Ніби вмить у природі дивна казка настала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953218
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 15.07.2022
1
Ой, чи спала чи не спала,
Думки тиснуть на голівку
На обід Славка чекала,
Вчора вигнала горілку.
За вікном ледь-ледь світало,
Мабуть піду, до городу,
Красу літечко вплітало,
Зберігало й мою вроду.
А я ж справна господиня,
Не обхожусь без зарядки,
На городі квітне диня,
Де не глянь, всюди порядки.
Рано вранці посміхнулась,
Подружка- сапа, зі мною,
Туди – сюди повернулась,
Веду розмову з собою.
Воно наче… все до діла,
Якби ж сексу, було б щастя,
Тоді б точно, я раділа,
Може нині з Славком вдасться.
Кабачечки, уздовж річки,
Про щось мені нагадали,
Просинаюсь, серед нічки,
Чи й не зна до мене стежки?
А що, он жук… колорадський,
Усе літо… щастя має,
Йому город, як дім райський,
А моє ж… тіло страждає,
Ой, без ласки, дуже важко.
2
Бурячки в рядочок славні,
І квасоля, аж сміється,
Підкормила, їх у травні,
Вже й сердечко радо б’ється.
Веселяться огірочки,
Зеленіють, підростають,
В золотих квітах рядочки,
Мої мрії прикрашають.
Дасть Бог всім, вродять на славу,
Хай би нині пішов дощик,
Пригощу сусіда Славу
На обід, подам ще й борщик,
Он вже рання капустинка,
У хустинки одягнулась,
На ній сяюча росинка,
Рано з сонечком проснулась.
А у моркви диво - коси,
А в петрушки шевелюри,
Кріп високий, зирить косо,
Хова в собі перламутри.
До борщу усе згодиться,
Ще картопля і шмат м’яса,
Мо» Славуня й наважиться,
Вже нарешті одружиться.
Ще змолоду, все при собі,
Вслід всміхались, задивлялись,
Всі заздрили моїй вроді,
Підійшли б, чомусь жахались.
Руса коса до пояса,
А в ній стрічка жовто- синя,
Думки брали, під звук вальса,
А чи я й буду щаслива.
По селі тільки й розмови,
То красуня, ще й гордячка
Та від кого ждать любові,
Хоч небідна й вміла швачка..
Не діждалися й Покрови,
За кордон, всі повтікали
Ясні очі, чорні брови,
Так нікого й не кохали.
3
Він блудив, так років десять,
Та ще ж гарний, от зараза,
Побоявсь, йти повечерять,
А мене ж гризе образа.
Бачу зирить з-за паркану,
Як бувало… милувався,
Боявсь дівку заарканить,
Мабуть дуже хвилювався.
А тут є, на що дивитись,
Маю шапочки- близнючки,
Розмір шостий, чом журитись?
Хай позаздрять, як згарячки!
Особливо розвідниці,
І надто старезні діви,
Так би й дала їм по пиці,
Хоча їх й трохи шкода,
Не поїдуть на Мальдіви,
А я мрію… ще ж молода.
4
Знаю, Славко гроші має,
Бач, ВМW вчора пригнав,
Музика… в ній незмовка,є
О, чи й насправді покохав?!
Видно…серденько страждає,
Бо та музика душевна,
Що, аж трепіт йде по тілу,
Хоч роки, я й досі славна,
Хто ж зігріє скрижанілу.
Я ж… на обійсті, все й бачу,
На грудях фартух поглажу
Млію, мабуть ловлю вдачу,
Хитрість й кмітливість козачу.
Враз поправила спідницю,
Нахилилась, як годиться,
-Може зайдеш у світлицю,
Тобі теж, бачу не спиться.
З відра черпаю водицю,
Горю, треба освіжиться.
Зчервоніла, як троянда,
Треба ж було, цьому статись,
Вмить порушив, він мовчання,
-Може нам, вже досить гратись.
Ти так ходиш! Ой лебідко,
Почуття… маю любовні,
Стань дружиною, сусідко,
Прожени думки гріховні.
Знаю, ти давно в образі,
Нас знесилила розлука,
Завтра… прийду, по обіді,
Жить без тебе, справжня мука.
Лиш кивнула головою,
І швидко… пішла до хати,
Сорок років за спиною,
Не пізно вчитись кохати?
Та цю думку відхилила,
Мерехтіли зорі – долі,
А чи вірний крок зробила?
Хоч я квітка і на волі.
Та самотність, так набридла,
Хай кохання, хай в неволі.
Але ж справна господиня,
На обід Славка чекаю,
Не княгиня й не графиня,
Все ж ціну, собі я знаю.
Ну хай прийде, постараюсь,
Його врешті обкрутити
Може й справді, дочекаюсь,
Поклянеться вік любити.
Ото вже, як відірвуся,
Щоб, аж в жилах кров кипіла,
Полоскочу чорні вуса,
Я ж давно цього хотіла..
12.07.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953384
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022
Розверзлося небо, шумить за вікном,
Полоще дощ літо неспішним дощем.
Налилися вишні червоним вином,
Намистинки пишні в кільці діадем.
Прозорі краплинки додолу кап-кап,
А вітер сміється зі слізних принад.
А вітер пустує, мов грізний сатрап,
Терпким тим обіймам по щирості рад.
Гне гілля, верхівки, тендітні листки...
А що? Те для нього всякчас залюбки.
Здалося б сумнівно, якби навпаки,
Хто знається в силі, дає у знаки.
І вишні тремтять усім ніжним єством,
Натягують жили, стоять зі страхом.
Мужніють у плоті, пройняті ремством,
Борня за життя страх фіксує замком.
12.07.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953045
дата надходження 12.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Травами шовковими літо йде босоніж,
Біла вишиванка і великий бриль,
Шаровари сині та широкий пояс,
У руках тримає ще й батіг Петрів.
Та коса на плечах, наче лезо гостра,
Поклепав господар ще заздалегідь,
Вийде на зелений цей безмежний простір,
Заходиться класти трави у покіс.
І запахне сіно свіже та духмяне,
Бо суниць у ньому дивний аромат
Та мені дитинства роки нагадає,
Які не повернеш ти уже назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952997
дата надходження 12.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Як тікають в такт часи,
Збігає по вітах дощ,
Холодний мотив краси
Омріяних дивних площ
Зимова печалі тінь
Торкає легенько рук,
У дивності мерехтінь
Лунає мелодій звук
То дуже низький бринить,
Здіймається знов і знов,
А потім, як струн земних,
Неначе душі любов
Зимова печалі тінь
Прониклива, гомінка,
У дивності мерехтінь -
Я чую мотив дзвінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952991
дата надходження 12.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Весна спізнилась в Україну -
Чи на життя, чи на годину.
Війна прийшла у кожну хату,
Що з нами буде, любий Тату?
І кожна мати враз зсивіла,
Чоло до Бога нахилила
Слова молитви скрізь лунають,
І за дітей вони благають.
Від куль ворожих впала хата,
Та сила духу не розп'ята.
Свобода наша в кожнім слові -
Шляхи до волі всі тернові.
Чому ми, Боже, невезучі?
За що страждання ті у Бучі?
Бо ми сусіда в дім пустили,
Ми його "братом" охрестили.
Незламні й мужні українці -
У цій війні ви наодинці.
Ви підніміть нашу калину
І нашу Cлавну Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945035
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 10.07.2022
Дай Боже мужності Незламному Народу,
Дай Боже сили вистоять війну,
Свобода наша - то найвища нагорода
Ми неодмінно переможемо пітьму!
06.07.2022 (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952861
дата надходження 10.07.2022
дата закладки 10.07.2022
МУЗИКА МОРЯ
Я люблю літо, пальми - тихе море,
Як білі чайки кружляють над водою.
Золотий пісок, небо прозоре,
Як до берега плюскоче шум прибою.
Літнє сонечко ласкаве, привітне
Випромінює проміннячко до землі.
Таке синьооке небо блакитне!
Веде з океану з плавання кораблі.
Стою на причалі...слухаю море
Милуюсь, як кружляють чаєчки милі.
Як дзеркало море чисте прозоре!
Сонце цілує срібноголосі хвилі.
Морські хвилі розчісує вітерець
І хоче впіймати сонечко в долоні.
Біжить, як птах окрилено навпростець
Де омивають берег бризки солоні .
Літо, літечко купається в морі
Чайка вимірює чистих вод тисяч миль.
О, яка тут благодать у просторі!
Слухаю музику моря спів диво-хвиль.
Плюскоче море миє ноги босі
На піску змиває сліди ,де ходила.
Вже є сивина на моїм волоссі
Я у мріях розпускаю вільні крила.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
СКОРО ОСІНЬ, КОХАНА!
З дерев опадає листя багряне
Закружляв їх у танку вітерець.
Вдихни мила у повітря зоряне
золотого літа квітки вінець.
Пливуть сиві, сиві- сиві тумани
І відлітають у даль журавлі.
І дні за днями немов би прочани
Віддають поклін сонцю на землі.
Скоро осінь, кохана, скоро осінь!
Літо відцвіло в зеленім гаю.
Нехай не лякають дощі, сніг, грози!
З тобою все на світі здолаю.
Ми, пройшли з тобою стежку - лан життя
Посріблила наші скроні осінь.
А назад на жаль немає вороття
Моя любов зігріє тебе в морози.
Я нарву з поля незабудок букет
Як блакитно - сині твої очі.
Залишу, як спогад у пісні сюжет
Наше літо у серці жіночім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952822
дата надходження 10.07.2022
дата закладки 10.07.2022
[b]Я[/b] прокинулася на зорі,
[b]В[/b]мить, впіймавши той запах з кімнати
[b]І[/b] у милім сплетінні мені
[b]Д[/b]ивні ноти душі не здолати.
[b]Ч[/b]ашка кави стоїть на столі
[b]У[/b] святково чудовій оправі,
[b]В[/b]играють всі смаки чарівні,
[b]А[/b] я вже розчиняюся в звабі.
[b]Ю[/b]но мить заглядає в вікно,
[b]А[/b] на милій серветці чудовій
[b]Р[/b]озливається ніжне тепло,
[b]О[/b]біймаючи смаком та словом.
[b]М[/b]елодійно плетуться дива,
[b]А[/b] я тихо красу споглядаю,
[b]Т[/b]інь легка, що сповзає з вікна
[b]Щ[/b]ойно світлом мене забавляє.
[b]О[/b]гортає, п'янить, ніби сон,
[b]Р[/b]айський смак - вся краса до сніданку,
[b]А[/b] душа посміхається знов -
[b]Не[/b]підробним мотивом світанку.
[b]К[/b]ожна нота, як диво-любов
[b]У[/b]топає в розкішнім серпанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952799
дата надходження 10.07.2022
дата закладки 10.07.2022
А моя земля пахне рум'янком
І духмяними травами в росі.
Розцвіла ,як соняшник світанком
Усміхається край села в красі.
Небо голубе немов льон синій
Сонечко розпустило пелюстки.
Щебече до ночі хор пташиний
Кличе ластівку на берег ріки.
Мальовничий пейзаж на картині
Верба над ставочком... поля, ліс, гай.
Отча рідна хата на долині
Вишневий сад немов би справжній рай.
Розцвіла мальва ружа під вікном
Запашив солод аромат подвір'я.
На ясені лелека змахнув крилом
Розсипав на щастя мені пір'я.
Червона калина біля воріт
Зорить ,де пахне п'янко матіола.
Земля убралась у пахучий квіт
Витає благодать божа довкола.
Літає мала ластівка над водою
Слухає мелодію літа до нічки .
Водограй дзвенить дзвінко луною
І єднає два береги у річки.
Відлуння лине до діброви
Де ясен день збирає малину в дзбан.
Сховався в лісові хороми
Радіє літу- літечку немов пан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952581
дата надходження 07.07.2022
дата закладки 07.07.2022
Я красу ховаю у долоні,
У квітучім, чарівнім полоні,
А думки малюють вже картину,
Про мою найкращу Україну
Не знайду чарівнішу за неї
І розкішні, гомінкі алеї
Та садів п'янких та неповторних
І пісень душевних і змістовних
Знаю, що немає в цілім світі,
Щоб п'янила у веснянім квіті,
Бо вона найкраща, найрідніша,
Ніби як матуся наймиліша
Я вклонюся тихо і низенько,
Дякую, рідненька моя ненько!
За твої турботи і поради,
В твоє серце не допустим зради!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952543
дата надходження 07.07.2022
дата закладки 07.07.2022
Мої думки, ви можете літати,
Я вас чекаю і не йду до сну.
Одне я хочу в вас оце спитати:
Нащо літаєте ви в ту весну?
Забутий край, спекотне давно літо,
Пора змінити вам старий маршрут.
Ви зможете, повинні зрозуміти:
Не ворушіть, покиньте отой сум.
Присіли поруч, слухають уважно,
Диктую їм я настанови.
А чи дійде до вас, чи недосяжно,
Можливо, знову проти мене в змові?
Навіщо? Не чіплятесь за минуле,
Весна пройшла, немає вороття.
Дивлюся, а думки мої заснули,
І сниться їм минула та весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952375
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 05.07.2022
Мої думки, ви можете літати,
Я вас чекаю і не йду до сну.
Одне я хочу в вас оце спитати:
Нащо літаєте ви в ту весну?
Забутий край, спекотне давно літо,
Пора змінити вам старий маршрут.
Ви зможете, повинні зрозуміти:
Не ворушіть, покиньте отой сум.
Присіли поруч, слухають уважно,
Диктую їм я настанови.
А чи дійде до вас, чи недосяжно,
Можливо, знову проти мене в змові?
Навіщо? Не чіплятесь за минуле,
Весна пройшла, немає вороття.
Дивлюся, а думки мої заснули,
І сниться їм минула та весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952375
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 05.07.2022
Як же хочеться просто пожити,
Повернутись у час до війни.
І на друзки тарілку розбити,
Покосити усі бур'яни.
Не чіплятись за те, що не твоє,
Відпустити, хай далі іде.
Одягнутись в яскраво-червоне,
Можна в біле, зелене, руде.
Те, що радує серце і душу,
Говорити про правду і страх.
І зірвати для себе ту ружу,
Що ти бачила часто у снах.
Як же прагнеш в обіймах побути,
Відчувати тепло рідних рук.
І слова про кохання почути,
Хай не буде у світі розлук.
01.07.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952389
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 05.07.2022
Як прекрасно, що є світ
Де ми можемо творити,
Із найкращих милих літ
Розповісти, як любити
Кожна буква - це життя,
Так закладено у слово,
В них найкраще почуття
Де народжується мова
Неповторна, гомінка,
Філігранна та змістовна
І вразлива, як дитя
Та лояльна і тактовна
З слів ми можемо усе:
Відобразити, сказати,
Миле, щире і земне
Серцем можем відчувати
Як прекрасно, що є світ
Де ми можемо творити,
У такій красі весь вік
Зможем радісно прожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952361
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 05.07.2022
Як хвильно від нектарної любові
Ще з літа перестиглого й тепер.
Скидає лист багряний вже діброва,
І набігає дощ сльозами з перл.
Симпатія дозріла, в серці ж - клин.
Цей яр глибокий віковий росте.
Хандра крадеться в душу звіром-спліном.
Чи час все перемеле непросте.
Чому вітрець мене штовхає в спину?
Нічого спільного нема у нас.
А знову зустріч - перелив бурштину.
П'ємо нектар, п'ємо любові час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926767
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 05.07.2022
[b][u]Етюд осінній.[/u][/b]
І знову - осінь ... Запала́ла
Барви́стим кольором гаїв.
В черво́нне золото прибра́ла
Покро́ви вікових дубів.
Видні́ються зелені шати -
Стоять ялини, як солдати,
Зеле́ний колір у сосни́ -
Не сплять, чека́ють до весни !
Сірі́є мокрий сніг в розорі,
Чорніють при́брані поля
І зо́рана на пар земля.
Холо́дне й сіре все надво́рі ...
Ще й мокре - під нога́ми твань !
Журба́ і сум, куди не глянь !
[b][u]Зимовий етюд.[/u][/b]
Нарешті. Зра́ння забілі́ло !
Вночі́, нежда́но, випав сніг !
Все білим са́ваном укрило
Дзвенить в двора́х дитячий сміх !
Мале́ча, вправна й галасли́ва,
Із сні́гу ліплять справжнє диво -
Величну бабу снігову !
Рум'янощо́ку, як живу !
Із моркви - ніс, з вугли́нок - очі,
На голові́ відро блищить !
Малеча рада, аж пищить !
Дурі́ють, на дворі́, до ночі,
Мороз міцні́є, сніг скрипи́ть.
Пора іти, село вже спить !
[b][u]Етюд весняний.[/u][/b]
Прийшла весна, вже потепліло.
Ще вчора хру́сткий сніг, попли́в !
Струмо́чки ніжно задзвеніли,
Похмурий ліс зазеленів !
Набу́хлими в брунька́х, листка́ми,
З-під сні́гу - ніжними ростка́ми,
Зеле́ним ко́льором сосни !
Чима́ло зе́лені в весни !
Чуть-чуть гойдає віти вітер ...
Узбіч у проліску стоять,
Тенді́тні квіти-первоцві́ти -
Чарівна Божа благода́ть !
Так рано, та вони не сплять -
Проснулись ве́сноньку стріча́ть !
[b][u]Літній етюд.[/u][/b]
Тихе́нько пле́ще ніжна хвиля,
Скрипить розжарений пісок,
Прийшло, нарешті літо миле !
Ще не нали́вся колосок,
Уже́ відхо́дить полуни́ця,
Та я́гід по́вно, подиві́ться -
Черешня хи́лить вниз гілля́ !
Соло́дка, пле́кана, своя !
Додолу фрукти тя́гнуть віти,
Садо́к перетвори́всь на рай !
Тут - що захо́чеш ... Вибира́й !
На клу́мбах са́мі ніжні квіти,
Зали́тий сонцем небокра́й !
Чарі́вний, милий, рідний край !
І хо́четься у ньо́му жити ...
[b][u]20.10.2021 р.[/u][/b]
Фото https://files.liveworksheets.com/def_files/2018/
11/25/811250145145494/811250145145494001.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928642
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 05.07.2022
Цвіла ружа у вишневім саду
Соловей милувався красою.
Казав, що кохає, любить одну
Ніхто їх не розіллє водою.
Ой, не ,та гарна квітка ,що цвіте!
А та, що вміє щиро любити.
Має добру душу ,серце золоте-
І любов'ю зуміє зігріти.
Ружа в саду цвіла ,як пава
Залицялись до неї явір ,клен ,бук.
Сяяла немов зірка яскрава
Захищалась від лукавих рук.
Соловей ніжні пісні співав
Закохав у себе квіт ружу .
А своє серденько іншій віддав
Залишив в мороз в стужу.
Якщо вірно любиш, то кохай!...
Цілуй, цілуй солодкі уста..
Від вітрів, дощу, гріз захищай
Хай для неї квітне -осінь золота.
Ти, не проспи свою любов, щастя!
Будь, щасливим... пий, щастя ковток.
У любові приймай причастя.
Під зорепадом - розмаю квіток.
Були ,як лебеді кохання
Немов би дві зорі високі.
Любились, кохались дорання.
Злітали у світи широкі.
Та вдарила блискавиця
Розколола небо пополам.
Розлучила громовиця
І залишила в душі шрам.
Одна доля солодка ,як мід
А інша гірка немов полин.
Втрачаєм любов шукаємо слід
Весну, поміж зим хуртовин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952351
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 05.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTaqZGf4a-Q[/youtube]
Українські поля – це просторі лани,
Благодатні вони пшеницями.
Це - родюча земля, життєдайна струна,
Що збагачує світ наш хлібами.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
Навіть вітер вгорі, затихає в ті дні:
Як в полях дозріває пшениця,
Стає любо мені й легко так на душі,
Бо дивлюсь, як росте й колоситься.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
Мене манять здаля обігріті поля,
Пилом збиті грунтові дороги,
І співає душа, колоски обійма,
Залишає позаду тривоги.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951833
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 03.07.2022
Дрімає стомлене село. Забута казка.
І вже ніколи не торкне матусі ласка,
Хоч і розквітне під вікном той кущ калини
Та не відчуєм милу мить, святі хвилини
І спів пташок вже не такий, як в юні роки
Та не почуєм у дворі матусі кроки,
Бо відлетіла тихо в даль найкраща пісня,
Хоча вона була тоді зовсім не пізня
І небо вже змінило тон та не грайливе,
Калину ніжну під вікном колише злива,
Лиш в серці згадка защемить про милі миті,
Неначе трепетні часи в подію зшиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952162
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Зачарована весною,
Я любов до вас несу
І джерельною водою
Окроплю земну красу.
Попрошу у неба сили,
Від землі візьму снаги,
Щоб як я, усі любили
І щасливими були.
А весна буяє цвітом,
У рожевому садки,
Покотилась краса світом,
Про кохання всі думки.
Посміхніться щиро, люди,
Зачаровує весна,
І вдихніть на повні груди,
А в траві блищить роса.
Зоя Журавка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948040
дата надходження 17.05.2022
дата закладки 02.07.2022
У вечоровій тиші пісня скрипаля,
і стогне й плаче та мелодія сумна,
бо тужить з вітром Україна у диму,
слізьми-дощами гасить полум'я вогню.
Приспів:
Дай, Боже, сили нам перемогти
і Україну нашу вберегти,
у спадок дітям не залишити війну,
а відродитися із попелу й вогню.
Тужлива пісня лине з вітром у поля,
у муках стогне наша зранена земля.
Ти грай, скрипалю, тебе слухає весь світ,
хай кожен знає, як твоя душа болить.
У мить спочинку між боями на війні
скрипаль дарує щиро світові пісні,
у тій мелодії надія і любов,
у вечоровій тиші лине пісня знов.
Зоя Журавка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952050
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 02.07.2022
Ти линеш до мене, найкращий у світі,
Даруєш цілунки у милому квіті,
Оті найпалкіші, єдиної мрії,
Торкаєш вустами спокусливі вії
Смієшся. радієш, що щастя ти маєш,
У просторі тихім думками літаєш,
Летиш у безмежність, розправивши крила,
Я знаю, коханий, у них твоя сила
Вмістилося все в них - магічне й величне,
Так рідне для серця приємне і звичне
І шлях той широкий, що кличе у далі,
Що тихо ховається в ніжній вуалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952067
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 02.07.2022
Стоїть хатинка чепурненька,
Очима дивиться на світ.
Навколо прибрано гарненько,
Вбирають очі вишень цвіт.
Садок з-за хати виглядає,
Ніхто не знає скільки літ.
З ним часто вітер розмовляє,
Він не збиває саду цвіт.
А під вікном розквітло сонце,
Все задивляється в вікно.
Немов найнятий охоронець,
Щоб відганяв від хати зло.
Снується пташка коло стріхи,
В гнізді дітки її кричать.
А для дітей ця пташка - втіха:
Як буде пташок годувать?
В рядок шикуються квітки,
Що добавляють теплу гаму:
Пахуча м"ята, нагідки,
І повнять мальви панораму.
Неначе райський тут куточок,
Від нього віє так теплом.
Дитячі чути голосочки,
Сім"я зібралась за столом.
Ну що для щастя іще треба,
Коли в сім"ї порядок, лад?
Можливо, світлого ще неба...
Та щоб роки не йшли на спад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951075
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 02.07.2022
ЛІТО ДЗВЕНИТЬ, ЯК ЗОЛОТА МОНЕТА
Літо дзвенить, як золота монета
З нив, сипле у жмені стигле зерно.
Співає нам допівночі сонети
Наливає з вишень в бокали вино.
В короні сонце цілує красень день
Милується раєм над ланами.
Замріявся явір від солов'я пісень
Зорить ,де цвіте липа за гаями.
Вечір насіяв в небі зір ,як квіток
Голубці блиск алмазу разить очі.
Вдихає блаженство цвіту пелюсток
І слухає Всесвіт -зоряні ночі.
А глибока ніч ,як небо безкрає!
Красень місяць заглядає крізь фіранку.
Немов скрипаль взяв в руки скрипку грає
І боготворяє нічку циганку.
Голубці самотній неспиться зітхає
Дивиться на зорепад ясні зорі.
Прийшов казкар і колискову співає
Малює казкові сни кольорові.
Відлунює в зорях пречисте небо
Мелодійна ліра з високих октав.
Насіяла зір на щастя для мене
Білих -білих ромашок поміж трав.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952058
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 02.07.2022
Ламбрекени троянд під опікою сонця
І під захистом купола ніжних небес.
І здається мені, ніби вранішній сон це
Десь у тиші пливе із країни чудес.
В кожній квіточці свіжі, тендітні пелюстки
У відтінках червоних парує роса.
І не буде в душі від краси цеї пустки,
А від пахощів мліють бджола та оса.
Ламбрекени троянд у колючках звичайних,
"Гюлістан" від Сааді й Гафіза згадай.
Аромати легкі у Божественній тайні
Усім серцем, душею прийми чистий дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952045
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022
Мир починається з усмішки.
@ Мати Тереза
Усміхайся... Завжди усміхайся,
Ворог усмішку з уст в нас забрав,
Він підступно в країну ввірвався
І життя у людей відібрав.
Помирають, відходять у вічність,
Закатовані душі малят
І жахлива, звіряча ця дійсність,
Біль проник від голови до п'ят.
Наші воїни серце і душу
Віддають за Країну свою.
Ворог знову порушує тишу,
Україну руйнує мою.
І у серці щемить, не стихає,
Не проходить без болю той слід,
Коли ворог безжально вбиває —
Ми історії змінимо хід.
Ми відновим усе в Україні,
Усміхатися зможем завжди
І у сонячнім, теплім промінні
Оживуть і розквітнуть сади.
30.06.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951965
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022
Віє літній вітерець,
Йду по травах, навпростець,
А по небу хмаринки,
Дивовижні перлинки.
Під сонечком яскравим,
Ніжненьким і ласкавим,
В купелі, впозолоті,
В щасливому польоті.
Ой, гарненька ж картинка,
У очах веселинка….
Гей, повій, ще вітерець,
Хай летять, теж навпростець,
Побачать красу землі
Їм теж, добре, як й мені.
01.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951975
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022
Ой надворі, тепло, світло
Ну звичайно це вже літо
Я поплескаю в долонці
Бачу усмішку на сонці
Ой, промінчика спіймала
Йому пісню заспівала
А він ніжно обіймає
Мов до себе пригортає
Скрізь краса! Любуюсь світом
От, що значить-справжнє літо
Тож втішаймось, любі діти!
29.06.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951839
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 01.07.2022
А знаєш, очі можуть розказати,
Як вміють вони віддано кохати,
Зі щирістю просити і молити,
Як можуть від сльози тебе звільнити
Заглянеш ти у них - там милі зорі,
Безмежна глибина, ніби у морі,
Небесне сяйво зібране думками,
Уся любов передана рядками
Ох, очі - це, немовби рідне поле,
Де квіти розпускаються в любові
І незабутній ніжний сад у квіті
Та промені грайливі, що у літі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951875
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 01.07.2022
Ми гуляли в чудовім парку,
А краса чарувала нас квітом,
Навіть в кожнім зеленім листку
Відобразилось звабливе літо
Нас алея манила у світ
Історичний, до болі зворушний,
Хоч пройшло вже багато так літ,
Він з душею і серцем сполучний
А ось, далі краса неземна,
Кущ жасмину розквітнув тендітно,
В нім вмістилось і літо й весна,
Навіть осені тінь непомітна
Нас так вабив в тенета свої
Де могли заховати всі мрії
І надії твої і мої -
Квіт красою торкав наші вії
Дивний світ, а у ньому всі ми,
Часоплином озвучує літо,
Розвіває і мрії, й думки,
Розлетівші жасминовим квітом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951687
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
-Поясни мені, Миколо,-
Кричала дружина,-
Ти гадаєш, що залізні
В мене руки й спина?
Третій рік ти не працюєш,
Сів біля корита,
За що маю годувати
Тебе - паразита?
-Бачиш, Галю, що кохання –
То така холєра…
Ти для мене найдорожча,
А не десь - кар’єра.
Головне - сім’я для мене,
Здохне хай робота,
Бо про тебе, голубонько,
Вся моя турбота.
Непогано, якщо й далі
Будеш працювати,
А я тебе, моя рибко,
Буду вік кохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951691
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Плете сонечко мережку
Золотисту і барвисту
Я до лісу, знайшла стежку
Трав’янисту і росисту
Тут спориш, килимком в`ється
Нині ніжки обросила
Ясне сонечко сміється
По сунички, поспішила
Ой, яка краса довкола
А у них рум’яні щічки
Бач метелик, робить кола
Чом злякавсь? Летів до річки…
Біля лісу на узбіччі
До землиці прихилюся
Ой сунички, а пахучі
Ніби солоду нап`юся!
червень 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951732
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Є люди сонячні, мов рідні,
Душа, неначе небокрай.
Зустрінеш — радісні, привітні,
Життя для них — це просто рай.
А голос - голос, ти послухай,
Ти вслухайся і не втікай.
Той голос — сонячний промінчик,
В своїх обіймах ти тримай.
Він ніжний, чистий і ласкавий,
Несе і радість, і тепло.
Він ввись полине між зірками,
Щоб щастя ширилось й добро.
Тому постій та слухай-слухай,
Бо ті слова, мов скрипки гра.
Не пропускай слова повз вуха,
Бо в них душа, краса і рай.
16.012019
@ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951504
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 26.06.2022
І близько, і далеко десь,
Взимку та літньою грозою
Наші серця та світ увесь
Нехай освятяться любов"ю.
Та навесні і восени,
Коли калина родить рясно
Хай випроміюють вони
Іскринки ніжності та ласки.
Ви проженіть із них все зло,
Заздрість, жорстокість та байдужість.
Тоді навзаєм ви тепло
Отримаєте і від друзів,
Від своїх рідних та близьких
І навіть зовсім незнайомих.
То ж хай серця та світ увесь
Добром освятяться й любов"ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951508
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 26.06.2022
Як яскравими ночами колихалась гілка,
Промовляла до берези, ох, як серцю гірко,
Поглядала на простори та гадала думу,
Не хотіла чарівниця допускати суму
Але він проникнув в душу, створив веремію,
Не прийшлося вже відчути неповторну мрію,
Але гілка не втрачала в серденьку надію,
Чувся шепіт:"Лиш кохаю, виживу, зумію"
Шепотіла, промовляла, ніби у дурмані,
А слова її губились в сизому тумані
Та вона все не втрачала, берегла ту мрію,
Сміло кинулась душею в дивну веремію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951501
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 26.06.2022
А він до неї посміхався,
Заглядав в очі чарівні.
В коханні ніжності купався,
Вони удвох на всій землі.
У неї очі - блакить неба,
Волосся золотом бринить.
Не відпускав її від себе,
У насолоді - кожна мить.
Вуста її, як мак червоний,
Тоненька талія гнучка.
Довгий цілунок той медовий,
Удвох кудись несе весна.
І зупинитись неможливо,
Єднає душі почуття.
Кожна хвилина є важлива,
В тім полягає сенс життя.
Барвінком йде життєва нива,
Вона у кожного своя,
Від блискавиці з неба злива,
У когось сонця полоса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949522
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 26.06.2022
Музика та кава —
Нерозлучні друзі.
Завжди є забава,
Якщо йдуть в союзі.
Коли біль та розпач, —
Вмить вони руйнують.
Щастя, радість, ніжність
Швидко запанують.
Хай у серці завжди,
Музика співає.
А на двох кавуся
Настрій піднімає.
Хай щезає розпач
І війна триклята.
Оминає куля
Нашого солдата.
Аромат духмяний,
Хай дарує м'ята.
Підніми до неба
Свої оченята.
Хай промінчик сонця
Поцілує личко.
А в безкраїм полі
Пташка в'є гніздечко.
В бій ідуть синочки,
Наші соколята.
З ними йдуть і дочки,
В берцях ноженята.
Хай втікає ворог,
Хай не знає броду.
Перемога скоро,
Вірим у свободу.
Мова окриляє,
Виросте калина.
Легко звеселяє
Пісня лебедина.
Стяг угору в'ється,
Україна — мати.
Будемо країну
Нашу прославляти.
Слава Україні!
Та Героям Слава!
Віра в нас не вмерла,
Буде в нас держава.
24.06.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951476
дата надходження 25.06.2022
дата закладки 26.06.2022
Ось, сиджу я за столом
Та пишу рядки з теплом,
Про чудовий рідний край
Де співає дивограй
Ніжне сонце і блакить,
На гілках роса бринить,
А де квіти у гаю -
Дивна казка, як в раю
Солодить вишневий сад,
Неньки декілька порад,
Захопили вмить думки -
Тихо просяться в рядки
По краплинці, як росу,
Я впишу туди красу,
Мир і спокій на землі,
Всю любов, що є в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951421
дата надходження 25.06.2022
дата закладки 25.06.2022
Я- мрійник, романтик і лірик
У мріях лечу до ясних зір.
Запалюю в ніч нічний ліхтарик
Щоб знайти тебе у синіх гір.
Ти, як зірка близька ,далека
Явилась незнайомкою у сні.
Закружляла немов лелека
Подарувала усмішку мені.
Приходиш до мене щоночі
Незнайомко моя загадкова.
Хто, ти?...Дай ,гляну в твої очі...
Звідки, ти ?...принцесо казкова?...
Відриваюсь, як птах від землі
Шукаю ,де ти вчора ходила.
Малюю твій портрет у душі
До тебе манить- небесна сила.
Твої очі кольору неба
Я в них тону немов би у морі.
Моя любов цвіте лиш для тебе
Ти, - моя муза злет у просторі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951405
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 25.06.2022
Вітер дощем сіє,
Ламає березу,
А я сиджу край віконця
Сорочку мережу!
Сорочку мережу -
Душеньку вкладаю,
Бо я свого миленького
Із весни кохаю!
Із весни кохання,
Мов маки розквітло,
Як у небі ясні зорі
Чисте є і світле!
Чисте, наче роси
У травах шовкових
Вірність у нашім коханні -
Це сім’ї основа!
Це сім’ї основа!
Маки та листочки -
Оберіг, тобі коханий -
Вишита сорочка!
В. Ф. - 17. 02. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950350
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 24.06.2022
Любіть Україну не в теплих краях,
Де вража орда не стріляє.
Любіть її тут, де скрізь згарища й страх,
Де не́чисть усе спопеляє.
Любіть Україну на рідній землі́
В молитві й з благанням до Бога.
Любіть, де в обло́гу взяли́ москалі
Й лунає щоразу тривога.
Любіть Україну у ріднім краю́
Із хлібом в руці і водою,
Де гинуть герої за неньку в бою́,
В борні́ зі страшною ордою.
Любіть Україну, душею любіть,
У серці її зберігайте!
Не в чарці горілки її ви любіть,
Й світлин на ганьбу не скидайте.
Любіть Україну не десь на словах,
Любіть не в чужи́ні, а й вдома!
Не з ку́хлями пива у сво́їх руках,
Й не ски́гліть, що в вас вже є втома.
Любіть Україну не шопінгом там
Й світлини такі не скидайте.
За біженські гроші – ганьба вам і срам!
На неньку цей бруд не кида́йте!
Любіть Україну, всім серцем любіть,
Бо кров українська в вас в жилах,
Але за кордоном її не ганьбіть,
Бо наші герої в могилах!
14.06.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950599
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 23.06.2022
Чому у сни приходиш, осінь,
Нащо тривожиш мої сни?
Я не забула тебе зовсім,
Свої відвідини спини.
Мені нагадуєш, що скоро,
Це літо спіле відійде,
Навколо буде все прозоре,
А лист пожовкне і впаде?
Та я це знаю й розумію,
Що осінь нас не обмине.
Краси напитися волію,
То ж не турбуй, прошу, мене.
Ось зараз квітне матіола,
Вдихаю пахощі п"янкі.
Ти не відчуєш це ніколи,
Бо маєш подихи свої.
Над літом маєш переваги,
Цвістиме м"ята все ж гостріш.
Надасть душі моїй тривоги,
Можливо, стану я мудріш.
Цвістиме листя кольорами,
Я не побачу влітку це.
Почую кроки я дворами,
Це значить - осінь вже іде.
Повільно йде красива пані,
Здобутки літа віднайти.
А в голові свої є плани,
Лиш вірний шлях для них знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951215
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Вчуся знову жити без тебе,
Сам на сам із собою в житті.
Без пригод, без кохання і неба -
Тво́го неба, де сяють зірки.
Тво́го неба, де линуть комети,
Де планети танцюють танок.
Ми з тобою погані поети -
Так багато в віршах помило́к.
В тих віршах, що ми разом писали,
І з яких брудершафтом пили
Наші мрії, що нас не спасали,
Й почуття, що уже відгули.
17.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950997
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 20.06.2022
Подивись на долоні мої,
Все життя розписала там доля,
Дивні лінії зовсім прості,
Ніби чітко виконують ролі
Кожна лінія - шлях про життя
Де прокладена сміло дорога,
Перші кроки у світ майбуття,
Тихий слід, що веде до порогу
Все, як в книзі розписано там,
Кожен крок і окрема сторінка,
Смілий поштовх крилатим думкам
І над кожним прикріплена зірка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950918
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 19.06.2022
Два лелеки в небі, вже зміцнілі крила,
В піднебессі мрії, знов радість накрила,
Коли завжди поруч і бажання світлі,
Стук сердець у ритмі, щасливі на світі.
Небо, як безхмарне, трави в оксамиті,
Сонячне проміння, добра й тепла миті,
Їх не роз`єднати, то щаслива доля,
Як благословення, на те Божа воля!
25.06 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950766
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 17.06.2022
Я повернулась у прекрасне літо,
Де ніжний квіт милує, ніби діти
І дивний світ, як з чарівної казки
Дарує нам матусі милу ласку
Де сонця промінь пестить так ласкавий
І маків квіт до ніжності бажаний,
Солодка мить у кожному куточку,
Вода співає піснею в струмочку
Я повернулась в неповторне літо,
Де ніжність обіймає сміло квітом,
Мене чарує й вабить вся природа -
У ній купатись справжня насолода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950664
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 17.06.2022
Простягнуло літо промені-долоні,
пригорщами сипле, розсипа красу…
Аж за видноколи, колосками повні,
пшениці гойдають вранішню росу…
А ген там, де небо розпливлось в блакиті,
бриж, мов в вишиванці, вигина краї…
Перелив смарагдів рубцював відтінки,
де легенду краю берегли гаї.
Що не крок - то квіти, подарунок літа.
Вся палітра фарби розлилась в луги…
Загадковим німбом край мій оповитий
Дух Героїв здавна тут черпав снаги.
Ти такий єдиний в цілім світі, знаю!
З дивного серпанку зіткане вбрання.
І голубка біла, понад степом, гаєм,
Вісточку від Бога нам несе зрання…
13.06.2022
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950475
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 14.06.2022
Я згадаю цвіт жасмину в мене біля хати,
Не стомлюся, чарівливий, я тебе чекати,
Подивлюсь на сіре небо, у душі тривоги
Та весна заграє миром, обів'є пороги
Зашумлять гаї зелені, трепетні мотиви,
Будем, ненько-Україно, ми такі щасливі!
Запанує в світі радість, щастя, насолода,
Посміхнеться дивовижно матінка-природа!
Зачарують знову квіти, зелень і травиця
Та напоїть нас водою з джерела криниця!
І прокинуться струмочки у садочку рано,
Прозвучить ще неймовірно весняне сопрано!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950504
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 14.06.2022
Шановні друзі!
Вітаю Вас з Трійцею!
Миру,здоров*я, злагоди, добра!
Розуміння, віри в серці
І душевного тепла!
***
Ой зелені свята, зелені…
Поглянь…. яка пора чудова,
Усе скрізь, жваво зеленіє,
Сріблиться…. травичка шовкова,
Вже квіти… розквітли, день ясніє.
Ой зелені свята,зелені…
Не блукав ранок у тумані,
Сонце пестить, землю ніжненько,
Ласкавий промінь, чертить грані,
Спів птахів, звучить веселенько.
Ой зелені свята, зелені…
Прикрашені, в зіллі оселі,
Підвіконня чебрець очепурить,
Злегка промінь щастя озорить,--- наголос
Нам би спокою, радості мить!
Ой зелені свята, зелені…
На жаль війна, душеньку ятрить,
Хоч вояки б’ються завзято,
Та по кордонах, земля горить,
Не всі ж дівчата мають свято.
Ой, зелені свята, зелені…
Просить Бога, дівчина й мати,
Най би свято, були б веселі,
Хай замовкнуть, усі гармати,
З нами правда! Нас не зламати!
Ой, зелені свята, зелені…
У серці трепет, в душах мрія,
Настане мир,сплетуть віночки,
Втішає віра і надія.
В квіти прикрасяться ставочки!
Й день перемоги буде святом!
12.06.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950322
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022
Кохала тебе завжди,
Щоб спити останні краплі,
Твої дорогі листи
Вуста відчували спраглі
І де відшукать тебе,
Мабуть невідомо й долі?
Та тінь, що торкне лице
Усупереч навіть волі
Краї невідомі в світ,
Розкинулись, ніби хвилі,
Як звіт кораблів, їх хід,
Рахує у морі милі
Кохала тебе, твій слід,
Що тихо зникав у далях,
Лишився у серці лід
І щемний мотив роялю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950302
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022
У рідному садку в тіні троянди
Позую на світлині рік назад.
(Тепер – війна. І скільки буде ран тих!)
Я ж серцем рвуся у матусин сад.
Півонія червоне око мружить,
Голівку примостивши поміж мальв.
На тин блондинка примостилась, ружа,
Зажурено вдивляючись у даль.
Щодня новини – лихо ходить краєм,
Чи хто таке жахіття уявляв:
«Звільняє» від житла, дітей вбиває,
Дівчат ґвалтує, знищує поля…
Вечірнє небо в спалахах-гірляндах:
Ракети рвуться в селах і містах.
У рідному садку – цвіте троянда,
Така ж яскрава, ніжна та густа.
Півонія – дорідна стала… гожа,
Під ружу на тину ховає сум.
Такий народ – ніхто не переможе,
Який плекає працею красу.
Увечері – тремтить вогнем лампада,
Матуся Богу каже, що болить.
І кожне слово доньці душу гладить,
Крізь відстань – сила маминих молитв.
Зі мною на світлині – талісман той,
Де мир, тепло... Родинний сад цвіте.
На Україні – на добро троянди
З любов’ю мати садить для дітей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950169
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 11.06.2022
Вже відшуміла чарівна весна,
Щоразу прокладавши сміло промінь,
Тремтить красою на листку роса,
Ховає казку у свої долоні
Не відпускає зморена душа
Її легку привабливу палітру,
Зворушно доторкається вірша,
Вмить розчинившись у мотивах вітру
Шепочуть віти радісно у такт,
Створивши неповторно милу мову,
Птахи у діях втратили свій страх,
Виспівують вже мирну колискову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950001
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 09.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2022
Крила розправте всі, вільнії птахи,
сонце будіть, бо пора вже вставати.
Хочуть почути дзвінкі голосочки
сосни й берізки, веселі кленочки.
Річечка й луг, гай і поле чекає,
пісня весела коли залунає?
Птаху - гніздечко! Вам тут його вити.
Людям - у мирі, у радості жити.
Всім нам Земля дана, щоб ми раділи,
щоб берегли її й вірно любили.
Весни квітують тут, літечко - гріє,
осінь з плодами, а взимку - біліє.
Треба, щоб зникли всі гіркії сльози,
й чули ми лиш, як виспівують грози.
Хай прожене тугу пісня пташина,
щоб звеселилася наша країна.
Крила розправте всі, вільнії птахи,
в небо злітайте, бо час вам співати.
Пишуть для вас вже мелодії світлі
сонячні промені, добрі й привітні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949804
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 08.06.2022
Я стою, схилилась біля ставу,
Вечір натискає вже октаву,
Милі тіні, що ведуть додому,
Залишивши десь позаду втому
В'ється стежка рідна та грайлива,
Я іду по ній така щаслива,
Хоч і вітер вперто заважає
Та в природі все мене вражає
Ніжні миті та безмежність неба,
Кращого нічого і не треба,
Вечорове сяйво край хатини,
Як люблю ці трепетні хвилини
Тиха даль, яка так дивно манить,
Ніжно обіймає і дурманить,
Я стою, схилившись біля ставу,
Вечір натискає знов октаву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949846
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 08.06.2022
Було у нас таке колись,
Серця любов нам гріла.
Як повернути тую мить?
Весна в душі ясніла.
Ми кожному раділи дню,
Серце й душа співали.
Шукали долю ми свою,
Та де, знайти не знали.
А, як бажали всі весну,
Після зими чекали.
Не піддавались навіть сну,
В ній насолоду мали.
А час летить, біжить вперед,
І коси посивіли.
Хай до нас старість не гряде,
Весна - не заметілі.
Ще б діждатись Перемоги,
Залишитись живими.
Вигнати рашистів сморід,
Бо сильні ми й єдині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949806
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 06.06.2022
Крила розправте всі, вільнії птахи,
сонце будіть, бо пора вже вставати.
Хочуть почути дзвінкі голосочки
сосни й берізки, веселі кленочки.
Річечка й луг, гай і поле чекає,
пісня весела коли залунає?
Птаху - гніздечко! Вам тут його вити.
Людям - у мирі, у радості жити.
Всім нам Земля дана, щоб ми раділи,
щоб берегли її й вірно любили.
Весни квітують тут, літечко - гріє,
осінь з плодами, а взимку - біліє.
Треба, щоб зникли всі гіркії сльози,
й чули ми лиш, як виспівують грози.
Хай прожене тугу пісня пташина,
щоб звеселилася наша країна.
Крила розправте всі, вільнії птахи,
в небо злітайте, бо час вам співати.
Пишуть для вас вже мелодії світлі
сонячні промені, добрі й привітні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949804
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 06.06.2022
У сукні тендітній кольору вишні,
Ти загубилася в сонячній тиші,
Сміло зникала, як фея у далі,
Дивно, ховаючись в ніжній вуалі
В сонячнім сяйві розносились звуки,
Ніби обіймами вабили руки
І в колоритах чарівних пейзажів
Світ розкривав неземних персонажів
Ох і казково, краса така чиста,
Ніжно всміхалося звабливе листя,
Дивна картина, приваблива пані,
Знов розчинялася в сизім тумані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949591
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 05.06.2022
До Дня захисту дітей
Першого червня.
Я не хочу війни, щоб гриміли гармати.
Я не хочу, щоб ворог забрав мого тата.
Не топтали, щоб танки зелену травичку,
Не лякали сирени маленьку сестричку.
Я не хочу війни і розвалин будинків...
Хай війна залишається лиш на картинках,
Щоб побачив весь світ - море сліз тих пролитих,
Як страждав мій народ й що прийшлось пережити.
Я не хочу війни, щоб не бачити крові.
Хай дорослі й малі завжди будуть здорові !
Нехай ворог загине від власної люті,
А Герої Вкраїни - не будуть забуті.
Я не хочу війни, щоб не плакали діти.
Не здригалась земля... Тільки сонцю світити !
Хочу мирного неба й крилаті ракети
Хай у космос летять на далекі планети.
Хочу чути завжди' лиш пісні солов'їні,
Щоб квітучою стала моя Україна,
Щоб у діток завжди були мама і тато,
Як я хочу добра'! Й ще усього багато...
Нехай наші діти, внуки ростуть здорові, щасливі
на радість нам і Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949275
дата надходження 31.05.2022
дата закладки 05.06.2022
Останній промі́нчик змигну́в і погас.
Сонце нарешті втону́ло у морі ...
На ша́трі небеснім, як низки прикрас,
Засяяли ніжними іскрами зорі !
Вітер затих, не гойдає й билину,
Місяць рогатий на хмарці прили́нув.
Хвилі на морі неначе заснули,
Зорі із неба у воду стрибнули !
- Що, кожен з вас про роботу забув ?
Місяць на них подиви́вся сердито :
- Що тепер з вами я маю робити ?
Трішки подумав - й за ними пірну́в !
Мі́сячень срібний у морі купається,
Зі́роньки з хвилями в пі́джмурки граються.
Зі́рочкам в небі набридло світити,
Ранню зорю́ хочуть в хвилях зустріти !
Чорним брилья́нтом все море іскри́ться,
А місяць купається й зо́всім не злиться !
02.06.2022 р
м. Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949440
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 05.06.2022
На схил з гори туман спадає тихо,
Клубо́чить, па́смами, ляга́ на воду ...
А я дивлю́сь ... Твою лиш бачу вроду !
Моя ти радість і моя ти втіха ...
Пора вже йти, твої́м чару́юсь сміхом,
Ще спить спокійно, вра́нішня природа ...
Ловлю твій по́гляд, наче нагороду
Й слова кохання промовляю сти́ха ...
Про щось шепо́чуться десь ясен з бу́ком,
Цілую ніжно я коханій руки :
- Побудь ще, серденько, чуть-чуть зі мною !
Вже небокрай давно налився жаром.
Ще мить і обрій спалахне пожаром,
І сонечко всміхнеться над водою !
20.05.2022 р.
м. Чернівці.
[u][b]Прощання над Прутом. Тривожний сонет[/b][/u]
На схил з гори туман спадає тихо,
Клубо́чить, па́смами, ляга́ на воду ...
А я дивлю́сь ... Твою лиш бачу вроду !
Моя ти радість і моя ти втіха ...
Пора вже йти, твої́м чару́юсь сміхом,
Ще спить спокійно, вра́нішня природа ...
Ловлю твій по́гляд, наче нагороду
Й слова кохання промовляю сти́ха ...
Про щось шепо́чуться ще ясен з бу́ком,
Та вже нависла чорна тінь розлуки -
Набатом в се́рденьку звучи́ть тривога !
Гримить палає навкруги́ війна !
Та в нас любов - сильніша, ніж вона !
Ми все пройде́м і буде Перемога ! ! !
19.05.2022 р.
м. Чернівці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948253
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 29.05.2022
Знову біле покрива́ло
Вранці впало на село !
Цілу ніч мело́ й кружля́ло -
Ох і снігу намело !
Перший сніг - неначе свято !
З гі́рки вниз летять завзято,
На санча́тах, хлопчаки́ !
З сміхом граються в сніжки́ ,
Хлопці і дзвінкі́ дівчатка ,
Лі́плять бабу снігову,
Крутобоку, як живу !
Очі - чо́рненькі зерня́тка,
На башці́ баня́к блищить,
Ма́леч рада, аж пищи́ть !
Ніс із моркви, чорноброва,
Фа́йна баба снігова !
По́мість рук - гілки́ вербо́ві,
Ще й з мітлою, як жива !
Старші хлопці і дівчата
Повсіда́лися в санчата !
І летять униз з гори
На потіху дітвори !
Сад засніжений дрімає,
Срібним інеєм прорі́с !
Са́ваном спови́тий ліс
І́скрами на гі́лках сяє !
Під ногами сніг скрипи́ть.
Час іти - село вже спить !
24.05.2022 р.
м. Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948673
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 29.05.2022
Не хвилюйсь, що літа пролітають
І в саду вже опавші листки,
Пам'ятай, що вони залишають
В колоритах душевні думки
Не сумуй, що зима на порозі,
Скоро снігом покриє стежки
Та тепло нас зігріє в дорозі
Почуттями, що ми зберегли
Не хвилюйсь, за зимою веснянка
Подарує чарівний нам квіт
І у ніжно тендітнім серпанку
Знов всміхнеться красою весь світ
Посміхнись, бо усе розквітає,
Дивним квітом, як нове життя,
А навколо скрізь казка співає,
Що дарує п'янкі відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948324
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 29.05.2022
Люблю той спів гітари у саду,
Як в тихий вечір я до тебе йду,
Чарівні струни милого життя,
Все пригортаю, ніби як дитя
Її мотив і ніжний, і сумний,
Що може відобразить хвилю злив,
Красу, що дивно вабить на землі,
Думки зворушні і твої, й мої
Люблю той спів гітари у саду,
Як роси що бринять так на листку
І смілу дивовижність милих струн
Де виграє краса і дивний сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949038
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 29.05.2022
Незабудка.
Немов весна в душі сіяє:
То буйством цвіту, то зелом…
Як сонечко зрання вітає –
То настрій дарить, то тепло;
Мов та веснянка після зливи:
Нестримна радість у очах…
Нахлинуть почуття бурхливі –
Округа вся у кольорах.
Душевний трепіт… не забути
в хвилини ніжності і втіх…
Не забуваються і звуки,
Струмочком переливний сміх.
Сердечко тихо завмирає,
Щоб не злякати дивну мить,
Коли натхнення завітає
І рідкий голос зазвучить…
Як та ворожка, чи чаклунка
Приправить чародійний вар…
Звучить, гримить в анналах дзвінко –
Природний, неймовірний дар.
Цвіте троянда!.. Розпушилась,
І благовісний аромат,
Мов Муза з лірою явилась,
Щоб надихнути віршепад.
Приречений! В німій потребі,
Ще невіддячені слова:
Вона, і зірочка на небі,
Вона – і жінка… рокова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948866
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Україно, моя княжна панно!
Синьо -жовта пташино в саду.
О ,як пахне весна вишні п'янко!
І наливають груші в меду.
Зарумянів сад біленьке личко
Вже ябко достигло на вітті.
П'ю твою красу чисту водичку
Милуюсь раєм в буйноцвіті.
Навесні в поле жайвір злітає
Кружляє над ланом пшениці.
Святу землю крилом обіймає
Від спраги п'є воду з криниці.
Зазеленіли трави у полі
Розлились, як море зелене.
Радіє ,птах на воленьці, волі
Шукає місце улюблене.
Біля дуба з доріг спочиває
Вдихає у пахощі літа.
Із віття навкруги споглядає
Як на долині цвітуть квіти.
Україно ,зоре світанкова!
Вдягни вишиванку барвисту.
Нехай звучить милозвучна мова
Спів пташки на зеленім листу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948940
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Я цілую руки, ненько-Україно,
За тепло душевне, що завжди нас гріло
І любов найкращу, справжню, не роздільну
Та рідненьку землю, найдорожчу вільну!
Я схилюсь низенько, хоч і не у квіті
Та ти найдорожча, а ми твої діти,
Збережем. Вкраїну, бо ти наша ненька
І найкраща знаю, в серденьку одненька!
Щоб в житті не б́у́ло, ми завжди з тобою,
Обіймемся міцно радісно весною
і над мирним небом пролетить пташина,
Заспіває пісню, славна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948950
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Бережу твій ніжний погляд
І здається, що ти поряд,
Всі листи, твої світлини,
Намальовані картини
Бережу, плекаю мрію,
Як зворушливу подію,
Світло ніжне, що на сонці,
Образ милий, що в віконці
Я обожнюю і млію
Та весні завжди радію,
З нею вся душа співає
І красою надихає
Бо весна, як світ надії -
Це найкращі наші мрії,
З нею солодко нам жити,
Як же можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947367
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав , куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
І в затишку порозцвітав бузок.
Ось так і котить травень свої хвилі-
Тюльпани, ряст, палітра з яблунІв,
А на акацій білому вітрилі
І червень недалеко завиднів.
У лип гілки обсипані намистом,
Там дозріває липня аромат.
Горять кущі яскравим аметистом-
Цвіте бузок. І відцвітає сад.
У цьому таємниця часоплину-
Дні може й довгі, та швидкий їм лік.
І кольори міняються неспинно-
То цвіт ,то лист нам падає до ніг.
...
Зацвів бузок- затримав на хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947471
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Війна гримить, пала́ють хати,
Десь рвуться гради, сіють страх !
Хто міг - сховався в погреба́х ...
Прийшли в село чужі солдати !
В двора́х поставили машини,
Побли́з сільмагу метуша́ться,
Грабу́ють все, що тільки вдасться -
Пусто́шать хати, магази́ни !
Зайшли в обійстя, роздиви́лись,
На жі́нок ласо подивились :
- А ну-ка мать, накрой нам жрать !
Давай, быстре́е ! Чтоб не ждать !
Схилилась мати над столом,
Дістала хліб, дістала сало,
Борщу в миски́ поналивала -
Поїли і пішли селом ...
А ввечері припе́рся п'яний,
Розв'язний, і ніки́м незваний !
Став до хазяйки приставать -
- Не бойсь, не бу́ду убивать !
Оха́льна по́смішка на пиці,
А руки тягне до спідни́ці :
- Да брось, иди скоре́й ко мне !
Мы ж не в гостя́х, мы - на войне !
Аж сли́на хле́ще - так хотів !
Злякалась, глянула на нього -
Нещасне, чмо́шне, ра́ди Бога !
Турну́ла так, що полетів !
Ще й автомат з руки́ злетів !
Встає, наводить ствол на груди,
Та що ж він робить ? ! Добрі люди ! ! !
Неначе зо́всім очмані́в !
Ось приложу́ кулак до тіла ...
Та раптом хвіртка заскрипіла -
Вернувсь до до́му з поля дід !
Суворий погляд, грізний вид !
Завжди́ вступи́тися охочий
За сла́бших і за честь жіно́чу !
Й вояк зів'яв, відчувши гнів ! ...
Та раптом автомат підвів
І стрі́лив діду межи очі ... !
Здавалось, світ поме́рк в той час !
Вперед метнулась, боронити
Та До́ленька не да́ла вбити -
Прикла́дом вдарив ! Світ погас ...!
Прийшла до тями - вже світа́ло !
Та бу́ло видно - ще горіло...
Людське добро вщент догорало ...
Ледь підвела побите тіло
І помале́ньку пошкульга́ла ...
Нараз і чоловіка взрі́ла.
Ледь-ледь не впала, не зомліла,
До чо́ла мертвого схили́лась,
До тіла мертвого припала
І навіть сліз не витирала,
І шепотіла й говорила,
Що все життя його любила,
Що світ без ньо́го їй не милий...
Проще́ння жалібно просила,
Що горе в хаті допустила,
Що краще б гада сама́ вби́ла ! ! !
Закрила очі, як годиться,
Й пошкандиба́ла до світли́ці ...
Та тільки стала у порозі,
Стовпо́м засти́ла у тривозі !
Бо у примарнім світлі зга́ру,
В кривавих ві́дблисках пожа́ру,
Лежало ті́ло на дорозі,
На спаплю́женій підлозі !
Нахилилась, придивилась
І без сили поряд сіла ...
Доня старша... Світ немилий ...
Звірі, що ж ви сотвори́ли ... ! ?
Не ридала - скам'яніла ...
Довго ще ота́к сиді́ла,
Як відчула - в сні мерзе́ннім,
В грязних чо́ботах казенних,
Спить воя́ччина сп'яніла ...
Хропу́ть три горе-окупанти
"Асвабаді́тєлі" - гара́нти,
В хмільно́му п'яному угарі,
Безбожнії, паскудні тварі,
На оббльованій білизні
Воя́ки із "свято́й отчи́зны" !
Навпо́мацки, нечу́тно, бистро
У сі́ни впевнено зайшла
І до бензопили́ каністру
В кутку, повнісіньку, знайшла.
Ввійшла, як привид до світлиці
З пічу́рки сірники дістала
І бо́са, як в селі годиться,
До спальні все це притаска́ла !
На іко́ну похрести́лась
Тихе́сенька, немов сова,
Над воя́ками схилилась
Й пості́ль бензином облила ...
Обілля́ла всю підлогу,
Беззвучно двері зачинила,
Помолилася до Бога,
А по́тім хату запалила ...
Вона стояла і дивилась -
Пала́ла хата, як бага́ття !
Чіпля́ло полум'я за плаття
І чорна кі́птява кружи́лась !
А ра́зом з нею - ду́ші чорні,
Невідспі́вані з'явились !
Нараз розве́рзлися безо́дні,
Почувся плач і зу́бів скрегіт,
Ще й сатани́нський дикий регіт !
І в пе́кло ду́ші провалились !
Зверзла́сь земля, вогонь погас !
І мати Божа озирну́лась !
Заплакала і ледь всміхну́лась ...
Й хазяйка ди́виться на нас,
От тільки зо́всім посиві́ла,
А хата - ціла, незгоріла !
Немо́в не був вогне́нний час !
Там менша, ба́лувана до́нька,
Ону́чку пе́стить голово́ньку,
Під хатою цвіте калина,
Круго́м жахітя і війна,
А хата та неопали́ма,
Немов бібле́йська купина́ !
На фото : Ікона Богородиці Неопалима Купина.
Фото : https://facedobra.com/wp-content/uploads/2019/09/c6fdc2b8de732f48a058c9fe2dhq-kartiny-i-panno-ikona-bozhiej-materi-neopalimaya-kupina-768x958.jpg
29.04.2022 р.
м. Чернівці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946434
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 09.05.2022
Підбирається вже вечір тихо до криниці,
Хоче досхочу напитись чистої водиці,
Шепотить легенько вітам де співають трави
Та запрошує у гості зіроньку з-за хмари
Неповторна, недосяжна, ти спустися з неба,
Щастя більшого у світі вже мені не треба,
Моя люба чарівнице, я вклонюсь низенько,
Щоб була моя кохана ти зовсім близенько
І зоря йому всміхнулась, опустила вії,
А до тебе, щоб спуститись, мої також мрії
Та без неба я загину, втрачу свої сили,
Тож небудемо з тобою разом ми щасливі
Вечір вислухав розмову милої красуні
Та розтанув у туманах в зорянім відлунні
І тепер, коли підходить та пора вечірня -
Посміхається зі смутком зіронька всесвітня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947077
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Я пам'ятаю з дитинства... прокинувшись рано,
смачний сніданок завжди готувала ти, мамо.
Весь день трудилась, ні трішечки не спочивала,
а вечором, спати вкладаючи, пісню співала.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Зіронька ясна тихенько в вікно зазирала,
пісня чарівна у зоряну нічку злітала.
В ній засинали в гніздечку малі солов'ята...
ой, як же ти ніжно мене цілувала і брата.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Вечором сонечко піде знов спати до гаю,
діткам своїм колискову, як ти, заспіваю.
Тихо заснуть, мов пташата малі, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши на ліжку скраєчку.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Я ПАМ'ЯТАЮ...
Я пам'ятаю... прокинувшись рано,
сніданок для нас готувала ти, мамо.
Весь день трудилася, не спочивала,
а вечором пісню нам ніжну співала.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Зіронька ясна в вікно зазирала,
а пісня чарівна у нічку злітала.
В ній засинали малі пташенята...
а ти цілувала мене й мого брата.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Вечором піде спать сонце до гаю,
я діткам своїм, як ти нам, заспіваю.
Мов солов'ятка вони, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши скраєчку.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947239
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Сиділа зозуля та й стала кувати,
Чому нема стежки до рідної хати?
Війна заховала сліди, що лишились,
У милій окрузі від смутку стомились
Та, як же добратись до рідного дому
І зняти пошвидше непрохану втому?
Зустріти там рідних та їх обійняти,
Я буду стежину всім серцем шукати
Злетіла зозуля та й стала кувати,
Ось, вже відшукала стежину до хати
Та рідна оселя порожня - не мила,
Побути тут довше серденьку не сила
І знову злетіла зозуля у далі,
Думки, заховавши в куточок подалі,
Крилом попрощалась та мабуть навіки,
А сльози лилися з очей, ніби ріки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947172
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
І зможе без страху у небо дивитись дитина,
Ворожа рука не розріже небесну блакить.
І сяде до столу у кожному домі родина,
І пісня дзвінка, переможна до Бога взлетить.
І радістю буде душа переповнена знову,
І посмішка щира із наших облич не зійде.
Моя Україно кохана, люблю твою мову,
Вже голуб із миром у наші домівки іде.
Відіб'ємо ворога, згине все зло поміж нами,
Свободу і волю здобудемо всоте собі.
Ти нас Україно з'єднала навіки серцями,
І так згуртувала у цій нелегкій боротьбі.
Моя Україно! Найкраща у світі державо!
Співуча як пташка, квітуча як райські сади.
Пишаюсь тобою! Вкраїно моя тобі Слава!
Тобі моя рідна присвячую свої рядки.!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943447
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 15.04.2022
Набирає обертів весна,
У цвіту розкішна абрикоса.
Парадокс: ввірвалася війна,
Упере́міш з кров'ю чисті роси.
Підло на світанку саранча
Сотворила напад безпідставно
І безмозко розвіває чад,
Втілює свій злочин непоправний.
Вивертається поріддя яд,
Нелюдське у ворога обличчя.
Ко́дла упаде за рядом ряд,
Шлях йому у пекло потойбіччя.
Щоб не нищили життя й весну,
Щоб раділи сонцю наші діти,
Проклинає світ увесь війну:
Миру - Україні, Правді - жити!
Наш уклін земний захисникам,
Захисницям світла, патріотам.
Не дадуть пощади ворогам.
В єдності наш український спротив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945062
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 15.04.2022
Ти моя лебідка, ніжна синьоока,
Ти моя красуня та доля жорстока,
Чому ж й в чому винна моя Україна,
Де пшениці в полі, мова солов*їна,
Дружні, працьовиті і добрії люди,
Нам би Миру, сонця і щастя повсюди.
Щоб мале дитятко всміхалось матусі,
Теплий, ніжний погляд грів серце бабусі,
Щоби татко поруч, мужній і сміливий,
Щоб війни не знав він, працював щасливий.
Прошу тебе Боже, зглянись на родину,
Спаси від неволі козацьку країну,
Всели віру в душу, любов і надію,
Щоб раділи люди, завжди мали мрію!
Я вклонюсь синочкам, донькам України,
За хоробрість, мужність, що сни зберігають
У боях жорстоких волю захищають,
Вірю в перемогу, відженуть навалу,
Розквітне країна, збудуєм на славу,
Всі міста і села, хліб заколоситься,
Малому дитяті, війна не насниться,
У шовкових травах, засрібляться роси
І життя настане, жаданим, прекрасним!
11.04.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944680
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 15.04.2022
Як же солодко спало, моє миле дитятко,
Доторкнуся до личка, дороге янголятко,
Поцілунок з любов'ю, подарую обійми,
Ніби зіронька в небі своїм діткам - сузір'я
Пригорну і розтану там де мить неповторна
І залишить назавжди мене нотка мінорна,
Бо найкраще у світі сон та дотик дитини,
Як люблю і плекаю найдорожчі хвилини
Я обожнюю миті де вирує лиш ласка,
Знаю кожна дитина для матусеньки - казка
І вже більшого щастя у житті не чекала,
А любов до краплинки я завжди віддавала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944946
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 15.04.2022
Прийди до мене в ранішню пору,
Залиш цілунок на моїх долонях,
Я в них побачу трепетну весну
І милий квіт, на побілівших скронях
Згадаю, що з тобою ми пройшли,
Таке тяжке та в світі найдорожче,
Що почуття любові зберегли,
Мабуть і зараз серцю допоможе
Я розгорну долоні, а на них -
Усе життя, написане, як книга,
По лініях простих і дорогих
Я прочитаю впевнено і стиха
І першу зустріч, що була в житті,
Де успіхи були та і невдачі
І поцілунок милий від душі,
Який заповнив теплоти нестачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943276
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022
Розпростер лелека дужі крила,
ой весела ж пісня тут дзвеніла,
соловейка слухали садочки...
А тепер боронять край синочки.
Кожен з них коханим є і братом,
і для діточок є добрим татом,
і відваги їм не позичати.
То ж пишайся, Україно-мати.
Хоч стоять в зажурі ще тополі,
й гіркоти багато в нашій долі,
засіваєм ниву. Золотися.
Усміхнись, Вкраїнонько! Всміхнися.
Любим тебе, Україно рідна,
ти синами є своїми сильна,
в козачат до світла лиш дорога.
Нас усіх чекає - Перемога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943157
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 25.03.2022
Краєчком ока бачу тиху тінь,
Як ніби спогад рідних поколінь,
Де у тенетах мудрість проросла
Та слід лишила в образі листка
Де стежка бігла від порогу в світ,
Вже не злічити скільки точно літ,
А серце завмирало на шляху,
У нім було багато так страху
Але мета вела вперед завжди,
Найперші кроки, пройдені сліди
І вдячність, як відлуння у душі -
Звучить і зараз, як мої вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943036
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 25.03.2022
Не сумуй, калино, що настала осінь,
Віти так обвила вже холодна просинь
Та поглянь на землю - ніжна позолота,
В осені-красуні неймовірна врода
Килим розстелила, різнобарв'ям грає,
Вітер-легіточок листячко гортає,
Осені чарзіллям покрива стежини
І стають розкішні неповторні днини
Дивні колорити він зібрав по світу,
Щедрі подарунки відсилає літу,
За тепло душевне, що нас ніжно гріло,
Від якого серце радісно хмеліло
Не сумуй, калино, подружися з вітром,
Може помандруєш ти із ним у літо,
А красуня-осінь кине позолоту
І твою, калино, підфарбує вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942800
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 20.03.2022
Єднає людей співчуття і молитва,
Коли у хрещеному краю луна.
У кулях й снарядах із ворогом битва -
В моїй Україні кривава війна.
Несли їй весну із далека лелеки…
Вже сонечко личко купало в ріці…
Та нелюд ворожий приніс небезпеку
Вмить все найдорожче вмістилось в руці.
Тривога за рід свій і землю святую
Упала осколком у сонні серця,
Де мрії розніжено щастя карбують
І трудяться пера в шедеврах митця.
Обірваний сон… Недоспівана пісня…
Розгромлені бомбами ніжні слова…
І ворога бити - обов'язок їхній,
Боротись за волю - їх суть вікова.
О, де взяти крила тебе захистити,
Моя земле рідна, любове моя?
Ніколи рашиста не зможу простити,
Що зміг посягнути на спів солов’я.
За долі убиті, скалічені мрії,
За сльози, за градами биті поля…
Вас небо не прийме за варварські дії!
За злочини тіло не прийме земля!
А сонце все ж зійде над мирним народом,
Розквітнуть волошки в пшеничних ланах,
Бо дух є незламним в козацького роду
Він славен вовіки в житті і в боях!
15.03.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942445
дата надходження 15.03.2022
дата закладки 17.03.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P_FkYXVu-mE[/youtube]
Оборону з тобою тримали
І завзято ми бились в бою,
Під ногами земля в нас палала,
Але ми залишались в строю.
Руйнувались розбиті будинки,
А все небо - в диму і вогні..
Голосіння, ридання і крики
Матерів і дружин, й дітлахів.
Приспів:
Україно, ти – вільна держава!
Майорить жовто-синій наш стяг.
Україні й Героям всім Слава!
З Перемогою наших звитяг!
Свою Гідність і Волю збороли,
Найдорожчим платили – життям.
Зло вороже навіки зламали
І назад вже нема вороття.
Всі боролися і не скорились.
Ми є дочки й сини козаків.
І нам Слава і Правда лишились,
І той шлях, що нам Бог повелів.
Приспів:
Україно, ти – вільна держава!
Майорить жовто-синій наш стяг.
Україні й Героям всім Слава!
З Перемогою наших звитяг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942523
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Втікайте люті окупанти,
За межі нашого кордону.
Є вашому життю гаранти,
Живими доповзти додому.
Втікайте вороги закляті,
Не нівечіть нелюди землі.
Можливо вас чекає мати,
Ще й нагороди у Кремлі.
Звірині бачили повадки,
Смертельні вибухи із градів.
Жахливі тривали випадки,
Завжди зустрічали вас радо.
Скоріше втікайте злодюги,
Ніколи вам не стати людьми.
Чекає вас суд по заслузі,
Хоча б не наваляйте в штани.
Почуйте жорстокі нацисти,
В останній пропонуємо раз.
Вже капітуляція близько,
День Перемоги - свято для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942178
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 12.03.2022
Я знову загубилася у снах,
Шукаю літо в зелені листках,
Перебираю тихо всі думки,
Що образно лягають у рядки
Той запах ніжний не зрівнять ні з чим,
Хіба, що з мирним подихом весни,
А може з милим трепетом душі,
Що пише так зворушливі вірші
Я знову загубилася у снах,
А може то так стукає весна?
Чи мир і спокій мирним промінцем,
А може ти торкнувся рук лицем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942199
дата надходження 12.03.2022
дата закладки 12.03.2022
Окра́й розлогої калини,
Де ліс до кручі похилився,
Якоїсь грозово́ї днини
Струмочок джерельце́м пробився !
Погля́нув вгору, огляді́вся !
І знов у глиб землі забився,
Бо дуже про́стору злякався,
Що раптом, перед ним роздався !
Мерщій між ко́ренів сховався
Дрижить і злякано шепоче :
- Матусю, я туди не хо́чу !
Я ледь там з кручі не зірва́вся !
Земе́лько, матінко рідне́нька,
Не хочу в світ той, лю́ба ненько !
Шепоче матінка : - Мій милий,
Весь час триматись за спідни́цю,
Струмо́чку, лю́бий - не годиться !
Прийшов твій час ! Набравсь ти сили !
Не бійся синку, той світ білий -
Безмежний, зва́бний! Будь же смілий!
Ступа́й з домашнього порогу,
І плинь у дальнюю дорогу !
Течи́ крізь до́ли, стань рікою,
В посу́ху спрагле поле зро́сиш,
Водою спра́гнених напо́їш
Й зіллє́шся з хвилею морсько́ю !
Струмо́чку, сину мій рідне́нький,
Збира́йсь в дорогу потихе́ньку ...
* * *
Струмок зітхнув, підня́всь нагору,
Спинивсь на схилі, обдивився !
Й джере́льцем чистим, з косогору,
До світу білого пролився !
Я пам'ятаю те джере́льце,
Якийсь прохожий - добре серце
Зладнав із лу́бу жолобо́чок,
Та ще й з бере́сти туєсо́чок !
Вода в струмочку - ло́мить зуби !
А смак - в слова́х не передати !
Горішка вільхи, листя дуба,
Всіх трав ввібрала аромати !
Дзвінки́м мале́ньким водогра́єм
Зіско́чив з жолобка́ струмочок,
Водою спо́внив туєсочок
Й чимду́ж побіг до до́лу з гаю !
* * *
Лиш мить - і він скоти́всь в доли́ну.
Ніде́ не став, не забари́вся,
В обі́ймах рі́чки, що там пли́не,
У день погожий опини́вся !
Спокійна й сонна, як здавалось,
Річе́нька Ро́двіною зва́лась ...
Тихе́нько во́ди не́сла вдаль
Прозо́рі, чисті, як кришта́ль.
Під тінню пра́лісів поліських,
Крізь хлі́бні ниви на осо́нні,
Чере́з просто́рні оболо́ні
Лежав той шлях її неблизький .
По Прип'яті, Дніпру до моря,
До хвиль солоних - вольна воля !
* * *
Так пли́нув час - не знали горя.
Річки́ текли, як час - невпи́нно...
Вогня́на раптом спала зо́ря*,
І стали во́ди... як поли́нню ...
Поли́нню й Ро́двіну накрило ...
І згі́ркла чиста і прозора !
Незлі́чно лю́ду помори́ло,
Жахливі зга́дки про ту по́ру !
Щоб в море не діставсь поли́н,
Брута́льно рі́ченьку спини́ли -
По руслі дамбу споруди́ли*
І Родвіни скінчи́вся плин !
Рвону́лась річка з берегі́в,
Аби не втра́тити свободу !
Та не здола́ла перешкоду
Лиш розлила́сь сере́д лугів ...
А з ча́сом поросла травою
Ще й комиша́ми, й осоко́ю,
Дрібно́ю ря́сочкою вкрилась -
Болотом Родвіна зробилась
Попала річенька в неволю
І пли́нуть вдаль - нема вже сили ...
* * *
А джерело́ ? Струмочо́к милий ?
- На схилі ще дзвенить джере́льце,
Та де ж прохо́жий - добре серце,
Що зро́бить з лу́бу жолобо́чок,
Та ще й з бере́сти туєсо́чок ? !
Вода в джере́льці - ло́мить зуби !
Ввібра́ла лісу аромати -
Трави і листя, хвої й лубу !
Смачна́ - в слова́х не переда́ти !
Хоч до́бра в джерелі води́ця,
Та ні́кому її напи́тись !
Людей давно нема в окру́зі !
Нема ні в лісі, ні в яру́зі,
Нема ні в се́лах ні в міста́х,
Ніхто не по́рпається в полі,
Безлюдні се́ла сіють страх,
А ві́кна в місті по́вні болю !
Коли вогня́на впала зо́ря,
Трава, земля, й мала́ били́на
Гірки́м напо́внились поли́ном.
Зазна́ли люди в то́й час горя !
Тіка́ли всі - й старе́ й дитина
Домі́вки рі́дні залиша́ли
Нічо́го з хат не забирали
Зірва́лись з місця ... Й на чужи́ну ...
Струмок самесенький лишився,
Він із берізкою здружився,
Дзюрча́в їй тихо щось на схилі
І мріяв про соло́ні хвилі ...
* * *
36 ро́ків по то́му .
Пройшли роки́. Світ став іна́кший.
Але не гірший і не кращий,
На сонці ні́жились, дріма́ли,
Біди ніщо не віщува́ло ...
Напа́сть прийшла́, коли не жда́ли.
Берізку, ва́рвари, зрубали,
У грязних ки́рзових чоботях,
В багнюці, полині́ й болоті
У воду влізли до струмочка :
- Сматрі́ Ярьома ручєйо́чек,
Савсе́м, как дома, в Ярасла́вле.
Давай-ка сдє́лаєм чайочек
И фля́ги здесь панабира́єм !
А пато́м, ядре́на мать,
Пає́дєм Києв ваєва́ть !
Стої́ть їх двоє, в камуфля́жі,
Тупі, жорсто́кі і байду́жі,
Чужо́го світу персона́жі,
Нена́висні, гаспи́дські душі !
- Земе́лько, матінко рідне́нька,
Це ж що твори́ться, лю́ба ненько !
Не хочу я їх напува́ти -
Зага́рбники, чужі солдати !
Дістали фля́ги, нахили́лись,
Армійські фляги у обох,
Струмок в світ білий подиви́вся,
А по́тім вмер і пересо́х ...
Зага́рбникам не дав напи́тись,
Не дав їм спрагу вдовольни́ти,
Бо краще вмерти, чим змири́тись
І в ра́бстві, під п'ято́ю, жити !
- Куда ето вода дева́лась ?
Сквазь землю на глаза́х ушла́ !
Хатя бы ка́пелька аста́лась,
Насы́тить жажду не дала !
Спраглі й злю́щі ще кружля́ли
З пусти́ми фля́жками в обо́х,
А десь, в дале́кім Яросла́влі,
Струмо́к росі́йський теж засо́х ...
* * *
Вогня́на раптом спала зо́ря* - [i]І засурмив третій Янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона...
Об'явлення св. Йоана Богослова
8:10-11:[/i]
дамбу споруди́ли* - Google координаты
цього місця 51.363176,30.116286
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941409
дата надходження 01.03.2022
дата закладки 05.03.2022
Я знаю, що пройдуть страшні часи
І заспіває знову Україна!
Зітруться всі непрохані сліди
Та залунає пісня солов'їна!
Розквітнуть чари ніжно у саду,
Душа засяє, як весняна квітка
І подарує знов весна красу,
А згодом буде рай, як ніби влітку
Наснага, спокій і уся любов,
Прийдуть сміливо знову в кожну хату,
Зігріють душу дорогим теплом
І відсвяткуєм перемоги дату!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941650
дата надходження 05.03.2022
дата закладки 05.03.2022
Зашепотіла у гаю весняна квітка,
Без потаємної краси, зовсім без свідка,
Захвилювалась, як зоря у темнім небі,
Чому любов і теплота від нас далекі?
Для чого смуток у душі вмить поселився?
Чому навколишній наш світ ось так змінився?
Для чого розпач у серцях, для чого люди?
Скрізь жах і крові пролиття лежать повсюди
Та не здамося ми ніяк, країно мила,
Ми твої доньки і сини, ми твоя сила!
Тож будем разом боронить свою Вкраїну,
Й почуєм пісню, як завжди ми солов'їну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941532
дата надходження 03.03.2022
дата закладки 05.03.2022
Завірюха розгулялась,
Кучугури намела,
Покривалом застеляла
Всю дорогу до села;
Обгортала всі дерева,
Що обабіч поросли,
Щоб в цю віхолу лютневу
У кожусі ті були,
Щоб не мерзло їх коріння,
Ані гіллячко ламке,
І морозного скрипіння
Їм б не чулось, та м’яке
Застеляла покривало
На засніжені поля,
Щоб там жито спочивало,
Та поорана рілля.
А як сонечка весняні
Всіх розбудять промінці -
То з проталин сіро-тьмяних
Вверх проткнуться пагінці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939206
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Добрі люди, ви відчули –
Лютий, а душі весниться?
В золотисто-жовті кулі
Скоро вкриється вербиця.
Всі льоди зимові скреснуть,
Як розквітне перший котик.
Мавкою озвуться в плесах
Сопілчано-срібні ноти.
Аромат смолистий гаю
В барвах рідної бандури
Дух народний звеселяє,
Розганяє все похмуре.
Україно! Всім на втіху,
Вкрийся в проліски й тюльпани.
Негаразди й лиха стихнуть –
Прийде мир… такий плеканий!
Хай верба очистить душі
Від жадоби, зла і скверни.
Дасть Бог, вийдемо із мушлі,
Вірус в пекло Він поверне.
Боже світлий! Кожен просить:
Справди все під квіт вербиці!
Хай радіють верболози,
Світ тепліє і весниться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939182
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Я закохана у тебе Львове!
у галантного лицаря на коні
Зорю в блакитне небо казкове
де розквітають каштани навесні.
Лелекою лечу в старе місто
Де чути музику струни скрипаля.
В надії сходить сонце пречисто
І солодить ніжна пісня солов'я.
Тут живуть гонорові панянки
І, як в Парижі демонструють моду.
Здалеку усміхнеться львів'янка
П'єш воду, як з джерела їхню вроду.
Тут пахне кавою, шоколадом
І ліловим бузком в зеленім гаю
На високім замку зорепадом
Ловиш в долоні щастя в тихім раю.
Тут на площі Ринок старий скрипаль
Заспіває романс пісню про любов.
І струни скрипки проженуть печаль
Засяють очі... в жилах заграє кров.
Князь Данило Галицький з давнини
Привітає у домі своїх гостей.
Тут зростали славні дочки, сини
Народжували мрії з світлих ідей.
Золотяться бані церквиць між віт
Їхній дзвін будить від сну сонне місто.
Новий день ожива з святих молитв
Радіє весна розквітає буйним листом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938749
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 04.02.2022
Звідки ти прийшла така далека,
Неповторна і така прекрасна?
Може опустилась тихо з неба,
Пані гордовита та поважна?
У твоєму образі чарівнім,
Бачу море ніжності й любові,
В силуеті милім та тендітнім
Зародились неповторні долі
Стан розкішний, ніби у богині,
Звідки ти з'явилася, красуне?
Очі виграють небессям синім,
В відповідь лиш чується відлуння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938852
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Дарована Богом, мов сонце в блакиті,
для нас Україна - єдина у світі.
Де верби, тополі й калина рясна,
звучить рідне слово і спів солов'я.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Не треба ходити чужими стежками...
Де вишні в саду і дзвінка пісня мами,
дзвенить споконвіку наш велет-Дніпро.
Тут в щасті нам жити - щоб там не було!
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Люби рідний край той, що є в твоїй долі,
на рідній землі ти, мов пташка на волі.
Завжди додасть сили нам рідна земля.
То ж будьмо їй вірні, як вірна вона.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939018
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Не шукай солодкий аромат, що мені доносився із гаю,
Відчувала я його не раз, з чарівними нотками розмаю,
Повівав він ніжністю століть, дарувавши неповторність світу,
Вся краса, і ласка, і тепло доторкались поцілунком літа
Не шукай ти осені мотив, той, що обійме тебе ласкаво,
Він, як ніби птах, що прилетів, пригорне і полетить незнано
І лишишся з дотиком в думках, що торкнувся нашої уяви
Та солодкий гаю аромат нагадає такт дзвінкий октави
Не шукай засніжені стежки, що манили чарами у далі,
Коли сніг вкриває всі гілки, дивно загубившись у вуалі
І лишаться мрії і думки, що як сяйво в небесах зоріють
Та в листі написані рядки, що теплом душевним тихо гріють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939067
дата надходження 03.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
У саду козак й дівчина, двоє молоденькі.
Біля тину бє копитом коник вороненький.
Краще вийся ти, тумане, з саду у гайочок.
Та й стелися там, тумане, ніби барвіночок.
Як пливтимеш під горою, та й через долину,
обніми там одиноку червону калину.
А щоб легко, мій тумане, доріженька слалась,
скажи їй, що дівчинонька козака діждалась.
Скажи їй хай не сумує, ягідочки згіркнуть.
Козаченько й дівчинонька ще до неї прийдуть.
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938686
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
***
На горизонті контуром Кавказ
на небі вимальовується зранку.
Чітким дивуюсь краєвидам з ґанку,
милуюся, як на іконостас.
Із мінарету вранішній намаз
стрічаю чемно, хоч не мусульманка.
На горизонті контуром Кавказ
на небі вимальовується зранку.
Сусід переступає перелаз –
несе на таці кави філіжанку.
Приїжджу зацікавлює панянку –
сюрпризами приваблює щораз.
…На горизонті – контуром Кавказ.
2021
(З азербайджанських ронделів. Фото з інтернету, дякую автору)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938123
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 29.01.2022
А серцю не прикажеш,
Не зачинеш його на замок.
Сотню "ні" йому скажеш,
А воно із любов'ю ще крок.
Надія пропаде, розстане.
Ти сприймеш усе як є,
Тільки серце, доки не стане,
Світитись любов'ю буде.
І в сірому дні листопада
Ти розгледиш прекрасне.
Тепло із душі не пропаде,
Хоча удвох - вже вчорашнє.
Нелогічно світле, глибоке
Відчуття те у грудях живе.
Твій шлях уже одинокий,
А воно всеодно наповняє тебе.
І весни твої чарівні, квітучі,
Хоча вдощ накриває туга.
І є друзі твої небайдужі,
А пазла того таки не вистача.
Наче рідного щось, свого,
Того теплого, що в унісон.
Серце й досі любить його,
Але поруч дає тільки сон.
Те що справжнє - живе.
Без умови гріє у грудях.
Від байдужості нас береже,
Усміхаючись мовчки налюдях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931481
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 29.01.2022
Чорніє небо, сипляться сніги,
Чи, може, зорі, падають додолу?
Чиїсь під ковдрою ховаючи гріхи,
З нічного розсипаючись подолу.
І сиплять! Сиплять! Замітають шлях!
Вкривають степ! І гріють чорну землю!
Зима летить снігами по полях,
Прорвавши в небі безкінечну греблю!
Вогнями в шибках гріються хати…
Дровами, світлом, теплими руками…
Колись ще теплими були листи –
Пропали. Зникли. Замело снігами.
Хрести на церквах, як дороговказ.
Вони високо – не занести снігом-
У битві віхоли й хрестів що їм до нас?!
Ховаємось туди, де пахне хлібом!
Туди, де пахне хлібом і людьми,
Любов’ю, втіхою, цілунками чекання…
І пити чай із запахом зими…
І тихо розмовляти про кохання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937980
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 29.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JnvNSB_o5UQ[/youtube]
Зерно в родючу землю впало,
Так народилась ніжна квітка.
І навкруги красиво стало,
Та це було давно, улітку.
Колись всі нею милувались,
Були закохані й вітри.
І ось тепер що з нею сталось,
Цієї сніжної пори!
Лежить заметена вже снігом,
Сумні думки ось тут, як тут.
Тепер вітри зустріли сміхом,
Сніги наза́вжди й заметуть.
Проймала жалість всіх прохожих,
Чому в краси короткий вік?
Пройшло чимало небайдужих,
Та врятувать ніхто не зміг..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938223
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 26.01.2022
Звечоріло… сніг пасмами летить,
Біло- біло, мене втіша ця мить,
Перебираю, січневі всі дні,
Врешті минулися дуже сумні.
Більше пів місяця, мов безсила,
Зима , як птаха, стомились крила,
Зачинена за семи замками,
Втішалася ясними зірками.
Й вітер віяв, весь час ніс вологу,
Кожен з нас приховував тривогу,
За озимі, ледь виднілись з землі,
Ще й рідкі, в росах густих, уві сні.
Ми зраділи, хрещенській, цій днині
Сніг яскравий, сріблився в долині
У купелі веселились люди,
Розмови і гучний сміх повсюди.
Тож знов зима, порошила ниви,
І накривала усіх щасливих.
Звечоріло... сіг пасмами летить,
Біло - біло, нас гріє оця мить.
Як добре, зима вдягла окрасу,
За дні я вдячна Творцю Ісусу!
19.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937901
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022
До вікна сьогодні вранці поспішаю, як завжди,
Бачу відблиск на фіранці, тінь зобразила сліди,
Вмить, відшторивши краєчок, роздивилась, ох, краса,
Завітала до світлини наша зимонька-зима
На кущах світ-килимочки, ніби хмарки із небес,
Припорошені листочки утворили лон чудес,
Всі дерева в сукнях білих, як снігуроньки стоять,
Їхні чари неймовірні в біжутерії бринять
А обабіч горобина, вся прекрасна, як зоря,
На її кетягах файних теж всміхається зима,
Дивовижний знов період, з кришталю чарівний світ,
Мабуть Сніжна королева нам дарує свій привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937880
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NbOmsD3hVQE
[/youtube]
Життя - це вічна метушня,
І день на день не схожий.
Та вранці все ж чекаєм дня,
Щоб він в нас був погожим.
Щоб біганина в день такий,
Зморилася й затихла.
Хай буде він для нас легкий,
Проблеми всі, щоб зникли.
Вмоститись зручно край вікна,
І поруч кіт зі мною,
І разом з ним чекать тепла,
І марити весною.
А поки сніг, мороз, зима,
Не падать треба духом.
Приймать це треба жартома,
Пройде хай відчайдуха.
Коли ж все буде навпаки,
І будуть дні на цей не схожі,
Прийму я теж їх залюбки,
Бо сумувати все ж не гоже.
Думки лиш тільки про весну,
Гарячий чай із медом.
Забуду зиму навісну,
Укрившись теплим пледом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937927
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022
Мелодія скрипки звучить у тональності руху
Впускає в уяву розбурхану й збуджену кров
Ти міцно тримаєш за серце ще сповнене духу
Милуєш увагою з запахом вічних відмов...
Все ж в твоїх обіймах бажаю тихої скромності
Щоб легеням моїм тихо спалось й дихалось ще
Але ж ці відчуття не хочуть смаку пристойності
Бажання ж пробуджують в мені солодке й смачне....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937377
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 22.01.2022
У родючій і красивій живемо державі,
Ми тобою, Україно, гордимось по праву!
Пам’ятаємо - ми діти козацького роду,
Нашій єдності й любові нема переводу.
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Чисте небо, ясні зорі, світяться над нами
На своїй рідній землі, - тут ми є панами!
Об’єднаємо Карпати і Чорнеє море,
Щоби був усюди мир – нам не треба горя!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Всі ми, браття – українці, за мир і свободу!
Збережемо для нащадків здобутки народу.
Як ромашки, ген зоріють, у хлібному полі,
Нехай щастям так іскриться кожна наша доля!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
В. Ф. - 21. 01. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937781
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Ой там, за горою... та й за високою.
живе дівчинонька з русою косою.
А та коса руса, мов у полі жито,
мені б із такою вік у щасті жити.
До тої дівчини щодня хлопці ходять,
та стежки до серця чомусь не знаходять.
А я взяв наваживсь, спитав:"Чия Настя?",
дівчина всміхнулась:"Ти є моє щастя".
Ой там, за горою... де річечка в'ється,
живе дівчинонька, що моєю зветься.
Кажу всім вам, хлопці, нехай кожен знає:
в світі є найкраща, що лиш вас чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937759
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
[b]Р[/b]ай - це тоді, коли не одинока,
[b]А[/b] є родина, ніжність і любов,
[b]Д[/b]уша тоді щаслива і глибока
[b]І[/b]з тим теплом, що відчуває знов.
[b]Ю[/b]рба емоцій зібраних у серці
[b]Я[/b]скрава і помітна у житті,
[b]Б[/b]ез стуку відчиняє сміло дверці,
[b]О[/b]біймами, даруючи мені.
[b]В[/b] світлині де так люблячо приємно,
[b]С[/b]покійно зустрічає нас тепло,
[b]В[/b] такій родині затишно і чемно
[b]І[/b] є до кого прихилить чоло.
[b]Т[/b]оркнутись ніжно трепетно рукою
[b]І[/b] на хвилинку все забуть сумне,
[b]Н[/b]адія, віра і любов зі мною
[b]Е[/b]моції прекрасні збереже.
[b]С[/b]хилюсь низенько я своїй родині,
[b]А[/b] ще додам любов і теплоту,
[b]М[/b]оя повага щедра і понині
[b]І[/b] за турботу й їхню доброту.
[b]Т[/b]ворити світ - така важлива справа,
[b]Н[/b]аснага відчувається любить,
[b]Я[/b] знаю, що життя - це справжня мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937757
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Хтось перший клас в душі зберіг...
Хтось блиск очей на випускному...
Переступивши шкіл поріг,
душа свого лишалась дому...
А далі що?.. Комусь сніги...
вітри жорстокі... заметілі...
Комусь же... сонце навкруги!
Проміння ніжить душу й тіло...
Комусь каміння йти не дасть...
Когось крило несе в сузір’я!..
Комусь немає їжі... – Зась!
Біда шматує плоть безмірно...
Хтось робить помилку в житті,
а хтось вирішує проблеми...
- Бажаю всім... не в самоті...
вдихнути справжнього Едему!..
Лихий нехай скінчиться час...
Забудуть люди слово ,,відчай,,...
Всі посміхнуться водночас...
- Неначе рай знайшовся вічний!..
Щоби все бажане збулось...
Щоб Бог почув усі молитви!..
Щоб справжнє щастя всім було...
- Й самі могли теплом ділитись...
Бажаю всім...
21.01.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937733
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 22.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=edg3MJmRR9k[/youtube]
Я обіймаю тих, кого люблю,
Найкращих друзів близьких і далеких.
З любов"ю обійматиму й сім"ю,
І тих, з ким порозумітися нелегко.
Я вам віддам частинку доброти,
Відчуєте її в моїх обіймах.
Наллю із келиха своєї теплоти,
Нехай зігріє у холодних зимах.
Нехай в очах цвіте лиш радість.
Коли на серці важко буде вам,
Знайду у серці я таку можливість:
Підтримку своїм словом я надам.
Тебе я обіймаю ніжно- ніжно,
Відчув мою ти ніжну теплоту?
Хай те́плою зима ця буде сніжна,
А серце хай не взнає сльозоту...
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937666
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Твоєю красою пишалися роси,
Чарівно вплітали перлини у коси
І сад милувався, чаруючи квітом,
Неначе небесся всміхалося літом
Розкидала чари прекрасні у гаї
І поглядом дивно створила розмаї,
В холодні хвилини зігріла красою
Та ніби всміхнулася ніжно весною
Така неповторна і як її звати?
Красуню чарівну ні з ким не зрівняти,
Засяє, як сонце, війне милим квітом,
Чарівність свою понесе сміло світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937330
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Аж засріблить січень, засіяє,
Земля довкола, в білій вуалі,
То потмяніє, з вітром гуляє,
В собі сховає зимні печалі.
Тож потепління, б`є всі рекорди,
Зимовий дощ - осінні дарунки,
Температура - весни акорди,
У змові з вітром трепітні звуки.
Вночі січень. .. розсердився, зирить,
Всівсь на хмарі , як володар часу,
Місяць око - іронічно щирить,
І підморгує, йому щоразу.
Поволі… втекли хмари- перини,
Місяць вповні – мороз, аж шаліє,
За мить, іскряться білі пір`їни,
Веселиться, знов січень радіє.
14.01.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937245
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022
Напнула святкову, тернисту хустину,
Ще й шубку зимову, сріблясту вдягла.
Окраса садиби й старенького тину -
Святим оберегом Калина була.
У бік її зиркають голі дерева,
Скрегочуть гілками,чекають весни…
На стовбурі сяє сльоза кришталева,
Там сплять під корою омріяні сни.
Вклонилась привітно, гостинно Калина -
У полудні сяєвом бісер заграв…
Всміхнулась, немов молодая дівчина,
Бо личко рум’яне Мороз цілував.
Їй лагідно пестив Вітрець усе тіло,
Боявся порушить палітру краси…
Хоча до знемоги, бувало, кортіло,
Ту випити вроду з води і роси.
Снігур чепурний завітав на гостину
Вмостився в долоньки красуні тії.
І щедро посипались на скатертину
З цілющого грона серця золоті.
16.01.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937150
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
" На Новий рік прибавилось дня
на заячий скік " (народна мудрість).
День зимовий, в грудні день
Такий коротенький.
Тільки сонечко зійшло -
Вже й вечір близенько.
День і Вечір закохані
В чорнобриву Нічку.
Спішать, вабить їх вона
Краля-чарівничка.
Чого тільки День не робить,
Щоб швидше минати.
Вечір - поперек дороги :
- Не поспішай, брате !
Давай будемо змагатись.
Ти в нас сміливіший :
Хто шлях швидше подолає,
Той буде прудкіший.
Стали брати' до пробіжки.
Красуня сміється :
- Вже в дорозі Новий рік,
Він і розбиреться! *
Стараються День і Вечір
Швидше б їм до Нічки,
А вона втішається,
В зорях срібних щічки.
Похнюпився День грудневий...
Ось прийшов і Новий рік !
День став довший, небагато,
А лише на зайця скік.
* Розбиреться - тут виносити певне рішення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936321
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 16.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nWy_t_SJQpA[/youtube]
Мої думки, як малі діти:
Одні слухняні, інші - ні.
Зірватись можуть й полетіти,
А я чекаю день при дні.
А то лететь, де їх не ждуть,
Спішать до квітів, що зів"яли,
В надії, що все ж оживуть.
Чомусь невірно все сприймали.
Ночами спати не дають,
Коли в них виникне ідея.
Мене обсядуть й тихо ждуть,
Всю ніч я думаю про неї.
А сон довірливий все жде,
Тупцюється все поряд мене.
Думки мої всі обійде,
До ранку всіх їх прожене..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937025
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 15.01.2022
Десь за обрієм в Карпатах,
Заховалась зима в шатах,
Ще готує дивні зваби,
Для дітей гучні розваги
А дорослих теж здивує,
Чим і як - вона міркує
Та фантазія у неї
Вкрити сріблом всі алеї
Одягне дерева в шалі,
Із мережива вуалі,
Світ прикрасить серпантином,
Щоб була чарівна днина
Сонце ще покриє сріблом
Та додасть мелодій вітром,
Ох, здивує, сніжна пані,
Буде зустріч, як в романі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937020
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 15.01.2022
Думками потай, злетіти ввись,
Де в небі, хмари чарівниці,
Може нарешті, там би вляглись,
Та їх, приховати в скарбниці.
Та де ж втримати, тих хмар політ?
А в них всі мрії і бажання,
Знаю думки , не лишають слід,
Лиш теплий спогад, сподівання.
Пух лебединний держуть хмари,
В зимову пору землю вкрасять,
В казкову ніч розвіють чари,
Жагу лілати не погасять.
А в чарах тих є срібло й злато,
І я потішусь зимі в сяйві,
І не одне зустріну свято,
Думки журливі не на часі.
На склі мороз малює казку,
На якийсь час дуики притихли,
Я відчуваю божу ласку,
Літать бажання,на мить вщухли.
Окину оком білосніжно,
Пройшлась хурделиця полями,
Знов мерехтять зорі привітно,
Пора вечірня… злет з думками.
12.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936837
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 14.01.2022
[b]Н[/b]акину шаль тендітну на світанку,
[b]Е[/b]нергію, відчувши до краси,
[b]М[/b]илує мить розкішного серпанку,
[b]А[/b] в далині шепочуться ліси.
[b]Є[/b] в них і свіжість, й мила прохолода,
[b]Ч[/b]астинки диволіта і весни,
[b]А[/b] в глибині де схована природа
[b]Р[/b]озкинулись чудові три пори.
[b]І[/b] в ніжнім стані де краса сховалась,
[b]В[/b]ітаючи, як пані в тишині,
[b]Н[/b]астільки дивовижною здавалась
[b]І[/b] сяйвом посміхалася мені.
[b]Ш[/b]икуючи у шатах вигравала,
[b]О[/b]здоблена палітрою весни,
[b]Г[/b]аї у літні сукні одягала,
[b]О[/b]золотивши листям восени.
[b]У[/b] милій насолоді я тремтіла,
[b]С[/b]творивши, ніби рай в своїй душі,
[b]В[/b]іднині я побути так хотіла
[b]І[/b] ще відчути казку в тишині.
[b]Т[/b]епер краса, як мрія там зоріла
[b]І[/b] ніжно посміхалася мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936365
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 14.01.2022
А образ твій цілує тишину,
В якій зі мною, ніби розчинився,
Хотілось знов відчути всю красу
Та світ чомусь до тонкощів змінився
І літо відлетіло в теплий край,
Лишив на згадку дивовижну ласку
Та у гаю чарівний дивограй
Нам дарував мелодію, як казку
Відгомоніла осінь, відійшла
Та я до неї часто повертаюсь,
Як в колоритах радісно жила
Та і в думках частенько посміхаюсь
І вже зима чарує навкруги,
Кружляють в вальсі звабливі сніжинки
Та у думках я лину до весни,
Щоб квіт зібрать з дерев, як намистинки
Я вдячна-вдячна всім, за любий світ,
Бо в кожної красуні свої чари
І передам сердечний їм привіт,
Щоби сіяли звабливі стожари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936911
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 14.01.2022
Я люблю море-море ромашок,
Їхню ніжну біляву красу,
Неповторно тендітних милашок,
Що так тихо схилились в росу
Їхній світ чарівно неймовірний
І до тонкощів весь наяву,
Утворили неначе сузір'я
Та лоскочуть там сяйвом траву
Дорога вже така насолода,
Що встелила безмежні поля,
Я люблю тебе, рідна природо,
Це найкраща у світі земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936805
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 13.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ElAU1S6lw4M[/youtube]
Зимі не спиться: без роботи.
Нащо наслала холоди?
Одягне кирзові чоботи,
І знов почне свої ходи.
Мороз кипить - і мерзнуть руки,
Гілки в дерев немов кістки.
Я чую, що в вікно хтось стука.
Літають різні тут думки..
Це вітер проситься до хати,
Замерз, втомився вже літать.
Я можу тут лише зітхати,
Мені його як врятувать?
Зима все швидкість набирає,
Спішить, щоб справно все зробить.
Але вона одне не знає,
Що цим не зможе догодить.
Від холоднечі течуть сльози,
Птахи тікають хто куди.
Приймем твої метамарфози,
Тільки серця не остуди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934963
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 13.01.2022
Вона прийшла в моє життя неждано
Засяяла, так ясно наді мною.
Заспівала милозвучно - сопрано
Обняла, як мати дитя рукою.
Ти, знаєш завдяки її я живу!
Роблю ковток і вдихаю в повітря...
Не сплю і безсонними ночами жду,
Поміж зір ясну зірку боже світло.
Коли я самотня і в дикій тузі
Вона хоче зі мною говорити.
Як моя душа втомлена в напрузі
Співає пісні, щоб життя любити.
Коли розіллються дощі за вікном
а чи мете заметіль, хуртовина.
Музика зігріє ангела крилом
Сни заколише пісня лебедина.
Ця божественна музика любові
Від смерті рятує, ставить на ноги.
Відкриває нам Всесвіт... світи нові
Надихає ... розвіює тривоги.
О, Богине зір музико прекрасна!
Ти, насолода - гармонія душі.
У мріях я лечу, де зірка ясна...
Там, де звучить симфонія у тиші.
Послухай, друже, музику із небес!
Ту, що грають Ангели на струнах зір.
А у кожній октаві стільки чудес
Ведуть у казковий рай- до синіх гір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936082
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 06.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=luiqee3f-v4[/youtube]
Скресає сніг повільно і неспішно,
В моїх думках: весна десь вже іде.
Під снігом проліски шукати - смішно.
Про це надія швидко відпаде.
Зима зморилась, йде на відпочинок,
Чи, може, заграває із весною?
Так недоречний зими вчинок,
Вона здається тут смішною.
Але весна спокусі піддається,
І робить перші кроки весняні.
Зима чомусь порядною здається,
І вчинки її бачить не прості.
Але на ранок вже не так, як вчора,
Зима свій посох знову підняла.
Побачили, як вмілого актора,
У свої руки знову все взяла.
Тріщить мороз, скувала всі річки,
Думки про вЕсну всі порозганяла.
І замела знайомі всі стежки,
Щоб ми її по - справжньому сприймали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935818
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
Я спозаранку гляну у вікно,
Бач місяць уже не рогатий,
Переливається, наче сукно,
На мрії,мабуть він багатий.
А сяє, перламутрові щоки,
Ич, із нічкою веселиться,
Зіркам всміхався на всі боки,
Щораз сильніше серебрився,
Та про що, йшла мова? Але ж красень!
До землі посилав цілунки,
А можливо загубивсь у часі,
Вперто жде, на ранкові трунки,
Утішався, сніжинкам у вальсі.
Вони падали ніби нізвідки,
Я подумки, з ними в таночку,
На деревах, перлиночки зрідка,
Калина –мов діва в віночку.
Білосніжно - яскравіший килим,
Я з радістю, гляну повсюди,
І нам ранок здається веселим,
Зимі, тішимось добрі люди.
20.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935686
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
А ти летів до мене так, мов місяць до зорі,
Як на вітрилах милий птах співав мені пісні
І дарував той світ п'янкий де тільки лиш любов,
А я вдихала аромат кохання знов і знов
Шуміли верби нам услід, схилялися мов світ,
Як рахували час розлук таких нестерпних літ
І зустрічали нас завжди, мов місяць лиш зорю,
Як осінь звабливі листки, даруючи красу
Збігали миті дорогі, злітали, мов пташки
Та дарували для душі зворушливі рядки,
Писалась книга, як життя у кількості томах,
А ми читали й цілий світ сіяв для нас в думках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935669
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Неймовірний ранок - новизна вирує,
А танок сніжинок ніжністю милує,
Ніби балеринки вміло закружляли,
Нам прекрасний настрій вмить подарували
Милі, ніжні рухи - все так неповторно,
А краса чарує ніжно і природно,
Вітерець легенько створює мотиви,
Закружлявши в парі дивно та красиво
Завітав до вишні, що в чарівних шатах,
Розкажи, красуне, що у нас за свято?
Чути лиш у відповідь - шепотить вся днина,
Це зима дарує звабливі картини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935577
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 01.01.2022
ПІСНЯ СПІВАЄ ВОЛОДЯ СІРИЙ
ПАДАЄ СНІГ КРУЖЛЯЄ
А за вікном білий - білий сніг
Він засипає стежки до саду,
І встеляє килим щастя до ніг,
Ми, як лебеді під снігопадом...
Падає сніг, у вальсі кружляє,
Благословляє нас у любові.
Нам казку юних літ нагадає
І дарує гарну мить долі.
Поглянь, як забілів день у снігах!
Немов би білий аркуш паперу.
Дзвенить ніжна музика в небесах,
Зима нас веде у нову еру!
Впала сніжинка на твої вії
І засріблила золоті коси...
Нехай не лякають заметілі,
Захищу від хуртовин і морозу!..
Я візьму ніжно-ніжно за руку
Поведу тебе у казковий світ,
Там, де нема печалі, розлуки
Цвіте вічно сад весни - райський цвіт!
На снігу напишу твоє ім'я
розкажу як тебе мила кохаю
У пісні залишусь навіки я
І у білім вальсі закружляю.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935061
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Красу твою мені не змалювать,
До тонкощів чарівність не пізнать,
В тобі таїться чиста глибина
Та справжня нерозгадана душа
В тобі весь світ, що вміщений в житті,
Хоча думки зворушні і прості
І мудрість, що так дихає завжди,
Лишаючи непрохані сліди
В тобі добра - осінній океан,
Ти можеш відобразити роман
І розпалити справжні почуття,
Ти - символ, що завжди веде в життя
Осіння фея - образна, жива,
Найкраща, найчарівніша пора,
В тобі - вогонь і ніжність почуттів,
Ти поклик - у безмежності світів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934956
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Сніжинкою вісточка всілась на шибку,
Губами торкнулась холодного скла…
Сльозою зигзагом скотилася нишком...
До самого серця дорогу знайшла.
Не стримує злету душа моя в небо,
Де в хмарах пузатих пухнастиків рій.
Шукає красунь, що у вальсі прелюбо
Мережили щастям наш берег надій…
Літали, здіймалися вихором долі...
То падали й танули, в розпачі днів.
Життя в почуттях їх коротке на волі,
Рай - далі, в полоні омріяних снів…
Лиш пилом кохання розтопиться крига,
У ду́ші сніжинок весну принесе.
Здавалося б, вже у дописану книгу,
Пролог із зага́дкою доля внесе.
25.12.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934897
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Відживала квітка своє тепле літо…
В погляді звабливім тихий сум ховавсь…
Ще душа тендітна, сонечком зігріта,
В самім серці ніжно завиток звивавсь…
А під ним зернинку - крихітну дитинку,
Вітерець в колисці трепетно гойдав…
Зронить лебедину хмарка їй сльозинку
Перлами засяє в пелюстках вода.
Ще думки у мріях, як сади в завіях…
Не про вік короткий, паморозь, туман…
А життя - в любові, пахощах, надіях...
На її пелюстках - в сторінках роман.
Там - весняні зливи, птахів переливи,
В пісні, що зродилась серед літніх віт...
Почуттів розливи, щирі, не зрадливі,
Та краса, що тішить й зберігає світ.
І нехай відійде це життя за обрій -
Вихором у пам’ять пахощі прийду́ть ….
Душу залоскочуть… Стане серцю добре...
Спогади-пелюстки в осінь поведуть.
17.11.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931175
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 25.12.2021
Прокинулось поле ромашками ніжно уквітчане,
Ніби ясними зорями дивовижно засвічене,
Чарівливою казкою, що дитинством війнула,
А душа моя трепетна всю красу не забула
Неподалік краси розлилася, як світ мила річка,
Прохолоду її відчувала зворушлива нічка,
А у дивних місцях де вже сонце сховалось за хмари,
Засіяли зірки неповторно, як ясні стожари
Ох, краса неймовірна, так вабила чарами очі
Та хіба загадковість буває чарівніш, як ночі?
Феєричність її і романтика, як у романі,
Ось, які неповторно звабливі у ніченьки дані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934862
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Прохолода… Вітрець повіває,
Я сприймаю, дарунки зимоньки,
Полюбовно, ніжно обіймає,
Розстеляє… білі доріженьки.
То лиш зранку, як небо ж в золоті,
Прозорі краплі, лишить на згадку,
Вже мудрує, що витворить потім,
Як звечоріє… вкрасить посадку.
Білосніжним пухким мереживом,
Мов у казці, ти поглянеш туди,
Іскрить місячне сяйво вогником,
Ніжний бляск, засріблиться повсюди.
Дріма поле, в парчовій пелюшці,
По стерні, бурульки, сніжиночки,
Бур`яни ж, вищі, як сніжні скринці,
Між рядів, дзеркальні стежиночки.
Купки снігу, тримає ялинка,
Скрізь по голках, сльозинки- краплини,
Та морозу, єдина хвилинка,
Казково сяють, диво -перлини.
Під кришталем, зігнулися кущі,
Немов домівки, в сніг занурені,
Хочу спитати, я їх від дущі,
Адже красиві, чом зажурені?
Де- не – де, дерево мов не снить,
Вбрання сніжне, сповзає до землі,
І відразу, скрізь лазуровий блиск,
Вже й на серці, так хороше мені.
19.12.2921р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934634
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 23.12.2021
Спасибі друзі, що Ви в мене є!
Ви і тепло, і дихання моє,
І добрий ранок, і прекрасний день
Як спів пташок, їх звабливих пісень
Як дивосвіт, мов квіти чарівні
Та зорі ясні, що у вишині,
Ви ніжні мрії, що ведуть у даль
Та той мотив, що виграє рояль
Ви ніби сонця милі промінці,
Лоскочете легенько по лиці,
Ви мій чарівно неповторний світ,
Рядки, як листя та весняний квіт
Спасибі друзі, що Ви в мене є!
Ви і тепло, і дихання моє,
І добрий ранок, і прекрасний день,
Як спів пташок, їх звабливих пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934505
дата надходження 21.12.2021
дата закладки 21.12.2021
Всё больше в жизни привыкаем
К чему привыкнуть тяжело
-Без снега Новый год встречаем
И настроение не то.
Не то, что было в сказке-детстве,
Когда так верил в чудеса
-Когда с открытым детским сердцем
Смотрел на звёзды в небеса.
И верил- сбудутся желанья
Что пожелали от души,
Не будет вовсе расставанья
С Морозным дедом до весны...
Года так быстро пролетели
И детство не вернёшь назад.
Уже звучат другие трели,
Которым вовсе я не рад.
Но почему так в мире сложно?
В одежды Правды влез Обман.
Вдруг Правда подружилась с Ложью
-Порядочным стал хулиган.
И Истины другими стали,
Критерий в них Добра и Зла
Чужие дяди написали
И для меня и для тебя.
В этом стихотворении в словах
Обман и Ложь не подразумевается
какая либо реальная личность.
13.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934258
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 20.12.2021
У кафе дешеве Коля
Вдень забіг перекусити,
Поруч дівчина присіла –
Відчув зразу, що вже ситий.
Обтягала пишні груди
Блузочка в блискітках синя,
Називали дівку люди
Гарним іменем - Графиня.
Поважає вона моду,
Виглядає дуже файно,
(З графського, напевно, роду) –
Зацікавився негайно.
Уявив: аристократка…
(Що йому таке й не снилось),
Буде жити у достатку -
Може спадщина лишилась?
Запросив до ресторану,
Як годиться, купив квіти,
Не підозрював, що рано
Цьому щастю став радіти.
Родове її коріння
Треба зразу розкопати:
-Ваше прізвище, чи титул? –
Обережно став питати.
Дівка дзвінко засміялась,
Кліпнула грайливо оком:
-Таке прізвисько дісталось
Мені зовсім ненароком.
Звуть мене, насправді, Машка,
Всім дивлюсь сміливо в вічі,
Знаменита я алкашка,
І була судима двічі.
Ми пили у барі вина,
Там щось хлопці накрутили,
Із горілкою графина
Об мою башку розбили.
З тих пір стала я Графиня!
Усі бари й шинки знають,
Як заходжу - всі п’яниці
Мене радо зустрічають.
Це була смертельна рана:
Не став графом наш Микола,
І так прудко з ресторану
Не тікав іще ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934330
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Заграй сопілко, пісню веселеньку,
З колискою з'єднай усі смаки,
А я згадаю, як була маленька -
На світ, з'явившись з чарами зими
Заграй сопілко, хоч навколо й холод
Та це мій день найкращий у житті,
Для мене і родини, ніби солод,
Що ніжно розчинився у красі
Заграй сопілко - це повір вагомо,
Родитись, розвиватись і рости,
Щоби було куди іти додому
Та залишати з радістю сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934402
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021
А я піду в осінній сад де пада листя,
Зберу яскравий зорепад, як світ намиста,
Додам любові і тепла та ніжну мрію,
Складу з чарівності життя, як я умію
І перев'ю в єдину мить життєві чари,
Хай моє серце звеселяє, як стожари,
Чарівність милу збережу, я ж так хотіла,
Зітерти осені красу - я не посміла
За горизонтом новизна, на вітах іній,
Природа вабить неземна і згини ліній
І буде скоро малювать зима картину,
А я у серці поселю осінню днину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934207
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=07bRuHyprSA[/youtube]
Десь літає людське щастя,
Як його впіймать?
Та, мабу́ть, не всім це вдасться,
Як про це узнать?
Може, високо, чи низько,
Може, поряд нас,
Але точно -зловить важко,
Це підкаже час.
Невже, щастя - це Жар - птиця,
І спіймати неможливо.
Може, просто зупиниться,
Жити так - мрійливо?
Та потік думок не спиниш,
Хочеться все ж взнать:
Що ж життя оте щасливе?
Може, просто ждать?
А якщо потрапить в руки,
Вмій його втрима́ть.
Не забудем цю науку:
Впустиш - не здогнать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934133
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Моя ти мово, рідна, дорога,
Ти, ніби подих осені і літа,
Така у тебе любляча душа,
Твої слова, як чарівливі квіти
Солодкий смак і вабить, і п'янить,
Таким питвом неможна і напитись
І звук в словах чарує і бринить,
Ним можна милуватись і зцілитись
Твоя краса, як роси на гілках,
Чарівна, мила та водночас чиста,
Як позолота ніжна на листках
У сяйві калинового намиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934105
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Вітре – вітровію, збережи надію,
Лети до хлопчини крізь ночі і днини
У степи широкі де мій чорноокий
Не має спокою - воює з ордою...
Скажи, що кохана, немов Ярославна,
На валу в Путивлі жде його щоднини.
Зігрій йому душу і шепни на вушко,
Що в любові сила, вона незборима!
Вірність і кохання - два крила єднання,
Їх не розірвати нелюду... супостатам!
Бо любов поборе і скруту, і горе,
У любові сила, любов - незборима!
В.Ф. - 12.12. 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933968
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Дорога була нелегка і далека
В чарівно зеленім гаю,
До нього летіла рідненька лелека,
На крилах несла вже весну
А поряд стояла журлива тополя,
Дивилась все впевнено в даль,
Вгорі осявала стежину їй зо́ря
Де вечір сплітав вже вуаль
Думки розлітались куди і не знали
І сміло здіймались у вись,
Засмучені очі лиш тільки бажали,
Щоб зустріч збулась, як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934007
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 16.12.2021
Летіла із неба Сніжинка прозора,
Немов витинала танок...
Вальсуючи небом, лишала узори,
Із Вітром сплітала вінок.
Закохані ми, в сніговій заметілі,
Зігріті любові теплом.
Серцями писали на аркуші білім
Повість-казку із нею разо́м.
Палкі́ поцілунки і ніжні обі́́йми,
Малюнками на сторінка́х …
Здавався навколо світ чистим і білим,
І небо у диво-зірках…
Сніжинка, не бачивши дива такого,
Летіла до світла, мов птах…
З весною зустрівшись в цілунку п’янкому,
Розтанула в нас на вустах…
12.12.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933698
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 14.12.2021
ЗІП'Ю ЛЮБОВ
Поцілую уста зітру печаль
Від цілунку розцвітеш, як квітка.
Любов у серці чистім, як кришталь
І сяє в очах щастям на світку.
Нехай заграє музика небес
Доторкнеться до серця струна.
Задзвенить пісня із синіх плес
Звінчає наші долі весна.
Нехай лунає мелодія дзвінка
Солодить уста солодка вишня.
Зіп'ю твою любов як дощ ріка
Намалює сни - зоря Всевишня.
Ти є моя муза сонце в небі
Наречена весна в моїй душі.
А я є місяць ясний для тебе
Казковий рай у зимові дні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933711
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Сприймаю небо з божим благословенням,
Щодня, всміхаюся ясному світанку,
На душі тепло, в сповитку з сподіванням,
Долоні… простягну, казковому ранку.
Щоб не згасала усмішка на обличчі,
І блакить неба без хмарин, неозора,
Щоб доброта, зборола зло в протиріччі,
Щоб лунав переспів жайвора,як вчора!
Сприймаю день у сонячному промінні,
Щоб мирним був, у полі пшениця, квіти,
Щоби нарешті, з війною Україні,
Вдалось покінчить й щасливо жили діти!
Я сприйму дощик, як нагороду Бога,
Щоби землицю наповнювали води,
І ми раділи від усього живого,
У наших душах, не помер дух свободи!
30.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933748
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Ти – в стиглій осені вишите небо,
Жовто-блакитний омріяний простір.
Буду радіти я завжди за тебе,
Станеш блукати між снами чогось ти.
Доля до тебе рушник свій простелить,
Вишиє хрестиком трепетну радість.
Ти – бірюзовий в кульбабі метелик,
В жовто-бузковій гаптованій гладі.
Берег піщаний і озеро синє,
Блюдцем дрімаюче в жовтім тороччі.
Ти – моє сонце, що грає в росині
І джерело, що коханням дзюркоче.
Жовтогарячі й лазурні айстрини,
Лункість та галас… птахів веремія…
Буду за тебе радіти невпинно –
Все найтепліше любов’ю намрію.
Гріє крізь осінь серця несхололі
Вічне зізнання, в бурштин запеклося.
Любий! За тебе я дякую долі –
В небо подяка летить стоголоссям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931167
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 12.12.2021
Ранок знову безликий. І чутно, що дощ без упину.
В жмені теплій стін рідних прокинусь , полину в дитинство.
Радо серцем прийму цю просякнуту сірістю днину.
В ній для мене розвішане скрізь кришталеве намисто.
Все працює старий телеграф на моїм підвіконні ,
Стука краплями азбука Морзе, диктована вітром.
Я в оселі своїй, як у маминих теплих долонях.
Бо даровано Богом нам дні для добра і для світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933430
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 12.12.2021
З тобою ми, зустрілися лиш раз,
Морські хвилі, ласкали береги,
Але… для нас , то був не кращий час,
Війна , хаос, суєта навкруги.
Та море… мене трохи втішало,
Хоча… на декілька, секунд, хвилин,
Враз з рупора, гучно прозвучало,
По шлюпках! Мов пече спомин зими.
Я живу, омріяна тобою,
В надії, зустрітись іще хоч раз,
Жаль нічого, не вдію з собою,
А може, на хвилях взрію баркас?
Минали дні, місяці, вже й роки,
Світив маяк, як вогник надії,
Потай ховала, морська глибочинь,
Полинні сльози і світлі мрії.
О, море - море, не вселяй жалю,
В моє сердечко, не рань душу,
Адже за нього Боженьку молю,
Клятву до смерті, я не порушу.
Туман стелився, не виднівсь вогник,
Зимна мряка, душу спорожнила,
Чомусь він з нею, неначе змовник?
А я ж ждала, так його любила!
Жовтень 2021р.
Вірш до картини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933627
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
ШУКАЙ ЛІКИ В БОЗІ
Якщо ти спіткнувся в дорозі
Поранив коліна до крові.
Шукай ліки для душі в Бозі
Він, вкаже путь у світи нові.
Якщо ти, впав... треба піднятись!
Загоїть рани тіла, душі.
Будь, сильним... і зумій, не здатись!
Знай сонце сяє в зимові дні.
Небесний Цар дає шанс усім
Виправить, помилки... змінитись.
Повір, твоя сила у святім
У храмі любові молитись.
Оминай, всіх хто скривдив тебе
Тре все на світі пережити.
Молитва, загартує тебе
Щоб дух дужим, міцним зростити.
Не журись, як втратиш скарби земні
Авто, алмази, розкішний дім.
А що є вище неба для душі?
- Знайти Бога у храмі святім .
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933611
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Ти моє серце торкаєш ще й досі,
Хоч у дворі вже прискіплива осінь,
Ніжно гортаю в житті сторінки,
Ніби чарівно осінні листки
Тихо вбираю, красу відчуваю,
Бачиш із нею в таночку кружляю,
Вмить підіймуся високо в небо
І полечу за обрій далеко
Там в вишині неповторні простори,
Бачу з висот всі привабливі доли,
Ніжно чарують серде́нько моє,
Миле творіння таке неземне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933615
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Зняли хустинки самосівки вишні,
Кашкети поздіймали явори.
До вечора розхристані вітри
В лощовинах пригнулися й принишкли.
— На що чекають, знаєш?.. Де, ти, повне?!
Залишились слідочки з підошов…
Тож він натяг відлогу й в ніч пішов…
Сосна схрестила віття молитовно.
Нема морозу. Звідкіля ж тремтіння?
Таке було й торік. Зима… Різдво…
Гуляли в приліску сокири—аж гуло.
Тепер он, бач, лякають мертві тіні.
Синиця ножицями — пі-ні, ці-ні.
Розкроює спросонку кашемір.
—Гай-гай! — сосну жаліє осокір.—
Планида в нас така, що всі ми тлінні,
Й твоя лежить на людському сумлінні.
Тсс. Кулясте світло нишпорить… чи звір?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931975
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 11.12.2021
Доле найкраща, простори широкі,
Як же біжать і злітають всі роки,
Ніби недавно була ще дитина,
А ось вже зараз доросла людина
Ніби, як виросла квітка у полі,
Тихо горнулась стебельцем до долі,
Слушні поради матуся давала,
В довгу дорогу мене проводжала
Важко буває, то згадую очі,
Як колихала маленьку щоночі,
Сили зростали і я уже сильна,
Вміє зцілити порада та дивна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933516
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Розсипало небо привабливі зорі,
Маленькі перлини всміхались, як долі
І дивно у вічі дивилися ніжно,
Щоб ми милувалися звабою вічно
А місяць сміливо дивився й сміявся,
Красунями ніжно усе милувався,
Схилявся все нижче, як ніби рукою,
Торкавши їх погляд, єднавши з красою
І ніби, як казка кружляла в тумані,
А ми опинились в чарівнім романі
І сяйво іскрилось, як диво-перлинки,
Із неба злітали зірки-намистинки
Красі неповторній всміхалося небо,
В його спілкуванні була так потреба,
В нічних колоритах сіяла картина,
Яка ж неймовірна створилась хвилина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933419
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
[b]С[/b]олодкий смак водиці з джерела,
[b]К[/b]раєчком вуст вбираю до краплинки,
[b]У[/b] них завмерла трепетна душа,
[b]Ш[/b]окуючи зворушністю хвилинки.
[b]Т[/b]ремчу я вся, як гілка під дощем,
[b]У[/b] світ вдивляюсь, мружу сумно очі,
[b]Й[/b]ого уникну сміло під плащем,
[b]О[/b]біймами тепла вже серед ночі.
[b]С[/b]хилюся нижче, все тепло вберу,
[b]Т[/b]ихенько від дощу за мить зігріюсь,
[b]А[/b] згодом, розгубившися - стою,
[b]Н[/b]е хочеться згубити свою мрію.
[b]Н[/b]е повернуся мабуть вже сюди
[b]І[/b] не зіп'ю солодкий смак водиці,
[b]М[/b]ені лишаться трепетні листки,
[b]Р[/b]озчулена верба біля криниці.
[b]І[/b] стежка найдорожча у житті,
[b]Ї[/b]ї я теж ніколи не забуду
[b]І[/b] ті хвилини ніжні і прості
[b]З[/b]'єднаються у розмаїтті звуку.
[b]С[/b]хоплю красу, любов'ю обів'ю,
[b]Т[/b]ендітно, обіймаючи листками,
[b]Р[/b]озмову тихо ніжну поведу
[b]У[/b] сяйві з неповторними думками.
[b]М[/b]ені здається, що це ніби світ,
[b]К[/b]раса, якого дивно особлива,
[b]А[/b] я у нім розгублена й щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933311
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 09.12.2021
Ти ще не зів"яла моя хризантемо,
я пізно знайшов , тебе люба в саду,
даровані осінню всі акварелі,
пелюсточки ловлять ранкову росу.
Вмивають дощі недолюблену вроду,
і вітер голубить легенькі листки,
кохання в мені,мов ріка повноводна,
мої почуття-то до серця містки.
Прикрию від холоду вправно полою,
зігрію своїм щиросердним теплом,
аби залишитись навіки з тобою,
най осінь подовше походить селом.
Благатиму зиму:"Побудь за порогом,
не смій заморозити наші серця".
Ще спробую тихо домовитись з Богом,
щоб ця хризантема, була лиш моя.
Присвячую всім хто в осінню пору знайшов
своє кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933169
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EU5T_VIxly0[/youtube]
Коли приходить вечір в хату,
Щоб скоротати ніч зимову,
Люблю з тобою розмовляти,
Чарує ніч така шовкова.
Я задивляюсь в твої очі,
Що випромінюють тепло.
А серце з радості стукоче,
Я хочу, щоб завжди отак було.
Струмками линуть твої речі,
Казковий світ з них вирина.
І я схиляюся на плечі,
Життя зникає рутина́.
Тебе вивчаю знову й знову
Яка все ж ніжність твоїх рук!
І вітер слухав цю розмову,
Нехай не буде в нас розлук.
Мене ти вводиш в світ казковий,
Я, як дитина, вірю в це.
Аж поки промінь світанковий,
Мене у тебе не вкраде.
І вже у сні йдемо у казці,
Там не зима - цвіте весна.
І пахне м"ята так на грядці,
І в цім щасливі ми сповна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933152
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Радуйся Діво, Маріє Пречиста!
Пісня до Тебе лунає в віках!
Сліз наших спОвідних добре намисто
Ніжно тримаєш в Своїх Ти руках.
Крепким надійним покровом накрила...
Кожному вибір- заходь, не спіши!
Сліз не соромся, бо сльози- то сила,
Шанс ще омити гріхи із душі.
Кожна сльоза - то молитва до Тебе,
Слід покаяння на мокрій щоці.
І піднімаю я очі до неба
Стиснувши хрестик натільний в руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932860
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Щодня частіше, небо хмурить брови…..
Стечуть раптово, сльозини зрадливі
Давно стоять, зажурені діброви
По стовбурах, біжать краплі стремливі
Дерева в сні…. на мить схолоне душа
Помежи хмар, промінь сонця проб`ється
Ніжно зігріє, ніби ненька втіша
Душа радіє, серце в ритмі б`ється
Раптовий сніг, вкрива гілки кістляві
Срібні вуалі заіскрились довкола
По стовбурах реберця, ледь біляві
В них біль згасає… смола захолола
І сон омріяний весною, як спів
Пташиний, жвавий, а то колисковий
Як шурхіт листя, з вітром, мов переспів
У світ сповиє, зимовий, казковий!
30.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932942
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Біля річки, біля броду
Хтось вінок пустив на воду,
Він пливе отак поволі,
Щоб знайти для когось долю.
Ти пливи. пливи, віночок
Та й на інший бережочок,
Може той його впіймає,
Хто дівчиноньку кохає.
Легінь гарний чорнобривий
І дівчиноньці він милий.
Хай серця єдна кохання,
Проживають довго в парі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932932
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Я чекав тебе, з осені до літа,
Ждав твого листа чи хоча б привіта,
В тихі вечори - роздивлявсь світлини,
На яких лиш ти, дорогі хвилини
Рахував всі дні, календар-листочки,
В зошиті простім я писав рядочки,
Щоб хоча б на мить подих твій приблизить,
Поглядом своїм образ ніжно вишить
Скільки вже пройшло митєй і хвилинок,
Безліч я списав дорогих сторінок,
Пам'ять так жива, стерти не можливо,
Люба, дорога, чи ж була щаслива?
Стільки вже питань, їх не зрахувати,
Завжди пам'ятай, буду я кохати,
Віра і любов та свята надія,
Справжні почуття - це найкраща мрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932927
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Листопад, листопад, листопад,
Я тебе не чекала, повір..
Ти так стрімко ввірвався в мій двір
І зали́шив без ли́стя мій сад.
В нім я цвіту дерев не знайду
І у літо не куплю квиток,
Бо останній із вишні листок
Ти безжалісно кинув в траву..
І заплакало небо дощем
Як летіли удаль журавлі,
Як пронеслася аж до землі
Та журба із пташиним плачем.
Листопад, листопад, листопад,
Не вселяй в моє серце жалю́,
Повернися, тебе я молю́,
Повернися скоріше назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931861
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 04.12.2021
Питає вчителька Зорянку:
- Скажи мені, як можеш, чесно,
Чи робиш зранку ти зарядку?
Мала хвалиться: - Роблю, звісно.
У тої усмішка широко:
- Які ж ти робиш вранці вправи?
- Спочатку кліпну лівим оком,
А потім кілька раз ще правим.
01.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932718
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
Гуляє вітер у ріки в очеретах,
Чуби розчісує у них і низько хилить,
І вітлітає з рідних місць останній птах.
Малюнок осені в віках ніхто не змінить!
Його виводить кожен рік Творець-митець,
Лиш фарби різні перемішує уміло.
Дарує нам завжди красу нову Мудрець
І в душі наші налива любові силу.
І ми злітаємо на крилах в неба синь,
І світ весь хочеться обнять і всіх любити.
І забуваємо гіркий життя полин.
Спасибі, Боже, за цю мить, що дав зустріти!!!
22.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928852
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 03.12.2021
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
І летить, кружляє він ніби у таночку.
Наш кленочок одягнув святкову сорочку.
І у сосен, і в ялин гарні сукні білі.
Всім дарують білий цвіт сніжні заметілі.
Квітне сад, мов навесні... ой, які розкішні
наші яблуньки в саду, грушки, сливки, вишні.
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
А по білому сніжку Дід Мороз йде в кожушку.
В нього у торбинці гарні є гостинці.
Тут ведмедики і фарби, олівці й машинки гарні.
Є цукерки і горішки, черевички, брючки, книжки.
Ще приніс Дідусь зернята, щоб могли ми посівати.
Щоб у хаті розцвіло, щоб водилося добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932298
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 03.12.2021
Подаруй мені, ти пані, снігову красу,
Я до себе у гостину щиро запрошу,
Пригощу духмяним чаєм, тістечком із клер,
Розповім про всі бажання чарівних ідей
Поспілкуємось з тобою про усе земне,
Нам розмова подарує диво чарівне
Та ми знаємо з тобою, що життя - це смак,
Поговоримо відверто не лише у снах
Та сміливо помандруєм у безмежний світ,
Помилуємось красою, як весняний квіт,
Це та казка, що створили ми на все життя,
Світ прекрасно неповторний де є почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932626
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 03.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AwUtw69zcaM[/youtube]
Ось й скінчився, осінь, твій політ,
Не сумуй, не раз тебе згадаєм.
Проведем в далекий твій похід,
Ми на тебе, знай, не нарікаєм.
Непомітно твій збігає час,
Сядь зі мною поруч, помовчим.
Не тому, що слів змілів запас,
Не тому, що ти підеш ні з чим.
Ми завжди тебе любили різною,
Молодою ти колись прийшла,
Гордою здавалась і поважною,
Постаріла - скромною пішла.
Хай легкою буде ця дорога,
Не зважай на зиму - йди вперед!
На ногах тримайся міцно якомога.
Так не втратиш свій авторитет..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932486
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Я хочу довго... поблукати в лісі,
Поміж оголених дерев і кущів,
Лиш в срібних краплях, скрізь гілочки лисі,
Ледь почорнілі, від вразливих дощів.
Вони напевно, від смутку дрімають,
Що поскидали золотисте вбра́ння,
Що їх птахи, ранком не привітають,
І не зігріє зранку щебетання.
Я, як колись, хотіла б теж почути,
Від того співу, серце завмирало,
Іще і досі не можу збагнути,
Чому так швидко, літо відбуяло.
Не раз спинюся, озирнусь довкола,
Проміння сонячне, ніби й яскраве,
Чому в дерев, душенька охолола,
Хоч сонце гріє й доволі ласкаве.
На все свій час, як і в житті буває,
Подібно, як чотири пори року,
Весна від роду - дитинство втішає,
А згодом, молодість радує око.
Бо вже ідеш, тим шляхом. Літню красу,
За щастя сприймеш, ти мудрість і зрілість,
Сміло в супротив, буремному часу́,
Життя пізнаєш, не відчуєш слабкість.
Готовий, досягти найвищих вершин,
Сім'ю замати, благословить дітей,
Чомусь, так замало для тебе хвилин,
Сповна вселити, задум своїх ідей.
Пора осіння, онуки на руках,
Срібляться коси, думок забагато,
Ще обійняти, їх годен, ніби птах,
І влаштувати, для них дивне свято.
Коли при зустрічі, ті оченята,
Сяють зірницями і усмішки на обличчях,
І в захваті, тепленькі рученята,
Чола торкнуться, вже й сльози на о́чках.
Серце співає, ти пізнаєш радість,
Та час летить, осінь скидає листя,
Хмариться небо, підступає старість,
Та не бажаєш, все ж із цим змириться.
А згодом, зимонька,так захурделить,
Із вітром, заспіває колискову,
Хоч і доріжки, снігами застелить,
Іще, зустрінеш зіроньку ранкову.
Надій не втрачу, поблукати в лісі,
Де кучугури в сонячному сяйві,
На якісь миті, загублюся в ча́сі,
Щоб не догнали, думки жалкі й зайві.
24.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932454
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Як сади покрив осені туман,
Вечір написав від душі роман,
Образно, як світ ніжність додавав,
Мабуть у житті він також кохав
Покривав луги та творив дива,
В сріблі, як колись дихала трава,
В позолоті снів дивно на весь світ
Чари навкруги дарували квіт
Ніжний і п'янкий осені порив,
З запахом квіток й ароматом злив,
Ось останній штрих пані додала,
Бо за крок уже зимонька-зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932440
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Осінь змінює барви світу.
Вітер з листом щодня у герці.
Усе менше довкола цвіту,
Та він є у моєму серці.
Небо тягнуть донизу гирі -
Хмурі, чорні, неначе круки.
Відлетіли лелеки в ирій.
Та я чую їх дивні звуки.
У дерев стали рідші гриви.
Без одежі сади. Не сон це.
Дощ виводить сумні мотиви.
Та з очей моїх сходить сонце.
І хай осінь плете канати,
Йде по них, наче смерті янгол.
Весну їй мою не прогнати ,
Танцюватиме в жилах танго.
27.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929109
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 13.11.2021
Сплітає осінь макроме хмаринне,
А вчора ще блищали сонця очі.
Як вітер трусить віття самочинно!
Політ ...овва легкий. А чи ж охочий?
У кожного листка примарна згадка
Про зустрічі, прощання, заборони...
І не пришиєш жодному вже латку,
Пошкоджені, хирляві. Голі крони.
Мороз лиш інкрустує листя килим,
І хрускіт розбавляє безголосся.
Повільно сохне трав осіннє тіло
І снить про те, що десь колись збулося ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930574
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 13.11.2021
Як дивно облаштований весь світ,
Даруючи нам ніжну прохолоду,
Він здійснює небачений політ
Натхненно, оспівавши милу вроду
Цілує дощ потріпані гілки
І ніжний квіт, який лишивсь на вітах,
Розчулені привабливі листки
Купаються у краплях, ніби діти
Уміє дощ також нас захопить
І звабити до ніжності красою,
Чарує, як перлиночка бринить,
Як ніби квіт вмивається росою
І з'явиться іронія умить,
Невже і дощ чарує й надихає?
А я скажу, що він ще і бринить,
Бо так весь світ чарівно обіймає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930446
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 13.11.2021
До о́брію… хилились хмари
Білих катма,одні сіренькі
З собо́ю, осінь забрала чари
Зтемніли фарби веселенькі.
Цвіт чорнобривців, помарнілий
Лиш нагідки, як молодиці
І любувавсь, дуб пожовтілий
Ніби пив со́лод із криниці
Опале листя, ледь кружляло
Лягло приховуючи жалі
В листопадному карнавалі
З любов`ю квіти…. затуляло
В протистоянні зимній кралі
Щоб все, у спо́кої заснуло
Втіша́в… яскраво- жовтий колір
Гілки донизу, одній шепіт
Ой, лю́ба, вже відспівав жайвір
Біль на душі, легенький трепіт
Що я засну, більш не побачу
Яка ти сонячно красива
Як не зігрію не пробачу
Буде боліть, голівка сива
І не прийде́ш у сон зимовий
На не́бо... погляну й помрію
Що день ясни́й, буде чудовий
Згада́єш, плекаю надію
Твій шепіт, лагі́дний почую
Вітер розмову, довго слухав
Мені б, навчитись так кохати
Він співчував, тихенько дмухав
Не смів коханню заважати.
07.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930582
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 13.11.2021
Я знаю, як мене кохав,
Усі пороги оббивав
І в тінях де жила любов
Мене шукав ти знову й знов
Стежки обходив, всі місця
Де зародились почуття
Та вітер листя обірвав,
Мабуть в житті він не кохав?
Ми розлетілись, розійшлись
Та промінь милої краси
Лишив на згадку для життя
Де зародились почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929886
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021
Там співає у лузі дівчи́на,
Вбрана ніжно в чарівний вінок,
Розквітає на диво година,
Додає неповторність думок
Вже злітають пожовклі листочки,
Опадають на землю, як квіт,
Кольорові душі пелюсточки
Відлітають таємністю літ
І водночас приємно і сумно,
Бо краса перевилась й журба,
А у серці бринять дивно струни
Від осіннього світу тепла
Колихає натхненніше вітер
Та схиляє до низу гілки,
Посміхаються менше вже квіти,
Скоро в вирій злетять, як птахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929785
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 04.11.2021
Є в о́сені яскра́ві миті -
Коли дерева і кущі́,
Барви́стим по́кровом укриті
Й блука́ють, да́леч, десь дощі ...
Легенький вітерець ледь віє ...
Запа́хло лісом, чи́мось чистим -
Сосною і опа́лим листям ...
Чарі́вні дні - аж серце мліє !
* * *
Грайли́вий вітер відрива́є,
Від гі́лок, сто́млені листо́чки .
Вони не плачуть - тихо, мовчки,
Разо́м із вітерце́м кружля́ють ...
Немо́в метелики. Літа́ють
В сумні́м свої́м, останнім вальсі !
Та вітер врешті відпускає
І тихе́нько, після танцю,
Нечу́тно до землі́ сяга́ють ...
Вкривають зе́млю килима́ми,
Шурша́ть грайливо під ногами,
А по́тім міцно засинають ...
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/ddcb0f60dbdc4e6eb84c5927ba949618[/img]
26.10.2021 р.
Фото https://99px.ru/sstorage/86/2015/11/
image_860411151412001266287.gif
Фото http://www.graycell.ru/picture/
big/listopad3.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929108
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Як тихо у полі блукали три долі,
У далі вдивлялись привітно чудові,
Шукали частинку, свою половинку
Щоб душі відчули приємну хвилинку
Тополя - це перша, а друга - береза,
На стовбурі сміло залишив хтось леза,
А доленька третя - приваблива вишня,
У полі зростала у сумі де тиша
І кожна чекала та тихо благала,
Щоб доля щаслива до них завітала,
Всміхалися любі усі через сльози,
Хоча у серденьках гриміли вже грози
Отак до цих пір блукають три долі
І щемні до болю, і дуже чудові,
Шукають частинку, свою половинку,
Щоб душі відчули приємну хвилинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929481
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Запахло осінню мені, духмяно й світло,
Розфарбувалося в душі натхнення сміло,
Як ніби пензлем провела - уже картина,
Чарівна осені краса, як та дівчина
Стоїть ошатна і струнка - краса та й годі
І сукня ніжно виграє уся по моді,
Волосся спілих колосків вже розпустила,
А листом жовтим із дерев світ притрусила
Солодким голосом вела в гаю розмову,
Я все вслухалася в красу і чарів слова,
Заполонила увесь світ - стоїть та грає,
Її чарівність, як завжди нас надихає
Запахло осінню мені, пишу картину,
Непропустити, хоч на мить земну хвилину,
Вібрати пензлем кольори усі в природі,
Щоб поселитись назавжди у насолоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929271
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 31.10.2021
А ти прийшов, коли уже все спить,
Торкнулась ніч вуаллю з наммистинок
І вже роса на квітах не бринить,
Лише у тінях сон краси хвилинок
Затихло все, лиш інде мерехтять,
То ліхтарі та із небесся зорі,
Неначе роки пройдені щемлять
У далях, заблукавши в світі долі
А ти прийшов, коли усе дріма
Під чарівними ковдрами в спокусі,
Яка ж це, любий, зваблива краса,
Що забриніла так тендітно в лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929370
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 31.10.2021
І знову стогін рветься з-під пера,
Його відлуння перекаже степ наш.
« О, доле! За любов ти не карай, –
у думці шепочу, – туга нестерпна…»
Здається, мовить тихо ковила,
Бо я не маю сили говорити.
Самотній ґанок осінь замела.
«Ет, наламали дров, – процідить вітер, –
Коханий різав серце без ножа,
Давно спалити кораблі вже треба,
І дати нечестивцю відкоша,
А ти готова прихилити небо.»
«Як вирвати його із серця? Як?!», –
впаду в траву пожовклу та густу я.
Кричить у почуттях душа моя,
голосить, кличе, в горі лементує.
Вкраїнський степ затишно цебенить,
в шовки вгортає, щоб не гримав вітер:
«Пробач його… життя – коротка мить,
Ходи сюди, дай сльози, доню, витру…
Ти голову від суму не втрачай –
Ніч довго не триває горобина.
Прошу, всміхнись! Не личить ця печаль,
ще знайдеться лише твоє, дитино.»
…Відкривши друге дихання в мені,
розрадить степ теплом жовтогарячим.
І з вітром ти моє почуєш «Ні!»
А він від себе ще й додасть: «Удачі!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929423
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 31.10.2021
У ви́рій відлетіли журавлі,
А з ними ра́зом - теплі дні яскраві !
Дере́ва го́лі, у туманній млі ...
Іскри́ться па́морозь вдосві́т на тра́вах !
Гаря́чі фа́рби зга́сли ... Ген в далі́
Похму́ра ски́рда, по́серед ріллі ...
В розо́рах свіжий мокрий сніг білі́є
Та ла́тка поля зо́рана чорні́є ...
Ген-ге́н за полем сірий, мокрий ліс,
Крає́чок со́нця із-за хмар видні́є ...
Осіннє сонце ... Сві́тить, та не гріє ...
А вітер зно́ву дощ до нас прині́с !
Холодний дощ ... Над нами десь завис
І, наче ма́ком, ле́две-ле́две сіє ...
Дріма́є я́блунька, про ве́сну мріє,
Намо́клі яблука колише на гіллі́ ...
Колю́чий вітер ... Кру́тить, шалені́є,
Заме́рзлі кві́ти хи́лить до землі́ !
Чуть-чу́ть сніжи́ть, та скоро захурде́лить
І білий са́ван зи́монька посте́лить !
А по́ки - сля́коть хлю́па під ногами ...
І осінь плаче зи́мними сльоза́ми !
Воло́гий холод ла́пає за плечі,
За шию кра́плі почали́ стіка́ти ...
Б'ють дрижаки́ ! Пора́ тіка́ти
У теплу хату ... Всістись коло пе́чі,
І ба́ять добрі ка́зочки малечі ...
А осінь - у віко́нце, спогляда́ти !
05.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929376
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Ти шуми, мій рідний дивограй,
Бережи всі сили і мотиви,
Вечори сумні лиш проганяй,
Щоб усі в житті були щасливі
Можеш закружляти в вальсі ти
Де ступали тихо наші кроки,
Щоб у водевілі всі листки
Стали лиш мудрішими за роки
Підніми у вись пелюсток квіт,
Закружляй із ними у таночку,
Передай ти осені привіт
Та іще чарівному струмочку
Ти шуми, мій рідний дивограй,
Бережи всі сили і мотиви,
Вечори сумні лиш проганяй,
Щоб усі в житті були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926829
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021
Як солодко ти спиш, у ту казкову ніч,
Де ніжно об'єдналися сузір'я
І неповторним сном у дивовижі свіч
Кружляє у зірках усе подвір'я
Розкидана краса у ніч де ти і я,
Привітно нас запрошує в гостину,
Доповнює сповна до нашого життя,
Даруючи на згадку нам перлину
У спокої земля також уже дріма,
Природа колисає, ніби ненька,
Попереду у нас і осінь, і зима,
Де радощі великі, і маленькі
Як солодко ти спиш, у ту казкову ніч,
Де ніжно об'єдналися сузір'я
І неповторним сном у дивовижі свіч
Кружляє у зірках усе подвір'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926545
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021
[b]А[/b] я на мить поринула в дитинство,
[b]З[/b]емна краса - чарівна благодать,
[b]А[/b] у душі малесенька колиска,
[b]П[/b]риємно з неї спогад діставать.
[b]А[/b] так мені щемить вона у серці
[b]Х[/b]вилина незабутня знов і знов,
[b]М[/b]атуся відчинила в хату дверці
[b]О[/b]біймами, даруючи любов.
[b]Л[/b]иш мить одна і вже дитя щасливе,
[b]О[/b]хоплене найкращим почуттям,
[b]К[/b]олиска заколихує грайливо,
[b]А[/b] аромат насичений життям.
[b]В[/b]еселкою всміхається щаслива
[b]І[/b] ніжний дотик, як літневий сон,
[b]Й[/b]ого душа так трепетно манила
[b]Н[/b]атхненно доторкаючись долонь.
[b]У[/b] милих тінях де сховались миті,
[b]В[/b] солодких ароматах, неньки рук.,
[b]Я[/b] бачу, як любов і ніжність звиті,
[b]К[/b]расою, об'єднавшись в один звук.
[b]З[/b]ахоплююсь побаченим, почутим,
[b]Г[/b]райливо все милуюся життям,
[b]А[/b] так мені хотілося побути
[b]Д[/b]е б я себе відчула ще дитям.
[b]К[/b]расу і аромати всі вдихнути,
[b]А[/b] душу ще наповнить почуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926226
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Збирає осінь яблука рум'яні,
і сливи, й виноград, і грушечки духмяні.
Старались всі... й весна рясніла цвітом,
налило плід веселе сонце, літом.
Купались щедро в сонячній ми ласці,
то ж пильно придивись... живем насправді в казці,
де руки працьовиті творять диво,
й земля за труд віддячує уміло.
Гаптує осінь золотом діброви...
Радійте. Тіштеся та будьте всі здорові.
А щоб поля шуміли знов хлібами,
злотоволоска сіється дощами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926134
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Тіні зникають опівдні, дихає осінь у слід,
Дні розпочались осінні, що зачаровують світ,
Вже відлетіла і спека, ніби у вирій птахи
І зустрічають світанки радісно всі дітлахи
Ніжно золотить красуня, кидає фарби у гай,
Літечку тихо шепоче, сміло давай прощавай,
Милу розмову з квітками дивно в садочку веде
Та неповторно листками стежечку нам прокладе
Серце не хоче пірнути в осені світ глибину,
Просто не може забути ніжно літневу красу,
Милі обійми тендітні, що залишили свій слід,
Як же без них ми зігрієм хрупкий до тонкощів світ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926132
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Шепотіла зірка в небі, шепотіла, як колись,
Щоби мрії і бажання у родині всі збулись,
Заглядала тихо в вічі дивовижністю, як сон,
Доторкалася до личка милим образом долонь
Шепотіла та й гадала у зворушну світлу мить,
Щоби мрії і бажання неодмінно всі збулись,
Дарувала дивні чари тихим сяйвом в тишині,
Милувала ніжним шармом в недосяжній вишині
Милувала, чарувала, ніби осені краса,
А за нею уявляла, як бриніла там роса,
У полоні неповторнім де у обрії думки,
Скоро в ніжнім водевілі закружляють всі листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925840
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 24.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iIIfOmswcHY[/youtube]
Холодна осінь ця і непривітна,
Скупа на подарунки і тепло.
Моя ж душа чутлива і тендітна,
В надії, щоб ще сонце припекло.
А мрії ці всі виткані з туману,
І з сонячним промінням не в ладу.
Ховається від сонця він старанно,
Та я назустріч сонцю все ж іду.
Не спить вже осінь, тихо не дрімає,
Лаштує навкруги на свій вже лад.
Вона комусь дарує, чи ламає,
Веде у зиму всіх нас наугад.
І ми сумуєм за коротким літом,
За тим теплом, що так бракує нам.
Але в душі квітує самоцвітом,
Де ми колись сховали тепло там.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926032
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
Я з осінню зустрілась tet а tet ,
Зазирнула в її очі , мов ожинки.
Із айстр подарувала їй букет
І попросила зупинитись на хвилинку.
Вона мені всміхалась таємниче,
Торкала вітром в косах сивину,
Сльозу втирала на моїм обличчі,
І задивлялась в неба синяву.
Була привітна , щедра , золотава,
Із хризантемами у пишному вінку.
Вона мені багрянець дарувала,
І радості й тривоги на віку.
Вже пролетіла пташка златокрила,
В моєму серці її жар горить.
Я так її усе життя любила,
В душі струна неспокою бринить.
Моя зима вже стане на порозі,
Як не крути , а йде до холодів.
Стою в задумі на життя дорозі...
Курли прощальне лине журавлів.
Дякую Богу , що подарував мені ще одну золоту осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925669
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021
Крапля роси на розкішному листі,
Дивокалина стоїть у намисті,
На її вітах сяйво, як в казці,
Вся неповторність купається в ласці
Солодко зваблює сонечко миле,
Так пробігає по вітах грайливо,
Дивно лоскоче зелені листочки,
Милі, тендітні, краси пелюсточки
Тихо прямує, як ніжне дитятко,
Як чарівне, неземне янголятко,
Горнеться ніжно до квітки, листочка,
А я чарівність впишу до рядочка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925537
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
А місячна нічка лоскоче зірками,
Схилилась низенько і тихо над нами,
Шепоче так ніжно - зворушна хвилина
Та все обіймає, як ненька дитину
Говорить привітно приваблива мова,
Як ніби в колисці промовлене слово,
Так ніжно співає, схиляє, щоб спати,
Ох, трепетна нічко, ти ніби, як мати
Як навіть заплаче, доросле дитятко,
Душі неповторне краси янголятко,
А нічка так мила утішить цілунком,
Для нас буде казка святим подарунком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925423
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
На годиннику осінь, а ми ще блукаємо літом,
У рожевих світанках, під шлейфом магічної ночі.
У малому містечку, що стало для нас цілим світом,
Де сказали, люблю, дивлячись одне в одному в очі.
На годиннику щастя, з тобою ж це щастя без краю,
Мов сіамські близнята приречені разом ми бути.
У думках кожну мить я до себе тебе пригортаю,
Постарайся кохання моє в цих рядочках відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924611
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 17.09.2021
Розмалюй картину вересневим квітом,
Може моє серце відгукнеться літом,
А осінній промінь ще торкне, зігріє,
Легіток приємний ніжністю повіє
Розфарбує небо в синьо-сірі хмари
Та в дарунок тихо звабливі стожари,
Загадає сміло чарівні бажання,
Щоб збулися швидко звечора до рання
Зашумлять діброви у чудовій тиші,
Вітами тихенько вітер приколише,
Зачарує дивом осені красуні,
Залишиться літо в чарівнім відлунні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925324
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 17.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yhzLN9f5JYs[/youtube]
Лише та любов, що зможе,
Запалить вогонь,
Що на сонце буде схожа,
Та візьме в полон.
До скону віку буде гріти,
Розливать тепло.
І не дасть душі старіти,
Щоб там не було.
Коли будеш у знемозі,
Потемніє світ,
Ти відчуєш - на дорозі,
Є кохання цвіт.
Пелюстки іще не впали,
Що їм ті роки!
Вони променем заграли,
Ще живі ростки.
Може все любов змінити,
Якщо там тепло.
Бо її могли цінити,
Всім вітрам на зло.
А коли проснешся вранці,
Глянеш у вікно,
Ти відчуєш - є ще шанси,
Врятувало це воно.
Це кохання невмируще,
І на склоні літ,
Воно гріє іще дужче,
Сила - моноліт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925338
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 17.09.2021
Вплітають берізки стрічкИ у косиці.
- Як до лиця вам, красуні-сестриці !
Хто позолОти для вас не шкодує ?
Сонце чи дощ кісникИ вам гаптує.
- Це щедрая Осінь до нас завітала.
Пестила віти, пісню співала,
Що літо минуло, холоднії роси...
Щоранку розчісує нам довгі коси.
Начіпить на гілля сріблясте намисто,
У сукні нарядить - такі золотисті !
Осінь для нас, наче, рідная мати.
Знявши вбрання, скаже: - Ну, спочивати.
Осінню турботу ми дуже цінуєм, -
Це наш порятунок, тому і шануєм.
Зимою під ковдрою будемо спати,
Розбудить весна, щоб з красою зростати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925370
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 17.09.2021
[b]Я[/b] полину туди, де іще не бувала,
[b]П[/b]одолаю маршрут не знайомий мені,
[b]О[/b]бійду всі місця де краса чарувала,
[b]Ї[/b]ї трепетна ніжність, сховавшись в росі.
[b]Д[/b]олинають до мене чарівні трембіти,
[b]У[/b] чудових місцях чую їх голоси,
[b]В[/b]иринають, як ніби із сутінків квіти,
[b]Д[/b]е не бачила я ще такої краси.
[b]А[/b] ось тут неподалік, сопілка заграла,
[b]Л[/b]иш додала мотив до чарівних трембіт,
[b]Е[/b]х, краса, я її з серіала згадала,
[b]К[/b]илимком звуковим устелила весь світ.
[b]І[/b] на крилах лечу, посміхаюся літу,
[b]Н[/b]едоречні стають і слова, і думки,
[b]Е[/b]стетичний мотив додає мені втіху,
[b]З[/b]алишаючи в серці приємні сліди.
[b]Н[/b]е забуду мандрівку в чудові Карпати ,
[b]А[/b] із ними увесь неповторний їх світ,
[b]Н[/b]езабутні мотиви трембіт, як карати
[b]І[/b] завжди пам'ятатиму безліч їх літ.
[b]К[/b]олихають гілки - я уже відлітаю,
[b]Р[/b]озкажу про чарівність і ніжні дива,
[b]А[/b] всі чари Карпат - я завжди пам'ятаю,
[b]Ї[/b]х п'янку неповторність вібрала душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925231
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KMhhQFvn5bI[/youtube]
Кружляє ластівка над дахом
В останній раз, в останній раз..
І я прощаюсь із цим птахом,
Бо їй збиратися вже час.
Тужливий ще пода́ла голос
В останній раз, в останній раз,
Мов недомовила ще чо́гось
І зараз мовить це якраз.
- Можливо, бачимось з тобою
В останній раз, в останній раз?!
А чи повернешся весною
Ти знову в рідний дім до нас?
Крильми змахнула наді мною
В останній раз, в останній раз..
І я махаю вслід рукою:
В щасливу путь, у добрий час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924483
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 14.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-DzgcWA0nVk[/youtube]
Ще припікає сонце літнє,
Щоб не забули теплі дні.
Для нас хай буде незабутнє,
Врятує нас у дні сумні.
Відкриємо в серцях скарбнички,
І впустим сонячне тепло.
А взимку витратим по звичці
Уміло, довго щоб було.
Частинку подаруєм друзям,
Якщо забракне теплоти.
Не може серце буть байдужим,
В серцях так вдосталь доброти.
І зацвітуть в душі фіалки,
Дарма, що за вікно зима,
Ще кави вип"єм філіжанку,
Вже не зима - цвіте весна.
А на душі знов стане тепло,
Дивись - і паростки підуть.
І соловей пісні знов клепле,
Проблем ніяких - відпадуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924949
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Я лист пишу, схилившись над столом,
Думки збираю тихо до дрібнички,
Хоча багато часу так пройшло,
Я доторкаюсь образно травички
До милих місць і дорогих стежок
Де пам'ять залишила теплу згадку,
Смієтться ніжно із бузку листок,
Легенько, опускаючись на кладку
Проходжу далі, берег і ріка,
Що в спеку дарували прохолоду,
Приємна освіжаюча вода
Так розкривала матінку-природу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924936
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Цілує сонце квіт,
Що пада на поріг,
Лоскоче пелюстки,
Як пройдені роки
Збирає все живе,
Як ніби неземне
І мудрості душі
Диктує нам вірші
Про миті і життя
І як росте дитя
Та мамину любов,
Що відчуваєм знов
Про смуток і печаль,
І цінностей портал,
Промінчик почуття
Де зачалось життя
І вдячності рядки,
Що шлемо у світи,
За ласку і тепло,
Що в серці ожило
Низенький наш уклін
Красою поколінь,
За те. що ми живем -
Ми цінність збережем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924645
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 12.09.2021
Я милу колисанку сплітала із перлин,
До неї додавала ще росяних краплин,
А потім обіймала любов'ю і теплом,
Щоб ніжно забриніла усміхненим чолом
Сюди і синь небесну накинула, як шаль,
Сплела з хмарок біленьких привабливу вуаль
І ніжно поєднала із звуками краси
Та відблиски весняні залишені, як сни
Мотив взяла від птахів, їх дивно милий спів,
Ліричність і натхненніссть з своїх душевних слів
І мила колисанка, як чарівна краса
Засяяла зорею, як ніжні небеса
І ось звучить і грає, як ніби дивосвіт,
Чарівності такої не чула безліч літ,
Тепер співати буду і сину, і доньці
Та з радістю збирати щасливі промінці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924534
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 12.09.2021
Творець нам пише музику любові
не на час, і не на день, а на віки.
Вона запалює свічі святкові
Малює картину з Божої руки.
А її слухають мовчки в тишині
І приносить слухачам насолоду.
Як грає скрипаль мелодійні пісні
То стихають вітри, дощі в негоду.
О, музико -радосте моя ,мій раю!
Ти,із небес найдорожчий скарб -алмаз.
На віки тебе я благословляю
Ти, Вселеної є спів -дороговказ.
Музика, це є блаженство священне
Одна мова світу - для спілкування.
У високих почуттях -сокровенне
Дарує душі духовне надбання.
А музика, це пісенне джерело
Ніжна-ніжна струна жива водиця.
Возносить, до ясних зір птаха крило
Душі, дарує щастя -біла птиця.
Ми, стоячи аплодуємо "Браво"
Віддячуємо маестро за пісні. .
Як звучить, висока нота-октава
І в душі, в будні свято - на цій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924500
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 12.09.2021
А там у долині калина стояла
І ніжно красою серця чарувала,
Білеє личко та чорні брови -
Всі милувались нею діброви
Приваблива сукня, яскравість помірна,
Така дивовижна, до феї подібна,
На тонкому стані пояс чарівний,
Сплетений ніжно з снів неймовірних
Хто ж так неповторно зміг диво створити,
Щоб вмить до нестями усіх підкорити?
З тої пори вже кожна дівчина -
Вроду бажає лиш від калини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924743
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 12.09.2021
Ой дівчино, моє серце
Тепле, ніжнеє озерце
Тебе люблю, моя пташко
Принесу букет ромашок...
Ой, дівчино, моя люба
Тож зустрінь, поблизу дуба
Будем пелюстки зривати
Вітерець музики грати...
Ой дівчино- чарівнице
Моя радість, лебедице
Чи треба, нам ворожити
Без тебе, мені не жити...
Ой дівчино, цвіт калини
Ми ж такі, щасливі нині
Пелюстки, в твоїй долоні
Поєднались наші долі….
Ой, дівчино, моя люба…
Не цурайсь, торкнися чуба
Поглянь сонечком у очі
Цілуватиму щоночі…
Ой дівчино, моє серце…
Ти життя, чисте джерельце
Святу воду буду пити…
І тебе завжди цінити
Ой дівчино, зірка рання
Поміж нас, давно кохання
Життя - повноводні ріки
З тобою, разом навіки…
11.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924770
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 12.09.2021
Вечоріло уже... Все лягало спочити...
Дивовижних хвилин, як же їх не любити,
Ніби місяць поклав у колисочку зорю
Та любов'ю приспав найпрекраснішу долю
Колихав-колихав та співав колискову,
Гарний голос він мав і до того ж і мову,
А небесна краса обіймала, як мати,
Вечоріло уже і лягало все спати
На гіллячці листок теж дрімав в насолоді
І у чарах квіток шепотів щось природі,
А вечірній пейзаж солодив квітом м'яти,
Все в дрімоту схиляв, щоб ішло спочивати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924825
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7OjTBqCcUC4[/youtube]
Широке поле, неозоре,
Сумує, зорана рілля.
А дух холодний і прозорий,
Усе тут осінь зачіпля.
Одна окраса у чистім полі,
На зло вітрам усім зросла,
Тут поселилась мимоволі
Тополя - радість всім була.
Навкруг усе чогось чекає,
Дрімає стомлена земля,
Вже від роботи спочиває...
Почувся голос скрипаля.
Торкнув то вітер струни ніжні,
Щоб заколихати цю журбу.
Лилися звуки дивовижні,
І зміни стали на виду.
Зашепотіли вмить листочки,
Заграли промені в ріллі.
На все дивилась осінь мовчки,
Та тишу вкрали журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924347
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Біля хати ,тато посадив сад
Яблука, груші, вишні і сливи.
Калину, грецький горіх ,виноград
Щоб у ньому зростали щасливі.
Коли приходить пора травнева
Садок білим цвітом розквітає.
Мов у білій сукні наречена
Юна весна коси розплітає.
Летять, звідусіль до саду пташки
Щебечуть звеселяють тихий рай.
Я, вертаюсь зі світів, як важко
Розквітаю вишнею в місяць май.
Сонце, леліє рожеві мрії
На гіллі, зелен листя шелестить.
Тато, то дуже плече - надія
І немов сад плодами причастить.
Колись прийде час піду за межу
Ви, приходьте діти у літній сад.
Віднайдіть, додому рідну стежу
Він ,поверне щасливу мить назад.
Поки ,з вами вчіться літати
Летіть, у світ ...вертайте до гнізда.
Знайте, що все треба шанувати!
І будьте щедрі , як мати земля!
Пам'ятайте , батьківський заповіт!
Приїзджайте додому в Отчий дім.
Зародить садочок вгостить з віт
Засолодить душу пісня в нім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924331
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Як хочеться дуже побути дитятком,
Таким неповторним, малим янголятком,
Щоб любо погладили татко та ненька,
Хотілось відчути, що я ще маленька
Та знаю, не буде такої хвилини,
Роки не вернути до кроків дитини
І вже приголубить не зможе і ненька,
Вона в іншім світі, а я вже саменька
І татко ніколи мене не обійме,
Лише вітерець із дитинства повіє
І стиснеться серденько щемно від болю,
А так же хотілось хоч тріщки любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924313
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Чому ти линеш в мої сни
І заглядаєш в душу сміло?
Чи то той квіт, що від весни
Лишив на згадку, щоб щеміло?
Для чого мрієш ти про нас?
Я ж говорю:"Що нас немає"
Ти скоротав чарівний час,
А серце сторінки листає
Вони порожні, як на жаль,
Нема зв'язку і поряд долі,
Я проведу тебе у даль
Де світ черпатимеш любові
Ось там і будуть сторінки,
Як ніби сад в осіннім листі
І не приходь ти більш у сни,
Там сторінки лиш будуть чисті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924183
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021
Ой, не хоче серце літо відпускати,
У чужі дороги тихо проводжати,
Бо без нього тяжко буде в світі жити,
Так ніхто не зможе трепетно любити
Не зігріє осінь, так, як миле літо
Та не подарує чарівливі квіти
І не приголубить люблячо і ніжно,
Тільки лише літо обіймає втішно
Променем ласкавим доторкає сміло,
Ніжність і турботу, що душа хотіла
Та грайливо стиха заглядає в очі,
З літечком прекрасні навітть темні ночі
Ой, не хоче серце літо відпускати,
У чужі дороги тихо проводжати,
Бо без нього тяжко буде в світі жити,
Так ніхто не зможе трепетно любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924123
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021
Любов - натхнення до життя
І буде добрим майбуття
Коли в душі, вона живе
Людина, зло переживе!
Любов - натхнення до життя
Коли в оселі є пуття
Сім*я у злагоді й мирі
Непропаде вона й в вирі
Ради любові зробить все
Бо лиш тепло в душі несе
І чисте небо звеселить
Подарувавши щастя мить
Любов і мудрість назавжди
То ніби річки береги
Оберігають від незгод
І цим втішається народ
Любов солодка, наче мед
Нею ділися, йди вперед
Коханому даруй й другу
Батькам й дітям - насамперед
Любов й натхнення - є життя
Всі найщиріші почуття
Й ласкавий сонця промінець
Як стук закоханих сердець
Всім цим Господь нас наділив
Цінить й любити, усіх вчив
Земну красу й радісні дні
Подарував тобі й мені.
02.09.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923970
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 02.09.2021
Низе́нько, над кро́нами хмара пови́сла,
Дере́ва прини́шкли, чека́ють дощу́.
Вітри́сько наха́бний, зриває з них листя,
Шарпа́є сердито, грози́ть : - Потрощу́ !
Сморо́дині вітер викру́чує віти,
В садо́чку бісну́ється, несамови́тий !
Споло́хав пташо́к, повали́в спіле жито,
Пелю́сточки ніжні зриває на квітах !
На дах метале́вий, баба́хкають гру́ші,
Бабу́ся, зляка́лась, вікно́ зачиня́є,
Мо́литься Богу : - Спаси́ наші ду́ші !
Бо бли́скавка в хату, бува́, заліта́є !
Пала́є вогне́м - блискави́ця згора́ !
В коли́сці просну́лась і пла́че дитина,
Гри́мнуло так, що зірва́лась карти́на !
Розве́рзлося небо і ллє, як з відра́ !
Сві́тло пога́сло, вже су́тінки в хаті
Споло́ханих ді́ток вколи́сує мати
- Засні́ть мої лю́бі, неха́й вам тала́нить ...
Заснули. Лиш чути, як дощ барабанить ...
31.08.2021 р.
Фото :
https://i.pinimg.com/originals/01/
92/7d/01927d6940b728834131b829e44bbb0d.gif
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923825
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021
Весело щебече пташка у садочку,
Вийде в сад дівчина гарна у віночку,
Засіяє сонце всім на милу втіху,
Чути голосочки гомінкого сміху
Розіллються звуки по усій окрузі,
Завітайте швидше, мої любі друзі,
Тут знайдете радість, посмішка засяє,
Як підняти насттрій серце моє знає
Тут і про природу, і її чарівність
Та і про кохання, чистоту та вірність,
Зможете почути про життєві справи
І завжди відчути ніжності октави
Все вміщу з любов'ю та додам ще звабу,
Подарую крила - успіх та наснагу,
Тож заходьте, друзі, я завжди чекаю
І красу в рядочках з Вами розділяю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923830
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021
Ти, прийшов, явився в життя неждано
на стежці літа зустрілись очі в очі.
Я, від погляду розцвіла шафрано
Нахилив зірку в моє серце жіноче.
А хто не любив, той не пізнав щастя
Не відчув кохання високі почуття .
Віднайди слова для душі причастя
І цілуй уста , щоб билось серцебиття.
О, послухай голос спраглої душі!
Їй потрібно, ніжності... пізнати, радість.
Ти, віднайди до мого серця ключі
Щоб любов немов сонце зігріла в старість.
Дай, мила долоні у мої руки
Підемо у золоту осінь з тобою .
І поміж нас більш не буде розлуки
Самотні серця з'єднаємо любов'ю.
Нехай здійсняться, всі мрії, бажання
А у серці, живе музика любові.
Втомлені серця надихає кохання
Дарують щастя зорі світанкові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923774
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021
Вже крапає дощик і губиться літо,
Цілує травичку, як сонечко діток,
Вмиває легенько привабливий ранок,
А поряд чарує квітковий серпанок
Шепочуться трави, їх звуки тендітні,
Колишуться тихо, що вже не самітні,
Смерека у лузі теж любо мовляє,
Розмова душевна діток забавляє
А ось на поляні розкинулось диво,
В лице заглядає спокуслива слива,
Грибочки вже стали у дружні рядочки,
Злітають із вітів осінні листочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923736
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=67PYafLFXF4
[/youtube]
Вже літо на межі у осені,
Тримається, як може на плаву.
Та осінь не чекає все ж запрошення,
Лаштує тишком - нишком булаву.
Та літо не здається просто так,
Обходить іще власні володіння.
Хоч має у душі терплячий такт,
Та не призна́є раннє це падіння.
І різні їй приходять тут думки:
Як можна обдурити іще осінь?
На стражу тут поставить будяки,
Чи, може, запростити осінь в гості?
Накрити стіл з добутками врожаю,
Налить хмільного білого вина?
Відчує у душі, що поважаю,
Й закінчиться між нами ця війна.
А як побачить перше впале листя,
Відчує, що її це ж все ж вина?
Не думаю, що це зустріне з злістю.
Не час її, хай літо тихо промина...
Та що тут мудрувать, не ті ідеї,
Скінчився строк, і треба добре знать,
Що місце треба уступать цій феї,
І тихо- мирно все ж її прийнять...
Без злісті, без докору, з розумінням,
Бо треба у житті все ж совість мать.
Й приймать без сліз своє падіння,
І за спиною свою гордість залишать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923661
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 30.08.2021
Небо усипане ясними зорями,
Вийди хоч квіти весняні зривай,
Ясні перлини помічені долями
І їм співає мотив дивограй
Глянеш на небо, краса неописана,
Зорі зібрались в танок чарівний,
Ніби дитина в хмарках заколисана
Променем ніжним, грайливим весни
Тиша навколо і все зачароване,
Неба блакить і рідненька земля
Ніби художником мить намальована
Де найдорожчі лишились місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923633
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 30.08.2021
Тебе я чекала, як сад вже розквітнув,
Та сонечко ніжно всміхалося літу,
Краса дарувала п'янкі поцілунки
Із квіту чарівного милі дарунки
Тебе я чекала, як вечір підходив,
Коли дарував неповторний свій подих
І клен і береза в саду обіймались,
А ластівка стрімко у небо здіймалась
Тебе я чекала у зоряні ночі,
У темінь вдивлялися очі дівочі,
Коли зорі й місяць ховались в серпанку,
Тебе я чекала, коханий, до ранку
Коли мила казка з туманами гралась,
А я неповторно у слід посміхалась,
Як сонце з'являлось, як миле дитятко,
Горнулося ніжно краси янголятко
Тебе я чекала вже так до нестями,
Шукала у далях своїми думками
І знала, що зустріч найкращою буде,
А серце звичайно ніяк не забуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923530
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 29.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0B6rNfms3UM[/youtube]
Коли покличу - відгукнися,
Забудь про стомлене життя.
У мої очі подивися,
Це я прийшла - Любов твоя.
Я обніму тебе за плечі,
Підемо в край твоїх надій.
Де мрій недоспана хуртеча,
Як літа пізнього напій.
Ти вже відчув осінні кроки,
Спіши скоріш, не відставай.
Притиш лише гіркий неспокій,
Себе щасливим відчувай.
Хоч впав вже сніг на твої скроні,
Про це не думай, це - облиш.
Хоч осінь жде вже на пероні,
Її від літа відрізниш.
Ти не сумуй, я допоможу,
Бо я - Кохання, вслід іде.
Бо я зумію, я все зможу,
Тебе ще осінь не знайде...
------------------------------------
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887657
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600494
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923473
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021
Вже Успіння, Успіння –
Цей серпневий едем,
Покаяння, й прозріння,
І калиновий щем…
Це любові безодня,
Материнська сльоза…
Ти за Сином Господнім
Вознеслась, відійшла.
Серпень дощиком сіє –
Добре зЕрно зійде.
Хай святиться, Маріє,
Світле ім’я твоє.
Щедре літо минає
З благовістом церков…
Хай родини спасає
Сина Твого любов.
Хай у землю коріння-
Сила роду росте…
Мати, славим в Успіння
Твоє ймення святе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923439
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021
Я тебе обожнюю, мій світе,
Ти моя і велич, і краса,
Ми твої вразливі, милі діти,
Лиш з тобою розквіта душа
Завдяки тобі цвітуть каштани,
Аромат розносять навкруги,
Вмієш ти зцілити наші рани,
Ніжним поцілуночком весни
Я тебе обожнюю, мій світе,
Ти, як любий батько, нам усім,
Дорогий, а ми для тебе діти,
Нас завжди збираєш в дружний дім
Лиш з тобою подолаєм смуток,
Уберем печалі із душі
І розквітне у садочку рута,
Ту, що ми садили навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923422
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021
Неопалимий краю мій, красо неописанна,
Тобі несеться срібнодзвонно-святочне «Осанна!»
Осанна, волелюбна і нескорена родино
З іменням гордим НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА.
В серпневім піднебессі легіт колихає стяги,
Що заручили сили Сонця, захист та надію,
Синявість безкінечності й у вірності присягу—
Отож не в змозі ворог звоювати нас, не сміє.
Славімо воїна, бо віддає себе в офіру.
Хвала тій матері, котра пожертвувала сином
Заради долі України, спокою та миру
У неподільній, вільній і повік єдиній.
І прийде час, народе мій, здивуєш знов планету,
Як булаву лише достойному вкладеш у руки,
І візьме він її не задля куражу й ошуки—
Із усвідомленням: країна прагне злету,
Й щоби в усі часи від Заходу до Сходу неустанно
Не затихало срібнодзвонно-святочне «Осанна!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923092
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021
Ходить сон біля вікон,
Пише милу казку,
Доторкається долонь
Та дарує ласку
Пестить променем лице
Та цілує в щічку,
Ніжні чари нам несе
У чарівну нічку
Пригортає, обійма,
Ніби, люба ненька,
Як вернулися літа,
А я ще маленька
Утону у цій красі,
Ой, щасливі очі,
Вдячна ненечко тобі,
За чарівні ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923056
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2021
Лише ти заховав у долоні
Милу казку чарівну для доні
І у ніжній батьківській турботі
Теплий погляд відчувся в природі
А малі дорогі оченята
Так дивились тендітно на тата
І у тихій розмові, як казка
Відчувалась до донечки ласка
Потягнулись малі рученята,
Ніби, як до чарівного свята,
Неповторна душі насолода,
А для батька, дитя - нагорода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922957
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 23.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x5yXuAqRFVc[/youtube]
Похолодало. Літній ранок,
Природа стихла, чогось жде.
Приходить пізно вже світанок,
Ця рання осінь день вкраде.
І для душі нелегкі зміни,
На п"яти осінь наступа.
Смакуй же літні ще хвилини,
Допоки лист ще не спада.
На полі мліють літні трави,
Торкнулась гостра їх коса.
Приляже промінь для забави,
Це літа теплі ще вуста.
Куди не глянеш - все в задумі,
Плетуться нові вже думки.
Не піддаватися лиш суму,
Листаєм літа сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921393
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 22.08.2021
Ти стояв і про зустріч все мріяв,
Легіток ароматами віяв,
Милі кроки травиці торкались,
Ніжно очі тобі посміхались
Мої коси спадали на плечі,
Ти мені говорив ніжні речі
І в красі де ховалося літо
Яскравіли привабливі квіти
Прокидалася тихо природа,
Яка мила була насолода
І у дивно тендітному стані
Ніжний образ ховався в тумані
Прокидалися віти в сережках,
Утворивши в рядочках мережку
І у милім такім поєднанні
Ти освідчивсь мені у коханні
Ми відчули себе в дивнім стані,
Як закохані в милім романі,
А в думках на продовження мріяв,
Легіток ароматами віяв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922876
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 22.08.2021
А ти так згадкою війнув, як ніби осінь,
Коли гуляли у гаю і вилась просинь,
Як колорити розлились у синім небі,
А ми з тобою розійшлись в краї далекі
І гай у слід нам гомонів, прощався листом,
Що так на вітах весь тремтів під буйним свистом
І милі квіти і трава схилялись ніжно,
Розлука ранила серця мабуть навічно
Чому стається так в житті, спитаю в долі?
Не вберегла, не вберегла вона любові
І розійшлись дороги в нас, війнула осінь
Та гай у слід нам гомонів і вилась просинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922706
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 22.08.2021
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 22.08.2021
Вже кружляє літо свій танок прощання,
Поміж трав пахучих у лугах й полях...
Умилось росою холодною зрання,
І біжить до осені у казкових снах.
На стерні колючій подряпало ніжки,
В ранкових туманах , наче в пелені,
Мружиться до сонця , щоб зігрітись трішки
Й дарувати людям ще погожі дні.
В хусточці барвистій , губки вже надуло,
Дощиком сплакнуло ще в останній раз,
У люстерко річки сумно зазирнуло,
Бо прийшов прощання невблаганний час.
Назбирало в лісі ожин повну жменьку,
І пташкам послало прощання своє...
Зібралось в дорогу... Й пішло потихенько
До тої межі , де вже осінь поволі встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922795
дата надходження 21.08.2021
дата закладки 22.08.2021
А твоя мова, ніби, як струмок,
Чарівно відображує рядок,
Стрічки вплітає в ранішню росу
Натхненно нам даруючи красу
Зеленим гаєм ніжно зашумить
Та подарує неповторну мить
І полетить за обрій в небеса,
Як чарівлива образна весна
А потім полетить, як птах в поля
Де тихо, ніжно дихає земля,
Я їй скажу спасибі за життя
Де всі з любов'ю зібрані літа
А мова дійсно, ніби, як струмок,
Схиляє неймовірно до думок,
У неї справді вишуканий смак,
Чарівно виграє струною в такт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922413
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 19.08.2021
[b]А[/b] я кохаю в мріях й наяву,
[b]Я[/b]к мила Мавка лісові простори,
[b]З[/b] любов'ю й теплотою бережу
[b]Т[/b]ендітно, обіймаючи всі доли.
[b]О[/b]хоплюю ті миті і місця,
[b]Б[/b]оюся щоб чарівність не прогавить,
[b]О[/b]х, як люблю прекрасне я життя,
[b]Ю[/b]рбою захопити та прославить.
[b]П[/b]олину в далечінь, забуду все,
[b]О[/b]бійми, ніби крила у пташини,
[b]Л[/b]окоче сонце миле, золоте,
[b]Е[/b]стетно, відобразивши хвилини.
[b]Ч[/b]ому спитає хтось, в чужі краї,
[b]У[/b] височінь таку зовсім незнану?
[b]І[/b] відповім, що на усій землі,
[b]Н[/b]адію збережу одну кохану.
[b]А[/b] у безмежжі де сіяє мить,
[b]К[/b]расою, освітляючи віконце,
[b]Р[/b]адію, що у щасті можу жить,
[b]А[/b] згодом упіймаю промінь сонця.
[b]Й[/b]ого приємно милу теплоту
[b]С[/b]міливо пригортаю, ніби квітку,
[b]В[/b]еличність, як небачену красу
[b]І[/b] ніжністю всміхається лиш влітку.
[b]Т[/b]оркаючи магічно, як росу
[b]У[/b] ранок чарівний і милу нічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922604
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
А ти бачити вмієш природу,
ЇЇ звабливу й ніжну красу?
Відчувати оту насолоду
І вразливу для серця весну?
Роздивитись не кожен уміє,
Треба щирість, тепло і любов,
А серде́нько від чарів хмеліє,
Почуття відчуваючи знов
А відчути, ти вмієш природу,
Її нотки, як трепет душі
Та розкрити привабливу вроду,
Що дарує вона лиш тобі?
А чи можеш, її так любити,
Ніби ненька рідненьке дитя?
Бо без неї не зможеш прожити,
В серці згасне любов і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921913
дата надходження 11.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Ой, запахли луги оксамитом в вечірню годину,
Ніби нотки весни зворушили дорослих й дитину,
Яблуневий садок заспівав вже свою колискову,
А тендітний листок обійняв милі квіти з весною
Засіяла зоря, запросивши подружок в таночок,
А чарівна весна додавала зелений листочок
І квіток аромат, що красою торкав мої скроні,
Той привабливий квіт я відчула умить на долоні
Вирувало усе і кружляло, як квіт у повітрі,
Я писала рядки у чарівно тендітній палітрі,
Милий квіт опускав свої чари мені на волосся,
Ніби промінь торкав смаковиті пшениці колосся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921998
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Коли тобі було ще мало літ,
Сорочку, ненька, вишила рядками,
До них додала неповторний світ
І неба синь із ясними зірками
Рядочки вигравали, як любов,
Її було у неї забагато,
А я верталась в той період знов,
Щоби побачить очі твої мамо
У них було багато так тепла
І ласки, що усіх могла зцілити,
Добром же вирувала вся душа,
Щоб до нестями ніжно обігріти
Коли тобі було ще мало літ,
Сорочку, ненька, вишила рядками
Та не забути неповторний світ
І неба синь із ясними зірками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922076
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Я знаю, що в світі
Так важко успіти,
Щоб все відтворити
Та чесно прожити
Щоб бути у згоді
З душею по моді,
В гармонії вічній
Глибинно тендітній
Щоб влучно й правдиво
Зобразити диво
І ніжно кохати,
Красу дарувати
Щоб кожний твій подих,
Як відгук природи,
Обійми тендітні,
До тонкощів вірні
Я знаю, що в світі
Все можна успіти,
Якщо захотіти
Бажанням, як діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921389
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
ДЯКУЮ ЗА ІДЕЮ ОЛЕКСІ УДАЙКО
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920703
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TjLABRzqsEA[/youtube]
Я хочу вийти в спеку в поле,
Підняти руки до небес.
І щоб цвіло усе навколо,
Відчуть життєвий цей процес.
Побачить жито важке, спіле,
Що хилить колос до землі.
Відчуть, що трохи я щаслива,
Забуть, що сили є ще злі.
Вдихнуть повітря чисте, свіже,
Наповнить груди аромат.
На трави росяні приляжу,
Зчарує ніжний спів пташат.
Земля ковтає сині роси,
Від спеки сповнена жаги.
Десь недалеко дзвенять коси.
Все це надасть мені снаги.
Тут наберу я сніп проміння,
В вінок барвистий уплету,
В степу знайду душі спасіння,
На зло задусі пронесу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920714
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 03.08.2021
Я бачила, як ти сидів в парку,
Лице, підперши стомлено рукою,
В думках перебираючи красу,
Яку пізнав так трепетно зі мною
І ніби світ тоді не існував
Та й ти лише у мріях і бажаннях,
Як ніби парк снагою напував
І слухав, як роман твої зізнання
Лиш шепотів тендітно зелен гай,
Доповнюючи трепетну розмову,
А ти згадав, як милий дивограй
Так вабив у незнану ще дорогу
І зрозумів тоді у першу мить,
Що щастя дивовижне було поряд
Та залишилась зваблива блакить
І та сторінка, що писала доля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921227
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 03.08.2021
Стоять в гаю зажурені дерева,
Їм буйний вітер листя обрива,
Зіткавши із років свої тенета
Де в силі заховалося життя
Стрункі берези та дуби розлогі,
Розкішні верби в хвилях почуттів,
Грунти занадто вже зовсім вологі
Ховають мрії в коренях світів
Ось статний клен задумавсь на хвилину,
Так ніжно повернувся до сосни,
Її оберігає, як дитину,
Росою, протираючи листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921069
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021
Ласка́вого мо́ря блакить неозора,
Купа́ються ніженьки в шо́вковій хвилі,
Вода пустотли́ва, іскри́ста, прозора,
Проро́чить блаже́нства хвили́ночки милі !
Пісок білопі́нною хвилею ви́праний,
Сія́є на сонці, як цукор розси́паний !
Скрипу́чий, гарячий, від сонця вогнистий !
Чисте́нький, лиш ча́єчки слід, як нами́сто ...
Хвиля, грайли́во водою оббри́зкала,
Торка́ється, ма́нить, шепоче - купа́йтесь,
Воді́ благода́тній, на ми́лість віддайтесь !
В обі́йми до се́бе, пустунка, покли́кала ...
Вода криштале́ва, ледь дише прибоєм ...
Красу́ твого́ тіла ховати не хоче !
Таму́ючи по́дих, милу́юсь тобо́ю ...
В обійми, в обійми - нам море шепоче !
В обі́йми - повто́рює круча луно́ю ...
А тіло, нарешті, з'єдна́лось з водою !
Ні́жними пе́рсами ба́виться піна,
Вода обмива́є, сідни́чки й коліна,
Пе́стить живіт, доторка́ється ло́на,
На хви́льку завме́рла в діво́чій доло́ні...
За мить, голе тіло вже скрізь обніма́є !
Крапли́нки на шкі́рі, перли́нами ся́ють !
Сонце в воді діама́нти розси́пало,
З хвилею ра́зом, у море покли́кало !
Теплим блаже́нством, змори́ло все тіло,
Зася́яло ніжно і час зупини́ло !
А кру́чі стоя́ть на сторо́жі всеці́ло !
І на́віть не знають, що час зупини́вся,
Мая́к насторо́жився, чуть нахилився,
Мені підморгну́в і ледь-ле́дь, зашарі́вся ...
Мовля́в - Я не ви́дів ! Яке́ моє діло ... ?
А море, ледь чу́тно, за ним шелесті́ло :
- Ніхто вас не ба́чить, коха́йтеся сміло !
10.08.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920970
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
Вже надво́рі ранок… пташечка співає,
Золотенький промінь в хату заглядає,
А вчора хмаринки, полили землицю,
І роси сріблясті лягли на травицю.
Піду босонога, спориш, аж лоскоче,
А перед очима все вабить, блискоче,
Цвіте кожна квітка, мені всміхається,
Літо в золоті, плодами пишається.
Он, попі́д парканом ягоди малини,
Виграють на сонці ніби намистини,
Аромат зва́блює, як не скуштувати,
Медовий сма́к, ніжний, як не прославляти.
Під парка́ном вишні й позички червоні,
Ніби то́, рубіни, сяють на долоні,
Засміялись яблука, политі дощами,
Заспівали оси, тішаться грушками.
В силу вбираються грона виногдану,
Я ще не ра́з, поспішатиму до саду,
Осяяні сонцем, в небі плинуть хмари,
Сердечко тішиться, сприйма літні чари.
Дні чудові прибули – краса повсюди!
На душі́, так тепло, тож радіймо, люди!
Поклонюсь за щедрість, трішечки надіп'ю,
Вже любов'ю наповнилось моє єство.
Вітерець… наспівує поміж трав пісні,
За це все, подякую Богу і землі!
25.07.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920975
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
Хмурить брови вітер
Та схиляє віти,
У зеленім лузі
Сміло каже, Музі -
Чуєш ти, красуне?
Там бринить відлуння,
На земній планеті
Квіти у балеті
Милі балерини,
Ніби із світлини,
Образи казкові
Ніжно загадкові
Та невже буває -
Муза промовляє?
Хмурить брови вітер
Та схиляє віти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920973
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2021
До тебе я прийшла у той розмай,
Сказать тобі, що більше не кохаю,
За все мені ти, любий, вибачай,
Та я з тобою миті залишаю
Коли так тяжко буде на душі,
Збери усе найкраще, що єднало,
Я передам привіт отій весні
І серденьку, яке тоді кохало
Посолодить цілунком кожна мить
Та не плекай думками ти надію,
Скажу відверто, що вже не щемить
І я про тебе, любий, більш не мрію
Мабуть уже завершився етап,
Він просто, знаю, вичерпав кохання,
Зайду у незнайомий я портал,
Але зі мною лиш одні вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920872
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Тобі не напишу уже листа,
А так хотілось серденько відкрити
І не звільниться ранена душа,
Щоби від смутку хоч на мить спочити
І голос не відчуєш, як колись,
Який упізнавав ти у рядочках,
Шляхи так сміло в далі розійшлись,
Як в осінь осипаються листочки
Ти не відчуєш подих, що п'янив,
Як ніби через роки на екрані
Та він тобі на згадку залишив
Мотиви милі та світанки ранні
Тобі не напишу уже листа
Та й відповідь не зможу прочитати,
Бо в володіннях вже давно зима,
Що буде далі впевнено писати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920691
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 30.07.2021
З ПОКЛОНОМ ДО ВІВТАРЯ
Молюсь, з поклоном до вівтаря
У серці несу квіт білі Лілії.
Зростила у чистих росах зоря
В надії, оживає дух до святої Марії.
Віра, це є храм - божої любові
Святий дім для убогих, сиріт і вдів.
І найвища висота у мові
бальзамовий лік з цілющих слів.
Я вірю, що пройду тернистий шлях
побачу, ясне сонце край неба.
Перелечу, пустелю немов птах
Господь, обніме рукою, як треба.
Віра, це священна книга свята
вервичка до небесної Цариці.
З чаші, тіло і кров Ісуса Христа
у каятті, причастя -у божій світлиці.
Життя -це від Бога нагорода
молитва захищає від гріз ,вітру.
є надійна стіна в негоду
у біді , наш рятунок боже світло.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920728
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Вивчає риби нині клас,
Річок, озер і моря світ.
Питає вчительку Тарас:
- А як дізнатись риби вік?
Говорить так йому вона:
- Хоч риби, звісно, різні всі,
А це побачить, хлопче, нам
Можливо, завжди по лусці.
- Мене мудріше дід навчив.-
Доводить інше їй хлопчак.
І каже, хитро сміючись:
- Дізнатись можна по очах!
Не знаю, так це чи не так,-
Та він відкрив секрет нам свій:
Чим далі очі від хвоста,-
Тим більш рибини буде вік.
28.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920785
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021
Як поетично починався день,
А вечір йде в такій банальній прозі...
Давно не чути молодих пісень...
Чи ж я одна втомилася в дорозі?
Життєве поле майже перейшла,
Не тішать душу ювілейні дати.
А я для щастя часу не знайшла,
Чи то не знала, де його шукати?
Десь доля заблукала на межі
Добра і зла, немов на перелазі.
І друзі віддалялись, мов чужі,
Добро і щирість зараз не в повазі...
Спішать усі в обітовАний рай,
Щоб захопити часточку Едему.
...Був тільки старт, а вже й зробився край,
І жоден з нас не вирішив дилему...
Чи бути чи не бути? нині, тут?
Чи все забути і пливти за вітром?
Так часто у глухий заводить кут,
Неправда, що здавалась цілим світом.
... Всі йдуть туди, а я вже - звідтіля,
За межі кола - кожен поодинці.
... Я з іншого явилась корабля,
І просто - вийшла не на тій зупинці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920651
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021
По попелі земному котили ми по колу
Своїм нащадкам райдужну майбуть.
Ховали у могилах століття сивочолі
Поступувань свідомих справжню суть.
Вмирали й воскресали раз висунуті гасла.
Йшли поруч патріот і фарисей.
Відновлення чекала велична та прекрасна,
Як спраглий світла сонця скарабей.
У спільному пориві здобули Україні
Соборність й незалежність на віки,
Щоб поле колосилось під мирним небом синім
І землю не топтали чужаки.
Мов новокрилий, звично ми долі далі котим,
Та шляху мудрості нема кінця.
Є віра і терпіння, однак пульсує «доки?».
Надія лиш на себе й на Творця.
Мої читачі, щоб уникнути непорозумінь, хочу
зауважити, що в єгипетській культурі скарабей символізує
шлях до Сонця ( світла), мудрість і безсмертя.
Жук котить кульку лише за сонцем і в ній зародок
майбутнього нового життя. Символ скарабея широко
використовується в кіно, літературі і в ювелірному мистецтві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920657
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021
[b]М[/b]оя душа розкрита, ніби світ,
[b]Е[/b]нергія вирує, ніби світло,
[b]Н[/b]езнаю, скільки в серці уже літ
[b]І[/b] що несе з собою наше літо.
[b]С[/b]олодкий смак дарує ніжну мить,
[b]П[/b]очути б неповторну колискову
[b]І[/b] в серці нехай тихо защемить
[b]В[/b]еснянкою і літом, рідна мова.
[b]А[/b] скільки у ній ласки і тепла,
[b]Л[/b]оскоче, ніби променем весняним,
[b]А[/b] так бринить від радощів душа,
[b]П[/b]риємно, обіймаючи бажаним.
[b]І[/b] тихо зачаровує мотив
[b]С[/b]инхронно, поєднавшись із птахами,
[b]Н[/b]атхнення, додаючи із світлин
[b]Ю[/b]рливо, розмовляючи думками.
[b]Р[/b]озгойдуючи ніжність у душі
[b]І[/b] тихо, колисаючи дитину,
[b]Д[/b]о серця пригортаю в тишині
[b]Н[/b]адію, передавши у хвилину.
[b]А[/b], як магічно все таки бринить,
[b]М[/b]елодія казкова, люба ненько,
[b]А[/b]налогічна і душевна мить,
[b]М[/b]илуючись, коли була маленька,
[b]О[/b]біймами, що хочеться так жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920593
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021
Я так давно не бачила тебе,
Лише розмова трішки зігріває
Та у душі любов завжди живе,
Бо серденько чекає і кохає
Перечекаю всі тяжкі часи
І в далі сміло пташкою полину,
В твоїх обіймах з чарами весни
Лише у них, коханий, я спочину
І в слід мені всміхається краса,
Вона мене в дорогу проводжає,
А мила і приваблива зоря
Нічні шляхи чарівно освітляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920345
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Бездоганність у мові,
Неповторність у слові
Та у квітах і травах
Досконала поява
Та і літечко сміло
Ніжно в серці бриніло,
Освітлялись дороги,
Відчувались пороги
Бездоганність в природі
І чарівність в погоді
Та родзинка в покосах,
Що купаються в росах
Бездоганність у всьому
І у щасті святому,
Бездоганність - це сила,
З нею завжди щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920257
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 23.07.2021
Приємно в милу казку заглянути,
В чарівності і ніжності побути,
Насолодитись запахом любові,
Спасибі ще не раз сказати долі
Відчути ніжність, ласку рідних рук,
Впіймати неповторно милий звук,
Вдихнути аромат п'янкий любові,
Додати милі миті ще до долі
Солодким сном умитись, як росою,
Зачарувати ніжною красою,
На мить завмерти в вищій насолоді,
Як мудро облаштовано в природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920173
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021
Тихенький дощик… все крап- крап- крап
Серед городу немов на трап
Може на втіху, чи для душі
Збиравсь горобчик, скік - на кущі.
Скік- скік, скік- скік та знову упав
Ну от халепа! Чом не попав
На гілку сісти, чомусь тремтить
І, як спіймати жадану мить?
Щоб вдало сісти, не звалитись
Мабуть мені, набридло вчитись.
Злетів нарешті... наче вдало
Та враз натхнення - десь пропало
Ох, оцей дощ, це він завада
Вже ятрить душеньку досада.
Як важко взяти рівновагу
Ні - ні не буду мать повагу
Як не навчуся я літати
Як буду неньку захищати?
Он тато каже я дорослий
Та швидше це - такий не вдалий
В житті всього маю навчитись
Так- так, триматись!Не лінитись!
Горобчик сміло підняв крила
І де взялася зразу сила
Скі- скік, злетів на гілку глоду
Із крил струсив дощову воду
Сміло чирикав, - Лечу… лечу
Нарешті я, маю удачу!
***
В житті хто хоче, чогось добитись
На перешкоди не треба злитись
Рішай проблему сміливіше
Тоді і житиметься ліпше!
22.07.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920175
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021
Пронеслось гуркотом далеким ..
І темні хмари дощові,
В плащі сіренькім та благенькім,
Спустились низько до землі.
Посоловіло все повітря,
Заполонивши синю даль,
Немов у пізнє надвечір’я,
Навкруг розкинулась печаль.
Холодний і сердитий вітер
Здійняв жахливу круговерть:
Все підхопив й давай вертіти,
Наповнив курявою вщерть.
Загомоніли клен й берізка,
Змахнули гіллячком хистким
Й донизу, зверху на доріжку,
Дрібненькі сипались листки.
А після них великі краплі,
Такі холодні, дощові,
Мов від оркестру на спектаклі,
Мінором неслись по траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920120
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Я помрію, політаю
Десь думками в небо сині….
Ранком сонце зустрічаю
Наберуся в нього сили
Бо це ж літо, відчуваю
Розсипає, щодня чари
Я ж йогО, радо вітаю
Хоч й буркочуть, часом хмари
Та й нехай… і побуркотять
Нині всіх, діймає спека
Хай краплиночки полетять
Я зрадію і лелека
Тож помрію, політаю
Знов думками в небо сині
Там лелеку привітаю
Сяють щастям, очі нині
Блискавиць… літо й веселок
Вже умилася землиця
Дарить свіжість, ясний ранок
Хочу ним насолодиться.
20.07.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920119
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Павучок дріма в соломці…
Приліг промінь на долонці
Пестить шкіру, відчуваю…
Тепле літечко вітаю…
Запах сіна… вже в покосах…
Виграва веселка в росах…
Ніби з сонцем веселиться
Хочу цим, насолодиться…
Літо - літечко яскраве…
Тепле сонечко й лукаве…
Припече та вмить сміється
Ой напевно, то здається
Побіжу, я поміж трави
А по небу, скрізь заграви
По хмаринках й по блакиті
Ой, які ж щасливі миті!
Ясне сонце, насолода…
Дарить чари нам природа!
Куди не глянь, всюди краса!
Це ж літо твОрить чудеса!
18.07.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920002
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Наливаються вишні в саду,
Пахнуть сонцем, росою і літом,
Я до нього сьогодні іду,
І милуюся трав пишним квітом.
По стежині іду, як колись ще ішла,
На трави упали вже роси...
І так легко мені, аж співає душа,
Поскладавши роки у покоси.
А сад так привітно гойдає гіллям,
Затишно мене зустрічає...
Під ногами батьківська земля ,
Моє серце теплом зігріває.
Назбираю я в жменьку вишень,
Що зцілять , мов Святеє Причастя.
І подякую Богу за день,
І за мить , що назвала я щастям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919852
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
В дорогу я збиралась не близьку
Та серце розривалось на частинки,
Я залишала душу і весну
І незабутні миті і хвилинки
Дивитись в очі не могла без сліз
Та й мову, ніби втратила навіки,
Вела лиш стежка сміло до доріг
І почуття летіли, ніби діти
Ох, як піти, щоб витримати все
І вже сильніше чувся стукіт серця,
Я відчувала, що в сльозах лице,
Як розлилися ріки і озерця
Останній погляд й не було вже сил,
Бо серце так стискалося від болю,
Хотіло полетіти вже без крил
Та все боялось залишити долю
Ота пекуча пауза в житті,
Її так важко в світі пережити,
Лишає незабутній слід в душі,
Що здатна самовіддано любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919814
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Я Вас зустріла в юності літа,
Коли співала радісно весна
І зелен гай тихенько гомонів,
Я до цих пір ще пам'ятаю спів
Як ніби грала в такт віоланчель
Легенько поєднавши акварель
І у дуеті неземних хвилин
Красою доторкалася долин
А в сяйві ніжнім де зростав бузок,
Чарівно розкривавши хід думок
І так галантно, ніби кавалер
Бентежив душу ніжністю манер
Все поєдналось наяву і в сні,
Завдячуючи трепету весні,
Як ніби грала в такт віоланчель,
Легенько поєднавши акварель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919736
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 17.07.2021
[b]У[/b] моїй душі, як на долоні
[b]Н[/b]ебо розмістилось і хмарки
[b]І[/b] торкає синь тендітно скроні,
[b]Ж[/b]мурить оченята від краси.
[b]Н[/b]емовля умить мені згадалось,
[b]О[/b]сь, як прокидається наш світ,
[b]М[/b]рійно дивосонце посміхалось
[b]У[/b] серця даруючи привіт.
[b]С[/b]вітло і ранкова прохолода
[b]В[/b] милому і рідному краю
[b]І[/b] шумить тихесенько природа
[b]Т[/b]репетно даруючи красу.
[b]А[/b] у даль звивається стежина,
[b]Н[/b]іби нас запрошує у гай,
[b]К[/b]роки відчуває, як людина
[b]У[/b]війшла й відчула дивограй.
[b]Ч[/b]уйна і приваблива дівчина
[b]У[/b] весняно милому вінку,
[b]Ю[/b]ністю осяяла долину,
[b]Ш[/b]армом сколихнула всю красу.
[b]Е[/b]ос чарівна і неповторна
[b]П[/b]оглядом окинула блакить
[b]І[/b] краса до тонкощів змістовна
[b]Т[/b]ихо розмовляє і бринить.
(Еос - богиня світанкової зорі по грецькій міфології)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919561
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 16.07.2021
Спека..Спека аномальна,
Жарить сонце з висоти.
Ця погода – ненормальна,
А сховатися куди?!
Зараз добре було б в морі
Борсатися у воді
Та крізь хвилечки прозорі
Рахувати камінці.
Зараз добре десь на річку,
Чи хоча б якийсь ставок,
Чи басейн десь невеличкий,
Щоб пірнути хоч разок.
Я ж сиджу тут в холодочку,
Піт втираю із чола.
Прополю іще рядочок ..
Ох, росте ж ця лобода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919501
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 14.07.2021
Як солодко співала ти мені,
Коли вкладала в нічку мене спати
І в милій ласці ніжній і земній
Змогла красу до тонкощів пізнати
Твій дотик неповторний, як роса,
Коли воложить ніжно влітку ноги
Та подих, що дарують небеса,
Хоч і дістатись ми не маєм змоги
Любов безмежна, мов чарівний край
І вичерпать не зможем за століття,
Лунає пісня, ніби дивограй,
Звучить, як ніжна магія всесвітня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919392
дата надходження 13.07.2021
дата закладки 14.07.2021
У ранкову погоду в віконце
Вже постукало променем сонце,
Милий квіт чарівливої вишні
Солодив ароматом у тиші
Я тихенько вікно відчинила,
Своїм поглядом ніжно молила,
Милий образ й п'янкі аромати
Так любила завжди біля хати
Поєднання краси неповторні -
Дивувалась привабливій вроді
І той квіт чарівливої вишні
Солодив ароматом у тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919485
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 14.07.2021
Зелений гай... так вабить до себе
Пройдуся по вибуялих травах
Поміж дерев павук гніздо плете
Все й скрізь, тоне в веселкових барвах
Від води відблиск, де сонця промінь
Приліг цілунком, мов у колисці
Вже розплескалась по яру повінь
Що не сховалась у цім озерці
А над обривом молода верба
Купала віти, тихенький шепіт
Лягла зненацька, під корінь журба
Ой, як вціліти, холодний трепіт
Пориви вітру раптово вщухли
Немов почули її сумління
Під сонцем брили злегка підсохли
Ледь - ледь вклонилась та це ж спасіння
Вже й спів пташиний, в гаю лунає
Дзвінкоголосся, щебет навкруги
Нехай же смуток, всіх оминає
Тонуть у квітах млисті береги
29.06. 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918951
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Любіть життя! Любіть життя,
Воно, як спалах світла, друзі,
Як цвіт весняний, що зліта
Лиш вітерець дмухне у лузі.
Воно, як крапелька роси,
Яка на сонці враз зникає,
Як дар безцінної краси,
Що нас Господь благословляє.
Любіть життя! Любіть життя,
Радійте кожній Божій днині.
Воно, так швидко відліта,
Мов крик прощальний птаха в сині.
Мов риби сплеск серед ріки,
Падіння зірки серед неба.
Несіть любов крізь дні й роки,
Життя – єдине в мене й тебе!!!
07.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919214
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 11.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9l5ohpQWfbo
[/youtube]
Вишневий сад стоїть в задумі,
Достигли вишні вже давно.
Чи піддалися вишні суму,
Що зробить хтось із них вино?
Напій заграє з вас в фужері,
У літню спеку вас зіп"ють.
І буде смак цей до вечері,
По жилах хміль ваш розіллють.
А дві душі, напившись чарів,
Згадають знову про любов.
І тут не буде коментарів,
А буде тиша, без розмов.
Нарушать тишу відголоски,
Чим радість сповнена була.
Бо це любові були сплески,
І в цім вина* була вина...
-------------------------------
вина* - гріх, провина, мотив
Можна й так: Мотивом був фужер вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919222
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 11.07.2021
Вишне́вий сік, п'янки́й, солодкий
Застиг нектаром на вуста́х,
А за́пах м'яти - ніжний, то́нкий
І сяйво місяця в очах ...
Дозріла вишня, ми з пів-ночі,
Втону́ли в місячному світлі.
- Цілуй, цілуй коханій очі,
Тихе́нько вітере́ць шепо́че
- Зривай їй ягоди достиглі ...
Та ніч вдягає вже убра́ння,
Вже зо́рі зблідли, зо́ря рання
Шепоче ніжно - вам пора ...
І в край небесного шатра́
Загляда́є вже багря́нець.
Пора іти... Пора, пора ...
Вуста солодкії від вишні ...
Я п'ю, не можу відірватись,
Прикри́ли місяць хма́рки пишні
І просить соловей - кохайтесь !
Та треба йти, чуть-чуть поспа́ти,
Бо скоро вже проснуться мати.
І буде день і будуть справи
Та боже, як же па́хнуть тра́ви !
Вола́є ніч - не йди, не йди !
Бо серце з се́рденьком злило́ся,
Волосся все переплело́ся !
Єство́ все про́ситься - люби !
Край неба жаром вже налився,
В садочку тіні простяглися,
Венера згасла і стожари,
Лиш місяць в небі залишився -
Один, самесенький, без пари ...
Вже світять вранішні вогні,
Чи може ма́риться мені,
А може то було вві сні,
Бо встало сонечко, зніти́лось
І зашарі́вшись, відвернулось ...
Та одразу ж схамену́лось
І швиде́нько покотилось
У небесній вишині́ !
І все пробачило мені ...
10.07.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919118
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJLO-lms94[/youtube]
Запахла м"ята кучерява,
Скупалась в теплому дощі.
Немов цариця вечорова,
Зняла всю спрагу із душі.
І холодок пройняв приємний,
Всміхнулись втомлені думки.
І знову мрії потаємні,
Листають нові сторінки..
Піддасть наснаги матіола,
Любисток сили ще надасть.
І оживе, що було кволе.
Це дощ у спеку має "власть".
Веселка змінить кольори,
Вже світ не сірий - кольоровий,
І дощ ми просим - повтори,
Даруй нам краплі ти медові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918751
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 10.07.2021
Ой, червоні, в мене щічки
Певно йти, пора до річки
По коліна по водиці
А вона ж ніби з криниці
Спалах вогників в зіницях
Вже й не можу зупиниться
Як та жабка, люблю літо
Де не йду немає сліду
Ой, хлюп-хлюп, чиста водиця
Дай мені насолодиться
Теплим, ніжним, світлим літом
Налюбуюсь усім світом!
10.07.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919150
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021
Чом гірко заплакала, мила вербичко,
Сльоза вже торкнула привабливе личко,
Нахлинули сміло і сум, і печалі,
Як будеш ти жити, красунечко, далі?
Ще більше заплакала, ніжна вербичка,
А поряд горнулась до неї травичка,
Своїм дивосяйвом тендітним і милим,
Красуні чарівній, зіткала вже килим
Всміхнулась, вербичка, сльозу витирала
І посмішку милу траві дарувала,
Отак у природі бувають моменти,
Що щиро дарують в житті компліменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919125
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021
А Ви завітали до мене в гостину,
Де тихо чекають зворушні рядки,
Торкнуть емоційно і Вас, і дитину
Та мить подарують земної краси
Війнуть ароматом чарівної вишні
І променем сонця у сад поведуть
Та співом пташок у привабливій тиші
Мелодій весняних в серця додадуть
Ріка заспіває у парі з струмочком,
Наповнить красою зворушливо стан,
А я занотую прекрасним рядочком,
Створивши для Вас чарівний талісман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918790
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 06.07.2021
Скажи ти бачив там у далині
Думки літають ніжно чарівні,
Схиляються до серця і душі,
Мов янголи прекрасні неземні?
І зорі опускаються з небес,
Торкаються красою сміло веж,
А у гаю де виграє струмок
Купається у свіжості листок
Легенько й дивно, нібито дитя,
Упізнає привабливе життя
І відчуває дотик той весни,
Тендітний промінь ніжної краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918598
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 04.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rRbyZ3eD-9M[/youtube]
[color="#002fff"]Над морем віє вітер…І, до речі,
Таке трапляється, бува, надвечір,
Коли в смерканні мандрівцем невтомним
Він, вільний вітер вечорових вогнищ,
Що дме шляхами власної омани,
Влітає в марево до снів осанни!
Летить в зелену глибину листов’я,
Дає пульсацію морським просторам,
Мов птах,тремтінням збуджує всі ниті,
Читає власні, вітрові,молитви…
І десь,понад суворим океаном,
Злітає в надвечірнє море марень,
Зникає в золотисто-сірих хмарах...
Серед свічад і зі́рок пломенистих
Збирає мрій розсіяне намисто...
[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917954
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 03.07.2021
[b]А[/b] я люблю поринути у згадку,
[b]Н[/b]евтомно пролистати всі стрічки,
[b]А[/b] там де линуть незабутні слайди -
[b]Т[/b]ріпочуться думки, мов у ріки.
[b]І[/b] вишити майстерно вишиванку,
[b]М[/b]рійливо розмістити все життя,
[b]П[/b]росидіти у роздумах до ранку,
[b]О[/b]хоплюючи милі почуття.
[b]Л[/b]оскоче кожна нитка мої руки,
[b]О[/b]х, як же дорога та кожна мить,
[b]Т[/b]оркають кольорами дивні звуки,
[b]Н[/b]аснагу додаючи, щоб творить.
[b]І[/b] ось мабуть останній вже рядочок
[b]Т[/b]ендітно, ніби пишеться життя,
[b]А[/b] ще додам до образу листочок,
[b]К[/b]расу зелену, ніби, як дитя.
[b]І[/b] змалювалась не одна картина,
[b]Р[/b]озгойдуючи море кольорів
[b]І[/b] в кожного своя в житті родина,
[b]Д[/b]овірою хто так створить зумів.
[b]Н[/b]аснагою, що серденько лоскоче
[b]І[/b] в такт все грають милі почуття,
[b]І[/b]ронія хвилинкою проскоче
[b]Т[/b]а чи без неї вже бува життя?
[b]Р[/b]ікою розливаються події,
[b]Е[/b]нергію розбурхують мов квіт,
[b]П[/b]ривабливі збуваються всі мрії
[b]Е[/b]мфаза звеселяє милий світ.
[b]Т[/b]ональність і у мові, і у звуках
[b]Н[/b]ам вірний такт указує в житті
[b]І[/b] гармонійно зваблює сполука
[b]Д[/b]авно, що поселилась у душі.
[b]О[/b]х, як нитками вишито майстерно,
[b]Л[/b]ице сіяє, мов зоря вночі
[b]І[/b] від краси так радісно мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918390
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 03.07.2021
Янтарний день цілує легко простір.
Верхівка літа - перше липня.
Розсипались у травах дрібно роси,
Із бджілками співає липа.
Ярила нині сонячні потоки
Торкаються сердечок листя,
Наповнюють широковіття соком.
Цвіте медова й пахне липа.
З родини мальвових красуня ніжна.
Метелики летять у гості.
Частує липа ароматом свіжим,
І дух солодкий аж до млості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918322
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021
[i]Конституції закони
Поважай, бо ти живеш тут.
Суверенна та соборна,
Розквітай в хлібах безмежних.[/i]
Грій волошкою у житі,
Вишиванкою на тілі,
Жовтим соняхом з блакиті,
Незалежна! Рідна! Вільна!
[i]Май повагу в цілім світі,
Наша славна Батьківщино!
Українці працьовиті
Хай вертають у родини.[/i]
Разом – нам усе по силам:
Негаразди та хвороби.
Будуть завжди в тебе, мила,
Віра в завтра та добробут.
[i]Жовто-синій гордий стяг наш
Батько з миром вручить сину.
Збудеться усе, що прагнеш,
Вірю в тебе, Україно![/i]
/Фото з мережі інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918041
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1773286/pub_5dae9cf3a660d700ad15d283_5daf206d7cccba00adeaeb7e/scale_1200[/img]
Гроза відтарабанила рок-оперу,
Сопрано відспівала між осик,
І грім, басами укресавши зо́палу,
Погуркотів над го́рами і зник.
Рум'яне сонце випнулось гарбузиком,
Позолотивши змочені поля.
Моя космічна і криштальна музико,
Тебе спиваю спрагло, як земля
П'є свіжу зливу, спечена посухою,
Отак і я – вбираю кожен ритм,
Лікую душу, слухаю і слухаю,
Як плин води у ринві торохтить!
Як рівчаками червень, ніби струнами,
Перебирає межи камінців,
Як у мені відгукується лунами
Мажорне цвірінчання горобців!
Й, шукаючи притулку між деревами,
Заплутана у тороках дощу,
Я надихаюсь звуками червневими –
Свічу́сь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917960
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Келих смачного вина
Сміло торкають вуста,
Ніжність п'янких почуттів
Манять у далеч світів
В даль по стежині у гай,
Чути мотиви - кохай,
Сад шепотить у квіту,
Щедро дарує красу
Ох, як п'янить аромат,
Вабить коштовний карат,
Всі порівняння прості
Можна знайти у весні
Келих смачного вина
Ніжно смакують вуста,
Як же бринять почуття,
Стукають в такті серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917929
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Пахне мила матіола під моїм вікном
Та зворушує красою моє серце знов,
Ніби ніжно поманила в юності літа,
А на згадку залишилась трепетна краса
Її пахощі розносить вітер навкруги,
Аромати навіть чують чарівні луги
і ріка вдихнула ніжність, теж їй до смаку -
Виграє вся неповторність у моїм рядку
А до ніжних її чарів - я додам зорю
І яскравими думками стежку простелю,
Бережу я милу згадку, всю п'янку любов,
А чарівна матіола вабить серце знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917856
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 26.06.2021
Стоїть в лузі калина,
Як прекрасна дівчина,
Вітер ніжно гойдає
Та красу забавляє
На той кущик калини,
Сів метелик грайливий,
А приваблива пташка
Цілувала ромашку
У тіні під дубочком
Підростали грибочки,
В мальовничій долині
Незабудочки сині
Неподалік в травиці
Вигравали суниці,
А маленьке дитятко
Все збирало в горнятко
Неповторна картина.
Зворушила всю днину,
А калина, що в лузі
Шепотіла щось Музі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917553
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rDTJ6uTqrac
[/youtube]
Вечірня тиша щось в собі ховає,
Неначе в очі дивиться мені.
І з ніжністю тихенько обіймає,
Звільняє від людської метушні.
Схиляюся повільно їй на плечі,
Летіть, думки, вам треба відпочить.
Тепер я буду рада вашій втечі,
Не буду думать ні про що в цю мить.
Для мене зараз тиша - насолода,
І так спокійно й тепло на душі.
Нечасто ця трапляється нагода,
Отак відпочивати у тиші.
Останній промінь кидає он сонце,
А хмари попливли у різнобіч.
Чатує ніч уже на горизонті,
У тиші розтворився вечір..іде ніч..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917418
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 21.06.2021
[b]Т[/b]и світло, що горить в моїй душі,
[b]В[/b]ирує емоційно і грайливо,
[b]О[/b], як же я завдячую тобі,
[b]Р[/b]осту, мов квітка ніжно та красиво.
[b]Ч[/b]еснот зібрала з долі і життя
[b]І[/b] тихо, ніби як мала дитина,
[b]С[/b]макуючи матусі почуттям
[b]Т[/b]ендітно відображую хвилину.
[b]Ю[/b]рливо, наче промінь на воді
[b]Я[/b] слухаю привабливі струмочки,
[b]Д[/b]олоні протягаю в такт весні,
[b]У[/b]спішно відображую в рядочки.
[b]Ж[/b]иття і Муза - це чарівний дар,
[b]Е[/b]стетика, лояльність у природі,
[b]Д[/b]о серця пригортаю ніжність чар,
[b]О[/b]х, як прекрасно жити в насолоді.
[b]Р[/b]адіючи душевному теплу,
[b]О[/b]здоблюю поезію красою,
[b]Ж[/b]иття плекаю ніжно і люблю,
[b]У[/b] сяйві, поєднавши із весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917356
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Літо... трави шовковисті,
Відблиск золота і срібла,
Потопають у намисті,
Просиналась земля рідна.
Чуєш, пташечка співає,
Той спів радісний, на втіху,
Вона ранок зустрічає,
Розриває сумну тишу.
Досягнувши піднебесся,
Зникав щебет у верхів`ї,
Й ніби тО… водночасся,
Між дерев і в різнотрав`ї.
Ледь дмухне, вітерець літній,
І загубиться в розмові,
Вмить здалось, то птах могутній,
Струсить роси веселкові.
Їх ласкає промінь сонця,
Вони сприймуть тепло, ласку,
І тихенько гойдаються,
Потрапляють, наче в казку.
Теплий червень, насолода,
Пишність трав, думки чарує,
Встановилася погода,
Хай нас літо… подивує!
***
Шановнгі друзі! Щиро вітаю,
З Днем Святої Трійці!
З Зеленою неділею!
Миру, здоров*я, щастя, достатку,
Любові, тепла , добра і натхнення!
20.06.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917365
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Вийшло погуляти літо яснооке,
нас воно зустріло, де дзвінкий потік.
Там запахли трави, скошені в покоси,
у ранкових росах у них сонця цвіт.
З нами в поле піде літечко веселе,
там сипне волошок, щоб хліба цвіли.
І ромашок ніжних кине край стежини,
щоб зігріті цвітом дні його були.
Вже дозріли вишні в нашому садочку,
щоб до мене вийшла, тут чекаю я.
Як осяють стежку зорі золотисті,
слухать будем з літом пісню солов'я.
Вийшло погуляти літо яснооке,
нас воно зустріло, де дзвінкий потік.
Там запахли трави, скошені в покоси,
у ранкових росах у них сонця цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917308
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Скуштуй, моїх цілунків теплоту,
Для тебе берегла, коханий, світло,
Я в них сховала звабливу весну
І чарівливе, неймовірне літо
А ніжність узяла я із садів,
Їх аромат п'янкий із дивоквіту
І свіжість з неповторності листків,
Щоб цілували трепетно, як літо
Красу мотивів із пісень пташок,
Що бездоганно брали всі октави,
Чарівність із небачених зірок,
Що запалили звабливі стожари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917147
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 18.06.2021
Йдемо із Богом в день новий:
Співає жайвір, пахнуть квіти.
Життя – Творець благословив,
Цей день, Його теплом зігрітий,
У спрагле серце ти лови!
Дзвенить косарка, мов бджола,
А небо на волошку схоже,
Пташина пісню завела…
За все – спасибі, щедрий Боже, –
Торкнусь в молитві я чола.
Проміння сонечко пряде
Затишне, ніби сміх дитини,
Вітає приязно людей:
Добридень, рідна Україно,
Хай з миром день новий іде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916601
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Звучить симфонія у залі,
Рука торкається роялю,
Чарівна Муза у куточку
Мотив зображує в рядочку
Звучить чудово, ніби доля,
Неначе ода всій любові
І чути звук віоланчелі,
Як солов'я казкові трелі
Одна та мить лише єдина,
До болю трепетна хвилина,
Мотив, мелодія, сопрано -
Все поєдналось в добрий ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916580
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 12.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pwtr77GXxMA[/youtube]
Холодний ранок проситься в кімнату,
В думках і мріях - трішечки зігрітись.
Йому тепла не треба забагато,
А я не знаю, чи його впустити.
Відкрию я вікно, нехай заходить.
Ввірвався - і дихнула прохолода.
Посидим мовчки...Бачу сонце сходить,
Ранковий гість - для мене насолода.
Тобі я простягаю теплі руки.
Зігрійся, поки день ще не настане.
Ось линуть вже чарівні якісь звуки,
Це - сонячне проміння сподіване.
І ранок враз розтане в німій тиші,
Згадає мої руки, що зігріли.
Йому б поспать, хай вітер заколише,
Мене ж думки, як завжди обступили..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916586
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 12.06.2021
Рудий світанок відступає,
Лишає слід - сріблясті роси,
Сонна земля ранок стрічає,
І розплітає сонце коси.
Той відблиск золота яскравий,
По квітах, різнокольорових,
Торкнеться промінець ласкавий,
Й загубиться в травах шовкових.
Сонце осяє піднебесся,
Мерехтять роси, земля парує,
Вмить відчує ніжість і ласку.
Ця літня повінь, як і завжди,
Квітів духмяність, здійма вітрець,
Йому сказати хочу - зажди,
Приляж на мить, не вій навпростець.
Нехай послухаю, я пташку,
То зяблик ранок зустрічає,
В долонцях пригублю ромашку,
У мріях з літечком літає.
Я їй, подарую усмішку,
За мить, як сонце зігріває,
Та з нОвим днем мене вітає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916496
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
Розкажи мені, світе,
Як з'являється літо?
Чом зелена травиця,
А весна білолиця?
Чому квіти червоні,
Жовті, білі в природі?
А небесся в блакиті
Із хмарками повиті?
Розкажи мені, світе,
Чом коричневі віти?
А листочки зелені,
Як весни акварелі?
Чом земля чорно сіра,
Так ростити зуміла?
Як дає урожаї
У рідненькому краї?
Розкажи мені, світе,
Чи пізнаєш де діти?
І у слід тихо чути -
Треба серцем відчути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916374
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 11.06.2021
[b]Ч[/b]асто знаю, буває в житті,
[b]О[/b]й, як тяжко тобі і мені,
[b]М[/b]іж двома берегами ріки
[b]У[/b] заторі зійшлися роки.
[b]С[/b]яйво в ніч озоряло шляхи,
[b]В[/b]идно було відтінки краси
[b]І[/b] природа лягала спочить,
[b]Т[/b]ак, щоб сили свої відновить.
[b]Н[/b]іжна пам'ять, душевний рядок,
[b]А[/b] легенько ляга на листок,
[b]Г[/b]ордо спомин війнув у життя,
[b]А[/b]ж відчулося серця биття.
[b]Д[/b]одає нам можливість збагнуть,
[b]А[/b] роки, вони швидко пройдуть,
[b]В[/b]ихром в небо злетять назавжди
[b]Н[/b]ам на пам'ять, лишивши сліди.
[b]Е[/b]легійно, створивши мотив,
[b]З[/b]аписавши всі ноти для див,
[b]А[/b] звучання ламбади з чужин
[b]Б[/b]ездоганно лунало з долин.
[b]У[/b] вечірній нахмурений час
[b]Т[/b]ихо зорі всміхались не раз,
[b]Н[/b]ебо слало яскравий пейзаж
[b]І [/b] зіркам дарувало візаж.
[b]Л[/b]ист, як ніби весняний політ
[b]І[/b]дилійно розбурхував квіт,
[b]Т[/b]інь легенько, що падала з веж,
[b]А[/b] здавалось - нема її меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916272
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
І знову за вікном черешня розцвіла,
Як дівчина вінок чарівний одягла
І сукню із листків, створила ніжний шарм,
А пояс із квіток накинула на стан
Стоїть така краса - не відвести очей,
Чарівність виграє із непростих речей,
Милує і бринить її тендітний квіт,
Я поринаю знов у неповторний світ
І з ким могла зрівнять всі тонкощі краси,
Хіба, що з почуттям чи образом весни,
Чарує й вабить в даль, красуня чарівна,
Від радості бринить в моїх очах сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915903
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
Квітує червень пізніми бузками,
У незабудках сонячна блакить.
Дзвенять гаї пташиними піснями,
По річці хвиля золота біжить.
У день новий є сто причин зрадіти
Світанку, квітам, травам і росі.
До нас іде Його Величність Літо!
Прийміть його у всій його красі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915779
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 04.06.2021
П’янкі вуста шепочуть ніжні фрази
В глуху бездонність нескінчених днів.
Заплів туман у килим мідні стрази,
Відлунням іскор теплих, щирих слів.
Промінням вкрила землю позолота,
Цвітінням всипав полохливий сад.
В вселенських шатах кропітка робота,
Посіяв в простір срібло зорепад.
Духмяні ноти в пелюстках конвалій,
Тендітна квітка в лагідних руках.
Цілунок долі в нескінчених далях,
Вогонь любові в зоряних очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915857
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Прокинулася вранці через чарівні звуки,
На скрипці вигравали уміло ніжні руки
І сон зникав у далеч, душа вся розквітала,
Неначе дивна казка мелодію співала
То тихо, ніби кроки легесенько ступали,
А згодом все сильніше емфазно вигравали
І знову затихали, як річка у спекоту,
А ніжне моє серце вбирало насолоду
Хотілося назавжди проникнути в мотиви,
З'єднатись в унісоні так трепетно й грайливо
Та почерпнути чари, завмерши на хвилину
І поселити в серці привабливі перлини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915732
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 03.06.2021
На незораних кручах – квіти пахучі,
Зеленим волоссям сплелося колосся,
Хмаринки ковзають по синьому небі,
Ковтни цього зілля, якщо при потребі…
Напийся з криниці – проміння водиці,
Отої водиці, що ллє у світлицю
У дні одкровення в пригожу погоду
На землю священну безсмертного роду!
Розправ плечі - крила, наповни легені,
Сипни яре жито зі щедрої жмені…
Хай сходить насіння на дикому полі
Де яструби кружать нащадками волі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915657
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Знаєш, іноді хочеться просто мовчати,
Без жодного звуку дивитись у стелю.
В якійсь невагомості тіло тримати,
Думками пірнути в бездонну пустелю.
Знаєш, іноді хочеться просто нічого.
Ліпити з повітря химерні скульптури.
Забутись у пляшці п'янкого лікеру,
Топити душевно-сердечні тортури.
Знаєш, іноді хочеться феніксом бути,
Згоріти в любові, з любові постати.
Під небом всю міць своїх крилець відчути,
І просто літати, так просто літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915699
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Написати листа, ніби річ і проста
Та де взяти слова, що так плаче душа,
Відобразити все, донести і відчуть
Та важливе сказать, щоб ніяк не забуть
Із сердечка дістать ту зворушливу мить
І глибинно її із рядочком прожить,
Повернуть сміло так і вписати в життя -
Це майстерність душі, це її почуття
Написати листа, ніби річ і проста
Та де взяти слова, що говорить душа,
Відтворить на листку чітку думку свою,
Щоби серцем відчуть всю суттєвість в рядку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915617
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Дихаю тобою у грудневі ночі,
Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
Іноді будує щось морозний зодчий,
А мені все рівно - маю оберіг.
Оберіг родинний - вогнище кохання,
Щирість і повага, ніжність почуттів.
Дихаю тобою в золотім світанку,
Взимку сад любові навіть не спустів.
День у день з тобою ділимо ми радість,
Ділимо печалі, біль і щастя, й сум.
Дихаю тобою: знов даєш пораду,
Ти єдиний в серці, - втіха ясних дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898972
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 01.06.2021
Цілують роси трепетно травицю
І ніжно обіймають, ніби сон,
Рука збирає з щедрістю суницю,
Що смакотою нас взяла в полон
Які ж чудові ягоди, як диво,
Вже смакота торкає ніжно вуст,
А пахощі розносяться грайливо
І промені цілують сміло кущ
Ох, як змогла створити так природа,
Красу і насолоду у однім?
Мабуть уклала мирову угоду,
Щоб спокушати ніжно навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915513
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RcMLVTkMVkM
[/youtube]
Ще крок - і літо на порозі,
Весні збиратися пора.
Не плач! Нащо твої ці сльози?
Течуть калюжі по дворах.
За все тобі ми дуже вдячні,
Хоч ти примхливою була.
В дорозі будь ти все ж обачна,
До нас, щоб знову ти прийшла.
Бо без весни не буде літа,
Тебе не можна обминуть.
Так, як без сонця нема світла,
Не буде дня, а люди ж ждуть!
Ну, ніби все тобі сказала,
Пробач мене, як щось не так.
З весною довго розмовляла,
Бо що казала - це є факт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915368
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
А бачиш, як волоссям грає вітер,
Лоскоче, ніби променем ясним
І в слід сміється чарівливе літо,
Прощається із дотиком весни
Пробач, красуне, та нема вже часу,
Останні кроки ти зроби ще раз,
Я намалюю дивовижну вазу,
А в ній букет із неймовірних зваб
Ромашки засіяють, ніби сонце,
Красу доповню із тендітних фраз,
А ось гілки із вишні у віконце
Милують погляд чарами прикрас
А бачиш, як волоссям грає вітер,
Лоскоче, ніби променем ясним,
А в слід сміється чарівливе літо,
Прощається із дотиком весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915316
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Рясні дощі, весняна прохолода,
Прискорено росте густа трава.
В саду моїм так зелено й чудово.
В рядки складаються самі слова.
Травневі дні – це час для косовиці,
Клепаю косу і гайда в садок.
Туман дрімає, мов дитя в колисці
Я чую мелодійний спів пташок.
А фонограма від коси лунає,
Трава смиренно стелиться в покіс,
Душа моя світанок зустрічає,
Натхнення й радість він її приніс.
Приліг на хвильку і вдивляюсь в небо,
І бачу там безмежжя й широчінь.
В цю мить мені нічого більш не треба.
Чарує зір мій мрійна далечінь.
Лиш відчуваю злегка я утому.
Садок сміється щастям у руці,
Бо більше світла й сонця стало в ньому,
І блиском сяють в росах промінці.
28.05.2021 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915238
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Люблю поля, що в сяйві розлилися
І маків цвіт з волошками у парі,
Так неймовірно вмить переплелися
І їм комфортно в чарівному стані
Так залюбки хотілося пройтися,
Відчуть себе з красою в поєднанні,
Як ніби дві півкулі вмить зійшлися,
Затамувавши подих на екрані
Люблю стежки, що в'ються тихо в далі
І всі дороги, що пройшли з тобою,
Я загубитись хочу у вуалі
І знову повернутися весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915220
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
В вікно подивлюся, чарівна картина,
У сяйві виблискує мила година,
В обіймах із сонцем, як місяць і зоря,
Як вміло створила приваблива доля
Романтика всюди вирує в природі,
Купаються ніжно квітки в насолоді,
Шепочуть тюльпани і милі примулки,
А поряд яскраво цвітуть незабудки
І дійсно гармонія світ надихає,
Така неповторність весною буває,
Чарівна краса бентежить наш розум
Та пише уміло куплети і прозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915133
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 28.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bR9gGwQoJzw[/youtube]
Рожевими квітками цвітуть мрії,
Колосяться і пахнуть, як хліба.
Живучі, завжди сповнені надії,
І кожна з них тихенько дозріва.
Нехай не всі із них заколосяться,
Та пагінці не в"януть і ростуть.
І не дають спокою - вночі сняться,
І радість, хоч маленьку принесуть.
Із мрій усіх ми виберем найкращу,
До неї ми спішим, летим навстріч.
Її ми не покинемо нізащо,
І мріємо зустріти віч-на віч.
Приємно так чекать і вірить в мрію,
Надію цю не зможем відпускать.
Якщо колись її добром засіяв,
Прийде, якщо ти зможеш зачекать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915087
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Відспівала ніч колискову,
З молодим місяцем тихенько,
Зустрічали окрасу ранкову,
Заяснився обрій синенько.
Та за мить засіяло златом,
І до верху палахкотіли,
Кольори нібито букетом,
Стрімголов до неба летіли.
Фаолетово, то рожево,
Відбивалось, переливалось,
Скраізь оранжето, то мінливо,
Та зненацька з сонцем зливалось.
В хороводі зникали зорі,
Синява розляглась довкола,
Білі хмари в небеснім морі,
Малювали хвилясті кола.
Відспівала ніч колискову,
Відпочила земля доволі,
Співав зяблик пісню ранкову,
Прославляв весну веселкову.
16.05.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914260
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Це ті ідуть, що не зреклися,
Ні свого роду, ні братів…
Ви є любов за вас молюся,
За ваших доньок та синів.
Сьогодні йдете в вишиванках,
А згодом крила проростуть…
В молочних фарбах, як в світанках,
Рождається первинна суть.
Ви діти сонця, що злітають
В палких осяяних серцях!
Вас навіть пекло не здолає,
Бо ви пройшли братерства шлях!
Сплелися квіти у віночках
В ясних магічних кольорах.
Барвисті мальви на сорочках
Й небесний прапор у руках.
Любов жила та наче зріла,
Боролось, тліла — розцвіла.
Неначе в полум’ї родилась,
Неначе миром проросла.
Осяй же небо щирі лиця
Та закарбуй блаженний слід,
Коли з’єднались Українці
У той єдиний вічний рід!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914809
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Маленька гілочка торкається віконця,
Дрижить суцвіття, від частих пестощів вітру,
Воно ж в надії до світла, лине до сонця,
У цім природи хист тягнутися угору.
Часті дощі, кожного дня прохолода,
Геть зажурилась, моя молода калина,
Я разом з нею, ждала, чи буде нагода,
В мережці сонячній зігрітись, як дитина.
Куди не глянь, всюди справжній зелені розмай,
Холодні зливи вволю пестили травичку,
Вона терпляча, хоч час від часу й відчай брав,
Ясніли мрії, тікав сумнів по струмочку.
Бурхливі води, нині землю напоїли,
Придали сили, від нині все хоче тепла,
Як барабани, гучні грози відгриміли,
В блакитне небо, калина квіти простягла.
24.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914776
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Літали лебеді над ставом,
Прилинувши з країв далеких,
Щоби мостить гніздо у плавнях
Й сховати десь у очереті.
Висиджувати лебедяток
Малих спочатку і незграбних
Гадких. як кажуть каченяток,
Ніби з відомої всім казки.
Вже потім красенями стануть,
Всі довгошиї та поважні.
Схожих на своїх маму й тата,
Мов королі крилаті справжні.
А згодом зринуть в синє небо
Високо-високо за хмари,
За море ж їм летіти треба.
Щоб знов вертати в рідні плавні.
Гніздечко в парі лаштувати,
Потомство мати і родину
Та довго-довго проживати
Й продовжувать рід лебединий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914615
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Ти полинь у місця де калина сховала намисто
Та рідненька земля доторкалася ніжно колиски
І з найперших хвилин чула миле матусине слово
Та з чудових стежин пролітали всі миті казкові
Солодив ніжний сад та чарівно нас вабив красою,
Дивовижність його порівняти лиш можу з весною,
І в замріянім сні, ніби в дивно тендітній вуалі
Розгорнувсь увесь світ, що так вабив зворушно у далі
А за обрієм там, заховався ставок в очереті,
У чарівних краях заспівали пташки у дуеті
І завмерши на мить, було чути, як дихає літо,
Як же серце щемить, бо думки розлетілися квітом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914604
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
...вісім, хто любить...
[youtube]https://youtu.be/B42w4vZ6eKg[/youtube]
Любити так у змозі тільки [i]Та[/i],
яка в свою закохана у справу,
де царствує нездійснена мета –
квітчати землю як осердя раю.
Сади едемські посадити скрізь,
де б воля па̀ла в богочоловіка,
щоб виграти отой в природи приз,
що не старіє – золотить довіку.
Щоб у садах тих тішився Адам,
щоб Єва розквітала й грались діти…
Любов і Злагода б вселились там,
і ні̀куди від того вже подітись.
Щоб пруг веселки всіх оберігав,
Й [i]Сама[/i] в саду сіяла ясним квітом…
О, скільки ще нагальних в [i]Неї[/i] справ:
у парус їй хай дме ранковий вітер!
20.05.2021
_________
На світлині: богиня рослинності Флора
(картина француженки Луїзи Аббема, 1913 р.)
© Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914398
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Подивлюсь у вікно, а весна заграє, ніби діва,
Стільки років пройшло, а вона не стомилась, так сміло
Доторкає чолом, ніби хоче лишити нам згадку
І чарівним теплом провести у привабливу казку
Обійняти, як сон, солодити п'янким ароматом
І у сяйві дібров до криниці пройти, наче мати
Та набрати води з джерела дорогої природи
І такої в житті я не бачила ще насолоди
Подивлюсь у вікно, а весна додає сили жити
І душевним теплом вона може усіх обігріти,
Ніби, ненька свята, у якої багато любові,
Її щира душа збереже розтривожені долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914514
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
[b]А[/b] я іду на зустріч із весною,
[b]В[/b]альсує квіт з красунею у парі
[b]І[/b] ніжно стрічки з'єднує з красою,
[b]Т[/b]ріпоче легіток на тротуарі.
[b]Е[/b]х, дивний стан - ідилія вирує,
[b]Р[/b]укою розплітає довгі коси,
[b]Р[/b]оса тендітна, ніби-то воркує,
[b]О[/b]мріяно схиляючи в покоси.
[b]З[/b]а гаєм розлилась бурхлива річка,
[b]В[/b]ітається розчулена природа
[b]І[/b] в косах виграє чарівна стрічка
[b]В[/b]еснянкою, куди веде дорога.
[b]А[/b] поряд розмовляють милі квіти,
[b]В[/b]агомо заглядаючи в віконце.
[b]М[/b]илуючись красою, ніби діти,
[b]О[/b]х, як лоскоче локон ніжне сонце.
[b]Є[/b] щастя рідне і воно вже поряд,
[b]В[/b]иблискує, як образ на екрані,
[b]О[/b]сяяна в уяві дивна зоря,
[b]Л[/b]аскаво так ховається в тумані.
[b]О[/b]й, як приємний легіток весняний,
[b]С[/b]ором'язливо так тріпоче коси,
[b]С[/b]хиляє квіти милі та духмяні,
[b]Я[/b]к, ніби сон, ховаючи у роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914421
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 21.05.2021
Чому зажурилась, приваблива квітко,
Чи може бажала полинути в літо?
А може весною хотіла побути
Та трепетні звуки не в силі забути?
У сад заглянула, а там спів пташиний
Та ти не забула те сяйво долини.
Як в росах ранкових купалась природа,
В житті неймовірна була насолода
Хотіла б у очі твої заглянути
Та сум, чарівнице, серденьком відчути,
Тебе обійняти тендітно за плечі,
Сказати приємні, привабливі речі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914245
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021
Одягнуся я ніжно весною,
У берези візьму тонкий стан,
Сукню вишию диворосою,
А загадку добавить туман
Уплету у русявії коси
Неповторну палітру стрічок
А із чарів тендітних мімози
Я додам ікебани з квіток
Ось і образ створився казковий,
Феєричний, як сяйво зірок,
Філігранний та ще й загадковий,
Що вписався в прекрасний рядок
І ступатиму сміло, як фея,
Я на зустріч чарівній весні,
А у слід дивовижні алеї
Серенаду співають мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913559
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 12.05.2021
Квітують вишні біля хати,
Немов барвистість неземна.
Мерщій спіши це споглядати,
Бо зір чарує білизна.
Уздовж дороги сяють блиском,
Розносять радість навкруги,
Дитинства й юності колиска ,
Шепочуть трави і луги.
Це ніби сни в твоїй уяві
Несуть в незвідані краї,
Переливаються яскраво –
Душі ж так радісно моїй.
Й так хочеться вдихнуть одразу
Оце буяння й пишний цвіт,
З піднесенням сказати фразу:
Який прекрасний Божий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913478
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
А я шукала ніжність серед трав
Де в розкоші купались милі квіти,
Як ніби незабутність дивних зваб,
Коли були ми зовсім і ще діти
Легенько доторкнулася душа
І роси лоскотали ніжно ноги,
А я раділа, що ішла весна
З далекої тернистої дороги
Пташки укрили віти на вербі
Та мелодійно пісню вже співали,
А я на зустріч линула весні,
Душевно розмовляючи з думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913256
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 09.05.2021
[b]К[/b]уди нас так закинуло життя,
[b]Р[/b]озбурхуючи сміло по дорогах,
[b]У[/b] глиб сховало справжні почуття
[b]Г[/b]лобально покриваючи пороги.
[b]О[/b]браза тільки в серденьках щемить,
[b]М[/b]олитва вже також не ізціляє,
[b]П[/b]орадь, природо, як в житті вчинить,
[b]У[/b] бідності народ не виживає?
[b]С[/b]тратегії керують, ніби рать,
[b]Т[/b]римаючи в страхітті усе людство,
[b]Е[/b]легії зворушливі звучать,
[b]Л[/b]ікуючи серденька від кощунства.
[b]Я[/b]к далі жити, хто підкаже нам?
[b]С[/b]томились від жахів, що скрізь панують,
[b]М[/b]и гідно поклонімося, синам,
[b]У[/b] тім страхітті, що за нас воюють!
[b]Т[/b]ривають війни, безлад у житті,
[b]К[/b]ому потрібні злидні й та дорога,
[b]У[/b] світі, що чекає в майбутті
[b]І[/b] той неспокій, що терпіть незмога?
[b]Р[/b]озірвем пута і кінець страхам,
[b]У[/b] дружбі, вірі і людській надії!
[b]Ї[/b]м дійсно, нашим милим дітлахам,
[b]Н[/b]атхненно подаруєм світлі мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913147
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
Гортаю сторінки життя.
Кожна - безмежне поле...
Чому зійшов у тінь забуття,
Чому тобі зраджую, Доле?
Де перехрестя чи розбіг доріг,
На котрім згубив рідну мову?
Обачності тій запобігти не міг.
Пісню забув колискову.
Хочу вернутись на отчий поріг,
Там вперше ступив я ногами.
На берег у квіти стежинкою біг,
По росах бігав лугами.
Почути, як пахнуть кущі бузини,
Буслів, що в гнізді цокотіли.
Та роки спливли із давнини,
Тільки у сні воскресали.
Нині згукнеться дитинство мені,
Як пісня, як клич журавлиний.
Довірливе серце стліває в вогні,
Підрізані крила орлині.
Злетіти не можу у небо, у синь
Вільно розправити крила.
Окинути зором всю далечінь,
Що мені доля судила?
Не славне здобулось моє майбуття,
Згасла лампада в покутті.
В минуле зійшла Багата кутя,
І свята предків забуті.
Ніби живу без святої душі,
Та серце не знає зупину.
І споживаю твої книші,
І топчу тебе, Україно.
З роками збагнути я зміг,
Батькові мудрі поради.
Неньку любити не треба доріг,
Тільки одна веде до зради.
Можливо в краплинці крові
Прокинеться клич моїх предків.
Та роки пливуть, як свічки воскові,
Зворотних нема перехрестів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912844
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Стоїть береза тихо у зажурі,
Сумна-сумна, як ненька у дворі,
Гілки схилила трепетно понурі
Та все шукає погляд в далині
Кого вона з дороги виглядає?
Переплелися образи, думки,
Мабуть на зустріч трепетну чекає,
Схиливши так низесенько гілки
Я підійду тихенько та й спитаю,
Чому журливий, невеселий стан?
В очах думки зворушні прочитаю,
Як щемний недописаний роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912972
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Ти мене розбуди, коли спів соловейка почуєш
І зелені луги, їхні пахощі ніжні відчуєш,
Коли сад заспіває синхронно у чарах з садами
І яскрава веселка всміхнеться всіма кольорами
Ти мене розбуди, коли трави заграються в росах
Та плакуча верба заплете милі стрічки у косах
І в п'янкій тишині пробіжить ніжний промінь від сонця,
А ти так, як завжди все приходиш щодня до віконця
Постоїш і помрієш, вдихнеш аромати весняні
І полине краса де почуються звуки кохані,
Забринять почуття, відгукнуться в рідненькій кімнаті,
Як прекрасне життя та безмірно у нім благодаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913064
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Ти мене зачаруй, ніжним квітом жасмину,
Я стежками пройдусь та присяду, спочину
І думками у світ полечу, ніби пташка,
Ніжний подих вдихну аромату ромашки
Ти мене зачаруй, рідним полем, гаями
Та чудово розкішними серцю садами,
Зачаруй милим співом мотивів бандури,
Щоби ніжно душі доторкнулися струни
Ти мене зачаруй, як надійде і осінь,
Твої чари п'янкі пам'ятаю ще й досі
І струмочки, коли відспівають мотиви
Та з тобою завжди мені тепло й щасливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912876
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
Вже сміло і ніжно шле сонце проміння,
Своє неповторно грайливе уміння
І так заглядає в віконце щоранку,
Пора прокидатись уже до сніданку
Побачила промінь, вікно відчинила,
Чарівна картина мене полонила
І чую той дотик красуні веснянки,
Тепер зустрічатиму завжди світанки
Рука потягнулась та дотик впіймала,
Як ніби так любо поглянула мама
І серденько ніжно сяйнуло красою,
Я знов поріднилась у чарах з весною
Спасибі рідненька, що будиш із ранку,
Що зорі ховаєш в чарівнім серпанку,
А потім ти небу даруєш щоночі,
Щоб все милували завжди мої очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911785
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 23.04.2021
Умилася росами мила калина
Та так засоромилась, ніби дівчина,
Від погляду смілого статного клена,
Прикрила красуню береза зелена
В гаю де кружляли весняні мотиви
І звуки вражали грайливого дива,
Калина стояла, краса-наречена,
А їй посміхалась травиця зелена
Клен погляди ніжні кидав на красуню
І чулись признання сердечні в відлунні,
А мила калина, соромлячись знову,
Схиляла все віти до самого долу
Уся зашарілась, зворушна картина,
В природі буяла приваблива днина,
Тепер з того часу і клен, і калина -
Такі нерозлучні, як легінь й дівчина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911590
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Прийди до мене в тихий ранок,
Коли туман плете серпанок,
Вкрива росою ніжні трави,
Квіток привабливі постави
Як квіт ромашки мить зупине
Та хмарка образно прилине,
Злетить на землю, як дитятко -
Краси земної янголятко
Прийди до мене в день чудовий,
Торкнися поглядом ти знову,
Заглянь у очі волошкові,
Побачиш образи казкові
І не захочеш більш розлуки -
Ти чуєш, як лунають звуки?
З'єднались всі земні октави,
Щоб ми красу усю пізнали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910788
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
Багряні хвилі на воді
Невпинно горне свіжий вітер…
Холодні очі в глибини —
Нема куди думок подіти.
Прокрався вранішній туман
В голодну душу зазирає,
Посіяв росами обман,
А я гадаю, все гадаю…
Вогонь плете своє панно
У чорних закутах сумління…
Вода червона мов вино, —
Земне жеврІє піднебіння.
У тишу вдерлася печаль,
Вчорашні задирки гортає…
Стирає пам’ять синя даль,
А день гукає… Вже гукає…
Нап’юся ранком досхочу,
Піду цим світом тупотіти…
Відкину різну маячню,
Та буду жити — просто жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910116
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Квітнева втіха - променів палкий каскад,
Що гріє, вигріває вогку землю.
І непомітно молодіє тихий сад,
З бруньок ледь виглядає цнота-зелень.
Квітнева втіха - сірий блиск очей верби
У лоскотах розніженого вітру,
А в первоцвітах жовтих бавляться горби
І лісові поляни дружно квітнуть.
Небес корсетка вже розв*язує шнурки.
Раптово дощ на втіху барабанить.
І комашні потік втікає у шпарки.
Зливаються краплини у канкані.
Втішається завзятий теплий водолій,
І оживляє пустки малахітом.
Весною хочеться й тобі душевних слів,
Щоб серце квітло веселковим цвітом.
(Водолій - давня назва квітня)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910227
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Весна в віконце тихо заглянула,
Промінчик сонця кинула ясний,
Чарівним сяйвом трепетно війнула,
Подарувавши ніжну мить краси
Вже календарний відірвавсь листочок,
Весна чутливо ставить смілий крок,
Ростки на клумбі стали у рядочок,
Торкаючись чарівністю думок
Готується до зустрічі природа,
Чекає з нетерпінням вже пташок,
Нашіптує мелодію погода,
А у саду виспівує струмок
Яка краса - усе так оживає,
Та набирає обертів життя!
Така чарівність лиш тоді буває,
Коли крокує впевнено весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910696
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
[b]А[/b] сутінки схиляли все до сну,
[b]Т[/b]ендітно обіймаючи природу,
[b]А[/b] небо вже творило новизну,
[b]М[/b]рійливо дарувавши насолоду.
[b]В[/b] долині біля озера краси
[b]Д[/b]оносились чарівно милі звуки,
[b]А[/b] з неба посміхалися зірки,
[b]Л[/b]егенько вигравали всі сполуки.
[b]І[/b] музика чудова навесні
[b]М[/b]илуючи лунала у віконце,
[b]Е[/b]легії творила чарівні
[b]Л[/b]егенько досягаючи до сонця.
[b]О[/b]станній звук чудово неземний
[b]Д[/b]оносився найвищої октави
[b]І[/b] в серці, ніби промені весни,
[b]Я[/b]к сяйво неповторності появи.
[b]З[/b]аграло все у чарівній красі
[b]В[/b] обіймах ніжно грались незабудки,
[b]У[/b] сяйві неймовірної зорі
[b]Ч[/b]екання поєднались і розлуки.
[b]А[/b] музика лунала, ніжно знов,
[b]Л[/b]ікуючи від суму і печалі,
[b]А[/b] сон уже губився у вуалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910181
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Прокидаюсь вранці, кава на столі,
Закружляли нотки ніжно у імлі,
Так лоскоче подих та дарує смак,
Гарний настрій зранку, що веде до зваб
Неповторні миті з кавою завжди,
Пишуться миліше образні рядки,
В насолоді бавлюся ніжно, як дитя,
З кавою приємніше все моє життя
Нотки насолоди, ароматний смак,
Для душі і серденька - це приємний знак,
З нею, як з подругою я творю дива,
Кава і поезія - це моє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910386
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Ти до мене прийшов, коли зорі сховались за хмари
І кремезні дуби голосами століття заграли
Та у світі лісів аромат чую свіжо духмяний
І у ранок краси, ти з'явився до мене, бажаний
Побоявсь розбудить - не порушити сон мій казковий,
Твої очі ясні задивилися в світ світанковий
І у вирі думок де кружляли нездійснені мрії,
Сміливіш підштовхнув неповторні житттєві події
Ти мене розбудив, коли ранок всміхнувся росою
Та привабливий квіт привітався чарівно красою,
Мила зустріч була незабутньою в нашій гостині,
Ніби грала весна мелодійно на самій вершині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910486
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Раптовий дошик, міленький мжичить зранку,
Легенький шурхіт... чуть по останках снігу,
По склу краплини стікають й на фіранку,
Хоч в хмарах небо, та все ж несе він втіху,
Весна надворі, пробудяться фіалки.
Зима змирилась,тихенько відступає,
Хоч на останок завіяла снігами,
Та все ж в надії підсніжник виглядає,
Де не поглянь проталини й під ногами,
Мов усміхаються крокуси рядами.
Синенькі, білі й жовті подібні сонцю,
Приносять радість й натхнення всім поетам,
На серцы тепло,з мрією у віконце.
Погляну в небо - « Гей, привіт» скажу хмарам.
Води вже вилили не одне відерце.
Тож досить, уйміться, підтримайте ве́сну!
Хай сонячний, промінь приляже до землі,
А вітер, вмить рознесе радісну звістку,
Й відразу, на душі - стане добре мені,
Я всім, щиро бажаю -Доброго ранку!
15.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908056
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 05.04.2021
Ой летіли гуси з чужини додому,
не першу й не другу, а вже днину сьому.
Пролітали гуси там, де синє море,
здалеку відчули в Україні горе.
І вітри холодні крилечка шарпали
в полі, де солдати зранені стогнали.
Якби ж могли гуси крильцями обняти,
якби ж могли гуси та й на крильця взяти...
Ой летіли гуси з чужини додому,
принесли до хати крапельку солону.
Не з синього моря солона краплина,
то гірчить від болю синова сльозина.
Ой летіли гуси.
Ой летіли гуси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910001
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 05.04.2021
[i]Хвилюється море і штормом береться,
Тебе відшукати неважко, одначе.
Мов хвиля, торкнусь непокірного серця
Коханням – нестримним,
бурхливим,
киплячим.
Хвилюється море – не бачити штилю,
В шаленстві вітрів нами створена пристань.
Шум хвиль – у душі некерованій, милий,
Мої почуття білопінні та чисті.
Здіймаються хвилі в безладному русі…
Ти поряд – і море у повній покорі,
В блаженстві тепла я твого розіллюся.
Ти чуєш? Стихія з тобою говорить:
Кохання моє – це вируюче море.[/i]
/Картинка - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910052
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Я знаю, як любив чарівнй сад,
Що слав так любо ніжні аромати
І у думках предбачених порад
Любязно дарував земні карати
Солодкий смак розносив дивину
До тонкощів, даруючи нам радість
І ніжно відчували ми красу -
Це сяйво вирувало, ніби святість
А потім в далі сміло мене вів,
Ласкавий промінь обіймав за плечі,
Тоді здавалось, ніби він хотів
Мені сказати щирі, милі речі
А серце відчувало вже весну
І руки так тягнулись до світанку,
Щоби побачить ранішню росу,
Яка ховалась в звабливім серпанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910078
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Я так люблю тебе, прекрасна мово!
Ти квіт троянди ніжний навесні,
Як вмієш легко, образно, змістовно
Подарувати настрій для душі
Повіяти чарівними садами,
Насолодити запахом п'янким
Та заспівати звабливо рядками,
Дихнути ароматом неземним
Я так люблю тебе, чарівно мово!
Ти спів струмків грайливих, як струна,
Подарувати вмієш ніжне слово,
Щоб зазвучала в серденьку весна
Торкаєш неповторністю своєю,
Як зорі неймовірні уночі,
Я буду берегинею твоєю,
Плекаючи, як мрію у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909981
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Пройдусь по травах ,зранку, по росі,
Всміхнусь до сонця у чарівні миті...
Скупаюсь щедро в ранішній красі,
Нарву букетик у достиглім житі.
Я волю дам своїм думкам- пташатам,
Нехай летять у ріднії краї...
Де отча хата , де чекає мати...
Літа найкращі там живуть мої.
Живуть собі , стежинами мандрують...
У річці мочать ніженьки малі...
Роки дитинства душу знов лікують,
Ведуть мене в садочки і в гаї.
В рідних краях моя душа співає,
Ця світла пісня в серденьку бринить.
Вселилась там й ніколи не змовкає...
Вітром любові відгомін летить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909714
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 01.04.2021
Прилітайте, лелеки, додому,
До рідненького милого крову,
Де чекають невтомно долини
І від смутку душа відпочине
Бо чужина - нерідная ненька,
Не зігріє чужа Вас земелька,
Лише рідна домівка, як мати,
Буде вірно любить і чекати
Прилітайте, лелеки, додому,
Я зустріну Вас ласкою знову,
Подарую приємну хвилину,
Обігрію, як ненька дитину
Ось, Ви вже на порозі до хати,
Не стомилась, рідненькі, чекати,
Щемна мить - ось і щастя в домівці,
Навіть лист посміхнувся на гілці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909503
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 01.04.2021
Розстелю я рушник той, що ненька мені вишивала,
Ніжний погляд проник, бо у нього всю душу вкладала,
На святім полотні вигравали кетяги калини,
У красі неземній дарували найкращі хвилини
Ось, розкинувся двір, а на ньому рідненька криниця,
Стільки літ із тих пір, а вона мені часто так сниться
І розкішна верба, що схиляла привабливі віти,
Там сховались літа, у яких ми іще були діти
Ніжно милий жасмин заглядав у прозоре віконце,
Милувався весь світ і чарівно вже сходило сонце,
Розкривавсь тихо день, дарувавши зворушні хвилини,
Чулись звуки пісень, як відлуння прекрасне дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909611
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 01.04.2021
[i]- Не відпускай! Міцніше обійми!
Послухаємо хвилі перекати!
У цьому краї – білі пта́хи ми,
Бо тільки вдвох уміємо літати.
Босоніж, в шовку мрій та ковили,
Два силуети, самоті зраділих.
- Коханий! Ми з тобою постаріли?
- Ну що ти, люба, як же ми могли?
- Посеред мрії, де любов жива,
Зійшлися ми – дві посивілі луни.
- В коханні ти моєму вічно юна,
Тобі, єдиній, серце відкривав.
- Залишимо тривоги та страхи,
Є ти і я… і почуття спізнілі…
І мліє серце в вечоровій хвилі,
Увись! Удвох! Як білі два птахи́… [/i]
Белые птицы
Не отпускай! Покрепче обними!
Давай услышим волн бурлящих силу!
Любовь давно летать нас научила –
Двух белых птиц, что рождены людьми.
- Пустынно здесь… вдали лишь корабли…
Мы босяком в песчаной карамели.
- Любимый! Ты скажи, мы постарели?
- Ну что ты, нет… да как же мы могли?
- Среди мечты ожившей волшебства
Сошлись с тобой, как две седые луны.
- В моей любви ты будешь вечно юной,
Только тебе я сердце открывал.
- Оставим страх и крыльями взмахнём,
Не нужно зрелых чувств своих стыдиться!
… Парят над морем две влюблённых птицы –
- Вперёд! К мечте! И навсегда – вдвоём!
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909347
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P2FJfBvIRrc[/youtube]
Вечірня прохолодна літня тиша,
Уважно я вдивляюся в зірки.
Моя робота зараз найскладніша:
Чекати, доки зникнуть ці хмарки.
Знайти я хочу найновішу зірку,
Я їй надам твоє земне ім"я.
Зробити це не просто, дуже гірко,
Це для душі історія сумна.
Так кожен вечір я дивлюсь на небо,
Та як не помилитися мені?
Мені оту лиш відшукати треба,
Що світить яскравіше навіть в млі.
Та це вона, мабуть, вечірня зірка,
Що з заздрістю вдивляється на мене.
І миготить її проміння зрідка,
А, може, та, що зветься безіменна?
Тоді візьми собі його ім"я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909458
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
А ти хотів кружляти у танку,
Із ніжно чарівливою красою
І в неповторно сніжному листку
Згадати мить найкращу із зимою
Коли земля вкривалась полотном
І грали водевілем заметілі,
Ти доторкався трепетно чолом,
Що пробігав мороз по моїй шкірі
І все сплелося - холод, почуття
Та ти вертався в трепетні події
І набирало обертів життя
Та так збувались неповторні мрії
А ти хотів кружляти у танку,
Із ніжно чарівливою красою,
А серце відчувало вже весну,
Назавжди розпрощавшись із зимою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908754
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Я так сумую, що ти в далині,
Мені у нічку темну не заснути,
В думках розповідаю все тобі,
Про миті чарівні, що не забути
Шукаю образ рідний і простий,
В нім, любий, можна просто загубитись
І від любові, ніби неземний,
Яким умить можливо і зцілитись
Усе перебираю, як завжди
Та в натовпі твій образ все шукаю,
Такім тіснім, що легко не пройти,
А я вже погляд, любий, відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909395
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
На вулиці весною ще й не пахне,
Але вона вже в нас, в середині душі.
По першим теплим крокам безпорадним
Відчуваємо триумфальне сходження її.
Великий піст… Ми згадуєм минуле:
Христову кров, батіг, вінець,
Гріхи людські, що розіп'яли на Голгофі
Того, хто є Початок і Кінець.
І в тому, звісно, не один Іуда винен,
Не прокуратор, фарисей чи саддукей.
А кожен з нас, бо ми усі любов Господню
Віддали за дріб'язок брудних ідей!
Я винний! Я гідний лише страти,
І вічних мук пекельного життя!
Не здатен я гріховне коло розірвати!
Пускає свою слину сатана!
Молюсь і каюсь, прошу про спасіння,
Свою нікчемність й безпорадність визнаю!
Єдина втіха – пам'ять драгоцінна
Про те що Бог нам вже омив усі гріхи.
На вулиці весною ще й не пахне,
Але вона вже в нас, в середині душі.
В розгарі піст. До Пасхи ще далеко...
Але, повір, Христос уже воістину воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909384
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Стекли бурульки карамеллю,
Посіяв цукром слів і фраз мені,
А слайди березня пастеллю.
І ми удвох у повені весни.
У мерехкому ластовинні
Під кипарисом - карнавал зіниць.
І обіймались наші тіні,
І почуттів єдналась тепла міць.
Напій весни - десерт солодкий.
Вершки хмарин пливуть у небесах.
Сердець розкриті ніжні коди.
Любові розпустилася краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909319
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lL8F_WX8X4s[/youtube]
"Весна прийшла,"- шепоче вітер,-
Стрункій берізці край ставка.
І ти - найкраща в цьому світі,
Моя ти доля нелегка.
Та як до тебе дотягнутись?
Так хочу крильми обійнять,
До тебе, ніжна, пригорнутись...
Не міг ні з ким її зрівнять.
Не чула слів берізка ніжних,
Не до душі були слова.
Вона чекала зовсім інших,
І тільки ними і жила.
Це лиш для неї світить Місяць,
Проміння ніжне посила.
Нехай воно і слів не містить,
Душа все рівно ожива.
Така історія кохання:
Що недоступне - дороге,
Воно приречене - зітхання,
Та не бажає все ж друге...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909312
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.
В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом
Були у тебе тисячі підстав.
В мою весну вдихнув ковток повітря,
Насичений співучістю сплетінь.
І досі мариться мені те світло,
Твоїх бракує теплих шепотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908968
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Мені в світі нічого не треба,
Лиш тільки Тебе знайти.
Душа моя так прагне неба,
Як прагне птах висоти.
⠀
Як спрагла земля чекає,
Що крапля дощу впаде
Так я Твого Слова шукаю,
Засій, хай воно проросте.
⠀
Коли буря життя не вщухає,
В серце блискавки б'ють і громи -
Я долоні в молитві складаю
І у Тобі знаходжу мир.
⠀
Коли в світі я загублюся,
Де печалі немає кінця,
Ти стаєш моїм Шляхом, Ісусе,
І ведеш мене до Отця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909207
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Ві́три весня́ні, палки́ми наско́ками,
Струмочками змили пожу́хлі сніги́.
Руча́ї злили́ся в бурхли́ві потоки,
А річка забула, що є береги́...
Хли́нули во́ди, нестримно, в поля́ !
Лу́ки скорились, відда́лись, розли́ву.
В бу́рних потоках, втону́ла земля !
Не може противитись ша́лу прили́ву !
Виру́є ріка́, розмела́ береги́ !
Вода розлила́ся, гладі́нь неозо́ра !
Долина ріки́, заливні́ї луги́,
Все оберну́лось в безкра́йнєє море !
Бе́рег дале́кий, згубився в тумані.
О́бриси йо́го, ген-ге́н, в далині́...
Люди, давно́ вже, поли́шили са́ни
І, як один, пересіли в човни́ !
Ось човен пливе на базар, з провіа́нтом...
З копицею сіна, ледь ба́рка повзе.
Під білим вітри́лом - святкова шала́нда!
Госте́й, на весілля, з пісня́ми, везе !
По́ряд із нами, вели́чно і пи́шно,
Пливе́ плоскодо́нка, мотором грими́ть.
В ря́сі блиску́чій, кожу́хом укри́вшись,
Ба́тюшка, гордо, в мото́рці сидить.
Гі́лки кущі́в височа́ть із води,
На гі́лках - горобчики, со́нечку ра́ді !
Там, де ще вчо́ра, видні́лись сліди́,
Щука в траві́, причаї́лась в заса́ді !
Хлопчи́сько при справі, в мисливських чобо́тях,
Тихе́нько, чату́є в поро́слій мілі́.
З остро́гою ви́брався він на охо́ту,
Полює, на щук, що в траву́ підплили́ !
Наш дім на окі́ллі, омитий з всіх бо́ків,
Це острів, відтя́тий водою в села́...
Рі́чка, в ті ро́ки - чисте́нька й глибо́ка,
На всю широчі́нь, навкруги́ розлила́сь...
За пле́сами вод, постає́ божий ді́м.
Під небом весняним, там ку́поли сяють .
Служба Госпо́дняя пра́виться в нім,
На Паску, Вели́кодні Дзво́ни лунають !
Дзво́ни Вели́кодні, радісні, чисті
Над талими во́дами, хвилями пли́нуть.
І з многово́дними хви́лями, чистими,
Вість, благода́тная, радісно ли́не !
[img]https://i.ytimg.com/vi/Rj9t0ifNgpw/maxresdefault.jpg[/img]
25.03.2021 р.
Фото : "https://sun9-27.userapi.com/c626626/v626626882/513db/e9KwT9XH2co.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909204
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
[b]Ч[/b]ерез роки змінилася картина,
[b]О[/b]х, як біжить і пролітає час,
[b]М[/b]рійливо озоряється стежина
[b]У[/b] тиху даль, указуючи шлях.
[b]Б[/b]ринить краса у свіжому світанку,
[b]У[/b] ній ранкова та п'янка роса,
[b]В[/b]иблискує трава уже в серпанку,
[b]А[/b] поряд посміхається верба.
[b]Є[/b] такі миті, що тривожать серце,
[b]Г[/b]адаю, як позбутись назавжди
[b]І[/b] я незнаю, як життя поверне,
[b]Р[/b]озгойдуючи пройдені роки.
[b]К[/b]рокуючи по світу відгукнеться,
[b]О[/b]буренність побачена очей,
[b]Н[/b]а стежці лише образ посміхнеться,
[b]А[/b] серце доторкається речей.
[b]Д[/b]уховно обездолених миттєво,
[b]У[/b] пошуках тривалих почуттів,
[b]Ш[/b]ануючи тепло святе життєве
[b]І[/b] світло у безмежності світів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909198
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Ніби сонце розлило на небі
Ніжні та яскраві акварелі,
В хмарах заховало миле сяйво,
Як же навкруги чарівно й гарно
Колорити ніжні, ніби літом
Розлетілись чаріливим квітом,
Полечу у небо, щоб зібрати,
Чарівне бажання загадати
Перше, щоб був мир на всій планеті,
Унісон сердець, як у дуеті
Та тепло й любов у кожнім домі,
Щирість і подяка в добрім слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908943
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 26.03.2021
Мені хоча б краплиночку весни
У філіжанку вранішньої кави.
Щоб день зустрів погожий і ясний,
І погляд твій закохано ласкавий.
А за вікном розбурхана весна
Мене звабливо у обійми кличе.
І неба сонцесяйна далина
Невдовзі журавлями закурличе.
І розпашіле сонце золоте,
Оголені сади заллє промінням,
Прокинеться пагіння молоде,
Духмяним полонитиме цвітінням.
Душа по вінця сповнена краси,
Хмелітиме від щастя і кохання.
Прошу у тебе, весно, воскреси
Завітні і нездійснені бажання.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-0/p600x600/160436560_2791039497823091_41735257738014924_o.jpg?_nc_cat=110&ccb=1-3&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=LoUdU1w_gPwAX8vtu5M&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=6&oh=a921601118107b69fe92dcaf598d77b7&oe=607D745A[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908705
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Відтінки, переливи кольорів,
Ранкова свіжість і повітря.
Палітра фарб, багатогранність мрій
І різнобарвність гами світу.
У тОбі серця радість і печаль,
Любов у тобі, ніжність квітів,
І ночі зіркова тонка вуаль,
І дня безмежне розмаїття.
Спиваю кожне слово, мов нектар,
Бо ти для мене насолода.
Поезіє, Господній вищий дар,
Не описати твою вроду.
Дукати для душі твої слова,
Крилатість янгольська у небі.
У тОбі вічна сила, бо жива.
Для мене ти - життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908677
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Ось вже на порозі, ніжна пані,
Пише неповторно, як в романі,
Заглядає в сад помалювати,
Щоб з весною ніжно привітати
Скоро вже бруньки укриють віти,
Обіймуть гарненько, ніби діти
І ласкавий промінь доторкнеться,
Кожне личко ніжно посміхнеться
А верба розпустить свої коси,
Щоби умивали ніжні роси
Та світило сонечко, як ненька,
Зігрівалась променем земелька
Я так хочу швидко все відчути,
В образі весняночки побути,
Смак впіймати зелені, травиці
Та попить джерельної водиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908651
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
А хочеш, я прийду до тебе в снах,
Де аромати шлють чарівні квіти?
І з радістю залишуся в думках,
Щоб від краси зцілитись та прозріти?
Я розмалюю барвами життя,
Зворушно чарівними вечорами
І шлях вкажу в щасливе майбуття,
Твій світ наповню вірними думками
А хочеш, пташкою полину у світи,
Щоби в небессях подихом лишитись?
Чи зможеш ти до мене так дійти,
Щоби назавжди поруч поселитись?
А хочеш, заспіваю, як струна,
Що аж душа розкриється навіки?
Який же смак дарує нам весна
І як цій казці, любий, не радіти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908544
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3OkKpdepko0[/youtube]
Не ріж косу, тобі так личить,
Не псуй жіночу ти красу.
Росою вмий красиве личко,
(Красу людську в вірші несу.)
І не фарбована, звичайна,
Нехай в ній буде сивина.
Завжди причесана, охайна.
Коса для всіх - це дивина.
Тобі дивитимуться вслід.
І скажуть люди ненароком:
Зимовий тане в душі лід,
Ти зачаруєш кожним кроком.
Коса до пояса, красива,
Зелені очі, стрункий стан.
І скаже хтось: Вона - щаслива,
За цю красу я все віддам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908348
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Виглядала, сумувала
І мереживо плела,
Кожне слово підбирала –
Тайну в серці берегла.
Оберегом привернула,
Розлила вогонь свічі
І гріховно ворожила –
Ярко, віддано… вночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843814
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 18.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WKJX8DR4Qjk[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DovSxcvGjTY[/youtube]
Весна іде у вишиванці,
Вінок із квітів і стрічок.
(Лежали ці наряди в скриньці,)
В руках підсніжників пучок.
Іде усміхнена, щаслива,
Летять за нею журавлі.
Зима назустріч кида зливу,
І показала цим жалі.
Весна задумалась хвилинку,
Та є що в відповідь сказать:
Про це прохатиме хмаринки,
Нехай повз неї пробіжать.
Нехай і дощ, щоб був лиш теплий,
Він від засу́хи все спасе.
Ну, а весна усе це стерпить,
Тепло все рівно принесе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908331
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Весна іде,тепло не за горами,
Вижили синички й горобці,
Шукають їжу тут,межи дровами,
Знайдуть і раді,виживають цим.
Висять на яблуні пташині годівниці
Та їм до того подавай свого,
Природного ,щоб трохи поживитись
Хоча так тяжко роздобуть його.
Їм потрібно зовсім небагато
Аби хоч крихта все таки була,
А з нею тоді можна дочекатись
Бажаного весняного тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907100
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Березневий ранок… небо ледь сіріло
Молода берізка, холодом сповита
Затремтіли віти… знову побіліло
Вночі завітала зимонька - цариця
Снігу ледь сипнула та іще в короні
Бач й пухкенькі хмари підносять сніжинки
Хоча і патлата, поруділі скроні
Все ж скувала ріки, до весни стежинки.
Гляне в піднебесся, в надії берізка
Розійдуться хмари і сонце ласкаве
Поглядом зігріє… Що змерзла лебідка?
Проміння направить, до неї ласкаве
Затріпоче серце і немов та птаха
Віти - легкі крила, іній спаде низом
А на поміч вітер, під музику Баха
Вже ледь заспокоїть, втихомирить співом.
14.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Я до тебе тихо підійду,
Доторкнуся ніжно до лиця
І відчуєш знову ти весну,
Не погасли, знаю, почуття
Я загляну в очі дорогі,
Бачу, що вогонь зовсім не згас,
Ти мені всміхнешся, як весні,
Нагадавши трепетно про нас
Доторкнешся ніжно моїх вуст,
А вони засяють, як зоря,
Я тобі чарівно посміхнусь
І відчуєш справжні почуття
Заспіває пташка у саду,
Сміло зашумить зелений гай,
Я відчую серденьком весну
І пісенно ніжний дивограй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908327
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
[b]Я[/b] сумую по рідних стежках,
[b]В[/b]сі думки, як життя перебрала
[b]І[/b] в душі наяву і у снах
[b]Д[/b]ивовижні хвилини чекала.
[b]Ш[/b]епіт ніжний лісів і гаїв
[b]У[/b] весняній красі розчинявся,
[b]К[/b]рай дороги ліхтар мерехтів,
[b]А[/b] здавалося промінь ховався.
[b]Л[/b]іс іще, як завжди гомонів,
[b]А[/b] гаї заспівали мотиви,
[b]Н[/b]іжна хвиля п'янких почуттів
[b]Е[/b]моційно лунала красиво.
[b]З[/b]ащеміло на серденьку так,
[b]А[/b]ж глибинно відчулись мотиви,
[b]Б[/b]ерезневий в душі зорепад
[b]У[/b] красі чарував так грайливо.
[b]Т[/b]и стояв і дивився у даль,
[b]Н[/b]еймовірні згадались картини,
[b]Є[/b] в природі тендітна вуаль,
[b]С[/b]міло шаллю вкриває стежини.
[b]Я[/b] торкнулася думкою сну,
[b]Й[/b]ого ніжність схиляла в дрімоту,
[b]В[/b]мить додавши мотиви в весну,
[b]О[/b]бійнявши красу й насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908224
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 17.03.2021
Я знову помандрую у світи,
Ромашкою всміхнуся там де ти
І щедро розмалюю майбуття,
Я янголом торкнуся почуття
Туди де не лишалися сліди
Та ще потрібен час, щоби дійти,
Де сторінки писатиме життя
Про справжні, неповторні почуття
І стежка ще зовсім-зовсім чужа
Де не відчула трепету душа
Та сонце пестить променем не так,
Лиш згадка залишилася в думках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908038
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Коли щось маєш, то сприймаєш
Ти як належне в цім житті,
Живеш собі й не помічаєш,
Що не все вічне на землі.
Живеш собі і не цінуєш
Ту кожну мить свого життя,
Даремно звичний час марнуєш
Й хвилини радості буття.
Сьогодні ліньки й відкладаєш
На завтра справи, й так бува,
Що завтра, навіть забуваєш,
Всі недомовлені слова.
А завтра може й не настати,
Бо не все вічне на землі.
Дано від Бога нам втрачати
Ті миті звичні і прості.
Коли втрачаєш – розумієш,
Що вже назад не повернеш,
Що теплим словом не зігрієш,
Й в минуле стежку не знайдеш.
Цінуй сьогодні все, що маєш
І днем сьогоднішнім живи,
Та дякуй Богу, що ще можеш
Сказати ти комусь «прости».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907937
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Знов засріблились, білосніжні замети
Я поміж них, напевно могла б замерзти
Твій погляд й моя рука в твоїй руці
Тепло і ніжність назло зимі - розлуці
Вогонь в каміні здіймається доверху
Поміж дровин тонких , не наганя страху
Лиш загадковість в нім та до очей іскрить
В раптовім спалаху стріляє і тремтить
Як почуття, що між нас завмерли на мить
Вже від самотності, сердечко не щемить
Мов промінь сонця , душі освітив сяйвом
Коханий, любий, тож нам так добре разом
Хоча сповитий березень в сніжній імлі
Цьому промінню порадіймо і весні.
13.03.2021р
Вірш до
картини з інтернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907922
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Прощай усім, хто ображав тебе.
Лиш добре серце переможе зло,
Бо не стійкий нещасть усіх хребет.
Створи в своїй душі любові тло.
Прощай зневагу їхню, гіркоту,
Людей негарні вчинки, біль в душі.
Мабуть, вони упали в сліпоту.
За них молись. В прощенні лиш рушій.
Прощай, бо Бог усіх людей прощає.
Великодушним будь, й тобі простять,
Бо що творять, не відають, не знають.
В прощенні тільки буде благодать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907954
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Календарний відірвавсь листочок
І весна писала вже рядочок,
А сьогодні, чарівна калина,
Стоїть в сукні білій, як дівчина
Що за дивина, не зрозуміла?
Знов краса зимова забриніла,
Мабуть вже загралась, мила пані,
У зимовім чи веснянім стані?
Може переплутала вказівки,
Помилково доторкнулась зірки?
Чи хотіла просто ще зимою,
Ніжно подружитися з весною?
Зимо ненаситна та журлива,
Без весни не буду я щаслива,
Тож давай прощатись, мила пані,
Будь тепер лиш тільки у романі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907911
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
А ти прийдеш, коли зовсім не жду
І синь небесну вкриють ніжно хмари,
Як світ побачить ранішню росу,
Накинувши в життя душевні чари
Впаде листок, забутий на гілках,
Останній, що лишивсь тобі на згадку,
А ти полинеш думкою в літа,
Згадавши неповторно милу казку
Війнуть зворушно миті дорогі,
Торкнуть чутливо ніжністю своєю
І зрозумієш, що на всій землі -
Була завжди я тільки лиш твоєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907706
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021
Загадаю я бажання,
Милі мрії, сподівання,
Миті, що життя дарує -
Знову казка нас милує
Дивні, гарні наші долі,
Сніг іскриться, ніби зорі,
Сміло сипляться сніжинки,
Як привабливі перлинки
Закружляв світ в водевілі,
Рухи ніжні та умілі,
Всі радіють, що за чари
Нас в таночку закружляли?
Підійнявся сміло вітер,
Закружляв мінор у вітах,
А сніжинки, ніби феї,
Покривають всі алеї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907617
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FNj0WXz1tBM[/youtube]
З чим порівняти можна жінку,
На кого схожа так вона?
Чарівна жінка - українка,
Вона сама, немов весна.
Струнка, красива, граціозна,
Усмішка ніжна на лиці.
Звести із розуму спроможна,
Завжди за нею будеш йти.
Бо ти повіриш в почуття,
Про це відчує твоє серце.
Ти не узнаєш каяття,
Кохання це - світле джерельце.
Вона буває часто різна,
Заплаче мовчки просто так,
А потім в руки себе візьме,
В житті так сильна ти, однак.
Про вірне мріє все кохання,
Щоб полюбити тільки раз.
Не хоче вірить у страждання,
Любить не буде на показ.
Тож сотвори їм, Боже, диво,
Зроби щасливими в житті.
Для ТЕбЕ, думаю, можливо,
Дозволь з усмішкою їй йти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907283
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021
Як небу не пізнати берегів,
Як не злічити на землі слідів,
Так словникам, щоб описати Жінку,
Напевно, теж не вистачило б слів.
Тому сьогодні скажем дуже просто,
Що кожна Жінка – ніжний райський Острів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907280
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021
Ось візьму я в руки скрипку та ніжно заграю,
Рознесуться її звуки аж до зелен гаю,
Чарівні та неповторні, мовби милі долі,
Виграють чудовим сяйвом, ніби в небі зорі
Відгукнуться ніжні доли та поля безмежні
Та на згадку нам залишать враження бентежні,
Залунає звідусіль:"Слава Україні!",
Неповторна, мелодійна мова солов'їна
Розіллються всі мотиви ніжно на долини,
Зачарують нас красою кетяги калини
І настане дивоказка - чарівна година,
Заспіває справжню пісню, ненька Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907256
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021
[b]Б[/b]ула і буде рідна мова,
[b]Е[/b]- Є в неї сила ду́́жа,
[b]Р[/b]оки ідуть, нашу основу
[b]Е[/b]- Єства ніхто не здужав!
[b]Ж[/b]иття дали їй наші предки,
[b]І[/b] іншої не знали,
[b]М[/b]олились Богу також нею,
[b]О[/b]двічні нам скрижалі...
[b]М[/b]и Українці й нашу мову,
[b]О[/b]кра́су нашу й радість,
[b]В[/b]еселку рідну, світанкову
[b]У[/b]берегти стараймось!!!
21.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905680
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 07.03.2021
Схилилось сонце тихо до води
Та заглядає ніжно, як в люстерко,
Готуюсь каже стиха до весни,
Зима набридла вже мені нестерпно
Готую світло, ніжні промінці,
Щоб яскравіше весну зустрічати
Та в ніжній вроді тихо на зорі
Могли красу весняну відчувати
Повію ніжно теплим вітерцем,
Пришлю ще неповторні аромати,
Лиця торкнуся милим промінцем
Та подарую миті, щоб кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907130
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
Лише б не запізно дістатись до щастя,
щоб змога була ще його огорнути
і з ким поділитись, кому підморгнути,
та щоб у кишенях ще років із двадцять.
Лише б не запізно збагнути, що кроки
до когось ведуть, а від інших втікають
і поки слова захололі дрімають,
минають для слів тих відведені роки.
Лише б не запізно про мрію згадати.
Значну чи мізерну - важливо здійснити
і хоч на годину тим душу сповити...
Буває за мить усе ладний віддати.
Лише б не запізно постукати в двері,
зробити дзвінок, обійняти, зустріти.
Навчати дітей, але вміти, як діти
любити й радіти без зайвих критерій...
Лише б не зарано поставити крапку
ще там де писати в дві сили потрібно,
і хоч без абзаців, розсипано, дрібно...
Й читати того хто полишив вже згадку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905710
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 06.03.2021
В до́брий час, зима, прощай,
Ми трима́ть тебе́ не смієм !
Знаєм, знаєм, що ти вмієш ...
Не затри́муйсь, поспішай !
Натріщалася морозом,
Рі́чки всі скувала льодом,
Вмить дороги замітала,
Кучугу́р понагортала.
Бо́жий світ прибрала славно -
В срібні ба́рви розписа́ла,
Снігом я́сним прикрашала.
Ди́вно вийшло все і ладно !
Як же гарно все зробила ...
Ні, мабу́ть, наворожи́ла !
Та не все було так складно -
Бурулька́ми в нас швиряла !
Всіх моро́зила нещадно,
Ноги, в ожеледь лама́ла ! ! !
Все ти чесно відроби́ла,
Та терпіть тебе́ - не в силу !
Наляка́ла всіх прогнозом ,
Що підкинеш ще морозу !
То, давай, нас покида́й !
Парово́зом, пішки, во́зом !
Ти, давай, скорі́ш, рушай !
Шлях весні́ не заступай !
Хай вона тепер всім пра́вить ...
З первоцві́том, з дзво́ном кра́пель !
24.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905938
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 06.03.2021
Прокинувся від дзе́нькоту крапе́ль,
В віконце тихо глянув - вже світає,
І ніжна помаранчева пасте́ль
Собою сніг весня́ний прикрашає ...
Леге́нькі двері, зо́всім не скриплять,
Тихе́сенько виходжу за поріг
І чую, як струмочки, скрізь дзюрчать,
То тане, тане жухлий, збитий сніг !
Як гарно ... Всі мої ще сплять,
Ласка́вий вітер ледь колише віти ...
В прота́лині, як вартові стоять,
На клумбі, серед снігу - первоцвіти !
Листо́чки ніжні, білі пелюстки́
В снігу́ померклому, мов пе́рли, сяють !
Підсніжника, тендітні паростки́,
Тріу́мф весни, в природі, провіщають !
Хай поряд змоклий, сірий сніг лежить
Та дивоцві́т, не забари́вся, а розцвів !
Мабу́ть, чарі́вний, милий первоцвіт,
За ру́ченьку весну́, вночі, в наш сад привів !
04.03.2021 р.
Фото "https://sambircity.gov.ua/2019/03/01/berezhit-pervocviti-3/"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907029
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
[b]Н[/b]адійшла вже пора вечорова,
[b]А[/b] в гущавині десь в далині
[b]П[/b]розвучала краса колискова,
[b]О[/b]хопивши мене навесні.
[b]Л[/b]егко так, ніби дотик матусі,
[b]Я[/b]к промінчик торкнувся лиця,
[b]Н[/b]іжно й мило йому посміхнуся
[b]І[/b] засяю, як миле дитя.
[b]Т[/b]ихо нічка надходить і грає,
[b]А[/b] мотиви, як спів солов'я,
[b]Є[/b] загадка, яку я не знаю,
[b]М[/b]ить, що там заховало життя.
[b]Н[/b]іч казкова і в сяйві долина
[b]О[/b]хопила вуаллю усе,
[b]Г[/b]ордовито крокує дівчина,
[b]О[/b]х, як грає красою лице.
[b]К[/b]ольорами виблискує блуза,
[b]Р[/b]озвівається слід промінця,
[b]А[/b] насправді, приваблива Муза,
[b]Ю[/b]но нам прикрашає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907025
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Люся - славна молодиця,
Чогось гарного бажала,
Стала біля свого Гриця
І замріяно сказала:
-Як же добре в цьому світі!
Є чарівні скрізь куточки…
Хочу я в воді сидіти,
Походити по пісочку.
Десь у горах побродити
З рюкзаком, в легеньких шортах,
І цілющу воду пити
Із бюветів на курортах…
Мудрі речі перервала
Грицева розмова груба:
-Довго в хмарах ти літала,
Повертайсь на землю, люба.
Думкою далеко скачеш,
Тішишся дурниці кожній.
Ось пісок. Хіба не бачиш?
Чан без цементу - порожній.
Набирай он воду з діжки,
Будеш розчин колотити,
Заодно, помиєш ніжки,
Можеш личко освіжити.
В Люсі вирвалось зітхання,
Подавала цеглу Грицю…
Отаке в селі кохання,
Невичерпне, як криниця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Вишивала ніжно милим ранком
Неповторно милу вишиванку,
Малювала нитками стежину,
Що вела до рідної хатини
Дивину творила та й співала,
Як мене навчала, люба мама,
У рядки вкладала спів пташиний,
Щоб звучав привітної години
Вишивала ніжно кущ калини,
Ніби образ милої дівчини,
Біля неї дорогу криницю,
Той ковток цілющої водиці
Дивину творила та й співала,
Як мене навчала, люба мама,
І картина миттю оживала,
Бо її з любов'ю вишивала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906919
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Я знову в сутінках нічних
Твоє лице шукаю
І погляд ніжний, дорогий
Я у думках торкаю
Для чого ти з'явивсь в житті
Непрохано та сміло,
Щоб знову в серденьку моїм
Кохання забриніло?
Я знову в сутінках нічних
Шукаю рідний погляд,
Такий приємний і простий,
Який вже зовсім поряд
І відчуваю на собі
Твої кохані очі,
В моїй стривоженій душі
Відходять вдалеч ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906804
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Мені ненька сукню шила,
Щоби я була щаслива
І стрічки вплітала в коси,
Як ранкові ніжні роси
А з яскравих пелюсточків
Та привабливих листочків
Вишивала мені долю,
Як чарівну в небі зорю
Додавала із калини
Ті червоні намистини,
Ніжність, вроду від весни
Світанкової роси
Спів пташок такий чарівний,
Звук роялю неймовірний,
Сукня звабливо заграла,
Бо любов у ній звучала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906582
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 02.03.2021
У переддень весняного приходу
З останніх сил старається зима
Засипать снігом і змінить погоду,
Адже й вона спізнилася сама.
Тепер весна нехай ще зачекає,
Адже зима не скрізь все віддала:
Десь-інде снігу досі ще немає,
А десь мороз ще й не торкався скла.
Тому-то, пнеться з сил усіх небога
І снігом сипле, землю застеля -
Вже стала біла за вікном дорога
Та покривалом встелені поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906485
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Ти дивився тихо в далечінь,
Поглядом проводив у дорогу,
Силует, як мерехтлива тінь
Вже зникав із рідного порогу
Проводжав, а подих зупинявсь,
Відчувався смуток, як розмаю,
Лист осінній, ніби так прощавсь -
Лиш слова розносились - кохаю
Пропливали слайди із життя,
Ніби стрічку тихо проглядала,
Розпачі і милі почуття -
Все у книгу доля записала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906468
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
[i]В натхнення незборимій силі,
Як в морі бачу я себе.
Мазками Муза на мольберт
Наносить шторму білі хвилі.
Несе вона у світлі мрії,
Мій світ рятує із руїн,
Знаходить істини мої,
А бриз морський печаль розвіяв.
В натхненні б’ється сила шторму,
Захоплення, шалений крик,
І запал, що в мені не зник
В самотній величі простору.
Немає розкладу в натхнення,
Є пристрасть від звучання слів,
Які душею переплів
В повітрі, що живе в легенях.
Поезії бурхливі води,
Небесний дар спрямую Вам.
… А бриз солоним обдавав
І ніжився від насолоди…[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906404
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EPCHJaw1sGU[/youtube]
Не спить, хвилюється природа,
Уперемішку дощ, то сніг.
От чудернацька ця погода!
Та хто ж в борні цій переміг?
Зима лютує, має право,
Весна ж на п"яти наступа.
Така важка оця тут справа,
Ось знову дощик накрапа.
На перехресті двох доріг,
Зима зустрілася з весною.
Притиш, зима, ти свій розбіг,
Не сперечайся з молодою!
Іде нерівна боротьба,
Не заплямуй, зима, ти честі.
Трива між ними ворожба,
Бо кожна хоче мати власті.
Ось сніг розтав, тече сльоза,
Невже, зима вже підкорилась?
Та чим побити їй туза?
З весногю битись заморилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906366
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Я тихо схилила чарівнії скроні,
Сніжинка упала мені на долоні,
Сказала привітно - прекрасного ранку
І миттю сховалась у чарах серпанку
А я здивувалась, невже так буває,
Що мила сніжинка ось так промовляє?
І тихо схилилась, щоб мить змалювати
Та буду красуню іще виглядати
Вклонилась низенько та знову дивлюся,
Шукаю красуню та в слід посміхнуся,
Знайду і залишу у тихому ранку,
Щоб знову сховалась у чарах серпанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906353
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Я все частіше згадую весну,
Зелену ще некощену траву,
Троянди нерозквітчений бутон,
Що згодом розкривався ніжний тон
І у думках ріднесеньке тепло,
Яке любов і щастя нам несло
І променями ніжними, як сон
Торкалося чарівністю долонь
Я все частіше згадую красу
І ніжний квіт в вишневому саду
Та милі незабудки щовесни
Де неможливо байдуже пройти
Спасибі, за чарівний в світі рай,
Як вигравав пісенно дивограй
І аромат, що солодко п'янив,
Назавжди моє серце полонив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906018
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Солодкий літа аромат
І неповторно ніжний смак
Та незвичайну синяву
Я до нестями так люблю
Чарівні зорі в небесах,
Яка небачена краса
І місяць срібний, наче сон
Чарує серце моє знов
Навколо хмари, милий тон,
Мене захоплюють в полон,
А я у шатах дорогих
Купаюсь в чарах неземних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905687
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Скільки зимових ранків ми зустріли.
На тонкорунних орнаментах снігів.
Вітер подув, ми майже все забули.
І вирок долі без жалю нас розвів.
Ти попрощався тихо, без вагання.
Холонуть каплі ніжної сльози.
Немов сухий листок наше кохання.
Похиленної над ставком верби.
Дме вітерець у жалісну сопілку.
Мовчить від болю знівечена душа.
Я більше не дивлюсь на нашу зірку.
Я йду вперед, таким вже є життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905707
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Закутана у білу пелену.
В фатін сніжинок білих.
Бреду закохана у цю красу.
Повз снігурів грайливих.
Кругом ще день, буденна суєта.
У купелі зимового розмаю.
Сонце втомилось, на обрій погляда.
Вже на нічліг спішить до небокраю.
А на душі так весело мені.
Вже пахне вечером і кавою.
Мороз потріскує, малює по вікні.
Небо закуталось загравою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905506
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Селом чутка пролітала,
Що ні сіло, ані впало,
Буде сватать нашу Галю
Африканець з Сенегалу.
Познайомивсь на базарі
(Продавала Галя шорти),
Уявила дівка: в парі
Всі відвідає курорти.
Збіглись родичі, сусіди
На це диво подивитись,
За столом під час обіду
Мама почала хвалитись:
-Всі казали – вайлувата
Моя доня, некрасива,
І губата, і носата,
Ще й фарбується, бо сива.
Буде у дівках сидіти
(Вага - півтора центнера)!
І куди вже правду діти –
Всіх лякала кавалерів.
Але є дива у світі,
Дочекалися ми свята,
Назло всім Галинка буде
І щаслива, і багата!
Жениху надали слово
(Третя випита чарчина),
Африканець був готовий
Бути і за зятя, й сина:
-Всі губаті в Сенегалі,
Ця красуня - моя мрія…
А що біла? У нас Галя
Дуже швидко почорніє.
Нащо мені худа видра? –
Блищать зуби в чоловіка,-
Я Галюсю собі вибрав,
Бо від неї тінь велика.
На плантації за нею
В холодочку завжди буду,
Гляну я на свою фею –
Україну не забуду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905447
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Бережи, калино віти,
Бо на них кетяги - діти.
Їм так затишно з тобою
Зігріваються красою
Бережи, плекай, рідненька,
Ти ж їм люба, мила ненька,
Їм без тебе не прожити,
Хто ж їх зможе так любити?
Коли холодно узимку,
Одягнеш ти їм хустинку,
Коли злива на порозі -
Захистити також взмозі
Бережи, калино віти,
Бо на них кетяги - діти,
Бережи, плекай, рідненька,
Ти ж їм люба, мила ненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905443
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZ4cMPIUApU[/youtube]
Чекаєм новий день. Що принесе?
Усі чекаєм, звісно, на удачу.
Когось, можливо, він усе ж спасе.
Ніхто не може це все передбачить.
Та все ж надія жевріє в душі,
Лаштуємося зранку до сюрпризів,
А потім забуваєм в метушні,
Що дні нові багаті на капризи.
І ми в думках соломку підстеляєм,
От тільки б знати: де впадеш?
Ми всі оце прислів"я добре знаєм,
Та по житті повільно все ж ідеш.
Таке життя: у кожного з нас різне,
І дякуєм за те, що ми живем.
Так жалко, що буває часто слізне,
Удачу хай приносить кожен день..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904879
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Хоча під снігом ще Весна дрімає,
Дзвінкі чутно вже і мелодії, й пісні,
Та сонцем ніжно в душу заглядає,
Морози навіть не такі уже й страшні…
Кришталем заглядає крізь віконце,
Пташиним співом часом гомонить,
Ніби благає Небеса уже і Сонце,
Скоріше щоб від сну її збудить…
Тепло весняне відчуваємо серцями,
У почуттях неначе оживати почали,
Весни скоріше б освятитись днями,
Зимові щоб й лихі болячки відійшли…
Щоб зникли з серця зледенілі пута,
Свій зігріваю позитивом кожен день,
За гріх якийсь така дана мені покута,
То ж молитовних їй співатиму пісень…
Хоча під снігом ще Весна дрімає,
Та її кроки вже з’являються в снігах,
Свій шлях вона, мабуть, розпочинає,
По ще засніжених дорогах і стежках…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905122
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Сьогодні я закуталась у щастя.
Немов в казковім сні.
Я всі забула сумніви.
Знов тішуся весні.
Душа палає ніжністю.
Хоча роки не ті.
Розправила знов крильця.
Страх зжатий в кулаці.
Розгублена й налякана.
Горить лице румянцями.
В коханні потонув весь світ.
А біль старий - пісок між пальцями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905111
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]
В такі холодні темні ночі,
Коли завія плаче за вікном.
Не хочуть спати чомусь очі.
Невже лякає вітролом?
Та ні! Причина тут не в цьому,
Думки рояться раз - по - раз.
Вночі не знають вони втоми,
Приходять в гості в такий час.
І не тому, щоб випить чаю,
Щоб заспокоїлась душа.
Мене для іншого шукають,
Це не для них - мене втішать.
Мене знайдуть вони без втоми,
Щоб більше болю завдавать.
Бо не змогла поставить коми,
За це все будуть нарікать.
Де заховатись, куди дітись?
Ось знову стукають в вікно.
На цей раз, може, порадіти?
А ранок вже цвіте давно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905110
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Запитаю стиха у весни
Де взяла чарівної краси?
А вона у слід відповіда -
Дарували зорі й небеса
Неповторний квіт і зелень трав,
Ранок ніжний роси дарував
І у милім образі листки
Солодили звабою весни
Запитаю в літа тихо теж,
Як змогло дістатися до веж,
Де взяло водичку у струмку,
Квіти чарівливі до смаку?
Спів пташок і тріо, і дует,
Створювали вміло і квінтет
І у насолоді залюбки
Музу додавали у рядки
Запитаю в осені мотив,
Як так змалювала світ для див,
Ніжні колорити де взяла,
Щоб у сяйві гралася трава?
І солодкий ніжний смак плодів,
Як зібрала вміло із садів,
А п'янкий медовий аромат
Влаштував привабливий парад
Запитаю сміло у зими,
У казково сніжної краси,
Як створила диво з кришталю,
У небессі звабила зорю?
В срібло одягла усі кущі
І дерева ваблять неземні,
Як змогла створити новизну,
Щоби поєднати всю красу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905072
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Хай порозмовляє з світом вітер,
В різних своїх проявах краси,
Зачерпне на згадку ніжне літо
І пожовклі трепетні листки
Хай порозмовляє із садами
Де п'янять плодами восени,
Ніжно поспілкується з квітками,
Що лишають ніжності краси
Згодом полетить де небосхили
Та захопить згадку у весни
І зупине погляд у долині
Та напише подихом рядки
Хай порозмовляє з світом вітер,
У зимову казку поведе
Та ми не забудемо про літо,
Хай у душах наших поживе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904972
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Чому поїхав в далечінь,
Лишив на серці тільки тінь,
Слова розкидані по світу,
Як ніби сад, опавшим квітом?
Чи лист осінній розтріпався,
Який із осінню прощався,
Чи фарби втратила світлина,
Що зберігала вся родина?
Чому поїхав в далечінь,
У неприємну моросінь
І почуття забрав з собою,
Залишив серце із журбою?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904723
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Над містом вечір, темне полотно.
Старий ліхтар скрипить, розгойдав тишу.
Клен у журбі схилив своє чоло.
Дощик густий розвіює завісу.
Підкралась ніч і вітер завітав.
І загорілась в сутінках зоря.
Темнії тіні місяць розкидав.
Схлипує тихо згорблена зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904588
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Порозмовляй зі мною, люба пані,
Мабуть сховала осінь у тумані,
А ще недавно грали діаманти
Красу творили неземні таланти
Листки кружляли в ніжнім водевілі
І руки доторкались струн умілі,
Зворушність і тендітність, як у вальсі,
Краса звучала трепетно в романсі
Порозмовляй зі мною, люба пані,
Я знаю, що тепер в сумному стані,
Ти відлетіла в ирій, як пташина,
Немовби вдалеч пісня солов'на.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904460
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Коли на світ з'являється маля,
Привітно посміхається життя,
А ніжний промінь сонця з висоти
Дарує неповторні нам світи
Таке маленьке, ніжне янголя,
Йому вклонилась матінка-земля
І світ увесь завмер у одну мить
Та потягнулись руки, щоб любить
Як сонечко засяяло в душі
І почуття приємні, дорогі,
Як вміє, люба матінка-природи
Нам дарувати миті насолоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904351
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
До тебе бігла щозими,
Мені всміхалися сади
У квіті ніжнім з кришталю,
Створивши неземну красу
Сніжинки в образі роси
Торкались милої краси
І в білосніжному вбранні
Кущі стояли неземні
До тебе бігла щовесни,
Мені всміхалися квітки
І незабудки голубі,
Як ніби небо в синяві
Схилялись віти у квіту,
Нам дарувавши новизну
І промінь сонечка ясний
Всміхався, ніби неземний
До тебе бігла в літні дні
При сяйві ніжної зорі,
Як місяць тихо проводжав
Чарівним сяйвом обіймав
Схиляв до себе, ніби сон,
Торкавши ніжністю долонь,
Хмарки кружляли в тишині
Дарунки славши неземні
До тебе бігла восени,
Як дарував садок плоди
І слав духмяний аромат,
Що розчинявся в світі зваб
І стільки б років не пройшло
Та миле згадую тепло,
До нього б бігла всі віки,
Щоби відчуть усі смаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904219
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
А за вікном троянда розцвіла,
Замилувала ніжно мої очі,
Як ніби фея із небес зійшла,
Що захопила серце серед ночі
Така краса розкішна і п'янка -
Я не могла ніяк насолодитись
І ніжно доторкнулася листка,
Щоб дощовою краплею напитись
Я спрагу втамувала хоч на мить,
Яка ж для серця мила насолода
І хочеться вдихати і любить,
Спасибі, люба матінка-природа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904128
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021
Несеться віхола селом
Та розгулялись заметілі,
Скрізь кучугури намело,
В снігу дерева - білі, білі.
Усе покрив собою сніг:
Траву, садочки і будівлі,
Весь світ, немовби, спать приліг,
Лише дороги - білі, білі.
Під снігом схований ставок,
Верба скрутилася у гіллі,
Зостався від куща горбок,
А зверху – біло, біло, біло.
В снігу вже стежка від воріт,
Бо розгулялись заметілі,
Немов, дрімає цілий світ,
Лежать сніги лиш, білі, білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904048
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Ти тихо зайшов у кімнату
Де бачила милий вже сон,
Підковдра легенько зім'ята
Легенько торкалася скронь
Боявсь підійти і порушить
Надмірну уніч тишину,
А так же хотілось побути -
Відчути, вібрати красу
Рука потягнулась несміло,
Торкнувшись тендітно плеча,
А в серденьку тихо щеміло
Знайоме до сліз почуття
Стояв і завмерши на хвильку
Та поглядом знову вивчав
І стукало серце так сильно,
Його ти зі мною лишав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904030
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Коли я промовляю ім'я твоє
Ти , надихаєш мене у слові.
І магнітом , вабиш серденько моє
Від погляду , гублюсь на півслові.
Я Люблю, тебе Марія, Марія,
Ти , ніжна квітка білосніжний квіт.
А врода розцвіла немов Лілія
Даруєш , небо - цей прекрасний світ .
Подарую , лілії букет тобі
В них ,стільки є ніжності й краси
Немов синя блакить - очі голубі
Личко білосніжне як у весни.
Я , закоханий у тебе панянко
У пишні коси усмішку твою.
Думаю, про тебе не засну до ранку
І від кохання полум'ям горю.
Ти , є красуня небесна і земна
Я літаю , на крилах з тобою.
У небі, ясна зіронька осяйна
Яка серденькa єднає любов'ю.
Я Дивлюсь , як у дзеркало в очі
і бачу віддзеркалення душі.
Красень , голуб до голубки воркоче
А я , для тебе співаю пісні.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903971
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Давним-давно, не кожен знає,
Не скаже з точністю коли,
По ковилі сухій, без краю,
Війська Батиєві ішли.
Польотом стріл, вогнем і криком
Гула пекельна круговерть.
Неслись народам військом диким
Полон і голод, жах і смерть.
Пройшов той час, промчав стрілою,
В степу кіннотою відгув...
А шлях прокладений ордою
Її нащадок не забув.
Повзуть стійким прокляттям знову,
Чумною хмарою біди,
І траки вже, а не підкови,
Гримлять дорогою орди.
З прогресом в лад, через приціли,
Не так, як в час кочівників,
В шарнірних баштах ловлять цілі
Розкосі очі чужаків.
Рве грубий хід "вісімдесятки"
Донецький грунт і договір.
Біжить шахтарським краєм гладко
Сталевий кінь Уральських гір.
Під траки дім - вперед машина!
Залізний править дипломат!
Тріумф орди - її година!
Скоріше в ствол новий снаряд!
А час повільно гнав світила
І не помітили в кремлі,
Як їхня зірка тихо сіла,
Зайшла за обрієм землі.
Пішла за нею вслід удача,
Розбійний фарт минулих днів.
І розкладаючи інакше,
Снаряд назустріч посвистів.
І ось димиться, догоряє
Вогнем поплавлена броня.
І угорі кружляє зграя,
Шумить крикливе вороння.
Такий закон - агресор-воїн,
Мечем махаючий з плеча,
В чужій землі, по ходу бою,
Пропустить сам удар меча.
І вслід його зорі погаслій,
Повільно сівшій вдалині,
У небі нові зорі ясні
Зійдуть у східній стороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894813
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 07.02.2021
Десь ніч розриває столичну
У гавані крик корабля...
А ти над рікою затишно
Лежиш, надслучанська земля.
Хай скромно горить серед ночі
Мій Любар вогнями вітрин...
Але, серед сотень містечок,
Ти рідний лиш тільки один.
Приспів.
Палає багряно над Любарем схід...
Зривається з яблунь і падає плід...
А срібні тумани пливуть від ріки.
Привіт, любарчани, мої земляки!
Білів навесні у садочку
Над юним поселенням цвіт...
Тут вітер колише листочки
Незмінно півтисячі літ.
Так само, невпевнено ручки
До матері тягне маля.
І злаки пророщує кучно
На сонці прогріта земля.
Приспів.
Ти вірно лишаєшся з нами
У Богом відведений час.
Збудовані предками храми
Застигли в молитві за нас.
В мурованих каменях сірих,
У свідках минулих століть,
Ти стійко зберіг свою віру -
І люд твій з тобою стоїть.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903851
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Уже зима набрала повний хід,
Сміливо прокладає білий слід
Та юрти спорудила неземні
Виблискують коштовно в кришталі
На небо вмить накинула вуаль,
А на кущі, дерева ніжну шаль,
Калину притрусила вже сніжком,
Навколо все покрила килимком
Стоять чудові ясен та верба,
Танцює навкруги краса-зима,
Запрошує природу у танок,
Дивуючи чарівністю думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903921
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
А мене вранці, Муза розбудила,
Вставай, красуне, швидше та пиши,
Як ніби з неба зіронька світила
Та дарувала образні рядки
Дивилася чарівними очима,
А в них відображалась синява,
Прекрасна, ніжна, іноді вразлива,
Неначе відобразилась весна
А я любязно ніжно посміхнулась,
Лиш тільки підкорилась і пішла,
Чарівна думка образом вернулась
Та заспівала ніжністю душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903707
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Тоді було усе зовсі́м інакше,
Ніби й часу́ багато не пройшло,
Простіш, але багато в чо́му краще,
Змінились дуже місто і село…
Та що там місто, люди геть змінились,
Що там село, добра́ як не було,
Законопатились усі й закрились
В мирку́ своє́му, на душі замок…
Чи то поставлені в такі умови,
Що кризи пруть на нас з усіх боків,
Все важче зберегти свої основи
Від пращурів, дідів та від батькі́в…
Випробування чи гримаси долі,
Філософам робота іще та:
Коли прості́ш, бідніш жили́ доволі,
Були і честь, і совість й доброта…
Чи то вже гроші всіх так зіпсували-
Не модними чесно́ти стали всі,
Нові́ часи, нові́ пріоритети стали
І люди вже забули, що є гріх…
Хто думать здатний, щоб не сумнівались-
Нас на пота́лу не зали́шив Бог,
Він просто просить, щоб не забували:
Багато зла, але ж і є Добро…
Серйозна битва йде за людські душі,
Чи не остання в світі білім цім,
Матеріальне чи духовне дужче,
Душа у небі чи тління в землі?
Ніхто крім себе тобі не допоможе,
Свободу вибору Бог дарував усім,
Без них не можна, нехай будуть гроші,
Не продавай лише́ за них Душі́!
05.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903789
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5aZAil3wSbo[/youtube]
Оця зима, неначе справжня жінка,
Так часто сльози ллє гіркі.
І котяться вони, як намистинки,
Такі мілесенькі, тримкі.
Земля швиденько сльози ці спиває,
Які тут творяться дива!
Трава крізь землю радо проростає,
І ніби вся природа ожива.
І бачимо весну ми ще незриму,
Думки не сніжні - весняні.
В цю мить ми забуваємо про зиму,
Здаються трави росяні.
Коли всі сльози висохнуть до ранку,
Підкине їх вам лютий морозець...
Впаде ваш погляд далі, за фіранку –
Й думки весняні знищить нанівець.
Примхлива, неповторна, так красива,
Ти можеш доторкатись до сердець.
І то нічого, що така плаксива,
Бо ти людського настрою творець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903725
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8YRqKJzCmJc
[/youtube]
Ти чув колись ці порухи душі,
Коли душа до тебе прилітала,
В сезон неспинних цих нічних дощів,
Коли ночами я не спала?
Я відкривала тихо твої двері,
Бо так боялась, щоб не розбудить.
Бо всі ті дні із пам"яті не стерті,
Так захотілось поряд посидіть..
Присіла тільки на одну хвилинку,
Поклала руку на твоє чоло.
Таку душі здійснила забаганку,
І їй на цей раз знову повезло.
А за вікном, як завжди непогода,
І тонкий місяць загляда в вікно.
Він там, у небі верховодить,
І від проміння в хаті осяйно.
Ти відчував мою колись присутність,
Коли приходила до тебе я вночі?
Чи рятувала так твою самотність,
Коли безперестанку йшли дощі?
Це час змінив усе безповоротно,
З тобою ми не молоді давно.
А я приходжу часто непомітно,
Другого просто більше не дано..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903640
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[b]Ц[/b]інуйте мить, яка дається зранку
[b]І[/b] дотиком розбудить, як дитя,
[b]Л[/b]ише ві сні потрапимо у казку
[b]У[/b] дивний сон чарівного життя.
[b]Н[/b]аповнить світ чудовим водевілем,
[b]О[/b]горне неповторно, як струна,
[b]К[/b]расою зачарує нас уміло,
[b]С[/b]міючись ніжно, ніби янголя.
[b]О[/b]хопить сміло подихом весняним
[b]Н[/b]езнано чарівної насолоди,
[b]Ц[/b]ікавим сяйвом ніжним та бажаним
[b]Я[/b]сним промінням матінки-природи.
[b]З[/b]аграє радість в кожного у серці,
[b]Н[/b]агадуючи сміло про красу,
[b]О[/b]х, як прекрасно в свіжому озерці,
[b]В[/b] люстерку, ніби бачити весну.
[b]У[/b] ніжнім відображенні такому
[b]Н[/b]езнано забавляє новизна,
[b]А[/b] поряд відчуваєм насолоду
[b]В[/b] чудових митях справжнього життя.
[b]У[/b] світі казки де чарівність вічно
[b]С[/b]мак додає солодким почуттям,
[b]Т[/b]ак відчуваєм трепетно і ніжно,
[b]А[/b], як приємне сяйво промінця,
[b]Х[/b]оваючи в куточок для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903588
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Від слів твоїх літала колись в небі,
І думала, що буде так завжди.
А слів багато все ж то і не треба,
Якщо усі слова твої з води.
Вода під час морозу замерзає,
Кому потрібні крижані слова?
Душа все відчуває й добре знає:
Від них не дочекаєшся тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903541
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Закружляла зима в хороводі,
Вбрана в сукню так сшиту по моді
І в чарівних прикрасах до стилю
Ніжно пісню виводить красиву
Одягла всі дерева у шати -
Із прикрас неймовірні карати
І пишається мила красуня
У чарівності чути відлуння
На кущі вже накинула шалі,
А сама виграє на роялі,
Ох, майстерна, зима чарівниця,
Неповторна краса білолиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903477
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Ти поклич мене, в ранок чарівний
Де красу всю серпанок сховав,
А тихенький ще спів мелодійний
Розкривався, то знову стихав
Ти поклич мене, в день загадковий,
Що дарує в житті новизну,
Чую трепет в природі казковий,
В ній вбачаю і осінь, й весну
Ти поклич у вечірню погоду,
Де туман покриває сади
Та дарує зима насолоду -
Сніжний погляд своєї краси
Ти поклич мене, в зоряні ночі,
Де небесся ховає весь світ,
Там де зорі, як нібито очі
Зустрічають чарівний політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903366
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Пародисти творців алфавіту,
що по лікоть руками брудними
диктували нам правила світу,
та рядки ваші зовсім без рими.
Ви ділили усіх нас на види,
збудували кордони між нами,
і, обмеживши правом на вибір,
таврували з народжень богами.
Та попри масу крихких застережень
завісу зірвемо гріховну,
не потерпимо ваших обмежень.
І почнемо життя ми на повну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903274
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
[i]Постукала вертка синичка в шибку,
Цей епізод мене не полишав:
а раптом, це чиясь прийшла душа?
Спустилась птахом на біляву липку?
Земне життя і незбагненна вічність…
Багато рідних перейшли межу.
Всі спомини коштовні бережу,
За царство їх – молитва в сумі свічки.
То, може, хтось із них – ота синиця?
І той прийшов, з ким бачились давно?
Синичка дзьобом стукала в вікно –
Й схотілося до шибки притулиться…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903272
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Зима повноправна, моторна ґаздиня,
В сніжинках-лелітках її полотно.
Сувої тканини дістала зі скрині,
Наткала сама на верстаті давно.
Вже стелить майстриня, гаптує узори.
Морозного срібла не жаль їй на сніг.
У білі берети вдягає знов гори,
Бо сніжної пряжі розсипався міх.
Співають їй норди, лоскочуть принади.
Бурульок гірдянди. Мовчання печать.
Зими це творіння - кришталь водоспадів.
Моторна ґаздиня - і шати блищать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903268
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Ой люблю, таку погоду
Прикрашає зимі вроду
Снігом землю звеселяє
Душу й серденько втішає.
Ой, віє - віє вітерець
Здійма сніжинки й навпростець
Чари, розсипа довкола
Кине, жмут срібла додолу.
Пройшла зима по стежинці
З неба зірки на долонці
Всюди златом заіскрилось
З білим пір`ям розстелилось.
Поля у коцах пухових
Дерева в шалях шовкових
Річка дріма, спить долина
Сяйвом покрита калина.
День з сонцем витворять казку
Одягнуть корону царську
Заблистить зима красою
Вмита срібною росою
Ой, люблю, таку погоду!
Люблю зимонькину вроду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903258
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Біла сукня в трояндовій млості,
У чеканні завмерла альтанка,
Одяглася вона в вишиванку –
Гладь квіткова – для нашого гостя.
Аромати терпкі, незвичайні –
Вся тераса п’янить та дурманить.
Наш дует в мовчазнім хвилюванні
У думках розмовляє з коханим…
Прохолода бадьора та свіжа,
Ми щасливі… святково убрані…
Тільки сумніви вкрадливі ріжуть –
Забарився чомусь гість жаданий.
Заросились в саду черевички,
І не тішить красунь сад пахучий.
Біль у серці – трояндові шпички,
Жаль в душі – ніби справжні колючки.
Не діждали… і звузився простір…
Спохмурнів геть обдурений ранок.
Біла сукня для любого гостя
Тріпотіла на вітрі тюльпаном….
/Надихнула картина Ан Хі «На терасі»/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903221
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 01.02.2021
Якщо сумно тобі на душі,
Поділися зі мною думками,
Розкажи свої мрії мені,
Напиши може навіть рядками
Я тебе зрозумію, як світ,
Обійму, пригорну, мов дитину,
Бачиш, вмить вже розквітнув і квіт,
Ти побачила милу годину
Я тобі подарую тепло,
Яке мило і ніжно зігріє
І усім негараздам на зло.
Ощасливити швидко зуміє
І засяє від щастя душа
Світ розкриється в милій годині,
Знаю, істина зовсім проста,
Бо тепло зігріває й понині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903241
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Квітує пісня у духмянім полі,
Мотив – весняним настроєм засів.
Купаю ліру в сонячній красі,
Мелодію-нектар збирають бджоли.
Пісні, мов квіти – різні є в букеті:
Сумної про розлуку хтось завів,
І знітились волошки польові –
Затихли у печальних силуетах.
Ось – незабудка. Так дзвенить кохання…
Щасливі ноти рвуться до небес.
Вже сумнів в почуттях коханих щез –
Стрічають ранок в маковім світанні.
Про світле хтось та радісне співає,
Дитини пісню чуємо дзвінку.
Ромашкою у плетенім вінку –
Замилування українським краєм…
Хай не змовкають у серцях ніколи,
Теплом звучать – забуті чи нові,
Завжди з піснями-квітами живіть,
Щоб Вас ніяке лихо не збороло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903185
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Січневий дощ такий незвичний,
Він майже звичним вже стає,
Сприймаємо це так критично,
Бо справжнє в пам’яті живе…
Нам, старшим, пощастило дуже
Бачить справжнісіньку зиму́,
Були дороги не в калюжах,
А у тунелях сніжних смуг…
Кружляли весело сніжинки
Метеликами із небес,
А ми як ті малі пташинки
Хватали ротом пух цей весь…
На санках з вітерцем літали
З високих гірок і малих,
На лижах, ковзанах катались
Сніжка́ми ки́дались на сміх…
Червоні щічки від морозу,
А сніг і в валянках уже,
Ми в нім не бачили загрозу,
Нас добре гартував лишень…
Ми згадуємо ніби казку
Дитинства нашого зиму́,
Чи буде ще Господня ласка,
Щоб падав сніг замість дощу…
25.01.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902500
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Місто здичавілих хмарочосів,
місто розкуйовджених церквиць...
Отакі сьогодні в моді льоси:
те, що вишнє має бути - ниць!
Що незрушне має бути - ласо,
попід себе сильні світу мнуть,
скорчивши поблажливу гримасу,
чорну, мов пекельна каламуть.
І схиляють голови побожні -
всемогутнім сили не зітнеш...
Правилом стає колись неможне.
І олжа уже не має меж.
Навіть угорі, де світло неба,
хтось полює на святий софіт.
Втомлено зрікається від себе
і від правди зубожілий світ.
І ростуть угору хмарочососи,
вище вже далеко від церквиць.
Отакі сьогодні правлять льоси:
що низьке - вгорі, а вишнє - ниць...
9.01.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903073
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Ти є мій океан любові
Від якого черпаю натхнення
Ніжний і ласкавий у мові
Моє є сонячне сьогодення
Ти моя мрія моє бажання
Є Капітан мого корабля
Мого серденька світле кохання
Голос неба -струна скрипаля
Я віддам себе у руки твої
І ти візьми мене як дитя
Обніми крилом в обійми свої
Ти любов яку звати - життя
На пристані надія чекаю
До берега плюскочуть хвилі
Я із доріг тебе зустрічаю
Думи як чайки білокрилі
О Мій Ангеле Місяцю ясний!
Тобі молюсь як Святому Богу
Ти моє Сонечко прекрасне
За тобою іду у путь дорогу
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903076
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Тихо пишеться казка вечірня,
В ній безмежність любові, тепла,
Як засяяла зірка всесвітня
І від щастя розквітла душа
Місяченько пливе срібночолий,
Погляд ніжно кидає у слід,
Його образ вечірньо чудовий,
Відчуває зимовий політ
У природі така неповторність,
Закружляла зима в унісон,
З небесами у неї змістовність,
Наяву це усе чи лиш сон?
І милуємось чарами долі,
Погляд сміло направлений вдаль,
А в куточку кімнати чудово
Казку милу співає рояль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903009
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Та чи хочу вертатися в осінь,
Як у гості набилась зима?
Лист зів'ялий увись не підносить—
Лиш обходить його кружкома.
Зору шлях затуманює в небо,
Затягла теплоту пояском.
Рештки осені вітром теребить
Й припорошує снігом-піском.
Засльозилися очі: це ж саван
Розстелила на товщі століть.
З висоти літ підтакує ґава:
— На минущості світ весь стоїть.
Пропливає життя щохвилинно…
Відпускаю сумнівне «якби…»—
Лише «зараз і тут», як є, чинно.
Ще б зуміти без тіні журби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898042
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 30.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-Q1x4FxDcPo
[/youtube]
Ну як примусить долю покоритись,
Щоб була лагідна для нас?
І щоб вона змогла цьому скоритись,
І щоб в житті було так повсякчас.
Важка моя ця просьба - добре знаю,
Чому ж тоді в житті однім щастить?
А я свою, як є, завжди приймаю,
Не раз ти намагалась засмутить.
З тобою я борюся, як умію,
Прихильною ти не завжди була.
Життя - це боротьба - я розумію,
Додай мені хоч трішечки тепла.
Прошу про це я також і для друзів,
І за мою рідню тебе прошу.
Ти не тримай усіх нас у напрузі.
Почуй усе оце, що я пишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902906
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Замітає стежки, ось і знову зима завітала,
На зів'ялі листки накидає красу-покривала
І дерева стоять у тендітно чарівних нарядах,
А покрівлі вкрива білосніжно приваблива вата
Сріблом сяє весь світ, ніби зорі із неба упали,
Як чарівний привіт, ніжні чари красою заграли
І торкнулась рука, казка в мене уже на долоні,
А зима звідусіль покриває чарівністю скроні
Дивина навкруги, оглянулась, як ніби у казці,
Наяву чи ві сні, я купаюсь у трепетній ласці,
Білосніжна краса все кружляє в ранковім тумані,
Як прекрасно мені, у такім феєричному стані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902887
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Я - українець, а не малорос;
Я - гордий син безстрашного народу...
Шляхетність маю й українську вроду;
Минулого я давній відголос.
Моя країна - то свята земля;
Течуть Дніпра в ній споконвічні води...
Я - патріот, а не васал Кремля.
Я - волелюбний паросток свободи.
Я - син землі, що називалась Русь...
Я - гордий путь нескореного роду.
Нікого я, крім Бога, не боюсь...
Безстрашний син безстрашного народу...
Я - плач землі, від Дону до Карпат;
Я - тихий стогін втомленої нації.
Війни слов‘ян приглушений набат,
Як докір споконвічної руйнації.
Я - українець... Я - не малорос.
Я маю хист і українську вроду.
Я - гідний син величного народу;
Історії - дзвінкий я - відголос.
Я - українець... Я - не малорос....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895821
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 28.01.2021
Я тебе не забуду ніколи,
Хоч настане холодна зима,
Повкриває снігами дороги
Та у мене ще безліч тепла
І у люті, жорстокі морози,
Що холодять усе навкруги,
Я згадаю той образ мімози,
Що мені дарував завжди ти
Я тебе не забуду ніколи,
Коли землю покриє трава,
Я, коханий, з красою у змові -
Появлюся, як справжня весна
І чарівні, п'янкі аромати,
Що так серце хвилюють моє,
Одягнуся у літнії шати
І від щастя всміхнеться лице
Я тебе не забуду ніколи,
Коли осінь прийде на поріг,
Наші долі з'єднаю чудові,
Щоб відчути кохання ти зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902766
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Чом дні зимові схожі на осінні?
Хлюпоче дощик у протистоянні,
Несе загрозу сніговим наметам,
Даючи вволю наридатись хмарам.
Під дійством крапель засніжена земля,
Втрача чарівність, ніщо не звеселя,
Сніжинок врода, розлилась у імлі,
Що за зневага, зима мов у ярмі.
Бунтівний вітер, за обрій хмари гнав,
І день похмурий, новизни не віщав,
Взялась виправить, все нічка січнева,
Тож господарка, справжня королева.
І полетіли з хмарин метелики,
Маленькі й більші, снігу кристалики,
І вже земля, білим пухом покрилась,
Вітер жадав, щоб ніч повеселилась,
Підіймав, кружляв, вволю годив зимі,
Тож відмовити, нічній дамі не зміг.
26.01.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902670
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Я казку розповім тобі одну,
В якій з тобою - головні герої,
Це ми створили у житті красу,
Щоб поєднати наші милі долі
Вкладали все хороше із дрібниць,
Щоб засіяла в небі ясно зірка
Та поглядом нескорених зірниць
У слід нам говорила сміло - гірко!
Чарівний світ, кохані почуття -
Це, любий, наша сила і наснага,
Весь ароматний квіт всього життя
І мудрості життєвої поява.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902655
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Мені осінь прислала на згадку
Золотавий кленовий листок,
Я пройдуся із нею на кладку
Де так тихо розкинувсь місток
Зупинюсь та присяду скраєчку,
Щоб відчути мотиви води
Та побачу ріднесеньку стежку
По якій прокладаєш сліди
Тиха свіжість, нічна прохолода,
Як же серце від згадки щемить,
Так уміє осіння природа
Нагадати зворушливу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902540
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Лежать білосніжні сніги скатертиною,
Як відбілений гріх у душі твоій.
Я прошу... Я молю тебе, будь людиною,
Ближніх своіх ображати не смій!
Не смій чиєсь серце розбити словами,
Слово ранить...його не вернеш.
Згадуй науку своіх батька й мами,
То по вірній стежині підеш.
Якщо тебе болить , то зрозумій,
Що й інші люди мають душу й серце.
Не скверни , не лукав! Робити це не смій!
Будь світлим й чистим ,як вода в джерельці.
Світися щедрістю , зігрій душі теплом,
Всміхнися сонцю і погожій днині.
Живи з любов'ю , миром і добром,
У, Богом даній , рідній Украіні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902458
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
В ранкову пору, тиша навкруги
Все піднебесся в сірій пелюшці
В зимовій сплячці ставу береги
З ними туманні клуби – зухвальці
Як охоронці, вони звисають
Вбирають в себе, смуту зимову
Сонливий промінь сонця - вплітають
Гамму відсвічують, кольорову
Білий сніг, ще відображав світло
По березі , в сухих травах, що снять
Хоча й днями, розплакавсь помітно
Не хтів, став інші кольори сприйнять
Ще не на часі весну стрічати
Хоч день й підкрався з теплим вітерцем
Туман срібливсь, став силу втрачати
В воді ховався… дрібненьким дощем
Тепла надмірність - дива погоди
Частіш свої правила диктує
Ні, не спитає вона в природи
Чи добре їй? Лиш наносить шкоди…
24.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902418
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vjVBSY-togc[/youtube]
Зима укрила землю снігом,
Пухнастим білим покривалом.
Та не залишилось і сліду -
Земля пожадно сніг спивала.
Зима дивилась, посміхалась:
Нащо ти стерла всі труди?
Вона щосили так старалась,
Та це нічого: півбіди.
І поки думала - гадала,
Трава крізь землю проросла.
Вона ще трохи почекала -
І все знов снігом замела.
Не хоче ще впускать весну,
Для неї дуже ранувато:
Я ще завії нажену,
Ще довго буду царювати.
Притихла - сили вже не ті,
Хоч сніг ще має в рукавах.
І їм наказує: летіть!
А ті сніжинки, ніби вата.
Крихкі, чомусь вже слабуваті.
(Тут сонце глянуло з- за хмар).
Не хочуть слухать - вайлуваті.
Лиш трішки вкрили тротуар.
І тут потік весь сніг водою,
Струмки неначе ожили,
Текли повільною ходою,
Чомусь так радісні були...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902417
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
[b]В[/b]уста торкає зваблива сніжинка
[b]І[/b] пестить ніжно дотиком лице,
[b]Д[/b]о сніжної зими душа перлинка
[b]Ч[/b]арівною красою заграє.
[b]У[/b] вирії танцюючого світу,
[b]Л[/b]егенько, ніби подихом святим,
[b]А[/b] неподалік зваба, наче літом
[b]С[/b]хиляється кришталем неземним.
[b]Л[/b]ітають чарівниці білокрилі
[b]І[/b] в захваті від неповторних змін,
[b]Д[/b]оносяться мелодії грайливі
[b]К[/b]раєчком доторкаючись до вій.
[b]О[/b]сяяні у чарівних стожарах
[b]Х[/b]аризма, ніби променів- сплетінь,
[b]А[/b] я завжди казковості чекала,
[b]Н[/b]аснаги додаючи до творінь.
[b]О[/b]світлена доріжка пробігала,
[b]Г[/b]отуючись до сніжної зими,
[b]О[/b]звученість сніжинками вбачала,
[b]Ц[/b]ирконій додаючи до краси.
[b]І[/b] мов би зачарована навіки
[b]Л[/b]егенько доторкаючись до скронь,
[b]У[/b] срібнім візажі усі повіки
[b]Н[/b]епрохано спускались до долонь.
[b]К[/b]расі чарівній, як же не радіти
[b]У[/b] казці, що захвачує в полон?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902294
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Ти принесла у світ ці ніжні почуття…
Вони розтоплять лід та подарують радість…
Давно вже сталий слід на кризі вівтаря —
мороз схопив в полон мою квапливу старість.
Ти запали вогонь в моїм невтішнім світі
та подаруй ковток цілющої води.
Нехай прийде тепло з не заперечень митті
й розплавить сиве скло холодної пори.
Я відчуваю день в його прозорих шатах,
відлунням б’є спокута у дзвони кришталю…
Нехай прийде весна та знищить сірі грати!
Та прошепоче серце — Коханий, я
люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901489
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Хто твій володар — страх чи слава?
Хто переможець — ти чи біль?
Шукає ціль твоя уява
ти розсікаєш джебом тінь.
Міцні, як сталь гарячі м’язи,
за кожним подихом стрибок…
Б’єш боковий в щелепу — зразу,
відхід у бік та знову крок…
Кружляй метеликом у ринзі
та жаль ударом, як бджола!
Будь чорним вороном на кризі —
ґатунки є, бо ціль одна!
Нехай тепер танцюєш с тінню
та згодом вийдеш на двобій,
бо цей танок — то битва з лінню,
як вийшов в ринг — до смерті стій!
В синцях лице та краплях поту!
Яким не був би твій фінал,
ти виконай свою роботу —
тоді зійдеш на п’єдестал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902121
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Незрима радість в цих січневих днях:
В полях так щедро встелених снігами,
У дрімотІ лісів, їх білих снах,
Льодовій гірці, вкритій малюками.
В збудованих із снігу кораблях,
В очах рибалок з срібними чубами,
Хто перший раз стоїть на ковзанах,
А хто в хокей ганяє до нестями.
У безтурботних дітях, що біжать
Прочищеною стежкою з санками,
В рожевих щічках, мокрих чобітках,
В переживаннях, не хворіти мами.
У посмішках родини за столом,
В колядках, що лунали вечорами,
В зерні, що посівали із добром,
У мріях і бажаннях наших з вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902181
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Проснувся ранок в білому полоні
Присипав січень змерзле, чорне дно,
Здмухнув легеньку пудру із долоней
Сріблястих іскр незаймане панно.
Як сонно-дивна білосніжна казка
Упало з неба прядиво товсте.
Дроти прогнулись, одинока пташка
Сховала дзьобик в пір’ячко густе.
Ліхтар розплющив обважнілі вії,
Підняв ушанку з радісних очей
Давно не бачив пишні сніговії,
Частіше дощик струшував з плечей.
Сховав прозорі сльози кришталеві
Старий колодязь, вкутаний у шаль.
Бурулька впала на кожух січневий,
Зірвав промінчик сонця цю печаль.
Мільйон сніжинок закружляв у танці
Мороз в повітрі, віртуоз й митець.
Пройшла завія, на щоках рум’янці
Піднявши білий, теплий комірець.
Фото з інтернету.
Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901871
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Я мрію прийти в твої лагідні сни,
В найсолодші вселитися мрії.
З тобою чекати приходу весни,
Що сховалась в примружених віях.
В благій ейфорії, рука у руці,
Обійняти небесні простори,
Де нашої долі невтомні творці
Розсипають бажань світлі зорі…
Можливо, з їх сяйвом, в галактиці ми
Щастя знайдемо диво-планету,
Де будуть реальністю завжди ті сни,
Про які пишуть вірші поети.
Вирує в любові там вічне життя,
Всі тривоги і біль пережиті…
Спільне в радості й горі серцебиття.
Приклад дітям, як вік свій прожити.
21.01.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902020
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Не вирватись з його міцних обіймів.
Схопив, мов пташку, аж уся тремтить.
Шепоче мило, ніби білі вірші,
Що тануть, знову тануть з снігом вмить.
Прокинулась - немає сліду. Тиша.
На Сході досі ще війна гримить.
Засніжена в зимовій сплячці вишня.
Бійцям щоночі сняться дім і мир.
А що ж вона? Утіха - двоє діток.
Запитують про тата кожен день.
Помічники, так люблять гомоніти.
Не вистачає батька їм лишень.
Сльоза збігає по щоці гаряча.
Скаженій тій війні кінця нема.
Вже рік дев'ятий, а жінка все ж терпляча.
Надія є, хоча в душі зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902211
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Коли вже далеко від Божого миру
І в житті рідко трапляються чудеса:
Попрошу в Бога про ласку щиру, -
Щоб дар такий з небес послав.
Я знаю, людей часто ображаю,
Провину свою зараз цілком визнаю.
Нехай мені пробачать все, - я їх прощаю
І в Господа ще випрошу жалю.
І вже не так важливі золото і гроші
Й не хочеться манірних пустот цього світу.
Краще в матусеньки Божої здоров’я попрошу
І щоб усіх взяла під свою святу опіку.
Щоб всі разом змогли зажити дружно,
Скінчилися катастрофи, віруси і війни...
Щоб співчували ближнім і не обливали брудом:
Попрошу в Бога для усього ще й терпіння.
А з заздрощами тепер буду обережна,
Щоб злобою й брехнею душу не згубити.
За ласки твої, Господи, вдячна безмежно:
В тобі моя надія, з тобою хочу жити!
Тож прошу щиро, небесний наш отче!
Пошли людям миру, здоров’я, - хто просить.
Не полишай нас самих в хвилини тяженькі:
В молитві возносимо наші серденька.
Дякую, Матіночко, за милість твою:
Що приймаєш усіх під святий свій покров,
За ласку терпіння, спасіння, добро,
За віру тверду й твою щедру любов.
Без нарікань давайте жити в світі цьому,
Щоб серед злоби і брехні не загубитись,
Щоб потім все життя своє віддати Богу,
В Господнім мирі, а не в муках залишитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898861
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 23.01.2021
Як колись буде тяжко тобі,
То прийди на те місце до гаю
І згадай почуття неземні,
Як хилилися руки до раю
Де душа все співала пісні,
Натискала сердечні октави,
Стане легше відразу тобі
Та глибокі затягнуться рани
І поглянеш на все навкруги,
Як же долі були наші звиті,
Ти пробач, дорога і прости,
Я і зараз ті згадую миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902177
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Я хочу написати про кохання:
Дзвінку мелодію весняних дощів,
Що осипає, наче пелюстки з троянди
В оксамитовий вечір хвилями берегів.
Мов стиглий соковитий виноград,
Його солодка пісня розіллється,
Наче над рікою сонечка промінчик
До землі ласкаво усміхнеться.
В морі лебідка крильми залопоче,
Так, наче, ніжним подувом вітру.
А там кораблик пливе опівночі
І місяць старається сяйвом зігріти.
Там у парі за руки взялися обоє,
Щось шепчуть на вушко, не чути нікому.
Таємницю цю спільну знають лиш двоє
І ще не спішать повертатись додому.
В сутінках ніжні обійми, - п’янкі,
Серце у грудях б’ється щоразу сильніше.
Справді мило разом помовчати, бо в тиші
Душа часом розкаже навіть більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902152
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
День зимовий, як спалах, освітлює сутність речей…
Серце гріється миттю в ароматах духмяного чаю.
А за вікнами – сніг, і не можна відвести очей
Від кружляння небес на краєчку сріблястого раю.
Наче й я в заметілі злітаю на землю з-під хмар,
І душа переплутала сніг зі цвітінням весняного саду,
Як і цей занімілий від дива знайомий ліхтар,
Що надвечір так схожий на запалену кимось лампаду.
Напиваюсь красою і свіжістю стихлого дня,
Що у Бога спочити приліг на розкритих долонях,
А на пам’ять про себе лиш слова проросле зерня
Залишив у дарунок мені на тривале безсоння,
А ще свій особливий, насичений ніжністю шарм,
Що в полотнах Митця, в почуваннях моєї душі,
У відтінках сріблястого й білого, в сутінках чар…
Чом не привід, щоб знов зазвучали для чогось вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902145
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Безкрає поле в злаках соковитих,
Здається, у високе небо кличе,
І пір’ям падають хмарки посеред жита
І віртуозно так, і таємниче.
Й старезна груша в середині ниви
Кружляє, мов самотня парасоля,
Де між віків під сонячною зливою
Життя лунає неповторне соло.
А там, де жито сходить у блакить,
Там диво… там білявеньке хлоп’ятко
Цілує літо й відпускає вмить
Чи літуна у вись, чи пташенятко,
Чи, може, першу й найсвітлішу мрію…
Так, ні про що... а просто про цей день
В ромашках і парфумах деревію,
Щоб він світився і світив лишень…
Щоб сонечко в руці і паперовий змій,
І кольори у житі волошкові,
І повні жмені щастя, повні мрій,
І мить, по вінця сповнена любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886118
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 22.01.2021
Все починається з любові.
Буяє надворі весна
І все навкруг стає враз нове,
Й кохання в серці ожива.
Все починається з любові
Від материнских ніжних рук,
Вона тече із кодом в крові
Від дотику дитячих губ.
Все починається з любові:
Краса душевна й теплота,
Коли дитині тепле слово
В хатині мама промовля.
Все починається з любові:
І щирість серця, й доброта,
Взаємність ляже нам в основу
Будови свого майбуття.
Все починається з любові
До краю рідного й землі,
Саме вона нас зве на подвиг,
На вчинки праведні, святі.
Все починається з любові –
Й трава без неї не росте,
Любов звучить у Божім слові,
І до людей з небес іде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902101
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VFdK7i4S-g8[/youtube]
Йди сміливо по слизькій дорозі,
Обережним будеш - не впадеш.
І не бійся, що печуть морози,
Так сміливо до мети дійдеш.
Не ховай обличчя від завії,
Сльози хай від вітру потечуть,
Хай сніжинки падають на вії,
Це вони від мрії так цвітуть.
Ти ідеш невпинно і уперто,
Хай не раз впадеш на цім шляху.
Діалог з життям веди відверто:
Не піддайся непогоді і страху.
Впав? Нічого, швидко підіймайся,
Це життя випробує тебе.
На ногах упевнено тримайся,
Ти відчув? Надія поряд йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902087
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Запитала Галя в свого
Нареченого Серьожі:
-Ти хотів би, щоб на кого
Моя мама була схожа?
-На Снігуроньку, звичайно!
Як тобі така затія?
Було б справді, дуже файно,
Щоб здійснилась моя мрія.
Галя з радості аж скаче,
Бо культурна ця манера:
Не сказав, що мама кляча,
Шапокляк, або мегера.
А коханий їй доводить:
-Кажу з радістю, без злості,
Бо Снігуронька приходить
Лише раз на рік у гості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899155
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 22.01.2021
Побіжу на зустріч я зорі,
Що яскраво сяє уночі,
Припаду душею до небес,
Знаю, любий, ти зі мною теж
Побіжу де доли і поля,
У волошках грається земля,
Де пшениця вабить колосками,
Знаю, що зі мною ти думками
Побіжу де рідні береги,
Утонули у квітках луги,
Де в обіймах осінь і зима
Поглядом чарують небеса
Побіжу де вже весняний квіт
Пахощі розносить на весь світ,
Де трави зелений килимок,
Спів чарівний виграє струмок
Побіжу у літо де блакить
Та відчую дивовижну мить,
Чую крапля вже збіга з очей,
Як зворушна мить святих речей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902071
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Сад стоїть у ніжнім сріблі,
Нахилив розкішні вії,
А сніжинки білокрилі
Біжутерію створили
В чарах всі дерева милі
Неймовірно так красиві,
Ніжність суконь неповторна,
Стиль, і образність і мода
Зима вміє дивувати,
Новизною спокушати,
Дивну казку, як прикрасу
Кожен день нам шле відразу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901972
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Земля так схожа на колиску...
й на корабель космічний теж.
Із ласки зіткана й любові,
тут доброта не має меж.
Наша Земля на пташку схожа,
мов птах у просторі летить.
Тут їй немає перешкоди,
й ніхто не зможе зупинить.
Земля й на яблучко теж схожа
й на вишеньку маленьку теж.
Вона із радості й усмішок,
і щастя тут не має меж.
Бог береже її маленьку,
таку красиву та дзвінку.
Любімо її літо й осінь,
і зими, й весни у цвіту.
Тут рідний дім, матуся й тато,
життя святе нас кличе в путь.
Зігріті сонцем, тут дороги
усіх до світла нас ведуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901949
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Змалювала сон, що знов прийшов
І сліди, що все вели до хати,
Ніби місяць чарівний зійшов
Де жила рідненька, люба мати,
Небо нахилилось до землі,
А бузок схилився вже до сонця,
Чи це сон приснився знов мені,
Ніжно заглядаючи в віконце?
Вишня вся у ягодах бринить,
Як завжди чарівна і красива,
Спів пташок в садочку гомонить
І душа від радощів щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901857
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Там , де гори підпирають небо
Сяє ,ясне сонечко в тумані.
Всі ,кажуть ,що там є рай крайнеба
Ніч , роздає щастя на світанні.
Зранку, грає гуцул на трембіті
І Будить,гори Карпати від сну.
Розганяє хмари дуб столітній
А пастух , жене отару в траву.
На високих скалах Верховині
Видно ,увесь світ як на долоні.
Казковий пейзаж як на картині
Знаходять, щастя самотні долі.
Вдихаєш , повітря аромат цвіту
І у літа - божественну красу.
Красень , Синевир у пишноквіту
Співає , Карпатам пісню дзвінку.
Цвіте, у горах -червона рута
І едельвейс, ця квітка чарівна.
Тут твоя душа -вільна розкута
Слухає, водограй пісню солов'я.
Поміж верховіть смерічок і ялин
Кружляє , літає сокіл в блакиті.
Клубочиться , туман немов дим
Серце, радіє прекрасній митті.
2010 06 23
Там , де гори підпирають небо
Сяє ,ясне сонечко в тумані.
Кажуть,що там зорями крайнеба
Ніч дарує щастя на світанні.
2
Зранку, грає гуцул на трембіті
І від сну Капати гори будить
Розганяє хмари дуб столітній
А пастух , жене отару в рути.
3
Із вершин високих Верховини
Видно , світ увесь як на долоні.
Тут краса казкової картини
У одну єдна самотні долі.
приспів
Щоб відшукати спокій
Поміж двома серцями
Квіти із гір високих
Тихими вечорами
Легінь шукає знову
Щоб принести дівчині
Признатись у любові
Зранку на полонині.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901611
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Ой, зима, зима дівиця
Навкруги, сніжок іскриться
Запалали ясні зорі
Ясний місяць на дозорі
Хмари дивні притаїлись
По край неба зажурились
Все ж скидають перли тихо
Всім приносять світло, втіху
Сад і ліс в зимовій сплячці
А сніжинки в легкім танці
Встеляють, плетуть мережки
В кущах, біленькі сережки
Дерев чубчики, у шапках
Калин грона, в вишиванках
В білосніжних і сріблястих
Ледь в червоних, попелястих
Тиха ніч, зимі шепоче
Вітерець землю лоскоче
Ледь здійме пушок легенький
Зирить місяць веселенький…
Йду, любуюсь зимнім дивом
Ковдри з золотистим сяйвом
У кристаликах - сніжинках
Наче в казці по стежинках
Ой, зима, зима дівиця
Дай мені, насолодиться
Краєвидами, красою
Та морозною росою.
16.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901564
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Заплела зима вербі у коси
Неповторно білосніжні роси,
А стрічки із срібла, ніби зорі,
Щоб настали дні лише казкові
Та прикраси з срібла ще створила,
Сукню, наче бісером розшила
І верба не тільки вже красива,
Стала чарівниця ще й щаслива
І коштовні одягла обручки
На її тендітно милі ручки,
Ох і чарівна, казкова пані,
Зваблює усіх в прекраснім стані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901557
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Мій Ангеле милий Лебедю білий
ти, надихаєш на ліричні вірші.
Я , романтик...без тебе , світ опустілий
Не засяє , ясне сонечко на землі.
Із небес , зірка шепоче твоє ім'я
Веде, під сузір'я "Либідь" до тебе.
Чую, мелодію зір оживає душа
Золотий голос манить у небо.
Коли в нічку, сяють ясно зорі
Місяць, працює в синім океані.
Він, єднає самотні, одинокі долі
і парує, двох лебедів кохання.
А ніч ,ясна як Сонечко в ореолі
Запалює, свято лебедям кохання.
Давай, попросим щастя для долі
До зір , злетимо у парі зрання.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901341
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Не запізнись сказати те, що на душі.
Слова знайти повинні адресата.
В зимовий час не зеленіють спориші,
Під сонцем теплим тане сніг хрещатий.
Не запізнись сказати, що ти кимось жив,
А може, це йому потрібно дуже.
Бо у житті буває стільки сильних злив,
Морозить інколи людська байдужість.
Не запізнись. Мовчання не додасть тепла.
А для людини кілька слів - спасіння.
То ж не зламай душі стебло, бо стільки зла,
А вчасно слово сказане- безцінне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901367
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Забути хочу!
Ти – як лихоманка.
Та знову сниться
Місяць в повні –й ми…
Кохані очі,
Зоряні світанки
І блискавиця
Від прощань німих.
Зітерти хочу
Вірші, ніби спалах,
У смутку рими
Журавлів ключем.
Я їх щоночі
Від людей ховала,
Усе незриме,
Що в душі пече.
Птахи весною
Линуть до хатини,
Сердець молитва
Тягне з чужини.
А нам з тобою
Вчитися б в пташини,
Щоб не згубити
Справжньої весни.
З тобою поряд –
Зараз інші люди.
Вогонь забутий
Розчинився в млі.
Світанки в зорях
Не для мене будуть,
І плачуть смутком
Наші журавлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901467
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k35xx1uk4Po[/youtube]
А зима фарбує усе білим,
Світлі й в нас з тобою почуття.
Я кажу про це сміливо:
Не чужі ми зовсім - ти і я.
Червоніють китиці калини,
Піддадуть любові ще смаку.
Я вплету у коси горобину,
Ягідку красиву, хоч терпку.
Ну а ти - погладиш мої коси,
Ще - цілуй, цілуй мої вуста.
Витриш на щоках гарячі сльози,
Подивися - я вже не сумна.
Зовсім я не плачу за весною,
Просто, я боюсь холодних днів,
А коли ти поряд, тут зі мною,
Тільки б розуміть мене ти вмів.
І тоді зима вже не зима,
Кольорова буде вже картинка,
Бо вирує у душах весна,
І зігріє нас оця жаринка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901459
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Хмаринки, сонно пливуть у піднебессі,
І день і ніч, немов засекречені,
Крижинками розсипатися - на часі,
Немов листівки послать поетові.
На два дні поспіль розплакалося небо,
Можливо вилило, свій сердечний сум,
Та зима знає, що це все так ганебно,
Для неї краще б, нам принесла красу.
Який той настрій, як дріботіння дощу,
Хоч і мугичить… свою мелодію,
Мороз на землю, зиркне чорноволосу,
Веде осібну, ту хронологію.
Дрімає ліс, із ніччю мороз фліртує,
Вона прийняти, ладна в свої шати,
Зірниці сяють, ця зустріч їх втішає,
Тож краще зиму, за коханку мати.
І вмілість, показати, силу і любов,
Кинути виклик хмарам і вітриську,
Щоб всі залишки осені переборов,
Засипав снігом, землю українську.
Щоб заіскрилось, засіяло навкруги
Білі полотна, сяяли казково
В дивних сніжинках, засріблились береги
І в Новий рік,світились загадково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900873
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 14.01.2021
[b]М[/b]илують очі неземні доріжки,
[b]Е[/b]нергетично зваблюють серця,
[b]Н[/b]а ніжнім покривалі біля річки
[b]І[/b]деями наповнена зима.
[b]К[/b]рокуючи так ніжно і сміливо,
[b]Р[/b]озписуючи стразами листки,
[b]А[/b] поряд під березою скрутилась
[b]С[/b]умна верба, ховаючи гілки.
[b]У[/b] сніжних заметілях біля річки,
[b]Н[/b]алаштувавшись вже на позитив,
[b]Я[/b]лина заплела вербиці стрічки,
[b]К[/b]орону одягнувши з милих див.
[b]А[/b] за рікою вдалечі безмежній
[b]З[/b]има приготувала талісман,
[b]К[/b]раплинки, ніби бісеру бентежно
[b]У[/b]сміхнено накидала в туман.
[b]М[/b]илуючись дивами, що створила,
[b]А[/b]налогічно в чари додає,
[b]Л[/b]юбов'ю чарівною покорила,
[b]Ю[/b]рливо з надвечір'ям заграє.
[b]В[/b]ельможа снігова в ошатнім стані,
[b]А[/b] поряд білосніжність неземна,
[b]Л[/b]ітаючи з сніжинками у парі
[b]А[/b]рену спорудила вже зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901245
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Я подивлюсь у небо де блакить,
Така тендітна і чарівна мить,
Де зарево укрило небеса,
Яка незнана, образна краса
Погляну на луги, там зелень трав
Де вітер листя сміло розвівав
І залишав ще осені мотив
Та сум краплинок із осінніх злив
Я подивлюсь у далеч де ставок
І у гаю привабливий струмок,
Останню пісню, ніби вже співав,
Він осінь у дорогу проводжав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901133
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Нехай у світі розквітає мова,
Мов квіт калини ніжний у гаю,
Розкішна неповторність зваби слова,
Як розкривають паростки красу
Співучі доли і земля родюча
Нам додає наснаги до життя,
Як гомонять сердечно рідні кручі
І сяйвом окриляється душа
Нехай співає сад у дивоквіті
Та мило додає красу в рядки,
Прекрасно відчувати й жити в світі
Чарівної і ніжної весни
Заграють водевілем милі ріки
І чайки стишать радісний політ,
Ми збережемо мову так навіки,
Щоб щастям посміхався рідний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900919
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
Твоя свіжість давно вже обпала, як квітка
і минає за поспіхом радісний світ.
Покидають домівку окрилені діти…
Залишають на згадку під ковдрою лід.
Шаленіє пора у захмаренім небі,
відголоском карбує обпалений слід...
Віднайди в собі сили, якщо при потребі...
Перейди море сліз в обезкровлений брід.
Не ламала тебе й не зламає ніколи
та пекуча спокута не оплаканих літ.
Ти ростила в саду своїм квіти й навколо…
Бо ховала свій біль тінню лагідних віт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900607
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Кольором червоним вишивала долю.
Щастям розшивала біле полотно.
В нього заплітала первоцвіт любові.
Щедро засівала золотим зерном.
Сяйним візерунком прокладала тропи.
Магію лишала на своїх слідах.
Пензлем чаклувала на дорожній мапі.
Шовком гаптувала свій життєвий шлях.
А на ньому знаки, потаємні коди
лиш моїх стежинок, лиш моїх доріг.
А на ньому древні обереги роду -
Україна рідна, батьківський поріг.
Й досі вишиваю долю-вишиванку,
а вона вкрапляє різні кольори.
І ми з нею в парі, мов прикуті бранки,
ідемо, обнявшись, по земній тропі.
12. 12. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897952
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 10.01.2021
Як прекрасно, що знаю слова,
Моє серце картину малює
І від щастя радіє душа,
Що так мова приємно чарує
Ніжні миті такі чарівні,
Згодом можна і смуток відчути,
Я вклонюся безмежній красі,
Бо її неможливо забути
Можна серцем полинути в світ
І черпнути усе, що бажаю
Та вдихнути привабливий квіт,
Що так манить чарівно із гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899902
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 10.01.2021
В гай піду гуляти де росте калина,
А її красуню, мати посадила,
В кетягах червоних мило запишалась,
А верба чарівна нею милувалась
І усі прохожі, ходячи в гайочку
Тихо милувались поряд із струмочком,
Дивина та й годі, чарівна калина,
Вбрана ніжно в шати, ніби як дівчина
Та і ще до вроди - мова солов'їна,
Засіяло ніжно серце України
І краса і сила - це як неньки святість,
Мир у всьому світі - ось найбільша радість!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899991
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Я прочитав цікаву казку:
"Коли ще не було війни
І мали всі любов і ласку,
То й жили в мирі, злагоді.
В нас круглий рік були рослини,
Буяли квіти і сади,
Збирали в січні навіть сливи,
Не було сніжної зими.
В достатку всі жили і правда
Була як світло на землі.
Про це писав так добре Мавро (1)
Що були Славнії сини,
Бо вміли добре працювати,
Все розуміли навкруги,
А також вміли захищати
Свої поля від "сарани".
Батьки цінили добру волю,
Любов, знання, майстерність рук;
Відповідали головою
Щоб роду не привився "крук"."
Читав цікаві ці легенди
-Наслідування тих віків.
Славетність, мудрість, воля де ви?
Яких злетіли ви країв?
Дійшли до нас чудові замки,
Палаци, мельниці, мости,
Тунелі в "тищі" кілометри,
Що майже є по всій землі.
Та ще й казок велика купа.
Чарівність, мандри в них, любов;
Неперевершена наука,
Яка бува не в очі, в бров...
Так прочитавши стару казку,
Я трохи Вам переказав.
Бажаю Вам добра і ласки,
Щоб мир у мирі розцвітав!
(1)- Мавро Орбіні
Листопад- грудень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897494
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 10.01.2021
Синьоока весна устелила розкішно все поле,
Як дівоча краса спокушала привабливо долю
І у гомін вітрів розкидала красу волошкову,
Ми купалися в ній, відчуваючи ніжність казкову
Колосились жита, неймовірно весь смак дарували,
Край дороги верба ніжно роси ранкові збирала
І у зелен-гаю шепотіли ромашки красиві,
Ніби в милу весну додавали мотиви грайливі
Розкривався весь день - це було, ніби сяйво із казки,
А душевність пісень дарувала чарівну нам ласку
І у сяйві п'янкім оживала краса волошкова,
Ми купалися в ній, відчуваючи ніжність казкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900795
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Закохана у сонце, місяць, зорі,
У неба неосяжну височінь,
У вітер, що гуляє на просторі,
І у очах твоїх щасливу тінь,
Закохана в тумани, що ярами
Снують і позіхають уві сні,
У квіточку, що пряними ночами
Свій подих дарувала і мені,
Закохана в глибоке синє море,
Що бачиться мені лише у снах,
Пшеничне поле, в ньому мак червоний,
І посмішку дитячу на устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897375
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 09.01.2021
У кошарі, де ягнята,
Діва мала ночувати.
Там Ісус малий родився,
З плоті Діви воплотився.
Народила вона сина
І поклала в яслах - в сіні.
Зірка в небі засвітилась
Благу Вість всім сповістила.
Здаля Волхви йдуть шукати
Сина Божого вітати.
Янголята скрізь співають
І Ісуса прославляють.
Бо Син Божий народився,
Щоб за нас всіх заступиться.
Ми йому всі поклонімось
Й тихо Богу помолімось.
І Отцеві, й Духу, й Сину –
Хай спасе нам Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900610
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 09.01.2021
З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ !З СВЯТОЮ ВЕЧЕРЕЮ!ВЕСЕЛИХ СВЯТ!
Нині, святвечір щедрий , багатий
Божа благодать сходить з небес.
Падає білий -білий сніг лапатий
Ангел, малює казку чудо з чудес.
Сходить, перша зірка у надвечір'я
Сповіщає , нам радісну новину.
Йде, вертеп зі дзвоном на подвір'я
Славить, колядками божого сина.
Божа мати Діва Пречиста Марія
У бідній стаєнці родила дитя.
В темну ніч зійшла зірка Надії
Вітайте, Царя світу Спаса Христа.
Заколядуймо , усі у цей Святвечір!
Христос Родився! Славімо його!
Благодатний вогонь розпалив печі
Ісус, запрошує на свято - Різдво.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900518
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 09.01.2021
Дощ лив, всю нічку – без зупинки,
Виблискують, в смутку ялинки,
Бринять, на голочках краплинки,
Стікають кожної хвилинки.
Вітерець…Ні звідки завітав,
Зимі оду, душевну співав,
Чом посварилася з морозом,
Хай засніжило б добре згодом.
Не квітнуть зорі. У полоні,
Мов провалились, у безодні,
Не зазиває і ніч в гості,
Ну не зима, а наче осінь.
Дрімають дерева і кущі,
Про зиму не пишуться вірші,
Хоч і Новий рік зустріли всі,
Не в сніжинках земля, а в росі.
Давненько спить.. зима фліртує
А я ж чекаю залютує,
Морозець, розмалює шибку,
І ялинки, одягнуть шубки,
Завіта віхола крадькома,
Тоді відчую, що це зима.
04.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900233
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 09.01.2021
Завітай, до моєї гостини,
Настрій швидко заграє, як спів,
Я прикрасу додам до години
Із яскраво привабливих слів
Як промінням душі доторкнуся,
Засіяє вона, мов зоря,
Ніжно й мило я Вам посміхнуся,
Щоб зраділа від щастя душа
Світ безмежний де море любові,
Навпіл сміло її розділю
і у Ваші прекраснії долі
Щиро щастя в серця поселю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900692
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 09.01.2021
Ти зорями вкривав моє лице,
Щоб ще сіяло звабливіш у світі,
Твоє признання ніжне і просте
Так милувало, ніби місяць в вічі
Ти трепетно мелодію співав,
Слова так грали, ніби акварелі,
А вечір у мотиви додавав
Спів солов'я казкового, як трелі
Ти ніжно розгортав усе земне,
Від чого серце, ніби аж хмеліло,
Твоє кохане, дороге лице
У почуття повірити веліло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900194
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Христос сьогодні народився! –
Вклонились яслам мудреці.
Так сяє місяць білолиций
Події дивовижній цій.
А світ продовжує молиться:
- Славімо, люди, Сина всі!
Тепла у стаєнці не досить
В зимові люті холоди,
Соломою шпарини Йосип
Від протягу загородив.
Різдвяна Зірка всім розносить:
- Ісус родився! Диво з див!
Прозріють ті, хто заблудився,
У кого дух міцний змілів, -
Віншує в дідуху пшениця
Дух пращурів усіх часів.
Йдуть волхви й пастушки вклониться:
Ісус людей врятує всіх!
З ним прийде кара злу і вбивцям.
І перестане литись кров.
Засяє світлом серед див цих
Козацька слава корогов.
- Христос сьогодні народився,
Славімо, люди, всі Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900505
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Дві блондинки розказали,
Що повірили у диво:
Новий рік всі зустрічали
В шефа на корпоративі.
-Я в прикраси нарядилась,-
Похвалилися Яринка,-
Як гірлянда вся світилась,
Була схожа на ялинку.
Після третього вже тосту
Зразу стала я зелена,
І водили шеф і гості
Хоровод навколо мене.
-Я була, як та сніжинка,-
Перебила її Ната,-
Після п’ятої, Яринко,
Шефа не могла впізнати!
Незабутнє було свято –
Розбігалися дороги…
Намагалася кружляти
Й падала усім під ноги.
Але прийде скоро в гості
Свято Василя й Меланки,
Розімнемо свої кості
В нових ролях аж до ранку.
Подорож в казкове диво
Темні сили обірвали,
Бо на всі корпоративи
Знову карантин наклали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900304
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 07.01.2021
А ти прийшов, як сяяла зоря
І ніч була у неповторній думі
Та тихо-тихо дихала земля,
Вона була на жаль в великім сумі
Тяжкий тягар нести від зла і війн
Та від розрух, які руйнують долі,
Я хочу бачити у щасті милий світ,
Щоб мир і спокій був у кожнім домі
Хай запанує радість і любов,
Тепло душевне, що серця зігріє,
Ми будем відчувати щастя знов,
Лише воно нас захистить зуміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900390
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Сади оголились, самітні стоять
Та краплі прозорі на вітах бринять
І в тиші зимовій лиш чути слова -
Вітається щиро красуня-зима
Легенько торкає морозом гілки
Де ще забарились злетіти листки
І ніжно малює ескіз на вікні,
Створила макети на сніжній землі
Уміла красуня створила пейзаж,
Нанесла на віти майстерний візаж,
А я задивилась на сніжну красу -
Картина чарівна бринить з кришталю
Стою і милуюсь садком вдалині
Та квіт з діамантів бринить на гіллі,
Розкішність вражає та грає краса,
А з вітів скрапає коштовна роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900303
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2nArhnmSpag[/youtube]
Якась в природі сталась метушня:
Зима скидає осінь із престолу.
Їй не дала дожити лише дня,
Зіпхнула із сльозами майже голу.
І вперемішку сльози, вітер, сніг,
Завіяла невчасно і сердито.
А у дротах почули вітру сміх,
Зима ж на все дивилась гордовито.
Засипала осінні пізні квіти,
Схилились під вагою до землі.
Повісила мереживо на віти,
Подумала: Хай будуть у теплі.
Тут вітер розгулявся із нечів"я,
Кидав сніжинки людям у лице.
Не думала зима про перемир"я,
Себе вважала неабияким творцем.
Крутила, засипала всі дороги,
Ударила маленьким морозцем.
Зима так святкувала перемогу,
На все дивилась осінь назирцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896708
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
І знову світ став кольоровим,
Це осінь шанс один дала.
В весну ввела вона раптово,
А як же гарно зацвіла!
Замилувала, все зробила,
Щоб ми повірили в весну.
Всі наші мрії підхопила,
Весна прокинулась зі сну.
За нами мовчки споглядала,
Який тут крок іще зробить?
Та раптом тут один згадала,
І це зробила лиш за мить.
Змогла ще кинуть промінь сонця,
Прогнати хмари, як на те.
Хай мало буде, як в долонці,
Чарівність цвіту придає.
Зморилась, треба б відпочити,
Так догождала, як уміла.
Та казку треба цю скінчити.
Невже, вона оцим грішила,
Весною так людей дурила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894228
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Із ранку в настрої вже вітер,
Його так осінь надиха..
Скидає з квітів ніжний бісер,
У цьому гру свою вбача.
Зриває лист, хіба не жаль?
В останнім танці з ним кружляє.
Це не одна його деталь,
Що смуток в душу добавляє.
В надії, що оцінить осінь,
Бо вітер з нею заодно.
І це найкращий в нього спосіб,
Знайшов у цім якесь зерно.
Та це зерно не проростає,
Хоч безкінечні йдуть дощі.
Та як віддячить осінь знає,
І зробить це без метушні.
Намочить крила спозаранку,
Примусить довго його спать,
Роз*ятрить в серці його ранку,
Він буде знать, як заважать.
Вона без нього усе зможе,
Для неї справа - це пустяк.
А поки що й вона приляже,
Саме все зробиться, однак.
Пожовкне листя і впаде,
Хіба для цього сила треба?
І сам собою дощ піде,
Трудитись, тут нема потреби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893694
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Впевнені кроки… давно в чобітках осінь
Легенький іній…. листя спада з горіха
Але у небі, сьогодні знову просинь
Промінь надії, то для душі, як втіха
Коли я бачу сонце поміж хмаринок
В калини грона налились стиглим соком
Іскрять під сонцем вже декілька краплинок
Як ті сльозинки, скотяться ненароком
В опале листя, помітно зеленаве
Але змарніле з прожилками багрянцю
Примхлива осінь…. хоч сонечко й ласкаве
Все приховає землиця у скарбницю
В ці дні останні… Скажу, осене бувай!
Візьми з собою, всі сумління й печалі
Та вже запрошуй, до нас зимоньку на чай
Вона прикрасить й моє життя надалі.
29.11.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896559
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Задощило на опале листя,
Осінь вже закінчує політ.
Почуття розхристані сплелися,
Бо зима лаштує свій прихід.
Десь іще з-за рогу виглядає,
Приміряє всі свої думки.
Їй не жалко осінь, хай ридає,
Не подасть плаксивій і руки.
Заморозить сльози? Ні, ще рано,
Листя вкрити снігом? Чи пора?
Що зробити їй із цим туманом,
Із-за нього осінь визира.
Подивилась: ні, вже не красива,
Постаріла осінь золота.
Ледь знаходить у собі ще сили,
А недавно все ж була не та.
Та не треба, осінь, плакать гірко,
Кожному відміряно свій час.
Ти усе зробила на п*ятірку,
Скористала вдало увесь шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895130
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Чому ти одягла блакитну шаль,
Щоб бути може, мовби, як сестрою,
Сплела красиву, чарівну вуаль
Та порівнялась образно з весною?
І сукню неймовірної краси
Ти також одягла на звабне тіло
Та ніжно неповторністю руки
Торкнулась мило і зовсім несміло
Для чого спокушаєш і тремтиш,
Чарівна і приваблива панянко,
Ще так далеко, люба, до весни,
Щоб сонце посміхалося світанком?
Чому ти одягла блакитну шаль,
Щоб зупинити неповторні миті,
Розкинула на образи вуаль
З чарівної тканини ніжно зшиті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896547
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Вона чекала його всю вічність,
Цвіт облітав - була весна,
Вона була щира і водночас привітна
Та на серці була холодна зима.
Пролетіло так швидко літо,
Немов зовсім і не було,
Вона чекала від нього привіту,
Виглядала його у вікно.
Тепла осінь гуляла садом,
Поливала квіти дощем,
Чарувала вночі зорепадом,
Вкривала землю золотим плащем.
© Марина Свірнюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895826
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 28.11.2020
[b]Я[/b] хочу пригорнути світ до скронь,
[b]З[/b]атамувавши подих - весь вібрати,
[b]А[/b] згодом ніжно взявши у полон
[b]Х[/b]аризму неповторну відчувати.
[b]О[/b]крилено впіймати звук пісень,
[b]П[/b]ривабливість побачить в надвечір'ї,
[b]Л[/b]юбові келих спити в повсякдень,
[b]Ю[/b]рливо закружлявши у сузір'ї.
[b]К[/b]раєчком ока бачити усе,
[b]Р[/b]одзинки щастя сміло позбирати,
[b]А[/b] від тепла усміхненим лицем,
[b]С[/b]макуючи чарівність відчувати.
[b]У[/b] зоряних ночах де грає квіт
[b]В[/b]ійнути ніжно чарами в природу,
[b]С[/b]міливо обійняти дивний світ
[b]В[/b]есни відчувши справжню насолоду.
[b]О[/b]крилено полинути у даль,
[b]Ї[/b]ї безмежність знову осягнути,
[b]Д[/b]одаючи у образи вуаль -
[b]О[/b]мріяно в тендітності забутись.
[b]Л[/b]егенько обійняти все земне
[b]О[/b]сінніми чарівними думками,
[b]Н[/b]адія знаю, знову оживе
[b]І[/b] зачарує серце почуттями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896432
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Сидиш ти в смутку край вікна,
І я присяду поряд тебе.
Вже скроні красить сивина,
Та про це думати не треба.
Про що ж ти думаєш, коханий,
Про що тепер твої думки?
Для мене ти завжди жаданий,
Тепло приємне від руки.
Присядь до мене ближче, прошу,
Підставлю я своє плече.
І так я смуток твій полегшу,
Нехай ненастрій твій втече.
Для мене голуб ти сизенький,
А твої очі - неба синь.
Ти - найрідніший, мій миленький,
Від дум осінніх відпочинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896264
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Як побачу той сад, серце щемно заплаче,
Не ходи, не чекай, любий, милий козаче,
Бо я більш не прийду, вже усе відшуміло,
А кохання п'янке, як у вирій злетіло
Не вернути часи, що єднали в любові,
Ти мені не кажи свої мрії чудові,
Все в минулому вже, то лиш згадка війнула,
Розлюбила, повір, своїм серцем відчула
А ти ходиш, як тінь, все шукаєш стежину
І біжиш у літа, зупинивши хвилину
Та повір не вернуть, вже ніщо не змінити,
Бо життя я своє хочу з іншим прожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896201
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
А що тим закоханим дощ?
Вода, що струмує із хмари.
В серцях не згасає вогонь -
У нього могутніші чари.
Де мокре, там буде сухе,
Де зимно, там сонце пашіє
Там молодість вічність живе
Не смертна вона й не старіє.
Надихнув чудовий твір:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891874
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891940
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 25.11.2020
Під завісу морозного дня
У душі просиналось кохання.
Хмарки в небі пливли навмання,
Із грудей виривалось зітхання.
Серце билось у ритмі з твоїм,
На губах заблукала усмішка.
Міцно пальці схрестив херувим,
Щоб любов поміж двох була вічно.
Опускавсь сонця диск за гілки,
Переливами грав наостанок.
А у душах з’єднались містки,
Щоби разом стрічати світанок.
23.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895965
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Заглядає в вікно листопад
Нам дарує осінній парад
І чарівні листочки із клена
На ялину кидає зелену
Ось упав на долоню мою,
Його ніжно до себе горну,
Може захист шукає родини,
Як беззахисне серце дитини
Підійму, пригорну до душі,
Мені шкода, як неньці-землі,
Заховаю подалі в куточок,
Хай у щасті спочине листочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893690
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Ти зоряні ночі придумав для мене,
Щоб я по стежині ходила до тебе
І сад неповторний, що вабив красою
Схиляв свої віти і пахнув весною
В небесному сяйві всміхалися зорі,
Писались події для справжньої долі
І ніч до останку весь світ дарувала,
Мабуть чарівниця також покохала
А ще до обіймів краса загадкова,
Умить розкривалась чарівність казкова,
А ми, ніби зорі всміхались спокусі,
Спасибі казали привітній подрузі
А нічка чарівна і гарна, як пані
Ховала нас ніжно в нічному тумані,
Мереживом сизим нам плечі вкривала
Але у додаток ще більш спокушала
Всміхалося небо, красу споглядало,
Із ніжністю долі до себе схиляло
І в сяйві небеснім в тенетах любові
Навік поєднало щасливі дві долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893561
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 23.11.2020
В мені рядки, що ляжуть на папері,
У прозі, в риму, білими віршами.
Відчиню навстіж поетичні двері,
І тексти стануть легко зараз нами.
Назву я розповідь, Обійми в листопаді.
Мрійлива осінь моросить дощами,
У мокрому листковому параді,
Всього лиш крок лишається між нами.
Легенький шлейф парфумів відчуваєш,
Бажання божевільне цілувати.
Стоїш тут поруч, та в душі літаєш,
Нестримно, палко хочеться кохати.
Стелити пелюстки зі слів квіткових,
Під ноги кожному хто вірить в диво.
В коханні не буває випадкових,
І все задумане стає можливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895499
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Край вікна горобчик примостився,
Труситься сіренький - вже зима.
Чом же ти, маленький, зажурився?
Не сумуй, хороший, задарма.
Бачиш, он насипала зернятка,
І кусочок сала на обід?
Де твоя матуся, де твій татко?
Я врятую від зимових бід!
Дивишся ти пильно в мої очі,
Я дивлюсь в засмучені твої.
ВІдчуваю - серденько стукоче,
Негаразди всі забудь свої.
Ну ось бачу: ти мені повірив,
Клюнув зЕрно, знявся й полетів.
А душа не знає болю міри...
Просто, ти не знаєш люських слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895775
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Пускало мильні кульки дитя в лузі,
В них – спогад – ми прийшли по кропиву,
Її збирає заклопотана бабуся,
Для неї кращі кущики дивлюся –
Бабуся – в рукавичках… голіруч не рву.
Укриті листя й стебла волосками,
Добряче жалять руки, мов вогні.
Та борщ із вітамінними листками,
З сметаною, яєчними жовтками –
Корисний людям для здоров'я навесні.
Милують око коси у берізки…
Я рву в мішечок зелень для кролів
та для вертлявої малої кізки,
Дідусь для мітел нарізає різки,
І гріють пахощі духмяної землі.
Веселка виграє в дощу краплинах,
Як в бульбашках, на різні кольори.
Весняне сонечко пече у спину,
Я - безтурботно-радісна дитина,
Ліс-молодняк стоїть... що зараз весь старий.
… Вже вдома борщ бабусин вистигає...
Скоринка хліба з печі запашна...
І пахнуть звіробій та м'ята в чаї...
Як шкода, що з життя тепло зникає –
Мій спогад - кулькою намріяна весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895772
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Поезія - це спів душі.
Ніжний, як ніч без вітру.
Думки дозрілі в тишині.
Що з пам'яті ніяк не зітру.
Це пролісок з під снігу, це весна.
Це перший поцілунок і кохання.
Це мамин докір, це зима.
Серце розбите й прощавання.
Це радість у закоханих очах.
Й тремтіння молодого тіла.
Це спрага поцілунку на вустах.
Це віра в щастя легкокрила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895258
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Кохання серця втрачено без шансів,
Не стріну я тебе за ворітьми.
Виводить вітер за вікном романси
Для гордої, холодної зими.
Душа моя змагається із вітром,
І хоч пройшло уже немало літ,
Зворушливий мотив ніхто не зітре,
Лунає самотою скрип воріт…
Зима печально у вікно загляне:
- Невже мені болить іще старе?
Повіє знову затишком різдвяним,
Смарагди-очі сяють між дерев…
З минулого дзвінок закалатає,
Згадаємо намріяні дива.
Кохання незабутнє і безкрає,
Глінтвейн духмяний з присмаком Різдва.
І пише вітер про кохання станси –
Розбити хоче він зимовий лід.
Знаходять відгук у душі романси,
Здається, ти стоїш коло воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895722
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Я берег твоїх дум на карту нанесу
І стануть історичними події,
Розмови дорогі із радістю зберу,
У них твій дотик і бажані мрії
Наш берег неземний у променях весни,
Історія малюється роками,
Куди не повернеш, на нім лиш тільки ми,
В полоні один в одного думками
В нім ніжність і тепло, і все земне добро,
Любов, яка збагатить і зігріє
І скільки у житті етапів не пройшло
Та завжди захистити нас зуміє
Я берег твоїх дум на карту нанесу
І стануть історичними події,
Розмови дорогі із радістю зберу,
У них твій дотик і бажані мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895119
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Осене пізня, в мої ти постукала двері.
Завітала сьогодні і на мій ти поріг.
Я незчулась, коли в листопадовій круговерті
Скинув лист у дворі кремезний горіх...
Ти прийшла. Запрошу тебе я на каву.
Душу зігріє запашний, з гірчинкою, напій.
Я довірюсь тобі у розмові дружній, цікавій
Про життєві шляхи мої, сповнені мрій.
Хоч і пізня пора, та в саду ще цвітуть хризантеми.
Хоч ще радує око чиста небесна блакить.
Та частіше дощі і тумани спускаються з неба.
Сонце вигляне - серце моє оживає в ту мить.
І нехай ждуть мене ще тріскучі морози.
Хуртовини з вітрами вриваються у мої сни.
Я крізь холод пройду, будуть в радість веснянії грози.
Я зустріну лелек, дочекаюсь своєї весни.
04.11.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895309
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Викради мене, благаю,
Від усього світу потай
В казки лісову дрімоту,
Де снігів блищать полотна –
Хай хатинка стане раєм.
На замріяній поляні –
Дім мисливський обігрітий,
Що сріблиться оксамитом,
В богатирських сніжних вітах
Справдить мрії всі різдвяні.
Ти поцуп мене у буднів
У чарівне царство снігу
І влаштуй душі відлигу –
Запали камін наш тихо.
…Я і ти – в краю безлюднім…
У різдвяну ніч кохання
Все відійде другорядне:
Почуття нам не підвладні,
Ми з тобою безпорадні
В мріях чарівних, незнаних…
Раю не знайти на мапі –
В казки ж бо – нема адреси.
Тільки нам знайомим рейсом
Хижка, ніби з піднебесся,
Нас зустріне в сніжних лапах.
На Різдво в казковім краї
Сосни чепуряться в іній,
Й гріє двох – тепло каміна.
Мій коханий, мій єдиний!
Викради мене, благаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895560
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Завітаю у Карпати,
В них ніколи не була
І зустрінуть так, як мати,
Ніби любляче дитя
Там чарівні полонини,
Спів сопілки, мов струмок,
Неповторнії долини
Виграють, як світ думок
І стежини особливі
Та земля, мов дивоквіт,
Люди добрі та щасливі,
Як увесь карпатський рід
А музиченьки заграють,
Тож не втриматись ніяк,
Ось, Карпати, зустрічають,
Як мелодія в піснях
Затанцюємо у колі,
Буде настрій в нас сповна,
Засіяють наші долі,
Мов карпатська далина
В дружній, радісній родині
Де живе карпатський рід
І звучать пісні й понині
У серцях лишивши слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895533
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Написала вже багато, показала ще не все
Бо моя любов до тебе кожен раз кудись несе.
Я вже ніби заспокоюсь, ніби в спокої живу
Та думки всерівно хочуть дарувати себе всю.
Я незнаю що казати, як пояснювати все
Мене так тягне до тебе, я тримаю в собі це
Я нічого не планую, все само собою йде
Відмовлятися не буду, це мене любов веде.
Не скажу тобі нічого, може ти це не приймеш
Може страх в душі відчуєш і від мене відійдеш.
Не готова я втрачати ті емоції, що маю
Поки зараз в цьому світі я тебе лише кохаю.
Все з тобою розділяю, все що є тобі даю
Я нічого не чекаю, я сама усе зроблю.
Просто коли ти не поруч, я самотня, я горю
Темрява в душі гуляє, тягне вниз, та я терплю.
Що казати, коли просто слів не можу підібрати
Я не маю де навчитись правильно тебе кохати.
Як умію, як виходить, але відкриваю все це
Правда? Головне це знати, що тебе кохає серце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895155
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Торкнись до мене дуже тихо й ніжно
Так, ніби ти незнаєш, що я уже чекаю
Дивись на мене з захватом, не спішно
Твій погляд я ловлю і трохи сором відчуваю.
За час, що були порізно з тобою, поодинці
Ми ніби трохи впевненість у собі розгубили
Тож один одному повинні показати серце
Щоб врешті усі сумніви у прірву полетіли.
Тримай мене в своєму полі зору, не далеко
Щоб інші люди не змогли з тобою розлучити
Я в тебе дуже мила, ну а ти такий гарненький
Собі захоче кожен, та не буду я ділитись.
Вдягни на мене все найкраще, що бажає тіло
Я хочу завжди бути для очей твоїх вродлива
Я буду випромінювати тобі стільки дива
Що тобі думати про інше просто вже несила.
Знайди мене пошвидше, через відстань і турботи
Зроби, щоб я без тебе в цьому світі не ходила
Дай мені віру у щасливе і спільне майбутнє
Це все, що я завжди бажаю, те що дає силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895361
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Я бачила маму сьогодні у сні
Й матусині руки наснились мені.
Вони подавали і хліб, й молоко
Маленькій дитині – мені за столом.
Я пінку молочну спивала до дна
І бігла надвір – забалятись пора.
Матуся в цей час прибирала стола
Й до вечора зранку в турботах була.
Поморщені руки - в моєму житті,
Я вас пам’ятаю, мої дорогі.
Натруджені руки, від втоми важкі,
І теплі, і ніжні - найкращі мені.
Мене ви підтримать змогли у той час,
Коли я боялась іти в перший клас,
А ще щовесни доглядали квітник,
Мені вишивали весільний рушник.
Зросли й помужніли малі дітлахи
І в світ у далекий стежками пішли.
В дорогу тоді ви пекли пиріжки
Й онуків своїх виглядали завжди.
Я хочу вернутися зараз в той час
Й до рук притулитися хоч би ще раз.
Вклонитися мамі за ласку її,
За руки поморщені - рідні такі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895133
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 18.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]
Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.
Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.
Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.
І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.
Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.
А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Мряка звечора - і до обіду,
Сипле розкіш на землю слізьми.
Вже немає жовтневого сліду,
Листопада візитку візьми.
Він прийшов бідолашний зі схлипом.
Зрозумій суть полинну його.
Оголив душу юної липи,
Тільки ж шепче на свому арго.
І від нього вже терпко і пряно,
Ніби келих глінтвейну ти п*єш.
Він занадто зухвалий вітрами,
Як повіє - кущі без одеж.
Передбачити щось нереально.
Атрибутів своїх ще додасть.
До річок доторкнеться дзеркально,
Грудкотрус попаде тільки в масть.
І тікає від нього людина.
Щоб не сіяв у серце журбу.
- Я не винен, - шепоче, - не винен,
Отаку вже я маю судьбу.
(Грудкотрус - одна з назв листопада у давнину)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893828
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Задощила осінь. .. Відшуміла...
Мжичка з снігом цілий день січе. ..
Гілка клена в шибку стукає несміло,
Сльоза -льодинка по гіллі тече.
На ній тріпоче ще один листочок,
Дрижить під вітром, що його зрива,
Укриюсь пледом, згорнусь у клубочок,
Бо віє холод ...В душу йде зима...
Літа , мов журавленьки , пролетіли,
Несли на крилах мою радість і жалі...
Скільки ж я просила , щоб вони присіли,
Та летіли швидко пташечки моі...
Останній лист злетить із мого клена,
Ще одну осінь з вітром понесе...
А я в молитві стану на коліна,
Й Господу подякую за все.
За своіх діток , що зросли здорові ,
За щебет внучок , пташечок малих...
І за любов в синівськім щирім слові...
Усе життя молитимусь за них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895325
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 18.11.2020
[b]Я[/b]к в світі посміхається життя
[b]Т[/b]ихенько розділяючи етапи,
[b]А[/b] ти ховаєш в серці почуття
[b]К[/b]оханням доторкаючись до зваби.
[b]Д[/b]орога, що веде у зелен гай,
[b]А[/b] далі стежка в'ється до струмочку,
[b]В[/b]еличність почуттів, як дивограй
[b]Н[/b]аспівує мелодію в рядочку.
[b]О[/b]світлені веселкою місця
[b]Т[/b]оркає гай зеленою красою,
[b]О[/b]й, як прекрасний образ твій лиця,
[b]Б[/b]оюся зникне вранці із росою.
[b]І [/b] подарую знову я мотив,
[b]С[/b]уцільне щастя, більшого не знаю,
[b]П[/b]рийду у гай, навіть в період злив
[b]І[/b] сміло прокажу, що ще кохаю.
[b]В[/b]сесвітньою красою обійму,
[b]А[/b] потім ніжно, трепетно руками
[b]В[/b] серде́ньку я кохання поселю
[b]П[/b]ривітно посміхаючись думками.
[b]І[/b] знову прозвучить в житті мотив,
[b]С[/b]хиляючи серця, як в унісоні,
[b]Н[/b]езнаю, скільки нам іще пройти
[b]І[/b] лиш душа назавжди у полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895230
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Мабуть старію та не хочу
Про себе тихо прошепочу
Я люблю осінь, листопади
Коли листочки у таночку
Летять униз, як зорепади....
Вітрець заводить співаночку….
То колискова… пісня ніжна
Як в сповиточку задрімає
Трава шовкова. Білосніжна
Вуаль з морозцем накриває.
Така на вид... й моя сивина
В дзеркалі бачу. І з роками
Біліє більше й недивина
Хоч і втішаюсь, часом днями
Та в душі холод, скоро зима
Відкинь печаль, листя шурхоче
Всміхнусь, о, осінь - тебе люблю
РозповістИ... певно щось хоче
Розвеселить доленьку мою…
15.11.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895035
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Ця осінь тепла нам дарована обом
З кружлянням легким охри і багрянцю.
Розніжена махає золотим крилом
І кличе сонячно, неначе бранців.
Не на заваді падолист і ківш років.
І дихання твоє вже зовсім близько.
Лише любов відкрила тисячі замків,
Не треба їй ні ланцюгів, ні зиску.
Ця осінь тепла нам дарована обом.
У вальсі ніжних почуттів зустрілись.
Як хОроше в цій осені удвох кругом,
Бо кожного із нас здійснилась мрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894040
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Мовні барви соковиті,
Слів яскравість, аромат.
Милозвучність ваговита.
Мова наша, мов дукат.
Українська, рідна, славна
Сяє нам, немов зоря.
Лиш одна для нас державна,
Мова Лесі й Кобзаря.
Бережіть батьків надбання,
Дорогий душі дукат.
Не плямуйте калькуванням,
Бо ж це вам не сурогат.
Нівелює суржик мову -
Очищайте від сміття.
Золоте вкраїнське слово -
Із скарбниці - для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894441
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Ми залишилися у теплім липні,
І ті слова пахучі, мов жасмин.
Як мерехтіла поцілунків злива,
І сонця в небі стиглий апельсин.
Ми залишилися у теплім липні
Під білим шовком ніжних в небі хмар,
Вдихаючи медовість щедру липи,
Смакуючи любов, немов нектар.
Ми залишилися у теплім липні.
Чомусь не вникнувши в пітьми прогноз.
Метелики ще лоскотали в кліпі,
А вже осінній підкрадавсь мороз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895138
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Я музику дощу до глибини люблю,
У ній магічна і велична сила
Та кожну мить життя із ніжністю ловлю,
Від подиху краси я вже щаслива
Люблю її ази, наспіви голосні,
В ній навіть звуки арфи відчуваю,
То ніжні і прості, а іноді сумні,
Які коханням ніжно промовляють
Я музику дощу до глибини люблю,
У ній я наче зовсім розчиняюсь,
Вбачаю в ній весну, небачену красу,
Як ніби зорепад з небес збираю
Люблю легенький стук і неповторність рук,
Що ніжністю торкаються краплинок
І трепетом долонь, той неймовірний звук
Я розділяю образи частинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895345
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Від слів твоїх хотілося мені літати,
Бо оживали барви візерунків.
Мов мавка, я пила любові трунок,
Лилась для нас симфонія життя строката.
Але ж безжальна осінь холодом війнула,
Пірнули у буденність круговерті,
І розчинилась у дощах відвертість,
Відшелестіла листям, канула в минуле.
Хоча не відпускаєш досі, а тримаєш,
Мене мовчання вже шматує навпіл.
Мені б у ліс, була колись я мавка,
А в тебе справ зібралося тепер чимало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895367
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Я знаю, як співають солов'ї,
Їх пісня чарівна, мов колискова,
Як ніжно, мелодійно навесні
Звучить розкішна, неповторна мова
Дерева зачаровані стоять
У неймовірних, загадкових шатах
Та квіт й листки непрохано бринять
В привабливих і дорогих каратах
Кущі навколо в мріях, як завжди,
Вони чекають ніжності в природі,
Замріяні у образах сади
Купаються в квітковій насолоді
А десь за гаєм стелиться туман,
Мереживо плете, мов ніжні шати,
Життя нам пише чарівний роман
Важливої, привабливої дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895012
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
НАЗВИ МОЄ ІМ'Я
Назви моє ім'я,ніжне прекрасне
Із п'яти, літер що квіткою цвіте.
зіркою сяє поміж зір не гасне
Для тебе, мрія,як небо голубе.
А моє ім'я,є величне і святе...
Йому , поклоняються лорди,поети.
Я не горда,просто жінка...поклич ,мене
Не розміняй ,мою душу на монети.
Моє ім'я, миле ласкаве слово
І в заметіль зими зігріє тебе.
Знайди,мене...послухай мою мову
А воно ,як чистий струмочок тече.
Моє ім'я, найгарніше у світі
В честь ,Пречистої дали мені ім'я.
Немов лілія в пелюстковім цвіті
В якої така , неповторна краса.
А моє ім'я,як вишні білий цвіт
Як солодкий і терпкий мід у маю.
Йменю , мільйони років і сотню літ
І Жайвір , божий птах оди співає.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894961
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
[i]Ти для мене – небо волошкове,
трави, що схилились до стежини,
нерозквітлі хмари в стиглім житі,
що ведуть замріяну розмову.[/i]
Наше щастя буде голубіти
ароматом затишної днини
і медовим квітом конюшини,
запашним, небесно-полиновим.
[i]Шлях в блакиті стелиться піснями –
з небокраєм злився чебрецями.
світ мого кохання – квітне знову.[/i]
У повітрі над житами гусне
Волошково-неозорий усміх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894060
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Нахмарило… В незнаних хвилюваннях
Зриваюся, стривожена, на крик.
І серце розтинають запитання:
Чому в розлуці жар душі не зник?
Кричати хочу… може - винувата?
В риданнях битись від душевних втрат?
Втекти? Змиритись – і тебе – віддати?!
Горіти! Жити! Вірити! Чи – варт?
Кохати! Теплий промінь б’є крізь зорі,
Розводить хмари… тріпочу в вогні:
Її чекання – це мені докори?
Чекати треба? Відповім я – ні!
Кохай її… я не терплю брехні…
О ні! На жаль, ми в чомусь з нею схожі –
Без тебе жити я не вмію… чи не можу…
Нахмарило… В незнаних хвилюваннях
Кричать до тебе хмари з висоти:
- Кохаю! Й почуття ці – нездоланні!
Вона не зможе ТАК розповісти!
У віршах, що горять ясніше ватри,
Їй не купатись серед теплих злив…
Вона з тобою… Що вже тут казати? –
Вона не Я… Мене ж – навік згубив…
Та знаю: у тобі щемить утрата
Того святого, що є дивом з див…
(Переклад з російської мого вірша "А скоро дождь" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871200)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894669
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Нектар зі скрипки музикою стік,
Йшов втомленими, як і ми, снігами,
Залишив в неповторних серцю гамах
густе тепло, що не забути вік.
У край бажань, що так і не збулись,
Знайома скрипка голосом покличе.
У музиці замріяно-величній
знов оживає приспане «колись»…
У нотах – ту́га й невимовний жаль –
Смичок зайшовся в емоційнім русі.
За кожною струною – біль тягнувся –
шкодує все
за втраченим
скрипаль…
Сум викликав одну із тих примар,
що кожен заховав під вічні ґрати –
тепер його у нас не відібрати.
… Стікає почуттів п'янкий нектар .
(Іллюстрація - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894742
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Загадкова розкіш жовтих хризантем.
На осінній бал, мабуть, зібрались.
Їм не треба лоску, сяйва діадем,
Прикрашає й пестить свіжість ранку.
Розпустили в строк пишні сукні квіти.
Сонце-опікун лагідне до них.
Теплі й восени поцілунки вітру,
В чарах хризантем знов пустун затих.
Заглядає неба синь на цих красунь,
Жовті плаття серцю до вподоби.
В лоні саду ніжність серед буйних рун -
Хризантемна жовта розкіш вроди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894737
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Є у житті і солодко, й гірко.
Кожного долі світиться зірка.
Всіх нас любов, свята, зігріває.
Той є щасливим, хто любов має.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне.
Є у житті і ясно, і хмарно.
Знайте, прийшли ми в світ цей немарно.
Всі, хто любов у серденьку має,
сам він, як сонце, всіх зігріває.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне
Є у житті і солодко, й гірко.
Кожного долі світиться зірка.
Всіх нас любов, свята, зігріває.
Той є щасливим, хто любов має.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894798
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Дощ осінній холодить обличчя,
Бороздить слізну змійку в серцях.
В німім порусі вчулось: змирися,
Впале листя лежить в озерцях.
Скоро воду скують злі морози,
Вкриють землю колючі сніги.
Схилять голови ніжні всі флокси,
Від троянд теж на спомин шипи.
Світ в природі не знає благання,
Круговерті підкорено все.
В людських душах є путь до пізнання,
Доторкнутись до свого есе.
Щоб відчути в осінню ту мряку
В грудях теплий весняний посів.
Скласти Господу щиру подяку,
Що в житті не позбувся ще снів.
13.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894895
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 14.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2020
Осінній сквер. Так ясно світить сонце.
Сидить дідусь із костуром на лавці:
Поважний погляд й доброта живая,
А поруч зграйка голубів літає.
Чому злетілися? Чого їх так багато?
Що думає дідусь - мені того не знати...
Бере велику торбу, в колір неба,
І ставить зовсім близько біля себе.
Розсілись й голуби по лаві. У мовчанні...
На руки дідуся, сидять в чеканні.
Старенький дістає свої наїдки,
Можливо, віддає усе до нитки.
І стільки втіхи і блаженства буде!
Він не один: птахів присутність всюди.
Він - ще потрібен на землі комусь...
А скільки щастя випромінював дідусь!
Поніс тепло і радість не останню.
Приходить він щодня в години ранні.
Давайте будемо добріші, люди,
То й Божа благодать із нами буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890241
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 20.10.2020
Як тихо падав лист в осінній сад,
Вкривав кущі та простеляв стежини,
А ми чекали дивний зорепад
Нічної, неймовірної години
Сіяли зорі зібрані в танок,
А місяць пропливав, як хореограф,
Перебирав всі образи зірок,
Створивши у небессях шоу-огляд
Підходив образно, все зважував не раз,
Щоби майстерність всюди вигравала,
А ми чекали неповторний час,
Щоб пара досконала закружляла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892258
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
[i][b]Tth[/b][/i]
* * *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу
приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...[/color][/b]
19.10.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
[i]В цій зливі –
Все животрепетне бажання,
Що наші душі просто змусило цвісти.
У цілім світі – парасоля, я і ти…
А дощ коханням лив на нас із висоти,
І ми під вітру завивання –
Щасливі.[/i]
Краплини
Закрили нас від всіх стіною,
З-під парасолі били справжні ручаї.
А ми скорилися коханню течії,
Що нас несла чуттєво в неземні краї,
Дощ падав срібною струною
На спини.
[i]Ті очі…
І серце в серце – полиханням,
Обійми теплі серед бруду та води…
Твої слова, що пам’ятатиму завжди:
- Я буду поряд у дні радості й біди.
Чи буде це й твоє бажання?
- Так… Хочу![/i]
( Світлина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891874
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 19.10.2020
(Акровірш.)
[b]Я[/b] попрошу у Осені мотив…
[b]П[/b]родюсер-Вітер рознесе ці ноти.
[b]О[/b]бов’язково їх почуєш ти,
[b]П[/b]ро почуття, які не побороти…
[b]Р[/b]озкрию в пісні все своє тепло,
[b]О[/b]бійми даруватиму я серця,
[b]Ш[/b]аріється калина, б’є чолом:
[b]У[/b]се кохання – в пісні щедро ллється…
[b]У[/b]смі́шка сонця – ноти звеселя,
[b]О[/b]чей мій промінь у твої пірнає.
[b]С[/b]піває про святу любов земля,
[b]Е[/b]нергія – велична та безкрая…
[b]Н[/b]іколи у житті не розлучить
[b]І[/b]скристе та жертовне спільне світло.
[b]М[/b]іж нами вічно тягнеться в блакить
[b]О[/b]сіння квітка, що на двох розквітла.
[b]Є[/b]днає Осінь душі та серця,
[b]Ї[/b]ї мотив – це доброта Творця…
(Художник - Леонід Афремов.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892051
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Дивляться очі, така в них потреба,
Сила відчутна і сильний вогонь,
Мить досягає синього неба
Ніжних, нескорених прояву скронь
Подих в обличчя чи може здається,
Промінь яскравий торкає лиця,
Сила миттєва у них відгукнеться
Сміло і любо, як голос творця
Ось вже руки доторкнувся так мило,
Бачу я чітку, вибагливу тінь,
Свічка немовби здригнулася сміло,
Ніби вклонявся безмежний весь світ
Дихає глибоко, впевнено згадує,
Чиста, як мудрість усього життя,
Вічна любов тихо серденько радує,
Як мирозвучність святого творця
Тіні збираються в дружну команду,
Вже відтворивши зразковий портал,
Світ вже довівши до вищого рангу
Вільний в житті і душі ліберал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891471
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Ти волошкою снилась мені,
Посміхалася ніжно ві сні,
Синьоока в очах далина
Та прекрасна, мов справжня весна
Твоя сукня чарівна, як квіт,
Ніжно, мило торкала мій світ,
А у ньому така глибина,
Ніби чиста, джерельна вода
Поцілунок у мріях іще,
У думках уявляю лице,
Стан тендітний, що вабить у світ,
Хоч в розлуці багато вже літ
Але погляд шукає тебе,
Найдорожче в житті і святе,
Подих ніжний, чарівний, п"янкий,
Він коханням зігрітий земним
Виграє, ніби зорі вночі,
Нам дарує для щастя ключі
І у сяйві нічної краси,
Ми, як дві половинки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891556
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Заглядає приваблива осінь,
П"є росу, ніби келих вина,
Кажуть смуток у душі приносить
Та чарівність вражає сповна
Подружуся я мабуть із нею,
Буде легше той смуток прожити,
Зачаруєм чудову алею,
Будем з нею по саду бродити
Підем в парк де дуби і тополі
Розмовляють про миле життя,
З ними миті приємні, чудові
Та черпає наснагу душа
Поговорим про справи дівочі
Потаємні події і сни,
Помандруємо в зоряні ночі,
Де виспівують пісню струмки
Поспілкуємось, ніби подруги,
Вип"єм кави, що ніжно п"янить,
Ось, як грають у осені звуки,
Скоро жовтень у вись відлетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891282
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Ти тихо брав долоні, промоклі від дощу,
В закоханім полоні спивав краплин красу
І ніжно до глибинки бриніла дивина
В переданих рядочках жила любов земна
Пожовклі вже долини схилялися до сну,
Як ніби не хотіли втрачати всю красу,
Поля вже опустілі у роздумах були,
Стежки на роздоріжжях в незнану даль вели
Розносив вітер звуки по світу залюбки,
Думки такі безмежні летіли до весни,
У ніжних сподіваннях відчутна мить була,
Любов душі і серця у них завжди жила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891189
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 19.10.2020
[b]А [/b] пам"ятаєш мить чарівних літ,
[b]Я[/b]к ми зустрілись трепетно з тобою,
[b]В[/b]есна нам дарувала ніжний квіт,
[b]О[/b]звучивши таємною красою.
[b]Л[/b]евада зеленіла з кожним днем,
[b]О[/b]голені місця вкривали трави,
[b]Ш[/b]овкові квіти ніжно під дощем
[b]К[/b]расою натискали всі октави.
[b]О[/b]хоплений в чарівності весь світ
[b]Ю[/b]рлився непомітною ходою,
[b]З[/b]"єднавсь навіки синьоокий квіт,
[b]Я[/b]кий так вабив ніжною красою.
[b]В[/b]еличність почуттів, той смак земний,
[b]Л[/b]етівши, ніби пташка до сердечка,
[b]Я[/b] також пам"ятаю світ весни
[b]Л[/b]источками де викладена стежка.
[b]А[/b] зверху іще квіт її встеляв,
[b]С[/b]ховавши у красі незнану вічність,
[b]Я[/b]к до нестями любий ти кохав,
[b]В[/b]кладав в чарівність всю любов і ніжність.
[b]І[/b] слухати кохання неземне -
[b]С[/b]плелися в почуттях синхронні зваби,
[b]Н[/b]аступна мить ще більше оживе
[b]І[/b] знов заграють радісно октави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890969
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 19.10.2020
У ніжній долоні купалося сонце,
Немовби кружечок ромашечки донця,
Торкало тендітно і світ посміхався,
Він також красою весь час милувався
І квіти горнулися ніжно, як руки
Та чулись протяжні і трепетні звуки,
У сяйві лунали і звабно шуміли
Сміливо вдивлялись у образи віри
Любов і надію іще не втрачали,
Добро дарували та ніжно кохали,
Долавши попереду всі перещкоди,
Як дві половинки у світі природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892040
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 19.10.2020
У хатині порожній зовсім
Загубилась світлина роками,
Образ ніжний, хоча і без слів
Так привітно спілкується з нами
Ось рука доторкнула той світ,
Що умить відобразивсь на фото,
Ніби слав довгожданий привіт
Із вітрини славетного роду
У очах таке сяйво було,
Запалала приваблива зоря
І рідненьке до болю чоло
Мені згадку прислала знов доля
Ніби тихо прийшла з тих років,
Довгождана наповнена світлом
Та в додаток ще море листів,
Що з бажанням читала тим літом
Кожен лист, ніби певний етап,
Ніби крок відображений чітко,
Все побачила в милих рядках -
Відчувала душа рідне світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892142
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Пригублю я свій келих вина
І відчую краплинку любові,
Чую стукає ніжно весна,
Поєднавши розгублені долі
У саду де трава-килимок
Тихо, мило запрошує в гості,
На поляні яскравість квіток,
Що виблискують ніжно на сонці
В"ється стежка знайома вузька,
Кущ калини стоїть на узбіччі,
Сміло, трепетно б"ється душа,
Ніби зоряний шлях у вічі
Поєднала кохані серця,
Що вібрали красу насолоди,
Ніжним сяйвом торкнулась лиця,
Ніби дотик красуні-природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890310
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Як падав лист в саду осіннім,
Кружлявши трепетно в повітрі,
Співав струмок в дуеті з гаєм,
Торкалось серце, ніби раю
Чарівно, ніжно, мелодійно
Все чарувало неймовірно,
Неначе світ сяйнув красою
До нас всміхаючись весною
Заполонив чудовим краєм,
Я називаю його раєм,
Як ніби зорі на долоні
Нам дарували світ любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890110
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 02.10.2020
Звабливе небо.. витівкам тішусь
Хмари мурують величний замок,
Сонце грайливе… всміхнулась свіжість,
Ми ідемо вдвох, стрічаєм ранок.
Лише миттєвість і блискавиця,
Сплела мережку з вогню й злата,
І громовиця - млада дівиця,
Пронеслась ехом, немов соната.
Хмар дивний замок, розбивсь на дрізки,
Пелена сіра - дощова злива,
На коні наче, тримає віжки,
Десь там далеко, стрімка, смілива.
Міниться небо і ми радієм,
Білі хмаринки- пінисті хвилі,
Веселка грає, серденько мліє,
В золоті лиця, дуже щасливі.
Ненько природо, ми немов в казці,
Сонце ласкаве взяло в обійми,
Хмари будують нові фортеці,
Й в нас дощик пІде, зігрілось серце.
26.09.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889914
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2020
Вкрила паморозь інієм шкло;
За вікном - розмаїта осінь...
Падолистом усе замело;
Навіть простір сумних відносин.
Хтось стосунків вазу розбив,
Та зостався для когось в минулому.
Хтось когось давно розлюбив;
Затягло почуття намулами.
Хтось гуляє посеред дібров,
Інша
- у лабіринтах блукає...
Хтось давно свою долю знайшов,
Ну, а дехто й досі шукає.
Вкрила паморозь інієм шкло;
За вікном - листопадна осінь...
Холод вчить цінувати тепло
І - взаємну щирість відносин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889904
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Я згадала той трепетний час
Де стояла рідненька криниця,
Напувала так щедро не раз
Нас джерельна, цілюща водиця
І розкішна, чарівна верба
Свої коси схиляла на плечі,
Оживала тендітна душа,
Промовляючи трепетні речі
Непомітно тихенько де хмиз
Пробігала вузенька стежина
І чарівний, дзвінкий птахів свист
Так невтомно сприймала дитина
Хлюпотіли забавні качки,
Спілкувавшись грайливо в ставочку,
Посміхалися ніжно квітки,
Відчуваючи свіжість в струмочку
А обабіч у чарах садка
Вигравала чарівна калина,
Ніби ніжна, майстерна весна
Малювала зворушну картину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889780
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Панянка осінь, пришвидшує ходу,
Плескає фарби по всій землі,
А я неначе, в літі живу,
Купаюсь у сонячній імлі.
Й молодий ясен, зеленавий,
Змінить не хоче, одежину,
Хоч й обійма, туман ласкавий,
І сповива, немов дитину.
А на бузочку… всі листочки,
Від сонця зайчиків, гойдають,
Павук - завада… плів ни́тки,
Та все ж цілуночки сприймають.
А осінь, пришвидшує ходу,
Піддавсь спокусі старенький клен,
Все ж зранку приховував журбу,
Почервонів, присоромивсь вщент.
Чарівна осінь сипле злато,
Із зорями в тихеньку нічку,
Адже ще планів, так багато,
Ще ліс, розмалює строкато,
А я потішусь, цій майстрині.
20.09.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889328
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 25.09.2020
Не питай, чом заплакані очі
І коса вже зовсім розплелась
Та думки так тендітні, дівочі
Розлетілись, як буря пройшлась
Не питай, що тривожить серденько
І чому не радіє душа,
Це тому, що там любляча ненька,
Вже давненько чекає листа
Ось прийду і в обіймах з рядками,
Покладу в кожне слово любов,
Поділюся із нею думками,
Що тривожать мене знов і знов
Вип"ю чаю в саду запашного,
Спогад ніжно торкає, щемить,
Сад розквітчений в цвіті п"янкому -
Він і вабить мене, і болить...
І полину думками в безмежність,
Зупиняю лише їх на мить,
Чую в серденьку щем і бентежність -
Так хотілося б час зупинить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889123
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 25.09.2020
Висить картина над столом,
Сміються дивно очі,
А за зачиненим вікном
Лиш тіінь у простір ночі
Щось мені хоче розказать
Та говорить не вміє,
Думки стараюсь прочитать
Та світ розкрити мрію
Ось бачу погляд з сторони,
Стараюсь розпізнати,
А на столі лежать листи,
Які писала мати
І у рядочках лиш добро
Вирує, ніби вабить,
Торкає серденько тепло
І смуток стиха ранить
Усе у них переплелось:
Любов, розлука, сила
І у небесся піднялось,
Як птах розправив крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888578
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Цей ранок проснувся в холоднім тумані,
Окутаний звечора сірим плащем,
Де небо із блискавки лінії-грані
Кремсало і лляло холодним дощем.
Всю ніч бушувала осіння негода:
Гуділо й шуміло весь час за вікном,
А буря із вітром у спільній угоді
Кружляли, регочучи понад селом.
Затихли зненацька, мабуть, що втомились
І втомлена ніч відпочити іде.
А ранку, хоч спав, але в мареві снилось
Як сонечко ясне у небі зійде.
І ось, ще не встигла нічна прохолода
Розвішать росинки в зеленій траві,
Як промені сонця, для ранку в догоду,
Прорізали небо в холодній пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887838
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Я розповім тобі про дивне море,
Там де вода виходить з берегів,
Які в житті є зовсім різні долі,
Як ніби різнобарвності листків
І в кожній долі є своя родзинка,
Що робить особливою її,
Цінуйте у житті свою перлинку
Та зберігайте ніжно у душі
Цінуйте мить, хвилину і годину,
А місяць, рік - це свято взагалі,
Плекайте так, як любите дитину,
Милуйтесь дивосвітом при зорі
Красу вбирайте в росянім серпанку,
З вуалі шаль вплітайте у рядки,
Подякуйте привітно, ніжно ранку,
За всі прекрасно прожиті роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887745
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
[i]Згорає літа день останній,
Сльоза завмерла в кришталі.
Вже осінь прийде на світанні –
Згорає літа день останній…
У тиші жевріє чеканням
Той силует на мокрім склі –
Згорає літа день останній,
Сльоза завмерла в кришталі.
А літо в золоті розтане,
Босоніж піде по Землі…
Всміхнеться осінь до коханих,
А літо – в золоті розтане…
З вінком осіннім на чолі,
В барвистій моді прийде панна.
А літо в золоті розтане,
Босоніж піде по Землі…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887531
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 01.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo[/youtube]
Ну ось зустрілись, осінь, знову,
І в котрий раз кажу: "Привіт! "
Тебе беру я за основу,
Ступай сміливо на поріг.
То ж будь красива і удачна,
Як жінка в сонячнім вінку!
За все хороше будем вдячні,
Полюбим ми тебе таку.
Придай в нелегкі дні нам сили,
Безлад в країні пережить.
Про це не раз тебе просили,
Навчи по - справжньому любить.
Любить й не зрадить Батьківщину,
Будь щедрим, добрим до людей.
І ще: роздмухать ту жарину,
Щоб йшло тепло з людських грудей.
Багато ще просить хотіла,
(Я знаю: чула ти мене).
Але всього просить не сміла,
Прохання хай не промайне...
--------------------------------
Мої хороші Друзі і Читачі!
Бажаю Вам щасливої осені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887568
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.09.2020
́Хмари темні, вітер плаче́́́-
Не журюся я цьому,
Ти є сонце в моїм небі,
Світ у серці моєму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887489
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
[i]Літу. Зорепаду.
Звершенню мрій.
[/i]
[youtube]https://youtu.be/0Lc7P8FPl4g
[/youtube]
[b][color="#7a017a"][i]із чотирьох пір року
найбільш впадає в око
пора сподівана, фінальна,
що має мрій здобутки –
комор і хат набутки,
і, рідкісна красою,
незламною рукою
своє кермо тримає й далі,
і наші літні зваби
у са̀єт* і єдваби**
одягне владно, щедро
(ні полину, ні цедри
не явить нам осінніий сад)
з велінь природи-карми
в осінні квітні барви
акорд заключний лі́та –
на щастя заповіти –
отой Серпневий зорепад***…
знать, сповняться всі мрії,
живі й святі надії [/color][/b]
31.08.2020
_________
*Ґатунок оксамиту;
**вид коштовної шовкової тканини;
***йдеться про рясний метеоритний потік, спричинений
в атмосфері Землі кометою Свіфта-Таттла в кінці літа.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887485
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Прошепчи мені рідний:«Кохана»,
Що жадана усе ще твоя,
Бо повітря без тебе не стане
Якщо змінить ріку течія.
Помани знову душу сягнути
У безмежні тенета небес
І ще раз з головою пірнути
В загадковий цей світ, без адрес.
Нехай промені в віях застрягнуть,
Залоскоче нас сонячний цвіт
І метелики в серці не згаснуть,
Як здіймаються крила в політ.
Як почуємо зоряну пісню,
Захмеліють від щастя слова
І годинник у північ зависне –
Бо в коханні ж бувають дива.
Задурманить обох матіола,
Закружляє у вальсі весь світ.
Чи буває чарівніше слово,
Як «кохаю» у розквіті літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887465
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Ой у полі, у широкім, жито-жито,
колоситься, веселиться, щоби жити.
Стали, стали чорні круки тут кружляти,
жито в полі захотіли поклювати.
Гляньте, їдуть козаченьки битим шляхом.
Кожен з батьком, а чи з сином, а чи з братом.
Не пускають чорних круків, не пускають,
Україну, рідну неньку, захищають.
Захищають Україну соколята,
бо у кожного із них тут рідна хата.
Гей ви, хлопці-українці, ви – соколи,
на своїй землі нам жити в щасті-долі.
Ой у полі, у широкім, жито-жито.
Колоситься, веселиться, щоби жити.
Ой нема чого Україні та й журити,
Вміють край свій козаченьки боронити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886808
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Край дороги в полі виросли тополі.
Просять вони в Бога для Вкраїни долі.
Між хлібів розрісся пишний кущ калини.
Хоче й калинонька миру для Вкраїни.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Шелестить на вітрі листячко дрібненько.
Подивись, Вкраїно... люблять тебе, ненько!
Сонячна дорога ранки зустрічає.
А струнка тополя сили набирає.
Хилиться низенько ґронечком калина.
Бо завжди найкраща в світі - Батьківщина.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Шелестить на вітрі листячко дрібненько.
Подивись, Вкраїно... люблять тебе, ненько!
Ой, яка ж щаслива наша Україна.
Край доріг тополя і рясна калина.
Оберегом ясним є для нас всіх завжди.
Час прийшов, щоб квітнуть
радості та правді.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Дав нам Бог для долі, щоб ви тут шуміли.
З нами рідну землю захистить зуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887269
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Той дзвінок від тебе був останнім,
Не зумів сказати пару слів.
Все пройшло, неначе у тумані,
Ти любив по-своєму, як вмів.
Ти мовчав, а я усе чекала,
Так хотіла все сказать тобі.
Та тебе я дуже добре знала,
Що чекати довго ще мені.
Десь іще надія в душі тліла,
Може, щось ще зміниться в тобі.
Біля серця я її пригріла,
Відкидала порухи слабі.
А роки, неначе білі птиці,
День за днем проходили врозтіч,
І нащо тепер оце журиться?
Та сьогодні вже не в тому річ.
Все пройшло, неначе стороною,
Як осінні грозові дощі,
Серце ще сумує за тобою,
І думки не в спокої вночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886635
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Стоять дуби, мов вічні вартові,
Над спокоєм у лицарів свободи.
Все пишуть й пишуть стиглі жолуді
Пером осіннім літопис скорботи
Мазепівці в могилі , вояки.
Царем російським страчені герої.
Пливуть над Україною віки.
До волі все вони пливуть , до волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884494
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 22.08.2020
Об мармурову вись ламає сонце списи —
Я ж слухаю тремку елегію беріз.
Малює в підворітті осінь артескіз
Автопортрета в гамах барви барбарису.
Щорік на спілім-переспілім літа листі
Поети вірші пишуть світло-пломенисті —
Так просто, для душі. А може, хтось й на згад —
Про руна лук й лугів заквітчано-барвисті
І споловілі ниви хвильно-колосисті,
Й про особисте — п’янко-солодко-гірчисте…
Не встоявши перед спокусою принад,
Я також кваплюся на творчий променад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886621
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Буває лякає як білий папір
впивається в’їдливо в очі.
І віриш мені, або краще не вір
писати на ньому не хочу.
Але олівець мимоволі беру
І лезом загострюю ікла.
А хтось про любов
як про тенісну гру.
Не звикла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886373
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 22.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dDSZf2KKjyI[/youtube]
Пролітали лебеді над хатою,
Розтривожив душу крик птахів,
Що здалися хмаркою крилатою,
Вісники останніх літніх днів.
Так багато в вас, птахи, загадок,
Чи не душі це летять земні?
У природі є завжди порядок,
Потайки прийшли думки мені.
То чому ж тоді ми часто плачем,
Як почуєм голосний їх крик?
І в той час не можемо інакше,
Із журбою дивимся їм всід.
Ми когось там хочемо впізнати,
І почути рідні голоси.
Довго сум не можемо здолати,
Важко втримать в час такий сльози.
Ми махаєм довго їм рукою,
Та слабка надія - повернуть,
Поки вже не зникнуть за горою...
Побажаєм їм щасливу путь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886619
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
[b]А[/b] я ішла до рідного порогу
[b]Д[/b]е так чекала трепетно душа,
[b]О[/b]бабіч малювалася дорога
[b]Щ[/b]одня мене ведучи у життя
[b]Х[/b]овалася трава в розкішних вітах,
[b]О[/b]говтавшись від спеки в вечори,
[b]В[/b]інчались у краплинках ніжні квіти,
[b]А[/b] парком розліталися листки
[b]В[/b]еселкою так милувались діти
[b]У[/b] неповторні проводжаючи світи,
[b]К[/b]раплинки чарували милі віти,
[b]Р[/b]озносячи по світу всі думки
[b]А[/b] дощ ховав у краплях вічно смуток,
[b]П[/b]еребиравши звіти в світі зваб,
[b]Л[/b]евада обіймала ніжно руту,
[b]Я[/b]к ніби сон чарівний зорепад
[b]Х[/b]атина,що стояла біля тину,
[b]В[/b] думках і наяву до неї йду,
[b]І[/b] пам"ятаю радісну годину -
[b]Ч[/b]арівний світ я ніжно бережу
[b]Н[/b]айперші і найкращі мої мрії
[b]О[/b]берігаю ніжно, як дитя,
[b]С[/b]олодкі миті, радісні події
[b]М[/b]алюю пензлем кожен крок життя,
[b]У[/b] серденьку відчутний смак дитинства,
[b]Т[/b]ак тягнеться до теплоти душа,
[b]О[/b]божнюю, навіть шляхи тернисті,
[b]К[/b]овток спиваю рідного життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886232
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020
Я ТРИМАЮ СОНЦЕ В РУКАХ
Я , тримаю сонечко в руках
Немов сонях -сонячну квітку.
Божий день як білокрилий птах
Летить ,птахом в зоряну нічку.
Нічка засіяла зорі як зернятко
Серпень збирає їх на Чумацький віз.
В сузір'ї"Либідь" спить немовлятко
Місяць,колихає охороняє від гріз.
Стеляться,густі тумани стіною
Жовтіє листя як в осіннім саду.
Вітерець,здіймає їх легкою рукою
Серпень,несе у світи вдалину.
До серпня,завітала у гості осінь
Подає руку на відстані руки.
Літечко ховає в очах сльози
Просить,ще сонечка з висоти.
Радіє,серпень блаженій миті
І встеляє зоряний килим до ніг.
Мережить павутиння у ниті
Бо вже Золота Осінь йде на поріг.
Я дякую,тобі літечко, літо!
За щедрі дари сонце золоте.
За мільйон ,мільйон запашних квітів
За троянду,що в моїм раю цвіте.
Я тримаю,сонечко в руках
І буде хліб і до хліба на столі.
Жито як море шумить у полях
Цілунок літа дарує на землі.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886180
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020
Дзвенить серпня музика прощальна
ВІРШ НАДИХНУВ НЕОНІЛИ ГУМЕНЮК І ОЛЕГА ТРЕБУХІВСЬКОГО СЕРПНЯ МУЗИКА ПРОЩАЛЬНА
Дзвенить серпня музика прощальна
Виграє явір на сонячній струні
Відлунює мелодія про кохання
Торкається мінорна нота душі
Прощай літо літечко золоте!
мій казковий світе мій милий раю!
Ще зігрій сонечком тепла мене
Хай намилуюсь я у ріднім краю.
Медовий спас стоїть на порозі
Пригощає в садочку всяким добром
Їдуть козаки на Чумацькім возі
Передають вітання за селом
Я замріяна стою зорю у небо
Ловлю за пазуху чудову мить
Пишу листа мій друже для тебе
Слухаю як над рікою вода біжить
Лину птахою до тебе думками
У молоде літо трави запашні
За тобою біжу босими ногами
Виливаю почуття у свої вірші
Ніби вчора усміхалось нам літо
Від щастя бились серця в унісон
Ти дарував лілії білі квіти
Все пролетіло як казковий сон
Загубилась, у літі між житами
Серпень розсипає зоряні дощі.
Захмарене небо плаче сльозами
Виглядаю, тебе милий на зорі.
Дзвенить,серпня музика прощальна
Відлітають,у далечінь журавлі.
Сяє ,у вікно зірка до світання
І про тебе нагадує мені у сні.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886186
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020
Дозволь, доторкнутись руки,
Мій янгол ніжний чистоти,
Насолодитись до глибин,
Вібрати звабливість хвилин
Заполонити подих мрій
Красою ніжності подій,
Відчути весь безмежний світ
Чарівних пройдених століть
Створити затишок краси,
Лишить цілунок квіт-роси,
Вдихнути свіжу ніжність ранку,
Насолодитися сніданком
Сказати миле, тепле слово -
Відчути, що життя чудове,
За все подякувати світу,
Що нам дарує справжнє літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886145
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 17.08.2020
Відмайоріло літечко вітрами,
Відпахло стомедами й чебрецем…
У ліс іду, мов до святого храму,
Й стрічаю осінь там лице в лице.
Вона ж листочкам зодягає крила
Й гаптує ними пишні килими,
Мов рушниками землю рідну вкрила,
А з неба журавлиний клин сурмить.
«Курли» висить в повітрі й верховітті…
І враз тривога вишилась в душі,
А коли клин став зовсім не помітний,
Той слід потрапив у мої вірші.
У ньому біль, що серце кожне крає,
І туга за невипитим теплом,
І жаль пташиний за одвічним раєм –
Ставочком, що дзеркалить за селом.
17.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886122
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 17.08.2020
КВІТУЄ ЛІТО
Квітує літо блаженним раєм
трояндою, що в розмаю цвіте.
Відлунює , спів пташок над гаєм
Алмазами сяє небо голубе.
Цілує , пестить , голубить поля
сонячним промінням обіймає.
Ранок вмиває личко у джерела
синю волошку що розквітає.
Рясніє золотий лан пшениці
І палахкотять маки червоні.
Ластиться,чайка біля водиці
Яка благодать у полі на волі!
Від спраги , дощик напоїв зерно
омив листочок клена тополі.
Зійшла , райдуга увінчала село
устами цілує квітку любові.
Вітер,заспав під грушою в саду
Усміхається,мило божа днина.
Яблука ,наливають в соку
Виноград ,солодка груша ,слива.
Вузька кладка веде у діброву
Там де солодка ягода малина .
З далека , чути солов'я мову
Тут личко,румяніє як калина.
На пасовиську пасуться коні
Корови червоні ,чорні, білі
Я ,надою молочка у долоні
Набиру сили у душі і тілі.
Витає , всюди благодать божа
Сяє барвиста райдуга над селом.
Запашила ароматом квіт ружа
Радіє, лелека лопоче крилом.
Польові стежки немов струмочки
Поміж буйнотрав'ям розлились.
Літо , з рум'янку плете віночки
ловить зайчики і зорить увись.
Засмагле літо біжить до річки
Скупатись ,у прохолодній воді.
Там купається , зранку до нічки
Босяком ,біжить у трави запашні.
Пахне чебрець любисток м'ята
I липи медовий духмяний цвіт.
Розмаїта квітами рідна хата
І надихає душу матіоли квіт.
Бджілка трудівниця мед збирає
Господар , колосок до колоска.
Щедре Літо з блакиті вітає
Передає , привіт до берега Дністра.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886108
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020
Горить зоря в полях бездоння,
сріблястий в душу зазира.
Маніжить ніч своїм безсонням,
за плечі вітером обійма.
Пливуть думки — шукають ноти,
у грудях тріпотить життя.
Я, наповняю серця соти —
магічним співом солов'я.
Облиште думи, нині годі!
П'янку духмяність пропущу,
до вас повернусь при нагоді,
коли натхнення відпущу.
Давно вино вже не п'янить —
п'янить твоя господня ласка.
П'янить оця бездонна мить...
Побудь зі мною ще, будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885183
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Шумить пшениця з краю в край,
Під сонцем смагне щедрий колос…
Земля моя, неначе рай…
В душі її - духовний голос.
Де пахнуть луки чебрецем
І сад у яблуках з наливом,
Там хмари чітко олівцем
Малюють щедро дощ і зливи…
І п’ють їх маки у полях,
Купа голівку жовтий сонях…
Веселки райдужної шлях
Тримає небо у долонях.
Живить повітря петрикор,
П’янить озону свіжий запах,
А Липень творчий у декор
Дарує з громом небу спалах
Над світом лине диво – спів,
Вокальну трель виводить жайвір…
Як гімн Землі усіх часів,
З’єднав в собі природний клавір.
18.07.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883553
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 10.08.2020
Знову день добігає кінця
І тьмяніє багряна заграва.
Коса тінь ледь торкнулась лиця,
То для вітру весела забава.
Шелестить у грушевім листку
Та колише достиглу вже грушку.
Від кохання душа в сповитку,
Не лишай, вітре, спомином пустку.
Бо розквітлий у серці розмай,
Має силу терпку й виняткову.
Горобинну наливку спізнай,
Де втрачаєш і волю, і мову.
Так з роками дозріле вино
Б’є фонтаном у грудях гарячим.
Пий до денця ненаситне єство,
Що в чеканні є ніжно-тремтячим.
09.08.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885495
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 10.08.2020
* * *
Приємна мова вечорова.
Тріскоче тихо каганець.
Потішусь музикою слова.
Покличу Музу під вінець.
На вівтарі земних взаємин
скажу відверто до ладу:
лиш їй відкрию потаємне,
довірю душу молоду.
Молюсь на долю, Богом дану.
О Музо, душу освяти!
Світи на хатнище жадане,
з тобою підемо в світи.
Який п’янкий приємний трунок –
небесне царство зір-владик...
В самотині на срібних струнах
плекає Музу молодик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885490
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Перебираю я думки,
Той слід лишився в серці -
Любимі, радісні листи,
Які писала неньці
і ось вже, ніби милий сон
Торкається волосся
Та пригортається до скронь
Ріднесеньке колосся
Біжить стежина в далину
До болю так рідненька,
Де зустрічала квіт-весну
Найкраща, люба ненька
Ті очі сяяли теплом
І руки пахли хлібом,
А серце вабило добром,
Ділившись з усім світом
Де сад вишневий гомонів,
Збираючи родину
Та вечір в сутінках зорів
У чарівну годину
Де милий затишок бринів,
Як в книзі гарна казка,
Де чути було спів птахів
Та неньки ніжна ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885407
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Дарує сонце усмішку ласкаву,
То ж насолоджуймось його теплом,
Бо вже похолодає незабаром
І дощ осінній йтиме за вікном.
Набридне монотонністю своєю,
Навіювати буде навіть сум,
Нахилиться так низько над землею
І сіре небо, і хмарок табун.
Густим-густим засіється туманом
Широкий берег, луг та оболонь,
Сріблясті роси ввечері та вранці
Торкатимуться холодом долонь.
А поки що ще промінці веселі
Стрибають скрізь та тішать нам серця,
Запам"ятаймо диво-акварелі,
Які несе погожа осінь ця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885333
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020
Візьму до рук святе перо,
Рядків торкається чоло
І теплота і вся любов
Бринить у серці знов і знов
Життєва мудрість і добро
Дарує щедро так тепло
І світ багатшим вмить стає
В житті зціляє все просте
Для щастя лиш потрібна мить,
Щоб у життя її втілить
І часом просто обійнять,
Любов душі подарувать
Хвилинку ніжну та земну,
Квітучу, радісну весну
І вже захочеш в світі жить,
Бо справжнє щастя - це любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885142
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 08.08.2020
Хай накриє туман оксамитом безмежнії доли
Та напише роман про святі неповторнії долі
І струмок забринить, і мелодії ніжно полинуть,
Де земля і трава у вечірнім зати́шку спочинуть
Схилить віти верба, трішки мабуть за день притомилась,
Може думка її за вечірні години змінилась,
А у зелені трав заховалась від спеки пташина,
На поріг вже ступає дивовижна, вечірня година
Вже стомилися всі, потихеньку готуються спати,
А маленьких дитят заколихує любляча мати,
Сонце також сховалось уже на приємний спочинок,
Скільки буде іще у житті дивовижних хвилинок?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885325
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020
[b]М[/b]илує очі чарівна година
[b]Е[/b]літа снів вплітає у блакить,
[b]Н[/b]аспіви чути ніжної хвилини
[b]І[/b] квіти додають приємну мить
[b]Ч[/b]арує нічка подихом багряним,
[b]А[/b]корди випромінює краса,
[b]Р[/b]іка за садом губиться в тумані
[b]І[/b] посміхається чарівно в слід зоря
[b]В[/b]ирує літо, новизну дарує,
[b]Н[/b]аповнює серденька всі теплом,
[b]О[/b]бабіч ясен трепетно міркує
[b]П[/b]осмішку все даруючи листом
[b]О[/b]сь заховались дивні ікебани,
[b]С[/b]томилися привабливі кущі,
[b]М[/b]акети паперові в милім стані
[b]І[/b] особливістю наповнюють вірші
[b]Х[/b]ороми із квіток уже на лоні,
[b]А[/b] поряд освіжаюча трава,
[b]Л[/b]ікують очі тихо на іконі,
[b]А[/b] біля лику дихає краса
[b]С[/b]ади давно вже квіт свій залишили,
[b]Я[/b] лиш в думках вдихаю аромат
[b]З[/b] весною довго в дружбі ми прожили
[b]О[/b]золотить лиш тільки зорепад,
[b]Р[/b]озлуку ми відчули, бо любили -
[b]Я[/b] збережу коштовності карат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884930
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Слова до пісні зареєстровано у пісні України
ГАЛИЧАНКИ
Леді,галичанки привабливі красуні
Зі щирою душею чудові господині.
Розрадять,серденько пташки щебетуні
Як заспіває ,то квітне цвіт на калині.
Встають,зі сходом сонця на світанку
Біжуть , до берега Дністра до річки.
Немов бджілка на квітці спозаранку
Працюють,зранку і до пізньої нічки.
Ллється ,чисте джерело з синіх гір
І немов ручай цілюща водиця.
Вслухаюсь,у мову з мелодійних лір
Це співає пісню панна білолиця.
Як усміхнеться мило моргне бровою
То мліє, серденько у тілі, кров бурлить.
Журавки ,до її голосу летять юрбою
Слухають ,високі струни прекрасну мить.
А галичанки,є найвродливіші дівчата
Стильні ,модні одягнені у вишиванку.
Зустрічає, гостинно з хлібом жінка мати
Наллє, парного молочка у філіжанку.
Люблю,твою мову красуне галичанко!
І твій стрій український у віночку.
Ти ,немов запашна троянда зранку
Білосніжний цвіт вишні у садочку.
Дівчата- галичанки як ті вишиванки ...
Одна ,одної краща як зіронька сяє.
Її будять ,ніжно- ніжно сонячні ранки
Білою лебідкою над Дністром літає.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884881
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Кохання без межі, немов привільне поле.
Ромашок простота, волошок погляд.
Обіймів ніжність, слова гнучкість, тепле коло
І ласк твоїх розлита щедра повінь.
Кохання соковите, ніби стигле ґроно,
Смакуємо медовість променисту
Під літнім благодатним небом на осонні,
І кожен день, мов сонячне намисто.
Бажання спраглість із глибин душі черпаєм.
Сонет магічний, спалах блискавиці.
Кохання - чистий солод, знахідка із раю,
Одна для двох сердець свята зірниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883716
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 03.08.2020
А музика звучить завжди по-різному:
То хвилею бурхливою, а то дощем,
То громовицею здається грізною,
То зігріває сонцем теплим серця щем.
А музика легка летить пір*їною,
Мов вільна пташка лине до святих небес.
Здається світ навкруг аквамариновим,
І сповнений по вінця райдужних чудес.
І не буває в музиці байдужості,
У ній звучить завжди палітра почуттів.
Усмішка на обличчі квітне ружею,
Коли барвисто-дивний чуємо мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884719
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Я напишу́ тобі листа, колись, можливо
І ти не знатимеш про це, я так зроблю́
Зашию рани в тім листі, на живо
Щоб ще хоч раз змогти промовити - люблю́!
Я напишу́ тобі про все, що так болить
І відпущу́ своє кохання із вітрами
Та запалю́ вогонь, нехай горить
Усе, що колись було поміж нами
І що там люди, та нехай говорять
Лиш матінко, повірити зумій
Я щастя так хотіла те, що мо́лять
Та все ж не відшукала, зрозумій
Коханий, ти не думай, що кінець
У моїм серці слід твій, буде тліти
Хоч не підемо разом під вінець
Тобі бажаю я кохання так, щоб мліти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881001
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 01.08.2020
А серце кохало двох
І щастя спрагло жадало
Не знало б життя тривог
Якби ж у душі не палало
В очах твоїх бачила спокій
Та ніжність твоя огортала
І неначе у ямі глибокій
Де подіти себе, не знала
Та у серці, все дужче болить
Гірку правду воно відчуває
Поверну я реальність на мить
Бо у дома мене все ж чекають
Нащо ж я тебе бачу у снах
Не приходь ти до мене, благаю!
Моя доля, у твоїх руках
Розум проти та серце кохає
Моя доля розділена навпіл
А серденько, все прагне дурниць
Ти залиш мене просто, без жартів
Й не показуй своїх ти зіниць
Ти дозволь мені, просто кохати
Та одному лиш, вірність вручить
Моє серце з твоїм роз'єднати
Хоч нехай і навіки болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864076
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 01.08.2020
[b][i]У самотності лі́та вже навряд
може справдитись щемне-особисте.
Білим спалахом терни від троянд,
як розірваний ланцюг із намиста.
Дивним спогадом літ із забуття
вириває троянди цвіт вогнистий,
Знов гортає сторінку нам життя
І ударами долі рве намисто…
А букет нагадає теплі дні,
Бо душа без кохання вся завмерла.
Ті троянди липневі мовчазні –
Розсипає кохання – білі перли…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884471
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Світку мій, мов люстро, відшліфований
Після довгих, окаянних злив,
Викупаний у нещадних повенях!..
Хтось тебе у Бога відмолив...
Щоби струни, вирвані із коренем,
Заново Господь налаштував,
І поля, негодою розорені,
Розплели зелені коси трав...
Щоби, літнім дотиком злеліяний,
Ліс густий навстріч новому дню
Хвойними закліпав ніжно віями,
Струшуючи росяну броню.
Все минеться: і негоди, й віруси,
Час роки на жорнах перетре.
Тільки б ти, мій світку, не зневірився,
Вічне розмінявши на пусте...
Тільки б не здрібнився у гонитві цій
За мирським, бо це - лише обман!..
Ген з-за хмари сонце пишні китиці
Звісило і землю обійма.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880843
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 30.07.2020
По асфальту, випраному зливою,
Лопотіти гумою коліс!
Тане липень бджілкою дражливою,
Серпня проступає вже ескіз.
Виднокрай, залитий теплим хересом,
Проводжає сонце на нічліг.
Пахне вечір мальвами і вересом,
Я ж лечу – немов не чую ніг!
Плавно так дистанцію скорочую,
Бризки розбиваю на льоту.
Вітерець біжить прудкою гончою –
Норовить схопити за п’яту.
Й на душі так лоскітно, піднесено,
Ніби за плечима – пара крил!
Плавляться калюжі під колесами,
Миготять будинки і двори.
Пахне звідкись випічкою й кавою,
День, як цукор, топиться на дні.
Заплітаю стрічкою яскравою
Промінь сонця в локони лляні.
Ну, а він так міниться й полискує,
Аж рябіє барвами в очах!..
Тане липень в роті барбарискою –
Ах!
[i]Світлина з інтернету.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884423
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Походжає в світі казка,
Огогртає ніжна ласка,
Розкриває смак природа
Неповторна насолода
Ведуть розповідь ставочки
Та виспівують струмочки,
Поетичне дивне шоу
Переходить у розмову
Кущ із деревом здружились,
Ніби родичі зріднились,
Пташка дивним голосочком
Вже спілкується з струмочком
Ось стоїть струнка смерека
Не лякає її спека,
Біля неї дивний ясен
Виграє, як ніби красень
Заспівали дружно віти,
Приєднались ніжно квіти,
Розкриває смак природа
Неповторна насолода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884404
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
У кожного свої життєві лабіринти –
Хто стрімко вгору йде, а хто униз…
Спішім важливі упіймать моменти,
Адже життя – це не простий каприз…
Коли Господь тебе угору піднімає,
Шануй усіх, що твій встеляють путь,
Бо, може, нині твій шлях гору подолає,
А завтра і тобі вже руку подадуть…
У кожного свої життєві лабіринти –
Одним простіші, іншим надскладні…
Чомусь так Небо закрутило коловерти,
Гріхи, мабуть, щоб очищати на путі…
То ж вибравши свого життя дорогу,
Прямую завжди без ниття і нарікань,
Якщо таке, чомусь, угодно Богу,
Готова, мабуть, й до нових страждань…
У кожного свої життєві лабіринти –
То ж йду смиренно крізь свої роки,
Хоч не знайшла свого буття івенти,
Не забуваю іншим подавать руки!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884332
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Привідкрию вікно для мрій
Хай з домівки повилітають,
Щоб дарма не тривожить снів,
Щастям тим, що його не знаю…
То ж нехай до Небес летять,
Покружлявши над водоспадом,
Не посмію дарма втрачать,
Ті думки, яким завжди рада…
Привідкрию вікно для мрій,
Щоб й нові знову зароїлись,
Не ганьбитиму й норов свій,
Хоч жалі в ньому зачаїлись…
Мрії мають своє життя,
Не підвладне і наріканням,
Та не стануть лихим сміттям,
Не завадить і лінь старанням…
Привідкрию вікно для мрій,
Заманю їх назад свічками,
Щоб якщо і бажають змін,
До чужих щоб не приставали…
В моїм серці, в моїй душі
Зародились вони роками,
То і житимуть лиш в мені,
Хоч реальністю і не стали…
Привідкрию вікно для мрій…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884370
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Цікаве це літо: то спекою парить,
То все заливає холодним дощем.
І ці непостійні такі перепади
Розбили надію останню ущент.
Надію на те, що це сонце зігріє
І нас приголубить, й поніжить теплом.
Душа заспіває і літу зрадіє
І піснею в небо злетить над садком.
Це літо невдале блукає по світу
І нам норовливу погоду несе.
За спекою, зразу ж, негода по сліду:
То грім сильно вдарить, то злива піде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881532
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 29.07.2020
[b][i]О очі… та магічна таїна,
так манить серце срібним водограєм.
В їх синь ясну, чарівну я пірнаю,
Та глибина – що не дістати дна…
Ловлю, мов хвилю, тої зміни мить –
Сумні… аж раптом лагідно-веселі…
Миттєвий спалах знов несе на скелі,
Бо в пристрастях уже в них шторм кипить.
У тих очах – торують кораблі…
Мов велетні морські бредуть шляхами.
В блакиті ллється ніжність берегами,
Ось порух вій – вже тайна їх в імлі…
О очі… мальовничий небосхил
у них принишк в пейзажі неповторнім.
Причарувала поглядом коштовним
ця магія небесних двох світил…
У царство романтичних сновидінь
Магнітом манить дно заблудлі душі.
Хоч берегтися я від тебе мушу –
Про почуття мої співає мушля:
- О твої очі… серця голубінь…[/i][/b]
(Малюнок - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884295
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Життєвим шля́хом я і шла, і бігла.
На тім шляху - багато розгубила.
Був шлях багатий, але часто бідний:
на тих людей, що доля подарила.
Іду-іду, чимало подолала.
І в віру я пірнала, глубоч́енько.
Було, потрібного, я друзям не казала.
Тепер, між нами - прірва чимале́нька.
Іду я далі. Трохи залишила:
тих особливих... Тих, що не дратують.
І все частіше, ниють мої крила,
і все частіше - покидьки чатують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883059
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Думами вгортаюся у сни,
Ціпко придивляюся у себе.
Знову йду, стежиною весни
За дитинством слідом і заледве…
Поспіхом занурююсь у дні.
Спогади молотять, наче градом.
Мить ота тривожиться в мені,
Я ж, чомусь, топчуся поза кадром.
Так, неначе вже усім чужа.
Скрізь пройшла і вже перелюбила.
Попереду десь лежить межа,
А я ще спинаюся на крила.
...І нехай стомилися вони,
І міцними їм уже не стати.
Світе, не жури і не вини -
Снами повертаюся до хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884275
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Ледь видніється сонце в тумані,
Теплий промінь заплутавсь в дротах.
Старий клен теж у димній пошані,
Він стоїть на довічних чатах.
Сторожить дощем вмиті віконця,
Раптом вчується сміх дітвори.
Там живильна притихла криниця,
В ній гудуть заблукалі вітри.
Деревій схилив голову білу,
Шаль імлиста йому до лиця.
Закохавсь в паперівку несміло,
В унісон б’ються їхні серця.
Ще стерня пахне впалим колоссям,
Тим достатком, здобутим в трудах.
Щоб добро у родині велося,
Щоб в очах іскри щастя - не страх.
27.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884174
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Ти поклич мене у світ
Де вдихнути зможу квіт
Неповторний і п"янкий -
Чути голос в нім святий
В невідому далину
Де вберу усю красу
Та почую спів птахів,
Що торкнулися рядків
В неповторну неба синь,
Неймовірних літніх днин,
Де впіймаю сон квіток
Та доповню ним рядок
Перехожих голосів
Чути тихо звідусіль,
Йде до ночі смілий лік -
Сон торкається повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884118
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020
(Рондель.)
... Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я у піні – немов Афродіта,
звабний пасок у морі розмок…
Подих моря голубить мій крок,
розчиняюсь в блаженному літі.
Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я звільнила себе від думок…
Тільки море і я… в цілім світі…
Захід сонця рожево-привітний,
що у хвилях чуттєвих замовк,
оксамитом торкає пісок…
(Картина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020
Прошу, будь ласка, зупинися, доле!
Підвези, мене де щастя живе.
Туди , де тихий рай синє море,
Де на алеї квітів троянда цвіте.
А життя, замало сотню - сотню літ
щоб тебе любити та й кохати.
Розквітати, щастям як пишноцвіт
Для тебе найкращі пісні співати.
Я все б віддала, вернути час назад
Щоб відчути високі почуття.
У долоні, ловити зорепад...
І cлухати , як б'ється серцебиття.
Мрію, скупатися у травах у росі
У рум'янку, чебрецю, любистку.
За спиною виросли крила мені
І на вишиванку вдягти намисто́.
Хочу ,бути щасливою з тобою
На землі віднайти квітку щастя.
Зустрічати, схід сонця під горою
Дякувати , Богу за всякі ласки.
Щоб пригорнутись до тебе так ніжно
Цілувати сонцем літа в чоло.
Цвісти як троянда білосніжна
Дарувати тобі красу і тепло.
Я б дивилась, день і ніч на тебе...
У красиві зелені - зелені очі .
Ти , Ясним Місяцем світив для мене
Розказував, про Всесвіт до півночі.
У даль, білою чайкою летять думки
Де навкруги тиша синій океан.
Господь, причащає зі своєї руки
Дарує, душі словесний золотий лан.
Квітує, моє літо волошкою в полі
і теплом зігріває синьооке небо.
Я квіткою в'яну без твоєї любові
І немає радості друже без тебе.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884044
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Сонячний промінчик
Грається зі мною,
Виліз на ослінчик,
Вигнувся дугою.
Ущипнув за щічку -
Враз тепліше стало
І на моїм личку
Сонечко заграло.
Промінчик по літу
Весело мандрує -
Кого не зустріне -
Теплом почастує.
Відкривай віконце -
Зустрічай промінчик,
Щоб він вранці знову
Виліз на ослінчик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643508
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 26.07.2020
Убралось Слово в дорогу одежу,
Яке ж м'яке те ткане полотно,
А вранці вийшло за місцеву вежу,
І сіло вправно з воїном в сідло.
І стало Слово піснею, й крилато
Летіло сміло ордам навздогін.
Як наше Слово билося завзято,
Молилося, і переміг загін.
Верталось рідне зранене додому,
В легендах оживало і піснях,
А як красиво заквітчало мову
Волошками і маками в житах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884000
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2020
[b][i]Замулено-занедбано колодязь,
де так натхнення черпала душа.
Та все ж чуття те, з закликом: боротись!
Струмок надії в серці воскрешав.
Ледь жевріє джерельна та утіха –
Але живець того кохання дихав!
Твій спраглий погляд – символ чистих вод –
Крізь терни днів, страхів, жалів, негод…
В прозорості глибинній слід ясніє,
Кохання трепет джерело збудив,
І ось уже під натиском води,
Наповнюються всі тобою мрії.
І скільки б часу та води не утекло –
Колодязь живить вічне джерело…[/i][/b]
(Художник Юрій Пацан "Біля криниці")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883920
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
[b][i][color="#990909"][color="#090b99"]К[/color]оли вогнений обруч сонця
[color="#090b99"]О[/color]дійде на спочинок свій,
[color="#090b99"]Х[/color]утчіше лину до віконця
[color="#090b99"]А [/color]ти вже йдеш, коханий мій.
[color="#090b99"]Н[/color]ічна імла і зорі неба
[color="#090b99"]Н[/color]ас зачарують у цей час.
[color="#090b99"]Я[/color] певна, кращого не треба,
[color="#090b99"]В[/color]се у весни-краси для нас.
[color="#090b99"]І[/color]риси дивні і лілеї,
[color="#090b99"]Р[/color]омашок ніжні пелюстки
[color="#090b99"]Н[/color]арцисів ряд уздовж алеї
[color="#090b99"]О[/color]жини пагони-ростки
[color="#090b99"]С[/color]вітило ночі - місяць ясний
[color="#090b99"]Т[/color]ремтливі зорі угорі,
[color="#090b99"]І[/color] всеньке-все таке прекрасне
[color="#090b99"]В[/color]се неймовірне в цій порі.
[color="#090b99"]І [/color]ми удвох такі щасливі,
[color="#090b99"]Н[/color]іч неповторна... без прикрас.
[color="#090b99"]О[/color]н, навіть зорі мерехтливі
[color="#090b99"]К[/color]азково дивляться на нас.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883893
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.
В білий гребінь убрався потік:
то вирує глибинне між нами.
На пісок котить літо слідами,
пінний слід - ніби наскрізь пропік…
І крізь шторм, яким кожен хмелів,
Безкінечно-стрімкий, неозорий –
Розумію тебе я без слів.
Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй гучну тишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Тихо вечір лишився далеко
Зустрічає чарівную ніч
В небесах пролітає лелека
До найкращих і рідних доріг
Зустрічають привабливі доли
І хати де бували не раз,
Де єднали чудовії долі
В незабутній для серденька час
Де спивали любов і турботу,
Що давала наснагу в життя
Та вертались завжди до порогу
Де чекала рідненька земля
Рідна, любляча і лиш єдина,
Захистить де б вони не були,
Бо для неї пташина - дитина,
Що вернулась в краї з чужини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883880
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Тут відвернути погляд неможливо!
А вечір, глянь, - загравою горить.
Озерний плес - це загадкове диво
Сіянням з висоти животворить.
А поруч гай смарагдами покритий,
Від денних тьохкань, співів ще не втих.
Розм'якне скептик, навіть строгий критик,
Спинившись, занотує кожен штрих.
Вертаюсь до садиби, геть стемніло,
Десь місяць між хмаринами заснув.
Лиш бовваніє якось підозріло
Вишневий сад - коралі одягнув.
Я, ніби птаха розпростерті крила,
Здіймаю руки до самих небес.
Поезію природа нам створила,
Аж хочеться обняти світ увесь,
І заспівати Господу осанну,
За те, що бачу це, оцим живу.
І пізнавати суть іще незнану,
Спостерігати все це наяву.
Я лиш маленька Всесвіту піщинка,
Слід пам'ятний у слові відіб'ю.
А кожна думка, від життя краплинка,
Що віддзеркалює судьбу мою.
Пора плодів - надворі щедре літо,
Хліба достигли, десь уже жнива.
Хай настрій цей підніметься над світом -
Тобі, коханий всі мої слова.
Автор Ніні-Марія
[img]https://scontent-ams4-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/110313220_2599603616966681_791630104968816490_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=NB30O1UOZvQAX-PK4Zp&_nc_ht=scontent-ams4-1.xx&_nc_tp=7&oh=c3e513dc04169bd091a3535a0b70b7fb&oe=5F3D19AE[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883628
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
У слові і в діях існує любов,
У першій дитячій вимові.
Фундамент бетонний, основа основ,
Пташок переспів у діброві.
Любов в цьому світі всьому голова,
Закладена в силу геному.
Її бо’ п’ємо ми з Творця джерела,
Здарована світу земному.
У рідному слові єднає любов,
Божественні чисті кристали.
То кожної нації гідності кров,
То міці держави підвали.
Не в Господі сила, в любові жива,
Без неї не можна прожити.
Любов, то весна грозова,
Не можна весну не любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883467
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
І ось заграла музика дощу,
у ній вчувалась магія сопрано.
Так відобразить може лиш красу
Майстерно й неповторно тільки ранок
Я зупинилась, стишила ходу
і серденьком проникла в ті мотиви,
Таку не відчувала ще красу,
Щоби звучала звабливо й грайливо
Замилувалась, погляд підняла,
Мене вражала неповторна врода,
Лунала пісня ніжна із струмка -
Так прокидалася від сну сама природа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883478
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Як кличе мене, ненька, до вікна,
Поглянь, яка краса, рідненька доню,
Та бережи, дитино, ти літа,
Свою безмежну,неповторну долю
Ти зрозумій, дитино, що життя -
Воно не за́вжди буде лиш привітним,
У мудрості виховуй ти дитя,
Щоби ніколи не було самітним
Люби його, в житті оберігай,
Тремти над ним, як над дитям лелека,
Але завжди, рідненька, пам"тай,
Що й тут бува життєва небезпека
Ота межа, яку не переходь,
Любові теж в житті бува багато,
Бо цю межу лиш створював господь,
Щоб серце не заходило далеко
І намагайся, чемність і добро
Та з мудрістю у серденько вкладати,
Щоб у майбутнім сивеє чоло
Було до кого ніжно пригортати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883345
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Листки календаря перегортаю,
Вже половини літечка нема.
Над полем жайвір весело співає
І кличе хліборобів на жнива.
Зерно добірне у тугім колоссі,
Жита достигли вже і пшениці,
Позолотило їх яскраве сонце,
Пославши свої теплі промінці.
В безмежнім хлібнім морі випливають
Рядами степовії кораблі
Та щедрий-щедрий урожай збирають,
Що згодом короваєм на столі
На вишиванім рушнику крилатім
В калиново-барвінковім вінку
Вже красуватиметься та й у кожній хаті -
Символ достатку на довгім віку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883224
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
[b][i]Рожева фарба, що лягає на покоси,
в задумі сонце, ніби «Зглянься», небо просить:
Ти не зрони на колоски свої росини,
тримай міцніше їх у далі своїй синій.
На знак угоди - небу хмари розгрібати,
адже стоять ще в полі золоті хліба ті.
За те, що урожай зерна такий хороший,
за сонце й дощ, за все - спасибі ласці Божій!
Ми у молитві, як один, усі єдині –
Хай без війни живуть простори жовто- сині.
Мов подих ллється полум’яне те прохання…
...З промінням сонця, з тим покосом на світанні.[/i][/b]
( Фото - Анни Прогнімак.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883212
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Зачарувала мене ніч своїми зорями,
А я зрівняла їх красу з людськими долями,
Затамувавши подих свій, зовсім несміливо,
Вдивлялась в ніжную блакить, отак замріяно
Світили зорі в небесах та також мріяли,
Бо дивувала їх земля своїми діями,
Як же могла створити світ краси казкової,
Щоби набути ніжності ще світанкової
Горнулись квіти і кущі, до сну хилилися,
Щоби тендітнії тіла їх відновилися
І хвиля ніжності вела у милу казку
Де світ вкривала теплота і море ласки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883196
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Хмарки в небі, де присмак грози,
Хлібний лан неквапливо колише.
Крихкий образ завис бірюзи,
Птах у ній слід невидимий пише.
Чорно-біле крило, мов життя,
Клекіт з горла таврує свідомість.
Хоч немає назад вороття
Та є те, що дає невагомість.
Світла пам’ять, любов, каяття,
Дім, родина, монетка на щастя.
Друга давнього тепла рука,
Щире слово, що все іще вдасться.
Лиш зумій не позбутись себе,
Не втопись у потоці безликім.
Написавши лиш власне есе,
Станеш тим недосяжно-великим.
14.07.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882888
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Ловлю сонце в усмішку й встаю,
Новий день зустрічає піснями.
Відчуває душа, що в раю,
Трави в росах відчувши ступнями.
У вишневім саду благодать,
На вустах смак дозрілої вишні.
Свіжі кісточки з рук в сіножать
Пацьорками лягли, мов намисто.
А на серці терпець з кислицем
Та ще солод пахуче-рожевий.
Чудні ягоди, дані творцем,
Дивували світанок липневий.
Легкий вітер гойдав аромат,
Відзивався теплом в моїм тілі.
Зблиснув слізно загуслий агат, -
Сік вишневий в печалі знімілій.
13.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882760
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Дрімають ще ранкові хмари
За ними небо голубе,
Хай навіть вимрію тебе,
Хай навіть будеш не до пари
За обрій мрія поведе.
Дерева ще у снах дрімають
Ще вітер листя стереже,
І тільки небо вітражем,
Душа у щастя заглядає
Немов святиню береже..
Росою щедро вкриті трави
Розлука, де тепер вона...
Хай серце ніжність п'є до дна,
В коханні не шукають правди
Йому б віддатися сповна.
В коханні і життя ще мало
Хай навіть вимрію тебе...
Так щедро доля дарувала
В цей ранок небо голубе
І мрію, що в душі живе.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882668
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020
Давай пройдемось, стежкою життя,
Де роки дарували різні миті,
Як у житті із малого дитя
Писались сторінки у книгу зшиті
Як стежка бігла не завжди легка
і мрії то збувались, то ховались
Та полонила світова краса,
Як ніби барвами зі мною все змагалась
Де чарував барвінок на стежках
Та погляди у ньому розчинялись,
Як малювали зустріч у думках,
А потім ніжно, мило зустрічались
Давай пройдемось, стежкою життя,
Де роки дарували різні миті,
Як у житті із малого дитя
Писались сторінки у книгу зшиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882538
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Україно моя вишиванко,
Від веселки семи кольорів.
Загадкова у світі циганко,
Світу всього ти скриня скарбів.
Твої дії в стихії буремні,
Й злої долі величні діла.
Значить ти прожила недаремно,
Коли вижити в неї змогла.
Твої справи освячені кров’ю,
Скільки воїв злягло у боях.
Зі всім світом боролась за волю,
Незбагненний твій Зіронько шлях.
Працювала ти сонячна плідно,
Ти для світу, як світоч була.
Бо несла світла промені гідно,
По обидвоє боки Дніпра.
Вишиванка зволожує душу,
Не дасть вирватись скверні наруж.
Знову й знов з кольорів її вкушу,
Розіллю благощему довкруж.
Покотилась мелодія гаєм,
В красі Божій пливуть почуття.
День новий йде, Сварожий ступає,
Йому віра заради Буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882416
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020
[b][i]Горять у морі золотавім соняхи,
обласкані промінням та зігріті,
Мов поцілунком тягнуться до літа,
і хвилюванням цим - забракло подиху….
Такі вони зворушливо-тендітні
Та полум’яні в почуттях незнаних –
Здавалось, це енергія коханих,
Застигла у жовтавім моноліті.
І тягнеться вогненно- теплим личком
Вся сонячна душа, яка дрімала,
Чекає в сподіваннях зустріч-спалах –
Побачення із літом її кличе…
...і це чекання, як сама любов - величне.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882437
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Я бачила чудову неповторність,
Що змінювала ніжно кольори,
Така природна, чарівна змістовність,
Що поєдналась з дотиком роси
Зелені трави утворили килим,
Лишивши поцілунки світ думок,
Ромашка з маком, як дівчина з милим
В ніч милувались звабою зірок
Всміхався місяць, проводжав в дорогу,
А зорі мерехтіли, як свічки,
Які вели до рідного порогу
Де зустрічали радісно сади
До ніжноти п"янили аромати
і звабою всміхався ніжний квіт,
Коштовність вигравала у карати
Нам дарувавши, справжній дивосвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882432
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Сіре небо обривком споминів
Троянди сплелися на пліт
Тільки літу тепер вже холодно
Літу учора наснився сніг...
Так...вчора війнуло холодом
Пахло морозом з Карпат
Пахло згадкою пахло спомином
Пахнув суничний чай...
Думки були мов заворожені
Сивим небом укрився птах
Грію руки вугликом споминів
Й сірим небом в твоїх очах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882033
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Прошу, не відштовхуй від себе
Бо загубиш мене назавжди.
Якщо любиш прийдеш до мене
І збудуєш ,райдужні мости.
Не потрібно , золота-срібла
Солодких обіцянок день у день.
А високе почуття світле
Слухати, сонет ніжних пісень.
Після грози хочемо сонця
Вдихнути, у голубу блакить.
Нарвати квіти у долонці
Відчути,у парі блаженну мить.
Душі,не потрібно скарби
А опора,вірний друг у житті.
І неба ,кольорові фарби
Щоб осяяли ,земну путь на землі.
Багаті,теж плачуть від болю
І в них ,є своя думка і життя.
Ніхто наперед незнає долю
І від гірких сліз плаче душа.
М.Чайківчанка.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882280
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Після дощів мокріє літо,
щебече пташка голосна,
ще сіється із неба мряка,
та бути сонцю вже пора.
Воно покажеться пізніше,
як промені почнуть політ
і над зеленими морями
злітають ластівки у світ.
Уже і крильцями тріпочуть
із перегуком голосним,
а коли ластівки літають -
сонце і літо в світі цім.
Після дощів троянди квітнуть,
кущ кольорами виграє,
навсібіч пелюстки розсипле,
новий із літом розцвіте.
26.06.2020-7.07.2020
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882084
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Як можна поглядом чекати і любити
І виразити все до ніжноти,
Ним можна навіть у житті зцілити
І доторкнутись, ніби до весни
Ним можна передати все важливе,
Найкраще, найсвятіше у житті,
До ніжноти прекрасне і щасливе -
Дарунок долі, що всміхається тобі
Та поглядом можливо розказати,
Про теплоту, що у тобі бринить
І трепетно, і ніжно обійняти
Та і відчути справжню милу мить
Ним можна заглянути у серденько,
Почути магію сприймання почуттів,
Ним можна доторкнутися, мов ненька
Чи казка чарівна у вирі снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881735
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
Наче небо волошко́ве пошептом
Лиш мені повідало секрет,
Що тебе із серця мого, золото,
Вже ніхто повік не забере.
Ти – ковток едему, моя втіха! Ти
Не повіриш, але я відчув
Що в твоєму світі легше дихати –
Наче холодок після дощу!
Ти зоря. Ти світиш, не холонучи,
Ясним сяйвом полчищ одкровень
І любов до тебе моя поруч, чи
У тобі любов моя живе!
І Амур трагедією, драмою,
Прямо в серці пише олівцем…
Відчуваєш? – я про тебе думаю.
Ти ж повинна відчувати це.
29.06.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881178
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 03.07.2020
Ця спека.. За тридцять.
І Муза в затінку
Сидить, вся змарніла,
Тихенько в кутку.
Задуха.. Мов киця
Вона розімліла
Й бурмоче тихенько,
А що – не збагну.
Уся вже не в змозі
І ліру згубила
Під сонцем пекучим –
Не знає вже й де.
А я на порозі
Стою вся в тривозі
З листком у руках
Та простим олівцем.
І вітер сховався,
Зовсім вже не віє –
Сидить десь тихенько
Собі під кущем.
Хоч дощик зібрався б -
Знайшла б Музі ліру.
Вона вже б прогнала
Спекотний цей щем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881270
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 03.07.2020
Чарівна верба заплітає коси
Та стрічки вплітає ніжнїї, як роси,
Каже подивись:"Яка я красуня?"
Навіть в далині чути це відлуння
Модниця верба змінює наряди,
Має смак вона ноточки для зваби
Та шумить усе, розмовляє ніжно
Мова гомінка лине мелодійно
Світло пролягає дивно по місточку,
Є свята краса в кожному листочку,
В тишині звучать дивнії октави
Стиха кличуть нас ніжності появи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881508
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Намалюй мені сонце
Й ту фіранку з вікном,
Де життя промайнуло,
Вік накривши крилом…
Намалюй мені хмари,
Що отам в вишині,
Як зефірки зависли,
Ніжно-білі й пухкі…
Намалюй мені квіти
Що над чистим ставком,
Силу сонця ввібрали,
Щоб спокійним був сон…
Намалюй мені ранок,
Карамельно-легкий,
Де світанок з росою
Веселково-дзвінкий…
Намалюй мені ніжність,
Вірність й ті почуття,
Що навік вкарбувались
На полотна життя…
Намалюй мені вічність,
Що спливає в сльозу,
Розфарбовує скроні,
Й сенс життя в сивину…
2.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881436
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Сонце примружує око,
Переглядає блакить.
Хмара у стилі барокко
Небом безкрайнім летить
У невідому країну,
Гнана вітрами думок,
Що не дають їй спочину,
Не відступивши й на крок.
Переплітає проміння
Легіт гнучкий, мов батіг,
Знову настало прозріння —
День повернувся з доріг.
Обрій втішає водичку,
Луки, поля і ліси,
Небо відкрило криничку
Щоби напитись краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881369
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Гойдає дощ лаштунки моїх дум,
У теплу ковдру заповзає спокій,
Під музику тонких небесних струн
Промокла ніч стирає денні кроки.
Перлиночки дощу тук-тук, тук-тук
Відмірюють по крапельці наркозу…
Зі стелі опускають, з божих рук
Намисто мрій захмарні віртуози.
Лоскоче серце дощовий скрипаль,
Цілунку сну чекають спраглі губи,
Закутуюсь в тонку, прозору шаль
Де дрімота ніжнесенько голубить.
Спускаюсь в задзеркальну глибочінь
Під чарами Морфеєвого трунку
У магію солодких сновидінь
Нектар яким несе весна-чаклунка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.06.2020
Привиділося, наче сильний вітер
Постукав в двері батьківської хати.
І зразу в голові: «Лише б поспіти,
Бо там співає пісню рідна мати.»
Не слухаються ноги зовсім-зовсім,
Їх плутають зелені трави пишні
Та все ж біжу й прошу небесну просинь
Аби назустріч знову ненька вийшла.
Побачити б ще раз ці очі сині,
Всміхнутися і міцно пригорнутись.
Куди побігли роки непомітні?
Хотілось ще дитиною побути.
Із терпеливих рук любов прийняти
На світ увесь роздати по частинах…
Та вирішив Господь матусю взяти
Зосталася лиш пісня журавлина.
У серці ніжним незабутнім цвітом,
У рушниках, що гладдю вишивали
З молитвою на гарну долю дітям,
Ви щиру душу, матінко вкладали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880745
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 30.06.2020
На порозі миле літо,
Вже чарують ніжно квіти,
А яскраве сонце-личко
Ніжить променем травичку
Облетить луги, долини,
Збагатить промінням днини,
Подарує їм любові,
Щоб були щасливі долі
Ось загляне до гайочку,
Допоможе ще струмочку,
Підігріє в нім водиці,
Щоб вмивались чарівниці
В поле весело полине,
Кине квіти до світлини,
Світ волошок подарує,
Потім далі помандрує
Ще затримається в лузі,
Погуляє у окрузі,
Барв додасть ще до світлини
Для чудової години.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881202
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
Зацвіли в долині польові ромашки,
Ніжні і тендітні квіточки біленькі.
Їм пісні співають гамірливі пташки
І гойдає вітер голівки маленькі.
Іх цілує сонце , дощик поливає,
І вмиває личко ранкова роса...
Вони такі гарні,коли сонце сяє...
І коли заходить...Яка ж то краса!
Промінці грайливі зранку іх вітають,
Пелюстки міняться в ранковій росі.
Вітерець подує , голівки схиляють
І кружляють в танці, як в казковім сні.
Наче балерини у спідничках білих,
Жовта серединка , як сонце сія!
Між трав-оксамитів купками присіли,
Вся у білім цвіті матінка-земля.
І хвилює море білих ,ніжних квітів,
Милуюсь красою я серед полів...
І , здається,сонце ще ясніше світить,
І весь світ від щастя ,ніби захмелів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880997
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Як мило в світі від добра,
Коли дарує нам душа,
Торкає серденько теплом
І ніжним, радісним чолом
В житті тоді прекрасно жить,
Коли чарує кожна мить,
Як ніби виростають крила,
А в них звичайно наша сила
Висот ми можем досягнути,
Якщо любов й тепло відчути
І, що іще для щастя треба -
Людське добро і мирне небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881011
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Вітер заколисує під вечір
Сосну та берізоньку й вербичку,
Дбайливо огортає їхні плечі
Сірою шаллю, ночі ж зимні трішки.
Та шаль розшита зоряним намистом
І затишно стає тим деревцятам.
Лиш задрімали, а вже ранок близько,
Тому вони, як молоді дівчата
Гарненько вмили личенька вродливі
В прозорій чистій ставковій водиці,
Струсили росу із зеленої спідниці
В очікуванні ще якогось дива.
Що вітерець заграє на сопілці
І підуть у танок вони босоніж,
А сонця промінці на кожній гілці
Залишать слід-цілунок їм на спомин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880937
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Нічка видко з нами жартувала,
Хмарами спокуті всі вогні.
-Я тебе на віки покохала-
Тихо говорила ти мені.
Ось вже й перший дощик накрапає
Нам би розійтися по домам.
Та любов обох не відпускає,
Розлучатись не хотілось нам.
Блискавка по небу промайнула,
А за нею грім прогуркотів,
Ти до мене пташкою горнулась
Я тебе берізкою обвив.
Від дощу під стріху заховались,
Змокнути до нитки не хотіли,
Солодко і міцно обіймались,
І дощу по справжньому раділи.
Хай дощі ідуть ,хай поливають,
Все живе хай дощик напуває,
Крапельки його не заважають
Тим хто серцем любить і кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880904
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Незабутньо так пахнуть дощі,
Де весняні розкинуто шати,
Ароматом бузкових кущів
І духмяною свіжістю м'яти,
Прохолодністю росяних трав
У грайливо-дзвінкому намисті...
Світ, як вдосвіта вмите дитя
Із очима блакитно-чистими.
І вже соло дощу здається
Таким тихим, молитва неначе,
Що десь там, на краєчку серця,
Від нежданої радості плаче…
В тихім схлипі прозорих краплин,
У стрімких ручаях на шибці
Ти вже бачиш, як хтось із глибин
Розсіває по світу гостинці.
Назбираю в долоні дощу,
Немов спрагло-весняного дива,
Разом з світом під дощ помовчу
В сподіванні на бажану зливу…
Й відпливає вже змита печаль,
Невідомо куди і без весел.
Грає дощ, як натхненний скрипаль,
Життєдайну мелодію весен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874587
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 26.06.2020
Як грає моє серце від любові
і дихає, як ніжністю весна,
Скажу спасибі, я щасливій долі,
Що так дала прожити ці літа
Я подивлюсь, яке блакитне небо,
Його матерія до глибини вража,
Хоч знаю, що не поряд, а далеко
Та і за це подякує душа
Погляну на тумани, свіжі роси,
Якими умиваюсь залюбки,
Як пахнуть дивоквітом русі коси
Та ніжністю наповнюють рядки
І шаленіє сонячна яскравість,
Щоби насолодити знов і знов
Та промені дарують милу радість
Уже розчуленим від зелені теплом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880825
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Я піду у той сад де черешня чекає,
Уклонюся красі, що весь світ звеселяє,
Обійму ніжний стан та листочки зелені
Так і вабить усе, щоби взять акварелі
Розстелю полотно, підберу вміло фарби
І заграє руно, ніби сонячні барви
Та його промінці озолотять навколо,
А пташина в саду вищебечує соло
Зупинилась на мить, тож, яка досконалість,
А в чарівному співі загадкова тональність,
Виграє і бринить неймовірне сопрано,
На поріг поспішає привабливий ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880727
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Опустилось сонце низько над землею
З поцілунком землю залиша святу.
Я тебе чекаю, де в саду лілеї
Манять ароматом ніжним за версту.
Я тобі, кохана, подарую квітку
З личком білосніжним, що одна в саду
В неї все убрання, наче із намітки
В тонкому серпанку, звилось до ладу.
Пригорну до серця, ніжно поцілую
Заговорять душі нашого буття...
Глибину кохання серцем я відчую
Там живе і квітне істина життя.
А як ніч настане, зоряне намисто
Сипатиме небо в трави наших мрій...
Квітнутиме доля, на шляху тернистім
Ми на нім з любові скотимо сувій.
24.06.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880690
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020
На хуторі родилась я й зростала,
Душею прикипіла до полів.
Польових квітів мене врода чарувала
І тьохкання вечірніх солов'ів.
Плела віночки у доспілім житі,
Де маки і волошки розцвіли.
Ранішними росами омиті,
До мене усміхалися вони.
Дзвеніло тихо золоте колосся
І ніжно лоскотало за чоло.
Легенький вітер цілував волосся...
Як гарно , і як затишно було !
Цей спогад й досі гріє, наче сонце,
Він такий світлий , теплий і легкий.
Хатинка біла, світиться віконце...
І мами погляд рідний й дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879041
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 23.06.2020
На мить давайте, люди, стишимо свій біг,
Молитву подаруємо в цій тиші
Захисникам, хто повернутися не зміг,
Зберігши від фашистів найсвятіше.
Вони, як ми – ростили доньок та синів,
Були Вітчизни вірні патріоти.
Згадаймо долі, понівечені в війні,
Схилімо наші голови в скорботі…
Лише на мить одну згадаймо їх усіх:
Кого чекала та не стріла мати –
Кохати, жити він хотів, але не зміг…
Вдову, що зачекалася солдата…
Останній подих - вічний подив юнака,
Що впав від кулі на духмянім полі.
Сліпа війна їх душі кинула зіркам,
Так не забудьмо ж, люди, це ніколи!
В стрімкому русі на хвилину зупинись.
Замислившись про вічне та нетлінне –
В скорботній тиші за героїв помолись,
Ти їм завдячуєш своїм життям, людино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880495
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Розлючений котиться грім
І хльостає хмари до крові.
Щось коїться там, угорі.
Комусь там забракло любові.
Здавалося б, в небі небес
Все справно. Закони - без крайніх.
Всесвітній бринить полонез -
Тож станів нема надзвичайних.
Зі сходу вітрище жене
Брунатно-свинцеве розхристя.
Буй-ви́корч притоптує, мне
Колосся остисте, зернисте.
Траву й почуття - до землі,
Зриває з дерев парасолі.
На хмурому сірому тлі
Малює, як хлющ, мокростої.
Забрьохався день в слизоті.
Я жду семисмужну веселку,
Щоб вибрати шлях пустоті
До вмитого неба меделком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879586
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 22.06.2020
А я піду у сад де гра струмок,
Присяду на травицю зеленаву
Та і зберу до купки світ думок,
Розкрию дивину оту незнану
Чого ще не торкалася рука
І очі ще не бачили безмежність,
Але чомусь заглянула душа,
Вловивши загадковую бентежність
Там за завісою у далечі світів
Є ті краї де ми ще не ступали
І на землі безмежній і святій
Думками ми з тобою лиш бували
Де неосяжні доли і степи
Все кличуть загадковістю своєю
Та в чарах світанкової роси
Купаємося серцем і душею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880219
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Добро навчала в серці берегти,
Чесноти цінувати до безтями .
Літа дали тягар від самоти,
Тобі віддаємо лише крихти́,
А ти терпляче нас чекаєш, мамо…
Своїм життям – надбала копійки́,
Та жити чесно і мене навчила.
Щоб вижити – в городі б’єш грядки,
І чесний хліб такий чомусь гіркий,
Ще й вік, хвороби – забирають сили.
Усе життя ти тільки віддаєш,
Тримаєш господарство, та одначе
Продукти, ліки – ціни всі – без меж,
і я допомагаю зрідка теж,
самотнє серце смутком тихо плаче.
Із совістю пліч-о-пліч вірно йти
Ти вчиш дітей сумлінно й мирно жити,
Жертовною любов’ю ми зігріті,
Летять до нас щодня твої молитви.
…А від усіх у відповідь – крихти́.
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880178
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
На порозі уже літо
Веселяться мило діти,
Сад квітучий скинув шати
Смак фруктовий хоче дати
Свій наряд змінили квіти,
Посміхаються, як діти,
Спів пташиний у гайочку
Проводжає до струмочку
Птахи крилами змахнули,
Щоби настрій всі відчули,
У садочку не далеко
Поселилася лелека
У природі все, як треба,
Є безмежність синя неба,
Мова ніжна, мелодійна,
Пісня ллється солов"їна
Світ звабливий - дивоказка
Обіймає мила ласка,
Божий дар - сама природа,
Неймовірна насолода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880131
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Я тихо йду у ніч де гра туман,
Як ніби бережно руками обіймає,
А запах квіту, як п"янкий дурман
Сліди казковості легенько залишає
На плечі мило накида вуаль
З прозорих та чарівних намистинок
І ось прекрасна, неповторна шаль
Виблискує тендітно із перлинок
Торкаюся рукою, ох, краса,
Туман майстерно може так зіткати,
А помічниця в нього -це весна,
Яка красу так може передати
І ось дует найкращий у житті
Чудово яскравіє, ніби зорі,
Звучать навколо звуки чарівні
Для двох сердець, як неповторні долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880020
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Чути спів, то приваблива мова,
Мелодійна така і чудова,
Її трепет торкає, мов струни,
Проникаючи в душу, як думи
До глибинки, туди у куточок
Де з"являється ніжний рядочок,
А серденько радіє, тріпоче
Та промінчик ласкавий лоскоче
Наша мова - гаї і діброви,
Це приємні, чудові розмови,
Спів пташиний, що піснею ллється
Де відлунням краса відгукнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879826
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 16.06.2020
А ти чекав так, як чекали віти,
Що обіймали весь безмежний світ,
Листочки ніжні, мов маленькі діти
Щоденно, набиравши більше літ?
Як сад в квіту розносив аромати
Та залишав чарівні поцілунки,
Красою вигрававши у карати
Все дарував весняні подарунки?
А ти чекав так, як чекали квіти
Краплиночок цілющого дощу
І листячко горнулося, мов діти,
Щоби відчути матінку-весну?
А ти чекав так, як чекали зорі
І звабливо кружляли у танку,
Неначе чарівні людськії долі
Чекали мирну, радісну весну?
А ти чекав так, як чекали спокій,
Все людство на безмежній цій землі,
Щоби відчуть блаженство, милі роки
В такій казковій непростій весні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879720
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
То від радості родяться квіти –
Літо долі святкує земля.
Світлих янголів добрі привіти
Опустились цвітінням в поля.
І земна неповторна веселка
Поміж трав смарагдОвих ряхтить…
Проростають небачені зерна –
Задивляється небо - блакить.
Так жаріють розмаяні маки,
А ромашки – мов очі дітей.
Це любові небесної знаки
Промовляють без слів до людей.
Це відродження й диво цвітіння –
Подарунок натури, краса,
Добрих помислів чисті творіння
Що єднають земне - й небеса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879613
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
[b]П[/b]орожевіли вже примулки
[b]О[/b]звучили пісенний звук
[b]Р[/b]озговорились незабудки,
[b]А[/b] поряд чути серця стук
[b]М[/b]отиви ніжні і грайливі
[b]Е[/b]стет також вбача красу,
[b]Н[/b]ести рядки такі важливі
[b]І[/b] відображувать весну
[b]Н[/b]овизну, вмілі поєднання
[b]Е[/b]нергію подарувать,
[b]С[/b]творити милий світ пізнання
[b]Е[/b]тап життєвий змалювать
[b]Р[/b]озхвилюватись від рядків
[b]У[/b]тримати той смак життя,
[b]Н[/b]е пропустити мить листів,
[b]О[/b]звучивши до забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879170
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v9YLR5xlRs8[/youtube]
Проливсь дощем останній день весни,
Із стріх, дерев покапав, ніби сльози.
Не плач! Твоєї тут нема вини,
Що прогриміли гнівні грози.
Чи, може, ми тебе не так зустріли,
Зі смутком милувались крізь вікно,
За це кидала блискавка нам стріли?
А в тім тепер, повір, нам все одно.
Ми вдячні щиро, що була ти з нами
Холодна, дощова й така сумна.
Ти ще не раз повернешся із снами,
Бо в кожнім серці ти цвітеш, весна!
Все ж маємо надію ми на літо,
Ми віримо у ніжну, теплу ласку
Тепло весни так нами й недопито,
Спіши до нас,запрошуєм, будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878272
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 08.06.2020
ЗІ СВЯТОМ ТРІЙЦІ!
Акро
Зі святом розквіту зеленим!
С вятої Трійці благодать
В ітає світ благословенний –
Я вленну Господа печать…
Т воїй душі спасіння віще –
О тець, і Син, і голуб-Дух.
М олитви щирі, благовісні
Т оркають піднебесний слух,
Р озковують стражденні душі
І заповіти бережуть -
Й ого, Величного… Грядущий
Ц віт мудрості в віки несуть.
І Трійця світ благословляє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878725
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 03.06.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 03.06.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 03.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mBxJDHPAncM[/youtube]
Любов - це радість, ніжність, сльози,
Які від щастя ллються по лиці.
Коли здолати у житті все можуть,
Коли рука завжди в його руці.
Їм не страшні ніякі перешкоди,
Любов у серце не впускає зла.
Вона не жде хорошої погоди,
Її не заховає сіра мла.
Лиш то любов, що в серці назавжди,
Вона не має інших варіантів,
Ніякі не остудять холоди,
Хранить в душі прекрасні всі моменти.
Коли даруєш іншому це щастя,
Ти - щасливіший в сотні раз.
І хай усім узнать це щастя вдасться,
Хай буде справжнім, без прикрас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877863
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 02.06.2020
Всміхається сонце грайливо вгорі...
Небо купається в ватяних хмарах...
Там, в мріях-думках, від зорі до зорі
Невтомно блукають закохані пари…
Одні, в них шукають в минуле сліди,
Де вибір чекав їх на роздоріжжі…
Шкодують про те, що «вело не туди...»,
І дряпають душу їм спомини хижі.
А інші, вхопивши проміння ясне,
Ниткою шовку обплутують мрію…
І в щасті коханим тим, небо тісне,
То їхня любов на світанку зоріє…
І десь попід вечір, в небесній красі,
Заграва оспівує пізнє кохання…
Рум'янець їх долі в ранковій росі
Сапфірові хвилі гойдають востаннє...
Цвітуть у бездонних очах небеса,
Барвами грає душа від любові...
Їх слід від життя, і від щастя сльоза,
У неба палітрі живуть кольоровій.
Мани́ть в Божих нивах зага́дки краса...
Сонце медове соло́дить цілунки…
Серцем сплелася в блакиті коса
В мереживі мрій виграють візерунки...
29.05.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877764
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 02.06.2020
Лягали спати на весні,
Аж глип, настали літні дні.
Всміхнулось сонечко до нас,
Цінуйте люди літній час.
Працюйте, з радістю живіть,
Природі збитка не робіть.
Для Вас все квітне навкруги,
Не буде в Вас злоби, нудьги.
Хай буде свято на душі,
Співайте наче солов'ї.
Добро, любов у всі часи
Най будуть з Вами на землі.
Червень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878208
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020
Весна радіє сонячній днині
Яблуні у рожевоцвіті.
Зорить,в очі голубинні
Малює,казковий рай у цвітті.
Весна,цілує сонну пелюстку
Зеленіють трави шумлять ліси.
Вітерець колише галузку
Оживає,цвіт від подиху весни.
Цілющий дощик немов алмаз
Він ,напуває спраглу землицю.
То дощ, то сонечко, світить враз
І висушить,промоклу птицю.
Прийшла,весна пора золота
Для квітучих мрій для любові..
У стоголоссі , чути спів солов'я
Наливаються ,плоди медові.
Сьогодні,останній день весни
Він,розчиниться в туманні.
Впаде , роса на квітучі сади
Зародяться ,яблука рум'яні.
А завтра,-Оксамитове літо
І ощедрить,всяким добром земля .
Усміхнеться,прекрасному світу
Літній сад засолодить уста.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877813
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Розплескалось небо у нічному морі.
Шепотіла ніжність під моїм вікном.
Усміхались щиро золотаві зорі.
Цілував той простір місячний поклон.
Груша лопотіла листям метелково.
Обіймались душі у чарівну ніч.
Почуттів малюнок - фарби кольорові.
Вітерець торкався лагідно до пліч.
Радість, ніби хвиля, лоскотала серце.
У нічному морі ми були удвох.
Щастя нам дісталось, чисте, мов джерельце.
Солов*їна пісня розливала "тьох".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877753
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Не зрікаюсь тебе, не зрікаюсь,
Відпускаю на волю, іди.
Що пізнала з тобою, не каюсь,
Повернулася б знову туди.
У ті миті тривожно-ласкаві,
В стогін крові, що тілом біжить.
Не судилось в житті переправі
Почуття нанизати на нить.
Одиноко пливе човен плесом,
Тільки хвилі хлюпочуть в боки.
Не буває реваншу із часом,
Хоч сльоза ще торкнулась щоки.
А ще сон відсторонить реальність
У зірковім коханні сердець.
Лоскотатиме душу та даність,
Полосне ж груди ранком різець.
27.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877491
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
[b]Торкаючись промінням до землі
Дарує день нови́й усім світанок.
Колише вітер жито на стеблі,
А всюдисущі гомінкі джмелі
У пахощах п’янких збирають ранок…
Роса в промінні сонця виграє
На маках, що вквітчали щедро поле.
Така краса – життєвий зміст дає –
Співає серце в почуттях моє,
А сонце гріє небо захололе…
Краса світанку в полі у жнива...
Від сну щойно прокинулась природа:
В духмяних квітах сонце ожива,
Буяє пахощами вся трава,
Спів жайворонка – справжня насолода…
Розіллється таке тепло в душі
Під відчуттям природного спокою.
Так світанко́ві пишуться вірші –
В житах, у чебреці та спориші,
А мак лоскоче ніжно під щокою…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877131
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
[img][/img]
Весна всміхнулася мені
Білявим проліском розквітлим.
Я кличу спогадами дні,
В них лину птахом перелітним.
Де нас п’янив бузковий цвіт,
А ми так солодко любили.
О, скільки вже минуло літ!
Їх повернути –час безсилий.
Умиті вранішнім дощем
Світанки росяно-сріблисті.
Сповиті ніжністю ночей,
В любові скупані пречистій.
О, як бентежили серця
Нам солов’їні переливи!
Були мені так до лиця
Твого кохання щедрі зливи.
Любові музика хмільна
Кружляла у веснянім танці.
Ми чашу ту спили до дна
Щасливі доленьки обранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874459
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Хвилі бузкові в травневім розмаї,
Мов в океані сапфірових вод.
Очі зелені і карі єднали.
Разом у парі - незвичний клейнод.
Хвилі бузкові в травневім розмаї.
Пахощів жмені, стійкий аромат.
Скромний букетик - кохання без краю.
Сонця скотився блискучий дукат.
Хвилі бузкові і легкість цілунків.
Ніч вже зірчасте плела макроме.
І солов*їної звучності лункість
Ніжно проникла у мево моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876110
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 24.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9dKGUodhCvI
[/youtube]
Постукав дощ так несміливо,
Краплинка краплю здоганя.
Спочатку ніби жартівливо,
Та так було тільки зрання.
А як почався день новий,
То шкереберть все полетіло.
Уже не тихий - громовий...
Тепер набрався звідкись сили.
По хмарах стріли розкидав,
Поливсь не дощ, а ціла злива.
В напрузі всіх тепер тримав,
Давно не бачили ми дива.
Так несподівано почався,
І раптом десь пішов він геть.
Недовго він із нами грався,
Він знав, що треба мати честь.
Струмки текли навперегонки,
Був банний день для гробців.
Такі щасливі ці хвилинки,
А цим пташкам і поготів.
Тремтять на гілочках бусинки,
Їх дощ на згадку залишив,
Бо потім лив ще без зупинки,
Давно не був, цим й завинив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876753
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Дощова нахмарилася туга –
Схлипує обвуглена весна,
Лиш яскрава сонячна попруга
Розорала темні небеса.
Палахкі тюльпани пригасили
Факели жагучого вогню.
Ярим знаком плідності і сили
Зерно проростає у ріллю.
Від початків Світу проростає,
Кров землі – живлющу воду п’є,
І нема тому кінця і краю…
Ластів’я в гнізді – єствО моє.
І, дрібна зернинка Макрокосму,
Щось там по-дитячи лопочу…
Прагне все душа людського зросту –
За науку болем заплачу.
Ця весна тривогою бунтує:
Сипле роси, тьохкає, цвіте…
І прозріння болісне дарує,
І проміння стелить золоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876989
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Зійшло сонце, яснів день,
Соловей співав пісень.
Зривав вітер пелюстки,
Всі летіли хто й куди.
Білий цвіт літав навколо,
То збирався він у коло.
Ряснів наче завірюха,
Снігова маленька муха.
І весна на відпочинок,
Не діждавшись теплу днину.
Одягнула вишиванку,
В ній залишилась до ранку.
Передать до рук уміло,
Розпочате нею діло.
Все теплом літо зігріє,
На врожаї має дію.
Прийде осінь золотава,
Свою чергу зачекалась.
Принесе врожай за рік,
Весні й літу дасть свій звіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876761
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 23.05.2020
[b] Зійшлися двоє
В нерівнім герці,
В кінці двобою –
Розбите серце.
Було, мов криця,
Тверде й безпечне,
А славний лицар
Його знівечив…
Мистецтво крові
Та груба сила
З її любові
Мішень зробили.
І в поєдинку
Додолу впала
Ота, єдина,
Що так кохала…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876167
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
[b]Величні гори, лагідні моря,
Бурхливість рік і голубінь озер.
О, Україно, батьківська земля!
Квітуча й мальовнича ти тепер.
Далеких гір виводить акварель
На фоні моря грізний силует.
Ця лірика усіх твоїх земель –
Гора та море – істинний дует.
В твоїх хребтах - величний водоспад,
Хвилюється прозорість прохолод.
Виблискує каміння - зорепад –
Гірська ріка несе бурхливість вод.
І не один митець намалював
Твоїх степів зелений океан.
Безмежжя квітів та пахучих трав
Волошок синь, що ронить вітрюган.
І гуси, подолавши сотні миль
Заводять вдома пісню весняну́.
Здавалося, повітря з синіх хвиль
Про отчий край співає та весну.[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875769
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Ранок. Прокинулось сонце весняне...
Роси́ діаманти заграли в траві...
Вранішнє фото його незрівняне
дзвеніло палітрою барв на вікні.
За кришталем його, змійкою в'ється
квітуча, як хустка алея в саду…
Дівчини - яблуні личко сміється,
І роєм бджолиним гука тамаду.
Наречена у сукні кольору мрії...
У ніжно – рожевім пахучім вінку.
Сопілка, у такт цій врочистій події,
музику птаству творила дзвінку.
Щаслива вона, багата, розкішна...
Неповторність нектару, стан і вбрання...
Небо лиш знає: святу, а чи грішну
Вітер пестливо обійме зрання...
Кора переливом грає в намисті...
Її молодість вабить, тішить краса.
Та незабаром на килим барвистий
У вальсі злетить хуртовина рясна.
Краса швидкоплинна... Знає, напевно...
Та часу не буде їй сліз проливать.
Влітку вже треба дбайливо і ревно,
ароматом медовим плоди наливать.
Фото автора.
04.05.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874582
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Я чую мову нашу солов"їну.
Яка співає дзвінко. як струмок,
Таку розкішну та і мелодійну,
Де можна випити,як мудрості ковток
Її тональність звісно неймовірна,
Складає звуки чарівні з краси,
Це найдорожча і для серця ніжна,
Як подих світанкової роси
І скрізь звучить яскравим стоголоссям,
Летить у вись вже зграєю пташок
Та і торкає дорогим колоссям,
Землею рідною та мудрістю думок
Вона летить, як птах розправив крила,
З любов"ю і наснагою життя,
Бо наша мова - це найбільша сила
І дорожить же святістю душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875341
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Вже прокидаються верби поснулі,
Сонце оздоблює землю промінням,
Сом бульбашки випускає в намулі,
Мабуть, відчув — настає потепління —
Ось, незабаром, у плавання рушить,
І оживе озерце в лісосмузі,
Легіт голівку травичці розпушить
Під акапелли пернатих у лузі.
В подиху кожнім вчувається свіжість,
Ми — невід’ємні частинки природи.
Як віднайти, зберегти гармонійність,
Щоб зрозуміти її нагороди? 11/05/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875594
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Весна іде сміло легкою ходою,
Чарує все людство своєю красою,
Вже сукні розшила і листом, і квітом,
Дарує перлини, розносячи світом
Ось вже зупинилась, сережки оділа
І меншим сестрицям всміхнутись веліла,
Придала чарівності, стильного шарму,
Уже зустрічайте, квітучу та гарну
Візаж відтворила, підкреслила вміло
І в світ полетіла чарівно та сміло,
В саду змалювала пейзажну картину,
До неї додала ще образ з світлини
І ось виграє неповторна година,
Яка кожну душу уже полонила,
Від диво-краси кожне серце хмеліє,
Як ніби гіпнозом весна володіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875193
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Я молюсь за народ України,
Що корінням проріс в цій землі.
В вишиванках й червоній калині.
Де хорами живуть солов’ї.
Шлю молитву до Бога за діток,
За внучат, за батьків в небесах.
За багате щедротами літо.
За врожай, що достиг на полях.
За красунь-українок молюся
І за руки, які в мозолях.
Цим народом я завжди горджуся,
Бо його народила земля.
Ця земля, що зовуть – Україна -
Де в хлібах золотяться поля.
Вона рідна для нас і єдина,
Це найкраща на світі земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874928
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Не торгуюсь з весною за спів солов’їний,
Щоб у вербах розлогих почути одній.
Молодіє душа та шепоче: єдиний,
Крізь неясність у часі залишаєшся мій.
Ти в набухлих бруньках, що милуються в річці,
В шматку неба, де хвилі несуть голубінь.
Хіба щастя ще іншого треба, ніж в стрічці,
Малювати словами кохання глибінь.
І купатись у сонячнім злеті миттєвім,
У сердечнім натхненні жаги до життя.
Розчинитись в тобі, у посланні чуттєвім, -
Оберегом веселку зішлють небеса.
20.03.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868709
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 06.05.2020
Дякую за ідею Олегу Князю
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873606
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pqmbAWnN9dQ[/youtube]
Життя - безцінний дар із неба,
Його не просто нам пройти.
В житті нам спробувать все треба,
Важливо - досягти мети.
Відкинуть заздрощі й розпуку,
(Вони в житті не по путі),
Сміливість й віру взять за руки,
Вони - попутники святі.
Не ображайтеся ніколи,
І не тримайте в серці зло,
Бо злість живе у серці кволім.
Даруйте людям лиш тепло.
Життя людське непередбачене,
Що день на ніч може змінить.
Колись були ми необачні,
Бо не могли когось простить.
Радійте, людям посміхайтесь,
І пробачайте, й Бог простить.
З коханими не розлучайтесь.
І пам"ятайте: життя - мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873622
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Стомилась ніч. Сичі позамовкали.
Місто в вогнях, неначе у свята.
Хмарки і зорі килими зіткали,
Сховався Місяць, наче від стида.
Упав туман. Лише віконні рами
Світилися в відбитку ліхтарів.
Здіймались вгору куполи у храмах,
Туман від вітру не летів, а брів.
І пахло медом, бо розквітли липи,
На світло позлітались комарі.
Лише стожари, ніби смолоскипи,
Світилися яскраво угорі.
Ніч засипала… Храп лунав над містом.
Важкий туман збирався залягти.
Чумацький шлях виблискував намистом,
В зорі хотіли хмари одягти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873497
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Звучать оркестром березневі днини,
Летять із неба сонячні коралі,
Плащі знімають голубі хмарини,
Втирають сльози білокорі кралі.
Схиляється до річечки вербиця,
Вмокає пальці у вершкову піну,
Бруньок пухнастих золота вервиця
Заглядає в люстерко без зупину.
Із пазухи землі, ще сонні квіти,
Вилазять анемони на горбочку
(На білім простирадлі в малахіті
Краплинки сонця дрібні в сповиточку).
Кущі кульбаб розстелюють рядюжки,
Спішать шпаки вселятися в готелі
І крокусів малесенькі калюжки
В оранжево-чорнильному коктейлі.
Весна кружляє у невтомній праці
(Життя пульсує у природи в скронях),
Вливаючи тепло у денну тацю
Присіла відпочить на підвіконня.
Вірш написаний тиждень назад,
коли світило тепленьке сонечко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869108
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 24.04.2020
Як день закриє сині очі
Й колиску ночі ніч гойдає,
Безликих тіней поторочі
Грайливо вітер доганяє.
Зірки під місячний вінець
Летять у мріях заповзято,
Легенькі хмари накінець
Закрили сірі оченята.
Де в білім вельоні садок
Пігулку ночі вже ковтає,
Весь світ, від магії, замовк,
Бо велич душу пеленає.
І наче біле янголя
На вушко тихенько шепоче:
-Як важко дихає земля!
Вуста сухі водиці хочуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873268
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Через кладку, через тин,
Йшла весна до всіх родин.
Задзвеніли голоси,
Парувались голуби.
Йшла весна, любов несла,
Від крила та до крила.
Солов’ї, синички, чиж,
Танцювали в парі твіст.
А зозуля на гіллі
Щось задумалась вгорі.
Потопталася несміло
І у поле полетіла.
В небі хмарки, мов граки,
Чудернацькі гамаки.
Сонце там по колу ходить,
Спів пташиний хороводить.
А внизу бобри й загати,
Пізнанням кожен багатий.
Тим, що в серці, у душі,
Лиш зумій те зберегти.
22.04.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873058
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Гучніш забили промені у дзвони.
Відлуння відкликає обрій з крес,
І сірі шиби вікон, з ночі сонні,
Вітають день зіницями небес.
Бентежних душ тонкі озвались струни.
У них гармонія – єдиний смисл.
Стриножує приблудні мислі струмінь
Й вимушує лягти на чистий лист.
Кривавлять маками поля багаті,
Уздовж стежок – барвінкові хрести…
Суттєво вміти в себе убирати
Лише відтінки світла й доброти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872805
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
У день такий - і світлий, і хороший,
Коли благаємо у душі чистоти,
Молитвою озвуся: милий Боже!
Допоможи, зціли та захисти!
Морально важко всім на карантині,
Під впливом добрих ЗМІ хвилюються думки…
Та в серці зберігаємо святиню:
Захист Всесильної і мудрої руки.
Ісус Христос мив свої учням ноги,
За нас усіх віддав і Тіло й Кров,
Треба і нам не забувати Бога,
Повагу всім нести, смирення та любов.
Нехай сьогодні всі думки тривожні
Змиє вода - цілюща і свята.
В свідомості звучать закони Божі -
Терпимість, людяність, порядність, доброта…
Повернеться тоді всім Божа ласка,
Весна зустріне миром та теплом,
І буде на столі духм’яна Паска,
І вся родина буде разом за столом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872272
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020
В Україні ріки та озера сині,
сині-сині ночі, зіроньки ясні.
В Україні зорі світять найясніше.
Так буває тільки на рідній землі.
І біжать дороги через хлібне поле,
мимо річки в'ються у зелений гай.
А на них ромашки й польові дзвіночки.
Так буває тільки там, де рідний край.
Тут дзвінким потішить співом соловейко,
і калини ґрона хиляться рясні.
Звеселить родина тут твоє серденько.
Так буває тільки на рідній землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871739
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 16.04.2020
Вернулись лелеки з заморського краю,
До свого гнізда поспішають вони.
Сіли спочить на лужку біля гаю -
Крилаті провісники сонця й весни.
Голоду й холоду, ви, не злякались,
Сміливо здолали: такий довгий шлях...
На чужині ще у пари побрались,
Про вірність лелечу співають в піснях.
Зима відступила, пішла на спочинок,
Мороз дошкуляє і голодно ще.
Лелекам потрібен лише відпочинок,
Рідна домівка - дорожча за все.
Радіють лелекам дорослі і діти,
Снігам і морозам настане вже край.
На крилах своїх принесли вони квіти,
Побачив лелек - то весну зустрічай !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868916
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 13.04.2020
Ось уже і квітень на порозі
Розкидає ніжно-білий квіт,
А душа зібрати вже не в змозі
Тих минулих, незабутніх літ
Вони вже розкидані по світу
Тихо причаїлись в тих місцях,
Бо також зібрать не можна й квіту
У отих вже прожитих літах
Потім десь осяде і легенько
Близько пригорнеться до землі
Буде сумувати все тихенько
Мовчки все лежати у імлі
Але квіт появиться весною
Знову зачарує дивосвіт,
А літа злетять у вись юрбою
Лиш лишать слідочки милих літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871816
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020
На зеленому кафтані
Білі гудзички малі,
Це уже розквітли в травах
Маргаритки-квіточки.
Наче дивні вишиванки
На широкім полотні,
Усміхаються ще зранку
Вони сонцю та весні.
Трішечки від них подалі
Намистиночки дрібні
Фіолетових фіалок
Хтось розсипав по землі.
Ти ступай там тихо-тихо
І віночок не зімни
Із фіалок й маргариток -
Подаруночок весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871458
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Завітай ти до мене, у миле віконечко,
Виглядатиму я, мов ласкавеє сонечко
Та тобі подарую веснянку чудову
І свою неповторну солов"їную мову
Щебетатиму ніжно, як чарівна пташина,
А у світі чудовім вже панує година
Солодить ароматом неповторної кави
І розносяться дивно смакотливі ці чари
Поцілунком торкає знов весняна вже казка,
Ніби ніжно говорить:"Насолоджуйсь будь ласка".
А із дарів вирує дивовижа чудова
Та це все неповторна українськая мова
Колоритна, змістовна та така мелодійна
Для душі і серденька - особлива, надійна
Відчуваю в ній силу та наснагу народу
Захищатиму завжди найдорожчую мову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871575
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Єдині є у кожного із нас -
Це матір, батько, рідні, Батьківщина.
Життя у світлий і буремний час -
Безцінний скарб від Господа людині.
Життєвий досвід - знов підказка нам:
Любіть природу, все живе на світі.
Від зла душевний очищайте храм,
Вирощуйте добра, любові квіти.
Купайтеся в божественнім житті,
Як в океані чистоти й сумління.
І бережіть годиночки святі,
Горіть, не піддавайтесь чорній тліні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867960
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
На хвильку вимкнути рутину,
Мов чорно-білий ретро-фільм...
І на строкату скатертину
Розкласти келихи нові,
Й вина ігристого налити –
Хай аж по вінця зашумить,
І чимось теплим, оксамитним
Наповниться солодка мить.
І слів яскраві феєрверки
Розсіють сутінки думок,
І Бог з небесного люстерка
Потрусить з пудрою мішок,
І перетворить звичний будень
На казку з білими крильми.
І свято у тобі розбудить
Лелітка сивої зими.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860076
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 05.01.2020
Які глибокі в тебе очі,
Вуста палкі, що так горять,
А голос твій мені шепоче:
Бути з тобою – благодать.
Я тебе слухатиму вічно,
До німоти тебе люблю,
Тобою хворий я хронічно,
З ім’ям твоїм я навіть сплю.
І в сні я бачу твої очі,
Вуста палкі, що так горять,
А голос знову твій шепоче:
Бути з тобою – благодать.
Я просинаюсь – ти далеко,
Мов ураган надривний сміх.
Я розумію, що не легко
Напитись із очей твоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860307
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020
З Новим Роком усіх!
Всіх вас із Різдвом,
Відпочити не гріх,
Радісно гуртом!
Щастя, миру, добра,
Сили всім без лік,
Веселитись пора,
Здрастуй новий рік!
Сьогодні Новий рік,
Прийшов у кожний дім,
Тож наливайте сік,
Чи щось міцніше всім!
Втомились трішки ми,
Від сіро-мокрих хмар,
Попросимо в зими,
Морозно - сніжний календар!
З Новим Роком усіх!
Всіх вас із Різдвом,
Відпочити не гріх,
Радісно гуртом!
Щастя, миру, добра,
Сили всім без лік,
Веселитись пора,
Здрастуй новий рік!
Хай негатив і біль,
Зникають назавжди,
Хай настрій звідусіль,
Спішить туди й сюди!
Кохання нам усім,
Життєвих перемог,
Достатку в кожний дім,
Хай береже всіх Бог!
З Новим Роком усіх!
Всіх вас із Різдвом,
Хай з Карпат щирий сміх,
Чує Крим з Дніпром!
Щастя нам повсякчас,
Сили всім без лік,
Хай же стане Донбас,
Мирним в новий рік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859920
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020
Кохай життя, немов свою кохану.
Краплини радощів хай змиють смутку тінь.
Смакуй, хай післясмак життя жаданий
відлунням буде серед поколінь.
Прощай, бо жаль кладе свої окови,
що годі скинути ― заковує серця.
Люби життя, як немовля у лоні,
немов невісту, що ступає до вінця.
Милуйся тими, хто душею рідний,
кому із уст твоїх слова ― солодкий мед.
Життя ― то мить, яка для тебе квітне.
Життя ― то шлях, то твій до неба злет.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856685
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019
Безсніжжям розпочався день зимовий.
Скрипить ажур морозний під ногами.
Шипшинові рубіни, синь тернова
Не втратили краси барвисту гаму.
А ще б сніжинок білих у палітру,
Щоби летіли і кружляли роєм.
І вітер вправно б вигравав на цитрі,
Зими жупан у іншім був би крої.
І сонця погляд дочекатись хоче
Зими зі справжнім свіжим колоритом.
Блистітимуть від гобелену очі,
Який постелять снігу плавні ритми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856564
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 02.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VD7_ZlLtoqs[/youtube]
Люблю дивитись на тумани,
Прозоре, біле полотно.
Хоч часто вводять у оману:
Парним здаються молоком.
Як надають красу природі!
Примусять вірить, що весна,
І попадаємсь при нагоді:
Весна запахне запашна.
Вражають вишні у цвітінні.
Ось я торкаюсь пелюсток...
Але відчула враз прозріння,
І безнадії тут ковток.
Туман в стосунках розгортаю,
Бо безпросвітний тут обман.
Повітря глибше набираю,
Виходжу з тебе я, туман...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856170
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VD7_ZlLtoqs[/youtube]
Люблю дивитись на тумани,
Прозоре, біле полотно.
Хоч часто вводять у оману:
Парним здаються молоком.
Як надають красу природі!
Примусять вірить, що весна,
І попадаємсь при нагоді:
Весна запахне запашна.
Вражають вишні у цвітінні.
Ось я торкаюсь пелюсток...
Але відчула враз прозріння,
І безнадії тут ковток.
Туман в стосунках розгортаю,
Бо безпросвітний тут обман.
Повітря глибше набираю,
Виходжу з тебе я, туман...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856170
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Ввібрали в себе, дерева осінній сум
Давно дрімають… Голі, під легким льодом
Вночі дощило, а згодом мороз замкнув
Хиткі краплини, вмить потаємним кодом…
В полоні трави….. Шар прозорої криги
Їх пригнітив, повеліває заснути
Калини гілля, схилилось від облоги
Червоні грона, бажають збутись смути….
Кущі принишклі… По них дзеркальні шрами
Їх тусклий блиск, то наче осені печаль
Скоро засипле, все зимонька снігами
Плаксива осінь, не завадить їй на жаль….
14.11.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856201
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Ввібрали в себе, дерева осінній сум
Давно дрімають… Голі, під легким льодом
Вночі дощило, а згодом мороз замкнув
Хиткі краплини, вмить потаємним кодом…
В полоні трави….. Шар прозорої криги
Їх пригнітив, повеліває заснути
Калини гілля, схилилось від облоги
Червоні грона, бажають збутись смути….
Кущі принишклі… По них дзеркальні шрами
Їх тусклий блиск, то наче осені печаль
Скоро засипле, все зимонька снігами
Плаксива осінь, не завадить їй на жаль….
14.11.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856201
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Ввібрали в себе, дерева осінній сум
Давно дрімають… Голі, під легким льодом
Вночі дощило, а згодом мороз замкнув
Хиткі краплини, вмить потаємним кодом…
В полоні трави….. Шар прозорої криги
Їх пригнітив, повеліває заснути
Калини гілля, схилилось від облоги
Червоні грона, бажають збутись смути….
Кущі принишклі… По них дзеркальні шрами
Їх тусклий блиск, то наче осені печаль
Скоро засипле, все зимонька снігами
Плаксива осінь, не завадить їй на жаль….
14.11.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856201
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Ще синє небо сипле щедрі роси,
Та в сірих хвилях не побачиш дна...
Вже павутинки засріблили коси,
Верба стоїть над річкою сумна.
І, як би осінь світ не прикрашала,
Даруючи усім свої плоди.
В короткий день душа засумувала,
І холодом повіяло з води.
Така пора, коли ніхто не знає,
Чого бажає в довгу ніч вона?..
Довкола все поволі засинає,
В надії, що розбудить світ весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855005
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Ще синє небо сипле щедрі роси,
Та в сірих хвилях не побачиш дна...
Вже павутинки засріблили коси,
Верба стоїть над річкою сумна.
І, як би осінь світ не прикрашала,
Даруючи усім свої плоди.
В короткий день душа засумувала,
І холодом повіяло з води.
Така пора, коли ніхто не знає,
Чого бажає в довгу ніч вона?..
Довкола все поволі засинає,
В надії, що розбудить світ весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855005
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 26.11.2019
[img][/img]
Злітають дні осіннім листям,
Несе їх вітер в сиву даль.
У горобиновім намисті
Сховалася німа печаль.
За літом сонячно-ласкавим,
Що відшуміло, відійшло.
І лише спомином яскравим,
Нам нагадає про тепло.
А осінь впевнено крокує
По ледь зволоженій землі.
То десь листочок підфарбує
На зеленавому гіллі.
А то впаде туманом сірим,
В напівоголені сади.
Й під морозцем ледь посивілим
Схова золочені сліди.
І закружляє рудокоса
В обіймах вітру ніжний вальс,
Гайне за обрій зовсім боса,
Лишившись всіх своїх прикрас.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854985
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 18.11.2019
Відшуміло літо, теплими дощами,
сонячні серпанки випило до дна.
Торкнеться калини, спілими губами,
осінь золотава, осінь чарівна.
З падолистом разом, закружляє в танці.
Почастує медом, золотий нектар.
По полях гуляє, в жовтій вишиванці,
червоне намисто, горобини жар.
Розстелить килими, золоті, багряні,
наливає в келих, солодке вино.
Ночі загадкові, зорі полумяні,
розмалює вечір неба полотно.
Пригубить нектару, спілими губами,
осінь золотава, осінь чарівна...
Відлетіло літо з білими птахами,
сонячні серпанки випило до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853052
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 18.11.2019
Я не люблю кохати недосяжне -
Естрадних дів, співачок і актрис,
Відомих пані, стильних і поважних -
Це романтично, втім, я реаліст.
І не люблю кохати щось далеке,
Безперспективне, лиш на рівні мрій,
Долати відстань в тисячу парсеків -
Як долечу, то стану вже старий.
Я не люблю кохати нереальне
Та будувати "замки на піску".
І то чудово, що існують гальма,
Тому хвала моєму ручнику.
Я не люблю кохати невзаємне -
На це не варто марнувати час.
Комусь то норма. Тільки не для мене.
Бо то міраж, і в нім немає НАС.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837471
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 18.11.2019
Я не люблю кохати недосяжне -
Естрадних дів, співачок і актрис,
Відомих пані, стильних і поважних -
Це романтично, втім, я реаліст.
І не люблю кохати щось далеке,
Безперспективне, лиш на рівні мрій,
Долати відстань в тисячу парсеків -
Як долечу, то стану вже старий.
Я не люблю кохати нереальне
Та будувати "замки на піску".
І то чудово, що існують гальма,
Тому хвала моєму ручнику.
Я не люблю кохати невзаємне -
На це не варто марнувати час.
Комусь то норма. Тільки не для мене.
Бо то міраж, і в нім немає НАС.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837471
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 18.11.2019
Лиш з тобою розкута й вільна
(В млості рідних очей і вій),
Я слабка і така всесильна
До життєвих перипетій.
Лиш з тобою злітаю в небо
(Поряд мужнє твоє крило).
Як повітря, душі потреба
Це кохання в зимі зросло .
Лиш для тебе я книга-казка,
(Із любов’ю читаєш й нині).
І живе твоя ніжність й ласка
У мені, у твоїй дружині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855015
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 18.11.2019
А ти послухай, музику дощу
Такі цікаві і грайливі звуки,
Під чарівну мелодію просту,
Як клавіші торкають вмілі руки
Вона так тихо створює красу,
А згодом вище і все голосніше,
Несе в собі і осінь і весну,
Як перепади, холодно, тепліше
Тут сум пронісся хвилею буття
То ніжність мило, солодко заграла
І знову краплі дотиком листка
Така мінлива у дощу програма
А ти послухай, музику дощу
Такі цікаві і грайливі звуки,
Під чарівну мелодію просту,
Як клавіші торкають вмілі руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854956
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Заплутались в осінніх заметілях.
Дощило десь, і вітер холодив.
Яке ще доля готувала зілля?
Пекуче тиснув сумнів-рецидив.
Між ними прірва, ріки божевілля.
В судомі болю опустілий сад.
Поламаних бажань вже гостре кілля.
Туманний винуватець листопад.
Терпкий, немов вино жалю тернове.
Захмарений розлукою журби.
Обом ставало сіро-сутінково,
Хотілось тиші в гомінкій юрбі.
Заплутались в осінніх заметілях.
Удвох би переждати листопад.
Хоч листя ще тремтіло і летіло,
Виднілось світло з ґнотиків лампад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854864
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Хризантеми морозом покрились,
Мов сріблом іскряться, чарують...
Замерзли їх ніжні голівки,
Та холоду , ніби не чують.
У ранішній тиші принишкли,
Чекають тепла , хоч би трішки...
Щоб розтали пелюстки-льодинки
Й зігрілись гілок босі ніжки.
Так гордо тримають голівки ,
Не хочуть морозу здаватися,
Лиш сонечко трошки пригріє,
До нього знов будуть всміхатися.
Жовті і рожеві ,й білосніжні,
В моїм квітнику розцвіли
Хризантеми- квіти осені ніжні...
Ще не треба... Не треба зими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854675
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 15.11.2019
[b][i][color="#178027"][color="#ad0c6f"]Б-[/color]лукає місяць темними стежками
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]дем залишив і пішов в світи.
[color="#ad0c6f"]З-[/color]абула б все, що було поміж нами,
[color="#ad0c6f"]Т-[/color]а серце взяв тоді з собою ти.
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]моцій шквал, до повного сп»яніння
[color="#ad0c6f"]Б-[/color]а, не у них земного щастя суть.
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]кстракти чар з любові і терпіння
[color="#ad0c6f"]Н-[/color]апевно що від смутку не спасуть.
[color="#ad0c6f"]І- [/color] день новий знов темрява накриє,
[color="#ad0c6f"]Ч-[/color]адру накине чорну на думки.
[color="#ad0c6f"]Б-[/color]езодня смутку душу оповиє,
[color="#ad0c6f"]О-[/color]мани тінь спаде, як шлейф з руки.
[color="#ad0c6f"]Л-[/color]етять години, добігають ранку,
[color="#ad0c6f"]Ю-[/color]рбу думок роса холодна їсть.
[color="#ad0c6f"]Ч-[/color]омусь, коли відкинула фіранку,
[color="#ad0c6f"]А- [/color]там надій очікуваний гість.
[color="#ad0c6f"]І-[/color] наче все нестерпне відступило,
[color="#ad0c6f"]С-[/color]падає з трав краплинами роса
[color="#ad0c6f"]А- [/color]день новий дає снагу і силу
[color="#ad0c6f"]М-[/color]олю за це і вірю в чудеса…
[color="#ad0c6f"]О-[/color] Боже мій, святий, великий Отче
[color="#ad0c6f"]Т-[/color]обі усе під силу в світі цім
[color="#ad0c6f"]Н-[/color]у як же, як душа і серце хоче
[color="#ad0c6f"]Я-[/color]к дар тримати щастя у руці…[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836557
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 15.11.2019
У передзимному чеканні,
У післяцвітності жоржин
Тремтить на гілці лист останній
В легкій зажурі, в покаянні
Небесний п*є аквамарин.
Лишились лічені хвилини:
Від материнського плеча,
Назустріч сніжним хуртовинам
В пориві вітру безневинний
Полине, несучи печаль.
Десь ляже на краєчку світу,
Сповитий у туманний дим
І спрагло маритиме літом,
Як був теплом земним зігрітий,
І як зелом грав молодим.
Обновець вистелить дороги,
Збіліє простір до весни.
Тоді й минуть усі тривоги,
Листочку стануть епілогом
Квітнево-брунькуваті сни.
*Обновець - перший сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854597
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Українське слово, багате на мову
Неначе гарна пісня на вустах
І далечінь має казкову
За для нас не згасне у віках
Українське слово, чого воно варте?
Його зрозуміють народи землі
Українська мова така багата
Гучна у всій своїй красі
Українська мова, вона нездоланна
Багато народів вивчає її
Вона ніжність несе коханим
Дарує закоханим чари свої
Українське слово таке тендітне
Бо кращого в світі не має
Завжди у наших серцях воно квітне
І найбільшу відстань долає
Українське слово, ти працею взяте
Та час твій швидкоплинно біжить
Нашими серцями ти об'яте
Є у нас така щаслива мить
Українське слово, ти велич держави
А ми українці, славімо його
Не потрібно нам іншої слави
Із Господом Богом на мить дано
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854182
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Не спокушай мене, не спокушай.
Цей фарс сьогодні недоречний.
Не мрій про зустрічі нічні потай,
Проймає звуків суперечка.
Не спокушай мене, не спокушай,
Стихає музики причуда.
За вітром котиться сухий курай
У коливаннях амплітуди.
Не спокушай мене, не спокушай.
Мара це в опустілій залі.
Вже сонця сніп приліг на виднокрай,
І доль розписані скрижалі.
Не спокушай мене, не спокушай.
Ілюзії проходять з часом.
Хоч припікає туги вогнеграй,
Черниця-ніч блукає в рясі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844792
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 09.11.2019
Дрібненький дощик так тихенько,
Але упевнено іде.
Він мочить землю помаленьку
І не сховатися ніде.
Осіння ніч приймає варту
І темінь кутає цей світ,
Заходить подорожній в хату,
Промоклий плащ знімає з пліч.
А на столі пахуча кава –
Терпкий і ніжний аромат
І тріскотять в каміні дрова,
То ж не повернеться назад.
Назад туди у темну нічку,
І під рясний холодний дощ,
Де з темінню зміщалась мрячка,
Та й плащ промоклий вже як хлющ.
На кріслі він біля каміна
Тихенько буде спочивать...
І плед, поклавши на коліна,
Під тріск вогню собі дрімать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853967
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 09.11.2019
Звучала мелодія жовтого саду,
Забутою радістю серце торкала.
Чаруюча музика листопаду
Із давньої казки вальсом злітала.
Розмитими фарбами пух позолоти
Спускався неспішно на килим землі.
У гавані тихій сонно-дрімоти
Легесенько вітер крутив кораблі.
Мелодія в душу перлинно лягала
(Повітря, ціловане сонцем бринить).
І холод, і грози сном пеленала
Щоб листяний вальс ще продовжить на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853848
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 06.11.2019
Нас осінь чемно, взяла за руки
І проводжала в бурштиновий гай
Листва спадала, чарівні звуки
Вони бентежать... А в душі розмай.
Ой, осінь - осінь, в твоїм полоні
Дерева в смутку й наші почуття
Звабливий погляд, теплі долоні
Ведуть в спокусу, в стежку забуття.
Яке то щастя, з тобою разом
І серця гучно, вибивають так
Ми в ніжнім танці, під листопадом
Музика лине, попадаєм в такт..
Чаклунка осінь привела в казку
Де тихий шелест, сп`яніли на мить
В місячнім сяйві, відчуймо ласку
Тож спромоглася, нас заворожить….
2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853715
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
А ми були такі близькі й далекі,
Такі чужі, як відстань полюсів,
Нас проводжав печальний неба клекіт,
Як трави ще купалися в росі.
Дороги нас вели за видноколо,
Подалі від земної метушні
І пізні квіти з нами йшли юрбою,
І чувся сум осінній вдалині.
А ми були. Звичайні і космічні.
Перепливали еру своїх мрій
І цілий світ нам задивлявсь у вічі,
І був для нас стихією стихій.
Минуло все: і радість, і розлука,
Відтоді стільки вишень відцвіло...
Та досі в серці лине перегуком
Близьке й далеке з юності тепло.
23.10.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853276
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 01.11.2019
Спинися, осене, отямся,
Гаси багаття, стримуй шал,
Бо ж з небесами порівнявся
І бе́зуму розбурхав шквал.
Чому ковшами сиплеш зорі
Галактик кленів палахких?
Із ким вступила нині в зговір--
Й беріз червінців дзвін не стих?
Серцями лип стежки встеляєш
Й сама утоптуєш в багно.
Розсерджена, дощем жбурляєш
Й туману сушиш полотно.
Ти йдеш --й слизькі сліди метафор
Змітає день і чорна голь
Й злітають ввись рожевим птахом,
Сягають всесвіту долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853250
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Спинися, осене, отямся,
Гаси багаття, стримуй шал,
Бо ж з небесами порівнявся
І бе́зуму розбурхав шквал.
Чому ковшами сиплеш зорі
Галактик кленів палахких?
Із ким вступила нині в зговір--
Й беріз червінців дзвін не стих?
Серцями лип стежки встеляєш
Й сама утоптуєш в багно.
Розсерджена, дощем жбурляєш
Й туману сушиш полотно.
Ти йдеш --й слизькі сліди метафор
Змітає день і чорна голь
Й злітають ввись рожевим птахом,
Сягають всесвіту долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853250
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Зимою лютень вже перехворів,
Зібрав у клунок висніжену ризу.
Молочно-білі кільця з димарів
Набубнявіло хиляться донизу.
Замерзлі сопки будяться від сну,
Струмки біжать, немов прудкі куниці,
Віщують нам заквітчану весну.
Скидають сосни теплі рукавиці.
Хлюпоче медом сонечко довкруж,
Вощені буклі вмощує на стріхи.
І цокотять у блюдечках калюж
Скляних бурульок визрілі горіхи.
Пускає небо льону пагінці
Крізь сірі шати вогкого туману,
Річок крилатих пінні гребінці
Несуть про ве́сну звістку довгожданну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 25.10.2019
Осінь малює, чудову картину,
Підкине фарби в зелену діброву,
Мене втішає, мов малу дитину,
По стежці стелить стрічку кольорову.
А далі златом вкрита полонина,
Душа радіє, люблю свій рідний край,
Земле моя, це жадана хвилина,
Ранкове сонце цілує небокрай.
Зібрав світанок роси у намисто,
Виграє ними, ловлю щасливу мить,
Мерехтять краплі, сяючі барвисто,
Знов сплеск емоцій, як осінь не любить?
Пташині крила - між горами туман,
Молочно-сизий вкрив могутні сосни,
Повітря свіже, як легенький дурман,
Мені шепоче, не вагайся, вдихни.
Чарують очі, хмари в океані,
Простір небес, синій, день сонцем яснить,
Ледь доганяю, думки непогані,
Просто без осені, ні,не зможу жить.
15.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852151
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 23.10.2019
Пахне осінь принишклим листком,
Що тривожно тріпоче на вітрі.
Ну, а серце гортає альбом,
На сторінках якого те, вічне.
А у серці весни пагінець,
Бо у грудях палає кохання.
Він для мене Господній вінець,
Як надія на щастя остання.
І хай осінь міняє наряд,
Шарудить листопад під ногами.
Я знайшла зачарований клад,
Що в душі підіймає цунамі.
І кидає у вир почуттів,
І до милого лине ночами.
Пригортаюсь до нього без слів,
Як ріка між двома берегами.
19.10.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851971
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
А ти війдеш в кімнату, коли сплю
Торкнешся тихо локонів волосся,
І руку ніжно візьмеш у свою
Ось це і щастя, що уже збулося
І поряд погляд милого тепла
Промовиш стиха:" Ти, спочинь кохана"
І вже нічого кращого нема,
Коли ця зустріч відбулася з нами
Так мила й неповторна до глибин,
Окрилить душу полум'ям любові,
Чекає серце дорогих хвилин
Де у житті зустрілися дві долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851906
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
А ти війдеш в кімнату, коли сплю
Торкнешся тихо локонів волосся,
І руку ніжно візьмеш у свою
Ось це і щастя, що уже збулося
І поряд погляд милого тепла
Промовиш стиха:" Ти, спочинь кохана"
І вже нічого кращого нема,
Коли ця зустріч відбулася з нами
Так мила й неповторна до глибин,
Окрилить душу полум'ям любові,
Чекає серце дорогих хвилин
Де у житті зустрілися дві долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851906
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Із крил, уже притомлених і збитих,
Дощі струсили з висі журавлі
На лист оцей, самотністю розбитий--
Єдиний він, заплутаний в гіллі.
Колись бував віч-на-віч із грозою,
Зефірам сильні груди підставляв,
Вмивався першим зимною росою,
Із ясним сонцем приятелював…
Не гається та осінь і глумиться:
То милість явить, то розпалить гнів.
Листку печаль довічною здається,
Бо жар його не вижарів, не стлів.
Він ще б потягся до скупого світла--
Не клич, нудьго на жалібній землі,
До штовханів сліпих брутальних мітел
Й до каруселі вітряної в млі.
Якщо ж.., то на багряні клумби впасти
Та загубитися поміж завій.
Там у сльоту наметом стати птаству,
Надійним парасолем-- в суховій.
Як пощастить, то стане він натхненням
Чи ностальгією в чиїсь душі…
Однак не хоче бути полоненим
Поміж лахміть гілляччя, в комашні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851526
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 15.10.2019
Летіть птахи, у теплії краї
Де вас тепло від холоду зігріє,
Перезимуйте, на чужій землі,
Хоч чужбина і сумом звісно віє
Летіть рідненькі, доля в вас така
По іншому не можете вчинити,
Приходиться вам змінювать місця,
Щоб холод лютий легше пережити
Летіть птахи, у теплії краї
Де вас тепло від холоду зігріє,
Та пам"ятайте,що на чужбині
Ніщо домівку замінити не зуміє
Прийде весна. покличе в рідний край
Де завирує справжнє щастя вдома
І знов засяє в серці дивограй,
А тіло назавжди залишить втома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851370
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Теплом серпневим насолодились,
Смалило сонце з самого ранку,
Ромашки зблідлі, ледь похилились,
Таїли мрію, раді світанку.
А чорнобривці, в пишнім віночку,
Мов пригорілі, кволі пелюстки,
Давно чекають на росиночку,
Ніч прохолодну, стрінуть залюбки.
Котилось сонце, ближче до ставу,
А там і захід, не за горами,
Цвіркун вже вибрав, вміло октави,
Пісні веселі , линуть степами.
Принада нічки - божий дарунок,
Вологий подих, сповиє землю
Придасть їм сили й мов п`янкий трунок,
Задуху зніме й дасть роси краплю…
25.08.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847611
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 04.10.2019
Шепоче осінь, про свою красу,
І я так хочу… листя торкнутись,
Так несподівано струсить росу,
Щаслива мить, встигла всміхнутись.
Та прохолода, торкнулась душі,
Через долоню, відчула осінь,
Стікають краплі, їх чудні пісні,
Ніжно лунають в небесну просинь.
А в очах мрія, мені б поміж хмар,
Птахою стати. Причастить душу,
З тими піснями, ще й пізнати чар,
Та я безсила, тут бути мушу.
Ласкавий погляд, приліг до клена,
Його почую, хай пошепоче,
Який він красень, я, як блаженна,
Немовби в казці, він вже тріпоче.
Листок строкатий, падає до ніг,
Враз обірвалась музика листви,
Причарувати, все ж він мене зміг,
Як й чудна осінь, багряні барви….
Нині послухай, осінь шепоче.
04.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850300
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Завтра осінь в твій дім увірветься...
Стане жовто-кораловим сад.
Листям вкриється древня фортеця;
Закружляє свій вальс листопад.
Завтра сріблом покриються скроні;
І сміятиметься заметіль.
Все кружлятиме в сніжнім полоні,
Під морозно п‘янкий водевіль
Білим килимом вкриється поле;
Всіх обійме морозна зима...
Як шкода, що я більше ніколи
Не побачу тебе й крадькома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850231
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Пожухле листя під ногами.
І сонце стало не палким.
Шмагає вітер батогами,
Січе зрання дощем мілким.
Така приходить сіра осінь,
Коли нема ніде тепла.
Стоять подвір'я безголосі,
Вітряк неначе без крила.
Йде знову зміна пори року,
В природі все є до ладу.
Дивлюсь на це неначе збоку,
Весну чекаю молоду.
Вона для всіх дає надію,
Веде у пошуки пригод.
І кожну осінь я радію:
Кружля довічний хоровод.
29.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849919
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 01.10.2019
А світ дивує Осінь в позолоті…
Підморгує хмаринка з висоти
Сіяє сонце в піднебесній цноті
Купчасті гори в сяйві чистоти.
Крокує панна тихими садами
З валізою ошатного вбрання.
Калину вкрила рясними плодами,
Нектаром фрукти налила зрання.
Ось на алеї клен аж зашарівся…
Сорочку в дар від Осені прийняв.
І поглядом з красунею зустрівшись,
Строкатий килим в вальсі закружляв.
В повітрі срібло бабиного літа
Снують повсюди привиди-нитки…
Із них кущам нова сорочка зшита,
Як наречені, зранку квітники.
Мов в хорі диригент, чаклунка Осінь
«В дорогу час!» - дає птахам наказ.
Чарівно стеле світлу неба просинь
Щоб забринів у ній «Прощальний джаз».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849784
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 30.09.2019
Зберу торбину і піду у світ,
Просто піду, щоб краще край пізнати.
Перед душею маю скласти звіт,
Її можливо вдасться здивувати.
Кричати я не буду, бо не звик,
Та й небо мене певно не почує.
Лише душевний я відчую крик,
Коли душа недобре щось відчує.
В житті я подолаю біль і страх,
І перед Богом стану на коліна.
Я прагну йти і у чужих світах
Відчути хочу, що я ще людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849527
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Я вірю у прийдешнє завтра,
Хоч би було воно яким,
Його нам не змалюють мантри,
Ні чаклунів дурману дим.
Всі мрії і надії -
Це ілюзорність майбуття.
Так вже збудовано Всевишнім
Для нас, людей, людське буття.
А ти, Поете, де б не був,
Де б не шукав спокою,
Щоб не забув,
Усе в тобі, усе з тобою.
І якщо до тих пір
Ти не згубив людського,
Є олівець і є папір,
Карбуй у завтра вічне слово -
Сідай, пиши і вір!
В руках нащадка сповідь давня,
Хай вже тебе давно нема,
Впорядить йому розум,
Освітить йому пам’ять
Про все, що було недарма,
Без слова ж бо, людей нема.
Нема у завтра іншої дороги,
Крім істини минулого
Карбованій на сторінках розлогих!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848289
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Слова бувають дуже сильні
Прості , ласкавії і мирні ,
Бувають ще, як грім із неба
Проходять в серце так далеко
Бувають тихі , обережні ,
Що протилежні усій решті ,
Бувають просто щирі , милі
Коли від них стаєм щасливі
Як дивне в світі поєднання
Сміливість , іноді вагання ,
Як все влаштовано розумно
Буває радість , згодом сумно
Слова бувають і болючі
Позбутись їх, невзмозі , друже ,
Сила така у них таїться ,
А наше серце , так боїться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848668
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 27.09.2019
[youtube]https://youtu.be/QKX_if0hWp4[/youtube]
Йду в туман, а що за ним не знаю
Сховав мабуть, бурштинову осінь
Подих свіжий, п`янить відчуваю
Небо сіре, загубилась просинь…
Тайну тримав, попереду, що там
Чого я жду? Та мрію все ж несу
Хоч час й летить, як скакуни літа
Їх пригорну… І в осінь понесу
Нехай прийме, мене таку, як є
Вона руда, а я з сивиною
Не боюсь, вже як з відерця дощ л`є
Тепло в душі, не буду сумною
Тож поруч ти, йдемо разом в осінь
В сизий туман, лиш за руку візьми
Наші серця відданості просять
Тоді й дощі, всі видержимо ми.
20.09.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849544
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Пр: Коли «бабине літо» засріблилось в тумані,
А волоські горіхи полонили сади.
Зацвіли хризантеми ніжно білі й червоні,
Залишивши у серці кольорові сліди.
Коли осінь на дворі нам роки рахувала,
А дощі мов музики, грали чардаш душі.
Зацвіли хризантеми, що життя дарувало,
Наче промені теплі, рідні нам – не чужі.
Білі хмари сіріють, золота хуртовина,
За роками щоднини плачуть рясно дощі.
Хризантеми із казки, як нова скатертина…
Це та квітка осіння, що цвіте для душі.
Хризантеми з під снігу довго ще виглядають,
Вони теж, як і люди, не спішать до зими.
Тепле сонце щоднини спозаранку чекають,
Відлетить скоро осінь, помахає крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849175
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Біля річки, край дороги,
Верба коси полоскала.
Задивлялась на пороги,
Де вода стрімко тікала.
Вода чиста, як те серце,
Що в коханні потерпає.
А кохання - душі скерцо,
У вогні горить, палає.
Вогонь гріє дні осінні,
Теплом тіло обіймає.
Почуття живі й нетлінні
В осінь стрічки заплітає.
Кольорові барви ясні,
Як те сонце, як листочок.
В літі бабинім прекрасні,
В сріблі скронь єднань місточок.
23.09.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849148
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 24.09.2019
Пошукай мене в небі.., я там є.
В рідні руки зіркою падаю,
Чую пульс і серцебиття твоє,
Біль розлуки невтримний вгадую.
Зранечку біля вікна зачекай:
Злечу піснею, ніжним променем.
Рафінадом впаду у гарячий чай
У ковтку відчуй теплим спомином.
Листям осені опущусь до ніг
Підіймеш, у руках стискаючи.
Любов - це душа. Вона – оберіг.
То тримай же міцніше, кохаючи.
Дякую Олені Старусєвій за ідею вірша.
Фото з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848304
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 18.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8
[/youtube]
Це осінь загляда в моє вікно,
А я чекаю віхол листопада.
Твого листа знайду я всеодно
Між листям, що опало серед саду.
Знайти мені його не буде важко,
Відчую в ньому подихи весни -
Розквітлу білу восени ромашку.
Нехай позаздрять цвіту полини.
Упала з неї крапелька роси,
Неначе обпекла мене сльозою.
Це осінь гірко плакала, не ти,
Холодною торкнулася водою.
Підставила долоню, щоб зігріть -
Мурашки поповзли по моїм тілі.́.
Хотіла холодок цей приглушить,
Чи пожаліть сльозу цю запізнілу.
Чому ти плачеш, осене, спинися?
Твого я хочу так іще тепла.
Життя таке прекрасне - озирнися!
В моїм ти серці ще не відцвіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848256
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
А за вікном, а за вікном вже знову осінь,
У небі чути журавлине стоголосся.
Під ноги сипе вона яблука червоні
І листя падає оранжеве в долоні.
Вітри із Півночі примчалися холодні,
Густим туманом вкрились береги сьогодні.
А на пожовклих травах залишились роси,
Вплітає вітер прохолоду вербам в коси.
Кудись у даль за руслом поспішає річка,
Свою печаль ховає пташка невеличка.
Самотньо в прохолодну і осінню пору,
Їй так бракує пташиного фолькльору.
Квітують знову різнобарвні хризантеми,
Про них одвічно хтось складатиме поеми.
Милують око наше ці чарівні квіти,
Між ними хочеться співати і радіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848155
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019
До осені пливуть літа мої,
А човен долі хвиля все гойдає,
Та у душі співають солов"ї,
Творча наснага ще не покидає.
Надворі дощ та серцезігріва
Увага друзів, їх любов, турбота
І щирі-щирі милого слова,
Його кохання мелодійна нота.
Життя прекрасна кожна-кожна мить,
Хоч іноді й не солодко буває.
Іскра ота щаслива ще горить,
Вогнем добра яскраво так палає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848039
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Сьогодні ще літо. У небі пречисто-високім
Літають лелеки і ставлять пташат на крило.
Ще ночі спекотні, а ранки навіюють спокій,
Ще сонце у шлейфи дощів не ховає чоло.
Ще крони дерев зеленіють і пахнуть медами,
Ще соняхам вітер куйовдить чуприну руду,
Ще свіжістю ліс зустрічає, а Товтри - стежками,
Якими крізь час і крізь роки до тебе іду.
Бо ти десь чекаєш на ґанку старої веранди,
У сни заплітаєш надію зустріти мене.
Душа ще співає любові чаруючі мантри,
Та завтра вже осінь, а літо - сьогодні мине.
31.08.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847667
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
ТИ ПОГЛЯДОМ ПОЛОНИЛА МЕНЕ
Ти ,поглядом очей полонила мене
запала ,у душу глибоко -глибоко.
За смарагдові очі полюбив тебе
за пишні коси ,які ллються потоком.
А я, шаленим вітром лечу до тебе!
і стою,мов прикутий під твоїм вікном.
Озовись ,моя люба... вийди ,до мене!
та поклич, у свій рай лебединим крилом.
Я присяду, сяду у трави запашні...
під калиною ,буду тебе чекати.
І місяцем, гляну у покої твої...
щоб тобі ,мила серенади співати.
Прошу, тебе вийди у вишневий сад!
де пахнуть, матіоли вечорові.
I нам, усміхнеться літній зорепад
подарує, казкову мить у любові.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847495
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019
Срібні хвилі Ніагари сонечко лоскоче,
Відпливають білі хмари, а цвіркун сюркоче,
Що вже осінь наступає літечку на п’яти,
Горизонт перегойдає пір’ячком качати.
Між зеленим коридором в’ється, наче стрічка,
Спритні течії несуться — невгомонна річка!
Енергетики потоки напувають душі,
Наближаєм наші кроки, бриз ковтаєм з суші.
Голубіють чисті води — не піймати двічі,
Не міліють річки броди… Блискітки, мов свічі,
У серпневу гожу днину розтуляють жмені,
Не спинити річки плину — гомонить в натхненні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847373
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 07.09.2019
Манять круглолиці
яблучка в садочок
І густіші роси
омивають трави
Зустрічає осінь
кожен тут куточок
І летить на землю
листячко яскраве.
їжачок готує
на зиму запаси
і тягають білочки
до гнізда горішки
роздягає осінь
всі свої прикраси
вже до приморозків
зовсім зовсім трішки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846938
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 07.09.2019
Затихли у гаях пташині трелі,
Відкрила осінь перший вернісаж.
Тонкі, напівпрозорі акварелі
Замінює насичена гуаш.
Цю таємницю так і не розкрито,
Куди зникають ніжні кольори?
В безмежжя світу відлетіло літо,
Підняли клени жовті прапори.
В гармонії і барвах колориту,
Приходять неповторні відчуття -
Яскрава мить, що має швидкість світла,
Дорівнює тривалості життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846897
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019
слова до пісні
ГЛЯНЬ У БАРВАХ ЦВІТЕ ОСІНЬ
Так швидко пролетіло тепле літо...
Відцвіли сині волошки у житах,
Верба похилила додолу віти,
Опадає, жовтий лист, курличе птах...
Глянь, у барвах цвіте осінь золота!
І пахнуть рум'яні яблука в саду,
Нам килим щастя встеляють небеса,
Повір, моя голубко, я тебе люблю!..
Зайшло сонечко в імлу, у тумани...
Заховалось між хмар в сизу пелену,
Курличуть журавлі з вирію рано,
В очах ховаємо печалі сльозу...
За небокраєм шукаємо весну,
Сонячне літо, квітучий тихий рай,
Стежками ідемо у Осінь Золоту,
Сизокрилий птах каже літу: Прощай!..
О, не сумуй, кохана, що вже осінь
Ллє холодний колючий дощ за вікном.
У бабине літо тепла попросим
Зігрію тебе лебединим крилом...
Ми з тобою, як дві зорі у небі,
Розпустили свої зоряні крила,
Ти трояндою розквітай для мене,
Неси удаль на парусних вітрилах...
Притулю, поведу у солодкі сни,
Поцілую ніжно-ніжно в уста,
Я захищу від заметілі зими,
Намалює казку нічка чарівна...
Глянь, у барвах цвіте осінь золота!
І пахнуть рум'яні яблука в саду,
Нам килим щастя встеляють небеса,
Повір, моя голубко, я тебе люблю!..
А у осені ще яскраве сонце
Закоханим дарує прекрасний час,
Я листом впаду у твої долонці,
Листопад у танці закружляє нас!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846802
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bz82HHKrnWY
[/youtube]
Причепурився літній день останній,
Зібрав в долоні залишки тепла,
Розсипав його рано, на світанні,
І прилягла здивована імла.
Лилася тихо музика органа,
Заграли фарби сонця звідусіль,
А літо, як красуня ніжна панна,
В душі моїй розворушила біль.
Можливо, нотка осені підкралась,
Та я не плачу, все як є прийму.
Не довго я вагалась, усміхнулась,
Та літо не надовго відпущу.
Знайду для нього місце в серці скраю,
Вдихатиму зимою, по ковтку.
Я впевнена і добре оце знаю,
Пройде не раз ще літо по витку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846707
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V9P7xILv404[/youtube]
Я вітаю з поверненням, осінь,
З нетерпінням чекали тебе.
Ми радієм тобі - нашій гості.
В новий світ ми вступаєм тепер.
Смакуватимем світ кольоровий,
Будь же радістю в нашім житті!
Ти не зрадь наші мрії прозорі,
Будь же щедра для нас в доброті!
Нас порадуй дощами грибними,
Сонця теплого ще не жалкуй.
Не дозволь жити днями нудними,
Що не так у житті - впорядкуй.
Як зневірився хтось у коханні,
Як порадниця - все поверни.
Не єдині до тебе прохання:
Підсоби дочекатись весни.
Поведу тебе в світ цей казковий,
Тільки вір, не втрачай своїх мрій,.
Ти для мене не був випадковим.
Навіть думать про це ти не смій!
[img]https://classpic.ru/wp-content/uploads/2015/11/4661/Krasnye-listya-v-luchah-solntsa-1024x576.jpg[/img]
[img]https://yandex.ua/images/_crpd/1dFb1E968/ec0072UAJp/dXojJK7Bc7MnW7bSxjGxB5mHXuWJgYTHtQByXEc1PNVXWwj_RolIf6pK2PLrLSnVk5CCWSt5USKlYNOsAxUXJD1rNGqwkzXhMVmglN495FvEzw273Q[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846763
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
Кружляє листя по алеях саду,
Танцює прохолодний вітерець.
І тихий блюз дощу і листопаду
Із сумом доторкається сердець.
У кружеві гаптованім берізки,
Серед ялин зелених - чарівних.
Ляга туман кудлатий на доріжки,
Вернувшись з далей сонних - мандрівних.
Дарує осінь колір золотавий,
Осінній блюз підхопить саксофон.
Мелодію послухають отави
І буде линуть пісня вище крон.
Послухай й ти мелодію цю милу,
Замріяну, окрилену таку.
Вона неначе вітру дивна сила,
Вона мені несе любов п'янку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846753
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
Лягли тумани сині на долину,
Там Удай сонний відпочить приліг,
Розбудть сонце всіх через хвилину,
І струсить роси вранішні до ніг.
Така краса – пробудження природи,
Бо новий день прийшов у Божий світ,
Радіють всі: поля, ліси та гори,
До неба тягнуться, як птахи у політ.
Чи є ще десь таке яскраве сонце,
Така привітна й лагідна земля?
Я відчиню у світ своє віконце
Бо так люблю чудові ранки я.
18.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842317
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 31.08.2019
Осінню казку лісу я читаю,
Де все сплелося: звуки і краса,
І ясена – не привида питаю:
«Це полотно чудове хто писав?
Хіба не ти, художнику, той майстер,
Що фарби ці чарівні позичав?
Поглянь на дуба, он який гіллястий,
Тримає міцно хмару на плечах».
І той озвався голосом людини:
«То осінь вже заглянула сюди.
Зраділа їй вся лісова родина
Й вітрець, що все колись тут посадив.
Тут золото вперемішку з бурштином
Милують око кожному, повір,
Он павучки сховалися в хатини,
Вітання мишенята шлють сові.
А бачив, як уже порожевіли
Калини ягідки он на кущі?
Для мене ліс – не тільки моя вілла –
Це свято і для ока, й для душі».
«Твоя? Мо’, й так. Та я не зазіхаю,–
Йому кажу, – господар лісу ти.
Я тільки про одне тебе благаю:
Дай людям розуму красу цю зберегти!»
15.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846222
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 27.08.2019
Зіграла осінь на роялі,
Журливу пісню під дощем.
В душі з'явилися печалі
У серці поселився щем.
У звуках осені тремтливих
Лиш краплі стукали в вікно.
Пішли відпочивати зливи,
Заснули, випивши вино.
Торкалась осінь клавіш тихо,
Мелодія увись лилась.
Ця гра для неї ціла втіха,
Дощем на землю пролилась.
Листочки в вихорі кружляли,
Під цю мелодію сумну.
На воду човником лягали,
Мабуть готовились до сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845210
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 21.08.2019
У теплім літі хочу залишитись,
Щоби не йти в осінній листопад,
В барвистім розмаїті зупинитись
І споглядать серпневий зорепад.
Ще ніжити і милувати око
Пахучими квітками у саду.
У небо, десь за хмарами високо,
Дивитись довго в чисту синяву.
Купатися у сонячнім проміні,
Тепло вбирати, як трава росу.
Та знати, що по–божому велінню,
У небі вітер прожене грозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845602
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Намалюй мені ніч з ясним місяцем в небі,
Засвіти оксамитові зорі вгорі.
Будь для мене коханий і ніжний, як лебідь,
Хочу бачити очі щасливі твої.
Намалюй мені день, щоби сонце світило,
Щоб проміння його доторкалось руки.
Щоб кохання твоє мене ніжило й гріло
І цілунки твої щоб солодкі були.
Намалюй мені сад, де квітують черешні,
Пелюстками стежину мені простели
Я на зустріч прийду, як приходила вперше,
У той час вже черешні так рясно цвіли.
Намалюй береги, перламутні тумани,
Що лягають на трави цілуючи їх.
Моє серце в любові горить полум'яно,
Повертайся коханий з далеких доріг.
Намалюй... намалюй... я тебе все прохаю,
А насправді цілунком мене обпечи.
Я тебе одного у житті цім кохаю,
Ти навіки моя - на весь світ прокричи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845555
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Кружляй мене, як осінь листопад,
Розпесть помежи сонячних принад,
Веселкою у вічі зазирни —
Відчуй душевний трепет, пригорни!
Люби мене, як січень снігопад,
Цілуй під звуки струнних серенад,
Як ніч серпнева любить зорепад —
В безмежності — до місяця й назад.
Розтану, як сніжинка навесні,
Крилом метелика торкнусь вві сні
Твоїх рожевих щічок, наче мак.
Та тільки не кажи, що все не так…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844934
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Сховалося сонце у маках червоних.
Тихцем надвечір’я заходить в кімнату,
І спокій затишний благає заслону
В бордових гардин із відливом брунатним.
Сполохано мечеться промінь захожий,
Із шиби-- на креденс, межи порцеляну.
Там солодко пахне варенням із рожі
Й заледве відчутним настоєм рум’яну.
Суєтність, турботи… Впав погляд на джезву.
Вже й кава парує міцна в філіжанці…
Надворі птахів захлинулась перезва
І вітер завмер у забутому танці.
Поволі згасає заграва на прузі,
Цвіркун наостанок сюрчить серенади.
Вполонює світ мить химер та ілюзій,
Оголює вечір таємні принади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844167
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 11.08.2019
Стає (з роками) все коротшим вечір
Й все менш озорим простір сподівань...
Чим більше вік кладе років на плечі,
Тим вужче коло наших спілкувань.
Десь друзі розчинилися у часі,
Згубилися у просторі років...
Тьмяніє срібло на іконостасі
У сонмі запорошених віків...
Роки-роки, політ ваш не спинити...
Не повернути юних почуттів.
Й польоти мрій, на жаль, не відновити
На згарищі зруйнованих мостів.
Життя - то вічний вир гріхопадіння...
Не встигнеш припіднятися з колін,
Червиві люди з чорним піднебінням,
Мерзенне щось сичать нам навздогін.
Втім, набридають сварки-колотнечі
Й не хочеться нікчемних виправдань...
Чим більше вік років кладе на плечі,
Тим вужче коло наших спілкувань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844546
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019
Всміхайтесь долі радісно й щасливо
І широко крокуйте в майбуття,
В перед дивіться впевнено й сміливо
І завжди будьте вдячні за життя.
Не все воно весняне і квітуче,
Бува й дощем осіннім занесе.
А іноді холоде, аж кусюче,
Зимовим вітром душу обпече.
Та після того завжди прийде літо,
Ласкаве сонце гляне із-за хмар,
І все навколо щасям обігріто,
Полине у кохання тихий жар.
Всміхнуться літу гори сивочолі,
Запахне свіжим хлібом із полів.
Трембіта забринить десь в Чорногорі,
Повіє вітром волі із степів.
Відчуєм запах лоьну із Волині,
А з Криму виноградом занесе.
Всміхнеться, люди,доля Україні,
Тож Богу ми подякуймо за все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844155
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Твої слова - летять неначе птахи,
Неначе зорі сипляться згори.
Твої слова - немов черемхи запах,
В букет чарівний їх мені збери.
Твої слова - мов грона калино́ві,
Запалюють у серденьку любов.
Бувають ніжні і такі казкові,
Радію я, що ти мене знайшов.
Твої слова - звучать неначе пісня,
Немов троянда розцвіла в саду.
І хоч пора надво́рі буде пізня,
До тебе мій коханий я прийду.
Твої слова - шепочуть мені радо,
А руки обіймають ніжно стан.
В повітрі линуть звуки канонади,
Нас береже - кохання талісман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844321
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Ой роки мої роки журавлики
крилаті
Ой роки ,мої роки ...журавлики крилаті
Куди відлітаєте, за синій обрій в даль? ...
Мені з вами добре. ..мої друзі пернаті
Ви закурликали ,наді мною залишили жаль.
Я не можу ,зупинити ні на хвилинку час
Вже відцвіла ,весна... і літо пролетіло
.І ніколи ,не вернеться молодість назад
І стоїть ,на порозі Осінь...днина обміліла.
Я зорю, туди де юності вишневий сад
Налився ,суцвіттям рясним білим
цвітом.
Віддзеркалює, від щастя- літній зорепад
У мріях ,торкаюсь неба...І квітну літом.
Я посеред осінніх Жоржин- літня жінка
І краплинка ,дощу з захмареної блакиті.
Вільний сизокрилий птах поетична зоринка
Зорею,вимержений образ у срібній нитті.
Біжать літа в зоряні світи далекі
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843948
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 07.08.2019
А я іще в чарівності купаюсь
Все відчуваю літнєє тепло ,
Останню ніжноту його вбираю
І осява від радощів чоло
Я насолоджуюсь , я всю красу вдихаю
Так заряджаюсь же його теплом ,
Надходить осінь ,хоч і не чекаю
Овіє душу зірваним листом
Навіє сум , печаль вона навіє ,
А так душа не хоче сумувать ,
І , що цікаво -це вона уміє ,
А нам прийдеться , все оце сприйнять
Чому хороше ,швидко так збігає
Закономірність в нього вже така ?
І тільки серце і душа чекає ,
Щоб знов торкнутись літнього тепла .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844199
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019
Мій настрій враз метеликом злетів,
Добрався до далеких берегів.
Торкнувся тихо сонця, літа крил,
Набрався від творіння міцних сил.
Помандрував до річки навпростець,
Зігрів теплом сто - тисячі сердець.
Напивсь нектару з квітів польових
І ніби на хвилиночку притих...
Та де там... Знов махаючи крилом,
Пронісся разом з вітром над селом.
До лісу наче птах помандрував,
На гілочці сосни пісень співав.
А потім він підкрався до води,
Торкнувся так замрієно верби.
Послухав соловейка нальоту,
А ще зозулі трепетне ку - ку.
Зустрів веселку диво - кольорів,
Картину малювати він хотів...
Та враз, хмарина звідкись узялась
У настрою картина розплилась.
Та він не падав духом, сильним був,
Додому повернувся із загул...
Теплом зігрів присутніх у цей час,
Вітаєм разом з настроєм - всіх вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844202
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019
Нас доля двох взяла звела,
Любов в полон обох взяла.
Любов взяла обох в полон,
Я так люблю і то не сон.
Приспів:
Люблю тебе, люблю тебе,
Хай ніч мине, хай день мине.
У сни до тебе прийду я,
Бо ти є мій, а я твоя.
Черешня зацвіла в саду,
Троянда випила росу.
Для мене ти і сад і цвіт,
Люблю тебе, як білий світ.
Твої уста неначе мед,
А смак, мов яблуко ранет.
Без тебе ніч мені не ніч,
Торкають руки наших пліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844109
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Сонцем будь мені в дні невідомім,
Як вмовкає в душі камертон.
Хай бушує безмежності гомін,
Де в коханні відсутній кордон.
Стану квіткою ніжно-тремтячою,
Як зігрієш своїм ти теплом.
Стою в темряві ночі незрячою,
Прихилися ясним ти чолом.
Розсип сміх із очей прямо в очі,
Хай по тілі мурашки біжать.
І від серця ключі я охоче
На долоню вкладу в благодать.
Стану квіткою ніжно-тремтячою,
Як зігрієш своїм ти теплом.
Стою в темряві ночі незрячою,
Прихилися ясним ти чолом.
04.08.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844027
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019
В моїй руці лежить твоя рука,
Для мене ти кохана і єдина.
Ми йдемо поруч стежкою життя,
Із саду лине пісня солов'їна.
Приспів:
А я люблю, люблю тебе люблю,
Для мене ти неначе зірка рання.
Я дякую і Господа молю,
З тобою поруч бути до світання.
Всміхається до нас ласкавий день
І промінь сонця радісно лоскоче.
Наспівує нам про любов пісень
На крила вітерець підняти хоче.
Для мене ти, моя палка любов,
Для мене ти, блакитне небо чисте.
Я шепочу, кохана знов і знов,
Свою любов дарую пломенисту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843865
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Як тут чарівно, як красиво,
Яка безмежна благодать...
Об берег хвилі б‘ють грайливо,
Піски рубінами блищать...
Літають чайки білокрилі,
Постійно в клюві щось несуть...
Агнєшку, смажену на грилі,
У ресторані подають...
Теплом липневим ніжить спека,
Обійми моря пестять нас...
І віскі - Деніелса Джека -
Garson підносить повсякчас.
**********************************
Вдивляюсь я у купол неба;
Вустами щось шепочеться...
Як мало у житті нам треба
І як багато хочеться...
Слънчєв Бряг, липень 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843931
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019
Сталося під ранок,
Лише день почався.
У приціл ворожий
Снайперу попався.
З хрестиком на грудях,
В камуфляжі з кров’ю.
Наче спотикнуся,
Готувавсь до бою.
Приспів:
Журавлі курличуть,
Лине в небі туга,
Позбирались хлопці
Хоронити друга.
Мама посивіла,
Лиш почула лихо.
Щось сама до себе
Говорила тихо.
Ой, сину мій, сину,
І залили сльози,
Осінь ще на дворі,
А в душі морози.
Мамина надія,
Мамина опора.
Чому я не вмерла,
Ти б вернувся вчора.
Залишився б жити,
Доглядав могилу.
А тепер я мушу
Жити через силу.
Приспів.
Хоронили хлопця,
Ставши на коліна.
Все село ридало,
Плакала Вкраїна.
Тихо хоронили,
Музика мовчала.
Лились сльози з неба,
Матінка кричала.
Приспів.
Слава Україні!
Всім героям слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843678
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 03.08.2019
Липень вже додимів, як старий кальян,
Пахощами кориці, малини й меду.
Небо гладке і тихе, мов океан,
Хмари пухкі збиває у піну щедру.
Сонце пустило стріли поміж дібров –
Заструменіли світлом густі верхівки.
Дні пронеслись потоками стрімголов,
Наче затерті кадрики ретро-плівки.
Ніби вдалось насититися сповна
Спраглій душі яскравим відрізком літа:
В’яленими суницями у сінах,
Бражниками і бджолами в мокрих квітах…
Чистим і тонкосрібним звучанням злив,
Що позвисали струнами між дахами,
Полиском бурштино́вим достиглих нив,
Дубленими плаями попід ногами…
Лагідними кучериками димів,
Що розповзались між язиками ватри…
Ну, а тепер лиш тіні минулих днів,
Тільки вітрів липневих солодкі мантри.
Хай вони будуть спогадом дорогим
Чи відгукнуться ві́ршами випадково.
Все, що тобі залишиться, – тільки дим,
Сіль на щоках засмаглих і стигле слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843661
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Падає листя додолу,
Сиплеться золото з віт.
Осінь війнула подолом –
В танці кружляє весь світ.
Тихо вальсують берізки,
Крони сплітають свої.
Верби розгойдують кіски.
Пурхають листя рої.
А на просторах містечка
Вітер утнув гопака.
Хвилі шумлять недалечко.
Танго танцює ріка.
Квіти, ще ті танцюристи,
Геть розійшлися тепер,
Пишні, яскраві, барвисті,
Жваво танцюють модерн.
Хмарка у формі сердечка
В сивому небі без меж
Зиркає вниз, на містечко,
І підтанцьовує теж.
Сутінки входять спроквола.
Танець вповільнює темп.
Золотом листя довкола
Осінь створила Едем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810890
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 31.07.2019
Ми знов окремо. Ти десь там, я тут.
З тобою ми не бачились давно.
Я знаю, ти мене забув,
Але про тебе думаю я всеодно.
Завжи перед собою бачу постать,
Волосся біле, голубії очі, тії миті,
Як в ніжнім погляді очей хороших,
Я мовби танула в блакиті.
З тобою ми зустрілись випадково,
Серед прекрасних сніжно білих пелюстків,
Троянду білу ти вибирав для когось,
Я ж зачаровано стояла в стороні.
Троянду білу, ніжну і ласкаву
Ти теплим поглядом пригрів
І взявши квітку ту найкращу в колі,
Тихенько очі покосив в мій бік.
Ти знав, що погляд запримічу
І що дивлюсь на тебе вже давно,
Тому помалу простягнувши руку
Троянду ти подарував мені.
Тепер тебе нема, напевне вже не буде,
Це тільки мить прекрасних почутів,
Мабуть згадала тую мить тому я,
Що знов троянду мені хтось вручив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840378
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 31.07.2019
Періщить дощ безжально батогами.
По склу ще й град гатить горохом.
Безладний шум, пташиний чути гамір,
Втопились ніжні бідні рожі.
І від напруги горбляться дерева,
Пеньки залилися сльозою.
Колись мені здавався дощ рожевим,
Тепер - з пекучою грозою.
Бо все із часом набуває сенсу.
Сприймаю глибше сказ природи.
Погода, мов людина, в стані стресу.
Не знищуйте ніколи вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837712
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 30.07.2019
Розтривожилась осінь тобою,
Задощило у серці моїм.
Лист кленовий упав на долоню,
Ти прилинула в наші краї.
У тумані сховалися трави,
Навкруги закружляв листопад.
Кольорові дрімають діброви,
У зажурі стоїть тихо сад.
Прохолодою вкрились світанки
У повітрі гірчать полини.
І дощі барабанять по ранках,
Мов розучують гамми вони.
Розтривожилась осінь тобою,
Чути в небі журливе:" Курли."
Таке близьке й знайоме доболю,
Притаманне осінній порі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843507
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Існує тільки два способи прожити життя.
Перший - ніби чудес не існує.
Другий - ніби навколо одні чудеса.
Альберт Ейнштейн
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w-KYhhPeDxY
[/youtube]
Чудес на світі , кажуть, не буває,
Та вірити все ж хочем в чудеса.
І чудо це, буває, дах зриває,
Коли на крилах линем в небеса.
Одне з чудес, коли кохають вірно,
Здається - цьому радий увесь світ.
І ти ідеш назустріч вже покірно,
І в серце уплітаєш краси цвіт.
І пелюстки цвітуть там дивоцвітом,
Це здатні сотворить людські чуття.
Вночі тихенько ллються ніжним світлом.
І ти летиш у простір забуття.
Лиш відчуваєш - б"ється поряд серце,
І стукає з моїм в шалений такт.
Оце одна моя така із версій:
Любити треба завжди, тільки так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843415
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці тут сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843044
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Не випите вино лишилось у бокалі,
Іскрилося воно, а у душі печалі.
Ще вечір задивлявсь на ніч свою кохану,
А місяць цілував вже зорі полум'яно.
Жасминовий коктель у ніч такий пахучий,
На озері лілей з тобою серед ночі.
Були щасливі ми, чому ж тепер нещасні,
Засмучені сліди дощі змивають рясні.
Летить луною дзвін, торкається до неба,
Такий знайомий він, розповідать не треба.
Про ту любов, що сну, нам не було з тобою,
Згадаємо весну в яку зустрілись двоє.
Згадаємо наш сад і солов'їні співи,
Сплітався виноград і ми були щасливі...
Не випите вино лишилось у бокалі,
Чому ж гірчить воно, лишаючи печалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843246
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Руки геть від моєї мови!
Наносилася ланцюгів.
Скільки випито з неї крови!
Скільки шрамів від батогів
Їй лишили свої й заброди
І на спині, і на устах!
Скільки гнали із генів роду!
Очі ж їла її краса.
Дайте мові моїй розвою!
Досить шлях їй плести зі змов!
Хай возсяде на трон без бою,
Вільно чується поміж мов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839876
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 27.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uCY0LPIuvgc[/youtube]
Промчалась блискавка по небу,
А грім ударив, як в набат.
Тут дощ відчув свою потребу,
Заграв одну з своїх сонат..
Лилася музика приємна,
Краплинки стукали в вікно.
І все це разом, невідє"мно
Краси творили полотно..
Впліталась музика струмочків,
А вітер був у них скрипаль.
І від приємних відголосків
Утамувались жага, жаль.
З"єдналась музика Леграна,
Душевний спокій ніс оркестр.
Жаль, дощ скінчився дуже рано...
Та довго грів оркестра спектр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843146
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
А тиша била скло і руйнувала стіни...
Слова терпіли в летаргічнім сні.
Так сталось, що німі гуляють досі тіні,
Не в змозі вигнати минуле, ні.
Нав*язливо сплітались застарілі ночі,
Безсонням рухали сліпі думки.
Ці тіні смутку знову розкривали очі,
В яких мигтіли втомлені роки.
Хоч в зоряній вуалі темінь ночі неба,
І місяць свічку запалив сповна.
Чи проберемося через глибоку дебру,
Коли глухі всі клаптики вікна.
А тиша била скло і руйнувала стіни...
Твоє мовчання гупало в мені.
Надовго затаїлась ця душевна міна,
Що часом вибухала без вини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843055
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Загубитися з тобою від усіх,
Милуватись гобеленом неба.
Рахувати зорі - щастя оберіг,
Що сіяють з місяцем червневим.
Загубитись і забути самоту,
Болі блискавичні і провини.
Ще ж існує давнєє твоє тату
Серед нетерпимості рутини.
Загубитись лиш з тобою у світах,
Щоб рука в руці тепліла знову.
Відчувати поцілунки на вустах,
І купатись у святій любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839872
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.07.2019
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
На хвильку ніби зупиняє час.
В левконії є парні квіти.
Удвох тепер і ми в нічній красі.
- Як ароматно пахне літо, -
Шепочуть наші рідні голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842833
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Я тобою живу і так хочу щоб ти це відчула,
Щоб розправила крила й махнула зі мною в політ.
І щоб там в небесах до твойого крила доторкнулась,
Щоб із синіх небес ми кохання побачили цвіт.
А то ти так пішла і нічого мені не сказала,
Я образу стерпів, хоч насправді її не було.
Ти ж розправила крила і синьому небі літала,
А я мріяв лише, щоб попасти до тебе в полон.
Все життя «набікрень», а я хочу іще політати,
Білі хмари, як коні, ми їх осідлаєм разом.
Головне для нас двох зруйнувати душевнії ґрати,
Залишитись у парі й впиватись життєвим вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842901
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Промінчик сонця, мов скаче на коні,
Вміло малює, зайчики на стінах,
На душі тепло, так радісно мені,
Яскравий ранок прилетів на крилах.
А за віконцем, щебет пташки чути,
Той спів чарує, ще сонні почуття,
До нього руки, хочу протягнути,
Торкнися ближче, чом світиш так здаля?
Я веселково, усміхнуся ранку,
Складу долоні, промінчик у човні,
Ця позолота, стрибає у танку,
На серці тепло… і все це, не у сні.
Війнув легкий, у кватирку вітерець,
Приємну свіжість ніс й пахощі квітів,
Нема дороги, крокує навпростець,
З ним ловлю щастя, всю красу на світі!
10.07.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842547
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019
Ну як же так, весна вже догорає,
А я ще й досі осторонь стою?
І не мої лелеки понад гаєм
Несуть на крилах пісню не мою.
І не моє мене цілує сонце,
Хтось, наче струни серця обірвав,
Лиш тінь за мною ходить охоронцем
І табуни високих диких трав.
Ну як же так, бузок зайшовся в повінь,
А я минаю паводок хмільний?
Думки свої лишивши на припоні,
І винна в тім, та тільки без вини.
Чи може я не все зимі сказала,
З думок забула змити сніжний грим?
Їй, певно, слів отих було замало,
Відтак, і з яблунь дим гірчить гірким.
Можливо в цій феєрії весняній
Сама собі я вигадала сум.
І завтра вже лелеки на світанні
Мої пісні на крилах понесуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835665
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 19.07.2019
Закутала місто барвиста весна,
Повіки ж бруківки холодні, мов іній.
Надія провулків занадто тісна,
І розписи сонця з тонюсіньких ліній.
І змерзли пелюстки весняних долонь,
Тривожить на скронях меланж ніжно-сизий...
А може, це тільки розбурханий сон?
Земля ж у квітковій пишається ризі.
Любові моєї погадка крилата
Обійме теплом твої пазли мовчання.
І навіть бруківка вбереться у шати,
Бо повінь кохання розмиє печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835637
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 19.07.2019
Самоцвіти життя під небесним світилом:
Це метеликів румба і коників соло,
Це і мрії крилаті, й надії вітрила,
І розкрита твоєї душі парасолька.
Самоцвіти життя сяють льоном небесним,
Лине піснею дзвінко щебетання птахів.
І у серці жаринки кохання воскреснуть,
І розпалять багаття, наче диво із див.
Самоцвіти життя щедро сипле природа.
Бережімо й цінуймо цей Божественний дар.
І напея й лимнада співатимуть оди.
У гармонії світу вип*єш справжній нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841483
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Здається, небо доторкнулось до землі
І синяву густу розсипало в Карпатах.
Китяток, аконіту, ніби дивомли,
Хрещатого гирличу зілля ароматне.
В обіймах сонячних перестріч гайовий,
Альпійські дзвоники, горлянка, цицербіта.
Розкішний і широкий свіжий краєвид:
І феєричність пахощів, і соковитість.
І ми вдихаємо оцю красу земну:
Звабливість, щедрість, пишність, чудо полонини.
Цвітуть ендеміки чарівності зі сну,
Природний скарб - куточок раю в Україні.
(Світлина з Інету. Всі рослини, що згадуються, синього кольору.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840941
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Сьогодні, Боже, я молюсь до тебе:
Мою ти Україну захисти!
Бо скільки натерпітись іще треба
І через що прийдеться нам пройти?
Нелегкий шлях до Волі і Свободи,
Омитий кров’ю славних козаків,
Він правильний для нашого народу.
Народ ним йде впродовж усіх віків.
Не дай утратити, щоб все пропало,
Що на сьогодні ми вже досягли,
Бо ці перевертні й хапуги вже дістали,
Що в кут тупий країну завели.
Молюся: Боже, ти вкажи дорогу
І вихід із тунелю освіти,
Бо нам потрібна, лише, Перемога
У цім двобої з демоном пітьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833369
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 19.07.2019
Віє вітер по долині,
По широкім полі,
Гонить в небі хмари сині;
Він гуля на волі.
А ті хмари посіріли –
Чути громовицю.
Косарі вже своє сіно
Стягують в копицю.
Вітер сіно розвіває,
Носить по долині.
А косарик доганяє:
-Ой, куди ж ти линеш?
Хитрий вітер з них регоче –
Не дав, щоб стягнули.
Мабуть, дуже він не хоче,
Щоб його забули.
Він про себе нагадає:
Хто тут старший в полі.
Хоче спить, а ні - гуляє,
Бо його тут воля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839941
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 19.07.2019
Ох ти, літо, літо, літо,
Тепле літечко моє!
Я ще зовсім не зігріта..
А біжиш-то ти куди?
Облітають абрикоси,
Обвисає з яблунь плід,
З ночі вранішнії роси
Так холодні, наче лід.
Ластівки у чистім небі
Вже гуртуються, спішать:
Пташенят навчити треба,
Скоро в вирій полетять.
Ну а вітер на роздоллі
Тихо з кленом гомонить
І гуляє він у полі,
Все чекає жнивну мить.
Бо достигла вже пшениця,
Обвисають колоски.
Скоро все тут завертиться,
Додасть хліба і муки..
Ну а я благаю літо,
Щоби зменшило свій хід,
Бо я б зовсім не хотіла
Десь його шукати слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842133
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Спитай мене при зустрічі, спитай
Про що мої мелодії і грози,
Чи янголи у мій принишклий рай
Приходять ще визбирувати роси.
І принагідно в очі зазирни,
У них іще синіють океани.
Комусь-таки тієї глибини
На кількасот життів щасливих стане.
Комусь-таки захочеться з долонь
Моїх надпити вранішньої втоми
І в час липневих зоряних безсонь
Писати казку ситцеву на спомин.
А ти спитай чи мрії всі збулись,
Чи тішить серце спалах матіоли.
Сьогодні по душі дощем пройдись,
Бо часто "завтра" вже стає "ніколи".
Спитай мене при зустрічі...а втім...
Мовчанням стрінь. У ньому, кажуть, сила.
*********************
Скрізь бачу крил твоїх далеку тінь...
Пробач, що отак просто відпустила...
3.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842443
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bdZX3sP1jGM[/youtube]
Кохання справжнє не проходить,
Ніде не дінеться воно,
Воно не зрадить, десь не бродить,
Дарунок долі, як одно.
Хоч з ним приречені страждати,
Чекати довго, все життя,
Готові навіть все віддати,
Кохать до самозабуття.
Важкий цей шлях, не кожен зможе
Безцінний дар цей зберегти.
Воно на промінь сонця схоже,
Його лиш треба досягти.
Його забути дуже важко,
З тобою поруч день при дні.
І ти живеш, неначе в казці...
Такі от справи тут чудні...
[img]https://resheto.net/images/mater/0-rompic/romantic_pic_30.jpg.pagespeed.ce.sy6x18iu4c.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842035
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Чи то рушник, чи то сорочка,
А чи доріжка з полотна.
По квіточці і по листочку,
Життя тут вишите до дна.
Червона нитка - то кохання,
А чорне нитка - сум в душі.
Лягає біль, любов, страждання,
Тут є і сонце, і дощі.
Тут синє небо й білі хмари,
Тут мами вишита любов.
В душі оспівані стожари,
В них вознесіння хоругов.
Землі моєї вишиванка,
В ній України є душа.
У ній молитва і співанка,
У ній вітання від коша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842193
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Там на вершині гір, цілує небо хмари,
Широкий простір де горять Стожари.
І наче звуки флейти в сонячнім промінні,
Торкаються душі і неба - сині.
Он едельвейс серед ущелени розцвівся,
Він сонячним промінням враз зігрівся.
Тут дике птахство в тиші спокій зберігає,
У вишині по іншому світає.
Торкнусь краси думками, ніжності цієї,
Ніхто тут не висаджує алеї.
Луна самотня в безкінечність відлітає,
Куточок цей назвати можна - раєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841964
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Іду степом по стежині, вона ж барвінкова
Сині квіти попід ніжки та й роса ранкова
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода
Кажуть люди, що щаслива, не зів`яла врода…
Іду степом де не гляну, маки і волошки
Мабуть і я, як ці квіти, маю сині очки
Й пухкі щічки, червоніють, як побачу хлопців
Кажуть люди, що достатньо маю охоронців…
Відгуляли нині свято Івана Купала
І я теж, як всі дівчата віночок поклала
По річечці, при низині, де вода, тихенька
І просила свою долю, щоб була, добренька….
Мов русалонька в гаєчку, голівку схилила
Скажи ж врешті моя доле, в чому завинила
Та вода вінок понесла нащо так далеко
Мов у вирій закрутила, на серці не легко….
Ні один з них не наваживсь, віночок спіймати
Хитрий погляд, в безнадії, не треба страждати
Шлях тернистий, не для мене, тож не суди строго
Щоб життя немов той терен, двом нема дороги….
Іду степом по стежині, вона ж барвінкова
Сині квіти попід ніжки та й роса ранкова
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода
Ой, боюсь так час спливає, геть зів`яне врода…
Чи сприйму красу земную, хоч на неї схожа
Чому долю, важку маю, чому не пригожа
До кохання, до любові не знайду стежини
Маю вдосталь охоронців, чом самотня ж нині….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Бачу очі твої кожен раз,
Як дивлюсь на волошки у полі.
Чую диво - мелодії вальс,
Виграє вітер з листям тополі.
І заслухалися небеса,
Закружляли у танці хмаринки.
Задзвеніла у травах роса,
Вона падала наче сльозинки.
Приспів:
Де ти кохана, скажи,
Хочу зустрітись з тобою.
Ще залишились в душі,
Зустрічі ті під вербою...
Я блукаю з тобою в думках,
В тихім вечорі, ніжного літа.
Вже засяяло небо в зірках,
Вишивали ім'я оксамити.
Несли мрії з тобою у даль
І у вальсі казковім кружляли.
Забирали із серця печаль
І кохання на двох дарували.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841558
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Знову зустрілись з тобою,
В очі твої зазирнув.
Бачу у них стільки болю,
Згадую нашу весну.
Згадую нашу калину,
Згадую нашу зорю.
Пісню дзвінку солов'їну,
Смуток і тво́ю сльозу.
Знову зустрілись з тобою,
В пору осінніх дощів.
Спомин обняв під вербою
І залиши́вся в душі.
Я незабув, пам'ятаю,
Що говорили тоді.
Була для мене - ти раєм,
Роки були молоді.
Тихо кувала зозуля,
Нам рахувала літа.
Тільки тепер ми збагнули,
Щастя Господь посила...
Знову зустрілись з тобою,
В очі твої зазирнув.
Бачу у них стільки болю,
Згадую нашу весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841634
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
У вербах заблукаємо з тобою,
Нап'ємся прохолоди від ріки.
Зігріємося ніжною любов'ю,
Нам будуть посміхатися зірки.
У срібних переливах хвиль прозорих,
З відлуння ночі линули слова.
Привітно так світили в небі зорі,
У росах була скупана трава.
У пахощах п'янкої матіоли,
Закохано п'янили почуття.
Ми дякуєм, що дарувала доля,
Кохання справжнє - нам на все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841220
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019
Мій сизокрилий, орле,
Владико гір і неба.
Без волі світ померкне,
У ній є нам потреба.
Ти на сторожі часу,
В тобі є сила духу.
Ти бережи окрасу
І світ довкола слухай.
Нерідко у двобої
Ти захищаєш небо.
Тобі громи - гобої,
Співають, що їм треба…
А ти живеш високо,
Де друзі – вітер й воля.
Підхоплений потоком,
Знайди у небі долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841104
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Грає сопілка в темному лісі,
Так вона грає лиш на Поліссі.
А попід лісом в’ється стежина,
Де дозріває чорна ожина.
Вітер сміявся посеред поля,
Грала сопілка, кликала долю.
А біля лісу вилась стежина,
Де біля неї стигла ожина.
Приспів:
Стиглі ожини, чорні ожини
Разом збирали біля стежини.
Ми ж по стежині щастя шукали,
Поки під вечір не заблукали.
Хмарка біленька Місяць сховала,
Щастя коханню подарувала.
Роси світились неначе зорі,
Птахи співали ніби у хорі.
Грала сопілка, кликала долю,
Що десь блукала посеред поля.
Стигли ожини, чорні ожини,
В полі, під лісом, біля стежини.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841006
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Потухне ватра і кінець…
Здобути волю вам не сила…
У вас надії - промінець,
Смерть вас по - різному косила.
Був Магадан і Соловки,
Був тридцять третій у скелеті.
Були шакали і вовки,
Живий хтось був лиш на портреті.
Бандура змовкла в ті літа,
Жінки по селах голосили.
Та піднялась земля свята,
Бо з неї ми черпаєм силу.
І піднялися із руїн,
Горить, не тліє, ватра нині.
Тепер дзвенить Вітчизни дзвін,
По нашій славній Україні.
Сьогодні воля над усе,
Ходимо в храм, йдемо на прощу.
Ще Україну вознесем,
Бо воля - саме найдорожче.
Тепер постава в нас людська,
Розправили ми сильні плечі.
Гостем приймаєм чужака,
Який приходить нам предтечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841007
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Наближався вечір у своїй красі,
Умивались трави в вечірній росі.
Втомою у небі сонце розлилось,
Прохолоди з річки воно напилось.
Засюрчали пісню свою цвіркуни,
Засвітились в небі яскраві вогні.
Вийшов місяць - красень в воду зазирнув,
Ніжну прохолоду він також відчув.
Капнула з листочка у траву роса,
Розплелась від вітру у верби коса.
Хтось прийшов до річки, вербу обійняв,
Мабуть в час вечірній, щастя він шукав.
Ти не там шукаєш, - мовило воно,
Дуже... дуже близько долі полотно.
Ти для нього стежку свою простели
І у свою душу впевнено впусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840870
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Я чекаю тебе у солодкому сні,
Почуття мої ніжні і чисті.
Як заграє весна пісню нам на струні,
Заспівають птахи голосисті.
І підніметься вітер в самі небеса,
Буде нести думки мої й мрії.
У саду серед цвіту чарівна краса,
А у сон мій летять сніговії.
Віджени, забери цей неспокій зі сну,
Нехай сонце яскраво засяє.
Я зустріла тебе, а з тобою весну,
Що коханням завжди зустрічає.
Обійми, пригорни я чекатиму знов,
Хай з весною приходить кохання.
Поверни в мої сни ту гарячу любов
З поцілунками аж до світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840447
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 04.07.2019
Огірочки, буряки -
Все буває навпаки.
Бруква, морква, пастернак -
Все буває враз не так.
Кури є - курчат нема,
Запитає те зима.
На картоплі жуків тьма,
З’їли, цвіту геть катма.
Вітер яблука торох,
Тільки спіє лиш горох
Й кукурудза на додачу,
От, і май на щастя дачу.
Руки тягне до землі,
Ох, болять, на що мені
Те на голову було.
Закортіло, бач, в село.
Краса, тиша, рідний край,
Неба синь і водограй,
І сунички і малина,
Комарі й рясна калина.
І хліба зерно леліють,
Й почуття в душі тепліють.
В серці спокій - сонцерай,
Попрацюй та споглядай,
Як в природі все доладу
Від дощу до зорепаду.
Від весни і до весни,
Вчімся, жити так і ми.
01.08.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840598
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 04.07.2019
Рано - вранці сонечко проснулось,
До хмаринок мило усміхнулось.
Вранішньою вмилося росою,
Милувалось літньою красою.
Приспів:
А голубка з голубом в коханні,
Стукають в вікно, як гості ранні.
Радо один - одному воркують,
Ніжно пригортаються, цілують.
Чула я, що голубина пара,
Про любов усім розповідала.
Вірності цій можна порадіти
І у щасті їхнім будуть діти.
Як торкнусь цілунком до обличчя,
Пригадаю голубів величчя.
Так вони лише кохати можуть,
Почуттями душу розтривожать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840539
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 04.07.2019
Зимовий день з весняним переплівся,
То сніг летить, а то біжать струмки.
Мороз посеред лісу загубився,
Лягають на папір мої думки.
Защебетали птахи зовсім близько,
Вони радіють більш мабуть весні.
Всміхається стурбований вітрисько,
Йому приємно слухати пісні.
Потріскує на річці, злиться крига,
День довший став, на зустріч йде весні.
В свої обійми все візьме відлига,
Співатимуть струмочки голосні.
Десь загуркочуть гучно канонади,
І вдарить грім, прокинеться усе.
І я з весною також буду рада,
Коли усе довкола зацвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Знову падає сніг за вікном,
Знову згадую дні ті чудові.
Ясний місяць зійшов над селом,
А на небі розкидані зорі.
Ніжний шепіт почувсь в далині,
Обіймалась закохана пара.
В ті часи пригадалось мені,
Як зимова нас ніч обіймала.
А попереду бу́ло життя,
Мрій багато, надій, сподівання.
І щасливе мабуть майбуття,
Разом з нами гаряче кохання.
Пролетіли так швидко роки,
Загубились у сніжній хурделі.
Ми з тобою давно вже батьки,
Я у серці лишилась твоєю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817670
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Ти нашепотіла осінь про кохання,
Ранок вередливий доторкнувся губ.
Я прокинулась з тобою на світанні
І зраділа, що не буде більш розлук.
Твій блакитний погляд, мов відтінок неба,
Усмішка для мене, сонячне тепло.
Як могла я бути, довго так без тебе?
Зустріч із тобою - осені крило.
Я тепер щаслива у осінню пору,
Бо вона для мене, загадкова мить.
Нас єднає щастя і в душі не коле,
Серце б'ється дзвінко - більше не болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814514
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 28.11.2018
Розучує вітер за вікнами гами
І скроплюють землю холодні дощі.
А осінь складає з листків оригамі,
Одіта в яскравім, багровім плащі.
Давно відлетіли до вирію птахи,
Діброви у сонному царстві стоять.
Пішли на земівлю, сховались комахи
І звірі у сплячці давно уже сплять.
У сірім кафтані осіннього ранку,
Сумують хмаринки, пливуть вдалину.
Туман зажурився у тихім світанку,
Мелодію слухає знову сумну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813680
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 19.11.2018
З тобою ми зустрілись в дивний час,
Коли на землю вже ступила осінь.
Вона навіки поєднала нас,
Сплела докупи, наче сніп колосся.
І хоч у ній блукають холоди,
І вітер засипає листопадом.
З тобою вдвох вертаємось сюди,
Милуємося дивним зорепадом.
В вечірній тиші зорі мерехтять,
В твоїх обіймах тепло так коханий.
Два серця у закоханість летять,
Для мене любий ти й такий жаданий.
Життя - подарувало казку цю
Й мелодію кохання, що нам грає.
Ми поклялись на вівтарі, Отцю,
Він нас обох тепер оберігає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814092
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Сповзли тумани із гірських вершин –
Важкі, як рядна, витягнуті з річки.
І клен, мов ґніт запаленої свічки,
Розплився воском посеред модрин.
Смереки наїжачили гілки,
Сполохані різким похолоданням…
Немов лисиця перед полюванням,
Хитрунка-осінь звідує стежки.
З-під купи листя зиркають гриби,
Вилискують вологими шапками.
Ще ліс осінній тішиться дарами:
Якби ж то не розтратити, якби…
Не перейти тумани ці убрід,
Не розгубити золото сусальне…
І гарбузів лампадки поминальні
Палахкотять в долині вздовж полів.
На вовні моху – жолудів бурштин
І трюфелі каштанів шоколадних.
Тримаюсь, мов за нитку Аріадни,
За плай, що в’ється, ніби серпантин.
Щоб не пірнути соняхом рудим
В розхлюпану жентицю* сих туманів…
Допоки літо гусне у гортані –
Цукрується, як золоті меди.
[i]*Жентиця – сиворотка з молока.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810717
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 28.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pzK9LSq1_bY
[/youtube]
9.11.2012 рокуЦе ще один вірш на таку ж тему:
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376596
Скажи мені, чому коротке літо,
Чому осінні ночі довгі і сумні?
Чому цей сум у душі перелито?
І інший світ тоді в заплаканім вікні.
Скажи, чому це осінь все руйнує,
А потім гірко плаче, ніби жаль?
Та голуб із голубкою воркує,
Вони не знають, що таке печаль.
Скажи, чому тебе я кличу уві сні,
Чом смутком оповиті твої очі?
Чому, скажи, все розцвітає навесні,
А серце все ж тебе забуть не хоче?
Я усміхнусь тобі у цю холодну ніч.
Нехай це осінь плаче безупинно.
А я іду до тебе, ти ж іди навстріч.
Не буду плакать просто, безпричинно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810991
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Весна радіє з серцем в парі
І сонце грає на струні.
Втекли від нас зимові чари,
Співають птахи голосні.
Течуть струмки неначе ріки
Гуртом залили береги.
Дерев відкрилися повіки,
Бруньки з'явилися з кори.
Весна принесла нам кохання
І теплі, щирі почуття.
Любові радісні зізнання,
Залишаться на все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782238
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g8mah0n7kyA[/youtube]
Коли на вечір ляже втома,
Земля повіки закрива.
Тоді приходить й мить знайома:
Це хвиля згадок наплива.
Не зніме чай нудьгу вечірню,
Ні муркотіння і кота.
Самотність поряд, дуже пильно
У мої очі загляда.
Чомусь душі усе немиле,
Щось серцю смутку додає.
Колись бажання, те, стокриле,
Вже полином тепер цвіте.
Знайду тут вихід: друзів фото..
Запрошу в гості їх усіх.
Влаштую з ними вечір- свято.
Вже чую їх веселий сміх.
І я щаслива поряд з ними,
Неначе смутку й не було.
Тому і теплі люті зими,
Дарують друзі це тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780639
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Росте край подвір'я калина,
Не знаємо хто посадив.
З цього обійстя - вся родина,
Тут рід наш коріння пустив.
Не раз вже її викидали,
Під корінь рубали не раз.
Та пагони знов проростали,
Весною цвіли повсякчас.
Вітрами її не схилити,
Чужа не зрубає рука.
Бо Бог наказав довго жити,
Тому і живуча така.
Нехай же завжди розцвітає
Калина у нас під вікном
І цвітом усіх звеселяє -
Родина хай буде з добром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780550
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Люблю слова написані душею,
Нез натяків, без ребусів понять,
Щоб кожне слово сказане тобою,
Ставало почином полум'яних багать.
Щоб в кожнім слові дозрівала віра,
Щоб мало силу знищити брехню,
Коли любов- щоб піснею бреніла,
Хай чую слово бажане- люблю!
Коли ж неправда, хай слова чорніють,
Хай гасне сонце, знак, що щось не так,
Слова тоді і літом крижаніють,
Бо дотик той холодний мов слимак.
Нехай промінням слово завжди сяє,
І вносить в душу радість, теплоту,
Хай бурею усе лихе змиває,
А сіє лиш Господню доброту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779655
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Багата мова, що й казати,
Відтінків різних, кольорів.
Словами можуть ображати,
Та потім скажуть: Не хотів.
Слова у душах цвітуть пишні,
А душі - це для них квітник.
Нащо тримаємо найгірші?
Скажи мені, ти ж садівник.
Нащо в серцях лелієм, грієм,
Чому не виполим бур"ян?
Чому накращі не засієм?
Для чого їх тримати нам?
Нащо нам заздрість, пересуди,
Людей доводити до сліз.
Кажіть приємне тільки, Люди.
Цих слів в нас вистачить для всіх.
Любіть, радійте, посміхайтесь.
У душі сійте лиш добро..
Людьми ви завжди залишайтесь,
З корінням виривайте зло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779497
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 02.03.2018
Будить птаха весну щебетанням,
Зазиває в край вона тепло,
Щоб душа зігрілася коханням
І воно, щоб ніжно розцвіло.
Спить весна, неначе Білосніжка,
Чародійний випила напій.
Весело зимі, що грає в сніжки
І кружляє з нею сніговій.
Уночі морозами лякає,
Посилає з Півночі вітри.
Ось такий вона вже гонор має,
Любить свято, блиски в мішурі.
Перший день весняний - та несхожий,
Він на той, що був у нас торік.
У зими в снігу він - непогожий
І вона продовжила свій вік...
Вірю я, що тепле, ніжне сонце,
Доторкнеться променем землі.
З'явиться весна в моїм віконці
І зима поклониться її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779688
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Летить кружляє сніг в вікні
І падає на віти.
Морозні пальці знов на склі,
Малюють дивні квіти.
І розпускаються вони,
Сріблястим колоритом.
Букет чарівної зими,
Запах в кімнаті літом.
У височінь летять слова,
Хурделиця танцює.
Зима, шепочу я, зима,
Вона мене не чує...
Лише мелодія її
Доноситься із ночі.
Поснули вже давно зірки
Не сяють їхні очі.
До ранку стихне все і день,
Зустріне сонце радо.
Зима співала нам пісень,
Лапатим снігопадом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779224
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Блакитні очі весни,
Знову дивились на мене.
Той що приходив у сни,
Той що чекав біля клена.
Погляд оцей все життя,
Несла у серці єдиний.
Чулося сильне биття
І малювались картини.
Хочеться так підійти,
Хочеться ніжно обняти.
Де загубив мене ти...
Хочу тебе запитати...
В відповідь тиша німа,
Ти не промовив ні слова.
Мабуть тому, що зима,
Співала свою колискову.
Блакитні очі весни,
Ніколи вас не забуду.
Приходьте прошу у сни,
Чекати у снах вас буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779487
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Дивись коханий, зірка мерехтить,
Десь там далеко, холодно і темно.
Буває так, що вниз вона летить,
Загадує бажання хтось таємно.
Бажань багато в кожного в душі,
Неначе тих зірок яскравих в небі.
Дивлюсь в вікно, пишу тобі вірші
І з теплотою згадую про тебе.
Ось та яскрава, що мені морга,
Усмішку посилає таку щиру.
Для неї місяць, наче б то слуга,
Так догоджає радісно і вміло.
А ти коханий бачиш зірку ту...
У ній мій погляд горнеться до тебе.
Лови її коханий нальоту,
Яку тобі послала я і небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779335
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Ранкова тиша. Незворушний світ.
В молочний дим закутані діброви.
Дрібних пташиних лапок алфавіт
Розсипаний на аркушах зимових.
Довкіл анікогісінько нема,
Луна – немов у глиняній макітрі.
Лиш інею тендітна бахрома
Ледь-ледь собі гойдається в повітрі.
Стоїш на цій холодній площині,
Загорнута у білосніжний кокон…
Ще до весни якихось кілька днів,
Лише б не розминутись ненароком…
Лиш не пустити б корені углиб –
В цю твердь, яка знекровилась геть чисто!..
Не зледеніти б тут, серед імли,
Не розповзтись розірваним намистом…
І, врешті, не примерзнути крильми,
Не наковтатись сивої полуди…
Допоки в цьому коконі зими
Весна тебе, мов лялечку, розбудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Молюсь, синочку, за твоє життя,
За долю у житті тобі щасливу.
Щоб було добрим в тебе майбуття,
До успіхів щоб несли тебе крила.
Молитва хай в дорозі збереже,
Щоб ти по ній ішов синочку сміло.
Вона нехай нещастя відверне,
Як рішення прийматимеш невміло.
Молюсь, синочку, за твоє життя,
Яке дали тобі ми разом з татом.
Нехай гарячі будуть почуття
І буде у сім'ї дітей багато.
Нехай ростуть онуки в доброті,
Нехай любов крокує завжди з вами.
І щоб не сталося в твоїм житті,
Ти пам'ятай молитву щиру мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777927
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Колискова
Ось світло згасло у вікні,
Мале дитятко- засинає,
А небо в зорянім вогні,
Ще оченята ті шукає....
Не закликай і не буди,
Дитина спатоньки буде,
А ти вже зранку загляни,
Тоді впізнає хай тебе...
До неї сон у гості йде
Чарівнo –милий,
І сум і втома- все мине,
Спокійні ,тихі хвилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776040
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Голос твій. .
Такий цілющий голос твій,
як мед, як трави, як напій...
Напій солодкий для душі,
З весняним запахом вночі.
Бачу струмочок джерела,
Де так хлюпочеться вода,
І чую голос мов у ній,
А голос той, як голос твій.
Під вечір глянула у небо,
Знову згадала я про тебе.
А місяць в небі молодий,
Зворушливий і мовчазний.
А серце моє любить твій
Голос ніжний, чарівний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777213
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UydjGQOtOh4[/youtube]
І знову вечір тулиться до хати,
Думки летять уже через поріг.
А я до купи хочу їх зібрати.
Від холоду впускаю на ночліг.
Гарячий чай зі смаком бергамоту,
Не можуть зупинити їх політ.
Із хати проганяють геть дрімоту,
І тягнуться до мене, як магніт.
Мої думки, сильніші ви від мене.
Тому так непокірні, як завжди.
Не можу вас утримати у жмені,
Мені від вас усього тільки й жди.
Буває, що підносите у хмари.
І я радію: мабуть, повезло.
А іноді напоять ваші чари,
Прокинеться до вас у мене зло.
Повільно в хаті тиша зависає,
Я хочу вас уже заколихать.
І з вами я до ранку спочиваю...
Ви спіть, мої хороші, спати, спать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775967
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Під кучугури снігу,
Сховалось наше літо.
Скувало в річці кригу
І понесло над світом
Любов одну - єдину
І сум розчарування.
Як ягоди калини,
Палає десь кохання.
А я одна без тебе,
Сумую і чекаю.
Коли у темнім небі,
Світанок запалає.
З очей впаде краплина,
У серці сподівання.
Там де живе родина,
Там ніжиться кохання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777121
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Чому так важко віднайти слова
Щоб описати всю красу Твого творіння
Коли я відчуваю, що жива....
Бачу й Любові добреє насіння
Вітер шепче щось мені на вушко
Такий різний деколи бува
Й холодом обвіє,скаже терпи, пташко....
І теплим дотиком буває ожива...
А спів доносить, серце швидше б’ється
Щебет для мене наймиліший звук
Миром в серці щиро одізветься
Не хочу я зазнати з ним розлук...
А річка щиро вітру все розкаже
Що вона бачила і де була
Та таємниць своїх вона не скаже,
Навіки їх сховала глибина...
А як подивлюсь... Боже, милий Боже
Краса таки здолати може світ
Одна лиш квітка скрасить життя може
Як усміхнеться і скаже привіт...
І кожен день в природі якісь зміни
Як же все мудро Ти задумав навіки
В Любові проживу я всі хвилини
І в Твоїй благодаті всі роки....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746638
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Відбулися обжинки… Минули жнива…
Коровай на столі сяє свіжий.
Скатертина біленька стола накрива,
Перший хліб називають в нас – Божий.
Відродила земля, заспівала стерня,
Борозна ляже перша по полю.
І накриє земля не підняте зерня,
Яке матиме мамину долю.
Там знайде у землиці святій сповиття,
Щоб на новому світі з’явитись…
Бо для цього повторно дано їй життя,
Щоб росою ранковою вмитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746189
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Пробач мені моя любове,
Що я кохання не зберіг.
Воно було таке казкове,
А у душі вже падав сніг.
Пробач мені, що не дослухав,
Що не повірив у ті дні.
У серце стукала розлука,
Неначе у гіркому сні...
І лиш коли минули роки,
Я зрозумів що наробив.
Був світ в житті такий широкий,
Тебе любове в нім згубив.
То близько, а то так далеко,
Я був з тобою не завжди.
Кохання бережуть лелеки,
Моє ж пронесли поїзди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746192
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Свічею тану в пригаслій зорі,
У вечір, той, що нічка не зборола.
Палахкотить душа - не на порі,
Щоб згинути, хоча вчастую квола.
В твої обійми лине без мети,
В любові лиш одна мета - кохання.
Сердець свічадо прагне зберегти,
Чому тоді, те в долі покарання?
Караюсь тілом в погляді очей,
Котрі зовуть відчути ласки злуку.
Схлипами туги в досвітку ночей,
Коли безсоння простягає руку.
Караюсь, збігають у осінь дні,
Рум’яні яблука чекають Спаса.
Свічею тану у гулкій тиші,
Поклич...По шклі піду до тебе - боса.
15.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746267
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Десь там у небі зоряні дощі,
Ллють сріблом ясним на земні простори.
Туман крадеться тихо у ночі,
Чомусь сумні стоять високі гори.
Озвався десь веселий цвіркунець,
Прозора річка у танок пустилась.
Прокинувся від шуму горобець,
В самотності калина зажурилась.
Схилився сонях низько до землі,
Ховає личко від пташок цікавих.
Принишкли не співають солов'ї,
У ніч ввірвався вітер кучерявий.
І на побачення в своїм човні,
Мов наречений Місяць випливає.
Цілунки посилає він Зорі
Й шепоче ніжно, що її кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746408
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Цілуєш рученьки мої,
І шлеш слова мені душевні.
В гаю співають солов'ї,
Мелодії такі приємні.
Весна довкола чарівна,
У лісі проліски квітують.
Відпочивать пішла зима
Морози більше не лютують.
У небі ніжная блакить
І сонця промені яскраві.
Яка чарівна милий мить,
Весна у сонячній оправі.
Кохання стукає в серця,
Слова п'янкі такі й казкові.
Любові музика оця,
У кожнім серці в кожнім слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725134
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Я покидаю Вас, о , сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
Одвічний рух планети невблаганно
В заокеанні далі Вас жене.
О, як поблідли Ваші білі руки!
Як потьмяніли очі крижані.
Сакральну мить дочасної розлуки
Нехай вплетуть вітри поміж стерні.
Не осудіть, що йду отак квапливо,
Дзвіниці неба б'ють прихід весни.
Річок предтеча кличе гомінлива,
Зтрусивши з вій льодяникові сни.
Із лона пнуться списами тюльпани,
Вони ось-ось проріжуться у світ.
Тож, поспішіть, моя морозна панно,
Не до лиця Вам ніжний малахіт.
Не до снаги Вам сонячна корида,
Знесилить душу проліскова гладь.
Ще де-не-де Ваш локон сніжний видно...
Та вже пора. Он журавлі сурмлять!
Я покидаю Вас, о, сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 18.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxWu4wxL9CI
[/youtube]
Таке лице прозоре у вікна,
Це дощ промив старанно його й очі.
А я дивлюсь: чи скоро вже весна
Її прихід чекаю я щоночі.
А ніч живе все так, життям своїм:
Звабливий Місяць погляда на зорі,
А я питанням мучуся одним:
Кому доріжку стелить Місяць в морі?
До берега човенце приплива,
А в нім весна, прикрашена квітками.
Такі вночі ось творяться дива...
Іде весна знайомими стежками.
Навколо розкидає буйний цвіт.
Вродлива, непідступна і мрійлива.
Враз змінює і мій духовний світ,
І радістю наповнить усе злива.
А ти ще спиш, покірний темній ночі.
Усмішка ледь торкається лиця...
Так хочеться, щоб ти відкрив вже очі...
Хай радістю наповняться серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723895
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Між високих і стиглих хлібів,
Що у полі буяє колоссям.
На стежині її я зустрів,
Наче Мавку із довгим волоссям...
А усмішка така чарівна,
Ніжні очі її волошкові.
Зігрівали неначе весна,
Зігріває в казковій любові.
І полинула пісня дзвінка,
Полетіла у небо блакитне.
В береги де самотня ріка,
Де схилилась берізка тендітна.
Підхопили на крила її,
Журавлі і понесли під хмари.
Залишилися в серці мені,
Пломеніючі дивні стожари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 20.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mi9MSQQZSMQ[/youtube]
Пройдуть дощі в холодні дні осінні,
І заметіль на душу упаде.
Прийде, мабуть, тоді твоє прозріння,
Та час жорстокий все вже украде.
Залишаться у пам"яті краплини,
Що сон колись в дарунок принесе
Отих далеких спогадів хвилини...
І більш нічого...Ось тобі і все...
Не раз згадаєш пахощі медові,
Якими ти колись так згордував.
У спогадах пройдуть всі дні зимові,
Які тепер у снах лиш смакував.
Пройдуть дощі, вітри і заметілі.
А час не має звички почекать...
І лиш думки, тепер вже пустотілі,
Ночами не дадуть спокійно спать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701653
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Милий, - кидаю в глупу ніч слова,
Ніжність зорею у зболеній душі.
Затиснув джгут війни порив єства,
Кровію із серця на папір вірші.
Твоє ж тепло згоряє у вогні,
Тулиться тіло до землі сирої.
Виють снаряди смертно навісні,
Припало око у приціл до зброї.
Із вуст шершавих шепіт і мольба,
Аби Господь примножив твої сили.
Запекла йде на фронті боротьба
Та козаки голів ще не хилили.
20.11.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701601
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Милий, - кидаю в глупу ніч слова,
Ніжність зорею у зболеній душі.
Затиснув джгут війни порив єства,
Кровію із серця на папір вірші.
Твоє ж тепло згоряє у вогні,
Тулиться тіло до землі сирої.
Виють снаряди смертно навісні,
Припало око у приціл до зброї.
Із вуст шершавих шепіт і мольба,
Аби Господь примножив твої сили.
Запекла йде на фронті боротьба
Та козаки голів ще не хилили.
20.11.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701601
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 22.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mi9MSQQZSMQ[/youtube]
Пройдуть дощі в холодні дні осінні,
І заметіль на душу упаде.
Прийде, мабуть, тоді твоє прозріння,
Та час жорстокий все вже украде.
Залишаться у пам"яті краплини,
Що сон колись в дарунок принесе
Отих далеких спогадів хвилини...
І більш нічого...Ось тобі і все...
Не раз згадаєш пахощі медові,
Якими ти колись так згордував.
У спогадах пройдуть всі дні зимові,
Які тепер у снах лиш смакував.
Пройдуть дощі, вітри і заметілі.
А час не має звички почекать...
І лиш думки, тепер вже пустотілі,
Ночами не дадуть спокійно спать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701653
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Вийдеш у двір, а довкола вершково-зефірно!
Канула осінь у лету – і жодних ознак…
Свіжість морозну природа вливає підшкірно,
Мов по краплині міцну чорну каву й коньяк…
Крутиться світ, посміхаючись, мружиш повіки,
Дух запирає стерильна густа білизна!..
Ця неймовірна зима, як віднайдені ліки,
Щось ворухнула в тобі – й зазвучала струна
Після тривалої тиші й вологих туманів,
Прілого листя і сивої дратви дощу!..
М’ятно-вершковою пінкою тане в гортані
Чисте повітря, впиваюся ним досхочу!
І розумію, як мало потрібно для щастя:
Білої тиші в душі поміж вітру і злив
І розуміння того, що усе тобі вдасться,
Адже зима – це пора для очищення й див…
Чаю гаряче горнятко і вовняні капці,
Ніжних зимових картинок у стрічці новин,
І за вікном – дивовижно легких декорацій,
Ніби вершковий зефір на прилавках вітрин...
[img]https://pp.vk.me/c837726/v837726864/a7f3/pYOtnXWx0IQ.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700691
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Димок легенький догори…
Чарують співи птахів.
Давно удвох ми не були,
Хоч під єдиним дахом.
Гудуть над вухом комарі,
Злітають тихо зорі,
Купчасті хмари угорі,
Удаль вітрисько гоне…
Частішає серцебиття
Без сорому й вагання,
Шпурляємо своє життя
У вогнище кохання.
Хай нас кохання спопелить,
До всього ми готові
Щоб лише мить, оту зловить,
Що створена в любові.
А потім стомлені в траві,
Ми порахуєм зорі
І понесуть нас кораблі,
В святе кохання море.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698458
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Як добірне зерно попадає в ріллю,
А дощі напувають землицю.
Я тоді лише Бога щоднини молю,
Щоб погода була, як жар – птиця.
Коли колос дзвенить, легка вруна біжить
І колосся нашіптує пісню.
Я вдивляюсь в поля, я ловлю кожну мить,
Щоб врожай хоч зібрали не пізно.
А зібравши хліба, буде в нас коровай,
На столі буде хліб і до хліба,
І полинуть пісні, як зерно через край,
А для нас більш нічого не треба.
Вибирайте для поля добірне зерно
І ростіть мудрих діток і внуків,
Що посієш, таким підніметься воно,
Зіпсувати врожай – це не штука.
Сійте гарне зерно, бережіть врожаї…
І моліться за землю, і волю.
Бо найкращий врожай – це врожай на землі,
Там де вруна, як хвиля по полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698661
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Жалі мої схилилися у щемі...
Стинає осінь трави у журі.
І вітер дивом витинає схеми,
Видовжуючи в небо димарі.
Вдивляюся у завіконну темінь
І мороком здається тиха ніч.
Лиш кілька зір, неначе в діадемі,
Спускають сяйво із небесних свіч.
Вколихується дрімом усе суще.
На шибку вписую твоє ім’я.
Час загортає відлік у минуще...
Лиш залишаємося ти і я.
Отак удвох під небом серед світу
Рука в руці... і томиться пітьма.
Вітрить у шибку, подихом зігріту.
Світліє небо. Перший сніг. Зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698627
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VqEiYp3lAxQ [/youtube]
Коли ти падаєш у прірву,
В якій тобі не видно дна,
Читай тоді Святу Молитву:
Страшна не буде глибина.
Бог подарує тобі крила,
Навчишся швидко ти літать.
І доля шанс тобі відкриє:
В польоті птахом зможеш стать.
І ти злітатимеш до неба,
Усім птахам наперекір..
От тільки вірити в це треба..
І в цю ти казку теж повір..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683653
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 16.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IeNne64xKtQ [/youtube]
Чомусь запахло осінню в повітрі,
Хоч жовтий лист із клена ще не впав.
А, може, то душі моєї витвір,
Що літо так заранні спеленав.
Але такий ще теплий літній вечір.
І небо червоніє від заграв.
А я боюсь своєї холоднечі,
Щоб іній цей на серце не упав.
Тобі я, як і завжди посміхаюсь.
А пустку ще заповнюють слова.
Та я іще такою ж залишаюсь,
Як і тоді, давно колись була.
Та сумніви крадуться знову в душу.
Чи справді це осіння вже пора?
Нестерпні ці думки я приколишу...
Це просто літній вечір догора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679633
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Ні ,це не вірш, душа моя у римах,
Чомусь знов плаче, тисне і болить,
Думки застряли, душаться в шпаринах,
Чекаю сонця землю оживить.
Горить кругом -прокляття і тривоги,
Ласкавих слів без сонця не пізнать.
А де ж вони? Чи може ждуть підмоги,
Щоб хмари темні вітром розігнать.
О, вітре буйний, вітре України,
Дмухни сильніш на погань із москви,
Змети з землі , щоб ми були єдині,
Своє любили і в майбутнє йшли!
Хай заростуть дороги бур`янами,
Якими сунуть в край наш москалі,
Ні ,не були ніколи ми братами,
А свідки в нас-мільйонами хрести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677395
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Через серце проходить та дорога додому,
Крізь ліси темнолисті, золоті пшениці,
Я іду по дорозі, як до храму святого
І ховаю тривогу на своєму лиці.
Чи стоїть наша хата, де батьківські могили,
А чи хвіртка зустріне старим скрипом мене,
Чи зайти до хатини мені вистачить сили,
А чи новий господар, наче пса, прожене?
То ж частіше додому по тій битій дорозі,
Повертайтеся, діти, поки є там тепло,
Щоб живими зустріли вас батьки на порозі,
Як є хата батьківська і не зникло село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677436
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 16.07.2016
У бездонне небо дивляться волошки,
Вмилась бірюзою ранішня роса...
Задивився в поле, сьогодні, я трошки.
Ох, яка чудесна там сія краса...
Соняхи розкрили всі свої долоні
І збирають з неба сонячне тепло...
Я, сьогодні, в щасті, у його полоні -
Такого зі мною вчора не було́...
Вітер тихо шепче про гаряче літо,
Жайворон у небі пісню заспівав...
Відлітають роки - є за чим жаліти,
А я суті пісні про життя не взнав...
Де ти, наша правдо, де ти забарилась -
Роки відлітають, а тебе нема...
Ненько Україно, ти ніби наснилась, -
Куди не поглянеш, ти кругом чужа...
Всюди чужі люди, звідки тільки взялись,
Де ногу поставиш, лиш одна стерня...
Всі твої закони імпортом пройнялись,
А правда засохла і цвіте брехня...
Наші депутати народу все служать, -
В "замках" заховались, їх і не знайде́ш...
З ранку і до ночі, живуть і не тужать -
Гарно обіцяють, коли не прийде́ш...
Народ і не знає де Майдан шукати,
Де знайти Мойсея серед "віщунів"...
Серед тих "священих" можна заблукати,
Знайти тільки можна нових брехунів...
P. S.
Ох, не спи народе - Ненька ще не вмерла,
Що би там не сталось, а вона жива...
Визрівають в надрах золотії перла -
Будуть в наших душах ще рясні жнива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673633
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Зітхало небо під пташиний зичний спів,
Притихнув вітер в довгім очереті.
У високості місяць в ореолі плив,
Ясніли зорі в мерехтливім леті.
І ворожила ніч на крилах кажана,
Дерев патлаті тіні рахувала.
І обіймав подушку сон, вона ж сама
Із милим у цілунку завмирала.
Прозора думка, наче, світлий серпантин,
В хмільній в’юнилась течії тепла.
Роїлись в спраглім серці почуття без спин,
Вона - любила, душа її - цвіла.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672347
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Літо гаряче пахне суничним джемом,
Ваблять вуста солодкі, як мед, липкі!..
Зорі далекі, ніби вогні Сан-Ремо,
Вкотре нам двом не вистачило квитків…
Жалять високі ціни, немов медузи…
Втім, нам не зле і тут, головне – удвох!
Космосу хвилі ловимо на «блютузи»,
Теплий асфальт провалюється, як мох…
Погляд у тебе – градусів десь під 40,
Аж пропікаєш тіло! .. І я – пломбір:
Тану, немов під сонцем, течу додолу,
Крихтами шоколадними – на папір…
Вулиці людні, збовтані аж до піни,
Літнє кафе – кораблик у місті мрій…
Навперегін автівки, немов дельфіни,
В руки штурвал – і наздоганяй мерщій!
Ві́зьмемо курс туди, на далекий острів –
Ложе, накрите хвилями простирадл…
Свистом тугих коліс розгойдало простір,
Ніби протяжним скрипом нічних цикад.
Поки лечу з тобою і просто мрію,
Кутаюсь, як у плед, у казковий світ,
Ген ліхтарів недопалки млосно тліють,
Іскрами розсипаючись нам услід.
Ну, а коли дістанемося кімнати –
Двійко нічних блукальців у пізній час,
Десь загориться світлом вікна квадратик
І за хвилину кліпне, сховавши нас.
[img]http://41.media.tumblr.com/b1aeca596d77c1d08e2593e95ceabe90/tumblr_nzk9wdZiZW1sqwlqgo1_1280.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672963
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Шлях задихнувся в цвіті липи,
В’ється врізнобіч битий шлях,
Неначе добру чарку випив,
Біжить за вітром по полях.
Пекуче сонце гріє липи,
Бджола закуталась в меди,
Крона дерев, як смолоскипи,
Шлях направляють до води.
Дурманить запах лип над ставом,
Легенька зяб біжить удаль,
Цвіркун прихований туманом,
Соло веде, немов скрипаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668958
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Я рахував зірки вночі,
Вечір давно побіг додому,
Кричали знову пугачі,
Мені кричали лиш одному…
Дивились зорі-глядачі…
Хоч вечір був тоді в цвіту,
Спів солов’я будила вишня,
Гуділи бджоли на льоту,
Мені приносили колишнє,
І я пустив тоді сльозу.
Я дочекався, ти прийшла,
На небі мерехтіли зорі,
Прийшла весна, цвіла весна,
Мої гортала видноколи,
Яка ж красива ця весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666698
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де солов'ї і місячна соната,
Де стерті грані різних протиріч,
Де вітерець грайливий і крилатий.
І я піду з тобою хоч на край
Усесвіту... а може, навіть, далі...
Веди мене, цілуй мене, кохай,
Вплітай мене до сяйва пекторалі!..
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де окрім нас - лиш зорі і дорога,
Де ми з тобою будем віч-на-віч
З собою, з небом і, напевно, з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Музика і виконання: Микола Шевченко
Слова: Ірина Гончаренко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664724
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Сонечко встає поміж ранніх трав,
Жайворонок в небі стоголосить.
Він бере вгорі тисячі октав,
Вітер пісню поміж трав розносить…
Трави у росі, ловлять промінці,
Квітне килим різнокольоровий.
Усмішка цвіте знову на лиці,
Кличе поцілунок твій медовий.
Ще бринить роса, ще округа спить,
Ми бредемо взявшися за руки…
Пісня груди рве в цю чудову мить,
А з гори лунають дивні звуки.
Трави у росі, ловлять промінці,
Квітне килим різнокольоровий.
Усмішка цвіте знову на лиці,
Кличе поцілунок твій медовий.
Промінці біжать поміж ранніх трав,
Сонце нас із лугу проводжає,
Жайвір угорі, наче і не спав,
Цілий ранок в небі галасає….
Трави у росі, ловлять промінці,
Квітне килим різнокольоровий.
Усмішка цвіте знову на лиці,
Кличе поцілунок твій медовий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664553
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Прийшла моя душа у поле,
Де росяниця на хлібах,
Де Місяць рогом небо оре,
Де жайвір – світанковий птах.
Де перший промінь і останній,
Перлини гріє у житах,
Зі сходом сонця жайвір ранній,
Хвалу несе у небеса.
Край поля ніжна тополина,
Злетіла ввись до білих хмар,
Роса сіяє, мов перлина,
Що добавляє житу чар.
Моя душа радіє житу,
Проміння пеститься в хлібах,
Душа співає й хоче жити,
Як ніжна вруна у житах.
Живи душа ти тут на волі,
Тут світить перлами роса,
Виходь завжди у житнє поле,
Де небо чисте, як сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662997
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
Мені багато у житті не треба,
Ласкаве слово і тепло руки,
Промінчик сонця, що впаде із неба,
Торкнеться поцілунком до щоки.
Оце і все! Хіба ще варт додати,
Щоб все було це на яву, не в сні,
Твою любов повчасно відчувати
І вірити, що мій ти назавжди!
Ти ціль життя, ти ніжність і розрада,
Мій ясеню, з далеких Саранчук,
Ти легінь мій, я мов богиня Лада,
Несу весну, минулих років злук!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662330
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
На сад квітучий, на поріг,
На трави, соками налиті,
Упав холодний білий сніг,
Отак собі узяв і ліг,
Немов на ум, тягар кредитів.
Бузок схилився до землі,
Не розпустивши всього цвіту.
Мов бездиханний, мов зімлів,
Пташина зранечку без слів,
І в яблуньки поникли віти.
Одна кульбабка, мов солдат,
Стоїть у травах, гордо, гоже,
Пускає легкий аромат,
Б’є пелюстками у набат.
І вірить, квітень переможе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662089
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
[b][i]
[color="#a200ff"]Наснився яблуневий сад,
Доріжка, що веде до хати...
Дрібненький дощ, як зорепад,-
Засяяв на листочках м'яти...
Троянди, лілії, піони,
Краса така, як у раю...
І запах царської корони,-
А я,- замріяна стою...
Грудьми ці запахи вдихаю,
То певно чари, а не сон...
Навмисне віч не відкриваю,
Бо щезне все через балкон...
24 04 2016 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662150
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Буває убиває холод,
Мерзне і тіло, і душа,
Тоді вогонь, неначе солод,
Вам, для спасіння вируша.
Як холодно у власнім домі,
Тепла нема і це без змін,
Одна надія – рід, знайомі,
Або компактний друг – камін.
Якщо кохання не старіє,
То вам напевно повезло.
Не тільки тіло й душу гріє,
Завжди в житті людське тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661631
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=liUpSRN5lyo[/youtube]
Я і НАДЕЖДА М...
Замовкла знов зозуленька моя,
Цвіли каштани, наче квіти долі.
Закохані чекали солов’я,
Щоб співом лікував сердечні болі.
Співали зорі, падаючи вниз,
Всміхався Місять тільки нам з тобою.
Цвіли каштани, вже відцвів нарцис,
Знов цвіт каштана кликав за собою.
Приспів:
Моє сонечко, люба, кохана,
Нам для долі каштани цвітуть.
Ми вернемось по росах, жадана,
Перший промінь покаже нам путь.
Цвітіть, каштани, як моє кохання.
У спогадах вони не відцвітуть.
А двох сердець солодке хвилювання
Стрімкі роки ніколи не зітруть.
Співав для серця соловейко нам.
Ця пісня хвилювала наші душі.
Нова весна, нових пісенних гам.
Ми знову чули солов’їв у тиші.
Каштани, наче свічки весняні.
І нове соловейко в"є гніздечко.
Полинуть нові для душі пісні...
Але чому, болить моє сердечко?
Приспів:
Моє сонечко, люба, кохана,
Нам для долі каштани цвітуть.
Ми вернемось по росах, жадана,
Перший промінь покаже нам путь.
Цвітіть, каштани, як моє кохання.
У спогадах вони не відцвітуть.
А двох сердець солодке хвилювання
Стрімкі роки ніколи не зітруть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661547
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WPy-qxa8cgY
[/youtube]
Нерідко туга за однією втраченою радістю,
Може затьмарити всі інші насолоди світу..
---------------------------------------------------------------
Десь ллється музика мінорна,
І серце б"ється в такт її.
Вона всесильна, чудотворна:
Вселя надію у душі.
Здається зовсім близько щастя.
(Не може сум затьмарить світ.)
Хоч доторкнутись, може, вдасться,
Відчуть відради в серці цвіт.
Принишкли трави і дерева.
Затих і вітер серед віт.
І світ навколо вже рожевий,
І щастя тут, біля воріт...
Усе тихіше чуть акорди,
Повільно музика стиха.
Від коливання амплітуди
Реальність світу ожива..
Відчувши радості краплинку,
Затихнуть в серці жалі, біль.
Вона для мене соломинка,
Серед життєвих трима хвиль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659933
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 19.04.2016
До тебе завітаю у солодкі сни,
з тобою заблукаю в мареві весни,
у білосніжному цвітінні первоцвітів,
а потім політаємо удвох над світом…
У синій глибині божественних небес,
в обіймах променів весняний день воскрес,
а підвіконня цілувала сонце-злива,
і я прокинулась від сну така щаслива…
Відкрила сонні очі й душу нарозхрист,
лунав за вікнами бадьорий вітру свист.
У сонячнім промінні щедрий, теплий ранок,
приготував квітковий напій на сніданок…
Я смакувала ніжний, ароматний чай,
в уяві малювала, як цвіте розмай -
в такі хвилини забуваю, що самотня,
тому що бачу навіть в цьому бік зворотній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657696
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Вишенько, моя квітуча ,
Сонечко моє ясне…
Ти красива і пахуча,
Ти для мене над усе!
Дують ще вітри холодні,
Ти вже вельон одягла,
Може взавтра, чи сьогодні,
Стане білою трава.
Не від снігу, ні – красуне,
Скинеш ти біленький цвіт,
І любов тоді розквітне,
Як було багато літ.
Я люблю тебе, білявко,
Вишню у цвіту свою.
Ти мені неначе мавка,
Що чекає у гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660112
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Хурделиця біла, немов чарівниця,
Тендітні пелюстки у вальс повела.
Всі вишні у квітні – дівки білолиці,
Бо кожна також на весні розцвіла.
Хурделице біла, п’янка чарівнице,
Коханій дорогу під вечір встели.
Щоб кожного року я бачив на лицях,
Відбитки кохання - на стежці сліди.
Приспів:
Хурделице біла, квітнева красуне,
У танці твоєму п’янка карусель.
В тобі хуртовино, щось рідне, спокусне,
Картина, яку малював Рафаель.
Гони пелюсточки, хурделице біла,
Щоби щохвилини летіли в траву.
Щоб поруч з тобою кохання летіло,
І все це було не у сні – на яву.
Хурделице біла, квітнева фортуне,
У танці твоєму безмежна краса.
По житі у квітні біжить перша вруна,
І сині, безхмарні стають небеса.
Кружляй біля вікон, моя хуртовино,
Нехай пелюстки заглядають в вікно.
Зелене і біле - чудова картина,
Неначе хтось крутить на дворі кіно.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659206
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Я весну на двох сховав в собі,
Де весняні роси між лататтям,
Де хмарки і білі й голубі,
Прагнуть навесні змінити плаття.
Перша птаха – жайвір в небесах,
Перший цвіт – це пролісок у лісі,
Перший сік берези в тілесах
І поля ще без посіву - лисі.
Бачу, в тобі мила теж весна,
Відчуваю тягу до кохання,
Час, коли пташина голосна,
Коли чую в тишині зітхання.
Крила нові на весні у нас,
Сонце сходить інколи невчасно…
Я любив тебе в житті щораз,
Бо любить тебе завжди прекрасно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657847
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU [/youtube]
Ранкова свіжість знов дарує радість.
Блистять на сонці крапельки дощу.
І забуваєш про вчорашню слабкість.
Проблеми всі без жалю відпущу.
Солодкий час, шматочок шоколаду,
Чи промінь, що заглянув у вікно,
Навів в душі вже нового розкладу,
Що витримати треба, як вино.
І жорнова життя знов закрутились.
Крізь решето просіється мука.
Лиш спогади в душі десь залишились,
Що зараз, ніби висохла ріка.
Весна вже набирає нові фарби.
Бруньки чекають ніжного тепла.
І оживуть у серці знову скарби,
Які колись розкрити не змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657833
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Подалі від людської суєти,
В гармонії з природою й собою,
Я зможу Шлях до Істини знайти,
Що душу проведе до супокою...
В обіймах лісу і шовкових трав,
Думками долучаючись до Світла,
Скидаю шкаралупу вічних справ,
Щоб знову рима віршами розквітла...
І оживаю! Ніби джерело,
Що навесні пробило панцир криги,
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 04.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
Чом ти, вербо, віти похилила?
Чом тривожиш річки плесоспокій?
Чи тобі чекати вже несила,
Коли знов зазеленіє локон.
Коли небо криложуравлями
Заклекоче. Й синню через вінця
Розтечеться стрімко над полями,
Хмар пухнастих розігнавши кільця.
Коли рясно травокилимами
Береги укриють свої плечі.
Попливуть,полинуть табунами
У туманах заспіви лелечі.
Сонцемедом звощені стежини
Оживуть каскадами фіалок.
Заквітують кущики калини...
Залишилось зовсім-зовсім мало.
Зачекай ще трішечки, вербице,
Не тривож ще річки плесоспокій.
Нехай сон зимовий їй досниться...
Скоро твій зазеленіє локон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646918
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 29.03.2016
Ліс на весні прокидається зранку,
Співом весняних птахів,
Сіро-зелену вдягнув вишиванку,
Збувся зимових жахів.
Стежка вузесенька змійкою в’ється,
Через зелені поля,
Йдемо до лісу і серденько б’ється,
Жайвір згори промовля.
Вітер стирає недавні струмочки,
Зазеленіли хліба.
Перші з’явились вербові листочки,
Ліс загудів, як труба.
Пахне медункою ліс спозаранку,
Тихо гукають сичі,
Скоро ліс змінить свою вишиванку,
Хори почнуть співачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655420
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
[b][i][color="#6f00ff"]Кінцева зупинка "Щаслива"
Мій потяг завершує путь.
Тихенько шепочеться нива-
Стежинки до поля ведуть...
Розгойдує вітер спідницю,
Я - мрійниця з вітром дружу...
Торкаю руками пшеницю,
Ще трішки і в гай забіжу.
Послухаю щебет пернатих,
Босоніж піду по траві.
І в мріях найкращих, крилатих
Знов вишию все на канві
26 03 2016 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654701
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZX4jdzu3YQ
[/youtube]
Розлогий степ, трава по пояс.
І де-не-де мачок цвіте.
Десь поряд чуть зозулі голос.
Весна всміхаєтьтся, іде.
Знов накрапає сивий дощик,
Фарбує листя в діамант.
А до душі приємний дотик,
Усмішки ніжної гарант.
Я не питатиму в зозулі,
Чи долю щедру маю я,
Бо знаю все я про минуле,
А те, що буде, то брехня.
Бо я біжу назустріч сонцю,
Вдихаю пахощі трави.
І бачу вже на горизонті
Заграви давньої мети:
Любов, що має запах квітів,
Ввібрала крапельки роси,
(Вона для серця краще ліків).
Неси мене у світ краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650742
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Намалювала дивне поле,
Ромашками причепурила.
В букет збираю… Моя доле,
Стомилися мої вітрила.
Ще намалюю ясні зорі,
Як пломеніють на стежинку.
Здавалось, шляхом неозорим
Для щастя випрошу хвилинку.
І ясени я намалюю,
Що край дороги в ряд стояли.
Так часто згадую, сумую,
А люди їх чомусь зрубали.
Я намалюю наші клени.
Оселю прикрашали в свято.
І розцвітало все зеленим…
Я намалюю так багато!
І тихе плесо, ліс і трави,
А під вікном жоржини білі,
Далекий човник з переправи
І вишні в пригорщах доспілі.
Я домалюю ще тополю,
Що кронами до сонця квітла,
А в радості й хвилини болю
Була мені благанням світла!
Полотна розгорну малюнком,
Як здавна мами розстеляли.
Лляним на лузі візерунком
Білились сонцем і линяли.
Я намалюю світлу днину,
Блакитне небо над собою.
В дитинство спогадами лину...
І прикрашаю їх весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654773
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
[i]Присвячений вірш захисникам України, снайперам батальону "Львів"
[/i]
Гранично напружені в снайпера нерви,
Шукаючи в оптику зайду-нікчему.
І так не годину, не дві безперервно
В засаді чекає тихенько, смиренно?..
Думки повернуть свідомість людини,
Де батьківська хата, де мати, родина,
Де серцю так мила, кохана дівчина...
І в мить уявивши туди він полинув.
- Як без вас тут сумно, кохані!
Чим скоріше б додому прийти.
Та прийшли в Край гості незвані,
Мусим волю від зайд берегти.
А щоб ваш захистити спокій
На сторожі я й побратим.
Будем битись за неньку допоки
Не сконає останній москвин.
Я люблю понад все Україну,
Сині гори, ліси і поля,
Там витає дух прадідів вільних,
Краю кращого в світі нема.
Запах квітів п'янить полями,
Коли повниться колос зерном,
Як співає гай вечорами
За далеким і мирним селом.
Ще люблю ці крислаті дерева,
Стан смерічок, калину рясну,
Та злий ворог - Азії демон
Розпалив нам кроваву війну.
Мене мати таким народила,
Щоб любити вовіки свій Край.
Батьківщина в серці єдина,
Цю любов я з дитинства прийняв.
Рідну землю, Богом нам дану,
Не дозволю ганьбить ворогам.
Свій народ, родину, кохану
На поталу, помру, не віддам.
Не забудь мене, Україно!
Хоч колись, та про мене згадай.
Може вернусь як не загину,
Захищаючи рідний свій Край.
В моїм серці одна єдина -
Прабатьківська лелеча земля.
Називаю цей край - Україна,
Що готовий віддати життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654223
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZFb7rMkmKsg
[/youtube]
[
Зморився день. Іде на відпочинок.
Останні промені торкнулися вікна.
І попливли вогнем серед хмаринок.
Недовго це тривало - мить, і вже пітьма.
А вечір сивочубий ліг на плечі.
І смуток випитий душею аж до дна.
Лише думки так мріють все про втечу
Туди, де квітами вже дихає весна.
Он за вікном ще сад відпочиває.
Злітають з вишень білі-білі пелюстки.
Та це зима щось знову затіває...
І я міцніше все тримаюся руки
В надії врятуватись в цю погоду.
А темна ніч широкі крила розкрива,
Вона нас двох рятує від негоди.
Весною сніг холодний землю пелена..
Гарячий чай і теплі твої руки...
Зітруть з душі моєї хибну усю суть.
Серед зими почую весни звуки.
Прокинуться квітки від сну і зацвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652979
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Коли зажуравліє синє небо
І, мов мімоза, ранок зацвіте,
Цілунком світ розбудить юна Геба,
З долонь розливши сонце золоте.
Тоді зі сну зимового воскресну.
Віолончелі змовкнуть снігові...
Піду босоніж зустрічати весну
По зеленавім чубчику-траві.
Залебедіють хмари білопінні,
Немов з-під пензля майстра гохуа,
У вечоровім сакуроцвітінні
Поволі скрипка вітру затиха.
І так бентежно робиться на серці...
І так нектарять зорі молоді!
Знов юнь весни мрійливо озоветься
І зачовніє легко по воді.
Коли зажуравліє небо пряне,
І засміється сонце між кульбаб,
Прийде квітуча, тепла, довгожданна
Пора кохання, ніжності і зваб.
*Гохуа - китайський живопис водними фарбами на шовкових та паперових сувоях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
А можна я збережу тебе у віршах....
Поміж рядків ,шкутильгаючою римою
Інколи писатиму Тобі невідправленого листа..
Ти пробач ,що не змогла стати лиш твоєю ...єдиною'
Дозволь хоть інколи бачити тебе у снах,,,
Подихом м'яти....кольором тюльпанів
Там тихо ти ,засинав колись на моїх руках
Коли ніч розсікала думками магістралі...
Дозволь востатнє розтанути на твоїх вустах
І в своїх 'недо'віршах тобою відболіти
Я ще Твоя...на двох розідраних клаптиках
(Пробач за ці слова...)
Відвикну...
Лиш дай мені тобою догоріти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648150
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 18.03.2016
І знов весна постукала в вікно,
Прокинулась земля від сну міцного,
Торкнувши ніжно променя ясного,
Прозоро відбивалось річки дно.
Зазеленіли ніжно береги,
На гілках заспівали птахи радо,
Травою вкрилися гучні левади
І ожило все зразу навкруги.
Зацвів у лісі пролісок малий,
Він перший світу весну провіщає,
Блакитними голівками киває,
Дарує нам з тобою дотик свій.
Волосся гладить теплий вітерець,
У небі знов журавликів вітання,
Розбудить нас з тобою на світанні,
Звучатиме мелодія сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650750
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 18.03.2016
I сум й тривоги й біль мого народу,
Мов тінь лягли на змореній землі,
Ще й чвари скрізь підпалюють незгоду,
І сіють гнів на батьківській ріллі.
Гримить кругом і множиться нещастя,
Забули якось, хто ж ті вороги,
У пошуках причинників напастя,
Товчемо в ступі ті ж самі гріхи!
То Бог не той, то прапор вверх ногами,
То назва вулиць коле і пече,
То пам`ятники злими іменами
Засмічують нам місце золоте.
І мов сліпці ті ,човгаєм ногами,
В душі усе ненавистю бурлить,
Забули доблесть, честь, і хто ж є з нами,
Взялися ,як завждИ, свій свОго бить.
Всі птаріоти й носим вишивАнки,
І “боремось” за людськії права,
А справді, чи достойні забаганки,
Щоб Україна в попелі жила?
І хто ж тут винний за народний хаос,
Хто креше ту набажану іскру?
Підступний клич “самі умієм жити”!
Європа, НАТО, геть! На них “табу”!
За що ,скажіть, вмирають наші діти,
Чи не за те ,що всі тут мудреці?
-Якщо не “Я”, другим не володіти!
“Обранники” ведуть на манівці.
Знов балаган тут твориться при владі,
Вдягнули гирі й не підняти ніг,
Чвертьліття йде, дурниці на заваді,
А “віз” стоїть, так зрушити й не зміг!
Та час гряде! І молодь прозріває,
І розум Божий сповнює серця,
І край наш рідний, гирі поскидає,
І струсить попіл з поміччю Творця!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648419
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Комусь весна співає щастя пісню,
Приносить квіти, радість і любов,
Моя ж спізнилась,може прийде пізно?
А може й промине, кивне “агов”!
Давно вже не приходить, пролітає...
Ось ніби є, дивлюсь, а вже нема,
Тріпоче серце, знову й знов чекає,
Що хоч на день повернеться вона.
Хоч би ще раз лишила поцілунок,
На спраглих, нецілованих устах,
Відчути ще раз бажаний дарунок,
Той дотик сонця на моїх плечах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649141
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Якщо слова заплести у вінок,
Де кожне слово взяте із душі,
То потече поезії струмок,
Який є нашого життя рушій.
Поезія – це струни скрипаля,
Смичок маестро – це отой поет,
Що до народу словом промовля
І творить своїм словом пірует.
Поезія – це скарб, що є в житті,
Де діамантом сяє кожне слово.
Поезія – це мова почуттів,
Це музика надії і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652446
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Нема Христа. Його розпяли.
А учні в горниці ховались,
В кімнаті двері зачинивши,
Сиділи в цілковитій тиші.
Поопускавши голови додолу,
Боялись мовить хоч би слово.
Засмучені й убиті горем
Лиш думали вони про Нього.
Мовчав Петро в тяжкій журбі,
Не міг ніяк простить собі,
Як зрадив Вчителю тієї ночі
І як зустрілись їхні очі.
Нема Христа, Який завжди
На поміч йшов під час біди,
Учив, моливсь і захищав,
Голодних завжди насищав.
Нема Христа. Помер, розпяли,
Вже третій день, як поховали.
Усі у відчаї: як жить?
Куди іти і що робить?
Жінки ще зранку он пішли,
У смутку пахощі несли.
Назад прибігли дуже швидко
Принісши учням дивну звістку.
«Христос воскрес! Жінки сказали –
Живий Господь зустрівся з нами!
Його немає вже у гробі,
До нас Він з’явиться ускорі!»
В тій самій горниці сиділи,
Та раптом з дива оніміли:
Христос стоїть вже серед них,
Вітає з миром усіх їх.
Забули смуток, всі печалі
І Бога радо прославляли
За славне чудо із чудес –
Христос воістину воскрес!
28.04.1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573949
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 16.03.2016
Москаль – це, братику, - потвора,
Що п’є із нас постійно кров.
Ще був він «братом» наче вчора,
А нині «нарубав вже дров».
Рашистом вліз у нашу хату,
Він не фашист, багато гірш,
Колись ми довірялись «брату»,
А він з нас й нині тягне гріш…
Немає віри московітам,
У кожнім слові в них брехня,
Це майже ті самі совіти,
З думками путіна й кремля.
Ще хочу чесно вам сказати,
Не всі в Росії москалі…
Москаль садить русин за грати
І він не знає про жалі.
Він жало має ядовите,
В його розмові матюки.
Найкращий в нас москаль - убитий,
Живі – це справжні хижаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651916
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Ти - діамант мій, Ти - моя перлина;
Моя любов - у снах і наяву...
Я дихаю тобою, Україна,
Твоїми - болем й муками - живу...
Тебе орда татарська мордувала;
Знущалися: і ляхи, й москалі...
Та захлинулась у крові навала
Брудних поганців на святій землі...
Твоя печаль - це і мої страждання,
Твоя скорбота - це й моя жура...
І все-таки я маю сподівання:
Не за горами без війни пора.
Ми всі у цій війні шукаєм правду,
Та чи пізнаєм Істину, чи ні ?!...
Бо певен, що не буде доти ладу,
Допоки роблять бізнес на війні
Бездушні та лукаві можновладці,
Які людських не чують молитов.
Та мій народ не буде вічно в пастці,
Не завжди проливатиметься кров...
Я певен: заживуть криваві рани,
У небі закурличуть журавлі
І на землі стражденній мир настане...
Жаданий мир на втомленій землі.
Я дихаю тобою, Україно,
Твоїми: болем й муками живу...
Ти - діамант мій, Ти - моя перлина...
Любов моя - у снах і наяву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651395
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Землю свою, свою родину,
Люблю й любитиму до сліз.
Тут запах рідного Полісся,
Тут рідні Мавки й Лукаші.
Тут дух землі до зір вознісся,
Тут все співає для душі.
Тут навіть рідна хуртовина,
Тут враз зникає вража тінь.
Тут пахне хлібом Батьківщина -
Земля свята для поколінь.
Хрести стоять на роздоріжжі,
Смакує Різдвяна кутя,
Хоч бродять ще ідеї вражі,
Та все в нас буде до пуття.
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Мою святу, мою єдину,
Я захищу у повний зріст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651691
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Дні ще такі безколірні, сонливо-пісні,
Грається сонцем-клубком перламутрова хмарка.
Люди, агов! Розступіться – дорогу весні!
Ґрунт видихає вологу, немов кавоварка.
Як вона йде – невагома, грайлива, легка!
Промінь заплутався в кучерях, мов павутинка…
Вже набубнявіли свіжі бруньки на гілках,
Тріскає пріла земля, ніби хлібна скоринка.
Гуркіт машин і пронизливий посвист коліс,
На тротуарах – картата мозаїка люду…
Перегортаю сторінку – й розпатланий ліс
Враз постає, таємничий, як магія вуду.
Дихає вогкістю, мохом сирим, ялівцем,
Доторки рідні його і лоскочуть, і колють.
Со́сни, агов! Розступіться! Не лізьте в лице,
Дайте надихатись вітру весняного вволю.
Дайте на мить відростити мереживо крил,
Вищим за небо буває хіба лише мрія!..
Березень хлюпнув згори бірюзових чорнил…
Це не волога, це надлишок солі на віях.
Перегортаю сторінку – і я край вікна,
Так по-домашньому гріє обіймами хата…
Часе, агов! Зупинися, це знову весна –
Перша комусь… А мені – за рахунком яка там?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649560
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c418922/v418922307/7aea/GOIwkePHIX4.jpg[/img]
Вздовж вуличок, полатаних калюжами,
Під хлюпання плаксивих ринв і стріх,
Ще від зими до решти не одужавши,
З душі не обтрусивши сірий сніг,
Іти собі, всміхатися, бо лоскітно,
Бо треться в шию теплий комірець!..
І думати: яке то щастя, Господи,
Що цій зимі вже близиться кінець!
Що до весни – якісь-там милі, клаптики,
Що лютий вже вичерпує резерв,
І світ мене ковтає, мов галактика,
І я пульсую в ньому, ніби нерв…
На повні груди, залпом, захлинаючись,
Вдихаю цей розріджений озон…
І тішуся від того, що не знаю, чим
Закінчиться передвесняний сон!..
І вірю, що весна оця намолена
До мрій нових наблизить хоч на крок,
Що ранок розвіконить і дозволить нам
Почати відлік… вже без помилок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647433
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Весняні промені ласкаві,
Торкнулись лагідно обличчя.
Десь у віддаленій заплаві,
Чийсь голос тихо, тихо кличе.
Відлунням він летить у небо,
Туди де хмари білі, білі.
І повертається до тебе,
Загляне в очі милі, милі.
Погладить ніжно по волоссі,
Візьме долоні тихо в руки.
Кохаю, скаже тебе й досі,
Не хочу щоб була розлука.
І очі наче ті волошки,
Усміхнено і мило глянуть.
Ти зачекай коханий трошки,
Весняні квіти не зав'януть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645455
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Неначе вільні, та проте,
Донині маємо проблеми.
Усе своє, що нам святе,
В нас попадає під дилему.
Плюндрують мову і тепер,
Панує й далі мова «брата»,
Він, як колись на нас попер,
Із чорним дулом автомата.
В нас сотні тисяч ворогів,
Що ненавидять українське…
Люди одні з двох берегів,
Ми за своє – хтось за ординське…
Нема Вкраїнського кіно,
Не маємо ми що читати.
Горілка є і є вино,
Мови нема, що вчила мати.
І наче враження таке,
Що в нас немає України…
Нам рідна мова – це святе,
Тож вирвімо жало зміїне.
Хай у віках живе Тарас,
Не вмре і мова – гарна зроду.
Вознести мову настав час,
Землі Великого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645622
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 23.02.2016
В промінні яскравого сонця,
Купається лагідний вітер.
У навстіж відкрите віконце,
Доносяться пахощі квітів.
Грайливо міняється річка,
Дарує свою прохолоду.
Прозора у неї водичка,
Так схожа з дівочою врода.
І небо у синій блакиті,
Радіє, що тепло знов стало.
Узори барвисті розшиті,
Зіткала весна покривало.
Розкинула в берег широкий,
Зелені свої оксамити.
У неї ще стільки мороки
І трави росою омиті.
Зберу кришталеві росинки,
Тобі подарую намисто.
Над нами пухнасті хмаринки,
А в серці спокійно і чисто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645703
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 23.02.2016
В повітрі пахне знов весною,
Підсніжник із землі проріс.
Щоб милуватися красою,
Прокинувся від сплячки ліс.
Проміння сонця гладить віти
І ніжить лагідно бруньки.
Піднявся в піднебесся вітер,
Помандрував ген навпрямки.
Через поля,великі луки,
Туди, де чути річки дзвін.
Настала Зимонько розлука,
Прошепотів тихенько він...
Защебетали птахи дзвінко,
Радіють голосно весні.
Яскраві оживуть картинки,
Луною полетять пісні..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645444
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Знов сніг з дощем і вітер лізе в комір,
Чи це весна? Не схоже на весну…
Міняє білий знов на чорний колір,
А вітер землю будить ще від сну.
Поля в хлібах зелених бадьоряться,
Річки мовчать в холодних берегах.
Напевно ще днів десять, може двадцять
І повністю зима потерпить крах.
Знов заспівають проліски по лісі,
Зима опустить білі паруса,
Стечуть сніги, що спали ще на стрісі,
Весною закурличуть небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643187
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Мій коханий, зійшли вже сніги,
Напувають ґрунти талі води.
Чуєш, теплі подули вітри
І лоскочуть, скубочуть заброди?
Їм не треба нарощувать крил,
Бо літають, хоч зроду безкрилі.
І несуть, при нагоді, сто сил,
Рвуть одежу що пес Баскервілів.
Та відмінність у них є одна -
Не зі злості усе те - природа.
А що ж люди? Ворожа орда -
Нищить землю мого тут народу.
Сходить сонце в червленій журбі
Та на бруствері наші клейноди.
Ти тримайся, коханий, в борні,
В твоїм серці дух волі - свободи!
11.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643106
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2016
Чекай, зима, тебе я не впущу,
Хоч осінь вже припорошила скроні.
Я хочу в літо, теплого дощу,
Його зловити прагну у долоні.
Ти краще забарися, заблукай…
Дай осені ще барвами пограти.
Для мене осінь – це мій справжній рай,
Я маю жити, маю ще кохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640814
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Летить за вікнами сніжок
І стелить шаль пухнасту й білу.
В думках роблю до тебе крок
І ти до мене зробиш... віру...
В печі потріскує вогонь
І віддають тепло жаринки.
А у думках тепло долонь,
Які ж замріяні картинки.
Я тихо гляну у вікно,
Та там нікого не побачу.
Наллю до келиха вино.
Сльозою гіркою заплачу.
Де забарився ти... Скажи...
Чому не чути твої кроки.
Одні лиш мрії й міражи
І швидко так спливають роки.
Почувся шерхіт за вікном.
У двері стукіт... Відкриваю...
Невже коханий то не сон,
У відповідь... Чекаєш... Знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634257
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 03.02.2016
Де дім поезії? Хто знає?
Де королева ця живе?
І у якому вона краї
Із слів мереживо пряде?
І де вона збирає перли?
Де ліпить див своїх скульптури,
На лірі виграє концерти,
Дає життя літературі?
- В поезії нема кордонів,
Нема постійної прописки,
В усі серця вона заходить,
Лиш запросіть її, покличте.
Вона – у сонці і- на небі,
І – у стрімкому ручаї,
Вона злетіла, наче, лебідь,
Десь заховалася в траві.
На крильцях в бджілки прилетіла,
Пішла з метеликом в танок,
В саду дзвіночком продзвеніла,
Почула як співає дощ.
Сама співає соловейком,
Хлюпоче рибкою в ставку,
Біжить доріжкою раненько,
Вплете ромашку у вінку.
І знає, що шепоче вітер,
Що колосочки гомонять
І – таємниці усіх квітів,
І, де закохані стоять.
Де світлі Ангели літають
І дітки бачать добрі сни,
І мрії де поет збирає
Серед холодної зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640154
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 03.02.2016
Волинський ліс притих перед грозою…
Краплини перші грають на басах.
Берізки білі звуками гобою,
Відтворюють мелодію в лісах.
Вітер - пустун, який багато бачив,
Вслухається в мелодію здаля.
Легенький дощ і ліс заграв неначе,
Мелодію старого скрипаля.
І раптом всі заграли оркестранти,
Малий тихенько вдарив барабан.
Волинський ліс показував таланти,
Допоки не почався ураган.
І загули, заграли гучно труби,
Гортанний туба видавала звук.
У тромбоністів посиніли губи,
З небес часами чувся грізний стук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640531
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Як приємно дивитися в очі,
Говорити чарівні слова,
Цілувати вуста до півночі,
Як любов в кожнім серці жива.
Пр: Не зривайте троянди ніколи,
Не спішіте кохання втрачать…
Як серця у обох охололи,
То троянди від болю кричать.
Збережіте кохання надовго,
Нехай квітнуть троянди в саду.
І живіте одне для одного,
Проганяйте від щастя біду.
Пр.
Хай троянди в саду червоніють,
Не зривайте, нехай помовчать…
Хай вуста в поцілунку німіють,
Бо в розлуці троянди кричать.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637138
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Такі яскраві зорі! Вийду в ніч...
Вітри на домрі грають в завіконні,
І ліхтарі, мов сонця напівсонні,
Лимонним шовком туляться до пліч.
Зберу в долоні місяця нектар,
Що розіллявся оловом із глека.
Зів'ється в небо стежка недалека
В оздобі зкучерявлених примар.
М'яке маренго стелиться у сни,
Лапаті сосни в білих рукавицях,
Їм, як мені, під зорями не спиться,
Вони в чеканні юної весни.
11.01.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Знов на землю ступила осінь,
Прокидається рідний край.
Дрібний дощик землю моросить,
Серцю милий куточок мов рай.
Ховається берег в тумані,
Загорнувся в прозору шаль.
Тонесенькі промені ранні,
Спадає роса мов кришталь.
Спішу де незбагненна туга,
За рідним, за отчим болить.
Зустріне знайома дорога
Й дитинства минулого мить.
Мій край, там де я народилась,
Він радо зустріне мене.
Я спомином цим зажурилась,
Мене він в минуле веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631388
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Найкраще пить вино у віці молодім,
укупі з милою, з товаришем своїм,
цей ненадійний світ на сон і пустку схожий,
і пить без просипу - єдине щастя в нім.
Омар Хайям
Яке ж вино, коли воно на двох,
Коли хмелієш дивлячись у очі,
Як ти – Богиня, я неначе – Бог,
При свічці поцілунок серед ночі…
Від пахощів спиняються серця,
Коли рубіни граються в кришталі,
Знайомий подих, навіть без лиця
І відблиск свічки в винному бокалі.
І зразу крила, випивши вина
В політ зібрались у зіркове небо…
Серця дзвенять, немов дзвенить струна,
То щастя людям більшого не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630723
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Знов за вікном дощі сердиті,
Вітри гуляють пустуни.
Осінні ранки гордовиті,
Проносять хмари - вертуни.
Ще сонця промені ласкаві,
Плетуть узори на стіні.
Самотньо журяться отави,
Дощі їх миють голосні.
Давно вже стихли птахів співи,
Ліси зустріли свої сни.
Холодні зорі мерехтливі,
Чекають теплої весни.
Та незабаром сніг лапатий,
Накриє пухом знов поля.
І зиму буде зустрічати,
Уся засніжена земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630623
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 25.12.2015
А зорі знов чомусь сумні,
У темнім небі сяють блиском.
І місяць грає на струні,
Розсипалось роси намисто.
Підхопить тихий вітерець,
Ранкову, ніжну прохолоду.
Заквітчений впаде вінець,
Легеньким дотиком на воду.
Торкнеться хвиля берегів,
У романтичному зітханні.
І сотні, тисяч кольорів,
Знов відображаться в коханні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630605
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Поезія – живопис в вічнім слові,
Найвища форма прояву чуттів,
Це – ніжна пісня голосу любові,
Могутній дзвін із глибини віків.
Живопис – це поезія в полотнах.
ЇЇ нетлінна пам’ять на Землі,
Краса могутня, сила непоборна
Ростуть корінням у людській душі.
А музика – поезія у нотах,
Музичний ритм віршованого слова,
Невтомна праця і душі робота
Цей вияв неймовірної любові.
Поезія – це музика душі,
Симфонія божественного слова.
І поки будуть люди на Землі,
То будуть ці провісники любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624055
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wq6cNz2mxec
[/youtube]
Постаріла осінь непомітно.
До зими лишився один крок.
Де-не-де ще листячко тендітне..
Он один зірвався і в танок.
В танці покружляв і приземлився,
Без страху, так гарно у тиші.
На землі назавжди поселився...
І так гірко стало на душі...
Він летів покірно, без вагання.
Шепотіли щось гілки услід.
І мурашки від краси вмирання...
Як душі зневіреної зліт.
Ніби птах, сполоханий у полі,
Доторкнувся інший до плеча,
Треба покоритись тут вже долі...
І сльоза з очей моїх текла.
У природі все в коловороті,
Тільки нам все тиша до душі.
І думки, як птиці, все в польоті.
Все летять, не знаючи межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622606
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Кружляє в небі вальс осінній,
Парад зірок у вишині.
Змінило небо колір синій,
Минули швидко теплі дні.
Самотньо верби зажурились,
У прохолоді золотій.
Ми коло них колись любились,
Було у нас багато мрій.
В траві ще чується сюрчання,
Намисто падає з роси.
Тут зародилося кохання,
Воно живе у всі часи.
Нераз думки ще нагадають...
Моя рука в твоїй руці.
Чуття ніколи не згасають,
Твій поцілунок на щоці.
Душа однаково кохає,
Коханням тим вона живе.
І в глибині усе ж чекає,
Тебе з минулого зове...
Та чи потрібне те минуле,
Коли пройшло багато літ..
А серце... серце незабуло,
Воно, як і колись болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620852
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Бувають дні – важкі, німі і сірі,
Коли душа не видасть і рядка,
І стільки бруду затхлого в ефірі,
Що мимовільно тягнеться рука
Повимикати все і всіх до біса!..
І, застрибнувши у старий трамвай,
Пливти собі артеріями міста,
Сигнал зими ловити на wi-fi.
І думати, що все мине, що грудень
М’яким котом на лапах підповзе
І все оте роз’ятрене остудить…
Що в кучугури, як в легке безе,
Позагортає враз буденні драми,
Густим вапном забілить сіре тло…
І ти, мороз хапаючи вустами,
В повітря видихатимеш тепло…
І зупинившись десь, біля кав’ярні,
Заливши у гортань бразильську ніч,
Збереш у жмуток мрії всі примарні,
Новому дню поквапишся навстріч.
Відчуєш, як за кліткою грудною
Надія ворухнулася – жива!
Як тихо, невідчутною ходою,
Крадеться дух пресвітлого Різдва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Я пишаюсь тобою, моя Україно!
За терпимість за мудрість і мужність твою.
Я люблю тебе, чуєш, люблю тебе сильно,
Вірю вистоїш ти у смертельнім бою.
Ми з тобою кохана завжди нерозлучні,
Я думками в тобі, ну а ти у мені.
І лунають пісні голосні, милозвучні,
В переливах твоїх вишиванки ясні.
Ти не станеш ніколи в ярмі на коліна,
Будеш гордо дивитись в своє майбуття.
В цілім світі найкраща моя Батьківщина,
Нехай буде у тебе щасливе життя.
В день народження твій я так щиро вітаю,
Нехай мир над тобою панує завжди,
Незалежність твоя нехай буде безкраю
І не буде у світі для тебе війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602127
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Полуницею пахне сполоханий щебетом ранок,
Перший промінь цнотливим цілунком торкнувся землі.
І згасаючі зорі мереживний срібний серпанок
У сувої згортають,ховаючи ніч вдалині.
Перламутрова синь обіймає квітучі простори
І в скуйовджені трави завзято пірнають джмелі.
В малахітових сукнях стоять заворожені гори,
Сивоокий туман одягає поля в кришталі.
4.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585623
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Формула щастя проста і звичайна.
Та недоступна, відомо, усім.
Може, ховається тут якась тайна,
Може, закон її все ж непростий?
Просто себе відчувай ти щасливим,
Хоч на душі затягнулись дощі.
Швидко пройдуть всі тумани і зливи,
Коли ти відкинеш весь сум із душі.
Будеш сміятись, коли тобі сумно,
Радість недовго прийдеться чекать.
Зможеш відкинуть думки нерозумні,
То і вночі будеш солодко спать.
Щастя це те, коли завжди ти поряд,
Сонячний день і цвітіння весни.
Ніжний, ласкавий коханого погляд.
Коли на серці немає зими.
Щастя, коли обнімаєш за плечі,
Тихо шепочеш на вушко мені.
День, щоб новий не приніс порожнечі,
Щоб не узнати новини сумні.
Знати про те, що тебе хтось кохає,
Маєш талант покохати і ти...
Кожного ранку ти сонце вітаєш...
Тільки отак зможеш щастя знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582727
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 23.05.2015
[img]https://cs7058.vk.me/c540104/v540104866/1cc71/32INmMLqK88.jpg[/img] [img]http://3.bp.blogspot.com/-OiOsYHFE7_E/UTlY_6FA2NI/AAAAAAAAERY/zOzoiN947K0/s1600/4rL3fsLlLos.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c624821/v624821845/2db39/ReMTZVnTN2k.jpg[/img]
Дівчино з голосом, дивовижним, як музика,
Викидаючи блузку стару, не забудь
Залиши́ти собі перламутрові ґудзики –
Заховай у шкатулку, а там – будь-що-будь.
І якщо пощастить вже дістатися пристані,
Обійшовши підступний кораловий риф,
Ти тримай свої мрії від інших на відстані,
Втаємничуй думки в закодований шрифт…
Розтинай, мов кораблик, смарагдові повені
І не бійся раптово зірватися вниз!..
Хай легені, озоном по вінця наповнені,
Видихають у небо просолений бриз.
Вірю, зможеш! І, крила пожухлі розправивши,
До своєї мети долетиш, далебі,
Дівчино з голосом, як розладнані клавіші,
Знай, що космос, насправді –
не десь, а в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580504
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Краплини рясні
торкаються долоней -
то падає травневий дощ.
Де заблукали ясні
мрії мої веселкові?
Я навмання йду у дощ.
Хай вийде сонце,
промінням теплим
зігріє, подарує мить..
Коли в моє віконце
загляне щастя світле,
то я усім кажу - Нехай щастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579706
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Твої слова подібні зорепаду,
Що падає в серпневу теплу ніч.
І ніби я стою під водопадом
І слухаю, як сповідь, дивну річ.
Смакую кожне слово знову й знову.
І ніби мед, стікає по вустах.
Душа вдягається у чарівну обнову,
Від радості злітає, наче птах.
На яворі прищулив вітер вуха.
Зозуля від пісень відпочива.
Природа чарівні слова ці слуха.
Не жалить ноги навіть кропива.
А я стою, вагаюсь на розпутті.
Чомусь з-під ніг пливе уже земля.
І зводять з розуму слова твої почуті...
І навіть гордість голову схиля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576562
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Молитва, це не колесо в запасі,
Вживати, коли станеться біда,
Це керівниця шляху, плинність часу,
Вталяє спрагу, мов свята вода!
Чи думав ти ,чому вікно широке,
Як їдеш автом, вибираєш путь.
А зеркала малі, все ж бачиш кроки,
Та досить й це. Минуле не забуть!
Я друзів можу прирівнять до книжки,
Потрібна лиш секунда ,щоб спалить,
Роки пройдуть без спину, передишки-
Писати книжку... як нових зустріть.
Усе в житті так швидко проминає
І радість і печаль, усе мине. Живи!
Бери ті дні, що Бог для тебе має
І пий нектар, не залишай на дні.
Коли здається нитка обірветься,
Дорога зникла, виходу нема
Звернись до Бога. Він лиш усміхнеться,
Потішить – заворот.... вперед хода!
То ж не журись! Це лиш додасть заботи!
Мозок приспить і сон твій відбере,
Журба не змінить завтрашні турботи,
Лиш спокій твій сьогоднішній вкраде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576556
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Кличе тиха річка
Заплітати стрічку,
Де верба плакуча,
Там кохання жде.
Квітне черемшина,
Молода дівчина
Поспіша до річки -
Доленька зове.
Приспів:
Хвиля ледь хлюпоче,
Верба п’є водицю,
У воді глибокій
Зорі мерехтять…
Ніч, як кіт муркоче,
А вода, як криця,
У гаю, як завжди,
Солов’ї не сплять…
Де вода глибока,
Не пливи далеко,
Подивись на небо
Там така краса.
Зіронька щаслива,
Зірка синьоока,
Соловей щебече,
На траві роса.
Приспів.
Там де рясні роси,
Із коханим разом
Заблукали долі
Серед зір вгорі.
Хвиля лащить берег
І ніжніш щоразу,
І летить кохання ,
При ясній зорі.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574995
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Україно, ти - дивна, прекрасна земля...
Але перед тобою ми винні, красуне,
Бо з нас думає кожний: "Моя ти, моя!"
Ворог теж з тою ж самою думкою суне.
Володіти тобою ми хочемо. І
Це гріховне бажання, бо завжди, відвіку
Бездоганні душа, розум, тіло твої
Власність є тільки Бога - твого чоловіка,
Бо лише тільки так маєм ставитись ми
До твоєї особи, бо ти є особа.
Хай ніколи не входить у наші уми
Заздрість Богу, яка постає як жадоба.
Бог - твій власник, а ми - тільки захисники.
Божі ми і твої слуги просто смиренні.
І лише розумінню цьому завдяки
Ми стаєм сильні і непереможно натхненні.
16.04.2015
Донбас
Петро Орлов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575253
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
[i]Данилові Ободу[/i]
Хороші вірші пишеш, хлопче.
І дуже добре, що твоя
Душа любові щиро хоче, -
Скажу тобі відверто я.
Та доки не полюбиш Бога,
Твоя любов до будь-кого
Не буде чиста і глибока.
Спочатку полюби Його.
13.04.2015
Донбас
Петро Орлов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575252
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Цвітуть жита, цвітуть жита,
Вбираються хліба у колос,
А ти і досі молода,
Я слухаю чарівний голос.
Ця пісня з неба долина,
Це божество для нас на двоє,
Іде весна, іде весна,
Серця не мають в нас спокою…
Приспів:
Хліба щороку нам нагадують весну,
Коли босоніж ми бродили в чистім полі,
Коли збивали перламутрову росу,
Від поцілунку наші губи не хололи.
Різні дороги нам прокладенні в житті,
В один кінець – назад не повернути…
Цвіли жита, а ми немов були святі,
Тепер вже жайвора того чомусь не чути.
Цвітуть хліба, бринить роса,
Та нашого немає сліду,
Лиш жайвір в синіх небесах
Не замовкає до обіду.
Дороги різні пролягли,
Я пам’ятаю твої губи
І час коли були святі,
Бо серце ще й понині любить…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573345
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Десь у небі Трясогузка
Весело співає,
Що прийшла Весна-красуня
Нас повідомляє.
Гріють лози, тішать погляд
Котики вербові,
Літо жваво закликають
Примулки чудові.
З душі камінь вимивають
Березові сльози,
Додають надій та сили
Світанкові грози.
Усі в світі тепла прагнуть,
Сонечка і щастя,
Всі чекають весняного
Першого причастя.
Нам би радості, спокою,
Тихо-мирно жити,
Добром, хистом та красою
Господу служити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572086
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Ще пів неба співає сонячно,
А пів неба вже хмарокрилиться;
Із-за обрію мряка войлочна
Вогко диха вітрам в потилицю...
І хова зірочки калюжниця
Старотрав'ю в торішню бороду...
І, неначе Зими прислужниця,
Віддається Веснянка Холоду...
А назавтра, дощами вмитая,
І, як фенікс зі смерті зроджена,
Ніжне тіло прикривши свитою,
Розпочне своє нОве сходження...
І садами пройде квітневими,
І посяде на трон царицею...
Черевичками кришталевими
Грім розбудить із Блискавицею...
...Хай Зима в навісній агонії
Холодить ще вітрам потилиці,
Та проклюнулися півонії...
І пів неба вже веснокрилиться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572410
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Люблю, коли магнолія цвіте.
Вона несе в собі магічну силу.
З душі усяку суєту мете
І розбиває смутку чорну брилу.
Ця квітка - чудо! Боже чудо! Дар!
Її пробачив і прилип магнітом.
Емоції злетіли вище хмар.
І серце стало теплим, наче літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570995
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 01.04.2015
Є на світі єдина країна,
Що з пелюшок зростила мене,
Рідна серцю, моя Україна,
На нас серце із нею одне.
У нас Київ - святиня народу,
По Дніпру тече кров козаків,
Здобували роками свободу,
Зупинімо тепер чужаків.
Не потрібно нам їхнього газу,
Нехай «гради» московські мовчать,
Ми не пустимо в дім наш заразу,
Бо вони наче змії сичать.
Україно моя, Україно!
Ми навік твої доньки й сини,
Ти для нас, наче матір єдина,
Тобі земле не має ціни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568757
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Моїм думкам сьогодні не до сну,
Війнула в душу свіжість березнева!
Ти знаєш, як чекали на весну
Оті сумні оголені дерева?
Як колихали подумки бруньки,
Немов у сповитку дрібну дитину
Гойдає мама й тулить до щоки,
Наспівуючи пісню лебедину?
Чи знаєш ти, як проліски малі
Вовтузилися нетерпляче в лоні
Заплідненої березнем землі,
Як розпускали крильця безборонні?
Як гнізда, спорожнілі восени,
Тепло тримали парам журавлиним,
Допоки ті плекали теплі сни,
Витаючи над берегом чужинним?
І як будили сонну комашню
Посланці сонця – промені ранкові,
Кору пробивши, як товсту броню,
Не стрілами, а дотиком любові?
Як лід ламали води навісні,
Пізнавши березневе розговіння?
Отак і я, довірившись весні,
Очікую між нами потепління…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566466
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Я знову тут, посеред мрій казкових ,
Наснаг куток, без горя й зайвих сліз,
Моє гніздечко , радостей ранкових,
Реальності моєї , імпровіз!
Дзюрчить струмок, складає нову пісню,
Не чута ще симфонія бренить,
Куйовдить вітер знов косу розкішну,
А на плечі промінчик шепотить.
Про щастя те ,що в серці оселилось,
Тут сміх і радість! Жменями бери!
Я молода! Роки сюди не вкрались,
Бо ж казка не міняє береги!
Ой, не будіть! Нехай ще тут побуду,
У розкоші моїх чарівних снів ,
Тут відпочину. В мріях нема блуду!
Черпну тут сили для буденних днів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565338
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Я ─ бірюза,
інкрустована
в перстень весни,
камінь
солоного моря
і вільного вітру…
Ніч розчинила в мені
свої кавові сни,
темні прожилки вплела
у яскраву палітру.
Я ─ німфаліда небесна,
що снить на плечі
літа
з відтінком шафранним
густої засмаги…
Крил моїх цятки ─
розтоплений віск
на парчі,
море збирає його
у смарагдові фляги.
Я ─ на осінній долоні
ще теплий бурштин,
пам’ять застигла в мені,
мов скрипуча цикада…
Час перемеле на жорнах
роки,
наче млин,
тільки моя таємниця
йому непідвладна.
Я ─ намистинка прозора
з ґердану зими,
криги уламок
у серці ображенім Кая…
Вирви мене,
якщо зможеш,
візьми й розломи!..
Розум забуде про все.
А душа?
Пам’ятає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560833
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Зима із рукава все трусить сніг,
Співає вітер у дротах колядки...
А я прийду на змерзлий твій поріг
Малесеньким пухнастим кошенятком...
Поглянеш в очі -у душі кольне:
Впізнаєш в них щось рідне, незбагненне...
І забереш до рук своїх мене
В тепло безмежне і таке приємне...
Я пригорнусь до тебе, до грудей,
Замуркочу тихенько диво -казку,
Щоб ніжністю тендітних орхідей
В тобі затріпотіла моя ласка...
А вранці розчинюсь, неначе сон,
В твоїх думках, твоїй душі і мріях....
І тільки млостю витканий вельОн
Сніжинкою залишиться на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Думки мої - мої кайдани,
Мої ж ви недруги сумні,
Нащо ятрити давні рани,
Як навіть сльози - й ті прісні?
Мої скупі слова пророчі,
Та ж час не вернеться назад...
Хтось ніби долю поторочив
І сумнів, злісний адвокат,
Мені шепоче дивні речі,
Вже майже вірю, вже здаюсь,
А потім ти обіймеш плечі
І все минається чомусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539083
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 23.01.2015
Йорданські води Україну окропили,
Сьогодні охрестився Божий син,
Усім додасть натхнення й сили:
Здолати ворога,воскреснути з руїн.
Дніпро могутній вийде з берегів,
Підніме хвилі та й об землю вдарить,
Кремлівські мури подолає, розвалить,
Московське іго він затопить і повалить.
Не панувати вражій силі на землі,
В якій князі родились та хрестились,
Свята земля-це Київськая Русь,
Це рідна Україна- не "матушка Росія".
Повстав народ пригноблений,зболілий,
З кайдан розправив крила, мов орел,
Йорданські води його нині охрестили,
Вкраїнський дух живий! Він не помер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553048
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Свята Маріє наша мати-мати Божа!
Ти наша утішителько,ти- ніч і день,
До тебе прибігаю,й на коліна упадаю,
Встань рідна,ти на захист всіх людей!
Подай Свята владичице Небесна!
Свою ласкаву материнську руку,
Утішнице сиріт,голодних і убогих,
Всіх скривджених у болю й смутку!
Ми покладаємо на тебе всю надію,
На,правди путь,народ весь наверни,
Допоможи здолати ті ворожі сили,
Життя нам захисти,нам Україну збережи!
Всі наші смутки,прикрості,страждання й болі,
Ми принесемо на алтар Господній,
Молю!Не дай загинуть людству у пітьмі!
Не хай не роздирає душі заздрість й непокора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553618
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Tи завжди мій! Моє одне кохання!
Як сонце в небі, іншого нема,
Розквітле почуття, мого пізнання,
Коли злилися вперш наші уста.
Ти завжди мій! Лягає сон на очі,
Хмаринки білі вкрили вже чоло,
З тобою, милий ,місяць серед ночі
Нам світить ясно, береже тепло.
У нас- одна любов, одне життя,
У нас - одне кохання, ти і я, приспів
І квітне юність завжди у серцях,
Роки сплели нам долю в почуттях!
Краса природи, мов іконописець.
Зима і літо, осінь... весна знов!
Незмінне небо- сонце, зорі місяць,
Й наша в душі ,розквітнута любов!
То ж пригорни, нехай вогонь палає!
В обіймах ніжности роки пливуть.
Нехай любов нас вічно зігріває,
І тільки небо нам зупинить путь!
У нас - одна любов, одне життя,
У нас - одне кохання, ти і я,
Хай квітне юність завжди у серцях, приспів
Роки сплели нам долю в почуттях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551206
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
И день пройдет,
и ночь настанет,
и слышен где-то волка вой,
и сердце биться перестанет,
и обретешь ты свой покой
Ты упадешь на землю камнем,
и перестанешь ты дышать,
исчезнешь тихо..Улетает
куда-то ввысь твоя душа
Жизнь пред глазами пролетела
и все моменты,чудеса
Твоё бездыханное тело
лежит без жизни пол часа
Лишь после смерти понимаешь,
как жизнь свою ты погубил,
что столько важных дней,моментов
ты из-за лени упустил
Ты был ребенком,после- взрослым,
но жизнь не стоит ни гроша,
ты не увидел,как она прекрасна
и до чего же хороша
Но так бывает,жизнь коротка
и словно миг она проходит
и забирает в вечный сон
и душу в небеса отводит...
Вот так живём и жизнь не ценим,
и всё торопимся,спешим,
а смерть придет в конце недели...
а мы бессовестно грешим.
Я попрошу,цените жизнь
и помните: "Никто не вечен!"
И проживите её так,
чтоб жизни путь был безупречен!
© Анна Шевченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549733
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Згасає ніч у зорянім намисті,
Кидає сонце перші промінці.
Гаряче серце,руки мозолИсті,
Скупа сльоза на зморщеній щоці.
Старий дідусь з дитячими очима
Збілілі скроні,мов грудневий сніг,
Вітри життя шугають за плечима,
І лиш самотність тулиться до ніг.
Відлітувало літо...Й на долонях
Не полічити зморшок-павутин,
Його роки,немов дозрілий сонях,
Зерном налитим хиляться за тин.
Відвесняніла юність скороплинно,
Червоні маки вицвіли в душі.
Золотокоса осінь журавлинно
З глибин очей все ллє рясні дощі.
І все частіше протяги зухвалі
Перемітають вигини доріг.
В його усмішці крапельки печалі...
Спішить годинник - щастя оберіг.
Старий дідусь вдивляється тужливо,
Як завірюха білить за вікном.
Зимовий простір дихає сонливо....
Гірчить самотність в серці полином....
4.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550706
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Дива́ таки трапляються, повір,
І засвіти лампадкою надію
У ніч, коли посріблений факір
Зірок огненних вивергне завію
В безодню неба, вижухлий велюр
Вмить спалахне гранатовим камінням
І в завитках розкішних шевелюр
Зимових крон розсипле мерехтіння.
Обтрусять сажу в комині вітри,
Як чорну пудру на обличчя ночі,
Різдвяний янгол спуститься згори,
Крильми́, мов хуртовина, залопоче...
І за собою мовчки поведе
Настрі́чу дню січневому новому,
І розіллє багряне каркаде
Світанок у мереживі тонкому
На вовну хмар, і перший промінець
Затягне облямівкою тонкою
В душі твоїй задавнений рубець,
Немов сам Бог торкнув тебе рукою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Музика Віктора Охріменка
Задививсь у карі очі,
В золоте волосся…
І навік утратив спокій
Бурним відголоссям.
Так запали мені в душу
Чорні оченята,
Замінили в серці тишу -
Стало вічне свято.
Приспів:
Крізь тумани сиві,
Крізь вечірні роси,
Ми тоді щасливі,
Як ідемо босі
По сухому сіні,
Як зірки спадають,
Лине солов’їна
Пісня понад гаєм.
Я тебе кохаю -
Ти ж зі мною, мила,
Разом я літаю -
Виростають крила…
Місяць виглянув з-за хмари,
Засвітились очі,
Не було на світі пари,
Як ми серед ночі…
Щоб босоніж в руті м’яті,
Ми збивали роси,
А чарами, що з любистку,
Пахли твої коси.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531249
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 03.01.2015
Тулитись теплими думками
До захололих щік твоїх...
Вслухатись в те, як під ногами
Рипить, мов цукор, білий сніг...
Як десь хрумтить скоринка льоду
Під гострим лезом ковзанів!
Вдихати теплу насолоду
Терпкої кави у вікні.
Ловити цитрусові нотки,
А поміж ними - хвойний бриз:
Зимовий мікс, не то солодкий,
Не то з кислинкою сюрприз.
І упиваючись, п'яніти
Чи то від сяйва ліхтарів,
Що заливають, мов софіти,
Слідів мережку у дворі...
Чи то від іскорок гарячих
Твоїх усміхнених зіниць!..
І пресувати сніг у м'ячик
Теплом ворсистих рукавиць.
І затуляти що є сили
Тендітне щастя від завій,
Що, мов метелик тонкокрилий,
Бринить у тебе в рукаві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 03.01.2015
Моя родино, що живе у клубі,
Шановні, поетеси і мужі,
Мені Ви всі чарівні, щирі, любі,
Усі мені до серця і душі…
Ще рік минув, ми маємо здобутки -
Чарівне слово, пісню чи вірші,
Та головне, що їх читають люди,
Оте, що пишемо і те, що до душі.
За кілька днів засяє новий місяць
І Новий рік піде у нову путь,
І зорі, що на небі синьо висять,
Теплом і щастям долю огорнуть.
Прийміть від мене привітання щирі,
Щоб Новий рік створив нам благодать,
Щоб ми жили у щасті і у мирі,
Хай в небі чистім зорі мерехтять.
Кохання Вам, достатку і здоров’я,
Щоб Муза шанувала Вас завжди,
Щоб посміхалась вірна, щедра доля,
А нові вірші римою лягли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546870
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Ще шумлять у полях недостиглі жита,
А хрущі до садків перебрались
І співає весна, і квітують літа,
А дві долі в цей час закохались…
Знову Мавка сплітає весняний вінок,
Натомилася річка від ряски,
Соловей посилає своє «тьох» та «тьох»,
А луги вишивають всім казку.
Конюшина цвіте і гаптує луги,
Роси зранку – неначе перлини
І лелеки по парах шукають сліди,
Мальви туляться ніжно до тину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541621
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Не вичавить із наших душ
Народну пісню українську
Про плин ріки, калини кущ,
Тривожну долю материнську.
Не випороть із сорочок
Орнамент, вишитий нитками,
І долю, що на рушничок
Ляга з-під рук сердешних мами.
Із серця – людськості лице,
У Бога віри не забрати.
Хай скаже хтось – не модно це.
Та як же корінь обрубати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526226
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Ординця погляд скаженів,
Відчувши справжню ейфорію…
А ви, мов стадо баранів,
Чимчикували під Росію…
Почувши дзенькіт срібняків,
Ви тупо стали на коліна…
Запроданців споконвіків
Більш не згадає Україна…
Неначе охопив вас сказ,
Чи задурили "путіністи"…
Забули батьківський наказ,
Ви – колабораціоністи…
Як все банально у житті -
Змінили мовчки Батьківщину…
І залишились в забутті,
Гірку ковтаючи провину…
Півострів шумно гомонів
Після «рашистської» навали…
А ви, мов стадо баранів,
У небуття чимчикували…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525557
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Я маю те, на що я заслужила.
Я маю те, що Бог дозволив мать.
Не скаржусь. Вкриті пір’ям мої крила
І у душі квітує благодать.
Господь щодень дає мені поживу –
Для тіла і душі без перепон.
І я іду, лечу, долаю ниву,
Немов бігун свій дальній марафон.
Я дякую за те, що було й буде.
Цілую руку Господу за все.
Він завжди щирий, люблячий. А люди…
Вони лиш люди, як і я проте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524879
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Вони повернуться сьогодні, може завтра…
Та вже ніколи їм колишніми не буть.
За крок від смерті, під гарматні залпи
Життя перевернулось… взяло іншу суть.
Від нині і назавжди він не просто син,
Не просто лікар, пасажир або водій…
Він той, хто небо боронив. З останніх сил
Під кулі йшов, сміливо рвався в бій.
Віддав здоров’я без вагань за небо синє,
Вогонь долав і пекло. Літо… день спекотний…
Незвичною “відпустка” видалася нині
Під мінометним градом, на пісках окопних.
Вони повернуться не тими, що були.
Земля поклониться їм, кров’ю вмита.
Вони повернуться… очищені. А ти?
Що скажеш їм?.. Як будеш далі жити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513344
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 10.08.2014
Біленька хатина, двері світло сірі,
Повернувсь додома хлопець у мундирі,
Подививсь на маму і сльоза злетіла,
За короткий термін мама посивіла.
Заламала руки - обняла синочка,
За цей час для нього вишила сорочку,
Тато пакнув люльку, підійшов до сина,
Кольором червоним сяє сорочина.
Накриває мати нову скатертину,
Як я тобі рада, мій рідненький, сину…
Добре, що не звістка, добре, що не втрата,
Що живого стріли із війни солдата.
А на тому боці, розмістили «гради»,
Родичі з Росії б’ють по наших – гади…
Може з-за кордону брат стріляє в брата,
Його теж чекає у Росії мати.
Ти прийшов додому, повернувся сину,
Доля така в тебе берегти Вкраїну…
Бо «брати» шматують на куски державу,
Ти за честь воюєш, за наш мир і славу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515479
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Чудова Україна й дуже мила,
Щирішої немає на землі.
Сорочку мама доні вишивала,
І говорила їй слова такі:
"Вдягай, частіше, доню, вишиванку,
Традиції свої ти збережи.
Люби всим серцем щиро Україну
Й вона тебе полюбить назавжди".
Приспів:
На сорочці гарнії візерунки,
Цеж моєї матінки подарунки.
Маківка до маківки прилягає,
Аж душа радіє та розквітає.
Ягідки калиноньки намалюю,
І слова я мамині закарбую.
Закарбую в серці своїм навіки,
Пам'ятати буду тебе довіку.
Ти Україно, земле моя рідна,
Оспівана піснями назавжди,
Любов до України дуже сильна.
Пошли нам, Боже миру навіки.
Нехай щасливі діти усі будуть,
Не знають вони горя та війни.
Хай радість окриляє всих у світі,
Всим зичу миру й ласки на землі.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515059
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]
Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Коли ти не поруч, розлука гнітить,
вривається в сни і регоче.
Коли ти не поруч, мов рік кожна мить,
як вічність безсоннії ночі.
Коли ти не поруч, світанки сумні
і пасмурні дні навіть в спеку.
Коли ти не поруч, здається мені,
що я овдовілий лелека.
Коли ти не поруч, весь світ не такий,
неправильний відлік у часу.
Коли ти не поруч життя маяки
на зустріч розвернуті нашу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428677
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 26.06.2014
На крилах доля радість нам несе;
Буття ж моменти різними бувають…
Жінки прощають нам в житті усе,
Але, на жаль, не все та й забувають…
Мовчання жінки – найсильніший крик,
Що розриває душу на шматочки;
Холодний гнів, неначе льодовик,
Чуттєво викривляє вуст куточки…
Вдивляймось у прекрасні озерця;
Цілуймо наймиліші очі й брови…
Не наступаймо милим на серця;
Нехай буяють почуттів діброви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505300
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Відповідь на відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
автор Serg
Єдина мить ...а скільки ïй дано
Верховним Кимось слабкості і сили?!
Сплітаю візерунчасте панно
З пір'ïн отих, що загубили крила ...
Вплітаю віршів золоті нитки,
Душі своєї і тепло, і світло ;
Роблю із пісні срібні завитки,
Щоб полотно моє душею квітло ...
Тобі дарую : хочеш - забирай!
У лютий холод хай тебе зігріє ;
Твого джерельця чистий віршограй
Відродиться і знов заструменіє ...
У післягроззі райдуга сія,
І дихається солодко і вільно ...
І навіть біль уже не дошкуля,
Коли він нами вистражданий спільно ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499147
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Без тебе так сумно і важко на серці ...
Між нами веснЯні дощі пролягли ...
І кожна краплина у вірші озветься
І пустить коріння любові углиб ...
Я знову і знову вплітатиму Слово
У кожен свій видих, в кожнісінький вдих ;
Я пісню народу візьму за основу,
Таку, щоби вітер буремний притих ...
Я буду леліяти думку про тебе...
В ключі журавлинім частину душі
Тобі відішлю, обійму тебе небом,
Схилюся до ніг у ряснім спориші ...
Я буду чекати твоï віршоспіви ,
Як предки чекали вогню благодать,
Як зе'млі чекали у посуху зливи,
Щоб кожнеє слово у серце ввібрать ...
Пиши мені, чуєш, коли бракне сили,
Як сльози у грудях вогнем запеклись,
Коли станеш птахом, розправивши крила,
Коли знову схочеш злетіти увись ...
Це знову відповідь на відповідь того ж автора (Serg)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499718
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Не раз доводилося чути,
Як мову нашу зневажають.
Сусіди східні і манкурти
За меншосортну її мають.
Мовляв, сільська і несучасна.
А розвиватися давали?
Їй на уста колодку часто
І дріт колючий накладали.
Та рідна мова не згубилась,
Не вицвіла і не погасла.
З любові іскри розгорілась,
Немов весна, розквітла рясно.
Щоденно на новій сторінці.
Бринить, немов дзвінке джерельце.
Її кохаймо, українці.
Відкриймо їй гостинно серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501487
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
[i](навіяне поезією Сергія Осоки "Мадам Донателла")[/i]
Корицева донна
стоїть на терасі нічній,
велюрова сукня блищить,
ніби шкіра пантери,
і профіль її витікає
чорнилом у скверик,
і кров закипає
подвійним еспрессо у ній.
Самотня і горда,
цигаркою дражнить імлу,
роздмухані іскри,
мов паприка, в'їлись у вени...
І погляд її неприкаяно-
гірко-шалений,
мов лазер тонкий,
розсікає застиглу смолу.
Корицевій донні
так личить лискучий велюр,
у ньому вона, ніби пара,
легка й безтілесна,
налиті глінтвейном,
паша́ть оксамитові перса
і глянцевим полиском
вабить її манікюр.
Між пальців худих
розтікається сивий димок
і губи її кровоточать
солодким мускатом,
розщеплюють спазми
у тілі кожнісінький атом,
і подих терпкий обпікає
вогнем до кісток.
Корицева донно,
спокусо, спокуто гірка,
ти диханням рівним
затлумила крики і кроки!..
Під атласом шкіри
вирують рубінові соки
і ніч, мов пантеру,
твоя приручає рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500861
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 27.05.2014
"Ре-во-лю-ція! Ре-во-лю-ці-я! "
( муза цього вірша - Наталка Ярема з її твором "Революція")
"Революція, революція" -
Таки справді вже нас допекло.
Дехто раптом згадав Конституцію,
Мов, законом би краще було.
Воно, звісно, законом би краще,
Особливо, як суд кишеньковий,
А над ним є серйозний смотрящій,
А в смотрящєго Беркут кийковий.
"Ех, підставили владу, козляки,
Поламали спокійне життя!
Хто там бив! Все було лиш для ляку,
А вже всі: "Побиття! Побиття!"
Бач, Европи їм враз закортіло,
Наче медом намазано там...
А що ж ми? Ми ж за вами гляділи,
Щоби кльово було всім котам...
Ех, нікчеми, невдячні зрадливці!
Ви не раз ще згадаєте нас!
Ви - отара, затюкані вівці,
Що здіймають на пастиря глас..."
Ті переспіви чуєм щоднини
І як вірити тим паханам,
То це ми згвалтували країну
І що б'ють нас - то наша вина.
Може й так, бо ми довго терпіли
Там, де мали б піднятися враз.
Та коли вже дійшлося до діла,
То нічим не спинити тут нас.
Я не з тих, в кого часті полюції
Від чеснот тої сучої пані,
Та нехай буде вже революція,
Бо терпіння втопилось в чеканні.
Революція з запахом диму
В барабани нам б'є з барикади:
Гей, смотрящіє - я тут людина,
Це мій край, а от вам час втікати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465836
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 11.05.2014
Я сьогодні востаннє прийшов
На Майдан… і прощаюся з вами.
Надвечіря. Вже сонце зайшло,
Затуляючи рани криваві.
Небеса кровоточать дощами,
Хоч запахло весною в огні.
Ти, матусю, не плач ночами;
Я її наближав, як умів.
За синів я стояв на сторожі,
За безхмарну і вільну весну.
Серед ангелів в місці Божім
Засилаю молитву свою.
Побратими, між вами стою.
І дарма, що не б’є кров у венах.
Бог покликав у Сотню свою,
Боронити Вкраїни знамено.
Пам’ятайте обов’язок свій,
Що давав нам і мужність і силу,
Що в тріскучі морози нас вів…
Допоможу… Стоятиму з тилу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481208
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 27.04.2014
О, как мы раньше ошибались…
Какой была циничной ложь,
Ведь те, кто братьями считались,
Вонзили в нашу спину нож…
Как это все могло случиться ?!?...
Неужто впрямь лукавый Пу
Народов гнева не боится,
Коль вышел на войны тропу ?...
Неужто помутился разум
У обезумевших солдат,
По нерадивому приказу,
Поднявших дерзко автомат ?!....
Неужто мрачные мутанты,
Зеленые… в лазурной мгле…
Уже не братья – оккупанты -
Блуждают по моей земле ?!...
Снимите с братских лиц личину,
Средь лжи найдите Правды суть...
И только нож, вонзенный в спину,
Мне ночью не дает уснуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491537
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Майдан. Повстання за права,
Проти корупції і зла.
Загиблих славні імена –
Неоголошена війна.
В церквах відспівування, плач.
Верхівки зміна. А палач –
В Росії. Братня сторона?
Неоголошена війна.
Сліди зеленої чуми.
І здача Криму без стрільби.
Угоди – до морського дна.
Неоголошена війна.
Сепаратизм і тероризм.
Обстріляний патріотизм.
Схід, Південь, пискіт – план Кремля.
Неоголошена війна.
Кордон. Під ним чужа броня –
Снаряди. Танки. Страх щодня.
Душа – натягнена струна.
Неоголошена війна.
Це чорне марення якесь!
В тривозі світ і край увесь.
У серці цвяхом і ця весна –
Неоголошена війна.
Та вірим, правда з нами, Бог.
Звільнить Господь нас від тривог.
І вп́аде карою вина –
Неоголошена війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495229
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Теплінь яка! Меланжеве сукно
у квітах простелилося навколо.
Розлилося кульбабове вино
і небо розпашілося бузково.
Зустріти б Вас і поглядом одним
розвіяти з очей солодкий дОкір.
Чомусь мені приснилися сумним,
задуманим увись і одиноким..
А в мене все як завше, але ні -
навчилася приходити дочасно)
Та кажуть, в часі головне - піти,
ще завиднА, як вогнище не згасло.
Тоді я поспіхом ішла, ступні,
немов мурашником рудим пройшлися.
Жбурляли зграї горобців шумні,
навстріч гукало, шелестіло листя…
І вже як є. Розсипала жалі,
немов дрібні, червоні намистини.
Але нитки ще в’яжуться в вузли
щоденно, мимоволі, щохвилини.
Ступаю легко струнами рукИ -
невидиме звучання збереглося.
Цвітуть бузки. О, як цвітуть бузки!
Вплітаються із вітром у волосся.
[img]http://desktopwallpapers.org.ua/large/201303/25552.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495072
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Ніжно-ніжно сонце щоки залоскоче,
Мов цілує милий в самий перший раз...
Задивився вкотре у бездонні очі
Повні раювання і солодких фраз.
Не згоріти тому, хто горить коханням,
І не потонути в морі почуттів…
Не ховай же очі! – повні раювання,
Де б ти не дивилась у своїм житті.
20.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487004
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 27.04.2014
Сади біліють. Все довкола біле.
І аромат – медовий і п’янкий
Так лагідно від повсякдення зцілить
Що, мабуть, лиш в Едемі ще такий.
Сади біліють. Ніби чиста казка! –
Черешня в цвіті – біла, неземна
Та вишні вицвіт подає підказку
Що найгарніша зараз – це вона…
А яблуні! Якщо цвітіння мало,
То їх це не стосується – ні-ні!
…Чи ж то Ти знов про зиму нагадалась,
Що так сади біліють, наче сніг?
25.04.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494939
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 27.04.2014
А небо чисте з маревом вгорі,
Червоний схід сховав червоне сонце
І допікають зранку комарі,
Вітер не дихає в відчинене віконце.
Трава в росі, вона спокійно спить,
Води краплини чисті, наче криця,
І прийде мить – єдина дивна мить,
При сході сонця зразу заіскриться…
Дві горлиці злетіли до гнізда,
В густому гіллі темної ялини
І чути звуки сонного дрозда,
Що виглянув з-за гілки, як з-за спини…
Виходить сонце і ясніє день,
Побігли кольорами ранні роси,
Корів вигонять, чути «дзень-дзелень»,
Це ранок щастя і його нам досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494986
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Весняний день тюльпанами розцвів -
Така строкатість, аж бере за очі!
І сонячно-медові поторочі,
Мов дітвора, стрибають у траві.
Дурманять вишні цвітом запашним -
Така духмяна тепла завірюха!
Лінивий кіт нащурив гострі вуха
І наслухає порухи весни.
Руда бджола принишкла у траві
І, наковтавшись пахощів, шаманить.
Моріг бентежить ароматом пряним,
Лоскоче п'яти кінчиками вій.
Нап'яв павук тендітне макраме
Між гілочок у білосніжній піні.
Скупавшись у янтарному промінні,
Розніжився замріяний ромен.
Вигойдують росу, неначе ртуть,
Тюльпанові осяяні фужери,
Волами повлягалися кичери,
Хмаринну вовну клаптями скубуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494911
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 27.04.2014
У пахощах травневої пори,
Коли дурманять яблуні рожеві
І пелюстки тендітно-перкалеві
Цілують теплі мускусні вітри...
Коли вишень дитинних білоцвіт
Січе у трав духмяне шумовиння
І золотого сонця павутиння
Мережить гір шовкових малахіт,
Великий День крокує по землі,
Гудуть врочисто дзвони Великодні,
Усі стежки-доріженьки Господні
Ведуть під тепле сайво куполі́в.
З-під вишиття святкових рушників
Паски гладенькі дихають ваніллю
І величають сонячну Неділю
Пташок співучих трелі гомінкі.
Щаслива звістка лине до небес
І голос храму світ весняний будить!
Радійте нині, веселіться, люди, -
Христос Воскрес! Воістино Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422736
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 17.04.2014
Народе мій, воскреслий у віках,
Тобі між націй європейських бути,
Бо ненаситне зло спіткає крах
І крик його залишиться невчутим…
І лють його нещадно спопелить,
І вичахнуть ліси, немов пустелі.
А над тобою лагідна блакить
Розмиє веселкові акварелі!
Після грози розбурхана весна
Сади зама́їть пишно, як на свята,
Задріботить у полі борона,
Зодягнеться у цвіт вишневий хата.
А рідна мова стане на крило,
Мов журавля, злетівши понад хмари!
Заб’є ключем засохле джерело,
Пощезнуть воєн да́внішні примари…
І ти кущем добірним зацвітеш
Між європейців, мудрий мій народе!
Господь поставить Слово пресвяте
На варті миру, правди і свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
По ріднім краю суне зло -
Підступне, хиже, мов гадюка.
У руки проситься шаблюка,
Щоб вивернуть йому нутро.
І, може, варто розітнуть
Стару зчорнілу цю гноїну
На тілі Мами-України,
Щоб до життя вернуть їй путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492522
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 16.04.2014
На стрімку стежину, моя доле,
Що прямує до твого порогу,
Ти до мене вийдеш, моя зоре,
Оберемо вдвох одну дорогу.
Приспів:
Я прошу тебе, люба,
Будь зі мною до віку,
Я прошу тебе, люба,
Забери мене в сни,
Я прошу тебе, люба,
Щоб кохання без ліку,
Принесло в моє серце,
Свіжий подих весни.
Ми підемо по житті пліч-о-пліч,
Щоб плече підставити, як треба,
Як єдине ціле, двоє поруч,
Щоб синіло нам безхмарне небо…
В спеку ми знайдемо прохолоду,
Не злякають нас страшні морози,
Ми відчуємо обоє насолоду,
Не страшні нам бурі, а ні грози…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492884
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 16.04.2014
Ідуть роки, ідуть роки,
Ідуть стежиною до краю,
А я люблю, як і любив,
Тебе і нині ще кохаю.
Світанки сяють у росі,
І пахне ніжно матіола,
А ти завжди в своїй красі,
Моя кохана, чорноброва.
Притихла стомлена хода,
Сідає сонце до спочинку,
Мені ти завжди молода,
До тебе лину щохвилини.
Ідуть роки, ідуть роки,
І наповняє щастя груди,
Ми наче береги ріки,
У нас кохання вічне буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491694
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014
Перебите у птаха крило,
Він не може летіти по небу,
Січове охололо гніздо,
Заридали могили по степу…
Затупились у хаті шаблі,
Козаки розучились стріляти,
Ну, а ті, що ростуть - ще малі,
Не зуміють себе відстояти…
Дух козацький проте не потух,
По Вкраїні він люд піднімає,
На могилах по цілім степу,
Він із вітром у парі гуляє…
Двісті років, як знищена Січ,
Знищив «брат», а тепер це фашисти,
Але зорі освітять нам ніч,
Буде в нас колись небо ще чисте.
України піднімемо стяг,
Заспіваємо гімн, як годиться,
Ми підемо шляхами звитяг,
Ще нам рясно зародить пшениця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490852
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Смуток залишили відлетівши діти,
Хмари сивиною впали на чоло,
Мама виглядає діточок щомиті,
Часто йде самотня в поле за село…
На шляху далеко курява взялася,
Чути тихій гуркіт - їде хтось в село,
Заметіль вишнева з вітру піднялася,
Відчуває – діти, як їй повезло…
Приспів:
В нас дорога єдина - це дорога додому,
Нас веде до хатини, де батьківський поріг,,
Завітайте додому, поклоніться святому,
Тут вас мама чекає, яка збилася з ніг…
Зупинилось авто, обліпили внуки,
Пелюстки вишневі, наче білий сніг,
По голівці внуків гладять бабці руки,
І блаженства спокій на обличчя ліг.
Діти просльозились - зрозуміли маму,
Певно їх чекає доленька така
І ковтають сльози спраглими вустами,
А матуся раптом стала молода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491078
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Поза лугом, попід гаєм,
Серце серцю промовляє,
То кричить, то замовкає,
Бо зливаються уста…
Зорі падають і гаснуть,
А любов сердець прекрасна,
Щоб зустріти її вчасно,
Справа не проста…
Хмари зорі закривають,
А серця пісень співають,
Хмари в небі пропливають,
Б’ються в унісон…
Бо цілунки твої, люба,
Приведуть обох до згуби,
А вишневі твої губи,
Як чарівний сон…
Поза лугом, попід гаєм,
Серце серцю промовляє,
То кричить, то замовкає,
І мовчать вуста…
Місяць виглянув з-за хмари
І розсипав свої чари,
Освітив кохання пару,
Зніс у небеса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491077
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Ти пахнеш весняним дощем,
І створена з ніжних краплинок,
Я хотів би стати плащем,
Щоб торкатися твоїх частинок...
Ти сіяєш літнім днем,
І здатна сонце дарувати,
Моє нутро вже морозиво - крем.
Яке можеш ласувати...
Ти співаєш осіннім вітром.
Мелодії легкий дотик,
Заполонить терпке повітря,
Його ковтаю через ротик...
Ти дрімаєш зимовим сном.
Та прокладу в снігах стежину,
Постелю перед твоїм вікном,
Кохання білу скатертину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478147
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Прозориться день в кришталевій оправі,
І мружаться вікна від сонця цілунків.
На пригірку сніжнім натхненно так славить
І зиму, і світ увесь, - гайворон лунко.
Осяйно-блискучий, у масть чорносливу,
Злякатись чи ні? - водить оком крилатий.
А потім підскочив до мене й поштиво
Немов би вітаючись, каркнув завзято.
І я розсміялася дзвінкоголосо:
Чого іще треба людині для щастя?
Коли навіть птах, цей маленький філософ,
Стрічає мене, як подругу найкращу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478473
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Прозрій народе України!
Уже давно наплинув час,
Довести виплодкам зміїним,
Що слава є і воля в нас.
Не даймо браття українці,
Сплюндрувати рідний край,
Терпець заповнився по вінці,
Бо знахабніли зайди вкрай.
Вони тримають нас за бидло,
Народ тримають за рабів,
Невже це нам ще не набридло,
Чи страх уже наш розум з"їв?
Не будьмо до життя байдужі,
Прокиньтеся із забуття,
Загляньте чесно собі в душі,
Адже назад немає вороття.
Нехай не ми, ми вже пожили,
Але ж в нас діти, внуки є,
Чи треба, щоб вони тужили,
Клянучи все життя своє.
Не обливайсь в страху холодним потом,
Вставай з колін на ноги та іди,
Не бійся бути справжнім патріотом,
Рятуй Вкраїну-неньку від біди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478536
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Про прихід свій весна голосила,
Зелен-сад рясноцвітом буяв.
Зупинитись мене ти просила,
Бо над прірвою вже я стояв.
Крокував по життю не розумно,
Кожен крок віддаляв від мети.
Все могло закінчитися сумно,
Але вчасно з'явилася ти.
І мене від біди врятувала,
Перекрила сумнівні шляхи.
День і ніч спокій мій вартувала,
Розганяючи геть всі страхи.
Ти немов оте світло в тунелі,
Що побачить давно я хотів.
Та раніше, під градом «шрапнелі»,
Я в гріховне провалля летів.
Поцілунком мене воскресила,
Піднесла до небес з небуття.
Бо кохання – великая сила,
Повертає жагу до життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478948
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Героїв не злякати мордуванням,
Не спопелити силу волі у вогні,
Героїв не зламати катуванням –
Славетні душі з міцної броні.
У боротьбі шляхетну славу множать.
Характер загартовують в бою.
Без роздумів голівоньку положать
За Україну, матінку свою.
Над ними сяє подвигів заграва,
Їх справи не ховаються в імлі.
«Слава Героям, Україні слава!» -
Буде лунати вічно на Землі.
07.02.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478960
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Замість віри й надії підкралась до серця зневіра;
Скільки ще у житті доведеться пройти перешкод ?!...
Я ненавиджу цього пихатого лютого Звіра,
Що мордує і знищує мій волелюбний народ…
Я ненавиджу цю деспотичну бандитську систему,
Що катує й жорстоко вбиває знедолених нас…
Й спонукає шукати для нації Волю щоденно;
І лунає набат у церквах – то звучить Парастас*.
Та не сила їм гордої нації духу зламати
І розвіяти Віру народу по сніжним степам…
Їм не вдасться синів України усіх розіп’яти…
Їм – бездушним сатрапам й тиранам, злодюгам й катам.
Ми не хочемо вічність блукати у пошуках Щастя;
І шукати омріяну Правду, сповиту в імлі…
Тож надіюсь, що Істину все ж воскресити нам вдасться,
Бо рабами не хочемо бути на рідній землі…
Парастас* — це заупокійне богослужіння, яке відправляється за убієнними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478322
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014
На світі, кажуть, все від Бога,
Чому ж тоді існує зло?
Тоді чому є душі вбогі,
За що їм так не повезло?
Вони не здатні полюбити,
Не знають, що таке добро.
Нізащо можуть осудити,
і слово ставити ребром.
Чому існує в житті зрада,
Яке їй місце у житті?
Коли принижується правда,
Брехня тоді на висоті.
Чому черствіють в світі душі?
В якій ціні тепер добро?
Хіба ми родимось байдужі?
Чому псується так нутро?
Врятуй нас, Господи, врятуй.
Щоб наші душі не черствіли.
Прошу тебе, все так влаштуй,
Щоб душі наші не ржавіли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477976
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2014
Поет – це художник, що пише картини,
Що в кожному слові шукає відтінки,
У вірші поета жевріють іскрини,
Іскринки кохання, як в кожної жінки.
Бо як без кохання - так само й без мови,
Кохання, без слова, не сягне вершини,
А слово до слова - і вже калинова,
Що фарбою слово лягає в картини.
З мольбертом у полі, де роси співають,
Де жайвір висить, як дзвіночок вгорі,
Де фарби і слово удвох розмовляють,
Де зорі горять, як нічні ліхтарі.
Я людям картину змалюю словесну,
Де неба над нами одвічна блакить,
Хай слово пісенне у небі воскресне
І віршем, як птах угорі, полетить.
Бо все починається з рідної мови,
Картина словесна, що творить вірші,
Як сонце, що зранку на обрії сходить,
Малюнком, що так нам припав до душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477295
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Ще недавно ми весну вітали:
Яблуні і квіти зацвіли.
От чого ми з вами не чекали:
Це - дарунку справжньої зими.
Так. Погода, ніби-то нівроку.
Веселіше трохи стало жить.
Та щось підмивало ненароком:
Чи хотіла цим нас обдурить?
І зненацька потяглися хмари.
Затягли весняний білий світ.
Це зима пустила свої чари...
І красу накрив холодний сніг.
Як тут упиратись злим морозам?
Ні! Не врятувати ту красу.
Але вірю я отим прогнозам:
Ще лелеки принесуть весну...
Зупинилась віхола спочити.
Крила поскладала на пеньку.
Хіба можем зиму ми судити,
За весняну витівку таку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475294
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 03.02.2014
Йдуть роки прискорено до краю,
А за краєм ясна далечінь,
Наче Сонце в небі догоряє,
Ніч у зорях зустрічає синь.
У селі під пагорбом хатина,
Дві берези і розлогий дуб,
Глечик перевернутий над тином,
Шашлем битий дерев’яний зруб.
Біля печі в біленькій хустині,
Мама хліб зібралася спекти,
Наліпила коржиків дитині,
Щоби хліб мав певний час зійти…
Розгорнула жар в печі під боки,
Розвела солодкої води,
Дим здіймався догори високо,
В небі залишаючи сліди.
І чомусь понині ця картина,
Часто постає у голові,
Мами вже нема - та є дитина,
Спогади, при хлібі на столі.
Ще ніхто й ніколи в цілім світі,
Мами нам в житті не замінив,
Діточок, неначе хлібний колос,
У житті, як мама, не любив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476809
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014
Кров загиблих, звірства і цинізм,
і слова із трону, мов би з потойбіччя.
Хтось чекає на покору. Ні!
Тільки повноводна повінь помсти річки.
Правда є сильніша від гранат,
і вона зросте в людській порохівниці.
Втратили людське раби й гарант.
Лиш оскал душі і обличчя підлі, ниці.
Кров’ю тут освячені сніги,
вже вода священика, на жаль, безсила.
Птаха ширить темряву могил,
Та знайдем сокиру, обрубати крила!
Цінність мають полум’я і сталь,
візьмуть плату за невинну кров, знущання.
України сповнений Грааль.
Прапор правди, перемога у повстанні!
21.55. 24.01. поїзд: Київ – Чернывцы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476460
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 03.02.2014
[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]
Ти пахнеш димом вигорілих шин,
Так пахнуть гідність, правда і свобода!
Тебе не раз висміював заброда,
Що ти своїй Вітчизні гідний син.
А ти стояв, упертий і міцний,
Незламний духом нації будитель!
Твій сивий дід, повстанець, довгожитель,
Не раз хрещений в полум’ї війни,
Благословляв тебе на шлях гіркий,
О, нелегкий він, хлопче, і не битий!..
Колючим дротом густо оповитий,
Бо кров’ю вмиті праведні стежки.
Долаючи тривогу, біль і страх,
Твоя завчасно мати посивіла,
Вона тебе, як славного Ахілла,
Щовечора купає в молитвах.
А в день, як стихнуть вибухи пожеж,
Ти зі щитом холодним чи на ньому
Через поріг до батьківського дому
Черлено-чорний прапор занесеш...
[b]Ты пахнешь дымом от сгоревших шин...[/b]
Ты пахнешь дымом от сгоревших шин,
Так пахнут только правда и свобода!
И пусть смеются над тобой уроды,
Что ты отечества достойный сын.
А ты стоял, ты не сгибал спины
Упрямый, крепкий, нации строитель!
Твой дед седой, повстанец, долгожитель,
Не раз крещенный в пламени войны,
Благословил тебя на горький путь,
О, не проторенный он, друг, не битый!..
Колючей проволокой весь увитый,
Умыта кровью праведности суть.
Преодолев тревогу, боль и страх
Так рано твоя мама поседела
Она тебя, как славного Ахилла,
Хранит молитвами в отчаянных боях
А в день, когда повержен будет враг,
Ты со щитом холодным иль на нем
Через порог родительского дома
Внесешь свой красно-черный флаг...
[i](перевод - [b]Светлана Радич[/b])[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 03.02.2014
Так промовив СТУС
*
Благословенна будь, розтерзана, розп’ята,
Моя Вкраїно, матінко моя!
Синами люблена і ними клята,
Лиш Богом славлена душа твоя.
*
Незримо я завжди з тобою.
У твоїх снах я проявивсь
З козацькою на Січі булавою,
Застінкам кам’яним не підкоривсь.
*
Благословенна будь від нині і до віку
Стражденна, мучена, але ЖИВА.
Твоїх років у Бога – ще без ліку,
Не спи, вставай, бо вже грядуть жнива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472036
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Великий народе!!!Ми встали з колін,
наші очі звернувши до неба.
Між безліч падінь,між страхів та руїн
ми підем напролом,якщо треба.
Ми озброєм серця вічним Словом Святим,
і візьмемось за руки,мов браття!
Щоб прийшло процвітання у кожен наш дім,
й розірвались окови прокляття.
Не раби!!!!Ні,панове, - скажіть між людьми,
- всі ми варті кращої долі.
Щоб пишались старенькі своїми дітьми,
ми ж живемо в країні ГЕРОЇВ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465524
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 10.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2014
[i] Слова: Ярослав Чорногуз
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко[/i]
Полюби мене знову, кохана,
Відречись від огуди й журби,
Хай на серці затягнеться рана,
Полюби, полюби, полюби.
Полюби мене знову - до болю,
До тремтіння щемливого рук.
Я страждання твої обезболю,
В білі шати я сум уберу.
Полюби мене знову… Як пісня –
Хай життя наше лине в світи,
Хай веселка у небі повисне –
О світи мені, сонце, світи!
Полюби мене знов. Хай зігріє
Нас повітря жагуче весни.
О прилинь, о прийди, наче мрія,
Наче казка - в мої віщі сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433165
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 10.01.2014
Не кидайте ніколи слів на вітер,
Бо слово потім виловити важко,
Хоча слова складаються із літер,
Вони у слові, наче пір’я в пташці.
Слова безкрилі не злетять у небо,
Їх вартувати не прийдеться долі,
Немає в цьому жодної потреби,
Безкриле слово не втече на волю.
Могутні крила і у синє небо,
Слова злітають аж за темні хмари,
В таких словах живе і крик, і щебет,
Зникають в безвісті нав’язані кошмари.
Не кидайте ніколи слів на вітер,
А дайте крила, щоб злетіло слово,
Щоб їх ніхто із пам’яті не витер,
Крилатим словом захищайте мову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471459
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f24a/AFqln3U_B0s.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f254/N9300xyllYU.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: Дарина Рощак
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Малює січень плавно від руки
В молочній піні строгі панорами,
Тут світлоокі бойківські хатки́
До гір плечистих туляться дахами.
І так од віку: скільки цих лісів,
Відколи сонце білить полонини,
Живуть собі пліч-о-пліч у красі
Світи природи й вільної людини.
І так їм добре й затишно обом,
І спільна чаша миру завше повна.
Змахне Господь пресвітлим рукавом -
Закружеляє клаптаками вовна!
Крізь по́ри снігу дихає земля,
Коріння стугонить, як пружні жили.
Старенький бойко* жмутком короля*
В саду дерева в'яже, щоб родили.
У світлу пору сивого Різдва
Тут кожна хата просить вас до столу
І молитвами щирими слова
Летять, мов сніг, до Божого престолу.
А в час, коли проклюнеться весна,
Немов курча з-під матової плівки,
Розбудить землю сонну борона
І свіжі краплі чистої дощівки.
І зарясніють щедро врожаєм
Густі поля й доглянуті городи,
Пройдеться Бог заплуженим конем,
Благословенням землю заскородить.
І буде хліб пахучий на столі -
За працю добру щедра нагорода.
Із роду-віку на моїй землі
Живуть у мирі люди і природа.
*Бойки - представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей.
*Король - те саме, що дідух, різдвяний сніп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Людино, чуєш? Зупинись.
Життя віддали в чорну днину
За рідну неньку Україну
На цьому місці. Тут. Колись.
Постій. Не ворушись, Людино.
Повір, на тебе тут чекають,
"Ти збережи ЇЇ" - благають.
Віддай життя свого хвилину.
На інших скоса не дивись,
І не буди у серці плач.
Всього хвилиною віддяч,
Людино. Стань. І поклонись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457814
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 03.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2013
Сумує день марудними дощами
В туманнобрових сивих берегах ;
І шкряба вітер небо пазурами
Ховаючи сніги у рукавах.
Зсірів кришталь на скатерті дороги,
Розхлюпавши крізь тріщини вино.
Зима склада часи у діалоги
Як чорно -білі кості доміно ...
Тремтять дерева, втративши принади,
Ïх летаргія вже чека весни ...
А десь в захмар'ï зоряні лампади
Срібля'ть крізь вікна новорічні сни ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467814
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Розлилося на плечах волосся.
Граючись, в них вітер порина.
А мені, чудній, чомусь здалося,
Що твоя рука мене торка.
Я шукаю поряд тебе, милий.
І надія в серці так пече.
Та моє кохання, що безкриле,
На чекання довге нарече.
Знаю, що дорога так далека.
Незнайома і важка ця путь.
Та хіба злякає небезпека?
Що тебе чекають, не забудь!
Приглуши свій норовистий гонор.
І здолай, хоч і без крил, моря.
Угамуй у серці гнівний вихор.
Поспіши, поки цвіте зоря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468903
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Призахідне сонце присіло на гілку,
Проміння винове сплело у вінок ;
Вже вечір до вуст прикладає сопілку
І кличе зірниці в шалений танок ...
Розвітренокрило злітає жаринка
З багаття нічного володаря снів;
І місяцелика небесна перлинка
Вказала шляхи до незнаних світів ...
І десь там, на зламі логічних законів,
Зустріну на мить довгокосе дівча,
І опік залишить мені на долоні
Сердечком із воску дитинства свіча ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466108
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Так хочеться весь бруд відмити
З людських облич, сердець і душ.
По Божих заповідях жити.
Хай навіть в'ється довкруж вуж.
Так хочеться зустріти свята -
Різдво Христове, Новий рік
В любові, мирі брат до брата,
У радості прожити вік.
Так хочеться державу мати,
Де понад золото - народ,
Де гідність вміють поважати,
Де кожен житель - патріот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469034
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Мамо, відведи мене в дитинство;
У далекі сонячні світи…
Одягни серпанкове намисто
І мою дорогу освіти…
Мамо, як мені буває важко
Втомленими віхами брести…
Кароока ніжна моя пташко,
Ти мене в душі перехрести…
Мамо, розжени мої страждання;
Біль тупий приборкай у грудях…
Осіни мої уподобання
Й підкажи до Щастя вірний шлях…
Одягни серпанкове намисто
Й заверни у зоряні світи.
Мамо, відведи мене в дитинство;
Стежку молитвами освяти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468521
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2013
Майте честь, звільніть дорогу
Лицарям свободи.
Не розбити вам облогу,
Не дістати згоди.
Майте честь, підіть, як люди,
Не сидіть на тронах
Не відмити вам облуди,
Крові на пагонах.
Не спасуть кийки, рушниці.
Всіх не перебєте.
То ж не плюйте у криницю,
Із якої п'єте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468004
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 23.12.2013
Крає серце сьогодення:
Ще хода, нажаль, слаба.
То яке тобі імення?
Чом ідеш шляхом раба?
Є межа, коли не можна
Бути осторонь подій.
Нині кожна особистість
Вибір в часі робить свій.
Щоб пізнати простір неба,
Лине сокіл до висот.
Скільки нам чекати треба
Тих оманливих щедрот?
Тож розправте, люди, крила!
Разом, разом в майбуття.
Є в нас гідність, воля, сила,
Щоб змінити це життя!
15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466265
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Прекрасній співачці, натхненниці Майдану Руслані Лижичко
П Р И С В Я Ч У Ю!
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
Колись цей голос підкорив весь світ
і в дикім танці закрутив планету,
а нині міліцейськії тенета
рве на шматки, неначе динаміт.
В дозорі волі, наче постовий,
стоїть на варті цілої країни
прекрасний голос, голос України
вістить спільноті, що він ще живий.
Понад щити спецназівських рядів,
і віроломні звернення тирана
словами гімну зашиває рани
і кличе в бій відважних козаків.
Це голос материнства і краси,
голос народу мирних хлібосіїв,
які віддавна захищати вміють
родючий край від хижої орди.
"Вставай, Вкраїно! Києве, виходь!" -
дзвенять в ефірі позивні Майдану
злітають ввись і голосом Руслани
на січ беззбройну кличе сам Господь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465568
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Писав давно Тарас у Заповіті,
А ми не слухали глухі , чи то сліпі...
Рабами нас тепер вважають в світі...
Чому ? Питання ми це ставимо собі.
А все тому, що ще кайдани не порвали,
Кров ворожу, в море синє, не поніс Дніпро,
Друга світова нічого нам не дала,
А стільки літ від Тараса пройшло...
Вже й світова війна давно минула,
Дев'яності вже від нас пішли...
Боролись люди... та чомусь заснули,
Але в 2004 - тім ми перемогли.
Ми відстояли свій вибір, брат за брата...
За нас пішов тоді увесь народ,
Та за кілька років знов свобода розіпята...
Це не кінець , бо ще реве Дніпро
Реве Дніпро і котить сльози в море,
Знов революція... студентсво і народ...
Надіється , що Нація це зло поборе...
Народ є влада , а не московський зброд !
Тож встаньмо браття, за свою Вкраїну,
За своє майбутнє , за онуків та дітей,
Вставай ! Вставай мій брате й сину !
Я вже пішов, бо серце рветься із грудей!
Автор : Назар Гузій 11.12.2013р. (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465542
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 21.12.2013
Таке затяжне потепління,
Хоч вату на клаптики рви!..
Вплітається мідне проміння
У сиву чуприну трави.
Ще трохи й повірять дерева,
Що ніби зими й не було.
І пустка така кришталева
Сотає невчасне тепло.
Намотую нерви, мов жили,
На білий зап'ясток руки.
Останнє лахміття згубили
Покру́чені вітром гілки.
Від сонця втікає по сходах,
Мов ласка, прудкий морозець...
Така затяжна прохолода
У подихах наших сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467375
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 21.12.2013
У безголоссі ще одна свобода.
Іще одна надія, хай їй грець.
Але нема у безголоссі броду,
Аби пройти
повз осінь
навпростець (Наталя Святокум)
Багато хай сльозливої смути…
І хай свобода є у безголоссі...
А я люблю до осені іти
Туди за край, де золотиться просинь,
Де сонце опустилося з небес,
Присіло на високе верховіття
Й пожовк, колись ще синьоокий без,
І засивіло у тумані пліття.
У пригорщі я з радістю вгорну,
Останній шурхіт осені листками,
На нашу стежку тихо заверну
І наодинці стишуся думками…
А осінь звіє за вітрами час
І непомітно в дощ сльозу сховає.
Минуле чинно залишає нас,
Неначе не було його й немає…
В останньому осінньому вбранні
Шукаю подих спомином щасливим,
А осінь затихаючи у дні,
Стає за обрій присмерком сонливим.
Осінній лик відходить до зими,
Лишивши нам свободу в безголоссі…
Але, на щастя, йшли без броду ми
І не минули нашу пізню осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467311
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
На тілі зубожілого народу
Ви – ракова пухлина на роки…
Ви кричите зухвало про Угоду*,
Достатку ненажерливі круки…
Для вас народ мій – плебісцитна маса,
Та гнів людей таки наводить жах…
На вас би зараз Лесю** та Тараса**
З нещадним словом в праведних віршах…
Така солодка й пристрасна спокуса-
Принизити кийками трударя…
На вас би Симоненка Васю*** й Стуса***,
Костенко Ліну*** – жінку-бунтаря…
Ви ж нації моїй відтяли крила,
Забрали Мрію чисту, мов кришталь…
Та не підніме мій народ на вила
Вас, покидьків... на превеликий жаль…
Ви, мов кліщі на тілі у народу,
Пускаєте із жил козацьких кров…
Горланите про гідність... про свободу,
Й не чуєте страждальних молитов…
Вам біль людського серця не відчути;
Ви забрехалися до хрипоти…
Та нації моєї не зігнути
Вам, прихвостням сліпої темноти...
І не забрати волю та свободу,
Втішаючись від силових утіх…
Вам не зламати дух мого народу,
Не засадити в буцегарню всіх…
12.12.2013
Угоду* - з Митним Союзом.
Лесю** та Тараса** - Тараса Шевченка та Лесю Українку, цитатами яких фарисейськи прикриваються можновладці…
Симоненко Василь***, Василь Стус***,
Костенко Ліна*** - справжні патріоти України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465614
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Ввірвавсь ти знову в мої сни,
В шаленстві ніжного кохання.
В суничнім стогоні: "Не йди!"
Спокуси рай збирав зітхання.
Гойдавсь човном на персах хвиль
Дотик долонь твоїх нестримний.
Та розливав по тілі хміль
Тремтінням в схові потаємнім.
Падали зорі нам до ніг,
Зшивали з зойків покривало.
В глиб сутності вогонь побіг:
"Люби мене!" Серце кричало.
06.12.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464438
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Утомив мене Фрейд своїм Зігмундом,
І Акоста – своїм Уріелем.
Я б мечем зі сріблястого вісмуту
Відрубала б минуле. В пустелі
Я б знайшла десь віддалений прихисток,
Щоби я – і пісків хвилювання,
Щоб без вишень і яблунь би пелюсток,
Без над озером щоби світання.
Може, море? На скелях я б вивчила
Всі закони припливів – відпливів.
Я була б непомітна. Помічена
Тільки морем у стані поживи.
І тоді вітер буйний посвистував
Би свої серенади над морем.
Наді мною завжди тоді висіли б
Мовчазні й незворушнії гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466426
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Прошу тебе, свят-отче Миколаю!
Прийди до України у цю ніч.
Кинь всяке зло, що їсть її, у піч.
Хай стане край знедолений цей раєм.
Прийди і у торбині принеси
Нове життя новому українцю.
Хай щастям дім наповниться по вінця.
Вплететься волі стрічка до коси.
Прошу, дай новий шанс моїй державі.
Хрестом Господнім землю осіни,
Усяку нечисть з пліч її здійми.
Хай Україна піднесеться в славі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466931
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Ми ті, що не навчилися любити,
І в небо не злетіли (бо безкрилі).
Бреде наш вік, спустошений, як митар
Рахуючи за нас нужденні милі.
Ще крок, ще два… лишилося до «завтра»
Скажіть, а «нині» за гріхи чиї?!
Чекає лиш на те, як ляже карта
Той ворог ваш, що в серці причаївсь.
Ні пари з уст – наказано: «Мовчати!»
Комусь за це «сузір’я» на лацкан!
Але ж тебе твоя родила мати
І ти давно, напевне, батько й сам!..
Народе мій, скажи, чому ти злидар
У себе вдома, на своїй землі?!
Чому вкраїнський дух, як на коридах,
Якого рвуть безжально бугаї?!
Народе мій, ти вистояти зможеш.
Ніхто скорити віру не зумів!
Допоможи нам всім, Великий Боже,
Навіть тоді, коли забракне слів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464709
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 08.12.2013
Скажіть мені матусю й тату,
Чи варто йти мені у ніч,
Чи зможу я в житті заграти,
Нікому не почуту річ.
Бо саме в ніч при ясних зорях,
Коли ще Місяця нема,
Роса співає веселково,
Бринить мелодії струна.
Свята мелодія при зорях,
Лягає нотами в душі
І піснею, як хвилі в морі,
Лягають писані вірші.
А ноти скачуть між зірками
І тиха музика луна,
Її пишу завжди ночами,
Коли бринить свята струна.
А зорі грають на бандурі,
Перерву роблять хмарочки,
Нові звучать мініатюри,
Їх творять ясні зірочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464757
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 08.12.2013
[color="#0d00ff"][i]Небо ― прокруст....
Спалахи... Скрежети... Хруст...[/i][/color]
ЖаскЕ повіддя трима осіння ніч
У люд навпомАнець жереби жбурля....
О де Ти ―
де?
Дажбоже?
Де? ―
зовсебіч
Ростриги гецають твоє Маля.
*
Чи буде Житниця ця жито жжати?
Чи будуть весла доганяти час?
А ми...
А ми... ―
не вміємо мовчати
Під хмарами де сумував Тарас
Коли чужі гарцюють чоботища
По требах наших стомлених молінь.
І хвища...
Хугавує полем хвища
Ординських
знахабнілих
поколінь.
*
Встають...
пра..-...прадіди... зжурені, ―
встають!
Сивезні,
осмаглі
й моложаві, ―
Ту руку, що опустила обух й лють
З корінням вирвати ― без жалю.
О тіні ваші, мов шаблІ ― гострезні,
І дух ― сім сотень полум’їв гнів-ватр.
Ідуть...
Ідуть...
Прапрашури воскреслі ―
На сім доріг ―
на спрута перехват.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464594
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 08.12.2013
[i]Не міг пройти повз такої щемної історії...
[/i]
Вам розповім історію одну:
В революційний час Євромайдану
Сидів мій дід і я його онук -
Дивилися новини вранці-рано.
Почувши і побачивши Майдан,
Мій любий дід, що воював роками,
Що бачив, пережив чимало ран,
Стирав з обличчя сльози рукавами.
Закляк і я, в середені ж кипів:
Пекло в душі за неньку Україну...
Думки мої дідусь прошепотів,
І я підтвердив: "Їду... Їду... Їду!"
" - Поїдь, онучку, ти потрібен там..."
Підвівся й з-під матрацу вийняв гроші.
" - Собі на чорний день тут наскладав,
Та чорні дні постукались раніше..."
Майдан гуде, скандує - "Банду геть!.."
І я - його малесенька частина.
А дід тим часом відганяє смерть
І вірить в мене - України сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464722
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 08.12.2013
Якби ж ходили знову кобзарі,
Якби бандури в унісон співали,
На роздоріжжі, при Святім Хресті,
Долю народу нам оповідали.
Якби ж ходили знову кобзарі,
Народ бо наш і до цих пір незрячий,
Хоч телевізор, світять ліхтарі,
Народ осліп, на певний час, неначе.
Повисла пелена в нас на очах,
Не тільки зір, а й відібрало мову,
- Ми всі за волю! – кожен з нас кричав,
На «язику» співаєм колискову,
Пройдись, кобзаре, в нас свята земля,
Навчай людей, щоб пам’ятали мову,
Щоб українці керували – не з кремля
І мовою співали колискову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464020
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 04.12.2013
Ці мільйони сердець - одне серце твоє Україно!
Встав потужний борець, розбудив в нас бажання єдині !
Знов із недрів землі встала пам’ять всіх душ непокори,
І здригнулась земля! Наша молодь підняла прапори!
Ні, не Крути й не бій, що колись лютував на Лисоні,
Це піднявся народ ! Годі плакать! Він став в обороні
Свого гордого «Я», бо не хоче вже гнути коліна.
Ми разОм –до кінця! Стане вільна єдина родина!
І сповняться слова, що колись заповів нам Шевченко.
Ти у новій сім’ї будеш жити – вкраїнець, вкраїнко!
Хоч ламали тебе і у війнах минали століття,
Ти ідеш до мети - Богом дане твоє МНОГОЛІТТЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463842
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 04.12.2013
Так прикро, котиться країна,
А ми не знаємо – куди ?!
Блукає втомлена в руїнах
«Вікторіанської» доби…
Терпіли довго ми наруги;
Та, впевнений, не задарма…
Бо ж нонсенс – бути недолугим*–
І керувати усіма…
Бо ж парадокс – прийти до влади –
Й зробити гірше, ніж було…
«Низи» пішли на барикади
«Верхам» зажерливим на зло…
І все пішло, мов град у воду:
Осатанілі «беркутИ»
Пролили кров мого народу,
Який стогнав до хрипоти…
……………………………………………….
Як хочеться, щоб керували
Народом мудрі старики…
Й щоб націю не шматували
Підстаркуваті мудаки…
Недолугий* - без коментарів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463734
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 04.12.2013
Люблю тебе, народе України,
Моя душа - то часточка твоя.
Зіллємося давайте воєдино
Схід, Захід, Південь, Північ, ти і я.
Зіллємося в ім'я свободи, миру,
В ім'я ідеї правди і добра.
Єднаймося душею, без сокири
Хай переможе спротиву хода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463525
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 02.12.2013
Люблю тебе, мій Львове небайдужий,
За твою душу, за твій ясний ум.
За серце, що цвіте, неначе ружа,
За поступ твій, жагу до вільних дум.
Люблю дітей твоїх веселий усміх,
Старечі очі, повні глибини,
Франка фігуру, що кував у кузні
Свій дух і кличе нас до боротьби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462663
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 28.11.2013
* * *
Я довго блаженно ходив по росі,
де грає вітрець чебрецями.
І знову під дубом на лавці присів:
ще так не хмелів до безтями.
Який же казковий ранковий концерт!
Й від співу хмелію, тут – царство.
Природи бальзам – найгарніший рецепт,
бо душу лікує тут птаство.
О людоньки, кажете ловите кайф
по барах, та й пишете вірші?
Я теж кайфував так, але не звикав,
бо барви природи – найліпші!
Зозуля мені накувала літа,
щоб я безтурботно не гейкав.
Блаженний світанок натхненно віта
найкращий соліст – соловейко!..
Багато побачив яскравих столиць
і знаю – красоти є й ліпші.
Та рідне – найбільше п’янить і болить.
Лиш рідне мені – наймиліше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462905
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Велика мудрість – научитися мовчати
І крикунам не йти наперекіс.
Тому, хто хоче голосно кричати,
Ця тиха мудрість – непрохідний ліс.
І мудрості учитись треба –
Це здобуття велике у житті;
Хто виявить у ній потребу,
Той стане мудрим на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462528
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013
[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти.
І ні душі довкола. Візаві́
Тривожна осінь. І холодна пустка
Ковтає сонця відлиски живі,
Що застигають у янтарних згустках...
І рій думок, гірких розчарувань,
Невже душа на світло обміліла?.
О, не чекай від когось покаянь!..
Поглянь: тополя листям облетіла,
Хіба ж вона за втрату дорікне,
Мов злодію, терпкому листопаду?
Відомо їй, що й осінь промине,
Що принесе омріяну відраду
Нова весна. Зав'яжеться життя,
Бруньки розкрилять листячко зелене.
Хіба й тобі не буде вороття
У ці квітнево-ніжні гобелени?
Не дорікай, змирись і відпусти
Минулі втрати, мо' здобудеш більше.
Стоять дерева, голі, мов хрести,
Та сонце їм виблискує ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Дивна держава існує
Тут за порогом у нас,
Кожен, як може, грабує,
Інших паплюжить всякчас.
Рада Верховна штампує
Різні закони для всіх,
Кожен тут їх ігнорує,
Топче, кидає до ніг.
За це ніхто не карає,
Тільки хіба злидаря,
Кожен свободу купляє,
Давши за це хабара.
Без хабара тут ні кроку,
Кожен бере і дає,
Та проживає нівроку,
А на закони плює.
Можна усе тут купити –
Владу, свободу, людей,
Звикли ось так усі жити,
Ради всесильних грошей.
Хтось як прорветься до влади,
То вже будує своє,
Інші обіймуть посади,
Нищать усе, що вже є.
Дивна держава існує,
Розбрат, анархія скрізь,
Кожен себе тільки чує,
З іншим до нього й не лізь
Може завжди так не буде,
Прийде до тями народ,,
Плечі розправивши й груди,
Знайде свій шлях до висот.
09.08.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462490
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Байдужим нині бути вже не можна.
На нас зійшовся клином білий світ.
Майданами крокує переможно
квіт нації – гарячий, свіжий квіт!
Від Заходу до Сходу посполитим
підносить дух революційний хміль.
Пишаємось ми жовтим і блакитним,
та виїдає очі сіра цвіль.
Комусь кортить майбутнє фарбувати
в сусідські, а не власні кольори.
Дай, Боже, тільки прапор не порвати,
не розділити нас на табори.
Тасують карти радники таємні.
З каналів витріщається ЦК.
Вслухаються дворушники та темні.
І продається совість за зелені
з державної кишені «общака».
Вся п́огань підраховує прибутки
з конур бомжів до лав більшовиків.
Віщають політичні проститутки
над вухом підбадьорених вождів.
Та день гряде! Відстоюють кияни
загальнолюдський визнаний стандарт.
З усіх кінців поповнюються стани.
Стоять стіною головні майдани –
інтелігентний чесний авангард.
Перемагає кривду наша правда,
людське добро перемагає зло.
В обструкції південно-східна зрада.
І Божий суд ще не проспала Рада.
І пробудилось заспане село.
У стилі ретро мода у столиці –
у валянки заправлені штани.
Дівчата – в помаранчевих спідницях.
Студенти – в «бронебійних» рукавицях,
збережених бабусями з війни.
Несуть свій борг лікарні та крамниці,
на всіх авто наш квіт замайорів.
І на очах міняються обличчя.
Вже можна розпізнати доброчинця
серед ватаг зальотних шахтарів.
Ще наша доля світу невідома,
ще може бути будь-який кінець,
та вибір наш – достойний і свідомий
послужить добрим людям за взірець.
І хай на Сході ще комусь не спиться.
На Заході теплішає Гольфстрім.
У всьому світі знають українця.
Б’є в ціль жовтогаряча блискавиця.
Розкотисто гримить грудневий грім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462449
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Віками смокчуть нашу кров,
Стискає Кремль імперський зашморг,
Та ми втомились від оков -
Нам у Європі буде краще!
Нема надій на власну власть,
Вона теж глумиться над людом.
Кати, запроданці, іуди,
Вже начувайтесь, йдем до вас!
Ми - не бездухі жебраки,
Ми - козаків нащадки славні,
Хоч не торкає меч руки -
Вкраїна наша є по праву!
Хай знає ворог - скоро вже
У власні руки візьмем владу,
Ми на своїй землі живем,
Хоча б дітей своїх заради...
"НАХАБНИЙ МОНСТРЕ ІЗ КРЕМЛЯ,
СПИНИСЬ, БО ЦЕ - МОЯ ЗЕМЛЯ!!!".
(Наталія Крісман, Роман Лесюк)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462315
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Склоняю голову в пошані,
Всім зібранім, що на Майдані,
Обстоюють права за волю,
Щоб Україні стать новою!
Пішла б і я, якби ж то сила!
Вона втікла, мене лишила,
Роки не ті, не молода я,
Дорога довга, мов безкрая!
Дивлюсь постійну передачу,
І з радості нестримно плачу,
Ех, молодість! Хвала вам любі!
Я бачу ваш ПРОТЕСТ на «тюбі»
На дворі дощ, лютує холод,
Та серденько в теплі, бо молод!
Ви з’єднані в одну родину
За свою землю, за Вкраїну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462256
дата надходження 23.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Коли осінь обтрушує листя
Й засипає орнаментом поле…
Ти не просто мені приснишся,
Ти залишишся тихим болем.
Коли ніч вигаптовує зорі,
А туман припадає на тіні,
Додивляюся сни неозорі,
Доленосних шукаючи ліній.
Коли небо засяє світанням,
Болем ляже печаль у долоні,
Ми приснилися, мабуть, востаннє,
Бо долоні ж занадто… солоні.
Коли осінь тривожить дощами,
Перегойдує крилами листя
І журою летить за вітрами,
Аби десь з висоти приземлиться…
Не проситимусь в сни - сподівання,
Не смутитиму мрію тобою…
Відтепер я осіннім прощанням
Залишусь наодинці з журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460477
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Захмурено осінь хвилює думками:
Де спрагле і пристрасне літо знялось..?
Бо наче злетіло десь поміж житами,
І наче забуло, що там відбулось.
У ніжнім цілунку заплутались стебла,
На плечі схилились волошки чудні,
А вись синьоока безмежна і тепла…
Було це ж, було, а неначе вві сні.
Так щиро і щедро любились… тілами
Горнулись, горіли із спекою дня.
Вона не питала поради у мами…
А просто без броду ішла навмання.
Кохання співало і множилось в груди,
Його не спиняли і зливи рясні.
Любилися в щасті, й здавалось, не буде
Розлуки ніколи… здалося й мені.
Бо пристрасть така , наче сяйво від грому…
Теплилися в літі цілунки сердець.
Кохалися так… «що набили оскому»,
Яка спопелила усе нанівець…
Схилились жита тяжко спілим колоссям
І небом волошки уже відцвіли.
Лиш тиша дзвеніла своїм безголоссям…
Та чути її Вони вже не могли.
Засмучено осінь хвилює думками…
І літо лишилось десь там на межі.
А Він і Вона, наче хмари вітрами,
Стирали кохання… бо стали чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462142
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Спокійним будь, коли всі шаленіють
І за байдужість ще й тебе клянуть,
Коли ніхто тебе не розуміє –
Ти не зважай, спокійним просто будь.
Чогось чекаєш – сильним будь у вірі,
Ошуканий – не мстись нікому ти,
Отримає ж бо кожен в помній мірі,
Тобі ж важливо гідність зберегти.
Свої думки завжди відстоюй вперто,
Та у безодню марних мрій не поринай
І з кожним ти поводься сам відверто,
Відчутно зразу фальш - ти добре знай.
Не падай духом, як твої слова злочинно
Враз перекрутять легко у брехню,
Спокійним будь, поводь себе гостинно,
Розумний не повірить в маячню.
Будь здатен все найкраще, що ти маєш
Віддати часом задля вищої мети,
І не шкодуй коли ти щось й втрачаєш –
Докупи сили й розум ти збери
Зумій примусити і силу волі й розум,
Позбавлені снаги, тобі служити,
І як душа вмить зябне від морозу,
І тільки воля каже: «Треба жити!»
Ти між людей собою залишайся,
А з королями гідність зберігай,
Ніколи ворогам не піддавайся,
Й надмірної поваги не шукай.
Нехай секунда кожна у хвилині
Веде тебе щасливо до мети
І хай весь світ до ніг твоїх полине –
Ти не спиняйся ні на крок – вперед іди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461765
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Час згасає неначе свічка,
Що поставили в склянку з рисом.
Тижня дні, мов картата стрічка,
Вік нанизують наче списом.
Як багато собі я винна!
Сльози капають прямо в душу.
Певно, в цьому й моя провина,
Що сьогодні так жити мушу.
На теренах своєї долі,
Віднаходжу щасливі крихти.
Є в долонях ще жменька волі,
Щоб із нею до тебе бігти.
Я сховаюсь в блакитні очі,
Що дарують тепло відносин.
То нічого, що довгі ночі.
То нічого, що йде вже осінь.
09.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459748
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Музика Віктора Оха
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461849
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 24.11.2013
Вітер вистукує монолог.
Дрібними краплями дощу.
Осінній розгляда каталог.
Оспівує його красу.
А осінь бідна зажурилась.
Зима їй в очі заглядає.
Сірим туманом оповилась.
Гобелени листопад зриває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461858
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Не сьогодні, можливо, й не завтра,
Але знаю, що прийде той час.
Ти збагнеш, чого було варте
Почуття, що тримало так нас.
І згадаєш, коли буде сумно,
Коли ночі нагрянуть без сну.
А за вчинки свої нерозумні,
Не зумієш ти стримать сльозу.
Не забудеш мене ти і в радість,
Коли будеш якусь обіймать.
Все шукатимеш в неї ту схожість,
Чим могла я тебе чарувать.
А в осіннії довгії ночі,
Коли вітер постука в вікно,
Усміхнуться зажурені очі,
Бо не бачив мене так давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462057
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Як жаль, що є на світі біль,
Ненависть, хитрість, помста, злоба.
Це серце їсть, мов шмаття міль,
Мов тіло затяжна хвороба.
Як хочеться відкрити душ
І змити до мікрочастинки
Всі нечистоти з людських душ,
Всі щонайменші павутинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461782
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Куполи у хрестах, золоті пшениці,
Льону цвіт творить небо над нами,
Ще над шляхом стоять журавлі-криниці,
А земля воскресає піснями.
Над широким Дніпром пролітають орли,
Хвиля б’є у знеболені кручі,
А весною вгорі чути раннє «курли»,
Значить люди ще наші живучі.
В полі зійдуть жита і зросте щедрий хліб,
Грона вкриють червоно калину…
І родина збере урожай весь у сніп
І прославить свою Батьківщину.
Україно моя, моя диво-земля,
Ми пишаємось рідна тобою,
Нехай щедро ростуть врожаї на полях
І щоб ти не була більш рабою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461856
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Стискаю голову руками,
Ловлю у пригорщі думки.
Не звикла йти я манівцями,
Бо до вподоби напрямки.
Ступила в осінь, нові крила,
Господь на плечі опустив.
Ранесенько зозулька сива
Кувала вже долі сім див.
Перше диво - свята землиця,
Що силоньку свою дала.
Друге диво - чиста водиця,
Що напувала з джерела.
Третє диво - тиха діброва,
Четверте - луг, мов оберіг.
В ньому ховалася підкова
На щастя дана в даль доріг.
П’яте диво - то синє небо,
Із шостим, - сонечком ясним.
Щоби в дорозі було любо
І супроводом була з ним.
Сьоме ж диво - просто кохання,
Що нараз в серці розцвіло.
Прийми моє щире зізнання,
Усмішкою осяй чоло.
20.11.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461621
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Розтанув день в ліхтарику на розі,
Пантрує кроки тиша сторожка
І горобина терпне на морозі,
Кровить вином заломлена рука.
Осіння ніч блукає в завіконні
Між голих яблунь, схожих на черниць,
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться вгору пасмами дими.
А десь прядуть природі білі шати
Дбайливі ткалі сивої зими.
Настане час і винесуть обнови:
Розкішні хутра, прядива м'які,
Розпорять небо па́вітру підкови
І випурхнуть метелики легкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Земле моя, квітуча Україно!
З очима голубими, наче небо,
Тебе чомусь рахують на узбіччі
Та саме ТИ їм і найбільше треба.
Ти вмієш нас зігріти наче мати,
Й нагодувати, коли ми голодні,
І розум, коли треба, можеш дати,
Підняти, коли впали із безодні.
Ти нині бідна, але ти й багата,
Ми твої діти, яких ти зростила,
Ми ще зламаєм ненависні грати,
Бо знову люди відчувають силу.
Свята наша земле, до тризни,
Тебе, як Христа розпинають,
Чому ти комусь ненависна?
Тебе ж на шматки розривають…
Родилася в тяжких ти муках,
Й донині спокою не маєш,
Тобі знов викручують руки,
Ти земле й сьогодні страждаєш.
Згуртуй, Україно, родину,
Вклоняюсь і Богу молюся,
Шануй свою волю й калину
І світлі часи відізвуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461438
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 19.11.2013
Голе поле вкутав морозець.
Це зима зробила перші спроби.
Із-під снігу випнувся чебрець.
Подививсь на світ він із-під лоба.
І, струсивши сніг із пелюсток,
Полетів думками в тепле літо.
Як же він промерз.. аж до кісток,
Але поле звеселив так цвітом.
Не боїться він пересторог,
Що ось-ось нагряне стужа.
(А на полі перший її крок),
Та йому усе оце байдуже.
Бо узнав цвітіння ніжний смак.
Всю чарівність сонячного літа.
Хоч зима відіб"є свій вже знак.
Та з душі не зникне ця палітра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461216
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Якщо вас хто-небудь образив,
Струсіть пилюку із плечей.
Хоч слово завжди серце ранить,
Не тріть від сліз своїх очей.
Всміхніться просто їм у очі.
Спрацює метод від образ...
І більш вони уже не схочуть
Вживать у мові свій сарказм.
Розправте плечі, не хвилюйтесь.
Це не біда. Усе пройде.
І таким людям не дивуйтесь.
Вона назад до них прийде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461222
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
А за вікном кружляють заметілі,
Нам дивне срібло кидають до ніг.
Танцюють вальс сніжинки білі - білі,
Пухове покривало стелить сніг.
Співає пісню хуга вечорова
І зазирає кожному в вікно.
Зима, зима, вона така казкова,
Така хмільна, немов п'янке вино.
У темнім небі заховались зорі
І місяць спати вже пішов давно.
Лиш ми з тобою наче човен в морі,
Життя лишило нам своє кіно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459751
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Пишу вірші не для похв́али,
Не для краси, а по потребі.
Не прагну, щоб рукоплесќали,
Писали відгуки хвалебні.
Ділюсь здобутими знаннями,
Бажаю спраглих напоїти
Добром, любові почуттями
Із Боготворчої сюїти.
Щоб зодягались душі голі
В одежу, що їм сонце ткало,
Щоб сміх гуляв, як вітер в полі,
Щоб Світло світом керувало.
Не всім, свідома, до вподоби
Моїх думок, чуттів горнило.
Але якщо відійде злоба
Хоч в когось, тя уже щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461061
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Кудлатий дим повзе із димаря,
Мов сірий кіт угору по драбинці.
На голих вітах яблука горять -
Скупа потіха, осені гостинці,
Мов ліхтарі, у вранішній туман
Вогніють блиском бабиного літа.
Плете з багряних ягідок гердан
Журна́ калина, маревом повита.
А день летить на буйному коні,
(осінні дні - нестримні й навіжені!)
Підкови срібні свищуть по стерні,
Збивають часу випнуті мішені.
І не встигаєш десь на віражі
Знайти себе, не розміняти всує,
На ледь відчутній рисочці-межі
Так відчайдушно, вперто балансуєш.
І кожен зойк свідомості, чи схлип
У тиху ніч вривається безсонням.
На мокрій шибці зіркою прилип
Листок кленовий, теплий, мов долоня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460689
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Останні теплі дні -
У осені останні,
Котра за мить піде,
Мов на світанку тінь.
На срібному коні
У білому убранні
Зима уже везе
Мороз у цю теплінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460744
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Краплинки-балерини в танку малюють кола,
Відбитки ліхтарів - софіти для калюж,
Щасливий дах не спить,бо радісно навколо.
Кадриль танцює дощ зі співом вільних душ.
Навіщо цей театр дешевих декорацій -
З яскравих парасоль, без кольору облич.
Втопило небо дах в безмежності вібрацій,
А штучну фальш внизу сховала темна ніч.
По клавішам душі заграв майстерно вітер,
Когось заколисав, когось візьме в танок
А дах лиш спогляда і ловить кожну з літер,
Що прошепоче дощ краплинками зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460709
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Читай мене книгою без ілюстрацій -
Відчуй десь, на рівні сердечних вібрацій ;
Зіграй на всіх струнах душі й мого тіла -
Щоб я на край світу з тобою летіла ...
Укрий мене словом, загорненим в сонце,
Влети білим птахом до мене в віконце ;
Цілуй мене вітром шаленим без тями -
Я стану для тебе у небо щаблями ...
Тримай у міцних чоловічих долонях,
Люби павутинку сивин, що на скронях ;
Зігрій у обіймах, міцніших за скелі -
Я стану джерельцем для тебе в пустелі ...
Я зможу....я буду ...і вір, що зумію ....
Розраджу, підтримаю, знов дам надію ...
Зі шля'ху твого я зверну кожну гору -
Якщо ти зі мною завжди будеш поруч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
В словах сприймаю душу,
В думках цілую тіло.
Любити ж не примушу,
Хоч як би серце мліло.
Роки тікають стрімко:
Твої й мої на пару.
І ляпасом час дзвінко
У пустоти примару.
В вікні замріяв вечір
Зорею поміж хмари.
Вслухаюся у говір
Вогню й води, їх чвари.
Дві чашки мимоволі
На стіл поставлю поряд.
В щирій молитві долі
Схилю додолу погляд.
10.11.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459680
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Мій дощику осінній, ти прийшов,
По склі постукав лапкою м'якою.
Хтось розпоров тугий небесний шов -
Розсипалися миті супокою
Намистечком янтарним по стіні.
Вохристі блиски променів ранкових
Вогніли в наїжаченій стерні,
Мов золоті загублені підкови.
А ти стрибав рухливим кошеням
Під мелодійну сонячну сопілку:
То по дзвінких калюжах навмання,
То по деревах, з гілочки на гілку!
Летіли бризки свіжі і легкі,
Мов биті скельця сипались на друзки!..
Схилили айстри китиці п'янкі,
Немов дощу злякались, боягузки!
А ти шугав між листя і кущів,
Творив з води мозаїку прозору!..
Яке ж бо диво - сонячні дощі,
Як радість Бога в листопадну пору!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459067
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 11.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2013
Життя - це найщедріший дар людини.
Та часто в нас думки: чи так живем?
Чи перед кимось в нас нема провини?
Чи, може, біль комусь ми завдаєм?
Думки, як дим, клубочаться в повітрі.
І повертаємось у прожиті роки.
Свій погляд зупиняєм на палітрі.
Шукаєм в ній болючі помилки.
Життя різноманітне і жорстоке.
Приносить біль від зрадників і втрат.
Від підлості на серці шрам глибокий.
Від зради ще болючіший в стократ.
Погляньте, люди, в небі світить сонце!
Даруєм радість ближнім залюбки!
Тримаймо щедрість у своїх долонцях!
І будемо людьми, не навпаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459279
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Я хочу випити сьогодні за жінок,
За істинних жінок, яким вклоняюсь,
За жінку – маму, що леліє Бог,
До неї завжди руки протягаю.
За тих жінок, що нас взяли в життя,
І саме нас, а не когось інакше,
З якими відбулося в нас злиття,
І терплять нас – напевно це найважче.
За тих жінок, що можемо тепер,
В важку хвилину розказати біди,
За наших любих, дорогих сестер,
Які ніколи не таять обіди.
За вірних подруг, що міцні, як сталь,
В яких плече надійне, як в мужчини,
За їхнє серце чисте - як кришталь,
За допомогу дружню щохвилини.
Я хочу випити сьогодні за жінок,
За всіх, які живуть на білім світі,
Не випадково сотворив їх Бог,
Щоб чоловіча доля була в цвіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458880
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Загубилась в думках між реальністю й домислом
Зродичалась з безсонням на тисячі тисяч я літ
Простирадлам давно вже самотністю хворими
Знов розкАжу тепло як за мить деградує у лід.
Неполічені сяють на стелі історії
Замість зір так безжально байдужих до наших розмов
Крізь незасклену шибку виносять їх протяги
Там публічний розстрІл той строкатий чекає улов.
Розцвітає душа серед стін мов магнолія
Деформуються стебла впираючись в твердість тих рам
Що якби їй пишатись судилося в полі би
Чи була б вона так же скалічена ранами там?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420349
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 06.11.2013
Схаменулося бабине літо -
Повернулося знов. В листопад.
Землю радує сонячним світлом,
Посвітлішав засумлений сад.
Хризантеми уже й не чекали -
Нерозкриті заснули квітки.
Сонця промені їх цілували -
Заяскравіли знов пелюстки.
Затуманених ранків пейзажі
Так і просяться на полотно.
Листопадових клумб вернісажі
Огорнуло златаве тепло.
Небо синь розливає безмежну,
Молода зеленіє трава.
Літо бабине мрію бентежну
Почуттями в серцях вишива.
А кохання розправило крила -
Є ще сили злетіти у вись.
І здалося: весінній Ярило
Благодаттю своєю проливсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458851
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Нам кохання приносить радість,
Та воно не буває й без сліз.
Пробачає частенько слабкість.
І не терпить брехню і злість.
Воно, ніби жива істота:
Відчуває і біль, і сум.
Для душі дорога позолота,
Як мелодія ніжних струн.
А як любо ласкає серце!
А буває по нервах б"є.
А часами пекучим перцем
Безпорадність душі несе.
І тоді починаються муки.
І хворієм від тЯжких образ.
Затихають чарівнії звуки...
Хто любив: відчував це не раз..
Не сумує лиш той, хто не любить.
В кого серце безжурне, пусте.
Від кохання він розум не згубить,
А душа бур"яном проросте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458819
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Мов матінку рідну
Благаю у неба
Дать пісню завітну
Як жити нам треба.
Під сонечком ясним
Радіти щоднини,
Що в світі прекраснім
Жить випало нині.
Відчути як дощик
Вмиває природу,
Зварить добрий борщик
На заздрість народу.
Піти у гайочок
Повітря ковтнути,
В зелений райочок
Стежин не забути.
Послухати в травні
Пісні солов’їні,
Рулади їх вправні,
Найкращі в країні.
Пройтися полями,
Де жайвір співає,
І над пшеницями
Він висіти має.
По росяних травах
Вже босим бродити,
В дитячих забавах
Хоч трохи пожити.
На озеро зрання
Піти порибалить,
Хвилина чекання,
Напевно, розрадить.
І рибонька клюне
Велика й маленька
І щастя посуне,
Сиди лиш тихенько.
Коли сад квітує
І бджілки літають,
Там кожен відчує
Як жити всі мають.
Без злоби, з любов’ю
До світу і себе,
Вирішувать кров’ю
Незгоди не треба.
30.10.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457648
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 05.11.2013
Навчи мене…(Михайло Плосковітов)
Навчи мене не бачити тебе,
Навчи думок спечалених не чути.
Нехай так буде в долі: все мине
І більше, звісно, зустрічам не бути.
Навчи мене всміхатися слізьми,
Навчи похмурі хмари розсувати
Й вичікувати сонце із пітьми
І промені, на щастя, розсипати.
Навчи мене мовчанкою іти,
Навчи любов'ю жити понад кару.
Теплом душі з'єднати ті мости,
Які перетворилися в примару.
Навчи мене долоні піднести,
Навчи в молитві випросити в неба.
Щоб , врешті, донести усі хрести,
Усі, усі…усі, в яких потреба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Добро народжує добро,
Тепло вбиває холод,
Освітить сонце днем вікно,
Нічка ховає молот.
Коли даруєш всім любов,
Вернеться бумеранґом,
Зернятко вкинете одно,
Засів збиреш ти збанком!
І дякуй Богу що живеш,
Все бачиш і все чуєш,
Захочеш в мандри десь підеш,
Де схочеш, там й ночуєш!
Усе даровано тобі,
Свого життя господар,
Живи і не хились в журбі,
Твій край- твоя господа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458674
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Яблуками стукотить в вікно
Вересень й буркоче грім останній.
Плямою яскравою на скло,
Приліпився жовтий лист каштану.
Як на стані нотному, блищать
В павутинні краплі після зливи.
Різнобарвних айстр бурхлива рать
Нахилила квіточки грайливо.
Чисте небо, випране в дощі,
У калюжі розливає просинь.
І по них, у золотім плащі,
Всміхнена крокує знову осінь.
Хтось зітхне, що літо вже пішло,
Що невздовзі холод із вітрами.
А мені в цій осені тепло,
Бо її люблю я до нестями!!!!!
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450317
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 05.11.2013
Обожнюю я тихий час нічний,
Коли душі не йметься і не спиться…
Коли із неба місяць молодий
Очима-зорями вдивляється в криницю.
Коли думки, мов зливи, у цей час
Полощать струни серця безупинно,
Коли фантазія малює повсякчас
Ескізи до майбутньої картини.
Цей стан душі оспівано давно
В світлинах-віршах багатьох поетів.
Та все ж , не багатьом, мабуть, дано
Відчути сурм захоплюючі злети.
Шедеври дня, полотна снів нічних,
Як передать звичайними словами?..
Це янголи на крилах золотих
Нас осипають вічними дарами.
Вогонь небес давно б уже погас,
І папороть в душі так й не розквітла б,
Якби Господь не посилав для нас
Невидимих лампад магічне світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458227
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Ніч, тишина ,чомусь не спиться.
Морфей забув про мене як на зло.
І де ж поділася моя жар- птиця.
Надіюсь, казкою загляне у вікно.
І ми увірвемося у світ чудес.
Я осідлаю, як коня, хмарину.
Злечу на ній увись, аж до небес.
І намалюю щастя там картину.
Із ейфорією гулятиму у снах.
Із мрій я розведу панно.
Та раптом промінь місяця погас.
І сонечко заглянуло в вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458347
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 05.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2013
Позбираю роки, мов горішки в хустину
І у вузлик міцний зав’яжу на ріжки.
Добігає вже осінь в часову щілину,
Витікає життя, я прошу: "Не спіши!"
Хоч не маю у ньому великого статку,
Чи ж то гроші - мірило здобутку всьому.
Маю діти, онучку: їм вірші на згадку,
В них частинку своєї душі я впишу.
А іще передам в естафету кохання,
Хай і в їхніх серцях променіє любов.
То є воля моя заповітна остання,
Щоб не трапилось з ними, - триматись разом.
03.11.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458285
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Повітря осені гірчить
Дощем. Бентежним сумом неба,
Коли розірвана блакить
Марніє злякано на стеблах
Тонкою смужкою журби.
Гірчить приреченням дерев
Губити листя і з вітрами
Шукати скрізь його, але
Все змарнувати під ногами
Байдужо-сонної юрби.
Багряним заходом гірчить,
Гортанним "кру" старого крука,
Який, злітаючи, кричить
До фар авто, що мов гадюки
Вогненно в'ються вдалині.
Гірчить туманом із низин,
Де він влягається дрімати,
В ріллю на декілька годин,
Клубками вовняної вати,
І воловодиться у сні.
Іще воно гірчить мені
Нитками бабиного літа.
Промінням сонця у вікні -
Сьогодні ним я обігріта,
Аби журбу прогнати вдаль.
А, може, то мені гірчить
Моє стривожене мовчання,
Твій погляд ніяковий, чи
Очікування слів кохання,
Яких ти не сказав, на жаль...
25.10-02.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458408
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
(Реакція душі на чудові осінні віші)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
"В безлюдді" - автор: kulbabka
Дощів молитви вразили мене
І церква в верховітті сосен!
«Минає все, і згодом це мине» -
Шепоче вітром пізня осінь…
Самотність, перш за все, це стан душі,
Безлюддя часто нас лікує,
На самоті народжені вірші –
Це краще, аніж ті, що всує…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458329
"Не сезон…" - автор: Леся Геник
Закохатись в тьмяну осінь нереально,
Сіре небо, голий гай – все так банально.
Вже не тішить навіть листопад розкішний,
І думки рояться в голові невтішні…
Але є на світі веселкові люди,
Кожен день - це свято, навіть сірі будні!
Закохалось серце, попри негаразди,
А кохання й щастя нам доречні завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458416
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Не хвилюйте мене, не турбуйте,
Я і так заморочений вже,
Краще спокій мені подаруйте,
Він здоров’я моє збереже.
Я приляжу в гаю на травичку,
Відключусь від турбот й хвилювань,
Що залізли гадюкою в звичку
Для досягнення мрій і бажань.
Упірну у співучую тишу,
Мої сили відновить земля,
Негативне усе тут залишу
І бадьорим піду з відсіля.
Наша рідна земля допоможе,
Тільки треба довіритись їй,
Забувати її нам не гоже,
Пішаки ми космічних подій.
Нас вона у всесвітній родині
Народила й назвала людьми,
Береже і годує й понині,
Витягає наш розум з пітьми.
06.06.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457244
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Не сплю... Дивлюсь у небо серед ночі,
Там таке ясне сяєво зірок,
Я серед них твої шукаю очі,
Гублюсь у мареві своїх думок.
Хвилююся за тебе мій коханий,
І наче птаха, знов лечу туди.
Де світить сонце ніжно, полум*яне,
Де квітами всипаються сади...
З тобою там, були такі щасливі,
І гріло нас тепло палких сердець.
Та не лякали громовиці, зливи,
Широким полем бігли навпростець.
"Ти тільки мій" - так шепотіли губи,
Медовим дотиком були твої.
"Мій найдорожчий, мій єдиний, любий",
А в небі пролітали журавлі...
Ось уже ранок... І дзвінок у двері,
Я стрімголов біжу відкрити їх.
Привіт, кохана, холодно у сквері,
Відчула знову ніжність рук твоїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456559
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 29.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2013
Живу я Вами, бо люблю давно
І радий, що і Вам я небайдужий…
Я виглядаю кожну мить в вікно,
Оту єдину, неповторну ружу.
Хитається земля, як бачу Вас,
Хмеліє голова, у скронях стука,
А час втікає – невблаганний час,
Життєва хвиля знов у жилах хлюпа.
І раптом залоскоче хробачок,
Що десь той інший, що тепер із Вами,
І тихий зойк, немов тугий смичок,
Виводить звуки - різні ноти гами…
А Ваше ім’я, наче талісман,
Воно у серці, дороге для мене,
І Ваш чарівний, як смерека, стан,
Моє життя надалі переверне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457252
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Панянка - Ніч вплітає зорі в коси
І з шовку шлейф волочить по землі.
Що ступить крок, лишає срібні роси,
Вклоняються їй навіть королі...
А красень Місяць посилає квіти,
Милується чарівністю очей.
І заставляє зорі мерехтіти
І лагідно торкається плечей.
Вона ж на "ти" давно уже із вітром,
Кружляє наче тополиний пух.
У вальсі з ним, перед великим світом,
Гартує волю, терпеливість, дух.
Ховає чорні очі під вуаллю,
Щоб в неї більш ніхто не закохавсь.
А плечі ніжні накриває шаллю
І в парі з вітром знов кружляє вальс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436654
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 24.10.2013
Ні, не бушує кров, не скаче серце,
Зірки не будять і не кличуть в даль,
Я не тремчу, у вигоді кубельце,
Твоя рука жене з хати печаль.
Горить камин, на дворі сніг біліє,
Ми обнялись і гріємось теплом,
Годинник цокає, рахує мрії,
Одні збулися, інші під крилом.
Кохаємось? Дивне таке питання!
Ми просто злились душами в одне,
Відстукав вже годинник щебетання,
Тиха любов завжди в серцях живе!
Ласкавий погляд і тепло долоні,
Що ніжно гладить срібло у косі,
Хай сипле сніг, я у твоїм полоні-
В благословенній Господом красі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456331
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Засумувало небо сірим смутком,
У сонця заболіла голова.
Покрилися печаллю незабудки,
Десь загубилися в траві слова.
Мов баранців, погнав хмарини вітер,
Далеко ген за гори, невидать.
Сльозу з ромашки висушив і витер,
Так ніжно хоче клен її обнять.
І дощик посріблив шибки уранці,
Прозорі намистинки позбирав.
А твій портрет усміхнений у рамці,
Дививсь на мене тихо і мовчав.
Похмурий сум алеями блукає,
Та серце зігрівається теплом.
Тепло, оте, кохання зігріває
І пригортає вірності крилом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454817
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Осінній дощ мелодію заграв
І полились її чарівні звуки.
А вітерець у кошик їх збирав,
Від серця відганяв печаль розлуки.
В кімнаті тихо, кава на столі,
Я у вікно так часто зазираю.
Вже повлягались діточки малі,
А я тебе все, як колись чекаю.
Хвилююся, щоб дощ ненамочив,
І щоб було спокійно у дорозі.
Щоб місяць тобі стежку освітив,
А я тебе зустріну на порозі.
"Привіт, скажу, коханий, дорогий,
Я хвилювалась і тебе чекала.
Мене зігріє поцілунок твій,
А разом нас зігріє тепла кава"...
У шибку знову барабанить дощ
І небо затягли хмарки кудлаті.
У полі мокне одинокий хвощ,
А нам обом так затишно в кімнаті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456139
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Не проливайте сльози даром,
За випадкових у житті.
Не піддавайтеся тим чарам,
Хто поряд був по доброті.
Це був не ваш, чужий мужчина.
Чуже це щастя і любов.
Інакше він би вас не кинув.
Він просто, граючись, пройшов.
І ось думки: він ваша частка.
Думки ж у нього лиш про те,
Як би звільнитись від напасті,
Як врятувати тут себе.
Любов тіка від тих, хто ловить.
Біжить до тих, хто геть біжить.
(Пробачте ви на цьому слові).
Я знаю: серце тут болить.
Уважно зважте й подивіться.
(Так гарно видно іздаля).
Не треба плакать... Посміхніться!
Не ваша доля він... чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456320
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Коли надворі вітер злиться,
І дощ холодний б"є у скло,
До тебе хочу притулиться,
Відчуть приємне це тепло.
Які гарячі в тебе руки!
Приємний подих зігріва.
Я чую серця твого стукіт.
Хіба доречні тут слова?
І повернулось ніби літо.
Жасмін розцвів знов під вікном.
Було це нами пережито...
І так задихало теплом.
Тепер жасмін укритий снігом.
Пташки клюють горобину.
І так чарують своїм співом.
Торкають серця глибину.
Нехай там осінь холоднюча..
А на порозі вже зима.
Вона, звичайно, неминуча...
А ти цілуй нежартома...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452741
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Минуло нас бабине літо,
на кухні небес - збій системи...
Натомість, милують всіх квіти
осінніх садів - хризантеми,
жовтаві, бузкові та білі,
останні, тому і чудові.
Здається, душа ледве тліє,
бо прагне всім серцем любові,
яка не зів'яне, і цвітом
не стане під ноги спадати.
Й шепочуть разом квіти з вітром...
-Кохати... кохати... кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455084
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
В твоїх долонях душу зігріваю..
Зникають десь знеболені думки.
Тебе, неначе, вперше відкриваю.
Читаю ще пропущені рядки.
Дивлюсь на тебе новими очима.
Буваєш різним ти в моїм житті.
Вже осінь догорає за плечима.
Хіба роблю знов висновки не ті?
Хиткі думки збивають з ритму мозок.
То все кидаю і чимдуж біжу.
То зупинюсь: не треба цих забавок.
І знову ні на крок за цю межу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455131
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Листопад-листоноша
розсипав пожухлі листи,
шурхотить під ногами
осіння кленова зажура.
Може й добре, що більше
мені не писатимеш ти
і на завтра дощами
умиється осінь понура.
І сльозами очистить
усі незліченні жалі,
розтечуться слова
на папері чорнилом розмитим.
Зіштовхнулися душі
бортами, немов кораблі,
заштормило між нами
і бурю тепер не спинити.
Може й добре, що я
не чекаю твоїх одкровень,
ні гірких покаянь,
ні обіймів міцних до нестями...
Листопадить у душу
осінній захмарений день
і під ноги влягається
листя твоїми листами,
Де слова - не слова,
де не видно рядків, ані рим,
де в обірваних строфах
прощання гірчить полинами...
Листопад-листоноша,
самотній старий пілігрим,
погасив каганці
і тепло захололо між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455117
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Я не плачу -то сльозиться осінь
У моïй обвітреній душі,
То дощі блукають поміж сосон,
І прядуть туман із комишів...
То росою в хміль скотилось небо,
Втершись рушниками із вітрів ;
То з трояндових колючих стебел
Облітає пелюстково гнів ...
Розумієш ...ти ïï образив,
Вклавши в мою посмішку печаль ...
На вікні з порожнім серцем ваза
Вже забула хризантемний жаль ...
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Коли вікна зашторить вечір,
А будинки розплющать очі,
І звичайні буденні речі
Стануть дивні, якісь пророчі;
Коли місяць сплете мережку
Із реальності й сновидіння,
І на річку опустить стежку,
Що веде в його володіння ;
Коли сум заповзе зненацька
В потаємну кишеньку серця,
І самотня сльоза дурацька
На тривожні думки озветься -
Ти прийдеш ...Крізь часи і простір
Принесеш синьооку ласку ...
І в обіймах твоïх так просто
Знову вірить в чарІвну казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454269
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 17.10.2013
А давай гайнемо вдвох у осінь,
Там, де небо шите журавлями,
Де гуляють ще тумани босі
Над зеленоврунними полями.
З павутинок бабиного літа
Ми сплетемо пестощі шовкОві,
І співать нам буде тільки вітер
Зоряно -барвисті колискові ...
Ми спіймаєм дві пухові хмарки
І застелим лісові стежини ...
Райдуги над нами, ніби арки,
Ïх квітчають сонячні жоржини ...
Ти і я ...За руки, ніби діти,
Віднайшлись у всесвіті гармоній,
Бо ще вмієм в унісон радіти
Під звучання дощових симфоній ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453781
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Знову жовтень хлюпоче дощами ...
Я із ними давно на "ти ":
Відкоркована поміж нами
Пляшка пінистоï самоти ...
У калюжах човни на рейді -
Обирай, котрий твій -пливи!!!
Намалюй цілий світ у крейді -
Білі з сірістю острови...
Розбуди у вітрилах вітер -
Він до мене покаже шлях
У плетінні із рим і літер,
Із ремарками на полях ...
Ароматами кави й кориці
Я зведу поміж зір маяк ...
У лахмітті прадавньоï жриці
Затанцюю тобі за мідяк ...
І у ритмах шалених ночі,
На вершинах усіх життів,
Ти моï упізнаєш очі
Зі своïх потаємних снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454736
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
У Карпатах літає сніг,
А у Львові танцює осінь.
Дощ повільний, розмірений біг
Зупиняє в моєму волоссі
І виблискує в ньому. А я
ТОму тішуся, бо діадема
Із дощу - то розрада моя
В цьому світі, де вічна проблема -
Гроші, побут, робота, житло...
Аби краще усе, аби ліпше!
Світе білий з хижацьким єством,
Що тобі до мого крику-віршу?
Що тобі? А мені так болить,
Так судомить і хилить додолу...
Світ - в якому життя, тільки мить,
Світ - в якому не вірять нікому...
Як мара, через натовп іду,
Краплі срібла блистять у волоссі.
Чи написано так на роду?
Тільки я, тільки дощ, тільки осінь...
23.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453415
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Полилась мелодія осіння,
По дібровах і полях широких.
Піднялась на крилах в небо синє,
За вікном вже чути Жовтня кроки.
По землі ступає гордовито
І багрянцем осипає Осінь.
Про кохання каже їй відкрито
І вплітає хризантеми в коси.
Зазирає в очі малахітні,
Накидає шаль на ніжні плечі.
І слова ласкаві та привітні,
Він коханій шепче кожен вечір.
А вона усмішкою своєю,
Спокушає клена чарівного:
"Хочу бути любий лиш твоєю
І плеча торкатися лиш твого"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452963
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Ніжним криком журавлиним
Відлітають десь роки.
Білим пухом лебединим
Притрусилися стежки.
Але я шукаю вихід
З лабірінтових думок.
Невже осінь в цьому винна?
Допустили помилок.
Оксамитові світанки.
І проміння водопад.
А в душі ще забаганки:
Повернути б все назад.
І в твої обійми впасти.
І дзвінкий почути сміх.
І тебе із часу вкрасти.
Чи вважатимуть за гріх?
Пролетіло стільки років!
Та думки ще молоді.
Але що це? Чую кроки?
А так схожі на твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453567
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Давайте славити у віршах все своє:
Червоний борщ, полтавські галушки,
Красу полів, яка завжди в нас є,
І в споришах заквітчані стежки.
Озера сині і ліси дубові,
Болото у мохах і птаха спів…
Красунь – дівчат, які у нас чудові,
І парубків, тут я не маю слів…
Наш прапор - де пшениця й небо чисте,
І тризуб «ВОЛЯ» - герб, що до душі…
Рясну калину, що росте намистом,
Небо у зорях в місячній красі.
Шматочок сала і линка із річки,
Грибів поліських чи з гірських Карпат…
З вербової лози малі колиски
І сушений на плоті самосад.
Найкращі в світі луки у лататті
І вишиті матусі рушники,
І писанки щороку в нас при святі,
І дим із комина, що в’ється догори.
Багато іншого, святого для народу,
Шматок хлібини й чашку молока,
Найкращу на землі у нас природу
І пісню, що з гірського потічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454564
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2013
Пробач, що я так думаю про тебе…
Я бачила сьогодні дивний сон:
Там хмари пропливали синім небом,
Ми ними милувалися разом.
Ти знав усе, про що б я не казала, -
Ти знав усе про мене і без слів…
І я про тебе все на світі знала,
Тому, що ти й ховати не хотів.
І ти, чомусь, тримав мене за руку,
А я мовчала, ніби так і треба,
Стояли, не зронивши навіть звуку,
Й дивилися то в очі, то на небо.
Пробач, що ти в думках моїх і в серці,
Що є важливим не лише у сні.
Не має значення, як чудо це зоветься,
Бо ти безмежно дорогий мені.
Є люди, що несуть з собою світло
І світ цей роблять кращим кожну мить,
Що вміють душу поглядом зігріти,
Я певна, що ти є одним із них.
І я радію, коли ти веселий,
І мені сумно, коли ти сумний.
Пробач, що я так думаю про тебе,
Бо ти мені насправді дорогий!
08.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454412
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Упала осінь листям на долоні… (Тамара Шкіндер)
Упала осінь листом на долоні,
Кладу в букет і ніжно пригортаю.
До шибки притулю на підвіконні,
Нехай осіннім золотом палає.
Тут проминуть дощі та вітровії,
Похмурі проганятиму тумани,
Теплом душі я осінь обігрію
Нехай такою буде поміж нами.
Забарвлю листя гронами калини,
Вдихаю щедрість осені багату…
А в спомині – ще ті осінні днини,
Які отак букетом гріли хату.
У спомині – та зустріч із дощами,
Останній крок осіннього прощання.
Тепер ця осінь дихає не нами…
Букетом ... зігріваюся … востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453487
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Дівчинка Осінь жбурляє в обличчя мені
Листя, опале з гілок, золотисто-багряне…
Мовчки дерева стоять в листопадному сні;
Вітер куйовдить волосся твоє неслухняне…
Безповоротно стежина веде до зими…
В цьому житті ми чимало на все оглядались…
Більше навряд чи з тобою побачимось ми;
Адже і так досить часто у снах зустрічались…
Ти збережи мою ніжну безмежну Любов…
І не картай за гріхи свою втомлену душу…
Я відчуватиму ніжність твоїх молитов
Й більше ніколи канон почуттів не порушу…
Жовті дерева стоять в дивовижному сні;
Вітер куйовдить волосся сухими перстами…
Дівчинка Осінь щось тихо шепоче мені,
Наче востаннє лоскоче твоїми вустами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453852
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Вдягла дерева в жовті шати
Панянка Осінь там і тут.
В цей час бере Пречиста Мати
Під свій покров вкраїнський люд.
Відкритим серденько тримає.
Довірить можеш Їй свій біль.
Як то, терпіти, добре знає,
Що то, на рану сипать сіль.
Вона поможе, ти звернися.
З очей утре тобі сльозу.
Лише з проханням не барися,
Облегшить душеньку твою.
Від нас одного вимагає:
Віру в Ісуса берегти,
В любов, що на шляху долає
Всі перешкоди і хрести.
Тут хрести – терпіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454347
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Божа Матінко, покрий,
Омофором нас омий,
Борони від помсти, зла,
Щоб ріка добра текла...
Щоб милішав рідний край,
Веселив нас урожай,
Рід козацтва не зникав,
У здоров’ї квітував...
Щоб лунали весілля,
І святилася земля...
Богородице, почуй!
Захисти нас, порятуй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454370
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Чому зітхаєш?..
Я ж біля тебе. Я одна...
Чому не граєш
Чаруючу рапсодію,
Де серце, розум і струна
Зливаються в одне?..
Ти ж знаєш,..
Я ніжно так люблю тебе,
Як цю мелодію...
... І завжди в такт звучу́
Оцим величним звукам
Та в пам'яті кручу́
Божественну мелодію...
І в небо руки,..
Як в ченця...
... Душа співає...
Величну пісню,
Де немає
Ані початку,
Ні кінця...
... І я у захваті кричу -
"Візьми іще,.. візьми ще раз
Найвищу ноту цю небесну,
Ще раз веди,..
Ще раз...
Смичком по серцю
І я твоя...
Веди,.. веди мене
У весну...
... У небеса!.."
... І в мить злилися воєдино -
Мелодія, бажання і життя,
Ніби "Купальська" ніч у днину,..
А пісня кличе в майбуття,
І я до тебе лину
Рікою жаги, страсті і буття,
У мрію ту... мою...
Єдину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451464
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 13.10.2013
Листопад вже спішить на поріг,
Дощ збирає у темні хмарини,
Місяць красень показує ріг,
Ще висять китяги горобини.
Вітер знову пішов по полях,
Висихає рілля під посівом,
До спочинку готова земля,
Щоб родити набратися сили.
Відридали жовтневі дощі,
Павутина літає хмарками,
Шле нам сонце тепло для душі,
Нічне небо покрите зірками.
Листопад поміняє свій плащ,
Чорне гілля зіллється з ріллею,
Красень жовтень, йому ти пробач,
Він з удачею прийде своєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453283
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 11.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2013
Крізь осені призму янтарну
Вивчаю навколишній світ.
Весну там шукаю свою, мабуть марно,
В зими на порозі мій слід.
Знаходжу натомість я погляд
Із вітряним помахом вій,
Безкраї простори там чистого поля,
Стежина в пожухлій траві.
В зіницях огненна спокуса!..
Там душу я бачу твою
З моєю споріднену, Осене руса,
На с́обі твій погляд ловл́ю.
Крізь призму твоєї рогівки
Я квантами літа в твій світ..,
І в двері постукаю серця домівки
Я шепотом листяних віт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453098
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Перечитані книги давно,
Трохи вицвів рушник із весілля,
Та біжить ще життєвий струмок
І роса покриває довкілля.
Споришами покрились стежки,
Вже не вишиє мама сорочку,
Не піду по стерні навпружки,
Не візьму більш до клубу гармошку.
І вишневий садок вже не той,
І грушки облітають раніше,
Хоч в думках, наче я ще герой,
Та все голос щоднини тихіший.
Ще кохання у грудях горить
І весною чекаю лелеки,
Бережу я життя кожну мить,
Бо до вирію знаю далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453104
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Я родився на Заході,
Де сонце йде спочивати,
І подібно птахові,
Вчився в повітрі кружляти...
Внизу так мало місця,
Ніде спокою стати,
Тому летить ця пісня,
Веселим співом пернатих...
Приспів:
Озвіться Карпати,
Дай відповідь Львів,
Як нам подолати,
Рутину цих днів...
І не мій тут піар,
Що з далеких орбіт,
Чую звуки гітар,
Та гуцульських трембіт...
2
В мені є світла стріла,
Кинута самими бітлами,
В плавному польоті крила,
Знайомлюся з семи вітрами...
Не можу більше спинитись,
Маю особливу потребу,
Досхочу б ще напитись,
Фантазій від ясного неба...
3
Вже хмари мої друзі,
Виходжу у простір,
Ось і щем невдовзі,
Музи відбувся постріл...
Розсипався думок експрес,
Рядками на папері,
Скільки є чудес,
В карпатській атмосфері...
PS :
Не хвилюйтеся я з Вами,
Виконую обов"язки, справи,
Лиш душа парить над горами,
В пошуку нової октави...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451979
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Під холодним дощем
запізніла троянда,
втретє-останнє,
радо розкрила
жовтогарячі пелю́стки
цвіту п'янкого, -
*Мерсе́дес*.
- Діво Пречиста,
Тобі присвятили
цю квітку чудову.
Осанна... тричі - Осанна,-
пуп'янком ніжним
вона салютує
різдвяно-барвисто.
Наче й не осінь іще,
що одягла́ урочисто
з дукатів намисто.
А дощ не вщухає, іде,
сіро завісивши місто.
Небо втомилось від злив.
Свято сьогодні -
Різдво Богородиці,
Друга Пречиста.
Заради Неї, і нам,
Господи, вибач-прости,
тритижневий
потоп зупини.
Зранку в душі
світло і чисто...
21.09.2013
* Мерседес - сорт троянд
** Мерседес (ісп.) - одне з імен Матінки Божої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450460
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Куди поділись славні байди,
Та отамани кошеві,
Чому в державі правлять зайди,
Чому мовчить народний гнів.
Чому не родяться державні,
Сини , стражденної землі,
Невже назавжди зникли справжні,
Мужі, у потойбічній млі?
Раніше ворог кровопивця,
Священну землю плюндрував,
Та дух козацький народився,
Серед річок, лісів та трав.
Він став на захист від татарів,
Від шляхти та від москалів,
І розігнавши чорні хмари,
Заправив на своїй землі.
Скажіть куди цей дух подівся,
Чому нащадки козаків,
Собі , в житті, шукають місця,
Не на землі своїх дідів?
Чому так, радо до ясиру,
Продавши віру прадідів,
Собі, створивши смертний вирок ,
Тікають внучки, козаків.
Та знаю я , цей дух вернеться,
І закипить народний гнів,
І той ,хто українець серцем,
Здолає зайд та ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451596
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Про милостиню не говорять,
Добро у тиші лиш бринить,
Слова й пихатість не відтворять,
Зумій ти серце відчинить!
Нужденні не завжди й попросять,
І нишком біль тяжкий несуть.
Вони ніколи не голосять
Й не ждуть, що їм щось подадуть.
Добром серця їхні налиті
І розуміють навіть тих,
Хто ситий, в найдорожчій свиті,
Й в хоромах ходять золотих.
А їм того добра й не треба,
Бо інші цінності у них.
Над головою - чисте небо,
Здоров’я й радість всіх близьких.
А стали б трішки ми м’якіші.
Відчули серцем чужий біль,
І з кожним вчинком цим сильніші.
Інакше душу сточить міль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450689
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Вогонь велику силу має:
Його призначення - горіть.
Коли легенько він палає,
То можна руки в нім зігріть.
Зігріть і тих, хто поряд з вами.
Дорогу зможе освітить.
Підеш упевнено шляхами:
Від темноти він захистить.
І будуть впевнені, хто поруч,
Що він для них дороговказ.
От тільки хай не зробить попіл
Із найдорожчого для нас.
Вогонь сердець хай ніжно гріє.
Нехай не спалює серця.
І хай ніколи не зітліє
В руках умілого творця.
У того, хто любити здатен,
Хто може щастям осліпить.
У кого погляд добрий, ясен.
Хто може словом ізцілить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451215
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Колись настане час такий,
Що будем ми, як малі діти.
Він може бути нам гіркий.
Чи перестанемо любити?
Хіба зима остудить кров,
Що ще недавно так пашіла?
Не допустіть, щоб сум зборов,
І щоб душа тут заржавіла.
Нехай вона розтопить лід.
Боріться з цим, поки є сила.
І скільки вам не буде літ,
Воюйте, щоб не зледачіла.
Радійте променю в вікні,
Всміхніться першим раннім квітам.
Відкиньте думи геть сумні.
Добавте їм побільше світла.
І хай вони несуть туди,
Де квіти кригу пробивають.
Та наполегливо бредіть:
Вони чарівну силу мають.
У них учіться сильним буть.
На зло морозам і негодам.
Погляньте: як вони цвітуть!
Не вірять вперто всім прогнозам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451554
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Ісус нам заповів любов.
Абстрактне людство полюбити геть не важко.
Та тільки очі заливає до істот конкретних кров,
Яких «людьми» назвати можна лиш з натяжкою.
Любов Ісус заповів нам.
Таку, щоб винятків не знала.
Та тільки всепрощення пуп’янок зів’яв
У матері, яка у цинкові синів своїх стрічала.
Нам заповів любов Ісус.
Плекати наказав її щосили.
Та лиш прокльони рвуться з блідих вуст
В батьків, які в труну дитячу цвях забили.
Любов Ісус нам заповів.
Здолає все безмежна сила.
Та тільки помсти птах в зґвалтованої сів
Під серцем, де маля колись носила.
Ісус нам заповів любов.
Він зніс усе, що уготовила рука Творця.
Звільни ж і нас від тягаря отих оков!
Зуміймо заповітові його відкрить серця!
вересень 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451429
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Це ж так просто – любити цю землю, де ти народився,
І країну, і мову, й культуру свою.
І вітатися словом із буквою «і», не складно – «Привіт».
(І на відгук російський – писати своєю).
Це ж так просто – згадати не тільки у свято
Тих героїв, полеглих в боях, закатованих в тюрмах-полонах
Усіляких вождів та мастей-кольорів.
Бо вони стали в бій за свободу і собі, і нащадкам своїм.
І для нас, і для тих несвідомих також,
Що, немовби, соромляться мови своєї у місті й на сайті.
Тих, що носять футболки з кубинським героєм,
А про своїх не знають, а то і цураються лячно, мовчать.
Бо чомусь не дозволив міністр, голова
І московський ще піп анафему з амвона лукаво глаголить.
Це ж так просто – любити вкраїнську державу!
І у Львові, в Донецьку також, і в столиці, у горах Карпатах.
Ой, ще чути там порох повстанського стрілу.
Може, ніздрі він нам залоскоче і покличе у совісті бій
Це ж так просто – відчути себе українцем.
Й не важливо, хто у вірі своїй у душі:
Чи католик, а чи православний, чи вірний Сварогу.
Це ж так просто – сказати, що я – українка.
Поважаєш чуже, та не зрадиш ні духом, ні тілом своє:
Ані з негром, арабом чи адептом Москви.
Це ж так просто – любити оцю Україну
І хоч трішки для неї докласти зусиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445174
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 01.10.2013
Я Вас в уяві малювала.
Вам дарувала серця звуки.
І хай іще не пострічала,
Не вирвала із пут розлуки,
Зумію, знаю, скільки треба
Чекать, мені не привикати.
Колись почує мене небо
І дасть усе, що має дати.
Я довіряю своїй долі.
Відколи з нею ми єдині,
Без солі очі, сонце й зорі
В них тонуть і небесні сині.
Я Вас в уяві малювала -
Світились очі добротою.
І хай іще не пострічала,
Я знаю, Ви в думках зі мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451500
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Осінній день лягає понад містом,
Похмурий парк дрімає в самоті.
Без поруху лежить пожовкле листя,
Лише струмок хлюпоче в темноті.
Згасли вогні у вікнах тихих вулиць,
Схилилось гíлля на дахи вогкі.
Уздовж доріжкою нічний прибулець,
Згубив блискітки-зіроньки палкі...
Непрошена прийшла у гості осінь,
Змінила все на золотий покров.
Земна краса — дрімає темна просинь,
Поміж небес й задуманих дібров.
Ця тиха ніч розморена, безсила
Вплітає в ковдру бабині нитки.
Летять у небуття, напнувши крила,
Птахи невтримні — молоді роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444027
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 30.09.2013
Любителям гумору...
Спозаранку до лікаря прийшла молодиця,
Губи ледь підфарбувала, новенька спідниця…
Лікар скоса подивився: знайому особа,
Присідайте, запрошує, шкельця взяв на лоба.
Розказуйте!.. Боже милий, і тут почалося…
«Все болить у мене доктор, лиш окрім волосся…
Руба в спині, ноги ниють, у вусі стріляє,
При ходьбі буває часто від вітру хитає…
Голова болить щоднини, сльози заливають,
Як мені так дальше жити, просто вже й не знаю?»
Усміхнувся хитро лікар і промовив слово:
« А мені чомусь здається, що Ви є здорова…
Позавчора бачив зранку Василя у хвіртці,
Вчора Петра, що так шмигнув, при живій то жінці…»
- О, Господи Боже милий! Невже люди знають?
На одне здорове місце і то зазіхають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448994
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Я тону у бездонній блакиті коханих очей,
У обіймах я тану ванільних її ніжних рук.
Стан тендітний своїми палкими руками беру
І веду у солодкі казки дивовижних ночей.
Наші руки в сплетіннях: ваніль у вогні - ...карамель!
В хвилях локонів кольору кави то спокій, то шал.
Два єства у бажаннях жаги, у злитті двох начал
І в зімкнутих повіках феєрія, мов акварель.
Струменію чуттєво кохання нектаром у ній
І по венах не кров, а немов би гаряче вино...
Вище хмар я лечу.., у безодні лягаю на дно.
Карамельна жага в ейфорії - ...ваніль у вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450204
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 30.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2013
Мій сад сьогодні дихає полинно,
Між трав пожухлих тліють болота́,
Нанизує дощинки покраплинно
На павутинки осінь золота.
Немов лампадки, охрою налиті,
Махрові айви блимають в туман,
Молочний дим снує по оксамиті-
Між мокрих яблунь куриться кальян.
Пливуть мелодій течії прозорі -
Мрійливий вітер пробує кларнет.
Не я тебе намріяла, а зорі
Зіткали з пилу світлий силует.
Сховала нас загублена альтанка,
Сотала пряжу хляпавка густа,
Гіркої кави тепла філіжанка
Нам зігрівала пальці і вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451466
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Ну, кому потрібний
Немічний старий
І до того ж бідний
І щодня сумний.
Ну, хіба що Богу,
Бо йому завжди
Йде на допомогу
Від хвороб й біди.
Нині всім потрібний
Немічний старий,
Багатій, не бідний,
Навіть коли злий.
Думає родина
Час добро ділить,
Бо сумна година
Може наступить.
Багатій чи бідний,
Старість настає,
Ти усім потрібний
Доки статки є.
06.04.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451535
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Я руку протягну, не як жебрак,
Голодним не проситиму хлібину,
Комусь подам я руку просто так,
Тим, де відчую серцем я людину.
Окрім руки підставлю і плече,
І упряж одягну, як є потреба,
Хай вчинок мій нікого не пече,
Як необхідно, прихилю і небо…
Допоки сила у руках ще є,
Життю радію, маю вірних друзів,
Хоча у кожного давно життя своє,
Теплом ділюся з ними по заслузі.
А ще радію друзям, як добро,
Ділити горе теж я научився,
Напевно по житті мені везло,
Бо в певний час і саме там родився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451755
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Обходив я світ широкий,
Бачив все, та не збулось…
Те, що впало колись в очі,
Так і стріти не прийшлось.
Піднімався круто в гори,
Плив по річці навпростець,
У чужі краї, крізь море,
Думав, там знайду вінець.
І не раз мені прийшлося,
Переглянути себе,
Чи каштанове волосся,
Мене в край свій позове.
Та проте, неначе чари,
Хтось насипав на поріг,
Може серце із металу
Чи на серце випав сніг…
Те ж каштанове волосся,
Застелило білий світ,
Так мені і не прийшлося,
Розтопити серця лід.
Щоб іще на білім світі,
Розтопити лід вдалося
І знайти, оту єдину,
Із каштановим волоссям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451771
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Плаче хмарка за літечком,
Проливає печаль,
Зажурилася квіточка,
Що стуманилась даль ...
Плаче небо із осені:
Журавлів вже нема;
На крутий берег росяний
Вже ступає зима.
Плаче сонечко вишнею
У багрянці садів ;
Ніби стали ми грішними
Без серпневих медів ...
...Нам не зняти дощів роï,
Хай вітри гомонять;
Ми зігрієм теплом своïм
Вечорову печать ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450867
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Кожний черговий день життя
Сприймай, як подарунок долі.
Про те, що він у Божій волі
Не забувай. Не забувай.
Хай черга днів продовжується в часі,
А час працює хай на тебе.
Хай голубіє над тобою небо,
Із дня у день. Із дня у день.
Хай буде щедрим і багатим кожний день,
і молодість душі не проминає.
Життям Господь благословляє
У многих лІтах на щодень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451380
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2013
Робота жовтня… Підпис на картині,
Дерева золоті, а небо синє-синє…
Пшеничним сходом зеленіє поле,
Густий сивач біжить по лузі кволо.
Ось три ялини, наче три сестриці,
В туманній хвилі кожна бадьориться,
А листя клена, наче хтось із казки,
Наніс на полотно в чарівні краски.
По вечорах у небі сяють зорі…
І сунуть хмари, наче вони хворі,
Плететься Місяць, роги взяв угору,
Світить на стежку, що веде до двору.
Малює жовтень чарівні картини,
Нанизує на трави намистини,
Що наче перли світяться із рання,
Красуня осінь обняла коханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450963
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 26.09.2013
Вливається у мене, мов із струмка вода,
Пташиним щебетом вривається у груди,
Чарівна музика, мов з кришталю сльоза,
Що може привести навіть до згуби.
Сполохує, часом лоскоче слух…
А потім цвітом закружляє в танці
І вальс звучить, хоч промінь вже потух,
Так цілу ніч, аж сонце зійде вранці…
Дарує крила і несе увись,
Вривається у вікна і у двері,
Сідає на дерева, наче рись,
Барвистих по осінньому артерій.
І тільки взимку захурделить світ,
Посипле сніг, закривши сонце зрання,
То музика, немов холодний лід,
В клітини мозку закладе чекання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450422
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2013
З країв далеких і чужих
Я повернусь у рідну хату.
Я повернусь у рідний двір,
Він стріне щирості багатством.
Ступлю на землю рідну я.
Сліди батьків на ній відбились.
Тут молодість пройшла моя,
лиш в спогадах вона лишилась.
Здалека чую вже той клич,
Яким зове мене обійстя:
«Тебе чекаю, повернись!
Водичкою з криниці вмийся.
Дай відпочить душі своїй,
В краях чужих вона стомилась.
А тут так добре буде їй
На жаль, вже трохи припізнилась.
Тут рай земний відчуєш ти,
Тут у спокої будеш жити.
Забудуться чужі світи,
Тут будеш царством володіти».
Цей голос рідної землі
Мене завжди до себе кличе;
І всі мої земні путі
Туди збігаються і лише.
І тільки там знаходжу я
Все, що по світі розгубила;
Моя земля – свята земля,
Душі моєї кріпость й сила.
Я повертаюсь, зустрічай!
Даруй мені усмішку ніжну;
Прабатьківський поліський край
І рідний двір, і хата рідна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450399
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450379
дата надходження 21.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Не нагадуйте, мамо, про осінь,
Це лиш рік добігає кінця...
Посріблилося житнє волосся,
Але Вам сивина до лиця,
Як і яблуньці тій край городу.
Закосичить груднева зима
Цю тендітну замріяну вроду,
А вона не зачахне. Дарма,
Що морози лихі і нестерпні
Розпинатимуть віти тонкі,
А вона ще душею у серпні -
В оксамитових крильцях листків...
Ще пірнає у купіль медову
Перламутрових сонячних днів
І гойдає на вітах підкову
Місяченька у теплому сні.
І з окриленим вітром у парі
Ще співає п'янким споришам.
Не нагадуйте, мамо, про старість,
Не старіє, повірте, душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445847
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 19.09.2013
Загублена поміж готичних сосен,
Закутана у па́леву* парчу,
Блукальниця рудоволоса осінь
Збирає краплі сивого дощу
З ворсинок моху, лебеді-тумани
Пливуть по хвилях темних верховіть.
На потемнілі пагорби й поляни
Пролито теплу вересневу мідь.
Гірчить повітря прілим виноградом,
Що від шмагання зливами зачах...
Цілуй мене, моя осіння зрадо
Із присмаком цикути на вустах!..
*Палевий - блідо-жовтий з рожевим відтінком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450007
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
На Природі думається легше
під шумок вітрів, під пташиний спів.
Слово мовиш, наче справді вперше
В голубих туманах, серед кАзок-снів.
Ось ідеш в житах стежками,
Волошково небеса цвітуть.
Нагинається колосся під руками,
До любові вказуючи путь.
Жайвір загубився десь у хмарі,
Пісня щастя чується згори.
А любов народжується в парі,
І цілунком будить на зорі.
Вся Природа на любов багата,
в ній парується любовно все живе.
В безкінечність зрить душа крилата,
На вітрилах щастя в вічність попливе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450016
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
І дожили… У нас вже сивина,
Хоч юність ще стоїть перед очима…
Життєві нерви, мов туга струна,
Бринить тужливо в нас поза плечима.
Нам мудрості добавили роки
І внуки, як пташки защебетали,
Та повертаємось в дитинство залюбки,
У рідний дім, який зовемо раєм.
І кожен крок, як стиглий колосок,
Життєвим урожаєм повнить діжу,
Хоч до кінця не вивчений урок
І ще не час життя знімати лижі.
Ще варто подолати довгий шлях,
Лижню життя проторити родині,
Засіяти розорені поля
І відлетіти в журавлинім клині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449996
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Чом плачеш, вересню, так гірко?
Сльозами затопив весь світ,
Пустивши ріки аж за хвіртки
Людських осель. Накоїв бід…
Чому насупив брови сиві
Важких і нескінченних хмар?
Якесь неправильне це диво –
Плаксивий вересень – кошмар.
Меланхолійним аж занадто
Ти став. Не личить це тобі.
Покинь вже сонячне багаття
Топити в дощовій журбі.
Бери мольберт і хмар завісу
Блакитним небом розфарбуй.
Візьми хор пташок хутко з лісу
Й початок осені святкуй.
(моє фото)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450032
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Твої цілунки пахнуть променями сонця,
Дарують ніжність теплО-золотаву.
Дитям малим горнусь до твого серця,
Душа виспівує любовную октаву.
Під цю мелодію закохані два серця
Вальсують легко, пристрасно-ласкаво.
І все навколо маревом здається...
Шепочуть душі почуттів тендітних мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448661
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
Музика Віктора Оха
Погас в дощах серпневий зорепад.
Літа безповоротно промайнули.
Траплялося, жили ми невпопад,
чи ж варто сумувати за минулим?
Приспів:
Щедро туман на скроні осіда.
Є ще тепло і спеки вже немає.
Бавиться сонцем осінь золота,
а ностальгія в юність повертає.
Коли була ще мама молода,
то й ми бували інколи слухняні.
До моря горя збігла вже вода,
та не згасила мрії полум’яні.
Приспів.
Калина вже морози вигляда,
намистом пурпуровим наречіє.
А сивий сонях спомини горта,
в задумі зустрічає надвечір’я.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448517
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 18.09.2013
В очах – стежина в споришах,
де я – маленька.
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Й хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Багато в світі є чудес,
країв багатих.
Мені ж дорожча над усе
селянська хата.
Шляхів протоптано сповна.
Нам раю треба.
А та стежина лиш одна
веде до неба.
Дороги в світ – на шрамі-шрам…
Та душу тішить
ота стежина в споришах –
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448846
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Знайти ромашку в польовім роздоллі,
Зібрати сяйвом у кошіль росу,
ПіднЕстись духом, щоб дістати зорі
І візерунком викласти красу.
Усмішку серця зачепити в трави,
Нехай лоскочуть вітрові боки.
І … чаруватись подихом отави…
Квітують барви на усі смаки.
І вже по плечі загорнутись в жито,
Вплести волошок у вінок собі…
Доріг пройшла, багато пережито.
Та якось так, неначе у юрбі.
Хіба в мені не квітувало літо,
Не духмянів в покосах аромат…
Чому ж, неначе все водою "змито",
Неначе щастя, хтось відрізав шмат.
Вернусь літами я в розкішне літо,
Щоб знову в квітах віднайти себе,
Я стану сонцем понад нашим світом,
І ще зустріну, як тоді, тебе.
І… не повірю, що ми все ж не пара,
Не відпущу, не відступлюсь назад.
Тоді ми щастя загубили в хмарах,
Дощем – сльозою переплакав сад.
Ми не почули мудрого мольфара,
Не зберегли розсипаних дарів.
То ж кожне літо, наче наша пара,
Збирає пам'ять барвами з полів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433531
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 18.09.2013
Як легко самим рідним нанести образу,
Не зрозуміти, не підставити плече
І розірвати щось невидиме, одразу
Чужими ставши, не відчувши, як пече
В душі і серці біль і розпачу, і втрати,
Не чути шепіт розуму: "Не поспішай.
Є час, щоб озирнутися і не брехати
Собі. Терпіння долі більш не спокушай.
Так легко самим рідним просто усміхнутись,
Поговорити, сівши поруч, віч-на-віч.
На рівному не важко впасти і спіткнутись,
Піднятись важкувато - ось у чому річ.".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449791
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Не дай звернути з вірного шляху,
Направ, підтримай, серцю дай надії.
Я долю не прошу собі легку,
Я тій, що є, радію як умію.
Не дай бажати те, що не моє,
Не дай робити те, що не від серця,
Позбав від тих, хто хитрощі снує,
А в очі лицемірно другом зветься.
Навчи, як не образити того,
Хто щиро мені Душу відкриває,
Як не згубити бачення свого,
Й ділитися усим, що відчуваю.
Навчи як позбавлятись від думок,
Які могли б комусь завдати шкоди.
Дай мудрості виносити урок
З усього, що в життя моє приходить.
Дай впевненості в діях і словах,
Дай мужності залишитись собою,
Я вірю: все лише в моїх руках,
І знаю те, що Ти завжди зі мною.
23.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448415
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Скотився із мокрих долонь,
плачем на коліна старечі,
і подихом торкнувся скронь,
холодної осені вечір.
Світ сірий вже дощ цілував,
листя жовте вітром крутило,
омут калюж їх поглинав,
мокре ,покручене ,застигле.
За ним непрохана сльоза,
змочила обвітрілу душу,
невдовзі ранок наставав
з веселкою - побачить мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448068
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Якщо вам поталанило в житті:
Зустріли ту, що вірно вас полюбить.
Вона вас не залишить в самоті,
Не бійтеся, ніколи не обдурить.
Бо люблячі не зможуть відректись.
І серце ваше не узнає болі.
Лиш ви глядіть, її не відпустіть,
Щоб почуття до вас не охололи.
Не ображайте згарячу коханих,
Бо їх в житті образять і без вас.
Так довго ще болітимуть ті рани,
Про себе нагадають ще не раз.
Не мучте їх зневірою в мовчанні,
Бо мстити вміють тільки слабаки.
А люблячі серця це ж - незвичайні !!!
Нащо їм ваші гострі шпичаки?
І знайте: тільки сильні вибачають.
Хоч буде це і тисячу разів.
Пробачивши,з усмІшкою стрічають,
Не роблячи ніяких віражів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449802
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Під звуки мелодійної гітари
Додолу скину свій дорожній плащ.
Опустить ніч на землю срібні чари
І розіллє гітара тужний плач.
Засяють позолотою сережки
У відблисках шаленого вогню.
І ти, звернувши зі своєї стежки,
В юрбі побачиш лиш мене одну.
Під хвилями квітчастої спідниці,
Під звуки чаріливих маракас,
Здіймається у вир опале листя,
І в ритмі танцю завмирає час.
Танцюй зі мною пристрасне фламенко,
Танцюй уперше, і востанній раз.
В цю ніч мені тебе послало небо,
Та ранок назавжди розлучить нас.
Танцюй, допоки в небі сяють зорі,
Допоки пристрасть світиться в очах.
В повітрі тануть наших тіл узори,
Роса жаги застигла на вустах.
А повернувшись в прохолодний ранок,
Твій погляд заблука в очах моїх.
Ну ось і все. Нас розлуча світанок
Туманом сизим припада до ніг.
Не буде ні обіймів, ні печалі -
Ти вільний від умовностей і пут,
Звернеш на свою стежку, підеш далі,
Та серце назавжди залишиш тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449590
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Я радий, як радіє місяць,
Що вийшов,врешті, із-за хмари.
Я радий, як радіє лебідь,
Що не один летить,а в парі.
Я був, немов сліпий і спраглий,
Сумний,знервований без тебе.
Тепер радію, що зустрілись
Ми на землі ще,а не в небі...
Тепер радію і дивуюсь -
Як жив без тебе я на світі.
І що ,напевно, не даремно
Звела нас доля того літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449608
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Коли навколо морок і пітьма,
Й за відчаєм прекрасного не видно -
Ти маєш вірні віднайти слова,
Ти мусиш бути сонячною, рідна.
Коли навколо сльози і печаль,
Коли сама від болю хочеш вити,
Ти мусиш заховати сум і жаль,
І, як зумієш, темінь освітити.
Коли навколо повна безнадія -
Хтось має в серці сонце принести,
Відверто, відчайдушно, як зуміє.
Ти мусиш, рідна, хто ж, якщо не ти...
25.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449799
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
Осінній сад пишається красою.
І фарби веселкові майорять.
Ще квіти упиваються росою,
Кущі калини ватрою горять.
А ранки білосніжні і свіжіші.
Це осінь нас красою напува.
А почуття осінні все ж ніжніші:
Душа від спеки просто спочива.
Тобою дорожу я ще сильніше.
Бо осінь нам у очі загляда.
Свої чуття шануємо пильніше.
І в цьому винна осінь ця руда.
Чомусь солодші стали твої губи.
Так хочеться цілунки смакувать.
Мій голубе, вже трохи сивочубий,
Не треба, мій хороший, сумувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448977
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Дощ вночі торохтів по даху.
Вже набрид, бо такий занудний!
Виглядає з-під даху птаха
І гада, коли ж сонце буде?
А воно вже й не забарилось.
Каптурі маслюків із хвої
Повитягувало. Так мило
Гомоніли поміж собою.
Рання осінь милує око.
Ще – недавнього запах літа.
За затишним його порогом
Журавлям вже пора летіти.
Ви їх бачили? Ви їх чули?
В синім небі – маленькі крапки.
Їхній клич до жалю розчулив.
І сльоза покотилась раптом…
ілюстрація - мій малюнок (туш)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449443
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Тумани вкрили берег у росі,
Сховалась ряска між очеретами,
Забрало Сонце промені усі,
Покрилось небо ясними зірками.
В дуплі старої верби порохно,
Світило тьмяно, мов казкове сяйво
І тінь хиталась, як маленький гном,
І ця краса була для нас, як "тайна".
Дурманили покошені луги,
Під кумкіт прохолодного туману,
Що прокладав над річкою стежки
І гоїв травам не зажиті рани.
А каченята, наче залюбки,
Під берегом мальками ласували,
За карасем ганяли щупаки,
Лиш зорі у воді відпочивали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449780
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Подаруй мені місячну темну,
Вересневу замріяну ніч…
Спантеличену й ніжно-буремну,
У якій ми лиш вдвох - віч-на-віч…
Подаруй мені втомлену ніжність,
Блиск безумно красивих очей…
І грудей білосніжну чарівність
З оксамитом тендітних плечей…
Подаруй мені втомлений ранок
І рожево-блакитну зорю…
Я люблю цей молочний серпанок
Й нерозбещену душу твою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447114
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Червоно сонце освітило схід,
Зірвався вітер і проснулись хмари,
Холодна сирість, наче перший лід,
Торкнулась струн осінньої гітари.
Кленовий лист у всій своїй красі,
Затріпотів і полетів додолу,
А ліс у золоті позбувся голосів,
І зашумів, якось осінньо - хворо…
Туманний ранок - дихає город,
Дерева вимальовують пейзажі,
Приносить осінь купу нагород,
Що новий день, то нові персонажі.
Ще «літо бабине» нам принесе тепло
І полетить біленька павутина…
Знов потемніє золоте село
І змінять фарби осені картину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449581
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Ця липа спить, загорнута в тумани,
У позолоту щедрої парчі,
Їй на долоні золотом багряним
Кленова гілка плаче уночі.
Кущі малини, сірі і безлисті,
Шепочуть їй про березень хмільний.
Вже поруділи трави шовковисті
І невгамовні стихли цвіркуни.
Ця липа спить, напоєна вітрами,
Обшарпана непроханим дощем.
Дарма, що серпня вирізьблені брами
Закрила осінь бронзовим ключем.
І може їй не випаде у квітні
Зазнати вкотре цих метаморфоз,
І гілочки, оголені тендітні,
Скує нещадний вранішній мороз...
Та всеодно ці мрії щонайвищі
Не спопелити. Буде ще весна!
Ця липа спить... Прислухайся у тиші,
Як невагомо дихає вона...
Колись, отак заснувши ненароком
Під тихий шепіт листя восени,
Піду і я легким повільним кроком
В розмай п'янкої вічної весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447515
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м'якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Вже пахнуть снігами світанки,
Горіхи б'ють в дах-барабан -
Зима поспішає "у дамки",
Дописує осінь роман.
Весна запашна,літня спека -
Минулося все без фанфар.
Як жаль,що "на біс" соловейки
Не грають свій репертуар.
У них за законами жанру
Настав довжелезний антракт.
Торкай тепер струни гітари
І згадуй як квітнув твій сад...
Душа й восени прагне свята.
Для свята знайдеться резерв...
Нема чого долю картати-
У неї завжди свій маневр...
Насію в душі благодаті,
"Накрию поляну" надій
І може впрошу завітати
Заслужений хор солов'їв...
Заграли весільні музики,
Печеться в печі коровай,
Вже "гірко!" кричать стоязико
І ллється вино через край.
І розчервонілась калина,
Як дівчина між парубків.
Летять через всю Україну
Останні ключі журавлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449232
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Між нами сни ...обличчя ...кілометри .
Хандра осіння в холоді думок ...
І срібноросий трав'янистий светрик ...
І мерехтіння кришталю зірок ...
Та ти щоранку присилаєш сонце,
Щоб цілувало лагідно вуста;
І теплий "зайчик " на моïй долонці -
Кохання квінтесенція густа ...
А раптом хмарки набурмосять небо?
У абриси уважно задивлюсь :
Оте сердечко припливло від тебе-
Тоді сама я сонечком сміюсь!!!
Фото моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448424
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Я мушу одягнути це в слова,
Щоб просто відпустити на свободу,
Щоб цим нікому не завдати шкоди,
Щоб від думок звільнилась голова.
Бо спокій мій бентежать дивні сни
Про речі вже, здавалося, забуті.
Один до одного і досі ще прикуті
Невидимими ниточками ми.
І те, що я чогось не визнавала,
Занурившиcь у інші відчуття,
Відкривши інші виміри життя,
Не значить, що цього не існувало.
Та я не хочу щоб ти просто зник,
Навік порвавши ниточки прозорі,
Лиш хочу, щоб ти навіть випадково
Ніколи не приходив в мої сни.
18.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449375
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
[img]http://cs9413.vk.me/v9413008/25e7/dx9hKLw6oBU.jpg[/img]
Люблю я сум під час дощу,
Під гул дерев в поривах вітру,
Люблю у небі нічний шум
І спів птахів вже трохи тлінний.
Тому що осінь за вікном
І журавлі летять у вирій,
І я гортаю той альбом,
Де збереглись останні миті.
Сумую я під гул дротів,
Що вітер рве з усеї сили.
Сумую я …, але хотів,
Щоб ми були лише щасливі.
Та не вернути час назад,
Хоч і не раз того хотіли.
Роки життя, як листопад -
Вмирають зірвані вже квіти.
Це розумієм кожен раз,
Коли на дворі править осінь,
Коли життя дає аванс,
Але цінити ми не в змозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447427
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Було літо, було літо, тепер осінь,
За вікном шумлять холоднії дощі.
А у небі чути дивне стоголосся,
То збираються у вирій журавлі.
Було літо, було літо, тепер осінь,
Золотисте листя впало нам до ніг.
Десь за хмарами сховалась синя просинь,
Незабаром упаде на землю сніг.
Було літо, було літо, тепер осінь,
Знов полинула мелодія сумна.
Павутина зачепилась у волоссі,
Понад краєм понеслась дзвінка луна.
Було літо, було літо, тепер осінь,
Не щебечуть більше птахи за вікном.
Посплітали віти верби жовтокосі,
Задивилися на зорі перед сном...
Тільки сум той поселився не на завжди,
Він розвіється, як в небі заярчить.
Сонця промені тепло своє віддавши,
Звеселять ясною усмішкою вмить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449271
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Як сонячно і тепло ще в повітрі,
На клумбах рясно квіти майорять.
Мов наречена, хризантема квітне,
Над ставом верби тихо шепотять.
Самотній очерет шумить в заплаві
І тихо річка все кудись біжить.
Всміхаються хмарини кучеряві,
Яка красива, неповторна мить.
І ми з тобою йдем туди де сонце,
Сплітає ніжно промені свої.
Хоч зазирає вересень в віконце,
Та на душі співають солов'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447584
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 16.09.2013
У гомоні вулиць блукає самітність,
Шукає розради у листі зруділім.
Крокує назирці за нею прийдешність,
Весною озвавшись у мрії несмілій.
Щільним плетивом навколо час і літа,
В довершеність, привид німий, то минуле.
Строкатість учинків, може й слід батога,
На тілі, на душах, де серце ще чуле.
Осені поступ сприймає стривожено,
Що на груди лягає холодним свинцем.
З бігом у висі хмарок, що знеможено,
Вітром підбиті, падають долі дощем.
03.09.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447036
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Бувай, моя любове. Я з тобою
Пережила вже більше сотні літ.
Так окрилялись почуття весною,
І підіймались високо в політ.
Так візерунки стрімко малювались
На наших долях пристрасті пером.
Ми кожним поцілунком упивались,
І кожен дотик спалював теплом.
А ми з тобою швидко розчинились.
І вже самі затоптуємо грань.
Лиш тільки грань. Усе, що залишилось
Від наших спільних планів і бажань.
Я в наших почуттях перегоріла
Неначе сталь, гартована в вогні.
І, може, ще не зовсім відболіла,
Та я вже вкотре дякую тобі.
Мені пора. Я скоро вирушаю
На зустріч до щасливого життя.
Бувай, моя любове. Відпускаю.
Назад уже немає вороття.
11.07.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436721
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 10.09.2013
А завтра осінь за календарем,
І хтось ще просить потримати літо,
Та вулиці вже сповнені дощем,
І вітер завива несамовито.
Так швидко нас покинуло тепло,
Серпневе сонце попрощалось рано.
А осінь неминуча. Ось воно:
Це твоє перше дощове сопрано.
Це перші твої кроки так звучать
Нестримною вечірньою грозою.
На вулицях усі кудись летять,
А я стою й милуюся тобою.
Ти прикрашаєш кожен закуток
Своєю золотавою ходою.
Дозволь мені зробити цей ковток
І впитися твоєю глибиною.
Впусти мене на мить в своє шатро,
І сповни мене мудрістю своєю.
Я одягну тепер нове пальто
І вийду в світ осінньою зорею.
31.08.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446666
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Ти впізнаєш себе в моїх рядках,
У передзвонах нот моєї рими?
А я в твоїх дурманних міражах
Вже стільки раз нестримно відболіла.
Вже стільки я випробувань пройшла,
Вогнем, водою душу гартувала,
А ти лиш посміхнулась і пішла,
А я твої долоні цілувала.
А я тобі кричала навздогін,
А я до тебе в височінь тягнулась,
А ти пішла. І навіть твоя тінь
Від мене так манірно відвернулась.
Тебе я не триматиму тепер.
Іди. Тобі потрібно відпочити.
І від людського бруду і манер
У хмарах свої крила відбілити.
Ти поблукала вдосталь, приходи,
Я наче пів життя тебе чекаю.
На березі Дніпра, біля води
Тебе я сходом сонця зустрічаю.
Тепер пора. Будуй свої мости.
Моя любове, зачаруйся мною,
І розбавляй мої сумні рядки
Блаженною чарівністю п’янкою.
09.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448293
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Якби не любов Ісуса Хреста
Безмежно велика, небесна, свята,
Не було б надії у нас на життя
І Світ весь загинув
Давно від гріха
Ісус за нас грішних
Помер на Хресті,
Узяв гріхи Людства на себе усі,
Він викупив кожного з нас від гріха,
Хто серце своє відкрив для Хреста
У того оновлене серце, нове
Замість камінного ,тепер плотяне,
У ньому любов Ісуса Хреста
Горить не згорає,безмежна й свята
Наповнене полум`ям серце людське,
Палає любов`ю, а значить живе
У ньму Христос.
Любов`ю що наче є чиста ріка,
Що стрімко біжить по схилам гірським
І немає кінця,
Собою напоює всіх спраглих вона.
Любов`ю як сонце,що всіх зігріває,
Дарує тепло своє всім і сіяє,
Якби кожна людина ,що живе на Землі
Любов до ближніх мала
І творила добро , а не зло
Не було б ненависті , війн і злоби
Уся наша планета Земля
Втомилась від війн і від нашого зла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448301
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Якось літо пробігло, пройшло,
Прокотилося яблуком спілим.
Місяць витяг сріблясте весло,
Вплив у осінь натхненно і вміло.
Виноградом рясніє садок –
Сині перли зриває в намисто
Хтивий вітер. Він осені крок
Чує здалеку. Тому навмисно
Трусить ягоди в пишну траву,
Дама-осінь ж бо любить прикраси.
І, заквітчана, йде без страху,
Без квитків пробігає повз касу.
Пишна зачіска – із хризантем,
Шати золотом шиті кленовим.
Стільки пройдено літ, зим… І тем.
Щоб зустрітися з новими знову.
(Моє фото. До речі, це - сливи)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448268
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2013
Падав сніг і рвучко віяв вітер,
Бив об землю дужими крильми,
Наче хтось із неба сіяв квіти
На холодний чорний оксамит.
І дорога без кінця і краю.
Десь.. кудись…хіба не все-одно…
Я тебе у душу заховаю,
Як зорю в криницю - аж на дно.
Щоб уже без жодної причини,
А коли захочу - просто так -
Цілувати тихими очима
Ці суворо замкнені вуста,
Озиватись тихою лунаю
В пам’яті, у слові, уві сні,
Щоби ти довіку був зі мною,
Був таким, як в цю коротку ніч.
Може, ти ніколи й не покличеш…
Може, я ніколи й не піду…
Та твоє карбоване обличчя
Я тавром на серце покладу,
І дороги таємниче світло,
Що ледь-ледь освітлює тебе,
І оці холодні білі квіти,
Що летять із глибини небес.
Хай мені густим тривожним болем
І зовуть, і кличуть, і печуть,
Хай помежи мною і тобою
Ниточку невидиму зітчуть,
Хай мені з життєвого туману
Крижаними квітами цвіте
Сніг, який ніколи не розтане,
Шлях, який нікуди не веде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448290
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2013
Моє жадання перетворюється в слово.
Слово музикою у душі звучить.
Відбиваючись у небі веселково,
Всесвіт весь наповнює щомить.
*
Музика любові! Музика жадання!
Музикою світ цей перейду.
Через дні і ночі у зорю світання
Я любові словом до Любові йду.
*
Зустрічай Мене, моя жадана.
Зустрічай Мене – назустріч Я іду.
Квітко зоряна, любов’ю полум’яна,
На вуста-пелюстки росами впаду.
*
Будуть нами зорі милуватись,
Будуть обнімати нас жита.
Будемо довіку так кохатись,
Бо єднає нас любов свята.
*
Хай лунає світом музика любові,
Хай святиться чисте, світле почуття.
Хай звучать пісні над нами веселкові,
Двох сердець закоханих у них злиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448276
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Дивлюсь на тебе, мешканець Вкраїни
І розумію в чому сила бід,
Ти перейшов радянщини машину,
Став «мешканець», забувши власний рід.
Десь зникла гордість, закрутивсь в спіралі,
Не величаєш свій вкраїнський край,
Розплився в бувшім інернаціоналі
І згадуєш те пекло, ніби рай!
Ті що вбивали, голодом морили,
Робили з тебе вірного раба,
Твою любов до матінки убили,
Й ти повторяв, що «мать» тобі Москва!
І ось тепер клянеш свою Вкраїну,
Забув, що не її у цім вина,
Бо тягнуть знов запроданці в руїну,
Твоя ж ще спить, не піднята рука!
Не піддавайсь! Обстоюй своє право,
Жени у шию перевертнів чужих.
Якщо не ти, то хто ж здобуде славу,
І гордості навчить дітей своїх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448284
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Вишиванками,вишиванками,
На полях золотистих світанками,
Просипалися квіти барвисті,
Виграваючи в чистій росі.
Колихалися жито й пшениця,
Під грайливим весняним вітром,
Різнобарвні квіти-перлини,
На полях стелили килими.
Ті килими,що їх вишивали,
Нічні феї разом із зірками,
А весна над полями гуляла,
Нові квіти їм дарувала.
Запашними в цвіту вишиванками,
Запишались поля світанками,
Засміялась веселка барвиста,
Та й над полем вінцем повисла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448258
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Мажорів дітки – в пошуку забав,
Ще невігласи, але вже з грошима.
І в товаристві непристойних баб,
Їм мариться незаймана дівчина.
В хоромах тішаться багаті татусі,
Чим надихають знуджених нащадків.
Їм цноту осквернити над усім
Потрібно для колекції, розрядки.
І грається елітна дітвора
В любовні цяцьки, а дівчина плаче.
Любов для неї не гультяйська гра,
Але ж повірила фальшивості, одначе.
Купує все набитий гаманець, –
Лише любов не вибереш за гроші.
Великий Боже, всесвіту Творець,
Не закривай на це паскудство очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421089
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 06.09.2013
Збирає серпень у долоні
Сріблястих крапель зоряні дощі.
Збігають дні – гривасті коні –
Надходить осінь в злотому плащі.
*
Вона ще в місті не володар,
Серпневий день теплом звитяжний.
Поет осіннє вже римує,
Освоюючи ритм протяжний.
*
До літа-слова додає півтони,
Осінніх фарб рядки тягучі.
Вібрують вже по літі дзвони,
Зголошуючи дні плакучі.
*
Не переймайся сумом. Це іще далеко.
Іще не скоро прийдуть холоди.
Хай сум твій заберуть лелеки,
Опалий лист покриє дум сумних сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447521
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Я пригорнусь до тебе увісні,
На груди покладу гарячі руки.
І в очі зазирну твої ясні,
І вбережу від гіркої розлуки...
З тобою я летітиму до зір,
З тобою буду хвилі обіймати.
Ти вір коханий, тільки мені вір,
Ніхто не зможе так тебе кохати...
Я буду теплим променем в вікні
І буду прохолодою твоєю.
І поруч буду завжди, щоб мені,
Летіти з вітром теплим над землею...
Для тебе я співатиму пісень,
Тебе від всяких бід оберігати.
Як зійде сонце і наступить день,
Я буду знов у снах тебе чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440195
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 06.09.2013
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Такий цілющий голос твій,
як мед, як трави, як напій...
Напій солодкий для душі,
З весняним запахом вночі.
Бачу струмочок джерела,
Де так хлюпочеться вода,
І чую голос мов у ній,
А голос той, як голос твій.
Під вечір глянула у небо,
Знову згадала я про тебе.
А місяць в небі молодий,
Зворушливий і мовчазний.
А серце моє любить твій
Голос ніжний, чарівний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446551
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 06.09.2013
Розпинає планету гріх людський. Чи не так?
То ж полинемо в небо молитовно! Розмах!
У небесній блакиті Бог почує слова:
"Щиро каємось, Отче! Віра в душах жива!
Очі серця розкриті, то і молим про те,
Щоби наша планета зодяглася в святе,
Щоб народ вже не відав всіх тих грішних подій,
Всім у щасті жилося, а не лише в біді!"
Розпинає планету гріх людський. Чи не так?
То ж полинемо в небо молитовно! Розмах!
Не жалійте для Бога а ні часу, ні сил -
Він Творець неземної і земної краси!
31.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414271
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 06.09.2013
Я зуміла…й від тебе пішла,
Бо, здавалося, так буде просто.
Поміж нами зневіра лягла
І в мовчанку сховалася гостру.
Ну, зуміла… й від тебе пішла…
Намагалась ж терпіти… несила!
З гіркотою усе відмела
І за мить нашу долю скосила.
Та не знала, що ти , я - то ми…
Й вже по - іншому жити не вийде,
Наче сонце не вийшло з пітьми,
Наче ранок із ночі не прийде.
Загорнулося літо в печаль,
Заплітає сум наші стежини…
І змінити нічого, на жаль…
Перезріло скотились ожини.
Я згортаю самотнє крило
Гордо й гідно, ховаючи в душу.
Та чомусь серце в кригу звело,
Як же битися знову примушу…
Ну, коли ми не так повелись,
Опустивши завісу коханню…
І над нами захмарена вись,
Болем рвала хвилину останню.
І чомусь всі ласкаві слова
Загубилися в нашій розмові,
Наче стрілка кудись часова,
Переставила силу любові.
Квітом так захмеліло навкруг,
Тільки ж бо не п'янію красою.
Літо робить останній свій круг…
Я розлуку стираю сльозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444955
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 06.09.2013
Слова матері Роксолани:
«Вийдіть і заспівайте!!!»
Збираються віддати Україну,
Як Роксолану, та не по любові…
Перетворити неньку у руїну
І окропити нашу землю кров’ю.
Знов розривають, як вороння хиже,
Плюють у душу власному народу,
Вони тепер не чорні і не рижі,
Є тільки ті, що відняли свободу.
Серпи є в нас, ціпи старі і вила,
Є біль у грудях, у душі страждання,
Окремим з них назначена могила,
За їхні проти люду злодіяння.
Подайте руку брату, як ніколи,
У домі нашім завжди його маймо,
Щоб не було ніколи в нас розколу,
Виходьмо, люди всі і заспіваймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444530
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 04.09.2013
Хвалитися мені зарано
(Сам собі заніс догану).
Те, що дав мені Господь,
Оприлюднюю в народ.
Є пііти, що витають
Та словами вишивають,
І у них ні дать, ні взять -
Навіть сенсу не дістать.
Хто мої вірші напише:
Моє серце й мою душу
Просто у рядки вкладе
Й межі люди поведе?
Та ніхто! Тому кроплю я,
Все, що звідане - віршую,
Щось крізь сито упаде,
Свою стежечку знайде.
Ні про що я не шкодую,
Що на старість лиш віршую,
Бо завжди, де був і жив,
Незвичайне щось творив.
Вірші пишуться в хвилинах,
Доробляються - в годинах,
Оформляються - у днях,
А служитимуть - в віках!
3.09. 2013р., Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446950
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Уходило лето в осень,
Быстро в гости собралось.
А в подарок неба просинь
Взять с собой к ней удалось.
И ещё цветов охапку,
Тёплых солнечных лучей,
Зайку серого за лапку
И заливистый ручей.
Осень долго восхищалась,
Угощала, чем могла.
Поливать дождём старалась
И грибов приберегла.
Время встречи пролетело,
Бабьим лето к нам идёт.
Осень я встречаю смело,
Пусть она меня поймёт.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446926
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Це – сон-віщун, а це – капризна нічка,
Вони у парі, ніби близнюки.
Вона – у платті, чорних черевичках,
Він – в гарний смокінг вдягся залюбки.
Нічна панянка зовсім не простушка,
Вона характер має – будь здоров!
Коли ви горнетесь до теплої подушки,
Вона під руку ходить з дивним сном.
Та час в стосунки вносить корективи,
І нічка в парі з іншим вже пішла –
Світанок нашу пані ощасливив,
Вона ж йому себе всю віддала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437712
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 04.09.2013
Осень моя подружилась с весною,
Вновь подарив мне полёты души.
Счастье моё обручила с тобою,
Старые замки совсем сокрушив.
Осень моя с голубыми глазами,
Словно из сказочных грёз или снов.
И запоздалого лета цветами,
С нежной палитрой чарующих слов.
Осень моя – это радость познанья,
Дни в лабиринте забот бытия.
Это волшебное всёпониманье
Жизни, где вместе: любовь, ты и я.
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447111
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013
[img][/img]
Народилась в Україні-
В калиновім краю,
Де лелеки прилітають,
Де пісні співають.
Гнуться верби і тополі,
Явір біля річки
Йде по березі дівчина,
Звуть її Марічка.
Йде співаючи дівчина,
Щира українка,
Недалечко там від неї
Протікає річка.
У вишиванці дівчина
Долю зустрічає,
Стан високий, синьоока,
Козака чекає.
Кущ калини біля тину
Рясно червоніє,
А в дівчини молодої
Серденько вже мліє.
Ой, калино, моя люба,
Яка ж ти червона,
Ти скажи мені, калино,
Чому гіркі грона?
Постояла біля тину,
Пісню заспівала,
Про доленьку дівочую
Й сльози витерала.
Ой, калинонько червона,
Доле ж моя, доле,
На вишиванці у мене
Грона калинові.
Вишиванка дуже гарна,
Й намисто рясніє,
Це ж вишила мені ненька,
Мені серце гріє.
Україно калинова,
Вишитая ненька,
Візерунком вишивала
Я тебе рідненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440852
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.09.2013
Гримає у шибу, каверзує дощик,
Напува струмочок, що вже геть змілів.
Вітер спілих яблук натрусив у кошик,
Осінь на сторожі прожитих років.
Пам’ять мимоволі у дитинства казку
Ступа на стежину, де босі сліди.
Сонячний серпанок над лісом на згадку,
Де кує зозулька долю без біди.
Блимають очиці ягідок ожини,
У дубовім листі в схованці гриби.
На болоті стиха зріють журавлини,
А життя триває й не вернеш туди.
30.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446362
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 02.09.2013
Смакують зорі ніч ожинову,
Купаються в молочних хмарах,
Довкілля п‘є напій полиновий,
Палає небо у стожарах…
Прем‘єра осені – симфонія,
Звучать в саду чарівні скрипки,
Дрімає під вікном аргонія,
А поряд ніжні маргаритки…
Дурманить аромат антонівки
П’янким, терпким, медовим соком,
Сюрчать в траві зелені коники,
І ллється музика потоком…
Туман лякатиме мутантами,
Привидами всю ніч до ранку,
Роса прозора, діамантова
Траву покриє на світанку…
І зникне нічний морок-марево,
Замерехтить проміння сонця,
Осінній день п’янкими чарами
Проникне у моє віконце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446490
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 02.09.2013
Серед листочків мріє колір літній,
Хизуються вбранням яскраві квіти,
Зелений колір вабить оксамитом -
Осінній дотик майже непомітний…
Лише симфонія дощів осіння
В природі викликає потрясіння.
Вже не голосить вранці ліс піснями,
Закоханий у літо до нестями…
Все рідше сонце розганяє хмари,
Фрагменти літа всюди, як примари,
Розкішна осінь вже чаклує всюди,
Малює пензлем для душі етюди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446758
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 02.09.2013
До 22 річниці Відродження
Одна – однісінька, єдина,
Як мама, що дала життя
Твоя й моя Україна -
Основа нашого буття.
Чи можна дихать без повітря,
Навчитись плавать без води,
Без стуку серця жить на світі,
Коханої не цілувать сліди?
Поглянь у даль тисячоліть -
Є що згадать і чим пишатись,
В віках стояла й знов стоїть
Відроджена держава – мати.
З сусідів кожний зазіхав,
З десяток раз її ділили,
Русь – український дух витав,
Нащадків древнього Трипілля.
Нам кажуть: «Моя хата з краю,
Корова здохла щоб в сусіда»-
Злим ворогом омовлено, я знаю,
Ми дружні, добрі й гідні люди.
Йдуть інформаційною війною,
Щоб зневажати себе звикли,
Ми прямуємо дорогою своєю,
Хоч ряд народів з світу зникло.
Зараз пасивністю гендлюють
Не козаки, мов, гречкосії –
В віках і сіють і воюють
Тому й здійснилась наша мрія!
Тамує подих наш Майдан,
Єднання в жилах дозріває,
«Зраду» не захистить паркан -
Часи останні наступають.
Рідна земля полита кров’ю
Древніх й недавніх поколінь -
Суспільством громадянським
І любов’ю
Щасливу створим далечінь.
Ти чи в Європі, чи в Канаді,
Чи щось в Росії підробляв:
Україна нам - одна відрада,
Котру з дитинства покохав.
Не спішіть туди, де краще,
Бо ліпше там, де нас нема,
В своїй землі не будь ледащим
Й не буде «горя від ума»!
Безмежно любий, милий краю,
В піснях прославлена земля,
Син душею й серцем обнімає,
Україно - неньо, матінко моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437077
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 30.08.2013
(Гімн – побажання)
Живи, Україно, соборна, єдина,
Козацька держава народів – братів,
Де править закон і усі люди рівні,
А воля і слава - на віки - віків.
Герої завзято боролись за долю,
Їх потом і кров’ю полита земля,
Здолали ворожую люту сваволю,
Зійшла українцям свободи зоря.
Гартуй покоління сильнії духом,
Сталево кріпи свою міць і оплот,
Щоб в космосі, небі, на морі і суші
Не зміг нас ніколи ніхто побороть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443626
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 30.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445582
Аркуш цнотливо -незайманий...
Я в нього -перша коханка ...
Вкрию рядочками -гамами
Блідість його до світанку ...
Пестощі, місячним променем ,
Ляжуть словами сміливо :
Чи то розніжені спомини,
Чи моя думка грайлива ...
Спрагу до рими невтолену,
Вже побороти несила ...
Душу відкрию оголену...
Що то -оголеність тіла? ..
І до пульсацій гармонії ,
Наше злиття в ейфоріï
Стало початком симфонії
Де виконавцями -мрії ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445602
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 30.08.2013
Від подиху мого вікно затуманіє ;
Я пальцем напишу на нім твоє ім'я ...
А там, у завіконні, жоржинова надія
У росянім намисті нестримано сія ...
І крапка в кінці слова скотилася сльозою ...
До неï притулюся устами і чолом ...
А там, у завіконні, день свариться з грозою,
І ïхнє бурмотіння вже котиться селом ...
Зроблю приймач гучніше, щоб аж боліли вуха,
Щоб ду'мки заглушити тоненький голосок ...
А там, у завіконні, північний вітер дмуха,
Гойдає, наче хвилі, осиковий лісок ...
Уже давно у хаті господарем смеркання ...
І проситься хмаринка до серця увійти ...
А десь, у завіконні, живе моє кохання ...
І дощ мені шепоче, що то, напевно, Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445953
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 30.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2013
Нелегко пробіга життя візок
У вирі стомленого сьогодення.
Керуючи стрімкий політ думок,
Дарує зліт, наснагу та натхнення.
Щаслива та усміхнена іду,
Всі перешкоди на шляху долаю.
Обов’язково до мети дійду:
Бо Віру та Надію в серці маю!
28.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441881
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Непрошена сльоза лоскоче вії,
Тремтячим щемом на обличчі слід.
Збираю в серце крихтами надії,
В тишу німу вривається болід.
Тепло гаряче огортає груди,
Наливом щедрим у скопі думок.
Слова пташками випускаю в люди,
До вічності наближенням ще крок.
У ній з тобою, в єдності обіймах,
Я схоронитись хочу за життя.
У спалахах зіркових, безневинно,
Ступити в часі за межу буття.
19.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444163
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Як мало людині потрібно для щастя
Всього лиш здоров'я і трішки тепла
Прийняти усмішку у день ,мов причастя
І радістю раптом -душа зацвіла.
Сказати люблю ,і взаємність почути
Обійми віддати й отримати вмить
Ще більшу любов і ніжність відчути
І в наших очах зразу щастя горить.
Для щастя людині потрібно так трохи
Лиш крапля добра і приємні слова
Для щастя немає ні пори ,ні епохи
Нам щастя приносять маленькі дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444849
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2013
Замерзлий ранок в діамантовій росі,
Завмерло все. В очікуванні дива
Птахів не чутно диво-голосів,
Й не шелестить покосом свіжа нива.
Осіннім подихом повіяло навкруг,
Земля із часом від стерні зчорніє,
Поменшало вже від дерев зелених смуг,
І сонце зблідло, світить, та не гріє.
Вагітні соняхи із сумом на вустах,
Похилять свої голови донизу...
Й вуаль туману плаває густа
І не дає ніяк посохнуть хмизу.
А диво грає золотом осіннім так,
Що мимоволі посмішку нестри́мну
Відчуєш. Їй це притаманний знак,
Впіймаєш оком постать її димну.
І на столі різноманіття майорить
Та вабить ароматними дарами,
Що прагне так смаками підкорить,
Піддавшись грі під осені замками.
Розгульний вітер хмари кличе вдалечінь,
Щоб дощ не намочив ту насолоду
І літо осені залишить світлотінь,
Що золоту її доповнить вроду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444534
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Умився ранок срібною росою.
Цвіркун піднявся, скрипку в руки взяв.
Зірвались звуки з-під смичка стрілою
І понеслися між дерев і трав.
Усе ожило у ранкову пору.
Зозуля голос подала з ріки.
Збудилось сонце, по драбині вгору
Полізло, сяйва кинуло з руки.
Ожила траса. Заревли мотори.
Скипіла кава. Сміх малят побіг.
Наткав павук на килимку узори.
Мов пес під браму, день на землю ліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442654
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 23.08.2013
На долоню впав листок осінній,
Він як я, мабуть засумував.
Журавлиний клин у простір синій,
В край далекий з сумом відлітав.
Під ногами чути шерехтіння,
Тче свої мережива павук.
І метелик вбрався у осіннє,
Мелодійний чути скрипки звук.
Він летить далеко в синє небо,
В гай, що вже прокинувся давно.
Заплітає коси ніжним вербам
І влетить до мене у вікно...
Я зіллюся разом з дивним звуком,
Заспіваю Осені пісень.
І не будуть сумувати луки,
Буде теплим ще осінній день.
Покладе нам яблука у кошик
І медові груші залюбки.
Нектарем наповнить диво горщик
І збагатить солодом думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444154
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Не шуми, зажурений мій клене,
Не ячи в освітлену блакить...
Ще не крильця - листячко зелене
На вітрах шовкових лопотить.
Пахнуть липи теплими медами,
Сік янтарний піниться між віт,
Обважнілі яблуні плодами
Гепають у світлий малахіт
Буйнотрав'я, скупаного в росах,
Зводить літо сонячні мости,
У вербових викоханих косах
Загубився промінь золотий.
Подивись, безрадісний мій друже,
Як барвисто клумба зацвіла,
Літній день усміхнено примружив,
Світлі очі, сповнені тепла!
А тополі - мавки кучеряві -
Щось гуртом ворожать над ставком,
Сіє листя відлиски яскраві
У небесне свіже молоко.
Ну, хіба в раю доречна смута,
Де панує велич простоти?
А коли зима настане люта,
Отоді й журитимешся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437517
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 22.08.2013
Знов золото в ціні зростає,
Дорожчає в ціні алмаз.
Ціну ж кохання більшу має –
Про це я говорив не раз.
Холодне золото не гріє,
Блищить, але мовчить алмаз.
А серце за тобою мліє,
Не треба тут йому наказ.
Кохання вірне – непідкупне,
Ціна його не в папірцях.
Бо грішми міряти – підступно
Те, що таїться в почуттях,
Що лиш вимірюється серцем,
Очима, поглядом ясним,
Глибинами, часами з перцем,
Які ведуть двох до вершин.
22.08.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444701
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Земле моя, оспівана родино!
Живу тобою - ти моя єдина,
Свята земля, що народила сина,
Єдина і велична – Україно!
Бо ти Шевченку дарувала крила,
Його ім’я навіки освятила,
Вклоняємось тобі за твого сина,
Єдина і велична – Україно!
Живи віки і об’єднай родину!
Наш схід і захід у сім’ю єдину,
І збережи оте імення сина…
Єдина і велична – Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444682
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Будьмо українцями
Щоб мова звучала, розлунював сміх
Й ганьба не дивилася скоса –
Вкраїнцями будьмо – прошу вас усіх,
Убиймо в душі малороса!
Вадим Крищенко
Як гетьманів троє із двох козаків,
Коли і надалі керують чужинці,
Не буде в нас толку, не вистачить слів,
Щоб справжніх зробити із нас українців.
Розумний народ і родюча земля,
А мова державна лиш зрідка лунає,
Хоч серце у грудях своїм промовля,
Та рідної мови вкраїнець не знає…
Газети, журнали, книжки на кінець,
Чужою здебільшого в нас видаються,
Шануймо своє, а чужим - хай їм грець,
Хай більше із нас чужаки не сміються.
А ми українці на власній землі,
Хоч «старший з братів» нас зове «малороси»,
Тепер колос наш на міцному стеблі,
Хай «брат» помовчить і не дивиться скоса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436171
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Твої коси лляні
Зчарували,
Задурманили ніжним
Любистком,
Пісню зорі вечірні
Співали,
Очі сяяли люблячим
Блиском.
Пломеніли, мов
Квіточки льону,
Чи блакить озеркова
Полісся,
Пахли губи твої
Малиново,
А твій голос звучав,
Наче пісня.
Розплети свої коси,
Кохана,
Нехай шаллю лягають
На плечі,
Щоби зіронька рання
Кохання
Принесла нам на
Крилах лелечих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436570
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Мій милий Боже! Я Тебе благаю,
Даруй поетам музу і любов,
Занур їх у красу земного раю,
Прислухайся до моїх молитов.
Умий їх душі щебетом дитини,
Вкрапни у крила мудрості старця.
Хай словотвір їх в вічнопростір лине,
Оголить нерви, збудить почуття.
Мій милий Боже! Прошу Тебе щиро
Даруй поетам струни і смичок,
Щоб вигиналось від емоцій тіло,
Душа неслась до сонця, до зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436584
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 11.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2013
Україно, земле моя рідна!
Тут живе уся моя рідня.
Україно, мова солов'їна,
Україно, матінко моя!
Україно, матінко, матусю,
Дякую тобі за хліб та сіль.
Вдячний я тобі за свою долю,
Люблю щирість й ласку звідусіль.
Захищати буду Батьківщину,
Землю любу, матінку свою.
Бо люблю я щиро Україну
Вірою та правдою служу.
Тут моє коріння розрослося,
Тут живе уся моя рідня.
Мелодійна мова солов'їна,
Тут розквітла молодість моя.
Десь пташки цвірінькають в гаях,
А в садах співають солов'ї.
Я прийду до батьківського дому
Припаду до матінки землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404587
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.06.2013
Не тривож мого серця журба,
Не тривож мою душу,не треба,
Ти приходиш до мене у снах,
Настраждалася я через тебе.
На світанку приходиш у снах,
Зачаруєш мене як ніколи,
Бо кохання моє назавжди,
В мому серці палатиме знову.
Наяву мій коханий прийди,
Я зустріну тебе біля дому,
Своє серце відкрию тобі,
Не забуду тебе я ніколи.
На світанку я йду по росі
Йди, коханий, на зустріч до мене,
Розкажу тобі я про ті сни,
Що тривожили душу без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412940
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.06.2013
Єдиний Бог у трьох особах –
Отець і Син, і Дух Святий –
Створив нас на свою подобу,
Влив душу в образ глиняний.
Постав Адам – перша людина,
Душа – світло-лляний сувій.
Бог взяв з його ребра клітину,
Жінку створив - краса, радій!
Довго жили у Божій славі,
Допоки гріх їх не піймав.
Та Бог простив діла лукаві.
Сина єдиного послав.
Він відкупив гріх первородний.
Заповідав одне: «Люби!
Не будь до ближнього холодний.
Віру у серці бережи!»
Вмер на хресті, стерпівши муки,
Але на третій день воскрес
Із мертвих. Сорок днів науки
Й вознісся з тілом до небес.
Пообіцяв учням зіслати
Святого Духа в язиках,
Щоб в Божій правді устояти,
Віру рознести по світах.
В день п’ятдесятий, як із гробу
Устав, це сталося таки!
Прийшла із неба допомога,
Зійшли вогненні язики
На учнів, пресвяту Марію –
Премудрістю сповнились вмить,
І кожен те пізнав, що вміє
На різних мовах говорить.
Отак пішла Христова віра
Із того часу у світи.
Дух в Трійці – щоб убити звіра
У душах, святістю цвісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433156
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 26.06.2013
Де трави гнучкі і духмяні
Купають коралі суниць,
Де світлі сузір'я медвяні
Спустились у люстра криниць...
Де річка в посріблені коси
Купальські вінки заплела,
В пахкі зеленкаві покоси
Пірнула дражлива бджола -
Поснити у скошених квітах,
В намистечку диво-перлин.
Де вітру гірського трембіта
Гуде між високих модрин...
Де бинди* вплітають строкаті
Русалки у коси верби,
Де в куфері, в дідовій хаті,
Лежать незліченні скарби -
Душа невмируща народу,
Правічні пісні і казки...
Де руни мого родоводу
Лягли на цупкі рушники,
Де виткала доля стежину
Початку мого і кінця...
Тут змалку мене, як зернину,
Плекала долоня Творця.
*Бинда (діал.) - стрічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433676
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
Ти для нас єдина, калинова,
Чарівна в любистковій красі,
Наша рідна, неповторна мово,
У багатоцвітті голосів.
Говірки навчилась зберігати,
В берегах широкого Дніпра,
І народ зуміла закохати
В себе, подаривши два крила.
Для поета ти даруєш силу,
З кожним словом додаєш її,
І людина квітне, як калина,
Бо родилась на такій землі.
Не писали б музики такої,
Піснярі, без мови, уночі,
Муза б не давала їм спокою,
Заховавши римові ключі.
Мудрості немає у народу,
Коли мова, як душа мовчить,
І немає єдності у роду,
Коли фальш у мові зазвучить.
І поет безкрилий, коли мова,
З ним у парі не летить увись,
І в Пегаса зірвані підкови,
І у Музи сльози полились…
Мово, ми пишаємось тобою,
Полони і далі нам серця,
Щоби люди з мовою такою,
На рушник ступали до вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432781
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Вивчайте свою рідну мову,
Співучу красу возлюбіть.
Тарасове слухайте слово, -
Народне творіння прийміть.
Відлуниться й десь моє слово -
Об землю стражденну в віках.
Вивчайте свою рідну мову,
Вивчайте її по складах.
Хто ж вислове волю народу,
Хто ж висвітлить нинішній час? -
Наповнилась силою воля
Моєї батьківської мови.
Вона є містичним ядром.
Океаном не маючим меж.
Заграла струною на кобзі
Й злетіла, як птах до небес.
Вивчайте свою рідну мову
ЇЇ Україну любіть,
Моліться за неї і щастя
За неї у Бога просіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275487
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 19.06.2013
Бурхлива ніжність і зізнання.
Палких цілунків зорепад.
Невже це знову є кохання,
Чи так....омани снігопад?
Твій голос манить,знову кличе.
І я тону в твоїх руках
Ти знаєш хочу я відчути
Цілунків присмак на своїх губах.
Я хочу знову крила мати.
Вогонь в очах, вогонь в душі.
Й тебе вогнем цим обпікати
В ті миті пристрасті вночі.
Благаю тільки озовися!!!
Прийди, всміхнися, обійми.
В житті моєму залишися
І ні на мить не відпусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432415
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Лечу, мов на крилах, до рідного дому,
де стигла пшениця схилилась додолу.
Де скрізь зеленіють безкрайні поля
і цвітом усипана отча земля.
Устану уранці, піду до криниці,
нап'юся холодної диво-водиці.
Послухаю спів неземний солов'я,
вклонюся тобі, рідна земле, моя.
Від праці, турбот і журби відпочину,
на лавку присівши, поближче до тину.
Вдихну рути-м'яти п'янкий аромат,
вдивляючись пильно в нічний зорепад.
Свої залікую поранені крила,
адже лиш у рідній сторонці щаслива.
А батьківський дім - це моя колискова,
куди повертаюся знову і знову.
30.06.2010 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406352
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 19.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2013
Переховує тиша,
у серці,
жалі...
Змалів
день
у сивій крихтиночці
часу —
Перелесником сон
випуска журавлів
Чи янголів,
мовби хмариноньку
ясну.
І ясминами мрій
попідзір’я війне
Й нежданно,
у ніч,
роздурманиться
спокій:
Соловейковий щем —
розвеснінь потайне —
З ясенів —
у вітри
синоьокі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423412
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 19.06.2013
День щасливий, лапаю на слові,
Видихаю з грудей: «Я люблю!»
Стан такий, як сади світанкові
Грає сонцем з росин-кришталю.
А берізка така безборонна
На осонні, крізь гілку густу
Прилягла моя Муза, ще сонна,
На м'якеньку шовкову траву.
Світять сяйвом блискітки-роси,
Бачу танець з кількох журавлів.
Червень місяць мені напророчив
Так багато щасливих ще днів.
Дав натхнення, добреньку удачу,
Немов справжній для мене друг.
Я тепер вже ніколи не плачу,
Виростають і крила, і дух.
Ваблять соком рожеві черешні,
І клопочеться бджілка в саду,
Раннє сонце проміння сердешним,
Освітляє з краплинок фату.
І Пегаса свого вже сідлаю –
Чистий зошит лежить на траві…
Вже ромашки у рими вплітаю,
І придумую вірші собі.
І, з любов’ю, як ангел предвічний
Поринаю у ковдру небес.
Кажуть, люди бувають грішні,
Я люблю навіть грішних теж.
Пробачаю найбільші провини,
Хай їм грець… бо всерівно люблю
І дарую для всіх безупинно,
У долоньках, і літо, й весну.
Навіть осені трішки, в додачу,
Щоб зелений із жовтим сплели́сь.
Бо я сірості в світі не бачу –
Світ прекрасний, мій друже, дивись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429249
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 17.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2013
Шумлять гаї на Україні,
Співає молодість в гаях,
А я лечу до Батьківщини,
Через моря, неначе птах.
Дірови в нас шумлять могутні,
Співають краще солов'ї.
Яка ж ти гарна, Україно!
Немає краще на землі.
Прийду до батьківського дому,
Нап'юся там джерельної води
І припаду до рідного порогу,
Залишусь в Україні назавжди.
А навкруги все рідне і знайоме,
Душа радіє, серденько щемить,
А на чужині - у чужій країні,
На світі не хотілось мені жить.
Цвітуть каштани білим цвітом,
Вийшли батьки із хати на поріг,
Зустріли мене рідні з хлібом,
Батьки мої, я жити там не зміг.
"О сину, рідний мій, ти прехороший,
Я ж так чекала твого вороття,
Хоч і багато є у тебе грошей
Я ж говорила, що не буде там життя".
Цвітуть каштани в рідній Україні,
Шумлять діброви краще і гаї,
Душа моя вела мене в дорогу,
До Батьківщини рідної землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431319
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Не бачив я ніде краси такої,
Таких очей і таких чорних брів,
Пшениці в полі, наче золотої,
І вечора, як промінь догорів.
Не зустрічав ніде такого неба,
Таких озер, як на землі моїй,
Нічого у житті мені не треба…
Дожити б віку на землі святій.
Пройтися по росі із позаранку,
Попрацювати в полі, на землі,
І на вікні відсунути фіранку,
Щоб соловей піснями напоїв.
Приходити на батьківську могилу
І стати на коліна під хрестом,
Із рідної землі черпати силу,
І «Отче наш» казати перед сном.
Ніде не бачив я краси такої,
Коли жінки тримають немовля,
Такої рідної і серцю дорогої,
Як моя рідна, сонячна земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430973
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Знов плаче дощ тужливо за вікном,
Поникли до землі пахучі квіти.
Не зазирає місяць перед сном
І ніч свої ховає оксамити.
Почувся гуркіт серед чорних хмар
І небо з усіх сил заголосило.
Як вирватись з полону диких чар,
Перемогла, щоб силу - інша сила...
Принишкли звірі і на гілці птах,
Сидить самотньо, заховавсь під віти.
Шаленний вітер вигравав в дротах,
Мелодія понеслась цілим світом.
Озвалась громовиця в берегах,
Плакучій вербі розчесала коси.
Промчала злива на семи вітрах
І у дарунок залишила роси.
Посміхнувся теплий ранок літу,
В душі мінорно струни забриніли.
Сонячні, яскраві колорити,
У небі розпрамляли знову крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431237
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 17.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2013
Яка ти мила, моя мила;
Яка красива й чарівна…
У тебе за плечима крила,
А у очах блищить Весна…
У тебе погляд загадковий,
Сором’язливий і щемкий …
І подих вуст твоїх бузковий
Такий духмяний, чарівний…
Прекрасний запах матіоли
П’янкий, як нота Живанші*…
І голос ніжністю віоли**
Бринить мінором у душі…
В моєму серці запалила
Вогонь бажань і теплоти.
Яка ти мила, моя мила…
Яка казково-ніжна Ти…
Живанші*- відома ТМ французьких парфумів
Віола** (італ. viola) — вид старовинних струнних смичкових музичних інструментів з ладами на грифі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430262
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Як гарно пахне липа у дворі,
Стоїть заквітчана і пишна,
Спекотне сонце світить угорі,
У сквері - прохолодна тиша…
Звисає гілля, китицями вниз,
Крильми метелики листочки
Тремтять, віщує небо нам сюрприз,
І вітер позіхає мовчки…
Зненацька в небесах далекий грім -
Гуркоче Зевса колісниця,
А потім хмара, ніби чорний німб,
Яскравий спалах-блискавиця…
Рясні краплини теплого дощу
Задріботіли в ритмі танцю -
Земля води нап‘ється досхочу
І заблищать калюжі глянцем...
Аромить свіжість квітів у саду,
Люблю дощу приємні миті
І неба парасольку голубу,
Барвисту райдугу в блакиті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430332
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 13.06.2013
У Твоїй волі моя доля,
Життя дороги і спасіння.
Не стане долею недоля –
Таке Твоє благовоління.
Даруєш Ти Свої щедроти
І радощі буття земного;
Днів довготу, незгодам спротив,
І благодать життя людського.
Наш Бог предвічний, Боже Слово,
У мудрості віків зіткане;
Вже світом йде вкраїнська мова
І квіт її хай не зів’яне.
В вустах Шевченка Тараса пророка
Ти освятив й леліяв мову;
І нині, мов ріка широка
Вона освячується знову.
Радіє наша сива мати,
Що родяться сини живучі,
Що не вдалося їх приспати –
Їх будить голос всемогучий.
Вони сягають верха кручі
І оселяються в долинах;
Вони палкі, вони жагучі –
Це скарб дарований в перлинах.
Сини живі – словеса Божі,
Що творять мову України.
Вони – твердиня і сторожа
На ниві мовної святині.
Живу я Словом Божим нині
І воду п’ю живу духовну,
Згори народжуюся в Сині,
Наповнюю скарбницю мовну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431184
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Де кропива позацвітала біло,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Тендітний кущ калиновий несміло
Розкинув руки-віти на осонні.
Весь у віночки вбраний, як на свято,
Весну вітає поглядом ласкавим.
Його маленькі пуп'янки завзято
Повиставляли щічки зеленаві.
Та скоро тепле літо щонайдалі
Гайне поривно слідом за весною,
І ти, калино, зодягнеш коралі,
Аби помилуватися собою.
А потім осінь закурличе з гаю,
Сумне ридання стримати не в змозі...
Стою я поряд із кущем... Зітхаю...
Бо і моя вже осінь на порозі.
13.06.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431141
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Щастя тримаю в відкритих долонях я,
Наче медовий плід в осінь садочок.
Старші й малі, в кого білені скроні вже,
Нумо, скоріше, відпийте ковточок.
Щастя тримаю. До мене збігайтеся.
Будем ділити на всіх, як годиться.
Кожному хочеться щастям, зізнайтеся,
Впитись без тями та насолодиться.
Щастя тримаю я, Богом дароване.
Барвами грає, мов райдуга в небі,
Сонцем ціловане, вітром гартоване.
Вистачить всім. То ж беріть, скільки треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431145
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Велике свято Вознесіння...
З небесного боговоління
На сороковий день, до Бога,
Христу спрямована дорога,
Щоб дух святий нам посилати,
Невірні кроки зупиняти...
Господь бачить серця і душі
Всього живого, що на суші,
І у воді, і у повітрі,
В гріхах мирських, що у палітрі,
У темних згустах, над народом...
Відкрийте серце, і він згодом
Вас заспокоїть у печалі,
Повстане вам у ідеалі
Царя добра і перемоги,
Підкаже вам свої дороги
До світла правди і любові,
Об’єднаним у щирім слові...
Нехай окрилює новина,
В молитвах прославляймо Сина! 13.06.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431156
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Весняний день, відкривши антресолі,
По небу розкида пухкі хмарки.
Надворі дощ. А ми -без парасолі,
Цілуєм краплі і свої думки.
Тримаючись за руки, наче діти,
Пірнувши в зливу і щасливу мить,
Ми просто йшли, коханням обігріті,
Вдихаючи озон, що так п'янить...
У вишитих калюжами картинах
Шукали відображення своє,
І завмирали в хмарових перинах,
Де райдуга собі гніздечко в'є...
А потім- чай і рушники махрові,
Дзвінкий кришталь, наповнений вином...
І поцілунки місячно- медові
На заздрість ночі за моїм вікном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428344
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 10.06.2013
Мовчить душа напоєна весною,
Напоєна сповна і до країв!
Рука в руці ідемо ми з тобою,
І чутно серенади солов'їв...
Палюча хвиля огортає з головою
І розквітають ніжно небеса,
Струмок шепоче тихо за горою,
Рука в руці...Весна...Яка краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427460
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 10.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2013
Малює літо райдужне графіті,
Медово гусне тепла акварель.
Йдемо з тобою, сонечком зігріті,
І пряних трав смакуємо коктейль.
Цілує вітер ніжними вустами
Моє засмагле бронзове плече
І чередою поміж берегами
Грайлива річка піниться, тече.
На таці плеса бабки* стрекотливі,
Мов павутиння, промені прядуть,
Полощуть крила в сяєві дражливі,
Дзвінких краплин розпирскується ртуть...
І сліпить зір, куди лише не гляну -
Мов хто розсипав жмені кришталю!
Зірву у травах маківку багряну,
Тобі до прядок темних приколю.
*Бабка - стрекоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430059
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Без тебе рік, без тебе два,
А я все жду тебе однак.
Прийшла весна - ні ти ні я
Не відігріли почуття.
Забути можу, але все ж,
До тебе хочу… і ти теж…
Кохаєш іншого… і я -
Про іншу мрію (це слова).
До неба лину… де ти є?
Вчорашнє щастя - не моє.
Відгомоніло все, пройшло,
А нас і ніби не булО…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428694
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Колись тебе Всевишній запитає,
Чи ти любив, чи спалював мости?
Чи був для тебе на землі хтось раєм?
Чи раєм пробувáв для когось ти?
Тому, подумай, поки ще не пізно,
Ще поки не прийшли сумні часи.
І уклонися матері, і слізно
Пробачення за кривду попроси.
Почуй, як перешіптуються трави,
Як вітер затихає між ланів.
І усміхнися стежці золотавій,
Що до старих прямує яворів.
А дітям крила подаруй і казку,
Роздай себе усім без вороття.
Можливо, день оцей, як вищу ласку,
Як шанс останній надає життя.
26.05.2013р. 22:40
Для ілюстрації використано кадр із фільму
режисера Джоел Хопкінс "Останній шанс Харві".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427675
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 07.06.2013
Ти візьми коханий в свої сни,
З ясних зір мені встели дорогу.
Щоб квітуче кохання весни,
Впало квітами коло порогу.
Поведи мене любий туди,
Де ромашками стелиться поле,
Де лишає кохання сліди
І на скрипці виконує соло.
Ніжно - ніжно до губ доторкнись,
Щоби серце від жару палало.
Ти зі мною у літо вернись,
Щоб від цього душа заспівала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429395
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 07.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2013
Мрії пусті, нічого з них не буде,
Та й замки не будуй, бо вони зникнуть,
І вір лиш тим, яких вже знаєш, людям,
Будь сам собою і всі до тебе звикнуть.
Не рвися до грошей, бо в мить все втратиш,
Живи отим, що подарила доля,
І друзів бережи, якщо їх бачиш,
Відстоюй найдорожче – землю, волю!
І знаки не чіпляй собі на груди,
Вирощуй хліб і нагодуй каліку,
Тебе по вчинках ще оцінять люди,
Господь все бачить і добавить віку.
Живи, радій і бережи родину,
І землю захисти, коли прийдеться,
Шануй, як матір, неньку Україну,
Нехай любов у серці відізветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429273
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Допоки ще живе кохання,
Звучить мелодія п'янка.
Летить в долоні зірка рання
І обіймає стан рука.
Доносяться із саду звуки,
Наспівують їх солов'ї.
Прокинулись зелені луки
І тихо шелестять гаї.
І сонця промені ласкаві,
Торкнулись ніжно вій моїх.
І на столі горнятко кави,
А за вікном лунає сміх.
"Кохана, вже пора вставати" -
Шепочуть лагідно уста.
Жасмін пахучий коло хати
І матіола розцвіла.
Розчеше вітер мої коси,
Цілунки будуть, наче мед.
Намисто подарують роси,
Троянди, запашний букет.
З тобою і своїм коханням,
Я не розстанусь ні на мить.
Перша любов, то не остання,
Не опаде, як з яблунь цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428320
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 04.06.2013
На вірш ''ПРИХІД ЛІТА'' АВТОР: Віталій Назарук
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428475
На переході із весни у літо
Тремтлива тінь обцілувала день,
І сонечком розбуджений,зігрітий
Повзе по стежці сильний жук- Олень.
У суконці червоній полуничка
Підморгує із-під листка мені,
Підставивши дощу квітуче личко,
Міняють луки шати весняні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428599
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 04.06.2013
на вірш ''Останнiй клич'' АВТОР: Олекса Удайко
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428427
Остання мить... Осіння просинь...
Летять у смутку журавлі...
А дві душі у неба просять
Спізнати щастя на землі...
І у шалених поцілунках
ЗлилИсь під вальс осінніх мрій...
Шукають очі порятунку
В мереживних фіранках вій...
Якесь повітря недоступне-
Все не дає себе вдихнуть...
І серце видає підступно
Звичайних слів таємну суть...
Осіння мить... Осіння тиша...
Осіннє небо мовчазне...
Лиш вітер,граючись, колише
Траву, де ти любив мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428614
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 04.06.2013
Ти прийди, але я не побачу,
Ти постукай та Не підійду.
Просто знаєш, знов таки пробачу,
Знову зраду крУгом обійду.
Подзвони, але вже не почую,
Напиши, читатиму не я .
І тобі не знати чи сумую,
Чи від сліз, сама вже не своя.
Ти поклич, але вже не спинюся.
Ти іди, залиш мене мені.
Хай востаннє щиро помолюся
Я за щастя на самотині .
Прокричи - до відстані луною…
А мені скажи… скажи ... люблю!
До плеча схилюся я німою.
Прошепчи ж… бо ... поруч ще стою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428164
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 04.06.2013
Я давно вже від тебе пішла…
Ще тоді, на краєчку літа.
У долонях не стало тепла
І ти знову забув про квіти.
Я давно вже від тебе пішла…
А щовечора речі складаю.
Тепер знаю, любов замала,
Коли двом у ній місця немає.
Я давно вже від тебе пішла…
Залишатись все важче ставало.
То ж щоденно від тебе ішла…
А натомість , для сина співала.
Я давно вже від тебе пішла…
Та себе у тобі залишила.
І дорога якась вже не та,
І пройти в самоті ще несила.
Я давно вже від тебе пішла…
Косить дощ попід вікна непевно.
Між літами стежина лягла.
Я шукаю її … і… даремно.
Я давно вже від тебе пішла…
Та чомусь ще плече підставляю.
То сорочка не так підійшла,
А чи ґудзика знов пришиваю…
Я давно вже від тебе пішла…
Відпусти, не тримай, я благаю.
І моя вже любов без крила,
І твоєї для щастя немає.
Я давно вже від тебе пішла…
Чи ж пішла…чи пішла … я не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425126
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 04.06.2013
Позбираю думки на причілок,
До останку усі підберу.
Не дивуйтесь, з життєвих сторінок
Через душу б донести перу.
Роззираю небесну світлину
І малюю пейзажем слова.
Лиш в таку благодатну хвилину
Для основи снується канва.
Обгорнула кохання думками,
Знову ж серце пече, не моє..?
Та, неначе дитину до мами,
Співчуття прихилила своє.
Переплакала болем я зраду,
У молитву сховала печаль,
А рецептом давала пораду.
Не собі, а для інших, на жаль.
Почуття ж прикриваю думками,
Хай мовчання в рядки перейде ,
А ЛГ вже своїми вустами…
Скаже словом, що в душу ввійде.
Ось думки, підперезані слізьми.
Чи ж скажу, що це плакала я.
Героїні своїй ніжно-ніжно
Сумота переллється моя.
А думки, що стоять ось, по краю,
Вже давно загубились в мені.
Достеменно таки і не знаю,
Хто подумав, сказав... і чиї?
Ех, думки, прогортаю щоденно…
Переставити хочеться ряд.
Та минуле в сьогодні, напевно,
Не зійдеться у часі ніяк!
Я думками радію весняно,
А в прощанні сумую таки.
Мила, ніжна ЛГ, моя панно.
Знов скажу, що твої це рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426370
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 04.06.2013
Зіщулився похмурий дуб старий.
В зажурі він схилився над вербою.
Старечим сном поснули явори.
Збентежені, налякані зимою.
Із ними рядом граб присів.
Заплющив очі й позіхає.
Тихенько вітер пісеньку завів.
Зима його лиш тішить, не лякає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429336
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2013
Плаче у відчаї небо.
Сипле на землю дощем.
На півдорозі до тебе
Серце окутує щем.
Хмари свинцеві гойдають
Зблідлу колиску нудьги.
Змито стежини до раю,
Світлих надій береги.
Рветься намисто, в калюжі
Піниться зронений цвіт.
Спекою втомлений дуже,
Спрагу втамовує світ.
Хмари розсіє поволі.
Скоро негода мине…
З келиха Щастя й Любові
Вірю, напоїш мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429077
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 04.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013
Курагою розсипані зорі
По небесній шовковій чадрі,
Срібних снів павутинки прозорі
Заколисує ніч у дворі.
Тепле літо смарагдові крила
Розгорнуло, де снять моріжки,
Де ірисам пастельні вітрила
Заціловує легіт п'янкий,
Де роса на густім оксамиті
Відбиває освітлену вись,
Де на лаві, серпанком сповиті,
Наші пальці тонкі заплелись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426897
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 29.05.2013
"Стара любов не ржа́віє."
(Бойківська приказка)
Стара* любов не ржа́віє ніколи,
Із року в рік міцнішає стократ.
В городі снять шовкові матіоли,
Зігріті теплим подихом Карпат.
Вчуваю річки срібні перегуки,
Лоскоче нюх духмяна ковила...
Мені крізь ро́ки простягаєш руки,
Мов лебедині вірні два крила.
А я за них тримаюсь без вагання,
Бо знаю, що не впустиш. Летимо!
Стара любов - найперша і остання,
Як Вічності невидиме клеймо.
*Під словом "стара" мається на увазі "перша".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425301
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Хоч мова є своя, але чужа панує,
Російська полонить, англійська домінує,
А брат наш мов заснув, хизуючись собою,
Швергоче на чужій, аж бризкає слиною.
Колись, як йшли до нас, коли діди родились,
Ми вчили чужаків і в них чужого вчились,
Приходиться тепер відстоювати мову,
І берегти своє потрібно кожне слово.
Спитаєте чому, така у нас родина,
Коли чуби тріщать, і гине Україна.
Сміються чужаки і набивають суми,
Стараються у нас дорватися до Думи.
Ми ж на своїй землі, а нам плюють в лице,
Курей у нас тепер навчає вже яйце,
Вклонімося землі, шануймо кожне слово,
Щоб зберегти лице і рідну нашу мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420370
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 29.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013
Музика: Микола Шевченко
Спадає ніч. Іду я плаєм.
Весна стріча мене розмаєм.
І сипле небо щедро зорі
В мої розплющені долоні.
Приспів:
Солов’єм
Душа співає.
Дзвін у скронях
Калат́ає.
Мов на вітрі
Лист, тріпоче
Моє серденько
Дівоче (2 р.)
А десь там біля водограю
Давно мене уже чекають
Палючі очі, скеля-плечі,
Гаряче серце молодече.
Спішу, біжу. Стрункі смереки
Розкрили крила, мов лелеки.
Верхівки радо прихиляють,
На долю-шлях благословляють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427364
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 26.05.2013
В яблуневім саду облетіли пелюстки біленькі,
І упали на землю, схоронивши неспокій в траві,
Замість них зав’язались плоди, як краплинки маленькі,
Що народять нам яблука осінню стиглі, смачні .
Відцвіла, відкохала ця яблуня знову весною,
І поринула ніжно у тихе сімейне життя,
Килимок застелила травневий рясною росою,
І на рік заховала весняні, щемкі почуття…
Ти відродиш, красуне і Сонце промінням огорне,
Твої яблука – діти найкращими знов назовуть,
І листочок на рік, знову Дід у зимі перегорне,
І появиться цвіт, що застелить весною твій путь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427420
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Самотній Вітер гуляв у парку,
Тихо мурликав пісню сумну.
Листом по стежці писав ремарку,
Поки не стрів її... ніжну Весну.
В зеленій сукні йшла промениста,
Цвіт розсипала усмІшка ясна,
Хмари розвела душа її чиста.
Серце скорила вітра вона.
Душі з'єднали їхні навіки
Сонячно-чисті їх почуття.
Єдність душевна прийшла не для втіхи,
А щоб любов'ю розквітло життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422544
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Коли шляхом іде єдиним
Не один і не два – родина.
Таким шляхом і йде країна,
Бо країна, - це й є родина.
Коли всі ми – одна родина
За порядок в своєму домі,
То міцною зробим країну,
Не під силу таке одному.
Коли хліб на столі у хаті,
Коли думка у всіх єдина,
То родина тоді багата
І багата така країна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427309
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Хлюпоче небо піснею журливо,
Кінець акордів впали на траву,
В останнє небо блискавкою тліло,
Ударив грім, скінчив октаву ту!
Затихло все. Лиш де- не- де краплина.
Несміливо котилося тепло.
Лилась тужлива пісня журавлина,
Що кликала журавку у гніздо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427288
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Віками над нею знущаються,
Розтоптують і не каються
Недоумки, блазні, чужинці...
Ми терпимо - ми українці.
Та годі терпіти, мій брате,
Стань мову свою захищати,
Як далі ловитимеш гави –
Не буде у тебе держави!
Очуняйсь, протри ти очиці
Святої напийся водиці,
Бо тим, хто тебе спокушає,
Їм діла до тебе немає.
Їм треба, щоб жив у дурмані,
Навкруг щоб дурні були, п’яні…
Затьмарений розум і воля...
Потрібна тобі така доля?
Бо мова - це лише початок.
Війну проти нас розпочато!
Які ми тоді українці?!
На рідній землі ми чужинці.
Історію нам набрехали
Імперські кати і вандали -
І досі тримають у путах,
Братерська любов, як отрута.
Все згадуєм "рай" ми химерний,
А "рай" той був дутий, фанерний,
Накоїв багато нам лиха,
Тому і розпався він тихо...
Я дуже прошу, любий брате,
Не дай себе знов загнуздати.
Хотіли ми іншу державу,
Яка б мала совість і славу,
Якій і до нас було б діло,
Керовану мудро і вміло
У тих, хто дорвався до влади,
Не варто просити пощади.
Народ для них мотлох, тупа біомаса,
Та ще і до спокус стає дуже ласа,
Зацькований бідністю, підлістю влади,
Годує усі корупційні посади.
Яка йому мова – на шлунок голодний?
Тому у нас нині «язик» знову модний.
Не маємо права так жити,
Державу нам треба творити!
28.08.2012р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427007
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
В саду весняна віхола казкова,
Біло-рожева, ніжно-пелюсткова.
Чманіє голова від ароматів
Меліси, вишні й молодої м‘яти…
Коктейль квітковий спраглими вустами,
Спиваю жадібно немов востаннє.
В душі лунає пісня «Ейфорія»,
весна – чарівних квітів феєрія…
Так радісно гуляти рано-вранці,
Малює сонце на щоках рум‘янці,
Лоскоче вітер прохолодний тіло,
За обрієм зненацька загриміло…
Набігли раптом купчасті хмарини,
І впали з неба дощові краплини.
Долонями ловила дар небесний -
Нарешті знову все навкруг воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425269
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 24.05.2013
І знову світ біжить по тому ж колу –
Життя стрімкого дивна круговерть…
Ось сонце з неба дивним ореолом
Теплом весну наповнило ущерть.
Вже скоро зацвітуть кокетки-вишні,
Зазеленить під росами трава…
А потім літо в мріях заколише
Під зорями небесних покривал…
За літом – осінь зажурить дощами,
За осінню – зима знов на порі…
Так день за днем!.. І знову все так само:
Приблудиться весна в календарі…
9 квітня, 2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417386
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 24.05.2013
Кожну хвилину дякуймо Творцю
За всяку пашницю й пшеницю,
Радіймо сонцю та життю,
І любіть Богородицю святу.
Всі щиро дякуймо Творцю,
За землю, сонце та ріки,
Будьмо вдячні Богу навіки,
Щоб жили народи повіки.
Без Бога в житті важко жити,
Не можна й ногою ступити.
Творець наш Небесний Єдиний,
Дарує літа нам й години.
Щоб в день іменин прославляли,
Щоб многая літа благали.
Подякую Богу за сонце,
Підходжу сама до віконця.
Що я не прикута до ліжка,
На личку моєму усмішка.
Я дякую Богу за долю,
Живу я у мирі й любові.
Амінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424838
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Вплету у коси цей світанок,
Божественна, духмяна мить.
Візьме в обійми ніжний ранок
І неба синього блакить.
Рожевим цвітом на волосся,
Впадуть пелюстки запашні.
Дзвінкого птаха стоголосся,
Нам донесе свої пісні.
Роси прозорої намисто,
Блищить холодним кришталем.
Берези вітер грає листом,
Проміння світить ліхтарем...
І ми з тобою нерозлучні,
Любов в волошкових очах.
Сердечні ритми милозвучні,
Візьме в політ у небо птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425121
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 21.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2013
Я сумую за тобою, за краплинками роси,
За чарівною весною, неймовірної краси.
За блакитним, чистим небом і за співом солов'їв
І за сонячним промінням і мереживом дощів.
Вже вертаються до краю, голосливі журавлі,
Із весняного розмаю вилізуть комахи всі.
Заплітати буде коси, вітерець своїй вербі,
Яблуневий цвіт в волоссі буде солодом осі.
Заквітують рясно в лісі, ніжні квіти проліски,
Щебетатимуть у стрісі, дзвінким голосом пташки.
Буде плакати й сердитись, надоїдлива зима,
Їй нема куди подітись, на порозі вже весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415602
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 20.05.2013
Прийди до мене в гості й посміхнися.
Присядь зі мною, доле, поворкуй.
Тебе благаю з сонцем повернися.
І світле сяйво віри подаруй.
Її одну не хочу я втрачати.
Без неї і надія не живе.
Життєвий шлях нелегко торувати.
Коли її промінчик не цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421208
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 08.05.2013
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 08.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2013
Нехай туман засліпить все довкола
І сірим будень обіцяє буть;
Нестримний дощ гуляє хай по колу,
І хмари кучові блокують сонця путь.
Хай снігом захурделить всю дорогу,
Несеться вітер ген за небосхил.
Ми ж очі завертаємо до Бога
Й зустріти ранок просим в повні сил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407790
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 07.05.2013
Коли на серці стане тяжко,
Дістане знову мене сум,
Зітхну, як завжди, тихо й важко,
І полечу на крилах дум,
Туди, де вітер вільний в полі,
Де видно світ у всій красі.
Бо там журби нема ніколи.
А трави скупані в росі.
Пройду там босими ногами
По ще нестоптаній стерні.
І доторкнуся я руками
Своєї рідної землі.
Відчую подих різнотрав"я,
Вдихнувши, душу ізцілю.
Як пташка крила знов розправлю,
Услід за вітром полечу.
Туди, де тепле синє море,
(І десь далеко вже журба),
Де небо чисте і прозоре...
І смутку я вже не раба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421201
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 07.05.2013
Моя душа, як океан бурхливий:
Кипить, вирує, в шумі поспіша…
Який же Бог до мене терпеливий!
Кажу тобі: спинись, моя душа!!!
Спинись. Спочинь. Не поспішай нікуди.
В покорі будь. І біля ніг Христа
Посидь, послухай… Поспішають люди?
Дивись на Нього! В Ньому повнота!!!
Час вибирати: Марта чи Марія?
Чи серед буднів є шабат святий?
До Бога я приношу свої мрії,
Тривоги, болі… Бо мій Батько—Ти!
Є глибина утіхи в спілкуванні.
Я притуляюсь серцем до Христа,
Щоб пізнавати всі Його бажання:
Любов, спасіння, вірність, чистота…
В моєму дусі править Божий Дух.
Веселкою ясніється дорога.
На морі—спокій. Вітер вмить ущух.
Є світло й радість. Це реальність Бога!!!
27.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367154
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 29.04.2013
Два келихи з вином до половини...
Вуста смакують спрагло, - п"єм до дна.
Багрієм барвом стиглої калини...
Одна на двох любов ...І ти - одна.
Тіл наших шовк торкнувсь постелі ложа,
Усипану пелюстками троянд.
Зоріла ніч. Свіча, немов сторожа
Двох пристрастей у шалі між гірлянд
Незримих у повітрі феромонів.
Сльоза воскова... Трепет... Сплеск судом...
Звідќільсь лунала гра на саксофоні.
...Тіла пашіли від солодких втом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421031
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 29.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2013
[i](Валі С.)[/i]
Таке п'янке і лагідне цвітіння,
Такий квітнево-атласний розмай!
Медами ллється сонячне проміння -
Лише долоні теплі підставляй!
І набирайся міці і наснаги,
Як срібна річка сили поміж гір.
Снують хмарин густі архіпелаги,
Мережать неба синій кашемір.
Несуть весни строкаті самоцвіти,
Двінких веселок теплі кольори,
Щоб кожен ранок ти могла радіти,
Коли проллються промені згори
У дзбан душі. Хай солодко квітує
Ця світла днина, тепла і хмільна!
І хай тебе від мене поцілує
Тендітно-юна дівчинка-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419715
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Оспівана козаками вільна Україна,
Омріяна ворогами, не здійсненна мрія.
Не зуміли подолати, вороги закляті,
Не ставала на коліна - Україна мати.
Не ставала і не буде ворога благати,
Та з любов'ю, українців буде захищати.
Матір Божа захищає, рідну нашу землю,
Дай нам миру, пошли силу, Бог благословляє.
Тож радіймо, розквітаймо, як квітка на сонці,
Тож шануймо нашу землю, ми ж благословенні.
Українці, сини й дочки! Не цурайтесь неньки,
Не деріть її на шмаття, любіть щирим серцем.
Я ДОНЬКА УКРАЇНИ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411474
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 24.04.2013
Понад річкою широкою
Ростуть верболози
Йде дівчина чорноброва,
Втираючи сльози.
Втерла очі чорноокі,
Змахнула рукою,
Дуже гарная дівчина
З русою косою.
А на зустріч козак їде,
Коня напувати,
Здрастуй мила, чорноброва,
Щось маю казати:
-Ой чому, ж ти дівчинонько,
Голосно голосиш?
Чому ж ти моє серденько,
Мене не запросиш?
- Добрий день мій, козаченьку,
Мовила дівчина-
Щиро,гарно усміхнулась,
Низенько вклонилась.
Покохала я навіки
Хлопця молодого,
Дуже гарного, милого,
Козака міцного.
-Давай підемо, кохана,
Коня напувати,
Скоро будемо з тобою,
Весілля справляти.
Ой, козаки - козаченьки,
Не ходіть поводу,
Не давайте дівчинонькам
Бачить вашу вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417538
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Ясная зоряна ніченька,
Світить мені уночі.
В темному морі у човнику,
Важко мені на душі.
Зоряна, ясная, ніченька,
Тихо шепоче мені,
Гарная, милая дівчина
Душу зігріє тобі.
Ой, ти, козаче, мій соколе,
Волю візьми в свій кулак,
Скоро зустрінешся з долею,
Гарний, міцний ти козак.
Ти захищатимеш рідную
Темлю святішу й святу.
Ти захищатимеш любую
Матінку рідну свою.
Зорі осяють доріженьку,
Вказує місяць твій шлях,
Будеш щасливий навіки ти,
Щирий і вірний козак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417913
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 24.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2013
Ой не шуми гаю,
Бо я добре знаю,
Що є мій коханий
У тому гаю.
Він прийшов до дуба,
Зеленого дуба,
Він прийшов зустріти
Кохану свою.
Ось іде дівчина
На зустріч з коханим,
Плаче та голосить,
Себе в груди б'є.
Віддає матуся мене
За нелюбом,
Що мені робити?
Біль у серці є.
Мамо моя, мамо,
Не ганьби дитину,
Я в тебе єдина,
Я твоя донька,
Краще помолюся,
З тобою не змирюся,
Іншого кохаю
Хлопця-моряка.
Моряк піде в море,
У чорне море,
А я заспіваю
Пісню голосну.
Зачекай, моряче,
Не кидай дівчину,
Візьми м'я з собою,
В море назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420163
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Ще з літ малих думки перебирала,
Обдумувала все- і так і сяк,
Хотілося ,щоб тайн не існувало,
Щоб кожну річ міг зрозуміть й будяк!
Пощо людина на цей світ приходить,
Чи ж долею вже вистелений шлях,
Чи кроків даль, це особиста справа,
Чи карта вже давно в наших слідах.?
Чи виконаю все, на плечі взявши,
Цей хрест земний , що Бог мені післав?
А як що ні, пощо думки безцільні,
Життя в кубельці, яке хтось збудував.
Чи доживу, щоб чимось прислужитись
Своєму ближньому, так як і Бог велів,
Чи пройду мимо ,бо «сорочка» ближча,
Лататиму її, щоб тілом не світив?
Подай же ,Боже, розум зрозуміти,
Оце земне і не стійке буття,
Навчи мене, щоб у любові жити,
Молитися тобі й тобі служити,
Не нарікаючи нести хреста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411979
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 10.04.2013
Розійшлися струмками веснянки
розпустився квітковий версаль
березові смарагдові ганки
із бруньок розплели пектораль
покотилося зілля додолу
загасились біляві вогні
Від тепла льодові частоколи
відійшли на зеленім човні
Розвиднілось. На синій тарелі
натянулась прозора струна
І на тій пересічній купелі
нагодилась з"явитись вона
Розляглася сорочка білява
На прозорому рідкому склі
А волосся пряме та русяве
Потонуло у тім кришталі.
Ти стояв і на неї дивився
Мов примара, мов тінь крижана
підступаючи враз оступився
і шубовснув в купелю до дна.
Визираєш - немає дівчини
І з води вже ніщо не зрина
А навколо вже квітли жоржини
Почалася барвиста весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417276
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Якщо вже серце не палає,
Немає мрії, спраги до життя,
Що може дати кволе тіло,
Крім статистичного ледве буття?
Навіщо все навколо сяє
Та кличе, манить до нових зірок?
У тебе право є на щастя!
Не стій на місці і зроби цей крок.
Іди вперед! Вже схаменися!
Пройшла пора поневірянь!
Облиш, мов марево, страждання,
Собі найглибше до душі заглянь.
Не буде легко тобі, знаю.
Ти зуби зціпивши іди, іди.
Обов’язково стане краще,
Лише благаю, не гальмуй ходи!
І оживуть усі клітинки,
Омиті сяйвом нових сподівань.
Знов доля щиро посміхнеться.
Зірки ти з неба сам собі дістань!
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407854
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.04.2013
Людська трагедія вже не хвилює,
Признати неприємно в сьогоденні мушу.
Нам криза економіку руйнує,
І рикошетом губить не окріплу душу.
Але не завжди так погано буде!
З гнітючого полону вирветься країна.
І кращу долю нація здобуде,
Бо дуже болісно стояти на колінах.
Цей біль примусить захищати гідність,
Долаючи паркани та високі мури.
Вкраїни діти! Присягнем на вірність,
Не дивлячись на нищівні для нас тортури!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409157
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 10.04.2013
Ще сон триває...
Немає сенсу закривати очі:
Душевна процвітає сліпота.
А сум долає нас вже проти ночі.
Від цього присмак в крові - гіркота.
Немає сенсу затуляти вуха:
Кричить вже тиша. Не мовчить вона.
Бо це - межа! Бо це - тоненька смуга,
Де кожен мов натягнута струна.
Немає сенсу затискати рота:
Слова самі зриваються із вуст.
До шиї нашої лаштують дрота.
А душ поламаних не чують хруст,
Бо сон триває...
10.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410587
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 10.04.2013
Наш край волелюбний, степів безкрайніх
Був осередком свободи і сил життєдайних.
Тече Дніпро широкий, могутній, величавий.
Були в його історії і гіркота і слава...
Нічого кращого немає для свідомої людини,
Ніж бачити постійне процвітання України!
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410313
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 10.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2013
Доки тече у жилах кров,
І я в гостях у цьому світі
Я пишу вірші про любов
Легкі,солодкі мов бісквіти.
Жену від себе каверзні думки,
Спинивши час в уламках днів,
Де всі слова немов бруньки,
Розквітли в кратері забутих снів.
Кохання мов зефір у шоколаді,
Розтане поцілунком на губах,
І більш ніякої помади
Не буде в наших почуттях.
Солодкі дні,солодкі ночі
Загорнуті в фольгу із ласки,
І я дивлюся в твої очі
Відкрито,ніжно-і без маски.
Твій подих вп'ється в мій світанок
Розбудить всі давно забуті відчуття
П'янкою сумішшю кориці й кави
Він втілиться в нове життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397605
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 04.04.2013
Життя моє без тебе - не життя,
Як я радію від краси твоєї,
Як прагну я священного злиття,
Бо я давно назвав тебе своєю.
Ранкове сонце сходить в небесах,
Пливуть тумани тихо над рікою,
Ти вже не спиш, не спить твоя краса,
А я любуюсь казкою такою.
Моя царівно, світе чарівний,
До тебе завжди я на крилах лину,
Тебе люблю, бо я навіки твій,
Моя красуне, рідна Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414872
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Розлився час у мідний келих щастя,
Застигши ніжністю в краплинах насолоди
І на поріг душі ступає казка,
Побудувавши з мрій гранітні сходи.
Жавріє в серці відчуття тривоги
Що все це сон, навіяний коханням
І кожна крапля насолоди
Це лиш мої нездійснені бажання.
Але твій погляд перекреслив всі страхи
І я з оголеними почуттями
Стою на березі ріки
Розніжена твоїми снами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410372
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 04.04.2013
А хто вона?
Богиня чи звичайна Українка?
Розкішна діва чи твоя весна?
Так це ж твоя кохана жінка,
-Така ласкава і близька.
Її любов розлилася рікою
В дзвінкій мелодії весни
-Вона живе і дихає тобою
Візьми її до серця пригорни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407261
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 04.04.2013
Метушня... метушня на пероні,
Хто до Львова у Київ, Донбас...
І мелькають, мелькають вагони,
ВезучИ чиюсь долю і нас.
Зажурилась заплакана жінка,
Загорнулась у теплую шаль.
На душі їй так боляче й гірко,
Вона в нього ховає печаль...
Залишилось за вікнами місто,
Галаслива, весела юрба.
У руках ніби пам'ять, намисто,
А у серці пекуча журба...
Чути щебет малої дитини
Заспокоює внучку дідусь.
І міняються різні картини,
Я візьму собі в пам'ять котрусь.
Ось кондуктор іде коридором
І на таці несе теплий чай.
Десь гитара звучить з до - мінором,
Лине пісня з словами " прощай"...
Хтось сміється, радіє чи плаче,
Хтось читає собі в забутті.
З гучномовця звучать передачі,
Їх заслухався той що в путі...
Села, ліс і зупинки минають,
Пасовиська, зелені луги.
У вагоні людей цих єднають,
Металічних доріг батоги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414040
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Ти закохалась в нього знову,
Мабуть весни тому вина.
Взяла кохання за основу
Та напоїла без вина.
І карамелеві світанки,
Вдивлялись в очі голубі.
А перламутні, ніжні ранки,
Кохання те несли тобі.
Сніг танув, танув від кохання,
Перекидався у струмки.
Лилась мелодія дзюрчання,
Слова вплітались у думки.
Летіли з вітром по долинах,
Купались в паводку ріки.
Відображалися в картинах,
Приходили у дивні сни...
Ти закохалась в нього знову,
Навколо так сади цвіли.
Птахи підслухали розмову,
По всьому світу рознесли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414631
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
І знов не так і знов не те…
Хоча озера й нині сині…
Та душать волю в Україні,
А воля в нас – це щось святе.
Знов неньку нашу розривають,
На північ «брат», на захід «друг»,
Та українці ще не знають,
Що наш рабами буде люд.
Чому бояться України?
Бо, як підніметься з колін,
То небо засіяє синє,
Тоді на варті стане син.
Обніметься уся родина,
Європи центр до нас прийде,
Розквітне рідна Україна
І щедрим колосом піде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413605
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Дратує їх моя державна мова,
І завидки беруть за врожаї,
І те, що вихід маємо до моря,
І те, що ми живемо на землі.
Вони б нас знову кинули у тюрми,
Послали воювати до Чечні,
Щоб, як кошмарні із Афгану сурми,
Нас піднімали кожен день у сні.
Вони нас розривають на частини,
Країну ділять, козир їхній – газ,
Дратує їх, що наше небо синє,
Що їхня воля, нам вже не указ.
Звучить не наша музика в ефірі,
Газети і журнали теж чужі,
Народ повсюди хоче жити в мирі,
Бо наші люди справжні трударі.
А нас болить, що спокою немає,
Що наша пісня - з колоса зерня,
Та скоро нас калина об’єднає,
Сяде до столу здружена рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414625
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Зустріч ця не випадкова,
Знали вона і він.
Очі у очі... Ні слова -
Пам'яті бив передзвін.
Хоч розгубилось у плині
Ситого штилю,
Однак
Це почуття по краплині
В душу сочилося.
Смак
Напівзабутого тіла,
Рук розпашілих тепло.
Наче уперше, несміло
Пив поцілунки.
Кого,
Де і коли розпитати
Про швидкоплинність життя?
Доля щасливі дукати
Сипле лиш мить.
Почуття
Знов спалахнуло квітково.
Танув напруження лід...
Зустріч ця не випадкова
В серці залишила слід.
28.03.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413392
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів.
Ти до мене в гості не приходиш,
Знов у серце стукають не ті.
На вологі вищерблені сходи
Розіллялись пахощі густі
Свіжих фрешів мокрої алеї
В шумовинні лагідних цвітінь.
На мої шовкові орхідеї
Опустилась яхонтова тінь -
Впало сонце персиком за ве́жу,
Небокрай трояндово цвіте.
Я тобі до крапельки належу,
Але ти не відаєш про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Збігає час. Немає вороття.
Із кожним днем ятриться біль розлуки.
Все, що залишилося - спогади.
Життя
Притрушує мінором денні звуки.
Немов цебром холодної води,
На розпашілу голову репіжить,
У час, як сонця золоті сліди,
Дають початку ночі силу свіжу.
У тиші павутиною нудьга
Сплітає вечір сутінками міста,
І в'яже душу гнітом ланцюга,
І сил нема боротися.
Огниста
Вечірня вулиця виманює в юрбу.
Іти крізь натовп - звична терапія.
Знеболення душі.
Свою журбу
Сховати там - дорогоцінна мрія.
А потім повертатися назад,
В кімнату, де скімливо так і тоскно.
Нести свій хрест, коли й гірка сльоза
Пектиме, як гаряча крапля воску.
15.03.2013р.
Для ілюстрації використано картину
художника Сідорова С.Н. "Вечір у місті"
http://www.liveinternet.ru/journalshowcomments.
php?journalid=3090603&jpostid=107446259
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409592
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Бувають дні сумні і хмурі,
Від того так душа болить.
Снігів великі кучугури,
Від сонечка розстануть вмить.
Бувають вмиті дні дощами,
Навколо сирість і туман.
Блука самотньо берегами,
Берези обіймає стан.
Бувають дні в блакитнім небі,
Летять хмаринки в нікуди.
Бруньки з'являються на вербі,
То перші вісники весни.
Бувають дні ласкаві й ніжні,
Усмішку сонце шле свою.
Весни цвітіння білосніжне
І слово лагідне, люблю...
Кохання їм дарує літо,
В цвітінні бархатних троянд.
І звуки, голосу трембіти
І ніжні запахи лаванд.
Впаде листочком у долоні,
Сумної осені печаль.
І будуть пульсувати скроні,
Зігріє душу теплий чай.
Прониже холод в день зимовий,
Візьму накину теплу шаль.
Зустріне ранок світанковий
І забере сумну печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412328
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Ти повертаєшся у сни,
Незабутня юність моя.
Світанком ранньої весни
І ніжним співом солов'я.
Крізь заметілі ти пройдеш,
Переметнеш крізь океан.
Нема ні спинку, а ні меж,
Обіймеш вальсом, ніжний стан.
Полинеш юність в береги,
Води нап'єшся з джерела.
Ти додасиш мені снаги
І додасиш мені тепла.
З тобою ми мов в перший раз,
Пізнаємо кохання смак.
Як швидко юність плине час,
Літа минають швидко так.
І налітавшись досхочу,
Вкусивши смак минулих літ.
Вберешся юність у парчу,
Лишивши в пам'яті свій слід.
Його не змиє давнина,
Студенним, проливним дощем.
Лиш на волоссі сивина
Залишить свій душевний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411949
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Весняний запах у повітрі,
Руйнує кригу теплий день.
Течуть струмки прозоро - світлі
І нам наспівують пісень.
Чарівних, ніжних, мелодійних,
Від них радітиме юрба.
Полоще коси у промінні,
Теплом зігрітая верба.
У небі пропливають хмари,
Неначе стадо баранців.
Зими зруйновані вже чари,
Весна покликала ченців.
Знов прибереться ліс у шати,
Весняні проліски у нім.
До себе будуть зазивати,
Птахи співатимуть пісні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405280
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 25.03.2013
А я колись прийду й залишусь
В твоїх обіймах і очах,
У світанковій диво-тиші,
У зорепадових ночах...
А я прийду у листопадах,
Щоби розбить стереотип.
В моїх жіночності принадах
Ти прочитаєш манускрипт...
А я колись прийду раптово-
Як затанцює перший сніг...
Зцілую кожне ніжне слово,
Що ти складеш мені до ніг...
А я колись прийду наза'вжди...
Як ти давно того хотів...
На білу нитку нанизавши
Ігристі перли почуттів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410105
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Іду до лісу, що притих – не дише,
Як вояки завмерли грабчаки,
Гіллям тихенько вітерець колише
І заячі видніються сліди.
Берізка притулилася до дуба
І віти заплелись у кісочки,
А дуб красуню поглядом голубить,
Цілуючи тоненькі гілочки.
Сніг шурхотить, виблискує на сонці,
Сороки скрекіт засипає ліс.
Сніжок дарують хмари, як гостинці,
І небо виглядає з-за куліс.
Кора потріскує на сивому морозі,
Сніжок периною лягає на кущі,
Сліди тускніють в сніговій дорозі
І чорний ліс у білому плащі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410371
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
По вулиці нічний блукає час,
Та я з ним зустрічатися не хочу,
Бо ще одна невизнана печаль
Наповнила росою мої очі...
Так стрімко доторкнулася щоки
Своїм цілунком теплим у свободі.
Навіщо залишаєш на роки
Свій образ у душі в самотній згоді?
Мовчу. До світла стомлено іду,
А серце … звідки все чудово знає?
Що ти сховав обручку золоту
Й мене півночі віддано чекаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408121
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Тяжке життя тепер настало –
Країна зовсім занепала.
Хоч незалежність наче є,
Але добробуту немає.
Немає щастя і добра,
Немає спокою і сміху,
Неначе ми в полон до зла
Попали ворогам на втіху.
Неначе страшна чорна сила
Народ наш щирий полонила
І прагне витягти всі жили.
Над українцями могили
Звести бажає. Й не зважає,
Що ціла нація страждає!
Погляньте! Тисячі сиріт
Благально дивляться у світ.
Під церквою старенькі просять
На скибку хліба. Сумно носять
Старе брудне та ще й подерте.
Скажу я, друзі, вам відверто –
Неможна нам так далі жити,
З цим треба вже хоч щось робити!
Що саме? Перейти від слів
І взятися гуртом за діло.
Потужний щоб народний гнів
Стер те, що всім осточортіло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410127
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Вона ішла містом глухим і марудним,
Вдихала усю суєту до кінця.
Її пестив вітер кругом привселюдно,
Шептав про кохання, про краще життя.
Весна дратувала – то тепло, то зимно,
Думки забрели у безвиході кут…
Та враз обірвалась ця сіра картина,
Він їй подзвонив і сказав… що вже тут.
Додолу упала опущена сумка.
А знаєш?! Ти бачив? Вже справжня весна!
У скроні чеканила трепетна думка:
Як хочу я щастя напитись сповна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408905
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Отримав отакого листа...Прочитав і мало сам не розплакався від співчуття автору і плачу "босого серця" під акомпанемент моєї ридаючої гітари...
"При першому вечорі прослуховування "Плачу гітари", не писала, тільки плакала. Потім , мабуть, задовго зживалася з мелодією, бо ви отримали кілька варіантів. У Олени перші дві стрічки відрізняються від моїх по розміру... Прослухала пісню "Гітаро, плач". Ви все там переробили гарно. Та музика не давала спокою… А тепер не знаю, що з цим робити. Послухайте, вірніше проспівайте."
Прослухав, проспівав...І сів знову переробляти під перший варіант мелодії. Бо слова і у одної Оленки, і у другої надзвичайно гарні. І надзвичайно негарно, коли їх обійдуть увагою. І ще негарно, коли заставиш дівчину плакати, а сльози не висушиш... Тим більше напередодні жіночого свята...То ж може наша пісня заставить Оленку зрадіти і посміхнутися. З прийдешнім святом вас, дорогі жіночки!
Плач, моя гітаро.
Обійняв туман
За тендітний стан,
Мов хотів зцілити
Від душевних ран.
Тільки ми не пара,
Плач, моя гітаро.
Що тепер робити?
Та мовчить туман.
Приспів.
Тремтить струна,
Мов сльози на очах:
Прийшла весна,
Але вогонь зачах.
І б’ється біль
По струнах, ніби птах.
Любовний хміль
Розвіявсь на вітрах.
І рвалась пісня в чисте небо,
Тремтіла болем тьма.
Без тебе жити треба,
Лиш крил уже нема.
У косу літа
Сивину впліта.
Пам’ятаю досі
Я твої уста.
Та коли, мов кара,
Забринить гітара---
Моє серце босе
І без крил зліта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405931
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 14.03.2013
У кожної нації є своя історія
Є свої досягнення й рідна територія
Територія як правило кров’ю вся полита
І трупами людськими нерідко була вкрита.
І об’єктом гордості і вічної слави
Завжди були герої, цієї держави.
І безмежно їх всі люблять, усі поважають
А забути цих героїв – то за гріх вважають.
Бо всі чітко розуміють, за що вони бились
За що смерті йшли у руки, але не скорились
Бились щоб народ їх жив в свободі й достатку
А їх подвиги – це приклад – нащадкам на згадку
Тож поглянемо на нашу рідну Україну
Скільки ж разів довелося згинуть її сину
Скільки ж люди зліталися як бджоли до рою
Боронити свою землю, взявши в руки зброю
Славне військо Запорізьке само сформувалось
Холодноярське й Гайдамацьке – по волі зібралось
Люди всі оті були Вкраїнського роду
Билися за свою землю, для свого народу
Все буття своє боролись з «сусідськими братами»
Хотілось часто їм тут бути панами й катами.
І історія країни в нас така яскрава
Не годиться в порівняння нам жодна держава
Друга світова війна людей стільки вбила,
Й рушійною там була – Українська сила
Люди йшли на смерть свідомо, за свою країну
Потім разом розібрали суцільну руїну
А зараз оті люди нікому не потрібні,
Доживають свого віку, а кругом лиш злидні
Грошей вони не заробляли, справу ж не відкрили,
Та і звикли вони жити з останньої сили
Ну і хай живуть, а в нас, одна мета нині:
Заробити більше грошей, хоч живем як свині
Добре що хоч «добрі люди» все нам пояснили
Що наші пращури – бандити, лише зло творили
Тобто дідів наших ворог хоче нас навчити
Як на Україні треба Українцям жити.
А в шаленому потоці боротьба триває
Кожен собі як найбільший шматок відриває
І нащо ті інші люди, нащо Україна
Сам живе як кіт у маслі, а кругом руїна
Зрозуміло коли робить це якийсь чужинець
Та не можна зрозуміти коли Українець
Коли люди воювали, мерзли, голодали
Гнили, пухли, калічилися й нічого не мали.
Билися вони за те, що зараз ми маєм,
А ми цього не цінуєм і не пам`ятаєм
Сміються інші з нас народи: «дурні Українці»
Та і мало на що здатні їхні управлінці
Ніяк не можуть розібратись, що й так очевидно.
Завжди у них якісь сварки, дивитись огидно.
Кожен робить такий вигляд наче чимсь займається
Та ніяких змін на краще не спостерігається
Й не створимо ми нічого сильного й могутнього
Бо хто не зна минулого – не має майбутнього
Тож давайте жити чесно, дідів шанувати
І країну свою рідну кругом прославляти
І відновиться тоді Київська держава
Слава рідній Україні! Всім героям СЛАВА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408846
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Весна нас щастям напуває,
Дає наснагу до життя.
Озвіться ті, хто ВЖЕ кохає,
Озвуся разом з вами я.
Дзвінким струмком весна заграє,
Пташиний щебет підійме.
Розкиньте крила, ХТО кохає,
У свій політ візьміть мене.
Промінням сонячним ласкає
Весна ці ніжні почуття.
Озвіться ті, хто ЩЕ кохає,
Злечу у небо з вами я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408248
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Прости нам, Господи..!
прости нам і помилуй..!
прости за сліпоту і глухоту
до болю ближнього....
байдужість неможливу...
за гонор... За гординю саме ту,
що не дає нам
доторкнутися до Тебе...
Бо наші бОги -
золоті тільці..
що душі...очі...
закривають нам до Неба...
Бо правлять нами
інші лже-отці....
Прости нам, Господи..!
Спаси нас і помилуй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408886
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
П"яніє сад від пахощів черешень.
У вітру круговертю голова.
Як описать? Слова тут недоречні,
Коли весна вступа в свої права.
Тремтить повітря від адреналіну.
Бузок своїм цвітінням полонить.
А хмарка білосніжна від жасміну
В повітрі, ніби марево тремтить.
Це буде, любий, завтра, а сьогодні,
Весна навшпиньках тільки підійшла.
Та ще сніги ховаються в безодні.
Іще зима воріт не відчиня...
Та нащо передчасно її звати?
Набратися терпіння і чекать..
Коли кохання в серці будеш мати,
То ти весну не будеш закликать.
Ось поряд ти - моє маленьке щастя.
А більшого душа і не бажа.
І втратити його нам вже не вдасться.
І щирістю нехай тепер вража.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406133
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Чому, берізко, плачеш ти весною,
Коли останній сніг біжить рікою,
Чорнішаєш, в печалі оповита,
Так мила серцю, але сумовита?
Поглянь, пташки зібралися навколо
І утворили над тобою коло,
Веселим щебетом просканували,
Чудні сережки рясно почіпляли.
У небі розбігаються хмаринки,
Не хочуть бачити твої сльозинки.
А ось і дятел стукає у сквері,
І веснонька пройшла крізь сніжні двері —
Лелітки порозкидує врочисто,
Зігріє душу щиро, променисто,
Шовково-білим платтям заквітчає,
Смарагдами голівку увінчає.
І будеш ти — найкраща наречена,
У сонячній усмішці золоче́на. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408528
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Сьогодні підростає покоління
Вже вільної безсмертної землі,
Чиста душа і зоряне сумління,
Підносить Україну із імли.
Живи Україно, коріння тверде !
Ти небо і землю єднаєш.
Ніхто і ніщо вже не спинить тебе,
Ти вільна !
Ти захід і схід пригортаєш !
Ти знов розквітла соняшником в полі,
Калиною прикрасились сади,
Пишатиметься люд в здобутій волі,
Навіки зникнуть рабськії сліди.
Живи Україно, коріння тверде !
Ти небо і землю єднаєш.
Ніхто і ніщо вже не спинить тебе,
Ти вільна!
Історії меч піднімаєш !
Над краєм гордо прапор повіває,
З’єдналось небо й поле. Геть заброд!
А мова рідна піснею витає,
Вперед Вкраїно! Нація- народ !
Живи Україно, коріння тверде !
Ти небо і землю єднаєш.
Ніхто і ніщо вже не спинить тебе,
Ти вільна!
Дітей під свій прапор скликаєш !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408527
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Україно моя – краще тебе немає.
Україно моя – радість в серці палає.
Україно моя – колоситься пшениця.
Україно моя, у душі ти – світлиця.
Приспів:
Буде свято у нас,
Як розмай у долині.
Вірю, прийде цей час.
Буде в кожній родині
Гідні діти тебе прославляли віками,
Не вмирає той дух – тепер черга за нами.
Заживемо ми всі, як заможні вже люди.
Українців твоїх шануватимуть всюди.
Приспів:
Буде свято у нас,
Як розмай у долині.
Вірю, прийде цей час.
Буде в кожній родині.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407653
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 11.03.2013
До окупантських я замашок звик,
їхня брехня вже остогидла дійсно -
щоб оправдати свій нацистський лик,
звуть рух до волі націоналізмом.
Воно в тім слові і біди нема,
бо хто ще так свій край безмежно любить,
але сичить, наче змія, орда
і аж плює отрутою у груди.
Як не сичіть, а правда в серце б"є,
бо слово те не є з подвійним змістом,
тому на зло вам Україна є
і патріоти - націоналісти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403842
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 11.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
Пішли далеко сніговії,
У лісі пролісок зацвів.
Розтанув сніг давно на віях
І птах на гілку прилетів.
Із теплим променем весняним,
Приходить свято чарівне.
Дарують нам тоді тюльпани
І оживає все живе.
Біжать струмочки радо й дзвінко,
Пливе кораблик в нікуди.
Зимі прощатись дуже гірко,
Весна напоїть всі сади.
І защебечуть птахи ранні,
Зігріті сонячним теплом.
Пробудять тишу на світанні,
Полине пісня над селом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404965
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 06.03.2013
Там край неба горить світанок,
пелюстками гарячого цвіту.
Почекаю грайливих веснянок,
І завдячую цьому світу.
Крізь щілинки весняного неба
сонця промені душу гріють.
Милуватися є потреба,
Вітри радості уже віють.
Розтопилося моє серденько,
Тихим шелестом ранніх дібров.
І чарує весна...так щиренько!
Розливається в жилах кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404931
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013
Радіє день, народжений весною,
Прозрінням тиші і благо́ї миті.
Блукає смуток непомітною грозою.
На паралелях слів думки мої розбиті.
Крадеться спокій, наче злодій на грабіжку,
У ніжнім шелесті весняної краси.
Я покажу тобі оту щастя доріжку,
Ти тепла мені, ве́сночко, принеси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404920
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 28.02.2013
Останній день зими...
Сльозу з шибок поспішно витер
Холодний ранок. Вітер
Колише голі, чорні віти,
Сіріють плями снігу на землі.
Кінець зими, весни початок-
Між ними невловима грань,
В якій і смуток, й радість сподівань,
І снів минулих безліч запитань,
Після яких лиш низка крАпок.
Печаль зими, як лід на річці, скресне -
Усе ясніші будуть дні.
І серце посмішку свою весні,
Як і раніше подарує. І в мені
Щось світле ніжністю воскресне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404921
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013
А ми з тобою ще недоспівали,
Недолюбили й недотанцювали.
Не вишили для внуків вишиванки,
Та не зустріли райдужні світанки.
Ще влітку нам пірнать в тумани білі,
Узимку зустрічати заметілі.
Весною бачити, як квітка розквітає,
А восени, як жовтий лист спадає.
Нам вальси слухати, - не Лакрімозу,
Складати вірші, і писати прозу.
Радіти сонцю, вітрові і зливі!
Ми будемо з тобою ще щасливі!
А знаешь, наши песни недопеты,
Не встретили мы наши все рассветы.
Недолюбили, недотанцевали,
Недогорели, недоцеловали.
Нам заблудиться летом бы в тумане,
Зимой, в морозно-снежном океане.
Весной смотреть, цветы как расцветают,
А осенью, как листья опадают.
Еще нам слушать вальс, не Лакримозу.
Слагать стихи, и музыку, и прозу.
Среди людей, миров, во всей Вселенной,
Мы будем счастливы с тобою непременно!
Як ілюстрацію, використано картину художника Леоніда Афремова "Танго кохання"
http://www.mirml.ru/beautifully/21-kubizm-leonida-afremova.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263063
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 28.02.2013
Небо - суцільна хмарина,
Сіре, як вата стара.
Падає сніг так повільно,
Ледве помітно кружля.
Тиша. Всі звуки відсутні.
Ходить снігами зима
І причаровує лютий,
Ніжність дарує вона.
Білим мереживом гілля
Вкрила у вранішній час,
Тихо пройшлася довкіллям,
Снігу край сукні торкавсь.
Лютий за нею навшпиньки
Йшов. Вона знала про це.
Щастя прозорі сльозинки
Падали з вій на лице.
Подих свій затамувавши,
Кроки спинила на мить:
"Жаль, що кохання пізнавши,
Плин цих хвилин не спинить.
В спину весна вже штурляє -
Скоро її прийде час.
Сніг, подивися, кружляє,
Благословляючи нас".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400723
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 28.02.2013
О любий Бог, прости сьогодні,
Провини пред Тобою годні.
Чомусь така печаль на серці
Відкрив тобі давно я дверці.
Подяку шлю, о мій Спаситель,
Що ти вернув мене в обитель.
Якби не Ти, то я б пропав:
У безвість зла лиш був би впав.
Прийди, Ісусе, з синіх хмар,
Спали гріха страшний кошмар.
Спаси народ, Всесильний Бог,
Щоб не було в житті тривог,
Спаси і ворогів моїх,
Прости їм непростимий гріх.
Бо ти мій Бог, лиш Ти мій Бог.
Живеш Ти аж у лиця трьох.
Хвала тобі, Осанна Сину,
Храни усю мою країну.
Прошу Тебе за мир у світі,
Щоб серцем всі були зігріті.
Хай буде мир завжди й вовік,
Зітри сльозу з моїх повік.
І ти є Бог, Ти мій Спаситель,
Ти мій найкращий Утішитель.
В Тобі любов. В тобі буття.
В Тобі, Господь, одне життя.
А я лиш тінь, одна лиш тінь.
Амінь, Ісус! Амінь! Амінь!
19.02.07.Дубно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404047
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Я любив тебе як міг,
Хоч не бачились ніколи.
Твоє ж слово я зберіг
Зі стільця і парти школи.
Ти – орел, я зізнаюсь,
Ти – духовний чоловік.
Твоїм болем обпечусь
Й збережу тебе навік.
Був святинею в народі –
Став нездвижним, як гора;
Був мислителем ти гордим,
Та прийшла страшна пора.
І, донісши хрест до смерті,
Досягнув ти Божих хмар.
Та думки твої у серці,
Палахкочуть, як пожар!
Ще не раз тебе згадаєм,
Перехреститься рука.
Ти усіх нас возвишаєш,
І душа чогось чека...
11. 05.07. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404048
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Задув в вікно пестливий вітер,
Стара черешня відцвіла давно.
Складав поет із чорних літер
Нове життя в старому кімоно.
Писав він вірш пронизаний
до болю
Давно знайомим доторком руки.
Критикував і трав і квітів волю
Й здоров’я било вже давно
взнаки.
Посеред столу дивний букет
квітів,
Що припідніс був давній
корифан.
Не знав від смутку собі ліків,
Хоч як не нюхав він букет
тюльпан.
Солодкий аромат витав повітрям,
Приємний сплеск розбурханих
думок
Тягнулися розпеченим, холодним
вістрям,
Коли в душі розтягувався шок .
Болів поет душею досить важко,
Ніхто не міг розвеселить його.
Болів в думках продуманих і
тяжких,
Хоч люди вспіли обізвать того.
Назвали бовдуром, калікою,
мазилом,
У слові ще сказали, що баран.
А він писав любов’ю і чорнилом
Та нюхав свій букет... тюльпан.
11. 05. 2007.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404901
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Любов свою роздам всім іншим,
Мабуть, тут жити треба так.
Між світом праведним і грішним
Я лиш всього маленький знак.
Роздам любов свою по світу,
Нехай летить на всі боки.
Вклонюся кожному цим літом
І так пройдуть мої роки.
Розтрачу юність для людей,
Щоб прожили вони в любові.
Нема в цім світі добрих фей
Гріхи у нім й потоки крові.
- Як зупинити зле нещастя? -
Питає думка знов і знов.
Мені одному це не вдасться,
Тож віддаю тобі любов…
Олег ГАВРИЛЕВИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404900
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Розбитих мрій набрала повний міх.
Іду я з ними на чужині в нікуди.
Мрію весь час найти я мій поріг.
Де про цей шлях захочу я забути.
Бажання сильне це проймає до глибин.
В його обіймах важко йти і жити.
Бо те, що буде, знає Бог один.
Нікому Божу волю не змінити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403915
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Сьогодні з морем дружбу завела.
Хоч штурмувало, з ним я говорила.
Я про своє життя розповіла.
Про рідний край,який я залишила.
Про рід козацький,зміцнений віками.
Про мову й звичаї чудові.
І про народ,що славиться піснями.
І про Карпати -гори смерекові.
І про бузок, калину,руту-мяту.
Чебрець і вишню під вікном.
І про батьківську, рідну хату,
стару вербу над потічком.
Ця розповідь моя зачарувала.
Бурхливе море, неспокійне.
Мов колискова заколисала.
Морфей закутав у свої обійми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404098
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Три відважних вовкодави в дозор заступили
і зібратись вовчій зграї вже бракує сили.
Вийшли гордо на поляну стада охоронці:
"Ану досить ухваляти вам закони вовчі!
Досить крові і знущання й вовчого обману -
кожен виє хай за себе тепер на поляні.
А то, бач, навчились хижі жити "по понятьях"
та гарчати і за себе, і за того брата!"
Не така вже вовча зграя страшна, як казали -
одні виють, а всі решта скавчать, як шакали.
От схопити б вовкодавам вожака за горло
і не вити - скавуліти стане ціле кодло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402767
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Любителям гумору
Зустрілися дві подружки посеред дороги,
Вже літ десять, як бачились, бо не було змоги…
Одна в Києві навчалася, а інша у Львові,
Одна вийшла давно заміж, інша без любові…
- Наталочко, як я рада! - подружка сказала…
- Рада і тобі Оксанко! Як ти похудала…
- То дієта все зі мною таке витворяє,
Розповім, якщо бажаєш, бо не кожен знає…
- Та не треба, моя люба, в мене дві дієти,
В одній гречка, а у другій - парові котлети.
Дві взяла - дотримуюсь і дуже стараюсь…
Бо дієтою одною я не наїдаюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404566
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
О Львове мій - моє чарівне місто,
Високий замок з розою вітрів,
Красені леви - сторожі врочисті,
Безмежна кількість древніх ліхтарів.
Арки старечі, скверики, трамваї,
Пам’ятник – цвинтар, мов старий музей…
Ти нас провів і завжди виглядаєш,
Щоб знов зустріти величчю алей.
Місто – театр, де звичаї народні
Переплелись у чарівний вінок.
Де люди носять одежини модні,
Де кави смак приваблює жінок.
А львівське пиво найсмачніше в світі,
Дві гальби вип’єш і душа цвіте,
А твої клумби, мають ніжні квіти,
Майбутнє України тут росте.
У львівській мульді Стрийський парк сховався,
Де лавочка, там пара голубків,
О Львове мій, я в тебе закохався,
Хоч вже давно у вирій відлетів.
Мульда – полога складка поверхні суші, що має форму чаші.
Гальба – півлітровий кухоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404610
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Хто є насправді українець?
Не тільки той, хто тут живе…
Життя для когось - це гостинець,
А в когось воля над усе!
Хтось любить і шанує мову,
Як грають гімн, то не сидить…
Завжди навчається чужого
І зла нікому не чинить.
Хто п’є первак, і любить сало,
І знає бойовий гопак,
Хто має честь, живе за правом,
Хто у душі своїй козак.
Хто перед Паскою Святою
Наводить вдома чистоту,
І дім освячує водою,
Хто долю має не просту.
У кого хата завжди біла,
Хто знає, що таке земля,
Хто не сидить один без діла,
У кого є своя сім’я…
Хто любить пісню калинову,
Уміє сіяти й орати,
Хто зброю викує й підкову
І землю вміє захищати.
У кого думка не зрадлива,
Для кого слово є гостинець,
У кого доля терпелива,
Тоді це справжній українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396888
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 26.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2013
Заплутали історики брехливі,
Заплутали історію і нас.
Знайшлися й наші ,теж зрадливі,
Папір псували і псували час.
Ховає Кронос тайни небувалі
І витягти із нього важко щось.
Пішли у безвість відтинки тривалі,
А ще ж навмисне приховає хтось.
Ох,якже муляє плебея
Історія велична,хоч важка.
Мого народу одісея,
Мого народу ватажка.
"Брати" в архівах все ховають
Найменьший промінь,якщо наш.
Брехнею правду підперають.
А ваш де путь,де ваш?
Скажіть хоч щось,скажіть про себе.
Скажіть нарешті і не пхайтеся до нас.
Час помудрішати далебі,
Мо пожаліє Кронос вас.
А нам до Кроноса дорогу
Торує археолог і історик наш,
І у Європі б`ють тривогу,
Що вже прийшов наш час,не ваш.
І бліднуть арьї перед нашою зорею.
Тисячоліття перед ними дарував нам час.
Трипіллям нарекли ми це з тобою,
Та й Арьї теж були із нас.
А ще ж Мізин,о Кроносе величний.
Гай,гай то вже і зовсім сивина.
Подарував нам інструмент музичний,
А щеж меандр-тотем від Бога,чи мана?
Ми зберегли його,не загубили.
Несем його з тисячолітть.
За це нас теж гнобили
Свої і вороги,роками лихолітть.
Тепер насущний хліб і коровай весільний
Кладемо,як колись,на вишитий рушник
Й сорочку одягаємо,о Кроносе всесильний,
З меандром нашим й носимо повік.
Бринить в душі тисячолітть відгомін
І душу гордість наповня всякчас,
І знаєм ми,що людства промінь
Несли з тисячолітть і інші поряд нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402165
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Уже весна вирує, землю будить
І зеленіє скрізь яровина.
А березень вдихнув на повні груди,
Доносить людям: «Вже — весна, весна!»
Шепоче річка, звільнена снігами,
Останню кригу в далеч понесло.
Цілує промінь спраглими вустами,
Обнявши землю під своє крило.
Ожили проліски в торішнім листі,
Ледь виткнулися пуп’янки-носи.
Земля вдягнула сукню променисту —
Легкий серпанок свіжої краси.
Дарує людям березень щедроти.
На пагорбах весняний цвіт заліг.
А у долині, що лежить навпроти,
Останні сльози ронить білий сніг.
Мені, що подаруєш, дню весняний, —
Яка ж нестерпність забаганок літ?!..
Вдихаю перші запахи духмяні,
Зазеленілих перших бруньок віт.
Так безкорисливо і дивнувато
Люблю весну і цей первинний цвіт!
Я від життя не хочу так багато,
Лише з любові виплекати світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404212
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Не намилуюся, не надивуюся,
Немає слів таких, щоб передати,
Як я люблю тебе, моя земелечко,
Для мене ти тепер і батько й мати.
З тобою радісно, з тобою клопітно,
До тебе, як до мами, пригортаюся,
На споришах твоїх, мов на перині я,
Долоні сонцю вкотре підставляю.
Ти нагадаєш знов про ту весну мою,
І вкотре вже даси мені пораду,
Зігрієш променем, своїм теплом земним,
І защебечеш ніжно листям саду.
І над чолом моїм повієш вітерцем,
Зануриш в пахощі свої медові,
Заполониш усе квітучим чебрецем –
Скільки високих слів у твоїй мові.
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404302
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 26.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2013
Як я пишу, то оживаю,
Свої думки мов скарб складаю,
Не під замок і не у скриню
Їх не ховаю, їх не спиню,
Вони струмком на папір л’ються,
Сріблисто плачуть і сміються.
Думки мої, ви волі діти,
Вам довелось перу служити,
Тож будьте завжди ви зі мною,
Ясним промінням поміж тьмою,
Відкрийте світ, хай бачать очі
Стирайте зло з темряви ночі.
Вам тількі в сяйві розвиватись,
Від правди нікуди діватись.
Життя це Господа творіння,
Беру його живе нетління,
Завжди горю та не згоряю,
Вогнем слова в ряди складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403995
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
І була ніч вже на землі
І сон зморив усіх давно,
А ми з тобою,як й тоді
Все дивимось німе кіно.
Немає світла й барв у сні
Та й чорно-біле то кіно,
А ми з тобою все одні
Самотньо дивимось в вікно...
-Ти чуєш вітер?..
Так давно...
до 2012р. вкл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403981
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Під вечір день вже в пам"ять записався,
Неначе в зошит спогади забрав.
До лютого ще досі прихилявся,
І ніченьку у щічку цілував.
Вчора пройшло, а завтра лиш настане,
Так вчімося сьогодні цінувать.
Останній сніг до крихтоньки розтане,
Буде весна вже завтра чаклувать.
І розцвітуть улюблені тюльпани,
А сонечко одягне всі сукні.
І будуть цілуватись довго пари,
Тримаючись за руки навесні.
І буде гардероб увесь міняти
Вже завтра ліс,перефарбує все.
Розпродажу суконь весь час чекати,
І підставляти сонечку лице.
Я крила Янголяток вчора прала.
І позолоту вишила таку,
Що аж весна до мене завітала.
І я вдягла у крила і весну.
Вона злетіла на хмаринках в небо,
А з нею Янголяточка малі.
Їм вчитися літати з кимось треба.
Чому би не навчити їх весні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402192
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013
В зимовий вечір глянь на небо:
Там зорі посміхаються тобі.
І ти згадай, як я відверто,
В коханні зізнавався при дощі.
Та все змінилось - зорі стихли,
І голос мій не милий вже тобі,
А серце досі не остигло,
Хоч ніби місяць лютий на дворі.
Я знаю, слів моїх не треба,
Вони розвіються, мов білий дим.
І от відкрив в собі поета,
Мабуть, щоб не залишитись німим.
А я писатиму щоденно,
Допоки вітер віє в небесах,
І ти не знатимеш напевне,
Кому присвячені мої слова.
В зимовий вечір плаче небо -
Це зорі захлинаються від сліз,
А все тому, що ми так грубо
Розбили вщент казковість наших мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402103
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Чарівна ніч розпалює багаття,
Усмішка розквітає на устах.
Я пам'ятаю у горошки плаття,
Волошки сині у твоїх очах...
Легенький вітер підіймав покоси,
Червоні маки майоріли нам.
І падали на трави срібні роси,
Розповідали таємниці снам.
На темнім полотні світили зорі,
Тягнувся в нікуди Чумацький шлях.
Пливли хмарини наче хвилі в морі,
Губився я у шовкових косах...
Лягали руки на тендітні плечі
І серця ритм пришвидкувався враз.
Собою грів нас незабутній вечір,
В повітрі линув милозвучний вальс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399332
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 19.02.2013
У сітківці ока лиш крига несповнених мрій,
що навіть повіки не можуть звично закритись,
у долонях протертий, нікому не потрібний сувій,
приховує мовчання, що словам не хоче коритись.
Помирають холодом побиті розірвані квіти,
тихо й без крику, шепотом роз'ятрюють небо,
вже не обійме волосся її улюблений вітер,
який наскрізь ріже долю затупленим лезом.
На стежці між римами будує знову мости,
щоб не казали, що сил не достатньо піднятись,
вона ж не стоятиме, вона знову зможе піти
з молитвою в серці вона вже не буде боятись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397691
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Заплакала відлига гірко,
Їй стало боляче до сліз.
І потекли струмочки дзвінко,
Під лоно лагідних беріз.
Мабуть весна не за горами,
Дарує сонечко тепло.
Проміння веселиться з нами
І зазирає через скло...
Вона застелить ніжний килим,
Поверне птахів в рідний край.
Додасть наснаги тілу сили,
З планети зробить цілий рай...
І заквітує все навколо,
В яскравих фарбах буде день.
Співати птахи будуть соло,
Своїх чаруючих пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397929
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Синє небо, жовта пшениця.
Це є наша держава,
жито в полі колосится,
тричі Україні. Слава.
Не здоланна ворогами
сьпівана милою мовою,
засіяна родючими плодами
усі художники тебе змальовують.
Твої гаї прекрасні, веселкові
струмочки, та стрункі дерева
ліси в осінній час ті кольорові,
Земле рідна! Ти мов королева.
Які родючі землі в тебе
країна хліборобів працьовитих
та короля тобі так треба!
Щоби стало справедливо жити.
Нового! Того що дасть мир
роботи і зарплати
а цей... Не може вимовити навіть сир
Як це бути королем, і мови нашої не знати...
Тебе кайданами він хоче закувати...
Та залишаєшся величною, святою,
тебе злочинцям не здолати!
Не вмирай ти батьківщино моя...
За тебе лялись ріки крові!
Здобули козаки свободу,
у школах сторінки письмові
ще донесуть усе народу.
І ми повстанем проти влади!
Ми визволем тебе вкраїно
вернутся люди із Італії, Канади...
Не переживай, не впадеш на коліна.
Ми завжди будем із тобою.
За тебе віддамо життя!
Нехай із кулаками та без зброї.
Та будемо боротись до кінця...
09.10.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398039
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Ти для мене — сонце досвітнє,
Далеке, зимне, але привітне.
Сріблястий іній, блискучі шати,
Що разять очі й морозять часто.
А поруч тебе треба вдягнутись
У теплий одяг, в шаль загорнутись.
Схололі руки пухом зігріти,
Чужого серця — не зрозуміти.
У тебе зáвжди бракує часу,
Зігрієш словом — і більш не бачу.
Неначе сон ти або жар-птиця,
У серці — повінь, слова, мов криця.
Холодне серце, зимові рожі,
Різьблені квіти, на небо схожі.
Гірке кохання, як плід калини.
Хіба що січень у цьому винен?
То сніжним «Каєм», то «Лелем» станеш,
Цілуєш в щічку і ніжно кажеш:
Я вас не бачив багато часу...
Згасає вогник і так — щоразу.
Зима, насправді, на тебе схожа,
І ти, як січень, в ній — перехожий.
Хочеться літа, тепла і ласки,
Поміж кульбабок з доброї казки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388808
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 01.02.2013
О, як-то боляче! На серці — сумно.
Упали зорі на вечірній став.
Гойдалось плесо легко і безшумно,
Тоненький місяць з хвилі виринав.
Між верболоз ходили ми стежками.
Чумацький Віз згубив мішок зірóк.
Розлоге небо видом величавим
У спогадах навіяло думок.
На мить здалося — знову я з тобою,
Відлуння слів сплелось в пасмо надій.
Неначе пазли, доля самотою,
Що вже й не знаю, мій ти чи не мій?
То плаче світ, коли спадають роси.
Якби ти знав, як народився день,
Ти б не блукав, як птах, по світу досі
І не співав би у світах пісень.
Якби ти знав, якби ти вмів любити
Душі моєї спалахи пожеж.
Ти б помирав, і знову прагнув жити,
Як осінь ця, що сніє жити теж.
[i]Кала́ч, кола́ч — білий обрядовий хліб особливої форми,
випечений із крученого й переплетеного тіста.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384565
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 01.02.2013
Летять роки, летять... Ох, не зумію
Хоч на хвилину зупинити час.
А я ще юність згадками лелію
І повертаюсь в молодість не раз.
Де цвіт акацій сяє білим квітом,
У сад духмяних ягід та вишень.
В ті роси споришеві теплим літом
І під крислатий в школі жовтий клен.
Мій стан стрункий, неначе тополину,
Шовковий вітер ніжно лоскотав.
Я так любила кожну гожу днину,
Та й світ, який чимало дивував!
Ще досі вистрибом-думкáми юність
Торкає через низку довгих літ.
Наївні мрії і набуті — мудрі,
Ідуть зі мною у широкий світ.
Вік молодечий, як мала зернинка —
Пшенична чи горіхова... авжеж (!)
Усе пройшло. Я стала літня жінка
Серед осінніх вогняних пожеж.
Летять роки, летять в далекий вирій,
Зібравши все життєвє набуття.
А я ще молода із «щастя-вимрій»
І в осені продовжую життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393954
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Я принесу тобі в долонях,
Хмаринок ніжне перевесло.
Щоб пульсувало тепло в скронях
І до небес, у даль понесло...
Я принесу тобі світанок
І кину промені на вії.
Промовлю:"Любий, добрий ранок",
Збуваються завітні мрії...
Я принесу тобі кохання,
Яке у серці пломеніє.
Щоб не ятрилося чекання,
Душа, повір, кохати вміє...
І може хтось - колись осудить,
А може хтось не зрозуміє.
Скажу вам чесно, хто не любить,
Той зрозуміти не зуміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396484
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Для тебе день цей, запалю багровий
І чаєм з смаком меду напою.
Для мене ти неначе принц казковий,
Прошепочу, що так тебе люблю...
В твоїх очах іскринки наче зорі,
А усмішка неначе маків цвіт.
Про ту любов, шепочуть хвилі моря,
Хоч промайнуло вже багато літ...
Та що літа, їх нам не наздогнати,
Вони лиш в коси кинуть сивину.
Я буду все життя тебе кохати
І ти кохай в житті мене одну.
Зібрались в піднебессі білі хмари,
Вони нам нагадають ще не раз.
Як ми з тобою любий танцювали,
Свій перший і останній, ніжний вальс...
Ось на долоні падають сніжинки,
Стає навколо білосніжний світ.
З очей моїх покотяться сльозинки,
Лишаючи на них кохання слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396748
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Прокидався новий день,
Відпочив за нічку.
Знов шумітиме пісень,
Галаслива річка.
І небесная блакить,
Розіллється ніжно.
Неповторна ранку мить,
Хмари білосніжні.
Сонця промінь золотий,
Зазирне в кімнату.
Прокидайся, день новий,
Годі, годі спати...
Задзвенить роса в траві,
Скотиться з листочка.
Заспівають солов'ї,
Десь, озветься квочка.
І по вулиці рядком,
Поженуть черЕду.
Хтось працює молотком,
Хтось смакує медом.
А легенький вітерець,
Підніметься швидко.
Попрямує навпростець
І не буде видко...
Лиш над полем, яке спить,
Пролетить тихенько.
Щоб колосся розбудИть,
Поцілує неньку...
І озветься над селом,
Журавлиний клекіт.
Б'є об хвилі хтось веслом,
Танцюють лелеки...
Ця нев'януча краса,
Лиш на Україні.
Найрідніші небеса
І волошки сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396472
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Завуальована зима-
Зазимлена вуаль;
І на деревах осіда
Розпушена печаль...
Не мають сонця небеса-
Нема небес у сонць;
І у хмарових парусах-
Ні тріщин, ні віконць.
Лежать засніжені стежки-
Застежені сніга;
І у яругу склав мішки
Із пухом вітрюган.
Закриштальована вода-
Заводнений кришталь;
Летить сніго'вий зорепад-
Змережує вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396898
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Вітаю всіх одноклубників, читачів, організаторів і адміністрацію сайту з Новим роком, зичу всім щастя, здоров"я, здійснення мрій та позитивних задумів, бажаю всім успішної духовної трансформації.
. Новорічне
Вітер грає в зимову флояру,
Несе ночі оксамитні крила,
Відганяє сумну хмар отару,
Щоб ця ніч нас зорями зустріла.
Хай щастя, радості й духу перемог,
Всім кого у цім житті зустрів я -
Недругам і всім тим ким горів я, -
Зішле з небес благословіння Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388767
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 01.02.2013
. “Скільки важить сльоза?” –
запитала у Бога дитина
(фраза, почута з радіопередачі)
Хай би не було вже більше сліз,
Світились би очі радо –
Я біди усі би далеко відвіз,
Коли б мав на те владу.
Боже, то не виклик Тобі –
Вірю, витреш Ти кожну сльозу-перлину,
Та поки живем у терпінь добі,
До Тебе молюсь за кожну дитину.
16 березня 2004
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385309
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 01.02.2013
Ми носії небесного вогню
(до Дня соборності України)
Гей! Серценосці, де ви?!
Ви, носії небесного вогню!
Чому ж забули Життя-древо,
долаючи Землі стерню?
Згадай ж у піднесенні духу
й вогонь свій роздмухай,
бо кожному треба
полинути серцем до Неба!
Негоже ділити примари,
простувати негоже внікуди
лиш темряві вигідні чвари,
бо зброя її словоблуди.
Пізнай своє серце, пізнай свій дух,
до Неба скеруй свого серця рух,
бо кожному треба
полинути серцем до Неба!
Знай, Україна – то струна
в гармонії космічного акорду,
від давнього Дажбога й Перуна
й до другого Христа Приходу.
В приціл потиличний кати,
холодним блиском ока злого,
безсилі бачити-знайти
народу Душу й Шлях-дорогу.
Ми носії небесного вогню!
Хто з серцем? Тому треба,
долаючи Землі стерню,
з’єднати ним Україну і Небо!
22 січня 2001
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394309
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Сплелися в єдине наші долоні,
Цілують губи прикриті повіки,
Затаєний подих опинився в полоні
Тієї миті, що розтягнулась навіки.
Схопило погляд волосся розкішне,
Хвилюючий трепіт пробігає по шкірі,
Наповнює тіло бажання грішне
І огортає в божественнім вирі.
Лагідні рухи оголюють плечі,
Здригається серце позбавлене волі,
Звільняють тіло всі зайві речі,
Обійми впадають в обійми поволі.
Втамовують спрагу вустами вуста,
Наманікюрені нігті врізаються в спину,
Знаходить свій вихід почуттів гострота
І руки стискають щосили перину.
Змальовує посмішку втомлене щастя
І тане у тиші наше мовчання,
Лиш дотик холодний до твого зап’ястя
Пробачення просить за випадкове кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397189
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Споконвіків ми тут несли свій хрест.
Іще з трипільських веж, крізь лихоліття
Вростало в землю, вилось до небес
Мого народу мозолясте віття.
На рідній мові тисячі років
Молились ми, сміялись і співали.
Немов добірне зерно засівали
Вкраїнське слово у ріллю віків.
Чому ж сьогодні в нас переважа
Імперський рик північного ведмедя?
Бентежить слух говірка та чужа,
Згина мене аж до земної тверді.
Я підіймусь. І стану я на прю
Сторуким велетом, і стоголосим словом!
Піснями предків небо підіпру.
Ти ще розквітнеш, рідна моя мово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397181
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Вся в шатах з найдорожчої парчі,
Зійшла ти у мій світ із гобелену.
Сидів мій янгол в тебе на плечі.
Йому звеліла, щоб до мене линув.
Здійнявся ввись мій янгол, наче птах.
Мені подарувавши свої крила,
Десь зник у гобеленових світах.
Ти руки розвела, немов вітрила
Й в лебідку перекинулася враз.
Дарунок янгола був вдягнутий на мені.
...З тобою в парі опинився між оаз -
На віки лебедем твоїм на гобелені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395497
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Я прагну розчинитися в тобі.
Хоч ні - тебе в собі втопити хочу,
З тобою опинитися на дні
Блаженства моря. Втіха там лоскоче,
Доводячи тіла до насолод,
Підносячи з глибин аж вище неба
Релаксу стан в рай плотських нагород.
Я знаю - нам обом це зараз треба.
Давай-но вдвох зануримося в блаж,
А звідти линьмо в висі самоцвітів
Тілесних задоволень. Свій пейзаж
Там намалюєм з ейфорії-квітів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396828
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Біжать роки, як річка повновода,
і ні защо їх неможливо зупинить.
В дорозі в них немає перешкоди.
Не продаються, неможливо їх купить.
Буття лиш трішки в осені оділось.
В душі сміється промінь - оптиміст.
Ой ще багацько в долі залишилось,
а двері навстіж, лише оглянись.
Дівки - жінки кохають до упаду:
Хай повноводдям живиться ручай.
Та обережно в хвилях водопаду,
Щоб не втопитись якось не взначай.
У кулаці завжди тримай пружину
щоб часом десь кудись не занесло.
Щоб не пропасти десь в лиху годину,
Теж при собі, тримай завжди весло.
Лиш пятдесят на струнах віддзвеніло.
У відголосках стиглих серенад
блищить іще, не стерлося вудило.
Тож хай клекоче юнню листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395962
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 01.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2013
Як потепліло на дворі…
І дощ полив на сніг крізь сито,
І вже провісники весни,
Побігли, щоб сніги розмити.
Біжить струмок, весна спішить,
Хоч ще зима права качає,
Весняний запах хоч на мить,
У нашу душу заглядає.
Почути хочеться «курли»,
Медунки запахи вдихнути,
Щоб роси знову ожили,
Тепло у душу повернути.
Співай, струмочку, про весну,
Неси нам радість проліскову…
І землю розбуди від сну,
І подаруй весну казкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397151
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
За горизонтом заховалось майбуття,-
втомилася...Віддихатись би.Та набрати сил.
Жену вперед своє життя,
не боячись зламати крил.
Мені б лиш озирнутись крадькома.
Ну,що там залишилось за спиною?
Я так спішила розпочати все з нуля,
що кинулась в це море з головою.
Сказавши:"Буду сильна по-при все!"
і душу,й ноги позбивала я до крові.
А за плечима все життя - мов не моє...
Мов снів віддалений відгомін.
Обличчя любі,вже чужі...
Букет емоцій,сльози,почуття.
Ті,хто не вірив - де тепер вони усі?
Ті,що любили - доля розвела...
Я зупинюся,очі підведу:
"Господь,терпіння дай,молю.Благаю!"
В молитві чистій душу відведу,
бо це і є він - мій шматочок Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394280
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Ми вмієм любити!Ми хочем любити!
Щоб все,як у фільмах - красива діяльність...
шукаєм кумирів,щоб Боготворити,
й обпалюєм крила.Жорстока реальність.
Ми так живемо.Так роль свою граєм,
серця розбиваючи знову і знов.
Життя не кіно.Як мало ми знаєм...
В любові клянемось.А що є ЛЮБОВ?
ЛЮБОВ довготерпить!Вона милосердна!
Свого не шукає,не радіє з брехні.
Усе покриває.А зранене серце
знаходить розраду в обіймах її.
ЛЮБОВ - це Божественно чистий дарунок!
Не мислить лихого.Всю себе віддає.
Вона вічна,як світ.В Ній одній порятунок.
Любов...Ніколи...Не перестає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396204
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Знову повертаюсь на рідний поріг
Залишаючи позаду розпуку
А на серці я свому зберіг
Материнську любов і ласку
Знаю що жде мене тут
Лиш вона лиш вона – рідна мати
І лиш те одне не забуть
Я прошу тебе – матір пам’ятати
Мамина любов – це тиха молитва
Що нессесь до Господа за сина
Мамина любов – вічна і свята
Дякую тобі ненько дорога
Мамина любов – все твоє життя
Виведе тебе з тіні небуття
Мамина любов – ніжність почуттів
Ті завжди повернутись хотів
Вже роки пройшли а вона одна
Що чекає завжди на тебе
Повертаючись з далеких світів
Пригорнуся матінко до тебе
Сам уе давно я не молодий
Та ніжність і ласку
Згадую завжди і твою мамо
Вечірню , добру казку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396102
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Земля співає — чом їй не співати,
Коли її цілують небеса!
І янголя, мов режисер кирпатий,
Стає навшпиньки, — ба, яка краса!
Воно, мале, несе мерщій намисто,
І ніжну сукню - мов із кришталю...
Сипне сніжинки - мариво іскристе,
А я піду, за землю помолюсь.
Щоб кожен рік витали янголята,
А небо землю цілувало знов,
Для когось вперше падав сніг лапатий,
А серце в гості прийняло любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391199
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 30.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2013
Особливий запах листя
Листопад розлив
І вином хмільним, ігристим
Вітер пригостив.
В лісі сонячно і тепло,
Хрускотять гілки.
Незнайомо, дивно, легко
Між дерев брести.
І на мить, прикривши очі,
Зупинити крок:
Слухати про що шепоче
Клен або дубок.
В листопад багряно-жовтий,
Як у вир пірнуть
Й почуттям, як ніжним шовком,
Душу огорнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372533
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 30.01.2013
Знов заметіль пустилася у вальс,
Між білих віт тиняються сніжинки...
Сьогодні вкотре згадую про вас.
Моїх думок сріблясті намистинки
З вогкої шибки здмухують вітри
І десь несуть у сиву невідомість.
В густих вершках втопилися двори
І погубились вулички знайомі.
Вже і ліхтарик сонячний погас,
Квітучим снігом вишні облетіли...
Так ностальгійно згадую про вас
І смуток мій - метелик,
сніжно-білий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396662
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Так солодко, ще спить холодний ранок,
Закутавшись в хурделі снігові.
Спішить зима, зустріти свій світанок,
Щоб ніжно поклонитися зорі...
Дерева опинилися в полоні,
На землю, знову, ліг пухнастий сніг.
Стоять кущі, мов, наречені сонні,
Неначе пух, на вії іній ліг...
Від холоду прокинулись звірята,
Щоб вмитись прохолодою від сну.
І повний кошик, шишок, назбирати,
Зустріти теплим променем весну...
Їм сонечко всміхається промінням,
Не треба поспішати дорогі.
І кружевяне димарів сплетіння,
Узорами лягає угорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395068
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 29.01.2013
У "Раді" сваряться дві сили,
Обранців від народних мас.
В змаганнях - хто кого знесилив,
Багато років тішать нас.
Коли ж закінчаться ці біди?
В них зовсім чемності нема.
Чи їм ума подіти ніде,
Чи дуру більше за ума.
Як так подальше працювати,
Повірте «слуги» в ближчий час
В Європу нас не будуть брати,
Європа «буде мати нас».
Тож, щоб проблем таких не знати
В країні, де не ви одні,
Потрібно друзі забувати
Ці технології брудні.
Знов в Раді «розпускають» руки
Та бач, терплячий наш народ.
А в рік «Змії», мої онуки
Не обійтися без пригод.
СІКалін.
картинка-інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396159
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 29.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2013
Ніч із кокону білого віхоли
Намотала ниток. Ранок стріхами
Розірвав сиве прядиво холоду.
І крізь нього проміння, як золото,
Полилося тихенько на вишиті
Срібним шовком дерева. У тиші тій
Заяснілося. Втішено, весело
Заспівали птахи. Вітром чесана
Похилила верба закосичені
Жовті прутики. Сонцем засвічений
День зимовий родився під вітами,
У снігу, що палав самоцвітами.
Для ілюстрації використано картину
Д.Кустановича "Зимовий ранок"
http://levkonoe.livejournal.com/7467214.html
15.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394679
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Чуєш, любий, шепочеться вітер,
Гілка стукає гулко в вікно.
Я душею ховаюсь в твій светер,
В серце ніжність вселилась давно.
І розгойдує мрію на плесі,
Помережану думки клеймом.
Власну сутність зв’яжу в перевеслі,
Якби змога втримати замком.
Рвуться кільця, пече поцілунок
На покусаних спраглих вустах.
Зір на небі, що в морі піщинок
Та твоя наймиліша однак.
17.01.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393387
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 29.01.2013
І ростуть козаки, ніби буйна трава,
Первоцвітом зростають дівчата,
Україно моя, рідна земле моя,
Ти прекрасна у нас і багата.
Тут повітря своє, тут і хмари свої,
Береги у лататі і вербах,
Квітне наша земля, не мовчать солов’ї,
Щастя більшого нам і не треба.
Поклонімось землі, поцілуймо хреста,
Українське плекаймо з дитинства,
Хоча доля у нас на землі не проста,
Українкам ходити в намистах.
Бережім те, що є і додаймо іще,
Щоб онуки зростали багаті,
Хай затихне у серці знеболений щем,
Заживуть люди наче при святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388706
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 29.01.2013
Нерівні сили… Поле бою…
Стрільба і крики біля Крут,
Хтось друга прикривав собою,
Таке було на полі тут.
Це ті спартанці українські,
Було їх триста і тоді…
«Братам», що з півночі насіли,
Шлях перекрили до землі.
«Північний брат» з червоним стягом,
Здебільше п’яна матросня,
Співали пісню про «Варяга»,
Нагрянули немов тічня.
Принадою була ідея,
За нею бігла зграя псів,
Землі забракло їм своєї,
Гарчала зграя голосів.
Вони вбивали і трощили,
Збирали дань, немов орда,
І згарища землі лишили,
Всі зрозуміли - це біда.
За свою землю і за волю,
Пролили кров на землю тут,
Безвусі хлопчики ціною -
Життя поклавши біля Крут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396371
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Просилася до хати заметіль,
А я її до себе не впускала...
Мело снігами щедро звідусіль,
Зима стелила білі покривала.
Просилася у душу самота,
Плющем отруйним потайки душила,
А я густі засіяла жита
І над проваллям випростала крила.
Перехитривши пастку гіркоти,
Сховала смутку крапельки солоні,
Допоки в серце не постукав ти,
Насипавши весни мені в долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 22.01.2013
День натрудився і складає крила.
Чомусь зітхає стомлена земля.
А вечір розправля свої вітрила,
І світ у нічний морок порина.
Люблю, коли навколо час дрімоти,
Коли скриплять від вітру ліхтарі.
Тоді вселяється у душу спокій,
А з плеч спадають денні тягарі.
Я поринаю в спогади таємні.
І в котрий раз прокручую цю мить.
І блискітки снують в очах приємні.
Ніяким їх вітрам не погасить.
Купається у хмарах тонкий місяць.
Здається, що всміхаються зірки.
Це нічка темна хитра чарівниця,
Розсипала на небі світлячки.
Твоя любов вселяє в мене віру,
Надія в серці силу прибавля.
Зникає десь і тема наболіла.
Кохання знову плечі розправля.
.
Я подумки беру тебе за руку.
А скільки ж в цьому дотику тепла!
Ми бережем життєву цю науку:
Що серце без кохання - пустота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394242
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Дай мені мої крила, мій батьку
І дозволь полетіти до хмар,
Збережу твої мрії на згадку,
України моєї Кобзар.
Розповім про калину і сало,
Похвалюсь українським борщем
І повір, в нас добро не пропало,
Але в серці бринить чомусь щем…
Заспіваю пісень про калину,
На весіллі станцюю гопак,
Буде жити тоді Україна,
Коли прийде до влади козак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389767
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Не хочу говорити про любов…
Це стан душі, коли співає небо
І кращого мені в житті не треба,
Лише б любов верталась знов і знов.
Зустріти ту єдину, як колись
І обнімати стан той смерековий.
Тоді ж бо почуття оті взялись,
Коли попав я у твій світ казковий.
Моє кохання, ти моя зоря!
Моя лебідка, що пливе у небі!
Ти зберігаєш напрям корабля,
Тому нічого більш мені не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392058
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Моя рука в твоїй руці, це так приємно
І поцілунок на щоці у нас взаємно.
Танцюють вальс свій за вікном, сніжинки білі,
Розкажуть казку перед сном, нам заметілі.
А казка та, неначе сон, прийшла неждано
І б'ється серце в унісон несе кохання.
Мороз малює за вікном чудну картину,
А я туди, де солов'ї, у літо, лину...
Серед прозорого світанку, серед квітів,
Зустріну сонечко на ганку, шелест вітів.
Торкне метелик нас крилом, обох, так ніжно,
Я обернулась, за вікном, хурделі сніжні.
Горить вогонь, співає пісню у каміні,
Стоять у білому вбранні сумні ялини.
І стало затишно, так тепло у кімнаті,
У снах нам будуть солов'ї пісень співати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393879
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Приходить мудрість із роками,
Коли пройдеш, чи проповзеш
По болотах, загоїш рани,
І всього розумом сягнеш.
Зануришся у мутні води…
Побачиш в хмарах їхню суть…
І станом слякоті в погоді,
Перебереш всю каламуть.
Посієш хліб - зумієш жати,
І зрозумієш сенс життя,
Навчишся мріяти, кохати,
Відстояти зумієш «Я».
Виходь з положення любого,
Будь завжди з винятком на «Ти»
І добивайся чесно свого,
Старайся мудрість берегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393191
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Мой первый поцелуй по времени из детства,
Он полон робости, невинности, тепла.
(К воспоминаниям добавила кокетства),
Но что засядет в душу, признаюсь ─ не ждала...
Ты ниже ростом был, такой же, в конопушках,
И кудри непослушные, ну, копия мои,
Тогда не думала, какие в детстве чувства?
(А ты влюблен был ─ узнала в наши дни)
Время текло, с тобой учились в одном классе,
Взрослели, обживая всё старшие года.
Ты скромничал, молчал, боясь в чувствах отказа,
А я не видела, о чем молчат твои глаза.
Все после школы мы разъехались куда-то.
Кто в мир семьи, кто в жизнь забот ─ по круговой,
Но лишь на встрече
пятнадцатилетней нашей
Сказал: "Любил!", и нежно чмокнул
раз-другой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392010
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Спадає, розгубивши зорі, вечір.
Кружляє пухом в оксамитнім небі.
Влягається на віти молодечі
Гінких дерев. Немов казковий лебідь,
Кущ ялівцю. Вдягнувши капелюха,
Багряні брості хилить горобина.
Через рядно, що ткала завірюха,
Протоптана мереживна стежина.
Лавки, у сніг загрузлі по коліно,
Дрімають мирно попід ліхтарями,
Що у покорі стали і уклінно
Мене вітають жовтими вогнями.
Врочиста тиша! Наче таїною
Наповнилось довкола все до краю...
Сніг білим пухом в'ється наді мною -
То ангели у небесах літають.
24.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391075
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Ми з тобою - рідні незнайомці:
Ніби й поруч ти, а начебто й нема...
А я просто мріяла про сонце,
Хоча й знала: за вікном -зима.
А я просто мріяла про весни,
Щоб омити серце у струмках.
Може, хоч тоді любов воскресне
У твоїх натомлених думках?..
Облітають пелюстки із квітів...
Хоч з тобою тричі я цвіла...
Може, хоч би спробуєш зігріти?
Бо мені так хочеться тепла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392871
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Я милуюсь проліском розквітлим.
І на фоні снігу синява.
Ніби він беззахисний, тендітний,
Але товщу снігу пробива.
І радіє: знову народився!
І цвіте усім снігам назло.
Він на небо з усміхом дивився...
Той же колір! Як же повезло!
Подививсь здивовано на мене...
Очі мають колір не такий.
Він побачив оксамит зелений
І подумав: як листочок мій.
Синій із зеленим так пасує!
І неначе став світлішим світ.
Та весна у жилах вже пульсує,
Бо приносить щастя малахіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391527
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Ізнов зарядили ті кляті дощі,
Струмлять, бубонять, стукотять без потреби.
Я вже розучилась писати вірші
І всесвіт не вмію любити без тебе.
Приречене листя зіпріє до тла
Покіль мандруватиме в пошуках правди.
А я б за тобою у безвість пішла
Крізь терни, крізь морок, якби погукав ти.
А ти не гукаєш…. То ж плачте дощі,
Залийте усе, стукотіть без потреби.
Я, може, навчуся писати вірші
І всесвіт навчуся любити без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375245
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 16.01.2013
У дитинстві йшов у ліс грабовий,
Де по вечорах то тут, то там,
Соловейко трелі слав чудові,
У світи - моргаючим зіркам.
І босоніж втоптана стежина,
Кликала у безтурботні дні,
Де цвіла заплетена ожина,
Ягода волинської землі.
І роки співали безтурботні,
І співала радість, мов жива,
Бджоли затихали в дні не льотні,
Молодь йшла у поле на жнива.
А зібравши хліб, в стерні глибокій,
Спориші до самої зими,
Пастухам давали чистий спокій,
Випасала молодь корови.
І тепер проходячи крізь роки,
По стежині, де гудуть джмелі,
Я цілую ніжно взявши в руки,
Грудочку волинської землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392553
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Вечірня тиша землю огортає,
На небі зорі, наче кришталі.
І місяць в хмарах човником пірнає,
Ховає свої смутки і жалі...
Рипить сніжок у мене під ногами,
По вулиці блукає морозець.
Ти зігріваєш ніжними словами.
У височінь несе їх вітерець...
Так тепло у душі, неначе літо,
Нам посилає промені свої.
На вікнах акварелів дивні квіти,
Бурульки оксамитово - ясні...
Лягають руки у твої долоні,
Чарівна лине музика душі.
Так б'ється серце і пульсують скроні,
А у думки вливаються вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391828
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Сріблясте сяйво по холодних хвилях,
Виблискує прозорим кришталем.
Сніжинки розтікаються по віях
І світить ніч яскравим ліхтарем.
По небу хтось розсипав намистини,
Очима їх для мене ти збирав
Мій дорогий, коханий і єдиний,
Лиш на світанку їх подарував...
На вушко тихо шепотіли мрії,
Розповідали про палку любов.
Ці почуття моєму серцю милі,
Зустрітись з ними хочу любий, знов.
І хоч довкола грають сніговії,
А деригентом є у них Зима.
Не згаснуть з серця ці мої надії,
Я їх собі придумала сама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392487
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Берізки, тополі і клени,
Без листя, ну, геть роздяглись!
А верби жовтаво-зелені,
Уперто за руки взялись…
І зовсім не хочуть скидати
Ошатне у сонці вбрання,
Так гордо стоять біля хати,
Неначе осіння рідня.
Тремтливо тріпочуть листочки
В завії холодних вітрів.
І візерунком в сорочки
Лягає осінній мотив.
А верби сьогодні не плачуть,
Вони, просто, трішки сумні.
Гілля опустили, неначе
Задумались в тихому дні.
І сльози колишні у росах,
Згоріли зірками давно...
Зібрала все осінь у посаг.
А вербам, чомусь, все одно.
Вони, наче подихом літа,
Пройшли повз осінню сльоту.
І загорнувшись у віти,
Листочки готують до сну.
Забули , напевно, сердешні,
Що хуга зимова в порі.
А вітер сердито у клешні
Все листя збирає в дворі…
І падає, падає тихо
Вербова краса до землі…
Лиш мить …і уже, наче вихор!
Сяйнула зима на крилі.
Війнула із неба пихато
Білявих сніжинок в танок.
І верби мої біля хати
Сплела у зимовий вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382867
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 15.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Коли у серці пророста росточок,
Це значить оживає почуття.
Щоб не зів"яв, водички б хоч ковточок...
А, може, треба усмішка твоя?
Воно тоді розпустить ніжне гілля,
І розцвіте квітками мигдаля.
І хоч зима: сп"яніє все довкілля.
І обізвуться струни скрипаля.
Це музика любові оживає.
І тихо ця мелодія звучить.
А серце у блаженстві спочиває.
Про те, що так боліло, промовчить.
І знову я в твоїх обіймах, любий.
Хай серденько від страху не тремтить!
А ти цілуй, цілуй медові губи..
Хіба що є солодше, як ця мить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391776
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Зібралися сніжинки в білі зграї,
У ніжнім вальсі радісних думок.
Пішли зі серця ген сумні печалі,
Зима танцює в полі свій танок...
Весь світ в вікні немов весела казка,
У білосніжних кружевах зими.
Різдв'яні свята, маскарадні маски,
А вечір подарує диво - сни...
І під шатром розписаного неба,
Запалить ніч для нас свої вогні.
Так холодно мені було без тебе,
Без мене бУло холодно тобі...
Від щастя засвітились мої очі,
Збентежились трояндові уста.
Збулись нарешті сни оті пророчі,
Не страшна нам зимова мерзлота.
Немов далеких споминів примара,
Прийшла любов до нас з тобою в сни.
Зачепиться у косах біла хмара,
Зігріє сонце теплої весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386568
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Зимовий ранок стукає у вікна
І стелиться туманом по землі.
Від сонця сніг виблискує привітно
І кружев'яний іній на гіллі...
А на шибках морозу акварелі,
Сплели густий, посріблений вінок.
У парку ліхтарі немов тарелі
І чути галасливий шум сорок...
Повітря свіже і напів прозоре,
Легка вуаль повисла в вишині.
Пішли за обрій спати ясні зорі,
Поплив за ними місяць у човні...
На вітрі загойдалася калина,
Неподалік почувсь веселий сміх.
Попадали додолу наместини,
Пташок вони порадували всіх...
Зимовий ранок стукає у вікна...
Сьогодні буде пречудовий день.
Проміння ніжне сонячного світла,
Нам наспіває лагідних пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386646
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Люблю тебе,земле, величну і пишну,
Моє ж бо життя на тобі – лише мить,
Ще вітер мені ніжно пісню колише,
Ще, земле, даруєш небесну блакить.
І сонце всміхається весело, радо,
І очі у квітів дива чарівні,
І навіть коли опадеш листопадом,
Ніхто не завадить любити мені.
Любов до матусі, дітей і родини,
Любов до землі – найсвітліші, святі,
Бо навіть в лиху і найважчу годину
З чола розганяєш ти зморшки круті.
І я тебе, земле, не зраджу ніколи,
Допоки Бог силу дарує мені,
Засію я щедро своє рідне поле
І сіяти буду квітки чарівні.
26.01.2009р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385826
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Великий спозаранку вдарив дзвін,
Якось так глухо защеміло серце
І розбудив дитину вперше син,
Щоб з ним удвох піти раненько в церкву.
Молитви з дідусем учив не раз,
Просив бабусю нової колядки,
Цікавився де є іконостас,
Які у церкві введені порядки.
Чому у наших храмах не сидять,
За упокій і за здоров’я ставлять свічі,
Що означає слово – благодать,
Чому чоло без шапки чоловіче?
Чому жінки до храму йдуть в хустках,
А на Водохреще кругом вода свячена,
Чому у церкві голуб - віри птах
І білий вельон має наречена?
Щоб відповісти, вчитись маю сам,
Але онуку пояснити мушу,
Хай і надалі він приходить в храм,
Молиться Богу,щоб очистив душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386282
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Скотився перстень ночі золотавий,
в обіймах пальців ніжиться зоря.
І дощ у шибку - наголос проставив
на змоклі від очікувань слова…
Жовтіє скло у місячній оливі -
з вершечка неба скрапує зима…
Як Ваші очі в усмішці щасливі -
тоді і щастя більшого нема.
І Як би не згустилися тумани -
у серці буде теплий Оберіг,
і Як би грізно дощ не лихоманив -
назавтра він летітиме як сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Весна запахла квітами в повітрі,
Надворі тільки грудень, снігу намело.
Квітневий запах, свіжістю сповитий,
Уява створює любові джерело.
***
Казковість вальсує, фіксує моменти,
Що ніжніcть залишили в пам’яті нам.
А квіти у грудні - це лиш диригенти,
Що створюють настрій моїм почуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384132
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Зимність покрила мої почуття,
Стали вони вмить холодні,
Інеєм вкрилося навіть життя,
Холод вирує ─ в безодні...
Щем мого серця відчутний, ледь-ледь,
В холод поринувши, вкотре.
Серце пізнало, яка вона – твердь.
Це, мабуть, краще, ніж мокре...
Сонце принишкло, зігріти несила.
Радістю влити світло й тепло,
Щоб піднялися знесилені крила.
І почуття у весну занесло́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383233
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Я краплинками ніжність збираю,
Що лишилась в самотній душі.
І думками себе ще втішаю:
Не забуде ж мене в метушні.
Я тобі принесу без вагання
Свої щирі, палкі почуття,
Може, ти ці оціниш старання,
А в душі запече каяття.
Я так хочу торкнутись рукою
Твоїх ніжних малинових вуст.
І ходою такою легкою,
Вітерцем я до тебе ввірвусь.
Примощуся на краю сердечка.
Хто ж за це мене може судить?
Тільки ти, ніби спиш... Ні словечка!
Як же серце твоє розбудить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385286
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Дощі із сумом осінню сплелись,
Гуде в міжвітті вітер очманілий.
І звідки Ви оце, тепер взялись,
Коли на серці холоди засіли?...
Ніби для мене зустріч берегли,
Долоні ніжно гріли без вагань.
Й серед жоржин осінніх скинути змогли -
Сльозу із щік моїх у океан...
Барвистий килим щедро розіслали,
Із золота дерев і цвіту хризантем,
Щоб я по ньому легко так ступала,
В слідах згубивши душевний щем
Своїми розгорнули Ви руками,
Навислі хмари над моїм чолом.
Сказали тихо: "Ти і є та сама -
Яких до тебе в світі не було"...
Розвіялася осені журА,
Зцілили мою душу Ви від болю.
Не знаю, без любові б, як жила?
Напевно, Ви мені дарунок долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383805
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Зелена травиця, пречистеє небо...
Моя Україно, як тебе люблю!
Мені ж то потрібно, мені дуже треба;
Співай же ти пісню тому солов’ю.
Про той чистий гай і чарівну діброву,
Про гори, лани і сумлінну ріку;
Забудем під пісню про зло і про горе
Забудем, лиш чувши пісню таку.
Згадаємо подвиги тих українців,
Що серце за тебе, мій краї віддали.
Згадаєм про воду холодну в криниці,
До тебе залежную волю тягли.
Згадаєм. Хай радощі вірою квітнуть,
Несуться, співають, не згаснуть вони.
Співай, а в майбутньому і наші діти
Співають тобі, як робили це ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385792
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
В густих заметах губиться світанок,
Завіяло протоптані стежки.
Не гріє сонце цей морозний ранок,
Лягають на папір мої думки.
А за вікном танцює хуртовина,
Летять сніжинки, наче білий пух.
Лягла на землю біла скатертина,
Та не зламався український дух.
Зима, неначе Сніжна королева,
У сани білих коней запрягла.
Розвісила перлини по деревах,
Прибрала все навколо, як могла.
Притихла і засумувала річка,
Мороз скував її аж до весни.
Сховалися від холоду синички,
Ведмідь в барлозі бачить свої сни.
Мете - мете, сердита заверуха,
А в хаті тепло і в печі вогонь.
Її симфонію ти тихо слухай,
Торкнись думками холоду долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384843
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Сумує день на білому папері,
Розгорнутому снігом по землі,
І збитими вершками акварелі
Загусли на пошерхлому гіллі.
Від подиху морозу перемліли
Вітрами не причесані кущі
І смуток мій сьогодні білий-білий,
Прочинене віконечко душі,
А в ньому стільки білої печалі,
Такого снігу зА ніч намело!..
І зайнялися інеєм скрижалі,
Під кригою застигло джерело...
Вустами пересохлими ворушу
Вогких туманів димчасту вуаль...
Ну, зазирни промінчиком у душу,
Розвій оту засніжену печаль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384810
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Цілий день сніжи́ло за вікном,
В горностаях біла королева
В домоткане грубе полотно
Загортала приспані дерева.
На вікні повісила шифон,
Візерунки дивні вишивала
І плелись мережива, мов сон,
Під снігами танули дзеркала
Недопитих осінню калюж.
Стиглі грона мерзли на калині
І пелю́стя випалених руж
Проглядало в білій пелерині.
А під вечір сонні димарі
Розпустили пасма посивілі
І вляглися спати у дворі
Лебедино-сніжні заметілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Які патлаті сніжні кучугури!
Мете-мете і про́світку нема,
Дзвінких бурульок срібні абажури,
Немов гірлянди, туляться до стріх.
Молочним димом викурився ранок,
У кожушку ондатровім горіх
На білу ковдру струшує серпанок.
Вузької стежки вибілився шов,
В овечі дже́рги* вкутало долини
А хтось небесне лоно розпоров -
Закружеляло пухом тополиним.
А сніг на ґа́нок та́тем* крадькома -
Не проженеш прудкого горностая,
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Мов налетіла лебедина зграя.
*Тать - злодій.
*Джерга - гуцульський тканий килим або покривало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Відлига.Крапельки дрібні
Снують рапсодію зимову
І білу тишу вечорову
З небес осяяли вогні-
Зірок коштовні міріади.
Бурульок дзенькає кришталь,
Легкий посріблений перкаль
Впав на сади і на левади.
Нап'явши хутряний каптур,
Схилила голову калина
І, наче зграя лебедина,
Біліють купи кучугур.
Таке оманливе тепло,
Застигнуть недоречні сльози,
Як тільки вранішні морози
Дихнуть крізь плетиво гілок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385496
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Біжить, мов хвиля, тінь по полонині,
Це беркут в небесах ліг на крило,
Розхитує смерічки вітер сині,
Співає Черемоша джерело.
Орел парить у небі урочисто
І гонить хмари помахом крила,
Вверху синіє небо чисте – чисте…
Безхмарне небо тільки для орла.
Живи століття, бережи Карпати,
Смілива птахо, ти гірська краса,
Ти вмієш силу з синіх гір черпати,
Нехай тобі радіють небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384570
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
За вікном вставав морозний ранок,
Виглянуло сонце із-за хмар.
Гори тихо спали бо світанок,
Не гонив на випаси отар...
Пострибала по деревах білка,
Шлях шукала до свого дупла.
Всілися синички в ряд на гілках,
Їх розмова радісна була...
Снігом все закидало довкола,
Завітала трійкою Зима.
Білим покривалом вкрила поле,
Похазяйнувала, недарма...
Стали сіруватими хмарини,
Полетів із неба білий пух.
З переливом наче лебединий,
Залишився в цьому краї дух.
Б'ють копитом коні білогриві
І дзвенять дзвіночки десь здаля.
Хуртовини прилетять примхливі,
Кришталем блищатиме земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383087
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 11.12.2012
За вікном худрелиця свистить так таємниче!
Із зірок далеких сиплеться рожевий сніг.
Заметіль співає, чарівниця, кличе, кличе.
Сніг засипав би до неба землю, якби зміг.
Він – рожевий падав, як троянди ніжні квіти, -
Засвітивсь серед дерев промінням ліхтарів.
А сніжинка кожна міниться рубіном й світить.
Як ліхтариками стати дивний сніг зумів?
І злилося із землею непрозоре небо.
Серце завмирає від незвичної краси.
Ніч розфарбувала місто густо, світло, легко.
Сніг рожевими пелюстками світ затрусив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383285
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Засоромлене сонце з’явилось на сході,
Заскрипіли пісенно під ногами сніги,
Снігурі під вікном при морозній погоді,
А дими з коминів на городи лягли.
Дрібний сніг пролітає і сіяє рубіном,
У легенькому танці виконує па
І збирається сніг в кучугури під тином,
Його вітер туди із хмарин досипа.
А хмарки, ніби срібні, летять лебедино,
Виписують в небі легкі віражі
І сніжок досипає пухнасту перину,
Творить казку зимову, що близька до душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384049
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Кам'яниста моя дорого,
Як же тяжко тобою йти,
Спотикаючись об пороги,
Досягати самій мети,
Наодинці з чуттям великим,
Під прицілом,-хоч не боюсь!-
Коли все, що не скажеш - дике,
Все крамольне, за що борюсь
Неприйнятне , за що печеться
І горить, і спокій втрача,
І схвильовано б'ється - серце,
Випромінює біль в очах!
Всі поснули,ніщо не збудить,
Не примусить нас, сплячих, встать,
Зняти маски, змести полуду,
Те, що люди ми пригадать;
Що й у нас, як в людей, є хата,
Солов'їна в ній мова є,
Що талантами ми багаті,
І любити нам слід своє:
Коломийки, у горах творені,
Думи, що наспівав наш Схід,
Ту красу землі неповторну,
Що чарує й дивує світ,
Півмільйона пісень козачих,
Про кохання,- ото казна!
Як бандура співає-плаче!
Їй аналогів мир не зна!
Україно, моя любове,
Чом же, мамо, ти вся в сльозах,
Чом дітей безневинною кров'ю
Поливаєш тернистий свій шлях?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355358
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.12.2012
Ти слів для мене не жалій,
Я так тебе люблю.
В моїх думках, ти лише мій,
Без сліз і без жалю...
Кохання щире і палке,
І доля в нас в руках.
Немов вино оте п'янке,
Усмішка на устах.
Ти тільки мій, ти тільки мій,
Завжди в моїх думках.
Твої слова мені одній,
Призначені у снах.
А я, як те дитя мале,
Не зраджу ні на мить.
Що послав Бог - воно святе,
А зраджене - болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382406
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 05.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2012
Іній тане в листопаді,
Сходить з жовтого листка.
Несподіванкою стала
Ця чарівна мить тепла.
Осінь легкою ходою
Прямувала до Зими
І сама замилувалась
Власним витвором краси.
Миготить вогнем багряним
У проміннях тихий парк.
Листя шепотить віршами
На алеях і стежках.
Тихо так. Ніхто не хоче
Мрії Осені спинить.
Дні короткі, довгі ночі...
Календар перегорніть -
Треба трошки зачекати,
Щоб її не налякати
Тихо. Осінь має
Колискову доспівати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382606
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Холодний вечір, небо у зірках,
Співає Місяць про зимові хмари,
Перші сніжинки тануть на щоках,
Виблискують, як сльози від забави.
Біліє поле, засіває сніг,
А вітер творить магію надворі,
Листочки гонить, стелить їх до ніг
І творить нам сніжинки кольорові.
Зимо - красуне, принеси сніги,
Накрий хліба периною святою,
Хай при тобі спочинуть береги,
І засміються ранньою весною.
Нам снігу дай і подаруй Різдво,
Пришли Діда Мороза в кожну хату!
Щоб свято в домі щастям зацвіло,
Столи були у кожного багаті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381927
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Твоїм я буду найсолодшим сном.
П"янкою піснею проллюся на світанку.
Мов та лілея за твоїм вікном, -
я чаруватиму собою сотні ранків.
Я огорну тебе своїм теплом,
у всіх вкраду.І заберу у літні ночі.
До ніг нам зорі встеляться ковром,
й здійсняться мої сни дівочі.
Я буду твоїм світлом у житті,
незримо нас з"єднала доля.
Ти-моя віра,моя сила.Ти-мій світ.
Я ж твоя слабкість.І твоя п"янка неволя. ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345983
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 04.12.2012
Моє кохання вiдпустила я на волю.
Зіщулилась без нього, замерзаю.
Замучилась душа моя від болю.
Кругом самотність, розум я втрачаю.
Життя моє закуталось печаллю.
В кутку надія зранена ридає.
Серце зав'ю терпінням, наче шаллю.
Надіюся на час,він все владнає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368978
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 03.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2012
Снуються дні.
Напитися досхОчу
і кольором, і світлом -
бракне снів...
Ліхтарики фізалісу
тріпочуть
і шурхотом бентежаться
в мені.
У листі жолудь -
ковдрою накрився,
щільніше напинаючи
каптур -
од вітровію втік
і причаївся,
як нотка в лабіринті
партитур.
Ще гріє погляд
вервиця вербова -
у златі із тонкОго
перкалю...
Поволі тане
туга вечорова -
теплішає від спогадів....
...л-ю-б-л-ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377513
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 03.12.2012
. Мово рідна
Мово рідна, буденна,
бачити жаль як всує
сіра маса злиденна
ніжне тіло твоє шматує.
Мово рідна, висока,
хто осягнув не в злобі
пильним та мудрим оком
всю світломісткість в тобі?
Мово рідна, глибока,
хто серця твого чесноти
збагнув в світлоносних потоках,
знайшов, що ти маєш цноту?
Мово рідна, – дар Бога,
увібрала ти Всесвіт увесь.
Молюсь біля лона твого –
хліба у дусі дай нам, Господи, днесь.
12 лютого 2001
Чистість, що Він уподобав
Українська рідна мово, –
І буденна і святкова!
Лину до твого порога,
За тебе благаю Бога.
Увійду шанобливо в твій Храм
Молитись вдячно до Бога
За Радість, яку Він дав нам,
За Чистість, що Він уподобав.
Всім за мову молитись треба,
Нехай зрозуміють люди:
Мова рідна – ключі до Неба,
Сяйво, що запанує всюди.
Хто збагнув світлоносність твою –
Серце той має чутливе,
Мова наша – як спів у Раю,
Звуків солодких злива!
Мово, ти ідеш крізь віки
І веселкові твої пелюстки,
Хоч не зовсім розквітлі,
Радо сяють у Божому Світлі!
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381441
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2012
Життя біжить мустангом до межі.
Швидкість його мене лякає.
Роздмухує скуйовдженість душі.
І спокій в моїм серці розганяє.
Весь час натягує тонку струну.
І долю мою вміло витинає.
Я часто чую музику сумну.
Для мене радості чомусь не має.
Забула запах я весни давно.
Кров закипає вже тепер поволі.
Осінь загляне скоро у вікно.
Розсіє смуток по моєму полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380967
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Візьми свій хрест,
Неси сумлінно...
Без скарг,без спротиву,
Без зла...
Що випало, -
Прийми благоговійно...
Спокута -
З милості прийшла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380233
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 28.11.2012
В ОЗНАЦІ ЗОЛОТІЙ
Змиє час, цю ознаку соромливу,
На полі, в морі, на річках і в хаті.
Добро вітрами добрими, як диво,
Шляхи обвіє, ласкою початі.
В лісах, в садах, на долині і в гаю,
Прокинеться уранці цвіт з росою,
Заквітувавши відчує ціль свою,
І щастям стане повен, і красою.
Як добре всім у задумі рікою,
Пливти під сплески запалого весла.
Вмивши личко джерельною водою,
Зустрівши хвилю прозорого тепла.
З криниць своїх під зіркою святою,
Питво черпати в окрасі молодій,
Сил набравши, твердинею міцною,
В душі тримати в ознаці золотій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380949
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Нехай мені кричать в обличчя,
Що я Бандери клятий син.
Його нема вже пів сторіччя...
Та син його я не один!
Він боронив свою країну,
Ставав під кулі ворогів,
Щоб кожен мав свою родину,
Як раб для окупанта не служив.
Посмертно став героєм для народу,
Хоч більшість ворогом вважає.
Він здобував і ми здобудем перемогу -
Підем вперед, країна вже чекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280385
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 28.11.2012
Прийшла до мами донька вплач: - Мені пораду дай.
Кого із хлопців вибрать трьох? Ну просто, бач, біда.
Андрій – хлопака хоч куди. І Гриць не промах теж.
Сусід Петро , хоча й не красень. Майстер - він зате.
Одного вибрать важко все ж. Хороші всі вони.
Якби ж то знати, як зробить? Хто ліпший буде з них?
- Не знаю - каже мати їй – пораду дать тобі.
Колись мені одна стара секрет відкрила свій.
Яке волосся в нього глянь,- характер теж такий.
Якщо будЕ м’яке, тонке. То, звісно, хлоп м’який.
Якщо ж тверде, жорстке і сильне – хлопець, як скала.
Надійний, значить, він, як мур. Щаслива б ти була.
- Якщо ж той, мамо, зовсім лисий. Він тоді який?
- Та може бути так і так … Хоч, певно, тип слизький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380885
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
ЯкОсь надворі березнево зовсім,
Повітря не осіннє – весняне
Бентежить нині це тепло мене,
А календар перечить: зараз осінь.
Тумани зранку лондонські неначе,
Хоч, трішки ще, і засніжить зима,
Та, поки, натяку на це нема…
Лиш осінь інколи ні-ні й заплаче.
27.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380747
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Оченята чорні і кругленьке личко,
Усмішка казкова, що бере в полон,
От якби, Михайле, ще тобі сестричку,
Ви б тоді співали з нею в унісон.
Радий, що ти маєш дідуся характер,
Вмієш постояти, як тебе навчав,
Хоч ти вчора внучку, новий зламав трактор,
Та дідусь на тебе навіть не бурчав…
Бо тобі, рідненький, варто світ пізнати,
Коли щось ламаєш – значить пізнаєш,
З дідусем ти можеш все перевертати,
Бо любов дідуся не сягає меж.
Хай засіють поле чистими житами,
Хай твоє дитинство колосом піде,
Щоб пишались завжди, твої тато й мама
І було дитинство в тебе золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379659
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Грає вітер тужливо мінором,
В гілках клена струною звучить.
Гайвороння підспівує хором,
З лісу сірого сойка кричить.
У свитину прощального клину,
Заховалась осіння блакить.
Серед гаю червона калина,
Наче дівка убранням горить.
На узліссі смарагдом умилась,
Пацьорки из небес одягла.
У душі моїй лід запалила,
Розтопила серденько до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380760
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Мені поруч з тобою так затишно -
Заколисує ніжність мене.
Наше щастя яскраво розкрашено -
Вірю в те, що воно не мине.
Як хмаринки пливуть в даль незвідану,
Так сумлінь наших щезне печаль.
Почуттів річку ніжно-нестриману
Знов і знов розіллє через край.
Твої очі так щиро всміхаються -
Так всміхається ранок весні.
Погляд з поглядом знов зустрічається...
Ти "кохаю" шепочеш мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378912
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Я банальною римою знову,
Про кохання писати зачну,
І простим ,не надуманим словом,
Намалюю зимою весну.
Безтурботну, веселу, грайливу,
Із волоссям солодким, п’янким,
До безтями спокуси щасливу,
І кохання примарного дим.
Бо весною, в осінньому листі,
Догорить, вже минулий смуток,
І краса, у барвистім намисті,
Зацвіте вогнем незабудок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379929
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Коханий мій, моя осіння ти любове,
Золотить місяць небо вечорове,
Зове до себе, до зчудованих зірок,
Мені б до тебе, у твої обійми крок.
В цілунку запашнім злитись губами,
Збурити хвилю струму поміж нами,
Вдихнути видих твій, впустити у легені,
Відчути всім єством, одній мені,
Як ллється він вином гарячим
Й тече по венах, і не інакшим,
А гучним виром там клекоче.
Моє ж ти серце, серце бажає, хоче
Твоєю бути. У грудях щось лоскоче.
Снуються сутінки, блукають по кімнаті,
Моя ти, доле, мрії палкі - картаті.
21.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379362
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Таким Господь вже сотворив,
Народ гостинним, не ледачим.
Але навіщо Він зробив
Його байдужим та терплячим!
Благаю, Боже, забери,
Байдужість кляту і терпіння!
Бо домовчались до пори,
Що вже не буде воскресіння!
Благаю, Боже, пробуди,
Бунтарський дух, жагу до бою!
З’єднай розрізнені ряди
І освяти повстанську зброю!
Благослови на бій, на смерть,
На подвиг і на перемогу,
Землі відчути силу й твердь
І віру укріпи в дорогу!
Надію в душах посели,
І наверни нас до коріння!
Благослови і спопели
Байдужість кляту і терпіння!
Відчути шаблю у руці
І кров щоб в жилах клекотала!
Зібрати волю в кулаці…
Щоб Україна вже повстала!
07.09.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362985
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 27.11.2012
Ти чуєш, грає скрипка серед ночі,
Співає болісно її душа.
У темряві сльозяться й плачуть очі,
Слова летять у вись немов пташа.
Що сталося... Чому такі печалі...
Несуть до серця цей пекельний біль.
У вись, туди, де невідомі далі,
Вони так влучно вибирають ціль.
Тужливо грає скрипка беззупинно,
Її душі торкається смичок.
Вона розповідає щохвилинно,
І темряві назустріч робить крок.
Заслухалась і затужила осінь,
Самотньо так і холодно одній.
Не заплітає більше вітер коси,
Не посилає більше теплих мрій...
Лише холодним дощиком моросить,
І віти вже притрушує сніжком.
По вечорах не гріє, а морозить,
Мелодія виводиться смичком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380663
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Такий солодкий цей осінній день,
Закутаний у полотно туманів,
У такт вібрує з подихом легень,
Вплітає в душу музику орга́нів.
Яка чарівна ця осіння мить
У переливах сонячного світла...
Серде́нько якось дивно защемить —
Осіння незагоєна палітра...
Який же любий цей останній лист,
Що трепетно додолу опадає...
Лише тоді в бутті він бачить зміст,
Коли життя до ніг його жбурляє. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379215
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Ну де ж ти був, коли цвіли ще весни?
І сонце щедро сіяло добро?
Коли птахи співали в піднебессі?
Коли в руках ще мрія та тепло…
Усе неперехресними стежками
Життя водило нас урізнобіч…
Чому не стала зірка поміж нами
В якусь одну травневу світлу ніч?
Чому тепер? У замкнутому колі?
Де стіни аж до неба заввишки?
Чому всі кажуть не втечеш від долі?
А я б втекла від неї залюбки!
З тобою! В осінь! В небо! В сонце!
З тобою! Де кружляє листопад!
В хатинку, де малесеньке віконце,
Щасливо виглядає в тихий сад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379244
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Прошу тебе, живи мій Світе,
Не помирай прошу тебе.
Хай знов весна розпустить віти,
А літо знову розцвіте.
Нехай течуть спокійно ріки
І буде прісною вода.
Мій Світе, ти такий великий,
Хай обмине тебе біда.
Настане ранок, промінь сонця,
Торкнеться ніжної душі.
І щебет птахів у віконці,
І теплі лагідні дощі.
Прошу тебе, живи мій Світе,
Не помирай прошу тебе.
Нехай народжуються діти
І небо буде голубе.
Нехай спокійні будуть хвилі,
Старий маяк освітить шлях.
І оченята ніжні й милі,
Ніколи не побачать страх.
Не треба нам страхіть, не треба,
Хай місяць й зорі світять нам.
Мій Світе я молюсь за тебе,
Хай буде спокій тихим снам.
Земля не згине, буде жити
І все, що є на ній живе.
Я буду Господа молити,
Щоб захистив і спас тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380188
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 27.11.2012
[i]"Дерева засинають – до весни"[/i]
(Наталя Данилюк)
Дерева засинають до весни,
Купа їх дощ у купелі осінній,
А потім, потім прийдуть дні зими
Укриє гілля перший білий іній.
Усе засне. Неначе літа й не було —
Ні цвіту, ні плодів, цієї долі.
Дивися, вже й дитинство відійшло,
І юність вже скотилася поволі.
Роки, роки. З весни у осінь йдуть,
Злітає цвіт, мов срібні заметілі.
І щоб красу ніколи не забуть,
Вплели вони у коси квіти білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379894
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Засмаглий вірш від пройденого літа,
Доповнений осінніми дарами,
І різнобарв’ям світиться палітра,
Повітря вже формує орігамі.
Згори обіднє сонце пестить щоку
Своїм теплом, так ніжно та несміло,
І почуття від дотику глибокі,
Засмаглий вірш пронизує все тіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364390
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 20.11.2012
Згорів,немов вогонь, ще один рік.
Пробіг по долі на баскім коні.
Питає листопад мене про вік
Й багряним листям сипле сум мені.
Мої думки в осінній заметілі,
Торкають серце,що чомусь болить.
Журба сльозою тулиться на вії,
Бо все життя - лише коротка мить.
Але ж літа мої не співпадають,
Зі станом тим, де тішиться душа.
Ще мрії між зірочОк літають,
Їх чітко ділить мудрості межа.
Не всі світанки ще свої зустріла.
Не всім питанням відповідь дала.
І досі,я таки не зрозуміла,
Чи правильно в житті своїм жила?
Та я завжди одне молю у Бога:
Здоровою аби була сім"я.
Легкою, щоб давалася дорога,
Якою з гордістю прямую я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378737
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Взяла в клітинку я листочок.
Не знаю... руки щось тремтять.
Ось перший ліг уже рядочок:
Коханий! Рада привітать!
Так швидко дні летять за днями,
А ночі довгі, наче вік.
До болі пройняті стражданням,
І вже втрачаю їм я лік.
А я чекаю знов зустрітись,
Та бачу хибні ці думки,
В твоїх долонях відігрітись,
Та все гортаю сторінки.
Ти пам"ятаєш : вперше разом?
Лунала музика трембіт...
Любов була дороговказом.
Чому ж світила мало літ?
Чимало літ уже минуло.
А скільки ж днів уже пройшло!
Та де ж те щастя?(щось зітхнула).
Та його, мабуть, й не було...
Вже вечір сутінки розкидав,
Зірок розсипав цілий міх...
А місяць все мені повідав:
Сказав думки мої - це міф...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378811
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Роки біжать по росяній стежині
І поки ти ще бачиш свій поріг,
Веселка виграє на небі синім,
Життя розпочинає свій розбіг.
Чим дальше відбігаєш від домівки,
Стримкіш хода і ціль уже не та,
Думками переповнена голівка
І часто в душу рветься пустота.
Дитинство нам нічим не замінити,
Ту радість, що дарують нам батьки,
Важливо тільки у житті зуміти,
Тепло батьківське в серці зберегти.
Допоки не викручує стежина,
Нема на ній закритих віражів,
Ти ще живеш, і ти тоді людина,
Панує спокій у твоїй душі.
Важливо друге дихання вловити,
Сповільнивши ходу в кінці путі,
Старатися своє життя прожити,
Щоб роки пізні стали золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379032
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2012
Хліб не ріжте - ламайте окраєць,
Кожну крихту його бережіть,
Хліб смачний, який шле діткам заєць,
Хліб шануйте і хлібом живіть.
Бо ніхто ми без хліба і солі,
Наказали колись нам Боги,
Дяка Богу і хлібу, і долі,
Хай озимі вкривають сніги.
Бо без хліба немає героїв
І не буде життя на землі,
І без хліба не виживе воїн,
І у плав не підуть кораблі..
Без колосся немає пшениці
І не чути пісень солов’я,
Нехай нива завжди колоситься,
Буде хліб, то цвістиме Земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378780
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Подаруй свою ніжність,
Намалюй в небесах,
Загорну в білосніжність,
Загойдаю в лісах...
Подаруй мені радість,
Закружляй у танку,
Ти отримаєш жвавість,
Мою пристрасть палку.
Подаруй мені дотик,
Як в небеснім раю...
Заспокою, мов котик...
Я ж тебе оживлю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378076
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Моєї долі дивний клавесин:
То чорна клавіша, то біла, біла.
То ніч накине темний палантин,
То лебеді беруть на білі крила.
Зіграй на білих, доленько, прошу,
Зіграй мені мелодію любові,
Мелодію веселки і дощу,
Спів солов’їв усіх в одній діброві.
Зіграй на білих музику ночей,
Що для любові створені богами,
Щоб міг мені позаздрити Орфей
У тім, чого не вимовиш словами.
Не грай на чорних музику журби,
Мелодію розлуки і печалі,
На вітрі скрип старечої верби
І тихий плач з – під чорної вуалі.
Всі акорди злилися в один.
Пасаж новий – мелодія стокрила.
Моєї долі дивний клавесин:
То чорна клавіша, то біла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378625
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
На тебе падає небо
Тонкими цівками пожовклих надій,
Неначе зрозуміло-нерозгаданий ребус,
Який вривається у вже звичний стрій,
Де ніщо тебе не дивує,
Де у погляді ховається скло,
І ніжна безпорадність тебе не врятує,
Де не в очах, а в намисті - дно,
Звисають загострені листки життів
З проникливо-вбивчої живої блакиті,
І кожен з листочків так би хотів
Торкнутись до неї, ожить і любити!
На тебе падає небо
Смарагдово-сірим оберемком думок.
У нестримному круговороті чи почує хто-небудь
Музику непротоптаних шляхів та стежок?
14.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378354
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Коріння родини в тобі Україно,
Тут серце своє заховав я в землі,
Пишаюсь тобою єдина країно,
Люблю тебе земле, де є солов’ї.
Не бачив ніде на землі я ожини,
Цих ягід, які бережуть нам тепло,
Живу на землі, маю внуків, дружину,
Мені в цьому плані, ох як повезло.
В нас луки зелені, весною в лататті,
Де сіно дурманить букетом квіток,
Живу в Україні, немов щодня в святі,
І п’ю, наче долю, повітря ковток.
Люблю тебе земле, пишаюсь тобою,
Для мене ти матір, тобою живу,
Вмиваюся вранці твоєю росою,
Оскільки твій син, то тобі я служу.
Коріння родини в тобі Україно,
Ти матінка наша, ти наша земля
І де б не бував, та до тебе я лину,
Бо вріс тут корінням, тут доля моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378529
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
В світлиці Божий образ на стіні.
Приймає погляд немічна душа.
Печальне серце в скорбній самоті
І окриляє духом почуття.
Годинник стукає, його чувати,
Ритмічно викарбовує биття.
З тобою, Боже, можна все долати,
Бо ти - Любов, що повниться життя.
Щира молитва: "Отче наш, Ісусе...
Маріє-мати..., - нас благовісти.
- Благословіть, в безмежній тузі,
Летять слова, немов святі листи.
Благальні очі і вінок терновий,
Обличчя понівечене людьми.
Прости наш гріх, Ісусе... І з любові
У веснах сонечком зійди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327650
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 19.11.2012
Зазирни в мою осінь, благаю,
Це для неї з душі всі слова.
Ці признання тобі надсилаю
Від любові, повір, так бува.
Бездоглядну її залишили
В листопад і осінню сльоту.
Ми з тобою, напевно, грішили,
Попрощавшись отак, нальоту.
А любов непомітно присіла
Вже осіннім пейзажем в саду.
Попроситись назад не посміла,
Чи на щастя, а чи на біду.
Не простила, мабуть, нашу зраду.
Й слізно впала осіннім дощем,
Зачепившись в осінню принаду,
Хризантемовим жовтим кущем.
Зазирни в мою осінь
любов'ю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378766
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
***
Ти в осені мене цій віднайди
Допоки ще палають буйно липи,
Допоки з неба чистої води
Яскраве сонце злата щедро сипле...
Ти відшукай мене на стежах тих,
Де шелестить незримою сльозою
І так знеможно без кохання йти
Душі у далеч вічно самотою...
Ти розгледи́ ув осені той слід,
Що дріботить до капища святого
Допоки ще буяє листоліт
І снігом не занесено дорогу...
(9.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376788
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Не промовляй ніколи ти "ніколи",
Ніхто не зна що станеться за мить...
Сьогодні серце помира від болю,
А завтра у обіймах щастя спить.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375440
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Осінній ранок, дощик дріботить
І ти ідеш неспішно на роботу,
Вітаються, пів міста знає хто ти...
Так хороше, що зупинила б мить.
А хтось, у переповненім трамваї,
Крізь вікна розглядає мегаполіс,
До офісу, як на Південний Полюс...
Про моє місто, мабуть, і не знає.
2012
[youtube]http://youtu.be/BTcxNqcrtI0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373214
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 16.11.2012
Коли вечір лягає на плечі
Й горне ніч у тремтячі долоні,
Відганяю я сум і в Предтечі
Молю бути в твоєму полоні.
Виринають у спогаді миті:
Ласка в погляді, ніжність у слові.
Теплотою обоє сповиті,
Завмираєм в кохання покрові.
І зливаються душі в екстазі,
В переспіві, в єдинім пориві,
І, здається тоді, що наразі,
Ми одні в цілім світі, щасливі.
14.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377833
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 16.11.2012
[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую я за осінню шалено,
Сумую… полетіли журавлі,
І ти підеш, я думаю, напевно -
Не бережеш любові взагалі.
Крізь стрІчки слів приховані лиш сльози -
Не по твоїй, не по моїй вині.
Та от чому тепер ось ці морози
Картають моє серце у журбі?
А ти холодна! Хоч така холодна,
Та я тобою пристрасно горів,
І не потрібна мені досі жодна,
Бо серцем відпустити не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 14.11.2012
Як заворожує цей холод крапель,
Що струмом відчуваєш на собі,
Вони несуться з неба благодаттю,
І сила ця дарована тобі.
І квапишся намокнути побільше,
Ввібравши в себе краплі. Сміючись
Від радості, і дощ стає ріднішим,
Розчулившись на сльози і б’ючись
Розсиплеться дрібненькими дарами,
А ти бери, відразу й досхочу,
Бо ж понесеться ген, кудись з вітрами,
Думками ж: "Лиш до тебе прилечу!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373024
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 13.11.2012
Догорає тепле літо,
Мов закінчується рік,
Не тією все ж порою
Ми закінчуємо лік …
Дням спокійним, дням зачаття,
Дням цвітіння і дарів,
Все ж останню трудам риску
Оцей літній день підвів.
Цілий рік дарів чекали,
Посадивши, - берегли,
Щодень кланялись, плекали
Й чогось таки досягли …
День, - по праву вінець праці,
Цикл завершує річний,
Ми сумуємо за літом,-
В році є ще сум такий ?
Осінь відійде, - чи ж сумно ?,
Плачемо ?, - пішла зима,
А міняє весну літо, -
Кращої пори ж нема !
Незбагненна ностальгія,
Щось закінчилось, - нема …
Новий рік чомусь у грудні , -
І при чому тут зима ?
Рік закінчиться сьогодні
Наших праведних турбот,
Починається новий, -
Хай пошле він нам щедрот !
31.08.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361158
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 13.11.2012
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Порушити гармонію квадратної кімнати -
Зробити круглими прозорі стіни.
А замість тюлі – грати,
обов’язково білі...
Порушити всі правила на світі -
Іти туди, куди не ходять.
Так просто жити,
Жити знову...
Сміятися тоді, коли не смішно,
Дивитись чистими очима,
А може трішки грішно,
Ще не стомилась..
Я дуже сильно прагну, хочу жити
І не губитись в просторі думок.
Я вирощу зелені квіти,
Лишився лише крок...
Безглузді деякі життя обставини,
Залежність від думок людей.
Так хочеться, щоб кануло
Сумне у темряві ночей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376756
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Дві дороги за обрій послало життя,
але вибрати треба одну лиш.
Одна - лаври хоробрим, одна - забуття,
але жодну із них не обдуриш.
Дві дороги до тризни, як ніч і як день,
як контраст поміж чорним і білим,
одна - ім"я Вітчизни, а інша - мішень,
і кордоном між ними є віра.
Перша - як лейтмотив, хоч гориста й стрімка,
ну а інша в дурмані спокуси -
її Каїн стелив, мед розлив по гріхах,
а та перша терниста - Ісуса.
Он ця в небо веде на гору воскресінь,
та - в палаюче море спускає,
Пекло або Едем обере Ян і Інь...
Дві дороги на тлі небокраю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377437
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Коли зустрічаються двоє
Закоханих ніжних сердець,
Шикуються в небі всі зорі
І дружно ідуть у танець.
І райдуга ніжнобарвиста
Для них лише в небі сія,
А купіль багряного листу
Шепоче чарівні слова.
Коли ж розлучаються двоє,
Голосять дощем небеса.
І краплі пекучого болю
Не змиють ні дощ,ні роса.
Здається, і сонце не в змозі
В душі розтопити льоди.
Зневіра стоїть на порозі,
Змітає любові сліди.
Та згодом той біль від розлуки
Розвіється вітром в полях.
До сонця знов здіймуться руки
Й веселка заграє в очах.
Ось так у житті і буває.
Відома всім істина ця:
Розлука нас ніби вбиває,
Любов-повертає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310429
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 12.11.2012
Край села калина
Вбралася в намисто.
Шелестить грайливо
Золотаве листя.
Своїм ніжним цвітом
Зір вона чарує,
Хилиться від вітру,
Все одна сумує.
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Ніби жар горять.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Дівчино-калино,
Рано ти змарніла.
Твоє біле личко
Не таке вже біле.
Чом стоїш у полі,
Горда,незрадлива,
Чому твоя доля
Така нещаслива?
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Виграють,мов жар.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Зашумить весною листячком калина
І розквітне доля у дівчини,як розмай.
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339587
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 12.11.2012
Коли над краєм в сутінках зневіри
зміїний блиск загрожував зорі -
на поле битви з триголовим звіром
змагатись вийшли три богатирі.
Як вогнемети або блискавиці,
метали пащі змія на воїв
стовпи вогню і реготали тричі
трійним оскалом трійників-голів.
І кожен вибрав голову для битви
та закипіла в полі люта січ,
січ за життя, без жалості й молитви,
а подих смерті плавив віск зі свіч.
Коли комусь змій обертався в плечі,
то побратим одразу рятував,
перемішалось все у колотнечі:
зміїна лють і лицарський запал.
Бути відважним у бою замало.
Як триголовий супротивник твій,
то з ним боротись треба в три булави -
тоді стає і втричі слабший змій.
Відкиньте зброю, що у січі лютій
може поранить дружнеє плече,
зімкніть щити, ніби Дніпрові кручі,
і змій із поля битви утече.
А лаври будем вішати опісля,
і не зобидим кожного із трьох -
земля вкраїнська подарує пісню
і Божу ласку в Трійці Господь Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377016
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Вірші мене вертають до життя
І крила виростають білі, білі…
Душа моя злітає в небеса
Не закривайте сонце хмари сині…
Політ душі – легенький вітерець
Колише у колисці слова й рими.
Відкриє слово чистоту сердець,
І щастя на землі проллється в ритмі зливи.
Летить душа моя понад луги,
Понад ліси, озера й ріки сині…
І крилами черкає гладь води,
Лети ж душе моя віршами по Вкраїні.
24.09.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366563
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 12.11.2012
Згадалися мені закохані світанки,
Які ми разом серед поля провели,
Ці незабутні ранки серед того ґанку
І ніжні поцілунки, що вперед вели..
Згадалась кожна невимовна дика хвиля,
Яка закохано вела в нове життя,
Але нас розділяє не єдина миля -
Закритий шлях назад ... без вороття.
08.11.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376311
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Пів ночі дощ сердито бубонів
(ну хай йому – чому ж мені не спиться?)
Потрапила під молодечий гнів
Ще зовсім юна, під вікном, кислиця.
Та й вітер їй заламував гілки
Нахабно під кору благеньку влазив…
А я, колись, у ливень отакий
Зламався. Від холодної образи .
З тих пір чомусь не спиться у дощі.
На них у мене, певне, а-лер-гі-я
Та саме в довгу зливу, уночі
На блиск очей далеких я хворію…
Годинник в тиші, мов далекий грім.
Яка ж стійка ця схилена кислиця!
Піду й напну її плащем своїм
Хай в ливень цей…хоч деревцю
поспиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 12.11.2012
В «День мови» я пишу тобі, мій брате,
Пишу словами мови від душі,
Я змушений тепер оберігати,
Родиною написані вірші.
Хоч португальська теж чарівна мова,
Там не буває наших солов'їв,
Калина в них не та - не калинова…
І не для наших доньок і синів.
Прошу гуртуй навколо українців,
Роздай бажані вила і ціпи,
Злоба щоб їхня вилилась за вінця,
Щоб ми прозріли - не сліпі були!
Бо слово тепле, що дарує мова,
Завжди підставить стомлене плече,
Нехай чарівна, мова калинова,
В Дніпрі віками радісно тече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376744
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Як дивно це, коли життя нове
Зароджується в материнім лоні.
Зливаються докупи у одне
Інь, янь - дві половини людські, долі.
Дають початок спільному вони –
Дитині – схожій, але особливій,
По-своєму світ бачить вона, сни,
Сліди лишає на життєвій ниві.
У неї колір маминих очей,
У неї плямка татова на вусі.
Вона – найкраща в світі із людей
Для мами, тата, діда і бабусі.
А що їй треба? Ласки, теплоти,
Батьків любові, мудрої науки,
Щоби могла Людиною зрости,
Щоби добро ліпили її руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376602
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Тополя гола небо підпирає,
Зажурено хитає головою.
Вона ще літо тепле пам’ятає,
Спів пташок під зеленою габою.
Вона ще пам’ятає крик дитячий,
Торкання ніжне теплих рук малечі.
Сьогодні ж в її вітах вітер плаче,
Холодні хмари коси хижо чешуть.
Стоїть вона розгублена, понура.
Дрібним гіллям у небо заглядає.
Не вірить, що не вернеться зозуля,
Своїм «ку-ку» уже не привітає.
Ти не журись, тополенько, велична.
Ще осінь обігріє твої віти.
Потім піде, бо це для неї звично
Йти в листопаді, як у серпні літу.
Прийде красуня в білому кожусі,
Твоє гілля накриє ніжним пухом.
Заснеш, немов дитя біля матусі,
Поки птахи не збудять гойним рухом,
Весну принісши на змарнілих крилах
І сонцеві продзьобавши стежину
Нести тепло на золотистих вилах
На землю і на тебе, тополино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376460
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Роздягалась осінь – зваба,
Суперечлива принада.
Розплітала руду косу,
Ніжилась в холодних росах.
Ледь прикритая туманом,
Забавлялась з вітрюганом.
Виставляла на показ,
Все що мала, без прикрас:
Скирти сіна на полях,
Наче баби при цицьках.
Чорна стрижена рілля,
Відродила та гуля.
Біла вранішня імла
На озимі налипла.
Жовтий «фіговий» листок,
Що чіплявся за біг-борд.
Одіж в вогнищах палала,
Місяць шкірився зухвало.
Вже ніщо не набрякало.
Та краса, чи то лякала?
День, ледь зводився і м’як,
Осінь бавилася так.
Лиш гриміло десь застілля,
Щедрі восени весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367822
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 09.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012
В очах твоїх осіння ностальгія,
Опале листя, вітер та печаль…
Спинити свого серця вже не вмію,
Не пробую, не хочу – тільки жаль…
Жаль тої осені, що золотом розквітла,
Не місто Львів – справжнісінький Едем!
О, море ніжності довкола, стільки світла!
Та ми з тобою в парі не підем…
Кохання грішного осіння насолода,
Ловлю твій погляд пальчиками мрій…
Все як колись...Мені лиш трохи шкода
На півдорозі втрачених надій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372622
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 09.11.2012
Пані Осене, мідним відливом
Грає сонце в русявій косі!
Облетіли тополі журливо,
Діамантиться листя в росі.
Зовсім скоро накриє габою
Білий сніг спорожнілі поля.
Попрощаюся тихо з тобою,
Золотава красуне моя!..
Дай надихатись пахощів пряних,
Розігрітих у мушлях лампад!..
Мов дрібні черепкИ порцеляни,
Хрумкотить золотий листопад.
У твоїх мерехтливих зіницях,
Наче кавові зерна, терпких
Літо бабине досі іскриться.
Макраме павутинок тонких
Заплелося в сатИнові пасма.
Ах, яка недоречна журба!..
Пані Осене, діво прекрасна,
Так не хочу прощатись!..Та ба...
Догорає троянда остання,
Не діждавшись цілунку джмеля.
Дай тебе обійму на прощання,
Золотава красуне моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Чорнявий красень дівчину струнку
Голубив, пригортаючи до серця.
"Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
Моє кохання ніжністю розлито!" -
Він личко цілував їй, а вона
Дивилася на нього сумовито.
Бо завтра вже його не буде! Ні!
Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
Прощальний погляд милому... Сумні
Зітхання обпекли бузкові квіти:
"Коханий, я чекатиму! Лишень
Скажи, чи буде зустріч довгождана?
Писатимеш мені ти кожен день?"
Він очі цілував: "Щодня, кохана!"
У стоптаній, безросяній траві
Слова прощання танули помалу.
Вона ридала гірко, коли він
Із рекрутами йшов у бік вокзалу.
Гірчила осінь спомин полином,
Бузкове листя стомлено опало.
Вона з дощем зітхала під вікном
І все листа чекала... Все чекала!
Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
Весіль у подруг відбулось чимало.
Її за дружку кликали. Вона
Без нього веселитись не бажала.
Минали дні, ішов за роком рік...
Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку зриває квіти.
В полоні незабутніх почуттів
До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
Він простягнув їй тисячу листів,
Вона міцніш стискала доньці руку.
15.09 - 05.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Степан Андрійович Бандера (* 1 січня 1909, Старий Угринів, Австро-Угорщина, тепер Калуського району Івано-Франківської області, Україна — † 15 жовтня 1959, Мюнхен, Німеччина) — видатний український політичний діяч, ідеолог українського націоналiстичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б.
Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту проголошення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року в центральну Берлінську тюрму.За ним до Берліна поїхала дружина Ярослава з тримісячною донькою Наталкою, щоб перебувати близько до чоловіка. Бандеру утримували спочатку у в'язниці, потім — у концтаборі Заксенгаузен, де він перебував до 1944 року. Братів Олександра (доктора політекономії) та Василя (випускника факультету філософії Львівського університету) у 1942 році вбили польські наглядачі-капо у концтаборі Аушвіц.
Андрія Михайловича Бандеру — батька Степана, було вбито радянською владою. Сестер Оксану та Марту-Марію у 1941 р. було заарештовано і заслано до Сибіру (Красноярський край). Керівництво СРСР десятиліттями не дозволяло їм повернутися до України — Марта-Марія Бандера померла на чужині у 1982 році, а літня Оксана Бандера повернулася на Батьківщину лише у 1989 році після майже 50 років життя у Сибіру. Вона померла 24 грудня 2008 року.
Ще одна сестра — Володимира — перебувала у радянських виправно-трудових таборах від 1946 до 1956 року.
Радянський уряд уповноважив КГБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.
Доцент історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк переконаний, що Степан Бандера одна з небагатьох постатей в українській історії 20 століття, яка заслуговує на найвище вшанування на рівні держави:
Єдина стратегічна і основна його позиція була спрямована на боротьбу за здобуття української незалежності. Навіть коли було знищено підпілля України, Бандера все ж залишався знаковою постаттю і обличчям української держави, внаслідок чого його ліквідували ... Бандера виконав місію національного прапора і символом прапора залишається досі. Для таких знакових постатей як Бандера логічно було б зробити Парк Слави національних героїв, з пам'ятниками і меморіалами.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
Провідник волі
Світились зіниці на твоїм обличчі
як ти народився, як ти умирав,
а правди жиииця у чисті криниці
несла трунок волі з твого джерела.
І пили ту воду бійці у походах
вбирали той трунок серця молоді,
во ім"я народу за честь і свободу
платили життям у святій боротьбі.
Ти вірив, Степане, що день цей настане
та раттю постане знедолений край,
і буде покара чужим комісарам,
і руку Дніпру ще простягне Дунай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371038
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 09.11.2012
В лісі вибори грядуть,
ну а вовча зграя
(хоч ти верть, а хоч ти круть)
чує, що програє.
На збіговиську своїм
вирішують cірі,
як би то вдалося їм
обдурити звірів.
- Що ж робити, як нема
вже до нас довіри?
- Треба всіх обмахлювать -
завив з горя Сірий -
- У комісії включить
самих делетантів,
ну а їх вже обдурить
вистачить таланту!
От і стали призначать
по усіх дільницях
хто не вміє рахувать,
або тільки вчиться.
Позбирали зі дворів
по усій окрузі
безпросвітних пияків,
хвойд і боягузів,
Посадили баранів,
зайців полохливих,
відео провели в хлів
для новин брехливих.
У комісії ввели
кротів, що осліпли,
молодих ягнят і тих,
що й нема на світі.
Хай спробують отакі
дати толк паперам,
А об"явить результат
хай глуха тетеря!
Та забули шахраї,
що не все так просто -
є ще в лісі бугаї
і уперті лосі.
Та й з сусідніх вже полян
поз"їжджались гості,
брехня вовча і обман
всім - як в горлі кості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372377
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 09.11.2012
Лечу в світи, як одинокий птах,
Гартую крила, маю ще летіти,
Щасливим хочу бути у літах,
Горіти по житті, але не тліти.
Любити рідну землю - день і ніч,
Глядіти пшениці, щоби зростали
І хочу знову відродити Січ,
Щоб в Україні відновилось право!
За Україну і за мій народ!
Я вип’ю чарку, як у нас ведеться…
Як досягну омріяних свобод,
Тоді у серці радість відізветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374332
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 09.11.2012
Осінній дощ. Летіли краплі,
Змивали марева з небес.
А тротуаром бігли кралі
У спідньому, а може й без...
Удвох. Підбори цокотіли
Спішили, не дивились ніц…
Виблискували ніжки білі
З-під коротесеньких спідниць.
Гриміло. Тільки дуже тихо,
Мабуть і грім угледів щось
Спокусливо-палке, на лихо.
Стріляв, тепер шепоче... ось...
І вітер, що зривав каштани,
І парасолі видирав,
Зробився чи хмільний, чи п’яний,
Затих і мовчки «ловить ґав»...
Злило асфальт, каштани, клени...
А я – вчаровано дививсь:
Яка краса біжить крізь мене...
Яке ганебне слово – «крізь».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376193
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Вовтузяться, борюкаються
Проміж себе строкаті думки,
Мов ті хмари, що раптом
Щільною вугільною стіною
Повисли над горизонтом та
Поспіхом захоплюють собою синь.
Важкі краплі, вітром гнані,
Падають на обличчя, зрошують вії.
Квилить душа, наряд схимниці приміряючи,
А чи підходить? Хто зна...
Чомусь таким холодом віє від нього...
Та, злетівши ввись,
Шубовснула душа у воду,
Камінь на серці...пече.
Таврує забаганки щастя:
Усмішку-цілунки кохання.
Як не тримай його на прив’язі,
А воно рветься на волю.
Невгомонну сутність...
Присмак обіймів любові в’ївся у нього,
Бродить там вином зрілим,
Підстерігши тверезий розум, глумиться...
Покута нестримності
Благає розуміння, горить свіча.
Язичок полум’я обпалює неприкаяну душу...
06.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375861
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Дихай на мене, любий мій,
Владними очима пожирай,
Бажання нестримні розбуркуй,
Переливай їх поза край.
Дихай на мене ніжністю
Та обійми розрядом-теплом.
Двох полюсів спорідненістю,
Інертність хай буде нам тлом.
Дихай на мене...Кохаю.
Гортає пам’ять твої слова,
Їх трепетно в думці плекаю.
Я жінка. Із плоті. Земна.
23.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372892
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 09.11.2012
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012
Нічка, мов чорна лелека
накриває своїм крилом
близькі зорі і трохи далекі,
шо виблискують за селом...
А ми разом у сни полинем
Поки лелека тихо в саду
збиратиме роси-перлини
шоб зранку прикрасити фату...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359088
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 09.11.2012
Летить, ось та, на крилах долі,
Лісами, долами, у полі,
І дивиться так романтично,
Галинко, як ви поетичні?!
ІгорКо
Лечу у небі не одна,
Завжди у помаху крила
Потужну силу набираю,
Повітря жадібно ковтаю.
Щасливий той, хто крила має,
Хто небо любить і літає.
Мій аркуш - білий небокрай,
Моя поезія - мій рай.
Збираю ноти, барвний спів
У запальних й палких вітрів.
В тополі край мого села,
Творю поезію в віршах.
Ось там далеко за лісами -
Видніє ключ із журавлями.
Сумує поле. Тихо стало,
Неначе справді й задрімало.
Воно таке безсиле, кволе
Віддало все, що тільки може.
Обняла землю ясна просінь,
Іде землею рання осінь.
Десь там, між горами видніє
Зелений ліс, що багряніє.
А я очима тільки гляну
Летіть в душі неперестану.
Лягає муза під перо,
Немаю крил, а птах - давно.
І кличе, манить білий світ
На крилах долі мій політ.
РS. Щиро дякую за приємні розмови та душевну підтримку на чужині.
Щастя та долі вам Ігоре Корнічук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375555
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 09.11.2012
Чим винен Господи св’ятий,
Я що живу в Країні,
Яку й донині на шматки,
Деруть як шмат тканини,
Яку ограбили в кінець,
Ославили ті тварі,
Які схопивши пирога,
Собі його забрали,
Які надію й майбуття
Моє й дітей украли.
Чим провинився я Господь,
Скажи й я все поправлю.
А може за гріхи батьків,
Чи предків, путь цей правлю?
А може я за доброту,
Всіх земляків страждаю?
А може я за німоту,
Народу вже відповідаю?
Можливо досить вже
Мовчать коли мене грабують?
Коли у мене з гаманця,
«Последний рубль воруют» ,
Направ о Господи святий,
На путь мене єдиний,
Який до щастя приведе,
Який є тут і нині!
Проси, о Боже, ти мене,
Прости і Україну,
Прости за всі гріхи мої ,
І за гріхи Родини,
За ті гріхи що зацвіли давно,
Й ростуть донині,
Прости за все що я зробив,
І що зробили предки,
Прости за те що не зробив,
Прости, й направ , О Боже, ти мене,
На шлях єдиний, шлях Св’ятий,
Мене та неньку , Україну,
Мою любов, мою Єдину…
Прости Вкраїну.
І на життя Благослови,
Мене й Великую Родину,
На те щасливеє життя,
Що заслужив народ терплячий,
На те щасливеє Буття,
Відкіль не буде вороття,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376563
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Розгубленість панує у дільничних стінах,
Гуляє привид тої, що воскресла із руїни.
Проживши довго хоч зі штампом “Самостійна”,
На волосині знов свобода України!
Він заглядає пильно нам у вічі,
Шукає розуміння краплю, віри мерехтіння.
В кайдани не закути знов на вічність
Ту, що так гордо величають “Самостійна”!
Його зі сну збудили й на поміч привели
Героїв справжніх сила і місія постійна.
Своє життя поклали , аби велИчно нарекли
Країну рідну ... вИстражданим - “Самостійна”!
28.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373925
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 09.11.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 09.11.2012
О, мово! Чарівна моя - єдина,
Ти твориш пісню ніжну калинову,
Ти борешся одна за Україну,
Своїм святим, палким, чарівним словом.
Ти надихаєш нас на перемоги,
Даруєш ласку теплотою мами,
Нам відкриваєш двері до дороги,
Що потім вибираються синами.
Цвіти надалі і виховуй, мово,
Щоб тебе діти завжди поважали,
Щоб правдою бриніло кожне слово
І щоб чужої мови не шукали.
Засій добро нам і зміцни нам крила,
Згуртуй людей по цілій Україні,
Бо лиш тоді щаслива є людина,
Коли у мові плаває єдиній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376546
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
І знову тяжко в цю годину,
-За що і за яку провину,
Нема спокою у ці дні?
Кругом все пліснею взялося,
Накрили щільно, щоб «брелося»
Мов в бочці кислі огірки.
А ті, що «діло» це зробили,
Великий камінь положили,
Свої встановлюють права.
Те що було, ізнову душать
І на шнурочку думку сушать,
Щоб з неї й праху не було.
Бездушну виплекать людину,
Взялися знову гнути спину,
Переробляють всі книжки.
Уже Майданів не бояться,
Бо за спиною майоряться,
До крові жадні прапори.
Та це ж не вперше розбивають
Вкраїнську хату, проклинають
Ці кровопийці , блударі.
Хоч серце з розпачі ридає,
Та все ж живе і не вмирає,
Бо сила- схована в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375918
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Прийду до тебе дощиком осіннім,
Сумним, ще теплим, ніжним, не рясним.
Коли відпочивають мокрі тіні,
Що бачать сонячні недавні сни.
Я хочу бути трішечки смішною,
Турботливою, ніби бджілка. Що ж,
Ти вибереш мене! Мене. Зі мною
Ти будеш слухати осінній дощ.
Від смутку щоб не плакала, - жаліла,
Що день сьогоднішній уже минув, -
Його незрима невідома сила
Десь повела у вічності канву.
Я хочу обійняти землю, хмари,
Їх не дістати. Поки. Поки крил
Не відростила. Звуками гітари
Нас срібний дощ, як шатами, накрив.
З соленими слізьми та сіль виходить,
Що рани роз”ятрила майже вщент.
Чекати більш не буду непогоди.
Тепер у неї я вже диригент.
А «Прощавай» - згубилося в століттях.
І сліду не лишилось на землі.
І в дуба найстарішого у вітті
Знов заспівають ніччю солов”ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376333
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Твоїм ім'ям я дихаю й живу,
Твоє ім'я малюють зорі в небі.
Краплинками омиє дощ траву,
Стежина приведе мене до тебе.
Приспів:
Ти пригорни до серденька мене,
Нас закружляє вихор листопаду.
Щастя в обличчя вітерець війне,
Ніч подарує тихі зорепади.
З твоїм ім'ям так тепло на душі,
Впаде кленовий лист мені під ноги.
Відзеленіли наші cпориші,
Пішли із серця ген сумні тривоги.
Приспів:
З твоїм ім'ям лягаю і встаю,
Тепло від сонця, мов твої долоні.
До себе пригортаєш, я лечу
І розумію, що в твоїм полоні.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372384
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 08.11.2012
Останнє листя впало нам до ніг,
Хмарини в небі стали сніговими.
Вже незабаром землю вкриє сніг,
Заснуть дерева, будуть мовчазними.
Лишивсь холодний вітер за вікном,
Йому погрітись в хаті є бажання.
Все шарпає віконниці кругом,
Дарує Ночі він свої зізнання.
А та мовчить, мабуть вже впала в сон,
Її коханий Місяць вберігає.
І лине в темінь, ніжний вальс - Бостон,
Його чаклунка - Осінь посилає...
Ти чуєш любий, може це для нас...
Торкнуться серця сокровенні ноти.
Зупиняться хвилини,стане час
І зорі заблукають у польоті.
А ми з тобою поруч в дві руки,
Мелодію дарує фортеп'яно.
І милозвучна течія ріки,
Допомагає нам вивчати гамми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371845
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Він ще живе, а може доживає,
Несе на плечах цілу купу літ,
Вдивляється у даль і ще чекає,
Що син вернеться, чи пришле привіт.
-Син в ліс пішов,щоб захистить руїни,
Лишитись вірним батьківській землі .
Вояк УПА! За волю України
Безстрашно бивсь і не ховавсь в імлі.
Він вибрав ліс, з запалом йшов до бою,
На зорянистий, чи брунатний стрій.
Два вороги! Піднявши смертну зброю,
Не зупинявсь! Йшов мов морський прибій!
Упав мов лист, це була ціна волі.
Скосила смерть у розквіті буття,
Поніс на вівтар батьківські недолі,
Віддав Вкраїні молоде життя!
А батько жде, з дороги виглядає,
Усе ще вірить, повернеться син.
Йде за село й на вигоні чекає,
Сивіють дні, а він стоїть один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371232
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Наведений будильник…
Все в позначці:
Куди, коли, на скільки, о котрій.
Сумуємо, радіємо чи плачем…
Усе у часі.
І що вартий збій!
Неначе бігуну,
От трішки б сили,
Останній подих…
Та ж бо добіжиш?
Кохані руки більше не носили.
Просто довірили:
Як треба? Довершиш!
І знову у хвилині все цінуєм:
Додому, на роботу й ще кудись…
Навипередки з часом так мудруєм
І от, здається!
Знову добіжиш!!!
За руки малюків - і вже щосили
До золота осіннього у сад.
Дітей кохані руки ж не носили…
І до снаги тобі усе!
Й стократ…
Вареники, конспекти, нові теми.
І ранок посміхається для двох.
І сину не даються теореми,
І з лялькою в дочки переполох…
Всміхаєшся на мить з дитячим сміхом -
І вже великий і красивий світ…
Хіба ж це суєта?
О, ні! Утіха!
А час злетів! Сховався серед віт…
У небо заголосить про нестачу.
Не встигну я…
І ночі вже нема!!!
Так хай до всього ж буде на додачу!
Жіноче щастя з віршами всіма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370978
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Намалюй нашу казку (Катка)
Напиши мені казку в минуле,
Ти для мене весь світ обіцяв.
Ми ж кохання там вчора забули,
А сьогодні уже не впізнав.
Загубили всю велич любові,
Спопелила байдужість красу.
Не сказали суттєвого в слові…
Чи ж тепер головне я скажу?
Напиши мені казку в сьогодні
І осіннім листком надішли.
Ти казав, що листи старомодні,
По – сучасному вже напиши.
Я хотіла в теперішнє взяти
Щастя трішки, бо як же це так?
Ми шалено уміли кохати,
Зберегти ж не зуміли ніяк.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Спогад лине в моє незабутнє,
Обгортаючи пам'ять крильми.
Не пиши більше казку…не треба.
Смутком осінь іде дощова…
Нагадала навіщось про тебе
І з минулої казки слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370278
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Заплутались думки в словах,
В щоденних клопотах буденних.
І не відчули попервах:
Те кажемо , що всім приємно,
Що розгубилась поміж нас
Краса й довіра правди вчора.
Із лицемірства і прикрас -
Театр одного лиш актора.
Коли ж згубили ми себе?
І те, що мали, особисте?
Зрадили… слово надсвяте,
Яке у правді тільки чисте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370258
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 18.10.2012
В піалі чай зі смаком вишні.
Спинився погляд в натовпі людей.
Між них - коханий мій, "колишній",
І серце ледь не вискочить з грудей.
За столиком в кафе затишнім,
Де очі в відображенні дзеркал,
Ти не один...і я вже з іншим,
Твій не мого торкається бокал.
Нервуєш так...ця мить коротка,
Твої слова і жести невпопад.
Між нас тепер перегородка,
І той з вітрами, сірий листопад.
А бачиш?...Я таки змінилась,
Мов те дівчисько, виросла з образ.
Надіі всі давно зносились,
Подарувала доля інший шанс.
Вже досить тих блукань в минуле,
У кожного із нас - окремий світ
Я знов щаслива!...Все забула!
Жаль, сину ти не передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371182
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Тихо накрапає дощ осінній.
Під ногами жовтий мокрий лист.
Осінь, мабуть, також в потрясінні:
Ронить свої сльози падолист.
Чом же ти сумуєш, мила осінь?
Тобі шкода втратити красу?
Та твоє ридання безголосе
З співчуттям у серці понесу.
Твоя врода - свіжий подих вітру,
І дощу краплинка у жару.
Ось скупу сльозу скоріше витру,
Та твої страждання я прийму.
І скажу тобі, Моя Красуне!
Не журися, ще нема Зими,
А коли вона сніги насуне,
Спогадами будем жити ми....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371178
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 18.10.2012
І крил твоїх шовкова невагомість,
І рук жаданих доторк золотий!..
Осінній вальс несе у невідомість-
Летять з-під ніг повітряні мости...
Розтанув день в ясному мерехтінні,
В повітрі хміль медового вина!
Осінній вальс-як золото, осінній!
Надривним тоном схлипує струна.
Втопила осінь пишну діадему
В дзеркальних водах срібного ставка.
Осінній вальс- і на плечі моєму
Твоя легка окрилена рука.
Мов падолист, розсипалися звуки,
Криштальним пилом зринули у вись!..
Сплелись у леті подихи і руки,
Зустрічні кроки в ніжності сплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 18.10.2012
(На вірш Insolito “Ворушити минуле не слід”
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370949 )
О, як приречено шумить холодний дощ.
Розворушилося минуле в листопаді.
Любов – колишня. Вже – колишня, що ж…
Обоє твоєму приходу ми не раді.
Любов невпевнено ходила під дощем,
Із дому подалася у далекі мандри.
Колись давно палала пристрасним вогнем,
Тепер тремтячим голосом співає мантри.
Її шукати – де вона пішла тепер,
Коли на серці – не осінній, зимній холод?
І над прозорим дзеркалом сумних озер
Пожовкле листя в паніці кружля по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370963
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
Наш щасливий час, натхненний час, -
Забули всі образи.
Осінь, осінь золотиста,
Листя в вихорі кружляй.
Одягай в рясне намисто
Горобини тихий гай.
Надягай червоні свити
На старезнії дуби.
Небо хмарами сповито.
Десь пливуть, не знать, куди.
Дощ, а від весни, життя весни
Ми вже пішли далеко.
Милий, поцілуй і пригорни,
Мені з тобою легко.
Зранку раптом задощило,
І на землю впав туман.
Осінь, осінь, ми просили: -
Забери хмар караван.
Та не слуха пані мила,
Дощик ще пішов рясніш.
Вітер напина вітрила
І співає голосніш.
Місяць усміхавсь. І зорепад
Таким був таємничим!
Сяє різнобарв”ям листопад
Й моє кохання вічне.
Полум”яніють жоржини,
Сонце загляда в ріку.
Пізні ягоди малини
Червоніють у садку.
Дні коротшають. Без ліку
Краплі бренькають у скло.
В осені немає віку.
Літо сумно утекло.
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371070
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Я слухала дощ,його звуки гучні
Про щось монотонно шептали мені,
Потоки із неба нестримно лились
І стала сумною небесная вись.
В маленькій хатинці розклала вогонь
І грілась,бо холод торкнувся долонь,
А сирість дібралася аж до душі,
Бо дощ малював за вікном вітражі.
Осінні потоки,холодні й сумні
Про щось говорили тихенько мені,
Тихенько співали,а може здалось,
Бо з бідного неба лилось і лилось.
15,09,2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364606
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 15.10.2012
Всміхалось сонце віями весни.
Чомусь в той день хотілося літати.
Ти вкрав мене на білому коні,
Галопом мчали в ніжності згорати...
Хиткий місток купався у воді
На озері, де квітнуло латаття.
Там гордості лишалася тоді,
Коли зім`яв ти моє біле плаття...
Знесилені в цілунках до незмоги,
Вдихали аромат трави густої...
Душа спиналась дотиком тривоги,
У серці щем - натяк долі пустої...
Давно місток нетесаний скосився,
В років польоті не спинити час...
Спокуси результат гірким лишився,
Щаслива мить уже не звабить нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275710
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 15.10.2012
Подаруй мені танго кохання —
Найпалкіший у світі танок.
У нестерпному злеті бажання
Полетять до жагучих зірок.
Зачаруй мене вродою слова,
І чимдуж пригорни до грудей —
Розгориться у серці промова,
В наших душах проллється єлей.
Подаруй мені радість надії,
Шлях любові чолом освяти,
Аж до неба злітатимуть мрії,
Лиш мовчанням мене не втопи... 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368720
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 15.10.2012
На відстані очей,
На відстані ночей,
На відстані осінньої
Розлуки,
В характері
Закоханих людей,
Таяться недосліджені
Сполуки.
Навшпиньки ходять
Ангел довкруж,
Забули про пісні
Стрімкі сирени,
І не дзвенять канкани
Мулен Руж,
Сховавшись у німі
Портьєри сцени.
На відстані закоханих
Очей,
Нема двобою,
Нишкнуть секунданти,
На відстані закоханих
Ночей,
Нема годин й спинилися
Куранти.
А журавлиний клин
Несе листи
На відстані осінньої
Розлуки,
Й наводить час
Змарновані мости
В кохання недосліджених
Сполуках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370225
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Cпогади про Вас — моє життя,
Богом подароване шиття,
Благодатна в’язанка ниток,
І строката вишивка думок.
В грудях схований любові скарб,
Ковдрою прикритий з теплих фарб,
В навісних квадратиках, рядках,
Впорядкованих зі швів стібках.
Щільно вкутаний із мрій тремких
В полотнину вибачень палких,
Оповитий стрічкою зізнань,
В амплітудах частих коливань.
Там надія, віра і любов,
Від життєвих і земних основ,
Спомином яскравих кольорів
Заплелись нитками почуттів. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370110
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Струсила осінь позолоту із тремтячих вій,
Лопоче дощ, підбитий хвацькими вітрами.
Скручусь калачиком і обійму подушку з мрій,
Серце стукоче гулко: "Кохаю до безтями."
Вітром підхоплений, той стукіт у простір лине,
Лоскоче вушко, ти може спиш у цю хвилину?
Я сном ласкавим стану, він тривоги поглине,
Сторожем часу, що рухається без спину.
А як в вікні замайорить усмішкою зоря
Й тебе накриє раптом ніжний, тихий спокій,
Знай, із теплим промінчиком прийшла до тебе я,
Розкрий обійми та при голуб кохання кроки.
09.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369768
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 12.10.2012
В блискучій охрі міняться листки-
Щедротами за літо платить осінь.
Заплутався метеликом крихким
Шовковий промінь в липи у волоссі.
Янтарним медом піниться тепло
У світлотінях бабиного літа,
Блищить ставок осяяний, мов скло.
Тонка верба у сонячних софітах
Полоще пасма, шелестом легким
Ледь доторка небесного склепіння.
Тверді ранетки виперли боки,
Щоби надпити теплого проміння.
Розсипав клен жовтавий оксамит,
Затихла вітру різьблена сопілка,
Крадеться садом жовтень-ворожбит:
Анішелесть!Хіба що...хрусне гілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370136
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Мій теплий погляд цілує твою усмішку
Та горнеться в пориві ніжності душа.
Осінній скупий промінь стелить доріжку,
Допоки віра в серці не жалить й кропива.
Вплітає осінь літо бабине в волосся,
Різбить рядочками узори на чолі.
А тіло терпким напоєм налилося,
Ночі без тебе стають тривожно-навісні.
Ти тільки не кажи, що літа не вернути,
Зима ж не віхолить снігами ще поріг.
Доста випито самітності спокути,
Міцно обійми та так, щоб аж мороз пробіг.
03.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368427
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 11.10.2012
До 70-річчя утворення УПА
На свято Покрови знамена піднімем,
на честь тих героїв, що впали в борні.
Вони боролись за Україну
і їй віддали серця свої!
Рясніє у полі червона калина,
десь тут відбувались жорстокі бої.
Вони боролись за Україну
і їй віддали серця свої!
Стояли у битві завжди до загину
остання граната і куля в руці.
Вони боролись за Україну
і їй віддали серця свої!
Віншують кургани, порослі полином,
останні слова їхні рідній землі.
Вони боролись за Україну
і їй віддали серця свої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367352
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 08.10.2012
Цей вірш я написав на прохання земляків-старшокласників до Дня Вчителя і хотілося б доєднатися до їх привітань, щоб сьогодні подарувати усім вчителям хоча б маленьку частинку того тепла, яким вони діляться ціле життя з своїми підопічними. З святом Вас, любі!
У нас сьогодні жовтень золотиться-
ми відмічаєм свято вчителів.
Нехай вам, любі, у житті щаститься
і школа буде, наче другий дім.
Пр - в
Найперш за все - погода в школі,
щоб в її вікнах сонця дар,
щоб поміж нас вітри ніколи
не нагнітали темних хмар.
Чи то лиш осінь, чи весна грайливо
нас у похід за мудрістю позве -
нам не забути цих років щасливих
і ваше слово щире і святе.
Пр-в
І щоб не відбувалося навколо,
які б зима не намела сніги -
спішити завжди будем в рідну школу,
хоч і будем вже зватися - батьки.
Пр-в
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367842
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 08.10.2012
На першу книгу нашої одноклубниці "Душа на кінчику пера"
Здалось мені побачив я Тернаву,
містечко, що зовуть, як і Дунай,
в якім жінкам приносять в ліжко каву,
без цукру, але каву, а не чай.
В сукна містечку із часів Красінських,
де поселивсь на гербі журавель,
я гостював, читав прекрасні вірші
і вдячний їх газдині дотепер.
Я чув прекрасний запах матіоли,
та соняхами юності блукав
і щось таке близьке мені, знайоме
знаходив серед тих віршових барв.
А як на хвильку засумую вкотре,
то відкриваю збірочку і враз -
я знов мандрую по Подільських Товтрах
стежинкою Наталі на Парнас.
Читайте, переказуйте і вірте,
що незалежно осінь чи зима -
вмить розцвіте шпарагусом і миртом
ота душа на кінчику пера!
Так тримати, Наталю! Нехай ця перша ластівка покаже дорогу цілій зграйці поетичних збірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368249
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Оті царі, царьки, царенки
Вже в печінках наших сидять –
Сини погані мами-неньки,
Що на чолі їх зла печать.
До влади рвуться, мов до стерва
Шуліки, вчувши трупний смак.
Вона їм будоражить нерви,
Голубить кров, мов нігті лак.
Всі різнобарвні, душі ж сірі.
Очі нам милять до дірок.
З білбордів, агіток, ефірів
Злетіти прагнуть до зірок.
Сьогодні з маслом хліб підносять
До рук на тканім рушнику.
А завтра шкіру з тебе скосять.
Й голос твій де? На смітнику.
Ох, ті царі, царьки, царенки!...
Скільки ж їх будемо плекать?
Може, час вирвать їх з пеленки
Й чуби усім понадирать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369491
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Шукає осінь затишку в провулках,
Одягнута у фарби золоті.
Накину шаль з багряним візерунком,
Іду від Вас...блукаю в самоті
Не озирнусь...а сльози сушить вітер,
Гортає спогади жива душа.
Для мене стали Ви єдиним в світі,
Лиш Вам навіщо, жінка ця чужа?
Прошу,не йдіть за мною!...Опалий лист
І ностальгія дме у скроні,
Мов скло,розбивсь життя порожній зміст,
Візьміть!.. Ці ружі не мої червоні!
Лишаю все Вам!...на цім балу осіннім,
І ту красу,що вже за мить - іржа,
Могли б Ви стать моїм спасінням,
У Вас - дружина!...а я ж таки чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369412
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Так тепло-тепло плакав листопад,
Дощем ранковим осінь голосила...
І ти мене не кликав знов назад-
Стужавіли надій тендітні крила.
Мов доливала смутку і тривог,
Між сивих гір загублена трембіта,
Де так нам легко дихалось удвох
В терпких обіймах бабиного літа!..
Косичив жовтень приспані сади
Букетом листя в теплому багрянці
І над прозорим дзеркалом води
Вітрець вербу загойдував у танці.
І там, де неба вимріяну вись
Під шепіт мантри доторкали буки,
Так молитовно й міцно заплелись
Серцебиття і подихи, і звуки.
Зелено-жовтий паводок дібров
Вже не розвіє гіркоту і тугу,
О, як невтішно схлипує любов,
Полишена тобою на наругу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Сльоза кровава падає з лиця,
Душа німіє і пісень не чути,
За мову я ітиму до кінця,
Бо рідне слово з нами має бути.
В нас забирають золоті слова,
Сують чужу, нерідну мені мову,
Традиція вже склалась вікова,
Що інші мови пхають нам в основу.
Ми знову у ярмі, хоча слова святі…
Нам обіцяють шанувати мову,
Хіба ми, люди, вже тепер не ті,
А чи забули мову калинову…
Я росіян люблю, поляків і татар,
В них мова є, що гордість для народу,
Прошу, брати, вже досить із нас чвар,
То ж збережімо мову свого роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342418
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.10.2012
Україно, моя! Батьківщино моя!
Мій Дніпро! Моє рідне Полісся!
Мій народе, цвіт вишні і спів солов’я,
Мого духу довічні колиски.
Мої диво-хрущі, не хрущі з Колорад,
Мої ластівки - білі й червоні,
Яблуневі сади, диво – синь виноград,
Фарби щирі, м’які, колонкові.
Рідні очі – озерні, щасливі мої,
Палкі руки, що пахнуть любистком,
Хай співають тобі все життя солов’ї,
А життя наповняється змістом!
Я продовжу слова, ті, які вже казав,
Але хочу сказати їх знову…
Не «відрижка» це є, це є мова моя ,
Чарівна, калинова, чудова!
Я звертаюсь до Вас, дорогі земляки!
Хіба в світі народ є без мови?
Якщо мови нема і держави нема,
То лишаються тільки окови!
ЗБЕРЕЖІМО МОВУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348067
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 08.10.2012
Коштовний камінь в дорогій оправі
зняла з руки й поставила на стіл,
а потім вже промовила при каві:
"Якби змогла, то не пішла б, повір!"
Йому з очей нестримно лили сльози.
Він їх спинив би, якби тільки міг.
Але вони сіяли, мов алмази,
біля її чужих і рідних ніг.
В її руках у сто карат світлина -
із дому хтось прислав, немов на зло.
На ній її маленька Україна -
із бантиками "диво" і село.
Ну, що йому сказати на прощання?
Сам відповідь в очах її знайшов:
на світі є понадземне КОХАННЯ,
та над кохання в світі є ЛЮБОВ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369459
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Доля нас звела, мов хуртовина,
Що зненацька місто накрива,
Й сніжною мітлою б’є у спину..
Чи з душі промовлені слова?
Віхола несеться, наче куля,
Без жалю будівлям рве дахи,
Так лукава доля й з нами втнула,
Перетнувши тісно нам шляхи.
Жадібно, шаленими ковтками
Пристрасть пила наша перша ніч,
Що немов би спала в нас роками,
Щоб зненацька взяти в параліч.
Хто сюжет придумав, та й навіщо?
П’єса наша рветься хутко вдаль..
Стій! Чому, мов зливою, періще
Мозок мій голодна, зла печаль?
Як відчути точно так і тонко?..
Здатен я побачити ту грань?
Наче невидимка в ополонку,
Я пірнув углиб поневірянь.
Хто зітре браваду поцілунків,
Пульс сповільнить гальмами часу?
Напоїв вуста солодким трунком, --
Серцю біль натомість принесу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361848
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 08.10.2012
Я отпущу любовь, которая бродила
По битому стеклу, по холоду камней.
Бродила босиком и потеряла крылья.
Которая была на свете всех главней.
Я отпущу любовь. И в час свой отреченья
Я не умру, а просто ринусь в круговерть
Пространства и часов, без смысла и значенья
И без боязни в ней, в огне ее сгореть.
Вселенная, возьми бескрылую такую
Мою любовь. Возьми, дай место ей в себе.
Фломастером я ей те крылья нарисую.
С руками я стою, воздетыми в мольбе.
Где миллиарды звезд, найдется мир, бесспорно,
Мир теплый, а не дух, мираж среди планет.
Моей любви не стать безмолвной дырой черной.
Возьми туда, где жизнь, туда, где смерти нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368950
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Закутавсь ранок в біле покривало.
Солодко спить натруджена земля.
А Сонечко тихенько вже вставало.
І новий день ішов з невідкіля.
Торкнувся промінь і мого обличчя.
Заповз під ковдру, щоб залоскотать.
Легенько прокотивсь по передпліччю,
Як м"ячик, по підлозі став стрибать.
Осінній день почався із усмішки!
І зовсім не хотілось сумувать!
Хоч Сонечко погралось зі мной трішки,
Та бачу, що уміє жартувать.
Свої долоні Сонцю простягаю.
Ловлю його життєвий дивний скарб.
І безнадіі зовсім покидають:
Душа вже не почує більше скарг.
Хай новий день зітре усі сумління!
Осінній сад казковий хай цвіте!
Цей день несе мені благословіння,
Я вдячна за дарунок! Це святе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369435
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Бог послав нам Тебе у хвилину важку,
Щоб змінилось життя у країні.
Тобі долю пророчать таку не легку,
Але Ти послужи Україні!
Ти для нас патріот, ти кумир і вожак,
Ти наш гетьман нової породи,
Нехай згине навіки прийдешній чужак,
Хай два береги дійдуть до згоди.
Забери крикунів, поєднай береги,
Дай надію і волю народу,
Ти повір! Віддамо ми чужинцям борги,
Ми ж бо хочемо мати свободу.
За Тобою підемо у воду й вогонь,
Плечі наші для Тебе опора,
Ти відчуєш тепло від народних долонь,
Зроби "завтра" щасливе ніж "вчора"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368518
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Просочивсь вечір, смаком м`ятним,
Ніч сумно накидає темну шаль
І хмари папірцем зім`ятим,
Пливуть кудись,за горизонт...у даль
Хвилює штори теплий вітер,
Забувшись,в вальсі кружить тихо час,
І ніжність ароматом квітів -
Через роки єднає знову нас
Блукала зустріч ця мостами,
Губила поцілунки край доріг -
Вже осінь пише нам листами
І жовте листя кидає до ніг
Зникає втомлене мовчання,
Скінчилась почуттів болюча гра,
Та й нерозтрачене кохання -
Нам повертати з вирію пора
...Тихенько сяду на коліна,
Струшу з очей твоіх сумну печаль,
Життя пробігло, мов хвилина,
Й весільну дітям грає вже скрипаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364097
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 05.10.2012
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 05.10.2012
Загорнулося сонце туманом,
Лиш промінчик звисає з небес.
А осіння пора, наче панна,
В позолоту вбирає принцес.
Ось тополя присипана листям,
Наче клаптики сонця - крильми.
І осіннім букетом в обійстя,
Зазирнули із саду гістьми.
А береза стоїть золотава,
Бо найпершою серед усіх
Листя жовтим своє фарбувала
І вмивала в краплинах зі стріх.
Тільки верби іще бунтували
І зелені, ошатні - в рядах
Серед осені гідно стояли,
Ніби літо тримали в руках.
В хризантемах ще барвилось небо,
Пломеніючи в присмерку дня.
Ніжно проситься в душу до тебе
Моя осінь пейзажем щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365436
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 05.10.2012
А я їхала, бігла, летіла
По секундах, хвилинах і днях,
Щоб побачить надію і віру
В твоїх сірих спокійних очах.
І багряна листва шепотіла
Щось, вглядаючись в красну зорю.
Я сказала, cказати посміла,
Як тебе я безмежно люблю.
Із-за спини троянду червону
Ти, всміхаючись ніжно, дістав.
Взяв обличчя моє у долоні,
Цілував у червоні вуста.
І всміхалась троянда та мила.
Зашарілась калина в гаю.
Я б співати-казати хотіла,
Що тебе я так палко люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368554
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Ще Ніч огортає похмурим крилом
Віконця вагона до давнього Львова,
Мов каву колише в боків перелом
Наснагу із вчора в росисту діброву.
Ще трішечки стрілка в годину пройде,
Ще декілька кроків поступить планета
Й сова діточок уже спатки вкладе
І промінь промовить до бджілки: «Ну де ти?»
Освітить проміння й поверхню думок,
А може і в нетрі проникне у Львові,
Лише б не занесло із хмари мішок,
Шукаймо, міркуймо в небесній Покрові.
16.09. 06.35. поїзд: Трускавець – Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368487
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Відповідь Вєточке Вишни
На «напиши мені»
Я давно збирався з думками,
Але в них був вологий туман,
Я чужими гуляв степами,
І тепер зрозумів - все обман
Це лише призабута казка,
Що для нас розповіла зима,
Наших ролей скинувши маски,
Зрозуміли – нас більше нема.
Але казка була чарівна,
Як морозу узори в вікні,
ти в цій казці була царівна,
а я принц на гнідому коні
Та не склався щасливий кінець,
До вподоби тобі став король,
Будь щаслива, іди під вінець,
Я спокійно сприйму свою роль.
Вже не в перше мені блукати
В серці щем неодмінно пройде,
Вмію світ душею кохати,
Ну а щастя мене ще знайде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368263
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Як ти змінилась Україно, тебе вже не впізнати…
А де ліси зелені? Чисті ріки? Гаї вишневі, коло хати?
Чому так тихо? Не чути соловейка брата?
Людей нікого в полі не видати.
Агов, де ж ви люди? Поля немов заснули, вже давно.
Агов, хто є живий? Пусті хати…Пусте цілісіньке село…
Очам не вірю, бути так не може!
Може у мандрах всі,чи на війні? Не доведи нас Боже…
«Та ні, усі в містах…Ніхто не хоче, в полі гарувати.
Народ Тарасе, вже не той, всі тільки й вміють торгувати.
Забули все вже про село,як хліб пекти,вже мало хто згадає.
Як шанувати матір,батька, Бога, дітей ніхто вже не повчає...»
Ну що ж ви так, мої рідненькі?
Тай відцурались своєї Неньки?
Вона знедолена, розп’ята та свята!
Благословенна українська я Земля…
«Так Тарасе, знедолена й свята наша Земля.
Не той народ вже нині та й Україна, вже не та…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364541
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 04.10.2012
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
Я буду в них ще теплим ранком жовтня.
Чому любов бува така самотня,
Як паде листя знову, поясни?
Так добре знати, що ти просто є.
Все інше раптом стало невагомим.
Чи є це почуття тобі відоме?
І чи ти знаєш, що воно моє?
П'янкий глінтвейн корицею запах,
Закутаємось теплим покривалом,
Поки зима своїм холодним жалом
Нам слідом не лишилась на вустах.
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
У них зостатися росою на троянді,
Щоби колись удвох нам на веранді
Щасливих днів згадати восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 04.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2012
Твоєму коханню немає життя,
Бо ти й ніби вільна і ніби моя,
А осінь зрадлива, допоки жива,
Зриває сльозинки з сумного лиця.
Додолу покотяться біль та печаль -
Не стримує пісню самотній скрипаль,
Та музика лине крізь небо у світ,
Лиш ти не почуєш, бо серце - граніт.
А я не скриваю - вже віри нема,
Згоріла й надія у жовтні до тла,
Та я відчуваю, що в грудях щось є,
Можливо, кохання - лиш тільки слабке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368532
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Додай ще сил, як вітер кораблю,
Коли вітрилам надимає спину.
Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
Дозволь насолодитись почуттями.
Хоч досить є гордіївих вузлів,
Будь мрійником, закоханим без тями.
Дарма, що зморшки стеляться чолом,
Та прикрі будні посріблили скроні.
Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
Під супровід небесних передзвонів.
30.09. 2012р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 01.10.2012
Ой чому мені досі не спиться,
Так на серденьку мило й тепло.
Літо бабине лугом іскриться,
Павутинням чарує зело.
Я на крилах у висі здіймуся,
Політаю у мрій на даху.
У думках від Землі відірвуся,
Поблукати в Чумацькім Шляху.
Там на вежі для Бога спочину,
Щоб зігріти в теплі благодать,
У молитві в заграву порину,
Скину зірок заквітчану гать…
Візьму в осені жменьку бурштину,
В моїм серденьку прополощу,
Бризну з неба дощем розмарину,
Бори - вітрем у світ рознесу,
… Загубилась в дощах ВедмедИця,
Впали краплі на сонне село.
Ой так хочеться росами вмиться,
Й взяти в руки блокнот і перо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367039
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 01.10.2012
В саду моєму тихо, як у храмі,
Де вже давно не чути молитов.
Тремтять листки-химерні орігамі,
Старий горіх хмаринку наколов
На гостру гілку.Віхола жасмину
Лягла спочити під похилий тин.
На трав'яну пахучу скатертину
Розсипав дощик жмені намистин.
Принишкли квіти.У пелюстках рожі
Бринить росою скроплена бджола.
Тремтять на шибках промені погожі
І липнуть медом до тонкого скла.
Поміж гілок шовкову павутинку,
Напнув павук-мрійливий мандрівник.
Згубило літо ситцеву хустинку-
В траві, розлитий барвами,квітник.
Фарбує червень пензликом левкої,
Медово пахне липа молода...
В саду моєму нас, як завше, двоє:
Я і самотність-нерозлийвода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 01.10.2012
Палахкотить багрянцем тихий сад-
Пожежу крон повільно гасить вечір.
Пощо жалієш теплий листопад,
Що оксамитом падає на плечі?
О, не жалій, бо сад заквітне знов,
Коли землі весна розІтне груди.
Хіба тобі не шкОда, що любов
Вже одцвіла?А іншої-не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367191
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Закружляє нас знов листопад
І закидає листям барвистим.
У долоні впаде зорепад,
Подарує своє нам намисто.
Листопад, листопад, листопад,
Я давно вже закохана в тебе.
Листопад, листопад, листопад,
Бачить сонце цей танець і небо.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
Ти пригорнеш до себе мене
І полинуть чаруючі звуки.
Осінь вітром легенько війне,
Відлетить з журавлями розлука.
Чуєш б'ється серенько моє,
Воно любить тебе і кохає.
Павутинням дерева снує,
Осінь теплу хустину сплітає.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367523
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Обійму тебе мій любий
І в осінній, ніжній тиші.
Враз зіллються наші губи,
Пригорни мене міцніше.
Загорнусь в твої обійми,
Ніби в шаль пухнасту й ніжну.
Почуття, як крила вільні,
Нас зігріють в зиму сніжну.
Я з тобою наче в казці,
Де добро перемагає.
Де живуть одні сміливці,
Лицарі, принцес спасають.
В серці нашому кохання,
Переливом линуть звуки.
Болем вирване чекання,
Не допустить душі муки.
Я і ти - то одне ціле,
Ти і я - бурхливе море.
Понесуть любов вітрила,
На широкії простори.
І в осінній день чудовий,
В срібних росах на світанні.
Буде щастя у любові,
Буде щастя у коханні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367896
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Чомусь у серці й на душі весна,
Чомусь згадалось радісне дитинство…
І дивиться розгублено Вона,
Така прекрасна, наче материнство…
Така чарівна, ніби розмарин,
І мила, наче пелюстки троянди…
Дорослий в неї підростає син..
Роки сплели надії у гірлянди…
У серці – радість, на душі - весна;
Бутони розквітають в діадеми...
І ніжно посміхається Вона -
Така красива, наче хризантеми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366734
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Ти надзвичайно мила і вродлива,
Прекрасна, наче мої почуття
Замріяно, усміхнено, грайливо
І ніжно Ти ввійшла в моє життя…
Як я раніше міг без Тебе жити ?!
Нарізно нести по життю хрести ?!
Заради того, щоби не згубити,
І - щоб любов у серці зберегти…
На перехрестях Долі є стежина,
Яку не замело вітрами літ…
Вона, як пісня в небі журавлина,
І - як п’янкий весняний первоцвіт…
Як - сіроока, наче ти - криниця,
З якої воду пив я навесні….
Мені той присмак і понині сниться
В солодкому спокусливому сні…
Ти дуже ніжна... мила і вродлива,
Прекрасна, наче мої почуття…
Замріяно, усміхнено, грайливо
Ти увійшла в моє земне життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366977
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Я так люблю прихОдити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
Де золотаві кучері беріз,
Омиті небом, наче океаном,
Тривожать тишу шелестом м'яким.
Де мох деревам стелиться під ноги,
Немов густі овечі килимки.
Де водоспаду срібного пороги
Спадають дзвінко в затінки густі.
Де крізь вологу листяну завісу
Осінні зблиски, ніжно-золоті,
Летять і тануть десь у лоні лісу.
Де, поховавшись від чужих очей,
Гриби шапкаті зиркають з-під листу.
Де водограй посріблений тече,
В траві згубивши ноту променисту.
І так душі відрадно, аж до сліз,
Коли мене в таку погожу днину
За плечі обіймає ніжно ліс,
До серця гОрне, мов малу дитину!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Коли мені забракне дужих крил,
Тримай мене у піднебеснім леті,
У мерехтінні зоряних світил-
Не відпускай у пащу круговерті!
Коли надій потонуть кораблі
І голос серця раптом заніміє,
Подай струну, бо може на землі
Одна-єдина в мене ти надія!
Коли піддамся смутку й гіркоті
І відчай вдарить блискавкою в груди,
Не залишай мене на самоті,
Хай погляд твій мені зоріє всюди.
І хай підтримка теплих твоїх рук
Мені дарує переможні крила!..
Яке ж воно вагоме-слово "друг",
Моя розрада, впевненість і сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349134
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 27.09.2012
Така легка на душу ностальгія,
Медовий солод терпне на вустах...
Летить-летить березова завія-
Листків осінніх охра золота.
Налиті сонцем пагорби зелені
Сотають пряжу з променів тонку,
Тендітні верби, наче наречені,
Полощуть пасма в чистому ставку.
Обідня тиша котиться над плаєм
І, настромившись на колючий шпиль,
Молочна хмарка солодко дрімає,
Неначе човник в небі поміж хвиль.
Мов струн тендітних звуки монотонні,
Дзюрчить струмок, заплутавшись між трав,
І на мої осонцені долоні
Листок кленовий вересень поклав.
Вже де-не-де каштанову перуку
Фарбує день у теплі кольри.
Йдемо удвох, із осінню за руку-
Дві подружки, дві долі, дві журИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Не хоче серце визнавати,
Що край мій рідний занепав.
Що той, хто мав про нього дбати
Одним із перших обікрав.
Тріпоче серденько, ридає.
За рідний край воно болить.
А пан пихатий спочиває,
На троні царському сидить.
Йому не треба та країна,
Не треба люди бідняки.
Не треба пісня солов’їна,
Кладе він долари в тюки.
Нехай стягає ті мільйони.
Бере останнє хай у нас.
Нехай вибехує хороми.
Та пам'ятає: прийде час.
Повстануть люди, заволають.
Впадуть царі і королі.
І "Ще не вмерла..." заспівають.
На рідній, вільній вже землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366064
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Стояла калина
У гарнім садочку,
Між яблуньок білих,
У тихім куточку.
Такая вже мила,
Така вже красива,
Як та молодая
Дівчина вродлива.
До тої калини,
Як сонечко встане,
Малий соловейко
Щоранку нагряне.
Присяде на гілці
Та так заспіває.
Та пісня усюди
Так ніжно лунає.
Послухаю пісню
Малого такого.
Немає на світі
Миліше нічого!
Але тої ночі,
Проклятої ночі!
Піднялася буря,
Заплакали очі.
Дівчини-калини
Заплакали очі.
Покапали сльози
На землю дівочі.
Зломила та буря
Калину прекрасну.
Звалила на землю
Дівчину нещасну.
Як сонечко встало,
Маленький літає.
Калину кохану
Повсюди шукає.
Побачив її він -
Та як заридає,
Присів коло неї,
Та вже не співає.
Блага допомоги,
Та вже не поможеш.
Пропала калина.
Нічого не зробиш.
Немає калини,
А він все літає
Та долю тяжкую
Свою проклинає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301868
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 25.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2012
Я пригорну до свого серця скрипку,
Візьму у руки бережно смичок.
Мелодія злетить немов лелека,
Вдихне повітря жадібно ковток.
Розбудить ніжно, ніжно осокори,
На них легким туманом упаде.
Здригнуться і проснуться диво - гори,
На землю осінь бажана прийде.
Вже зібрані давно з полів покоси,
Не чути щебетання солов'я.
Лиш на стерню лягають срібні роси
І жовтим листом встелена земля.
Схвильовані легким і свіжим вітром,
Заморосили холодом дощі.
А скрипки звуки всілися на віти
І лине серця музика й душі.
Насолодись чарівністю цією,
В обійми теплі осені впади.
І закружляй у танці разом з нею,
Щоб знову повернутися сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365577
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Курли, курли, курличуть журавлі,
У небі відлітаючи на південь.
Розвіє вітер смуток і жалі,
Лишивши на очах сльозинки срібні.
І залунає музика дощів,
Своїм дзвінким, співучим передзвоном,
Осіння гамма дивних кольорів,
Впаде на руки виноградним гроном.
Над берегами скупчений туман,
Лягає сонно на пожовклі трави.
Тендітний, верби, обіймає стан,
Їй намистинки ниже кольорові.
Мене за руку бережно візьмеш,
Підем з тобою в золотаву осінь.
Немає ні кордонів, а ні меж,
Лише повітря свіже межи сосен...
Ліс вже дрімає, але ще не спить,
Він у букети листячко збирає.
Над ним безмежна, голуба блакить,
Вже колискових лагідно співає.
Навколо тиша огортає край,
Синіє вись в глибокому просторі.
Нарешті влігся голосливий гай,
Сумує місяць і сумують зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366150
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Осінь листя фарбувала,
Макіяжем дивувала.
Вередлива і уперта,
Вона вбралася так пишно,
Так бажала, а не вийшло,
Хоч і натяк був відвертий.
Я ж уваги не звертав,
В мене й так багато справ -
У житті шукати сенс.
І жбурляла Осінь листя,
Так ажурно і барвисто,
Танцювавши свій стрипденс.
Серед міста закружляла,
Ця руденька Осінь-краля,
А я й оком не повів.
Літом бабиним чарує,
Павутинням все гаптує,
А я сліпо йду в прорив.
Осінь кинулась вмовляти,
Дратівливо залицятись.
Я ж не маю ні хвилинки.
- Хоч на мить, ти зупинися!
Б`є на жалість, як актриса
І в очах уже сльозинки.
Осінь схлипує дощами,
Я відскіпався віршами -
Заощадив трохи часу.
Ці дощі така халепа,
Не встигаєш куди треба
І на Осінь нема спасу.
Тихо хлюпа по калюжах,
Дошкуляє осоружно
І бреде кудись невтішна.
Фарби змилися дощами,
Осінь зла вже до нестями.
І до мене холодніша.
Та вже й снігом невловимо
Сипле доля невмолимо
І вже Осінь трохи сива.
Буркотить щось про морози,
Про якісь метаморфози:
- Я ж була
колись
красива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365787
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Настане день, повір мій друже,
Покине смуток твою душу.
Минулих днів забудеш болі,
Якими ночі божеволів.
І світ холодний, знавіснілий
Зігріє сонце навесні нам.
І ти побачиш, старий друже,
Коли тепло розгонить стужу,
Коли сповна відчиниш вікна -
Настане час і все розквітне.
Не буде горя із журбою -
Про це ми мріяли з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366248
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Лишили на руках моїх
парчу,
де кожна ниточка -
веде до серця…
Пригадую Ваш дотик і...
мовчу,
до щему тихого...
Мовчу..
Одверта...
Сповідую
наближення дощів,
зігрітих спрагло, щоб
Іспанка-осінь
багряно
розвітрИлила поділ,
вінком кленовим,
притрусивши коси..
***
Заманює
притишена хода
у двері кованого часу.
Буде -
найкращою
порою саме та,
яка любові
не остудить груди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361548
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 24.09.2012
О, як мені гірчать твої слова
І посмішка твоя, мов вишня п'яна!..
Пожухлим листям вкрилася трава,
В садах зомлілих рудокоса панна,
Заплівши в пасма хміль горобинИ,
Збиває бісер дощових краплинок.
І знову щирість винна без вини
І поглядів холодний поєдинок
Встромляє в груди тОчені ножі,
Ятрить безжально призабуті рани!..
О, як невчасно стали ми чужі...
Прозорим шлейфом, золото-багряним,
Нежданна осінь вкралась поміж нас.
Листком кленовим дотліває ніжність...
До інших душ перенаправить час
Енергій двох потоки несуміжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Так порожньо без тебе на землі...
ЗірчАстих айстр паводок ліловий
Вже проводжає в далеч журавлів.
Сумні дерева змінюють обнови,
Скидають шовк смарагдовий із крон,
Парчу вдягнувши, золотом розшиту.
І так мене бентежить цей полон-
Ця лагідність холодна оксамиту...
Між темних туй зажурено бреду,
Небесну просинь білить хмаровиння.
Так порожньо без тебе в цім саду...
Гойдає вітер срібне павутиння,
Розшите щедро бісером краплин.
Полудою сповзла на очі втома.
Пощо гірчиш у грудях, мов полин?
Не руш мене!Моя душа не вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Осіння оксамитова пора -
Від щастя шаленіє дітвора!
Бабусі гріються весь день на сонці,
А поряд дідусі, як охоронці…
Пливуть у скверах міні-кораблі,
Керують ними діточки малі,
А мами ззаду, не одну годину,
Пливуть за малюками лебедино…
Повітря тепле, як м‘який велюр,
Пейзаж, як творча виставка гравюр -
Це осінь їх створила трафаретно,
Галантно, трепетно, шляхетно…
Милуюся фрагментами природи -
осінній настрій в венах колобродить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365430
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Ти знаєш, що подумки я тебе кличу?
Щоденно, щомиті, у снах, наяву.
У той час, як пташка у небі курличе,
Тоді, як я ранок зустрівши, встаю.
Ти знаєш, що значиш для мене чимало?
Твій погляд чарує мене, як вогонь.
І знаю, для тебе я рідною стала,
Тепер я, мов спалах, що жде осторонь.
Ти знаєш, від слабкості іноді плачу,
На вигляд сильніша, ніж стан у душі.
Я волю свою заґартовую - значить,
Що думки мої знають тільки вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361011
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 21.09.2012
Розбите серце не відновиться словами…
Розчарування не так легко відмінити.
І щоб тепер не стало поміж-нами,
Занадто мало просто говорити.
Занадто мало осторонь стояти,
За руку взяти…в вічі подивитись….
А ти попробуй душу покохати!!!
А ти попробуй біль мій розділити!!!
Попробуй поряд,в радості і в горі!!!
А що мені розмови…Що слова?
Розбите серце лиш любов загоїть,
твоя опіка й капелька тепла….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343595
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 20.09.2012
Сьогодні нас зібралось небагато,
В такий,здавалось-би,звичайний день.
Який для мене - найдорожче свято,
Бог дарував життя найкращій із людей!!!
Сьогодні покидає серце втома,
В очах бринять дві капельки тепла.
Так світло раптом стало в нашім домі,
у атмосфері радості й добра.
Сьогодні ми по-справжньому щасливі,
хоч ти й ховаєш сльози крадькома.
Така збентежена,й така....красива!
Мій рідний Ангел!Моя матуся дорога!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358829
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.09.2012
Заграй мені пісню , скрипалю,
На зболених струнах душі.
Грай ніжно, щоб часом в запалі ,
Не знищив тонкі спориші.
Стеблинки любові тендітні,
Розсипали неба блакить,
Пісні про кохання всесвітні
Співають, а серце болить.
То ж грай моїм сумом, скрипалю,
Хай ллється душею ручай,
Хай струни напнуться від жалю,
А ти не спиняйся-кохай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364877
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Ти йшла до мене вечором у ніч
По сонця променях, що котиться на захід
І сяйво зір торкалось твоїх пліч;
Над твоїм образом кружляли в небі птахи.
Пір"їнку за пір"їнкою згори.., -
І виростали за спиною в тебе крила.
Вмивалися росою береги
З останнім променем небесного світила.
Сріблів блаженно місяць-оксамит:
По його стежці ти до мене йшла звабливо.
В менІ перевернувся цілий світ -
В обіймах крил твоїх нас пристрастю накрило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364191
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 20.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2012
Мурликав теплий синьоокий вечір,
Шовковий мак в степах палав,
Додому линули ключі лелечі
Межи потомлених заграв.
І лився синій воркітливий спокій,
Торкався краплями невмитої землі,
А ми йшли разом по землі широкій,
Немов не з нами все це і немов не ми.
Так пахло м’ятним медом надвечір’я,
Трояндовим настояним вином,
Й здавалось янгол, просушивши пір’я,
Вкриває й нас своїм пухким крилом.
Під ніжне сяйво зоряних багать
Бриніли срібні нитки павутинки,
А нам лишилось трохи почекать -
До щастя – лише мить і півзупинки….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355901
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 20.09.2012
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Набридло місто. Просто хочеться села,
Тонкої музики припалених степів
І трохи шуму річки, пісні солов’я,
І чисто-пінних струменів рясних дощів.
Напитись сонцем крізь безкрає небо
І заблукати десь під вечір у імлі,
Ну що для щастя ще людині треба:
Свобода. Простір. Дотик рідної землі.
А в місті що? Гуде совдепівський трамвай,
І сірі площі, де багато люду,
Тут одинокі парки і збіднілий гай,
Рясніють новотворами міськбуду.
Квадрати банків, довгих шопів, АТБ,
Тісних маршруток і річного бруду,
І як тут підхопити й вирвати себе
Із цього з асфальтованого кругу?
Бо ген кличе старенька електричка,
Залізну руку приховавши в комиші,
Така в людей буває часом звичка:
Втекти кудись у світ за покликом душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364093
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Як у душі – гармонія єднання –
Пора забути правила чужі…
Всміхнися і засяй, мов сонце раннє,
і я збагну, що ти не збайдужів.
Хай небо стане чистим і безкраїм.
Присядемо на березі надій,
де сонний вечір стигло догорає,
де так розлого для відвертих мрій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351335
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 20.09.2012
Приклич, приворожи крилату мрію,
бо для чуттів нема у світі меж!
Хоча від долі, кажуть, не втечеш,
Усе ж - ніколи не втрачай надії.
Ще буде сонце! Зорі у долонях
тримай міцніше і не відпускай,
бо хто сказав, що є у щастя край?!
Шукай його до сивини на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355886
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 20.09.2012
Моя любов – суха листва,
Одірвана від гілки,
Неначе скрипка без смичка,
Немов дупло без білки.
Моя любов – немов зоря,
В якої вкрали ночі.
Її не видно серед дня.
Вона ж так сяять хоче!
Моя любов... Трішки тепла б
Й весняної вологи –
Цвітом барвистим розцвіла б,
Зелом лягла б під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364724
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Я так люблю осінню, дивну пору,
З опавшим листям, з цвітом хризантем.
І ностальгію ніжну і прозору,
Що не несе ні болю, ні проблем...
Яскравих барв палітра кольорова,
Лягла мазком на ніжне полотно.
Пора осіння, запашна, медова,
П'янить мене немов терпке вино.
Звисають й манять грона винограду,
Міняються на сонці янтарем.
Звучить мелодія чарівна з саду,
Донесена до серця скрипалем...
Стоїть і усміхається калина,
Обласкана осіннім, теплим днем.
Налиті свіжим соком намистини,
На землю упадуть рясним дощем...
І закружляє в вихрі листопаду,
Листків калейдоскоп, яскрава мить.
І спалахне небесним зорепадом,
Казковий світ довкола заблищить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365147
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Вже світанки в холодній імлі,
Плачуть росами крижаними,
В небі пливуть хмарин кораблі,
Тріпочуть крильми пташиними.
Травинки мов пір'їнки тремтять,
Котиться перекотиполе,
Вітри шугають, грози гримлять,
Опадає листя кленове.
А трави, ще пахнуть медові,
Терпким ароматом шавлії,
Чебрецю, в полях вересових,
Флером любовної магії.
Осінь в шатах стоїть шовкових,
Змінюючи кожної днини,
Гамму кольорову, святкову,
Мов жінка шляхетна, примхлива.
*******
Флер- створення загадковості
або дивний, таємничий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364759
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 19.09.2012
"Я пильно дбаю про те, щоби завсіди мати сумління невинне щодо Бога й людей" (Дії, 24:16)
Тотожні: совість і сумління,
Вони диктують поведінку,
Душі продовження, прозріння...
Життя поставить нам оцінку.
Сумління це-моральна здатність
Розрізняти доброту і зло,
Закону послідовність, вчасність,
Зберегти у чистоті чоло.
Якщо підозри є невтішні-
То наша совість забруднилась,
Коли здається, що всі грішні,
Це значить, що ми провинились...
Якщо молитися до Бога,
То й Господь наблизиться до нас,
Лиш чиста з совістю дорога
Встеляє радість, що без образ.
Освятить серце, вмиє руки
Причастя- Господа дарунок,
Покинуть всі душевні муки,
Бо в щирій сповіді рятунок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364953
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Ваш шепіт порушує тишу
І глибоко входить в нутро,
Ховає мовчання у нішу,
Розкидує з квітів шатро.
Збираємо квіти окремо,
По різних дорогах життя.
Нас доля звела недаремно,
Прикрасила наше буття.
Загорнуті в ноти симфоній,
У музиці линуть слова.
Розгойдана вітром гармоній
Мелодія пісню співа...
В солодкій, незгоєній муці
Ловлю я думки-спориші...
Ваш шепіт у ніжному звуці,
У спектрі моєї душі. 29.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365071
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Кричить вищить, на поворотах,
На перехрестях, виборчих доріг.
Бє в груди щиро, сиплється в "турботах",
Впав на коліна, бідний занеміг…
ЗавЕрещав як свині, на помості,
- Мошна гнила, заморських хазяїв.
Що припливла, непрошена у гості,
Колишня шушваль, племя шахраїв.
Я ж Незалежний обирайте прОшу,
Дам срібняків, Сам Бог велів.
Поклони бє, вчепивсь за кльошу,
Лихе насіння, - випав із штанів…
З чиїх штанів, дивіться люде,
Мошна гнила, тож поготів,
Хоч як не бє, себе у груди,
Ви не «купляйте»,гречку в ворогів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364708
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Писала життя різнобарвну картину
І ніжністю слів прикрашала невпинно.
На крилах уяви у небо злітала,
Та раптом все зникло, нічого не стало.
Розхристане небо змарніло сльозами,
Скуйовджена пам'ять пробігла рядками.
Обірвані крила, дощі звинувачень,
Не стало цілунків, не стало побачень.
Звелося до крапки все на моніторі,
Слова позникали, як вранішні зорі,
І думка застигла, згубивши політ...
Тремтяче рука натискала "Delete".
09.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Якщо я скажу, що кохаю -
То це нічого не скажУ,
Ти зрозумій, що слів замало,
Щоб передати, як люблю.
А я життя не уявляю,
Без тебе і твого вогню,
Лиш в темноті пообіцяю,
Що збережу миттєвість ту.
Я простелю під ноги квіти,
Я подарую тобі дощ,
І, як дитина, буду бігти,
Поміж осінніх мокрих площ.
І дивний я в своїм зізнанні -
Любов таку не бачив в снах,
А ти ховаєш у мовчанні
Щасливі сльози на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363357
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Посміхнися, моє Сонце,
Пригорни мене до себе.
Я так ніжно поцілую,
Доторкнусь вустами неба.
Силу всю твою я вкрию
Ніжністю свого кохання
І мені ти будеш снитись
Співрозмовником світання.
Як світанок доторкнеться
Поглядом своїм віконця,
Я відчую теплий дотик
Всіх думок про мене, Сонце.
Х.2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360547
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 19.09.2012
Як заплющу свої очі,
То я бачу лиш тебе,
Мій єдиний і коханий,
Моє Сонце золоте.
Все тепло своє віддам я,
Запалю вогонь кохання.
Хай усе життя палає,
Тобі душу зігріває.
ІІ.2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360758
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 19.09.2012
Ти близько, але так далеко -
На відстані дотику рук,
О, як же з тобою нелегко,
Бо відстань - пожива для мук.
Я вірний їй в своїм чеканні,
Немов самотній в небі птах,
Та не зізнаюсь у коханні,
Бо сльози й досі на очах.
Я витру сльози – посміхнуся,
Хоч і лукаво - все одно,
І щиро Богу помолюся,
Щоб дарував тобі любов.
Бо ти не любиш, не кохаєш,
А я тебе – повір, давно,
Сльозами біль не приховаєш…
Лягли слова твої на дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364939
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Байка
Геть збісилися у лісі
вовки і койоти.
Напустилися на звірів,
коли їм супротив
захотіли ті при святі
висказати щиро,
бевзів армію кусючих
добре накрутили.
Перекрили всі поляни,
всі лісні дороги,
не пустили звірів рано
молитися Богу,
а усім приїжджим гостям
із лісів сусідних
набрехали ніби звірі
всі із ними згідні.
Відшукали і цапиху,
засудили швидко -
буцигарні уже повні.
просвітку не видко!
Молодих оленів гордих -
теж у каталажку,
бо "знайшли" в них шнур бікфордів
і бензину пляшку,
що самі їм і всучили,
коли щось(?) шукали.
Оббрехали, посадили,
та й того їм мало -
брешуть далі, та так спритно,
аж самі тім раді.
Їм то що? Одіті, ситі,
суд не на заваді,
бо у всіх судах в окрузі
їхні делегати
і вже скоро заборонять
вночі звірам спати.
А до місяця як виють
про любов до лісу,
у вині вже руки миють,
в меді глину місять.
Вони з звірів друть три шкіри,
четверту шмагають,
не бояться ані віри,
ані гніву Краю.
Ой даремно це ви, хлопці,
пішли проти лісу,
ще не встигне зійти сонце -
згинете до біса.
Бо не можна свою волю
диктувать громаді -
не прикриє парасоля
те, що зветься зрада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277273
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 19.09.2012
Патріотично налаштованій молоді України
П Р И С В Я Ч У Ю
Оптимістична байка
В відкритім морі Бригантина йшла.
Вітрила розпростерті, ніби крила,
грот-щоглами всміхалася вітрам,
а стакселями сонце з сну будила.
Трюми ущент наповнені добром,
могутній кіль з шпангоутами зрісся,
і все би добре, та коли б не зло -
на кораблі щурячий полк завівся.
І ті щурі противні і гидкі
почали гризти все підряд нахабно,
увесь товар погризли на судні,
усе добро. О, будь вони не ладні!
Поміж собою гризтись почали,
тих, хто перечив тім безчинству, з"їли,
а тоді здуру (дати б їм смоли!)
почали гризти Бригантини тіло.
Ото дурні! Не втямлять те ніяк,
що і себе у морі поховають,
не розуміють, що то смерті знак.
"Спиніться!" - Бригантина їх благає.
"Одумайтесь, бо згинете самі
і першими поринете у прірву!
Не допоможуть дружні кораблі,
бо це кому таке "добро" потрібне!
Не слухає gиdota та бридка -
гризе шпангоути, борти і переборки,
а Бригантина юнг усіх склика,
щоби свавілля взяти те за шкворки.
"Не хочете по доброму, щурі?
То вас у море, як баласт, закинуть,
не жити вам на цьому кораблі,
що гордо називають - Бригантина!
-----------------------------
Гюйси святкові бризи шелестять,
корму вквітчало бойове знамено -
йде Бригантина в океанську гладь
і зупинити вже її даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278778
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 19.09.2012
Де ростуть розкішні буки
засідали в лісі круки.
То стерв"ятники ще зранку
скинули їм рознарядку
щоб з птахів всього довкілля
назбирати тону пір"я
та пошити їм перину,
щоби перебути зиму.
То вже акція не нова -
он пів птахства уже голе,
ну а другу половину
вже чекають домовини,
бо обскубали ті круки
їх на старість,наче суки,
аж до крові бідолашних,
почали судами страшить,
щось не так сказав - в в"язницю,
а самі по заграницях
розпихають десь мільйони,
пишуть рейдерські закони
та самі їх і приймають,
совісті на грам не мають
та й не хочуть уже мати.
Стали он закон писати
як і соколів обдерти,
тих, які колись від смерті
чорних круків захищали.
Ну не круки - а шакали!
Соколи не розгубились
і до круків заявились.
Що було переполоху,
почали молитись Богу
і просить в нього захистку,
тишком проводить зачистку
серед соколів сміливих,
прийняли закон плаксивий,
що тепер до їхніх буків
до ста метрів ані звуку.
Ото дУрні! Їм не втяму,
що собі ж копають яму,
бо як соколи зберуться,
а ще вийдуть соколята -
то прийдеться утікати
й те, не знати чи поможе.
Моляться уже: "О, Боже,
не дай розпочатись зраня
соколиннім полюванню!"
Є й у нас трафунки схожі
тож порада тим "вельможам"
свій народ не дратувати,
бо прийшла пора карати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281905
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 19.09.2012
Відцвів рожевий бальзамін,
Майорів пелюстки зів"яли....
І ледь помітний колір змін
На листя дні серпневі клали.
Чом сонце втомлене спішить
Додому, за далеку гору?
Здається, зараз, через мить
Надіне літо сукню чорну.
Приходить осінь уночі
Навшпиньки, нишком, мов злодійка.
Пташині полетять ключі,
ЗалИшивши свій крик... і тільки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357661
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 19.09.2012
Я здивована твоїм "кохаю",
Зачарована твоїм "прости".
Ниточку розлуки обриваю -
Хай горять за нами всі мости.
Посмішка твоя бентежить серце
І хвилює душу погляд твій,
Бо звучить надії ніжне скерцо
Й затихає туги суховій.
P.S.Вірш написаний, після прочитання роману
М.Ф.Достоєвського "Білі ночі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347750
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 19.09.2012
Росичі й русини,
Поляни й древляни;
Предки наші сиві,
Й нинішні кияни!
Древній мій народе,
Щирі українці!
Чи, забули – хто ви?
-Наливай, по вінця!
Повпивались зболено
Злиднями й брехнею;
Мрієте знедолено,
Марите ви нею…
Чи шукає правди хто?
Що, душа бажає? –
Вірності і щирості?
Що, нас всіх чекає?..
Продаємо голос свій
За сотню криваву;
Продавати вміємо
І тата, і маму…
Невже ж задля цього ми
На світі живемо,
Щоб не знати: хто ж то ми?
Куди всі ми йдемо?
Блукаєм примарами
Без роду й коріння,
Нині розсіваємо
По світах насіння.
Там, десь, вкорінилося
Майбутнє народу;
Чи чуємо голос ми
Предвічного роду?
Чи стане колись нам
Усього по вінця?
Проснемось, згадаємо,
Що ми - УКРАЇНЦІ?..
Я маю надію,
що так колись станеться,
Інакше безродними
в світі зостанемось…
( січень 2010 року ).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363727
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 19.09.2012
«Я написав про скромність свій трактат,
І труд неперевершеним цей був»
Лонгфорд
А Даль був парубок розумний і думати він був мастак.
Про скромність він задумавсь ревно, про неї він сказав ось так:
-Людина скромна – це помірна в усіх вимогах і свою
Особу ставити не буде поперед всіх», як у бою.
А скромним бути, то вже правда, не всім, до речі, до снаги.
То нащо сипати про себе собі похвали навкруги?
«Як досконалості немає, навіщо бути скромним, так?» -
Гординя – от що заважає знайти до успіху свій шлях.
А як помірність утомила, нестримності тоді – ура?
(Вона ж – подруга не найкраща й для сечового міхура).
«Як твоя скромність дуже скромна, то як її помітить люд?» -
Ти хочеш похвали? Достойний? Тебе помітять, певним будь.
А ще в суспільстві є прийнятий (для більшості все ж) етикет.
А самовихваляння, певно, - не норма, знаю наперед.
Не виглядати жалюгідно, не оглядаючись назад,
Зарозумілість подолати – здолати купу своїх вад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362195
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Любов замерзнути не може,
Як б’ються в унісон серця,
Морози люті переможе
І з вами буде до кінця.
Ласкавий погляд топить кригу,
Усмішка сонечком сія,
Несе тепло, несе відлигу,
Вона - як пісня солов’я.
І не страшні тоді морози,
Холодні затяжні дощі,
Любов, як гілочка мімози,
Дарує свято для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365098
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Черешневе літо, золотий розмай,
Я тебе кохаю, ти коханий знай.
Черешневе літо, сонячнії дні,
В світі найдорожчий ти тепер мені.
Приспів:
Квітує, квітує черешня,
У нашім з тобою саду
І ніби коханий уперше,
На зустріч до тебе іду...
Гублюся з тобою у квітах,
У хмарах пухнастих гублюсь.
І в танці кружляю мов вітер,
Устами шепочу люблю...
Усмішку чарівну шлють нам небеса,
Веселка дарує дивні чудеса.
Ми з тобою в парі з нами увесь світ,
А в небі стожари кольоровий цвіт.
Приспів:
Грає в барвах річка і несе вода,
Теплі наче сонце чарівні слова.
На льоту підхоплять пісню солов'ї,
Принесуть у серце тобі і мені...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364898
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Я прийду непрохано у сни,
Може ти, мене і не чекаєш.
Те тепло, що втратив навесні,
Ти і досі ще його шукаєш...
Я прийду непрохано у сни,
Завітаю у думки і мрії.
Ти, мов птаха, крила розпусти,
Невтрачай погаслої надії.
Я прийду у сни не забарюсь,
Будемо щасливі в них з тобою.
Нектару з кохання, я нап'юсь
І розтану у твоїй любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363913
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Блукає осінь в заспаних дібровах,
Для вишивання підбира нитки.
Яскрава гамма різнокольорова,
Лягає нотами в мої рядки.
І тихо так, заслухавшись в чеканні,
Притих і зажуривсь самотній ліс.
Слова палкі призначені коханій,
Як ніжні звуки арфи розлились.
Вони злетіли у блакитне небо,
Влилися в душу сонячним теплом.
Цілунком доторкнулися до тебе,
Лишились на устах п'янким вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363572
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Ти блукаєш задумливо в лісі
Серед сонцем приморених трав…
Хтось сміється в серпневім підліссі,
Хтось красуню свою обійняв…
Хтось цілує уперше кохану…
Запах трав їх безумно п’янить...
Хтось з ромашок створив ікебану,
Закохавшись у неба блакить…
Ти дорогою йдеш росяною
Серед сивих, як небо віків…
І себе відчуваєш хмільною
Від шалених моїх почуттів…
Серпень 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363671
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 14.09.2012
В житті немало дум, переживань...
До почуттів ми не завжди готові…
То був останній сплеск моїх бажань,
Останній подих справжньої Любові…
Останній приспів люблячих сердець,
Остання сага і остання сповідь…
Вінок, сплетений небом у вінець-
У тиху Пісню вічної Любові…
Покрилось місто* хмарами сторіч,
Що малювали в небі візерунки.
У бархаті втонула темна ніч,
П’янка, неначе твої поцілунки…
Те небо, що тобі подарував,
Схилилося над мовчазними нами…
І я тебе так ніжно цілував;
І в данину нас звали вічні храми…
А потім нас запестила Любов…
Зацілувала так - ніби в останнє…
Оманливо замріялась і ... знов
Переросла у пристрасне бажання...
Я відстраждав… відплакав... відлетів…
Відкаявся… відмріяв – тиха сповідь…
Це був останній подих почуттів,
Останній сплеск Великої Любові...
Місто*-мається на увазі м.Кам’янець-Подільський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362334
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Наймилішій у світі - з ніжністю…
Коли з любов’ю думаю про тебе
І зранку бачу личенько твоє…
Здається, що стає синішим небо
І сонце променистішим стає…
І не гірчить у філіжанці кава,
Стає ніжнішим присмак мигдалю…
І осінь золотиста і ласкава
Всім розповість, що я тебе люблю…
Вересень 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363673
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Лагідне море, замріяне сонце
І небо весняне крізь зелень лісів
Ожили в очах твоїх, а у долоньці
Літописні чари прадавніх волхвів!
І жаль мені тих, хто не відає цього,
Не знає багатства, безмежжя душі,
А я розкажу, що люблю, і, до всього,
Присвячую ніжність, кохання, вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362145
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Осінь з вечора й до ранку
Вишивала вишиванку.
Візерунки золотисті
Ткала із трави і листя.
Вишивала – гаптувала
Різнобарвне покривало.
Осінь тихою ходою
Над лісами, над водою
Виступає ніжно-ніжно,
Тихо-тихо, ніби кішка.
Вітер грає на сопілці
І гойдається на гілці.
Десь втекло за обрій літо.
Дуб вдягнув ажурну свиту.
І літає павутина.
А панич* припав до тину
І дивився, як каштани
Наскладала юна панна.
Нанизала ще намисто
З горобини. Жовте листя
Назбирала для віночка.
Осінь золотим дзвіночком
Їй дзвонила. Панна мила
Двері навстіж відчинила –
Осінь в дім собі впустила.
*Кручені паничі – квіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363876
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012
На вулиці квітнева хуртовина,
Усе радіє, радісно цвіте…
Так швидко підросла Твоя дитина,
Та я пишу, шановна, не про те.
Тобі уже далеко не п'ятнадцять,
Дзюркоче сивим паводком життя…
У Тебе дім, батьки, лікарня, праця
І лиш в думках шалені почуття…
Я знаю правду – Ти не є щаслива
І я від цього відчуваю лють …
А ще Ти мила і сором’язлива,
Але, напевно, що не в цьому суть…
Навіщо Ти постійно забуваєш
Як швидкоплинно котиться життя?...
І гострим лезом своє серце краєш,
Приборкуючи ніжні почуття…
Не можна так… Ти чуєш – так не можна
В житті любити треба кожну мить,
Яка ридає інколи тривожно,
А інколи неначе грім гримить...
Ніколи серце не торкнуть морози,
Бо на душі квітнева заметіль…
І капають гіркі у каву сльози,
І невблаганно мучить тихий біль...
Червень 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363805
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Я так любив, ти так любила,
Колись ось тут хай скаже став…
Печаль моя ж бо тут безкрила:
Любов мою , чужий украв .
Однак листочки, падають в любові,
Гай золотавий, в тиші завмира.
В роках минуле мою біль у схові ,
Ласкавий промінь, в тиші цілува.
А в нім печаль, туга опалим листям,
Під кленом тихо, спомином злягла.
В мої долоні порваним намистом,
Давно забуте, в крайці принесла.
А глід буян п’янить, осіннню тишу,
На узбережжі, дивних снів - уяв.
Плоди терпкі, печалі осінь рижу ,
Моє минуле, в гілках розіп’яв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362705
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Не божевільна! То розхристана весна
Цвіте в мені уже від голови до п’ят!
Сьогодні вільна! Дайте доброго вина!
Я вип’ю з волею таки на брудершафт!
В кутку лежить розірвана навпіл
Огидна маска, щире каяття…
Мільйони масок-маскарад довкіл!
Випрошую Любові до Життя!
Щоб через безліч років та віків
Хтось із нащадків гордо пригадав,
Як світ її старанно не ловив,
Та так цю волелюбку не впіймав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347020
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 14.09.2012
Чорнобривці, майори та айстри
На осіннім городі цвітуть –
Барви ніжності, спомину, ласки
І любов’ю вони віддають.
Цвіт дитинства у них позостався,
Позабуті далекі стежки
І той берег, де я ще купався
В тихих водах сільської ріки.
Час пробіг і нагрянула осінь
І не видно в гнізді вже лелек.
В небі димкою стелиться просідь,
На городі врожай з дрібних лепт.
Дує вітер, колише калину
І квітковий при ній килимок –
Це дарунок землі селянину,
Це узор, що ввібрав рушничок.
08.09.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363277
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Солов’їні гаї, солов’їні,
Я живу в цих піснях солов’я,
Їх співають по всій Україні,
Від їх пісні радіє земля.
Солов’їні гаї біля Стиру,
Де в лататті цвітуть береги,
Квіти їм усміхаються щиро,
Блиском сонця красуні ріки.
Солов’їні гаї понад шляхом,
Де до неба злітає туман,
Він летить догори сизим птахом,
Вбравши в роси оброблений лан.
Солов’їні гаї мого серця,
Де співають завжди солов’ї,
Коли серце очима іскриться,
Значить в серці співучі гаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364019
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
У небі тихого мовчання,
В далекім просторі зірок.
Там зародилося кохання,
Йому на зустріч зробим крок.
І буде щастя нести вітер,
Відчую я тепло долонь.
Мій любий і коханий світе,
Мене узяв ти в свій полон.
Зігрів теплом таким душевним,
Наповнив серце через край.
Тим нектарем і днем приємним,
З обіймів лиш не забирай.
Не забирай прошу, благаю,
Здається щастя знов прийшло.
Ти чуєш світе я кохаю,
Воно з тобою нас знайшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361650
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 11.09.2012
Вдивляюсь я, у літню теплу днину,
скелясті схили, Буг старий-ріка.
Горби високі, з поміж них долини
та саду яблуневого краса.
Зелений ліс,щось шепче без зупину.
В ставках по вінця, чистая вода.
Голубить сонце, мов свою дитину,
в полях доспілі золоті жита.
І цю красу я, збережу не мов перлину.
І возвеличу ген під небеса...
Тобі вклоняюсь я, і серцем лину
благословенна, рідная Земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361306
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Люблю я осені, печальну мить,
коли багряний лист тремтить.
І сад, в задумі спокою чека,
шепоче:»осінь вже прийшла»...
Люблю зими я, сніжну пору,
як сніг намети наміта.
Та ріки сковані морозом,
ще й завірюха завива...
Люблю весни я, теплу пору,
як прокидається земля.
Та все в цвіту, бринить, буяє.
Ріка тремтить, немов струна...
Люблю я літа, тиху пору,
коли троянда розцвіта.
Та манить запах матіоли…
Ще й соловей в саду співа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353789
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 11.09.2012
-Прийде зоря, настане ВОЛЯ,-
Промовив десь один поет.
А я скажу: « Уже доволі!
Чекать віками той сюжет »…
Зоря приходить і відходить,
Але, до ВОЛІ не дістать,
Ніхто не знає, де та ВОЛЯ,
Яка в тієї ВОЛІ стать…
Невже та ВОЛЯ вся жіноча?
А, де ж із нею чоловік?
Сховавсь у ВОЛІ десь за спину,
Та й там сидітиме весь вік?
Гей, ВОЛЯ! Де ж тебе шукати?
Чи на дорозі окружній?..
Чекає за вікном десь мати,
І батько досі посивів
Чекаючи тебе із блуду;
Розвій нарешті вже облуду
Із затуманених очей…
Або зійди до нас ти грішних,
Або сама вже не гріши;
Це вже стає не надто смішно,
Коли ти маниш нас віки…
Гей! ВОЛЯ! Де ж тебе шукати?
Я за тобою мушу йти;
Бо посивіли батько й мати
З вікна вдивляючись в СВІТИ…
( 03. 01. 2011 р. Богуслав).
****************************************
Где пам'ять о себе найти,
Как мне создать сей час ее стоки?
Что сделать, как прожить
Подаренные ГОСПОДОМ мне годы?...
( декабрь 2011 года ).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357649
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 11.09.2012
Коли живеш ти на землі,
І знаєш, що є щастя,
Навіть, коли тобі самій
Відчуть(и) його не вдасться…
Радій тому, що воно є,
І, що комусь дісталось;
Хтось візьме крихітку собі,
Але й тобі зоставить.
Радій тому, що є чуже
Людське на світі щастя,
Тоді одвічний Господь Бог
Зменшить твої нещастя.
Тобі нести свого хреста –
Великого й тяжкого,
Але, не забувай сьогодні ти,
Звертатися до Бога…
Підкаже ВІН тобі твій шлях,
Твою дорогу ранню;
І з радістю в душі підеш
Сьогодні на світанні.
Неси добро, неси красу;
Любов неси у ВСЕСВІТ;
Торуй свою, тільки свою
Оту дорогу в щастя.
І, щоб в усіх наших людей
Те щастя оселилось,
Треба, щоб у нас за них
Серце веселилось.
Викорчувати заздрість нам
З сердець всім потрібно;
Та й радіти за сусіда:
Колись, - принагідно …
Отоді й тобі прийде
Згодом та удача;
А то плаче Україна,
Плаче все, та й плаче…
Доки плакати ми будем(о),
Скажіть, добрі люди?
Може, ми добріші з вами
Давайте вже будем(о)?
Не зло – заздрість будяком
Нехай проростає,
А прощення і любов –
Барвінком засяє…
Отакі мої слова…
Це – думка поета.
НУ, а ваша, що душа
ДУМАЄ
ПРО
« ЭТО» ?..
( 13 .09. 2008 року)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363159
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Не в дзеркало дивлюся – в твої очі,
Лиш в них я вірю, бачу в них життя.
І в них я хочу бачити пророчий,
Віщунський вплив на наші почуття.
Я знаю, що знайду себе в відмові
Від себе, а знайду себе в тобі.
В твоїх очах горить вогонь любові.
Лиш там, де є вона, мій справжній дім.
Я не прошу її, не вимагаю.
Вона живе – у квітах, у дощі,
Чи ніжною берізкою у гаю.
Вона – живе. І в серці. І в душі.
Життя не запитає, що ми вчили.
Запитує, чи вивчили, аби
Любов жила. Люби, і в цьому сила,-
Не намагайся зрозуміти, а люби.
Коли ми відчуваєм вітер зміни,
Будуймо млин. Удвох. Я й ти. Разом.
Не зводити від вітру міцні стіни,
Бо він розбудить те, що було сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345728
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 11.09.2012
Ти – не той, і я – не та.
Й нічка нас не запита,
Чом живемо ми на острові туману
На краю Землі, де пустота.
Я прийшла, а дім – пустий.
В серце більше не пусти,
Бо зачеплю я загоєну вже рану.
То й піду назад. А ти прости.
В пустоті… Там тиша знов.
Десь живе, мабуть, любов.
Не піду шукати, бо мені ще рано,
Наламали й так вже купу дров.
А та мряка – то вода,
Впаде в річку, річ проста.
Й ранок теплий після ніченьки настане…
Сонце! Ранок знову загляда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351675
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 11.09.2012
Коні біжать, збиваючи копита,
Підкови загубивши на землі,
Через зелене, ледь зійшовше жито,
Летять не залишаючи слідів.
Бігом до річки, де вода, як криця,
Де пахне лепеха і очерет,
Яка краса, не можу надивиться,
На красенів бігучий силует.
Як пишна грива, мов туман синенький,
Летить на спину білого коня,
А вітер наче грається легенько,
Його до річки швидше підганя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363470
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Стиглий дме вітер, ще ніжний осінній цей вітер.
Небо відкрите, ще хмар табунами не вкрите.
Та вже – вагітне, дощів набирає несміло.
Тихо пташина засмучена в гіллі щось квилить.
Осінь – ще юна, ще коси у верб заплітає.
В неї про дозвіл на холод ніхто не питає.
Листя в багрянець фарбується в старого дуба.
Скоро тополя саф”янове листя загубить.
Пізній метелик складає обламані крильця.
Знає, що зиму йому вже не взнати, боїться.
Чом же так сумно, не знаю, чому вже так сумно
Осені тихо бринять верховіттями струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362675
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Скажи мені, милий, куди злити смуток?
Вплітають у осінь думки тугий жмуток.
Тяжіють повіки, бредуть манівцями роки,
Життєва дорога - не русло старої ріки.
Заглядає місяць крізь шпаринку в вікні,
Чом же доля лукавить? Всміхнеться мені,
Нагорне жаринок й у груди гарячих сипне,
А нічка-блудниця їх зичить собі на пенсне.
У поділ назбираю із неба зірок,
Те намисто багряне - повішу разок.
До серця твого яскравіє хай задимлений шлях,
Кохання немає одноосібних переваг.
05.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362088
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 10.09.2012
Люби себе і всіх люби.
Бо як ти житимеш в любові,
Цвістимуть навесні сади,
Народяться джерела нові,
Блищатимуть вночі зірки,
Зігріє день ласкаве сонце.
Люби себе і всіх люби!
Хай навіть ніч... іде в віконце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362533
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Пекучим сонцем яблука налиті
З гілок злітають в пахощі трави.
Смаглявий серпень задрімав у житі
Поміж волошок, маків польових.
Грайливий вітер різкою тонкою
Порозганяв хмаринок череду.
Повзе стежина змійкою прудкою,
Між трав похилих губиться в саду.
Зливає небо з глека на дерева
Липку й солодку сонця карамель
І хризантеми віхола рожева
Хурделить літа теплу акварель.
Затихла вітру сивого трембіта,
Обідня тиша тулиться до хмар...
З останніх днів фісташкового літа
Земля спиває яблучний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356172
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 10.09.2012
Розчервонілася калина,
На сонці вогником горить.
А за вікном погожа днина,
Осіннім барвом мерехтить.
Так тихо стало все довкола,
Лише легенький вітерець.
На скрипці грає ніжне соло,
Що літу наступив кінець.
Сади вже вбрались жовтим листом,
Летять у небі журавлі.
Роса блищить немов намисто,
Розсипалося по землі.
Пора осіння сумовита,
Дощі за вікнами бринять.
Земля туманами покрита,
Птахи у вирій відлетять.
Це осінь вже прийшла до краю
І розфарбовує весь світ.
Вона свої закони знає,
Тому й міняє дивосвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362499
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Плакав дощ, але небо тулилось,
Сірий дощ видавався теплом.
Один крок... А чомусь зупинилась,
Серце билось, хололо чоло.
Це – моя українська землиця!
Рідний Край у співучих піснях.
У душі моїй біла світлиця,
Сильні крила і мужній птах.
Скільки радості вплетено в долю,
Я цілую Землю Святу.
Так далеко... та поруч з тобою
Я тебе... по-своєму люблю!
Я люблю тебе понад зможу
Помістити любові в душі.
Помах крилами – вже не ходжу...
Емігранти ми…
Ми – журавлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363137
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Хіба ранки люблю я за те,
Що святкові вони чи буденні?
Я ці ранки чекаю й люблю
Лиш за те, що приходять щоденно.
Ти вриваєшся вітром у сни,
Обіймаєш мене, як серпанок.
Я люблю тебе, рідний, за те,
Що до мене приходиш, як ранок.
Тішусь в запаху айстр і в смаку
Вишень. В серці – любов така терпка.
Бо ти – квіти і вишні, і дощ…
Що так плаче надворі нестерпно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361677
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Сонце промені ллє
На золочені кручі,
Вітер промені п’є,
Разом з листям несучи.
Поцілунок п’янкий
Ти приніс на вершину.
Як схід сонця палкий,
Червоніє калина.
Ти – джерельна вода,
Тебе пить – не напитись.
Місяць мрійно гада,
Як крізь хмари пробитись.
І у сяйві у тім
Ми сплетем свої руки.
Стане теплим наш дім,
І не буде розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361886
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Останній літній день вже за горами.
Спокійно відірвався від землі.
Полинув з журавлями над степами,
Розтав назавжди у осінній млі.
А я стою сама на роздоріжжі.
І серденько обсіли вже думки...
Не покидають, йдуть по бездоріжжю,
Листаючи життєві сторінки.
Останній літній день...Чомусь так сумно...
Злітає день життя з календаря.
А літо пронеслося так безшумно.
Останній день неспішно догора.
Яка чекає осінь? Так тривожно...
Чи скоро нагадає про зимУ?
І я ступаю в осінь обережно:
Яка вона не буде, то прийму!
Нехай вона посріблить і волосся,
Дощі по вікнах будуть ще хлистать,
Та в серці ще таїться відголосся
Тепла душі, що цій порі під стать.
Останній день... Нехай летить з птахами!
Надію в серці скромну збережу :
Що літо ще прийде.. Не за горами.
Та щоб не забарилось, попрошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361140
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 05.09.2012
Співавторство з Віталієм Назаруком.
______________________________________________________________
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Ти дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
І посипе сніг, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Ну який чарівнИй зараз сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361926
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
І починаємо з початку
Перебирати "з" і "без"... (Ксенія Подільська)
Як дві півкулі у душі, лишилися на згадку…
Лечу в крутому віражі… й тримаю в безпорядку
Якнайміцніше мої «без» і «з» твої в додачу…
Заколошматив вітер й щез… та я уже не плачу.
Світанки сяяли для нас, безмежжям в днях зорили.
Здавалося, що у цей час нам небо нахилили.
Плескали пломені теплом останнє наше літо…
Й ховалось срібло над чолом з любов*ю непомітно.
Вербове віття обняло, здавалось, нашу долю.
Ти ж памˊятаєш, як було… до ночі зради й болю!
У просторі буденних справ згубилась наша вірність.
Мене ти вперше не втішав повірити в безгрішність…
Була любов без меж свята, красива, незвичайна.
Жаль, не цілунком на вуста лягла та ніч остання.
Без тебе квилила земля, дощами перепрана,
Без тебе вже була не я, а просто, голограма.
В розлуці сонце так пекло і так в душі палало,
Неначе в купу все звело і горем поєднало.
І щиро зорі з висоти уже не усміхались,
Без тебе я, без мене ти, дотичні не стикались…
У паралелях почуття - й на зустріч неспроможні.
Проходили своє життя та порізно з нас кожний.
Як дві півкулі у душі , лишилися на згадку...
Майже здолала віражі і все в мене в порядку.
Мої всі «без» і «з» твої давно вже нетутешні.
Чому ж заходиш уві сні у дні мої прийдешні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 05.09.2012
Листя золоте нечутно впало,
Застелило килимом сади.
За плечима літечко зів'яло
І поля вже встигли відцвісти...
Від вологи падають росини,
По засохлій котяться траві.
Піднялись ключем у небо синє,
Перелітні птахи - журавлі.
Дихає прозора прохолода,
Осінь закрадається у сни.
Золотом розшита її врода,
Усміхнеться променем весни.
Залишило літо нам на згадку,
Тепле море, хвилі чарівні.
А веселка збудувала кладку,
Кольори даруючи свої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361232
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 05.09.2012
На ніжній, осінній палітрі,
У шелесті трав і лісів,
У небі, грайливому вітрі,
У спомині різних часів.
Своїм різнобарв'ям тендітним,
Запалює осінь сади.
Де гнуться обтяжені віти,
Даруючи смачні плоди.
Загорне в тонку павутину,
Мелодію скрипки смичок.
Вона в піднебесся полине,
Вдихнувши повітря ковток.
І усмішку лагідну й щиру,
Для нас намалює цей день.
А осінь надасть тобі силу,
Натхнення до нових пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362026
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Без тебе в домі – сіра пустота.
Без тебе в серці – чорна павутина.
В душі без тебе – вічна мерзлота,
Що здатен розтопить лиш ти єдиний.
Без тебе влітку сонце не сія.
Печальні зорі сльози сіють з неба.
Я нещаслива. Де моя сім’я?
Нема… Як і життя мого без тебе.
25.07.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207278888
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353402
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 31.08.2012
****
Бажання розмальовують уяву.
В безмежності краси – лиш я і ти.
Ми поки що з тобою маєм право
Лиш в мріях досягнути висоти.
Автор.
Природа… Свіжість… Тільки ти і я.
Бажаннями повінчані долоні.
І погляд ніжністю взаємною сія,
Й два сЕрця – в романтичному полоні.
Поезія єднає і п’янить.
Душа щемить від надлишку емоцій.
Твій голос переливами дзвенить. –
І я тону в тім чарівнім потоці.
Мені читаєш лірику свою. –
Від почуттів і Образів вмліваю.
Знов вабиш душу пристрасну мою
До свого віршосплЕтеного раю.
Втрачає цноту лазурова ніч
Зірковістю ідилію вкриває. –
І ми в її тенетах віч-на-віч
Плоди натхнення в пестощах збираєм.
Ти розсіваєш творчості росу
І дУші закликаєш до єднання.
Разом ми сотворяємо красу
З миттєвостей грайливого бажання.
06.07.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207070712
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348656
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 31.08.2012
Я полюбила те роздолля,
Яке не бачила ніколи
І ті смереки за селом,
Що теж тремтіли перед злом.
Як повноводная ріка,
Що вниз з Карпатських гір стіка, -
Так спогади бабусі линуть
В дитинства світ, в свою хатину,
Де різнотрав'я оксамит,
Пісень, традицій колорит.
Де спів, забави, вишиванки,
Садки в рожевому серпанку
І щедрі на гриби ліси,
Поля безмежної краси.
Давно люблю той спогад світлий,
Де люд гостинний і привітний.
А в нього – руки працьовиті,
Що славою віків сповиті.
Та раптом в’яне рож вінок. –
Крізь сон я чую плач жінок.
І навіть діток оченята
Тривогу вміли відчувати.
Лишили спогад за горою,
А біль забрали із собою,
Щоб вічно з ним у серці жить.-
Хоч плине час – душа болить.
Бабуся спокою не знає,
Бо ностальгія не минає. –
Звучить, як сповідь ця відверта
Жива бабусина легенда…
Я чую плюскіт джерельця –
Його відлуння йде в серця.
Я бачу в снах ту чисту воду,
Що живить гілки родоводу.
Дарма, що б’є на чужині, -
Воно таке близьке мені.
З розмов про все це дізнаюсь. –
За долю кращу помолюсь.
Щоб більш ніколи у людини
Не відбирали Батьківщину!
Я про бабусин спогад мрію.
Тепер я серцем розумію,
Чому так часто, рідний краю,
З її думок ти виринаєш…
Той подих лісу навесні
Так само близький і мені.
Там навіть рідним є каміння. –
Земля, в якій моє коріння!..
2011р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208284971
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360409
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Воно в мені вже не горить,
А лише ледь помітно тліє.
Не лихоманить, не болить,
Вертає радість і надію.
Його вже час перемолов.
Душа в вогні перестраждала.
Сердечний камінь охолов
І зірка у провалля впала.
Його імення – Почуття –
Неждане, справжнє і тендітне.
Торкнулось серця мов реп’ях,
І причепилось, і розквітло…
Було ж воно лише моє,
Хоча й буяло, шаленіло.
А час летів, робив своє, -
Тому так швидко перемліло.
Палило сонце, йшли дощі…
Реп’ях втрачав залізну хватку,
І залишив в моїй душі
Маленьку рану, добру згадку…
14.08.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208146996
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357359
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Заполонили яничари
Простори рідної землі.
І грім небесний їх не вдаре,
І не загубляться в пітьмі.
Не сміли навіть москалі
Так насміхатися над нами.
Розперезалися псарі,
Що називаються синами.
Синами ж нашої землі.
О Боже,змилуйся над нами.
За що ж ти топиш нас в багні,
В якому жили ми віками.
Спини їх Боже й заніми.
Не дай паплюжити Вкраїну.
Облуду з їх очей зніми,
Може згадають Батьківщину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348939
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 31.08.2012
Гойдають тумани,
Понад річку,луг.
Верба коси тягне.
Терпкий сіна дух.
Мерехтить на сонці
Холодом роса.
Жалібно у лузі
Тьохкає коса.
Сич сидить,дрімає,
Прихиливсь до віт.
Він напевно має
Вже багато літ.
Зблиснув,мов багаття,
Удод на сучку.
В озері латаття
Танцює в кружку.
Новий день стрічає
Кожен на свій лад.
Світ життям буяє,
Хоч не є без вад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349549
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 31.08.2012
Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Стару лавку з дощеч́ок смереки
Листям липи вправно посипав.
На дошках, пошерхлих від негоди,
Що ввібрали в себе спеку дня,
Почитати книгу в прохолоді,
Ненадовго влаштувалась я.
Сонце липі золотило коси,
Повагом ховаючись за став.
Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
На корі шовковій карбував.
А коли було вже по роботі,
Задивився на чеканки тло.
Легкокрилий вітер у польоті
Вчив листок ставати на крило.
І беріг його, немов обранця
Осені. Пронісши між гіллям,
Вклав на лавку. Жовтого блукальця
Довго роздивлялась мовчки я.
Так пос́еред тиші і мовчання
Осінь ще підкралася на крок.
Я вірші читала про кохання...
Липа...
Лавка...
І сухий листок...
23-29.07.2012р. 13:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Щасливий чоловік, який здоровий,
І той, що носить жінку на руках,
Той чоловік, що не жаліє крові,
Воюючи за правду у боях.
А також той, хто в дощову погоду
Сховатись може у своє гніздо.
Той чоловік, що не цурався роду,
Кому в житті з коханням повезло.
Щасливий чоловік, який з роками,
Своїх дітей посадить на плече,
І той, в якого поруч мама,
В якого сором груди не пече.
Щасливий чоловік, хоч посивілий,
Коли у парі - не лишивсь один,
У кого пустуни-внучата милі,
Який дідусь, і тато, і ще син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361080
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Без тебе так сумно, без тебе так сумно мені,
А серце так плаче, а серце так плаче всі дні.
Ти зрадив кохання, ти зрадив кохання пішов,
Мабуть собі кращу, мабуть собі кращу знайшов...
За вікнами осінь, за вікнами осінь шумить,
Вона нагадає, вона нагадає ту мить.
Були ми щасливі, були ми щасливі в ті дні,
Ти ніс ніжне щастя, ти ніс ніжне щастя мені...
Тепер ти далеко, тепер ти далеко нема.
Торкається серця, торкається серця зима.
Та я буду сильна, та я буду сильна кажу,
Я пам'ять кохання навік у душі збережу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360670
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Йменують - зодчі...
Ні, руйнівники!
Бо хто возводить стіни
на хиткий фундамент?
Троянський кінь –
то вашої руки
наступний хід.
Ви кажете,
що він державний?
На дошці шахи –
зовсім не прості,
немов примари
множаться фігури чорні.
І так болить
за істини святі.
Тривожно, Україно,
за Твою соборність.
Та що сильніш
молитви прабатьків?
Та що миліш
за пісню колискову?
Схоже,
живем в добу
духовних жебраків…
Від зубожіння душ
убережи нас,
Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359859
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 31.08.2012
За мотивами вірша Сергія Томарова "Весна в душе"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360363
Осінній парк - цілує вітер листя,
Що, ніби парус, по воді пливе,
Трава, що вкрита падолистом,
Перезимує й знову оживе...
Так сумно й тужно квилить дощ осінній,
Кружечками мережить по воді,
За осінню зима - морози й іній,
Ставок засне у смутку і в журбі…
Пташиним криком галасує небо,
А сонце знов рум’янцем на щоках,
Опале листя обіймає греблю,
І засинає до весни в кущах…
Гуляє вітер на воді листочком,
До берега чимдуж його жене,
На березі гербарій, як віночок,
А в серці світить сонце весняне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360375
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2012
Відлітає літо на спочинок.
Осінь майорить уже крилом.
Скільки вже засипано стежинок
Золотистим свіжим ще листом!
Й ми уже не ті, що були літом,
Та цю осінь вдвох переживем,
Бо цвітуть ще душі дивоцвітом,
А у серці літо збережем.
Пригорни до себе ближче, Любий.
Ну чому лице твоє сумне?
Ой, як свіжим медом пахнуть губи!
Ти цілуй, як в юності мене.
Запекла чомусь сльоза зрадлива
Покотилась по моїй щоці....
Я не плачу, милий.... Це осіння злива
Серце розтривожила мені.
Ти сльозу стираєш співчутливо.
Не журись, хороший, не журись.
Це душа, як пташка полохлива.
Це пройде. Ти краще посміхнись.
Я люблю дивитись в твої очі.
Ти поглянь, мій любий. Подивись.
Зграї полетіли вже лелечі.
Літні дні із ними понеслись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358974
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Якого очі кольору в душі –
Такого вони кольору в кохання.
Ти фібри у душі поворуши –
Піде мереживо і вишивання.
Якого вони кольору удень,
Таким же і увечері засяють.
А фібри так тихенько «дзінь дзелень» -
Душа з коханням на цимбалах грають.
Закольорили ніжно між пісень,
І їхні буйні трави не прим’яті,
І скажуть разом долі: «Добрий день!»
Так хороше…У буднях і у святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359945
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками мокрих кобіт
Зачаровує. Далі привітними
Вулицями заваблює в ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
II варіант
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками юних кобіт
Зачаровує. Мокрими квітами
Чепуриться спокусниця ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
12-20. 08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359038
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Вже пахне осінню в саду,
Смакує сонце м'якоть плоду,
Гойдає липу молоду
Грайливий вітер край городу.
І обважнілі гарбузи
Ліниво ніжаться в промінні.
Крізь сонне плетиво лози
Крадуться проблиски осінні.
Немов отара на спочин,
Мішки з картоплею рядами
Вмостились затишно під тин.
І перестиглими садами
Снує осіння тепла тінь.
Ген за плечистою горою
У яхонтову мерехтінь
Пірнуло сонце курагою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360141
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
За рікою сонце тихо сіло,
Заховалося, як хліб – у піч.
(Як бабуся моя це робила,
Хліб пекти – була звичайна річ).
Золотаві хвилі так спокійно,
Щось шепочучи, у далину,
Як роки, тихесенько попливли.
Пахне з берега букетом полину.
Ой ти, річка, ти, моя подружка,
Я до тебе йду, як до сестри.
Прошепчи мені, сестра, на вушко,
Знаєш, де він? Може, знаєш ти?
А вона: - Не знаю я, не знаю,
Стерла хвилями його сліди.
Запитай у поля чи у гаю.
Не приходив більше він сюди.
Не згадаю, мила, не згадаю.
Бо у мене є й своя журба.
Бачу вже, ген – ген з-за небокраю
Підступає зимонька – зима.
А думки жалять, як скорпіони: -
Розійшлися як два береги?
Хоч ріка живе років мільйони,
Розказати їй не до снаги.
А за островом гуркоче місто,
За мостом – Хрещатик, Лавра ще.
Щось у серці спогадами стисло,
І сльоза непрохана пече.
Та мабуть, це рибкою злетіла
Мить з років і плюснула в лице.
А у небі осінню бриніла
Павутинка, здута вітерцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359696
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Люблю я вечір. Небо між домами
Рожево-жовте – спілий абрикос.
Вже день зовсім вузьким, тоненьким стане.
Он на даху – хмаринок рівний стос.
Всі справи вдень закінчені. Чи добре,
А чи погано їх зробили, що ж…
Вечеря у тарілці захолоне,
Бо ми так задивилися на дощ,
Що раптом, ніби з абрикоси соком,
Линув з солодким шумом, заспівав.
І так тихенько бризнув, ненароком: -
Співаймо разом, не ловіте гав!
Ми й не ловили. Не ловили, звісно.
А ну її, вечерю. Дощ – і ми.
Вечеря й дощ – поняття несумісні.
Любов тихенько зблиснула крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360118
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Я сни засиплю золотом осіннім
І розіллюся зоряним дощем.
Над світом понесуть нас крила вільні,
Залишивши позаду біль і щем.
Я упаду сльозинками в долоні,
Ти не торкайся їх бо обпечуть.
Вони коханий наче сіль солоні,
За душу міцно будь - кого візьмуть.
Впаду листочком і тебе торкнуся
І заверчусь між білих хризантем.
Метеликом на квітах причаюся,
Оберігати буду від проблем.
Засолоджу уста смакОм медовим
І пригорнусь до тебе вітерцем.
І знову повернуся сном казковим,
Залишивши кохання свого щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359202
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
А я своїм дітям – і батько, і мати,
Я, волею долі – обидва батьки.
І бУло би добре до смерті не знати,
Як муляють бік чоловічі кістки,
Хоч я – у спідниці (та іноді й в штанцях).
Як кінь, я скачу без підков і сідла.
І десять разів в день, а може, і двадцять
Я гирі тягаю (і як я змогла?).
О, ця бізнес – леді, мадам, а чи пані,
Із ранку й до вечора – дикий галоп.
Ще – біг зі стрибками, в болото пірнання.
О ні, не давай собі, мила, зарок,
Що буду я жінка – підбори високі,
Тихенька хода і стрункесенький стан.
Та хай йому, вже ті щоденні зароки,
То – завжди в самій собі хитрий обман.
Та ні: стан – стрункенький й підбори – високі,
Та повагом плентатись часу нема.
І знову – алюром, а потім – галопом,
Як сон, пролітають весна і … зима.
І знову – вперед. До вершин сподівання,
До самих високих вершин, йо-ма-йо!
Ну все, я побігла, бо не до зітхання.
(Чому ж у душі так бува порожньО?).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358994
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Я – не трибун, не критик, не політик,
Не Цицерон – ще «перли» з моїх вуст
Не здумали у простір полетіти,
І не акула я пера, як Прус.
Та я кричу – і сором не здолає
Мене, слабку, бо слабкість вже пройшла: -
В моїй країні, в ріднім милім краї
Настала дивна (чи дурна?) пора.
Піду я вивчу мову гагаузьку.
(Мо”, документ мені на ній пришлють?)
До стелі – словників, і труд – не людський
Всі мови світу вивчити. Та ж лють
Охоплює, що мова ця - «теляча»,
Затерта, ніби це – жупан, до дір.
Я з нею народилася! І плачу,
Так плачу, що порушився мій зір.
Піду до лікаря, хай окуляри
Пропише, щоби врешті я змогла
Читати й зрозуміти (чи ж нездара?)
Те, що спада з «високого пера».
Земля - велична, горда, неділима.
Не треба більш бездарних тих ідей.
Бо мова має бути лиш єдина,
Щоб об”єднала всіх своїх людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359109
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Запали в душу тихий вечір,
Мир, спокій між Карпатських гір,
Дзюрчання по камінню течій
Та миготіння в небі зір.
Коли звучало скрізь цвірчання
І мерехтіли світлячки,
Пугач злетів на полювання
І шаруділи їжачки.
Затихли в темені смерічки,
Іржання чулося коня,
Припнутого обабіч річки,
Натрудженого цього дня.
Виднілись вогники хатинок,
Розкиданих внизу й вгорі,
Нічний надходив відпочинок,
Все проясниться на зорі.
23.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359355
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Мова моя, мова –
Славо барвінкова!
Не забуду, мово,
Я тебе ніколи.
Мов земля травинку,
Буду підживляти,
Як матір дитинку –
Пестить і кохати.
Немов квітку кущик -
До самого неба
Знесу, не підпущу
Шкідників до тебе.
Цвіти завжди мово,
Українська щира,
Як навесні квітне
Гірська полонина.
Живи, розвивайся,
Сили набирайся,
Рясно в вінок слави
Й краси заквітчайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348484
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 20.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Вкраїно! Матінко моя!
Пробач, що не Шевченко я,
Не Симоненко і не Стус,-
Ні з ким не лаюсь і не б"юсь -
Цвіту, мов у степу тюльпан;
Що сам собі кріпак і пан,
Ще й кум,- як кажуть,- королю.
Та все ж... Люблю тебе! Люблю!
Люблю ліси, поля, гаї,
Легенди і пісні твої!
Красу далеких полонин,
Величність гір, і сум долин...
Люблю усе, що в тобі є!
Бо все це, Матінко - МОЄ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321325
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 20.08.2012
Ще Вкраїнська звучатиме мило:
Не зростала покритка в шовках.
І лунатиме , бо заслужила,
Її внуки прославлять в віках.
Ні не ті, що Кличками "зовуться",
Не розбавить краплинка чужу.
Українцем потрібно вродиться,
Нашу мову любить, як свою.
І не "гратимуть" браття по крові,
На підмостках заклятих врагів.
Площина ця лежить в нелюбові,
Хамовитих московських хортів.
Бо в них гроші лежать у основі,
Де мірилом шматок в холуїв.
Де "Народні" у нас випадкові:
До чужого ж нема почуттів.
Зціпив зуби пацан в каганаті,
Шаленіють хорти у Кремлі.
Чорні дні настають в паханаті,
Вже готуєм для них ми граблі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357351
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Ще хочеться парфумів літа,
Тепла, цвірінькання пташок.
Та осінь, у пальтечко вдіта,
Вже вносить сум у рій думок!
Ще хочеться ясного неба,
Що в серці будить ніжний щем.
Та в гості вже спішить до тебе
Злотава пані під дощем.
Ще хочеться скупатись в сонці,
Пірнуть в його гарячий чан.
Та осінь вже морга в віконце.
Їй посох в руки дав рік-пан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358570
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Серце відчуває ранню осінь.
І звучить осіння вже струна.
Та душа змиритися не хоче:
І тому сумує...Мовчазна.
Душу краять вже холодні ранки,
Що від спеки вицвіла трава...
Нащо, душе, примхи, забаганки?
Осінню побачиш ти дива.
Осінь - неминуча пора року.
Дивовижний фантастичний світ!
Чуєш? Непомітним тихим кроком
Нишком пробирається крізь віт.
Аквареллю зафарбує листя,
Спраглу землю викупа дощем.
А калина одягне намисто.
І дихне ще теплим вітерцем.
Хай волошки відцвіли у полі,
І розвіяв вітер маків цвіт,
Але осінь чарівна до болю,
То ж запросим до своїх воріт!!
Осінь треба просто пережити,
І прогнати з серця хибний щем.
Осінь треба просто полюбити
Ту, що має запах хризантем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Прилетіла пташка, крилами тріпоче.
Скільки в неї радості, скільки заохочень?!
Заглядала в шибку, сіла на гіллі,
Втішила, розрадила жалібні пісні.
Заспівала з пташкою, вирвалось з грудей,
Хай летить мелодія в вересневий день.
Із осіннім листячком в золоту траву,
Там де оксамитові крапельки дощу.
Відцвіли ромашки, дрібно-білий цвіт,
Гріє промінь сонечка, тулиться до ніг.
Шелестить мелодія дивно: шу-шу-шу,
Скільки нерозгадано в цьому рандеву.
Пташко-щебетушко, чи не осінь вже,
Айстрами заквітчано, а в душі – пече?
Словом-переспівом полети туди
Де спішать намріяні весняні думки.
Хай вона розкаже милому слова,
Ой лети, надієнько, до його вікна.
Принеси вітаннячко, донеси любов,
І співай мелодію знову, знову, знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358325
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Шепоче листя під ногами.
Дерева вітер обтріпав.
В калюжах ті ж кошлаті хмари,
Що і на небі. День вмира…
Стає так зимно, а ще осінь
Не відгуляла дні свої.
Стає так зимно. Сонця просять
Останніх квіток пелюстки.
Дощ на асфальті полишає,
Мереживо з шматочків неба,
А вітер листя в них жбурляє,
Доносить шепіт: «Та не треба…»
Брудне повітря стогне й виє.
Усе навкруги морок вкрив.
Вмирає день. Заграва червоніє.
Шаленство… спокій… свято злив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358042
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Це не любов... Це зовсім не любов,
Коли душі не велено прощати.
Коли в думках - ози́мина розмов
І сиве небо, хмарами страпате...
Це не чуття... Це геть вже не чуття,
Коли свердлом у скроню - нетерпіння!
Доведене до шалу, до виття
Над урвищем розпуки голосіння...
Це не таЇна двох палких сердець,
Коли щомиті корчишся од болю!
Коли шматує груди ялівець -
Не назовеш терзання се любов"ю...
(2.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354759
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я прийду в твої мрії без стуку,
Без запрошення в мрії прийду.
Простягну тобі ніжно так руки,
В ніч де сяйво тебе поведу.
Опівнічними прийду стежками,
На подушку зорею впаду.
Я тобі не пошлю телеграми,
Лиш у Ночі тебе украду.
Я прийду, коли серце заб'ється
В твоїх грудях й розкаже мені,
Що усе це зовсі́м не здається,
Це блукає любов по землі...
Я прийду і торкнуся легенько,
Твоїх рук і обличчя твого.
Прошепо́чу на вушко тихенько:
"Не залиш ти серденька мого"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358098
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я люблю, коли падає листя,
На долоні і скроні твої.
Як калина в червонім намисті,
Нам співає осінні пісні.
Я люблю, коли в небі хмаринки,
Білим пухом за нашим вікном.
І палають у серці жаринки,
Як приходять думки перед сном.
Я люблю, коли сонечко світить,
Ніжить променем шибки вікна.
Як розказують казку нам віти,
І співає у серці весна.
Я люблю разом з правдою жити,
Усміхатись до тебе щодня.
І з тобою життям цим радіти,
Щоб була в нас щаслива рідня.
Я люблю, коли дощик раненько,
Омиває ліси і поля.
Пригорнуся до тебе тихенько,
І від цього радітиму я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358510
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
* * *
Світанок радо привітай.
Себе вітай і світ навколо.
Ген сонце котиться по колу,
та жодна мить не поверта.
Натхненно жити поспішай.
Літа летять: а що залишиш?
Хай помага тобі Всевишній.
У день величний вирушай.
Хвилини марно не проґав.
Трудись упевнено й завзято.
Щоб день новий збувався святом
і гарний настрій не втікав.
Хай щастям повниться сім’я.
Твори добро собі і людям.
Проміння ранок ллє повсюди –
у тебе усмішка сія!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358561
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
* * *
Хай мені хтось і досі втолковує,
що в сусіда великий язик.
Я горджуся селянською мовою –
нею любо балакати звик.
І нехай непогано ще знатиму
навіть мову «моголів-хозар»,
але завжди і скрізь розмовлятиму
тою, що сповідався Кобзар.
В Севастополі, Києві, Львові…
ген від Криму і аж до Карпат –
скільки щирості, скільки любові
в рідній мові. Слова – зорепад.
Сонцелика велика країна,
вільнолюбна земля прабатьків.
І молюся, й живу українно,
і шаную усіх земляків.
Звідусіль їдуть гості приємні:
гомонить дружелюбний народ…
Гарні люди, та все ж неприємлю
агресивний «данєцкій» жаргон.
На москальську манеру злий суржик,
тупозверхній, зневажний – дістав!
Ну який же він рідний, чи дружній?
Уркаїна вже там – Зекистан.
Не віддай же себе на поталу,
рідну неньку – крутим байстрюкам!
Йдуть бої за вдовицю Полтаву…
Не віддай рідний край бандюкам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356500
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Хіба ранок люблю я за те, що він – теплий, весняний, осінній?
Я ці ранки чекаю й люблю лиш за те, що приходять щоденно.
Чи люблю я тебе, бо ти – гарний, розумний, чи вільний, чи сильний?
Я люблю тебе, рідний, за те, що, як ранок, приходиш до мене.
Ти приходиш у сни і вриваєшся вітром в відкриту фіранку,
І дощем не сумним, прохолодним гарячим дощем обіймаєш так тепло.
Я у запаху айстр і у смаку вишневому тішуся зранку.
Бо ти – квіти і вишні, і дощ… Що так плаче надворі нестерпно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358629
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Твій голос ніжно так з далека,
Мені казки розповідав.
Про те, як заблукав лелека,
Країну щастя він шукав.
Я підіймала очі в небо
І там шукала птаху ту.
Мені хотілося до тебе,
Слова летіли в пустоту.
А може десь в далекім краї,
Відчуєш серденька биття.
І понесе в далекі далі,
Мої до тебе почуття.
Як буде холодно, зігріють,
Як буде сумно, звеселять.
Разом з тобою і помріють,
Разом з тобою і посплять.
Пісень чарівних наспівають,
Цілунки принесуть тобі.
Розкажуть, як тебе кохають
І як потрібен ти мені...
І може пролетить лелека,
У небі над твоїм селом.
І передасть привіт з далека,
Торкне тебе своїм крилом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354492
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 20.08.2012
ЗалишИсь дитиною ще, сину,
Не спіши ти так в дорослий вир.
Збережи дитинства ще хвилину,
Я боюсь, щоб не обпік ти крил.
Встигнеш ти іще життя пізнати,
Зрозумієш всю його ти суть.
Пам"ятай завжди, що батько й мати
Твою долю завжди бережуть.
Ти дорослий став уже, хлопчино,
Розправляєш крила у політ.
Будь щасливим, мій коханий сину,
На усе життя, на сотню літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347471
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 15.08.2012
Коли приходить зрілості пора,
а юність залишається позаду
у квітнику дитинства і добра,
в райськім саду, куди вже не потрапиш...
Коли стрімка дорога у життя
упреться раптом в гостре перехрестя
й від вибору залежить майбуття -
не відступи, не розгубись дорешти.
Колись давно Ісусу у твій вік
доводилося вибір цей робити -
або пливти, куди несе потік,
або Батьківську Віру відродити.
І Він зробив цей вибір назавжди,
нам заповів і до цих пір повчає -
нетлінним духом шепчуть образи:
"ВІД ВИБОРУ ЗАЛЕЖИТЬ ДОЛЯ КРАЮ!"
Хоч то нелегко (ти ж бо не маля!)
прийшов твій час узяти хрест на плечі
і пронести по стаціях життя,
бо, як не ти - то хто?!! До речі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355189
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Богдан Сильвестрович Ступка (* 27 серпня 1941, смт. Куликів, сучасний Жовківський район, Львівська область — † 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Ролі в кіно
За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У списку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та понад 50 на сцені.
У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:
«Украдене щастя» Івана Франка (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Микола Задорожній[4]
«Дядя Ваня» Антона Чехова (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Войницький
«Король Лір» Вільяма Шекспіра — король Лір
«Лев і Левиця» Ірени Коваль (режисер-постановник — Станіслав Мойсеєв) — Лев Толстой[5]
«Кар'єра Артура Уі, якої могло і не бути» Бертольда Брехта — Артуро Уі
«Сни за Кобзарем» — Поет
Софокл «Цар Едіп» (режисер-постановник — Роберт Стуруа) — цар Едіп
«Істерія»; Зигмунд Фройд
«Тев'є-Тевель» (за п'єсою Григорія Горіна, написаною за мотивами творів Шолом-Алейхема; режисери-постановники — Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк) — Тев'є
«Легенда про Фауста» (режисер-постановник — Андрій Приходько) — старий Фауст, Мефістофель[6]
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 7:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад, а також запущений рак кісток. Вічна пам"ять митцю!
Молебень на Аскольдовій горі.
Вінки. На них жалобні чорні стрічки,
як кіноплівки, в квітах і листках.
У сум з жалем прощання у дворі
вмішався запах ладану і свічки,
а над Дніпром - душа, неначе птах.
Вкраїна плаче, а душа кружля,
заглядує у сумовиті лиця,
немовби збоку хоче подивиться,
як на спочинок проводжа земля.
Останній путь, земна остання роль,
останній кадр, останній блиск софітів.
Богдан завмер, піднявсь на стременах,
Тарас посупивсь і мовчить Аскольд -
по стежці в небо пелюстками з квітів
душа відходить, що була як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 15.08.2012
Ніч вплела тобі зорі у коси,
А на плечі накинула шаль.
Десь дзвеніли в траві срібні роси,
Проганяли зі серця печаль.
Я до тебе спішу моя мила,
Синьоока голубко моя.
Піднімуть нас закоханих крила,
Під ногами лишиться земля.
Ми зустрілись нарешті з тобою,
Я руками обняв ніжний стан.
Прохолодно було над горою,
Та цілунки були мов бальзам.
Я кохаю тебе моя зірко,
Незабудко моя з дивних снів.
Буде солодко нам, а не гірко,
Понесуть ту любов сто вітрів....
Знає поле, ліси та ще й гори,
Про кохання до тебе моє.
То вогнем запече, то заколе,
А то гейзером в грудях заб'є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350696
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 15.08.2012
Наступила осіння пора,
Зажурився туман над рікою.
Журавлям вже в дорогу пора,
Вони нас не візьмуть із собою.
За вікном вже мете листопад,
Дрібний дощик по полю моросить.
Не повернеться юність назад,
Хоч душа її ніжно так просить.
Ми, як осінь з тобою одні,
Сум закрався давно в нашу душу.
Лиш кохання далекі вогні,
Серце, знову, думками зворушить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356258
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Вернути б час назад, думки і мрії,
Що нас несли в далекії світи.
Не потонув би острівець надії,
Як би його тоді не зрадив ти.
Летять роки, немов птахи у вирій,
Та більше не повернуться назад.
З тобою ми були такі щасливі,
А зараз в нашім серці листопад.
Ти був для мене наче сонце в небі,
А став немов холодная роса.
Враз помінявся світ мені без тебе
І забриніла на очах сльоза.
Її з обличчя я тихенько витру
І сум свій заховаю у душі.
Я розмовляти любий буду з вітром
І лиш йому писатиму вірші.
Ти з уст моїх ніколи не почуєш,
Що у душі тебе я ще люблю.
Що в снах моїх ти часто так ночуєш
І у думках тебе я ще зову.
Нехай квітують щедро маки в полі,
Дарують людям ніжність і красу.
Я доброї тобі бажаю долі,
Через роки кохання пронесу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356445
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Розтоптане, зневірене кохання
І сльози котяться, немов, роса
Спадає з трав холодна і остання,
А в небі насувається гроза.
Вже чорним мороком покрились хмари
І за плечима дужче гуркотить.
Як та чаклунка насилає чари,
Й вишукує для себе вдалу мить.
Штовхає вітер все сильніше в груди,
Дощу краплини вже пішли в танок.
Та я від того лиш сильніша буду,
Не змиє він усіх моїх думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314850
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 15.08.2012
А за вікном мелодію дощу
Весна на скрипці професійно грає:
"Вологою поля я пригощу,
Нехай земля радіє і співає..."
Під стріхою щебече горобець,
Він так дзвінким краплинкам тим радіє.
Теплом своїм повіє вітерець,
Проміням ніжним сонечко зігріє.
Нап'ються квіти теплого дощу
І стрепенуться на деревах віти.
Весну також до серця я впущу
І з нею разом будемо радіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315725
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 15.08.2012
Паленіє зело у затишку літа,
Барвиться в промінні даллю небокрай.
Вмощується давнє в душу сумовито
І твоє прохання - "Ти мене чекай!"
Плаче горобина гронами- плодами,
У дощах вмиває і мою сльозу.
Може, це так долю заплело роками
Чи я випадково забрела в чужу?
Тільки й залишився голос у прощанні
- Я вернусь, вернуся! - В серці так щемить...
Де ж ти мій коханий? І кому востаннє
Обіцяв любити вічність, а не мить.
Літо вкотре поспіль відкошує жито,
Квіти обіймають мою сумоту.
Самотність жіноча у щодень прошита...
Проводжає барви - в осінь золоту.
Жовто-багрянистим застелю я листям
Всі стежки, де зустріч нашою була.
Літо догоряє... осінь йде в обійстя...
Вимріяне щастя я не вберегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355003
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Подаруй назавждИ мені літо,
Наше там залишилося диво.
І з любов*ю засіяні квіти,
Де кохання зі щастям бродило.
Зазирало у небо крилате,
Прилягало на травах без спину.
І щодень у душі було свято…
Я так вдячна за кожну хвилину.
Подаруй назавжди мені літо,
Хай висушує осені сльози.
А дощі, умиваючи віти,
Усміхатися зорями зможуть.
На осонні весь смуток розвіє,
І теплом доторкнеться пестливо.
Чи ж повірити в зраду посмію..?
Уміхнуся веселкою в зливу!
Подаруй назавжди мені літо,
Лише тут залишаюсь щаслива.
Я останні зберу наші квіти,
Де самотність іще не ходила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356045
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Золотить верховіттями осінь,
Сивиною торкнувшись чола.
Відзеркалює вереса просинь,
А учора ж весна ще була..?
Йшло цибато ромашкою літо,
Зазирало волошкою в світ,
Набиралося силою в квітах,
Приміряло трояндовий цвіт.
Плюскотіло у синьому плесі,
Очерет зашептало у сон…
Прокотилось в такому піднессі!
І в осінній прибралося тон.
Зажовтіло навколо…Схилилась
У подяці уклінно літам.
Ну, чому вже чоло засріблилось?
Я ще тут, а роки уже там.
Не жури мене, осене мила,
Ще не всі написала вірші.
Прихилила б я небо щасливо
Та захмарене через дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356854
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 15.08.2012
ЗакінчИлась тепла літня злива.
Жебонять струмочки по землі.
Дітвора весела та щаслива
Босоніж ганяє по воді.
У мілкій, тепленькій ще калюжці
Баню влаштували горобці
І старанно вимивали брюшка.
І пірнали в воду промінці.
Котик теж уже причепурився,
Дивиться уважно у вікно.
Лапкою риженькою умився
І ковтає слинку вже давно.
Капають краплиночки з листочків.
Спека вже тепер не дістає.
Виростуть у лісі знов грибочки.
А земля ковтками воду п"є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350906
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 15.08.2012
Може, так починається осінь:
Спрагле літо, втомившись від спеки,
На поля, де зібрали покоси,
Побіжить проводжати лелеки?
А можливо, на всю зелень листя
Рудуваті розќидає барви?
Дощ рясний над садами зависне,
Аби їх відіпрати, та марно.
Ну, а може, як вітер щодуху
У гіллі затріпоче високо,
І попадають яблука глухо
В сухотрав'я, спливаючи соком?
Та буває, відчувши самотність,
Що у лінію долі злам вносить,
Усвідомиш життя незворотність
І збагнеш - починається осінь!
13.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
Якби можна було вибирати,
чи кохати нам їх чи ні,
ми б могли щасливо зітхати,
і літати немовби в сні.
Не були би уже залежні-
від простого того-"привіт",
і від погляду у безмежність,
що так легко руйнує лід.
Не страждали б тоді ночами,
за відсутність вхідних дзвінків,
і не думали вже серцями,
а включали би розум свій.
Ми вже втратили глузд здоровий,
разом з ним і спокійний сон,
ми не є виліковно хворі-
бо хвороби ім*я-любов!
Так, ще маєм надію в думці,
що повернемось до життя,
але це не парфуми в сумці,
які можна змінить щодня.
І без сварок немає слова,
наші нерви кричать за нас,
а банальністю пахне мова,
зупиняє прохання-час!
І для вас ми стаємо кращі,
Викорінюєм з себе зло
,тільки так, щоби ви,ледащі,
повернули до нас добро.
І яка нам за це подяка,
лиш сухе,як вино,"люблю",
це все фальші брудна ознака,
що заховує біль в пітьму.
Та нажаль ще до цього часу,
не знайшлося ліків таких,
що лікують залежну масу,
від кохання і сліз гірких.
А, можливо, тих ліків не треба,
Бо воно вартує того,
Щоб за нього кидались в небо
Й почуттями шукали свого.
Бо життя без кохання як цей
Прожитковий нещасний мінімум,
Ми без нього як пил речей
Перетворимось в сірий соціум.
То таки не потрібен вибір
І навіяні злі догадки
Ми кохаєм, щоб люди не вимерли,
Щоб в коханні росли нащадки!
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354892
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Дозвольте лиш любити Вас,
Прошу, благаю милостиво!
Кохання розцвіло, мов диво,
Зумівши вправно, без прикрас,
Вас огорнути в сонця блиск.
Життя буяє в барвах літа,
У серця келихи налито
Любові. А було колись
Там повно жалю, болю, сліз.
Хоч відстань чимала між нами,
Та з Вами поряд я думками,
Коли Ви дивитесь на Віз
Малий. В чарівнім сяйві зір
Ваш погляд бачу, Ваші очі.
Я б розчинилась в них охоче
Після нещасть, незгод, зневір.
Чому з'єднала доля нас,
Довівши до кінця, до краю?
Я ні про що Вас не благаю -
Дозвольте лиш любити Вас!
26.07.2012р. 22:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Не журися, калино, не хились, маків цвіт.
Чуєш, Ненько Вкраїно? Розцвітеш на весь світ!
Ми, народ український, тобі клятву даєм,
Що тепло материнське у серцях збережем.
Будуть люди щасливі, і лунатиме сміх.
Мої мрії сміливі!! І думки це усіх!!
Щоб в блакитному небі лише хмари цвіли,
Білі-білі, як лебідь. Не було щоб війни...
Моя рідна КРАЇНО!! Ти у мене одна.
Я стою на колінах...Хай Молитва луна!!!
Хай мине тяжка днина, хай врятує Господь!
Бо надія на Тебе... Від біди нас відводь!
Усміхнися, калино! Піднімайсь, маків цвіт!!
Ще про тебе, Вкраїно, буде знать увесь світ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353483
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Повільно підкрадається світанок,
І нічка - чарівниця десь зника.
У річці розчиняється серпанок,
Бо сонце уже вії підійма.
А вітер причепурює вже крила,
І квітів щось шепочуть пелюстки.
Цей ранок срібні роси освятили.
Тремтять на вітрі збуджені листки.
Сьогодні ми світанок зустрічаєм.
З тобою йдем по росяній траві.
Від радості душа моя співає.
А пахощі медові степові!
А онде колоситься житнє поле.
І маківок розлитий дивоцвіт...
Я вдячна, любий, своїй долі
За те, що ти зі мною стільки літ!
Який же ранок видався чудовий!
На небі ні хмариночки ніде.
І світ здається світлим і казковим,
Коли кохання поруч мене йде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Бездумно тебе я кохаю:
Так сильно, як квіти весну.
Так ніжно тебе обіймаю,
Як вітер, що пестить траву.
Про тебе щомиті я мрію,
Як чайка про хвилю морську.
Надію єдину лелію,
Що скажеш: "Безмежно люблю!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348437
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 01.08.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 01.08.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 01.08.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Скінчиться знову смарагдове літо,
Наступить осінь ніжно - золота.
А ми з тобою будемо радіти
І не відпустим прожиті літа...
Заграли струни десь далеко в горах,
Для нас ліричний і сумний мотив.
А листя тихо падає у скверах,
Шепоче вітер, він тебе любив...
Торкнеться ніжно дотиком кохання,
Розчинеться в озерній глибині.
А потім десь заграє скрипка зрання,
Ті почуття призначені мені...
І враз десь зчезнуть з горизонту муки,
Лишивши в пам'ять дивний образ свій.
Війне дощем холодної розлуки,
Засипе небо зорями надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350957
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Від кохання твого шаленію,
В серці жар у моєму горить.
Твої очі для мене це мрія,
Моє серце без тебе болить.
Загоряться для нас в небі зорі
І зійдуться у парі мости.
Будем вірні ми нашій любові,
Щастя будем своє берегти.
Щебетатимуть птахи нам дзвінко,
Буде стукати дощик в вікно.
В світі я найщасливіша жінка,
Бо не всім так кохати дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352387
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Вплітаю думки в чарівну вишиванку,
Кохання багрянцем вшиваю в канву.
Блакитною смужкою – ніжність світанку,
Зеленим мереживом – лист і траву.
Червоні дощі – то калина у лузі,
Смарагдова синь – то п’янкий виноград.
Орнаменти дня – в оксамитовій смузі,
В оранжевій – нічки рясний зорепад.
Ось лілії цвіт. – То матусин цілунок,
Три хрестики – благословення її.
Чорні нитки – то печалі отрунок, -
В них хвилювання і сльози мої.
Підсніжник вгорі – то найперше кохання,
Троянди – то друге і третє, мабуть.
А ось і тернИк – символ розчарування…
Й знов лебеді щастя на крилах несуть.
Відбилось життя в вишиванці смугасто:
Палало, цвіло романтичним вогнем,
А часом змарнілим, засмучено-згаслим
Пораненим падало вниз журавлем.
Вшиває думки нитка долі чуттєва,
На грунті канви проростає зерно.
Мелодія серця, як книга життєва,
Лягла візерунками на полотно.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11206241305
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345898
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Заколисані зорі дрімають.
Подих ночі – мрійливо-п’янкий.
Ти мене під вербою чекаєш -
Нетерплячий, звабливий такий.
Я не вийду. Не хочу. Не можна.
Телефон без угаву дзвенить.
Той дзвінок дратівливо-тривожний
Крає серце жіноче щомить.
Почуттями схвильована жінка –
Як багаття квітучих жоржин.
Та у скронях калатає дзвінко:
Він не твій. Він чужий. Він чужий…
Пухкі сутінки сльози маскують,
Вітерець пестить груди і стан.
Під вербою кохання чатує
І вечірніх спокус океан.
Вже несила боротись з думками.
Понеслися бажання навстріч.
Вийшла… Губи зустрілись з губами.
І зімліла закохана ніч…
26.06.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11206266374
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346458
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Запізніло так стукаєш в шибку дощем
Й пелюстковий танок затихає.
Я тебе не чекаю, у серці лиш щем -
Нас не наша весна зустрічає.
А у спомині та дивовижна краса,
Як рожевим квітчав диво-цвітом.
Усміхалася я, усміхалась весна
Й заметіль яблунева над світом.
А вдивляюся в дощ лиш з тієї пори,
Коли сльози ховала в краплину.
Я просила в дощу, що усі забери,
А він тільки забрав половину.
Ти не стукай дощем, не впізнаю тебе.
Не коханий ти вже... моя смута.
Яблунева завія всі сліди замете.
Відчахнута любов... чи ж забута?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 25.06.2012
Заколихана вітром вершина...
Затуманена в сизій імлі.
Непогодою плакала днина,
Доторкнувшись сльозами землі.
Хлюпотіла дощем у калюжах,
З верболозом сплакнула навзрид.
То пейзажем весняним затужить,
То зітхнувши, прощально вітрить...
Ще б розсипати срібла востаннє
В дощову пелену, хоч на мить!
І заплакане наше кохання...
Відпустити, нехай не болить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 25.06.2012
Не сполохай мої почуття,
Як світання я їх зустрічаю.
І, неначе маленьке дитя,
Щиро в очі твої зазираю.
А там неба така далечінь...
Аж ніяк не пробитись крізь хмару.
І чия ж то вина, і у чім?
Що мене не береш ти у пару.
Не сполохай мої почуття,
На ромашках гадаю про щастя.
Знову я, як маленьке дитя,
Поспішаю прийняти причастя.
Смуток в спогад гіркий переллю,
Пригорнуся до долі душею.
Та не раз уві сні прошепчу:
-Я хотіла так бути твоєю.
Не сполохай мої почуття...
З пелюстОк ще ромашки збираю.
Не судіть... Як маленьке дитя,
Я розбите - у ціле складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Ой, літо – літечко,
Колише травами
Умитими.
Шепочуть стиха.
Дощ засинає.
Дні прохолодні вже
Пішли блукати десь,
Утомлені.
Прогнала спека,
Лишились в маю.
Ото вже спекотно!
І мізки плавляться
Морозивом.
А розтечуться?
От буде смішно.
Та вже розтануло
І розтеклося те
Морозиво.
Ото вже лихо.
Ковтаю спішно.
А конюшина нас
Втішала піснями
Рожевими.
Не чули ще?
Почути треба!
І так згадалося –
Кохання лилося
Ковточками,
На конюшині,
Та просто неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345311
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Підійду, милий мій, доторкнуся рукою волосся,
Зазирну в глибочінь найдорожчих у світі очей.
Яким трунком, скажи, обпоїти мене удалося?
Затягти у полон зачарованих днів і ночей?
Дивна ніч за вікном. Срібний місяць заплутався в хмарі.
Я в молитві лечу у Небесний Невидимий Храм.
- Боже мій, сохрани! Дай прожити життя наше в парі,
Нашим дітям віддать те, що заборгували батькам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248608
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 25.06.2012
Наша осінь була,
Як цукрована кава.
Наша осінь удвох –
Я тебе так кохала!
У обіймах твоїх
Засинала щоночі...
Промайнуло усе,
Ніби нас хтось наврочив.
Білий сум у душі
Поселився на денці.
Білий сум огорнув
Опустошене серце.
Пам'ять палить мости,
Розсіваючи згадку.
На стривожених днях
Туги слід, як печатка.
Новий день. На плиту
Збігла зварена кава.
Новий день. Ти прийшов,
Я тебе не чекала.
Тихо кажеш: "Люблю..."
Дістаю другу чашку:
"Знаєш, цукру нема..."
Чомусь дихати важко...
23.06.2012р. 4:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345869
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Моя Україно,зоре моя.
Мої голубі небокраї.
Пісні солов`їні і клич журавля,
І срібні річок водограї.
Невіста моя,в шумовинні садів,
Оспівана з краю до краю.
Зродилася ти у безмежжі степів,
І житимеш вічно,я знаю.
Ти мову співучу для нас зберегла,
Красившої в світі немає.
Дочкам своїм вроду чарівну дала.
Синам дала мужність безкраю.
Живи Україно у плині сторіч-
Я більшого щастя не знаю.
Зроди в наших душах козацькую січ.
Прости,що невміло кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344951
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Скромність - перший крок до невідомості. (Софія Кримовська)
Скромність - такий же смертний гріх, як і гординя. Тому що
зайва скромність і є гординя, що намагається прикритися маскою. (Олександр Пахнющий)
Швидше за все, вислови не належать тим людям, імена яких
зазначені в дужках, але саме від них я вперше ці слова почула.
А тому, хочу повідомити усім друзям і читачам,
що побачила світ моя збірка віршів «Душа на кінчику пера».
У книзі три розділи: лірика кохання, пейзажна лірика, філософська лірика.
Вірші українською мовою.
Безкоштовно збірку можна скачати тут:
http://shedar.ru/load/poehzija/avtorskie_sborniki/natalija_mazur_quot_dusha_na_kinchiku_pera_quot/245-1-0-985
Вступне слово: Матіас Г.М.
Видавець: ФОП Стасюк Л.С.
Дизайн: Мазур Т.А.
Графічні малюнки: Тищенко Н.А.
Меценат збірки: Мазур А.А.
Усім, хто по життю зі мною поряд,
Хто дарував краплиночку тепла,
Оці вірші… У них до вас говорить
Моя душа на кінчику пера.
Щиро ваша: Наталя Мазур
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345093
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Яка краса довкола нас чудесна!
Ти тільки стань... На хвильку зупинись...
Рибалка сушить проти сонця весла,
В задумі явір до води схиливсь...
Посеред лугу - квіти, квіти, квіти!
Шовкових трав хвиляста блискотінь
Під ноги стелить дзвоники тендітні,
Готує нам уквітчану постіль.
Вгорі хмарки пливуть до небокраю -
Неспішний плин їх нам не обрида.
На пасовиську мирно ремигає
Корів поважних сита череда.
Димлять лани пшеницею густою,
Спориш пойняв дорогу польову...
Сп"янілі від квіткового настою,
Впадемо ми на вигріту траву.
Усе до болю рідне, серцю миле,
Хоч десь, можливо, й ліпша є краса.
Мені ж той край, де мати породила,
Дорожчий над усякі чудеса!
На всі віки краса оця чудесна -
Цвіте тепер, цвістиме і колись.
Минають зими, осені та весни
І лиш літа...у кучері вплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344990
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Вже на левадах срібно дзвонять коси,
Пахтить довкіл прив"ялена трава.
Цибатий бусел в дзьобі воду носить,
Та бусликів маленьких напува.
А ті кумедно крилами лопочуть
І нетерпляче скачуть у гнізді.
По всьому видно - теж злетіти хочуть,
От тільки крила надто молоді!
Отож батьки й стараються нівроку:
То їстоньки, то питоньки несуть,
А на вербі стривожені сороки
Кота старого стрекотом пасуть!
Шуліка висне ген, у піднебессі,
Пантруючи на здобич з висоти,
Аж каченята на ставковім плесі
Лякливо запливли в очерети...
Хлюпочеться струмок у верболозі -
Грайливо хвилька хвильку доганя;
Буланий кінь пасеться при дорозі -
Якраз хвилина вільна є в коня!
Приліг і я на свіжому покосі -
Нехай рука спочине від коси.
Чогось мені, залюбленому в осінь,
Так забажалось літньої краси.
Так закортіло райдуги і зливи,
І хвиль зелених в пахолоті трав.
Тоді б я став на всі віки щасливий
За світ оцей, що сам його обрав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344076
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 22.06.2012
У повітрі пахне морем
І трояндами в саду.
Як запалить небо зорі,
Я у сни твої прийду...
У повітрі пахне літом,
Омиваємся дощем.
Прилечу до тебе з вітром,
Не залишу в серці щем.
Піднімають міцні крила,
І упасти недають.
Мов роздутії вітрила,
Нас з тобою в вись несуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344355
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Я є магніт.
Він неприємності притягне
Звідусіль.
Де він в мені –
Я не здогадуюсь, та десь же
Він засів.
Та ти прийшла.
І розмагнітилася штука
Та лиха.
Я - не одна.
Дарунок неба – дружба наша
Надиха
Творить дива.
Навчитись вірити й прощати
Без вини.
Не покидай
Мене в людському океані.
Не тони.
Поверну сміх.
Твоя присутність урятує
Від біди.
Не втону я,
Коли мені простягнеш руку.
Не іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344521
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Я дякую Тобі за все що маю
за кожен крок, який веде до раю,
за стук, що в серці мому,
за плідну працю і за втому.
я дякую Тобі за радість і за смуток
за весь духовний свій здобуток,
за кожну пролиту сльозину,
за мить і навіть за хвилину.
Я дякую Тобі за всю родину,
за друзів, за любов єдину,
за твої ласки, за опіку
я буду вдячна, Господи, до віку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343395
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Весна за обрій хутко відлетіла.
Крилом кивнула, ніби Синій птах.
А як її зимою я хотіла!!!
Чекала, що прилине на вітрах...
Омріяна пора не зволікала:
Наповнила цвітінням увесь світ.
Прилинула...ніде не заблукала,
Розсипала у серці дивоцвіт.
І я його так пестила, хвалила.
Від злих вітрів ховала, від дощів...
Та цвіт відцвів...Його я загубила.
Чому ж це він до літа не дожив?
Похмуре літо пролилось дощами.
Та ось промінчик стрибнув у вікно.
Тепер я йду вже літніми стежками:
Його красі радіти ще дано!
У літа очі ніжно-волошкові.
Так солодко всміхаються мені!
І теплі, ніби промені ранкові.
Казкові, неповторні літні дні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Повільно нічка сповиває вечір...
І ніжний промінь ллє уже зоря.
Ну а думки вмостилися на плечі:
Невже багаття в серці догоря?
Невже в душі моїй пов"януть квіти,
Погасне зірка раз і назавжди?
Але ж повинна довго нам світити.
Не погасай.. не падай... підожди.
Проходжу садом... Тиша кришталева.
Чомусь мовчать в цю пору солов"ї.
Чому ж так сумно в ніч мені червневу?
Чому шукаю все сліди твої?
Тремтячими руками я збираю
Уламки щастя у нічній пітьмі.
Ти знов пішов...Та все ж надію маю,
Бо так люблю твої вуста німі.
Запахло полином побіля річки,
І знов у серці поселився страх...
А зорі тихо блимають, мов свічки.
І згірк твій поцілунок на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Кохання - скарб дорогоцінний,
Який потрібно берегти.
Він усім перлам рівноцінний,
Тримай в руках перлину ти.
Нехай нетьмарить вона розум,
А гріє всім своїм єством.
І цінить хай кохання кожен
І гріє хай воно теплом.
Перлиною твоєю бути,
Давно у мріях марю я.
Щоб берегти і незабути,
Лише твоє одне ім'я.
З тобою завжди бути поруч,
Від злого ока берегти.
І щоб колечко, як той обруч,
Надів мені на пальчик ти.
Кохання - скарб дорогоцінний,
Його я бережу в собі.
Мені ти завжди будеш вірним,
А я коханою тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341223
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Плейкаст на это стихотворение автора LuChi можно посмотреть здесь:
http://www.playcast.ru/view/1860720/3d6c7f58a65f6439fc01655d174776f6d2aa9c33pl
Июльской ночи бархат синий
Ложился с таинством на плечи.
Твой силуэт из тонких линий
Напомнил о далекой встрече.
...Слова любви шептала нежно,
Слегка касаясь губ губами.
Струилась радость безмятежно,
Окутывая нас волнами...
А ночь дарила всплески счастья,
Роняя звезды для желаний.
Ты мне промолвил нежно: "Здравствуй",
Прервав поток воспоминаний.
Глаза в глаза, как вспышка света!
Нет! Время, видимо, не лечит.
Как долго на осколках лета
Жила я ожиданьем встречи...
01.06.2012г.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342304
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Там, де горизонт розлігся збоку,
Сонцем вже натертий аж до блиску,
Хтось, сипнувши з диких іскор блиски,
Підпалив повітря ненароком...
А воно, продощене добряче,
Почало лиш апатично тліти...
І чогось злякався, певно, вітер -
Оніміло все навкруг!.. І наче
Задихнеться літо за хвилину
Цим повітрям - підгорілим скраю!..
Ротом спрагло й немічно хапає
Клапті кисню із акцентом дивним...
5 червня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342072
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Ми зустрінемо з тобою наш світанок,
Загадаємо бажання на зорю.
Теплим променем зігріє ніжний ранок,
Закохайся, бо я так тебе люблю...
Приспів:
Закохайся, закохайся в тихий вечір,
Закохайся, закохайся в срібну млу.
Пригорни,зігрій тендітні мої плечі
І у мене закохайсь, бо я люблю.
Пестить вітер і розчісує волосся,
Краплі рос тихенько падають в траву.
Щоб насправді це коли - небудь збулося,
Закохайся, бо я так тебе люблю...
Приспів:
Закохайся, закохайся в тихий вечір,
Закохайся, закохайся в срібну млу.
Пригорни,зігрій тендітні мої плечі
І у мене закохайсь, бо я люблю.
Усміхатись будуть ніжно до нас зорі,
Буде місяць нас катати у човні.
Підніматимуть кохання хвилі в морі,
Як освідчишся коханий ти мені.
Приспів:
Закохайся, закохайся в тихий вечір,
Закохайся, закохайся в срібну млу.
Пригорни,зігрій тендітні мої плечі
І у мене закохайсь, бо я люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342968
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Який солодкий присмак полуниці
На пристрасних моїх губах.
Від насолоди збільшились зіниці,
Стікає сік по шиї і руках.
На персах - краплі пристрасті-живиці,
Смакуєш дотиком п'янких, вологих губ.
Палке кохання з смаком полуниці,
Хміліє голова від ягід й твоїх рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340581
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 15.06.2012
В обіймах смутку зустрічаю ранок,
Заснув на небі молодий серпанок,
Приємна прохолода огортає,
На горизонті сонце – вже світає…
Промінчики біжать по небосхилу,
Пірнають хмари у небесні хвилі,
За обрієм зникає таємнича
Безсонна ніч, напрочуд романтична…
Глибокий спокій струменить в судинах,
І виникає у душі світлина –
Небесний простір торкає арфи струни,
І новий день заграв у сонця сурми…
Розправили голівки диво-квіти,
Цілує вітер пелюстки привітно,
Листочки на деревах шаленіють –
Усі довкола сонечку радіють!
Прийшов на землю літній, сонцесяйний,
Приємний новий день, такий жаданий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343850
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Туманна ніч мережить, як оргАнза,
На підвіконні дивовижна ваза,
Будинки і дерева, силуети -
чудова замальовка для поета...
Приємна прохолода мене тішить,
Посеред ночі знов пишу я вірші,
Слова самі складаються в рядочки,
І розквітає сонячний віночок…
Куйовдить вітер жартома волосся,
Дрімають в небі хмари безголосі,
Земля сумує, змучена дощами,
І я молюсь тривожними ночами...
Хай сонце світить, зігріває душі,
Щоб люди були чуйні й небайдужі,
Молитва душу спраглу окропляла,
І доброта у серце завітала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342149
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Про цю любов не знатимуть довкола,
Про неї не складе романс скрипач,
Її не обговорять в "модних" колах,
І вже не зрозуміють по губах.
Її не втілять віршами Шекспіра,
І не підкосять ноги сотні фраз.
І тут ніщо не варта буде віра,
Бо не підвладним стане навіть час.
Про неї будуть мовчки,без овацій,
хоч,вже не перший оскар в ній зорить...
Її,щасливу,викажуть лиш очі,
і серце,що в обіймах затремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343818
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Гуляє Дощ вечірнім сірим містом,
у закутки звертає від алей.
Стікають краплі з стріх,прозорі вмістом,
Важким став одяг... погляди людей...
Бреду повз них по мокрому асфальті,
(мабуть смакує різнобарвний сон).
Ця ніч мене здіймає в сріблі вальсу-
певно як я - здалась йому в полон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343838
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Колись ти обнулИш мою зухвалість,
обІрвеш світ,присвячений тобі,
І глянеш риторично в очі карі,
та не знайдеш в них тіні давніх мрій.
Там буде пусто,так буває часто...
коли на дно лягає сірий пил,
І ноги ватні-далі йти не варто,
І стане зайва,сотня-друга миль.
Так буде потім,дивно все це знати,
І все ж тобою жити тут й тепер...
І хоч на мить-тим серце зігрівати,
що ще прийдеш і станеш світлим днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343924
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
До щастя дотягтись рукою,
Воно між нами десь живе,
Десь поміж літом і весною,
На теплих човниках пливе.
Десь поміж осінню й зимою,
Сховавши первозданну суть,
Перепелиною ясою,
Його годинники несуть.
Воно так поряд. То родина:
І батько,й мати,баба й дід,
Жовтаво-синя батьківщина,
Дитинства кольоровий світ.
Його шукай не за морями,
Не в мегаполісах в`юнких,
А у очах і серці мами,
В дніпрових плавнях гомінких.
В розкритих радощах дитини,
У теплім сонці України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342874
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Козацький курінь на полі бою -
їх одинадцять всього героїв.
Їх одинадцять і стільки ж шведів,
та в нас Шевченко йде попереду.
За зброю - ноги, а м"яч - надія,
ану, Андрію, пробий, як вмієш!
Давайте, хлопці!
Вперед без спину!
За вас боліє вся Україна!
До бою, рідні!
Вперед, завзяті!
Вся Україна у вас фанатом!
Побили шведів, тепер - французи,
що нам підкаже провидець Фунтик?
Їх одинадцять і вас не менше,
хіба французів нам бити вперше?
Ноги - мушкети, вперед до бою!
Ану, Андрію, вдар головою!
Що там англійці ураз притихли?
Передчувають поразку в битві.
Вас одинадцять - це ціле військо,
їх одинадцять в трусах хлопчиськів.
Ноги - гармати, мішень - ворота!
Який там, хлопці, буде супротив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343421
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Впав на вії з - поміж хмари,
Промінь сонця золотий.
Літо - ми тебе чекали,
День твій теплий і ясний.
Швидкоплинний гомін річки,
Що несе в далеку даль.
Неба голубого стрічки,
Забере усю печаль.
І впадуть у трави роси,
Буде чути дзінь - дзелень.
Заплете ромашки в коси,
Росянистий, новий день...
Я у полі межи квітів,
Чую запах ніжних трав.
Хіба можна не радіти,
Коли новий день настав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343123
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Люби ти усіх українців!
Українець - це рідний твій брат.
Люби галичан, буковинців,
Гуцулів з зелених Карпат!
Україна – це матінка наша –
Багато у неї синів;
З Поділля, Волині, Підляшшя,
З дніпрянських чарівних степів.
Ти лемків люби говірливих,
Веселих люби подолян!
Люби закарпатців щасливих,
Люби з Придніпров’я селян!
Люби українця, як брата –
Про віру його не питай!
Україна – це віра крилата –
Хай у єдності кріпне наш край!
Люби ти усіх українців!
Українець – це рідний твій брат.
Люби волинян, буковинців,
Гуцулів з зелених Карпат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337886
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 29.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2012
Його душа,немов яскиня,
Живуть у ній палкі слова,
І сяє свічка воскова,
Оберігаючи святиню.
Оту праматір- Берегиню,
Що Богородиці сестра,
Що зерна засіва добра,
У землю й небо синє-синє.
Була ,як храм,його яскиня
Душа ж світилась світлом віри,
На подвиг здатна і офіру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338331
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 26.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2012
Зійди на шпиль
У горах синіх
Відбувши довгий
Серпантин
Й нехай твій голос
Птахом лине
В зелене море
Полонин
Зірви на згадку
Едельвейса
Він лиш сміливцям
Йде до рук
Такі щорічні в гори
Рейси
Такий трембіт
Сумливий звук
Сповняють душу
Дивним світлом
Там плай – свояк
Черемош – брат
Вертаєш сповнений
Привітів
Закучерявлених
Карпат …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338060
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Вони в собі тримали скарб чудовий,
Світи ховались десь за небокрай,
В очах її він був щоразу новий,
В його очах вона – незнаний край.
Вони себе щоднини відкривали,
Позаздрити їм міг би Магеллан,
Їм солов`ї симфонії співали,
І сонце слало світла караван.
Світ спокушав:оманливі принади,
Збивали з пантелику пару ту –
Лиш скуштувати яблучок із саду,
Й злетиш в яку завгодно висоту.
Та скарб у серці ні, не охолов,
Бо ж нерозмінна панночка любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339582
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Зацвітають сади у зеленім тумані,
Шепочуть пісню трави на землі.
Це буяє весна, вітер дме на світанні
І хилить трави в рідній стороні.
Пломеніють сади у бентежнім чеканні,
Квітують барви променисті,
Це буяє весна, у далекім тумані
Квіти вранці духмяні, барвисті.
Мовчки сяють сади вечорові,
Ніжні квіти, немов на світанні,
Це буяє весна, у любові
Є краса, що лежить у пізнанні.
Сріблом-злотом сади засвітились
У вечірнім похмурім стражданні,
Це буяє весна, вже простились
Ясні сонця в травневім коханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339911
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Кудись спішать живі маріонетки – люди,
Егрегор стадності я відчуваю всюди.
Доросла дівчинка, а все чекаю чуда
Й не хочу вірити, що чуда вже не буде.
Така роззява, що вже десь згубила долю,
Коли за привидом ганялася по полю.
Й загартувалася - не відчуваю болю.
Не знала, певно, те розвалиться, що створю.
А будувала ж – ось цеглина до цеглини,
Та, видно, зроблені були не з тої глини.
І десь у простір, в пустоту надії линуть.
А дні чомусь біжать так швидко, як хвилини.
Та все ж здаватися (як воїн!) я не звикла.
Ось я – з мечем, а не з трояндою. Це прикро.
І хай все добре, до якого звикла, зникло,
Не варто скиглити. Ні стогону, ні крику.
Та я живу. Мене вже не турбують рани.
Мене, як мотлох, викидати, мабуть, рано.
Та й не лякають всі морози і тумани.
З трояндою я все ж зустріну теплий ранок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339937
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Та вже й лелеки в вирій відлетіли,
І листя на землі давно лежить,
А я зимі не хочу йти назустріч,
А я у літі хочу ще пожить.
Купатись в Сонця промінях прозорих,
Душею відчувать Життя Красу.
Духм*яну квітку цілувати ніжно,
Губами пити з пелюстків росу.
В моїм житті теж осінь наступила,
Літа злетіли в вирій - не верну...
Зима вплітає в коси іній білий...
Але Душа все згадує весну.
1996
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336857
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Ну і холод! Пекучі морози!
Знову лютий нам жару дає.
Лиш від вітру течуть мої сльози,
А наснагу зима надає!
Ти збуди мою пісню, прохаю...
Хай, як пташка, крильми затремтить!
І підтримай мене, щоб не впала,
Коли серце від болю щемить...
Хай холодні нічні заметілі
Колискові співають пісні.
І щоб жар від морозу на тілі,
Щоб сміятись хотілось мені.
В моїм серці, що вкрите снігами,
Хай ромашки в мороз зацвітуть.
І розквітлими взимку садами,
Хай удача і радість прийдуть!
Ти збуди мою пісню, що спить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313342
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 26.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2012
Мені холодно у цій квітневій тиші.
Заливаю біль ковтком вина.
Вже за вікнами цвітуть рожеві вишні.
Серед люду я сама-сама.
Кажуть, нелегкі випробування.
Кажуть, що не винесу, слабка.
Та зі мною трепетне кохання.
Віра і надія крем'яна.
Руки поклади мені на плечі.
І хоча б на хвильку так замри.
І нехай надворі буде вечір
Тихої морозної зими.
Очі не ховай! Я добре знаю,
Що чужа постава і лице.
Я тебе відречено кохаю.
Ні вінця не треба, ні кільце.
Господи, пожалуй ти хоч трішки!
Непотрібна самим дорогим.
Надворі, босоніж, мерзнуть ніжки.
Надто сильна, плакать нема чим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328866
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 23.05.2012
Закружляла, замела
Біла хуртовина,
У садочку край села —
З квіточок ряднина.
Як мережки осяйні
Впали на водичку,
Заквітчались у вбранні
Верби, мов сестрички.
Аромати чарівні
Зупиняють подих,
Теплі барви весняні —
Витівки природи.
І каштанів каганці
В доторках блакиті,
Запалили промінці
Сонячної миті.
Голубіє висота,
Тішаться хмаринки,
А весна вже відцвіта
Вкотре, без зупинки... 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339142
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Тарас колись нам заповів,
Щоб поховали у могилі
Серед степу та ланів
В Україні милій.
Заповіт - то сила:
Спить солодко вдома.
Як давно його звалила
Смерть, неначе втома.
А вірші його лунають,
Наче грають сурми.
Українське серце крають,
Навівають думи:
"Ой, яка ж то була доля,
Як любило Серце
І лани широкополі,
І Дніпро, й озерце".
Ось стоїть Тарас на кручі,
Дивиться суворо,
Голову схилив на плечі,
Наче нам говоре:
"Ой, не дайте, люди знову
Україні вмерти!
Всю Любов, пісні та мову
Із Душі вам стерти.
Хай лунає мова-пісня
На Землі віками,
А моїй Душі творіння
Завжди будуть з вами".
9 березня 1998 року
День народження Кобзаря
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334045
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 23.05.2012
Знову хмурять брови життєві хмари.
Зараз холодний дощик побіжить.
Я хочу сонця!!! Вони його сховали.
Від розпачу уся душа тремтить.
Але я знаю, що в гості завітає.
Разом з надією постукає в вікно.
У сильній вірі промінець скупає.
І подарує радість і тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339234
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Нерозказана казка для тебе,
Вечір тихо спадає в траву.
На просторах таємного неба
Зорі мову ведуть світову.
Жовтий місяць засвічує зорі,
Світить в очі, — ніяк не заснеш.
Ти колись обіцяв, що в долоні
Ясну зірку з небес принесéш.
Не даруй мені ночі намисто,
Двері дому могó відчини.
Принеси мені айстрів барвистих,
Що як небо у ніч восени.
Розпроміниться серце з нестями
В діамантах яскравих зірок.
Засміюся дзвінкими піснями.
До любові на відстані крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 23.05.2012
З Різдвом Христовим! Хай думки крилаті
Знайдуть зерно у Божій Благодаті!
Нехай на дворі – не морозно і не сніжно,
Але ж в душі – так лагідно, так ніжно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304678
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 23.05.2012
Росте черешня біля хати,
Медові ягоди вгорі…
І їх не просто так зірвати –
Поласувати дітворі.
Вони, мов крапелинки крові,
З-за листя дивляться у світ,
Є недостиглі – кольорові
І де-не-де ще видно цвіт.
Бо тато цю щепив черешню,
На ній росте аж три сорти…
Зриваємо спочатку ранню,
А пізня буде ще цвісти.
Мій тато садівник був мудрий…
Щепив дерева залюбки,
Зростив і витвір цей чудовий,
Щоб смакували малюки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306828
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 23.05.2012
На день народження тобі
я принесу весняні квіти -
фіалки ніжно-голубі,
наполовину з первоцвітом.
Ти їх закладками зроби
в книзі життя глави кохання
і зазиратимеш туди
кожного ранку на світанні.
Щоб кожна днина - пелюстком,
а кожна ніченька - стебельцем.
Щоб кожне почуття листком
лягали в книгу і на серце.
І непотрібні там слова,
лише ці квіти сторінками,
щоби ні осінь, ні зима,
повік не стали поміж нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339145
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Сурмлять попе́реду нові́ світи!
Позаду - залишаються медалі.
Вітрила виткавши, гадаєш ти,
Які незвідані корити далі далі...
Готує доля безліч перепон.
Роки - мистецтво кропіткої праці,
Де, як і в музиці є еталон -
Стійкий макет із правил інтонацій.
У серці ж є мелодія - струна...
Прислухайся - і ти її почуєш!
Бо лиш тоді ти визначиш сповна
І хто ти є, й куди, й нащо́ мандруєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337837
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Першу збірку віршів я подрузі своїй
Дарувала, тріпочучи крилами.
А вона: - Та за гроші, напевно, любий
Надрукує, хоч писане вилами.
Моє серце співало і вдень, і вночі,
Бо то серцем вірші ті писалися.
Я не спала, не їла, була на межі, -
То життя у рядки виливалося.
Ви, поети, пишіть, як співає душа,
Хоч би вилами та хоч би граблями.
А хто заздрить, - простять їм нехай небеса.
І й на них ображатись не варто нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329972
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 23.05.2012
Ростуть мої вірші на горах паперу.
Гладінню екрану армадою йдуть
У гавань очей, де сердець тихий берег
Чекає ліричних героїв з кают.
Живуть мої вірші у сайтів хоромах.
З колегами дружать, а з кимось і ні.
Забрав би їх звідти, та боязко, - вдома
Не вдасться усіх зберегти їх мені.
У збірочки храм я не в силі зібрати
Сумних і веселих своїх непосид,
Ще страшно, що сяде натхнення за ґрати
І втратять вони приворожливий вид.
27.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325591
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 23.05.2012
Вона любила мовчки мріяти біля води,
Літати в небо, дихати легесеньким повітрям.
Такою дивною сам Господь Бог її створив
І шось притягувало всіх до неї незамітно.
Ця білокура і тендітна ніжна жінка
Обожнювала з вільним вітром танцювати,
Ходила по землі вона, немов пір'їнка,
В руках несла весняні пахощі і аромати.
Купалась в променях живого і ясного сонця,
Росою обриси свої красиві омивала.
Здавалося безкрає небо мала у долоньці,
А в коси різнобарвні квіти заплітала.
В її очах жила дзвінка п'янка надія,
На білому обличчі посміхалась дика щирість.
Цю королеву сильний вітер на руках леліяв,
Навіть птахи вітались з нею : "Ваша милість!"
Ласкаву доленьку свою сплітала у вінок
Руками витонченими, мов вигин річки.
І мріяв дощ могутній з нею завести танок,
А в нашої красуні рум'яніли щічки.
Ховала за спиною дивні і чарівні крила,
Їх вкрала у метелика, аби самій літати,
Малою феєю себе у мріях уявила,
Щоби в блискучій гарній казочці самій зростати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338889
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Тебе кохаю! Так тебе кохаю,
Як любить сонце небо у блакиті
І пестить його лагідно щомиті,
Цілунками вкриваючи до краю.
Так ще веселка літній дощ кохає,
Розповідаючи свої секрети,
Сплітає семибарвні амулети,
Розвішуючи там, де він бажає.
Кохаю безтурботно, як уперше,
Коли життя стелилось рушниками,
Ведучи в світ незнаними шляхами
Під білий вальс заквітчаних черешень.
Кохаю так, що калатає серце,
Коли в твоїх обіймах затихаю,
Зненацька потрапляючи до раю...
Коханий мій, чи знаєш ти про все це?
14.05.2012р. Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338774
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Я намалюю світ для тебе,
Неначе сон, в якому сплю.
Неначе чисте синє небо,
Тому що я тебе люблю.
Я намалюю світ для тебе,
я свої мрії віддаю.
Я зроблю все, як буде треба,
Тому що я тебе люблю.
Я намалюю світ для тебе,
і щастя в тОбі я знайду.
Ні в чім не знатимеш потреби,
Тому що я тебе люблю.
Я намалюю світ для тебе,
де всі кордони перетну.
І віра в тебе - моє кредо....
Тому що я тебе ЛЮБЛЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338845
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Невже так важко зрозуміти,
що серце моє - то не сталь?
Не треба так по ньому бити,
і руйнувать тонкий його кришталь.
Воно ж бо відчуває все й ридає,
від болі, що йому всі завдають,
й благає, порятунку просить,
а в відповідь його й не слухають.
Ти серцю мому завдаєш смертельні рани,
і сам не розуміючи того,
забрав й повісив у кайдани,
недавши порятунку жодного.
Тому щоночі воно плаче,
щоночі згадує Тебе, і молить,
що хоть раз іще побачить
посмішку Твою, лице Твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338874
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Де хвилі зеленого моря,
Каймою акації білі,
Сховаюсь на пагорбі поряд,
і обіч гаї, береги-заметілі.
Там пташка так солодко мило
В цю мить лиш мені щебетала.
Якісь неосяжності сили
Тягнули туди – де зозуля кувала.
У хвилях бездонного світу
Гаїв і в грястицевім полі.
Туди немов тягне магнітом
І промінь душі пориває до волі.
19.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339085
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
У обіймах твоїх я готова забути про світ.
Тому байдуже вже, чим завершиться наша історія.
А суттєвим для мене залишиться лиш твій привіт.
Всі казатимуть: "Так нереально". Це тільки теорія.
Лиш в обіймах твоїх мені кисню достатньо буде.
Зможу дихати щастям, всміхатись нарешті вже щиро.
І не треба казати, що серце тебе забуде.
Воно справжнє, ніколи не вміло любити фальшиво.
І в обіймах твоїх я нарешті зігрію душу.
Їй багато не треба, їй вистачить твого тепла.
Не хвилюйся, не думай, що я все покинути мушу.
Божевільна? Нехай. Я такою завжди була.
У обіймах твоїх знайду те, що назву своїм раєм.
Звідти я, безперечно, ніколи не зможу втекти.
І яка нам різниця, що ми про майбутнє не знаєм?
Світ весь стихне, зупиниться, поки зі мною ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336039
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Радію, що живеш на світі,
Що в кожнім подиху думок
Горить кохання у зеніті,
А ти до мене робиш крок.
Я відчуваю - це від тебе
Летять слова, мов жар - вогню.
Спускаються до мене з неба,
А я в долоні їх ловлю...
Веселка в ясному убрАнні
Мені привіт передає.
Слова твої такі кохані,
Як добре, що ти в мене є.
Умиюсь я росою з рання
І у думки твої прийду.
Те нерозтрачене кохання,
В тобі одному віднайду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339083
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Я вірю у кращі часи для народу,
Коли запанує не сила, а розум,
Не станемо двічі у ту саму воду
І далі не будемо їхати возом.
Для цього нам треба єдине - це віра,
Щоб сонце сіяло у нас над землею,
Щоб гордість за рідне у серці горіла
І кожен пишався землею своєю.
Гордилися тим, що ми є українці,
Ми ж люди розумні і сила у цьому,
Збираймося в гурт, не живім поодинці
І Богу молімося лише одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339080
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
СВЕТЛАНЕ И ЭЛЬВИРЕ......
Ветер парус наполняет,
увлекая за собой,
Мир души сплетает в нити,
унося за шар земной,
Приближает вдохновенно
к сферам звездной бирюзы,
На неведомых маршрутах,
в майских сполохах грозы....
А когда опять проглянет,
несравненная луна,
Темный бархат небосвода
набегая, как волна,
Грезы жемчугом рассыплет
в кружева ночной тиши,
В чрево трепетной лагуны...
светом праведной души,
Ласточки, Царицы неба,
свет духовный обретя,
Совершенствуют пространство
в галактических сетях,
К цели жизненной взывают -
к Вечной Мудрости Живой,
Утверждая в мирозданье -
Слово пламенной строкой...
Светлана Полыгалова http://www.stihi.ru/avtor/svetlana56
Эльвира Тишина http://www.stihi.ru/avtor/elviratishina - замечательные
поэтессы Российской Федерации.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337363
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Переломи в житті в нас бувають,
Крайніх точок у ньому сповна,
Сльози розпачу нас омивають,
А за ними іде тишина.
Тишина від бурхливих насичень,
Від життєвих натягнутих струн,
Від напружених всіх накопичень
Нас овіює спокій лагун.
Вир подій не буває постійним,
Він щезає, являється знов.
Ми знаходимось в плаванні вільнім,
Вірним курсом веде лиш любов.
17.05.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338055
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 21.05.2012
"Если хочешь быть счастливым, будь им!"
(К. Прутков).
Весна пьянА от запахов сирени.
Как душу мне тревожит аромат!
Его вдохнув, поддамся сладкой лени
И разрешу ладони целовать.
Пьянит сирень, лишая размышлений.
Твой нежный взгляд хочу я ощущать.
Опять в плену я сказочных мгновений.
Таких, мне кажется, вовеки не сыскать.
Колышатся от ветра чудо-кисти.
Пять лепестков не стоит мне искать.
На свете есть немало точных истин:
Кто хочет быть счастливым, может стать.
Да, счастье, как цветов весны цветенье.
Под солнцем разольётся красота.
И никогда не будет в нем сомненья,
В чьём сердце поселИтся доброта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Стежкою барвистою запетляю в літо,
Жайвором співучим тишу розплету,
Розстелю житнево-хлібні оксамити,
Піснею роздамся у яснім саду.
Вийся, вийся, плаю мій, аж під небеса,
Чи не бачиш, сонечко землю колиса!
Чи не бачиш, літо п'є воду із криниць,
А з-під листя визира жар смачних суниць.
Заспівають бджоли гімни медоносні,
Залоскоче річка передзвоном хвиль,
Здалеку видніють гайстри доленосні,
Й сонечко натягне вечоровий бриль.
Вийся, вийся, плаю мій, аж під небеса,
Чи не бачиш, сонечко землю колиса!
Чи не бачиш, літо п'є воду із криниць,
А з-під листя визира жар смачних суниць.
Заіскриться вечір на пелюстках чічок,
Запалає небо сяйвами зірниць,
Й на обличчях юнок, на полотнах щічок
Жаром червоніє спалах вечорниць.
Вийся, вийся, плаю мій, аж під небеса,
Чи не бачиш, сонечко землю колиса!
Чи не бачиш, літо п'є воду із криниць,
А з-під листя визира жар смачних суниць.
́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334332
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює.
А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим.
Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе.
Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316008
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 18.05.2012
Зустрічаю прохолодний ранок,
До криниці йду по воду,
Випущу котів на сонний ганок
Із «в’язниці» на природу…
Наче кішка, вигну свою спину,
І вдихну на повні груди -
Так люблю я вранішню годину,
Коли у дворі безлюдно…
Квіти не розплющили ще очі,
Не розкрилися листочки,
В лісі не лунає спів пророчий,
І стоять дерева мовчки…
Знаю, що буквально за хвилину,
Вибухне природа співом,
Сонце освятить чергову днину
Різнокольоровим дивом…
Тишу п’ю повільними ковтками -
У душі глибокий спокій.
Обіймаю простір і думками
Відлітаю в світ утопій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338200
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Скажіть мені,яка це вже весна,
що нанівЕць ламає ніжну душу,
І я тепер,самотня як вона-
шукати щастя світом потай мушу.
Як божевільно я втрачаю час,
і підкоряюсь хитрим його чарам,
А в голові,а в ній вже сотні раз-
старий сюжет,де ми давно не пара.
Скажіть мені,яка це вже весна!?
(і скільки їх ще буде разом взято)
Тепер вона мінлива і чужа...
Ми їй наобіцяли забагато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337102
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Молодий лелека обліта свій край,
Знає, що вже завтра відлетить у даль,
В далечінь глибоку через океан.
Підіймає крила він у вирій сам.
Залишає з болем в серці молодім,
Свою любу лельку залишає він,
Свою любу лелю з раною в крилі
Залиша лелека з болем у гнізді.
- Прощавай, кохана. В чужину лечу,
Нашу віру в щастя в серці збережу.
...Вже весна надворі. Вже цвітуть сади,
Знову в небі синім стрілися вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324168
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 18.05.2012
Моє минуле вистигло дощем,
Рясніло густо, довго. Відболіло.
На серце вилось-куталось плющем
І цвітом опадало білим-білим...
А потім тихий виткався туман,
Мов сіре полотно. Безмірно сіре.
Бо час - ще той невидимий капкан,
Повільно йшов, на зло. І я безсило
спокійно йшла, безмрійно, долілиць...
І хто ще знав, як хитро вміє доля
В собі ховати стільки таємниць,
Вкладати суть в усе-усе навколо.
Моє минуле - осінь золота:
Запахнуть смутком ніжні хризантеми,
Бо вже за краєм лагідна весна,
Чужа і рідна тягнеться до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337118
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Розцвіла в саду весна
Білим цвітом, голубим.
Розцвіла любов одна
Пишним цвітом молодим.
Білий лебідь покохав
Молоду лебідку,
І любов її зірвав,
Мов чарівну квітку.
Там, де є кохання, світять
Очі, наче зорі,-
Ті зелені очі й світлі
Очі волошкові.
Дві обручки золоті
Вже з”єднали вас навік.
Любі наші молоді!
В цей щасливий добрий рік
Хай вам сонце осяває
Всі дороги, всі путі,
Та ніхто із вас не знає
Горя і біди в житті.
Хай у молодої пари
Крила виростають,
Хай злітають аж за хмари,-
Аж до небокраю.
Вдачі, доброї вам долі,
Радості на цілий вік.
Жить вам в мирі і спокої
Не одне, а сотню літ.
Будьте завжди ви здорові,
І красиві, й молоді,
Будьте лагідні у слові,
Хай щастить вам у житті.
Хай футбольная команда
Буде в вас малих дітей.
І розумна, і слухняна
Хай команда ця росте.
Щастя вам у домі мирнім
І сімейного тепла.
А любов щоб ваша вірна
Із роками все росла.
Привітання брата з весіллям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337725
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Краплею за краплею дощ напуває,
Спраглі від сонця трави в оксамит убрані,
Після дощу, ох, які вони духмяні...
Земля життєдайну силу в себе вбирає,
Безцінний скарб від жаги...Краплі жадані.
В нутро, в саме єство волога стікає,
Щоб росли хліба-жита, теплом обігріті,
Й колосилися любов'ю оповиті...
Молитвами за землю цю, небо подбає,
Земля ж бо ця для нас, кохана, святая.
Щоб квітнули луки маками-волошками,
Поля городиною, дуже смачною,
А ліса, піснею розлилися гучною...
Щоб їли ми щастя діжками-ложками
В Україні...Щоб розквітла країна знову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338247
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Лежить троянда, мокне під дощем,
Ніхто не підійме і не зігріє.
І не накриє від дощу плащем,
Вона ж до серця притулитись мріє.
Ще вчора у прозорості роси,
Була, мов королева серед квітів.
Червоним шовком, ніжної краси,
Пелюстки в чарівному оксамиті.
Сьогодні ж омивається слізьми,
Покинута в самотності страджає.
Їй боляче, візьми і підійми,
Вона з останніх сил тебе благає.
Не чуєш ти, минаєш цю красу,
Спішиш кудись, її не помічаєш.
Коли ж з троянди струсиш знов росу,
Тоді лиш плач троянди пригадаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338242
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Я для тебе намалюю літо,
З маками й волошками у полі.
Вітер в хвилях загойдає жито,
Поцілує й пригорне тополю.
Засвічу для тебе зорі в небі,
Роси дзвінко музику заграють.
І мою мелодію для тебе,
Птахи защебечуть, заспівають.
Я сплету тобі з кохання ніжність,
Радості пошлю у твою душу.
Ти для мене ніби ціла вічність,
Серденько думками знов зворушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337980
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Тихо трави шелестять у полі
І дзвенять росою ще слова.
Сказані для мене лиш тобою,
А кохання слало нам дива.
Все сміялась голосно до тебе,
Ти ховавсь у косах запашних.
А над нами веселилось небо
І купалось у словах отих.
Доторкалися до тіла руки
І два серця билось в унісон.
Ми з тобою разом, а розлука
То для нас була неначе сон.
Ми щасливі зі своїм коханням,
Воно в серці нашім і душі.
Тихо так... Чекаємо світання...
А в душі складаються вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337788
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 18.05.2012
- Что легче устоять или поддаться,
когда вокруг житейский океан?!
Ведь тянет стайкою с партнерами сорваться,
Осев ничком, как утренний туман…
И нет уже глубин твоих симпатий,
случайно спалены, разрушены мосты,
Воскресший облик твой возвел границы
и вытер в памяти нечеткие черты..
ЧТО ЖЕ ЛЮБОВЬ?! Она тебе опора,
твой континент, твой твердый материк,
Твоя поддержка, мудрость, радость, сила,
и глас во тьме, отвергнувший тупик,
Вершина мысли, радости, сознанья,
суть бытия, твой голубой сапфир,
Веленье божье в блеске и сиянье,
и твой лазурный - вновь обновленный мир....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336947
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Сині очі весни,
Мені часто сняться.
І приносять вони,
В моє серце щастя.
Білим квітом цвіте,
На долонях доля.
Дрібним листом тремтить,
Край поля тополя.
Я зігрію її,
Теплими думками.
Заспівають гаї,
Ніжними піснями.
Забуяють сади,
В пишному убрАнні.
Коло мене лиш ти,
Щастя і кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335963
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Дороги, дороги, дороги...
Я ж стежкою до мами йду.
Залишу далеко тривоги,
З обличчя журбу прожену.
Чекає старенька матуся
І дивиться з сумом на шлях.
З любовю я їй усміхнуся
І радість побачу в очах.
Як справи у вас моя нене,
Заскучив за рідним селом.
Вона ж усміхнеться до мене...
Як довго тебе небуло...
Додолу опустяться очі
І сором за душу візьме.
Неспатиму я допівночі
І гризтиме совість мене.
Не треба батьків забувати,
Лишати стареньких одних.
При зустрічі щоб не страждати,
Небачить очей тих сумних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335464
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Де соловей витьохкує чарівно –
Серед дубів кремезних, серед кленів –
Конвалія, як лісова царівна,
Росла струнка на пагінці зеленім.
Росу ввібравши чисту світанкову,
Сріблились дзвоники прозорим блиском,
Згортаючи обгорточку казкову
Над пуп'янком – пацьоркою намиста.
А запах! Ніби ангели із неба
Подарували свіжі аромати!
А знаєш, вона квітла задля тебе,
Щоби тобі себе подарувати.
А ти проходив мимо і навмисно
На ніжну квітку наступив ногою.
Поранена душа її повисла
На ниточці і витекла сльозою.
Скажи, чому, не можу я збагнути,
Приніс царівні лісовій страждання?
Та знай: якщо щасливим хочеш бути,
То не чини подібного з коханням.
08.05.2012р. Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336829
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Пишні щічки жовтеньких квіток
Заціловує сонечко з неба.
Я сплітаю з кульбабки вінок,
Але думкою лину до тебе.
Враз забракло повітря мені...
Пригадала взаємні зізнання,
Незабудки в очах голубі,
Що зронили у серце кохання.
Як сплела пальці рук у вінок
І тебе сповила ним грайливо.
У шаленстві щасливих думок
Спраглі губи шукала квапливо...
Серед теплих кульбабкових мрій
Незабудки малі голубіють,
У віночок вплітаю їх свій,
Щоби він тобі спогад навіяв.
09.05.2012р. Сатанів
Для ілюстрації твору використана картина Ольги Воробйової.
http://www.liveinternet.ru/users/4284186/post175812026/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336886
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Мово моя! Ти багатостраждальна,
Вішана, стріляна, топтана в бруд.
Цькована,гнана віками безжально,
-Боже за що ця хула й пересуд.
Ти в болотах Сандормоху конала,
Гнобилась в сталінських концтаборах.
Птахом казковим завжди оживала,
Бо не зломив ні терор ні ГУЛАГ.
Знову, безродні, виношують мрії,
Знову здіймають, перевертні, крик.
(-жить будем вместе с Великой Россией,
с нами могучий росийский язык)
Я поважаю усі інші мови
Рідна для когось є мова своя.
Тільки я проти , щоби у окови
Ти ,українська, закута була.
Ні я не проти щоб в мирі нам жити,
В братнім союзі народів слов’ян.
Мову ж свою- не дозволю згубити,
Мову прадавню батьків і краян.
Доки ти є то живуть в Україні,
Звичаї давні, обряди, пісні,.
Ти ж не загинула в грізній годині
Катом мордована на чужині.
Мово моя величава і сильна,
Не підкорив тебе лях та москаль.
Рідна моя! Будь від суржику вільна
І засіяєш неначе кришталь.
Мово моя! Ти постійно зі мною
В думах, у серці і я залюбки,
Мрію, живу, розмовляю тобою,
Благословенна ж будь роки й віки.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247531
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 14.05.2012
Вітер найкращий коханець
Змученої душі
Той, що загоює рани
Той, що рифмує вірші……
Палко лоскоче волосся
Ніжно хвилює уста
Все, що колись не збулося
Пише в любовних листах
Кидає в очі зізнання
Серце підхоплює вмить
Вітер-усе, чим кохання
Живиться й вічно горить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188861
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 11.05.2012
У храм науки стоптана стежина,
Роки вже збігли, вороття нема.
Та в серці залишається людина
Яка тебе навчила і дала
Всю велич знань і розум ясний,
Відкрила світ неходжених доріг...
Ще вчора твій учитель класний
Привів тебе до школи на поріг.
І всі роки він був з тобою разом,
Навчав і вірив у знання твої.
Сьогодні ти прощаєшся із класом,
Змахнуть сльозу твої учителі...
...А ластів"ята просяться в політ
І їх спинити вже немає змоги.
Відкриє двері їм дорослий світ,
А ми лиш скажемо: "Щасливої дороги!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335959
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Захмеліли в росах трави,
День народжує зоря,
У світАнковій заграві
Чути стукіт коваля.
Косарі вже гострять коси -
Знять отаву вже пора.
Упаде трава в покоси,
Жайвір пісню заспіва.
В стайні двері заскрипіли -
Є відерце з молоком.
Пастухи на луг спішили
Гнать худобу всю гуртом.
Поле трактор розтривожив -
Будить ниву на зорі.
Врожаїв їй наворожать
Славні наші трударі.
Ще бринять роси перлини,
Прокидається село.
Біля кожної хатини
Пахне хлібом й молоком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336371
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю(ох,наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.
Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.
І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,
І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Буяє вітер над лісами,
Розчісує волосся.
Плакучим вербам над річками,
І золотим колоссям
Жене він хвилі мов на морі.
Сміється з неба сонце,
І ніби граючись з хмарками
Виглядує в віконце.
Та все це швидко закінчиться,
І сонечко всміхнеться
І як той жайвір на світанку
У синє небо рветься.
травень 2003р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336339
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 11.05.2012
я йду спостерігати як падає дощ,
краплями брунатного меду із неба,
поглядом торкатись милих його очей,
ловити поштовхи вітру…
більше й нетреба…
вслухатись як перешіптуються листочки зі мною,
твоїм голосом, що лунає, наче з нікуди…
смакувати...
сприймати його по секунді…
ловити вдих і видих грудей амплітуди...
відчувати його наче в остатнє в житті..
вишневим цвітом
білим бузком...
стікаючою росою…
свіжістю...
ранковість…що назбирується в долонях
в мені
відчувати як травень …
як твої вії …
зап’ястя пахнуть грозою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335042
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Павло Полуботок (1660 — 29 грудня 1724) — український козацький державний і політичний діяч, військовик, чернігівський полковник, наказний гетьман Війська Запорозького (1722—1724). Один з лідерів автономістської партії. За наказом Петра І був ув'язнений у Петропавловській фортеці, де і помер внаслідок тортур.
Павло Полуботок народився близько 1660 року в заможній козацькій родині. Прадід Ярема Полуботок був мешканцем Чернігова і 1637 року виконував обов'язки райця чернігівського магістрату[2]. Батько Леонтій Полуботок послідовно служив писарем та сотником Чернігівського полку, а згодом — бунчужним, генеральним осавулом і переяславським полковником.
В 1670-х роках Павло Полуботок навчався у Києво-Могилянській академії[2]. 1680 року він одружився із Єфимією Самойлович, племінницею Івана Самойловича. Після закінчення академії Полуботок служив у Війську Запорозькому як військовий товариш Чернігівського полку, а згодом отримав ранг значкового товариша[2].
1692 року, в ході слідства у справі ченця Соломона, гетьман Іван Мазепа звинуватив батька і сина Полуботків у державній зраді. Леонтія визнали винним[3], позбавили полковницької посади та конфіскували частину маєтків на користь гетьманської скарбниці. Проте на початку 18 століття Павло Полуботок повернув собі ласку гетьмана. 1703 року Мазепа затвердив за ним землеволодіння у Чернігівському полку, а 1705 року дав згоду на його обрання чернігівським полковником[2].
1708 року, в ході Північної війни, Павло Полуботок не підтримав виступ Івана Мазепи проти московського царя Петра І. 6 грудня того ж року на Глухівській раді, організованій промосковською козацькою старшиною, він був одним із претендентів на гетьманство. Проте булава дісталася Івану Скоропадському, а кандидатуру Полуботка відхилили через побоювання Петра І.
24 листопада 1708 року замість гетьманського уряду Петро І надав Полуботку села небожа Мазепи, Івана Обидовського. Через місяць він отримав від царя Любеч з околицями і частину володінь самого Мазепи та Пилипа Орлика.
На підвладних землях Павло Полуботок розгорнув активну господарчу діяльність. Він розвивав промисловість, будуючи млини, ґуральні, гути і рудні, і наповнював власну скарбницю, торгуючи зерном і тютюном. На виручені кошти Полуботок скуповував нові маєтки у Гадяцькому, Лубенському, Ніжинському, Охтирському, Сумському і Чернігівському полках. На початок 1720-х років він був одним із найбільших землевласників в тогочасній Гетьманській і Слобідській Україні. Полуботку належало близько 2 тисяч селянських дворів, садиби у Чернігові, Гадячі, Любечі, Лебедині, Михайлівні, Коровинцях, Оболоні, Боровичах. Він мав невелику бібліотеку, колекцію картин, ікон та зброї. За свідченням Якова Марковича, Полуботок цікавився історією і упорядкував котротку «Кроніку», що охоплювала події в Україні протягом 1452—1715 років. Він також був покровителем чернігівського Вознесенського собору.
1721 року Павло Полуботок був призначений наказним гетьманом 10-тисячного козацького загону, який за указом Петра І, працював на будівництві Ладожського каналу. Будівництво були непопулярними серед козаків через зневажливе ставлення влади, несприятливий клімат, погане забезпечення продовольством, хвороби та високу смертність.
В першій половині 1722 року, Полуботок виконував обов'язки наказного гетьмана Війська Запорозького за відсутності Івана Скоропадського. Після смерті останнього, 4 липня 1722 року, козацька старшина обрала Полуботка наказним гетьманом ще до оголошення нових виборів.
28 червня 1722 року Петро І створив у Глухові Малоросійську колегію на чолі з президентом Стапаном Вельяміновим для керування справами Гетьманщини.
16 квітня 1723 року указом Петра І розширено повноваження Малоросійської колегії за рахунок звуження повноважень гетьмана.
19 серпня 1722 року Полуботок видав універсал, який
1) забороняв зловживання світських і духовних можновладців щодо осіб козацького стану:
« абы пани полковники, панове старшина полковая, сотники, державци духовніе й свіцкіе, атамани й прочіє урядники й отнюдь нихто не дерзали козаков до приватних своих работизн принуждати й употребляти, но міют они, козаки, при своих свободах зостаючи, толко войсковіе, чину их козацкому пристойные... отбувати й исполняти услуги »
2) передбачав реформу судочиства, а саме визначав порядок суддових апеляцій та регламентував процес судочинства:
« А суди везді... со всяким надлежащим устроити порядком, жебы не сам [полковник] й не один суддя, але в присудствіи и другой старшины тамошней, також без-урядовых, только бы честных й разумных особ... справи судовые в судебной избі размотрувал й рішал бы обще-совістно, по истине, як право и самая слушность указывает... »
Подання Сенату Російської Імперії колективних клопотань та чолобитних від імені старшини, козаків і посполитих з вимогою скасувати фінасове підпорядкування Гетьманщині Малоросійській колегії.
Саботаж фінансові розпорядження Малоросійської колегії.
22 травня 1723 року — Полуботка із старшиною виклали до Петербурга «для ответу» за організацію антиросійської діяльності і підбурювання народу проти царя.
23 червня 1723 року — Петро І заборонив указом проводити нові вибори гетьмана.
вересень 1723 року — розпочалися допити Полуботка і старшини в Таємній канцелярії. Полуботок пропонує замінити Малоросійську колегію Генеральним судом в семи персонах.
Данило Апостол і старшина привозять до Петербурга від імені всього Війська Запорозького Коломацькі чолобитні, в яких просять дати дозвіл на проведення гетьманських виборів та ліквідувати податки, впроваджені Малоросійською колегією.
10 листопада 1723 року — розгніваний Петро І наказав ув'язнити Полуботка, старшину і всіх, хто допомогав їм, до Петропавлівської фортеці.
середина 1724 року — справу Полуботка віддано на розгляд Вищого суду.
18 грудня 1724 року, близько 15:00 — Полуботок помер від хвороби в камері. Похований на цвинтарі церкви Святого Сампсонія Прочанолюбця за Малою Невою в Петербурзі.
Одержавши звістку про смерть Івана Скоропадського у 1722 р., Петро I велів виконувати обов'язки гетьмана полковнику Полуботку з генеральною старшиною, радячись у всіх справах з головою колегії Вельяміновим. Старшина через особливу депутацію порушила клопотання про дозвіл обрання нового гетьмана, але на це прохання довго не було відповіді, і коли старшина дозволила собі нагадати про це клопотання, Петро влітку 1723 року відповів, що справа про обрання гетьмана відкладена на невизначений час: царський уряд підшукує в гетьмани особливо вірну й надійну людину у зв'язку з тим, що від часу першого гетьмана, Богдана Хмельницького, і до останнього, Скоропадського, усі гетьмани виявились зрадниками, і набридати царю з цим питанням не варто, бо управління Україною забезпечене і в справах немає замішання. Іншими словами, Петро не тільки відкладав цю справу, а й забороняв нагадувати про неї.
Полуботок, людина енергійна, пройнята любов'ю до своєї країни, не міг дивитися на все це байдуже. З огляду на те, що приводом для всіх цих порушень старих українських прав служить українське безладдя та зловживання, він прагнув увести порядок та законність в українському управлінні і покласти край старшинським зловживанням, на які посилався цар Петро. Розіслав універсали, які забороняли старшині під страхом суворих покарань використовувати козаків на свої потреби. Зайнявся реформою судових установ, прагнучи попередити хабарництво та зловживання суддів, неправий суд і утиски народу: розпорядився, щоб у судах сільських, сотенних та полкових судив не один суддя або отаман одноосібне, а з ним засідало кілька асесорів для контролю. Нормував апеляції вищому суду на рішення нижчого. Доклав зусиль, щоб ввести порядок у судочинстві вищого військового суду.
Полуботок разом із старшиною не переставав також добиватися дозволу на обрання нового гетьмана, скаржився на самоуправства і грубе поводження великоросійських чинів і посилався на статті Богдана Хмельницького проти нововведень. Коли Вельямінов надіслав скаргу на Полуботка, що він протидіє колегії, Петро вирішив ще більше обмежити українське самоврядування і викликав Полуботка з найголовнішою старшиною в Петербург. А щоб в Україні в цей час взагалі було якомога менше старшини і козацтва, розпорядився вивести козацьке військо на південний кордон, ніби для охорони України від татар.
У Петербурзі Полуботок зі старшиною подали цареві прохання про повернення Україні старих прав, посилаючись на те, що за статтями Богдана Хмельницького ніхто не може втручатися в козацький суд, а тепер великоросійська колегія втручається в судові справи, приймає скарги на рішення і таке інше. Одночасно з цим козацьке військо, яке стояло на південному кордоні над рікою Коломаком, відправило цареві свої донесення, в яких скаржилось на різні несправедливості з боку великоруських правителів, на незаконні побори, на тяжкі постої московських військ, які розоряють населення, і просило знову дозволу обрати гетьмана за давніми порядками.
Хоча в усьому цьому не було нічого незаконного, але цар Петро страшенно розгнівався на Полуботка за протидію його планам русифікації. Він наказав заарештувати його і всю старшину, яка була з ним у Петербурзі, і посадити у Петропавловську фортецю. Велів заарештувати також усіх, хто брав участь у складанні коломацьких пунктів, і прислати їх до Петербургу.
Згідно з оповідями, Полуботок сміливо докоряв Петра за порушення українських прав, доводив, що гноблення України не приносить йому ніякої честі — значно більше слави правити народом вільним і вдячним, ніж пригноблювати його насильством. Нагадував йому про вірність і старанну службу українців і докоряв царя, що за цю криваву службу він платить їм гнівом та ненавистю: «За все це ми замість подяки одержали тільки кривди та зневагу, потрапили у тяжку неволю, платимо ганебну і нестерпну данину, змушені копати вали та канали, осушувати непрохідні болота, угноюючи їх трупами наших покійників, які тисячами гинули від утоми, голоду, нездорового клімату; всі ці лиха і кривди наші ще збільшились тепер за нових порядків: начальствують над нами московські чиновники, які не знають наших прав і звичаїв і майже неписьменні — знають тільки, що їм все можна, робити з нами». Розгніваний Петро крикнув, погрожуючи Полуботку смертю за таке зухвальство, і велів посадити його в фортецю. Перед смертю Полуботок сказав цареві: «За невинні страждання мої і моїх земляків будемо судитися у спільного і безстороннього судді, Бога нашого: скоро постанемо перед ним, і він розсудить Петра і Павла».
Не маючи підстав для обвинувачення Полуботка за його політичну діяльність — оскільки він керувався, очевидно, бажанням блага своїй батьківщині, — проти нього почали слідство на основі його управління полком і господарських справ — несправедливостей щодо населення і козаків, які тоді водились за кожним із старшини: у скуповуванні козацьких земель, незаконному закріпаченні тощо. Під цим слідством його тримали кілька місяців, і він, не дочекавшись його закінчення, помер у Петропавловській фортеці 29 грудня 1724 р. Незабаром після цього помер і цар Петро (28 січня 1725 р.).
Смерть Полуботка у в'язниці справила глибоке враження в Україні, особливо серед старшини. Полуботка почали прославляти як героя-мученика за Україну. Він був похований на кладовищі в Санкт-Петербурзі при церкві св. Самсона-Прочанолюбця (рос. Церковь Св. Странноприимца Самсона на Выборгской стороне) яка була побудована дерев'яною у кінці 1709 р. на пам'ять Полтавської баталії. Зараз на місці цервки стоїть кам'яний Сампсониевский собор, побудований у 1740 р.).
За легендою Полуботок відправив гетьманські скарби до Лондона, заповівши повернути їх незалежній Україні.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
СКАРБ ПОЛУБОТКА
Стань, Павле-гетьмане,
на суд справедливий,
хай суддями стануть
народ твій і Бог.
Історії пам"ять
ворушить могили
з-під Невських каналів
козацьких кісток.
Не золото-срібло,
коштовне каміння,
а гідність й любов
ти всім нам заповів.
Ставай, Полуботку,
твоя Україна
на лаву підсудних
веде ворогів.
Скликає козацтво
козацькую раду,
судити тиранів
будемо гуртом.
Кому за багатство -
брехливість і зрада,
кому - свята правда
й огидність оков.
Ставай, брате-Павле,
полиш тоті мури,
катівень-фортець
і чужинських церков.
Ті залпи і дзвони -
салюти тортурам,
салюти катам
українських основ.
Засудим довічно,
засудим до смерті
загарбницькі раті,
брехню і обман.
Запалим багаття
козацької честі,
щоби спопелити
чужинський бур"ян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331694
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 09.05.2012
Над землею білі лебеді
Сонячним днем
Світлу сонця слали трепетних
Радо пісень.
Їм земля всміхалась лагідно...
Раптом блакить,
звуком пострілу розкраяна,
скрикнула вмить.
П-В:
Що тобі, моя коханая,
втрати не прощу,
обізвись прошу
в крапельках дощу.
Де ж це ти, моя жаданая,
не полохай мрій,
повернись мерщій, красою
серденько зігрій.
В небесах шукав він суджену,
звав до гнізда,
у мовчанні тиші згубної
крилась біда.
Відлетіти в далі дальнії
лебідь не зміг,
залишившись без коханої,
він занеміг.
Пр-в
Ти пробач мені, коханая,
за людськеє зло,
що моє крило
щастя не спасло.
Ти не плач, моя жаданая,
що веснянним днем
цей тужливий щем навіки
серце вкрив рубцем.
Непоправним став для лебедя
вирок біди,
що кохану вірну втратив він
вже назавжди.
І, злетівши поміж хмарами,
лебідь затих,
склав безстрашно крила й каменем
кинувся вниз.
Пр-в
Хай живуть на світі лебеді
і від білих зграй,
від крилатих зграй
подобріє край.
Хай летять по небу лебеді
в цей веснянний день,
нотками пісень летіть же
у серця людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335148
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Не думаю про Вас, а Вами серце зігріваю,
Торкаюсь струн, і веснами між осінню цвіту.
Простіть, так часто мрії в віршах тихо заховаю,
Натомість Вам пришлю в конверті крапельку дощу...
Ви бережіть її, вона торкає серцем небо,
А потім на асфальті десь нагадує мене.
Мені в житті дарунку більш палкішого не треба,
Як бути краплею, що в Вас стікає по щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336110
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Ти знаєш, не придумали у світі ближчих вІршів,
Як ті, що трепетом торкають серце до небес.
Бо цілий світ на мить зуміє стати щасливішим,
А ми щодня між римами шукаємо чудес...
І ти відчуєш ніжний дотик, що гортає душу.
Напоєш серце краплею мовчання під рядком.
І хай би що, в душі ніколи більш не буде пусто,
Бо я і Ти на аркуші повінчані пером...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335745
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Згуртуйтеся люди, любіть Україну,
В нас райська земля благодатна, єдина,
Вкажімо на місце чужим у державі,
Нехай не плюндрують звойовану славу.
Хай мову вивчають, яка в нас єдина,
І знають свою, вчать онука і сина,
Щоб наші пісні, що найкращі у світі,
Буяли завжди в калиновому цвіті.
Носімо сорочки, вишивані Богом,
Молімось завжди, як на серці тривога,
І ставмо у церкві воскові свічки,
Щоб довго текли в нас життєві річки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324150
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 09.05.2012
Хай правдиться історія довічно,
геройський дух наповнює олтар.
Хай нація єднається магічно –
люд вільний воскресає із отар.
Нащадки щирі, суто українські,
яскраво квітне праведна зоря.
Проймаймося гартованим арійським,
козацьким духом, духом Кобзаря.
Цуратися своєї правди годі.
Хай правда наша вище долина.
Пишіть свою історію сьогодні,
а то за нас напише Бузина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336022
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Співає вітер за вікном
Сумну осінню колискову,
А я дивлюся у вікно.
Все думаю і думаю про мову.
Яка ж прекрасна моя мова,
Що лине солов’їним співом
Вона, як пісня колискова
Що манить, манить всі народи.
До неї горнуться з усюди
Із півдня, заходу і сходу,
Бо цвіт калини білосніжний
Зігріє серце і розвіє
Ввесь смуток й тугу всіх народів,
Що горнуться до мови України.
4.11.2004р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335004
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Минають дні, минають ночі,
Минають місяці роки.
А я все бачу твої очі,
Ще бережу тепло руки.
Ще чую ніжний, тихий голос
І теплі, лагідні слова.
Дивилися дерева голо,
А я закохана була.
Я пам'ятати буду довго,
Ще наші тихі вечори.
Як небо зіткане зі шовку,
Всміхалося до нас з гори.
І як до нас моргали зорі,
Плели мереживом слова
І шепотів нам шум прибою,
Ця пам'ять й досі ожива.
Минають дні, минають ночі
І линуть спогади сумні.
Ще й досі бачу твої очі,
Та ми в житті вже неодні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276513
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 08.05.2012
Білоcніжно усміхнулася весна -
Зацвіла конвалія у лісі,
Як дзвіночки круглі квіточки висять,
Ластівка дітей годує в стрісі.
Київські каштани заквітчалися -
Ніжно-білі, жовті і рожеві,
До веселих свят приготувалися,
Називаємо ці дні – травневі.
Першотравня свято славлять трударі -
Зустрічають квітами й пісенно.
Також є знаменний день в календарі –
Перемоги День для всіх священний.
Ще святкуємо День Києва в кінці,
Цього року знову ювілейний -
Святкувати день народження мені
В один день із Києвом приємно.
Народилась я на Київській землі,
І до нині зберігаю вірність -
Все дитинство й юність прожила в селі,
А в столиці зустрічаю зрілість…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335563
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Мій Боже!
Коли я впаду під хрестом – дай мені сили.
Коли я визнаю свій гріх – відкрий вуста.
Коли зневірюсь – не покинь, згрішу – помилуй,
Коли шукатиму – прийди в моє життя!
Коли я згіркну від біди - дай мені Віри,
Коли я висохну від сліз - Любові дай,
Коли збіднію, захворію – дай Надію,
Коли занапащусь – спаси мене!
Спаси і не покинь мене, бо ввірую!
Під хрест Твій прибігаю і покров,
Коли радію й плачу – Тобі вірую!
І дякую, мій Боже, за Любов.
Друковано в книзі "Під арками", 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247573
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 08.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2012
Україна – то життя моє
Автор слів – Шабля Володимир
Ні, я не чистокровний українець:
Кров багатьох народів в мені є.
Та корінним себе я відчуваю,
Бо Україна – то життя моє!
Бо я люблю її лани безкраї
І дуб зелений, що в гаю шумить.
Її своїм я серцем відчуваю
Й покинути не можу ні на мить!
Я зрісся із її народом любим,
Із мовою, що піснею дзвенить.
І часто уві сні мені здається,
Що шабля і в моїй руці блищить!
Я увібрав у себе влучний гумор,
Завзятість, бережливість є в мені,
Й душа широка і хитринка в вусах,
Люблю відчути радість у вині.
Мені буває соромно і гірко,
Коли шматок собі хтось хоче ухопить,
Коли навіть і чисті українці
Не відчувають, як то: «Гай шумить».
Та хай я і не чистий українець, –
Моя країна в серці в мене є!
Я разом з нею в радості і в горі,
Бо Україна – то життя моє!
Володимир Шабля, 2003 рік, Харків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335866
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
У горах, де квіткова заметіль
Вкриває трави ніжно пелюстками,
Де чути щебет птаства звідусіль,
Де дуб старий, не схилений роками
Стоїть, мов страж пахучих полонин,
Підперши небо дужими плечима,
Де хмари невагомий палантин
Розвішують на кам'яних вершинах,
Де ручаї дзвінкі, немов струна,
Де срібні роси, мов смарагди чисті,
Ходитиму невдовзі я одна,
Купаючись в промінні золотистім.
На неба волошкового блакить
Я буду задивлятися щоранку,
Пригадувати нашу кожну мить...
А сонце цілуватиме веснянки.
04.05.2012р. 14:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334903
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Час залікує твої рани
І біль душевний відійде.
В очах розсіються тумани,
Кохання знов тебе знайде.
І забуяє буйним цвітом,
Довгоочікуванна мить.
Зігріє теплим, ніжним літом,
Небес дарована блакить.
Впадуть на трави срібні роси,
Розвіють тугу і журбу.
І заплетуть ромашки в коси,
Почувши тихую мольбу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333963
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 08.05.2012
Кохання, як море! Не стримуй -
Вже хвилі цілують пісок.
У це почуття світле, віруй,
І сліз пересохне струмок.
Коханих очей рідний погляд
Під віями вже не сховать:
Два люблячих серденька поряд
Шепочуть: "Коханню, віват!".
І руки, як ніжності крила,
Підносять до самих небес,
А ніч таємницю розкрила:
В коханні життя всього сенс.
Коротке життя, а кохання
Живої води благодать.
Навіщо ховати в мовчання
Все те, про що очі кричать?
Кохання не вміє брехати
Й не терпить кохання брехні:
Навчіться у серця кохати
І в море кохання пірніть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323554
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 08.05.2012
А ти до мене повінню прийшла б,
у ранні дні березового соку?...
Схлипне під вітром давня ковила
від холоду, неначе ненароком.
Ледь чутно линув перший пробний свист
аж з піднебесся – м’яко – голос пташки.
Смолисту одіж яблуневий лист
із бруньки пробивав зеленим цвяшком.
Бурхливу повінь оминути ж міг,
березам квітень дарував сережки.
В житті є сотні, тисячі доріг,
а наші – перетнулися на стежці.
Лиш очі говорили… мить теплА
по тілу розливалася. Усюди.
То, ти до мене повінню прийшла,
і хвилею захлюпало у груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 07.05.2012
Прийшла весна,цвітуть сади.
Нуртує сік у спраглих жилах.
На білих квітах краплею роси
До нас вертає юність мила.
Черешня вбралася в фату,
І віти наче білі крила,
Та не повернеш ту весну,
Що нас в життя благословила.
Минає рік і знов весна
І знову нам немає сна,
І наче з юності привіт-
Черешні цвіт.
Життя творить свою мету,
Та не збулась ще наша мрія,
І певність юності святу
Не раз долала безнадія.
Весна кохання знов і знов
Іде до нас,несе надію,
Дарує нам свою любов
І наближає нашу мрію.
Летять роки і знов весна,
І знову нам немає сна,
І наче з юності привіт-
Черешні цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333282
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 03.05.2012
Квітнуть вишні у садку весною,
Знов розкішну одягли фату
І літають бджоли за пергою,
І гудуть в заквітчанім саду.
Пелюстки, немов малі сніжинки,
Засипають роси у траві
І летять всміхаючись хмаринки,
Шлють свої вітання до землі.
Налітає вітер… Хуртовина…
Гонить пелюсточки догори,
Час – художник вишеньку зелену
У червоні вдягне кольори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333758
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 03.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2012
Хто я така?
Звичайна жінка.
Така як тисячі і тисячі жінок.
Немє значення - брюнетка чи блондинка.
Моя душа несе поезії вінок.
Хто я така?
Я просто мама.
Лечу щодня я у свій рідний дім,
Де поселилась злагода, надія і кохання,
Нам тепло тут і затишно у нім.
Хто я така?
Проста людина.
Для когось подруга, для когось я чужа.
Але для мене є одна святиня -
Моя родина, віра і сім"я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177448
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 28.04.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Торкнись душі словами віршу,
Зігрій теплом квітучої весни.
Листа для тебе я напишу
І запрошу тебе до себе в сни.
А сни мої - солодка казка,
В ній тихий вітер, шелестіння трав.
Кохання, почуття і ласка,
Якої ти від мене не чекав.
Тримай, тримай мене за руку,
Візьми долоню і не відпускай.
Не хоче серце більш розлуку,
Кохання й ти - для мене ніби рай...
Хай небо мріями зоріє,
А ти мене теплом своїм зігрій.
Весняний вітерець повіє
І принесе багато ще надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321173
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 28.04.2012
Шукаючи тебе, я бачила весну,
Що білопінним цвітом розіллялась.
Вона свою цнотливу таїну
Вкривала пелюстками і цуралась
Проміння сонця і своєї юні,
Грайливих поглядів замріяних вітрів.
А у душі вона чекала бурі
Таких небачених, шаленних почуттів.
Весна шарілась від такого щастя,
Вона хотіла ноти всі зібрать,
Торкнуть вустами світлого причастя
І від кохання в пристрасті згорять.
Шукаючи тебе, я бачила весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333543
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2012
Берем знання з навколишнього світу,
Як жити, як радіти, подих вітру,
Дихне в обличчя і впаде сльозою,
А ми щасливі, полем йдем, росою.
Кохання бережем, немов світлину
І ділимо любов на двох, єдину.
Ти пригортаєш наче вітер в полі,
Торкається до ніжної тополі.
Летять слова, мов в небеса лелеки,
Радіють сонцю летючИ здалека.
Співають солов'ї нам на світанні,
Про наше нерозтрачене кохання.
Про наші мрії, що в житті збулися,
Про нашу долю, бо ти в ній з'явився.
Ми зберегли кохання найцінніше,
Воно в житті для нас найголовніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332497
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 28.04.2012
В розбиті шибки білі заметілі
Вишень квітучих щедро так метуть.
Порозсипались спогади зотлілі,
Пірнули весни в сиву каламуть.
Вже й не згадала б може і ніколи,
Якби сьогодні не зайшла в цей дім:
Трухляві стіни, ніби захололи
У павутинні димчасто-крізнім.
Навіть вітри, мов коні полохливі,
З німої пустки рвуться до садів.
Які ж були ми в стінах цих щасливі-
Ще й досі чую відгомін тих днів.
Вже і весна настала світлоока,
П'янким цвітінням вибілився сад...
О, як боюсь заплутатись у кроках,
В терпких думках вертаючись назад...
О, як боюсь на спогади зомлілі
З минулих днів накликати дощі!..
Метуть-метуть вишневі заметілі
В розбиті шибки теплої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329499
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Робота йде, принтер друкує,
Із нього валить білий пар,
Якщо ж він часом забуксує –
Неначе в серце це удар.
Часи настали паперові,
На кнопках пальці, клік-курсор –
Літає мов гравець на полі,
Паперу більше – більше фор.
Листів друкуйте ви побільше,
Щоб не почули ви докІр,
Бо перевірять вас пізніше,
Прикриє вдалий там папір.
Таблиці різні заповняйте
У ракурсі і так, і сяк,
Пояснень більше ви надайте,
Щоб зрозумів усяк тупак.
26.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333287
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Вже упали роси.
Гаснуть тихо зорі.
З-за лісів світанок
Відганяє ніч.
На моїй долоні
Твої теплі коси.
П`ю медовий трунок
Твоїх білих пліч.
Ллеться ранку свіжість
У вікно відкрите.
Перший промінь сонця
Нишком загляда.
Полонила ніжність,
Як же не любити?
Стукіт твого серця
З моїм співпада.
І нема питання-
"Бути чи не бути?"
Твоє сонне тіло
Струменить тепло...
Дарунки кохання
Мені не забути,
Хоч вже пролетіло
Життя,утікло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333046
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
У родині свято нині,
Є причина святкувать -
На новесенькій машині
Прибуває в гості зять.
Тут готується, печеться,
Теща крутить голубці.
І ... як у селі ведеться
Закололи кабанці.
Два кололи, не скупились,
Пасха, як не як, іде.
Тут ворота відчинились
І машина вже гуде.
"Ой, синочку,йди до хати!
А де ж внучки, де дочка?"
Теща зятя цілувати -
Він плює в вікно "бичка".
"На Мальдіви відравляю,
Завтра вранці вже летять.
Часу зовсім я не маю," -
Затяга цигарку зять.
"То ж грузіть машину, тату,
Бо не маю я часу,
Брати буду не багато:
Сало, м"ясо, ковбасу."
"А коли ж приїдеш, синку,
Ти до нас погостювать?"
"Як заріжете ще свинку,
Прилечу хвилин на п"ять!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330841
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Стоїть на заборолі князь Данило.
Набігли тіні на чоло.
Спить ще спокійно Галич мила.
Та лихо вже з степів прийшло.
Вже стогне матінка земля
В обіймах хижих таурменів.
Бату незлічених туменів
Лунає галас, звіддаля.
Міста палають на Русі.
В ярмі вже стогнуть міліони.
Чужинців жадібні загони
Грабують села й нищать всі.
Батий вклонитись вимагає.
Погрожує забрать усе.
Походом новим всіх лякає.
Розруху знов на Русь несе.
""О Русь моя,Вкраїно мила,
Були ж великі ми колись.
В державі була наша сила,
Та в різні боки розбрелись.
Не було рівних нам у битві,
Коли єднались ми в недолі.
На милість не звірялися ми долі,
Лиш Богові склонялися в молитві.
Незламність нашу знали вороги,
То ж в авантюри не вдавались.
Велику Русь чіпать боялись.
Свої тримали береги.
Та розтягнули ми державу .
Ділили все,та рвали на шматки.
Хапався кожен за булаву,
Та знову падала із кволої руки.
Б`ють нас тепер й долають поодинці.
Княжіння нам з руки дають.
Сміються в очі нам ординці
І в спини згорблені плюють.
Як знести нам таку наругу?
Ховати маєм серця жар.
В очах гасить пекельну тугу
І вотчину приймати в дар.
Та й чи дадуть? О гірка доле,
А може голову візьмуть?
Долями вершить дике поле
І не близький до нього путь.
Прости ганьбу Вкраїно мила.
Свій люд я мушу захистить.
Ще не зродилась наша сила,
То ж треба ворога просить.
Чи ж ще побачимось з тобою,
Чи голову складу я в чужині?
Прошу ,дай розуму мені
І сил змагатися з бідою"
Землі батьків вклонивсь Данило.
В хустинку рідної набрав.
Боляче серце защеміло.
Перехрестивсь.До Батия подавсь.
Тягнулись дні,неділі,місяці.
Долала валка степ широкий.
Поводи рвались у руці.
В одежу ліз мороз жорстокий.
Та все кінчається колись.
В Сарай нарешті дібрались
І змушені тепер чекати
Коли-то зволитьхан прийняти.
І ось нарешті,Куремса
Приніс запрошення від хана-
Йде на поклін Вкраїна безталанна,
До ніг ченгізового пса.
В палаці дивнім і величнім
Стояло Батия шатро.
Кочівника життям привичним,
Царя степів,життя текло.
Сидів на троні хан Батий.
На князя пильно подивився.
Від люті кров`ю весь налився.
Спаси й помилуй Дух Святий.
Данило низько уклонився,
Високо голову підняв.
У очі Батия дивився.
УБога помочі благав.
-Чому раніше не прийшов,
Чому чекав ти стільки років,
Чому із іньших не береш уроків,
Чи може часу не знайшов?
Чому понищив ти мечем
Мною поставлених вассалів?
Чому не став моїм плечем?
Чому цькуєш на мене Галів?
Чому від страху не тремтиш-
Мене боїться вся Європа?
Зробить із тебе можу хлопа,
Чом не благаєш,чом мовчиш?-
Слиною бризкав хан Батий.
Підняв на князя люті очі.
Хапав повітря ніс плаский.
Зробився хан темніше ночі.
Стояв Данило й не сахнувсь.
В поклоні низькому зігнувсь.
Чекав коли Батий дозволить,
У захист свій,хоч слово мовить.
-Мене ти не просив угості
Й наказу я твого не мав,
То ж не гнівись великий хан.
Зміни на милість прояв злості.
Не раз в походи я ходив.
Чи ж можу я боятись смерті?
Не раз і ворогом припертий,
Пощади,все ж,я не просив.
Мені ти голову зітнеш.
Яка у тому буде користь?
Лиш смуту на Русі пожнеш,
Та й чи дозволить тобі совість.
Ти, хан великий,син степів,
Хіба зобидиш свого гостя?
Під захистом твоїх богів,
Нікого ми не боїмося.
Ти Галич в мене зажадав,
Тому й прийшов тепер до тебе.
Кому віддам її від себе,
Коли ще батько її мав.?
Моя це вотчина з дідів.
Хіба віддаш у чужі руки?
Та й чи дозволят мої внуки,
Сини хіба оставлять у біді?
Зміни свій гнів на милість,хане,
Хіба тобі бракує ще рабів?
За все віддячать галичани.
Орду не рухай із степів.
Твої ж тримаємо кордони,
Та й дань ми справно платимо.
Тобі скорились міліони
І ми,в потребі,поміч подамо.-
Стояв Данило,присуду чекав.
Батий з-під лоба поглядав.
В очах уже не було глуму,
Та думав він не легку думу:
"Хоч гордий він,та виказав покору.
Сміливого і меч не тне.
І з мене зняв він ніби гору,
Нехай стріла його мине.
Його я матиму в союзі,
А ворогів хіба бракує ще?
На Україну звістку хай несе,
Як цінить хан покірних друзів"
-Дам я тобі пайдзу на Галич-
Відзнаку хана золоту,
А що кричав на ебе ,вибач,
Бо вдачу маю я круту.
Хотів би в друзях тебе мати.
Тепер що хоч мене проси.
Одержиш все,що зможу дати,
Не підведи ж і Куремсу.
Намісником моїм ти будеш,
Царем у західній Русі.
І твої люди й мої люди
Тобі підкорятся усі.
Схиливсь в поклоні князь Данило,
У думках Богу помоливсь.
-Мене чекає Галич мила,
То ж відпусти і не гнівись.
Не довго й дозволу чекали,
Швиденько коней запрягали,
Долали сніжну хуртовину,
Летіли в рідну Україну.
Ось і Дніпро,і кручі,кручі.
І серце рветься із грудей.
Прийми синів своїх Могучий.
Тугою зморених людей.
Рідна земля,ти вся у шрамах.
Все згарища,та бур`яни.
Хрести на пагорбах і в ямах.
Лежать навкруг твої сини.
Уже й у Галич повернулись,
Та не позбутись важких дум.
І ніби духом стрепенулись,
Та душу пік Батия глум.
Стояв засмутчений Данило:
"Як далі жити,куди йти,
Яке найперш робити діло,
Як силу ворога змогти?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322143
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 26.04.2012
Їде Федір на машині,
Перехрестя - зупинивсь.
Кинув оком до дружини:
"Справа чисто? Подивись.
Чи нема машин, питаю,
Там, прворуч, добре глянь.
Бо я щось не добачаю,
Окуляри, може, дай."
"Ні, немає, Федь, машини," -
Зкоса жінка погляда.
Тут же запищали шини,
І ... аварія! Ова!
"Ти куди, скажи, дивилась?
Чи тебе попутав чорт?"
І від страху вже молилась
На понищений капот.
"Та скажу я, Федю, правду,
Не було машини, й край!
Тільки їхав з повороту
Цей навіжений трамвай..."
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330807
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
Посивіли мої скроні,
Як зимою сніг,
Ви біжіть життєві коні,
Я люблю ваш біг.
Бо радію, як весною
У душі політ,
Я летітиму з коханням
Ще багато літ.
До небес, моя подруго,
Вознесу тебе,
Хоч життя іде по кругу,
Доля ж не мине.
Тепло серця відчуваю
Через стільки літ.
Знай, що я тебе кохаю -
Хай розтане лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332209
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Гримить, повіяло озоном,
Стемніло і полився дощ,
Зацокотів на стріхах звоном,
Хоча і неприємно, що ж…
Час надійшов землі омитись,
Причепуритись навесні,
У прохолоді освіжитись,
До нас ідуть барвисті дні.
А зараз ллє, біжать струмочки,
Зволожений асфальт блищить,
Схилилися униз листочки,
Гілля схвильовано шумить.
Іскриться ламана на небі,
Розкотистий ударив грім,
Б’ють ще і ще залпи квітневі,
Лунає дощовитий гімн.
Мине колись-то ця негода,
Ще щебетатимуть птахи,
Похмура зникне перешкода,
Настануть сонячні часи.
25.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333277
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Просто дивитись на небо,
Слухати звуки в тиші,
Так часто виникає потреба
Почути музику душі…
Вслухаюсь… Тихо… Ніч німа…
Лише дивлюсь на ясні зорі.
І розумію, що зараз зовсім одна,
Та не відчуваю ні смутку, ні болю.
Лечу думками, мріями на крилах,
Лечу високо в небеса,
Я серце для любові там відкрила,
Тебе на хмарах я знайшла…
І сон… Не сон… Не розумію…
Сміюсь і плачу… Дивна я…
Ні, я не сплю! А просто мрію,
Лечу у сині небеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333239
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Я чую, як плачуть берези,
Сумують одні за вікном.
А в серці жалі наче леза
І біль у душі перед сном.
Теплом я їх хочу зігріти,
Напитись березових сліз.
В самотності, щоб не зомліти,
Спішу до плакучих беріз.
Я їх заспокою у тиші,
Про долю свою розповім.
Для них читатиму вірші,
І пісню співатиму їм.
Не плачте, прошу вас берези,
Хай росами плаче трава.
Хай дощик вам листя мереже,
Й доносить вам ніжні слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333270
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Цей день ясний, яскравий і погожий.
Струмок тече, дзюркоче, плюскотить.
І ти – красива, на лебідку схожа.
Дивлюсь – а ця лебідка вже летить.
Ти – ясочка моя кохана, мила.
Я хочу неба край тобі схилить.
Мені б прилаштувати легкі крила
На мить… Ні, на життя, а не на мить.
Хай прилетить чи бусол, чи лелека,
Чи чорногуз. Зів”є собі гніздо.
Життя - чи холод, а чи пекло, спека.
До нас не прийде кривда, біль і зло.
Нам не затулить мла, імла і мряка
Вікно в кохання вірне, чисте світ.
І Господу така велика дяка,
Що я знайшов тебе, калини цвіт.
Знайшов тебе – і зорі запалали.
Мінились, сяяли у небесах.
Що так любити можна, ми не знали.
Любов – це серця легкокрилий птах..
*Сино́німи (від грецького synonymos — однойменний,
Це слова, які мають близьке, або тотожне значення,
але відрізняються звучанням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333276
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012
Звучи в мені мелодією трав,
Тремти в ударах скореного серця...
Так непомітно ти до себе приручав,
Що ця любов лиш мріями здається.
Пронизуй душу поглядом наскрізь,
Даруй надію на нежданне літо...
В моїм саду осінній бенефіс
Моїх років, без тебе пережитих.
Спини цей час, хоч на коротку мить,
Ця провесінь, мабуть, уже остання...
І хай бринить, нестримно хай бринить
Симфонія спізнілого кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333059
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 25.04.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Запрошую на танець я весну
І вальсувати будем до знемоги...
Таку чудову, ніжну, чарівну...
Відкину геть усі тривоги.
Порину в музику щемливу і п"янку,
Що подарує щебет нам пташиний.
Солодкий запах ніжного бузку
Такий підступний і такий мінливий.
Знімає вітер вже весняний цвіт
І десь його по світу розпорошить.
Я чую музику, яка шепоче вслід:
"Танцюй, танцюй, бо прийде осінь..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333049
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Знов барабанять в шибку краплі,
Слізьми розбавлені дощі,
Й такою свіжістю запахло,
Забудеш біль на самоті...
Всю ніч бриніла тихо злива.
Яка ж це втіха від дощу!
Здалось мені, що я щаслива...
Й земля напИлась досхочу.
Чому ж тоді ти серце плачеш?
Чому скотилася сльоза?
Мабуть, ти знов йому пробачиш?
Куди ж образа все зника?..
На ранок дощ вже ущухає,
і теплий, скупаний в дощу,
Далеко громом все зітхає.
Та не лякай мене, прошу.
Рожеве ринуло проміння,
І сірі хмари розійшлись.
В надії лиш одне спасіння,
Що ще зустрінемось колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326072
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 25.04.2012
На вигоні, в смарагдовім вінку,
Весна Великдень радо зустрічає.
Стара верба, по пояс у ставку,
Крислате гілля у воді купає.
Зозуля в лузі дзвони золоті
Виковує на срібній наковальні.
Вітрець хмільний із поля прилетів,
Та й задрімав в своїй опочивальні.
Бджола цілує квітку запашну,
Гойдаючись в нектаровій колисці
І черемшина, славлячи весну,
Цнотливо квітне в білому намисті.
Озвався грім з небесних володінь,
Уздрівши хмарку з довгою косою,
І юний дощ листочки молоді
Вмиває ніжно Божою росою.
Чудовне сяйво лине з-під небес,
Шле благовість землею молодою:
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Зі святом вас! З Великоднем!
З весною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330417
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Не зовеш, ачей забула:
Дні минулись весняні.
І надієчка сутула
Вже давно не на коні.
І тривожить ока просинь
То волога, то туман.
Дуже жаль, що пізня осінь -
Найпечальніша з оман.
Правда, сонечко ще гріє
І душа зліта увись,
І не стерлись крила в мрії...
Все, як в юності, колись...
20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331966
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Ще у неділю так торжественно: «Осанна!»–
Юрба співала, стелячи до ніг
Одежу та зелене листя пальми,
Сьогодні ж біситься:
«Розпни його! Розпни!»
Кричить, лютує так без жалю, заповзято,
Жадає страти Сина Божого–Христа.
Лунає вирок смерті з уст Пилата,
Голосить у душевних муках Мати
Та все до Сина руки простяга.
Тортури, муки, нелюди бичують.
«Прости їм, Отче, несвідомі ж бо вони…
Хай буде воля твоя, Батьку, чуєш?
Бо знаю – маю вмерти на хресті.»
«Радій! Радій, о Царю Іудейський!»
Вінок терновий на кровавому чолі,
Хрест на плечах, дорога на Голгофу…
А ти в молитві просиш: «Відпусти…»
Страшенні муки… На хресті розп’ятий…
Марія –Магдалина під хрестом,
Іван-апостол і нещасна Мати,
Опору–Сина втратила свого…
А з двох боків розбійники розп’яті,
Один кричить: «Ти ж Бог, врятуй себе!
Зійди з хреста, нехай народ побачить,
Що то не твої вигадки усе!»
І тільки другий, що висів праворуч,
З останніх сил у Господа просив:
«Прости мене! І будь зі мною поруч!
Не відав я, що все життя грішив!»
Ісус до нього тихо відізвався:
«Зі мною будеш ще сьогодні у раю!»
І тільки потім до Отця промовив:
«Дух свій у твої руки віддаю!»
Христос помер... Здійнялась сильна буря,
Лили дощі і розколовся храм!
Завіса в храмі розірвалася надвоє...
І Бог відкрився відтепер всім нам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330055
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Sinking to the bottom of death
I leave my immortal dreams
In the realm of neverending life.
Одцвіло, наче сад
Наше літо ласкаве.
Вже підняв якорі
І на поклик морів
Лине бриг наших втрачених мрій
Ми жили як могли,
Не шукаючи вигоди й слави.
На холодних вітрах,
На буремних морях
Нас тримали вітрила надій.
Наше літо мина,
Чайка квилить над нами,
Невблаганна, мов час
Нам несе наших мрій “незабудь”.
Біла хмарка вітрил
Мерехтить за дрібними сльозами,
Полишаючи нас
Без надій свій завершувать путь.
Наше літо мина,
Сонце сходить, згасає
Ріки часу несуть
Стиглі води в далекі моря,
Та є правда одна –
Лиш для тих, хто ще мріє й кохає
Зорі вказують путь,
Обертається досі Земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330296
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Прийшла пора і час благословляти
Тебе в дорогу, у далеку путь.
Пустий гаман, катма грошей, щоб дати,
Тож хоч порад цих, синку, не забудь.
Спіши творить, бо Час – ріка стрімка,
В майбутнє поклади свої надії,
Та, далі мисль тримай від язика,
А думку недодуману від дії.
В борг не бери і сам не позичай,
Бо втратиш і позичене, і друга.
Зароблене розумно витрачай,
Та не скупись, бо то є крайність друга.
Багато друзів в роки молоді,
Та знати як, чи то є справжні друзі?
Друг – той, хто не лишив тебе в біді
І гірші вороги – колишні друзі.
Дружи ж, люби та знай – цей милий світ
На справжніх друзів був завжди убогий
І як нечастий янгола політ,
Так і з любов’ю, тою, що “від Бога”
Закоханості квітка пророста
В кохання – і то магія таємна
Із блазня короля воно верста,
Та важить щось, лише коли взаємне.
Постав мету і так зроби, аби
Дороги всі вели тебе до цілі.
Примхливу долю служкою зроби
І не слугуй ніколи вражій силі.
Не будь манірним – велич в простоті,
Та простаком не стань на посміх світу.
Вір вчинкам, не словам – слова пусті,
Але і їх не витрачай на вітер.
Будь гордим, хлопче, гордість кращий щит,
Що годен честь і гідність захистити.
Без честі, кажуть, можна краще жить,
Та, як на мене, - краще бідним жити.
Цінуй що маєш, та не забувай,
Що крім дощів буває синє небо,
Що по зимі прийде весни розмай,
Лиш вірить в те і наближать те треба.
Прийми ж оце просте благословення,
В світах батьківську хату не забудь,
Не відречись від роду і наймення –
Дай Боже, хлопче, - час рушати в путь!
9.09 1999 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327495
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Я так давно чекала цих очей,
глибоких і безкраїх наче море,
я в них пішла на дно як корабель,
хоч була певна,сильна не потоне...
я так давно хотіла цього стуку,
що в такт з твоїм без зайвого"чому",
прошу не відпускай холодну руку,
мені ще б трішки...а тоді піду...
Я так давно у мріях із весною
намалювала бАжаний мотив...
І як давно хотіла стати тою,
якою тільки ти мене зробив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332127
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Вже надто особливе сяйво з висоти,
Коли в твоїй душі сокійно й тихо,
І сліду не зосталось від сльози.
Лиш насолоджуйся, весною дихай!
Налий собі із прянощів думок
Терпкого чаю радості й кохання,
Відкрий із серця той міцний замок,
Нехай до нього ще хтось завітає.
Не бійся мріяти й повірити комусь,
Щаливу свою долю напиши пером.
І повтори собі: "Я жити не боюсь."
Даруй на світі щастя і посмішку, й добро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325947
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 25.04.2012
Україно моя,чом повільно
Ти на ноги здіймаєшся,мила?
Ти не рік і не два уже вільна,
Де ж твоя та оспівана сила?
Ти завжди боронитись уміла,
Ворогів усіляких пізнала,
Чом така ти цнотливо-несміла,
Ніби вперше навали зазнала?
Чи не в тому причина,що рідні
Сини й дочки тебе пригнітили,
А прості козаки такі бідні,
Що спротив учинить нема сили.
Бідних з них поробило не лихо,
Не старшини в кулак придушили,
То полковники з гетьманом тихо
Всі закони під себе змайстрили.
Переконливо так і майстерно,
Що й юристові доказів бракне,
Біль образлива душить нестерпно,
Сила духу невдовзі заклякне.
До межі вже терпіння доходить,
Глузд здоровий не впоратись може,
А безглуздя до чого призводить
Зна історія.Ох,боронь Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320863
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 25.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2012
У неділю на світанні
Півень гучно прокричав.
Запрягать коня у сани
Наш герой чимдуж помчав.
Наш герой -Іван Петрович
(знаний в хуторі мужик),
Не Петров, не Абрамович,
Український чоловік.
Українську вдачу має:
Що нечійне - то моє,
От сьгодні вирушає
Пошукати щось "своє".
Хоч зима пече морозом,
Але якось треба жить.
Тут поможе коник з возом
Вані дещо заробить.
У селі, так скрізь ведеться,
Був колгосп сякий такий.
Там не сіється, не жнеться
Та лишився крам простий:
П"ять плугів і три сівалки,
Бочки, диски, ще столи,
Різні дошки, сітки, балки,
Ну, ви знаєте, були
Ви не раз в таких хоромах,
Де робили трударі,
А тепер лишились дрова,
Вітер свище угорі.
Тож летить наш мудрий Ваня
Вкинуть дещо і собі.
Пригодиться, вдома стайня,
Три корови і кролі.
Коник, файна господарка,
Настарався, не лінивсь.
Ну, а тут одна ремарка -
Возик Вані поломивсь.
Хто жаліє Ваню з возом,
Хто жаліє те добро,
Що "совєтським" ще "колхозом"
Спільно нажите було.
Хтось краде в кишеню тихо,
Хтось в мішок кладе сповна,
Возом хтось собі на втіху
Нагребе того майна.
Ну, а хто не має воза,
Той вагонами краде.
І не сунь ти свого носа:
Що він там собі бере?
Що? І скільки? Не відомо,
Покривають у "верхах".
І корупцію нікому
Не присудять - мають "дах".
І розказувати будуть
З телевізорів для нас:
"Что инфляции не будет,
Ну, а жизнь в нас просто - класс!"
Ось така у нас держава,
Ось такі у нас вози,
Хапнув зліва, хапнув справа,
Ти ж як хочеш, так живи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332267
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Дозволь мені
ввірватися без стуку -
шаленим вітром,
повінню,
дощем…
Прикласти ніжно
чудодійну руку -
до серця,
щоб пульсуючим вогнем
медові краплі
пити з вуст гарячих,
вдихнути небо -
пахощів ваніль...
Сміятись дзвоником
у полі, наче
ПРОКИНУВСЯ
У ДУШАХ БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись цвітом
в росянистій втомі,
на хвилях завмирати
у плавбі...
Щоб ми були
єдино-невагомі -
дозволь мені
лишитися
в Тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 24.04.2012
Ти мене проводжала в дорогу,
У широкі незнані світи
І щоночі молилася Богу,
Щоб змогла вірну стежку знайти.
Не зламала в стерні босі ноги,
Не розбила на клапті душі.
І такі материнські тривоги
Поки, мамо, мені ще чужі.
Ні, тебе зрозуміти я можу,
Але біль твій ще не осягну.
Тільки знай: спокій не потривожу,
Я гріхами тебе не зігну.
Не хвилюйся: я вже не маленька,
Хоч назавжди для тебе донькá.
Я так сильно люблю тебе, ненько,
Мені сміх твій сопілка дзвінка.
Моя мамо, казки ти читала,
Коли хвора не спала вночі….
Ти мене у світи проводжала
І чекала при сяйві свічі….
Я постукаю тихо в віконце:
Мамо, чуєш, додому прийшла,
Бо вели твої очі, мов сонце.
Я по них цю стежину знайшла.
Упаду я без сил тобі в ноги,
Сивим косам твоїм поклонюсь,
І на рідних святині порогах
Я за тебе Йому помолюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332539
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Супроти чужинецької навали
Ішли дорослі і малі.
Не раз до бою повставали
На захист рідної землі.
Щоб не були на своїм полі
Кимось запряжені в плузі.
Давали ворогові солі –
Величні русичі-князі.
Коли на Неньку як прочани
Повзли ворожі хробаки –
Вставали лицарі-гетьмани,
Вставали мужні козаки.
В панів своїх без передишки
Стріляли порохом густим –
Гуцульські воїни-опришки
Й хоробрий Кармелюк Устим.
Доволі натерпівся болю
І був покараний не раз.
Відкрив нам найцінніше – волю!
Ім’я його – Кобзар! Тарас!
Щоб недозволити прибрати
Усіх нас до імперських пут.
Готові були помирати
Ті молоді герої Крут.
Коли від злоби голодранців
Кидало у пекельний жар.
Ховав від куль своїх повстанців
Безкрайний і Холодний Яр.
Проти ворожої гонитви
Ставали тисячі бійців.
Лишились в пам’яті ті битви –
Вкраїнських Січових Стрільців.
Щоби на землю цю святую
Не стала ворога стопа.
В годину люту і лихую
Боролись воїни УПА.
Коли за слово «Батьківщина»
Нас перетворювали в трупи.
Не подолала їх «машина» –
Борців із «Гельсінської групи».
Хай українці не забудуть
Усі їх подвиги святі.
Онуки волю ще здобудуть
І у майбутньому житті!(с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330662
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 24.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2012
Не забувай травневу ту весну,
Коли вперше зустрілися з тобою,
Де солов'ї в зеленому саду,
Співали нам пісню чарівну свою.
Ми алеями його гуляли,
Запахи бузку ловили, вдихали,
Там зозуля нам літа кувала,
А ми дивились в очі й рахували.
Солов’їна мелодія неслась
І наші душі ніжно чарувала,
Любов'ю раптом сповнились серця
І кров по жилах в тілі забурляла.
Ми в поцілунку пристрасті злились,
Вустами з хмільним, медовим нектаром
І забулися з тобою на мить:
О, хто ми? Де ми? Та що ж таке з нами?
Та зелень трав, той яблуневий цвіт,
Те сонце тепле, золоте, ласкаве,
Той п'янкий запах і чудовий спів,
Ти не забувай во вік, мій коханий.
О! Та весна-красна, така ясна,
Мелодія, ох, чарівною була...
2-й варіант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146251
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325192
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 23.04.2012
Ти не Іван Франко, а я не Українка,
Щоб мірятися нам значущістю рядків.
Та є у нас обох співучая пір’їнка,
Яка творить дива із оберемків слів.
Твій поетичний гурт - лиш клаптик розпочатий.
Хай спокою не зна натруджене перо.
Михасю, друже мій, не можна нам мовчати.
Поет – це не на мить. Поет – то вже тавро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330541
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Іде годинник, монотонність кроків.
Проходять стрілки щогодинний марафон.
Відлічують життя минулих років.
Прожитих днів моїх мінорний фон...
Летять за стрілками думки в колишнє,
І виринає спогадів юрба,
Неначе різнобарвнеє намисто,
В них переплелись радість і журба.
Багато було, а ще більше буде,
Поки іде життєвий механізм,
Поки годинника не стануть ходи
І не покажуть вгору, а чи вниз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332548
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Господь Всемогущий!
К Тебе я взываю!
Я много грешила!
Я грешница,
Знаю.
Прости мне грехи!
О, Господь мой,
Прости,
И с чистой душою
Меня отпусти.
Стою пред Тобой на коленях,
Мой Бог,
Смиренно прошу,
Чтоб беда мой порог
Прошла,
Не оставив нигде и следа.
Ты знаешь,
Что дочка моя молода...
Пошли ей терпенья
И мудрости в срок,
Чтоб мир сей безумный
Ее не привлек.
Пусть Ангел-Хранитель
Ее защищает
От всякой беды,
Что ее поджидает.
Спаси!
Сохрани!
И дай веру в надежде...
Ведь Ты возлюбил
Этот мир еще прежде.
И Сына Исуса послал,
Чтоб спасти
Людей всех заблудших.
К Тебе привести.
Чтоб каждый с Тобою
Имел жизнь благую,
Чтоб каждый, кто верит,
Был жив!
Аллилуйя!
Спасибо, мой Бог,
Что молитву приемлешь!
Ты Мудр!
Справедлив!
Никогда Ты не дремлешь!
Ты столь Терпеливый
И Милостив с нами...
Так будь же прославлен за все,
Бог мой!
Amen!
31.05.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280799
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 20.04.2012
Приходиш ти в солодкі сни,
Моє негаснуче кохання.
Дарунком ніжної весни,
Промінням ти торкаєш зрання.
Уста калинові твої,
Ніколи в світі не забуду.
Той шепіт, що несли гаї,
Я пам'ятати завжди буду.
Ясним мереживом зірки,
Плетуть для нас свої узори.
Вони летять немов думки
І падають у синє море.
Пливуть по хвилях голубих,
Гойдає вітер їх і ніжить.
Кохання у думках моїх,
Ніхто не зрадить, не засніжить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329321
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Ти надихни мене на пісню,
Моя останняя любов!
Моїй душі у грудях тісно,
Вона до тебе прагне знов.
Вона такого хоче злету,
Щоб забурлила дико кров!
Слова казкового сонету
Ти прошепчи мені, ЛЮБОВ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176646
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 19.04.2012
Чи варта мить одна життя,
чи є дорога в майбуття -
спитаю в долі. Спитаю в долі!
Чому живемо в світі цім,
чи в небесах існує дім,
вокзал любові? Вокзал любові!
Як долетіти - не згоріть,
як спраглі квіти не спалить
в пориві щастя? В пориві щастя!
Як не звернути зі шляху,
як дати силу літаку
у мить напастя? У мить напастя!
Крізь призму ночі полечу,
за злет коханням заплачу,
побачу зорі. Побачу зорі!
Увіковічу цей політ,
прославлю на весь білий світ
літак любові. Літак любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277634
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 19.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2012
Сонце промені ллє
На золочені кручі,
Вітер промені п”є,
Разом з листям несучи.
Поцілунок п’янкий
Ти приніс на вершину.
Як схід сонця палкий,
Червоніє калина.
Ти – джерельна вода,
Тебе пить – не напитись.
Місяць мрійно гада,
Як крізь хмари пробитись.
І у сяйві у тім
Ми сплетем свої руки.
Стане теплим наш дім,
І не буде розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331488
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Повір, зі мною це уперше...
Душі відчинена світлиця:
А дужий і сміливий вершник
Частує соком медуниці.
Повір, зі мною це уперше...
Величність серця незбагненна:
І невимовно рідний віршник
Сказав, що пише він для мене.
Весня́на ніч віршує й вершить
Тендітним променем кохання.
Зі мною - так - повір! - уперше...
А що як - раптом -
це - востаннє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331492
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
На серці- вітер-буревісник,
В думках майбутнє,як живе,
Страшив жорстокий дух первісний
І зводив з розуму мене.
Тепер щаслива я від того,
Що йду і думаю сама.
Сама молитись буду Богу,
Мене відвів щоб від гріха.
Я буду впевнена,спокійна
І вдячна,що вже маю все,
І,що від тебе зовсім вільна,
А вітер щастя принесе.
02.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303740
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 19.04.2012
Крапельки щастя,що падали з неба
Прямо в долоню...Велика потреба
Крапельки втримати,не розгубити,
Щоби життю в цьому світі радіти.
Крапелькі дивні,нагадують ранок,
Ніжний,весняний,весь в сонці світанок,
Наче ті перли ,розсипались рясно
І на душі стало гарно та ясно.
19,03,2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323414
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.04.2012
Малює дощ на листі кленів
Рясні рядки...
Давно для мене незбагненні
Твої думки.
Чи доведеться зрозуміти,
Чому все так?
Сплелися наші дві орбіти
В таємний знак.
Передусім, кому потрібно
Було все це?
Жбурляє дощ краплини дрібно
В моє лице.
Життя пригадую картини -
Сумне кіно...
Згортаю пам'ять неупинно,
Як полотно.
Ховаю спогади подалі
Я стрімголов...
Дощ таємничі пасторалі
Малює знов.
18.04.2012р. 02:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331171
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Скільки б не чув я фраз красивих,
Ще не зустрів величніших словес
Від тих, що нам дарують сили
У Великодню Ніч: Христос Воскрес!
Повторюється Ніч ця знову
Із року в рік – найбільше із торжеств.
В суботній вечір йду в дорогу,
Щоб чути уночі: Христос Воскрес!
Свічки горять, вдаряють дзвони
І прозаїчність тратить інтерес.
Священик в церкві із амвону
Гукає людям, що Христос Воскрес!
Цілунки вірних, привітання,
У церкві чути головнішу з тез:
Христос пройшов через страждання,
Помер за нас, на третій день Воскрес!
Царські й бічні врата відкриті,
Відкрився рай, всілякий острах щез.
Ми Кров’ю чистою омиті
Агнця, Який воістину Воскрес!
18.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331167
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
(на прохання читача)
Вже весна на порозі сміється,
Дзвінко пісню співають струмки.
Серце часто чомусь моє б’ється,
Повертаються в юність думки.
Пам’ятаєш, моя ти кохана,
Як я вперше до тебе прийшов.
І тоді зрозумів – ти жадана,
Кращу тебе ніде не знайшов.
Знав Донбас і Луганськ, Темиртау
І холодні, і теплі краї,
Але серце моє лиш розтало
На рідненькій батьківській землі.
З Суховоля дівчина русява
Посилилась у серці навік.
Дуже вдячний, скажу долі браво
Лиш за те, що я твій чоловік.
Не навчивсь дарувати я квітів,
Не навчивсь говорити я слів.
Та скажу, ти одна в мене в Світі!!!
Вибач, може чого не зумів…
А тепер поздоровити хочу
Я зі святом жіночим тебе.
Довго жити нам вдвох напророчу,
Щоб нам сонце світило з небес.
Відпочинь, моя мила дружино,
Я твій клопіт на двох розділю.
Сядь, побудь біля мене хвилину,
Розповім як тебе я люблю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317626
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
Вогниками пам"ять оживляє кадри,
Річка, що в дитинстві переходив в брід,
Друзі і знайомі - перли і смарагди
І життя стежинка - мамин заповіт.
Очі волошкові і думки прозорі,
Радісні обличчя панували там,
Парусником білим у життєвім морі
Посміхалась юність селам і містам.
Ой, літа гарячі, безтурботні миті,
Де ж ви, браття-сестри, доленьку знайшли,
Промайнула казка, вже з роками - квиті,
Вже в самих перлинки-діти підросли.
Вітром із дитинства і лишень під вечір
Мамини накази пригадаю я,
Коли шлях життєвий скине ніч на плечі
І до ранку згасне стомлена земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329012
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Коли розставляться всі зорі поіменно
На зачарованому небі-полотні
Я зрозумію - відстань не даремно
Примножує в чеканні наші дні.
Квітневий ранок сонцем привітає,
Ти скинеш сновидінь п"янку вуаль
І посміхнешся, бо мене згадаєш,
Ще - не з тобою, не тепер...на жаль...
Перлина серця, не втрачай надії,
Ми збережемо силу почуттів,
Здолаємо життєві буревії
І віддамось кохання красоті.
О, вічне небо, дай душі розраду,
Дай знак, що мрії втіляться обох,
В житті кохання треба не багато,
Лишень - одне...одне, але - на двох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329184
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Будували хату навесні лелеки,
Вмощували вправно знайдене гілля,
З музикою сонця із країв далеких
Матінки-природи - диво-скрипаля.
Діточок лелеки пестили в гніздечку,
Милувались даллю і теплом землі,
Під високим небом на села краєчку
Посміхались долі степу кораблі.
Пам"ятають місце, де були малими,
Де розкрили очі й підняли крило,
Вже свої зростають, вже летять за ними,
А колишнє пір"я світом рознесло...
Найміцніша сила кожне покоління
Змусить повернутись крізь роки буття
В прадідову землю, де батьків коріння,
Де початок брали молоді життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330961
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Петро Дорофійович Дорошенко (*1627, Чигирин — †19 листопада 1698, Ярополче) — визначний український державний, політичний та військовий діяч, гетьман України (1665—1676).
Козацький полковник, активний учасник Російсько-української війни (1658-1659). Ставши у 1665 р. гетьманом Правобережної України, поставив собі за мету кінцеве звільнення її від поляків. У 1667 р. завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. У 1668 р. був проголошений гетьманом України по обидва боки Дніпра. Боровся за незалежну Україну в її етнографічних межах.
Народився в Чигирині. Походив із давнього козацького роду і був онуком гетьмана Михайла Дорошенка. Михайло Дорошенко потрапив у пастку в 1628 році під час одного з своїх походів на Крим і Чорне море і був важко поранений у бою з татарськими загонами кримського хана Ґірея. За легендою, татари настромили голову гетьмана на списа і виставили на кілька місяців на воротах міста Кафи (Феодосії).
Упродовж свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польщею, та і з Московією: Російсько-польській війні (1654–1667 рр.) Українсько-польській війні (1666-1671рр.) , Українсько-московській війні (1665—1676 рр.), Польсько-турецькій війні (1672-1676р.р.) Прагнув об\"єднання всіх українських земель, намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу у боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, Дорошенко восени 1669 уклав союзний договір із Туреччиною (затверджений Генеральною Військовою Радою 10-12 березня 1669 у Корсуні). Добився від Польщі незалежності Правобережної України згідно Бучацького договору 1672 року.Роки виснажливої війни перетворили українські міста і села на правому березі Дніпра на суцільну руїну. Турецькі залоги, закріпившись у стратегічно важливих містах, вимагали сплати данини турецькому султанові, руйнували церкви або перетворювали їх на мечеті, грабували і захоплювали в полон місцеве населення. Жителі цілих сіл були змушені тікати на лівий берег Дніпра, сподіваючись знайти там безпечні умови для життя. Авторитет Петра Дорошенка почав падати серед українського населення. У цій ситуації розчарований політикою Туреччини Дорошенко вирішив зректися булави.
Після зречення з гетьманства Дорошенко поселився в містечку Сосниця (тепер Чернігівська область), проте через деякий час на вимогу царського уряду переїхав до Москви. У 1679-1682 Дорошенко був призначеним в\'ятським воєводою і мешкав безпосередньо у Вятці.Останні роки життя Дорошенко провів у селищі Ярополчому під Москвою, яке було віддано йому у 1684 році в спадкове володіння.
Усе життя і діяльність гетьмана Петра Дорошенка, визначного державного і політичного діяча свого часу, були спрямовані на досягнення повної державної незалежності та збереження територіальної єдності України. Власне таку оцінку його діяльності давали такі видатні українські історики як Володимир Антонович, Микола Костомаров, Михайло Грушевський, Дмитро Дорошенко тощо. Але перша спроба об’єднати Правобережну і Лівобережну Україну, що її намагався здійснити Гетьман Петро Дорошенко, закінчилась невдало.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
ДИТЯ ЧИГИРИНА
Дитя Чигирина,
полковнику Петре!
Козацькая рада
зійшлась на Січі.
Твоя Україна
у лапищах смерті,
до бою ночами
голосять сичі.
Нащо тобі, Петре,
чужинськая слава?
Нащо тобі, брате,
чужинський поріг?
Згадай свого діда -
гетьмАна Михайла,
зверни в Україну
з чужинських доріг.
Верни дужу силу,
верни краю славу,
відмий свою шаблю
у водах Дніпра.
Козацькая рада,
козацька держава
на схід до схід-сонця
гукає Петра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330958
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Сьогодні дзвони б’ють, Христова Пасха -
Величне свято, чудо із чудес.
Це Божа милість до людей та ласка,
Христос страждав, помер і ось Воскрес!
Смерть в п’ятницю пустила своє жало,
Коли Ісус Христос зійшов на Хрест,
В суботу пекло вщент затрепетало,
А у неділю глас: Христос Воскрес!
Вогонь на Гробі благодатний сходить,
Короткий час не палить він тілес.
Незвичним чудом нам усім доводить,
Що наш Господь воістину Воскрес!
Хор Ангелів Ісуса величає,
Пісні церковні линуть до Небес,
Люд вірний в Великодню Ніч гукає:
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Немає рівній Великодній Ночі,
Свічки горять, сіяє храм увесь,
Серця радіють і віщають очі,
Що нині торжество: Христос Воскрес!
Господь нам двері відчинив до раю,
З Ним мир і спокій, Він життєвий сенс.
Нехай на цілий світ слова лунають:
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Пасха Христова 15.04.2012р. за новим стилем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330443
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Посеред ночі ранок зустрічаю,
Молитвою освячені вуста -
Сьогодні християни величають
Повернення Ісуса до життя.
Воскрес син божий на світанні -
Від землетрусу корчилась земля,
Небесний ангел зрушив камінь,
Ісусу відчинив до світла шлях.
До гробу мироносьці завітали
Покрити пахощами Ісуса тіло,
Побачили, що Господа не стало -
Схвильовані жінки відраз зомліли.
І тут з’явився ангел із небес
І сповістив усім – Ісус воскрес!..
Великдень – свято воскресіння!
Душа, очищена в молитві каяття,
В цей день прекрасно розумію,
Що після смерті справді є життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330411
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Ми зи́му пережили. Вже простіше.
А в спину сонна дихає весна.
У згадках - тінь задумливої тиші,
А нині інша.
Вільна.
Голосна.
У ній немає нот меланхолі́ї.
Розтанув лід і понесла вода.
Я з ним пройду.
Зостануся.
Зотлію.
А потім осінь - дорога пора...
І то не страх, не ілюзорні мрії,
Життя природа - мудра і проста:
Ранкове небо тихо вечоріє
Під спалах зір, і в тім така краса!..
І кожен день - всі найдорожчі миті,
Усі вони - Тобі.
Мені.
Обом.
У нас серця з тобою відігріті,
Ми можем поділитися теплом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322059
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 17.04.2012
Наніч поцілую,обігрію –
Ти заснеш спокійно. Як завжди.
Бути твоїм раєм я волію,
А стала лиш причиною журби.
Наніч поцілую,й тихо двері,
Так,щоб тебе не розбудити,зачиню.
Я спогади м’яким ковром простелю,
Й беззвучно із твого життя піду.
А ранок все змалює кольорами.
На ранок ти почнеш нове життя.
Закреслиш все,що було поміж нами,
А я навіки збережу ті почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325298
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 17.04.2012
Хай з-під пера розквітнуть квіти
І радо засміються діти,
Прадавніх гір проснеться казка,
Зігріє доброта і ласка,
Там оживе легенда сива,
Хай не весела, та правдива,
Зелена зашумить діброва,
Полине пісня колискова.
А все недобре та погане
Розчиниться і димом стане.
І згине.
Щезне навіки!
Бо не для того крізь віки
Свою красу несла велично
Вкраїнська Мова чарівнича,
Крізь лихоліть важкі дороги,
Нашестя, війни та облоги,
Щоби загидили красу
І витерли об неї ноги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330628
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Вона надто досконала для віршів
Не прочитати її вдачу між рядками
Бо цю людину так ціную я за те,
що не говорять про таких словами.
Вона несе у собі таємницю
Бо одночасно поруч й оддалік
Не в відстані тут справа і не в віці
Таких людей не характеризує вік.
Вона не створює блискучих ідеалів
І не шукає красномовних слів
Кохає вона простодушно й щиро
І варте це кохання тисячі голів.
Вона завжди з пів слова розуміє
В важку хвилину розумієш, що не сам
І про такі чарівні речі вона мріє,
що хочеться їх з нею розділити пополам.
Вона - поет, перегорнула мою долю,
Відкрила серце, розтопила лід,
Вона дала мені і небо, й крила
І поманила душу вперше у політ.
P.S.: Немає щирішого почуття за платонічне юнацьке кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330942
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Оновимось сьогодні - в День Великий!
Коли у серці радістю цвіте
Надія жити вічно, жити ві́ки,
Торкаючи раменами святе
Намокле небо, що віддало Сина
На сей вівтар - печалей і жалю...
Молімо нині: хай могутня Сила
Зійде у вени правдою вогню
І полихає істинно велінням -
Засвідчити найбільше із чудес!
Оновимось сьогодні Воскресінням!
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!!!
(15.04.12)
*******************
З Світлим Празником Воскресіння Христового,
люба Поетична Громадо!!! Оновлення Вам
духовного і душевного!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330584
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 17.04.2012
***
Лиш серденька, молю, не замикай!
Хай б’ється - вільне і таке невтримне,
Нехай біжить чуттєво аж на край,
Де зачекалось щастячко незриме!
Хай всі думки, що прагнуть на папір,
Чистіші будуть од сльози-веснянки...
Життя прекрасне - тільки ти повір!
І раптом стануть посмішкою ранки,
І, мов зненацька, дивом - вечори...
О, скільки в юні ще дрімає сили!
Ти про замки́, молю, не говори,
Вже завтра Ангел подарує крила!
(16.04.12)
Дякую за натхнення Юлі Фінковській
(Щастя усім Твоїм ЛГ, Сонечко!)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330707
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330848
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
Чекали дня - Ісуса Воскресіння.
Говіли, сповідались, причащались…
І дочекалися небес Благословіння,
В родиннім колі вранці всі зібрались.
Молитва! І тоді господар дому
Поріже Паску, м’ясо і яєчко,
Прославить Сина Божого, Святого,
Ковбаски покладе на стіл колечко.
З самого рання , всі лягають спати ,
Бо ніч чекали чуда із чудес чудес,
Слова приходять в серце із небес…
Христос Воскрес!
Воїстину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330213
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Вдихни, кохана, запахи весни,
Поглянь у лісі повно первоцвіту,
Я заберу тебе в свої казкові сни,
Щоб ми змогли у парі полетіти.
Поглянь, голубко, на небесну синь,
Де хмарки пропливають, як лебідки,
Лише удвох досягнемо вершин,
Хмарки у небі будуть нам за свідків.
Вдивися, серденько, в засріблену росу,
Як жайвір зрання розправляє крила,
Яку весна дарує нам красу,
Щоб ми раділи і були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329744
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 17.04.2012
А у мого щастя є обличчя..
Щастя має колір і будову.
Щастя мене любить простодушно.
Ну а я у нього, забираю втому.
Моє щастя кольору цілунків,
Голубого неба, теплоти прощань.
Моє щастя надзвичайно ніжне,
І щоранку робить теплий чай.
Моє щастя зіткане з усмішок...
Моє щастя кольору роси...
Моє щастя..воно найгарніше!
Моє щастя..Це, звичайно- Ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330291
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Якби мені забракло часом сили,
То ти скажи одне-одне "люблю".
Які ж у цього слова переливи,
О, скільки в нім цілющого вогню!
Якби мені раптово захотілось
Забути все, покинути, піти,
То Ти моєму змученому тілу
Відчути дай від свого теплоти.
Якби мені сказав Ти, що несила,
Якби й змовчав, що гинеш від жал́ю,
Я в твої очі б свого перелила
Безсмертного цілющого вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326683
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 17.04.2012
Шепіт вітру вчуся розуміти.
Що шепоче він стрункій тополі?
Як же ніжно! (Треба ж так уміти!)
Гладить листя люблячи, поволі.
То шугне у небо неозоре,
Осідлає хмарки легкокрилі,
То полине у безкрає поле
І обніме крилами щосили.
То пірне у довгі мої коси,
Витре сльози й очі зацілує.
З квітів позбиває ранні роси,
Щось шепне на вухо, пожартує.
То, награвшись, ляже серед гілля
І складе натруджені вкрай крила.
Треба ж відпочить від божевілля...
Дрімота вже очі покорила...
Як же тебе, вітре, зрозуміти?
Чом сумний буваєш, тихо плачеш?
Можеш ти про це прошепотіти:
Чи стає тобі від цього краще?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330928
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Дрібненький дощ неначе сіяв сльози,
Нині Господня пролилася кров.
Кричуща річ в житті – метаморфози,
Час мук на зміну величань прийшов.
Були: «Осанна! Слава в вишніх Богу!..»-
Потрясся в криках весь Єрусалим,
Сьогодні ж Божий Син йде на Голгофу,
Жінки і Мати Пресвятая з Ним.
Апостолів нема, крім Іоана,
Один з них зрадив, інші розійшлись,
Петро відрікся тричі до світання,
Коли приниження розпочались.
Був там Ісус як Агнець безголосий,
Первосвященикам не прирікав,
Які все більше наповнялись злості,
Що Божим Сином Він Cебе назвав.
Крики юрби настроїли Пилата,
Щоби Варавву-злодія пустив.
Ісуса засудивши до розп’яття,
Пилат перед народом руки вмив.
Глас: «Кров Його на нас, на наших дітях!» -
Поклав у правосуддю цім кінець.
Ісус розп’ятий в ранах, кров, жахіття,
На голові із терену вінець.
13.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329997
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Писанка - яєчко, рук людських творіння,
В коломийськім краю вісниця Добра.
Стукає сердечко, мрія покоління
Твориться на диво в ній жива краса.
Писанка - яєчко, мов шовкова нитка,
Вишиті сорочки молодих дівчат.
З гір цимбалів звуки, швидкоплинна річка,
Прута передмова, зелених Карпат.
Писанка - яєчко, дихає натхненням
І ведеться в колі мова затяжна,
І зростає роду те гуцульське плем'я,
Тут моя родина, тут моя сім'я.
Писанка - яєчко, Великодна паска,
Сонечка промінчик в кошиках людей.
В ній молитва щира і Всевишня Ласка,
Боже Благовістя у майбутній день.
Писанка - яєчко, в фарбах колориту,
Трішечки від сонця, а від нас тепла.
Хочеться насправді просто в світі жити
В коломийськім краю, де моє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329506
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Молода весна, ніжна та прекрасна,
Плаче на рушник стоптаних доріг.
Де ж набрала ти, лялечко чудова,
У якій криниці повні відра сліз?
Витри свої очі, ось тобі хустинка,
І поклич у небо сонце золоте!
Хай воно сорочку, зіткану із парчі,
На весняні свята радісно вбере!
Хай весняні квіточки сонцю усміхаються,
Пташечки-лелеченьки носять немовлят,
Вилупляться з писанок, кольорово-райдужних,
Тисячі жовтесеньких і м’яких курчат!
Кожній господині хай вдається паска!
На родину кожну зійде Божа ласка!
Великодній кошик хай буде багатим!
Зустрічаймо в мирі Великодні свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329280
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Як сонце світить серед неба
Ти просвітив життя моє.
Як зорі дивляться із неба,
Дивився погляд тих очей.
Той погляд наче свіжий вітер
Що промайнув переді мною.
Забути вже не в силі квіти
Що оточили нас з тобою.
Але про мене ти не мрієш
З тобою поряд щастя є.
І ясний погляд не прокинеш
У слід тієї, що пройде.
Як сонце світить серед неба,
Думки засліплюють мене.
Як зорі дивляться із неба
У кожнім бачу я тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324629
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Люблю людей, що в мові обережні,
Їм слово грубе серце не плями́ть.
А мою душу здогад той бентежить,
Що тво́є "я" мої́м не дорожить...
Не знаю я, чи так то є, чи просто
Чергового очікую синця.
Якби ти знав, як слово твоє гостре
Мене вбиває-мучить без кінця...
Є в кожного в душі свої стигмати, -
І їх, і сльози варто берегти.
Чи так багато рідних цінувати?
Дозволь любові раз хоч зацвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316918
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 28.03.2012
У віршах відчуваю кохання,
В ньому серце палає вогнем.
Кожен раз я читаю зізнання,
До душі долітає той щем.
Сонця промені гладять волосся,
Чую я безкінечні слова.
І чи часом мені не здалося,
Що кохання нове ожива.
Ні, мені не здалося, весняний,
Оживає за вікнами день.
Кине він у вікно полум'яний,
Погляд свій й заспіває пісень.
Срібним блиском грайливої річки,
Відчуваються ніжні слова.
Наче небо блакитної стрічки
І мелодія в серці співа.
Усміхнуся до нього й до тебе
І думками тобі прошепчу.
Візьми сонце в долоні, і небо,
І кохання візьми... Я прошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325497
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Коли мій син ,ще був малий,
Зустріти біг мене швиденько
І радості не було меж,
На вухо шепотіть тихенько.
Тоді ми були ,як та кров,
Та, що тече по венах вільно.
Як два крила, які на двох,
Разом злетіть хотіли спільно.
І вже той час не повернуть,
Любов дитяча закінчилась
Та її сила навіки,
В моєму серці оселилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318632
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Сьогодні я знайшла на підвіконні,
Букет троянд червоних, запашних.
В обійми їх взяли мої долоні,
Відчула дотик ніжний твій від них.
Я зашарілась від твого кохання
І радості моїй не було меж.
Бо серце недарма було в чеканні,
Букет троянд отримала я, все ж.
Воно від того трепетно так билось
І так приємно стало на душі.
Твої троянди... Я на них дивилась
І з легкістю писалися вірші.
Десь відлетіли всі мої печалі,
Лишивши в серці спокій і тепло.
Твої троянди все без слів сказали,
Кохання в світ чарівний повело...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299461
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 27.03.2012
Моя ти славна ненько Україно!
Що прокладала свій нелегкий шлях.
Я хочу щоб була ти, мов перлина
І не згасала іскорка в очах.
Тим шляхом йшла так довго, ти до волі,
Терпіла страшний голод й муки ти.
Боролись у нерівному двобої,
За тебе твої дочки і сини.
Не впала перед Ханом на коліна,
А правдою боролась за життя.
Моя єдина ненька - Україна,
З надією дивилась в майбуття.
Нехай загоїть час пекельні рани,
Щоб процвітала цвітом і жила.
Щоб тихим був у берегах світанок,
Немеркнучою сила щоб була.
Нехай ніколи не померкне слава
Й звитяга Берестецьких козаків.
Хай буде завжди вільною Держава,
Для твоїх внуків, правнуків, синів.
Хай розвівається твій стяг у небі
І колосяться ниви на полях.
Хай сонце усміхається до тебе,
Встеляючи тобі в майбутнє шлях.
У Бога попрошу тобі здоров'я,
Щоб жив народ спокійно без війни.
Зростало покоління щоб в любові
І щоб була ти вільною завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294644
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 27.03.2012
Уявно створюю обличчя,
Малюю очі, ніс і губи.
Воно мене до себе кличе,
Ти усміхнись до мене любий.
Ти усміхнешся я зрадію,
Трояндою розквітну у руках.
Легеньким вітерцем повію,
Зорями встелю для тебе шлях.
Тобі я подарую мрію,
Музику кохання чарівну.
Ти збережи мою надію,
З найніжнішим словом...Я люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273390
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 27.03.2012
Нехай летить минуле під укіс,
Не склеїш вже розбитого корита!..
Між стовбурІв заплаканих беріз
Моя журба, світанками надпита...
Нехай бринить освячена струна-
Мого безсоння місячна соната...
Невже весна?Ти ба, таки весна-
Між тихих буднів крапелина свята!
Така ясна, аж наспіви дзвінкі
Зринають в небо, лагідно-погоже!
Все відпускаю з попелом років...
Ну що це я...Ну що ж я плачу,Боже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324880
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Цінуй життя, цінуй родину,
І думку май завжди єдину.
Добро твори, всім помагай,
Від труднощів ніколи не тікай.
Умій прощати, зла не май,
І все прийде, ти так і знай.
Прийде кохання і удача,
І кошик щастя ще в придачу.
Гріхи покинуть і втечуть,
Якщо повірить в себе чуть.
А Бог простить і все забуде,
І більше гніватись не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324301
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 27.03.2012
. "Краса України - Поділля"
Леся Українка
Моє Поділля! Краю волошковий!
Межи Дністром ти і Південим Бугом
Розкинувся, як велетень казковий,
Що сонце зводить понад виднокругом.
Прозорі ріки і гаї затишні,
Поля розлогі під бездонним небом.
В садах весною зацвітають вишні,
А літо пахне молоком і медом.
Тут мозолясті руки хлібодара
Плекають здавна врожаї багаті.
Між Товтрами вервечкою отари
Скубуть на луках килими строкаті.
Моя земля! Поділля! Краю отчий!
Твої хліба хай колосяться в полі,
Зозуля літ багато напророчить
Щасливої, заквітчаної долі.
19.03.2012р. 17:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323418
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Нехай весна в квітучому убранні,
Запросить в сад, де є духм'яний цвіт.
І подарує там своє кохання,
Його нам вистачить на сотню літ...
Очима гляне ніжно в твої очі,
Повіє вітрем пахощами трав.
І кине перли в чорну темінь ночі,
До мене, щоб стежину протоптав.
По тій стежині ти прийдеш до саду,
В свої обійми я тебе прийму.
Блищати буде небо зорепадом,
А зорі будуть падати в траву...
Своїм теплом весна нас зігріває,
Купає в теплім купелі дощів.
Вона нас від розлук оберігає,
Дарує море слів і радощів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324334
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Запалали різдвяні вогні -
Згуртувалась довкола родина.
Сумний настрій зробився п’янким -
Ти приніс у кульці апельсини…
На святковій яскравій кошмі
Аж за край переповнились таці,
А з динаміків линуть пісні
Про відверто засніжені танці:
«Let it snow, let it snow» білі мушки,
Заквітчайте мій сад в дивні шати!
Крішталеві хай сяють пелюстки
На деревах поснувших, патлатих.
Обійми мене ніжно за плечі,
Заплющ очі…. Чекай подарунок...
Я дарую тобі на святвечір….
Найкоштовніше - свій поцілунок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311530
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 22.03.2012
Чому один, збехавши раз,
Не спить ночами довго
у кого правда на вустах,
звучить частенько й гордо?
А інший може все життя,
В душі брехню тримати,
І спину гнути наче раб,
вождям пісні співати.
А от тоді, правдивець той,
живе як то в полоні,
проте у нього світлий дух,-
пульсує воля в скроні .
Брехун же наживе горба,
бо в нього темна сила ,
Та совість зовсім вже мутна,
і чорні має крила.
Прийдеться вибирати всім,
з якою йти волею,
а то здоров'я підведе,
з поганою долею .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323887
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Солодкий торт, сумна печаль
Банальні рими, кава, чай.
Купе-вагон у ньому ми.
П’ємо до дна свої думки.
О, не схмеліти би від них,
То гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324109
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Хай в очах твоїх синіх звабливо та мило ,
Усмішка весняна струмочком лежить .
Від дотику сутність всміхається щиро .
Від подиху солодко досвіт тремтить .
Ворогів хай не буде в тебе принципово ,
Журба оминає тебе звідусіль ,
Аби на душі не було вечорово ,
Добро прилітає нехай і з довкіль .
В житті тобі зичу здоров"я - румянц"я ,
Як в калині червоній добротних суцвіть .
Того одного , що десь ходить , обранця ,
На шляху життєвім від Бога зустріть .
Хай сонечко світить завжди світанково ,
Береже його хай піднебесна блакить .
Нехай у житті усе буде чудово ,
У промінні добра тебе , світ захистить .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324126
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Ми бачимо усе, що є далеко...
Так ваблять нас примарні міражі.
А те, що поруч, не впадає в око,
Не помічаєм все, що навкруги.
Далеке нам здається діамантом,
Та ближче придивись - зникає блиск.
Та поруч віднайти алмаз й надать огранку -
ось де майстерність, ось де справжній хист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323311
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Щиро я завжди весну любила.
Без тебе їй тепер я не радію.
Я наших днів щасливих не забула.
Оплакую розбиту мою мрію.
Я хочу заховатися ,забутись.
Не бачити як світ весні радіє.
І спогадів гірких навік позбутись.
Надію погасити, що ще тліє.
Тебе із серця вирвати я мушу.
Для цього силу прагну відшукати.
І щоб весна як завжди гріла душу.
Минулому тебе треба віддати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321168
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Чому сумуєш ти, калино?
Чому не хочеш ти цвісти?
Мабуть, погано на чужині
й про рідний край твої думки?
Прив"яло листячко зелене,
Не хочеш з вітром розмовлять.
Ти бачиш в снах краї веселі,
Що завжди будеш пам"ятать?
Щораз зітхаєш безнадійно
і просиш: "Боже,поможи
Мені вернутись на Вкраїну
І там квітками розцвісти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110832
дата надходження 07.01.2009
дата закладки 22.03.2012
За вікнами давно уже весна,
В моєму ж серці, ще блукає осінь.
Не гріє своїм променем вона,
Моя душа курликанням голосить.
Так холодно від слізного дощу,
Він наскрізь наче кулі пробиває.
Шепоче... Я весни ще не впущу,
Хай твоє серце смуток огортає...
І ти мовчиш... Тебе в весні нема,
Десь загубився поміж трав осінніх.
Пішла далеко спати вже зима,
Лишивши в твому серці срібний іній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323260
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Прокинувшись на самому світанку,
Я буду милуватись твоїм сном.
З тобою лиш, з тобою наостанку
П’янітиму любов’ю, не вином.
Без тебе холод, а з тобою, милий,
В душі цвіте весна в зимовий час.
Безмежне щастя і любов стокрилу
Мені Господь подарував для нас.
Без тебе не життя, а вічна мука,
З тобою наче у раю живу,
Господнє слово і його наука
Це все, що нам потрібно наяву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319602
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Коли душа болить і серце плаче,
Ти до Творця прийди і не втрачай надій,
Довір Йому усі свої невдачі,
Тоді побачиш рай на цій землі святій.
Коли на долю твою випаде нещастя,
До Господа з молитвою прийди,
Для тебе Він відкриє двері щастя
І скаже: «Сину, ось за мною йди!»
Коли зронив з очей сльозу солону,
До Бога ти прийди у каятті,
Тебе Він звільнить від гріха полону,
Тоді побачиш чудеса в своїм житті.
Та Бог є з нами завжди і повсюди:
Не тільки у журбі, а чи біді.
Прийдімо до Нього в радості і будем
Ми в щасті жити вічно на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319862
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Нехай чують люди по цілому світі,
Як на Україні грають на трембіті.
На цимбалах грають, на акардеоні,
А як візьмуть скрипку у свої долоні,
То сама у танці весна закружляє,
Тоді ще й веселка барвами заграє.
Заспівайте, лемки, бойки та гуцули,
Щоб усі народи взнали і почули,
Що вкраїнська пісня жива й буде жити,
Й кожне серце в світі зможе покорити.
Заспіваймо разом про Дніпро й Карпати,
Про гуцулку Ксеню, про батьківську хату,
Про Вкраїну рідну, що нам Богом дана,
Про козацьку волю і Хмеля Богдана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321363
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Тихо на світанні зорі золотаві
Шепчуть про кохання, про любов мою,
Що в краю чудовім, в цім казковім краю
Я зустріла щастя, доленьку свою.
Відкриває доля зоряні дороги,
Ти не зрадь, коханий, мої почуття,
Як пройдем з тобою через всі тривоги,
Знай, тоді щасливо підем у життя.
Ти моя розрадо, ти мій ореоле,
Аура кохання всіх моїх надій,
Будемо плекати почуття чудове
В радості і в щасті кольорових мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322827
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Віршів на світі більше ніж людей
і в кожного із них є своя доля.
Вірші - сподвижники людських ідей,
це пам'ять про поета, його воля.
Є вірш, що в пам'яті живе лиш днину
і зразу же зника, не залишивши слід,
а є поезія, яка не бачить часоплину,
живе в людських серцях увесь їх вік.
Так і ти, старий Кобзарю, батько всіх поетів,
помер тілом, та залишив свій дух після себе.
Твої вірші будуть вічно жити поміж нами,
ти є символ України, козацької слави.
Схилю голову низенько я перед тобою,
просвіти нас батьку-брате вірою святою.
Вічна слава Кобзаря не вмре, не загине,
буде жити, доки живе ненька Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318775
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Вставай, Україно, здіймися з колін,
Вже досить ходити в ярмі.
Ніхто не збудує державу за нас,
Це маєм зробити самі.
Розкрали багатства від шахт до Карпат,
В кишені сховали дохід.
Про стан в Україні розносять плітки,
І ділять на захід і схід.
Нам крові не треба і лиха в житті,
Лиш правди народу й добра.
Змінити життя, щоб щасливі були,
Сьогодні настала пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237623
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 20.03.2012
Надійно ти сховав свою любов,
Її знайти тепер я вже не в силі,
А згадки огортають знов і знов,
І образ твій, як і тоді, ще милий.
Надійно ти сховав свою любов,
В глибоку шахту, тридесяте царство
І недостатньо щирих молитов,
Щоби назад вернути те багатство.
Надійно ти сховав свою любов,
А я у муках не живу – страждаю,
Прошу любов, щоб повернулась знов,
Бо я тебе і нині ще кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321137
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 20.03.2012
По сн́ігу босими ногами
Ішла заквітчана весна.
Понад крутими берегами,
Старими битими шляхами
До твого серця йшла вона.
Чи бачив хто – ніхто не бачив.
За нею танули сніги.
В ріку бездонную неначе
Вони збігалися, одначе
Перебрели за береги.
Ти спав, напевне, цілу вічність,
Збирав у серці мрії-сни,
Немов дерева кільцерічність.
Така банальна прозаїчність:
Ти знов проспав прихід весни.
Через роќів, мабуть, багато
Ці сни ще ляжуть на папері.
Коли продовжувала спати
На все село остання хата,
Весна постукала у двері.
11.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321182
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Від зими душа моя втомилась
І чекає крихітку тепла.
Хоч весна не раз мені наснилась,
Лиш до ранку квітами цвіла.
Що весна, коли ти поруч, Любий!
Притулюсь до серденька твого.
Ой, як спілі вишні пахнуть губи...
Не жалій тепла мені свого!
Пригорни й цілуй, щоб я відчула,
Що тобі я треба лиш одна.
І про те, що ще зима, забула б,
І тоді прийде весна сповна!
Обійми, щоб розгорнулись крила,
Полетять пісні із-під пера,
Щоб тебе забути не зуміла...
Хай прийде омріяна пора!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322979
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Вона прекрасна! Така тендітна і ранима,
В її очах неначе всесвіт мерехтить.
Безпосередня ,і наївна мов дитина,
І невловима,мов коротка мить.
Вона прекрасна! І ледь-ледь сором*язлива,
За її посмішку не шкода й пів життя.
Вона така…по-справжньому….красива….
Не плід уяви,а шедевр митця.
Вона прекрасна! Просто досконала!
Тонка робота…Гідна визнання.
Немов цариця,що зійшла із п*ядисталу,
Щоб вшанувати свого КОРОЛЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323161
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Трохи допрацював свої сонети і виношу їх на Ваш осуд, як цілісний твір.
ДУХ ЗЕМЛІ
Спроба у сонетах відтворити історію України від Київської Русі до теперешніх часів.
1
Моя далека земле - Україно!
Блукаючи, як злидар, по світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
2
Красива, рідна, щедра і багата,
Засмучена роздорищем незгод,
Синів чекаєш, що в батьківську хату
Злетяться із заморських дальніх вод.
Ти наче світло у кінці тунелю,
Живу тобою, путь у мріях стелю,
Піднятись прагну, як веснянний птах.
Не можу дочекатися світання
І лиш одне до Господа прохання -
Додати крилам cили в небесах.
Та чом журба так огортає очі,
Чом серце так тривогою тремтить?
Немов би хижий звір уперто хоче
Нас із тобою, нене, розлучить.
3
Злечу у небо щоби птахом стати
І в сиву вічність звідти заглядать,
Згадати і Трипілля, і сарматів,
І гордих скіфів, що в курганах сплять.
Щоби побачить і Аскольда з Діром,
І першу зраду, коли їх в могилу
Олегів меч відправив за Христа.
Княгиню Ольгу ( у хресті - Олену),
Узявшу християнство в Костянтина,
Яка сама для нас тепер свята.
Щоб вгледіти апостола Андрія,
Климента з Фівом, поки ще живих,
Володимира, що Христову віру
Підняв на златоверхі береги.
4
Великий княже! Святославів сину,
Узявши Корсунь, тризуб посвятив,
Скупав в Дніпрі поганську Україну,
Христову віру віру русам прищепив.
Святителю Русі, святий і правий!
Твій тризуб став емблемою держави
І смертним вироком нащадкам на віки.
Не знав, що віру закують у крицю
Звезуть в чужу північную столицю,
А праведників аж на Соловки.
Не знав тоді, що не одне століття,
Твоїм щитом прикривши хижу суть,
Твою Вкраїну вберуть у лахміття
І, крізь роки, на страту поведуть.
5
Не знав ти, княже, що твою корону
Будуть носить на голові царі,
А руські землі від Сяну до Дону
Кремсати й роздавати у дари.
Не знав, Великий, що і руське ймення
Теж вивезуть, як дороге знамення
Твоєї слави тих старих часів.
А твій народ обдертий, голий, босий,
Назвуть паскудним словом - малороси
та закують в кайдани кріпаків.
Промов хоч слово, благородний Воє,
І схамени нащадків у ці дні,
Що мовчки споглядають як героїв
Знов розпинать на твоїй землі!
6
Із висоти пташинного польоту
Я бачу Альту біля Трубежу
І раті русів, кінні і піхота
Зійшлись в бою на воднім рубежу.
І кров кругом. О, Мудрий Ярославе!
Невже ціною владної булави
Є смерть братів? Cкажи мені - чому?
Не простоїть надовго та держава,
Що міць свою на крові замішала
І братовбивчу виграла війну.
Отак і сталось, від гріха не вмились,
Була держава - і розтала в млі,
Та на двори, на княжі поділилась
По твоїй смерті, князю...і вині!
7
Лечу. Он річка Калка піді мною
Від крові княжої почервоніла,
А Субедей дорізує героїв,
Що їх монгольські стріли не убили.
Перехвалившись, сильні воєводи
В скрутну хвилину не дійшли до згоди
Й своєю кров"ю окропили крицю.
А вже степами мчить орда Батия,
Лядські Ворота оголяють Київ...
І ніч, і смерть охоплює столицю.
Відважні князі, воїни-Мстислави!
Для воїна - то мало просто вмерти!
Ви схоронили в полі руську славу
І Русь святу віддали в руки смерті.
8
Та не померла, нене, не погасла -
Підняв знамено з Галича Данило
І рать нова з священним руським гаслом
Монголам шлях уже загородила.
Втіка Куремса із земель вкраїнських,
Святкує Луцьк і Новоград-Волинський,
Бо возродилась наша ратня сила.
І Русь - Волинсько-Галицька держава
Собі вернула бувшу міць і славу,
На храмах радо дзвони задзвонили.
Засновник Холму, Кременця і Львова,
Великий княже і королю Русі,
Не дав втопити добре руське слово
В ординських криках. І я цим горджуся!
9
Горджуся, що не вмерла Україна
В гіркі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Смоктали, як з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
У вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Топтали її тіло недобите.
10
Та дух Русі, великого народу
Блукав просторами моєї України,
Дух вільності, дух правди і свободи -
І оживали спалені руїни.
І піднімались порвані знамена,
Як не в Карпатах, то Дніпра долинах
Та возставали лицарі країни.
І били дзвони голосно на сполох,
Тремтів, жахавсь зарозумілий ворог -
З колін вже піднімалась Україна!
Дніпро-Славутич умивав їй рани,
Вітри свободи обдували груди...
Валилися імперії- тирани,
А Русь Свята була, і є, і буде!!!
11
Кістьми жорстокі битви землю вкрили,
Глибокі води багряніли кров"ю,
Високі кручі виросли в могили,
Дніпра пороги пили кров героїв.
Так припадали спраглими устами,
Що оживав німий одвіку камінь
І заспівав пісні козацькі волі.
Вітер свободи зрухав очерети,
Збудив дух предків, зарядив мушкети,
У бій покликав побороть недолю.
Воскресла віра, знялась на коругви,
В похід за правду кличуть барабани.
Шаблі підняті вгору, наче дуги,
Пророчать славу Січі і Гетьманам!
12
Лечу і бачу канівського Байду,
Що на порогах звів фортецю Січі,
Загородив дорогу кримським зайдам
І туркам подивився прямо в вічі.
Он Конашевич з козаками в морі
Своїх братів рятує із неволі -
І затремтіли неприступні форти.
Стамбул і Трапезунд, Синоп, і Кафа
Вклонилися героям одним махом -
Й померкло сонце на знаменах Порти.
Здригнулася Москва біля Арбату,
Осьманске військо впало під Хотином,
І загриміли вдячністю гармати -
Європа салютує Україні!
13
Річ Посполиту успіхи збісили.
Великий Хміль звернувся до народу -
Піднялася безсмертна руська сила,
Й пізнала шляхта грізні Жовті Води.
Пізнала вона Корсунь і Пилявці,
Завмер і Львів уже в козацькій хватці,
І зустрічав героїв древній Київ.
До Зборова ще слава та не меркла,
А потім...Берестечко, Біла Церква -
Туман невдач лише Батіг розвиднів.
Було багато перемог і слави,
Та переможне те козацьке гасло
На теренах Гетьманської держави,
Як льох, навік затьмарив Переяслав!
14
Та не твоя у тому є провина,
Великий Гетьмане, вершителю свободи,
І не Юрка (твого і Ганни сина),
І не вина вкраїнського народу.
А то наш хрест, і то наша Голгофа -
Родючі землі, зіслані від Бога,
Сусідам часто затуляють очі!
І роздирають завше без упину
Історію та тіло України,
А нам кайдани й злигодні пророчать.
Бо для імперій - ніби мило в очі,
Коли козак і газда є, і воїн,
А коли він державу мати хоче -
То поховать за те вони готові!
15
Для всіх імперій гаслом є покора,
Народовладдя суперечить суті.
Ось ти шукав, Богдане, десь опору,
Але знайшов лише нове хомуття.
Ти помилку побачив, та запізно,
Коли царизм лещатами залізно
Вже пожирав твої здобутки волі.
Через Руїну будуть ще герої -
Іван Мазепа візьметься за зброю...
Але те все нам обернеться слізьми.
І знову на полях холодні трупи,
І кров тече у Бористен струмками.
Чужі порядки, спалені халупи,
І від Січі лишивсь горілий камінь.
16
Твоїх гетьманів, ненько-Україно,
Обіллють брудом та згноять в темницях,
А козаки, як за якусь провину,
Імперську стануть зводити столицю.
Чужії землі вкрили наші кості,
І знову ставим свічку ми на прощу,
Та не ховаєм волелюбну крицю.
Ще озоветься вільний дух козацький,
І коліївський він, і гайдамацький,
Злетить увись Шевченка слово-птиця.
Імперії-тирани в злісній змові
Накинуться на тебе, земле рідна,
Та пошматують, розірвуть надвоє,
Щоб на століття закріпачить бідну.
17
А перед тим порвуть на клапті Віру -
Поділять мій народ на дві частини,
Мету сплюндрують короля Данила
Про об"єднання віри в Україні.
Противник Флорентійської угоди,
Розкольницею бувши вже від роду,
Тут першу скрипку грала Московія.
Загарбавши всі храми златоверхі,
Із Києва вкраде святиню-церкву,
І закує в кайдани руську мрію.
Століттями буде вона знущатись,
Щоб знищити навіки нашу мову,
Лише в гонимій церкві уніатів
Лунатиме вкраїнське Боже Слово.
18
Але і того здалося замало,
Цар замахнувся володіти світом -
Історію Русі у нас украли,
І стали «русскими» одразу московити.
Загарбали усі наші святині,
Могили предків не закриті й нині,
А їхня збруя на чужих полицях.
І перезвали нас, і обсміяли,
Хто сперечавсь - того закатували
Чи заживо згноїли у темницях.
Та дух землі не закопать, не вбити,
Він разом з кров"ю роздуває вени.
Не знищила ні Річ нас Посполита,
Ані царі, та вже й ніхто напевне!
19
І Кобзаря безсмертне віще слово
Лунати буде, як Дніпро ревучий,
Будити стане розірвать окови
Та об"єднатись на Дніпрових кручах.
Рядки його святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
Щоб вірить в перемогу неминучу.
Почнуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмирущим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
20
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв,
Не винесли Вітчизни вони муки -
Безсмертна юність узялась за зброю.
Повіяло одвічним духом Злуки!
21
І дух Русі збудився У могилах,
Піднявся в небо, прокотивсь містами,
Затріпотів над Києвом щосили
Блакиттю неба й жита колосками.
Дістав з Дніпра, ополоскав у водах,
Та взяв на прапор герб свого народу -
Священний тризуб від Володимира!
Враз розступились вікові руїни
Перед новим обличчям України,
Та ожили клейноди на мундирах.
Та нове лихо край не полишає,
Бо він, як ласий кусень у Європі,
Його свобода іншим заважає -
І знов у землю врізались окопи.
22
Зібравши кров на бойові знамена,
Сховавши в них оманливі ідеї,
Під більшовицькі лозунги шалено
Народжувалась гірша із імперій.
Спиналася з брехні, обману, болю,
Та, що вкраде в мого народу долю,
Знушатись буде знов десятиліття.
З тюрми народів стане їхнім катом,
Возненавидить ворога і брата,
І лицемірство оберне в страхіття.
Озброївшись зловіщим атеїзмом,
Одягне митрополію в погони,
Щоб протиставить привид комунізму
Священній вірі і народній волі.
23
Вона посуне, як орда Батия,
Візьме обманом Харків і Полтаву,
Червоним змієм наповзе на Київ,
Щоб полонити молоду державу.
Супроти грізних армій Муравйова -
Студентський курінь чотами героїв
Повстав у битві в легендарних Крутах.
Безвуса юність проти монстрів вієн,
Твоя краса, Вкраїно, і надія,
Рубала свіжовиплетені пута.
І гинула в нерівному двобої,
І гімном твою славу оспівала,
Закривши шлях до Києва собою,
На гору до Аскольда перебралась.
24
Ще встигли об"єднатись землі рідні
І стати Україною по праву,
На сторінках історії щоб гідно
Поставити свій підпис як держави.
Ще лопотіли бойові знамена,
Ще йшла війна на західних теренах,
А в Брест-Литовську готувалась змова.
Ти ще боролась відчайдушно, мати,
Як вже за мир представники Антанти,
Платили, як грошем, тобою знову.
І стала, бідна, між двома світами,
Розділена границею надвоє,
Вмивати рани ріками, струмками
Й народжувать майбутнього героїв!
25
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої уже не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А тільки згадка про твій герб і прапор
Звалась одразу "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
26
Знущаючись щораз над Словом Божим,
Ідею "рівності" узявши на багнети,
Ти обернула в прокрустове ложе
Шосту частину цілої планети.
Ти одурманила отрутою обману
Народи цілі і складала плани
Запанувати над всім білим світом.
Союзнице фашистської держави,
Чий меч в Казані й Липецьку кувала,
Проклята будь однині і довіку!
Імперіє радянського терору,
Загарбнице в одежі херувима,
Ти сіяла лиш смерть кругом і горе
І у війну втягнула Україну.
27
Бо два кати із псевдами злодіїв
Накинулись, мов коршуни, на Польщу,
Не помирившись розв"язали бійню,
Якої світ іще не бачив скорше.
А ти між ними, нене, розіп"ята
Чинила опір як могла завзято,
Піднявши прапор у старому Львові.
Одна у полі правди і свободи
Ти боронила честь свого народу
І воскресала в вигуках героїв.
А проти тебе літаки і танки,
Есесівці, полки енкаведистів,
Грабіжники в одежі партизанській
І банди із манерами садистів.
28
Та упізнав світ із двох зол найгірше
І допоміг фашизм гуртом здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найбрудніші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Ще обдурили - брат пішов на брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Скінчилася для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Та ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
29
Пережила ту горезвісну "Віслу"
(Насильне переселення народу),
Дамоклів меч побачила навислий
Над твоїм духом правди і свободи.
Бо знов терору ти попала в лапи, -
Твоїх бійців погнали по етапу,
А решту одурманили навіки.
І знов катівні цепеніють в криках,
Народ же безіменний і безликий
Годує злу імперію-каліку.
Що неспроможні люди - Бог звершає,
І вже тиран прощаєтся зі світом,
Але дурман країною блукає
І в тій отруті гинуть наші діти.
30
З маленьких літ цілії покоління
Росли двійною міркою моралі.
Гасла "За мир!" нові будили війни -
Холодні, непотрібні і тривалі.
Повні абсурду утопічні плани,
Заїзди-з"їзди, сповнені обману,
Однопартійні лави "переможців".
Незрозумілі лиш над ким і в чому,
Штучні рекорди з цифрами до втоми -
Героїв час і час орденоносців.
В цім павутинні спільної облуди
Дух не змовкав - готовився до злету,
Кричав до болю у тюремних грудях
Устами політв"язнів і поетів.
31
Кричав в лице номенклатури клану,
Крушив брехню і закликав до волі
Із цинку домовин Афганістану,
З клінічних ліжок зранених героїв.
Звав розбудитись від дурману-зілля,
Протерти очі й глянуть на довкілля,
І повернутись до святої віри.
На фоні звершень світової слави
Ще розглядались контури держави
У дефіцитних чергах буднів сірих.
Обман плодив радянські "коза ностри",
В державних касах поселився злодій -
У відповідь жорстоким грізним монстром
Над Прип"яттю затьмарив світ Чорнобиль!
32
Чорне знамення краху всіх ілюзій,
Довічна твоя рана, Україно -
Смертельний атом по усій окрузі
На зони смерті поділив країну.
І враз заговорили-зашуміли
Ті, хто раніше й пискнути не сміли -
Імперія тріщала і ламалась.
Задавши поштовх всій "перебудові"
Скидала Польща "дружнії" окови -
Від привиду Європа вивільнялась.
Прибалтам передали естафету -
І сім десятків літ ніби не було...
Вожді народів (з бронзи, і портретів)
Повільно, неохоче йшли в минуле.
33
І знов увись здіймалося знамено,
Будила з сну "Червоная калина" -
У вишивках й святкових гобеленах
На подіум народів йшла Вкраїна!
Великий дух великої держави
В людських серцях прокинувся по праву,
І впали віковічнії кайдани.
Від Львова і до Києва за руки
Взялися люди, освятивши Злуку,
Заговорили збуджено Майданом.
Святая земле, рідна моя мати,
Обпалена вогнем смертельним пекла,
Ти перша в світі засудила атом
Й закликала усіх, поки не смеркло!
34
Ти стала перша у колону маршу
За мир у світі і чекають, нене,
Щоби умилась від остатку фальші
І стала чиста, мов блакитне небо.
Чекають коли золотоколосся
Вплетеш у свіжовимите волосся
В дніпрових водах від дурману-бруду.
І весь народ умиється з тобою,
З двох берегів, свяченою водою,
І світла віра переповнить груди.
І дух землі вкраїнського народу
В серцях розплавить протиріччя грати,
Дух Єдності, Дух Правди, Дух Свободи,
Та упізнає брат нарешті брата!
35
Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слобожани!
Всі, хто живе під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Уже спускаюсь на дніпрові води
Разом з братами по крилу, з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285761
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 19.03.2012
Знову сніг завітав на дахи,
Загорнувши дерева в хустини,
Білим пасмом накривши шляхи,
Незбагненні малює картини.
Розкидає зі скринь чудеса,
Сипле біло-холодної манни.
Веретеном пряде в небесах
Волохатий сувій домотканий.
Сніг січневі вертає борги,
Та тепер, навесні, він не радує...
За вікном, у душі - навкруги
Сніг все падає, падає, падає...
12.03.2012р. 7:30
Для ілюстрації використано картину
Ігоря Радіонова "Мартовский снег"
http://www.artrussia.ru/russian/artists/
postcard.php?pic_id=8091&foa=
f&rarity=&salon=1
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321263
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 19.03.2012
По весільному вбрались дерева в садах,
На серпанку весни колихається спомин.
Ти сьогодні наснилась мені молода,
Цілував твої очі у сні барвінковім.
Від цілунків моїх ти була осяйна,
І мені раптом легко і радісно стало.
У буянні садів вирувала весна,
І кохання моє у душі розквітало.
Пролетіли над нами роки, як птахи,
Та тебе, ніби вперше, у скроні цілую.
І хоч білі заплутались в них пелюстки,
Щиро, ніжно, як в юності, досі люблю я.
16.03.2012р. 18:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322843
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Прийде на землю і дихне привітно,
Весна - красна, чудесниця полів.
І знов вони замайорять, розквітнуть
І оживуть від теплих, рясних злив.
Милує око і до себе горне,
Чаруюча, приваблива краса.
Вона, як наречена, неповторна -
І синьоока наче небеса.
І в серці радість світиться прозора,
Бо рідний край купається в теплі.
У цю весняну і прекрасну пору,
Вертаються додому журавлі.
І їх курликання - неначе пісня,
Яка за душу жалісно бере.
Зійшла зоря в нічному небі пізня
І місяць ясний по воді пливе.
Так ніжно гомонять навколо хвилі
І б'ють відлунням в тихі береги.
У ту весну були такі щасливі...
І ту любов ми вірно зберегли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322092
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Світанок барвами ясними,
Вплете мені веселку в коси.
Щасливі будем разом з ними,
Заграють нам на струнах роси.
І запалають полум'яні,
У серці почуття з тобою.
Пригорнеш ніжно на світанні
І назовеш мене Весною...
А я від радості, від щастя,
Промінням сонячним засяю.
Якщо тобі зловити вдасться,
Тебе з світанком привітаю.
Скажу, тобі, що ти коханий
І найдорожчий в цілім світі.
Нам подарує день весняний,
Свої духм'яні, перші квіти.
І почуття оті на крилах,
Зігріті нашою любовю.
Підхопить вітер мов вітрила
І понесе в світ за собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323112
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Блакитне небо, як воно далеко,
Проміння сонця тут у серці є.
Кохання полетить, немов лелека,
В твої долоні щастям упаде.
І будем знову ми йому радіти,
В весняну пору ніжних почуттів.
Навколо будуть розквітати квіти,
Ми обійдем з коханням сто світів...
В блакитнім небі чисті, лише хмари,
Нам вітер пахощі несе свої.
Яка краса... Палають десь стожари
І голосно співають солов'ї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320509
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Сміялась неба синява,
І колосилися слова,
Неначе квіти польові.
Та пам’ятаю лиш одне,
Що шепотіла у траві:
Люби мене, люби мене.
Летіли хмари кучеряві
І серпанкові сни смагляві.
Але тепло, і щастя, й літо –
Усе мине, усе мине.
Так щебетали синім цвітом
Люби-мене, люби-мене.
А ми не йняли тому віри,
А ми не знали щастю міри.
Збирав ти квіти польові.
Та лиш одне, та лиш одне,
Що залишилось в голові –
Люби мене, цілуй мене.
Та розійшлись шляхи широкі.
А незабудки ясноокі,
Що розросталися охоче –
То відклінне, то відклінне.
Приносив вітер з полуночі:
Забудь мене, забудь мене.
Ніхто не зна своєї долі.
Рясніють квіти дрібні в полі.
Тепер шепочуть тихі роси,
Що все, як літо, промайне.
Я заплітаю в свої коси
Люби-мене, люби-мене.
26.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317021
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 07.03.2012
Сьогодні ми зустрілися з тобою
І воєдино погляди злились.
Запахло у повітрі, знов, весною,
Чарівні звуки музики лились.
Сьогодні ми зустрілися з тобою,
Ця зустріч нагадала кожну мить.
І ту весну, що нам цвіла любовю,
Лишивши в небі синьому блакить.
Тепло весни заполонило серце,
Ввірвалось в душу ніжним промінцем.
Взяло на крила і понесло все це,
На зустріч до кохання, вітерцем...
Не доженеш його, і більш твоєю,
Не буду я, розмились береги...
Зустрілись випадково, ми з тобою,
Та роки щастя все те зберегли...
В руках букет весняної мімози,
Його несеш в дарунок не мені.
А на очах моїх лишились сльози
І ті весною ще зігріті дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319698
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Великий Піст – час заживляння
Та зцілення душевних ран.
Лікарством служить покаяння
Та стриманий у їжі стан.
Це час весни та обновляння
Для християнської душі,
Час здачі екзаменування,
Щоб в Царство Боже увійти.
Тепло приходить і відлига,
Як глянеш на свої гріхи
Гучні та ті, що були стиха,
З легкої діялись руки.
На серці скресне люта крига,
Коли ти слухаєш канон
Андрія Критського про лиха,
Які породжені гріхом.
Пригріє сонце благодаті
І стане легше на душі,
Коли тобі буде лунати,
Що відпускаються гріхи.
27.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317270
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 07.03.2012
Візьми гітару шестиструнну в руки,
Згадай тернові пройдені шляхи,
Поринь, мов птаха, у глибинні звуки
Високих нот шаленої жаги…
Той щем до твого серця пригорнеться,
Терпким вином розіллється в крові,
В обітниці мовчання одізветься,
І розридається, мов мавки лісові…
Гітара не питатиме буденно
Про справи недовершені твої,
Журитиме лиш в мріях сокровенних,
І знов залічить рани по зорі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318792
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Нехай дарує вам весна
Красу, чарівність та цвітіння,
Любові, миру вам, тепла,
Від рідних, ближніх розуміння!
Нехай побільше у житті
Приходять втіхою сюрпризи
І розмаїття красить дні,
Хай віють вам легенькі бризи.
Нехай барвистих змін пора
Вам принесе квітучий настрій,
Напише розчерком пера,
Що ви найкращі та прекрасні!
07.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319803
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Твоє ім"я по складах забуваю...
Час стирає фрагменти життя.
Я скалічену душу ховаю,
щоб ти більше її не чіпав.
Я назад оглянутись боюся.
Я повільно вперед навмання.
В почуттях не тобі зізнаюся,
та й які там тепер почуття...
Де кохання було,там - тривога,
тепер я знаю ціну словам.
Та все ж молитиму за тебе Бога.
Ти сам погрався своїм життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319427
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 07.03.2012
Ну все,поплакала,пройшло,переболіло.
Це вікове.Ось-ось переростеш.
Ну не складається все так,як ти хотіла,
Знов з чистої сторінки все почнеш.
І не обманюйся - воно того не варте.
Ти ж вже не дівчинка,щоб вірити в казки.
Ну не буває принців,годі вже чекати,
Пора змиритись з цим,і далі йти.
А що на серці?Та кому до того діло?
Ти ж сильна,зможеш все.Авжеж...
І знов поплакала,пройшло,переболіло.
Це вікове.Колись переростеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319762
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Лине пісня з вишневого саду,
Сумом серце проймає моє.
То торкнеться крилом зорепаду,
То сльозинки на землю проллє.
То підніметься високо в небо
І розкаже йому про журбу.
То в саду засумує без тебе,
Через серце пропустить біду.
Вийшов місяць послухати пісню,
На сопілці він соло заграв.
Освітив дивний сад в пору пізню,
Соловейко йому підспівав.
Не журись, не сумуй моя люба,
Заспівай щось веселе мені.
Промінь сонця тебе приголубить,
Будем разом співати пісні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318505
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Чому Тобі усе прощаю?
Немає гордості в мені?
Здається, гідність серце має,
Чому ж склоняється Тобі?
А я не вмію відірвати
Все ніжне, що живе в мені...
А я не можу відказати
Твоїй Любові словом "Ні"...
Ну що, скажи, мені робити?
Я плачу часом, бо люблю...
Без Тебе вже не вмію жити...
Ти в Душу вже проник мою...
А я стараюсь зрозуміти
Те слово кожне з Твоїх уст...
В собі змовчати і стерпіти
Тим фразам, де відсутній глузд...
Любові ніжній все під силу:
Моя душа живе у ній.
Не любиться, коли насилу,
Та ще є воля у мені...
Сама я винна, коли плачу,
Моя печаль - моя вина...
І я Тебе завжди пробачу,
Бо не простити прав нема...
У молитвах ми просим часто,
щоби Господь простив гріхи!
І вся гординя раптом гасне!
Тепер пробач мені і Ти...
09.02.2012 р., 14:21. Оля С.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312534
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Депутати деяких регіональних Рад
прагнуть надати російській мові
статус державної.
Не смій торкатися моєї мови!
Її століттями народ плекав.
Ні турки, ні поляки, ні монголи
Не знищили, то Бог оберігав.
А з Богом були справжні патріоти.
Зросійщені совєти і царат
Вбивали їх та не закрили рота,
Російськомовний не створили штат.
А ти учора, обранець народу,
За що у залі піднімав мандат?
Щоби російську мову ввести в моду?
Щоб руський крокував в Криму солдат?
То ти і в церкву ходиш, супостате?
А Бога не боїшся розгнівить?
Ти ж найсвятіше прагнеш запродати:
Землі святої мови полишить!
Ні, Україна вже тобі не рідна!
Хіба ж грабують матір чи отця?
Таки грабують! Це по всьому видно,
Ще й розпинають люто, без вінця.
Та вірю, українській мові бути!
Державних патріотів людотрус
Так трусоне, що вишверне з усюди
Всіх, кому люба в Україні Русь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305752
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 05.03.2012
Природа щось так розгулялась,
Не хоче сонечком зігріти,
В дощах холодних покупалась
Моя Волинь,а хоче жити.
Таке вже серце у Волині,
Такая теплая душа
І небо стане синє-синє,
Розгонить хмари пісня ця.
Коли була іще дівчиськом,
В піснях бабусеньки росла
І це мені навіки близько,
Співаю дітям рідним я.
Співаю,коли дуже сумно,
Але нікому не сказать
І почуття чіпають струни
І навіть хочеться літать,
Коли мелодія весела
Уранці в голову прийде,
Співаю і коли несила
Вниз голову нестримно гне.
Лети,о,пісне,вільним птахом
І радість людям подаруй,
Щоб сум пройшов одним лиш махом,
Серця коханням зачаруй.
27.06.2011
СЕРДЦЕ ВОЛЫНИ.
Природа что-то разгулялась,
Не хочет солнышком согреть,
В дождях холодных искупалась
Моя Волынь,а хочет петь.
Такое сердце у Волыни,
Такая теплая душа
И небо станет синим-синим,
Разгонит песня облака.
Когда была еще девчонкой,
Под песни бабушки росла,
И это не прошло сторонкой,
Пою я детям иногда.
Пою тогда,когда мне грустно,
А никому не рассказать,
Когда переполняют чувства
И просто хочется летать.
Пою,когда мотив веселый
Приходит в сердце по утру,
И груз проблем когда тяжелый
Вниз клонит голову мою.
Лети же ,песня, птицей вольной,
И радость людям подари,
Чтоб были счастливы,довольны
И пели звонко от любви.
27.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313001
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Відвідини Почаєва нам незабутні –
Це для паломників є особливий час,
Там в вірі православній стаєм́о могутні
І подих вічності там утішає нас.
Ще здалека церковні ќуполи вітають,
Подібна Лавра на величний корабель,
Де впевненість і затишок нас обіймають,
У курсі до обітов́аних нам земель.
Церковні дзвони у Почаєві лунають
До Лаври на молитву кличуть прихожан,
Полишити суєтні справи закликають,
Щоб на стезі спасіння утвердитись нам.
Присутність на горі Небесної Цариці
Не раз засвідчувало місце це святе,
З благоговінням тут куштуємо водиці,
Що з Цільбноносної Стопи Її тече.
Ікона Богородиці з малим Ісусом
Замилування душам нашим подає.
Щоб із шляху спасіння ми не збились курсом,
Пречиста Діва нам заступницею є.
Святі та преподобні Іов, Амфілохій –
Молитвеники, теж заступники для нас.
Тут їхні мощі, що втішають у скорботі,
До цих святих возносимо молитви глас.
В духовних силах покидаємо ми Лавру,
З бажанням повернутися сюди іще.
Коли незмінно любимо ми віру праву
Нас Богородиця в Почаїв приведе!
В день святкування Почаївської ікони
Божої Матері 05.08.2010р. за нов.ст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209750
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 05.03.2012
Мова піснею в серці моєму озветься,
Я на музику вірші свої покладу
І мелодія світла і чиста поллється –
Я в ній мову про душу народу веду.
Рідна мово, колиско моя калинова,
Я нікому не дам розтоптати тебе,
Ти ознака для нації, роду основа,
Хто забув свою мову, той зрадив себе.
Не ганьбіть рідну мову брудними словами,
Захистіть її, трепетну, ніжну, святу,
Бо найперше її ви почули від мами,
Бережіть свою мову, її чистоту.
Бо якою ще мовою можна сказати
Ті слова, що із ніжністю мовлю їх я:
Мама, мамонька, матінка, мати,
Мамця, ненька, матуся моя.
Мова – радість і біль, мова – божий дарунок,
Шепіт хвилі морської і спів солов'я,
Хай зневаги тебе не торкається трунок,
Я вклоняюсь тобі, рідна мово моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318399
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Співає з року в рік пробуджена душа,
Де скресла крига, стихла хуртовина,
Знов зазиває Мавка Лукаша,
Із квітів стелить нову скатертину.
Сіяють зранку очі чарівні
І терпнуть губи від палких цілунків,
Кохання прилетіло навесні
І обдарило всіх любовним трунком.
А жіночки – лебідки чарівні,
Пливуть весною із коханням в парі,
Веснянками прокинулись пісні
І розсипають скрізь медунків чари.
Прийшла весна, земля уже не спить,
Зелений килим стелить день новий,
Знов від кохання серденько щемить,
Прийшла весна і кожен молодий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318341
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Проліскове повітря піднімається в хмари,
Блиск кохання сіяє з очей навкруги,
Наступила весна і розвіялись чари,
Їх забрали з собою у вічність сніги.
А жінки і дівчата первоцвітом розквітли,
Скоро жайвір у небо пісні понесе,
Прокладе соловейку дорогу у літо
І на крилах пісенних любов рознесе.
Чорноокі й білявки, щастя Вам і любові!
Хай весняні струмочки Вас розбудять від сну,
Гілочки набухають до свята вербові,
Зустрічайте свою довгождану весну!
Теплий вітер кохання принесе подарунок,
І підсніжники дзвоном наповнять серця,
Вас кохані пригорнуть, а п’янкий поцілунок,
Вам запалить усмішку, яка так до лиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318088
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Повіки легко клеяться додолу
Й думки розлізлі, мов газета під дощем,
Кінець зимового вже року-кола,
Між свят і посту втомлено отак бредем.
Розбіжність мега думки ця буремна
Будує тут строкатих планів живопліт.
Та чадний газ із сну – зів’яли щемно,
У позіханні проковтнемо всенький світ.
Ось там крокує сутінковий курінь,
За ним і фронт дивізій впевнених нічних,
А рано, між весняних снігу мурів,
Читатимо нових надій з чуттів триптих.
29.02. 19.00. поїзд: Тернопіль – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318010
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Напишу я тобі любов,
З надією, що зрозумієш ти моє бажання
звертаюся до теми знов і знов,
та бачу марність я свого старання.
Як людство із’явилося на світ-
Любов постала таємниць безкраєм.
Злетіли миттю сотні тисяч літ,
Але розгадки досі ще не має.
Одної правди не бува для всіх,
загальне не завжди для нас потреба.
Так і любов - то праведне чи гріх -
конкретно кожен визнача для себе.
Одна проблема ятрить суть мою
І закипає гнівом благородним:
чого це Бог, створивши нам сім`ю,
зробив любов страшним гріхом господнім?
Чому Адам із Євою в раю
по волі Бога мусили би жити,
забувши про сполученість свою,
яку спровокував Змій-Спокуситель?
Чому у рай немає вороття,
а людство все - то є гріховні діти?
Не Бог, а гріх чому дає життя
І визначає все на білім світі?
На пошуки до мудрості пішов –
я Біблію читав з начал до краю,
бальзаму для душі я тут знайшов,
а відповідь ще й досі десь блукає.
Здавна поети наламали дров -
для них любов - то почуття й зітхання,
любов я ж поділяю на любов,
і зовсім протилежне - на кохання.
Шукаю власний погляд на оте,
що змушує людей родитись знову,
про звичне, так жадано-золоте
я спробую сказати новим словом.
Кохання є нестерпний гіркий мед,
солодка сіль, насипана на рани.
То вічний зов, який веде вперед
в нестерпні муки, довгі до нестями.
Кохання є незнані біль і шок,
нечутна смерть всебажаної муки,
то повінь почуттів бурхливих вод
І дикий страх майбутньої розлуки.
Кохання то є буйство всіх бажань,
то синтеза небесного й земного,
то інтеграл, що переходить грань,
нестерпні жорна таїнства людського.
Кохання є природний крик душі,
Жаданий біль, що каторгою зветься.
Наркотик насолоди і гріхів
Ланцюг яких ніколи не порветься.
Кохання є цілюче джерело
свята вода із чистої криниці,
то згусток небуття, яке прийшло
з самих глибин зпресованої миті.
Кохання є вулкани почуттів
То повінь і апофеоз бажання.
Нектар одвічних мук і елексір,
цикути нелюдського поривання.
Нектар кохання п'ємо знов і знов,
як сік берези із лісів, без краю.
спитай мене - "А що ж таке любов?"
І я скажу: їй-Богу, я не знаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317055
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Замріяв обрій -
хвилі на повіках,
до неба потягнувся
промінь вій…
Світати з Вами
ніжністю…
я звикла...
і смакувати
поглядів настій.
Це так магічно –
у прадавній тиші
лавиною чуттів
нестИся з гір...
Це так властиво -
дотиків розкішшя
горнути у думках,
мов теплий
кашимір..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314397
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Я вишивала хрестиком провину
повЕрхнями надщерблених снігів.
Столапим левом сонце до загину
жбурляло іскри в бубени вітрів.
Шаманить вечір, ошалів коханцем,
хапає кисень в переддень весни.
Німа трава, минулорічним сланцем,
готова вибухнути в світ... й ...рости.
У Них - Любов! У Них - хрестові війни!
Між них стовпом одвічним тріснув світ.
І що їм...моє вишиття? Стихійним -
Любов
у травах
залишає слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317683
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Благаю, відпусти мене, коханий,
О ні, не друже – милий ворог мій!
В моїм житті ти гостем був незваним,
Не муч розтяте серце, пожалій.
Звільни мене від вибору важкого –
Гроза чи спокій… Дай мені піти,
Не доторкнувшись навіть до живого
В твоїй душі тривожній. І прости
Що я тебе любила, хоч недовго,
Та щиро так. А може, ще й люблю…
Листи писала на таємній мові,
А їх перекладав глузливо люд…
І написав свою про мене повість
Де правда заблудилась поміж фраз.
А ти ж мене запам’ятай натомість
Такою, як побачив перший раз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317090
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Лежить її рука в твоїй долоні,
Ви йдете мовчки лісом навпростець.
Слова летять чужі й такі холодні,
Не гріє більш вогонь, палких сердець.
Холодний вітер тіло пробирає,
Хурделиця враз заміта сліди.
Замерзло серце в нім тепла немає,
Бо те тепло розвіяли вітри.
З'явилось селище на горизонті,
Світилося вогнями вдалині.
Кохання загубили ви сьогодні.
У смутку потягнулись знову дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317885
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
В цей день, 17 лютого 1944 р.
завершилась Корсунь-Шевченківська битва
В музейних архівах лежать експонати,
Освячені кров"ю солдатських сердець.
Їм шлях через кулі, осколки гранатні,
Стратега з Генштабу вказав олівець.
Нелегко стратегу наказа віддати,
Та мусив, бо ворог ішов напролом.
І падали в полі солдати й комбати -
Коротким, як спалах, життя їх було.
Ішли без вагань в польові військомати,
Щоб ратної долі зазнати сповна.
Солдати, солдати - безвусі хлоп"ята,
Вам жити б, та й жити, якби не війна!
Під Корсунем ворог чіплявся затято
За землю, за камінь, за річку, за ліс.
Десяток дивізій і зброї багато,-
Тому так нахабно і впевнено ліз.
Та навчені в битвах вояки бувалі
Кубло те фашистське затисли в кільце.
Відривши окопи, без сну і привалів,
Дивилися смерті в холодне лице.
Приречений ворог здаватись не думав,
Хоч термін давно ультиматуму збіг.
Його він відкинув пихато і з глумом,
В степу, під Стеблевом, на стику доріг.
Тоді й заспівали могутні "Катюші",
Здійнявши до неба вогненні мечі.
До пекла летіли неправедні душі,
І довго щось тліло й горіло вночі.
Розгасла земля - відступили морози
І ворог закляк, без пального й доріг.
В болоті по вісь загрузали обози -
То Бог йому кару таку приберіг.
В тій битві геройськи себе показали
Відважні селяни, що зброю взяли,
І мужні, несхитні в бою партизани,
Що вчасно військам на підмогу прийшли.
Цвіли перемоги величні салюти,
Фашист недобитий в полон прямував.
То був вікопомний, розвихрений лютий -
І сльози гарячі, і вдячні слова!
...На Бойковім полі буяє пшениця
І тихі світанки над краєм зорять.
Чому ж ветерану сьогодні не спиться?
Погода чудова, та... рани болять...
Лютий, 2004 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314655
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Оживає, оживає рідний край,
Відпочив за зиму і набрався сили.
Знов веселкою заграє водограй,
Позбирають ріки воду, що розлили.
Закурличуть в синім небі журавлі,
Привітаються із рідною землею.
І радітимуть мов діточки малі,
Вони довго ще кружлятимуть над нею.
Оживуть дерева, випустять бруньки,
Заквітують знову білосніжним цвітом.
До роботи стануть трударі - бджілки,
Полетять додолу пелюстки за вітром.
Защебечуть дзвінко птахи у гаях
І полине вдалеч пісня за луною.
Ти прекрасна весно, навіть в моїх снах,
Сумувала весно дуже за тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317883
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Всі з надією ждали весни.
Та заснІжило зранку сьогодні.
Ще чекати ріллі борони,
Ще співатимуть хуги холодні.
За вікном посипає сніжок,
Не здається він березню в руки.
Білу шапку торішній стіжок
На потилицю зсунув з розпуки.
В годівничку снують горобці,
Сніда салом жовтенька синичка.
На закляклій гілляці-руці
Їх погойдує яблуня дичка.
Забарилась красуня весна...
Що ж - не гріх для красивої статі.
Вже була на порозі вона,
Та затримали хмари кудлаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317597
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Покриті снігом перевали
Іще зимові бачать сни,
А навкруги весняно стало
Від цвіту первістка весни.
З плато спускається в міжгір`я
З туману зіткана вуаль,
Де всім наперекір повір`ям
Рожево піниться мигдаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317847
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
злились в єдине всі слова
застигла в спогадах пітьма
злетіли з вуст вголос думки
і полетіли сліз струмки
тремтіння рук, і серця стук
мій світ стомився від розлук
від дивних спроб змінити сни
душею прагнути весни
плекати біль в кутках кімнат
давати серце на прокат
збирати крихти теплих слів
шукати день, що догорів
ридати вголос на вітру
і їсти гіркоту одну
ламати час на перепони
ховати очі у долонях
кричати в даль і що є сили
здіймати в небо ніжні крила
мій світ уже стомивсь літати
любити, вірити, прощати....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307120
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 29.02.2012
Давай разом зготуєм кави,
На кухні тільки ти і я,
Такі близькі з тобою стали,
Неначе разом все життя.
Ти пригорнеш мене тихенько,
Шепочеш: «Я тебе люблю»,
А я крізь сміх «Ну, помаленько,
Бо зараз каву розіллю».
І стихну, ти мене цілуєш,
Моє кохання неземне,
На стіл посадиш і роззуєш,
І знімеш з мене геть усе.
І пристрасть танцю, як в тумані,
І час безмежний, і любов.
Шкода лиш каву розілляли,
Давай її зготуєм знов….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317870
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Тріпоче серце, кладу в твої долоні
П’янким дарунком ніжності і тепла.
Забувши про табу, шепну забороні:
-Я долі ківш маю випити сповна.
Буває так, що печаль розгорне крила,
Недовіра чорнотою заповзе.
Та темінь, що у тривозі голосила,
Відступить, коли пуп’янок розцвіте.
Весняне сонце зцілить старі всі рани,
Спаде цілунком до збитих босих ніг.
Не розгулятись там подиху омани,
Де кохання ребрує свій оберіг.
28.02.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317737
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Свіча, молитва, покаяння, Хрест,
Схиляю голову перед Розп’яттям,
Не ради звичаю роблю цей жест,
Земні поклони більше, ніж заняття.
Дивлюсь на розіп’ятого Христа,
На серці за минулим жалкування.
Пригадую як я життя верстав,
Мов на долоні всі мої діяння.
Лягла на них сумна печать гріха,
Розгледіти яку я не старався,
Про те, що звіт я дам за всі діла
Своєю совістю попереджався.
Безплідне дерево Господь прокляв,
Що то за користь від одного листя,
Подібним до смоківниці я став,
Плодів нема, лиш пишністю гордився.
Поплач засмучена, душе моя,
Зміни життя і доклади старання,
Поглянь на розіп’ятого Христа,
Заради тебе всі Його страждання.
Щоби тебе спасти, терпів Христос,
Приниження прийняв Він без вагання.
Весь в ранах, насміхався з Нього хтось,
А Він все зніс, моливсь без нарікання.
29.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317872
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Багато на світі хороших пісень
Про сонце,про море і сніг,
Я ж пісню про маму співаю в цей день
Для тебе,для вас і для всіх.
Говорять на світі аж сім є чудес,
Та кожен для себе відкрив:
Хай слава про них летить до небес,
А мама найкраща з тих див.
Розтануть глибокі сніги навесні,
Проснеться в землі первоцвіт
І мама привітно всміхнеться мені,
Єдина моя на весь світ.
приспів
Про маму,для мами,
Співаю найкращі пісні,
І мамі в дарунок
Зберу я всі квіти землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315765
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Не гріє сонце рук моїх холодних,
і дощ вчорашній не сховав сльозу.
У тлі думок і слів твоїх солодких,
знов листопад навіює журбу.
Хвилює тиша,і немов прозора,
і попіл вітер миттю розігнав.
Осінні дні-душа моя самотня,
про почуття ти так і не сказав.
Любов одна,та безліч її копій,
фальшивих і наївних сподівань,
та хто навчить приборкувати спокій,
коли втомилось серце від чекань?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316906
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Просто сон...оркестр в сяйві ночі,
грає серед тисячі зірок.
Просто крок...ще крок і ти у прірві,
звичних слів і не простих думок.
Просто мить...і розпочне виставу,
знов театр про людське життя,
Ти актор... на сцені тільки маска,
за лаштунком знову каяття.
Просто стоп...немає порятунку,
стежки до повторного буття,
Ти герой лише свогО малюнку,
за межею аркуша-простак.
Просто мить...і нас уже не стане,
пролистають книги сторінки.
Пам'ятай,в житті все зовсім просто!
Справжнє щастя просто словом "Ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317202
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Я не така,якою мене бачиш ти-
холодною,байдужою,чужою.
Я мов ріка,мене не зупинить,
Я заберу тебе у даль з собою.
Мій світ написаний весною назавжди,
хоч іноді і рифми не підходять,
Подалі від печалі і журби,
хоч почуття і ніжність теж проходять.
Буваю я прозорою до дна,
мов океан стрімким потоком волі,
Та я назавжди загадка твоя,
і не відкрию зіграні вже ролі.
Моїх очей вже не розкриєш зміст,
ти помилково підбирав паролі.
Я -та зоря,що небо освітить,
і запалає полум'ям любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317214
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Запитай у вітру, звідки сонце.
Запитай у сонця, звідки вітер,
І чому так сумно він колише
І ламає ніжні липи віти.
Запитай у річки, звідки крига.
Запитай у криги, чом так зимно.
Запитай у мене, звідки туга.
Запитай у туги, чом – нестримна.
Запитай у себе, чи ти знаєш,
Де плекать – шукать кохання треба.
Запитай у себе, чи кохаєш,
Чи узяв благословення неба?
Чи прийдеш ти до мойого серця,
Запитай, чи буду я з тобою?
Слід твого кохання вітром стерся.
Я тепер повінчана з журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314154
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Її вірші всі дихають весною.
В них легкий вітер, що торкається до щік,
Промінчик сонця, що ласкавою рукою
Приємно лине до примружених повік.
Її життя здається безтурботним,
Без колотнеч і без проблем мирських.
Наївна дівчинка, яка відкрила серце
Й дарунком щирим дала для усіх.
Й ніхто не знає, як тихенько плаче,
Ховає смуток у ясних очах.
І біль душі її ніхто не бачить.
Звичайна дівчинка із сонцем на вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317241
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Краплина смутку, болісна краплина.
Ти - діамант, що котиться з очей.
Душі ти зболеної видима частина
Й самотніх в роздумах проведених ночей.
Ти котишся і обпікаєш щоки
В хвилини горя і болючих втрат.
Ти крик душі в тяжкий момент розлуки,
Коли немає вороття назад.
Бриниш на віях, коли йде кохання,
Коли нутро все рветься на шматки.
Коли знівечені всі мрії і жадання,
Й життя, мов дзеркало, розбите на друзки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317315
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2012
Весняну ніжність я зберу в букет,
Вмістивши все тепло її в долоні.
І намалюю для весни портрет,
Зігрію дні, щоб не були холодні.
Я з сліз зроблю краплиночки роси,
Щоб залунало срібним передзвоном,
Понесло в світ чарівної краси,
Не знаючи ні спинку, ні кордону.
Заграє скрипка ніжно у душі
І залунає музика кохання.
Луною полетять мої вірші,
Весні, мої, написані зізнання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317316
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Не хоче зима віддавати,
Свої володіння весні.
Не хоче за обрій йти спати,
А хоче мести ще сніги.
Сестриця її запевняє:
Ти, рідна, уже відпочинь.
Земля, хай мене зустрічає,
Боротись зі мною покинь.
Нехай, підростає травичка,
Навколо усе хай цвіте.
Поспи, моя старша сестричко,
А я заколишу тебе.
Хай птахи додому вертають
З чужих незнайомих країв.
На рідній землі, хай співають,
Веселих пісень солов'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315349
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 28.02.2012
У щастя очі синьої блакиті.
Мов кришталЮ гірського - чистоти,
І повні неземної доброти,
Такі хмільні і спокоєм налиті.
У щастя смак немов бджолиний мед,
Ніжно-терпкий,солодкО-карамельний,
І аромат духмяний та п'янкий,
Немов душі звабливий, легкий злет.
У нім весняний,світлий, теплий день,
І сонце залишається в зеніті,
Сади стоять в яскравім білім цвіті,
Від солов'їних радісних пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312726
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Осінні міражі, як сонця теплий промінь,
Приваблять спалахом й за обрій відійдуть.
Ти - осені міраж, її багряний гомін,
Мене до тебе всі думки мої ведуть.
Як хочеться ще довго споглядати
Святий міраж у грішності своїй,
Знайомі обриси у ньому пізнавати,
Хоч усвідомлюю, що ти мені чужий .
Ти так далеко , та в думках ти близько.
Я відчуваю, навіть, дихання твоє.
Перед тобою я схиляюсь низько
І вірю, що кохання в світі є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312784
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Сіла дивна пташка за моїм вікном …
Подивилась в очі, провела крилом,
Щось таке шепнула – я і не почув.
Мабуть, це здалося. Мабуть, я заснув.
Привідкрию очі – бачу: знов вона,
Лагідна усмішка, вишеньки-вуста ,
Дівчина-красуня, майже, як у снах,
І дзвенять струмочки у її словах.
Колисає ніжним поглядом мене
І, здається, щастя близько неземне.
Хочеться забути все, що вже було,
Запалити свічку, принести вино.
А тоді сказати: « Дівчино, забудь
Всі земні образи, що в тобі живуть.
Посміхнися щиро бідам всім на зло,
Щоб усе довкола радістю цвіло.
Закохайся в долю й хай вона тобі
Подарує квітів безліч у житті,
Все що ти захочеш, лише розумій :
Не буває щастя із суцільних мрій.
Ну, а я ще мрію тільки про одне:
Щоб лишилось фото, як усе пройде,
Дівчини красуні, майже як у снах,
Що дзвенять струмочки у її словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312789
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Хай ще лежить навколо сніг
І дим пускають в небо хати,
Земля висковзує з-під ніг,
Мороз у шубі волохатій
Десь вештається уночі,
Там пестить він холодні зорі,
Сховавши від весни ключі
У темній місяця коморі.
Де та весна ніхто не зна,
Та вдень зі стріхи потекло,
І зовсім поруч вже вона
І відтає віконне скло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312785
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Не говори недобрі слова, є німі люди.
Не нарікай на їжу — голодних у світі всюди.
Не сварися з половинкою — розведи хмару,
Інші молять Бога повернути свою пару.
Не нарікай на дітей — свою рідну кровинку,
Хтось їх не має, дехто втратив свою дитинку.
Нарікаєш на їзду, а хтось ще пішки ходить,
На нескінчений будинок, хтось по світу бродить.
Коли працю проклинаєш, хтось її немає,
Інший чекає, на твоє місце зазирає.
Коли настає депресія від життєвих скрут,
Помолись, подякуй Богу, що ще живий і тут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311478
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 10.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
За мотивами - Sweet Dreams - Eurythmics
* * *
Солодкі мрії в моїй душі зоріють,
Палкі вуста словами пломеніють.
Вже довгий час я у думках блукаю,
І добре, хто на що чекає, знаю…
Хтось хоче завести тебе в оману,
А інший – шаленіє від кохання,
А є такі, що щедрі на образу -
Про всіх не розкажу відразу.
Солодкі мрії в душі моїй зоріють,
Палкі вуста словами шаленіють.
Вже довгий час я у думках блукаю,
І добре, хто на що чекає, знаю…
Хтось хоче бути суперзіркою -
Пізнати славу і гучне визнання,
А хтось радіє, що дарує квіти,
Складає вірші про свої бажання.
Солодкі мрії в душі моїй зоріють,
Палкі вуста словами шаленіють.
Вже довгий час я у думках блукаю,
І добре, хто на що чекає, знаю…
Ніколи і нікого не хочу ображати
Але так хочу все про тебе знати,
І зберігати сонце у своїх долонях,
Допоки б‘ється кров у моїх скронях!
Солодкі мрії в душі моїй зоріють,
Палкі вуста словами шаленіють.
Вже довгий час я у думках блукаю
І добре, хто на що чекає, знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312477
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
Чудовий рай на нашій Україні,
Де верби чешуть коси до землі,
Де всі річки й ставки небесно-сині–
Вербовий рай у нашому селі!
Тут пахне літо сонцем і травою,
І квітами, що в житі розцвіли,
Душисті маки, і ромашки, і волошки–
Квітковий рай у нашому селі!
І вечори тут затишно-казкові
По небу розсипають зірочки,
Між ними проплива магічний місяць–
Зірковий рай у нашому селі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310794
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
На Вкраїну гляну, на її красу,
І за неї вдячність Богу принесу.
Матінка кохана і тобі й мені,
Бо немає в світі кращої землі.
Тут вода джерельна додає снаги,
Не здобули край наш підлі вороги.
З вирію додому линуть всі птахи,
На землі бо отчій сходяться шляхи.
Їх веселу пісню чути іздаля -
Гори, ріки, море - рідная земля!
Серце звеселяє солов'їний спів,
Зацвіла калина посеред степів.
Добирає колос на полях ваги,
Небо неозоре, простір навкруги.
Руки роботящі порають врожай,
Буде з хлібом й медом наш чудовий край.
Батьківщина наша - це безцінний дар,
Сили покладімо на її вівтар.
Українська земле! Ти найкраща в нас!
Будь благословенна нині й повсякчас!
08.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276618
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 02.02.2012
Прокинулась лиш почало сіріти.
Проміння вранішнє не веселить.
Скажи мені, як з гідністю зустріти
Цей спокій твій, коли мені болить?
Твоє мовчання стримане, безжальне,
Твій погляд апатичний мимохідь,
Сніданок прохолодний, ритуальний
І тишу, що ледь чутно вже бринить?
Торкаюся: «Поговори зі мною!».
Мені потрібні так твої слова.
А ти ідеш… Лишились біль з журбою
І тиша ... безпорадна, нежива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309981
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 02.02.2012
Згадав Вівальді - Пори Року
І ніжних скрипок тихий спів,
Життя душевних нот - без строку,
Їх красень - січень закружив.
Торкнувсь скрипаль глибин сердечних
І пам"ять оживила знов
Тепло очей
І бескінечних - про наше майбуття -
Розмов.
А за вікном - зима сніжиться,
Спить міцно втомлена земля,
Спи, доле,
Хай тобі присниться
Чарівна пісня скрипаля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308511
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 02.02.2012
Я для тебе малювала зиму,
З срібними сніжинками в очах.
Віршувала й підбирала риму,
Щоб вона приходила у снах.
Я для тебе малювала небо,
З білими хмаринками, мов, пух.
Бігла на побачення до тебе,
Щоб торкнулися обійми рук.
Я для тебе малювала казку,
Щоб у ній щасливим був кінець.
Посилав Господь нам свою ласку,
Милість для закоханих сердець.
Я для тебе весну зазивала,
Щоб зігріла нас своїм теплом.
Своїм співом душу звеселяла,
Щоб в житті нам затишно було.
Я для тебе малювала зиму,
Підбирала фарби до душі.
Подивись - засніжену картину,
Прочитай - даровані вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309535
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Побувалала раз в селі жінка із столиці,
Уперше побачила живу свійську птицю.
Півень настирливий її здивував,
В загорожі те й робив, що курей топтав.
Чоловіку говорила:"щоб брав приклад з півня,
А то сексом займаєшся, лише раз в неділю".
Чоловік її перечив:"бачила ж сама,
Що багато курей в нього, ти в мене одна".
Знайшла в іншому причину й його дорікає:
"Добрий півень, не лінивий, жирним не буває".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309447
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Той глід, ті ягоди жагучі,
Прибиті першим морозцем,
Яріють на високій кручі,
Мов знак над Сіверським Дінцем.
Вітри й дощі не пригасили,
Не спопелили жар до тла -
Таїлось в ньому стільки сили
І стільки літнього тепла,
Що відігрів самотню птаху,
Осяяв белебень оцей...
І знов без сумніву і страху
Світивсь у мороці ночей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295809
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 27.01.2012
коли нам боляче - воліємо мовчати,
навіщо відкриватись для чужих?
ніколи ми не зможемо дізнатись
Господніх промислів для нас усіх.
йдемо дорогою наосліп, навмання,
шукаємо для себе добру долю,
чи не простіш зробити, як мале дитя, -
закрити очі і віддатись Батькові живому?
нехай зішле красивих Ангелів з небес -
невидиму і безтілесну свою силу,
щоб дати зрозуміти світ чудес,
в руках Господніх - все можливо!
у кожного із нас своє земне життя,
та як його прожити - обираємо самі :
чи за законами єдиного Творця,
або, задовільняючи потреби лиш свої.
отак і стоїмо між двох доріг,
єдино правильну нам мусить серце підказати,
щоб, вийшовши за батьківський поріг,
змогли у мирі і добрі зростати.
та поки в нас живе надія ще мала,
що лиш звернувши голос свій до Бога,
ми геть перевернемо майбуття
і буде праведною й чистою дорога.
зсередини побачивши себе -
закам'яніле серце відчинити,
бо в цьому світі скоро все мине,
а вічність треба з Господом прожити!
допоки ми живемо серед бруду,
допоки ми не оберем Ісуса, як Життя,
в тенетах нас триматиме облуда
і чорна, ледь жевріюча добром, душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308917
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Засяє в небі зірка ясна,
В вікно старенької хатини.
Дозвольте заколядувати,
Принести радість для дитини.
Вже юрби ходять з хати в хату,
Їх обдаровують родини.
Дозвольте заколядувати,
Своїй матусі Україні.
Вже на столі кутя смакує,
Різдво заходить в нашу хату.
Вся Україна колядує,
Й запрошує колядувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305991
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 16.01.2012
...природа Світла
для всіх єдина:
Зірка ти,
чи Людина…
(В.Савелюк)
Очищу душу, вивітрю оскоми,
Змахну росу освячену на віях...
Сліпучим снігом, ніжним, невагомим,
В душі осіла світла ностальгія.
Снують планети срібну павутинку,
Спадають з неба зоряні дощі-
Не знають зорі в вічності спочинку,
Блаженно світять в закутки душі.
Те світло стелить серцю теплу постіль,
Фарбує думи в лагідні пастелі!..
Отак і ти осяюєш мій простір,
В безмежний космос прочинивши двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304424
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 12.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2012
"Падав сніг", сл. та муз. Ірини Долі - ВІДЕО
http://www.youtube.com/watch?v=hgrMS3T0lt8&feature=related
"Сипле сніг" сл. і муз. Ірина Доля - ВІДЕО
http://www.youtube.com/watch?v=2q9-KYQ5MnA&feature=related
О. Шнуренко "Б‘є байдики зима"
* * *
Б‘є байдики зима…
Вже січень на порозі,
А снігу й досі ще катма,
І не тріщать морози…
Подекуди цвітуть кущі,
Травичка оживає.
Про сніг звучать пісні,
А смуток серце крає.
Все проникаюча сльота
Аж до кісток проймає.
Десь забарився снігопад,
Мабуть в гор́ах дрімає.
Вже скоро Новорічне
Настане дивне свято,
Ми мріємо про вічне,
Продовжуєм чекати,
Що Новий Рік прийде,
Всміхнеться біло-ніжно,
І, як раніш, святковий день
Нас привітає сніжно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302949
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Не покину тебе, Україно,
Як летить тепло люблячий птах,
Буду тут, за кордон не полину,
Не шукатиму щастя в світах!
Тут зростав в материнській любові
І малим я стежини топтав,
Задивлявся на місяць і зорі,
Тут я вперше дівчину кохав.
На твоїх мальовничих прост́орах,
Де б не був, Україно моя,
На морях, чи рівнинах, чи в горах,
Була люба мені сторона.
До душі всі твої краєвиди:
Дніпр широкий та шумний Дніст́ер,
Зачарують високі Бескиди
І покритий пшеницею степ.
Споконвіку тут люди трудящі
І терплячі до всього завжди,
Не були запальні та гарячі,
Хоч не раз зазнавали біди.
От і зараз прийшли негаразди,
Не один поспішив в чужину,
Там приймають заможнії ґазди,
Та навряд чи там спокій знайду.
06.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268994
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 27.12.2011
Чи є кохання справжнє на землі...
Мабуть що є, бо як без нього жити.
Йому пісні співають солов'ї,
Від нього в щасті проживають діти.
Чи є кохання справжнє на землі...
Мабуть що є, воно завжди зі мною.
Кохані очі бачу я твої
І розмовляю в снах лише з тобою.
Чи є кохання справжнє на землі...
Та є... Та є... Скажу сто раз для тебе.
Про почуття пекучі і жалі,
Нам розповість яскрава зірка з неба.
Чи є кохання справжнє на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302250
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Прийшов юнак багатий до Ісуса,
До вічного життя шукав він шлях,
Він Заповіді Божі не порушив,
Та відчував, що щось іще не так.
Не вкрав, не вбив, батьків своїх шанує,
Путящий та взірцевий у житті,
Проте, неспокій ще якийсь турбує,
Що легко все ведеться на землі.
Сказав Ісус: «Одне ти не докінчив:
Роздай злиденним ти майно своє,
За Мною йди, наслідуй життя вічне,
В яке вузька дорога лиш веде».
З тих слів засумував юнак багатий,
Назад вернувсь до того з чим він жив,
Бо було важко статки полишати,
Комфорт і вигоди він полюбив.
Доволі просто, грошолюбцям складно
У Царство Боже увійти дверми,
Що завузькі і не блистять парадно,
Але ведуть до світла із пітьми.
22.12.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301612
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Моя Батьківщина – це ріки прозорі,
Де світять над нами яскравії зорі.
Моя Батьківщина – це гори і кручі
І Дніпр славнозвісний, широкий, могутній.
Моя Батьківщина – це ниви з хлібами,
Квітучі сади з солов’ями й піснями.
Моя Батьківщина – це зелені ліси,
Дівчата чарівні неземної краси.
Моя Батьківщина – курличуть лелеки,
Летять на Вкраїну здалека – далека.
Моя Батьківщина – прозорі озера,
Могутні дуби і плодючі дерева.
Люблю Батьківщину – свою Україну,
Нізащо у світі її не покину.
Хай ненька – рідненька собі процвітає,
Ні смутку,ні горя ніколи не знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268350
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 21.12.2011
Маленька дівчинка стояла на колінах
Молила Господа :" Спаси і Сохрани"
Боліло тіло і душа боліла...
Здоров'я, Господи, мені пошли.
Маленька дівчинка, а розум, як в дорослих
І як в дорослого уже думки.
Вона у Бога не цукерки просить,
А просить в Господа :" Спаси і Сохрани!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277812
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 21.12.2011
Коханням зболена душа,
Та все ж надії не втрачає.
Сполохається як пташа,
То в піднебессі знов літає.
І скільки б не судилось їй,
Кохати, а тоді страждати.
Прошепочу, ти не посмій,
У когось щастя забирати.
Коханням світяться зірки,
Й моргають нам по - серед ночі.
А в голові одні думки,
Заглянути у твої очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300652
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Поглянь у небо, там парад зірок,
Смарагдами виблискує і грає.
На землю сріблом падає сніжок,
Дерева білим інеєм вкриває.
Зима, зима, прекрасна й чарівна,
Візьми мене з собою в свої сани.
І повези, де смутку більш нема,
Де будем ми лише удвох з коханим.
Казковий сніг на руки упаде,
Торкнеться ніжним дотиком й розтане.
Зимова ніч у казку приведе,
Гарячим серце від кохання стане.
Кохання в твоїм серці запалю,
ЩобИ світилось кришталевим сяйвом.
Прошепочу тихенько, що люблю,
Моє зізнання хай не буде зайвим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295461
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 21.12.2011
Природа чує настрій серця-
Коли так хмарно на душі,
То затягнуло навіть небо
І сум поглинув і вірші.
Проллється дощ стрімким потоком,
А з ним моя пройде туга
І вийде сонце ненароком,
Нестримне,як людська жага.
Після дощу все оживає,
Волога творить чудеса-
Пелюстки квіти відкривають
І зеленішає трава.
Так відчувається єднання
Природи і людських чуттів,
Гострішими стають бажання
І серце прагне ніжних слів.
Пролийся ,дощику,потоком,
А ти грими,гроза душі!
Я помічаю,з кожним роком,
В дощ краще пишуться вірші.
25,05,2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301140
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Люблю я вулиці маленькі Львівські,
Де тихо і відсутній шум машин,
Будівлі їх, дороги у бруківці,
Що віють подихом далеких днин.
На більших вулицях життя вирує,
Напруження сучасності гуде,
Звернеш чуть в бік – там тишина панує,
Умиротворіння серце обійме.
Окинеш поглядом старі будинки,
Біля яких частенько проходжав,
Розглянеш ще раз їхні обмурівки,
Які вже бачив, та не так сприймав.
При кожнім огляді вони інакші,
Чіткіші наче обриси у них,
Нічого не змінивши в антуражі,
Додав хтось ніби ліній чарівних.
Ось там підтримують балкон опори
У вигляді двох змучених фігур,
На стінах ліплені фасадні штори,
Декор та впорядкованість структур.
Балконні арки, ліпки листя, квітів,
Шпилі будинків, гостроверхий дах,
Дерева розгорнули пишно віти.
Натхнення, поетичність у думках…
02.12.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297361
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Розфарбуй мені небо, у колір веселки
І краплини роси нанижи у намисто.
Нехай буде солодким нектар, а не терпким,
Щоб кохання було у нас справжнє і чисте.
Пригорни мене ніжно,як вітер берізку
І зігрій у обіймах гарячих, гарячих.
Я твоє хочу дихання чути, так близько,
Твої дотики чути, як чує незрячий.
Ти візьми мене тихо, коханий, на руки,
Понеси в дивну казку на трави шовкові.
Щоб у ній не зустріли ми більше розлуки
І щоб снилися сни загадково - казкові.
Я, принцесою буду у казці для тебе,
А ти рицарем смілим моїм і коханням.
Щоб усе відбулось... Небагато нам треба,
Лиш наблизити день цей до себе - бажанням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298732
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Берізко моя, красуне моя,
Тепер ти нагадуєш золото клена,
Цей колір не твій, це краса не твоя,
Усміхнена ти, як буваєш зелена.
Листки золоті з діамантом роси,
Покрили гілки наче дерево щастя,
Ти їх поки-що із душі не проси,
Допоки морозам нагнати не вдасться.
Хоч клен опустів та ще дивиться вслід,
Де в золоті кралі-берізки сіяють
І кожного ранку він шле їм привіт,
Вони ж його погляд щоранку чекають.
Берізко моя, красуне моя,
Тримай своє золото до хуртовини
І навіть коли сніг покриє поля,
Прикрась ним засніжену, білу перину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289772
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Засигналила в путь електричка,
Зашипіли одвірки дверей.
Ця дорога доволі вже звична
Знов минатиме серед людей.
Заголосять: «Кому «Гулівери»?
Є цукерки, халва та «Артек».
Газетяр видаватиме перли
Та сенсації з різних газет.
Пісню дружно затягнуть цигани
Про наш край та родину, і дім.
Шарудітиме люд копійками,
При гармошці звучатиме дзвін.
Відізветься хтось грубо про владу,
Про проблемні мінори життя,
Буде поїзд вести серенаду,
Стук коліс – наче серцебиття.
Рух, зупинка, знов рух, поспішання,
Якийсь вийде, а інший зайде.
Пасажирське попутнє зібрання
Розмаїттям розмов все гуде.
Їх припинить кінцева зупинка,
Скаже: «Вихід!», - нам всім машиніст.
По своїх розійдемось домівках,
Де нас стрінуть і скажуть: «Привіт!»
30.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289776
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Тут криниці із журавлями,
В вишиванках ласкаві мами,
Про походи пісні марусині,
Дідусі з козацькими вусами,
Тут під хатою кущ калини,
В поле стрімко веде стежина,
Між колосся волошки синії
У гаях пісні солов'їнії.
Україна - степи безкраї,
Україна - садів розмаї,
Злотокосі русалки в житі,
Ніжні мавки в вербових вітах.
Йшли фронти по тобі полками,
Топчуть орди тебе віками,
Пустка там, де колись ліси були,
На полях поросли чорнобилі,
Ти, мов чайка, що при дорозі,
Ворогів відігнать не в змозі,
Задихаєшся в мирнім атомі,
Захищаєш дітей крилятами;
Яничари твої байдужі
Гублять думу і пісню, й душу.
Не стихає за тебе битва,
Україно, моя молитво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276858
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 28.10.2011
Мені так добре зараз, м'яко...
Навколо тиша, спокій спить...
А за вікном - дрібненька мряка,
Ледь чутно листя шелестить...
Осінній вечір кинув штори,
Тепло розбіглось по хатках,
Закутались у хмарах зорі,
Вмостилась ласка в подушках...
На склі промінчик колихнувся
Моїх солодких юних мрій...
Прилинув сон і доторкнувся
Устами ніжними до вій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289162
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Джерельце з-під каменю пробилось,
Потічок сховавсь у берегах,
А йому напевно і не снилось,
Який він пробігти має шлях.
Що із нього крихітки-малечі,
Виросте розхристана ріка
І тоді і він розправить плечі,
Вдаючи міцного козака.
Так в житті буває, що людина,
Немічна, коли вона одна,
А коли багато - вже родина…
«Міць у гурті» кажуть не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288751
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
У білих хмарах голубого неба,
Я бачу образ схожий так на тебе.
До нього простягаю свої руки,
Та ти далеко, поруч лиш розлука.
Я з нею мерзну, навіть замерзаю,
Тепла від тебе й ніжності чекаю.
Вже осінь - чарівниця на порозі,
А ми ніяк зустрітися невзмозі.
Листи тобі я знов пишу в розлуку,
Тебе чекати, то для мене мука.
Та вірю я, що буду ще щаслива,
Хоч осінь інколи буває і примхлива.
ЇЇ попрошу, будь до мене добра,
Не лий дощем, щоб не була я хвора.
Осип дарами бабиного літа,
Й твоїм теплом, щоб я була зігріта.
Я так закохана в цю пору року,
Хоч завдає, вона нам і мороки.
Без неї жити, зовсім не цікаво,
Тому зустрівшись, вигукну їй... Браво!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288711
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2011
Серце моє плаче, як лелека,
Плаче покидає рідний край.
А любов, вона така далека,
Хоч була колись ненече рай.
Я сумую і зі мною небо,
Дивиться зажурено згори.
Пада дощ, а я прошу не треба,
Ти зігрій й до себе пригорни.
Огорни мене теплом й любов'ю,
Щастя дай і дай свого тепла.
Щоб розлука не забрала знову,
Ту любов, що навесні була.
Буду берегти її для тебе,
Зігріватиму її в мороз.
І дивитимусь в блакитне небо,
Бо у мене ти є, а не хтось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288685
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Згадай, згадай кохання береги
І захід сонця й тихії світанки.
З тобою ми закохані були,
Росу збирали з прохолодних ранків.
Приспів:
Ти пам'ятаєш, як лишив одну,
Хоча минуло вже багато літ.
В самотності встрічала я весну,
А ти шукав ще папороті цвіт.
Тепер усе в минулому живе,
Та серце й досі все це пам'ятає.
І може я зустріну ще тебе,
Бо пам'ять до тих днів мене вертає.
Приспів:
Ти пам'ятаєш, як лишив одну,
Хоча минуло вже багато літ.
В самотності встрічала я весну,
А ти шукав ще папороті цвіт.
Згадай, згадай якими ми були
І дивні сни, що снилися без тебе.
Хтось роз'єднав кохання береги,
Засумувало у зажурі небо.
Приспів:
Ти пам'ятаєш, як лишив одну,
Хоча минуло вже багато літ.
В самотності встрічала я весну,
А ти шукав ще папороті цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288132
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Ти заграй мені, скрипалю, пісню туги,
Хай вона полине у поля,
До тих верб, що туляться до лугу,
Де незорана стоїть моя земля.
Там де плуг уже багато років,
Не пройшовсь ні разу й не зорав,
А у ній зібралось стільки соку,
Ти заграй, щоб леміш заспівав.
Щоб весною в ранішню годину,
Засріблились роси у житах
І раділа врожаю родина,
Хвиля щастя бігла по хлібах.
Хай врожаєм колоситься нива
І покоси ляжуть на поля.
Буде сяяти тоді земля щаслива,
Слухатиме пісню скрипаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288284
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
В її душі закам’янілі квіти
Чекають на свого садівника…
Щоб у руках гарячих затремтіти,
І мрій надпити з чистого струмка.
Її печаль – то солов’їні співи
Із саду переораних надій,
Чекань безсонних неосяжні ниви,
І зустріч неприборканих стихій.
Їй важко кров`ю малювати правду,
Ходити босим серцем по стерні,
І в хитрих сновидінь просити спрагло,
Щоб принесли з собою світлі дні.
Душа її – незаймана діброва,
Де смуток і замріяність сплелись.
Листи свої в нікуди пише знову,
І розсилає, як птахів, увись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287519
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Еще так хочется любить,
И слушать нежные признанья,
Сгорать от страстного желанья,
И для тебя любимой быть.
Еще так хочется тепла
От сильных рук на смуглой коже.
Я верю, что Господь поможет,
Чтобы любовь я сберегла.
А ты, мою любовь к тебе,
Храни предельно осторожно,
Ее разбить совсем не сложно,
Она одна в твоей судьбе.
И если даже я уйду
В тот мир иной, где нет печали,
Любовь лампадными свечами
Не растворится поутру.
18.10.2011г. 11:00
Шарм-Эль-Шейх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288173
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2011
Вже вечір тулиться до хати,
Несміло дивиться в вікно...
Дерева голі, кострубаті
Згубили листя вже давно.
Ліхтар підсліпуватий блима,
В імлу закуталась блакить.
А вітер грюка за дверима,
І дощ осінній моросить.
А пам"ять, ніби біла пташка,
До тебе в час такий летить.
Надію має бідолашка
Весну в цю осінь воскресить...
Промокли в осені повіки,
Зів"яв давно опалий лист,
Від сліз наповнилися ріки...
Не плач, не треба, падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287961
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Душею, що повною мірою
Жалями і болем налита.
Чи сповіддю тихою, щирою,
Що, як перед Богом, відкрита.
Чи тихим зітханням закоханих,
Розлучених часом і простором.
Чи криком думок наполоханих,
Знялись що над пам'яті островом.
Чи трепетом серця розбитого,
Котре катувалось чеканням.
Майбутнім, що щедро розлито нам
Й заховане вічним мовчанням.
Всім цим - я з тобою, мій милий
Пос́еред самотності й тиші.
Ми будемо разом, єдиний!
Чекай! Я тебе не залишу.
30.09.2011р. 14:01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284583
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Рожевий ранок тихо плаче листям,
Вкриває килим зрошену траву,
Такий пухкий, гладенький, золотистий.
І я стежками золота іду.
Чарує ліс, веселкою повитий.
Шипшина вже намисто розправля.
Пашить собі багрянцем соковитим
І душу в час осінній звеселя.
Руками зачіпає моє плаття
І в очі так несміло загляда.
А вітерець жартує із багаттям,
І сум осінній швидко покида.
Галявину обсипало проміння,
Це день новий крокує навпростець...
Та раптом чую тихе шарудіння:
Це клен скидає жовтий жупанець...
Та смуток навіває те гніздечко,
Покинуте птахами до весни...
Та годі вже... Не плач, моє сердечко!
Повернуться додому ще вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285773
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 21.10.2011
І знову біль, коли летять роки,
Які приводять через час до втрати,
І завмирають в смутку береги,
Які не хочуть повені чекати.
Підмитий берег звалиться униз,
Ріка життя несе його у далі,
Під вечір пробіжить водою бриз,
Наступить час розлуки і печалі.
Ми винні в тім, що мить не берегли,
Хоч і понині, ще сіяють зорі,
Життєва річка плине до пори,
А потім губиться у вічнім морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287377
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Поверни долоні до неба
І отримай сонця світ,
Тільки лякати не треба
Спекотного літа привіт
Лагідно, навіть бентежно
Промені вітру тримай.
Плакати тільки не треба,
Сльози в душі зберігай
Дихай , закривши очі,
Світло всім тілом сприймай.
І продержись до ночі,
Захід сонця з даху cпіймай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154069
дата надходження 07.11.2009
дата закладки 19.10.2011
На пелюстках розквітлої троянди
Помітні краплі чистої роси.
Вона чудова, неповторна, справді
Подібної в саду нема краси.
Хотів я квітку зрізать, та не в силах,
Дивлюсь на неї, думаю про те,
Що біля нас з тобою все красиве,
І ніжне, і чарівне лиш цвіте.
Тому і щастя наше - не омана,
З роками його світло не згаса.
І наче символ нашого кохання -
Троянди пломенистої краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286783
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 19.10.2011
1.
Осінь, давня та, була безмхарною
І тремтів від вітру ти і плющ…
Кажуть, що була та осінь гарною!
І кохав її шипшини кущ.
І була вона багатослівною:
Танцював органно падолист.
І пройшлась над полем королівною,
І моливсь на неї дощ-буддист…
2.
Чи не важко бігти полем-стежкою,
Щоби наздогнати молоду?
Ревнував. І розбивався пташкою…
Небом-болем на руду біду.
Згадую, як осінь стала нашою,
З пізніми трояндами в саду.
До тієї осені найкращої,
Мов у гості, в спогади іду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283412
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 19.10.2011
Україно моя! Найрідніша з усіх
Із країн Ти у серці єдина,
Лише мова твоя, солов’їний твій спів...
Наймиліше слова Твої линуть!
Україно моя! Знай, немало бійців
Задля тебе свій подих віддали.
Вони мали надію, вони мріяли всі,
Що досягнеш ти волі і слави.
Україно моя! Твої вірні сини
Кров’ю землю твою захищали.
Українці твої – це герої війни,
Вони мук неземних зазнавали.
Україно моя! Знай, герої твої
Молоді офіцери й солдати.
Знай, герої УПА за сьогоднішні дні
Не боялись життя віддавати.
Україно моя! Я не хочу, щоб ти
Так печально у даль заглядала,
Бо із темних небес твої вірні сини
Так не хочуть, щоб ти сумувала.
Україно моя! Ти цвіти-розцвітай!
Хай розквітнуть сади і діброви!
Солов’їним хай співом заллється твій край!
Усміхнись і подякуй героям…
P.S.: здається, що це - прості банальні слова, але все банальне є істинним... 2007 рік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287159
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2011
Якби ти знав,яка вона крихка-
Ота любов,оспівана віками,
Коли згасає полум'я в руках
І крок стає безоднею між нами...
Якби ти знав,яка вона гірка-
Ота любов,здавалося б,невинна...
Вона,мов Брута зрадницька рука,
Холодний ніж тобі встромляє в спину...
І голос серця рветься,мов струна...
І вже не вирвеш жало це закляте!..
Якби ти знав...якби ж ти тільки знав...
То не посмів би в себе закохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Чи згадуєте часом отчий дім,
Чи болить серце, часто за землею.
Вона і вам, і нам - матуся всім,
І ми пишатися повинні нею.
Нелегку долю вибрали сини,
Та й доньки на чужих горбатять спину.
Лиш журавлі зібравшись у клини,
Несуть із дому пісню журавлину.
В цій пісні туга, плач дітей, батьків,
Які щодня в вікно вас виглядають.
І кожен клин, що з дому прилетів,
Запах землі несе із свого краю.
Летіть додому, наберіться сил,
Бо тут ваша земля і мама, що родила.
І тут татусь вас на руках носив,
А матінка земля - благословила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286983
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Тужливо прокричали журавлі,
І клаптями туман до ніг лягає.
Забувши болі і гіркі жалі,
Шепоче серце, що тебе кохає.
Осінній падолист, як карусель,
Кружляє у повітрі жовтим листом.
Звучить десь музика, що грає Лель,
Для Мавки біля озера за містом.
Не захолонули ще почуття,
Вони немов веселки переливи.
Нас кличуть за собою в майбуття,
Коханням в серце линуть рясні зливи.
Слова злітають ніби птахи ввись,
Лягають в душу пелюстками квітів.
У небі журавлі летять, дивись...
І знов з дерев зриває листя вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286814
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Скільки б у світі не стоптали ми доріг,
Завжди прийдем на батьківський поріг.
Для нас смачна вечеря буде на столі
І мама з татом завжди молоді...
Мамо - кохана, ніжна, люба, дорога,
Мамо в твоєму серці знайдем ми тепла,
Мамо - усмішку подаруєш нам свою,
Мамо - тебе на світі більше всіх люблю.
У нелегке дитинство заглянем своє,
Ми там маленькі й мама з нами є.
І майорить нам кущ калини під вікном,
Та сплинуло життя неначе сон.
Мамо - кохана, ніжна, люба, дорога,
Мамо в твоєму серці знайдем ми тепла.
Мамо - усмішку подаруєш нам свою,
Мамо - тебе на світі більше всіх люблю.
Зайшло за обрій, ясне сонечко давно
І сутінки покрили вже село.
В хатині вогник у вікні моїм горить
І лиш моя матусенька не спить.
Мамо - кохана, ніжна, люба, дорога,
Мамо в твоєму серці знайдем ми тепла.
Мамо - усмішку подаруєш нам свою,
Мамо - тебе на світі більше всіх люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286616
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011
На час крутого перелому
Простому люду зле ведеться,
Не те, як декому "крутому",
Що в нас скоробагатьком зветься!
Сказати хочу українцям,
А не "хохлам" чи "малоросам",
Що чаша долі вже по вінця
Терпінням пінить безголосим.
Народе мій талановитий!
Ти був, як віл отой, терплячий.
І був не раз прилюдно битий
За норов, той-таки, волячий.
І бити будуть, доки носиш
Ярма оздоблену оправу,
І доки ти уклінно просиш
Те, що давно твоє по праву!
Це ж стільки треба пережити,
Перетерпіти бід та лиха,
Щоб так до себе збайдужіти
І старцювати мирно й тихо!
Тобою правити не проти
Перелицьовані "вчорашні",
Котрі, мов щирі патріоти,
Кричать тепер про біди наші.
Народе славний, роботящий!
Ти ж хлібороб і вдатний воїн.
Твій жереб зовсім не пропащий,
Ти долі кращої достоїн.
Вона, бігме, не за горами:
От-от зоря твоя заграє,
В соборах душ воскреснуть храми,
Бо ж дух народу не вмирає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285744
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Осіннє свято - Свята Покрова,
Земля встелила синій цвіт.
Церковний дзвін луна довкола
І в глибину душі проліг.
Спішили люди, діти гомоніли,
Двері відчинені у Храм.
На цвинтарі квітки розцвіли,
Святково скрізь: і тут і там.
Кружляє лист в прощальнім танці,
Ще вітер дмухає теплом.
Квітки неначе в вишиванці,
Гаптує осінь за вікном.
Цнотлива хмарка, ледь периста
Обняла верші купола.
Цей Всесвіт Божий і Пречистий
Безмежний Божого добра.
Захисти Край від зла, руїни...
Ось ця молитва є Тобі.
Може в промінчику осіннім,
Чи може в блиску з хоругвів
Прилинеш пташкою із неба,
Як то грайливе ластів'я?
І тихо-тихо поцілуєш
Мене, як матір і дитя.
Немає в світі більше щастя,
Як жити з волею в Краю,
Осіння сповідь і причастя
Тобі сьогодні я несу.
За Україну, за Свободу,
За рідний Край, за вояків!
Я українка із народу
Та, що не зламана з віків.
І, якщо я впаду зненацька,
Чи ворог прийде поглумитись,
Покрий Святим нас Омофором
Щоб Україні вічно жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285735
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
До старої стріхи торкнуся рукою.
Моя, Україно, - дихни сивиною.
Призимиста хата, верба над водою.
Моя, Україно, - болію тобою.
Церкви златоверхі, фортеці на кручі.
Моя, Україно, вони - невмирущі.
Козацькі кургани порослі травою.
Моя, Україно, - то пам’ять двобою.
Дніпровські пороги, танцюючі хвилі.
Моя Україна - пісні солов’їні.
Вітер зі степу приліг на парапеті.
Моя Україна - то доменні печі.
Роман-Кош, Говерла - велично-високі.
Моя Україна. Заплакані очі
Синіх озер поміж: лісами, лугами.
Моя, Україно, - прослався з віками!
22.08.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207201
дата надходження 22.08.2010
дата закладки 10.10.2011
Сірим пилом квіти вкриті, стелиться дорога,
Простягає навстріч гілля яблуня розлога.
Запишалась горобина, тополя схилилась,
На світанку до схід сонця золотом сповилась.
Розпатлані вітром коси - милує, карає:
То обійма за стан тонкий, то геть утікає.
Щось нашіптує в діброві зляканій осиці,
То у кроні замріється красуні ялиці.
Чорне поле зі скибами, гайвороння в небі,
Понад ставом шумлять верби, плавають лебеді.
В’ється шлях у безкінечність, за обрій зникає...
Тужну пісню журавлину слухає, сприймає...
01.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283790
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Бичем до Бога ти не заженеш!
Хоч як би ти не намагався,
Коли хтось не бажає взяти хрест,
То в тлінному шукає щастя.
Можливо, що він вічність признає,
Та смерті через край боїться.
Цим страхом совість – голос Божий б’є,
Щоби змінитись він спромігся.
Мине життя і все з ним перейде,
І тлінні блага також зникнуть.
Лиш Царство Боже – вічне та святе,
Лихі до Нього не проникнуть!
Всім покаяння тут Господь дає,
Щоб кожен з нас преображався,
На практиці змінив життя своє,
Святих Дарів би причащався.
Для цього Бог нам вільний вибір дав,
Якого не міняв ніколи,
Однак, в любові Він возревнував:
Без Нього смуток та доќори…
26.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277517
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 05.10.2011
Болить душа за рідну Україну,
За змучений, зневірений народ,
На рідних землях стали ми чужими,
Й дописується список всіх незгод...
Немає віри. Кожен сам за себе.
Лише зітхаємо, коли іде біда.
Над нами таке чисте, синє небо,
А під ногами змертвлена земля.
Як мучити вас треба й мордувати,
щоб хоч на мить німий почути крик?!
Вбивати? Грабувати? Катувати?
Чи виселити з власної землі?
Ох, що вже тільки з нами не робили,
погляньте лиш в минулі сторінки:
вбивали, мордували та гнобили -
та сильні ми і все пережили.
Ми шли шляхом смертельної загрози,
Зневолені ми шли через віки,
минали зраду, війни і погрози,
Назустріч ми майбутнньому ішли!
Прийшли... І зараз кожен в своїй хаті,
А у трибун незрозуміло хто,
Зарозумілі, грубі та пихаті,
котрих цікавить лиш своє майно!
Ніхто не вірить... руки опустились.
Та вірю я: настане та межа,
коли ми всі зєднаєм свої сили,
і будем як одна міцна сім*я!
Не буде ані західних, ні східних,
А лиш один згуртований народ,
Що знищить слід путів й кайданів мідних,
й благополуччям змінить тисячі незгод!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284279
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Дай дітям пригадать коріння,
Молюсь до Тебе, Пресвята!
Не дай прийдешнім поколінням
Блукати по чужих світах,
Лід розтопи біди, розлуки,
Зневіри холод, а малі
Хай заживуть хоча б онуки
На нашій, на своїй землі!
Доле!
Чому ти так вчинила, начебто чужа,
Що й уві сні страждає стомлена душа,
Не знає спокою, а плаче,
Забуть готова і пробачить,
Все зупинилося,неначе
В чеканні вороття.
Гей, кобзо, дужче задзвени струнами всіми
І підкори світи піснями чарівними,
Час відродить буття.
Не хочу забуття!
Пишалась Київською Руссю,
Тепер же Україна я,
І знову втратити боюся
Всю суть свою, своє ім'я,
Бо гонять злидні на роботу,
За рубежем сини й доньки,
А чужомовні "патріоти"
Вже так дались мені взнаки!
Діти!
Не виїжджайте, бо без вас я сирота,
Не покидайте,-згину,нібито ота
Пташина,спалена грозою,
Билина, скошена косою,
Вмиваюсь гіркою сльозою,
Молю, благаю всіх:
-Згуртує нас хай українська рідна мова,
А Бог поможе відродити славу знову,
Пробачить зради гріх,
Осяє наш поріг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276847
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 02.10.2011
Минають швидкоплинно пори року,-
Вже з вереском пташиним настає
Розкішна Осінь - пані ясноока
І щедро подарунки роздає.
Милують зір багрянолисті крона
І журавлиний в теплокрай політ,
Звисають пишно виноградні грона,
Палає чорнобривців зорецвіт.
Втішайтеся - красуня золотиста
Вас у осінні мандри поведе,
Прикрасить сад калиновим намистом,
Додолу стиглим жолудем впаде,
Вплете мережки бабиного літа
В погожі дні з буянням верес-трав
Або ж сипне недосвітом сердито,
Затьмарить небо від п’янких заграв,
Постеле, стрепенувши жар-косою
Жовтогарячий килим через ліс
І заворожить вічною красою
Осіннє диво - тихий падолист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283884
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
З днем учителя!!!
Ми вас навчали, як в життя летіти,
І наше серце в кожному із вас.
А ви учились, як у світі жити,
Тепер дорослі - як то лине час…
Зміцніли крила, впевненість в польоті,
І крила друзів, як міцне плече.
Важливо, щоб вписались в повороті
І хай сльоза кровава не пече.
І пам’ятайте вчителів і школу,
Батьків своїх, родину бережіть.
Шануйте честь і збережіте мову,
Якщо при силі, слабшим поможіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283912
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Не підганяй кохання, зупинись,
Відчуй, як ніжно пахнуть в полі квіти.
І як шепоче казку дивний ліс
Дощу краплини падають на віти...
Не підганяй кохання, зупинись,
Послухай, що вітри тобі шепочуть
До трав духм'яних ніжно пригорнись -
Вони тепла і ніжності так хочуть.
Не підганяй кохання, зупинись,
Запам'ятай цю мить таку чудову.
П'янким туманом в полі простелись,
Відчуєш мову щиру і казкову.
Не підганяй кохання, зупинись,
Не все в житті до тебе швидко плине.
І ті слова, що говорив колись,
Співають в серці співом солов'їним.
Не підганяй кохання, зупинись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283216
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Коли мені важко і серце у тузі,
Коли мене зрадили рідні і друзі,
Молюся Ісусу! Мене Він прощає,
І Духом Святим Своїх істин навчає.
1
Не брати чужого кохання дещиці,
На світ не дивитись очима блудниці,
І щастя чужого шматками не рвати.
За вкрадене щастя прийдеться страждати.
2
Не клясти сусіда і не обмовляти.
Своїх ворогів варто благословляти.
Та жити у мирі з душею і тілом,
Слова власні завжди доводити ділом.
3
До друзів своїх не лукавою бути,
І користь, і зиск щодо них - позабути.
Не заздрити іншим, на них не брехати,
І завжди із вірою правду шукати.
4
Звертатися вранці в молитві до Бога,
Була щоб щаслива на весь день дорога.
І низько схилятись в момент каяття,
Ввіряючи в руки Ісуса життя.
***
До Бога і радість несу і печалі,
І хочу, щоб, друзі, ви знали надалі:
Господь мій людей усіх благословляє,
Всіх любить, прощає, чекає, приймає.
03-26. 09. 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282843
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Із всіх доріг дорога наймиліша,
Що до домівки рідної веде,
Де вітер мальви подихом колише,
Червона калина край хати росте.
Де мелодійно шелестять тополі,
Шумить ріка, обабіч верболіз,
Врожайні візерунки видно в полі
І кучерявиться далеко ліс.
Приємно чути там лелечий клекіт
І ластівчаний щебіт угорі,
Там видно обрії Карпат далекі
І спалах сутінкової зорі.
У тім краю для серця урочистість
І затишно, приємно на душі,
Загладжується в ній всіляка прикрість,
Писати прагнеш в тім краю вірші.
27.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282959
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Буває, день ясний співає,
Буває, вітер верби гне.
Буває, в душу напливає
Веселе слово, чи сумне.
Бувають дні важкі й похмурі,
Коли думки, як камінці,
І я, схилившись у зажурі,
Нервово бгаю щось в руці.
Тоді душа шукає шпарку,
Якусь віддушину в собі.
Хай без прибутку, без приварку,
Та знайде вихід, далебі!
І думка враз повеселіє
І слово лунко задзвенить,
І вже жура моя змаліє,
Чи й зовсім вивітриться вмить.
І знов навколо світ, як пісня...
Весела пісня, чи сумна -
Над цим задумаюсь опісля,
Як доспівається вона!
Ми всі в житті, як хвилі в морі -
То штиль без вітру, то шторми.
Живемо в радості і в горі,
Як повелось межи людьми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282945
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Струною "бабиного літа",
Під зойки пізніх журавлів,
Бринить, у спокій перелита,
Журлива сонячність полів.
Легке тенетника тремтіння
В сріблястих відблисках роси,
Прозоро витканою тінню
В небесну всотується синь.
Колюча стриманість шипшини
Ховає визрілі плоди
Посеред заростей ожини -
Мовляв, ти спробуй, підійди!
В зеленім присмерку сосновім,
Між капелюшками маслят,
Настилу глицева основа
Ходу пружинно звеселя.
На полудневі тихі плеса
Спадає тінь вербових віт.
Хвилюють воду тільки весла,
А загойдався цілий світ...
Іще буяє на осонні
Барвиста вишуканість трав
І де-не-де комахи сонні
Ще п"ють настояний нектар.
Та вже вчувається в природі
Ледь чутний подих холодів.
Стихає клопітність городів
І шум спустошених садів.
Мандрує світом осінь тиха,
Напрочуд світла та ясна,
Для серця зболеного - втіха,
Що довго-довго не мина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282389
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Ключами линуть світом журавлята,
Плачем осіннім квилить білий птах.
Їх вийдуть за село благословляти
Гінкі тополі на семи вітрах...
Як заболить у серці журавлинім
Мелодія забутого гнізда,
Це означає: десь там, на чужині,
Біди зазнала птаха молода.
Бажалось долі, звісно, не лихої;
Кортіло щастя, певно ж, не на мить,
Та, мабуть, зла відміряно з лихвою,
Якщо душа клекоче, аж кипить!
Не завжди є благословенним вирій,
Нуртує й там душезагубний вир,
Де всі бажання, щирі, чи нещирі,
Знаходять свій порядок і ранжир.
Злетіти вгору прагнеш, та несила,
Від диких бур пошарпане крило.
Хоча біда й під хмарами носила,
Та втіхи вже від того не було.
Вертайтеся додому журавлята,
До тихих сіножатевих левад.
О, як приємно над гніздом кружляти,
Радіючи поверненню назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282397
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Нам кожен рік приносить щось нове,
Запишемо в літопис те сумлінно.
Перед очима все життя пливе –
Історія вся нашої країни.
Сльозами умивалася земля,
І сміх луною жив у верховітті.
Не всім нам рушниками вистеля
Дорогу доля в золотому житі.
Давно,.. багато вже віків тому,
Мов паросток боровся, щоби жити
Зіньківський край. Та не завжди йому
Вдавалося палати сяйним цвітом.
А наші предки вірністю, добром,
Любов’ю напоїли спраглий корінь.
І Зіньківщина вбралася бузком,
І мальви розлилися, наче повінь.
Вже двадцять років серцю милий край
В державі незалежній розквітає.
Традиції і давній наш звичай
У серці щирім виграють розмаєм.
5 червня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274612
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 24.09.2011
Смарагдами засвітять зорі в небі,
Я їх діждуся, щоб розповісти.
Як донестями закохалась в тебе,
Та почуттів не можу донести.
Щоб не замерзли я попрошу вітру,
Хай не остудить він душі тепло.
Як буде боляче, я сльози витру,
Голубки сизокрилої крилом.
Вона тобі у серце навуркоче,
Мої слова кохання - чарівні.
І може у житті ще напророче,
Ті почуття незвідані мені.
І стане диво, серце зрозуміє,
Що зовсім поруч, бачиш ти її.
Як глянеш, то вона ніяковіє,
Додолу очі опуска свої.
Бери за руку, непускай від себе,
До серця свого ніжно пригорни.
І буде щастя, а чого ще треба,
Її кохай і вірно бережи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282061
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 24.09.2011
О! Що то буде за приємний день,
Де дві самотності зустрінуться очима,
Залишать все минуле за плечима,
І житимуть теперішнім лишень.
О! Що то буде за щаслива мить...
Твоя рука торкнеться до зап'ястя,
В моєму тілі розіллється щастя,
Та музикою в серці зазвучить.
О! Що то буде за шалена ніч!
Всі зорі, хоч досвідчені в коханні,
Лиш спрагло споглядатимуть в мовчанні
За диким полум'ям з глибин сторіч.
02.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278490
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Мовчи... Я бачу все в твоїх очах -
Що не така, як всі, що особлива...
Дощ припустив... Мелодія журлива
Вплітається в твої слова... Хоча...
Мовчи... Я знаю, за тобою даль -
Дванадцять тисяч кілометрів мрії,
І нездійсненні, неземні надії...
Та я належу не собі, на жаль...
Мовчи... Мовчу і я в хвилини ці...
Схиляєшся так низько у поклоні,
Береш із ніжністю мої долоні...
Палає поцілунок на руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272014
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 24.09.2011
Не буду я журитися! Не хочу!
Піду в поля, де трави ще зелені.
Сплету вінок, у роси ноги змочу
І сонця назбираю повні жмені!
Медовий спас передає привіти.
Завзято все живе радіє дневі.
Будяк бузкові з фіолетом квіти
Протягує мохнатому джмелеві.
Дзюрчить маленький у ярку струмочок,
Йому сюркоче коник на підмогу.
Я під вербою сяду в холодочок
І принесу свою подяку Богу!
Спасибі, Господи, за день чудовий!
За тепле сонце, що в блакиті сяє!
Торкнувсь лиця промінчик кольоровий...
А мого смутку зовсім вже немає.
Фото автора
14.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275231
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 22.09.2011
Україно моя, моя мальво рожева!
Ти для мене найкраща в світах і в віках.
З добротою небес, із хоробрістю лева,
Ти свій стяг підняла в мозолистих руках.
Відбивала ти грізні навали Батия,
Яничар і татар, і литовських князів.
І прадавня столиця, величний наш Київ,
Всі віки над Дніпром переможно зорів.
Заспіваймо пісень про мою Україну,
Про вишневі сади у ранковій росі.
І про мову чарівну її солов'їну,
Про ліси і степи в первозданній красі.
Моя земле єдина, святая і грішна!
Колосись пшеницями з роси і води!
Розцвітай калиново, багата й розкішна!
Нехай зріють жита, достигають плоди!
Хай натруджені руки всміхаються дневі,
Простягається небо для всіх голубе.
Коло хати цвітуть нехай мальви рожеві.
Україно! Вітаю із святом тебе!
08.08.2011
Вірш був написаний до 20 річчя Незалежності України.
Для того, щоб адаптувати вірш до сьогодення мною
було редаговано останній катрен.
*****
Хай натруджені руки всміхаються дневі,
Небосхил розливає над нами блакить.
Біля хати цвітуть нехай мальви рожеві,
Наша пісня і слово довіку звучить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276620
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 22.09.2011
Розірвалося ночі намисто,
І розсипалось зорями в небі.
В довгій сукні прозорій, врочисто,
Мій коханий, іду я до тебе.
Посміхається місяць привітно,
Сяйвом встелена срібна доріжка.
Мерехтливі зірки тепле світло
Від дверей розплескали до ліжка.
На розкішне волосся шовкове,
На мій стан задививсь до знемоги.
На мереживо сукні квіткове,
Що обвило мої босі ноги.
Мліють груди, як пуп'янки спраглі,
Зачекались твого повеління.
Простягнув свої руки засмаглі,
І тихесенько став на коліна.
Затремтіло бажання в зап'ястях...
Біля тебе спинилась в покорі.
Ти занурюєш голову в щастя...
Місяць вправно визбирує зорі.
18.08.2011
В якості ілюстрації використано картину художника Vicente Romero Redondo
http://www.liveinternet.ru/community/2332998/post168020069/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275843
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 21.09.2011
Поклич мене і я прийду.
Легеньким вітром промайну.
Твоєї постаті торкнуся,
із вітром далі понесуся.
Поклич мене і я прийду.
Дощем стікатиму по склу.
Твою сльозу з очей стираю,
з дощем у небі пропадаю.
Поклич мене і я прийду.
Печаль всю твою заберу.
Сумні думки розвію в полі
і побажаю щастя твоїй долі.
Я все життя буду з тобою йти.
Я там,де віють злі вітри.
Якщо душа заграє музику сумну,
лише поклич мене... І я прийду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281799
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Посади, Україно, в сідло козака,
А він знає, кого захищати він має.
Бо у нас всі віки була доля така,
Що козак із землі ворогів виганяє.
Дай шаблюку йому, від землі силу дай,
Захисти від стріли і від кулі.
Хай відчує козак, що його рідний край
Захищає життя й щедру долю дарує.
Подивися й подумай, хто диктує життя,
Хто в народі твоєму має сонячну душу.
А людей, в чиє серце вселилась змія
Із своєї землі виганяти ти мусиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277264
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 16.09.2011
На ратуші годинник вибиває
І містом Лева вдалеч дзвін летить.
На площі Ринок гомін – люд минає,
Трамвай вузькоколійний дзеленчить.
Ось кам’яний Нептун як страж в дозорі,
Позаду Амфітриту залишив,
Діана із собакою при зброї,
На пост Герой Адоніс заступив.
А біля оперного на проспекті
Чеканний такт копит коней звучить,
Поважна пані їде у кареті
І часом бич візничого свистить.
На вернісажі, що по Театральній,
Мистецьких виробів – лиш вибирай.
Милує серце натюрморт конвалій,
Вражає горами Карпатський край.
Про грізні бурі та часи далекі
Говорить мур музею «Арсенал»,
Як ліквідовували небезпеки –
Про це в пожежному музеї зал.
Там на Високім Замку вітер свище,
Піднятися туди – мов здобуття.
Це місце серед пагорбів найвище,
Оглянути тут Львів – як відкриття.
Архітектурних пам’яток доволі.
Став неповторним з ними княжий Львів.
Оглядини його – здобуток долі,
Як погляд у часи далеких днів.
09.10.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222319
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 13.09.2011
Христос родився, прославляйте!
До нас прийшла Любов з небес,
В колядках звучно величайте,
Хай звеселиться світ увесь!
На небі зірка запалала
І Ангели співають днесь,
Дитятко Діва сповивала,
У яслах стелиться овес.
Вітають пастирі вже Спаса,
Милуються малим Дитям.
Яскині й ясел Він окраса,
Де затишно волам й ослам.
Волхви в дорогу поспішають,
Щоб здріти це мале Дитя,
З зорею путь свій направляють,
Що до Небесного Царя.
Христос родився, прославляйте!
Пророцтвам давнім це вінець,
По всьому світу сповіщайте:
Із нами разом Сам Творець!
07.01.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233350
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 13.09.2011
Сільське життя – просте та трудівниче,
Без балагану, рівним є воно,
Робота на землі – тут діло звичне,
Вона облагороджує село.
Робота змалку, в юності, на старість,
У зрілім віці в клопотах душа.
Говорить про лінивого бездарність –
У нього за душою ні гроша.
В селі хто дбає, в того прибуває,
З розмов порожніх там не проживеш.
Земля у трудолюбців все з врожаєм,
Коли ти сієш, робиш, то й збереш.
Повагу викликають старші руки,
Що струджені та темні, в мозолях,
Які дістали з праці візерунки,
Хоч не привабливі, те все в трудах.
І більшість з нас сільське коріння має,
Життя нас знов і знов в село веде,
Яке неначе кличе-промовляє:
«В містах не забувайте ви мене!»
11.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279979
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 12.09.2011