Життя закоротке щоб пити вино
Дешеве як мрії і погляди.
Життя- це відбір, і що б не було :
Я стану тобі теплим спогадом.
Хоч нам не збагнути краси до кінця,
Хіба що краєчком ока -
Тулися до мене немов до Творця.
Зиму обіцяють глибоку...
Одна тільки мить поміж вдихом і видихом
Нас рознесе по містах.
Світ хоче щоб ми були білими-тихими
З дешевим вином на устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635248
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Все, що у нас є -
Це кілометри між містами.
Все, що нам потрібно -
Відчувати
Незалежність в буденності.
Все, у що ми віримо
Так і залишиться несказанним,
Якщо не будемо йти
Супроти
Людської нужденності.
Все, що ми хочемо –
Хворобливої спільної осені.
Все, що ми маємо -
Те плекаємо
З ніжністю в скронях.
Дайте «волі на двох»
З однією адресою, просимо.
Чути стукіт дощу
По стареньких,
Глухих підвіконнях .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605808
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Коли людство покине орбіти,
І хмарами вкриється місто,
Я тобі даруватиму квіти.
Які саме - не матиме змісту.
Коли в рух ще пі́дуть галактики,
І тремтітиме голос на слові,
Я без планів, тим-паче тактики
Буду вчити тебе любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583532
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Герої з'являлись зі Сходом Сонця.
Таких вистачає понині.
Ростуть,міцніють,щоб посторонці
Не грішили на їх Батьківщині.
В очах дитячих -мудрість стареча,
У грудях серце шалено б'ється,
Бо відчуває уже малеча,
Що мама плаче, а не сміється.
Бо неньку люди чужі погублять,
Що не цінують ні сліз ні крові,
Ані Героїв, що її люблять,
Вони ж загинуть з тої любові.
А наші кажуть : "Герої з нами,
Але як ангели-охоронці.
Країна пишається синами,
Котрі ідуть із Заходом Сонця."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582253
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 23.05.2015
І я не знаю чим завершиться усе.
Чи ностальгією повиті будуть звуки,
Чи буде так, як є, чи віднесе
Мене туди, де плачуть від розлуки.
І я не знаю ,що там буде у кінці.
Прощались ми так часто, що аж звикла.
Тримати б твою руку у руці
Доки кохання не покаже свої ікла.
Допоки ще душа моя ціла,
І ще на вікнах не замерзли міражі.
Такого яду у житті ще не пила.
Не хочу я щоб ми стали чужі.
Сьогодні в голові тисячі фраз
Щоб описати ту контужену любов.
А знаєш, серед них немає нас,
Бо в нас тече зовсім інакша кров.
Слова не стануть на папері так, як вірші.
Писати ж бо про щастя – не моє.
Життя - це криза, а любов - це дещо гірше.
Проте, від тебе не піде твоє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557927
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 13.04.2015
Так ТИхо серце плаче,
В страшних конвульсіях б'ючись.
Колись було ще юне і не зряче,
Сльозилось бідне ,сміючись.
Несамовито сіро стало навкруги.
Вже течії несуть у різні боки.
Як розійшлись у Чорнім морі береги,
Так загубили ви себе у мірі років.
Ніжніше квітів були її руки,
Ніжніш ранкового сирого молока.
Не віднайти уже, бо щезли наче звуки.
Але надія твоя ще жива.
Хвилинновперто ТИ утратив своє, рідне.
Тепліше за ранкове молоко.
Не дивно,чому очі твої бліднуть.
ТИ міг ,та не зберіг її тепло!
Яке незгасносильно билося у грудях,
І кінецьсвітньо всіх будило до жадоби.
Медових губ не віднайдеш у інших людях.
Не матимеш ще однієї спроби.
Рожевомлосно її щоки багряніли.
Горіли довго, але надто швидко згасли.
ТИ мусив учинити якесь диво!
Не дати квітам тим зів'янути й упасти.
Якимось методом відкинути тривоги,
Бо життя гарне ,швидкоплинне пророчив.
ТИ змушений поставити на ноги,
Й любити те, що сміло приручив.
Думки ламаєш, чомусь треш свої зап'ястя.
Я не хотіла, щоб забув для чого жив.
Лише скажу : ТИ втратив своє щастя,
Все те, чого любив ,чим дорожив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572290
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Розкажи мені, що таке вічність,
Що заснула мовчанням у чашці.
Що сховалась в коробці з-під шахів.
Розкажи мені, що таке ніжність,
Що по тілу мандрує танцем,
Причаївшись на кінчиках пальців.
Розкажи мені про любов щось,
Ту - незламну, глибоку, справжню,
Недешеву і непродажну.
Розкажи мені, що таке відстань.
Десять тисяч розгублених кроків
І мільйони серцевих скорочень.
Розкажи мені, що таке пристрасть.
Океан на маленькій площі,
Той, що меблі і стіни трощить.
Розкажи мені, що таке вічність.
Пристрасть.
Відстань.
Любов.
І ніжність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550501
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 15.01.2015
«Коли бувають зайвими слова» (Мирослава Стульківська)
Коли бувають зайвими слова?
Чи не тоді, як мовляться нещирі,
Їх лінія до серця вже крива,
Хай навіть переказані у мирі…
Коли бувають вчасними слова?
Коли мовчання надто болем крає,
А тишею пригнічена трава
Вже ділить небо на обох безкрає.
Коли бувають зайвими слова?
Коли сказати їх уже несила.
Іще, здається, ніби я жива,
Але виною світу завинила.
Чи зайвими, чи вчасними слова…
Чи сказані, несказані, в мовчанні…
Твої, мої… була б їх суть жива.
Хай зайві поміж нас, лиш… не останні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551090
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 15.01.2015